1

Грудень 2009 року№ 15

Минулий рік у Колочаві був надзвичайно багатий на події

Зазвичай у кінці року всі підбивають під-сумки та аналізують усе, що було зроб-лено та що так і залишилося у планах.2009 рік для Колочави видався надзви-чайно багатим на різноманітні події тазаходи. Майже всі важливі зрушення унашому селі відбулися за ініціативи тафінансової підтримки уродженця Ко-лочави, народного депутата України Ста-ніслава Аржевітіна. В кінці рокуСтаніслав Михайлович звітує перед ко-лочавцями про свою діяльність у селі.

- Станіславе Михайловичу, основнамета нашого інтерв’ю згадати та розка-зати колочавцям про основні заходи,що відбулися у селі минулого року.Отже, з чого розпочався для Вас 2009рік у Колочаві?

- Різдво я святкував зі своєю родиною урідному селі. Ми з однокласниками від-значали 30-річчя від дня закінчення школи.На свята обійшли всіх пенсіонерів-учителів,поколядували їм та роздали подарунки.Привітали як учителів, так і простих шкіль-

них робітників. Охопили усіх – від лабо-ранта до директорів шкіл.

Також ми відвідали на цвинтарі усіхпомерлих однокласників та вчителів івшанували їх.

- Найцікавішою та найбільш мас-штабнішою подією кожного року в Ко-лочаві, безперечно, є День села, який ужевдруге поспіль успішно відзначався уселі. Яким для Вас був День села – 2009?

- Цьогорічне свято, що відбулося на по-чатку травня, було більш насиченим на події,порівняно із минулорічним, і показало, що доДня села треба готуватися заздалегідь. Миврахували досвід минулорічного свята, тому,незважаючи на величезну кількість різнихзапланованих заходів, нам вдалося втілитиїх усі. День села святкували фактично дватижні – з 26 квітня до 9 Травня. Тепер із гор-дістю можемо констатувати: всі 20 постав-лених оргкомітетом завдань виконані.

Головним задумом цьогорічного святабуло вшанування пам’яті всіх колочавців,які загинули в роки Другої світової війни.

Виконуючи головне завдання свята, усіхзагиблих різних армій у роки Другої світової

війни ми вшанували, встановивши пам’ятніплити з їхніми прізвищами.

Загиблим колочавцям у сталінських та-борах ГУЛАГу поставили пам’ятний хрестна цвинтарі. На меморіальній дошці, за-кріпленій на хресті, викарбовано 17 прі-звищ репресованих односельчан.

Потерпілих від репресій німецько-угорського фашизму 250 колочавськихєвреїв було вшановано на трьох мармуро-вих стелах, які ми встановили на відрестав-рованому єврейському кладовищі.

На оновленому Обеліску воїнам радянсь-кої та мадярської армій згадано всіх, хто від-дав своє життя, воюючи на фронтах у1941–1945 роках. Цей пам’ятник тепер коло-чавці називають «пам’ятником Примирення».

Третього травня за участю чеської деле-гації біля музею-пам’ятки дерев’яної архі-тектури 1795 року «Стародухівська церква»було відкрито пам’ятний знак загиблому в1920 році в Колочаві чехословацькомустражнику жандармерії Войтеху Кубіну. Щеми встановили пам’ятний хрест на місті за-гибелі у 1951 році лейтенанта держбезпекиВасиля Прокопенка.

Жителі присілків Брадолець та Сухародержали у подарунок до свята довгоочіку-вані мости, а сухарці ще й ігровий майдан-чик у дитячому садочку №2. Для Мерешорапрезентом став запуск супутникового теле-бачення, а на Горбі посвітлішало – вулицяШевченка частково освітлена. Лази отри-мали в подарунок від відомого українськогоскульптора Петра Штаєра, який народивсяв Колочаві, скульптурну композицію «По-крова Пресвятої Богородиці», що теперстоїть біля греко-католицької церкви.

- У рамках реалізації ідеї прими-рення жертв Другої світової війни вий-шов також спецпроект у газеті «НоваКолочава». Нагадайте про нього.

- Із першим номером «НК» цього року явідкрив новий проект під умовною назвою«Пам’ять». У рамках цього проекту вийшлоп’ять спеціальних номерів «Нової Ко-лочави». У них були названі усі жертви,учасники, потерпілі у Другій світовій війні.Перший номер був присвячений 90 коло-чавським хлопцям, які нелегально перей-шли кордон та потрапили у концтабори в

39–40-х роках. 18 з них назавжди залиши-лись у мерзлій сибірській землі.

Другий номер присвячений іншій групі ко-лочавців – воїнам мадярської армії. В моїх ар-хівах були фотографії, документи, інформаціяпро те, скільки було інвалідів цієї війни іскільки загиблих. На сторінках цієї газети миоприлюднили понад 200 прізвищ колочавців.

Третій номер висвітив трагедію єврей-ської частини населення села, знищену вфашистських таборах у роки війни.

У четвертому номері газети надрукуваніфото та подана інформацію про воїнів ра-дянської та чеської армій.

П’ятий номер був присвячений жертвамрадянських репресій – членам групиШтаєра, упівцям тощо.

У цих номерах вміщено майже 300 різнихфотографій з мого власного архіву. Згаданопонад 700 колочавців, забутих історією.

Ми отримали відгуки людей на ці номеригазети. Багато із них дякували за можливістьпрочитати детальнішу інформацію про своїхблизьких, хтось надав нові дані про загиб-лих, інші – уточнювали інформацію. Так, на-дійшла інформація про Ваколю ІванаЯковича, який загинув в Ухтижемтаборі у1948 році. Його трагічну долю було дослід-жено пізніше і тому його прізвища немає намеморіальній дошці на пам’ятнику загиблиму таборах. Гадаю, що з часом це виправимо.Дякую усім небайдужим. Крім газетних пуб-лікацій, у рамках проекту «Пам'ять» буластворена серія документальних фільмівпро Колочаву: «Ольбрахт і Колочава», «Ко-лочавське примирення», «Шкільництво»,анонс фільму «Колочавські повстанці» іфільм про випускників школи 1978 року.

Започатковано серію сувенірнихмонет про Колочаву, перша з яких уже по-бачила світ 2009 року.

- Вже багато років поспіль ви свят-куєте свій день народження у Колочаві.І щороку наше село отримує від Вас у цейдень як подарунок черговий музей. Цейрік не став винятком, і село одержалоунікальний музей історії закарпатськоїзалізниці «Колочавська вузькоколійка».А що готуєте на наступний рік?

Продовження на стор. 2.

ШШааннооввнніі ккооллооччааввцціі!!ЩЩиирроо ввііттааєєммоо ВВаасс зз ННооввиимм ррооккоомм

ттаа РРііззддввоомм ХХррииссттооввиимм!!

ППооппррии ууссіі ппооллііттииччнніі ттаа ееккооннооммііччнніі ккррииззии уу ссввііттіі ттаа УУккррааїїнніі ссееллоо ККооллооччааввааппррооддооввжжууєє ррооззввииввааттииссяя ттаа ппррооццввііттааттии.. ППррааццееллююббннііссттьь ййооггоо жжииттеелліівв єєяяссккррааввиимм ппррииккллааддоомм ттооггоо,, щщоо ввссее уу ннаашшооммуу жжииттттіі ззааллеежжииттььннаассааммппеерреедд ввіідд ннаасс ссааммиихх.. ТТоожж ннееххаайй цціі ссввяяттаа –– ввііссннииккии ооннооввллеенннняя,, ммррііййіі ссппооддіівваанньь –– ппррииннеессууттьь ВВаамм іі ВВаашшіійй ррооддиинніі ддооббрроо,, ммиирр іі ддооссттааттоокк..ББаажжааєєммоо,, щщообб уу ннооввооммуу ррооцціі ВВии ззррооббииллии ввссее ттее,, ппрроо щщоо ттаакк ддааввннооммррііяяллии.. ВВііррииммоо,, щщоо уу ннооввооммуу ррооцціі ВВии ввііддччууєєттее ттууррббооттуу зз ббооккуу ккооллеегг,,ттееппллоо ддррууззіівв ттаа ббллииззььккиихх.. ЩЩаассттяя ВВаамм,, ммііццннооггоо ззддоорроовв’’яя,, ззддііййссннеенннняяннааййззааппооввііттнніішшиихх ббаажжаанньь..

ННееххаайй ннооввиийй 22001100 рріікк ппррииннеессее вв ккоожжннуу ккооллооччааввссььккуу ооссееллюю ллиишшее ддооббррооббуутт,, ззааттиишшоокк ттаа ссііммееййннее ббллааггооппооллууччччяя..

ВВеессееллиихх ссввяятт!!З повагою,

народний депутат України Станіслав Аржевітінта редакція газети «Нова Колочава»

Інтерв’ю

Привітання

2

№ 15 Грудень 2009 року

Інтерв’ю

Минулий рік у Колочаві був надзвичайно багатий на події (продовження)

Початок на стор. 1.

- Про музей «Колочавська вузькоколійка»детальніше можна буде дізнатися в цьому но-мері газети із репортажу про його відкриття.Крім музею вузькоколійки, на мій день на-родження також відкрилася колиба-музей.Вона прикрашена «чучелами» звірів та птахівколочавської фауни. В колибі проводятьсяекскурсії для дітей. Смачну їжу, хороший на-стрій і приємний відпочинок отримуватимутьтут туристичні групи найближчим часом.

