МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ШАПОВАЛ ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ

УДК 336.77.067

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ БАНКІВСЬКОГО

СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2017

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному торговельно-економічному

університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Міщенко Володимир Іванович,

ДВНЗ «Університет банківської справи»,

професор кафедри економіки та управління

Офіційний опонент: доктор економічних наук, професор

Примостка Людмила Олександрівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»,

завідувач кафедри менеджменту банківської

діяльності

кандидат економічних наук, доцент

Черкашина Катерина Федорівна,

Університет державної фіскальної служби

України,

доцент кафедри банківської справи та

фінансового моніторингу

Захист відбудеться 11 квітня 2017 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.055.03 у Київському національному

торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 21, корпус Д, ауд. Д-221.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського

національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156,

м. Київ, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий 10 березня 2017 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Кучер

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИТСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Споживче кредитування є одним із основних

видів банківської діяльності, який відіграє важливу роль у задоволенні

постійно зростаючих споживчих потреб громадян, не пов’язаних з їх

підприємницькою діяльністю, в разі нестачі у них власних коштів та сприяє

розвитку виробництва і соціально-економічному розвитку країни.

Динамічний розвиток, різноманітність форм і видів споживчого кредиту

свідчать про зацікавленість у ньому, як джерелі високих прибутків, з боку

банків, а також про постійний попит з боку населення. Збільшення обсягів

споживчого кредитування сприяє економічному зростанню.

Разом з тим надання споживчих кредитів є достатньо ризиковим

видом діяльності, а більшість ризиків, що пов’язані з ним, об’єктивно

притаманні процесу споживчого кредитування. Тому подальший розвиток

споживчого кредитування значною мірою залежить від рівня та якості

управління ризиками, на які наражаються банки в процесі здійснення цього

виду діяльності.

Аналіз сучасних процесів управління ризиками споживчого

кредитування в банках України свідчить, що його рівень ще залишається

низьким. Найбільш поширеним методом мінімізації ризику є завищення

процентної ставки або встановлення різних видів доплат, внаслідок чого

ризики споживчого кредитування перекладаються на відповідальних

позичальників. Через це ризики посилюють загрози стійкості банків і

банківської системи в цілому.

Проведений аналіз засвідчив, що окремі банки почали усвідомлювати

важливість управління ризиками для розвитку свого бізнесу та розробляють

і запроваджують чіткі процедури видачі кредитів, використовують

відповідні інструменти і формують системи управління ризиками з

урахуванням кращого світового досвіду. Однак у більшості банків системи

управління ризиками споживчого кредитування або відсутні, або

перебувають у стадії розроблення. Така ситуація свідчить про необхідність

суттєвого вдосконалення процесів управління ризиками споживчого

кредитування у вітчизняних банках з урахуванням кращого світового

досвіду.

Проблемам управління ризиками споживчого кредитування в

науковій літературі приділяється значна і постійна увага. Вагомий внесок у

її дослідження зробили провідні вітчизняні науковці: І.А. Аванесова,

Г.П. Бортніков, В.В. Вітлінський, В.Я. Вовк, О.В. Дзюблюк, С.Б. Єгоричева,

В.В. Коваленко, Т.Т. Ковальчук, Л.В. Кузнєцова, В.Д. Лагутін, С.В. Міщенко,

С.В. Науменкова, І.Б. Охріменко, Л.О. Примостка, Л.М. Рябініна,

К.Ф. Черкашина, О.О. Чуб, Н.П. Шульга та інші. Серед зарубіжних вчених,

які досліджують цю проблему, слід назвати: В. Іванова, О. Лаврушина,

В. Лексіса, Ф. Мишкіна, Е. Ріда, К. Редхе, П. Роуза, Дж. Сінкі, Б. Соколова,

С. Хью та інших.

2

Разом з тим, незважаючи на наявність значної кількості наукових

досліджень, значна частина питань управління ризиками банківського

споживчого кредитування все ще потребує вирішення. Зокрема, це

стосується вдосконалення інституційних засад управління ризиками,

обґрунтування ефективності використання окремих методів та інструментів,

оцінки кредитоспроможності позичальників, механізмів роботи з

проблемною заборгованістю тощо. Зазначене свідчить про актуальність

дисертаційної роботи та обумовило визначення її мети, завдань, об’єкту і

предмету дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри

банківської справи Київського національного торговельно-економічного

університету за темою «Формування інтегрованої системи управління

ризиками банку в умовах високої волатильності ринків»

(№ДР 0113U000507), до звіту за якою включено розроблені автором

класифікації інструментів управління кредитним і операційним ризиками

споживчого кредитування та рекомендації щодо вдосконалення

регулювання і нагляду за процесом споживчого кредитування, а також за

темою «Управління банківськими ризиками в умовах фінансової

глобалізації» (№ДР 0114U000314), до звіту за якою включено

обґрунтування науково-методичних засад сек’юритизації споживчих

кредитів банків з метою диверсифікації ризиків, визначені переваги та

недоліки сек’юритизації споживчих кредитів, перспективи її використання в

банках України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є поглиблення

теоретико-методологічних засад управління ризиками банківського

споживчого кредитування та розроблення практичних рекомендацій щодо

його вдосконалення у сучасних умовах. Досягнення поставленої мети

передбачає необхідність розв’язання таких завдань:

- дослідити теоретичні засади процесу споживчого кредитування та

уточнити сутність і зміст категорії «споживчий кредит» і поняття «ризик

споживчого кредитування» та охарактеризувати види ризиків і методи

управління ними;

- дослідити сучасний стан банківського споживчого кредитування в

Україні, визначити основні етапи його становлення і розвитку, провести

аналіз сучасної практики управління ризиками споживчого кредитування в

українських банках і кращий світовий досвід;

- систематизувати фактори кредитного ризику в процесі споживчого

кредитування;

- здійснити класифікацію методів та інструментів управління

кредитним і операційним ризиками в процесі споживчого кредитування на

основі використання критеріїв їх розподілу за рівнем використання і

способом впливу на рівень ризику;- визначити сутність і зміст поняття

«система управління ризиками банківського споживчого кредитування» та

3

сформулювати принципи її побудови, функції, завдання, та охарактеризувати

основні структурні елементи;

- обґрунтувати науково-методологічні підходи до використання в

практиці вітчизняних банків сек’юритизації споживчих кредитів за

традиційною схемою;

- уточнити науково-методологічні підходи до оцінки

кредитоспроможності позичальників;

- поглибити методологічні підходи до формування організаційно-

управлінської структури управління процесом споживчого кредитування в

банку;

- вдосконалити методологічні підходи та розробити рекомендації

щодо вдосконалення регуляторних і наглядових функції НБУ в процесі

управління ризиками споживчого кредитування.

- обґрунтувати науково-методологічні підходи до вдосконалення

інституційних засад управління ризиками споживчого кредитування.

