nte.etnolog.org.ua · НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Ukrainian National Academy of Sciences ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИUkrainian National Academy of Sciences

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

M. Rylsky Institute for Art Studies, Folkloristic and EthnologyМІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНОЛОГІВ

International Association of Ukrainian Ethnologists

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ

FOLK ART AND ETHNOLOGY

№ 2, 2016 (360)березень-квітень

Київ – 2016

http://www.etnolog.org.ua

ІМММФ

FOLK

ФFOLK ART

ФART

№Ф№№березень-квітеньФберезень-квітеньФФЕ

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ЕНАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ТА ЕТНОЛОГІЯЕТА ЕТНОЛОГІЯART ЕART ANDЕAND ETHNOLOGYЕETHNOLOGY

№Е№№Е2,Е2,2, 2016Е20162016

2

ISSN 01306936 Рік заснування 2010Індекс 74328 Виходить раз на два місяці

Засновники журналуНаціональна академія наук УкраїниІнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського

Головний редакторГанна СКРИПНИК

Заступник головного редактораАнатолій ІВАНИЦЬКИЙ

Відповідальний секретарГалина БОНДАРЕНКО

Редакційна колегіяЛідія АРТЮХ, Василь БАЛУШОК, Валентина БОРИСЕНКО, Олена БОРЯК, Леся ВАХНІНА, Олег ГРИНІВ, Софія ГРИЦА, Віктор ДАВИДЮК, Іван ДЗЮБА, Роман КИРЧІВ, Олександр КУРОЧКІН, Наталія МАЛИНСЬКА, Оксана МИКИТЕНКО, Микола МУШИНКА, Леся МУШКЕТИК, Всеволод НАУЛКО, Тетяна РУДА, Григорій СЕМЕНЮК, Мирослав СОПОЛИГА, Михайло ТИВОДАР

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк-лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

(протокол № 2 від 15.03.2016)Включено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін

(Наказ МОН України № 1609 від 21 листопада 2013 р.)

Народна творчість та етнологія : № 2 (360) / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016. – 122 с.

Редактор-координаторОлена ЩЕРБАК

РедакториНадія ВАЩЕНКО, Наталя ДЖУМАЄВА, Лариса ЛІХНЬОВСЬКА, Олена ЯРИНЧИНА

Перекладачі та редактори англомовних текстівОлена ПІСКУН, Павло РАФАЛЬСЬКИЙ

ОператориТетяна ЖУРАВЛЬОВА, Анастасія КРАВЧЕНКО, Наталя МАРШЕВА, Тетяна МИКОЛАЙЧУК, Ельвіра ПУСТОВА

Комп’ютерна версткаЛюдмила НАСТЕНКО

Редакція не завжди погоджується з авторами статейАдреса редакції: 01001 Київ±1, вул. Грушевського, 4 тел. (044) 279-45-22Е±mail: [email protected] htpp://nte.etnolog.org.ua

Cвідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

Серія КВ. № 17404–6174Р від 24.12.2010


ІОлена ЩЕРБАК

ІОлена ЩЕРБАК

Редактори ІРедакториВАЩЕНКО ІВАЩЕНКО, Наталя І, Наталя ІЯРИНЧИНАІЯРИНЧИНА

Перекладачі та редактори англомовних текстівІПерекладачі та редактори англомовних текстів, Павло РІ, Павло РАФАЛЬСЬКИЙІАФАЛЬСЬКИЙ

М(протокол №

М(протокол №

Включено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін

МВключено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін

(Наказ МОН України №

М(Наказ МОН України №

Народна творчість та етнологія

МНародна творчість та етнологія : № 2 (360)

М: № 2 (360)

ІМФЕ ім. М. Т. Рильського.

МІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016.

М– Київ, 2016. – 122 с.

М– 122 с.

Редактор-координаторМРедактор-координаторОлена ЩЕРБАК МОлена ЩЕРБАК

, Наталя М, Наталя ДЖУМАЄВАМДЖУМАЄВА

ФКИРЧІВ, Олександр КУРОЧКІН, Наталія МАЛИНСЬКА, Оксана

ФКИРЧІВ, Олександр КУРОЧКІН, Наталія МАЛИНСЬКА, Оксана

МУШКЕТИК

ФМУШКЕТИК, Всеволод НАУЛКО, Тетяна

Ф, Всеволод НАУЛКО, Тетяна

Григорій СЕМЕНЮК, Мирослав СОПОЛИГА, Михайло ТИВОДАР

ФГригорій СЕМЕНЮК, Мирослав СОПОЛИГА, Михайло ТИВОДАР

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк-

ФРекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк-

лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Флористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (протокол № Ф(протокол № 2 від 15.03.2016)Ф2 від 15.03.2016)

Включено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін ФВключено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін 1609 від 21 листопада 2013Ф1609 від 21 листопада 2013

: № 2 (360)Ф: № 2 (360) / [голов. ред. Г. Скрипник]Ф/ [голов. ред. Г. Скрипник]– 122 с.Ф– 122 с.

