Методичні рекомендації щодо особливостей вивчення української

мови та літератури в 7-х класах загальноосвітніх навчальних закладах у

2015/2016 навчальному році

1

1. Методичні рекомендації щодо особливостей вивчення української мови та літератури в 7-х класах загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році.

(Науково-методична лабораторія українська мова та література ООІУВ; Міністерство освіти і науки України).

2. Програма. Українська мова. Для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (5-9 класи) (Міністерство освіти і науки України).

3. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу (українська мова навчання) (Науково-методична лабораторія українська мова та література ООІУВ .

4. Програма. Українська мова. Для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання мовою навчання (5-9 класи) (Міністерство освіти і науки України).

5. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу (російська мова навчання) (Науково-методична лабораторія українська мова та література ООІУВ .

6. Програма. Українська мова. Для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання мовою навчання (5-9 класи) (Міністерство освіти і науки України).

7. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу (молдовська мова навчання) (Науково-методична лабораторія українська мова та література ООІУВ .

8. Програма. Українська література. Для загальноосвітніх навчальних закладів (5-9 класи) (Міністерство освіти і науки України).

9. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української літератури для 7 класу (Науково-методична лабораторія українська мова та література ООІУВ.

10. На замітку вчителю-словеснику (якими документами (матеріалами) користуватися при викладанні української мови та літератури у 2015/2016 навчальному році. 11. Концепція національно-патріотичноговиховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах (Міністерство освіти і науки України). 12. Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів щодо національно-патріотичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах на уроках української мови в 7 класі (К.Булаховський, канд.філолог.наук, учитель української мови та літератури Нерубайської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів Біляївського району, член обласної творчої групи науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів). 13. Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів щодо національно-патріотичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладів на уроках української літератури в 7 класі (Л.Верготі, учитель вищої категорії, учитель-методист Іллічівської гімназії №1, керівник обласної творчої групи науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів)

2

1. Методичні рекомендації щодо особливостей вивчення української

мови та літератури в 7-х класах загальноосвітніх навчальних закладах

у 2015/2016 навчальному році

Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у 2015/2016 навчальному році пов’язані, першою чергою, зі змінами, внесеними до навчальних програм.

На виконання наказів Міністерства освіти і науки України від 05.11.2014 № 1275 «Про проведення експертизи та громадського обговорення типових навчальних планів та навчальних програм для початкової школи» та від 06.02.2015 № 100 «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» до навчальних програм внесено зміни, спрямовані на їх розвантаження, врахування вікових особливостей розвитку дитини, відповідність сучасному розвитку науки та технологій.

Після громадського обговорення та розгляду Колегією Міністерства зміни до програм були затверджені наказами МОН: 1) № 149 від 22.12.2014 «Про затвердження змін до навчальних програм для 4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» з української мови, літературного читання, математики, природознавства, «Я у світі», інформатики, російської мови для шкіл з російською мовою навчання, української мови для шкіл з навчанням російською мовою;2) № 584 від 29.05.2015 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-3-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» з української мови, літературного читання, математики, природознавства, «Я у світі», інформатики, російської мови для шкіл з російською мовою навчання, української мови для шкіл з навчанням російською мовою;

3) № 585 від 29.05.2015 «Про затвердження змін до навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня», яким затверджено зміни та надано гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки» програмам для 5 – 9 класів з таких навчальних предметів: українська мова, українська література, зарубіжна література, іноземні мови, історія України, всесвітня історія, математика, біологія, фізика, хімія, географія, інформатика, трудове навчання, українська мова для шкіл з навчанням російською мовою, українська мова для шкіл з навчанням молдовською мовою, українська мова для шкіл з навчанням румунською мовою, українська мова для шкіл з навчанням польською мовою, українська мова для шкіл з навчанням угорською мовою, болгарська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою,мова іврит для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, молдовська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою, польська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, польська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою, російська мова для шкіл з навчанням українською мовою (початок навчання з 1-го класу), російська мова для шкіл з

3

навчанням українською мовою (початок навчання з 5-го класу), російська мова для шкіл з навчанням російською мовою, румунська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (початок вивчення з 1 класу), румунська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (початок вивчення з 5 класу),румунська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою, словацька мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, угорська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою, інтегрований курс «Література» (молдовська та зарубіжна), інтегрований курс «Література» (польська та зарубіжна),інтегрований курс «Література» (російська та зарубіжна) для шкіл з навчанням російською мовою, інтегрований курс «Література» (румунська та зарубіжна),інтегрований курс «Література» (словацька та зарубіжна),Навчальні програми зі змінами розміщено на сайті (http://iitzo.gov.ua/serednya-osvita-navchalni-prohramy/). Програми позбавлені жорсткого поурочного поділу, вчителі можуть обирати послідовність розкриття навчального матеріалу в межах окремої теми, але так, щоб не порушувалась логіка його викладу. Обласні, районні та міські методичні кабінети (об’єднання) не можуть втручатися в такі питання, оскільки це винятково компетенція вчителя.

Навчально-методичне забезпечення, рекомендоване Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначено у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства (www.mon.gov.ua).

Дозволяється використовувати підручники з відповідним грифом Міністерства, що видані в попередні роки, враховуючи при цьому зміни у програмах.

Щодо додаткової навчально-методичної літератури, то вчитель вільний у її виборі й може застосовувати таку, що найкраще реалізовує його методику навчання.

Також залишаються актуальними методичні рекомендації Міністерства щодо організації навчально-виховного процесу і вивчення базових дисциплін попередніх років. Тексти методичних рекомендацій розміщені на сайті МОН (http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations) та в Інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки відповідних років.

Відповідно до наказу МОН України від 08.05.2015 № 518 змінено назву предмета "Світова література" на "Зарубіжна література".

Необхідно також врахувати в роботі листи Міністерства від 3 червня 2014 р. №1/9-282 «Про формування класів з навчанням українською мовою, мовами національних меншин та вивчення цих мов», від 6 червня 2014 р. № 1/9-299«Про забезпечення права представників кримськотатарського народу на здобуття загальної середньої освіти рідною мовою чи вивчення цієї мови» щодо неприпустимості звуження конституційних прав громадян на здобуття

4

освіти українською мовою, мовами національних меншин чи вивчення цих мов, а також забезпечення освітніх прав представників кримськотатарського народу.

На відміну від підходів до укладання методичних рекомендацій про вивчення предметів, що практикувалися упродовж багатьох років і в яких нерідко з року в рік переповідалися добре відомі вчителям-практикам і методистам загальнодидактичні концепції та підходи до навчання дітей, у цьогорічних рекомендаціях переважно йдеться про нововведення.

У 2015/2016 навчальному році вивчення української мови та літератури в 5-7-их класах здійснюватиметься за навчальними програмами, розробленими на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р.№1392) і затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.06.2012 року №664:

Українська мова

• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. 5-9 класи. 2012 р. (Г.Т. Шелехова, М.І.Пентилюк, К.В.Таранік-Ткачук, Т.Д.Гнаткович, В.І.Новосьолова, Н.Б.Коржова – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29.05.2015 №585.

• Українська мова 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою. 2012 р. (Н.В.Бондаренко, С.О.Караман, А.В.Ярмолюк, В.Л.Кононенко, О.В.Савченко). Зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29.05.2015 №585.

• Українська мова 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням молдовською мовою. 2012 р. (С.А.Свінтковська, С.В.Дмитрієв, Г.А.Могильницька, О.О.Пасат, О.І.Бойко). Зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29.05.2015 №585.

Звертаємо увагу на зміни, внесені в програму для 5-9 класів.З огляду на те, що в цій програмі основними є дві змістові лінії

(мовленнєва й мовна), що визначають безпосередній предмет навчання та його структуру, супроводжуються державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, а дві інші (соціокультурна й діяльнісна (стратегічна) є засобом досягнення основної освітньої мети навчання української мови в основній школі, то розвантаження зазнали саме дві перші змістові лінії.

Зокрема, у мовленнєвій змістовій лінії програми спрощено висвітлення мовленнєвознавчих понять відповідно до вікових особливостей учнів; уточнено види творчих робіт щодо поділу їх на усні й письмові форми виконання учнями; спрощено види переказів, творів і зменшено кількість їх із метою розвантаження й вивільнення часу для роботи над удосконаленням

5

власних письмових висловлень; внесено відповідні зміни до державних вимог до рівня мовленнєвої компетентності учнів основної школи.

У мовній змістовій лінії спрощено, а також вилучено теми, які, по-перше, не є істотними в забезпеченні належного рівня комунікативної компетентності, по-друге, не мають практичного застосування у власному усному й писемному мовленні школярів. Відповідно узгоджено зміст державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів із розвантаженим змістом навчального матеріалу.

ККлас

Спрощено тему Вилучено тему Додано тему Перенесено тему

Змінено формулювання тексту програми

5 клас

У розділі «Відомості про мовлення» узагальнено представлено особливості будови типів мовлення (розповіді, опису предмета і тварини. елементарного роздуму);відомості про стилі мовлення розмовний, науковий, художній, сфери їх використання.У розділі «Види робіт»:спрощено подано особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності,узагальнено перелік жанрів мовлення для читання мовчки і вголос.У розділі «Повторення вивченого в початкових класах»:У рубриці «Внутрішньопредметні зв’язки»:спрощено пункт «Культура мовлення», а саме:Дотримання лексичних норм літературної мови. У розділах «Відомості з синтаксису й пунктуації», «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія», «Лексикологія» в рубриці «Внутрішньопредметні зв’язки» спрощено зміст пункту «Культура мовлення»

У розділі «Відомості про мовлення» вилучено: «Спілкування як важливий складник культури людини» ,«Належність тексту до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового» (загальне ознайомлення)».У підрозділі «Діалогічне мовлення» вилучено діалог за поданим початком, малюнком.У розділі «Види робіт», зокрема в підрозділі «Відтворення мовлення»:вилучено докладний переказ художнього тексту з елементами опису тварин (письмово).У підрозділі «Письмо» вилучено: твір-опис окремих предметів, тварин у науковому стилі; замітка в газету інформаційного характеру.У розділі «Відомості з синтаксису й пунктуації»:вилучено:«Словосполучення лексичні й фразеологічні (практично)».У розділах «Відомості з синтаксису й пунктуації», «Фонетика.Графіка. Орфоепія. Орфографія»:у рубриці «Внутрішньопредметні зв’язки» вилучено підпункт «Лексикологія».З розділу «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» вилучено сполучення ьо, йо.У всіх розділах програми в рубриці «Внутрішньопредметні зв’язки» вилучено підпункт «Текст (риторичний

У розділі «Відомості про мовлення» додано оцінку предмета (явища).У розділі «Повторення вивченого в початкових класах» додано до повторення частин мови частки не,ні; уживання однієї частини мови в значенні іншої.У розділі «Відомості з синтаксису й пунктуації»додано«Непоширені й поширені звертання»;ознайомлення з найбільш уживанимивставними словами й сполученнями слів (практично).У розділі «Лексикологія» додано тему «Пароніми (практично)».Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів, паронімів; словником іншомовних слів. У розділі «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія»

У розділі «Види робіт» в рубриці «Ділові папери» зазначено тільки «Адресу», «Оформлення конверта». Тему «Лист рідним, друзям» перенесено до виду роботи «Письмо».З розділу «Будова слова. Орфографія» перенесено до «Орфоепії» тему «Вимова префіксів пре-, при-, прі-» .

У розділі «Відомості про мовлення» внесено термінологічні правки:різновиди мовленнєвого спілкування: усне йписемне мовлення; висловлення.У розділі «Відомості про мовлення» відредаговано основні правила спілкування: «ввічливість, привітність, доброзичливість, уважність до співрозмовника, стриманість, тактовність» (практично).У розділі «Повторення вивченого в початкових класах» у рубриці «Правопис» внесено правки:«Написання іменників із великої літери й у лапках; «Літери, що позначають голосні звуки в закінченнях іменників, прикметників, дієслів».

6

аспект)».З розділу «Лексикологія» вилучено тему «Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови».

доосновних випадків чергування у — в, і — й , додано з— із— зі .У розділі «Відомості з синтаксису й пунктуації» доданодо переліку видів речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні; за емоційним забарвленням: окличні та неокличні.

6 клас

У розділі «Відомості про мовлення» спрощено подано структурні особливості тексту. У розділі «Види робіт»спрощено особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності; узагальнено перелік жанрів мовлення для читання мовчки і вголос.

У розділі «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого» вилучено матеріал про текст.У розділі «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого» у підрозділі «Внутрішньопредметні зв’язки» вилучено підпункти: «Лексикологія». Граматика». «Текст (риторичний аспект)». У розділі «Фразеологія»у рубриці «Внутрішньопредметні зв’язки» вилучено підпункти: «Фонетика. Орфоепія», «Текст (риторичний аспект)» .У розділі «Словотвір. Орфографія» вилучено матеріал про ознайомлення зі словотвірним словником. У «Внутрішньопредметних зв’язках» вилучено підпункти: «Лексикологія. Фразеологія», «Текст (риторичний аспект)».У розділі «Морфологія. Орфографія» у «Внутрішньопредметних зв’язках» вилучено:Іменник – підпункти «Лексикологія. Фразеологія», «Текст(риторичний аспект)»; Прикметник – підпункт «Текст(риторичний аспект)»; Числівник – підпункт «Текст(риторичний аспект)»; Займенник– підпункти «Лексикологія. Фразеологія», «Текст(риторичний аспект).У розділі «Займенник» вилучено матеріал про

У розділі «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого» додано на повторення матеріал про правопис префіксів, суфіксів, голосних в коренях і на межі значущих частин слова та основ.У розділі «Лексикологія» до теми «Активна і пасивна лексика» додано пароніми.У розділі «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого» додано на повторення матеріал про правопис префіксів, суфіксів, голосних в коренях і на межі значущих частин слова та основ.

У підрозділі «Іменник», у «Внутрішньопредметних зв’язках» («Культура мовлення») поданий матеріал відредаговано, уточнено список іменників із метою запобігання помилкам у визначенні роду. У «Міжпредметних зв’язках» до підрозділу «Числівник» уточнено матеріал щодо правильного використання відмінковихформ числівників.

7

перехід з однієї частини мови в іншу (займенника в іменник і частку, числівника й прикметника в займенник.У розділі «Морфологія. Орфографія» в «Іменнику» вилучено «Особливості творення іменників».У розділі «Морфологія. Орфографія» із теми «Прикметник» вилучено «Зміни приголосних при творенні відносних прикметників за допомогою суфіксів –ськ-, -ств(о), -цьк-, цтв(о), -зьк-, зтв(о)».

7 клас

У розділі «Види робіт»у підрозділі «Відтворення готового тексту» спрощено види переказів: стислий замінено на вибірковий переказ тексту наукового стилю (усно);у підпункті «Письмо» спрощено на такі види переказів: «Докладний переказ тексту-роздуму дискусійного характеру в публіцистичному стилі»; «Стислий переказ розповідного тексту про виконання певних дій в художньому стилі».У розділі «Види робіт», зокрема «Монологічне мовлення» серед творів спрощено «Твір-опис дій на основі власних спостережень у художньому стилі» (усно); «Твір-опис дій» спрощено на «Твір розповідного характеру про виконання автором улюбленої справи в художньому стилі (приготування обіду, моделювання, малювання, шиття, вишивання тощо.

У розділі «Відомості про мовлення»вилучено ознайомлювальне читання (практично). У розділі «Відомості про мовлення» у підрозділі «Відтворення готового тексту» вилучено «Докладний переказ розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі» (письмово). У розділі «Види робіт», зокрема «Монологічне мовлення», серед творів вилучено «Твір-опис зовнішності людини в художньому стилі(усно)»;«Твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю».У вступі знято тему « Мова – скарбниця духовності народу».У розділі «Морфологія. Орфографія»у підрозділах вилучено: «Прийменник» - «Непохідні і похідні прийменники»;«Частка» - «Розряди часток за значенням»;«Вигук» - «Групи вигуків за значенням.У розділі «Морфологія.Орфографія» у «Внутрішньопредметних зв’язках» «Дієслово» – вилучено «Лексикологія. Фразеологія», «Текст(риторичний аспект)»; «Дієприкметник і Дієприслівник» – «Лексикологія», «Синтаксис. Пунктуація», «Текст

У розділі «Відомості про мовлення», у підрозділі «Відтворення готового тексту» до виду переказу «Докладний переказ тексту публіцистичного стилю мовлення (усно)» додано «…з елементами роздуму».У підрозділі «Прийменник» додано «Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника».У «Вступі» змінено тему на «Літературна норма української мови».

У розділі «Відомості про мовлення», зокрема «Аудіювання», відкоректовано матеріал у такій редакції:«Розрізнення на слух відомої й нової інформації, поділ прослуханого тексту на частини, розуміння логічного й емоційно-оцінного компонентів його змісту, сприймання на слух прямо не виражених оцінок та емоцій». У мовній змістовій лінії змінено вступний урок на: «Літературна норма української мови» і відповідно внесено зміни в державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:«Учень (учениця):усвідомлює поняття літературна мова, літературна норма; розрізняє поняття літературна мова й діалекти».

8

(риторичний аспект)»; «Прислівник» – « Синтаксис»,«Текст (риторичний аспект)»; Прийменник - «Текст (риторичний аспект)»;Сполучник, Частка Вигук – «Синтаксис», «Текст (риторичний аспект)».

З огляду на те, що у формуванні мовленнєвої компетентності семикласників у процесі сприймання усних і письмових текстів чільне місце посідає аудіювання й читання мовчки, то успішне опанування їх передбачає регулярне використання спеціально підготовлених учителем цілеспрямованих завдань із розвитку в учнів умінь слухати-розуміти, читати-розуміти, аналізувати й оцінювати усні й письмові висловлення (розуміти фактичний зміст, особливості будови текстів, визначати тему й основну думку, причинно-наслідкові зв’язки, основну й другорядну інформацію, зображувально-виражальні засоби), висловлювати своє ставлення до почутого й прочитаного, критично формулювати власні судження.

З цією метою в програмі для 7 класу на формування й розвиток аудіативних і читацьких умінь (уголос і мовчки) виділяються по 1год. на рік, не враховуючи проведення тестового контролю за рівнем навчальних досягнень семикласників з аудіювання й читання мовчки, для цієї роботи спеціальних годин не відведено.

У мовній змістовій лінії в 7 класі на вивчення розділу «Морфологія» зменшено кількість годин: дієслово (20/17), дієприкметник (12/10), прислівник (14/13), прийменник ( 4/3), сполучник (4/3), частка (5/4), вигук (2/1) (у чисельнику подано стару кількість годин, а в знаменнику нову).

Кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання залишається незмінною. Фронтально оцінюються аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ і письмовий твір, мовні знання й уміння, запис яких здійснюється на сторінці класного журналу «Зміст уроку». Індивідуально оцінюютьсяговоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос. Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку, проте відводять окрему колонку без дати на сторінці класного журналу «Облік навчальних досягнень». У І семестрі проводять оцінювання 2 видів мовленнєвої діяльності (усний переказ, діалог), результати оцінювання виставляють у колонку без дати й ураховують у найближчу тематичну. У ІІ семестрі проводять оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як уснийтвір і читання вголос, яке здійснюється у 5–9 класах. Повторне оцінювання чотирьох видів мовленнєвої діяльності не проводять.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на виконання їх відводиться орієнтовно 20 хвилин уроку) залежно від змісту матеріалу, що вивчається. Решта часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання,читання мовчки.

9

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, а за семестр - на основі тематичного оцінювання.

Фронтальні види контрольних робіт

Форми контролю

5 6 7 8 9І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ

Перевірка мовної теми*

4 4 4 4 3 3 2 2 2 2

Письмо: переказ 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 твір – 1 – 1 – 1 1 1 1 1

Правопис:диктант**

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Аудіювання* – 1 – 1 – 1 – 1 – 1

Читання мовчки*

1 – 1 – 1 – 1 – 1 –

Українська література

Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи. 2012 р. (Р.В.Мовчан, К.В.Таранік-Ткачук, М.П.Бондар, О.М.Івасюк, С.А.Кочерга, Л.І. Кавун, О.І.Неживий, Н.В.Михайлова). Зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29.05.2015 №585.

Програми розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України:

http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869088/

10

Українська література

У 2015-2016 навчальному році вивчення української літератури в 5-7 класах здійснюватиметься за навчальною програмою (зі змінами, затвердженими наказами Міністерства від 04.08.2014 № 895, від 29.05.2015№ 585 ): Українська література. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2013.

З метою розвантаження навчальної програми, підвищення якості шкільної літературної освіти внесено зміни до навчальної програми з української літератури (5-9 класи), а саме:

1 клас

Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»; поезії М. Вінграновського «Перша колискова», «Бабунин дощ», «Сама собою річка ця тече…».6 клас

Вилучено з програми: пісню Д. Луценка «Як тебе не любити, Києве мій»;вступ до поеми Т. Шевченка «Іван Підкова»;поезію Лесі Українки «Співець»; поезію І. Калинця «Писанки», співомовки С. Руданського «Гуменний», «Свиня свинею».7 клас

Вилучено з програми поезію А. Малишка «Так живуть на цій землі поети…».8 клас

Вилучено з програми поезію Лесі Українки «Ви щасливі, пречистії зорі», твори В. Самійленка, Остапа Вишні, повість О.Бердника «Хто зважиться - вогнем наречеться». Включено в програму твір Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало», повість Юрія Винничука «Місце для дракона».9 клас

Вилучено з програми твори: Притчу про сіяча; поезію Г. Сковорода «Пісня 28»(із «Саду Божественних пісень»); поему-містерію Т. Шевченка «Великий льох»; поезії І. Франка «Каменярі», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», поему «Мойсей».

Вилучено літературознавчі поняття: «пригодницька повість» ( 5 клас); «пафос твору», «романтичний пейзаж», «прийоми контрасту», «засоби гумористичного зображення» (поглиблено), «диптих», «повість-казка» (7 клас); силабо-тонічне віршування», «трискладові віршові розміри», «асоціативні образи», «літературний характер», «психологізм» (8 клас); «повість-хроніка» (9 клас).

Уведено поняття: «тема», «прозова мова» (5 клас), «повість» (6 клас).

11

Курс української літератури в 7 класі структуровано за такими взаємопов’язаними тематично-проблемними блоками: « Із пісенних скарбів», «Про далекі минулі часи», « Ти знаєш, що ти – людина…», «Ми – українці». До кожного з них відповідно до вікових особливостей учнів підібрані тексти, які за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи іншу тему. При вивченні української літератури в 7 класі робиться акцент на пізнанні художнього твору як цілісності (у жанровому розмаїтті) та його інтерпретації; осмисленні учнем власних переживань, оцінок, ціннісних суджень. Методи, прийоми, види робіт такі: виразне читання, художня розповідь, проектна діяльність (пригодницькі, дослідницькі, творчі та інші проекти); лист до літературного героя, заочна подорож, Інтернет-пошук, робота з підлітковою періодикою, підготовка електронних листів герою, автору, читачеві; підготовка повідомлення-презентації тощо.

З метою рівномірного розподілу навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю з української літератури (за класами). Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель-словесник на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю

5–9 класиКласи 5 6 7 8 9Семестри І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІКонтрольні роботиу формі:контрольного класного твору;

виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)

2

–

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

4

2

2

4

2

2

Уроки розвитку мовлення*

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

2(у+п)

Уроки позакласного читання

2 2 2 2 2 2 2 2 1 1

12

Перевірка зошитів

4 5 4 5 4 5 4 5 4 5

2. Програма

Українська мова

для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання

(5-9 класи)

Пояснювальна записка

Програму з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання розроблено на основі Закону України "Про загальну середню освіту" й нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392), який ґрунтується на засадах компетентнісного, особистісно орієнтованого й діяльнісного підходів до навчання, що зумовлює чітке визначення результативного складника засвоєння змісту базової й повної загальної середньої освіти.

Компетентність сьогодні вважається передумовою успішної самореалізації випускника в суспільстві й передумовою розвитку самого суспільства, адже компетентнісний підхід передбачає активну участь школярів у процесі навчання, зокрема, широке використання самостійної роботи, а також роботу в парах, невеликих групах, проектну діяльність, тобто спрямування освітнього процесу на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей особистості.

Навчальний предмет «Українська мова» посідає особливе місце серед шкільних предметів, бо є не лише об’єктом вивчення, а й засобом навчання, а отже, і потребує рішучішого переорієнтування процесу оволодіння учнями знаннями про мову й формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок до повноцінного засвоєння всіх ліній змісту мовної освіти, визначених Державним стандартом, – мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної (стратегічної). Саме ці лінії формують комунікативну компетентність особистості, сприяють розвиткові національної самосвідомості, патріотичному, морально-етичному та естетичному вихованню учнів. Відповідно до цього в 5-9-х класах формуються мовна, мовленнєва, соціокультурна й діяльнісна компетентності як складники комунікативної компетентності.

На відміну від інших шкільних предметів, для яких комунікативна компетентність є ключовою, для мовних курсів вона є водночас і ключовою, і предметною, що формується в школярів у процесі навчання мови, зокрема української, і передбачає сформованість в учнів умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

Результатом такого процесу є формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості, яка має сформуватися в процесі навчання й містити знання, уміння, ставлення, досвід діяльності та особистісні поведінкові

13

моделі. Визначальною ознакою цього підходу є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у реальному житті.

У програмі враховано державний статус української мови, її суспільні функції, узято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя суспільства, формувати навички самостійної навчальної діяльності, самоосвіти й самореалізації; ураховано сучасні організаційні форми, методи й технології навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах.

Основна мета навчання української мови полягає у формуванні націо-нально свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами української мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної й виховної функцій освітнього змісту навчального предмета. Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови в основній школі є:

- виховання стійкої мотивації й свідомого прагнення до вивчення української мови;

- формування в школярів компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях і сферах спілкування, дотримуючись норм українського етикету;

- ознайомлення з мовною системою й формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних і правописних умінь і навичок; здатності учня до аналізу й оцінки мовних явищ і фактів;

- формування вмінь розрізняти, аналізувати, класифікувати мовні факти, оцінювати їх із погляду нормативності, відповідності ситуації та сфері спілкування; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах, здатності передавати її в самостійно створених висловленнях різних типів, стилів і жанрів;

- формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу й людства загалом.

Пріоритетною ідеєю курсу української мови в основній школі є забезпечення інтенсивного мовленнєвого та інтелектуального розвитку учнів. Володіння українською мовою, уміння спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя, сприяють її успішній адаптації до мінливих умов сучасного світу.

Навчальний матеріал основної школи розподіляється відповідно до курсів української мови для 5, 6, 7, 8 і 9 класів разом із державними вимогами

14

до рівнів мовленнєвої, мовної, соціокультурної й діяльнісної компетентностей учнів зазначених класів.

Кожен із курсів для певного класу складається з чотирьох змістових ліній (мовленнєвої, мовної, соціокультурної й діяльнісної, або стратегічної), які подаються у формі таблиць. У мовленнєвій і мовній змістових лініях основними є три колонки: в одній із них подано зміст навчального матеріалу, а в двох інших відповідно – державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів і кількість годин, що виділяється на вивчення певної теми.

Зміст мовленнєвої змістової лінії викладається за принципом структурної систематичності, що передбачає поступове ускладнення й поглиблення мовленнєвознавчих понять і формування на основі їх умінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіативних, читацьких, текстотворчих).

Зміст мовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюється реалізацією системи міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків, які зумовлюють систематичне й різнобічне збагачення словникового запасу й граматичної будови мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних, мовленнєвих умінь і навичок, умінь користуватися різними лінгвістичними словниками.

Зазначені дві змістові лінії (мовленнєва й мовна) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до рівня мовленнєвої й мовної компетентностей учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна й діяльнісна (стратегічна) є засобом досягнення основної освітньої мети навчання української мови в основній школі.

