АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ › images › Uploads › Files › statistika...Сімейне оточення 7 1.1. Структура сім’ї

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

УПОВНОВАЖЕНИЙ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ПРАВ ДИТИНИ

АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА за результатами опитування дітей віком 10–17 років у межах проекту

«Права дітей в Україні: реалії та виклики після 20 років незалежності»

Київ 2012

При використанні матеріалів дослідження обов’язкове посилання на Замовника та Виконавця дослідження. 2

На виконання Указу Президента України «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в

Україні» від 16 грудня 2011 року № 1163

Дослідження виконано на замовлення

Уповноваженого Президента України з прав дитини

Виконавець дослідження

ГО «Український інститут соціальних досліджень імені О. Яременка»

За технічної підтримки:

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)

Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України"

Авторський колектив: Балакірєва О.М., канд. соціол. наук Бондар Т.В., канд. соціол. наук Волинець Л.С., канд. політ. наук Касьянова Д.С., канд. екон. наук

Кондратюк Т.В., канд. наук з держ. управління Сазонова Я.О. Судакова А.В.

При використанні матеріалів дослідження обов’язкове посилання на Замовника та Виконавця дослідження.


Резюме дослідження

Кожна друга дитина зазначає порушення або недотримання тих чи інших прав, які мають бути гарантовані в сучасному суспільстві.

56% дітей вважають, що в нашій країні порушується право на захист від жорстокості, знущання, брутального поводження.

54% вказали про порушення права на повноцінне харчування. Основними порушниками діти вважають батьків.

53% респондентів відмітили про порушення права на отримання медичної допомоги. Це право найчастіше порушується з боку медичних працівників.

52% вважають, що існують випадки сексуальної експлуатації дітей.

48% вважають, що державна не завжди турбується про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, або турбується не в повній мірі.

48% вважають, що порушується право дітей висловлювати власну думку, кожен третій відмітив, що це право порушується батьками, кожен четвертий – вчителем/викладачем. 44% вважають, що порушується право дітей на вільне спілкування з друзями, родичами, батьками та отримання корисної інформації.

48% знають про порушення права дітей на освіту.

48% засвідчили порушення права дітей на любов та піклування з боку батьків. Особливо гостро це відчувають діти 10–13 років (52,6%).

47% вважають, що діти піддаються трудовій експлуатації.

43% знають про випадки, коли діти, які вчинили злочин піддавалися тортурам та приниженню.

Довідково:

Опитано в усіх регіонах України: • 4083 дитини віком 10–17 років, • 1017 батьків, що мають дітей до 18 років • 503 експерти, що працюють у сфері забезпечення прав дітей


ЗМІСТ

Вступ 5

1. Сімейне оточення 7

1.1. Структура сім’ї та частота спілкування із батьками 7

1.2. Батьківський контроль 9

1.3. Покарання з боку батьків 10

2. Емоційне самопочуття дітей 12

2.1. Забезпечення належного рівня життя дитини 12

2.2. Відчуття захищеності та щастя 13

3. Впровадження політики щодо забезпечення прав дітей в Україні та

обізнаність щодо наявності прав 13

3.1. Інформованість дітей про запровадження інституції

Уповноваженого Президента України з прав дитини 13

3.2. Джерела інформації про права дитини 14

3.3. Обізнаність дітей про свої права 15

3.4. Роль батьків у інформуванні дітей про права дитини 16

3.5. Досвід спілкування із спеціалістами щодо прав дітей 17

4. Права дітей 18

4.1. Право на захист 18

4.2. Право на освіту 22

4.3. Право на охорону здоров’я 22

4.4. Право на здорове харчування 23

4.5. Право на розвиток дитини 24

4.6. Дитяча праця 27

Основні висновки 28


ВСТУП

Забезпечення прав і свобод дитини є пріоритетом української політики, гарантовані Конституцією України та інші нормативно-правові акти прийняті за роки незалежності. Україна є учасницею переважної більшості міжнародних договорів універсального характеру, прийнятих на рівні ООН, які відіграють провідну роль у міжнародному захисті прав дитини. Зокрема, Україна взяла на себе зобов’язання з покращення добробуту дітей, підписавши Конвенцію ООН про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року. Забезпечення прав дітей, дотримання відповідних умов та механізмів для їх гармонійного розвитку, що відповідає міжнародним нормам та стандартам, визначено загальнонаціональними пріоритетами.

Моніторинг основних показників щодо якості життя та розвитку дітей,

контроль за дотриманням та реалізацією прав та свобод дитини, є одним із основних завдань на шляху створення найбільш сприятливих умов для гармонійного розвитку дитини.

З метою виконання указу Президента України «Про питання щодо

забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16 грудня 2011 року № 1163 та визначення реального стану забезпечення прав дитини в Україні після 20 років незалежності, у квітня 2012 року проведено опитування дітей віком 10–17 років, батьків, що мають дітей віком до 18 років та експертів, що працюють із дітьми. Дослідження провів Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка на замовлення Уповноваженого Президента України з прав дитини, за технічної підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» та Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Завдання дослідження:

− здійснити збір щодо стану дотримання прав дітей серед самих дітей, батьків дітей віком до 18 років, та експертів у сфері прав дітей в 26 територіально-адміністративних одиницях України.

− підготувати аналітичну доповідь за результатами дослідження.

Географія дослідження – 26 територіально-адміністративних одиниць

України: 24 області (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області), АР Крим та м. Київ.


Цільові групи дослідження

1. Діти віком 10–17 років

Опитано 4083 респонденти – учні 5–11-х класів ЗОШ, студенти 1-го, 2-го

курсів ПТНЗ та ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (на базі 9-річної освіти), 1-го курсу ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (на базі 11-річної освіти) та 1-го курсу ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 становлять 0,94 – 1,56 відсотка.

Метод отримання інформації: самозаповнення формалізованого запитальника у навчальних аудиторіях, з використанням індивідуального конверта для кожного опитуваного

До бази даних входять відповіді 107 дітей віком 16–17 років, які не навчаються та не працюють. Метод отримання інформації: індивідуальне інтерв’ю («віч-на-віч») за місцем проживання респондента.