ЕЛідія АРТЮХ, Василь БАЛУШОК, Валентина БОРИСЕНКО, Олена

ЕЛідія АРТЮХ, Василь БАЛУШОК, Валентина БОРИСЕНКО, Олена ВАХНІНА, Олег ГРИНІВ, Софія ГРИЦА, Віктор ДАВИДЮК, Іван ДЗЮБА, Роман ЕВАХНІНА, Олег ГРИНІВ, Софія ГРИЦА, Віктор ДАВИДЮК, Іван ДЗЮБА, Роман КИРЧІВ, Олександр КУРОЧКІН, Наталія МАЛИНСЬКА, Оксана ЕКИРЧІВ, Олександр КУРОЧКІН, Наталія МАЛИНСЬКА, Оксана

, Всеволод НАУЛКО, Тетяна Е, Всеволод НАУЛКО, Тетяна Григорій СЕМЕНЮК, Мирослав СОПОЛИГА, Михайло ТИВОДАРЕГригорій СЕМЕНЮК, Мирослав СОПОЛИГА, Михайло ТИВОДАР

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк-ЕРекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк-лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Елористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

3

ЗмістContents

5 Інформація про авторівInformation About Authors

До славного ювілеюOn the Occasion of an Illustrious Jubilee

7 Вархол Йосип. Ювілей видатного вченого Словаччини (до 70-ліття від дня народження Мирослава Сополиги)Varkhol Yosyf. Jubilee of a Prominent Slovakian Scholar (Commemorating the 70th Anniversary of Birthday of Myroslav Sopolyha)

З історії та культуриFrom History and Culture

17 Сергійчук Володимир. Українці Туркестану в 1917–1924 роках у документах Центрального державного архіву республіки УзбекистанSerhiychuk Volodymyr. Turkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central National Archives of the Republic of Uzbekistan

34 Чмелик Роман. До методики визначення меж українських етнічних терито-рій у контексті сучасних інтерпретацій етнічностіChmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in Context of Modern Ethnicity Interpretations

45 Кожолянко Георгій. Питання рідної мови та спроби мадяризації бачвансько-сремських русинів на межі ХІХ–ХХ столітьKozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of Ba ka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth Centuries

51 Кожухар Катерина, Кожухар Віктор. Трансформація новорічного обрядо-вого комплексу «Маланка» в північному регіоні Республіки Молдова (на при-кладі села Тецкани Бричанського району)Kozhuhari Caterinа, Kozhuhari Victor. Transformation of New Year’s Ceremonial Complex Malanka in the Northern Region of Moldova (Exemplified by the Village of Te cani in Briceni District)

66 Курочкін Олександр. Пародійний обряд «Старече весілля»Kurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual Senile Nuptials

Архівні матеріалиМатеріали до Етнографічного атласу

матеріальної культури Української РСР межі 1940–1950-х роківArchival Documents

Materials for the Ethnographical Atlas of Tangible Culture of the Ukrainian SSR at the Turn of the 1940s–1950s

78 Околот І. Обробка лика, лози, рогожі і соломиOkolot I. Bast-, Wicker-, Bast Mat-, and Straw-Working


ІKozholianko Heorhiy.

ІKozholianko Heorhiy.

Іka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth CenturiesІka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth Centuries

Кожухар Катерина, Кожухар Віктор.ІКожухар Катерина, Кожухар Віктор.вого комплексу «Маланка» в північному регіоні Республіки Молдова (на приІвого комплексу «Маланка» в північному регіоні Республіки Молдова (на прикладі села Тецкани Бричанського району)Ікладі села Тецкани Бричанського району)Kozhuhari Caterinа, Kozhuhari Victor. ІKozhuhari Caterinа, Kozhuhari Victor.

in the Northern Region of Moldova (Exemplified by the Village of І in the Northern Region of Moldova (Exemplified by the Village of

