МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

НАУКИ ТА ОСВІТИ

Збірник матеріалів

XХ підсумкової науково-практичної конференції

викладачів

02 лютого 2018 року

За загальною редакцією

члена-кореспондента НАПН України, доктора політичних наук, професора,

К.В. Балабанова

МАРІУПОЛЬ – 2018

2

УДК 061.3 (063)

ББК 94.3я 431

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАУКИ ТА ОСВІТИ: Збірник матеріалів XX

підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ / За заг. ред. К.В.

Балабанова. – Маріуполь: МДУ, 2018. – 368 арк.

Рекомендовано до друку та поширення через мережу Інтернет вченою радою

Маріупольського державного університету (протокол №8 від 28.02.2018)

Редакційна колегія:

Голова – Балабанов К.В., доктор політичних наук, професор

Члени

редколегії:

Булатова О.В., д.е.н., проф.; Безчотнікова С.В., д.філол.н., проф.;

Лисак В.Ф. д.і.н., проф.; Омельченко В.Я., д.е.н., проф.; Павленко О.Г.,

д.філол.н., доц.; Романцов В.М. д.і.н., проф.; Слющинський Б.В., д.соц.н.,

проф.; Толпежніков Р.О., д.е.н., доц.; Чентуков Ю.І., д.е.н., проф.;

Шепітько С.В., к.філол.н., проф.

Збірник містить матеріали XХ підсумкової науково-практичної конференції викладачів

МДУ, яка відбулася 02 лютого 2018 року в Маріупольському державному університеті.

У матеріалах висвітлені актуальні проблеми розвитку міжнародних відносин та

зовнішньої політики, філософії та соціології, історії, економіки та менеджменту, права,

літературознавства і культурології, філології, методики викладання, педагогіки та психології.

Видання адресоване науковцям, викладачам, аспірантам та студентам, а також усім, хто

цікавиться сучасними проблемами науки та освіти.

Редакція не несе відповідальності за авторський стиль праць,

опублікованих у збірнику

© Маріупольський державний університет

3

ЗМІСТ

ВИСТУП РЕКТОРА МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Балабанов К.В. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ: НАПРЯМКИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ……………………………..……………..………………..….

10

СЕКЦІЯ

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Балабанова Н.В. ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

ПРОДУКЦІЄЮ МАШИНОБУДУВАННЯ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ..

13

Беззубченко О.А. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В

КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ…………………………………..……………..

16

Булатова О.В. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ

РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ………………………………..

17

Захарова О.В. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ РЕГІОНІВ ЯК

ЕЛЕМЕНТІВ СТРУКТУРИ СУЧАСНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА……………..

20

Макогон Ю.В. РАЗВИТИЕ ЭНЕРГЕТИКИ В УСЛОВИЯХ УСТОЙЧИВОГО

РАЗВИТИЯ: МИРОВОЙ ОПЫТ И РЕАЛИИ УКРАИНЫ……………………………...…...

22

Марена Т.В. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АЗІЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ……. 24

Ніколенко Т.І. ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ НА РІВЕНЬ ГЛОБАЛЬНОЇ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ…………………………..…………………...

27

Чентуков Ю.И. МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО В СФЕРЕ

ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ…………………..

29

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВА ТА ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Барегамян С.Х. ПРАВОВА ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ КІБЕРПРОСТОРУ

В УКРАЇНІ…………………………….........................………………………………………..

33

Волік В.В. ОСВІТА СУДДІ ЯК ПРОФЕСІЙНОГО ЮРИСТА В УКРАЇНІ:

МІЖНАРОДНІ ДОСВІД ТА СТАНДАРТИ………………………...………………………...

35

Годованик Є.В. ПРАВОВА НОРМА ЯК ФОРМА ВТІЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ

ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ…………………………………………………………………...

37

Загородняя Н.В. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ДОГОВОРЫ УКРАИНЫ КАК ИСТОЧНИКИ

ХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОЦЕССУАЛЬНОГО ПРАВА…………………………………..…

39

Ковейно Ю.В. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСІВ…………………. 42

Колосов Р.В. ПОНЯТТЯ, РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ У

ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ……………………………………………………………………..

44

Кузьменко С.Г. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ

ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ СУДОЧИНСТВА ТА СУДОУСТРОЮ В УКРАЇНІ….

46

Надежденко А.О. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО

СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ…………………………………………………………………..

48

Польщиков В.В. ОСОБЛИВОСТІ МІСЦЯ, ЧАСУ, ОБСТАНОВКИ Й СЛІДІВ

ВБИВСТВ, УЧИНЕНИХ В УМОВАХ НЕОЧЕВИДНОСТІ…………………………………

50

Резницька В.О. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ Й ДІЯЛЬНОСТІ

ГРУП ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР В

1948-1954 РОКАХ……………………………………………………………………………...

52

Свірський Б.М. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАПОБІГАННЯ

КІБЕРЗАГРОЗАМ В УКРАЇНІ………………………………………………………………...

55

Тихомирова Г.Є. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У ВИЩІЙ

ШКОЛІ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД……………………………………………………………...

56

Хараберюш І.Ф. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРАТИВНИХ

ПІДРОЗДІЛІВ ПОЛІЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ…………………………………

59

Черних Є.М. ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ…………………………………………………………………………

60

4

Шебаніц Д.М. ПРАВО НА ЕВТАНАЗІЮ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ

ПРОЦЕСІВ……………………………………………………………………………………...

64

Шелухин Н.Л. ЭКОНОМИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ БИЗНЕСА КАК

ПРИОРИТЕТНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ПРАВОВЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ…………………...

66

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Гапонюк О.І. ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАБІЛЬНОСТІ

БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ…………………………………………………………………...

69

Лаврентьєва Л.В. МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ... 71

Мацука В.М. ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ…………………

73

Омельченко В.Я., Омельченко А.П. НАПРАВЛЕНИЯ МАРКЕТИНГОВОЙ

ДЕКОММЕРЦИАЛИЗАЦИИ В ГОСТИНИЧНОМ БИЗНЕСЕ……………………………...

75

Осипенко К.В. РЕГІОНАЛЬНИЙ ТУРИСТИЧНИЙ КЛАСТЕР: СУТНІСТЬ ТА

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ…………………………………………………………….

76

Перепадя Ф.Л. ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ СТРУКТУР В

СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ………………………………………………………………...

79

Семкова Л.В. ПРІОРИТЕТИ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ 81

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Пастернак О.М. АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ПРОМИСЛОВИМИ ВІДХОДАМИ…… 84

Темирова-Хмикіна В.І. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА НА ПІДПРИЄМСТВАХ…………………………………………………….

85

Терещенко С.І. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЯК

СКЛАДОВОЇ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ……..

87

Черніченко Г.О., Мітюшкіна Х.С. НЕОБХІДНІСТЬ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ

ЕКОЛОГІЗАЦІЇ У ДОНЕЦЬКОМУ РЕГІОНІ………………………………………………..

