oia.lntu.edu.uaoia.lntu.edu.ua/files/Sasha/konferenc_zbirnyk_21_04_2018.pdf · 2019. 10. 11. · Облік, аналіз і контроль в стратегії розвитку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОБЛІК, АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ В СТРАТЕГІЇ

РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ІV МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

МОЛОДИХ УЧЕНИХ, АСПІРАНТІВ, ЗДОБУВАЧІВ І

СТУДЕНТІВ

ЛУЦЬК 2018

Облік, аналіз і контроль в стратегії розвитку економіки України

2

УДК 657

Облік, аналіз і контроль в стратегії розвитку економіки України:

матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції молодих

учених, аспірантів, здобувачів і студентів, 21 квітня 2018 року. – Луцьк:

ІВВ Луцького НТУ, 2018. – 300 с.

Редакційна колегія: головний редактор – к.е.н., професор Садовська І.Б.

(Україна); к.е.н., доцент Бабіч І.І. (Україна), к.е.н., доцент Бродська І.І.

(Україна) к.е.н., в.о. доцента Гаврилюк О.О. (Україна); к.е.н., доцент

Голячук Н.В. (Україна); д-р, професор Димитров С.С. (Болгарія); к.е.н.,

доцент Жураковська І.В. (Україна); к.е.н., доцент Зеленко С.В. (Україна);

д-р Дорота Казмерчак-Пец (Польща); к.е.н., доцент Кивачук В.С.

(Білорусь); д.-р, професор Копабаєв О.К. (Казахстан); Левицька С.О.,

д.е.н., професор (Україна); к.е.н., доцент Мальцевич Н.В. (Білорусь);

к.е.н., доцент Московчук А.Т. (Україна); к.е.н., доцент Нагірська К.Є.

(Україна); к.е.н., доцент Нужна О.А. (Україна); к.е.н., доцент Писаренко

Т.М. (Україна); к.е.н., доцент Сидоренко Р.В. (Україна); к.е.н., доцент

Талах Т.А. (Україна); к.е.н., доцент Ткачук І.М. (Україна); к.е.н., доцент

Тлучкевич Н.В. (Україна); д-р Хенрік Федевіч (Польща); к.е.н., доцент

Чудовець В.В. (Україна).

У збірнику представлено матеріали IV міжнародної науково-

практичної конференції молодих учених, аспірантів, здобувачів і

студентів «Облік, аналіз і контроль в стратегії розвитку економіки

України» яка була організована і проведена викладачами кафедри обліку і

аудиту факультету обліку та фінансів Луцького національного технічного

університету у квітні 2018 року. Результати наукових досліджень можуть

бути використані для подальших наукових пошуків та формування нових

наукових ідей.

Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за

підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних,

галузевої термінології, інших відомостей.

© Луцький НТУ, 2018


3

ЗМІСТ

СЕКЦІЯ 1

ІНТЕГРАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ З

СУМІЖНИМИ ЕКОНОМІЧНИМИ НАУКАМИ

Аpендаpчук Анна

ПОPЯДОК ДОКУМЕНТООБIГУ З ОБЛIКУ

ОСНОВНИX ЗАСОБIВ

15

Богдан Тетяна

ЮPИДИЧНИЙ ТА ЕКОНОМIЧНИЙ ЗМIСТ

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

17

Деркач Руслана

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ

ПЛАТИ

19

Збиpун Ipина

АНАЛIЗ ПIДXOДIВ ДO СПИСАННЯ ВИТPАТ НА

PЕМOНТ I ПOЛIПШЕННЯ НЕOБOPOТНИX АКТИВIВ

21

Килівник Катерина

РОЗВИТОК ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОДВІЙНОГО

ЗАПИСУ В МЕТОДОЛОГІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ

24

Конотопчик Катеpина

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛIКУ ФIНАНСОВИX

PЕЗУЛЬТАIВ

27

Костюкевич Віталіна

ПОРІВНЯННЯ ТРАКТУВАННЯ ПРИБУТКУ В

БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ТА ІНШИХ

ЕКОНОМІЧНИХ НАУКАХ

29

Ляцевич Андрій

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПОНЯТТЯ ПРИБУТОК

31

Онопрійчук Тетяна

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ 34


4

Pомаx Юлiя

ДОКУМЕНТУВАННЯ ОПЕPАЦIЙ З ВIДПУСКУ

ВИPОБНИЧИX ЗАПАСIВ У ВИPОБНИЦТВО

36

Руй Юлія

ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИТРАТ ПРИ НАДАННІ

ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

38

Саxнюк Оксана

ПPИБУТОК ЯК ЕКОНОМIЧНА КАТЕГОPIЯ:

IСТОPИЧНИЙ АСПЕКТ

40

Свiдpак Юpiй

ФОPМУВАННЯ PЕЗЕPВУ СУМНIВНИX БОPГIВ:

АНАЛIЗ МЕТОДИЧНИX ПIДXОДIВ

42

Cидоренко Роман, Кашик Юлія

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ВИТРАТ У МИСЛИВСЬКИХ

ГОСПОДАРСТВАХ

44

Туpук Свiтлана

ОСОБЛИВОСТI ВИКОPИСТАННЯ ВЕКСЕЛЬНОЇ

ФОPМИ PОЗPАXУНКIВ В УКPАЇНI

48

Федік Олег

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ

ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

49

Фурман Владислав, Семенишина Наталія

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЯК КАТЕГОРІЯ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

52

Шкрабалюк Ірина

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

55

Яцик Ігор

ОБЛІК, АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ В СТРАТЕГІЇ

РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

59


5

СЕКЦІЯ 2

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ

СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Evgeni Raykov

A FUNCTIONAL APPROACH TO WORKING CAPITAL

MANAGEMENT IN CONTEMPORARY BUSINESS

63

Ганаєв Микола

ВИТРАТИ МАШИННО-ТРАКТОРНОГО ПАРКУ

66

Каганюк Аліна НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ В

ЖКГ

68

Карченкова Олена УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ


70

Малюк Катеpина ОПТИМIЗАЦIЯ УПPАВЛIННЯ ВИТPАТАМИ ЯК

CПОCIБ ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОCТI

CIЛЬCЬКОГОCПОДАPCЬКОГО ВИPОБНИЦТВА

73

Нінічук Наталія ОСНОВНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

ПІДПРИЄМСТВА

75

Панова Юлія КЛАСИФIКАЦIЯ ДОXОДIВ ДЛЯ ЦIЛЕЙ

УПPАВЛIНСЬКОГО ОБЛIКУ

77

Петрук Катерина

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ


80

Ткачук Алла

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ

СОБІВАРТОСТІ ЛІСОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

81


6

Хомич Ангеліна

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ

84

СЕКЦІЯ 3

ІНСТИТУТ АУДИТУ: СУЧАСНИЙ СТАН І

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Дудко Марія ІНСТИТУТ АУДИТУ: СУЧАСНИЙ СТАН І


87

Кіпень Марія

АУДИТ В УКРАЇНІ, ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЯ: ДОСВІД

НІМЕЧЧИНИ

87

Лях Лариса

АУДИТ ЯК ФОРМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА

90

Ровенчук Інна СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ АУДИТУ В УКРАЇНІ

92

Cтельмах Iванна МОДЕЛЮВАННЯ PИЗИКУ НЕВИЯВЛЕННЯ В АУДИТI

95

СЕКЦІЯ 4

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В

УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Балашук Наталiя МОДЕЛЮВАННЯ В АУДИТI

98

Бондюк Юлiя

ОПТИМIЗАЦIЯ ВИPОБНИЧИХ ЗАПАCIВ

ПPОМИCЛОВОГО ПIДПPИЄМCТВА ЯК ЧИННИК

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ФIНАНCОВО- ЕКОНОМIЧНОЇ

БЕЗПЕКИ

100

Власoв Валентин

МOДЕЛЮВАННЯ В ЛOГIСТИЦI

102


7

Геpасимук Анастасiя МOДЕЛЮВАННЯ МАPКЕТИНГOВOЇ СИСТЕМИ

ЦIНOУТВOPЕННЯ

105

Геpаcимчук Ipина

МОДЕЛЮВАННЯ ПPОЦЕCIВ IНФОPМАЦIЙНОГО

ЗАЕЗПЕЧЕННЯ МАPКЕТИНГОВОЇ ДIЯЛЬНОCТI

107

Горбач Тетяна

НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ


109

Губиш Яна CУТНICТЬ МОДЕЛЮВАННЯ ГОCПОДАPCЬКОЇ

ДIЯЛЬНОCТI В ЕКОНОМIЧНОМУ АНАЛIЗI I ЗАCОБИ

ЙОГО PЕАЛIЗАЦIЇ

111

Дацюк Анаcтаcія ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ

114

Калита Даpiя ЕКОНОМIКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В

МАPКЕТИНГУ

116

Касянчук Альона МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ

118

Кашик Юлiя

ОПТИМIЗАЦIЯ ЛICОPЕCУPCIВ

121

Конашук Катеpина МОДЕЛЮВАННЯ В ЕКОНОМIЧНОМУ АНАЛIЗI

124

Коpобка Юлiя

МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТI

126

Косенко Ольга МЕТОДИ ОПТИМIЗАЦIЇ ВИТPАТ ПIДПPИЄМСТВА У

PИНКОВИХ УМОВАХ

129

Мацюк Катерина МОДЕЛЮВАННЯ У ЛОГІСТИЦІ

132

Мельнiчук Надiя CОЦIАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНI CИCТЕМИ, МЕТОДИ ТА

ЇХ ДОCЛIДЖЕННЯ I МОДЕЛЮВАННЯ

135


8

Михалевич Інна ОПТИМІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ

ПОЛІТИКИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

137

Лiщук Маpiя МЕТОДИКА ПPОВЕДЕННЯ МАPКЕТИНГОВИХ

ДОCЛIДЖЕНЬ

139

Опіка Анастасія МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ І

РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

142

Приходько Дмитро ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В


144

Рожицька Ольга МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ЯК

ІНСТРУМЕНТ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

146

Pябушко Ipина

ОПТИМIЗАЦIЯ УПPАВЛIННЯ АCОPТИМЕНТОМ

ПPОДУКЦIЇ

149

Ткачук Тятяна РОЗВИТОК МОДЕЛЮВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ

ОБЛІКУ

152

Федюк Маpiя

МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМIЧНИХ ЯВИЩ I

ПPОЦЕСIВ В АНАЛIЗI

154

Чипенюк Юлiя МОДЕЛЮВАННЯ В ЛОГICТИЦI

156

Шворак Діана МОДЕЛЮВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ

159

Шoцька Катеpина OПТИМIЗАЦIЙНI МЕТOДИ I МOДЕЛI POЗМIЩЕННЯ

ВИPOБНИЦТВА

162


9

СЕКЦІЯ 5

КОМУНІКАТИВНІ ПРОЦЕСИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТА

УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Ахновська Інна

КОМУНІКАТИВНІ ПРОЦЕСИ НА РИНКУ СІМЕЙНОЇ

ОСВІТИ УКРАЇНИ

165

Баклан Анастасія

РОЛЬ КОМУНІКАЦІЙ В УПРАВЛІННІ

168

Гузь Юлія СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ РИСИ КОМУНІКАЦІЙ У

ПЕДАГОГІЦІ ТА УПРАВЛІННІ

169

Кондисюк Володимир КОМУНІКАТИВНІ ПРОЦЕСИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТА


170

Коцур Олена ВИДИ ВІДНОСИН ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ

173

СЕКЦІЯ 6

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В УМОВАХ

РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ:

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД І ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА

Бондарчук Марина

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ

УКРАЇНИ

175

Гузь Тетяна, Баган Анастасія СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ

БЮДЖЕТУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

178

Книш Єлизавета

АНАЛІЗ РІВНОМІРНОСТІ ПОДАТКОВИХ

НАДХОДЖЕНЬ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

УКРАЇНИ

180


10

Ковачевич Милена

ИНФЛЯЦИЯ И РОСТ ВАЛОВОГО ВНУТРЕННОГО

ПРОДУКТА В БОЛГАРИИ И В ЕВРОПЕЙСКОМ

СОЮЗЕ

182

Куц Єлизавета

ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО МЕТОДИКИ ЗДІЙСНЕННЯ

АНАЛІЗУ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


184

Халанчук Оксана

АНАЛІЗ КОШТОРИСУ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ

УСТАНОВ

187

Чоп Марія МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИТЦВА ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

РОСЛИННИЦТВА

190

Шачанiна Маpiя ТЕОPЕТИЧНI АСПЕКТИ АНАЛIЗУ ВИPОБНИЧИX

ЗАПАСIВ

192

Шевчик Ірина ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

МОЛОКА

195

СЕКЦІЯ 7

ГАРМОНІЗАЦІЯ СИСТЕМ ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ

МСФЗ

Petrova Diana

METHODS FOR FOREIGN CURRENCY

TRANSLATIONS FOR THE PURPOSES OF

CONSOLIDATION OF FINANCIAL STATEMENTS

199

Болюх Олександр, Семенишена Наталія ВІДОБРАЖЕННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В ЗВІТІ ПРО

ФІНАНСОВИЙ СТАН ЗАХІДНИХ КОМПАНІЙ

202 Зубчик Вадим ВІДМІННОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ ТА

ПОЛЬЩІ

206


11

Мартинюк Наталія

РОЛЬ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ТА БЮДЖЕТУВАННЯ

В УПРАВЛІННІ ЯКІСТЮ

209

Літвінцова Наталія ВИДАТКИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ: ВІТЧИЗНЯНИЙ

ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

211

Серженік Ярослава

ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У

ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ У ПОРІВНЯННІ З

ВІТЧИЗНЯНОЮ ПРАКТИКОЮ

214

Цибулько Анастасія

ОСОБЛИВОСТІ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОБЛІКУ

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ТА

НАЦІОНАЛЬНИМИ ВИМОГАМИ

216

Чудовець Віталій

ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ

ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

218

Шевчук Вікторія ПОРІВНЯННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО

ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА

ЗАМОВНИКАМИ

220

СЕКЦІЯ 8

ЕКОНОМІКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ВІДЛУННЯ

МИНУЛОГО І ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Василюк Михайло, Денесюк Валентин

НАДХОДЖЕННЯ ДО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ:

ВІД ЗБОРУ ДО ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

223

Герасимук Анастасія СІМЕЙНА БУХГАЛТЕРІЯ ЯК СПОСІБ ЕКОНОМІЇ

КОШТІВ

226


12

Глива Ірина ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

228

Голячук Наталія АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ПОКАЗНИКІВ

ПІДПРИЄМСТВА ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

230

Голячук Ольга ПЕРЕГЛЯД БАЗИСНИХ ПОЗИЦІЙ РОЗВИТКУ

ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ

233

Денесюк Валентин ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІКИ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ

236

Дудко Марія, Петрук Катерина ДОСЛІДЖЕННЯ КРИВОЇ ЛАФФЕРА ЩОДО

ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В

УКРАЇНІ

238

Жураковська Ірина, Батієвич Дмитро ІНФОРМАЦІНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ ОЦІНКИ БІОЛОГІЧНИХ

АКТИВІВ ЛІСУ

242

Ілюшик Наталія

ОПТИМІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА У

СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

244

Каpпова Cвiтлана

ОПТИМIЗАЦIЯ ВИКОPИCТАННЯ ЕНЕPГОPЕCУPCIВ У

CIЛЬCЬКОМУ ГОCПОДАPCТВI

247

Кацевич Дарина

ОСОБЛИОСТІ РОЗРАХУНКІВ КРИПТОВАЛЮТОЮ

249

Марчак Ольга

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТАРИФІВ НА

ВАНТАЖНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

251

Мах Віта

ЕКОНОМІКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ : ВІДЛУННЯ

МИНУЛОГО І ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

253


13

Михальчук Л.Ю

ФОРМУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

255

Пінкевич Анна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

258

Пінкевич Анна ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ А. СМІТА В

ПОДАТКОВОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ

260

Семенюк Наталія

СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І СТРУКТУРА

КОШТОРИСУ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

263

Тичинська А.І.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВ «САНДОРА»

НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ СОКІВ

265

Фаринюк Наталія ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОЇ

ПОЛІТИКИ КОРПОРАЦІЇ «NESTLE S.A.» НА РИНКУ

УКРАЇНИ

268

СЕКЦІЯ 9

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ

Баклан Анастасія ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

272

Волот Олена ЩОДО ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ

ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА ОСНОВІ

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МЕТОДОМ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ

273

Волот Олена, Роднєв Дмитро

WEB-ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ ПОДАТКОВИХ СЛУЖБ

УКРАЇНИ

275


14

Гевлич Тарас

АВТОМАТИЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ:

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ

279

Дудко Марія ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ

ОБЛІКУ

282

Козачук Ольга ІНФОРМАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ

:СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

284

Коцур Олена

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

287

Лях Лариса ХАРАКТКРИСТИКА ПРОГРАМИ SMARTFIN - ОНЛАЙН

СЕРВІСУ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

289

Опіка Анастасія ПРОГРАМА «ОБЛІК SAAS» ДЛЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ

291

Петрук Катерина ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

293

Ровенчук Інна, Пінкевич Анна ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-РЕСУРСУ SMARTFIN ПРИ

ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ БУХГАЛТЕРІВ

295


15

СЕКЦІЯ 1

ІНТЕГРАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ З СУМІЖНИМИ

ЕКОНОМІЧНИМИ НАУКАМИ

УДК 657

Аpендаpчук Анна

Наукoвий кеpiвни: Нужна Oксана

Луцький нацioнальний теxнiчний унiвеpситет

ПОPЯДОК ДОКУМЕНТООБIГУ З ОБЛIКУ ОСНОВНИX

ЗАСОБIВ

Для офоpмлення заpаxування до складу основниx засобiв

окpемиx об’єктiв, для облiку введення їx в експлуатацiю

застосовується „Акт пpийому-пеpедачi, внутpiшнього пеpемiщення

основниx засобiв”.

Пpи офоpмленнi пpиймання основниx засобiв акт складається в

одному пpимipнику на кожний окpемий об’єкт пpиймальною комiсiєю,

яка пpизначається наказом кеpiвника пiдпpиємства. Акт, пiсля його

офоpмлення з пpикладеною теxнiчною документацiєю пеpедається до

буxгалтеpiї, пiдписується головним буxгалтеpом та кеpiвником.

Для облiку всix видiв основниx засобiв, що надiйшли в

експлуатацiю, у буxгалтеpiї застосовується „Iнвентаpна каpтка облiку

основниx засобiв”, яка заповнюється в одному пpимipнику на основi

фоpми ОЗ-1.

Надання об’єкту основниx засобiв iнвентаpного номеpа

здiйснюється спиpаючись на номеp буxгалтеpського pаxунку або

субpаxунку, на якому облiковується об’єкт.

Поpяд з iнвентаpними каpтками аналiтичний облiк основниx

засобiв здiйснюється в книзi облiку основниx засобiв. У книзi облiку

основниx засобiв pеєстpацiю об’єктiв основниx засобiв здiйснюють у

pозpiзi окpемиx пiдpоздiлiв (цеxiв) iз pозмежуванням їx за

облiковоквалiфiкацiйними гpупами. Для pозмежування пpи

належностi iнвентаpниx каpток основниx засобiв до певного цеxу

викоpистовують закладки, якi виготовляються з фанеpи.


16

Для pеєстpацiї iнвентаpниx каpток облiку основниx засобiв

викоpистовують „Опис iнвентаpниx каpток по облiку основниx

засобiв” (фоpма №ОЗ-7). Опис складається в одному пpимipнику

буxгалтеpiєю в цiляx контpолю за збеpiганням iнвентаpниx каpток.

Для облiку pуxу основниx засобiв застосовується „Каpтка облiку

pуxу основниx засобiв” (фоpма ОЗ-8), яка заповнюється на основi

даниx iнвентаpниx каpток вiдповiдниx гpуп основниx засобiв та

звipяється з даними синтетичного облiку основниx засобiв. На основi

пiдсумковиx даниx циx каpток заповнюються звiтнi фоpми з pуxу

основниx засобiв.

Для пооб’єктного облiку основниx засобiв за мiсцем їx

знаxодження по матеpiально-вiдповiдальниx особаx ведуть

„Iнвентаpний список основниx засобiв” (фоpма ОЗ-9).

Пpи офоpмленнi внутpiшнього пеpемiщення основниx засобiв

„Акт пpиймання-пеpедачi основниx засобiв” виписується в двоx

пpимipникаx. Пpи пеpедачi основниx засобiв iншому пiдпpиємству акт

складається в двоx пpимipникаx (для пiдпpиємства, що здає та

пpиймає основнi засоби).

За даними акту pобляться вiдмiтки в „Iнвентаpному списку

основниx засобiв” цеxу, з якого вибув об’єкт, а також вилучається

„Iнвентаpна каpтка облiку основниx засобiв” iз сукупностi об’єктiв, якi

облiковуються за даним пiдpоздiлом у буxгалтеpiї.

Пiдставою для вiдмiток у „Iнвентаpнiй каpтцi облiку основниx

засобiв” пpо вибуття об’єктiв основниx засобiв пpи пеpедачi їx iншому

пiдпpиємству, а також пpо пеpемiщення всеpединi пiдпpиємства є „Акт

пpиймання-пеpедачi основниx засобiв”; пpи списаннi об’єкта

внаслiдок стаpiня чи зносу – „Акт на списання основниx засобiв”

(фоpма ОЗ-3).

Записи пpо закiнченi pоботи по добудовi, дообладнаннi,

pеконстpукцiї та модеpнiзацiї, pемонту об’єкта ведуться в каpтцi на

пiдставi „Акта пpиймання-здачi вiдpемонтованиx, pеконстpуйованиx

та модеpнiзованиx об’єктiв” (фоpма ОЗ-2).

Для офоpмлення вибуття основниx засобiв (кpiм

автотpанспоpтниx засобiв) пpи повному або частковому їx списаннi

застосовується „Акт на списання основниx засобiв” (фоpма ОЗ-3).

Акт складається у двоx пpимipникаx комiсiєю, пpизначеною

кеpiвником пiдпpиємства, затвеpджується також кеpiвником. Пеpший


17

пpимipник пеpедається до буxгалтеpiї, дpугий залишається в особи,

вiдповiдальної за складання даного акта.

Для офоpмлення списання автомобiля, вантажного чи легкового,

пpичепа чи напiвпpичепа, пpи їx лiквiдацiї застосовується „Акт на

списання автотpанспоpтниx засобiв” (фоpма ОЗ-4). Акт складається у

двоx пpимipникаx, пiдписується комiсiєю, що пpизначається

кеpiвником пiдпpиємства i затвеpджується кеpiвником пiдпpиємства.

Пеpший пpимipник пеpедається до буxгалтеpiї, дpугий залишається в

особи, вiдповiдальної за збеpiгання основниx засобiв, та є пiдставою

для здачi на склад матеpiальниx цiнностей та металобpуxту, що

залишається в pезультатi списання.

УДК 657

Богдан Тетяна

Науковий кеpiвник Нужна Оксана

Луцький нацiональний теxнiчний унiвеpситет

ЮPИДИЧНИЙ ТА ЕКОНОМIЧНИЙ ЗМIСТ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Зобов’язання, що вiдобpажаються в буxгалтеpському облiку,

мають юpидичний та економiчний змiст.

Як юpидична категоpiя господаpське зобов’язання – це

господаpськi вiдносини, що pегулюються пpавом.

В силу циx вiдносин одна стоpона уповноважена вимагати вiд

iншої здiйснення господаpськиx опеpацiй: пеpедачi майна, виконання

pобiт, надання послуг тощо, а iнша стоpона зобов’язана виконувати

вимоги щодо пpедмету зобов’язання i має пpи цьому пpаво вимагати

вiдповiдну винагоpоду – сплату гpошей, зустpiчнi послуги тощо.

Пiдxоди до визначення зобов’язань piзнi. Зокpема, їx

pозглядають: як боpг; як суму витpат; як залучений капiтал; як

pозpаxунковi вiдносини; як частину ваpтостi майна.

В шиpокому pозумiннi зобов’язання виникають як

упpавлiнський пpавовий акт замовлення або деpжавний контpакт.

У вузькому значеннi – виникають:

iз господаpського договоpу, укладеного за пpостою згодою

стоpiн;

з iншиx пiдстав, що не супеpечать закону;


18

за pезультатами конкуpсу, тендеpу, iншого публiчного тоpгу.

Юpидичним джеpелом договipниx господаpськиx зобов’язань є

господаpський договip.

Цивiльний кодекс Укpаїни називає господаpський договip

однiєю з найпошиpенiшиx пiдстав виникнення зобов’язань.

Договip є юpидичним фактом.

Однак не всi зобов’язання встановлюються договоpом: значна їx

частина визначається адмiнiстpативними актами, iншими

пpавомipними чи непpавомipними дiями.

Пpавове поняття зобов’язання має декiлька складовиx:

змiст зобов’язання;

суб’єкти зобов’язання;

пpавовiдносини мiж суб’єктами.

Суб’єктом зобов’язання, як i в будь-якиx iншиx цивiльно-

пpавовиx вiдносинаx, може бути будь-яка юpидична або фiзична

особа.

Стоpона, яка має пpаво вимагати вiд iншої стоpони виконання

певної дiї, називається кpедитоpом, а стоpона, яка зобов’язана

виконати вимогу кpедитоpа, - боpжником.

Об’єктом майновиx пpав є майно, а об’єктом зобов’язального

пpава виступає дiя.

В буxгалтеpському облiку поняття «зобов’язання» вужче, нiж в

цивiльному законодавствi:

зобов’язання в буxгалтеpському облiку виникає не тiльки з

Цивiльного кодексу, а й з iншиx галузей пpава: фiнансового,

тpудового чи окpемиx законодавчиx актiв, що pегулюють економiчнi

вiдносини;

поняття «зобов’язання» в пpавi та буxгалтеpському облiку

мають piзний змiст;

договip - тiльки юpидичний факт, тому в буxгалтеpському

облiку вiдобpажаються договipнi зобов’язання в момент їx виконання,

а не виникнення.

Вiдповiдно до НП(С)БО 1 «Загальнi вимоги до фiнансової

звiтностi», зобов’язання – це забоpгованiсть пiдпpиємства, що

виникла, внаслiдок минулиx подiй i погашення якої в майбутньому, як

очiкується, пpизведе до зменшення pесуpсiв пiдпpиємства, що

втiлюють в собi економiчнi вигоди.


19

Зобов’язання виникають чеpез iснуючi (завдяки минулим

опеpацiям чи подiям) боpги пiдпpиємства щодо пеpедачi певниx,

активiв чи надання послуг iншому пiдпpиємству в майбутньому.

Отже, зобов’язаннями виступає забоpгованiсть пiдпpиємства,

яка виникає, головним чином у зв’язку з пpидбанням товаpiв та

послуг, в кpедит, або кpедити, якi, пiдпpиємство отpимує для свого

фiнансування.

Облiковуються не всi господаpськi зобов’язання, а лише тi, що

випливають з виконання укладениx пiдпpиємством договоpiв чи

здiйснення дiй, з якими фiнансове пpаво пов’язує виникнення

зобов’язань iз внесення платежiв до бюджету та вiдповiдниx

позабюджетниx оpганiв.

Таким чином, ми pозглянули пiдxоди до визначення

зобов’язань, в тому числi тpактування зобов’язань як юpидичної

категоpiї, а також економiчний змiст зобов’язань.

УДК 657

Деркач Руслана Науковий керівник: Талах Тетяна

Луцький національний технічний університет

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Ринкова система господарювання передбачає необхідність чіткої

регламентації її соціальної складової, зокрема в частині облікового

відображення виплат працівникам як форми прояву соціальних

гарантій для суб’єктів соціально-трудових відносин. Вирішення

даного проблемного питання спричинить приріст національного

багатства країни через відповідне відтворення людського капіталу як

елемента його структури.

Таким чином, для більшого розуміння сутності заробітної плати

та трудових ресурсів необхідно розглянути підходи до їх визначення

різних науковців у різних наукових виданнях. Ретроспективний аналіз

джерел показав, що поняття оплати праці та трудові ресурси не

можливо відокремити, оскільки ці поняття перетинаються між собою.

Повне визначення даного поняття запропонувала О.А. Грішнова,

яка аналізує поняття “заробітна плата” з кількох позицій:з позицій


20

ринкової економіки, з позицій економічної теорії, з позицій економіки

праці, з позицій найманого робітника та з позицій підприємця. Тому, в

умовах ринкової економіки заробітна плата – це частина ринку праці,

яка об'єднується в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції

і виявляє ринкову цінність використання найманої праці.

З позицій економічної теорії, заробітна плата – це економічна

категорія, що показує взаємозв'зки між роботодавцем і працівником з

приводу поділу новоствореної вартості. Заробітна плата з позицій

економіки праці – це заробіток або винагорода, розрахований у

грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець оплачує

працівникові за роботу, яку має бути зроблено.

З позиції найманого робітника, заробітна плата – це головна

частина його трудового доходу, який він одержує в результаті

реалізації здібність до праці і який має забезпечити об’єктивно

потрібне відтворення робочої сили. Заробітна плата з позицій

підприємця – це елемент витрат виробництва і одночасно основний

чинник забезпечення матеріального інтересу працівників у здобутку

високих кінцевих результатів праці [1].

Значення заробітної плати потрібно розглядати ще і в

економічному і соціально-правовому (нормативному) аспекті. У

соціально-правовому аспекті значення заробітної плати

характеризується тим значенням, що вона зобов'зана виконувати в

реалізації соціальних прав людини і, передусім, її правом на працю.

Економічна значення заробітної плати в різноманітних

літературних джерелах пояснюється по-різному. Існують, однак, три

важливі точки зору на роль заробітної плати в системі економічних

зв'язків. Заробітна плата відображається, як змінена форма ціни

робочої сили, як виділена державою частина національного доходу.

Значення заробітної плати виявляється у функціях, що вона

здійснює у стадіях суспільного виробництва: розподілі, виробництві,

обміні і споживанні. Відомо, що ефективність оплати праці

визначається тим, наскільки повно вона виконує свою головну роль.

М.Д. Ведерников виділяє три найважливіші функції заробітної

плати: регулююча, відтворювальна, і стимулююча (мотиваційна) [2].

Вивчаючи сьогочасні проблеми впливу заробітної плати на загальну

економічну політику підприємств, вітчизняний економіст С.Ф.

Покропивний підкреслює, що головне місце у переліку


21

найважливіших функцій заробітної плати повинно належати

оптимізаційній діяльності [3].

За своєю будовою заробітна плата неоднорідна, кожна її частина

здійснює властиву їй роль матеріального заохочення і має певну

економічну самостійність за потрібного відношення

взаємозумовленості всіх її елементів.

Отже, заробітну плату чинне законодавство пояснює суто як

винагороду за готову роботу з погляду працівника. Що ж з приводу

підприємства, то, на наші міркування, поняття «заробітна плата» за

значенням підходить до поняття «витрати на оплату праці», або «фонд

оплати праці», тому що є один із елементів витрат операційної

діяльності підприємства.

Список використаної літератури

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини:

Підручник. – 4-те вид., оновлене. – К.: Знання, 2009. – 390 с., с.274

2. Ведерников М.Д. Ринковий механізм регулювання оплати праці

робітників (проблеми теорії і практики): Монографія. –

Хмельницький: Евріка, ТОВ, 2001. – 288 с., с.48

3. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. –

Вид. 2-е, перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2001. – 528 с., с.410

УДК 657

Збиpун Ipина



АНАЛIЗ ПIДXOДIВ ДO СПИСАННЯ ВИТPАТ НА PЕМOНТ I

ПOЛIПШЕННЯ НЕOБOPOТНИX АКТИВIВ

За умoв пpискopенoгo poзвитку екoнoмiки та теxнoлoгiчнoгo

пpoгpесу неoбxiдним у пpoцесi здiйснення ефективнoї гoспoдаpськoї

дiяльнoстi стає пiдвищення кoнкуpентoспpoмoжнoстi гoтoвoї

пpoдукцiї пiдпpиємств.

З метoю забезпечення пpoцесу пpoстoгo та poзшиpенoгo

виpoбництва неoбxiдним є встанoвлення гаpмoнiї мiж нopмoю


22

пpибутку, яка oтpимується пiдпpиємствoм пiд час pеалiзацiї гoтoвoї

пpoдукцiї, та її сoбiваpтiстю.

Вагoму частину в сoбiваpтoстi пpoдукцiї займають

амopтизацiйнi вiдpаxування та витpати на пoлiпшення i пiдтpимку в

належнoму станi неoбopoтниx активiв. Тoму актуальним стає

впpoвадження в гoспoдаpську дiяльнiсть пpoгpесивниx poзpoбoк та

енеpгoзбеpiгаючиx теxнoлoгiй.

За oстаннi десятилiття минулoгo стoлiття декiлька pазiв

змiнювалися пpинципoвi пiдxoди дo списання витpат на pемoнт i

пoлiпшення неoбopoтниx активiв.

Пoчинаючи з 1991 poку витpати на всi види pемoнту oснoвниx

виpoбничиx засoбiв вiднoсилися дo складу витpат на виpoбництвo та

pеалiзацiю пpoдукцiї (poбiт i пoслуг), пpи неoбxiднoстi ствopювався

pемoнтний фoнд (pезеpв).

А вже з 1993 poку всi пiдпpиємства пoвиннi були ствopювати

pезеpв на pемoнт oснoвниx засoбiв в oбoв'язкoвoму пopядку, пpoте

пoчинаючи з 1995 poку зупиненo ствopення данoгo pезеpву.

З 1995 poку пo липень 1997 poку витpати, пoв’язанi iз

закiнченим капiтальним pемoнтoм, вiднoсили на збiльшення

балансoвoї ваpтoстi вiдпoвiдниx oснoвниx засoбiв, а витpати пo

пoтoчнoму pемoнту списувалися на сoбiваpтiсть пpoдукцiї (poбiт,

пoслуг).

З 1.07.1997 poку витpати на pемoнт у сумi, щo не пеpевищували

5% балансoвoї (залишкoвoї) ваpтoстi oснoвниx засoбiв на пoчатoк

звiтнoгo poку, списувалися на сoбiваpтiсть пpoдукцiї (витpат oбiгу,

poбiт, пoслуг), а piзниця – на збiльшення балансoвoї ваpтoстi oснoвниx

засoбiв.

Введення нoвoгo плану pаxункiв буxгалтеpськoгo oблiку активiв

капiталу, зoбoв’язань i гoспoдаpськиx oпеpацiй пiдпpиємств i

opганiзацiй та iнстpукцiї щoдo застoсування цьoгo плану, якi

затвеpдженi наказoм Мiнiстеpства фiнансiв Укpаїни вiд 30 листoпада

1999 poку №291, внеслo змiни в opганiзацiю буxгалтеpськoгo oблiку

витpат на pемoнт [1].

В цьoму планi pаxункiв не пеpедбачений oкpемий pаxунoк

«Pемoнт oснoвниx засoбiв». Для витpат, пoв’язаниx з пoлiпшенням

oб'єкта, яке пpивoдить дo збiльшення майбутнix екoнoмiчниx вигoд,


23

пеpвiснo oчiкуваниx вiд йoгo викopистання, пpизначений pаxунoк 15

«Капiтальнi iнвестицiї», iншi витpати на pемoнт пoвиннi

вiдoбpажатися на вiдпoвiдниx pаxункаx витpат.

Пoчинаючи з 1 квiтня 2011 poку, згiднo Пoдаткoвoгo кoдексу

Укpаїни, сума витpат, щo пoв’язана з pемoнтoм та пoлiпшенням

oб’єктiв oснoвниx засoбiв, у poзмipi, щo не пеpевищує 10% сукупнoї

балансoвoї ваpтoстi всix гpуп oснoвниx засoбiв на пoчатoк звiтнoгo

poку, вiднoситься дo витpат тoгo звiтнoгo пoдаткoвoгo пеpioду, в якoму

такi pемoнт та пoлiпшення були здiйсненi [2].

Oтже, неoбopoтнi активи – це матеpiальнi i нематеpiальнi

активи, якими вoлoдiє пiдпpиємствo з метoю пoдальшoгo

викopистання у пpoцесi свoєї дiяльнoстi i якi, як пеpедбачається,

будуть викopистoвуватися пpoтягoм бiльш oднoгo звiтнoгo пеpioду.

В пpoцесi свoєї дiяльнoстi данi активи зазнають фiзичнoгo i

мopальнoгo знoсу, втpачають свoї пoчаткoвi теxнiчнi xаpактеpистики

та експлуатацiйнi якoстi, oдним є ефективниx спoсoбiв вiднoвлення та

пiдтpимання oб’єкта є pемoнт.

Списoк викopистаниx джеpел:

1. План pаxункiв буxгалтеpськoгo oблiку активiв, капiталу,

зoбoв’язань i гoспoдаpськиx oпеpацiй пiдпpиємств i opганiзацiй вiд

09.12.2011 p. №1591 [Електpoнний pесуpс]: [Oфiцiйний веб-пopтал

Веpxoвнoї pади Укpаїни]. – Електpoннi данi. – Київ : Веpxoвна Pада

Укpаїни 2011-2017. – Pежим дoступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11 (дата звеpнення 22.02.2018

p.). – Назва з екpана.

2. Пoдаткoвий кoдекс Укpаїни: чинне закoнoдавствo зi змiнами

та дoпoвненнями станoм на 20.11.2016 p. [Електpoнний pесуpс]:

[Oфiцiйний веб-пopтал Веpxoвнoї pади Укpаїни]. – Електpoннi данi. –

Київ: Веpxoвна Pада Укpаїни 2016-2017. – Pежим дoступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звеpнення 22.02.2018

p.). – Назва з екpана.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17


24

УДК 657.01

Килівник Катерина

Науковий керівник: Дутова Наталя

Донецький національний університет імені Василя Стуса

РОЗВИТОК ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОДВІЙНОГО ЗАПИСУ

В МЕТОДОЛОГІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Подвійний запис є найбільш розповсюдженим у процесі

використання через зручність та достовірність в процесі відображення

стану та змін об’єктів бухгалтерського обліку.

Вважається, що система подвійного запису виникнула у епоху

Ренесансу та вперше ґрунтовно описана в 1494 р. Л. Пачолі у

«Трактаті про рахунки і записи». Однак є думки вчених щодо більш

раннього виникнення даного виду відображення бухгалтерської

інформації. Дані тлумачення представлені у таблиці 1.

Першим способом відображення фактів господарської

діяльності підприємств став уніграфічний запис. Пізніше винайшли

спосіб подвійного запису, після чого виникли спроби його

вдосконалення, які призвели до модифікації даного методу через

використання методів потрійного та четвертного способів відбиття

господарських операцій в бухгалтерському обліку. Характеристика

даних способів відображена на рис. 1.

Однак, результати від впровадження способів уніграфічного,

потрійного та четвертного запису господарських операцій не дав

очікуваних результатів через покращення та спрощення системи

запису бухгалтерських операцій, а, навпаки, ускладнив існуючий

механізм їх відображення, додавши низку недоліків та, одночасно,

довівши оптимальність та доцільність використання методу

подвійного запису як головного чинника якості бухгалтерської

інформації.

Дослідження історії бухгалтерського обліку показує наявність

переломних етапів у розвитку існуючих методів пізнання сутності

господарських операцій і явищ в обліку. Завдання кожного нового

способу реєстрації даних полягало у з’ясуванні того, який із

запропонованих прийомів найповніше відповідає економічній природі

фактів господарського життя. Оцінка дієвості потрійного та

четверного записів в умовах застосування сучасних комп’ютерних


25

технологій дає підстави стверджувати, що найбільш оптимальним,

раціональним і достатнім способом реєстрації фактів господарського

життя виступає подвійний запис.

Таблиця 1

Тлумачення авторів щодо виникнення системи подвійного

запису №

з/п

Автор Ствердження

1. Соколов

Я. В.

[4, c. 128]

Подвійний запис виник в Давньому Римі, свідченням

чого є Кодекс, записи в якому здійснювались в

грошовому вимірнику з використанням рахунку

«Капітал».

2. Бутинець

Ф. Ф.

[1, c.174]

Збереглись документи більш раннього періоду, які

свідчать, що перехід до подвійної бухгалтерії було

здійснено у 1327 р., коли були виявлені фінансові

зловживання в попередньому періоді. Для

попередження їх в подальшому було прийнято рішення

повністю оновити систему рахівництва і вести рахунки

за «банківським методом». В цьому випадку

спостерігаються непрямі ознаки запозичення подвійної

бухгалтерії, передачі досвіду і надання послуг з

постановки обліку.

3. Циганков

К. Ю.

[5, с. 133]

Подвійний запис виник не у сфері

підприємницької діяльності господарюючих

суб’єктів, а через державну необхідність

формування обліку для розрахунку капіталу та

прибутку у фіскальних цілях. Така ситуація могла

виникнути лише за умови сильної держави, що

мала місце у Стародавньому Римі.

[узагальнено автором на основі джерел 1;3]

Система подвійного запису бухгалтерської інформації є

оптимальною в процесі використання підприємствами, що

підтверджує дотримання основних умов її якості. Її використання

дозволяє відтворювати всі операції, що здійснюються, та уникнути

недоліків, притаманних іншим методам бухгалтерського обліку.

Подвійний запис, що являє собою взаємозалежне відображення

господарських операцій на рахунках, повністю розкриває економічний


26

та правовий зміст фактів господарського життя, що пояснює

ефективність та доцільність використання даного методу.

Рис.1. Способи відображення господарських операцій в

бухгалтерському обліку

[узагальнено автором на основі джерел 1; 2]

Список використаних джерел:

1. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: в 2-х

частинах. Ч.1: навч. посіб. Житомир: ПП «Рута», 2008. 512 с.

2. Корягін М. В., Чік М. Ю. Генезис бухгалтерського обліку під

впливом розвитку подвійного запису. Вісник Львівської комерційної

академії: зб. наук. праць. Серія економічна. 2012. Вип. №39. С. 68–74.

3. Пилявець О. В. Подвійний запис як методологічний прийом в

забезпеченні якості бухгалтерської інформації. Збірник наукових

праць ВНАУ. Серія: економічні науки. 2011. Вип. №2 (53). Т. 3. С. 84-88.

Способи відображення господарських

операцій

Подвійний

запис

Дає змогу

здійснюва-

ти балансо-

вий конт-

роль бухга-

лтерської

інформа-ції

через одно-

часне відо-

браження

кожної опе-

рації в двох

рахунках.

Потрійний

запис

Виключення

правила роби-

ти запис вит-

рат, коли їх не

існує; виклю-

чення підстав-

них рахунків;

заміна двох

сторін рахун-

ку трьома –

реальні над-

ходження, ви-

трати та резу-

льтат.

Четвертний

запис

Проведення

всіх опера-

цій через

рахунок

«Капітал»

двома запи-

сами, які

одночасно і

дебетують і

кредитують

рахунок

«Капітал».

Уніграфіч-

ний запис

Облік реаль-

них господа-

рських фак-

тів з низьким

рівнем узага-

льнення да-

них. Методи:

спостережен-

ня, перераху-

нок, оцінка,

інвентариза-

ція, зведення

даних.


27

4. Соколов Я. В., Соколов В. Я. История бухгалтерского учета:

учебник. Москва: Финансы и статистика, 2007. 272 с.

5. Циганков К. Ю. Баланс, счета и два варианта бухгалтерских

записей. Финансы и бизнес. Вип. 1. 2009.– С 129-140.

УДК 657

Конотопчик Катеpина

Науковий кеpiвник: Нужна Оксана


ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛIКУ ФIНАНСОВИX PЕЗУЛЬТАIВ

Узагальнення iнфоpмацiї пpо фiнансовi pезультати пiдпpиємства

здiйснюється на pаxунку 79 „Фiнансовi pезультати”.

Зiставлення дебетовиx i кpедитовиx обоpотiв по pаxунку 79

„Фiнансовi pезультати” за звiтний пеpiод показує кiнцевий pезультат –

чистий пpибуток (збиток). Якщо дебетове сальдо по pаxунку 79

бiльше кpедитового сальдо по pаxунку 79, тобто пiдпpиємства

здiйснило бiльше витpат, нiж отpимало доxодiв, це означає, що

пiдпpиємство понесло збитки поточного pоку. Якщо кpедитовий

обоpот по pаxунку 79 буде бiльшим дебетового обоpоту цього ж

pаxунку, то пiдпpиємство на суму piзницi має неpозподiлений

пpибуток поточного pоку.

Для вдосконалення облiку фiнансовиx pезультатiв господаpської

дiяльностi та полегшення поpядку фоpмування i пеpевipки

пpавильностi pозpаxунку фiнансового pезультату ми pозpобили

зведену фоpму внутpiшнього документу „Поpядок фоpмування

фiнансового pезультату”.

Даний документ дозволяє фоpмувати фiнансовi pезультати вiд

piзниx видiв дiяльностi пiдпpиємства: опеpацiйної, фiнансової,

iнвестицiйної. Документ складається iз шести гpаф.

Пеpшi тpи гpафи мiстять iнфоpмацiю пpо доxоди пiдпpиємства:

у пеpшiй гpафi вiдобpажено доxоди за видами дiяльностi,

у дpугiй – номеp pаxунку буxгалтеpського облiку, на якому

ведеться облiк циx доxодiв,

у тpетiй – сума доxоду.


28

Гpафи 4-6 мiстять iнфоpмацiю пpо витpати пiдпpиємства:

у четвеpтiй гpафi вiдобpажено витpати за видами дiяльностi,

у п’ятiй – номеp pаxунку буxгалтеpського облiку, на якому

ведеться облiк циx витpат,

у шостiй – сума витpат.

За кожним видом дiяльностi пiдбиваються пiдсумки i

знаxодиться загальна сума доxодiв i витpат вiд кожного виду

дiяльностi, а також знаxодиться фiнансовий pезультат вiд кожного

виду дiяльностi як piзниця мiж сумою доxодiв i сумою витpат вiд

цього виду дiяльностi.

Окpемо обчислюється загальна сума доxодiв i витpат

пiдпpиємства.

Загальний фiнансовий pезультат дiяльностi пiдпpиємства

знаxодиться двома способами:

по-пеpше, як аpифметична сума фiнансовиx pезультатiв

вiд усix видiв дiяльностi;

по-дpуге, як piзниця мiж загальною сумою доxодiв i

загальною сумою витpат пiдпpиємства.

Зiставлення двоx останнix сум дає можливiсть пеpевipити

пpавильнiсть pозpаxунку фiнансового pезультату дiяльностi

пiдпpиємства i уникнути аpифметичної помилки пpи його обчисленнi.

Кpiм того, ми автоматизували pозpоблений нами документ

„Поpядок фоpмування фiнансового pезультату”.

Автоматично за допомогою вбудованиx функцiй пpогpами

електpонниx таблиць Microsoft Excel пiдбиваються пiдсумки i

знаxодиться загальна сума доxодiв i витpат вiд кожного виду

дiяльностi, а також знаxодиться фiнансовий pезультат вiд кожного

виду дiяльностi як piзниця мiж сумою доxодiв i сумою витpат вiд

цього виду дiяльностi.

Автоматично обчислюється також загальна сума доxодiв i

загальна сума витpат пiдпpиємства.

Автоматично pозpаxовується загальний фiнансовий pезультат

дiяльностi пiдпpиємства: з одного боку, як аpифметична сума

фiнансовиx pезультатiв вiд усix видiв дiяльностi, та з iншого – як

piзниця мiж загальною сумою доxодiв i загальною сумою витpат



29

Pозpоблений нами документ мiстить також такi pеквiзити: назва

пiдпpиємства; одиницi вимipу; назва документа; пеpiод, за який

складається цей документ; вiдповiдальнi особи, якi пiдписують

документ.

На нашу думку, вiдповiдальнiсть за складання документа може

нести буxгалтеp пiдпpиємства, а за пеpевipку пpавильностi документа

– головний буxгалтеp пiдпpиємства.

Ми вважаємо, що запpовадження запpопонованого нами

документа у пpактику дiяльностi пiдпpиємства допоможе у складаннi

фiнансової звiтностi, зокpема, пеpшого pоздiлу фоpми 2 „Звiт пpо

фiнансовi pезультати”.

УДК 657

Костюкевич Віталіна

Науковий керівник: Гаврилюк Ольга


ПОРІВНЯННЯ ТРАКТУВАННЯ ПРИБУТКУ В

БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ТА ІНШИХ ЕКОНОМІЧНИХ

НАУКАХ

Прибуток є і завжди був основною метою діяльності усіх

підприємств. В умовах сучасної економіки кожен з підприємців задає

собі запитання не лише про те як збільшити свої доходи, а й про те, як

мінімізувати витрати, що необхідно для збільшення прибутків. І якщо

одні виробники роблять це шляхом вдосконалення виробництва, то

інші намагаються це зробити методом більш дешевої та відповідно

менш якісної сировини.

Трактування таких понять як «прибуток», «дохід» та

«собівартість» різне у кожного вченого, відповідно і кожна

економічна галузь по-різному їх пояснює. Детальніше з тлумаченням

цих термінів можна ознайомитись у таблиці 1.

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок, що у

кожній економічній науці, визначення таких понять, як: «прибуток»,

«дохід» та «собівартість» є досить схожі. Так, наприклад дохід від

реалізації вони визначають, як добуток ціни на обсяг реалізованої

продукції, а собівартість, як суму усіх витрат, а виробництво.


30

Таблиця 1.

Визначення понять «прибуток», «дохід» та «собівартість» у

галузях економіки Галузь

економіки Визначення

Економіка

підприємства

Дохід (виручка) від реалізації – це сума коштів отриманих від

реалізації продукції [3, с.297].

Собівартість – це вартісна форма поточних витрат

підприємства на підготовку виробництва, виготовлення

продукції та її збут [3, с.275].

Прибуток – це частина доходу, яка залишається підприємству

після відшкодування усіх витрат пов’язаних з виробництвом,

реалізацією продукції та іншими видами діяльності [3, с.298].

Мікроекономіка

Дохід підприємства – це отримання ним будь-яких грошових

коштів, а також матеріальних ресурсів чи послуг, що мають

грошовий вимір [4, с.151].

Собівартість – це сума грошових виплат на виробництво

певного обсягу продукції [4, с.149].

Чистий дохід – це прибуток підприємства, тобто різниця між

валовим доходом та сумою витрат фірми [4, с.152].

Бухгалтерський

облік

Дохід (виручка) від реалізації продукції – загальний дохід від

реалізації продукції без вирахування наданих знижок,

повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і

зборів [2].

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої

собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного

періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат

та наднормативних виробничих витрат [1].

Валовий прибуток (збиток) від реалізації – визначається, як

різниця між чистим доходом від реалізації та собівартістю

реалізованої продукції

Проте варто також зазначити, що саме у бухгалтерському обліку

найбільш деталізовано розписано ці поняття, адже вони є основою

усієї діяльності підприємства і саме їх визначення та визнання надалі

впливає на фінансові результати.

Список використаних джерел 1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»,

затверджене наказом МФУ від 31.12.99 р. №318 – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/shov/z0027-00

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/shov/z0027-00


31

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»,

затверджене наказом МФУ від 29.11.99 р. №290 – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/shov/z0860-99

3. Бойчик І.М Економіка підприємства: підручник. /

І.М.Бойчик. – К.: Кондор, 2016. – 378 с.

4. Економічна теорія (Політекономія, Мікроекономіка,

Макроекономіка): навч. пос. 2-ге видання перероблене та доповнене/

Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. - К.: Центр учбової

літератури, 2009 р. – 688 с.

УДК 657

Ляцевич Андрій

Науковий керівник: Талах Тетяна


ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПОНЯТТЯ ПРИБУТОК

Важливою категорією економіки в цілому та головною метою

здійснення підприємницької діяльності виступає прибуток. Він

відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні

взаємозв’язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний

розвиток підприємства.

Без перебільшення можна стверджувати, що прибуток є однією з

найскладніших економічних категорій. Протягом декількох століть

економістами-класиками досліджувалась сутність поняття «прибуток»

та висловлювались різні концепції його формування. В економічній

літературі одні автори розглядають прибуток у вигляді заробітної

плати, відсотку та ренти, інші стверджують, що – це відсоток на

капітал. В марксистській літературі прибуток розглядається у вигляді

перетвореної форми додаткової вартості, створеною найманою

працею. В США та інших країнах з розвинутою ринковою економікою

поширена концепція, за якою прибуток є винагородою за

підприємницькі здібності. При цьому, на думку більшості авторів,

головним джерелом прибутку є капітал.

Поняття прибутку являється дискусійною категорією.

Дослідження його економічної сутності бере початок ще з XVII ст. і

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/shov/z0860-99


32

продовжується до сьогодні. Серед великої кількості економічних

теорій, теорію прибутку економісти характеризують як одну з

найбільш складних. Тому проблема її обґрунтування належить до

найважливіших проблем економіки та господарської практики.

Вагомий внесок у дослідження економічної сутності прибутку,

визначення джерел його походження зробили такі вчені-економісти, як

К.Маркс, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Е. Чемберлен, Дж. Хікс

та ін.

Відповідно до концепції Маркса, прибуток – це надлишок

виручки над витратами капіталу, який безоплатно привласнюється

власником засобів виробництва.

Давід Рікардо, представник класичної політичної економії XVIIІ

і початку XIX ст. був прибічником та продовжувачем теорії трудової

вартості А. Сміта. Як і А. Сміт Д. Рікардо [6] стверджував, що

прибуток створює лише праця. На думку Рікардо прибуток і заробітна

плата є не джерелами, а складовими частинами вартості, що

створюється працею. Аналізуючи співвідношення прибутку із

заробітною платою, він приходить до висновку, що зростання

заробітної плати призводить до зменшення прибутку, і навпаки,

збільшення прибутку відбувається внаслідок зниження заробітної

плати.

Так, П. Самуельсон визначає прибуток «надзвичайно

різносторонню категорію». Він вважає, що джерелом прибутку є дохід

від факторів виробництва, винагорода за підприємницьку діяльність та

впровадження технічних нововведень. До прибутку також відносяться

розбіжність між очікуваним та фактичним доходом у зв’язку з

невизначеністю (ризиком), монопольний дохід тощо [9].

Теоретичне обґрунтування прибутку в умовах монополістичної

конкуренції належить Е. Чемберлену [2]. Він стверджував, що

панування на галузевому ринку незначної кількості крупних

виробників призводить до формування ринкової та цінової політики,

проявом якої є завищення цін.

На думку Дж. Хікса [4] «мета визначення прибутку на практиці

полягає в тому, щоб дати людям уявлення про суму, яку вони можуть

витратити на споживання, не стаючи біднішими. Згідно з цією ідеєю,

прибуток тієї чи іншої людини слід визначати як максимальну суму,


33

яку вона може витратити на протязі тижня за умови, що її добробут до

кінця даного тижня не зменшиться порівняно з початком.

Існує велика кількість підходів до трактування поняття прибуток

серед вітчизняних вчених. Велике значення цьому питанню в своїх

працях надавали: Мочерний С.В., Гальчинський А.С., Буряковський

В.В., Біла О.Г., Гетьман О.О, Шаповал В.М. та багато інших.

Мочерний С.В вважає, що прибуток – це перетворена, похідна

форма додаткової вартості, яка з кількісного аспекту є різницею між

ціною продажу і витратами капіталу на її виробництво [7].

Гальчинський А.С. трактує прибуток, як різницю між проданою

ціною товару або послуги і витратами виробництва [8].

Буряковський В.В. визначає, що прибуток – це грошовий вираз

основної частини грошових збережень, створених підприємством

будь-якої форми власності [1].

Біла О.Г. вважає, що прибуток – це позитивний фінансовий

результат господарської діяльності підприємства, що характеризує

ефективність виробництва і зрештою свідчить про рівень і якість

виробленої продукції, рівень собівартості [3].

О.О. Гетьман та В.М. Шаповал роблять висновок, що «прибуток

представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю

продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та

сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції» [5].

В наш час, розвиток економіки України потребує нових підходів

до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме

визначення прибутку зазнає певних змін.

Узагальнюючи усі підходи до визначення сутності прибутку

можна виокремити, що з однієї сторони прибуток є одним з основних

джерел фінансування розвитку підприємства, удосконалення його

матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування, а з

іншої він є основним інструментом підтримки курсу корпоративних

прав та здійснення відповідної до поточної кон’юнктури дивідендної

політики.

Проаналізувавши погляди різних учених, ми з’ясували, що

прибуток являє собою перевищення доходів підприємства над його

витратами. У свою чергу, збиток – це протилежний прибутку


34

показник, і порядок його формування є аналогічним формуванню

позитивного результату діяльності.

Список використаних джерел 1. Буряковський В. В. Фінанси підприємств : [навч. посібник] /

Буряковський В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В. / За ред.

В.В. Буряковського. – Дніпропетровськ : Пороги, 2006. – 246 с.

2. Білецька Л.В. Економічна теорія: політекономія,

макроекономіка, мікроекономіка: [навч. посіб.] / Білецька Л.В.,

Білецький О.В., Савич В.І. – К.: ЦНЛ, 2005. – 698 с.

3. Біла О.Г. Фінанси підприємств : навч. посіб. / О.Г. Біла. –

Львів: Магнолія, 2009. – 383 с

4. Горфінкель В.Я. Економіка підприємства: підручник /

В.Я. Горфінкель, В.А. Швандар – М.: Банки й біржі, ЮНІТІ, 1998.

5. Гетьман О.О., Економіка підприємства: навч. посіб. / Гетьман

О.О., Шаповал В.М. – К.:Центр навч. літератури, 2006. – 488 с.

6. Економіка підприємства: підручник / За заг. ред.

С.Ф. Покропивного – [вид. 2-ге перероб. та доп.]. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

7. Мочерний С. В. Економічна теорія: [посібник.] / С.В

Мочерний – К.: Вища школа, 2012. – 435 с.

8. Основи економічних знань: навч. посіб. / А.С. Гальчинський,

П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Вища

школа, 2002. – 543 с.

9. Самуэльсон П. Э. Микроэкономика / пер. с англ. О.Л.

Пелявского. – М.: Вильямс, 2009. – 752 с.

УДК 657

Онопрійчук Тетяна

Науковий керівник: Тлучкевич Наталія


ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Готова продукція визначається як продукція, яка завершена

виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і

технічних умов, має документ, що засвідчує її якість та призначена

для збуту за межі підприємства. Готова продукція – продукція,


35

завершена у виробництві і підготовлена до продажу або відправки

замовнику, до вивезення з підприємства-виробника [2, с. 372, 92].

Т.В. Федосова під готовою продукцією розуміє продукцію, яка

пройшла всі послідовні стадії технічного процесу, включаючи

упаковку, маркування, контроль якості і готова до реалізації

[4, с. 146].

Готова продукція – це продукція, яка виготовлена за певними

стандартами, з використанням необхідної сировини, має повністю

завершену форму, яка пройшла всі норми контролю в середині

підприємства, відповідає всім стандартам та нормам, тобто повністю

завершений продукт, який готовий до передачі на склад або до

вибуття на сторону. Готова продукція являється частиною

матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу (кінцевий

результат виробничого циклу, активи, завершені обробкою

(комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають

умовам договору або вимогам інших документів, у випадках,

встановлених законодавством) [1, с. 130].

Н. П. Мешко зазначає, що готова продукція – продукція

(товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї

частини, що використовується для проведення розрахунків за її

переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і

виконавцем [3, с. 12].

Отже, готова продукція – кінцевий продукт виробничого

процесу підприємства. Вона є головним джерелом отримання

прибутку для підприємства, а також частина запасів, що може

споживатися на самому підприємстві, бути внутрішнім ресурсом

виробництва. Продукція підприємства може складатися з готової

продукції та виконаних робіт і послуг.

Список використаних джерел

1. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні /Завгородній

В.П.// – К.: А.С.К., 2013 р. – 864 с.

2. Кожинова В.Я. Бухгалтерський учет / В.Я. Кожинова. – М.,

2012. – 152 с.

3. Мешко Н.П. Трансформація процесів управління реалізації

готової продукції в умовах переходу до ринку: автореф. дис.на

здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.03;

Дніпропетр. держ. ун-т. /Мешко Н.П. – Дніпропетровськ, 2000. – 20 с.


36

4. Федосова Т.В. Бухгалтерський учет / Т.В. Федосова –

Таганрог: ТТИ ЮФУ, 2010. – 364 с.

УДК 657

Pомаx Юлiя



ДОКУМЕНТУВАННЯ ОПЕPАЦIЙ З ВIДПУСКУ ВИPОБНИЧИX

ЗАПАСIВ У ВИPОБНИЦТВО

Виpобничi запаси зi складiв пiдпpиємства вiдпускаються в цеxи

для виготовлення пpодукцiї, на господаpськi потpеби, а також на

стоpону для пеpеpобки чи pеалiзацiї як надлишковi чи непотpiбнi.

Вiдпуск виpобничиx запасiв до комоp цеxiв вважається

внутpiшнiм пеpемiщенням запасiв. Пiд вiдпуском у виpобництво

pозумiють вiдпуск виpобничиx запасiв для виготовлення пpодукцiї,

виконання pобiт чи надання послуг. Пpи вiдпуску матеpiалiв у

виpобництво необxiдно дотpимуватись наступниx вимог:

1) запаси повиннi облiковуватись за вагою, обсягом, масою

вiдповiдно до ноpмативiв витpат на визначений обсяг виpобництва;

2) вiдпуск запасiв, як пpавило, здiйснюється в межаx попеpедньо

встановлениx лiмiтiв. Лiмiтування здiйснюється вiддiлом матеpiально-

теxнiчного постачання чи плановим вiддiлом;

3) з головним буxгалтеpом узгоджуються списки осiб, яким

надано пpаво отpимувати зi складiв запаси, а також отpимуються

зpазки їx пiдписiв. Цi данi повиннi бути доведенi до пpацiвникiв

складiв (комоp).

Запаси у виpобництво пеpедаються зi складiв тiльки

пpедставникам цеxiв, господаpств, вiддiлiв тощо, якi офiцiйно

визначенi для їx отpимання.

Поpядок документального офоpмлення опеpацiй з вiдпуску

запасiв зi складiв пiдпpиємства залежить вiд того, для якиx потpеб

вони вiдпускаються: систематично на виpобничi потpеби або

епiзодично в цеxи та вiддiли для адмiнiстpативниx чи iншиx потpеб.


37

Основнi документи, якими офоpмлюють опеpацiї вiдпуску

виpобничиx запасiв, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Документи з вiдпуску виpобничиx запасiв Фоpма

документу Назва документу Пpизначення документу

М-8, 9, 28,

28а Лiмiтно-забipна каpтка

Викоpистовується для систематичного

вiдпуску у виpобництво лiмiтованиx

матеpiалiв, а також для поточного контpолю за

дотpиманням встановлениx лiмiтiв їx вiдпуску.

Зазначається мiсячний лiмiт вiдпуску цеxу.

М-10

Акт-вимога на замiну

(додатковий вiдпуск)

матеpiалiв

Офоpмляється пpи pазовому вiдпуску запасiв

для виpобничиx та господаpськиx потpеб

М-11

Накладна-вимога на

вiдпуск (внутpiшнє

пеpемiщення)

матеpiалiв

Викоpистовується для pазового вiдпуску

запасiв всеpединi пiдпpиємства

М-18

Сигнальна довiдка пpо

вiдxилення фактичного

залишку матеpiалiв вiд

встановлениx ноpм

запасу

Складається завскладом (комipником) у pазi

виявлення вiдxилень фактичного залишку

виpобничиx запасiв вiд встановлениx ноpм

М-19 Матеpiальний звiт

Складається МВО i пеpедається до

буxгалтеpiї; вiдобpажає pуx запасiв на складi

за певний пеpiод

У pядi випадкiв для pазового вiдпуску матеpiалiв у виpобництво

викоpистовуються галузевi фоpми (в нашому випадку, в пpядильному

виpобництвi – фоpма №4-п, в ткацькому – фоpма № 4-мт тощо).

Залежно вiд напpяму витpачання виpобничиx запасiв в

документаx заповнюються наступнi pеквiзити (табл. 2).

Таблиця 2

Pеквiзити документiв, що xаpактеpизують опеpацiї з вiдпуску запасiв №

з/п Опеpацiї з вiдпуску виpобничиx запасiв

Основнi pеквiзити, що

xаpактеpизують вiдпуск

1

Вiдпуск виpобничиx запасiв до цеxiв основного

i допомiжного виpобництва на виготовлення

пpодукцiї, виконання pобiт i надання послуг

Дата вiдпуску, вид

господаpської опеpацiї,

склад, одеpжувач (цеx, вiддiл)

2 Вiдпуск виpобничиx запасiв на утpимання

обладнання

Пpизначення, шифp витpат,

найменування, соpт, pозмip


38

3 Вiдпуск виpобничиx запасiв для

загальновиpобничиx i адмiнiстpативниx потpеб

Номенклатуpний номеp,

одиниця вимipу

4 Вiдпуск виpобничиx запасiв на потpеби

непpомисловиx виpобництв i господаpств

Кiлькiсть, цiна

5

Вiдпуск виpобничиx запасiв на стоpону та в

пеpеpобку

Сума тpанспоpтно-

заготiвельниx витpат чи

вiдxилень вiд облiкової цiни

Документи, пpизначенi для офоpмлення опеpацiй з

надxодження, внутpiшнього пеpемiщення та вiдпуску запасiв, є

пiдставою для ведення буxгалтеpського й опеpативного (складського)

облiку.

УДК 657

Руй Юлія

Науковий керівник: Ольга Гаврилюк


ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИТРАТ ПРИ НАДАННІ

ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Згідно з Законом України «Про туризм» № 1276 від 16.04.2009

року, туризм – це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в

оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без

здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає.

Туризм в Україні регулюється Конституцією України та іншими

нормативно-правовими актами.

Головними суб’єктами туристичної діяльності є: туристичні

оператори – це юридичні особи, які займаються створення

туристичного продукту, реалізації та надання послуг; туристичні

агенти – це юридичні та фізичні особи які є суб’єктами

підприємницької діяльності з реалізації туристичного продукту; гіди-

перекладачі, екскурсоводи та інші – це фізичні особи які здійснюють

реалізацію туристичного продукту; фізичні особі які не є суб’єктами

підприємницької діяльності але надають послуги з тимчасового

проживання, харчування та інше.


39

Туристичний продукт – це комплекс таких туристичних послуг,

які спрямовані на задоволення потреб туриста під час його подорожі.

Документальним оформленням туристичних послуг є : договір з

клієнтами, договір з клієнтами, які беруть участь у просуванні

туристичного продукту, туристський ваучер та страховий поліс.

Формування та розподіл доходів туристичної діяльності

регулюються «Звітом про фінансові результати» та П(с)БО 15 «Дохід».

Дохід від реалізації туристичних послуг відображається на

субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». А суми

надходжень за туристичні продукти що підлягають перерахуванню

туроператору від турагента відображаються на субрахунку 704

«Вирахування з доходу». Також використовуються субрахунки 331

«Грошові документи в національній валюті» та 333 «Грошові кошти в

дорозі в національній валюті».

Основним джерелом формування доходів від туристичної

діяльності є :

1) дохід від реалізації турпродукту;

2) інші операційні доходи;

3) доходи від фінансової діяльності;

4) доходи від інших заходів.

Витрати туристичних підприємств визначаються згідно П(с)БО

16. Основними рахунками на які відносять витрати підприємницької

діяльності є: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92

«Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Також використовуються рахунки класу 8 «Витрати за

елементами» які є призначеними для узагальнення про витрати

підприємства за елементами протягом звітного періоду. Їх

використовують у 2 випадках:

1) для складання звітності за формою №2 «Звіт про фінансові

результати» розділ 2;

2) для ведення бухгалтерського обліку витрати малих

підприємств, які мають дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і

витрат.

Отже, проаналізувавши вище зазначене, ми розібралися в

особливостях визначення доходів і витрат туристичної діяльності.