Запрошую у наступному році скориста-тися послугами колиби усіх колочавців, якімають бажання відсвяткувати родиннесвято чи зустріч випускників школи, влаш-тувати своїм друзям свято у цій колибі. Тамє всі умови для цього.Традиційно в червні2009 року знімалася чергова частинафільму «Колочавські повстанці».

Щодо майбутнього, то у червні 2010року в селі з'явиться ще один музей – «ЛініяАрпада». Це вже буде сьомий музей у Ко-лочаві. Більше десяти бункерів, що зберег-лися по обидва береги річки Теребля, япланую детально реставрувати і зробити вкожному окрему експозицію, адже експо-нати вже підготовлені для кожного із них.

- День Прапора – 23 серпня – у Ко-лочаві святкували теж неординарно…

- День Українського Прапора Колочавауже кілька років поспіль відзначає в особ-ливий спосіб. Кожного року 23 серпнягрупа ентузіастів під моїм керівництвомпіднімає синьо-жовтий стяг на висоту1719 метрів – найбільшу гору Міжгірсь-кого району Стримбу.

Протягом останніх п’яти років ми по-стійно виносили на Стримбу невеличкийпрапор, а ось цього року ми розклали на по-лонині український стяг, який видно було уКолочаві. Його розміри – 6 метрів за-вширшки та 30 довжини. Такого прапора щене було навіть на Говерлі.

Крім того, на фасаді музею «Чеськашкола» ми встановили пам’ятну дошку, при-свячену 75-й річниці від часу першого під-няття українського стяга в селі Колочава.Нагадаю, що у 1934 році синьо-жовтий пра-пор замайорів над селом, завдячуючи упра-вителю (директору) школи ВасилевіОпаленику та організації «Просвіта». У той чассело перебувало під владою ЧехословацькоїРеспубліки.

- А наступного дня – 24 серпня – Ко-лочава вже святкувала День незалеж-

ності України. Всі високопосадовці вцей день зібралися у Києві, а Ви – як за-вжди – лишися святкувати у рідномуселі. Чому?

- Щороку в цей день у Колочаві такожвідбуваються важливі події – відкриттянових експозицій у музеї-скансені «Старесело». Цього року ми відкрили аж шістьнових експозицій – хату вівчаря, лісоруба,шустера, сабова, бірова та єврейські корчму,бужню, житлове та готельне приміщення. Укожній із них зібрані цікаві експонати, яківідтворюють специфіку роботи та побуто-вих умов представників кожної професії чисоціального статусу. Всі вони є цікавими якдля туристів, так і для жителів Колочави,котрі все глибше цікавляться історичнимминулим рідного села. У серпні 2010 року вскансені планується відкрити ще декількаоб'єктів: садибу священика, млин, амфіте-атр, фару, маленьку гідроелектростанцію таінші. У центрі скансена постане церква, ітоді, сподіваюсь, наш музей під відкритимнебом зможе конкурувати з аналогічнимдержавним музеєм в Ужгороді.

- Унікальним заходом під Вашим ке-рівництвом стала зустріч випускниківта вчителів напередодні Дня вчителя тавідкриття пам’ятника «Вчителька зВкрайіни». Як виникла така ідея?

- Мені дуже хотілося зібрати разом ста-реньких учителів-пенсіонерів та учнів, якихвони колись навчали. Такого заходу в істо-рії Колочави не проводилось жодного разу.Особливу увагу ми приділили тим випуск-никам, які живуть далеко від Колочави і чо-гось-таки досягли у житті. Багато з нихроками не їздили до рідного села, а завдякизапрошенню на свято у них з'явилася мож-ливість відвідати родичів, поспілкуватися здрузями, однокласниками, вчителями, зга-

дати шкільні роки. Вчителі теж були раді по-бачитись, адже вони не зустрічались з різ-них причин із деякими колочавськимиколегами десятки років. Учителям ми опла-тили дорогу або привезли їх власним транс-портом. Приїхали й кілька вчительок, іменаяких викарбувані на пам’ятнику.

Для вчителів у кожній школі-музеї булиорганізовані театралізовані уроки, в якихвзяли участь діти з усіх колочавських шкілУчасники заходів нібито перенеслись на150 років у церковно-приходську школу, на80 років – у чеську, на 60 – у радянську. Длявчителів, які виховали не одне поколінняучнів і робота яких є однією з найвідпові-дальніших, це було справжнє свято. Вислов-люю велику подяку вчителям Макар-ЦюбикХристині, Тумарець Наталці, Булик Марга-риті, Савці Василині за чудову організацію.

Цього року виповнилося 110 років ізчасу відкриття першої державної школи уКолочаві, тому всі заходи були приуроченідо цієї дати.

- Протягом року Ви багато працю-вали у Колочаві, як щодо Вашої депу-татської діяльності?

- У Верховній Раді я теж не забуваю прорідне село. Займаюсь питанням газифікаціїКолочави. Внаслідок кризи держава скоро-тила фінансування газифікаційних програмпо всій Україні і тому кошти для села для за-вершення газифікації минулого року небули виділені. Однак є шанс, що у 2010 роцігаз прийде в домівки Колочави.

Багато колочавців часто скаржаться на по-гані дороги. Я намагаюсь допомогти їм у цьомупитанні, але це дуже складно, адже дорога наСухар, Брадолець перебуває на балансі місце-вих органів самоврядування. Гроші на ремонтдоріг мають виділятися із сільського чи рай-онного бюджетів, а їх на це немає. Я постійноопікуюсь такими важливими для Колочавипроблемами, як газ і дороги. Між іншим, вцьому році слово «Колочава» декілько разівзвучало з трибуни Верховної Ради України.

Протягом року багато людей та органі-зацій з усієї України зверталися до мене поматеріальну допомогу. Надавав допомогу і вЗакарпатській області, і в інших областях.Багато часу і коштів спрямовую на розбу-дову козацького руху України. Читачам«НК» наведу цифри лише по Колочаві. Най-більше я пожертвував особистих коштів дляцерков – 44 тис. гривень. Школи отрималивід мене 15 тис. гривень. Для лікування ко-лочавців у Києві я витратив 32 тис. гривень

і надав допомоги на 21 тис. гривень. Також31 тис. гривень надав спонсорської допомогидля видання різних книжок. 15 тис. гривень ви-ділив для дітей-сиріт, які відпочивали літом утаборі на Біобазі. Це все гроші з бюджетумоєї сім'ї.

- Минулий рік був надзвичайно ба-гатий на події. Які ж заходи чекають наколочавців наступного року?

- Скористаюсь нагодою висловити по-дяку сільському депутатському корпусу іособисто голові села Юрію Хланті за активнуспівпрацю і підтримку моїх пропозицій. За-вдячуючи спільним зусиллям у цьому роцібуло багато зроблено. На наступний запла-новано не менше.

Свято День села, що традиційно святкува-тимемо весною, розпочнеться відкриттямпам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, якібули учасниками військових подій минулогостоліття. Яким він має бути, будемо обговорю-вати з колочавськими «афганцями». Вже є де-кілька ідей. Крім того, планую вшанувати всіхжертв Першої світової війни і на цвинтарі по-ставити пам’ятний хрест 26 загиблим воїнам1914–1918 рр. Це буде заключний етап про-екту «Пам’ять».

У 2010 році плануємо встановитискульптурну композицію, присвячену коло-чавському дякові Іванові Лугошу, авторовірукопису проповідей «Перло дорогоцін-ноє», 1747 рік. Пам’ятник матиме виглядкнижки-рукопису, що лежить на столі. Збу-дуємо ще кілька мостів у селі. У червні від-криватимемо музей «Лінія Арпада». А наДень незалежності відчинять свої двері новіекспозиції у музеї-скансені «Старе село». Рікобіцяє бути цікавим і насиченим. Я роблювсе, щоб сьогоднішня Колочава стала відо-мою не лише в Україні, а й поза її межами, аколочавці в наступному році жили краще.

Інформація

Інформує сільський голова

Екскурсанти оглядають паровоз. Рапорт складає піонервожата радянськихчасів Гончаренко Ельвіра Вікторівна.

Примирення ветеранів усіх армій.

Прапор йде вулицями Колочави.

Народний депутат С. Аржевітін і Ю. Хланта вітають учасників свята.

Розповідь учителям радянської школипро церковно-приходську.

Протягом року в нашому селі відбулося чи-мало змін. Про діяльність Колочавськоїсільської ради інформує сільський головаЮрій Павлович Хланта:

– Одним із найвагоміших зрушень у селі можна вва-жати відкриття дитячого садочка у присілку Брадолецьна 20 місць. Це дало можливість працевлаштувати 7 ко-лочавців. Матеріали для ремонту, обладнання та інвен-тар закуплено за кошти сільської ради. Ремонтні роботиздійснили чоловіки працівниць закладу. Дякуємо за до-помогу начальнику Управління світи Закарпатської ОДАМотильчаку М. А., який подарував музичний центр, на-родному депутату України Станіславу Аржевітіну, якийподарував телевізор та DVD-програвач, директоруМіжгірського професійного ліцею Маринцю В. Ю., щозабезпечив садочок іграшками та навчально-розви-ваючими дитячими наборами.