Вимоги до засвоєння змісту мовленнєвої й мовної змістових ліній є спеціальними. Саме вони містять критерії, за якими визначається рівень навчальних досягнень учнів з предмета. А вимоги до соціокультурної й діяльнісної змістових ліній мають загальний характер, що підпорядковуються освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому виконання їх контролюється опосередковано, через вимоги до засвоєння мовного й мовленнєвого компонентів змісту програми. Водночас володіння цими загальними вміннями й навичками є важливою умовою формування в учнів соціокультурної, діяльнісної компетентностей, які є одними зі складників комунікативної компетентності, умовою й показником загального особистісного розвитку школярів.

Комунікативно-функційний підхід, що лежить в основі навчання української мови, пріоритетним передбачає розвиток умінь і навичок мовленнєвої діяльності, а робота над мовною теорією, формування знань і вмінь із мови підпорядковується завданням розвитку мовлення. Тому зміст програмного матеріалу в кожному класі розпочинається мовленнєвою змістовою лінією.

Отже, призначення мовленнєвої змістової лінії полягає в забезпеченні цілеспрямованого формування й удосконалення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності – аудіюванні, читанні, говорінні, письмі на основі засвоєння мовленнєвознавчих понять, визначених у рубриці «Відомості про

15

мовлення», оволодіння базовими вміннями й навичками використання мови в життєво важливих для певного віку сферах й ситуаціях спілкування (рубрика «Види робіт») (мовленнєва компетентність).

Реалізація її змісту здійснюється як на спеціальних уроках із розвитку мовлення, так і на уроках засвоєння основ науки про мову, що дає змогу зробити процес формування мовленнєвої компетентності учнів ефективнішим.

Призначення мовної змістової лінії здійснюється в процесі засвоєння учнями системних знань про мову й формування на основі їх відповідних умінь як засобу пізнання, спілкування, самовираження людини (мовна компетентність).

Соціокультурна змістова лінія є засобом опанування національних, загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному й морально-етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум. Змістове наповнення цієї змістової лінії здійснюється на основі добору соціокультурних відомостей освітніх галузей «Мови і літератури», "Суспільствознавство", "Мистецтво", а також інших освітніх галузей. Ця змістова лінія передбачає добір, опрацювання й конструювання тематично та стилістично орієнтованих текстів, що забезпечать розвиток комунікативних умінь і навичок (соціокультурна компетентність). Окремо години на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються.

Роль діяльнісної (стратегічної) змістової лінії виявляється у формуванні мотивації навчання, здатності організовувати свою працю для досягнення результату, дає змогу вибудувати цілеспрямовану лінію поведінки для успішного виконання певного завдання; удосконаленні загальнонавчальних умінь, оволодінні творчими, естетико-етичними вміннями, які визначають успішність мовленнєвої діяльності. Загальнонавчальними вміннями передбачено: загальнопізнавальні вміння (зокрема інтелектуальні, інформаційні), наприклад, виділення в об’єктах ознак і властивостей, знаходження серед них основних, другорядних; порівняння й зіставлення, аналіз, синтез, узагальнення, оцінювання, класифікація; здійснення бібліографічного пошуку, уміння здобувати інформацію з різноманітних джерел, робота з текстом тощо; організаційно-контрольні (володіння способами організації навчальної діяльності (планування, розподіл роботи над певним завданням на етапи, оцінювання проміжних і кінцевих результатів, здійснення відповідних корективів тощо) (діяльнісна компетентність).

Реалізація цієї змістової лінії відбувається у процесі роботи над опрацюванням навчального матеріалу мовної, мовленнєвої й соціокультурної змістових ліній, а також використання засвоєного інтелектуально-операційного й ціннісного змісту інших навчальних предметів. Окремо години на реалізацію діяльнісної змістової лінії теж не виділяються.

Особливістю змісту пропонованої програми є систематичне використання в процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньопредметних зв’язків: 1) з лексикою, фразеологією, прислів’ями й крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією й синтаксисом); 3) з культурою мовлення й

16

стилістикою; 4) з текстом. Реалізація саме цих зв’язків визначає спрямування мовленнєвого розвитку школярів.

Здійснення практично на кожному уроці внутрішньопредметного зв’язку із лексикою й фразеологією, прислів’ями, приказками й крилатими висловами забезпечує можливість послідовно збагачувати мовлення учнів цими необхідними засобами. Важливе значення має також послідовне урізноманітнення граматичної будови мовлення школярів на рівні слова, словосполучення й речення. Загальновизнаною є й потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише в правописному аспекті, а й стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі означені рівні й аспекти розвитку мовлення школярів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні – рівні тексту. Саме на цьому рівні здійснюється вдосконалення вмінь досягати комунікативних цілей, тобто того, що має безпосередній вихід на мовленнєву практику.

Не менш важливим у навчанні мови є застосування міжпредметних зв’язків. Вони забезпечують інтеграцію мови з іншими предметами, активно впливають на розвиток інтелектуальних і моральних якостей особистості, свідомості й мислення її, комунікативних умінь і навичок.

З огляду на це структурування змісту навчання української мови як на рівні навчальних програм, так і підручників, з урахуванням зазначених внутрішньо- і міжпредметних зв’язків дає змогу нейтралізувати недоліки традиційної лінійної систематизації й викладу навчального матеріалу в програмах і підручниках, забезпечує можливість систематичного й різнобічного мовленнєвого розвитку учнів протягом усього періоду навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.

Добір навчального матеріалу й організація вивчення української мови в основній школі здійснюється на основі застосування й поєднання основоположних дидактичних і методичних принципів, що наводяться нижче.

Зокрема принцип взаємозв’язку навчання, виховання й розвитку передбачає наявність у змісті й процесі навчання української мови таких елементів, які забезпечують гармонійну реалізацію визначених цим принципом основних загальноосвітніх функцій навчального предмета. Окрім навчальної функції, що є провідною, добором системи текстів, тематично визначених соціокультурною змістовою лінією, а також системою передбачених програмою усних і письмових висловлень має здійснюватися цілеспрямоване патріотичне, морально-етичне, екологічне, естетичне виховання учнів, які, зокрема, мають засвоїти, що на них лежить велика відповідальність за збереження, подальший розвиток української мови й культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями світу, а також глибоко усвідомити, що мовленнєва діяльність їх обов’язково має бути носієм добра, а для цього потрібно виробляти звичку оцінювати її з погляду відповідності загальнолюдським моральним нормам і естетичним критеріям. При цьому розвивальний вплив під час сприймання чужого мовлення й створення власних висловлень буде тим вищий, чим послідовніше актуалізуватиметься зміст

17

діяльнісної змістової лінії програми й чим активнішою буде участь учнів у цьому процесі.

Принцип демократизації й гуманізації навчання мови полягає в здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня задля досягнення визначеної програмою й прийнятої обома суб’єктами навчання освітньої мети. Це означає, що вчитель будує стосунки з учнями й учні між собою на основі толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердечності, високо поціновує й заохочує щирі прояви інтелектуальної й емотивної діяльності школяра, що знаходять відображення у таких категоріях, як самостійність, патріотизм, потяг до істини, до прекрасного, душевність, людяність, добротворча спрямованість, вірність заповітам предків, любов до природи тощо і які виявляються не лише на словах, а й підкріплюються відповідними вчинками. Дотримання цього принципу утверджує якісні світоглядні, морально-етичні, духовні зрушення в освітній культурі українського суспільства.

Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забезпечення вчителем оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні й саморозвитку. З цією метою вчитель заохочує й надає допомогу у визначенні індивідуальної навчальної мети, плануванні й організації роботи над досягненням її учнями у міру готовності їх до самостійної пізнавальної діяльності. Найсприятливішими для реалізації цього принципу є такі методи та організаційні форми роботи, як дискусія, рольова гра, групова робота, керовані дослідження, проекти, самостійні дослідження, самооцінювання тощо.

Принцип урахування життєвої перспективи, суть якого полягає в презентації інформації, що дає змогу розв’язувати життєві завдання, зокрема відомості з риторики, стилістики й культури мовлення.

Принцип текстотворчості (текстоцентризму) передбачає засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь і навичок на основі текстів, усвідомлення структури тексту й функцій мовних одиниць у ньому, формування вмінь сприймати, відтворювати чужі й створювати власні висловлення, здійснювати міжпредметний зв'язок української мови та інших предметів.

Комунікативно-діяльнісний принцип означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється в процесі взаємопов'язаного й цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групово-парної та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Важливість навчання учнів таких видів мовленнєвої діяльності, як аудіювання й читання зумовлена постійним зростанням потоку інформації й потребою орієнтуватися в ній, життєвою необхідністю формування в учнів мовленнєвої компетентності в процесі сприймання усних і письмових висловлень як важливого складника комунікативної компетентності.

18

Чільне місце у формуванні й розвитку мовленнєвих умінь і навичок посідає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих завдань із розвитку вмінь слухати й розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлення (зміст його, особливості побудови й мовного оформлення тощо), добір із прослуханої інформації тих елементів її, які необхідні для розв’язання комунікативних завдань. У кожному класі на формування життєво необхідних аудіативних умінь виділяються окремі години. Учні практично знайомляться з різновидами аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). На основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді з декількох запропонованих, спостереження за мовними зображувально-виражальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового (науково-навчального, науково-популярного різновидів) та інших стилів для диктантів, переказів, складання діалогів, читання вголос і мовчки, спостережень за мовними засобами, списування тощо.

Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з різновидами його (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Школярі повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання фактичний зміст його, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору. Робота з читання також спрямовується на формування інтересу до читання художніх, науково-популярних, публіцистичних текстів на уроках української мови, обсяг яких повинен збільшуватися з класу в клас. Під час читання вголос важливо передбачати комунікативний аспект цього виду мовленнєвої діяльності й розвивати в учнів уміння орієнтувати швидкість читання, чіткість вимови, виразність, інтонаційну правильність на можливості, інтереси й потреби слухача, виробляти вміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму тощо. У кожному класі на формування життєво необхідних умінь із цього виду мовленнєвої діяльності виділяються також окремі години.

Говоріння як вид мовленнєвої діяльності передбачає формування й розвиток умінь і навичок діалогічного й монологічного мовлення.

Формування вмінь і навичок говоріння здійснюється в процесі заучування учнями невеликих текстів, віршів, загадок, прислів’їв, приказок, матеріалів для рольових ігор тощо; складання відповідей на основі почутого або прочитаного тексту, усних повідомлень і відповідей на лінгвістичну тему тощо; переказування почутого або прочитаного (докладно, стисло, вибірково) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення; складання діалогів і монологічних висловлень різних типів, стилів і жанрів мовлення.

Навчання української мови передбачає розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази й твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і

19

мовне оформлення (грамотність). Перекази й твори виступають підготовчими вправами до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності школярів відповідно до соціокультурної змістової лінії передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлень, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну й навчальну мовленнєву діяльність, мали б чітке виховне спрямування тощо.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, види мовленнєвої діяльності, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення й спілкування.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань у порядку наростання склад-ності їх. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки й почуття необхідно, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати й диференціювати систему письмових робіт.

Соціокультурний принцип вимагає вивчення мови на основі створеної українським народом оригінальної та яскравої культури, відображеної в міфології, традиціях і звичаях, усній народній творчості, у творах красного письменства, а також акумульованої в перекладних літературних творах культур інших народів, трансформація учнем відомостей із мови, літератури, історії та інших предметів, власного життєвого досвіду, що здійснюється у процесі підготовки усних і письмових творів, під час виконання творчих робіт інших жанрів, у власний погляд на життя, переконання, світоглядні настанови, ідеали, у знання культурних реалій, які забезпечують органічне входження в суспільство, визначення свого місця в ньому, реалізацію потенційних можливостей особистості. З цією метою ретельно добираються, конструюються й систематизуються тексти з виразним виховним спрямуванням і відповідна тематика творчих робіт, що передбачає формування патріотичних, морально-етичних, екологічних переконань і естетичних смаків.

Принцип органічного поєднання навчання мови й мовлення як засобу й способу мовленнєвої діяльності, змісту та форми її означає, що вивчення мовних понять, правописних правил, орфоепічних норм є не самоціллю, а засобом досягнення основної освітньої мети. Тому вивчення мовних понять, явищ, закономірностей, норм, по-перше, має здійснюватися не ізольовано від мовлення, а на основі тексту (висловлення) як результату мовленнєвої діяльності, по-друге, передбачати застосування вивченого в мовленнєвому процесі. По-третє, формування мовленнєвої компетентності повинно здійснюватися в ході аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються

20

їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення мови. Дотриманням цього принципу долається формальний характер мовної освіти.

Принцип здійснення поліфункціональності української мови в процесі навчання – комунікативної, пізнавальної, культуроносної, експресивної, естетичної, креативної тощо – засвідчує й реалізує, за умови вмілого його використання, невичерпні потенційні освітні можливості української мови, які визначають виняткову роль цього навчального предмета. Тому для реалізації цього принципу необхідний комплект навчальних засобів, який задовольняв би освітні потреби школярів, різнобічна система завдань і вправ, що передбачає актуалізацію й реалізацію зазначених функцій мови, а також високий професійний рівень учителя, спроможного керувати процесом здійснення зазначеного принципу.

Принцип практичної спрямованості навчання знаходить вияв у різнобічному й систематичному збагаченні мовлення учнів лексичними, фразеологічними, граматичними, стилістичними та іншими виражальними засобами мови, що мають здійснюватися в процесі реалізації міжпредметних, внутрішньопредметних зв’язків і забезпечити стабільний приріст та розширення лексичного запасу учнів, урізноманітнення граматичної будови їхнього мовлення, удосконалення вправності учнів у слововживанні, доборі найдоцільніших синонімів на рівні лексеми, словосполучення, фразеологізму, речення в конкретному контексті й ситуації спілкування тощо. Окрім того, передбачається цілеспрямоване використання вивчених мовних понять, явищ, норм у сконструйованих реченнях, мікротекстах і текстах, щоб забезпечити формування комунікативних умінь і навичок. Велике значення надається самостійності учнів у виборі тем висловлень, вираженню особистого ставлення до предмета висловлення. У програмі подано орієнтовний розподіл годин і резерв їх для використання на розсуд учителя, який має змогу за потреби вносити деякі корективи (години можуть використовуватися на засвоєння недостатньо вивченого або забутого, проведення консультацій, індивідуальних занять з учнями тощо).

21

7 клас

(88 год. 2,5 год. на тиждень)

(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія

№п\п

Кіль-кістьгодин

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги дорівня загальноосвітньої підготовки

учнів1 22

(заг.)Відомості про мовленняПовторення й поглиблення вивченого про текст, структурні особливості його, мовні засоби зв’язку речень у тексті. Мікротема тексту (практично) . Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття пропубліцистичний стиль.Складний план власного висловлення (практично). Різновиди читання: ознайомлювальне, вивчальне, переглядове (загальне ознайомлення). Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості будови опису зовнішності людини, виконання дій, роздуму дискусійного характеру.Жанри мовлення: оповідання, розписка, особливості будови їх.Стилістична помилка ( практично).

Учень /учениця:розпізнає текст, його структурні особливості, загальні мовні засоби міжфразового зв’язку в тексті (службові і вставні слова, єдність видо-часових форм дієслів-присудків, займенники, числівники); визначає ситуацію спілкування, стилі мовлення (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний); типи (розповідь, опис зовнішності людини, виконання дій, роздум дискусійного характеру); жанри (оповідання, портретний нарис, розписка), особливості будови їх;знаходить і виправляє стилістичні помилки.

2

1

Види робітСприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння) Розрізнення на слух відомої й нової інформації, поділ прослуханого тексту на частини, розуміння логічного й емоційно-оцінного компонентів змісту його, сприймання на слух прямо не вираженої емоційно-оцінної інформації.Слухання-розуміння текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких

Учень /учениця: розуміє з одного прослухування фактичний зміст незнайомого тексту, тему та основну думку (тривалість звучання художнього тексту обсягом 600-700 слів – 6-7 хв., інших стилів обсягом 500-600 слів (також публіцистичного) – 5-6 хв.);прогнозує зміст висловлювання за формулюванням теми, поданим планом; виокремлює ключові слова й записує їх у процесі слухання;розрізняє прямо не виражену в тексті

22

1

стилів: художнього, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного; типів: розповідь, опис, роздум (зокрема опис зовнішності людини, виконання дій, роздум дискусійного характеру); жанрів мовлення: оповідання, стаття, нарис, казка, пісня, легенда, переказ, байка, загадка, прислів’я, приказки (об’єднані певною темою).

Читання мовчки і вголос

Читання мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: художнього, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного; типів мовлення: розповідь, опис, роздум (зокрема опис зовнішності людини, роздум дискусійного характеру); жанрів: оповідання, стаття, нарис, п’єса, казка, пісня, легенда, переказ, байка, загадка, прислів’я, приказки. Ознайомлювальне читання (практично).

Виразне читання вголос художніх, науково-популярних, публіцистичних текстів, що належать до таких жанрів мовлення, як оповідання, п’єса,

емоційно-оцінну інформацію; спеціальні засоби для виділення основних положень тексту; відому й нову інформацію; визначає основну й другорядну інформацію, причиново-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в текстах (складніших порівняно з попередніми класами) ; будує простий план почутого;оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом.

Учень (учениця):читає мовчки відповідно до свого віку незнайомі тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 120-210 слів за хв., відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражає за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, авторський задум;

користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації ознайомлювальним видом читання (відшуковує потрібну інформацію, читаючи заголовки, назву, анотацію, вступну частину, закінчення, окремі фрагменти тексту, орієнтується в його композиції, виділяє ключові слова, основну і другорядну інформацію, ділить текст на змістові частини, максимально повно охоплює дібраний матеріал);складає складний план прочитаного; визначає причиново-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості тексту;оцінює прочитане (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).

Учень/учениця: виразно читає вголос знайомі тексти (складніші порівняно з попередніми класами) різних стилів, типів і жанрів мовлення з достатньою швидкістю (80-

23

стаття, нарис, замітка, переказ, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я, усмішки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення)

120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражає за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту; оцінює прочитаний уголос текст (зміст, форму, будову й мовне оформлення).

3 Відтворення тексту: Перекази за простим і складним планом.Говоріння:Докладний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини.Докладний переказ тексту публіцистичного стилю мовлення з елементами роздуму.Вибірковий переказ тексту наукового стилю.Письмо:Докладний переказ тексту-роздуму дискусійного характеру в публіцистичному стилі.Стислий переказ розповідного тексту про виконання певних дій у художньому стилі.

Учень /учениця:переказує докладно й стисло (усно й письмово) прослухані й прочитані тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 200-250 слів, стислого – у півтора рази більше), підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, з урахуванням комунікативного завдання, композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, за самостійно складеним простим і складним планом; оцінює текст (його зміст, форму,будову, авторський задум і мовне оформлення).

4 Створення власних висловлень: Діалогічне мовлення:Говоріння й письмоДіалог, який доповнює почутий або прочитаний текст, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з характеристикою людей; діалог дискусійного характеру.

Учень /учениця:складає усний і письмовий діалог за зразком, поданим початком або закінченням, діалоги до монологічних текстів, доповнює пропущені репліки в поданому діалозі;розігрує діалог (орієнтовно 8-10 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, досягаючи комунікативної мети, аргументуючи висловлені тези, спростовуючи помилкові висловлення співрозмовника; додержується норм української літературної мови й правил спілкування;висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, даючи влучну, дотепну відповідь із використанням прислів’їв і приказок; оцінює текст (його зміст, форму,

24

Монологічне мовлення:Твори за простим і складним планом.Говоріння:Твір-опис виконання дій на основі власних спостережень у художньому стилі. .Письмо:Твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі. Твір розповідного характеру про виконання автором улюбленої справи в художньому стилі (приготування обіду, моделювання, малювання, шиття, вишивання тощо). Твір-оповідання за поданим сюжетом.Портретний нарис у публіцистичному стилі. Анотація.Ділові папери. Розписка.

будову й мовне оформлення).Учень /учениця:складає усні й письмові твори за простим і складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), типи мовлення (зокрема твір-опис зовнішності людини, твір-опис виконання дій, жанри мовлення (оповідання за поданим сюжетом, портретний нарис, анотація, розписка); мовні засоби відповідно до задуму висловлення, стилю, типу й жанру мовлення; збирає й систематизує матеріал для твору;додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування; помічає й виправляє недоліки у власному й чужому мовленні; оцінює текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).

Міжпредметні зв'язки. Письмова характеристика літературного героя; елементарний аналіз змісту й художніх засобів твору-живопису про подвиг людей; передача динаміки дій (образотворче мистецтво); нариси на суспільну тему (історія).

25

Мовна змістова лінія

№ Кіль-кістьгодин

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги дорівня загальноосвітньої

підготовки учнів

163 (заг.)

1

Вступ Літературна норма української мови.

Учень /учениця:усвідомлює поняття літературна мова, літературна норма; розрізняє поняття літературна мова й діалекти .

2 3 Повторення та узагальнення вивченогоРозділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.

Вивчені частини мови, правопис їх.

Учень /учениця:розставляє правильно розділові знаки в простому й складному реченні відповідно до вивчених правил; знаходить у реченні вивчені частини мови; орфограми ;визначає належність слова до частини мови, обґрунтовує написання їх; виправляє допущені помилки; складає прості й складні речення; читає й переказує тексти з різними видами речень.

318

Морфологія. ОрфографіяДієслово: значення, морфологічні

ознаки, синтаксична роль.Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення).Неозначена форма та особові форми. Доконаний і недоконаний вид дієслова. Часи дієслів. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідміни. Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способу.Безособові дієслова.

Способи творення дієслів.Правопис дієслів.

Учень /учениця:усвідомлює значення дієслова, морфологічні ознаки його, синтаксичну роль; знаходить дієслово в реченні; визначає форми його, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів; правильно вимовляє дієслова й пише їх із вивченими орфограмами; аргументує написання орфограм; знаходить і виправляє допущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова;використовує правильно форми

26

Не з дієсловами (повторення).Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення). Літери е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідміни (повторення).

Ь у дієсловах наказового способу. Внутрішньопредметні зв’язки:

Фонетика. Орфоепія.

Вимова дієслів на –шся, -ться. Чергування приголосних у дієсловах.

Синтаксис. Уживання дієслова в ролі різних членів речення.

Культура мовлення.

Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших.

Міжпредметні зв’язки. Метафора, уособлення (література).

дієслів у мовленні; аналізує випадки використання дієслів зі стилістичною метою, визначаючи виражальні можливості їх;конструює речення з дієсловами в усіх часах і особових формах, зокрема в переносному значенні; редагує тексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших; складає й розігрує діалоги відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу й способу замість іншого;складає усні й письмові висловлення на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості дієслова, зокрема висловлення в художньому стилі з дієсловами 2-ї особи однини; усвідомлює роль дієслів у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення.

4 10 Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Правопис дієприкметників.Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.

Розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими зворотами.

Учень /учениця:усвідомлює значення дієприкметника, морфологічні ознаки його, синтаксичну роль; відрізняє дієприкметник від прикметника;знаходить у реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот; безособові дієслівні форми на -но, -то; визначає дієприкметники активного й пасивного стану; засоби творення їх;пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;

27

Правопис суфіксів дієприкметників.-Н- у дієприкметниках та –нн- у

прикметниках дієприкметникового походження.Не з дієприкметниками.Внутрішньопредметні зв’язки:

Культура мовлення.

Правильне використання активних дієприкметників у мовленні. Будова речень із дієприкметниковими зворотами; синоніміка складних і простих речень із дієприкметниковими зворотами. Використання в мовленні безособових форм на -но, -то.

Міжпредметні зв’язки. Використання дієприкметників як засобу творення образності (література); використання дієприкметників у наукових текстах (історія, географія, біологія, фізика).

правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті; пояснює орфограми в дієприкметнику й пунктограми;знаходить і виправляє в реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила; правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворотами; складає речення з дієприкметниковими зворотами; здійснює заміну їх підрядним реченням; використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на –но, -то, а також фразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловленнях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему.

5 7 Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного й доконаного виду, творення їх. Дієприслівниковий зворот.

Правопис дієприслівників.Коми при дієприслівниковому звороті

й одиничному дієприслівнику.Не з дієприслівниками.Внутрішньопредметні зв’язки:Культура мовлення.Правильне вживання дієприслівників у

власному мовленні, дотримання інтонації в реченнях із дієприслівниковим зворотом.

Учень /учениця:усвідомлює загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника;знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні; відрізняє дієприслівник від дієприкметника;визначає граматичні ознаки дієприслівника; пише правильно дієприслівники з вивченими орфограмами;розставляє розділові знаки при дієприслівниках і дієприслівникових зворотах; виправляє помилки у вживанні й правописі дієприслівників;правильно будує речення з дієприслівниковими зворотами, інтонує їх.конструює прості речення з

28

Міжпредметні зв’язки. Використання дієприслівника для створення образності (художня література); використання дієприслівника в наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика).

дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами, замінює їх складними реченнями з підрядними обставинними;читає й переказує тексти з дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами; складає монологи й діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.

6 14 Прислівник, значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Розряди прислівників (практично).Ступені порівняння прислівників.

Творення й правопис прислівниківЛітери –н- та –нн- у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о ,-е,

утворених від прикметників і дієприкметників.

Написання прислівників

окремо, разом і через дефіс.

Написання прислівникових словосполук типу раз у раз, з дня на день...

Внутрішньопредметні зв’язки:Лексикологія й фразеологія.Прислівники-синоніми й антоніми;

прислівники-омоніми до іменників із прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками

Культура мовлення. Правильне наголошування

прислівників. Міжпредметні зв’язки. Bикористання прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика).

Учень /учениця:усвідомлює значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника;знаходить прислівники в реченні, відрізняючи їх від омонімічних і паронімічних частин мови; визначає граматичні ознаки його; утворює ступені порівняння, практично застосовує правила правопису; правильно наголошує прислівники;помічає й виправляє помилки в правописі прислівників;аналізує й визначає роль прислівника в художніх і наукових текстах;складає речення з прислівниками й мікротексти, використовуючи прислівник для зв’язку речень у тексті; створює усні й письмові висловлення на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення.

7 3 Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні.

Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Види прийменників за будовою.Правопис прийменників.

Учень /учениця:знаходить прийменники в реченні; відрізняє їх від сполучників і часток; правильно поєднує з іменниками;

29

Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.

Внутрішньопредметні зв’язки:Лексикологія й фразеологіяСинонімічні й антонімічні

прийменники. Синтаксис. Прийменниково-

іменникові конструкції в ролі членів речення.

Культура мовлення. Особливості вживання деяких

прийменників з іменниками, числівниками, займенниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із-зо).

Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, фізика, хімія).

застосовує правила правопису прийменників; знаходить і виправляє помилки в їх правописі; аналізує тексти щодо правильності використання прийменників із відмінковими формами іменників; складає речення з різноманітними прийменниково-іменниковими конструкціями; редагує тексти щодо правильності використання прийменникових засобів милозвучності мовлення.

8 3 Сполучник як службова частина мови.

Види сполучників за будовою, походженням. Використання сполучників у простому і складному реченні: сполучники сурядності й підрядності.

Правопис сполучників.Написання сполучників разом та

окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів.

Внутрішньопредметні зв’язки:.Лексикологія й фразеологія.Синонімічні й антонімічні

сполучники. Міжпредметні зв’язки. Використання похідних складених сполучників у наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика).