Об’єкт дослідження – процес управління ризиками банківського

споживчого кредитування в Україні в сучасних умовах.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади та практичні

аспекти управління ризиками банківського споживчого кредитування в

Україні в умовах фінансової нестабільності.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність методів

наукового пізнання, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність

наукового дослідження. Для досягнення поставлених цілей автором

застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження:

діалектичний – для розкриття сутності категорії кредиту, поняття

банківських ризиків і методів управління ними; системний – при

дослідженні інституційної та функціональної структури споживчого

кредитування та обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо вдосконалення

управління кредитним і операційним ризиками; історико-логічний – при

дослідженні концепцій споживчого кредитування та управління ризиками в

процесі історичного розвитку; аналітичний – в процесі дослідження

тенденцій розвитку банківського споживчого кредитування та оцінки

кредитоспроможності позичальників; економіко-статистичні методи – для

виявлення та кількісної оцінки взаємозв’язків споживчого кредитування з

показниками ефективності банківської діяльності та стійкості банків. Крім

того, використовувались методи системно-структурного аналізу,

порівняльний, індексний, балансовий, нормативний та інші.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-

правові документи, що регулюють кредитні відносини, нагляд і управління

банківськими ризиками споживчого кредитування, нормативні акти та

статистичні дані Національного банку України, Державної служби

статистики України, матеріали МВФ, Світового банку, Європейського

центрального банку, Базельського комітету з питань банківського нагляду,

центральних банків провідних країн світу, наукові праці провідних

4

вітчизняних і зарубіжних учених, періодичні видання, Інтернет-ресурси,

офіційна звітність банків України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку

науково-методологічних підходів і розробленні практичних рекомендацій

щодо управління ризиками банківського споживчого кредитування.

Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі положення:

вперше:

- обґрунтовано науково-методологічні підходи до використання в

практиці вітчизняних банків сек’юритизації споживчих кредитів за

традиційною схемою, визначено головні напрями законодавчого та

нормативного врегулювання процесів боргового фінансування в Україні,

розроблено механізми перерозподілу кредитних ризиків у разі здійснення

сек’юритизації з використанням різних валют кредиту і облігацій та

запропоновано методологічні підходи до розрахунку ставки купона за

сек’юритизованими облігаціями. Це дозволить банкам розширити ресурсну

базу та здійснити диверсифікацію кредитних ризиків у процесі споживчого

кредитування;

удосконалено:

- класифікацію ризиків банківського споживчого кредитування на

основі поглибленої систематизації факторів, сфер і умов їх виникнення,

характеру і форм прояву, можливості прогнозування та оцінки втрат, що, на

відміну від існуючих підходів, дозволяє виявити окремі ризики на ранніх

стадіях кредитного процесу, ідентифікувати їх за відповідними критеріями –

ймовірність реалізації, фінансові наслідки, спосіб та інтенсивність впливу –

та забезпечити ефективне управління шляхом їх уникнення, прийняття або

мінімізації;

- визначення сутності та змісту поняття «система управління

ризиками банківського споживчого кредитування», яку на основі реалізації

принципів комплексності та системності запропоновано розглядати як

комплекс організаційних і методичних прийомів, автоматизованих засобів,

що використовуються в процесі ідентифікації, вимірювання, регулювання,

контролю та моніторингу ризиків споживчого кредитування і спрямовані на

забезпечення прогнозованості ризиків і розмірів збитків у разі їх реалізації;

сформульовано принципи її побудови, функції та завдання, визначено та

охарактеризовано основні структурні елементи, які поєднуються у цілісний

механізм, використання якого сприятиме підвищенню ефективності

управління ризиками споживчого кредитування;

- класифікацію методів та інструментів управління кредитним і

операційним ризиками в процесі споживчого кредитування на основі

використання критеріїв їх розподілу за рівнем використання і способом

впливу на рівень ризику, що дозволяє кредитним менеджерам управляти

ризиками банківського споживчого кредитування як на рівні окремого

кредиту, так і на рівні портфелю споживчих кредитів;

5

дістало подальшого розвитку:

- визначення сутності та змісту категорії «споживчий кредит» у

частині уточнення об’єкта і суб’єкта кредитування, валюти кредиту,

функцій та принципів кредитування, що дозволило охарактеризувати його,

на відміну від існуючих визначень, як кредит, що надається банком або

небанківською фінансово-кредитною установою фізичній особі – резиденту

в національній валюті з урахуванням її кредитоспроможності для потреб,

що не пов’язані з підприємницькою діяльністю на умовах повернення,

строковості та платності. Це дозволяє врахувати призначення кредиту та

майновий стан і доходи позичальника, а також розширити класифікацію

споживчих кредитів та віднести до них кредити, що надаються банками в

рамках державних програм і передбачають окремі умови кредитування та за

своєю економічною природою є споживчими, а тому їх регулювання та

управління повинні здійснюватися на загальних підставах;

- визначення сутності та змісту поняття «кредитний ризик»

споживчого кредитування та доведена необхідність врахування кредитного

ризику як на рівні окремої позики, так і на рівні сукупності позик, що, на

відміну від існуючих визначень, дозволяє реалізувати в процесі управління

ризиками споживчого кредитування клієнтоорієнтований підхід та

враховувати індивідуальні особливості кожного позичальника;

- науково-методологічні підходи до оцінки кредитоспроможності

позичальників на основі створення державного бюро кредитних історій за

буферним типом як державної надбудови над комерційними кредитними

бюро, використання скорингових моделей та широкого спектра інформації

із формальних і неформальних джерел, зокрема, портрет позичальника в

соціальних мережах, регіон і умови проживання, участь у соціальних

трансфертах тощо, що, на відміну від існуючих підходів, дозволить більш

повно враховувати економічну та особисту кредитоспроможність

позичальника, оперативно здійснювати її оцінку та своєчасно приймати

рішення з метою зниження рівня ризиків;

- методологічні підходи до формування організаційно-управлінської

структури управління процесом споживчого кредитування в банку з

урахуванням його розміру, бізнес-моделі, характеру, видів і обсягів

споживчих кредитів та створення в банках спеціальних структурних

підрозділів, які виконують функції щодо управління операційними

ризиками, організують супроводження та роботу з проблемними кредитами,

забезпечують підвищення якості надання і супроводження кредитів та є

складовою системи управління ризиками споживчого кредитування в банку,

що сприятиме чіткому розподілу функцій і повноважень між окремими

підрозділами і уповноваженими особами, налагодженню тісних

взаємозв’язків і взаємодії між ними, організації належного контролю за

роботою підрозділів і окремих кредитних менеджерів, дозволить підвищити

мотивацію та відповідальність персоналу кредитних підрозділів;