2. Батьки, які мають дітей до 18 років

Опитано 1017 батьків (батько або мати), які мають дитину/дітей віком до 18 років. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 становлять 1,9 – 3,16 відсотка. Метод отримання інформації: індивідуальне інтерв’ю («віч-на-віч») за місцем проживання респондента.

3. Експерти, що працюють у сфері забезпечення прав дітей Опитано 503 спеціалісти, що працюють з дітьми. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 становлять 2,68 – 4,47 відсотка. Метод отримання інформації: напівструктуроване індивідуальне інтерв’ю ("віч-на-віч") за місцем роботи респондента.

****************

Дана аналітична довідка присвячена питанням забезпечення прав дітей в

Україні, їх дотриманню та характеристики умов, в яких зростає та розвивається дитина.

Довідка містить аналіз окремих запитань для дітей та батьків. Повний аналіз зібраної емпіричної бази буде представлений в аналітичному звіті за результатами дослідження.


1. СІМЕЙНЕ ОТОЧЕННЯ Даний розділ присвячений сімейному оточенню дитини, а саме: структурі сім’ї та

частоті спілкування з батьками. Крім того представлено аналіз відповідей щодо методів батьківського контролю та покаранням, які батьки застосовують до своїх дітей.

1.1. Структура сім’ї та частота спілкування з батьками

За результатами опитування 66% дітей виховуються в повних сім’ях, тобто

проживають разом з батьком та матір’ю (рис. 1.1.1), з них переважна більшість (91%) проживає разом із матір’ю (6% не мають матері або не бачаться з нею). Кожна десята дитина не спілкується з батьком (10% не мають батька або не бачаться з ним).

Рис.1.1.1. Питома вага дітей, які живуть разом з батьками, за віком та типом поселення, %

З віком питома вага дітей, які проживають з батьком, поступово зменшується:

серед опитаних 10–13-річних – 74%, серед 14–17 річних таких уже 66% (рис. 1.1.1). Діти зазначали про недостатнє спілкування з батьками, попри сумісне проживання (з матір’ю – 8%, з батьком – 15%) (рис.1.1.2).

Рис. 1.1.2. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Як часто ти бачишся зі

своїми батьками?»,


За даними опитування, спілкування батьків з дитиною на теми, що її турбують, про її життєві проблеми, інтереси, відбувається досить рідко – не більше години у вихідний день – 55,5% та будній день – 72,5%. На недостатнє спілкування частіше вказують хлопці та діти, які мешкають в обласних центрах (рис. 1.1.3).

Рис. 1.1.3. Спілкування батьків з дітьми не більше години на день на теми, що її турбують та важливі для неї, %

71% дітей вказали, що кожен в родині має свої обов’язки (серед батьків – 90%), 68% дітей відчувають родинне розуміння та підтримку один одного (серед батьків – 93%).

54% відмітили, що батьки підтримують самостійні рішення дитини, матір більш схильна хвалити дитину за хороші вчинки, гарні оцінки, ніж батько (68,5% проти 58% відповідно). Більшість дітей засвідчили поважливе ставлення до них батьків, попри це діти зазначили, що у 13% мати, у 8% батько майже завжди ставляться до них, як до «малої дитини». Надзвичайну зайнятість матері (10%) та батька (11%) на роботі діти вважають основною причиною відсторонення батьків від активної участі в житті дитини (табл. 1.1.4).

Таблиця 1.1.4 Розподіл відповідей «майже завжди» на запитання: «Наскільки тебе стосується такі твердження…?», %

Діти БатькиКожен у моїй сім’ї має свої обов’язки 71 89,5 Усі члени моєї сім’ї розуміють і підтримують один одного 68 93 Наша сім’я вечеряє разом 64 85 Наша сім’я обговорює події, які сталися з членами сім’ї, радіємо успіхам один одного, і переживаємо поразки кожного 63 94

Наша сім’я багато часу проводить разом 54 77 Батьки підтримують рішення, які я приймаю самостійно (батько і/або мати) 54 85

У нашій сім’ї ніхто не вживає ненормативну лексику, немає зневажливих звертань 47 78,5

Кожен член моєї сім’ї живе своїм життям, вирішує свої проблеми самостійно 12 15,5


Отже, різниця у оцінках батьків та дітей досить суттєва. Батьки більш позитивно, ніж діти оцінюють ситуацію сімейного оточення.

Своє бажання жити матеріально так, як живуть їхні батьки, висловили 58% опитаних, з віком частка дітей з таким бажанням поступово зменшується (рис.1.1.4).

Рис 1.1.4. Бажання дитини жити матеріально так, як живуть їхні батьки, %

У духовному контексті, жити так, як батьки, хотіли б 69% респондентів. Молодші респонденти мають бажання наслідувати своїх батьків духовно дещо більше, ніж старша група (рис. 1.1.5).

Рис. 1.1.5. Бажання дитини жити духовно так, як живуть їхні батьки (стосунки в

сім’ї, відпочинок, спілкування з друзями, ставлення до дітей, інтереси), % По мірі дорослішання зменшується питома вага дітей, бажаючих жити так, як

батьки, і духовно, і матеріально.

1.2. Батьківський контроль

За результатами опитування, 47% відповіли, що батьки взагалі нічого не знають про проблеми, які турбують дитину (особливо на цьому наголошують дівчата та діти 16–17 років). 42% дітей відмічають, що батьки майже нічого не знають про те, як вони витрачають свої кишенькові гроші, близько третини опитаних дітей відмітили, що батьки не знають, які оцінки отримує дитина у навчальному закладі (із дорослішанням дитини батьківський контроль зменшується).

8% дітей зазначають, що батьки необізнані щодо їх стану здоров’я (особливо серед 16–17-річних та мешканців обласних центрів) (табл. 1.2.1).


Таблиця 1.2.1 Питома вага дітей, батьки яких не знають про деякі аспекти життя дитини, %

Вік дитини 10–13 років 14–15 років 16–17 років

Серед усіх

Хто друзі дитини 19 24 29 23 Як дитина витрачає свої гроші 36 42 49 42 Де дитина буває відразу після навчального закладу 20 24 33 25

Де дитина буває увечері 18 26 38,5 26 Що дитина робить у вільний час 30 37 43 36 Які оцінки дитина отримує у навчальному закладі 23,5 30 37 29

Який стан здоров’я має дитина 5 8 14 8 Які проблеми турбують дитину 39 51 57 47

Кожний другий опитаний відмітив, що батьки рідко або ніколи не контролюють, що саме дитина дивиться по телевізору, комп’ютеру, DVD тощо, особливо серед тих кому 16–17 років (майже кожний другий опитаний відмітив, що ця діяльність перебуває поза межами батьківського контролю). Третина 10–13-літніх зазначила, що їх батьки не знають, що вони дивляться по телевізору або роблять на комп’ютері, в Інтернеті.

