КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАДtnpu.edu.ua/naukova-robota/docaments-download/d-58-053-01/dis_Musijenko.pdf · Мусієнко В. С. Зміст

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

МУСІЄНКО ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА

УДК 373.3:172.15(09)

ДИСЕРТАЦІЯ

ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ В ДІТЕЙ

У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

(1930-1991 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Освіта/Педагогіка

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

__________________________________________

В.С. Мусієнко

Науковий керівник Кузьменко Василь Васильович доктор педагогічних наук,

професор

Херсон – 2018

Тернопіль – 2018

2

АНОТАЦІЯ

Мусієнко В. С. Формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних

навчальних закладах України (1930-1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

(доктора філософії) за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія

педагогіки». – Тернопільський національний педагогічний університет імені

Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України, Тернопіль, 2018.

У ситуації соціального неспокою, міжнаціональних конфліктів,

гібридних та інформаційних воєн особливого значення в Україні набуває

питання формування почуття патріотизму в дітей та молоді, їх ціннісного

ставлення до своєї землі, народу, його культури. Оскільки становлення

особистості відбувається в ранньому віці, виникає необхідність у реалізації

національно-патріотичного виховання вже в дошкільних навчальних

закладах.

Тривалий час, особливо в радянський період, воно здійснювалося зі

суттєвими перекрученнями у змісті, формах, засобах виховної роботи,

спочатку з дошкільниками, а згодом – зі школярами, у напрямку домінування

тоталітарних догм, необґрунтованого перебільшення ролі російського народу

в історії рідної країни, применшення цінності української науки, культури, і

цілком очевидно, що виникнення міжнаціональних конфліктів у відносинах

між колись братніми народами є однією з причин таких деформацій.

Саме тому серед найважливіших завдань, визначених Законами

України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», є виховання в дітей любові

до України, поваги до українських народних звичаїв, державної та рідної

мови, відродження народних традицій, забезпечення шанобливого ставлення

до родини. Базовий компонент дошкільної освіти, чинні програми

дошкільної освіти висувають вимоги щодо необхідності формування почуття

патріотизму в дітей з поглибленням у кожній віковій групі їх знань та

уявлень: від знань про рідний дім, місто – до уявлень про Батьківщину. У

3

закладах дошкільної освіти патріотичне виховання дошкільників

здійснюється відповідно до Стратегії національно-патріотичного

виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (2015 р.), Концепції

національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015 р.) та інших

документів, що унормовують діяльність закладів освіти.

Об’єктом дисертаційного дослідження є формування почуття

патріотизму в дітей дошкільного віку. Предмет дослідження: зміст, методи,

форми і засоби формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних

навчальних закладах України в 1930-1991 рр. Мета дослідження: на основі

ретроспективного аналізу визначити особливості формування почуття

патріотизму в дітей дошкільного віку в 1930-1991 рр. та окреслити

перспективи творчого використання досвіду в сучасних дошкільних

навчальних закладах нашої держави.

Сутність наукової новизни проявляється в тому, що вперше визначено

особливості формування почуття патріотизму в дитячих садках України

(здійснення навчально-виховної роботи під впливом соціально-політичних

чинників: деформацій освітньо-виховної концепції держави про переважання

інтернаціональних цінностей над національним, репресивної політики

правлячої партії щодо ідей національного самовизначення; поступовий

перехід від змісту, форм, методів, засобів «соціалістичного патріотизму» до

українського патріотизму; виховання патріотизму на тлі уніфікаційних змін

системи дошкільної освіти тоталітарної держави; оптимізація виховних

можливостей соціокультурного і родинного середовища щодо виховання

дошкільників у дусі шанобливого ставлення до сім’ї, батьків, батьківщини;

дотримання принципу єдності розвитку та діяльності дитини; використання

народознавчого матеріалу з метою ознайомлення дітей із культурними і

матеріальними цінностями родини і народу, виховання поваги до людей

інших національностей, їхніх звичаїв); прослідковано еволюцію системи

дошкільних закладів на теренах України (1930-1991 рр.); виокремлено

періоди формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках України

4

(1930-1991 рр.) з визначенням їх провідних тенденцій: перший – (1930-

1940 рр.) – педагогічне забезпечення політично зумовленого патріотизму;

другий – (1941-1957 рр.) – становлення наукової теорії морального виховання

за принципами централізованої уніфікації змісту навчальних програм,

здійснення патріотичного виховання відповідно до концепції комуністичного

виховання; третій – (1958-1991 рр.) – педагогічно доцільного, масового,

функціонально-заанґажованого процесу формування почуття патріотизму в

дошкільників (у межах періоду визначено субперіоди: (1958-1984 рр.) –

домінування ідей інтернаціоналізму та «соціалістичного патріотизму»; (1985-

1991 рр.)) – формування українського патріотизму в умовах національно-

державного відродження України); виявлено специфіку змісту, методів, форм

і засобів педагогічної роботи з дітьми щодо формування почуття патріотизму

на кожному з визначених періодів; з урахуванням адаптації до умов

сучасності, визначених ціннісних надбань вітчизняної педагогічної спадщини

1930-1991 рр. та сформульованих на цій підставі педагогічно доцільних

принципів формування почуття патріотизму (морально-патріотичних

цінностей; колективної взаємодії; єдності психічного розвитку та діяльності

дитини з урахуванням вікових особливостей дошкільників; суб’єкт-об’єктних

відносин, рідного середовища; централізовано-демократичного управління;

балансу інтересів держави та дитини); окреслено напрями їх творчого

застосування в дошкільних навчальних закладах України через

удосконалення програм розвитку дошкільників. Уточнено понятійно-

категорійний апарат з проблеми формування почуття патріотизму в дітей.

Практичне значення дослідження зумовлюється тим, що отримані під

час наукового пошуку теоретичні результати та положення щодо формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного року в дошкільних закладах

України відображено в спецкурсі «Історія формування почуття патріотизму в

дітей дошкільного віку (1930-1991 рр.)», методичних рекомендаціях

«Патріотичне виховання дошкільників: історія і сучасність», що були

використані в освітньому процесі сучасних дошкільних навчальних закладів

5

України; у закладах післядипломної освіти; у педагогічних навчальних

закладах для підготовки майбутніх спеціалістів; під час складання навчально-

методичних посібників і підручників для студентів, викладачів, вихователів

ДНЗ.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів складної педагогічної

проблеми формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних

закладах України та засвідчує доцільність подальшого вивчення питань з

метою підготовки відповідних педагогічних кадрів для роботи щодо

формування почуття патріотизму в дітей, розробки комплексних

педагогічних технологій з урахуванням специфіки регіонів проживання дітей

в Україні, розробки програм щодо виховання дітей в дусі українського

патріотизму та використанням ідей закордонного досвіду дошкільного

виховання тощо.

Ключові слова: патріотизм, почуття патріотизму, патріотичне

виховання, дитячі садки, дошкільні установи, дошкільні заклади, дошкільні

навчальні заклади, діти дошкільного віку, формування почуття патріотизму в

дошкільників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Мусієнко В. С. Соціально-педагогічні чинники формування почуття

патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в 60-80 роках

XX століття / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових

праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2013. – Випуск 17. – С. 275-279.

2. Мусієнко В. С. Особливості формування почуття патріотизму в дітей

у сучасному дошкільному навчальному закладі України / В. С. Мусієнко //

Педагогічний альманах: Збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко

(голова) та ін. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2013. – Випуск 18. – С. 21-25.

6

3. Мусієнко В. С. Трактування поняття «патріотизм» у літературних

джерелах / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць

/ редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон: КВНЗ «Херсонська


4. Мусієнко В. С. Формування почуття патріотизму в дітей дошкільного

віку в контексті ідей В. О. Сухомлинського / В. С. Мусієнко // Педагогічний

альманах : збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. –

Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. – Випуск 27.

– С. 274-279.

5. Мусієнко В. С. Періодизація розвитку проблеми формування почуття

патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України (1930-

1991 рр.) / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах : збірник наукових праць



6. Мусієнко В. С. Патріотичне виховання дошкільників в УРСР у

повоєнні роки / В. С. Мусієнко // Науковий часопис Національного

педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і

практика навчання та виховання. – Випуск 27: збірник наукових праць / за

наук. ред. В. І. Бондаря. – Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015.

– С. 121-127.

Опубліковані праці апробаційного характеру

7. Кузьменко В. В. Формирование чувства патриотизма в истории

педагогической мысли / В. В. Кузьменко, В. С. Мусиенко // Педагогические

основы становления субъектности в образовательном пространстве:

проблема, поиск, решение: сб. науч. трудов участников Междунар. науч.-

практ. конф. (г. Биробиджан, 29 октября 2014 г.) / под ред.

Р. К. Сережниковой. – Биробиджан, 2012. – С. 51-54.

8. Кузьменко В. В. Формирование чувства патриотизма у дошкольников

Украины в 60-80 годы ХХ века / В. В. Кузьменко, В. С. Мусиенко //

7

Междунар. науч. альманах / под ред. М. В. Воронцовой, Н. С. Пивневой. –

Таганрог – Актюбинск, 2013. – Вып. 18. – С. 41-46.

9. Мусієнко В. С. Моральне виховання дітей в умовах сучасного

дошкільного навчального закладу / В. С. Мусієнко // Морально-етичне

виховання дітей та молоді у контексті сучасних глобалізацій них процесів:

матеріали обласної науково-методичної конференції (24 квітня 2012 року,

м. Херсон) / за заг. ред. С. О. Моїсеєва, Л. В. Чумак. – Херсон:

КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – С. 168-172.

10. Мусієнко В. С. Особливості патріотичного виховання дітей

дошкільного віку в сучасних умовах / В. С. Мусієнко // Всебічний розвиток

гармонійної особистості дошкільника та молодшого школяра в умовах

сучасності: матеріали обласної науково-методичної конференції (25 травня

2012 року, м. Херсон) : у 2 ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець. – Херсон:

КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – Ч. 2. – С. 71-75.

11. Мусієнко В. С. Проблема формування почуття патріотизму в

історико-педагогічному контексті / В. С. Мусієнко // Наукові записки: зб.

праць молодих вчених та аспірантів ХГПА / [Історико-педагогічні

дослідження в Україні: стан, проблеми, перспективи: матеріали міжвуз.

наук.-практ. конф. аспірантів та молодих учених (Хмельницький, 18 жовтня

2012 р.)]. – Хмельницький: ХГПА, 2012. – Вип. 1. – С. 149-156.

12. Мусієнко В. С. Ознайомлення з рідним містом як засіб формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку / В. С. Мусієнко // Психолого-

педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика: матеріали

ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції (8-9 листопада 2012 року,

м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко, І. В. Воскової. –

Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – С. 140-143.

13. Мусієнко В. С. Наступність у формуванні почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку та молодших школярів / В. С. Мусієнко // Дошкільна і

початкова освіта: досягнення, проблеми, перспективи: тези Всеукраїнської

8

науково-практичної конференції (22-23 листопада 2012 року, м. Мукачево). –

Мукачево: МДУ, 2012. – С. 119-121.

14. Мусієнко В. С. Сухомлинський про патріотичне виховання дітей

дошкільного віку / В. С. Мусієнко // Педагогічна спадщина А. С. Макаренка

та В. О. Сухомлинського: історія та сучасність: матеріали обл. пед. читань

(15 березня 2013 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка,

Н. В. Слюсаренко, І. В. Воскової. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія

неперервної освіти», 2013. – С. 82-85.

15. Мусієнко В. С. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку в

Україні (30-ті роки XX століття) / В. С. Мусієнко // Психолого-педагогічні

засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика: матеріали міжнар. наук.-

практ. веб-конф. (15–16 травня 2013 року, м. Херсон) / за ред.

В. В. Кузьменка, І. Я. Жорової, І. В. Воскової, В. С. Мусієнко. – Херсон:


16. Мусиенко В. С. Особенности патриотического воспитания детей

дошкольного возраста / В. С. Мусиенко // Научный поиск / глав. ред.

И. Ю. Добродеева. – Шуя, 2013. – № 2.4. Спец. вип. : Шуйская сессия

студентов, аспирантов, педагогов, молодых ученых «Университет – новой

школе»: материалы VI Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов,

педагогов, молодых ученых (22–23 мая 2013 года, г. Шуя). – С. 17-19.

17. Мусієнко В. С. Зміст патріотичного виховання дітей у дошкільних

навчальних закладах України в 60-80-х рр. XX ст. / В. С. Мусієнко //

Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика:

матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (18-19 вересня

2014 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко. – Херсон:


18. Мусієнко В. С. Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо

патріотичного виховання дітей дошкільного віку / В. С. Мусієнко //

Виховання громадянина-патріота в педагогіці В. О. Сухомлинського та

сучасній освітній практиці: збірник матеріалів Всеукр. науково-методичної

9

конференції (20-21 вересня 2012 року, Кіровоград-Павлиш) / за заг. ред.

Н. А. Калініченко. – Кіровоград, 2012. – С. 149-152.

19. Мусієнко В. С. Реалізація ідей К. Д. Ушинського в процесі

формування почуття патріотизму в дошкільників / В. С. Мусієнко //

Педагогіка К. Д. Ушинського: історія та сьогодення: матеріали обласної

науково-практичної конференції (15 травня 2014 року, м. Херсон) : у 2-х ч. /

за заг. ред. Т. В. Комінарець, В. В. Кузьменка. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2014. – Ч. 2. – С. 37-40.

20. Мусієнко В. С. Формування почуття патріотизму в дошкільників

засобами художнього краєзнавства / В. С. Мусієнко // Формування

креативної компетентності педагога в системі післядипломної освіти:

матеріали обласної науково-практичної веб-конференції (28 листопада 2014

року, м. Херсон) : у 2-х ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець, І. М. Раєвської,

О. В. Стребної, Т. І. Туркот, В. С. Мусієнко. – Херсон: КВНЗ «Херсонська


21. Мусієнко В. С. Взаємодія дошкільного навчального закладу і родини

при реалізації завдань патріотичного виховання / В. С. Мусієнко // Виховання

особистості: національно-патріотичний вимір: матеріали всеукраїнської

науково-методичної конференції (16-17 квітня 2015 року, м. Херсон) : у 2-х ч.

/ за ред. А. М. Зубка, С. О. Моїсеєва [та ін.]. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2015. – Ч. ІІ. – С. 23-26.

22. Мусієнко В. С. Духовний розвиток дітей дошкільного віку (на

матеріалі спадщини В. О. Сухомлинського) / В. С. Мусієнко // Василь

Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховуємо культуру потреб

особистості: матеріали VІIІ Міжнародної науково-практичної конференції і

XXІI Всеукраїнських педагогічних читань (24-25 вересня 2015 року,

м. Херсон) : в 3-х ч. / за ред. А. М. Зубка. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2015. – Ч. І. – С. 226-229.


віку: історико-педагогічний аспект / В. С. Мусиенко // Nowoczesna edukacja:

10

filozofia, innowacja, doњwiadczenie. – Nr 1. – Јodџ : Wydawnictvo Naukowe

Wyїszej Szkoly Informatyki i Umiejкtnoњci, 2016. – S. 55-60.

24. Мусієнко В. С. Особливості патріотичного виховання дітей у

дошкільних закладах України (1958-1991 роки) / В. С. Мусієнко // Молодий

вчений. – 2016. – № 2 (29). – С. 313-316.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати

дисертації

25. Мусієнко В. С. Історія формування почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку (1930-1991 рр.): навчальна програма спецкурсу /

В. С. Мусієнко. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2017. – 18 с.

26. Мусієнко В. С. Патріотичне виховання дошкільників: історія і

сучасність: методичні рекомендації / В. С. Мусієнко. – Херсон:

КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2017. – 58 с.

SUMMARY

Musienko V. S. Formation of the patriotism feeling among children in

pre-school educational institutions of Ukraine (1930-1991). – On the right of

manuscript.

The dissertation presented for the scientific degree of a Candidate of

Pedagogical sciences on speciality 13.00.01 "General pedagogy and history of

pedagogy". – Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr

Hnatyuk, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2018.

In a situation of social unrest, interethnic conflicts, hybrid and information

wars, the question of forming a sense of patriotism in children and teenagers, their

value attitude towards their land, the Ukrainian people, and their culture is of

particular importance in Ukraine. Since the formation of a person occurs at an

early age, there is a need for the implementation of national patriotic education

already in pre-school educational institutions.

11

For a long time, especially during the Soviet period, it was carried out with

significant distortions in the content, forms, means of educational work, first with

preschoolers, and later - with students, in the direction of domination of the

totalitarian dogmas, unjustified exaggeration of the role of the Russian people in

the history of the native country, diminution of value Ukrainian science and

culture, and it is quite obvious that the emergence of interethnic conflicts in

relations between the fraternal people is one of the causes of such deformations.

That is why, among the most important tasks defined by the Laws of

Ukraine "On Education", "On Pre-school Education", is raising children's respect

for Ukrainian folk customs, love for Ukraine, state and native language, the revival

of national traditions, and ensuring respectful attitude towards the family. The

basic component of preschool education, current preschool education programs put

forward requirements for the formation of a sense of patriotism in children with a

deepening of their knowledge and perceptions in each subsequent age group: from

the knowledge of their home, city - to the ideas of the motherland.

In preschool institutions, patriotic upbringing of preschool children is carried

out in accordance with the Strategy of National Patriotic Education of Children and

Youth for 2016-2020 (2015), the Concept of National Patriotic Education of

Children and Youth (2015) and other documents that regulate the activities of the

institutions education.

The object of the research is the formation of a sense of patriotism in

preschool children. The subject of research: the content, methods, forms and means

of forming a sense of patriotism in children in preschool institutions of Ukraine in

1930-1991. The purpose of the study: to determine the peculiarities of forming a

sense of patriotism in preschool children in 1930-1991 on the basis of a

retrospective analysis and outline the prospects creative use of experience in

modern preschool educational institutions of our state. The essence of scientific

novelty manifests itself in the fact that for the first time: the peculiarities of

forming patriotism in Ukrainian kindergartens are substantiated (implementation of

educational work under the influence of socio-political factors: deformations of

12

educational and educational concept of the state on the predominance of

international values over the national, repressive policies of the ruling party on the

ideas of national self-determination; gradual transition from the content, forms,

methods, means of "socialist patriotism" to Ukrainian patriotism, the upbringing of

patriotism against the background of unifying changes in the preschool education

system of a totalitarian state; optimization of educational opportunities of the

socio-cultural and family environment for the upbringing of preschool children in

the spirit of respect for the family, parents, motherland; adherence to the principle

of mental development unity and the activity of the child; the usage of

ethnographic material to familiarize children with the cultural and material values

of the family and people, education of respect for people of other nationalities,

their customs); the evolution of the system of preschool institutions in Ukraine

(1930-1991) was followed; The conditional periods of forming a sense of

patriotism in children in kindergartens of Ukraine (1930-1991) are identified and

their leading tendencies are determined: the first - (1930-1940) - pedagogical

provision of politically determined patriotism; the second - (1941-1957) -

formation of the scientific theory of moral education on the principles of

centralized unification of the content of curricula, the implementation of patriotic

education in accordance with the concept of communist education; the third -

(1958-1991) - a pedagogically expedient, massive, functionally-engaging process

of forming a sense of patriotism in preschoolers (within the period defined

subperiods: (1958-1984) - domination of the ideas of internationalism and

"socialist patriotism" (1985-1991) - formation of Ukrainian patriotism in

conditions of national-state revival of Ukraine); the specifics of the content,

methods, forms and means of pedagogical study with children in the formation of

patriotism at each of the specified periods are revealed; on the basis of adaptation

to the conditions of the present, certain values of the national pedagogical heritage

of 1930-1991 and formulated on this basis pedagogically advisable principles

forming a sense of patriotism (moral and patriotic values, collective interaction,

unity of mental development and child activity, taking into account preschoolers

13

age-specific characteristics; subject-object relations, native environment,

centralized-democratic management, balance of interests of the state and the child),

the ways of their creative application are outlined in Ukrainian kindergartens by

improving preschool development programs. The conceptual-categorical apparatus

on the problem of forming a sense of patriotism in children is specified.

The practical significance of the research is conditioned by the fact that the

theoretical results and positions on the formation of the feeling of patriotism in

preschool children in preschool establishments of Ukraine, obtained during the

scientific research, are reflected in the development of the special course "History

of the formation of a sense of patriotism in preschool children (1930-1991)"

Methodical recommendations "Patriotic upbringing of preschool children: history

and modernity" that were used: in the educational process of modern preschool

educational institutions of Ukraine; in institutions of postgraduate education; in

pedagogical educational institutions for the training of future specialists; during the

compilation of teaching aids and textbooks for students, teachers, educators of

preschool establishments.

The completed research does not exhaust all aspects of the complex

pedagogical problem of forming a sense of patriotism among preschoolers

educational institutions of Ukraine and confirms the expediency of further studying

issues regarding the training of relevant pedagogical staff to forming a sense of

patriotism in children, developing complex pedagogical technologies taking into

account the specifics of the regions of residence of children in Ukraine,

development of programs for the education of children in the spirit of Ukrainian

patriotism and the use of ideas of the foreign experience of pre-school education.

Key words: patriotism, feeling of patriotism, patriotic education,

kindergartens, preschool institutions, pre-school establishments, pre-school

educational institutions, children of preschool age, sense patriotism forming of

preschool children.

14

THE LIST OF PUBLISHED WORKS ACCORDING THE THEME OF

DISSERTATION

Scientific papers, in which published the main scientific results of the thesis

1. Musiyenko V. S. Social`no-pedagogichni chy`nny`ky` formuvannya

pochuttya patrioty`zmu v ditej u doshkil`ny`x navchal`ny`x zakladax Ukrayiny` v

60-80 rokax XX stolittya / V. S. Musiyenko // Pedagogichny`j al`manax: Zbirny`k

naukovy`x pracz` / redkol. V. V. Kuz`menko (golova) ta in. – Xerson: KVNZ

«Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2013. – Vy`pusk 17. – S. 275-279.

2. Musiyenko V. S. Osobly`vosti formuvannya pochuttya patrioty`zmu v

ditej u suchasnomu doshkil`nomu navchal`nomu zakladi Ukrayiny` /

V. S. Musiyenko // Pedagogichny`j al`manax: Zbirny`k naukovy`x pracz` / redkol.

V. V. Kuz`menko (golova) ta in. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya

neperervnoyi osvity`», 2013. – Vy`pusk 18. – S. 21-25.

3. Musiyenko V. S. Traktuvannya ponyattya «patrioty`zm» u

literaturny`x dzherelax / V. S. Musiyenko // Pedagogichny`j al`manax: Zbirny`k



4. Musiyenko V. S. Formuvannya pochuttya patrioty`zmu v ditej

doshkil`nogo viku v konteksti idej V. O. Suxomly`ns`kogo / V. S. Musiyenko //

Pedagogichny`j al`manax : zbirny`k naukovy`x pracz` / redkol. V. V. Kuz`menko

(golova) ta in. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`»,

2015. – Vy`pusk 27. – S. 274-279.

5. Musiyenko V. S. Periody`zaciya rozvy`tku problemy` formuvannya

pochuttya patrioty`zmu v ditej u doshkil`ny`x navchal`ny`x zakladax Ukrayiny`

(1930-1991 rr.) / V. S. Musiyenko // Pedagogichny`j al`manax : zbirny`k



6. Musiyenko V. S. Patrioty`chne vy`xovannya doshkil`ny`kiv v URSR

u povoyenni roky` / V. S. Musiyenko // Naukovy`j chasopy`s Nacional`nogo

pedagogichnogo universy`tetu imeni M. P. Dragomanova. Seriya 17. Teoriya i

15

prakty`ka navchannya ta vy`xovannya. – Vy`pusk 27: zbirny`k naukovy`x pracz` /

za nauk. red. V. I. Bondarya. – Ky`yiv: Vy`d-vo NPU imeni M. P. Dragomanova,

2015. – S. 121-127.

Scientific papers sertifying the approbation of the materials of the thesis

7. Kuzmenko V. V. Formirovaniye chuvstva patriotizma v istorii

pedagogicheskoy mysli / V. V. Kuzmenko. V. S. Musiyenko // Pedagogicheskiye

osnovy stanovleniya subyektnosti v obrazovatelnom prostranstve: problema. poisk.

resheniye: sb. nauch. trudov uchastnikov Mezhdunar. nauch.-prakt. konf. (g.

Birobidzhan. 29 oktyabrya 2014 g.) / pod red. R. K. Serezhnikovoy. – Birobidzhan.

2012. – S. 51-54.

8. Kuzmenko V. V. Formirovaniye chuvstva patriotizma u doshkolnikov

Ukrainy v 60-80 gody KhKh veka / V. V. Kuzmenko. V. S. Musiyenko //

Mezhdunar. nauch. almanakh / pod red. M. V. Vorontsovoy. N. S. Pivnevoy. –

Taganrog – Aktyubinsk. 2013. – Vyp. 18. – S. 41-46.

9. Musiyenko V. S. Moral`ne vy`xovannya ditej v umovax suchasnogo

doshkil`nogo navchal`nogo zakladu / V. S. Musiyenko // Moral`no-ety`chne

vy`xovannya ditej ta molodi u konteksti suchasny`x globalizacij ny`x procesiv:

materialy` oblasnoyi naukovo-metody`chnoyi konferenciyi (24 kvitnya 2012 roku,

m. Xerson) / za zag. red. S. O. Moyiseyeva, L. V. Chumak. – Xerson: KVNZ

«Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2012. – S. 168-172.

10. Musiyenko V. S. Osobly`vosti patrioty`chnogo vy`xovannya ditej

doshkil`nogo viku v suchasny`x umovax / V. S. Musiyenko // Vsebichny`j

rozvy`tok garmonijnoyi osoby`stosti doshkil`ny`ka ta molodshogo shkolyara v

umovax suchasnosti: materialy` oblasnoyi naukovo-metody`chnoyi konferenciyi

(25 travnya 2012 roku, m. Xerson) : u 2 ch. / za zag. red. T. V. Kominarecz`. –

Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2012. – Ch. 2. –

S. 71-75.

11. Musiyenko V. S. Problema formuvannya pochuttya patrioty`zmu v

istory`ko-pedagogichnomu konteksti / V. S. Musiyenko // Naukovi zapy`sky`: zb.

pracz` molody`x vcheny`x ta aspirantiv XGPA / [Istory`ko-pedagogichni

16

doslidzhennya v Ukrayini: stan, problemy`, perspekty`vy`: materialy` mizhvuz.

nauk.-prakt. konf. aspirantiv ta molody`x ucheny`x (Xmel`ny`cz`ky`j, 18 zhovtnya

2012 r.)]. – Xmel`ny`cz`ky`j: XGPA, 2012. – Vy`p. 1. – S. 149-156.

12. Musiyenko V. S. Oznajomlennya z ridny`m mistom yak zasib

formuvannya pochuttya patrioty`zmu v ditej doshkil`nogo viku / V. S. Musiyenko

// Psy`xologo-pedagogichni zasady` diyal`nosti vchy`telya: istoriya, teoriya,

prakty`ka: materialy` II Vseukrayins`koyi naukovo-metody`chnoyi konferenciyi

(8-9 ly`stopada 2012 roku, m. Xerson) / za red. V. V. Kuz`menka,

N. V. Slyusarenko, I. V. Voskovoyi. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya

neperervnoyi osvity`», 2012. – S. 140-143.

13. Musiyenko V. S. Nastupnist` u formuvanni pochuttya patrioty`zmu v

ditej doshkil`nogo viku ta molodshy`x shkolyariv / V. S. Musiyenko // Doshkil`na i

pochatkova osvita: dosyagnennya, problemy`, perspekty`vy`: tezy`

Vseukrayins`koyi naukovo-prakty`chnoyi konferenciyi (22-23 ly`stopada 2012

roku, m. Mukachevo). – Mukachevo: MDU, 2012. – S. 119-121.

14. Musiyenko V. S. Suxomly`ns`ky`j pro patrioty`chne vy`xovannya

ditej doshkil`nogo viku / V. S. Musiyenko // Pedagogichna spadshhy`na

A. S. Makarenka ta V. O. Suxomly`ns`kogo: istoriya ta suchasnist`: materialy` obl.

ped. chy`tan` (15 bereznya 2013 roku, m. Xerson) / za red. V. V. Kuz`menka,

N. V. Slyusarenko, I. V. Voskovoyi. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya

neperervnoyi osvity`», 2013. – S. 82-85.

15. Musiyenko V. S. Patrioty`chne vy`xovannya ditej doshkil`nogo viku v

Ukrayini (30-ti roky` XX stolittya) / V. S. Musiyenko // Psy`xologo-pedagogichni

zasady` diyal`nosti faxivcya: istoriya, teoriya, prakty`ka: materialy` mizhnar.

nauk.-prakt. veb-konf. (15–16 travnya 2013 roku, m. Xerson) / za red.

V. V. Kuz`menka, I. Ya. Zhorovoyi, I. V. Voskovoyi, V. S. Musiyenko. – Xerson:

KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2013. – S. 170-174.

16. Musiyenko V. S. Osobennosti patrioticheskogo vospitaniya detey

doshkolnogo vozrasta / V. S. Musiyenko // Nauchnyy poisk / glav. red.

I. Yu. Dobrodeyeva. – Shuya. 2013. – № 2.4. Spets. vip. : Shuyskaya sessiya

17

studentov. aspirantov. pedagogov. molodykh uchenykh «Universitet – novoy

shkole»: materialy VI Mezhdunar. nauch. konf. studentov. aspirantov. pedagogov.

molodykh uchenykh (22–23 maya 2013 goda. g. Shuya). – S. 17-19.

17. Musiyenko V. S. Zmist patrioty`chnogo vy`xovannya ditej u

doshkil`ny`x navchal`ny`x zakladax Ukrayiny` v 60-80-x rr. XX st. /

V. S. Musiyenko // Psy`xologo-pedagogichni zasady` diyal`nosti faxivcya:

istoriya, teoriya, prakty`ka: materialy` II mizhnarodnoyi naukovo-prakty`chnoyi

konferenciyi (18-19 veresnya 2014 roku, m. Xerson) / za red. V. V. Kuz`menka,

N. V. Slyusarenko. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi

osvity`», 2014. – S. 129-132.

18. Musiyenko V. S. Pedagogichni ideyi V. O. Suxomly`ns`kogo shhodo

patrioty`chnogo vy`xovannya ditej doshkil`nogo viku / V. S. Musiyenko //

Vy`xovannya gromadyany`na-patriota v pedagogici V. O. Suxomly`ns`kogo ta

suchasnij osvitnij prakty`ci: zbirny`k materialiv Vseukr. naukovo-metody`chnoyi

konferenciyi (20-21 veresnya 2012 roku, Kirovograd-Pavly`sh) / za zag. red.

N. A. Kalinichenko. – Kirovograd, 2012. – S. 149-152.

19. Musiyenko V. S. Realizaciya idej K. D. Ushy`ns`kogo v procesi

formuvannya pochuttya patrioty`zmu v doshkil`ny`kiv / V. S. Musiyenko //

Pedagogika K. D. Ushy`ns`kogo: istoriya ta sògodennya: materialy` oblasnoyi

naukovo-prakty`chnoyi konferenciyi (15 travnya 2014 roku, m. Xerson) : u 2-x ch.

/ za zag. red. T. V. Kominarecz`, V. V. Kuz`menka. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka

akademiya neperervnoyi osvity`», 2014. – Ch. 2. – S. 37-40.

20. Musiyenko V. S. Formuvannya pochuttya patrioty`zmu v

doshkil`ny`kiv zasobamy` xudozhnògo krayeznavstva / V. S. Musiyenko //

Formuvannya kreaty`vnoyi kompetentnosti pedagoga v sy`stemi

pislyady`plomnoyi osvity`: materialy` oblasnoyi naukovo-prakty`chnoyi veb-

konferenciyi (28 ly`stopada 2014 roku, m. Xerson) : u 2-x ch. / za zag. red.

T. V. Kominarecz`, I. M. Rayevs`koyi, O. V. Strebnoyi, T. I. Turkot,

V. S. Musiyenko. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`»,

2014. – Ch. 1. – S. 216-218.

18

21. Musiyenko V. S. Vzayemodiya doshkil`nogo navchal`nogo zakladu i

rody`ny` pry` realizaciyi zavdan` patrioty`chnogo vy`xovannya / V. S. Musiyenko

// Vy`xovannya osoby`stosti: nacional`no-patrioty`chny`j vy`mir: materialy`

vseukrayins`koyi naukovo-metody`chnoyi konferenciyi (16-17 kvitnya 2015 roku,

m. Xerson) : u 2-x ch. / za red. A. M. Zubka, S. O. Moyiseyeva [ta in.]. – Xerson:

KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2015. – Ch. II. – S. 23-26.

22. Musiyenko V. S. Duxovny`j rozvy`tok ditej doshkil`nogo viku (na

materiali spadshhy`ny` V. O. Suxomly`ns`kogo) / V. S. Musiyenko // Vasy`l`

Suxomly`ns`ky`j u dialozi z suchasnistyu: vy`xovuyemo kul`turu potreb

osoby`stosti: materialy` VIII Mizhnarodnoyi naukovo-prakty`chnoyi konferenciyi i

XXII Vseukrayins`ky`x pedagogichny`x chy`tan` (24-25 veresnya 2015 roku, m.

Xerson) : v 3-x ch. / za red. A. M. Zubka. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka

akademiya neperervnoyi osvity`», 2015. – Ch. I. – S. 226-229.

23. Musiyenko V. S. Formuvannya pochuttya patrioty`zmu v ditej

doshkil`nogo viku: istory`ko-pedagogichny`j aspekt / V. S. Musyènko //

Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doњwiadczenie. – Nr 1. – Јodџ :

Wydawnictvo Naukowe Wyїszej Szkoly Informatyki i Umiejкtnoњci, 2016. –

S. 55-60.

24. Musiyenko V. S. Osobly`vosti patrioty`chnogo vy`xovannya ditej u

doshkil`ny`x zakladax Ukrayiny` (1958-1991 roky`) / V. S. Musiyenko // Molody`j

vcheny`j. – 2016. – # 2 (29). – S. 313-316.

Scientific works, which additionalle reflect the scientific results of the thesis

25. Musiyenko V. S. Istoriya formuvannya pochuttya patrioty`zmu v ditej

doshkil`nogo viku (1930-1991 rr.): navchal`na programa speczkursu /

V. S. Musiyenko. – Xerson: KVNZ «Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`»,

2017. – 18 s.

26. Musiyenko V. S. Patrioty`chne vy`xovannya doshkil`ny`kiv: istoriya i

suchasnist`: metody`chni rekomendaciyi / V. S. Musiyenko. – Xerson: KVNZ

«Xersons`ka akademiya neperervnoyi osvity`», 2017. – 58 s.

19

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 20

ВСТУП 21

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ В ДОШКІЛЬНИКІВ

31

1.1. Характеристика змісту основних понять дослідження 31

1.2. Історико-педагогічний аспект проблеми формування почуття

патріотизму в дітей

56

1.3. Еволюція системи дошкільних навчальних закладів на теренах

України (1930-1991 рр.)

80

Висновки до першого розділу

Список використаних джерел у першому розділі

110

114

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД З ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ

ПАТРІОТИЗМУ В ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ НАЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

УКРАЇНИ В 1930-1991 РР.

134

2.1. Формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках України в

період педагогічного забезпечення політично зумовленого патріотизму

(1930-1940 рр.)

134

2.2. Патріотичне виховання дошкільників у період становлення наукової

теорії морального виховання за принципами централізованої уніфікації

змісту навчальних програм (1941-1957 рр.)

158

2.3. Особливості періоду педагогічно доцільного, функціонально-

заанґажованого процесу виховання почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку (1958-1991 рр.)

178

2.4. Перспективи використання надбань вітчизняної педагогічної

спадщини щодо організації патріотичного виховання дітей в освітньому

процесі дошкільних навчальних закладів

190

Висновки до другого розділу

Список використаних джерел у другому розділі

222

225

ВИСНОВКИ 248

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 253

ДОДАТКИ 298

20

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВНО – відділ народної освіти

ВУЦВК – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет

ДАХО – державний архів Херсонської області

ДНЗ – дошкільний навчальний заклад

НКО – Народний комісаріат освіти

ОкрІНО – Окружна інспектура народної освіти

РНК – Рада Народних Комісарів

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

УНДІП – Український науково-дослідний інститут педагогіки

Упрсоцвих – Управління соціального виховання

УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка

УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка

ЦДАВО – Центральний державний архів вищих органів влади

та управління України

ЦК ВКП (б) – Центральний Комітет Всесоюзної Комуністичної

Партії (більшовиків)

ЦК ВКП (б)У – Центральний Комітет Всесоюзної Комуністичної

Партії (більшовиків) України

ЦК КПРС – Центральний Комітет Комуністичної Партії

Радянського Союзу

ОПЗ об’єкт патріотичної значущості

21

ВСТУП

Актуальність теми. У ситуації соціального неспокою,

міжнаціональних конфліктів, гібридних та інформаційних воєн особливого

значення в Україні набуває питання формування почуття патріотизму в дітей

та молоді, ціннісного ставлення до своєї землі, українського народу, його

культури. Оскільки становлення особистості відбувається в ранньому віці,

виникає необхідність у реалізації національно-патріотичного виховання вже

в дошкільних навчальних закладах.

Тривалий час, особливо в радянський період, воно здійснювалося з

суттєвими перекрученнями у змісті, формах, засобах виховної роботи,

спочатку з дошкільниками, а згодом – зі школярами, у напрямі домінування

тоталітарних догм, необґрунтованого перебільшення ролі російського народу

в історії нашої країни, применшення цінності української науки, культури, і

цілком очевидно, що виникнення міжнаціональних конфліктів у відносинах

між колись братніми народами є однією з причин таких деформацій.

Саме тому серед найважливіших завдань, визначених Законами

України «Про освіту» [49], «Про дошкільну освіту» [48], є виховання в дітей

поваги до українських народних звичаїв, любові до України, державної та

рідної мови, відродження народних традицій, забезпечення шанобливого

ставлення до родини. Базовий компонент дошкільної освіти [7], чинні

програми дошкільної освіти [131; 132] висувають вимоги щодо необхідності

формування почуття патріотизму в дітей з поглибленням їхніх знань та

уявлень у кожній віковій групі: від знань про рідний дім, місто – до уявлень

про Батьківщину. У закладах дошкільної освіти патріотичне виховання

дошкільників здійснюється відповідно до Стратегії національно-

патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (2015 р.) [165],

Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді (2015 р.)

[104] та інших документів, що унормовують діяльність закладів освіти.

22

Оскільки кожний законодавчий акт базується на історичному досвіді,

уроках минулого та досягненнях сьогодення, доцільно припустити, що в

сучасних освітніх законах втілено здобутки генезису патріотичного

виховання дошкільників, а також результати діяльності науковців щодо

запобігання помилок, допущених у радянському періоді. Отже, зростає

інтерес до ретроспективного аналізу виховної роботи з дітьми. У дошкільній

галузі освіти України в контексті формування почуття патріотизму суттєві

зміни відбувалися у 1931-1991 рр. У цей період було створено систему

дошкільних закладів, окреслено завдання й зміст навчально-виховної роботи

в них, розроблено навчально-методичне забезпечення. Метою виховання в

дитячому садку визначалися всебічний розвиток дітей і виховання в них

любові й відданості Батьківщині. Водночас виховна робота з формування

патріотизму була уніфікована й підмінювалася розвитком інтернаціоналізму.

Вагоме значення для дослідження проблеми формування почуття

патріотизму в дітей має етнопедагогічна спадщина українських учених,

діячів культури, педагогів та письменників України: Лесі Українки [4],

Т. Шевченка [4], Г. Ващенка [22], О. Духновича [46], А. Макаренка [94],

С. Русової [139], В. Сухомлинського [159; 160; 161; 162], К. Ушинського

[168]. Проблему формування почуття патріотизму в контексті виховання

дітей та учнівської молоді в дусі українського патріотизму й

добросусідського ставлення до інших народів розглядають українські

дослідники: О. Вишневський [25; 28], Т. Гавлітіна [33], М. Качур [64],

Г. Коваль [68], В. Кузь [79], В. Кузьменко [80], В. Матящук [96],

М. Стельмахович [149; 150]. Теоретико-методичні засади формування

почуття патріотизму в дітей розкриваються у працях українських дослідників

І. Беха [9; 10], К. Біницької [11], А. Богуш [13; 15], Т. Дуткевич [45],

К. Назаренко [103], Т. Степанової [151], К. Чорної [10], Л. Шкребтієнко [180],

М. Ярмаченка [118] та інших. Психологічні механізми досліджуваного

процесу розкриваються вченими Р. Бернсом [8], Л. Виготським [31; 32],

А. Люблинською [93], К. Назаренко [103], П. Якобсоном [182; 183].

23

Аналіз наукових праць, психолого-педагогічної й методичної

літератури засвідчує, що, незважаючи на наявність широкого кола наукових

досліджень у цій галузі, залишаються нерозкритими питання щодо наукової

організації процесу виховання дітей дошкільного віку в дусі українського

патріотизму в контексті вимог сучасності.

Актуальність досліджуваної проблеми посилюється необхідністю

об’єктивного осмислення історичного педагогічного досвіду формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку, специфіки процесу, що був

реалізований у дошкільних закладах України у 1930-1991 рр.

Творче використання прогресивних ідей, виявлених на основі

ретроспективного аналізу педагогічного досвіду щодо формування почуття

патріотизму в дітей у дошкільних закладах України в 1930-1991 рр., дає

змогу подолати суперечності між:

– підвищенням уваги до питання формування почуття патріотизму в

дітей дошкільного віку в ретроспективі і незначною кількістю історико-

педагогічних досліджень цієї проблеми;

– необхідністю формування почуття патріотизму в дошкільників за

моделлю людини «шевченківського типу» та зверненням педагогів

дошкільних закладів лише до окремих аспектів виховання любові до

Батьківщини в дітей дошкільного віку;

– нагальною потребою суспільства у вихованні громадянина-патріота в

дусі українського патріотизму та відсутністю в сучасних дошкільних

навчальних закладах України системного підходу до реалізації цього

завдання з урахуванням вітчизняного педагогічного досвіду минулих років.

Відсутність фундаментальних історико-педагогічних досліджень щодо

означеної проблеми та необхідність подолання виявлених суперечностей

зумовили актуальність і вибір теми дисертації «Формування почуття


1991 рр.)».

24

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана

тема дослідження є складовою науково-дослідної роботи Комунального

вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти»

Херсонської обласної ради «Теоретико-методологічні основи вдосконалення

системи освіти та поліпшення її кадрового забезпечення» (державний

реєстраційний номер 0104U010624) та «Історико-педагогічні аспекти

розвитку неперервної освіти в Україні та зарубіжжі» (державний

реєстраційний номер 0115U002891). Тему дослідження затверджено вченою

радою Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія

неперервної освіти» Херсонської обласної ради (протокол № 4 від

23.09.2011 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових

досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від

29.05.2012 р.).

Об’єкт дослідження: формування почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку.

Предмет дослідження: зміст, методи, форми і засоби формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в

1930-1991 рр.

Мета дослідження: на основі ретроспективного аналізу визначити

особливості формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку в

1930-1991 рр. та окреслити перспективи творчого використання досвіду в

сучасних дошкільних навчальних закладах нашої держави.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан дослідженості проблеми та виявити педагогічно

доцільні принципи формування почуття патріотизму в дітей у вітчизняній

теорії й практиці.

2. Простежити еволюцію системи дошкільних закладів України

(1930-1991 рр.) як чинника формування почуття патріотизму в дітей


3. Виокремити періоди формування почуття патріотизму в дітей у

25

дошкільних закладах України в 1930-1991 рр. і виявити провідні тенденції.

4. Охарактеризувати зміст та організацію педагогічної роботи з

формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках України в

досліджуваний період.

5. Окреслити перспективи використання творчих ідей вітчизняної

педагогічної спадщини 1930-1991 рр. у сучасній системі дошкільної освіти

нашої держави.

Методи дослідження. На різних етапах наукового пошуку використано

комплекс взаємодоповнювальних методів досліджень: порівняльний аналіз

(теоретичний аналіз наукових джерел і нормативних документів з

формування почуття патріотизму в дошкільників, визначення поняттєво-

категорійного апарату, порівняння, класифікація); пошуково-бібліографічний

(систематизація і класифікація змісту історичної, педагогічної, методичної

літератури, архівних матеріалів, нормативно-правових документів,

періодичної преси з проблеми формування почуття патріотизму в

дошкільників); критичний аналіз наукової та методичної літератури,

практичного досвіду (визначення, систематизація й узагальнення

вітчизняного досвіду виховання любові до Батьківщини і рідної землі в дітей

у дошкільних закладах України та обґрунтування його значення для

використання в сучасних умовах); структурно-системний аналіз

(узагальнення виявлених здобутків та їхньої інтерпретації в контексті

сучасної дошкільної освіти; окреслення можливостей творчого використання

набутого досвіду з формування почуття патріотизму в дітей у сучасних

дошкільних навчальних закладах України).

Джерельну базу дисертаційної роботи становлять наукові праці та

публікації провідних вітчизняних та зарубіжних учених ХХ – початку

ХХI століття (монографії, рукописи, дисертації, автореферати, підручники,

навчальні та методичні посібники, статті); законодавчі та нормативні акти,

статистичні збірники, матеріали з’їздів, конференцій, нарад з народної освіти,

навчальні плани, програми, навчальна література досліджуваного періоду;

26

матеріали фондів: Центрального державного архіву органів влади та

управління України (Ф.166), Державного архіву Херсонської області (Ф. Р–

2239), періодичні видання «За комуністичне виховання дошкільника» і

«Дошкільне виховання», «Дошкольное воспитание»; фонди бібліотек:

Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, державної науково-

педагогічної бібліотеки ім. В. О. Сухомлинського НАПН України, бібліотеки

Центрального державного архіву вищих органів влади та управління

України, Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки

ім. О. Гончара, бібліотеки Комунального вищого навчального закладу

«Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради,

Internet-ресурси.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1930-1991 рр. Нижня

межа (1930 р.) визначається розгортанням «дошкільного походу» відповідно

до листа Управління соціального виховання до Округів народної освіти «Про

дошкільний похід» (лютий 1930, №112), що сприяв розвитку мережі дитячих

садків УСРР (з 1937 р. – УРСР) й налагодженню освітньої роботи з

вихованцями, зокрема формуванню почуття патріотизму в дітей. Верхня

межа (1991 р.) визначена здобуттям Україною незалежності й розбудовою на

теренах нашої країни нового освітнього простору, в умовах якого стало

можливим виховувати дітей в дусі українського патріотизму на засадах

народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному

дослідженні проблеми формування почуття патріотизму в дітей у

дошкільних навчальних закладах України в 1930-1991 рр.

У дисертації вперше:

– визначено особливості формування почуття патріотизму в дітей у

дитячих садках України (здійснення навчально-виховної роботи під впливом

соціально-політичних чинників: деформацій освітньої концепції держави про

переважання інтернаціональних цінностей над національними, репресивної

політики керівної партії щодо ідей національного самовизначення;

27

поступовий перехід від змісту, форм, методів, засобів «соціалістичного

патріотизму» до українського патріотизму; виховання патріотизму на тлі

уніфікаційних змін системи дошкільної освіти тоталітарної держави;

оптимізація виховних можливостей соціокультурного й родинного

середовища щодо виховання дошкільників у дусі шанобливого ставлення до

сім’ї, батьків, батьківщини; дотримання принципу єдності психічного

розвитку та діяльності дитини; використання народознавчого матеріалу з

метою ознайомлення дітей з культурними й матеріальними цінностями

родини й народу, виховання поваги до людей інших національностей, їхніх

звичаїв);

відстежено еволюцію системи дошкільних навчальних закладів на

теренах України (1930-1991 рр.);

виокремлено періоди формування почуття патріотизму в дітей у

дитячих садках України (1930-1991 рр.) та визначено їхні провідні тенденції:

перший – (1930-1940 рр.) – педагогічного забезпечення політично

зумовленого патріотизму; другий – (1941-1957 рр.) – становлення наукової

теорії морального виховання за принципами централізованої уніфікації

змісту навчальних програм, здійснення патріотичного виховання відповідно

до концепції комуністичного виховання; третій – (1958-1991 рр.) –

педагогічно доцільного, масового, функційно-заанґажованого процесу

формування почуття патріотизму в дошкільників (у межах періоду визначено

субперіоди: (1958-1984 рр.) – домінування ідей інтернаціоналізму та

«соціалістичного патріотизму»; (1985-1991 рр.) – формування українського

патріотизму в умовах національно-державного відродження України)).

виявлено специфіку змісту, методів, форм і засобів педагогічної

роботи з дітьми щодо формування почуття патріотизму на кожному з

визначених етапів;

на підставі адаптації до умов сучасності, визначених ціннісних

надбань вітчизняної педагогічної спадщини 1930-1991 рр. та сформульованих

на цій підставі педагогічно доцільних принципів формування почуття

28

патріотизму (морально-патріотичних цінностей; колективної взаємодії;

єдності психічного розвитку та діяльності дитини з урахуванням вікових

особливостей дошкільників; суб’єкт-об’єктних відносин, рідного

середовища; централізовано-демократичного управління; балансу інтересів

держави та дитини) окреслено шляхи творчого їх застосування в дошкільних

навчальних закладах України через удосконалення програм розвитку


Уточнено понятійно-категорійний апарат з проблеми формування

почуття патріотизму в дітей.

До наукового обігу введено невідомі й маловідомі архівні документи,

історичні факти, ідеї, статистичні дані, що базуються на виявлених архівних

матеріалах, зокрема (ДАХО в Херсоні, ф. Р-2239, оп. 6, спр. 141, 373;

ЦДАВО у Києві, ф. 166, оп. 9, спр. 1262, т.5, оп. 10, спр. 491, 1179, оп. 15,

спр. 362, 118, 2188, 6611, 7120. 8451).

Практичне значення дослідження зумовлюється тим, що одержані під

час наукового пошуку результати щодо формування почуття патріотизму в

дітей у дошкільних навчальних закладах України відображені в розробленні

спецкурсу «Історія формування почуття патріотизму в дітей дошкільного

віку (1930-1991 рр.)», методичних рекомендаціях «Патріотичне виховання

дошкільників: історія і сучасність», що були використані в освітньому

процесі сучасних дошкільних навчальних закладів України; у закладах

післядипломної освіти; у педагогічних навчальних закладах для підготовки

майбутніх спеціалістів; під час складання навчально-методичних посібників і

підручників для студентів, викладачів, вихователів дошкільних навчальних

закладів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Інституту

післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (довідка про

впровадження № 2/4-950 від 17.12.2015 р.), Комунального вищого навчального

закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної

ради (довідка про впровадження № 01-23 /553 від 16.12.2015 р.), Комунального

29

закладу «Навчально-виховний комплекс ім. Т. Г. Шевченка Херсонської обласної

ради» (довідка про впровадження № 541 від 14.12.2015 р.), Тернопільського

обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка

про впровадження № 01-04/987 від 11.12.2015 р.), Херсонського ясла-садка

компенсуючого типу № 60 Херсонської міської ради (довідка про впровадження

№ 120 а від 19.11.2015 р.), Чернігівського обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти ім. К. Д. Ушинського (довідка про впровадження № 10/1-

12/129 від 15.02. 2016 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі представлені в дисертації наукові

результати одержані автором самостійно. У статтях, що опубліковані в

співавторстві [7]; [8], особистим внеском дисертантки є аналіз формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в

період педагогічно доцільного, масового, функціонально-заангажованого

процесу формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та

результати дослідження обговорено на науково-практичних конференціях

різного рівня: міжнародних: «Педагогические основы становлення

субъектности в образовательном пространстве: проблемы, поиск, решение»

(Биробиджан, 2012), «Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя:

історія, теорія, практика» (Херсон, 2013), «Шуйская сессия студентов,

аспирантов, педагогов, молодых ученых» (Шуя, 2013), «Управління

післядипломною освітою: реалії, тенденції, перспективи» (Херсон, 2013), VII

Міжнародна наукова-практична конференція та ХХI Всеукраїнські

педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: вчимося

толерантності» (Миколаїв, 2014), «Психолого-педагогічні засади діяльності

фахівця: історія, теорія, практика» (Херсон, 2014), VIII Міжнародна науково-

практична конференція і ХХII Всеукраїнські педагогічні читання «Василь


особистості» (Херсон, 2015); всеукраїнських: «Виховання громадянина-

патріота в педагогіці В. О. Сухомлинського та сучасній освітній практиці»

30

(Кіровоград, 2012), «Всебічний розвиток гармонійної особистості

дошкільника та молодшого школяра в умовах сучасності» (Херсон, 2012),

«Історико-педагогічні дослідження в Україні: стан, проблеми, перспективи»

(Хмельницький, 2012), «Дошкільна і початкова освіта: досягнення, проблеми,

перспективи» (Мукачево, 2012), «Виховання особистості: національно-

патріотичний вимір» (Херсон, 2015); регіональних: «Морально-етичне

виховання дітей та молоді у контексті сучасних глобалізаційних процесів»

(Херсон, 2012), «Виховання щасливої особистості у вимірі соціокультурних

викликів» (Херсон, 2014), «Педагогіка К. Д. Ушинського: історія і

сьогодення» (Херсон, 2014), «Розвиток креативної компетентності педагога в

системі післядипломної освіти» (Херсон, 2014), «Розвиток фахової

майстерності педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів і

вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти: реалії та

перспективи» (Херсон, 2015).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 26 публікаціях, з

них: 6 статей у фахових виданнях України, 4 публікації в міжнародних

виданнях, навчальна програма спецкурсу, методичні рекомендації, 14 – у

матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох

розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних

джерел, (429 найменувань, з них 50 – архівні матеріали), 8 додатків. Повний

обсяг дисертації – 324 сторінки, з них – 184 основного тесту. Роботу

ілюстровано 4 таблицями та 10 рисунками.

31

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ В ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1. Характеристика змісту основних понять дослідження

Теоретичний аналіз дисертаційних досліджень, психолого-педагогічної

літератури, філософських, педагогічних, тлумачних словників,

енциклопедичних видань показав, що сутність педагогічного процесу

«формування почуття патріотизму» не з’ясована. Численними є джерела, у

яких тлумачаться поняття «патріотизм», «патріот», «виховання патріотизму»

Термін «патріотизм» (від «patris») має грецьке походження та в

перекладі означає «батьківщина, вітчизна». Уперше в широкому значенні він

з’явився в період Великої французької революції (1789-1793 рр.), коли

патріотами стали називати себе борці за народ, захисники республіки [2]. У

«Словнику філософських термінів» зміст категорії «патріотизм» трактується

більш широко, а саме як моральний принцип, моральна норма і моральне

почуття. Людство почало звертати увагу на значення змісту цього поняття

для суспільства ще в період античності. Тому патріотом вважається людина,

яка виражає глибоке почуття поваги і любові до рідної країни, її історії,

культурних традицій, її народу і реалізує його у своїх учинках [145].

Ще з часів Сократа патріотизм розглядали як властивість, яка

характеризує моральні якості людини, риси суспільно-політичного значення,

що проявляються в її вчинках та діях як громадянина, прихильника або

противника тих чи інших політичних сил. Патріотизм детермінує основні

суспільно значущі інтереси, оскільки виростає з особливостей способу життя

і культурних традицій представників того чи іншого етносу. Він формується

в процесі оволодіння молоддю рідною мовою і домінуючими формами

суспільного мислення, нормами і еталонами культури, та закріплюється в

певних фіксованих настановленнях індивідуальної поведінки людини

завдяки спілкуванню з представниками старших поколінь шляхом

переймання основи психологічної матриці їх поведінки. Учені визначають

32

закономірність, згідно з якою, на формування почуття патріотизму

безпосередньо впливає ментальність конкретного етносу, що зумовлена

природними, національними і соціокультурними умовами, в яких протягом

тривалого часу живуть ті чи інші народи. На підставі об’єктивної наявності в

суспільному просторі усіх аксіологічних форм свідомості ці закономірності

зумовлюють спосіб життя цілого етносу, його основні поведінкові реакції,

переваги, смаки, засоби і методи спілкування й соціального контролю, та,

відповідно, впливають на формування характеру та способу мислення або

складу розуму людини, що живе в його межах [145, с. 408]. Прикладом цього

служать перлини українського фольклору – казки, билини, прислів’я,

приказки, легенди, в яких народ відображав свою любов до рідної землі та,

відповідно, почуття суто патріотичного характеру в межах патріотичного

світовідчуття, а саме: «За рідний край – життя віддай», «Людина без

Вітчизни, що соловей без пісні» тощо. Історичні літературні пам’ятки часів

Київської Русі також містять досвід виховання в дітей та юнаків почуття

патріотизму як основи патріотизму. Усім відомі слова в «Повчанні»

Володимира Мономаха відносно мужності, яку слід проявляти при захисті

рідної землі: «Смерти ведь, дети, не боясь,…ни войны, ни зверя, дело

исполняйте мужское» [115, с. 409]. Безмежна відданість та любов до рідної

землі відображуються в літературному творі невідомого автора того часу

«Слово про Ігорів похід» (1187-1188 рр.). Такі складові патріотизму як

гордість за свою рідну українську землю, відвага, відповідальність, безмежна

любов тощо особливо активно формувались та зміцнювались протягом XIV–

XVIII ст. в період існування Козацької республіки. У народній пам’яті козаки

стали прикладом для виховання молодого покоління. Саме дух запорізького

козацтва сприяв появі на українській землі національних героїв, життєвий

шлях яких став ідеалом справжнього патріотизму. Це Д. Байда-

Вишневецький, І. Богун, І. Виговський, П. Сагайдачний, Б. Хмельницький та

багато інших. Згідно з висновками учених-істориків, зокрема В. Дорошенка:

«Козаччина – ідеал українського народу… Козак… – це ідеал вільної

33

людини, борця за громадське добро, за волю рідного краю…» [44, с. 152].

Тому підхід до розуміння сутності явищ «патріотизм» та «патріотичні

почуття» зобов’язує враховувати історичний досвід захисту рідної землі. Але

при цьому різні словники дають свою інтерпретацію суті вищевказаного

явища.

Так, у педагогічному словнику за редакцією М. Ярмаченка поняття

«патріотизм» визначається як «суспільний і моральний принцип, що

характеризує ставлення людей до своєї країни, яке виявляється в певних діях

і складному комплексі суспільних почуттів, що звичайно називається

любов’ю до Батьківщини» [118, с. 356]. Учені визнають виховання

патріотизму найважливішим завданням усієї системи освіти, а сам

патріотизм розглядають як прояв принципу моралі. М. Ярмаченко розкриває

сутнісну основу цього принципу: «… піклування про інтереси та історичну

долю країни й готовність заради неї на самопожертви; вірність вітчизні, що

бореться з ворогами; гордість за соціальні та культурні досягнення своєї

країни; співчуття до страждання народу і негативне ставлення до соціальних

пороків суспільства; повага до історичного минулого вітчизни і успадкування

його традицій; прив’язаність до місця проживання (до міста, села, області,

країни в цілому)» [118, с. 356]. На нашу думку, важливим є акцент авторів

словника на функції патріотизму, що спонукає людину як представника

етносу на активну дію захисту своєї країни, відстоювання її інтересів,

цінностей, традицій та прагнень.

Значення терміна «патріотизм» окреслюють українські вчені - укладачі

«Енциклопедії освіти». Вони його трактують як «суспільний моральний

принцип діяльнісного ставлення до свого народу, що віддзеркалює

національну гордість і любов до Вітчизни, громадянську відповідальність за

її долю, а також емоційне підпорядкування особистістю свого життя

спільним національним інтересам і виявляється в готовності служити

Батьківщині й захищати її від ворогів» [60, с. 633].

34

Автор «Українського педагогічного словника» С. Гончаренко також

зазначає, що патріотизм – це соціально-історичне явище, яке виявляється у

патріотичних поглядах і переконаннях, проявляється в практичній діяльності

і спрямовує людину чи групу людей на всебічний розвиток своєї країни та

захист її інтересів. Але важливим є те, що вчений розглядає патріотизм як

«одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до

Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної

культури. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на

всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму –

важлива складова виховної діяльності…» [38, с. 249].

Значення почуттєвої складової явища «патріотизм» підкреслюється і в

«Словнику іноземних слів», де це поняття розглядається як любов до

Батьківщини. У словнику вказується, що це почуття було властиве народним

масам ще здавна. Народ, керуючись ним, піднімався на боротьбу проти

національного і класового гніту, іноземних загарбників. Основою

патріотизму є рівність прав рас і націй, дружба народів, морально-політична

єдність народу [144].

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що поняття

«патріотизм» у різні періоди розвитку соціального середовища трактувалося

неоднозначно. Так радянська педагогічна наука, що скута догмами

марксисько-ленінської ідеології, на нашу думку, так і не змогла виробити

цілісного підходу до розуміння суті патріотизму. Наприклад, М. Савин

уважав, що патріотизм – це почуття [140], І. Харламов визначав його

моральною якістю особистості [171], І. Іваненко – складником

комуністичного світогляду та ідейності [53], О. Здравомислов – моральною

цінністю [52]. Існує й низка інших трактувань.

На наш погляд, достатньо цілісно сутність патріотизму розглядає

В. Ткаченко. Він доводить, що любити Батьківщину і свій народ не означає

закривати очі на його слабкості, недосконалість, можливі вади, ратує за

конструктивну критику – любовну, стурбовану, животворящу. Серед

35

багатьох засобів формування патріотизму як особливо ефективних він

називає художньо-естетичні, переконує, що пісня, яку дитина чує з колиски,

надає активності, стимулює її творчу емоцію, забезпечує особливий

український лад почуттів, викликає почуття душевної гармонії і щастя, а

хоровий спів «націоналізує й організовує життя» [60, с. 633–634].

На думку сучасного українського дослідника Р. Петронговського [119;

120], патріотизм за своєю природою являє собою інтегральне особистісне

новоутворення дітей та молоді, воно є досить складним за структурою, а тому

має формуватися в дитячому, підлітковому та юнацькому віці по-різному. З

його точки зору, починати процес формування патріотизму слід з виховання

почуття патріотизму в дитини з її дошкільного віку, оскільки саме цей період

характеризується найбільш яскравими і глибокими враженнями. Також

педагог розглядає патріотизм як здатність юнаків і дівчат до глибокого

усвідомлення своєї ментальності, поваги до рідного народу, історичного

минулого держави України. На його думку, саме патріотизм сприяє

включенню дитини чи учня до активної предметно-перетворювальної

діяльності щодо зміцнення і розвитку свого рідного краю, насамперед –

«малої» батьківщини, культури та власної життєдіяльності тощо. На думку

автора, процес формування почуття патріотизму досягає бажаних результатів

лише тоді, коли він підтримується, закріплюється та поглиблюється в різних

видах діяльності – зображувальній, ігровій, трудовій, пов’язується зі святами,

виконанням суспільно корисних дій тощо. Учений зазначає, що становлення

патріотичних почуттів особистості має двобічний характер: спочатку в

людини формується психологічне ставлення на основі її патріотичних

уявлень, прагнень, звичок; а в подальшому на цьому підґрунті поступово

формуються елементи патріотичної свідомості, зокрема ідеї, погляди та

патріотичні переконання [120, с. 24].

Власне визначення поняття «патріотизм» у програмі патріотичного

виховання дітей та учнівської молоді надають І. Бех і К. Чорна:

«Патріотизм – це істотна частина суспільної свідомості, яка проявляється в

36

колективних настроях, почуттях, ціннісному ставленні до свого народу, його

способу життя, національних здобутків і достоїнств, культури, традицій,

героїчного історичного минулого і сьогоднішньої розбудови держави як

єдиної нації, до безмежних просторів Батьківщини, її природних багатств.

Патріотизм передбачає знання особливостей своєї «малої Батьківщини»,

любов до неї [9, с. 19]. Автори визначають, що на особистісному рівні

патріотизм є пріоритетною стійкою характеристикою людини, яка

проявляється через її свідомість, моральні ідеали та цінності, в її реальній

поведінці та вчинках. Тобто визнається, що патріотизм – це звичайний

моральний стан життя людини, який проявляється не лише в незвичайних

ситуаціях, а в повсякденному виконанні особистістю своєї роботи, що

приносить користь і людині, і суспільству. Отже, визнається, що суб’єктом як

носієм патріотизму є сама людина, а завдяки її творчій праці, любові,

відданості, в неї формується почуття патріотизму.

Українська дослідниця В. Матящук зазначає, що патріот, зокрема

патріот України, – це громадянин держави, який усіма можливими для нього

засобами сприяє її розбудові. Він любить свою Батьківщину і готовий до її

захисту; поділяє ідею єдності всього українського народу й необхідності

сконсолідованих зусиль суспільства для поліпшення загального рівня життя;

дбайливо ставиться до національних багатств та рідної природи і вимагає

такого ставлення від оточуючих; шанує історичну пам'ять, державну мову та

державні символи; любить рідну культуру, мову, національні свята, традиції і

шанобливо ставиться до культурних надбань інших національностей країни;

дотримується Конституції України та інших норм чинного законодавства,

сприяє їх удосконаленню для загального блага; береже і зміцнює власне

здоров’я та здоров’я співгромадян; дбаючи про власний добробут, поліпшує

якість життя довколишніх та добробут держави; має активну громадянську

позицію [96].

А. Богуш справедливо вважає, що саме у дошкільному віці важливо

формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини і дитячого

37

угрупування, як учня, жителя рідного міста чи села. Важливо виховувати в

неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного

слова, побуту, традицій [15; 16].

Н. Волкова у своїх працях доводить, що виховання громадянина має

бути спрямованим на розвиток патріотизму та національної самосвідомості

людини, її правосвідомості та політичної культури. Учена трактує сутність

патріотизму як основи громадянського виховання, як «глибоке громадянське

почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення

своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за

його майбутнє» [29, с. 105-133].

Отже, патріотизм також тлумачиться дослідницею у співвіднесенні з

національною самосвідомістю, що передбачає усвідомлення людиною самої

себе часткою національної (етнічної) спільноти, носієм національних

(етнічних) цінностей, а також носієм полікультурних, правових, екологічних

і моральних цінностей.

Однак, на наш погляд, найбільш важливим є акцентування уваги на

повсякденному значенні патріотизму, про що зазначав А. Макаренко. Він

уважав, що патріотизм виявляється не тільки в героїчних учинках, а й у

виконаній людиною роботі, адже патріот завжди прагнутиме працювати для

розвитку рідної країни [94].

Український учений О. Вишневський доводить наявність щонайменше

трьох різновидів патріотизму:

1. Етнічний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причетності

до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо.

Цей різновид патріотизму зумовлений відчуттям видової ознаки народу,

формується з моменту народження дитини та досягає свого повного розквіту,

якщо дитина зростає в національно зорієнтованій сім’ї, навчається в

українському дитячому садку, а потім – в українській школі. При цьому

велике значення має вивчення історії українського народу, рідної мови та

38

літератури, знайомство з українським мистецтвом, народними традиціями та

звичаями.

2. Територіальний патріотизм, який базується на любові до того місця

на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася.

3. Державний патріотизм, що ґрунтується на остаточній меті нації –

побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому

світогляді та державницькому почутті. Це вищий різновид патріотизму, який

є тісно пов’язаним з державною ідеологією та почуттям громадянськості

[163, с. 115–116].

Відповідно, державний патріотизм є органічно пов’язаним з етнічною

самосвідомістю громадянина, яка базується на його етнічній ідентифікації,

що передбачає любов до рідної країни, віру в її найкраще майбутнє, а тому і

викликає готовність діяти на користь своєї Батьківщини. Хоча явище

«державний патріотизм» і не є прямим предметом нашого наукового

дослідження, але ми вважаємо доцільним звернути увагу на одну його

важливу ознаку. Зокрема В. Лутовінов [91]. розглядає «державний

патріотизм» як домінувальний мотив соціально важливої поведінки кожного

з суб’єктів як носіїв саме такого виду патріотизму – чи особистості, чи

суспільства, чи держави. Саме тому, патріотизм виступає безумовним та

першочерговим чинником захисту інтересів Батьківщини від ворогів, навіть у

безпосередньому бою. Автор підкреслює органічний зв'язок патріотизму та

суспільства, розглядає його в якості складової суспільної та національної

свідомості, а не лише індивідуальної свідомості людини, визначає його дієву

мотиваційну силу, що проявляється в активній і цілеспрямованій соціальній

діяльності його носія в інтересах суспільства та Батьківщини. Учений

розглядає його не лише як різновид патріотизму, що виникає та проявляється

в історичних умовах необхідності консолідації та зміцнення держави, а й як

один з найважливіших принципів усієї життєдіяльності держави, суспільства

та особистості [91].

39

Вважаємо за необхідне звернути увагу на органічний зв'язок між

державним та етнічним видами патріотизму, а також їх взаємозумовленість,

що в межах спеціально організованого педагогічного процесу в дитячих

садках може давати позитивний ефект з формування почуття патріотизму в

дітей на основі суб’єкт-об’єктних відносин. Зокрема в системі «суб’єкт як

носій патріотизму (вихователь, батьки, держава) – об’єкт патріотичного

захисту (дитина дошкільного віку)» такий підхід може виступати в якості

психолого-педагогічної засади формування почуття патріотизму в дитини,

що сприяє формуванню в неї почуття патріотизму як основи патріотизму в

іншій системі: «суб’єкт як носій патріотичного почуття (дитина) – об’єкт

патріотичного захисту (дитячий садок, рідне місце, природа, Батьківщина,

держава тощо)». Такий висновок робимо, спираючись на закономірності

відомої педагогічної теорії розвивального навчання В. Давидова та

Д. Ельконіна [74] (рис.1.1):

Рис. 1.1

Послідовність формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку

Джерело: складено автором самостійно

У зазначеному переконують не лише наукові теорії, а й історичний

досвід захисту Батьківщини її народом в складний для неї час. Як свідчить

джерельна база нашого дослідження, природним та, відповідно, логічним є

те, що в цій системі об’єкт та суб’єкт у відповідний час міняються місцями,

що, на наш погляд, і зумовлює суто педагогічну значущість патріотизму. Так

захист рідної української землі в різні часи її історичного існування

відбувався на основі прояву її громадянами державного патріотизму. Такий

Суб’єкт як носій

патріотизму

(вихователі,

батьки,

держава).