90

Чечета Н.О. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ………………………………………………………….

92

Дяченко О.Ф. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦЯ НА

ПІДСТАВІ ІНТЕГРАЦІІ ЗНАНЬ……………………………………………………………...

94

Коляда Ю.Є., Меркулова К.В. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОСИСТЕМ

ВОЛЬТЕРА З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ………………

95

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ

Арабаджи С.С. ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ ЩОДО

ДОСЛІДЖЕННЯ ДЖЕРЕЛ З ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ГРЕЦЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я …………………………………………………………………..

97

Веремеєва М.В. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ

ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ..………………………………………………………………..

99

Волониць В.С. ВИПАДКИ ПАЧКАРСТВА У ДІЯЛЬНОСТІ НІЖИНСЬКИХ ГРЕКІВ –

КУПЦІВ ХVІІІ СТОЛІТТЯ ……………………………………………………………………

100

Демченко А.В. ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ 1890-Х РОКІВ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ

ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ПРАЦІВНИКІВ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

УКРАЇНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ………………………...

102

Забавін В.О. РЕШТКИ НЕБІЖЧИКІВ В ПОХОВАННЯХ ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ

ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я ……………………………………………………………..........

105

Коробка В.М., Коробка Ю.В. ЗАСНУВАННЯ В МІСТІ МАРІУПОЛІ «ГРОМАДИ

ОКРЕМОЇ ВІД ГРЕЦЬКОЇ» 1859 Р. ………………………………………………………….

107

Мельник А.М. МІСЦЕ ГУРТОЖИТКІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТЛОМ РОБІТНИКІВ

ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УРСР (ДРУГА ПОЛОВИНА 1960-Х –

ПОЧАТОК 1980-Х РР.) ………………………………………………………………………..

109

5

Мельников Е.О. ВИСВІТЛЕННЯ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ

ОКРУГІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ

СТ. У РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ …………………………………………….…………

110

Новікова С.В. ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ МАРІУПОЛЬСЬКОГО ПОВІТУ

(ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.) …………………………………………………………………...

113

Папазова А.В. АКТОВІ ТА ДІЛОВОДНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ОРДЕНУ ЄЗУЇТІВ У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ РЕГІОНІ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ

XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ. ……………………………………………………….

116

Романцов В.М. УКРАЇНСЬКИЙ РУХ І РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОЦЕС У МАРІУПОЛІ

НА ВЕСНІ 1917 Р. ……………………………………………………………………………..

118

Тарасов С.В. К ВОПРОСУ О ЧИСЛЕННОСТИ АРМИИ КАРЛА XII ПОД ПОЛТАВОЙ 121

Шипік Н.Ф. МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАЛУЧЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ДО

ПІДПРИЄМСТВ ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ У 1943-1945 РР

124

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА

СВІТОВОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Бушуєв Г.О. ПРОБЛЕМА ТИПОЛОГІЗАЦІЇ НЕДЕРЖАВНИХ АНАЛІТИЧНИХ

ЦЕНТРІВ………………………………………………………………………………………..

128

Гаврилова Н.В. УРУГВАЙ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН В

ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ …………………………………………………………………….

130

Гільченко О.Л. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ В

РАМКАХ ЄС …………………………………………………………………………………...

133

Грінько О.І. ПОНЯТТЯ «РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ»: ТРАКТУВАННЯ ТА ПІДХОДИ У

СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ ………………………………………………………………....

137

Константинова Ю.В. КИТАЙСЬКО-КУБИНСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ

ЕТАПІ…………………………………………………………………………………………...

139

Парлюк В.І. МОЛОДІЖНІ ОСЕРЕДКИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ АВСТРІЇ……………... 142

Татай Е.О. ВІДМІННІСТЬ ПОГЛЯДІВ Р. ПАТНЕМА ТА Ф. ФУКУЯМИ НА

ГРОМАДСЬКУ АКТИВНІСТЬ У КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ……………

145

Трофименко А.В. ОСНОВНІ ПРАВА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В

УКРАЇНІ………………………………………………………………………………………….

147

Трофименко М.В. ДОСВІД ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ НОРВЕГІЇ…………………….. 150

Черепченко О.О. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА В КОНТЕКСТІ

РЕГІОНАЛЬНОГО ВИМІРУ ……………………………………...…………………………..

156

Ясірова Ю.Ф. ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ КУРС ПАРТІЇ ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЗБІР / ДІСІ

(РЕСПУБЛІКА КІПР) ………………………………………………………………………….

160

СЕКЦІЯ

ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА З ПИТАНЬ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА

КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Кригіна О.В. ГЕНЕАЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІСТОРІЇ РОДИНИ…… 163

Кудлай В.О. РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК

СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА …………………………………………………….

165

Нікольченко Ю.М. ВИРОБИ ЮВЕЛІРНОГО МИСТЕЦТВА З ЛІТОПИСНОГО

ДОРОГОБУЖА ………………………………………………………………………………...

167

Орєхова С.Є. НЕСКУЧНЕНСЬКА САДИБА – КУЛЬТУРНИЙ ОСЕРЕДОК

МАРІУПОЛЬСЬКОГО ПОВІТУ ХІХ СТ. ………………………………..…………………..

170

Петрова І.О., Тімотіна Д.О. ПОРЯДОК РОБОТИ З ЕЛЕКТРОННИМИ ПЕТИЦІЯМИ

НА ОФІЦІЙНОМУ ВЕБ-РЕСУРСІ ПАРЛАМЕНТУ АВСТРАЛІЇ «HOUSE OF

REPRESENTATIVES PETITIONS» ……………………………………………...…………...

172

Рябуха Ю.В. СИСТЕМА ДІЛОВОДСТВА В ЄГИПТІ ПТОЛОМЕЇВ……………………… 174

Сабадаш Ю.С. ГУМАНІСТИЧНА СКЛАДОВА ФІЛОСОФІЇ Н. МАКІАВЕЛЛІ…………. 175

6

Сивак О.А. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО

ПІДХОДУ У ПРОЦЕС НАВЧАННЯ …………………………………………………………

176

Янковський С.В. МОНОПОЛІСТИЧНА КУЛЬТУРА СПОЖИВАННЯ ТА

РОЗПОДІЛУ СОЦІАЛЬНИХ БЛАГ АБО СПАДКОЄМСТВО РАДЯНСЬКОЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ ……………………………………………………………………

177

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ

Іванов П.М. ФІЛОСОФІЯ ВІДНОСИН …………………………………………………….. 179

Попович О.В. МЕТОДОЛОГІЯ Г.І. ЧЕЛПАНОВА: СУЧАСНА РЕАЛІЗАЦІЯ………….. 180

Романцова Н.І. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ М.ГРУШЕВСЬКОГО У ПРАЦЯХ УЧНІВ

ЙОГО ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ ……………………………………………………………...…

183

Сальнікова Н.В. ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ………….. 185

Слющинський Б.В. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І СОЦІАЛЬНО-ПЕРЕТВОРЧІ ПРОЦЕСИ У

СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ………...