У Сухарському дитячому садочку №2, що відкрився у2008 році на базі початкової школи, ми зробили ремонтивсередині. Для прикладу, модернізували систему опа-лення, встановили нову підлогу у двох кімнатах, забез-печили заклад проточною водою, зробили каналізаціюта антисептик. Біля школи поставили огорожу та заку-пили обладнання для дитячого ігрового майданчикутощо. В дитсадку забезпечені всі умови для дітей, а наподвір’ї ще доведеться добре попрацювати. Є потреба взаміні вікон та дверей. На жаль, за всі ці роботи ми доцього часу не розрахувалися.

Нашій лікарні ми закупили 15 комплектів м’якого ін-вентаря. Придбано також прилади та медичне облад-нання на загальну суму близько 13 тис. гривень. Лікарняпотребує подальшої реконструкції та заміни системиопалення, вікон на сучасні теплозберігаючі.

Через територію нашого села проходять дві до-роги обласного значення Нижні Ворота – Буштино

(Мерешор), Колочава – Усть-Чорна – Беделя (Брадо-лецька дорога), які потребують значного ремонту. Не-одноразово я звертався з цим питанням доуправління облавтодору і нарешті вони в кінці рокурозпочали ямковий ремонт дороги на Хуст в районісела Вільшани. Також на Брадолецькій дорозі замі-нили водовідвідні кільця (на «Полянах») і відремонту-вали аварійну частину дороги на Кальновці.

Цього року нам вдалося поставити декілька новихмостів у Колочаві. Два мости встановлено на вулиці Во-лошина, один на вулиці Ольбрахта, вже на 50 відсотківготовий міст у Сухарі («біля хреста»). Скоро буде вста-новлений і новий міст у присілку Гирсовець.

Цього року продовжувалось будівництво водозахис-ної дамби Колочава – Негровець – Синевир. Збудованадруга черга дамби на річці Колочавка протяжністюмайже 1400 метрів. Наступного року будуватимутьуздовж річки Теребля. Отож, від повені ми захищені.

3

№ 15 Грудень 2009 року

Фоторепортаж

День учителя у Колочаві святкували з великим розмахом

День учителя, котрий традиційно від-значають у першу неділю жовтня, у Ко-лочаві цього року святкували з широкимрозмахом. У селі відкрили пам’ятник учи-тельці, зібрали вчителів-пенсіонерів таїхніх учнів, які вже давно закінчилишколу та роз’їхалися по всьому світу, та,навіть, «оживили» піонерські традиції.

Центральною подією свята стало від-криття пам’ятника «Вчителька з Вкрайіни».Він присвячений усім учителям, які у після-воєнні роки приїхали на Закарпаття із Цент-ральної та Східної України піднімати рівеньрадянської освіти у гірських селах. Назвапам’ятника відображає, як називали люди

на місцевому діалекті приїжджих учительок.Автор монумента – виходець із Колочави, ві-домий український скульптор Петро Штаєр.

«Такий пам’ятник мав би стояти десь уцентрі області, – розповідає ініціатор та ме-ценат створення монумента, організатор таспонсор святкування, народний депутатУкраїни Станіслав Аржевітін. – Цих молодихучительок відірвали від рідного дому та від-правили на роботу в далекі гірські райони.Важко переоцінити місію, яку вони вико-нали в сільській освіті того часу».

У жовтні 1944 року в Колочаві вста-новилася нова влада. Система освітиформувалася за зразком освітньої си-стеми Радянської України. Та реалізуватицю шкільну реформу можна було лишепідготовленими педагогами з України.Вже 1 вересня 1945 року до роботи в За-карпатській Україні стали 800 присланихучителів. Протягом 40-50-х років мину-лого сторіччя на Закарпаття з ВеликоїУкраїни було направлено близько 5 тисячучителів. Більше 250 вчителів цієї генера-ції потрапили і в колочавські школи. Середних були і батьки Станіслава Аржевітіна –Дринь Люба та Аржевітін Михайло.

Коли вони приїхали на Закарпаття, тутбула особлива зона. В’їзд і виїзд з областідозволявся лише за спеціальними пере-пустками. Вчителям заборонялось виїжд-жати з місця роботи без окремого дозволу.Через декілька років цю заборону булознято, і у 1953 році розпочався масовийвиїзд учителів додому в свої області. Закар-патське обласне управління освіти змушенебуло знову цілими «ешелонами» завозитимолодих педагогів із Центральної та СхідноїУкраїни. Розпочалась своєрідна другахвиля «українських учителів» на Закарпатті.

Але 15 учительок назавжди обрали Ко-лочаву своєю другою рідною домівкою.Саме їхні прізвища викарбувані на коло-чавському пам’ятнику «Вчителька з Вкра-йіни». Більшість із них давно померли,проте кілька літніх учительок таки приїхалина відкриття монумента. Це Аржевітіна(Дринь) Любов Дмитрівна, Мишанич (Не-

года) Ольга Андріївна, Попович (Без-смертна) Людмила Іванівна та Малета (Та-расова) Валентина Олександрівна.

Зустріч учителів-пенсіонерів, які ко-лись працювали у Колочаві, стала одниміз ключових моментів святкування. Багатоіз них приїхали з різних районів Закар-паття – Іршавщина, Свалява, Воловеч-чина, Буштин тощо. Замість тих, які немали здоров’я чи можливості завітати насвято, приїхали їхні діти. Прийшли насвяткування і близько 30 вчителів-пен-сіонерів, які проживають у Колочаві.

Випускників колочавської школи, щостали гордістю села, особисто кожного за-прошував на зустріч член оргкомітетусвята Василь Леньо. Більшість запроше-них полишили роботу, домашні справи іприїхали до рідного села. Люди з’їжджа-лися звідусіль: з Амстердама, Санкт-Пе-тербурга, Челябінська, Києва, Тернополя,Івано-Франківська, Черкас, Львова, Ужго-рода та інших міст. Всі вони колись закін-чили Колочавську середню школу, а теперзаймають високі посади чи мають влас-ний бізнес і є прикладом для насліду-вання для молодшого покоління.

Усі гості жовтневого сонячного днязібралися біля музейного комплексу«Стара школа». Директор Колочавськоїсередньої школи №1 Михайло Кий шкіль-ним дзвінком оголосив початок святко-вого дійства. Під звуки горна і барабанана площу виходять піонери (учні Брадо-лецької школи під керівництвом ХристиниМакар) і складають рапорт колишній піо-нервожатій Гончаренко Ельвірі Вікторівні.Піонервожата звертається до всіх присут-ніх та надає слово голові села ХлантіЮрію Павловичу. Після урочистого від-криття монумента та виступів усіх бажаю-чих «жовтенята» вручили святкові букетиусім присутнім учителям.

Атмосфера святкування всім нагадала60-70-ті роки минулого століття – ра-дянські часи. Біля пам’ятника вчительціпостійно змінювалася піонерська вахта,а поруч вишикувалися юні піонери у чер-

воних пілотках та з акуратно зав’язанимипіонерськими галстуками.

Аби відтворити процес навчання, якийколись існував у приміщеннях теперішніхмузеях-школах, кожна колочавська школапідготувала театралізований урок для вчи-телів-пенсіонерів. У музеї «Чеська школа»учні Колочавської середньої школи №1 підкерівництвом Наталії Тумарець читаливірші чеською мовою та співали пісні. У ма-лому класі «Радянської школи» жовтенятаіз Мерешорської школи пригадували Воло-димира Леніна, а у сусідній кімнаті піонериз Брадолця декламували комуністичнівірші та співали радянські пісні.

Далі у великому класі музею випуск-ники разом із вчителями переглянули го-динний документальний фільм проколочавських учителів, їхнє життя та роботув післявоєнний час далеко від рідного дому.Після перегляду стрічки лікар з КиєваШтаєр Андрій Михайлович разом з депута-том Аржевітіним Станіславом Михайлови-чем вручив головному лікарю селаКолочава Леньові Василю Васильовичу ме-дичний апарат для колочавців. Тепер цейприлад знаходиться у сільській лікарні, віндопомагатиме лікареві швидко та точновстановити діагноз хворому на серце, обмі-нявшись інформацією з центральним сер-вером у місті Києві.

Після того, як завершилася програмасвяткування біля «Старої школи», всі гостіпопрямували до музею «Старе село», де по-бували на уроці у церковно-приходськійшколі (його підготували учні Горбівськоїшколи) та мали можливість послухати гудокпаровоза, що прозвучав на їхню честь.

Завершилося святкування Дня вчителяу музеї-колибі, де всі змогли послухати му-зичні привітання від педагогічних колекти-вів колочавських шкіл.

На подвір’ї, де були накриті столи длявсіх колочавців, весь вечір лунала музика60-70-х років. Завершилося свято яскра-вим салютом на честь Вчителя та вручен-ням усім учасникам подарунків відоргкомітету.

Перед початком свята. Лунає Гімн України. Рапорт піонерської дружини. Виступає Малета Василь Дмитрович.

Виступає Мишанич Ольга Андріївна.

Виступає Малета Валентина Олександрівна.

Виступає Меланчук Христина Василівна.

Вистпає Шетеля Василь Михайлович.

