Видається з 15 лютого 1910 року № 2 (7858) 22 січня 2010 року

Газета трудового колективу Львівської залізниці

Кількість пасажирів, які замовляють та оформля-ють проїзні документи за допомогою мережі Інтернет, постійно зростає. З початку 2010 року цією послугою скористалися 2600 громадян.

У 2009 році пасажири зарезервували та офор-мили через Інтернет 82 281 квиток, із них через Інтернет було оплачено 71 720 проїзних документів. Переважну більшість квитків пасажири оформили у відділеннях Укрпошти – 71%. Упродовж 2009 року через Інтернет було зарезервовано понад 10,5 тис. квитків.

Отримати довідку щодо наявності вільних місцьу поїздах, вартості проїзду та оформити замовлення

можна, зайшовши на офіційний веб-сайт Укрзалізниці www.uz.gov.uа, у розділ “Для пасажирів”/Замовлення квитків. Оплатити замовлення можна платіжною карткою Національної системи масових електрон-них платежів (НСМЕП) або міжнародною платіжною карткою (VISA, MasterCard, VISA Elektron, Maestro ). Після оплати пасажир отримує унікальний цифро-вий код, за пред’явленням якого він оформляє свій квиток у будь-якій касі Укрзалізниці.

Через мережу Інтернет здійснюються за-мовлення квитків за повну вартість та дитячі. Безкоштовні та пільгові проїзні документи офор-мляються тільки в касах.

За інформацією прес-центру Укрзалізниці, упро-довж зимових свят у графікових та додаткових поїздах Укрзалізниця перевезла 2,053160 млн паса-жирів. У тому числі додатковими поїздами скориста-лося майже 200 тис. осіб. Загалом цього зимового сезону залізниці призначили 56 додаткових поїздів, в тому числі 26 поїздів у західному напрямку та 16 – у напрямку Криму. У період свят залізниці пере-везли 410 дитячих груп загальною кількістю майже 12 тис. дітей.

Продовження на 2 стор.

С уворі зимові погодні умови спонукають залізнич-ників до підвищеної пильності. Йдеться не лише про інтенсивні опади снігу, а й про температур-

ний фон, який, за даними метеорологів, найближчими днями коливатиметься в межах позначки мінус 20°С.

Наприклад, колійникам цього року морози дошку-ляють більше, ніж сніг, кажуть фахівці, адже метал реагує на холод, тому доводиться підвищувати пиль-ність до стану колії. Тим більше, що з 22 січня очі-кується різке зниження температури повітря – вночі 9-14°, при проясненнях 15-17°, вдень 7-12° морозу, на Закарпатті вночі 5-10° нижче нуля, вдень 0-5° морозу з подальшим зниженням температури 23-27 січня вночі 16-21°, при проясненнях 22-25°, в окремих районах 26-28°. У рівнинних районах Закарпаття – 13-18° морозу.

У телеграмі про штормове попередження та знач-не зниження температури за підписом першого за-ступника начальника залізниці–головного інженера залізниці Володимира Кисельова, що надійшла на адре-су керівників відокремлених структурних підрозділів залізниці, зокрема, наголошується на підвищеній увазі колійників, енергетиків, зв’язківців, а також всіх заліз-ничників до роботи обладнання, пов’язаного з обслу-говуванням руху поїздів.

22 січня 2010 р.

З гідно з аналізом стану безпеки руху на Львівській залізниці, упро довж 2009 року зафіксова-

не незначне зменшення транспорт-них подій у порівнянні з показниками 2008 року (103 проти 104). Більша частина випадків трапилася внаслі-док технічних причин, а також була пов’язана із людським фактором. За висновками фахівців апарату безпе-ки руху поїздів і автотранспорту, основними причинами транспорт-них подій є старіння рухомого скла-ду, неналежне централізоване пос-тачання матеріалів, необхідних для якісного проведення планових видів ремонту рухомого складу, а також не менш актуальна проблема низької дисципліни водіїв приватного авто-транспорту.

За коментарем з приводу стану без-пеки руху на залізниці впродовж 2009 року “Львівський залізничник” звернувся до заступника начальника залізниці – Головного ревізора з безпеки руху поїз-дів і автотранспорту Євгена ТАЛОХИ.

– Незважаючи на зменшення кількості транспортних подій у цілому, кількість

серйозних інцидентів збереглася на рівні 2008 року (1 проти 1), – розповідає Євген Іванович. – Найбільш нестабільною є ситу-ація із гарантуванням безпеки руху поїздів у локомотивному господарстві, де за звіт-

ний період зафіксовано 55 транспортних подій, що на 4 випадки перевищує показ-ники 2008 року. Значно побільшало транс-портних подій і в господарстві приміських пасажирських перевезень (13 проти 2). Менше транспортних подій зафіксовано в господарствах колії (8 проти 18), вагонному (9 проти 11), пасажирському (2 проти 3). Не зафіксовано транспортних подій у госпо-дарстві сигналізації та зв’язку (0 проти 3). У решті господарств цей показник залишився на рівні 2008 року.

Внаслідок транспортних подій, що тра-пилися у 2009 році, залізниці завдано збит-ків на суму майже 500 тис. грн.

Особливе занепокоєння викликає те, що впродовж звітного періоду на залізниці почастішали випадки несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу залізнич-ного транспорту. Непоодинокими є спроби розкрадань обладнання СЦБ, енергетики і зв’язку. Внаслідок цих протиправних дій залізниця зазнала збитків на суму понад 550 тис. грн. За даними випадками надіс-лано листи до прокуратури про порушення кримінальних справ.

Упродовж звітного періоду працівниками ревізорського апарату безпеки руху прове-дено 3633 перевірки За їхніми результата-

ми було закрито для руху 983 ділянки колії, на 310 обмежено швидкість. Заборонено експлуатувати 1066 одиниць тягового ру-хомого складу, рухомого складу і транс-портних засобів. Скасовано результати 97 комісійних оглядів, видано 2781 ревізорську вказівку. За порушення нормативних актів з безпеки руху впродовж року притягнуто до відповідальності 5298 працівників залізниці.

Проаналізувавши виявлені проблеми і недоліки, апарат безпеки руху розробив основні напрями підвищення рівня безпеки руху в кожному господарстві та на залізни-ці в цілому, які серед іншого передбачають проведення місячників із безпеки руху, се-лекторних нарад, навчання кадрів, посиле-ний догляд за технічними засобами тощо.

Як ефективний приклад таких дій, вар-то відзначити тенденцію до зменшення до-рожньо-транспортних подій (ДТП). Цьому значною мірою посприяли заходи, спрямо-вані на профілактику порушень Правил до-рожнього руху. Втім, як і в попередні роки, переважну більшість усіх ДТП складають аварії на залізничних переїздах, що трапи-лися з вини водіїв приватного автомобіль-ного транспорту.

Андрій ВЕЗДЕНКО

(Закінчення. Поч. на 1 стор.)Для забезпечення безперебійного руху поїз-

дів, гарантування безпеки руху, попередження нещасних випадків на виробництві та при посадці і висадці пасажирів на посадочних платформах, керівникам відокремлених структурних підрозділів необхідно перевірити систему оперативного попе-редження та інформування всіх підрозділів заліз-ниці про складні метеорологічні умови (коливання температури, ожеледь).