1.Дитина як об’єкт патріотичного впливу; 2.Дитина як суб’єкт патріотичного впливу.

Об’єкт

патріотичного

захисту

(дитячий садок,

природа,

батьківщина).




батьки,

держава).




батьки,

держава).




батьки, держава).

40

вид патріотизму завжди передбачав захист населення, зокрема немовлят і

дітей, які в даному випадку виступали об’єктами патріотичного захисту,

відчуваючи почуття захищеності, вдячності за спасіння свого життя, що в

подальшому і стимулювало вже їх самих на основі свого патріотизму

здійснювати захист рідної землі та її інтересів. Аналіз наукових досліджень

дозволяє зрозуміти психологічні механізми, що забезпечують формування

почуття патріотизму в дітей й на їх підставі і патріотизму. У роботах

підкреслюється значення інтеріоризації дитиною зовнішніх дій, під якою

науковці, а зокрема А. Леонтьєв, розуміють «постійне перетворення

зовнішніх дій в дії внутрішні, розумові, … процес, який необхідно

здійснювати в онтологічному розвитку людини» [86, с. 128]. Наукові

розробки дозволяють зрозуміти закономірність дії механізму інтеріоризації:

дитина, свідомість якої знаходиться ще тільки в процесі формування, засвоює

основну схему взаємовідносин, що пропонується їй з боку іншого суб’єкта

соціальної взаємодії, тобто, в нашому випадку, в якого патріотична

свідомість є сформованою [66, с. 110–120]. Відповідно, у процесі формування

почуття патріотизму в дітей, такими суб’єктами взаємодії можуть виступати

держава, вихователі, батьки та ін. Інтеріоризація дозволяє дитині емоційно

оцінювати суть суб’єкта як носія та прояву патріотизму і на цій підставі

копіювати ці дії. Тобто дитина може розкодовувати сенс патріотичного

вчинку іншого суб’єкта та засвоювати його суть і значення як ціннісного.

У межах теорії діяльності пояснюється, що переносу моделі

патріотичної дії на інші об’єкти (батьків, дитячий садок, школу, місце,

Батьківщину, її природу, її інтереси тощо) сприяє психологічний механізм

екстраполяції [87; 137; 138]. Вітчизняні дослідники І. Бех і К. Чорна вказують

на спроможність людини осмислювати моральні та культурні цінності свого

народу, історію, звичаї, обряди, символіку. Вони підкреслюють значення

системи вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, звичками, знаннями,

відповідальністю перед своїм народом [9; 177; 178].

http://www.persev.ru/bibliography/obshchenie-i-problema-interiorizacii#_ftn10

41

Аналіз наукових джерел дозволяє зробити висновок, що патріотизм як

основа патріотичного виховання дітей і молоді в сучасній Україні передбачає

формування національної свідомості та самосвідомості на підставі виховання

любові до рідної землі, до свого народу, забезпечення готовності до праці в

ім'я України, засвоєння національних цінностей (мови, території, культури),

відчуття своєї причетності до розбудови національної державності,

формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. Оскільки

плекання свідомості, самосвідомості, національної та патріотичної

самосвідомості починається з раннього дитинства, учені складовими

національної свідомості людини вважають:

- любов до України, історичного й самобутнього образу її народу;

- віру в духовну силу народу та його призначення;

- силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів

почесне місце в цивілізованому світі;

- уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності,

мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю;

- систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри,

відповідальності, осмислення;

- готовність свідомо служити інтересам України [177, с. 12–14].

К. Чорна зазначає, що вирішувати проблему формування істинної

національної самосвідомості можливо лише у зв’язку з духовним прийняттям

людиною її Батьківщини, оскільки Вітчизна, на думку автора, це «дух народу

в усіх його виявах і творіннях, а національність означає своєрідність цього

духу» [167, с. 210].

Дослідник О. Вишневський виділяє три основні етапи розвитку

патріотичної свідомості дитини та людини:

1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення, який є

основою, фундаментом патріотичного виховання, і який здійснюється

переважно в батьківській родині та в школі. Він припадає на дошкільний і

молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму.

42

2. Етап національно-політичного самоусвідомлення, що припадає на

підлітковий вік, коли дитина з лона сім’ї та школи переходить у громадське

середовище. На цьому етапі відбувається приєднання юнацтва до

різноманітних дитячих й молодіжних громадських, політичних організацій і

об’єднань, які в змозі допомогти формувати особистість сьогоднішнього

школяра та завтрашнього громадянина України.

3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття

«національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності.

Характерними рисами цього етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як

головної мети нації [172, с. 34–37]. На його думку, результатом проходження

людиною зазначених етапів є її громадянсько-патріотична зрілість.

У філософській науці виділяють два рівні патріотичної свідомості:

суспільно-психологічний та ідеологічний [116, с. 8–14]. Р. Петронговський,

розмірковуючи над питанням щодо рівнів патріотичної свідомості,

стверджує, що патріотичне становлення індивіда відбувається як двоєдиний

процес: на психологічному рівні здійснюється формування уявлень, почуттів,

звичок, настроїв та прагнень; на ідеологічному – забезпечується формування

патріотичної свідомості, ідей, поглядів і переконань [120, с. 24].

Аналіз наукових джерел дозволяє зробити уточнення сутності категорії

«патріотизм». «Патріотизм» – це психологічна властивість людини

соціально-історичного походження та суспільно-ідеологічного значення, що

являє собою комплексне утворення в структурі його патріотичної свідомості

і самосвідомості та формується на підставі її почуття патріотизму. Емоційно-

почуттєва складова як базова зумовлює головну функціональну

спрямованість патріотизму – активізувати дії та вчинки людини на всебічний

розвиток рідної країни та захист інтересів, національних традицій людей, що

живуть та працюють в її межах. Забезпечення патріотизму в структурі

патріотичної свідомості людини доцільно починати з дошкільного віку на

підставі виховання любові до рідної землі, оскільки цей період співпадає з

періодом формування свідомості дитини і почуття патріотизму в дітей та

43

відповідає етапу раннього етнічно-територіального самоусвідомлення.

Уточнення формулювання терміна «патріотизм» дає змогу проаналізувати

сутність категорії «почуття патріотизму», зокрема «почуття патріотизму

дошкільника».

Згідно з висновками учених, формування почуттів у дітей дошкільного

та молодшого шкільного віку пов’язано з відповідним впливом на їх

емоційну сферу [182, с. 342].

Питання розвитку емоційної сфери людини в різні часи висвітлювали

вчені в багатьох наукових працях: суть та закономірності емоцій

(В. Сухомлинський, К. Ушинский та інші); значення емоційно-вольового

компоненту в структурі емоцій (Л. Рубінштейн); психічні механізми емоцій

(Л. Виготський). Ці науковці виходять з однієї загальної науково

обґрунтованої теорії відображення, що дозволяє розглядати процес пізнання

дитиною ознак зовнішнього середовища на підставі єдності почуттєво-

раціональних психічних механізмів. За таких умов відводиться домінувальна

роль почуттєвому компоненту, який має значення і в процесі пізнання

дитиною самої себе, різноманіття своїх особистих переживань, що зумовлює

формування основ її «Я-концепції». Учені пояснюють, що саме цей процес

забезпечує поступову трансформацію дитиною своїх певних суто емоційних

вражень у площину певних раціональних значень на рівні її мови. Тобто

спрацьовує відома закономірність, згідно з якою, емоції дітей у формі певних

переживань поступово соціалізуються та трансформуються в їх почуття [31;

124; 136]. Ці закономірності розповсюджуються і на процес формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку. Тому переживання, як форма

вияву елементарних емоційно-чуттєвих вражень дитини, за своїм змістом

віддзеркалюють певні уявлення дошкільника, які він у процесі поступового

усвідомлення буде переводити в мовну площину [171, с. 312].

Аналіз науково-методичних джерел дозволяє визначити чинники, що

мають значення для формування в дитини уявлень патріотичного

спрямування:

44

- належність до своєї держави та свого народу;

- гордість за успіхи своєї країни, а також біль за її невдачі;

- повагу до історії, культури, традицій, вірувань;

- захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;

- любов до рідної природи;

- шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- почуття любові до рідної землі, національної гідності тощо.

У науковій психології почуття любові до рідної Батьківщини

розглядається як один із принципів моральності і класифікується як

позитивна емоція, показник благополуччя людини [146]. Психологи

зазначають, що почуття патріотизму нерозривно пов’язане з почуттям

національної гордості за свою країну, її культуру, за її народ, з повагою до

честі і достоїнства кожної нації. Але, на наш погляд, найважливішою

ознакою почуття патріотизму є його функціональне призначення, що

розкривається в стимулюванні людини-патріота на захист інтересів своєї

держави, її традицій, культури, мови тощо. Відповідно, найвищою

передумовою патріотизму виступає відчуття людиною почуття любові до

Батьківщини, готовність у будь-який час стати на її захист, вивчати бойові

традиції та героїчні сторінки країни. Тому, на переконання відомих педагогів,

почуття патріотизму не повинно бути споглядальним, тобто обмежуватися

пасивними реакціями погодження й уподобання, «вони спрямовуються на

виконання надзавдання – піднести Україну до рівня високо розвинутих

світових держав, що вимагає активної творчості всього українського народу.

У нинішніх умовах емоційний початок патріотизму виявляється, насамперед,

у мужності, рішучості, готовності українських громадян відстоювати

незалежність своєї молодої держави всіма можливими засобами навіть

міліарними» [55, с. 45]. Як свідчить історичний досвід, патріотичні почуття,

особливо загострюючись у складних, екстремальних, доленосних для

Батьківщини ситуаціях, єднають людей, спонукають ставити суспільне вище

за особисте, зменшують життєвий егоїзм.

45

Почуття патріотизму за своєю природою є багатогранним явищем, яке

поєднується з моральними, естетичними, практичними, інтелектуальними

почуттями людини, та є результатом правильно організованого процесу

патріотичного виховання дитини як прояву нею любові до свого народу,

поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України,

усвідомлення спільності та відповідальності за долю Батьківщини. Але

об’єктивні закономірності психічного розвитку дитини дошкільного віку

вимагають враховувати специфіку процесу формування почуттів, що являють

собою структурний елемент її свідомості, самосвідомості, а патріотичні

почуття, відповідно, складову її елементарної, але патріотичної свідомості.

Як визнають відомі вчені І. Бех [9], М. Боришевський [21],

Л. Виготський [31], В. Котирло [77; 78] та інші, особливо в старшому

дошкільному віці в дитині значно активізується процес формування її

особистості. У структурі особистості з’являються певні психологічні

соціально значущі новоутворення, які свідчать про можливість і доцільність

проведення спеціальної педагогічної роботи з патріотичного виховання дітей.

Так, відомо, що дошкільник характеризується великою емоційною

чутливістю, він емоційно бурхливо реагує на різні радісні й сумні події, легко

переймається почуттями й настроями оточуючих, а також їх емоційним

ставленням до соціальної дійсності. Патріотичні почуття дітей дошкільного

віку базуються на їхньому інтересі до найближчого оточення, зокрема сім’ї,

батьківського дому, рідного міста, села, яке вони бачать щодня, уважають

своїм, рідним та з яким є нерозривно пов’язаними. Тому важливе значення

для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих,

що підтверджують дослідження М. Богомолової [12], В. Нечаєвої [110],

Т. Поніманської [123, с. 252] та інших. Так, Т. Поніманська пояснює

наступне: «Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне,

дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації,

матеріальних і духовних надбань суспільства» [123, с. 252].

46

Учені одностайно доводять, що ставлення дитини до себе, до інших

людей, усвідомлення ними характеру своїх особистих переживань

реалізується в межах теорії «Я-концепції», автором якої вважається Р. Бернс

[8]. За поясненням Р. Бернса, «Я-концепція» являє собою систему уявлень

дитини про саму себе, характер особистих вражень, настрою тощо на рівні

свого вже сформованого мислення та, відповідно, свідомості, яка в цей

період знаходиться в активному процесі розвитку. Але вчений у межах цієї

теорії виявляє ще блок, який називає «Я-образ», який, за його висновками,

складають ще не цілком усвідомлені враження дитини. Р. Бернс доводить, що

важливим показником формування в дитини певного почуття є самостійне

пояснення нею свого переживання на рівні мови, зокрема користування

словами «я», «мені», «для мене», наприклад: «Мені подобається ходити в

садочок та грати з діточками», «Я дуже радий, що наша група перемогла»

тощо [8, с. 81]. Розуміння сутності патріотичних почуттів, що можуть

формуватися в дитини дошкільного віку, на основі теорії «Я-концепції»,

дозволяє виявити в структурі почуття дитини два рівні, що органічно

поєднані між собою: а) суто емоційний; б) елементарний інтелектуально-

вольовий. При цьому емоції дитини проявляються безпосередньо в певних

ситуаціях, а почуття характеризуються своєю предметністю, а також прямою

соціальною зумовленістю. Наприклад, почуття патріотизму дитина може

виражати в різних переживаннях: радощах, гордості, скорботі інше. Але цей

віковий період не дозволяє дитині усвідомлювати характер своїх переживань

повністю. Саме тому процес формування в дитини почуття патріотизму

зумовлюється складанням для них завдань пізнавального і виховного змісту.

Відповідно, з метою збагачення їхнього світогляду певними знаннями та

враженнями про рідний край, Україну як самостійну країну бажано подавати

специфіку певних народних традицій, суть та значення соціально-культурних

явищ та подій. Також доречно впливати на емоційний стан, почуття, сприяти

емоційно-позитивному ставленню до суспільних явищ, фактів, подій, тощо.

47

Разом з тим, аналіз наукових джерел щодо сутності явища «почуття»,

дозволяють зробити висновок про відсутність єдиного його визначення. Так

учені почуття називають емоційними станами [43], стійкою емоційною

реакцією на предмети та процеси дійсності [36], суб’єктивним емоційним

станом, що виникає у результаті оцінного ставлення людини [179], здібністю

людини отримувати різноманітні враження [85]. На наш погляд, таке широке

трактування сутності терміна «почуття», а також – «патріотичне почуття»

спонукає до уточнення їх суті та зумовлює необхідність створювати

педагогічні умови для засвоєння дітьми позитивного патріотичного

людського досвіду. Цей процес може відбуватися відповідно до

закономірностей діяльнісного підходу, що передбачає активне залучення

дітей до різних видів діяльності, а саме ігрової, інтелектуально-пізнавальної,

комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної,

рухової, театралізованої тощо. Важливу роль відіграє спільна діяльність

однолітків, дітей і дорослого, коли вони можуть порівнювати свої результати

або наслідувати дорослого. Створення цих умов зумовлено особливістю

структури почуття дитини дошкільного віку та проявляється наявності

емоційного та елементарного інтелектуально-вольового компонентів;

формуванні почуття патріотизму в структурі «Я-концепції» дошкільника.

Саме тому з метою формування почуття патріотизму в дітей дошкільного

віку варто надавати їм в доступній формі елементарну інформацію про

рідний край, Батьківщину, народ, про його минуле і сучасне тощо. Ця

необхідність зумовлюється складністю психічного явища «почуття», зокрема

«почуття патріотизму» та закономірностями його формування в

дошкільників, важливістю впливу не лише на розум дитини, а в першу чергу

на її емоції. Ми вважаємо, що за цих умов, у системі «вихователь як суб’єкт

та носій патріотичного почуття – дитина як об’єкт формування патріотичного

почуття» може здійснюватися такий складний процес як формування почуття

патріотизму в дитини, а саме:

48

1) активізація уваги дитини та емоційного компонента її свідомості на

об’єкті патріотичної значущості (ОПЗ);

2) здійснення дитиною позитивної емоційної оцінки цього об’єкта та

характеру зв’язків, що формуються між ними;

3) відчуття дитиною ціннісної значущості ОПЗ для самої себе на

емоційному рівні;

4) розуміння дитиною ціннісної значущості ОПЗ для себе та для

близьких людей на свідомому рівні;

5) самостійне визначення дитиною ціннісного значення для неї ОПЗ;

6) виявлення дитиною ініціативи, бажання, наміру діяти в напрямі

захисту інтересів ОПЗ;

7) усвідомлення дитиною свого патріотичного почуття до ОПЗ;

8) здійснення дитиною конкретних дій, учинків у напрямі захисту

інтересів конкретного ОПЗ (рис. 1.2).

Аналіз наукових джерел дозволяє визначити сутність явища «почуття

патріотизму дошкільника» та внести в його трактування певні корективи. У

дисертаційному дослідженні під явищем «патріотичне почуття дошкільника»

визнається стійка соціально зумовлена та за характером переживання

усвідомлена дитиною її емоційна реакція на об’єкти і процеси

навколишнього середовища, що мають патріотичне значення. Ця емоційна

реакція являє собою структурну складову її патріотичної свідомості, що має

активно формуватися, й за рівнем сформованості в межах її індивідуальної

«Я-концепції» відповідати етапу раннього етнічно-територіального

самоусвідомлення, яке в майбутньому стимулюватиме її на активні дії щодо

захисту інтересів рідної країни. Згодом почуття патріотизму

характеризуватиметься в людині глибоким почуттям поваги і любові до

рідної країни, її історії, культурних традицій, її народу; прив’язаністю до

місця свого народження, проживання; піклуванням про історичну долю

держави тощо. Відповідно, формування в дитини патріотичних почуттів

вимагає забезпечення процесу патріотичного виховання.

49

Рисунок 1.2

Етапи формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку


Сучасні вчені та педагоги-практики постійно уточнюють поняття

«патріотичне виховання», вони спираються на фундаментальні дослідження

у галузі національної системи виховання, концептуальні положеннях

національної освіти та виховання, зокрема й на дослідження відомих

науковців І. Беха [10, с. 4–9.], О. Вишневського [28, с. 3–8.] та інших. У своїх

8. Здійснення дитиною

конкретних дій, учинків у

напрямі захисту інтересів

конкретного ОПЗ.

1. Активізація уваги

дитини та емоційного

компонента її свідомості

на об’єкті патріотичної

значущості (ОПЗ);

4. Розуміння дитиною

ціннісної значущості ОПЗ

для себе та для близьких

людей на свідомому рівні;

6. Виявлення дитиною

ініціативи, бажання,

наміру діяти в напрямі

захисту інтересів ОПЗ; 3. Відчуття дитиною

ціннісної значущості ОПЗ

для самої себе на

емоційному рівні;

2. Здійснення дитиною

позитивної емоційної

оцінки цього об’єкта та

характеру зв’язків, що

формуються між ними;

5. Самостійне визначення

дитиною ціннісного

значення для неї ОПЗ;

7. Усвідомлення дитиною

почуття патріотизму до

ОПЗ;

50

працях і наукових розробках зазначені вище вчені висвітлюють актуальні для

свого часу проблеми формування патріотичних почуттів у межах концепції

національного виховання, зокрема і патріотичного, а тому висувають ідею

виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.

Філософські словники дозволяють розглядати патріотичне виховання

як процес, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість, гордість за її

минуле й сучасне, прагнення захищати інтереси Батьківщини [122; 258]. На

наш погляд, важливим у вказаному вище є акцент на значенні активної

діяльності людини, яка спрямовується на користь суспільства та одночасно

виявляє справжні почуття [169, с. 358]. «Велика радянська енциклопедія»

подає наступне тлумачення поняття «патріотичне виховання»: «Патріотичне

виховання – це виховання любові до Вітчизни, відданості, прагнення своїми

справами служити її інтересам» [20, с. 282]. У цьому визначенні також

підкреслюється значення емоційно-чуттєвої складової, що виявляється через

ставлення людини до навколишнього світу.

О. Савченко патріотичне виховання пов’язує із громадянським

вихованням. На думку вченої, цей напрям має на меті формування в дітей

знань і уявлень про українське суспільство, рідний край; розкриття на

доступному для дитини рівні значення взаємодії людей у родині, колективі,

суспільстві; виховання в неї особистісного позитивного ставлення до

цінностей і символів Української держави; виховання гуманної, соціально

активної, відповідальної особистості [141, с. 4–9].

У межах психологічних досліджень є доведеним, що формування в

дитини уявлень та понять про патріотичні вчинки й поведінку людини в

соціумі, формування та закріплення ознак патріотичного виховання залежить

від різних чинників. Науковці визначають, що основою таких уявлень і

понять, знань і переживань є враження про пережиті почуття, залишені в

пам’яті образи людей, їхні вчинки та якості. Доведено, що звичку

патріотичної поведінки забезпечує відпрацьований механізм дії, який

зумовлюється системою умовних рефлексів. Тому вважається, що поряд з

51

розширенням та поглибленням знань і переживань дітей, важливо вправляти

дітей у посильних для них моральних учинках і поведінці [103]. Саме тому

педагогічна робота з патріотичного виховання дітей у сучасних ДНЗ поєднує

ознайомлення їх з явищами суспільного життя, народознавством, засобами

мистецтва на основі включення малюків у практичну діяльність (праця,

спостереження, ігри, творча діяльність тощо). У зв’язку з цим діяльність

вихователя має бути спрямована на розуміння дитиною того, що кожна

людина, незалежно від віку, є частиною свого роду, народу, що в кожного є

своя Батьківщина, яку треба любити і поважати.

Процес формування патріотичного почуття є органічно пов’язаним із

сутністю явищ «патріотизм» та «патріот», про що ми вже зазначали вище.

В. Сухомлинський наполягав на вихованні патріота з дитинства, адже це

найважливіший період людського життя. З цього приводу він писав: «У

дитинстві починається тривалий процес пізнання – пізнання і розумом, і

серцем – тих моральних цінностей, що лежать в основі моралі: безмежної

любові до Батьківщини, готовності віддати життя за її щастя, велич,

могутність, непримиренність до ворогів Вітчизни» [159, с. 16]. Тобто відомий

педагог поняття «патріотизм» і «патріот» напряму пов’язував з

патріотичними почуттями, які являють собою соціалізовані емоції, що

формуються в результаті грамотно організованого педагогічного процесу.

Відповідно, передумовою формування в дитини дошкільного віку

патріотичного почуття є забезпечення умов з розвитку її національної та

патріотичної свідомості, що передбачає усвідомлення нею на все життя своєї

етнічної приналежності.

Отже, на підставі аналізу джерельної бази можемо внести уточнення в

формулювання педагогічної категорії «процес формування почуття

патріотизму в дошкільників». У дисертаційному дослідженні визнається, що

«процес формування почуття патріотизму в дошкільника» – це процес

створення та реалізації на кожному етапі історичного розвитку суспільства

педагогічно доцільних умов залучення дитини до практичної діяльності,

52

спрямованої на формування в її свідомості та самосвідомості патріотичних

почуттів як паростків патріотичної самосвідомості, функціональним

призначенням якої є стимулювання дошкільника на любов до рідної землі та

захист її інтересів.

Визначення педагогічної категорії «процес формування почуття

патріотизму в дошкільників» вимагає розуміння значення і категорії

«навчальний заклад», зокрема «дошкільний навчальний заклад», як

структури, що діє в суспільстві та функціонально спрямована на формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку.

З точки зору наукової соціології, навчальний заклад – це соціальна

організація освітнього напряму діяльності, що створюється та функціонує в

межах соціального інституту освіти з метою задоволення потреб населення в

навчанні, вихованні та отриманні нової інформації. Відповідно, дошкільний

навчальний заклад спрямований на забезпечення процесу виховання,

навчання та розвитку дітей дошкільного віку. Система дошкільних закладів

складається з закладів різних типів та призначень. Протягом 1930-1991 рр. на

території радянської України ця система створювалась та функціонувала за

принципами державної централізації, що зумовлювалось відповідним

рішенням Постанови, яка була прийнята у квітні 1930 р. II Всесоюзною

партійною нарадою про запровадження в Радянському Союзі єдиної системи

народної освіти.

Поняття «дошкільний навчальний заклад» та його функції

регламентуються спеціальними Законами України «Про освіту» [49], «Про

дошкільну освіту» [48], а також іншими нормативно-правовими актами:

Постановою про затвердження Положення про дошкільний навчальний

заклад [126], Інструктивно-методичними рекомендаціями «Про організацію

освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2015/2016 навчальному

році» [57] тощо.

Так, стаття 11 Закону України «Про дошкільну освіту» (Дошкільний

навчальний заклад та його повноваження) визначає: «Дошкільний

53

навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права

дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний

розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту» [48].

Серед функцій сучасного дошкільного навчального закладу України

вищевказаний закон прописує такі: задоволення потреб громадян відповідної

території в здобутті дошкільної освіти; забезпечення відповідності рівня

дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти;

створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання

дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я

відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання;

формування у дітей гігієнічних навичок та основ здорового способу життя,

норм безпечної поведінки; сприяння збереженню та зміцненню здоров'я,

розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей; здійсненню

соціально-педагогічного патронату, взаємодії з сім'єю; бути осередком

поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про

дітей дошкільного віку інше. Стаття 12 цього документа визначає типи

дошкільних навчальних закладів України, що становлять систему:

«1. Відповідно до потреб громадян України створюються такі дошкільні

навчальні заклади: дошкільний навчальний заклад (ясла)…; дошкільний

навчальний заклад (ясла-садок)…; дошкільний навчальний заклад (дитячий

садок)…; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу..;

будинок дитини – дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я

для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей…; дошкільний

навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу…; дошкільний

навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу…; дошкільний навчальний

заклад (ясла-садок) комбінованого типу...; дошкільний навчальний заклад

(центр розвитку дитини)…» [48].

Аналіз нормативно-правової бази з питань дошкільної освіти, дозволяє

визначити основні напрями роботи дошкільних навчальних закладів:

патріотичне виховання, екологічне виховання, трудове виховання,

54

формування здорового способу життя, комунікативно-мовленнєвий розвиток

дошкільників [57].

Згідно з нормативними документами, функцією системи дошкільних

навчальних закладів, що знаходиться в складі соціального інституту освіти, є

забезпечення цілісного процесу, спрямованого на реалізацію всебічного

розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів,

здібностей, індивідуальних, психологічних, фізичних особливостей та

культурних потреб. Дошкільна освіта є первинною складовою частиною

системи безперервної освіти в Україні [111, с. 12, 62]. Відповідно, систему

дошкільної освіти становлять її структурні складові: дошкільні навчальні

заклади незалежно від упорядкування, типів і форм власності; наукові та

методичні установи; органи управління освітою; освіта і виховання в сім’ї.

Реалізується дошкільна освіта через дошкільні навчальні заклади різних

типів, що забезпечують права дитини на здобуття нею дошкільної освіти, її

фізичного, розумового і духовного розвитку, соціальну адаптацію та

готовність продовжувати освіту [111, с. 12, 65]. Зокрема, загальновідомо, що

за попереднім визначенням під категорією «тип» розуміється абстрактна

теоретична модель, в якій фіксуються найважливіші структурні або

функціональні особливості досліджуваних об’єктів. Відповідно, типи

дошкільних навчальних закладів – це теоретико-практичні моделі, в яких вже

визначені структурні та функціональні особливості їх існування як

соціальних організацій. Тому з точки зору тематики нашого дослідження,

значення дошкільного навчального закладу в межах суспільства на будь-

якому етапі його функціонування полягає в тому, що організація та реалізація

процесу формування почуття патріотизму в дошкільників відбувається

переважно саме в його межах. Таким чином, історичні аспекти забезпечення

в дошкільних закладах України педагогічно доцільного процесу формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку зобов’язані розглядати як

складову історико-педагогічної науки України. Підсумовуючи, зазначимо,

що в нашому дослідженні під поняттям «дошкільний навчальний заклад»

55

розуміється державний навчальний заклад, процес функціонування якого

спрямований, поряд з іншими завданнями, що законодавчо обумовлені, на

забезпечення процесу формування почуття патріотизму в дітей дошкільного

віку.

Отже, під категорією «патріотизм» слід розуміти психологічну

властивість людини соціально-історичного походження та суспільно-

ідеологічного значення, що являє собою комплексне утворення в структурі її

патріотичної свідомості і самосвідомості, та формується на підставі її

патріотичного почуття. Емоційно-почуттєва складова, як базова, зумовлює

головну функціональну спрямованість патріотизму – активізацію на дії та

вчинки в напрямі забезпечення всебічного розвитку рідної країни та захист її

інтересів, національних традицій людей, що живуть та працюють у її межах.

Розвиток патріотизму в структурі патріотичної свідомості людини доречно

починати в дитини дошкільного віку на підставі виховання любові до рідної

української землі, оскільки цей період співпадає з періодом формування

свідомості дитини та відповідає етапу раннього етнічно-територіального

самоусвідомлення.

У процесі аналізу наукових джерел визначено, що «почуття

патріотизму дошкільника» – це стійка соціально зумовлена та за характером

переживання усвідомлена дитиною її емоційна реакція на об’єкти і процеси

навколишнього середовища, що мають патріотичне значення. Ця емоційна

реакція являє собою структурну складову її патріотичної свідомості, що має

активно формуватися, та за рівнем сформованості в межах її індивідуальної

«Я-концепції» відповідає етапу раннього етнічно-територіального

самоусвідомлення, яке в майбутньому стимулюватиме її на активні дії щодо

захисту інтересів рідної країни.

Формування почуття патріотизму в дошкільника окреслюється як

процес створення та реалізації на кожному етапі історичного розвитку

суспільства педагогічно доцільних умов щодо залучення дитини до

практичної діяльності, спрямованої на формування в структурі її свідомості

56

та самосвідомості патріотичних почуттів як паростків патріотичної

самосвідомості, функціональним призначення якої є стимулювання

дошкільника на любов до рідної землі та захист її інтересів.

Під категорією «дошкільний навчальний заклад» у роботі розуміємо

державний навальний заклад, процес функціонування якого спрямований

поряд з іншими завданнями на формування почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку. Усі чотири основні категорії, що визначені в параграфі 1.1

є взаємозумовленими та взаємопов’язаними.

Уточнення та визначення основних категорій наукового дослідження за

темою «Формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних

закладах України (1930–1991 рр.)» відкриває можливість проведення аналізу

історії становлення проблеми формування почуття патріотизму в

педагогічній науці.

1.2. Історико-педагогічний аспект проблеми формування почуття

патріотизму в дітей

Історичні коріння проблеми формування патріотичних почуттів у

людини на території України спираються на два основні джерела –

європейський зарубіжний та вітчизняний досвід організації процесу

виховання.

Як зазначає Т. Поніманська, перші паростки успіхів у вихованні в дітей

любові до рідної землі, мови, традицій були досягнути вже в далекі часи

розквіту Єгипту, Індії і Китаю. Відповідно до індуїстської педагогіки, дитина

в процесі навчання повинна осягнути сутність священного закону, зміст

якого на той час виступав в якості основного засобу забезпечення

відповідних почуттів. Конфуцій доводив значущість сім’ї у вихованні дітей,

цінував роль прикладу дорослих, стосунків батьків і дітей, які повинні бути

пройняті людинолюбством і високою моральністю [123].

57

У надрах філософсько-педагогічної думки античної Греції був

сформований ідеал людини, який являв собою гармонійну єдність її фізичного

та розумового розвитку як основної мети виховання. Згідно з філософськими

поглядам Платона [121], в якості дієвого засобу забезпечення в дітей почуття

патріотизму виступали ігри, що проводились біля святилищ. Аристотель у

своїх міркуваннях стосовно проблем виховання виходив з того, що цей процес

необхідно поділяти на фізичне, моральне і розумове виховання [5]. Марк

Фабій Квінтіліан [67] доводив значення позитивних емоцій у процесі пізнання

дитиною навколишнього світу. Плутарх уважав, що виховання громадянина

має починатися в сім’ї, однак, у межах цього впливу є неприпустимими

жорстокі покарання дітей [67].

Наприкінці першої третини XVII століття перші наукові засади процесу

формування в дитини саме патріотичних почуттів та його педагогічно

доцільних напрямів сформулював чеський педагог Я. Коменський [73, с. 161–

376], який доводив, що повагу до старших, правдивість, справедливість,

благочинність, готовність до праці, стриманість, терпіння, гідність у дитині

можна виховувати лише протягом перших шести років її життя. Він уперше

науково обґрунтував значення дитинства для забезпечення її морального

виховання, довів суть принципів морального виховання, а саме відповідність

мети виховання педагогічним засобам, єдність розвитку дитини та діяльності,

а також визначив значення для виховання усіх моральних, зокрема й

патріотичних, почуттів, що в подальшому знайшло свою реалізацію у

вітчизняній науковій педагогіці.

Французький мислитель Ж.-Ж. Руссо [54] у своїх працях віддавав

пріоритет розвиткові духовного світу дитини на підставі забезпечення в

дитині добрих почуттів, а в якості методів їх забезпечення пропонував

спостереження, зокрема спостереження за картинами людського горя,

страждань та болю. Крім того, він визначав за необхідне розвивати в дитини

добрі міркування і наміри, які можуть формуватися в процесі вивчення нею

58

історії, ознайомлення з біографіями великих людей, що вважається

актуальним і в сучасній педагогічній науці.

Безпосереднє значення патріотизму як змісту процесу виховання дитини

розкрив у своїй відомій книзі «Як Гертруда вчить своїх дітей» Й. Песталоцці

[54]. На наш погляд, особливо значущим є його такі педагогічні позиції:

почуття патріотизму є складовою моральних почуттів дитини; період

молодшого віку дитини є найсприятливішим для формування в неї

патріотичного почуття, оскільки його паростки мають подальшу тенденцію

екстраполюватися на період її повноліття; у структурі морального почуття має

першочергове значення емоційний компонент. Ми вбачаємо значущим акцент

Й. Песталоцці на дієвий характер патріотичного почуття, що, на його погляд,

розкривається та виявляється в здатності дітей і молоді бажати і вміти творити

добро. Безумовно, цінними й нині є визначення педагогом таких принципів

виховання: родинності, що має базуватися на індивідуальному підході до

дітей; максимального задоволення всіх потреб вихованця, відчуття ним

власної захищеності та психологічного комфорту. Джерелом усіх моральних

почуттів визнається довіра, вдячність, слухняність та любов дитини до матері.

Філософське розуміння необхідності забезпечення процесу морального

становлення особистості як послідовного керованого розвитку душі поділяв

й відомий німецький педагог ХVIIІ-ХІХ століття Й. Гербарт [54]. За його

висновками, моральне виховання має сприяти розвитку волі й становленню

характеру майбутнього громадянина суспільства, а виховання патріотизму

має ґрунтуватися на ідеї внутрішньої свободи, ідеї вдосконалення, приязні,

добра і справедливості, що перегукуються з положеннями української

народної педагогіки.

Фундатор перших дитячих садків у Європі Ф. Фребель [54] метою

виховання уважав розвиток природних здібностей дитини, яка має задатки

духовних спрямувань, почуттів, прагнень. Він обґрунтував необхідність

взаємодії сімейного та дошкільного виховання і роль дитячого садка як

продовжувача лінії виховання дитини в сім’ї. Таким чином, він визначав

59

принцип морального виховання дитини дошкільного віку – принцип єдності

сім’ї та дитячого садка.

Вбираючи зарубіжний досвід організації процесу формування в молоді

патріотичних почуттів, сучасна вітчизняна педагогіка спирається на вікові

надбання української народної педагогіки. Її значення високо цінував

М. Стельмахович, уважаючи, що «народна педагогіка – це … багатотомний

усний підручник про навчання і виховання підростаючих поколінь, який

твориться народом, зберігається у його пам’яті й постійно ним

використовується, систематично збагачується і вдосконалюється» [150,

с. 240]. Український науковець зробив величезний внесок в утвердження

національної системи виховання. У працях він стверджував, що методи

виховання дітей та молоді в дусі українського патріотизму будуються на

вікових тенденціях українського народу з використанням скарбниць народної

мудрості.

Саме здобутки народної української педагогічної думки дозволяли

передавати молоді бережне та шанобливе ставлення до рідної землі,

відчувати відповідальність за її безпеку, проявляти волю в напряму боротьбі

за її незалежність та процвітання, тобто виховувати в дусі українського

патріотизму. Палкими патріотами української землі, які були виховані на

ідеях народної педагогіки та захищали рідну від загарбників, в різні часи

були Іван Борецький, Петро Могила, Мелетій Смотрицький та інші. Усе

життя їхня патріотична діяльність пронизувалась почуттям любові до рідної

землі, до свого народу, а невтомна праця стала зразком для формування

української національної свідомості, прояву народом патріотизму та волі.

Традиції української народної педагогіки з формування в молоді

патріотичних почуттів беруть свій початок із часів Київській Русі, де перші

паростки патріотизму формувались у юнацтва в середовищі розвиненої

родової общини в атмосфері домінування народних звичаїв, релігійних

обрядів та свят, шанування сил природи, що сприяло активізації та

60

закріпленню в дітей почуття любові до свого краю, народу, до рідної землі та

бережливому ставленні до її безмежних просторів [115].

Досвід формування патріотичного почуття в молоді в межах української

народної педагогіки був значно збагачений у період становлення Козацької

демократичної держави, зокрема з часу українського національного

відродження (XIV-XVIII ст.). Значний внесок у забезпечення патріотичного

виховання молоді та формування в них патріотичного почуття належав

церковним братським школам, що вибудовували цей процес шляхом

збереження рідної української мови, виховання поваги до ідей християнської

моралі та щирої любові до Батьківщини. Учені-історики зазначають, що в

межах цих шкіл було підготовлено дійсних патріотів української землі як

«…пропагандистів ідеї української державності, будителів українського

національного відродження, утвердження людської гідності українця» [92,

с. 100].

У вітчизняній педагогічній науці у XVIII ст. про значення патріотизму в

сукупності з моральними якостями людини зазначав Г. Сковорода. У творах та

численних листах він виходив з розуміння, що патріотизм знаходиться в

одному ряду з такими значущими моральними якостями, як благородство,

скромність, поміркованість, працьовитість, доброзичливість. Видатний

гуманіст окреслив основний напрям патріотичного виховання – це,

насамперед, культивування почуттів, формування в дітей поваги до батьків та

свого народу [143].

Сучасні науковці доводить, що протягом століть саме на підставі

узагальнення досвіду виховання численних поколінь у надрах народної

педагогіки отримали закріплення і почала цінуватись мораль та норми

соціально доцільної поведінки [123]. Поступово вони набували характеру

традицій та закріплювались в українському суспільстві як ідеал, узагальнений

сенс яких віддзеркалювався у висловлюваннях: «за рідний край – життя

віддай», «свою державу будуй на славу», «у боягузів немає батьківщини» та

інші. Тому аналіз джерельної бази дозволяє зробити висновок, що вітчизняний

61

педагогічний науковий досвід забезпечення процесу формування в дітей та

молоді патріотичних почуттів спирається на давні традиції українського

народу щодо шанобливого ставлення до рідної землі та відповідальності за її

безпеку. При тому дієвий характер патріотичних почуттів забезпечувався

мотивацією, що формувалась та закріплювалась у молоді в процесі

безпосереднього проживання на рідній землі, постійної турботи про її безпеку,

а також шляхом перейняття патріотичного досвіду старших поколінь. Дієвими

засобами формування в дітей патріотичних почуттів визнавалася сім’я, як

взірець – патріотична поведінка старших поколінь, релігійні джерела, народні

ігри та обряди.

На тлі народної вітчизняної педагогіки формуються наукові погляди

стосовно проблеми формування в дитині патріотичного почуття. Так,

О. Духнович в якості ефективних засобів формування в дітей патріотичних

почуттів визнавав такі: поетичне слово; історичні твори та фрагменти

побутового життя; народну пісню, що збуджує любов до рідного краю.

Призначення вчителя він убачав у тому, щоб у серцях дітей закріпляти любов

до свого народу. Джерелами і засобами морального удосконалення дітей

педагог-мислитель уважав вітчизняну історію, народні пісні, звичаї народу,

гідні для наслідування приклади дорослих [46]. К. Ушинський у роботі

«Рідне слово» уперше обґрунтував та ввів у наукову педагогіку поняття

«батьківщинознавство», значення якого визначав як засіб патріотичного

виховання та в його межах формування патріотичного почуття. Відомий

педагог виходив з наступної позиції: формувати почуття патріотизму

можливо саме шляхом ознайомлення дітей з рідним краєм. Ці позиції

перегукуються з поглядами сучасних науковців стосовно значення

природного середовища рідного краю, в якому живе дитина. Поряд з цим

учений-педагог обґрунтовував значення любові дитини до рідного слова як

першоджерела духовного багатства будь-якого народу, яке надає їй у житті

безмежні сили. Як ефективні педагогічні засоби виховання К. Ушинский

розглядав твори народної творчості, надаючи перевагу народним казкам,

62

прислів'ям, примовкам і загадкам. Він також розглядав необхідність

виховання в дітей патріотичних почуттів у контексті ознак їхньої

моральності [168, с. 121–133].

Проблемі формування почуття патріотизму в дітей та молоді значну

увагу приділяла С. Русова [139], яка також визначала в якості ефективних

засобів впливу на емоційну сферу дитини сім’ю. У працях вона доводить, що

найголовніше – «аби навчання дітей з самого початку було збудоване на тому

рідному ґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язане тими

враженнями, що їх заклала в багату душу дитини рідна сім’я, рідна хата»

[139, с. 28–56]. На думку вченої, у вихованні патріотичних почуттів також

мають значення екскурсії, під час яких діти спостерігають красу рідного

краю. Саме С. Русова однією з перших серед українських педагогів

відстоювала доцільність забезпечення процесу формування в дитини

патріотичного почуття в дошкільному закладі, основне функціональне

призначення якого, за її баченням, – виховати в дитини любов до

Батьківщини та культури свого народу. Вчена обґрунтувала значення

відповідного педагогічного принципу «виховання на рідному ґрунті». За

висновками С. Русової, саме такий підхід дозволяв активізувати в дитині її

особисті думки, інтерес до навколишнього середовища та індивідуальну

творчу діяльність. Учений-педагог уважала за необхідне з метою

забезпечення спеціальної атмосфери психологічного задоволення та вільного

розвитку їхніх духовних сил під час організації процесу формування в

дитини патріотичного почуття в межах дитячого садочку звертатися до

народних пісень та краси предметів народної творчості. Вона підкреслювала,

що навчання дошкільників повинно здійснюватися рідною мовою.

Зауважимо, що С. Русова, відповідно до заповідей української народної

педагогіки, звертала увагу на необхідність урахування специфіки

національної психології дитини та емоційної складової в процесі її

реагування на педагогічні умови, що цілеспрямовано забезпечуються. Серед

педагогічно доцільних засобів формування почуття патріотизму у дітей

63

дошкільного віку вона розглядала рідну природу, історію країни, культуру

народу [139].

Видатний педагог та громадський діяч І. Огієнко серед засобів

формування патріотичних почуттів в дітей надавав перевагу сім’ї, оскільки

саме в ній дитина вперше чує рідну мову, долучається до сімейних і

народних традицій, звичаїв, навчається шанобливого ставлення до родичів,

сусідів, людей похилого віку [113]. Великого значення у формуванні почуття

патріотизму в дітей він надавав рідній мові: «…Поки живе мова – житиме й

народ, як національність. Не стане мови – не стане національності: вона ж

розпорошиться поміж дужчим народом…» [113, с. 126].

Український педагог Г. Ващенко підкреслював, що сутність

патріотизму віддзеркалюється в національному ідеалі, а головним завданням

патріотичного виховання він уважав «прищеплення їй (молоді) прагнення до

високої мети», якою є «благо і щастя Батьківщини» [22, с. 175]. До засобів

патріотичного виховання вчений зараховував живе слово вчителя, культурні

впливові заходи, національний фольклор, художню літературу і мистецтво

загалом.

Ідеї С. Русової стосовно ролі дитячих садків щодо формування почуття

патріотизму в дитини, продовжувала розвивати український педагог, учений

та громадський діяч Н. Лубенець [84, с. 61–65]. Т. Куліш [81; 82; 83] на

основі аналізу творчого шляху педагога висвітлює погляди Н. Лубенець

щодо мети виховання дитини в дитячому садку: умови повинні

забезпечувати фізичне здоров’я кожної дитини та виховання в неї моральних

якостей, що мають бути спрямованими на повагу до старших,

характеризуватись почуттями любові до усього живого за принципом

загальнолюдських цінностей; у дитячому садку має забезпечуватися

інтелектуальний та естетичний розвиток дітей дошкільного віку. Спираючись

на ідеї дошкільної педагогіки Ф. Фребеля, вона теоретично обґрунтувала

доцільність соціального виховання дітей у системі дитячих садків. Цей

процес будувався за принципами вільного виховання, висунутими раніше

64

М. Монтессорі. На нашу думку, цінними для педагогів-практиків

залишаються переконання Н. Лубенець щодо необхідності врахування

психологічних та індивідуальних особливостей дітей у процесі виховання;

розвиток мовлення в дітей; проведення роботи в дитячих садках України

щодо національного виховання дитини на підставі формування в неї

соціально доцільних почуттів солідарності, взаємодопомоги, усвідомлення

самої себе як частинки свого народу; використання в процесі виховання

різноманітних ігор [83]. Гармонійний та всебічний розвиток дитини

пропонувалось забезпечувати завдяки любові, поваги та турботи вихователів

про своїх вихованці. Організація процесу виховання дитини в дошкільних

закладах передбачала включення її в різноманітні види діяльності, а саме:

малювання, ліплення, роботу з папером, музичні рухи та співи, трудове

навчання [82, с. 55–58].

Безпосередньо проблему організації процесу формування в дітей

дошкільного та молодшого шкільного віку почуття патріотизму висвітлював

В. Сухомлинський [160]. Він доводив, що в основі патріотичного почуття

лежить почуття господаря власної землі, що закладається з дитинства. Серед

засобів формування патріотичного почуття педагог відстоював доцільність

таких: рідної мови, природи, краса та етики моральної поведінки людей,

творів мистецтва, творів усної української народної творчості, її традицій та

звичаїв, культури та історії українського народу. Він підкреслював значення

українських народних прислів’їв, приказок, народних афоризмів, етичних

повчань. Дієвими педагогічними методами учений уважав такі практичні

методи, котрі він широко використовувались у розробленій системі

краєзнавчої діяльності дітей і які були ним висвітлені в книгах «Моральні

заповіді дитинства і юності» [162], «Народження громадянина» [160],

«Батьківська педагогіка» [158]. Відомий педагог зауважував, що виховання

патріотичних почуттів доцільно починати саме з дитинства: «У дитинстві

починається тривалий процес пізнання – пізнання і розумом, і серцем – тих

моральних цінностей, що лежать в основі моралі: безмежної любові до

65

Батьківщини, готовності віддати життя за її щастя, велич, могутність,

непримиренність до ворогів Вітчизни» [160, с. 16]. Особливо цінним було

врахування педагогом специфіки вікових особливостей дітей дошкільного

віку, зокрема домінування емоційної складової в структурі патріотичного

почуття. Він зазначав: «Завдання вихователя полягає в тому, щоб відкрити

перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться могутнє почуття

любові до Батьківщини. Це й природа рідного краю, і мати з батьком, і рідне

село, місто…» 159, с. 133]. Як і інші вчені, В. Сухомлинський визнавав

значення для процесу формування патріотичного почуття дитини любові до

свого рідного місця та до природи з тим, щоб дитина могла сприймати та

серцем відчувати «… глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, …,

журавлиний ключ у холодній небесній сині, …, сірі нитки в похмурий

осінній день, …, ніжну стеблинку і блакитний дзвіночок проліска» [159,

с. 134–135]. У творах В. Сухомлинський вказував, що необхідно привчати

дітей переживати за своїх рідних та близьких: «… хай з малих років живе у

серці дитини тривога за рідну матір й батька, за бабусю і дідуся; … хай

вірним і відданим залишається син своїй матері й батькові, коли їх спіткало

лихо, хай хвилюється дитина, думаючи про матір» [159, с. 138]. Саме це, за

нашим переконанням, дозволяє включати та привчати дитину до відчуття

специфіки та значення в їхньому житті та житті близьких, рідного краю та

Батьківщини суб’єкт-об’єктних відносин. Педагог доводить значення

українських казок, що стимулюють в дитині її уявлення про історичне

минуле України, розуміння та цінування справедливості. Підкреслюючи

значення української усної народної творчості, В. Сухомлинський зазначав:

«Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу»,

«казка – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і

прагнення». [160, c. 176–177]. Безумовно, педагогічно доцільної формою

роботи з формування в дітей патріотичних почуттів, видатний педагог

вважав, зустрічі дітей з учасниками боїв за рідну країну, з кращими

представниками різноманітних професій, оскільки «…патріотизм передових

66

людей служить дітям прикладом для наслідування. Тому про кращих людей

діти повинні чути з уст батька і матері тільки хороші слова» [159, с. 30].

Учений під час організації педагогічного процесу формування в дітей

патріотичного почуття виходив із закономірностей діяльнісного підходу,

вважаючи, що почуття патріотизму «…формується в живій діяльності,

насамперед за допомогою залучення дітей до суспільно корисної праці, яка

цінна не стільки своїми наслідками, скільки виховним ефектом» [161, с. 34].

Серед форм виховного значення Василь Олександрович визначав гру, яка

дозволяє дитині через колективну дію входити в систему суспільних

відносин, а також підкреслював особливе значення сім’ї щодо формування

почуття патріотизму в дитини, зазначаючи наступне: «Вічно живим і

незамінним джерелом патріотичних почуттів і переконань є любов сина і

дочки до матері й батька, матері й батька до дітей, взаємна відданість і

вірність, яка створює честь сім’ї» [159, с. 137].

У подальший період знаходження України в складі СРСР проблема теорії

та практики організації педагогічного процесу з формування почуття

патріотизму в дітей в дошкільних закладах, відповідно до діючих у державі

принципів централізації, досліджувалась переважно вченими інших республік,

що входили в той час до складу СРСР, зокрема Російської Федерації та

Білорусії. Серед незначної кількості наукових робіт з теми дослідження

українських авторів, вагомими є дослідження Т. Дуткевич, В. Канащенкової,

К. Назаренко, Л. Шкребтієнко.

На наш погляд, у роботі К. Назаренко «Патріотичне й інтернаціональне

виховання дітей дошкільного віку» [103] методологічно виправданими є

рекомендації щодо використання у виховному процесі форм та методів

педагогічної роботи, що враховують закономірності психічного розвитку

дитини дошкільного віку, а також механізмів формування її «Я-концепції».

Особливе значення у вирішенні поставленого завдання вчена надає шостому

та сьомому року життя дитини, оскільки саме цей період характеризується

активним розвитком її пам’яті та основних психічних пізнавальних процесів,

67

збільшенням мовного запасу. Дослідниця зазначає: «у дітей з’являється

самостійний інтерес не тільки до зовнішнього боку явищ і подій, а й до

існуючих зв’язків і залежностей між ними, здатність до найпростішого їх

аналізу й узагальнення. У них спостерігається більш допитливий інтерес до

суспільного життя» [103, с. 14–15]. Авторка пропонує використовувати дві

основні групи педагогічних методів формування патріотичного почуття в

дошкільників: а) вербальні та наочні методи; б) практичні методи. До першої

автор відносить спостереження, екскурсії, зустрічі, розповіді, бесіди, читання

книжкового матеріалу, розгляд картин та різного ілюстративного матеріалу,

творів декоративно-прикладного мистецтва свого народу та представників

інших національностей, сприйняття змісту діафільмів з патріотичної

тематики, слухання пісень, ігри тощо. Ці методи спрямовуються на

забезпечення в дітей уявлень, що мають патріотичне значення та формування

елементарних соціально значущих суджень. До другої групи методів

К. Назаренко відносить наступні: залучення дітей до елементарної, але

суспільно значущої праці; відтворення елементарних патріотичних вражень

та уявлень у малюнках, видах творчої діяльності. Ця група методів є

необхідною для забезпечення умінь елементарної соціально доцільної

поведінки [103, с. 16]. Відзначимо, що є виправданою значна увага вченої до

джерел української народної творчості, а саме оповіданням, казкам, віршам,

фрагментам літературних творів як засобам, що «дають можливість в

образній, доступній формі розповісти дітям про події, явища, факти, які вони

не можуть сприйняти безпосередньо. Через казки дошкільнята знайомляться

з фольклором різних народів, вірші емоційно забарвлюють їхні знання» [103,

с. 20]. З метою закріплення в дітей елементарних суспільно значущих

уявлень авторка рекомендує проведення літературних ранків (на теми «Мій

рідний край», «Моя країна») як форм виховної роботи. К. Назаренко звертає

увагу на необхідність ретельної розробки конспектів занять, побудови

сценаріїв виховних заходів для кожної вікової групи дітей. Ці розробки

передбачають визначення конкретної мети, завдань, педагогічних засобів,

68

методів та прийомів, що є доцільними та відповідають меті патріотичного

виховання.

Значення художнього мислення дитини дошкільного віку для її

подальшого виховання та розвитку визначає В. Канащенкова [63, с. 106], яка

вважає за доцільне залучати дошкільників до конкретної творчої діяльності,

знайомити їх із змістом творів образотворчого та літературного мистецтва, з

їх авторами, які працюють у регіоні проживання дітей, та в своїх творах

відображають красу та самобутність краю. [63, с. 106]. Такий підхід є

виправданим, оскільки сприйняття дитиною цих творів мистецтва сприяє

активізації в неї позитивних емоцій, що дозволяє поступово поширювати та

закріплювати її позитивне уявлення про рідний край. Накопиченню

позитивних емоцій у малюків сприяє багатократність відчуття їх дитиною,

що складає основу для забезпечення в структурі майбутнього патріотичного

почуття дошкільника важливого емоційного компонента.

Українська дослідниця Т. Дудкевич зазначає, що для гармонійного

розвитку дитини велике значення має гра, зокрема сюжетно-рольова, що

«служить на етапі дошкільного віку провідним засобом соціалізації дитини, у

ході якої в неї формуються важливі психічні функції та особистість.

Головним об’єктом при цьому виступає вже не просто зовні представлена

предметна діяльність дорослих, а внутрішні зв’язки між ними, суспільний

розподіл праці та взаємообмін результатами діяльності; позиція кожного

дорослого у широкому соціальному контексті та координованість цих

позицій різних людей» [45, с. 61]. Як бачимо, сюжетно-рольова гра в

контексті проблеми формування почуття патріотизму в дитини сприяє

формуванню соціально-психологічних зв’язків між дитиною та предметом її

патріотичної уваги. На наш погляд, ця функція сприяє поступовому

усвідомленню дитиною на доступному для неї рівні суті та значення:

а) характеру соціально-психологічних зв’язків між людьми, які живуть поряд

із дитиною на її рідній землі; б) соціальних явищ «захисник Батьківщини»,

«національний герой», «патріот» з розумінням значущості цих явищ по

69

відношенню до себе та інших людей; в) поняття «соціальна роль», під яким

розуміється обов’язок людини, яка любить свою родину, захищає її та її

інтереси; в) характеру особистих переживань патріотичного спрямування, що

поступово стають для дитини зрозумілими та виступають природною

формою відображення почуттів у структурі її свідомості та в надрах

майбутньої патріотичної свідомості на основі активного розвитку, за

Р. Бернсом, «Я-концепції» дитини.

Т. Дуткевич переконливо підкреслює: «Рольова поведінка регулюється

правилами, що складають ядро ролі. Тому засвоєння рольової поведінки

дитиною виступає могутнім засобом розвитку довільності, як провідної

особистісної якості. Дитина навчається вибудовувати свою поведінку,

підкоряючись вимогам до ролі, як суспільно схвалюваного зразка поведінки.

Виконуючи роль, дитина стримує безпосередні спонукання, поступається

особистими бажаннями і демонструє суспільний зразок поведінки, виражає

етичні оцінки» [45, с. 63]. Учена зазначає, що активний розвиток внутрішніх

психологічних чинників особистості дитини, особистості, що знаходиться у

процесі формування, органічно є пов’язаними з розвитком її уяви,

спроможністю дитини передбачати дії, «які становлять основу знаково-

символічної функції свідомості» [45, с. 68]. Хоч ці процеси відбуваються

поступово, але вже шестирічні діти починають бути спроможними: розуміти

важливість захисту інтересів рідної сім’ї, міста, краю; давати оцінку

соціальним явищам, наприклад, руйнуванню, нападу, захисту, визволенню

тощо; усвідомлювати ціннісну значущість соціального статусу захисника

Батьківщини [9, с. 25].

Л. Шкребтієнко з метою з’ясування рівня сформованості патріотичних

почуттів у старших дошкільників виділяє три групи критеріїв: емоційно-

ціннісний, змістовий та діяльнісно-поведінковий [180, с. 131–133]. У межах

нашого дослідження, такий підхід є найбільш логічним, оскільки відповідає

структурі почуття патріотизму, що визначена вченими.

70

Показниками емоційно-ціннісної групи критеріїв дослідницею

визначаються наступні: невербальний та вербальний вияв дитиною любові та

поваги до батьків та об’єктів природного середовища; поважне ставлення до

рідної мови та традицій свого народу. Змістова група критеріїв дозволяє

виявити найпростіші уявлення дитини про сім’ю, фрагменти природи та

рідну Батьківщину. Відповідними показниками виступають знання дітей про

об’єкти соціального та природного середовища, спроможність дошкільників

самостійно розповісти про ознаки явищ природи на логіко-мовному рівні.

Група діяльнісно-поведінкових критеріїв ставить на меті виявити наміри

дитини щодо її патріотично-мотивованої поведінки. Її показниками

визначаються факти прояву дітьми турботи про батьків; бережне ставлення

до куточків рідного природного середовища; емоційно-ціннісне ставлення до

рідної мови, зокрема української мови, основних державних символів

України. Ми вважаємо за доцільне спиратись на запропоновану вченою

систему критеріїв оцінки рівня сформованості в дошкільників патріотичного

почуття, оскільки вона враховує такі загальновідомі вікові особливості

дитини: домінування емоційного компонента в структурі почуттів; наявність

обмеженого емоційно-життєвого досвіду; активний процес розвитку усіх

психічних явищ дитини, а саме психічних пізнавальних процесів, станів,

особливостей, рис характеру, формування «Я-концепції» тощо.

На наш погляд, серед українських учених, що досліджували проблему

формування почуття патріотизму, важливими є думки О. Вишневського, який

розглядає її в ракурсі національного виховання молоді. Він уважає, що цей

напрям виховання в українській державі забезпечується на двох основних

засадах: отримання Україною незалежності у зв’язку з розпадом СРСР та

розбудової на нашій території самостійної держави. За О. Вишневським, саме

ці чинники визначають головне завдання нації: «побудова та збереження

Української держави і становлення демократії з усіма її атрибутами» [25,

с. 42] шляхом відродження української ідеї, ідеології патріотизму,

формування цілісної особистості, забезпечення її громадянської активності

71

тощо. Хоча вчений не є дослідником процесу формування почуття

патріотизму саме у дітей дошкільного віку, проте він доводив важливість

системного підходу до патріотичного виховання сучасної людини в Україні

та відстоював доцільність концепції національного виховання на основі

традиційного християнського світобачення.

Значну частку джерельної бази з досліджуваної проблеми складають

роботи вчених періоду радянської доби, які висвітлювали питання

формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних закладах. Серед таких

праці Р. Жуковської [47], С. Козлової [69, с. 45–74.], Н. Віноградової [23; 24],

Т. Казімірської [62], Є. Суслової [153], Н. Ясєвої [184, с. 346–348] та інших.

Аналіз наукових робіт дослідників періоду Радянського Союзу дозволяє

визначити зміст, форми та методи організації в дошкільних закладах України

формування почуття патріотизму у дошкільників, що на той час мали

уніфікований характер і пропонувались для обов’язкового використання на

всій території колишніх союзних республік.

Так, відповідно до поглядів Н. Ясєвої [184, с. 346–348], А. Люблінської,

[93], П. Якобсона [183, с. 63;], патріотичні почуття як різновид моральних,

можуть формуватись у дошкільників лише завдяки забезпеченню трьох

основних чинників: переживання дітьми позитивних емоцій; повторювання

цих позитивних емоцій; дії дитини морального характеру. Н. Ясєва в якості

доступного для дошкільників виду діяльності, що сприятиме багатократності

відчуття ними позитивних емоцій, називає образотворчу діяльність. Авторка

вказує на особливу значущість малювання, аплікації та ліплення, що

дозволяють дитині відображувати свої уявлення, враження та відношення до

об’єктів дійсності, зокрема й ті, що мають патріотичну спрямованість [183,

с. 346].

Проблему формування почуття патріотизму розглядає Л. Ніконова в

межах дисертаційного дослідження «Виховання основ патріотизму в дітей

старшого дошкільного віку» [108]. У роботі «Патріотичне виховання дітей

старшого дошкільного віку» [109] вона розглядає патріотичне почуття в

72

якості різновиду морального почуття та визначає його основні структурні

складові: 1) інтелектуальний; 2) емоційний; в) дієво-практичний, специфіка

яких дозволяє авторці відбирати і напрями педагогічної роботи щодо їх

забезпечення [109, с. 9]. Інтелектуальний як базовий передбачає формування

в дітей дошкільного віку на доступному для них рівні уявлень соціального

значення, зокрема назви місця свого проживання, країни, її столиці, види

діяльності людей рідного краю, специфіку природного середовища, села,

міста, розуміти необхідність праці людей у різних сферах їхнього життя, суть

основних події історичного значення тощо. Як і інші автори, Л. Ніконова

надає особливого значення цілеспрямованому формуванню в структурі

патріотичного почуття дитини емоційного компоненту, який саме і зумовлює

оціночну функцію. Цей компонент проявляється в переживанні дитиною

любові до сім’ї, рідного місця, краю, рідної мови, фрагментам природного

середовища, гордощів за мир та спокій у своєму житті та житті інших людей.

Дієво-практичний компонент, за поясненням автора, формується внаслідок

забезпечення інтелектуального та емоційного компонентів, а тому

проявляється в різних активних формах життєдіяльності дитини – турботі за

молодших сестричок та братів, у сюжетних іграх, участі в спеціально

організованих заняттях, в елементах творчості.

Як педагогічний прийом, що стимулює розвиток інтелектуального

компоненту в структурі патріотичного почуття, представники української

педагогічної науки, пропонували використовувати народні прислів’я [142,

с. 158–180].

М. Нікандров [107, с. 7] доводить необхідність забезпечення таких

педагогічних умов, що викликали б у дітей співчуття не лише до конкретних

людей, а й до історичних подій, що колись відбувались в їхніх рідних місцях

та в їхній країні. Співчуття вчений розглядає на рівні чинника, що лежить в

основі формування почуття патріотизму в дитини. Ми вважаємо це також

правомірним, оскільки співчуття забезпечує формування міцних соціально-

психологічних зв’язків на підставі оцінювання дитиною значущості для неї

73

об’єктів патріотичної значущості. З метою забезпечення фактора співчуття,

інші вчені визначають за необхідне знайомити дітей у дитячих садках з

історією своєї країни, її символікою, віршами про рідну землю та

патріотичних за змістом, пропонують розучувати пісні про красу рідного

краю тощо, що виступатиме психолого-педагогічною передумовою

формування в них патріотичного почуття [23, с. 78].

Л. Кокуєва в дисертаційному дослідженні «Виховання патріотизму в

дітей старшого дошкільного віку» [71] також доводить значення фактора

співчуття та бажання дитини допомогти іншим. Тому вчена, відповідно до

мети, пропонує обирати зміст матеріалу за логікою: від знайомства з

родиною, культурною спадщиною рідного краю, до наближення дітей до

сприйняття краси рідної природи. Серед принципів, що забезпечують процес

формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних закладах, вона

називає такі: поширення зв’язків дитини з навколишнім середовищем;

пріоритетності регіональної культурної спадщини; опори на емоційно-

чуттєву сферу; поетапності і цілеспрямованості. Серед важливих складових

процесу формування почуття патріотизму в дітей пропонуються такі: спільна

взаємодія дітей та дорослих; забезпечення мотиву щодо активізації дій

дитини на підставі пошуку та усвідомлення сенсу подій, що змінюють певну

ситуацію; вільна діяльність дітей, що сприяє забезпечення в них їх рефлексії,

самоаналізу сенсу продуктів своєї діяльності, особистої ініціативи та

самостійності; забезпечення евристичного середовища тощо [71]. Учена

окреслює критерії визначення рівня сформованості почуття патріотизму:

емоційно-почуттєвий (вираження на емоційно-почуттєвому рівні співчуття

рідним, об’єктам культурної спадщині, природному середовищу малої

Батьківщини); когнітивний (передбачає сформовані уявлення про суть цих

аспектів, прояв особистої зацікавленості); мотиваційний (який виражається

через бажання дитини пізнати нове, взяти участь в інших видах діяльності);

практичний (результат турботи про рідних, друзів, дорослих), що, на наш

74

погляд, є важливим для вибору в ДНЗ змісту, форм та педагогічних методів

роботи з дітьми.

С. Козлова патріотичне виховання дошкільників в дитячому садку

пропонує забезпечувати з урахуванням суті самого явища «патріотичне

виховання дитини», яке, за її висновками, є інтегральним, оскільки охоплює в

собі усі інші почуття – розумові, моральні, естетичні [70, с. 72–85]. Виходячи

з цієї позиції, та враховуючи закономірності діяльнісного підходу до

формування почуття патріотизму в дитини, вчена вбачає за доцільне

забезпечувати такі форми, засоби та методи педагогічної роботи, що

спрямовані на активізацію емоційної, інтелектуальної та духовної сфери

дітей. Педагог пропонує гнучко використовувати органічну єдність

різноманіття педагогічного інструментарію: «…розповідь дорослого, читання

художнього твору (20%); читання художнього твору, розглядання картини

або ілюстрації до книги (31%); розповідь вихователя, читання художнього

твору, розглядання картини (23%). Музика поєднується на заняттях (не

музичних) з розповіддю вихователя, з читанням поетичних творів (4%);

технічні засоби – з розповіддю вихователя (8%); спостереження

навколишнього – з розповіддю вихователя і читанням художнього твору

(15%)» [70, с. 28]. Дослідниця вважає, що використовувати на занятті лише

один педагогічний засіб є доцільним у випадку, коли ставиться конкретне

завдання формування в дітей певного соціально-значущого уявлення. Серед

основних форм роботи з дітьми вона пропонує спеціальні заняття з сюжетно-

рольовими іграми, а також екскурсії, зміст яких спрямовується на знайомство

дошкільнят з різними соціально-історичними та культурними аспектами

дійсності, в якій діти живуть, що пов’язані з захистом рідної землі від

загарбників та з визвольним рухом; походи до пам’яток людям праці та

захисникам Вітчизни тощо. Рольові ігри, які рекомендується проводити з

дітьми після екскурсій, сприяють виникненню в них специфічного

переживання, яке є суспільно значущим, та виступає передумовою

формування в них патріотичних почуттів. Також серед передумов

75

формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку С. Козлова вважає

необхідним активізувати в них бажання щось робити на користь іншим,

уміння діяти в колективі своїх однолітків, прагнути бути схожими на певну

відому особу. Відповідно до нашого дослідження такий підхід відповідає

віковим психологічним особливостям дитини та її природним психологічним

механізмам наслідування, імітації, емпатії тощо. Авторка вважає, що

недоречно формувати почуття патріотизму в дитини за логікою: від любові

до батьків, рідного місця, рідного дому тощо до рідної країни: «На жаль,

історія знає чимало прикладів, коли відданість рідній домівці, своїй сім'ї

межує з байдужістю до долі Батьківщини і навіть із зрадою» [70, с. 80–81].

С. Козлова, спираючись на результати експериментальної роботи з

формування почуття патріотизму в дітей, доводить доцільність принципу, що

можемо назвати принципом одночасної ілюстрації. Тобто педагог вбачає,

щоб усі факти суспільного життя, з якими знайомляться діти в межах

екскурсій або спеціальних занять, обов’язково мають бути поєднаними зі

специфікою діяльності їхніх батьків та рідних шляхом ілюстрації соціально

значущих досягнень дорослих, організації і проведенні спільної діяльності

батьків з їхніми дітьми тощо [70, с. 81–82]. Авторка аргументовано доводить

користь таких видів діяльності дітей, як малювання, конструювання,

ліплення, гра, які «…допомагають формувати потребу в діях відповідно

вікових можливостей дітей.... Так, гра, поєднуючись з реальністю, закріплює

і уточнює уявлення дітей, надає емоційне забарвлення процесу пізнання

навколишнього. Після екскурсії до музею народної творчості в дитячому

садку діти виготовляють предмети побуту своєї республіки і влаштовують

виставку, на яку запрошують батьків, дітей іншої групи» [70, с. 88]. Таким

чином, авторка передбачає необхідність адаптації програмового матеріалу з

формування почуття патріотизму в дітей до специфіки національної культури

республік, що входили на той час до складу СРСР. Відповідно, на території

України це передбачало створення в дошкільних навчальних закладах музеїв

76

народної творчості, що містили предмети народної української творчості,

побуту на народної майстерності.

С. Козлова пропонує широкий спектр методів та прийомів, що дають

позитивний результат у процесі організації цієї роботи, а саме: надавати опис

характеру певних іграшок, предметів, включення дітей у ситуацію, що

складається ними завдяки їхній уяві та інше. Педагог класифікує методи

педагогічної роботи за їх спрямованістю: методи, що допомагають

підвищити інтелектуальну активність дітей (пряме повторення; використання

знань в аналогічних ситуаціях; повторення завдань на опосередкованому

рівні); методи та прийоми, що активізують емоційний відгук дітей на зміст

занять, що проводяться в дошкільних навчальних закладах (емоційне

ставлення до змісту занять вихователя; здійснення мандрівок в уяві; уведення

елементів новизни; використання технічних засобів навчання – слайдів,

діафільмів; звернення до гумору; читання віршів, прислів’їв); методи та

прийоми, що спрямовані на поєднання знань дітей з їхньою діяльністю

(надання питань з наступною відповіддю; творчі завдання; прийом

закінчення змісту певної ситуації); методи, що дозволяють корегувати

невпорядкований соціальний досвід дітей (індивідуальна бесіда; пряме

пояснення негативних реакцій; вправи). При цьому дослідниця підкреслює,

що форми та методи виховної роботи стають дієвими лише тоді, коли знання

дітей про соціальну значущість любові до рідного місця та необхідності його

захищати від негараздів, обов’язково знаходять відображення в їх ігровій,

творчій та морально-практичній діяльності. Тобто за таким підходом

вихователі разом з батьками виконують функцію посередників між двома

системно залежними явищами: «дитина» та «суспільство», що, за нашим

переконанням, зобов’язує дорослу людину бути для дитини зразком

моральної та патріотичної поведінки, що для дитини являє змістовний

конструкт поведінки людини-патріота.