Учень /учениця:знаходить сполучники в реченні; відрізняє їх від прийменників і часток; визначає види сполучників за будовою, способом використання в простому й складному реченні;правильно пише сполучники; помічає й виправляє помилки в написанні їх; правильно аналізує наукові тексти щодо функції в них похідних складених сполучників; використовує сполучники у власних висловленнях відповідно до функціонального призначення, складаючи прості і складні речення; редагує речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними.

9 4 Частка як службова частина мови. Правопис часток. Не і ні з різними

частинами мови. (узагальнення). Написання часток -бо, -но, -то, -от,

-таки.

Внутрішньопредметні зв’язки:Лексикологія й фразеологія.

Учень /учениця:знаходить частки в реченні, відрізняє від інших службових частин мови; визначає частки за роллю їх у реченні; правильно пише частки; знаходить і пояснює орфограми

30

Синонімічні та антонімічні частки.

Міжпредметні зв’язки.Використання часток як

виражального засобу в художніх творах (література).

в частках за допомогою правил; самостійно знаходить і виправляє помилки в правописі; аналізує тексти щодо використання в них часток як виражального засобу; редагує тексти щодо правильності використання часток; створює висловлення, правильно використовуючи частки.

10 1 Вигук як особлива частина мови. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.Внутрішньопредметні зв’язки:Лексикологія й фразеологія. Найуживаніші фразеологізми

(зокрема приказки й прислів’я) з вигуками.

Культура мовлення.Правильне читання речень із

вигуками.Міжпредметні зв’язки.

Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).

Учень /учениця:знаходить вигуки в реченні; відрізняє їх від часток; правильно пише вигуки з орфограмами й розставляє розділові знаки при них, пояснює написання їх;аналізує тексти щодо ролі в них вигуків; доречно використовує вигуки у власному мовленні.

11 2 Узагальнення й систематизація вивченого про частини мови, правопис їх і використання в мовленні.

Учень /учениця:визначає в реченні всі частини мови, називаючи граматичні ознаки їх;правильно пише й пояснює орфограми; самостійно помічає й виправляє помилки в усному й писемному мовленні.

31

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалуДержавні вимоги до

рівня загальноосвітнь

ої підготовки учнів

Cфери відношень

Тематика текстів Теми висловлень учнів

Я і українсь-ка мова й

література.

Я і Батьківщина (її природа,

історія).

Я і національна

культура (звичаї,

традиції, свята,

культура взаємин,

українська пісня).

Я і мистецтво

(традиційне й

професійне).

Я і ти (члени родини, друзі,

Мова – скарбниця духовності народу.

Формування української народності. Речові пам’ятки слов’ян, писемні джерела про слов’ян. Людина й природа. Різноманітність флори й фауни в Україні й на Землі. Екологічна культура людини.

Матеріальна й духовна культура східних слов’ян. Культура Київської Русі.Звичаї й традиції рідного краю.

Українське образотворче мистецтво. Малярство. Іконопис. Народний живопис. Народна скульптура. Шевченко – художник.

Родинні виховні традиції українців.

«Мова – цілюще народне джерело», «Щире слово, добре діло душу й серце обігріло».

«Минуле свого краю завжди хвилює», «Найкраща вчителька нації – історія», «Вісники старовини», «Роль природи в житті людини»,«Знати, щоб оберігати». «Мій обов'язок перед природою».

«Відгомін минулого». «Наші обереги»«Моя улюблена пісня»

«Прекрасне в моєму житті»«Крашанка і писанка».

«Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» (В.Коломієць), «Шануй батька

Учень /учениця:сприймає,аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягненняпевної комунікативної мети;використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання

32

товариші ).Я і ми

(класний колектив,

народ, людство)

Я як особистість

Взаємини між чоловіком і жінкою. Народні пісні, приказки й прислів’я про родинно-сімейні стосунки. Друзі сім’ї й мої друзі. Моральні цінності й чесноти людини (порядність, чесність, доброта, гідність, скромність тощо).

Покликання людини – пізнавати істину, творити добро, примножувати красу, оберігати рідну природу.

й неньку, то буде тобі скрізь гладенько». «Україна – наш спільний дім».

«Людина – найвеличніша з усіх істот», «Мій життєвий вибір»,«Любіть землю! Любіть працю на землі» (О.Довженко).

цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;усвідомлює необхідність бути готовим і здатним до дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.

33

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально-навчальних умінь

Державні вимоги дорівня загальноосвітньої підготовки учнів

Організаційно-контрольні

Учень /учениця самостійно чи за допомогою вчителя: усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності;планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;здійснює визначений план;оцінює проміжні й кінцеві результати, робить відповідні корективи.

Загальнопізна-вальні (інтелектуальні, інформаційні)

Учень /учениця самостійно чи за необхідною допомогою вчителя: аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, узагальнює, конкретизує їх; робить висновки на основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного;здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.

Творчі Учень /учениця самостійно:уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання й уміння в нову ситуацію;помічає й формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;усвідомлює будову предмета вивчення;робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументи для його доведення;спростовує хибні припущення й твердження.

Естетико-етичні Учень /учениця:помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності;критично оцінює відповідність власних вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;усвідомлює й намагається творити добро словом і ділом.

34

3. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу

(українська мова навчання)

/Укладачі: Г.Т.Шелехова, М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович, Н.Б.Коржова, К.В.Таранік-Ткачук/. – К., 2012.

Усього: 88 годин. (І семестр – 2 години, ІІ семестр – 3 години).Мовленнєва змістова лінія – 22 години на рік.Мовна змістова лінія – 66 годин на рік (разом з усіма видами тематичних

контрольних робіт і диктантів).І семестр – 3 мовних теми, ІІ семестр – 5 мовних тем.

Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт

Форми контролю І семестр ІІ семестрПеревірка мовної теми* 3 5Письмо: переказ 1 1 твір - 1Правопис: диктант** 1 1Аудіювання* - 1 Читання мовчки* 1 - Читання вголос (виразне читання)

- 1

Говоріння: діалог - 1 переказ 1 - твір - 1Перевірка зошитів 4 5

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.** Основною формою перевірки орфографічної й пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

35

І семестр (32 уроки з розрахунку 2 год. на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

1. Тема №1. Вступ. Літературна норма української мови.

2. Повторення, узагальнення вивченого Частини мови. Іменник. Правопис іменників. Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.

3. Частини мови. Прикметник. Правопис прикметників.

4. Частини мови. Числівник. Займенник. Правопис числівників і займенників.

5. РМ №1. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю з елементами роздуму (назва).

6. РМ №2. Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю (назва).

7. РМ №3. Навчальне читання мовчки тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

8. РМ №4. Усний твір-опис природи на основі особистих вражень у художньому стилі (назва).

9. Контрольна робота №1 за темою «Вступ. Повторення та узагальнення вивченого» (тестові завдання).

10. Тема №2. Морфологія. Орфографія. Дієслово: Аналіз контрольної роботи №1. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль дієслова.

11. Форми дієслова: неозначена форма (інфінітив) та особові форми.

12. Дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на –но, -то (загальне ознайомлення).

13. Доконаний і недоконаний вид дієслова.14. Часи дієслів. Теперішній час. 15. Минулий час. Зміна дієслів у минулому

часі.16. Майбутній час.17. Дієслова І і ІІ дієвідміни. Літери е, и в

36

особових закінченнях дієслів І і ІІ дієвідміни.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

18. РМ №5. Говоріння. Контрольний усний стислий переказ тексту наукового стилю.

19. Контрольна робота №2 за темою «Дієслово» (тестові завдання). Контрольне читання мовчки художнього тексту (назва).

20. Тема №3. Дієслово (продовження). Аналіз контрольної роботи №2. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу.

21. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий).

22. Творення дієслів умовного й наказового способу. Літера ь у дієсловах наказового способу.

23. Безособові дієслова.24. Способи творення дієслів. 25. Правопис дієслів. Не з дієсловами

(повторення).26. Правопис –ться, -шся в кінці дієслів

(повторення). Чергування приголосних у дієсловах.

27. Уживання дієслова в ролі різних членів речення. Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших. Розбір дієслова як частини мови.

28-29.

РМ №№6-7. Контрольний письмовий докладний переказ тексту-роздуму дискусійного характеру в публіцистичному стилі (назва).

30. Контрольна робота №3 за темою «Дієслово» (тестові завдання).

31. Контрольний диктант за І семестр (назва).32. РМ №8. Навчальне аудіювання тексту будь-

якого стилю (зокрема опис зовнішності людини, виконання дій, роздум дискусійного характеру), назва. Повторення та узагальнення теми «Дієслово».

37

ІІ семестр (56 уроків з розрахунку 3 години на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

33. Тема №4. Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

34. Активні й пасивні дієприкметники.35. Творення активних і пасивних

дієприкметників теперішнього й минулого часу.

36. Відмінювання активних і пасивних дієприкметників. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.

37. Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими зворотами. Будова речень із дієприкметниковими зворотами.

38. Безособові дієслівні форми на –но, -то. Використання в мовленні безособових форм на – но, - то.

39. Правопис суфіксів дієприкметників. -Н- у дієприкметниках та –нн- у прикметниках дієприкметникового походження.

40. Не з дієприкметниками. 41. Розбір дієприкметника як особливої форми

дієслова. Практичні вправи на орфограми й пунктограми в дієприкметнику.

42. Повторення та узагальнення теми «Дієприкметник». Практичне використання дієприкметників як засобу творення образності (література) та використання дієприкметників у наукових текстах (історія, географія, біологія, фізика).

43. РМ №9. Ділові папери. Розписка.44. РМ №10. Письмовий твір-опис зовнішності

людини за картиною в художньому стилі (назва).

45. РМ №11. Розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи дієприкметники,

38

дієприкметникові звороти, безособові дієслівні форми на –но, -то, створюючи власні висловлювання, «Мова – цілюще народне джерело».

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

46. Контрольна робота №4 за темою «Дієприкметник» (тестові завдання і запитання).

47. Тема №5. Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Аналіз контрольної роботи №4.

48. Вид і час дієприслівників.49. Дієприслівники недоконаного й доконаного

виду, творення їх.50. РМ №12. Навчальне аудіювання тексту будь-

якого стилю (на вибір, назва).51. Дієприслівниковий зворот. Коми при

дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівнику. Конструювання простих речень з дієприслівниковими зворотами, замінюючи їх складними реченнями з підрядними обставинними.

52. Не з дієприслівниками. Розбір дієприслівника як особливої форми дієслова. Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні.

53. РМ №13. Говоріння. Контрольний усний твір-опис дій на основі власних спостережень у художньому стилі «Любіть землю! Любіть працю на землі» (О.Довженко). Використання дієприслівника для створення образності (художня література).

54. Контрольна робота №5 за темою «Дієприслівник» (тестові завдання). Контрольне аудіювання тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

55. Тема №6. Прислівник, значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Наголос у прислівниках.

56. Розряди прислівників (практично).57. Ступені порівняння прислівників.58. Способи творення прислівників. 59. РМ №14. Усні висловлювання за темою

39

«Україна – наш спільний дім», використовуючи прислівники як виражальний засіб мовлення.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

60. Правопис прислівників.Літери –н- та –нн- у прислівниках. Практичне застосування правил.

61. Не і ні з прислівниками. Практичне застосування правил.

62. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на –о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників.

63. Написання прислівників окремо, разом і через дефіс.

64. Написання прислівникових словосполук типу раз у раз, з дня на день…Розбір прислівника як частини мови.

65. РМ №15. Контрольне виразне читання вголос тексту публіцистичного стилю «Звичаї й традиції рідного краю».

66. Контрольна робота №6 за темою «Прислівник» (тестові завдання і запитання).

67. Тема №7. Службові частини мови. Прийменник. Сполучник Прийменник як службова частина мови, засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні. Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

68. Види прийменників за будовою. Непохідні й похідні прийменники.

69. Правопис прийменників. Написання похідних прийменників разом окремо і через дефіс.Розбір прийменника як частини мови.

70-71.

РМ №16-17. Контрольний письмовий стислий переказ розповідного тексту про виконання певних дій у художньому стилі (назва).

72. РМ №18. Усний портретний нарис у публіцистичному стилі.

73. Сполучник як службова частина мови. Види сполучників за будовою, походженням, способи використання в реченні.

74. Використання сполучників у простому й складному реченні: сполучники сурядності й

40

підрядності. Розрізнення сполучників і однозвучних слів.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

75. Правопис сполучників. Написання сполучників разом і окремо. Розбір сполучника як частини мови.

76. РМ №19. Говоріння. Контрольний усний діалог «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» (В.Коломієць).

77. РМ №20. Контрольний письмовий твір-оповідання за поданим сюжетом «Волонтерство як складник формування активного громадянина».

78. Контрольна робота №7 за темою «Прийменник. Сполучник» (тестові завдання).

79. Тема №8. Службові частини мови. Частка. Вигук як особлива частина мови Частка як службова частина мови. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література).

80. Правопис часток. Написання не і ні з різними частинами мови (узагальнення).

81. Написання часток – бо, - но, - то, - от, - таки.Розбір частки як частини мови.

82. РМ №21. Усний твір-роздум на тему дискусійного характеру «Людина – найвеличніша з усіх істот».

83. Вигук як особлива частина мови. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).

84. РМ №22. Анотація.85. Контрольна робота №8 за темами «Частка.

Вигук» (тестові завдання).86. Контрольний диктант за ІІ семестр (назва).87. Аналіз контрольної робота і контрольного

диктанту. Повторення вивченого про частини мови.

88. Підсумково-узагальнювальний урок. Узагальнення й систематизація вивченого про частини мови, правопис їх і використання в мовленні.

41

Зразок заповнення сторінок класного журналу з української мови для 7 класу (українська мова навчання)

І семестр

Число, місяць

03

09Прізвище,

ім’я учня 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Зош

ит

Тема

тичн

а

10 11 12 13 14 15 16 17 18

Усн

ий

пере

каз

19

Чит

ання

мо

вчки

Зош

ит

Тема

тичн

а

20 21 22 23 24

Зош

ит

25

26 27 28 29 30 31 32Зо

шит

Тема

тичн

а

І сем

естр

Ско

риго

вана

ІІ семестр

Число, місяць

14

01Прізвище, ім’я

учня 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46

Зош

ит

Тема

тичн

а

47 48 49 50 51 52 53

Усн

ий т

вір

54

Ауд

іюва

ння

Зош

ит

Тема

тичн

а

55

5657 58 59 60 61 62 63 64 65

Чит

ання

вго

лос

66

Зош

ит

Тема

тичн

а

67 68 69 70 71 72 73 74 75 76

Усн

ий

77 78

Зош

ит

Тема

тичн

а

79 80 81 82 83 84

85 86 87 88

Зош

ит

Тема

тичн

а

ІІ с

емес

тр

Ско

риго

вана

Річн

а

42

4. Програма

Українська мова

для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання

Пояснювальна записка

Роль і місце української мови в структурі загальної середньої освіти визначаються особливостями мови як могутнього націє- і державотворчого фактора, вагомого чинника формування особистості громадянина України. Українській мові належить одне з чільних місць серед національних вартостей. Будучи рідною мовою однойменного етносу, українська мова водночас є своєрідним національним кодом, який об’єднує всіх громадян України, з населення гуртує народ. Вільне володіння державною мовою має неабияке значення для соціалізації громадян України різних національностей, стимулювання їх інтелектуального внеску в науковий потенціал, інтеграції в культуру українського народу, формування української наукової, мистецької, політичної та бізнесової еліти з числа представників різних етносів.

Державний статус української мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Це зумовлює значущість вивчення української мови як шкільного предмета. Особливо гостро стоїть проблема опанування державної мови тими учнями, для яких рідна мова – інша і, зокрема, російська. Адже без знання державної мови сьогодні неможливо стати повноправним громадянином, патріотом України, її захисником, кваліфікованим спеціалістом, компетентним у будь-якій галузі виробництва. Знання української мови має бути достатнім для того, щоб з її допомогою випускник школи якнайповніше реалізував свої життєві потреби, плани і наміри в умовах зрослого попиту суспільства на мислячу, діяльну, творчу, національно свідому особистість.

В сучасних умовах, коли обсяг необхідних людині знань стрімко зростає, важливо вдосконалювати технології навчання, розвивати в учнів уміння самостійно поповнювати знання, орієнтуватися у всезростаючому інформаційному потоці. Цьому сприятимуть компетентнісний підхід у навчанні мови і впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій.

Пріоритетом сучасної мовної освіти стає компетентність – результат освіти, представлений набором сформованих способів діяльності, які дають змогу людині ефективно діяти в різних ситуаціях, самостійно приймати рішення, оцінювати й удосконалювати свою діяльність, нести за неї відповідальність.На розв’язання саме цих завдань спрямована програма, укладена на основі концепції мовної освіти в Україні, Державного стандарту базової і повної

43

середньої освіти з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

За своєю концепцією, структурою й змістовим наповненням нова редакція програми відповідає попередній1. В оновленій програмі зміст окремих розділів розвантажено і скорочено. Спрощено поняттєвий і термінологічний апарат, усунуто повтори, надмірну деталізацію, вилучено заскладний та другорядний матеріал, який не має виходу в мовленнєву практику, переведено в практичну площину деяку теорію, послідовніше враховано внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки.

Розроблена відповідно до сучасних вимог програма, крім своєї традиційної функції, – бути основою для планування і здійснення навчально-виховного процесу, – детально окреслює очікувані результати навчання і визначає об’єктивні критерії для їх оцінки. Саме цим зумовлені структурні особливості програми, яка складається з пояснювальної записки та основної частини, що містить дві графи.

У першій графі докладно виписано зміст навчання, деталізовано знання, що їх слід засвоїти, а в другій − уміння, які необхідно сформувати в учнів під час вивчення конкретної теми курсу. Уміння градуюються за рівнями – від репродуктивних до конструктивних і творчих. Це дає змогу простежити весь процес формування умінь – від найпростіших до складних та вмінь найвищого рівня, які співвідносяться з відповідними рівнями, закладеними в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів. Критерії – окремий документ, у якому докладно розписано вимоги до знань, умінь і навичок учнів з усіх аспектів володіння мовою, та методика їх оцінювання.

Створенню програми передували теоретичні дослідження усіх аспектів мовної освіти, їх широке обговорення педагогічною громадськістю, практична апробація провідних ідей пропонованої системи навчання.

Програма реалізує сучасні підходи до мовної освіти, які передбачають приведення системи оволодіння мовою у відповідність до геополітичної та мовної ситуації, пріоритетів, критеріїв, ціннісних орієнтацій, перспектив суспільного розвитку. Головною при цьому є життєва адекватність освіти, її орієнтація на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов’язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Пропонована система заснована на синтезі кількох підходів – особистісного, компетентнісного, діяльнісного, комунікативного, текстоцентричного, функціонального, соціокультурного, емоційно-смислового.

Програма ґрунтується на таких основних принципах:1) практичній спрямованості та комунікативній орієнтації

навчання;2) взаємозв’язку у вирішенні комунікативних, освітніх,

розвивальних і виховних завдань;3) взаємопов’язаному розвиткові усіх видів мовленнєвої

діяльності;1

44

4) відборі й організації навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства з урахуванням функціонального підходу, а також специфіки оволодіння українською мовою російськомовними учнями;

5) наступності між початковою й основною, основною та старшою ланками, а також між класами основної і старшої школи.

Мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання полягає у становленні духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися виражальними засобами мови, її видами, типами, стилями, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, вміє формувати й обстоювати власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших подій і явищ (у тому числі суспільних), давати їм адекватну оцінку, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Оскільки оволодіння мовою – важлива складова соціально-культурної діяльності, мовна освіта повинна ставити за мету:

а) навчити розуміння нової культури (міжкультурного взаєморозуміння);б) оволодіти міжкультурною комунікацією, тобто вмінням спілкуватися з

носіями іншої культури.Сформульована мета потребує розв’язання таких завдань:

1) вироблення стійкої потреби у вивченні української мови;2) розвиток умінь і навичок спілкування, вільного вираження

думок і почуттів у різних сферах приватного й суспільного життя на основі засвоєння базових мовленнєвих знань, вироблення умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань; оволодіння культурою мовлення;

3) формування в учнів базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок на основі засвоєння норм української літературної мови;

4) вироблення умінь сприймати мову як мистецьке явище, що має естетичну цінність;

5) формування гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, моральних і естетичних переконань, громадянських рис патріота України на основі засвоєння українських національних та загальнолюдських цінностей шляхом прилучення через мову до культурних надбань українського народу в контексті культури світової.

Відповідно до концептуальних засад, мети і завдань курсу у програмі визначено зміст навчання української мови для 5–9 класів, який структуровано за чотирма взаємозв’язаними лініями – мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною (стратегічною).

Згідно з Державним стандартом мовленнєва змістова лінія забезпечує вироблення і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі); мовна – засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування

45

мовних умінь і навичок; соціокультурна – засвоєння українських та загальнолюдських культурних і духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки в суспільстві, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові; діяльнісна (стратегічна) – формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування різних стратегій. Зазначені змістові лінії формують мовленнєву, мовну, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну) і загалом − комунікативну компетентність особистості.

Основне призначення мовленнєвої змістової лінії полягає у визначенні змісту роботи щодо формування в учнів комунікативної компетентності, суть якої розкривається у формулюванні мети курсу. Комунікативний блок програми презентує функціональну систему мовлення, представлену мовленнєвою діяльністю в єдності чотирьох її складових – слухання, читання, говоріння і письма. Ця змістова лінія включає зміст навчальної мовленнєвої діяльності, куди входять відомості про мовлення та перелік основних видів робіт за кожним із видів мовленнєвої діяльності, а також навчальні досягнення учнів.

Мовленнєва змістова лінія реалізується комплексно, інтегративно і передбачає взаємозв’язаний гармонійний розвиток умінь і навичок учнів у чотирьох видах мовленнєвої діяльності.

У програмі знайшли відображення система роботи з аудіювання, читання, говоріння і письма, та вимоги до володіння цими видами мовленнєвої діяльності. Перелік необхідних знань і вмінь диференційовано за чотирма видами мовленнєвої діяльності. Оскільки зазначені вміння і навички формуються на кожному уроці, а не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, зміст і результати навчання аудіювання, читання, говоріння і письма подано окремими блоками, а не прив’язано до видів робіт (написання переказів, творів). Належну увагу приділено вдосконаленню змісту, структури та мовного оформлення усних і письмових висловлювань учнів.

Мовна змістова лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотвірної, граматичної та правописної систем української літературної мови. Вона включає актуальні питання функціонування української мови, теоретичні відомості про систему мови, її рівні й аспекти, ключові поняття фонетики, лексикології, фразеології, будови слова і словотвору, морфології, синтаксису, орфографії і пунктуації.

Засвоєння системних знань про мову і формування на їх основі відповідних умінь забезпечує мовну компетентність особистості.

Обсяг поданих у програмі теоретичних відомостей наближається до курсу української мови як рідної. Об’єктивною підставою для цього є спільність предмета вивчення (українська мова), близькість мов, високий рівень загального розвитку і мовленнєвих здібностей російськомовних учнів. Ефективність такого підходу підтверджена багаторічною шкільною практикою, результатом чого є належний рівень володіння державною мовою російськомовними учнями. Матеріал мовного змістового блоку систематизується на лінійній основі з деякими відступами (вони зумовлені необхідністю посилення функціонального підходу), зберігаючи в основному структуру теоретичної частини курсу української мови як рідної.

46

У програмі збалансовано засвоєння мовної теорії та формування практичних умінь і навичок у різних видах мовленнєвої діяльності.

Посилено увагу до стилістичних можливостей мовних одиниць різних рівнів. У кожному розділі лінгвістичного блоку програми курсивом виділено питання культури мовлення, де визначено зміст роботи над нормами української літературної мови, зокрема тими, які становлять труднощі для російськомовних учнів з огляду на вплив рідної мови. Мовна змістова лінія ґрунтується на вченні про мову як систему систем і передбачає відповідне пред’явлення теоретичного матеріалу, що сприяє оптимізації його засвоєння (факти, викладені в системі, запам’ятовуються краще, ніж набір розрізнених фактів). Комунікативна орієнтація навчання, в свою чергу, зумовлює необхідність поєднання різнорівневих та різноаспектних мовних явищ, оскільки у мовленні вони функціонують комплексно, в тісному взаємозв’язку.

Реалізований у програмі текстоцентричний підхід до вивчення мовної теорії полягає в її засвоєнні на основі зв’язних текстів різної тематики, насичених виучуваними мовними явищами. Безперечні переваги такої системи в тому, що мовні одиниці подаються не абстраговано, ізольовано, а в їх природному мовному оточенні, безпосередньому функціонуванні у мовленні. Текст слугує відправним мотиваційним моментом для аналітичної роботи над знаходженням виучуваних мовних одиниць і явищ, з’ясуванням їх взаємозв’язків з іншими елементами мовної системи, спостереження над функціонуванням у мовленні та подальшої конструктивної і творчої роботи з відпрацювання відповідних мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Система комплексних завдань на основі тексту дає змогу побіжно повторювати вивчений раніше теоретичний матеріал і вдосконалювати набуті на попередніх уроках практичні уміння й навички.

Програмою передбачено, що впродовж усього періоду навчання в полі зору вчителя перебуватимуть факти і явища української мови, які мають істотні або несуттєві розбіжності з аналогами в рідній, а також специфічні, властиві лише виучуваній мові, питання культури мовлення, пов’язані з впливом російської мови. Опора на рідну мову учнів при вивченні української здійснюватиметься через словникову (в тому числі термінологічну) роботу, відповідне подання теорії, формулювання запитань і завдань, систему спеціальних вправ на спостереження, порівняння, переклад тощо.

У програмі вказано на необхідність здійснення міжпредметних зв’язків, найприроднішими з яких є зв’язки курсу мови з літературою та образотворчим мистецтвом. Опора на вже відомі учням поняття дасть змогу уникнути дублювання, глибше усвідомити виучуваний матеріал.

У новій редакції програма зазнала таких змін. З пропедевтичного курсу синтаксису в 5-му класі вилучено теоретичний

матеріал про логічний наголос. Цей термін замінено на більш відповідний віковим особливостям учнів – найважливіше слово в реченні, на якому акцентується увага при розгляді порядку слів.

47

Розділ «Лексикологія. Фразеологія. Елементи стилістики» в 5-му класі розвантажено за рахунок вилучення матеріалу про діалектні слова, з якими учні ознайомлюються на уроках української літератури.

У розділі «Будова слова. Словотвір. Орфографія. Елементи стилістики» знято надлишкову деталізацію теоретичних відомостей про чергування голосних і приголосних звуків.

Переглянуто і скорочено зміст розділу «Лінгвістика тексту» («Текст» у новій редакції програми), спрощено поняттєвий апарат і термінологію. Вилучено такі складні для дев’ятикласників поняття і терміни як лінгвістика тексту, складне синтаксичне ціле, актуальне членування тексту, міжфразний зв’язок і натомість уведено більш зрозумілі учням – текст, види інформації в тексті, відоме і нове, види і засоби зв’язку тощо.

Розвантажено, уточнено і конкретизовано розділ «Узагальнення й систематизація вивченого у 5-9 класах» за рахунок скорочення змісту і збільшення годин на його засвоєння.

Вилучення, спрощення, зміни й уточнення, внесені 2015 року в програму, спрямовані на розвантаження курсу від уже відомого учням, заскладного або другорядного, комунікативно незначущого матеріалу.

Так, з метою посилення практичної спрямованості курсу рекомендується вивчати практично теоретичний матеріал: у 5 класі – «Словосполучення. Головне й залежне слово в словосполученні», «Тире між підметом і присудком, вираженими іменником у називному відмінку»; «Узагальнювальне слово перед однорідними членами»; «Двокрапка після узагальню вального слова»; «Чергування приголосних звуків»; у 6 класі – «Іменники спільного роду»; «Незмінювані іменники»; «Стилістична роль словотвірних засобів іменників»; «Стилістична роль безособових дієслів»; у 8 класі – «Словосполучення. Будова і види словосполучень за способами вираження головного слова».