Керівникам дистанцій колії в період значного зниження температури повітря належить організу-вати щоденні огляди колії, стрілочних переводів та інших облаштувань кваліфікованими монтерами та бригадирами колії, звертаючи особливу увагу на стан безстикової колії в частині утримування зрів-нювальних прольотів, а для оперативного виїзду мотовозів та автотранспорту забезпечити необхід-ний запас паливно-мастильних матеріалів.

Для гарантування безпеки руху поїздів, пере-везення пасажирів та вантажів у зимовий період на залізниці є 13 снігоприбиральних машини типу СМ-2 та 21 снігоочисна машина СДПМ, однак нинішньої зими ще не було такої потреби викорис-товувати цей арсенал на повну потужність. За да-

ними служби колії, техніка приходила на допомогу людям тільки в окремі дні на перегонах та вузлових станціях, а до очищення стрілочних переводів за-лучались монтери колії.

Зокрема, 20 січня, коли почалися інтенсивні опади снігу, до очищення стрілочних переводів на вузлових станціях залізниці було залучено 721 монтера колії. А для забезпечення безперебійного пропуску поїздів по станції Львів до очищення колій та стрілочних переводів від снігу довелось залуча-ти 125 працівників бригад другої черги.

Цього ж дня на станції Клепарів працювала СМ-2 Підзамчівської дистанції колії. Така ж тех-ніка була задіяна на станціях Сарни, Чернівці та Максимівка. А Сарненська дистанція колії відпра-вила снігоприбиральну техніку типу СДПМ на пере-гін Антонівка-Зарічне. Через опади снігу додалось роботи колійникам удень 19 січня та в ніч з 19 на 20 січня: стрілочні переводи на станціях залізниці очищали 674 монтери колії. День перед тим та в ніч з 18 на 19 січня до цієї роботи було залучено 664 монтери колії, а на перегоні Тернопіль-Карначівка працював снігочист Тернопільської дистанції колії.

Орися ТЕСЛЮК

Розповідає керівник проектів Інституту громадського лідерства Оксана Устрицька:

– Загалом до участі в акції зголосилося 29 осіб. Наймолодшій учасниці поїздки Софійці Губіліт, що подорожувала з татом та мамою, виповнилося 2 роки і 2 місяці. У поїзді сполученням Львів-Чернівці нас чекала приємна несподіванка – у нашому вагоні подорожувала організована група з 14 молодих людей, що також їхали до Чернівців. Вони радо приєдналися до нас. У сусідньо му вагоні поїзда ми знайшли своїх колег з молодіжної громадської організації “Граніт”, що подоро-жували за схожою програмою. Тому нудьгувати у новорічну ніч нам не довелося.

Ми спеціально замовили квитки у плацкартний вагон, щоб почува-тися вільно і мати більше простору. З провідником нам теж пощастило – зустрів він нашу команду привітно, поздоровив усіх зі святом і приніс гарячий чай. Час від часу перевіряв – чи все в нас добре. Вагон ми прикрасили серпантином та “дощиком”. Половина нашої команди була у червоних шапочках діда Мороза. Атмосфера була святковою та не-вимушеною. Назад ми поверталися у тому ж вагоні і всі наші прикраси залишилися на місці.

Опівночі 31 грудня ми зустріли Новий рік співом Гімну України. Потім були поздоровлення, ігри, спілкування. Все це тривало майже до при-буття поїзда у Чернівці. Щоправда, там нас зустріла “львівська” погода – плюсова температура та дощ. Проте це не вплинуло на загальний пози-тивний настрій. У подорожі минув всього один день, а вражень назбира-лося як за тиждень. Більша частина учасників подорожі підтвердила своє бажання зустріти Новий рік у потязі і наступного року.

Ярина ГРЕЧИН, учениця ЗОШ №65, м. Львів

Задоволеною та сповненою незабутніх вражень поверну-лася до Львова група молоді з Інституту громадського сус-пільства, що зустрічала Новий рік у потязі. Про цю поїздку “Львівський залізничник” інформував читачів у №52 за 31 грудня 2009 року.

22 січня 2010 р.

Оновлене приміщення їдальні стало завершенням цілого комплексу робіт у локомотивному депо Ковель. У 2008 роціприведено до належного технічного та санітарно-культурного стану адміністра-тивний будинок, цехи та територію під-приємства. Значно більше зусиль, часу і серйозних коштів потребувала їдальня, яка за 30 років – від початку розбудови під-приємства – жодного разу не ремонтува-лася. Тому керівництво залізниці прийняло рішення провести капітальний ремонт спо-руди і закупити нове обладнання для кух-ні. Зараз їдальню не впізнати – проведено повний комплекс зовнішніх і внутрішніх робіт: зведено шатровий дах, встановлено нові вікна та двері, замінено каналізацію, водопровід та електропроводку… А най-головніше – всі робочі місця працівників їдальні приведено до відповідних вимог. Капітальний ремонт цієї споруди обій-шовся у 800 тис. гривень. Ці роботи були

проведені будівельною групою депо (на фото внизу праворуч). Тисячний колектив цього відокремленого підрозділу заслуго-вує на сучасну їдальню із гарними умова-ми. Умови, у яких працюють залізничники, значною мірою впливають на якість вико-нання робіт, адже люди ставитимуться до роботи з більшою відповідальністю.

Локомотивне депо Ковель – базове з ремонту тепловозів 2М62 в обсязі ПР-3 – і найбільш оснащене із-поміж інших депо залізниці. У ньому найближчим часом пла-нується проводити ремонти тепловозів в обсязі КР-1. Досі такі роботи проводилися в Полтаві, але завод став приватною власніс-тю, і ремонт для залізниці там подорожчав. Тому прийнято рішення дообладнати депо, атестувати нові робочі місця. Це покращить якість ремонту тепловозів і дозволить заліз-ниці зекономити значну суму коштів.

Машиніст-інструктор депо Юрій Марковський розповів, що тепер залізнич-

на їдальня за рівнем комфорту може поспе-речатися з більшістю ресторанів у місті. У їдальні є три зали: основний – на 100 осіб, другий – на 50, є ще й банкетний зал.

– Нове обладнання в “серці їдальні”, кваліфіковані кухарі, гармонійне поєд-нання ціни та якості їжі виводять де-повську їдальню на перше місце серед подібних закладів міста, – говорить Юрій Марковський. – Тут мають змогу харчува-

тися не тільки працівники депо, а й пра-цівники інших відокремлених підрозділів залізниці, що розташовані неподалік.

На те, що їдальня користуватиметься серед ковельчан популярністю, вказує і той факт, що з моменту її відкриття мину-ло всього два тижні, а вже до травня є за-мовлення на святкування весіль та інших урочистих заходів.

Дмитро ПЕЛИХ

У щедрий на свята новорічно-різдвяний період колектив локо-мотивного депо Ковель мав ще одну чудову нагоду для свята. Одинадцятого січня у цьому відокремленому підрозділі “від-

крила двері” оновлена їдальня. Ремонтні роботи тривали понад рік. На відкритті соціально важливого для підприємства об’єкту побу-вав заступник начальника залізниці з рухомого складу і матеріально-технічного постачання Іван Груник. Звертаючись до присутніх, Іван Степанович від імені керівництва залізниці подякував колективу депо за якісну та сумлінну роботу. Їдальню було освячено, а перед залізнич-никами виступив народний самодіяльний хор “Криниця”.