Автори В. Нечаева і Т. Маркова також доводять продуктивність

аналогічних методів виховної роботи: групові бесіди вихователів з етичної та

77

патріотичної тематики; читання дітям відповідних літературних творів з

наступним переказом дітьми їх змісту; розгляд та обговорення змісту картин

на патріотичну тематику, огляд певних ілюстрацій, телепередач, слайдів,

діафільмів тощо [110].

М. Богомолова, розглядаючи проблеми інтернаціонального виховання

дітей дошкільного року [12], вбачає доцільним використання національної

ляльки в якості педагогічного засобу емоційного впливу на дитину:

«Природно, що до національної ляльки висуваються високі педагогічні

вимоги: в її подобі повинні бути представлені риси, властиві представникам

певної національності; вираз обличчя ляльки, одяг та інші її особливості

повинні викликати симпатію і любов до неї. Національна лялька служить

засобом емоційного впливу на дітей, розвиває їх допитливість. Гра з

національною лялькою поглиблює у дітей почуття турботи, запобігливості,

ласки. Це проявляється в їхній міміці, мові та поведінці під час гри» [25,

с. 67]. Зазначимо, що пропозиція щодо введення національної іграшки в

якості засобу емоційного впливу на дитину, співпадає з відповідною

широковідомою традицією українського народу використовувати іграшки,

майструвати їх своїми рукам, передавати цим іграшкам свої певні почуття

тощо.

Л. Абрамян, О. Колпачук, І. Добрицька вважають необхідним

створення таких педагогічних умов для патріотичного виховання дітей

дошкільного віку, що сприяють процесу їхньої соціалізації та гармонійному

розвитку [1, с. 66–68].

Узагальнюючи матеріал параграфа 1.2 з вивчення історії проблеми

формування почуття патріотизму в дошкільників слід визнати, що в

педагогічній теорії і практиці недостатньо уваги приділено питанню

формуванню почуття патріотизму в дитини, яка з часом набуватиме, за

М. Стельмаховичем, В. Гуменюком, П. Кононенко, рис людини

шевченківського типу «з пріоритетним життєвим гаслом всеперемагаючої

шевченківської сили «Борітеся – поборете!», лицарю стійкої волі героїчного

78

духу, – якому були притаманні, – невичерпна енергія, прометеївсько-

революційна спрямованість невгасимої діяльності в інтересах рідного

народу, своєї держави» [149, с. 3].

Отже, накопичений досвід щодо формування почуття патріотизму в

дитини дає змогу виокремити педагогічні принципи, напрями, зміст, форми,

методи та засоби патріотичного виховання дітей з урахуванням їхніх вікових

особливостей та механізмів психічного розвитку. Усі поняття – «патріотизм»,

«формування почуття патріотизму дошкільника», «почуття патріотизму

дошкільника» та «дошкільні навчальні заклади» є взаємопов’язаними та

взаємозумовленими.

Чинниками формування почуття патріотизму в дошкільників

визначено: а) «Я-концепція» дитини, що віддзеркалює процес та рівень

становлення її свідомості та розвитку емоційно-почуттєвої сфери, що може

формуватися лише в умовах знаходження дитини дошкільного віку в

соціальному середовищі в системі суб’єкт-об’єктних відносин патріотичного

спрямування; б) створення в дошкільних навчальних закладах України

відповідних педагогічних умов з формування та закріплення в надрах «Я-

концепції» дитини емоційної реакції як структурної складової її патріотичної

свідомості, що має активно формуватися.

Аналіз психолого-педагогічних джерел дає змогу зробити висновок, що

головним способом залучення дошкільника до дорослого життя виступає

сюжетно-рольова гра, а вихователь разом з батьками та іншими дорослими

виконують функцію посередників між двома функціонуючими та

взаємозалежними системами «дитина» та «суспільство». Їхня соціалізація є

продуктивним результатом використання сюжетно-рольової гри в процесі

формування почуття патріотизму в дошкільників. Він спостерігається

унаслідок реалізації педагогічного принципу єдності психічного розвитку та

діяльності; поступовому усвідомленню дитиною наявності, характеру та

значення для їх особистого життя, а також життя рідних та добробуту міста і

країни, соціальних зв’язків, зокрема й патріотичного характеру, що

79

формуються в системі «вихователь як носій патріотичного почуття та суб’єкт

патріотичного впливу – дитина як об’єкт патріотичного впливу»; ця система

має перетворюватись на систему «дитина як носій патріотичного почуття та

суб’єкт патріотичного впливу – батьки, рідне місце, Батьківщина як об’єкти

патріотичного впливу»; це перетворення забезпечується завдяки

поступовому формуванню в дитини умінь самостійного оцінювання

характеру патріотичних зв’язків, що відбуваються між нею та об’єктами

патріотичної значущості на підставі поступового розуміння дітьми суті та

значення патріотичних явищ «захисник Батьківщини», «національний

герой», «патріот»; усвідомленні дошкільниками суті поняття «соціальна

роль» як обов’язок людини, що любить свою Батьківщину, а тому захищає її

та її інтереси; у поступовому входженні дошкільника через колективну дію в

систему суспільних патріотичних відносин на підставі забезпечення умінь

стримувати свої бажання та підкоряти їх інтересам інших представників

соціального середовища; в екстраполюванні на період юнацтва та дорослості

навичок патріотичного реагування, що були набуті в період дошкільного

віку.

Наявність в Україні розроблених наукових педагогічних підходів щодо

формування почуття патріотизму в дітей у ще не забезпечує його

формування, бо зміст умовної моделі людини «шевченківського типу»,

передбачає спроможність людини, в майбутньому, бути відданою своїй

Батьківщині.

Подальше знайомство з еволюцією системи дошкільних навчальних

закладів України в 1930-1991 рр. дозволить визначити умовні періоди

формування почуття патріотизму в дітей та з’ясувати їхні особливості.

80

1.3. Еволюція системи дошкільних закладів на теренах України

(1930-1991 рр.)

Значний унесок у розвиток процесу формування почуття патріотизму в

дітей дошкільного віку та перетворення його на функціонувальну систему

належить Н. Лубенець, професійна та громадська діяльність якої на початку

ХХ ст. сприяла розбудові системи дошкільних закладів для дітей трудящих

м. Києва. За висновками Т. Куліш [81, с. 16–17], реалізація цієї діяльності

здійснювалась у період відсутності вітчизняних педагогічних теорій з

проблем дошкільного виховання, а сама система дитячих садків періоду

царської Росії знаходилася в стані занепаду. Однак активна громадська

позиція дозволила Н. Лубенець [83] створити та очолити Київське товариство

народних дитячих садків, на початку ХХ ст. стати головою Комісії дитячих

садків Київського товариства. Продовжуючи педагогічні ідеї Ф. Фребеля

щодо доцільності виховання дітей саме в дитячому садочку, розуміючи

позитивні наслідки системи вільного виховання М. Монтессорі, Н. Лубенець

розробила власні теоретичні засади організації суспільного дошкільного

виховання дітей. Свої конструктивні погляди організаційного, навчально-

методичного, соціально-просвітницького значення вона викладала на

сторінках першого в Україні видання з проблем дошкільного життя для

широкого кола читачів – журналі «Дошкільне виховання». Зміцненню

системи дошкільних закладів сприяли чинники соціально-економічного,

культурного та наукового значення: внаслідок розширення сфери

виробництва із залученням жінок і виникнення проблеми виховання дітей,

які потребували влаштовування в дитячі садки, що відкривались; поява

системних досліджень у галузі психологічної науки (В. Бехтерєв;

І. Сікорський); розуміння необхідності цілеспрямованого педагогічного

впливу на розвиток мови в дитини, урахування її індивідуальних та вікових

психологічних особливостей, значення гри для формування її почуттєвої

сфери (С. Русова [306]). На основі проведення історико-педагогічного аналізу

81

вченими визначено основні чинники, що сприяли організації та зміцненню

Н. Лубенець системи суспільного дошкільного виховання [83, с. 182–202], а

саме донесення до широкого кола громадськості, вихователів та батьків

інформації про доцільність виховання через засоби масової інформації в

дитячому садку, а також на сторінках журналу «Дошкільне виховання».

Учений-педагог та громадський діяч Н. Лубенець вважала: процес виховання

дитини повинен бути керованим; період дитини до 7 років є дуже значущим

для її подальшого розвитку та виховання; процес виховання дитини в

дитячих садках має забезпечуватись на підставі зв’язку з сімейним

вихованням; дитячий садок повинен бути центром підвищення рівня

педагогічної грамотності батьків дітей; головним завданням цих виховних

установ є забезпечення єдності морального, розумового, фізичного,

трудового, естетичного та, відповідно, національного виховання.

Т. Куліш у дисертаційному дослідженні «Проблеми дошкільного

виховання у творчій спадщині Н. Лубенець (1877-1943 рр.)» визначає головні

здобутки щодо розширення мережі дошкільних установ завдяки її діяльності:

сприяння відкриттю на території України дошкільних закладів різних типів

(сімейних дитячих садків, і ясел); створення закладів різних за формою

організації та утримання (державні, приватні) дозволяло налагодити

психолого-педагогічні умови для повноцінного розвитку дитини, зокрема

зміцнення її здоров’я, розвитку психологічних властивостей, формування в

неї моральних та естетичних почуттів на підставі любові та поваги до дитини

з боку вихователів. На наш погляд, особливо значущим внеском Н. Лубенець

у розвиток системи дошкільного виховання є ідеї з організації системи

дошкільного виховання, що дорівнюють педагогічним принципам та мають

значення й дотепер: зв'язок дошкільного виховання з початковим навчанням;

діяльнісний підхід на підставі включення дитини в різні види діяльності;

забезпечення доброзичливих психологічних відносин; забезпечення в

дитячому садку естетичних умов [82, с. 55–58.]. Тому завдяки активній

громадській та науково-педагогічній діяльності української діячки

82

Н. Лубенець на початку ХХ ст. склались об’єктивні умови для подальшого

розвитку та поширення на території України мережі суспільного

дошкільного виховання дітей.

Аналізуючи еволюцію системи дошкільних навчальних закладів на

теренах нашої країни в період 1930-1991 рр., ми враховували діалектичний

метод пізнання дійсності, зокрема і соціальної, принципи системного [3] та

структурно-синергетичного підходів [130], що дають підстави розглядати

систему «суспільство – дошкільні навчальні заклади – дитина» в єдності її

елементів та зв’язків, що формуються між ними, та для яких є характерним

постійний рух та саморегуляція [65]. Учені доводять, що саме процеси

саморегуляції дозволяють системі не лише утримувати рівень стабільності

свого існування, а й поступово переходити на принципово новий рівень своєї

організації, більш досконалий завдяки знаходженню та актуалізації в її

надрах певних ресурсів за своєрідної логікою: попередні стани дають стимул

для виникнення на їх ґрунті нових станів [152, с. 8–9.]. Зазначене вище надає

можливість зрозуміти та визначити причини взаємозв’язку між всіма

основними елементами системи: «суспільство», «дошкільні заклади»,

«дитина» та причини, що їх зумовлюють. Такі чинники можуть бути різного

походження, зокрема економічного, політичного, воєнного, соціально-

культурного. Варто зазначити, що структурно-синергетичний підхід дозволяє

визначити також значення явищ «патріотизм», «патріотичне почуття

дошкільника», «процес формування патріотичного почуття в дошкільника»

для стабільності функціонування самого суспільства, зокрема соціального

інституту освіти як його органічної складової. Слід зауважити, що чинник

патріотизму громадян сприятиме запобіганню нестабільності в суспільстві,

що з точки зору теорії синергетики, пов’язана з виникненням ситуацій

біфуркаційного, тобто неконтрольованого та, відповідно, руйнівного

характеру [170]. Це забезпечується внаслідок закономірності: патріотизм

функціонально спрямовується на збереження інтересів об’єктів

патріотичного значення, на їх стабільність та подальший розквіт. Також ми

83

вважаємо необхідним спиратися в дослідженні на аксіологічний підхід [17],

що допоможе зрозуміти значення ціннісних орієнтацій суспільства щодо

забезпечення умов для розвитку системи дошкільної освіти.

Так, архівні матеріали свідчать, що зміцнення економіки країни в

період 30-х рр. ХХ ст. позитивно позначилося і на роботі дошкільних

закладів. Перш за все, зростала їх мережа та збільшувалась кількість установ,

що функціонально безпосередньо спрямовувалась на виховання та розвиток

дітей дошкільного віку. Джерельна база свідчить, що на території України на

початку 1930 р. в цих закладах знаходилось 120 тис. дітей, а вже в 1931 р.

їхня кількість збільшилась на 75%, тобто виховувалось уже 210 тис осіб

[105].

Одночасно спостерігалося значне збільшення й кількості дитячих

майданчиків: у 1928-1929 рр. вони обслуговували лише 47 тис. дітей, а в

1931 р. – вже 531 тис. [105, с. 199].

Щодо класифікації дитячих навчальних закладів за типами, то

упродовж першої половини 30-х рр. ХХ ст. основними соціальними

організаціями в структурі соціального інституту освіти, що спрямовувались

на реалізацію суспільного дошкільного виховання, були сезонні дитячі садки,

ясла та майданчики, кількість яких постійно і значно збільшувалась.

Соціальні організації суспільного дошкільного спрямування сезонного типу

при створенні відповідних умов мали чітко виражену тенденцію

перетворюватися на стаціонарні.

Аналіз динаміки відкриття в цей час дитячих садків показує, що на

початку 1936 р. в Україні функціонувало 4609 стаціонарних дитячих садків, в

яких виховувалося 216 400 дітей дошкільного віку [105, с. 200]. Досягти

таких результатів вдалося завдяки тому, що проблема відкриття дитячих

садків, організації сезонних майданчиків вирішувалася централізовано на

державному рівні з широким залученням різних відомств та громадськості,

оскільки того вимагали чинники соціального та соціально-культурного

значення. Серед передумов, що сприяли активному розвитку системи

84

дошкільних закладів, Т. Степанова визначає наступні: перехід країни на

початок ХХ ст. на капіталістичний спосіб виробництва, що примушувало

значну кількість жінок працювати на виробництві та загострювало проблему

піклування про дітей; зміна соціальної структури населення в бік збільшення

місцевого населення у зв’язку з активним відкриттям підприємств у містах;

широка політехнізація країни; сформованість системи дошкільного

виховання дітей у межах соціального інституту освіти, що охоплювала

дошкільні навчальні заклади різних типів та призначень; наявність

державного управлінського апарату з керівництва дошкільними навчальними

закладами; зародження соціального руху педагогічної спрямованості, що

ставило за мету систематизацію та удосконалення системи та змісту

виховання, навчання та розвитку дітей дошкільного віку тощо [151, с. 171–

175]. Відповідно активне розгортання системи дошкільних навчальних

закладів сприяло й пошуку шляхів удосконалення форм, змісту та методів

роботи з дітьми цієї вікової групи, що, безумовно, поширювало їх

функціональні можливості. Аналіз інформаційних джерел дозволяє зробити

висновок, що цим процесам сприяли фактори економічного, соціального,

соціально-культурного, управлінського та наукового значення.

Вивчення змісту джерельної бази дозволяє також зробити висновки про

те, що в цей період зростає кількість дошкільних навчальних закладів, та,

відповідно, їх функціональна спрямованість. Так, у 30-ті рр. минулого

століття створюються ясла для дітей від народження до 4 років.

Відкриваються спеціалізовані трудові дитячі комуни під назвою «Будинки

дитини», в яких мають знаходитись в умовах колективної життєдіяльності

протягом 8 годин діти від 4 до 15 років. Починають працювати сезонні та

стаціонарні дошкільні заклади в сільській місцевості, що охоплюють своїм

впливом дітей різновікових груп. Науковці відзначають, що одночасно

відбувалися зміни в спрямуванні дошкільних установ. Так, паралельно з

педагогічною функцією вони почали виконувати й соціальну – забезпечували

умови для виховання молодого покоління, здатного в майбутньому остаточно

85

встановити комунізм. Ця спрямованість відображувалась у намірах замінити

звичну назву «дитячий садок» на «дитячий соціальний заклад», «соціальний

притулок», «комуна», «денний дитячий будинок» тощо [151, с. 175] (рис.

1.3).

Рис. 1.3.

Типи дитячих закладів на території України (30-ті рр. ХХ ст.)

Джерело: [151]

За задумом теоретиків комуністичної доктрини, зміна назв дошкільних

закладів за ідеологічним напрямом, сприяла забезпеченню ідейно-політичної

основи їх функціонування, зокрема утвердженню нових суспільних і

моральних відносин між людьми в соціалістичному суспільстві [95, с. 52].

Аналіз наукових джерел з проблеми дослідження дозволяє визнати, що

Трудові дитячі

комуни

(будинок

дитини)

Сезонні та стаціонарні

дитячі заклади в сільській

місцевості

Ясла для

дітей від

народження

до 4 років

Соціальний

притулок

Дитячий

соціальний

заклад

Денний

дитячий

будинок

Дитячий

садок

86

радянська влада вважала дитячі садки невід’ємною частиною системи

народної освіти, а тому всіляко підтримувала їх розвиток [106].

На початку 30-х рр. ХХ ст. на території України, що на той час входила

до складу Радянського Союзу, у місцях компактного проживання

представників інших національностей відкривались садки, що враховували

специфіку етнічного середовища. Як зазначає Л. Артемова, у 1931 р. в Києві

працювали ассірійський, татарський, вірменський, грецький, китайський,

польський, німецький, чеський дитячі садки. У той час для загального та

патріотичного виховання дітей важливим було те, що в усіх дитячих садках,

крім китайського, виховання здійснювалося рідною мовою [6]. Але, як

зазначає Л. Артемова, поступово в дитячих садках стала запроваджуватися

мовна політика, при якій виховання здійснювалося російською мовою. Це

відбувалося незважаючи на те, що існувало чимало дитячих установ, в яких

більшість дітей розмовляла українською чи іншою національною мовою, але

педагогічна робота проводитись російською з одночасним спрямуванням

усього виховного процесу на формування патріотичних та інтернаціональних

почуттів. Безумовно, орієнтація процесу виховання дітей в українських

дошкільних закладах російською мовою заважала становленню в них

паростків національної – української свідомості.

У 1936 р. було прийнято нову Конституцію СРСР, в якій

підкреслювалось значення для держави дитячих садків, існування яких

розглядалось як гарантія розкріпачення жінки, охорони інтересів

материнства і дитинства [175, с. 15]. У цей же час ЦК партії і радянський

уряд приймає низку важливих рішень: збільшення матеріальної допомоги

породіллям; встановлення державної допомоги багатосімейним громадянам;

розширення мережі пологових будинків та дитячих навчальних закладів. У

цьому ж році ЦК ВКП(б) видає історичну постанову «Про педологічні

викривлення в системі Наркомосів», що мало безпосереднє значення для

трансформації вихованого процесу в українських дошкільних навчальних

закладах [128, с. 3–6.].

87

Тому можна зробити висновок, що на початку 30-х рр. ХХ ст.

внаслідок системної та цілеспрямованої роботи партійних органів та

центральних органів державної влади система дошкільного виховання

достатньо зміцніла, набула розгалуженої структури, стала популярною та

набула статусу вагомого чинника виховання дітей дошкільного віку. Але при

цьому спостерігалась тенденція щодо переведення на російську мову роботи

вихователів з дітьми, що, відповідно, заважало повноцінній національній

самоідентифікації дітей дошкільного віку та формування патріотичної

свідомості в них [172, с. 36].

Незважаючи на цю загальну тенденцію, що панувала в східних регіонах

України, до 1939 р. на її Західних землях зусиллями громадських діячів та

патріотично налаштованих педагогів фактично неофіційно була сформована

інша своєрідна система суспільного дошкільного виховання, що

функціонувала на засадах української культури та українознавства. Учені

доводять, що в межах цієї системи були сформовані чотири основні типи

українських закладів для дітей дошкільного віку: а) захоронки («дошкілля»,

«переддошкілля»); б) «світлиці»; в) сезонні дитячі садки; г) «півоселі».

Утверджуються концептуальні основи їхньої діяльності та спрямованість

працівників дошкільних установ за їх основними функціями. У межах цієї

системи визначався персонал дошкільних виховних закладів: виховниці

(учительки) захоронок та провідниці (садівниці) дитячих садків [58]. Існуючі

захоронки спрямовували свою діяльність на донесення дітям інформації про

їхній рідний край, сприяли формуванню в дітей національної свідомості,

почуття патріотизму та забезпеченню моральних рис.

Подальший розвиток системи дошкільних закладів на території

України зупинила Друга світова війна, що розпочала фашистська Німеччина.

Протягом 1941-1943 рр., коли територія нашої держави була окупована

німецькими військами, багато дитячих садків та закладів освіти було

знищено. За таких умов система дошкільних закладів була зруйнована. За

даними архівних матеріалів, соціально-політичні й економічні умови 1941-

88

1944 рр. призупинили процес функціонування дитячих закладів на території

України, відповідно і науково-методичну роботу з дошкільниками, а

основним завдання держави стало збереження життя та здоров’я дітей

дошкільного віку шляхом їх негайної евакуації в безпечні регіони країни –

Казахстан, Татарстан, центральні території Росії тощо. У статті Є. Сухенко

підкреслюється, що «бажання створити радісне життя, пом’якшити гіркоту

втрати батьків примушувало практичних робітників (вихователів) розгорнути

роботу з організації дозвілля дітей. Утворюються самодіяльні лялькові,

тіньові театри, проводяться цікаві дитячі свята, розваги» [154, с. 10–17; 155,

с. 33–39].

Аналіз джерельної бази свідчить, що до вирішення проблеми рятування

життя та здоров’я українських дітей радянська влада підходила

централізовано і швидко, шляхом збільшення кількості відповідних установ у

межах загальної системи освіти з метою розміщення в них евакуйованих

дітей. Так, автори А. Кабірова та Е. Багманова у статті «Діяльність

державних та суспільних організацій з охорони дитинства в роки Великої

Вітчизняної війни (за матеріалами Татарстану)» на підставі аналізу архівних

матеріалів надають дані щодо напрямів, видів, обсягу, змісту роботи

місцевого керівництва Татарстану в період Великої Вітчизняної війни 1941-

1945 рр., зокрема шляхом зміцнення системи місцевих дошкільних закладів

та відкриттям нових [61, с. 133–139].

Посилаючись на архівні джерела автори зазначають, що вже всередині

серпня 1941 р. на територію Татарстану прибуло 163 тис. громадян, а ще

через півроку ця кількість досягла 166 тис. Серед евакуйованих 70%

складали діти до 12 років, які прибули з батьками, у складі дитячих

дошкільних закладів, зокрема дитячих садків, дитячих будинків, піонерських

літніх таборів [61, с. 135].

Тому влітку 1942 р., на території Татарстану додатково було відкрито

1314 ясел на 51196 місць. За короткий період кількість дитячих садків

збільшилася на 96 одиниць. А. Кабірова і Е. Багманова зазначають: «У

89

1940 р. в республіці було 17 дитячих будинків численністю 2250 дітей. Вже у

1954 р. кількість дитячих будинків зросла до 113, у яких виховувалось 11686

дітей. Контингент вихованців складали діти-сироти, діти фронтовиків та

матерів-одиначок. На утримання дитбудинків лише в 1943 р. додатково було

виділено 34906 рублів, на поточний і капітальний ремонт приміщень дитячих

установ, що були евакуйовані – 430 674 рублів, на будівництво та

пристосування лазень – 800 тис. рублів» [61, с. 136].

Зміст постанови РНК СРСР від 23 січня 1942 р. № 75 «Про

облаштування дітей, що залишились без батьків» [106, с. 353] спрямовував

органи місцевого самоуправління на допомогу дітям, які внаслідок війни

залишились без батьків. Ця постанова передбачала наступні заходи: під

особисту відповідальність зобов’язати органи виконкому всіх рівнів

забезпечити облаштування дітей, що опинились без батьків, не залишати їх

безпритульними; організувати на місцях спеціальні комісії, до складу яких

включити заступника голови виконавчого комітету, представників

профспілок, органів НКВС, народної освіти та охорони здоров’я; забезпечити

виявлення усіх безпритульних дітей та збільшити кількість приймальників-

розподільників НКВС СРСР тощо. У свою чергу Раднаркоми союзних і

автономних республік, виконавчі комітети на місцях зобов’язувались

виділяти, відповідно до заяв органів НКВС, потрібний одяг; з метою

допомоги батькам у розшуку їхніх дітей, оголошувалось обов’язковим

створення центрального адресного дитячого столу при обласних НКВС, при

місцевих відділах та районних відділах НКВС тощо.

Аналіз змісту лише цього нормативного документа переконує в

системному підході державних органів до вирішення проблеми

безпритульних дітей у роки війни. Ця система передбачала забезпечення

умов для дітей, що сприяли відновленню, збереженню та закріпленню її

основних прав – права на життя, здоров’я, повноцінну особистісну

соціалізацію та, в цілому, формування її особистості. У межах нашого

дослідження робимо висновок про те, що держава, завдяки таким крокам та

90

діям у важких та незвичайних умовах воєнного часу, виявили по відношенню

до дітей дошкільного віку вищий рівень патріотизму – рівень державного

патріотизму, захищаючи дітей як свою головну національну та

інтернаціональну цінність. На нашу думку, такий державний патріотизм,

проявлений у напряму збереження життя та здоров’я українських дітей у

період воєнного лихоліття, сприяв формуванню в дітей патріотичного

почуття на підставі вдячності, визначення цінності дій представників

держави з їхнього рятування та захисту.

Також важливою подією було прийняття в 1942 р. Постанови Уряду

про створення дитячих садків-інтернатів [106, с. 30]. Унаслідок реалізації її

змісту, на евакуйованих підприємствах засновувалися нові дошкільні

заклади, серед яких широкого застосування набули цілодобові групи.

Відкривались нові типи установ – дошкільні інтернати та дитячі будинки для

дітей, які залишилися сиротами. На допомогу вихователям було видано

методичний лист «Виховна робота в дошкільних інтернатах», за підписом

С. Кірова [106, с. 30], що зобов’язував педагогів підтримувати постійний

зв'язок з батьками дітей, які були на фронті або працювали на відбудову

країни, задля формування у вихованців любові, поваги до рідних людей та

своєї країни (рис. 1.4).

Особливого значення в той період мав методичний лист «Організація

роботи і режиму в дитячих садках в умовах вітчизняної війни», підписаний

С. Кіровим у 1942 р., щодо налагодження роботи в закладах освіти, що

функціонували на територіях розміщення евакуйованих дітей [106, с. 20].

Зміст цього документа акцентував увагу вихователів та працівників дитячих

садків на збереження здоров’я дітей. Від педагогічних працівників

вимагалося забезпечити піклування про вихованців, навчально-виховну

роботу в такому напряму: «…Жодне з питань виховної роботи, що стояли

перед дитячими садками до початку війни (розумовий розвиток, художнє

виховання, праця тощо), не повинні залишитися поза увагою» [106, с. 3]. У

цьому ж році було підписано Наказ Комісара Народної освіти щодо повного і

91

своєчасного забезпечення дошкільних інтернатів іграшками та матеріалами

для занять.

Рис. 1.4.

Типи дитячих дошкільних закладів для дітей-сиріт


Після звільнення нашої держави від фашистських загарбників,

почалась робота з відновлення на території України системи дошкільних

закладів. Особлива увага приділялась роботі з безпритульними дітьми.

І. Спека в статті «Боротьба з дитячою безпритульністю та

безоглядністю у повоєнний період» [148, с. 100–103] наводить інформацію

про заходи, що здійснювались у СРСР та УРСР щодо боротьби з явищами

Дошкільні

інтернати

Санаторні

дитячі садки

Дитячий

будинок для

дітей-сиріт

Дошкільні

заклади з

цілодобовими

групами

Дитячі садки-

інтернати

92

безпритульності та бездоглядності, які виникли внаслідок воєнних подій на

території України та руйнування звичного суспільного ладу.

М. Коваль [68] звертає увагу на значення та своєчасність видання

відповідних Постанов РНК СРСР, в яких мова йшла про необхідність

подолання цього негативного та вкрай небезпечного явища. Серед значущих

постанов того часу, авторка виокремлює постанову Раднаркому УРСР від

15 лютого 1942 р. «Про влаштування дітей, які залишились без батьків»,

постанову Раднаркому УРСР від 27 березня 1943 р. «Про організацію

допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули в боях з фашистськими

окупантами, замордовані або розстріляні фашистськими загарбниками під

час окупації районів УРСР», постанову Раднаркому СРСР від 30 липня

1944 р. «Про заходи боротьби з бездоглядністю і безпритульністю дітей в

Українській РСР». Ураховуючи зазначені документи, педагог приходить до

висновку, що ці постанови регламентували заходи щодо вирішення проблеми

безпритульності. На органи НКВС покладалися обов'язки щодо відкриття

дитячих колоній для утримання в них неповнолітніх злочинців (у віці від 11

до 16років), адже саме в цей період зростає дитяча злочинність. До кінця

1943 р. число підлітків у цих колоніях досягло 50 тис. чоловік [68]. На основі

аналізу архівних документів авторка приходить до висновків щодо

своєчасності відкриття на території Україні з метою здійснення виправних

робіт виховного спрямування з безпритульними дітьми та підлітками різних

за видами спеціалізованих установ, а саме: дитячі кімнати міліції, будинки

дитини, колгоспні дитбудинки, дитприймальники-розподільники,

дитбудинки при промислових підприємствах, лікувальні та санаторні

дитбудинки, дитбудинки звичайного і спеціального типу, дитячі трудово-

виховні колонії [68] (рис. 1.5).

Незважаючи на фінансові труднощі, країна намагалась забезпечувати ці

установи речами першої необхідності, хоч, як зазначають автори, не завжди

це забезпечення відповідало необхідним потребам [37, с. 20]. У 1943 р. було

вирішено започаткувати на території України новий тип дошкільного

93

закладу – санаторний дитячий садок, в якому медичну та педагогічну

допомогу отримували діти з погіршеним станом здоров’я. За період

перебування від 3 до 6 місяців у закладі такого типу діти могли значно

відновити своє здоров’я та, згодом, повноцінно включатись у звичне

соціально-педагогічне середовище.

Рис. 1.5.

Типи спеціалізованих дитячих установ, відкритих на території України


Після повного звільнення території України від фашистських

загарбників були забезпечені такі умови, що надали можливості розпочати

активну роботу щодо встановлення мирного життя. Одним з пріоритетних

Будинки

дитини

Дитячі

трудово-

виховні

колонії

Дитячі

кімнати

міліції

Дитбудинки

звичайного і

спеціального

типу

Лікувальні

та

санаторні

дитбудинки

Дитбудинки

при

промислових

підприємствах

Дитприймальн

ики-

розподільники

Колгоспні

дитбудинки

94

напрямів стало налагодження навчального процесу, починаючи з початкових

класів, тому у грудні 1943 р. Уряд видає Постанову «Про обов’язкове

навчання дітей з 7 років», [106, с. 120], зміст якої спрямовувався на

ліквідацію чіткої межі між дитячими садками та школою. Швидкому та

продуктивному відновленню роботи дитячих садків у межах цілісної системи

дошкільних навчальних закладів сприяли дві значні події: створення

Академії педагогічних наук РСФСР на підставі Постанови РНК СРСР від 6

жовтня 1943 р. та одночасне відкриття при Академії педагогічних наук

сектору дошкільного виховання, керівником якого була призначена

талановита учений-педагог О. Усова. У цей час було відновлено науково-

педагогічну роботу в сфері дошкільного виховання при Науково-дослідному

інституті педагогіки України. Науковці Академії почали працювати над

питаннями психології, морального, фізичного і художнього виховання

дошкільників [6]. Активізувався обмін науково-педагогічним досвідом,

починали проводитися науково-практичні конференції, на яких

обговорювались різні питання зокрема і патріотичного виховання дітей у

дитячих садках. Ці та інші чинники забезпечили переведення виховного

процесу на суто наукову основу, та, відповідно, сприяли узгодженню

функцій дошкільних навчальних закладів різних типів та видів загальної

системи в напряму оптимізації їх роботи.

Безпосередньому подальшому встановленню, розвитку й поліпшенню

системи дошкільних навчальних закладів на теренах України сприяла

Постанова РНК СРСР «Про заходи в справі поширення мережі і поліпшення

роботи дитячих садків Української РСР», прийнята в 1944 р. [105], що

зобов’язувала Наркомохорони здоров’я УРСР та виконавчі комітети

обласних Рад депутатів трудящих в наступному: «до 1 січня 1946 року

довести кількість місць з цілодобовим обслуговуванням дітей (включаючи й

вихідні дні) в яслах системи Наркомздоров’я УРСР у містах і промислових

центрах до 40% і в сільських місцевостях – до 15% загальної кількості місць

у яслах» [163, с. 19]. Як і в довоєнний період, значна увага приділялася

95

розвитку суспільного дошкільного виховання на селі. Практично в кожному

колгоспі й радгоспі створювалися майданчики або сезонні дитячі садки, що

за відповідних умов мали тенденцію перетворюватись у стаціонарні,

відповідно до гасла: «Кожному колгоспу – зразкову постійно діючу дитячу

установу» [167].

На виконання Постанови «Про заходи в справі поширення мережі і

поліпшення роботи дитячих садків Української РСР» [105] органи народної

освіти спрямували свої зусилля на розширення мережі дошкільних дитячих

будинків для дітей, батьки яких загинули під час війни, на відбудову

дошкільних закладів, створення цілодобових груп. Організовувалися також

санаторні групи і спеціальні дитячі садки для дітей з туберкульозною

інтоксикацією.

Із закінченням війни на території всього СРСР відкрилась можливість

комплексного відновлення та подальшого поширення системи дошкільних

навчальних закладів, зокрема і на території України, що передбачало

підвищення якості роботи закладів цього типу. Так, у 1945 р., відповідно до

Постанови Ради Народних Комісарів Української РСР і Центрального

Комітету КП(б)У «Про скликання республіканської наради активу

працівників дошкільних установ УРСР» [163, с. 89] відбулася нарада

працівників дошкільної галузі. Під час заходу були висвітлені питання з

ознайомлення дітей дошкільного віку з навколишнім життям та їхнього

морального виховання. Провідними науковцями на цьому форумі виступали

доктор педагогічних наук, професор Я. Резнік та кандидат педагогічних наук

Т. Паперна.

Відповідно до вищевказаного, наголосимо, що великого значення в

післявоєнний період надавалося і патріотичному вихованню дітей [163, с. 9].

Але, насамперед, держава продовжувала вести роботу з подолання наслідків

сирітства. Автор Л. Голиш в дисертаційному дослідженні «Функціонування

спеціальних дитячих установ УРСР 1943-1950 рр.» наводить статистику

дитячого сирітства після закінчення війни на рівні регіонів. Так,

96

зазначається, що в Сталінській області на облік було взято 10089 дітей-сиріт.

На 1 травня 1947 р. в Полтавській області на обліку перебувало 11061 дітей-

сиріт [37, с. 17]. Згодом, у 194 р., постало питання про навчання дітей-

дошкільників у межах спеціальних занять. Ця проблема серйозно

обговорювалася в педагогічній науковій періодиці і на науково-практичних

конференціях дошкільних працівників, які в УРСР вперше відбулися в Києві,

Харкові та Сталіно (Донецьк).

Дослідниця Т. Степанова в монографії «Трансформація змісту перед

шкільної освіти в історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки (кінець

XIX-XX століття)» [151], спираючись на аналіз архівних матеріалів, надає

інформацію про узагальнення заходів, що здійснювались суспільством у

системі дошкільних навчальних закладів освіти в повоєнний період, та

реалізація яких дозволила значно зміцнити цю систему. Серед них учена

називає такі:

створення санаторних дитячих садків та цілодобових груп;

відкриття дитячих будинків і дошкільних інтернатів;

поліпшення медичного обслуговування в дитячих садках;

прийняття нового Статуту дитячого садка;

відкриття сектора дошкільного виховання при Академії педагогічних

наук;

усунення розриву між дитячим садком і школою;

уведення до Статуту відомостей про те, що навчально-виховна робота

дитячого садка сприяє успішній підготовці дітей до навчання в школі [151,

с. 285].

У квітні 1958 р. внаслідок курсу ХІІІ з’їзду ВЛКСМ [163] на

перебудову народної освіти в напрямі подолання відірваності шкіл та

дошкільних навчальних закладів від реального життя суспільства, в основу

реформування соціального інституту освіти було покладено принцип

поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

97

Аналіз архівних документів дозволяє нам зробити висновок, що

стимулом для забезпечення подальшого удосконалення системи дошкільних

навчальних закладів 60-80 рр. ХХ ст. став зміст Постанов від 21 травня

1959 р. і від 19 червня 1959 р. «Про заходи по дальшому розвитку дитячих

дошкільних закладів, поліпшенню виховання і медичного обслуговування

дітей дошкільного віку» [129, с. 1–3]. Відповідно до цих документів було

створено та впроваджено в соціальну дійсність ясла-садки як новий тип

дошкільного закладу. Вони мали забезпечити єдину систему виховання дітей

від народження до 7-ми років, що відповідало принципу наступності

виховання, зокрема сприяло і формуванню в дітей патріотичного почуття.

Постановами в науковий і педагогічний обіг було введено нові поняття

«дошкільний заклад», «дошкільна установа», «ясла-дитячий садок».

На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 липня 1960 р.

«Про затвердження Положення про об’єднану дошкільну дитячу установу

(ясла-садок)» система дошкільних закладів на території України була

розширена такими установами: дитячі ясла-садки з короткотривалим,

денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей загального розвитку

компенсуючого, комбінованого, сімейного типу та прогулянкові [127].

З 1960 р. Науково-дослідний інститут дошкільного виховання Академії

педагогічних наук СРСР очолив відомий український учений-психолог

О. Запорожець, перед яким висувалось завдання розробити єдину програму

виховання дітей дошкільного віку [151]. Поряд з цим протягом зазначеного

періоду продовжувала збільшуватись кількість дошкільних закладів. Так, на

території Україні в 1960 р. функціонувало понад 4770 дитячих садків, що

охоплювали процесом виховання близько 330670 дітей. У 1970 р. працювало

вже 16500 дитячих садків. У 1986 р. функціонувало 22000 дошкільних

закладів, у яких виховувалось близько 2,6 млн. дітей [151].

Кількість дошкільних закладів у 1990 р. становила 24 тисячі [40] (рис.

1.6).

98

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

1960 1970 1986 1990

Дошкільнізаклади

Рис. 1.6.

Динаміка зростання кількості дошкільних закладів на території України

в 1960-1990 рр.

Джерело : [40]

0

500000

1000000

1500000

2000000

2500000

3000000

1960 1965 1986

Д/місць

Рисунок 1.7

Динаміка зростання кількості місць у дошкільних закладах України в

1960-1986 рр.

Джерело : [105]

У цей час типову назву «дитячий садок», відповідно до нормативних

документів, було змінено на «дошкільний заклад». Необхідність у розвитку

99

суспільного дошкільного виховання зростала, оскільки практично кожній

жінці в сім'ї необхідно було працювати, тому що чоловік із середньою

зарплатнею не міг забезпечити сім'ю навіть з двома дітьми [6]. Завдяки цим

постановам, протягом семи років кількість дітей, охоплених дитячими

дошкільними закладами, в республіці зросла більше ніж у 2,5 рази [105,

с. 206] (рис.1.7).

У результаті впровадження змісту відповідних постанов у соціальне

життя країни було досягнуто наступне: відкриття та утримання дитячих

садків; доопрацювання програми виховання в дитячому садку, у якій

ураховувались результати досліджень у галузі дошкільної педагогіки, дитячої

психології, вікової фізіології, дошкільної гігієни, котрі здійснювалися в

УРСР, а також передовий досвід найкращих вихователів дошкільних

закладів.

У 60-80 рр. ХХ ст. наукова педагогіка і освітянська практика в Україні

почала відходили від жорсткої авторитарності та переходити до більш

демократичних способів управління системою дошкільних навчальних

закладів. Цьому сприяли так звана відлига, прогресивний дисидентський рух

тощо, що значною мірою активізувало пошук та знаходження більш

досконалих науково обґрунтованих педагогічних форм, змісту, обсягу та

термінів навчання та виховання, методів роботи з дітьми дошкільного віку та,

відповідно, у подальшому розвитку системи дошкільних навчальних закладів

на території України. Але вчені доводять, що в усіх питаннях подальшого

розвитку дошкільної освіти комуністична партія передувала державному

органу – Раді Міністрів – у освітянських постановах, а усі важливі документи

державного значення в цей період приймались спільно ЦК КПРС і Ради

Міністрів СРСР [6], що було характерним і для галузі наукових досліджень

та підготовки спеціалізованих кадрів для системи дошкільних навчальних

закладів.

Так, якщо в 1959 р. у республіці працював лише один дошкільний

відділ з підготовки вихователів – при Київському педінституті, то у 60-х рр.

100

ХХ ст. стаціонарні дошкільні факультети працювали вже при чотирьох –

Київському, Рівненському, Запорізькому, Слов’янському педінститутах. Крім

того, при педінститутах функціонували дошкільні заочні відділи, а при

чотирьох – вечірні. Як наслідок – кількість студентів дошкільних відділень

педінститутів зросла в шість разів з відповідним підвищенням якості їхньої

професійної підготовки. Розширилась мережа педагогічних училищ. Так,

наприкінці 60-х рр. ХХ ст. кваліфікацію майбутніх вихователів дитячих

закладів набували в 25 педучилищах, порівняно з 1959 р. – лише в 11 [105].

Поряд з розширенням мережі дошкільних закладів у системі

дошкільного виховання в цей період набувала значення наукова й науково-

методична робота. Так, з 1960 p. дослідження в цій галузі очолив відомий

український учений-психолог О. Запорожець, голова Науково-дослідного

інституту дошкільного виховання в системі Академії педагогічних наук

СРСР. Саме цьому інституту разом із Академією медичних наук СРСР,

Центральним Комітетом КПРС і Радою Міністрів СРСР було доручено

розробити єдину програму виховання дітей дошкільного віку [59]. Для

програм та методичних розробок з проблем дошкільного виховання на той

час було необхідне наукове обґрунтування. Ця потреба зумовила пошук

нових шляхів розвитку школи та дошкільних навчальних закладів в Україні.

Проблемами дошкільного виховання у 60-ті рр. минулого століття в

республіці займалися науковці відділу дошкільного виховання Науково-

дослідного інституту педагогіки УPCP, відділу психології дітей дошкільного

віку Науково-дослідного інституту психології УРСР, викладачі кафедр

дошкільної педагогіки Київського, Рівненського, Слов'янського, Запорізького

педагогічних інститутів. Пізніше, у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст., до вирішення

проблем дошкільного виховання приєднуються колективи заново відкритих

кафедр у Харкові, Глухові, Ніжині та інших містах України. Тематика та

напрями досліджень визначаються потребами суспільства, вимогами

партійних органів, рівнем педагогічної науки та запитами, що ставила

практика безпосередньої роботи з дітьми [59]. У 70-ті роки ХХ ст. на

101

території України у Одеському педагогічному інституті був сформований

центр наукових досліджень у галузі дошкільної освіти. Плідна науково-

пошукова робота його співробітників сприяла тому, що поступово він став

осередком, що дозволяв здійснювати підвищення рівня кваліфікації

педагогічних кадрів південного регіону України. Аналіз наукових джерел

свідчать, що в цьому педагогічному інституті науковими розробками

проблем дошкільної освіти активно займалися науково-педагогічні

працівники А. Богуш, Е. Карпова, Т. Жаровцева, Л. Костюхіна, І. Княжева,

І. Непомняща, О. Трифонова, Г. Закорченна, О. Монке, Ю. Руденко та інші.

Пізніше, протягом 70-х рр. ХХ ст., на території УРСР значно поширюється

кількість педагогічних вузів, де на факультетах здійснювалася підготовка

кваліфікованих кадрів для дошкільних закладів [114, с. 5]. З цього періоду

починається розквіт системи дошкільних закладів не лише за кількісними

показниками, про що свідчить масове відкриття на території України

дошкільних навчальних закладів, а й за якісними показниками процесу

виховання дітей, оскільки цей процес повністю здійснювався на підставі

новітніх наукових знахідок і, що важливо, враховував закономірності

психофізичного та розумового розвитку дітей дошкільного віку. Ми

вважаємо за необхідне відмітити системність цих досліджень, серед яких

особливо значущими були такі науково обґрунтовані висновки: положення

про єдність виховання, навчання та розвитку дитини за умов домінувальної

ролі навчання та виховання; доведена необхідність відповідності мети

виховання засобам, завдяки яким вказана мета була досягнута;

аргументовано доцільність використання у виховному процесі дошкільників

відповідних форм та методів роботи; розроблені психологічні аспекти

організації процесу виховання дітей дошкільного віку тощо.

Подальші завдання системи українських дошкільних закладів були

чітко визначені в Постанові Ради міністрів СРСР «Про дальше поліпшення

суспільного дошкільного виховання і підготовку дітей до навчання в школі»

(1984 р.) [133, с. 99–102. ]. Зміст Постанови передбачав забезпечення низки

102

заходів. Так Міністерству освіти СРСР і Академії педагогічних наук СРСР

було доручено розробити і запровадити в 1984-1985 рр. нову типову

програму виховання і навчання дітей у дитячому садку, розробити

програмно-методичні документи, підручники й навчально-наочні посібники.

Міністерство освіти СРСР також було зобов’язане розробити і ввести в дію

до 1 січня 1985 р. положення про дошкільний заклад. Постановою було

визнано доцільним створення в сільській місцевості, за наявності відповідних

умов, навчально-виховних комплексів «школа – дитячий садок». У 1985 р.

було розроблено й увійшло в педагогічний обіг нове «Положення про

дитячий дошкільний заклад», у якому було визначено типи дитячих садків:

дитячі ясла-садок (основний тип), дитячі ясла, дитячий садок.

Аналіз джерельної бази щодо зміцнення та розвитку на території

України системи дошкільних навчальних закладів у період 1930-1991 рр.

дозволяє зробити висновок про системність цього процесу, врахування

державою конкретних соціально-економічних, воєнно-політичних,

культурних, наукових та інших чинників, що були характерними для України

та в цілому для СРСР. Це забезпечило не лише зміцнення системи та процесу

функціонування її у напряму соціального виховання дітей дошкільного віку,

а й відкриття широкої мережі дошкільних закладів, що враховували вікові

ознаки дитини, стан її здоров’я, специфіку соціального становища її батьків

тощо (рис. 1.8).

Аналіз процесу становлення та розвитку на території України системи

дошкільних закладів дозволяє розглядати їх як чинник щодо безпосереднього

забезпечення формування почуття патріотизму в дітей у 1930-1991 рр. на

основі акумуляції в них усього педагогічного інструментарію – напрямів,

змісту, форм, методів, засобів патріотичного виховання, включаючи і

професіоналізм вихователів. Одночасно з розвитком системи дошкільних

закладів процес формування почуття патріотизму в дітей на теренах України

характеризувався відповідною етапністю, що зумовлювалась певними

педагогічними факторами, що віддзеркалювали їх специфіку.

103

Рис. 1.8

Еволюція системи дошкільних навчальних закладів України


Дитячі садки; трудові дитячі

комуни; сезонні та стаціонарні

дошкільні заклади в сільській

місцевості; вечірні і денні

кімнати для дошкільників;

дитмайданчики; дошкільні

групи при школах і клубах

Дитячі садки; санаторні дитячі

садки; цілодобові групи; дитячі

будинки; інтернати

Об'єднані дошкільні дитячі

установи (ясла-садок); цілодобові

ясла-садки або окремі групи

інтернатного типу; ясла-садки для

дітей з фізичними вадами

(глухонімих, сліпих та інших);

ясла-садки санаторного типу для

дітей з туберкульозною

інтоксикацією

Дошкільні виховні заклади:

дитячі ясла, дитячі садки,

дитячі ясла-садки з

короткотривалим, денним,

цілодобовим та цілорічним

перебуванням дітей загального

розвитку компенсуючого,

комбінованого, сімейного типу,

прогулянкові

Ясла, дитячі садки, ясла-садки,

ясла-садки компенсуючого

типу (спеціальні і санаторні);

ясла-садок комбінованого типу;

центри розвитку дитини; ясла-

садки сімейного типу.

Лист Упрсоцвиху (лютий 1930 року

№112) «Про дошкільний похід»

Постанова Ради Народних Комісарів

від 23 січня 1942 року «Про

влаштування дітей, які залишилися без

батьків»; Постанова Ради Народних

Комісарів від 1943 року про створення

санаторних дитячих садків

Постанова Ради Міністрів УРСРвід

11 липня 1960 року № 1132 «Про

затвердження Положення про

об'єднану дошкільну дитячу

установу (ясла-садок)»

Постанова Кабінету Міністрів

Українивід 1 вересня 1993 року

№ 688 «Про затвердження

Положення про дошкільний

виховний заклад України»

Закон України «Про дошкільну освіту»

(2001 р.); Постанова Кабінету Міністрів

України від 12 березня 2003 р. № 305

«Про затвердження Положення про

дошкільний навчальний заклад

України»

104

Аналіз інформаційних джерел показує, що вчені в галузі педагогіки по-

різному підходять до визначення періодів процесу навчання, а саме: з точки

зору необхідності трансформації змісту передшкільної освіти [151],

доцільності розвитку української національної думки [156; 157], динаміки

змін виховного процесу в дошкільних закладах Херсонщини [176].

Оскільки в науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення

етапів певного педагогічного процесу, що історично відбувся, в нашому

дослідженні з метою розв’язання цього питання ми будемо спиратися на

документи державного рівня та значення, поява яких в межах суспільства

зумовлювало на достатньо тривалий період зміну змісту, напрямів,

педагогічних форм, методів та засобів формування почуття патріотизму в


Тому є доцільним звернути увагу на архівні матеріали, зміст яких

свідчить, що зміцнення економіки СРСР в період 30-х рр. ХХ ст. позитивно

позначилося і на роботі дошкільних закладів. Держава з метою виконання

планів загальнодержавного масштабу з розбудови економіки була вимушена

включати в процес суспільного виробництва також і жінок шляхом

максимального заміщення домашнього виховання дітей дошкільного віку на

систему суспільного виховання. Тому на початку 1930 р. держава оголошує,

зокрема і на території України, так званий «дошкільний похід», початок

якого було зумовлено в лютому 1930 р. змістом листа ОкрІНО «Про

дошкільний похід» [88, с. 7–11]. Ця подія мала суспільне значення та

докорінно вплинула на переформотування в дитячих садках педагогічного

процесу з формування почуття патріотизму в дітей на достатньо тривалий

період – до початку Другої світової війни на території України (1941 р).

Перший період (1930-1940 рр.) почався на фоні активного розгортання

мережі дитячих закладів та проходив в умовах широкої та системної

політехнізації країни на виконання рішень VII Всеукраїнської наради у

справах комуністичного дитячого руху, і тому, відповідно, здійснювався на

засадах комуністичного виховання дітей. Основна ідея «дошкільного

105

походу» для громадян була сформульована зрозуміло та чітко: перебудова

народного господарства потребує від держави швидкого розгортання мережі

дошкільних установ з тим, щоб дозволити жінкам брати активну участь у

розбудові соціалістичного суспільства. Серед батьків, що мали дітей

дошкільного віку, розповсюджувались широко відомі гасла: «Хай іде

спокійно на роботу мати. В дитсадку дитину будуть доглядати»; «Щоб

старий загинув побут, щоб новий зміцнити лад, улаштуйте якнайбільше

установ для дошкільнят»; «Комсомольці і піонери скупчуйтесь у лави, будьте

першими в поході за дошкільні справи»; «Розгорніть по клубах мережу

кімнат для розваг та праці дошкільнят»; «Знищимо дитячу безпритульність –

зорганізуймо дошкільні установи» та інше. Але аналіз архівних джерел

дозволяє нам визначити дійсні завдання, що висувались перед українськими

дошкільними навчальними закладами для повноцінної реалізації «шкільного

походу: «прищепити дітям основи марксистсько-ленінського світорозуміння;

виховати з дітей інтернаціоналістів-бійців за всесвітню революцію;

сформувати вміння активно боротьби за побудову комуністичного

суспільства; виховати у дітей більшовицьку непримиренність у класовій

боротьбі; розвинути в дітей основні політехнічні трудові навички; виховати

соціалістичне ставлення до праці і вміння працювати колективно, тим самим

сприяючи підготовці кадрів для соціалістичного будівництва» [173, с. 69–70].

Тому є підстави в межах нашого дослідження виокремити перший

умовний період забезпечення педагогічного процесу формування почуття

патріотизму в дошкільників – період педагогічного забезпечення політично

зумовленого патріотизму на підставі дотримання принципів класовості,

політичної доцільності (1930-1940 рр.).

Аналіз джерельної бази дослідження дозволяє визначити другий період

формування патріотичних почуттів у дітей у дитячих садках нашої країни.

Його початок зумовлювався захопленням у 1941 р. території України

фашистськими загарбниками, оголошенням війни та прямим руйнуванням у

перші дні війни не лише цього процесу, а й усієї інфраструктури на території

106

нашої країни, зокрема більшості приміщень дитячих садків, що

унеможливило здійснення процесу формування почуття патріотизму в

дошкільників. Кінцем цього періоду нами визначається 1957 р. як рік

переходу до іншого етапу завдяки відновленню системи дошкільних закладів

у повоєнний період, що дозволяло подальше забезпечення в дитячих садках

педагогічного процесу з формування в патріотичного почуття дітей на більш

досконалому рівні та зумовленому наступними державними документами.

Складність цього періоду відображається в його структурі, що містить

етапи: а) 1941-1943 рр. як період війни саме на території України; б) 1944-

1957 рр. як період відновлення процесу, що вивчається нами, у повоєнний

час. Виправданість обрання нами нижньої межі другого етапу пов’язується з

оголошенням війни (1941 р.) та виходом методичного листа «Організація

роботи і режиму в дитячих садках в умовах вітчизняної війни», виданого у

1942 р., за підписом С. Кірова та спрямованого, перш за все, для

налагодження роботи в закладах освіти, що функціонували на територіях

розміщення евакуйованих дітей [106, с. 20]. Нижня межа другого періоду

(1944-1957 рр.) зумовлювалась виходом у 1944 р. Постанови «Про заходи

щодо розширення сітки та покращення роботи дитячих садків» [106, с. 120];

та виданням у цьому ж році нового «Статуту дитячого садка» [106].

Як і в довоєнний період, значна увага приділялася розвитку

суспільного дошкільного виховання на селі. Практично в кожному колгоспі й

радгоспі створювалися майданчики або сезонні дитячі садки, що при

створенні відповідних умов мали тенденцію перетворюватись у стаціонарні,

згідно з гаслом: «Кожному колгоспу – зразкову постійно діючу дитячу

установу» [167].

Подальше формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних

закладах України відбувалося на засадах наукового підходу з урахуванням

об’єктивних закономірностей психофізичного розвитку дітей дошкільного

віку. Тому другий період щодо формування почуття патріотизму в дітей в

українських дитячих садках визначаємо як період становлення наукової

107

теорії морального виховання дошкільників за принципами централізованої

уніфікації змісту освітніх програм для дошкільних закладів (1941-1957 рр.).

Цей період характеризувався дотриманням з боку держави принципами

жорсткої централізації, партійно-ідеологічної спрямованості та тимчасової

воєнної доцільності, а в подальшому – активним розвитком дошкільної

педагогіки.

Початок третього періоду (1958-1991 рр.) був зумовлений реалізацією

рішень ХІІІ з’їзду ВЛКСМ [163] з визначенням відповідного курсу на

перебудову народної освіти на підставі упровадження принципу поєднання

загальноосвітнього і політехнічного навчання. педагогічно доцільного,

масового, функційно-заанґажованого процесу формування почуття

патріотизму в дошкільників (1958-1991 рр.). Він складається з двох

субперіодів: домінування ідей інтернаціоналізму та «соціалістичного

патріотизму» (1958–1984 рр.); формування українського патріотизму в

умовах національно-державного відродження України за часів перебудови

(1985-1991 рр.).

Протягом 1958-1984 рр. відбір педагогічного інструментарію підпав під

повний контроль з боку представників партійних органів унаслідок

посилення впливу Комуністичної партії України на всі сфери суспільного

життя, зокрема і сферу дошкільного виховання. У межах системи дошкільних

закладів він відбувався під тотальним контролем керівної партії з

дотриманням принципів марксизму-ленінізму. Тому визначаємо його як

період педагогічно доцільного, масового, функціонально-заанґажованого

процесу формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку.

К. Назаренко зазначає, що «радянський патріотизм – це патріотизм

нового, вищого типу. … він втілюється у відданості своїй державі, вірності

рідному народу». «Соціалістичний патріотизм породжений самим нашим

суспільним ладом, усім способом життя. Разом з тим ця прекрасна морально-

політична якість формується у радянських трудівників постійними

цілеспрямованими зусиллями партії і держави. Виховання її починається з

108

дитячих років, розвивається у процесі навчання і піднімається на повний,

вищий ступінь в атмосфері дружної творчої праці». Отже, соціалістичний

патріотизм – любов трудящих соціалістичних країн до своєї Батьківщини,

їхня відданість соціалістичному ладові, комуністичним ідеалам, органічно

пов'язана з інтернаціоналізмом, з дружбою народів країн соціалістичної

співдружності; вища форма патріотизму [103, с. 4–5].

У цей же період розроблялися програми для дошкільних закладів з

урахуванням природних закономірностей психофізичного розвитку дітей;

вибір педагогічних засобів, форм та методів роботи здійснювався відповідно

до мети патріотичного виховання дітей. Одночасно з цим, наприкінці 80-х рр.

ХХ ст., виникло об’єктивне протиріччя між високим рівнем наукового

обґрунтування педагогічно доцільних змісту, форм, методів і засобів

формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках України та

функціонально-партійною заанґажованістю цього процесу.

З 1985 р. це протиріччя разом з іншими було підставою для оптимізації

політичних, економічних, соціально-культурних та інших сфер життя

українського суспільства й розбудовою на теренах нашої країни нового

освітнього простору, в умовах якого стало можливим виховувати дітей в дусі

українського патріотизму на засадах народної педагогіки, національної

культури, сучасних досягнень науки.

Проведений нами аналіз щодо з’ясування динаміки та закономірностей

розвитку в Україні системи дошкільних закладів у 1930-1991 рр., а також

виокремлення трьох умовних періодів формування почуття патріотизму в

дітей у дитячих садках на теренах нашої держави, дозволяє розглядати

еволюцію дошкільних закладів в якості чинника формування почуття

патріотизму в дітей на підставі історично накопиченого педагогічного

наукового досвіду. Умовно виділені періоди формування почуття

патріотизму в дітей у дитячих садках України відображено у рисунку (рис.

1.9) :

109

Рис. 1.9

Періоди формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних

закладах України (1930-1991 рр.)

Джерело : складено автором самостійно

І-й субперіод

Домінування ідей

інтернаціоналізму та

«соціалістичного

патріотизму» (1958–1984 рр.)

ІІ-й субперіод

Формування українського

патріотизму в умовах

національно-державного

відродження України за часів

перебудови (1985-1991 рр.).

ІІІ-й період (1958-1991 рр.)

Період педагогічно доцільного, масового, функціонально-

заанґажованого процесу формування почуття патріотизму в

дітей дошкільного віку

ІІ-й період (1941-1957 рр.)

Період становлення наукової теорії морального виховання

дошкільників за принципами централізованої уніфікації змісту

освітніх програм для дошкільних навчальних закладів

І-й період (1930-1940 рр.)

Період педагогічного забезпечення політично зумовленого

патріотизму на підставі дотримання принципів класовості,

політичної доцільності

110

Однак, на наш погляд, у межах системи дошкільних закладів України

залишаються відкритими питання з визначення напрямів, змісту,

педагогічних методів, форми та засобів забезпечення педагогічного процесу з

формування в українських дітей патріотичного почуття на кожному з

визначених нами етапів. Ми передбачаємо, що упровадження в роботу

сучасних дошкільних навчальних закладів України надбань вітчизняної

педагогічної спадщини того часу могло б сприяти формуванню в дітей

патріотичного почуття за викликом сучасності, тобто за умовної моделлю

патріотичних почуттів людини «шевченківського» типу, яка безмежно

любить свою рідну землю та готова відстоювати її інтереси.

Висновки до першого розділу

Забезпечення продуктивного педагогічного процесу з формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних закладах України вимагає

враховувати взаємозв’язок та взаємозумовленість основних категорій:

«патріотизм», «почуття патріотизму дошкільника», «процес формування

почуття патріотизму в дошкільника» та «дошкільний навчальний заклад». У

розділі подано визначення понять: а) «патріотизм» – це психологічна

властивість людини соціально-історичного походження та суспільно-

ідеологічного значення, що являє собою комплексне утворення в структурі її

патріотичної свідомості і самосвідомості, та формується на підставі її

патріотичного почуття. Емоційно-чуттєва складова, як базова, зумовлює

головну функціональну спрямованість патріотизму – активізацію на дії та

вчинки в напряму забезпечення всебічного розвитку рідної країни та захист її

інтересів, національних традицій людей, що живуть та працюють у її межах.

Розвиток патріотизму в структурі патріотичної свідомості людини доречно

починати в дитини дошкільного віку на підставі виховання любові до рідної

української землі, оскільки цей період співпадає з періодом формування

свідомості дитини та відповідає етапу раннього етнічно-територіального

111

самоусвідомлення; б) «почуття патріотизму дошкільника» – це стійка

соціально зумовлена та за характером переживання усвідомлена дитиною її

емоційна реакція на об’єкти і процеси навколишнього середовища, що мають

патріотичне значення; ця емоційна реакція являє собою структурну складову

її патріотичної свідомості, що має активно формуватися, та за рівнем

сформованості в межах її індивідуальної «Я-концепції» відповідає етапу

раннього етнічно-територіального самоусвідомлення, яке в майбутньому

стимулюватиме її на активні дії щодо захисту інтересів рідної країни;

в) «процес формування почуття патріотизму в дошкільника» – це процес

створення та реалізації на кожному етапі історичного розвитку суспільства

педагогічно доцільних умов щодо залучення дитини до практичної

діяльності, спрямованої на формування в структурі її свідомості та

самосвідомості патріотичних почуттів як паростків патріотичної

самосвідомості, функціональним призначення якої є стимулювання

дошкільника на любов до рідної землі та захист її інтересів; г) «дошкільний

навчальний заклад» – це визнаний державою навчальний заклад, процес

функціонування якого спрямовується поряд з іншими завданнями, що

законодавчо обумовлені, на забезпечення процесу формування почуття

патріотизму в дітей дошкільного віку. Цей процес має свою історію,

спирається на давні слов’янські традиції; його історична зумовленість

пов’язана з українським етносом, українською національної культурою,

мовою, традиціями, побутом, специфікою українського характеру тощо.

Формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку

здійснюється з урахуванням вікових особливостей дитини дошкільного віку,

рівня її життєвого та емоційного досвіду тощо. Тому патріотичне виховання

дошкільників спрямовується на формування в дитини її індивідуальної «Я-

концепції», що відображає розвиток її емоційно-почуттєвої сфери..

Доведено, що саме сюжетно-рольова гра дозволяє вихователям разом з

батьками виконувати функцію посередників між двома функціонуючими та

взаємозалежними системами «дитина» та «суспільство». Використання

112

вищезазначеного виду діяльності дозволяє отримати такі результати:

унаслідок реалізації педагогічного принципу єдності психічного розвитку та

діяльності стимулюється психічний розвиток дитини та відбувається

формування в неї моральних ознак; дитина стає спроможною поступово

усвідомлювати наявність соціальних зв’язків, що формуються між нею та

представниками її найближчого оточення в системі «суб’єкт як носій

патріотичного почуття – об’єкт патріотичного впливу» та оцінювати їх

ціннісне значення для особистого життя, а також життя рідних та добробуту

міста і країни; забезпечення в дошкільних закладах суб’єкт-об’єктних

відносин виступає передумовою поступового усвідомлення дитиною суті та

значення патріотичних явищ «захисник Батьківщини», «національний

герой», «патріот»; діти усвідомлюють поняття «соціальна роль» як обов’язок

людини, що любить свою Батьківщину, а тому захищає її та її інтереси;

завдяки колективній діяльності діти поступово входять у систему суспільних

патріотичних відносин та навчаються стримувати свої бажання і підкорювати

їх інтересам інших представників соціального середовища.

Головним призначенням дошкільного закладу є створення умов щодо

формування та закріплення в надрах «Я-концепції» дитини емоційної реакції

як структурної складової її патріотичної свідомості. Протягом 1930-1991 рр.

на території України була створена, функціонувала та розвивалась система

дошкільних навчальних закладів.

У роботі виокремлено умовні періоди формування почуття патріотизму

в дітей у 1930-1991 рр., зокрема:

педагогічного забезпечення політично зумовленого патріотизму

(1930-1940 рр.);

становлення наукової теорії морального виховання за принципами

централізованої уніфікації змісту навчальних програм (1941-1957 рр.);

педагогічно доцільного, масового, функціонально-заанґажованого

процесу формування почуття патріотизму в дошкільників (1958-1991 рр.), що

складається з двох субперіодів:

113

домінування ідей інтернаціоналізму та «соціалістичного

патріотизму» (1958–1984 рр.);

формування українського патріотизму в умовах національно-

державного відродження України за часів перебудови (1985-1991 рр.).

Виявлено, що розвиток системи дошкільних закладів на теренах

України в період 1930-1991 рр. супроводжували накопичення психолого-

педагогічного досвіду з формування почуття патріотизму в дитини, наукове

обґрунтування закономірностей психічного розвитку дитини, її вікових

особливостей та врахування їх при організації виховної роботи в дитячих

садках.

Матеріали, що увійшли до розділу, опубліковані автором у наукових

статтях [97; 98; 99; 100; 101; 102].

114

Список використаних джерел у першому розділі

1. Абрамян Л. А. О возможностях игры для развития коррекции

социальных эмоций дошкольников Л. А. Абрамян / Игра и самостоятельная

деятельность детей в системе коммунистического воспитания. – Таллин,

1984. – С. 64–68.

2. Аналіз поняття «патріотичне виховання», «патріотичне почуття»,

«патріотизм» у філософії, соціології, психології [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http : //www.edudirect.net/sopids-1495-1.html

3. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной

системы // Избранные труды / П. К. Анохин. – М.: Наука, 1978. – 400 с.

4. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост.

Н. П. Калениченко. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.

5. Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель. Т. 1. – М. : Мысль,

1976. – 550 с.

6. Артемова Л. В. Історія педагогіки України. Підручник для студентів

вищих навчальних закладів / Л. В. Артемова. – К. : Либідь, 2006 р. – 424 с.

7. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/doshkilna-

osvita/30154/Додаток

8. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. / Под

редакцией с предисловием В. Я. Пилявского. – М.; Прогресс, 1986. – 420 с. –

С. 81.

9. Бех І. Національна ідея у виховному процесі школи / І. Бех,

К. Чорна // Шкільний світ. – 2008. – № 45 (461). – 37 с.

10. Бех І. Шляхом злагоди до процвітання: про національну ідею в

становленні громадянина-патріота України / І. Бех, К. Чорна // Позашкілля. –

2008. – № 11. – С. 4–9.

11. Біницька К. М. Формування почуття патріотизму в дітей в

дошкільних навчальних закладах України : історико-педагогічний контекст

http://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/30154/Додаток


115

(1930-1980 рр.) / К. М. Біницька // Педагогічний альманах: Збірник наукових

праць / редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ

«Херсонська академія неперервної освіти», 2016. – Випуск 29. – С. 283–288.

12. Богомолова М. И. Интернациональное воспитание

дошкольников : Учеб. Пособие для студентов пед ин-тов по спец. № 2110

«Педагогика и психология (дошк.)» / М. И. Богомолова. – М. : Просвещение,

1988. – 112 с.

13. Богуш А. І звички, і переконання. Шляхи здійснення завдань

морально-етичного виховання дошкільників / А. Богуш // Дошкільне

виховання. – 1981. – № 3. – С. 9–11.

14. Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з

навколишнім у дошкільному закладі / А.М. Богуш. – К. : Вища школа, 1992. –

414 с.

15. Богуш А. Патріотичне виховання починається з доброти.

Педагогіка Добра у спадщині Василя Сухомлинського / Алла Богуш //

Дошкільне виховання. – 2014. – № 11. – С. 4–7.

16. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в

дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – К. : Вища школа,

1994. – С. 264–265.

17. Бодалев А. А. Акмеология как учебная и научная дисциплина /

А. А. Бодалев. – М., 1993. – 31 с.

18. Бодалев А. А. О предмете акмеологии / А. А. Бодалев // Психол.

журн. – М., 1993. – № 5. – С. 73–81.

19. Бодалев А. А. О связи развития и саморазвития человека с его

деятельностью и отношениями / А. А. Бодалев; под ред. P. M. Шамионова //

Вопросы социальной психологии личности: межвуз., сб. науч. тр. – Саратов,

2002. – Вып. 3. – С. 45–51.

20. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия,

1975. – Т. 19. – С. 282–320.

116

21. Боришевський М. Й. Моральна саморегуляція поведінки

особистості: понятійний апарат / М. Й. Боришевський. – Київ, 1993. – 24 с.

22. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава:

Полтавський вісник. – 1994. – 192 с.

23. Виноградова Н. Ф., Жуковская Р. И., Козлова С. А. Родной

край / Н. Ф. Виноградова , Р. И. Жуковская , С. А. Козлова – М.,

Просвещение, 1990. – 192 с.

24. Виноградова Н. Ф., Козлова С. А. Наша Родина / Сост.

Н. Ф. Виноградова, С. А. Козлова. – М.: Просвещение, 1984. – 304 с.

25. Вишневський О. Орієнтири національного виховання /

О. Вишневський // Рідна школа. – 1994. – № 6. – С. 42–46.

26. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання : педагогічні

нариси / Омелян Іванович Вишневський, Львівський обласний науково-

методичний інститут освіти, Львівське обласне педагогічне товариство

ім. Г. Ващенка . – Львів : Б. в., 1996 . – 238 с.

27. Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української

педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання

друге, доопрацьоване і доповнене / О. І. Вишневський. – Драгобич : КОЛО,

2006. – 326 с.

28. Вишневський О. Український національний характер та сучасний

ідеал виховання української молоді / О. Вишневський // Педагогічна думка. –

2013. – № 1. – С. 3–8.

29. Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] /

Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2001. – с. 105–133.

30. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под

ред. А. М. Виноградовой. – М. : Просвещение, 1989. – 95 с.

31. Выготский Л. С. Психология искусства (Под ред.

М. Г. Ярошевского. – М.: Педагогика, 1987. – 344 с. – С.199.

http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/auteurs/view/47082/source:default






117

32. Выготский Л. С. Эмоции и их развитие в детском возрасте /

Л. С. Выготский / Собр. соч.: в 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 416–

436.

33. Гавлітіна Т. М. Національно-патріотичне виховання підлітків в

умовах позашкільного закладу: автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 /

Т. М. Гавлітіна. – К., 2007. – 21 с.

34. Гавриш Н., Крутій К. Національно-патріотичне виховання у

ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи / Н. Гавриш, К. Крутій //


35. Гаспарова Є. Емоції дитини раннього віку в грі / Є. Гаспарова //


36. Герман Ш. М., Скатерщиков В. К. Беседы об эстетике /

Ш. М. Герман, В. К. Скатерщиков. – М.: Знание, 1982. – 224 с.

37. Голиш Л. Г. Функціонування спеціальних дитячих установ УРСР

1943 – 1950 рр. : автореф. дис. ... канд. іст. наук. / Л. Г. Голиш. – Черкаси :

ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2007. – 25с., с. 20.

38. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен

Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

39. Глава 26. Радянська школа, педагогіка й дошкільне виховання в

роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http : // www.gala-d.ru/parts/1107-part26.html

40. Глава 27. Школа й суспільне дошкільне виховання в період

відновлення й подальшого розвитку народного господарства СРСР (1946-

1958 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.gala-

d.ru/parts/1108-part27.html

41. Глава 28. Школа, педагогіка й дошкільне виховання в період

розвиненого соціалізму [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //

www.gala-d.ru/parts/1109-part28.html

http://www.gala-d.ru/parts/1107-part26.html




118

42. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт

теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В.

Давыдов. – М.: Педагогика, 1986. – 240 с.

43. Додонов Б. И. Эмоция как ценность / Б. И. Додонов. – М.:

Политиздат, 1978. – 272 с.

44. Дорошенко В. «Просвіта», її заснування й праця. Короткий

історичний нарис з додатком про «Просвіти» в інших країнах /

В. Дорошенко. – Філадельфія: Видання Молода просвіта імені Митр.

А. Шептицького, 1959. – 102 с. – С. 152.

45. Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія: Навч. пос. /

Т. В. Дуткевич – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 392 с.

46. Духнович О. Народна педагогіка / О. Духнович // Твори в 4 т. –

Прянів, 1967. – Т. 2. – 734 с.

47. Жуковская Р.И. Воспитание ребенка в игре

[Текст] / Р. И. Жуковская; Академия педагогических наук РСФСР, Институт

дошкольного воспитания. – Москва : Издательство Академии педагогических

наук СФСР, 1963. – 318 с.

48. Закон України «Про дошкільну освіту» // Освіта України. – К.,

2001. – С. 5.

49. Закон України «Про освіту». – К.: Ґенеза, 1996. – 36 с.

50. Запорожец А. В. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1.

Психологическое развитие ребенка / А. В. Запорожец. – М. : Педагогика,

1986. – 320 с. – С. 71.

51. Запорожец А. В., Усова А. П. Развитие дошкольного воспитания

в эпоху строительства коммунизма и задачи дошкольной педагогики /

А. В. Запорожец А. П. Усова // Дошкольное воспитание. – 1961. – № 12. –

С. 17–26.

52. Здравомислов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности /

А. Г. Здравомислов. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с.

119

53. Иваненко И. П. Воспитание убежденных патриотов-

интернационалистов / И. П. Иваненко. – К.: Вища школа, 1986. – 222 с.

54. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в

первобытном обществе до конца XX в. [Текст]: учебное пособие для пед. ун-

тов / Под ред. академика РАО А. И. Пискунова. – 2-е изд., испр. и дополн. –

М.: ТЦ Сфера, 2001. – 512 с.

55. Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І., Крицька Л. В.

Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти:

Навчально-методичний посібник / П. Р. Ігнатенко , В. Л. Поплужний . – К.:

Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 252 с. – с. 45.

56. Інструктивно-методичні рекомендації «Організація роботи в

дошкільних навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mon.gov.ua/content/Освіта/1-9-

341-vid-27-06-2014.pdf

57. Інструктивно-методичні рекомендації «Про організацію освітньої

роботи в дошкільних навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році»


249.pdf

58. Історія педагогіки України. Розділ V. Педагогічна думка, освіта,

становлення суспільного дошкільного виховання в кінці ХІХ - на початку ХХ

ст. 3. Розвиток дошкільного виховання у Галичині [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : // http://schoollib.com.ua/psyhologiya/1/26.html

59. Історія педагогіки України. Розділ VI. Освіта й дошкільне

виховання в Україні за радянських часів. 5. Стан освіти і виховання в Україні

у 60 – 80-ті роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //

http://schoollib.com.ua/psyhologiya/1/36.html

60. Енциклопедія освіти / АПН України ; голов. ред. В. Г. Кремень ;

[заст. голов. ред. О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко ; відп. наук. секр.

С. О. Сисоєва]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

http://mon.gov.ua/content/Освіта/1-9-341-vid-27-06-2014.pdf


http://mon.gov.ua/content/Освіта/1-9-249.pdf



120

61. Кабирова А. Ш. Деятельность государственных и общественных

организаций по охране детства в годы Великой Отечественной войны (на

материалах Татарстана) / А. Ш. Кабирова, Э. З. Багманова // Вестник

Казанского юридического ин-та МВД РФ. – 2010. – № 2. – С. 132–138.

62. Казимирская Тамара Анатольевна. Ценностные ориентации в

нравственном воспитании детей : дисс. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Тамара

Анатольевна Казимирская. – Москва, 2002. – 184 с.

63. Канащенкова В. В. Художественное мышление и условия его

развития в старшем дошкольном возрасте / В. В. Канащенкова // Вектор

науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика,

психология. – № 2 (5). –2011. – с. 104–107.

64. Качур М. М. Патріотичне виховання молодших школярів

засобами художнього краєзнавства : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 /

Мирослава Михайлівна Качур. – Київ, 2010. – 217 с.

65. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики. Режимы с

обострением, организация, тепморитмы / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов . –

Алетейя, 2002. – 418 с.

66. Ковалев Г. А., Радзиховский Л. А. Общение и проблема

интериоризации / Г. А. Ковалев, Л. А. Радзиховский // Вопросы

психологии. – 1985. – № 1. – С. 110–120.

67. Коваленко Євгенія Іванівна. Історія зарубіжної педагогіки:

Хрестоматія: Навч. посібник для студ. вузів / Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна. –

Київ : Центр навчальної літ., 2006 . – 662 с.

68. Коваль М. В. Україна у Другій світові війні 1939-1945: спроби

сучасного концептуального бачення / М. В. Коваль. – К. : Либідь, 1994. –

58 с.

69. Козлова С. А. Воспитание патриотических чувств / С. А. Козлова

// Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под ред.

А. М. Виноградовой. – М.: Просвещение, 1980. – с. 45–74.

121

70. Козлова С. Нравственное воспитание дошкольников в процессе

ознакомления с окружающим миром : (Педагогическая наука – реформе

школы) / С. Козлова. – М., 1988. – 104 с.

71. Кокуева Л. В. Воспитание патриотизма у детей старшего

дошкольного возраста : дисс. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Л. В. Кокуева. –

Ярославль, 2002. – 228 с.

72. Колпачук О. С., Добрицкая И. Г. О патриотическом воспитании

детей дошкольного возраста / О. С. Колпачук, И. Г. Добрицкая //

Гармонизация психофизического и социального развития детей. – Мн.,

2006. – С. 66–68.

73. Коменский Я. А. Великая дидактика // Избранные педагогические

сочинения / Я. А. Коменский. – М.: Учпедгиз, 1955. – С. 161–376.

74. Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної

освіти на період до 2017 року», Розпорядження КМУ № 1721-р від

27.08.10 року «Про схвалення Концепції Державної цільової програми

розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року» [Електронний ресурс] : –

Режим доступу: http://www.kharkivosvita.net.ua/files/koncepcia

75. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми

патріотичного виховання громадян на 2013-2017 роки схвалено рішенням

колегії М-ва освіти і науки, молоді та спорту України від 31.05.2012 № 6/1-21

[Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua//about-

ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/

76. Концепції виховання дітей та молоді в національній системі

освіти [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.raiosvita.com.ua/dload/norm-dokument

77. Котырло В. К. Об особенностях формирования эмоционально-

волевой сферы дошкольника / В. К. Котырло // Дошкольное воспитание. –

1968. – № 2. – С. 41–44.

78. Котырло В. Развитие волевого поведения у дошкольников /

В. Котырло. – К. : К. : Рад. школа, 1971. – С. 164.

http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/

http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/


122

79. Кузь В. Г. Основи національного виховання: концептуальні

положення / за заг. ред. В. Г. Кузя, Ю. Д. Руденка, З. О. Сергійчук. – Київ :

Вид. центр «Київ», 1993. – 151 с.

80. Кузьменко В. В. Формирование чувства патриотизма у

дошкольников Украины в 60-80 годы ХХ века / В. В. Кузьменко,

В. С. Мусиенко // Междунар. науч. альманах / под ред. М. В. Воронцовой,

Н. С. Пивневой. – Таганрог – Актюбинск, 2013. – Вып. 18. – С. 41–46.

81. Куліш Т. Зміст і основні напрями громадсько-освітньої та

педагогічної діяльності Наталії Лубенець / Т. Куліш // Зміст і технології

шкільної освіти: Матер. звітної наук. конф. Ін-ту педагогіки АПН України,

26-28 берез. 2002 р. – Ч. І. – К.: Пед. думка, 2002. – С. 16–17.

82. Куліш Т. Погляди Наталії Лубенець на зміст занять у дитячих

садках України (початок ХХ століття) / Т. Куліш // Рідна школа. – 2005. –

№ 1. – С. 55–58.

83. Куліш Тетяна Іванівна. Проблеми дошкільного виховання у

творчій спадщині Наталії Лубенець (1877-1943) [Текст] : автореферат дис.

канд. пед. наук : 13.00.01 / Т. І. Куліш; Інститут педагогіки АПН України

(Київ). – К. : ІП АПН України, 2006. – 20 с.

84. Куліш Т. Теоретичні засади українського дошкілля в творчій

спадщині Наталії Лубенець [Текст] / Т. Куліш // Рідна школа 2012 . – № 1–

2. – С. 61–65.

85. Ларьков Н. Д. Генезис эстетических переживаний : дисс ... канд.

филос. Наук / Н. Д. Ларьков. – Киев, 1986. – 169 с.

86. Леонтьев А. Н. Избр. психол. Произведения / А. Н. Леонтьев. –

Т.1. – М., 1983. – 392с. – С. 128.

87. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность /

А. Н. Леонтьев. –. М.: Инфро, 2007. – 276 с.

88. Лист Упрсоцвиху «Про дошкільний похід» // Бюлетень

Народного комісаріату освіти. – 1930. – №7(197), лютий. – С. 7–11.

123

89. Лист Упрсоцвиху щодо проведення з 1 квітня по 1 червня

Всеукраїнського дошкільного походу // Бюлетень Народного комісаріату

освіти. – 1930. – №9(199), лютий-березень. – С. 5-6.

90. Логінова В. І. Формування уявлень про працю дорослих /

В. І. Логінова, Л. А. Мішаріна // Дошкільне виховання . – 1978. – № 10. –

С. 56–63.

91. Лутовинов В. И. Современный российский патриотизм:

сущность, особенности, основные направления / В. И. Лутовинов //

Международный электронный научный журнал «Studia Humanitatis», 2013. –

№ 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://st-

hum.ru/content/lutovinov-vi-sovremennyy-rossiyskiy-patriotizm-sushchnost-

osobennosti-osnovnye-napravleniya

92. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. Історія

української педагогіки / За ред. М. Г. Стельмаховича. – К.: Інститут змісту і

методів навчання МО України, 1999. – 355 с. – С. 100.

93. Люблинская А. А. Воспитателю о развитии ребенка

[Текст] / А.А.Люблинская. – 2-е изд., испр. и доп. Москва: Просвещение,

1972. – 256 с.

94. Макаренко А. С. Лекції про виховання дітей / А. С. Макаренко //

Твори в 7 т. – Т. 4. – К.: Рад. шк., 1954. – 396 с.

95. Маркс К., Энгельс Ф., Ленин В. И. О морали и нравственном

воспитании / К. Маркс, Ф. Энгельс, В. И. Ленин. – М. : Политиздат, 1985. –

528 с. – С. 52.

96. Матящук В. Сучасне патріотичне виховання в школах України /

В. Матящук. – Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 384 с.






http://st-hum.ru/content/lutovinov-vi-sovremennyy-rossiyskiy-patriotizm-sushchnost-osobennosti-osnovnye-napravleniya



124








формування почуття патріотизму в дошкільників / Вікторія Сергіївна

Мусієнко // Педагогіка К. Д. Ушинського: історія та сьогодення : матеріали

обласної науково-практичної конференції (15 травня 2014 року,

м. Херсон) : у 2-х ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець, В. В. Кузьменка. –

Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – Ч. 2 – С.

37–40.


джерелах / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник

наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ


101. Мусієнко В. С. Формування почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку в контексті ідей В. О. Сухомлинського / Вікторія Сергіївна

Мусієнко // Педагогічний альманах : збірник наукових праць / редкол.

В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія

неперервної освіти», 2015. – Випуск 27. – С. 274–279.


дошкільного віку: історико-педагогічний аспект / В. С. Мусиенко //


Wydawnictvo Naukowe Wyїszej Szkoly Informatyki i Umiejкtnoњci, 2016. – S.

55-60.

103. Назаренко К. В. Патріотичне й інтернаціональне виховання дітей

дошкільного віку / К. В. Назаренко. – К. : Радянська школа, 1979. – 167 с.

125

104. Hаказ МОН освіти і науки України № 641 від 16 червня

2015 року «Про затвердження Концепції національно-патріотичного

виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-

патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо

патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах»

[Електронний ресурс] Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/ua/about-

ministry/normative/4068.

105. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР /

Редакційна колегія: Бондар А. Г., Дзеверін О. Г., Кобзар Б. С., Костюк Г. С.,

Мазуркевич О. Р., Чепелєв В. І., Шевченко В. С. – К. : Радянська школа,

1967. – 482 с.

106. Народное образование в СССР. Общеобразовательная

школа.1917–1973гг. : сб. докум. / [сост.: А. А. Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И.

Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. –М., 1974. – С.335. – 560 с.

107. Никандров Н. Д. Ценности как основа воспитания /

Н. Д. Никандров // Педагогика. –1998. – № 3. – С. 3 – 10. – С. 7.

108. Никонова Людмила Евгеньевна. Воспитание начал патриотизма у

детей старшего дошкольного возраста : дисс…канд. пед наук : 13.00.01 /

Людмила Евгеньевна Никонова. – Минск, 1987. – 188 с.

109. Никонова Л. Е. Патриотическое воспитание детей старшего

дошкольного возраста: пособие для педагогов / Л. Е. Никонова. – Минск:

Народная асвета, 1991. – 112.

110. Нравственное воспитание в детском саду / Под ред.

В. Г. Нечаевой, Т. А. Марковой. – М. : Просвещение, 1984. – 272 с.

111. Нормативні документи. Для завідуючих ДНЗ / упоряд.:

Т. Т. Чала. – Х. : Вид. група «Основа», 2007. – 528 с. – С. 12, 62.

112. Нравственное воспитание в детском саду / Под ред.

В. Г. Нечаевой, Т. А. Марковой. – М. : Просвещение, 1984. – 272 с.

113. Огієнко І. Українська культура / І. Огієнко. – К. : Довіра, 1992. –

139 с.

126

114. О развитии общественного дошкольного воспитания в Украинской

ССР // Дошкольное воспитание. – 1982. – №2. – С. 5–7.

115. Памятники литературы Древней Руси. Начало русской

литературы ХІ – нач. ХІІ в.: Сб. текстов / Под ред. Л.А. Дмитриевича,

Д. С. Лихачева. – М.: Худ. лит., 1978. – 464 с., – С. 409.

116. Патриотическое сознание: сущность и формирование /

А. С. Миловидов, П. Е. Сапегин, А. Л. Симонов и др. – Новосибирск : Наука,

1985. – 254 с.

117. Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта: Науково-

методичний посібник / За ред. Слюсаренка В. Г., Проскури О. В. – К.: ІЗМН,

1998. – 196 с.

118. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Пед. думка,

2001. – 516 с.

119. Петронговський Р. Р. Формування патріотизму старшокласників у

позанавчальній виховній діяльності: автореф. дис…канд. пед. наук :

13.00.01 / Р. Р. Петрогновський. – К., 2002. – 21 с.


поза навчальній виховній діяльності : дис...канд. пед. Наук : 13.00.01 /

Р. Р. Петрогновський – Житомир, 2002. – 180 с.

121. Платон. Законы [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://knijky.ru/books/zakony

122. Погрібний А., Алексюк А., Вишневський О., Майборода В.,

Кононенко П., Стельмахович М., Усатенко Т. Концептуальні засади

демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції /

А. Погрібний, А. Алексюк, О. Вишневський та ін. – К.: Школяр, 1997. –

148 с.

123. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів / Т. І. Поніманська. – К. :

Академвидав, 2006. – 456 с.

127

124. Популярная психология: Хрестоматия, Учеб. Пособие для

студентов пед. институтов / Сост. В. В. Мироненко. – М.: Просвещение, 1990.

399 с.

125. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р.

№ 305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад

України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF

126. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 1993 № 688

«Про затвердження Положення про дошкільний виховний заклад України»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :


127. Постанова Ради Міністрів УРСР від 11 липня 1960 року № 1132

«Про затвердження Положення про об'єднану дошкільну дитячу установу

(ясла-садок)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :


128. Постанова ЦК ВКП(б) від 4.07.1936 р. «Про педологічні

викривлення в системі наркомосів» // За комуністичне виховання

дошкільника. – Харків : НКО УСРР, 1936. – №8. – С. 3–6.

129. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по

дальшому розвитку дитячих дошкільних закладів, поліпшення вихованню

виховання і медичного обслуговування дітей дошкільного віку» // Дошкільне

виховання. – 1959. – №7. – С. 1–3.

130. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с

природой / И. Пригожин, И. Стенгерс; пер. с англ. Ю. Данилова. – 4-е изд. –

М.: УРСС, 2003. – 310 с.

131. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське

дошкілля» / [О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін.]. – Тернопіль :

Мандрівець, 2013. – 264 с.

132. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова

редакція). У 2 ч. Ч. І. Від народження до трьох років / О. П. Аксьонова, А. М.



128

Аніщук, Л. В. Артемова [та ін.] ; наук. кер. О. Л. Кононко. – Київ : ТОВ

«МЦФЕР-Україна», 2014. – 204 с.

133. Про подальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і

підготовку дітей до навчання в школі / Постанова Ради Міністрів СРСР //

Про реформу загальноосвітньої і професійної школи: Зб. Документів і

матеріалів. – К.: Політвидав України, 1984. – С. 99 – 102.

134. Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова,

А. А. Запорожца, Б. В. Ломова и др. – М. : Педагогика, 1983. – 448 с.

135. Психологический словарь личности и деятельности дошкільника

/ Под. ред. А. В. Запорожца и Д. Б. Эльконина. – М. : Просвещение, 1965. –

295 с.

136. Психология эмоций / Под ред. В. К. Вилюнаса,

Ю. Б. Гиппенрейтер. – М.: Изд-во Московского Университета, 1984. – 288 с.

137. Рубинштейн С. Л. : Бытие и сознание. Человек и мир /

С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2003. – 508 с.

138. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи С. Л. Рубинштейн /

СПб. : Арка, 2009. – 379 с.

139. Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова / упоряд.,

передм., комент. О. В. Проскура. – К. : Освіта, 1996. – 304 с.

140. Савин Н. В. Педагогіка / Н. В. Савин. – К. : Вища школа, 1974. –

252 с.

141. Савченко О. Я. Навчально-виховне середовище сучасної школи:

діалог з В. О. Сухомлинським / О. Я. Савченко // Науковий вісник

Миколаївського державного університету. Випуск 8. Педагогічні науки. –

Ч. І, 2005. – С. 4–9.

142. Самсонюк Н. Ф. Народные пословицы в патриотическом

воспитании детей старшего дошкольного возраста : дисс … канд. пед. наук :

13.00.01 / Н. Ф. Самсонюк. – Москва : б. и., 1983. – 194 с.

143. Сковорода Григорій: Дослідження, розвідки, матеріали: Збірник

наукових праць / Григорій Сковорода. – К.: Наукова думка, 1992. – 382 с.

129

144. Словарь иностранных слов / Под ред. А. Г. Спиркина,

И. А. Акчурина и Р. С. Карпинской. – 10-е изд., стереотип. – М.: Русский

язык, 1983. – 608 с. – С. 367.

145. Словарь философских терминов / Науч. ред. В. Г. Кузнецова. –

М. : ИНФРА, 2005. – 731 с. – С. 408.

146. Словник символів культури України. – К.: «Міленіум», 2002. –

257 с.

147. Советский энциклопедический словар / Под ред.

А. М. Прохорова. – М. : Советская энциклопедия, 1989. – 1632 с.

148. Спека І. С. Боротьба з дитячої безпритульністю та безоглядністю

у повоєнний період / І. С. Спека // Актуальні питання сучасної науки. Київ,

24-25 жовтня 2014. – С. 100 – 103.

149. Стельмахович М., Гуменко В., Дробноход М., Кононенко П.,

Погрібний А., Руденко Ю., Скрипиць М. Утверджуймо ідеологію

патріотизму і державотворення (Відкритий лист Президії АПН України та

Міністерства освіти України) // Освіта, 29 квітня – 6 травня, 1998. – С. 3.

150. Стельмахович М. Г. Українська етнопедагогіка /

М. Г. Стельмахович. Українознавство : Посібник / Уклад. : В. Я. Мацюк,

В. Г. Пугач. – К.: Зодіак – ЕКО, 1994. – 399 с. – C. 240.

151. Степанова Т. М. Трансформації змісту передшкільної освіти в

історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки (кінець ХІХ-ХХ

століття) / Т. М. Степанова. Монографія. – К.: Видавничий Дім «Слово»,

2011. – 424 с.

152. Стёпин В. С. Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая

рациональность / В. С. Стёпин // Вопросы философии. – 2003. – № 8. – С. 8–

9.

153. Суслова Э. К. Формирование образа Родины у дошкольников в

рамках программы «И ты увидишь, мир прекрасен!» / Э. К. Суслова //

Детский сад от А до Я. – 2003. – № 3. – С. 66.

130

154. Сухенко Є., Дзеверін О. Перші кроки становлення і розвиток

дошкільного виховання в УССР / Є. Сухенко, О. Дзеверін // Дошкільне

виховання. – 1957. – № 9. – С. 10–17.

155. Сухенко Є. З історії розвитку дошкільної педагогіки /

Є. Сухенко // Дошкільне виховання. – К. : Рад. школа, 1957. – №11. – С. 33-

39.

156. Сухомлинська О. В. Історія педагогіки як наука і як навчальний

предмет : актуальні проблеми / О. В. Сухомлинська [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://library.udpu.org.ua/library_files/ psuh_pedagog_probl

_silsk_shkolu/3/vupysk_25.pdf

157. Сухомлинська О. Концептуальні засади розвитку історико-

педагогічної думки в Україні / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 1999. –

№1. – С. 41–45.

157. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка /

В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1978. – 263 с.

158. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. /

В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 1 : Проблеми виховання

всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Методика

виховання колективу. – 654 с.


В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3 : Серце віддаю дітям.

Народження громадянина. Листи до сина. – 670 с.


В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5 : Статті. – 640 с.

161. Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності /

В. О. Сухомлинський. – К. : Видавництво «Радянська школа», 1966. – 230 с.

162. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. Підручник для

студентів / Під ред. Вишневського О. – Дрогобич : Відродження, 2001. –

268 с., с. 115–116.

http://library.udpu.org.ua/library_files/

http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/3/vupysk_25.pdf

131

163. ХІІІ съезд ВЛКСМ. 15 – 18 апреля 1958 г. Стенограф. отчет. – М.,

1958. – С. 285-286.

164. Указ Президента України №580/2015 від 13.20.2015 р. «Про

Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-

2020 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580/2015

165. Улюкаєва І. Історія суспільного дошкільного виховання в

Україні : навчальний посібник; вид. друге, доповнене / Ірина Улюкаєва. –

Донецьк : Юго-Восток, 2008. – 231 с.

166. Улюкаєва І. Г. Становлення та розвиток суспільного дошкільного

виховання в Україні ХХ – початок ХХІ століття [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://gnpu.edu.ua/files/VIDANNIY/Visnik_16/V16_28_33.pdf

167. Ушинський К. Рідне слово / К. Д. Ушинський // Вибрані

педагогічні твори: у 2-х т. / за ред. О. І. Піскунова. – К., 1993. – Т. І. – С. 121-

133.

168. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К.: Гол. ред.

УРЕ, 1986. – 796 с.

169. Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в

самоорганизующихся системах и устройствах / Г. Хакен. – М.: Мир, 1985. –

424 с.

170. Харламов И. Ф. Педагогика: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и

доп. / И. Ф. Харламов. – М. : Высш. школа, 1990. – 576 с.

171. Хорламова О. Л., Кравченко Т. В. Виховання у дітей в сім’ї

патріотизму як життєвої цінності / О. Л. Хорламова, Т. В. Кравченко //

Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних

умовах : Матер. Звітної наук.-практич. конф. – К., 1999. – С. 34–37.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління

України, м. Київ

Ф. 166. Міністерство освіти України, 1917-1991 рр.

оп. 9.


http://gnpu.edu.ua/files/VIDANNIY/Visnik_16/V16_28_33.pdf

132

172. Спр. 1270. Програми роботи в дошкільних установах і

пояснюючі записки до них, 85 арк.

оп. 15.

173. Спр. 54. Постанови Ради Народних Комісарів УРСР з питань

народної освіти в УРСР (1945 р.), 234 арк.

174. Спр. 2188. Довідки про історію дошкільного виховання в

Українській РСР за 40 років радянської влади, 1957 рік (матеріал для доповіді

на тему: Історія дошкільного виховання в Українській РСР за 40 років

радянської влади (1917-1957), 100 арк.

175. Цюпак І. М. Динаміка системи виховного процесу в дошкільних

закладах Херсонщини (ХХ століття). Навчально-методичний посібник з

дисциплін «Історія дошкільної педагогіки», «Педагогіка дошкільна» для

самостійної роботи студентів вищих педагогічних навчальних закладів,

навчальних закладів системи післядипломної освіти / І. М. Цюпак. – Херсон,

2013. – 114 с.

176. Чорна К. І. Зміст патріотичного виховання школярів в умовах

державотворчого процесу в Україні / К. І. Чорна // Виховання патріотизму у

дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матер. звітної

науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 12–14.

177. Чорна К. І. Патріотизм – духовна цінність молодих громадян

України / К. І. Чорна // Цінності освіти і виховання. Науково-методичний

збірник / За заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209–212.

178. Шевченко Г. П. Эстетическое воспитание в школе /

Г. П. Шевченко. – Киев.: Рад. Школа, 1985. – 141 с.

179. Шкребтієнко Л. Критерії вихованості патріотичних почуттів

дітей старшого дошкільного віку / Л. Шкребтієнко // Вісник Київського

інституту бізнесу та технологій . – 2010 . – № 1 (11) . – С. 131–133.

180. Эмоциональное развитие дошкільника : Пособие для

воспитателей дет. сада / [А. В. Запорожец, Я. З. Неверович, А. Д. Кошелева и

др.]; Под ред. А. Д. Кошелевой. – М. : Просвещение, 1985. – 175 с.

133

181. Якобсон П. М. Психология чувств / П. М. Якобсон. – М. : АПИ

СССР, 1958. – С. 342.

182. Якобсон П. М. Чувства, их развитие и воспитание

[Текст] / П. М. Якобсон. – Москва : Знание, 1976. – 64 c. – (Новое в жизни,

науке, технике. Педагогика и психология; №10).

183. Ясева Н. Ю. Патриотическое воспитание детей дошкольного

возраста / Н. Ю. Ясева // Вектор науки ТГУ, 3 (6). – 2011. – С. 346–348.

184. Яців Я. М. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді

у позаурочний час на західноукраїнських землях (1919 – 1939 рр.) : дис. ...

канд. пед. наук : 13.00.01 / Ярослав Миколайович Яців. – Дрогобич, 2004. –

241 с.

134

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД З ФОРМУВАННЯ

ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ В ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ НАЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ В 1930-1991 РР.

2.1.Формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках

України в період педагогічного забезпечення політично зумовленого

патріотизму (1930-1940 рр.)

Аналіз змісту архівних документів та наукових джерел, що

відображають особливості формування почуття патріотизму в дошкільників,

дозволяє зробити висновок щодо актуальності цієї проблеми. Вона

зумовлена потребою держави у вихованні патріотів, оскільки це важливий

чинник зміцнення та безпеки країни. Тому стрімке становлення різних сфер

молодого радянського суспільства зумовлювалося шляхом жорсткого

контролю з боку держави за дотриманням принципів класовості та

політичної доцільності, матеріалістичного світогляду та атеїзму,

колективізму та кооперації, політехнізації, активної громадської позиції,

оскільки того вимагали завдання соціалістичного становлення. Ці жорсткі

принципи централізованого контролю розповсюджувались і на діяльність

дошкільних закладів, що проводили роботу з формування почуття

патріотизму в дітей з використанням відповідних форм та методів роботи з

дошкільниками. Передумовами їх відбору були чинники загальнодержавного

та суспільного значення.

Як засвідчують архівні документи, в 1930-1934 рр. на території

України була розгорнута робота для виконання першого п’ятирічного плану

з метою забезпечення соціалістичного шляху розвитку народного

господарства СРСР та реалізації завдань культурної революції. Соціально-

економічне життя країни того часу характеризувалося соціалістичними

змаганнями, безперервним робочим часом на виробництві, завдяки переходу

підприємств на 2-х і 3-х змінну роботу, в селах відмічався бурхливий процес

135

колективізації. Активне залучення жінок до виробництва та колгоспного

господарювання вимагало від суспільства в короткі терміни оновити систему

таких культурно-побутових установ як дошкільні заклади. Це завдання

вирішувалося централізовано. Так НКО вирішив провести Всеукраїнський

дошкільний похід і виніс це питання на розгляд президії ВУЦВК, який

погодився з НКО і ухвалив утворення при ВУЦВК Центральної комісії

дошкільного походу під головуванням Голови ВУЦВК Г. Петровського.

Одночасно з вирішенням цього питання ставилося завдання щодо

подальшого забезпечення якості роботи шкіл [78, с. 7–11].

З метою максимального охоплення дошкільними установами дітей

трудящих, поліпшення побуту і виховання дитини-дошкільника в родині,

удосконалення роботи наявних дошкільних установ, Упрсоцвих надсилає до

всіх ОкрІНО методичний лист «Про дошкільний похід» (лютий 1930, №112)

[78, с. 7–11], для популяризації системи дошкільного виховання використали

пресу, радіо, виставки.

Дошкільні заклади, що розглядались як базові для реалізації

«дошкільного походу», функціонували в русі єдиної системи навчальних

закладів. Так у 1930 р. на XVI з’їзді Всесоюзної комуністичної партії

(більшовиків) розглядалося питання про запровадження загального

обов’язкового початкового навчання, яке ставило на меті подолання масової

неграмотності населення [144]. На здійснення постанов з’їзду в 1931-32 рр.

приймаються історичні постанови «Про початкову і середню школу» [128,

с. 1–7.] та «Про програми, навчальні плани і режим у початкових і середніх

школах» [126, с. 174; 270]. Постанова «Про початкову і середню школу» від 5

вересня 1931 р., ігноруючи за змістом здобутки педагогічної теорії та

практики, підпорядковувала організацію всього навчального процесу суто

ідеологічним та партійним інтересам. Так, на підставі забезпечення

єдиновладдя в управлінні школою з боку наркомпросів союзних республік,

зміст цієї постанови ставив перед школою такі завдання: переробити зміст

136

усіх навчальних програм відповідно до ідей марксистської теорії; усю

науково-дослідну роботу в галузі педагогіки здійснювати на марксистсько-

ленінських засадах; забезпечити нагляд з боку шкільної партійної організації

за викладанням усіх шкільних дисциплін громадсько-політичного напряму;

налагодити тісний зв’язок процесу навчання зі сферою виробництва та

продуктивною працею шляхом наближення школи до підприємств, відкриття

при школах мережі шкільних майстерень різного профілю, знайомства учнів

з різними сферами виробництва та господарювання [128, с. 1–7].

Зміст постанови «Про програми, навчальні плани і режим у початкових

і середніх школах» [126, с. 174] був спрямований на виправлення певних

визнаних недоліків попередніх навчальних планів і програм. Згідно з

документом, у навчальні програми було введено інформацію щодо специфіки

культури інших народів СРСР, їх історичного розвитку, видів народного

мистецтва, елементів краєзнавства тощо, що свідчило про намагання

керівництва держави поширити уявлення учнів про культури інших народів,

започаткувати в межах соціального інституту освіти основи системності та

упровадити і впорядкувати єдиний механізм державного управління.

Аналіз змісту цих та інших партійних документів директивного

характеру показує, що на території України з 1930 р. партійними керівними

структурами за допомогою методів тоталітарно-репресивного характеру було

встановлено модель загальнорадянської шкільної освіти, хоча офіційного

проведення шкільної реформи не було. У цей час педагогічна наука і

практика відчувала тиск з боку партійного керівництва, внаслідок чого

авторитарна педагогіка витісняє залишки вільного виховання. Відповідно, за

таких умов в 30-ті рр. ХХ ст. в дитячих садках України забезпечувався

процес формування почуття патріотизму в дітей [2]. Безумовно, увага до

проблеми формування саме патріотичних почуттів в дітей відкривала для

держави перспективу системної та цілеспрямованої підготовки громадян,

відданих ідеям комунізму, що в значній мірі сприяло зростанню кількості

дошкільних навчальних закладів та відкриттю нових типів. У систему

137

дошкільних закладів входили дитячі садки, вечірні й денні кімнати для

дошкільників, дитмайданчики, дошкільні групи при школах і клубах, а також

інтернати-комуни для дітей дошкільного віку із забезпеченням у них

відповідної виховної роботи. В єдиній системі комуністичного виховання ці

установи посідали певне місце й мали цілком визначені завдання [78, с. 7–

11].

Відповідно до рішень II Всесоюзної партійної наради у справах освіти

(квітень, 1930 р.), прийнято постанову про організацію при школах груп для

дітей-семиліток. Однак, основними типами суспільних виховних закладів для

дітей дошкільного віку у 30-ті рр. ХХ ст. були дитячі садки і дитячі осередки.

Їх роль у забезпеченні в дітей патріотичного почуття та їх певні здобутки

постійно висвітлювались у науково-методичному журналі «За комуністичне

виховання дошкільника», який 3 1931 р. функціонував у Харкові. Журнал

знайомив працівників дошкільних закладів із політичними подіями в СРСР

та в УРСР, що сприяло глибшому розумінню вихователями дитячих садків

мети та завдань патріотичного виховання. Публікувались настанови з метою

врахування їх змісту та упровадження у процес формування в дітей

патріотичного почуття, але, відповідно, з точки зору керівних органів. Різні

аспекти дошкільного виховання на сторінках цього журналу висвітлювали

С. Моложавий, Є. Моложава, Р. Ліберфарб, Т. Губенко, Г. Гольдіна,

Є. Сухенко, С. Абрамсон, С. Литвинов, М. Григор'єв. У виданні публікували

статті з певних напрямів виховання, зокрема з фізичної культури

(Ю. Аркіна), трудового виховання (Р. Жуковська), навчання грамоті

(Ф. Блехер) тощо [73; 177; 2188]. Випуски цього журналу сприяли

вирішенню завдання щодо створення та зміцнення на території України

системи суспільного дошкільного виховання. Крім часопису «За

комуністичне виховання дошкільника», з 1931 р. аналогічні настанови

з'являлись у брошурах під назвою «Про завдання народного виховання»

(1932 р.), «Основні питання виховання в дошкільних установах» (1933 р.) [2]

комісара народної освіти М. Скрипника. Зміст усіх статей спрямовувався на

138

реалізацію так званого «дошкільного походу». Так, С. Моложавий в статті

«Принципи побудови педагогічного процесу в дитячому садку» розкриває

основні закономірності формування виховного процесу в дошкільному

навчальному закладі [87]; у статті Ф. Левінширіної «Як провести

організоване заняття в дошкільному закладі» порушуються питання

методичного напряму [75]. Пізніше з’являються статті, що розкривають

шляхи розумового розвитку дітей дошкільного віку [109, с. 53–74], що

сприяло не лише швидкому становленню системи дошкільної освіти на

теренах України, а також більш якісному забезпеченню процесу формування

в дітей патріотичного почуття.

Також активно висвітлювались у пресі проблеми, пов’язані з

реалізацією «дошкільного походу». З цієї метою у Києві в цей час виходила

спеціальна газета «В дошкільний похід», яка містила характерні для того

часу гасла: «Розгорніть по клубах мережу кімнат, для розваг та праці наших

дошкільнят» [174, с. 69–70]. Дошкільний похід набув масового характеру. В

архівних документах, зміст яких підтверджує значення на той час розбудови

системи дошкільної освіти, в межах якої необхідно було розгортати процес

формування почуття патріотизму в дітей, зазначено: «Дошкільне виховання

покладає основу для подальшого виховання нової людини, сповненої

інтересами трудящих, здібної відстоювати завоювання революції і

колективно будувати нове комуністичне суспільство. Для нових кадрів слід

організовувати курси, слід притягати матерів-делегаток, комсомольців і

піонерів на безпосередню роботу в установах на допомогу штатному

персоналу» [79, с. 5–6].

Упровадженню нової системи з формування почуття патріотизму в

дітей сприяло відкриття в 1930 р. при Київській філії Науково-дослідного

інституту педагогіки дошкільної секції. Наукові співробітники секції на

сторінках журналу «За комуністичне виховання дошкільника» висвітлювали

матеріали вищих органів влади з питань дошкільного виховання, зміст

наукових та методичних розробок практичних працівників, що, на наш

139

погляд, відповідало принципу системності та дозволяло знайомити з

матеріалами значну кількість педагогів дошкільних закладів. Активно

видавались матеріали методично-організаційного характеру, що мали

значення для системи дошкільного виховання та були спрямовані на

впорядкування процесу формування почуттів у дітей дошкільного віку.

Наприклад, серія популярних брошур для батьків у справі виховання

дошкільників у родині за тематикою статей «Батькам про виховання малечі»,

«Як поводитися з дітьми», «Антирелігійне виховання нашої малечі», «Гігієна

виховання дитини», «Про іграшку для малої дитини», «Які книжки треба

купувати малим дітям», «Як привчити дитину до праці», «Навіщо потрібні

дошкільні установи», «Дошкільний похід», «Готування дошкільних

робітників» мала на меті допомогти батькам у вихованні дітей [77, с. 4].

Позитивним було те, що так званий «дошкільний похід» у 1930-

1932 рр. став значною подією, оскільки набув масового характеру, привернув

до дошкільної справи увагу значної частини громадськості, стимулював

значне поширення системи дошкільного навчання. Тому, на наш погляд,

вищезазначене можна розглядати як передумови, що забезпечували

формування почуття патріотизму в дітей у дитячих садках України [104,

с. 199]. Поряд з комуністичним рухом на цей процес упливав й

упроваджений у дію антирелігійний рух, що являв собою інший важливий

напрям комуністичної ідеології [80; 81]. Він був пов’язаний з руйнуванням

церков, переслідуванням священнослужителів, віруючих та їхніх дітей.

Відповідно, на той час у навчально-виховний процес дитячих садків

насаджувалося атеїстичне виховання. Реалізація цього процесу

забезпечувалась через залучення дітей раннього віку до антирелігійних свят.

Дітям заборонялось вдома святкувати релігійні свята Великдень, Різдво.

Дітей закликали «перевиховувати» своїх «темних батьків», якщо вони

влаштовували вдома ці свята. Під певним лозунгом «маленькі комунари»

повинні були вести «політичну боротьбу» з батьками та залучати їх до табору

140

атеїстів [20, с. 9–14]. Тобто цілеспрямовано забезпечувались засади для

формування почуття патріотизму в дітей на основі атеїстичного виховання.

У цей час зміст роботи дитячих садків з формування почуття

патріотизму в дітей був повністю під владою тенденції щодо забезпечення

процесу широкої політехнізації освіти, що була оголошена в 1930 р. як

обов’язкова. На наш погляд, вагомий вплив для визначення змісту

педагогічного процесу з формування почуття патріотизму в дітей мала VII

Всеукраїнська нарада в справах КДР. На ній було визначено завдання та

основні засади комуністичного виховання дітей. Вони повністю відповідали

потребам формування почуття патріотизму: «прищепити дітям основи

марксистсько-ленінського світорозуміння; виховати з дітей

інтернаціоналістів-бійців за всесвітню революцію; виховати вміння активно

боротися за побудову комуністичного суспільства; виховати у дітей

більшовицьку непримиренність у класовій боротьбі; розвинути в дітей

основні політехнічні трудові навички, виховати соціалістичне ставлення до

праці і вміння працювати колективно, тим самим сприяючи справі

підготовки кадрів для соціалістичного будівництва» [174, с. 69–73].

Також була спроба знайти відповідні засоби з формування

патріотичних почуттів в дітей, але ці намагання відбувались без врахування

вікових особливостей дитини дошкільного віку та природних психологічних

механізмів. Так, чітка спрямованість дошкільних закладів на забезпечення

комуністичного та патріотичного виховання дітей призвела навіть до

вилучення з педагогічного процесу казки, як суто природного засобу впливу

на дитину. Шкідливість казки доводилась широко, а саме: у виступах,

публікаціях партійних керівників, окремих працівників дошкільних установ.

У статтях «Гра, казка і романтика в роботі з дітьми», «Ми проти казки»

(1930 р.) автор І. Соколянський обґрунтовував недоцільність використання

казок у процесі виховання дітей, а поряд з цим визначав гру як доказ

педагогічного безсилля [198, с. 11]. Також рішуче засуджувала казку і

Н. Крупська. Вона виступала проти донесення до дітей змісту творів дитячих

141

письменників, зокрема К. Чуковського. Одночасно з цим, у багатьох

виступах вона доводила користь створення дитячих книжок, що ідеологічно

спрямовували та відображували процес розбудови соціалістичної держави,

ставлячи за мету патріотичне виховання дитини. Тобто фактично

Н. Крупська обґрунтовувала доцільність створення навіть для молодших

дітей політехнічної книжки [68; 69; 70]. Отже, є підстави для висновку, що

процес формування почуття патріотизму в дітей не передбачав спрямування

їхніх почуттів на рідну землю, садочок, красу природи, що оточує їх з

народження, на специфіку та своєрідність українського побуту, пісень та, в

цілому, національної культури.

Однак ми вважаємо за позитивне, що в цей не простий для країни час

звертається увага на необхідність забезпечення дитячих садків педагогічними

кадрами більш високого професійного рівня. Так, на початку 30-х рр. ХХ ст.

докорінно змінюється система підготовки фахівців дошкільного виховання. В

Україні це було зумовлено двома основними чинниками: а) активним

розвитком системи суспільного виховання; б) реорганізацією системи

педагогічної освіти. Підготовка фахівців дошкільного виховання

забезпечувалась дошкільними відділеннями у 45-ти педагогічних технікумах

і дошкільними факультетами 4-х педагогічних інститутів. Поряд з цим майже

в кожному районі були організовані та функціонували спеціальні курси для

забезпечення працівників дошкільного виховання. Також протягом 1931-

1933 рр. була впроваджена в дію система професійного інструктажу

працівників дошкільних закладів за допомогою радіомовлення [2]. Ці та інші

заходи сприяли підвищенню професійної підготовки працівників дитячих

садків, що мало позитивно впливати на процес формування в дітей

патріотичного почуття.

Однак поряд з розширенням на території України системи дошкільних

закладів та створенням у них педагогічних умов з комуністичного та

патріотичного виховання за напрямом відстоювання ідеологічних принципів,

протягом 30-х рр. ХХ ст. з боку методичного сектора керівних органів країни

142

було виявлено систему помилок. Перш за все, процесу формування

радянської теорії дошкільного виховання значно заважала педологія, яка

мала відповідний вплив і на дошкільну педагогіку, що було нами

відображено в попередньому розділі. Так, величезна кількість практичних

працівників з дошкільного виховання захоплювалась дрібнобуржуазною

педагогічною ідеєю вільного виховання дитини та псевдонауковим підходом

до формування особистості дитини, зокрема безглуздою та шкідливою

теорією механічного прищеплення дитині умінь та навичок завдяки

звернення, за визначенням І. Соколянського, до так званої «ланцюгової

методики» [198, с. 11]. Представники цієї псевдонаукової теорії відкидали

значення гри як дійсно природньої та педагогічно виправданої форми

організації діяльності та поведінки дитини в дошкільному навчальному

закладі, проголошуючи її, як і казку, нібито проявом педагогічного безсилля.

Прихильники педологічної течії не визнавали значення для процесу

виховання дитини навіть такого засобу, як ляльки, а тому, відповідно, не

рекомендували використовувати їх у виховному процесі. Ці захоплення

поряд з вимогами з боку партійних органів щодо забезпечення в дошкільних

закладах України комуністичного виховання дошкільників відповідно до

принципів політехнізації та комплексності, спонукали вихователів при

організації процесу з формування патріотичного почуття в дітей звертатися

до педагогічно невиправданих засобів та методів: формально переносити в

площину дошкілля методів і форм роботи зі школи, що призводило до

протиріч між виховним процесом та віковими можливостями дошкільників з

відповідним значним зниженням рівня його результативності; ігнорувати

закономірності розумового та мовного розвитку дітей завдяки використанню

термінів, незрозумілих для них; формально «натаскувати» дітей з метою

нав’язування їм інформації про суть подій державно-суспільного значення;

звертатися до методів педагогічної роботи, що не відповідали поставленим

завданням тощо [173; 177].

143

Однак, незважаючи на основну стратегію щодо жорсткої ідеологізації

процесу формування почуття патріотизму в дітей, керівництво органів

дошкільної освіти все ж повністю не відкидало значення природньої вікової

потреби дітей в іграшці. А тому було дозволено використовувати її у

виховному процесі, але лише з метою посилення в дошкільників

патріотичного почуття. Так, у 30-ті рр. ХХ ст. видано низку документів про

створення та використання іграшки у комуністичному вихованні та

наближення до дитини процесу політехнізації. Серед таких документів

значиться постанова колегії Народного комісаріату освіти «Про ідеологічне

керівництво дитячою іграшкою» (1931 р.) У 1932 р. відбулася Всеукраїнська

нарада виробників іграшок, на якій йшлося про нову радянську іграшку [51].

Для контролю виробництва іграшки створюється Всеукраїнська рада в

справах іграшки, у зв’язку з чим поступово посилюється значення іграшки як

природного виховного засобу. При тому вирішальним чинником, що

визначав напрями, форми, засоби, зокрема іграшку, як засіб, методи

формування в дітей патріотичного почуття, виступала комуністична партія та

радянська пролетарська держава. Саме вона в період 1930-1940 рр.

переводила свою лінію на політичну зумовленість процесу формування в

дитини патріотичного почуття через низку керованих нею організацій –

комсомольську, піонерську, громадські організації та рухи різних типів,

професійні, кооперативні, а також через «спеціальні» державні та громадські

виховні установи та заклади: школи, клуби, майданчики, кінотеатри, театри,

дитячу пресу тощо [33; 174, с. 71].

Чітко поставлений радянськими партійними органами орієнтир на

формування громадян-патріотів, принципових та ідейно-спрямованих з

дитинства, знаходив своє викривлене тлумачення і в педагогічній теорії того

часу. В архівних матеріалах є нагадування про це в статтях журналу «За

комуністичне виховання дошкільника», в яких автори намагались тлумачити

суть деяких категорій з точки зору, нібито, науки, а саме: явище «політичне

виховання дошкільника» тлумачилось широко і незрозуміло, як об’єднання

144

всього життя дошкільної установи та життя дітей із загальними процесами

класової боротьби, з процесами соціалістичного будівництва всієї країни, що,

безумовно, заважало процесу формування в дітей патріотичного почуття як

природного почуття любові до рідних, сім’ї, рідного селища, його природи,

що оточувала дитину з народження. При тому, незважаючи на ігнорування

природних вікових властивостей дітей дошкільного віку, такий підхід

тогочасні вчені трактували як продуктивний, оскільки він нібито дозволяв

боротися дитині через її безпосередню участь у громадсько-політичній праці

на виробництві за виконання промфінплану [174, с. 71]. Відповідно,

політична та наукова заангажованість теоретиків від педагогічної науки, а

також представників керівних органів того часу дозволяла критикувати та

навіть засуджувати прогресивні наукові теорії та праці як зарубіжних авторів,

так і вітчизняних, наприклад, педагогічну спадщину Софії Русової, зміст

книги «Дошкільна справа» Є. Тихеєвої. За нашими дослідженнями, ця

критика шкодила процесу формування почуття патріотизму в дітей, оскільки

види діяльності, що пропонувались дитині для виконання, не відповідали

рівню її психофізичного розвитку, емоційно-життєвому досвіду, природним

інтересам та бажанням. У своєму виступі на Всеукраїнській нараді

дошкільної секції Науково-методичної ради НКО комісар народної освіти

М. Скрипник у виступі засудив ці «викривлення» [157; 174].

Аналіз джерельної бази дозволяє зробити висновки, що досліджуваний

нами період характеризувався становленням відповідних педагогічних

підходів, що використовувались для забезпечення процесу формування в

дитини дошкільного віку почуття патріотизму, доцільного, з точки зору

керівних органів, саме для перемоги комунізму. Тому вже в 1932 р. виходять

програми для дитячих садків, що вперше визначали завдання, обсяг знань,

умінь та навичок для дітей дошкільного віку, але в яких значно була

перевищена роль трудової та недооцінювалась роль гри як природного засобу

виховання дитини дошкільного віку [198, с. 12]. У 1932 р. виходить документ

«Програмово-методичні матеріали для підготовчих (нульових) груп

145

політехнічної школи» [143] як основний документ програмного значення, що

достатньо чітко визначав напрями та зміст роботи вихователів з дітьми,

зокрема і з формування в них патріотичного почуття. У ньому увага

працівників цих груп концентрувалась на активізації діяльності дітей,

організації їхньої посильної трудової діяльності, що спрямовувалась на

комуністичне та патріотичне виховання.

Основна мета документу спрямовувала вихователів на засвоєння

дітьми основ наукової інформації з тим, щоб забезпечити в них діалектико-

матеріалістичний світогляд поза елементів релігійного сприйняття явищ

дійсності. Формально була проголошена відповідність усіх завдань віковим

можливостям дитини, але, на наш погляд, ця мета не відповідала засобам її

реалізації. Так перед працівниками ставились конкретні завдання: «діяльність

дітей повинна носити класовий характер і відповідати основам

комуністичного виховання; … розвивати в дітей навички і вміння, необхідні

для життя у безкласовому соціалістичному суспільстві з високої технікою

виробництва; виховувати в дітей такі риси: детермінацій на мислення,

бажання досліджувати, ініціативність, творчість, конструктивність, здібність

швидко й правильно орієнтуватися в певних ситуаціях, доцільно діяти тощо»

[143, с. 6]. Тобто основне завдання, що ставилося перед вихователями,

формування в дітей патріотичного почуття, котре б повністю відповідало

визначеним партією ідеалам комуністичної моралі з тим, щоб молоде

покоління було готовим у майбутньому брати активну участь у соціальному

житті країни. Разом з тим діти цього віку залишались поза грою, як

природного для них виду діяльності та способу пізнання світу, що могли

сприяти їхньому швидкому та якісному знайомству з навколишнім

середовищем, характером соціальних зв’язків, що виникають навколо них

тощо. Тотожним у роботі вихователя з дітьми нульових груп та з дітьми

старших груп дитячих садків було те, що «…дітей нульових груп залучали до

політичного життя країни, використовуючи такі форми роботи, як

соцзмагання, і спрямовуючи його на озброєння дітей знаннями, вміннями,

146

навичками, передбаченими програмою. Рекомендувалося залучати дітей

нульовок, як і в дитячому садку до громадсько-політичного життя дорослих,

класової боротьби, знайомити їх із завданнями соцбудівництва» [159, с. 261].

Відповідно до визначених завдань, висувались форми педагогічної

роботи, засоби, методи та прийоми. Але вони не відповідали віковим

особливостям дитини дошкільного віку, специфіці їхнього психофізичного

розвитку, украй обмеженому емоційно-життєвому досвіду. Наприклад,

пропонувався бригадний метод виховання. Він передбачав об’єднання дітей у

невеличкі по 3-4 особи групи, кожна з яких брала на себе відповідальність

щодо функцій виробничої бригади – природоохоронної, санітарної або іншої.

Кожна бригада несла групову відповідальність перед своїм дитячим

колективом через фіксацію та порівняння результатів завдань. Уводились

незрозумілі для дітей дії: індивідуальне та групове ударництво, зустрічний

план тощо, зокрема «громадський буксир» тощо. Для закріплення такої

патріотичної поведінки, був рекомендований педагогічний прийом, що

спрямовувався на стимулювання природного психічного механізму

емоційного сприйняття дитиною навколишньої дійсності через введення

музичних занять. Їх метою було сприяння «вихованню покоління, здатного

остаточно встановити комунізм» [143, с. 77]. Від вихователів вимагалось

«виховувати непримиренних борців проти класово-ворожих проявів у музиці

за Ленінською настановою щодо виховання спадщини; виховувати агітаторів,

пропагандистів пролетарської музичної творчості, організаторів масової

музичної самодіяльної роботи» [159, с. 262]. Поглиблення емоційного

сприйняття дітьми завдань «трудового напряму» на музичних заняттях

досягалось завдяки відтворенню ними під музику конкретних рухів і дії,

аналогічних трудовій діяльності дорослих, наприклад, рубати дрова,

марширувати, виконувати разом з усіма команди «стоп», «вперед» тощо [143,

с. 80]. Фактично перед вихователями ставилося завдання реалізації

колективного виховання дитини, яка буде спроможною підкоряти свої

особисті інтереси, бажання та потреби інтересам колективу та, у цілому,

147

суспільства. Однак при цьому не ставилось завдання прививати дитині любов

до рідного місця, його природи, пісень свого народу, народного побуту та,

відповідно, до рідної Батьківщини.

У розробці проекту «Програми для дошкільних закладів» брала участь

група науковців, вихователів-практиків, а саме: Є. Аркін, Ф. Блехер,

С. Моложавий, А. Суровцева, Є. Тихеєва, М. Епштейн та ін. [14, с. 15–18].

Аналіз змісту програми дозволяє визначити перевантаженість у ній

інформації суспільно-політичного значення, якою повинні були оволодіти

дошкільники. Цей факт посилювався невдалою спробою перенесення

шкільного педагогічного інструментарію в дошкільні установи: був

позичений принцип шкільної предметно-урочної системи; до навчально-

виховного процесу дитячих садків були введені вербальні методи навчання;

поряд з одночасним нехтуванням грою та іграшкою, набуло перебільшення

ролі середовища порівняно з роллю педагога у вихованні дітей тощо. У

проект програми були введені розділи «Політехнічне виховання» і «Ідейно-

політичне виховання». Напрям ідейно-політичного виховання визнавався

обов’язковим для дітей усіх вікових груп дитячого садка. На виконання

програмових завдань передбачалося систематичне проведення екскурсій як

форми навчально-виховної роботи.

Зміст програми охоплював завдання, згідно з якими дошкільники

повинні були засвоїти поняття, що для них були незрозумілими, але були

пов’язані зі змістом іншого підрозділу програми – «Громадсько-політичне

виховання»: «робочі наради», «розподіл праці», «управління» тощо. Вимоги

цього підрозділу були практично однаковими для дітей усіх вікових груп,

тобто не передбачали врахування вікових особливостей психічного розвитку

дітей у різних групах, а сама атмосфера виховного процесу примусово

наближувалась за ознаками до характеру життєдіяльності їхніх батьків та

інших дорослих людей. Відповідно, такий підхід унеможливлював засвоєння

дошкільниками програмового матеріалу через пряме ігнорування

особливостей їхнього вікового розвитку.

148

Розділи «Політехнічне виховання» і «Ідейно-політичне виховання»

були введені в програму вперше, а тому супроводжувались методичними

вказівками, зокрема рекомендаціями з обов’язкового відпрацьовування

тематики ідеологічної спрямованості: проведення святкувань днів Жовтневої

революції, трудящих 1 Травня, ленінських свят, свят Червоної армії тощо. У

програмі ця тематика виступала основою формування в дітей патріотичних

почуттів через забезпечення в них позитивного емоційного ставлення до

свят. Завдання політехнічного виховання полягали в ознайомленні дітей зі

сферою наукових знань та суттю основних сфер виробництва. На наш

погляд, особливе значення для процесу формування в дітей патріотичних

почуттів мав зміст розділу «Ідейно-політичне виховання дітей дошкільного

віку», що складався з двох підрозділів: «Громадсько-політичне і виробниче

життя країни» та «Ознайомлення з колективним життям і працею дитячого

садка».

Програма пропонувала наступні форми педагогічної роботи, що мали

активізувати емоційну сферу дітей та сприяти формуванню в них почуття

патріотизму: група, бригада, групові збори, загальні дитячі збори. Однак, з

точки зору необхідності виховання патріотичних почуттів, перед дітьми

дошкільного віку ставилося завдання, яке, безумовно, виходило за межі їхніх

психологічних можливостей та наявного життєвого досвіду, оскільки дитині

пропонувалося усвідомити значення явищ «класова свідомість», «відданість

комуністичній партії та радянській владі» тощо.

Також у межах розділу «Громадсько-політичне і виробниче життя

країни» були завдання, що не відповідали віковим можливостям

дошкільників. Зокрема, дітей старшої групи пропонувалося знайомити з

поняттями «колективне користування машинами», «машинно-тракторні

станції», відмінності трактора і комбайна. У межах дитячих соцзмагань, що

впроваджувались у навчально-виховний процес дитячих садків як

педагогічний метод, висувалась вимога «працювати краще», «працювати без

браку», «не прогулювати» [174, с. 71]. Пропагувалось знайомство дітей із

149

суттю соцбудівництва, революційного життя, героїчної діяльності

працівників різного профілю. Аналіз напрямів, змісту формування

патріотичних почуттів у дитини, обсягу та суті завдань, засобів та методів,

запропонованих вихователям з метою реалізації завдань комуністичного та

патріотичного виховання дошкільників, дозволяє зробити висновок про те,

що вони не відповідали віковим можливостям дітей, оскільки не враховували

закономірностей їхнього психологічного та фізичного розвитку.

Зміст програмного матеріалу зобов’язував кожен дошкільний

навчальний заклад політехнізувати всі ланки своєї роботи з дітьми на

підставі налагоджування тісного зв'язку з виробництвом та відкриття

спеціальної робітничої кімнати чи куточка. Реалізації цього завдання

передували два чинники, що варто обов’язково забезпечити: «зв'язок з

виробництвом та організація робітничого кутка» [174, с. 95]. Такі кімнати

необхідно було створити в садках, при клубах, в ЖК тощо як майданчики для

забезпечення зв'язку процесу комуністичного виховання дітей через

відпрацьовування поставлених завдань [174, с. 96]. Проте сам процес

облаштування таких кімнат вимагав від дітей зусиль, що не відповідали їхнім

віковим особливостям.

З посиленням політики централізації в СРСР створюється нова,

уніфікована програма, зокрема «Програма та внутрішній розпорядок

дитячого садка» (1935 р.) [139]. Вона розроблена на основі аналогічного

документа директивного значення для дитячих садків, що була в дії раніше

[142]. Ця програма розповсюджувалась усією територією радянської

держави. Від попередньої вона принципово відрізнялася намаганням

максимально наблизити життя дітей дошкільного віку до реалій

соціалістичного будівництва та сформувати в них до цього позитивне

ставлення. Програма передбачала під час реалізації виховного процесу

звертатися до прикладу, як педагогічного методу, реальної поведінки та

діяльності дорослих людей, що були характерними для різних сфер

суспільного життя того часу та характерних явищ соціалістичної дійсності.

150

Ними стали факти освоєння Арктики, порятунок челюскінців, будівництво

Дніпрогесу тощо. Ці приклади героїчної поведінки дорослих допомагали

формувати в дітей позитивне ставлення до радянської дійсності. Також

програма поширювала роль таких форм та засобів педагогічної роботи з

дітьми дошкільного віку як гра, праця, мова, природа, фізичні вправи. Однак,

незважаючи на позитивні аспекти нової програми, робота з дітьми в

дитячому садку недостатньо враховувала об’єктивні психофізичні

можливості дитини цього вікового періоду, оскільки обсяг і зміст інформації

про суспільно-політичні події були значно завищені. Тобто простежується

чітка тенденція щодо програмного перебільшення вимог до дітей у

порівнянні з їхніми реальними віковими можливостями. Але тенденція щодо

наближення світосприйняття вихованців до реалій дорослої соціальної

дійсності продовжувала бути значущо, що мало своє пояснення.

Так, у межах радянського суспільства йшла активна боротьба за

утвердження принципу зв'язку виховання і навчання з життям. Революція,

громадянська війна, будівництво нового життя – все це складало мету кожної

людини і не могло не стосуватися дітей. Потужний потік інформації

надходив до них з різних джерел, зокрема з найбільш значущих – від батьків

та з власних спостережень. Діти ставали безпосередніми спостерігачами

подій соціального значення, що сприяло швидкому та глибокому засвоєнню

ними знань про суспільне життя, яке, з точки зору того часу, було достатньо

складним. Процес відносно легкого засвоєння дошкільниками суті складних

політичних явищ, завдяки їх близькості до особистого життя дитини,

приводив до оманливого висновку щодо спроможності дитини цього віку

усвідомлено брати участь у політичних подіях і суспільному житті країни.

Відсутність перевірених і достовірних відомостей про психофізичні

можливості дітей дошкільного віку щодо засвоєння знань, а також низький

професійний рівень вихователів, які працювали в масових дошкільних

установах, приводили до серйозних помилок у навчально-виховному процесі.

151

Для нашого дослідження особливо значущим є перший розділ

програми «Суспільне виховання». Важливою ознакою цього документа було

забезпечення дітям права до шостого року життя самостійно обирати вид

своєї діяльності. Поряд з цим, дошкільники сьомого року життя обов’язково

брали участь у заняттях конкретної змістової спрямованості. На наш погляд,

у роботі дитячих садків слід відмітити як позитивне, звернення до певних

педагогічних засобів, зокрема іграшок, інших матеріалів методичного

спрямування, зокрема супроводження програми методичними вказівками.

Так з метою формування патріотичних почуттів в дитини пропонувався

більш широкий об’єм літературних джерел, зокрема, твори та фрагменти

праць К. Чуковського, Л. Толстого, К. Ушинського, В. Маяковського, а також

казок видатних авторів, зокрема Г. Х. Андерсена та братів Грім.

Продуктивним методом виховання, на наш погляд, був метод групового

прослуховування дітьми радіопередач [14, c. 15–18]. Ми вважаємо, що, в

цілому, зміст цього документа певною мірою враховував особливості

розвитку дітей дошкільного віку, але повністю відповідав завданням

комуністичного та патріотичного виховання, що висувались партійними

органами та державою на той час. Яскравим прикладом цьому є план роботи

з дітьми щодо формування в них почуття патріотизму, розроблений

вихователями зразкового на той час дитячого садка №8 м. Харкова 21-27

січня 1936 р. на матеріалі теми «Ленін» [10] (додаток Б).

У 1936 р. на території Радянського Союзу прийнято нову Конституцію,

в якій підкреслювалось значення для держави дитячих садків, існування яких

розглядалось під кутом гарантії розкріпачення жінки, охорони інтересів

материнства і дитинства [198, с. 15]. Цей період характеризується

прийняттям ЦК партії і радянським урядом низки важливих рішень щодо

збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановленням державної

допомоги багатосімейним, розширенням мережі пологових будинків та

дитячих навчальних закладів. У цей же час ЦК ВКП(б) видає історичну

постанову «Про педологічні викривлення в системі Наркомосів» [127, с. 3–6].

152

Після її публікації 4 липня 1936 р. усі документи, навчальні та виховні

програми, що базувались на рекомендаціях сучасної наукової педології,

зазнали критики. Так, на сторінках журналу «Дошкільне виховання»

з’явилися статті з назвами, що відображували негативне ставлення до змісту

існуючих програм для дитячих закладів: «Шкідлива програма», «До кінця

викриємо шкоду старих програм», «Викорчуємо шкоду, яку нанесли старі

програми» тощо. Поряд зі статтями прямого критичного змісту, виходили

статті самокритичного, в яких автори відкрито відмовлялися від набутого

науково-практичного досвіду.

Було критично переглянуто всю теорію і практику дошкільної справи,

що була засмічена педологічними настановами. Наприкінці 1936 р. відбулася

республіканська нарада дошкільних працівників. Під час заходу

обговорювались питання про конкретні завдання методичного значення,

планування та організації роботи дитячих садків. У цьому критичному аналізі

брала участь значна кількість дошкільних працівників при Наркомосі УРСР

[198, с. 16], а вже 25 грудня 1937 р. програми, що були видані у 1935 р. і

побудовані на основі псевдонауки педології, були скасовані. Але при цьому

не зверталась увага на необхідність упровадження в програмний матеріал з

формування в дітей патріотичного почуття матеріалу, що пов'язаний з місцем

проживання дитини, його побутом, сім’єю, рідним фольклором тощо.

У 1938 р. виходять «Програмно-методичні вказівки для вихователя

дитячого садка» [198, с. 18]. Цим документом значно підвищувалася роль

вихователя як організатора процесу комуністичного виховання дошкільників.

Саме вихователі зобов’язувались забезпечувати процес постійного залучення

дітей до соціального життя країни, і це становило суть всієї їхньої виховної

роботи. Хоч назва цього документу нагадувала про його методичну

спрямованість, але за змістом у ньому були відсутні конкретні рекомендації

методичного характеру. Не було визначено конкретні обсяги знань, якими

повинні були оволодіти діти, не пропонувались педагогічно доцільні засоби.

Відповідно, це сприяло зниженню рівня результативності процесу

153

формування патріотичних почуттів в дітей, простежувалась тенденція

вилучення знань про явища суспільного життя як обов'язкових для

дошкільників. Тому цього ж року з критикою вищевказаного документу

виступила Н. Крупська, яка доводила неправомірність виключення з

програмного матеріалу роботи з дітьми щодо інформування про

соціалістичну дійсність.

З 1939 р. до основних територій України була приєднана Західна

Україна, що зумовило активне впровадження комуністичних ідей в її межах.

У західноукраїнських школах уводились радянські навчальні плани, польську

мову витіснила російська, відповідно, шкільні підручники наповнювалися

антирелігійною пропагандою та статтями, зміст яких відображав діяльність

більшовицьких вождів. Запроваджувалась безкоштовна освіта. Але поряд з

розповсюдженням російської мови у сільських школах вивчалася рідна –

українська. Організація роботи в молодших класах школи була

переорієнтована на комуністичне виховання шляхом ідеологізації навчально-

виховного процесу та через атеїстичну пропаганду. Відповідно, для цього

часу були характерними зміни і в системі дошкільного виховання. Згідно з

тематикою нашого дослідження є доцільним прослідкувати їх суть з точки

зору організації педагогічного процесу, що спрямовувався на формування

патріотичних почуттів в дітей дошкільного віку в дитячих садках на теренах

Галичини.

Так, на початку 30-х рр. ХХ ст. система українського дошкільного

виховання достатньо зміцніла, набула розгалуженої структури, стала

популярною та отримала статус вагомого чинника національного

відродження.

Ще до приєднання Західної України до її основної території,

адміністративна влада та офіційні органи освіти Галичини намагалися

підпорядкувати українське дошкілля загальнодержавному курсу системи

освіти в Польщі. Але зусиллями громадських діячів, патріотично

154

налаштованих педагогів в ті часи фактично формується неофіційна система

суспільного дошкільного виховання на українських засадах.

Так ще в 1936 р. товариством «Рідна школа» у Львові для провідниць

(виховательок) видається один із перших підручників «Українське

дошкілля», що базується на вихідних положеннях концепції національного

дитячого садка С. Русової. Його авторами були відомі на той час діячі освіти

Л. Ясінчук, І. Блажкевич, Н. Селезінкова, П. Білашок та інші [50]. У розділі

«Методи занять у дитячому садку» Я. Кузьмів та М. Козловська розвивали

ідею планових організаційних та педагогічно доцільних форм, методів,

прийомів та засобів навчання з орієнтації дітей на самостійну творчу

активність. Навчально-виховний процес передбачав заняття, що сприяли

формуванню в дітей основи загальнолюдської культури та сприяли їхньому

психофізичному розвитку. З цієї метою широко використовувались різні

матеріали, ігри, види фізичних вправ та інтелектуальних завдань з розвитку

мовлення тощо. Розділ «Пісня і забава», підготовлений Г. Терлецьким, містив

чимало народних пісень та методичні рекомендації для його вивчення. Розділ

«Дитяча розвага», автором якого був А. Домбровський, окреслював матеріал

дидактичного спрямування для бесід, праці, виховання любові до рідного

краю, до формування ставлення до матері [50].

Проблеми національного виховання на всіх рівнях освіти

порушувалися на Першому українському педагогічному конгресі у м. Львові

в 1935 р. Результатом його проведення стали наукові та науково-методичні

праці, що відображували тенденцію патріотичного виховання дітей на той

час. Серед таких робіт значимість мали «Напрямки національного

виховання» Я. Кузьміва, «Про українську національну школу» І. Стешенка,

«Українознавство у вихованні молоді» В. Паговського та інші [50]. У роботах

йшлося про школу, національну за змістом. Порушувались питання про

необхідність навчання дітей рідною мовою та поглибленого знайомства з

рідним краєм, історією, географією, акцентувалась увага на значенні

виховання любові до рідної землі і патріотичних почуттів на основі

155

національних свят, народних традицій, звичаїв та обрядів. Вважалось за

доцільне, щоб усі дитячі садки, захоронки, світлиці були україномовними.