186

Цибулько О.С. ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ЯВИЩЕ ІСТОРИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ……… 189

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ГРЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ТА ПЕРЕКЛАДУ

Воєвутко Н.Ю. «АНОТУВАННЯ, РЕФЕРУВАННЯ ТА РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ»

ЯК ВИБІРКОВА ДИСЦИПЛІНА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ……

191

Гаргаєва О.В. ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ……….…….. 193

Жабко К.О. ВИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ………………………………. 195

Жарікова Ю.В. ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ЗАГОЛОВКАХ

ГРЕЦЬКИХ ГАЗЕТ……………………………………………………………………………..

197

Кіор Р.В. МІСЦЕ УРУМСЬКОЇ МОВИ У СУЧАСНІЙ ТЮРКОЛОГІЇ……………...…..... 200

Кіор Ю.А. СЕМАНТИЧНІ НЕОЛОГІЗМИ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ .…………………… 201

Кобиленко Н.К. СИМВОЛИ В МОВІ……………………………………………………….. 203

Новицька О.А. ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АНАЛІЗ

ПРИСЛІВ’ЇВ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕОРГАНІЧНОГО СВІТУ НА МАТЕРІАЛІ

НОВОГРЕЦЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ …………………………………………………

204

Пічахчи О.В. ҐЕНДЕР У ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ

ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРУ Н.КАЗАНДЗАКІСА) ………………………………………………..

206

Рожкова І.Г. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПИТАЛЬНОЇ СУГЕСТІЇ В ПОЛІТИЧНИХ

ПРОМОВАХ……………………………………………………………………………………

207

Рябченко Е.В. Ο ΡΟΛΟΣ ΤΗΣ ΔΙΕΡΜΗΝΕΙΑΣ ΣΤΗΝ ΕΥΡΩΠΑΪΚΗ ΕΝΩΣΗ………….. 209

Узун М.М. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ.………………………………..

210

СЕКЦІЯ

МОВНІ ОДИНИЦІ РІЗНИХ РІВНІВ СУЧАСНИХ ГЕРМАНСЬКИХ,

СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ,

КОМУНІКАТИВНИЙ ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТИ

Дацер К.С. ТВОРЧІСТЬ ДЖОНА ФАУЛЗА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ………………..…………………………………..

213

Панова Я.Є. ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВИЩОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТА БРИТАНСЬКОЇ

АНГЛІЙСЬКОЇ………………..…………………….………………………………………….

215

Романюк С.Г. ТИПИЧНЫЕ ОШИБКИ ПЕРЕВОДЧИКА: ИСКАЖЕНИЯ СЛОЖНЫХ

ЧИСЛИТЕЛЬНЫХ……………………………………………………………………….……..

216

Смирнова М.С. ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ СТРАТЕГІЇ В ОПОВІДАННІ «ДОМА»

А.П. ЧЕХОВА ………………………………………………………………………………….

218

Тарапатов М.М. ДОСТИЖЕНИЕ ЭКВИВАЛЕНТНОСТИ ПРИ ПЕРЕДАЧЕ

СЕМАНТИКИ ЯЗЫКОВЫХ ЕДИНИЦ ……………..…………….…………………….…...

219

7

Філатова К.О. ДОСЛІДНИЦЬКІ ПРИНЦИПИ КОГНІТИВНОЇ ОНОМАСІОЛОГІЇ ТА

ТЕОРІЇ НОМІНАЦІЇ……………………………………………………………………………

221

Хоровець В.Є. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙМЕННИКОВИХ

ЕКВІВАЛЕНТІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПРИЧИНИ………………………………………………

223

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ, ЛІТЕРАТУР ТА

ПЕРЕКЛАДУ

Волік Н.А., Педченко О.В. ОСОБЕННОСТИ ПОЭТИЧЕСКОГО СТИЛЯ

ТОРЖЕСТВЕННЫХ ОД А.П. СУМАРОКОВА ………………………………………….…

226

Гайдук Н.А. СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ

КОНЦЕПТІВ ГУМАНІЗМ, ПЛЮРАЛІЗМ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ …….…………………..…

228

Гусева О.І ПРЕЦЕДЕНТНЫЕ ТЕКСТЫ КАК ИСТОЧНИКИ ВТОРИЧНЫХ

ТЕКСТОВ И ПРИЕМЫ ИНТЕРПРЕТАЦИИ ПОСЛЕДНИХ………………………………

230

Маслова Г.М. РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЧА У ПРОЦЕСІ КОМП’ЮТЕРНОГО ПЕРЕКЛАДУ 233

Нікольченко Т.М. ФАКТОР ПЕРЕКЛАДУ ПРИ ВИВЧЕННІ ТВОРІВ

ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………

235

Струкова Н.В. ЛОЖНЫЕ ДРУЗЬЯ ПЕРЕВОДЧИКА В ПОЛЬСКОМ И РУССКОМ

ЯЗЫКАХ – ПРОБЛЕМЫ ПЕРЕВОДА…………………………………………………….…

238

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВА

Андреєва Н.В. CОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЕФІРНОГО

ПРОДУКТУ РАДІОСТАНЦІЇ…………………………………………………………………

240

Брадов В.В. ТРАНСФОРМАЦІЯ ВПЛИВІВ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ

ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА РОЗВИТКУ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ…………………………………..

242

Вялкова І.О. АЛЬМАНАХ У СТРУКТУРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

М. МАРІУПОЛЯ………………………………………………………………………………..

244

Кутнякова Г.І. ПРОБЛЕМА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ЖУРНАЛІСТИКИ В

АСПЕКТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ…………………………………..................

246

Мельникова О.С. ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОГО БАЛАНСУ В МАС-МЕДІА………... 247

Нетреба М.М. ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ЖУРНАЛІСТІВ У «ГАРЯЧИХ ТОЧКАХ» У

МІЖНАРОДНОМУ КОНТЕКСТІ……………………………………………………………..

249

Нищик Г.В. ПРОЕКТ STYLER ІНФОРМАЦІЙНОГО АГЕНТСТВА «РБК-УКРАЇНА»

ЯК ПРОЯВ РОЗВАЖАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ АГЕНТСТВ

250

Рицик Ю.А. РОЛЬ ПРОДЮСЕРА ПРОГРАМИ НА СУЧАСНОМУ

ТЕЛЕБАЧЕННІ…………………………………………………………………………………

252

Собокар І.І. ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА САТИРИЧНОГО

ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ» ЧАСІВ «ХРУЩОВСЬКОЇ ВІДЛИГИ»………………………….…

254

Соколова Н.В. СПЕЦИФІКА ПОДАННЯ НОВИН НА РЕГІОНАЛЬНОМУ

ТЕЛЕКАНАЛІ (НА ПРИКЛАДІ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ СЛУЖБИ НОВИН МТБ)…………

255

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Дворянкін В.О., Коломієць С.М. ЗІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НАД ЛЕКСИКОЮ ЇЖІ В

ГОВІРЦІ СЕЛА НОВОУКРАЇНКА БІЛЬМАЦЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ

ОБЛАСТІ………………………………………………………………………………………..