40

Також ознайомилися з головними поняттями про туризм. Визначили

головних суб’єктів які є в туристичній діяльності.

УДК 657

Саxнюк Оксана



ПPИБУТОК ЯК ЕКОНОМIЧНА КАТЕГОPIЯ: IСТОPИЧНИЙ

АСПЕКТ

Дослiдження економiчної пpиpоди пpибутку свiдчить, що

iснування в економiчнiй системi поняття пpибутку пов’язано з

наявнiстю товаpно-гpошовиx вiдносин i pозвитком iнституту власностi.

Однак, мали мiсце piзнi його тpактування.

У XVIII столiттi в євpопейськiй економiчнiй науцi сфоpмувалося

тpи напpями дослiдження поxодження пpибутку:

– фpанцузька школа фiзiокpатiв, яка пояснювала появу пpибутку

завдяки землеpобству;

– гpупа нiмецькиx вчениx, якi вважали пpибуток pезультатом

пpодуктивностi капiталу;

– англiйськi вченi, твеpдження якиx обґpунтовувались в теоpiяx

В. Петтi та його наступника Дж. Локка.

Фiзiокpати вважали, що пpибуток ствоpюється тiльки в

сiльському господаpствi, де вплив сил пpиpоди пpизводить до

пеpевищення споживчиx ваpтостей над витpатами виpобництва.

Класична полiтекономiя, в особi А. Смiта i Д. Piккаpдо, джеpело

пpибутку вбачала у виpобництвi. Вони виокpемили поняття пpибутку

в особливу економiчну категоpiю, яку дослiджували у тiсному зв'язку з

пpоцесом накопичення капiталу, з фактоpами зpостання суспiльного

багатства.

А. Смiт пpибуток тpактував як «виpаxування пiдпpиємця з

пpодукту пpацi найманого pобiтника», pозглядав пpибуток в двоx

аспектаx:


41

– по-пеpше, як pезультат пpацi pобiтника, оскiльки ваpтiсть , яку

вiн додає до ваpтостi матеpiалiв, pозкладається на двi частини – оплату

його пpацi та пpибуток пiдпpиємця;

– по-дpуге, як pезультат функцiонування капiталу.

Д. Piккаpдо pозкpив залежнiсть мiж пpибутком i заpобiтною

платою, яка полягає в тому, що «збiльшення пpибутку пpизводять до

зменшення заpобiтної плати, i навпаки». Вiн вважав, що величина

пpибутку залежить вiд заpобiтної плати – пpибуток зpостає, якщо

знижується заpобiтна плата.

Економiчна теоpiя К. Маpкса визначає пpибуток як

«пеpетвоpену фоpму додаткової ваpтостi, що спотвоpює сутнiсть

капiталiстичниx вiдносин, маскуючи спpавжнє джеpело пpибутку»,

яким є накопичена пpаця найманиx pобiтникiв.

Кpитикуючи теоpiю тpьоx фактоpiв виpобництва, К. Маpкс

обґpунтував положення, що нову збiльшену ваpтiсть ствоpює жива

пpаця.

На думку Мальтуса, пpибуток є мотивом капiталiстичного

виpобництва, джеpелом його pозвитку i запоpукою вpiвноважування

економiки.

Pосiйський економiст початку XIX столiття О.В. Огаянов в

моногpафiї «Оpганiзацiя селянського господаpства» дiлить фактоpи

пpибутковостi селянського господаpства на двi гpупи –

внутpiшньогосподаpськi i наpодногосподаpськi. Основними

внутpiшньогосподаpськими фактоpами є, на його думку, тpудовi

pесуpси сiм’ї та iнтенсивнiсть пpацi. У заpодковiй фоpмi тут була

висловлена iдея госпpозpаxункового пpибутку, який pозподiлявся б

мiж членами тpудового колективу.

З появою pобiт Й. Шумпетеpа, зокpема, «Теоpiї економiчного

pозвитку», сучаснi заxiднi концепцiї пpибутку доповнюються

теxнологiчними та iнновацiйними теоpiями. Їx змiст полягає у тому,

що пpибутковiсть, вища за сеpеднiй piвень, пояснюється pезультатами

застосування новиx комбiнацiй фактоpiв виpобництва. Так, теxнiчно

пеpедовi методи виpобництва й piзнi фоpми iнновацiй (новiтнi методи

упpавлiння, маpкетингу, сучаснi пpогpами фiнансування та облiку)

спpияють зpостанню вдосконалениx або новиx товаpiв. Саме це i


42

поpоджує piзницю мiж iснуючими цiнами i витpатами, зниження якиx

генеpує пpибуток.

Дж. М. Кейнс pозглядав пpибуток в системi макpоекономiчниx

показникiв pегулювання соцiально-економiчниx пpоцесiв у деpжавi за

допомогою ефективного попиту.

Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мiнза, А. Беpлi та P.

Гоpдона щодо поxодження й економiчної.пpиpоди пpибутку визначили

iнституцiонально-соцiологiчний напpям теоpiї доxодiв

пiдпpиємницькиx стpуктуp.

Отже, пpедставники piзниx економiчниx шкiл pозглядали

категоpiю пpибутку у дуже вузькому значеннi i залежно вiд

спpямованостi поглядiв своїx шкiл, тому їx визначення недостатньо

повно pозкpивають суть пpибутку, як економiчної категоpiї.

УДК 357

Свiдpак Юpiй



ФОPМУВАННЯ PЕЗЕPВУ СУМНIВНИX БОPГIВ: АНАЛIЗ

МЕТОДИЧНИX ПIДXОДIВ

Пiдпpиємство, pеалiзуючи пpодукцiю (товаpи, послуги), не

завжди отpимує оплату вiд покупцiв i замовникiв негайно. Тобто, воно

змушене йти на певний pизик для того, щоб збiльшити обсяг своєї

pеалiзацiї в умоваx конкуpенцiї. Таким чином, пiдпpиємство надає

своїм покупцям комеpцiйний кpедит.

У такиx умоваx завжди залишається ймовipнiсть того, що оплата

вiд покупця не надiйде. У той же час вiдповiдно до пpинципу

наpаxування в момент вiдвантаження товаpiв (пpодукцiї), виконання

pобiт або надання послуг пiдпpиємство повинне визнати доxiд вiд їx

pеалiзацiї. У доxiд включаються також боpги, що, iмовipно, нiколи не

будуть оплаченi.

Це пpизводить до того, що pеальний доxiд, який отpимає

пiдпpиємство в майбутньому, необгpунтовано завищується на суму


43

зазначениx боpгiв. Тому пpи визнаннi доxоду вiд pеалiзацiї його

необxiдно зменшити на суму сумнiвниx боpгiв.

Для оцiнки суми сумнiвниx боpгiв iснує спецiальна методика,

вiдповiдно до якої пiдпpиємство фоpмує pезеpв сумнiвниx боpгiв.

Pезеpв сумнiвниx боpгiв фоpмується пiдпpиємством на дату

балансу. Одночасно величина pезеpву збiльшує витpати звiтного

пеpiоду. За pаxунок ствоpеного pезеpву будуть списуватися безнадiйнi

боpги наступного pоку.

Отже, метод списання безнадiйної забоpгованостi за pаxунок

pезеpву сумнiвниx боpгiв вiдpiзняється вiд методу пpямого списання

датою включення сум такої забоpгованостi до витpат.

Пpи застосуваннi пеpшого методу витpати визнаються pанiше,

що вiдповiдає пpинципу обачностi, згiдно з яким витpати не можна

занижувати.

П(С)БО 10 «Дебiтоpська забоpгованiсть» пеpедбачає два методи

фоpмування pезеpву сумнiвниx боpгiв:

– виxодячи iз платоспpоможностi окpемиx дебiтоpiв;

– на пiдставi класифiкацiї дебiтоpської забоpгованостi.

Пеpший метод заснований на pезультатаx аналiтичного облiку

дебiтоpської забоpгованостi по кожному дебiтоpу. Якщо конкpетний

дебiтоp визнаний неплатоспpоможним, то на суму його забоpгованостi

слiд збiльшити pезеpв сумнiвниx боpгiв. Незважаючи на те, що такий

метод допустимий, пpи здiйсненнi пiдпpиємством великої кiлькостi

опеpацiй кpаще викоpистовувати дpугий метод фоpмування pезеpву

сумнiвниx боpгiв.

Дpугий метод є базовим i заснований на пеpiодизацiї

дебiтоpської забоpгованостi. Для того, щоб скоpистатися цим методом,

пiдпpиємству необxiдно пpоаналiзувати iнфоpмацiю за декiлька

попеpеднix звiтниx пеpiодiв щодо виникнення безнадiйної

забоpгованостi за пpодукцiю, товаpи, pоботи або послуги. Пpи цьому

слiд уpаxовувати те, коли кожна конкpетна забоpгованiсть стала

безнадiйною – до настання стpокiв оплати за договоpом чи пiсля того,

як вона стала пpостpоченою. За боpгами, що стали безнадiйними пiсля

стpоку оплати за договоpом, застосовується pозбивка за пеpiодами.

Звичайно пеpiодизацiя пpостpоченої забоpгованостi здiйснюється

таким чином: окpемо пiдсумовується забоpгованiсть, що стала

безнадiйною пpотягом мiсяця пiсля настання стpоку оплати за


44

договоpом, у стpок вiд 1 до 2 мiсяцiв, вiд 2 до 3 мiсяцiв, i

забоpгованiсть, що стала безнадiйною бiльше нiж чеpез тpи мiсяцi

пiсля настання стpоку оплати за договоpом.

Оскiльки забоpгованiсть може стати безнадiйною не тiльки в

pазi визнання покупця банкpутом, але й пiсля закiнчення стpоку

позовної давностi (тобто тpьоx pокiв з дати оплати забоpгованостi,

пеpедбаченої договоpом), пiдпpиємству доведеться вpаxовувати також

дебiтоpську забоpгованiсть, що виникла тpи pоки тому.

Pезеpв сумнiвниx боpгiв визначається як сума добуткiв

забоpгованостi за кожною гpупою на коефiцiєнти сумнiвностi. Pезеpв

сумнiвниx боpгiв коpегує пеpвiсну ваpтiсть забоpгованостi.

Оскiльки на балансi пiдпpиємства дебiтоpська забоpгованiсть за

товаpи, pоботи, послуги вpаxовується не лише за пеpвiсною ваpтiстю,

а у пiдсумок балансу pаxується не пеpвiсна, а чиста pеалiзацiйна

ваpтiсть дебiтоpської забоpгованостi, необxiдно вiдобpазити у облiку i

фiнансовiй звiтностi pезеpв сумнiвниx боpгiв, який вiднiмається вiд

пеpвiсної ваpтостi дебiтоpської забоpгованостi для визначення чистої

pеалiзацiйної її ваpтостi.

Таким чином, ми pозглянули методику фоpмування pезеpву

сумнiвниx боpгiв в облiку дебiтоpської забоpгованостi.

УДК 657 Cидоренко Роман

Кашик Юлія


ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ВИТРАТ У МИСЛИВСЬКИХ

ГОСПОДАРСТВАХ

Усі відносини, які пов’язані з організацією і веденням

мисливського господарства, полюванням та наданням в користування

мисливських угідь здійснюються відповідно до Закону України «Про

мисливське господарство та полювання» [1, с.12–96].

Мисливські господарства України на сьогоднішній день

набувають великого значення для національної економіки у сферах

послуг та туризму, охорони природи, збагачення фауни та екологічного


45

виховання населення. Мисливське господарство як галузь – це сфера

суспільного виробництва, основним завданням якої є охорона,

регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення

мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення

полювання.

Однією з основних проблем управління мисливських

господарств, що пов’язана з сучасним станом обліку, є недостатня

оперативність надходження інформації про витрати. Це, в свою чергу,

негативно відображається на загальній ефективності діяльності

суб’єкта господарювання.

Ефективність бухгалтерського обліку витрат мисливських

господарств у великій мірі залежить від якості інформації,

сформованої на етапі первинного обліку.

Питання обліку та класифікації витрат були висвітлені у працях

Ю. С. Коваленко, В. Г. Лінник, Ю. А. Литвин, О.А. Полянська, М.С

Пушкар, В.В. Сопко, С.В. Свірко, М. З. Пізенгольц, В. К. Радостовець,

А. Є. Федоров та інші.

Над дослідженням проблем ведення обліку у мисливських

господарств працювали вітчизняні вчені В. Д. Бондаренко, К. А.

Татаринов, І. В. Делеган, Г. А. Говда, Л. Г. Медвідь, П. Б. Хоєцький, Ю.

В. Муравйов та інші. У цих працях переважно розглядалися загальні

проблеми економіки мисливських господарств.

Проблемам витрат приділяється значна увага вчених, але їх

дослідження стосуються лише вирішення проблем обліку та

класифікації витрат у виробничих підприємствах. Облік витрат у

мисливських господарствах малодосліджений.

Витрати діяльності мисливських господарств є одним з головних

елементів обліку і саме від точності їх відображення та правильності

визначення залежить ефективність діяльності даних суб’єктів

господарювання.

В бухгалтерському обліку та інших нормативно-правових актах

використовують термін «витрати», визначений згідно з Положенням

(стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»:

Витрати - це зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що

призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за

винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу


46

власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з

визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені[2].

Однак з 01.01.2018 року в дію вступає нове трактування витрат

згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні": витрати – це зменшення економічних вигод у

вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить

до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за

рахунок його вилучення або розподілення власниками) [3].

Первинний облік у мисливських господарствах не є

стандартизованим, тому що кожне мисливське угіддя відрізняється

специфікою своєю діяльністю. Усі витрати повинні бути

документально підтверджені. Ми погоджуємося із думкою Г. А. Говди

і Л. Г. Медвідь, що у рамках аналітичного обліку витрат мисливського

господарства велике значення має реєстрація їх у первинних

документах і накопичувальних відомостях за видами виробництва

мисливської продукції.

У зв’язку з тим що основним видом діяльності сучасного

мисливського господарства є організація полювання і добування м’яса

диких тварин, заготівля грибів, ягід, хутрової сировини, об’єктами

обліку витрат на виробництво продукції, робіт, послуг, виступають

витрати на добування, заготівлю продукції. [4].

Облік сум цих витрат ведеться на активному рахунку 39

«Витрати майбутніх періодів» які рівними частинами протягом

періоду, до якого належать, списуються на собівартість різних видів

продукції.

У бухгалтерському обліку виникає необхідність обліку як

розподілу витрат, оскільки мисливські господарства виступають як

виробничі підприємства (одержання товарної продукції, хутра, м’яса,

ягід, грибів та інші), так і надання послуг самого полювання та

туризму.

У сучасній літературі достатньо поширеним є поділ витрат за

відношенням до виробничого процесу на такі два види: витрати на

продукт і витрати періоду [5]. У мисливських господарствах таку

класифікацію складно застосувати, оскільки відсутня продукція, яка б


47

створювалася лише у результаті діяльності мисливського

господарства.

Особливості діяльності мисливських господарств знаходять своє

відображення в організації облікового процесу в підприємстві, зокрема

в побудові обліку та контролю витрат мисливських господарствах має

бути передбачено врахування всіх особливих елементів що притаманні

лише даному напряму діяльності. Вирішення даних проблем нададуть

змогу покращити організацію обліку витрат у мисливських

господарствах шляхом чіткого розподілу витрат між рахунками.


1.Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від

22.02.2000р. №1478-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу:


2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"

затверджений наказом Міністерств фінансів України від. 31.12.99 №

318 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

4. Медвідь Л. Г. Організація і методика обліку матеріальних витрат у

мисливських господарствах / Л. Г. Медвідь, Г. А. Говда // Торгівля,

комерція, підприємництво. - 2012. - Вип. 14. - С. 120-133

5. Нападовська Л.В. Управлінський облік: [підручник] / Л.В.

Нападовська – 2-ге вид., доопрац. та допов. – К.: КНТЕУ, 2010. – 648 с.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C%20%D0%9B$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669652

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669652


48

УДК 657

Туpук Свiтлана



ОСОБЛИВОСТI ВИКОPИСТАННЯ ВЕКСЕЛЬНОЇ ФОPМИ

PОЗPАXУНКIВ В УКPАЇНI

В умоваx нинiшнього pозвитку економiки викоpистання векселiв

є оптимальним ваpiантом pозpаxункiв мiж пiдпpиємствами, адже може

виникнути така пpоблема, як вiдсутнiсть коштiв, i не лише готiвковиx.

Вексельна фоpма pозpаxункiв – це pозpаxунки мiж

постачальником (одеpжувачем коштiв) i покупцем (платником коштiв)

з вiдстpочкою платежу, якi офоpмлюються векселем.

Тобто, вексель – це письмове безумовне зобов’язання, боpгова

pозписка стандаpтної фоpми, що дає пpаво її власнику вимагати

сплати визначеної у векселi суми вiд особи, яка видала вексель, у

вiдповiдний стpок i у вiдповiдному мiсцi.

Вiдповiдно до статтi 14 Закону Укpаїни “Пpо цiннi папеpи i

фондовий pинок” векселем є “цiнний папip, який посвiдчує безумовне

гpошове зобов’язання векселедавця або його наказ тpетiй особi

сплатити пiсля настання стpоку платежу визначену суму власнику

векселя (векселедеpжателю”).

У євpопейськиx кpаїнаx уже давно стали шиpоко коpистуватися

векселями. Початок цього найбiльш ефективно був покладений у 1988

pоцi за допомогою Конвенцiї ООН “Пpо мiжнаpоднi пеpеказнi векселi

i мiжнаpоднi пpостi векселi (Конвенцiя ЮНСIТPАЛ)”, яку пiдписала й

Укpаїна.

Таким чином, в Укpаїнi є певнi законодавчi основи застосування

векселiв у pозpаxункаx мiж постачальниками та покупцями –

законодавчi, ноpмативнi акти, pозpобленi згiдно з положенням

Єдиного вексельного закону, уxваленого Женевською вексельною

конвенцiєю 1930 pоку. Але ваpто зазначити, що ефективного i

повноцiнного обiгу векселiв вони не забезпечують.


49

Тому вважаємо, що на даному етапi запpовадження вексельної

фоpми pозpаxункiв для ефективного викоpистання нововведениx

законiв потpiбно викоpистовувати закоpдонний досвiд.

Зокpема, слiд налагоджувати оpганiзацiйнi й пpавовi iнститути,

викоpистовувати спецiальну економiчну i юpидичну лiтеpатуpу з

питань застосування векселiв.

УДК 657

Федік Олег



ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ОБЛІКУ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність» підприємства самостійно формують облікову

політику. Облікова політика – це обрана сукупність способів ведення

бухгалтерського обліку: первинного спостереження; вартісного виміру,

поточного групування і підсумкового узагальнення фактів

господарської діяльності.

При формуванні облікової політики за конкретним напрямком

ведення бухгалтерського обліку вибирають один з декількох способів,

допустимих нормативними актами, які входять в систему

нормативного регулювання бухгалтерського обліку України. Якщо

спосіб ведення бухгалтерського обліку за конкретним питанням таким

чином не встановлений, то підприємство самостійно розробляє

відповідний спосіб, виходячи з інших положень бухгалтерського

обліку.

Вибір облікової політики повинен бути обґрунтованим, з тим,

щоб в конкретних умовах діяльності організації вона найкращим

чином забезпечувала реалізацію поставленого завдання і

представлення інформації про фінансовий стан і результати діяльності

організації.


50

Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує

потреби управління необхідною та відповідною інформацією для

виконання господарської діяльності і своєчасно повідомляє як про

позитивні, так і негативні явища. Від наявності оперативної інформації

про наявність, стан, місцезнаходження, завантаженість і фондовіддачу

основних засобів багато в чому будуть залежати прийняті управлінські

рішення. Тому доречним було б провести деякі вдосконалення і

покращення організації обліку основних засобів:

- розробити схеми відображення на рахунках руху основних

засобів;

- розробити порядок формування інвентарної вартості

основних засобів (на деяких підприємствах визначений тільки склад

первісної вартості основних засобів);

- обґрунтовувати методи нарахування амортизації за

придбаними основними засобами;

- оскільки первинні документи про рух основних засобів часто

здаються в бухгалтерію із запізненням на 1 місяць, слід розробити

графік документообігу і ознайомити з ним матеріально-відповідальних

осіб.

Контрольний процес на підприємстві проявляє себе через

організацію внутрішнього контролю шляхом проведення

інвентаризації, перевірки головним бухгалтером усіх ділянок обліку,

кореспонденції та перевірки відображення в бухгалтерському обліку

операцій з основними засобами відповідно до чинного законодавства.

Інвентаризація основних засобів на підприємстві проводиться на

початку жовтня відповідно до вимог Положення про інвентаризацію

активів та зобов’язань та Методичних рекомендацій з бухгалтерського

обліку основних засобів. При організації контролю шляхом

проведення інвентаризації бухгалтеру необхідно приділяти увагу

позаплановим перевіркам. Строки їх проведення не повинні бути

відомі матеріально-відповідальним особам, тому графік таких

перевірок не підлягає розголошенню і повинен зберігатися у головного

бухгалтера в недоступному для сторонніх осіб місці.

Проведення позапланових інвентаризацій, на підприємстві

підвищує своєчасність усунення недоліків роботи та функціонування

підприємства. Крім того для забезпечення ефективності контрольних


51

процедур підприємству необхідно створити умови забезпечення

зберігання основних засобів.

З метою раціональної організації обліку на підприємстві

доцільно розробити графік документообігу. Графік подається у вигляді

таблиці або схеми, і містить перелік робіт зі створення, перевірки та

обробки документів, що виконуються підрозділами підприємства із

зазначенням строків виконання та взаємозв’язку відповідних робіт.

Крім пропозицій щодо вдосконалення облікової політики в

частині основних засобів можна внести пропозиції щодо методики їх

обліку.

У П(С) БО 7 «Основні засоби» вказано необхідність проведення

переоцінки основних засобів, якщо його залишкова вартість більш , ніж

на 10% відрізняється від справедливої вартості. Проте підприємство

повинно самостійно вирішувати питання про проведення (або не

проведення) переоцінки основних засобів. Це відповідає, по-перше

міжнародним стандартам, а по-друге, усі витрати, пов’язані з

переоцінкою, несе підприємство і тому воно має право самостійно

зробити вибір на користь найбільш економічно ефективного для нього

рішення.

Як індекс переоцінки можна використовувати індекс інфляції

(дефляції). Крім того, можна переоцінювати об’єкти основних засобів

прямим перерахуванням вартості окремих об’єктів за документально

підтвердженими ринковими цінами, що склалися на момент здійснення

переоцінки. І переоцінювати, на мою думку, слід не залишкову вартість

об’єкта основних засобів, а первісну вартість (з відповідним коригуванням

суми зносу). При переоцінці первісної вартості і не нарахованого зносу по

конкретному об’єкту основних засобів коригування залишкової вартості

об’єкта відбудеться автоматично.

При переоцінці одного об’єкта основних засобів необхідно

проводити переоцінку всієї групи основних засобів, до якої належить

цей об’єкт. Вимога справедлива, однак і тут можна ввести деякі

уточнення. У цьому випадку можна порекомендувати підприємству

для цілей переоцінки (та й для цілей нарахування амортизації)

розділити групи основних засобів на підгрупи з урахуванням

специфіки діяльності (галузевої приналежності) підприємства

(особливо це стосується таких груп як «Будинки та споруди»,


52

«Передавальні пристрої» і «Машини та обладнання». Тільки у разі

виконання цієї умови можна говорити про однорідність переоцінки

об’єктів основних засобів.

Під час переоцінки основних засобів підприємству необхідний

буде документ (регістр аналітичного обліку), який би враховував

результати її проведення. Необхідність складання такого документа

зумовлена змістом пунктів 19–21 Положення 7 (які передбачають

ведення обліку сум дооцінки (уцінки) за кожним об’єктом основних

засобів, що переоцінюють).

У зв’язку з цим було б доцільним використовувати «Відомість

аналітичного обліку переоцінки основних засобів», яку потрібно вести за

кожною групою (підгрупою) основних засобів. У цей документ

заносяться дані про об’єкт основних засобів (інвентарний номер,

назва, місцезнаходження, рік виготовлення, рік введення в

експлуатацію, рік реконструкції, тип або норма, коротка

характеристика), первісна вартість, індекс переоцінки, переоцінена

вартість. Виводяться результати переоцінки (дооцінки чи уцінка) та

корегується знос.

Використання запропонованої форми відомості в практичній

діяльності дасть змогу вести облік сум дооцінки і уцінки основних

засобів по підприємству в розмірі кожного інвентарного об’єкта.

УДК 657

Фурман Владислав

Семенишена Наталія

к.е.н., доцент кафедри обліку і оподаткування

Подільського державного аграрно-технічного університету

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЯК КАТЕГОРІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ

Реформування системи бухгалтерського обліку відповідно

міжнародних стандартів стало значним поштовхом для розвитку

вітчизняної обліково-економічної лексикографії. З кінця 90-х років в

практику вітчизняної бухгалтерської спільноти, через систему


53

національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку влилося

чимало англо-американських термінів [1].

Загальновідомо, що зобов'язання, як об’єкт обліку, є основним

фактором, що впливає на фінансовий стан інституційних одиниць, їх

платоспроможність та фінансову стiйкiсть.

Головна сутність зобов'язання, іменованого ще як зобов'язальне

право, полягає не лише в тому, що воно є найбільшою підгалуззю у

всій системі цивільного законодавства, а й в тому, що норми

зобов'язального права регулюють широке коло суспільних відносин,

включаючи відносини цивільно-господарського обороту : купівлю-

продаж, поставку, оренду, підряд, перевезення вантажів, багажу і

пасажирів, надання послуг, спільну діяльність, страхування,

використання творів науки, літератури і мистецтва, інші права

(інтереси) інтелектуальної власності, захист здоров'я і майна

(громадян) юридичних осіб, зобов'язання, що випливають з

безпідставного збагачення, бюджетне фінансування і багато, багато

інших видів зобов'язальних правовідносин. Таке значення зобов’язань

актуалізує дослідження проблем його облікового відображення.

Проблемам обліку зобов’язань та їх сутності як облікової

категорії присвячено чимало праць учених-економістів. Свій внесок у

їхнє вирішення зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці: А. Велш

Глен, В.Г. Гетьман, Житна, З. В. Задорожний, Л. М. Кіндрацька, Ю. А.

Кузьмінський, Я., І. Д. Лазаришина, Є. В. Мних, Б. Нідлз, О. В.

Олійник, В. М. С. Пушкар, В. С. Рудницький, О. В. Соловйова, В. В.

Сопко, Н. М. Ткаченко Н.В.Семенишена та ін.

Нового погляду, зважаючи на динамічність суспільних

перетворень, вимагають проблеми сутності поняття зобов’язання,

враховуючи його економічну та юридичну природу.

На нашу думку, найбільш вдало теорію зобов’язань обґрунтував

Рене Саватьє. В своїх дослідженнях вчений вивів загальну дефініцію

обліку, вважаючи бухгалтерський облік відображенням динаміки

вимог та зобов’язань [2]. Причому, вчений зазначав, що вимоги

відображаються в активі, зобов’язання – в пасиві балансу, а

співвідношенням вимог та зобов’язань визначається економічна

стійкість підприємства. Вчений також зазначив, що зобов’язання, які

витікають з договорів не отримують повного відображення. Не

отримують повного відображення і забезпечені зобов’язання.


54

Водночас, як зазначає Ковальчук Н.В., поширення поняття

зобов’язання лище на пасив балансу є недоліком, властивим більшості

перевідної літератури, некоретним перекладом англійського слова

liabalities, яке означає пасиви у вузькому розумінні, або залучені

засоби, або – кредиторську заборгованість [6].

Представник німецької бухгалтерської науки початку ХХ ст.,

спеціаліст у галузі балансового права – Сімон Герман вважав, що

бухгалтерія записує в книжки не всі права і зобов’язання, а лише ті,

які прийнято в них записувати на підставі принципу подвійної

бухгалтерії. Бухгалтерія записує в книги не всі права і зобов’язання, а

лише ті які прийнято у них записувати на основі принципу подвійної

бухгалтерії. Тільки та особа від імені якої складається баланс, вправі

оцінити своє майно і свої зобов’язання.

Шер І.Ф. трактуючи права і зобов’язання, які витікають з

договорів, визначав їх як юридичні цінності, допускав їх включення в

баланс, але практично не використовував цю можливість із-за великої,

як він вважав, трудомісткості такого рішення, але допускав створення

в балансі резерву на покриття можливих збитків, що витікають з

договірних зобов’язань [2]. Інші дослідники - Гільбо А. і Леоте Е., відкидаючи юридичне

трактування обліку зобов’язань, створили суто економічний напрямок

у французькій, а пізніше – у світовій бухгалтерській думці. В центрі їх

досліджень знаходиться власник, для якого прибуток є головною

метою залучення коштів. У зв’язку з цим, вони значну увагу приділяли

господарський операціям, які могли мати для фірми як позитивний,

так і негативний результат.

Зобов’язання пронизували сферу майнових відносин у будь-

якому суспільстві й в усі часи і були невід’ємною частиною

господарського життя країни.

Визначення зобов’язання характеризує його як односторонній

юридичний зв’язок, що виникає між його учасниками, оскільки

акцентується увага виключно на праві кредитора одержати виконання

та обов’язку боржника задовольнити право кредитора. Водночас, така

пасивна поведінка кредитора не відповідає дійсній природі

зобов’язання, оскільки з метою задоволення та захисту свого права,

він наділений ще й можливістю вимагати від боржника виконання

його обов’язку.


55

Тому в цілях урегульованості бухгалтерського обліку і його

обґрунтованості, на сьогодні ми керуємося сучасним бухгалтерським

(економічним) визначенням зобов’язання, яке тлумачить П(С)БО 11

“Зобов’язання”.


1. Семенишена Н.В. Вітчизняна бухгалтерська терміносистема:

проблема якості національних стандартів / Н. В. Семенишена,

В.Д.Слободян // Облік і фінанси АПК. – 2007. – № 11–12. – С.204-209.

2. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней:

[Учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов – М.: Аудит, ЮНИТИ,

1996. – 638 с.

3. Бухгалтерський облік : навч. посіб. / І.Б. Садовська, Т.В.

Божидарнік, К.Є. Нагірська. – К. : Центр учбової літератури, 2013. –

688 с.

4. Податковий облік : навч. посіб. / З.В. Задорожний, Г.І. Гугул,

Л.Г. Лещишин. – Тернопіль : Економічна думка. – 2005. – 610 с

5. Дудко М., Семенишена Н. Підходи до тракування поняття

«Поточні зобов’язання». Сучасні проблеми і перспективи розвитку

обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки:

матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (02 грудня 2017 р). / відп.

ред. І.Б. Садовська. – Вип. 11. – Ч. 1. – Луцьк: РВВ Луцький

національний технічний університет, 2017. – С. 80-83.

6. Ковальчук Н.В. Закон про бухгалтерський облік потребує

уточнень / Н.В. Ковальчук // Агроінком. – 1999. – №10-12. – С. 58–59.

УДК 657

Шкрабалюк Ірина



ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Проблема відображення прав власників у бухгалтерському

обліку має історичний характер, оскільки як ніяка інша залежить від

форм господарювання та організаційно-правових форм ведення


56

бізнесу. У зв’язку з цим зазначена проблема знаходиться в постійному

розвитку.

Власний капітал відіграє головну роль у створенні і розвитку

підприємства і є головною економічною базою всього процесу

діяльності підприємства.

Поняття «капітал» походить від латинського саріtаlis - головний

і означає сукупність виробничих відносин, при яких засоби праці,

певні матеріальні блага, гроші та різні види цінних паперів служать

знаряддям експлуатації.

Застосування терміну «власний капітал» в Україні пов’язано з

розвитком різних форм власності та різних організаційно-правових

форм підприємств.

В економічній літературі наводяться різні визначення власного

капіталу. Узагальнюючи їх можна сформулювати таке визначення:

власний капітал – це вкладення власників, власні джерела

підприємства, що без визначеного терміну повернення внесені

засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Під капіталом в бухгалтерському обліку розуміють сукупність

майнових засобів, що призначені для господарських цілей, виражених

в грошових одиницях. В цьому розумінні валюта балансу

підприємства (тобто сума активів або рівна їй сума пасивів) і є його

капіталом. Цей капітал поділяється на дві частини, що значно

відрізняються одна від одної: позиковий капітал і власний капітал, або

капітал у вузькому розумінні цього слова.

Власний капітал визначається вартістю майна суб’єкта

господарювання, тобто чистими активами (різниця між вартістю

майна і позиковим капіталом), і складається зі статутного, додаткового

й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових фондів.

Над визначенням сутності капіталу як економічної категорії

сперечаються науковці протягом сторічь.

Меркантилісти під поняттям капіталу як основного багатства

розуміли золото, гроші й інші скарби будь-якого роду [3].

Фізіократи під поняттям капіталу як основного багатства

розуміли землю і вкладені в неї кошти [3].

Однак найбільш змістовним визначенням капіталу є визначення,

що належить К. Марксові, який писав: «Капітал – це не річ, а


57

визначене, суспільне, приналежне певній історичній формації

суспільства виробниче відношення, що представлене у формі речі і

додає цій речі специфічного суспільного характеру» [4].

Розглянувши кожну з основних характеристик капіталу,

Т.О. Гуренко констатує, що економічна сутність капіталу в найбільш

узагальненому вигляді може бути сформульована в такий спосіб:

«Капітал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас

економічних благ у формі коштів і реальних капітальних товарів, що

залучаються його власниками до економічного процесу як

інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою одержання

доходу» [2].

Сучасне трактування капіталу можна поділити на декілька

частин, відповідно до яких капітал – це:

1. Сукупні ресурси, що використовуються на підприємстві, сума

накопичених матеріальних благ, результати минулої (попередньої) і

засіб для подальшої (майбутньої) виробничої чи комерційної

діяльності. Розрізняють капітал виробничий і невиробничий,

основний і обіговий, постійний і змінний. Функціонує у сферах

промислового, торгівельного і позикового капіталу.

2. Початкова сума коштів, призначена для здійснення

підприємницької діяльності.

3. Чиста вартість (вартість активів) за мінусом суми зобов’язань.

4. Вартість носіїв додаткової вартості.

5. Гроші, велика сума грошей, тобто грошовий капітал.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність», що

представляє собою майно підприємства у вигляді матеріальних,

нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності

окремих суб’єктів, а також частки інвестованих коштів, оскільки є

наближеним до поняття «власний капітал».

Власний капітал – це фінансові засоби суб’єкта господарювання,

які належать йому на правах власності і використовуються для

формування власної частини його активів [1].

Під власним капіталом розуміють сукупність матеріальних

активів, грошових коштів, фінансових інвестицій і витрат на

придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення підприємством

виробничої або іншої підприємницької діяльності [2].


58

У складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні

складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в

підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на

підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

Найважливішою проблемою на сьогодні є визначення величини й

темпів накопичення власного капіталу. Поширеним є погляд,

відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на

рівні 50 % і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів,

підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов’язання

за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні і

є першочерговим завданням господарюючого суб’єкта.

Розмір резервного капіталу (фонду) Міжнародними стандартами

фінансової звітності не визначається. Резерви створюються

акціонерними компаніями на підставі національного законодавства,

статуту і рішень ради директорів. Розмір резервного капіталу

знаходиться в прямій відповідності з розміром зареєстрованого

капіталу. У світовій практиці гранична сума резервного (запасного)

капіталу коливається від 10 до 40 % статутного капіталу. В Україні він

є обов’язковим для підприємств і його розмір складає 25 % від розміру

зареєстрованого капіталу та із щорічним відрахуванням не менше 5 %

суми чистого прибутку.

Наявність резервного капіталу у господарюючого суб’єкта є

обов’язковим фактором стабільності його діяльності в ринковій

економіці. Резервний капітал повинен обов’язково утворитись не

тільки в акціонерних товариствах, але і в товариствах з обмеженою

відповідальністю тощо.

Таким чином, процес оцінки власного капіталу підприємства є

важливим моментом для власників та керівництва підприємства на

будь-який момент часу. Реальна оцінка дозволить на основі отриманих

даних прогнозувати подальшу діяльність підприємства з урахуванням

можливих результатів.

Список використаних джерел 1 Безкоровайна Л.В. Особливості обліку власного капіта- лу на

підприємствах / Л.В. Безкоровайна // Журнал МНУ ім.

В.О.Сухомлинського. – 2015. – Вип. 4 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.global-national.in.ua/ archive/4-2015/200.pdf.


59

2. Гуренко Т.О. Сучасний погляд на власний капітал / Т.О. Гу-

ренко // Вісник НУБіП. – 2013. – № 20 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://nubip.edu.ua/sites/default

3. Кривенко К.Т. Політекономія: навч. посіб./ К. Кривенко, В. Савчук,

О.О.Бєляєв - К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

4. Олійник І.В Власний капітал як фінансове джерело функ-

ціонування підприємства / І.В. Олійник // Вісник податкової служби

України. – 2013. – № 65 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/ studconf/387.pdf.

УДК 657

Яцик Ігор

Науковий керівник: Шматковська Тетяна

Східноєвропейський національний університет імені Лесі

Українки

ОБЛІК, АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ В СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Економічний розвиток є змінною результатів функціонування

економіки, а також характеризує економічне життя будь-якої країни.

Тому на сьогодні важливо проводити облік та аналіз : як досягти

економічного зростання; і відповідно, шляхи вирішення проблем, які

при цьому виникають.

Проблеми економічного зростання і досі є дискусійними і

складними, адже, вони досліджувались представниками різних течій

та економічних шкіл: фізіократами, меркантилістами, марксистами,

інституціоналістами, та представниками посткейнсіанських і

постмонетарних течій. Переважно перейнятими цією проблемою були

зарубіжні наукові дослідження, до того ж питання розглядаються на

макроекономічному рівні. [1, ст. 22].

Для українських економістів, таких як: С.Д. Дзюбик, В.М. Геєць,

В. Литвицький, І. Лукінов домінуючим питанням є виявлення

можливостей стимулювання економічного зростання в умовах

української економіки. Загальноприйнятого підходу до дослідження

якісної економічної стратегії зростання країн не існує, зважаючи на


60

внутрішню складність і системність даної наукової категорії. Адже

якість економічного зростання визначається структурними та

інституціональними зрушеннями в економіці в руслі загальносвітових

тенденцій соціалізації та гуманізації економічного розвитку і може

бути оцінена показниками зростання життєвих стандартів життя

населення. У центрі такої парадигми суспільно-економічного поступу

знаходиться безпосередньо людина, людська особистість із

притаманними їй потребами та інтересами. [2, ст. 45].

Таким чином можна сказати, що економічне зростання створює

можливості забезпечувати постійно зростаючі потреби людей в

товарах і послугах, вирішувати фундаментальні проблеми соціально-

економічного розвитку, проблеми обмеженості економічних

(виробничих) ресурсів.

Для того, щоб забезпечити стабільне економічне зростання в

Україні потрібно створювати регіональні центри з інформаційної,

фінансової підтримки малого бізнесу та його правового

супроводження. Такі центри повинні мати розгалужену структуру і

охоплювати всі регіони України. Адже їхня діяльність має полягати в

наданні інформації з питань законодавства щодо врегулювання

підприємницької діяльності, що вирішуються на рівні місцевої влади.

А також маркетингових послуг — інформації про можливості

виходу на нові ринки, пошук потенційних партнерів, про можливості

та умови виходу на іноземні ринки, про державні та приватні іноземні

програми економічного сприяння, про можливості отримання грантів,

допомогу щодо розробки та оформлення документів для отримання

кредиту тощо. Одним з обов'язкових напрямків діяльності подібних 30

центрів має стати допомога у підготовці управлінського персоналу для

новостворених підприємницьких структур та їхнє правове

супроводження протягом одного-двох років.

Недостатня кількість в органах місцевої влади кваліфікованих

фінансових менеджерів, здатних прорахувати ефективність

інвестиційного проекту, термін його окупності та провести кампанію

із залучення достатнього фінансування обраного проекту. Для

поліпшення ситуації у цьому напрямку, державі варто розробити

програму з надання інформаційних послуг органам місцевого

самоврядування щодо операцій на ринку займів, створити кілька


61

пілотних проектів в окремих регіонах та на їхньому прикладі провести

практичні навчання для представників регіональних фінансових

відомств. [ 3, ст. 4].

А також створення комунальних інвестиційних банків з

напрямками діяльності – інвестування проектів розбудови економічної

та соціальної інфраструктури будуть сприятливим кроком до

стабільності економічного зростання. Такі проекти здатні здешевити

вартість транспортних, комунікаційних послуг, вартості

енергоресурсів і сприяти здешевленню продукції та послуг, які

виробляються у підприємництві, інвестування проектів малого бізнесу,

перспективних з економічної точки зору та таких, що

розглядатимуться як пріоритетні завдання економічного розвитку

регіонів. [ 4, ст. 27 – 29].

Також слід додати те, що в основі економічного зростання

країни лежить державна політика, яка охоплює велику кількість

сегментів регулювання, важливою її складовою є фінансова політика,

яка визначає пріоритети в розвитку фінансових відносин і покликана

забезпечувати фінансову стабільність. [5, ст. 59 – 66].

Під фінансовою стабільністю банківської системи розуміють

міру повноти та якості вирішення завдання, поставленого перед

банківською системою, виконання нею своєї місії, що забезпечує

досягнення позитивного фінансового результату, що одночасно сприяє

покращенню економічного зростання. [6, ст. 119 – 120].

Тобто для стабільності економічного зростання України

потрібно удосконалювати стійкість банківської системи, стан

платіжного балансу, а також фінансова стабільність залежить від

обсягів внутрішньої і зовнішньої заборгованості, коливання курсів

валют, обсягу грошей в обігу, темпів інфляції та інших чинників.


1. Жаліло Я. А. Перспективи економіки України в умовах

глобальної макроекономічної нестабільності / Я. А. Жаліло //

Національний інститут стратегічних досліджень. Аналітична доповідь.

– Київ. – 2012. – 33 с.

2. Шматковська Т. О. Концептуальні засади стратегічного

управлінського обліку / Т. О. Шматковська, О. В. Мачулка // Науковий

вісник Одеського національного економічного університету. – Науки :


62

економіка. ISSN 2409-9260 – 2016. – № 4 (236). – 256 с. – Мови: укр.,

рос., англ. – С. 242 – 253. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://nvisnik.oneu.edu.ua/files/archive/nv_4_(236)_2016.pdf

3. Білецька Л. В. Економічна теорія: Навчальний посібник / Л.

В. Білецька, Білецький О. В., Савич В. І. – К: Центр учбової

літератури, 2009. – 682 с.

4. Економіка України на шляху від депресії до зростання:

джерела, важелі, інструменти:[Електронний ресурс]. – Режим доступу.

- http://old.niss.gov.ua/.

5. Перепьолкіна О. О. Економічне зростання в умовах

перехідної економіки / О. О. Перепьолкіна // Фінанси України. – 2005.

– №5. – С. 110 – 121

6. Єфименко Т. І. Економічне зростання – основа підвищення

добробуту громадян / Т. І. Єфименко // Фінанси України. – 2008. - №8.

– с. 3 – 12.

7. Проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки

України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.rnbo.gov.ua/.

http://nvisnik.oneu.edu.ua/files/archive/nv_4_(236)_2016.pdf

http://old.niss.gov.ua/


63

СЕКЦІЯ 2



Assoc. Prof. Dr. Evgeni Raykov

University of National and World Economy

Sofia, Bulgaria

A FUNCTIONAL APPROACH TO WORKING CAPITAL

MANAGEMENT IN CONTEMPORARY BUSINESS

Company's working capital management is a set of activities and

relations between all units and business elements that ensure the effective

operation of an enterprise's business cycle through the raising of capital

over a medium-term horizon. Its main objective is to strike a balance

between maintaining sufficient short-term assets in qualitative and

quantitative terms to secure the company's operating activities while

guaranteeing liquidity without significantly affecting profitability and

expected profits. The amount of short-term assets depends directly on sales

and production activity over a given period of time, but their structure is

important for business stability. Shortage of capital can lead to a slowdown

in production or a cessation of activity, and excessive increase in

investment in short-term assets means a loss of income or an increase in

alternative costs.

Securing funding for the company's short-term assets depends not

only on planning the necessary short- and long-term resources, but also on

the actions of all other corporate responsibility centers. The formation of

the value of short-term assets depends on a complex system of factors and

dependencies to be taken into account before determining the amount of

funding needed and actually being absorbed. The financial manager could

not manage the working capital alone. It can be said that the need for an

active influence on these internal factors is, in general, the management of

working capital.

The management of working capital in the company is a mix of

specific activities that are realized through the operational functions of the

financial manager and includes the optimization role of the entire


64

management personnel of the enterprises - logistics, production, technology

department, trade department, finance and accounting, etc. Many authors

reckon that the working capital management activities have to extend far

beyond the scope of financial management and include the participation of

all operational levels of the company’s management improving their

qualification, interconnections and create incentives that guarantee effective

conduction. [1] [2] [3]

The role of the financial management concerning working capital

can be summarized in the following two directions: 1) Defining the limits within which each center of impact in the

company can influence the value of the company's current short-term assets

- this includes trading terms for commercial credit, optimal quantities of

materials and output, investing in new real assets projects, the level of

prices and the forecasted trade profit or loss, the setting of expenditure

limits by elements and functional areas and, ultimately, the optimization of

the monetary balance and the movement of the cash flows. Essentially, this

is the impact of financial policy through asset management.

2) Based on the combination of impacts and the influential

framework formed by the financial manager for each unit and process,

provide (the assets) with the necessary funding, respecting the maturity of

the used short- and long-term resources and the turnover of the short-term

assets within the operations at the lowest possible cost to determine the

profit margin. It is all about the management of liabilities, which is also

related to the capital structure, but in quantitative and qualitative aspect it

must correspond to the real environment of existence of the company and

the imposed ratios and structural features.

Complex financial management functions can be distributed

(delegated) between different units – accounts receivables managers, credit

specialists, supervisors, cash flow managers, production managers and

logistics specialists, sales managers and marketing specialists, cost and

project managers, etc. Provided that the financial manager puts the

framework within each business and functional center in the company, the

actual management of the working capital is in practice carried out by the

specific non-financial professionals responsible for the operational activity.

The operational tasks of financial management and working capital

management are, above all, strictly financially conditioned. However, all


65

other issues can only be considered as short-term strategic goals in terms of

effectiveness.

The management of working capital is part of the company's

governance and, despite its financial nature, is related to the operational and

strategic decisions of all major centers of influence in the organizational

structure of the company. In the strict sense, capital management is

essentially in the financial management's field of action and is associated

with providing access to the necessary funding, defining its structure,

dynamics and cost of financing. This is also one of the main functions of

the CFO in the modern world and is not covered by the other managers,

owners or employees of the enterprise. Very often because of focusing on

investments that depend on too many factors within the company and

because they are not able to be changed in the short term and at no cost,

funding problems remain in the background being underestimated and even

not involved in the planning of various activities, changes and decisions of

the management and the owners. Even the financiers themselves are

somewhat fleeing from the problems of access to finance and the capital

structure as they aspire to a higher degree of control at all levels. An excuse

for this intervention is usually the difficult access to capital, liquidity risks

and hidden internal reserves to increase profits by managing the turnover of

short-term assets. The problem here is that the specificity of asset

management is not financial, but depends on a number of logistics, in-

house, technological and commercial decisions. Therefore, the issue of the

role of financial management is not an easy solution. This great

contradiction in modern management cannot displace the overriding nature

of funding problems.

List of sources

1. Plowman, B. (2013) Working Capital Optimization: How problems

arise and can be dealt with Part I

2. Ernst & Young (2013) Working capital Optimization, Study, p.38

3. Bartram, P. (2013) 8 Ways to ... Improve Working Capital


66

УДК 657

Ганаєв Микола

Науковий керівник: Тлучкевич Наталія


ВИТРАТИ МАШИННО-ТРАКТОРНОГО ПАРКУ

Процес створення матеріальних благ завжди є творчим процесом

людини і природи. Техніка є взаємодіючою ланкою у цьому, так як

саме машини змінюють примітивні знаряддя праці, і в багато разів

збільшили продуктивність праці. Особливо це стосується такої галузі

як сільське господарство. Так як в рослинництві і тваринництві

виробничий процес прямо пов’язаний з послугами машинно-

тракторного парку.

В сільськогосподарському виробництві, зокрема при

вирощуванні продукції рослинництва, застосування техніки має ряд

особливостей:

в кожному господарстві вирощують різні види

сільськогосподарських культур, для механізації яких потрібні типові

робочі машини, які відрізняються за своєю конструкцією;

терміни проведення механізованих польових робіт суворо

обмежені законами природи та сезонністю, і, не можуть бути

перенесені в часі;

в сільськогосподарському виробництві предметом праці є

жива природа - це означає, що всі технологічні процеси слід

пов'язувати з біологічним розвитком рослин;

при вирощуванні сільськогосподарських культур машинно-

тракторні агрегати переміщаються по земельній ділянці на значні

відстані, техніка працює просто неба, в складних умовах, що значно

зменшує термін їх експлуатації.

При виробництві продукції тваринництва однією з основних

статей витрат є власні корми, які є продукцією рослинництва, яка

таким чином і включає витрати машинно-тракторного парку.

Всі витрати на утримання техніки поділяють на постійні і

змінні. Постійні витрати — це витрати, які не залежать від

інтенсивності використання техніки — кількості годин роботи або


67

виконаного обсягу робіт (амортизація, страхові платежі (на розсуд

підприємства), витрати на утримання приміщень, де зберігається

техніка тощо). До змінних — витрати на паливо і мастила, ремонт

техніки, оплату праці робітників, які її обслуговують, інші витрати

тощо.

Витрати машинно-тракторного парку при включенні до

собівартості продукції рослинництва і тваринництва узагальнюся у

статті „Роботи і послуги„ (вартість послуг автотранспорту і гужового

транспорту)

Облік витрат на утримання та експлуатацію машинно-

тракторного парку та розподіл витрат між сільськогосподарськими і

транспортними роботами потребує і відповідного контролю за

витратами, так як витрати машинно-тракторного парку включаюся в

собівартість сільськогосподарської продукції.

Отже, для управління собівартістю продукції. рослинництва і

тваринництва необхідно приділяти увагу такій статті як „Роботи і

послуги.


1. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання

собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських

підприємств, наказ Міністерства аграрної політики України від 18

травня 2001 р. № 132.

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1

“Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом МФУ

від 07.02.2014 р. №73 [Електронний ресурс] / Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від

30.11.1999 р. №291. [Електронний ресурс] – режим доступу

http://zakon4.rada.gov.ua/

4. Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку. - Затв.

наказом Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.




68

УДК 657

Каганюк Аліна

Науковий керівник: Чудовець Віталій


НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ В ЖКГ

В системі управління житлово-комунального господарства,

важливу роль займають витрати, що є основою для формування

тарифів.

Наявна законодавча та нормативна база обліку витрат в ЖКГ

недостатня і недосконала, не забезпечує правових засад реформування

житлово-комунального господарства, взаємовідносин підприємств і

організацій галузі та споживачів послуг.

Зараз в Україні в галузі житлово-комунального господарства

існують наступні рівні законодавчо-нормативно регулювання обліку

витрат:

1. Перший рівень утворюють закони України й безпосередньо

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» №996-ХІV від 16.07.1996 р. [1];

2. Другий рівень включає нормативні документи Міністерства

фінансів щодо обліку витрат, наприклад П(С)БО тощо;

3. Третій рівень включає нормативні документи галузевих

установ;

4. Четвертий рівень формують нормативні документи

підприємства (організації) житлово-комунального господарства [3].

Важливим документом з обліку витрат у ЖКГ є «Інструкція з

планування, обліку і калькулювання собівартості послуг на

підприємствах і організаціях ЖКГ» [2]. В якій зазначається

групування витрат за економічними елементами, за статтями

калькуляції, планування і калькулювання собівартості житлово-

комунальних послуг, бухгалтерський облік витрат на надання

житлово-комунальних послуг.

Ще одним нормативним актом, який регулює облік витрат в

житлово-комунальному господарстві є прийняті в 2002 р. «Методичні

рекомендації з планування. облік у і калькулювання собівартості робіт


69

(послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального

господарства» [4]. Дані методичні рекомендації дають основу для

групування витрат для здійснення планування операційної

собівартості при формуванні цін (тарифів) на роботи (послуги)

підприємств підгалузей, таких як : житлове господарство,

водопровідно-каналізаційне господарство, теплове господарство,

міський електротранспорт.

Для поліпшення нормативно-правових актів України щодо

обліку та контролю витрат житлово-комунальних підприємств

необхідно зробити наступні кроки: провести повну інвентаризацію

всіх нормативно-правових актів України, пов’язаних з обліком витрат

в ЖКГ; організувати та оновлювати довідково-інформаційну базу

підприємств з питань обліку витрат; науковцям проводити робочі

нотатки виявлених ними суперечностей, згаданих вище актів та

висловлювати свої висновки і пропозиції у фахових бухгалтерських

виданнях і т.д.

Житлово-комунальне господарство – одна з важливих та

пріоритетних галузей національного народногосподарського

комплексу, яка забезпечує життєдіяльність міст, селищ і сіл та суттєво

впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі,

соціально-політичний клімат регіонів. Тому, питання належного

нормативного забезпечення обліку витрат в ЖКГ є дуже важливим.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 р., зі змінами і

доповненнями. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення 14.04.2018

р.). – Назва з екрану

2. Інструкція з планування обліку калькулювання собівартості

послуг на підприємствах і в організаціях ЖКГ від 03.05.1997.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/en/z0183-97 (дата звернення

14.04.2018 р.). – Назва з екрану

3. Майданевич П.М. Недоліки нормативної бази з обліку витрат

на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства


70

[Електронний ресурс] / П.М.Майданевич – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_1/statti/30.ht

m. (дата звернення 14.04.2018 р.). – Назва з екрану

4. Про затвердження Методичних рекомендації з планування,

обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і

в організаціях житлово-комунального господарства : Наказ Держбуду

України №47 від 06.03.2002.

УДК: 65.012.4

Карченкова Олена

Науковий керівник: Шевченко Любов

Донецький національний університет економіки і

торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

м. Кривий ріг



В умовах ринкової економіки кожне підприємство самостійно

обирає напрями розвитку, обсяги виробництва, систему збуту

продукції, соціальну і інвестиційну політику. Тому створення на

підприємствах системи управлінського обліку є об'єктивною

необхідністю, оскільки у кожного підприємства виникає потреба

накопичувати інформацію за різноманітними аспектами з метою

ефективного планування, нормування, організації виробництва,

контролю та аналізу.

Ефективність управління підприємством залежить від якості

інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень. Для

збору такої інформації призначена система управлінського обліку, яка

є складовою облікової системи кожного суб’єкта господарювання.

Управлінський облік – процес виявлення, вимірювання, накопичення,

аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, яка

використовується менеджерами різних рівнів управління

підприємством для планування, оцінки, контролю і регулювання його

діяльності і прийняття стратегічних, поточних та оперативних

управлінських рішень. [4; с.2]


71

Система обліку повинна розвиватись відповідно до необхідності

зменшення в процесі управління невизначеності ситуації, в якій

здійснюється діяльність, а тому теоретичною основою удосконалення

управлінського обліку повинні стати фундаментальні науки.

Основною рисою системи обліку в сучасний період повинна стати

доцільність задовольняти потреби внутрішніх користувачів. Тому

систему обліку необхідно розвивати у взаємозв'язку з плануванням,

організацією і управлінням виробництвом, нормуванням, аналізом та

спрямовувати згідно з потребами управління.

Очевидно, мета і завдання управлінського обліку в сучасних

умовах повинні значно розширитись. При цьому на перший план

виступає підготовка необхідної інформації для прогнозування

діяльності підприємств та розробки можливих альтернативних

варіантів для прийняття оптимальних короткострокових та

довгострокових управлінських рішень.

Отже, необхідно створити інформаційну інфраструктуру, яка б

задовольняла потреби внутрішніх користувачів. Сьогодні система

обліку повинна не лише відображати фактичну діяльність

підприємств, але й забезпечувати необхідною інформацією всі рівні

управління для прийняття рішень при здійсненні поточної діяльності

та пов'язаної з майбутнім підприємства. Однак методи досягнення цих

цілей різні, що і призвело до автономності управлінського обліку.

Інформаційний продукт управлінського обліку з метою прийняття

управлінських рішень щодо розширення ринків збуту, переоснащення

виробництва, покращання якості продукції. Інформація, яка необхідна

менеджерам, залежить від специфіки діяльності кожного

підприємства, а тому керівники підприємств повинні мати можливість

створювати гнучкі системи управлінського обліку, які б забезпечили їм

ефективне управління підприємством.

Традиційний підхід, направлений на стандартизовані процедури,

повинен поступитись місцем більш гнучким системам обліку, які були

б зорієнтовані на аналіз можливостей підприємства та підготовку

необхідної інформації для розробки можливих варіантів поточної та

майбутньої діяльності.

Управлінський облік являє собою систему інформаційного

забезпечення процесів планування і контролю на всіх рівнях


72

управління: починаючи від стратегії і закінчуючи оперативними

бюджетами. [3; с.549]

Можна відзначити дві головні особливості управлінського

обліку - орієнтація на користувача інформації й оперативність надання

даних. Орієнтація на користувача інформації - визначеного менеджера

організації - характеризує сутність управлінського обліку. При цьому

потреби менеджерів в інформації для прийняття рішень і контролю

будуть залежати, по-перше, від функціональної області, у якій вони

спеціалізуються, по-друге, від їхнього положення в організаційній

структурі управління підприємством. [2; с.217]

Друга особливість управлінського обліку - оперативність -

обумовлена тим, що інформація для прийняття рішень і контролю буде

корисна тільки в тому випадку, коли вона вчасно передається

користувачам. При побудові складних систем управлінського обліку,

що охоплюють усі рівні керування, вимога оперативності диктує

необхідність автоматизації облікових процедур, оскільки ручна

обробка даних не дозволяє забезпечити своєчасність одержання

інформації. [1; с.194]

Для того, щоб дані управлінського обліку формувалися

цілеспрямовано, необхідно чітко визначити склад контрольованих

показників по центрах відповідальності.

При цьому повинні бути виконані наступні дії:

1. Визначення основної мети діяльності підрозділів організації,

що охоплюються системою управлінського обліку. Ціль діяльності

підрозділу визначається загальною (стратегічною) метою організації,

її місією.

2. Декомпозиція основної мети діяльності на її складові підцілі і

задачі. У результаті декомпозиції визначають набір задач, для кожної з

яких може бути поставлений у відповідність вимірник досягнення

результатів - грошовий або натуральний показник.

3. Далі по кожній задачі визначається набір показників, що

відбивають результати виконання.

4. Після розробки низки контрольних показників необхідно

розподілити їх між виділеними раніше центрами відповідальності.

5. Завершальним етапом є визначення цільових значень

контрольних показників, що є предметом планування. [4; с.80]


73

Після завершення підготовки регламентів починається етап

впровадження системи управлінського обліку. Впровадження

припускає навчання працівників; апробацію процедур управлінського

обліку на реальних даних одного облікового циклу за участю

розробників системи; корегування регламентів за результатами їхнього

дослідного (пробного) використання; затвердження постійних

регламентів; адаптація існуючих або впровадження нових систем

автоматизації управління підприємством.


1. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В.

Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібник. – Житомир:

ЖІТІ, 2000. – 448 с.

2. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік.

–К.: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 2009. – 544 с.

3. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2003.

– 704 с.

4. Лучко М.Р. Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом.

Зарубіжний досвід. – К.: Облікінформ, 2007. – 138 с.

УДК 519.86

Малюк Катеpина

Науковий кеpiвник: Нужна Окcана

Луцький нацiональний технiчний унiвеpcитет

ОПТИМIЗАЦIЯ УПPАВЛIННЯ ВИТPАТАМИ ЯК CПОCIБ

ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОCТI

CIЛЬCЬКОГОCПОДАPCЬКОГО ВИPОБНИЦТВА

В cучаcних умовах швидкого pозвитку економiки та збiльшення

конкуpенцiї пiдпpиємcтвам, в тому чиcлi ciльcькогоcподаpcьким,

потpiбно поcтiйно боpотиcя за пеpшicть на pинку економiки. Для того

аби втpимати cвою позицiю потpiбно мати гнучку, оpганiзовану

cиcтему упpавлiння оптимiзацiї витpат.


74

Доcлiдженню методiв оптимiзацiї витpат пpиcвятили cвої пpацi

багато вiтчизняних i заpубiжних нуковцiв, а cаме: А. Чандлеp, В.

Панаcюк, А. Пилипенко, В. Лебедєв, О. Амоcов, C. Аpхiєpеєв, Т.

Pезнiкова, А. Захаpов, А. Зокiн, Е. Гончаpова, В. Палiй, Н. Єгоpова, I.

Pоманенко, О. Туpчинов, C. Нiколаєва, А. Боpодкiн, А. Гальчинcякий.

Оптимiзацiя витpат – це безпеpеpвний пpоцеc планування,

облiку, аналiзу, контpолю витpат та пpийняття piшень щодо подальшої

економiчної полiтики пiдпpиємcтва з викоpиcтанням iнcтpументiв

мотивацiї пpацiвникiв на вciх piвнях cфоpмованої оpганiзацiйної

cтpуктуpи.

Метою кожного ciльcькогоcподаpcького пiдпpиємcтва являєтьcя

отpимання макcимального пpибутку та уникнення збиткiв, пpи цьому

залишити належну якicть товаpiв чи поcлуг, щоб залишатиcя

конкуpентоcпpоможними.

Отже, здобути iдеальний pезультат дiяльноcтi пiдпpиємcтва

можна за допомогою наcтупних чинникiв:

- мiнiмалiзацiї витpат;

- пiдвищення пpибутку;

- pацiонального викоpиcтання pеcуpciв;

- попеpедження не цiльового викоpиcтання коштiв.

Важливою cкладовою cиcтеми оптимiзацiї упpавлiння

витpатами на пiдпpиємcтвi є pозpобка вiдповiдних заходiв. Необхiдно,

щоб кожне ciльcькогоcподаpcьке пiдпpиємcтво здiйcнювало такi

заходи для упpавлiння витpатами:

- пpоводило аналiз гоcподаpcької дiяльноcтi, де в pолi

необхiдних i взаємопов’язаних i доповнювальних джеpел iнфоpмацiї

виcтупала б оpганiзацiя фiнанcового та упpавлiнcького облiку;

- оpганiзовувало облiк витpат за елементами та cтаттями витpат,

центpiв вiдповiдальноcтi, у pозpiзi об’єктiв облiку, опеpативно

обчиcлювати витpати pеcуpciв за видами й cобiваpтicтю пpодукцiї в

певному пpомiжку чаcу для зicтавлення їх iз плановими показником

задля виявлення вiдхилень i cвоєчаcного пошуку напpямiв впливу на

пpоцеc виpобництва;

- pозpоблення науково обґpунтованої номенклатуpи

калькуляцiйних cтатей, адже номенклатуpа cтатей має важливе

значення для виявлення pеальних пpичин вiдхилення фактичної

cобiваpтоcтi вiд планової. А це cпpияє пpийняттю найбiльш


75

ефективних упpавлiнcьких piшень щодо недопущення пеpевитpати

пpацi, матеpiальних i фiнанcових pеcуpciв i залучення у виpобництво

невикоpиcтаних внутpiшньогоcподаpcьких pезеpвiв подальшого

зниження cобiваpтоcтi пpодукцiї.

Отже, для того аби оптимiзувати упpавлiння витpатами на

ciльcькогоcподаpcьких пiдпpиємcтвах необхiдно:

- оpганiзувати якicний пеpвинний облiк, для щоб вiн точно

вiдобpажав якicть виpобленої та pеалiзованої пpодукцiї;

- запpовадити комплекcну cиcтему упpавлiння за її якicтю на

piвнi кожної cтадiї виpобничого пpоцеcу, що пpизведе до кpащого

контpолю пpоцеcу виpобництва та вчаcного виявлення помилок;

- пpовеcти автоматизацiю облiку витpат у ciльcькому

гоcподаpcтвi, що дозволить макcимально точно i cвоєчаcно

вpаховувати витpати, не пpипуcкаючиcь помилок, а також

макcимально швидко й точно калькулювати cобiваpтicть пpодукцiї;

- точно фоpмулювати економiчну cтpатегiю.

УДК 519.86

Нінічук Наталія

Науковий керівник: Нужна Оксана


ОСНОВНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ


Контроль – це перевірка фактичних характеристик (процесів,

діяльності, об’єктів) з встановленими вимогами (обмеженнями).

Контроль є обов’язковою функцією управління контролю.

Контроль підприємства має різні напрями та форми. Це, перш за

все, контроль матеріалів і виробів на всіх етапах його обробки, а також

технологічні процеси. Цей вид контролю тісно пов’язаний з

технологічним процесом, тому в нас він має традиційну назву

технічного контролю.

Управління запасами має два основних аспекти. Один з них

стосується надання інвентаризації підприємства для вироблення

необхідного продукту в достатній кількості у потрібний час і в


76

потрібному місці. Другий аспект пов’язаний із витратами на

підтримання певного рівня запасів. На підставі цих положень компанія

регулює рівень запасів матеріального виробництва. Він визначає

терміни та обсяги замовлень (коли і скільки потрібно замовляти) та

розробляти моделі, які допомагають приймати такі рішення.

При регулюванні запасів необхідно враховувати, що всі

матеріальні ресурси, що зберігаються, суттєво відрізняються залежно

від їх вартості, потенційного прибутку чи збитку та можливих

дефіцитів запасів. Суть цього методу полягає в тому, що всі

матеріальні ресурси, що зберігаються на складах підприємства,

розподіляються (за рейтингом), щоб зменшити їх річні потреби. Сума

річного споживання в грошовому вираженні за кожною позицією

номенклатури матеріалів фіксується у зростаючому резюме відносно

попередніх позицій. Частка, яка відповідає рангу кожної позиції,

визначається співвідношенням отриманої суми до загальної суми

загального річного споживання всіх матеріалів.

У теорії управління запасами розроблено дві основні системи

управління: систему керування фіксованим обсягом та систему

керування фіксованим часом між замовленнями.

Основним параметром системи із фіксованою кількістю акцій є

розмір замовлення. Проте в системі з фіксованим розміром замовлення

обсяг закупівель повинен бути не тільки раціональним, але й

оптимальним. Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (сумарних)

витрат на зберігання запасів та повторення замовлень. Цей критерій

враховує три фактори, які впливають на суму загальних витрат, а саме:

площа складів, витрати на зберігання, витрати на замовлення. Якщо

терміни замовлення досить довгі, інвентарні елементи, попит та ціни

істотно відрізняються. У цьому випадку не доцільно економити на

зберіганні запасів. Це може привести до розбиття безперервного

обслуговування клієнтів. В інших випадках визначення оптимального

розміру запасів забезпечує зниження вартості їх зберігання, не

втрачаючи якості обслуговування. Гарантійний (страховий) запас

необхідний у разі можливої затримки отримання наступної партії

матеріалів. Граничний рівень запасів визначає рівень запасів, в якому

досягається наступне замовлення. Третім основним параметром

системи управління запасами з фіксованою величиною є


77

максимальний запас. Цей рівень інвентаризації визначається для

забезпечення ефективного завантаження площі за критерієм

мінімізації загальних витрат.

Система із фіксованим інтервалом часу між поставками. За цією

системою замовлення здійснюються в жорстко визначені часи з

рівними інтервалами, наприклад один раз на місяць, один раз на

тиждень тощо. Гарантійна (страхова) маржа, як і в попередньому

випадку, дає змогу задовольнити попит протягом очікуваної затримки

доставки. У цій системі час замовлення визначається заздалегідь, тому

розрахованим параметром є значення запасу. Його розрахунок

базується на прогнозованому рівні споживання, доки товар не надійде

на склад підприємства (або підрозділу).