Виступає скульптор Петро Штаєр. Урок у церковно-приходській школі. Вчителі зібралися знову в учительській. Жовтенята на уроці.

4

№ 15 Грудень 2009 року

Музей

«Старе село» – найкращий громадський музей в Україні

Унікальний колочавський музей«Старе село», який почали будувати лишетри роки тому, вже впевнено завойовуєпровідні позиції на туристичній мапі нелише Закарпаття, а й України. Тисячі тури-стів приїжджають у Колочаву лише зарадиколочавського скансена. За приблизнимипідрахунками, у 2009 році «Старе село» від-відало близько 5 тисяч туристів з різних ку-точків світу. В нас були гості зі США, Естонії,Швеції, Бельгії, Німеччини, Франції, Італії,Словаччини, Угорщини, Росії, Білорусії тасотні туристів із Чехії. Учасники багатьохобласних та районних учительських семі-нарів приїжджали до Колочави лише за-ради того, аби відвідати «Старе село».Багато туристів «охрестили» колочавськийскансен найкращим музеєм Закарпаття.

Не менш цікавим є музей і для самих ко-лочавців. Багато із них приходять подиви-тися самі, а найчастіше ще й приводять домузею приїжджих гостей. Багато молодихпар приходять сюди, аби зробити весільніфото- та відеозйомку.

«Старе село» – перший сільський музейархітектури та побуту в нашій області. Роз-ташований він між синіми хвилями річкиКолочавки та вічнозеленим масивом Чер-тежика. На його території відтворено селостародавньої Верховини із колочавськихекспонатів, що знайомлять із 300-річною іс-торією побуту місцевих жителів. Тут пере-плетені культури різних народів: угорців,румунів, німців, чехів, словаків, росіян. Ускансені представлені пам’ятки культурирізних часів, народів та різних верств насе-лення як за соціальним статусом (бідняки,середняки), так і за видом діяльності (вів-чарі, лісоруби, мірошники, шевці, шустери,корчмарі).

Щороку на День незалежності України –24 серпня – працівники музею на чолі з умі-лим майстром, директором Василем Мака-ром (Швеґаном) готують до показу кільканових хатинок-експозицій. Цьогоріч «Старе

село» поповнили аж шість нових хиж: лісо-руба, вівчаря, шустера (чоботаря), сабова(швеця), бірова (старости села) та «єврей-ський комплекс»: корчма, бужня, житловета готельне приміщення.

У 20-х роках ХХ століття кожний деся-тий житель села Колочава був євреєм.Єврейська громада складала 550 осіб.«Єврейський комплекс» у скансені відоб-ражає життя та побут цієї частини насе-лення. У єврейському «барі» – «Корчмі уВольфа» всі бажаючі могли випити децу(сто грамів) горілки та закусити. Коли ж учоловіка закінчувалися гроші, то він почи-нав брати горілку «на віру» (у борг). Усіборжники були записані в борговій книжці,що лежала на прилавку єврея-корчмаря.

Інтер’єр кімнати єврея свідчить проте, що він належав до найбагатшоїверстви сільського населення та мавдобре влаштований побут.

Була у єврея й кімната-вітальня,котру він здавав для приїжджих гостей.Саме у такій кімнатці жив відомий чесь-кий письменник Іван Ольбрахт, колиприїжджав до Колочави.

До «бужні» (єврейського молитовногодому) євреї щосуботи сходилися на мо-литву. Тут вони запалювали свічки у семи-свічнику – мінорі та, взявши єврейськімолитовники, написані на івриті, присту-пали до молитви. Всі ці предмети сьогоднізберігаються у музеї.

Хатинка лісоруба містить численні лі-сорубські знаряддя праці та відтворюєумови проживання дроворуба. Заготівлядеревини була однією з наймасовіших, аленайважчих робіт у краї. Про це свідчить ко-лекція сокир, плескачів ножівок, цапін,пил-драчівок, бартів, дзьобачок, представ-лених у садибі-музеї.

Перебуваючи практично весь час на по-лонині з вівцями, вівчар не мав можливостідобре доглядати за своїм житлом. Хатина вів-чаря була приземкувата, з маленьким вік-нами. Проте тут є все, що було потрібно дляроботи з молоком: путина, баталу, дерев’янівідра, гелети, мішалка, котел для приготу-вання урди тощо. Під стріхою вівчарської хижіприбита трембіта, без якої досі не обходитьсяжодний вівчар, а під ліжком обладнане місцедля кур та новонародженої худоби, які жилиразом з людьми в хаті взимку.

Недалеко розміщена й літня «дача» вів-чаря – салаш (колиба), яку ставлять на по-лонині. У такому салаші вівчар живе більшучастину року. Якщо туристи мають ба-жання, вони можуть орендувати його, щобпровести ніч просто неба.

Слово «шустер» (чоботар) для туристівзовсім незрозуміле, проте у Колочаві всідобре знали, що цей чоловік «морщить» по-столи (взуття). У будинку шустера представ-лене цікаве зібрання різноманітнихпостолів, в яких сто років тому ходили жи-телі села. Робив шустер й череси – ремені,якими підперізувались чоловіки. Чересдобре грів спину та уберігав від грижі під часважких робіт, у ньому також ховали гроші.

Сабов – закрійник і швець в однійособі. У хатині сабова (швеця) зібрана ве-лика колекція різноманітних швейних ма-шинок, ножиці різних видів та розмірів.Ця будівля дійсно належала колись коло-чавському швецю Митрові Дацю, який об-шивав практично все село, а його брат уБудапешті «одягав» Президента Міклошата його оточення.

Біров (сільський голова) був першоюлюдиною в селі. Отож і будинок біровазначно відрізнявся від інших. Просторий ісвітлий, зроблений з великих колод, вінвсередині має підлогу та обставленийзначно багатше.

Незважаючи на величезну кількість екс-понатів та наявність 15 будівель, музей ідалі поповнюється та розвивається. Заразробітники працюють над млином, роблятьручну пилораму-драчівку, відтворюють різнітипи огорожі навколо та в середині музею,готують колесо для валила (в ньому кру-тили полотно, аби воно стало щільнішим іміцнішим), практично доробили мочила(ямки з водою, в яких мочили коноплі).

У 2010 році колекцію скансена попов-нить сільська гідроелектростанція, якою ко-ристувалися у 50-х роках у Колочаві.

Особливою прикрасою скансенастане експозиція, що розповідає про бо-коришів. На воді біля скансена будутьрозташовані бокори.

Будується на території скансена амфіте-атр на 500 осіб для проведення фестивалів,концертів та різноманітних співочо-танцю-вальних заходів.

Водночас із будівництвом у скансеніпроводиться інвентаризація експонатів. Ви-конує її Христина Макар. Отже, скоро нашімузеї будуть внесені до загального реєструвсіх музеїв України, і вони отримають від-повідну сертифікацію.

Не менш цікавими для міських жителів,які приїжджають до Колочави, є й тварини,що тут живуть. Два песики – Лапочка таЛесик – вдень розважають гостей, а вночіпильно стережуть музей від недоброзичлив-ців. Кінь Каштан катає туристів та допомагаєпрацівникам у будівництві скансена.

На території музею росте багато дерев,різноманітних трав і квітів, характерних дляцього регіону, але є й екзотичні для Ко-лочави дерева – 28 модрин, персик, абри-кос. З одного боку, музей оточують стрімківоди річки Колочавки, а з другого – ростеціла хаща розкішних смерек, що підій-маються аж до полонини Красної.

Нагорода

Дипломи переможців – колочавським музеям Колочавські музеї визнали одними з найкращих в Україні. На першому Всеукраїнському конкурсі накращий громадський музей всі музеї Колочави – «Старе село», «Колочавська вузькоколійка» та музей-ний комплекс «Стара школа» зайняли призові місця.

На музейний конкурс, що проводиться за ініціативи Національної спілки краєзнавців України, були представ-лені українські музеї, що діють на громадських засадах. Ініціативу Спілки активно підтримали музейники-ентузіа-сти з усіх регіонів України. На сьогодні в Україні діє більше 6 тисяч громадських музеїв. На регіональному рівні уконкурсі взяло участь близько 1000 музеїв, що діють у складі підприємств, установ, організацій та як приватні.

Фахове журі, під керівництвом голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України,Героя України Петра Тронька, вибирало кращих у п’яти номінаціях: «Історія рідного краю», «Видатний земляк»,«Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини», «Краще експозиційне оформлення», «Краща просвітницька діяль-ність». Колочавські музеї були представлені лише у трьох номінаціях, і всі отримали призові місця.

Музейний комплекс «Старе село» у номінації «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини» був визнанийнайліпшим і отримав перше місце. Друге місце заслужив музейний комплекс «Стара школа» у номінації«Краща просвітницька діяльність». А зовсім молодий музей «Колочавська вузькоколійка» посів третє місцеу номінації «Краще експозиційне оформлення».

Не залишився без нагороди і ініціатор та меценат створення колочавських музеїв народний депутат УкраїниСтаніслав Аржевітін. За значний внесок у розвиток краєзнавчого руху, збереження національної історико-куль-турної спадщини та природних скарбів України йому присвоєно звання «Почесний краєзнавець України».

Садиба шустера.

Садиби сабова і вівчаря.