Поза батьківським контролем залишається активність дитини в Інтернеті – 40% респондентів (серед хлопців – 47%, серед дівчат – 33%) вказали, що батьки зовсім не контролюють, що вони роблять в Інтернеті.

Дані дослідження свідчать, що батьки більше уваги приділяють стану здоров’я дитини, здоров’я дитини, контролю за навчанням, коло друзів, але меншою мірою батьків цікавлять проблеми, які хвилюють дитину та витрати кишенькових грошей.

1.3. Покарання з боку батьків

Батьківське виховання має передбачати як заохочення, так і певні обмеження для дитини. Результати дослідження свідчать, що покарання з боку батьків, є досить поширеною формою виховних заходів. Кожна друга дитина відмітила, що батьки карають її за певні вчинки (найбільше таких серед 14–15-річних), а саме: через погане навчання (65%), невиконання своїх домашніх обов’язків (55%) або пізнє повернення додому (49%). Причому в перших двох випадках карають більше хлопців, тоді як дівчатам більше дістається за пізнє повернення додому.

Чим дорослішою стає дитина, тим батьки менше її карають за погане навчання, але більше приділяють увагу невиконанню домашніх обов’язків та пізньому поверненню додому. За прояв схильності до шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю тощо) та погану поведінку в школі найчастіше дістається хлопцям та дітям, що проживають у сільській місцевості (табл. 1.3.1).


Таблиця 1.3.1 Причини через які батьки карають своїх дітей, %

Вік Стать Тип поселення

Серед тих, кого карають батьки, N=2023

10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Чоловіча

Жіноча

Обласни

й центр

Інше

місто

Село Серед

усіх

За погане навчання 70 67 55 72 58 63 65 66 65 За невиконання своїх домашніх обов’язків 53 53 61 57 52 57 51 58 55

За пізнє повернення додому 47 51 52 45 54 49 47 52 49 За погані звички (куріння, вживання алкоголю тощо) 45 45 45 51 38 42 39 52 45

За спілкування з поганими людьми (компанією) 50 41 40 48 42 41 39 52 45

За погану поведінку в школі 48 37 33 53 28 42 37 45 41 За погану поведінку вдома або з друзями 42 38 41 43 38 41 38 43 41

Інше 9 7 5 9 6 7 6 9 8

Один із засобів покарання, яке використовують батьки, – це лайка (57%), причому чим старшою стає дитина, тим частіше це застосовується. Кожна дванадцята дитина відмітила, що батьки б’ють її за провину (чим молодшою є дитина, тим частіше про це зазначалося) (табл. 1.3.2).

Таблиця 1.3.2

Розподіл ствердних відповідей на запитання: «Як саме тебе карають твої батьки?», %


Серед тих, кого карають батьки, N=2023

10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше

місто

Село Серед

усіх

Лають мене за провину 51 60 65 58 56 63 55 57 57 Б’ють мене за провину 10 7 7 11 6 11 8 7 9

Також батьки застосовують й інші види покарання: умовляють більше такого не

робити (70,5%), не розмовляють з дитиною, доки вона не попросить пробачення (22%), не дозволяють зустрічатися з друзями (31%), примушують рано повертатися додому з прогулянок із друзями (44,5%), виконувати роботу, яка дитині не подобається (27,5%), не дозволяють дивитися телевізор/користуватися комп’ютером (49%), забирають мобільний телефон (18%) та позбавляють кишенькових грошей (17%).


2. ЕМОЦІЙНЕ САМОПОЧУТТЯ ДІТЕЙ

Розділ представляє аналіз відповідей дітей щодо емоційного самопочуття, рівня

захищеності та задоволеності основними сферами життя.

2.1. Забезпечення належного рівня життя дитини

Рівень задоволеності дитини різними сферами життя (житловими умовами, матеріальним становищем своєї сім’ї, своїм здоров’ям) є досить високим, але з віком дещо знижується. Більшу незадоволеність проявляють мешканці обласних центрів. Лише рівень задоволеності доступністю інформаційних джерел (необхідної інформації, якістю та рівнем отриманих знань) майже не відрізняється за типом поселення.

Результати дослідження свідчать, що право дитини бути почутою, часто ігнорується. Кожна п’ята дитина віком 16–17 років засвідчила, що її точка зору ігнорується у навчальному закладі (особливо в обласних центрах), така ж тенденція стосується і врахування думки дитини у сім’ї (табл. 2.1.1).


Питома вага дітей, які не задоволені* різними сферами свого життя, за віком та типом поселення, %

Вік Тип поселення

10–13 років

14–15 років

16–17 років

Обласний центр

Інше місто Село

Серед усіх

Матеріальним становищем своєї сім’ї 3 6 18 15 8 6 8

Житловими умовами (квартирою/ будинком, де проживають)

3 4 12 12 6 3 6

Як одягаються 1 2 9 8 3 2 4 Як харчуються 1 1 6 5 2 1 2 Своїм здоров’ям 3 6 11 8 6 4 6 Ставленням до дитини в сім’ї 2 2 8 7 3 3 4 Можливістю вільно висловлю-вати свою точку зору в сім’ї 4 6 10 9 7 4 6

Можливістю вільно висловлю-вати свою точку зору в навчальному закладі

8 15 18 19 14 8 13

Ставленням друзів до тебе дитини 2 1 3 3 2 2 2

Доступністю потрібної дитині інформації 0 3 8 8 5 7 6

* Сума відповідей «зовсім не задоволений/на» та «скоріше, не задоволений/на».