Школи, як і дошкілля, мали бути пройняті національним духом заради

любові до свого народу. Тому можна зробити висновок, що українське

дошкілля в Галичині розвивалося в загальноєвропейських традиціях

суспільного виховання малих дітей і водночас мало свої національні

особливості.

На цей час вже визначаються основні типи українських закладів для

дітей дошкільного віку: постійно діючі захоронки («дошкілля»,

«переддошкілля») і «світлиці», а також сезонні дитячі садки й «півоселі».

Утверджуються концептуальні основи їх діяльності та спрямованість

працівників дошкільних установ за їх основними функціями. Серед цих

працівників визначають виховниць (учительок) захоронок і провідниць

(садівниць) дитячих садків [50]. Існуючі захоронки містили інформацію про

рідний край, сприяли формуванню в дітей національної свідомості, підняттю

патріотичного духу, становленню кращих моральних рис. У процесі

формування патріотичного почуття в дитини використовувались віршики,

зміст яких відображав любов до рідної України, до її просторів, повагу до її

історії [7, с. 57–59 ]: 1) молитва української дитини: «Матінко Божо, я Тебе

молю, Дай Україні добру волю»; 2) «Святая наша вітчизна – інакше як її

назвати? Ту землю милу, землю рідну, де нас на світ родила мати, де над

колисковою вона співала пісню нам лагідну»; 3) «Ті пісні і ті гори, і ті

широкії поля, те невгамовне синє море, високе небо і земля з багатством всім

вони нам рідні, ми діти їм; ми частка тої землі, коханої святої, де наші

прадіди жили»; 4) «Маленькі хлоп’ята зривають цвіточки, маленькі дівчата

плетуть з них віночки, щоб прикрасити під лісом могили, в яких українські

стрільчики спочили. Про борців за волю діти пам’ятають, ходять на могили,

пісеньки співають».

Існуюче товариство «Рідна школа» підготувало і видало низку

навчальних книг та підручників для шкіл і дошкільних закладів. Цей період

156

характеризувався інтенсивною розробкою теорії та методики дошкільного

виховання. Відомий громадсько-політичний діяч, педагог Аркадій Животко,

який працював у галузі дошкільного виховання, організовував роботу

дитячих клубів і садків, національні за мовою та змістом роботи. Ідею

дитячого садка він обґрунтовував інтересами національної освіти, потребами

народу та специфікою його світогляду. Чимале значення А. Животко надавав

праці, він підкреслював її вагоме значення у вихованні любові до рідного

краю, пояснював її розвивальний вплив на дітей. Заслуга діяча полягає в

тому, що він визначив та обґрунтував значення гри для виховання дітей

дошкільного, яка служить природним засобом засвоєння дитиною

навколишнього середовища. Активно використовувались методи практичної

роботи. Так діти залюбки виготовляли вироби з глини, дерева, інших

природних матеріалів. Практичне значення мала господарська та ручна

праця, що природним чином складала частину трудового життя сімей

вихованців. Наприклад, поряд з матір'ю дитина навчалась шити чи вишивати.

Матеріалом для гри, праці, виготовлення іграшок служило усе, що було

поряд – природний та штучний матеріал у залишках. А. Животко уважав, що

саме така діяльність надзвичайно сприяє розвитку сприйняття дітей, їхніх

творчих здібностей, надає задоволення, а тому підвищує їхню активність.

Особливого значення для виховання почуття патріотизму педагог надавав

малюванню, а вивчати рідну мову А. Животко пропонував на матеріалі

української літератури, фольклору, народних звичаїв, традицій та свят. Це

сприяло не лише свідомому опануванню дітьми техніки читання, а й

прилученню дитини до культурної спадщини свого народу та засвоєнню його

мудрих «житейських» настанов [50]. Концепція дошкільного виховання,

обґрунтована А. Животком у працях, багатогранна. Вона містить

загальнопедагогічні положення і водночас має національне спрямування. Ідеї

теоретичного та практичного педагогічного значення А. Животка актуальні й

сьогодні, у час відродження системи національного дошкільного виховання.

157

Аналіз архівних та наукових джерел дозволяє зробити висновок про те,

що 30-ті рр. минулого століття знаменувалися подальшим розвитком та

зміцненням системи дошкільної освіти саме у напрямі патріотичного

виховання та на цьому тлі формуванням у них патріотичних почуттів.

Характерною рисою цього процесу була політехнізація його змісту та

примусовий зв'язок з виробництвом. Зміст директивних документів, що

забезпечували процес виховання в дітей патріотичного почуття, змушували

працівників дитячих садків перевантажувати дітей інформацією суспільно-

політичного значення. Формальне перенесення зі школи в дошкільні заклади

елементів предметно-урочної системи, нехтування грою та іграшкою,

перебільшення ролі середовища порівняно з роллю педагога у вихованні

дітей характеризувало навчально-виховний процес дошкільних закладів. З

1938 р. педагоги були орієнтовані на роботу щодо комуністичного та

патріотичного виховання дітей з опорою на керівну роль виховання на

підставі вимог «Програмно-методичних вказівок для вихователів», які ще

тривалий період були основним програмним документом для дитячих садків

України, проте їх зміст поступово змінювався, удосконалювався в напрямі

урахування вікових можливостей дітей дошкільного віку.

Отже, вирішальними чинниками, що визначали процес організації

формування почуття патріотизму в дітей, виступали керівна партія та

радянська пролетарська держава з її глобальним курсом на розбудову

соціалістичного суспільства. З 1930 р. на підставі використання методів

тоталітарно-репресивного характеру партійними керівниками на території

країни була побудована модель процесу формування почуття патріотизму в

дитини дошкільного віку, в якої була повністю ігнорована необхідність

культивування почуття любові до сім’ї, рідних, рідного міста чи села,

культури українського народу, його традицій, побуту тощо. Встановлювалась

загальна мегатотальна підготовка майбутніх інтернаціоналістів-бійців за

всесвітню революцію, які зможуть забезпечити побудову комуністичного

158

суспільства завдяки більшовицькій непримиренності у класовій боротьбі,

через прищеплення дітям основ марксистсько-ленінського світосприйняття.

Заанґажованість стратегії партійних органів того часу марксистсько-

ленінськими партійними інтересами зумовили обмеженість у трактуванні з їх

боку суті явища «патріотизм», в якому для них були значущими лише

аспекти: а) «патріотизм» – це психологічна властивість людини, що має

соціально-історичне походження та суспільно-ідеологічне значення та являє

собою комплексне утворення в структурі патріотичної свідомості людини та

її самосвідомості; б) головна функція патріотизму полягає в спрямуванні

громадянина на дії та вчинки в напрямі забезпечення всебічного розвитку

рідної країни, захист її інтересів та державної безпеки. Таке обмежене

трактування суті явища «патріотизм» дозволяло ігнорувати на всіх періодах

педагогічного процесу формування почуття патріотизму в дітей специфіку

їхнього психічного розвитку, наявність обмеженого життєвого досвіду,

фактору становлення особистості дитини та домінування в її психічному

розвитку емоційно-почуттєвої складової, а головне – відчуття любові до

рідної Батьківщини, її історії та виховувати відчуття відповідальності за її

подальшу долю.

2.2. Патріотичне виховання дошкільників у період становлення

наукової теорії морального виховання за принципами централізованої

уніфікації змісту навчальних програм (1941- 1957 рр.)

Загальновідомо, що з початком війни в містах і селах України

відбувалися жорстокі бої, було зруйновано пам’ятки історії і культури,

театри, школи, дитячі садки та долі мільйонів людей. Протягом 1941–

1943 рр. територія України була окупована німецькими військами, багато

дитячих садків та закладів освіти припинили свою роботу, значна кількість

була зруйнована, а в їх приміщеннях розміщені казино, стайні тощо. За таких

умов робота в галузі дошкільного виховання за короткий час була

159

переформатована та переведена в режим воєнного часу. Отже, за даними

архівних матеріалів, соціально-політичні й економічні умови в Україні 1941-

1943 рр. сприяли призупиненню роботи дитячих закладів, відповідно і

науково-методичної роботи з дошкільниками, а перед державою постало

головне завдання – збереження життя та здоров’я дітей дошкільного віку.

Значним чинником, що сприяв реорганізації процесу формування в

дошкільників патріотичного почуття за умов, що склалися, стала

необхідність забезпечення перемоги та збереження життя дітей на підставі

швидкої перебудови системи державного управління з дотриманням

принципів жорсткої централізації, партійно-ідеологічної спрямованості та

тимчасової воєнної доцільності.

У складний для країни час радянський уряд виявляв високий рівень

піклування про дітей, які залишались на фронтовій або прифронтовій

території – вони були евакуйовані в тил. Тогочасне життя, сповнене

прикладами героїзму радянських людей на фронтах та в тилу, давало

невичерпний матеріал для виховання в дітей любові до Батьківщини, її

людей, Радянської Армії. Є. Сухенко підкреслює, що «бажання створити

радісне життя, пом’якшити гіркоту втрати батьків примушувало практичних

робітників (вихователів) розгорнути роботу з організації дозвілля дітей.

Утворюються самодіяльні лялькові, тіньові театри, проводяться цікаві дитячі

свята, розваги» [160, с. 33–39].

До вирішення проблеми рятування життя та здоров’я українських дітей

Радянська влада підходила централізовано і рішуче. З метою виконання

поставленого завдання була розгорнута широка робота – евакуація малюків у

безпечні райони країни та швидке налагодження їхнього життя на новому

місті. Так, автори А. Кабірова та Е. Багманова в своїй статті «Діяльність

державних та суспільних організацій з охорони дитинства в роки Великої

Вітчизняної війни (за матеріалами Татарстану)» на підставі аналізу архівних

матеріалів надають дані щодо напрямів, видів, обсягу, змісту роботи

місцевого керівництва Татарстану в період Великої Вітчизняної війни (1941-

160

1945 рр.), що на той час являв собою глибокий тил і забезпечував життя та

здоров’я дітей [55, с.133–139].

У своїй роботі автори вказують, що протягом 1939–1945 рр. кількість

дітей у дитячих садках зросла з 23510 до 31340 осіб, а наповнюваність

дитячих майданчиків збільшилась з 67,8 тис. до 73 тис. дітей. [55, с. 135].

Аналіз джерельної бази того часу свідчить, що за короткий період кількість

дитячих садків збільшилася на 96 одиниць. А. Кабірова і Е. Багманова

зазначають: «Контингент вихованців складали діти-сироти, діти фронтовиків

та матерів-одиначок. На утримання дитбудинків лише в 1943 р. додатково

було виділено 34906 рублів, на поточний і капітальний ремонт приміщень

дитячих установ, що були евакуйовані – 430674 рублів, на будівництво та

пристосування лазень – 800 тис. рублів [55, с. 136].

Зміст постанови РНК СРСР від 23 січня 1942 р. № 75 «Про

облаштування дітей, що лишилися без батьків» [107, с. 353] спрямовував

органи місцевого самоуправління на допомогу дітям, які внаслідок війни

залишились без батьків. Ця постанова передбачала такі заходи: під особисту

відповідальність зобов’язати органи виконкому всіх рівнів забезпечити

облаштування дітей, що опинились без батьків, не залишати їх

безпритульними; організувати на місцях спеціальні комісії, до складу яких

включити заступника голови виконавчого комітету, представників

профспілок, органів НКВС, народної освіти та охорони здоров’я; забезпечити

виявлення усіх безпритульних дітей та збільшити кількість приймальників-

розподільників НКВС СРСР; передбачити бюджетні кошти для відкриття

установ такого типу; була визначена вікова категорія безпритульних дітей,

яких необхідно було передавати до приймальників-розподільників; усіх дітей

до 3-х років включно направляти в дитячі заклади чи під патронування.

Ставилося завдання щодо розповсюдження інституту патронування,

діяльність якого спрямовувалася на прийняття дітей в сім’ї робочих,

колгоспників, службовців на добровільних засадах. Особам, які брали дітей

до своєї родини, надавалася допомога на їх утримання в розмірі 50 рублів на

161

дитину. Було впроваджено контроль за механізмом реалізації інституту

патронування. Наркомпросам союзних республік, для реалізації змісту цієї

постанови, було надано право виділяти штатні одиниці працівників. Фахівці

приймальників-розподільників НКВС зобов’язувались забезпечувати кожній

дитині одяг на суму до 200 рублів на дитину. У свою чергу Раднаркоми

союзних і автономних республік, виконавчі комітети на місцях

зобов’язувались виділяти, відповідно до заяв органів НКВС, потрібний одяг.

З метою допомоги батькам у розшуку їхніх дітей, було створено центральний

адресний дитячий стіл при обласних НКВС та при місцевих відділах та

районних відділах НКВС. Органам НКВС СРСР дозволялось виділяти

спеціальних штатних працівників для роботи з дитячої безпритульністю, а

виконавчі комітети зобов’язувались виділяти відповідні приміщення для

організації нових приймальників-розподільників. Головному управлінню

Трудових Резервів дозволялося направляти з дитячих будинків дітей старших

за 14 років на навчання в школи ФЗО та училища іншого профілю; у випадку,

коли керівники підприємств, радгоспів чи колгоспів приймали такого юнака

на роботу, вони зобов’язувались забезпечувати його житлом.

Тобто аналіз змісту лише цього нормативного документа переконує в

системному підході державних органів до вирішення проблеми

безпритульних дітей у роки війни. Ця системна робота спрямовувалась на

забезпечення умов для життя дітей, що були евакуйовані, а також на захист

їхніх прав на саме життя, здоров’я та подальший розвиток. Отже, ми маємо

підстави зробити висновок про те, що держава по відношенню до дітей

дошкільного віку завдяки таким крокам та діям у важких та незвичайних

умовах воєнного часу виявила вищий рівень патріотизму – рівень державного

патріотизму, захищаючи дітей як свою головну національну,

інтернаціональну цінність, як цінність патріотичного значення. Розглядаючи

цей процес з точки зору закономірностей суб’єкт-об’єктного підходу, ми

підсумовуємо: у тих жорстких умовах боротьби країни за перемогу з

одночасним спасінням життя дітей прояв з боку керівництва країни

162

державного патріотизму мав суто педагогічне значення і виступав підставою

для формування почуття патріотизму в дітей, яких ця країна рятувала.

Відчуття цього патріотизму природно зароджувалось у дітей на тлі

усвідомлення ними стану захищеності, що є природним для дитини за своєю

суттю, стан відносного спокою, затишку, на тлі задоволення основних потреб

соціального характеру, почуття вдячності дорослим та державі за свій

порятунок. Тобто ці обставини сприяли переходу дитини зі статусу об’єкта

патріотичного захисту в суб’єкт патріотичного захисту. Прояву цієї

закономірності сприяли й характерні для дітей цієї вікової групи природні

психічні механізми пристосувального значення: наслідування, імітація,

інтеріоризація, екстраполяція, емпатія тощо, що характеризуються

домінуванням емоційної складової та мають значення для оцінювання дітьми

процесів чи явищ на емоційному рівні.

Також у 1942 р., було прийнято Постанову Уряду про створення

дитячих садків-інтернатів [107, с. 30]. Унаслідок упровадження на місцях її

змісту, на евакуйованих підприємствах засновувалися нові дошкільні

заклади, серед яких широкого застосування набули цілодобові групи.

Відкривалися нові типи установ – дошкільні інтернати та дитячі будинки для

дітей, які залишилися сиротами. На допомогу вихователям було видано

методичний лист «Виховна робота в дошкільних інтернатах» [107, с. 30] за

підписом С. Кірова. У ньому зобов’язували педагогів підтримувати

постійний зв'язок з батьками дітей, які або були на фронті, або працювали на

відбудову країни, задля формування у вихованців любові, поваги до рідних

людей та своєї країни.

Особливого значення в той період мав методичний лист «Організація

роботи і режиму в дитячих садках в умовах вітчизняної війни», виданий в

1942 р. та спрямований, перш за все, на налагодження роботи в закладах

освіти, що функціонували на територіях розміщення евакуйованих дітей

[107, с. 20]. Зміст цього документа акцентував увагу вихователів та

працівників дитячих садків на збереження здоров’я дітей. Від педагогічних

163

працівників вимагалося забезпечити піклування про вихованців, навчально-

виховну роботу в такому напрямі: «…Жодне з питань виховної роботи, що

стояли перед дитячими садками до початку війни (розумовий розвиток,

художнє виховання, праця тощо), не повинні залишитися поза увагою» [207,

с. 3]. У цьому ж році було підписано Наказ Комісара Народної освіти щодо

повного і своєчасного забезпечення дошкільних інтернатів іграшками та

матеріалами для занять.

Зазначена робота посилювалась завдяки Наказу НКВС СРСР від

23 червня 1943 р. про створення в складі НКВС СРСР Відділу з боротьби з

дитячої безпритульністю і бездоглядністю, а також відділів НКВС з цієї же

функцією в союзних республіках, УНКВС міст та областей [46, с. 23].

Масштабність розпочатої роботи в цьому напрямі можна проілюструвати на

прикладі Татарстану. Так, на його території при відділеннях НКВС

відкривались дитячі кімнати та приймальники-розподільники. Набула

особливого значення робота інституту патронування, головною функцією

якого було запобігання дитячій злочинності. До його повноважень входило

розподілення безпритульних дітей у сім’ї. Так, упродовж 1943 р. в Татарстані

було усиновлено 200 сиріт, у 1944 р. – 245, а 507 підпали під опікунство [46,

с. 138].

І. Спека в статті «Боротьба з дитячої безпритульністю та безоглядністю

у повоєнний період» [158, с. 100–103] розповідає про заходи, що

здійснювались у СРСР та УРСР щодо боротьби з явищами безпритульності

та бездоглядності, що виникли внаслідок військових дій на території України

та руйнування звичного суспільного ладу. М. Коваль [56] звертає увагу на

значення та своєчасність видання відповідних Постанов РНК СРСР, в яких

йшла мова про необхідність подолання цього негативного та вкрай

небезпечного явища. Серед значущих постанов того часу, автор виокремлює

постанову Раднаркому УРСР від 15 лютого 1942 р. «Про влаштування дітей,

які залишились без батьків», постанову Раднаркому УРСР від 27 березня

1943 р. «Про організацію допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули в

164

боях з фашистськими окупантами, замордовані або розстріляні

фашистськими загарбниками під час окупації районів УРСР», постанову

Раднаркому СРСР від 30 липня 1944 р. «Про заходи боротьби з

бездоглядністю і безпритульністю дітей в Українській РСР». Ураховуючи

зміст зазначених документів, педагог приходить до висновку: «Ці постанови

регламентували заходи щодо вирішення проблеми безпритульності. На

органи НКВС покладалися обов'язки щодо відкриття дитячих колоній для

утримання в них неповнолітніх злочинців (у віці від 11 до 16 років), адже

саме в цей період зростає дитяча злочинність. До кінця 1943 року число

підлітків у цих колоніях досягло 50 тис. чоловік» [56]. На основі аналізу

архівних документів автор приходить до висновків щодо своєчасності

відкриття на території України з метою здійснення виправних робіт

виховного спрямування з безпритульними дітьми та підлітками різних за

видами спеціалізованих установ, а саме: дитячі кімнати міліції (ДКМ),

будинки дитини, колгоспні дитбудинки, дитприймальники-розподільники

(ДПР), дитбудинки при промислових підприємствах, лікувальні та санаторні

дитбудинки, дитбудинки звичайного і спеціального типу, дитячі трудово-

виховні колонії (ДТВК). Незважаючи на фінансові труднощі, країна

намагалась забезпечувати ці установи речами першої необхідності, проте не

завжди це забезпечення відповідало необхідним потребам [25, с. 20].

У 1943 р. Україна була звільнена від фашистських загарбників, що

надало можливість розпочати активну роботу щодо встановлення мирного

життя. Одним з пріоритетних напрямів було налагодження навчального

процесу, починаючи з початкових класів. У грудні 1943 р. Уряд видає

Постанову «Про обов’язкове навчання дітей з 7 років» [107, с. 120], зміст якої

спрямовувався на ліквідацію чіткої межі між дитячими садками та школою.

Швидкому та продуктивному забезпеченню роботи дитячих садків сприяли

дві значні події: створення Академії педагогічних наук РСФСР на підставі

Постанови РНК СРСР від 6 жовтня 1943 р. та одночасне відкриття при

Академії педагогічних наук РСФСР сектора дошкільного виховання,

165

керівником якого була призначена талановитий учений-педагог О. Усова. У

цей час було відновлено науково-педагогічну роботу у сфері дошкільного

виховання при Науково-дослідному інституті педагогіки України. Тобто в

короткі терміни держава змогла відновити роботу наукових педагогічних

установ для налагодження їх подальшої пошукової діяльності. Наукові

працівники Академії почали працювати над питаннями психології,

морального, фізичного і художнього виховання дошкільників [2].

Активізується обмін науково-педагогічним досвідом, починають проводиться

науково-практичні конференції, на яких обговорюються питання з

формування в дітей патріотичного почуття. Ці та інші чинники забезпечили

початок переводу виховного процесу на суто наукову основу, зокрема і

формування в дітей патріотичного почуття в межах дошкільних навчальних

закладів. Протягом вересня-жовтня 1943 р. було розпочато навчання в

школах Лівобережної України, пізніше цей процес охопив всю її територію,

включаючи і західні землі. Подальшому встановленню, розвитку й

поліпшенню системи дошкільного виховання сприяла постанова РНК СРСР

«Про заходи в справі поширення мережі і поліпшення роботи дитячих садків

Української РСР», прийнята в 1944 р. [104], що зобов’язувала Нарком

охорони здоров’я УРСР та виконавчі комітети обласних Рад депутатів

трудящих: «до 1 січня 1946 року довести кількість місць з цілодобовим

обслуговуванням дітей (включаючи й вихідні дні) в яслах системи

Наркомздоров’я УРСР у містах і промислових центрах до 40% і в сільських

місцевостях – до 15% загальної кількості місць у яслах» [187, с. 19].

У 1945 р., відповідно до Постанови Ради Народних Комісарів

Української РСР і Центрального Комітету КП(б)У «Про скликання

республіканської наради активу працівників дошкільних установ УРСР»,

[187, с. 89] відбулася нарада працівників дошкільної галузі. У межах заходу

були висвітлені питання ознайомлення дітей із навколишнім життям та

морального виховання дітей дошкільного віку. Провідними науковцями на

цьому форумі виступали доктор педагогічних наук, професор Я. Резнік та

166

кандидат педагогічних наук Т. Паперна. Відповідно, великого значення в

післявоєнний період надавалося і формуванню патріотичного почуття в дітей

[187, с. 89].

Але, насамперед, держава продовжувала вести роботу з подолання

наслідків сирітства. Звернімося до дисертаційного дослідження Л. Голиш, де

автор наводить статистику дитячого сирітства після закінчення війни на

регіональному рівні. Так, у Сталінській області на облік у цей період було

взято 10089 дітей-сиріт. На 1 травня 1947 р. в Полтавській області на обліку

перебувало 11061 дітей-сиріт [195, с. 25–26].

Незважаючи на великі труднощі повоєнного часу, у центральній

педагогічній пресі, зокрема в журналах «Радянська педагогіка» та

«Дошкільне виховання», починають публікуватися статті з проблем

патріотичного виховання.

У 1947 р. Народним комісаріатом освіти УРСР було затверджено новий

документ – «Статут дитячого садка», реалізація змісту якого сприяла процесу

відновлення та подальшого розвитку системи дошкільних навчальних

закладів України в післявоєнний період. Він спрямовував роботу вихователів

на обрання педагогічно доцільних форм, засобів, методів та прийомів

виховної роботи, а згодом – науково-обґрунтованих. Цьому процесу сприяла

робота Академії педагогічних наук, що була відкрита в Москві в 1943 р.

Проте аналіз архівних документів дозволяє виявити ряд чинників, що значно

ускладнювали налагодження роботи в дошкільних закладах повоєнного

періоду, зокрема, з патріотичного виховання дошкільників. Серед них, на

наш погляд, особливе значення мали такі: у більшості міських відділів

народної освіти не вистачало досвідчених інспекторів; з квітня 1947 р. був

ліквідований Центральний методичний кабінет, що виконував функцію

керівництва усією методичною роботою дошкільних закладів та обміном

педагогічного досвіду; з квітня 1948 р. ліквідовано методичні кабінети в

областях України, що ще більше ускладнювало оперативне керівництво

дитячими садками, оскільки фаховий рівень методистів при інститутах

167

удосконалення вчителів, які керували цією сферою виховної роботи, був

недостатній для організації методичної роботи на науковому рівні; не

відновлено випуск республіканського журналу «За комуністичне виховання

дошкільника», на сторінках якого раніше надавались методичні рекомендації

з виховання в дітей патріотичних почуттів; викладацький склад, що

працював у дошкільних відділеннях потребував підвищення рівня фахової

підготовки, що, відповідно, мало негативний вплив на рівень кваліфікації

випускників цих відділень; для забезпечення повноцінного процесу

виховання дошкільників не вистачало відповідних підручників, посібників та

обґрунтованих методик; для дитячих садків була характерною недостатня

робота з підвищення кваліфікації вихователів, оскільки на той момент відділ

дошкільної педагогіки в Українському науково-дослідному інституті

педагогіки ще не створив творчої групи для теоретичної роботи з кращих

дошкільних працівників України; у періодичній пресі, зокрема в

республіканських газетах та журналах, недостатньо висвітлювались питання

з проблем комуністичного та патріотичного виховання дітей у дошкільних

навчальних закладах [30; 195].

Варто зазначити, що з 1951 р. за сприяння Міністерства освіти УРСР

відновив свою роботу науково-педагогічний та методичний журнал

«Дошкільне виховання». Поступово почався процес активного розгортання

педагогічної роботи в системі дошкільних закладів УРСР із забезпечення

процесу формування почуття патріотизму в дітей через зміст, форми та

методи роботи, що були науково обґрунтованими та відповідали

закономірностям розвитку дитини дошкільного віку. Поступово зміцнювали

свою роботу науково-дослідні структури, поповнювався склад науково-

педагогічних працівників. Їхній інтелектуальний потенціал спрямовувався на

наукову розробку проблем з дошкільної педагогіки, а також у галузі теорії і

історії педагогіки, шкільної гігієни, методики виховної роботи.

Узагальненню педагогічно доцільних теоретичних та практичних надбань

минулих років та переведення дошкільного навчання на єдину науково

168

визначену систему сприяли такі чинники: акцентуація уваги вчених-

педагогів на пошуках наукових підходів з вирішення проблем дошкільного

виховання в мирний час післявоєнних років; забезпечення державної

фінансової та організаційної підтримки, а також централізованого підходу

щодо налагодження роботи всієї системи дошкільних закладів як важливого

підструктурного елементу соціального інституту освіти. Ці та інші чинники

зумовлювали поступовий, але цілеспрямований перехід всієї системи

дошкільного навчання на науково обґрунтовані плани, програми, методичні

та практичні рекомендації, що забезпечило етап становлення наукової теорії

морального виховання дошкільників за принципами централізованої

уніфікації змісту навчальних програм для дошкільних закладів.

Унаслідок наукового підходу до організації процесу виховання дітей

дошкільного віку в 1953 р., відповідно до вікових особливостей психічного

розвитку дошкільників, у дитячих садках дітей було об’єднано у групи таким

чином: молодша група (3-4 роки), середня група (5 років), старша група

(6 років). На наш погляд, важливим було і обґрунтування науковцями

значення гри як природного універсального засобу засвоєння дитиною

навколишнього простору, а також, характеру і значення різноманіття

соціальних відносин, що виникають у дитини з оточуючими.

У цей же час з’являється значна кількість науково обґрунтованих

навчальних посібників для вихователів дошкільних закладів, проводяться

дослідження з питань розвитку мовлення дитини, її психічного та фізичного

розвитку, а також з проблем морального виховання. Країна, а разом з нею і

УРСР отримала можливість наукового пошуку шляхів із забезпечення

педагогічно доцільних умов виховання дітей дошкільного віку, зокрема і

умов щодо патріотичного виховання. Ученими була обґрунтована думка,

згідно з якою, дитині дошкільного віку недостатньо забезпечувати умови

лише із задоволення її суто фізіологічних потреб, необхідними є також умови

для її повноцінного психічного розвитку та формування особистості.

Обґрунтування науковцями специфіки психофізіологічних механізмів дітей

169

від народження до 3-х років спонукало Раду Міністрів СРСР відкрити для

них новий тип дошкільного закладу – ясла-садок. Було вирішено ці заклади

підпорядкувати Міністерству охорони здоров’я для того, щоб забезпечувати

найкращі умови щодо психофізичного розвитку дітей цього віку,

поліпшувати їхнє здоров’я та покращувати підготовку до переходу в дитячий

садок.

З метою забезпечення активного розвитку цієї структури в системі

дошкільного виховання у 1959 р. ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР було

видано постанову «Про заходи по дальшому розвитку дитячих дошкільних

закладів, поліпшенню виховання і медичного обслуговування дітей

дошкільного віку» [129, с. 1–3]. За змістом цієї постанови, ясла та дитячі

садки об’єднувалися в єдину структуру, що підпорядковувалась Міністерству

освіти України. Цей чинник зумовив необхідність підвищувати

кваліфікаційний рівень вихователів у групах дітей до 3-х років щодо

оволодіння елементарними педагогічними знаннями, уміннями та навичками

роботи з дітьми до 3-х років. Відповідно, була розроблена єдина програма

виховання дитини дошкільного віку. Протягом післявоєнних років значно

поліпшується професійна підготовка вихователів дошкільних закладів,

відновлюється випуск спеціального науково-методичного журналу

«Дошкільне виховання», міцнішими стають зв'язки між дитячим садком та

сім’ями дошкільників. Важливим завданням у повоєнні роки було охоплення

всіх дітей дошкільного віку (за бажанням батьків) дошкільними закладами,

тому поступово розширювалася мережа дитячих садків і покращувалася

робота в них.

Таким чином, незважаючи на труднощі повоєнного періоду, система

народної освіти в Україні відбудовувалась і розвивалась. Проводилась робота

з вивчення й узагальнення досвіду найкращих дошкільних закладів і окремих

вихователів, проходилися науково-практичні конференції.

З цього періоду починається більш спрямована та педагогічно

упорядкована робота з морального виховання дітей дошкільного віку та

170

формування в них патріотичного почуття. Так, за архівними документами,

кращими щодо питання морального виховання дітей визнано педагогічний

досвід роботи працівників дитячих садків м. Києва, Харківської, Одеської,

Ворошиловградської (Луганська) областей. Яскравими знахідками

вирізнялась робота працівників із виховання в дітей почуття патріотизму,

любові до рідного краю, до Батьківщини в дитячих садках м. Білої Церкви,

Умані (Київської області), м. Києва [192].

Архівні матеріали свідчать, що в окреслений період повоєнних років у

різних містах України пройшли перші науково-практичні конференції, на

яких обговорювалися питання патріотичного виховання дітей дошкільного

віку [191].

Фактично з цього періоду процес виховання патріотичних почуттів в

дітей забезпечується відповідно до природних закономірностей їхнього

психічного та особистісного розвитку, оскільки почав спиратися на

педагогічний інструментарій, що був вже науково обґрунтованим. Так,

педагогічний процес із формування почуття патріотизму в дітей будувався,

перш за все, на їхньому природному інтересі до явищ найближчого

середовища – як соціального, так і природного, що вони бачать щодня, а

тому починають вважати своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з їхнім

особистим життям. Тобто в основу патріотичного виховання вперше був

покладений важливий принцип «від близького до далекого», коли від любові

до батьків та рідного дому дитина починає любити свій дитячий садок,

вулицю, село, а далі і всю рідну країну [120, с. 252].

Джерельна база свідчить про доцільність такого підходу до організації

процесу формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних закладах

України. Так матеріали проведеної в цей час обласної науково-методичної

конференції дошкільних працівників Волинського обласного відділу

народної освіти свідчать, що вихователі забезпечували умови для виховання

в дитини почуття любові до Батьківщини. З цієї метою працівники широко

171

використовували народні пісні, казки про красу рідної природи як явищ, що

близькі для сприймання дитиною [192, с. 154–160].

Досвід педагогічної роботи з формування почуття патріотизму в дітей

спрямовував працівників виховувати в дошкільників любов і прив’язаність

до сім’ї, українського народу, його вождів та героїв, викликати любов та

поважне ставлення до рідної природи. Для реалізації визначеної мети

вихователі широко використовували твори мистецтва та його видів, зокрема

народного мистецтв. Актуальним було знайомство дитини з подіями

соціального середовища з тим, щоб поступово збагачувати її життєвий

досвід. Окремим завданням стояло формування в дошкільників моральних

рис, які є історично притаманними характеру українського народу [191].

На наш погляд, особливо значущим у цей період було знайомство дітей

з подіями соціально-культурного життя суспільства, але при цьому

інформація не мала перевищувати можливостей сприйняття дітьми їхньої

суті, як це було на етапі педагогічного забезпечення політично зумовленого

патріотизму в період 1930-1940 рр. Факти про життя країни, з якими

ознайомлювали дошкільників, вихователі ілюстрували прикладами з

діяльності їхніх батьків, близьких їм дорослих людей та людей, яких знала

вся країна. Для успішного засвоєння дітьми цих знань педагоги

використовували екскурсії, перегляд кінофільмів, картин, ілюстрацій,

фотографій відповідного змісту в супроводі слова.

Так, збагачення уявлень дітей про суть соціального життя та значення

взаємовідносин між людьми передбачало ознайомлення їх з працею

дорослих, зокрема збором урожаю хліба, льону, бавовни, ловлі риби,

будівництва заводів, нових електростанцій, будинків, шкіл, дитячих садків.

Методичні підходи передбачали пояснення дітям значення окремих слів, а

також звернення до елементів інтерактивного спілкування. З цієї метою

вихователі намагалися спрямовувати бесіду так, щоб діти висловили своє

ставлення до суспільної події чи явища, давали хоч і емоційну, але свою,

оцінку конкретним явищам соціального життя та вчинкам конкретних людей.

172

На наш погляд, такий підхід стимулював у дитини її природні психологічні

механізми інтеріоризації та екстраполяції, що дозволяло їй формувати образи

сприйняття об’єктів реальної дійсності та оцінювати їх суть на рівні

характерного для них емоційного компоненту. Безумовно, значущим було те,

що в процесі бесід із дошкільниками педагоги намагалися викликати почуття

вдячності за турботу про них дорослих, батьків, інших людей, які живуть у

країні, самої країни, в якій вони живуть, спрямовувати їх на допомогу

старшим чи молодшим, стимулювати бажання зробити щось корисне для них

тощо [191, с. 140].

Формування в дітей уявлень про Батьківщину, про керівників країни,

Червону Армію здійснювалося в процесі читання творів художньої

літератури. Завдяки художнім образам оповідань, казок, віршів

забезпечувалася доступність сприйняття дітьми суті соціальних подій, явищ,

фактів, які вони не могли сприйняти безпосередньо.

Керуючись основними вимогами виховного процесу та високим

ефектом впливу на дитину художніх образів, вихователі звертали увагу на те,

щоб поведінка героїв оповідання була прикладом для наслідування, сприяла

вихованню в дошкільників любові до рідної природи, краю, народу, а також

кращих якостей людини, що є патріотом своєї країни – мужності, сміливості,

відваги, правдивості, дружби і любові до Батьківщини. Дібрані твори наочно

демонстрували дітям результати героїчної праці радянських людей. Тому

надавались приклади, пов’язані з будівництвом метро, випуском машин, які

допомагають людині в її праці та протистояти могутнім силам природи.

З метою формування патріотичних почуттів в дітей використовувались

такі літературні твори: А. Барто «Братинці», зміст цього твору в доступній

формі колискової пісні, що співає мати, розкривав дітям життя дорослих

робітників і їхніх дітей; вірш О. Гур’ян «Північ» дозволяв донести суть та

значення сміливості і винахідливості дітей північних народів, викликав у

дітей радість і палку любов до народів інших національностей; з оповідання

Л. Воронкової «Вишні» діти дізнавалися про важке життя народу під час

173

Великої Вітчизняної війни тощо [192, с. 160–173]. Знайомство дітей з

творами А. Кононова «Шалаш», «Оповідання про Леніна», А. Ульянової

«Дитячі та шкільні роки Ілліча», Г. Байдукова «Зустрічі з тов. Сталіним»

тощо дозволяло показати дошкільникам важливість значення відомих людей

для суспільства [191, с. 140]. Діти розуміли риси характеру героїв, навчалися

цінувати їхню відданість народу, мужність, хоробрість, стійкість, а почуте

сприймалось дітьми як приклад для наслідування. Завдяки сприйняттю

художніх образів дошкільники збагачували свої уявлення про різноманітні

явища навколишнього середовища; активізувалась їхня емоційна сфера,

формувались елементи індивідуальної «Я-концепції».

Під час добору матеріалу для роботи з дітьми дошкільного віку

педагоги намагалися, щоб цей матеріал був доступний для сприйняття

дитини і впливав на становлення її особистості. Тобто педагогічний

інструментарій вихователів на той час містив форми і методи педагогічної

роботи, що були доступні дітям цієї вікової групи та викликали в них їхній

природний інтерес, а не перевантажували інформацією. Окреме значення

мали художні твори, зміст яких відображав патріотичну поведінку

радянських людей, наприклад, подвиги 28 героїв-панфіловців, Зої

Космодем’янської, Лізи Чайкіної, Олега Кошового, Олександра Матросова

[192, с. 156–157]. Сприйняття дітьми суті подвигів героїв оптимізувало в них

їхні природні механізми наслідування, імітації, ідентифікації, емпатії.

Почувши розповіді про бойові чи трудові звершення видатних людей, діти

починали самі виявляти бажання наслідувати справи, здійснювати подібні

вчинки і тим самим привчатися до патріотичної поведінки. Особливе

значення мала організація і проведення зустрічей з учасниками боїв за

країну, з передовиками виробництва. У наукових джерелах ми знаходимо

підтвердження доцільності звернення вихователів до цих форм роботи:

«Дитина старшого дошкільного віку своєрідно і по-дитячому напружено і

глибоко переживає важливі події в житті своєї Батьківщини і свого народу.

Дитина-дошкільник не може сформулювати свої думки про Батьківщину,

174

проте вона ясно і упевнено виявляє своє любовне відношення до Радянської

Армії, до героїв Вітчизняної війни, до безстрашних людей, до героїчних їх

подвигів» [192, с. 154–155].

Також вихователі широко використовували таку форму виховної

роботи як сюжетно-рольова гра, що дозволяло доступно для сприйняття дітей

моделювати різноманітні людські соціальні відносини. Для виховання в дітей

патріотичних почуттів сюжетно-рольова гра є і наразі ефективною формою,

що спрямована на формування свідомості дитини, зокрема елементів її

майбутньої патріотичної свідомості. Побачене і почуте на заняттях діти

відтворювали в іграх, під час яких копіювали поведінку дорослих людей-

героїв, привласнювали собі риси їхнього характеру, їхнє ставлення до людей,

речей, їхні почуття, переживання. Саме ігри, зокрема за вільним вибором їх

сюжету, наприклад, міжособистісного чи соціального спрямування, чи

героїко-патріотичної тематики, дозволяли дітям перебувати в певних ролях,

моделювати та переживати ті чи інші моральні почутті, зокрема і

патріотичні, копіювати норми поведінки, характер відносин між людьми

тощо. У свою чергу, це поступово сприяло формуванню та закріпленню

мотивації дітей на спрямування своєї поведінки за патріотичними ознаками

відданості, любові, бажанням захистити свою Батьківщину за вищими

моральними принципами [103].

Так, імітуючи в іграх «Зустріч героїв Червоної Армії», «Льотчики»,

«Моряки», «Прикордонники», «Пошта» реальну поведінку дорослих людей

та відтворюючи аналогічні ситуації, в яких громадяни діяли на користь

Батьківщини (бої радянських воїнів з ворогом, працю лікарів, продавців

тощо), дошкільники психологічно долучалися до минулого країни, подій і

явищ, що відбувалися в ній у той час та попередні періоди. Архівні матеріали

доводять, що значне місце в дитячих іграх повоєнних років посідали героїчні

образи Чапаєва, безстрашного Гастелло та інших [192, с. 156–157].

Завдання патріотичного виховання дошкільників розв’язувалися під час

спеціально організованих занять, у повсякденному житті в дитячому садку та

175

за його межами. Для закріплення в дітей сформованих патріотичних уявлень

використовувалися музичні та літературні твори, проводилися літературні

ранки з такої тематики:«Мій рідний край», «Найкраща у світі», «Моя країна»,

а також вечори розваг. Наприклад, на вечорі казок дітям розповідали казки

грузинського народу і знайомили дітей з Грузією, особливостями її природи,

разом з’ясовуючи, що Грузія – це Батьківщина керівника країни. Поряд з цим

дітям надавалась можливість розглядали відповідні художні картини [191,

с. 140].

Отже, аналіз наукових джерел надає підстави зробити висновок, що в

період становлення наукової теорії морального виховання дошкільників у

повоєнний період 1943-1957 рр. на території України процес формування

почуття патріотизму в дітей забезпечувався з урахуванням специфіки

закономірностей психофізичного розвитку дитини та її значно обмеженого

життєвого досвіду. Цей процес відповідав принципу централізованої

уніфікації змісту всіх навчальних програм дошкільних закладів СРСР,

зокрема й України. Автори уніфікованих навчальних програм виходили з

того, що за суттю почуття патріотизму дитини дошкільного віку – це стійка

соціально зумовлена емоційна реакція дитини на об’єкти і процеси

навколишнього середовища, що мають патріотичне значення. Характер

переживання дитиною цієї емоційної реакції відбувається під час участі в

екскурсіях, тематичних заняттях, сюжетно-рольових іграх тощо; поступово

нею усвідомлюється, що в наступному складатиме основу формування її

патріотичної свідомості. Безумовно, цінним у той період було те, що

організація педагогічного процесу щодо виховання патріотичного почуття в

дитини з врахуванням її психофізичних вікових особливостей стимулювало

розвиток її індивідуальної «Я-концепції», що в подальшому складало основу

структури її особистості. У той же час рівень патріотичної свідомості дитини

дошкільного віку відповідав етапу раннього етнічно-територіального

самоусвідомлення, що в майбутньому стимулюватиме її на активні дії щодо

захисту інтересів рідної країни. Однак поряд з принципами централізованої

176

уніфікації змісту навчальних програм для дошкільних закладів, цей процес

мав чітку ідеологічну спрямованість, дотримання якої з боку вихователів

контролювалося партійними органами. Ця ідеологічна спрямованість

забезпечувалася патріотичним змістом роботи з дітьми відповідного віку.

Серед форм роботи обов’язковими були такі: проведення в дитячих садках

свят на честь річниці Жовтневої революції, Дня Радянської Армії, 1-го

травня, Дня Перемоги, Дня пам’яті В. І. Леніна. Безумовно, суть

революційних свят не була доступна дітям повністю, але системність цієї

роботи давала позитивний результат. Зокрема, педагог знайомив вихованців з

деякими особливостями подій суспільного значення, наприклад, при

святкуванні дня Радянської Армії увага дітей акцентувалась на силі і

могутності армії. На свято запрошували солдат, бойових офіцерів Радянської

Армії, які розповідали про воєнні дії щодо захисту бійцями рідної землі,

роз’яснювали поведінку радянських громадян під час окупації, нагадували

про характер своїх особистих переживань від бомбардувань тощо. Усе це

викликало в дітей неприязнь до ворогів та почуття любові до рідної землі.

У межах сюжетно-рольових ігор та фрагментів, що спеціально

готувались для цих свят, діти виступали в ролі солдат, моряків. Із книжок,

розповідей, бесід вихователів із дошкільниками діти старших груп

дізнавалися, що 1-го Травня – свято трудящих усього світу, 9-го Травня –

день Перемоги над німецькими загарбниками. Відповідно, урочистості з

приводу перемоги у Великій Вітчизняній війні, салюти на честь Перемоги

сприймалися дітьми з почуттям захоплення і радісного хвилювання, оскільки

це відбувалось на підставі активізації їхніх природних механізмів емоційного

реагування на події навколишнього соціального середовища. Безпосередня

участь дітей у святах патріотичної тематики викликали в них сильні емоції та

переживання. Яскравість і емоційність художнього слова, музичний

супровід, виконання патріотичних пісень, велич народної демонстрації на

вулицях рідних міст, краса прикрашених вулиць, будинків, інше сприяли

177

формуванню позитивного ставлення дітей до подій такого значення та

сприяли поглибленню їхніх почуттів [103; 191, с. 142–144].

Ці емоційні реакції мали тенденцію щодо поступового усвідомлення

дітьми характеру своїх переживань, що сприяло розвитку їх «Я-концепції»,

та в її межах поступовому формуванню почуття патріотизму як основи їхньої

патріотичної свідомості. Отже, на підставі педагогічно виправданої

організації в дошкільних закладах формування почуття патріотизму в дітей у

них формувались перші симпатії, складались відповідні психологічні

настанови та звички, що мали подальше значення в формуванні у вихованців

патріотичних почуттів. Позитивне ставлення до подій соціально-політичного

значення значною мірою підкріплювалось позитивним ставленням до

батьків, значна кількість з яких пройшли війну в своєму реальному житті

[191, с. 144].

Отже, період становлення наукової теорії морального виховання

дошкільників за принципами централізованої уніфікації змісту навчальних

програм дошкільних закладів, що охоплював 1941–1957 рр.,

характеризувався надзвичайною складністю у зв’язку з початком в 1941 р.

Другої світової війни на території України та складним періодом відновлення

мирного життя в 1943-1957 рр.

З початком війни вся робота в галузі дошкільного виховання була

переведена в режим воєнного часу з відповідним припиненням діяльності на

окупованих територіях усіх дошкільних закладів. Перед державою постало

завдання першої необхідності щодо забезпечення життя та здоров’я дітей,

зокрема й сиріт. Ці завдання були виконані завдяки чіткій програмі

перебудови системи державного управління на підставі дотримання

принципів жорсткої централізації, партійно-ідеологічної спрямованості та

тимчасової воєнної доцільності.

Відновлення мирного життя на території УРСР, активізація роботи

наукових закладів сприяли переходу педагогічного процесу в дитячих садках

на суто наукову основу з урахуванням вікових особливостей дитини.

178

Педагогічні засоби, форми та методи роботи стали наближатися до реального

життя дітей дошкільного віку з наступною відповідною актуалізацією їхньої

емоційно-почуттєвої сфери, що сприяло формуванню почуття патріотизму в


2.3. Особливості періоду педагогічно доцільного, функціонально-

заанґажованого процесу виховання почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку (1958-1991 рр.)

Аналіз джерельної бази свідчить, що, незважаючи на обставини

економічного, соціально-культурного та політичного характеру, у 1958-

1991 рр. роки вироблено єдиний підхід щодо організації в дитячих садках

процесу формування почуття патріотизму в дітей. Так, у квітні 1958 р.

внаслідок курсу ХІІІ з’їзду ВЛКСМ на перебудову народної освіти щодо

подолання відірваності шкіл та дошкільних закладів від реального життя

суспільства, в основу реформування соціального інституту освіти було

покладено принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

У цей період для формування почуття патріотизму в дітей у

дошкільних закладах України вагоме значення мала Постанова ЦК КП

України і Ради Міністрів УРСР від 19 червня 1959 р. «Про заходи по

дальшому розвитку дитячих дошкільних закладів, поліпшенню виховання і

медичного обслуговування дітей дошкільного віку» [129, с. 1–3], що

започаткувала створення об’єднаних дошкільних закладів «ясла-садків» та

сприяла збільшенню мережі дошкільних закладів у містах та селах України.

Цей документ спрямовував увагу на забезпечення наступності в роботі

дитячого садка і школи, зокрема, щодо морального і розумового виховання

дітей [106]. Для нашого дослідження важливим є поставлене в той період

завдання – формування нової людини як всебічно розвиненої, ідейно

переконаної, високоморальної особистості, патріота своєї Батьківщини [103].

179

У результаті впровадження змісту цих постанов у роботу дитячих

закладів відбувався процес доопрацювання програм виховання дітей. Вони

спирались на результати досліджень у галузі дошкільної педагогіки, дитячої

психології, вікової фізіології, дошкільної гігієни, що здійснювався в УРСР, а

також на передовий досвід найкращих вихователів дошкільних закладів

[106].

Аналіз архівних матеріалів та наукових робіт дозволяють визначити,

що, починаючи з 1959 р., один раз на три роки в країні було започатковано

систематичне проведення семінарів з різних проблем дошкільного

виховання, зокрема і патріотичного. Перший такий семінар було проведено в

1959 р. в Москві. У його роботі взяли участь дошкільні працівники – як

науковці, так і педагоги-практики, громадські діячі з усіх союзних республік і

країн соціалістичного табору.

Починаючи з 60-х рр. ХХ ст., в Україні плідно працюють кілька

наукових шкіл, кожна з яких зосереджує свої зусилля на дослідженні певного

напряму дошкільної педагогіки, важливому для задоволення потреб

практики. Так, у лабораторії дошкільного виховання НДІП УРСР, якою

керувала на той час Л. Артемова, були розгорнуті широкі дослідження різних

аспектів проблеми ігрової діяльності та спілкування дошкільників.

Дослідження цієї наукової школи показали, що діти, реалізуючи в грі знання,

одержані на заняттях в дитячих садках, у сім'ї тощо, оперують ними в

розмовах один з одним відповідно до свого досвіду й індивідуального

розумового розвитку. У процесі гри та взаємного спілкування діти передають

ровесникам власні уявлення про явища навколишнього світу. Відповідно, під

час такої природної безпосередньої взаємодії між дітьми відбувається обмін

актуальними знаннями. Таким чином, як зазначають науковці, у такому

невимушеному середовищі як гра, забезпечується певне поглиблення,

уточнення, систематизація уявлень та знань дітей про явища суспільного та

природного значення, умови їхнього соціального життя, побуту, значення та

специфіка діяльності людей, що живуть та працюють біля них, краса природи

180

тощо. Разом з тим, ці наукові пояснення природного засвоєння дітьми

дошкільного віку ознак навколишнього середовища, характеру соціальних

зв’язків, їх значення в дотриманні безпеки, спокою, певних дитячих радощів

надали підстави для обґрунтування необхідності не перевантажувати дітей на

заняттях об’ємом інформації.

Крім того, було науково доведено значення групового середовища для

психічного розвитку дитини. Уперше в дошкільній педагогіці було

опрацьовано й апробовано методики вивчення структури вікової групи

дитячого садка, аргументовано положення взаємного впливу дітей в ігрових

мікрогрупах. Було встановлено, що діти посідають нерівнозначне становище

в середовищі однолітків. Для цього віку є характерним провідне або підлегле

становище. Саме воно визначає активність кожної дитини в її стосунках з

іншими дітьми, та вплив однієї дитини на іншу. Було також доведено, що під

час спілкування між дошкільниками встановлюються взаємини, що

ґрунтуються на особистих симпатіях та інтересах до спільної діяльності і

суттєво впливають на формування їхніх суспільних рис. Результати цих

досліджень були оприлюднені в наукових працях Л. Артемової «Виховання

поведінки дітей в іграх» [1], «Моральні норми засвоюються з дитинства» [4],

«Дидактичні ігри і вправи в дитячому садку» [5], а також у її монографі

«Моральне виховання дошкільників» [3]. Нові наукові здобутки були

застосовані при розробці нових програм з виховання дітей у дошкільних

навчальних закладах України.

Проблему психолого-педагогічних особливостей одночасного

засвоєння дошкільниками двох мов – української та російської, що є

важливою для забезпечення процесу спілкування дітей як носіїв різних мов,

досліджувала А. Богуш. Вона довела, що, забезпечуючи постійний

педагогічний контроль над мовленням дітей та навчаючи їх зіставляти схоже

і відмінне в споріднених мовах, можна успішно формувати у дошкільнят

навички самоконтролю мовлення і тим самим сприяти успішному

181

опануванню двох мов, що позитивно впливає на процес спілкування,

соціальної взаємодії та толерантне ставлення між дітьми [52].

У той же час Е. Вільчковський, його учні й послідовники опрацювали

проблему системного формування фізичної культури дітей раннього та

дошкільного віку, продуктивність фізичних вправ з гімнастики та рухливих

ігор. У той час вийшли посібники Е. Вільчковського «Методика фізичного

виховання в дитячому садку» [13], Т. Дмитренко «Теорія і методика

фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку» [162]. Було

перевидано посібник М. Шейко «Рухливі ігри дошкільників» [218].

Порівняно з попереднім періодом, що досліджувався нами з точки зору

специфіки організації процесу виховання патріотичних почуттів в дітей у

1930-1957 рр., програми для дошкільних закладів обов’язково

відпрацьовувались у науково-дослідному інституті дошкільного виховання

АПН УРСР. Ці розробки здійснювались з урахуванням результатів наукових

досліджень у галузі дитячої психології, вікової фізіології, дитячої педагогіки,

дошкільної гігієни тощо. Для реалізації поставленої мети формування

гармонійної особистості, програми передбачали обов’язкове включення дітей

у різні види посильної для них діяльності від ігрової – до художньої,

навчальної, побутової, трудової тощо.

Програми для виховання та розвитку дітей дошкільного віку були

першочерговими документами для практичного втілення наукових здобутків

тих часів. Вони ґрунтувалися на типових програмах, розроблених Науково-

дослідним інститутом дошкільного виховання АПН СРСР. Науковці

республіки спільно з методистами і практиками збагачували їх результатами

своїх досліджень та передовим досвідом. Протягом 1958-1991 рр. ХХ ст.

«Програма виховання в дитячому садку» постійно переробляється у бік

удосконалення її змісту, це програми 1962, 1966, 1971, 1975 та 1986 рр. [132;

133; 134; 135; 140] У них ураховуються не лише результати досліджень у

галузі дошкільної педагогіки, дитячої психології, вікової фізіології,

дошкільної гігієни, що здійснювалися в УРСР, але і кращі здобутки

182

передового педагогічного досвіду виховання дітей. Відповідно, Програма

охоплювала всі аспекти виховання дітей: фізичне, розумове, трудове,

естетичне і моральне, що передбачало патріотичне та ідеологічне

загартування [2; 103]. Отже, формування почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку в той період розглядалось у межах радянської педагогіки в

органічній єдності з моральним вихованням дитини на підставі активної

соціалізації дитині дошкільного віку.

З точки зору проблеми нашого дослідження, автори «Програми

виховання в дитячому садку» 1966 р. [132] правомірно ставили за мету

морального виховання дітей дошкільного віку прищеплення їм почуття

дружби, поваги до інших народів. Але при цьому моральне виховання за

суттю виступало аналогом комуністичного та патріотичного виховання,

оскільки базувалось на принципах вірності ідеям В. Леніна та ідеям

Комуністичної партії, що з початку зумовлювало його крайню

заангажованість. Так, передбачалось прищеплювати «дітям палку любов до

Радянської Батьківщини, почуття братерської дружби до всіх народів,

пошану і любов до В. Леніна» [132, с. 5]. Як зазначено у програмі, з метою

реалізації цих завдань, дитину необхідно ввести у світ пізнання

навколишньої дійсності, суспільних подій, явищ, проявів патріотизму в

поведінці інших людей з тим, щоб пробудити й утвердити в ній складні

моральні почуття і відповідні переживання як форму його прояву. Отже,

активізація в дітей дошкільного віку емоційної складової почуття

патріотизму поєднувало в собі завдання пізнавального і виховного характеру.

Для формування почуття патріотизму в дітей вважалось за необхідне

збагачувати їхній кругозір певними знаннями про історію суспільного життя,

формувати емоційно-позитивне ставлення до суспільних явищ і події

патріотичного характеру. На наш погляд, це був правильний підхід, оскільки

він відповідав віковим психологічним особливостям дітей дошкільного віку.

У свою чергу, В. Нечаєва [88, c. 163] в посібнику «Моральне виховання

дітей дошкільного віку» слушно зазначає, що одночасно із забезпеченням у

183

дитячих садках повноцінного морального виховання дитини ставилось

завдання збагачувати її уявлення про сутність суспільних явищ та подій. Але

головне, як уважає дослідниця, у цьому процесі вихователю необхідно

дотримуватись принципів, на яких будується моральний кодекс будівника

комунізму і створювати належні умови щодо виникнення в дитини

позитивного емоційного ставлення до певних соціально значущих подій та

явищ, формувати в них якості та ознаки, що потрібні їм як майбутнім

громадянам комуністичного суспільства. У цьому напряму автор визнає

дошкільний період дитинства вирішальним етапом для становлення

особистості дитини, адже «… у цьому віці формуються важливі моральні

якості особистості, риси характеру, що мають винятково важливе значення

для всього наступного життя й діяльності людини» [88, с. 4].

Дослідники специфіки вказаного періоду в своїх роботах акцентують

увагу на тих психологічних особливостях дитини, завдяки яким можна

вирішувати завдання щодо формування почуття патріотизму саме в

дошкільному віці: високої сприйнятливості, зумовленої пластичністю

нервової системи; чутливості до різних емоційних впливів; схильності до

наслідування. К. Назаренко визнавала дошкільний вік відповідальним етапом

формування особистості: «У цей період у дитини закладаються основи

майбутньої свідомості, характеру, поведінки, формуються паростки тих

основних якостей, які притаманні радянської людині» [103, с. 10]. У її

методичному посібнику описано систему роботи з формування патріотичних

та інтернаціональних почуттів у дітей, висвітлено взаємодію дошкільного

закладу і сім’ї. Учена стверджує, що радянська педагогіка розглядає

моральне виховання як активний цілеспрямований процес. З цього приводу

вона пише: «Радянські діти-дошкільники близькі до сучасного життя, і їх

треба наближати в міру вікових можливостей до ідеалів комуністичного

суспільства, формуючи в них початки почуттів гуманізму, колективізму,

радянського патріотизму, соціалістичного інтернаціоналізму» [103, с. 8].

184

Науковці та практичні працівники дошкільних закладів підходили до

організації процесу формування почуття патріотизму в дітей, ураховуючи

необхідність виховання в них почуття любові до рідної землі, людей, що

працюють на землі та своєю працею забезпечують добробут та безпеку

життя, цінувати дружбу, допомогу, відданість Батьківщини тощо. Однак при

тому, обов’язковим прикладом для дітей у цьому напряму служила

життєдіяльність В. Леніна. Одним із провідних завдань педагогічного

процесу того періоду було виховання в дітей любові до вождя революції, що

відбувалося у процесі залучення дошкільників до різних видів доступної їм

діяльності: ігрової, навчальної, моральної, трудової, естетичної, творчої

тощо. Безумовно, це було складним і далеким від їхнього повсякденного

життя, а тому певною мірою носило заангажований і формально-

результативний характер. Однак для реалізації поставленої мети вихователі

широко використовували твори різних видів мистецтва: літератури, музики,

образотворчого мистецтва, кінематографу, що відображували героїчне

минуло країни; подвиги героїв революційного минулого, були прикладом

високих моральних учинків та якостей людей того часу.

Як свідчить джерельна база, у програмах 1971 та 1975 рр. видання з

метою морально-патріотичного виховання було розширено і конкретизовано

обсяг уявлень дітей, їхніх знань про Батьківщину й засновника Радянської

держави В. Леніна, про значення дружби народів, про Радянську Армію та

героїчне минуло країни [133; 140; 205]. «У дітей виховується почуття

патріотизму, почуття симпатії до людей різних національностей. Вихователі

велику увагу приділяють вихованню моральних почуттів шляхом художньої

літератури. Для цього в кожній вікової групі обладнані куточки книги з

літературою про нашу Батьківщину, В. Леніна та його соратників, про місця і

села нашої країни» [206, с. 15].

У межах теми нашого дослідження варто розглянути напрями, форми

та методи роботи з дітьми, що безпосередньо використовувались у дитячих

садках УРСР в 1958-1991 рр. з метою формування патріотичних почуттів в

185

дітей. Так, зміст програмних матеріалів 1969 р. свідчить, що в них багато

уваги приділялося моральному вихованню дітей дошкільного віку. Питання

упровадження програми обговорювалось на всесоюзних, республіканських,

обласних і районних (міських) педагогічних читаннях з нагоди відзначення

100-річчя В. Леніна. Це завдання передбачало наступне: виховання основ

моральної поведінки дітей дошкільного віку; «зміст та форми виховної

роботи з дошкільниками всіх вікових груп дошкільного закладу з метою

ознайомлення з життям і діяльністю В. Леніна; виховання початкових рис

колективізму; виховання в дітей симпатії до представників інших

національностей; виховання любові до рідного краю та його природи;

формування в дітей 6-7 років навичок самоорганізації в процесі їх діяльності;

виховання самостійності та активності в побуті; формування у дошкільників

цілеспрямованості та витримки в процесі ігор тощо» [219, с. 7].

Учені-психологи того часу, враховуючи специфіку вікових

особливостей дітей дошкільного віку, вбачали складність завдання з

формування в них патріотичного почуття. Цим вони пояснювали невеличкий

обсяг змісту розділу програм для дошкільних закладів щодо морального

виховання дитини. Але поряд з цим відомі науковці доводили, що «роль його

надзвичайно важлива, бо засвоєння цього матеріалу є тим ґрунтом, на якому

зароджується почуття радянського патріотизму, виховується любов до

В. І. Леніна» [84, с. 7].

Тому, на наш погляд, особливого значення набувало вивчення і

узагальнення досвідів роботи вихователів тих часів щодо формування в дітей

почуття патріотизму. Як приклад творчого підходу до вирішення складної

проблеми формування в дошкільників почуття патріотизму, наводимо досвід

роботи вихователів дитячого садка №14 м. Черкаси (1975 р.), оскільки форми

та методи роботи з дітьми, що опанували на той час педагоги дитячих садків,

повністю відповідали науково-обґрунтованим закономірностям вікового

розвитку малюків, а також вимогам керівних партійних органів. Так, з метою

виконання програмових вимог, для дітей підготовчої групи була організована

186

зустріч з Героєм Радянського Союзу підполковником авіації А. Кулешовим,

який розповідав дітям як він та його товариші знищували ворогів у небі

рідної Батьківщини. Він розповів дітям про своє нелегке дитинство, що мало

на меті наблизити емоційно-життєвий досвід вихованців до особистості

справжньої військової людини. Особливий інтерес у дітей викликала

розповідь героя про малюка, який залишився сиротою і став сином бойового

полку, а пізніше отримав медаль «За відвагу». Ця зустріч не була

поодиноким випадком. У подальшому колектив вихователів продовжував

знайомити дітей з учасниками Великої Вітчизняної війни. Педагоги

використовували екскурсії, зокрема до центральної частини алеї

піонерського парку, де розміщені портрети дітей-героїв, які пожертвували

своїм життя для мирного існування народу країни та перемоги над

фашистами. Методика проведення цих екскурсій передбачала звернення до

інтерактивних прийомів, а саме коротких розповідей вихователів про юних

героїв, питань дітей щодо героїчного минулого країни, відповідей педагогів,

а також висловлювань дітей про свої враження щодо побачених кінофільмів

відповідної тематики. У процесі систематичної виховної роботи діти разом з

вихователями відвідали бібліотеку-музей А. Гайдара у м. Канів. Нова

інформація про відомого письменника підкріплювалась розповіддю з книжки

автора «Тимур та його команда» про добрі справи юних тимурівців. Разом з

цим, діти були запрошені до середньої школи №1 м. Канів, де розглядали на

заняттях подвиг Героя Радянського Союзу Олега Кошового. Дітей

систематично знайомили з героїчними вчинками та відповідними рисами

характеру інших героїв, зокрема С. Тюленіна, юного партизана В. Котика,

наймолодшого Героя Радянського Союзу, який знищив шість німецьких

ешелонів, збирав зброю та передавав її партизанам тощо. З достовірних

джерел на прикладах героїчних учинків громадян країни діти дізнавалися про

героїчні вчинки Л. Голікова, І. Оноприєнка, двічі Героїв Радянського Союзу

І. Черняхівського та І. Степаненко. Діти зустрічалися з тричі Героєм

Радянського Союзу, генералом-полковником авіації І. Кожедубом.

187

Вихователі читали дітям документальні оповідання про героїв того часу.

Вихованці відвідували кімнату бойової слави середньої школи №19 м.

Черкаси, де бачили фотографії та інші документи минулих героїчних років.

Глибоке емоційне враження на дітей мало свято юноармійського полку, що

проходило на Пагорбі Слави, та хвилина мовчання на честь шанування

пам’яті героїв, залпи салюту [155, с. 13–15].

З точки зору організації процесу формування в дітей патріотичного

почуття того часу заслуговує на увагу досвід колективу ясел-садка № 31

м. Кіровограда (Кропивницький) [156, с. 16]. Крім безпосередніх зустрічей

дітей з ветеранами бойових дій, вихователі звертались до таких форм

виховної роботи: здійснювали розповіді та організовували спеціальні

читання дітям художніх творів про героїзм Радянської Армії, розповідали

про конкретні подвиги радянських солдат, партизан та зовсім юних героїв;

влаштовували перегляд кінофільмів з відповідної тематики, художніх картин

видатних майстрів; пропонували дітям вірші для розучування з батькам;

здійснювали з вихованцями поїздки до могили Невідомого Солдата, піонерів-

героїв Я. Матвієнко та Ф. Шепеля (с. Підлісне); дітям пропонувалось

оформлювати спеціальні альбоми за такою тематикою: «Батьківщину не

віддамо!», «На варті рідної землі», «Піонери-герої», «Ми їх ніколи не

забудемо» тощо; діти створювали малюнки за темами «Наша Армія сильна,

непереможна», «Моє рідне місто»; організували та провели концерт дитячої

творчості для інвалідів війни у військовому шпиталі; провели зустріч з

піонерами – червоними слідопитами ЗОШ № 34, які мали досвід пошукової

роботи родин загиблих героїв; проводились бесіди на тему: «Ніхто не

забутий, ніщо не забуте»; була організована виставка дитячих робіт,

присвячена Дню Перемоги. Робота педагогів була побудована згідно з

принципами послідовності, систематичності, доступності, а також відомого в

той час дидактичного принципу «від близького до далекого». Ефективні

методи та прийоми роботи щодо виховання в дітей почуття патріотизму

використовувала вихователь Г. Приймак, що підтверджує доцільність

188

використання принципу послідовності. Робота передбачала таку

послідовності: розповідь про щасливе життя радянських людей та

руйнування мирного життя фашистами; розповідь було підкріплено

читанням відповідного літературного фрагменту «За Батьківщину!» з книги

С. Баруздіна «Ішов вулицею солдат». Далі вихователь проводила «зустріч з

учасником Великої Вітчизняної війни П. Пронюшкіним, працівником

Кіровоградської швейної фабрики; екскурсію до міських валів, де

відбувались тяжкі бої і де поховані загиблі радянські бійці; діти знайомились

з твором В. Рябчука «Пастушки» з книги «Вічно живі», слухали розповідь

медичної сестри дошкільного закладу В. Буковської, яка до війни була

однокласницею героїв цього твору – Я. Матвієнка і Ф. Шепеля; переглядали

діафільми «Київ – місто-герої», «Місто-герой Севастополь»; кінофільм

«Вулиця молодшого сина»; розучували вірш М. Ісаковського «Навік

запам’ятай»; оформлювали альбом «Ми знаємо про них» [156, с. 17].

Вихователь дитячого садка «Сонечко» м. Горохів Волинської області

Л. Губська, з метою організації роботи щодо формування почуття

патріотизму у дошкільників зазначала: «Щоб задовольнити цей інтерес,

виховати високі патріотичні почуття – любов до Вітчизни, повагу до героїв,

викликати ненависть до ворогів, вихователю потрібно багато знати самому

про героїчне минуле нашої країни, брати доступні й зрозумілі дошкільникам

факти й використовувати такі методи і прийоми, що сприяли засвоєнню

дошкільниками знань. Урахувавши все це, я детально ознайомилася з

матеріалами нашого музею бойової і трудової слави, налагодила контакт з

керівниками гуртка червоних слідопитів Горохівської школи М. Іщенко,

розмовляла з учасниками Великої Вітчизняної війни, була присутня на

зустрічах з рідними загиблих героїв, переглянула документальний кінофільм

«Шляхами героїв, шляхами Батьків», «Святкування Дня Перемоги в

Горохові» «А мак цвіте…», прочитала багато літератури» [27, с. 19].

Аналіз досвіду педагогів з формування патріотичних почуттів в

дошкільників дозволяє зробити висновок про доцільність звернення

189

працівників дошкільних закладів до різних видів діяльності дітей – ігрової,

навчальної, розумової, трудової. Доцільною формою організації

життєдіяльності дітей, що сприяла активізації їхньої емоційної сфери та

самостійного оцінювання ними явищ героїчного минулого Батьківщини, була

участь у підготовці та проведенні свят, приурочених до знаменних і

пам’ятних дат, а саме: 7 листопада, 1 Травня, 9 травня, 23 лютого, 8 березня,

7 жовтня. Унаслідок зазначених видів діяльності діти засвоювали певні

знання про рідний край, Батьківщину, людей, про минуле та сучасність, що

впливали на їхні емоції, відчуття та сприйняття, мислення, сприяли розвитку

й закріпленню в них почуття любові до Вітчизни.

На реалізацію рішення Постанови Ради Міністрів СРСР 1984 р. «Про

подальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовку дітей

до навчання у школі» [145, с. 99–102.] в 1986 р. в Україні була підготовлена і

видана «Програма виховання та навчання в дитячому садку» [135] за

редакцією Є. Таранової. На відміну від попередньої програми, у новій –

значно ускладнився зміст щодо патріотичного виховання дітей.

Дошкільникам пропонувалися додаткові знання про героїчну працю

радянських людей, творчість класиків радянської літератури, мистецтва,

музики, нові художні твори, що повинні сприяти вихованню в дітей

патріотичних почуттів і любові до Батьківщини. З огляду на це, актуальними

залишалися методичні посібники, розроблені та оприлюднені протягом

попередніх років: «Моральні норми засвоюються з дитинства»,

підготовлений Л. Артемовою [4], «Моральне виховання дітей дошкільного

віку» за загальною редакцією В. Нечаєвої [88], «Патріотичне й

інтернаціональне виховання дітей дошкільного віку» автор К. Назаренко

[103], а також монографія Л. Артемової «Моральне виховання дошкільників»

[3].