22 січня 2010 р.

Н адовго запам’ятається цьогорічне Різдво юним

залізничникам із Львівської дитячої за ліз ниці. Ще б пак, адже вони на правах гос-подарів із радістю зустрі-чали гостей – на свята до Львова приїхали їхні колеги з Донецької дитячої заліз-ниці. Упродовж п’яти днів львів’яни старались якнай-краще презентувати донеч-чанам наші західні традиції і вражені побаченим гості підтвердили – Різдво на Львівщині справді особливе!

– Юних залізничників з Донецька – Сосо Газаєва та Євгена Пистіна ми дуже добре знаємо ще з попередніх зльотів юних залізничників, – розповідає майстер виробничого навчан-ня Львівської дитячої залізниці Галина Котеньова, яка разом зі своїми учнями опікувалася до-нецькими гостями.

– Вони й раніше нам часто те-лефонували, цікавилися нашими справами, а напередодні Нового року зателефонували й сказали, що приїдуть до нас на Різдво. На вокзалі 4 січня їх зустрічало 15 на-ших учнів, двоє з них взяли хлоп-ців до себе жити. Наступного дня ми всі разом поїхали у Брюховичі на каток. Раніше планували поїзд-ку в Карпати, але через сильні морози у горах довелось поїзд-ку відмінити. Однак катання на ковзанах нікого не розчарувало, дітям дуже сподобалося. На місці нам виділили мангал, на якому ми змогли приготувати їжу, що взяли з собою. У наступні дні Сосо та Євген разом із нашими учнями гу-ляли по Львову, придбали чимало львівських сувенірів для друзів та родини. Знаю, що вони купили ба-гато львівської кави, на вернісажі – магніти з емблемами Львова,

ще їм із дому замовили купити лікувальні трави, то ходили за цією покупкою у музей-аптеку. На Святвечір вечеряли вдома у сім’ях, у яких жили. Хлопці вивчи-ли наше традиційне привітання і на слова “Христос рождається” завжди відповідали “Славімо його”. Просили розмовляти з ними тільки українською мовою, щоб мати змогу її краще вивчити. Скучати донецьким гостям не до-велось, а засумували всі лише у день від’їзду – 8 січня. На вокзалі хлопців проводжали багато наших юних залізничників, коли ж настав час прощатися, вони усією юрбою почали обнімати гостей і потім ще довго махали услід поїзду.

Десятикласник Тарас Гнідець запросив до свого дому донеч-чанина Сосо Газаєва, який нав-

чається в 11 класі. Хлопець каже, що батьки гостю зраділи і стара-лись прийняти його якнайкраще: “Перед Святим вечором я розка-зав Сосо про наші традиції. Ми усі сіли за стіл, помолилися, по-вечеряли. На столі було 12 страв, Сосо сказав, що у них стільки не готують. Йому дуже сподобалася наша кутя, а ще пампушки з різни-ми начинками. Посмакував Сосо і наш різдвяний холодець, на Сході, за його словами, цю страву готують дуже рідко. Після вечері ми ходили колядувати, Сосо вже вивчив кілька наших колядок і ми навіть дещо заколядували… Різдвяний Львів вразив Сосо, особливо дідух, вертепи, а коли він побачив живу різдвяну шопку, це було для нього чимось надзви-чайним, він відразу зателефону-

вав до себе в Донецьк і поділився враженнями від побаченого. Коли ж він прокинувся зранку 8 січня, коли вже мав повертатися додо-му, то сказав, що дуже не хоче їхати. Сосо запросив нас влітку до себе в Донецьк, хоче показати нам стадіон Донбас-Арена, парк кованих фігур”.

Дев’ятикласник Євген Пистін гостював у Львові у Максима Городецького. За словами Максима, наші різдвяні коляд-ки так припали до душі гостю з Донецька, що Євген колядував навіть у трамваї: “На Свят-Вечір ми усі прийшли до бабусі, помо-лилися, повечеряли. Женя казав, що у них не завжди так святково вечеряють, і не готують стільки страв, а кутю у них готують не з пшениці, а з рису. Моя бабуся

гостеві дуже зраділа, сказала, що дуже добре, що ми дружимо з хлопцями зі Східної України і можемо їздити один до одного. На Різдво ми поїхали в село, там ми теж ходили колядувати, а піс-ля обіду вже гуляли по Львову. Хлопці запрошували нас до себе, літом ми могли б усі разом поїхати на море”.

– Дуже сподіваємося, що цьо-горічний приїзд юних залізнични-ків з Донецька до нас на Різдвяні свята – це лише перша ластівка, і уже з наступного року такі зуст-річі стануть доброю традицією, – зазначає начальник дитячої за-лізниці Дмитро Венгер. – Наші юні залізничники з радістю зустріли гостей, приймали їх у себе вдома, показали усю чарівність святко-вого Львова. Хлопці жили у сім’ях двох наших учнів, а по місту вони гуляли цілим гуртом – наші вихо-ванці щодня зустрічалися і при-єднувалися до донецьких гостей. Донеччани були у захваті від на-шого живого різдвяного вертепу, колядок, які скрізь звучали, і звіс-но від галицьких різдвяних страв. За ті п’ять днів, які вони гостюва-ли у Львові, юні залізничники з Донецька ще більше здружилися з нашими дітьми. Вони неодно-разово говорили, що хотіли б знову приїхати до Львова на свя-та уже більшою компанією юних залізничників, а також запросити львів’ян до себе, щоб показати Донецьк. Наші учні таку ініціативу радо підтримують, донеччани їм сподобалися. Я вважаю, що такі поїздки були б для дітей цікавими та пізнавальними, вони змогли б відкрити для себе чимало нового та корисного, зокрема, глибше оз-найомитися із традиціями, побу-том, суспільним життям західного і східного регіонів, і, звісно, знайти нових друзів.

Галина КВАС

– Михайло Трухан – належить до тих головних інженерів, які перебу-вають у постійному пошуку шляхів покращення виробництва і знахо-дять їх. Мої ідеї без нього нічого не варті. Він, як локомотив, витягає їх у світ, впроваджує в життя. Якби не він, то завод би дуже повільно роз-вивався. Завдяки його наполегливій праці ми отримали сертифікат міжнародного значення на систему управління якістю ISO 9001-2001. А це майже два роки нелегкої праці, адже треба було всю нормативно-правову документацію привести у відповідність до певних вимог, – так відгукується про головного інженера Михайла Трухана директор Львівського заводу залізобетонних конструкцій Роман Гавірко.

Михайло Трухан навчався свого часу у Львівському лісотехнічному інституті, але шлях до вузу був нелегкий.

– Я, як і всі мої однокласники, піс-ля закінчення школи хотів вчитися далі, – розповідає Михайло Трухан. – Над ви-бором професії ще навіть не задумував-ся – хотів, як мій батько, стати столяром. Саме він прищепив мені любов до дерева. З деревом нас вчили працювати і в школі на трудовому навчанні, тому дорога мені була одна – у Львівський лісотех.

Проте мрія хлопця навчатися у ви-щому навчальному закладі кілька років залишалася нездійсненною. Річ у тому, що, склавши всі іспити, Михайло Трухан не пройшов за конкурсом. Проте декіль-ка абітурієнтів, які набрали менше балів, таки стали студентами інституту.