М До методики визначення меж українських етнічних терито

М До методики визначення меж українських етнічних терито

контексті сучасних інтерпретацій етнічності

Мконтексті сучасних інтерпретацій етнічності

. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian

М. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian

Ethnic Territories in Context of Modern Ethnicity Interpretations

МEthnic Territories in Context of Modern Ethnicity Interpretations

Кожолянко Георгій. МКожолянко Георгій. Питання рідної мови та спроби мадяризації бачвансько-М Питання рідної мови та спроби мадяризації бачвансько-сремських русинів на межі ХІХ–ХХМсремських русинів на межі ХІХ–ХХ столітьМстолітьKozholianko Heorhiy. МKozholianko Heorhiy. М Problem of Native Language and Attempts of Magyarization М Problem of Native Language and Attempts of Magyarization

ka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth CenturiesМka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth Centuries

Кожухар Катерина, Кожухар Віктор.МКожухар Катерина, Кожухар Віктор.вого комплексу «Маланка» в північному регіоні Республіки Молдова (на приМвого комплексу «Маланка» в північному регіоні Республіки Молдова (на прикладі села Тецкани Бричанського району)Мкладі села Тецкани Бричанського району)

Ф Українці Туркестану в 1917–1924 роках у документах

Ф Українці Туркестану в 1917–1924 роках у документах

Центрального державного архіву республіки Узбекистан

ФЦентрального державного архіву республіки Узбекистан

Turkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central

ФTurkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central

National Archives of the Republic of UzbekistanФNational Archives of the Republic of Uzbekistan

До методики визначення меж українських етнічних теритоФ До методики визначення меж українських етнічних теритоконтексті сучасних інтерпретацій етнічностіФконтексті сучасних інтерпретацій етнічності

. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ф. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in Context of Modern Ethnicity InterpretationsФEthnic Territories in Context of Modern Ethnicity Interpretations

Питання рідної мови та спроби мадяризації бачвансько-Ф Питання рідної мови та спроби мадяризації бачвансько-

ЕSlovakian Scholar (Commemorating the 70th

ЕSlovakian Scholar (Commemorating the 70th

З історії та культуриЕЗ історії та культуриFrom History and Culture ЕFrom History and Culture

Українці Туркестану в 1917–1924 роках у документах Е Українці Туркестану в 1917–1924 роках у документах Центрального державного архіву республіки УзбекистанЕЦентрального державного архіву республіки Узбекистан

Turkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central ЕTurkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central

4

Трибуна молодого дослідникаA Rostrum for a Young Researcher

91 Журавльова Анастасія. Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтваZhuravliova Anastasiya. Image of Dnipro in Traditional Culture of Ukrainian Cossacks

100 Ярова Аліна. Вивчення традиційного житла Чернігівщини наприкінці XVIII – у першій половині ХХ століттяYarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIth – Early to Mid-XXth Centuries

РецензіїReviews

105 Кушнір В’ячеслав. Українці Буджака (рец.: Деревенча М. Буджацький слід / Матвій Деревенча. – Одеса : Друк Південь, 2015. – 352 с.)Kushnir Vyacheslav. The Bucak Ukrainians (Review: Derevencha M. A Trace in Bucak / Matviy Derevencha. – Odesa : The Pivden Printing, 2015. – 352 pp.)

110 Головко Олександр. Нове видання про українсько-молдовські етнокультурні зв’язки (рец.: Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Поповича / авт.-уклад. : В. Г. Кожухар, К. С. Кожухар ; редкол.: Т. Бедонька-Кугал та ін. ; Інститут культурної спадщини Академії наук Республіки Молдова. – Кишинів, 2015. – Т. 1: Українсько-молдовські етнокультурні зв’язки. – 344 с.)Holovko Oleksandr. A New Edition on Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations (Review: International Scientific Reading in Memory of Academician Kostiantyn Popovych / authors-compilers : Kozhuhari V., Kozhuhari C.; editorial board : Bedonka-Kuhal T. et al.; Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of Moldova. – Chi inaú, 2015. – Vol. 1. Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations. – 344 pp.)

НекрологОbituary

114 Леопольд Іванович ЯщенкоLeopold Ivanovych Yashchenko

116 РезюмеSummaries


І– Chi

І– Chi

ІІанович ЯщенкоІанович ЯщенкоLeopold Ivanovych YashchenkoІLeopold Ivanovych Yashchenko

М– Т

М– Т.

М.

A New Edition on Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations

МA New Edition on Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations

(Review: International Scientific Reading in Memory of Academician Kostiantyn

М(Review: International Scientific Reading in Memory of Academician Kostiantyn

hors-compilersМhors-compilers : М: Kozhuhari V., Kozhuhari C.МKozhuhari V., Kozhuhari C.Bedonka-Kuhal T. et al.; Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of МBedonka-Kuhal T. et al.; Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of

ina Мinaú Мú, 2015.М, 2015. – Vol. 1. Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations.М– Vol. 1. Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations.

ФPivden Printing, 2015.

ФPivden Printing, 2015.