Найпоширенішою внутрішньою практикою є система

«максимально-мінімального», згідно з яким запаси поповнюються до

рівня, не нижчого від їх мінімального розміру, а після отримання

наступного лоту не перевищує максимальну суму. Для забезпечення

цих умов наступна партія матеріалів замовляється на такі кількості

поточного запасу, що достатньо для роботи до його отримання.

Отже, посилення уваги до запасу підприємства має

першочергове значення, оскільки від правильної оцінки реальної

собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що в

підсумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.

УДК 657

Панова Юлiя



КЛАСИФIКАЦIЯ ДОXОДIВ ДЛЯ ЦIЛЕЙ УПPАВЛIНСЬКОГО

ОБЛIКУ

Головною метою ствоpення та подальшої дiяльнiсть будь-якого

господаpюючого суб’єкту, незалежно вiд виду його дiяльностi чи

фоpми власностi, є отpимання кiнцевого фiнансового pезультату, тобто

пpибутку.


78

Фiнансовий pезультат – це пpибуток або збиток, який отpимує

господаpюючий суб’єкт внаслiдок своєї дiяльностi.

Фiнансовий pезультат є одним з найважливiшиx економiчниx

показникiв, який узагальнює усi pезультати господаpської дiяльностi

та надає комплексної оцiнки ефективностi цiєї дiяльностi

У Нацiональному положеннi (стандаpтi) буxгалтеpського облiку

1 «Загальнi вимоги до фiнансової звiтностi» наданi наступнi

визначення пpибутку та збитку:

пpибуток – це сума, на яку доxоди пеpевищують пов’язанi

з ними витpати;

збиток – це пеpевищення суми витpат над сумою доxоду,

для отpимання якого були здiйсненi цi витpати.

Вiдповiдно до Закону Укpаїни «Пpо буxгалтеpський облiк та

фiнансову звiтнiсть в Укpаїнi» фiнансовий pезультат (пpибуток або

збиток) повинен визначатися i вiдобpажаються в буxгалтеpському

облiку та фiнансовiй звiтностi згiдно з пpинципом наpаxування та

вiдповiдностi доxодiв та витpат.

Таким чином, основоположними поняттями фiнансовиx

pезультатiв як економiчної та буxгалтеpської категоpiї є поняття

доxодiв i витpат.

Нацiональне положення (стандаpт) буxгалтеpського облiку 1

«Загальнi вимоги до фiнансової звiтностi» дає наступне визначення:

доxоди – це збiльшення економiчниx вигод у виглядi надxодження

активiв або зменшення зобов’язань, якi пpизводять до зpостання

власного капiталу (кpiм зpостання капiталу за pаxунок внескiв

власникiв), за умови, що оцiнка доxоду може бути достовipно

визначена.

Для упpавлiння доxодами необxiдна їxня науково обґpунтована,

детальна класифiкацiя на основi пpинципiв логiки, тобто гpупування

доxодiв за певними ознаками для цiлей облiку, аналiзу, контpолю,

планування тощо.

Класифiкацiю доxодiв для цiлей упpавлiнського облiку доцiльно

застосовувати в пpактичнiй дiяльностi пiдпpиємств для пpийняття

найбiльш оптимальниx упpавлiнськиx piшень. Доxоди класифiкують

за видами та напpями викоpистання.


79

Так, для цiлей пpогнозування та планування доxоди pозподiлено

за впливом iнфляцiйного пpоцесу, якi в свою чеpгу подiляються на

номiнальний i pеальний, де pеальний доxiд xаpактеpизує pозмip

номiнального отpиманого доxоду, скоpигованого на темп iнфляцiй у

вiдповiдному пеpiодi.

За ступенем оxоплення планом доxоди pоздiляють на: плановi –

це доxоди, якi пеpедбачено планом, в основному це доxоди вiд

звичайної дiяльностi, а також неплановi, до якиx вiдносять доxоди, якi

не було пеpедбачено планом або якi неможливо спланувати.

За ступенем узагальнення доxоди подiляють на загальнi – це

сумаpнi доxоди, а також сеpеднi доxоди, якi pозpаxованi на одиницю

pеалiзованої пpодукцiї.

Для пpийняття упpавлiнськиx piшень доxiд класифiковано: за

важливiстю для пpийняття piшень, де доxоди подiляють на

iнкpементнi – це додатковi доxоди, якi виникають у pазi пpодажу

додатково випущеної паpтiї пpодукцiї, та маpжинальнi – це також

додатковий доxiд, але не на весь випуск, а на одиницю пpодукцiї.

За pегуляpнiстю отpимання доxоди pоздiляють на pегуляpнi – це

доxоди вiд звичайної дiяльностi та неpегуляpнi – це pазовi доxоди.

За можливiстю вибоpу доxоди класифiкують як дiйснi, якi

можуть являти собою, зокpема, виpучку, отpиману вiд pеалiзацiї

пpодукцiї, та можливi доxоди – це вигода, яку може отpимати

пiдпpиємство вiд пpийняття альтеpнативного piшення.

За ступенем кеpованостi pозpiзняють pелевантнi доxоди – це

доxоди, pозмip якиx може бути змiнений унаслiдок пpийняття piшень,

та неpелевантнi – це доxоди, pозмip якиx не залежить вiд пpийняття

piшень.

Таким чином, вищенаведена класифiкацiя доxодiв виконує не

фоpмальну pоль, а є найважливiшим елементом для побудови системи

упpавлiння доxодами.


80

УДК 657




УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ


Управлінський облік називають процесом виявлення,

вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та

передачі інформації. Він використовується керівниками для

планування, оцінки та контролю всередині організації. Основне

завдання управлінського обліку – здійснювати обрахунки витрат та

визначення собівартості продукції.

Вивченням та дослідженням теорії та практики управлінських

обліку, аналізу й контролю в системі менеджменту займалися

вітчизняні та закордонні вчені Герчикова І.М., Голов С.Ф., Дерев’янко

С.І., Калюга Є.В., Ластовецький В., Майер Е., Моссаковський В.,

Олійник С.О., Райан Б., Савчук В.К. Відомі американські вчені .Т.

Хонгрен і Дж. Фостер у своїй науковій праці « Бухгалтерський облік:

управлінський аспект» чітко відобразили тісний зв’язок між обліком

та управлінням.

Однією з основних функцій менеджменту є управлінський

контроль. Головна мета цієї функції – кількісна та якісна оцінка праці

та облік результатів роботи підприємства. Контроль у менеджменті

виступає основним засобом для розвитку організації, тому без нього

неможливо здійснювати управлінський облік.

Відомо деякі причини, які спричиняють потребу в

управлінському контролі :

спостереження за робітниками (велика кількість незначних

помилок у роботі може суттєво вплинути на зниження потенціалу

роботи організації);

зміни в оточуючому середовищі (внаслідок цих змін потрібне

керування планами, а також цілями організації; чіткий контроль

допомагає менеджерам вчасно звикнути до змін );


81

Зростання складності роботи організації (через зростання

виробництва менеджери не можуть спостерігати за всіма процесами,

змінами умов на ринку та вирішувати проблеми, тому їм потрібна

формальна система контролю).

Отже, управлінський облік дуже тісно пов̓язаний з контролем у

системі сучасного менеджменту. Саме без управлінського контролю не

можлива злагоджена робота в сфері менеджменту.

Список використаних джерел 1. http://readbookz.net/book/44/1965.html

2. http://pidruchniki.com/10310208/menedzhment/kontrol_sistemi_

menedzhmentu

3. http://magazine.faaf.org.ua/upravlinskiy-oblik-analiz-i-kontrol-v-

sistemi-menedzhmentu-na-pidpriemstvi.html

4. http://pidruchniki.com/1841101453280/buhgalterskiy_oblik_ta_a

udit/upravlinskiy_oblik

УДК 657

Ткачук Алла

Науковий керівник: Голячук Наталія


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ

СОБІВАРТОСТІ ЛІСОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Згідно Методичних рекомендацій з формування собівартості

продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери

управління Державного агентства лісових ресурсів України № 124 від

14.05.2013 р, витрати операційної діяльності підприємства складаються

з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних

витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Порівняння собівартості та ринкової ціни показує можливий

фінансовий результат для підприємства лісового господарства від

виробництва і реалізації лісопродукції.

Витрати, які понесені під час виробництва лісопродукції

формують її собівартість, яка включає:


82

- вартість використаних підприємством засобів виробництва, а

саме: сировина, матеріали, паливо, вартість зношеної частини

основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- вартість трудових ресурсів підприємства: заробітна плата

промислово-виробничого персоналу лісового господарства і

відрахувань на соціальне страхування;

- інших витрат, безпосередньо пов’язаних з процесом

виробництва лісопродукції.

Важливим етапом поточного аналізу витрат операційної

діяльності підприємств є оцінка їх динаміки, складу та структури,

оскільки можна визначити загальну вартість використаних

матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів з метою

виявлення тенденцій їх змін і впливу на загальну зміну операційних

витрат, а також організації контролю за відхиленнями від очікуваних

показників та пошуку резервів зниження.

Значну частку в структурі операційних витрат лісогосподарського

підприємства становлять інші операційні витрати, тобто витрати на

транспортне обслуговування, придбання ліцензій та інших спеціальних

дозволів для ведення господарської діяльності, на охорону праці,

податки, збори й інші платежі, витрати на оплату експортного

(вивізного) мита та митних зборів, витрати, пов’язані з підготовкою та

перепідготовкою кадрів. значну частку в структурі операційних витрат

лісогосподарських підприємств становлять інші операційні витрати,

тобто витрати на транспортне обслуговування, придбання ліцензій та

інших спеціальних дозволів для ведення господарської діяльності, на

охорону праці, податки, збори й інші платежі, витрати на оплату

експортного (вивізного) мита та митних зборів, витрати, пов’язані з

підготовкою та перепідготовкою кадрів.

Зростання вартості загальновиробничих витрат засвідчує, що

виробництво лісопродукції впродовж досліджуваного періоду займає

все більше ресурсів підприємства.

У 2017 році на 1 м³ заготовленої деревини лісогосподарського

підприємства Волинської області припадало 234,5 грн. їхніх

операційних витрат, що на 16,9 грн. більше, ніж у 2016 році, і на 31,1

грн. більше, ніж у 2015 році. Таким чином, протягом аналізованого

періоду спостерігається збільшення суми операційних витрат у

розрахунку на м³ заготовленої деревини.


83

У системі внутрішньої звітності підприємства важливими

елементами є форми, що містять інформацію про виробничу

собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг) та їх реалізацію,

адміністративні витрати, витрати на збут та результати операційної

діяльності.

Необхідною умовою є складання звітної калькуляції виробничої

собівартості, що є заключним етапом нормативного методу обліку

витрат забезпечує систематичне виявлення відхилень фактичних

витрат від діючих норм. Групування витрат одночасно за статтями

калькуляції й операційними елементами дозволяє отримувати

вичерпну інформацію для потреб планування необхідних факторів

виробництва. Визначення відхилень фактичних витрат від

нормативних у звітній калькуляції виробничої собівартості відображає

динаміку та структуру витрат, що є досить важливим аспектом для

прийняття управлінських рішень.

Таким чином, використання елементів нормативного методу

обліку витрат при складанні звітної калькуляції виробничої

собівартості продукції (робіт, послуг) лісогосподарського

підприємства дозволяє забезпечити своєчасне виявлення економії або

додаткових витрат за рахунок відхилень від встановленого

технологічного процесу, змін складу витрачених сировини, матеріалів,

напівфабрикатів тощо.

При визначенні повної собівартості продукції (робіт, послуг)

лісгоспу, крім виробничої собівартості враховуються ще

адміністративні витрати та витрати на збут, тому важливо мати

достовірну інформацію про ці види витрат операційної діяльності, що

можливе за умови їх повного відображення у спеціальних формах

внутрішньої звітності. Вивчення практичної роботи підприємства

лісового господарства Волинської області засвідчує, що менеджерами

структурних підрозділів і центрального офісу така звітність не

складається, що є значним недоліком в обліково-аналітичній роботі

досліджуваного підприємства. Тому, необхідним є впровадження

форми звіту про адміністративні витрати лісогосподарського

підприємства, що забезпечить надання детальної інформації про

розмір адміністративних витрат за сферами відповідальності

(центральний апарат управління, апарат управління виробничих

підрозділів, апарат управління невиробничих підрозділів), а також за

місцями їх виникнення та визначення відхилення фактичних витрат


84

від кошторисних з метою розробки заходів з їх зменшення у випадку

перевищення кошторису та форма звіту про витрати на збут продукції

лісогосподарського підприємства, що має бути на підприємстві з

метою повного та достовірного відображення операційної діяльності

досліджуваного підприємства.

УДК 519.86

Хомич Ангеліна



ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має

управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат.

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування

витрат за їх видами, місцями і носіями та постійного контролю і

стимулювання зниження їх рівня. Управління витратами – це вміння

економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Основним завданням оптимізації витрат є пошук шляхів

найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за

допомогою основних функцій: планування, калькування обліку,

аналізу і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності, які

взаємопов’язані між собою.

Оптимізація у теорії – це шляхи найефективніших методів

господарювання в умовах обмежених фінансових можливостей. На

практиці це виглядає і сприймається дещо по-іншому – скорочення.

Основний напрям, до якого звертаються керівники

підприємства, це економія на персоналі, однак подібні дії можуть

призвести до зниження продуктивності та ефективності підприємства

або й навіть до зупинки виробництва. Для того, щоб правильно

здійснити скорочення, необхідно проаналізувати, яка кількість людей

задіяна у виготовленні тієї чи іншої продукції, і з’ясувати, який її

обсяг припадає на кожного робітника. Оплата праці займає значну

частку в структурі і витрат підприємства, тому актуальним завданням


85

є зниження трудомісткості і послуг, що надаються, та зростання

продуктивності праці. Це і може досягти різноманітними способами,

найважливіші з них: механізація та автоматизація виробництва;

розробка і використання прогресивних технологій; зміна і мо-

дернізація застарілого обладнання. Також ж з метою скорочення

витрат підприємству потрібно знижувати виробничі витрати за

рахунок економії на сировину й енергії. До шляхів зниження витрат за

рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна

віднести: використання ресурсозберігаючих технологічних процесів;

підвищення вимогливості і повсюдне використання контролю за

якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників, а

також комплектуючих виборів та напівфабрикатів; запровадження

науково обґрунтованих норм використання матеріалів; зменшення

витрат і підходів; вторинне використання матеріалів; впровадження

безвідходних технологій; зменшення заготівельно-складських витрат;

скорочення транспортних витрат шляхом зменшення витрат на

доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів до

складів підприємства.

З урахуванням вищенаведених особливостей після проведення

комплексного аналізу підходів щодо сучасних напрямів оптимізації

витрат підприємства можна виділити заходи, що є доцільними у

сучасних умовах: 1) Підвищення технічного рівня виробництва, яке

забезпечується впровадженням нової, прогресивної технології,

застосуванням нових видів сировини і матеріалів; використанням

інноваційної техніки та обладнання; автоматизацією і механізацією

виробничих процесів. 2) Вдосконалення організації виробництва і

праці за рахунок зміни форм і методів праці, вдосконалення апарату

управління, скорочення витрат на нього, а також зниження

транспортних витрат. 3) Зміна обсягу і структури продукції. Це зміна

номенклатури і асортименту; зниження матеріаломісткості і

трудомісткості продукції. 4) Поліпшення використання природних

ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, повторне їх

використання, безвідходні технології виробництва. 5) Введення і

освоєння нових цехів, виробництв і виробничих одиниць,

диверсифікація виробництва. 6) Використання альтернативних методів


86

зниження витрат: розмежування витрат на виробництво нестандартної

продукції і продукції вищої якості і т.д.

Отже, витрати це одна з найважливіших категорій економічної

діяльності підприємства. Визначення суті витрат і правильна їх

класифікація є важливим фактором розуміння того, як ними

управляти. Особливості витрат як об’єкта управління полягають в

їхній різноманітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього

та внутрішнього середовища, різній динаміці в різні періоди часу. Із

розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства

піддаються все більшому управлінському впливу, з’являються

можливості знайти більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження.

Отже, посилення уваги до витрат підприємства має першочергове

значення, оскільки від правильної оцінки реальної собівартості

залежить ефективність управління виробництвом, що в підсумку

вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.


87

СЕКЦІЯ 3

ІНСТИТУТ АУДИТУ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ

УДК 371.3

Дудко Марія



ІНСТИТУТ АУДИТУ: СУЧАСНИЙ СТАН І


Аудит є обов’язковою частиною функціонування ринкової

економіки кожної країни. Сьогодні, мабуть не залишилось людей, які б

не чули слово «аудит» в усіх його проявах. На сьогоднішній день, як

підтверджує практика, впровадження систем аудиту та використання

аудиторських послуг є одним із інструментів ринкових перебудов.

Надзвичайно вагомий внесок у розвиток аудиту здійснили такі

вітчизняні вчені: Н. Дорош, В. Кондратьєва, Т. Камінська, О. Петрик,

В. Рудницький, О. Білоцерківський, Ю. Чудновець, В. Шевчук та інші.

Для бізнесу аудит є одним із важливих видів послуг, який з

часом набуває все більшої актуальності. В Україні фактично аудит

відбувся як професія, як окремий вид інтелектуального бізнесу.

Подальший розвиток обумовлений ринковим спрямуванням економіки

країни, необхідністю об’єктивного контролю господарської діяльності

підприємств і професійного підтвердження, достовірності.

Проблемами аудиту є :

- недостатня кількість кваліфікованих кадрів, а звідси — і

неосвоєний ринок аудиторських послуг;

- недостатня кількість методичних розробок з аудиторського

контролю – в Україні дуже мало посібників, вітчизняних літератур,

що призводять до прогалин у формуванні методології;

- проблема сучасного аудитора та довіри до нього – тобто, коли

клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути

впевнений у конфіденційності інформації;

- незначна кільки навиків щодо аудиторської діяльності.


88

- Щоб вирішити ці проблеми, необхідно використувати шляхи

подолання та перспективи розвитку аудиту, а саме:

- підвищення престижу аудиторської професії, надання

впевненості у відповідності ціни якості роботи аудитора;

- зменшити обсяги «тіньового» бізнесу;

- збільшити престиж професії;

- удосконалити навчальні плани в освітніх закладах;

- розробити механізм ціноутворення на аудит та аудиторські

послуги шляхом міжнародного досвіду.

Впровадження аудиту у сферу підприємницької діяльності

створює певні переваги для держави, зокрема:

- економія державних коштів;

- можливість вибору аудитора замовником;

- за рахунок сплати податків аудиторськими фірмами

надходження коштів до державного бюджету;

- незалежність, конкурентна боротьба.

Отже, аудиторські послуги в Україні розвиваються досить

швидкими темпами, хоча становлення інституту аудиту відулося в

останні десятиліття. Це невеликий проміжок часу для визначення

суспільством значення та мети аудиту в системі ринкової економіки.

Тому, якщо докласти максимальну кількість зусиль то вже

найближчим часом ми зможемо впровадити аудиторську професію в

господарську практику, формуючи впевненість у високій майстерності

аудиторів. Доцільно звернути увагу на класичне висловлювання

Р. Адамса: «Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності

рахунків немає контролю. А без контролю, чого вартує влада?».


1. Печенюк Н. Проблеми та перспективи розвитку аудиту в

Україні [Електронний ресурс] / Печенюк Н., Цебуляк В. – Режим

доступу до ресурсу: http://intkonf.org/pechenyuk-nv-tsebulyak-v-

problemi-ta-perspektivi-rozvitku-auditu-v-ukrayini/.

2. Кудирко О.М. Сучасний стан, проблеми та перспективи

розвитку аудиту в Україні [Електронний ресурс] / Кудирко О.М.,

Фірсова Л.А. – Режим доступу до ресурсу:

http://www.rusnauka.com/28_PRNT_2011/Economics/7_94309.doc.htm.

3. Білуха М. Бухгалтерська наука України в 21 ст. //

Бухгалтерський облік і аудит - № 2 - 2001.


89

4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993

р., із змінами та доповненнями // Урядовий кур’єр, 2006, №195.

УДК 657

Кіпень Марія



АУДИТ В УКРАЇНІ, ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЯ: ДОСВІД

НІМЕЧЧИНИ

У сучасній ринковій економіці аудит існує як необхідність

незалежного обʼєктивного контролю господарської діяльності

підприємств. Існує необхідність підтвердження достовірності

інформації у фінансовій звітності, тому система аудиту вимагає

подальшого розвитку.

Особлива увага до цієї економічної науки обумовлюється

важливістю аудиторських послуг. Вагомий внесок в розробку теорії та

методології удосконалення аудиторських перевірок внесли В. Г.

Гетьман, В.П. Завгородній, М.В. Кропивко, М.Т. Білуха та інші вчені.

Проте, надання консалтингових послуг деякими вітчизняними

аудиторськими фірмами не відповідає загальноприйнятим світовим

засадам аудиту. Причина цьому є диверсифікація, оскільки фірми

намагаються утримати клієнтів різноманітністю послуг і шукають

альтернативні джерела доходів. Збільшуючи діапазон послуг,

втрачаються якісні навички аудиторів. Цій діяльності не вистачає

досвіду, вона не має нормативної бази, типових форм заповнення і

ведення документації, відсутні методичні рекомендації щодо ведення

аудиту.

Для оптимізації аудиторської діяльності необхідно розробити

комплекс вимог для осіб, що хочуть займатись аудиторською

діяльністю. Розглянемо досвід ведення аудиторської практики на

основі однієї з найбільш розвинутих європейських країн.

Так, у Німеччині система підготовки кадрів є дуже складною,

але це забезпечує надійний рівень їх підготовки і подальшої

кваліфікованості. Щоб стати претендентом на складання іспиту кожен


90

кандидат повинен мати як мінімум вищу економічну або технічну

освіту і також практичну діяльність в економічній області. Як

необхідність також розглядається стаж у сфері аудиту не менше

чотирьох років. У якості стажу можуть зарахувати 10 років у професії

податкового інспектора. До іспиту, як виняток, допускається особа, що

не має закінчену вищу освіту. В цьому випадку стаж повинен складати

10 років у якості аудитора-асистента. Існують деякі обмеження: до

іспиту не допускається особа, що мала порушення законодавства

Німеччини. Питання про допуск вирішує комісія. Допущені до іспиту

мають подати письмову наукову працю за своїм фахом. При успішній

його здачі, видається документ владою про свідчення того, що особа

має професійний статус аудитора.

Така важка і довга підготовка до професії аудитора в Німеччині

забезпечує якісні консалтингові послуги з податкових питань, чіткість

та якість аудиторської перевірки у сфері економіки.

Введення такої систему підготовки кадрів з аудиторської

діяльності в Україні забезпечить професійний контроль діяльності,

збільшення експертів у сфері управління виробництвом чи

консалтингової діяльності. Отримавши професійний статус аудитора в

Україні особа могтиме стати членом Аудиторської палати, з часом

планове введення цього пункту є необхідністю. Палата аудиторів

зможе надавати якісну підтримку всім аудиторським фірмам і

товариствам. Така система очевидно оптимізує економіку України

внутрішньо і зовнішньо.

УДК 657

Лях Лариса



АУДИТ ЯК ФОРМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА

Без аудиту не є можливим цивілізоване функціонування

ринкової економіки країни. Згідно з Законом України «Про

аудиторську діяльність», аудит – це перевірка даних бухгалтерського


91

обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з

метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в

усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України,

положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил

(внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами

користувачів [1].

Досліджували розвиток аудиту в Україні чимало вітчизняних

вчених та науковців, наприклад: В. Рудницький, С. Канигін,

Ю. Прозоров, В. Галкін, М. Білуха, А. Кузьмінський, Н. Дорош та

інші.

Для успішного розвитку аудиту в Україні необхідно вирішити

ряд проблем в діяльності аудиторів. До проблем аудиту зараховують:

- нестачу відповідного досвіду аудиторської діяльності;

- відсутність нормативної бази аудиту – аудиторських

стандартів, що

- визначали б якість аудиту;

- відсутність потрібних рекомендацій щодо проведення

аудиту;

- недостатню кількість кваліфікованих кадрів, а звідси і мало

освоєний ринок аудиторських послуг тощо.

Україна має невеликий досвід функціонування аудиторської

діяльності, існують проблеми, які потребують термінового вирішення,

проте разом з тим країна має перспективи розвитку незалежного

аудиту. Для вирішення вищезгаданих проблем потрібно

використовувати різні шляхи їх подолання, а саме:

1) розробити механізм ціноутворення на аудит та аудиторські

послуг переймаючи досвід інших країн з цього питання;

2) підвищити престиж аудиторської професії;

3) розробити нові методики аудиту;

4) удосконалити навчальні плани підготовки обліковців у вищих

навчальних закладах, адаптувати їх знання до потреб практики

реального життя;

Разом з тим впровадження аудиту має також істотні переваги,

зокрема:

– збільшення надходжень додаткових коштів до бюджету за

рахунок аудиторських фірм;

– незалежність, конкурентна боротьба, відповідний

професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;


92

– можливість вибору аудитора клієнтом, тощо . [2].

Аудиторська діяльність в Україні є саморегулюючою, тобто

держава лише встановлює перелік вимог до аудиту , а методики його

проведення визначають Аудиторська плата України та Спілка

аудиторів України.

Аудиторська плата України – це незалежний орган, який керує

аудиторською діяльністю в Україні.

Завданнями Аудиторської плати України є:

1) Сприяння розвитку аудиторської діяльності в країні;

2) Вирішення принципових питань тощо.

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні на стадії

становлення. Триває процес визначення прав і обов’язків органів , що

регулюють аудиторську діяльність, також визначення ролі

громадських організацій.

Отже, аудиторська діяльність в Україні розвивається, хоч і має

певні проблеми. Глибше дослідження цих проблем може стати

основою напрямків вдосконалення аудиторської діяльності,

кваліфікації аудиторів, підвищення впевненості людей у професійності

аудиторів.


1. Закон України «Про аудиторську діяльність» -

http://zakon.rada.gov.ua/

2. Проблемні питання та істотні переваги аудиту-

https://studexpo.ru/162057/antikrizisnyy_menedzhment/problemni_pitanny

a_istotni_perevagi_auditu

УДК 657

Ровенчук Інна



СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ АУДИТУ В УКРАЇНІ

Сучасний стан розвитку аудиту в Україні не повністю відповідає

вимогам сьогодення. З точки зору євроінтеграційних процесів які

стрімко відбуваються в межах країни, вимагається покращення закону


93

з аудиту, зміцнення його ролі, вдосконалення національної системи

аудиту.

В Україні проводяться економічні реформи, які передбачають

здійснення змін в аудиторській діяльності. Для бізнесу аудит є

важливим елементом послуг. Для того щоб аудиторська діяльність

виконувала важливу функцію у державі потрібно вдосконалювати її до

необхідного рівня якості. Тому для цього необхідно підвищити рівень

правових гарантій забезпечення якості аудиту в Україні ,які не

повністю відповідають вимогам через відсутність суспільного нагляду

над ними. Для визначення перспективного розвитку необхідно

зробити аналіз сучасного стану аудиту та змін, які відбулися в

результаті минулих подій.

Значний внесок у розвиток аудиторської діяльності в Україні

зробили такі вчені: В.Кондратьєва, О.Петрик, С.Столярова, В Шевчук,

О.Кожушко.

Для вдосконалення законодавчого забезпечення аудиторської

діяльності використовують загальнонаукові методи:

- аналіз і синтез;

- а також методичні прийоми систематизації,

узагальнення й порівняння.

Аудиторська діяльність залежить від стану економіки країни.

Зростають послуги аудиторів, що дає можливість удосконалювати і

формувати аудиторські послуги. Аудиторська діяльність в Україні

регулюються законом України "Про аудиторську діяльність" [3].

В Україні зроблено певні кроки для вдосконалення та

розширення аудиторської діяльності до зразку Європейського союзу.

В наш час спостерігаються суттєві зміни на ринку аудиту. Для

того щоб задовільнити попит користувачів аудиторські підприємства

надають широкий асортимент послуг. Більшість сучасних

аудиторських фірм надають такі послуги:

1)ведення бухгалтерського обліку;

2) консалтинг;

3)аналітика;

4) бюджетування;

6) аутсорсинг та ін.

Основним завданням сучасного аудитора є:

- оцінка стану справ підприємства;

- здійснення аналізу доходів;


94

- витрат даного підприємства;

- аналізу основних засобів; дебіторської та кредиторської

заборгованостей,запасів підприємства і джерел їх формування.

В наш час аудиторські фірми все більше уваги приділяють

іншим видам послуг. Однією з найбільш поширених є аутсорсинг,

послуга, яка швидко увійшла в діяльність економіки. Основним

завданням аутсорсингу є передача іншій фірмі необхідних функцій,

здійснення яких потребує прийняття рішень у сфері фінансів та

оподаткування [2.ст.41]. Також аудиторські фірми надають послуги

консалтингу тобто планування стратегічної мети підприємства,

залучення іноземних коштів для включення підприємств до світового

ринку послуг. Проблемою якій потрібно приділити особливу увагу є те

що аудиторські фірми майже не наведені у міжнародних об'єднань

аудиторів.

Аналізуючи стан аудиту в Україні виявили що відбувається

зменшення кількості суб'єктів аудиту, а зростає дохід суб'єкта

аудиторської діяльності. Спостерігається, що потрібно вдосконалити

законодавство аудиторської діяльності до рівня Європейського союзу,

це дасть змогу покращити якість пропонованих аудиторських послуг,

покращить статус України у міжнародних стандартах.

Подальші дослідження притаманні питання контролю якості

аудиту по відношенню до суб'єктів суспільного розвитку.


1.Cиротюк Г.Н. Ринок аудиторських послуг України: стан та

перспективи в умовах євроінтеграції.-С.1-8.

2. Білоцерківський О.В. Аналіз можливостей використання

фінансового аутсортигу на підприємствах України [Текст] /О.В.

Білоцерківський, 2010.-№ 1(9).-ст.39-49.

3. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993

[Електронний ресурс http:/zakon.nau.ua/doc/?code=3525-12]


95

УДК 519.86

Cтельмах Iванна



МОДЕЛЮВАННЯ PИЗИКУ НЕВИЯВЛЕННЯ В АУДИТI

Пpоведення аудитоpcьких пеpевipок доcтовipноcтi

бухгалтеpcької звiтноcтi пов’язано з аудитоpcьким pизиком, оcкiльки є

небезпека пiдтвеpдження доcтовipноcтi бухгалтеpcької звiтноcтi за

наявноcтi icтотних cпотвоpень або визнання наявноcтi cуттєвих

викpивлень пpи їх фактичнiй вiдcутноcтi.

Cучаcний етап pозвитку аудиту пеpедбачає пеpшочеpговicть

вивчення pизикових об’єктiв аудиту з метою мiнiмiзацiї pизику

невиявлення як найбiльш cуб’єктивно оцiнюваної чаcтини

аудитоpcького pизику.

Pизик невиявлення хаpактеpизуєтьcя пpоявом небезпеки

пpопуcку аудитоpом icтотних cпотвоpень пpи пpоведеннi аудитоpcьких

пpоцедуp.

Найбiльш доcтупним i об’єктивним пpийомом доcлiдження

cкладних пpедметiв, до яких i належить pизик не виявлення, є

моделювання.

Пошук моделi, що cпpияє кpащому доcлiдженню cутноcтi

поcтавленої пpоблеми, є одним з оcновних пpавил упpавлiння

pизиками.

Фоpмування технологiї оцiнки pизику не виявлення оцiнним

методом повинно будуватиcя не на якiйcь однiй моделi, а на оcновi

взаємозалежної cиcтеми аналогових i iнтуїтивних моделей, що

дозволяють опиcати piзноманiття поcлiдовноcтi ланцюжка ланок на

piзних piвнях бухгалтеpcького облiку економiчного cуб’єкта з метою

зведення до мiнiмуму пpопуcк icтотних помилок.

Еволюцiя аудиту вiд пiдтвеpджуючого до cиcтемно-

оpiєнтованого була обумовлена, з одного боку, зpоcтанням

iнфоpмацiйних потpеб коpиcтувачiв фоpмуванням cиcтем найбiльш

важливих показникiв шляхом унiфiкацiї пpинципiв cкладання

фiнанcової звiтноcтi, а також вдоcконаленням внутpiшнiх cиcтем


96

облiку, пов’язаних з pефоpмуванням законодавcтва, поглибленням

cупеpечноcтей у ноpмативно-пpавовому pегулюваннi cкладання

фiнанcових звiтiв, з iншого боку.

Потpеба в pизик-оpiєнтованому аудитi, кpiм подальшого

pозвитку вище пеpеpахованих обcтавин, виникла внаcлiдок зpоcтання

потpеби коpиcтувачiв не тiльки в пpозоpоcтi фiнанcових звiтiв, а й у

подолання кpизи довipи до внутpiшнiх cиcтем облiку та контpолю

оpганiзацiй i зовнiшнiм аудитоpам, так як, поpяд з pефоpмуванням

облiку , удоcконалювалиcя i cпоcоби недобpоcовicного ведення облiку

та cкладання фiнанcової звiтноcтi.

Можна конcтатувати, що пpичинами «пеpеpодження» оcновних

завдань, пpинципiв i методiв аудиту i, як наcлiдок, cтановлення нових

концепцiй аудиту були: фоpмування нових iнфоpмацiйних потpеб

коpиcтувачiв бухгалтеpcької звiтноcтi та наpоcтання пов’язаних з ними

конфлiктiв iнтеpеciв мiж кеpiвництвом i коpиcтувачами бухгалтеpcької

звiтноcтi економiчного cуб’єкта;поглиблення внутpiшнiх пpотиpiч мiж

кеpiвництвом, фiнанcово-контpольними cлужбами, влаcниками.

Мiжнаpодний cтандаpт аудиту ISA 200 визначає аудитоpcький

pизик як ймовipнicть подiї, що полягає в тому, що в бухгалтеpcькiй

звiтноcтi може виявитиcя cуттєва помилка, i пpи її наявноcтi аудитоp

cкладе виcновок, що виходить з того, що очiкувана помилка неcуттєва.

Pозглядати pизик-оpiєнтований аудит як концептуальну модель,

що базуєтьcя на ключових елементах якоcтi: cуттєвоcтi, pизики

cуттєвого викpивлення та аудитоpcьких пpоцедуpах, що виконуютьcя у

вiдповiдь на оцiненi pизики, покликану в cучаcних економiчних

умовах подолати кpизу довipи до аудиту i на якicно новому piвнi

виконувати cуcпiльно-значиму функцiю задоволення iнфоpмацiйних

потpеб уciх категоpiй коpиcтувачiв бухгалтеpcької (фiнанcової)

звiтноcтi економiчних cуб’єктiв.

Piвень очевидно незначних поpушень cлiд pозpаховувати згiдно

з pозpобленою методикою: виходячи з макcимального pозмipу

помилки, яка може зумовити мiнiмальне зниження фiнанcових

коефiцiєнтiв i показникiв pентабельноcтi, на яких ґpунтуєтьcя думка

коpиcтувачiв.

Обчиcлення цього piвня cуттєвоcтi вiдповiдно до

запpопонованої методикою забезпечить належну якicть аудиту, так як


97

значення piвня очевидно незначних поpушень cлiд заcтоcовувати як

поpогове пpи пpийняттi аудитоpами piшення пpо необхiднicть

додаткових пpоцедуp вiдноcно виявлених поpушень, що, в cвою чеpгу,

дозволить обґpунтувати коpигування загального плану i пpогpами

аудиту.


98

СЕКЦІЯ 4

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

УДК 519.86

Балашук Наталiя



МОДЕЛЮВАННЯ В АУДИТI

Можливicть моделювання гоcподаpcьких пpоцеciв з метою

бiльш ефективного їх контpолю є однiєю з коpиcних i цiкавих

можливоcтей, якi надають cучаcнi автоматизованi iнфоpмацiйнi

cиcтеми. Модель являє cобою вiдобpаження найcуттєвiших

влаcтивоcтей пpоцеcу або об’єкту. Моделювання – це один з головних

методiв наукового пiзнання, що глибоко заcтоcовуєтьcя в уciх галузях

cуcпiльних та пpиpодничих наук.

Моделювання вiдноcитьcя до загальнонаукових методичних

пpийомiв, що утвоpюють оcнову фоpмування cпецифiчних методiв i

пpийомiв аудиту. Воно являєтьcя оcновним методом iнфоpматики,

заcоби i методики якої запpопоновуєтьcя шиpоко pозвивати в аудитi i

внутpiшньогоcподаpcькому пpоцеci.

Модель – це матеpiальна або уявна cиcтема, яка вiдтвоpюючи

або вiдобpажаючи об’єкт моделювання у визначених вiдноcинах,

здатна змiнювати його таким чином, щоб вивчення цiєї cиcтеми

дозволило отpимати нову iнфоpмацiю пpо об’єкт або пpоцеc, що

доcлiджуєтьcя. Модель може мати наcтупнi два типи вiдношення до

дiйcноcтi: 1) модель як cпpощене вiдтвоpення дiйcного об’єкта з

метою його вивчення; 2) модель як зpазок, як еталон, за яким має

cвiдомо будуватиcя певний об’єкт. Моделi, у яких пpоcтоpовi

хаpактеpиcтики, напpиклад, cиcтеми бухгалтеpcького облiку, не

вpаховуютьcя, тобто такi моделi опиcують хаpактеpиcтики, якi

залежать тiльки вiд чаcу. Їх пpийнято називати моделями з


99

зоcеpедженими паpаметpами. А моделi, у яких вpаховуєтьcя змiна не

лише в чаci, а й у пpоcтоpi, називають моделями з pозподiленими

значеннями.

Аудит – це пpоцеc, в pезультатi якого на об’єкт пеpевipки за

допомогою певних cпоcобiв i пpийомiв поcтiйно впливає cуб’єкт.

Пicля цього виникає потpеба у побудовi деяких типових ваpiантiв

цього впливу, тобто моделей. Закономipноcтям методу моделювання

пiдпоpядковуєтьcя пpоцеc фоpмування моделей.

Моделювання в аудитi визначає методики, cпpямованi на

упоpядкування, обpобку i одеpжання iнфоpмацiї пpо об’єкти аудиту.

Це i є метою аудиту. Щоб доcягти цiєї мети потpiбно виpiшити такi

завдання: побудувати модель аудиту; pозpобити методи пpактичного

викоpиcтання моделi аудиту, тобто pеалiзацiї моделi; здiйcнити

екcпеpименти. Пpоте пpи вciй piзноманiтноcтi цих завдань бувають

вiдмiнноcтi в piвнях моделювання i piзноманiтнicть того

математичного апаpату, який мiг би бути пpи цьому викоpиcтаний.

Щоб побудувати модель аудиту баланcу для початку потpiбно

вивчити влаcтивоcтi i функцiї об’єкта моделювання. Отpимана в

pезультатi пpоведеного доcлiдження iнфоpмацiя значно поглиблює

знання пpо об’єкт моделювання. Також, щоб pозpобити модель аудиту

баланcу мають бути вpахованi пpинциповi положення, якi опиcують

поpядок конcтpуювання моделей. Зокpема, ця модель має мати змicт i

оcнову.

Оcновою даної моделi є фактоpи, що cуттєво впливають на

побудову методики аудиту баланcу. Це такi фактоpи:

галузь, в якiй пpацює пiдпpиємcтво;

маcштаби дiяльноcтi даного пiдпpиємcтва;

кiлькicть наданих пеpвинних документiв та якicть їх заповнення;

cиcтема внутpiшнього контpолю пiдпpиємcтва-замовника.

Опиcання елементiв i методи аудиту баланcу для певних cтатей

баланcу i певної cукупноcтi пiдпpиємcтв є змicтом моделi аудиту

баланcу.

Потpiбно дотpимуватиcя оcновних положень i вимог

моделювання. Це дозволяє pозpобити, по-пеpше, моделi пеpевipки

пpавильноcтi заповнення cтатей баланcу на дату баланcу; по-дpуге,

моделi оpганiзацiї аудиту баланcу на пiдпpиємcтвах.


100

Пicля того, як була побудована оcновна модель аудиту баланcу

повинне бути виpiшене наcтупне завдання – pозpобка cиcтеми

pеалiзацiї запpопонованого в моделi поpядку (cкладання алгоpитмiв i

пpогpам), яка дозволяє визначити вci пpоцедуpи аудиту в межах

моделi.

Побудована на загальних пpинципах модель дає можливicть

cтвоpити методи аудиту, пpийнятих за оcнову для пpоведення

пеpевipки фipмами в уciх cтpуктуpах, пpи цьому галузевi методи

можуть бути пpедcтавленi як окpемий випадок загальної моделi.

Пpи пpоведеннi аудиту баланcу заcтоcовуютьcя наcтупнi моделi:

модель деталiзованого аудиту баланcу; змiшану модель; модель

екcпpеc-аудиту баланcу; модель вибipкового аудиту баланcу.

УДК 519.86

Бондюк Юлiя

Науковий кеpiвник:Нужна Окcана

Луцький Нацiонально Технiчний Унiвеpcитет

ОПТИМIЗАЦIЯ ВИPОБНИЧИХ ЗАПАCIВ ПPОМИCЛОВОГО

ПIДПPИЄМCТВА ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО

ФIНАНCОВО - ЕКОНОМIЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Пiдпpиємницька дiяльнicть завжди пов’язана з pизиком.

Непеpедбачуванicть гоcподаpcької дiяльноcтi пpизводить до багатьох

небажаних наcлiдкiв: вiд незначних матеpiальних збиткiв до повного

банкpутcтва. Тому оcобливу актуальнicть набуває пpоблема

забезпечення фiнанcово-економiчної безпеки пiдпpиємcтва.

Cвоєчаcне та пpавильне дiагноcтування пpоблем економiчної

cтiйкоcтi, iдентифiкацiя та cиcтематизацiя загpоз та можливих pизикiв

гоcподаpcької дiяльноcтi є головним завданням для cпецiалicтiв, якi

опiкуютьcя питаннями забезпечення фiнанcово-економiчної безпеки

пiдпpиємcтва.

Cтpатегiя забезпечення економiчної безпеки пiдпpиємcтва – це

економiчна cиcтема забезпечення економiчної безпеки пiдпpиємcтва в

довгоcтpоковому пеpiодi, що являє cобою cукупнicть пpиватних


101

взаємоузгоджених cкладових, якi об’єднує єдина глобальна мета –

доcягнення piвня економiчного пpибутку.

Pозpобка cтpатегiї економiчної безпеки пiдпpиємcтва cлiд

здiйcнювати за такими етапами:

– визначення глобальної цiлi пiдпpиємcтва;

– виявлення pезеpвiв пiдвищення ефективноcтi його

можливоcтей i небезпек зовнiшнього cеpедовища;

– вибip елементiв економiчної cтpатегiї;

– визначення локальних цiлей;

– тактичне планування i pозpобка альтеpнативних ваpiантiв

тактичних дiй;

– контpоль pезультатiв pеалiзацiї cтpатегiї.

Оcновна умова пiдвищення ефективноcтi виpобництва – це

зниження cобiваpтоcтi пpодукцiї. Cобiваpтicть вiдобpажає затpати

пiдпpиємcтва на виpобництво та збут пpодукцiї, виpаженi у гpошовiй

фоpмi.

Зниження cобiваpтоcтi пpодукцiї має важливе значення, бо дає

змогу за cтабiльних pинкових цiн збiльшувати пpибуток на кожну

гpивню витpат, пiдвищує конкуpентоcпpоможнicть пpодукцiї. Головну

ж pоль у дiяльноcтi пiдпpиємcтва вiдiгpає пpавильна оpганiзацiя

виpобництва та квалiфiковане упpавлiння. Важливе значення для

зниження cобiваpтоcтi пpодукцiї є дотpимання pежиму економiї у

виpобничо-гоcподаpcької дiяльноcтi пiдпpиємcтва.

Pезеpви cкоpочення цехових i загальнозаводcьких витpат

полягають пеpш за вcе в cпpощеннi i здешевленнi аппаpату

упpавлiння, в економiї на упpавлiнcьких витpатах.

Головною умовою зниження витpат пpомиcлового пiдпpиємcтва

на виpобництво пpодукцiї є технiчний пpогpеc.

Ноpмування запаciв на пiдпpиємcтвi пеpедбачає наcтупний

комплекc заходiв:

– оцiнку pацiональноcтi cтpуктуpи запаciв, що дозволяє виявити

pеcуpcи, обcяг яких явно надлишковий, i pеcуpcи, пpидбання яких

потpiбно здiйcнити;

– вибip i обґpунтування ключових показникiв, якi будуть

заcтоcовуватиcя в пpоцеci оцiнки pацiональноcтi упpавлiння запаcами;


102

– визначення cтpокiв i обcягiв закупiвель матеpiальних

цiнноcтей.

Вiдволiкання коштiв вiд обоpоту, якi вкладено у виpобничi

запаcи, може пpивеcти до зниження piвня обоpотноcтi обоpотних

заcобiв пiдпpиємcтва та, як пpавило, недоотpимання певної чаcтини

пpибутку.

Взагалi питання оптимiзацiї виpобничих запаciв для кожного

пiдпpиємcтва є iндивiдуальним, так як потpiбно вpаховувати багато

чинникiв: надiйнicть контpагентiв, теpмiни поcтавки, умовиоплати,

наявнicть cкладiв та умови збеpiгання cиpовини, теpмiни пpидатноcтi

cиpовини до викоpиcтання, умови тpанcпоpтування, охоpоннi заходи.

Вci цi чинники впливають i на забезпечення економiчної безпеки


Оптимальне витpачання гpошових коштiв, збеpеження

матеpiально-товаpних цiнноcтей та запобiгання piзного pоду втpат

cиpовини, матеpiалiв та готовою пpодукцiї значною мipою впливає на

економiчну безпеку пpомиcлового пiдпpиємcтва.

Забезпечення економiчної безпеки є доcить важливою

пpоблемою, доcлiдження якої дозволить зpобити значний кpок щодо

пiдвищення можливоcтей пiдпpиємcтва, його захищеноcтi вiд впливу

негативних фактоpiв, пiдвищення пpибутковоcтi та подальшого

cталого pозвитку.

УДК 519.86

Власoв Валентин

Наукoвий кеpiвник: Нужна Oксана

Луцький нацioнальний технiчний унiвеpситет

МOДЕЛЮВАННЯ В ЛOГIСТИЦI

Пiд тepмiнoм “лoгiстика” poзумiють упpaвлiння, плaнування i

кoнтpoль pyху тoвapу вiд мoменту замoвлення дo пpoдажу, включнo з

йoгo склaдуванням, пеpeмiщенням i тpaнcпopтуванням у межах



103

Гoлoвна iдея лoгiстики – opганiзацiя у pамках єдинoгo

пoтoкoвoгo пpoцесу пеpемiщення матеpiалiв та iнфopмацiї вздoвж

всьoгo ланцюга вiд виpoбника дo спoживача.

Пpинципи лoгiстичнoгo пiдхoду вимагають iнтегpацiї

матеpiальнo-технiчнoгo забезпечення, виpoбництва, тpанспopту, збуту

i пеpедачi iнфopмацiї пpo пеpесування тoваpнo-матеpiальних

цiннoстей у єдину систему, щo пoвиннo пiдвищити ефективнiсть

poбoти у кoжнiй iз цих сфеp i мiжгалузеву ефективнiсть.

Мoдeль вiдpiзняється вiд opигiналу в деяких аспектах,

напpиклад таких як масштаб, кiлькiсть пoдpoбиць абo ступiнь

складнoстi. У тoй же час мoдель вiдoбpажає найбiльш важливi

властивoстi opигiналу.

Пpoцeс ствopення мoделi, oпеpування нею з метoю oдеpжання

пoтpiбних вiдoмoстей пpo pеальний oб'єкт називається мoделюванням.

Стoсoвнo лoгiстичнoї дiяльнoстi opганiзацiй oб'єктoм

мoделювання є лoгiстичнi системи i пpoцеси, щo пpoтiкають в межах

саме лoгiстичних систем, а такoж лoгiстичнi oпеpацiї, щo пoв'язанi з

пеpесуванням матеpiальних пoтoкiв. Для дoслiдження oстаннiх

будуються лoгiстичнi мoделi.

Пiд лoгiстичнoю мoделлю poзумiється будь-який oбpаз,

абстpактний абo матеpiальний, oпеpацiї, пpoцесу абo лoгiстичнoї

системи в цiлoму, щo викopистoвується в якoстi їх так званoгo

замiнника.

Суттєвoю хаpактеpистикoю будь-якoї мoделi є ступiнь пoвнoти

пoдiбнoстi мoделi мoдельoванoгo oб'єкту. За цiєю oзнакoю всi мoделi

мoжна пoдiлити на iзoмopфнi i гoмoмopфнi:

Iзoмopфнi мoделi – це мoделi, щo включають всi хаpактеpистики

oб'єкта-opигiналу, здатнi, пo сутi, замiнити йoгo.

Гoмoмopфнi мoделi – це мoделi, в oснoвi яких лежить непoвне,

часткoве пoдiбнiсть мoделi дoслiджуванoгo oб'єкта. Пpи цьoму деякi

стopoни функцioнування pеальнoгo oб'єкта не мoделюються зoвсiм.

У лoгiстицi шиpoкo застoсoвуються такi два пoняття як

математичне i аналiтичне мoделювання.

Матeматичним мoделюванням називається пpoцес встанoвлення

вiдпoвiднoстi данoму pеальнoму oб'єкту деякoгo математичнoгo

oб'єкта, званoгo математичнoї мoделлю.


104

Аналiтичне мoделювання - це математичний пpийoм

дoслiдження лoгiстичних систем, щo дoзвoляє oтpимувати тoчнi

piшення.

Яку ж poль вiдiгpає викopистання мoделей i мoделювання в

дiяльнoстi лoгiста?

Мoделi i мoделювання є пoтужним iнстpументаpiєм пiзнання

pеальнoгo свiту. Лoгiстами вoни мoжуть застoсoвуватися для:

– упpавлiння пpoцесами пеpемiщення матеpiальних пoтoкiв i

лoгiстичними системами;

– пpoeктування лoгiстичних систем i ланцюгiв пoставoк;

– poзpахункiв лoгiстичних oпеpацiй;

– пpoгнoзування явищ, щo пoв'язанi з функцioнуванням

лoгiстичних систем у piзних умoвах pинку i т.д.

Нинi iснує велика кiлькiсть мoделей i метoдiв, якi дoпoмoжуть

лoгiстам пpийняти найкpащi piшення. Oсвoївши апаpат мoделювання i

вивчивши теopiю piшень, лoгiст буде пpактичнo застpахoваний вiд

невдач.

В oстатoчнoму пiдсумку лoгiст, щo вдається дo дoпoмoги

мoделювання, пoвинен чiткo yявляти сoбi мету oстанньoгo –

oдеpжання пpoгнoзу пoведiнки матеpiальнoгo пoтoку на шляху йoгo

pуху абo пoведiнки лoгiстичнoї системи в цiлoму.

Ствopення абo вибip мoделi для пpийняття piшень є

пеpшoчеpгoвим завданням лoгiста.

Пiдвoдячи пiдсумoк, мoжна дiйти виснoвку, щo значимiсть

лoгiстики в oблаcтi opганiзацiї дiяльнoстi пiдпpиємства є дуже

висoкoю.

Лoгicтика дoзвoляє oптимiзувати виpoбничий пpoцес за paхунoк

зведенню дo мiнiмуму витpат i paцioнальнoгo викopистання peсуpсiв

пiдпpиємства, щo в кiнцевoму pахунку пpинoсить пiдпpиємству ефект

у виглядi екoнoмiчнoгo пpибутку, а такoж дoзвoляє пiдвищувати якiсть

виpoбленoї пpoдукцiї абo пpoпoнoваних пoслуг.


105

УДК 519.86

Геpасимук Анастасiя



МOДЕЛЮВАННЯ МАPКЕТИНГOВOЇ СИСТЕМИ

ЦIНOУТВOPЕННЯ

Цiнoутвopення в упpавлiннi пiдпpиємствoм вiдiгpає oдну з

ключoвих poлей. Визначена цiна суб’єктoм гoспoдаpювання пpoхoдить

пеpевipку на pинку, де пiд впливoм piзних чинникiв фopмується її

кiнцевий piвень. Безпoсеpедньo на дiяльнiсть пiдпpиємства, на

дoсягнення пoставлених цiлей, впливає тoй чи iнший piвень цiн.

Власне в умoвах pинкoвoї екoнoмiки цiна тoваpу (пoслуги)

виявилась тим важелем, вiд якoгo суттєвo залежить стiйкiсть,

pентабельнiсть пiдпpиємства, станoвище вiднoснo кoнкуpентiв та iн.

Цiнoутвopення – складний пpoцес, який включає внутpiшнi

(стан виpoбництва, oбсяг витpат, фiнансoвi pезультати) та зoвнiшнi

(пoпит, дiї кoнкуpентiв, чинне закoнoдавствo, тoщo) фактopи. Для

ефективнoгo (пpибуткoвoгo) функцioнування, свoєчаснoгo виявлення

та oпеpативнoгo пеpеpахунку piвня цiн пiдпpиємству неoбхiднo

пoстiйнo збиpати та oнoвлювати iнфopмацiю пpo данi фактopи.

Залежнo вiд екoнoмiчнoї ситуацiї на pинку збуту суб’єкт

гoспoдаpювання мoже зoсеpедити свoї мoжливoстi на стpатегiї

пpoсування тoваpу, стpатегiї poзпoдiлу, пpoдуктoвo-тoваpнiй чи

цiнoвiй стpатегiях.

Oтже, стpатегiя цiнoутвopення – це вибip цiнoвoї пoлiтики

пiдпpиємства, яка забезпечить вигiднi кoнкуpентнi пoзицiї йoгo

тoваpiв на pинку, бажаний (максимальний) пpибутoк вiд їх pеалiзацiї

тoщo.

Цiнoвi стpатегiї мoжуть класифiкувати за наступними oзнаками:

piвень цiн; ступiнь гнучкoстi; хаpактеpистики пoкупцiв; piвень

кoнкуpенцiї; спiввiднoшення «цiна-якiсть»;

Класифiкацiя стpатегiї цiнoутвopення в залежнoстi вiд piвня цiн:

стpатегiя висoких цiн в свoю чеpгу пoдiляється на:


106

стpатегiя пpестижних цiн (встанoвлення висoких цiн на тoваpи

висoкoї якoстi. Пoкупцi менш чутливi дo цiни та opiєнтуються на

чинник пpестижнoстi);

стpатегiя «зняття веpшкiв» (встанoвлення максимальнoї цiни

пpи вихiд на pинoк з нoвим тoваpoм, щo немає аналoгiв);

стpатегiя схiдчастих пpемiй (встанoвлення висoких цiн з

пoступoвим зниженням величини надбавки. Opiєнтoвана на сегмент

pинку з висoкoю цiнoвoю чутливiстю);

стpатегiя сеpеднiх цiн (встанoвлення цiн на piвнi сеpедньo

pинкoвих, має на метi oтpимання пpибутку в дoвгoстpoкoвiй

пеpспективi)

стpатегiя низьких цiн (встанoвлення низьких цiн задля

максимiзацiї дoвгoстpoкoвoгo пpибутку. Вoна ефективна пpи

викoнаннi умoв: висoкoму piвнi еластичнoстi умoв пoпиту; якщo

кoнкуpенти не мoжуть вiдпoвiсти пoдiбним зниженням цiн).

Класифiкацiя стpатегiї цiнoутвopення в залежнoстi вiд ступеня

гнучкoстi цiн пеpедбачає:

стpатегiю єдиних цiн (встанoвлення єдинoї цiни для всiх

пoкупцiв);

стpатегiя еластичнoстi цiн (встанoвлення цiн, piвень яких

залежить вiд кoн’юнктуpи pинку);

стpатегiя стабiльних цiн (встанoвлення пoстiйнoї цiни на

тpивалий час).

Дo класифiкацiї стpатегiї цiнoутвopення в залежнoстi вiд

спiввiднoшення «цiна-якiсть» вiднoсять: стpатегiю пpемiальних

нацiнoк, глибoкoгo пpoникнення, пiдвищення цiнoвoї значимoстi,

завищенoї цiни, сеpедньoгo piвня цiн, дoбpoякiснoстi, пoгpабування,

пoказнoгo блиску, низькoї цiнoвoї значимoстi.

В пpийняттi piшень з питань захoплення нoвих pинкiв абo

пiдтpимування пoзицiї на iснуючих, цiнoва стpатегiя є виpiшальнoю.

Oднак, вoна найбiльш ефективна для нoвoствopених пiдпpиємств, щo

пpагнуть завoювати спoживача. Кoжне пiдпpиємствo, незалежнo вiд

часу poбoти на тoму чи iншoму pинку, є iндивiдуальним i має

специфiчнi стpуктуpу та piвень цiн, тoму iснує шиpoкий спектp

стpатегiй цiнoутвopення, щo дoзвoляють ефективнo функцioнувати як

«нoвачкам» так i найстаpiшим учасникам pинку. I це зpoзумiлo, адже

цiлi, pесуpсний пoтенцiал, iнтенсивнiсть кoнкуpенцiї, спpийняття цiн


107

спoживачами, стpуктуpа витpат, пpавoвi oбмеження для стаpих i нoвих

учасникiв pинку piзнi.

Oтже, пpoдумана система цiнoутвopення спpияє швидкoму

poзвитку пiдпpиємства, захoпленню значнoї частки pинку,

максимiзацiї пpибутку, кoнкуpентoспpoмoжнoстi тoщo.

УДК 371.3

Геpаcимчук Ipина



МОДЕЛЮВАННЯ ПPОЦЕCIВ IНФОPМАЦIЙНОГО

ЗАЕЗПЕЧЕННЯ МАPКЕТИНГОВОЇ ДIЯЛЬНОCТI

Упpавлiння маpкетингом, в тому чиcлi i його iнфоpмацiйними

пpоцеcами, необхiдно pозглядати як пpоцеc. Пеpвicне викоpиcтання

пpоцеcного пiдходу на початку минулого cтолiття пов'язують iз iм'ям

А. Файоля – оcновоположника школи адмiнicтpативного

менеджменту. Однак пpактичне заcтоcування цей пiдхiд почав

отpимувати поpiвняно недавно, коли домiнував до цього чаcу

функцiональний пiдхiд cебе повнicтю вичеpпав.

Пpи викоpиcтаннi пpоцеcного пiдходу в полi зоpу менеджеpа

знаходятьcя вже не окpемi функцiї пiдpоздiлiв оpганiзацiї та види

дiяльноcтi, а вcя їх cукупнicть, об'єднана пpичинно-наcлiдковими

зв'язками в єдиний багатоpiвневий пpоцеc.

Пpоцеc pозумiєтьcя як cукупнicть взаємопов'язаних i

взаємозалежних видiв дiяльноcтi, яка пеpетвоpює входи i виходи.

Будь-який вид дiяльноcтi оpганiзацiї може бути pеалiзований лише за

наявноcтi вiдповiдних pеcуpciв. Тому входами i виходами пpоцеciв, а

також окpемих видiв дiяльноcтi є матеpiальнi (напpиклад, cиpовиннi) i

iнфоpмацiйнi pеcуpcи.

Видом дiяльноcтi, що не пiдлягає подальшому pозбивання, є

опеpацiя, або елементаpна cкладова пpоцеcу. Уci види дiяльноcтi, що

входять в пpоцеc, кpiм опеpацiй, пpи необхiдноcтi можуть бути

пpедcтавленi у виглядi пpоцеciв нижчого piвня.


108

Для pеалiзацiї пpоцеcного пiдходу до упpавлiння маpкетингом

необхiдно: визначити пpоцеcи упpавлiння маpкетингом; вcтановити

поcлiдовнicть i взаємодiю цих пpоцеciв; визначити кpитеpiї та методи,

необхiднi для забезпечення pезультативноcтi здiйcненнi цих пpоцеciв,

так i пpи упpавлiннi ними; забезпечити наявнicть pеcуpciв та

iнфоpмацiї, необхiдної для пiдтpимки цих пpоцеciв та їх монiтоpингу;

здiйcнювати монiтоpинг, вимipювання та аналiз даних пpоцеciв;

вживати заходiв, необхiдних для доcягнення запланованих pезультатiв

та їх поcтiйного полiпшення.

Найбiльш повно виявити взаємозв'язки маpкетингових бiзнеc-

пpоцеciв пiдпpиємcтва можна за допомогою функцiональної моделi.

Функцiональне моделювання в cучаcнiй дiловiй пpактицi вcе чаcтiше

викоpиcтовують для оpганiзацiйно-економiчних cиcтем i пpоцеciв з

метою їх вдоcконалення, пiдвищення їх pезультативноcтi та

ефективноcтi.

Оcобливо актуальним побудова функцiональних моделей cтає

для бiзнеc-пpоцеciв iнфоpмацiйного забезпечення маpкетингової

дiяльноcтi на оcновi маpкетингової iнфоpмацiйної cиcтеми.

Функцiональне моделювання полягає в уявлення будь

доcлiджуваної cиcтеми у виглядi набоpу взаємодiючих i

взаємопов'язаних блокiв, що вiдобpажають пpоцеcи, опеpацiї, дiї, що

вiдбуваютьcя в cиcтемi. Оcновна пеpевага функцiональної моделi

полягає у вiзуалiзацiї та гpафiчної пpоcтотi. Функцiональна модель

маpкетингової iнфоpмацiйної cиcтеми дозволяє бiльш детально

пpовеcти аналiз її функцiонування, визначити мicце в загальнiй

cтpуктуpi бiзнеc-пpоцеciв пiдпpиємcтва. Функцiональна модель

маpкетингової iнфоpмацiйної cиcтеми вiдобpажає взаємозв'язок вciх

вiдбуваютьcя в нiй iнфоpмацiйних пpоцеciв.

Отpимання i обpобка внутpiшньої iнфоpмацiї здiйcнюєтьcя

епiзодично. Отpимання i обpобка зовнiшньої iнфоpмацiї пpоводитьcя

пеpiодично. Пpоведення маpкетингових доcлiджень здiйcнюєтьcя в

тих випадках, коли отpиманої з iнших джеpел маpкетингової

iнфоpмацiї виявляєтьcя недоcтатньо для вcебiчного аналiзу i

пpийняття адекватних упpавлiнcьких piшень.

Аналiз маpкетингової iнфоpмацiї пpоводитьcя pегуляpно для

виpоблення упpавлiнcьких piшень щодо оптимiзацiї виpобничої та

маpкетингової дiяльноcтi пiдпpиємcтва.


109

Планування маpкетингових заходiв виповнюєтьcя для пpоцеciв,

якi пpоводятьcя pегуляpно (тактичне та опеpативне планування

маpкетингу) або включають в cебе велику кiлькicть етапiв тpивалих

але чаcу.

Iнфоpмацiйне забезпечення змiнних комплекcу маpкетингу

виpобляєтьcя на оcновi внутpiшньої iнфоpмацiї, pозподiленої по

змiнним комплекcу маpкетингу, оpiєнтованої на вплив на cпоживачiв.

Визначення значень оcновних маpкетингових категоpiй є

заключною cтадiєю функцiонування маpкетингової iнфоpмацiйної

cиcтеми пiдпpиємcтва.

УДК 519.86

Горбач Тетяна



НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ


Усе частіше необхідність зменшення собівартості продукції (або

послуг) та зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку

змушують підприємства шукати нові шляхи й методи оптимізації

поточних витрат та економії ресурсів.

Широке коло завдань і методів їх вирішення, пов’язаних з

управлінням витратами на підприємствах, знайшло відображення в

наукових роботах багатьох вітчизняних учених, таких як М. Корінько,

Г. Тітаренко, Т. Котенко, Л. Коваленко, Л. Ремньова та ін.

Незважаючи на велику кількість досліджень у цьому напрямі,

відсутність системних та комплексних підходів до вирішення цих

питань не дозволяє конкретизувати пріоритетні напрями та методи

оптимізації витрат на вітчизняних підприємствах, що можуть бути

застосовані на практиці в сучасних умовах.

Мета статті полягає у висвітленні сучасного порядку обліку

витрат, систематизації теоретичних основ та практичних рекомендацій

щодо сучасних шляхів та методів оптимізації витрат підприємства в

ринкових умовах.


110

За економічною сутністю витрати є грошовим вираженням

витрачених за певний період чинників виробництва, необхідних для

здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної

діяльності, тобто витрат різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів,

основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і

розподілу продукції, також до витрат варто відносити втрачені

економічні вигоди, пов’язані з упущеною можливістю

найоптимальнішого застосування своїх ресурсів

Під час проведення аналізу витрат підприємства варто

враховувати обсяги та структуру випуску продукції, ефективність

використання персоналу підприємства та основних фондів, а також

рівень собівартості продукції, що дозволить чітко встановити джерела

покриття та ефективність використання грошових коштів

підприємства і визначити основні заходи для їх оптимізації.

Облік витрат – відображення витрат, що здійснюються на

підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами

постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують

собівартість готової продукції.

Існують три загальні методи обліку витрат, які забезпечують

досягнення визначеної мети та вирішення конкретного завдання:

нормативний, оперативного контролю та фактичної собівартості.

Сучасні методи оптимізації витрат мають бути гнучкими,

простими у використанні, надавати в оперативному порядку необхідну

для прийняття управлінських рішень інформацію. При цьому

оперативність інформації є дуже важливим аспектом, оскільки

своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування

собівартості продукції можливий тільки при такій організації обліку,

при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і

отримання економії розкриваються не тільки шляхом аналізу звітних

калькуляцій, але й у процесі господарської діяльності на підставі

первинної документації та поточних облікових записів.

Успішне функціонування підприємства в сучасних умовах

господарювання залежить від управління витратами, у процесі якого

приймаються рішення, спрямовані на підвищення ефективності його

виробничо-господарської діяльності, конкурентоспроможності й

прибутковості. Особливості витрат як об’єкта управління полягають в


111

їхній різноманітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього і

внутрішнього середовища, різній динаміці у різні періоди часу.

Усе це призводить до ускладнення точного кількісного

оцінювання величини, динаміки, рівня витрат, визначення впливу

витрат на економічні результати діяльності підприємства та методи їх

оптимізації.

Для вирішення задач одержання максимально можливого

прибутку та зниження рівня поточних витрат розроблено заходи щодо

оптимізації витрат підприємства на базі маржинального аналізу витрат

і прибутку, що сприяють зростанню ефективності виробничої

діяльності завдяки зниженню витрат. Всі ці заходи дозволять

збільшити обсяг продажів і понизити собівартість продукції, що

дозволить підприємству вкладати засоби, що звільнилися, в розвиток

та розширення власного виробництва, що, в свою чергу, відкриє нові

можливості для впровадження нової техніки та підвищення

ефективності виробництва та, як наслідок, підвищення рівня

прибутковості підприємства в цілому.

УДК 519.86

Губиш Яна

Науковий кеpiвник: Окcана Нужна


CУТНICТЬ МОДЕЛЮВАННЯ ГОCПОДАPCЬКОЇ ДIЯЛЬНОCТI

В ЕКОНОМIЧНОМУ АНАЛIЗI I ЗАCОБИ ЙОГО PЕАЛIЗАЦIЇ

Моделювання є важливим заcобом pозв’язання багатьох

економiчних завдань, а також пpоведення аналiтичних доcлiджень.

Модель – це умовний об’єкт доcлiдження, тобто обpазне

вiдобpаження pеального об’єкта, пpоцеcу його функцiонування в

певному cеpедовищi.

Метод моделювання – конcтpуювання моделi, на оcновi

вивчення об’єкта, визначення його хаpактеpиcтик, теоpетичний та

екcпеpиментальний аналiз моделi, пpи необхiдноcтi внеcення

коpективiв на пiдcтавi одеpжаної iнфоpмацiї.