. . . А одним оком Лесик поглядає. . .

Сьогодні Каштану не до туристів.Інтер’єр у хаті бірова.Готельна кімната.Єврейська бужня.

Ранковий інструктаж для екскурсоводів.

Дипломи Національної спілки краєзнавців України,якими нагородили колочавськи музеї : І місце – музей-скансен «Старе село»,

ІІ місце – музейний комплекс «Стара школа», ІІІ місце – музей «Колочавська вузькоколійка».

5

№ 15 Грудень 2009 року

Паровозний гудок кличе в Колочаву

У цьому році закарпатській вузько-колійці виповнилось 100 років. Алепригодали про це тільки в Колочаві.Більше півроку працює в селі Ко-лочава один з унікальних музеївУкраїни та єдиний на Закарпаттімузей історії закарпатської заліз-ниці «Колочавська вузькоколійка».

Вже кілька років поспіль 14 червня –на свій день народження – народний де-путат України Станіслав Аржевітін даруєрідному селу черговий музей. ЦьогорічКолочава отримала у подарунок власну

залізницю – раритетний паровоз та еше-лон із десятьма вагонами. Кожний вагонвідтворює процес транспортування зарізної влади, яка панувала у цьому ре-гіоні. Є тут три чеські пасажирські вагони,радянський товарняк, угорський вагондля перевезення худоби та бочка для

води і, звичайно ж, вагони для транспор-тування деревини – рубанців та бокорів.

У кожному музейному вагоні – унікальніекспонати, що розповідають про історіювузькоколійок на Закарпатті, про роботу іпобут залізничників та про їхніх пасажирів.Головна гордість музею, серце ешелону –унікальний паровоз – гарний, потужний іекологічно чистий транспорт. Виготовле-ний у Німеччині в 1951 році, паротяг пра-цював до 1973-го, потім зберігався упаровозному депо у селі Хмільник, що наБерегівщині, і лише диво врятувало його відздачі на металобрухт.

Двома кранами та тягачем 25-тонного«залізного коня» притяли до Колочави. До-свідченому машиністу із Виноградова Тим-каничу Степану Павловичу довелось один рікі два місяці лагодити паровоз. Тепер же на ве-ликі свята паровоз помпезно випускає пару,гуркоче на всю околицю та весело закликаєтуристів. У такі моменти здається, що ось-осьвін поїде попід зеленими смереками берегомТереблі звичним маршрутом.

Щодо залізничних колій та металевихконструкцій вагона, то їх теж збирали у від-далених куточках. Паводок 1998 року оста-точно зруйнував вузькоколійку, і лишевисоко в горах, на території села Лопухово,Тячівського району, її залишки врятувалисявід шукачів металу. Вагони пролежали у водідо 2008 року. Знадобилось чимало зусиль,аби їх доправити до Колочави. Із поіржавле-них та покривлених уламків умілі руки буді-вельників музею-скансена «Старе село» підкерівництвом директора Василя Макара зро-били музей «Колочавська вузькоколійка».

Утім гості музею можуть не лише озна-йомитися з історією залізничної справи, а йпокататись на дрезині. Вже наступного літапланується прокласти вузькі колії довжи-ною 800 метрів попід лісовим масивом Чер-тежик. По них їздитиме невеличкийвагончик, що належав колись лісорубу, Ге-

роєві Соціалістичної Праці Іванові Чусу, івозитиме туристів і всіх охочих.

Тепер же працює механічна дрезина, наякій залюбки катаються не тільки дітвора,а й багато дорослих.

Як розповідається на стендах, впершевузькоколійний паротяг загуркотів на За-карпатті в другій половині ХІХ ст. По всіх до-линах великих закарпатських річок: Ужа,Латориці, Боржави, Ріки, Тересви, Тиси, Те-реблі, в одних місцях стесуючи кам’янистінерівності, а в інших – нарощуючи підпірністінки, прокладали лінії довгих шпал.

Теребля, на відміну від інших гірськихрічок, пливла значно вище над рівнем моряі була дуже зручною транспортною артерієюдля місцевих бокорашів. Отож потреби у бу-дівництві тут вузькоколійки тодішня владатривалий час не вбачала.

Та незабаром празький уряд заціка-вився верховинськими річками, що мали

потужний енергетичний потенціал. ІнженерКріжка запропонував проект із використан-ням води двох річок – Тереблі і Ріки, які те-чуть на відстані 4 км одна від одної, але річкаТеребля тече на 210 м вище Ріки. Планува-лося на річці Теребля збудувати греблю ви-сотою 46 м, яка стримає 45 млн куб. м води,

то її через трубу діаметром 2 м можна будебезперервно подавати на турбіни ГЕС, якупропонувалося збудувати на річці Ріка вНижньому Бистрому.

Та реалізувати чеський проект дове-лося радянській владі, і в червні 1956 рокуна території Закарпаття була запровадженав експлуатацію унікальна Теребле-Ріцькагідроелектростанція. Неподалік від греблі,захопивши кінець Колочави та початокВільшан, розмістилося мальовниче водо-сховище, що стало улюбленим місцем від-починку місцевих мешканців.

Створення водосховища допомогло за-карпатцям з електрикою, але місцеві боко-раші залишилися без роботи: післяпобудови штучного моря і величезної сто-метрової бетонної дамби сплавляти по Те-реблі ліс було вже неможливо. Тяжка інебезпечна професія в Тереблянський до-лині відійшла в минуле.

Деревину стали вивозити вузькоколій-кою. На березі Тереблі, в північній частиніКолочави, від джерела Боркут по маршрутуКвасовець – Драгово – Буштино по вузь-ких коліях рушив довгоочікуваний вузько-колійний локомотив.

В середині 70-х років ХХ ст. деревину вколишніх обсягах почали вивозити потуж-ними лісовозами. Мережа автодоріг рослаз кожним днем. Ділянка за ділянкою вузь-коколійка почала зменшуватися. Технічнийстан її також погіршувався. До всього ще йприрода додавала повені…

Здається, вже й немає про що говорити,але жива історія повернулася! Вузькоко-лійка, котра ще в минулому столітті булабрендом Карпат, не може назавжди зник-нути з дороги нашого життя. Чартернийрейс у минуле може здійснити кожен, відві-давши музей «Колочавської вузькоко-лійки». Завітайте і ви переконаєтесь!

У першу неділю серпня село Колочававже у тринадцятий раз стало епіцентромподій культурного життя Закарпаття. Вцей день щороку з усієї України та близь-кого закордоння до нас з’їжджаютьсягості та учасники на вже традиційнийфольклорний українсько-чеський фе-стиваль «Колочавське відлуння Тереб-лянської долини». День проведеннявибрали не просто так, адже саме на по-чатку серпня загинув відомий коло-чавський опришок, головний геройроману Івана Ольбрахта Микола Шугай.Цьогоріч свято випало на 9 серпня.

«Мета проведення щорічного фестивалю –підняти фольклорні традиції Колочави, –розказує «НК» головна організаторка та іні-ціаторка фестивалю Наталія Тумарець. –Тому на свято приїжджають учасники не

лише з нашого району, а й з усієї області таз-за кордону. Прагнемо нашим фестивалемоб’єднати фольклорні традиції різних наро-дів. Також я заснувала цей фестиваль, абипідняти культуру Колочави та зробити її ві-домою в Україні та поза її межами».

У чудову сонячну недільну днину сотні гля-дачів зібралися на стадіоні біля Колочавськоїсередньої школи №1. На сцені під відкритимнебом свою майстерність показували як ко-лочавські колективи, так і численні запрошенігості. Виступали колективи із Золотарьова,Драгова, Річки, запрошені самодіяльні арти-сти районних будинку культури, музичноїшколи, освітянських та клубно-бібліотечнихзакладів Міжгірщини і навіть Хустщини.

Наше село представили учасники само-діяльного дитячого колективу «Піроскуби»,який під керівництвом педагога Наталії Ту-марець тривалий час діє при музеї Івана Оль-брахта і займається збиранням фольклору.

Виступав і сімейний ансамбль артистів-ама-торів Марковичів.

Серед запрошених на свято вже тра-диційно були діти-інваліди Вільшанськоїшколи-інтернату. Також власну кон-цертну програму представили діти-си-роти з центральних областей України, щовідпочивали на Біобазі, який організувавлітнє оздоровлення благодійний фонд«Приятелі дітей» під керівництвом прези-дента Марини Криси.

Найбільше емоцій та оплесків викли-кали у гостей свята виступ колективу за-воду «Гудаки» із Нижнього Селища. Цілу нічгості танцювали під співи веселого гурту.

Діловитості фестивалю додала участь уньому керівників району, генеральногоконсула Чехії в Україні та консула Львівсь-кого посольства Чеської Республіки, деле-гацій із Чехії та Словаччини. Приїхалонемало й молодих земляків чеського на-

ціонального героя, письменника Івана Оль-брахта, який у 30-х роках минулого сто-ліття жив серед колочавців та допомагавзнедоленим людям.

Музей

До Шугая приїжджають знову і знову…

Фестиваль

Гудок сповіщає, що в музеї поважні гості.

«Нумерація вагонів з хвоста поїзда». На станції Чертежик. Тимканич Степан Павлович. Фраґмент ремонтної зони.

Тумарець Наталка розпочинає свято.