Виключення матеріалу про застарілі й нові слова (неологізми) у 5 класі зумовлене тим, що він імпліцитно наявний у вступній темі «Мова – суспільне явище», відомий учням з уроків російської мови та не має виходу в мовленнєву практику, що стосується архаїзмів.

З метою розвантаження учнів знімаються, як передчасні, такі види роботи з розвитку мовлення: твір-роздум у публіцистичному стилі на суспільні теми (8-9 класи); конспект, доповідь, реферат (9 клас). Їх доцільно перенести в старшу школу в зв’язку з її пере профілізацією та перспективою подовження терміну навчання.

Щоб уникнути дублювання уроків мови й образотворчого мистецтва та в зв’язку зі складністю рекомендується відмовитися від твору-опису предметів, тварин за картиною (5 клас), твору-опису приміщення, природи за картиною (6 клас), твору-опису зовнішності людини, процесів праці (7 клас).

Уточнено обсяг знань, умінь і навичок учнів. Зокрема, знято питання про способи творення іменників, прикметників, дієслів (6 клас), прислівників (7 клас). Цей матеріал вивчався у 5 класі в розділі «Будова слова. Словотвір. Орфографія» й надалі використовуватиметься практично в аспекті реалізації внутрішньопредметних зв’язків.

48

З програми вилучено матеріал для повторення, добре відомий учням із попередніх класів. Робота над ним або надлишкова, або матеріал потребує поглиблення, а не повторного опрацювання. Це торкається значного обсягу відомостей про мовлення у 5 і 6 класах, тем «Розділові знаки в кінці речень», «Алфавіт» (5 клас), «Іменники, що означають назви істот і неістот» (6 клас).

Як несуттєві й комунікативно незапитані, з програми вилучено відомості про «вживання дієслівних форм 3-ї особи однини без особових закінчень (типу біга, зна) у розмовному та художньому стилях мовлення (6 клас).

Відмова від термінів орфограма і пунктограма обумовлена складністю розуміння п’ятикласниками цих понять, уведення яких ще за часів СРСР виявилося малопродуктивним для вирішення проблеми правописної грамотності учнів.

Розвантаження програми за рахунок різних видів спеціальних філологічних словників (орфоепічного, наголосів, іншомовних слів, синонімів, антонімів, етимологічним) пояснюється браком їх, а також тим, що з аналогічною довідковою літературою та основами роботи з нею учні ознайомлені на уроках рідної російської мови.

Приведення змісту навчання у відповідність до мовленнєвих потреб учнів зумовило необхідність відновлення раніше вилученого матеріалу про логічний наголос, який доповнював тему «Порядок слів у реченні». Його подано у більш відповідному вікові п’ятикласників формулюванні – «Найважливіше слово в реченні».

Уведення цього поняття обумовлене його актуальністю для мовленнєвої діяльності учнів, необхідністю більш ранньої пропедевтики знань про логічний наголос, який вивчатиметься у 8 класі. Внесено зміни й доповнення, пов’язані з формуванням відповідних умінь і навичок.

Соціокультурна змістова лінія програми втілює один з основних концептуальних підходів до мовної освіти. Вона стосується соціокультурних умов користування мовою і пов’язана зі знаннями та вміннями, необхідними для реалізації соціального аспекту використання мови. Ця змістова лінія ґрунтується на суспільній та культуроносній функціях мови, відображує взаємозалежний зв’язок: людина – суспільство – мова – культура і полягає у вивченні мови в контексті приватного і суспільного життя, представленої нею та відображеної у ній культури, системи цінностей, взаємозв’язків із культурними надбаннями народів світу.

Соціокультурний блок програми включає відомості, які розкривають феномен людини, людства, України й українства в їх самобутності і всепланетарності водночас (основні світоглядні ідеї, ідеали, морально-етичні уявлення, естетичні уподобання, особливості менталітету різних етносів і зокрема українців, матеріали, пов’язані з історією, географією, екологією, матеріальною і духовною культурою тощо). Основні національні культурні й суспільні цінності, які сьогодні набувають універсального, загальнолюдського характеру, закладають інтеграційну основу навчання, виховання і розвитку учнів засобами української мови.

49

Соціокультурна лінія повністю відповідає вимогам Державного стандарту. Вона реалізується у відповідному розділі програми, де її зміст представлено у вигляді проблематики, що знайде відображення у змістовому екстралінгвістичному наповненні підручника, як це показано на прикладі 5 класу. З огляду на зазначену в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти складність шкалування аспектів соціокультурної компетенції в програмі подано лише уміння, пов’язані з деякими соціальними стосунками і правилами ввічливості.

Соціокультурна лінія, яка регламентує тематико-змістову основу розвитку і вдосконалення мовлення учнів (зміст), тісно пов’язана з мовною, яка визначає його формальний бік – мову (форму). Синтез цих змістових ліній здійснюється на основі тексту, який становить єдність змісту і форми. Під час роботи над текстом інтегровано реалізуються також освітні завдання мовленнєвої та стратегічної змістових ліній.

Діяльнісна, або стратегічна, змістова лінія забезпечує розвиток відповідної компетентності, що виявляється у вдосконаленні універсальних умінь – загальнопізнавальних, організаційних, контрольно-оцінних, творчих, а також в опануванні стратегій, що визначають оптимальність мовленнєвої діяльності та соціально-комунікативної поведінки учнів задля розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія становить багатомірну систему найважливіших інтелектуальних умінь і навичок, необхідних для формування загальної культури учнів, їх готовності до пізнавальної і творчої діяльності та саморозвитку. Становлення цих умінь, які є невід’ємною складовою мовних і мовленнєвих умінь і навичок, відбувається переважно на уроках рідної мови. У зв’язку з тим, що вироблення загальнонавчальних умінь і навичок здійснюється на уроках з інших предметів і, зокрема, з російської мови як рідної, їх перелік подано в узагальненому вигляді наприкінці кожного класу.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія реалізується в процесі опрацювання решти трьох змістових ліній і не потребує окремих годин.

Охарактеризовані чотири змістові лінії охоплюють усі ключові й предметні компетентності. Мовленнєва і мовна лінії є основними. Вони визначають безпосередній предмет вивчення, його зміст, структуру, забезпечуються виділенням навчального часу на їх реалізацію і супроводжуються державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Соціокультурна і діяльнісна (стратегічна) змістові лінії як допоміжні є засобом реалізації основних і контролюються опосередковано через вимоги до засвоєння мовленнєвого і мовного компонентів змісту.

В оновленій програмі зазначені змістові лінії конкретизовано. Згідно з вимогами програми вивчення кожної теми, що становить органічну

єдність мовної теорії та вираженого в тексті екстралінгвістичного змісту, відбувається в кілька етапів:

1) мотивація до вивчення матеріалу;

50

2) сприймання на слух (аудіювання), читання тексту, робота над його змістом, у процесі якої відбувається природне (а не привнесене ззовні) формування ціннісних орієнтацій та особистісних якостей учнів;

3) виокремлення й дослідження мовної форми, за допомогою якої виражено соціокультурний зміст, в аспекті виучуваної мовної теми;

4) опрацювання мовної теорії, виведеної на основі спостережень над мовним матеріалом, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок;

5) підбиття підсумків уроку, домашнє завдання з коментарем учителя щодо його виконання.

У програмі подано орієнтовний розподіл навчального часу. Учителеві надається право у разі потреби вносити до нього необхідні корективи (скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення при цьому небажане). Резервний час учитель використовує на свій розсуд.

51

7 клас

(87 год., 2,5 год. на тиждень; резервний час – 5 год.)

МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу (навчальної діяльності)

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

22Відомості про мовлення

Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Види і засоби зв’язку в тексті. Публіцистичний стиль мовлення.

Складний план власного висловлювання (практично).

Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесів праці, роздуму дискусійного характеру.

АудіюванняАудіювання природного

українського мовлення з різних джерел Розвиток аудіативної пам’яті, уваги і уяви.

Вибіркове аудіювання окремих фрагментів тексту із завданням (визначити правомірність чи неправомірність твердження тощо).

Порівняння двох фрагментів прослуханого тексту щодо наявності нової інформації.

Вичленування різних категорій смислової інформації (знаходження місця прослуханого фрагмента в графічному тексті).

Встановлення граматичних відмінностей між записаним і прослуханим реченнями.

Вичленування окремих фраз за певною ознакою.

Усунення мовних труднощів аудіотексту (знаходження лексичних і

Учень / учениця:визначає види і засоби зв’язку в

тексті;розпізнає публіцистичний стиль серед

інших відомих стилів мовлення, знаходить мовні засоби, характерні для цього стилю;

визначає особливості текстів за їх належністю до вивчених стилів мовлення;

використовує вивчене про текст, види і засоби зв’язку, стилі і типи мовлення під час побудови і вдосконалення власних висловлювань;

уважно слухає, сприймає на слух, розуміє чуже мовлення і вербально реагує на нього в межах вікових можливостей і засвоєного мовного матеріалу в умовах навчального і побутового спілкування;

аудіює тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;

вичленовує смислову інформацію, розрізняє головну і другорядну інформацію, виділяє і утримує в пам’яті необхідну інформацію;

використовує здобуту інформацію при підготовці власних висловлювань;

визначає сюжетну лінію прослуханого тексту;

виділяє логічно-смислові частини в прослуханому тексті;

переказує почуте докладно і стисло (усно чи письмово);

прогнозує зміст озвученого тексту;аналізує вживання мовних засобів;

52

граматичних помилок, допущених під час перекладу тексту з російської мови на українську).

Цільове аудіювання фрагмента чи цілого тексту з метою використання здобутої інформації при підготовці висловлювання.

Стисле відтворення прослуханого тексту.

Визначення сюжетної лінії прослуханого тексту. Запис почутої розповіді.

Прогнозування змісту (складання плану продовження тексту за прослуханим фрагментом).Аналіз уживання мовних засобів.

ЧитанняЧитання різних за обсягом текстів

вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Вдосконалення умінь читати вголос і мовчки, користуватися вивчальним, ознайомлювальним та вибірковим видами читання. Формування початкових умінь пошукового читання.

Збагачення і розширення словникового запасу. Визначення комунікативного наміру автора.

Визначення структурно-смис-лових компонентів тексту.

Встановлення зв’язку між одиничними фактами тексту; об’єд-нання окремих фактів у смислове ціле.

Складання простого і складного плану прочитаного.

Формування умінь знаходити в тексті конкретну інформацію і використовувати її при підготовці власних висловлювань. Здобуття повної фактичної інформації, що міститься в тексті.

Визначення лексико-тематич-ної основи тексту (підготовка телеграфного повідомлення).

Добір тематично однорідних текстів, порівняння їх щодо наявності нової інформації.

Перефразування. Еквівалентна

встановлює граматичні відмінності між записаним і прослуханим реченнями;

знаходить і виправляє лексичні й граматичні помилки, допущені під час перекладу (у межах вивченого матеріалу);

читає тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до норм української літературної мови та вимог «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...»;

прогресує в техніці читання, користується засвоєними видами читання, опановує пошукове читання;

систематично збагачує і уточнює свій словниковий запас, користується словниками різних видів;

виділяє логічно-смислові частини прочитаного; складає простий і складний плани тексту;

інтерпретує й оцінює прочитане;аналізує мовне оформлення тексту,

визначає засоби зв’язку (у межах вивченого матеріалу);

добирає тематично однорідні тексти;порівнює інформацію двох і більше

текстів щодо її новизни;переказує прочитане за самостійно

складеним простим чи складним планом докладно, стисло і вибірково (усно й письмово);

використовує здобуту з текстів інформацію при підготовці власних висловлювань;

53

заміна.Стислий і вибірковий переказ

прочитаного.Визначення засобів зв’язності в

тексті.Складання ситуацій до тексту.Прогнозування змісту (на основі

поданого висновку тощо).Інтерпретація прочитаного.Аналіз уживання мовних засобів.Розвиток техніки читання.

ГоворінняДіалогічне мовлення. Розігрування готового діалогу без

опори на текст.Самостійне розширення реплік

діалогу відповідно до контексту, комунікативного завдання, за рахунок ініціативного мовлення.

Конструювання діалогу з набору запропонованих реплік, на основі тексту, за аналогією, на основі програми спілкування.

Складання діалогів на одну тему, але для різних ситуацій спілкування.

Монологічне мовлення. Докладний, стислий і вибірковий

перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму.

Докладний усний переказ текстів публіцистичного стилю.

Переказування тексту з адресацією його певній особі чи групі осіб та оформленням засобами монологічного мовлення.

Переказ прочитаного з доповненням.

Розгортання діалогічних реплік у монологічне висловлювання.

Розповідь на основі прочитаного, побаченого, почутого.

Завершення висловлювання за поданим початком.

Стислий виклад змісту теленовин, переглянутого кінофільму.

Усне повідомлення про якусь подію.

складає діалог із запропонованих реплік (із додаванням власних реплік за змістом), на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією;

коректно й ефективно веде діалог з конкретним адресатом за визначеною соціокультурною проблематикою з представниками різних вікових груп, знайомими і незнайомими, безпосередньо й опосередковано (телефоном), дає логічну й емоційну оцінку реплік співрозмовника;

ініціює, підтримує розмову й реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: висловлює сумнів щодо достовірності одержаної інформації чи її джерела, впевненість у її недостовірності; просить уточнити інформацію; висловлює схвалення, зацікавленість, згоду, незгоду, стурбованість, хвилювання, подив, невдоволення, заборону, радість, захоплення, побажання, заклик, дає дозвіл, пораду тощо; реагує на відповідні репліки;

бере участь у дискусіях на знайому тематику, висловлює й переконливо аргументує власну думку, спростовує помилкові твердження, дотримуючись правил ведення дискусії;

переказує зміст прочитаного (прослуханого) тексту;

54

Опис картини.Самостійне створення

монологічних висловлювань вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

ПисьмоНаписання переказів (за простим

або складним планом).Докладний і стислий перекази

розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) і роздуму.

Написання творів (за простим або складним планом).

Твір-опис зовнішності людини, процесу праці (за власними спостереженнями).

Твір-оповідання за поданим сюжетом.

Твір-роздум дискусійного характеру.

Допис дискусійного характеру в газету.

Телеграма. СМС.

Ділові папериРозписка. Доручення.

ПерекладПереклад з російської мови

текстів, які містять описи зовнішності людини, процесів праці, роздуми.

Переказ-переклад (письмовий).Знаходження лексико-граматичних

розбіжностей між вихідним текстом і варіантами його перекладу.

складає підготовлені усні висловлювання вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;

дотримується вимог до усного мовлення та правил спілкування;

переказує прослухане й прочитане за самостійно складеним простим та складним планом докладно і стисло;

складає твори (вказаних у програмі видів) за простим і складним планом, вибирає відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовує різні типи мовлення (в тому числі описи зовнішності людини і процесу праці, роздум дискусійного характеру);

добирає мовні засоби відповідно до задуму висловлювання й стилю мовлення;

удосконалює написане;

складає телеграму, СМС;

складає розписку, доручення;

перекладає з російської мови речення, діалоги, тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (у т. ч. з описами зовнішності людини, процесів праці та роздумів) у межах вивченого мовного матеріалу;

здійснює переказ-переклад;знаходить і усуває лексико-

граматичні розбіжності між вихідним текстом і варіантами його перекладу

55

Міжпредметні зв’язкиПисьмова характеристика літературного героя, роль опису зовнішності в розкритті його характеру (література); роль опису трудових процесів у художніх творах (література).

56

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу (навчальної діяльності)

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1 ВСТУП

Місце української мови серед інших слов’янських мов.

Учень / учениця:визначає місце української мови серед

інших слов’янських мов;

2 ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ШОСТОМУ КЛАСІ

Розділові знаки в синтаксичних конструкціях.Найскладніші випадки правопису.

Учень / учениця:застосовує здобуті знання, сформовані вміння й навички;

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ. ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ14 Дієприкметник

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Відмінювання дієприкметників. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).

Правильна побудова речень з дієприкметниковими зворотами. Інтонація речень з дієприкметниковими зворотами. Синонімічність складних і простих речень з дієприкметниковими зво-ротами.Активні і пасивні

дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу (практично). Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників.

Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

Не з дієприкметниками.Безособові дієслівні форми на -но,

Учень / учениця:розпізнає дієприкметники,

відмежовує їх від дієприслівників, визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

розрізняє активні й пасивні дієприкметники;

правильно наголошує дієприкметники;

узгоджує дієприкметники з означуваними іменниками;

утворює від дієслів дієприкметники;робить розбір дієприкметника як

частини мови;правильно будує речення з

дієприкметниковими зворотами;правильно використовує у мовленні дієприкметники та безособові дієслівні форми на -но, -то;

знаходить вивчені орфограми в дієприкметниках (дієприслівниках, службових частинах мови в міру їх засвоєння); пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами, виділяє комами дієприкметникові звороти (надалі – й дієприслівникові звороти та одиничні дієприслівники); знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

57

-то.Вживання безособових дієслівних форм на -но, -то.

Міжпредметні зв’язкиВикористання дієприкметників як одного із засобів створення образності

(література).

6 Дієприслівник

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Не з дієприслівниками. Дієприслівниковий зворот. Коми

при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення (практично).

Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду.

Правильне вживання дієприслівників у побудові речень. Використання дієприслівникового звороту як засобу зв'язку речень у тексті; дотримання інтонації речень з дієприслівниковими зворотами

Учень / учениця:розпізнає дієприслівники, визначає їх

морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

розрізняє дієприслівники недоконаного і доконаного виду;

утворює дієприслівники обох видів від дієслів;

робить розбір дієприслівника як частини мови;

правильно будує та інтонує речення з дієприслівниковими зворотами;

Міжпредметні зв’язкиВикористання дієприслівників як одного із засобів створення образності; вживання

дієприслівників у наукових текстах (література).18 Прислівник

Прислівник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Ступені порівняння прислів-ників.

Правильний наголос у прислівниках. Використання прислівників як засобу зв'язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення.Букви н та нн у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Дефіс у прислівниках.

Написання прислівників разом і

Учень / учениця:розпізнає прислівники, визначає їх

морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

утворює ступені порівняння прислівників, правильно наголошує і вживає прислівники вищого і найвищого ступенів;

добирає до прислівників синоніми, антоніми і вживає їх у мовленні;

використовує прислівники як засіб зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення;

складає і використовує у мовленні речення з обставинами, вираженими

58

окремо. прислівником.

Міжпредметні зв’язкиВикористання прислівників як засобу створення образності в художніх творах (література).

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ6 Прийменник

Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні. Непохідні й похідні прийменники.

Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.

Особливості вживання деяких прийменників в українській мові у зіставленні з російською. Правильне вживання прийменників з іменниками. Використання у мовленні прийменників-синонімів.

Учень / учениця:розрізняє самостійні та службові

частини мови; розпізнає прийменники, визначає їх граматичні ознаки;

розрізняє непохідні й похідні прийменники;

визначає відмінок, з яким ужито прийменник;

робить розбір прийменника як частини мови;

правильно пише і вживає у мовленні прийменники (у т. ч. прийменники-синоніми);

4 Сполучник

Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності і підрядності, їх види (практично). Вживання сполучників у простому й складному реченнях.

Написання сполучників разом і окремо.

Використання сполучників для зв'язку речень у тексті. Вживання деяких сполучників у російській та українській мовах. Використання сполучників-синонімів.

Учень / учениця:розпізнає сполучники, визначає їх

граматичні ознаки;розрізняє сполучники сурядності й

підрядності, їх види;робить розбір сполучника як частини

мови;будує прості й складні речення зі

сполучниками сурядності, будує складні речення зі сполучниками підрядності, правильно вживає їх;

використовує сполучники-синоніми у різних стилях мовлення;

5 Частка

Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.

Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки. Не з різними частинами мови (узагальнення).

Використання часток як засобу увиразнення мовлення.

Учень / учениця:розпізнає частки, розрізняє їх за

значенням і роллю в реченні;розрізняє частку не і префікс не-;робить розбір частки як частини

мови;правильно використовує частки в

мовленні;

Міжпредметні зв’язкиВикористання часток як виражального засобу в художніх творах (література).

59

1 Вигук

Вигук як особлива частина мови. Дефіс у вигуках. Кома і знак

оклику при вигуках.Правильне читання речень із вигуками.

Учень / учениця:розпізнає і правильно виділяє вигуки

за допомогою інтонації під час читання і в усному мовленні;

правильно вживає вигуки.

Міжпредметні зв’язкиВикористання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).

УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО З МОРФОЛОГІЇ Й ОРФОГРАФІЇ3

Частини мови (самостійні, службові, вигук), їх значення, граматичні ознаки, стилістична роль.

Найскладніші випадки правопису.

60

СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Зміст соціокультурного блоку програми

ПроблематикаУкраїна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.Державні та народні свята в Україні.Життєпис українського народу. Визначні історичні й культурні діячі.Освіта. Наука. Культура. Література. Мистецтво.Загальнолюдські моральні цінності.Український національний характер.Естетика побуту українців.Духовна сфера особистості. Прагнення до самовдосконалення – фізичного і духовного.Матеріальна культура суспільства.Людина в світі речей.Світ професій.Відкриття. Пошуки. Знахідки.Гармонія в природі. Загадки природи, причини природних явищ. Взаємозалежність людини і природи. Проблеми екології.

Учень / учениця:здобуває соціокультурну інформацію, аналізує, оцінює, добирає й використовує її для особистісного розвитку, для досягнення комунікативних і життєвих цілей;встановлює і підтримує соціальні контакти в особистісній, публічній, освітній сферах;реалізує основні мовленнєві функції та реагує на них, використовуючи засвоєний мовний матеріал та паралінгвістичні засоби (жести, вираз обличчя, міміка, поза, наближення – відсторонення тощо);зважає на найважливіші відмінності між звичаями, звичками, правилами поводження, характерними для українців і росіян, та враховує їх у своїй поведінці;дотримується найважливіших соціальних правил поведінки.

ДІЯЛЬНІСНА (СТРАТЕГІЧНА) ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Учень / учениця:самостійно чи з допомогою вчителя визначає стратегію власної пізнавальної та мовленнєвої діяльності, її структуру: мотив, мету, завдання, планує основні етапи досягнення мети, контролює перебіг, робить необхідні корективи; визначає і використовує найраціональніші способи, виконує основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння (у т. ч. на основі різних джерел, табличних даних, логічних схем), конкретизацію; експериментує, проводить аналогії і робить висновки (в т. ч. за аналогією, на основі спостережень), прогнозує подальший розвиток певних явищ; орієнтується в поняттєвому апараті; систематизує та узагальнює навчальний матеріал із використанням графічної

61

наочності; моделює, наводить докази на підтвердження тез або контраргументи щодо їх спростування; здійснює контроль і оцінює якість виконаної роботи за зразком, у процесі виконання, за результатом;працює індивідуально, ефективно співпрацює в парі та в групі; активно застосовує виучувану мову;дотримується заданого темпу роботи;систематично користується довідковою літературою;добирає додаткову літературу до окремих тем, самостійно вибирає і читає відповідні вікові книжки, періодику, використовує їх на уроках і в позаурочний час;виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;розпочинає планомірну роботу з самоосвіти.

62

5. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу (російська мова навчання)

/Укладачі: Н.В.Бондаренко, С.О.Караман, А.В.Ярмолюк, В.Л.Кононенко, О.В.Савченко, Ж.О.Кошкіна/. – К., 2012.

Усього: 88 годин (І семестр – 2 години, ІІ семестр – 3 години)Мовленнєва змістова лінія – 24 години на рік.Мовна змістова лінія – 64 години на рік (разом з усіма видами тематичних контрольних робіт і диктантів).

І семестр – 3 мовних теми, ІІ семестр – 5 мовних тем.

Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт Форми контролю І семестр ІІ семестрПеревірка мовної теми* 3 5Письмо: переказ 1 1 твір - 1Правопис: диктант** 1 1Аудіювання* 1 - Читання мовчки* - 1 Читання вголос (виразне читання)

- 1

Говоріння: діалог - 1 переказ 1 - твір - 1Перевірка зошитів 4 5

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної й пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

63

І семестр (32 уроки з розрахунку 2 год. на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

1. Тема №1. Вступ. Повторення. Морфологія. Орфографія. ДієприкметникВступ. Місце української мови серед інших слов’янських мов.

2. Повторення та узагальнення вивченого в 6-му класі. Частини мови. Іменник, прикметник, їх правопис.

3. Частини мови. Числівник, займенник, дієслово, їх правопис.

4. РМ №1. Навчальне аудіювання тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

5. Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

6. Відмінювання дієприкметників. 7. Правопис голосних у закінченнях

дієприкметників. 8. Дієприкметниковий зворот. Виділення

комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).

9. Активні і пасивні дієприкметники.Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу (практично).

10. РМ №2. Усний докладний переказ розповідного тексту з елементами процесу праці.

11. РМ №3. Говоріння. Контрольний усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю (назва).

12. РМ №4. Усний твір-повідомлення про якусь подію (назва).

13. Контрольна робота №1 за темою «Вступ. Повторення. Дієприкметник» (тестові завдання).

14. Тема №2. Дієприкметник (продовження)Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників.

64

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

15. Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

16. Не з дієприкметниками.17. Безособові дієслівні форми на –но, -то

(практично).Використання в мовленні безособових форм на –но, -то.

18. РМ №5. Переклад з російської мови тексту наукового стилю, вживаючи безособові дієслівні форми на –но, -то.

19. Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова. Повторення та узагальнення теми «Дієприкметник».

20-21.

РМ №6-7. Контрольний письмовий докладний переказ тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі (назва).

22. Контрольна робота №2 за темою «Дієприкметник» (тестові завдання). Контрольне аудіювання художнього тексту (назва).

23. Тема №3. Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

24. Не з дієприслівниками. 25. Вид і час дієприслівників.26. Дієприслівники недоконаного і доконаного

виду, їх творення (практично).27. Дієприслівниковий зворот. Коми при

дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.

28. Розбір дієприслівника як частини мови (практично). Повторення та узагальнення теми «Дієприслівник.

29. РМ №8. Письмовий твір-опис процесу праці за власними спостереженнями.

30. РМ №9. Ділові папери. Розписка. 31. Контрольна робота №3 за темою

«Дієприслівник» (тестові завдання).32. Контрольний диктант за І семестр (назва).

65

ІІ семестр (56 уроків з розрахунку 3 години на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

33. Тема №4. Прислівник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

34. Ступені порівняння прислівників.35. Ступені порівняння прислівників.36. Правильний наголос у прислівниках.

Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення.

37. Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті (практично).

38. РМ №10. Усні висловлювання за темою «Україна - наш спільний дім», вживаючи прислівники як виражальний засіб мовлення.

39. РМ №11. Контрольне виразне читання вголос тексту публіцистичного стилю «Державні та народні свята в Україні».

40. РМ №12. Навчальне читання мовчки тексту будь-якого стилю (практично), на вибір, назва.

41. Усне й письмове складання речень з обставинами, вираженими прислівником.Підготовка до тематичної контрольної роботи.

42. Контрольна робота №4 за темою «Прислівник» (тестові завдання і запитання).

43. Тема №5. Прислівник (продовження).Правопис прислівників. Букви н та нн у прислівниках.

44. Не і ні з прислівниками.45. И та і в кінці прислівників.46. Написання прислівників разом і окремо.47. Дефіс у прислівниках.48. Написання прислівникових словосполук типу

раз у раз, з дня на день…49. Розбір прислівника як частини мови.

Повторення та узагальнення теми «Прислівник».

50. РМ №13. Ділові папери. Доручення.

66

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

51. РМ №14. Розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи прислівники, дієприслівники, дієприкметники, створюючи власні висловлювання за темою «Мова – цілюще народне джерело».