- методологічні підходи до вдосконалення регуляторних і наглядових

функції НБУ в процесі управління ризиками споживчого кредитування на

6

основі розроблення нормативного та методологічного забезпечення щодо

визначення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки;

використання випереджаючих індикаторів розвитку кредитування, зокрема,

показника для контролю темпів зростання споживчого кредитування;

визначення вимог до кредитних посередників; розроблення нових

методологічних підходів до інтеграції системи управління ризиками

споживчого кредитування у загальну банківську систему ризик-

менеджменту, використання яких сприятиме підвищенню якості та

ефективності управління ризиками споживчого кредитування;

- науково-методологічні підходи до розвитку інституційних засад

управління ризиками споживчого кредитування, зокрема, щодо

законодавчого закріплення діяльності на ринку споживчого кредитування

кредитних посередників; чіткого визначення взаємної відповідальності

банків і позичальників за належне виконання зобов’язань; врегулювання

механізмів реструктуризації кредитів і стягнення заборгованості з

використанням послуг колекторських компаній та запровадження інституту

банкрутства фізичних осіб, що спрятиме вдосконаленню законодавчого та

нормативного забезпечення систем управління ризиками банківського

споживчого кредитування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні

методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення

управління ризиками споживчого кредитування в банках України в сучасних

умовах. Пропозиції щодо регулювання діяльності кредитних посередників на

ринку споживчого кредитування і проведення превентивних заходів з метою

зниження ризику невиконання позичальником своїх зобов’язань використані

Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики при

розробленні проекту Закону України «Про споживче кредитування» (довідка

від 02.11.2016 р. № 06-10-15-09). Рекомендації щодо підвищення рівня

надання послуг споживчого кредитування та науково-методичний підхід до

створення в Україні єдиного бюро кредитних історій буферного типу були

використані Національним банком України при розробленні Стратегії

реформування банківської системи України на 2015–2020 рр. (довідка

від 28.05.2015 р. №14-01010/36602).

Пропозиції щодо оптимізації системи управління кредитним ризиком

у процесі споживчого кредитування на основі вдосконалення скорингових

моделей використані у практичній роботі ПАТ «ОТП Банк» (довідка

від 12.10.2016 р. №03122). Пропозиції та практичні рекомендації щодо

сек’юритизації активів банку використані ПАТ «Банк Авангард» у процесі

розгляду плану розширення діяльності банку (довідка від 20.10.2016 р.

№1176).

Рекомендації щодо вдосконалення інституційних засад управління

споживчим кредитуванням та оцінки кредитоспроможності позичальників

використані Спілкою економістів України в процесі підготовки

рекомендацій щодо вдосконалення регулювання і нагляду за кредитною

діяльністю банків (довідка від 18.10.2016 р. №17/04).

7

Положення дисертаційної роботи використано в освітньому процесі

Київського національного торговельно-економічного університету при

підготовці лекційних матеріалів навчальної дисципліни «Гроші та кредит»

(довідка від 06.03.2017 р. № 735/20).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки,

висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором

самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі

використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих

досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення

і результати дослідження доповідались і отримали схвальну оцінку на

11 науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській Інтернет-

конференції «Стан і розвиток фінансової та банківської системи України в

умовах високої волатильності ринків» (м. Київ, 2013 р.); І Міжнародній

науково-практичній конференції «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми

теорії та практики» (м. Харків, 2013 р.); Міжнародній науково-практичній

конференції «Економіка і управління в сучасному суспільстві»

(м. Волгоград, 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції

«Фінансові проблеми та шляхи їх вирішення: теорія та практика» (м. Санкт-

Петербург, 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції

«Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір» (м.

Львів, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні

проблеми посткризового розвитку банківського сектору України» (м. Київ,

2014 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-

кредитна діяльність: проблеми теорії та практики» (м. Харків, 2014 р.);

Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи

розвитку фінансів у сучасному світі» (м. Полтава, 2015 р.); ІІІ Міжнародній

науково-практичній конференції «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми

теорії та практики» (м. Харків, 2016 р.); Всеукраїнській Інтернет-конференції

«Економічні перспективи підприємництва в Україні» (м. Ірпінь, 2016);

Міжнародній науковій конференції «Модернізація соціально-економічних

систем: нові умови господарювання» (м. Кельце, Польща, 2016).

Публікації. Положення наукової новизни, пропозиції та висновки

дисертації опубліковані у 17 наукових працях загальним обсягом

7,9 друк. арк., з яких особисто автору належить 7,0 друк. арк., із них:

8 статей у наукових фахових виданнях, в тому числі 5 статей, які входять до

видань, включених до наукометричних баз, одна стаття у зарубіжному

науковому виданні, 8 публікацій у тезах доповідей на науково-практичних

конференціях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг

дисертації становить 255 сторінок, основний зміст роботи викладено на

202 сторінках. Дисертація містить 6 таблиць, 28 рисунків, 12 додатків та

список використаних джерел із 226 найменувань на 22 сторінках.

8

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано

мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет та методи

дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних

результатів, зв’язок роботи з науковими програмами та наведено інформацію

про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління

ризиками банківського споживчого кредитування» уточнено економічну

сутність споживчого кредиту та його роль в економіці, досліджено

теоретико-методологічні засади управління ризиками, охарактеризовано

систему управління ризиками банківського споживчого кредитування та

основні інструменти його мінімізації.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що споживче

кредитування як один із ключових напрямів діяльності банків відіграє

важливу роль у задоволенні постійно зростаючих потреб населення в разі

нестачі власних коштів та є важливим чинником соціально-економічному

розвитку країни.

Досліджено природу формування і реалізації споживчих витрат, що

дозволило визначити споживчі грошові витрати як грошові витрати

домогосподарств на товари та послуги тривалого і короткострокового

використання, які вироблено всередині країни або імпортовано для

задоволення особистих потреб, а також обґрунтувати необхідність

розмежовувати поняття споживчого та іпотечного кредитів, враховуючи

відповідно споживчий та інвестиційний характер витрат домогосподарств.

Обґрунтовано, що споживчий кредит слід розглядати як кредит, який

надається банком, небанківською фінансово-кредитною установою фізичній

або юридичній особі – резиденту в національній валюті з урахуванням її

кредитоспроможності з метою придбання споживчих товарів (робіт, послуг),

що використовуються для невиробничих потреб на умовах повернення,

строковості та платності.

У ході дослідження проведено класифікацію споживчих кредитів за

категоріями позичальників, видами забезпечення, строками погашення,

методами погашення, цільовим призначенням, обсягом та іншими ознаками,

виокремлено фактори, що впливають на стан і розвиток споживчого кредиту

на кожному етапі економічного розвитку, визначено перелік суб’єктів

кредитного процесу та охарактеризовано переваги і недоліки використання

споживчого кредитування для кожного із них.