Аналіз архівних документів свідчить, що робота з патріотичного

виховання у дошкільних закладах України здійснювалась систематично.

Особливої активності вона набула в період відзначення певних дат. Так, з

190

метою відзначення 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, як

свідчить джерельна база, у дошкільних навчальних закладах Чернівецької

області, значна увага приділялася патріотичному й інтернаціональному

вихованню дітей, що здійснювалося цілеспрямовано в повсякденному житті у

процесі проведення режимних моментів, підготовки до відповідних свят.

Діти, обізнані з особливостями праці своїх батьків, людей міста, села,

отримують знання про Батьківщину, про життя В. Леніна. Створюються

умови для того, щоб дошкільники емоційно сприймали події, що мають

патріотичне значення та викликають у них почуття симпатії до людей різних

національностей. Значну увагу вихователі приділяли вихованню в дітей

моральних почуттів шляхом знайомства з творами художньої літератури. З

цієї метою вихователі у кожній віковій групі облаштовували куточки книги з

літературною та наочною інформацією про Батьківщину, життя та діяльність

В. Леніна, міста і села тощо. Аналізи планів навчально-виховної роботи

дитячих садків Чернівецької області свідчать про те, що для якісного

засвоєння знань та отримання їх емоційного відгуку застосовувалися різні

форми, методи та прийоми педагогічного впливу: екскурсії, спостереження,

бесіди, читання художньої літератури, перегляд кінофільмів і діафільмів

[206, с. 15].

Завдяки дослідженням учених та надбанням педагогічного досвіду

вихователів-практиків до змісту програм освітньо-виховної роботи в

дошкільних закладах постійно вносились зміни, пропонувались більш

досконалі методи і прийоми роботи з дітьми щодо виховання патріотичних

почуттів у дітей. Ознайомлення дошкільників з рідним краєм, красою його

природи (цікаві, захоплюючі подорожі й прогулянки містом, селом, луками,

полями, до річки та лісу) міцно увійшло до системи дошкільного виховання і

стало значущим чинником у патріотичному вихованні дітей.

Отже, у зазначений період, вагоме значення для процесу формування

почуття патріотизму в дітей особливе значення відігравав дошкільний заклад.

Саме в ньому відбувався початковий етап соціалізації особистості,

191

здійснювалася підготовка дитини до самостійного громадянського життя.

Безумовно, у 60-80-ті рр. ХХ ст. забезпеченню процесу виховання

патріотичних почуттів в дітей значну увагу приділяли партійні та державні

інституції, а тому зміст навчально-виховної роботи формувався під прямим

впливом ідеологічних нашарувань, що розглядалися як патріотичне

виховання.

На наш погляд, взаємозумовленість ознак у структурі людини

«патріотизм-ідейність» була закладена ще в попередні часи існування

Радянського Союзу, і в період 1958-1991 рр. це явище стало набувати певних

особливостей. Аналіз літературних джерел свідчить, що ці особливості

проявилися в тенденції щодо поступового домінування елементу «ідейність»

над елементом «патріотизм», що, відповідно, відбивалося і на організації

процесу формування в дошкільників почуття патріотизму. Зробити такий

висновок нам дозволяє аналіз змісту директивних документів цього

тривалого періоду, наукових статей, що щомісячно друкувалися в журналах

«Дошкільне виховання», та обумовлює процес виховання в дітей

патріотичних почуттів. Так у зверненні «Всесоюзному з’їздові вчителів», що

відбувся в 1968 р., ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР і Рада

Міністрів СРСР вказували на відповідальність вчителя за підготовку людини

з ідейними і моральними якостями, «свідомого будівника комунізму»,

вихователі зобов’язувались «виробляти в неї вміння рішуче протистояти

будь-яким проявам буржуазної ідеології. Невичерпним джерелом щодо

виховання у молоді комуністичної моралі та ідейної стійкості є

марксистсько-ленінське вчення, великий приклад життя і діяльності

В. Леніна, величезний досвід Комуністичної партії, славні революційні,

бойові і трудові традиції робітничого класу, всього радянського народу» [16,

с. 1].

Начальник Управління дошкільних закладів Міністерства освіти УРСР

Л. Венджик, у своєму зверненні до працівників дошкільних закладів відмічає,

що педагоги зобов’язуються не лише вивчати відповідні рішення з’їздів

192

партії, а й «скласти конкретні плани своєї роботи на виконання рішень з’їздів

партії, у яких передбачити все, щоб забезпечити здійснення поставлених

партією завдань» [11, с. 1]. Перед працівниками дошкільних закладів

ставилося завдання щодо постійного підвищення ідейно-політичного рівня. З

цієї метою керівні органи освіти зобов’язували працівників дитячих садків

«постійно проводити конференції, педагогічні читання з найактуальніших

питань виховної роботи в дошкільних закладах. Педагогічна майстерність

передбачає повсякденну роботу вихователя над підвищенням свого ідейно-

політичного і загальноосвітнього рівня» [169, с. 4]. Як інструктор відділу

науки та учбових закладів ЦК КП УРСР, автор статті «Невпинно

вдосконалювати педагогічну майстерність вихователів» Н. Харінко

акцентував увагу на складності та багатогранності діяльності педагога, що,

крім його глибоких професійних знань, гуманності та такту, вимагає «високої

педагогічної майстерності, ідейного загартування, високих морально-

політичних і вольових рис характеру» [169, с. 2].

Виховувати дітей у дусі високої комуністичної моралі, дбайливого

ставлення до соціалістичної власності зобов’язувались батьки та особи, що

займалися вихованням дітей удома [43, с. 4]. Ідеологічний напрям роботи з

боку керівних партійних органів з педагогічним складом дошкільних

закладів і за допомогою освітян з дітьми, було значно посилено у 80-ті роки

ХХ ст., про що свідчить обов’язкове розміщення статей відповідного змісту,

текстів партійних документів союзного та республіканського значення,

поглиблення вимог з ідейно-політичного виховання дітей в усіх сферах їхньої

дитячої життєдіяльності. Наприклад, журнал «Дошкільне виховання»

(1983 р.) починався зі статей «Партія веде», «Невпинний поступ» [113; 115].

У них наголошувалося на значенні керівної партії в досягненні суспільного

прогресу та рівня виховання молодого покоління, стверджувалася

правомірність її історичної місії: «Озброєна марксистсько-ленінською

теорією, яка дає змогу знаходити єдино правильні вирішення найскладніших

проблем сучасності, КПРС при будь-якому повороті подій, при будь-яких

193

випробуваннях лишається на висоті своєї історичної місії» [115, с. 1].

Домінувальне значення партійних органів у керівництві процесом виховання

в дошкільному закладі декларує секретар Київської Компартії України

Л. Паленко: «Щоб посилити партійний вплив на стан справ у дитячих

дошкільних закладах, ми пішли шляхом створення самостійних партійних

організацій дошкільних закладів там, де для цього є відповідні умови, або

прикріплення комуністів з дитячих садків до партійних організацій

загальноосвітніх шкіл. Розгляд питань дальшого розвитку системи

дошкільного виховання стало звичайним явищем для міськкомів і райкомів

партії, місцевих Рад народних депутатів» [113, с. 1]. Посилення роботи

партійних органів з ідеологічного напряму в дитячих садках і, форми, що

безпосередньо впроваджуються в їх межах, розглядається в статті

«Політична освіта вихователя», зокрема в ній зазначається: «У республіці

зростає мережа шкіл наукового комунізму «дошкільників» – сьогодні вони

працюють практично в усіх великих дитячих закладах» [119, с. 1] Періодичне

видання «Дошкільне виховання» (№2 (535), 1986 рік) відкривається статтею

члена ЦК Компартії України, депутата Верховної Ради СРСР О. Федорова

«За партійним дороговказом», який від імені партії визначає головне

завдання вихователів дошкільних закладів УРСР: «Передати юним наші

традиції, наші ідейні і моральні принципи, донести до їхніх сердець і розуму

ленінський заповіт прийдешнім поколінням – все життя присвятити

будівництву комунізму – чи є обов’язок вищий, чи є праця благородніша! І

ми, ветерани, віримо: педагоги дошкільної ланки успішно виконають це

завдання, готуватимуть до життя, активної творчої праці нові й нові

покоління радянських людей» [167, с. 1] На шпальтах того ж журналу в

статті «Революційний тримаємо крок» перед вихователями дитячих садків

ставиться завдання, що безпосередньо пов’язане з вимогами суспільної

перебудови «…перебудова дала змогу кожному вихователеві усвідомити

себе безпосередньо причетним до перетворень, які відбуваються навколо,

відчути особливу гордість за свою Вітчизну, за самого себе. А отже,

194

поставити перед собою нові, вищі вимоги щодо самовдосконалення, ідейного

і професійного зростання, прилучення – і дорослих, і маленьких своїх

вихованців – до священних сторінок історії Батьківщини, а значить, перш за

все, до Жовтневих подій» [153, с. 2]. Аналіз змісту значної кількості статей

аналогічної спрямованості, інструментарію партійного впливу на процес

патріотичного виховання дошкільників через професійну діяльність

вихователів дошкільних закладів УРСР, дозволяє нам визначити основні

ознаки цього впливу. Серед цих ознак є підстави визначити такі: поряд з

педагогічно доцільними та науково обґрунтованими вимогами з боку

партійних органів республіки щодо забезпечення гармонійного розвитку

дитини дошкільного віку у 1958-1991 рр. цей процес набував характеру

функціональної заанґажованості та масового охоплення дошкільних закладів.

Прояви функціональності спостерігалися в спрямуванні всього виховного

процесу в дитячих садках УРСР, зокрема патріотичного виховання дитини,

на забезпечення ідейної підготовки вихователів і вихованців на підставі

дотримання принципів комуністичної моралі, ідеалів революції та ідеалів

марксизму-ленінізму. Нав’язування зазначеного напряму забезпечувалося

жорстким партійним контролем усіх професійних дій вихователів з боку

партійних органів. Фактор заанґажованості, на нашу думку, проявлявся в

значному перебільшенні з боку партійних органів того часу значення

ідеологічної складової у процесі виховання в дитячих садках майбутнього

патріота. Прагнення щодо ідеологічного формування дітей дошкільного віку

і їхніх вихователів практично повністю виключало об’єктивність в

оцінюванні та організації процесу формування почуття патріотизму в дітей.

Ця потреба реалізовувалася через вимогу ставити партійні та суспільні

інтереси вище індивідуальних, особистісних та людських. Ідея підкорення

людиною власних інтересів інтересам країни та суспільства висвітлюється на

сторінках журналу «Дошкільне виховання» автором В. Котирло:

«Перетворення соціальних вимог і цінностей у власні цінності і вимоги до

себе кожного члена суспільства становить складний процес,

195

опосередкований багатьма факторами. Ця його складність спричиняється до

того, що прийняті в суспільстві принципи, норми, ідеали по-різному

відбиваються в сімейному вихованні і не завжди достатньо адекватно» [63,

с. 2]. Далі автор підкреслює, що єдність «цілей і завдань виховання в сім’ї та

суспільних інститутах забезпечується самою природою нашого

соціалістичного ладу, цілями і завданнями комуністичного виховання» [63,

с. 2]. Проте кризові процеси в економіці, викликані перебудовою (1985-

1991 рр.) у економічному та соціально-культурному житті суспільства,

відобразились на розвитку дошкільної освіти, відбулося поступове

скорочення кількості дошкільних закладів, шляхом їх закриття, скорочення їх

фінансування з боку держави.

Отже, окреслений період характеризувався швидким зростанням в УРСР

кількості дошкільних закладів, урізноманітненням їх типів та значним

поліпшенням якості процесу формування патріотичних почуттів в дітей. Цей

якісний показник забезпечувався шляхом розробки навчальних програм для

дошкільних закладів з урахуванням природних закономірностей

психофізичного розвитку дітей дошкільного віку, специфіки емоційного

реагування на події навколишньої дійсності та обмеженого життєвого досвіду.

Урахування вікових особливостей дітей дошкільного віку в зазначений

період стало можливим завдяки проведенню фундаментальних комплексних

досліджень у галузі дошкільної педагогіки, дошкільної психології, вікової

фізіології, дошкільної гігієни, методики дошкільного виховання тощо, що були

реалізовані у вагомих науково-дослідних педагогічних інституціях.

У 1958-1991 рр. з боку вищих партійних та державних органів

Радянського Союзу і УРСР, в якості головної стратегії патріотичного

виховання дітей висувалась мета формування нової людини, ідейно

переконаної, патріота своєї Батьківщини, що дійсно відповідало принципам

демократизації українського суспільства, сприяла відходу від жорсткої

авторитарності в управлінні соціальним інститутом освіти попередніх років,

співпадала з періодом так званої відлиги та прогресивного руху в напрямі

196

повернення в системі дошкільної освіти україномовних дошкільних закладів,

та організації процесу формування патріотичного почуття в дітей на

матеріалі, наближеному до історії рідного краю, його традицій та культури.

Поступово цей процес внаслідок ідеологізації суті явища «патріотизм», набув

ознак жорсткого та постійного контролю з боку Комуністичної партії, що

призвело до вимушеного дотримання вихователями в межах процесу з

формування почуття патріотизму в дітей принципів комуністичної моралі,

ідеалів революції та ідеалів марксизму-ленінізму, тобто до формалізації та

заанґажованості цього процесу. Виникнення наприкінці 80-х рр. ХХ ст.

об’єктивного протиріччя між високим рівнем наукового обґрунтування

педагогічно доцільних змісту, форм, методів і засобів формування почуття

патріотизму в дітей у дитячих садках України та функціонально-партійною

заанґажованістю цього процесу було підставою для оптимізації політичних,

економічних, соціально-культурних та інших сфер життя українського

суспільства, а отже, створення умов для розвитку українського патріотизму.

2.4. Перспективи використання надбань вітчизняної педагогічної

спадщини щодо організації патріотичного виховання дітей в освітньому

процесі дошкільних навчальних закладів

У наш час система дошкільних навчальних закладів України

спрямована на вирішення завдань, що пов’язані з особистісним розвитком

дитини і забезпеченням умов для її максимально повної соціалізації.

Інтеграція дітей у сучасне суспільство проходить через засвоєння ними

системи загальнолюдських та національних цінностей, зміст яких складає

оволодіння способами дій з речами, оволодіння системою соціальних

взаємин, побудову чуттєвої картини світу, усвідомлення характеру та

значення колориту рідної землі, національних багатств українського народу

та його багатовікової культури. Тому одними із найважливіших дошкільної

освіти є виховання у дітей любові до рідної землі, шанобливого ставлення до

197

родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови,

національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй

і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля [18]. Реалізація

цих завдань об’єктивно зумовлюється станом економічного, політичного,

соціально-культурного розвитку нашої країни, тенденціями та характером її

стратегій щодо всебічного наближення до більш розвинутих та успішних

країн світу, зокрема, завдяки врахуванню широко відомого принципу «вільна

людина – розвинене громадянське суспільство – сильна держава» [62, с 4].

Вирішення завдання розбудови України, як сильної держави, значною

мірою залежить від процесу виховання дітей та молоді. На виконання цього

завдання спрямований один з провідних соціальних інститутів – інститут

освіти та дошкільні навчальні заклади як соціальні організації, що

функціонують у його межах. Саме ДНЗ України в наш час покликані

забезпечувати основні права дитини на її здоров’я, повноцінний розвиток,

розкриття нею своїх здібностей; створювати умови для формування її

індивідуальної «Я-концепції» та особистісних якостей. Але особливого

значення набуває проблема формування почуття патріотизму в дитини, що є

важливою для збереження стабільності, подальшого процвітання України та

успішного її входження в єдиний європейський простір. Створення в

сучасних дошкільних навчальних закладах нашої держави педагогічно

виважених умов для формування почуття патріотизму в дітей може

здійснюватися шляхом врахування двох основних чинників: досягнень

сучасної педагогічної науки та надбань вітчизняної педагогічної спадщини.

У попередньому матеріалі дослідження було виявлено надбання

української педагогічної спадщини, що в практичній діяльності українських

дитячих садків тих часів давали позитивний результат. Цей досвід є

ціннісним педагогічним надбанням, що через механізм трансформації,

модифікації та адаптації до вимог українського суспільства в наш час може

бути опанованим в педагогічній практиці сучасного ДНЗ та надати

позитивний результат. На нашу думку, надбання вітчизняної педагогічної

198

спадщини щодо формування патріотичного почуття в дитини можуть бути

трансформовані таким чином (таблиця 2.1):

Таблиця 2.1

Адаптація педагогічних надбань минулого щодо формування почуття

патріотизму в дітей для використання в сучасному дошкільному навчальному

закладі України

Продуктивні педагогічні надбання

минулого:

Адаптивний варіант надбань

педагогічної спадщини:

1. Орієнтація змістовного матеріалу

з формування почуття патріотизму в

дитини в дитячих садках на

морально-патріотичні цінності, суть

яких визначалась керуючою партією

та спрямовувалась на захист

комуністичних ідеалів.

1. Орієнтація змістовного матеріалу

з формування почуття патріотизму в

дитини у ДНЗ на морально-

патріотичні цінності, що науково

обґрунтовані та відповідають

інтересам сучасної Української

держави.

2. Організація процесу формування

почуття патріотизму в дітей у

дитячому колективі.

2. Організація процесу формування


дитячому колективі, що сприяє

процесу усвідомлення ними

характеру соціальних зв’язків

патріотичного спрямування та

самостійному оцінюванню їх

характеру на емоційному рівні як

ціннісних.

3. Дотримання фундаментального

принципу єдності психічного

розвитку та діяльності дитини, що

був науково обґрунтованим протягом

історичного періоду, що вивчався.

3. Дотримання фундаментального

принципу єдності психічного

розвитку та діяльності дитини, що

був науково обґрунтованим протягом

періоду, що вивчався, з урахуванням

вікових особливостей дітей

молодшої, середньої та старшої груп.

4. Педагогічний чинник державного

патріотизму, що забезпечував ефект

суб’єкт-об’єктних відносин, а тому

активно сприяв процесу формування

почуття патріотизму в дошкільників

завдяки актуалізації їх емоційно-

почуттєвої сфери.

4. Педагогічний чинник державного

патріотизму, що забезпечує

формування почуття патріотизму в

дошкільників у системі суб’єкт-

об’єктних відносин: «доросла

людина як носій патріотичного

почуття та суб’єкт патріотичного

впливу на дитину – дитина як об’єкт

патріотичного захисту» з наступним

ефектом перетворення дитини в

суб’єкт патріотичного впливу в

199

системі «дитина як носій

патріотичного почуття та суб’єкт

патріотичного впливу – об’єкт

патріотичного захисту».

5. Наближення дитини до умов її

проживання в межах території

країни, що охоплювала декілька

інших республік з

багатонаціональним населенням.

5. Наближення дитини до умов її

проживання на території рідної

України з її багатовіковою

культурою, народними традиціями

та мовою на підставі знайомства з

побутом, творами національного

мистецтва, усної народної творчості.

6. Дотримання принципу єдиного

централізованого управління

системою дошкільних закладів, та в

її межах процесом формування


напряму його ідеологізації.

6. Дотримання принципу єдиного

централізованого управління

системою дошкільних навчальних

закладів, та в її межах процесом

формування почуття патріотизму в

дітей на демократичних засадах, що

гарантує забезпечення цього

процесу на науковій основі з

урахуванням вікових особливостей

дітей дошкільного року та

специфіки регіону їх проживання.

7. Принцип підкорення інтересів

дитини дошкільного віку інтересам

держави.

7. Принцип балансу інтересів

держави України та дитини, яка має

повноцінно розвиватися та

перетворюватись в особистість

завдяки піклуванню про неї держави

як носія державного патріотизму.

Джерело : складено автором самостійно.

На підставі визначених надбань вітчизняної педагогічної спадщини в

період 1930-1991 рр. та їх адаптації до умов сучасного ДНЗ можемо

сформулювати педагогічно доцільні принципи формування почуття

патріотизму, що допоможуть удосконалити процес патріотичного виховання

дітей дошкільного віку на території України:

- морально-патріотичних цінностей, що відповідає інтересам сучасної

Української держави та суті явища «патріотизм» як психологічної

властивості людини соціально-історичного походження та суспільно-

ідеологічного значення, що являє собою комплексне утворення в структурі

патріотичної свідомості і самосвідомості людини та формується на підставі її

200

патріотичного почуття; емоційно-почуттєва складова, як базова, зумовлює

головну функціональну спрямованість патріотизму – активізацію людини на

дії та вчинки в напряму забезпечення всебічного розвитку рідної країни та

захист її інтересів, національних традицій людей, що живуть та працюють у її

межах;

- колективної взаємодії, що стимулюватиме процес усвідомлення

дитиною дошкільного віку характеру соціальних зв’язків патріотичного

спрямування, їх значення та оцінювання на емоційному рівні як ціннісних;

- єдності психічного розвитку та діяльності дитини з урахуванням

вікових особливостей дітей молодшої, середньої та старшої груп; дотримання

цього принципу спрямовано на забезпечення поступового формування в

дитини складових патріотичного почуття, яке являє собою стійку соціально

зумовлену та за характером переживання усвідомлену дитиною емоційну

реакцію на об’єкти і процеси навколишнього середовища, що мають

патріотичне значення; ця емоційна реакція являє собою структурну складову

патріотичної свідомості дитини, яка знаходиться в стадії формування, та за

рівнем сформованості в межах її індивідуальної «Я-концепції» відповідає

етапу раннього етнічно-територіального самоусвідомлення, яке в

майбутньому стимулюватиме її на активні дії щодо захисту інтересів рідної

країни;

- суб’єкт-об’єктних відносин, дотримання якого в процесі формування

в дитини патріотичного почуття сприяє поступовому переходу дитини в

статус суб’єкта патріотичного впливу в системі «дитина як носій

патріотичного почуття та суб’єкт патріотичного впливу – об’єкт

патріотичного захисту» та формування в дитині на цій підставі психологічної

установки «люблю, ціную – захищаю» як передумови формування в неї

патріотичного почуття;

- рідного середовища, що спрямований на забезпечення духовної

єдності дитини з рідною українською землею, її мовою, красою природи,

культурою, фольклором тощо та реалізація якого забезпечується шляхом

201

звернення в ДНЗ до українського фольклору, творів українського мистецтва,

краси української мови тощо;

- централізовано-демократичного управління процесом формування

почуття патріотизму в дітей, дотримання якого гарантує здійснення цього

процесу на науковій основі з урахуванням специфіки регіону проживання

дитини;

- балансу інтересів держави України та дитини, що гарантуватиме

дитині право на її повноцінний розвиток та поступове формування в неї

патріотичної свідомості завдяки захисту її інтересів з боку держави як носія

державного патріотизму.

За результатами аналізу вітчизняної педагогічної спадщини були

розроблені методичні рекомендації «Патріотичне виховання дошкільників:

історія і сучасність» [95]. Їх основною специфікою є творчий підхід

вихователів ДНЗ до відбору конкретного змісту, засобів, форм та методів

педагогічної роботи і пов’язано з їх ініціативою, особистим педагогічним

досвідом, рівнем розвитку власного патріотичного почуття та патріотизму. У

виданні узагальнено принципи, напрями, методи, прийоми і форми

педагогічної роботи з дітьми щодо формування в них почуття патріотизму, а

також висвітлено найбільш доцільні педагогічні засоби з урахуванням

специфіки ДНЗ, функціональної спрямованості, кількісного та якісного за

рівнем розвитку дитячого контингенту.

При укладанні методичних рекомендацій враховано такі

загальнопедагогічні принципи:

- історизму, реалізація якого дозволяє зберігати хронологічний порядок

історичних та сучасних патріотичних явищ, що пропонуються дітям для

знайомства, а також забезпечувати процес усвідомлення дітьми двох

важливих історичних понять: минуле і теперішнє, що сприятиме

формуванню в них основ патріотичної свідомості, яка за рівнем

сформованості в межах індивідуальної «Я-концепції» кожної дитини

відповідатиме етапу раннього етнічно-територіального самоусвідомлення;

202

- гуманізації, що вимагає від вихователя приймати позицію дитини,

розуміти та враховувати її емоційний стан, специфіку реагування, характер

переживань, зокрема бачити в дитині майбутню особистість-патріота, що має

формуватися на підставі орієнтації на загальнолюдські моральні та

національні цінності – любов до батьків, сім'ї, дитячого садка, села, міста,

рідного краю, Вітчизни;

- диференційованого підходу, який полягає у забезпеченні найкращих

умов з урахуванням необхідності самореалізації кожної дитини в процесі її

знайомства з особливостями рідного місця, але на основі її вікових

особливостей та обмеженого емоційно-життєвого досвіду;

- інтеграції, що передбачає плідне співробітництво вихователів ДНЗ

України з сім'єю, відомими людьми, захисниками України, спортсменами,

письменниками та ін.; забезпечення цього принципу розглядається нами як

чинник суб’єкт-об’єктного значення, що сприятиме активній соціалізації

дитини, оцінюванню нею характеру соціальних зв’язків, у межах яких вона

починає знаходитись та, поступово відчуваючи та усвідомлюючи їх

патріотичну значущість, цінувати їх; з точки зору методичного підходу,

забезпечення цього принципу є доцільним на підставі тематичного

планування вихователем роботи з патріотичного виховання; відповідно, це

планування передбачатиме різні аспекти його роботи з дошкільниками:

соціально-культурні, морально-етичні, природні тощо.

Згідно з визначеними принципами, матеріал методичних рекомендацій

базується на краєзнавчому та фольклорному матеріалі з урахуванням

вітчизняної педагогічної спадщини:

- забезпечення в дошкільних закладах процесу формування почуття

патріотизму в дошкільників на етапі розбудови незалежної держави України

шляхом створення для дитини умов для її практичної діяльності, спрямованої

на формування в структурі її свідомості та самосвідомості патріотичних

почуттів як паростків патріотичної самосвідомості, функціональним

203

призначення якої є стимулювання дошкільника на любов до рідної землі та

захист її інтересів;

- урахування структури патріотичного почуття дитини дошкільного

віку, що складається з трьох основних елементів: а) емоційно-почуттєвого,

який дозволяє дитині виражати своє ставлення до об’єкта патріотичного

значення та оцінювати його як ціннісне; б) когнітивного, який на підставі

певної інформації про об’єкт патріотичного значення допомагає дитині

формувати уявлення про нього та його значущість для себе, для близьких,

для місяця, для Батьківщини; в) діяльнісного, що проявляється як результат

турботи про рідних, друзів, природу через висловлювання наміру та бажання

допомогти, захистити;

- урахування етапів формування почуття патріотизму в дитини та

домінування в його структурі емоційного компонента, а саме: активізація

уваги дитини та емоційного компонента її свідомості на об’єкті патріотичної

значущості (ОПЗ); здійснення дитиною позитивної емоційної оцінки цього

об’єкта та характеру зв’язків, що формуються між ними; відчуття дитиною

ціннісної значущості ОПЗ для самої себе на емоційному рівні; розуміння

дитиною ціннісної значущості ОПЗ для себе та для близьких людей на

свідомому рівні; самостійне визначення дитиною ціннісного значення для неї

ОПЗ; виявлення дитиною ініціативи, бажання, наміру діяти в напрямі захисту

інтересів ОПЗ; усвідомлення дитиною свого патріотичного почуття до ОПЗ;

здійснення дитиною конкретних дій, учинків у напрямі захисту інтересів

конкретного ОПЗ;

- забезпечення діяльнісного підходу щодо формування в дитини

емоційного ставлення до патріотичних національних цінностей для

формування в неї психологічної настанови «люблю, ціную – захищаю»

шляхом її введення в ситуацію суб’єкт-об’єктних відносин: 1) до самої себе

як доброї та чесної дитини; 2) до інших людей – батьків, вихователів,

відомих громадян України, що своїми справами піднімають авторитет нашої

держави – через прояв дітьми шанобливого ставлення до них та відчуття

204

гордості за наявність в країні таких людей; 3) до України як рідної

Батьківщини, до її природи на підставі відчуття гордості, бажання робити

добрі справи в напрямі її процвітання та свободи; 4) до української мови,

народних традицій та культурної спадщини, а також до національних

символів України на підставі відчуття гордості та єдності з рідною державою.

На нашу думку, система роботи з патріотичного виховання в

дошкільному навчальному закладі повинна спрямовуватися на активізацію

емоційно-почуттєвого, когнітивного та діяльнісного компоненту в структурі

патріотичного почуття дитини дошкільного віку, а саме:

1. Наближення емоційно-життєвого досвіду дошкільників до

української національної культури, історії рідної землі, звичаїв та традицій

українського народу, специфіки його побуту, праці, що сприятиме активізації

їхнього інтересу до найближчого соціального, природного і культурного

оточення - сім’ї, рідного батьківського дому, міста, села, країни, формуванню

соціально доцільних зв’язків, оцінного ставлення до об’єктів патріотичного

значення (ОПЗ). З урахуванням вікових особливостей дитини 4-6 років

основним засобом реалізації цього напряму виступає український фольклор

та краєзнавство.

2. Знайомство з діячами, які прославили нашу країну, представниками

різних професій. Цей напрям роботи з формування почуття патріотизму в

дитини на основі елементарного, тобто емоційного оцінювання, сприятиме

розвитку в неї почуття вдячності, поваги до дорослих людей, діяльність яких

покращує її особисте життя та життя інших людей, а також допоможе

відчути себе частинкою талановитої та працелюбної української нації.

3. Знайомство з героями країни з метою формування поваги до воїнів-

захисників для відчуття дітьми вдячності за захист рідної землі від

загарбників. Цей напрям втілюється в життя шляхом вшанування пам’яті

героїв біля обелісків Слави, покладання квітів, сприймання урочистої музики

на честь героїв. Для реалізації цього напряму буде доречним проведення

зустрічей дітей старшої групи з ветеранами бойових дій, учасниками АТО,

205

проведення бесід, екскурсій, використання пісень героїчної тематики,

вивчення та слухання віршів відповідного змісту, використання наочності,

відтворення дітьми їх особистих вражень патріотичного характеру в

образотворчій діяльності. Головною метою є активізація в дітей почуття

вдячності та захищеності на підставі емоційної оцінки дітьми дій героїв.

4. Організація роботи з батьками вихованців у напрямі підвищення

рівня їхньої педагогічної обізнаності для підтримки реалізації завдань щодо

формування почуття патріотизму в дитини. З боку працівників дошкільних

навчальних закладів ця робота передбачає системність, а з боку батьків –

розуміння її значущості для життя дитини, їхнього особистого життя та

забезпечення добробуту усієї країни.

5. Виховання любові і поваги до найрідніших людей: мами, тата,

бабусь, дідусів, братів, сестер; формування в дошкільників дієвих емпатійних

виявів щодо близьких, зокрема до членів своєї сім’ї як до дійсної цінності,

відчуття дітьми теплоти та затишку від сприйняття рідної домівки з метою

забезпечення усвідомленого ставлення дитини до старших на підставі зв’язку

поколінь [18; 44; 120].

Освітня роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах передбачає

сприяння процесу становлення в майбутньому самодостатнього

громадянина-патріота України, що має свідоме та бережне ставлення до

оточення та довкілля, спроможного у випадку необхідності захищати свою

рідну землю; формування почуття патріотизму в дошкільників як стійкої

соціально зумовленої та за характером переживання усвідомленої дитиною її

емоційної реакції на об’єкти і процеси навколишнього середовища, що мають

патріотичне значення. Ця емоційна реакція повинна являти собою

структурну складову патріотичної свідомості дитини, вона має активно

формуватися, та за рівнем сформованості в межах індивідуальної «Я-

концепції» кожного дошкільника відповідати етапу раннього етнічно-

територіального самоусвідомлення. Відповідними завданнями патріотичного

виховання в ДНЗ є виховання любові до рідного міста, краю, землі, її

206

природних багатств та краси на підставі їх емоційного оцінювання дітьми та

відчуття особистісно цінними; формування умінь та навичок етичної

поведінки, що історично є характерними для українського народу на підставі

сприйняття явищ добра, краси, справедливості; формування почуття поваги

до культурних цінностей рідного народу та його традицій на підставі

відчуття приналежності до цих цінностей; формування почуття власної

гідності як представника свого народу; активізація в дитини намірів та

бажання у майбутньому захищати рідну землю та її інтереси завдяки появі

почуття гідності та відчуття себе належним до українського народу;

толерантне ставлення до представників інших національностей (рис.2.1) :

Рисунок 2.1

Основні завдання патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Джерело: [120].

Ці завдання патріотичного виховання дітей у ДНЗ України,

відповідають змісту освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти

(Таблиця 2.2) :

Завдання патріотичного

виховання

Виховання любові до рідної

землі

Формування умінь та

навичок етичної поведінки

Толерантне ставлення до

представників інших

національностей

Активізація в дитини намірів

та бажання захищати рідну

землю

Формування почуття власної

гідності як представника

свого народу

Формування почуття поваги

до культурних цінностей

рідного народу

207

Таблиця 2.2

Завдання патріотичного виховання дошкільників відповідно до змісту

Базового компонента дошкільної освіти

Інваріантна

складова. Освітня

лінія:

Завдання

1. Особистість

дитини

Формувати елементарні уявлення дитини про себе

як носія свідомості, сприйняття себе в контексті

відносин з іншими.

2. Дитина в соціумі Формувати уявлення дитини про країну, народи,

націю, суспільство, людство. Виховувати готовність

сприймати соціальний досвід, робити добрі вчинки.

3. Дитина в

природному

довкіллі

Формувати моральні норми гуманної взаємодії з

природним довкіллям. Виховувати любов до

природи рідного краю.

4. Дитина в світі

культури

Залучати до надбань національної культури,

формувати ціннісне ставлення до творів українських

митців. Розвивати інтерес до українського

мистецтва.

5. Гра дитини Знайомити із українськими народними іграшками та

місцями їх виготовлення.

6. Дитина в

сенсорно-

пізнавальному

просторі

Формувати інтерес до довкілля та самого себе.

Стимулювати активне сприймання людей та подій,

що відбуваються в соціумі.

7. Мовлення дитини Формувати уявлення дітей про українську мову як

державну. Вчити вести діалог використовуючи

етикетну українську лексику.

Укладені методичні рекомендації відповідають додатковим вимогам,

що висуваються до дошкільних навчальних закладів України стосовно

організації патріотичного виховання дітей з боку сучасних науковців та

педагогів [76]. У документі визначено вимоги до сумарних кінцевих

показників набутих дитиною 6 (7)-річного віку життєвих компетенцій

національно-патріотичного спрямування, відповідно до яких, дитина

повинна:

- знати прізвище, ім’я та по батькові, вказувати на свою приналежність

до роду, своєї родини, її традицій і звичаїв;

208

- орієнтуватися у своїх чеснотах і вадах, виявляти самоповагу,

елементарну гідність;

- прагнути утвердитись у своїх моральних якостях, виявляти

впевненість у своїх можливостях (освітня лінія «Особистість дитини»);

- виявляти інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей тощо;

- брати участь у складанні історії роду, веденні родовідного дерева

(освітня лінія «Дитина в соціумі: Родина»);

- бути відкритою для контактів з людьми різного віку, статі,

національності, соціального статусу;

- орієнтуватися в тому, що кожна країна має свою територію, на якій

проживають люди з різним кольором шкіри, волосся тощо, і мають свою

культуру, звичаї, мову (освітня лінія «Дитина в соціумі: Люди»);

- мати сформоване уявлення про традиційне українське житло,

цінувати сімейні реліквії, отримані в спадщину;

- виявляти готовність брати участь у суспільно значущій діяльності

спільно з дорослими та іншими дітьми, отримувати задоволення від

колективної праці;

- уміти визначати мету, завдання, спрогнозувати кінцевий результат,

спланувати послідовність дій, узгодити власні дії з діями партнерів (освітня

лінія «Дитина у світі культури: Предметний світ»);

- виявляти власне ціннісне ставлення до народних мистецьких

традицій, фольклору; вирізняти українське декоративно-прикладне

мистецтво, своєрідність українських пісенних та музично-танцювальних

жанрів; виокремлювати жанри народного, класичного і сучасного

вітчизняного та світового мистецтва (освітня лінія «Дитина у світі культури:

Світ мистецтва»);

- використовувати власний досвід для створення ігрових задумів;

реалізовувати в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби;

у власній грі відтворювати знання та моральні уявлення, задовольняти

інтерес до довколишнього, творчо відображати діяльність, взаємини

209

дорослих, реальні та уявлювані події, ситуації; активно відтворювати свої

життєві враження у рольовій грі, використовуючи виразні засоби (освітня

лінія «Гра дитини»);

- розуміти, що в Україні українська мова є державною; розрізняти

близькі, але неоднакові звуки рідної та української мов; розпізнавати нові

звуки; правильно і чітко вимовляти всі звуки української мови та

наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм української мови;

слухати і розуміти мовлення дорослих, казки, оповідання, вірші,

запам’ятовувати їх; володіти діалогічним мовленням; переказувати невеличкі

тексти та казки, складати різні типи розповідей як за зразком вихователя, так

і самостійно; спілкуватися українською мовою залежно від ситуації (освітня

лінія «Мовлення дитини») [59; 73; 76].

Серед продуктивних педагогічних засобів формування патріотичних

почуттів в дітей дошкільного віку, згідно з визначених напрямів, пропонуємо

такі:

- сімʼя, що в першу чергу сприяє процесу соціалізації та виховання

дитини в дусі народних звичаїв, традицій, поваги до свого народу, природних

багатств, соціально-культурних надбань тощо;

- етнопедагогіка, головна особливість якої полягає у тому, що у процесі

формування в дитини патріотичного почуття допомагає прищеплювали усі

соціально необхідні знання, уміння і навички, важливі для життя дитини

спочатку в сім'ї, а потім і в громаді;

- український фольклор як вираз усної народної творчості (колискові,

потішки, примовлянки, дражнилки, забавлянки, казки, прислів'я, приказки,

загадки, лічилки, пісні різного змісту, характеру, але обов'язково

оптимістичного характеру тощо), що в природній простій формі спроможні

передати національний український колорит взаємин між людьми;

український фольклор сприятиме формуванню в дитини почуття гордості за

приналежність до українського народу; доречним буде влаштування свят

українського фольклору, родинних свят, конкурсів команд дітей на краще

210

знання українських звичаїв, інсценування та драматизації творів усної

народної творчості тощо;

- високохудожні твори музичного, образотворчого, декоративно-

прикладного мистецтва;

- природа рідного краю;

- героїчні приклади захисників Батьківщини;

- рідна українська мова [76].

Важливим для формування почуття патріотизму є введення дітей у світ

українського побуту, традицій та окремих історичних подій. У ході

зазначеної роботи педагогам доцільно використовувати серед засобів

художню літературу, ілюстрації, національні костюми, старовинні меблі,

знаряддя праці, посуд, вишивку, плетіння, супроводжувати заняття

виконанням народних пісень, різними іграми, продуктивними видами

діяльності. До процесу патріотичного виховання дошкільників вихователям

необхідно залучати батьків. Дотик до історії своєї сім’ї викликає в дитини

особливі сильні емоції, змушує співпереживати, уважно ставитися до пам’яті

минулого, до своїх історичних коренів. Взаємодія з родиною сприяє

дбайливому ставленню до традицій та історичного минулого країни.

Урахування принципу єдності психічного розвитку та діяльності

дитини, а також необхідність реалізації окреслених вище завдань педагогами

і батьками, вимагає створення умов для накопичення дітьми першого

позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення

їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-

мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової,

театралізованої тощо.

Розмаїття видів педагогічної діяльності дозволяє визначити форми

педагогічної роботи, що є продуктивними для забезпечення процесу

формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку з врахуванням

принципів, що визначені нами на підставі аналізу педагогічних надбань

минулого в період 1930-1991 рр. До ефективних форм належать сюжетно-

211

рольові ігри; екскурсії вулицями міста до історичних пам'яток, місць, що

мають патріотичне значення; зустрічі з ветеранами війни та військових дій;

розгляд ілюстративних матеріалів читання та інсценування творів художньої

літератури; зустрічі дітей з членами родини в навчальному закладі,

проведення спільних з родинами виховні заходи, зокрема організація в ДНЗ

тижнів сім’ї; створення разом з дітьми тематичних альбомів; розглядання

малюнків, фотографій, перегляд відеофільмів про людські стосунки та

ситуації патріотичного спрямування; інсценування подій та явищ з

наступними елементами аналізу причин й наслідків дій, вчинків людей та

моделювання варіантів поведінки людей у реальних життєвих ситуаціях;

заняття з ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло,

одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство,

вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок,

рушник) та ін; заняття зі створення в групах ДНЗ народознавчих куточків чи

кімнат-музеїв героїчної слави; зустрічі з представниками різних професій;

організація концертів художньої самодіяльності вихованців з виконанням

ними пісень та віршів з патріотичної тематики; проведення з дітьми

тематичних занять, зокрема з теми «Професії твоїх батьків» [18; 59;73; 76].

Основні форми і засоби формування почуття патріотизму в дітей подано у

таблиці 2.3 :

Таблиця 2.3

Форми і засоби патріотичного виховання в дошкільному

навчальному закладі

Форми Засоби

Робота

вихователя :

- практична робота з дітьми;

- підготовка до занять, свят, розваг;

- виготовлення дидактичних

матеріалів;

- проведення консультацій,

розроблення рекомендацій, анкет;

- Рідна мова;

- рідна природа;

- сім’я;

- етнопедагогіка;

- героїчні приклади;

- українська народна

212

- участь у педрадах, семінарах;

- самоосвіта.

іграшка;

- твори мистецтва та

художні вироби;

- фольклор та

народні традиції.

Робота з

дітьми :

- проведення занять;

- бесіди, розповіді;

- практичний показ;

- ігрова діяльність;

- розваги, свята, виставки;

- виготовлення дидактичних

матеріалів.

Робота з

сім’єю :

- консультації, бесіди;

- батьківські збори, конференції,

семінари, ділові ігри;

- практичний показ роботи з

дітьми;

- анкетування, тестування;

- дні відкритих дверей.


Урахування принципу єдності психічного розвитку та діяльності

дитини, а також необхідність реалізації окреслених вище завдань педагогами

і батьками, вимагає створення умов для накопичення дітьми першого

позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення

їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-

мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової,

театралізованої тощо.

Ефективність процесу формування почуття патріотизму в дошкільників

залежить від правильно обраних вихователем методів роботи. Методи

патріотичного виховання – це засоби досягнення поставленої мети, що

фактично являють собою спосіб практичної діяльності працівника ДНЗ з

метою формування в дітей якостей майбутнього патріота, зокрема і почуття

патріотизму. Тому система методів патріотичного виховання – це сукупність

213

способів впливу на емоції та почуття дітей з метою їх активізації та

формування паростків їхньої майбутньої патріотичної свідомості.

До ефективних методів і прийомів організації патріотичного виховання

належать вербальні: бесіди, розповіді, читання творів дитячої літератури

дорослими, розучування віршів, обговорення життєвих ситуацій,

ознайомлення з народними традиціями і звичаями, прослуховування

аудиозаписів, відгадування загадок, складання казок; наочні : спостереження,

розглядання малюнків, фотографій, розгляд ілюстрацій, перегляд

репродукцій картин, перегляд відеофільмів про людські стосунки та ситуації

патріотичного спрямування, демонстрація позитивних зразків поведінки,

театралізація; ігрові : сюжетно-рольові ігри, дидактичні ігри, ігри-змагання,

розв’язування проблемних ситуацій, інсценування подій та явищ з

наступними елементами аналізу причин й наслідків дій, вчинків людей та

моделювання варіантів поведінки людей у реальних життєвих ситуаціях

(таблиця 2.4) :

Таблиця 2.4

Методи і прийоми організації патріотичного виховання в

дошкільному навчальному закладі

Вербальні Наочні Ігрові

Бесіди, розповіді,

читання творів дитячої

літератури дорослими,

розучування віршів,

обговорення життєвих

ситуацій, ознайомлення

з народними традиціями

і звичаями,

прослуховування

аудиозаписів,

відгадування загадок,

Спостереження, розгляд

ілюстрацій, перегляд

репродукцій картин,

відеофільмів,

демонстрація

позитивних зразків

поведінки,

театралізація.

Сюжетно-рольові ігри,

дидактичні ігри, ігри-

змагання, розв’язування

проблемних ситуацій.

214

складання казок,

оповідань.


Ефективними методами роботи в ДНЗ України щодо формування в

дітей почуття патріотизму будуть також розповіді вихователя; бесіди;

перегляд відеофільмів на патріотичну тематику; ілюстрування подій і явищ,

причин і наслідків патріотичних дій та вчинків дорослих людей; створення

моделей поведінки, варіантів розв’язання морально-етичних ситуацій за

допомогою фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній дошці; читання

та інсценування патріотичних сюжетів, що втілюються в творах художньої

літератури.

Корисним є метод спостереження, до якого є сенс звертатися під час

проведення бесід за малюнками на патріотичні сюжети, читання та

інсценізації творів художньої літератури, проведення прогулянки

«екологічною стежиною», відпочинку «на веселій галявині» з проведенням

цікавих ігор тощо. Доцільно пропонувати дітям розпитати й розповісти про

цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу

розповідь. Під час ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного

краю з метою активізації їхньої емоційно-чуттєвої сфери, необхідно робити

акцент на красі, розмаїтті, багатстві й особливостях природного довкілля

України. Слід спрямовувати увагу дошкільників до різних типів природних

ландшафтів нашої країни (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), її

специфічний рослинний і тваринний світ, наявність визначних природних

об’єктів, наприклад, найбільшої річки, озера, найвищої гори, природного

заповідника, характерних для певної місцевості кліматичних умов тощо.

Безумовно необхідним, з періоду дошкільного віку, є ознайомлення дітей з

державною символікою України – її прапором, гербом, гімном, пояснення їх

сутності та значення в об’єднанні людей. Обов’язковим є надання інформації

про людей, які прославили нашу країну, зокрема військових, учених,

винахідників, лікарів, виробників підприємств тощо. Є доцільним

215

акцентувати увагу на характерних рисах українського народу –

миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість,

мудрість тощо, пробуджуючи в дітей любов до рідної землі, повагу до людей

праці, інтерес до історії своєї країни. Доречно ставити шести-семирічним

дітям запитання, що стосуються характеру побуту українського народу,

наприклад, «Чим відрізняється житло українців – хата (зокрема і сучасний

варіант) від житла інших народів?».

Основна концепція, що покладена в основу методичних рекомендацій

«Патріотичне виховання дошкільників: історія і сучасність» передбачає

створення психологічних ситуацій, що позитивно впливатимуть на утворення

емоційно-позитивного ставлення до рідного краю, країни, національний

традицій, явищ суспільного життя. Ці умови дозволять дитині на підставі її

уявних образів брати участь у діях героїв, оцінювати їх дії, переживати разом

із ними радощі чи сум, та на цій підставі визначати цінність певних

патріотичних за суттю відносин. Такий підхід, а також врахування суті

принципу сюжетної дійсності, значення якого обґрунтовано нами, дозволяє

визначити пріоритетну педагогічну форму організації діяльності дітей у ДНЗ

з метою формування в них почуття патріотизму – сюжетно-рольову гру. Саме

гра та педагогічні модифікації її видів активно сприятиме забезпеченню

процесу соціалізації дитини дошкільного віку, оскільки вона являє собою

специфічний різновид міні-театрального мистецького дійства, в межах якого

дитина виконує певну соціально значущу роль. Це твердження

підкріплюється науково обґрунтованим законом реального почуття, згідно з

яким, художні почуття, що виникають у дитини у процесі сприйняття нею

мистецького твору, за механізмом виникнення, протікання та прояву

фактично є тотожними з її звичайними почуттями, тобто такими, що

виникають у неї у процесі її побутової життєдіяльності [57, с. 199].

Упровадження в навчальний процес ДНЗ сюжетно-рольової гри

сприятиме якісному сприйманню та усвідомлення сутності, характеру та

значення соціальних зв’язків, що формуються між нею та іншими людьми з її

216

оточення, для їх життя, оскільки у процесі ігрової діяльності значно

активізуються механізми інтеріоризації і екстраполяції. Так, завдяки

входженню дитини в «роль» на підставі простішого порівняння, дитина є

спроможною визначити цінність об’єктів, що мають патріотичне значення,

оскільки природним чином вона психологічно буде наближеною до цих

об’єктів на підставі уявних зв’язків з нею. Психологічне входження

дошкільника в суть змісту сюжетно-рольової гри складає передумови щодо

розуміння нею цінності таких об’єктів патріотичного значення, як «захисник

Батьківщини», «національний герой», «патріот», що буде відбуватися з

опорою на його особистий емоційно-життєвий досвід. Згодом дитина зможе

природним чином зрозуміти суть поняття «соціальна роль» як обов’язок

людини, що любить свою Батьківщину, а тому, відповідно, і має захищати її

інтереси. Звернення вихователів до сюжетно-рольової гри через введення

дитини в систему суспільних відносин через ігрову колективну дію

сприятиме формуванню в неї звичок стримувати свої особисті рефлексивні

наміри, емоційно зумовлені бажання та підкоряти їх інтересам представників

соціуму, зокрема об’єктам патріотичного значення. На підставі дотримання

психолого-педагогічного принципу єдності психічного розвитку та діяльності

під час участі дитини в сюжетно-рольовій грі забезпечується її активний

психічний розвиток та формування моральних рис, а також екстраполювання

паростків її патріотичних почуттів. Відповідно, у процесі організації

сюжетно-рольової гри посередником між двома функціонуючими та

взаємозалежними системами «дитина» та «суспільство» виступають

вихователі, батьки чи інші дорослі люди як представники певної сфери

суспільної діяльності та носії патріотичного почуття, а сам процес

відбувається на підставі поступового забезпечення в дитини психологічної

настанови «люблю, ціную – захищаю».

Ураховуючи принцип діяльнісного підходу до організації процесу

формування в дітей патріотичних почуттів, а також значення сюжетно-

рольових ігор для цього процесу, ми вбачаємо доцільним уводити у

217

програмний матеріал модифіковані варіанти сюжетно-рольових ігор та

використовувати їх у різних видах діяльності дітей – творчій та художній.

Також вважаємо доцільними такі форми педагогічної роботи з дітьми, що

сучасні вчені відносять за видом до «уявних». Тому вбачаються

продуктивними варіанти сюжетно-рольових ігор, що спрямовуються на

активізацію емоцій дітей, їхньої емпатії, психологічних механізмів

інтеріоризації та екстраполяції. Такими уявними сюжетними іграми можуть

бути ігри за тематиками «Наша природа», «Допоможи деревам» тощо. Під

час проведення екскурсії на вулицях міста чи села поряд з історичними

пам'ятками стає доречним уявне відтворювання дітьми вчинків героїв,

пояснення ними на цій підставі причин та наслідків їх дій, моделювання

інших можливих дій. У межах творчої діяльності корисним буде мовне

ілюстрування вихованцями можливих варіантів поведінки захисників,

варіантів особистої поведінки в ситуації «Як би я був дорослим…» тощо. У

творчій та художній діяльності стає можливим створення малюнків за

сюжетами: вчинки героїв захисників міста, охорони кордону з наступним

поясненням суті подій, явищ, причин та наслідків дій людей при захисті

об’єкту патріотичного значення, що сприятиме забезпеченню системи

суб’єктно-об’єктних відносин. Доцільними будуть пропонування варіантів

виходу з ситуації захисту інтересів ОПЗ з точки зору дитини («Я би зробив

інакше…», «Він любив своє місто, тому так і зробив..» тощо); створення

варіантів розв’язання життєво важливих ситуацій морально-етичного

значення.

Завдяки сприйняттю художніх образів діти можуть збагачувати свої

уявлення про різноманіття явищ навколишнього середовища, що мають

патріотичне значення, активізувати емоційне сприйняття краси природи,

усвідомлювати суть та значення різноманітних соціальних зв’язків. Цьому

сприятиме яскравість і емоційність художнього слова, мови вихователя,

виконання чи слухання дітьми патріотичних пісень, спостереження та

сприйняття величі народних свят, участь у святкових демонстраціях на

218

вулицях рідних міст, спостереження за красою прикрашених вулиць,

будинків, наочне сприйняття символів Української держави тощо.

Доцільними є і такі спеціалізовані дидактичні вправи: надати назву країни

(«З якої країни ця іграшка?», «З якої країни завітали гості?» «Хто більше знає

про нашу країну?», «Наша країна на карті, глобусі» тощо). Вихователі

можуть пропонувати дітям розглядати ілюстрації патріотичного напряму,

слайди, художні картини тощо. Користі надасть споглядання відеофільмів,

читання художніх творів за патріотичною тематикою, слухання розповідей

дорослих про героїчні вчинки представників українського народу,

розглядання фотографій, відображення в малюнках вражень дітей, участь їх у

спеціальних іграх-подорожах «Із сучасного – в героїчне минуле».

Ефективною формою роботи з формування в дітей патріотичного почуття є

проведення спільних з батьками заходів (спеціальні свята, розважальні

заходи, виставки, конкурси), наприклад, «Козацькі розваги», «Ігри

патріотів», «Страви української кухні», «Намалюй Україну»; зустрічі з

людьми, які у свій час прославили Україну – письменниками, митцями з

народного українського мистецтва, винахідниками, лікарями, спортсменами

та ін. Але продуктивність таких зустрічей буде забезпечена лише за умови,

якщо їх дорослі учасники є самі носіями патріотичного почуття, що

сприятиме формування в дітей патріотичного почуття на підставі суб’єкт-

об’єктних відносин. Головна мета цих занять – пробудити в дитячих серцях

любов до рідного краю з його багатою та різноманітною природою.

До форм педагогічної роботи з формування патріотичного почуття в

дитини належать і спеціальні заняття зі змістом, що відповідають віку

дитини; трудові завдання з охорони зеленого чи «живого» куточка та інші.

Особливого значення в наш час набуває організація зустрічей з учасниками

та ветеранами АТО, значимість та цінність яких зумовлюється складною

воєнно-політичною ситуацією, що є характерною наразі для України. У

межах таких зустрічей військові можуть розповідати дітям про значення

їхнього фізичного загартування, почуттів відповідальності та гордості за

219

свою Україну, необхідність формування таких рис характеру як сміливість,

витриманість, наполегливість, відданість. Корисною формою роботи в межах

нашої програми визнаються фізичні змагання, що можуть проводитися в

старших групах дитячого садка в присутності учасника бойових дій АТО. Це

сприяє відчуттю дітьми поваги, шанування, вдячності та відповідальності

тощо.

Важливим є проведення свят з тематики народного життя; пір року,

наприклад, свята «Приліт птахів»; виготовлення спеціальних альбомів, газет,

гербаріїв. Продуктивними формами організації діяльності дітей є вивчення

віршів патріотичної тематики. Важливою формою роботи є залучення дітей

до співання народних пісень. Максимальному досягненню мети у процесі

реалізації на практиці кожної з форм педагогічної роботи з формування в

дітей патріотичного почуття сприяє підготовча робота з планування, що

вимагає від вихователя наступного: визначення мети та завдань конкретної

форми роботи; відбір відповідного змістового матеріалу, що є доступним для

дитини 4, 5 та 6-го років життя, який пов’язаний з її попереднім емоційним та

життєвим досвідом; урахування традицій ДНЗ, що на цей час у ньому вже

сформовані; врахування специфіки селища чи міста, де розташований

дошкільний навчальний заклад.

Також на підставі краєзнавчого матеріалу доцільно знайомити

дошкільників з рідним містом шляхом природного введення дітей в

атмосферу рідного навколишнього середовища, що може досягатися лише на

підставі забезпечення цілісного освітнього процесу в межах ДНЗ. При цьму

працівникам дошкільного навчального закладу необхідно враховувати

наступні закономірності:

- поступовість переходу від явищ, що вже є більш близькими дитині,

які стали для неї особистісно значущими, які вона цінує, до більш

віддалених, а саме явищ культурного, історичного, економічного характеру;

220

- початкове ставлення дітей до фактів, подій, явищ у житті міста з

метою забезпечення умов для їхнього активного залучення до реалій сучасної

соціальної дійсності;

- схильність дитини до імпровізації, прояву ініціативи, зокрема в

сюжетно-рольових іграх, у самостійному придумуванні оповідань, загадок,

змісту аплікації, ліпленні певних речей з українського побуту, малювання,

участі в благоустрої території, охороні природи тощо;

- значення національного середовища, що оточує дитину в ДНЗ і яке

створюється завдяки краєзнавчим матеріалам, наприклад, предметів

народного побуту, народного ужиткового мистецтва, творів фольклорного

жанру, музики тощо, та в якому здійснюється процес формування в дитини

патріотичного почуття на підставі оцінювання нею особистої цінності та

сприйняття суті і значення в житті людини добра і краси;

- наявність у дитини природних психологічних механізмів копіювання,

імітації, емпатії, емоційного зараження, інтеріоризації та екстраполяції тощо;

активізація цих механізмів дозволяє об'єднати вихованців спільними

національними почуттями, єдиними за характером переживаннями,

наприклад, під час проведення спільних свят, вечорів відпочинку та виставок

патріотичного спрямування;

- значення козацької педагогіки, що дозволяє будувати педагогічний

процес з формування в дітей патріотичного почуття на підставі врахування

народних традицій, прикладів мужньої поведінки видатних людей

Батьківщини, відображувати багатовіковий приклад сміливості національних

героїв України щодо її визволення від загарбників, викликати позитивну

емоційну реакцію дітей до символічного значення національного прапору,

гербу та гімну України.

Досвід вітчизняної педагогічної спадщини минулих років зобов’язує

визнати, що ефективність процесу формування патріотичного почуття в дітей

у дошкільних навчальних закладах України на підставі врахування надбань

221

попередніх поколінь залежить від системності дій усіх учасників виховного

процесу на всіх його рівнях:

- адміністративно-управлінському, що дозволяє забезпечити

системність формування в дітей дошкільного віку патріотичного почуття,

зокрема на підставі краєзнавчої роботи в межах реалізації регіонального

компоненту стандарту дошкільної освіти;

- організаційно-методичному, що передбачає забезпечення

методичного супроводу всього педагогічного процесу в ДНЗ України з

формування в дітей патріотичного почуття з врахуванням специфіки регіону,

де живуть діти, та специфіки їхніх інтересів та вікових ознак.

Отже, визначення ціннісних педагогічних надбань вітчизняної

спадщини 1930-1991 рр. та їх адаптація до вимог сучасності дозволила

сформулювати педагогічні принципи, що зумовлені об’єктивними

закономірностями розбудови педагогічного процесу в сучасному ДНЗ

України, та впровадження яких в освітній процес дошкільного навчального

закладу надає позитивний результат.

Визначення та врахування значення цих принципів для формування

почуття патріотизму в дитини дошкільного віку відкриває перспективу

розробки та удосконалення існуючих в Україні програм для ДНЗ шляхом

відбору змісту, форм, методів та прийомів відповідно до забезпечення

суб’єкт-об’єктних відносин та формування в дошкільника на цій підставі

психологічної настанови «люблю, ціную – захищаю».

Розроблені методичні рекомендації підтверджують перспективу і

доцільність упровадження ціннісних надбань вітчизняної педагогічної

спадщини в роботу сучасного ДНЗ у напрямі формування почуття патріотизму в

дитини за моделлю «шевченківського типу».

222

Висновки до другого розділу :

Аналіз архівних та наукових джерел дозволяє зробити висновки щодо

специфіки організації в ДНЗ України процесу формування почуття

патріотизму в дітей протягом виокремлених періодів:

1. У період 1930–1940 рр. вирішальними чинниками, що визначали

процес організації формування в дітей почуття патріотизму в дитячих садках

УСРР (з 1937 р. – УРСР), виступала керівна партія та радянська пролетарська

держава з її глобальним курсом на розбудову соціалістичного суспільства та

упровадження ідей комунізму. З 1930 р. на підставі принципів жорсткої

централізації механізмів управління державою та освітянською галуззю,

упровадження методів тоталітарно-репресивного характеру, партійними

керівниками на території країни була побудована модель процесу

формування в дитячих садках УСРР (з 1937 р. – УРСР) патріотичного

почуття в дитини дошкільного віку, що повністю ігнорувала необхідність

культивування в ній почуття любові до сім’ї, рідних, рідного міста чи села,

культури українського народу, його традицій, побуту. Важливою складовою

почуття патріотизму визнавалася відданість ідеалам комунізму поза

врахування вікових особливостей дитини дошкільного віку, її обмеженого

емоційного та життєвого досвіду, наявності природних інтересів та потреб.

Домінувальною метою формування почуття патріотизму в дітей визначалася

тотальна підготовка майбутніх бійців-інтернаціоналістів.

Заанґажованість стратегії партійних органів того часу марксистсько-

ленінськими партійними інтересами була зумовлена обмеженістю в

трактуванні з їх боку суті явища «патріотизм», в якому для них були

значущими лише аспекти: а) «патріотизм» – це психологічна властивість

людини, що має соціально-історичне походження та суспільно-ідеологічне

значення та являє собою комплексне утворення в структурі патріотичної

свідомості людини та її самосвідомості; б) головна функція патріотизму

полягає в спрямуванні громадянина на дії та вчинки в напрямі забезпечення

223

розвитку рідної країни, захисту її інтересів та державної безпеки. Таке

обмежене трактування суті явища «патріотизм» спричиняло ігнорування в

виокремлених нами періодах формування почуття патріотизму в дітей

вікових особливостей, необхідності всебічного розвитку дитини, розвитку її

моральних якостей, а головне – формування любові до рідної Батьківщини, її

історії, відповідальності за її подальшу долю та процвітання.

Період становлення наукової теорії морального виховання

дошкільників за принципами централізованої уніфікації змісту навчальних

програм дошкільних закладів, що охоплював 1941–1957 рр.,

характеризувався надзвичайною складністю у зв’язку з початком в 1941 р.

Другої світової війни та складним періодом відновлення мирного життя на

території УРСР з 1943 по 1957 рр.

Відновлення мирного життя на території УРСР сприяло активізації

роботи наукових закладів та орієнтуванню педагогічного процесу в

дошкільних закладах на суто наукову основу з урахуванням вікових

особливостей дитини. У межах цього процесу засоби, форми та методи

роботи в дитячих садках стали наближуватись до реального життя дітей


Аналіз специфіки організації процесу формування почуття патріотизму

в дітей протягом 1930-1991 рр. дозволив визначити ціннісні педагогічні

надбання вітчизняної спадщини та адаптувати їх до вимог сучасності. Це

дозволило сформулювати педагогічні принципи, що зумовлені об’єктивними

закономірностями розбудови педагогічного процесу в сучасному ДНЗ

України щодо формування почуття патріотизму в дитини. Розроблені

методичні рекомендації підтверджують перспективу і доцільність

упровадження ціннісних надбань вітчизняної педагогічної спадщини в роботу

сучасного дошкільного навчального закладу. Головними умовами, що сприяють

формуванню почуття патріотизму в дітей є: 1) залучення дітей до різних видів

діяльності; використання форм та методів роботи, що дозволяють вводити її в

систему суб’єкт–об’єктних відносин з поступовим перетворенням її з об’єкта

224

патріотичного впливу на суб’єкт на підставі формування психологічної

настанови «люблю, ціную – захищаю»; 2) основними засобами патріотичного

виховання дошкільників виступають краєзнавство та народна українська

педагогіка. Визначення відповідних закономірностей формування почуття

патріотизму в дітей, принципів, що зумовлені ними, відкриває перспективу

розробки та удосконалення існуючих в Україні навчальних програм для ДНЗ

шляхом відбору змісту, форм, методів та прийомів із залученням вихованців

до суб’єкт-об’єктних відносин та формування в дитини психологічної

настанови «люблю, ціную – захищаю».

Матеріали, що увійшли до розділу, опубліковані автором у наукових

статтях [89; 93; 94; 96; 97; 98; 99; 100; 101].

225

Список використаних джерел у другому розділі

1. Артемова Л. В. Виховання поведінки дітей в іграх [Текст] /

Л. В. Артемова – Київ : Радянська школа, 1964. – 30 с.



3. Артемова Л. В. Моральне виховання дошкільників (Формування

суспільних взаємин дітей у грі) / Л. В. Артемова – К.: Рад. шк., 1974. – 104 с.

4. Артемова В. Моральні норми засвоюються з дитинства /

В. Артемова. – К., 1968. – 47 с.

5. Артемова Л. В., Янковська О. П.. Дидактичні ігри і вправи в

дитячому садку. – Київ: «Радянська школа», 1977. – 125 с.

6. Афанасьев В. Ф. Школа Якутии в годы Великой Отечественной

войны (1941-45 гг.) : дисс. ... канд. пед. наук / В. Ф. Афанасьев. – М., 1953. –

349 с.

7. Блажкевич І. Діточий садок на селі в часі літніх робіт. Практичні

вказівки / І. Блажкевич. – Львів, Львівска філія Краєвого товариства охорони

дітей і опіки над молоддю, 1930. – С. 57–59.

8. Бобир В. Відзначаємо дні України. Рекомендації щодо організації

та проведення тематичного тижня в дошкільному закладі / В. Бобир //


9. Болобонов В. А. Военно-патриотическое воспитание в советской

школе в предвоенные и военные годы (1936-45 гг.) : дисс. ... канд. пед. наук /

В. А. Болобонов. – Калинин, 1971. – 240 с.

10. Борисова М, Ікрянська А. Розробка теми «Ленін» в групі 6-річок

на п’ять днів / М. Борисова, А. Ікрянська // «За комуністичне виховання

дошкільника», 1936. – №2.

11. Венжик Л. Ф. Величні підсумки, відповідальні завдання /

Л. Ф. Венжик // Дошкільне виховання. – № 6. – С. 1.

226

12. Ветлугина Н. А., Казакова Т. Г., Пантелеев Г. Н. и др.

Нравственно-эстетическое воспитание ребенка в детском саду /

Н. А. Ветлугина, Т. Г. Казакова, Г. Н. Пантелеев и др. – М.: Просвещение,

1989. – 79 с.

13. Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому

садку [Текст] / Е.С. Вільчковський. – К. : Радянська школа, 1979. – 142 с.

14. Волобуева Л. М., Голдовская А. А. Из истории первых программ

для детского сада / Л. М. Волобуева, А. А. Голдовская // Дошкольное

воспитание. №11. – 2009. – С. 15–18.

15. Врочинська Л. І. Виховання гуманної поведінки дітей старшого

дошкільного віку у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї

: автореф. дис… канд. пед. наук : 13.00.08 / Л. І. Врочинська. – К., 2008. –

20 с.

16. Всесоюзному з’їздові вчителів // Дошкільне виховання. – №8. –

1968. – 48 с. – С. 1.

17. Выготский Л.С. Психология искусства / Л. С. Выготский (Под

ред. М. Г. Ярошевского). – М.: Педагогика, 1987. – 344 с.




19. Газіна І. Формування в дошкільників першооснов національної

самосвідомості (психолого-педагогічні особливості) / І. Газіна // Педагогіка. –

2005. – № 1. – С. 8-10.

20. Гендриківська А. Про чергові завдання дошкільної роботи /

А. Гендриківська // За комуністичне виховання дошкільника. – 1931. – № 1–2.

– С.9–14.





227








24. Година Г. Н. Нравственное воспитание детей в совместной

трудовой деятельности / Г. Н. Година. – М. : Педагогика, 1991. – 95 с.


1943 – 1950рр. : автореф. дис. ... канд. іст. наук. / Л. Г. Голиш. – Черкаси :

ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2007. – 25 с.

26. Гончаренко А. М. Педагогічні умови становлення гуманних

взаємин старших дошкільників : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 /

А. М. Гончаренко. – К., 2003. – 22 с.

27. Губська Л. Вічно живий подвиг // Дошкільне виховання. – № 5. –

1975. – 48 с. – С. 19.

28. Денисюк О. М. Формування уявлень дітей старшого дошкільного

віку про історію України : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Олена

Миколаївна Денисюк; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2000. –

19 с.

29. Дитина : програма виховання і навчання дітей від двох до семи

років / [авт. кол.: Г. В. Бєлєнька, Е. В. Бєлкіна, О. Л. Богініч та ін. ; наук. кер.

проекту: О. В. Огнев`юк, К. І. Волинець ; наук. кер. програмою:

О. В. Проскура, Л. П. Кочина, В. У. Кузьменко, Н. В. Кудикіна]. – 3-тє вид.,

доопрац. та допов. – Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2013. – 492 с.

Державний архів Херсонської області, м. Херсон

Ф. Р-2239. Відділ народної освіти виконавчого комітету Херсонської

обласної ради народних депутатів, 1944-1988 рр.

оп. 1.




228

30. Спр. 141. Акти обстеження дитячих садків Херсонської області

(1946-1947 н. р.), 23 арк.

31. Спр. 373. Звіт, інформація та листування з Міністерством освіти

УРСР по питанню дошкільного виховання та про мережу дитячих садків

(1950-1951), 49 арк.

32. Спр. 1049. Решения областных совещаний дошкольных

работников, итоги работы детских садов и планы строительства на 1958-

1965 годы, 44 арк.

33. Спр. 1341, т. 1. Приказы и директивне указания Министерства

просвещения УССР, учебные планы, информации и переписка с ним и

другими организациями о подготовке к празднованию 40-летия пионерской

организации им. Ленина, дошкольному воспитанию, трудоустройству

молодежи, методике преподавания в школах и другим вопросам народного

образования за 1961 год, 303 арк.

оп. 2.

34. Спр. 46. Постановления, приказы и директивные указания

Министерства просвещения УССР и его коллегии, 84 арк.

35. Спр. 51. Справки, информации, акты об итогах общественного

смотра работы объединенных дошкольных учреждений, 150 арк.

оп. 3.

36. Спр. 24. Аннотированный каталог объектов передового

педагогического опыта Херсонской области за 1985 год, 18 арк.

оп. 5.

37. Спр. 884. Документы (план, доклады) о проведении семинара-

практикума по вопросам «Пути усовершенствования учебно-воспитательной

работы в детских дошкольных учреждениях в свете постановления ЦК КПСС

«О дальнейшем улучшении идеологической и политиковоспитательной

работы», 46 арк.

оп. 6.

229

38. Спр. 141. Документы (план, доклады) о работе семинара-

практикума инспекторов-методистов по дошкольному воспитанию, 168 арк.

39. Спр. 373. Документы (план, доклады) о работе семинара по

патриотическому воспитанию детей дошкольного возраста, 54 арк.

40. Деятельность и взаимоотношения дошкольников / Под ред.

Т. А. Репиной. – М.: Педагогика, 1987. – 190 с.