52. РМ №15. Письмовий переклад з прислівниками з російської мови на українську за темою «Принеси в цей світ добро». Добір до прислівників синонімів та антонімів.

53. Контрольна робота №5 за темою «Прислівник» (тестові завдання і запитання).

54. Тема №6. Службові частини мовиПрийменник як службова частина мови, засіб зв’язку слів у словосполученні.

55. Непохідні й похідні прийменники. 56. Написання похідних прийменників разом,

окремо і через дефіс.57. Особливості вживання деяких прийменників

в українській мові у зіставленні з російською мовою.

58. Правильне вживання прийменників з іменниками.

59. Використання у мовленні прийменників- синонімів.Розбір прийменника як частини мови (практично). Повторення та узагальнення теми «Прийменник».

60. РМ №16. Телеграма. СМС (практично).61. РМ №17. Говоріння. Контрольний усний

твір-опис на основі власних спостережень в художньому стилі «Любіть землю! Любіть працю на землі» (О.Довженко).

62. РМ №18. Письмовий переклад з російської мови тексту-роздуму з прийменниками на українську мову (назва).

63. Контрольна робота №6 за темою «Службові частини мови. Прийменник» (тестові завдання).

64. Тема №7. Службові частини мовиСполучник як службова частина мови.

65. Сполучники сурядності і підрядності, їх види 67

(практично).№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

66. Вживання сполучників у простому й складному реченнях (практично).

67. Написання сполучників разом і окремо.68. Вживання деяких сполучників у російській та

українській мовах (практично). Розбір сполучника як частини мови.

69. РМ №19. Говоріння. Контрольний усний діалог «Усе дороги й дороги, а до матері -стежка…» (В.Коломієць).

70. РМ №20. Усне повідомлення про якусь подію.

71. РМ №21. Контрольний письмовий твір-оповідання за поданим сюжетом «Волонтерство як складник формування активного громадянина».

72. Контрольна робота №7 за темою «Службові частини мови. Сполучник» (тестові завдання). Контрольне читання мовчки тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

73. Аналіз контрольних робіт. Повторення та узагальнення теми «Сполучник».

74. Тема №8. Службові частини мови Частка як службова частина мови.

75. Розряди часток за значенням.76. Правопис часток. Написання часток –бо,

-но, -то, -от, -таки.77. Не, ні з різними частинами мови

(узагальнення).78. Використання часток як засобу увиразнення

мовлення. Розбір частки як частини мови.79. РМ №22. Усний твір-роздум на тему

дискусійного характеру «Людина – найвеличніша з усіх істот».

80. Вигук як особлива частина мови. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.

81-82.

РМ №№23-24. Контрольний письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій у художньому стилі (назва).

83. Контрольна робота №8 за темами «Частка. Вигук» (тестові завдання).

84. Контрольний диктант за ІІ семестр (назва).

68

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

85. Аналіз контрольних робіт. Повторення та узагальнення теми «Службові частини мови. Вигук».

86-87.

Повторення. Частини мови (самостійні, службові, вигук), їх значення, граматичні ознаки, стилістична роль. Найскладніші орфограми (практично).

88. Узагальнення і систематизація вивченого з морфології та орфографії. Підсумково-узагальнювальний урок.

69

70

Зразок заповнення сторінок класного журналу з української мови для 7 класу ( російська мова навчання)

І семестр

Число, місяць

03

09Прізвище,

ім’я учня 1 2 3 4

Зош

ит

5 6 7 8 9 10 11

Усн

ий

пере

каз

12 13

Зош

ит

Тема

тичн

а 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Ауд

іюва

ння

Зош

ит

Тема

тичн

а 23 24 25

26 27 28 29 30 31 32

Зош

ит

Тема

тичн

а

І сем

естр

Ско

риго

вана

ІІ семестр

Число, місяць

14

01Прізвище, ім’я

учня 33 34 35 36 37 38 39

Чит

ання

40 41 42

Зош

ит

Тема

тичн

а

43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53

Зош

ит

Тема

тичн

а

54 55 56

57 58 59 60 61

Усн

ий т

вір

62 63

Зош

ит

Тема

тичн

а

64 65 66 67 68 69У

сний

діа

лог

70 71 72

Чит

ання

73

Зош

ит

Тема

тичн

а

74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84

85 86 87 88

Зош

ит

Тема

тичн

а

ІІ с

емес

тр

Ско

риго

вана

Річн

а

71

6. Програма

Українська мова

для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання

Пояснювальна записка

Володіння державною мовою є одним з найважливіших обов’язків кожного громадянина України. Саме тому вивченню української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання надається особлива увага й відводиться важлива роль у процесі здобуття повноцінної лінгвістичної освіти. Вивчення державної мови відкриває підростаючому поколінню шляхи максимальної особистісної реалізації в різних сферах людської діяльності й формує внутрішній світогляд громадянина України, незалежно від національності та соціального статусу. Мова є кодом доступу в найрізноманітніші галузі знань, опанування яких забезпечує молодому поколінню відповідне самовизначення в професійному та соціальному аспектах практичної життєдіяльності. Неабияке значення надається українській мові в процесі набуття освіти на різних рівнях, що є визначальним фактором у розвитку та соціалізації молодої людини. Від усвідомлення важливості оволодіння державною мовою сьогоднішніми школярами багато в чому залежить інтелектуальний та соціокультурний рівень формування, розвитку і функціонування майбутньої еліти українського суспільства. Програму з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання укладено згідно з вимогами нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та спрямовано на забезпечення повноцінної можливості оволодіння українською мовою учнями національних шкіл відповідно до потреб і особливостей різних рівнів мовленнєвої комунікації.

Програма ґрунтується на засадах компетентнісного, гуманістичного, комунікативного і діяльнісного підходів до мовної освіти. Основними принципами програми є:

1) спрямованість набутих теоретичних знань на практичну реалізацію в різних сферах комунікації;

2) взаємодія та взаємозв’язок у виконанні комунікативних, дидактичнихта виховних завдань;

3) логічна взаємодія та спільна спрямованість різних видів мовленнєвої діяльності на формування цілісної комунікативної компетентності громадянина України;

4) організація й структурування навчального матеріалу з урахуванням компаративного підходу (порівняння української та молдовської мов на фонетичному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному мовних рівнях), який забезпечить успішне опанування української мови учнями шкіл з молдовською мовою навчання;

5) наступність у навчанні української мови між початковою й основною ланками загальноосвітньої школи.

Основною метою курсу української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання є формування комунікативно повноцінної особистості в

72

умовах романо-слов’янського білінгвізму. У процесі навчання громадянин української держави повинен оволодіти всіма необхідними знаннями, уміннями та навичками на різних мовних рівнях, які дозволять йому впевнено почуватись у будь-якій комунікативній ситуації, вправно й доцільно використовувати зображально-виражальні ресурси української мови в межах відповідного граматичного оформлення; розуміти лексичну й граматичну специфіку всіх функціональних стилів сучасної української мови й уміти ними користуватися відповідно до життєвих чи комунікативних потреб. З огляду на сформульовану мету, ураховуючи вимоги Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та геополітичні умови неспорідненого білінгвізму, необхідно виконати такі завдання:

1) виробити й реалізувати потужну мотиваційну базу вивчення державної мови України в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання;

2) забезпечити необхідні умови й інформаційне поле для належного засвоєння необхідних теоретичних базових знань з української мови;

3) використовуючи компаративний підхід, доцільно й відповідно до мовознавчих традицій, визначити основні граматичні риси, що складають систему відмінностей граматичної будови синтетичної української мови та аналітичної молдовської мови;

4) формувати лексичну базу учнів, поступово збільшуючи її обсяги, забезпечуючи набуття необхідних умінь і навичок у тематичних і ситуативних комунікативних процесах;

5) систематично й наполегливо працювати над виробленням умінь і навичок у користуванні фонетичними ресурсами української мови відповідно до законів і засобів милозвучності;

6) шляхом виконання найрізноманітніших вправ і завдань з розвитку мовлення навчити учнів чітко й грамотно висловлювати й доводити власні думки та позиції, вправно використовуючи ресурси української мови в різних комунікативних сферах;

7) сформувати систему умінь і навичок учнів у дотриманні орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних норм сучасної української мови;

8) використовуючи тематику й різновиди навчальних текстів, навчити учнів відчувати естетичну природу української мови й спрямовувати їх свідомість на формування духовного світу громадянина України.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.

Ці змістові лінії взаємопов’язані і спрямовані на формування комунікативної компетентності учнів та сприяють їхній соціальній самореалізації в суспільстві. Як зазначено в новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, мовленнєва змістова лінія забезпечує формування та удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), а також готовності розв’язувати проблеми особистісного і суспільного характеру. Отже, основним завданням мовленнєвої змістової лінії є формування й

73

удосконалення комунікативної компетентності учнів, яка реалізується через гармонійно взаємопов’язані види мовленнєвої діяльності: аудіювання (перцептивна діяльність), читання (репродуктивна діяльність), говоріння та письмо (продуктивна діяльність). Взаємодія необхідних умінь і навичок у контексті мовленнєвої змістової лінії забезпечує можливість формування мовленнєво повноцінної особистості й дає можливість соціальної реалізації та професійного зростання і вдосконалення.

Варто зазначити, що мовленнєва змістова лінія реалізується на кожному уроці, а не лише на уроках розвитку мовлення.

Шляхи реалізації мовленнєвої змістової лінії в умовах навчального та геополітичного білінгвізму мають свої специфічні риси:

1) перед аудіюванням необхідно провести відповідну словникову роботу, яка значною мірою підвищить рівень інформативності тексту, слугуватиме засобом збагачення словникового запасу учнів та сприятиме розширенню семантики лексики, засвоєної ними раніше;2) під час аудіювання та говоріння слід частіше використовувати такий різновид мовленнєвої роботи як усний переказ-переклад (як з молдовської мови на українську, так і з української на молдовську);3) у процесі говоріння доцільно використовувати жанр двомовного діалогу, що допомагає набувати умінь і навичок одночасного формування думки і її вираження в мовленні двома мовами. Це сприятиме вдосконаленню вмінь миттєвого перекладу;4) необхідно більше уваги приділяти читанню вголос, що допоможе уникати орфоепічних помилок та сформує навички дотримання законів милозвучності української мови;5) підготовка до письмових робіт різних жанрів потребує серйозної роботи над лексикою. Для цього необхідно використовувати двомовні словники, створюючи тематичні глосарії, проговорюючи зміст творів, які згодом мають реалізовуватися на письмі;6) тематику письмових робіт відповідно до соціокультурної змістової лінії бажано пов’язувати з особистим життєвим досвідом учнів, що сприятиме формуванню в них умінь і навичок передавати на письмі власні роздуми та міркування з актуальних питань сучасного життя школярів. Згідно з новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої

освіти мовна змістова лінія передбачає формування мовної компетентності шляхом засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів.

Складові мовної компетенції учня – сприйняття і засвоєння відповідної дидактичної інформації на різних мовних рівнях (фонетичному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному, лексичному) з метою використання її у відповідних сферах комунікативної діяльності.

Мовна змістова лінія в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання реалізується двома шляхами:

1) засвоєння навчальної теоретичної інформації відбувається в монолінгвальній формі з використанням одномовного ілюстративного матеріалу;2) засвоєння навчального матеріалу здійснюється на основі компаративного підходу, який ґрунтується на порівнянні специфік державної (української) мови та рідної (молдовської) мови.

Однією з найскладніших проблем навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання є реалізація соціокультурної змістової лінії. Різнорідність культурних традицій та етнічна специфіка у формуванні

74

свідомості потребує надзвичайно тонкого коректного підходу до питання симбіозу культур, які, у результаті певних геополітичних умов, збігаються на тих чи інших територіях. У новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено, що соціокультурна змістова лінія сприяє формуванню соціокультурної компетентності шляхом засвоєння культурних і духовних цінностей, норм, що регулюють соціально-комунікативні стосунки між статями, поколіннями, сприяють естетичному та морально-етичному розвиткові учнів. Соціокультурна змістова лінія в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має дві площини. Першочерговим її завданням є ознайомлення з соціальним, політичним та культурним устроєм України: державною символікою, традиціями, історико-культурним надбанням. Ознайомлення із зазначеною інформацією через тексти вправ, диктантів, тем переказів та творів, використання міжпредметних та міжкурсових зв’язків дає необхідну пізнавальну базу, яка забезпечує громадянську самоідентифікацію й сприяє соціалізації людини в суспільстві. Такі знання дають можливість індивіду відчувати себе часткою народу. Проте реалізація соціокультурної змістової лінії в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має свою специфіку, яка й формує другу її площину. Усвідомлюючи громадянську приналежність до України, учні не мають втрачати національної самоідентифікації. Зміст соціокультурної змістової лінії вибудовано з урахуванням потреби учнів у міжкультурному обміні етносистемою знань з рештою представників українського соціуму. Отже, учні загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання повинні навчитися репрезентувати рідну культуру українською мовою як основним посередником міжкультурного обміну інформацією на теренах України. З цією метою необхідно ознайомлювати учнів з лексикою, яка входить до вокабуляру міжетнічного та міжкультурного обміну інформацією. Частина тем переказів, творів, діалогів мають бути етнічно маркованими. Такий підхід не лише стане виявом коректності, але й посилить мотивацію свідомого опанування державної мови як дієвого інструментарію для поширення інформації про рідну культуру на внутрішньодержавному просторі. Саме такий підхід до реалізації соціокультурної змістової лінії представлений у програмі на всіх рівнях: текстовому, тематичному, міжкурсовому та міжпредметному. Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, і спрямовані на виконання навчальних завдань та розв’язання життєвих проблем (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти). Діяльнісна змістова лінія є результатом роботи комплексу навчальних мотивацій, які визначають здатність індивіда репрезентувати мовну і мовленнєву компетенції в певних умовах соціуму. Усі чотири змістові лінії є взаємопов’язаними і в комплексі мають забезпечити формування мовленнєвої культури учня, комунікативної компетентності, гуманістичного світогляду, сприяти активній громадянській позиції, розвиткові естетичних смаків і цілісних ціннісних орієнтацій. У програмі значну увагу приділено використанню й реалізації у процесі навчання української мови міжпредметних, міжкурсових та внутрішньокурсових зв’язків, що є необхідною умовою для синхронізації змісту навчальних дисциплін та економії навчального і фізичного часу в процесі освіти, а також запобігає дублюванню теоретичної інформації на різних етапах.

75

Особливу увагу надано міжкурсовим зв’язкам між рідною (молдовською) та державною (українською) мовами. Зроблено акцент на спільності граматичних категорій, термінотворень, специфіки і функціонування мовних явищ на різних рівнях. У часи активного використання учнями здобутків цифрових технологій, а відповідно, невисокої фізичної активності, надзвичайно важливу роль у формуванні повноцінної особистості (як у моральному, так і фізичному плані) відводиться здоров’язбережувальним тенденціям у процесі навчання. Навчальний процес має містити елементи фізичного навантаження учнів, що фізіологічно сприятиме процесу засвоєння знань, умінь і навичок. Спеціально для реалізації здоров'язбережувального напряму розроблено систему лінгвістичної гімнастики, яка пов язується з окремими розділами програми «Українська мова. 5–9 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання» (додаток 2). У програмі подано розподіл навчального часу. Скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення небажане. Учителеві надається право в разі потреби вносити корективи, не скорочуючи при цьому загальну кількість годин. До програми вміщено два додатки:Додаток 1. Лінгвістичні відмінності української та молдовської мов, що спричинюють типові помилки в усному мовленні та на письмі.Додаток 2. Лінгвістична гімнастика як основний спосіб реалізації здоров язбере-жувальної тенденції в сучасному процесі навчання української мови.

76

7 клас(87 год., 2,5 год. на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія (38 год.)Дата

провед. уроку

№п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів

1.

38Відомості про мовленняПовторення вивченого Текст, його структурні особи-вості, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку в тексті (практично). Повторення вив-ченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Складний план власно-го висловлювання (практич-но). Різновиди читання. Ознайомлювальне читання (практично). Повторення вивченого про ти-пи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесу праці, роздуму дискусійного характеру.

Учень/учениця:розпізнає текст, його структурні особливості, загальні мовні за-соби міжфразового зв’язку в тексті (службові і вставні слова, єдність видо-часових форм діє-слів-присудків, займенники, чи-слівники); визначає ситуацію спілкування, стилі мовлення (розмовний, ху-дожній, науковий, офіційно-ді-ловий, публіцистичний); типи (розповідь, опис зовнішності людини, процесу праці, роздум дискусійного характеру).

2. Аудіювання (слухання-розуміння) Аудіювання текстів діалогіч-ного і монологічного харак-теру, що належать до таких стилів: художнього, науко-вого, офіційного-ділового, пу-бліцистичного, розмовного; типів: розповідь, опис, роздум (у тому числі, опис зовніш-ності людини, процесу праці). Вибіркове аудіювання окре-мих фрагментів тексту із зав-данням. Порівняння двох фрагментів прослуханого тексту щодо

Учень/учениця: розуміє з одного прослухову-вання фактичний зміст незнайо-мого тексту та його основну ду-мку; уміє прогнозувати зміст висло-влювання за формулюванням теми, поданим планом; виокремлює ключові слова і за-писує їх по ходу слухання; визначає основну і другорядну інформацію, причинно-наслід-кові зв’язки, зображувально-ви-ражальні особливості в текстах (складніших порівняно з попе-

77

3.

4.

наявності нової інформації. Усунення мовних труднощів аудіотексту (знаходження лексичних і граматичних по-милок). Стисле відтворення прослу-ханого тексту. Визначення лінії сюжету про-слуханого тексту. Запис почутої розповіді. Прогнозування змісту (скла-дання плану, продовження тексту за прослуханим фрагментом). Аналіз уживання мовних засо-бів.

ЧитанняФормування читацького інте-ресу і потреби читати.Читання різних за обсягом текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення. Удосконалення вмінь читати вголос і мовчки, користу-ватися вивчальним, ознайо-млювальним та вибірковим видами читання. Збагачення і розширення словникового запасу. Удоско-налення вмінь користуватися словниками різних видів. Складання простого і склад-ного планів прочитаного. Формування вмінь знаходити в тексті конкретну інформацію і використовувати її при під-готовці власного вислов-лювання. Стислий і вибірковий переказ прочитаного. Визначення засобів зв’язності в тексті.

редніми класами); складає простий план почутого; оцінює прослухане, співвідно-сячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом; використовує здобуту інфор-мацію при підготовці власних висловлювань; переказує почуте докладно і стисло (усно чи письмово); визначає лінію сюжету прослу-ханого тексту; аналізує вживання мовних за-собів; установлює граматичні відмін-ності між записаними і прослу-ханими реченнями; помічає і виправляє орфоепічні помилки в чужому мовленні.

Учень/учениця:читає тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відпо-відно до норм української літе-ратурної мови та вимог «Крите-ріїв оцінювання навчальних до-сягнень учнів…»; користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситу-ації ознайомлювальним типом читання, відшуковує потрібну інформацію, читаючи заголов-ки, назву, початок, кінцівку, окремі фрагменти тексту, орієн-тується в його композиції, виді-ляє ключові слова, основну і другорядну інформацію, ділить текст на змістові частини, мак-симально повно охоплює відіб-раний матеріал; складає простий і складний пла-ни прочитаного; визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виража-льні особливості тексту;

78

5.

Прогнозування змісту (на основі поданого висновку тощо). Розвиток характеристик, які стосуються техніки читання.

ГоворінняДіалогічне мовленняРозігрування готового діалогу без опори на текст. Самостійне розширення реплік діалогу відповідно до контек-сту, комунікативного завдан-ня, за рахунок ініціативного мовлення. Конструювання з набору за-пропонованих реплік, на осно-ві тексту, за аналогією, на основі мети спілкування. Складання діалогів на одну тему, але для різних ситуацій спілкування. Складання діалогу дискусій-ного характеру.

Монологічне мовленняСтислий і вибірковий усні перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішнос-ті людини, процесів праці) та роздуму. Докладні усні перекази (за

оцінює прочитане з погляду змі-сту, форми, авторського задуму і мовного оформлення; виразно читає вголос знайомі тексти (складніші порівняно з попередніми класами) різних стилів, типів і жанрів мовлення, плавно, з гарною дикцією відпо-відно до орфоепічних та інтона-ційних норм, виражає з допомо-гою темпу, тембру, гучності чи-тання особливості змісту, автор-ський задум; оцінює прочитаний уголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Учень/учениця:складає діалог із запропонова-них реплік (із додаванням влас-них реплік за змістом) на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією;коректно й ефективно веде діалог з конкретним адресатом за визначеною соціокультурною проблематикою, із представни-ками різних вікових груп, зна-йомими і незнайомими, безпо-середньо й опосередковано (те-лефоном), дає логічну й емоцій-ну оцінку реплік співрозмов-ника; ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмов-ника в різних ситуаціях спілку-вання; бере участь у дискусіях на зна-йому тематику; висловлює і пе-реконливо аргументує власну думку, дотримується правил ведення дискусії.

Учень/учениця:стисло і вибірково переказує

79

простим або складним плана-ми) текстів публіцистичного стилю. Усні твори-описи процесу праці (за власними спос-тереженнями, за простим і складним планами).Усний твір-оповідання за поданим сюжетом.Усний твір-роздум дискусій-ного характеру.

ПисьмоНаписання переказів (за простим і складним планами).Докладний і стислий перекази художнього тексту розповідного характеру з елементами опису (зовніш-ності людини, процесів праці ) та роздуму.Написання творів (за простим планом).Твір-розповідь за поданим сюжетом.Твір-опис зовнішності людини, процесу праці (за власними спостереженнями).

прослуханий текст розповідного характеру з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму, підпоряд-ковуючи висловлювання темі та основній думці, з дотриманням комунікативного завдання, ком-позиції, мовних, стильових осо-бливостей та авторського заду-му; відтворює готові тексти публі-цистичного стилю, переказує їх за самостійно складеним про-стим і складним планами; складає усні твори за простим і складними планами, обираючи відповідний ситуації спілкуван-ня стиль мовлення, типи мовле-ння (у тому числі описи зовніш-ності людини і процесу праці, роздум дискусійного характе-ру); збирає та систематизує мате-ріал для твору; додержується вимог до мов-лення та основних правил спіл-кування; помічає й виправляє недоліки у власному і чужому мовленні; Учень/учениця:аналізує зміст і мовне оформле-ння вихідного тексту; відтворює текст з урахуванням виду переказу (докладний чи стислий) і комунікативного зав-дання за самостійно складеним простим і складним планами; самостійно добирає матеріал для висловлювання на основі різних джерел, спостережень, особистих вражень, системати-зує його; вибирає відповідно до ситуації спілкування стиль мов-лення, уживає різні типи мовле-

80

Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і особистих вражень.

Ділові папериРозписка.

ПерекладПереклад з молдовської мови текстів, у яких описано зовні-шність людини, процеси праці, роздуми на морально-етичні теми.

ння (у тому числі опис зовніш-ності людини і процесу праці); добирає і систематизує мате-ріал; складає простий план ви-словлювання; наводить докази на підтвердження висунутої те-зи; формулює логічний висно-вок; удосконалює написане.

Учень/учениця:складає розписку; добирає мов-ні засоби відповідно до задуму висловлювання і офіційно-діло-вого стилю мовлення; дотримується основних правил спікування.Учень/учениця:перекладає українською мовою тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення в межах вив-ченого мовного матеріалу.

Мовна змістова лінія (43 год.)Мовленнєва змістова лінія

Міжпрежметні зв’язки. Письмова характеристика літературного героя, роль опису зовнішності в розкритті його характеру (література); елементарний аналіз змісту і художніх засобів твору-живопису про подвиг людей; передача динаміки дій (образотворче мистецтво).

81

Мовна змістова лінія Дата пров. уроку

№п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів

1.431

ВступМісце та роль української мови серед інших слов`ян-ських мов.

Учень/учениця:знає місце та роль української мови серед інших слов`янсь-ких мов;уміє аргументовано довести своє твердження з теми уроку.

2. 3 Повторення та узагаль-нення вивченого Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструк-ціях. Найскладніші орфограми.Частини мови.

Учень/учениця:розставляє правильно роз-ділові знаки у простому і складному реченнях згідно з вивченими правилами;знаходить у реченні вивчені частини мови, орфограми;доводить приналежність сло-ва до частини мови, обґрун-товує написання орфограми;виправляє допущені помилки;складає прості і складні рече-ння;читає й переказує тексти з різними видами речень.

3. 8 Морфологія. Орфографія. Дієприкметник як особи-ва форма дієслова: значен-ня, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання дієприкмет-ників.Правопис дієприкмет-никівПравопис голосних у за-кінченнях дієприкметників.Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприк-метникових зворотів (після означуваного іменника). Безособові дієслівні форми на -но, - то. Активні і пасивні дієприкметники.

Учень/учениця:знає значення дієприкмет-ника, його морфологічні озна-ки, синтаксичну роль; відрізняє дієприкметник від прикметника; знаходить у реченні дієприк-метник і дієприкметниковий зворот, безособові дієслівні форми на -но, -то; визначає дієприкметники ак-тивного і пасивного стану; засоби їх творення; пише правильно дієприкмет-ники з вивченими орфограма-ми; правильно розставляє роз-ділові знаки при дієприкмет-

82

Творення активних і пасив-них дієприкметників тепе-рішнього і минулого часу (практично). Правопис го-лосних і приголосних у су-фіксах дієприкметників.Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприк-метникового походження.Не з дієприкметниками.Урахування труднощів при перекладі з молдов-ської мови речень з дієпри-кметниками, дієприкме-тниковими зворотами.Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Дієприкметникові синоні-ми, антоніми; фразеологі-зми ( приказки і прислів’я, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметни-ки). Синтаксис.Уживання діє-прикметників і дієприкмет-никових зворотів у ролі другорядних членів речен-ня. Культура мовлення і стилістика. Побудова ре-чень з дієприкметниковими зворотами; синоніміка скла-дних і простих речень з діє-прикметниковими зворота-ми. Синоніміка речень ак-тивного і пасивного стану. Уживання в мовленні без-особових форм на –но, –то. Текст(риторичний аспект). Створення текстів-описів з уживанням дієприкмет-ників і дієприкметникових зворотів.

никовому звороті; пояснює орфограми в дієприк-метнику і пунктограми; знаходить і виправляє в ре-ченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила; правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворо-тами; складає речення з дієприкмет-никовими зворотами; проводить їх заміну підряд-ним реченням; використовує дієприкметни-ки, дієприкметникові звороти, дієслівні форми на -но, -то, а також фразеологізми, крилаті висло-ви, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловлюваннях, зокрема в текстах-описах на певну со-ціокультурну тему.

83

Міжпредметні зв’язки. Використання дієприкметників як засобу творення образності (література).

4. 8 Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники недокона-ного і доконаного виду. Творення дієприслівників недоконаного і доконаного виду (практично).Використання дієприслів-ників та дієприслівникових зворотів для зв’язку речень у тексті.Дієприслівниковий зворотНе з дієприслівниками.Коми при дієприслівнико-вому звороті й одиничному дієприслівникові.Урахування труднощів при перекладі з молдов-ської мови речень з дієприслівниками, дієпри-слівниковими зворотами.

Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Дієприслівникові синоніми й антоніми. Найуживаніші фразеологізми ( у тому чис-лі приказки й прислів’я) з дієприслівниками і дієприс-лівниковими зворотами. Синтаксис. Дієприслівники і дієприслівникові звороти в ролі другорядних членів речення. Культура мовлення. Пра-вильне вживання дієпри-слівників у власному мовленні, дотримання інто-нації в реченнях з дієпри-слівниковим зворотом.