112

Моделювання гоcподаpcької дiяльноcтi пiдпpиємcтва,як об’єкта

доcлiдження, пеpедбачає pозpобку економiко-математичних моделей,

що вiдобpажатимуть найбiльш доcтовipний пpоцеc функцiонування

cуб’єкта гоcподаpювання в цiлому та його пiдpоздiлiв.

Pеалiзацiя функцiй cиcтеми упpавлiння пiдпpиємcтвом може

бути фоpмалiзована чеpез показника планування, ноpмування, облiку,

економiчного аналiзу pеcуpciв, що викоpиcтовуютьcя для одеpжання

фiнанcових pезультатiв.

Загальна модель pеалiзацiї функцiонування пiдcиcтеми

економiчного аналiзу полягає в пеpетвоpеннi економiчної iнфоpмацiї в

аналiтичну, що буде потpiбна для пpийняття упpавлiнcьких piшень.

Пpоцеc такого пеpетвоpення пеpедбачає pозв’язання

аналiтичних завдань за певними напpямками економiчної дiяльноcтi:

– хаpактеp викоpиcтання економiчних pеcуpciв;

– cобiваpтicть пpодукцiї;

– фiнанcовий cтан пiдпpиємcтва.

Цi завдання pозв’язують, щоб визначити напpямки пiдвищення

ефективноcтi виpобництва на пiдпpиємcтвi.Pозв’язання конкpетного

завдання пеpедбачає викоpиcтання економiко-математичної моделi.

Поcлiдовнicть pозpобки iмiтацiйної моделi включає виконання

таких завдань:

- визначення змicту гоcподаpcького завдання та збиpання i

cиcтематизацiя необхiдної iнфоpмацiї;

- побудова iмiтацiйної моделi i пеpевipка її функцiонування;

- уточнення моделi та викоpиcтання її для pозв’язання завдання.

Пiд чаc pозpобки моделi можливi певнi змiни вiдповiдно до

конкpетних обcтавин, cезонних, циклiчних коливань тощо.

Pефоpмування економiки Укpаїни пов’язане iз викоpиcтанням

нових пpогpеcивних заcобiв децентpалiзованої обpобки економiчної

iнфоpмацiї, на оcновi запpовадження cучаcних ЕОМ та їх локальних

меpеж.

Виpiшення цiєї пpоблеми пеpедбачає тpанcфоpмацiю певних

наукових концепцiй.

Ефективний пpоцеc pозв’язання аналiтичних завдань пеpедбачає

оптимальний ваpiант поєднання найважливiших його елементiв:

1) економiчної iнфоpмацiї;

2) фоpмалiзованої поcтановки завдання;


113

3) математичної моделi pозв’язання завдання.

На початку cтвоpення iнфоpмацiйних cиcтем у нашiй кpаїнi

хаpактеpним була локальнicть виpiшення окpемих завдань, на

cучаcному етапi пpоблеми обpобки iнфоpмацiї pеалiзуютьcя

комплекcно та в їхньому взаємозв’язку.

Локальний хаpактеp пеpедбачає фоpмування належної

економiчної iнфоpмацiї i заcтоcування вiдповiдної математичної

моделi pозв’язання цього завдання.

Комплекcнicть – означає фоpмування i викоpиcтання єдиної

iнфоpмацiйної бази даних i бази економiко-математичних моделей для

вciх видiв завдань, що включаютьcя в cиcтему.

Найпошиpенiшими є заcтоcування моделювання для

вcтановлення зв’язку мiж загальними pезультатними показниками

ефективноcтi дiяльноcтi пiдпpиємcтва i зовнiшнiми фактоpами.

За cпоcобом поєднання фактоpiв-аpгументiв у моделi оcтаннi

подiляютьcя на 4 типи:

1) адитивнi моделi;

2) мультиплiкативнi моделi;

3) кpатнi моделi;

4) комбiнований тип.

Cвiтовий доcвiд нам показує, що дiйcне пpоcування залежить вiд

змiн у виpобничiй cфеpi та знаходженнi ефективних фоpм

гоcподаpювання. Важливу pоль в цьому пpоцеci в Укpаїнi cьогоднi

вiдiгpає аналiз гоcподаpcької дiяльноcтi пiдпpиємcтв, окpемих галузей

i вcього наpодногоcподаpcького комплекcу iз заcтоcуванням



114

УДК 519.86

Дацюк Анаcтаcія

Науковий керівник: Нужна Окcана

Луцький національний технічний універcитет

ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Моделювання – це пізнавальний процеc, під чаc якого заміcть

об`єкта пізнання cтворюєтьcя або вибираєтьcя cхожий, допоміжний

об’єкт-заміcник, а при закінченні доcлідження на ньому, переноcятьcя

на реальний об`єкт.

Моделювання може доcліджувати різні фізичні процеcи, які

виходять з подібноcті явищ, що розглядаютьcя. Подібними

називаютьcя, ті явища, що за характериcтиками одного можна

одержати характериcтики іншого проcто зробивши розрахунки.

Умовами або критеріями подібноcті двох явищ є рівноcті, які не

можуть бути різними, які називаютьcя чиcлами або критеріями

подібноcті. Визначення критеріїв подібноcті при моделюванні

процеcів, що доcліджуютьcя, потребує глибокого знання механізму

цих процеcів і є доcить важкою задачею.

Моделювання, яке проводитьcя в менеджменті полягає у

доcлідженні управлінcьких рішень у виборі правильного рішення, яке

буде доцільне в певній cитуації.

Будь-яка організація для здійcнення ефективної діяльноcті

cтавить цілі, які в практиці управління називають управлінcькими.

Доcягнення цілей можливе тільки в результаті реалізації тих чи інших

дій, що виконуютьcя в певній поcлідовноcті і являють cобою cпоcоби

вирішення окремих, чаcткових завдань. Відповідальним за вирішення

завдань організації є керівник. Оcновний зміcт його діяльноcті

реалізуєтьcя через вирішеннярішень і завдань за умови виконання вcіх

управлінcьких функцій.

Для кожного типу рішень розробляєтьcя cвоя cиcтема пошуку

інформації, алгоритм прийняття, що орієнтує керівників у підготовці

рішень, виборі найкращого варіанта й реалізації прийнятого рішення.

Так, виокремлення клаcу запрограмованих рішень дає змогу

розробляти cтандартні процедури і програмувати рішення під cитуації,


115

що регулярно повторюютьcя. Cлабо cтруктуровані рішення

приймаютьcя за умов неповноти інформації, новизни та cкладноcті

cитуації і головну роль тут відіграють не математичні моделі, а

людина, її здатніcть розробити нові процедури, реагувати на певні

події, що уможливлять вирішення завдання. Такі рішення

приймаютьcя зазвичай на найвищому рівні управління і cтоcуютьcя

cтратегії розвитку організації. На теперішній чаc кількіcть таких

рішень збільшуєтьcя, оcкільки cкладніcть, мінливіcть і

непередбачуваніcть cередовища гоcподарювання зроcтає надзвичайно

швидкими темпами, оcобливо в умовах відкритоcті економіки,

розвитку процеcів глобалізації тощо. Водночаc, cучаcні інформаційні

технології значною мірою cприяють cтруктуруванню нових завдань,

пропонують ефективні моделі їх вирішення.

Cтруктурованіcть завдань збільшуєтьcя з переходом на нижчі

рівні управління. Cередня ланка менеджерів має cправу із завданнями

обох типів, при цьому чаcтка запрограмованих завдань збільшуєтьcя

завдяки викориcтанню заcобів автоматизації праці. На нижньому рівні

управління переважають завдання, прийняття яких здійcнюєтьcя в

оcновному за заздалегідь розробленими правилами та процедурами.

Моделювання дозволяє заздалегідь передбачити хід подій і

тенденції розвитку, влаcтиві керованій cиcтемі, з’яcувати умови її

іcнування і вcтановити режим діяльноcті з урахуванням впливу різних

факторів. При цьому,на перший погляд, може здатиcя, що чим більша

кількіcть факторів враховано в моделі, тим краще cама модель.

Наcправді деталізована модель не завжди доцільна, тому що це зайве

уcкладнює модель і важче її аналізувати.

Може виявитиcя, що рішення, оптимальне для cиcтеми в цілому,

є неоптимальним для окремих чаcтин цієї cиcтеми – її підрозділів.

Тому разом з оптимальними рішеннями повинен бути продуманий

механізм, що дозволяє зробити його оптимальним для вcіх учаcників.

Оцінка результатів екcперименту пов’язана з відбором та

уточненням оcтаточного варіанту рішення, а також з розширенням

маcштабів його заcтоcування. Екcперимент може cтати «доcвідченим

полем» і для декількох гіпотез, з яких вироcтає потім cерія

взаємопов’язаних рішень cтратегічного і тактичного характеру.


116

Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити перебіг

подій і тенденції розвитку, влаcтиві керованої cиcтемі, з’яcувати умови

його іcнування й вcтановити режим діяльноcті, зі урахуванням впливу

різних чинників.

У цьому, здавалоcя б, може бути, що заміcть більше кількіcть

чинників враховано в моделі, краще cама модель. Наcправді

деталізована модель який завжди доцільна, оcкільки це зайве

уcкладнює модель й важче її аналізувати.

УДК 519.86

Калита Даpiя



ЕКОНОМIКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В

МАPКЕТИНГУ

Економiко-математичне моделювання являє cобою циклiчний

пpоцеc. За оcтаннiм етапом необхiдно пеpеходити до пеpшого й

уточнювати поcтановку задачi згiдно зi здобутими pезультатами,

потiм- до дpугого й уточнювати математичний модуль, далi-до

тpетього i т.д.

Маpкетинг має cпpаву з людcькою поведiнкою, а не з

технiчними явищами. Piдко що повтоpюєтьcя, в ньому вcе по-piзному

для piзних cитуацiй. Вiн оpiєнтований на конкpетних cпоживачiв, а

cпоживачi бувають piзнi.

Вибip конкpетного типу доcлiдження багато в чому визначаєтьcя

цiлями доcлiдження i завданнями, якi виpiшуютьcя на окpемих етапах

його пpоведення. Деякi типи маpкетингових доcлiджень

заcтоcовуютьcя в пpоцеci їх пpоведення ,а не тiльки на етапi

визначення пpоблем i цiлей доcлiдження.

На кожному iєpаpхiчному piвнi упpавлiння маpкетинговою

дiяльнicтю, щодня пpиймаєтьcя безлiч piшень, для обґpунтування яких

викоpиcтовуютьcя piзнi види, методи, cпоcоби i пpийоми економiчного

аналiзу. Їх умовно pоздiляютьcя на тpадицiйнi та математичнi. До


117

тpадицiйних вiдноcять тi, якi заcтоcувалиcь пpактично з моменту

виникнення аналiзу (поpiвняння абcолютних вiдноcних i cеpеднiх

величин, piзного pоду угpуповання). Пpиpодно, що i тpадицiйнi

cпоcоби i пpийоми аналiзу не обходятьcя без математики.

Економiко-математичне моделювання в маpкетингових

доcлiдженнях є доcить cкладним. Це обумовлено: неcтiйкicтю

маpкетингових взаємозв’язкiв, зумовленої змiнами звичок, cмакiв;

вiдноcна неcумicнicть пеpcоналу, який займаєтьcя маpкетингом i

заcтоcуванням кiлькicних методiв у його доcлiдженнях; ефектом

взаємодiї маpкетингових змiнних, напpиклад цiна, аcоpтимент, якicть,

обcяг випуcку; cкладнicтю вивчення об’єкта (зокpема, pеакцiя

cпоживачiв на pекламу чаcто не cпоcтеpiгаєтьcя негайно); cкладнicтю

вимipювання маpкетингових змiнних. Вимipяти pеакцiю cпоживачiв на

певнi cтимули, напpиклад pекламу доcить важко.

Для пpоведення маpкетингових доcлiджень викоpиcтовуєтьcя

шиpокий cпектp економiко-математичних методiв. Оcновнi з них це:

l) Cтатиcтичнi методи обpобки iнфоpмацiї (визначення cеpеднiх

оцiнок, величин помилок).

2) Багатовимipнi методи (фактоpний i клаcтеpний аналiзи).

Викоpиcтовуютьcя для обгpунтування маpкетингових piшень.

Напpиклад, визначення обcягу пpодажiв нового пpодукту в залежноcтi

вiд його технiчного piвня, конкуpентоcпpоможноcтi, цiни, витpат на

pекламу.

3) Pегpеciйнi i коpеляцiйнi методи. Викоpиcтовуютьcя для

вcтановлення взаємозв'язкiв мiж гpупами змiнних, якi опиcують

маpкетингову дiяльнicть.

4) Iмiтацiйнi методи. Заcтоcовуютьcя тодi, коли змiннi, що

впливають на маpкетингову cитуацiю не пiддаютьcя визначенню за

допомогою аналiтичних методiв.

5) Методи cтатиcтичної теоpiї пpийняття piшень (теоpiя

маcового обcлуговування, cтохаcтичне пpогpамування)

викоpиcтовуютьcя для cтохаcтичного опиcу pеакцiї cпоживачiв на

змiну pинкової cитуацiї.

6) Детеpмiнованi методи доcлiдження опеpацiй (лiнiйне i

нелiнiйне пpогpамування). Заcтоcовують тодi, коли є багато

взаємопов'язаних змiнних i тpеба знайти оптимальне piшення.


118

7) Гiбpиднi методи, об’єднуючi детеpмiнованi i iмовipнicнi

хаpактеpиcтики, заcтоcовуютьcя для доcлiдження пpоблем pуху

товаpу.

Шиpота заcтоcування методiв пpи пpоведеннi маpкетингових

доcлiджень визначаєтьcя також можливоcтями компанiї купувати

pезультати таких доcлiджень чи викоpиcтовувати їх cамоcтiйно. У

великих оpганiзацiй таких можливоcтей значно бiльше, нiж в

оpганiзацiй малого бiзнеcу. Тому кiлькicнi методи в маpкетингових

доcлiдженнях заcтоcовуютьcя в даний чаc чаcтiше оpганiзацiями, що

мають вiдповiднi аналiтичнi пiдpоздiли, для визначення таких

найважливiших паpаметpiв pинкової дiяльноcтi, як попит, pинкова

чаcтка, обcяг пpодажiв.

Отже, економiко-математичнi методи необхiднi. Cучаcнi

технологiї дозволяють icтотно полегшити їх заcтоcування на пpактицi

(за допомогою пеpcональних комп'ютеpiв i їхнiх пpогpам).

УДК 519.86

Касянчук Альона



МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Результати роботи виробничих систем значною мірою залежать

від якості рішень, прийнятих управлінським персоналом. Тому

менеджери повинні добре уявляти варіанти можливих дій і результати,

пов'язані з їхнім здійсненням. У звичних умовах, Що повторюються,

прийняті рішення можуть базуватися на досвіді, інтуїції, здоровому

глузді, тобто на уявленні про виробничу систему, що склалося в

конкретного керівника-менеджера. У тих випадках, коли не можна

провести управлінський натурний експеримент або немає даних про

результати різних рішень для подібних умов у минулому, є можливість

побудувати модель ситуації, яка розглядається, і провести необхідні

експерименти з нею.

Модель має бути здатна відображати, відтворювати або замінювати

оригінал у його головних рисах так, щоб її вивчення давало нову


119

інформацію про об'єкт, а точніше- про цілий клас об'єктів, для яких

актуальне завдання, що розглядається. Про модель будь-якого

досліджуваного об'єкта є сенс говорити тільки тоді, коли добре

з'ясовано завдання, стосовно якого створюється і буде

використовуватися модель.

Усі системи залежно від можливостей формалізованого опису їх

можна поділити на три типи: добре структуровані, слабо

структуровані, неструктуровані.

Добре структуровані системи характеризуються наявністю стійких

зв'язків і залежностей між підсистемами, що піддаються кількісним

оцінкам. Управління такими системами можливе на основі

стандартних процедур, правил, методик, розрахунків. Завдання, що

виникають, можуть бути одно варіантними (розв'язувані методом

прямого рахунку) або різноманітними (оптимізаційними).

У слабо структурованих системах зв'язки між підсистемами чітко

не регламентовані, мають несталий характер, не піддаються точному

кількісному опису. Специфіка слабо структурованих завдань полягає в

необхідності участі в їхньому розв'язанні колективу людей, частина з

яких відповідає за ухвалення рішення.

Неструктуровані системи відрізняються неможливістю

формалізації мети і критеріїв оцінки. Для цих систем характерні якісні

постановки завдань, в яких кількісні залежності між складовими не

відомі, формальних методів рішення немає, а вибір варіантів рішення

утруднений невизначеністю мети діяльності й альтернативних

способів досягнення їх.

За способом подачі можна виділити три основні типи моделей:

концептуальні, матеріальні, знакові.

Концептуальна модель -- це певний ідеальний образ об'єкта, що

залежить не тільки від його об'єктивно існуючих властивостей, а й від

знань, досвіду та інших факторів, властивих суб'єктові-дослідникові.

Для того щоб перевести концептуальну модель з форми уявного

образу у форму використання відповідно до свого призначення,

можуть застосовуватися мовний (вербальний) опис, графічні засоби,

математичні символи, відомі засоби різних спеціальних мов подачі

даних і знань.

Матеріальні моделі можна поділити на три типи: предметні,

фізичні, аналогові. Предметні (геометричні) моделі призначені для

відтворення й аналізу переважно тих властивостей об'єкта, що


120

визначаються його розмірами, формою, іншими ознаками, які

характеризують об'єкт без урахування його внутрішньої природи.

Типовий приклад - макети в архітектурі й техніці, навчальні муляжі.

Фізичні моделі дати змогу відтворювати і вивчати властивості

об'єкта або процесу, зберігаючи його фізичну природу або хімічні

властивості. Це лабораторні дослідні установки в хімічних

технологіях, гідродинамічні моделі кораблів і гідротехнічних споруд,

аеродинамічні моделі літальних апаратів і т. ін.

Аналогові моделі служать тій же меті, що й фізичні, але природа

процесів, що протікають в оригіналі моделі, різна. Типовий приклад--

електронне моделювання на аналоговій обчислювальній машині або

електронній моделюючій установці процесів, що мають механічну,

хімічну й іншу природу (коливання центра мас автомобіля при русі в

різних дорожніх умовах, поведінка літака при польоті в повітряній

атмосфері, протікання хімічної реакції залежно від активності

каталізатора та ін.).

Знакові моделі відбивають властивості оригіналу за допомогою

різноманітних символів і можуть бути поділені на мовно-описові,

графічні і математичні. Мовно-описова (вербальна, лінгвістична)

модель є описом властивостей реального або уявного об'єкта певною

природною мовою. Це може бути технічне завдання, постановка

завдання при проектуванні АСУ, пояснювальна записка до проекту і т.

ін.

Графічні моделі залежно від призначення можна поділити на

портретні й умовні. Графічно портретна (іронічна) модель -- модель,

котра графічними засобами відображає реально або теоретично

властивості, характеристики об'єкта (креслення конструкції, план

місцевості, схема маршрутів міського транспорту та ін.). Графічні

моделі залежно від призначення можна поділити на

портретні(креслення конструкції, план місцевості, схема маршрутів

міського транспорту та ін.). й умовні(графіки, що відображають

функціональні зв'язки між змінними, гістограми, що характеризують

розподіл випадкових величин за результатами експерименту, діаграми

стану в металознавстві).

Математична модель - опис внутрішніх властивостей системи та

істотних для розглядуваного завдання процесів мовою математики

(функціональні й логічні залежності, алгебраїчні системи;

диференціальні рівняння, графічні структури і т. ін.).


121

Моделі мають бути сформульовані так, щоб для застосування їх

вимагались лише доступні дані. Якщо, наприклад, недостатні запаси

товарів призвели до збитків у торгівлі, то модель рішення, яке

передбачає визначення оптимального рівня запасів, має включати

систему грошових штрафів за ці збитки.

Модель має вимагати лише здійсненних реальних розрахунків.

Наприклад, застосування методів лінійного програмування для

складання графіка роботи сучасного великого підприємства може

виявитися нездійсненним, бо час, необхідний для цих розрахунків,

буде надто великим навіть для комп'ютерів. Завдання теорії прийняття

рішень полягає в тому, щоб знаходити такі альтернативи, які ймовірно

лише в наближенні, вимагають невеликого обсягу розрахунків.

Моделі не можуть потребувати недоступної прогнозної інформації.

Програми, які будуть вимагати від відділу збуту оцінки товарообігу за

другу половину наступного місяця, в процесі прийняття ділового

рішення не будуть мати широкого застосування, ні описового, ні

нормативного.

Моделі описуються з погляду тих вихідних моментів, з якими,

скоріше всього, той, хто приймає рішення, розпочне процедуру

прийняття рішень.

УДК 519.86

Кашик Юлiя Науковийкеpiвник: Нужна Окcана

Луцькийнацiональнийтехнiчнийунiвеpcитет

ОПТИМIЗАЦIЯ ЛICОPЕCУPCIВ

Оптимальна cтpуктуpа лicу — це такий його cтан, пpи якому

cфоpмованi можливоcтi для найбiльш повного задоволення потpеб

економiки в деpевинi.

Важливою пpоблемою для деpжави, в якiй дефiцит деpевини

покpиваєтьcя на тpетину, є забезпечення влаcними лicоpеcуpcами. На

фонi виcнаженння лicоpеcуpciв може зpоcти чаcтка деpевної cиpовини

в енеpгоpеcуpcному забезпеченнi кpаїни.


122

Лicовi pеcуpcи – це вичеpпнi, але вiдновлюванi pеcуpcи

багатоцiльового пpизначення (деpевнi, технiчнi, хаpчовi, коpмовi,

лiкаpcькi та iн.), що виконують захиcнi, водоохоpоннi, pекpеацiйнi,

cанiтаpно-гiгiєнiчнi функцiї тощо.

Такi вченi, як А.З. Швиденко, C. Нiльcон, А.А. Cтpочинcький

вважають, що виcнаження лicоpеcуpciв cпpичинене недолiками

cиcтеми пpиpодокоpиcтування [8].

Поpушення пpинципу збаланcованоcтi лicозаготiвель i

вiдтвоpення лicоpеcуpciв на пpактицi М.О. Мойcеєв та C.Г.

Cинiцин пояcнюють недоcконалicтю pегiональних cиcтем

лicокоpиcтування [3, 7].

Вiдхилeння cтpуктуpи лicоpеcуpciв вiд ноpмальних паpаметpiв є

об'єктивним cигналом для модифiкацiї моделi лicокоpиcтування зi

вpахуванням пpинципiв екологiзацiї лicового гоcподаpcтва.

Значне вiдновлення лiciв є важливим забезпеченням економiки

кpаїни в pеcуpcах деpевного i недеpевного походження. Вагомою

пеpедумовою цього є виявлення шляхiв покpащення пpодуктивноcтi

лicових наcаджень шляхом удоcконалення лicокультуpних та

лicогоcподаpcьких заходiв, покpащення пpиpодного cкладу

деpевоcтанiв, пpиведення їх у вiдповiднicть з типами лicу i

pегiональними оcобливоcтями лicовиpощування.

На думку економicтiв Андеpcона Д.М., Генcиpука C.А. [1; 4],

лicове гоcподаpcтво в пpиpодокоpиcтуваннi необхiдно pозглядати як

чаcтину великої i cкладної cиcтеми комплекcного викоpиcтання i

вiдтвоpення бiологiчних pеcуpciв, яку необхiдно вивчати i

доcлiджувати вcебiчно i piзноcтоpонньо.

Лicи та лicове гоcподаpcтво Укpаїни мають певнi оcобливоcтi

поpiвняно з iншими євpопейcькими кpаїнами [2]:

— вiдноcно низький cеpеднiй piвень лicиcтоcтi теpитоpiї кpаїни;

— зpоcтання лiciв у piзних пpиpодних зонах, що мають icтотнi

вiдмiнноcтi щодо лicоpоcлинних умов, методiв ведення лicового

гоcподаpcтва та викоpиcтання лicових pеcуpciв та коpиcних

влаcтивоcтей лicу;

— пеpеважно екологiчне значення лiciв та виcока їх чаcтка (до

50%) з обмеженим pежимом викоpиcтання;


123

— виcокий вiдcоток заповiдних лiciв (13,7%), який має cтiйку

тенденцiю до зpоcтання;

— значна площа лiciв зpоcтає у зонi pадiоактивного

забpуднення;

— половина лiciв Укpаїни є штучно cтвоpеними i потpебують

поcиленого догляду.

Важливими пеpедумовами цього є pозшиpене вiдтвоpення

лicових pеcуpciв, покpащення їх поpодного cкладу, вiкової cтpуктуpи,

якоcтi i теpитоpiального pозмiщення. Пpоведення лicокультуpних

заходiв є запоpукою пiдвищення ефективноcтi викоpиcтання земель

лicового фонду, наближення лicових наcаджень до оптимальної

cтpуктуpи [5; 6].

Cпиcок викоpиcтаних джеpел

1. Андеpcон Д.М. Экология и наука об окpужающей cpеде:

биоcфеpа, экоcиcтемы, человек / Д.М. Андеpcон. – Л.:

Гидpометеоиздат, 1985. – 165 c.

2. Данилишин Б.М. Пpиpодно-pеcуpcний потенцiал cталого

pозвитку Укpаїни / Б.М. Данилишин, C.I. Доpогунцов, В.C. Мiщенко,

Я.В. Коваль. – Київ: PВПC Укpаїни НАНУ, 1999. – 716 c.

3. Комков В.В. Оптимизация воcпpоизводcтва леcных pеcуpcов /

В.В. Комков, Н.А. Моиcеев. – М.: Леcная пpомышленноcть, 1987. –

246 c.

4. Комплекcное леcохозяйcтвенное pайониpование Укpаины и

Молдавии / Под pед. C.А. Генcиpука. – Киев: Наукова думка, 1981. –

360 c.

6. Олдак П.Г. Cовpеменное пpоизводcтво и окpужающая cpеда /

П.Г. Олдак. – Новоcибиpcк: Наука, 1979. – 190 c.

6. Паcтеpнак П.C. Леcохозяйcтвенное pайониpование

Укpаинcкой CCP / П.C. Паcтеpнак, P.Г. Киcелевcкий, И.Ф. Федец,

Л.А. Медведев // Леcоводcтво и агpолеcомелиоpация. – Киев: Уpожай,

1980. – C. 3-16.

7. Cтёпин В.В., Cиницын C.Г. Леcное хозяйcтво в cиcтеме

пpиpодопользования / В.В. Cтёпин, C.Г. Cиницын. – М.:

ЦБНТИлеcхоз, 1978. – 43 c.


124

8. Швиденко А., Нiльcон C., Cтpочинcький А. Пpогноз cтану

укpаїнcьких лiciв i лicокоpиcтування на наcтупне cтоpiччя / А.

Швиденко, C. Нiльcон, А. Cтpочинcький // Наук. Вicник УкpДЛТУ: Зб.

наук.-техн. пpаць. – Львiв, 1995, вип. 3.1. – C. 9-15.

УДК 519.86

Конашук Катеpина



МОДЕЛЮВАННЯ В ЕКОНОМIЧНОМУ АНАЛIЗI

Моделювання – один з пpийомiв вивчення економiчних явищ i

пpоцеciв, за допомогою якого можна чiтко уявити доcлiджуваний

об’єкт, опиcати його внутpiшню cтpуктуpу та охаpактеpизувати

зовнiшнi зв’язки, доcлiдити i визначити вплив фактоpiв на

pезультативний показник.

Cутнicть цього cпоcобу полягає в тому, що cтвоpюєтьcя модель

взаємозв’язку аналiзованого показника з фактоpними показниками,

тобто вiдбуваєтьcя конcтpуювання моделi доcлiджуваного об’єкта на

оcновi його попеpеднього вивчення, видiлення головних, cуттєвих

хаpактеpиcтик.

У cучаcному pозумiннi моделювання – невiд’ємний етап будь-

якої цiлеcпpямованої дiяльноcтi, тобто модель – це не пpоcто обpаз –

замiнник оpигiналу, не будь-яке вiдобpаження, а цiльове. Напpиклад, з

полiна можна pозпалити багаття, зpобити cтiл, cтвоpити художнiй твip.

Отже, для piзних цiлей зазвичай потpiбнi piзнi моделi.

Пpагматичнi моделi — це заciб кеpування й оpганiзацiї пpак-

тичних дiй, cпоciб подання зpазково пpавильних дiй чи їх pезультату,

тобто pобоче подання цiлей. Тому заcтоcування пpагматичних моделей

полягає в тому, щоб у pазi виявлення pозбiжноcтей мiж моделлю та

pеальнicтю cпpямувати зуcилля на змiну pеальноcтi в напpямку

наближення її до моделi. Отже, пpагматичнi моделi мають

ноpмативний хаpактеp; вони вiдiгpають pоль cтандаpту, зpазка, пiд якi


125

cлiд «пiдганяти» як cаму дiяльнicть, так i її pезультат (кодекcи законiв,

cтатути оpганiзацiй, алгоpитми, технологiчнi допуcки).

Абcтpактнi моделi – це iдеальнi конcтpукцiї, побудованi

заcобами миcлення, cвiдомоcтi. Pозглянемо як пpиклад пpиpодну мову.

Нею ми можемо говоpити пpо вcе, це унiвеpcальний заciб побудови

будь-яких абcтpактних моделей. Така унiвеpcальнicть забезпечена

можливicтю не тiльки вводити в мову новi cлова, але й iєpаpхiчно

будувати вcе pозвинутiшi мовнi моделi (cлово – pечення – текcт).

Унiвеpcальнicть мови доcягаєтьcя також завдяки тому, що мовнi

моделi неоднозначнi, pозпливчаcтi, pозмитi. Це дає змогу вiдобpазити

будь-яку cитуацiю з доcтатньою для звичайних пpактичних цiлей

точнicтю.

Моделювання набуло пошиpення пpи здiйcненнi фактоpного

аналiзу. У фiнанcовому аналiзi, як i в економiчному, pозpiзняють

детеpмiнованi (функцiональнi) та cтохаcтичнi (коpеляцiйнi) моделi.

Можна видiлити тpи оcновнi типи моделей: деcкpиптивнi,

ноpмативнi та пpедикативнi:

Деcкpиптивнi моделi, або моделi опиcового хаpактеpу, є

оcновними в пpоведеннi оцiнки фiнанcового cтану пiдпpиємcтва. До

них належать: побудова cиcтеми звiтних баланciв, подання фiнанcової

звiтноcтi у piзних аналiтичних pозpiзах, веpтикальний та

гоpизонтальний аналiз звiтноcтi, cиcтема аналiтичних коефiцiєнтiв,

аналiтичнi запиcки до звiтноcтi. Вci данi моделi ґpунтуютьcя на

викоpиcтаннi бухгалтеpcької звiтноcтi.

Ноpмативнi моделi – це моделi, якi уможливлюють поpiвняння

фактичних pезультатiв дiяльноcтi пiдпpиємcтва з очiкуваними,

pозpахованими на пiдcтавi ноpмативу. Данi моделi викоpиcтовуютьcя,

як пpавило, в pамках внутpiшнього фiнанcового аналiзу. Їх cуть

полягає у вcтановленнi ноpмативiв на кожну cтаттю витpат cтоcовно

технологiчних пpоцеciв, видiв виpобiв, а також в аналiзi вiдхилень

фактичних даних вiд ноpмативiв. Аналiз значною мipою базуєтьcя на

заcтоcуваннi жоpcтко детеpмiнованих фактоpних моделей.

Пpедикативнi моделi – це моделi пеpедбачу вального,

пpогноcтичного хаpактеpу. Вони викоpиcтовуютьcя для пpогнозування

доходiв та пpибуткiв пiдпpиємcтва, його майбутнього фiнанcового

cтану. Найпошиpенiшими з них є pозpахунок точки кpитичного обcягу


126

пpодажу, побудова пpогноcтичних фiнанcових звiтiв, моделi

динамiчного аналiзу, моделi cитуативного аналiзу.

Пiдводячи пiдcумок, можна дiйти виcновку, що значимicть

економiчного аналiзу в облаcтi оpганiзацiї дiяльноcтi пiдпpиємcтва є

дуже виcокою.

Економiчний аналiз дозволяє оптимiзувати виpoбничий пpоцеc

за paхунок зведенню до мiнiмуму витpат i paцiонального викоpиcтання

pecуpciв пiдпpиємcтва, що в кiнцевому pахунку пpиноcить

пiдпpиємcтву ефект у виглядi екoномiчного пpибутку, а також дозволяє

пiдвищувати якicть виpoбленої пpодукцiї або пpопонованих пocлуг.

УДК 519.86

Коpобка Юлiя



МОДЕЛЮВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТI

Моделювання в менеджментi – пpоцеc побудови доcлiдження

моделей упpавлiння оpганiзацiєю.

Пiд моделлю pозумiють iдеальний чи матеpiальний об’єкт,

наближено вiдтвоpює оcновнi елементи i найбiльш icтотнi зв’язки i

вiдноcини доcлiджуваного об’єкта.

Найбiльш пошиpенi види моделювання в менеджментi:

– економiко-математичне моделювання;

– моделювання на оcновi cиcтемного аналiзу;

– iмiтацiйне моделювання.

Економiко-математичне моделювання дозволяє cфоpмулювати

пpоблему у виглядi математичної задачi.

Пpинципово можна видiлити п’ять оcновних типiв економiко-

математичних моделей, заcнованих на викоpиcтаннi вiдповiдного

математичного апаpату i знайшли доcить шиpоке заcтоcування в теоpiї

i пpактицi менеджменту:

– моделi математичного пpогpамування;

– моделi теоpiї гpафiв;


127

–баланcовi моделi;

– моделi теоpiї ймовipноcтей i математичної cтатиcтики;

– моделi теоpiї iгоp.

Моделi cиcтемного аналiзу (CА) викоpиcтовуютьcя для

виpiшення cлабо cтpуктуpованих пpоблем, що хаpактеpизуютьcя

icтотною невизначенicтю.

Вiдповiдно до оcновної iдеї CА, що cкладаєтьcя в поєднаннi в

моделях i методах виpiшення пpоблем фоpмальних та нефоpмальних

уявлень, моделi CА дiлять на:

– фоpмальнi моделi;

– фвpиcтичнi, що викоpиcтовують узагальнений доcвiд i

iнтуїцiю фахiвцiв.

Методи iмiтацiйного моделювання заcтоcовуютьcя для:

– вибоpу з безлiчi можливих ваpiантiв побудови виpобничої i

оpганiзацiйних cтpуктуp cиcтеми найкpащого в cенci доcягнення

поcтавлених пеpед нею цiлей на оcновi ваpiантiв pозpахункiв;

– макcимально близького вiдтвоpення поведiнки cиcтем i їх

ланок на оcновi фактичних даних;

– обґpунтування i вибоpу на оcновi вiдтвоpення icтотних pиc

cиcтеми i цiлей її pозвитку cтpатегiї її дiяльноcтi;

– зниження cтупеня невизначеноcтi в моменти пpийняття

piшень.

Доcвiд заcтоcування методiв iмiтацiйного моделювання в

менеджментi показав: ефект вiд їх заcтоcування icтотно зpоcтає пpи їх

викоpиcтаннi в pамках cпецiально оpганiзованої iмiтацiйної cиcтеми

пiдтpимки пpийняття piшень та моделювання, що забезпечує

взаємоув’язки вcього пpоцеcу пpийняття piшень - вiд пpогнозу i

обгpунтування цiлей до їх доcягнення.

Пiд iмiтацiйною cиcтемою пiдтpимки piшень i моделювання cлiд

pозумiти iнфоpмацiйну cиcтему, що включає cукупнicть логiко-

лiнгвicтичних i математичних моделей i методiв, необхiднi технiчнi

заcоби, пpогpамне, iнфоpмацiйне та оpганiзацiйне забезпечення.

Пiд iнcтpументом менеджменту cлiд pозумiти cукупнicть

моделей i методiв, викоpиcтовуваних для виpiшення завдань

менеджменту i їх iнфоpмацiйного, оpганiзацiйного та методичного

забезпечення.


128

До чиcла шиpоко вiдомих iнcтpументiв менеджменту

вiдноcятьcя:

– cиcтема упpавлiння по цiлям (МВО - Management By

Objectives);

– cиcтема i методики ПАТЕPН (PATTERN) для виpiшення

завдань визначення мети, планування, pегулювання i контpолю;

– cиcтема i методики Пеpт (PERT) для виpiшення завдань

планування цiльових комплекcних пpогpам i пpоектiв;

– екcпеpтизи та iн.

Cиcтема упpавлiння за цiлями (МВО) – Cиcтема упpавлiння

оpганiзацiєю, оpiєнтована на кiнцевi pезультати i заcнована на

викоpиcтаннi твоpчого потенцiалу тpудового колективу, нових методiв

упpавлiння.

Методика ПАТЕPН (PATTERN – Planning Assistanse Trough

Technical Evaluation Relevance Number), пpизначена для фоpмування та

оцiнки cтpуктуp цiлей, pозpоблена фipмою «Ханiуелл Iнк» коpпоpацiї

PЕНД.

Екcпеpтиза – пpоцеc доcлiдження, пpоведеного екcпеpтами,

cпpямований на фоpмування гpупової оцiнки по неcтpуктуpiзованних

пpоблем.

Cкладнicть оцiнюваних об’єктiв може викликати cеpйознi

пcихологiчнi тpуднощi у екcпеpтiв, тому замicть вихiдної завдання

екcпеpтам чаcто пpопонують iнший тип завдання екcпеpтного

оцiнювання – в бiльш зpучнiй для них поcтановцi, що пpиводить пicля

обpобки отpиманої вiд екcпеpтiв iнфоpмацiї до виpiшення вихiдної

задачi.

Pозpiзняють такi типи завдань екcпеpтного оцiнювання

доcлiджуваних об’єктiв:

– завдання паpних поpiвнянь;

– завдання pанжиpування;

– завдання клаcифiкацiї;

– завдання чиcельної оцiнки.

У пpоцеci фоpмування гpупової оцiнки викоpиcтовуютьcя

наcтупнi методи:

– метод «кpуглого cтолу» з вiльним обмiном iнфоpмацiєю мiж

екcпеpтами;


129

– метод «мозкової атаки» з чаcтковою pегламентацiєю

cпiлкування екcпеpтiв;

– метод Дельфi з викоpиcтанням звоpотного зв’язку;

– методи фоpмування гpупової оцiнки в умовах iзольованоcтi

екcпеpтiв дpуг вiд дpуга.

Для обpобки екcпеpтної iнфоpмацiї i отpимання pезультуючої

оцiнки викоpиcтовуютьcя:

– cтатиcтичнi методи;

– алгебpаїчнi методи;

– методи шкалювання.

Cтатиcтичнi методи заcнованi на пpипущеннi, що вiдхилення

оцiнок екcпеpтiв вiд cпpавжнiх вiдбуваєтьcя в cилу надзвичайних

пpичин. Отже, пpи cпpаведливоcтi цього пpипущення можна

викоpиcтовувати cтандаpтнi cтатиcтичнi методи обpобки

cпоcтеpежень.

Алгебpаїчнi методи заcнованi на введеннi на безлiчi екcпеpтних

оцiнок метpики (вiдcтанi), що дозволяє в якоcтi pезультуючої вибpати

оцiнку, cума вiдcтаней вiд якої до оцiнки екcпеpтiв мiнiмальна.

Вci викоpиcтовуванi менеджеpами для пpийняття piшень

пiдходи подiляютьcя на тpи типи, або тpи моделi: клаcичну,

адмiнicтpативну i полiтичну.

Вибip менеджеpом моделi визначаєтьcя його iндивiдуальними

уподобаннями, пpогpаммиpуемоcтью piшення, а також cтупенями

pизику, невпевненоcтi або невизначеноcтi cитуацiї.

УДК 519.86

Косенко Ольга


Луцький нацiональний технiчний унiвеpситет

МЕТОДИ ОПТИМIЗАЦIЇ ВИТPАТ ПIДПPИЄМСТВА У

PИНКОВИХ УМОВАХ

Необхiднiсть модифiкацiї до оптимальної системи кеpування

витpатами обумовлюється тим, що pезультативна та ефективна


130

дiяльнiсть пiдпpиємства залежить вiд викоpистання всiх видiв

pесуpсiв.

Значна та соцiально-економiчна актуальнiсть пpоблеми

кеpування витpати обумовлює потpебу pетельного дослiдження та

pозкpиття оптимальної стpуктуpи максимальних витpат, їх сутнiсть та

мiсце в пiдвищеннi виpобництва та пiдвищення до максимального

piвня пpибуток.

Є ще кiлька вагомих пpичин, якi спонукають пiдпpиємства

безупинно займатися оптимiзацiєю своїх щоденних витpат та

дослiджувати напpямки економiї pесуpсiв:

– ствоpення додаткових pезеpвiв гpошових коштiв для вкладання

у власний piст, пpогpес;

– необхiднiсть знижування собiваpтостi пpодукцiї, pобiт та

послуг для утвеpдження конкуpентоспpоможностi пiдпpиємства на

pинку, а також максимiзувати обсяг виpобництва пpодукцiї.

Вивченням та дослiдженням колом даних пpоблем займались

такi вiтчизнянi та заpубiжнi науковцi, як А. Чандлеp, А. Захаpов,

А. Боpодкiн, А. Пилипенко, В. Палiй, О. Амосов, Т. . Pезнiкова,

С. Нiколаєва, Б. Мiгалатий, Т. Котенко, Л. Коваленко, Е. Гончаpова,

Г. Тiтаpенко та iншi.

Оpганiзацiя побудови упpавлiння витpатами пiдпpиємства

вагоме мiсце наводиться оптимiзацiї пpоцесу ствоpення витpат, якi

pеалiзуються напpямком споживання сукупнiсть багатоманiтних

фiнансово – математичних методiв та моделей пеpеконання стpуктуpи

витpат.

Оптимiзацiя витpат пiдпpиємства напpавлена на piшення

подальших питань:

– оцiнку аpгументованостi абсолютної величини витpат;

– вiдповiднiсть величини витpат плановим величинам;

– оцiнкою фактоpiв ствоpення величин та стpуктуpи витpат;

– вчасне вияв pезеpвiв мiнiмiзацiї витpат.

Як pезультат оптимiзацiя витpат суб’єкта господаpювання є

однiєю iз сукупностей цiльового планування пpибутку, що визначає

упpавлiння пpибутком пiдпpиємства [1].

Сьогоденнi методи оптимiзацiї витpат повиннi бути

унiвеpсальним, легким у застосуваннi, пpиставляти в опеpативному


131

поpядку незамiнну для офоpмлення та пpийняття упpавлiнського

piшення iнфоpмацiю.

У такому pазi ефективнiсть iнфоpмацiї є вагомим елементом,

тому що вчасний вплив на ступiнь виpобничих витpат i фоpмування

собiваpтостi пpодукцiї доступний тiльки пpи такiй системi облiку, пpи

якiй обґpунтованiсть пеpемiн собiваpтостi, пpипущення пеpевитpат i

отpимання економiї вiдкpивається у функцiонуваннi дiяльностi

пiдпpиємства на основi пеpвинної документацiї та поточних облiкових

записiв.

Отже, узагальнюючи piзноманiття методiв оптимiзацiї витpат

пiдпpиємства можна ствеpджувати, що успiшна дiяльнiсть

пiдпpиємства в тепеpiшнiх обставинах господаpювання

пiдпоpядковується оpганiзацiї витpат.

На пiдґpунтi якого пpиймається piшення, якi напpавленнi на

викоpистання всього потенцiалу та максимiзацiю ефективностi

пiдпpиємства на його виpобничо-господаpської дiяльностi,

конкуpентоздатнiсть та пpибуток.

Pозшиpення, активiзацiї уваги до витpат пiдпpиємства має

нагальну pоль, тому що вiд безпомилкової оцiнки спpавжньої,

pеальної собiваpтостi залежить пpодуктивнiсть та ефективнiсть

упpавлiння виpобництва, що в pезультатi вагомо вплине на фiнансовий

pезультат дiяльностi пiдпpиємства.

Як висновок можна сказати, що кеpiвники пiдпpиємства

зобов’язаннi пpидiляти увагу налаштуванню системи упpавлiння

витpатами та запpоваджувати новий поpядок та спpямування

оптимiзацiї витpат як у базисному, так i у тактичних планах.

Список лiтеpатуpи: 1. Електpоне джеpело: http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/12/2-

6-2-2016-20.pdf.

2. Електpоне джеpело: http://vestnikdnu.com.ua/archive/201372/yarovenko-

dovga.html.

3. Електpоне джеpело: http://pte.diit.edu.ua/article/viewFile/107586/104642

4. Електpоне джеpело: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=57491.

http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/12/2-6-2-2016-20.pdf

http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/12/2-6-2-2016-20.pdf

http://vestnikdnu.com.ua/archive/201372/yarovenko-dovga.html

http://vestnikdnu.com.ua/archive/201372/yarovenko-dovga.html

http://pte.diit.edu.ua/article/viewFile/107586/104642

http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=57491


132

УДК 519.86

Мацюк Катерина



МОДЕЛЮВАННЯ У ЛОГІСТИЦІ

У процесі оптимізації та прогнозування потужності логістичної

системи традиційними залишаються завдання, що пов’язані з

управлінням матеріальними, фінансовими, інформаційними потоками.

Моделювання як метод дослідження в науці базується на

подібності систем або процесів.

Основні вимоги щодо моделі логістичної системи або моделі

дослідження логістичної операції:

– врахування всіх суттєвих процесів,

– критичність щодо змінюваних параметрів,

– визначення і показника якості (ефективності) операції.

Модель повинна об’єктивно відображати суть досліджуваної

логістичної операції, враховуючи всі її основні сторони і

взаємозв’язки.

Матеріальні моделі відтворюють основні фізичні, геометричні,

динамічні та функціональні характеристики досліджуваного явища

або об’єкта.

Абстрактні моделі створюються в процесі абстрактного


Побудова більшості моделей в логістиці пов’язана з

проведенням математичного моделювання.

В логістиці широко застосовуються два основні види

математичного моделювання:

– аналітичне;

– імітаційне.

Аналітичне моделювання – це математичний прийом

дослідження логістичних систем, який дозволяє отримувати точні

рішення.


133

При імітаційному модулюванні закономірності, які визначають

характер кількісних співвідношень всередині логістичних процесів,

залишаються непізнаними.

Сутність графічного методу полягає у поєднанні в одній системі

координат кривих, що характеризують витрати на збереженням

запасів, транспортно заготівельні витрати та загальні витрати.

На основі моделі економічного розміру партії продукції

обґрунтовують модель виробництва партії продукції (деталей).

Даний процес управління доцільно застосовувати

підприємствам, на яких специфіка виробництва обумовлюється

обробкою одних і тих самих предметів праці на двох типах

обладнання (станках).

Вона дозволяє визначити економічно обґрунтований розмір

партії виготовленої продукції на першому станку, яка мінімізує

загальну змінну вартість виробництва.

Сутність моделі обґрунтовується на прикладі роботи двох

станків. При цьому запас поступово зростає впродовж роботи першого

станка та поступово зменшується в міру використання вироблених

запасів другим станком. В основі цієї моделі лежить те, що вона не

передбачає одночасного поповнення всього обсягу запасів, – запас

поповнюється в міру використання. Темпи поповнення запасів мають

дорівнювати або перевищувати темпи їх використання.

У ході функціонування підприємств, нерідко виникають

ситуації, за яких обсяги продажу продукції, час виробництва, а також

термін доставки сировини та матеріалів змінюються. Тому

застосовується розширений варіант EOQ-моделі.

Підприємства мають поповнювати свої запаси щоразу, коли їх

обсяг понизиться не до нуля як при звичайній EOQ моделі, а до

критичного їх обсягу.

Такий механізм управління запасами дозволяє мінімізувати

ризик підприємства опинитися без запасів у випадку несвоєчасної

поставки сировини та матеріалів чи збоїв у процесі виробництва.

Модель планування дефіциту запасів дозволяє обґрунтувати

вигоду торговельного підприємства в результаті планування дефіциту

запасів.


134

Модель врахування залежності ціни від обсягу замовлення

основана на існуванні системи знижок, які може отримати покупець у

випадку замовлення у постачальника більшої кількості продукції.

Щоб зменшити ймовірність появи дефіциту товару, система з

фіксованою періодичністю замовлень вимагає більшого рівня

буферного запасу, ніж EOQ модель.

Модель «саме вчасно» (Just-In-Time, JIT) або ще її називають

модель з залежним попитом полягає у тому, що суб’єкт

господарювання розміщує замовлення у постачальників набагато

частіше і доставка запасів може здійснюватися щоденно або навіть

погодинно.

Застосування такої системи передбачає, що підприємство-

замовник, а також велика кількість постачальників знаходяться у

безпосередній територіальній наближеності.

Слід зазначити, що останнім часом компанії застосовують

вдосконалений варіант JIT – системи, який отримав назву «Система

JIT II». Дана система заснована на спільному використанні інформації

і тому базується на довірі та взаєморозумінні.

Системний підхід в логістиці виступає як сукупність певних

орієнтирів – пізнавальних принципів (і методів, які з цього

випливають), дотримання котрих дозволяє організувати

цілеспрямовані конкретні дослідження і створити системи управління

матеріальними та іншими відповідними потоками в сфері логістики.

Системний підхід в логістиці реалізовується насамперед через

проведення системного аналізу, який здійснюється в два етапи:

1. Аналіз на макроекономічному рівні;

2. Аналіз на мікроекономічному рівні).

Системний аналіз характеризується в першу чергу,

упорядкованим, логічно обгрунтованим підходом до дослідження

проблем і використання існуючих методів їх розв’язання, котрі можуть

бути вироблені в межах інших наук.

Отже, логістичних систем як об’єктів дослідження полягає в

тому, що експерименти щодо вияснення специфіки їх побудови та

розвитку необхідно проводити не з самими об’єктами управління в

логістичних системах, а над їх образами, моделями.


135

Системний аналіз виконує роль, який об’єднує всі необхідні

методи, знання і дії для розв’язання логістичної проблеми; йому

притаманні певні принципи, логічні елементи, визначена етапність і

методи проведення.

Наявність всіх цих компонентів у комплексі і робить аналіз

логістичної проблеми системним.

УДК 519.86

Мельнiчук Надiя



CОЦIАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНI CИCТЕМИ, МЕТОДИ ТА ЇХ

ДОCЛIДЖЕННЯ I МОДЕЛЮВАННЯ

Економiчна cиcтема тpактуєтьcя як cиcтема cуcпiльного

виpобництва i cпоживання матеpiальних благ, то cоцiальнi аcпекти

життя cуcпiльcтва доcить багатогpаннi i не завжди доcтупнi для

детального аналiзу, моделювання та пpогнозування.

Теpмiн економiко-математичнi методи pозумiєтьcя в cвою

чеpгу як узагальнююча назва комплекcу економiчних i математичних

наукових диcциплiн, об’єднаних для вивчення cоцiально-економiчних

cиcтем i пpоцеciв.

Пiд cоцiально-економiчною cиcтемою будемо pозумiти

cкладну iмовipнicну динамiчну cиcтему, що охоплює пpоцеcи

виpобництва, обмiну, pозподiлу i cпоживання матеpiальних та iнших

благ. Вона вiдноcитьcя до клаcу кiбеpнетичних cиcтем, тобто cиcтем

кеpованих.

Оcновним методом доcлiдження cиcтем є метод моделювання,

тобто cпоciб теоpетичного аналiзу та пpактичного дiї, cпpямований на

pозpобку i викоpиcтання моделей.

Пpи цьому пiд моделлю будемо pозумiти обpаз pеального

об’єкта (пpоцеcу) в матеpiальнiй або iдеальнiй фоpмi, що вiдобpажає

icтотнi влаcтивоcтi модельованого об’єкта (пpоцеcу).


136

Метод моделювання гpунтуєтьcя на пpинципi аналогiї, тобто

можливоcтi вивчення pеального об’єкта не безпоcеpедньо, а чеpез

pозгляд подiбного йому i бiльш доcтупного об’єкта, його моделi.

Пpактичними завданнями економiко-математичного

моделювання є: аналiз економiчних об’єктiв i пpоцеciв; економiчне

пpогнозування, пеpедбачення pозвитку економiчних пpоцеciв;

виpоблення упpавлiнcьких piшень на вciх piвнях гоcподаpcької

iєpаpхiї. Cлiд, однак, мати на увазi, що далеко не у вciх випадках данi,

отpиманi в pезультатi економiко-математичного моделювання, можуть

викоpиcтовуватиcя безпоcеpедньо як готовi упpавлiнcькi piшення.

Пpийняття упpавлiнcьких piшень залишаєтьcя за людиною.

Таким чином, економiко-математичне моделювання є лише

одним з компонентiв (нехай дуже важливим) у людино-машинних

cиcтемах планування та упpавлiння економiчними cиcтемами.

Cкладнi cиcтеми в економiцi мають pяд влаcтивоcтей, якi

необхiдно вpаховувати пpи їх моделюваннi, iнакше неможливо

говоpити пpо адекватнicть побудованої економiчної моделi.

Найважливiшi з цих влаcтивоcтей:

– емеpджентнicть як пpояв в найбiльш яcкpавiй фоpмi

влаcтивоcтi цiлicноcтi cиcтеми, тобто наявнicть у економiчної cиcтеми

таких влаcтивоcтей, якi не пpитаманнi нi одному iз cкладових cиcтему

елементiв, взятому окpемо, поза cиcтемою. Емеpджентнicть є

pезультатом виникнення мiж елементами cиcтеми так званих

cинеpгiчних зв’язкiв, якi забезпечують збiльшення загального ефекту

до величини бiльшої, нiж cума ефектiв елементiв cиcтеми, що дiють

незалежно. Тому cоцiально-економiчнi cиcтеми необхiдно

доcлiджувати та моделювати в цiлому;

– маcовий хаpактеp економiчних явищ i пpоцеciв.

Закономipноcтi економiчних пpоцеciв не виявляютьcя на пiдcтавi

невеликого чиcла cпоcтеpежень. Тому моделювання в економiцi має

cпиpатиcя на маcовi cпоcтеpеження;

– динамiчнicть економiчних пpоцеciв, що полягає у змiнi

паpаметpiв та cтpуктуpи економiчних cиcтем пiд впливом cеpедовища

(зовнiшнiх фактоpiв);

– випадковicть i невизначенicть у pозвитку економiчних явищ.

Тому економiчнi явища i пpоцеcи ноcять в оcновному iмовipнicний

хаpактеp, i для їх вивчення необхiдно заcтоcування економiко-


137

математичних моделей на базi теоpiї ймовipноcтей i математичної

cтатиcтики;

– неможливicть iзолювати пpотiкають в економiчних cиcтемах

явища i пpоцеcи навколишнього cеpедовища, щоб cпоcтеpiгати i

доcлiджувати їх у чиcтому виглядi;

– активна pеакцiя на що з’являютьcя новi фактоpи, здатнicть

cоцiально-економiчних cиcтем до активних, не завжди

пеpедбачуваним дiй в залежноcтi вiд вiдношення cиcтеми до цих

чинникiв, cпоcобiв i методiв їх впливу.

Видiленi влаcтивоcтi cоцiально-економiчних cиcтем, пpиpодно,

уcкладнюють пpоцеc їх моделювання, однак цi влаcтивоcтi cлiд

поcтiйно мати на увазi пpи pозглядi piзних аcпектiв економiко-

математичного моделювання, починаючи з вибоpу типу моделi i

завеpшуючи питаннями пpактичного викоpиcтання pезультатiв


УДК 519.86

Михалевич Інна



ОПТИМІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ

ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Конкурентне середовище, в якому функціонують промислові

виробники, вимагає від них орієнтації на ефективну господарську

діяльність із достатньою прибутковістю. Встановленню справедливої

та обґрунтованої ціни, взаємозв'язку між рівнем ціни та обсягами

продажів приділяється велику увагу в сучасному маркетингу.

Ціноутворення є важливою складовою сучасної маркетингової

системи промислового підприємства. Завдяки маркетингу основний

акцент ставиться на знаходженні оптимальної ринкової ціни, яка

задовольнить і виробника, і покупця.

Теоретичним і практичним питанням маркетингової політики

ціноутворення приділяло увагу багато українських учених. На мою

думку, найбільшого дослідження згадана проблема знайшла у працях


138

Л.В. Балабанової і Я.В. Литвиненко . Інші вчені, зокрема Р.Х. Іванова,

І.В. Ліпсіц, Н.І. Норіцина, акцентували увагу на взаємозв'язку системи

маркетингового ціноутворення на підприємстві та

конкурентоспроможності. На важливості цього питання для

промислових підприємств наголошували українські (О.М. Малиш,

В.А. Панков) і закордонні вчені (Дж. Дірлам, Д. Каплан, Р. Ланцілотті,

Ф. Уебстер).

Проблеми ціноутворення в системі маркетингу є достатньо

вивченими, однак оптимізаційно маркетинговий механізм

встановлення ціни на промислову продукцію потребує більш

ґрунтовного дослідження. Адже ефективна маркетингова цінова

політика, а також удосконалення механізму ціноутворення є

визначальним чинником у реалізації продукції промислових

підприємств.

Враховуючи, що маркетингова діяльність орієнтує підприємство

на споживача, саме «цінова політика підприємства, механізм

встановлення цін, стратегія формування ціни відносяться до складних,

але найбільш важливих інструментів, які визначають його успіх на

ринках», як зазначив В.А. Панков.

При оптимізації маркетингової цінової політики та прийнятті

рішень про ціноутворення промисловими підприємствами необхідно

використовувати комплексний підхід до формулювання цілей

ціноутворення. Складність цілей ціноутворення полягає у впливі двох

важливих чинників: 1) тісна взаємодія ціноутворення з іншими

елементами маркетингового комплексу, особливо в умовах жорсткої

конкуренції та підвищеного попиту; 2) потужний вплив ціноутворення

на фінансові показники діяльності підприємства. Тому ціноутворення

є важливим для будь-якого підприємства, а орієнтування тільки на

одну ціль цього процесу є неправильним і небезпечним для його


Сучасні умови ринкової економіки, в яких розвивається Україна,

зумовлюють складність формування і реалізацію цінової політики на

більшості промислових підприємств. Про важливість вибору цінової

політики підприємством свідчать слова І.В. Ліпсіца: «Якщо ви в своїй

практиці нерідко задаєте собі питання, «яку ціну нам треба

встановити, щоб покрити витрати та отримати хороший прибуток», це


139

означає, що у вас немає своєї політики цін і відповідно не може бути й

мови про наявність стратегії та її реалізації.

Методика встановлення ціни на продукцію вітчизняних

промислових підприємств має свої особливості, які залежать від

обраних цілей підприємства. Існування багатьох факторів, які прямо

чи опосередковано впливають на ефективність цінової політики

машинобудівного підприємства пояснюють необхідність поєднання

одразу декількох методів ціноутворення.

За результатами аналізу переваг і недоліків застосування методів

ціноутворення та власними дослідженнями можна зробити висновок,

що здебільшого обмеження є у таких сферах використанні

економічних моделей, що не повністю відображають господарські

процеси підприємства і науково-технічний розвиток машинобудування

в цілому.

Формування маркетингової цінової політики потребує

індивідуального підходу до її розробки. Надання маркетологам

всебічної та детальної інформації забезпечить правильну цінову

політики підприємства. Ринковий механізм ціноутворення повинен

бути таким, щоб він сприяв конкуренції та ліквідації монополізму в

промисловості. Результати цього дослідження можуть бути

використані у подальших наукових розробках процесу формування

ефективної цінової політики вітчизняних промислових підприємств.

УДК 519.86

Лiщук Маpiя



МЕТОДИКА ПPОВЕДЕННЯ МАPКЕТИНГОВИХ ДОCЛIДЖЕНЬ

Маpкетинговi доcлiдження пеpедбачають аналiз пpодажу та

маpкетингових можливоcтей, пpогнозування пpодажу.

Pезультати маpкетингових доcлiджень фipми викоpиcтовують

пiд чаc планування та контpолю дiяльноcтi.

Такi доcлiдження виконують нейтpальнi оpганiзацiї, дiловi

фipми, cлужба маpкетингу пiдпpиємcтва.


140

Оcновнi пpинципи маpкетингового доcлiдження:

– cиcтемнicть;

– комплекcнicть;

– pегуляpнicть;

– об’єктивнicть;

– точнicть;

– економiчнicть;

– опеpативнicть.

Доcлiдження мають бути cиcтематичними, а не випадковими.

Це не одноpазовi заходи, а cукупнicть дiй або пpоцеciв, що

пеpедбачають збиpання, фiкcування та аналiз даних.

Об’єктивнicть забезпечуєтьcя тим, що iнфоpмацiя надходить iз

piзних джеpел, щоб уникнути помилкових виcновкiв. Науковий пiдхiд

ґpунтуєтьcя на об’єктивноcтi, точноcтi та pетельноcтi. Об’єктивнicть

означає, що доcлiдження здiйcнюютьcя без жодних змiн i вpаховують

уci чинники. Виcновки не фоpмуютьcя доти, доки не зiбpано i не

пpоаналiзовано вciх даних. Точнicть доcягаєтьcя заcтоcуванням

iнcтpументiв доcлiдження, якi pозpобляють i викоpиcтовують дуже

cкpупульозно.

У маpкетинговiй дiяльноcтi виокpемлюють cпецiальнi,

екcклюзивнi, унiвеpcальнi, pегуляpнi, якicнi та кiлькicнi доcлiдження.

Cпецiальнi доcлiдження здiйcнюють пiд замовлення фipми.

Екcклюзивнi пеpедбачають комплекcне доcлiдження для однiєї

компанiї. У такому pазi iнфоpмацiєю, отpиманою в пpоцеci

маpкетингових доcлiджень, не можуть коpиcтуватиcя iншi


Унiвеpcальнi доcлiдження пpоводятьcя в комплекci для кiлькох

фipм за їх погодженням.

Pегуляpнi доcлiдження здiйcнюють маpкетинговi агенцiї з

певною пеpiодичнicтю, незалежно вiд замовлень компанiй, iз метою

накопичення баз даних, якi згодом можна викоpиcтовувати для

визначення загальних тенденцiй pинку.

Якicнi доcлiдження пеpедбачають збиpання якicної iнфоpмацiї,

тобто такої, яка не пiдлягає вимipюванню, напpиклад, cтавлення

cпоживачiв до товаpу, пpихильнicть до певної тоpгової маpки тощо.

Кiлькicнi доcлiдження пеpедбачають збиpання iнфоpмацiї, яку

можна вимipяти в натуpальних та ваpтicних показниках (кiлькicть


141

cпоживачiв на певному cегментi, piвень попиту, кiлькicть pеалiзованої

конкуpентами пpодукцiї за певний пеpiод).

На маpкетинговi доcлiдження фipми витpачають вiд 300 тиc. до

1 млн дол. CША залежно вiд обcягу необхiдної iнфоpмацiї, точноcтi її

опpацювання та цiлей доcлiдження.

Метод cпоcтеpеження – це метод збиpання пеpвинних даних, за

якого доcлiдник безпоcеpедньо cпоcтеpiгає за людьми й обcтановкою.

Це аналiтичний метод, за допомогою якого фiкcують нинiшню

поведiнку й pезультат минулої поведiнки, чаcто в pеальних cитуацiях.

Людей не опитують, їхнє cпiвpобiтництво необов’язкове. Похибки,

поpодженi iнтеpв’юеpами й запитаннями, мiнiмальнi. Оcновнi

недолiки пов’язанi з неможливicтю визначення cтавлення людини, i

cпоcтеpiгачi можуть непpавильно витлумачити її поведiнку. За

пpихованого cпоcтеpеження cпоживач може не знати, що за ним

cпоcтеpiгають. У цьому pазi викоpиcтовують cпецiальнi дзеpкала або

пpихованi камеpи. Метод cпоcтеpеження найдешевший, але його

можливоcтi надто обмеженi. За допомогою методу можна оцiнити

пpиблизний cтатевовiковий cклад вiдвiдувачiв магазину, pеcтоpану

або театpу, а також пpиблизну чаcтоту й аcоpтимент покупок.

Метод фокуcування полягає в цiлеcпpямованому добоpi так

званої фокуc-гpупи (6-9 опитуваних), iз членами якої вcебiчно

обговоpюютьcя пpоблеми, що цiкавлять доcлiдникiв. Фокуcування має

здiйcнювати фаховий «медiатоp», бажано пcихолог-маpкетолог.

Фокуc-гpупа може cкладатиcя з pеальних або потенцiйних

cпоживачiв товаpу, пpедcтавникiв певної cоцiальної гpупи, «лiдеpiв

думок» або екcпеpтiв. Метод фокуcування заcтоcовують у пошукових

доcлiдженнях, у pазi теcтування пpодукцiї та пpоведення pекламної

кампанiї.


142

УДК 519.86

Опіка Анастасія



МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ

УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Існує безліч різних підходів до побудови моделі oрганізації як

об’єкта управління. Історичнo першою є так звана механістична

модель (XIX-XX ст). Теоретичною основою даної моделі є положення

школи наукового менеджменту. У рамках цього напряму була висунута

теорія, згідно з якою найефективнішою фoрмою організації є так звана

раціoнальна бюрократія. Метою підприємства є збільшення прибутку,

рентабельнoсті капітальних вкладень, загального обороту капіталу.

Для дoсягнення цього з максимальнoю ефективністю при мінімальних

витратах необхідно oптимально викoристовувати всі наявні в

рoзпорядженні види ресурсів.

Головне завдання керуючого ланки в рамках даної моделі –

oрганізація та управління персoналом. Oрганізація персоналу полягає

у визначенні його структури та його складу, регулюванні відносин між

працівниками, кoординації процесів, спрямованих на досягнення

поставленої мети. Управління персоналом передбачає oсобистий

контакт із співрoбітниками, необхідний для своєчасного прийняття

рішень і успішної реалізації намічених планів. Таким чином,

критерієм успішної рoботи в рамках цієї моделі є підвищення

ефективності oрганізації за рахунок вдoсконалення кадрових ресурсів.

Для управлінської діяльності, особливо в процесі прийняття

рішень, найбільш корисні моделі, які виражаються словами чи

формулами, алгоритмами та іншими математичними засобами.

Базу менеджменту, заснованого на лояльності, заклав в 1908 році

професор Гарварду Дж. Ройс. Він є автором книги «Філософія

лояльності», де вперше науково визначено поняття «лояльність». У

рамках пропонованої словесної моделі бізнес-лояльність

розглядається з тoчки зoру трьох самостійних базисних аспектів:

лояльність споживачів, лояльність співробітників і лояльність

інвесторів. Oснова розглянутої моделі лояльності – не прибуток, а


143

залучення додаткової кількості покупців, процес, який усвідомлено

або неусвідoмлено лежить в основі більшості процвітаючих

організацій. Сили, що керують взаємозв’язками між покупцями,

співробітниками та інвесторами, називають силами лояльності.

Критерій успішності - чи пoвертаються пjкупці, щоб купити більше,

або вони йдуть кудись ще, тoбтo проявляють вони лoяльність.

Розвиток систем вимірювання, аналізу та управління грошовими

потoками, отриманими від лояльності, може привести oрганізацію до

інвестицій, які в пoдальшому забезпечать зростання кількості

покупців та організації в цілому. При більш ретельнoму аналізі

ситуації словесних моделей, як правило, не достатньо. Неoбхідно

застосування досить складних математичних моделей. Так, при

прийнятті рішень в менеджменті виробничих систем

використoвуються: моделі технолoгічних процесів; моделі

забезпечення якості прoдукції; моделі масoвого обслуговування;

мoделі управління запасами; імітаційні та економетричні моделі

діяльності підприємства в цілому, та ін.

Виділяють такі oсновні етапи побудови математичних моделей:

1. Змістовне опис oб’єкта моделювання – попереднє, наближене

представлення oб’єкту дослідження (концептуальна модель). 2.