2.2. Відчуття захищеності та щастя Відчувають себе щасливими 83% дітей. Більш високі оцінки притаманні

респондентам 10–13 років та мешканцям сіл. Серед 16–17-річних дітей 23% не вважають себе щасливими, серед мешканців обласних центрів питома вага таких дітей становить 20%, тобто урбанізація та перехідний вік є значними факторами для формування у дітей відсутності щастя (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1 Відчуття щастя, за віком та типом поселення, %

Вік Тип поселення

10–13 років

14–15 років

16–17 років

Обласний центр

Інше місто Село

Серед усіх

Щасливий/а 87 84 77 80 83 86 83 Не щасливий/а 13 17 23 20 17 14 17

Задоволеність різними сферами життя є одним із основних чинників відчуття

щастя. Більшість дітей (90%), які вказали про задоволеність окремими сферами життя (матеріальним становищем сім’ї, житловими умовами, своїм одягом, харчуванням, здоров’ям, ставленням до себе в сім’ї та в навчальному закладі, можливістю вільно висловлювати свою думку та доступністю потрібної інформації) зазначили, що відчувають себе щасливими1.

Загалом 26% дітей вказали, що вони задоволені всіма основними сферами життя, попри це 21% (N=1047) з них вважає себе нещасливими, ще 39% дітей не змогли визначити чи відчувають себе щасливими.

3. ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ В

УКРАЇНІ ТА ОБІЗНАНІСТЬ ЩОДО НАЯВНОСТІ ПРАВ Даний розділ присвячено питанням щодо отримання дітьми знань про свої права,

механізмів їх реалізації та захисту. Проаналізовані дані щодо основних джерел отримання інформації, ролі батьків та різних спеціалістів у ознайомлені дітей з їх правами тощо.

3.1. Інформованість дітей про запровадження інституції Уповноваженого

Президента України з прав дитини З метою здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо

забезпечення додержання конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері з 11 серпня 2011 року введена посада Уповноваженого Президента України з прав дитини2, головними завданнями якого є постійний моніторинг додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері та внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення і запобігання повтореного порушення прав і законних інтересів дитини; внесення Президентові України

1 Наявний значимий зв'язок між задоволеністю різними сферами життя та відчуттям щастя (для всіх: p-value<0,001, крім задоволеність від доступності потрібної інформації : p<0,05). Оцінка зроблена за допомогою критерію x2 («хі-квадрат»). 2 Указ президента України № 812/2011 Про Уповноваженого Президента України з прав дитини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13859.html


пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини; здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини3.

За даними дослідження, 53% знає про введення такої посади, що свідчить про доволі високий рівень та якість поширення відповідної інформації серед дітей. Найбільш поінформованими виявились діти наймолодшої вікової групи (10–13 років) (59,5%) та учні, що навчаються в сільських школах (60%) (рис. 3.1.1).

Рис. 3.1.1. Питома вага дітей, які знають про запровадження інституції

Уповноваженого Президента України з прав дитини, за типом поселення та віком, %

3.2. Джерела інформації про права дитини

Найпоширенішими джерелами отримання інформації, з яких діти дізнаються про свої права, перш за все виступають вчителі (87,5%), батьки (73%) та ЗМІ (67%) (табл. 3.2.1).

Таблиця 3.2.2 Джерела інформації про права дитини, за віком та типом поселення, %


10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село

Від учителів під час уроку або позакласних занять 88 90 86 85 90 83 87 91

Від батьків 77 74 66 70 76 69 72 77 Із засобів масової інформації 57 73 77 65 69 68 69 64 Від друзів, однокласників 38 41 44 39 43 44 39 41 Від брата або сестри 30 27 22 25 29 22 25 32 Від правоохоронних органів (міліції) 23 27 34 27 27 25 27 28 Від медичних працівників 25 21 23 23 24 20 21 28 Інше 11 8 7 10 8 10 9 9 Не чув/ла про права дитини 0 1 1 1 1 1 1 1 3 Положення про Уповноваженого Президента України з прав дитини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/content/up_pr_dyt.html


Найбільшу довіру у дітей в отриманні інформації про їх права, викликають батьки

(97%) та брати/сестри (90,5%), вчителям довіряє 89% дітей (рис. 3.2.1).

Рис. 3.2.1. Питома вага дітей, які довіряють зазначеним джерелам інформації, %

Дівчата порівняно з хлопцями частіше довіряють інформації, отриманій від

учителів у навчальному закладі (92% проти 86% серед хлопців), газетам та журналам (78% проти 70%), тоді як хлопці схильні більше довіряти відомим особистостям (67,5% проти 59% серед дівчат). Щодо інших джерел інформації, то помітних розбіжностей залежно від статті не зафіксовано.

Аналіз даних залежно від типу поселення, де проживають опитані діти, свідчить про більшу довіру до різних джерел інформації серед мешканців сільської місцевості порівняно з мешканцями обласних центрів та інших міст.

3.3. Обізнаність дітей про свої права

Порівняно з дослідженням присвяченому правам дітей, проведеному в 2000 році4,

відсоток дітей, які ніколи не чули про права дитини, помітно зменшився (від 8 до 1%). Попри загальну обізнаність дітей щодо своїх прав, певне занепокоєння викликає

той факт, що опитані не знають(табл. 3.3.1), що…: − діти, які вчинили злочин, не повинні піддаватися тортурам та приниженню (30%); − діти не повинні голодувати або вживати недоброякісну їжу (15%); − дитина не повинна замість навчання працювати або бути примусово залученою

до праці (13%); − ніхто не має права використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб

(11%). Суттєвої різниці щодо обізнаності про права залежно від віку, статті та типу

населеного пункту не виявлено.

4 Соціологічне опитування «Діти України про свої права» проведено Центром «Соціальний моніторинг» за технічної підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні у 2000 році. Всього опитано 4912 дітей віком від 9 до 19 років. Вибіркова сукупність – національна, багатоступенева, репрезентативна за основними соціально-демографічними ознаками.