Нове видання про українсько-молдовські етнокультурні

Ф Нове видання про українсько-молдовські етнокультурні

зв’язки (рец.: Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина

Фзв’язки (рец.: Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина

жухар, К.Фжухар, К. С. КФС. КожухарФожухартитут культурної спадщини Академії наук Республіки Фтитут культурної спадщини Академії наук Республіки

1: У Ф1: Українсько-молдовські етнокультурні Фкраїнсько-молдовські етнокультурні 1: Українсько-молдовські етнокультурні 1: У Ф1: Українсько-молдовські етнокультурні 1: У

A New Edition on Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations ФA New Edition on Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations (Review: International Scientific Reading in Memory of Academician Kostiantyn Ф(Review: International Scientific Reading in Memory of Academician Kostiantyn

Kozhuhari V., Kozhuhari C.ФKozhuhari V., Kozhuhari C.

ЕДеревенча

ЕДеревенча М.

ЕМ.

ук Південь, 2015.

Еук Південь, 2015. – 352

Е– 352 с.)

Ес.)

The Bucak Ukrainians (Review: ЕThe Bucak Ukrainians (Review: Derevencha M.ЕDerevencha M.Pivden Printing, 2015. ЕPivden Printing, 2015. – 352Е– 352 pp.)Еpp.)

Нове видання про українсько-молдовські етнокультурні Е Нове видання про українсько-молдовські етнокультурні зв’язки (рец.: Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Езв’язки (рец.: Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина

; редкЕ; редктитут культурної спадщини Академії наук Республіки Етитут культурної спадщини Академії наук Республіки

5

Інформація про авторів:

Вархол Йосиф – доктор філософії, завідувач відділу народо знавства, куратор, кустод Словацького національного му-зею – Музею української куль-тури у Свиднику (Словаччина). Коло наукових зацікавлень: ду-ховна культура та народне мистец-тво українців Словаччини.

Головко Олександр – про-відний етнолог відділу Наукові архівні фонди рукописів та фоно-записів ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського НАН України. Коло нау-кових зацікавлень: міжкультурні взаємовпливи; матеріальна й ду-ховна культура українсько-мол-довського пограниччя.

Журавльова Анастасія – аспірантка третього року навчан-ня зі спеціальності «Етнологія» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Коло наукових зацікавлень: екологічна культура, ментальність, традиційні світо-глядні уявлення українців.

Кожолянко Георгій – док-тор історичних наук, професор, голова Буковинського етногра-фічного товариства. Коло на-укових зацікавлень: матеріальна й духовна культура українцв, молдован та румун; українська діаспора в Канаді, Росії, Сербії, Польщі, Молдові; етнографічні музеї в Канаді, Україні; історія і сучасний стан рідновірства; іс-торія церкви та церковна етно-графія.

Кожухар Віктор – доктор історії (кандидат історичних

наук), конференціар, завіду-вач групи «Етнологія українців» Центру етнології Інституту куль-турної спадщини Академії наук Молдови, редактор радіожурна-лу «Rena tere – Відродження» Громадської компанії «Теле-Ра-діо-Молдова» (Молдова). Коло наукових зацікавлень: етнічна історія українців Молдови; мате-ріальна культура українців Мол-дови; етнодемографія.

Кожухар Катерина – док-тор педагогіки (кандидат педаго-гічних наук), конференціар, стар-ший науковий співробітник групи «Етнологія українців» Центру етнології Інституту культурної спадщини Академії наук Мол-дови, редактор радіожурналу «Rena tere – Відродження» Громадської компанії «Теле- Радіо-Молдова» (Молдова). Коло наукових зацікавлень: діалектологія; етнолінгвістика; соціо лінгвістика.

Курочкін Олександр – док-тор історичних наук, професор. Коло наукових зацікавлень: іс-торія календарної та сімейної звичаєвості; питання історіогра-фії; громадський побут; релігійні вірування, міфологія і демоноло-гія; маскознавство; традиційні розваги й весільний фольклор; процеси етнічної ідентифікації; карнавально-святкова культура українців та інших європейських народів.

Кушнір В’ячеслав – док-тор історичних наук, професор, декан історичного факультету

Одеського національного уні-верситету імені І. І. Мечнико-ва. Коло наукових зацікавлень: традиційна культура українців Причорномор’я, української діа-спори в Молдові та Румунії; між-національні відносини та етно-національні процеси на Півдні України.

Сергійчук Володимир – доктор історичних наук, про-фесор кафедри давньої та нової історії України Київського націо-нального університету імені Та-раса Шевченка. Коло наукових зацікавлень: історія українського козацтва; історія національно-визвольного руху; розселення українців у світі.