(Закінчення – на 7 стор.)Головний інженер заводу залізобетонних конструкцій Михайло Трухан

та його дружина Стефанія Михайлівна, яка працює на заводі економістом

22 січня 2010 р.

Так сказав про творчий погляд і світогляд фотохудожника Василя Пилип‘юка Герой України поет Дмитро Павличко під час академії у Львівській опері.

Вона була присвячена 60-літньо-му ювілею фотохудожника, лауреа-та Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Власне, фотопогляд з висоти пташи-ного польоту, спрямований в очі людини, на квітку й хмарину, пам‘ятку архітектури і витвір природи, втілюється у нові й нові проекти, фотоальбоми. Їх у доробку Василя

Пилип‘юка – понад 60. Схоже, він володіє … телепортацією, ревно констатують колеги. Бо як інакше в режимі фотозйомок нон-стоп займатися ще й видавничими справами, вчити студентів і власних трьох дітей, брати участь у всіх значних культурних подіях, ор-ганізовувати виставки у фотосалоні тощо.

Перед‘ювілейний рік був особливо плід-ним. Маємо унікальний подарунок для широ-кого загалу – тритомник фотоальбомів “Це моя Україна”. З цією подією під час академії привітав громадськість міністр охорони нав-колишнього природного середовища Георгій Філіпчук. Упродовж року Василь Пилип‘юк здолав тисячі кілометрів заповідними те-риторіями України, аби увічнити у знімках пам’ятки, котрі дісталися нам від Творця або ж з’явилися на світ завдяки співтвор-чості природи й людини. У фотоальбомах

зібрано сотні світлин і текстових коментарів. Перший том присвячено Всеукраїнській акції “7 природних чудес України”, другий і третій – Національним паркам та заповідникам. Унікальне дітище Василя Пилип‘юка та його видавництва “Світло і тінь” – це гімн нашій благословенній землі, котру маємо берегти і леліяти як дар Божий.

Кожна світлина народжується мов дитя. І таке сакральне ставлення до фотозйомок Василь Пилип‘юк передав трьом своїм ді-тям, які також не уявляють життя без фо-токамери. Водночас із виставкою ювіляра, що експонується у Національному музеї Львова, у фотосалоні відкрито виставку світлин Христини, Ярини та Володимира Пилип‘юків. З крислатої яблуні впала зерни-на і проросла у благодатному ґрунті…

Оксана ТЕЛЕНЧІ

Редакція газети “Львівський заліз-ничник” приєднується до усіх побажань, що пролунали на адресу ювіляра – Лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка Василя Васильовича Пилип’юка. Нам приємно відзначити, що свого часу саме тут, у “Львівському за-лізничнику”, закладалася професійна ос-нова, на якій згодом яскравими фарбами талановитих фото розквітнув талант Василя Пилип’юка, як майстра світлини. Майстер ніколи не має вільного часу, бо кожну мить прагне до далекої лінії гори-зонту своїх можливостей і найгостріше усвідомлює дві істини: як швидко ле-тить час і як багато ще треба зроби-ти! За плечима у Василя Васильовича – шістдесят років і шістдесят альбомів, як шістдесят миттєвостей кольорово-го і чорно-білого, стрімкого і незбагнен-ного життя. У Майстра не буває вихід-них. Кожну днину, годину, хвилину і мить він служить своєму великому Обов’язку, бачить світ по-своєму і наповнює наше життя теплим сонцем своїх світлин.

Ігор ПАРАЩАК

22 січня 2010 р.

Наприкінці минулого року на базі вагонного депо Клепарів, у новому кабінеті з охорони праці відбулася дорожня школа обміну передовим досвідом з охорони праці за учас-тю представників служби охорони праці та працівників підприємств вагонного господарства. Під час семінару було проаналізовано стан травматизму у вагонному гос-подарстві Львівської залізниці за 2009 рік.

Учасників школи привітав головний інже-нер служби вагонного господарства залізни-ці Володимир Ханяк, наголосивши, що пи-тання, пов’язані з охороною праці, займають сьогодні особливе місце.

Аналізуючи стан справ із охорони праці по Укрзалізниці загалом, доводиться кон-статувати сумну статистику: тільки на колії за рік було смертельно травмовано 14 осіб. На жаль, один такий випадок трапився і на Львівській залізниці.

Начальник вагонного депо Клепарів, Василь Ільчишин розповів про заходи, спрямовані на підвищення рівня охорони праці на підприємстві. До речі, нещодавно тут ввели в експлуатацію прекрасний кабінет з охорони праці.

– Вважаю, що ми доклали всіх зусиль для того, щоб кожен працівник отримав не-обхідні знання з охо-рони праці, – зазна-чив Василь Ільчишин. – Основні виробничі приміщення нашого підприємства побудо-

вані ще у 1948 році. Зрозуміло, що за такий тривалий термін експлуатації необхідно було вкласти багато коштів у їхній ремонт та реконструкцію. У 1963 році сюди почали завозити обладнання, тут з’явилися перші цехи. На той час вони здавалися великими, а вже сьогодні ми відчуваємо брак території для роботи. Нині у депо працює 758 осіб. На охорону праці цього року витрачено понад 1 млн грн. І ми продовжуємо працювати над подальшим покращенням умов праці.

Заступник начальника служби охо-рони праці Львівської залізниці Сергій Кудравець:

– Якщо проаналі-зувати стан охорони праці на залізниці за 11 місяців 2009 року, по-бачимо тенденцію дозменшення випадків травматизму. На да-ний час на залізниці сталося 20 нещас-них випадків. У тому

числі один зі смертельним наслідком, 9 – з інвалідними наслідками та 1 випадок групо-вого травмування. Основна причина – неви-конання вимог з безпеки праці, що викладені у відповідних документах та посадових інс-трукціях. Ми зауважили ще одну тривожну тенденцію: чим більший стаж роботи пра-цівника, тим більше він допускає порушень, пов’язаних із охороною праці.

Ось кілька прикладів: 02.04.2009 р. при вивантаженні щебеню з піввагона старший шляховий майстер Ужгородської дистан-ції колії Іван Казюк (загальний стаж роботи 19 років) відкривав люк лапчастим ломом, втратив рівновагу і впав. При цьому його ліва рука потрапила під другий колісний ві-зок піввагона. Наслідок – травматична ам-путація лівої руки та інвалідність 2 групи. Причина – порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів. Ще один випадок – через технічну несправність автомобіля, у якому знаходився електро-монтер Рівненської дистанції електропос-тачання Олександр Сидорчук, виникла по-жежа, внаслідок якої залізничник отримав опіки 1, 2 і 3 ступенів. Вину підприємства в

цьому випадку було доведено. Пізніше ви-явилося, що потерпілий відмовився спла-чувати страхові внески. Після отримання травми виникла необхідність пересадки шкіри та досить дорогого лікування, а з його фінансуванням виникли серйозні пробле-ми. Отже, вкотре переконуємося, що вступ працівників до Лікарняної каси, яка нині ус-пішно функціонує на залізниці, є загальною потребою. На жаль, мав місце і випадок зі смертельним травмуванням. 08.07.2009 р.при спробі провести гальмування вагона на 3 колії Здолбунівського парку станції Ковель був смертельно травмований вагоном, що рухався, старший регулювальник швидкості руху вагонів Олександр Самрук. Трагедія сталася через невиконання потерпілим ви-мог інструкції з охорони праці.