Таблиця 3.3.1 Питома вага дітей, які не знають, що…

Діти, які вчинили злочин, не повинні піддаватися тортурам та приниженню 30 Діти не повинні голодувати або вживати недоброякісну їжу 15 Дитина не повинна замість навчання працювати, жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці 13

Ніхто не має права використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб 11

Дітей не можна ображати або принижувати 9 Діти мають рівні права 8 Усі діти мають право отримувати інформацію, яка необхідна їм для розвитку 8

Ніхто не має права знущатися над дитиною, бити її 8 Усі діти мають право висловлювати власну думку 7 Держава повинна турбуватися про дітей, у яких немає батьків 6 Діти повинні навчатися і отримувати бажану освіту 5 Якщо дитина захворіла – її повинні лікувати 5 Усі діти мають право на спілкування з друзями, родичами, батьками 5 Усі діти мають право на любов та піклування з боку батьків 5

3.4. Роль батьків у інформуванні дітей про права дитини

Не обізнаними щодо права на захист від насильства виявилося 69% дітей (з дорослішанням показник зменшується) (табл. 3.4.1). У середньому серед дівчат на 5–6% більше, ніж серед хлопців, тих, кому батьки розповідали про права у сім’ї, про права у сфері медичного обслуговування та права на захист від насильства й експлуатації.


Питома вага тих, кому батьки НЕ РОЗПОВІДАЮТЬ про права, %


10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село Серед

усіх

Про права, які ти маєш у школі навчальному закладі 16 21 31 24 19 27 23 17 22

Про права, які ти маєш у сім’ї 17 23 28 25 19 26 23 18 22

Про права на захист від насильства, експлуатації тощо

33 26 33 34 28 31 31 30 31

Про права у сфері медичного обслуговування 24 26 31 29 24 31 27 23 26


Серед перешкод, які стають на заваді батькам у процесі передачі знань про права дитини або не дозволяють реалізувати цю функцію повною мірою, є прагнення перекласти свої обов’язки на інших осіб, а саме: впевненість батьків, що дитина може самостійно дізнатися про свої права (так вважає кожна п’ята дитина) або звернутись із цим питанням до вчителя, а також брак часу на розмови про права дитини (рис. 3.4.1).

Рис.3.4.1. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чому твої батьки не

розповідають тобі (або розповідають не в повній мірі) про твої права?», % (сума не дорівнює 100%, тому що респондент міг обрати всі відповіді, що йому

підходять)

Близько чверті опитаних дітей відмічають, що батьки самі недостатньо обізнані з питання прав дітей, не вважають цю тему важливою, не спілкуються на дану тематику або взагалі не хочуть, щоб дитина знала про свої права. 3.5. Досвід спілкування із спеціалістами щодо прав дітей

Протягом останніх 12 місяців діти так чи інакше мали досвід спілкування зі спеціалістами, які реалізують права дитини: 16% – з психологом/соціальним педагогом, 9,3% з представниками міліції та соціальними працівниками (психологами) з центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (9,2%). Значно меншою мірою діти віком 14–17 років5 мали факт спілкування з юристами (4%), спеціалістами служби у справах дітей (3%) чи суддями (2%). За віком, статтю чи типом поселення суттєвих розбіжностей не виявлено.

5 Дітям віком 10–13 років запитання не ставилися.


4. ПРАВА ДІТЕЙ

У розділі розглянуті питання реалізації права дитини на захист, освіту, здоров’я та здорове харчування, достатній життєвий рівень та трудову зайнятість очима дітей.

4.1. Право на захист

Діти зазначають, що в їх житті траплялися випадки, коли до них ставилися образливо, знущалися або били за останні 12 місяців – 8% потерпали від образливого ставлення однокласників/одногрупників, 6% терпіли таке ставлення від інших учнів/студентів навчального закладу та 5% від учителів/викладачів; близько 2% дітей потрапляли в ситуації, коли над ними знущалися їх однокласники/одногрупники (2%), інші учні (1,5%) чи вчителі (1%); відмітили випадки, коли насильство мало фізичний прояв з боку однокласників/одногрупників (1,5%), інших учнів чи вчителів (по 1%).

Головними агресорами в сім’ї є брати та сестри, але в більшості випадків їх дії мають лише вербальний прояв (ображали брати/сестри – 12%, батьки – 7%). 10–13-річні діти частіше потерпають від морального або фізичного насильства однокласників, ніж представники інших вікових груп. Питома вага учнів, які зазначали про образливе ставлення з боку шкільного оточення із дорослішанням зменшується. В сім’ї навпаки, образливе ставлення є більш актуальним для 16–17-річних дітей.

Аналіз даних залежно від типу населеного пункту свідчить: діти, які мешкають в селі, рідше стикаються з випадками образливого ставлення до себе або з проявами насильства, порівняно із жителями обласних центрів та інших міст. Це стосується як сімейного, так і шкільного оточення (табл. 4.1.1).

Таблиця 4.1.1 Питома вага дітей, які протягом 12 місяців потерпали хоча б від одного прояву

насильства (образ, знущань або побиття), залежно від віку та типу поселення, %

Вік дитини Стать Тип поселення

10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село

Серед усіх

З боку сімейного оточення Батько або вітчим (N=3121)* 5 8 8 7 6 10 7 5 7 Мати або мачуха (N=3747)** 5 6 7 5 7 8 6 4 6 Брати та/або сестри (N=2288)*** 10 7 9 8 10 10 8 9 9 З боку оточення у навчальному закладі: Однокласників 15 10 8 10 13 13 10 12 12 Учнів твого навчального закладу 12 7 6 10 8 9 7 10 9 Вчителів/викладачів 5 9 8 8 6 9 7 5 7 З боку інших знайомих: Ровесників 9 9 10 8 11 11 9 8 9 Дорослих або осіб старших за тебе 6 6 6 7 5 6 5 7 6 З боку незнайомих людей: Ровесників 7 6 8 8 6 8 6 7 7 Дорослих або осіб старших за тебе 5 6 5 7 3 7 5 4 5 З боку працівників мiлiцiї 3 6 10 9 3 8 6 4 6

* Серед тих, хто проживає разом з батьком або вітчимом ** Серед тих, хто проживає разом матір’ю або мачухою *** Серед тих, хто проживає разом братом/ами або сестрою/ами


Про випадки насильницьких дій (образи, знущання або побиття) з боку правоохоронних органів за останні 12 місяців зазначили 6% дітей. Серед тих, хто мав досвід звернення до представників правоохоронних органів, 4% – були ображені, 5% – вказали що на них кричали, про знущання над ними та побиття зазначили по 1%. Частіше потерпають від такого ставлення хлопці, мешканці обласних центрів та 16–17-літні).