Учень/учениця:знає: загальне значення, мор-фологічні ознаки, синтак-сичну роль дієприслівника; знаходить дієприслівник, діє-прислівниковий зворот у ре-ченні; відрізняє дієприслівник від дієприкметника; визначає граматичні ознаки дієприслівника; пише правильно дієприслів-ники з вивченими орфогра-мами; розставляє розділові знаки при дієприслівниках і діє-прислівникових зворотах; виправляє помилки у вживанні та правописі дієприслівників; правильно інтонує речення з дієприслівниковими зворо-тами; конструює прості речення з дієприслівниками і дієприс-лівниковими зворотами, замінює їх складними речен-нями з підрядними обставин-ними; читає й переказує тексти з дієприслівниками та дієприс-лівниковими зворотами; складає монологи і діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.

84

Текст(риторичний аспект). Використання дієприслів-ників та дієприслівникових зворотів для зв’язку речень у тексті.

Міжпредметні зв’язки. Використання дієприслівника для створення образності (художня література).

5. 10 Прислівник Загальне значення, мор-фологічні ознаки, синтак-сична роль.Розряди прислівників (пра-ктично). Ступені порівняння при-слівників. Способи творен-ня прислівників.Правопис прислівниківБукви –н- та – нн- у прислівниках.Не і ні з прислівниками. І, и, й, е, є в кінці прислівників.Дефіс у прислівниках.Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день… Внутрішньопредметні зв'язкиЛексикологія і фразеологія.Прислівники – синоніми й антоніми; прислівники – омоніми до іменників з прийменниками. Фразеоло-гізми й крилаті вислови з прислівниками. Синтаксис. Прислівник у ролі головних і друго-рядних членів речення. Культура мовлення і стилістика. Правильне наголошування прислів-ників. Використання при- слівників як засобу зв’язку речень у тексті і засобу підсилення виразності та

Учень/учениця:знає: загальне значення, мор-фологічні ознаки, синтак-сичну роль прислівника; знаходить прислівники в ре-ченні, відрізняючи їх від омо-німічних і паронімічних час-тин мови; визначає його граматичні ознаки; уміє утворювати ступені по-рівняння, практично застосо-вувати правила правопису; правильно наголошує прислів-ники; помічає і виправляє помилки в правописі прислівників; аналізує і визначає роль при-слівника в художніх і науко-вих текстах; складає речення з прислів-никами і мікротексти, викори-стовуючи прислівник для зв’язку речень у тексті; створює усні й письмові висловлювання на певну со-ціокультурну тему, викорис-товуючи прислівник як вира-жальний засіб мовлення.

85

мовлення. Текст (риторичний аспект). Використання прислівників у текстах художнього і публіцистич-ного стилів.

Міжпредметні зв’язки. Використання прислівників у художніх і наукових текстах ( література).

6. 2 Службові частини мови Прийменник як службова частина мови. Непохідні і похідні прийменники(загальне ознайомлення).Правопис прийменниківНаписання похідних прий-менників разом, окремо і через дефіс.Усунення помилок, спри-чинених неправильним перекладом молдовського прийменника Lа, що українською мовою пере-кладається такими сино-німічними прийменни-ками: на, в, у, до, о.

Внутрішньопредметні зв'язкиЛексикологія і фразеологія. Прийменники - синоніми й антоніми.Синтаксис. Прийменни-ково-іменникові констру-кції в ролі членів речення.Культура мовлення і стилістика. Особливості вживання деяких приймен-ників з іменниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із).Текст(риторичний аспект). Використання прийменника в мовленні для відтворення

Учень/учениця:знаходить прийменники в реченні; відрізняє їх від сполучників і часток; правильно поєднує з іменниками; уміє застосовувати правила правопису прийменників; знаходить і виправляє помилки в їх правописі; аналізує тексти щодо правиль-ності вживання прийменників з відмінковими формами імен-ників; складає речення з різноманіт-ними прийменниково-імен-никовими конструкціями; редагує тексти щодо правиль-ності вживання приймен-никових засобів милозвуч-ності мовлення.

86

логічних зв’язків. Стиліс-тичне вживання повтору прийменника в народно-поетичній творчості.

Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх та наукових текстах ( література, історія України).

7. 3 Сполучник як службова частина мови. Уживання сполучників у простому й складному реченнях. Спо-лучники сурядності й під-рядності, їх види (практич-но).Правопис сполучниківНаписання сполучників ра-зом і окремо.Внутрішньопредметні зв'язкиЛексикологія і фразеологія. Сполучники - синоніми й антоніми, фразеологізми і крилаті вислови зі сполуч-никами.Синтаксис. Сполучник як засіб зв’язку однорідних членів речення, частин складносурядного і складнопідрядного речення.Культура мовлення і сти-лістика. Використання в мовленні сполучників-си-нонімів.Текст (риторичний аспе-кт). Використання сполуч-ників для зв’язку речень у тексті і як засобу творення антитези.

Учень/учениця:знаходить сполучники в ре-ченні; відрізняє їх від прийменників і часток; називає групи сполучників за функцією в простому і склад-ному реченнях; правильно пише сполучники; помічає і виправляє помилки в їх написанні; правильно аналізує наукові тексти щодо функції в них по-хідних складених сполучни-ків; використовує сполучники у власних висловлюваннях від-повідно до функціонального призначення, складаючи прос-ті й складні речення; редагує речення, доцільно за-мінюючи сполучники сино-німічними.

Міжпредметні зв’язки. Використання похідних складених сполучників у наукових текстах( історія, географія).

87

88

8. 3 Частка як службова части-на мови. Розряди часток за значенням.Правопис часток Написання часток -бо, - но, -то, -от, -таки.Не і ні з різними частинами мови (узагальнення).Внутрішньопредметні зв'язкиЛексикологія і фразеологія. Частки синоніми та анто-німи. Фразеологізми і кри-латі вислови із частками. Синтаксис. Частка у спону-кальних і окличних речен-нях. Культура мовлення. Виразне читання речень із частками. Текст(риторичний аспект). Використання часток для підсилення виразності мов-лення.

Учень/учениця:знаходить частки в реченні; відрізняє від інших службових частин мови; визначає частки за їх роллю в реченні; правильно пише частки; знахо-дить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил; самостійно знаходить і ви-правляє помилки у правописі; аналізує тексти щодо викори-стання в них часток як вира-жального засобу; складає речення з модальними частками; редагує тексти щодо правиль-ності вживання модальних часток; створює висловлювання, правильно вживаючи частки.

Міжпредметні зв’язки. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література).

9. 2 Вигук як особлива частина мови.Правопис вигуківДефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.Внутрішньопредметні зв'язкиЛексикологія і фразеологія. Найуживаніші фразеоло-гізми (у тому числі приказ-ки і прислів’я ) з вигуками.Синтаксис. Вигук у ролі головних і другорядних членів речення.Культура мовлення. Правильне читання речень

Учень/учениця:знаходить вигуки в реченні; відрізняє їх від часток; пояснює написання вигуків з орфограмами і пунктограма-ми; аналізує тексти щодо ролі в них вигуків; виразно читає тексти з вигу-ками; доречно використовує вигуки у власному мовленні.

89

з вигуками.Текст ( риторичний аспект) . Використання вигуків для надання висло-влюванню експресії і вираз-ності.

Міжпредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).

10 3 Узагальнення і система-тизація вивченого з мор-фології та орфографіїЧастини мови (самостійні, службові, вигук).Іменник, прикметник, чис-лівник, займенник.Орфограми в цих частинах мови. Дієслово і його осо-бливі форми. Орфограми в дієслові, дієприкметнику, дієприслівнику.Прислівник. Орфограми в прислівнику.Службові частини мови. Орфограми в службових частинах мови.

Учень/учениця:визначає в реченні всі частини мови, називаючи їх граматич-ні ознаки; правильно пише і пояснює орфограми; самостійно помічає і виправ-ляє помилки в усному й пи-семному мовленні.

Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань Україна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.Пречисті Бессарабії степи – моя зелена сонячна колиска (Бессарабія. Рідний край. Чим він відрізняється: природа, люди, географічне положення).Я слову рідному довірю все, що маю, й воно мене на крилах понесе (Рідна мова. Її роль у житті людини. Як я відчуваю рідну мову? Мова моїх предків).Наука батьків – навіки-віків. Що значить шанувати старість? Чи можна стати розумнішим?Роль природи в житті людини.Чи зможемо ми зберегти Землю?Сучасні екологічні проблеми людства.Бо ти на Землі – людина…Що означає бути сучасним?Чи цікаво ми живемо?Як можна поліпшити наше життя?Як прийде біль – звернусь до вірних друзів.Відповідальність у дружбі.Обличчя – дзеркало душі.Цікава особистість.

90

Людина, на яку я прагну бути схожим (схожою).Що в житті людини залежить тільки від її зовнішності?Принеси в цей світ добро.Ти добро лиш твори повсюди.Слизький шлях задоволень (результат наркотичної залежності, алкоголізму, тютюнокуріння).Мій життєвий вибір.Я за здоровий спосіб життя!Світ моїх захоплень.Які професії я вважаю найважливішими і чому?Не місце красить людину, а людина місце.Зовнішня та внутрішня краса людини.Найбільша мудрість – бути сильним, а спорт нам помічник і друг.Спорт у житті видатних людей.

Діяльнісна змістова лінія

Учень/учениця – активний учасник навчального процесу: ▪ визначає мотив, мету, завдання власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; ▪ планує основні етапи досягнення мети;

▪ контролює перебіг, визначає і використовує найраціональніші способи;▪ виконує основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння (у тому числі

на основі різних джерел, табличних даних, логічних схем), конкретизація;▪ експериментує, проводить аналогії і робить висновки (у тому числі за

аналогією);▪ орієнтується в понятійному апараті;▪ систематизує й узагальнює навчальний матеріал із використанням

графічної наочності;▪ моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;▪ здійснює контроль і оцінює якість виконаної роботи за зразком, у процесі

виконання, за результатом;▪ працює індивідуально, в парі та групі;▪ активно застосовує виучувані знання з мови;▪ переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;▪ дотримується заданого темпу роботи;▪ добирає додаткову літературу до окремих тем, самостійно вибирає і читає

відповідні вікові книжки, періодику, використовує їх на уроках і в позаурочний час;

▪ виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;▪ розпочинає планомірну роботу з самоосвіти;▪ помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах

мистецтва, у вчинках людей і в результатах їхньої діяльності;▪ спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків

загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

91

▪ виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;▪ готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;▪ намагається творити добро словом і ділом.

92

7. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу (молдовська мова навчання)

Календарно-тематичне планування з української мови для 7 класу складено відповідно до програми для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання «Українська мова. 5-9 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх закладів з навчанням молдовською мовою», 2012 р., згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 06.02.2015 р. №100 /Укладачі: С.А.Свінтковська, С.В.Дмитрієв, Г.А.Могельницька, О.О.Пасат/. – К., 2012.

Усього: 88 годин. (І семестр – 2 години, ІІ семестр – 3 години)Мовленнєва змістова лінія – 38 годин на рік.Мовна змістова лінія – 50 годин на рік (разом з усіма видами тематичних

контрольних робіт і диктантів).І семестр – 3 мовних теми, ІІ семестр – 5 мовних тем.

Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт

Форми контролю І семестр ІІ семестрПеревірка мовної теми* 3 5Письмо: переказ 1 1 твір - 1Правопис: диктант** 1 1Аудіювання* 1 - Читання мовчки* - 1 Читання вголос (виразне читання)

- 1

Говоріння: діалог - 1 переказ 1 - твір - 1Перевірка зошитів 4 5

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної й пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

93

І семестр (32 уроки з розрахунку 2 год. на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

1. Тема № 1. Вступ. Місце та роль української мови серед інших слов’янських мов.

2. Повторення та узагальнення вивченогоЧастини мови. Іменник. Прикметник. Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.

3. Частини мови. Числівник. Займенник. Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.

4. Частини мови. Дієслово. Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.

5. РМ №1. Навчальне аудіювання тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

6. РМ №2. Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний, науковий, художній стилі.

7. РМ№3. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю (назва).

8. РМ №4. Усний твір-опис зовнішності людини в художньому стилі.

9. РМ №5. Навчальне читання мовчки тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

10. РМ №6. Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю (назва).

11. Контрольна робота №1 за темою «Вступ. Повторення» (тестові завдання).

12. Тема №2. Морфологія. Орфографія. Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

13. Відмінювання дієприкметників. 14. РМ №7. Усний докладний переказ тексту

наукового стилю (назва).15. РМ №8. Говоріння. Контрольний усний

докладний переказ тексту наукового стилю (назва).

16. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників.

94

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

17. РМ №9. Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесу праці, роздуму дискусійного характеру.

18. Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).

19. РМ №10. Усні висловлювання за темою «Роль природи в житті людини», використовуючи дієприкметники.

20-21.

РМ №10-12. Контрольний письмовий докладний переказ тексту з елементами зовнішності людини в художньому стилі (назва).

22. Контрольна робота №2 за темою «Дієприкметник як особлива форма дієслова» (тестові завдання, запитання).

23. Тема №3. Морфологія. ОрфографіяДієприкметник (продовження). Активні і пасивні дієприкметники.

24. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу (практично).

25. РМ №13. Читання вголос тексту офіційного-ділового стилю (процес праці). Оцінювання прочитаного з погляду змісту, форми, авторського задуму.

26. Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників.

27. Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

28. Не з дієприкметниками. Дієприкметники у складі фразеологізмів та крилатих виразів. Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова.

29. РМ №14. Розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи дієприкметники, дієприкметникові звороти, створюючи власні висловлювання, «Мова – цілюще народне джерело».

95

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

30. РМ №15. Письмовий переклад речень з дієприкметниками, дієприкметниковими зворотами з молдовської мови на українську за темою «Відповідальність у дружбі».

31. Контрольна робота №3 за темою «Дієприкметник як особлива форма дієслова» (тестові завдання). Контрольне аудіювання художнього тексту (назва).

32. Контрольний диктант за І семестр (назва).

ІІ семестр (56 уроків з розрахунку 3 години на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

33. Тема №4. Морфологія. ОрфографіяДієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

34. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення (практично).

35. Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.Використання дієприслівників та дієприслівникових зворотів для зв’язку речень у тексті (практично).

36. РМ №16. Переклад речень з дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами з молдовської мови на українську за темою «Принеси в цей світ добро».

37. РМ №17. Контрольне виразне читання вголос тексту публіцистичного стилю «Державні та народні свята в Україні».

38. РМ №18. Розігрування діалогів із запропонованих реплік (із додаванням власних реплік за змістом).«Що означає бути сучасним?», використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.

96

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

39. РМ №19. Ділові папери. Розписка. Підготовка до контрольної роботи за темою «Дієприслівник».

40. Контрольна робота №4 за темою «Дієприслівник» як особлива форма дієслова» (тестові завдання і запитання).

41. Тема №5. Дієприслівник (продовження).Дієприслівники і дієприслівникові звороти в ролі другорядних членів речення.Синонімія складних речень і речень з дієприслівниковими зворотами (практично).

42. Не з дієприслівниками.43. РМ №20. Аналіз контрольної роботи.

Читання мовчки незнайомого тексту офіційно-ділового стилю. Робота з текстом.

44. Розбір дієприслівника як особливої форми дієслова (практично).Повторення та узагальнення теми «Дієприслівник».

45. РМ №21. Складання простих речень з дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами, заміна їх складними реченнями з підрядними обставинними за темою «Світ моїх захоплень».

46. РМ №22. Письмовий переклад тексту з дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами з молдовської мови на українську за темою «Я за здоровий спосіб життя!».

47. РМ №23. Письмовий твір-розповідь за поданим сюжетом, використовуючи дієприкметники, дієприслівники.

48. РМ №24. Усний твір-роздум дискусійного характеру «Найбільша мудрість – бути сильним, а спорт нам помічник і друг». Підготовка до контрольної роботи за темою «Дієприслівник».

49. Контрольна робота №5 за темою «Дієприслівник» (тестові завдання). Контрольне читання мовчки тексту будь-якого стилю (на вибір, назва).

97

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

50. Тема №6. Морфологія. ОрфографіяПрислівник. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Аналіз контрольної роботи №5.

51. Розряди прислівників за значенням (практично).

52. Ступені порівняння прислівників (практично).

53. Способи творення прислівників. Правильний наголос у прислівниках.

54. РМ №25. Контрольний письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій у художньому стилі (назва).

55. РМ №26. Контрольний письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій у художньому стилі.

56. РМ №27. Усний портретний нарис у публіцистичного стилі (назва).

57. РМ №28. Аналіз контрольного письмового стислого переказу розповідного тексту. Робота над помилками.

58. Контрольна робота №6 за темою «Прислівник» (тестові завдання і запитання).

59. Тема №7. Прислівник (продовження).Правопис прислівників. Букви – н- та – нн – у прислівниках.

60. Не і ні з прислівниками.І, и, й, е, є в кінці прислівників.

61. Написання прислівників окремо, разом і через дефіс. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день...

62. Розбір прислівника як частини мови. Повторення та узагальнення теми «Прислівник».

63. РМ №29. Контрольний письмовий твір-оповідання за поданим сюжетом «Волонтерство як складник формування активного громадянина».

64. РМ №30. Створення усних й письмових висловлювань за темою «Не місце красить людину, а людина - місце», використовуючи прислівники як виражальний засіб мовлення.

98

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

65. РМ №31. Говоріння. Контрольний усний діалог «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» (В.Коломієць).

66. РМ №32. Робота з художнім і науковим текстами. Аналіз і визначення ролі прислівника в них.

67. Контрольна робота №7 за темою «Прислівник» (тестові завдання і запитання).

68. Тема №8. Службові частини мовиПрийменник як службова частина мови. Непохідні і похідні прийменники (загальне ознайомлення). Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.

69. Особливості вживання деяких прийменників з іменниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в – у, з-зі – із), практично.

70. Розбір прийменника як частини мови (практично). Повторення та узагальнення теми «Прийменник».

71. РМ №33. Письмовий переклад з молдовської мови на українську тексту-роздуму (назва).

72. РМ №34. Телеграма. СМС (практично).73. Сполучник як службова частина мови.

Сполучники сурядності і підрядності, їх види (практично).

74. Написання сполучників разом і окремо (практично).

75. Вживання сполучників як засіб милозвучності мови (практично). Розбір сполучника як частини мови.

76. РМ №35. Говоріння. Контрольний усний твір-опис дій на основі власних спостережень у художньому стилі «Любіть землю! Любіть працю на землі» (О.Довженко).

77. РМ №36. Усні висловлювання за темою «Україна – наш спільний дім», використовуючи сполучники у простих і складних реченнях.

78. Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.

99

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

79. Правопис часток. Написання часток – бо, -но, -то, - от, - таки.

80. Не, ні з різними частинами мови (узагальнення). Частки хай, нехай у спонукальних окличних реченнях. Розбір частки як частини мови.

81. Вигук як особлива частини мови. Роль вигуків у мовленні. Вигук у ролі головних і другорядних членів речення (практично).

82. Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках (практично).

83. РМ №37. Усний твір процесу праці (за власними спостереженнями, за простим і складним планами).

84. РМ №83. Вибіркове аудіювання окремих фрагментів тексту із завданням.

85. Контрольна робота №8 за темами «Службові частини мови. Вигук» (тестові завдання, запитання).

86. Контрольний диктант за ІІ семестр (назва).87. Узагальнення і систематизація вивченого про

частини мови, їх правопис і використання в мовленні.

88. Частини мови (самостійні, службові, вигук), їх значення, граматичні ознаки, стилістична роль. Найскладніші орфограми.Підсумково-узагальнювальний урок.

100

Зразок заповнення сторінок класного журналу з української мови для 7 класу (молдовська мова навчання)

І семестр

Число, місяць

03

09Прізвище,

ім’я учня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Зош

ит

Тема

тичн

а

12 13 14 15

Усн

ий

пере

каз

16 17 18 19 20 21 22

Зош

ит

Тема

тичн

а

23 24 25 26 27

28 29 30 31

Ауд

іюва

ння

32Зо

шит

Тема

тичн

а

І сем

естр

Ско

риго

вана

ІІ семестр

Число, місяць

14

01Прізвище, ім’я

учня 33 34 35 36 37

Чит

ання

вг

олос

38 39 40Зо

шит

Тема

тичн

а

41 42 43 44 45 46 47 48 49

Чит

ання

мо

вчки

Зош

ит

Тема

тичн

а

50 51 52 53 54 55

5657 58

Зош

ит

Тема

тичн

а

59 60 61 62 63 64 65

Усн

ий

діал

ог

66 67Зо

шит

Тема

тичн

а

68 69 70 71 72 73 74 75 76

Усн

ий т

вір

77 78 79 80

Зош

ит

81 82

83 84 85 86 87 88

Зош

ит

Тема

тичн

а

ІІ с

емес

тр

Ско

риго

вана

Річн

а

101

8. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів

Пояснювальна записка

Програма з української літератури для 5—9 класів загальноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392.

У ньому мету освітньої галузі «Мови і літератури» сформульовано як «розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентностей, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій».

При укладанні програми було враховано, що українська література в загальному світовому контексті є свідченням високої духовної та цивілізаційної розвиненості українського народу, невід’ємною складовою його національної культури. Як мистецтво слова вона є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людській душі. Засобами мистецтва слова вона допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ людини, формувати сильний, комунікабельний характер, широкий світогляд, особисту культуру, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак.

У сучасному процесі державотворення гуманітарна сфера, до якої належить і освіта, відіграє першорядну роль, адже найбільшою цінністю кожного цивілізованого суспільства є людина. Літературна освіта є важливим чинником створення оптимальних передумов розвитку всебічно освіченої особистості, виховання громадянина-патріота України, а її зміст базується на засадах загальнолюдських і національних цінностей, принципах гуманізму й демократії.

Українська література також є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Тому в контексті світових процесів глобалізації, індивідуальному національному самоусвідомленні, самозбереженні й самоствердженні її роль незаперечна й важлива. Виховання свідомого українця повинно базуватися на історичних і культурних знаннях, традиціях, на переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських цінностей. Ознайомлення з художнім твором, усебічний аналіз змістової, жанрової та естетичної специфіки наблизять учнів до розуміння літератури як вияву мистецтва, потужного чинника світосприйняття та самоідентифікації.

Відповідно, у сьогоднішній освітній системі предмет «Українська література» набуває особливої актуальності.

Отже, метою вивчення української літератури в загальноосвітній школі є: підвищення загальної освіченості громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння «читати й усвiдомлювати прочитане», «прилучатися до художньої літератури, а через неї — до фундаментальних цінностей культури», розширення їхніх культурно-пізнавальних інтересів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації людини в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і

102

загальнолюдських цінностей. Складові цієї стратегічної мети реалізуються через такі конкретні завдання

навчального предмета «Українська література», які, відповідно до Державного стандарту, ґрунтуються на емоційно-ціннісній, літературознавчій, загальнокультурній, компаративній змістових лініях:

1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним «інструментом» пізнання світу і себе в ньому — прищеплення і стійкого утримання бажання читати.

2. Розвиток уміння сприймати літературний твір як явище ми-стецтва слова. 3. Підняття рівня загальної освіченості учнів: набуття ними базових знань з

української літератури, необхідних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях. Ознайомлення з найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.

4. Формування загальної читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вміння розрізняти явища високого мистецтва і низькопробної культури.

5. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.

6. Виховання майбутнього читача й шанувальника української літератури. 7. Формування гуманістичного світогляду, принципів патріотизму й

толерантності, розвиток духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів і цінностей.

8. Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до культурної світової спільноти.

9. Вивчення української літератури в національному і світовому культурологічних контекстах.

10. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, уміння аргументовано доводити власну думку.

11. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі.

12. Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички в практичному житті.

13. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності постійно вчитися.

Отже, у програмі з української літератури враховано нинішні державні вимоги до змісту й рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітньої школи. Зміст запропонованого до вивчення літературного матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, що дає можливість більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати навчальний процес, а також проконтролювати його. Результати навчання передбачають формування такого покоління молоді, яке буде здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання, навички й компетентності для інтеграції в ринкове суспільство на різних рівнях; для повноцінного утвердження себе в глобалізаційному світі; буде здатним до навчання упродовж усього життя.

У ній наскрізно втілено ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в сучасно-му житті. Вивчення в загальноосвітній школі предмета «Українська література» забезпечує реалізацію цих компетентностей у таких напрямах:

соціальні компетентності (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якостей;

103

здатність розв’язувати проблеми; формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів);

мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення);

функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Загальний результат програми з української літератури стосується: • учня (освіченої і розвиненої особистості, спроможної повноцінно

реалізуватися в майбутньому дорослому житті); • учителя (для якого передбачається підвищення фахових вимог); • української літератури (змінюється її імідж, зростає престиж).

Відповідно до Державного стандарту зміст літературного компоненту в основній школі, зокрема й предмету «Українська література», спрямовано на досягнення належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитане, на розвиток інтересу до художньої літератури, до читання загалом, розкриття за допомогою літератури національних і загальнолюдських цінностей, на формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів; на виховання поваги до звичаїв, традицій українського народу, толерантного ставлення до культури інших народів. Програмою передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів біографії письменників тощо), початкових уявлень, умінь і навичок оперувати ними в процесі читання творів та під час їх текстового розгляду.

Концептуальна структура програми, її змістове наповнення передбачають: утілення ключових компетентностей, урахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливості сучасного навчального процесу в середній школі, право вибору (для вчителя і учня), особливості сучасного інформаційно-комунікативного простору, національних процесів державотворення, загальносвітових процесів глобалізації тощо. Тому художні твори для текстового розгляду добиралися за принципами: естетичних критеріїв, жанрово-тематичної розмаїтості, урахування вікової психології, осучаснення змістового матеріалу.

Курс української літератури в 5–8 класах структуровано за такими взаємопов’язаними тематично-проблемними блоками:

• 5 клас («Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого на-роду», «Рідна Україна. Світ природи»);

• 6 клас («Загадково прекрасна і славна давнина України», «Я і світ», «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори»);

• 7 клас («Із пісенних скарбів», «Про далекі минулі часи», «Ти знаєш, що ти — людина…», «Ми — українці»);

• 8 клас («Усна народна творчість», «Світ української поезії», «Національна драма», «З української прози», «Український гу-мор і сатира»). Вивчення української літератури в кожному класі має також рубрику «Література рідного краю», на яку виділено 4 години, які вчитель упродовж року має розподіляти самостійно. Це сприятиме додатковому індивідуальному вибору вчителем текстів для роз-гляду. До «літератури рідного краю» пропонуємо включати також художню творчість ровесників учнів, їхніх земляків.

До кожного з них відповідно до вікових особливостей учнів підібрані тексти, які 104

за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи ту тему. Ураховано також і необхідність тематично-стильової різноманітності пропонованих для розгляду творів, їхні ідейно-ціннісні пласти, які втілюють ключові компетентності.

Отже, українська література в основній школі вивчається за своєрідним цілісним сюжетом, у якому кожен із митців має свою «нішу» в тій чи тій темі, відповідно його твір виконує певну естетичну й морально-етичну функції. При цьому біографія письменника загалом не вивчається, вона згадується лише вибірково, диференційовано, тобто так, як того потребує основна тема, заявлена в назві тематично-проблемного блоку, до того ж фрагмент із біографії має зацікавлювати й бути доступним дитині певного віку.

З 9-го класу розпочинається системне вивчення української літератури, тобто до змісту навчального матеріалу застосовано історико-хронологічний підхід як основний, враховано історико-літературний контекст. Також зміст цього навчального матеріалу доповнено розглядом біографій письменників, хоча й у доступних межах.

Отже, навчально-виховний процес уроків української літератури передбачає формування цілісного уявлення про неї як про важливий складник національної культури, підвищення загального рівня культури майбутнього національно свідомого покоління, розвиток його творчого, інтелектуального потенціалу, вироблення здорового, повноцінного світогляду, у якому переважатимуть критерії толерантності й патріотизму.

