АКСІОМИ БУДДИ**Закони Просвітлення —

для того, хто вже пробудився осяяний й осягнув

«Шлях благочестя»

PPPPPP PPPPPP3

ЗМІСТЕ. Дегодюк. Будда. Українське прочитання Е. Дегодюк . . . . . . 7Дхаммапада українською мовою /В. Перконос/ . . . . . . . . . . . 25I. Глава парних строф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26II. Глава про поміркованість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34III. Глава про думки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39IV. Глава про квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43V. Глава про незрілих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47VI. Глава про мудрих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51VII. Глава про архатів (пробуджених) . . . . . . . . . . . . . 55VIII. Глава про те, що краще тисячі. . . . . . . . . . . . . . . 59IX. Глава про зло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65X. Глава про кару . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68ХI. Глава про старість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73ХII. Глава про власне Я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77XIII. Глава про світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81ХIV. Глава про просвітлених . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85XV. Глава про щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91ХVI. Глава про задоволення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95ХVII. Глава про гнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98ХVIII. Глава про скверну . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102ХIХ. Глава про тих, хто дотримується дхамм —

про справедливих (праведних) . . . . . . . . . . . . . 107ХХ. Глава про шлях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111ХХI. Глава про різне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116ХХII. Глава про пекло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121ХХIII. Глава про слона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125ХХIV. Глава про жадання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129ХХV. Глава про бхікшу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136ХХVI. Глава про брахманів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143Аксіоми Будди. Дхармапада — переспів /В. Перконос/ . . . . 155Книга І (Одність і противенство) . . . . . . . . . . . . . . . . 156Книга ІІ /Легковажність — Повага — Шаноба — Учта/ . . . . 162Книга ІІІ. /Розум — Думка — Дума/ . . . . . . . . . . . . . 165

УДКББК

ISBN © Навчальна книга — Богдан, 2013

Охороняється законом про авторське право.Жодна частина цього видання не може бути використана чи відтворена

в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.

Аксіоми Будди / В. Перконос. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2013. — 280 с.

ISBN

PPPPPP PPPPPP3

ЗМІСТЕ. Дегодюк. Будда. Українське прочитання Е. Дегодюк . . . . . . 7Дхаммапада українською мовою /В. Перконос/ . . . . . . . . . . . 25I. Глава парних строф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26II. Глава про поміркованість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34III. Глава про думки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39IV. Глава про квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43V. Глава про незрілих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47VI. Глава про мудрих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51VII. Глава про архатів (пробуджених) . . . . . . . . . . . . . 55VIII. Глава про те, що краще тисячі. . . . . . . . . . . . . . . 59IX. Глава про зло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65X. Глава про кару . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68ХI. Глава про старість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73ХII. Глава про власне Я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77XIII. Глава про світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81ХIV. Глава про просвітлених . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85XV. Глава про щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91ХVI. Глава про задоволення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95ХVII. Глава про гнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98ХVIII. Глава про скверну . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102ХIХ. Глава про тих, хто дотримується дхамм —

про справедливих (праведних) . . . . . . . . . . . . . 107ХХ. Глава про шлях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111ХХI. Глава про різне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116ХХII. Глава про пекло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121ХХIII. Глава про слона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125ХХIV. Глава про жадання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129ХХV. Глава про бхікшу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136ХХVI. Глава про брахманів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143Аксіоми Будди. Дхармапада — переспів /В. Перконос/ . . . . 155Книга І (Одність і противенство) . . . . . . . . . . . . . . . . 156Книга ІІ /Легковажність — Повага — Шаноба — Учта/ . . . . 162Книга ІІІ. /Розум — Думка — Дума/ . . . . . . . . . . . . . 165

УДКББК

ISBN © Навчальна книга — Богдан, 2013

Охороняється законом про авторське право.Жодна частина цього видання не може бути використана чи відтворена

в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.

Аксіоми Будди / В. Перконос. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2013. — 280 с.