Оцінюючи роль правоохоронних органів у захисті, наданні допомоги – 8% дітей вказали, що отримували допомогу з боку представників правоохоронних органів (питома вага таких дітей дещо вище серед старших вікових груп, хлопців та мешканців обласних центрів). Аналіз даних свідчить, що правоохоронні органи частіше пропонують допомогу, ніж діти самі по неї звертаються (рис. 4.1.1).

Рис. 4.1.1. Питома вага дітей, які зверталися по допомогу та яким пропонували допомогу правоохоронні органи, залежно від віку, статті та типу поселення дітей, %

Контакти дітей із правоохоронними органами відбуваються не лише за

необхідності допомоги: 7% дітей були затримані правоохоронними органами, переважно за демонстрацію соціально-небажаної поведінки (куріння, вживання алкогольних напоїв), 5% відмовилися надати відповідь щодо випадків затримання міліцією.

Рис. 4.1.2. Питома вага дітей, яких затримувала міліція, залежно від віку, статі та

типу поселення, %


Отримані дані свідчать, що міліція затримувала кожного десятого хлопця (переважно 16–17-річні та мешканці обласних центрів). Серед тих, хто був коли-небудь затриманий міліцією – для 43,5% це єдиний випадок у житті, для 20,5% – затримання траплялося двічі, для кожного десятого – 3 рази, 4 рази та більше затримувалися 18%, майже 7% не надали відповідь.

Згідно законодавства України, для дотримання прав дітей під час їх затримання правоохоронними органами обов’язковим є інформування батьків або законних представників та допит дітей лише у їх присутності. Отримані дані свідчать, що у 59% випадках міліція не повідомила батьків про затримання дитини, допит за відсутності батьків проводився у 46% випадках (рис. 4.1.3).

Рис. 4.1.3. Досвід інформування батьків про затримання дитини та проведення допиту в присутності батьків, залежно від статі та типу населеного пункту (серед 16–17-літніх, які мали досвід затримання міліцією, N=119), %

Наявність особистого досвіду спілкування з представниками міліції або досвіду

друзів/знайомих, створює позитивне ставлення до міліції для 37,5% опитаних, 37% ставляться до міліції нейтрально, 25% вказали, що в них склалося негативне ставлення до міліції (табл. 4.1.2).


Розподіл відповідей на запитання «Вкажи своє ставлення до представників

міліції?», залежно від віку, статі та типу поселення дітей, %

Стать Тип поселення Хлопці Дівчата Обласний

центр Інше місто Село Серед

усіх Позитивне 30 45 36 40 36 38 Не позитивне, але й не негативне 34 41 38 35 42 37 Негативне 36 15 26 25 22 25

За результатами дослідження, кожна п’ята 16–17-річна6 дитина була свідком

злочину, з них 35% дітей, були допитані міліцією без присутності батьків, що свідчить 6 Дітям віком 10–15 років запитання не задавалися.


про грубі порушення прав дитини. Майже 8% дітей цієї вікової групи повідомили, що вони були жертвою злочину. Такий досвід більш поширений серед хлопців, ніж серед дівчат (11% проти 5%), та серед мешканців села у порівняні із мешканцями інших міст та обласних центрів (12%, 5,5% та 8,5% відповідно).

Діти, які були жертвою злочину, стверджують, що менше ніж у половині випадків (43%) було проведено розслідування (рис. 4.1.4).

Рис. 4.1.4. Ступінь розслідування злочинів залежно від статі та типу поселення (серед тих, хто був жертвою злочину, N=69), %

Важливим питанням для дітей, що стали жертвами злочину, є отримання психологічної допомоги або консультації, але лише 19% отримали консультації.

Одним із заходів попередження потрапляння дітей в небезпечні ситуації, є впровадження заборони дітям перебувати в громадських місцях без супроводу дорослих після 23 години – 47% дітей підтримують таке обмеження (рис. 4.1.5). Більш позитивну оцінку впровадженню заборони частіше надають дівчата, діти 10–13 років та мешканці села.

Рис. 4.1.5. Питома вага дітей, які позитивно ставляться до заборони перебувати дітям у громадських місцях без супроводу дорослих після 23 години, %


4.2. Право на освіту Задоволені ставленням до себе з боку вчителів/викладачів 89% дітей, показники

дещо знижуються в більш старших вікових групах (починаючи з 14 років) та є вищими в селах та інших містах порівняно із обласними центрами.

Задоволені стосунками зі своїми однокласниками та одногрупниками 93% (суттєвої різниці за віком та типом поселення немає).

Рис. 4.2.1. Питома вага дітей, які задоволені ставленням вчителів та однокласників/одногрупників, залежно від віку та типу поселення, %

Більшість дітей (89%) задоволені якістю та рівнем знань, які отримують(-али) в

навчальному закладі. Чим старша дитина, тим менший рівень її задоволеності. Дещо по іншому виглядає ситуація серед дітей 16–17 років7, які на момент

опитування не навчаються і не працюють. Рівень їх задоволеності оточенням у навчальному закладі дещо нижчий:

− 50% не задоволені ставленням до них вчителів/викладачів; − 22% не задоволені ставленням до них однокласників/одногрупників; − 27% не задоволені рівнем знань, яке вони отримали в навчальному закладі. 4.3. Право на охорону здоров’я Більше третини опитаних дітей (39%) зазначили, що зверталися до медичних

закладів самостійно (рис. 4.3.1). Такий значний відсоток дітей може бути пов’язаний як із самостійністю дітей в отриманні деяких медичних послуг, так і проходженням обов’язкового щорічного медичного обстеження.

7 Більш детальний аналіз по групі 16–17-літніх, які не навчаються та не працюють буде надано у загальному аналітичному звіті, що готується за результатами опитування.


Рис. 4.3.1. Питома вага дітей, які самостійно зверталися до медичних закладів по

медичні послуги, залежно від віку, типу поселення, %

Кожна шоста дитина (16%) вказала, що їй робили медичні процедури (щеплення, уколи та інше) без згоди батьків. Причому питома вага таких дітей є значною навіть серед 10–13-річних дітей – 13%. Значної різниці залежно від статті та типу поселення не виявлено.

6% дітей, зазначили, що в них виникали проблеми з отриманням необхідних медичних препаратів.