258

Євмененко О.В. ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА ОЛЕКСАНДРА СОКОЛОВСЬКОГО……... 260

Мельничук І.В. ЖАНР ЛЯМЕНТУ В КОНТЕКСТІ ТАНАТОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

УКРАЇНСЬКОЇ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ…………………………………….............................

262

Мороз О.А., Тютюма Т.С. ПОРІВНЯЛЬНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В УКРАЇНСЬКІЙ

МОВІ: СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА…………………………………………………...…

264

Нікольченко М.В. ПЕРЕКЛАДИ БІБЛІЇ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ У ХІХ СТ.

(П. МОРАЧЕВСЬКИЙ, П. КУЛІШ, І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ)……………………………..

266

8

Хорошков М.М. ЧАС І ПРОСТІР У НОВЕЛАХ М. ЯЦКОВА, Ю. БУДЯКА,

О. ПЛЮЩА, КАТРІ ГРИНЕВИЧЕВОЇ ЯК ВИЯВ ЕСТЕТИКИ МОДЕРНІЗМУ………….

268

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Андрєєва М.Ф. СПІЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА РОБОТА ДОШКІЛЬНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА РОДИН ВИХОВАНЦІВ…………………………………..

270

Березіна О.О. РОЗВИВАЛЬНИЙ ПРОСТІР В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ НОВОГО ТИПУ: СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ…..

272

Брежнєва О.Г. ОПИС ПРОГРАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ З РОЗВИТКУ ЗДАТНОСТІ ДО

КРИТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У

СТУДЕНТІВ ДОШКІЛЬНОГО ФАХУ……………………………………………………….

275

Демидова Ю.О. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В

ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ……………………………………………..

277

Косенко Ю.М., Камишанська В.І. ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ

ДО ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ДІТЬМИ………

279

Косенко Ю.М., Князько А.С. ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНА КУЛЬТУРА ВИХОВАТЕЛЯ

ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ………………

283

Мойсеєнко Р.М. МУЗИЧНІ КОМПЕТЕНЦІЇ ЯК СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ……….…..

287

Мякенька О.П. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ

ПОВЕДІНКИ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ………………………………………………...

289

Яйленко В.Ф. СЛОВЕСНА ТВОРЧІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………... 291

СЕКЦІЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Варава Л.А., Тищенко Л.В. ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ

ЖІНКОЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

АВТОРСЬКОГО МЕТОДУ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.……..

294

Вертель О.В. МОТИВАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ…………………….. 296

Генералова О.М. ІНКЛЮЗИВНА РОБОТА З ОСОБАМИ ПОХИЛОГО ТА

СТАРЕЧОГО ВІКУ В МІСТІ МАРІУПОЛІ…………………………………………………..

298

Кулікова А.О. СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДНИХ

ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ…………………………………………………………………

301

Лисецька О.Я. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ У СФЕРІ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……...… 303

Павленко Є.А. ФІЗИЧНА РЕКРЕАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО

СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ…………………………………………….

305

Попович О.В. ПСИХОАНАЛІЗ МЕЛАНІ КЛЯЙН: ЗАЗДРІСТЬ У

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НЕМОВЛЯТИ………………………………………………………...

306

Проценко О.Б. ДОСЯГНЕННЯ АКМЕ ЯК ПРІОРИТЕТ НЕПЕРЕРВНОГО

ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ……………..

309

Стуліка О.Б. ПРОФЕСІЙНА ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ

ВИКЛАДАЧА……………………………………………………………………………..……

310

Фролова О.А. АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ФИЗИЧЕСКОГО

ВОСПИТАНИЯ…………………………………………………………………………………

312

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ІТАЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ, ПЕРЕКЛАДУ

ТА ЛІНГВОДИДАКТИКИ

Грачова А.В. ІТАЛІЙСЬКА ЧАСТИНОМОВНА СИСТЕМА В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

ДЖ. САЛВІ………….……………………………………………………………………..…...

315

Кумуржи Е.С. STUDIARE ITALIANO... PERCHÉ? ……………………………………….. 317

9

Мараховська Н.В. УПРОВАДЖЕННЯ МОВНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ З

МЕТОЮ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН ДО ПРОВЕДЕННЯ

ЗАНЯТЬ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ…………………………………………..………………..

319

Найдьонова Л.А. ДОСВІД ІТАЛІЙСЬКИХ ЛІНГВІСТІВ У ВИКЛАДАННІ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ДОПОМОГОЮ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ЗАСОБІВ………………

322

Поклад Т.М. ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ МОВИ: КІНОФІЛЬМИ ЯК

ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ………………………...…

323

Трифонова Г.В. ТИПОЛОГІЧНІ РИСИ СУЧАСНОЇ ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВИ………....…. 325

Ципоренко Л.Д. ERRORI TIPICI E PIÙ FREQUENTI COMMESSI DA PARLANTI DI

LINGUE SLAVE………………………………………………………………………………..

327

СЕКЦІЯ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОВОЗНАВСТВА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ТА

ЛІНГВОДИДАКТИКИ У СУЧАСНІЙ ПАРАДИГМІ ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ

Бережна Л.Г. СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЧАСУ В

НІМЕЦЬКІЙ МОВІ………………………………………………………………………..……

330

Воєводіна Н.М. ОБУЧЕНИЕ ИНОЯЗЫЧНОМУ ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ

ДИСКУРСУ СТУДЕНТОВ НЕЯЗЫКОВЫХ ФАКУЛЬТЕТОВ………………………….…

331

Ганжело С.М. БУКВАЛІЗАЦІЯ ЗНАЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ В

НІМЕЦЬКІЙ МОВІ……………………………………………………………….……………

334

Гутнікова А.В. БЕЗАФФИКСНЫЕ ДЕРИВАТЫ СВН ЯЗЫКА…………………………… 336

Даниленко О.С. ОСОБЕННОСТИ НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА ГЕРМАНСКОЙ

ДЕМОКРАТИЧЕСКОЙ РЕСПУБЛИКИ…………………………………………...…………

338

Дорменєв В.С. МОВА, КУЛЬТУРА ТА ЛИНГВОКУЛЬТУРА ЯК ПРЕДМЕТ

ІНТЕГРАТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ…………………………………………...………………

339

Кажан Ю.М. ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСІВ GOOGLE В НАВЧАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ………………………………………………………………………………….….....