Визначено, що споживче кредитування є одним із високодохідних

видів банківської діяльності, однак воно містить у собі і низку ризиків,

головними серед яких є кредитний та операційний.

Кредитний ризик охарактеризовано як ймовірність реалізації

негативного сценарію розвитку кредитних відносин, що полягає у зменшенні

вартості або прибутковості частини активів банку через неповне або

несвоєчасне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним

9

договором. Доведено, що кредитний ризик тісно пов’язаний з економічними

процесами, станом банківської системи та економіки в цілому.

Операційний ризик визначено як ризик прямих або непрямих збитків

банку в результаті неадекватних або помилкових внутрішніх бізнес-

процесів, дій співробітників, технологічних збоїв, неефективності процедур

внутрішнього контролю, несанкціонованих дій чи зовнішнього впливу.

Залежно від факторів, що впливають на операційні ризики в банку, їх

розподілено на 6 груп: ризик персоналу банку, інформаційно-технологічний

ризик, ризик процесів, зовнішній ризик, ризик форс-мажорних обставин,

модельний ризик.

Кредитний та операційний ризики, поєднуючись у процесі

банківського споживчого кредитування, формують комплексний ризик,

управління яким не може відбуватися шляхом врахування одного із них, а

потребує комплексного підходу. Проведено систематизацію факторів

кредитного ризику споживчого кредитування на основі його розподілу на

індивідуальний ризик позичальника та портфельний ризик.

З метою забезпечення ефективного управління ризиками споживчого

кредитування в банку повинна бути створена система управління ризиками,

яку слід розглядати як комплекс організаційних і методичних прийомів та

автоматизованих засобів, що використовуються в процесі ідентифікації,

вимірювання, регулювання, контролю та моніторингу ризиків і спрямовані

на попередження можливих ризиків та забезпечення прогнозованості

збитків. Така система має бути складовою загальної системи управління

ризиками в банку, а її головними завданнями повинні бути: прогнозування

ризикового випадку; недопущення повторної реалізації ризиків;

забезпечення оптимального розподілу ресурсів банку; збільшення вартості

капіталу банку; вирішення можливих конфліктів інтересів між підрозділами,

що можуть спричинити ризикову ситуацію, та інші.

Система організації управління ризиками банківського споживчого

кредитування ґрунтується на використанні процесного та системного

підходів, оскільки одночасно є не лише процесом, що включає в себе

ідентифікацію, оцінку, регулювання, моніторинг та контроль ризиків, але й

системою з певною сукупністю підсистем: організаційно-управлінською

(інституційною), функціональною та інфраструктурною.

Головними об’єктами регулювання ризику банківського споживчого

кредитування є: комплексний ризик; кредитний ризик, операційний ризик,

ризик індивідуальних кредитів, ризик кредитного портфеля.

У процесі управління ризиком споживчого кредитування банк повинен

обрати одну із можливих стратегій: уникнення, прийняття або використання

інструментів зниження його рівня. Ця стратегія повинна бути узгоджена зі

стратегічною метою банку та його кредитною політикою.

З метою систематизації методів та інструментів мінімізації кредитного

та операційного ризиків розроблено їх класифікації за суб’єктами управління

і характером охоплення та проведено детальний аналіз можливого

використання.

10

Аналіз факторів операційного ризику дозволив визначити набір

ключових індикаторів, що пов’язані з рівнем цього ризику, характеризують

тенденції зміни його рівня, дають можливість відслідковувати та

прогнозувати операційні події з метою запобігання втратам, що суттєво

спрощує моніторинг рівня операційного ризику в банку.

У другому розділі «Сучасний стан управління банківськими

ризиками споживчого кредитування у вітчизняних та зарубіжних

банках» охарактеризовано основні тенденції розвитку банківського

споживчого кредитування в Україні, проведено ґрунтовний аналіз

вітчизняної та зарубіжної практики управління ризиками споживчого

кредитування в банках.

Дослідження процесів банківського кредитування в Україні свідчить

про його нерівномірний розвиток. Так, станом на 01.09.2016 загальна сума

кредитів, наданих банками в економіку, становила 938,9 млрд грн. При

цьому кредити, надані фізичним особам, становили 139,7 млрд грн, тобто

14,9%, тоді як станом на 01.01.2006 їх обсяг складав 33,2 млрд грн, а питома

вага – 21,2%. У 2006–2016 рр. в структурі кредитів фізичним особам

переважали споживчі кредити, а їх частка у загальній сумі кредитів

фізичним особам коливалась у межах від 57% у 2009 р. до 88% у 2014 р.

(табл. 1).

Таблиця 1

Обсяги, динаміка та структура банківських кредитів, наданих

домашнім господарствам України в 2006-2015 рр.

(станом на кінець року)

Роки

Споживчі кредити, в т. ч

автокредити Іпотечні кредити Інші кредити

Забор-

гованість

на кінець

року,

млрд грн

Темп

приросту

до попе-

реднього

року, %

Питома

вага у

кредитах,

виданих

фізичним

особам, %

Забор-

гованість

на кінець

року,

млрд грн

Темп

приросту

до попе-

реднього

року, %

Питома

вага у

кредитах,

виданих

фізичним

особам, %

Забор-

гованість

на кінець

року,

млрд грн

Темп

приросту

до попе-

реднього

року, %

Питома

вага у

кредитах,

виданих

фізичним

особам, %

2006 58,45 - 71,3 20,41 - 24,9 3,15 - 3,8

2007 115,03 96,8 71,7 40,78 99,8 25,4 4,58 45,5 2,9

2008 186,09 61,8 66,3 88,35 116,7 31,5 6,05 32,2 2,2

2009 137,11 -26,3 56,8 98,79 11,8 41,0 5,34 -11,7 2,2

2010 122,94 -10,3 58,7 81,95 -17,0 39,1 4,64 -13,1 2,2

2011 126,19 2,6 62,7 70,45 -14,0 35,0 4,59 -1,2 2,3

2012 125,01 -0,9 66,6 58,43 -17,1 31,1 4,19 -8,6 2,2

2013 137,35 9,9 71,0 51,45 -11,9 26,6 4,74 13,0 2,4

2014 135,09 -1,6 64,0 71,80 39,6 34,0 4,32 -8,8 2,0

2015 104,88 -22,4 60,0 66,17 -7,8 37,8 3,82 -11,5 2,2

Аналіз процесу управління ризиками споживчого кредитування у

вітчизняних банках дозволив визначити, що його рівень ще залишається

низьким. Найбільш поширеним методом мінімізації ризику є завищення

процентної ставки або встановлення різних видів доплат, внаслідок чого

11

ризики споживчого кредитування перекладаються на відповідальних

позичальників. Крім того, в багатьох банках процес управління операційними

ризиками організовано на неналежному рівні через те, що ризик-менеджери

не вбачають у ньому реальної загрози, за винятком шахрайських дій

позичальників чи персоналу банку. На сьогоднішній день у більшості

українських банків системи управління ризиками споживчого кредитування

або відсутні, або перебувають у стадії розроблення, а ті банки, що її вже

мають, розглядають її як систему комплексного управління кредитним і

операційним ризиком, що охоплює весь життєвий цикл споживчого кредиту.