Чмелик Роман – кандидат історичних наук, заступник ди-ректора Інституту народознав-ства НАН України з наукової роботи. Коло наукових зацікав-лень: сучасне українсько-поль-ське пограниччя; ідентичність та пам’ять населення прикордонних територій; національні меншини й міжетнічні відносини в Україні; історія та теорія українського му-зейництва.

Ярова Аліна – аспірантка другого року навчання зі спе-ціальності «Етнологія» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Коло наукових зацікав-лень: народна житлова архітек-тура Чернігівщини; особливості інтер’єру та екстер’єру; фольклор, у якому відображаються звичаї та традиції, що пов’язані з жит-лом та житлобудуванням.


Ізацікавлень: екологічна культура,

Ізацікавлень: екологічна культура,

традиційні світоІ традиційні світоглядні уявлення українців. Іглядні уявлення українців.

Кожолянко Георгій ІКожолянко Георгій – докІ– доктор історичних наук, професор, Ітор історичних наук, професор, голова Буковинського етнограІголова Буковинського етногра-І-фічного товариства. Коло наІфічного товариства. Коло на-І-укових зацікавлень: матеріальна Іукових зацікавлень: матеріальна

Коло наукових зацікавлень: ісІКоло наукових зацікавлень: історія календарної та сімейної Іторія календарної та сімейної М

ня зі спеціальності «Етнологія»

Мня зі спеціальності «Етнологія»

льського

Мльського

НАН України. Коло наукових МНАН України. Коло наукових зацікавлень: екологічна культура, Мзацікавлень: екологічна культура,

традиційні світо М традиційні світо-М-етнології Інституту культурної

Метнології Інституту культурної спадщини Академії наук Мол

Мспадщини Академії наук Молдови, редактор радіожурналу

Мдови, редактор радіожурналу

М«Rena

М«Rena

Мtere

Мtere – Відродження»

М– Відродження»

Громадської компанії «Теле

МГромадської компанії «ТелеРадіоМРадіо-М-Молдова» (Молдова). ММолдова» (Молдова). Коло наукових зацікавлень: МКоло наукових зацікавлень: діалектологія; етнолінгвістика; Мдіалектологія; етнолінгвістика; соціоМсоціолінгвістика.Млінгвістика.

Курочкін ОлександрМКурочкін Олександртор історичних наук, професор. Мтор історичних наук, професор. Коло наукових зацікавлень: ісМКоло наукових зацікавлень: іс

ФКожухар Катерина

ФКожухар Катерина

тор педагогіки (кандидат педаго

Фтор педагогіки (кандидат педагогічних наук), конференціар, стар

Фгічних наук), конференціар, старший науковий співробітник групи Фший науковий співробітник групи «Етнологія українців» Центру Ф«Етнологія українців» Центру етнології Інституту культурної Фетнології Інституту культурної спадщини Академії наук МолФспадщини Академії наук Мол-Ф-дови, редактор радіожурналу Фдови, редактор радіожурналу Ф– Відродження» Ф– Відродження» Громадської компанії «ТелеФГромадської компанії «Теле

Молдова» (Молдова). ФМолдова» (Молдова).

козацтва; історія національноФкозацтва; історія національновизвольного руху; розселення Фвизвольного руху; розселення Е

історія українців Молдови; мате

Еісторія українців Молдови; мате-

Е-

ріальна культура українців Мол

Еріальна культура українців Мол-

Е-

– док Е– док- Е-тор педагогіки (кандидат педаго Етор педагогіки (кандидат педаго- Е- Е

України.

ЕУкраїни.

Сергійчук Володимир

ЕСергійчук Володимир

доктор історичних наук, проЕдоктор історичних наук, професор кафедри давньої та нової Ефесор кафедри давньої та нової історії України Київського націо-Еісторії України Київського націо-нального університету імені ТаЕнального університету імені Тараса Шевченка. Коло наукових Ераса Шевченка. Коло наукових зацікавлень: історія українського Езацікавлень: історія українського козацтва; історія національноЕкозацтва; історія національно

6

Information About Authors

Varkhol Yosyf – a Doctor of Philosophy, a head of Ethnol-ogy Department, curator and cus-todian at the Slovakian National Museum – Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk (Slovakia). Scientific interests: spiritual culture and folk art of the Ukrainians in Slovakia.

Holovko Oleksandr – a lead-ing ethnologist of the Archival Sci-entific Funds of Manuscripts and Audio-Recordings Department at the NASU M. Rylskyi IASFE. Scientific interests: intercultural interplays; tangible and intangible cultures of the Ukrainian-Moldovan borderland.