ISBN

PPPPPP PPPPPP4 PPPPPP PPPPPP5

Книга ІV. /Про квіти/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168Книга V. /Про незрілих: дурнів та невігласів/ . . . . . . 172Книга VI. /Про мудрість/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176Книга VII. /Про просвітлених (архатах):

гідних, чистих — «святих»/ . . . . . . . . . . . . . . . . . 180Книга VIII. /Про тисячу, як велике число, але ж,

теж — незначуще./ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183Книга ІХ. /Про Зло/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188Книга Х. /Про кару/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192Книга ХІ. /Про старість/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196Книга ХІІ. /Про власне «Я», про душу/ . . . . . . . . . . . 199Книга ХІІІ. /Про Світ/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202Книга XIV. /Про Просвітлених («будд»), святих/ . . . 205Книга XV. /Про щастя/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Книга XVI. /Про задоволення/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213Книга XVII. /Про гнів/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217Книга XVIII. /Про скверну/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221Книга XIX. /Про тих, хто живе за Законами Праві/ . . 226Книга ХХ. /Про Шлях/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231Книга ХХІ. /Про різне/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237Книга ХХІІ. /Про пекло Наві/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242Книга ХХІІІ. /Про «слона» — символ терпіння,

стриманості та самовладання/ . . . . . . . . . . . . . . . 246Книга XXIV. /Про праведні бажання/ . . . . . . . . . . . . 250Книга XXV. /Про Учнів/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257Книга XXVI. /Про брахманів — отаманів Космосу, абсолюту

духовного початку/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264Першоджерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275

PPPPPP PPPPPP4 PPPPPP PPPPPP5

Книга ІV. /Про квіти/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168Книга V. /Про незрілих: дурнів та невігласів/ . . . . . . 172Книга VI. /Про мудрість/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176Книга VII. /Про просвітлених (архатах):

гідних, чистих — «святих»/ . . . . . . . . . . . . . . . . . 180Книга VIII. /Про тисячу, як велике число, але ж,

теж — незначуще./ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183Книга ІХ. /Про Зло/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188Книга Х. /Про кару/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192Книга ХІ. /Про старість/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196Книга ХІІ. /Про власне «Я», про душу/ . . . . . . . . . . . 199Книга ХІІІ. /Про Світ/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202Книга XIV. /Про Просвітлених («будд»), святих/ . . . 205Книга XV. /Про щастя/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Книга XVI. /Про задоволення/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213Книга XVII. /Про гнів/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217Книга XVIII. /Про скверну/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221Книга XIX. /Про тих, хто живе за Законами Праві/ . . 226Книга ХХ. /Про Шлях/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231Книга ХХІ. /Про різне/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237Книга ХХІІ. /Про пекло Наві/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242Книга ХХІІІ. /Про «слона» — символ терпіння,

стриманості та самовладання/ . . . . . . . . . . . . . . . 246Книга XXIV. /Про праведні бажання/ . . . . . . . . . . . . 250Книга XXV. /Про Учнів/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257Книга XXVI. /Про брахманів — отаманів Космосу, абсолюту

духовного початку/ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264Першоджерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275

PPPPPP PPPPPP6 PPPPPP PPPPPP7

*ДХАММАПАДА* «Ви не повинні перекладатиСлова Будди на мову Вед.Хто робить це — чинить гріх.Я кажу Вам — учні, Вивчайте Слова Будди Кожний своєю мовою.»

Будда

Переклад і переспів — Віктор Перконос

За загальною редакцією Едуарда Дегодюка

БУДДА.

УКРАЇНСЬКЕ ПРОЧИТАННЯ

«Плоть нічтоже —Дух животворить.»