Такий механізм фактично поєднує в собі класичну систему управління

ризиками та системи розробки і просування продуктів (рис. 1).

Рис. 1. Механізм управління ризиком банківського споживчого кредитування

Проведений аналіз дозволив визначити, що головними причинами

суттєвого підвищення ризиків споживчого кредитування і збільшення

обсягів та частки проблемної заборгованості є: різка девальвація гривні,

зниження платоспроможності позичальників, відтік депозитів населення,

недосконалість систем управління ризиками, визнання неплатоспроможними

значної кількості банків, проведення АТО, оголошення надзвичайного стану

функціонування банківської системи в окремих регіонах.

Ключову роль в управлінні ризиками банківського споживчого

кредитування відіграє оцінка кредитоспроможності позичальника на основі

використання кредитного скорингу. Виокремлено чотири види скорингу:

application, fraud, behavioral, collection та розроблено механізм

використання скорингових моделей. Доведено, що в процесі визначення

кредитоспроможності позичальника доцільним є використання application-

скорингу, який дозволяє кількісно оцінити потенційний кредитний ризик,

та fraud-скорингу, що дозволяє виявити та запобігти шахрайським діям.

Behavioral-скоринг використовується з метою моніторингу ризиків,

прогнозування прострочень платежів і відстеження критичних рівнів

Інформаційна система

управління

Інформаційна система

управління

Інформаційна система

управління

Інформаційна система

управління

Стратегія + Політики + Ризик-

менеджмент + процедури

Розробка продукту

Управління портфелем споживчих

кредитів

Видача кредитів

Стягнення заборгованості

Списання безнадійної

заборгованості

Маркетинг

12

ризику, а collection-скоринг дозволяє визначити напрями роботи з

проблемними кредитами та позичальниками.

Визначено, що сучасний підхід до оцінки кредитоспроможності

позичальників полягає у визначенні їх бажання, можливості та стабільності

виплат за кредитом (модель WAS). Тому доцільним є використання нових

методів оцінки кредитоспроможності, зокрема: використання широкого

спектру даних із різних інформаційних джерел, експертні оцінки, «експрес-

методи» на основі скорингу бальної оцінки клієнта, диференціація

позичальників за рівнем ризику, використання даних бюро кредитних історій

тощо.

У третьому розділі «Вдосконалення управління ризиками банку в

процесі споживчого кредитування» розроблено науково-методологічні

засади сек’юритизації споживчих кредитів та механізми їх практичного

використання в банках України, обґрунтовано напрями вдосконалення

механізмів регулювання і нагляду за ризиками споживчого кредитування,

визначено інституційні чинники, що формують механізм управління

ризиками споживчого кредитування.

У ході дослідження виявлено залежність рівня кредитного ризику банку

від рівня та характеру його ресурсного забезпечення та обґрунтовано

необхідність використання боргового фінансування на основі сек’юритизації

споживчих кредитів з метою розширення ресурсної бази та диверсифікації

кредитних ризиків. Розроблено механізм сек’юритизації споживчих кредитів

за традиційною схемою, визначено основні напрями перерозподілу

кредитних ризиків у разі здійснення сек’юритизації з використанням різних

валют кредиту і облігацій та удосконалено методологічні підходи до

розрахунку ставки купона за сек’юритизованими облігаціями. Запропоновано

структуру орієнтовних кількісних значень вхідних і вихідних потоків

платежів і витрат у процесі обігу сек’юритизованих облігацій зі строком

розміщення 5 років, активами за якими є споживчі кредити, номіновані в

гривні.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що у вітчизняного

ринку сек’юритизованих активів є значний потенціал. У роботі розглянуто

можливість сек’юритизації споживчих кредитів на прикладі

ПАТ «Приватбанк», проведено відповідні розрахунки та доведено

економічну ефективність використання такого методу боргового

фінансування.

Проаналізовані кризи надмірного кредитування та відновлення

економіки без кредитування дозволили визначити низку дисбалансів та

розвитку кредитних відносин в Україні. Запропоновано основні макро- та

мікроекономічні показники, на які має звертати увагу НБУ в процесі

контролю за кредитною діяльністю банків. Одним з таких показників є рівень левериджу домашніх господарств,

який розраховано як відношення заборгованості за споживчим кредитом до ВВП та до доходів населення. Перший показник дозволяє визначити загальний рівень заборгованості домашніх господарств, а другий – їх

13

здатність покрити платежі за кредитами. Проведені розрахунки свідчать, що, не дивлячись на відносно невелику суму окремого споживчого кредиту, їх внесок у частку обсягу заборгованості фізичних осіб до ВВП у 2005–2015 рр. становив від 43% до 63% (табл. 2). Це дозволяє зробити висновок, що збільшення показника відношення заборгованості домашніх господарств до ВВП пов’язане одночасно зі збільшенням частки споживання, погіршенням сальдо рахунку поточних операцій, а також зі збільшенням частки споживчих товарів у імпорті.

Таблиця 2

Рівень левериджу домашніх господарств України в 2005-2015 рр.

Роки

Рівень левереджу

домашніх господарств

України, %

Рівень левереджу

зайнятого населення

України, %

Відношення кредитів

фізичним особам до ВВП,

%

2005 12,0 26,4 8,1

2006 22,6 47,9 15,1

2007 34,1 69,8 22,3

2008 44,2 93,9 29,6

2009 36,4 80,9 26,4

2010 24,7 55,5 19,4

2011 20,3 45,2 15,5

2012 16,3 36,6 13,3

2013 15,9 37,0 13,3

2014 18,3 45,0 13,3

2015 13,1 32,9 8,8

Як свідчить аналіз, найбільші ризики криються у динаміці рівня

левериджу населення (табл. 3). У 2005–2008 рр. заборгованість за

кредитами фізичних осіб зросла у 8 разів, а номінальні доходи населення –

лише у 2 рази, тому в 2008 р. рівень левериджу населення досяг пікового

значення – 94%. Це дозволяє зробити висновок, що з метою врахування

макроекономічних чинників, які впливають на підвищення рівня ризиків

споживчого кредитування, НБУ в свої прогнозах обов’язково повинен

враховувати динаміку показників левериджу громадян.

Таблиця 3

Рівень левериджу домашніх господарств України за споживчими

кредитами в 2009–2015 рр.