4.4. Право на здорове харчування Результати дослідження показали: 58% дітей стверджують, що знають, яке

харчування вважається здоровим (помітних розбіжностей за статтю не виявлено). Розподіл відповідей дітей залежно від віку та типу поселення представлено на рис. 4.4.1.

Рис. 4.4.1. Питома вага дітей, які вважають, що знають, яке харчування

вважається «здоровим харчуванням», залежно від віку та типу поселення, %

Рівень обізнаності серед дітей вікової групи 16–17 років найвищий, що є

прогнозованим, оскільки діти в цьому віці стають більш самостійними, ніж діти 10–13 років, які у питаннях харчування покладаються на батьків.

Знання того, яке харчування є «здоровим», не призводить до щоденного дотримання такого раціону – менше половини (47%) вважають своє харчування здоровим (рис. 4.4.2).


Рис. 4.4.2. Питома вага дітей, які вважають своє щоденне харчування здоровим,

залежно від віку, статі та типу поселення, %

Для дітей 10–13 років запитання про здорове харчування взагалі виявилося складним, особливо в контексті порівняння із своїм щоденним харчуванням, тому лише чверть упевнені, що їх харчування є «здоровим», а більшість (74%) не змогли надати відповідь на це запитання.

Отже, результати дослідження свідчать, що усвідомлення змісту здорового харчування є недостатнім серед дітей, а це в свою чергу впливає на дотримання раціону «здорового харчування».

4.5. Право на розвиток дитини Реалізація творчого потенціалу дитини

Кожна третя дитина відвідує спортивну секцію (39%), кожний десятий – грає на музичних інструментах, або відвідує художню самодіяльність (табл. 4.5.2).

З віком відмічається спад популярності тих чи інших гуртків/секцій/студій. Більше третини 16–17-річних дітей (40%) взагалі не відвідують жодних відповідних закладів.

За типом поселення суттєвих розбіжностей немає, лише популярність вокальних та літературних гуртків серед мешканців села майже вдвічі вища, ніж серед мешканців міст.

Факторами, які обмежують відвідування дитини тих чи інших гуртків, секцій, студій, виступають (табл. 4.5.3): 1) територіальна віддаленість (далеко від дому, в районі немає цікавих гуртків і секцій,

відсутність відповідних закладів у населеному пункті) – в сумі близько 41% дітей назвали саме такі причини. Ці фактори є перепоною для мешканців сіл (52%) та старших вікових груп – 14–15 та 16–17 років (по 43% відповідно), адже останнім доводиться відвідувати секції самостійно.

2) особиста незацікавленість дитини (немає бажання чи вільного часу) – 39%. Ця причина більшою мірою характерна для дівчат, мешканців обласних центрів та міст, та для дітей старшої вікової групи.

3) фінансова неспроможність (висока оплата) – 8% (характерно для представників сільського населення та мешканців обласних центрів, а також респондентів старшої вікової групи (16–17 років)).



Гуртки, секції, студії, які відвідують респонденти, % (сума відповідей не дорівнює 100% тому що респондент міг обрати всі варіанти

відповідей, які йому підходять) Вік Стать Тип поселення

10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село Серед

усіх

Спортивна секція 44 38 34 48 30 37 40 40 39 Художня самодіяльність 13 8 6 5 15 8 10 11 10 Рукоділля 9 5 4 2 11 5 7 7 6 Кулінарія 2 1 2 1 3 2 2 2 2 Гра на музичних інструментах 11 12 8 9 12 8 12 10 10 Вокальні гуртки 9 8 6 3 13 6 6 11 8 Літературний гурток 3 2 2 1 3 1 1 4 2 Фотографування 3 4 4 2 5 4 4 4 4 Інше* 11 7 5 8 9 9 8 9 8 Не відвідую гурток/секцію/студію 24 32 40 30 31 34 30 29 31

* Серед іншого названі: комп’ютерні курси, авіамоделювання, навчання у модельному агентстві, курси поглибленого вивчення історії, курси перукарів, психологічні курси/тренінги.


Фактори, які обмежують відвідування дитиною секцій/гуртків/студій, залежно від віку, статі та типу поселення, %


10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село Серед

усіх

Територіальна віддаленість Далеко від мого дому 20 18 15 18 18 14 16 23 18 У моєму районі немає цікавих для мене гуртків чи секцій 15 21 22 18 20 14 18 22 19

У нашому населеному пункті взагалі немає ніяких гуртків, студій, секцій

3 4 7 5 4 3 3 7 4

Особиста незацікавленість дитини У мене немає бажання 13 20 18 18 15 19 18 13 16 У мене немає вільного часу 16 26 30 18 28 25 26 17 23 Фінансова неспроможність чи небажання родини Мої батьки забороняють мені 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Висока оплата для нашої сім’ї 6 8 11 7 9 12 8 6 8

Гуртки/секції/студії є як безкоштовними (32%), так і платними (33%). У сільській

місцевості більшою мірою поширене безоплатне позашкільне забезпечення занять дітей – 40% (у містах – 31%, в обласних центрах – 22%).


Відвідувати той чи інший гурток здебільшого є власним рішенням дитини (45%), про спільне рішенням разом з батьками зазначили 18%. Авторитарний вплив батьків відзначався в поодиноких випадках – до 3% дітей, переважно серед наймолодшої вікової групи 10–13 років – 4% (серед інших груп удвічі менше). Вплив учителів на рішення дитини також є мінімальним (0,7%).

Зіставляючи ситуацію щодо відвідування гуртків та бажання дітей, необхідно звернути увагу, що запит значною мірою переважає реальну практику (рис. 4.5.2). Наприклад, запит на секцію фотографування в 7 разів перевищує показник реальної практики відвідування, кулінарії – більше ніж у два рази.

Рис. 4.5.2. Реальні та бажані гуртки/секції/студії для відвідування, %

Участь у громадському житті

Результати дослідження демонструють доволі високий рівень участі дітей у громадському житті.

Кожна п’ята дитина (20%) вказала, що є членом дитячої (юнацької або молодіжної) організації, причому 10–13-річних вдвічі більше, ніж 16–17-річних (24% та 13% відповідно); сільських жителів більше, ніж мешканців обласних центрів (23% та 14%); ще 22% – беруть участь в різних заходах/зборах організацій, хоч і не є їх членами.