41. Журба К. О. Теоретичні основи патріотичного виховання /

К. О. Журба, В. А. Киричок // Теоретико-методичні проблеми виховання

дітей і учнівської молоді: зб. наук. пр. / Інститут проблем виховання АПН

України. – К., 2008. – Вип. 11. – С. 117–125.

42. Завгородня Т. К. Проблема патріотичного виховання дітей на

сторінках журналу «Дошкільне виховання» (1960-1980 рр.) /

Т. К. Завгородня // Таврійський вісник освіти. – 2016. – №1. – С. 5–9.

43. Закон життя і щастя // Дошкільне виховання. – № 9. – 1973. –

С. 4.



1986. – 320 с. – С. 71.




С. 17–26.

46. Ибрагимов Е. В. Деятельность органов государственной власти

по борьбе с детской безнадзорностью в годы Великой Отечественной войны

и послевоенный период (1943-1953) / Е. В. Ибрагимов // Научный Вестник.

Сборник научных статей, 2009. – №4. – С.23.

47. Иванова Г. А. Общеобразовательная школа Башкирской АССР в

годы Великой Отечественной войны (1941-45 гг.) : дисс. … канд. пед. наук /

Г. А. Иванова. – Куйбышев, 1973. – 221 с.

230

48. История развития общественного дошкольного воспитания в

документах / сост. Г. Тростянская // Дошкольное воспитание. – 1987. – № 11.

– С. 6-11.

49. История советской дошкольной педагогики. Хрестоматия / Под

ред. М. Н. Колмаковой, В. И. Логиновой. – М. : Просвещение, 1988. – 447 с.



ст. 3. Розвиток дошкільного виховання у Галичині [Електронний ресурс]



виховання в Україні за радянських часів. 2. Дошкільне виховання, школа,

освіта в Україні у драматичні 30-ті роки [Електронний ресурс] Режим

доступу : // http://schoollib.com.ua/psyhologiya/1/33.html



у 60 – 80-ті роки [Електронний ресурс] Режим доступу : //


53. Історія України : нове бачення: У 2 т. / За ред. В. А. Смолія. –

Київ,1995. – Т.1. – 350 с.


Київ, 1996. – Т.2. – 494 с.







58 с.

57. Коломинский Я. Л. Социально-психологические особенности

совместной игровой и трудовой деятельности дошкольников /



231

Я. Л. Коломинский, Б. П. Жизневский // Вопросы психологии. – 1986. – №5. –

С. З9.

58. Конникова Т. Е. Основы нравственного воспитания в детском

саду / Т. Е. Конникова // Дошкольное воспитание. – 1966. – № 5. – С. 7.

59. Кононенко П. Програма виховання дітей дошкільного віку

«Українотворець» / П. Кононенко, Л. Касян, О. Семенюченко // Освіта і

управління. – 2008. – № 2/3. – С. 131–148.

60. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення

дошкільника (системний підхід): [монографія] / Олена Леонтіївна Кононко. –

К.: Стилос, 2000. – 336 с.

61. Концепція громадянського виховання особистості в умовах

розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. –

С. 3–8.

62. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газета. –

№11 (77). – Листопад, 2000. – С. 4

63. Котирло В. Формування нової людини – наше спільне завдання /

В. Котирло // Дошкільне виховання. – №12. – 1975. – С. 2.

64. Котелівська О. І. Стимулювання морального вибору

дошкільників у процесі педагогічного впливу : автореф. дис. … канд. пед.

наук : 13.00.08 / О. І. Котелівська. – К., 2002. – 20 с.



1968. – № 2. – С. 41–44.


В. К. Котырло. – К. : К. : Рад. школа, 1971. – С. 164.

67. Кравец Т. Растите детей патриотами / Т. Кравец, Т. Пёрышкина //

Дошкольное воспитание. – 2009. – № 8. – С. 124–127.

68. Крупская Надежда Константиновна [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://vikent.ru/author/1131/

http://vikent.ru/author/1131/

232

69. Крупская Н. К. О дошкольном воспитании. Сборник статей и

речей / Н. К. Крупская. – Изд. 2-е, доп. – М. : Просвещение, 1973. – 288 с. с

ил. – (Б-ка воспитателя детского сада).

70. Крупская Н. К. Педагогические сочинения / Н. К. Крупская.

Т. 6. – М. : АПН РСФСР, 1959. – С. 445, 397-398.

71. Куликова Татьяна Сергеевна. Основные тенденции развития

содержания дошкольного образования России в 30-е года ХХ века :

автореферат дисс. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Татьяна Сергеевна Куликова.

Ижевск, 2006. – 19 с.

72. Кульчицкая Е. И. Формирование гуманных чувств у детей /

Е. И. Кульчицкая // Дошкольное воспитание. – 1965. – № 11. – С. 17–20.

73. Лаврик О. С. Методичні поради та серія занять з патріотичного

виховання / О. С. Лаврик // Дошкільний навчальний заклад. – 2014. – № 9. –

С. 15–20.

74. Лаппо В. В. Формування у старших дошкільників ціннісного

ставлення до рідного краю засобами етнокультури (на прикладі гуцульського

етнорегіону) : автореф. дис. … канд. пед. Наук : 13.00.07 / В. В. Лаппо. – К.,

2008. – 20 с.

75. Левинширина Ф. С. Как провести организованное занятие в

дошкольном учреждении / Ф. С. Левинширина. –М.: Наркомпрос РСФСР,

1933. –15с.

76. Лист МОН України від 25.07.2016 № 1/9-396 «Про організацію

національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах»

[Електронний ресурс] Режим доступу : https : //

drive.google.com/file/d/0B3m2TqBM0APKMTZFNm9obmZoTjg/view

77. Лист НКО щодо виходу з друку методично-організаційних

матеріалів у галузі дошкільного виховання // Бюлетень Народного

комісаріату освіти. – 1930. – № 24. – С. 4.


Народного комісаріату освіти. – 1930. – №7 (197), лютий. – С. 7–11.

233



освіти. – 1930. – №9(199), лютий-березень. – С. 5–6.

80. Ліберфарб Б. До питання про антирелігійне виховання

дошкільників / Б. Ліберфарб // За комуністичне виховання дошкільника. –

НКО УСРР, 1931. – №11-12. – С. 11–19.

81. Ліквідувати педологічні викривлення на фронті дошкільного

виховання (ред. Журналу) // За комуністичне виховання дошкільника. –

Харків : НКО УСРР, 1936. – №8. – С. 20–28.

82. Макарова Т. Роль социального окружения ДОУ в патриотическом

воспитании старших дошкольников / Т. Макарова // Дошкольное воспитание.

– 2011. – № 12. – С. 14–17.

83. Мальцев П. Н. Школа Пензенской области в годы Великой

Отечественной войны (1941-45 гг.) : дисс. ...канд. пед. наук / П. Н. Мальцев. –

М., 1953. – 328 c.

84. Маркова Т., Нечаєва В. Актуальні проблеми морального

виховання дошкільнят / Т. Маркова, В. Нечаєва // Дошкільне виховання. –

№12. – 1969. – 48 с. – С. 7.

85. Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре /

Д. В. Менджерицкая. – М. : Просвещение, 1982. – 128 с.

86. Михайлова Е. Н. Нравственное воспитание школьников в годы

Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). : дисс. …канд. пед. наук :

13.00.01 / Е. Н. Михайлова. – Москва, 1984. – 194 с.

87. Моложавый С. С. Педологические пути дошкольного воспитания

/ С. С. Моложавый, Е. Е. Моложавая. – М.-Л.: Госуд. учебно-пед. изд-во,

1931. – 143с.

88. Моральне виховання дітей дошкільного віку : метод. посібник /

За заг. ред. В. Г. Нечаєвої. – К. :Рад. школа, 1976. – 167 с.

89. Мусієнко В. С. Зміст патріотичного виховання дітей у

дошкільних навчальних закладах України в 60-80-х рр. XX ст. / Вікторія

234

Сергіївна Мусієнко // Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця:

історія, теорія, практика : матеріали ІІ міжнародної науково-практичної

конференції (18-19 вересня 2014 р., м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка,

Н. В. Слюсаренко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної

освіти», 2014. – С. 129–132.




2017. – 18 с.







92. Мусієнко В. С. Ознайомлення з рідним містом як засіб

формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку / В. С. Мусієнко //

Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика:

матеріали ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції (8-9 листопада

2012 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко,

І. В. Воскової. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2012. – С. 140-143.


дошкільного віку в сучасних умовах / Вікторія Сергіївна Мусієнко //

Всебічний розвиток гармонійної особистості дошкільника та молодшого

школяра в умовах сучасності : матеріали обласної науково-методичної

конференції (25 травня 2012 року, м. Херсон) : у 2 ч. / за заг. ред.

Т. В. Комінарець. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної

освіти», 2012. – Ч. 2. – С. 71–75.

235

94. Мусієнко В. С. Особливості формування почуття патріотизму в

дітей у сучасному дошкільному навчальному закладі України / Вікторія

Сергіївна Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць /

редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2013. – Випуск 18. – С. 21–25.





Україні (30-ті роки XX століття) / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Психолого-

педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика : матеріали

міжнародної науково-практичної веб-конференції (15-16 травня 2013 р., м.

Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, І. Я. Жорової, І. В. Воскової,

В. С. Мусієнко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2013. – С. 170–174.






– С. 121-127.

98. Мусієнко В. С. Періодизація розвитку проблеми формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України

(1930-1991 рр.) / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах : збірник наукових







236



100. Мусієнко В. С. Соціально-педагогічні чинники формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в 60-

80 роках XX століття / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Педагогічний

альманах: Збірник наукових праць / редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. –

Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. –

Випуск 17. – С. 275–279.





55-60.

102. Назаренко Г. Методика підготовки педагогів до патріотичного

виховання учнів / Г. Назаренко // Школа. – 2011. – № 4. – С. 8–13.



104. Назаренко К. Становлення громадянина. Шляхи формування

патріотичних та інтернаціональних почуттів / К. Назаренко // Дошкільне

виховання. – 1982. – №12. – С. 9–10.

105. Наказ заступника Наркома Освіти УСРР «Про проведення

обласних і районних конференцій по дошкільному вихованню» від

23.12.1934 року // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1935. – №1. – С. 6–7.


Редакційна колегія: Бондар А. Г., Дзеверін О. Г., Кобзар Б. С., Костюк Г. С.,

Мазуркевич О. Р., Чепелєв В. І., Шевченко В. С. – К. : Радянська школа,

1967. – 482 с.

237


школа.1917–1973 гг. : сб. докум. / [сост.: А. А. Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И.

Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. –М., 1974. – 560 с.

108. Нравственное развитие младших школьников в процессе

воспитания / под ред. И. А. Каирова, О. С. Богдановой. – М. : Педагогика,

1979. – 192 с.

109. Одинцов М. Умственное образование // Советская педагогика /

М. Одинцов – 1938. – № 7. – С. 53–74.

110. Оржеховська В. М., Бойко В. Д. Патріотичне виховання дітей

дошкільного віку / Оржеховська В. М., Бойко В. Д. – К.: Рад. школа, 1978. –

94 с.

111. Оржехівський В. Громадянська освіта формує громадянина /

В. Оржехівський // Відродження. – 2000. – № 1. – С. 3–5.

112. Орловский Б.И. Опыт воспитания детей в период великой

Отечественной войны (по материалам Горьковской обл.) : дисс ... канд. пед.

наук. – Горький, 1950. – 567 с.

113. Паленко Л. Невпинний поступ / Л. Паленко //Дошкільне

виховання. – № 1. –1983. – С. 1.

114. Панченко Н. Дошкільне виховання на ІІ п’ятирічку / Н. Панченко

// За комуністичне виховання дошкільника. – Харків НКО УСРР, 1932. – № 9.

– С. 12–18.

115. Партія веде // Дошкільне виховання. – № 1. – 48 с. – С. 1.

116. Пентій О. Виховання патріотично налаштованої особистості

дошкільника / Ольга Пентій, Інна Новосьолова // Вихователь-методист

дошкільного закладу. – 2015. – № 8. – С. 16-21.

117. Пескова Е. Т. Внеклассная работа в советской школе в годы

Великой Отечественной войны и в послевоенный период (I94I-I952) : дисс. ...

канд. пед. наук. – М.,1954. – 338 с.

118. Погонець М. Формування у старших дошкільників громадянських

почуттів засобами краєзнавства / М. Погонець // Вісник інституту розвитку

238

дитини : збірник наукових праць. Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія.

Вип. 7. Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної

конференції «Дитинство. Освіта. Соціум», 18 лютого 2010 року / Нац. пед.

ун-т ім. М. П. Драгоманова ; редкол. В. П. Андрущенко (голова) [та ін.]. – К. :

Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 188 с. – С .138–145.

119. Політична освіта вихователя // Дошкільне виховання. – №10. –

1985 – 48 с. – С. 1.



Академвидав, 2006. – 456 с. – С. 252.

121. Поніманська Т. Виховна сила прикладу. Засвоєння моральних

норм у процесі ознайомлення з явищами суспільного життя / Т. Поніманська

// Дошкільне виховання. – 1983. – № 7. – С. 6–7.

122. Поніманська Т. Виховання людяності: програмні вимоги /

Т. Поніманська // Дошкільне виховання. – 2008. – № 5. – С. 7.

123. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників /

Т.І. Поніманська. — К.: Вища школа, 2005. — 150 с.

124. Поніманська Т. І. Проблема взаємозв’язку виховання і розвитку в

програмах дошкільних навчальних закладів / Т. І. Поніманська // Збірник

наукових праць Бердянського державного педагогічного університету

(Педагогічні науки). – Бердянськ : БДПУ, 2010. – № 3. – 364 с. – С. 39–44.

125. Постанова Ради Народних комісарів СРСР «Про влаштування

дітей, які залишилися без батьків» від 23 січня 1942 року // Довідник по

законодавству для прокурорсько-слідчих і судових працівників. – М:

Політвидав, 1962. – С. 515.

126. Постанова ЦК ВКП(б) «Про навчальні програми та режим в

початковій і середній школі» // Народное образование в СССР.

Общеобразовательная школа.1917–1973 гг. : сб. докум. / [сост.: А. А.

Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И. Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. – М. : Педагогика,

1974. – С. 174.

239




128. Постанова ЦК ВКП(б) про початкову і середню школу //

Комуністична освіта. – 1931. –№ 7–8. – С. 1–7.




виховання. – 1959. – № 7. – С. 1–3.

130. Поштарёва Т. Патриотическое воспитание / Т. Поштарёва //

Дошкольное воспитание. – 2010. – № 7. – С. 28–31.

131. Про Всеукраїнську нараду в справі дошкільного виховання (11-14

грудня 1934 р.) // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1935. – №1. – С. 7–13.

132. Програма виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа,

1966. – 228 с. – C. – 5.

133. Програма виховання в дитячому садку. – К. : Рад. школа, 1971. –

256 с.

134. Програма виховання в дитячому садку. Проект. – К. : Рад. школа,

1962. – 207 с.

135. Програма виховання та навчання в дитячому садку / Під. Ред..

Є. А. Таранової. – К. Рад. Школа, 1986. – 208 с.

136. Програма для дошкільних закладів. – Харків: Рад. Школа, 1932. –

156 с.





редакція). У 2 ч. Ч. І. Від народження до трьох років / О. П. Аксьонова, А.

240

М. Аніщук, Л. В. Артемова [та ін.] ; наук. кер. О. Л. Кононко. – Київ : ТОВ


139. Програма та внутрішній розпорядок дитячого садка. – Харків :

Рад. школа, 1935. – 96 с.

140. Програма та методичні настанови виховання дітей у дошкільному

закладі / Під ред. Л. В. Артемової. – К. :Рад. Школа, 1975. – 224 с.

141. Программа воспитания в детском саду. – 9-е изд., испр. – М. :


142. Программа и внутренний распорядок детского сада. – М., 1934. –

175 с.

143. Програмово-методичні матеріали. Для підготовчих (нульових)

груп політехнічної школи 1932-1933 навч. рік. – Харків: Радянська школа,

1932. – 84 с.

144. Про загальне обов’язкове початкове навчання. Постанова ЦК

ВКП(б) від 25 липня 1930 р. // За загальне навчання. Зб. директив та

інструкцій. – Вип. I. – Х.: Держ. вид. України, 1930. – 56 с.




матеріалів. – К.: Політвидав України, 1984. – С. 99–102.

146. Прус О. Свято Перемоги у дитячому садку / О. Прус // Дошкільне

виховання. – 1975. – №3. – С. 10–11.

147. Радина Е. И. Ознакомление детей с явлениями общественной

жизни. Вопросы обучения в детском саду / Е. И. Радина. – М. : Учпедгиз,

1965. – С. 61–91.

148. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста / Под

ред А. В. Запорожца, Я. З. Неверович. – М.: Педагогика, 1986. – 176 с.

149. Райский Б.Ф. Школа Красноярского края в годы Великой

Отечественной войны : дисс. … канд.пед.наук / Б. Ф. Райский. – Красноярск,

1947. – 501 с.

241

150. Рашидова С. С. Виховання почуття патріотизму старшокласників

на культурно-художніх традиціях Донбасу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 /

Світлана Станіславівна Рашидова. – Луганськ, 2007. – 302 с.

151. Реалізація постанови ЦК ВКП(б) від 4.07.1936 р. «Про

педологічні викривлення в системі наркомосів» // За комуністичне виховання

дошкільника. – Харків : НКО УСРР, 1937. – №7. С. 3–9.




153. Революційний тримаємо крок // Дошкільне виховання. – №11. –

1987. – 48 с. – С. 2.

154. Руководство для воспитателя детского сада. Устав детского сада.

– М.: Народный Комиссариат Просвещения РСФСР, 1938. – 118 с.

155. Саченко Ф. Вони з нами, солдати перемоги / Саченко Ф. //

Дошкільне виховання. – № 5. – 1975. – С. 13 – 15.

156. Сизенко А. Тих днів не змовкне слава / А. Сизенко //Дошкільне

виховання. – №5. – 1975. – С. 16.

157. Скрипник М. О. Про дальші завдання дошкільного виховання /

М. О. Скрипник // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1932. – №6. – С. 4–25.

158. Спека І.С. Боротьба з дитячої безпритульністю та безоглядністю


24-25 жовтня 2014. – С. 100–103.


історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки (кінець ХІХ-ХХ століття)

/ Т. М. Степанова. Монографія. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. – 424 с.



виховання. – 1957. – № 9. – С. 10–17.

242

161. Сухомлинська О. Програми національного виховання в умовах

освітніх модернізаційних змін / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2010. –

№ 4. – С. 4–8.

162. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і

дошкільного віку [Текст] : навчальний посібник / Т. І. Дмитренко. – Київ :

Вища школа, 1973. – 244 с.

163. Терещенко І.А. Проблеми патріотичного виховання /

І. А. Терещенко // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2004. – № 7–8. –

С. 109–110.

164. Троценко H. A. Патриотическое воспитание старших школьников

общеобразовательной школы РСФСР в годы Великой Отечественной войны

(I94I-I945 гг.) (на материалах Восточной Сибири) : дисс ... канд.пед.наук /

Н. А. Троценко. – М., 1973. – 191 с.

165. Ухвала ЦК ВКП(б) «Про школу і завдання дошкільного

виховання» від 23.04.1934 року // За комуністичне виховання дошкільника. –

Харків: НКО УСРР, 1934. – №7. – С.1 – 4.

166. Фасолько Т. С. Виховання відповідальної поведінки у дітей

старшого дошкільного віку : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 /

Т. С. Фасолько. – К., 2000. – 18 с.

167. Федоров О. За партійним дороговказом / О. Федоров // Дошкільне

виховання. – № 2. – 1986. – С. 1.

168. Флёрина Е. А. Обязательные занятия в детском саду.

Методические указания / Е. А. Флёрина // Дошкольное воспитание. – 1948. –

№ 9. – С. 42–45.

169. Харінко Н. Ф. Невпинно вдосконалювати педагогічну

майстерність вихователів Н. Ф. Харінко // Дошкільне виховання. – № 8. –

1970. – С.4.

170. Хоменко Г. С. Першочергові завдання дошкільного виховання /

Г. С. Хоменко // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1938. – №9. – С. 6–9.

243

171. Хоменко І. Перебудова – справа всіх. [Рішення ХХVII з’їзду

КПРС – в життя!] / І. Хоменко // Дошкільне виховання. – 1987. – №1. – С. 2–

3.




оп. 9.

172. Спр. 896. П’ятирічний план розвитку позашкільного та

дошкільного виховання, 29 арк.

173. Спр. 1262, т.5. Матеріали про основні проблеми виховання дітей

та Всесоюзної педагогічної виставки (постанови, тези постанов, 7

Всеукраїнської наради в справі комдитруху та школи, пятирічні плани

культурного будівництва на Україні, доповідні записки, таблиці шкільної

мережі (1930-1932 рр.). – 169 арк.



175. Спр. 1336. Листування з міськими та районними відділами

народної освіти України про методичну роботу в галузі дошкільного

виховання, 93 арк.

оп. 10.

176. Спр. 491. Матеріали про стан та перспективи дошкільного

виховання на Україні, методично-програмну роботу по дошкільному

вихованню та організацію педагогічного процесу в установах дошкільного

виховання (проекти постанов, тези доповідей, методичні листи, рецензії,

листування). 303 арк.

177. Спр. 1179. Стенограма Всеукраїнської наради по дошкільній

роботі (25-28 квітня 1932 р); навчальні плани та програми дошкільних

установ, 338 арк.

оп. 11.

244

178. Спр. 94. Матеріали по складанню пятирічного плану по

дошкільному вихованню дітей на Україні на ІІ пятирічку – 1933-1937 рр. (32-

33 рр.) – 88 арк.

179. Спр. 142. Обіжники, інструкції та директивні листи Наркомосу

УРСР в справі дошкільного виховання, 111 с.

180. Спр. 358. Накази Наркому освіти УРСР за 1936 рік по

організаційно-методичним питанням і по особистому складу, 154 арк.

181. Спр. 485. Накази наркома освіти УРСР по організаційно-

методичним питанням і по особистому складу за 1941 рік. – 192 арк.

оп. 15.


народної освіти в УРСР, 113 арк.

183. Спр. 4. Постанови Ради Народних Комісарів СРСР з питань










188. Спр. 128. Постанови Ради Міністрів УРСР з питань народної

освіти в УРСР, том ІІІ, 163 арк.

189. Спр. 130. Матеріали (протоколи, стенограми та рішення) засідань

колегії Міністерства освіти УРСР, том І, 315 арк.


колегії Міністерства освіти УРСР, том ІІІ, 380 арк.

191. Спр. 361. Матеріали підготовки і проведення обласної

конференції працівників дошкільних закладів в 1947 році, 179 арк.

245

192. Спр. 362. Матеріали з обміну досвідом роботи дошкільних

працівників. (1946-1947 роки), 432 арк.

193. Спр. 132. Накази Міністерства освіти УРСР з питань основної

діяльності УРСР з питань народної освіти в УРСР з № 23 по № 2981, 284 арк.

194. Спр. 135. Доповідні записки Міністерства освіти УРСР до Ради

Міністрів УРСР з питань народної освіти, 672 арк.

195. Спр. 541. Доповідні записки до Ради Міністрів та ЦК КПУ по

дошкільному вихованню за 1948 рік, 214 арк.

196. Спр. 1188. Матеріали нарад працівників дошкільних закладів за

1952 рік, 428 арк.

197. Спр. 1751, т. 2. Доповідні записки до Ради Міністрів УРСР та ЦК

КП України по дошкільному вихованню (1955), 67 арк.





199. Спр. 3885, т. 3. Директивні вказівки управління, облвно та

інститутам удосконалення вчителів по методичним питанням, 76 арк.

200. Спр. 6418, т. 4. Методичний лист, підготовки дітей з мови до

школи за 1968 рік, 77 арк.

201. Спр. 6611, т. 4. Річний звіт про роботу Республіканського учбово-

методичного кабінету дошкільного виховання за 1967-1968 навчальний рік,

12 арк.


методичного кабінету дошкільного виховання за 1968-1969 навчальний рік, 4

арк.

203. Спр. 8451, т.5. Інформація управління про перехід дошкільних

закладів Української РСР на роботу за новою програмою виховання у

дитячому садку, 16 арк.

246

204. Спр. 8650. Доповідь Міністерства освіти УРСР «Розвиток

народної освіти в Українській РСР в 1972-1973 навчальному році» на ХХХІV

сесії Міжнародної конференції по народній освіті, вересень 1973, 33 арк.

205. Спр. 8694, т.6. Звіти управління про роботу по дошкільному

вихованню з 1973-1974 н.р., 15 арк.

206. Спр. 8937. Довідки про підсумки перевірки стану навчально-

виховної роботи в дошкільних дитячих будинках УРСР – управління


207. Спр. 9329, т.8. Довідки про результати перевірки роботи відділів

народної освіти, шкіл, дошкільних закладів та про розвиток народної освіти

за 1987 р., 203 арк.

оп. 17.

208. Т.5. (протокол.7, 1991). Документи засідань колегії Міністерства

(рішення, постанови, доповідні записки), 82 арк.

209. Спр. 123. Документи, направлені до Верховної Ради УРСР, Ради

Міністрів УРСР та інші державні органи з питань народної освіти

(інформації, листування) 1991 р.






2013. – 114 с.

211. Чобітько М. Г. Теоретико-методологічні засади особистісно

орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів : дис. … доктора

пед. Наук : 13.00.04 / М. Г. Чобітько, Київ-2007. – 608 с. – С. 37.





247



збірник / За заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209–212, с. 210.

214. Чорна К. Суть патріотизму і його виховання в сучасних умовах /

Катерина Чорна // Виховання в сучасному освітньому просторі: зб. наук. пр. /

Ін-т проблем виховання АПН України. – К.; Умань, 1997. – С. 74–78.

215. Чудновский В. Э. Проблема становления смысложизненных

ориентаций личности / В. Э. Чудновский // Психологический журнал. – 2004.

– № 6. – С. 18–22, с. 5.

216. Шевченко В. М. Виховання справедливих взаємин дітей старшого

дошкільного віку : автореф. дис … канд. пед. наук : 13.00.01 /

В. М. Шевченко. – К., 1994. – 25 с.



218. Шейко М. К. Рухливі ігри дошкільників / М. К. Шейко. – К.: Рад.

школа, 1972. – 256 с.

219. Ювілейні педагогічні читання // Дошкільне виховання. – № 5. –

1969. – 48 с. – С. 7.


СССР, 1958. – С. 342.









241 с.

248

ВИСНОВКИ

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й практичне

вирішення наукової проблеми формування почуття патріотизму в дітей у

дошкільних навчальних закладах України (1930-1991 рр.). Нові підходи щодо

розв’язання окресленого питання виявляються в з’ясуванні ґенези, змісту,

форм, методів та засобів організації зазначеного процесу.

Почуття патріотизму є стрижнем формування громадянина-патріота. У

дитини дошкільного віку воно проявляється у формі стійкої, соціально

зумовленої та за характером переживання усвідомленої емоційної реакції на

об’єкти і процеси навколишнього середовища, що мають патріотичне

значення та стимулюють любити Батьківщину.

2. Формування почуття патріотизму в дітей у 1930-1991 рр.

забезпечувалось на тлі розгортання системи дошкільних закладів. У 30-ті рр.

минулого століття на теренах УСРР (з 1937 р. – УРСР) відкривалися дитячі

садки, трудові дитячі комуни, сезонні та стаціонарні дитячі садки в сільській

місцевості, вечірні й денні кімнати для дошкільників, дитячі майданчики,

дошкільні групи при школах і клубах; у 1942-1943-х рр. додатково

відкривалися санаторні дитячі садки, цілодобові групи, дитячі будинки,

інтернати; з середини 1960-х рр. були введені в дію об’єднані дошкільні

дитячі установи (ясла-садки) загального типу, цілодобові ясла-садки або

окремі групи інтернатного типу, ясла-садки для дітей з фізичними вадами,

ясла-садки санаторного типу для дітей з туберкульозною інтоксикацією.

Розвиток мережі дошкільних закладів, усвідомлення ролі суспільного

дошкільного виховання сприяли активізації роботи з виховання дітей на

території України, зокрема формуванню почуття патріотизму в дошкільників.

Особливостями цього періоду було здійснення навчально-виховної

роботи під впливом соціально-політичних чинників (деформацій освітньо-

виховної концепції держави про переважання інтернаціональних цінностей

над національними, репресивної політики правлячої партії щодо ідей

249

національного самовизначення); поступовий перехід від змісту, форм,

методів, засобів «соціалістичного патріотизму» до українського патріотизму;

оптимізація виховних можливостей соціокультурного і родинного

середовища щодо виховання дошкільників у дусі шанобливого ставлення до

сім’ї, батьків, батьківщини.

Сформульовано педагогічно доцільні принципи формування почуття

патріотизму (морально-патріотичних цінностей; колективної взаємодії;

єдності психічного розвитку та діяльності дитини з урахуванням вікових

особливостей дошкільників; суб’єкт-об’єктних відносин, рідного

середовища; централізовано-демократичного управління; балансу інтересів

держави та дитини) та окреслено шляхи їх творчого застосування в

дошкільних навчальних закладах України через удосконалення програм

розвитку дошкільників.

3. Проведений аналіз специфіки організації патріотичного виховання в

1930-1991 рр. у дошкільних навчальних закладах на теренах України дав

змогу виокремити його умовні періоди:

педагогічного забезпечення політично зумовленого патріотизму

(1930-1940 рр.);

становлення наукової теорії морального виховання за принципами

централізованої уніфікації змісту навчальних програм (1941-1957 рр.);

педагогічно доцільного, масового, функціонально-заанґажованого

процесу формування почуття патріотизму в дошкільників (1958-1991 рр.), що

складається з двох субперіодів:

– домінування ідей інтернаціоналізму та «соціалістичного

патріотизму» (1958–1984 рр.);

формування українського патріотизму в умовах національно-

державного відродження України за часів перебудови (1985-1991 рр.).

4. Зміст, форми, методи та засоби педагогічної роботи в дошкільних

навчальних закладах України в 1930-1991 рр. спрямовувалися на реалізацію

мети щодо формування почуття патріотизму в дітей, зміст якого був значно

250

ідеологізованим та визначався державою та партійними органами як

доцільний:

перший період (1930-1940 рр.) характеризувався визначенням в

дитячих садках змісту, форм, методів та засобів патріотичного виховання

дошкільників під впливом правлячої партії та керівних органів держави;

зміст педагогічної роботи не відповідав життєвому досвіду дитини; форми

педагогічної роботи обиралися без урахування вікових особливостей

дошкільників; метою формування почуття патріотизму в дітей визначалося

виховання бійця-революціонера; методи роботи реалізовувалися без

урахування домінувального значення емоційно-почуттєвої складової у

психічному розвитку дитини, відбувалося підкорення природних потреб

дітей партійним та державним інтересам за принципами жорсткої

централізації та ідеологізації педагогічного процесу в дитячих садках

України;

основною тенденцією другого періоду (1941-1957 рр.) було

патріотичне загартування дітей у системі суб’єкт-об’єктних відносин:

«держава як носій державного патріотизму та суб’єкт патріотичного впливу

на дитину – дитина як об’єкт патріотичного захисту» з наступною

трансформацією її в іншу: «дитина як носій патріотичного почуття та суб’єкт

патріотичного впливу – об’єкт її патріотичного захисту»; засадою цієї

трансформації була психологічна настанова патріотичної спрямованості

«люблю, ціную – захищаю»; у повоєнний період (1943-1957 рр.) патріотичне

виховання дітей поступово переходило на наукову основу та здійснювалося

відповідно до їхнього психофізичного розвитку та обмеженого життєвого

досвіду; метою формування почуття патріотизму була любов до радянської

країни; форми й методи роботи з дітьми відповідали меті педагогічного

процесу формування почуття патріотизму;

для третього періоду (1958-1991 рр.) притаманним було формування

ідейно переконаної та високоморальної людини; визначення змісту

педагогічної роботи та програмового матеріалу на підставі природних

251

закономірностей психофізичного розвитку дитини дошкільного віку; підбір

форм і методів роботи відповідно до вікових особливостей дітей;

вдосконалення навчально-виховного процесу в дошкільних закладах з

урахуванням особливостей національної культури і традицій. Водночас з

прогресивними існували й негативні тенденції. У 80-х рр. ХХ ст. зберігся

вплив керівної партії України на освітній процес у дошкільних закладах,

результатом чого стало вшановування у них марксистсько-ленінського

вчення, орієнтація поведінки на приклади з життя і діяльності В. І. Леніна та

партійних лідерів.

5. Проведений аналіз теоретичних здобутків і практичного доробку

1930-1991 рр. відкриває можливості їх використання для вдосконалення

освітньої роботи в сучасних дошкільних навчальних закладах:

орієнтація змісту освітніх програм для дошкільних навчальних

закладів на морально-патріотичні цінності, що науково обґрунтовані та

відповідають інтересам сучасної України;

реалізація в освітній практиці принципу єдності психічного розвитку

та діяльності дитини;

використання форм, методів, засобів виховання, що впливають на

емоційну сферу дитини, відповідно до вікових та індивідуальних

особливостей дітей;

урахування педагогічного фактору державного патріотизму, що

сприяв відтворенню системи суб’єкт-об’єктних відносин: «доросла людина

як носій патріотичного почуття та суб’єкт патріотичного впливу на дитину –

дитина як об’єкт патріотичного захисту» з наступним її перетворенням в

іншу: «дитина як носій патріотичного почуття та суб’єкт патріотичного

впливу – об’єкт патріотичного захисту»;

залучення дошкільників до різних видів діяльності, що впливають на

особистість через форми своєї організації й міжособистісні стосунки;

ознайомлення дітей з історією, культурою народів світу,

національних меншин України, виховання толерантного ставлення до них;

252

координація виховних зусиль усіх ланок патріотичного виховання –

родини, дитячих садків, позашкільних установ, засобів масової інформації

щодо виховання дошкільників у дусі шанобливого ставлення до сім’ї,

батьків, батьківщини.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів складної педагогічної

проблеми формування почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних

закладах України та засвідчує доцільність подальшого вивчення питань щодо

підготовки відповідних педагогічних кадрів з формування почуття

патріотизму в дітей, розроблення комплексних педагогічних технологій з

урахуванням специфіки регіонів проживання дітей в Україні, програм щодо

виховання дітей в дусі українського патріотизму та використанням ідей

закордонного досвіду дошкільного виховання.

253

Список використаних джерел

1. Абрамян Л. А. О возможностях игры для развития коррекции

социальных эмоций дошкольников Л. А. Абрамян / Игра и самостоятельная

деятельность детей в системе коммунистического воспитания. – Таллин,

1984. – С. 64–68.

2. Абульханова-Славская К. А. Развитие личности в процессе

жизнедеятельности / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1989. – 248 с.

3. Ан С. А., Белинова О. А. Концептуализация ценности как

философской категории / С. А. Ан, О. А. Белинова // Вестник Кемеровского

государственного университета, 2014. – №2 (58) Т.1. – С. 230 – 234.

4. Аналіз поняття «патріотичне виховання», «патріотичне почуття»,

«патріотизм» у філософії, соціології, психології [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http : //www.edudirect.net/sopids-1495-1.html

5. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной

системы / П. К. Анохин // Избранные труды. – М.: Наука, 1978. – 400 с.

6. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост.

Н. П. Калениченко. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.

7. Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель. Т. 1. – М. : Мысль,

1976. – 550 с.

8. Аркин Е. А. Ребенок в дошкольные годы / Е. А. Аркин ; под ред.

А. В. Запорожца, В. В. Давыдова. – М. : Просвещение, 1967. – 445 с.

9. Артемова Л. В. Виховання поведінки дітей в іграх [Текст] /

Л. В. Артемова. – Київ : Радянська школа, 1964. – 30 с.

10. Артемова Л. Дійти до серця дитини. Активізація засвоєння

старшими дошкільниками знань про явища суспільного життя відповідно до

вимог нової програми. / Л. Артемова // Дошкільне виховання. – 1986. – №6. –

С. 6–8.



254

12. Артемова Л. В. Моральне виховання дошкільників (Формування

суспільних взаємин дітей у грі) / Л. В. Артемова. – К.: Рад. шк., 1974. – 104 с.

13. Артемова Л. В. Моральні норми засвоюються з дитинства /

Л. В. Артемова. – К., 1968. – 47 с.

14. Артемова Л. В., Янковська О. П. Дидактичні ігри і вправи в

дитячому садку / Л. В. Артемова , О. П. Янковська. – Київ: Радянська школа,

1977. – 125 с.

15. Артемова Л. В. Формирование общественной направленности

ребенка-дошкольника в игре [Текст] : монография / Л. В. Артемова. – К. :

Вища школа, 1988. – 160 с.

16. Афанасьев В. Ф. Школа Якутии в годы Великой Отечественной

войны (1941-45 гг.) : дисс. ... канд. пед. наук / В. Ф. Афанасьев. – М., 1953. –

349 с.

17. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/doshkilna-

osvita/30154/Додаток

18. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ. Под

редакцией с предисловием В. Я. Пилявского / Р. Бернс. – М.; Прогресс, 1986.

– 420 с. – С. 81.

19. Бех І. Національна ідея у виховному процесі школи / І. Бех,

К. Чорна // Шкільний світ. – 2008. – № 45 (461). – 37 с.

20. Бех І. Шляхом злагоди до процвітання: про національну ідею в

становленні громадянина-патріота України / І. Бех, К. Чорна // Позашкілля. –

2008. – № 11. – С. 4–9.

21. Бехтерев В. М. Личность и условия её развития и здоровья /

В. М. Бехтерев. – СПб.: К. Л. Риккер, 1905. – 43 с.

22. Біницька К. М. Формування почуття патріотизму в дітей в

дошкільних навчальних закладах України : історико-педагогічний контекст

(1930-1980 рр.) / К. М. Біницька // Педагогічний альманах: Збірник наукових



255

праць / редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ


23. Блажкевич І. Діточий садок на селі в часі літніх робіт. Практичні

вказівки / І. Блажкевич. – Львів, Львівска філія Краєвого товариства охорони

дітей і опіки над молоддю, 1930. – С. 57–59.

24. Бобир В. Відзначаємо дні України. Рекомендації щодо організації

та проведення тематичного тижня в дошкільному закладі / В. Бобир //


25. Богомолова М. И. Интернациональное воспитание

дошкольников : Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2110

Педагогика и психология (дошк.) / М. И. Богомолова. – М. : Просвещение,

1988. – 112 с.

26. Богуш А. І звички, і переконання. Шляхи здійснення завдань

морально-етичного виховання дошкільників / А. Богуш // Дошкільне

виховання. – 1981. – № 3. – С. 9–11.

27. Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з

навколишнім у дошкільному закладі / А. М. Богуш. – К. : Вища школа,

1992. – 414 с.

28. Богуш А. Патріотичне виховання починається з доброти.

Педагогіка Добра у спадщині Василя Сухомлинського / Алла Богуш //


29. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в

дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – К. : Вища школа,

1994. – С. 264-265.

30. Бодалев А. А. Акмеология как учебная и научная дисциплина /

А. А. Бодалев. – М., 1993. – 31 с.

31. Бодалев А. А. О предмете акмеологии / А. А. Бодалев // Психол.

журн. – М., 1993. – № 5. – С. 73–81.

32. Бодалев А. А. О связи развития и саморазвития человека с его

деятельностью и отношениями / А. А. Бодалев; под ред. P. M. Шамионова //

256

Вопросы социальной психологии личности: межвуз., сб. науч. тр. – Саратов,

2002. – Вып. 3. – С. 45–51.

33. Болобонов В. А. Военно-патриотическое воспитание в советской

школе в предвоенные и военные годы (1936-45 гг.) : дисс. ... канд. пед.

наук. – Калинин, 1971. – 240 с.

34. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия,

1975. – Т. 19. – С. 282–320.

35. Борисова М., Ікрянська А. Розробка теми «Ленін» в групі 6-річок

на п’ять днів // За комуністичне виховання дошкільника, 1936. – № 2.

36. Боришевський М. Й. Моральна саморегуляція поведінки

особистості: понятійний апарат. – Київ, 1993. – 24 с.

37. Бурлака Я., Руденко Ю. З історії вітчизняної педагогіки :

завдання, пошуки, проблеми / Я. Бурлака, Ю. Руденко // Рідна школа. –

1992. – № 1. – С. 7–13.

38. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава:

Полтавський вісник. – 1994. – 192 с.

39. Венжик Л. Ф. Величні підсумки, відповідальні завдання /

Л. Ф. Венжик // Дошкільне виховання. – № 6. – С. 1.

40. Ветлугина Н. А., Казакова Т. Г., Пантелеев Г. Н. и др.

Нравственно-эстетическое воспитание ребенка в детском саду /

Н. А. Ветлугина, Т. Г. Казакова, Г. Н. Пантелеев и др. – М.: Просвещение,

1989. – 79 с.

41. Виноградова Н. Ф., Жуковская Р. И., Козлова С. А. Родной

край / Н. Ф. Виноградова , Р. И. Жуковская , С. А. Козлова – М.,


42. Виноградова Н. Ф., Козлова С. А. Наша Родина / Сост.

Н. Ф. Виноградова, С. А. Козлова. – М.: Просвещение, 1984. – 304 с.

43. Вишневський О. Орієнтири національного виховання /

О. Вишневський // Рідна школа. – 1994. – № 6. – С. 42–46. – С.42.

257

44. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання : педагогічні

нариси / Омелян Іванович Вишневський, Львівський обласний науково-

методичний інститут освіти, Львівське обласне педагогічне товариство

ім. Г.Ващенка . – Львів : Б. в., 1996 . – 238 с.

45. Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української

педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання

друге, доопрацьоване і доповнене / О. І. Вишневський. – Драгобич : КОЛО,

2006. – 326 с.

46. Вишневський О. Український національний характер та сучасний

ідеал виховання української молоді / О. Вишневський // Педагогічна думка. –

2013. – № 1. – С. 3–8.

47. Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому

садку [Текст] / Е.С. Вільчковський. – К. : Радянська школа, 1979. – 142 с.

48. Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] /

Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2001. – с. 105–133.

49. Волобуева Л. М., Голдовская А. А. Из истории первых программ

для детского сада / Л. М. Волобуева, А. А. Голдовская // Дошкольное

воспитание. №11. – 2009. – С. 15–18.

50. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под

ред. А. М. Виноградовой. – М. : Просвещение, 1989. – 95 с.

51. Врочинська Л. І. Виховання гуманної поведінки дітей старшого

дошкільного віку у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї

: автореф. дис … канд. пед. наук : 13.00.08 / Л. І. Врочинська. – К., 2008. –

20 с.

52. Всесоюзному з’їздові вчителів // Дошкільне виховання. – №8. –

1968. – 48 с. – С. 1.

53. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский ;

под ред. В. В. Давыдова. – М. : Педагогика, 1991. – 479 с.

54. Выготский Л. С. Психология искусства / Под ред.

М. Г. Ярошевского. – М.: Педагогика, 1987. – 344 с. – С. 199.







258

55. Выготский Л. С. Эмоции и их развитие в детском возрасте /

Л. С. Выготский / Собр. соч.: в 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 416–

436.

56. Гавлітіна Т. М. Національно-патріотичне виховання підлітків в

умовах позашкільного закладу: автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 /

Т. М. Гавлітіна. – К., 2007. – 21 с.




58. Газіна І. Формування в дошкільників першооснов національної

самосвідомості (психолого-педагогічні особливості) / І. Газіна // Педагогіка. –

2005. – № 1. – С. 8–10.

59. Гаспарова Є. Емоції дитини раннього віку в грі / Є. Гаспарова //


60. Гендриківська А. Про чергові завдання дошкільної роботи /

А. Гендриківська // За комуністичне виховання дошкільника. – 1931. – № 1–2.

– С.9–14.

61. Герман Ш. М., Скатерщиков В. К. Беседы об эстетике /

Ш. М. Герман, В. К. Скатерщиков. – М.: Знание, 1982. – 224 с.















259

65. Година Г. Н. Нравственное воспитание детей в совместной

трудовой деятельности / Г. Н. Година. – М. : Педагогика, 1991. – 95 с.


1943 – 1950рр. : автореф. дис. ... канд. іст. наук. / Л. Г. Голиш. – Черкаси :

ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2007. – 25 с.

67. Гончаренко А. М. Педагогічні умови становлення гуманних

взаємин старших дошкільників : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 /

А. М. Гончаренко. – К., 2003. – 22 с.

68. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен

Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

69. Губська Л. Вічно живий подвиг // Дошкільне виховання. – № 5. –

1975. – 48 с. – С. 19.

70. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт

теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В.

Давыдов. – М.: Педагогика, 1986. – 240 с.

71. Денисюк О. М. Формування уявлень дітей старшого дошкільного

віку про історію України : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Олена

Миколаївна Денисюк; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2000. –

19 с.

Державний архів Херсонської області, м. Херсон

Ф. Р-2239. Відділ народної освіти виконавчого комітету Херсонської

обласної ради народних депутатів, 1944-1988 рр.

оп. 1.

72. Спр. 141. Акти обстеження дитячих садків Херсонської області

(1946-1947 н.р.), 23 арк.

73. Спр. 373. Звіт, інформація та листування з Міністерством освіти

УРСР по питанню дошкільного виховання та про мережу дитячих садків

(1950-1951), 49 арк.

260

74. Спр. 1049. Решения областных совещаний дошкольных

работников, итоги работы детских садов и планы строительства на 1958-

1965 годы, 44 арк.

75. Спр. 1341, т. 1. Приказы и директивне указания Министерства

просвещения УССР, учебные планы, информации и переписка с ним и

другими организациями о подготовке к празднованию 40-летия пионерской

организации им. Ленина, дошкольному воспитанию, трудоустройству

молодежи, методике преподавания в школах и другим вопросам народного

образования за 1961 год, 303 арк.

оп. 2.

76. Спр. 46. Постановления, приказы и директивные указания

Министерства просвещения УССР и его коллегии, 84 арк.

77. Спр. 51. Справки, информации, акты об итогах общественного

смотра работы объединенных дошкольных учреждений, 150 арк.

оп. 3.

78. Спр. 24. Аннотированный каталог объектов передового

педагогического опыта Херсонской области за 1985 год, 18 арк.

оп. 5.

79. Спр. 884. Документы (план, доклады) о проведении семинара-

практикума по вопросам «Пути усовершенствования учебно-воспитательной

работы в детских дошкольных учреждениях в свете постановления ЦК КПСС

«О дальнейшем улучшении идеологической и политиковоспитательной

работы», 46 арк.

оп. 6.

80. Спр. 141. Документы (план, доклады) о работе семинара-

практикума инспекторов-методистов по дошкольному воспитанию, 168 арк.

81. Спр. 373. Документы (план, доклады) о работе семинара по

патриотическому воспитанию детей дошкольного возраста, 54 арк.

82. Ф. Р-2419. Херсонський обласний інститут вдосконалення вчителів,

1944-1986 рр.

261

83. Деятельность и взаимоотношения дошкольников / Под ред.

Т. А. Репиной. – М.: Педагогика, 1987. – 190 с.

84. Дитина : програма виховання і навчання дітей від двох до семи

років / [авт. кол.: Г. В. Бєлєнька, Е. В. Бєлкіна, О. Л. Богініч та ін. ; наук. кер.

проекту: О. В. Огнев`юк, К. І. Волинець ; наук. кер. програмою:

О. В. Проскура, Л. П. Кочина, В. У. Кузьменко, Н. В. Кудикіна]. – 3-тє вид.,

доопрац. та допов. – Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2013. – 492 с.

85. Додонов Б. И. Эмоция как ценность / Б. И. Додонов. – М.:


86. Дорошенко В. «Просвіта», її заснування й праця. Короткий

історичний нарис з додатком про «Просвіти» в інших країнах. – Філадельфія:

Видання Молода просвіта імені Митр. А. Шептицького, 1959. – 102 с. –

С.152.

87. Друга молодша група: планування занять. Орієнтовний розподіл

програмного матеріалу, який реалізується у І кварталі // Дошкільне

виховання. – 1987. – № 8. – С. 8–9.

88. Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія: Навч. пос. /

Т. В. Дуткевич – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 392 с.

89. Духнович О. Народна педагогіка / О. Духнович // Твори в 4 т. –

Прянів, 1967. – Т. 2. – 734 с.

90. Енциклопедія освіти / АПН України ; голов. ред. В. Г. Кремень ;

[заст. голов. ред. О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко ; відп. наук. секр.

С. О. Сисоєва]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

91. Ешимханов С. Патриотическое воспитание школьников во

внеучебной работе в годы Великой Отечественной войны (на материале

Казахской ССР) : дисс. ... канд. пед. наук. – Алма-Ата, 1975. – 207 с.

92. Жуков В. Н. Введение в юридическую аксиологию [Текст] :

вопросы методологии / В. Н. Жуков // Государство и право. – 2009. – № 6. –

С. 20–31.

262

93. Жуковская Р. И. Воспитание ребенка в игре

[Текст] / Р. И. Жуковская; Академия педагогических наук РСФСР, Институт

дошкольного воспитания. – Москва : Издательство Академии педагогических

наук СФСР, 1963. – 318 с.

94. Журба К. О. Теоретичні основи патріотичного виховання /

К. О. Журба, В. А. Киричок // Теоретико-методичні проблеми виховання

дітей і учнівської молоді: зб. наук. пр. / Інститут проблем виховання АПН

України. – К., 2008. – Вип. 11. – С. 117–125.

95. Завгородня Т. К. Проблема патріотичного виховання дітей на

сторінках журналу «Дошкільне виховання» (1960-1980 рр.) /

Т. К. Завгородня // Таврійський вісник освіти. – 2016. – №1. – С. 5–9.

96. Закон життя і щастя // Дошкільне виховання. – № 9. – 1973. – С. 4

97. Закон України «Про дошкільну освіту» // Освіта України. – К.,

2001. – С. 5.

98. Закон України «Про освіту». – К.: Ґенеза, 1996. – 36 с.



1986. – 320 с. – С. 71.




С. 17–26.

101. Здравомислов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. – М.:


102. Ибрагимов Е. В. Деятельность органов государственной власти

по борьбе с детской безнадзорностью в годы Великой Отечественной войны

и послевоенный период (1943-1953) / Е. В. Ибрагимов // Научный Вестник.

Сборник научных статей, 2009. – № 4. – С.23.

103. Иваненко И. П. Воспитание убежденных патриотов-

интернационалистов. – К.: Вища школа, 1986. – 222 с.

263

104. Иванова Г. А. Общеобразовательная школа Башкирской АССР в

годы Великой Отечественной войны (1941-45 гг.) : дисс. … канд. пед. наук /

Г. А. Иванова. – Куйбышев, 1973. – 221 с.

105. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в

первобытном обществе до конца XX в. [Текст]: учебное пособие для пед. ун-

тов / Под ред. академика РАО А.И.Пискунова. – 2-е изд., испр. и дополн. –

М. : ТЦ Сфера, 2001. – 512 с.

106. История развития общественного дошкольного воспитания в

документах / сост. Г. Тростянская // Дошкольное воспитание. – 1987. –

№ 11. – С. 6-11.

107. История советской дошкольной педагогики. Хрестоматия / Под

ред. М. Н. Колмаковой, В. И. Логиновой. – М. : Просвещение, 1988. – 447 с.

108. Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І., Крицька Л. В.

Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти:

Навчально-методичний посібник / П. Р. Ігнатенко , В. Л. Поплужний та ін. –

К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. – с. 45.

109. Інструктивно-методичні рекомендації «Організація роботи в

дошкільних навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році»


341-vid-27-06-2014.pdf

110. Інструктивно-методичні рекомендації «Про організацію освітньої

роботи в дошкільних навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році»


249.pdf

111. Історія педагогіки України. Розділ ІV. Педагогічна думка в другій

половині XVIII—XIX ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //

http : //schoollib.com.ua/psyhologiya/1/22.html







264

ст. 3. Розвиток дошкільного виховання у Галичині [Електронний ресурс]. –




ст. 6. Педагогічна спадщина Михайла Коцюбинського [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : // http : //schoollib.com.ua/psyhologiya/1/29.html


виховання в Україні за радянських часів. 2. Дошкільне виховання, школа,

освіта в Україні у драматичні 30-ті роки [Електронний ресурс] Режим

доступу : // http://schoollib.com.ua/psyhologiya/1/33.html



у 60 – 80-ті роки [Електронний ресурс] Режим доступу : //



Київ,1995. – Т.1. – 350 с.


Київ, 1996. – Т.2. – 494 с.





119. Казаева Евгения Анатольевна. Воспитание основ

гражданственности у детей старшего дошкольного возраста : дисс. ... канд.

пед. наук : 13.00.07 / Евгения Анатольевна Казаева. – Екатеринбург, 2000. –

213 c.

120. Казимирская Тамара Анатольевна. Ценностные ориентации в

нравственном воспитании детей : дисс. … кандидата пед. наук. : 13.00.01 /

Тамара Анатольевна Казимирская. – Москва, 2002. – 184 с.


265

121. Канащенкова В. В. Художественное мышление и условия его

развития в старшем дошкольном возрасте / В. В. Канащенкова // Вектор

науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика,

психология. – № 2 (5). –2011. – с. 104–107.

122. Каплуновська О. Сучасний погляд на патріотичне виховання.

Особливості організації роботи з дошкільнятами / Олена Каплуновська //


123. Качур М. М. Патріотичне виховання молодших школярів

засобами художнього краєзнавства : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 /

Мирослава Михайлівна Качур. – Київ, 2010. – 217 с.

124. Князева Е., Н., Курдюмов С. П. Основания синеогетики. Режимы

с обострением, организация, тепморитмы / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов.

Алетейя, 2002. – 418 с.

125. Ковалев Г. А., Радзиховский Л. А. Общение и проблема

интериоризации / Г. А. Ковалев , Л. А. Радзиховский // Вопросы

психологии. – 1985. – № 1. – С. 110–120.

126. Коваленко Євгенія Іванівна. Історія зарубіжної педагогіки:

Хрестоматія: Навч. посібник для студ. вузів / Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна. –

Київ : Центр навчальної літ., 2006. – 662 с.

127. Коваль Г. В. Формування патріотизму – важливий чинник

соціалізації молоді України на сучасному етапі політичного процесу : дис. ...

канд. політ. наук : 23.00.02 / Ганна Володимирівна Коваль. – Миколаїв,

2007. – 207 с.



58 с.

129. Козлова С. А. Воспитание патриотических чувств / С. А. Козлова

// Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под ред.

А. М. Виноградовой. – М.: Просвещение, 1980. – с. 45–74.

266

130. Козлова С. Нравственное воспитание дошкольников в процессе

ознакомления с окружающим миром : (Педагогическая наука – реформе

школы) / С. Козлова. – М., 1988. – 104 с.

131. Козлова Т. А, Куликова Т. И. Дошкольная педагогіка /

Т. А. Козлова, Т. И. Куликова. – М., 1998. – С. 72 – 85.

132. Кокуева Л. В. Воспитание патриотизма у детей старшего

дошкольного возраста : дисс. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Л. В. Кокуева. –

Ярославль, 2002. – 228 с.

133. Коломинский Я. Л. Социально-психологические особенности

совместной игровой и трудовой деятельности дошкольников /

Я. Л. Коломинский, Б. П. Жизневский // Вопросы психологии. – 1986. –

№ 5. – С. З9.

134. Колпачук О. С., Добрицкая И. Г. О патриотическом воспитании

детей дошкольного возраста / О. С. Колпачук , И. Г. Добрицкая //

Гармонизация психофизического и социального развития детей. – Минск,

2006. – С. 66–68.

135. Комарова Т. С. Народное искусство в воспитании детей /

Т. С. Комарова, Г. В. Быховец, Т. А. Ратанова. – Москва : Пед. о-во России,

1996. − 209 с.

136. Коменский Я. А. Великая дидактика / Я. А. Коменский //

Избранные педагогические сочинения. – М.: Учпедгиз, 1955. – С. 161–376.

137. Коменский Я. А. Материнская школа или о заботливом

воспитании юношества в первые шесть лет / Я. А. Коменский // Избр. пед.

соч. в 2-х томах ; под ред. А. И. Пискунова и др. – М. : Педагогика, 1982.–

Т.1. – 1982. – С. 211–233.

138. Кондратова В. Ознайомлення дошкільнят з явищами суспільного

життя В. Кондратова // Дошкільне виховання. – 1975. – №8. – С. 15–19.

139. Конникова Т. Е. Основы нравственного воспитания в детском

саду / Т. Е. Конникова // Дошкольное воспитание. – 1966. – № 5. – С. 7.

267

140. Кононенко П. Програма виховання дітей дошкільного віку

«Українотворець» / П. Кононенко, Л. Касян, О. Семенюченко // Освіта і

управління. – 2008. – № 2/3. – С. 131-148.

141. Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення

дошкільника (системний підхід): [монографія] / Олена Леонтіївна Кононко. –

К.: Стилос, 2000. – 336 с.

142. Концепція громадянського виховання особистості в умовах

розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. –

С. 3–8.

143. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газета. –

№11 (77). – 2000. – С.4

144. Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної

освіти на період до 2017 року», Розпорядження КМУ № 1721-р від 27.08.10

року «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку

дошкільної освіти на період до 2017 року.

145. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми

патріотичного виховання громадян на 2013-2017 роки [Електронний ресурс] :

схвалено рішенням колегії М-ва освіти і науки, молоді та спорту України від

31.05.2012 № 6/1-21. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua//about-

ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/. – Назва з екрана.

146. Концепція національно-патріотичного виховання молоді : наказ

М-ва України у справах сім'ї, молоді та спорту, М-ва освіти і науки України,

М-ва оборони України, М-ва культури і туризму України від 27.10.2009

№ 3754/981/538/49 // Основи захисту Вітчизни. – 2010. – № 1. – С. 9–13.

147. Концепції виховання дітей та молоді в національній системі

освіти [Електронний ресурс] – Режим доступу:


148. Котелівська О. І. Стимулювання морального вибору

дошкільників у процесі педагогічного впливу : автореф. дис. … на здобуття

канд. пед. наук : 13.00.08 / О. І. Котелівська. – К., 2002. – 20 с.


268

149. Котирло В. Формування нової людини – наше спільне завдання /

В. Котирло // Дошкільне виховання. – № 12. – 1975. – С.2.



1968. – № 2. – С. 41–44.


В. К. Котырло. – К. : К. : Рад. школа, 1971. – С. 164.

152. Кравец Т. Растите детей патриотами / Т. Кравец, Т. Пёрышкина //

Дошкольное воспитание. – 2009. – № 8. – С. 124-127.

153. Крупская Надежда Константиновна [Електронний ресурс] Режим

доступу : http://vikent.ru/author/1131/

154. Крупская Н. К. О дошкольном воспитании. Сборник статей и

речей / Н. К. Крупская. – Изд. 2-е, доп. – М. : Просвещение, 1973. – 288 с. с

ил. – (Б-ка воспитателя детского сада).

155. Крупская Н. К. Педагогические сочинения / Н. К. Крупская. Т. 6.

– М. : АПН РСФСР, 1959. – С. 445, 397-398.

156. Кузь В. Г. Основи національного виховання: концептуальні

положення / за заг. ред. В. Г. Кузя, Ю. Д. Руденка, З. О. Сергійчук. – Київ :

Вид. центр «Київ», 1993. – 151 с.






Р. К. Сережниковой. – Биробиджан, 2012. – С. 51–54.

158. Кузьменко В. В. Формирование чувства патриотизма у

дошкольников Украины в 60-80 годы ХХ века / В. В. Кузьменко,

В. С. Мусиенко // Междунар. науч. альманах / под ред. М. В. Воронцовой,

Н. С. Пивневой. – Таганрог – Актюбинск, 2013. – Вып. 18. – С. 41–46.

269

159. Куликова Татьяна Сергеевна. Основные тенденции развития

содержания дошкольного образования России в 30-е года ХХ века :

автореферат дисс. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Татьяна Сергеевна Куликова.

Ижевск, 2006. – 19 с.

160. Куліш Т. Зміст і основні напрями громадсько-освітньої та

педагогічної діяльності Наталії Лубенець / Т. Куліш // Зміст і технології

шкільної освіти: Матер. звітної наук. конф. Ін-ту педагогіки АПН України,

26-28 берез. 2002 р. – Ч. І. – К.: Пед. думка, 2002. – С. 16–17.

161. Куліш Т. Погляди Наталії Лубенець на зміст занять у дитячих

садках України (початок ХХ століття) / Т. Куліш // Рідна школа. – 2005. –

№ 1. – С. 55–58.

162. Куліш Тетяна Іванівна. Проблеми дошкільного виховання у

творчій спадщині Наталії Лубенець (1877-1943) [Текст] : автореферат дис.

канд. пед. наук : 13.00.01 / Т. І. Куліш; Інститут педагогіки АПН України

(Київ). – К. : ІП АПН України, 2006. – 20 с.

163. Куліш Т. Теоретичні засади українського дошкілля в творчій

спадщині Наталії Лубенець [Текст] / Т. Куліш // Рідна школа 2012 . – № 1–2.

– С. 61–65.

164. Кульчицкая Е. И. Формирование гуманных чувств у детей /

Е. И. Кульчицкая // Дошкольное воспитание. – 1965. – № 11. – С. 17–20.

165. Лаврик О. С. Методичні поради та серія занять з патріотичного

виховання / О. С. Лаврик // Дошкільний навчальний заклад. – 2014. – № 9. –

С. 15–20.

166. Лаппо В. В. Формування у старших дошкільників ціннісного

ставлення до рідного краю засобами етнокультури (на прикладі гуцульського

етнорегіону) : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / В. В. Лаппо. – К.,

2008. – 20 с.

167. Ларьков Н.Д. Генезис эстетических переживаний : дисс ... канд.

филос.наук. – Киев, 1986. – 169 с.

270

168. Левинширина Ф. С. Как провести организованное занятие в

дошкольном учреждении / Ф. С. Левинширина. –М.: Наркомпрос РСФСР,

1933. –15с.

169. Леонтьев А. Н. Избр. психол. Произведения / А. Н. Леонтьев. –

Т.1. – М., 1983. – 392с. – С. 128.

170. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность /

А. Н. Леонтьев. –. М.: Инфро, 2007. – 276 с.

171. Лист МОН України від 25.07.2016 № 1/9-396 «Про організацію

національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах»

[Електронний ресурс] Режим доступу : https : //

drive.google.com/file/d/0B3m2TqBM0APKMTZFNm9obmZoTjg/view

172. Лист НКО щодо виходу з друку методично-організаційних

матеріалів у галузі дошкільного виховання // Бюлетень Народного

комісаріату освіти. – 1930. – №24, червень. – С. 4.


Народного комісаріату освіти. – 1930. – №7(197), лютий. – С. 7–11.



освіти. – 1930. – №9(199), лютий-березень. – С. 5-6.

175. Ліберфарб Б. До питання про антирелігійне виховання

дошкільників / Б. Ліберфарб // За комуністичне виховання дошкільника. –

НКО УСРР, 1931. – №11-12. – С. 11–19.

176. Ліквідувати педологічні викривлення на фронті дошкільного

виховання (ред. Журналу) // За комуністичне виховання дошкільника. –

Харків : НКО УСРР, 1936. – №8. – С. 20–28.

177. Логінова В. І. Формування уявлень про працю дорослих /

В. І. Логінова, Л. А. Мішаріна // Дошкільне виховання . – 1978. – № 10. –

С. 56–63.

178. Лопухіна Т. В. Місце і роль акмеологічного підходу в дошкільній

освіті / Т. В. Лопухіна // Збірник наукових праць Бердянського державного

271

педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ : БДПУ, 2010. –

№ 3. – 364 с. – С. 34–38.

179. Лутовинов В. И. Современный российский патриотизм:

сущность, особенности, основные направления / В. И. Лутовинов //

Международный электронный научный журнал «Studia Humanitatis», 2013. –

№ 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://st-

hum.ru/content/lutovinov-vi-sovremennyy-rossiyskiy-patriotizm-sushchnost-

osobennosti-osnovnye-napravleniya

180. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія

української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмаховича. – К.: Інститут змісту і

методів навчання МО України, 1999. – 355 с. – С.100.

181. Люблинская А.А. Воспитателю о развитии ребенка

[Текст] / А.А.Люблинская 2-е изд., испр. и доп. Москва: Просвещение, 1972.

– 256 с.

182. Макаренко А. С. Лекції про виховання дітей / А. С. Макаренко //

Твори в 7 т. – Т. 4. – К.: Рад. шк., 1954. – 396 с.

183. Макарова Т. Роль социального окружения ДОУ в патриотическом

воспитании старших дошкольников / Т. Макарова // Дошкольное воспитание.

– 2011. – № 12. – С. 14–17.

184. Мальцев П. Н. Школа Пензенской области в годы Великой

Отечественной войны (1941-45 гг.) : дисс. ... канд. пед. наук /

П. Н. Мальцев. – М., 1953. – 328 c.

185. Маркова Т., Нечаєва В. Актуальні проблеми морального

виховання дошкільнят / Т. Маркова, В. Нечаєва // Дошкільне виховання. –

№12. – 1969. – 48 с. – С. 7.

186. Маркс К., Энгельс Ф., Ленин В. И. О морали и нравственном

воспитании / К. Маркс, Ф. Энгельс, В. И. Ленин. – М. : Политиздат, 1985. –

528 с. – С. 52.

187. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / А. Маслоу. –

СПб.: Евразия, 1997. – 430 с.




272

188. Матящук В. Сучасне патріотичне виховання в школах України /

В. Матящук. – Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 384 с.

189. Матящук В. Сучасне патріотичне виховання: стан, проблеми та

перспективи / В. Матящук // Педагогічна думка. – 2009. – № 3. – С. 48.

190. Матящук В. П. Українська ментальність як чинник виховного

процесу : [національно-патріотичне виховання] / В. П. Матяшук // Виховна

робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 2–6.

191. Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре /

Д. В. Менджерицкая. – М. : Просвещение, 1982. – 128 с.

192. Михайлова Е. Н. Нравственное воспитание школьников в годы

Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). : дисс. … канд. пед. наук :

13.00.01 / Е. Н. Михайлова. – Москва, 1984. – 194 с.

193. Моложавый С. С. Педологические пути дошкольного воспитания

/ С. С. Моложавый, Е. Е. Моложавая. –М.-Л.: Госуд. учебно-пед. изд-во,

1931. – 143с.

194. Моральне виховання дітей дошкільного віку : метод. посібник /

За заг. ред. В. Г. Нечаєвої. – К. :Рад. школа, 1976. – 167 с.

195. Мусієнко В. С. Взаємодія дошкільного навчального закладу і

родини при реалізації завдань патріотичного виховання / Вікторія Сергіївна

Мусієнко // Виховання особистості: національно-патріотичний

вимір : матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції (16-

17 квітня 2015 року, м. Херсон) : у 2-х ч. / за ред. А. М. Зубка, С. О. Моїсеєва

та ін. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. –

Ч. ІІ. – С. 23–26.


матеріалі спадщини В. О. Сухомлинського) / Вікторія Сергіївна Мусієнко //

Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховуємо культуру потреб

особистості : матеріали VІIІ Міжнародної науково-практичної конференції і

XXІI Всеукраїнських педагогічних читань (24-25 вересня 2015 року, м.

273

Херсон) : в 3-х ч. / за ред. А. М. Зубка. – Херсон : КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2015. – Ч. І. – С. 226–229.

197. Мусієнко В. С. Зміст патріотичного виховання дітей у

дошкільних навчальних закладах України в 60-80-х рр. XX ст. / Вікторія

Сергіївна Мусієнко // Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця:

історія, теорія, практика : матеріали ІІ міжнародної науково-практичної

конференції (18-19 вересня 2014 р., м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка,

Н. В. Слюсаренко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної

освіти», 2014. – С. 129–132.




2017. – 18 с.







200. Мусієнко В. С. Наступність у формуванні почуття патріотизму в

дітей дошкільного віку та молодших школярів / В. С. Мусієнко // Дошкільна і



Мукачево: МДУ, 2012. – С. 119-121.

201. Мусієнко В. С. Ознайомлення з рідним містом як засіб

формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку / В. С. Мусієнко //

Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика:

матеріали ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції (8-9 листопада

2012 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко,

274

І. В. Воскової. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2012. – С. 140-143.


дошкільного віку в сучасних умовах / Вікторія Сергіївна Мусієнко //

Всебічний розвиток гармонійної особистості дошкільника та молодшого

школяра в умовах сучасності : матеріали обласної науково-методичної

конференції (25 травня 2012 року, м. Херсон) : у 2 ч. / за заг. ред.

Т. В. Комінарець. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної

освіти», 2012. – Ч. 2. – С. 71–75.

203. Мусієнко В. С. В. О. Сухомлинський про патріотичне виховання

дітей дошкільного віку / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Педагогічна

спадщина А. С. Макаренка та В. О. Сухомлинського: історія та

сучасність : матеріали обласних педагогічних читань (15 березня 2013 року,


Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. – С. 82–85.







205. Мусієнко В. С. Особливості формування почуття патріотизму в

дітей у сучасному дошкільному навчальному закладі України / Вікторія

Сергіївна Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць /

редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2013. – Випуск 18. – С. 21–25.


дошкільних закладах України / В. С. Мусієнко // Молодий вчений. – 2016. –

№ 2 (29). – С. 313–316.

275


Україні (30-ті роки XX століття) / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Психолого-

педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика : матеріали

міжнародної науково-практичної веб-конференції (15-16 травня 2013 р., м.

Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, І. Я. Жорової, І. В. Воскової,

В. С. Мусієнко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2013. – С. 170–174.






– С. 121-127.










211. Мусієнко В. С. Періодизація розвитку проблеми формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України

(1930-1991 рр.) / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах : збірник наукових






276





формування почуття патріотизму в дошкільників / Вікторія Сергіївна

Мусієнко // Педагогіка К. Д. Ушинського: історія та сьогодення : матеріали

обласної науково-практичної конференції (15 травня 2014 року,

м. Херсон) : у 2-х ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець, В. В. Кузьменка. –

Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – Ч. 2 – С.

37–40.

214. Мусієнко В. С. Соціально-педагогічні чинники формування

почуття патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в 60-

80 роках XX століття / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Педагогічний

альманах: Збірник наукових праць / редкол. : В. В. Кузьменко (голова) та ін. –

Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. –

Випуск 17. – С. 275–279.