Zhuravliova Anastasiya – a third-year postgraduate special-izing in Ethnology at the NASU Rylskyi IASFE. Scientific inter-ests: ecological culture, mentality and traditional world outlook of the Ukrainians.

Kozholianko Heorhiy – a Doctor of History, a professor, a head of the Bukovynian Ethno-graphical Society. Scientific inter-ests: tangible and intangible cul-tures of Ukrainians, Moldovans and Romanians; Ukrainian diaspora in Canada, Russia, Serbia, Poland, and Moldova; ethnographical muse-ums in Canada and Ukraine; history and modern condition of Ridno-virstvo (Native Faith); Church his-tory and ethnography.

Kozhuhari Victor – a Doctor of History (Ph.D. in History), an asso-ciate professor, a head of Ethnology of Ukrainians group of the Ethnol-ogy Centre at the Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of Moldova, an editor of the radio journal Renaştere-Відродження of the Public Company Teleradio-Moldova (Moldova). Scientific in-terests: ethnic history of the Ukrai-nians in Moldova; material culture of the Ukrainians in Moldova; ethnic demography.

Kozhuhari Caterinа – a Doc-tor of Pedagogics (Ph.D. in Peda-gogy), an associate professor, a se-nior research fellow of Ethnology of Ukrainians group of the Ethnology Centre at the Cultural Heritage In-stitute of the Academy of Sciences of Moldova, an editor of the radio journal Renaştere-Відродження of the Public Company Teleradio-Moldova (Moldova). Scientific interests: dialectology; ethnolinguis-tics; sociolinguistics.

Kurochkin Oleksandr – a Doctor of History, a professor. Sci-entific interests: history of calendar and familial customs; historiographi-cal issues; social morals and man-ners; religious beliefs, mythology and demonology; mask studies; tra-ditional amusements and nuptial folklore; ethnic identification pro-cesses; carnival and festive culture of the Ukrainians and other European nations.

Kushnir Vyacheslav – a Doc-tor of History, a professor, a dean of the I. Mechnykov Odesa National University’s History Department. Scientific interests: traditional cul-ture of the Black Sea Littoral Ukrai-nians and the Ukrainian diaspora in Moldova and Romania; interethnic relations and ethno-national pro-cesses in the Ukrainian East.

Serhiychuk Volodymyr – a Doctor of History, a professor at the Taras Shevchenko Kyiv Na-tional University’s Department of Ukrainian Ancient and Modern History. Scientific interests: history of Ukrainian Cossacks; history of national liberation movement; set-tling of the Ukrainians worldwide.

Chmelyk Roman – a Ph.D. in History, a deputy director on re-search work at the NASU Institute of Ethnology. Scientific interests: modern Ukrainian-Polish border-land; identity and memory of frontier area inhabitants; national minorities and interethnic relations in Ukraine; history and theory of Ukrainian mu-seum studies.

Yarova Alina – a second-year postgraduate specializing in Ethnology at the NASU M. Rylskyi IASFE. Scientific interests: folk housing architecture of Chernihivshchyna; special features of the interior and exterior; the folklore which represents the customs and traditions related to abode and housing development.


Іand traditional world outlook of the Іand traditional world outlook of the

Kozholianko Heorhiy ІKozholianko Heorhiy – a І– a Doctor of History, a professor, a ІDoctor of History, a professor, a head of the Bukovynian EthnoІhead of the Bukovynian Ethno-І-Scientific interІScientific inter

Doctor of History, a professor. ІDoctor of History, a professor. М

year postgraduate special

Мyear postgraduate special-

М-

at the NASU

М at the NASU Scientific inter МScientific inter-М- ecological culture, mentality М ecological culture, mentality

and traditional world outlook of the Мand traditional world outlook of the

nior research fellow of

Мnior research fellow of Ukrainians

МUkrainians group of the Ethnology

М group of the Ethnology

Centre at the Cultural Heritage In

МCentre at the Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences

Мstitute of the Academy of Sciences of Moldova, an editor of the radio

Мof Moldova, an editor of the radio journal Мjournal RenaМRenaşМştere-ВідродженняМtere-Відродженняof the Public Company Мof the Public Company MoldovaМMoldova (Moldova). М (Moldova). interests:Мinterests: dialectology; ethnolinguisМ dialectology; ethnolinguistics; sociolinguistics.Мtics; sociolinguistics.