41% бере активну участь у діяльності шкільного/вузівського самоврядування (тобто є старостою класу/групи, президентом, членом учнівської/студентської ради, парламенту, школи/ВНЗ тощо). Найбільш активними є дівчата (48%), представники наймолодшої вікової групи (43%) та мешканці села (47%).

Кожний десятий брав участь у політичних акціях, мітингах і це було його власним рішенням. Удвічі більше така активна форма вираження своїх інтересів характерна для жителів обласних центрів – 12% (у селі таких 6%).

Змістовна структура поза навчального часу дітей

Типовим заняттями для всіх дітей незалежно від їх віку є: виконання домашніх завдань, допомога по господарству батькам, проведення часу із друзями та перегляд телепередач або користування комп’ютером. Більш старші діти значно менше часу приділяють домашнім завданням порівняно із 10–13-річними дітьми (54% серед 16–17-річних проти 87,5% серед 10–13-річних). Інші види занять стають також менш поширеними для більш старших дітей, зростає лише питома ваги тих, хто проводить час за переглядом телепередач та


користуванням комп’ютером (69,8% – серед 10–13-річних, 73,8% – серед 14–15-річних та 74,4% – серед 16–17-річних).

4.6. Дитяча праця

Кожна четверта дитина має досвід роботи (або працює зараз, або працювала раніше), за яку вони або інші отримували винагороду. Серед працюючих більше хлопців, мешканців обласних центрів та тих, кому 16–17 років (рис. 4.6.1). Така зайнятість впливає на те, що діти не мають змоги бачитися з друзями (кожний четвертий з тих, хто мав досвід роботи вказав на це), мати вільний час (кожний третій), обмежені в можливості відвідувати гуртки, секції, студії (кожний сьомий), змушені пропускати заняття у навчальному закладі (кожний десятий).

Рис. 4.6.1. Питома вага дітей, які працюють або мали такий досвід раніше, залежно від віку, статі та типу населеного пункту,%

Майже всі, хто працював раніше або працює зараз, отримував/отримує платню за

виконану роботу, але кожний тринадцятий працював або працює безкоштовно, не отримуючи платні за свою роботу (табл. 4.6.1).

Таблиця 4.6.1 Розподіл відповідей на запитання: Чи доводилось тобі через роботу…?


Серед тих, хто працює зараз або працював раніше, N=958

10–1

3 років

14–1

5 років

16–1

7 років

Хлопц

і

Дівчата

Обласни

й центр

Інше місто

Село Серед

усіх

Пропускати навчання 9 5 14 10 11 16 9 8 11 Довго хворіти 6 4 3 4 3 3 3 6 4 Не бачитися з друзями 18 29 28 25 26 25 22 31 26 Не мати вільного часу 26 31 43 36 34 39 34 33 35 Не мати можливості відвіду-вати гуртки, секції, студії 14 8 16 13 14 12 15 12 13

Інше 14 10 5 7 12 7 9 9 9


ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

• Більшість опитаних дітей проживає у повній сім’ї. Третина дітей проживає у неповній сім’ї, як правило разом з матір’ю.

• Діти дуже мало спілкуються з батьками на важливі для них теми (близько половини батьків опитаних дітей приділяє цьому приблизно одну годину в будній день).

• Батькам притаманно контролювати діяльність, вільний час, особисте життя своєї дитини. Але, значна частина батьків небагато знає або взагалі нічого не знає про проблеми, які турбують дитину. Особливе занепокоєння викликає те, що кожна дванадцята дитина відзначила, що батьки мало обізнані щодо стану її здоров’я.

• Кожна друга дитина відмітила, що була покараною своїми батьками. • Порівняно з попереднім дослідженням зростає питома вага дітей, які знають про права дитини. Основними джерелами інформації є вчителі, батьки та ЗМІ. Але рівень знань в окремих випадках є недостатнім. Найменш обізнані діти стосовно таких прав: діти, які вчинили злочин, не повинні піддаватися тортурам та приниженню; діти не повинні голодувати або вживати недоброякісну їжу; дитина не повинна замість навчання працювати або бути примусово залученою до праці; ніхто не має права використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб.

• Отримані дані свідчать про непоодинокі випадки жорстокого ставлення до дітей, як у сімейному оточенні, так і в межах навчального закладу. Зафіксовано випадки таких дій з боку правоохоронних органів, ровесників та незнайомих людей.

• За даними дослідження, правоохоронні органи частіше пропонують допомогу, ніж діти самі по неї звертаються.

• Більшість дітей зазначили про сприятливі умови для реалізації права на освіту: високим є рівень задоволеності якістю та рівнем знань, ставленням вчителів/викладачів та однокласників/одногрупників. Разом з тим, кожен п’ятий з групи 16–17-річних, які на момент опитування не навчалися і не працювали, зазначив незадовільне ставлення до нього з боку однокласників/одногрупників, у половині випадків – не задоволені ставленням вчителів/викладачів.

• Більшість дітей мають можливість відвідувати гуртки та секції. Найбільш популярними хобі є заняття спортом, образотворчим мистецтвом, грою на музичних інструментах, співами, танцями, комп’ютерною графікою, програмуванням. Але не для всіх дітей можливість відвідувати секції/гуртки є доступною. Факторами, які обмежують можливості й бажання дитини відвідувати ті чи інші гуртки, секції, студії, є територіальна віддаленість (особливо для мешканців сіл), особиста незацікавленість дитини та фінансова неспроможність батьків.

• Типова структура проведення поза навчального часу для дітей включає виконання домашніх завдань або додаткового навчання, перегляд телепередач, користування Інтернетом, ігри на комп’ютері, допомогу по домогосподарству батькам чи іншим родичам, спілкування з друзями, відвідування гуртків, секцій, хобі тощо. Вкрай рідко діти відвідують музеї, театри, бібліотеки.

• Кожна четверта опитана дитина має досвід роботи за винагороду (або працює зараз, або працювала раніше). Майже всі, хто працював раніше або працює зараз отримував/отримує платню за виконану роботу.

Documents

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ › images › Uploads › Files › statistika...Сімейне оточення 7 1.1. Структура сім’ї