Заступник начальника Держінспекції з промислової безпеки та охорони пра-ці у машинобудуванні, на транспорті та у зв’язку Львівської області Богдан Мирончук:

– Аналізуючи ста-тистику травматизму за 2009 р., бачимо низку технічних причин у випадках травм, які сталися на Львівській залізниці. Висновок очевидний: травма-тизм можна серйозно зменшити, подолавши

організаційні недоробки. Ще одна серйозна передумова випадків травматизму – пере-бування працівників на роботі у нетвере-зому стані. Промовистий випадок маємо в Ужгородській дистанції колії: якби працівник не перебував у стані алкогольного сп’яніння, нещасного випадку не трапилося б. До речі, якби при розслідуванні цього випадку не було вжито заходів для фіксування стану працівника на момент отримання травми, то її було б визнано виробничою. Тобто при розслідуванні причин травми, за найменшої підозри на алкогольне сп’яніння, необхідне його медичне підтвердження. Бо суд (якщо він відбувається) без відповідного медично-го документа не бере до уваги акти, складені на підприємстві.

Є ще одна причина виникнення випад-ків травматизму, які трапляються через незадовільний стан здоров’я працівника. Наприклад, в одному з розслідувань не було належним чином зафіксовано, що людина впала внаслідок епілептичного нападу і вже під час падіння отримала травму. Відсутність цієї інформації у документах розслідування дало привід родині потерпілого звернутися в суд, адже людина померла в лікарні на чет-вертий день через інсульт. Апелювали до того, що травма була отримана на робочому місці і в робочий час.

Кожен керівник повинен знати, що існує ряд захворювань, наявність яких не може бути встановлена під час звичайного медич-ного огляду і потребує спеціальних дослід-жень. Тому при найменшій підозрі керівник підрозділу має законне право скерувати таку людину на позачерговий медичний огляд. Якщо ви звертаєтеся до лікарні з інформа-цією про те, що є прояви, схожі на епілептич-ний напад, проводиться спеціальне дослід-ження для виявлення епілептичної хвороби.

Інженер служби охорони праці Вадим Нарцев:

– Про якість на-шої роботи свідчить не кількість приписів та перевірок, а від-сутність травм на виробництві. У кож-ного керівника – від головного інженера до бригадира – є серед обов’язків пункт про

проведення перевірок на робочих місцях. Саме такі перевірки стовідсотково вплива-ють на загальну картину порушень на під-приємстві. Не дарма вся система управління базується на багатоступеневих перевірках.

Тому контроль під час виконання робіт – це проведення перевірок.

Начальник навчально-методичного центру охорони праці Львівської залізниці Ігор Кузьма:

– Більшість випад-ків травмування ви-никають через низьку дисципліну наших пра-цівників. Тому їх нав-чання є дуже необхід-ним. Всі види навчання можна поділити на дві групи: безпосередньо на робочому місці та

з відривом від виробництва. Один із видів навчання – кадрова ротація. Лекції, що прово-дяться у навчальних центрах, мають суттєвий недолік – важко визначити, як сприймається інформація. Тому останнім часом для навчання керівників використовуються рольові ігри, коли штучно моделюються різні ситуації, де необхід-но прийняти рішення. Ще один різновид – нав-чання за допомогою комп’ютерних програм.

Начальник відділу охорони праці вагон-ного депо Ужгород Юрій Крашаниця:

– Ми постійно роз’яснюємо своїм пра-цівникам, що охорона праці є однією з найваж-ливіших складових висо-кого рівня дисципліни на виробництві. У нашому депо багато машин і ме-ханізмів, робота з якими відбувається в умовах

підвищеної небезпеки. Саме тому навчанню приділяється ключова увага. Ми регулярно про-водимо навчання керівників, відповідальних за проведення інструктажів та безпечну роботу ма-шин і механізмів. Добре відомо: якщо правильно навчити людину, вона сама слідкуватиме за чіт-ким виконанням тих чи інших робіт.

У нашому депо складено річний графік нав-чань. На всіх десяти вузлах згідно з графіком проводяться регулярні перевірки. Адже наше завдання не лише навчити, а й надати необхідну практичну допомогу. Як наслідок, два останніх роки ми працювали без випадків травматизму.

Під час інструктажу важливо наголошувати: “Не поспішайте виконувати роботу, якщо не пе-реконалися, що вона буде виконана безпечно. Хай це забере на 10 хвилин більше часу, але все має бути добре продумано”.

Начальник відділу охорони праці вагон-ного депо Дрогобич Василь Тарнавський:

– Контроль за до-триманням вимог охо-рони праці у нас доволі серйозний: є інженер з охорони праці та інженер з навчання. Розроблені плани навчання по всіх професіях, створені гру-пи як по цехах, так і за професіями. Мені часто

доводиться проводити заняття і з електриками, і з операторами котелень. Для операторів коте-лень, наприклад, крім своїх занять ми запрошує-мо спеціалістів з інших організацій, які читають їм лекції. На всі екзамени запрошується інспек-тор Держгірпромнагляду та газовий інспектор. Адже котли у нас досить серйозні.

Щосереди у цехах проводяться збори за участю начальника депо, головного інженера та керівника підрозділу, на яких обговорюються нагальні питання з охорони праці.

Окремої уваги варте питання медоглядів. За 9 місяців 2009 року на охорону праці у нашому підприємстві витрачено 231 тис. грн за плану 171 тис. Значна частина цих коштів іде на мед-огляди. Та остання реорганізація медицини вже принесла негативні наслідки. Адже 80% нашого виробництва пов’язане зі шкідливими умовами праці. Крім операторів котелень є промиваль-ники вагонів, слюсарі-клапанники, оглядачі та ремонтники вагонів. Раніше ми мали дозвіл від медичної служби на проведення додаткового медогляду операторів котелень у Ходорові, Стрию, Дрогобичі. А тепер, у зв’язку з економією коштів, це питання постало досить гостро.

Сьогодні ми чули про випадки травматизму, що сталися через нетверезий стан потерпілих. Раніше ми до і після роботи контролювали кате-горії працівників, робота яких пов’язана з підви-щеною небезпекою. Для цього підприємство придбало апарат для раптової перевірки вмісту алкоголю в крові і вибірково проводило такі пе-ревірки в амбулаторії. Найбільш актуальна така перевірка після свят. Тепер кошти “обрізали”, особливо це стосується Стрия та Ходорова. Звичайно, раптові перевірки проводяться, але треба брати лікаря з депо і спеціально везти його на лінію, бо на місцях ці посади скороче-но. Впевнений, що за рік-два, коли роботи знову побільшає, регулярний контроль стане гостро необхідним і ми стикнемося з потребою відкрит-тя закритих медпунктів.

Начальник відділу охорони праці вагон-ного депо Ковель Віктор Лукашик:

– Вагонне депо Ковель було засноване на базі паровозо-ва-гоноремонтних май-стерень ще у 1873 р. У сучасному вигляді воно було організоване в 40-х роках минулого століття після війни. На початку 80-х у нас працю-

вало 2100 осіб. Після реорганізації та розподілу на пасажирське і вагонне депо у нас працює 351 особа, серед яких 53 жінки, зокрема – маляр, прибиральниця, кранівниця, біля 20 операторів ПТО та операторів з обліку вагонів, інженерно-технічні працівники та бухгалтери. У депо ство-рено кімнату гігієни жінки. Хороші умови створе-но і на робочих місцях операторів ПТО Ковель, де в основному працюють жінки. Наші зусилля з охорони праці в минулому році були відзначені третім місцем у конкурсі Укрзалізниці.