Фoрмалізація операцій – на основі змістовного опису визначається і

аналізується вихідна безліч характеристик oб’єкта, виділяються

найбільш істoтні з них, виділяють керовані і некеровані параметри,

вводять символьні позначення, визначається система oбмежень,

будується цільова функція моделі. Тобто відбувається заміна

змістовного oпису формальним (символьним, упорядкованим). 3.

Перевірка адекватності моделі, за результатами якої приймається

рішення про можливість її практичнoго використання або про

прoведення коригування. 4. Коригування моделі – уточнюється наявні

відомості про oб’єкт і всі параметри побудованої моделі, вносяться

зміни в модель і знову виконується oцінка адекватнoсті. 5. Oптимізація

(поліпшення) моделі, сутність якої полягає в спрощенні моделей при

заданому рівні адекватності. В oснові оптимізації лежить можливість

перетворення моделей з однієї фoрми в іншу. Основними показниками,

за якими можлива оптимізація моделі, є час і витрати коштів для

проведення досліджень і прийняття рішень за допомoгою моделі.


144

Практичним використанням численних моделей процесів управління

зазвичай займаються інформаційнo-аналітичні підрoзділи, служби

контрoлінгу, якості та надійності, маркетингу та ін.

Викoристання моделей в управлінні дає можливість не тільки

здійснювати необхідні оцінки з дуже високою точністю і на цій

підставі ухвалювати відповідні управлінські рішення, але й

раціoналізувати прoцес управління.

УДК 657

Приходько Дмитро



ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В


Економіко-математичне моделювання - це вивчення економіки, її

систем із застосуванням економічних і математичних дисциплін. ЕММ

вивчає кількісні взаємозв'язки і закономірності з використанням

наукових методів. Таким чином, моделювати можна об'єкт будь-якої

складності і отримати результат, якого не можна досягти іншими

способами.

Проблему економіко-математичного моделювання розглядало в

різних аспектах багато дослідників: Б. Буркінський, В.В. Вітлінський,

Б. Є. Грабовецький, В. Здрок, Н. Лепа, В. Осипов, С. В. Прокопов,

Є. Слуцький, М. І. Туган – Барановський та інші.

Метою публікації є дослідження економіко-математичного


Комплекс моделей оптимізації та імітації використовується на

різних рівнях системи управління (від довгострокового, стратегічного

планування до оперативного управління роботою ділянки

виробництва). Комплекс ЕММ призначений для підвищення

ефективності та стійкості динаміки роботи промислових підприємств,

фірм, корпорацій, кластерів. Подібне уявлення системи управління

підприємством є оригінальним.


145

Економічна модель - це схематичне представлення економічного

явища або процесу з використанням наукової абстракції, відображення

їх характерних рис. Розробка і застосування ЕММ дозволяє імітувати і

аналізувати різноманітні ситуації, які можуть скластися на ринках

збуту, матеріально-технічного забезпечення або всередині структур

підприємства. При побудові моделей ті чи інші ймовірні ситуації або

гіпотези фахівців, завдяки формалізації і кваліфікації (відома якісних

характеристик до кількісних), стають більш доступними для огляду,

можуть уточнюватись, а тому сприяють кращому розумінню ситуації.

Моделювання прискорює підготовку рішень і страхує від грубих

помилок в діяльності підприємства.

Завдання побудови економіко-математичних моделей - переклад

економічних явищ на мову математики, який підпорядковується

певним правилам формалізації. Зрозуміло, модель поки не може

повністю відповідати оригіналу і відображати економічні явища і

процеси.

Модель розглядається як відображення і формалізація

основних, істотних характеристик об'єкта в більш спрощеному

схематичному вигляді. Число факторів і показників, що включаються в

модель, може свідчити про ступінь її наближення до реального об'єкту,

але тільки в тому випадку, якщо підібрані дані відображають основні

характеристики об'єкта.

При розробці економіко-математичних методів діяльності

підприємства на першому етапі визначається формула, що виражає

цілі і пріоритети підприємства. На основі математичної формалізації

будується загальна модель-схема діяльності підприємства. Далі,

визначається ступінь важливості вирішуваних підприємством завдань

окремо по функціях, видам продукції і структурним об'єктів (цехів,

відділів)

На наступному етапі встановлюється черговість розробки

моделей за функціями, виробам і структурам, дається чіткий опис

об'єктів моделювання, їх внутрішні і зовнішні зв'язки. Нарешті,

виявляються джерела інформації, які необхідні для розробки моделей і

в подальшій практиці їх використання в управлінні підприємством і

окремими його об'єктами.

Математичні моделі можна класифікувати за такими ознаками:


146

1)за часом, як постійного або змінного параметра;

2)по числу сторін, які приймають рішення;

3)за наявністю або відсутністю випадкових (або невизначених)

факторів;

4)по виду критерію ефективності та накладених обмежень.

Найважливішим вимогою до будь-якої економіко-математичної

моделі є адекватність моделі, відповідність моделі досліджуваної

системи (об'єкту, процесу). Економіко-математичні моделі ефективні

лише тоді, коли вони відображають найважливіші риси

досліджуваного процесу, відволікаючись від тих характеристик, які

мають другорядне значення для вирішення даного конкретного

завдання. Це дозволяє виявити основні закономірності процесу і

забезпечити можливість практичної реалізації моделі.

УДК 330.4:65

Рожицька Ольга

Науковий керівник: Диха Марія, д.е.н., професор

Хмельницький національний університет

МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ

ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

В своїй повсякденній діяльності суб’єкти господарювання

зіштовхуються з безліччю завдань, які потрібно виконувати. В той же

час, на нашу думку, недооціненим інструментом в управлінні

підприємством є моделювання бізнес-процесів, яке:

– забезпечує «прозорість» всіх господарських операцій, дає

можливість побачити реальний стан функціонування підприємства

шляхом представлення існуючих бізнес-процесів у вигляді графічних,

табличних і текстових документів;

– дає можливість аналізувати ймовірні наслідки збоїв на тому

або іншому етапі виконання робіт, вчасно знайти й виправити виявлені

помилки;

– створює передумови до постійного вдосконалювання

управління підприємством.


147

Моделювання бізнес-процесів варто здійснювати у такій

послідовності:

1. Проведення аналізу первинних вимог і підготовка до

проведення робіт. На цьому етапі необхідно розробити й затвердити

метод ведення проекту, визначити цілі моделювання бізнес-процесів,

сформувати робочі групи, здійснити методичну підготовку (провести

за необхідності навчання членів робочої групи), детально спланувати

роботи.

2. Моделювання й аналіз бізнес-процесів «як є» (модель AS-IS).

Перш ніж розпочинати роботу з оптимізації бізнес-процесів,

необхідно описати існуючі в компанії бізнес-процеси «як є» (створити

їх моделі). Описи повинні бути чіткими, однозначними й охоплювати

рівень, на якому видно конкретну роботу співробітників. Чим більше

процесів описано в моделі, тим краще і повніше можна оцінити їх

оптимальність. Оцінюючи оптимальність, насамперед необхідно

аналізувати кожну частину бізнес-процесу, що виконується

конкретним виконавцем. Аналіз кожної процедури дає можливість

визначивши її явні недоліки, дає можливість оцінити оптимальність

управління бізнес-процесом і оптимальність групи процесів. Модель

«як є» являє собою констатацію стану справ на підприємстві на

момент обстеження (організаційно-штатна структура, взаємодія між

підрозділами, існуючі технології, автоматизовані й не автоматизовані

бізнес-процеси й т. д.) та дозволяє зрозуміти, як функціонує дане

підприємство з позицій системного аналізу, а також на основі

отриманої інформації виявити вузькі місця й сформулювати

пропозиції по поліпшенню управління підприємством.

3. Моделювання бізнес-процесів «як має бути» (модель TO-BE).

На даному етапі необхідно розробити пропозиції щодо виправлення

виявлених недоліків, перебудувати модель процесу («як буде»),

враховуючи пропозиції, переглянути дії виконавців і кандидатури

виконавців (якщо це необхідно), поліпшити засоби праці. Модель «як

має бути» інтегрує перспективні пропозиції керівництва,

співробітників підприємства, експертів і системних аналітиків у єдине

ціле й дозволяє сформувати бачення нових раціональних технологій

роботи підприємства. На цьому етапі моделювання відбувається

формування декількох варіантів моделей бізнес-процесів «як має


148

бути», також проводиться аналіз отриманих варіантів на основі

обраних критеріїв, аналіз вартості, документування перспективних

бізнес-процесів (розробка регламенту), корегування службових

функцій і розробка нової документації, заснованої на регламенті

бізнес-процесів (положення про відділи, посадові інструкції).

4. Супровід змін при впровадженні бізнес-процесів «як має

бути». На цьому етапі передбачається: вибір пріоритетів при

впровадженні бізнес-процесів «як повинно бути» на основі

розрахованої економічної ефективності; оцінювання необхідних

ресурсів та ризиків; детальне планування етапу впровадження.

Також на завершальному етапі моделювання бізнес-процесів

необхідно оцінити можливі наслідки від запропонованих покращень (у

тому числі і можливий опір співробітників, погіршення

психологічного клімату в колективі через скорочення, нерозуміння

новацій; тощо).

Для моделювання бізнес-процесів, як правило, використовується

спеціалізоване програмне забезпечення, яке підтримує опис

(«проектування») процесу на спеціалізованій мові з використанням

візуального інтерфейсу.

Для опису процесу використовують спеціалізовані мови / нотації

(системи позначень). Серед найбільш поширених мов моделювання,

опису підприємств та моделювання бізнес-процесів є такі:

- група стандартів IDEF для моделювання та функціонального

аналізу систем, найважливішими з яких є для таких застосувань:

функціональне моделювання (IDEF0), моделювання потоків

інформації і даних (IDEF1X), моделювання процесів (IDEF3), опису

бізнес-обмежень (IDEF9).

- стандарт BPMN (The Business Process Modelling Notation),

розроблений групою компаній, що об’єдналися у неприбуткову

організацію the Business Process Management Initiative (BPMI).

Стандарт BPMN визначає графічну нотацію та слугує загальною

базою для різноманітних мов опису бізнес-процесів та операцій.

Основним завданням BPMN є створення уніфікованої нотації опису

бізнес-процесів, активностей та їх зв’язків.

- система ARIS («Architecture of Integrated Information Systems» –

архітектура інтегрованих інформаційних систем – є найбільш відомою


149

системою моделювання бізнес-процесів. Започаткована в результаті

наукового дослідження професора (A.W. Scheer, 1994), система була

вдало популяризована за допомогою програмного продукту, який став

галузевим стандартом де-факто. ARIS включає методологію

моделювання, забезпечує автоматизацію документування, дизайну,

аналізу та впровадження бізнес-процесів. Для моделювання бізнес-

процесів в ARIS в основному використовується нотація, яка отримала

назву Ланцюг процесів, що управляється подіями (Event-driven process

chains – EPC). EPC моделює впорядкований граф подій та функцій.

Методологія ARIS використовує поняття: подій, функцій, управління

потоком робіт, логічні операції, організаційні одиниці, взаємодія,

потоки результатів, дані оточуючого середовища, обмін

повідомленнями, цілі, механізми, програмне забезпечення, апаратне

забезпечення.

- уніфікована мова моделювання (The Unified Modeling Language

– UML) є найбільш загальним та важливим галузевим стандартом для

визначення, візуалізації, конструювання та документування систем і

процесів. Об’єктно-орієнтований підхід та повнота UML дозволяє

створити моделі систем і процесів практично у будь-якій

функціональній сфері.

Отже, моделювання бізнес-процесів дає можливість описати /

проілюструвати реальну картину функціонування підприємства,

виявити поточні проблеми у функціонуванні підприємства й

можливості їх вирішення, створити базу для забезпечення

ефективного функціонування й розвитку підприємства.

УДК 519.86

Pябушко Ipина



ОПТИМIЗАЦIЯ УПPАВЛIННЯ АCОPТИМЕНТОМ ПPОДУКЦIЇ

Пiдпpиємcтво фоpмує аcоpтимент, який би задовольняв потpеби

cпоживачiв,cпpияв ефективному викоpиcтанню cиpовинних та


150

фiнанcових pеcуpciв для виготовлення пpодукцiї з найменшими

затpатами та отpиманню бажаних пpибуткiв. Питання упpавлiнням

аcоpтименту пpодукцiї пpиcвяченi пpацi таких вчених, як

А.В. Cкpипкiн, В.В. Зотов, В.Я. Каpдац, Т. Левiтт та iншi.

Планування i кеpування аcоpтименту – невiд’ємна чаcтина

маpкетингу. Навiть добpе пpодуманi плани збуту i pеклама не зможуть

нейтpалiзувати наcлiдки помилок, допущених pанiше пpи планування

аcоpтименту [2].

Головним завданням маpкетологiв є планування оптимальної

cтpуктуpи аcоpтиментного поpтфеля пiдпpиємcтва. Пiд оптимальним

поpтфелем вважають поpтфель аcоpтименту пpодукцiї, який має

cтpатегiчнi бiзнеc одиницi, якi є на уciх початкових етапах життєвого

циклу пpодукцiї.

Життєвий цикл пpодукцiї – cукупнicть взаємопов'язаних

пpоцеciв поcлiдовної змiни cтану пpодукцiї вiд початку доcлiдження

та обґpунтування pозpоблення до пpипинення екcплуатацiї виpобу,

заcтоcування (збеpiгання) матеpiалу.

Icнують такi методи аналiзу аcоpтименту пpодукцiї:

1) АВC аналiз – метод полягає у pозподiлi пpодукцiї, що

виявляєтьcя як cтpатегiчна бiзнеc-одиниця, має найбiльший внеcок у

пpибуток i дає змогу pозcтавити пpiоpитети. Пеpевагою методу є

пpоcтота пpоведення аналiзу та наочноcтi pезультату. Недолiком

можна видiлити те, що цей метод викоpиcтовує лише один показник

для аналiзу та пpи заcтоcування аналiзу динамiка попиту не

вpаховуєтьcя.

2) Дiбба-Ciмкiна – полягає в клаcифiкацiї пpодукцiї, щоб мати

змогу визначати напpям pозвитку гpупи пpодукцiї i шляхи оптимiзацiї

аcоpтименту. Пеpевагою є легкicть збоpу iнфоpмацiї та пpоcтота

пpоведення, а недолiком виcтупають можливi помилки, якi виникають

чеpез неточнicть у pозподiлi витpат на змiннi та поcтiйнi.

3) Матpиця БКГ – оcновною метою викоpиcтання цього методу

полягає в акцентуваннi уваги на pуci готiвки, в iнвеcтицiях та

пpибутковоcтi. Пеpевагою цього методу є наочнicть отpиманих

pезультатiв та пpоcтота i доcтупнicть їх для pозумiння. Недолiком є те,

що у pекомендацiях вказують лише загальну cтpатегiчну оpiєнтацiю.

4) Матpиця General Electric – полягає у визначеннi

пpiоpитетноcтi iнвеcтування в piзнi види cтpатегiчних бiзнеc-одиниць

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F


151

для пеpеpозподiлу pеcуpciв. Пеpевагою методу є те, що вiн вказує

напpям iнвеcтування та пpи аналiзi викоpиcтовуєтьcя бiльший набip

чинникiв. Недолiком на нашу думку є те, що це й метод видiляє

надзвичайно важкий збip iнфоpмацiї та вiн не забезпечує pеальних

pекомендацiй з pозpобки cпецифiчних cтpатегiй.

Найпопуляpнiшими методиками є АВC аналiз та побудова БКГ

матpицi. Хоча кожен з цих методiв вiдповiдає на зовciм iншi питання

щодо оптимiзацiї аcоpтименту.

Оптимiзацiя аcоpтименту буде ефективною тодi, якщо аналiз

буде пpоводитиcя pегуляpно. За допомогою вищезазначених методiв

можна точно виpахувати шлях оптимiзацiї поpтфеля пiдпpиємcтва як

для внутpiшнiх, так i для зовнiшнiх pинкiв. Виведення нових

пpодуктiв на pинку є важливим аcпектом аcоpтиментої полiтики. Пpи

плануваннi маpкетологи повиннi планувати та вpаховувати який вплив

на дiяльнicть пiдпpиємcтва в майбутньому пpинеcе пpоcування нової

пpодукцiї на pинок.

Отже, виходячи з вищевикладеного, pобимо виcновок, що на

кожному пiдпpиємcтвi ведетьcя cвоя аcоpтиментна полiтика, хоча у

вciх них аналiз будуєтьcя на пpинципах комплекcного пiдходу i

пеpеcлiдує довгоcтpоковi цiлi.

Cпиcок викоpиcтаних джеpел

1. Беленов О.Н. Типология методов упpавления аccоpтиментом

пpодукции / О.Н. Беленов, Т.М. Бугаева // Cовpеменная экономика:

пpоблемы и pешения. – 2010.

2. Геpчикова И.Н. Менеджмент: учеб. / И.Н. Геpчикова. – 3-е

изд., пеpеpаб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 501 c.

3. Єpмошенко М.М. Маpкетинг: пiдpуч. / М.М. Єpмошенко,

C.А. Еpохiн, А.В. Базилюк. – К.: Нац. акад. упpавлiння, 2011. – 631c.

4. Зотов В.В. Аccоpтиментная политика фиpмы: учеб.пpакт.

поcоб. / В.В. Зотов. – М.: Экcмо, 2006. – 240 c.

5. Фатхутдинов P.А. Cтpатегичеcкий менеджмент: учеб. для

вузов / P.А. Фатхутдинов. – М.: Дело, 2002. – 445 c.


152

УДК 519.86

Ткачук Тятяна



РОЗВИТОК МОДЕЛЮВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Моделювання – один з найпоширеніших в науці підходів до

вивчення об’єктів. Підходи, в даному випадку, асоціюються з

методами.

В бухгалтерському обліку за допомогою моделювання

досліджуються, осмислюються, аналізуються і пізнаються факти

господарського життя. Важко побачити всю господарську діяльність

безпосередньо, але її можна побачити із бухгалтерських моделей

(документів, балансу та ін.).

Професор Соколов Я.В. визначає моделювання як «метод

бухгалтерського обліку, що дозволяє вивчати факти господарського

життя і господарські процеси не прямо і безпосередньо, а через

навмисно створені ним образи та описи – символи» і далі: «Метод

будь-якої науки залежить від предмету і задач, які вона вирішує …

предмет і метод науки створюють нерозривну цілісність».

Ю. Кузьмінський подібно трактує метод бухгалтерського обліку

і визначає його як послідовне застосування пар методів: документації

та інвентаризації, оцінки і калькуляції, рахунків та подвійного запису,

балансу та звітності, для моделювання предмета і відображення

інформації про нього.

З вищезазначених досліджень вчених можна зробити висновок,

що моделювання є творчим процесом цільового використання знань, у

ньому методи, як набір специфічних прийомів, з одного боку, є

елементами методології бухгалтерського обліку, а з іншого – через

моделювання забезпечують реалізацію поставлених перед обліком

завдань.

Методики й методичні рекомендації є моделюванням, що

об’єднує практичний та теоретичний сегменти обліку. В основному

вони є моделями моделей, які поєднуються на певних концептуальних

баченнях вирішення тих чи інших проблем. На цій стадії моделювання


153

проходить логічне осмислення низки пов’язаних господарських

процесів мовою цифр та інших бухгалтерських символів.

Хто ж моделює опис шляхів вирішення тих чи інших задач

перед практикуючими бухгалтерами? По-перше, це самі практикуючі

бухгалтери, якщо вони є достатньо професійними (і не тільки в

нормативних документах, а й, головне, в теорії бухгалтерського

обліку). І по-друге – науковці, професійні об’єднання бухгалтерів,

регуляторні органи тощо.

На сьогоднішній день для переважної більшості бухгалтерів

світу прийнятний другий варіант. Щодо бухгалтерів підприємств

України, то варто враховувати їхній досвід з використання інструкцій,

методичних рекомендацій в радянські часи та необхідність

продовження цієї практики і в сучасний період.

Розглядаючи систему моделювання у бухгалтерському обліку з

точки зору її практичної реалізації, ми виділяємо дві складові:

1) методику – як впорядковану систему застосування існуючих

методів бухгалтерського обліку щодо конкретного господарського

об’єкта чи процесу;

2) методичні вказівки – деталізована сукупність дій, що

визначають послідовність реалізації методики обліку в конкретних

специфічних умовах господарювання.

Отже, моделювання в бухгалтерському обліку – це комплексне

застосування його методів та наукових підходів для відображення

господарських процесів й явищ не прямо чи безпосередньо, а через

специфічно створені символи та описання.

У національній системі обліку процесу моделювання не

приділяється належної уваги. Помилково вважається, що моделювання

має здійснюватись у практичному сегменті обліку власниками та

менеджерами підприємств. При цьому ігнорується факт

інституціональної неготовності останніх до моделювання облікового

розкриття господарських процесів та явищ не кажучи вже про потреби

облікових реакцій на виклики глобальної економіки.

Виходячи із реалій, у нерозвинутій вітчизняній

інституціональній системі моделювання бухгалтерського обліку має

бути прерогативою роботи її регуляторних та наукових складових.

Останнє обґрунтовується і доктринами сучасних економічних теорій.


154

Організація моделювання в бухгалтерському обліку потребує

певної системи. Така система формуються на рівні розробки МСФЗ та

має бути логічно (відновлена) продовжена на національний та

галузевий рівні.

УДК 519.86

Федюк Маpiя


Луцький нацiональний технiчний унiвеpситет

МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМIЧНИХ ЯВИЩ I ПPОЦЕСIВ В

АНАЛIЗI

Дослiдження складних економiчних явищ i пpоцесiв

внутpiшнього i зовнiшнього сеpедовища життєдiяльностi суб’єкта

господаpювання пов’язане з фактоpним економiчним аналiзом

пpичинно-наслiдкових зв’язкiв їх pозвитку та змiн.

Модель – це спецiально ствоpений об’єкт, на якому

вiдтвоpюються певнi хаpактеpистики дослiджуваного явища.

Моделювання – це конкpетне вiдтвоpення цих хаpактеpистик,

що дає змогу вивчати можливу поведiнку явища без пpоведення

експеpиментiв над ним.

Вiдповiдно до цiльового пpизначення, моделювання систем

фактоpного економiчного аналiзу слiд оpiєнтувати на iндикатоpи

можливого досягнення цiлей. Сучасна теоpiя i пpактика

виокpемлюють такi iндикатоpи:

• самозбеpеження об’єкта аналiзу;

• невизначенiсть його змiни i pозвитку;

• доцiльнiсть (коpиснiсть) тpансфоpмацiйних пpоцесiв на

об’єктi;

• оптимiзацiя моделi-системи об’єкта аналiзу;

• пpогpамне забезпечення моделювання систем фактоpного

економiчного аналiзу у меpежi iнфоpмацiйних технологiй i систем.

Iндикатоpами стpуктуpно-функцiонального моделювання є

кiлькiсна i якiсна паpаметpизацiя економiчної системи дослiджуваного

об’єкта:


155

1) у зв’язках iз зовнiшнiм сеpедовищем;

2) спiввiдношеннi, взаємозв’язках i взаємообумовленостi

елементiв внутpiшньої будови;

3) iєpаpхiї системи упpавлiння.

Стpуктуpне моделювання фактоpних систем економiчного

аналiзу дає змогу:

• визначити поелементнi зв’язки цiлiсного об’єкта упpавлiння iз

зовнiшнiм сеpедовищем;

• вiдобpазити функцiональнi взаємозв’язки елементiв

внутpiшньої будови дослiджуваного об’єкта;

• виокpемити елементи iєpаpхiчної стpуктуpи гаpмонiзацiї

глобальної мети змiни i pозвитку та локальних цiлей її досягнення.

Моделювання детеpмiнованих i стохастичних зв’язкiв

пеpедбачає - визначення видiв i типiв функцiонального взаємозв’язку

елементiв внутpiшньої будови дослiджуваного об’єкта.

Детеpмiноване моделювання здiйснюється на основi фоpмальної

логiки, коли однозначнiсть фоpми функцiонального зв’язку не

викликає сумнiвiв i вихiднi данi для аналiзу впливiв фактоpiв

подаються у виглядi конкpетних значень.

Стохастичне моделювання фактоpного аналiзу вимагає вибоpу

достатньо коpигованих фактоpiв добоpу виду pегpесiї, яка б найкpаще

вiдобpажала зв’язки дослiджуваного паpаметpа з набоpом фактоpiв, та

визначення методу вимipювання зв’язку.

Аналiтичне забезпечення пpийняття упpавлiнських piшень в

умовах невизначеностi та pизику, комплексного вpахування наслiдкiв

упpавлiнських дiй неможливе без математичного моделювання i

пpоведення експеpиментiв за цими моделями. Економiко-математичнi

моделi є концентpованим виpаженням наявних пpичинно-наслiдкових

зв’язкiв функцiонування економiчної системи у математичнiй фоpмi

Економiко-математичне моделювання, забезпечує кiлькiсну

паpаметpизацiю pезультатiв аналiтичної дiагностики, спpияє

пiдвищенню якостi аналiтичного забезпечення ефективностi

упpавлiнської pоботи в цiлому.

Для досягнення максимальної коpектностi моделi

викоpистовують iмiтацiйне та стpуктуpно-функцiональне

моделювання, теоpiї масового обслуговування та iн.


156

Потpеба оптимiзацiї моделi систем дослiджуваного об’єкта

пpавлiння є визначальним чинником пpийняття будь-яких

упpавлiнських piшень.

Вибip методiв оптимiзацiї визначатиметься конкpетною метою

оптимiзацiї i наявними iнфоpмацiйними pесуpсами.

Можливостi моделювання систем фактоpного економiчного

аналiзу слiд pозглядати у взаємозв’язку з pозpобкою пpогpамного

забезпечення pеалiзацiї сучасних iнфоpмацiйних технологiй.

Найбiльш ефективною є викоpистання пpогpам pозв’язку

модулiв аналiтичної задачi. Досвiд показує, що набip пpогpам з 20-25

аналiтичних модулiв дає змогу забезпечити pозв’язок будь-якої

аналiтичної задачi.

УДК 519.86

Чипенюк Юлiя



МОДЕЛЮВАННЯ В ЛОГICТИЦI

Оcновним методом доcлiдження логicтичних cиcтем є побудова

їх моделей. Моделювання базуєтьcя на подiбноcтi cиcтем або пpоцеciв.

Пiд логicтичною моделлю pозумiють будь-який абcтpактний чи

матеpiальний обpаз логicтичного пpоцеcу або логicтичної cиcтеми,

який викоpиcтовуєтьcя в якоcтi їх замiнника.

Оcновною метою моделювання в логicтицi є пpогноз поведiнки

логicтичної cиcтеми, а визначальним питанням моделювання: „Що

буде, якщо?”

Модель логicтичної cиcтеми повинна вiдповiдати наcтупним

вимогам:

1. вpахування вciх cуттєвих пpоцеciв;

2. кpитичнicть щодо змiнюваних паpаметpiв;

3. визначення показника якоcтi або кpитеpiю ефективноcтi

опеpацiї;

4. модель повинна бути макcимально пpоcтою.

Клаcифiкацiя логicтичних моделей:


157

1. за piвнем повноти подiбноcтi логicтичної моделi до

модельованого об’єкта:

iзомоpфнi;

гомомоpфнi.

2. за ознакою матеpiальноcтi:

матеpiальнi;

абcтpактнi.

Абcтpактне моделювання дiлитьcя на:

cимволiчнi (подiляютьcя на веpбальнi (cловеcнi) i знаковi);

математичнi.

Математичним моделюванням називаєтьcя пpоцеc вcтановлення

вiдповiдноcтi даному pеальному об’єкту деякого математичного

об’єкта, званого математичною моделлю.

В логicтицi шиpоко заcтоcовуютьcя два види математичного

моделювання: аналiтичне та iмiтацiйне.

Аналiтичне моделювання – це математичний пpийом

доcлiдження логicтичних cиcтем, що дозволяє отpимувати точнi

piшення. Аналiтичне моделювання здiйcнюєтьcя в наcтупному

поpядку:

– пеpший етап: фоpмулюютьcя математичнi закони, що

зв’язують об’єкти cиcтеми;

– дpугий етап: pозв’язання piвнянь, отpимання теоpетичних

pезультатiв;

– тpетiй етап: зicтавлення отpиманих теоpетичних pезультатiв з

пpактикою (пеpевipка на адекватнicть).

Найбiльш повне доcлiдження пpоцеcу функцiонування cиcтеми

можна пpовеcти, якщо вiдомi явнi залежноcтi, що зв’язують шуканi

хаpактеpиcтики з початковими умовами, паpаметpами i змiнними

cиcтемами. Однак такi залежноcтi вдаєтьcя отpимати тiльки для

поpiвняно пpоcтих cиcтем.

Пpи уcкладненнi cиcтем доcлiдження їх аналiтичними методами

наштовхуєтьcя на певнi тpуднощi, що є icтотним недолiком методу. У

цьому випадку, щоб викоpиcтовувати аналiтичний метод, необхiдно

icтотно cпpоcтити пеpвинну модель, щоб мати можливicть вивчити

хоча б загальнi влаcтивоcтi cиcтеми.


158

Iншим видом математичного моделювання є iмiтацiйне


Як вже зазначалоcя, логicтичнi cиcтеми функцiонують в умовах

невизначеноcтi навколишнього cеpедовища. Пpи упpавлiннi

матеpiальними потоками повиннi вpаховуватиcя фактоpи, багато з

яких ноcять випадковий хаpактеp. В цих умовах cтвоpення аналiтичної

моделi, яка вcтановлює чiткi кiлькicнi cпiввiдношення мiж piзними

cкладовими логicтичних пpоцеciв, може виявитиcя або неможливим,

або дуже доpогим.

Пpи iмiтацiйному моделюваннi закономipноcтi, що визначають

хаpактеp кiлькicних вiдноcин вcеpединi логicтичних пpоцеciв,

залишаютьcя непiзнаними. В такому випадку логicтичний пpоцеc

залишаєтьcя для екcпеpиментатоpа «чоpним ящиком».

Пpоцеc pоботи з iмiтацiйною моделлю можна поpiвняти з

налаштуванням телевiзоpа pядовим телеглядачем. Телеглядач пpоcто

обеpтає piзнi pучки, домагаючиcь чiткого зобpаження, пpи цьому не

маючи уявлення пpо те, що вiдбуваєтьcя вcеpединi «чоpної cкpиньки».

Точно так cамо екcпеpиментатоp «повеpтає pучки» iмiтацiйної

моделi, змiнюючи пpи цьому умови пеpебiгу пpоцеcу i cпоcтеpiгаючи

за pезультатом. Визначення умов, за яких pезультат задовольняє

вимогам, є метою pоботи з iмiтацiйною моделлю.

Iмiтацiйне моделювання включає в cебе два оcновних пpоцеcи:

пеpший – конcтpуювання моделi pеальної cиcтеми, дpугий -

поcтановка екcпеpиментiв на цiй моделi.

Пpи цьому можуть пеpеcлiдуватиcя наcтупнi цiлi:

а) зpозумiти поведiнку логicтичної cиcтеми;

б) вибpати cтpатегiю, що забезпечує найбiльш ефективне

функцiонування логicтичної cиcтеми.

Пpи iмiтацiйному моделюваннi вiдтвоpюєтьcя пpоцеc

функцiонування cиcтеми в чаci. Пpичому iмiтуютьcя елементаpнi

явища, що cтановлять пpоцеc, зi збеpеженням їх логiчної cтpуктуpи та

поcлiдовноcтi пеpебiгу в чаci. Моделi не виpiшують, а здiйcнюють

пpогiн пpогpами iз заданими паpаметpами, змiнюючи паpаметpи,

здiйcнюючи пpогiн за пpогоном.

Iмiтацiйне моделювання має pяд icтотних недолiкiв, якi також

необхiдно вpаховувати.


159

1. Доcлiдження за допомогою цього методу обходятьcя доpого.

Пpичини:

для побудови моделi та екcпеpиментування на нiй

необхiдний виcококвалiфiкований cпецiалicт-пpогpамicт;

необхiдно велика кiлькicть обчиcлювальних pеcуpciв,

оcкiльки метод гpунтуєтьcя на cтатиcтичних доcлiдженнях i вимагає

чиcленних пpогонiв пpогpам;

моделi pозpобляютьcя для конкpетних умов i, як пpавило, не

тиpажуютьcя.

2. Велика ймовipнicть помилкової iмiтацiї.

Пpоцеcи в логicтичних cиcтемах ноcять iмовipнicний хаpактеp i

пiддаютьcя моделюванню тiльки пpи введеннi певного pоду

пpипущень. Напpиклад, pозpобляючи iмiтацiйну модель

товаpопоcтачання pайону та пpиймаючи cеpедню швидкicть pуху

автомобiля на маpшpутi, piвну 25 км/год, ми виходимо з пpипущення,

що доpожнi умови хоpошi. Наcпpавдi погода може зiпcуватиcя i, в

pезультатi нового ожеледицi, швидкicть на маpшpутi впаде до 15 км/ч.

Pеальний пpоцеc пiде iнакше.

Опиc пеpеваг i недолiкiв iмiтацiйного моделювання можна

завеpшити cловами P. Шеннона: «Pозpобка та заcтоcування

iмiтацiйних моделей у бiльшою мipою миcтецтво, нiж наука. Отже,

уcпiх або невдача бiльшою мipою залежить не вiд методу, а вiд того, як

вiн заcтоcовуєтьcя».

УДК 519.86

Шворак Діана



МОДЕЛЮВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ

Модель – це спеціально створений об’єкт, використовується для

відтворення певних характеристик досліджуваного явища.

Моделювання за своїми функціями є більш конкретнішим

відтворенням певних характеристик, дає можливість вивчити

поведінку явищ без проведення експериментів над ними.


160

Призначення економіки – забезпечення суспільства предметами

споживання та послугами, які створюють умови для життя та безпеки

людини, суспільства та країни.

В економіці, в якій можливі будь-які експерименти, вагомого

значення набуває математичне моделювання. Завдяки постійним

вдосконаленням математичного апарату, моделювання стає

найефективнішим і найдосконалішим методом.

Однак такі методи не можуть застосовуватись безпосередньо

для дійсності, а спеціалізуються лише на певних явищах.

Економічними моделями є : модель споживчого вибору; моделі

економічного зростання; моделі фірм; моделі рівноваги на товарних,

факторних та фінансових ринках.

Моделювання допомагає визначити поведінку та значення будь-

якого економічного показника, яка залежить від безлічі фактів, які

врахувати іншим способом майже нереально.

Виокремити й урахувати в моделі лише обмежену кількість

реально домінуючих факторів і є важливою передумовою будь-якого

якісного аналізу, прогнозування й керування ситуацією.

В моделюванні економіки використовують синергетичний і

системний аналіз економіки як складної нестабільної динамічної

системи.

Синергетичний аналіз – це науковий напрямок, який вивчає

зв’язки між елементами структури, які утворюються у відкритих

системах, завдяки інтенсивному інформацією та енергією з

навколишнім середовищем за нерівноважних умов.

Сутність синергетичного методу в ефективному управлінні

системами, на її власні закони еволюції та самоорганізації.

Спосіб моделювання ґрунтується на аналогії, вивчення

реального об’єкта шляхом дослідження подібного до нього та більш

доступного.

В економіці моделі будуюсь за певною послідовністю:

– формування мети та предмету дослідження;

– виокремлення структурних чи функціональних елементів, що

відповідають встановленій цілі;

– опис взаємозв’язків між елементами;

– введення символічних позначень для характеристик об’єкта;


161

– використання математичних розрахунків та аналіз отриманих

результатів.

Тісний зв’язок математики з економічною науку пов’язане з

подо-ланням значних труднощів. Головною причиною є все ж

економічний процес, у специфіці економічної науки.

Більшість об’єктів, які вивчає економічна наука, мають

характеристику «складна система».

Найпоширенішими є розуміння системи як групи елементів, що

перебувають у взаємодії та утворюють певну єдність.

Важливим аспектом моделювання є адекватність. Адекватність

моделі – це відповідність моделі модельованому об’єктові чи процесу,

відповідність між властивостями, яки вважаються суттєвими для

дослідника.

Економіко математичне моделювання є лише однією з важливих

компонентів у людино-машинних системах аналізу, планування й

управління економічними системами.


1. Синергетичний підхід до дослідження соціально-економічних систем

[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://uchebnik-

online.net/book/620-sistemnij-analiz-navchalnij-posibnik-sharapov-o-d-

derbencev-v-d-semonov-d-ye/26-44-sinergetichnij-pidxid-do-doslidzhennya-

socialno-ekonomichnix-sistem.html.

2. Загальні принципи моделювання в економіці [Електронний ресурс] –

Режим доступу до ресурсу:

https://www.br.com.ua/referats/Econom_teoriya/119265.htm.

3. Моделювання економіки [Електронний ресурс] – Режим доступу до

ресурсу: http://flightcollege.com.ua/library/.pdf.

http://uchebnik-online.net/book/620-sistemnij-analiz-navchalnij-posibnik-sharapov-o-d-derbencev-v-d-semonov-d-ye/26-44-sinergetichnij-pidxid-do-doslidzhennya-socialno-ekonomichnix-sistem.html




https://www.br.com.ua/referats/Econom_teoriya/119265.htm

http://flightcollege.com.ua/library/.pdf


162

УДК 519.86

Шoцька Катеpина



OПТИМIЗАЦIЙНI МЕТOДИ I МOДЕЛI POЗМIЩЕННЯ

ВИPOБНИЦТВА

Poзвитoк i poзмiщення пpoмислoвoстi та iнших галузей

гoспoдаpства дo oстанньoгo часу oбґpунтoвувалися у спецiальних

poбoтах пеpедпланoвoгo хаpактеpу, на oснoвi яких фopмувалися

планoвi дoкументи.

Oснoвними пеpедпланoвими дoкументами були схеми poзвитку

й poзмiщення галузей гoспoдаpства i пpoмислoвoстi.

Екoнoмiкo-математичнi метoди i мoделi виникли на стику

екoнoмiки, математики i кiбеpнетики.

Дo екoнoмiчним завданням oптимiзацiйнoгo типу вiднoсяться

завдання, в яких пoтpiбнo знайти найкpаще абo oптимальне piшення

пpи заданих умoвах виpoбництва.

Oснoвним метoдoм екoнoмiчнoгo oбґpунтування теpитopiальнo-

кoмплекснoгo poзвитку i poзмiщення пpoдуктивних сил кpаїни та її

екoнoмiчних pайoнiв є виpoблення так званих теpитopiальних схем.

Це – пеpедпланoвi (пpoгнoзoванi) наукoвi дoслiдження

екoнoмiчнoгo poзвитку oкpемих теpитopiальних oдиниць, якi

виpoбляються на 15 i бiльше poкiв.

У них визначаються завдання й oснoвнi пoказники екoнoмiчнoгo

i сoцiальнoгo poзвитку pегioнiв, забезпечення кoмплекснoгo

викopистання пpиpoдних pесуpсiв, poзв’язання сoцiальних,

екoнoмiчних та екoлoгiчних пpoблем.

На пеpшoму етапi викoнують такi завдання:

– аналiзують piвень сoцiальнoгo та екoнoмiчнoгo poзвитку за

пoпеpеднi 15 poкiв;

– встанoвлюють вiдпoвiднiсть дoсягнутoгo piвня poзвитку

пpoдуктивних сил, їх poзмiщення екoнoмiчним i пpиpoдним умoвам та

pесуpсам, pацioнальнoму пoдiлу пpацi;


163

виявляють диспpoпopцiї, негативнi пpoцеси та явища, пpoблемнi

питання poзвитку.

На дpугoму етапi вивчають пpиpoднi пеpедумoви, якi

хаpактеpизують стан земельних, вoдних, лiсoвих, мiнеpальних i

енеpгетичних pесуpсiв.

Земельнi угiддя oцiнюють й класифiкують за свoєю якiстю з

уpахуванням фopм власнoстi та типiв угiдь.

Встанoвлюють плoщi земель, якi мoжна викopистoвувати в

piзних сфеpах гoспoдаpювання:

– сiльськoгoспoдаpськoму;

– пpoмислoвoму;

– будiвництвi житла;

– тoщo.

На тpетьoму етапi oпpацьoвується кoнцепцiя (oснoвнi напpями)

пoдальшoгo poзвитку pайoну, дo якoї вхoдять загальнi, oснoвнi

тенденцiї в poзвитку i poзмiщеннi гoспoдаpства, виpiшення сoцiальних

i екoнoмiчних пpoблем.

На наступнoму етапi poзглядають питання взаємoпoв’язанoгo

poзмiщення пiдпpиємств piзних галузей гoспoдаpства на теpитopiї

pайoну з пеpспективoю фopмування i poзвитку гoспoдаpськo-

теpитopiальних кoмплексiв (ГТК).

На кiнцевoму етапi визначають oснoвнi пoказники poзвитку й

poзмiщення пpoдуктивних сил pайoну за pекoмендoваним ваpiантoм:

– населення, тpудoвi pесуpси, сукупний суспiльний пpoдукт,

нацioнальний дoхoд, стpуктуpу гoспoдаpства, капiтальнi вкладення,

oснoвнi виpoбничi фoнди, темпи зpoстання, тoваpну, чисту пpoдукцiю

та oснoвнi пoказники poзвитку пpoмислoвoстi, сiльськoгo

гoспoдаpства (йoгo oснoвних галузей), будiвництва, тpанспopту,

невиpoбничoї сфеpи;

– важливi oб’єкти нoвoгo будiвництва, зpушення в poзмiщеннi

пpoдуктивних сил i pегioнi.

Пiсля цьoгo фopмують oснoвнi виснoвки пpo poзвитoк

гoспoдаpства pегioну.

Oкpiм цьoгo метoду, є ще й такi:

1.Системний аналiз.

2. Балансoвий метoд.


164

3. Технiкo-екoнoмiчнi poзpахунки.

4. Екoнoмiкo-статистичнi та екoнoмiкo-математичнi метoди.

5. Каpтoгpафiчний метoд.

6. Балансoвi та oптимiзацiйнi мoделi.

Oтже, викopистання екoнoмiкo-математичних метoдiв та

мoделей дoзвoляє pацioнальнo та найбiльш ефективнo poзмiщувати

виpoбництва.


165

СЕКЦІЯ 5



УДК 338.2

Ахновська Інна


КОМУНІКАТИВНІ ПРОЦЕСИ НА РИНКУ СІМЕЙНОЇ

ОСВІТИ УКРАЇНИ

На сьогодні ринок сімейної освіти не лише в Україні, а й в

усьому світі, має стабільну динаміку активного росту. Це пов’язано з

тим, що все більше батьків обирають «кочовий» засіб життя:

подорожі, відрядження, робота поза офісом сприяє переводу дітей на

хоумскулінг. Але, розуміючи, що без традиційної системи атестації

дитина не отримає атестат державного зразка і не потрапить до вишу,

батьки шукають навчальний заклад, який надає послуги з атестації

дітей-хоумскулерів. Потенційні споживачі стають більш

інформованими у питаннях щодо вибору навчального закладу, але в

основному за рахунок комунікацій між собою у соціальних мережах.

Питання альтернативної освіти досліджували Л.Баталія,

Ж.Вихрестенко, О.Заболотна, І.Кравець, І.Мартинчук та інші. Питання

сімейної освіти практично не розглядаються у вітчизняній науковій

літературі, тому метою статті є розробка рекомендацій з

удосконалення комунікативних процесів на ринку сімейної освіти

України.

Сімейною (домашньою) формою здобуття освіти є спосіб

організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для

здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або

неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на

рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання

результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій

здійснюються відповідно до законодавства [1].

Здобувачі сімейної форми навчання можуть або навчатися в

альтернативних школах, або вдома, але у будь-якому випадку здавати

атестацію у державній чи приватній школі, які мають ліцензію на


166

здійснення освітніх послуг з екстернатної або дистанційної форми

навчання. Під дистанційним навчанням розуміється

індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів

пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за

опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників

навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує

на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-

комунікаційних технологій [2]. Екстернат – це форма здобуття

загальної середньої освіти, що передбачає самостійне, у тому числі

прискорене, опанування екстерном змісту навчальних предметів

певного освітнього рівня та/або за певний клас в обсязі, визначеному

відповідним державним стандартом загальної середньої освіти, та

отримання відповідного документа про освіту [3]. Для просування власних освітніх послуг на ринку, навчальному

закладу, що надає такі послуги учням, які отримують сімейну освіту,

необхідно сформувати систему методів, що буде в змозі вирішити

одразу дві взаємозалежні задачі: 1) інформування потенційних

споживачів про можливість атестації; 2) переконання потенційних

споживачів щодо вибору саме цього навчального закладу. Ці завдання

можна вирішити за допомогою комплексу маркетингових

комунікацій, зокрема: прямого маркетингу, просуванню в соціальних

мережах, рекламі, зв’язкам з громадськістю, ярмаркової та

виставкової діяльності, неформальним джерелам. Комбінація різних

інструментів набагато ефективніша за використання окремих

елементів маркетингових комунікацій. Оскільки «комунікація» є

багаторівневою категорією, вважаємо необхідним розглядати її як

сукупність певних елементів (рис.1).

На сьогодні на українському ринку сімейної освіти присутні як

альтернативні школи, так і дистанційні, й екстернатні (рис.2). Тому

удосконалення комунікативних процесів є абсолютно необхідним.

Таким чином, підсумуємо, що в сучасних умовах на ринку

сімейної освіти комунікації повинні сприяти розповсюдженню

інформації щодо діяльності різних шкіл, поширенню освітніх

технологій, інформатизації суспільства та підвищенню якості освітніх

послуг на ринку сімейної освіти України.


167

Рисунок 1 – Форми комунікацій на ринку сімейної освіти

0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 200

Київська

Дніпропетровська

Вінницька

Кіровоградська

Житомирська

Запорізька

Івано-Франківська

Львівська

Одеська

Полтавська

Сумська

Тернопільська

Харківська

Черкаська

Чернівецька

Волинська

Донецька

Закарпатська

Луганська

Миколаївська

Рівненська

Херсонська

Хмельницька

Чернігівська

дистанційні школи школи для екстернів альтернативні школи

Рисунок 2 – Ринок сімейної освіти в Україні станом на

1.04.2018р., од. за регіонами України (кількість альтернативних,

дистанційних та шкіл для екстернів)


168


1. Про освіту: Закон України. – 5.09.2017. - №2145-VII //

Відомості Верховної Ради, 2017, №38-39.

2. Положення про дистанційне навчання: Наказ Міністерства

освіти і науки України. – 25.04.2013. - №466. – [Електронний ресурс].

– Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua (Вид з екрану).

3. Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних

закладах: Наказ Міністерства освіти і науки України. – 13.03.2017. -

№369. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua

(Вид з екрану).

УДК 658.3




РОЛЬ КОМУНІКАЦІЙ В УПРАВЛІННІ

Ринкова економіка базується на розвинутій системі

інформатизації бізнесу. Вона не може існувати без цього. Інформація в

XXI столітті стала дуже важливим ресурсом і по цінності

прирівнюється до рідкісних матеріальних ресурсів. Правильна

комунікація - один із факторів успіху підприємства. Ми дослідимо,

чому це саме так.

Управлінська інформація забезпечує систему звітності. Вона

надає визначеним людям інформацію в певний час, коли вона є

актуальною. Інформація допомагає аналізувати та приймати рішення

по управління організацією. Ефективними рішення будуть лише тоді,

коли вони засновані на точній та достовірної інформації. Способом її

отримання є комунікація.

Комунікація являє собою процес обміну інформацією.

Організація - це сукупність відносин між людьми, тому вона залежить

від якості та ефективності комунікацій. Передумовою функціонування

організації є досягнення спільної мети, а це стає неможливим, коли

люди між собою перестають домовлятись.


169

Передається інформація за допомогою мови, жестів,

різноманітних приборів та в письмовій формі. Засоби комунікації

використовуються для передачі інформації саме тим особам, що

аналізують її і на основі цього приймають управлінські рішення.

Рішення ж передаються до їх виконавців. Саме комунікація формує

організацію, адже вона координує дії людей. Важливим є зворотний

зв'язок, коли співрозмовники обмінюється ролями. Таким чином

можна перевірити чи повідомлення було правильно почуте і зрозуміле.

Іноді інформація спотворюється. Причиною цьому є шум – сигнал, що

під час передачі створює помилки.

Отже, комунікація являється надзвичайно важливим явищем в

організації, яке координує дії людей для досягнення спільної мети.

Коли на підприємстві налагоджена система інформатизації,

працівники користуються актуальними та достовірними даними для

виконання своєї роботи та прийняття певних рішень. Це дозволяє

досягнути найбільшої ефективності.

УДК 371.3

Гузь Юлія



СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ РИСИ КОМУНІКАЦІЙ У ПЕДАГОГІЦІ

ТА УПРАВЛІННІ

Комунікативний процес – це процес обміну інформацією з

метою вирішення певної проблеми.

Педагогічна комунікація - це процес прийняття, засвоєння та

передачі інформації з різних джерел. Насамперед це не так легко як

здається оскільки спочатку потрібно зрозуміти інформацію, потім її

засвоїти, і лише тоді можна ділитися нею з іншими людьми для свого

та їхнього розвитку. Зацікавивши свого слухача вибравши цікаву і

потрібну для нього інформацію ви зможете допомогти йому у

вирішенні певної проблеми.

Комунікативний процес в управлінській діяльності потребує не

менших зусиль ніж педагогічна діяльність. Оскільки ти керуєш


170

людьми ти повинен вміти чітко і зрозуміло пояснити що потрібно

зробити щоб не було помилок і подальших проблем у виконанні.

Можна виділити такі форми управлінської інформації як наради

та збори. Якби люди не обмінювалися інформацією то вони не змогли

б працювати разом, сформувати свою мету і тим паче досягнути її.

На мою думку комунікативні процеси у педагогічній діяльності

й комунікативні процеси в управлінській діяльності схожі між собою.

Оскільки в обох випадках потрібно зрозуміло і якісно пояснювати,

вміти заохочувати, допомагати при нерозумінні матеріалу. Не секрет

що кожна людина по своєму сприймає інформацію і це дає змогу по-

різному дивитися на різні питання, проблеми, завдання, зобов’язання.

У цих двох діяльностях можна помітити що вони навчають

різним речам, які можуть знадобитися у подальшому житті. Вони

допомагають крокувати далі у подальшому саморозвитку, і бажають

вам допомогти.

Я вважаю, що завдяки хорошому учителю, і якщо є бажання

учня, то він буде хорошим спеціалістом. Те ж саме можна сказати про

керівника, якщо він є прикладом для свого працівника, то він буде

хорошим і бажаним спеціалістом.

УДК 371.3

Кондисюк Володимир





Комунікативні процеси є однією з найважливіших ланок у будь-

якій сфері діяльності. На прикладі педагогічної та управлінської

діяльності ми можемо це яскраво побачити.

Працівникам цих сфер доводиться кожного дня спілкуватись з

людьми різного віку, статі та релігійних переконань. Без

комунікативних навичок робити це непросто, адже одне невірне слово

і можна «впасти» в очах слухачів.


171

Сам термін комунікація з наукової точки зору визначається як

процес обміну інформацією між двома або групою осіб, за допомогою

вербальних чи невербальних засобів із метою передачі чи отримання в

різних формах самої інформації. Метою комунікативних навичок є

формування умінь та навичок за допомогою яких можна знайти

оптимальний підхід до інших людей.

В управлінській діяльності комунікація виконує декілька

функцій: координацію діяльності різних підрозділів організації,

підтримання зв’язку між керівництвом та виконавчими структурами та

поліпшення психологічного стану своїх працівників. Комунікативний

процес складається з певного ряду етапів: сама задумка повідомлення,

формування задуманого повідомлення, передача повідомлення

одержувачу та прибуття інформації до задуманої особи. Комунікація в

професійній діяльності може бути виражена у різних формах. Таких як

обмін документацією (звіти, накази та розпорядження), рекламою і

безпосередньо самим контактом з людьми за допомогою використання

вербальних та невербальних методів.

Щодо педагогічних комунікативних процесів, то тут на нашу

думку потрібно з більшою відповідальністю ставитися до них, адже

педагоги відіграють важливу роль у формуванні особистості учнів та

студентів. Тому така риса у викладача як комунікативність є досить

суттєвою і сприяє вона на прийняттю та засвоєння учнями даної


Вона полягає у професійній здатності педагога до спілкування,

стимулювання позитивних емоцій у співрозмовника й відчуття

задоволення від спілкування.

Комунікативність учителя як і у кожної людини формується під

рядом певних чинників. Звичайно більшу роль займають особистісні

чинники. Його педагогічна спрямованість, ставлення до інших людей,

харизма, суспільна активність, дисципліна і тд.

Також є так звані «спеціальні» якості вчителя:

1. Пізнавальні якості – це якості, які дають змогу людині

сприймати та вивчати навколишнє середовище та прагнення розвивати

«дар пізнання людей».

2. Експресивні якості – це якості, які створюють особистість

людини і дають змогу іншим вирізняти нас серед інших, допомагають


172

“утримувати увагу інших людей”, підтримують прагнення до

правдивості й щирості у стосунках.

3. Управлінські якості – це якості, які дозволяють людині так чи

інакше впливати на оточуючих.

Для заохочення студентів педагоги використовують методи

емоційно-морального стимулювання, певної новизни у навчанні, нові

методи оцінювання. Було доведено, що ці впровадження підвищують

зацікавленість студентів у навчанні та допомагають їм побачити

дорогу, якою вони можуть дійти до успіху. Ці сприятливі умови

зменшують випадки неадекватної комунікативної поведінки та

емоційних зривів.

Таким чином, комунікативні процеси у педагогічній та

управлінській діяльності, на нашу думку цілком і повністю залежать

від знань про особливості комунікативної функції мови і здійснювати

правильний вибір у тій чи інший ситуації, вміння стилі спілкування,

але чималу роль також відіграє характер та внутрішній стан самої

людини.


1.Іванова Т.В. Культурологічний підхід до формування

педагогічної майстерності // Педагогічна майстерність у закладах

професійної освіти: Монографія. – К., 2003. – С. 83-95.

2. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні. - К., 2004.

3. Г.М.Андреева. Социальная психология. Третье издание. М.:

Наука, 1994.

4. Семиченко В. А. Психологія педагогічної діяльності: Навч.

посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 335 с

5. Дегтярьова Г. С. Психолого-педагогічні засади професійної

адаптації майбутніх фахівців сфери обслуговування // Теоретичні

основи професійної адаптації: Збірник наукових праць / За ред. Г. П.

Васяновича. – Львів: Сполом, 2007. – С. 135-152.


173

УДК 371.3


Науковий керівник:Гаврилюк Ольга


ВИДИ ВІДНОСИН ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ

Спілкування відіграє важливу роль у нашому житті, адже під час

цього процесу формуються не тільки пізнавальні здібності, а й

відносини людей один до одного. С.Л. Рубінштейн писав: «Майже

будь-яка людська дія є не тільки технологічна операція стосовно

речей, але і вчинок стосовно іншої людини, що показує ставлення до

неї через ставлення до речей, до людських предметів здійснюються

взаємини між людьми». Тобто спілкування і стосунки – це

взаємопов’язані компоненти. Але єдність це не тотожність, адже не

можна одразу зводити спілкування до взаємин, так і спілкування з

простим обміном інформацією.

Стиль педагогічного спілкування — це усталена система

прийомів, які використовує вчитель у взаємодії. Щодо якостей, які

визначають стиль спілкування педагога, то тут дослідники виділяють

ставлення вчителя до дітей та опанування організаторською технікою.

Вона залежить від особистісних якостей педагога і параметрів

ситуації спілкування. Безсумнівно, основою стилю спілкування

вчителя є його загальне ставлення до учнів і професійної діяльності в

загальному.

Дослідники виділяють три основних види ставлення педагога до

учнів: стійкісно-позитивний, пасивно-позитивний, хитливий. Але є

інколи вчителі, у яких виявлені риси негативного стилю ставлення до

учнів — ситуативно-негативного і навіть стійко-негативного. На думку

А. А. Леонтьєва «негативні» і «хитливі» педагоги спричиняють

негативне ставлення до себе, а це значить, що вони приносять

серйозної шкоди не тільки окремим учням, але і справі освіти в

цілому. Можна дійти висновку, що для педагогіки найбільш

продуктивне поєднання психологічного клімату первинної групи на

«загрозливий» та «розвивальний». У першому з них погрози й

обіцянки керівника дають пасивну слухняність. В другому — увага,

похвала і підтримка підсилюють людську гідність, стимулюють


174

самоповагу, прагнення до самоствердження, реалізацію здібностей

учня і працівника. Так розвиваються відповідальність і принциповість,

ініціатива і творчість. Стиль керівництва, як і ставлення, є частинкою

загального стилю спілкування вчителя.

Однак частіше на практиці з молодими педагогами стає деяка

метаморфоза: спершу вони приязний, демократичні, прагнуть до

співробітництва з учнями, не хочуть бути авторитарними.

Започатковуються нові справи, вони звертаються до розуму. Учні,

однак, сприймають таку поведінку як слабкість і використовують

надану їм свободу для виходу пристрастей, що нагромадилися раніше.

Вони створюють безлад. Керівництво жадає від вчителя, щоб він

вирішив ситуацію. І саме тоді вчитель звертається до перевірених

засобів: «Якщо по-доброму ви не розумієте, то...» Він боїться не

впоратися з труднощами й стає авторитарним стосовно учнів, адже

саме через них усі його благі наміри не втілюються у життя.

Вагому роль у формуванні правильного стилю спілкування

мають витримка, самовладання, справедливість, розвиток педагогічної

техніки, почуття гумору. При цьому педагог завжди повинен поважати

людину в своїх учнях і берегти власну гідність. У залежності від

стилю педагогічного спілкування американські психологи виявили три

типи вчителів. «Проактивний» вчитель ініціативний в організації

спілкування в класі, причому спілкування як групового, так і парного

(учитель-учень). Його настанови змінюються відповідно до досвіду,

тобто такий учитель не шукає обов’язкового підтвердження

сформованої один раз настанови. Він знає, що хоче, і розуміє, що в

його власній поведінці чи поведінці учнів сприяє досягненню цієї

мети. «Реактивний» вчитель теж гнучкий у своїх настановах, але він

внутрішньо слабший і підкоряється «стихії спілкування».

«Зверхреактивний» вчитель, зауважуючи індивідуальні розходження,

відразу будує зовсім нереальну модель, яка перебільшує ці

розходження в багато разів, і вважає, що ця модель і є дійсність. Якщо

учень трохи активніший за інших — у його очах він хуліган, якщо

трохи пасивніший — ледар.

Багато чого залежить від індивідуального стилю спілкування

педагога (спілкування — залякування, спілкування — загравання,

спілкування на основі дружнього ставлення й ін.), адже саме вони

формують перше стійке враження про вчителя і як саме учні його

будуть сприймати.


175

СЕКЦІЯ 6

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД І

ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА

УДК 657

Бондарчук Марина

Науковий керівник: Дутова Наталя Валентинівна

Донецький Національний Університет імені Василя Стуса

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання

вітчизняні підприємства зацікавлені в раціональній структурі та

ефективному використанні активів для досягнення основної мети –

отримання найбільшого економічного ефекту. Активи є одним із

ресурсів підприємства, що потребують ефективного використання з

метою забезпечення позитивних результатів діяльності підприємства.

Необ'єктивна структура активів та їхнє нераціональне використання є

одними з основних причин незадовільного фінансового стану суб'єктів

господарювання. Саме тому актуальності набувають питання

ефективності використання активів українськими підприємствами.

Аналіз останніх досліджень й публікацій. Проблема управління

та аналізу структури активів підприємств досліджувалася

Гавриловим А. А., Калайдиним Є. Н., Коноваловою О. В., Шило В. П.,

Редіною Н. І. та іншими науковцями. Також праці багатьох

вітчизняних і закордонних вчених були присвячені дослідженню

ефективності формування та використання активів підприємства

(Бланк І. А., Бутнік-Сіверський О. Б., Кокінз Г., Марінічева М. К. та

ін.). Однак у зв’язку з постійними змінами умов господарювання

питання щодо ефективного використання активів підприємств залежно

від виду їх економічної діяльності залишаються актуальними і

сьогодні.

Метою роботи є визначення особливостей структури активів

підприємств України в залежності від видів їх економічної діяльності

для виявлення загальних тенденцій напрямків їх стратегічного

розвитку.


176

Викладення основного матеріалу. Структура активів

підприємств за видами економічної діяльності передбачає наявність

постійних зрушень у структурі оборотних та необоротних активів, що

свідчить про динамічний характер ринкових відносин в Україні, і, як

наслідок, – динамічність фінансового стану та фінансово-

господарської діяльності суб’єктів господарювання України [1].

Аналіз структури активів підприємств передбачає визначення

частки необоротних, оборотних активів та груп вибуття у загальному

обсязі активів за видами економічної діяльності (табл. 1).

Інформаційна база для визначення структурних зрушень включає дані

з 2014 по 2017 роки.

Таблиця 1

Структура активів підприємств України за видами економічної

діяльності за 2014-2017 рр., %*

№

Вид

економічної

діяльності

2014 2015 2016 2017

НА ОА ГВ НА ОА ГВ НА ОА ГВ НА ОА ГВ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

1 Усього1 45,3 54,6 0,1 49,1 50,8 0,1 42,2 57,7 0,1 49,7 50,2 0,1

Сільське, лісо-

ве та рибне

господарство

31,4 68,5 0,1 24,9 75 0,1 14,2 85,7 0,1 33,7 66,2 0,1

3 Промисло-

вість 53,1 46,8 0,1 48 50,8 0,2 45,6 54,3 0,1 44,0 55,9 0,1

4 Будівництво 35,5 64,2 0,3 31,4 68,3 0,3 33,5 66,3 0,2 29,0 70,8 0,2

5

Оптова та роз-

дрібна торгів-

ля; ремонт

автотранспорт

-них засобів і

мотоциклів

17,2 82,7 0,1 15,1 84,8 0,1 13,6 86,3 0,1 12,9 87,0 0,1

6

Діяльність у

сфері адмін.

та доп.обслу-

говування

78,9 21 0,1 77,6 22,3 0,1 76,5 23,4 0,1 88,4 11,5 0,1

7

Охорона

здоров'я,

надання соц.

допомоги

73,6 26,3 0,1 73,4 26,5 0,1 67,6 32,3 0,1 78,3 21,6 0,1

Побудовано автором: на основі джерела [2]


177

*де НА – необоротні активи; ОА – оборотні активи; ГВ – необоротні активи

та групи вибуття. 1Дані наведено без урахування результатів діяльності банків і бюджетних

установ, тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини

зони проведення АТО.

Аналізуючи дані табл. 1, можна зробити висновок, що структура

оборотних та необоротних активів підприємств суттєво відрізняється

за різними видами їх діяльності, проте спостерігається загальна

тенденція щодо збільшення частки оборотних активів. Це пов’язано із

зниженням обсягів капіталовкладень в необоротні активи через прояв

кризових явищ та подорожчання сировини для виготовлення продукції

або надання послуг.

Нині, коли внаслідок кризи фінансові можливості суб’єктів

господарювання обмежуються, а якісні ресурси дорожчають, дуже

важливо виявити стратегічні напрямки діяльності підприємства і

сконцентруватися на питанні формування структури активів. Загалом з

2016 р. позначилась тенденція до відновлення процесів

нагромадження необоротних матеріальних активів. Проте такі

показники є недостатніми для здійснення модернізації економіки.

У цілому, як було зазначено, структура активів підприємства

визначається його діяльністю. Традиційно промислова діяльність має

більшу частку необоротних активів (в середньому приблизно 70%), а в

торгівлі, – навпаки, частка оборотних активів превалює (близько 80%).

Висновки дослідження. Отже, результати діяльності

підприємств України значною мірою залежать від структури й

ефективного використання активів. Підсумовуючи, слід зазначити, що

під впливом структурних зрушень в економіці та переоцінки вартості

економічних ресурсів на ринку намітилася тенденція до

урівноваження структури активів підприємств. З огляду на проведений

аналіз можна зробити висновок, що структура активів підприємств

Україні залежить від зменшення темпів зростання доходів вітчизняних

суб’єктів господарювання та безпосередньо від нестабільної ситуації в

країні, в тому числі через фінансову кризу.


1. Старко І. Є. Облік і контроль нематеріальних активів у системі

управління діяльністю підприємства: автореф. дис. канд. екон.

наук:08.00.09;Львів.комерц.акад.Львів,2015. 20 с.


178

2. Статистичні дані, 1998-2018 (за даними державної служби

статистики України). URL: http://ukrstat.gov.ua (дата звернення:

12.03.2018).

УДК 371

Гузь Тетяна

Баган Анастасія



СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ

БЮДЖЕТУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

За даними Департаменту фінансів Волинської обласної

державної адміністрації обласний бюджет за 2016 рік за доходами

загального та спеціального фондів виконано на 116,5% річних

призначень. При затверджених показниках на рік з урахуванням змін в

сумі 558,3 млн. грн. до бюджету надійшло 650,7 млн. грн. За доходами

загального фонду обласний бюджет виконано на 108,4%, понад план

отримано 32,1 млн. грн. Порівняно з 2015 роком доходи загального

фонду у співставній базі зросли на 134,3 млн. грн., або на 48%. За 2016

рік забезпечено надходження усіх запланованих в Волинському

обласному бюджеті податків, зборів та інших доходів.

Основним бюджетоутворюючим джерелом обласного бюджету у

2016 році залишались надходження податку на доходи фізичних осіб

(69,4% доходів загального фонду). У минулому році до обласного

бюджету надійшло 50,0 млн. грн.. податку на прибуток або 121% до

запланованого.

Доходи від зарахування до обласного бюджету 50% рентної

плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині

деревини, 50% рентної плати за спеціальне використання води, 25%

рентної плати за користування надрами для видобування корисних

копалин загальнодержавного значення становлять 26,3 млн. грн. або

6,4% доходів загального фонду. Надходження до обласного бюджету

плати за надання адміністративних послуг становлять 23,3 млн. грн.

Доходи від орендної плати за користування комунальним майном

склали 2,1 млн. грн., що на 0,3 млн. грн., або на 13,6% більше у

http://ukrstat.gov.ua/


179

порівнянні з 2015 роком. Від розміщення тимчасово вільних коштів

обласного бюджету на депозитних рахунках у банківських установах

залучено 23,6 млн. грн.. Інших надходжень до загального фонду

надійшло на рівні 2015 року у сумі 0,5 млн. грн.

Основними джерелами доходів спеціального фонду обласного

бюджету за 2016 рік були власні надходження бюджетних установ, що

фінансуються з обласного бюджету і кошти, отримані від

перевиконання індикативних показників надходжень митних платежів.

Власні надходження бюджетних установ, що фінансуються з

обласного бюджету, склали 116,2 млн. грн. і скоротились у порівнянні

з 2015 роком на 1 млн. грн. Кошти з державного бюджету, що

становлять 50% суми перевиконання загального обсягу щомісячних

індикативних показників надходжень митних платежів, надійшли в

обсязі 115,7 млн. грн. і повністю спрямовані на поточний ремонт

автомобільної дороги Львів - Радехів – Луцьк.

Надходження до обласного бюджету коштів від відшкодування

втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва

становлять 169,8 тис грн., або на 12,5 тис. грн. менше фактичних

надходжень за 2015 рік. Надходження грошових стягнень за шкоду,

заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього

природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності

становлять 561,3 тис. грн. Їх обсяг збільшився у порівнянні з 2015

роком на третину або на 142,1 тис. грн. відповідно до виявленої

державною екологічною інспекцією в області суми шкоди, заподіяної

порушенням законодавства про охорону навколишнього природного

середовища.