342

Каріда О.І. ВИНИКНЕННЯ НОВИХ СИНТАГМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ У

СМИСЛОВІЙ СТРУКТУРІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ «ЇЖА»………..………

344

Лоскутова Н.М. ДО ПИТАННЯ ПРО СИСТЕМНІСТЬ ТЕРМІНІВ………………………. 346

Марченко М.О. СПРИЙНЯТТЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОГО МОВЛЕННЯ В

ІСТОРИЧНІЙ ПОЕТИЦІ………………………………………………………………………

348

Морєва Г.Г. КОМУНІКАТИВНА ЛІНГВІСТИКА ТА МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ……… 349

СЕКЦІЯ

МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Басенко Г.Н. ФОРМИРОВАНИЕ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ У СТУДЕНТОВ В

УСЛОВИЯХ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ ………………………………………………….

352

Berdina O. SEMANTISCHE EVOLUTION VON VERBEN MIT GRADUALER

BEDEUTUNG IM ENGLISCHEN……………………………………………………………...

354

Гапєєва І.В. ЛЕКСИЧНА МОДУЛЯЦІЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ……………… 356

Грузевич Н.І. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОГЛЯДНИХ ПОЗИЦІЙ АВТОРА СУЧАСНОЇ

БРИТАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЕВІДА ЛОДЖА…………………………………………...

358

Назаренко Н.И. ЭЛЕМЕНТЫ ПИКАРЕСКИ В РОМАНЕ М.С. БРЭДБЕРИ

«ПРОФЕССОР КРИМИНАЛЕ»……………………………………………………………….

360

Рибалка І.С. ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У НОВЕЛАХ В. С. МОЕМА……………………………... 362

Федорова Ю.Г. АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ…………………………. 364

10

ВИСТУП РЕКТОРА МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

УДК 378.014.25(477)

Балабанов К.В., доктор політичних наук, професор, член-кореспондент Національної

академії педагогічних наук України, Почесний Генеральний консул Республіки Кіпр в

Маріуполі

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ: НАПРЯМКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ

СТРАТЕГІЇ

Особлива роль у розвитку конкурентоспроможності країн на світових ринках належить

вищий освіті, яка спроможна створити належний науковий потенціал суспільства. Тому,

лише інтегруючи національну освіту в європейський та світовий освітній і науковий простір,

забезпечуючи інтернаціоналізацію вищої освіти, можна забезпечити високу міжнародну

конкурентоспроможність країни. Саме тому інтернаціоналізація освіти є важливим об’єктом

цілеспрямованої політики з боку держави і спрямована на вирішення конкретних

політичних, економічних, соціокультурних проблем.

Система факторів, що визначають характер розвитку процесу інтернаціоналізації вищої

освіти, дозволяє конкретизувати цілі державної стратегії інтернаціоналізації вищої освіти.

Експерти Британської ради [1] виокремлюють декілька основних тенденцій світової вищої

освіти, які впливають на майбутнє інтернаціоналізації:

- зміна глобальної демографічної ситуації; - розширення освіти для всіх; - розроблення стратегії інтернаціоналізації вищої освіти; - зміни державного фінансування та можливостей залучення інвестицій з боку

урядових фондів;

- розповсюдження нових форм міжнародного стажування, у тому числі віртуального; - розвиток освітніх технологій, які впливають на зміни в системі вищої освіти; - розвиток процесів автоматизації впливає на зміну попиту на фахівців; - якість студентської інфраструктури (кампус, центри кар’єри та стажувань тощо); - активне впровадження програм з вивчення англійської мови. Вища освіта, політика, інституції трансформуються під впливом процесів глобалізації.

У глобальній економіці знань вищі навчальні заклади забезпечують поширення

транскордонних відносин, безперервну мобільність глобальних потоків інформації, знань,

технологій, капіталу, людей [2]. За оцінками експертів, прогнозована кількість іноземних

студентів, які здобувають вищу освіту, у 2040 р. може скласти від 9,1 до 15,7 млн. осіб [3].

Національні стратегії інтернаціоналізації, які пропонують уряди різних країн,

фокусуються на різних напрямах інтернаціоналізації та конкретних її формах, виходячи із

конкретних умов та відповідних академічних, економічних, політичних та соціальних цілей.

З точки зору основної спрямованості національних стратегій інтернаціоналізації, експерти

Американської ради з освіти [4] виокремлюють п’ять основних складових: наукову

мобільність та співпрацю; міжнародну освіту; внутрішню та всеохоплюючу

інтернаціоналізацію. Досліджуючи важливість структурних компонентів у національних

стратегіях інтернаціоналізації, експерти Британської ради [5] визначають три основні

складові: відкритість та мобільність, гарантія якості та визнання ступеня, доступність та

стійкість.

Система вищої освіти завжди є більш відкритою порівняно з іншими секторами

економіки і невипадково займає центральне місце в національних політиках провідних країн

світу. Особлива роль у реалізації нової європейської стратегії належить університетам,

модернізація системи вищої освіти в яких стає важливою умовою післякризового розвитку

Європи. У країнах ЄС нараховується близько 4 тисяч університетів та інститутів, в яких

навчається понад 19 млн. студентів [6]. Європейською Комісією запропоновано відповідну

11

стратегію модернізації вищої освіти ЄС [7], реалізація якої має забезпечити рівень

випускників з вищою освітою не менш, ніж 40% від загальної кількості молоді. Задля

підтримки реформ модернізації вищої освіти у бюджеті ЄС на 2012-2020 роки запропоновано

значне збільшення витрат на освіту, підготовку кадрів та молоді (на 73%), а також для

наукових досліджень (на 46%) [8], що фактично підтверджує визнання ключової ролі освіти і

науки в підтримці соціально-економічного зростання ЄС.

У дослідженні, проведеному Міжнародною асоціацією університетів,

«Internationalisation of higher education» [9] доведено, що ключовим елементом у просуванні

інтернаціоналізації вищої освіти в університетах стає наявність відповідної інституційної

політики чи стратегії. Існують суттєві регіональні відмінності щодо наявності такої політики.

Більшість респондентів (61%), що представляли європейські університети, визначили

наявність відповідної політики інтернаціоналізації.

Міжнародна асоціація університетів, яка була утворена у 1950 р. з метою поглиблення

співробітництва між вищими навчальними закладами, періодично проводить моніторинг

змін, що відбуваються у системі вищої освіти, а також реформ, що проводять уряди

провідних країн у даній сфері. У звіті даної організації «GLOBAL: Internationalisation: past,

present, future» засвідчено, що світова фінансово-економічна криза дещо загальмувала

розвиток процесів інтернаціоналізації у сфері вищої освіти [10]. Дані для звіту було

отримано із 745 вищих навчальних закладів 155 країн світу, а також великої кількості

національних асоціацій університетів. Результати звіту свідчать, що 87% ВНЗ назвали

інтернаціоналізацію своєю стратегічною метою, а 78% вбачають в ній основний чинник

підвищення своєї конкурентоспроможності за останні 3 роки. Близько 50% закладів

відзначили значне зростання асигнування заходів, спрямованих на інтернаціоналізацію

вищої освіти. У 85% ВНЗ вже створено спеціальні офіси інтернаціоналізації (у 2005 р. –

71%). Згідно із даними дослідження, основними результатами інтернаціоналізації для ВНЗ є

підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки студентів, підвищення якості

навчальних програм, покращення іміджу ВНЗ на світовому ринку освітніх послуг, зростання

можливостей щодо проведення наукових досліджень та розробки нових продуктів, а також

можливості збільшення контингенту студентів за рахунок розширення їх географії.