Головний інженер вагонного депо Клепарів Василь Лесюк:

– На нашому під-приємстві працюють переважно люди із сіл, які виїжджають на ро-боту близько 3-ї години ранку. Звичайно, люди втомлюються і ми пос-тійно дбаємо про те, щоб їхні робочі місця були забезпечені всіма

необхідними засобами захисту, необхідними інструментами, у приміщеннях було тепло та чисто. Наша остання робота в цьому напрямку – перехід на індивідуальне електричне опален-ня. Вважаю, що це – перспектива для всіх депо, крім Дрогобича, де потрібна велика кількість тех-нологічної пари.

Ми зробили на всіх своїх технічних пунктах та ПТО індивідуальне опалення. Зараз пла-нуємо перейти на електричне опалення. Воно більш вигідне тому, що не вимагає постійного кваліфікованого обслуговування. Це набагато дешевше, ніж газ, особливо в умовах постійного зростання його ціни.

У нашому цеху ремонтують апаратуру, що відповідає за безпеку руху. Тому необхідно створити умови для чистої комфортної роботи. Тут будуть працювати люди у чистому одязі та на чистих робочих місцях. У перспективі – більш високі розряди та регулярне технічне навчання.

Я вважаю, що введення талонів поперед-жень з охорони праці – справедливе. Якщо людина порушує ці норми, треба мати на неї вплив. Та на нашому підприємстві це не пе-редбачає негайних фінансових покарань за старою радянською системою “порушив – позбавили премії”. Такий метод справедливий лише за умови, якщо людину добре навчити. Переконаний, що, перш за все, працівникові треба добре роз’яснити: чому необхідно суворо дотримуватись правил охорони праці. І робити це наочно, а не давати для вивчення матеріали з охорони праці. Тому на перший раз ми завжди попереджуємо, за другий – позбавляємо премії, а за третій, коли людина не хоче розуміти, ого-лошуємо догану.

Записав Олександр ГЕРШУНЕНКОФото автора

ЗАСНОВНИКИ:управління Львівськоїзалізниці та дорпрофсож

Реєстраційне свідоцтвоКВ № 1252.Редактор

Ігор ПАРАЩАКтел. 226-32-97факс. 226-41-83

Заступник редактора Андрій ВЕЗДЕНКО........226-26-10

Відповідальний секретарГалина КВАС....................................226-25-67Кореспонденти:Орися ТЕСЛЮК................................226-32-03Ольга ПАДКОВСЬКА......................226-01-65Дмитро ПЕЛИХ................................226-36-23Олександр ГЕРШУНЕНКО.............226-37-83Оксана ПОДОЛЬСЬКА....................226-39-34Коректор Валентина СУГАК...............226-37-80Бухгалтер Тетяна АНДРУШКО....226-46-80

Адреса редакції: 79000м. Львів, вул. Гоголя, 1.Е-mail: lz@railway.lviv.ua

ГС ДТГО “Львівська залізниця” Р/р 260000092670

Код ЄДРПОУ 20851444 МФО 325956ЛФ АБ “Експрес-Банк”

Індекс газети 30223.Виходить щоп’ятниці.

Тираж 35 981.Замовлення 77.

Зверстано у комп’ю терному центрі редакції газети “Львівський залізничник”.

Комп’ютерна верстка Антона БЕГЛЯРОВА .................... 226-38-15.

Склад редакційної колегії:Ігор Паращак, Андрій Везденко, Орися Теслюк, Галина Квас, Олександр Гершуненко.

Точка зору авторів може не збігатися з позицією редакції.Передрук текстових чи візуальних

матеріалів газети можливий лише з письмового дозволу редакції. Редакція залишає за собою право скорочува-ти і редагувати надіслані матеріали. Рукописи та листи авторам не повер-таються. При цитуванні посилання на газету “Львівський залізничник” обов’язкове.Газету віддруковано у “Видав ни чому

Домі “Високий Замок”.

(Закінчення. Поч на 4 стор.)– Я дуже переживав, що не вдало-

ся вступити до інституту, – розповідає Михайло Трухан. – Батько не дозволив ти-нятися без роботи. Узяв мене до себе в сто-лярний цех на завод залізобетонних конс-трукцій, але не у свою бригаду, а в сусідню. Це був 1970 рік і було мені тоді 17 років. Батько на заводі - з 1949-го, пропрацював 44 роки. А у жовтні 2010 року вже мій стаж на заводі сягне 40 років. Пропрацювавши рік учнем, я пішов до армії. Після двох років служби я повернувся на завод, у свій цех. Бажання вчитися не зникло, тому знову вирішив складати іспити. Три іспити склав, а останній – твір з української мови – не написав. Ця невдача мене не зламала, я почав інтенсивніше готуватися до іспитів у наступному році. 1974 рік для мене був вдалим, і з третьої спроби я таки вступив в омріяний вуз на факультет технології де-ревообробки. Вдень працював, а ввечері вчився. Нерідко бувало так, що вчився цілу

ніч, а вранці йшов на роботу. Нелегко було поєднувати роботу і навчання.

У 1976 році Михайла Трухана з робітни-ка перевели на посаду технолога столярно-го цеху, а ще через рік він став начальни-ком цього цеху. На цій посаді пропрацював 17 років. У 1994 році його призначили голов-ним інженером заводу.

– Коли я працював учнем на заводі, то там ще не було нових цехів, сушильної камери, пилорами, – пригадує Михайло Трухан. – У сушильну камеру завантажува-ли по одній дошці. Коли повернувся з армії, то вже була нова камера і кран біля неї. У той час якраз почалося будівництво нових цехів: столярного і малярного. На цьому будівництві і я працював. Пригадую, що старші колеги завжди відправляли мене в сушильні камери, мовляв худішому там ди-хати легше, а при навантаженні столярних виробів у криті вагони, завжди був під да-хом вагона – складав їх, щоб якнайбільше вмістилося у вагон. Тоді завод забезпечу-

вав всю залізницю столярними виробами. У столярному цеху працювали навіть уночі. У трьох змінах працювало 72 особи. Зараз у столярному цеху працює 40 осіб.

Фізична праця хоч і важка, та найсклад-ніше мені працювалося у перші місяці після призначення на посаду технолога. Треба було здавати звіти, а ніхто не пояснив, як їх робити.

Другий важкий і водночас цікавий пе-ріод у житті Михайла Трухана припав на той час, коли залізницю очолював Георгій Миколайович Кірпа. Тоді магістраль вела дві серйозні будови – стадіон “Україна” та приміський вокзал станції Львів. Всі залі-зобетонні конструкції для цих будов виго-товляв завод залізобетонних конструкцій. Щоб не зірвати графік здачі стадіону в експлуатацію, колектив заводу працював у дві зміни. У цей час було зруйновано бага-то стереотипів і віднайдено нові шляхи для швидкого та якісного виробництва залізо-бетонних конструкцій.