Kurochkin OleksandrМKurochkin Oleksandr

Фthe Ukrainians in Moldova; ethnic

Фthe Ukrainians in Moldova; ethnic

Kozhuhari Caterinа

ФKozhuhari Caterinа – a Doc

Ф– a Doc-

Ф-

tor of Pedagogics (Ph.D. in PedaФtor of Pedagogics (Ph.D. in Peda-Ф-gogy), an associate professor, a seФgogy), an associate professor, a se-Ф-nior research fellow of Фnior research fellow of Ethnology of ФEthnology of

group of the Ethnology Ф group of the Ethnology Centre at the Cultural Heritage InФCentre at the Cultural Heritage InФstitute of the Academy of Sciences Фstitute of the Academy of Sciences of Moldova, an editor of the radio Фof Moldova, an editor of the radio

of Ukrainian Cossacks; history of Фof Ukrainian Cossacks; history of national liberation movement; setФnational liberation movement; setЕ

Scientific in

ЕScientific in-

Е-

ethnic history of the Ukrai

Е ethnic history of the Ukrai-

Е-

nians in Moldova; material culture of Еnians in Moldova; material culture of the Ukrainians in Moldova; ethnic Еthe Ukrainians in Moldova; ethnic

relations and ethno

Еrelations and ethnocesses in the Ukrainian East.

Еcesses in the Ukrainian East.

ЕSerhiychuk VolodymyrЕSerhiychuk VolodymyrDoctor of History, a professor at ЕDoctor of History, a professor at the Taras Shevchenko Kyiv NaЕthe Taras Shevchenko Kyiv National University’s Department of Еtional University’s Department of Ukrainian Ancient and Modern ЕUkrainian Ancient and Modern History. ЕHistory. Scientific interests:ЕScientific interests:of Ukrainian Cossacks; history of Еof Ukrainian Cossacks; history of

7

ЮВІЛЕЙ ВИДАТНОГО ВЧЕНОГО СЛОВАЧЧИНИ(до 70-ліття від дня народження Мирослава Сополиги)

Йосиф Вархол

ÓÄÊ 39(437.6=161.2)(092)“388”Ñîï

Якщо в останніх десятиліттях оцінюва-ти заслуги окремих працівників Словацького національного музею – Музею української культури у Свиднику в розвитку словацького музейництва, тобто в його розбудові, науково- дослідницькій, експозиційній, едиційній та організаційній діяльності, то чи не найвизнач-нішою постаттю в даному контексті є Миро-слав Сополига – доктор філософських наук, доктор історичних наук, почесний доктор Ужгородського національного університету. Він належить до реномованих учених у галузі історії, етнології та музеології не лише в Сло-ваччині, але й далеко поза її межами, особливо в Україні. Дослідник здобув міжнародне ви-знання авторитетного вченого в закордонних наукових колах. Завдяки глибокій науковій ерудиції, М. Сополига підтримує тісні зв’язки

та творчі контакти з ученими багатьох країн світу. Своєю багатогранною діяльністю та нау-ково-організаційною активністю він залуча-ється до вирішення багатьох важливих питань в царині музеології в Словаччині. Упродовж майже п’ятдесяти літ (49 років) працює в Му-зеї української культури у Свиднику та протя-гом трьох десятиліть (1986–2016) керує цією найдавнішою і найпрестижнішою українською установою національної меншини в Словаччи-ні. Треба відзначити, що в згадуваний період Музей у Свиднику досяг свого апогею.

Історик, етнолог і музеолог, відомий сус-пільно-громадський та культурно-освітній діяч Мирослав Сополига 26 березня 2016 року відзначив свій життєвий ювілей – 70-ліття від дня народження. Доля склалася так, що 2016 року і Словацький національний музей –


ІЯкщо в останніх десятиліттях оцінюваІЯкщо в останніх десятиліттях оцінювати заслуги окремих працівників Словацького Іти заслуги окремих працівників Словацького національного музею Інаціонального музею – МІ– Музею української Іузею української культури у Свиднику в розвитку словацького Ікультури у Свиднику в розвитку словацького музейництва, тобто в його розбудові, науковоІмузейництва, тобто в його розбудові, науководослідницькій, експозиційній, едиційній та Ідослідницькій, експозиційній, едиційній та

МЯкщо в останніх десятиліттях оцінюваМЯкщо в останніх десятиліттях оцінювати заслуги окремих працівників Словацького Мти заслуги окремих працівників Словацького

узею української Музею української культури у Свиднику в розвитку словацького Мкультури у Свиднику в розвитку словацького М

ФЕ

8

ISSN 0130�6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2016

8


Музей української культури у Свиднику – ін-ституція, якій наш ювіляр присвятив усе своє плідне життя, віддавши їй свій розум, серце й палку любов до народу та його культури, свят-куватиме знаменитий ювілей – 60-річчя від дня свого заснування.