Викладання цього предмета відбувається у форматі загального мистецького контексту, у якому створювався художній твір, а також міжпредметних зв’язків (українська мова, історія, світова література, образотворче мистецтво, музика, природознавство, географія, естетика, етика).

Особливо варто наголосити на демократичному спрямуванні всіх компонентів програми. Насамперед це стосується розподілу навчальних годин.

Запропонована кількість часу на вивчення кожного розділу, теми є орієнтовною, учитель може її змінювати (у межах 70 годин). Резервний час може використовуватися для уроків розвитку мовлення, контрольного оцінювання, різних видів творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо) — на вибір учителя. Ознайомлення з літературою рідного краю відбувається упродовж року.

У рубриці «Зміст навчального матеріалу» пропонуються вступні тези до кожного розділу чи теми, коротка характеристика творчості письменника, анотації до творів, що враховують сучасні літературознавчі оцінки (у доступних для школярів межах); уводяться необхідні під час розгляду художніх творів нові теоретичні поняття, необхідні для аналізування текстів тощо. Зміст цієї рубрики засновано на сучасних загальноприйнятих компетентних версіях оцінки письменника і його творчості, водночас враховано навчально-методичні особливості шкільного літературознавства, виховну, естетичну мету вивчення художнього твору.

Однак ця рубрика не повинна сприйматися догматично. Учитель пропонує лише необхідні стартові знання, висловлює певні судження як взірець (своєрідний ключик розуміння), що заохочувало б до пізнання, роздумів, ви словлення власної думки, зацікавило, скорегувало, спрямовувало до розкриття теми й підтеми. Програма не вимагає прийняття єдиної думки, єдиного прочитання тексту, навчальний матеріал повинен подаватися так, щоб спонукати до влас-них оціночних висновків. Учень учиться їх робити самостійно, так само, як і самостійно мислити, оцінювати, порівнювати, проводити аналогії з сучасним життям, власним досвідом тощо.

Необхідно звернути увагу, що текстово вивчаються лише твори, виокремлені в тексті програми півжирним, інші ж лише називаються. Це саме стосується й коротких

105

оглядів перед підтемами. Наприклад, перед вивченням «Слова о полку Ігоревім» учитель має лише назвати пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України, коротко, узагальнено їх охарактеризувавши, а не розглядати їх детально.

Програма передбачає подальшу модернізацію шкільного літературознавства. Вона полягає у: відході від ідеологічного чи соціально заангажованого прочитання-аналізу художнього твору, від невиправданого критерію міметичності (тобто буквального сприйняття його як відображення реального факту історичної чи просторової дійсності), що зовсім не виключає необхідний історико-літературний контекст; урізноманітненні інтерпретування художнього твору, тобто розуміння його не лише згідно із задумом автора, а й із виявленням тих смислів, які твір набуває в процесі історичного функціонування; врахуванні значної ролі читача як співтворця тексту; пріоритетній ролі творчих підходів під час аналізування творів, тобто в руйнуванні усталених застарілих схем.

Особливу увагу варто звернути на підрубрику ТЛ (теорія літератури). У шкільному вивченні вона означає лише початкові, доступні дітям знання про художні засоби, жанри, літературознавчі поняття тощо, необхідні при розгляді художнього твору як явища мистецтва слова. До того ж кожне з них зазначається лише один раз, надалі вони лише повторюються, закріплюються — відповідно до вибору й фахової компетентності вчителя, підготовленості учнів.

Рубрика «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» містить перелік основних усвідомлених знань (у тому числі й творів для вивчення напам’ять), умінь, навичок, передбачених кожною конкретною темою. Завдання цієї рубрики запропоновано диференційовано, з наростаючою складністю, що зручно й необхідно для особистісно зорієнтованого навчання, при врахуванні рівня підготовленості учнів, а також для оцінювання їхніх знань.

Особливий акцент зроблено на вимогах емоційно-ціннісної сфери (вони виокремлені курсивом). Їх необхідно обов’язково враховувати під час розгляду конкретних художніх текстів. Це своєрідний прогноз тих морально-етичних, суспільно вартісних виховних компетенцій, які можуть прищеплюватися молодій людині в результаті вивчення художнього твору і які допомагатимуть їй повноцінно жити. Звісно, це лише гіпотетичний морально-емоційний результат, адже вплив мистецтва на людину індивідуальний, а тому може бути не-передбачуваним. Однак цей цілеспрямовано запропонований емоційно-ціннісний прогноз великою мірою увиразнює й частково дисциплінує весь навчальний процес на уроках літератури, у сучасних умовах глобалізаційних процесів, тенденцій дегуманізації тощо, робить його потужним націє- та людинотворчим чинником.

Демократична орієнтація програми спрямована на постійну творчу співпрацю, діалог учителя, учня з художнім твором, дає широкий простір для самостійного сприйняття й осмислення літератури як явища мистецтва.

106

7 клас Усього — 70 год. На тиждень — 2 год Текстуальне вивчення творів — 54 год

Повторення та узагальнення — 2 год Література рідного краю — 4 год Позакласне читання — 4 год Розвиток мовлення — 4 год (у межах годин на текстуальне

вивчення) Резервний час — 6 год

1 ВСТУП Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником. Його особливість і значення. Функції мистецтва.

Учень / учениця: розуміє функції літератури як мистецтва слова та називає їх; висловлює міркування з приводу функцій мистецтва, його місця в житті людини. Усвідомлення потреби зацікавлення мистецтвом, його впливу на людину.

4 ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ Суспільно-побутові пісні «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька» Висловлювання відомих людей про українські народні пісні. Їхнє ідейно-художнє багатство. Жанрово-тематичне розмаїття пісень (суспільно-побутові: козацькі, чумацькі, кріпацькі, солдатські,бурлацькі, аробітчанські тощо). Трагічний і героїчний пафоси козацьких і чумацьких пісень. Коломийки «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» — «перли розсипаного намиста». Особливість жанру і його життєвість. Побудова, ритм коломийок. Життєствердний, гумористичний пафос. ТЛ: суспільно-побутові пісні, коломийки.

Учень / учениця: розуміє пафос козацьких і чумацьких пісень; добирає висловлювання відомих людей про українські пісні, коментує їх; уміє вдумливо читати тексти пісень, коломийок; уміє проаналізувати їхній зміст, образи, настрої, з’ясовуючи худож ні засоби, специфічні ознаки народної пісні та коломийки. Вивчає напам’ять: 1 пісню (на вибір). Осмислення значення пісенної спадщини українців, відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час.

6 ПРО МИНУЛІ ЧАСИ Іван ФРАНКО. «Захар Беркут» Короткі відомості про митця і його багатогранну творчість. Змалювання героїчної боротьби русичів-українців проти монголо-татарських нападників. Патріотична ідея (головна думка) у творі.

Учень / учениця: уміє розповідати коротко про І. Франка; знає й розуміє зміст та історичну основу повісті; переказує і коментує зміст; уміє визначити тему повісті; володіє навичками аналізу епічного твору; характеризує образи Захара Беркута, Максима, Мирослави, Тугара Вовка; уміє підтверджувати власну думку

К-ть годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

107

ТЛ: історична повість. цитатами з тексту; визначає улюбленого героя; аналізує роль художніх засобів, особливості мови; пояснює роль діалектизмів; обговорює проблему вибору людини у вирішальній ситуації. Виховання патріотичного почуття, поваги до батьків, вірності в дружбі й коханні як загальнолюдських морально-етичних цінностей.

3 Тарас ШЕВЧЕНКО. «Мені тринадцятий минало…», Тополя», «Як умру, то поховайте…»Повторення життєпису поета. Мотив усеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі («Мені тринадцятий минало…»). Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності («Тополя»).«Як умру, то поховайте…» — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього. ТЛ: балада, метаморфози, ідея.

Учень / учениця: знає про творче життя поета; розуміє значення його творчості для українського народу; виразно й осмислено читає твори; аналізує роздум поета про сирітське дитинство; пояснює роль контрасту та інших художніх засобів у творі «Мені тринадцятий минало»; уміє аналізувати ознаки балади («Тополя»), з’ясовувати фольклорну основу твору, народно-пісенних засобів, зокрема прийому метаморфози; уміє розкрити ідею твору «Заповіт»; визначає віршові розміри. Вивчає напам’ять: «Як умру, то поховайте...». Усвідомлення того, що здатність мріяти — невід’ємна риса характеру розвиненої людини. Усвідомлення великого значення для формування особистості почуття вірності (ідеї, батьківщині, любові, принципам).

4 Андрій Чайковський. «За сестрою» Коротко про митця. Відтворення історичних подій із позицій гуманізму. Напружений динамічний сюжет героїко-романтичної повісті. Використання фольклорних мотивів, засобів (зокрема прийому гіперболізації). Благородство, відповідальність, мужність, вірність, життєлюбство запорозьких козаків.ТЛ: героїко-романтична повість, романтичний герой, композиція.

Учень / учениця уміє: проаналізувати повість; визначити її жанрові ознаки; характеризувати образи козаків-запорожців; складати план до характеристики Павлуся; з’ясувати фольклорні мотиви, засоби; висловлювати власні судження про геройство і лицарську відвагу головного героя.Виховання лицарських чеснот, почуття патріотизму, відданості, віри в перемогу добра, краси, справедливості.

6 Михайло СТЕЛЬМАХ. «Гуси-лебеді летять…» Коротко про

Учень / учениця: знає про звичаї та традиції українського народу; уміє

108

митця. Його поетичне сприймання світу. Автобіографічна повість про дитинство. Єдність світу природи і світу дитячої душі (у вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях). Звичаї, традиції українців. Образи гусей-лебедів, чутливого до краси хлопчика Михайлика. ТЛ: автобіографічний твір.

переказувати зміст фрагментів повісті; уміє розкрити образ Михайлика, розповісти про його сприйняття життя, схарактеризувати інші образи (діда, батьків, подружки Люби); уміє визначити головну думку твору, з’ясувати роль художніх засобів та елементів фольклору; розкриває власне розуміння образу гусей-лебедів. Виховання любові до батьків, пошани до старших, любові до природи і світу. Розвиток фантазії, уяви в житті творчої особистості.

4 Григір ТЮТЮННИК. «Климко» Цікавий епізод із дитинства письменника. Тема воєнного лихоліття в повісті. Автобіографічна основа твору. Ідея самопожертви. Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних. Художні особливості твору (мова персона жів, художня деталь). ТЛ: художня деталь.

Учень / учениця: знає про події часів воєнного лихоліття в Україні (Друга світова війна); уміє переказувати зміст повісті, проводити паралелі між особистим життям автора і сюжетом твору; розвиває навички аналізу епічного твору; характеризує образ Климка; пояснює художні особливості твору; виокремлює й переказує найбільш вражаючий епізод із повісті (аргументує свій вибір); висловлює власні роздуми про значення доброти і чуйності в людському житті. Виховання важливих гуманних якостей людини — чуйності, доброти, турботи про ближнього, здатності співпереживати.

К-ть годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів 2 «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ —

ЛЮДИНА…» Олекса СТОРОЖЕНКО. «Скарб» Короткі відомості про автора, його гумористичні твори. Морально-етичні проблеми оповідання. Гумористичне, викривальне зображення головного героя. Скарб — узагальнений образ щастя. Повчальний характер оповідання.

Учень / учениця: уміє переказувати сюжет оповідання, коментувати його; висвітлює особливості гумористичного змалювання образу головного героя, його поведінки; уміє розкрити символічне (приховане) значення образу скарбу; висловлює власні міркування про сенс людського буття, щастя людини. Осмислення цінності життя людини, його наповненості й сенсу.

1 Богдан ЛЕПКИЙ. «Мишка (Казка для дітей, для малих і великих)» Твір, написаний спеціально для дітей. Актуальні морально-етичні питання в ньому, проблема збереження загально-

Учень / учениця: виразно і вдумливо читає твір, уміє переказувати його зміст, визначити ідею; уміє знаходити та коментувати реальне й уявне у творі; розкриває трагічну і комічну ситуації, їхню роль у втiленні

109

людських цінностей. Трагічна і комічна ситуації, їхня роль у розкритті головної думки, моралі.

ідеї, притчевої моралі; уміє придумати власне закінчення. Усвідомлення значення загальнолюдських цінностей.

4 Ліна КОСТЕНКО. «Дощ полив…», «Кольорові миші», «Чайка на крижині», «Крила» Коротко про письменницю. Уявне, фантастичне і реальне в її поезіях. Ідея зіткнення неповторності й буденності, стандарту в «Кольорових мишах». Умовна, вигадана ситуація. Образ особливої дівчинки Анни. Ідея глибокого духовного наповнення людини — її «крилатості», що проявляється індивідуально. Духовне багатство — найбільший скарб у житті.

Учень / учениця: виразно, вдумливо читає і коментує поезії, визначає їхні основні мотиви; пояснює умовність ситуації, зображеної в поезії «Кольорові миші», алегорію образу кольорових мишей; характеризує образ Анни, причину її відокремленості від загалу; вміє висловлювати власні роздуми, що виникли під час прочитання поезій; розуміє різницю між матеріальним і духовним; уміє визначати головну думку, розшифровувати й коментувати метафоричний підтекст образів, висловлювати власні міркування про духовність людини та її значення в сучасному житті; дискутує про необхідність бути духовно розвиненим і багатим. Вивчає напам’ять: 1 вірш (на вибір). Формування неординарної особис тості, розвиток творчої уяви, фантазії. Прищеплення прагнення зберегти в собі ці якості. Усвідомлення високих моральних якостей, духовного багатства людини.

3 Василь СИМОНЕНКО. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина…», «Гей, нові Колумби й Магеллани…» В. Симоненко —«лицар на білому коні» в українській літературі. Громадянські, патріотичні мотиви, піднесений пафос його лірики. Загальнолюдські цінності та ідеї.

Учень / учениця: розуміє й уміє пояснити поняття «ліричний герой»; виразно і вдумливо читає поезії; аналізує їх, визначає їхні провідні мотиви та ідеї; коментує художні засоби, з’ясовує символічний зміст образу лебедів; висловлює власні роздуми про сенс людського буття, патріотизм, почуття власної гідності, самодостатності; дискутує про значення патріотизму в житті сучасної людини. Вивчає напам’ять: 1 вірш (на вибір). Виховання любові до матері, Батьківщини, почуття власної гідності. Осмислення необхідності активної життєвої позиції та максимальної самореалізації.

4 Марина ПАВЛЕНКО. Учень / учениця: уміє переказувати й

110

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» Казкове й реалістичне в повісті-казці, час теперішній і минулий у ній. Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожного. Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині.

коменту-вати сюжет повісті, пояснювати особливості композиції; умiє знаходити в ній казкове і реальне; характеризує образи дітей та дорослих, аналізує їхні вчинки; розкриває символічне значення образів старовинної шафи та чарівних коралів; виокремлює і з’ясовує роль художніх засобів у творі; висловлює власні роздуми про суть людського життя, моральний вибір кожного. Спонукання до творення і примноження добра, краси. Усвідомлення відповідальності за свою справу і вчинки.

1 Любов ПОНОМАРЕНКО. «Гер переможений» Загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності. Особливості худож ніх засобів новели (роль деталей, поєднання різних часових площин тощо). ТЛ: новела.

Учень / учениця: розуміє значення понять «толерантність», «гуманізм»; уважно читає новелу; пояснює головну думку в кожному епізоді; коментує власне розуміння закінчення твору; розвиває уміння визначити основну ідею твору, висловити своє розуміння її. Усвідомлення ролі й значення гуманізму, толерантності в розвитку людства і духовності кожної людини.

4МИ – УКРАЇНЦІОлег Ольжич. «Господь багатий нас благословив», «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»)Олена Теліга. «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день»Українські національні герої, лицарі духу. Романтичний максималізм, сила духу, життєрадісність, шляхетність, патріотизм, висловлені образним словом. Ідея оптимізму і життєлюбства через художнє слово. Моральний заповіт нащадкам.

Учень / учениця: має уявлення про Україну періоду Другої світової війни, діяльність українських патріотів; уміє розповісти про життя і героїчну загибель Олега Ольжича й Олени Теліги; виразно й осмислено читати їхні поезії; розвиє вміння аналізувати вірші, визначати їхні основні ідеї, мотиви; висловлює власні роздуми (дискутє) про сенс людського життя, формування себе як особистості.Вивчити напам’ять: 1 вірш (на вибір). Усвідомлення духовної краси особистості, наділеної розумом, талантом, вірній гуманістичним переконанням. Плекання прагнення стати особистістю. Усвідомлення активної життєвої позиції як вияву європейськості.

4 Олександр ГАВРОШ. Учень / учениця: ознайомлюється з

111

«Неймовірні пригоди Івана Сили» Повість про пригоди українського силача, який став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив півсвіту, здобувши безліч перемог. Іван Сила (Іван Фірцак) — утілення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості. Морально-етична проблематика твору: добро і зло, справжня дружба і лю-бов, чесність і підступність.

історичною довідкою про Івана Фірцака; уміє переказувати зміст повісті, визначати головні проблеми, характеризувати образи героїв; висловлює міркування про необхідність серйозного ставлення до свого здоров’я, до спорту; про чесність у спортивних змаганнях; уміє придумати свою історію з головним героєм — Іваном Силою. Формування життєстверджуючих, оптимістичних настроїв, бажання розвивати своє тіло, здобувати спортивні перемоги, досягати вершин у житті.

3 Андрій МАЛИШКО. «Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю…», «Вчителька»Відомий український поет і його пісні, що стали народними. Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в них. Художні засоби донесення до читача ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті. Ліризм поезій А. Малишка.

Учень / учениця: знає основні відомості про поета та його пісні; виразно і вдумливо читає поезії; уміє визначити і прокоментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів; розвиває уміння аргументовано висловлювати власні роздуми. Вивчає напам’ять: 1 вірш (на вибір). Формування морально-етичних цінностей, розвиток естетичного смаку.

4 (упро-довж року)

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ Ознайомлення з творами письменників-земляків.

Учень / учениця: знає письменників, які народилися в рідному краї; читає зразки їхніх творів; висловлює власні міркування про них. Виховання шанобливого ставлення до талановитих земляків.

2 УРОК-ПІДСУМОК Бесіда про твори, які вивчалися упродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

Учень / учениця: називає імена митців та їхні твори, які вивчалися; виокремлює серед них ті, які найбільше запам’яталися; висловлює міркування про найулюбленіші. Формування власної думки та власної позиції у процесі пізнання і вивчення

112

9. Орієнтовне календарно-тематичне планування з української літератури для 7 класу

Календарно-тематичне планування з української літератури для 7 класу складено відповідно до програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» та наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 р. №585 «Про затвердження змін до навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня».

/Укладачі: Р.В.Мовчан, М.П.Бондар, Л.І.Кавун, О.М.Івасюк, К.В.Таранік-Ткачук, О.І.Неживий, С.О.Кочерга, Н.В.Михайлова/. – К., 2012.

70 годин на рік, 2 години на тиждень

І семестр – 3 теми ІІ семестр – 3 теми 2 уроки РМ (у+п – контр.твір) 2 уроки РМ (у+п) 2 уроки ЛРК 2 уроки ЛРК 2 уроки ПЧ 2 уроки ПЧ 1 урок ВЧ (поезія) 1 урок ВЧ (проза) 3 – ТКР (тестові завдання, 3 – ТКР (тестові запитання) завдання, запитання,

32 уроки 1 з них - контрольний твір ) 38 уроків

113

І семестр (32 уроки з розрахунку 2 год. на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

1. Тема №1. Із пісенних скарбівВступ. Художній твір як явище мистецтва, новий і реальний світ, створений письменником. Його особливість і значення. Функції мистецтва.

2. Суспільно-побутові пісні. Жанрово-тематичне розмаїття пісень (козацькі, чумацькі, кріпацькі, солдатські, бурлацькі, заробітчанські тощо).Чумацька пісня «Ой у степу криниченька». Виразне читання та коментування пісні.

3. Трагічний і героїчний пафоси козацьких і чумацьких пісень «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві». Виразне читання та коментування пісень.

Напам’ять 1 пісню

(на вибір)

4. Коломийки «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» - «перли розсипаного намиста». Особливості жанру і його життєвість. Побудова, ритм коломийок. Життєствердний, гумористичний пафос. Виразне читання та коментування коломийок. ТЛ: суспільно-побутові пісні, коломийки.

5. Література рідного краю №1. Боротьба українського народу за національне та соціальне визволення в історичних есе Б.Сушинського «Козацькі вожді України» (за Регіональною програмою ЛРК, 2008 р.)

6. РМ №1. Урок-бесіда. Художні особливості українських народних пісень. Виразне читання та коментування їх.

7. УПЧ №1. Григір Тютюнник. «Вогник далеко в степу».

8. Контрольна робота №1 за темою «Із пісенних скарбів» (відповіді на запитання).

9. Тема №2. Про далекі минулі часиІван Франко. Короткі відомості про митця і його багатогранну творчість. Історична повість «Захар Беркут». Історична основа твору. Робота з текстом.

114

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

10. «Захар Беркут». Змалювання героїчної боротьби русичів-українців проти монголо-татарських нападників. Робота з текстом.ТЛ.: історична повість

11. «Захар Беркут».Патріотична ідея (головна думка) у творі. Робота з текстом. Аналіз повісті.

12. «Захар Беркут». Характеристика образів Захара Беркута, Максима, Мирослави, Тугара Вовка. Робота з текстом, підбір цитат.

13. «Захар Беркут». Характеристика образів повісті. Визначення улюбленого героя. Складання до нього плану. Проблема вибору людини у вирішальній ситуації. Робота з текстом.

14. «Захар Беркут». Патріотичні почуття, повага до батьків, вірність у дружбі й коханні – загальнолюдські морально-етичні цінності героїв повісті.Художні засоби, особливості мови, роль діалектизмів у творі. Робота з текстом.

15. РМ №2. Контрольний письмовий твір на одну з тем за повістю І.Франка «Захар Беркут»: «В єдності сила народу», «Уроки нашої української історії», написання листа до музеїв І.Я.Франка.

16. Тарас Шевченко. Життєпис поета. Значення творчості письменника для українського народу.«Мені тринадцятий минало…». Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі. Аналіз поезії.

17. Балада «Тополя». Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності. Аналіз балади.ТЛ: балада, метаморфози.

18. «Як умру, то поховайте…» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання.Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.ТЛ: ідея.

Напам’ять

19. Виразне читання №1. Конкурс читання напам’ять поезій Т.Г.Шевченка.

20. Контрольна робота №2 за темою «Про минулі 115

часи». Творчість І.Франка, Т.Шевченка (тестові завдання).

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

21. Тема №3. «Про минулі часи» (продовження)Андрій Чайковський. Коротко про митця. Повість «За сестрою». Відтворення історичних подій із позицій гуманізму. Напружений динамічний сюжет героїко-романтичної повісті. Робота з текстом.ТЛ: героїко-романтична повість.

22. «За сестрою». Змалювання героїчної боротьби козаків-запорожців. Патріотичні провідні мотиви в творі. Аналіз повісті. Робота з текстом.ТЛ: композиція.

23. «За сестрою» . Благородство, відповідальність, мужність, вірність, життєлюбство запорозьких козаків. Характеристика козаків – запорожців. Геройство і лицарська відвага Павлуся. Складання плану до характеристики Павлуся. Робота з текстом. ТЛ: романтичний герой.

24. «За сестрою». Використання фольклорних мотивів, художніх засобів у повісті. Робота з текстом.

25. УПЧ №2. Андріан Кащенко. «Над кодацьким порогом».

26. Михайло Стельмах. Коротко про письменника. Автобіографічна повість про дитинство «Гуси-лебеді летять…». Робота з текстом.ТЛ: автобіографічний твір.

27. «Гуси-лебеді летять…» Єдність світу природи і світу дитячої душі (у вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях). Робота з текстом твору.

28. «Гуси-лебеді летять…» Звичаї, традиції українців. Образ чутливого до краси хлопчика Михайлика. Робота з текстом твору.

29. «Гуси-лебеді летять…» Образи гусей-лебедів. Інші образи повісті (діда, батьків, подружки Люби).Роль художніх засобів та елементів фольклору у творі.

30. «Гуси-лебеді летять…»116

Робота з текстом. Складання цитатних характеристик до образів.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

31. Контрольна робота №3 за темою «Про минулі часи». Творчість А.Чайковського., М.Стельмаха (тестові завдання).

32. Література рідного краю №2. Ми-українці. Письменники Одещини про Батьківщину та рідну мову (за Регіональною програмою ЛРК, 2008 р.).

ІІ семестр (38 уроків з розрахунку 2 години на тиждень)

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

33. Тема №4. «Про минулі часи» (продовження).«Ти знаєш, що ти – людина…»Григір Тютюнник. Про письменника. Повість «Климко». Тема воєнного лихоліття в Україні. Робота з текстом твору. (Друга світова війна).

34. Автобіографічна основа твору. Робота з текстом. 35. «Климко». Паралелі між особистим життям

автора і сюжетом твору. Образ Климка. Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних. Робота з текстом.

36. «Климко». Художні особливості твору (мова персонажів, художня деталь). Робота з текстом.ТЛ: художня деталь.

37. РМ №3. Навчальний докладний письмовий переказ уривку з повісті «Климко» Г.Тютюнника із творчим завданням.

38. «Ти знаєш, що ти – людина…»Олекса Стороженко. Короткі відомості про автора, його гумористичні твори. Оповідання «Скарб». Морально-етичні проблеми оповідання.

39. Оповідання «Скарб». Скарб – узагальнений образ щастя. Гумористичне, викривальне зображення головного героя. Повчальний характер оповідання.

117

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

40. Богдан Лепкий. Коротко про письменника. «Мишка (Казка для дітей, для мали і великих)». Проблема збереження загальнолюдських цінностей. Трагічна і комічна ситуації, їхня роль у розкритті головної думки, моралі.

41. Література рідного краю №3. Громадянські, патріотичні мотиви у творах письменників Одещини (за Регіонального програмою ЛРК, 2008 р.).

42. Контрольна робота №4 за темою «Про минулі часи». Творчість Г.Тютюнника, «Ти знаєш, що ти – людина…». Творчість О.Стороженка, Б.Лепкого (тестові завдання).

43-44.

Тема №5 «Ти знаєш, що ти – людина…» (продовження)Ліна Костенко. Коротко про письменницю. Поезії «Дощ поли…», «Чайка на крижині», «Крила». Уявне, фантастичне і реальне в поезіях, їхні основі мотиви. Духовне багатство – найбільший скарб у житті. Виразне читання поезій.

Напам’ять 1 вірш

(на вибір)

45. РМ №4. Конкурс на краще виразне читання поезій Ліни Костенко.

46. Поезія «Кольорові миші». Ідея зіткнення неповторності й буденності, стандарту в поезії. Робота з текстом. Виразне читання поезії.

47. «Кольорові миші». Алегорія образу кольорових мишей. Образ особливої дівчинки Анни. Усвідомлення високих моральних якостей, духовного багатства людини.

48. Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі.Поезія «Лебеді материнства». Символічний зміст образу лебедів. Художні засоби. Виразне читання поезії, її аналіз.

Напам’ять 1 вірш

(на вибір)

49. «Ти знаєш, що ти – людина…». Громадянські патріотичні мотиви у поезії. Значення патріотизму в житті сучасної людини. Виразне читання поезії, її аналіз.

50. «Гей, нові Колумби і Магеллани…»Провідні мотиви та ідеї в поезії (романтичний максималізм, почуття власної гідності й

118

самодостатності). Виразне читання поезії, її аналіз.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

51. Марина Павленко. Про письменницю. Повість «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських». Сюжет повісті, особливості її композиції. Робота з текстом. ТЛ: повість-казка

52. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських». Казкове й реалістичне в повісті-казці, час теперішній і минулий у ній. Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожного. Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині. Робота з текстом.

53. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських». Характеристика образів дітей та дорослих, аналіз їхніх вчинків. Роль художніх засобів у творі. Робота з текстом.

54. Любов Пономаренко. Про письменницю.Новела «Гер переможений». Загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності у творі. Особливості художніх засобів новели (роль деталей, поєднання різних часових площин). Робота з текстом.ТЛ: новела.

55. УПЧ №3. М.Трублаїні «Шхуна «Колумб».56. Контрольна робота №5 за темою «Ти знаєш,

що ти – людина…». Творчість Л.Костенко, В.Симоненка, М.Павленко, Л.Пономаренко. Контрольний письмовий твір «Мій улюблений літературний герой».

57. Тема №6. Ми – українці.Олег Ольжич. Про письменника, життя і героїчну загибель. Поезії «Господь багатий нас благословив», «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»). Україна періоду Другої світової війни, діяльність українських патріотів. Аналіз поезій та виразне їх читання.

58. Олена Теліга. Життя і героїчна загибель поетки. Поезії «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день». Плекання прагнення стати особистістю. Усвідомлення активної життєвої позиції як вияву європейськості через поезії поетки. Моральний заповіт нащадкам. Аналіз поезій та

Напам’ять 1 вірш

(на вибір)

119

виразне їх читання.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Дата проведення

Примітка

59. Олександр Гаврош. Про письменника. Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили». Ознайомлення з історичною довідкою про Івана Фірцака (Івана Сили), про пригоди українського силача. Робота з текстом.

60. «Неймовірні пригоди Івана Сили». Зміст повісті. Морально-етична проблематика твору: добро і зло, справжня дружба і любов, чесність і підступність. Робота з текстом .

61. «Неймовірні пригоди Івана Сили». Образ Івана Сили (Івана Фірцака) – втілення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості. Інші герої повісті. Робота з текстом.

62. Неймовірні пригоди Івана Сили». Дискусія за змістом повісті про необхідність серйозного ставлення до свого здоров’я, до спорту, бажання здобувати спортивні перемоги, досягати вершин у житті на образі Івана Сили.

63. Виразне читання №2 напам’ять уривків повісті О.Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили».

64. УПЧ №4. Володимир Малик. Історико-пригодницький роман «Таємний посол».

65. Література рідного краю №4. Доброзичливість, щирість, жертовність, співчуття до гнаних і скривджених як риси українського менталітету у поемі Г.Могельницької «Серафима» (за Регіональної програмою ЛРК, 2008 р.).

66. Андрій Малишко. Відомий український поет і пісняр.«Пісня про рушник». Основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів. Виразне читання і коментування поезії.

67. «Чому, сказати, й сам не знаю…», «Вчителька».Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в поезіях-піснях, художні засоби в них. Ліризм поезій А.Малишка.

Напам’ять 1 вірш

(на вибір)

68. Контрольна робота №6 за темою «Ми – українці». Творчість О.Ольжича, О.Теліги, О.Гавроша, А.Малишка (тестові завдання, запитання).

120

69-70.

Урок-підсумок. Бесіда про твори, які вивчалися впродовж року й викликали найбільшу зацікавленість. Формування власної думки та власної позиції у процесі пізнання і вивчення.

121

Зразок заповнення сторінок класного журналу з української літератури для 7 класу

І семестр

Число, місяць

03

09Прізвище,

ім’я учня 1 2 3

Нап

ам’я

ть

4 5 6 7 8

Зош

ит

Тема

тичн

а

9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

Нап

ам’я

ть

19

Вир

азне

20

Зош

ит

Тема

тичн

а

21 22 23 24 25

Зош

ит

26 27 28 29 30 31 32Зо

шит

Чит

ацьк

ий

Тема

тичн

а

І сем

естр

Ско

риго

вана

ІІ семестр

Число, місяць

14

01Прізвище, ім’я

учня 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Зош

ит

Тема

тичн

а43 44

Нап

ам’я

ть

45 46 47 48 49 50

Нап

ам’я

ть

51 52 53 54 55 56

Зош

ит

Тема

тичн

а

57 58

Нап

ам’я

ть

59 60 61 62 63

Вир

азне

чит

ання

Зош

ит

64 65 66

Нап

ам’я

ть

67 68 69 70

Зош

ит

Чит

ацьк

ий

щод

енни

кТе

мати

чна

ІІ с

емес

тр

Ско

риго

вана

Річн

а

122

10. На замітку вчителю-словеснику

Якими документами (матеріалами) користуватися при викладанні української мови та літератури у 2015/2016 навчальному році

• Лист Міністерства освіти і науки України від 22.05.2015 р. №1/9-253 «Про структуру 2015/2016 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів» (офіційний сайт МОН України www . mon . gov . ua ).

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 р. №496 «Про затвердження Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів».

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 р. №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 квітня 2011 р. №329 «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти».

• Лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2014 р. №1/9-282 «Про формування класів з навчанням українською мовою, мовами національних меншин та вивченням цих мов».

• Лист Міністерства освіти і науки України від 07.03.2014 р. №1/9-6-7 «Про використання навчальної літератури».

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.01.2015 р. №64 «Про розроблення програм для проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2016 році»

• Програма зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури на 2015/2016 навчальний рік (сайт центру незалежного оцінювання www. testportal . gov .ua ).

• Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (офіційний сайт МОН України www . mon . gov . ua ).

• Методичні рекомендації при вивченні української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010/2011 навчальному році про особливості проведення уроків виразного читання (лист Міністерства освіти і науки України від 21.08.2010 р. №1/9-580).

• Вимоги до виконання письмових і усних робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів і перевірки зошитів з української мови та літератури в основній і старшій школі, орфографічний режим (ж. «Наша школа», №4, 2009 р., с.70-74; ж. «Наша школа»», №4,2007 р. с.123-125).

• Орієнтовна регіональна програма з літератури рідного краю. 5-11(12) класи, 2008 р. (ж. «Наша школа», № 2, 2009).

• Уроки літератури рідного краю. Одеса, 2008. Посібник укладено на основі Регіональної програми з літератури рідного краю, 2008 р.

Усі ці уроки можна знайти також на шпальтах журналів «Наша школа»: №2, 2009 р.; №3, 2009 р.; №№1-3,2010 р.; №№1-2, 20011 р.; №1-2, 2012 р.

123

• Особливості вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальної закладах у 2015/2016 навчальному році (лист Міністерства освіти і науки України від 26.06.2015 р. №1/9-305).

• Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України№641 від 16 червня 2015 р.).

• Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства ООІУВ щодо вивчення української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році (ж. «Наша школа», №4, 2015 р.).

• Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури українознавства ООІУВ щодо національно-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів на уроках української мови та літератури в 7-му класі.

• План роботи шкільного (міського) методичного об’єднання вчителів української мови та літератури (з досвіду роботи керівника міського МО м.Іллічівська, вчителя української мови та літератури гімназії №1 Верготі Л.Т.).

• Лінгвістична гімнастика і динамічні ігри як інструмент реалізації здоров’язбережувального компоненту в навчанні української мови /С.В.Дмитрієв, Одеса, 2012 р./

• Збірник завдань з української мови та літератури для інтелектуальних змагань старшокласників з орієнтовними відповідями та коментарем /Г.А.Могильницька, С.А.Свінтковська, Одеса, 2008 р./

• Усе про просте речення / Г.А.Могильницька, - К., «Академвидав», 2013 р./.

• Звук до звука – вийде слово, ой цікава рідна мова / Г.А.Могильницька, Одеса, «Друкарський дім», 2009 р./.

• Методичний посібник на допомогу вчителям української мови та літератури «Використання різних видів диктантів як однієї з форм вивчення, закріплення та перевірки орфографічної, пунктуаційної грамотності учнів на уроках української мови в 5-9 класах» /С.А.Свінтковська, О.В.Гашибаязова, Л.А.Плетньова, Одеса, 2010 р./.

• Україна – красен цвіт (Збірник сценаріїв шкільних, громадянських та народознавчих свят. Г.А.Могильницька, Одеса, «Друкарський дім», 2006 р.).

• Начерки до розв’язання складних проблем шкільного синтаксису /Г.А.Могильницька, Одеса, 2013 р./.

• Методика навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах С.В.Дмитрієв, Одеса, 2010 р./ С.В.Дмитрієв, Одеса, 2012 р./

• Сучасна українська літературна мова. Морфеміка /підручник, Н.М.Хрустик, Одеса, Фенікс, 20102 р./.

•…Свята земелько, Божа ти донечко!... /До проблеми адекватного прочитання української класики. Г.А.Могильницька, Одеса, 2005 р./.

124

• Українська драма кінця ХІХ - початок ХХ століття в контексті розвитку Європейської модерністичної драматургії» /Г.А.Могильницька, Одеса, «Друкарський дім», 2005 р./.

• Дозвольмо возному любити Наталку! До проблеми адекватного прочитання української класики. /Г.А.Могильницька, Одеса, 2005 р./.

• Люди на бездоріжжі (комедія про трагедію). До проблеми адекватного прочитання української класики /Г.А.Могильницька, Одеса, «Друкарський дім», 2008 р./.

125

11. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

HAКАЗ

№ 641 від 16 червня 2015 року

Про затвердження Концепції національно-патріотичноговиховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізаціїКонцепції національно-патріотичного виховання дітейі молоді та методичних рекомендацій щодонаціонально-патріотичного виховання yзагальноосвітніх навчальних закладах

Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26.03.2015 протокол № 3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді" та від 28.05.2015 протокол № 5/5-2 "Про Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додається.

2. Затвердити Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додаються.

3. Затвердити методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що додаються.

4. Управлінню зв'язків з громадськістю та забезпечення діяльності Міністра (патронатній службі) (Загоруйко Ю. А.), департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю. Г.), забезпечити оприлюднення Концепції, Заходів та методичних рекомендацій на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

5. Управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, підприємствам, установам та організаціям, які віднесені до сфери управління Міністерства, визначені відповідальними виконавцями Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді забезпечити необхідні умови щодо реалізації Заходів.

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Міністр        С. М. Квіт

126

ДОДАТОКдо наказу Міністерства освіти і науки України

від 16.06.2015 р. № 641

КОНЦЕПЦІЯНАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

127

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

128

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

участь у громадсько-політичному житті країни;

повага до прав людини;

верховенство права;

толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

рівність всіх перед законом;

готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

129

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

130

формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

формування мовленнєвої культури;

спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

131

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: підготовка нормативно-правових документів з питань національно-

патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;

підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2.Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;

підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;

активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

132

залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

133

виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується: створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного

забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається: розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів

гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується: проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді

за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:

134

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

135

ДОДАТОКДо Наказу Міністерства освіти і науки України

від 16.06.2015 р. № 641

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичноговиховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

136

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

137

сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування  толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського  та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді  духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Українська мова і література

Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в

138

передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).

Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива для формування мовної особистості,  тому доцільно широко використовувати, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ.

Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України,  формування  й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.

5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і  ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий”, обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може  розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів, що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ українських традицій і звичаїв, у

139

якому зростав майбутній поет), робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (“Як дитиною, бувало...”, “Давня казка” та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті, наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні ( “Тореадори з Васюківки” В. Нестайка). Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського має бути не декларативним, а  глибоко змістовним, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя.

9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми “Енеїда” І. Котляревського, поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, повісті “Облога Буші” М. Старицького, новели “Intermezzo” М. Коцюбинського, новели “За мить щастя” О.Гончара, роману “Диво” П. Загребельного.

Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за

140

активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах. Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма (твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи  Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В. Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і неповторним колоритом.

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.

Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України,шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і

141

розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору (О.Гончар «Собор» ), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно-мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло,його дружина і дочка, тьотя Мотя ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності. Про таке психологічне явище, як розбрат між різними частинами українського народу,нехтування загальнолюдськими та народними морально-етичними нормами, що значно знижувало шанси національного відродження України, говоримо при вивченні оповідання М.Хвильового «Мати»,роману Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша В. Стуса «За літописом Самовидця». Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

12. Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту

142

удосконалення вчителів щодо національно-патріотичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

на уроках української мови в 7 класі

У сьогоднішніх тяжких умовах в Україні національно-патріотичне виховання в системі середньої освіти набуло особливої гостроти. Одним із найважливіших засобів національно-патріотичного виховання є українська (рідна) мова як основа духовності та самобутності українського народу. У 2015/16 навчальному році вивчення української мови в 7-х класах почнеться за новою програмою. У 7-му класі триває розпочате в 6-му вивчення морфології (дієслово, прислівник, службові частини мови й вигук); на розвиток мовлення відведено 22 години. Учителям-словесникам слід звернути увагу не лише на кількісні, структурні та змістові зміни, а й виховний компонент, про що, зокрема, ідеться в «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» (наказ Міністерства освіти і науки України № 641 від 16.06.2015). Крім того, заняття з мови не повинні бути сухим зазубрюванням та закріплюванням певних правил. Дуже важливо вміти наповнити урок цікавим матеріалом, що враховуватиме також пізнавальну та виховну цілі, урізноманітнити його. Особливо корисними й дієвими в цьому плані є уроки розвитку мовлення.

Для проведення аудіювання, читання мовчки й вголос та письмових переказів на розсуд учителя рекомендуємо добирати тексти, які містять інформацію про видатних осіб минулого (зокрема з описом зовнішності), звичаї та традиції українського народу, національні (Герб, Прапор, Гімн) та народні (калина, тополя, рушник) символи (так, дуже цінний і цікавий матеріал містить книжка Володимира Гнатюка Нарис української міфології. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. – 263 с.), природу рідного краю, України (що стосується природи України, та іноді варто залучати тексти про Крим як невід’ємну частину нашої держави, що тимчасово окупована Росією). З огляду на останні події в країні не менш цікавими будуть тексти, присвячені Революції Гідності (див. Революція Гідності та агресія Росії проти України. Науково-методичні матеріали. – К.: Міністерство освіти і науки України, 2015, доступно на сайті відомства; Крістіна Бердинських. Є люди. Теплі історії з Майдану. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2014; Є.Перепічка, Майдан 2013-2014. – Львів: «РАСТР-7», 2014; К.Богданович, Х.Бондарева, Ю.Бухтоярова та 143н..., Небесня сотня. – Харьків: «Фоліо», 2014; Н.Дичка, Знакове світло Майдану. – Київ: «Смолоскип», 2014; Г.Бевз, Хроніка через серце, Одеса: «Акваторія», 2014), героїчним вчинкам воїнів АТО, як усієї України так і Одеської області (скажімо, подвиг льотчиці Надії Савченко, її рішучий протест проти насильницького й незаконного ув’язнення, героїчне звільнення Маріуполя та 143н..), бійців Самооборони, а також волонтерській діяльності, зокрема одеситів (відома одеська волонтерська організація «Сотня Далії Северин»). Крім того, рекомендуємо долучати тексти, які враховують місцевий компонент. Одещина завжди славилася непересічними талантами та значними подіями в культурному житті (наприклад, щорічний Парад вишиванок, міжнародні кінофестивалі, музичні конкурси, театральне життя міста, культурні події районного значення

143

тощо). З появою інтернету пошук потрібного дидактичного матеріалу не становить проблеми. Тим паче вчитель може сам обирати тексти, вносити певні корективи й доповнення та навіть складати (конструювати) свої.

Дбати про виховний компонент варто й під час вивчення тем, що стосуються мовної змістової лінії. У цьому випадку не можна обмежуватися лише виконанням вправ із підручника, важливо залучати й інші види робіт, особливо роботу з невеличкими текстами національно-патріотичного спрямування, що особливо корисно при узагальненні й систематизації знань з певної теми.

На уроках треба не лише навчити дітей граматичних особливостей частин мови, правил, орфографії, а й показати багатство української мови, її виражальні можливості, широку синонімію, самобутню фразеологію. Причому робити це можна при вивченні будь-яких тем. Добирання ж синонімів дає змогу збагатити словниковий запас учнів, розвинути пам’ять, навчити вдало знаходити той чи інший варіант.

Утім, тематика текстів та ілюстративного матеріалу не повинна зводитися лише до етнографізму, історії, актуальних подій. Дуже важливо осучаснити урок, показати, що українська мова – мова комп’ютерних програм, інтернету, науки, техніки. З огляду на це рекомендуємо іноді залучати до роботи інтернет-ресурси (наприклад: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/; http://sum.in.ua/; http://slovopedia.org.ua/). Скажімо, можна задавати завдання, які передбачають використання зазначених у дужках сайтів: з’ясувати значення слова, відшукати синоніми, антоніми та 144н.. Крім того, можна послуговуватися текстами чи ілюстративним матеріалом, що містять комп’ютерну термінологію на зразок вилучити файл, форматувати диск, під’єднатися до інтернету та ін. Не менш цікавим буде матеріал про техніку, досягнення та відкриття в науці.

К.Булаховський, канд.філолог.наук, учитель української мови та літератури

Нерубайської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів Біляївського району, член обласної творчої групи

науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

144

13. Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту

удосконалення вчителів щодо національно-патріотичноговиховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладів на уроках

української літератури в 7 класі

Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Глибокий аналіз подій, учинків героїв вивчених творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору.

Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних

145

явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

№ з/п

Зміст навчального матеріалу Національно-патріотичного спрямування

1 Вступ. Художній твір як явище мистецтва.

Усвідомлення потреби зацікавлення мистецтвом, його впливу на людину. Виховання любові до книги, естетичного смаку.

2 Суспільно-побутові пісні

Осмислення значення пісенної спадщини українців, відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час. Виховання почуття поваги до духовних скарбів народу, історії рідної держави, естетичного смаку.

3 «Ой на горі та женці жнуть» (козацька пісня)

Уславлення мужності, хоробрості козаків, які навіть життя не шкодували заради захисту рідної землі.Виховання патріотизму, любові до рідного краю.

4 «Стоїть явір над водою» (козацька пісня з трагічною кінцівкою)

Уславлення вірності військовому обов’язку, патріотизму. Засудження війни.Утвердження миру на рідній землі.

5 «Гомін, гомін по діброві» (козацька пісня з героїчним пафосом)

Засудження зради, тих, хто проміняв батьківщину, любов і повагу рідних на багатство й розкоші.Захоплення силою материнських почуттів.

6 «Ой у степу криниченька» (чумацька пісня)

Висловлення співчуття чумакам через їхню важку, часом трагічну долю.Захоплення вмінням народу створювати незабутні поетичні картини.

7 Коломийки «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки»

Виховання любові й поваги до народної творчості.Розкриття світу дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, жартів – доброзичливих або й дошкульних, вуличних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.

8 Іван Франко. «Захар Беркут»

Виховання патріотичного почуття, поваги до геніїв людства, до батьків, вірності в дружбі й коханні як загальнолюдських морально-етичних цінностей.Важливість переваги громадського обов’язку над особистим.Уславлення героїчної історії українського народу.Утвердження єдності народу заради захисту рідної землі.Засудження жорстокості, жаги до збагачення,

146

підступності, улесливості

9 Тарас Шевченко. «Мені тринадцятий минало…»

Усвідомлення того, що здатність мріяти — невід’ємна риса характеру розвиненої людини.Виховання почуття милосердя, доброти.Утвердження добра й дружньої підтримки як важливих чинників для оптимістичного світобачення.

10 Тарас Шевченко. «Тополя»

Утвердження невмирущості справжнього кохання, краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.Виховання любові до народної творчості й шанобливого ставлення до звичаїв, традицій та обрядів рідного народу.

11 Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте…»

Усвідомлення великого значення для формування особистості почуття вірності (ідеї, батьківщині, любові, принципам).Утвердження віри в безсмертя українського духу, мрії про щасливе майбутнє.Уславлення боротьби за краще майбуття..Виховання любові до народу, до рідної землі,

12 Андрій Чайковський. «За сестрою»

Виховання лицарських чеснот, почуття патріотизму, мужності, відданості, прагнень до духовної та фізичної досконалості, поваги до козацьких традицій.Утвердження віри в перемогу добра, краси, справедливості.Уславлення стійкості в подоланні життєвих негараздів.Наслідування кращих традицій козацтва, прагнення оволодіти всіма навичками захисту й виживання за складних умов.

13 Михайло Стельмах. «Гуси-лебеді летять…»

Виховання любові до батьків, пошани до старших, любові до природи і світу. Розвиток фантазії, уяви в житті творчої особистості. Утвердження добра та людяності.Посилення уваги до українського фольклору.Яскраве відображення звичаїв, традицій та обрядів рідного народу.Єдність світу природи і світу дитячої душі (у вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях).Возвеличення краси природи рідного краю.

14 Григір Тютюнник. «Климко»

Виховання важливих гуманних якостей людини — чуйності, доброти, турботи про ближнього,

147

здатності співпереживати.Засудження війни, несприйняття зла та насильства, здатність до співчуття.Оспівування героїчних, мужніх учинків, утвердження гуманізму в стосунках між людьми.

15 Олекса Стороженко. «Скарб»

Осмислення цінності життя людини, його наповненості й сенсу.Виховання почуття поваги до загальнолюдських цінностей.Засудження заздрості, підступництва ледачого, паразитичного способу життя.Використання народних приказок, прислів’їв, анекдотів.

16 Богдан Лепкий. «Мишка (Казка для дітей, для малих і великих)»

Усвідомлення значення загальнолюдських цінностей. Виховання патріотичних почуттів, істинних життєвих цінностей, поваги до людини праці, чуй-ності, відповідальності, чемності, милосердя.Засудження жадібності, заздрості,підступності, егоїзму.

17 Ліна Костенко. «Дощ полив…»

Уславлення фантазії та художньої майстерності.Відчуття краси кожного дня.Зображення пейзажної картини.

18Ліна Костенко. «Кольорові миші»

Формування неординарної особистості, розвиток творчої уяви, фантазії. Прищеплення прагнення зберегти в собі ці якості. Усвідомлення високих моральних якостей, духовного багатства людини.Зіткнення неповторності й стандарту.Протистояння уніфікації і насиллю над індивідуальністю.

19 Ліна Костенко. «Чайка на крижині», «Крила»

Виховання високих моральних якостей. Прагнення духовного збагачення, «крилатості».Уславлення мрії, натхнення, піднесення, творчої праці.Відтворення роздумів поетеси про сенс життя людини.Возвеличення любові до рідного краю.

20 Василь Симоненко. «Лебеді материнства»

Виховання любові до матері, Батьківщини, почуття власної гідності.Уславлення материнської любові.Відтворення материнського співу над колискою дитини.Висловлення тривоги матері за долю дитини, чистоту її душі.

148

Збереження високої духовності українського народу, внутрішньої краси, доброти й самозреченості.

21 Василь Симоненко. Ти знаєш, що ти — людина…»

Осмислення необхідності активної життєвої позиції та максимальної самореалізації, неповторності людини як великого створіння на землі.Роздуми про швидкоплинність життя.Уміння раціонально використовувати час, відведений на життя.

22 Василь Симоненко. «Гей, нові Колумби й Магеллани…»

Осмислення життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися. Заперечення байдужості, пасивності.Створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.

23 Марина Павленко. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»

Спонукання до творення і примноження добра, краси. Усвідомлення відповідальності за свою справу і вчинки.Осмислення сенсу людського життя, морального вибору кожного.Уміння розрізняти добро і зло.Уславлення гуманізму, милосердя, толерантності у ставленні до інших.

24 Любов Пономаренко. «Гер переможений»

Усвідомлення ролі й значення гуманізму, толерантності в розвитку людства й духовності кожної людини. Засудження війни, жорстокості.Виховання найкращих людських рис – милосердя, чуйності, доброти, гуманності, уміння прощати.

25 Олег Ольжич. «Господь багатий нас благословив»

Уславлення сміливості, рішучості, мудрості.Осмислення скороминучості життя.Уміння цінувати кожну мить життя, даровану Богом людині.Виховання справжніх патріотів України.

26 Олег Ольжич. «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»)

Виховання любові до батьківщини.Уславлення мужності, готовності до самопожертви.Уміння приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок.

27 Олена Теліга. «Сучасникам»

Прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини.

149

Осмислення присвятити своє життя Україні. Усвідомлення національної долі рідного народу.

28 Олена Теліга. «Радість»

Уславлення оптимізму, життєрадісностіУсвідомлення духовної краси особистості, наділеної розумом, талантом, вірній гуманістичним переконанням.Плекання прагнення стати особистістю.

29 Олена Теліга. «Пломінний день»

Служіння рідній країні.Уславлення боротьби заради Вітчизни до кінця життя. Усвідомлення активної життєвої позицію.Виховання любові до батьківщини.

30 Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили»

Формування життєстверджуючих, оптимістичних настроїв, бажання розвивати своє тіло, здобувати спортивні перемоги, досягати вершин у житті.Уславлення працьовитості, чесності, вірності в дружбі, справжнього кохання.Утілення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості.Подолання пригод, випробувань і небезпек у досягненні перемоги.Виховання інтересу до вивчення сучасної літератури, любові та поваги до людей.Засудження зла й підступності.

31 Андрій Малишко. «Пісня про рушник»

Формування морально-етичних цінностей, розвиток естетичного смаку.Уславлення любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.Виховання любові й шанобливого ставлення до матері-святині.Збереження високої духовності українського народу, внутрішньої краси.Зображення картин рідної природи.

32 Андрій Малишко. «Чому, сказати, й сам не знаю…»

Виховання любові до отчого дому, до батьків, поваги до традицій свого народу, естетичного смаку.Уславлення самобутньої української культури.Використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини.

33Андрій Малишко. «Вчителька»

Виховання поваги до вчителів, до школи, до старших, любові до свого краю.Уславлення незламності, сили характеру вчительки, мужніх захисників вітчизни.

150

Звеличення невтомної вчительської праці.Усвідомлення краси українського слова.

34 Література рідного краю

Виховання шанобливого ставлення до талановитих земляків, до історії рідної Одещини.

35 Урок-підсумок. Бесіда про твори, які вивчалися упродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

Формування власної думки та власної позиції у процесі пізнання і вивчення художніх творів.Відчуття краси і сили художнього слова.

Л.Верготі, учитель вищої категорії,учитель-методист Іллічівської гімназії №1,

керівник обласної творчої групи науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства

Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

151

У процесі вивчення української мови та літератури, позакласної і позашкільної роботи з цих предметів рекомендуємо використовувати такі сайти:

• www . mon . gov . ua - сайт МОН України • www . kmu . gov . ua - урядовий портал • www. testportal . gov .ua - сайт центру незалежного оцінювання pysar.tripod.com – класична українська література; www.poetryclub.com.ua – сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів; poetry.uazone.net – українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики; books.ms.km.ua – твори репресованих українських письменників; www.lib.proza.com.ua – твори сучасних українських і зарубіжних авторів; litopys.narod.net – бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості; www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html – зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку ХХ століття та ін.

Літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:

www.book-courier.com.ua – “Книжковий кур’єр”; www.elitprofi.com.ua/gazeta – “Книжник-ревю”; www.krytyka.kiev.ua – “Критика” та ін.

www . teacher . in . ua –Український освітній портал. Український портал для вчителів та викладачів. Розробки уроків і сценаріїв для свят. Методичні матеріали. Наочність до уроків. www . bankportfolio . ru – банк інтернет-портфоліо вчителів.

http : // wecreativer . ucoz . ru - творчий учитель. Сайт для творчих учителів, на якому можна знайти цікаві матеріали та завантажити свої надбання для обміну досвідом. http : // shkoia . ua – Навчальний портал Школа.ua. Розділ порталу

«Вчителям» представляє методичну та навчальну літературу для педагогів.

http : // mirslovarei . com – для учнів, вчителів – світ словників: словники і

енциклопедії.

Усі матеріали щодо вивчення української мови та літератури, позакласної і позашкільної роботи з цих предметів будуть розміщені в подальшому на сайті кафедри психолого-педагогічної та суспільно- гуманітарної освіти // www. kafedraooiuv . org . ua

152