Г. Сковорода

Щойно на Землі з’явилася людина прямоходяча (Homo еrectus), а згодом людина соціальна й розумна — Homo sapiens — одразу виникла Віра. Властивість вірувати прита-манна лише людині, саме цим вона відрізняється від решти живих істот, навіть найрозумніших. Віра в тотеми, у земні, а згодом і космічні сили допомагала виживати у жорстокому світі і розвивати духовність. Віра — це якраз і є власний до-бірний Дух, що вселяється в душу, без неї — цинізм і занепад, деградація. Віра від магії тотемних богів упродовж багатьох тисячоліть формувалася на праслов’янських землях Украї-ни через головних богів: Дажбога, Перуна, Велеса, Тільця (Бика-тура) та ін., які чинно чергувались приблизно через 2 000 років. Під знаком Тельця процвітала Праукраїна у добу неоліту. То був її зоряний час — адже на нашій землі ще задовго до «Трипільської культури» у V тисячолітті до н.е. було здійснено першу світову земельну революцію віднов-лювальних форм господарювання, що триває й донині. По-літеїзм як епохальний пласт культури зник на теренах Європи під натиском монотеїзму, що завоював собі місце під сонцем жорстоким борінням у свідомості людей Старого із Новим.

PPPPPP PPPPPP6 PPPPPP PPPPPP7

*ДХАММАПАДА* «Ви не повинні перекладатиСлова Будди на мову Вед.Хто робить це — чинить гріх.Я кажу Вам — учні, Вивчайте Слова Будди Кожний своєю мовою.»

Будда

Переклад і переспів — Віктор Перконос

За загальною редакцією Едуарда Дегодюка

БУДДА.

УКРАЇНСЬКЕ ПРОЧИТАННЯ

«Плоть нічтоже —Дух животворить.»

Г. Сковорода

Щойно на Землі з’явилася людина прямоходяча (Homo еrectus), а згодом людина соціальна й розумна — Homo sapiens — одразу виникла Віра. Властивість вірувати прита-манна лише людині, саме цим вона відрізняється від решти живих істот, навіть найрозумніших. Віра в тотеми, у земні, а згодом і космічні сили допомагала виживати у жорстокому світі і розвивати духовність. Віра — це якраз і є власний до-бірний Дух, що вселяється в душу, без неї — цинізм і занепад, деградація. Віра від магії тотемних богів упродовж багатьох тисячоліть формувалася на праслов’янських землях Украї-ни через головних богів: Дажбога, Перуна, Велеса, Тільця (Бика-тура) та ін., які чинно чергувались приблизно через 2 000 років. Під знаком Тельця процвітала Праукраїна у добу неоліту. То був її зоряний час — адже на нашій землі ще задовго до «Трипільської культури» у V тисячолітті до н.е. було здійснено першу світову земельну революцію віднов-лювальних форм господарювання, що триває й донині. По-літеїзм як епохальний пласт культури зник на теренах Європи під натиском монотеїзму, що завоював собі місце під сонцем жорстоким борінням у свідомості людей Старого із Новим.

PPPPPP PPPPPP8 PPPPPP PPPPPP9

Тому й маємо багато страждальців — святих, які пожертвува-ли собою заради Віри.

Найдавнішим ученням, що дійшло в письмовому кано-нізованому вигляді до наших днів, є індуїстська релігія, за-початкована індоєвропейською спільнотою аріїв (оріїв), які принесли свої знання й свою Віру в середині ІІ тисячоліття до н.е. на береги Інду. Вони вийшли із Подунав’я-Подністров’я та Північного Причорномор’я і Подністров’я (пракраїни Аратта, що існувала на сучасних теренах України). В осно-ву релігії покладено індоєвропейські гімни першокниги на санскриті — «Рігведа». Санскрит, як писемна мова, містить сотні українських слів. Найточніший переклад слова «Рігве-да» сучасною українською мовою такий: «ріг» (трубити у ріг пісню, тобто озвучити «рух») і «веда» — веду-відаю-знаю святі знання. У середині І тисячоліття до Різдва Христового майже одночасно виникає два вчення, яким судилося стати релігійними. Зороастризм, основоположником якого став Зороастр (Заратустра, перс. تشترز‎), народжений у 569 р. до н.е. Це про нього сказав Ф. Ніцше: «Зороастр був першим, хто побачив у боротьбі Добра та Зла основний важіль, який керує рухом речей». Священною книгою Зороастра стала «Авеста» — східна гілка (школа) «Рігведи». Вогонь і вода — фундаментальні цінності вчення Зороастра. Після завою-вання Ірану (Персії) арабами у VII ст. до н.е. його населення прийняло Іслам. Як цілісність, релігія проіснувала 11 століть і нині поширена в Афганістані, Ірані, Азербайджані та Індії. Не минуло й ста років, як у 622 р. до н.е. іудейський цар Іо-сія (івр.והישאי) проголосив священне писання іудаїзму «ТаНаХ» (скорочено від «Тори», «Пророки» і «Писан-ня») — законом, яким уперше було закріплено монотеїзм як релігію.