В Україні поступово реалізується комплексна система державних заходів щодо

модернізації та вдосконалення національної системи вищої освіти. Багатьма українськими

ВНЗ накопичений великий досвід міжнародного співробітництва, що, безумовно, сприяє

інтернаціоналізації вищої освіти, розширює можливості випускників українських ВНЗ на

міжнародному ринку праці, а найголовніше – забезпечує формування у них вміння жити у

полікультурному середовищі і працювати в умовах жорсткої конкуренції та глобальних

викликів. Практичним підтвердженням розвитку інтернаціоналізації вищої освіти України є:

- зростаючі показники стажувань студентів, підвищення рівня їх мобільності; - збільшення обміну викладачів і дослідників; - розробка спільних програм навчання, у тому числі, тих, що передбачають отримання

окрім українського диплому відповідного документу ВНЗ-партнера;

- спільна реалізація науково-дослідних проектів; - спільне проведення науково-комунікативних заходів; - диверсифікація джерел фінансових надходжень до бюджету університету. Перед сучасною освітою постають універсальні цілі: вийти на новий рівень якості

європейської освіти і де-факто забезпечити її конкурентоспроможність на світовому ринку,

реформуючи її на засадах демократизації, відкритості, безперервності, рівного доступу до

набуття освіти, мобільності, зберігаючи при цьому автентичність національної освіти.

Доводиться констатувати: внесок національної вищої освіти в підвищення

конкурентоспроможності країни ще не високий. Україна залишається лідером за рівнем

охоплення вищою освітою, проте якість втрачає конкурентні переваги. Сьогодні в Україні є

об'єктивна необхідність розробки Національної програми інтернаціоналізації вищої освіти,

досвід багатьох країн світу демонструє успішність застосування різних підходів в даному

12

напрямку залежно від цілей і завдань, які зараз стоять перед державою. Інтернаціоналізація

вищої освіти посилює національний освітній потенціал, а відтак і конкурентоспроможність

країни. Саме тому інтернаціоналізація освіти має стати важливим об’єктом цілеспрямованої

політики з боку держави і бути спрямована на вирішення конкретних політичних,

економічних, соціокультурних завдань.

Література

1. Weimer Leasa 10 trends changing global higher education //https://www.eaie.org/blog/10-trends-changing-global-higher-education/.

2. Marginson S. Globalisation and higher education/ Simon MarginsonS and Marijk van der Wende. - 12 September 2006, prepared for OECD. – 74 p.

https://www.oecd.org/edu/research/37552729.pdf.

3. Кальдерон А. Якою стане вища освіта до 2040 року / А. Кальдерон [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/vnz/high_school/47910.

4. Internationalizing Higher Education Worldwide: National Policies and Programs / [R.M. Helms, L.E. Rumbley, L. Brajkovic, G. Mihut] // American Council on Education, The

Boston College Center for International Higher Education. – 2015. – 81 р.

5. The shape of global higher education: national policies framework for international engagement. Emerging themes// British Council, McNamara Economic Research. – 2016. – 24 р.

6. Modernisation and employability at heart of new higher education reform strategy European Commission. – Press release 20.09.2011 // Режим доступу:

http://europa.eu/rapid/pressReleases.

7. Supporting growth and jobs – an agenda for the modernisation of Europe's higher education systems. Communication From The Commission To The European Parliament, The

Council, The European Economic And Social Committee And The Committee Of The Regions//

Режим доступу: http://ec.europa.eu/education/higher-education/doc/com0911_en.pdf.

8. Modernisation and employability at heart of new higher education reform strategy European Commission. – Press release 20.09.2011 // Режим доступу:

http://europa.eu/rapid/pressReleases.

9. Egron-Polak E. Internationalization of Higher Education: Growing expectations, fundamental values: IAU 4th Global Survey / E. Egron-Polak, R. Hudson R // International

Association of Universities. – 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://iau-

aiu.net/sites/all/files/IAU-4th-GLOBAL-SURVEY-EXECUTIVE-SUMMARY.pdf.

10. GLOBAL: Internationalisation: past, present, future: [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http://www.universityworldnews.com/article.php?story=20101106210301 398

https://www.eaie.org/blog/author/leasa-weimer/https://www.eaie.org/blog/10-trends-changing-global-higher-education/https://www.oecd.org/edu/research/37552729.pdfhttp://osvita.ua/vnz/high_school/47910http://europa.eu/rapid/pressReleaseshttp://ec.europa.eu/education/higher-education/doc/com0911_en.pdfhttp://europa.eu/rapid/pressReleaseshttp://iau-aiu.net/sites/all/files/IAU-4th-GLOBAL-SURVEY-EXECUTIVE-SUMMARY.pdfhttp://iau-aiu.net/sites/all/files/IAU-4th-GLOBAL-SURVEY-EXECUTIVE-SUMMARY.pdf

13

СЕКЦІЯ

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

УДК 339.564.4

Балабанова Н.В., кандидат наук з державного управління, доцент

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ПРОДУКЦІЄЮ

МАШИНОБУДУВАННЯ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом є безумовно

значущою подією для економіки країни як з точки зору впливу на її подальшу інтеграцію до

системи світового господарства, так із огляду на те, що реалізація взятих на себе

домовленостей передбачає вирішення комплексу проблем та питань, пов’язаних з

недосконалою структурою національної економіки та провадженні відповідних реформ

адміністративного, інституційного та правового характеру [1].

З 1 січня 2016 року відбулось скасування (введення нульових ставок) увізного мита на

переважну більшість (97%) тарифних ліній (більше 95% обсягу двосторонньої торгівлі між

Україною та ЄС) [2], що може надати вітчизняним експортерам додаткові переваги на

ринках з достатньо високим захистом. При цьому середній рівень тарифного захисту ринку

України по відношенню до товарів європейського походження згідно підписаної Угоди

складає 2,42%, а середня ставка в ЄС для українських товарів – 0,5%.

Для решти експорту продукції українського походження, що переважно охоплює

сільськогосподарські товари (м'ясо свинини, курятини, яловичини, цукор тощо), ввізні мита

мають поступове скасування, а торгівля за ними буде здійснюватись в межах встановлених

тарифних квот. Зазначені товари є чутливими для ринку ЄС та зазвичай при укладанні Угод

про вільну торгівлю вилучаються з режиму лібералізації.