– На посаді головного інженера мені працюється легше, ніж тоді, коли мене призначили технологом столярного цеху, – розповідає Михайло Трухан. – Я вже мав певний досвід і не за чутками знав про ви-робництво на всіх його рівнях.

Є в родині Труханів трудова залізнич-на династія. Дружина Михайла Трухана, Стефанія Михайлівна працює на заводі економістом. Молодша донька Ірина – майстром виробничого навчання на дитячій залізниці, а зять Ярослав – майс-тром у Львівській дистанції колії. Рідний брат Іван і його діти також працюють на залізниці.

Михайло Трухан має трьох онучок. І він не сумнівається, що й хтось із них продов-жить професійну родинну традицію і стане залізничником. Шкодує лише, що поки що не має онука, якому передав би ще одну сімейну традицію – любов до дерева.

Дмитро ПЕЛИХ

Сторони відзначили змен-шення обсягів вантажів у 2009 році. За цей період у сполучен-ні Україна–Словаччина було перевезено понад 3,7 млн тонн вантажів, що складає 66,3% від обсягів 2008 року. Зокрема, ми-нулого року імпорт склав 259 тис. тонн (57,8% до показників 2008 року). Експорт – понад 3,277 млн

тонн (70,4% від обсягів переве-зень експортних вантажів 2008 року). Найсуттєвіше зменшилися обсяги транзитних перевезень: у 2009 році транзит склав майже 199 тис. тонн – лише 37,4% від показників 2008 року.

Учасники наради висловили впевненість у тому, що залучи-ти додаткові вантажі за участю

залізниць України й Словаччини в напрямку Схід-Захід допомо-же виважена та гнучка тарифна політика. Зважаючи на це, за-лізничники прийняли рішення розробити систему наскрізних тарифних ставок по Словаччині й Україні. Більш детально це пи-тання буде обговорено 28 січня 2010 року під час міжнародної конференції з питань транзиту, що відбудеться в місті Чоп.

На зустрічі в Києві також було вирішено довести до пе-ревізників і власників вантажів Словаччини й України інформа-цію про надання Укрзалізницею особливих тарифних умов на перевезення вантажів на ді-лянці кордон Словаччини – Чоп – Дяково – Хелмеу (Румунія).

Ще одним кроком до збіль-шення обсягів вантажів стане спільний конкурентний тариф на перевезення запасних час-тин у контейнерах із заводів «Volkswagen group» (Чехія) на завод у місті Калуга.

Крім того, під час зустрічі було вирішено звернутися зі спільним листом до урядів України та Словаччини щодо підтримки роз-витку контрейлерних перевезень між двома сусідніми країнами з перспективою продовження мар-шруту в напрямку Росії.

Особливе занепокоєння фа-хів ців викликають випадки роз-крадання елементів верхньої будови колії, засобів сигналізації та зв’язку, а також вантажів, що перевозяться відкритим рухомим складом, адже такі несанкціо-новані дії можуть призвести до аварії чи інших тяжких наслідків.

Нагадаємо, що 16 грудня 2009 року Кабінетом Міністрів України було підтримано ініціативу за-лізничників щодо внесення змін до нормативно-правових актів України для посилення відпові-дальності громадян за несанкціо-новане втручання в діяльність за-лізничного транспорту. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1393 “Про внесення змін до постанов

Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 575 та від 22 січня 1996 р. № 116” внесені зміни та доповнення до Положення про порядок застосування вогнепаль-ної зброї та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) ма-теріальних цінностей. Зокрема, зазначеною постановою доповне-но формулу розрахунку вартості завданої шкоди двома новими показниками, які дають змогу враховувати не тільки фактичну вартість викраденого майна, а й суми коштів, необхідних для придбання нових деталей та вартості робіт для їх встановлен-ня, що дасть змогу об’єктивно оцінювати збитки, яких зазнало підприємство.

Упродовж 2009 року залізниці України пе-ревезли 18,992 млн тонн зернових, зокрема: Львівська залізниця перевезла 973,1 тис. тонн; Донецька – 917,4 тис. тонн; Одеська – 4,410 млн тонн; Південна – 6,102 млн тонн; Південно-Західна – 4,397 млн тонн; Придніпровська – 2,191 млн тонн. Понад 17 млн тонн зерна було перевезено

на експорт. Для порівняння, за минулий рік було перевезено 14,855 млн тонн, з них на експорт – 11,12 млн тонн.

Загалом інвентарний парк вагонів-зерновозів Укрзалізниці складає 11579 одиниць. Основні види зернових вантажів: пшениця, ячмінь, зерно кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику.За інформацією прес-центру Укрзалізниці

Упродовж 2009 року завдяки злагодженим діям працівників воєнізованої охорони залізничного транспорту та транспортної міліції на залізницях України вдалося попередити 1548 крадіжок ван-тажів, майна та матеріальних цінностей загаль-ною вартістю понад 1,66 млн грн. За крадіжки за-тримано та передано до правоохоронних органів понад 1,7 тис. осіб.

На зустрічі, що відбулася 19 січня 2010 року в Києві, генеральний директор Укрзалізниці Михайло Костюк, міністр транспорту, пошти і телекомунікацій Словацької Республіки Любомир Важний, голова адміністратив-ної ради Словацьких залізниць Юрай Мравчук, гене-ральний директор АТ «Залізничне товариство «Карго Словаччина» (ЗССК «Карго») Матей Аугустін та генераль-ний директор Державної компанії «Залізниці Словацької Республіки» (ЖСР) Стефан Глінка обговорили питання збільшення обсягів вантажів.

із 50-річчям!Ярославу Миколаївну ЦАП

Хай цвіте, не в’яне із роками доля,Хай щасливий вік зозуля накує,Від земельки сили, від води – здоров’яІ добра від сонця хай Господь дає!Хай здоров’я, радість і достатокСипляться на Вас, як вишні цвіт!Хай малює доля з буднів свято,А Господь дарує Вам багато літ!

Первинна профспілкова організація Самбірської дистанції колії від щирого серця вітає інженера з охорони праці дистанції

30 грудня 2009 року в їдальні локомотивного депо Тернопіль зібралися 60 ветеранів Тернопільської дирекції залізничних пе-ревезень на новорічний вогник, який організувала об’єднана рада ветеранів дирекції з ініціативи її го-лови Ніни Ваврищук.

Святково прикраше-на зала, сяють гірлянди на новорічній красуні-ялинці, накриті столи, привітні ус-мішки працівниць їдальні і завідуючої Марії Мензак. Ніна Феофанівна запросила усіх за святкові столи. До зали увійшов самодіяльний вер-теп Тернопільського будинку залізничників. Під акомпане-мент баяну звучить коляда “Нова радість стала”. Вітання з наступаючим Новим роком і ще багато колядок подарува-ли артисти під керівництвом директора Будинку культури Василя Зарудного.

Сценарій, який склала Ніна Ваврищук, був задуманий так, що кожна делегація сиділа в окремому вагончику. Ведучий зачитував усіх із кожної з 14 делегацій, згадав, де хто пра-цював. Кожен із присутніх зміг висловити свої побажання. Почали із працівників служби руху, потім працівники станцій,

вокзалів, локомотивного депо. Ніна Феофанівна розповіла про підсумки конкурсу на кра-щу первинну ветеранську ор-ганізацію дирекції. Згідно з ре-зультатами, 1 місце і “золота” грамота – у Антона Вацика, голови ради ветеранів локо-мотивного депо Тернопіль, 2 місце і “срібна” грамота – у Зіновія Балана, голови ради ветеранів вокзалу Тернопіль, 3 місце і “бронзова” грамота – у Надії Багрової, голови ради ветеранів станції Тернопіль. Переможцям вручили пам’ятні призи.