О, це було знаменне тисячоліття до Різдва Христового! Воно подарувало світу і китайського мудреця Конфуція, який розробив для китайців співзвучні їхнім ідеалам: канони гро-мадянськості, гуманістики — етику й ритуали, мистецтво жити в суспільстві. Загалом він розробив модель ідеального соціального суспільства. Конфуціанство досі вельми поши-рене в Китаї.

Приблизно через пів тисячоліття виникає наймогутніша з релігій — християнська, що й нині володіє світом на всіх континентах. І знову приблизно через такий самий проміжок часу виникає іслам, а за наступні 500 років (у 1000 р. н.е.) ін-дуїстська віра трансформувалась у сучасну брахманську фор-му, але вже як колективний витвір. Часова схема виникнення сучасних релігій за останні 3.5 тис. років висвітлюється так:

Час

назад уперед

Від індуїзму до виникнення нових релігій минуло майже тисяча років, від становлення брахманізму до сьогодення теж тисяча років. Одначе цей час не знаменувався пришестям нових пророків, а відзначався реформацією, сектантством і єрессю традиційних релігій. За минулу тисячу років були генії Добра: науки та технологій (Леонардо да Вінчі, Нью-тон, Ейнштейн та ін.) — розумні як боги, але пророками не стали. Були й генії Зла (І. Грозний, Наполеон, К. Маркс,

Прадавні тотеми

та релігії

Індуїзм на основі «Рігведи»

1000 р.

Зороастризм/Авеста/ Буддизм Іудаїзм

Конфуціанство 500 р.

РіздвоХристове 1 р. н.е.

Іслам 500 р.

Брахманізм500 р

Трансформаціятрадиційних

релігій1000 р.

PPPPPP PPPPPP8 PPPPPP PPPPPP9

Тому й маємо багато страждальців — святих, які пожертвува-ли собою заради Віри.

Найдавнішим ученням, що дійшло в письмовому кано-нізованому вигляді до наших днів, є індуїстська релігія, за-початкована індоєвропейською спільнотою аріїв (оріїв), які принесли свої знання й свою Віру в середині ІІ тисячоліття до н.е. на береги Інду. Вони вийшли із Подунав’я-Подністров’я та Північного Причорномор’я і Подністров’я (пракраїни Аратта, що існувала на сучасних теренах України). В осно-ву релігії покладено індоєвропейські гімни першокниги на санскриті — «Рігведа». Санскрит, як писемна мова, містить сотні українських слів. Найточніший переклад слова «Рігве-да» сучасною українською мовою такий: «ріг» (трубити у ріг пісню, тобто озвучити «рух») і «веда» — веду-відаю-знаю святі знання. У середині І тисячоліття до Різдва Христового майже одночасно виникає два вчення, яким судилося стати релігійними. Зороастризм, основоположником якого став Зороастр (Заратустра, перс. تشترز‎), народжений у 569 р. до н.е. Це про нього сказав Ф. Ніцше: «Зороастр був першим, хто побачив у боротьбі Добра та Зла основний важіль, який керує рухом речей». Священною книгою Зороастра стала «Авеста» — східна гілка (школа) «Рігведи». Вогонь і вода — фундаментальні цінності вчення Зороастра. Після завою-вання Ірану (Персії) арабами у VII ст. до н.е. його населення прийняло Іслам. Як цілісність, релігія проіснувала 11 століть і нині поширена в Афганістані, Ірані, Азербайджані та Індії. Не минуло й ста років, як у 622 р. до н.е. іудейський цар Іо-сія (івр.והישאי) проголосив священне писання іудаїзму «ТаНаХ» (скорочено від «Тори», «Пророки» і «Писан-ня») — законом, яким уперше було закріплено монотеїзм як релігію.