Роки

Рівень левереджу домашніх

господарств України за

споживчими кредитами, %

Рівень левереджу зайнятого

населення України за

споживчими кредитами, %

Відношення

споживчих

кредитів до

ВВП, %

2009 15,6 34,7 11,3

2010 11,5 25,9 9,0

2011 10,8 24,0 8,2

2012 9,2 20,7 7,5

2013 10,1 23,3 8,4

2014 10,4 25,6 7,6

2015 7,1 17,9 4,8

14

Регуляторні та наглядові підходи НБУ повинні бути зосереджені на

забезпеченні стабільності банківської системи шляхом зниження ризиків

банківської діяльності; формуванні нормативно-правових засад управління

процесом споживчого кредитування; розробленні методики розрахунку

загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки; визначенні

вимог до кредитних посередників; забезпеченні ефективного нагляду і

контролю; розробленні нових методологічних підходів до інтеграції системи

управління ризиками споживчого кредитування у загальнобанківську

систему ризик-менеджменту.

До інституційних чинників, які спрямовані на вдосконалення

функціонування ринку банківського споживчого кредитування та управління

його ризиками, слід віднести: прийняття Закону України «Про споживче

кредитування»; вдосконалення інформаційного забезпечення кредитування

банками фізичних осіб; законодавче врегулювання діяльності на ринку

споживчого кредитування колекторських компаній та визнання інституту

банкрутства фізичних осіб; створення в банках спеціальних структурних

підрозділів, які здійснюють функції щодо управління кредитними та

операційними ризиками і є складовою системи управління ризиками

споживчого кредитування.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення

важливого наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-

методологічних і методичних засад управління ризиками банківського

споживчого кредитування. За результатами проведеного дослідження

сформульовано такі висновки, пропозиції та рекомендації, що відображають

вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої

мети.

1. Аналіз сучасних процесів управління ризиками споживчого

кредитування дозволив визначити, що рівень їх організації у вітчизняних

банках ще залишається низьким. Найбільш поширеним методом мінімізації

ризику є завищення процентної ставки або встановлення різних видів доплат,

внаслідок чого ризики споживчого кредитування перекладаються на

відповідальних позичальників. Крім того, в багатьох банках процес

управління операційними ризиками організовано на неналежному рівні через

те, що ризик-менеджери не вбачають у ньому реальної загрози, за винятком

шахрайських дій позичальників чи персоналу банку. Разом з тим, окремі

банки почали усвідомлювати важливість управління ризиками споживчого

кредитування для розвитку свого бізнесу та запроваджують чіткі процедури

видачі кредитів, використовують відповідні інструменти і формують

системи управління ризиками з урахуванням кращого світового досвіду.

2. За результатами критичного аналізу підходів до визначення

сутності та змісту категорії «споживчий кредит» доведено, що його слід

розглядати як кредит, що надається банком або небанківською фінансово-

15

кредитною установою фізичній або юридичній особі – резиденту в

національній валюті з урахуванням її кредитоспроможності для потреб, що

не пов’язані з підприємницькою діяльністю, на умовах повернення,

строковості та платності. Кредитний ризик слід розглядати як ймовірність

реалізації негативного сценарію розвитку кредитних відносин, що полягає у

зменшенні вартості або прибутковості частини активів банку через неповне

або несвоєчасне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним

договором. Доведено, що кредитний ризик тісно пов’язаний з економічними

процесами, станом банківської системи та економіки в цілому.

3. Операційний ризик визначено як ризик прямих або непрямих збитків

банку в результаті неадекватних або помилкових внутрішніх бізнес-процесів,

дій співробітників, технологічних збоїв, неефективності процедур

внутрішнього контролю, несанкціонованих дій чи зовнішнього впливу.

Залежно від факторів, що впливають на операційні ризики в банку,

виокремлено шість їх груп: ризик персоналу банку, інформаційно-

технологічний ризик, ризик процесів, зовнішній ризик, ризик форс-мажорних

обставин і модельний ризик.

4. Головними об’єктами регулювання ризику споживчого кредитування

є: комплексний ризик; кредитний ризик, операційний ризик, ризик

індивідуальних кредитів, ризик кредитного портфеля. Визначено, що

кредитний ризик може проявити себе як на рівні окремої позики, так і на

рівні кредитного портфеля, тоді як операційний ризик – лише на рівні джерел

його виникнення. Споживче кредитування в Україні розвивалось

нерівномірно, що дозволило виокремити кілька етапів його розвитку

визначити їх особливості та характерні риси: 1991–1995 рр. – період

зародження споживчого кредитування; 1996–1999 рр. – період становлення;

2000–2006 рр. – період зростання; 2007–2008 рр. – період кредитної експансії;

2009–2013 рр. – період поступового відновлення та період спаду – 2014 р. і до

теперішнього часу.

5. Систему управління ризиками споживчого кредитування слід

розглядати як комплекс організаційних і методичних прийомів,

автоматизованих засобів, що використовуються в процесі ідентифікації,

вимірювання, регулювання, контролю та моніторингу ризиків споживчого

кредитування і спрямовані на забезпечення прогнозованості ризиків

і розмірів збитків у разі їх реалізації.

6. До основних проблем, що стримують розвиток банківського

споживчого кредитування в Україні та посилюють його ризики, належать:

недосконалість законодавчої та нормативної бази; недостатність ресурсної

бази банків і висока вартість залучення ресурсів; високий рівень кредитного

та операційного ризиків; високий рівень проблемної заборгованості

і недосконалість механізмів стягнення простроченої заборгованості. 7. З метою розширення ресурсної бази банків і диверсифікації кредитних

ризиків у процесі споживчого кредитування доведено економічну доцільність та обґрунтовано науково-методологічні підходи до сек’юритизації споживчих кредитів за традиційною схемою, визначено головні напрями

16

законодавчого врегулювання процесів боргового фінансування, розроблено механізми перерозподілу кредитних ризиків у процесі здійснення сек’юритизації в разі використання різних валют кредиту і облігацій та запропоновано методологічні підходи до розрахунку ставки купона за сек’юритизованими облігаціями.

8. Формування організаційної структури управління процесом споживчого кредитування в банку з метою забезпечення чіткого розподілу функцій і повноважень між окремими підрозділами і уповноваженими особами, налагодження взаємозв’язків між ними, організації належного контролю за роботою підрозділів і окремих кредитних менеджерів має враховувати його розмір, бізнес-модель, характер, види і обсягів споживчого кредитування та передбачати створення структурних підрозділів, які виконують функції щодо управління операційними ризиками, організують роботу з проблемними кредитами та є складовою системи управління ризиками споживчого кредитування в банку.

9. Регуляторні та наглядові підходи НБУ у сфері банківського споживчого кредитування повинні бути зосереджені на формуванні нормативно-правових засад організації та управління споживчим кредитуванням; розробленні методики розрахунку загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки; забезпеченні ефективного нагляду і контролю; розробленні нових методологічних підходів до інтеграції системи управління ризиками споживчого кредитування у загальнобанківську систему ризик-менеджменту.