Фраґмент комунікаційного центру.

Вагон історії створення музею «Колочавська вузькоколійка».

Вагон історії вузькоколійної справи.

Випробування дрезини.

6

№ 15 Грудень 2009 року

Події

Мистецький пленер у «Школі вівчарства»

Особистості

«Мати-героїня» – не статус, а почесне звання

Майже кожна сім’я у Колочаві колись була багатодіт-ною, а чимало колочавських жінок заслуговуютьзвання «Мати-героїня». За радянських часів жінкамприсвоювали «Медаль материнства», а от щоб отри-мати в Україні звання «Мати-героїня» потрібно зібратичимало документів та пооббивати чиновницькі пороги.

У вересні 2009 року почесне звання «Мати-героїня»вручили Олені Сюгай – жінці родом із Колочави, яка вже ба-гато років проживає у смт Вилок, Виноградівського району.

Вона народила 11 дітей, 10 з яких живуть донині – шестерохлопців та чотири дівчини. Батько цієї багатодітної сім’ї ко-лочавець Сюгай Василь.

Найстарший син Василь народився у 1971 році, най-меншому зараз 12 років.

Аби поставити на ноги стількох дітей, батькам доводи-лось важко працювати. «Чоловік Василь працював на різ-них роботах, крутився як міг, аби прогодувати всіх, –розповідає мама-героїня. – Також тримали вдома багато ху-доби, яку потім продавали. За вилучені гроші не лише жили,а й побудували хату. Як би не було важко, проте ми поста-ралися майже кожній дитині дати якусь спеціальність. ЗБожою волею все нам якось вдавалося».

Половина дітей подружжя Сюгаїв уже мають свої сім’їі на великі свята навідуються в гості до батьків. І крім 10дітей, до Василя та Олени заходять в гості і 10 онуків. Якзійдуться всі разом у батьківській хаті, то яблуку нідевпасти. «На щастя, у нас якось все так складалося, щоніколи не було у сім’ї великої біди. Не раз, звичайно, бу-вало важко, проте все, що дає Бог, треба приймати», –переконана Олена Сюгай.

Ще у 2004 році в Україні був виданий Указ Прези-дента, згідно з яким матерям, які народили та виховалидо восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, присуджу-ється почесне звання «Мати-героїня України». Врахову-ється «вагомий особистий внесок у виховання дітей усім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьмиосвіти, розвитку їх творчих здібностей, формування ви-соких духовних і моральних якостей».

Минулого року Віктор Ющенко видав ще один Указ,згідно з яким усі жінки з почесним званням «Мати-героїня»мають право на отримання одноразової грошової допомоги

у сумі понад 6,5 тис. грн. До того ж, цим жінкам нарахову-ється надбавка до пенсії. Звичайно, це вагома допомога досімейного бюджету. Проте, щоб отримати таке звання, по-трібно подолати багато бюрократичних перешкод. Перш завсе, необхідно зібрати неймовірну кількість паперів з місцьнавчання і роботи дітей та батьків, копії документів... А щепотрібне клопотання про присвоєння почесного звання.

За даними Колочавської сільської ради, сьогодні у на-шому селі є майже 100 матерів, які достойні мати почеснезвання «Мати-героїня», і ще 60 папок із документами че-кають своєї черги.

Вітаємо пані Олену Сюгай та бажаємо всім коло-чавським мамам теж отримати це почесне звання івсе те, що до нього прикладається!

Посвідчення та нагрудний знак Сюгай Олени Йосипівни.

На весіллі сина.

Реклама

З метою збереження та популяризації вівчарської справи народний депутат України, уродженець села Ко-лочава, що у Міжгірському районі Закарпатської області, Станіслав Аржевітін відкрив на схилі гориСтримба (висота 1719 м) безпрецедентний навчальний заклад – «Школу вівчарства». Школа працює тамціле літо. Всі бажаючі повчитися піднімаються у гори на один чи кілька днів з інструктором-провідником.Він показує туристам околиці та найлегшою дорогою веде на гору, адже підкорити Стримбу не так вже йпросто.

На висоті 1000 м над рівнем моря директор унікального навчального закладу Іван Мацола щороку ставить салаш (вів-чарський курінь). Тепер поруч із колибою, яка півроку заміняє вівчарям хату, стоять намети, готові приймати гостей.Тут вони зможуть відпочивати і навчатися вівчарської справи. Термін навчання необмежений – хоч ціле літо туристиможуть провести серед мальовничих гір та овець. Вівчарі приготують страву на замовлення чи пригостять щойно при-готовленим сиром та вурдою із колочавським токаном.

«Школа» щороку відкриває свої двері для туристів у кінці травня – саме тоді овець виганяють на випас. Бажаючих по-жити на високогір’ї й повчитися у «Школі вівчарства» досвідчені вівчарі вчать випасати та доїти овець, робити сир,бринзу, варити вурду, готувати вівчарську юшку, вчитися грати на трембіті, сопілці, їздити верхи на конях, танцювати за-пальну коломийку.

Походи в гори та навчання у «Школі вівчарства» організовує туристична агенція «Ажіо-тур»: тел. 0971773204, директор Марія Шетеля.

Мальовничі краєвиди села Колочававже давно стали об’єктом уваги ба-гатьох художників. Казкові гори, пух-насті ялинки та колочавські полониниставали прикрасою не одного митець-кого полотна.

У кінці липня 2009 року митці з Ужго-рода та Міжгір’я, об’єднавшись, вирішилипровести спільний пленер художників самев околицях Колочави. Набравши повні рюк-заки харчів та фарб, вирушили гуртом під-коряти найвищу гору Національногоприродного парку «Синевир» – Стримбу.

Зупинились аж в урочищі Чорторий-ське, та не випадково – саме там випасав

250 овець директор і вчитель «Школи вів-чарства», колочавський вівчар Іван Мацола.Отож на базі «школи» й почали працювати.

Народний депутат України СтаніславАржевітін, за сприяння якого відбувся цейзахід і який створив «Школу вівчарства»,разом із журналістами приходили відвідатихудожників на полонині, де для них і булапрезентована перша високогірна виставка.

За словами організатора пленеру, тала-новитого художника із села Синевир ВасиляШиндри, основна мета пленеру – за допомо-гою картин привернути увагу суспільства допроблеми вівчарства та охорони міжгірськихгір та полонин. «Вівчарство споконвіків булосимволом гір, – розповідає митець. – Ще нетак давно вівці та ліси були основним джере-

лом існування гірського населення, а тепердержаві доводиться доплачувати селянам заутримання овець, щоб остаточно не зниклаця прадавня галузь тваринництва. Тому михочемо показати, що вівчарство у Колочавіще підтримується, і всі, хто бажає, можуть на-віть навчитися цій справі».

На полонині художники протягом п’ятиднів робили зарисовки, етюди. Основна жпраця триває зараз у майстернях. Хоча частодоводилося працювати під дощем та тума-ном, однак усі залишилися задоволеними.Художникам припало до душі жити серед не-займаної природи, прокидатися під звукитрембіти та щовечора слухати веселі коло-мийки братів Івана та Василя Мацолів. З ре-зультатами їхньої праці у лютому-березні

2010 року зможуть ознайомитися всі ба-жаючі. Майстри обіцяють виставити свої ро-боти для широкого огляду в Ужгороді.Експозиція складатиметься не лише з по-вноцінних картин, а й з етюдів та фотографій.

Після виставки плануємо за фінансовоїпідтримки Станіслава Аржевітіна видатикнижечку-буклет, в якій розмістимо всі кар-тини із текстовим супроводом. Їх можнабуде дарувати гостям чи продавати тури-стам. Це буде хорошою рекламою для Ко-лочави», – переконаний Василь Шиндра.

Він також розповів, що навесні митціпланують змалювати колочавський музей«Старе село», а вже восени перенести на по-лотно всі найкращі місцини села Колочава.

За роботою Шиндра Василь. Фото на виставку. Митці зі своїми роботами.

Директор «Школи вівчарства» Мацола Іван оглядає свою отару.

Майстерність доїння демонструє народний депутат України С. Аржевітін.

www.kolochava.com

7

№ 15 Грудень 2009 року

Спорт

Брадолецькі футболісти – найкращі

Благодійництво

Нові дзвониГреко-католицька церква у Лазах отримала цьогороку нові дзвони. У червні 2009 року їх освятили. Ітепер щонеділі та свята прихожани прямують дохраму під величний звук святих дзвонів.

Ці дзвони подарували різні меценати. Найбільший ізних вагою 100 кілограмів подарував Драч Федір Микола-йович. Уродженець Колочави вже багато років жив позамежами села. На схилі літ переїхав до Луцька – мешкав зєдиним сином у багатоповерхівці.

Федір Миколайович завжди ходив до греко-като-лицької церкви, а коли у центрі села побудували новийхрам, пообіцяв за власний кошт придбати дзвін. Кількароків готовий дзвін чекав свого дня, і лише цього літалюди змогли почути його калатання.

Та не почув його сам меценат – два роки тому вінтрагічно загинув, так і не дочекавшись цього дня.

Ще два дзвони подарували церкві сільський головаКолочави Юрій Хланта та народний депутат УкраїниСтаніслав Аржевітін.