О, це було знаменне тисячоліття до Різдва Христового! Воно подарувало світу і китайського мудреця Конфуція, який розробив для китайців співзвучні їхнім ідеалам: канони гро-мадянськості, гуманістики — етику й ритуали, мистецтво жити в суспільстві. Загалом він розробив модель ідеального соціального суспільства. Конфуціанство досі вельми поши-рене в Китаї.

Приблизно через пів тисячоліття виникає наймогутніша з релігій — християнська, що й нині володіє світом на всіх континентах. І знову приблизно через такий самий проміжок часу виникає іслам, а за наступні 500 років (у 1000 р. н.е.) ін-дуїстська віра трансформувалась у сучасну брахманську фор-му, але вже як колективний витвір. Часова схема виникнення сучасних релігій за останні 3.5 тис. років висвітлюється так:

Час

назад уперед

Від індуїзму до виникнення нових релігій минуло майже тисяча років, від становлення брахманізму до сьогодення теж тисяча років. Одначе цей час не знаменувався пришестям нових пророків, а відзначався реформацією, сектантством і єрессю традиційних релігій. За минулу тисячу років були генії Добра: науки та технологій (Леонардо да Вінчі, Нью-тон, Ейнштейн та ін.) — розумні як боги, але пророками не стали. Були й генії Зла (І. Грозний, Наполеон, К. Маркс,

Прадавні тотеми

та релігії

Індуїзм на основі «Рігведи»

1000 р.

Зороастризм/Авеста/ Буддизм Іудаїзм

Конфуціанство 500 р.

РіздвоХристове 1 р. н.е.

Іслам 500 р.

Брахманізм500 р

Трансформаціятрадиційних

релігій1000 р.

PPPPPP PPPPPP10 PPPPPP PPPPPP11

Ленін, Гітлер, Сталін…) — апологети жорстокості і лжепро-роки. Були церковні діячі, були філософи, поети. У царині духу залишаються ще не вповні розгаданими світом українські генії Духу — не пізнаний до кінця наш український Будда — Г. Сковорода та велетень слова, який відродив Українську мову — Т. Шевченко.

Будь-яке вчення глибинне своїм корінням, що живиться соком досвіду й мудрістю минулих поколінь. Тоді Дерево Пізнання процвітає. Пригадується притча Будди про царя, що впав у депресію й пішов правічним лісом, де коріння де-рев були у зріст людини, вони навіювали спокій і тишу, і це вселило у душу царя умиротворення й повернуло віру в свої сили, як те міцне коріння.

Ця притча нагадує рідну Україну. І згадується тисячоліт-ній Дуб Залізняка, що ще живе у Холодному Яру на Черка-щині: розкішна зелена крона, буревіями обчухраний від кори кремезний стовбур і могутнє коріння — підрубане лихоліття-ми: загарбниками, зритими могилами воїнів ще за Київської Русі і пізніше козаків, які полягли за волю своєї землі. Чи не в підірваному корінні нації всі негаразди нашого сьогодення? А ще, як на лихо, замість жолудів рясно проростають сусід-ські берізки.

Якщо копати в глибинних пластах історії, як це, напри-клад, зробив учений-історик С. Наливайко (див. «Етнічна іс-торія давньої України», 2007 р.), то ми з вами із здивуванням помітимо безпосередній зв’язок української землі із Буддою. Відомо (ще з книг Геродота), що за тисячу років до народжен-ня Будди українське Причорномор’я належало племенам бла-китнооких будинів, які володіли сакраментальними знання-ми і в складі індоєвропейських племен переселились у XVII ст. до н.е. в Індію. Будинам належало найбільше місто Гелон