10. Головними напрямами інституційного забезпечення управління ризиками споживчого кредитування є: встановлення взаємної відповідальності кредитора і позичальника за належне виконання зобов’язань, розроблення механізмів реструктуризації кредитів, стягнення несплаченої заборгованості з використанням послуг колекторських компаній, а також запровадження інституту банкрутства фізичних осіб. Системне використання розроблених у дисертації рекомендацій та пропозицій щодо управління ризиками банківського споживчого кредитування дозволить забезпечити стійкість кредитної діяльності банків, розширити можливості громадян підвищувати рівень свого життя та сприятиме стабільному функціонуванню банківської системи України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Шаповал О. А. Система управління ризиком споживчого

кредитування / О.А. Шаповал // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми

теорії та практики. – 2013. – №2 (15). – С. 40–50. (0,9 друк. арк.).

2. Шаповал О.А. Інструменти мінімізації кредитного ризику при

споживчому кредитуванні // О.А. Шаповал // Соціальна економіка. – 2013. –

№ 4. – С. 143–152. (0,8 друк. арк.).

3. Міщенко В.І. Сучасна практика споживчого кредитування в

Україні / В.І. Міщенко, О.А. Шаповал // Вісник Національного банку

17

України. – 2013. – № 11 (213). – С. 3–9. (0,8 друк. арк., автору належить

0,4 друк. арк.).

4. Шаповал О.А. Інструменти мінімізації ризику банківського

споживчого кредитування / О.А. Шаповал // Соціально-економічні

проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у

світовий фінансовий простір / НАН України, Ін-т регіональних досліджень;

редкол.: відп. ред. В.С. Кравців. – Львів, 2014. – Вип. 1 (105). – С. 226–234.

(0,5 друк. арк.).

5. Шаповал О.А. Практика управління ризиком споживчого

кредитування в банках України / О.А. Шаповал // Фінансово-кредитна

діяльність: проблеми теорії та практики. – 2014. – №2 (17). – С. 79–89.

(0,7 друк. арк.).

6. Шаповал О.А. Світовий досвід регулювання вартості споживчих

кредитів та перспективи його впровадження в Україні / О.А. Шаповал //

Банківська справа. – 2015. – №3. – С. 108–115. (0,5 друк. арк.).

7. Шаповал О.А. Оптимізація ресурсної бази банківського споживчого

кредитування / О.А. Шаповал // Фінансовий простір. – 2015. – №4 (20). –

С. 80–85. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fp.cibs.ubs.edu.ua

(0,5 друк. арк.).

8. Міщенко В.І. Сек’юритизація споживчих кредитів / В.І. Міщенко,

С.В. Науменкова, О.А. Шаповал // Актуальні проблеми економіки. – 2016. –

№12. – С. 311–321. (0,9 друк. арк., автору належить 0,4 друк. арк.).

в інших виданнях:

9. Шаповал О.А. Дискусійні питання сутності споживчого кредиту /

О.А. Шаповал // матеріали Всеукр. конф. [«Стан і розвиток фінансової та

банківської системи України в умовах високої волатильності ринків»],

(м. Київ, 26 квітня 2013 р.). – К. : КНТЕУ, 2013. – С.153–155.

(0,1 друк. арк.).

10. Шаповал О.А. Сучасні тенденції споживчого кредитування в

Україні / О.А. Шаповал // матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.

[«Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики»],

(м. Харків, 26–27 вересня 2013 р.). – Х. : ХІБС УБС НБУ, 2013. –

С. 209–211. (0,2 друк. арк.).

11. Шаповал О.А. Економічна природа споживчого кредиту та його

роль в економіці країни / О.А. Шаповал // матеріали Міжнар. наук.-практ.

конф. [«Економіка та управління в сучасному суспільстві»], (м Волгоград,

19–20 листопада 2013 р.) / під ред. І.Є. Бєльських. – Волгоград :

Волгоградське наукове видавництво, 2013. – С. 142–151. (0,6 друк. арк.).

12. Шаповал О.А. Сучасна практика управління ризиками в банках

України в процесі споживчого кредитування / О.А. Шаповал // матеріали

ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [«Фінансово-кредитна діяльність: проблеми

теорії та практики»], (м. Харків, 25–26 вересня 2014 р.). – Х. : ХІБС УБС

НБУ, 2014. – С. 130–133. (0,2 друк. арк.).

18

13. Шаповал О.А. Інструменти мінімізації операційного ризику при

споживчому кредитуванні / О.А. Шаповал // матеріали 15-ї Міжнар. наук.-

практ. конф. [«Фінансові проблеми та шляхи їх вирішення: теорія та

практика»]. – СПб. : Вид-во політехн. ун-ту, 2014. – С. 193–201.

(0,5 друк. арк.).

14. Шаповал О.А. Регулювання вартості споживчих кредитів та

перспективи його впровадження в Україні / О.А. Шаповал // матеріали

Міжнар. наук.-практ. конф. [«Проблеми та перспективи розвитку фінансів

у сучасному світі»], (м. Полтава, 22–23 жовтня 2015 р.). – Полтава: ПУЕТ,

2015. – С. 142–143. (0,1 друк. арк.).

15. Шаповал О.А. Диверсифікація шляхів залучення ресурсів

банківського споживчого кредитування // О.А. Шаповал // матеріали

ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [«Фінансово-кредитна діяльність: проблеми

теорії та практики»], (м. Харків, 17–18 березня 2016 р.). – Х.: ХННІ

ДВНЗ «УБС», 2016. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://khibs.ubs.edu.ua (0,2 друк. арк.).

16. Шаповал О.А. Інституційні засади управління ризиками

споживчого кредитування / О.А. Шаповал // матеріали Всеукр. Інтернет-

конф. [«Економічні перспективи підприємництва в Україні»], (м. Ірпінь,

27–28 жовтня 2016 р.). – Ірпінь. – УДФСУ, 2016. – Т. 1. – С. 381–385.

(0,2 друк. арк.).

17. Шаповал О.А. Сек’юритизація споживчих кредитів як джерело

поповнення ресурсної бази банків / О.А. Шаповал // матеріали Міжнар.

наук. конф. [«Модернізація соціально-економічних систем: нові умови

господарювання»], (м. Кельце, 28 вересня 2016 р.). – Кельце. – Ч. 2. – 2016. –

С. 186–189. (0,2 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Шаповал О.А. Управління ризиками банківського споживчого

кредитування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних

наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський

національний торговельно-економічний університет, Київ, 2017.