Запровадження квотування у двосторонній торгівлі між Україною та ЄС означає, що

українські виробники отримують можливість завозити певні обсяги даних товарів без

справляння увізних мит. При цьому мова йде не про обмеження обсягів імпорту, а про те, що

імпорт зазначених товарів понад визначений обсяг підпадатиме під загальний режим

митного оподаткування [1].

Щодо ринку машинобудівної продукції, то основні переваги у коротко та

середньостроковому періоді переважно пов’язані із наступними змінами:

скасування ввізних мит в ЄС у період до 7 років; зниження середньозваженої ставки ввізного мита на електричне устаткування з 3,5%

до 0%, на автотранспортні засоби – з 1,9% до 0%;

можливість укладення Угод про оцінку відповідності і прийнятності промислових товарів (АСАА).

Таблиця 1

Тарифний та нетарифний захист ринків машинобудівної продукції Продукція ЄС Україна

Базова

ставка

увізного

мита, %

Перехідний період,

%

Базова ставка

увізного мита, %

Перехідний

період, %

Реактори ядерні, котли,

машини, обладнання і

механічні пристрої, їх

частини

Від 1,7% до

5,7%

(переважно,

2,7% та

4,2%)

0 років за всіма

позиціями

Від 0% до 10%

(переважно 2% та 5%)

Переважно 0

років За окремими

позиціями – 3

роки

Електричні машини,

обладнання та їх частини

Від 1,2% до

14%

Переважно 0 років

За окремими

позиціями – від 5 до

7 років

Від 0% до 25%

(переважно 10%)

Від 0 до 5 років

(переважно 3

роки)

14

Залізничні локомотиви

або моторні вагони

трамвая, рухомий склад та

їх частини, шляхове

обладнання та пристрої

для залізниць або

трамвайних колій та їх

частини, механічне

Від 1,7% до

3,7%

0 років 0% для контейнерів

протирадіаційним

свинцевим захистом

для транспортування

радіоактивних речовин

– 2%, для вагонів

трамвайних – 10%

0 років

Засоби наземного

транспорту, крім

залізничного або

трамвайного рухомого

складу

Від 1,7% до

22%

Від 0 років до 7

років

Від 1% до 20%

(переважно 10%)

Від 0 до 10 років

(переважно 3

роки)

Складено на підставі даних [2,5,7]

У даному випадку «базова ставка» – означає ставку увізного мита з якої починається її

зниження або скасування протягом перехідного періоду. «Перехідний період» – це кількість

років впродовж яких ставку ввізного мита буде знижено або скасовано. Зазначений

перехідний період у «0 років» означає, що з 1 січня 2016 року ставку увізного мита

встановлено на рівні 0%.

Натомість існує і ряд загроз, що пов’язані із зростанням конкуренції на внутрішньому

ринку за рахунок зниження середньозваженого ввізного мита з 2,3% в середньому до 0,0% на

електричне устаткування, з 8,0% до 0,0% на автотранспортні засоби тощо; поступове

зникнення ринку продукції, яка не відповідає стандартам ЄС у секторах, де технічне

регулювання гармонізоване з нормами ЄС.

Щодо сучасних тенденцій зовнішньої торгівлі України, зокрема продукцією

машинобудування, то нині відбувається процес доволі радикальної її трансформації. Експорт

продукції українського машинобудування скорочується не лише відносно, а й абсолютно.

Причому більш високими темпами скорочується експорт наземних транспортних засобів. Не

зважаючи на те, що питома вага експорту українського машинобудування в країни ЄС зросла

з 20,3% у 2007 р. до 42,5% у 2016 р., в абсолютному вираженні даний показник протягом

аналізованого (2007-2016 рр.) періоду залишався приблизно на одному рівні (1,67 млрд. дол.

у 2007 р.; 2,0 млрд. – у 2016 р.) (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл експорту продукції машинобудування за країнами ЄС,

2007-2016 рр. (%)

Країна/рік 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Чехія 2,68 2,88 3,41 3,95 4,27 3,63 6,14 7,01 7,57 7,19

Німеччина 17,05 19,07 20,97 21,02 22,43 21,79 20,55 21,57 22,68 22,38

Угорщина 31,46 26,89 24,45 29,31 31,65 27,02 24,79 26,97 24,87 22,79

Литва 3,17 2,71 1,13 1,54 1,43 2,07 2,92 1,61 2,12 2,06

Нідерланди 5,65 3,02 3,67 4,45 2,47 1,47 2,82 2,09 2,71 2,78

Польща 6,74 11,16 10,74 12,20 14,28 10,31 16,52 17,82 17,06 18,17

Румунія 1,09 2,60 1,45 0,60 1,48 2,55 3,02 2,44 1,80 3,51

Словаччина 5,30 5,56 4,73 3,67 4,85 3,08 4,24 4,36 4,70 4,43

Загалом за зазначеними

країнами 63,22 65,56 64,31 70,15 77,48 65,83 72,24 77,73 76,88 74,95

Інші країни ЄС 26,87 26,11 29,44 23,26 17,14 28,08 19,00 16,14 16,49 16,70

Питома вага країн ЄС у

загальному обсязі експорту

України 20,25 19,65 24,68 20,56 17,82 19,47 20,51 30,86 42,41 42,47

Розраховано на підставі даних [3]

15

На цей час у розвитку поставок українських товарів до країн ЄС можна визначити дві

основні проблеми: по-перше, недостатня активність українських як урядових структур, так і

безпосередньо виробників щодо використання існуючих можливостей від лібералізації

торговельного режиму з боку ЄС, по-друге, наявність значних диспропорцій між

структурними параметрами попиту європейських країн та українського експорту товарів [8].

Реалізація домовленостей обумовлених чинною Угодою щодо створення розширеної

зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом у короткостроковому періоді

пов’язана переважно із зниженням рівня тарифного захисту ринків України та ЄС, що

передбачає більш вільний доступ суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до ринків

окремих товарів, що найменшим чином захищені нетарифними бар’єрами, які є головними

перешкодами для зовнішньої торгівлі нашої країни. Збільшення конкурентного тиску з боку

іноземних компаній створює ризики для економіки України, пов’язані із зниженням

виробництва окремої продукції, зокрема з високою доданою вартістю. Процес адаптації до

нових стандартів та умов виробництва продукції і реалізації торговельного співробітництва

буде супроводжуватись зростанням витрат на переоснащення та модернізацію, проте саме

такі зміни у довгостроковій перспективі можуть сприяти підвищенню

конкурентоспроможності продукції національного виробництва, зокрема машинобудування,

та зростанню обсягів її експорту на європейські ринки.