(Голинь — згідно з «Велес-книгою» закладене в прадавні часи отцем Ором), що знаходилось на теренах сучасної Пол-тавщини, мало розвинену, як на той час, будівельну справу й високий рівень освіченості. В українській мові зберегли-ся слова: буда, будинок, будівництво, будень, будильник. Із коренем «буд» в Україні на цей час ще налічується більше 60 поселень, як-от: Буда, Буди, Будеї, Бударки, Середино-Бу-да, Буда-Софійовка, Буда-Макіївка, Буда-Бровахівська…

Коли у Будди після його глибокої медитації, запитали: — «Ти хто?» Він відповів: «Я пробуджений». Чи не пора і Укра-їні, після довгого летаргійного сну, пробудитися і будувати себе за образом і подобою своєю:

ПРОБУДЖЕННЯСамотній Українець Завжди стає над світом,Коли Вкраїна гинеІ никне булава.Самотній Українець —Чи то Богдан Хмельницький,Чи то Іван МазепаПробуджують свідомістьІ воля ожива.

Коли ярмо народу Притерлося до шиїІ приспана свободаУ летаргійнім сні, Встає як Велет ДухуСамотній Українець —

Шевченкові лунають,Франкові закликаютьІ Лесі Українки Пробудження пісні. Самотні УкраїнціЯк отаман Петлюра, Як генерал ШухевичСвоє життя на плахуЗа волю УкраїниПоклали від Крутів,І б’ється серце СтусаЙ самотніх Українців У вічній мерзлоті.

Та скнять в Верховній РадіСамотні Українці,

PPPPPP PPPPPP10 PPPPPP PPPPPP11

Ленін, Гітлер, Сталін…) — апологети жорстокості і лжепро-роки. Були церковні діячі, були філософи, поети. У царині духу залишаються ще не вповні розгаданими світом українські генії Духу — не пізнаний до кінця наш український Будда — Г. Сковорода та велетень слова, який відродив Українську мову — Т. Шевченко.

Будь-яке вчення глибинне своїм корінням, що живиться соком досвіду й мудрістю минулих поколінь. Тоді Дерево Пізнання процвітає. Пригадується притча Будди про царя, що впав у депресію й пішов правічним лісом, де коріння де-рев були у зріст людини, вони навіювали спокій і тишу, і це вселило у душу царя умиротворення й повернуло віру в свої сили, як те міцне коріння.

Ця притча нагадує рідну Україну. І згадується тисячоліт-ній Дуб Залізняка, що ще живе у Холодному Яру на Черка-щині: розкішна зелена крона, буревіями обчухраний від кори кремезний стовбур і могутнє коріння — підрубане лихоліття-ми: загарбниками, зритими могилами воїнів ще за Київської Русі і пізніше козаків, які полягли за волю своєї землі. Чи не в підірваному корінні нації всі негаразди нашого сьогодення? А ще, як на лихо, замість жолудів рясно проростають сусід-ські берізки.

Якщо копати в глибинних пластах історії, як це, напри-клад, зробив учений-історик С. Наливайко (див. «Етнічна іс-торія давньої України», 2007 р.), то ми з вами із здивуванням помітимо безпосередній зв’язок української землі із Буддою. Відомо (ще з книг Геродота), що за тисячу років до народжен-ня Будди українське Причорномор’я належало племенам бла-китнооких будинів, які володіли сакраментальними знання-ми і в складі індоєвропейських племен переселились у XVII ст. до н.е. в Індію. Будинам належало найбільше місто Гелон

(Голинь — згідно з «Велес-книгою» закладене в прадавні часи отцем Ором), що знаходилось на теренах сучасної Пол-тавщини, мало розвинену, як на той час, будівельну справу й високий рівень освіченості. В українській мові зберегли-ся слова: буда, будинок, будівництво, будень, будильник. Із коренем «буд» в Україні на цей час ще налічується більше 60 поселень, як-от: Буда, Буди, Будеї, Бударки, Середино-Бу-да, Буда-Софійовка, Буда-Макіївка, Буда-Бровахівська…

Коли у Будди після його глибокої медитації, запитали: — «Ти хто?» Він відповів: «Я пробуджений». Чи не пора і Укра-їні, після довгого летаргійного сну, пробудитися і будувати себе за образом і подобою своєю:

ПРОБУДЖЕННЯСамотній Українець Завжди стає над світом,Коли Вкраїна гинеІ никне булава.Самотній Українець —Чи то Богдан Хмельницький,Чи то Іван МазепаПробуджують свідомістьІ воля ожива.