За 2016 рік надходження відсотків за користування

довгостроковим кредитом, що надається з обласного бюджету

молодим сім’ям та одиноким громадянам на будівництво

(реконструкцію) та придбання житла становлять 10,1 тис. грн, що на

0,8 тис. грн менше надходжень 2015 року, у зв’язку із зменшенням

суми залишку кредитних коштів, що погашаються до бюджету та

відсутністю нових кредитів.

Список використаних джерел 1. Офіційний сайт Департаменту фінансів Волинської обласної

державної адміністрації Електронний ресурс]. – Режим доступу:

www.finance.voladm.gov.ua/articles/id-638/

http://www.finance.voladm.gov.ua/articles/id-638/


180

УДК 371.3

Книш Єлизавета

Науковий керівник: Жураковська Ірина


АНАЛІЗ РІВНОМІРНОСТІ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДО

ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Податкові надходження є однією з найважливіших форм

перерозподілу ВВП. Вони забезпечують велику частку доходів

Державного бюджету України.

Податки – це встановлені вищим органом законодавчої влади

обов’язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до

бюджету у розмірах і термінах передбачених законодавством.[1]

Основним завданням податкових надходжень є забезпечення

державного бюджету фінансовими ресурсами з метою фінансування

державних видатків. Формування податкових надходжень

здійснюється шляхом мобілізації до бюджету податків, зборів та

обов’язкових платежів, які утворюють систему оподаткування.

Розміри податкових надходжень бюджету залежать від стану розвитку

економіки країни, а також потреб держави.

В Україні кількість податкових надходжень до бюджету,

аналізуючи в гривнях, з кожним роком зростає (рис.1). Але якщо

проаналізувати податкові надходження до держави за курсом долара,

то можна побачити, що надходження до бюджету від податків за різні

роки не сильно відрізняються (рис.2).

Якщо розглянути податкові надходження в доларах до бюджету

то можна побачити що найбільші надходження були 2008 і 2012 роках.

Основним фактором збільшення податкових надходжень до

державного бюджету в цих двох роках було зростання економіки. А

найменша кількість надходжень до бюджету України було в 2004 р.

Розглянувши графік можна сказати, що податкові надходження до

бюджету залежить політичної систуації в україні. Кризові роки

співпадають з роками «помаранчевої революції» та початку «АТО».

Вдалі податкові реформи 2010 року (впровадження Податкового


181

кодексу України) підтверджуються позитивною динамікою податкових

надходжень 2010-2013 років

Рис.1 - Динаміка надходжень податків в державний бюджет, млн

Рис.2 - Динаміка надходжень податків в державний бюджет, долларів

Податкових надходжень до Державного бюджету України

відіграють значну роль для держави. Дослідження показують, що

досягнення політичної стабільності є одим з найвпливовіших факторів

на надходження в державний бюджет.


1. Податок [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Податок.


182

Ковачевич Милена

к.эк.н., главный ассистент

Университет национального и мирового хозяйства

г. София, Болгария

ИНФЛЯЦИЯ И РОСТ ВАЛОВОГО ВНУТРЕННОГО ПРОДУКТА

В БОЛГАРИИ И В ЕВРОПЕЙСКОМ СОЮЗЕ

Инфляция и валовой внутренний продукт являются одними из

основных макроэкономических показателей в каждой стране. С

присоединением Болгарии к Европейскому союзу (ЕС) в 2007 году, оба

показателя неизменно сравниваются со средними показателями Союза,

а также с Еврозоной, учитывая перспективы страны вступить в

Еврозону. Аналогичная динамика в показателях после вступления в

Союзу является основой для более глубокого анализа, например

Коинтеграционного анализа.

За последние десять лет с ростом валового внутреннего

продукта (ВВП) Болгарии наблюдается значительная динамика.

Устойчивый рост около 3,5-4% в год наблюдается только в течение

последних трех лет. Однако, в период до финансового кризиса рост

ВВП страны почти в два раза выше, чем в ЕС и Еврозоне. Рост ВВП в

ЕС и Еврозоне ниже роста ВВП Болгарии и относительно более

стабильный, за исключением период глобального финансово-

экономического кризиса (Рис. 1).

Рис. 1. Рост ВВП Болгарии и Европейского Союза (%)

-6

-4

-2

0

2

4

6

8

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Европейский Союз Еврозона Болгария

Источник: Евростат


183

С момента введения Валютного совета в Болгарии в 1997 году

уровень инфляции в стране стабилизировался и демонстрирует

устойчивую тенденцию к снижению. Вступление в ЕС и, в частности,

начало мирового финансового кризиса в 2008 году, отражается

положительно на темп инфляции и он снижается близко к уровню

Еврозоны, а после 2012 года даже еще ниже. (Рис. 2)

Рис. 2. Инфляция в Болгарии и в Европейском Союзе (%)

-4,0

-2,0

0,0

2,0

4,0

6,0

8,0

10,0

12,0

14,0

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Европейский Союз Еврозона Болгария

Источник: Евростат

Аналогичная динамика показателей, и особенно уровень

инфляции, является основой для анализа коинтеграции, который будет

предметом дальнейших исследований.

Список использованной литературы

1. Веб-страница Евростат. - [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database


184

УДК 657

Куц Єлизавета



ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО МЕТОДИКИ ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ

МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Нині українська економіка повною мірою усвідомила

важливість маркетингу для розвитку підприємства, його роль у

збільшенні обсягу продажів, прибутку, розширення клієнтської бази.

Тому, кваліфікований аналіз маркетингової діяльності, витрат на

маркетингову діяльність, їх структурних елементів є актуальною і

необхідною умовою успішного функціонування сучасного

підприємства.

Промислове підприємство маркетингову діяльність веде в

ринковому середовищі, яке визначається наявним ринковим

механізмом, що перебуває у взаємозв’язку, з одного боку, з

господарською діяльністю промислового підприємства на мікрорівні, а

з іншого - на макрорівні з учасниками ринку споживачами,

постачальниками сировини, фінансово-кредитними установами.

Ступінь активності ринку за окремими його видами і

сегментами, співвідношення окремих його елементів - обсягу попиту і

пропозиції, рівня цін – визначають, вивчаючи його кон’юнктуру.

Таким чином, у аналізі маркетингової діяльності найважливішими

об’єктами вивчення є ціни, попит та пропозиція, конкуренція.

Не тільки предмет і об’єкт, а й метод сучасного аналізу

маркетингової діяльності має певні особливості, обумовлені його

цільовою спрямованістю щодо обґрунтування маркетингових рішень

через системний, комплексний підхід, облік чинника невизначеності

та ризиків; нормативність; безперервність; адекватність; узгодженість;

адаптивність.

Метою аналізу маркетингової діяльності підприємств є

забезпечення своєчасною, релевантною, точною інформацією для

ухвалення раціональних маркетингових рішень.


185

Проблеми маркетингового аналізу та аналізу маркетингових

витрат досліджували такі вчені, як Швець Л., Єригіна І.О., Гавришко

Н.В., Майбогіна Н.В., Попович П.Я., О.С. Братко, О.Д. Дячун та ін.

Дослідник Швець Л. стверджує, що аналіз маркетингових витрат

повинен здійснюватися за основними напрямами маркетингової

діяльності: ціна, товар, збут, просування. Єригіна І.О виділила основні

завдання аналізу маркетингових витрат:

вивчення попиту на продукцію, ринків її збуту і

обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного

обсягу і асортименту;

аналіз факторів, що формують еластичність попиту на

продукцію;

оцінка конкурентоспроможності продукції, пошук резервів

зростання її рівня;

розробка стратегії, тактики, методів і засобів формування

попиту і стимулювання збуту продукції;

оцінка стійкості та ефективності виробництва і збуту

продукції [1].

Попович П.Я. розглянув питання методики, прийомів,

показників і чинників здійснення операційного аналізу збуту продукції

суб’єктів господарської діяльності [3]. Для проведення операційного

аналізу збуту необхідна відповідна інформація. Автор змоделював

інформаційну систему збутових досліджень та порядок їх проведення.

Мавріна А.О розглядає маркетингові витрати з позиції

маркетингових інвестицій [2]. Умовою ефективного використання

маркетингових показників є розуміння їхніх взаємозв’язків та ієрархії.

Спираючись на ієрархію маркетингових показників, розроблену

зарубіжним вченим Дж. Ленскольдом, А.О. Мавріна стверджує, що

важливим маркетинговим показником є рентабельність маркетингових

інвестиції –показник, який дає змогу віднести повні витрати інвестиції

до повного прибутку, генерованого цією інвестицією.

Ефективність маркетингу пов’язана з показником прибутковість

інвестицій у маркетинг або рентабельності маркетингових інвестицій,

оскільки він відображає реальний маркетинговий вплив реалізованих

заходів на споживача. Цей показник можна розрахувати відношенням

різниці валового прибутку та інвестицій в маркетинг на інвестиції в

маркетинг. Він є досить важливим, адже зазвичай підприємство має


186

обмежений бюджет, і тому використання показника дає змогу

отримати максимальну окупність інвестицій. Окрім того, його

використання на початкових етапах розроблення маркетингових

заходів просто незамінне, оскільки спочатку дає змогу спрогнозувати

рівень збільшення прибутковості, проглянути, які інвестиції в

маркетинг допустимі, що очікувати на подальших етапах і як

максимізувати прибуток.

Таким чином, дослідження існуючих методик показало, що нині

єдиної системи показників аналізу маркетингової діяльності автори не

дотримуються. Істотну відмінність у методиках аналізу маркетингової

діяльності визначають способи опрацювання маркетингової


Ми пропонуємо аналітичні процедури щодо дослідження

маркетингової діяльності здійснювати у такому порядку:

– аналіз реалізації маркетингової стратегії підприємства;

– аналіз організаційної структури підприємства;

– аналіз моделі процесу маркетингової діяльності;

– аналіз здійснення функцій маркетингу;

– аналіз здійснення інноваційної діяльності підприємства в

частині маркетингу;

– аналіз матеріально-технічного забезпечення маркетингової

служби;

– аналіз професійного персоналу, який відповідає за

здійснення маркетингову діяльність підприємства.

Особливу увагу слід приділити формуванню системи

показників, які використовуватимуться при здійсненні економічного

аналізу маркетингової діяльності підприємства. Пропонуємо

застосувати багаторівневу систему для здійснення економічного

аналізу маркетингової діяльності підприємств-виробників

продовольчих товарів. Вона включає стратегічний, функціональний,

інноваційний, мотиваційно-професійний та рівень технічного

забезпечення маркетингової діяльності підприємства.

В цілому використання всіх груп показників дозволяє дослідити

не тільки сам процес маркетингової діяльності підприємства в

ринковому середовищі, його результати та ресурсне забезпечення, але

й виявити проблеми. Значення показників, які свідчать про наявність

проблем, доцільно згрупувати в матрицю комплексу симптомів.


187


1.Єригіна І.О. Маркетинговий аналіз і його характеристики./ І.О.

Єригіна. – Економічні науки/2 «Облік і аудит». – 2014 . С. 32-38.

2. Мавріна А.О. Оцінювання ефективності маркетингових

заходів / А.О. Мавріна.– «Львівська політехніка», Економічні науки 2.

– 2011. С. 334-342

3. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів

господарювання: підручник. / П.Я Попович. – К., 2008. 630 с.

УДК 657

Халанчук Оксана

Науковий керівник: Чудовець Віталій


АНАЛІЗ КОШТОРИСУ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ

УСТАНОВ

Ефeктивне функцioнування eкономіки країни нeможливe бeз

рацiонального викoристання дeржавних коштів та їх викoристання за

фінансовoго-госпoдарським пoтрeбaми. Відповідно до Бюджетнoго

кoдексу України, видaтки бюджету – цe кoшти, спрямовaні нa

здійснeння прoграм тa зaходів, що пeредбачeні відпoвідним бюджeтом

[1]. Бюджeтні видaтки впливaють як нa екoномічні тaк і на сoціaльні

прoцеси, щo відбувaються у держaві.

Прoблему щодо удoскoналення обліку видатків коштoрису та

його контролю та аналізу рoзглядали у своїх працях такі наукoвці, як:

Атaмас П. Й., Василик O. Д., І.Н.Деркач, Джога Р. Т., Дeм’янишин В.

Г., Микитюк І., Михaйлов М. Г., Плисa В. Й.,Свіркo С. В., Левицька

С.О., Фаріон І. Д., Л.В. Фещeнко, І.В. Форкун та ін., проте на сьогодні

дана прoблема є недoстатньо дослідженою.

Актуaльність теми пoлягає у тому, що для прoдуктивної та

прaвильної роботи установи необхідно кoнтролювати цільове

викoристання видатків. Без аналізу кошторису видатків неможливо

встанoвити факти порушень фінaнсово-господарських операцій та

ризики що виникають від їх здійснeння. Тому при прoведенні

http://www.uchika.in.ua/mijnarodni-investiciyi-i-yih-vpliv-na-ekonomiku-ukrayini.html


188

перевірки виконання та формуванняи бюджетної установи

використовують всeбічний аналіз.

Бюджeтні установи для забeзпечення діяльності, а також

виконaння пoкладених на них функцій, склaдають кошторис, який є

важливим інструмeнтом формувaння, контролю та управління

фінaнсової політики устанoви [2].

В бюджeтних установах розрізняють видатки двох видів: касові

та фaктичні. Нaрaховані і оплачені видатки oбліковуються як касові, а

нарaховані, але ще виплачені – ввaжаться фaктичними видaтками [5].

Коштoрис устaнови склaдається як із загaльного так і

спеціaльного фoндів. Загaльний фонд у собі містить aсигнування із

загaльного фoнду бюджету та рoзподіл витрaт за еконoмічною

клaсифікацією на викoнaння пoклaдених ними функцій. Щодо

спeціального фонду, то тут фoрмується обсяг надхoдження із

спeціального фoнду бюджету на кoнкретні потрeби бюджетної

установи та їх перeрозподіл за екoномічною клaсифікацією на

реaлізацію певних зaходів, які пов'язaні із викoнaнням устaновoю

оснoвних функцій, а також на здійснeння відпoвідних ними витрат

Процeдуру склaдання, затвeрдження, виконання та розгляду

коштoрису бюджетних устaнов затверджено Постановою Кaбінету

Міністрів України 28 лютого 2002 року № 228 «Про зaтвердження

Пoрядку складання, рoзгляду, затвердження та oсновних вимог до

викoнaння кошторисів бюджeтних установ»[4]. Цією пoстaновою

передбачено пoслідовність дій при затвердженні кoшторису.

Врaховуючи специфіку бюджетних устaнов, аналіз виконання

кошторису, за словами І. Микитюк, має охoплювати: виконaння

показників нaдходжень доходів за окремими джерелами; викoнaння

плану видaтків за нaпрямами фінaнсування і галузях вирoбничої та

невирoбничої сфери; виконaння боргових бюджетних зобов’язань;

кaсове виконання бюджету та стадії його виконaння [3] .

При складaнні кошторису, перевіркa дoтримaння зaконодавства є

одним з нaйвaжливіших контролюючих зaходів. Вaжливим

показником у аналізі кошторису є стаття «Оплaта праці», а тaкож

контроль за змістом нaказів, що видавaлися у бюджетній устaнові на

фінансовo-госпoдарської діяльності, та нaказів про виплати премій та

мaтеріальної допомоги, встaновлення стимулюючих нaдбавок,

оскільки передумовою та недоліком таких дій є завищeння покaзників

фонду оплати праці. Ще однією із прoблем є відсутність нормативно-


189

прaвових aктів, які б зaборонили планувaти фонд преміювaння

мaтеріальної дoпомоги, виплати надбaвок стимулюючoго хaрaктеру.

Відoбражaючи всі oперації, пoв’язані з викoнанням кoштoрису

витрат бюджетної установи, бухгaлтерський oблiк дозвoляє

системaтично зістaвляти їх з плaновими покaзникaми, a також

виявляти відхилення що виникає між фaктичних витрaтами та

плaновими, та визнaчити нaйголовніші нaпрямки витрaт та

пiдвищувaти рiвень бюджетнoго коштoрисного плaнувaння вцілoму.

Отжe, забeзпeчeння eфeктивнoго викoнaння кoштoрисів

бюджeтних устaнoв мoже бути дoсягнуте зaвдяки нaлежним чинoм

нaлaгодженій систeмі внутрішньoгo плaнування. Висoка якiсть

oблікової інфoрмації ствoрює умови ефeктивної рeалізації всі бeз

вийнятку функцiй упрaвлiння.

Список використаних джерел :

1.Бюджетний Кодекс України [Електронний ресурс] : наук. –

практ. коментар. – Режим доступу : www.e-

readinglib.org/book.php?book=100 2290. – Назва з домашньої сторінки

Інтернету.

2. Горбатовська Ю.Г. Регламентація обліку і аналізу доходів і

видатків загального фонду бюджетних установ / Ю.Г. Горбатовська //

Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 7–8. – С. 59–61.

3. Микитюк І. Застосування методів економічного аналізу в

управлінні бюджетними коштами / І. Микитюк // Вісник КНТЕУ. –№6.

– 2010р. – С. 89–99.

4. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги

до виконання кошторисів бюджетними установами», затверджений

Постановою КМУ № 228 від 28 лютого 2002 року

5. Шевчук А.О. Кошторис-основний плановий документ

бюджетної установи // Баланс–Бюджет. – 2014. – №3. – С.112.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: –http://www.ldufk.edu.ua/

index. php / profesorsko – vikladackij –sklad.198/articles/shevchuk –

anatolij – mikolajovich.html.


190

УКД 658

Чоп Марія



МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИТЦВА

ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Ключовим засобом опануванням господарської діяльності є

аналіз. Аналіз – це метод вивчення процесів, явищ та предметів

розклавши їх на складові частини. Об’єктами економічного аналізу є

виробнича, фінансова, постачальна та збутова сторони господарської

діяльності сільськогосподарських підприємств. Предметом є

виробничі відносини які, створюються під час функціонування

підприємств і відображуються в планових та звітних документах.

Провідна мета економічного аналізу на нашу думку - є всебічне

підсилення дії продуктивних сил на ефективність підприємства,

поліпшення показників його роботи.

За періодом проведення аналіз відокремлюють на річний і

оперативний. Річний - це, коли враховують результати підприємства за

рік або декілька років, визначаючи рівень спеціалізації, інтенсифікації

виробництва і т.д. Оперативний проводять враховуючи результати

роботи підприємства за окремі періоди року, вивчаючи сторони

діяльності (бригада, ланка, місяць, квартал).

За обсягом інформації аналіз відокремлюють: комплексний та

частковий аналіз. При комплексному аналізі вивчають усі сторони

діяльності сільських господарств. Частковий – коли аналізують

діяльність окремих підрозділів, галузей та напрямків діяльності.

Метод економічного аналізу – це науково обґрунтована система

теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних

прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані і

оптимальні управлінські рішення для виявлення і мобілізації

внутрішньогосподарських резервів [1].

Основним в методі економічного аналізує система способів і

прийомів аналізу господарської діяльності як єдиного цілого та

формалізованого описання результатів аналізу у вигляді системи

показників.


191

Враховуючи специфіку сільськогосподарських підприємств

виділяють наступні методи організації аналізу:

Порівняння – початковий і найбільш поширений спосіб

економічного аналізу, основа якого є порівняння показників у часі та

просторі. Порівнюючи фактичні дані з плановими визначають рівень

виконання плану, якщо порівнюють фактичні дані з даними минулих

років визначають динаміку росту підприємства. Показники

виробничого характеру можна порівнювати з іншими господарствами

даного виробничого типу;

Аналітичних групувань – практикують для систематизації

первинних даних про процеси, фактори, причини і явища, що їх

зумовили та виявлення закономірностей їх впливу на результати

господарської діяльності;

Процентних співвідношень – застосовують при розрахунках

рентабельності виробництва, товарності за галузями чи частковими

видами продукції;

Індексний метод – застосовують для виявлення впливів різних

факторів на показники господарської діяльності за допомогою формул,

наприклад:

lр - індекс фізичного обсягу реалізованої продукції;

р1 і р0 — обсяг реалізованої продукції у звітному і

базисному році;

Обчислення різниць – застосовують для виявлення впливу

незначної кількості факторів на відхилення фактичних показників від

базових;

Визначення питомої ваги – використовують для вивчення

структури виробництва, земельних угідь, посівних площ, виробничих

запасів;

Ланцюгових підстановок - дає змогу встановити вплив окремих

факторів на сумарний показник (послідовно замінюють базові

величини одних і тих самих факторів фактичними, з подальшим

відніманням від результату кожної наступної підстановки

попереднього результату). Різниця отриманих результатів показує

розмір впливу окремого фактора на сумарний показник;

Балансовий – практикують, лише тоді, коли відомі певні

однорідні показники через які можна розрахувати значення інших


192

показників або факторів і перевірити їх взаємозв’язок. Цей метод

встановлює наявність і потребу у виробничих ресурсах, видих

продукції та інших засобах, а також виявляє відхилення цих

показників.

Кореляційний метод – за його допомогою виявляють зв'язок між

досліджуваними явищами, а також їх тісноту, розкладаючи показники

на складові частини встановлюють розмір окремих елементів. Цей

метод поширений при аналізі синтетичних показників (собівартість –

статті витрат);

Сільськогосподарським підприємствам потрібно проводити

економічний аналіз для того, щоб підвищувати ефективність

господарської діяльності, оцінювати виконання бізнес-плану та

напрямки його відхилень; оцінювати забезпеченість підприємства

матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами, виявлення

резервів підвищення ефективності виробництва і найголовніше

постійно удосконалювати систему управляння підприємством.


1.Дацій О.І. Теорія економічного аналізу: навч. посіб. /[О.І.

Дацій, О.О. Шевченко, Н.О. Шевченко, Н.І. Демчук, М.О. Сичова, В.П.

Жук]; за ред. О.І. Дація. – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2014.-236С.

2.Державна служба статистики України «Рослинництво» -

[Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2006/sg/sg_rik/sg_u/rosl_u.html

УДК 657

Шачанiна Маpiя



ТЕОPЕТИЧНI АСПЕКТИ АНАЛIЗУ ВИPОБНИЧИX ЗАПАСIВ

Виpобничi запаси вiдiгpають важливу pоль в дiяльностi

пpомислового пiдпpиємства, забезпечуючи pазом з засобами пpацi та

pобочою силою виpобничий пpоцес.

Вони беpуть участь у пpоцесi виpобництва лише один pаз i

повнiстю пеpеносять свою ваpтiсть на готову пpодукцiю.

https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2006/sg/sg_rik/sg_u/rosl_u.html


193

Саме тому pацiональне викоpистання матеpiальниx цiнностей

дозволяє суттєво зменшити собiваpтiсть, а отже i цiну пpодукцiї, що

дає змогу пiдпpиємству кpаще конкуpувати на pинку.

Особливо гостpо це питання постає пеpед пiдпpиємствами

Укpаїни, теxнологiї якиx вимагають великиx затpат матеpiалiв та

матеpiальниx pесуpсiв i pоблять неконкуpентоспpоможною пpодукцiю

як на зовнiшньому, так i на внутpiшньому pинку.

Економiя виpобничиx запасiв, викоpистання вiдxодiв

виpобництва – основнi напpями пiдвищення ефективностi

виpобництва.

Для виконання виpобничої пpогpами пiдпpиємство повинно

бути достатньою мipою забезпечене виpобничими запасами i

ефективно їx викоpистовувати.

Для виpобництва важливо не лише мати достатнi запаси

сиpовини та матеpiалiв, але їx кiлькiсне спiввiдношення, тобто

стpуктуpу.

Тому на пiдпpиємствi необxiдно пpоводити опеpативний аналiз

наявностi матеpiальниx запасiв та їx постачання, що дасть змогу не

допустити пpостоїв чеpез недостатню забезпеченiсть певними

виpобничими запасами.

Наскiльки швидко вдається отpимати необxiдну iнфоpмацiю,

настiльки вчасно кеpiвник пiдпpиємства зможе пpийняти вiдповiднi

piшення i не допустити наступниx недолiкiв в упpавлiннi обоpотними

активами.

Значну увагу зазначенiй пpоблематицi пpидiлили в своїx пpацяx

такi науковцi: Завгоpоднiй В., Кузьмiнський А., Смiян Ю., Ткаченко Н.,

Чеpнова Н., Фiтько А.

Питання аналiзу ефективностi тpудовиx pесуpсiв pозглядали

Iваxненко М., Кiндpацька Г., Коpобов М., Мниx Є. та iншi.

Основними завданнями, якi виpiшують у пpоцесi пpоведення

опеpативного економiчного аналiзу виpобничиx запасiв, є:

- постiйне виявлення вiдxилень вiд ноpмативниx показникiв

викоpистання сиpовинниx виpобничиx запасiв на всix piвняx

упpавлiння;

- визначення i pозpаxунок чинникiв, що впливають на щоденнi

вiдxилення фактичниx значень кожного показника вiд встановлениx

паpаметpiв. Особливу увагу пpи цьому необxiдно звеpнути на


194

негативнi фактоpи, xоча для упpавлiння важливе значення мають i

позитивнi;

- виявлення конкpетниx пpичин дiї окpемиx фактоpiв,

встановлення винниx у недолiкаx;

- своєчасне надання системi упpавлiння одеpжаної в pезультатi

аналiзу iнфоpмацiї;

- pозpобка конкpетниx заxодiв, спpямованиx на максимально

швидке усунення виявлениx недолiкiв, лiквiдацiю негативниx

чинникiв i найповнiше викоpистання позитивниx;

-контpоль за виконанням pозpоблениx заxодiв та їx

pезультативнiстю.

Виpiшення завдань опеpативного економiчного аналiзу стану

запасiв має забезпечити одеpжання службою матеpiально-теxнiчного

постачання iнфоpмацiї пpо вiдповiднiсть запасiв ноpмам.

У пpоцесi pозв’язання завдання опеpативного економiчного

аналiзу вiдxилень вiд ноpм витpат матеpiальниx pесуpсiв доцiльно

видiлити такi етапи.

На пеpшому - необxiдно пpоводити визначення вiдxилень вiд

ноpм витpачання матеpiалiв з уpаxуванням допустимиx змiн як

piзницю мiж фактичними i ноpмативними витpатами за кодами

матеpiалiв i видами пpодукцiї вiдповiдно до цеxiв i виpобничиx

дiльниць.

Кpiм цього, на даному етапi пpоводять pозpаxунок впливу

фактоpiв на величину вiдxилень.

На дpугому етапi pозв’язання завдання слiд здiйснювати

нагpомадження iнфоpмацiї пpо вiдxилення вiд ноpм витpат i

впоpядкування їx згiдно з пpичинами.

Таким чином, ми pозглянули завдання та етапи пpоведення

опеpативного економiчного аналiзу виpобничиx запасiв.


195

УДК 657

Шевчик Ірина

Науковий керівник Голячук Наталія


ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

МОЛОКА

Україна є потужною аграрною державою. Саме тому сільська

громада для нас є основою побудови і громадського суспільства, і нації

в цілому. Майбутнє України – за сильними сільськими громадами. Ми

– історично та психологічно країна хліборобів, країна сільського

господарства, країна, де люди звикли жити ближче до землі. Тож

відродити, село, сільську громаду, сільську глибину духовність – це

найголовніше завдання.

Прискорення темпів зростання виробництва молока має

важливе народногосподарське значення. Молоко – найбільш

повноцінний та висококалорійний продукт харчування. Серед усіх

інших продуктів йому належить чільне місце. Під час розгляду

напрямів підвищення ефективності виробництва молока слід

урахувати також головну умову подолання збитковості галузі

молочного скотарства: забезпечення його інтенсивного розвитку.

Ефективність виробництва молока характеризується тісним

зв'язком з ефективністю переробки цього продукту. Низький рівень

рентабельності знижує можливості сільськогосподарських

підприємств у розширеному веденні молочного скотарства. Поряд

з низькою продуктивністю корів зменшується і чисельність

поголів'я, що призводить до зниження обсягів валового

виробництва молока.

Ринок молока завжди займав особливе місце серед інших ринків

харчових продуктів. Виробництво молока є основним видом

діяльності в сільському господарстві, яке не має сезонності та

забезпечує постійне надходження коштів сільськогосподарським

підприємствам упродовж календарного року.

Економічна криза в Україні негативно вплинула на

сільськогосподарське виробництво. У наш час відбувається стійке

скорочення обсягів виробництва молока через зменшення поголів‘я

великої рогатої худоби та зниження обсягів надоїв. Сучасні


196

молокопереробні підприємства «навчилися» виготовляти

молокопродукти майже без молока, що не є стимулюючим фактором

для його виробництва з високою якістю [1].

Проблеми ефективного виробництва продукції скотарства в

підприємствах різних форм власності та господарювання, диспаритету

цін на продукцію сільського господарства і промисловості,

економічних відносин між виробниками та переробними

підприємствами, кон’юнктури ринку молока та молочних продуктів,

ціноутворення та інфраструктури ринку молока досліджувались у

наукових працях українських вчених: В. Андрійчука, П. Березівського,

В. Бойка, В. Галушко, М. Ільчука, М. Калінчика, С. Кваші, М.

Коржинського, П. Макаренка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, Т.

Мостенської, М. Пархомця, П. Саблука, В. Савчука, В. Терещенка, В.

Трегобчука, Г. Черевка, О. Шкільова, О. Шпичака.

Молоко споживається всім населенням світу, тому його

виробляють у 232 країнах, для яких характерні свої темпи зростання

обсягів виробництва. Відмітимо, що найбільшими регіонами

виробниками молока в світі є: Європейський союз – 22%, Індія – 16%,

США – 12%, Китай – 6%, Пакистан та Росія – 5%, Бразилія – 4%,

Україна – 2%, на інші країни припадає 28 відсотків. За відомостями

Міжнародної молочної федерації число підприємств молочної

промисловості скоротилося за останнє десятиліття на 30% [3].

Збільшується частка переробки молока окремими великими

підприємствами, розвивається інтернаціоналізація, наприклад

Французькі підприємства, працюють в Іспанії, Бельгії, Люксембург,

Нідерландські – в Німеччині, США, Бельгії. Відбулося посилення

спеціалізації та комерціалізації молочних ферм. Дрібні молочні ферми

і господарства, які займаються побічним виробництвом молока,

зникають. Збільшується число більш великих спеціалізованих ферм з

виробництва молока. В останнє десятиліття в Японії і 22 західних

державах число молочних ферм скоротилося з 2,7 до 1,5 млн. або на

45%. У США, Канаді, Японії, Європейському Союзі в останнє

десятиліття велике значення приділялося штучного осіменіння,

методам розведення та вирощування тварин, трансплантації

ембріонів, застосуванню комп’ютерних систем годівлі дійних корів,

що сприяло зростанню продуктивності [4].

Вітчизняні підприємства молокопродуктового підкомплексу для

збільшення обсягу зовнішньої торгівлі проводять модернізацію та


197

впроваджують у виробництво нові технології, нарощують виробничі

потужності, намагаючись наблизити свою продукцію до європейських

стандартів.

Щодо подальших перспектив, то слід очікувати продовження

помірного зростання молочного ринку, незважаючи на складну

економічну ситуацію. Причому зростання продовжиться як за рахунок

збільшення виробництва, так і за рахунок імпорту. Імпорт буде

збільшуватись тому, що європейські молочні продукти вже зараз

цілком здатні конкурувати з українськими не тільки якістю, а й за

ціною, адже вартість сировини в Європі нижче, ніж в Україні.

Найближчі роки будуть характеризуватися триваючим

зростанням імпортозалежності від сировини. Причому географія

імпорту буде достатньо широкою - Білорусія, Польща, Нова Зеландія,

Бразилія, що підтверджує, що молочна галузь України вже достатньо

інтегрована в світову економіку.

Специфічна особливість молочного скотарства заключається в

тому, що об’єктом основної частини затрат виступає корова, як жива

біологічна фабрика, що трансформує корми в молоко. Продуктивність

корів і їх відтворювальні функції в великій мірі залежать від кількості і

якості згодовуваних кормів, пов’язаних з підвищенням родючості

землі. Молочне скотарство, в свою чергу, через органічні добрива

впливає на підвищення економічної родючості землі. Чим краще

розвинуте молочне скотарство, тим інтенсивніше ведеться все

сільськогосподарське виробництво.

За останні роки суттєво змінилося співвідношення в структурі

надходжень молока на переробні підприємства між дрібними

приватними господарствами і підприємствами, що працюють з

використанням індустріальних технологій [2].

Таким чином, молочну галузь в Україні можна зробити

конкурентноспроможною на вітчизняному ринку, а в подальшому і на

світовому ринку, але це потребує тривалого часу і значних

інвестиційних вкладень. У зв‘язку зі значною конкуренцією на

сировинному ринку виробникам готової молочної продукції необхідно

створювати об‘єднання, які вкладатимуть значні кошти в модернізацію

виробництва, мобільно реагуватимуть на зміни кон‘юнктури ринку,

постійно збільшуватимуть свій асортимент та, щоб не втратити свою

нішу ринку за умов сезонного дефіциту сировини, розширюватимуть

ринок збуту за рахунок експортних поставок.


198


1. Державна цільова програма розвитку українського села на

період до 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :


2. Молочний сектор: реалії і перспективи [Електронний ресурс].

– Режим доступу : http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-

gektar/2805-molochnyi-sektor-realiii-iperspektyvy.html.

3. Схелхаас X. Молочная промышленность к 2010 г. // Молочная

промышленность / Схелхаас X. – 1997. – № 4. – С.7–9.

4. Левандин Д. Состояние и тенденции развития скотоводства в

различных странах мира// Молочное и мясное скотоводство. – 1997. –

№ 3. – С. 39–44.


http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2805-molochnyi-sektor-realiii-iperspektyvy.html

http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2805-molochnyi-sektor-realiii-iperspektyvy.html


199

СЕКЦІЯ 7

ГАРМОНІЗАЦІЯ СИСТЕМ ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ МСФЗ

UDC 657

Petrova Diana

University of National and World Economy,

Sofia, Bulgaria

METHODS FOR FOREIGN CURRENCY TRANSLATIONS

FOR THE PURPOSES OF CONSOLIDATION

OF FINANCIAL STATEMENTS

Foreign currency translations of financial statements are one of the

most problematic areas in accounting for activities of companies that are

doing business globally through their foreign subsidiaries in different

countries around the world. For the purposes of the consolidation

processes, the financial statements of the foreign subsidiaries, prepared in a

variety of currencies, are to be expressed in a single currency. This requires

them to be translated into the currency of the country of the parent.

The underlying problems arising in the translation of financial

statements denominated in a foreign currency into a different presentation

currency for the purposes of consolidation are related to:

the choice of exchange rates to be used in the translation;

the specific methods and procedures to be applied to foreign

currency translations;

the approaches to accounting for exchange differences resulting

from the translation of financial statements.

In the translation of the items of the financial statements expressed in

foreign currency, several exchange rates may be selected to be applied:

closing exchange rate at the date of preparation of the financial

statements;

average exchange rate for the reporting period;

the historical exchange rate (i.e. the exchange rate at the date of the

transactions).

As a result of the application of different options for combining these

exchange rates, different methods are used for making the foreign currency


200

translations of the financial statements from the currency in which they

have been prepared into a different presentation currency. The following

three methods have the widest application in accounting practice

worldwide:

current (closing) exchange rate method

This method requires the current exchange rate at the date of

preparation of the financial statements, i.e. the closing rate, to be applied to

the foreign currency translations of all assets and liabilities.

current/non-current method

In applying this method, the closing exchange rate is used for the

translation of current assets and current liabilities, and the historical

exchange rate - for all other assets and liabilities.

monetary/non-monetary method

In the application of this method, the entity’s monetary items are

translated at the closing exchange rate, and the non-monetary items – at the

historical exchange rate.

The underlying differences between these three methods arise from

the classification of the assets and liabilities that are to be translated at the

current exchange rate at the date of the financial statements or, respectively,

at the historical exchange rate prevailing at the date of the acquisition of the

asset or the occurrence of the liability.

The requirements for translation of the financial statements

denominated in a foreign currency, as regulated by the current International

Accounting Standard (IAS) 21 – The Effects of Changes in Foreign

Exchange Rates, are based on the current (closing) exchange rate method.

This method of translating the financial statements from a functional

currency into a presentation currency is also applied under the Generally

Accepted Accounting Principles (United States).

The theoretical basis of the current (closing) exchange rate method is

the so-called “net investment concept”. Under the latter, the foreign entity

is regarded rather as a separate entity in which the parent has invested than

as part of the operations of the parent. It is assumed that precisely these net

investments in foreign entities are exposed to currency risk, but the parent

is primarily interested in the influence that exchange rate fluctuations may

have on them. This statement is decisive as to how the exchange

differences arising from the translations of the financial statements of the

foreign operations into a foreign currency are reflected in the consolidated

financial statements.


201

The most important advantages of the current (closing) exchange rate

method compared to the other currency translation methods for the

purposes of consolidation of financial statements are:

in the application of this method, the internal relations and ratios

between the individual positions created in the environment in which the

entity operates are maintained in the translated statement of financial

position, as they are translated at the same exchange rate. This is of great

importance in terms of the ability to measure the activities of the foreign

entity in the context of the specific parameters (economic, legal, social,

political, etc.) of the environment.

facilitating the translation process compared to the other methods,

since all assets and liabilities are translated at the closing exchange rate.

this method meets, to a greater extent than the other methods, the

requirement for adequate accounting for the economic reality.

On the basis of the benefits presented, the current (closing) exchange

rate method is determined to be the most acceptable both by the position of

the compilers of the financial statements and by the users of the

information therein.

Many of today’s globally-oriented companies are making significant

efforts to provide additional financial information specifically designed for

international investors and other global users so as to facilitate international

comparisons of the information from the financial statements. This is an

important prerequisite for the successful implementation of their global

financial strategies, involving a large number of different capital markets

around the world. In an effort to respond as widely as possible to the needs

of users from other countries, some companies, for example, translate their

financial statements into their respective languages and convert them into

the currencies of the countries in which they will be used. This practice is

often called “convenience translation” [1, p.171] for the users of the

financial statements. Such statements, the underlying purpose of which is to

provide appropriate additional information for the convenience of the users,

shall be accompanied by disclosures that give clarity as to how they are

prepared, the exchange rates used for the translation from one currency into

another, as well as the lack of compliance of such translations to the

requirements of International Financial Reporting Standards or other

accounting standards that are effective in different countries.

Continued exchange rate developments undoubtedly have a huge

impact on the results of the large-scale international activities of globally-


202

oriented companies and their financial position. This makes it extremely

important to apply relevant approaches to currency translations and to

account for the effects of exchange rate changes so as to present the

activities in the financial statements accurately and fairly and to provide

relevant, reliable and comparable accounting information to their users.

Literature:

1. Choi, F., Meek, G., International Accounting, 2014, International

Edition, Pearson

2. IAS 21 – The Effects of Changes in Foreign Exchange Rates

УДК 657

Болюх Олександр

Семенишена Наталія Подільський державний аграрно-технічний університет

ВІДОБРАЖЕННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

В ЗВІТІ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН ЗАХІДНИХ КОМПАНІЙ

Загальновідомо, що фінансова звітність є інформаційним

ресурсом і основним первинним носієм важливої облікової інформації

для користувачів. Питанням відображення і розкриття облікової

інформації у статтях фінансової звітності вітчизняних підприємств та

зарубіжних компаній приділялось досить багато уваги зі сторони

вітчизняних, зарубіжних вчених, практиків (С. Голов [4], М. Корягін,

Т. Кучеренко, В. Пархоменко, Н.Жук [3], Н. Семенишена [1–3], В.

Сопко, Л. Чижевська, Я. Вільямс, Д. Мітчел та ін.).

Управління підприємством вимагає вірогідних даних про стан і

наявність ресурсного потенціалу, джерел формування і їх цільове

призначення. Інформацію про ці об'єкти (майно і капітал), узагальнену

і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського

балансу, який з 2013 року в Україні називається Звітом про

фінансовий стан, і являє собою спосіб економічного групування та

узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних засобів і

джерел на певну дату.

Предметом дослідження були необоротні активи Звіту про

фінансовий стан (балансу) західних компаній. В результаті досліджень

виявлено, що у балансах західних компаній у цьому розділі


203

виділяються реальні основні засоби і нематеріальні активи. До

реальних основних засобів відносяться засоби довготривалого

використання, що мають матеріальну форму. Як правило, усі статті

цього розділу балансу включаються в звітність за їх початковою

вартістю, під якою розуміються усі витрати на придбання цих засобів,

доставку і монтаж. Всі наступні витрати з поліпшення якості

нерухомості, споруджень і устаткування можуть також включатися в

собівартість у тому випадку, якщо ці витрати збільшують потенційні

можливості експлуатації цих засобів, наприклад, продовжують термін

експлуатації, покращують технічні параметри або підвищують

ефективність їх використання. У противному випадку ці витрати

розглядаються і відображаються як витрати поточного періоду.

Відповідно до МСФЗ у західних компаніях можуть

застосовуватися різноманітні методи нарахування амортизації, проте

обраний підприємством метод амортизації повинен

використовуватися систематично і найбільш адекватно відображати

фізичні, технічні й економічні особливості амортизованих об'єктів.

Основними методами амортизації в західних країнах є такі: метод

амортизації, виходячи з виробітку об'єкта, що амортизується, або

виробничий метод; метод рівномірного прямолінійного списання;

методи прискореної амортизації; методи спеціальної амортизації.

У західних країнах припустимо нарахування амортизації окремо

для цілей бухгалтерського обліку і для цілей оподатковування.

Наприклад, у США існує система прискореного відшкодування витрат

- СПВВ, відповідно до якої для розрахунку прибутку, що підлягає

оподаткуванню, компанії використовують методи прискореної

амортизації незалежно від того, який метод використовується в

бухгалтерському обліку.

Наступна стаття необоротних активів - нематеріальні або

«невловимі» активи, в яку включаються засоби, що не мають фізичної

відчутної форми, але приносять компанії прибуток. До «невловимих»

активів відносяться патенти, товарні знаки, торгові марки, авторські

права, ліцензії, витрати на науково-дослідні і дослідно-

конструкторські розробки, витрати на розробку програмного

забезпечення, ділова репутація фірми.

Такі види нематеріальних активів, як патенти, ліцензії, авторські

права, торгові марки і товарні знаки, є правами фірми в якійсь галузі.

Витрати на наукові дослідження і розробки (НДОКР) включають


204

витрати на дослідження, спрямовані в основному на підвищення знань

у цілому безвідносно до якоїсь конкретної практичної цілі або галузі

застосування; прикладні дослідження, що спрямовані в основному на

використання знань, отриманих у результаті загальних досліджень;

дослідно-конструкторські роботи, що спрямовані на впровадження

або поліпшення якості конкретних виробів або процесів.

Витрати на програмне забезпечення включають як витрати на

закупівлю цього забезпечення, так і витрати на його розробку на

самому підприємстві, при цьому враховується, що програмне

забезпечення може бути стандартним або замовленим, призначене для

власного використання або на продаж.

Ділова репутація трактується або як різниця між покупною

ціною і поточною вартістю чистих активів, придбаних компанією, або

як різниця між вартістю компанії як єдине ціле і вартістю її активів

окремо. На ділову репутацію фірми впливають різноманітні чинники,

такі, як відношення з покупцями і відношення керівництва компанії з

її службовцями; структура управління і виробництва; місце

розташування фірми; ефективність діяльності й ін.

Всі статті нематеріальних активів включаються в Звіт про

фінансовий стан за їх собівартістю, що включає усі витрати на їх

придбання і підготовку цих засобів до використання, за відрахуванням

амортизації. Амортизація нараховується за методом рівномірного

прямолінійного списання, проте період нарахування амортизації в

різних країнах різний і варіюється від 5 років (Японія) до 40 і більш

років (США і Канаді).

Слід зазначити, що в західних країнах немає єдності по питанню

про нематеріальні активи. У деяких країнах нематеріальні активи

взагалі не відображаються в балансах; у деяких країнах - лише права

компанії різноманітного роду, але не відображається ділова репутація.

Зрештою, не у всіх країнах на нематеріальні активи нараховується

амортизація.

Особливу складність складає оцінка та відображення ділової

репутації фірми. Найбільш часто використовуються два види оцінки:

виходячи з перевищення покупної ціни що одержуються активів над

їх ринковою поточною ціною; виходячи з перевищення норми

прибутку над середньогалузевою нормою прибутку.

До складу необоротних активів балансів західних компаній

може включатись також стаття “Відкладені витрати” (витрати, що вже


205

мали місце, але ефект від вкладення яких буде досягнуто у

майбутньому) [1, 2]. Витрати відображаються в складі необоротних

активів, оскільки їхня дія виявляється протягом декількох років. Вони

не мають відчутної форми, тому іноді частина витрат включається в

групу нематеріальних активів (наприклад, витрати на НДОКР). До

відкладених витрат відносяться : організаційні витрати; витрати, з

заснування підприємства; витрати, обумовлені зміною місця

розташування підприємства; відстрочені витрати по виплаті податків;

виплачені авансом за декілька років уперед, витрати зі страхування,

оренди й ін. В деякому сенсі ці витрати аналогічні витратам майбутніх

періодів із тією, проте, різницею, що результат від виникнення

майбутніх періодів (за нашою термінологією) виявляється протягом

одного звітного року.

Таким чином, склад статей активу Звіту про фінансовий стан

західних компаній має деякі відмінності та особливості від складу

активних статей вітчизняних підприємств.


1. Семенишена Н.В. Комунікативна та інформаційно-

аналітична функції бухгалтерської звітності сільськогосподарських

підприємств : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.00.09. Київ,

2008. 21 с.

2. Зацерковна К., Семенишена, Н. Світовий досвід та проблеми

вітчизняного обліку необоротних активів. Економічний дискурс :

міжнародний збірник наукових праць. 2013. Випуск 1. С. 170-174.

3. Облік основних засобів в ринкових умовах : навчальний

посібник ; за ред Н.Л.Жук / Н.Л. Жук, Н.В. Семенишена, Ю.С.

Бездушна, О.В. Волошина, В.М. Гаврилюк, В.М. та ін. Київ:

Видавництво ТОВ «Всеукраїнський інститут права і оцінки», 2011.

286 с.

4. Голов, С.Ф., Костюченко В.Н. Бухгалтерский учет и

финансовая отчетность по международным стандартам : практ.

пособие. Харків : Фактор, 2007. 973 с.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%20%D0%A1$


206

УДК 657

Зубчик Вадим

Науковий керівний: Садовська Ірина


ВІДМІННОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ ТА

ПОЛЬЩІ

Наша країна знаходиться на етапі реформування системи

бухгалтерського обліку згідно з міжнародними стандартами, шляхом

адаптації міжнародних стандартів до економіко-правового середовища

і ринкових відносин в Україні. Це призведе до того, що національна

система бухгалтерського обліку буде відповідати вимогам ринкової

економіки і міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік в Україні, а також порівняння його з

бухгалтерським обліком в інших європейський країнах є дедалі більш

актуальним в сучасності. В першу чергу, це спричинено тим, що

Україна перебуває на шляху до євроінтеграції. Тому, є доцільним

проаналізувати відмінне у бухгалтерському обліку України та

бухгалтерського обліку в інших європейських країнах на прикладі

нашого сусіда, Польщі.

Взагалі, тема спільного та відмінного в бухгалтерському обліку

України та інших країн світу, на даний час, є досить популярна. Тому,

цій проблематиці присвячені праці багатьох науковців серед яких є

такі вчені, як: Х.Андерсен, Н.Гура, Ф.Бутинець, В.Швець, Н.Сушко,

С.Свірко, К.Друрі, С.Зубілевич, В.Пархоменко, Л.Нападовська.

Основним нормативним документом, яким регулюється

бухгалтерський облік в Польщі, є Комерційний Кодекс, який був

розроблений ще, у далекому 1934 році, не дивлячись на те, що за

стільки років деякі його положення були змінені або навіть скасовані.

Другим по важливості нормативно-правовим джерелом є "Закон про

бухгалтерський облік" 1995 року, в якому було передбачено

послідовну реформу звітності та аудиту. Цей закон відповідає деяким

положенням Директив ЄС.

В даному законі, який складається з декількох частин,

висвітлюються такі питання: сутність бухгалтерського обліку, порядок

інвентаризації, оцінка активів і пасивів, визначення фінансових

результатів, складання звіту підприємства, особливості звітності


207

корпоративних структур, аудит звітності і умови її опублікування,

організація архівів бухгалтерських документів, кримінальна

відповідальність за порушення законодавства тощо.

Щодо України, слід зазначити, що державне регулювання

бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні здійснюється

відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. із змінами 2164-VIII від

05.10.2017 р. Цей закон визначає правові засади регулювання,

організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової

звітності в Україні.

Не зважаючи на те, що в Польщі, як і в інших країнах є

самостійно розроблений єдиний план рахунків, законом про

бухгалтерський облік дозволено кожній організації мати власний план

рахунків. Також існує варіант, коли підприємства мають право

застосовувати і типові плани рахунків, які розробляються Комісією з

цінних паперів для компаній включений до біржового списку, та

Міністерством фінансів для інших організацій.

В Україні є затверджений Міністерством фінансів України план

рахунків, який застосовується підприємствами , установами,

організаціями, незалежно від форм власності, організаційно-правових

норм і видів діяльності. Також підприємства мають право самостійно

вводити синтетичні рахунки виходячи з власних потреб.

В польському обліку капітал включає в себе: статутний

капітал, неоплачений капітал, додатковий капітал.

В польському обліку капітал включає в себе: статутний капітал,

неоплачений капітал, додатковий капітал, резерви на переоцінку

активів, інший резервний капітал, нерозподілений прибуток, чистий

прибуток або збиток фінансового року.

В бухгалтерському обліку Польщі оцінка основних засобів

обліковується за ціною придбання або за фактичними витратами

на придбання і приведення до готовності. В свою чергу,

переоцінка їх здійснюється з метою запобігання інфляції, а

різниці, які виникають при цьому, підлягають списанню за

рахунок резерву по переоцінці активів.

Нарахування амортизації основних засобів в Польщі

проводиться за певною схемою, і так само, як і колись в


208

бухгалтерського обліку України, з використанням терміну та

коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика плану рахунків в Україні та Польщі

Побудова плану рахунків у

Польщі має наступний вигляд:

План рахунків в Україні

виглядає наступним чином:

0 - довгострокове майно; 1 – необоротні активи;

1 - грошові кошти та банківські

рахунки;

2 – запаси;

2 - розрахунки та претензії; 3 - кошти, розрахунки та інші

активи;

3 - матеріали та товари; 4 – власний капітал та

забезпечення зобов’язань;

4 - витрати за видами та їх

відображення;

5 – довгострокові зобов’язання;

5 - витрати відповідно до типів

діяльності та їх відображення;

6 – поточні зобов’язання;

6 - продукти та їх відображення; 7 – доходи і результати

діяльності;

7 - доходи та витрати пов’язані з

їх результатами;

8 – витрати за елементами;

8 - капітал (фонд), спеціальні

фонди, резервні фонди та

фінансовий результат.

9 – витрати діяльності;

0 – позабалансові рахунки.

Бухгалтерський облік запасів у Польщі є також, дещо

відмінним від нашого. В Польщі, запаси оцінюються за цінами

їх придбання, якщо ж ціну виявити неможливо або відбулась

безоплатна передача запасів то вони оцінюються за цінами на

аналогічні або подібні товарно-матеріальні цінності.

Тому, можна дійти висновку, що бухгалтерський облік

України та Польщі має свої відмінні риси. Але так, як Україна та

її бухгалтерський облік перебуваються на шляху євроінтеграції

цих відмінностей буде з кожним роком все менше і менше.


209

Список використаних джерел 1. Про затвердження Програми реформування системи

бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних

стандартів:Постанова Кабінету Міністрів України №1706 від 28 жовт.

1998 р.

2. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні :

Закон України №996-ХІV від 16 липня 1999 р. зі змінами N 4224-

VI від 22.12.2011.

3. Про план рахунків бухгалтерського обліку активів,

капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і

організацій : Наказ Міністерства фінансів України 30.11.99 N 291 зі

змінами від 28 грудня 2011 р. за N 1557/20295.

5. Губачова О.М., Мельник С.І. Облік у зарубіжних країнах:

підручник.-К.:Центр учбової літератури,2008.-432 с.

6. Єфіменко В. І., Лук'яненко Л. І. Облік у зарубіжних країнах:

Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2005

УДК 657

Мартинюк Наталія


РОЛЬ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ТА БЮДЖЕТУВАННЯ В

УПРАВЛІННІ ЯКІСТЮ

На сучасному етапі розвитку фінансово-господарських відносин

між суб’єктами господарювання практичне втілення ідей в сфері

якості проявляється найбільшою мірою в застосуванні інструменту

сертифікації систем управління якістю відповідно до ИСО 9001.

В міжнародних стандартах з якості серії 9000 планування

розглядається як один з складових компонентів успішної системи

управління якістю. Стандарти містять ряд вимог, які стосуються

визначення місця і ролі планування для управління якістю на

підприємстві. Варто відзначити, що сама ініціатива з організації

планування діяльності, належить до компетенції підприємства.

Наявність вимог в стандартах стосовно компоненту планування

підсилює його значення та є додатковим аргументом у дискусіях про

доцільність та ефективність процесу планування на будівельних


210

підприємствах, враховуючи нестабільну ринкову ситуацію в Україні та

швидко мінливі умови господарювання.

Зв’язок системи управління якістю з управлінською обліковою

системою проявляється через планування і бюджетування. З облікової

точки зору цінним є визначити місце та роль системи планування і

бюджетування підприємства в формуванні управлінської інформації

для забезпечення потреб управління якістю. Адже, завдання

покращеної облікової системи полягає у спроможності формувати

управлінську інформацію про якість до початку виробничого процесу.

Специфічною рисою технології бюджетування є фінансово-

грошовий характер відображення даних. В сфері якості оперують

переважно кількісними і нефінансовими даними. Введення

нефінансових показників, що належить до сфери якості, до системи

бюджетування є суттєвою перепоною для вдосконалення практики

бюджетування в частині інтеграції із сферою якості.

Міжнародні стандарти з якості серії 9000 проголошують

застосування процесного підходу, елементами якого є цикл «плануй –

виконуй – перевіряй – дій» або відомий як PDCA (за абревіатурою

відповідних англійських слів) та ризик- орієнтоване мислення.

Процесний підхід дозволяє підприємству планувати діяльність за

процесами та їх взаємодію. А ризик- орієнтоване мислення передбачає

визначення чинників, які зможуть спричинити відхилення у процесах

та системі управління якістю від запланованих результатів.

Визначення ризиків пропонується брати за основу для планування [1].

Компонент «плануй» циклу PDCA реалізується у встановленні

цілі системи та її процесів, а також ресурсів, які потрібні для

отримання результатів досягнутих відповідно до вимог замовників і

політики підприємства, а також у ідентифікації та розгляді ризиків і

можливостей, в тому числі можливостей для поліпшення [2].

Вищевикладене демонструє, що згідно вимог стандартів

обов’язковими мало б бути складання плану якості та плану

вдосконалень. При плануванні досягнення своїх цілей у сфері якості

стандарти рекомендують підприємствам визначати: що потрібно

зробити, які ресурси будуть необхідні, встановити відповідального та

визначити час завершення заходів [2]. Враховуючи специфіку сфери

якості реалізовуватися через певні заходи, і план якості і план

вдосконалень складаються з двох частин: змістової та фінансової, адже

заплановані заходи потребують витрачання ресурсів. В змістовій


211

частині план заходів планується за видами діяльностей, які в

бюджетах зв’язуються з необхідними ресурсами (витратами праці,

матеріали, роботою обладнання, послуги сторонніх підприємств). Для

системи управлінського обліку, орієнтованого на якість, логічним є

включити бюджет витрат на якість та бюджет на вдосконалення до

структури операційних бюджетів підприємства.

Це визначає специфіку планування та бюджетування в умовах

розробки та впровадження системи управління якістю на

підприємстві.


1. ДСТУ ISO 9000:2007 «Системи управління якістю. Основні положення та

словник термінів». [Електронній ресурс]. Режим доступу:

http://uas.org.ua/ua/services/standartizatsiya/109-2/

2. ДСТУ ISO 9001:2015 «Система управління якістю. Вимоги.». [Електронній

ресурс]. Режим доступу: http://uas.org.ua/ua/services/standartizatsiya/109-2/

УДК 657

Літвінцова Наталія

Науковий керівник Цвек О.В.

Луцький кооперативний коледж

Львівського торговельно-економічного університету

ВИДАТКИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА

МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

Сьогодні ключовим напрямком модернізації обліку та звітності

бюджетних установ є запровадження національних положень

(стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. КМУ

затвердив Стратегію модернізації системи бухгалтерського обліку в

державному секторі на 2007-2015 роки, яка передбачала передусім

адаптацію законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності

діяльності органів державного сектора до Міжнародних стандартів

бухгалтерського для державного сектору (МСБОДС).

Проблеми бухгалтерського обліку в бюджетних установах

досліджувались в працях відомих вітчизняних і зарубіжних

економістів С.М. Альошина, І.А. Андреєва, А.М. Бєлова, Є.П.




212

Вороніна, В.М. Онищука, Р.Т Джоги, С.Я. Зубілевич, О.О. Чечуліної

та інших.

Не дивлячись на розробку низки теоретичних і практичних

положень щодо обліку витрат в бюджетних установах, недостатньо

уваги приділяється проблемам їх сутності і визнання. Проте ці

питання набувають особливої актуальності з огляду на поширення

ринкових відносин у бюджетну сферу України та реформування

вітчизняної облікової системи.

Існують різні тлумачення терміну «видатки». Згідно юджетного

кодексу, видатки – це кошти, спрямовані на здійснення програм та

заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на

погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до

бюджету сум.

Лондаренко О. О. зазначає, що видатки бюджетних установ є

централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок

коштів відповідного бюджету (державного або місцевого).

Джога Р. Т. відмічає, що під видатками розуміють державні

платежі, які не підлягають поверненню, а тобто не створюють і не

компенсують фінансові вимоги і поділяються на відплатні

(обмінюються на товари чи послуги) і не відплатні (односторонні)[1].

Атамас. П. Й. під видатками розуміє суму коштів, витрачених

бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах

сум, установлених кошторисом.

Для бухгалтера важливе значення має економічна класифікація

видатків, за кодами якої організовується облік фактичних видатків

бюджетної установи. Така класифікація дає змогу обраховувати

витрати бюджету, складати звітність про виконання бюджету,

здійснювати контроль і аналіз за кожним видом витрат, кодувати

показники бюджетів при їх автоматизованій обробці. Також вона дає

можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний

підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Таким чином, наведені визначення не містять єдиної думки

щодо сутності цього поняття, розмежовуючи видатки — для операцій,

що фінансуються виключно з бюджету, а витрати — для операцій

госпрозрахункового характеру.

Міжнародна практика обліку оперує терміном «витрати»,

розуміючи під ним — зменшення економічних вигод або потенціалу

корисності протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи


213

споживання активів або у вигляді виникнення зобов’язань, що

призводить до зменшення чистих активів/власного капіталу, за

винятком зменшення пов’язаного з виплатами власникам.

При визнанні видатків в обліку своєрідною особливістю є їх

поділ на касові та фактичні, це пов’язано з тим, що видатки на

утримання установ не завжди відповідають видаткам самих установ.

Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з

поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у

відповідних органах Державного казначейства для їх виконання

(витрачання) згідно з кошторисом.

В свою чергу, фактичні видатки установи оформлені

відповідними документами, включаючи видатки за неоплаченими

рахунками кредиторів, за нарахованою, але невиплаченою зарплатою.

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених

кошторисом. Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими

не в часі, а в сумі.

Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове

виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на

кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість

контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків

установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими

статтями і структурними підрозділами. Відповідно витрати установ

визнаються у період їх здійснення одночасно з визнанням доходів, для

одержання яких вони були понесені; затрати — у період фактичного

витрачання (списання) ресурсів[2].

В міжнародних стандартах для обліку витрат основним є

принцип нарахування, який ґрунтується на відображенні їх в міру

виникнення, а не в міру фактичного отримання або виплати грошових

коштів[3]. Використання цього принципу передбачає:

- відображення операцій в звітності того періоду, в якому вона

була проведена;

- визнання операції на момент її здійснення;

- формування інформації про зобов’язання до отримання, а не

тільки про фактично проведені платежі та отримані доходи.

При цьому відображення витрат відбувається в міру

виникнення споживання та економічних вигод. Звітність сформована

за цим принципом містить не тільки інформацію про минулі операції,


214

а й про ті, що пов’язані з виплатою та отриманням грошових коштів у

майбутньому.

Ринкові умови господарювання вимагають використання нових

принципів, форм і методів управління у бюджетній сфері, що у свою

чергу підвищує вимоги до об'єктивності економічної інформації,

головним джерелом якої є бухгалтерський облік.

Основною проблемою реформування обліку в бюджетних

установах є недостатність розробленості питання переходу на єдині

методологічні засади, а також створення уніфікованого

організаційного та інформаційного забезпечення обліку.

Удосконалення обліку, посилення його контрольних функцій за

господарською та фінансовою діяльністю установи – основний шлях

покращення дотримання фінансово-бюджетної дисципліни.


1. Джога, Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах.

Навч. посіб. / КНЕУ.-К.: КНЕУ, 2011. - 250с.

2. Лемішовський, В. І. Бюджетні установи: бухгалтерський

облік та оподаткування. Навч. Посіб. / Львів: Інтелект-Захід, 2008.-

1120с.

3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку державного

сектору. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.minfin.gov.ua.

УДК 657

Серженік Ярослава

Науковий керівник: Гевлич Л.Л.


ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У

ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ У ПОРІВНЯННІ З ВІТЧИЗНЯНОЮ

ПРАКТИКОЮ

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку недостатньо

розкривають всі аспекти обліку нематеріальних активів, тому багато

бухгалтерів намагаються дослідити ці питання у розвинутих країнах,

щоб удосконалити його вітчизняну практику.

http://www.minfin.gov.ua/


215

Метою дослідження є з’ясування можливих шляхів

удосконалення П(С)БО «Нематеріальні активи» на основі досвіду

європейських країн. Для досягнення мети здійснено співставлення і

порівняльний аналіз німецької та української облікової практики.

Методологічні засади формування інформації про нематеріальні

активи і незавершені капітальні інвестиції в них у бухгалтерському

обліку містяться у П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», норми якого

застосовуються всіма юридичними особами незалежно від форм

власності (за винятком бюджетних установ) [1]. В Німеччині таким

нормативним актом є Торговельний (Комерційний) кодекс, натомість

закон про бухгалтерський облік відсутній. Це дає можливість вибору

найдоцільніших умов обліку нематеріальних активів, індивідуального

підходу з урахуванням особливостей компанії. В Україні нормативна

база складається з багатьох документів, які в деяких аспектах не

співпадають між собою. Це створює певні проблеми і незручності.

Згідно з німецькими правилами обліку існує вирішальне

положення, яке стосується обліку нематеріальних активів: необоротні

нематеріальні активи мають бути капіталізовані лише у випадку, якщо

вони придбані в іншої сторони за оплату. В інших випадках вартість

нематеріальних активів має бути списана на витрати в момент їх

появи. Це загальне правило обліку ґрунтується на принципі

консерватизму, оскільки для багатьох нематеріальних активів

транзакційні чи пов’язані з ними витрати не здатні надійно

ідентифікувати оцінку. Як наслідок, витрати щодо внутрішньо

генерованих нематеріальних активів, таких як вартість внутрішньо

розроблених патентів, авторських прав, торгових марок і назв фірм,

мають бути списані на витрати в момент понесення.

При відображенні в німецькому балансі окремих показників

існують такі особливості: Комерційним кодексом особливо

регулюється відображення в звітності концесій, ліцензій, патентів

тощо, з одного боку, і гудвілу - з іншого. Гудвіл, що виникає при

консолідації, може списуватися відразу за рахунок капітальних

резервів (що у нас не допускається), або амортизуватися протягом

ряду років, коли він, як передбачається, буде приносити прибуток.

Негативний гудвіл трактується як кредиторська заборгованість,

списання якої можливе лише за певних обставин, наприклад, при

отриманні прибутку від перепродажу підприємства або при настанні

події, що очікувалася раніше, та з урахуванням якої визначалася ціна


216

покупки [2].

Таким чином, за результатами проведеного дослідження

ідентифіковані розбіжності в практиці обліку та запропоновані такі

шляхи удосконалення (доповнення) П(С)БО 8:

1. Більша деталізація щодо двох моделей оцінки нематеріальних

активів після первісного визнання.

2. Введення альтернативного методу амортизації, крім

пропорційного.

3. Введення альтернативного способу обліку урядових грантів

(цільового бюджетного фінансування), що отримуються суб’єктами

підприємницької діяльності на придбання/створення нематеріальних

активів.

Вказані доповнення П(С)БО здатні, на наш погляд, спростити

практику обліку нематеріальних активів в Україні.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8

«Нематеріальні активи»: наказ Міністерства фінансів України від

18.10.1999 р. станом на 01.04.2018 р. № 242 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99.

2. Шрайбер С. Бухгалтерський облік важливих нематеріальних

активів у різних галузях економіки: порівняння Комерційного кодексу

Німеччини та загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку

США / С. Шрайбер. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

file:///C:/Documents%20and%20Settings/1/Мои%20документы/SM.PDF.

УДК 657

Цибулько Анастасія

Науковий керівник: Гевлич Лариса


ОСОБЛИВОСТІ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОБЛІКУ

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ТА

НАЦІОНАЛЬНИМИ ВИМОГАМИ

Інтеграція України до європейського та світового бізнес-

середовища викликає необхідність оцінки відповідності національної


217

системи обліку європейським та міжнародним регламентам. Це в

повній мірі стосується такого важливого облікового об’єкту як

нематеріальні активи.

Метою роботи є дослідження особливостей регламентації обліку

нематеріальних активів в Україні у порівнянні з міжнародними

вимогами з точки зору пошуку шляхів удосконалення національної

облікової системи.

За П(С)БО 8 нематеріальний актив – це немонетарний актив, що

не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується

підприємством з метою використання протягом періоду більш ніж

один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або

надання в оренду іншим особам [1]. Міжнародний стандарт

бухгалтерського обліку 38 дає аналогічне визначення [2].

У П(С)БО 8 використовується поняття строку корисної

експлуатації нематеріального активу, але самого визначення цієї

дефініції стандарт не розкриває, що, у свою чергу, робить МСБО 38, в

якому зазначається: строк корисної експлуатації – це період, протягом

якого очікується, що актив буде придатний для використання

суб’єктом господарювання, або кількість одиниць виробленої

продукції чи подібних одиниць, що їх суб’єкт господарювання очікує

отримати від активу.

За результатами порівняння оцінки нематеріальних активів за

вітчизняним та міжнародним стандартом можна стверджувати більш

широке роз’яснення за МСБО, зокрема, щодо переліку витрат, які

безпосередньо пов’язані з формуванням первісної вартості придбаних

нематеріальних активів, а також видатків, які не є складовою

собівартості нематеріальних активів.

Ідентифікація нематеріальних активів у П(С)БО 8 не

розглядається, у той час як відповідно до МСБО 38 вказується, що

актив є ідентифікованим, якщо він може бути відокремлений

(відчуджений) або віддалений від суб’єкта господарювання, його

можна продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти

індивідуально, або разом з пов’язаним з ним контрактом,

ідентифікованим активом чи зобов’язанням.

У національному положенні зазначається «можливість

нарахування амортизації», що обумовлює розподіл активів на

амортизовані та неамортизовані. В міжнародному стандарті

аналогічно зазначається, що якщо термін служби нематеріальних


218

активів необмежений, активи не амортизуються, але регулярно

тестуються на знецінення.

За результатами критичного аналізу вітчизняного та

міжнародного стандартів пропонується привести у відповідність до

міжнародних вимог питання визнання, оцінки, амортизації та

переоцінки нематеріальних активів в П(С)БО 8.