Література

1. Балабанова Н.В. Економічні наслідки створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://visnyk-ekonomics.mdu.in.ua/uk/visnik-

12.pdf

2. Інформаційна довідка стосовно Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи основні параметри, переваги і ризики створення зони

вільної торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://cci.dp.ua/tl_files/data/files/Background_information_concerning_the_Agreement_on_associat

ion_between_Ukraine_and_the_European_Union.pdf.

3. Офіційний сайт державної служби статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Оцінка впливу Угоди про асоціацію/ЗВТ між Україною та ЄС на економіку України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ief.org.ua/docs/sr/282.pdf.

5. Оцінка можливих наслідків підписання Україною Угоди про ЗВТ з ЄС (у розрізі окремих секторів економіки та видів діяльності) (аналітичні матеріали) [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:http://ndc-ipr.org/media/documents/1_vrcfko5.pdf.

6. Торгівля з ЄС в рамках поглибленої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa-torgivlia.org.ua/wp-

content/uploads/2014/06/Selling2theEU_ukr.pdf.

7. Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_011/page.

8. Шинкоренко Т.П., Білоцерківець О.Г. Структурні диспропорції українського експорту товарів до країн ЄС та напрями їх подолання [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://ua-ekonomist.com/10862-strukturn-disproporcyi-ukrayinskogo-eksportu-tovarv-

do-krayin-yes-ta-napryamki-yih-podolannya.html

http://cci.dp.ua/tl_files/data/files/Background_information_concerning_the_Agreement_on_association_between_Ukraine_and_the_European_Union.pdfhttp://cci.dp.ua/tl_files/data/files/Background_information_concerning_the_Agreement_on_association_between_Ukraine_and_the_European_Union.pdfhttp://www.ukrstat.gov.ua/http://ief.org.ua/docs/sr/282.pdfhttp://ndc-ipr.org/media/documents/1_vrcfko5.pdfhttp://europa-torgivlia.org.ua/wp-content/uploads/2014/06/Selling2theEU_ukr.pdfhttp://europa-torgivlia.org.ua/wp-content/uploads/2014/06/Selling2theEU_ukr.pdfhttp://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_011/pagehttp://ua-ekonomist.com/10862-strukturn-disproporcyi-ukrayinskogo-eksportu-tovarv-do-krayin-yes-ta-napryamki-yih-podolannya.htmlhttp://ua-ekonomist.com/10862-strukturn-disproporcyi-ukrayinskogo-eksportu-tovarv-do-krayin-yes-ta-napryamki-yih-podolannya.html

16

УДК 339.922

Беззубченко О.А., кандидат економічних наук, доцент

РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В КОНТЕКСТІ

РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Для забезпечення сталого зростання економіки будь-якої країни світу необхідно

створити сприятливі умови для розвитку та підтримки малого та середнього бізнесу, великих

корпорацій з обов’язковим дорученням до сучасних інновацій, збільшення надходжень

прямих іноземних інвестицій, що неможливо без системного зміцнення конкурентних

переваг держави на міжнародних ринках.

В умовах глобалізації та регіоналізації світового господарства жодна країна не стоїть

осторонь цих процесів, при цьому основним показником, який відображує готовність країни

до нарощування ступеню взаємозв’язку у регіоні, є конкурентоспроможність економіки. Чим

більша конкурентоспроможність, тим більшу користь для економіки регіону принесе

інтеграція. Тому залишається необхідним постійний моніторинг та аналіз деструктивних

ефектів для економіки країн, що інтегруються, їх контроль та створення механізмів

зменшення негативного впливу на розвиток цих процесів.

Конкурентоспроможність економіки, методи її визначення та зв'язок із динамікою зрос-

тання на різних етапах економічного циклу вже не перше десятиліття перебувають у центрі

уваги економістів та урядовців, оскільки якість тих чи інших оцінок і ступінь їх

відповідності сучасним економічним реаліям суттєво позначаються на ґрунтовності

стратегічних рішень держави на всіх рівнях економіки [1].

Для оцінки конкурентоспроможності національної економіки застосовують кількісні

(hard data) та якісні (survey data) (експертні та соціологічні) методи. Кількісні — базуються

на використанні математичних і статистичних методів аналізу для показників. Це

здебільшого стосується обсягів ринку в грошовому чи натуральному вираженні, цін, витрат і

факторів, які на них впливають. Даний метод використовують у своїх дослідженнях,

передусім, консалтингові фірми, які оцінюють конкурентоспроможність різних країн світу та

роблять конкретні техніко-економічні обґрунтування різних методів і підходів до їх

підвищення. Кількісний аналіз доповнює якісний, оскільки не всі фактори та механізми

зростання конкурентних переваг нагромадження потенціалу конкурентоспроможності,

можна виміряти. Цей метод достатньо точний, хоча й дає можливість оцінити явище через

певний проміжок часу [1].

Щорічно з 1971р. складаються рейтинги конкурентоспроможності країн, які

доповідаються на Всесвітньому економічному форумі. Методологія визначення

конкурентоспроможності змінювалась протягом років. З 2000 р. Дж. Саш запропонував

використання індексу конкурентоспроможності для росту (Growth Competitiveness Index,

GCI), що базувався на теорії економічного росту. Роботу в цьому напрямку продовжив в

цьому ж році професор М.Портер, який запропонував індекс конкурентоспроможності

бізнесу (Business Competitiveness Index, BCI), що базується на детальному дослідженні

мікроекономічних аспектів в тій чи іншій країні.

Існують методики оцінки комплексного показнику конкурентоспроможності регіону ,

при цьому кожен автор виділяє різні групи, найбільш часто у методиках оцінки

конкурентоспроможності використовуються: показники рівня життя, інвестиційна

привабливість регіону, система показників економічного потенціалу регіону, система

показників регіональної ефективності, система показників конкурентних переваг. [2].

Для адекватної та об’єктивної оцінки міжнародної конкурентоспроможності регіону

необхідно застосовувати цілу сукупність показників. Ці показники можуть характеризувати

конкурентні переваги регіонів, що аналізуються, за різними аспектами їх формування та

розвитку. Абсолютні значення цих показників можуть бути використані для поелементного

аналізу окремих параметрів, якими характеризується функціонування регіону. Порівняння

17

конкурентних переваг регіонів з різним рівнем розвитку тільки на основі співставлення

окремих параметрів розвитку їх соціально-економічного розвитку та рівня інтеграції в

систему міжнародного поділу праці може дати неоднозначні результати та привести до

невірних висновків. У зв’язку з цим виникає необхідність для вирішення проблеми оцінки

рівня міжнародної конкурентоспроможності регіонів здійснити побудову певного

інтегрального показника, який представляв би результат зведення сукупності значень

різноаспектних параметрів регіонального розвитку, що формують рівень

конкурентоспроможності регіонів, до єдиної величини (числа), що може визначатися як

оцінка конкурентних переваг у регіональному