Коли ярмо народу Притерлося до шиїІ приспана свободаУ летаргійнім сні, Встає як Велет ДухуСамотній Українець —

Шевченкові лунають,Франкові закликаютьІ Лесі Українки Пробудження пісні. Самотні УкраїнціЯк отаман Петлюра, Як генерал ШухевичСвоє життя на плахуЗа волю УкраїниПоклали від Крутів,І б’ється серце СтусаЙ самотніх Українців У вічній мерзлоті.

Та скнять в Верховній РадіСамотні Українці,

PPPPPP PPPPPP12 PPPPPP PPPPPP13

Як тіні Чорновола,Хоч справ невпроворот.А час вже вимагає,Диктує і благає: — Самотні Українці,Гуртуймося в народ!

І я — самотній Українець Сурмлю в козацькі сурмиІ в дзвони б’ю в набат:

– Пробудження! Пробудження! Настав Вкраїни час,Пора, гряде пораДоби каменяра:«Лупайте сю скалуНехай ні жар, ні холодНе спинить Вас!».Волею і працеюТворімо знову націю.Годі спати,Час Україну будувати!

Е.Г. Дегодюк, 2011

«Дхаммапада» у частині «пробудження» для нас є най-актуальнішою, має стати «будильником» і з цієї точки зору етичний аспект та поглиблення розвитку самосвідомості є необхідною умовою нового становлення будь-якої нації, а особливо тієї, яку ще донедавна називали «неісторичною». Водночас вона є і загальнолюдським надбанням. Із ученням Будди перегукуються 10 заповідей Христових. Є вони і в ін-ших релігіях. Чи не під впливом Будди в сучасному Китаї за ініціативою теперішнього голови КНР Ху Цзіньтао роз-роблено, впроваджено й офіційно доведено (через переклад англійською мовою в центральній газеті влади КНР) вісім обов’язкових доброчинностей сучасного китайця. Ось вони:

1.Люби свою Країну;

Не чини Зла довкіллю.

2.Служи справі —

А не одній людині.

3.Прямуй за наукою;Не будь невігласом.

4.Будь скрізь старанним —

Відкинь усякі лінощі.5.

Живи у соціумі,Допомагай кожному.

Не збагачуйсяЗа рахунок інших.

6.Будь чесним і людяним.Етика — це не користь!

7.Дисципліна —

Закону ти покірний!Геть хаос і беззаконня!

8.Будь щирим і працюй.Не скній у пестощах,Млості й розкоші.

«Дхаммапада» не випадковий набір висловлювань Будди, вона має ретельно побудовану композицію, яку читач сприй-має не тільки за вчення, але і як високохудожній літературний твір. Його можна розцінювати і як філософське трактування життя людини, її моральний кодекс. А того, хто піде шляхом Дхаммапади, вона поведе до нового духовного перетворення. Якщо знайдеться Учитель.

Учення Будди — безпосередній зв’язок із його власним життєвим досвідом. Він проявив суто чоловічу форму від-мови від дому, господарства, сім’ї і сексу заради самотнього й жертовного подорожування шляхом істини — пройшовши від розкоші царського палацу до крайнього аскетизму. Жит-тєвий досвід підказав йому серединний шлях, який заперечує багатство й бідність, засуджує голод і самовиснаження, а ви-бирає дорогу поміркованості. Це Будда сказав:

Я не філософ. Я — лікар. Я не даю Вам доктрин, я Вас лікую.

Я не даю Вам теорій, я просто даю Вам ліки.Я не кажу про те, що таке світло,

Я просто допомагаю розплющити очі. Для того, щоб Ви самі його побачили.