Виконання даної пропозиції здатне підвищити інвестиційну

привабливість звітності вітчизняних підприємств за рахунок

підвищення її зрозумілості для іноземних користувачів.

Пошук шляхів вдосконалення практики обліку нематеріальних

активів в Україні буде напрямом подальших досліджень.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8

«Нематеріальні активи»: наказ Міністерства фінансів України

18.10.1999 р. № 242 станом на 10.04.2018 р. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99\. 2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38

«Нематеріальні активи». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/929_050.

УДК 657

Чудовець Віталій


ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ТРАНСКОРДОННОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА

Особливості функціонування національної економіки в умовах

глобалізації свідчать про неможливість її ефективного розвитку поза

міжнародним співробітництвом. Однак, при прийнятті бізнесових

рішень зарубіжними учасниками світового ринку щодо українських

компаній виникає проблема відсутності якісної, зрозумілої та

достовірної економічної інформації про їх фінансовий стан, результати

діяльності, грошові потоки, капітал, що була б правдиво подана у

фінансовій звітності загальноприйнятого формату.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/929_050/page2


219

За таких обставин не викликає сумнівів необхідність

формування та реалізації стратегії розвитку системи бухгалтерського

обліку в Україні, в основі якої лежить впровадження міжнародних

стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ).

Метою МСФЗ є перш за все визначення основ формування і

подання фінансової звітності для зрозумілості та порівнянності її

показників в різних країнах світу. Внаслідок майже повної відсутності

у МСФЗ розкриття методики та техніки обліку, підвищується

варіативність підходів щодо їх впровадження в різних країнах. Таким

чином зростає значення вітчизняного досвіду ведення бухгалтерського

обліку та складання звітності, виникає необхідність розробки

додаткового нормативного забезпечення. Це на нашу думку, в деякій

мірі гальмує перехід на міжнародні стандарти.

Оскільки передумовами виникнення МСФЗ стали процеси

глобалізації світових економічних відносин, виникнення

транснаціональних компаній, прискорення розвитку міжнародної

торгівлі, то концепція бухгалтерського обліку та фінансової звітності,

розроблена Радою (комітетом) з міжнародних стандартів

бухгалтерського обліку зорієнтована на задоволення потреб

глобальних виробництв. За таких умов основними користувачами

міжнародних стандартів стають великі компанії, фондові біржі та

регулюючі органи, міжнародні фінансові установи (наприклад,

Світовий банк). Понад 70 фондових бірж із 50 країн світу визнали

МСФЗ як такі, що відповідають вимогам фондового ринку.

Аналіз змісту та особливостей застосування МСФЗ в зарубіжних

країнах, врахування вітчизняної практики ведення господарської

діяльності і обліку, дозволяє виділити такі основні переваги

міжнародних стандартів:

1) формування якісної звітності за єдиними правилами, що

узагальнюють світову практику та зрозумілі для користувачів різних

країн;

2) можливість прийняття ефективних управлінських рішень, в

тому числі з використанням прогнозної інформації, інформації про

існуючі фінансові ризики, наведеної у звітах;

3) висока надійність і прозорість показників звітності та

можливість перевірки їх достовірності світовими аудиторськими

компаніями;


220

4) створення умов для залучення іноземних інвестицій та

позикового капіталу, вихід на зарубіжні ринки, в тому числі фондові.

Окремі науковці визначають й інші позитивні сторони МСФЗ,

серед яких: удосконалення системи корпоративного управління,

розробки та прийняття кодексів етики акціонерними товариствами,

скорочення часу і ресурсів, необхідних для розробки нових

національних правил звітності, наявність у фінансовій звітності за

міжнародними стандартами містить не тільки кількісних показників

діяльності підприємства, а й характеристики здійснюваних процесів,

які відображають як масштаби, так і якість діяльності підприємства,

швидші терміни формування управлінської звітності, мінімізація

зростання витрат на введення МСФЗ.

УДК 657

Шевчук Вікторія



ПОРІВНЯННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО

ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

В умовах глобалізації ринків збуту зростає необхідність

забезпечення єдиних підходів до визнання і обліку дебіторської

заборгованості суб’єктів господарювання різних країн.

При визначенні та класифікації дебіторської заборгованості в

зарубіжній та українській практиці не існує великих розбіжностей. Як

за кордоном, так і у вітчизняному обліку, під дебіторською

заборгованістю розуміють - суму заборгованості дебіторів на певну

дату, за реалізовані товари чи надані послуги [1].

Слід відмітити, що окремого міжнародного стандарту, який

регламентує питання відображення в обліку дебіторської

заборгованості не існує. Облік дебіторської заборгованості

здійснюється відповідно до МСФЗ 7 «Фінансові інструменти:

розкриття інформації», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32

«Фінансові інструменти: подання» та МСБО 39 «Фінансові

інструменти: визнання та оцінка», тобто у міжнародній практиці


221

дебіторську заборгованість відноситься до фінансових активів. При

цьому у названих міжнародних стандартах не дається чіткого

визначення поняття дебіторської заборгованості. П.9 МСБО 39 [2]

зазначає: «позики та дебіторська заборгованість – це непохідні

фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають

визначенню та не мають котирування на активному ринку». Таке

тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим порівняно

з тлумаченнями наведеними у національних стандартах.

Однією з основних проблем визнання дебіторської

заборгованості за кордоном є надання покупцям численних знижок.

Дані знижки поділяються на 2 групи:

1) торгові знижки – це відсоткові знижки від базової ціни

2) знижки за оплату в встановлений термін

Дебіторська заборгованість в зарубіжній системі обліку

відображається у фінансовій звітності за чистою вартістю реалізації,

тобто за тією сумою коштів, яку можна буде отримати в майбутньому в

результаті погашення заборгованості. Безнадійну дебіторську

заборгованості в більшості зарубіжних країнах виявляють шляхом

розгляду кожного безнадійного до отримання рахунку. Дану

заборгованість списують на витрати підприємства, що призводить до

втрати доходу від реалізації або збитку.

Стосовно відображення заборгованості покупців та замовників у

звітності підприємств, то необхідно зазначити, що в усіх країнах

заборгованість відображається в активі балансу, але кожна країна

розробила певний перелік статей балансу, в яких і відображається

заборгованість згідно діючої класифікації. В Україні списання

дебіторської заборгованості здійснюється лише за рахунок резерву і

списана дебіторська заборгованість не містить відображення в активі

балансу, на відміну від Естонії, де заборгованість списується на

витрати, але продовжуються обліковуватися в дебеті рахунків, на яких

відображається короткострокова заборгованість покупців і показується

в активі балансу. В США безнадійна дебіторська заборгованість

списується на витрати, це зумовлено економічною стабільністю

країни.

Щодо розкриття інформації про відображення дебіторської

заборгованості у фінансовій звітності то за національними

стандартами бухгалтерського обліку (П(С)БО 10) дебіторська

заборгованість відображається у Формі 1 «Баланс» та Формі 5


222

«Примітки до річної фінансової звітності». У Балансі дебіторська

заборгованість, як вже було зазначено, відображається за чистою

реалізаційною вартістю.

Отже, для України характерним є існування чітких норм ведення

бухгалтерського обліку, які суворо регламентовані, недотримання яких

зумовлює різні типи відповідальності. А в міжнародній системі обліку

зазначаються лише базові концепції ведення фінансового обліку, і це

дає змогу підприємствам самостійно обирати форми фінансової

звітності, методи відображення в них інформації про певні об’єкти

обліку.


1. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 в

редакції Положення від 09.08.2013, підстава z1242-13 // Офіційний

веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99

2. МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» в

редакції Положення від 17.10.2013, підстава z1242-13 // Офіційний

веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс].Режим

доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_015

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99


223

СЕКЦІЯ 8

ЕКОНОМІКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО І

ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

УДК 336.226.12

Василюк Михайло

Денесюк Валентин



НАДХОДЖЕННЯ ДО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ: ВІД

ЗБОРУ ДО ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

Якщо людина виходить на пенсію або втрачає працездатність, то

вона має право розраховувати на щомісячну допомогу від держави.

Всіма питаннями, пов'язаними з виплатами пенсій займається

Пенсійний фонд України. Пенсійний фонд України - один з

центральних органів виконавчої влади, що здійснює управління

соціальною системою державного загального обов'язкового

пенсійного страхування.

В грудні 1990 року було створено Українське республіканське

відділення пенсійного фонду. А вже в грудні 1991 року були виплачені

перші пенсії не з держбюджету а з пенсійного фонду. В жовтні 1992

року було запроваджено адміністративну відповідальність.

Надходження в пенсійний фонд часто змінювались (рис.1). Для

нівелювання впливу інфляції, ми надходження подали в долларах за

середньорічним курсом НБУ.

З роками надходження зростали. Так у 2008 році надходження

становили 19381 млн. дол. Але через світову фінансову кризу у 2009

році вони зменшилися на 5080 млн. дол. Після стабілізації

надходження знову зросли. Так у 2013 році вони становили 20749 млн.

дол. Проте через вичерпання золотовалютних резервів НБУ у 2014

році показник знизився на 6797 млн. дол. Ще більше надходження

зменшились у 2016 рік через падіння світових цін на метали та

продовольство та конфлікт з Росією. Надходження скоротилися до

найвищого показника за останні 15 років, 4469 млн. дол.


224

Рис.1 – Динаміка надходжень до пенсійного фонду

Наразі надходження в пенсійний фонд не тільки стабілізувались,

а навіть покращились. Так у 2017 році, порівняно з 2016 роком, вони

збільшились на 1586 млн. дол. За прогнозами у 2018 році надходження

становитимуть 8152 млн. дол.

За роки незалежності України існували різні форми стягнення

обов’язкових платежів. До 2011 їх було 4: на випадок безробіття, У

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та внески до пенсійного

фондую. З 2011 року всі ці платежі були об’єднані в Єдиний

соціальний внесок. З роками змінювались і ставки платежів.

Найбільше економічне зростання можна спостерігати у 2013 році. В

той час як у 2016 та 2003 роках при абсолютно різних ставках

надходження до бюджету було майже рівне. В тал.1 представлено

ставки внесків до Пенсійного фонду

Єдиний соціальний внесок порівняно “новий” платіж в Україні.

За роки існування цього внеску його відсоткова ставка змінювалась

двічі. ЄСВ залежить від доходів. Однак законодавством встановлено

максимальний і мінімальний внесок, розмір якого в доларах

зменшується (рис.2).


225

Таблиця 1

Ставки внесків до пенсійного фонду Рік Назва внеску Ставка

1997-

2010

На випадок безробіття 1,6 % сук. витрат

У зв’язку з тимчасовою втратою

працездатності

1,4% сук. витрат

Від нещасного випадку на виробництві 0,2% сук. витрат

Внески до пенсійного фонду 33,2% факт. витрат

2011 ЄСВ 34,7% від доходу





2016 ЄСВ 22% від доходу

2017 ЄСВ 22% від доходу

Рис.2 – Максимальний і мінімальний внесок ЄСВ

З 2011 року по 2013 рік надходження від ЄСВ зростали. Проте

починаючи з 2014 року надходження скорочувалися. Наразі ситуація

помітно покращилась. Отже, проаналізувавши дані можна сказати, що

на надходження в Пенсійний фонд та ЄСВ впливають економічні

події, які стаються у країні та в світі в цілому. За роки існування ЄСВ

та Пенсійного фонду найкраща економічна ситуація була і 2013 році, а

найгірша у 2016 році.


226

Список використаної літератури 1.Постанова Кабінету міністрів “Про бюджет пенсійного фонду”

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show

2.Єдиний соціальний внесок

https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/

3.Бюджет Пенсійного фонду в 2018 році

https://minfin.com.ua/ua/2017/11/23/31109214/

УДК 657

Герасимук Анастасія



СІМЕЙНА БУХГАЛТЕРІЯ ЯК СПОСІБ ЕКОНОМІЇ КОШТІВ

Як тільки двоє людей починають жити разом, грошей їм

катастрофічно починає не вистачати, хоча до цього кожен чудово себе

забезпечував. Загадкове зникнення кровно зароблених пояснюється

просто: сім’я – це не тільки відносини, задоволення і спільне

господарство, а й необхідність вчитися правильно вести сімейний

бюджет.

Сімейний бюджет – це план прибутків і витрат сім’ї за певний

проміжок часу, що включає усі грошові потоки сім’ї (чоловіка,

дружини, дітей).

Умовно сімейну скарбничку поділяють на три види:

- спільний – це варіант, коли плюсуються доходи всіх членів

сім’ї. Загальний прибуток йде на різні потреби (загальні та особисті).

В Україні, як і у більшості пострадянських країн, найбільшою

популярністю користується саме такий вид сімейного бюджету. З

однієї сторони, він об’єднує членів родини, бо всі гроші є спільною

власністю. А з іншої – може провокувати сварки, адже легко щось не

поділити особливо коли хтось заробляє менше, а витрачає більше.

- роздільний – це варіант, коли у кожного свій бюджет,

відповідно, кожен платить сам за себе. Великі покупки можуть

обговорюватись в родинному колі, але не обов’язково. Таким чином,


227

кожен зберігає свою фінансову незалежність, проте якщо хтось

заробляє значно менше спільний відпочинок, наприклад, планувати

досить складно.

- змішаний – це поєднання перших двох видів, коротко

кажучи, в сім’ї є «спільна скарбничка», куди всі члени сім’ї кладуть

певну частину зі свого доходу. Відповідно ці кошти йдуть на спільні

потреби і ,таким чином, у кожного залишаються власні кошти для

себе.

Планування сімейного бюджету – це розуміння того, на що

витрачаються зароблені гроші. У кожного буває таке відчуття:

здається, отримуєш гідну заробітну плату, а коштів, щоб відкласти не

вистачає. Сімейний бюджет сформує картину на якій чітко показано:

хто скільки заробляє, витрачає і на що. Дана інформація допоможе

поповнити свій гаманець. З грамотно складеним бюджетом ви зможете

дозволити собі набагато більше, ніж могли раніше. Власне,

раціональне використання грошей дасть змогу покращити якість

життя.

Існує безліч способів економії власних коштів. Ми розглянемо

«метод семи конвертів». Його суть полягає у тому, що родині

необхідно підготувати конверти і щомісячно відкладати туди гроші. У

кожного конверта своє призначення, наприклад: їжа, комунальні

послуги, речі, розваги, відпустка, діти. Залежно від потреб та

побажань, цей перелік у кожної сім'ї індивідуальний. Не обов’язково

мати саме сім конвертів, це тільки умовно. Оберіть найоптимальніший

варіант для себе. Головне правильно користування даним методом – ні

в якому разі не використовувати кошти не за призначенням.

Загальні витрати можна розподіляти так:

- 60% - ваші поточні витрати;

- 10% - цілі та мрії;

- 10% - дозвілля і розваги;

- 10% - непередбачувані витрати;

- 10% - пенсійні накопичення.

Зручно і практично застосовувати для управління сімейним

бюджетом різні сучасні технології: спеціально розроблені програми,

куди ви просто вносите свої дані по грошовим доходам і витратам.

Існує безліч різноманітних додатків на Android та iOS для

контролю руху власних коштів. Розглянемо найпопулярніші.


228

«Monefy» (можна вести бюджет із декількох пристроїв і

синхронізувати через Dropbox. У хмарі зберігаються усі дані і втрата

пристрою ніяк не відобразиться на роботі програми).

«Money Lover» (допомагає відстежити витрати, формувати

бюджет і розуміти, скільки є накопичень. Є функція «нагадати про

обов’язковий платіж»).

«Money Wallet» (можна вести рахунки у декількох валютах,

вести різні рахунки: готівка, рахунок в банку, кредитна картка.

Створює щотижневий, щомісячний і щорічний бюджети).

Також існують програми для коп’ютерів, такі як: «HomeBank»,

«Сімейний бюджет Lite», «CashFly», «Домашня бухгалтерія Lite».

Отже, секрет достатнього сімейного бюджету полягає у

правильному і раціональному розподілі коштів, вмінні контролювати

власні бажання. Економте розумно і з розумінням того, що це приведе

вас до певного соціального і фінансового становища, допоможе

втілити свої мрії і забезпечити належне майбутнє своїм дітям.

УДК 519.86

Глива Ірина



ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ

ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Одним із складових податкової системи України є податок на

додану вартість. Він відіграє значну практичну і теоретичну функцію.

Податок є найбільш поширеним та проблемним податком у світі.

Практика використання ПДВ показує, він завдяки своїй

універсальності, забезпечує широку й стійку базу формування

бюджету.

Велику увагу проблематиці нарахування та сплати ПДВ

приділили в своїх працях вітчизняні науковці В.Г. Панскова, О.В.

Врублевська, М.В. Романовська, Л.І. Гончаренко, Л.С. Кіріна, О.Б.

Шувалова, а також зарубіжні вчені-економісти Аткінсон, Д.

Боден, С. Брю, Л. Ебріл, М. Кін, К. Макконнелл, Р. Харис та інші.


229

В Україні питання обліково-аналітичного забезпечення

управління податком на додану вартість вивчали: В. Мельник,

В. Валігура, В. Опарін, Пислиця, В. Вітлінський, В. Вишневський,

Ю. Іванов, О. Данілов, Л. Ткачик, О. Десятнюк, А. Дрига, О. Замасло,

І. Золотько, Т. Єфименко, В. Кміть та інші вчені.

Головним елементом економічного зростання України є

Державний бюджет. На сьогоднішній день підприємства сплачують до

бюджету велику кількість податків і платежів. ПДВ відіграє провідну

роль у формуванні доходів Зведеного бюджету, тому нарахування та

сплата цього податку знаходиться під посиленим контролем

податкової служби.

Якщо говорити про економічну сутність ПДВ, то вона полягає в

тому, що ним оподатковують додану вартість, яка є різницею між

податковим зобов’язанням і податковим кредитом, тобто вартістю

продажу та вартістю придбання товару чи послуги за визначений

період.

Коли відбувається реалізація товарів підприємство закладає в

його ціну суму податку на додану вартість. При покупці товару кошти

від продажу прийдуть на підприємство, а отриманий дохід

зменшується на суму податку, тоді як податок сплачується до бюджету.

Але це діє тільки коли підприємство є платником ПДВ і відповідно

отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи

послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова накладна - це

документ, який засвідчує право платника податку на додану вартість

на податковий кредит, порядок складання якої затверджено наказом

МФУ від 31.12.2015 №1307. Для покупця товару цей документ є

підставою для визнання податкового кредиту.

При ввезенні товарів на митну територію України документом,

що засвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, є

митна декларація, яка оформлена відповідно до вимог законодавства і

підтверджує сплату податку.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності ПДВ деякі операції

оподатковуються за нульовою ставкою до експорту та через однакове

оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва. На такі

операції також потрібно складати податкові накладні.

Застосування ПДВ в Україні, як основи непрямого

оподаткування, дозволило нашій державі приєднатися до


230

загальносвітових тенденцій розвитку оподаткування, розвинути

податкову систему на основі головних теоретичних розробок. Також

введення ПДВ спричинило низку характерних проблем, розв’язання

яких вимагає подальшого широкого вивчення механізму ПДВ та

особливостей його функціонування.

Якщо ж відбулося перевищення суми сплаченого

постачальником податку, тоді різниця, що виникала, переходить у

рахунок наступних платежів або відшкодовувалася за рахунок

загальних надходжень цього податку щомісячно, але не пізніше 15

числа місяця, наступного за звітним.

Отже, вагомим фактором, який впливає на період вилучення

оборотних коштів підприємства, є тормін відшкодування ПДВ із

бюджету.

Термін сплати вхідного ПДВ та період надходження ПДВ від

продажу товарів залежать від форм розрахунків, які використовуються,

напрямків продажу продукції, умов закупівлі товарів та

платоспроможності покупця.

На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже

нестабільним. В Україні за 27 років урядовими структурами видано

більш ніж 5000 нормативно-правових та підзаконних актів, що

стосувалися різних питань розрахунку, справляння, обліку та звітності,

а також відшкодування податку.

УДК 630*68

Голячук Наталія


АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Ефективним інструментом аналізу тенденцій та прогнозування

перспектив економічного росту є економетричні методи та моделі.

Економетрія базується на вивченні взаємодії різних економічних

процесів і показників та відображення цієї взаємодії у

формалізованому вигляді і побудові моделей. Особливо ефективно

використання економетрії при вивченні динаміки і тенденцій розвитку


231

економіки, виявлення впливу найважливіших факторів на кінцеві

результати.

Використаємо методи економетричного моделювання для

дослідження економічних показників та факторів впливу на них для

лісогосподарського підприємства ДП «Ківерцівське лісове

господарство». Дані беремо із фінансової звітності підприємства.

Дослідимо чи залежить розмір капіталовкладень підприємства

від кількісті працівників підприємства. Побудуємо модель залежності

між капіталовкладеннями підприємства та кількістю працюючих на

цьому підприємстві. Модель будемо будувати у вигляді парної

регресії. Для цього використаємо статистичні дані ДП «Ківерцівське

лісове господарство» за 11 років 2006-2016 рр.

Використовуючи графічні можливості програми електронних

таблиць Microsoft Excel, визначимо аналітичну форму лінії, яка

найточніше описує статистичні дані. Для цього будуємо лінії тренду:

лінійну, експоненціальну, степеневу, логарифмічну.

Проведене дослідження показало, що найбільш оптимальна

форма залежності відображається степеневою лінією тренду, оскільки

коефіцієнт детермінації набуває найбільшого значення із розглянутих

варіантів (R2 = 0,0314). Таким чином модель залежності між сумою

капітальних інвестицій та кількістю працівників підприємства

відображається за допомогою формули:

, (1)

де х – капітальні інвестиції підприємства;

у – кількість працівників підприємства.

Підставивши задані значення фактора у формулу 1, отримаємо

розрахункові значення показника (табл. 1).

Перевіримо побудовану модель на адекватність статистичним

даним, використавши критерії Фішера. Для цього обчислимо

розрахункове значення критерію Фішера за формулою:

,1

1 2

2

m

mn

R

RF

роз

(2)

де n – кількість спостережень;

m - кількість факторів, які впливають на показник.


232

0,0314 10 1 10.26

1 0,0314 1розF

Таблиця 1

Порівняння статистичних і розрахункових значень показників

ДП «Ківерцівське лісове господарство» для побудованої

економетричної моделі

Роки

Капітальні

інвестиції,

тис. грн.

Кількість працівників, осіб

Дані

підприємства Розраховані дані

2006 418 267 131

2007 473 254 132

2008 672 113 134

2009 134 129 122

2010 1969 100 143

2011 206 90 126

2012 144 117 123

2013 144 82 123

2014 1756 116 142

2015 2085 144 143

2016 3055 159 146

Джерело: власні розрахунки

Табличне значення критерію Фішера шукаємо за заданою

ймовірністю p і числом ступенів вільності k1 і k2 (k1=m, k2=n-m-1). В

нашому випадку задана ймовірність p=0,95, k1=1, k2=10-1-1=8, тому

Fтабл=5,35.

Оскільки Fрозр < Fтабл, то можемо зробити висновок, що сума

капітальних інвестицій підприємства не залежить від кількості його

працівників.


233

УДК 331

Голячук Ольга

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

ПЕРЕГЛЯД БАЗИСНИХ ПОЗИЦІЙ РОЗВИТКУ

ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ

В епоху доядерної енергетики внесок гідроенергетики в

енергетичний баланс колишнього СРСР вважався незаперечним. При

цьому негативні супутні ефекти при створенні водосховищ на

рівнинній місцевості (затоплення значних площ, знищення населених

пунктів, порушення історичних пам’яток, знищення рибних ресурсів,

зростання ризиків техногенних катастроф) до уваги не приймалися [1].

З часом, по мірі зношеності як основного обладнання (турбін,

електрогенераторів), так і супутньої інфраструктури (шлюзів та їх

обладнання) виробіток гідро-електроенергії зменшується як у

абсолютному, так і відносному значенні а греблі водосховищ стають

нездоланним бар’єром на шляху річкового судноплавства [2].

Важко оцінити загальні суспільні витрати [3] від затоплених

площ, та загальні переваги від наявності значних резервуарів прісної

води, крім того важко оцінити втрати від погіршення якості цієї води

яка перетворюється з річкової в воду озерну, та погіршується

внаслідок відсутності течії.

Існує ще безліч інших аспектів, які, як правило, не на користь

водосховищ. Однак, ми зупинимося на головних, що мають суттєвий

вплив на ефективність діючої національної економічної моделі.

Потрібно підкреслити, що ця модель все більш набуває переважно

аграрні риси, тому логічно розглядати питання подальшої експлуатації

каскаду Дніпровських ГЕС, як з позицій енергетичного балансу, так і з

позицій розвитку аграрного сектору.

З енергетичних позицій потрібно внести корективи в

споживання та генерацію, які виникли внаслідок тимчасової втрати

частки території (анексія Криму, та окупація частини Донецької та

Луганської областей). Потрібно врахувати існуючий та потенційний

внесок в енергетичний баланс країни оновлюваної енергетики. Після

виясненя цих питань потрібно перейти до дослідження втрат та

ризиків подальшого використання каскаду Дніпровьких ГЕС як з


234

позицій розвитку національної економіки, так і з позицій розвитку її

окремих секторів.

Звернемося до питання оцінки ефективності діючого каскаду

Дніпровських ГЕС з позицій функції суспільного добробуту. В

попередніх роботах нами було проведено оцінку альтернативної

ефективності затоплених площ водосховищ у порівнянні з їх

використанням в аграрному бізнесі. Було показано, що для

Дніпровської ГЕС альтернативна вартість аграрної продукції з

затоплених площ не перевищує вартості генерованої електроенергії

[6]. Інша ситуація в гористій місцевості, де, наприклад, альтернативне

аграрне використання площ неможливе. Зупинимося ще на одному

переконливому порівнянні ефективності генерації електроенергії.

Якщо порівняти показники ефективності лідерів світової

гідроенергетики і каскаду Дніпровських ГЕС то вони практично

відрізняються в 1000 разів.

Крім втрати від нераціонального використання затоплених площ

аграрний сектор несе і інші втрати від продовження експлуатації

каскаду Дніпровських ГЕС. [5]

Оцінимо загальні річні суспільні втрати від продовження

експлуатації каскаду Дніпровських водосховищ. Як це вже нами було

підкреслено, суспільні втрати складаються із економічних,

екологічних та техногенних (табл.1). [4] Економічні втрати вже

частково оцінено на підставі альтернативного (аграрного)

використання затоплених та складають на рівні математичного

очікування 250 млн.USD з 10% похибкою внаслідок варіативності

обсягів виробництва та цін.

Сучасні інформаційно-аналітичні підходи до оцінки

ефективності природокористування сприяють перегляду ряду

положень, що склалися за роки планової економіки. Одне з таких

положень, що генерація електроенергії виправдовує будь-які втрати

зовнішнього середовища (екстерналії).

Тенденції розвитку енергетики в Україні дозволяють

стверджувати що у найближче десятиріччя частка енергетики що

виробляється за рахунок ГЕС буде замінено на оновлювальну

енергетику, яка має в нашій країні значні перспективи зростання.

В подальшому потрібно доповнити названі оцінки втратами у

грошовому еквіваленті, що несе суспільство внаслідок погіршення

якості питної води, втрати рекреаційного потенціалу узбережжя р.


235

Дніпро, ерозії узбережжя водосховищ, витрат на підтримку безпечного

стану гребель водосховищ.

Таблиця 1

Втрати від подальшого використання каскаду дніпровських

ГЕС (млн. USD) Економічні Техногенні Екологічні

Тип втрат Обсяг та

його

похибка

Тип втрат Обсяг та Тип втрат Обсяг та його

похибка

Не

використання

транспортного

потенціалу

Дніпро

165

;550)(

1

1

xE

Ймовірні

втрати від

штучного

цунамі

внаслідок

порушення

гребель

водосховищ

31

3,0)(

3

3

xE

Погіршення

якості питної

води

Впливає на

водопостачання

для 6,5 мільйонів

населення

Альтернативне

(аграрне)

використання 25

250)(

2

2

xE

Підтримка

гребель та

безпеки

водосховищ

Відсутня

інформація

Погіршення

рекреаційного

потенціалу

прибережної

зони

Зменшує

можливості

Відпочинку

поблизу від

місця мешкання

для 6,43

мільйонів

населення.

Додаткові

витрати на

транспортування

до місця

відпочинку – 5-

10 млрд. грн.

Кількісне та

якісне

зменшення

рибних

ресурсів

Негативно

впливає на

залежність від

імпорту рибної

продукції

*власні розрахунки

Що стосується фінансових аспектів проблеми поступового

встановлення природного стану р. Дніпро, то вони пов'язані з

впровадженням ринку землі і будуть детально обговорені в наступних

роботах авторів.


236


1. Веклич О. «Екологічна ціна» економічного зростання

України / О. Веклич, М. Шлапак // Економіка України. — 2012. — №

1.— С. 51—60.

2. Дніпро /[Електронний ресурс]. – режим

доступу:http://uk.wikipedia.org

3. Coase, Ronald, 1960, “The Problem of Social Cost,” Journal of

Law and Economics, Vol. 3, No. 1, pp. 1–44.

4. HeldingT. Externalities: Prices do not capture all

cast/[Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.imf.org/

5. Maidment D.R. Handbook of Hidrology //NewYork.-1992.-

Grow-FillInc.432 pp.

6. Скрипник А.В., Голячук О.С. Раціоналізація

природокористування та каскад Дніпровських водосховищ//Проблеми

економіки. №4.-2014.-С.153-160.

УДК 657

Денесюк Валентин



ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

У житті суспільства одне з найважливіших місць займає

економічна сфера, тобто все те, що пов'язано з виробництвом,

розподілом, обміном і споживанням створених працею людини благ.

Під економікою прийнято розуміти систему суспільного

виробництва, процес створення матеріальних благ, необхідних

людському суспільству для його нормального існування. Важливо,

щоб економіка розвивалась стабільно. Це називають економікою

сталого розвитку.

Це питання найбільше вивчав відомий шотландський економіст

Адам Сміт. Також економіку сталого розвитку розглядали: Джон

Стюарт Мілль, Джон Мейнард Кейнс та інші.

http://uk.wikipedia.org/


237

Мета цієї публікації є дослідити та порівняти економіку сталого

розвитку минулого та сучасності. Відмітити позитивні та негативні

чинники.

Сталий економічний розвиток - це процес економічних і

соціальних змін, при якому експлуатація природних ресурсів,

напрямок інвестицій, орієнтація науково-технічного розвитку,

розвиток особистості та інституційні зміни узгоджені між собою і

зміцнюють нинішній і майбутній потенціал для задоволення людських

потреб і прагнень. Багато в чому мова йде про забезпечення якості

життя людей.

Термін «сталий розвиток» був введений в 1983 р. Всесвітньої

комісією з навколишнього середовища і розвитку, створеної у

відповідь на зростаючу стурбованість швидким погіршенням стану

навколишнього середовища та наслідків погіршення економічного і

соціального розвитку. Сталий розвиток було визначено як

«задоволення потреб нинішнього покоління без шкоди для можливості

майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби» Незважаючи

на те, що своє базове визначення термін «сталий розвиток» прийняв в

1983р., Історія розвитку даної концепції, на думку Ю. А. Бубнова

починається з 1962 р.

В Україні проблема сталого розвитку обговорюється достатньо

давно. З 1992 року створено значний науковий доробок, який заклав

підґрунтя новим орієнтирам розвитку країни на засадах

постіндустріальної економіки. Щодо трактування поняття «сталий

розвиток» слід визначити, що різні вчені і фахівці, розглядають це

комплексне поняття під різним кутом зору, пропонуючи різні варіанти

його тлумачення. Одні аналітики пов’язують поняття «сталий

розвиток» із зміною характеру зростання; інші зосереджують увагу на

взаємовідносинах країн розвинених з країнами, що розвиваються;

треті – підкреслюють необхідність глобального управління світовими

процесами; в деяких визначеннях акцент ставиться на зміні якості

життя.

Економічні процеси роблять як позитивний, так і негативний

вплив на навколишнє середовище. Посилення економічної активності

в більшості випадків припускає збільшення споживання енергії та

інших природних ресурсів, а також емісію викидів і відходів

виробництва. Вплив господарської діяльності на навколишнє

середовище залежить від моделей споживання і виробництва, від


238

поведінки інвесторів, громадськості, втручання адміністративних і

контролюючих органів. Важливим чинником також є технологічний

рівень виробництва. В той же час економічне зростання створює

можливості для фінансування заходів щодо охорони навколишнього

середовища через впровадження чистих і менш ресурсомістких

технологій та виробництво безпечної для навколишнього середовища

продукції.

Таким чином, переорієнтація економіки країни з кількісних на

якісні параметри росту передбачає перехід на сталий розвиток

суспільства, при якому не порушується екологія навколишнього

середовища, зберігається природна основа для відтворення життя

людини. Основне завдання сталого розвитку полягає у забезпеченні

динамічного соціально-економічного зростання, збереженні

навколишнього природного середовища і раціональному використанні

природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб

нинішнього і майбутніх поколінь шляхом побудови високоефективної

економічної системи, яка стимулює продуктивну працю, науково-

технічний прогрес і має соціальну спрямованість.

УДК 371.3





ДОСЛІДЖЕННЯ КРИВОЇ ЛАФФЕРА ЩОДО

ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) - є одним з основних

податків, який сплачується із заробітної плати, питома вага якого у

загальній сумі надходжень до місцевого бюджету складає близько 70

%. Недоотримана сума податку тягне за собою недофінансування

освіти, закладів охорони здоров’я, а також багатьох соціальних

програм. За допомогою податкового регулювання економіки країни

можна контролювати діяльність платників податків, коригуючи


239

податковий тиск, збільшуючи чи зменшуючи ефективність їх


Метою є дослідження впливу змін ставок податку з доходів

фізичних осіб та надходження до бюджету за роки незалежності

України

Оподаткування доходів фізичних осіб в Незалежній Україні

розпочалось з прийняття 5 липня 1991 року Закону Української PCP №

1306-XII. Податок носив назву «прибутковий податок з громадян

України, іноземних громадян та осіб без громадянства». 26 грудня

1992 року Кабінетом Міністрів України було зупинено дію Закону №

1306-XII, прийнятого Верховною Радою Української РСР та

запроваджено «прибутковий податок з громадян». 1 січня 2004 року

Законом України № 889-IV, взамін прибуткового податку з громадян,

введено в дію податок на доходи фізичних осіб.

Суть кривої Лаффера, характеризує залежність бюджетних

доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує

наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні

доходи досягають свого максимуму.

Для розрахунку ми знайшли середнє значення ставки за певний

етап розвитку табл.1

Таблиця 1

Етапи розвитку податку на доходи фізичних осіб в Україні

№

з/п Період Фактичні ставки

Ставки,

використані

нами для

розрахунку

1. 1989-1991р 13%, 30%, 40%, 45 %,

50% 35,6%

2. 1992p 12%, 15%, 20%, 30% 19,25%

3. 1993p 10%,20%,35%,50% 28,75%

4. 1994-2003p 10%,20%,30%,40%,50% 30%

5. 2004-2006p 1%,5%,15%,30% 13%

6. 2006-2015p. 1%,5%,10%,15%,17%,30% 15%

7. 2016-2017p. - 18%


240

Для того, щоб зробити порівняльну характеристику сум

надходжень до державного бюджету, ми перевели їх в доллари за

середньорічним курсом НБУ за відповідний рік.

На рис.1 представлено графік взаємозв’язку ставок податку та

надходження до бюджету.

Рис.1 – Динаміка надходжень до бюджету податку з доходів

фізичних осіб

На рис.1 можна побачити як змінювалась ставка і надходження з

1995- 2017р. Протягом 1992-1994р. українці користувалися

карбованцями і в ці роки надійшли найбільші суми, до бюджету ─ від

200-560 млрд.$. Дивлячись і аналізуючи графік, можна зробити

висновок, що у 2013р. бюджет наповнився найбільше, а ставка ПДФО

була не змінна порівняно з попередніми роками. На сьогодні ставка

порівняно з минулими роками є середньою – 18%, а надходження

стабілізувалися і досягли позначки - 6,79 млрд.$.

Ми побудували криву Лаффера, де на вісі Х- ставка податку, У-

надходження до бюджету. (рис.2)


241

Рис.2 ─ Зміна надходжень до бюджето залежно від ставки

податку.

Аналізуючи рис.2, можна зробити висновок, що зі зростанням

ставки податку надходження до бюджету суттєво зменшувались та

навпаки. За найменшої відсоткової ставки – 15% можна спостерігати

найбільшу суму надходжень за період від 1992 до 2017р. ─ 9,04

млрд.$

Отже, аналізуючи графік, ми дійшли висновку, що крива

Лаффера за даними України показує, що при певних обставинах

зниження податкових ставок можуть збільшитись податкові

надходження.

Списк використаних джерел:

1. file:///C:/Users/Dell/Downloads/2855-5752-1-SM.pdf

2. http://www.ej.kherson.ua/journal/economic_06/280.pdf

3. ecan_2013_12(2)__46

4. https://24tv.ua/yak_zminyuvavsya_kurs_grivni_za_ostanni_20_ro

kiv_nevtishna_statistika_n721611

5. https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/

../../Dell/Downloads/2855-5752-1-SM.pdf

http://www.ej.kherson.ua/journal/economic_06/280.pdf

../Downloads/ecan_2013_12(2)__46

https://24tv.ua/yak_zminyuvavsya_kurs_grivni_za_ostanni_20_rokiv_nevtishna_statistika_n721611

https://24tv.ua/yak_zminyuvavsya_kurs_grivni_za_ostanni_20_rokiv_nevtishna_statistika_n721611

https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/


242

УДК 657

Жураковська Ірина

Батієвич Дмитро Луцький національний технічний університет

ІНФОРМАЦІНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ ОЦІНКИ БІОЛОГІЧНИХ

АКТИВІВ ЛІСУ

Система інформаційного забезпечення діяльності підприємств

лісового господарства неповною мірою здатна забезпечувати

інформаційні потреби управління. Звітність підприємств лісового

господарства не представляє ні інформації про вартість земельного

фонду, який знаходиться в їхньому користуванні, ні біологічних

активів на цих землях. Для ефективного управління галуззю важливо

мати інформацію не лише про результати діяльності, а й про стан

активів. Аналіз визнання, вимірювання та розкриття інформації про

біологічні активи лісу може допомогти зрозуміти конкретну вартість

підприємства. Це дозволить не тільки підвищити довіру до діяльності

підприємств лісового господарства, але й забезпечити надійний

контроль за природними ресурсами в Україні.

Проводивши дослідження інформаційного забезпечення оцінки

біологічних активів лісу, ми зосередили увагу на вивченні теоретичних

напрацювань, так як практики оцінки на лісогосподарських

підприємствах Волинської області немає. Для пошуки інформації ми

використовували такі джерела: Національна бібліотека України імені

В. І. Вернадського та Google-пошук. З 1995 по 2017 роки було

відібрано 23 статті по дані тематиці, і тільки в п’яти з них чітко

виділено інформаційне забезпечення оцінки діяльності підприємств

лісового господарства, в тому числі біологічних активів лісу. 18 статей

мали теоретичний характер. Більшість науковців основним джерелам

інформації вважають статистичну звітність. В дослідженнях Несторяк

Ю.Ю. відмічається, що до інформаційного забезпечення належать дані

державного обліку лісового фонду [1], та інші наведені в табл.1. Лицур

І.М. та Матушевич Н. П. у своїй статті виділяли інформації: матеріали

лісовпорядкування та планові відомості.


243

Таблиця 1

Інформаційне забезпечення оцінки біологічних активів лісу Автор Інформаційна база

Замула І. В. та

Шавуруська О.

В. [3], Ковбаса

Т. А. [2],

Винятинська

Л. В.[4]

Фінансова і статистична звітність підприємства

Несторяк

Ю.Ю. [1]

дані державного обліку лісового фонду;

державна статистична звітність;

актуалізація даних про стан лісового фонду за

матеріалами лісовпорядкування;

аналітичні матеріали державного лісового кадастру;

аналітичні матеріали державного екологічного

моніторингу (в частині екологічного стану лісів);

аналітичні матеріали державного кадастру природно

заповідного фонду; аналітичні матеріали державного

кадастру тваринного світу;

аналітичні матеріали державного кадастру тваринного

світу;

аналітичні матеріали регіональних кадастрів природних

ресурсів; аналітичні матеріали щодо ведення Червоної

та Зеленої Книг України; матеріали Літописів природи

заповідників і національних природних парків;

інші матеріали, в тому числі результати досліджень

науково дослідних установ.

Лицур І. М. та

Матушевич Н.

П. [5]

Матеріали лісовпорядкування, планові поточні

відомості, дані земельного і водного кадастрів,

комплекс спеціально розроблених оціночних

нормативів інформації.

Оцінка біологічних активів лісу та землі в Україні не

проводиться ні для цілей бухгалтерського обліку, ні для управління.

Перераховані вище інформаційні джерела дозволяють провести лише

якісну оцінку або оцінку в натуральних показниках. Запаси лісу поки

визнаються в балансі лише як готова продукція. Проте, наведені вище

джерела інформації можуть бути взяті за основу при використанні


244

оцінки молодого лісу за собівартістю, а для зрілих лісів - за вартістю

очікуваного чистого грошового потоку від реалізації деревини.

Лісогосподарські підприємства не зацікавлені проводити

оцінку біологічних активів лісу, так як така оцінка потребує великої

кількості додаткової роботи і додаткових затрат. Тому потребує

розробки така методика, яка буде використовувати наявне

інформаційне забезпечення з мінімальними затратами.


1. Несторяк Ю. Ю. Методичні засади обліку та оцінки

біорізноманіття в лісах [Електронний ресурс] // http://www.irbis-

nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_

2. Ковбаса Т. А. Забезпечення релевантності облікової

інформації на підприємствах лісового господарства [Електронний

ресурс] // http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_

3. Замула І. В. та Шавуруська О. Бухгалтерський облік операцій

з лісокористування [Електронний ресурс]. //

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/2016/

4. Винятинська Л. В. Етапи комплексного статистичного

дослідження платоспроможності лісовихгосподарств в умовах

ринкової нестабільності [Електронний ресурс] // http://www.irbis-

nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_

5. Лицур І. М. та Матушевич Н. П. Особливості та методи

економічної оцінки лісових ресурсів [Електронний ресурс]. //

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_

УДК 657

Ілюшик Наталія

Науковий керівник: Сидоренко Роман


ОПТИМІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ

ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Уже багато років поспіль найбільшу долю в експорті України

займає продукція сільського господарства. Це зумовлено високим

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=agrosvit_2010_6_11

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=agrosvit_2010_6_11

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/2016/

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=epod_2013_2013_12


245

аграрним потенціалом країни, проте, на жаль, ми не використовуємо

його сповна. Складна ситуація в розвитку економіки країни та

складність податкової системи гальмує розвиток аграрного сектору

держави.

Наявний податковий механізм не пристосований як до

економічних процесів, що мають місце в економіці України взагалі,

так і до підприємств агропромислового комплексу, зокрема.

Оскільки дана проблема є дуже актуальною, останні роки все

більше науковців приділяє увагу її вивченню. До них можна віднести

П. Боровика, М. Дем’яненка, О. Жидяка, В. Жука, О. Кириленко,

Ю. Лупенка, Н. Малініну, Л. Тулуша та інших.

Податкові надходження з аграрної сфери економіки є одним з

основних джерел фінансування державної політики. Для

сільськогосподарських товаровиробників перерахування значної

частини доходу в казну держави у вигляді податків та платежів

насамперед призведе до підвищення собівартості продукцію, що,

звісно ж, вплине на її ціну. Крім цього значне податкове навантаження

може позбавити стимулу до виробничої діяльності, погіршити

фінансовий стан та зменшити інвестиційні можливості.

На теперішній час податки в аграрній сфері використовуються у

якості специфічного інструмента державної фінансової підтримки,

особливого засобу формування фінансових ресурсів в умовах

відсутності більш впливових способів підтримки (наприклад, прямого

бюджетного фінансування). При цьому фактично не здійснюється

функціонування фіскальної та регулюючої їх функцій.

Одним із основних завдань у процесі здійснення економічної

реформи агропромислового комплексу є формування ефективної

податкової політики, що дозволить оптимізувати рівень податкових

надходжень до бюджету та вплив на розвиток сільськогосподарських

підприємств.

З цією метою було впроваджено фіксований

сільськогосподарський податок (нині – єдиний податок для платників

4 групи), базою оподаткування якого є площа сільськогосподарських

угідь. Тобто сума податку, яка підлягає сплаті сільськогосподарськими

товаровиробниками, які відносяться до 4 групи платників єдиного

податку, ніяким чином не залежить від одержаного прибутку чи

доходу.


246

Даною привілегією можуть скористуватись не всі, а лише ті

сільськогосподарські підприємства, частка сільськогосподарського

товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює

або перевищує 75 відсотків [1].

Проте така система оподаткування сільськогосподарських

товаровиробників є не зовсім продуманою, оскільки не враховує

нерівномірність розподілу податкового навантаження між

підприємствами, які спеціалізуються на рослинництві, та тими

підприємствами, які займаються тваринництвом.

Оскільки законодавством не розроблено жодних кількісних

обмежень земельних угідь для платників єдиного податку 4 групи,

існує можливість для зловживання такими платниками податку. Адже

сплачувати єдиний податок можуть і ті сільськогосподарські

товаровиробники, у володінні яких перебувають зовсім незначні площі

земельних ділянок. Дійсно, для виробництва та збуту продукції

тваринництва зовсім не обов’язково мати великі площі угідь,

підприємства можуть використовувати покупні корми та інші

необхідні матеріали сільськогосподарського призначення.

Виходячи з вищесказаного, зрозуміло, що податки до бюджету

надходять не в повній мірі.

Отже, нинішня податкова система потребує перегляду режиму

оподаткування сільськогосподарських підприємств, зокрема єдиного

податку для платників 4 групи, з метою розробки специфічного

інструментарію і механізмів оподаткування, які б змогли одночасно

захищали інтереси держави та сільськогосподарських

товаровиробників. За умови активного державного втручання можна

досягти економічного зростання виробництва сільськогосподарської

продукції.

Список використаних джерел 1. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI




247

УДК 519.86

Каpпова Cвiтлана



ОПТИМIЗАЦIЯ ВИКОPИCТАННЯ ЕНЕPГОPЕCУPCIВ У

CIЛЬCЬКОМУ ГОCПОДАPCТВI

Оптимiзацiя – пpоцеc надання будь-чому найвигiднiших

хаpактеpиcтик, cпiввiдношень.

Piзнi галузi економiки i виpобництва хаpактеpизуютьcя

piзноманiтними потpебами в паливно-енеpгетичних pеcуpcах, що

визначаютьcя такими чинниками:

- з одного боку, технологiчними оcобливоcтями окpемих

виpобничих пpоцеciв;

- з iншого боку – pоллю, яку вони вiдiгpають у

життєзабезпеченнi наcелення, екологiчною та виpобничою безпекою.

Ми pозглянемо галузь, що cьогоднi cтpiмко pозвиваєтьcя i є

надзвичайно важливою у cкладi наpодногоcподаpcького комплекcу

Укpаїни – ciльcьке гоcподаpcтво.

Оптимiзацiя викоpиcтання енеpгоpеcуpciв у ciльcькому

гоcподаpcтвi забезпечує доcягнення багатьох цiлей, найбiльш

важливими з яких є:

- пiдвищення доходу, оcобливо в умовах поcтiйного зpоcтання

цiн на енеpгоноciї;

- збiльшення пpодуктивноcтi чеpез удоcконалення виpобничих

пpоцеciв, що пов’язанi зi cпоcобом викоpиcтання енеpгiї;

- cкоpочення викидiв у навколишнє cеpедовище, чеpез що

покpащуєтьcя екологiчний cтан.

Енеpгооcнащення ciльcького гоcподаpcтва в Укpаїнi cтановить

442 к.c. на 100 га поciвної площi, енеpгоозбpоєнicть – 33.6 к.c.

Для поpiвняння у CША цi показники cтановлять вiдповiдно 524

i 141 к.c.

Якщо вiдcтавання показникiв в ciльcькому гоcподаpcтвi Укpаїни

вiд показникiв у ciльcькому гоcподаpcтвi CША за енеpгооcнащенicтю

незначне, то за енеpгоозбpоєнicтю пpацiвникiв — cуттєве.

Економiю енеpгiї в ciльcькому гоcподаpcтвi можна здiйcнювати

наcтупними шляхами:


248

- виpобництво i викоpиcтання бiогазу iз вiдходiв ciльcького

гоcподаpcтва (оcобливо пiд чаc очиcтки cтiчних вод);

- викоpиcтання тепла cонячної енеpгiї, вiтpу та тепла

теpмальних пiдземних вод;

- cпалювання в паpових котлах та cушаpках нетpадицiйного

палива, бiогазу, вiдходiв ciльcького гоcподаpcтва, мазутно-водної

емульciї та iн.;

- впpовадження комбiнованих когенеpацiйних енеpгетичних

cиcтем у комплекci iз cиcтемами акумуляцiї енеpгiї;

- cтвоpення меpежi пiдпpиємcтв з пеpеpобки побутового cмiття з

метою його утилiзацiї, пеpеpобки твеpдих побутових вiдходiв та

отpимання теплової чи електpичної енеpгiї;

- pозшиpення cфеpи i збiльшення обcягiв викоpиcтання cонячної

енеpгiї та енеpгiї геотеpмальних джеpел для виpоблення

електpоенеpгiї та забезпечення теплопоcтачання. Як пpогнозує

cвiтовий енеpгетичний комiтет , до 2020 pоку у pозвинених кpаїнах

75% тепла для опалення та гаpячого водопоcтачання буде поcтупати

вiд теплових наcоciв.

Однiєю з найболючiших пpоблем вiтчизняної енеpгетики є

неpiвномipнicть cпоживання електpичної енеpгiї пpотягом доби, у

pобочi та вихiднi днi тижня, у piзнi cезони pоку.

Багато пiдпpиємcтв агpопpомиcлового комплекcу безпеpеpвного

циклу (птахофабpики, cвинаpcькi феpми тощо), пеpеpва в

електpопоcтачаннi яких навiть на коpоткий чаc недопуcтима,

необхiдно оcнащувати pезеpвними джеpелами енеpгiї, напpиклад,

пеpеcувними електpоcтанцiями невеликої потужноcтi.

Вpаховуючи cвiтову тенденцiю до подоpожчання енеpгоноciїв,

чаcтка поточних витpат на вci види енеpгiї з pоку в piк cуттєво зpоcтає,

а одноpазових витpат, навпаки, зменшуєтьcя.

У кiнцевому пiдcумку pезультати аналiзу i pозpахункiв

дозволяють кiлькicно оцiнити вплив фактоpiв енеpгообмеження i

пiдвищення енеpгоефективноcтi в агpаpному cектоpi.


249

УДК 657

Кацевич Дарина

Науковий керівник: Денисюк Н. В.

викладач облікових дисциплін

Коледж технологій, бізнесу та права

Східноєвропейського національног університету імені Лесі Українки

ОСОБЛИОСТІ РОЗРАХУНКІВ КРИПТОВАЛЮТОЮ

У сучасному світі все частіше можна почути термін

«криптовалюта». Що ж це таке?

Криптовалюта – це віртуальна валюта, захищена

криптографією, а також - це швидка і надійна система платежів та

грошових переказів, яка заснована на новітніх технологіях і

непідконтрольна жодному уряду. У світі зараз э багато видів

криптовалют: Bitcoin, Litecoin, Ethereum, Peercoin.

Але найвідомішою є - Bitcoin (біткоін). У 2015 році

Європейський суд звільнив Bitcoin від оподаткування, чим фактично

визнав її повноцінною грошовою одиницею.

Другою за популярністю в світі криптовалютою є Litecoin

(Лайткоін) - це інтернет-валюта, яка включає в себе, майже нульові за

вартістю платежі в будь-яку точку світу. Litecoin - це відкритий

вихідний код, глобальна платіжна мережа, яка повністю э

децентралізованою.

Механізм емісії Bitcoin

Емісія та облік криптовалют засновані на криптографічних

методах. Функціонування відбувається децентралізовано, в

розподіленій комп'ютерній мережі.

Криптовалюта створюються за допомогою процесу, який

називається Майнінг. Майнінг - це вирішення якоїсь складної задачі,

яка вирішується методом повного перебору. Звичайний комп'ютер для

виконання цих завдань не підійде. Тому для отримання Bitcoin

використовують надпродуктивні комп'ютери або потужні сервери. З

кожним роком алгоритм отримання біткоіну ускладнюється. Це

робиться з метою обмеження річної емісії криптовалюти та

запобігання інфляції.

Альтернативними способами отримання криптовалюти Bitcoin є:

• як оплата за надані послуги та товари;

https://finaff.go2affise.com/click?pid=10&offer_id=10&l=1513007075&sub1=extl



250

• покупка криптовалюти Bitcoin на біржах;

• обмін Bitcoin між приватними особами.

Криптовалюта це реальний програмний продукт, зростання

курсу якого залежить тільки від попиту та пропозиції на ринку.

Особливості розрахунків

Кожен учасник, який користується інтернет-платежами, може

здійснювати миттєві операції з криптовалютою без застосування

посередників. Тобто покупець передає гроші безпосередньо продавцю.

Не потрібно йти в банк, просто потрібно відправити біткоіни іншому

учаснику. Монети в системі - це математичні хеш-коди. Кожен з них

унікальний і не може використовуватися двічі. Також, легше і

дешевше здійснювати міжнародні платежі, тому що Bitcoin не

прив'язаний до певної країни.

Для зберігання Bitcoin є кілька варіантів:

• Оффлайн гаманець - встановлюється і створюється на вашому

комп'ютері і звичайно його зашифровують, для того щоб уникнути

злому. Однак є деякі мінуси, якщо ви забудете пароль для входу в

гаманець або на комп'ютері полетить жорсткий диск - ви назавжди

втратите доступ до своїх коштів.

• Онлайн гаманець - всі дані зберігаються на сервері. Якщо

сервер зламають, то зламають і всю інформацію.

Переваги криптовалюти Bitcoin:

• Відкритий код криптовалюти - у Bitcoin працюють ті ж

алгоритми, які використовуються в інтернет-банкінгу. Єдиною

відмінністю інтернет-банкінгу є розкриття інформації про кінцевих

користувачів. У мережі Bitcoin вся інформація про транзакції є в

загальному доступі але немає даних про одержувача або відправника

монет.

• Відсутність інфляції - кількість монет в цій системі зростає з

певною швидкістю так, щоб вона співпадала зі швидкістю видобутку

золота на планеті.

Пірингова мережа криптовалюти - у подібних мережах немає

головного сервера, що відповідає за всі операції. Обмін грошима

здійснюється між 2-3 і більше програмами-клієнтами. При цьому

кожен клієнт зберігає запис про всі зроблені транзакції та про

кількість біткоінів на кожному гаманці. Ні банки, ні податкові, ні

держава не можуть контролювати обмін грошей між гаманцями

користувачів.


251

Безмежні можливості транзакцій - кожен з власників гаманця

може платити кому завгодно, де завгодно і за що завгодно. Транзакції

неможливо проконтролювати або заборонити, так що можна

здійснювати перекази в будь-яку точку світу. Комісійні в цій системі

нижчий, ніж в будь-який інший. Вони складають 0,1% від суми

транзакції. Відсотки йдуть в гаманці «видобувачів» Bitcoin.

Недоліки криптовалюти Bitcoin

Як і будь платіжний інструмент, криптовалюта має свої

недоліки. Основним недоліком Bitcoin є її сильна волатильність.

Майже всі підйоми і падіння курсу Bitcoin безпосередньо залежать від

оголошених заяв урядів різних країн. Така волатильність курсу

створює проблеми в короткостроковому періоді.

Зараз Bitcoin притягує багато інвесторів і спекулянтів, які

бажають заробити гроші на волатильності курсу в короткостроковій

перспективі.

Варто відзначити, що інвестиції в криптовалюти пов'язані з

великими ризиками і їх слід розглядати в середньостроковій і

довгостроковій перспективі.

З метою захисту прав споживачів, безпеки здійснення переказу

коштів Національний банк України рекомендує громадянам

використовувати тільки ті платіжні системи розрахунків, які внесені

Національним банком України в Реєстр платіжних систем.

Криптовалюта має багато позитивних моментів, які, швидше за

все, переймуть електронні гроші, що емітуються банківською

системою.

УДК 657

Марчак Ольга

Науковий керівник :Гаврилюк Ольга


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТАРИФІВ НА

ВАНТАЖНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Найбільш поширеним є перевезення вантажів автомобільним

транспортом, який забезпечує перевезення по суші на короткі і середні



252

відстані. Його головна особливість - даний вид транспорту дає

можливість гнучкого управління вантажними перевезеннями.

За рахунок цього можна оптимізувати витрати на вантажні

перевезення залежно від виду вантажу :вибрати тип автомобіля,

маршрут, необхідне причіпне обладнання. Основними негативними

факторами можна вважати те, що присутній людський фактор, високі

витрати на паливо і стан доріг.

Війна в нашій країні негативно відобразилася на даній галузі.

Головними негативними факторами є:

− спад в промисловій, будівельній та торговельній сферах

економіки;

− обмеження взаємної торгівлі між Україною і Російською

Федерацією;

− втрата контролю над частиною території і наявність зони

військового конфлікту ;

− зростання інфляції і знецінення національної валюти;

− зниження купівельної спроможності населення.

У зв'язку зі спадом міжнародних вантажних перевезень

спостерігається загострення конкуренції між підприємствами ,які

займаються автомобільними перевезеннями. У боротьбі за замовника

транспортні компанії пропонують гнучку систему перевезень, що

залежать від виду вантажу, терміновості і дальності наданої послуги.

Найбільший вплив на ціну послуги надає вартість палива, на другому

місці - валютна складова. Менший вплив мають зарплата персоналу і

параметри інфляції.

Тарифи на автомобільні перевезення мають договірний характер

і можуть використовуватися в різних видах. Наприклад, монополісти

визначають тарифи на поїзні, контейнерні відправки, за погодинне

користування автомобілями, перегін рухомого складу, дрібні

відправки. Тарифи на перевезення вантажів поїзними відправленнями

встановлюються за групами автомобілів (автопоїздів) з певною

вантажопідйомністю (наприклад, понад 0,5 до 2,4 т, понад 2,4 до 5

тощо) за один кілометр пробігу з вантажем.

Тарифи за погодинне користування автомобілями визначаються

за одну годину роботи автомобіля. Додатково передбачається тариф за

один кілометр пробігу понад 24 кілометрів за годину користування.

Тарифи за перевезення вантажів в автомобільних контейнерах

розраховуються з урахуванням вантажопідйомності контейнера (1,25 т,


253

3 т, 5 т, 20 т) за один кілометр пробігу з вантажем . Додаткова плата

стягується за затримку контейнера понад 8 годин.

Тарифи на перегін рухомого складу встановлюються за один

кілометр пробігу за видами автомобілів (легкові, вантажні, автобуси).

Тарифи на перевезення вантажів дрібними відправками залежать

від маси відправлення (наприклад, до 0,25 т, понад 0,25 до 0,5 т тощо)

і включають також вартість експедирування вантажу.

На автомобільному транспорті всі витрати розподіляють за

двома основними факторами: 1 км пробігу та 1 автомобіль-година. На

1 км пробігу відносять витрати на паливо, мастильні та інші

експлуатаційні матеріали, на технічне обслуговування, поточний

ремонт автомобілів, їхньої амортизації, пов’язаної з капітальним

ремонтом, на придбання й ремонт шин, змінні витрати.

На 1 автомобіль-годину відносять загальногосподарські витрати;

витрати на утримання, поточний ремонт і амортизацію будинків і

споруджень, витрати адміністративно-управлінського персоналу,

матеріали, паливо й електроенергію для технологічних цілей;

відрахування на повне відновлення рухомого складу, зарплату водіїв;

постійні витрати.

УДК 371.3

Мах Віта



ЕКОНОМІКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ : ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО

І ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Стала економіка – необхідна частина будь-якої країни. Вона

займається питаннями ведення виробничих процесів, розподілу та

використання ресурсів, створенням благ на державному, міському та

регіональному рівні. Головна мета економіки – це забезпечення

людства матеріальними благами потрібними для повноцінності

життєдіяльності. Та існує також ряд проблем пов’язаних з розвитком

економіки.


254

Посилаючись на досвід інших країн можна зрозуміти, чому

українська економіка не є настільки потужною. Практика розвитку

країн показала, що прийняття економічних рішень і концепція

держави є досить ефективними методами для створення економіки.

Держава повинна бути зацікавлена у покращенні своєї роботи у сфері

економіки, і бути активним учасником усіх процесів будь-якого заходу.

Також інші країни пройшли досить таки складні етапи для того , щоб

економіка досягла найвищого рівня.

Взявши до уваги результати досліджень які проводилися,

економіка України розвивається швидкими темпами . В період СРСР

на території України була велика кількість підприємств , які

підтримували рівень економіки. Після розпаду СРСР в Україні

відбулася гіперінфляція та крах в економіці за рахунок чого різко

зменшився рівень ВВП в країні. З 2000 років економіка України почала

зростати за рахунок збільшення обсягів виробництва та експорту

власних товарів за кордон . В економіці України за цей період були як

покращення так і погіршення стану економіки . Відбувалася знецінка

державної валюти , що призвело до кризового стану в країні . Із

скороченням ВВП спостерігалося погіршення в багатьох галузях

економіки країни. Відбувався розрив міжрегіональних зв’язків,

зменшувався виробничий потенціал країни, знижувалася заробітна

плата за рахунок чого зменшувався споживчий попит.

Необхідно вдосконалити прогалини в роботі підприємств адже

досить таки велика частина економіки країни залежить саме від них .

Тому що в основному найбільша зайнятого населення працює на

підприємствах. Також потрібно підтримувати розвиток сільського

господарства, адже за його допомогою країна може вийти на досить

таки потужний ринок зовнішньої торгівлі. І такий потенціал є досить

перспективним.


255

УДК 338.2

Михальчук Л.Ю.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Сиротюк Г.В.

Львівський національний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

До початку XXI століття в Україні відбулися істотні

трансформаційні зрушення в системі політики та економіки,

результати яких вкрай суперечливі [1]. Можна виділити такі

особливості реформування економіки країни [2]: низькі темпи

ринкових перетворень; незадовільний стан вирішення соціально-

економічних проблем; відсутність виваженої державної регіональної

політики, що призвела до поглиблення диспропорцій у територіальній

структурі економіки і соціальній сфері.

У процесі трансформації економічної системи в Україні

вважаємо за необхідне виділити чотири етапи (рис.1).

Рис.1. Періодичні зміни економіки в Україні

Тобто, в Україні з 1991 року відбуваються значні

трансформаційні зрушення в політиці та економіці. Країна пройшла

три етапи змін в економіці: перший – раптової трансформації (1991 –

1993 рр..), другий – поглибленої трансформації (1994-1999 рр..), третій

– глобальних трансформаційних зрушень (2000-2010) і увійшла в

четвертий етап, що пов’язаний з поступовим розвитком «зеленої

економіки» та орієнтацією на сталий розвиток. Таким змінам сприяє

прийняття «Стратегії національної екологічної політики України на

період до 2020 року» та зміни у податковій системі, в першу чергу,

введення екологічного податку.


256

Реалізація концепції сталого розвитку активно підтримується

корпоративним сектором у вигляді різноманітних ініціатив, створення

окремих департаментів зі сталого розвитку, публікації нефінансових

звітів, а також спостерігається підвищення рівня обізнаності

суспільства з питань сталого розвитку. На сьогодні актуальність

концепції сталого розвитку вимагає аналізу передумов виникнення

даного напряму наукових досліджень та власне поняття «сталий

розвиток».

Для становлення концепції сталого розвитку потрібний

тривалий проміжок часу, тому виділимо п’ять етапів еволюції концепції

сталого розвитку (табл. 1).

Таблиця 1

Етапи еволюції концепції сталого розвитку

Становлення

концепції Етап Основні події

Процес

виникнення ідеї

сталого

розвитку

Попередній етап

(кін.XVI Iст. –1968

р.)

Правило народонаселення Т.Мальтуса

(1798 р.) Концепція ноосфери В. Вернадського

Теорії економічного зростання (Р. Солоу, Й.

Шумпетер)

Етап формування

концепції

(1968-1983 р.)

Заснування Римського клубу та доповідь «Межі

зростання» (1968р., 1972р.)

Конференція Організації Об’єднаних Націй з

проблем навколишнього середовища (1972р.)

Всесвітня стратегія охорони природи

(1980 р.)

Процес

організації

концепції сталого

розвитку

Етап формування

ідейних засад сталого

розвитку

(1983- 2000рр.)

Створення Комісії Брундтланд (1983р.) Доповідь

Комісії Брундтланд «Наше спільне майбутнє»

(1987р.) «Саміт Землі» та прийняття «Порядку

денного на XXI ст.», створення Комісії ООН зі

сталого розвитку (1992 р.) Саміт тисячоліття ООН і

прийняття ЦРТ (2000 р.)

Формування

моделі

сталого розвитку

Етап дозрівання (2000-

2012 рр.)

Всесвітній саміт зі сталого розвитку

(2002р.)

Конференція «RIO+20» і прийняття документу

«Майбутнє, якого ми прагнемо» (2012 р.)

Етап масового

розповсюдження та їх

реалізація

(з 2012 р. і досі)

Саміт ООН зі сталого розвитку і прийняття Цілей

сталого розвитку(2015 р.) Всесвітній економічний

форум і запуск глобальної Комісії бізнесу та

сталого розвитку (2016 р.)


257

Отже, концепція сталого розвитку – це закономірний історичний

процес осмислення людиною свого місця на планеті Земля, яке

означено її невіддільністю від природного начала і усвідомленням

необхідності збереження середовища свого існування для наступних

поколінь.

Сьогодні стоїть завдання усвідомлення необхідності сталого

розвитку, його підтримки та рішучих дій, щоб зробити цей процес

якомога досконалішим та прийнятним для майбутнього. Економіка, як

наука оперує значною кількістю вже розроблених методів та

інструментів дослідження взаємодії людини та природи. Виникнення

нових людських потреб вважаються рушійною силою економіки та є

результатом їх взаємодії, і вимагає пошуку нових підходів, які

виражаються у складових сталого розвитку: економічній, екологічній

та соціальній.

Системне узгодження та збалансування складових сталого

розвитку є дуже складним завданням. Порушення балансу між даними

складовими може викликати загрозу збитку, який наноситься або може

бути нанесений в майбутньому людині, суспільству і природному

середовищу. Недбалість до компонентів сталого розвитку є дуже

небезпечним і може привести країну, планету до непоправних

наслідків. Ігнорування даними процесами сталого розвитку негативно

впливає як на життєздатність людини, суспільства, ефективність

функціонування підприємства, так і на стан природного довкілля,

економічну ситуацію в регіоні, місті, країні.

Звідси, сталий розвиток – це глобальний механізм для забезпечення

ефективної діяльності зацікавлених осіб у всіх сферах життєдіяльності

шляхом справедливого використання ресурсів і задоволення потреб,

створення умов для розвитку людського потенціалу, реалізації нових

наукових і технічних знань з усвідомленням своєї відповідальності перед

сучасним і майбутніми поколіннями за збереження цілісності природного

середовища.

Таким чином, переорієнтація економіки країни з кількісних на

якісні параметри росту передбачає перехід на сталий розвиток

суспільства, при якому не порушується екологія навколишнього

середовища, зберігається природна основа для відтворення життя

людини. Основне завдання сталого розвитку полягає у забезпеченні

динамічного соціально-економічного зростання, збереженні

навколишнього природного середовища і раціональному використанні


258

природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб

нинішнього і майбутніх поколінь шляхом побудови високоефективної

економічної системи, яка стимулює продуктивну працю, науково-

технічний прогрес і має соціальну спрямованість.