Після церемонії нагород-ження до святкового залу за-вітав Дід Мороз, який привітав

усіх з Новим роком, а також артисти, які виконали пре-красні пісні, під які усі присутні і наспівалися, й натанцювали-ся донесхочу.

Спілкування, спогади… Усе це подарував присутнім чарів-ний новорічний вечір. І заслуга в цьому голови ради ветеранів дирекції Ніни Ваврищук, яка в організацію заходу вклала серце і душу. Ветерани вдяч-ні Ніні Феофанівні та усім, хто допомагав організувати такий вечір.

Антон ВАЦИК, голова ради ветеранів

локомотивного депо Тернопіль

Ярослав ГОРОДЧУК, начальник дорожньої геофізичної станції

ПРОГНОЗ ПОГОДИ НА 22-28 СІЧНЯУпродовж 22-28 січня у зв’язку з посиленням анти-

циклону із північного сходу на більшій частині тери-торії Львівської залізниці переважатиме холодна пого-да без істотних опадів. У п’ятницю очікується невеликий, на Івано-Франківщині та Буковині вночі місцями помірний сніг, слабкі поземки. Вітер північно-східний переважно слабкий. Температура вночі 10-15°, при проясненнях місцями до 16-18°, на Волині, Рівненщині 12-17° морозу. Вдень 7-12° нижче нуля. На Закарпатті вночі 5-10°, вдень 1-6° морозу.

У суботу-неділю істотних опадів не очікується. Вітер схід-ний слабкий. Відбуватиметься подальше зниження температу-ри: вночі – до 17-22°, при проясненнях 23-25°, місцями 26-29°, на Закарпатті 8-13° нижче нуля. Вдень – до 12-17°, на Закарпатті 1-6° морозу.

У понеділок-вівторок характер погоди істотно не зміниться. Надалі очікується поступове послаблення морозів, можливі не-великі опади снігу.

із Днем народження!Олесю Романівну КОЛОДІЙ

З Днем народження щиро вітаєм,Щастя й здоров’я ми Вам бажаєм!Хай сміється доля, як калина в лузі,Нехай будуть поруч добрі, вірні друзі!І нехай Вас щастя, як дощ обмиває,Хай Вас щира радість завжди зустрічає!

Колектив відділу зведеної бухгалтерської звітності фінансово-економічної служби Львівської залізниці

вітає начальника відділу

із ювілеєм! Івана Миколайовича ЯКИМЕНКАЗ ювілеєм Вас вітаєм! Щоб стільки ж раз весна цвіла!Сьогодні щиро Вам бажаєм Здоров’я, щастя і тепла!Щоб шлях Ваш був такий широкий, Щоб мало було перешкод!Щоб ювілей справляли сотий Й не знали Ви тяжких турбот!

Цехком та колектив комерційного відділу ВП “Рівненська дирекція залізничних перевезень” щиро вітають свого керівника

із ювілеєм!Нестора Павловича ТОГАНА

Вітаємо щиро у день ювілею,Бажаємо миру в душі й над землею!Хай радість приходить до Вашого домуРозвіє негоду, тривогу і втому!Бажаєм прожити у силі й здоров’їЩе многії літа й щасливої долі!

Колектив ВП “Друга дистанція сигналізації і зв’язку м. Львів” щиро вітає голову профспілкового комітету, інженера

І-ої категорії ЛАЗу телеграфного зв’язку

Дорожній комітет профспілки висловлює глибокі щирі співчуття провідному спеціалісту Ніні Михайлівні Живко і поділяє біль втрати – смерть її батька

ВАСИЛЮКА Миколи Івановича

із 65-річчям!Ірину Михайлівну ПЛОДЗІДИМРоки летять, немов лелеки,Життя іде – його не зупинить,Бажаємо здоров’я, щастяТа років сто Вам зичимо прожить!Хай Матір Божа Вас охороняє,Ісус Христос здоров’я посилає На многії літа!

Дочки, сини, онуки, правнучка Евеліна і онук Максимко щиро вітають люблячу маму, бабусю та прабабусю,

колишнього працівника господарської служби

Напередодні Нового року Олена Лопушанська із Червонограда поверта-лася з п’ятирічним сином із Києва фір-мовим поїздом №91. У метушні перед прибуттям поїзда у Львів Олена не по-мітила, як вийшла з вагона, залишив-ши на столику в купе золоті сережки. Пропажу жінка помітила, вже коли повернулася додому у Червоноград. На очі наверталися сльози, серце стис-калося з розпачу, і річ не лише в тім, що сережки з білого золота були доволі коштовними, а ще й у тому, що це – по-дарунок від мами на Оленине 30-річчя.

Раптом у думках спалахнув промін-чик надії, адже дядько Олени, Володимир Володимирович Турок, залізничник – слюсар локомотивного депо Львів-Захід. Мерщій за-телефонувала йому, розповіла про свою пригоду. Володимир Володимирович у свою чергу зателефонував до начальника ре-зерву провідників пасажирського вагонного депо Львів Петра Марківа і переказав йому про клопіт племінниці. Петро Іванович відра-зу зв’язався з начальником поїзда Василем

Курдибанюком, адже якраз його бригада тоді обслуговувала потяг Київ-Львів. На щастя, з’ясувалося, що загублені сережки чекають на свою власницю. Після рейсу, під час прибирання їх знайшла провідниця ва-гона Оксана Типусяк.

Почувши цю новину, Олена дуже зраділа, бо досі не втрачала віри у людську доброту та порядність. Другого січня, коли бригада Василя Курдибанюка готувалася до черго-вого рейсу, Олені повернули дорогий мамин подарунок. Символічно, що ця історія тра-пилася у новорічну пору, коли, як відомо, стається чимало приємних несподіванок.

А через нашу газету Олена Лопушанська та вся її родина від щирого серця дякують залізничникам: насамперед провідниці па-сажирського вагона Оксані Типущак, а також начальнику поїзда Василю Курдибанюку, начальнику резерву провідників Петру Марківу, усьому керівництву пасажирського вагонного депо Львів та Львівської залізниці за професійну та людську порядність.

Ярина ГРЕЧИН, учениця ЗОШ №65

м. Львів

Загляне у віконце – чи господар дома,І у медовім затишку полине коляда,Щоб рід на цілий рік потомуПокинули і смуток, і біда.

Й старенька хатка звеселиться,Весело заскриплять в печі дрова,І над усім хрещеним світом вознесетьсяСвятий і вічний дух Різдва...

Різдвяною свічею запалає,Замиготить за обрієм зоря...Привести в час щасливий забажаєДодому нас усіх блаженне Немовля.

Туди, в стареньку білу хату,Колиску щастя нашого теплаІде колядник, світлий вісник щастя,А заметіль йому дорогу розміта.

Марта СУПРУН, староста народного ансамблю бандуристок “Чарівні струни”,

студентка ЛНУ ім. Івана Франка