Читайте в наступному номері«Нової Колочави»: Колочава –лідер серед сіл України щодо кількості меморіальних комплексів, пам’ятників та пам'ятних знаків.

Особистості

Пташине царство у центрі Колочави

Анонс

Футбольнийклуб «Брадолець»Колочавської се-редньої школи№2 під керівницт-вом учителя фіз-культури ЮріяВасильовича Лед-нея вже третій рікпоспіль упевненолідирує не лише вМіжгірському рай-

оні, а й в Закарпатській області. Протягом останніх трьохфутбольних сезонів юні жителі присілка Брадолець висту-пають в обласній першості «Дитяча ліга», де успішно пред-ставляють Міжгірський район.

«У 2007–2008 році наша команда серед 64 команд За-карпаття зайняла третє місце, – розповідає про успіхи пі-допічних Юрій Ледней. – Наступного футбольного сезонуФК «Брадолець» обіграв шість команд і вийшов у плей-офф. У півфіналі ми поступилися збірній області, тому зай-няли третє місце. За підсумком цьогорічного футбольногосезону, моя команда теж стала третьою найкращоюкомандою області у молодіжній лізі. Багато поїздок наша

команда здійснює завдяки спонсорській допомозі ди-ректора НПП «Синевир» Дербака Івана Степановича».

Як розповів тренер брадолчан, колочавська командавиграла також декілька різних кубків. У січні 2009 рокуФК «Брадолець» зайняв у зимовій першості друге місцепо міні-футболу, двічі ставав володарем Кубка шкіряногом’яча, у травні 2009 року клуб обіграв усі молодіжнікоманди області та отримав Кубок Карпатської України.У розіграші обласного Кубка «Даруйте радість дітям» ФК«Брадолець» брав участь двома складами. Старша віковакатегорія зайняла перше місце, а молодша – друге. Одниміз найпрестижніших нагород клубу став Кубок СтепанаБандери, який вони виграли на міжнародному футболь-ному турнірі у місті Бучач (Тернопільська область).

Команда наразі вже має п’ять серйозних кубків, але надосягнутому хлопці зупинятися не збираються.

«Команда постійно тренується, – розповідає голов-ний тренер Юрій Ледней. – На базі Брадолецької школивідкрили спортивну школу, в якій регулярно займаються30 учнів. Тепер вони тренуються на стадіоні навіть в мо-розні дні, але жоден із них цьогоріч не захворів на грип.Талановиті діти дуже швидко освоюють нові прийоми,вони живуть футболом, і є надія, що і у нас загоритьсядесь футбольна зірочка».

Кожен із нас має якісь свої хобі, вподобання чи при-чуди, як-то зазвичай говорять у селі. Та найбільшунікальним і безперечно найцікавішим у Колочаві єВасиль Макар (Швеган), який вдома має свою пта-хоферму. Та найбільше людей дивує те, що доглядаєвін за майже двома тисячами папуг та голубів не дляприбутку, а для душі. Одночасно він веде будів-ництво колочавських музеїв.

Його будинок розташований у центрі села і вирізняєтьсяз-поміж інших. На задньому дворику видніється вольєр. У ви-соких дротяних клітках цвірінькає ціле пташине царство –світло- та темно-зелені, червоні, блакитні, жовті папуги. Спор-тивні голуби літають над стріхою будинку Макара, а деко-ративних птахівник тримає у вольєрі – щоби не втекли.

«Любов до птахів у мене появилася ще у дитинстві, – роз-повідає Василь. – як мені було 9 років на наше подвір’я випад-ково залетів поштовий голуб. Поки він крутився біля курей, ямудрував, якби то його зловити. Потім хтось підказав: «Насиптрохи зерна, над ним підіпри тазик палицею з прив’язаною нит-кою. Сховайся і чекай, доки голуб піде у пастку».

Пастка спрацювала, і у Макара появився перший

голуб, який потім дав потомство із звичайною голубкою.Серйозно займатися своїм птахопарком Василь почав

після одруження. Збудував прекрасний двоповерховий бу-динок і на початку 1980-х поїхав із жінкою до Львова.Купив там пару хвилястих папуг і пару породистих голубів.І так із дня в день, із місяця в місяць розширював свій парк.Скільки тепер є птахів, він точно не знає й сам, каже, що вжедавно збився з ліку. Загалом назбирається десь до двохтисяч. Зі спортивних голубів має українських, румунських,чеських. Із декоративних – дутишів-ставаків, карликових –чорних, білих, строкатих. Є голуби-туркоти різних барв і різ-них видів, різні голуби-павичі, якубіни. Із папуг є хвилясті,бернарди лімцеві, пенанти, барабанти, гірські...

«За птаха можу віддати будь-які гроші, – оповідаєМакар. – Бувало, що зробив удома у столярці вікна і двері,і на всі зароблені гроші купив птахів. Можу всю зарплатулісника спокійно віддати за голуба. А як нема грошей, топродаю якогось із птахів, яких маю по два-три. Їздив на за-робітки до Чехії і звідти привозив папуг. У робочі дні пра-цював, а на вихідні сідав на велосипед і їхав шукати птахів.Так я пів-Чехії проколесив на ровері» .

Найбільше Макар сушить голову над тим, як прого-дувати пташок. На просо, овес, пшеницю, кукурудзу, яч-мінь, гречку тощо доводиться папугарю витрачатичимало грошей. Тому як не вистачає коштів, то змуше-ний продавати своїх улюбленців. «Бізнесом це тяжко на-звати, бо завжди маю більше витрат, ніж прибутків. Тамоє хобі дає велику насолоду для душі, заспокоюєнерви. Від птахів заряджаюся позитивною енергією, тоє найкращі ліки для мене», – переконує Василь.

На годування усіх птахів витрачає по кілька годин надень. Якщо дуже заклопотаний, то допомагають жінка, син іневістка. Навіть маленька внучка, побачивши, що дідусь пря-мує до вольєра, одразу кидає всі забави та прямує за ним.

За багато років життя із птахами Василь Макар на-вчився навіть їхньої мови. Він добре розуміє, коли папугамщось не подобається, коли вони голодні або ж захворіли.Каже, щоби папуги розмовляли людською мовою, требащоб вони жили по одному.

Майже кожен гість Колочави, почувши про диво-парк,виявляє бажання його відвідати. Василь же не відмовляєнікому та із задоволенням годинами розповідає про своїхпташок. А ті, у свою чергу, вітають гостей чарівним співом.

«Оксамитова революція» приїхала до Колочави у фотографіях

Цікавий факт

Щороку Колочава привертає до себе все більшу увагуне лише чеських туристів, а й представників владиЧеської Республіки.

Черговим доказом стала фотовиставка, присвячена 20-річчю «Оксамитової революції» в Чехословаччині, під на-звою «1989-й рік очима фотографів», що відкрилася укав’ярні Наталії Тумарець «Cetnicka stanice» («Жандармськауправа»). Репрезентував виставку 17 листопада Генераль-ний консул Чеської Республіки у м. Львів Давід Павліта.

17 листопада 1989 року міліція у Празі жорстоко приду-шила студентську демонстрацію. Це стало поштовхом до ак-тивних дій у Чехословаччині на етапі краху існування

комуністичної ери. Чеський народ вирішив остаточно зупи-нити тоталітарний режим та масово вийшов на вулиці. До сту-дентської революції приєднались актори, митці, інтелігенція,робітники. Політичний переворот обійшовся без пролиттякрові і через те увійшов в історію як «Оксамитова революція».

Представлена у Колочаві драматична картинна пано-рама, свідками якої стали два десятки фотографів, розпові-дає історію країни від тоталітаризму до демократії.Хронологічно фотовиставка охоплює не лише оксамитовуреволюцію, а й події, які їй безпосередньо передували, – при-душення демонстрацій проти радянської окупації у 1968році, масова втеча німців із Німеччини через Прагу на Захід,падіння Берлінської стіни як символу «залізної завіси».

Участь у відкритті фотовиставки взяли 12 консулівчеського посольства у Львові, Антал Суромі – Генеральнийконсул Угорської Республіки у Львівській, Івано-Фран-ківській, Чернівецькій та Закарпатській областях, першийзаступник голови РДА Василь Радовецький, заступник го-лови РДА Микола Тимощук та інші.

Потішили своїм виступом відвідувачів фотовиставкифольклорний колектив «Верховина» районного будинкукультури, заспівали для них Оксана Синишина, Наталія Ту-марець, Іван Штаєр та інші.

Після презентації у Колочаві, що була першою, світлинипокажуть в інших містах та селах Закарпаття.

Макар Василь зі своїми улюбленцями.

Під час освячення дзвонів.

Переможці футбольних змагань.