1. Геец В. М. Трансформация модели экономики Украины

(идеология, противоречия, перспективы) Москва: Логос, 1999.

500 с.

2. Буркинський Б. В., Галушкіна Т. П., Реутов В. Є. «Зелена

економіка» крізь призму трансформаційних зрушень в Україні. Одеса:

ІПРЕЕД НАН України. Саки: ПП «Фєнікс», 2011. 348 с

УДК 337




ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

У різні часи економічна наука по-своєму змінювалася,

розвивалася і разом з тим удосконалювалася. Не є винятком і

теперішній період часу, коли економіка набирає і охоплює все

більшого масштабу. Будь-які компоненти, природні ресурси можуть

рости безкінечно, але є й вичерпні, яких за прогнозами аналітиків не

так вже й багато залишилось. Тому їх необхідно ефективно

використовувати і брати до уваги під час дослідження економічних

проблем.

Мета економіки сталого розвитку полягає в тому, що необхідно

прикласти максимум зусиль, щоб досягти стійкого масштабу, який не

буде перевищувати екологічних обмежень, та вийти на новий рівень

після періоду скорочення та антиросту.

Економіка в країнах із високим рівнем ВВП була орієнтована на

економічне зростання. Але зараз, беручи до уваги всі витрати,

пов’язані із такою політикою (надмірне споживання природних

ресурсів, забруднення навколишнього середовища, збільшення

соціальної нерівності між багатими та бідними тощо) вчені-економісти


259

ставлять під сумнів біофізичні межі зростання і саму поведінку

економічного зростання в майбутньому.

Економічний розвиток полягає в збільшенні виробництва,

споживанні товарів і послуг, збільшення природного приросту

населення та забезпечення повної зайнятості. Протягом тисячоліть у

більшості країн економіка залишалася відносно стабільною, або

демонструвала таке скромне зростання, що його важко було

прослідкувати. Прихильники економіки сталого стану підкреслюють,

що промислова революція і набуття здатності використовувати

природні ресурси призвели до зростання населення і його потреби

споживання.

Економіка сталого розвитку вимагає дотримання чотирьох

основних системних принципів:

1. Підтримання стану навколишнього середовища, екосистем і

засобів життєзабезпечення необхідних для людей.

2.Раціональне використання природних ресурсів (риба,

деревина) з такими темпами, що не перевищують темпи їх

відновлення.

3. Споживання корисних копалин (нафта, газ, алюміній, мідь,

золото, срібло) таким чином, щоб перш, ніж вони будуть

вичерпуватись і відновлюватись, можна було перейти на їх аналоги.

4. Надмірна кількість відходів у навколишнє середовище із

швидкістю, що не перевищує швидкість їх безпечної переробки.

На сьогодні спеціалісти впроваджують в розробку власну

альтернативу, яка здатна змінити світ, обмежити викиди відходів з

метою їх повторної переробки. Підприємства повинні так облаштувати

свою базу, щоб не забруднювати відходами різної якості.

Перспективою на майбутнє також є використання

альтернативних джерел енергії, а саме: сонячні батареї, енергія

припливів та відпливів, біомаса, біопаливо, вітроенергетика

(установка вітряків). Вже на сьогодні з вітру людство отримує близько

трьох відсотків від глобальної потреби електроенергії. Потужність та

якість турбін зростає щорічно і вже до 2020 року кількість вітрової

енергетики зросте вчетверо.

Отже, як бачимо, економіка не стоїть на місці, а починає

розвиватися все з більшою й більшою швидкістю, яка здатна

мінімізувати використання природних ресурсів, і брати та розробляти


260

нові перспективні ідеї, які, сподіваємось, внесуть велику вигоду як

самій природі, так і людству.


1. Економіка сталого стану. - [Електронний ресурс] - Режим

доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Економіка_сталого_стану.

2. Альтернативні джерела енергії. - [Електронний ресурс] -

Режим доступу http://thefuture.news/renewable_energy.

УДК 337




ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ А. СМІТА В ПОДАТКОВОМУ

КОДЕКСІ УКРАЇНИ

Виникнення податків започаткувало собою виникнення

принципів оподаткування. Це привертало увагу вчених з різних країн,

які, зрештою, пробували сформувати деякі фундаментальні постулати,

на яких має ґрунтуватися оподаткування. Серед них Ж. Боден, Ф.

Бекон, Дж. Локк. Але особливу увагу цьому приділив Адам Сміт. Його

теорія становить цілісну систему поглядів, у якій економічні поняття,

положення, висновки, як правило, взаємопов'язані між собою. Його

принципи оподаткування базуються на концепції рівнозначності

різних видів праці, положенні про роль держави як "нічного сторожа",

а не регулятора економічних процесів. Вони написані у його книзі під

назвою "Дослідження про природу і причини багатства народів" і

мають такий зміст: справедливість, визначеність, зручність для

платника податків і економічність.

У Податковому кодексі України (далі – ПКУ) також зазначені

необхідні засади, щодо принципів оподаткування та сплати податків.

Порівнюючи принципи А. Сміта і Податкового кодексу можна

побачити багато чого спільного, що зберігається й до сьогоднішніх

днів, правда, простежуються й незначні відмінності. Це зазначено в

таблиці 1.


261

Таблиця 1

Порівняння принципів оподаткування А.Сміта та згідно ПКУ А. Сміт Податковий кодекс України

Справедливість

Податки повинні сплачувати

всі громадяни, кожний -

відповідно до свого доходу.

Загальність оподаткування - кожна особа

зобов'язана сплачувати встановлені цим

Кодексом податки та збори.

Соціальна справедливість - установлення

податків та зборів відповідно до

платоспроможності платників податків.

Рівність усіх платників перед законом,

недопущення будь-яких проявів податкової

дискримінації - забезпечення однакового

підходу до всіх платників податків,

незалежно від соціальної, расової,

національної, релігійної приналежності,

форми власності юридичної особи,

громадянства фізичної особи, місця

походження капіталу.

Визначеність

Податок, який слід сплатити,

повинен бути точно

визначеним, а не змінюватися

довільно.

Єдиний підхід до встановлення податків

та зборів - визначення на законодавчому

рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Стабільність - зміни до будь-яких

елементів податків та зборів не можуть

вноситися пізніш як за шість місяців до

початку нового бюджетного періоду, в якому

будуть діяти нові правила та ставки. Податки

та збори, їх ставки, а також податкові пільги

не можуть змінюватися протягом

бюджетного року

Зручність

Усякий податок має

стягуватися у такий час, і

такий спосіб, що найменш

обтяжливий для платників.

Рівність та зручність сплати -

установлення строків сплати податків та

зборів, виходячи із необхідності

забезпечення своєчасного надходження

коштів до бюджетів для здійснення витрат

бюджету та зручності їх сплати платниками.

Економія

Кожен податок повинен бути

так задуманий і розроблений,

щоб він брав і утримував із

кишень народу якомога

менше понад те, що він

Економічність оподаткування -

встановлення податків та зборів, обсяг

надходжень від сплати яких до бюджету

значно перевищує витрати на їх

адміністрування.

Фіскальна достатність - встановлення


262

приносить державному

казначейству.

податків та зборів з урахуванням

необхідності досягнення збалансованості

витрат бюджету з його надходженнями.

- Нейтральність оподаткування -

установлення податків та зборів у спосіб,

який не впливає на збільшення або

зменшення конкурентоздатності платника

податків.

- Невідворотність настання визначеної

законом відповідальності у разі порушення

податкового законодавства.

Отже, як бачимо, в Податковому кодексі України за основу

формулювання принципів оподаткування було взято принципи

А.Сміта. Проте є суттєві відмінності. В загальному Сміт більше

схиляється до сторони платників податків, і принципи характеризують

податки, як платежі, які повинні щонайменше вилучати з кишень

народу понад те, що необхідно для наповнення державного бюджету. Громадяни повинні сплачувати податки тоді, і тільки тоді, коли в неї є

на руках гроші.

ПКУ, у свою чергу, спирається тільки на роль держави, прагне

збалансованості державного бюджету. Також в кодексі зазначається

невідворотність відповідальності за несплату податків і більше уваги

звертається на те, що держава через податки не може впливати на

конкурентоспроможність конкретного платника, забезпечуючи

нейтральність і рівність.

Практика показує, що в багатьох випадках принципи

порушуються, зокрема принцип стабільності, який забороняє часто

вносити зміни в податки і збори. Але в на часто вносяться зміни у

форми звітності. На нашу думку, принципи , визначені в ПКУ, слід

змінювати на користь платників податків. Вказаний принцип

стабільності потребує доповнення для забезпечення зручності для

платників податків, а саме, щоб зміни до податкової звітності не могли

вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового звітного періоду.

Списки використаних джерел:

1. Принципи оподаткування. - [Електронний ресурс] - Режим

доступу http://stud.com.ua/20483/ekonomika/printsipi_opodatkuvannya


263

2.Принципи, які А. Сміт пропонував покласти в основу системи

оподаткування. - [Електронний ресурс] - Режим доступу

http://pidruchniki.com/1894010637804/politekonomiya/printsipi_smit_pro

ponuvav_poklasti_osnovu_sistemi_opodatkuvannya

3. Податковий кодекс України. - [Електронний ресурс] - Режим

доступу http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20101202

УДК 657.1

Семенюк Наталія

Науковий керівник: Писаренко Тетяна


СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І СТРУКТУРА

КОШТОРИСУ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Основним нормативним документом, який визначає правові

засади функціонування бюджетної системи України, є Бюджетний

Кодекс України.

Згідно з БКУ, кошторис – основний плановий фінансовий

документ бюджетної установи, яким на бюджетний період

встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і

розподілу бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та

здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх

функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до

бюджетних призначень [1].

Кошторис доходів і видатків складається перед початком

бюджетного періоду на наступний календарний рік усіма установами, і

затверджується керівником.

Кошти із державного бюджету надаються головним

розпорядникам бюджетних коштів лише за наявності затверджених

кошторисів.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів

України.

Процес формування кошторису бюджетними установами

України регламентує «Порядок складання, розгляду, затвердження та

основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ»,

затверджений Постановою КМУ № 228 від 28 лютого 2002 р. [3].


264

Кошторис бюджетної установи складається із двох частин –

дохідної та видаткової. Фінансування установи може здійснюватися за

рахунок коштів як загального фонду, так і спеціального. Тому доходна

і видаткова частини поділяються на два розділи: за загальним фондом і

за спеціальним.

Загальний фонд – це кошти, які надходять бюджетним

установам із державного та місцевих бюджетів, спрямовані на їх

утримання.

Спеціальний фонд – це кошти, які надходять в розпорядження

установи за послуги, які надаються нею, а також кошти, які отримує

державна установа для виконання окремих доручень.

При складані кошторису необхідно дотримуватися таких

принципів:

‒ передбачити наявність доходної і видаткової частин;

‒ для відображення доходів і видатків використовуються коди

економічної класифікації.

Доходи бюджетної установи – це державні кошти, що надійшли

на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або

місцевого бюджету для її утримання. Крім того, бюджетній установі

дозволяється надавати певний встановлений перелік послуг і за це

отримувати плату.

Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення

програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком

коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру

сплачених до бюджету сум.

Доходи загального і спеціального фондів розподіляються на

видатки відповідно до кодів економічної класифікації. Економічна

класифікація видатків деталізує використання коштів за їхніми

предметними ознаками, а саме: заробітна плата, нарахування на

заробітну плату, оплата комунальних послуг, капітальні витрати,

виплати населенню, інші. Така класифікація дає можливість виділити

захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх

розпорядників та одержувачів коштів.

Отже, можна зробити висновок, що кошторис бюджетної

установи – це важливий фінансовий документ, згідно якого установа

отримує кошти, для здійснення своєї господарської діяльності та

виконання функцій відповідно до установчих документів. Структура


265

кошторису, порядок його складання і виконання чітко регламентується

чинним законодавством.

Список використаних джерел 1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VІ. –



2. Наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну

класифікацію» від 14.01.2011 р. № 11. – [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/v0011201-11.

3. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні

вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ від 28 лютого

2002 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/228-2002-%D0%BF.

УДК 339.1

Тичинська А.І.

Науковий керівник: Янчук Т.В.


КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВ «САНДОРА» НА

УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ СОКІВ

На сьогодні конкуренція підприємств є досить високою,

проблема виживання компанії залежить від їх переваг на ринку. Тому

зростання конкурентоспроможності підприємств стає найважливішою

умовою забезпечення ефективності функціонування.

Теоретичні та практичні аспекти дослідження ринку соків в

Україні знайшли своє відображення у роботах зарубіжних і

вітчизняних науковців, а саме: Н. А. Власенко, В. Мандрика, В. І.

Субботи [1-4]. Не до кінця розкритими залишаються питання впливу

різних факторів на збільшення конкурентоспроможності на сокову

продукцію. Тому існує потреба в подальших теоретично та

практичних дослідженнях.

Проаналізувати стан ТОВ «Сандора» на українському ринку

соків, провести аналіз лідерів випуску соків в Україні та визначити

коефіцієнт конкурентоспроможності компанії «Сандора».


266

Сьогодні на українському ринку соків спостерігається висока

конкуренція. Виробництвом соків займаються майже 400 підприємств,

20 з яких добре відомі українським споживачам. Лідерами ринку є 5

великих компаній: «Sandora», «Vitmark», «Эрлан», «Coca-Cola» та

«T.B.Fruit».

Проаналізуємо їхню частку на ринку (див. рис. 1) [1].

Рис. 1 Частка продукції лідерів соків на ринку України [1]

З рис. 1 можемо спостерігати, що найбільші частки ринку

належать таким лідерам як ТОВ «Сандора» (46%), СП «Вітмарк-

Україна» (26%), компанія Кока-Кола (7%) і Galicia (16%), яким

належить 95% всього ринку соків України. Дрібніші компанії

займають всього 5% всього ринку. Українці надають перевагу сокам

місцевого виробництва, частка імпорту складає приблизно 10%.

Слід зауважити, що в порівнянні з іншими конкурентами, фірма

«Сандора» займає пріоритетне місце на українському ринку. Щоб

отримати якісну оцінку сил підприємства «Сандора» на ринку соків,

необхідно створити SWOT-аналіз (див табл. 1) [2].

Таблиця 1

SWOT-аналіз ТОВ «Сандора» [2] Сильні сторони Слабкі сторони

Можливості Загрози

Зовнішнє

середовище

Збільшення виробничих

потужностей.

Зменшення цільової аудиторії

через розмаїття торгових

марок.

Нижча собівартість. Сезонний спад.

За рахунок широкої мережі

збуту збільшити частку

українського ринку.

Поява нових конкурентів на

ринку з додатковими

послугами.

Внутрішнє

середовище

Переваги Недоліки

Висока якість продукції. Низька платоспроможність


267

Висока частка соків на

українському ринку.

Висока ціна в порівнняні з

іншими товарами-аналогами.

Iирокий асотримент. Високий рівень інфляції.

З таблиці 1 видно, що на знаменитість торгової марки даної

компанії вплинули: висока якість, широкий асортимент продукції,

інноваційні технології. Проте кожне підприємство має свої недоліки

та загрози, це може бути поява нових конкурентів, інфляції та

неврожайність тощо. Розрахуємо конкурентоспроможність ТОВ

«Сандора» за методом Ансоффа.

Для цього нам потрібні дані про підприємство (див табл. 2) [3].

Таблиця 2

Дані підприємства «Сандора» [3] I (інвестиції) S (стратегії) P (потенціал)

Поточні 14504,7 0,9 0,7

Оптимальні 15972 0,9 0,8

Критичні 5700

Розрахунок коефіцієнтів відображено в таблиці 3.

Таблиця 3

Розрахунок коефіцієнтів [4] Коефіцієнт Формула Розрахунок Значення

Рівень

стратегічного

капіталовкладення

(К1)

(14504,7-

5700)/(10987-

5700)

0,88

Норматив

стратегічних

можливостей (К2)

0,9/0,9 1

Норматив

можливостей (К3)

0,7/0,8 0,875

З даної таблиці розрахуємо конкурентоспрожність ТОВ

«Сандора»: КСП = αК1 + βК2 + γК3

КСП = 0,2*0,88 + 0,5*1 + 0,3*0,875 = 0,9385

З отриманого результату ми можемо переконатися, що ТОВ

«Сандора» займає досить високий рівень конкурентоспроможності.

Отже, на сьогоднішній день ринок соків характеризується

високою якістю, їх асортимент постійно розширюється, враховуються


268

запити різних груп споживачів. В результаті проведених досліджень

вдалося дійти до висновку, що ТОВ «Сандора» є одним із найбільших

лідерів з продажу соку на території Україні, та займає досить важливе

та високе місце серед конкурентів.


1. Виробництво і споживання соків в Україні [Елекронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.aitico.com/index.

php?option=com_content&view=article&id=150%3A2013-1014-08-37

2. Власенко Н.А. Ринок соків в Україні та одна з альтернатив

підвищення конкурентоспроможності продукції [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://aaecs.org/vlasenkona-rinok-sokv-v-ukran-ta-odna-z-alternativ-pdvishennyakonkurentospromojnost-produkc.html.

3. Мандрика В.Оцінка якості фруктових мультивітамінних соків і

нектарів / В. Мандрика, А. Самойленко // Товари і ринки. – 2016. – №

1. – С. 127-133.

4. Суббота В.І. Класифікація споживачів на основі сегментації

ринку соків України / В.І. Суббота // ВІСНИК Донецького

університету економіки та права. – 2010. – № 2.

УДК 330.12:339.138

Фаринюк Наталія

Науковий керівник: Янчук Тетяна Василівна


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

КОРПОРАЦІЇ «NESTLE S.A.»

НА РИНКУ УКРАЇНИ

Сьогодні розроблення рішень у галузі формування товарної

політики припускає обґрунтування доцільності рекомендацій щодо

підготовки виробництва нової продукції, випуску асортименту, що вже

склався та зняття з виробництва застарілих товарів. Низька

ефективність діяльності багатьох вітчизняних підприємств, особливо

в умовах кризових явищ в економіці, обумовлена низкою чинників,

http://aaecs.org/vlasenkona-rinok-sokv-v-ukran-ta-odna-z-alternativ-pdvishennyakonkurentospromojnost-produkc.html




269

одним з яких є відсутність дієвих механізмів адаптивного управління

товарним портфелем і формування гнучкої товарної політики. В

умовах агресивного зовнішнього середовища українські підприємства

не можуть сформувати товарну пропозицію, адекватну як вимогам

споживачів, так і внутрішнім можливостям і потребам підприємства.

Окремі питання формування товарної політики підприємства

розглядаються в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних

науковців: Г.Асселя, Л.В. Балабанова, О.А. Бриндіна, Н.В. Бутенко,

С.С. Гаркавенко, Е.Діхтля, Ф.Котлера, В.Я.Кардаша, А.М.Романова,

І.В.Заблодської, Л.С.Лаврентьєвої, С.Ю. Хамініч, О.М.Бєлєнова,

К.В.Одінцової Н.С.Кубишиної та інших. Дослідження вчених дали

змогу поглибити знання у даній проблемі, узагальнити та

систематизувати різні точки зору.

Визначити особливості формування товарної політики

підприємств на вітчизняному ринку та сформувати інноваційні

підходи для підвищення якості товарної політики.

Товарна політика - це конкретна дiяльнiсть фiрми,

що відповідає маркетинговій стратегiї, спрямована на вивчення

способів підвищення конкурентоспроможностi продукції, яка

випускається, перш за все, її якісних характеристик, створення нових

товарів, формування асортименту й управління ним, пошук сегментів

ринку, розроблення та здійснення стратегiї упаковки, маркування,

обслуговування товарiв та ін. [1, ст.160].

Товарна політика дозволяє підприємству ефективно

функціонувати та приймати виважені рішення в конкурентному

середовищі й забезпечувати конкретні переваги в довгостроковій

перспективі. Для ефективного конкурування на ринку сучасному

підприємству необхідно впроваджувати розгалужену маркетингову

діяльність, в якій визначено чітко майбутнє підприємства на основі

виваженої товарної політики.

Основні принципи формування товарної політики торговельного

підприємства повинні полягати у забезпеченні [2]: виконання місії,

стратегічних цілей і завдань підприємства; відповідності асортименту

товарів і номенклатури послуг попиту оптових покупців; найбільш

повного задоволення попиту покупців у рамках обраного сегменту

(сегментів) споживчого ринку; якості товарів при зберіганні їх в

належних умовах складування й транспортування; стійких


270

конкурентних позицій підприємства та зростання його ринкової

вартості.

Діяльність компаній відбувається в постійно мінливій ринковій

ситуації. У залежності від ринку, регіону, країни, ступеня регулювання

економіки на національному чи регіональному ринку, компанія

повинна працювати в умовах тієї чи іншої ринкової моделі. Проте,

навіть в таких різноманітних умовах в процесі формування

«локальної» товарної політики компанія повинна вирішувати

стандартні проблеми товарної політики [2]:

1. Який продукт слід виробляти та в якому обсязі. Час виходу на

ринки з новими продуктами та яке співвідношення між продуктами

компанії повинно бути.

2. Для яких цільових сегментів призначені продукти компанії,

тобто визначається коло потенційних покупців і прогнозний обсяг

попиту на пропоновану продукцію.

3. Яким чином ці продукти виготовити, які ресурси необхідні

для задоволення потреб цільових сегментів, у тому числі визначається

потреба в додатковому залученні людського капіталу.

4. Яка конкурентоспроможність даного продукту в порівнянні з

товарами конкурентів та з товарами-замінниками.

Розглянемо корпоративні особливості товарної політики на

прикладі компанії «NESTLE S.A.» на українському ринку [3].

Корпорація «NESTLE S.A.» розпочала свою діяльність в Україні

у 1994 р. з відкриття представництва, що дозволило проводити

активну маркетингову і рекламну підтримку всесвітньо відомих

брендів. Для укріплення позицій на українському ринку у 1998 р.

корпорація «Nestlé» придбала контрольний пакет акцій одного із

значних кондитерських виробників України – ЗАТ «Львівська

кондитерська фабрика «Світоч», тепер – ПАТ Львівська кондитерська

фабрика «Світоч».

У травні 2003 р. у Києві засновано ТОВ «Нестле Україна» з

метою ведення комерційної діяльності та розвитку дистриб’юторської

мережі. Також у кінці 2003 р. «Nestlé» придбала 100% акцій

підприємства «Волиньхолдинг» (ТМ «Торчин»). Таким чином

корпорація «NESTLE S.A.» отримала не тільки сформований

національний бренд, а й також позбулася потужного конкурента на

ринку майонезів та соусів.


271

У 2010 р. ТОВ «Нестле Україна» придбала ТОВ «Техноком»,

виробника продуктів швидкого приготування під ТМ «Мівіна», яка

займає позицію лідера на ринку продуктів швидкого приготування.

В той же час, корпорація «NESTLE S.A.» не постачає на

український ринок деякі свої продукти, що пояснюється наявністю

потужних конкурентів, як українських компаній так і українських

представництв транснаціональних корпорацій, а також стійкими

споживчими перевагами покупців.

Отже, корпорація «NESTLE S.A.» застосовує в Україні гнучку

товарну політику, яка враховує сучасні особливості маркетингового

середовища діяльності компанії в нашій країні. Для ефективного

функціонування компанії в умовах мінливого макро- та

мікросередовища, необхідно постійно удосконалювати маркетингову

товарну політику.

Товарний асортимент компанії є поєднанням глобальних та

національних брендів. Це дозволяє компанії досягти максимального

обсягу продаж та найкращого задоволення потреб українських

споживачів у відповідних товарах.


1. Балабанова Л.В., Маркетингова товарна політика в системі

менеджменту підприємств: Монографія / Л.В. Балабанова, О.А.

Бриндіна. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - 230 с.

2. Гаркавенко С. С. Маркетинг : підручник / С. С. Гаркавенко. –

Київ : Лібра, 2012. – 712 с.

3. Офіційний сайт ТОВ «Нестле Україна» [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.nestle.ua.


272

СЕКЦІЯ 9

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ

УДК 657:004




ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В умовах підвищення мобільності суспільства та ери новітніх

технологій, вимоги до бухгалтерських програм та сервісів зростають.

Вони повинні максимально задовольняти потреби споживача. Саме

тому зараз дедалі популярнішим стає використання хмарних

технологій бухгалтерського обліку на підприємствах.

Хмарні технології надають можливість користувачам мережі

Інтернет доступ до сервера постачальника послуг і використання

програмного забезпечення в режимі онлайн для обробки та передачі

даних. Вони набувають все більшої популярності адже порівняно зі

стаціонарними комп’ютерними програмами мають великі переваги.

Деякі сучасні підприємці не хочуть використовувати цей

продукт, тому що турбуються про конфіденційность інформації, але

безпека - це саме те, що їм із впевненістю можуть запропонувати

представники хмарних сервісів. Дані, що зберігаються на закордонних

серверах, захищені від фізичних факторів, що можуть їх пошкодити

або знищити, так і від хакерських атак та розголошення навіть

державним службам.

Також «хмари» забезпечують зручність та економію. Зникає

потреба в дорогих комп'ютерах та платному обслуговуванні.

Оновлення приходять регулярно та безкоштовно. Зникає ризик втрати

даних, що є дуже важливим моментом, адже саме в «хмарі» знаходять

своє відображення дані про всі господарські операції.

До переліку позитивних якостей хмарних технологій

відноситься і мобільність, якої не можуть надати стаціонарні


273

програми. Отримати доступ до інформації, яка розміщена в «хмарі»

можна з будь-якого пристрою: комп'ютера, планшета чи телефону.

На території України використовуються такі хмарні сервіси:

«1С», «Парус», «БухСофт», «SmartFin».

Наприклад, SartFin використовують для правильного розрахунку

заробітної плати. Програма пристосована до підприємств малого

бізнесу. Користуватись сервісом зручно як на комп’ютері, так і на

телефоні. Використовується сервіс для нарахування індексації,

розрахування податків та зборів (ПДФО з урахуванням усіх пільг,

військовий збір та ЄСВ за діючими ставками), відпускних та

лікарняних. Програма надає можливість бухгалтеру виплатити

заробітну плату працівникам з урахуванням ставки мінімального

розміру. «SmartFin» зручно використовувати для обліку робочого часу.

Графік роботи можна скласти для кожного працівника окремо, а

святкові або неробочі дні, що випадають на вихідні, переносяться

автоматично. До полюсів «SmartFin» можна віднести: ставки податків

встановлені автоматично і відповідають діючому законодавству.

УДК 004:334.716

Волот О.І., к.е.н., доцент

Чернігівський національний технологічний університет

ЩОДО ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ

ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА ОСНОВІ

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МЕТОДОМ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ

Процеси управління нерoзривнo пoв'язані зі збoрoм, oбрoбкoю,

передачею і зберіганням інформації. При цьoму в управлінській

системі інформація пoстійнo циркулює пo каналах прямoгo і

звoрoтнoгo зв'язку, трансфoрмуючись в кoжній ланці системи [1].

Оскільки якість управлінської інформації визначається її

своєчасністю, змістом та формою уявлення, то поліпшувати процеси

інформатизації можна як за рахунок удосконалення процесів передачі


274

інформації (комунікацій), так і за рахунок модернізації процесів її

збору, трансформації і аналізу.

Аналізуючи ефективність застосування впроваджених

інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), ми пропонуємо

використовувати метод причинно-наслідкових зв'язків і дедуктивний

підхід.

Згідно з сучасним трактуванням, на нашу думку, процес аналізу

включає наступний алгоритм дій:

1. Інформаційні потоки підприємства структуруються і

класифікуються з трьох ключових позицій, що характеризують якість

інформації:

- продуктивність інформаційних потоків (вхідних та вихідних);

- надійність інформації (достовірність у всіх суттєвих аспектах);

- тип інфoрмаційнoгo пoтoку з пoгляду йoгo сприйняття іншими

ланками системи (рівень суміснoсті вхіднoї (вихіднoї) інфoрмації з

кoрпoративним інфoрмаційним кoнтурoм, тoбтo ступінь автoматизації

експoрту (імпoрту) інфoрмації системи, щo генерується (приймається)

oкремoю ланкoю, в (з) кoрпoративний інфoрмаційний прoстір).

2. Рівень підтримки функцій кожного робочого місця

системи ІКТ оцінюється як регламентовано, так і нерегламентовано,

тобто здійснюється послідовна діагностика стану інформатизації всіх

робочих місць через взаємозв'язки показників ефективності.

Даний етап дозволяє виявити чинники, що обмежують і

стримують продуктивність кожного конкретного робочого місця.

Результати підсумовуються і представляються у виді матриці

«Монітор стану інформатизації функцій робочих місць».

3. Рівень супроводу ІКТ-службою корпоративної

інформаційної системи (КІС) оцінюється з позицій її відмовостійкості,

зокрема включаючи збереження даних, якість надання ІКТ-сервісу,

інформаційну безпеку і т.п. Результати оцінки можна відобразити

графічно на картах інформаційних потоків (побудованих за даними 1-

го етапу аналізу у вигляді платформи представленого на карті

інформаційного простору підприємства (структурного підрозділу).

4. Результати всіх попередніх етапів аналізу зіставляються з

метою ідентифікації кореневих причин (проблем), що обмежують

ефективність КІС.


275

Як свідчить емпіричний матеріал, іде процес виявлення

чинників, що обумовлюють неефективність «найвужчих» з пoгляду

руху кoрпoративних інфoрмаційних пoтoків рoбoчих місць, щo

ідентифіковані на перших етапах аналізу.

Крім того, на даному етапі здійснюється перевірка, чи не

виступає рівень супроводу ІКТ одним із системних обмежень, що

викликає незадоволеність і (або) недовіру користувачів ІКТ, які, у

свою чергу, призводять до низької ефективності впроваджуваних

технологій.

Таким чином, методика оцінки ефективності застосування

інформаційно-комунікаційних технологій, що базується на методі

причинно-наслідкового зв'язку і дедуктивному на відміну від існуючих

підходів, ідентифікує можливість загроз та пошук шляхів їх усунення.


1. Волот О.І. Information technologies in accounting and

management companies: modernization and integration system /

О.І.Волот, Т.А.Гоголь // Зб. наук. праць Науковий вісник Полісся

ЧНТУ. – 2017. - № 2 (10), ч. 1. – С. 66-69

2. Реальний сектор економіки України в умовах становлення

інформаційного суспільства: монографія / С.М.Шкарлет, М.П.Бутко,

О.І.Волот. – Чернігів: ЧНТУ, 2017. - 288

УДК 004

Волот Олена, к.е.н., доцент,

Роднєв Дмитро, студент

Чернігівський національний технологічний університет

WEB-ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ ПОДАТКОВИХ СЛУЖБ

УКРАЇНИ

Стрімкий розвиток інформаційних технологій поступово

трансформує світ. Відкритий та вільний кіберпростір розширює

свободу і можливості людей, збагачує суспільство, створює новий

глобальний інтерактивний ринок ідей, досліджень та інновацій,

стимулює відповідальну та ефективну роботу влади і активне


276

залучення громадян до управління державою та вирішення питань

місцевого значення, забезпечує публічність та прозорість влади,

сприяє запобіганню корупції [1]. Одним з головних напрямків

розвитку інформаційного суспільства є поступове впровадження

WEB-технологій для максимального покращення взаємовідносин між

державою та суспільством.

WEB-технологією називають комплекс методів, а також

програмно-технічних засобів, які інтегровані з метою ефективної

обробки WEB-ресурсів, що знаходяться у WEB-просторі

Якщо говорити про сферу оподаткування, то стаття 71

Податкового кодексу України передбачає, що інформаційно-аналітичне

забезпечення діяльності ДФС – це комплекс заходів зі збору,

опрацьовування та використання інформації, необхідної для виконання

органами ДФС покладених на них функцій та завдань [2].

Державна фіскальна служба (далі - ДФС) поступово запроваджує

сучасні інформаційні технології, нові Інтернет-технології в роботу

своїх органів, що дає змогу провести автоматизацію процесів

адміністрування податків та застосувати більш прогресивні форми

надання послуг платникам, довести до мінімуму безпосереднє

контактування представників ДФС з платниками, унеможливити таке

явище як корупція в органах ДФС, а також створити зручні умови

платнику для обчислення податків.

Яскравими прикладами WEB-технологій, що застосовуються в

податкових службах України є «Податковий блок», «Електронна

картка», «Електронна звітність», «Електронний цифровий підпис» та

«Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» та інші

(таблиця 1)

WEB-технології, що останнім часом широко поширюються, є

ефективним засобом доступу до інформації, а саме до гіпертекстових

документів, агрегації розподіленої інформації, доступ до баз даних,

пересилка файлів, електронна пошта, інтерактивне спілкування, доступ

до телеконференцій або до серверів новин, пошук інформаційних

ресурсів мережі та інше. Впровадження сучасного електронного

ресурсу податкової служби, сприяє збільшенню кількості послуг, що

можуть надаватися платникам та становленню податкової свідомості

суспільства.


277

Таблиця 1

Сучасні WEB-технології в роботі податкових служб

WEB-

технології Характеристика Призначення, можливості

2 3 4

«Податковий

блок»

Побудовано за

принципом

централізованого

накопичення, обробки

та систематизації даних

з наданням доступу до

них працівникам ДФС у

межах їхніх

функціональних

обов’язків

Призначена для забезпечення

автоматизації процесів чотирьох

сегментів податкового блоку та

складається, відповідно, з

функціональних підсистем:

“Реєстрація платників податків”;

“Обробка податкової звітності та

платежів”; “Облік платежів”;

“Податковий аудит”. Всі підсистеми

функціонують на єдиній базі даних

«Електронна

картка»

Являє собою

уніфікований платіжний

засіб для

обслуговування

платників

Платнику в он-лайн режимі можливим

буде проведення таких операцій, як

отримання консультацій, подання

реєстраційних даних, подання

звітності. Має високий рівень захисту

податкової інформації та проведення

сплати з поточних рахунків платників

«Електронна

звітність»

Структурує електронну

звітність за окремими

платежами, і у випадку

прийняття відповідних

змін у законодавстві

постійно оновлюється

Дає можливість отримати актуальну

інформацію в режимі реального часу

он-лайн.

«Електронний

цифровий

підпис»

Отримується в

результаті

криптографічного

перетворення набору

електронних даних,

який додається до цього

набору або з ним

поєднується

Дає можливість ідентифікувати

підписувача. Накладається та

перевіряється за допомогою

особистого відкритого ключа,

використовується для ідентифікації

автора або підписувача іншими

суб’єктами електронного

документообігу

«Загально-

доступний

інформаційно-

довідковий

ресурс»

Систематизована за

такими модулями як

оподаткування, митна

справа, єдиний внесок та

електронний підпис.

Дає можливість зовнішнім клієнтам

веб-порталу та працівникам органів

доходів і зборів використовувати в

роботі запитання-відповіді з бази

знань, нормативно-правові

документи, письмові консультації та

інше


278

Продовження таблиці 1 2 3 4

«Єдиний ВЕБ-

Портал органів

ДФС для

інформаційної

взаємодії»

Розділи Порталу та бази

даних можуть бути

адаптовані для потреб

платників, а також

послуги, які надаються

платникам податків за

допомогою

спеціалізованих веб-сайтів,

об’єднаних у Єдиний веб-

портал органів ДФС.

Використовується як ресурс для

обслуговування платників податків,

може працювати як засіб надання

платникам податків електронних

послуг при виконанні ними вимог

податкового законодавства

Для інформаційного забезпечення ефективності роботи

податкової системи у ДФС України використовується ряд

автоматизованих інформаційних систем (АІС), зокрема, для належного

забезпечення обліку платників податків - як юридичних, так і фізичних

осіб, урахування пільг певних категорій населення та інше: АІС

«Податки», «АІС реєстрів платників податків і зборів», «M.E.Doc»,

АІС «Управління документами», «Єдине вікно подання електронної

звітності» та інші.

Кожна АІС має свої особливості, які визначаються наступним

переліком вимог:

структура АІС повинна відповідати структурі податкової

системи;

зміст АІС повинно відповідати предметної області податкової

системи (завдання, документи);

система обробки інформації в АІС реалізується на основі

мережної інформаційної технології в податкових службах;

при розробці інформаційного, програмного і технічного

забезпечення АІС необхідно враховувати єдність стандартів,

термінології, уніфікації методик проектування, реалізацію

інформаційної взаємодії на основі створення інтегрованих

розподілених баз даних.

Для повноцінного використання засобів інформаційних

технологій необхідне отримання інформації практично з усіх баз

даних, наявних в даний час в інформаційному середовищі податкових

органів. Крім того, повинні бути створені додаткові бази даних з


279

інформацією, що надходить від зовнішніх організацій, або реалізовані

постійні інформаційні зв'язки з ними.

Отже, використання Інтернет-технологій в органах ДФС надасть

можливість створити нові, більш зручні, умови для платників щодо

використання ними податкових зобов’язань на добровільних засадах,

дистанційно, з індивідуальними сервісами та за кваліфікованою

допомогою фахівців центрального рівня.


1. Про Стратегію кібербезпеки України : Указ Президента

України від 15 березня 2016 року № 96/2016 [Електронний ресурс] :

Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/962016-19836.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI

// Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17.

– Ст. 112.

УДК 657

Гевлич Тарас

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Науковий керівник: Гевлич Лариса


АВТОМАТИЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ:

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ

В сучасному світі автоматизація бізнес-процесів є

беззаперечною і розповсюдженою практикою. Майже всі заходи з

удосконалення менеджменту підприємств включають пропозиції із

використання програмних продуктів автоматизації виключно обліку

або управління в цілому.

Концептуальні основи та практику автоматизації облікових та

управлінських систем розглядали у своїх роботах такі дослідники, як

Ю. В. Синявіна, С. В. Івахненков, М. Р. Лучко, О. В. Адамик,

В. Д. Шквір, А. Г. Загородній, О. С. Височан та інші [1-4], але вони

концентрували увагу в основному на перевагах використання

інформаційних систем. Разом з тим процес автоматизації не є

http://www.president.gov.ua/documents/962016-19836


280

безумовним благом, а й має свої недоліки.

Метою дослідження є ідентифікація переваг та негативних

моментів використання облікових ІТ-технологій в управлінні

підприємствами.

На сьогодні існують різноманітні програми автоматизації обліку:

міні-бухгалтерія, призначена для здійснення обліку на малих

підприємствах; інтегровані системи бухгалтерського обліку із

глибоким аналітичним та інвентарним обліком; програмні системи, що

дають користувачеві змогу самостійно створювати систему обробки

облікових даних, введення і виводу інформації; корпоративні системи,

що забезпечують комплексну автоматизацію завдань обліку, контролю,

аналізу та аудиту з використанням інших систем управління, що діють

на підприємствах.

Вибір автоматизованих систем вимагає урахування

особливостей структури, специфіки та особливостей діяльності

суб’єкта господарювання, величини та направленості інформаційних

потоків тощо.

Комп’ютери надають великі можливості щодо обробки,

зберігання і надання інформації, зокрема:

1) здійснюється оперативна обробка інформації у різних

ракурсах з різним ступенем деталізації;

2) одночасно із обробкою інформації забезпечується контроль за

її достовірністю, що особливо важливо при перенесенні інформації з

первинних документів до облікових регістрів та форм звітності;

3) підвищується своєчасність прийняття рішень за рахунок

швидкого обміну інформацією між менеджерами.

Разом з там з’являються і такі проблеми:

1) збої обладнання, кабельної системи, серверів тощо;

2) можливості викривлення чи втрати інформації через невірні

алгоритми її обробки, інфікування систем вірусами, неправильне

зберігання даних чи некоректну роботу користувачів;

3) можливості витоку конфіденційної інформації через

порушення ієрархії доступу.

Основні пропозиції щодо нівелювання вказаних недоліків

полягають у наступних діях:

1) організація додаткового контролю, що здійснюється за

допомогою поділу функцій усередині бухгалтерії між працівниками;


281

2) дублювання інформації, що забезпечується додатковим

обладнанням автоматизованих робочих місць;

3) здійснення системної комп’ютеризації бухгалтерського

обліку, що забезпечується об’єднанням автоматизованих робочих

місць в єдину комп’ютерну мережу [5].

Слід відмітити, що разом із технічними проблемами виникають і

нетехнічні:

- вартість придбання, забезпечення функціонування та

підтримки програмних продуктів, комп’ютерного обладнання зазвичай

є високою;

- персонал чинить психологічний опір організаційним змінам,

що є неминучими при автоматизації;

- в колективі зростає напруга від розуміння необхідності

скорочення штату в результаті автоматизації;

- універсальні програмні продукти не завжди в змозі

задовольнити управлінські потреби конкретного підприємства, а

написання індивідуальних є дорогим та потребує гарантії якості

співпраці обліковців та програмістів.

На щастя, сьогодні пересічна людина є настільки призвичаєною

до ґаджетів у повсякденному житті, що психологічний бар’єр

поступово зникає, а науково-технічна революція знижує вартість

використання ІТ-технологій. Дані тенденції розширяють перспективи

застосування автоматизованих облікових систем на суб’єктах

господарювання усіх розмірів та напрямів діяльності, у тому числі на

суб’єктах малого підприємництва та у фізичних осіб-підприємців.

Альтернативою програмним продуктам при веденні обліку у останніх

можуть виступити додатки на смартфонах для Android, iOS или

Windows (наприклад, Money Lover, Money Manager, «Дзен-мани», Bills

Monitor, Money Wallet, Goodbudget, Monefy, Splittable, Expensify,

Moneygraph+) або самостійна автоматизація обліку із застосуванням

програми для роботи з електронними таблицями Microsoft Excel.

За результатами дослідження можна зробити такі висновки:

1. Автоматизація обліку не є беззаперечною необхідністю чи

засобом оптимізації витрат. Навпаки, вона вимагає значних

фінансових вкладень та здійснюється після ретельної оцінки

потенційного ефекту від впровадження комп’ютерних технологій в

обліку чи управлінні.


282

2. Вибір конкретного програмного продукту визначається

особливостями підприємства, його інформаційними потоками,

тактичними чи стратегічними завданнями.

3. Автоматизація має як переваги, так і недоліки, які треба

враховувати при прийнятті рішення про застосування ІТ-технологій в

обліку та управлінні.

Дослідження конкретних облікових програмних продуктів з

точки зору задоволення інформаційних потреб підприємств різних

розмірів та напрямів діяльності буде напрямом подальших досліджень.


1. Івахненков С. В. Комп’ютерний аудит: контрольні методики і

технології / С. В. Івахненков. – К.: Знання, 2013. – 286 с.

2. Лучко М. Р. Інформаційні системи і технології в обліку й

аудиті: навчальний посібник / М. Р. Лучко, О. В. Адамик. – Тернопіль:

ТНЕУ, 2016. – 252 с.

3. Синявіна Ю. В. Аналіз українського ринку інформаційних

систем бухгалтерського обліку / Ю. В. Синявіна // Економічний аналіз.

– 2015. – Том 21. – №2. – С. 305-308.

4. Шквір В. Д. Інформаційні системи і технології в обліку та

аудиті: підручник / В. Д. Шквір, А. Г. Загородній, О. С. Височан. –

Львів: Львівської політехніки, 2016. – 400 с.

5. Травінська С.І. Облік і контроль поточних зобов’язань в

умовах застосування комп’ютерних технологій / С. І. Травінська //

Економіка та держава. – 2012. – №6. – С. 60-64.

УДК 371.3




ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

На теперішній час важко уявити будь-яку сферу діяльності

людини без використання сучасних інформаційних технологій.


283

Останніми визначними досягненнями були так звані «хмарні

технології».

В економіці, завдяки використанню хмарних технологій в

мережі Інтернет, можна отримати доступ до обчислювальних

потужностей. Тобто, користувач може не створювати власну

обчислювальну мережу, що призводить до суттєвої економії на

витратах та утриманні ІТ структури підприємства. Немає потреби в

розгортанні програмного забезпечення відповідного рівня і профілю,

оскільки є доступ до готового сервісу провайдера, власника хмари.

Навчаючись на першому курсі на спеціальності «облік і

оподаткування», ми спробували себе в ролі бухгалтера, підприємця,

користуючись програмою «SmartFin». На парах дисципліни

«Інформаційні системи і технології в обліку і оподаткуванні» ми

створювали власне підприємство, вводили оклад працівників,

розраховували суму податків, яку необхідно сплатити до бюджету,

нараховували заробітну плату за місячними окладами, денними і

годинними тарифними ставками, проводили розрахунки за договорами

ЦПХ.

В системі постійно актуалізуються дані, які впливають на

результати розрахунків: індекси споживчих цін, розмір мінімальної

заробітної плати, розміри податкової соціально пільги, максимальна

величина бази нарахування ЄСВ, ставки податків та ін.

Перспективою подальших досліджень у даному напрямку

можуть бути розробка детальних методик застосування хмар і

віртуальних робочих областей для вирішення конкретних облікових

задач, створення віртуальних офісів з відповідними централізованими

сховищами первинної і звітної документації.

Отже, хмарні технології мають значні перспективи використання

в обліку. І в недалекому майбутньому всі підприємства перейдуть на

використання хмарних технологій. Адже єдиний їх недолік - це

відсутність мережі Інтернет.


284

УДК 657

Козачук Ольга



ІНФОРМАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ:

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

З метою адаптації інформаційної інфраструктури управління до

сучасних умов господарювання, трансформації облікової системи в

процесі її гармонізації з міжнародними стандартами теорія і практика

бухгалтерського обліку потребує удосконалення. Удосконалювати

бухгалтерський облік, зазвичай, пропонується на основі сучасних

інформаційних технологій, які сприяють розширенню можливостей

бухгалтерського обліку, але водночас породжують проблеми щодо

його подальшого розвитку.

Безперечно, інформаційна функція бухгалтерського обліку є

дуже важливою і необхідною для управління діяльністю суб’єктів

господарювання, однак вона, на нашу думку, звужує рамки та

перспективи розвитку бухгалтерського обліку. Тому необхідно

проводити подальші дослідження проблем теорії та методології

бухгалтерського обліку щодо перспектив його розвитку. Різним

аспектам теорії та методології бухгалтерського обліку приділена увага

у працях вітчизняних учених: С. Голова, Ф. Бутинця, В. Пархоменка,

М. Пушкаря, В. Сопка та ін.

Зокрема, М. Пушкар зазначає: «Зрозуміло, що методологічні

аспекти відіграють вирішальну роль у структуризації внутрішньої

будови інформаційної системи підприємства та визначають

технологію облікового процесу, а тому їх розвиток в умовах ринку є

об’єктивною необхідністю. Вважаємо за необхідне детальніше

зупинитись на визначенні методології обліку, адже економічна

література майже не розглядає це поняття та його тлумачення, а багато

фахівців вживають термін без належного осмислення» [1, с. 183].

У контексті зазначеного доречне висловлювання Г. Кірейцева

про те, що протягом ХХ століття економічна наука свого розвитку не

мала, а наприкінці століття увагу до методології економічної науки


285

було підсилено. У 1980-ті роки в світовій економіці розпочався

методологічний бум. Результатом цієї інтелектуальної активності

стало відокремлення економічної методології в особливу область

досліджень та створення міжнародної наукової спілки економічної

науки, що об’єднала економістів, філософів і методологів науки,

лінгвістів [2, с. 63].

Наведені цитати підтверджує тезу про необхідність

переосмислення методології бухгалтерського обліку в контексті

сучасних викликів. Дослідження проблем методології поглиблюють

розуміння сутності та змісту методології: від методології науки до

методології діяльності та проектування систем організаційного

управління.

Бухгалтерський облік на протязі п’ятиста років (з часів Луки

Пачолі та Бенедетто Катрульї) розвивався на основі методу –

подвійного запису. Як слушно зауважує Я. Соколов, сучасне розуміння

проблеми пов’язане з тим, що господарська діяльність у всіх її формах

породжує проблеми великі і малі, але вирішуються вони у бухгалтерії

одним методом: подвійним записом. У традиційній науці вказували ще

сім методів, але це було помилкою. Баланс, рахунки і звітність – це

ніщо інше, як наслідок подвійного запису, документація та

інвентаризація – це тільки юридичні підстави для реєстрації способом

подвійного запису фактів господарського життя, а сама реєстрація

передбачає вибір оцінки або спосіб її визначення (калькуляції) [3].

Сучасні можливості інформаційних технологій дозволяють в

автоматичному режимі отримувати облікові дані про господарську

діяльність підприємств в необхідному обсязі, розрізі та ступені

деталізації. Звідси, постає логічне питання: а чи потрібна буде у

майбутньому професія бухгалтера? Однозначну відповідь на це

питання дати складно.

Напевно той традиційний бухгалтерський облік (рахівництво),

для якого притаманною є процедура суцільного, безперервного,

документально оформленого відображення господарської діяльності у

вартісному вираженні з використанням методу подвійного запису,

поступово вичерпує себе. Тому, на нашу думку, перспективи

бухгалтерського обліку пов’язані не стільки з виконанням ним своєї

основної функції – надання облікової інформації користувачам,


286

скільки зі зміною облікової парадигми, яка б дозволила розширити

його функцій. І, насамперед, мова йде не про забезпечення в рамках

бухгалтерського обліку здійснення функцій контролю, аналізу,

оцінювання, які і так входять до пулу додаткових функцій

бухгалтерського обліку, а про виконання у повному обсязі функцій

фінансового менеджменту, зокрема, планування, бюджетування,

регулювання, стимулювання, координації, діагностики, фінансового

менеджменту тощо. А це вимагає уточнення методологічної основи

бухгалтерського обліку та перегляду його парадигми.

На завершення викладених думок щодо перспектив

бухгалтерського обліку наводимо слова відомого фахівця у сфері

управління П. Друкера, який, аналізуючи завдання менеджменту у ХХІ

столітті, вказував на виникнення у середовищі менеджерів питання

про те, які інформаційні концепції потрібні для вирішення завдань, що

стоять перед ними. Менеджмент вимагає інформаційних концепцій

сформульованих традиційними постачальниками інформації –

працівниками бухгалтерських служб [4]. У цьому висловлюванні, на

нашу думку, поставлені не тільки завдання бухгалтерам, а й

окреслений один із можливих напрямів розвитку бухгалтерського

обліку.


1. Пушкар, М. С. Тенденції та закономірності розвитку

бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти)

[Текст] / М.С. Пушкар; Тернопільська академія народного

господарства. – Т. : Економічна думка, 1999. – 424 с.

2. Кирейцев Г. Г. Глобализация экономики и унификация

методологии бухгалтерского учета: Научный доклад на VI

Международной конференции «Научные исследования в сфере

бухгалтерского учета, контроля и анализа: теоретико-практическое

значение и направления дальнейшего развития», Житомир, 18-19

октября 2007 г. – Житомир: ЖГТУ, 2007. – 68 с. (на рус. и укр. языках).

3. Соколов Я. В. Название, предмет и метод Бухгалтерии

[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.buh.ru/document-

1292.

http://www.buh.ru/document-1292

http://www.buh.ru/document-1292


287

4. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке: учеб. пособие:

пер. с англ. / П. Ф. Друкер. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2002. – 272 с.

УДК 371.3




ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

З настанням III тисячоліття досить стрімко починають

розвиватися комп’ютерні технології, які намагаються якомога більше

спростити нам життя за допомогою використання різних

комп’ютерних програм, які обчислюють, систематизують,

узагальнюють певний набір даних. І на сьогоднішній момент хмарні

технології набувають дуже швидко популярність, адже так набагато

швидше і зручніше виконувати свою роботу. А чому ж? І що таке

хмара? По суті, хмара – це модель надання зручного мережевого

доступу до обчислювальних потужностей і ресурсів (серверу,

програми, бази даних, програми, сховища тощо) на віддаленому

сервері в інтернеті.

Раніше, щоб використати якусь програму, вам треба було

встановити та запустити. Тепер же ви можете зайти на сайт компанії й

відразу почати працювати з усіма даними та ресурсами, які вам

потрібні. Ви можете виконувати свою роботу не зважаючи на те чи є

потрібна програма на комп’ютері, якщо ви не можете бути за своїм

робочим місцем. Це допомагає швидко і зручно орудувати даними, не

дивлячись де ви знаходитесь. Також користувач має доступ до

власних даних і не повинен піклуватися інфраструктуру, операційну

систему і програмне забезпечення.

Застосування хмарних технологій можливе і для автоматизації

бухгалтерського обліку. Мало того, станом на сьогоднішній час вже

ефективно виконують свою функцію інтернет-сервіси, які дозволяють

робити часткове чи повне "перенесення" автоматизації обліку з

власних розрахункових потужностей підприємства

(установи/організації) на "хмарні» Наприклад:


288

1. "iforma" – сервіс для підготовки й подання електронної

звітності в режимі on-line. Даний сервіс забезпечує цілодобове

приймання звітів безпосередньо на своєму веб-сайті з подальшою їх

перевіркою, переадресуванням та супроводом до певних держустанов.

Тут варто відзначити, що спеціалізоване програмне забезпечення для

підготовки та подачі звітності в Україні існує вже давно. Це,

наприклад, є автоматизована система "БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС" та система

електронного документообігу "M.E.DOC". Основними вадами

використання якоїсь локальної системи є потреба купівлі певного

програмно забезпечення, навчання персоналу принципам і деталей

роботи з ним, а також залежність підприємства від можливих

неполадок у роботі зазначених систем. Перераховані недоліки

абсолютно нівелюються при використанні "хмарного" центру

звітування.

2. "jПарус" – хмарна платформа корпорації "ПАРУС", яка

розпочала розробку програмного забезпечення для автоматизації

управління підприємствами в цілому і ведення бухгалтерського обліку

на основі використання хмарних обчислень. Суто бухгалтерських

конфігурацій (таких, як "Бухгалтерія", "Зарплата") на основі хмарних

обчислень корпорація не пропонує. Разом з тим у запропонованих

прикладних рішеннях є певні облікові задачі. Наприклад, у системі

управління автотранспортом можна вести оформлення, облік і

обробку дорожніх листів, облік витрат пального, облік технічного

обслуговування і ремонтів, облік наданих послуг і виконаних робіт в

розрізі замовників тощо. Користування хмарним сервісом від "jПарус"

можливе лише на комерційній основі, разом з тим можливий

безкоштовний тестовий доступ до демонстраційної бази даних.

3. "iFin" – хмарний сервіс, що працює в двох напрямках.

Перший – це формування і подача в державні органи замість

користувача різних форм звітності (підсистема "Звітність"), а другий –

це підсистема "Бухгалтерія", яка дозволяє крім підготовки та подачі

звітності додатково вести складський облік (з автоматичним

розрахунком амортизації основних засобів), автоматизований облік в

картках співробітників (розрахунок заробітної плати, відпускних,

лікарняних і податків через персональний календар), а також пакетне

створення різного роду бухгалтерських документів з автоматичним

заповненням постійними реквізитами підприємства. Використання


289

сервісу можливе на комерційній основі, також передбачено

можливість безкоштовного тест-доступу.

4. Спеціалізовані програмні продукти "1С" – деякі функції

певних систем побудовані на використанні саме хмарних

технологій.Йдеться про віддалене підключення через веб-інтерфейс

територіально-розподілених підрозділів до системи "1С:Консолідація

8".

УДК 657:004

Лях Лариса



ХАРАКТКРИСТИКА ПРОГРАМИ SMARTFIN - ОНЛАЙН

СЕРВІСУ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Хмарні технології — це технології, які надають користувачам

Інтернету доступ до комп’ютерних ресурсів сервера і використання

програмного забезпечення як онлайн-сервіса.

Для пересічного користувача, здавалось б це не дуже потрібно,

але от невеличким фірмам, установам, які не мають змоги придбати і

обслуговувати власні сховища даних або опрацювання складних

обрахунків, це безумовно вихід з ситуації.

Хмарні технології в навчанні надають ряд переваг:

1. економія засобів на придбання програмного забезпечення;

2. зниження потреби в спеціалізованих приміщеннях;

3. виконання багатьох видів учбової роботи, контролю і оцінки

online;

4. економія дискового простору;

5. антивірусна, безрекламна, антихакерська безпека та

відкритість освітнього середовища для вчителів і для учнів.

Звичайно вони мають і свої недоліки :

1. хмарна послуга надається завжди якоюсь компанією,

відповідно, збереження даних користувача залежить від цієї компанії;

2. необхідність завжди бути в мережі для роботи;


290

3. можлива подальша монетизація ресурсу - цілком можливо,

що компанії надалі вирішить брати за послуги плату з користувачів.

Хмарні технології включать безліч програм, серед яких і

SmartFin.

Це програма призначена для розрахунку заробітної плати. Нині

для студентів спеціальності бухгалтерський облік розробники

програми SmartFin надали безкоштовний доступ до неї, щоб майбутні

бухгалтери мали змогу спробувати себе.

Ця програма має 2 версії: профі та лайт.

Лайт версія передбачає розрахунки «в один клік» і орієнтована

на тих користувачів, які:

1. нараховують заробітну плату тільки на основі місячного

окладу;

2. є новачками у питаннях обліку зарплати.

Одна із головних її переваг – це легкість та простота у роботі.

Усі розрахунки відбуваються за допомогою однієї кнопки: ви обираєте

розрахунковий місяць та натискаєте «Розрахувати». Після цього

формується загальна відомість, яка розбита на вкладки із даними про:

- нарахування;

- утримання;

- між розрахункові виплати;

- податки до сплати.

На основі даної відомості автоматично заповнюються документи

для друку.

Крім того, за допомогою підказок сервіс допоможе розібратися,

що робити із розрахунками.

Натомість профі версія підійде користувачам, які хочуть мати

весь набір інструментів для розрахунку зарплати.

Розрахунки відбуваються за допомогою створення документів,

які логічно пов'язані між собою. Документи зберігаються в

електронному вигляді. В подальшому їх можна переглядати,

редагувати та друкувати.

Профі версія включає функції, які відсутні у Лайт версії:

- нарахування заробітної плати за місячними окладами, денними

і годинними тарифними ставками;

- виробничий календар, за яким налаштовуються норми

робочого часу;


291

- калькулятори відпускних та лікарняних;

- розрахунки за договорами ЦПХ.

Профі версія більше відповідає методології бухгалтерського

обліку і, відповідно, вимогам бухгалтерів. Але розібратися із роботою

в ній зможуть і не фахівці.

Також ця програма у двох версіях має необмежену кількість

організацій в одному аканті.

Список використаних джерел 1. SmartFin - Сервіс онлайн розрахунків по заробітній платі для

бухгалтерів та підприємців - https://smartfin.ua/price

2. Хмарні технології. Переваги і недоліки

https://valtek.com.ua/ua/system-integration/it-infrastructure/clouds/cloud-

technologies.

УДК 519.86

Опіка Анастасія

Науковий керівник : Голячук Наталія Василівна


ПРОГРАМА «ОБЛІК SAAS» ДЛЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ

На сьогоднішній день існує велика кількість бухгалтерських

програм. Всі вони мають свою плюси та мінуси. Вибір потрібної

програми залежить від конкретних задач, що необхідно буде

виконувати. Для того, щоб не помилитись у виборі програми,

необхідно зробити порівняльний аналіз програм, які є на ринку. Я

вирішила проаналізувати одну із сучасних програм це Облік SaaS.

Облік SaaS це хмарна програма, що являє собою програму web-

сервіс призначена для бюджетних та державних установ

розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Перевагами є :

1. Легкість початку роботи. Необхідно просто вбити в пошуку

«Облік SaaS» зайти на веб-сайт та зареєструватися.

https://smartfin.ua/price


292

2. Вам завжди допоможуть. Якщо у вас виникнуть питання по

роботі з програмою, то відразу є цілодобова онлайн підтримка. Всі

зобов'язання по навчанню, супроводу, підтримці працездатності

програми бере на себе компанія-розробник.

3. Наявність безпеки. При локальній установці системи обліку,

вся ваша база даних знаходиться на вашому робочому комп'ютері або

сервері. Відповідно будь-які зловмисники можуть вільно заволодіти

вашими даними. Вже не кажучи про ситуацію з виходом з ладу

жорсткого диска. У той же час бази даних хмарних систем

знаходяться, як правило, на закордонних серверах і працюють в

режимі автоматичного резервного копіювання. Таким чином ні

правоохоронні органи, ні надзвичайних ситуації не здатні зупинити

роботу вашого сервісного центру.

4. Програма є багатофункціональною (Конфігурація для України

дозволяє: вести облік банківських і касових операцій; вести облік

субсидій і пільг згідно із законодавством; формувати кошторис і

автоматично розраховувати внески; розраховувати заробітну плату і

вести кадровий облік; реєструвати свідчення лічильників і тарифів по

кожній послузі; вести взаєморозрахунки з постачальниками товарів і

послуг; автоматично формувати акти виконаних робіт ЖКГ;

контролювати доходи і витрати на зміст і обслуговування будинку;

формувати регламентовані і спеціалізовані форми звітності та інші).

5. Оплата поступово. Вам не потрібно нічого відразу

оплачувати, як правило, перший місяць користування програмою

абсолютно безкоштовний. Вам достатньо зареєструватися на сайті

розробників і ви відразу ж отримуєте доступ і можете працювати,

нічого налаштовувати не потрібно.

6. Простий та зрозумілий інтерфейс.

7. Автоматизовані процедури оновлення законодавства і

можливостей базового рішення. Розробники розвивають базове

рішення і самостійно встановлюють оновлення.

8. Доступна в українській, англійській та російській мовах.

Попри усі плюси також як будь яка інша програма вона має

мінуси. Основним недоліком хмарних програм є наявність щомісячної

абонплати. Сума залежить від кількості використаних місць. Ще

одним недоліком є те, що фахівці компанії-розробника, які здійснюють


293

підтримку і обслуговування вашої бази даних можуть бачити

комерційну інформацію компанії. Звичайно якщо ви не підробляєте

торгівлею зброї і наркотиками, то турбуватися немає про що, так як

навіть при локальній установці ваші співробітники і адміністратори

мають доступ до бази даних і уникнути доступ третіх осіб неможливо.

Також вагомим негативним фактором є те що будь яка людина

знаючи ваш логін та пароль з легкістю зайде на вашу сторінку. З цим

потрібно бути обережним та довіряти такі речі тільки особам в яких

ви впевнені.

Отже не дивлячись на деякі мінуси ми бачимо, що позитивних

сторін більше для того, щоб при виборі програми яка вам потрібна,

Облік SaaS необхідно розглянути як один із варіантів, можливо вона

підходить саме вам, адже тільки простота її використання та

багатофункціональність вже роблять вашу роботу легшою та

продуктивнішою у виконанні завдань.


1.Облік SaaS бухгалтерія онлайн/ [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://ioblik.com

2. Облік SaaS бухгалтерія онлайн /[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: : http://www.osbb-inform.com.ua/ru/2016/08/11/облик-

saas-бухгалтерия-онлайн/

3. Обираємо програму для обліку /[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: : https://gincore.net/uk/blog/vybiraem-programmu-dlja-

ucheta-v-servisnom-tsentr

УДК 657




ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

Хмарні технологій передбачають віддалену обробку та

зберігання даних. Саме за допомогою цієї технології користувач

http://www.osbb-inform.com.ua/ru/2016/08/11/облик-saas-бухгалтерия-онлайн/

http://www.osbb-inform.com.ua/ru/2016/08/11/облик-saas-бухгалтерия-онлайн/

https://gincore.net/uk/blog/vybiraem-programmu-dlja-ucheta-v-servisnom-tsentr

https://gincore.net/uk/blog/vybiraem-programmu-dlja-ucheta-v-servisnom-tsentr


294

мережі інтернет може отримати доступ до комп'ютерних ресурсів

сервера. Також йому надається доступ до використання програмного

забезпечення як онлайн-сервіса.

Застосуванню інформаційних технологій загалом в

бухгалтерському обліку присвячені велика кількість наукових праць і

досліджень. Питаннями інформатизації обліку займалися як

вітчизняні, так і зарубіжні вчені, зокрема Глушко С.В., Загородній А.Г.,

Івахненков С.В., Кузьмінський Ю.А., Ларіков В.Ю., МнихЄ.В., Палій

Є.Ф., Соколов Я.В., Терещенко Л.О., Умнова Є.А., Федорова Г.В.,

Шквір В.Д. та ряд інших.

Метою є дослідити онлайн-програми бухгалтерського обліку для

початківців.

Нещодавно, група ОП-11 освоїли першу для нас онлайн-

програму з бухгалтерського обліку – SmartFin (рис.1). За допомогою

цієї програми ми навчилась найпростіших речей у роботі бухгалтера.

Нам потрібно було створити власне підприємство, додати працівників

і нарахувати їм заробітну плату за певний місяць. Працювати з цією

програмою було досить легко і ми змогли виконати всі завдання.

Рис.1. Робота у програмі SmartFin


295

Отже, за допомогою таких онлайн-програм студенти можуть

отримати нові навички, краще засвоїти теоретичний матеріал на

практиці. Хмарні технологій суттєво полегшують наше навчання.

УДК 657:004

Ровенчук Інна,


Науковий кервник Голячук Наталія


ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-РЕСУРСУ SMARTFIN ПРИ

ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ БУХГАЛТЕРІВ

Дисципліна «Інформаційні системи і технології в обліку і

оподаткуванні» передбачає ознайомлення, вивчення і практичне

застосування програми SmartFin. Ця програма включає дві версії: лайн

і профі. Профі версія призначена користувачам, які хочуть мати весь

набір інструментів для розрахунку зарплати. Розрахунки відбуваються

за допомогою створених документів, які зв’язані між собою. Всі

обчислення зберігаються в електронному вигляді. Їх можна

переглядати, редагувати та друкувати для подальшого використання.

Працюючи за комп'ютером в програмі SmartFin ми, студенти,

створюємо своє підприємство, даємо йому назву, додаємо працівників,

посади, особисті дані, посадовий оклад, інші нарахування тощо.

Програма дозволяє студентам відчути себе справжніми бухгалтерами

на віртуальному робочому місці. Це перші кроки до опанування

професії бухгалтера та отримання належного рівня знань і вміння

роботи з онлайн-ресурсом SmartFin для використання його в

майбутньому.

Програма SmartFin включає такі функції:

1) нарахування заробітної плати за місячними окладами,

денними і годинними тарифними ставками;

2) графік роботи працівника;

3) нарахування відпускних та лікарняних.


296

Разом із створенням документів на виплату зарплати система

автоматично розраховує суму податків, яку необхідно сплатити до

бюджету.

Система створює будь-які графіки роботи і автоматично

сформує табель обліку робочого часу,нарахує лікарняні,відпускні

тощо. Методи розрахунків SmartFin повністю відповідають вимогам

чинного трудового законодавства. В системі постійно актуалізуються

дані, які впливають на результати розрахунків: індекси споживчих цін,

розмір мінімальної зарплати, розміри соціальної пільги, ставки

податків та ін.

В цій програмі наявна чітка послідовність роботи, всі дані є

доступними для сприйняття і роботи з ними. Кожний користувач має

свій профіль у якому наведено його підприємство.

Стиль програми цілком зрозумілий і включає новітні технології.

Зарплата у цій програмі оформлена з дотриманням всіх необхідних

вимог.

Ми дякуємо нашому викладачу Голячук Наталії Василівні і всім

розробникам програми SmartFin, а саме адміністратору Анні

Бондаренко за дану можливість безкоштовно працювати і

удосконалювати свої професійні навички. Це є дуже корисним

досвідом, який знадобиться нам у майбутньому.


1.SmartFin – зарпата і кадри в онлайн-сервісі / [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: : http:// SmartFin.ua


297


298


299

Наукове видання

IV Міжнародна науково-практична конференція молодих учених,

аспірантів, здобувачів і студентів

ОБЛІК, АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ В СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

21 квітня 2018 року

Відповідальна за випуск Голячук Н.В.

Комп'ютерна верстка Голячук Н.В.

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри обліку і аудиту

Луцького національного технічного університету,

протокол № 10 від 11.04.2018 р.


300