У дисертації розкрито теоретичні засади та розроблено науково-

методологічні підходи до формування системи управління ризиками

банківського споживчого кредитування. Запропоновано визначення категорії

«споживчий кредит», яке враховує призначення кредиту та

кредитоспроможність позичальника, що дозволило розширити класифікацію

споживчих кредитів. Удосконалено визначення сутності поняття «кредитний

ризик» споживчого кредитування та доведена необхідність його врахування

як на рівні окремої позики, та і на рівні кредитного портфеля.

Удосконалено визначення сутності та змісту поняття «система

управління ризиками банківського споживчого кредитування», яку

запропоновано розглядати як комплекс організаційних і методичних

19

прийомів, автоматизованих засобів, що використовуються в процесі

ідентифікації, вимірювання, регулювання, контролю та моніторингу ризиків

споживчого кредитування.

Розроблено науково-методологічні підходи до використання в практиці

вітчизняних банків сек’юритизації споживчих кредитів за традиційною

схемою, визначено головні напрями законодавчого врегулювання процесів

боргового фінансування в Україні, розроблено механізми перерозподілу

кредитних ризиків у разі використання різних валют кредиту і облігацій,

запропоновано методологічні підходи до розрахунку ставки купона за

сек’юритизованими облігаціями.

Запропоновано методологічні підходи до вдосконалення регуляторних і

наглядових функції НБУ в процесі управління ризиками на основі інтеграції

системи управління ризиками споживчого кредитування у

загальнобанківську систему ризик-менеджменту, а також розроблено

рекомендації щодо розвитку інституційних засад управління ризиками

споживчого кредитування.

Ключові слова: споживче кредитування, кредитний ризик,

операційний ризик, кредитоспроможність, система управління ризиками,

вартість кредиту, процентна ставка, сек’юритизація, проблемні кредити.

АННОТАЦИЯ

Шаповал А.А. Управление рисками банковского

потребительского кредитования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических

наук по специальности 08.00.08 – деньги, финансы и кредит. – Киевский

национальный торгово-экономический университет, Киев, 2017.

В диссертации раскрыты теоретические основы и разработаны

научно-методологические подходы к формированию системы управления

рисками банковского потребительского кредитования. Предложено

определение категории «потребительский кредит», учитывающее целевое

назначение кредита и кредитоспособность заемщика, что позволило

расширить классификацию потребительских кредитов. Усовершенствовано

определение сущности понятия «кредитный риск» потребительского

кредитования и обоснована необходимость его учета как на уровне

отдельного кредита, так и на уровне кредитного портфеля, что позволяет в

процессе управления рисками потребительского кредитования реализовать

клиентоориентированный подход.

На основе углубленной систематизации факторов, сфер возникновения,

характера и форм проявления, а также возможности прогнозирования и

оценки потерь предложена классификация рисков банковского

потребительского кредитования, что позволяет выявить риски на ранних

стадиях кредитного процесса, идентифицировать их и обеспечить

эффективное управление.

20

На основе классификации инструментов управления кредитными и

операционными рисками разработан механизм управления рисками,

базирующийся на управлении жизненным циклом потребительского кредита,

что позволяет сочетать классическую схему управления рисками и системы

разработки и продвижения продуктов.

Усовершенствовано определение сущности и содержания понятия

«система управления рисками банковского потребительского кредитования»,

которую предложено рассматривать как комплекс организационных и

методических приемов, автоматизированных средств, используемых в

процессе идентификации, изменения, регулирования, контроля и

мониторинга рисков потребительского кредитования, а ее главная цель

определена как обеспечение прогнозируемости рисков и размеров потерь.

Дальнейшее развитие получили научно-методологические подходы к

формированию организационно-управленческой структуры управления

процессом потребительского кредитования в банке с учетом его размера,

бизнес-модели, характера, видов и объемов потребительских кредитов.

Разработаны научно-методологические подходы к использованию в

практике отечественных банков секьюритизации потребительских кредитов в

соответствии с традиционной схемой, определены главные направления

законодательного и нормативного урегулирования процессов долгового

финансирования в Украине, разработаны механизмы перераспределения

кредитных рисков в случае использования разных валют кредита и

облигаций и предложены методологические подходы к расчету ставки

купона по секьюритизированным облигациями, что позволит банкам

расширить ресурсную базу и осуществить диверсификацию кредитных

рисков.

Обоснованы методологические подходы к совершенствованию

регуляторных и надзорных функций НБУ в процессе управления рисками на

основе интеграции системы управления рисками потребительского

кредитования в единую систему риск-менеджмента, а также разработаны

рекомендации по развитию институциональных аспектов управления

рисками потребительского кредитования.

Ключевые слова: потребительское кредитование, кредитный риск,

операционный риск, кредитоспособность, система управления рисками,

стоимость кредита, процентная ставка, секьюритизация, проблемные

кредиты.

ANNOTATION

Shapoval O.A. Risk management of banking consumer lending. –

Manuscript.

The dissertation for obtaining the degree of Candidate of Economic

Sciences, specialty 08.00.08 – Money, finances and credit. – Kyiv National

University of Trade and Economics, Kyiv, 2017.

21

This dissertation has investigated theoretical foundations and developed

scientific and methodological approaches for formation of the risk management

system of banking consumer lending. The definition of “consumer credit”,

which takes into account the purpose of the loan and the creditworthiness of the

borrower, has been proposed in the thesis which helped to expand the

classification of consumer loans. The definition of the essence of the concept

“credit risk” of consumer credit has been improved, and the reasons for the

necessity of taking it into account both at the level of individual loans and loan

portfolio have been given, which allows to realize the customer-oriented

approach in the course of risk management of banking consumer lending.

In this thesis, the definition of the nature and content of the concept

“banking consumer lending risk management system” has been improved, and is

now proposed to be defined as the complex of organizational and methodical

approaches and automated tools which are used in the process of identification,

measuring, regulation, control and monitoring of the risks of consumer lending;

as to its main purpose, it has been identified as the assurance of predictability of

risks and extent of loss.

The scientific and methodological approaches have been introduced for the

use of securitized consumer loans in the practice of domestic banks under a

traditional securitization scheme; the main directions of legislative regulation of

debt financing processes in Ukraine have been identified; in the thesis, there

have been developed the mechanisms of credit risks transfer in the case of using

multiple currencies of credit and bonds; the methodological approaches for the

calculation of securitized bonds’ coupon rate have been presented.

This thesis proved the methodological approaches, based on the integration

of consumer lending risk management system into a single system of risk

management, for improvement of regulatory and supervisory functions of the

NBU under the risk management process; and provided the recommendations on

institutional dimensions' development of risk management of the banking

consumer lending.

Keywords: consumer credit, credit risk, operational risk, risk management

system, the cost of credit, interest rate, securitization, non-performing loans.

ШАПОВАЛ ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ БАНКІВСЬКОГО

СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 пр. Зам. 263.

Видавець і виготовлювач

Київський національний торговельно-економічний університет

вул. Кіото, 19, м. Київ, Україна, 02156