8

№ 15 Грудень 2009 року

Автор усіх текстів у цьому номері, крім позначених окремо, Марія Шетеля.Головний редактор, засновник та видавець – С. Аржевітін. Випусковий редактор – В. Ломакіна. Загальний наклад – 4000 прим. Е-mail: novakolochava@ukr.net

Свідоцтво ЗТ№457/49Р від 10.04.08. Фото з архіву С. Аржевітіна. www.arzhevitin.uaКомп’ютерне макетування та верстка – К. Іщенко. Друк: поліграфічна фірма «Оранта»

Адреса друкарні: 03057, м. Киів, вул. М. Кривоноса, 2Б, тел./факс: +38(044) 248-89-31, 248-89-14, 248-46-47. www. oranta-druk.kiev.ua, e-mail: oranta@oranta-druk.kiev.ua

Туризм

Село Колочава має багату історичнуспадщину, культуру, самобутній побут,самою природою даровані мальовничіландшафти, гірське повітря, рекреаційні ре-сурси. Наше село має індивідуальний жит-ловий фонд та багате добрими і

працьовитими людьми. Разом з тим го-строю проблемою для всіх колочавців єбрак робочих місць, тому багатьом із нихдоводиться щосезону покидати сім’ї та ви-їжджати на заробітки за кордон. Ось чому,враховуючи відсутність потрібних капіта-ловкладень на створення нових робочихмісць, більше уваги варто приділяти галу-зям, які не потребують для свого розвиткувеликих коштів. До таких галузей відно-ситься і сільський зелений туризм, якийдавно практикується в Україні. Адже вселах, які мають відповідну рекреаційнубазу, завжди було багато відпочиваючогоміського населення і найпопулярнішими

для відпочинку є саме гірські села. Потроху й колочавці починають органі-

зовувати свою справу та приймати туристів,яких з кожним роком у селі стає більше.

Відкриття туристичної агенції «Ажіо-тур»влітку 2009 року стало черговим кроком нашляху до залучення якнайбільшої кількостівідпочиваючих до села. На міжнародній ви-ставці-ярмарку «Тур’євроцентр – Закар-паття 2009», що проходила у вересні в містіУжгород, туристична фірма була представ-лена як партнер, здатний самостійно орга-нізувати повноцінний відпочинок длятуристів, включаючи проїзд, проживання,харчування та екскурсії. Колочавою заціка-вилися численні закарпатські туропера-тори, туристичні агентства та екскурсоводи.

Чергова поїздка керівника «Ажіо-тур» МаріїШетелі до Москви на презентацію Колочавидля іноземних туристів стала вагомим кро-ком у справі залучення зарубіжних туристів.

Колочава вже давно стала найпопуляр-нішим селом у Закарпатті для відпочинкучеських туристів. Відомий чеський пись-менник Іван Ольбрахт, який написав романпро колочавського опришка Миколу Шугая,зробив село відомим на теренах Чехосло-ваччини. Тому щороку їдуть до нас чехи, абивідвідати могилу опришка та піти на екс-курсію до музею Івана Ольбрахта, музею«Чеська школа», відвідати чеський цвинтарна Горбі. Керівник музею І. Ольбрахта –шкільна вчителька Наталія Тумарець – пер-шою у селі почала серйозно організовувати

відпочинок для туристів. Її захопливі ле-генди про колочавського опришка сталимагнітом притягувати чехів у наше село, акафе-садиба «Четніцька станіца» стало най-відомішим місцем для відпочинку чехів.

Успішно крокує в галузі туризму й коло-чавський підприємець Василь Худинець.Його основні клієнти туристи – велосипе-дисти та пішоходи, маршрут яких пролягаєчерез Брадолець на Присліпський перевал.

«Прямуючи для прикладу з Синевирсь-кого озера до Ясіня, туристи зупиняються умоїх будиночках, харчуються, ночують, азранку подорожують далі, – розповідає Ва-силь. – Туристів через Колочаву проходитьдуже багато, нам лише потрібно всім, хтопрацює у цій галузі, об’єднатися та разомрекламувати регіон, аби витримати конку-ренцію. Наші люди просто не уявляють, якбагато туристів могли б відвідати Колочаву,не обминаючи її. Бракує інформації й щодосела. Було б добре, якби у нас десь на Ши-роких працював туристично-інформаційнийцентр і турист би там отримував всю по-трібну інформацію. Треба нам також вивчатимови, особливо чеську, німецьку та англій-ську. Мовний бар’єр часто заважає налаго-дити спільну мову з потенційним клієнтом».

Одним із найдосвідченіших в областіекскурсійної діяльності можна по праву вва-жати вчителя історії Василя Глебу та йогодружину – вчительку німецької мови МаріюГлебу. Вже багато років поспіль вони фа-хово та цікаво розповідають у Музеї-пам’ятці дерев’яної архітектури 1795 року«Церква Святого Духа» про історію Ко-лочави на українській і на іноземних мовах.Багато українських туристів приїжджаютьдо нашого села, щоб відвідати церкву-музей. За словами Василя Васильовича, з

кожним роком кількість туристів у Ко-лочаві збільшується і багато приїжджих ці-кавляться детальною історією Колочави.«Чеським туристам дуже цікаво знайоми-тися із життям та побутом села, яке колисьоблюбував собі Ольбрахт. Всі чехи де-тально знайомі із творчістю Ольбрахта, іКолочава для них є дивним краєм Ми-

коли Шугая. Наше головне завдання – ро-бити все для того, аби дедалі збільшуватицей інтерес», – переконаний він.

Одним із успішних новачків у колочавсь-кому туризмі є підприємець Іван Маркович.Він відкриває навесні ресторан-готель, дегості села зможуть і відпочити, і перекусити,і послухати музику. «Наш сімейний ансамбльМарковичів насамперед прагне презенту-вати колочавську музичну культуру – пісні,

коломийки, показуватимемо майстер-класипо танцюванню коломийки. Ми хочемо по-казати туристам, що у Колочаві вміють ве-селитися. Також акцент робитимемо нанашій смачній кухні. Адже деякі коло-чавські страви можна скуштувати тільки унашому селі. Порадуємо туристів і коло-чавськими сувенірами; запропонуємо по-столи, дримби та інше», – розказує Іван.

Незважаючи на те, що сьогодні ще від-сутня масова друкована реклама, завдяки му-зеям-«родзинкам» про Колочаву вже відомодалеко за межами України. З Нового року в Ін-тернеті запрацює сайт, на якому можна будепрочитати інформацію про історію села Ко-лочава, музеї, новини, про відпочинок уселі. Отож туристів у нас не бракуватиме.

Головне тепер – підготуватися на на-лежному рівні, зустріти та обслужити їх. За-прошуємо всіх долучитися до розбудовитуристичної інфраструктури в Колочаві! Хтов Колочаві залучиться до цих справ – не по-шкодує. Отже, поспішіть бути першим!

Події

Всеукраїнська літературна премія імені Зореслава

2009 рік проходить під знаком святку-вання 70-ліття Карпатської України. Самеза ініціативи народного депутата УкраїниС. М. Аржевітіна 12 березня 2008 року буловидано Указ Президента України «Про від-значення 70-річчя подій, пов’язаних із про-

голошенням Карпатської України». Цього жроку виповнюється 100 років від дня народ-ження українського поета, культурно-освітнього діяча, вченого-теолога і головногокапелана Карпатської Січі, члена Товари-ства українських письменників та журналі-стів Підкарпатської Русі Зореслава (СтепанаСабола) (1909–2003 рр.). Це ім’я в ра-дянський час було під забороною. Тількив добу Незалежності Зореслав став чле-ном Національної спілки письменниківУкраїни. Твори поета, вишуканого лірикависокого громадянського спрямуваннябули вперше надруковані на рідній землі.Це стало вагомою сторінкою поверненняукраїнської духовної спадщини.

З метою утвердження пам’яті про на-ціонально-визвольні змагання і пам’ятіЗореслава Закарпатська організація На-ціональної спілки письменників України танародний депутат України, письменникСтаніслав Аржевітін заснували Всеукра-

їнську літературну премію імені Зореслава.Положення про цю премію було затверд-жене загальними письменницькими збо-рами 13 жовтня 2009 року.

Премія заснована з метою підтримкитворчої діяльності літераторів, які спря-мовують свою творчість на духовне від-родження України. Вона присуджуєтьсяза книги лірики та епосу, які на високомухудожньому рівні відображають патріо-тичні почуття українського народу, йогодуховні цінності та етнокультурне розма-їття України, а також науковцям, які по-вертають читачам маловідомі сторінкиукраїнської історії та культури, сприяютьпроцесам формування і розбудови дер-жави, досліджують літературу Закарпаттяі творчу спадщину Зореслава.

Твори претендентів розглядає Комісія зприсудження літературної премії імені Зо-реслава, яка формується співзасновникамиз числа відомих письменників, науковців,

представників громадськості. Очолюютькомісію співголови: голова Закарпатськоїорганізації НСПУ Петро Ходанич і співзас-новник – Станіслав Аржевітін.

Премія присуджується щороку 7 грудня –у день народження Зореслава.

Лауреатам премії вручається диплом«Лауреат Всеукраїнської літературної преміїімені Зореслава» та грошова винагорода.

10 листопада 2009 року відбулося за-сідання Комісії з присудження Всеукра-їнської літературної премії імені Зореслава.Визначено перших лауреатів. У жанрі лі-рики лауреатом премії імені Зореслава в2009 року стала Лідія Повх за книгу«Секрети словоскладання» (видавництвоО. Гаркуші, 2009 р.), у жанрі прози – Сер-гій Федака за роман «Карпатський крос-ворд» (видавництво «Карпати», 2009 р.).

Михайло Делеган

Туризм несе добробут Колочаві і колочавцям

Музей-скансен та вузькоколійка.

П. Ходанич, М. Делеган, С. Аржевітнвручають премії .