джерелах / Вікторія Сергіївна Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник

наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ



засобами художнього краєзнавства / Вікторія Сергіївна Мусієнко //

Формування креативної компетентності педагога в системі післядипломної

освіти : матеріали обласної науково-практичної веб-конференції (28

листопада 2014 року, м. Херсон) : у 2-х ч. Ч. 1 / за заг. ред. Т. В. Комінарець,

І. М. Раєвської, О. В. Стребної, Т. І. Туркот, В. С. Мусієнко. – Херсон : КВНЗ

«Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – С. 216-218.


дошкільного віку в контексті ідей В. О. Сухомлинського / Вікторія Сергіївна

Мусієнко // Педагогічний альманах : збірник наукових праць / редкол.

277

В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія

неперервної освіти», 2015. – Випуск 27. – С. 274–279.





55-60.

219. Назаренко Г. Методика підготовки педагогів до патріотичного

виховання учнів / Г. Назаренко // Школа. – 2011. – № 4. – С. 8–13.



221. Назаренко К. Солдатській славі уклонись. Патріотичне виховання

старших дошкільників на героїчних традиціях радянського народу /

К. Назаренко // Дошкільне виховання. – 1985. – №4. – С. 8–9.

222. Назаренко К. Становлення громадянина. Шляхи формування

патріотичних та інтернаціональних почуттів / К. Назаренко // Дошкільне

виховання. – 1982. – №12. – С. 9–10.

223. Назаренко К. Так заповідав Ленін. Втілення ленінських ідей

інтернаціоналізму в практиці дошкільного виховання / К. Назаренко //

Дошкільне виховання. – 1984. – №5. – С. 1–13.

224. Наказ заступника Наркома Освіти УСРР «Про проведення

обласних і районних конференцій по дошкільному вихованню» від

23.12.1934 року // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1935. – №1. – С. 6–7.

225. Hаказ МОН освіти і науки України № 641 від 16 червня 2015

року «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання

дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного

виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо патріотичного

виховання y загальноосвітніх навчальних закладах» [Електронний ресурс]

Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/4068.

278


Редакційна колегія: Бондар А.Г., Дзеверін О.Г., Кобзар Б.С., Костюк Г.С.,

Мазуркевич О.Р., Чепелєв В.І., Шевченко В.С. – К. : Радянська школа, 1967. –

482 с.


школа.1917–1973гг. : сб. докум. / [сост.: А. А. Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И.

Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. –М., 1974. – С.335. – 560 с. – C. 353.

228. Народное хозяйство ТАССР. Стат. сб. Казань: Таткнигоиздат,

1957. – 258 с. – С. 160.

229. Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http : // zakon5.rada.gov.ua/laws/show/347/2002

230. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до

2021 року : схвалено Указом Президента України від 25 черв. 2013 р. №

344/2013 // Класний керівник. – 2013. – № 23/24. – С. 9–23.

231. Никандров Н. Д. Ценности как основа воспитания /

Н. Д. Никандров // Педагогика. –1998. – № 3. – С. 3 – 10. – С. 7.

232. Никонова Людмила Евгеньевна. Воспитание начал патриотизма у

детей старшего дошкольного возраста : дисс…канд. пед наук : 13.00.01 /

Людмила Евгеньевна Никонова. – Минск, 1987. – 188 с.

233. Никонова Л. Е. Патриотическое воспитание детей старшего

дошкольного возраста: пособие для педагогов / Л. Е. Никонова. – Минск:

Народная асвета, 1991. – 112.

234. Нормативні документи. Для завідуючих ДНЗ / упоряд.: Т. Т.

Чала. – Х. : Вид. група «Основа», 2007. – 528 с. – С. 12, 62.

235. Нравственное воспитание в детском саду / Под ред. В.Г.

Нечаевой, Т.А. Марковой. – М. : Просвещение, 1984. – 272 с.

236. Нравственное развитие младших школьников в процессе

воспитания / под ред. И. А. Каирова, О. С. Богдановой. – М. : Педагогика,

1979. – 192 с.

279

237. Огієнко І. Українська культура / І. Огієнко. – К. : Довіра, 1992. –

139 с.

238. Одинцов М. Умственное образование // Советская педагогика /

М. Одинцов – 1938. – № 7. – С. 53–74.

239. О развитии общественного дошкольного воспитания в Украинской

ССР // Дошкольное воспитание. – 1982. – №2. – С. 5–7.

240. Оржеховська В. М., Бойко В. Д. Патріотичне виховання дітей

дошкільного віку. – К.: Рад. школа, 1978. – 94 с.

241. Оржехівський В. Громадянська освіта формує громадянина /

В. Оржехівський // Відродження. – 2000. – № 1. – С. 3–5.

242. Орловский Б.И. Опыт воспитания детей в период великой

Отечественной войны (по материалам Горьковской обл.) : дисс ... канд. пед.

наук. – Горький, 1950. – 567 с.

243. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца,

Т. А. Марковой. – М. : Педагогика, 1980. – 272 с.

244. Паленко Л. Невпинний поступ / Л. Паленко //Дошкільне

виховання. – № 1. –1983. – С. 1.

245. Памятники литературы Древней Руси. Начало русской

литературы ХІ – нач. ХІІ в.: Сб. текстов / Под ред. Л.А. Дмитриевича,

Д. С. Лихачева. – М.: Худ. лит., 1978. – 464 с., – С. 409.

246. Панченко Н. Дошкільне виховання на ІІ п’ятирічку / Н. Панченко

// За комуністичне виховання дошкільника. – Харків НКО УСРР, 1932. - №9.

– С. 12-18.

247. Партія веде // Дошкільне виховання. – № 1. – 48 с. – С. 1.

248. Патриотическое сознание: сущность и формирование /

А. С. Миловидов, П. Е. Сапегин, А. Л. Симонов и др. – Новосибирск : Наука,

1985. – 254 с.

249. Педагогічна енциклопедія. Т. 3. – М. : Радянська енциклопедія,

1996. – 879 с.

280

250. Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта: Науково-

методичний посібник / За ред. Слюсаренка В. Г., Проскури О. В. – К.: ІЗМН,

1998. – 196 с.

251. Педагогічний словник / за ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Пед. думка,

2001. – 516 с.

252. Пентій О. Виховання патріотично налаштованої особистості

дошкільника / Ольга Пентій, Інна Новосьолова // Вихователь-методист

дошкільного закладу. – 2015. – № 8. – С. 16–21.

253. Пескова Е. Т. Внеклассная работа в советской школе в годы

Великой Отечественной войны и в послевоенный период (I94I-I952) : дисс. ...

канд. пед. наук. – М.,1954. – 338 с.


позанавчальній виховній діяльності: автореф. дис…канд. пед. наук :

13.00.01 / Р. Р. Петрогновський. – К., 2002. – 21 с.


поза навчальній виховній діяльності : дис. ... канд. пед. Наук : 13.00.01 /

Р. Р. Петрогновський – Житомир, 2002. – 180 с.

256. Пісарєва О. В. Ціннісні орієнтири як ядро особистісного розвитку

дитини-дошкільника / О. В. Пісарєва // Збірник наукових праць Бердянського

державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ :

БДПУ, 2010. – № 3. – С. 44–47.

257. Платон. Законы [Електронний ресурс] Режим доступу :

http://knijky.ru/books/zakony

258. Погонець М. Формування у старших дошкільників громадянських

почуттів засобами краєзнавства / М. Погонець // Вісник інституту розвитку

дитини : збірник наукових праць. Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія.

Вип. 7. Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної

конференції «Дитинство. Освіта. Соціум», 18 лютого 2010 року / Нац. пед.

ун-т ім. М. П. Драгоманова ; редкол. В. П. Андрущенко (голова) [та ін.]. – К. :

Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 188 с. – С .138–145.

281

259. Погрібний А., Алексюк А., Вишневський О., Майборода В.,

Кононенко П., Стельмахович М., Усатенко Т. Концептуальні засади

демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції /

А. Погрібний, А. Алексюк, О. Вишневський та ін. – К.: Школяр, 1997. –

148 с.

260. Політична освіта вихователя // Дошкільне виховання. – №10. –

1985 – 48 с. – С. 1.



Академвидав, 2006. – 456 с. – С. 252.

262. Поніманська Т. Виховна сила прикладу. Засвоєння моральних

норм у процесі ознайомлення з явищами суспільного життя / Т. Поніманська

// Дошкільне виховання. – 1983. – № 7. – С. 6–7.

263. Поніманська Т. Виховання людяності: програмні вимоги /

Т. Поніманська // Дошкільне виховання. – 2008. – № 5. – С. 7.

264. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників /

Т.І. Поніманська. – К.: Вища школа, 2005. – 150 с.

265. Поніманська Т. І. Проблема взаємозв’язку виховання і розвитку в

програмах дошкільних навчальних закладів / Т. І. Поніманська // Збірник

наукових праць Бердянського державного педагогічного університету

(Педагогічні науки). – Бердянськ : БДПУ, 2010. – № 3. – 364 с. – С. 39–44.

266. Популярная психология: Хрестоматия, Учеб. Пособие для

студентов пед. институтов / Сост. В.В.Мироненко. – М.: Просвещение, 1990.

– 399 с.

267. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. №

305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад

України» [Електронний ресурс] Режим доступу :


268. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 1993 № 688

«Про затвердження Положення про дошкільний виховний заклад України»


282

[Електронний ресурс] Режим доступу :


269. Постанова Ради Міністрів УРСР від 11 липня 1960 року № 1132

«Про затвердження Положення про об'єднану дошкільну дитячу установу

(ясла-садок)» [Електронний ресурс] Режим доступу :


270. Постанова Ради Народних комісарів СРСР «Про влаштування

дітей, які залишилися без батьків» від 23 січня 1942 року // Довідник по

законодавству для прокурорсько-слідчих і судових працівників. – М:

Політвидав, 1962. – С. 515.

271. Постанова ЦК ВКП(б) «Про навчальні програми та режим в

початковій і середній школі» // Народное образование в СССР.

Общеобразовательная школа.1917–1973гг. : сб. докум. / [сост.: А. А.

Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И. Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. – М. : Педагогика,

1974. – С. 174.




273. Постанова ЦК ВКП(б) про початкову і середню школу //

Комуністична освіта. – 1931. –№ 7-8. – С. 1–7.




виховання. – 1959. – №7. – С. 1–3.

275. Поштарёва Т. Патриотическое воспитание / Т. Поштарёва //

Дошкольное воспитание. – 2010. – № 7. – С. 28-31.

276. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с

природой / И. Пригожин, И. Стенгерс; пер. с англ. Ю. Данилова. – 4-е изд. –

М.: УРСС, 2003. – 310 с.


283

277. Про Всеукраїнську нараду в справі дошкільного виховання (11-14

грудня 1934 р.) // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1935. – №1. – С. 7–13.

278. Програма виховання в дитячому садку. – К. : Рад. школа, 1971. –

256 с.

279. Програма виховання в дитячому садку. Проект. – К. : Рад. школа,

1962. – 207 с.

280. Програма виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа,

1966. – 228 с. – C .5.

281. Програма виховання та навчання в дитячому садку / Під. Ред..

Є. А. Таранової. – К. Рад. Школа, 1986. – 208 с.

282. Програма для дошкільних закладів. – Харків: Рад. Школа, 1932. –

156 с.





редакція). У 2 ч. Ч. І. Від народження до трьох років / О. П. Аксьонова, А. М.

Аніщук, Л. В. Артемова [та ін.] ; наук. кер. О. Л. Кононко. – Київ : ТОВ


285. Програма та внутрішній розпорядок дитячого садка. – Харків :

Рад. школа, 1935. – 96 с.

286. Програма та методичні рекомендації морально-етичного

виховання дітей дошкільного віку : Упор. Л. Артемова, А. Богуш,

В. Котирло, Н. Кудикіна та ін. – К. : Рад. шк., 1981. – 53 с.

287. Програма та методичні настанови виховання дітей у дошкільному

закладі / Під ред. Л. В. Артемової. – К. :Рад. Школа, 1975. – 224 с.

288. Программа воспитания в детском саду. – 9-е изд., испр. – М. :


284

289. Программа и внутренний распорядок детского сада. – М., 1934. –

175 с.

290. Програмово-методичні матеріали. Для підготовчих (нульових)

груп політехнічної школи 1932-1933 навч. рік. – Харків: Радянська школа,

1932. – 84 с.

291. Про загальне обов’язкове початкове навчання. Постанова ЦК

ВКП(б) від 25 липня 1930 р. // За загальне навчання. Зб. директив та

інструкцій. – Вип. I. – Х.: Держ. вид. України, 1930. – 56 с.

292. Проніна П. О. Формування чуття національної свідомості /

П. О. Проніна // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. – № 3. – С. 36–50.




матеріалів. – К.: Політвидав України, 1984. – С. 99 – 102.

294. Прус О. Свято Перемоги у дитячому садку / О. Прус // Дошкільне

виховання. – 1975. – №3. – С. 10-11.

295. Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова,

А. А. Запорожца, Б. В. Ломова и др. – М. : Педагогика, 1983. – 448 с.

296. Психологический словарь личности и деятельности дошкільника

/ Под. ред. А. В. Запорожца и Д. Б. Эльконина. – М. : Просвещение, 1965. –

295 с.

297. Психология эмоций / Под ред. В. К. Вилюнаса,

Ю. Б. Гиппенрейтер. – М.: Изд-во Московского Университета, 1984. – 288 с.

298. Пушкар О. І. Через прекрасне до високого. Виховання почуттів

радянського патріотизму та інтернаціоналізму засобами образотворчого

мистецтва / О. І. Пушкар // Дошкільне виховання. – 1982. – №9. – С. 10–11.

299. Радина Е. И. Ознакомление детей с явлениями общественной

жизни. Вопросы обучения в детском саду / Е. И. Радина. – М. : Учпедгиз,

1965. – С. 61-91.

285

300. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста / Под

ред А. В. Запорожца, Я. З. Неверович. – М.: Педагогика, 1986. – 176 с.

301. Райский Б.Ф. Школа Красноярского края в годы Великой

Отечественной войны : дисс. … канд.пед.наук / Б. Ф. Райский. – Красноярск,

1947. – 501 с.

302. Рашидова С. С. Виховання почуття патріотизму старшокласників

на культурно-художніх традиціях Донбасу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 /

Світлана Станіславівна Рашидова. – Луганськ, 2007. – 302 с.




304. Революційний тримаємо крок // Дошкільне виховання. – №11. –

1987. – 48 с. – С. 2.

305. Рубинштейн С. Л. : Бытие и сознание. Человек и мир /

С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2003. – 508 с.

306. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи С. Л. Рубинштейн /

СПб. : Арка, 2009. – 379 с.

307. Руководство для воспитателя детского сада. Устав детского сада.

– М.: Народный Комиссариат Просвещения РСФСР, 1938. – 118 с.

308. Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова ; упоряд.,

передм., комент. О. В. Проскура. – К. : Освіта, 1996. – 304 с.

309. Русова С. Дошкільне виховання / С. Русова // Вибрані твори. –

К. : Освіта, 1996. – С. 34–184.

310. Савин Н. В. Педагогіка / Н. В. Савин. – К. : Вища школа, 1974. –

252 с.

311. Самсонюк Н. Ф. Народные пословицы в патриотическом

воспитании детей старшего дошкольного возраста : дисс … канд. пед. наук :

13.00.01 / Н. Ф. Самсонюк. – Москва : б. и., 1983. – 194 с.

312. Савченко О. Я. Навчально-виховне середовище сучасної школи:

діалог з В. О. Сухомлинським / О. Савченко // Науковий вісник

286

Миколаївського державного університету. Випуск 8. Педагогічні науки. – Ч.

І, 2005. – С. 4–9.

313. Саченко Ф. Вони з нами, солдати перемоги / Саченко Ф. //

Дошкільне виховання. – № 5. – 1975. – С. 13 – 15.

314. Середня група: планування занять. Орієнтовний розподіл


виховання. – 1987. – №7. – С. 9.

315. Сизенко А. Тих днів не змовкне слава / А. Сизенко // Дошкільне

виховання. – №5. – 1975. – С. 16.

316. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в

умовах модернізаційних суспільних змін : навч.-метод. посіб. / авт.-кол.:

Бех І. Д., Журба К. О., Киричок В. А. [та ін.]. – К. : Педагогічна думка, 2011.

– 240 с.

317. Сковорода Григорій: Дослідження, розвідки, матеріали: Збірник

наукових праць / Григорій Сковорода. – К.: Наукова думка, 1992. – 382 с.

318. Скрипник М. О. Про дальші завдання дошкільного виховання /

М. О. Скрипник // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1932. – №6. – С. 4–25.

319. Словарь иностранных слов / Под ред. А. Г. Спиркина,

И. А. Акчурина и Р. С. Карпинской. – 10-е изд., стереотип. – М.: Русский

язык, 1983. – 608 с. – С. 367.

320. Словарь философских терминов / Науч. ред. В. Г. Кузнецова. –

М. : ИНФРА, 2005. – 731 с. – С. 408.

321. Словник символів культури України. – К.: «Міленіум», 2002. –

257 с.

322. Советский энциклопедический словар / Под ред.

А. М. Прохорова. – М. : Советская энциклопедия, 1989. – 1632 с.

323. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів

(за ред. В.Г.Городяненка). – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 560 с.

287

324. Спека І.С. Боротьба з дитячої безпритульністю та безоглядністю


24-25 жовтня 2014. – С. 100 – 103.

325. Старша група : планування занять. Орієнтовний розподіл


виховання. – 1987. – №3. – С. 6–7.

326. Стельмахович М., Гуменко В., Дробноход М., Кононенко П.,

Погрібний А., Руденко Ю., Скрипиць М. Утверджуймо ідеологію

патріотизму і державотворення (Відкритий лист Президії АПН України та

Міністерства освіти України) // Освіта, 29 квітня – 6 травня, 1998. – С. 3.

327. Стельмахович М. Г. Українська етнопедагогіка /

М. Г. Стельмахович. Українознавство : Посібник / Уклад. : В. Я. Мацюк,

В. Г. Пугач. – К.: Зодіак – ЕКО, 1994. – 399 с. – C. 240.

328. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка: [навч. посіб.]

/ Мирослав Гнатович Стельмахович. – К.: ІСДО, 1996. – 288 с.


історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки (кінець ХІХ-ХХ століття)

/ Т. М. Степанова. Монографія. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. – 424 с.

330. Стёпин В. С. Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая

рациональность / В. С. Стёпин // Вопросы философии. – 2003. – № 8. – С. 8–

9.

331. Столович Л. Н. Красота. Добро Истина: очерк истории

эстетической аксиологии / Л. Н. Столович. – М.: Республика, 1994. – 464 с. –

С. 10.

332. Судаков К. В. Общая теория функциональных систем /

К. В. Судаков. – М.: Медицина, 1984. – 224 с.

333. Суслова Э. К. Формирование образа Родины у дошкольников в

рамках программы «И ты увидишь, мир прекрасен!» / Э. К. Суслова //

Детский сад от А до Я. – 2003. – № 3. – С. 66.

288



виховання. – 1957. – № 9. – С. 10–17.

335. Сухенко Є. З історії розвитку дошкільної педагогіки /

Є. Сухенко // Дошкільне виховання. – К. : Рад. школа, 1957. – №11. – С. 33-

39.

336. Сухомлинська О. В. Духовно-моральне виховання дітей та молоді

в координатах педагогічної науки і практики / Ольга Сухомлинська // Шлях

освіти. – 2006. – № 1. – С. 2–7.

337. Сухомлинська О. В. Історія педагогіки як наука і як навчальний

предмет : актуальні проблеми [Електронний ресурс] Режим доступу :

http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/3/vupysk

_25.pdf

338. Сухомлинська О. В. Концепція громадянського виховання

особистості в умовах розвитку української державності / О. В. Сухомлинська

// Дошкільне виховання. – 2003. – №2. – С. 3–8.

339. Сухомлинська О. Концептуальні засади розвитку історико-

педагогічної думки в Україні / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 1999. –

№ 1. – С. 41–45.

340. Сухомлинська О. Програми національного виховання в умовах

освітніх модернізаційних змін / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2010. –

№ 4. – С. 4–8.

341. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка /

В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1978. – 263 с.


В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 1 : Проблеми виховання

всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Методика

виховання колективу. – 654 с.

289


В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3 : Серце віддаю дітям.

Народження громадянина. Листи до сина. – 670 с.


В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5 : Статті. – 640 с.

345. Сухомлинський В. Вислови мудрого вчителя В. Сухомлинського

про патріотичне виховання, про виховання громадянина / В. Сухомлинський

// Позакласний час. – 2008. – № 10. – С. 57–59.

346. Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності /

В. О. Сухомлинський. – К. : Видавництво «Радянська школа», 1966. – 230 с.

347. Татаріна О.В. Демократична культура особистості: аксіологічний

підхід. Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П.Шевченко. – Вип. 3

(50). – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2012. – 211 с. –

С.163-170.

348. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. Підручник для

студентів / Під ред. Вишневського О. – Дрогобич : Відродження, 2001. – 268

с., с. 115-116.

349. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і

дошкільного віку [Текст] : навчальний посібник / Т. І. Дмитренко. – Київ :

Вища школа, 1973. – 244 с.

350. Терещенко І. А. Проблеми патріотичного виховання /

І. А. Терещенко // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2004. – № 7–8. –

С. 109–110.

351. ХІІІ съезд ВЛКСМ. 15 – 18 апреля 1958 г. Стенограф. отчет. – М.,

1958. – С. 285-286.

352. Троценко H. A. Патриотическое воспитание старших школьников

общеобразовательной школы РСФСР в годы Великой Отечественной войны

(I94I-I945 гг.) (на материалах Восточной Сибири) : дисс. ... канд.пед.наук /

Н. А. Троценко. – М., 1973. – 191 с.

290

353. Указ Президента України №580/2015 від 13.20.2015 р. «Про

Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-

2020 роки» [Електронний ресурс] Режим доступу :


354. Улюкаєва І. Історія суспільного дошкільного виховання в

Україні : навчальний посібник; вид. друге, доповнене / Ірина Улюкаєва. –


355. Улюкаєва І. Г. Становлення та розвиток суспільного дошкільного

виховання в Україні ХХ – початок ХХІ століття [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://gnpu.edu.ua/files/VIDANNIY/Visnik_16/V16_28_33.pdf

356. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология: Учеб. пособие для студ.

сред. пед. учеб. Заведений. – 5-е изд., стереотип / Г. А. Урунтаева. – М.:

Издательский центр «Академия», 2001. – 336 с. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://pedlib.ru/Books/4/0387/4_0387-1.shtml

357. Ухвала ЦК ВКП(б) «Про школу і завдання дошкільного

виховання» від 23.04.1934 року // За комуністичне виховання дошкільника. –

Харків: НКО УСРР, 1934. – №7. – С.1 – 4.

358. Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні /

К. Ушинський // Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. – К. : Рад. школа, 1983. –

Т. 1. – С. 43–103.

359. Ушинський К. Рідне слово / К. Д. Ушинський // Вибрані

педагогічні твори: у 2-х т. / за ред. О. І. Піскунова. – К., 1993. – Т. І. – С. 121-

133.

360. Ушинський К. Д. Человек как предмет воспитания. Опыт

педагогической антропологи / К. Д. Ушинський. – Издательство ФАИР-

ПРЕСС, 2004. – 239 с.

361. Фасолько Т. С. Виховання відповідальної поведінки у дітей

старшого дошкільного віку : автореф. дис… канд. пед. наук : 13.00.08 /

Т. С. Фасолько. – К., 2000. – 18 с.

http://gnpu.edu.ua/files/VIDANNIY/Visnik_16/V16_28_33.pdf

291

362. Федоров О. За партійним дороговказом / О. Федоров // Дошкільне

виховання. – №2. – 1986. – С. 1.

363. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К.: Гол. ред.

УРЕ, 1986. – 796 с.

364. Флёрина Е. А. Обязательные занятия в детском саду.

Методические указания / Е. А. Флёрина // Дошкольное воспитание. – 1948. –

№ 9. – С. 42–45.

365. Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в

самоорганизующихся системах и устройствах / Г. Хакен. – М.: Мир, 1985. –

424 с.

366. Харінко Н. Ф. Невпинно вдосконалювати педагогічну

майстерність вихователів Н. Ф. Харінко // Дошкільне виховання. – № 8. –

1970. – С.4.

367. Харламов И. Ф. Педагогика: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и

доп. / И. Ф. Харламов. – М. : Высш. школа, 1990. – 576 с.

368. Химич Н. Є. Формування гуманних взаємовідносин у дітей

шостого року життя в іграх-драматизаціях : дис. канд. пед. наук : 13.00.01 /

Нінель Євгенівна Химич. – К., 1996. – 148 с.

369. Хоменко Г. С. Першочергові завдання дошкільного виховання /

Г. С. Хоменко // За комуністичне виховання дошкільника. – Харків : НКО

УСРР, 1938. – №9. – С. 6–9.

370. Хоменко І. Перебудова – справа всіх. [Рішення ХХVII з’їзду

КПРС – в життя!] / І. Хоменко // Дошкільне виховання. – 1987. – №1. – С. 2–

3.

371. Хоменко І. Час оновлення. [Рішення ХХVII з’їзду КПРС – в

життя!] / І. Хоменко // Дошкільне виховання. – 1987. – №9. – С. 2–3.

372. Хорламова О. Л., Кравченко Т. В. Виховання у дітей в сім’ї

патріотизму як життєвої цінності / О. Л. Хорламова, Т. В. Кравченко //

Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних

умовах : Матер. Звітної наук.-практич. конф. – К., 1999. – С. 34–37.

292

373. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки в Україні :

навчальний посібник; вид. друге, доповнене / За заг. ред. І. Г. Улюкаєвої. –





оп. 9.

374. Спр. 896. П’ятирічний план розвитку позашкільного та


375. Спр. 1262, т.5. Матеріали про основні проблеми виховання дітей

та Всесоюзної педагогічної виставки (постанови, тези постанов, 7

Всеукраїнської наради в справі комдитруху та школи, пятирічні плани

культурного будівництва на Україні, доповідні записки, таблиці шкільної

мережі (1930-1932 рр.). – 169 арк.



377. Спр. 1336. Листування з міськими та районними відділами

народної освіти України про методичну роботу в галузі дошкільного

виховання, 93 арк.

оп. 10.

378. Спр. 491. Матеріали про стан та перспективи дошкільного

виховання на Україні, методично-програмну роботу по дошкільному

вихованню та організацію педагогічного процесу в установах дошкільного

виховання (проекти постанов, тези доповідей, методичні листи, рецензії,

листування). 303 арк.

379. Спр. 1179. Стенограма Всеукраїнської наради по дошкільній

роботі (25-28 квітня 1932 р); навчальні плани та програми дошкільних

установ, 338 арк.

оп. 11.

293

380. Спр. 94. Матеріали по складанню пятирічного плану по

дошкільному вихованню дітей на Україні на ІІ пятирічку – 1933-1937 рр. (32-

33 рр.) – 88 арк.

381. Спр. 142. Обіжники, інструкції та директивні листи Наркомосу

УРСР в справі дошкільного виховання, 111 с.

382. Спр. 358. Накази Наркому освіти УРСР за 1936 рік по

організаційно-методичним питанням і по особистому складу, 154 арк.

383. Спр. 485. Накази наркома освіти УРСР по організаційно-

методичним питанням і по особистому складу за 1941 рік. – 192 арк.

оп. 15.













390. Спр. 128. Постанови Ради Міністрів УРСР з питань народної

освіти в УРСР, том ІІІ, 163 арк.


колегії Міністерства освіти УРСР, том І, 315 арк.


колегії Міністерства освіти УРСР, том ІІІ, 380 арк.

393. Спр. 361. Матеріали підготовки і проведення обласної

конференції працівників дошкільних закладів в 1947 році, 179 арк.

294

394. Спр. 362. Матеріали з обміну досвідом роботи дошкільних

працівників. (1946-1947 роки), 432 арк.

395. Спр. 132. Накази Міністерства освіти УРСР з питань основної

діяльності УРСР з питань народної освіти в УРСР з № 23 по № 2981, 284 арк.

396. Спр. 135. Доповідні записки Міністерства освіти УРСР до Ради

Міністрів УРСР з питань народної освіти, 672 арк.

397. Спр. 541. Доповідні записки до Ради Міністрів та ЦК КПУ по

дошкільному вихованню за 1948 рік, 214 арк.

398. Спр. 1188. Матеріали нарад працівників дошкільних закладів за

1952 рік, 428 арк.

399. Спр. 1751, т. 2. Доповідні записки до Ради Міністрів УРСР та ЦК

КП України по дошкільному вихованню (1955), 67 арк.





401. Спр. 3885, т. 3. Директивні вказівки управління, облвно та

інститутам удосконалення вчителів по методичним питанням, 76 арк.

402. Спр. 6108, т. 4. Звіт управління про роботу дошкільних закладів

Міністерства освіти УРСР за 1966-1967 навчальний рік.

403. Спр. 6418, т. 4. Методичний лист, підготовки дітей з мови до

школи за 1968 рік, 77 арк.


методичного кабінету дошкільного виховання за 1967-1968 навчальний рік,

12 арк.


методичного кабінету дошкільного виховання за 1968-1969 навчальний рік, 4

арк.

406. Спр. 7285, т.5. Протоколи засідань науково-методичної комісії з

дошкільної педагогіки Міністерства освіти, 52 арк.

295

407. Спр. 8451, т.5. Інформація управління про перехід дошкільних

закладів Української РСР на роботу за новою програмою виховання у

дитячому садку, 16 арк.

408. Спр. 8650. Доповідь Міністерства освіти УРСР «Розвиток

народної освіти в Українській РСР в 1972-1973 навчальному році» на ХХХІV

сесії Міжнародної конференції по народній освіті, вересень 1973, 33 арк.

409. Спр. 8694, т.6. Звіти управління про роботу по дошкільному

вихованню з 1973-1974 н.р., 15 арк.

410. Спр. 8937. Довідки про підсумки перевірки стану навчально-

виховної роботи в дошкільних дитячих будинках УРСР - управління

дошкільного виховання, 77 арк

411. Спр. 9329, т.8. Довідки про результати перевірки роботи відділів

народної освіти, шкіл, дошкільних закладів та про розвиток народної освіти

за 1987 р., 203 арк.

оп. 17.

412. Т.5 (протокол.7, 1991). Документи засідань колегії Міністерства

(рішення, постанови, доповідні записки), 82 арк.

413. Спр. 123. Документи, направлені до Верховної Ради УРСР, Ради

Міністрів УРСР та інші державні органи з питань народної освіти

(інформації, листування) 1991 р.






2013. – 114 с.

415. Чобітько М. Г. Теоретико-методологічні засади особистісно

орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів : дис. … доктора

пед. Наук : 13.00.04 / М. Г. Чобітько, Київ-2007. – 608 с. – С. 37.

296







збірник / За заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209–212, с. 210.

418. Чорна К. Суть патріотизму і його виховання в сучасних умовах /

Катерина Чорна // Виховання в сучасному освітньому просторі: зб. наук. пр. /

Ін-т проблем виховання АПН України. – К.; Умань, 1997. – С. 74–78.

419. Чудновский В. Э. Проблема становления смысложизненных

ориентаций личности / В. Э. Чудновский // Психологический журнал. – 2004.

– № 6. – С. 18–22, с. 5.

420. Шевченко В. М. Виховання справедливих взаємин дітей старшого

дошкільного віку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :

спец. 13.00.01 / В. М. Шевченко. – К., 1994. – 25 с.



422. Шейко М. К. Рухливі ігри дошкільників / М. К. Шейко. – К.: Рад.

школа, 1972. – 256 с.

423. Шкребтієнко Л. Критерії вихованості патріотичних почуттів

дітей старшого дошкільного віку / Л. Шкребтієнко // Вісник Київського

інституту бізнесу та технологій . – 2010 . – № 1 (11) . – С. 131–133.

424. Эмоциональное развитие дошкольника : Пособие для

воспитателей дет. сада / [А. В. Запорожец, Я. З. Неверович, А. Д. Кошелева и

др.]; Под ред. А. Д. Кошелевой. – М. : Просвещение, 1985. – 175 с.

425. Ювілейні педагогічні читання // Дошкільне виховання. – №5. –

1969. – 48 с. – С. 7.


СССР, 1958. – С. 342.

297









241 с.

298

Додаток А

Гасла дошкільного походу

1. Перебудова народного господарства потребує від радянської

суспільства швидких темпів побудування дошкільних установ.

2. Дошкільні установи – передумовини активної участі трудящої жінки у

соціалістичному будівництві. Всі в дошкільний похід.

3. Хай іде спокійно на роботу мати,

В дитсадку дитину будуть доглядати.

4. Щоб старий загинув побут, щоб новий зміцнити лад,

Улаштуйте якнайбільше установ для дошкільнят.

5. Комсомольці і піонери, скупчуйтесь у лави,

Будьте першими в поході за дошкільні справи.

6. Розгорніть по клюбах мережу кімнат для розваг та праці дошкільнят.

7. Знищимо дитячу безпритульність – зорганізуймо дошкільні установи.

Джерело: [78, арк. 7-11; 79, арк. 5-6].

299

Додаток Б

ПЛАН

проробки теми «Ленін» в групі 6-річок на п’ять днів

(зразковий дитсадок №8, м. Харків)

Робота по темі Число Робота, не зв’язана з темою

1. Внести ілюстративний матеріал

про В. І. Леніна. Діти вільно

розглядають матеріал, педагог

підходить до окремих ребят,

розглядає разом з ними, даючи

дітям змогу поділитися

враженнями. Прочитати вірш

«Песнь о Ленине» Барто (Журнал

«Мурзилка» №1 за 1934 р.).

21/1

2. Прикрасити скульптуру і портрет

Леніна в залі. Діти прикрашають їх

квітами, стрічками.

3. На повітрі: 1) вільні ігри;

2) гра в кидання в ціль.

4. Після сну. Проспівати дітям

улюблену пісню Ільїча «Замучен

тяжелой неволей» і роздати додому

листівки – портрет Леніна.

1. Художнє розповідання: «Ленін і

кочегар» і «Ленін в курені»

(обєднати в одне оповідання).

23/1

2. Виготовлення альбома про

Леніна і Сталіна.

3. Вільні ігри на повітрі

1. Прочитати оповідання «Наш

замечательній день» (Журнал

«Мурзилка» №9 за 1935 р.).

Розповісти дітям про те, що після

25/1

300

смерті В. І. Леніна його роботу

продовжує товариш Сталін.

Наприкінці прочитати вірш

«Сталін».

2. На повітрі. Робота із снігом –

зробити мавзолей.

3. Після сну. Дати в трудовий

куточок для занять на вибір

дітей ножиці, клеєву фарбу,

папір.

26/1 1. Штрихування геометричних

фігур: квадрат, круг, трикутник

(підготовка до грамоти).

2. Музичне заняття. Слухання

музики: проспівати дітям улюблену

пісню Ільїча.

3. На повітрі. Вільні ігри – дати

лижі, санки, лопати, дзвіночок,

прапорці.

27/1 1. Заняття за вибором дітей: а)

робота з картоном; б) робота з

деревом – виготовлення

іграшок.

3. Після сну. Читання художнього

оповідання «Ленин в санатории»,

«Праздник в совнаркоме» (із книги

для читання «Смена», вид. 3).

2. На повітрі. Організована гра

«Горобчики і кіт»


301

Додаток В

Вірші патріотичного змісту для розучування з дітьми

Молитва української дитини

Матінко Божо, я Тебе молю,

Дай Україні добрую волю.

Святая наша вітчизна

Святая наша вітчизна –

інакше як її назвати?

Ту землю милу, землю рідну,

де нас на світ родила мати,

де над колискою вона

співала пісню нам лагідну…

____________

Ті пісні і ті гори,

і ті широкії поля,

те невгомонне синє море,

високе небо і земля

з багатством всім

вони нам рідні,

ми діти їм; ми частка тої

землі, коханої святої,

де наші прадіди жили.

Стрілецькі могили

Маленькі хлоп’ята зривають цвіточки,

маленькі дівчата плетуть з них віночки,

щоб прикрасити під лісом могили,

в яких українські стрільчики спочили.

Про борців за волю діти пам’ятають,

ходять на могили, пісеньки співають.

302

Україна

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

В. Самійленко

Не всюди рай

Хто щиро поважа родину,

тому не всюди рай.

Не проміняю за чужину

свій рідний край.

Л. Глібов

До сонечка

Сонечко! Сонечко ясне!

Де ж ти сховалося красне?

Чому ти покинуло нас?

Чому ти не сяєш в цей час?

Сонечко! Сонечко ясне!

Виглянь з-за хмар хоч на мить:

Вкраїнські діти тобі обіцяють

Рідну Україну любить!

А. Животко

Маленька українка

Українка я маленька,

українці батько й ненька,

і сестричка, братчик милий

на Вкраїні теж родились.

Як я виросту велика,

не злякаюсь труду, лиха,

303

буду браттям помагати.

Україну визволяти.

Хто я?

Українець я малий,

Українець батько мій,

Українка моя ненька,

тож з цілого я серденка

люблю рідну Україну,

люблю – люблю до загину.

Люблю на наші села бідні,

наші полі, ниви рідні,

тую земленьку багату,

що стократну все відплату

дасть за працю коло неї.

І не піду у виреї,

добувати щастя – долі,

а ділити буду болі

рідного свойого люду

і доложу всього труду,

щоб Україна кохана

з мене колись користь мала.

Джерело: [23, с. 57-59].

304

Додаток Д

ПЛАН

роботи обласного одноденного семінару-практикуму

з питання «Шляхи удосконалення навчально-виховної роботи

в дитячих навчальних закладах у світлі постанови ЦК КПРС

«Подальшому покращенню ідеологічної і політико-виховної роботи»

23 квітня 1980 року

ясла-садок № 34,

м. Херсон

№

з/п

Зміст роботи

1. Перегляд кінофільму «Життя і діяльність В. І. Леніна»

2. Доповідь «Педагогічне мистецтво В. І. Леніна»

3. Літературно-музична композиція «Ленін і музика»

4. Перегляд ранку, присвяченого 110-річниці з дня народження

В. І. Леніна

5. Перегляд в групах куточків В. І. Леніна

6. Підсумок семінару


305

Додаток Е

Ознайомлення дошкільників з явищами суспільного життя

(орієнтовний перелік занять, І квартал)

Друга молодша група

Тема Зміст роботи

1. Ознайомлення з

груповою кімнатою

Показати розміщення куточків, розповісти про

дотримання правил поведінки в них.

Спостереження за роботою няні, сприяти прояву

бажання допомагати няні, вихователю,

товаришам.

2. Гра «Лялька Оля

розповідає, як вона

влітку гостювала в

бабусі і допомагала

їй на городі й у

квітнику»

Вихователь показує прийоми поливання,

розпушування землі й догляду за листям великих

кімнатних рослин. У вечірній час малята з

дорослими обладнують кімнатку для ляльки Олі,

добирають білизну, одяг, іграшки. Хлопчики

допомагають будувати меблі. На музичному

занятті розучується «Гра з лялькою», муз.

Ю. Шишакова. На прикладі турботи про ляльку

виховувати увагу до людей.

3. Повторна екскурсія

по груповій кімнаті

Закріплювати вміння користуватися іграшками,

доглядати за рослинами, вправлянні у ввічливому

спілкуванні з вихователькою, нянею, товаришами.


готується зустрічати

гостей

Діти прибирають у її кімнаті, готують святковий

стіл, знайомляться з друзями ляльки, її бабусею,

дідусем. Проявляти увагу, турботу про них,

читають їм вірші, співають тощо. Заняттю передує

проведення дидактичних ігор «Наш посуд», «Наші

іграшки». Індивідуальні бесіди з дітьми : «Як ти

граєшся з подружками», «Чи можеш поступитися?

домовитися? бути дружним?»

5. Читання вірша

О. Благініної

«Оленка»

Розглядання ілюстрацій у книзі. Сприяти

прагненню дітей бути уважними до ляльки Олі та

її друзів (за прикладом, мами, виховательки, няні).

6. Гра «Лялька Оля з

подружками

збирається на

прогулянку»

Одягти швидко і красиво ляльок на прогулянку.


йде до лікаря»

Діти спостерігають за роботою лікаря,

відзначають його уважне ставлення до хворого.

Допомога медсестри у виконанні різних процедур.

8. Бесіда «Як хлопчик

розповідав про свою

групу»

Розповідь: діти слухняні, доглядають рибок, квіти,

бережуть іграшки, книги, дружно граються,

допомагають товаришам і дорослим. («А що б ви

306

розповіли про свою групу?»). надалі – залучення

дітей до прибирання в кімнаті: складати іграшки,

стежити за порядком.

9. Бесіда на

закріплення

уявлення про працю

вихователя й няні у

групі

У чому діти їм допомагають? Уточнити назви й

призначення речей домашнього вжитку. Заняттю

передує готування одягу лялькам до зими (разом з

дорослими), виготовлення меблів та іграшок для

них. Учити берегти речі.

10. Прогулянка

ділянкою дитячого

садка

Хто більше чого помітив? Що росте? Як можна

допомогти дорослим впорядкувати ділянку?

(садити квіти, поливати дерева, стежити за

чистотою, бережливо ставитись до всього). Діти

складають букети й заносять у групу.

11. Бесіда «Як ми

бережемо свою

ділянку»

Знати розміщення майданчиків, називати все, що

знаходиться на ділянці. Надалі – дидактична гра

«Зроби, що треба»

12. Екскурсія вулицею,

де розташований

дитячий садок

Звернути увагу на працю людей, які доглядають за

нею. Закріпити правила поведінки на вулиці.

Разом з вихователем діти годують голубів.

13. Бесіда «Наша

вулиця»

Діти розповідають, що цікавого помітили. Які

бувають машини? Куди їздять? Кого (що) возять?

Розучування на прогулянці рухливої гри

«Горобчики та автомобіль». Залежно від місцевих

умов провести кілька занять для поглиблення

уявлень дітей про види транспорту (дидактичні

ігри, аплікації, ігри з будівельними матеріалами).

14. Підготовка до свята

Жовтня

Вихованці старшої групи розповідають малятам,

як вони готуються до свята. Допомагають

прибрати свою групу, прикрасити портрет

В. І. Леніна. Разом з вихователем усі розглядають

ілюстрацію «Ленін і діти». На музичному занятті

діти розучують пісню до Жовтневого свята.

Прогулянка по святково прикрашеній вулиці».

Середня група


Бесіда «Хто працює

в дитячому садку»

Попереднє спостереження за роботою няні.

Звертати увагу дітей на свою поведінку.

Аналогічні спостереження за роботою лікаря,

медсестри, пралі, повара. Важлива не кількість

спостережень, а зближення вихованців з

працівниками дитячого садка, виховання поваги

до їхньої праці. Надання допомоги дорослим.

Педагогічно цінні періодичні й систематичні

доручення, повідомлення про події в житті

307

навколишніх людей. Діти прагнуть зробити

дорослим приємність своєю увагою.

Екскурсія в ясельну

групу (1-й або 2-й

рік життя)

Спостереження за роботою няні – доглядає малят,

виховувати турботливе, тепле ставлення до них.

Якщо таких груп немає, провести гру-заняття з

лялькою-немовлям або ж запросити матір з

маленькою дитиною.

Гра «Купання

Андрійка»

Увага звертається на обережне, турботливе

поводження з ним.

Читання вірша

А. Барто

«Молодший брат»

Розглядання ілюстрацій, бесіда «А що б робили ви

для молодшого братика чи сестрички?»

Читання твору

Н. Забіли «Ясоччин

садок»

Закріпити зміст, виховувати бажання піклуватися

про ляльку-немовля. Подальша робота –

розглядання картини «Сім’я». Вчити відповідати

реченнями. У другій половині дня будувати з

великого і дрібного будівельного матеріалу

будинок для Ясоччиної сім’ї.

Бесіда «Щоб ви

розповіли про наш

дитячий садок

іншим дітям»

Хто працює, що роблять, як допомагаєте.

Гра «Маленька

сестричка Оленка»

Допомога мамі доглядати за молодшою

сестричкою.

Розповіді дітей на

тему «Моя вулиця»

Уточнити уявлення про вулиці міста, розвивати

зв’язне мовлення. Попередня робота: прогулянки

по вулиці, читання уривків з книги Г. Циферова

«Моя вулиця». Подальша: вихователь підтримує

розповіді дітей, схвалює спостережливість,

розповідає сама. Вчити дітей складати з паперу,

«будувати» вулицю.

Читання розділу з

книги Б. Житкова

«Що я бачив» – «Як

у Москві на

вулицях»

Розглядання ілюстрацій. Закріпити уявлення про

працю шофера. Попередня робота: організувати

постійне спілкування з водієм машини, яка

привозить у дитячий садок продукти. Подальша:

вчити будувати автомобіль, дорогу, міст, гараж.

Гра «Водій

готується до рейсу»

На прогулянці провести рухливу гру

«Автомобіль». На музичному занятті розучити

музичну гру «Будуємо дім».

Бесіда «На чому

люди їздять і

перевозять багаж у

нашому місті?»

Подальша робота: аплікації різних машин на

картоні, ліплення з пластиліну.

Прикрашання Розучування вірша М. Познанської «Ленін» або

308

портрета


О. Висоцької «Дивіться, все місто прикрашено».

Попередня прогулянка по святковій вулиці.

Розповіді дітей.

Бесіда про свято

Жовтня в дитячому

садку

Після святкового ранку.

Екскурсія на

вулицю

(перехрестя), де є

регулювальник

(світлофор)

У другій половині дня переглянути діафільм

«Машини нашої вулиці»

Гра Андрійко

захворів

Маленького треба відвезти до лікарні. Попередні

бесіди з дітьми про те, як їх, хворих, доглядали

вдома.

Читання й

розігрування з

іграшками твору

М. Коршунова «Їде,

поспішає хлопчик»

Виховання прагнення бути уважними до людей,

яких спіткало лихо. Закріплення деяких правил

вуличного руху.

Старша група


Бесіда «щоб ви

розповіли

новенькому про свій

дитячий садок?»

(повторення)

У другій половині дня будівництво дитячого

садка. Розглядання альбому з фотокартками.

Бесіда «щоб ви

розповіли гостям

про нашу вулицю?»


Будівництво вулиці.

Читання оповідань

Г. Циферова

«Серйозні

оповідання

плюшевого

ведмедика»

Розширювати уявлення про пори року, зміни дня і

ночі. Попередня робота – проведення

спостереження. Продовження або повторне

читання у вечірній час. Проведення настільних

ігор «Пори року», «Коли в Москві 12».

Екскурсія на пошту,

спостереження за

роботою її

працівників

Попередні індивідуальні бесіди: «Хто бував на

пошті? Що бачив? Хто там працює? Звідки

приходять до вас листи?»

Колективне

складання листа

друзям із дитячого

садка іншого міста

Уміти розповісти про своє місто (село). Читання

твору С.Маршака «Пошта». У вечірній час

будівництво пошти. На заняттях з ліплення,

конструювання виготовляються необхідні

309

(села) атрибути. Залежно від місцевого оточення можна

подати дітям знання про лікарню, кінотеатр чи

магазин.

Читання оповідання

з книги Н. Калінінї

«Малюки»

Звернути увагу дітей на різні конструкції

будинків, архітектурне оформлення. В іграх

споруджувати будинки. На прогулянках

спостерігати роботи будівельників, різних машин

і механізмів.

Бесіда «Хто що

нового помітив на

своїй вулиці?»

Вулиці прикрашаються до свята Жовтня – дня

народження радянської країни. Діти виготовляють

святкові прапорці, прикрашають групу.

Розучування вірша М. Познанської «Здрастуй,

Жовтень!». Підготовка до святкового ранку.

Розглядання

альбома «Великий

Жовтень»

Розповіді про В. І. Леніна (за листівками).

Подальша робота: збирання й розглядання

святкових листівок, марок, значків. Будівництво

святкової вулиці.

Бесіда про


Дати знання про Н. К. Крупську. Радянські люди

люблять і шанують Ілліча, виконують його

заповіти.

Відповідь на лист

друзів з (…)

Розповісти про святкування 7 листопада. Вкласти

в лист кращі малюнки.

Підготовча група


Бесіда «Наша країна

– Радянський Союз»

Використовується карта, глобус, запис пісні

А. Олександрова «Нас багато на кулі земній».

Екскурсія до школи:

привітання

першокласників 1

вересня

Відвідування уроків, ознайомлення зі школою.

Керуючи грою дітей у школу, вихователь готує їх

до шкільного життя, підтримує гру читанням,

бесідами, особистою участю.

Бесіда про

радянські

республіки


Розповіді про Україну і Росію. Закріплюються

знання на занятті з аплікації (прапори СРСР,

УРСР, РРФСР). На музичному занятті розучується

«Пісня про Батьківщину» А. Філіпенка.

Розповідь

вихователя «Москва

– столиця

Радянського союзу»

Читання оповідання С. Баруздіна «Головне місто»

або Л. Кассіля «Москва», розглядання ілюстрацій.

У другій половині дня діти складають альбом про

Москву, розглядають марки, значки.

Тематичний вечір,

присвячений

О. С. Пушкіну

Розповідь вихователя, читання уривка з поеми

«Руслан і Людмила» з музичним супроводом.

Читання віршів поета. Подальша робота: слухання

грамзаписів пушкінських казок.

Розповідь

вихователя «Київ –

Показ ілюстрацій. Подальша робота: будівництво

пам’ятних місць Києва, розглядання листівок,

310

столиця УРСР» значків. Бесіда про Україну, концерт-бесіда про

Т. Г. Шевченка.

Бесіда «В один

Союз Радянський

злиті»

З різних республік надходять овочі, фрукти.

Заняттю передує екскурсія до магазину «Овочі-

фрукти». На музичному занятті діти розучують

гру «Урожай», музика А. Філіпенка. На занятті з

ліплення ліплять овочі і фрукти. Гра «Екскурсія

до Києва».

Читання уривків з

книги

Н. К. Крупської

«В. І. Ленін»

Розглядання ілюстрацій. Розповідь вихователя про

тяжке життя трудящих до революції. Орієнтація

дітей на життя і працю радянських людей за

заповітами Ілліча.

Читання уривків з

книги С. Михалкова

«В музеї

В. І. Леніна»

Розглядання ілюстрацій. Розповіді дітей за ними й

картиною П. Соколова-Скаля «Взяття зимового

палацу».

7 листопада – день

народження нашої

країни

Розглядання картини В. Сєрова «В. І. Ленін

проголошує Радянську владу». Читання вірша

О. Висоцької «Свобода».

Читання оповідання

С. Баруздіна

«Волга-

годувальниця»

Бесіда за змістом оповідання, про Батьківщину

В. І. Леніна.

Бесіди з дітьми про

знайомі міста

країни, про відомих

людей

Розглядання герба Радянського Союзу, розповідь

вихователя.

Джерело: [138, с. 15-19].

311

Додаток Ж

Ознайомлення дошкільників з народним декоративно-прикладним

мистецтвом народів СРСР (система занять з дітьми підготовчої до

школи групи)

Ознайомлення з українським народним декоративним мистецтвом

Тема Програмний зміст

1. Розписування куманця

(за мотивами

опішнянського розпису)

Дати дітям уявлення про опішнянський

розпис, його характерні особливості. Вчити

малювати квіти, листя, завитки, ламані лінії.

Закріпити навички малювати кінчиком

пензля, робити обвідні лінії. Прищеплювати

любов до українського декоративного

мистецтва.

2. Сорочка-вишиванка

(аплікація)

Учити дітей створювати аплікації за

мотивами українського народного

орнаменту, вміло поєднувати кольори.

Закріплювати вміння поєднувати кольори.

Закріплювати вміння вирізувати симетричні

форм з паперу, складеного навпіл. Розвивати

навички працювати творчо, самостійно.

Ознайомлення з російським народним декоративним мистецтвом


3. Розписування ложки

(хохломський розпис)

Ознайомлення дітей з особливостями

хохломського розпису. Навчити передавати у

своїх роботах основні його традиції.

Продовжувати вчити складати рослинні

орнаменти. Закріпити вміння малювати

ягоди, квіти, листя, завитки, вдало

поєднувати кольори з тлом. Розвивати

творчість, художній смак.

4. Російський сарафан


Закріпити знання дітей про характерні

особливості російського орнаменту.

Продовжувати вчити сладати папір у

декілька разів, вирізувати нескладні

елементи – декоративнее листя, пелюстки,

квіти; дотримуватися симетрії, гармонійно

поєднувати кольори. Прищеплювати любов

до російського декоративного мистецтва.

Ознайомлення з білоруським народним декоративним мистецтвом


5. Рушничок (малювання) Ознайомити дітей з білоруським

декоративним мистецтвом – вишивкою.

Продовжувати вчити складати симетричні

візерунки на папері прямокутної форми;

312

робити мазки різної величини одночасно

двома фарбами, робити вільний мазок.

Прищеплювати почуття прекрасного, вміння

творити його.

6. Візерунок на бересті


Продовжувати ознайомлювати дошкільників

з білоруським народним мистецтвом. Вчити

складати візерунки з природного матеріалу,

використовуючи кору берези, льон, тканину,

папір. Закріплювати вміння вирузувати

нескладні елементи: квіти, листя, завитки.

Прищеплювати любов до декоративного

мистецтва Білорусії.

Ознайомлення з молдавським народним декоративним мистецтвом


7. Фартух (малювання) Дати дітям уявлення про молдавську

декоративну вишивку, її характерні

особливості. Вчити складати візерунок

геометричного характеру, вміло поєднувати

ламані лінії з крапками, дугами. Закріпити

навички малювати кінчиком пензля прямі

лінії різної товщини. Добиватися виразності

малюнка, акуратності.

8. Корсетка (аплікація) Учити дітей створювати аплікації за

мотивами молдавського декоративного

народного мистецтва. Закріпити навички

вирізувати симетричні форм из паперу,

складеного навпіл; вміло поєднувати

рослинні й геометричні елементи. Розвивати

самостійність, почуття прекрасного.

9. Декоративне панно

(аплікація, колективна

робота)

Учити дошкільників коллективно

виготовляти декоративнее панно; вміло

використовувати елементи російського,

молдавського, білоруського народного

мистецтва. Закріпити навичку поєднувати в

узорах елементи хохломського й

опішнянського розписів, передавати колорит

білоруського й молдавського декору.

Розвивати вміння спільно працювати.

Ознайомлення з декоративним мистецтвом Прибалтики


10. Розписування керамічної

тарілки (литовське

народне мистецтво)

Ознайомити дошкільників з особливостями

литьвського декоративного розпису на

кераміці. Вчити малювати завитки, ажурні

квіти, листя; вміло поєднувати жовтий,

313

коричневий, оранжевий кольори. Розвивати

художній смак, уміння самостійно творити

прекрасне.

11. Головний убір (естонське

народне мистецтво,

аплікація)

Дати дітям знання про естонське народне

мистецтво, його особливості й традиції.

Вчити складати узор із геометричних форм.

Закріпити вміння вирізувати ажурні форми з

паперу, складеного в чотири і більше разів.

Прищеплювати любов до естонського

народного мистецтва, розуміння його.

Ознайомлення з декоративним мистецтвом народів Середньої Азії


12. Тканина (малювання за

мотивами узбецького

народного мистецтва)

Ознайомити дітей з особливостями

узбецького народного орнаменту на

тканинах. Учити самостійно добирати узор

для тканини, вміло поєднувати кольори в

геометричному орнаменті. Закріплювати

навички заповнювати всю площу аркуша.

Розвивати самостійність, уміння доводити

почату справу до кінця. Прищеплювати

дітям любов до народного мистецтва народів

Середньої Азії, розуміння його.

13. Тюбетейка (аплікація за

мотивами таджицького


Учити дітей складати узори за традиціями

таджицького декору; вирізувати по контуру

декоративні елементи: округлі форми, ламані

лінії, дуги, завитки. Розвивати творчість,

самостійність, художній смак.

14 Узор на смужці (за

мотивами киргизького


Дати дітям уявлення про киргизьке народне

мистецтво. Вчити складати узори за його

традиціями. Продовжувати вчити малювати

кінчиком пензля завитки, ламані й прямі

лінії, робити окремі мазки усім ворсом.

Розвивати творчість, художнє сприймання,

естетичний смак.

15. Декоративне панно з

дитячих малюнків

«Дарунки Іллічу»

Учити дітей складати орнаменти на

прямокутнику за мотивами народного

декоративного мистецтва братніх республік.

Закріпити вміння передавати в орнаментах

характерні особливості українського,

російського, молдавського, білоруського

народного мистецтва, народів Прибалтики і

Середньої Азії. Прищеплювати любов до

мистецтва народів СРСР. Розвивати почуття

дружби, колективізму.

314

Ознайомлення з декоративним мистецтвом народів Кавказу


16. Розписування глечика (за

мотивами вірменського

декоративного народного

мистецтва)

Учити дітей розписувати керамічний глечик

за мотивами вірменського декору. Закріпити

вміння розміщувати узор по всій поверхні

глечика, вдало поєднувати лінії різної

товщини із завитками, ламаними лініями,

овалами, крапками. Прищеплювати любов до

мистецтва народів Кавказу, розуміння його.

17. Черкеска (аплікація за

мотивами грузинського


мистецтва)

Ознайомити дошкільників з грузинським

національним одягом. Учити вирізувати по

контуру черкеску, прикрашати її

грузинським орнаментом.закріпити навички

вирізувати квадрати, прямокутники, смужки.

Прищеплювати любов до народного

мистецтва народів нашої країни.

18. Килимок (аплікація за

мотивами

азербайджанського


мистецтва)

Учити дошкільників складати узори на

прямокутнику, використовуючи елементи

азербайджанського народного декоративного

мистецтва, передавати традиційну гаму

кольорів. Закріпити вміння складати узори із

геометричних фігур; вирізувати силуети

квітів, листя, завитку, дуги, округлі форми.

Розвивати почуття прекрасного.

19. Декоративне панно

«Хоровод дружби»

(аплікація, колективна

робота)

Вчити дітей вирізувати по контуру

декоративні елементи за мотивами

українського й російського декору. Складати

й наклеювати візерунки, характерні для

мистецтва різних республік. Закріплювати

навички поєднувати свій задум із задумами

товаришів, прикрашати силуетне зображення

ляльок у національних костюмах

традиційними елементами. Привчати

доводити почату справу до кінця, виховквати

гордість за свою Батьківщину, любов і

дружнє ставлення до людей інший

національностей.

Джерело: [298, с. 10-11].

315

Додаток З

Ознайомлення з навколишнім світом і явищами суспільного життя

(орієнтовний розподіл програмного матеріалу, І квартал)

Друга молодша група Середня група Старша група

Праця дорослих

1. Предмети.

Екскурсія-огляд

групової кімнати,

куточка іграшок

Дитячий садок.

Екскурсія-огляд Наш дитячий садок

2. В. І. Ленін.

Ознайомлення з

портретом


Праця хліборобів.

Читання твору

Т. Коломієць

«Хліб»

Бесіда про збирання урожаю

за картинами посібника

Л. І. Максименко «Землю

красить сонце, а людину –

праця»

3. Праця дорослих.

Спостереження за

працею няні

Дидактична гра

«Що нам привезли

колгоспники?».


Я. Щоголева

«Осінь»

Виховання інтересу і любові

до рідної країни

Читання оповідань про

Москву – «Вежі», «Красна

площа» – з книги Б. Житкова

«Що я бачив»

4. Предмети.


«Влаштуємо

ляльці кімнату»

Одяг. Розглядання

одягу та бесіда про

нього

Праця дорослих

Екскурсія у магазин


Екскурсія-огляд

кухні

Сезонні явища

восени. Екскурсія у

парк

Бесіда про працю

будівельників за

ілюстраціями з альбому

Л. В. Артемової «Будується

дім»

6. Транспорт.

Спостереження за

транспортом

Свято Жовтня.


М. Познанської

«Здрастуй,

Жовтень»

Читання з уривків вірша

С. Баруздіна «Хто побудував

цей дім» з використанням

ілюстративного матеріалу



«На чому люди

їздять?»

Наша країна.

Екскурсія по місту

Про В. І. Леніна і свято

Жовтня

Бесіда за картиною

В. Варламова «В. І. Ленін з

дітворою», Ф. Голубкова

316

«Перша ластівка», В. Сєрова

«Ходоки у Леніна». Читання

твору М. Рильського «Ілліч і

дівчинка»



картин

Транспорт.

Розглядання та

бесіда за картинами

з альбому

Л. В. Артемової

«Професії твоїх

батьків»



Бесіда про рідне місто (село)

9. Дикі тварини.

Розглядання картин

«Білки», «Зайці»,

«Їжаки», розповідь

вихователя про

особливості життя

цих тварин в

осінньо-зимовий

період

Про В. І. Леніна і свято

Жовтня

Читання уривків з твору

Н. Забіли «Повість про

Жовтень» із розгляданням

картини В. Сєрова «Жовтень»



автобуса,

обстеження його

будови



Показ та бесіда за окремими

кадрами діафільму

В. Крушинської «Наш герб і

прапор». Читання твору

А. Костецького «Головний

прапор»

11. Праця дорослих

Екскурсія в ательє (на

фабрику) пошиття одягу

12. Розповідь, бесіда про роботу

медичних працівників з

використанням ілюстрацій,

власного досвіду дітей

Джерело: [87, с. 8-9; 314, с. 9; 325, с. 6-7].

317

Додаток К

Додаток К 1

Відомості про апробацію результатів дисертації

Міжнародні науково-практичні конференції:

Международная научно-практическая конференция «Педагогические

основы становлення субъектности в образовательном пространстве:

проблемы, поиск, решение» (Биробиджан, 2012). Доповідь : «Формування

почуття патріотизму в дітей : історико-педагогічний аспект».

І Всеукраїнська науково-методична конференція «Психолого-

педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика» (Херсон,

2013). Доповідь «Патріотичне виховання дітей дошкільного віку в

Україні (30-ті роки XX століття)».

VI Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов, педагогов, молодых

ученых «Шуйская сессия студентов, аспирантов, педагогов, молодых

ученых» (Шуя, 2013), «Управління післядипломною освітою: реалії,

тенденції, перспективи» (Херсон, 2013). Доклад : «Особенности

патриотического воспитания детей дошкольного возраста».

VII Міжнародна наукова-практична конференція та ХХI Всеукраїнські

педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: вчимося

толерантності» (Миколаїв, 2014). Доповідь : «Формування почуття

патріотизму в дітей дошкільного віку в контексті ідей

В. О. Сухомлинського».

ІІ міжнародна науково-практична конференція «Психолого-педагогічні

засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика» (Херсон, 2014).

Доповідь : «Зміст патріотичного виховання дітей у дошкільних навчальних

закладах України в 60-80-х рр. XX ст.».

VIII Міжнародна науково-практична конференція і ХХII Всеукраїнські

педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю:

виховуємо культуру потреб особистості» (Херсон, 2015). Доповідь :

318

«Духовний розвиток дітей дошкільного віку (на матеріалі спадщини

В. О. Сухомлинського)».

Всеукраїнські науково-практичніконференції:

Науково-методична конференція «Виховання громадянина-патріота в

педагогіці В.О.Сухомлинського та сучасній освітній практиці» (Кіровоград,

2012). Доповідь : «Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо

патріотичного виховання дітей дошкільного віку».

Науково-методична конференція «Всебічний розвиток гармонійної

особистості дошкільника та молодшого школяра в умовах сучасності»

(Херсон, 2012). Доповідь : «Особливості патріотичного виховання дітей

дошкільного віку в сучасних умовах».

Науково-практична конференція аспірантів та молодих учених

«Історико-педагогічні дослідження в Україні: стан, проблеми, перспективи»

(Хмельницький, 2012). Доповідь : «Проблема формування почуття

патріотизму в історико-педагогічному контексті».

Всеукраїнська науково-практична конференція «Дошкільна і початкова

освіта: досягнення, проблеми, перспективи» (Мукачево, 2012). Доповідь :

«Наступність у формуванні почуття патріотизму в дітей дошкільного віку та

молодших школярів».

Науково-методична конференція «Виховання особистості:

національно-патріотичний вимір» (Херсон, 2015). Доповідь : «Взаємодія

дошкільного навчального закладу і родини при реалізації завдань

патріотичного виховання».

Регіональні науково-практичні конференції:

Обласна науково-методична конференція «Морально-етичне виховання

дітей та молоді у контексті сучасних глобалізаційних процесів» (Херсон,

2012). Доповідь : «Особливості патріотичного виховання дітей дошкільного

віку в сучасних умовах».

Обласна науково-практична конференція «Педагогіка

К. Д. Ушинського: історія і сьогодення» (Херсон, 2014), «Розвиток

319

креативної компетентності педагога в системі післядипломної освіти»

(Херсон, 2014). Доповідь : «Реалізація ідей К. Д. Ушинського в процесі

формування почуття патріотизму в дошкільників».

Обласна науково-практична конференція «Розвиток фахової

майстерності педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів і

вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти: реалії та

перспективи» (Херсон, 2015). Доповідь : «Патріотичне виховання

дошкільників засобами художньої літератури».

Додаток К 2

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Мусієнко В. С. Соціально-педагогічні чинники формування почуття

патріотизму в дітей у дошкільних навчальних закладах України в 60-80 роках

XX століття / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових



2. Мусієнко В. С. Особливості формування почуття патріотизму в дітей

у сучасному дошкільному навчальному закладі України / В. С. Мусієнко //

Педагогічний альманах: Збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко

(голова) та ін. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»,

2013. – Випуск 18. – С. 21-25.


джерелах / В. С. Мусієнко // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць




віку в контексті ідей В. О. Сухомлинського / В. С. Мусієнко // Педагогічний

альманах : збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. –

320

Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. – Випуск 27.

– С. 274-279.











– С. 121-127.

Опубліковані праці апробаційного характеру






Р. К. Сережниковой. – Биробиджан, 2012. – С. 51-54.

8. Кузьменко В. В. Формирование чувства патриотизма у дошкольников

Украины в 60-80 годы ХХ века / В. В. Кузьменко, В. С. Мусиенко //

Междунар. науч. альманах / под ред. М. В. Воронцовой, Н. С. Пивневой. –

Таганрог – Актюбинск, 2013. – Вып. 18. – С. 41-46.







321


дошкільного віку в сучасних умовах / В. С. Мусієнко // Всебічний розвиток

гармонійної особистості дошкільника та молодшого школяра в умовах

сучасності: матеріали обласної науково-методичної конференції (25 травня

2012 року, м. Херсон) : у 2 ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець. – Херсон:

КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – Ч. 2. – С. 71-75.







12. Мусієнко В. С. Ознайомлення з рідним містом як засіб формування

почуття патріотизму в дітей дошкільного віку / В. С. Мусієнко // Психолого-

педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика: матеріали

ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції (8-9 листопада 2012 року,


Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – С. 140-143.

13. Мусієнко В. С. Наступність у формуванні почуття патріотизму в дітей

дошкільного віку та молодших школярів / В. С. Мусієнко // Дошкільна і



Мукачево: МДУ, 2012. – С. 119-121.

14. Мусієнко В. С. Сухомлинський про патріотичне виховання дітей

дошкільного віку / В. С. Мусієнко // Педагогічна спадщина А. С. Макаренка

та В. О. Сухомлинського: історія та сучасність: матеріали обл. пед. читань

(15 березня 2013 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка,

Н. В. Слюсаренко, І. В. Воскової. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія

неперервної освіти», 2013. – С. 82-85.

322


Україні (30-ті роки XX століття) / В. С. Мусієнко // Психолого-педагогічні

засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика: матеріали міжнар. наук.-

практ. веб-конф. (15–16 травня 2013 року, м. Херсон) / за ред.

В. В. Кузьменка, І. Я. Жорової, І. В. Воскової, В. С. Мусієнко. – Херсон:








17. Мусієнко В. С. Зміст патріотичного виховання дітей у дошкільних

навчальних закладах України в 60-80-х рр. XX ст. / В. С. Мусієнко //

Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика:

матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (18-19 вересня

2014 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко. – Херсон:









формування почуття патріотизму в дошкільників / В. С. Мусієнко //

Педагогіка К. Д. Ушинського: історія та сьогодення: матеріали обласної

науково-практичної конференції (15 травня 2014 року, м. Херсон) : у 2-х ч. /

за заг. ред. Т. В. Комінарець, В. В. Кузьменка. – Херсон: КВНЗ «Херсонська


323


засобами художнього краєзнавства / В. С. Мусієнко // Формування

креативної компетентності педагога в системі післядипломної освіти:

матеріали обласної науково-практичної веб-конференції (28 листопада 2014

року, м. Херсон) : у 2-х ч. / за заг. ред. Т. В. Комінарець, І. М. Раєвської,

О. В. Стребної, Т. І. Туркот, В. С. Мусієнко. – Херсон: КВНЗ «Херсонська


21. Мусієнко В. С. Взаємодія дошкільного навчального закладу і родини

при реалізації завдань патріотичного виховання / В. С. Мусієнко // Виховання

особистості: національно-патріотичний вимір: матеріали всеукраїнської

науково-методичної конференції (16-17 квітня 2015 року, м. Херсон) : у 2-х ч.

/ за ред. А. М. Зубка, С. О. Моїсеєва [та ін.]. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2015. – Ч. ІІ. – С. 23-26.


матеріалі спадщини В. О. Сухомлинського) / В. С. Мусієнко // Василь


особистості: матеріали VІIІ Міжнародної науково-практичної конференції і

XXІI Всеукраїнських педагогічних читань (24-25 вересня 2015 року,

м. Херсон) : в 3-х ч. / за ред. А. М. Зубка. – Херсон: КВНЗ «Херсонська

академія неперервної освіти», 2015. – Ч. І. – С. 226-229.


віку: історико-педагогічний аспект / В. С. Мусиенко // Nowoczesna edukacja:

filozofia, innowacja, doњwiadczenie. – Nr 1. – Јodџ : Wydawnictvo Naukowe

Wyїszej Szkoly Informatyki i Umiejкtnoњci, 2016. – S. 55-60.


дошкільних закладах України (1958-1991 роки) / В. С. Мусієнко // Молодий

вчений. – 2016. – № 2 (29). – С. 313-316.

324

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати

дисертації




2017. – 18 с.




Documents

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАДtnpu.edu.ua/naukova-robota/docaments-download/d-58-053-01/dis_Musijenko.pdf · Мусієнко В. С. Зміст