Народився Мирослав Сополига в невелич-кому м. Свиднику, де, здобувши 1962 року середню освіту, вступив на філософський фа-культет у Пряшеві університету П. Й. Шафа-рика в Кошицях за спеціальністю «Історія – українська мова та література» і в 1967 році його закінчив. Відтак повернувся в рідне місто. Любов і потяг до історії та культурних надбань остаточно визначили життєвий шлях молодого випускника. Цього ж року він влаштувався на роботу в Музей української культури у Свид-нику (сьогоднішній Словацький національний музей – Музей української культури), щоб присвятити себе історії та народознавчій науці. Почав працювати у відділі народознавства. Із самого початку своєї науково-дослідницької роботи М. Сополига проводить систематичні польові дослідження, зосередивши основну увагу на вивченні та фіксації однієї з найці-кавіших і малодосліджених тем традиційної культури українського населення – народної архітектури та побуту. У 60–70-х роках ми-нулого століття він здійснив польові дослі-дження в усіх українських селах Східної Сло-ваччини. Під час численних експедицій зібрав колосальний, надзвичайно рідкісний релікто-вий етнографічний матеріал, сотні фотографій, зарисовок, креслень, картограм з поширених поодиноких типів горизонтального плануван-ня, форм дахів, системи опалення житла тощо. Ці матеріали, зокрема, стали основою для написання значної кількості наукових праць із проблематики народної культури Пряшів-щини, вагомо поповнили колекцію музейних фондових збірок і теперішніх експозицій. Їхня наукова цінність полягає ще й у тому, що зроб-лені вони на основі власних досліджень, спо-стережень та записів від інформаторів окремих сіл, які бездоганно зналися на досліджуваній проб лематиці, культурі та побуті місцевого на-

селення. Згадувані роки були найпліднішим періодом з аспекту музейно-фахової та науково- дослідницької діяльності ювіляра. Мирослав Сополига регулярно брав активну участь у міжнародних конференціях, що проводилися в колишній Чехословаччині та поза її межами, на яких виступав із цікавими доповідями про народне будівництво, культуру і побут укра-їнців Східної Словаччини в ширшому народо-знавчому аспекті.

З 1972 року М. Сополига завідує відді-лом народознавства, а від 1976 року виконує функцію заступника директора. Тим самим він узяв на себе небувалий тягар організаційної та, особливо, адміністративної роботи. Увагу до-слідника постійно привертає основна наукова тема – народне будівництво, житло та побут нашого населення. У 1970–1980-х роках на сторінках словацької й місцевої української преси систематично з’являються його статті, у яких він порушує питання про необхідність охорони та збереження пам’яток народного зодчества як в автентичному сільському се-редовищі, так і в спеціалізованих експозиціях.

Ґрунтуючись на своїх особистих досліджен-нях, М. Сополига готує підбір найтиповіших, найхарактерніших і найцікавіших зразків на-родної будівельної культури на території Пів-нічно-Східної Словаччини. На початку 70-х років ХХ ст. він пред’являє науково-обґрунто-вану концепцію побудови етнографічної експо-зиції просто неба – скансену як однієї з експо-зицій Музею української культури. Ювіляр є автором проекту нової етнографічної експози-ції Návrh na vytvorenie komplexnej národopisnej expozície v prírode prі Múzeu ukrajinskej kultúry vo Svidníku (1974). Це викликало великий інтерес серед фахівців і отримало позитивну оцінку опонентів, якими були такі провідні словацькі етнологи, як Ян М’яртан, Ян Подо-лак та Штефан Мрушкович. Від 1975 року в ареалі скансену під керівництвом та фаховим доглядом М. Сополиги було переміщено понад 50 найтиповіших зразків – пам’яток народно-го будівництва українців Східної Словаччини. На сьогодні будівництво етнографічної експо-


Іархітектури та побуту. У

Іархітектури та побуту. Унулого століття він здійснив польові досліІнулого століття він здійснив польові дослідження в усіх українських селах Східної СлоІдження в усіх українських селах Східної Словаччини. Під час численних експедицій зібрав Іваччини. Під час численних експедицій зібрав колосальний, надзвичайно рідкісний реліктоІколосальний, надзвичайно рідкісний реліктовий етнографічний матеріал, сотні фотографій, Івий етнографічний матеріал, сотні фотографій, зарисовок, креслень, картограм з поширених Ізарисовок, креслень, картограм з поширених

Мслідницької

Мслідницької

олига проводить систематичні

Молига проводить систематичні

польові дослідження, зосередивши основну

Мпольові дослідження, зосередивши основну увагу на вивченні та фіксації однієї з найці

Мувагу на вивченні та фіксації однієї з найці-

М-

кавіших і малодосліджених тем традиційної Мкавіших і малодосліджених тем традиційної культури українського населенняМкультури українського населення – нМ– народної Мародної архітектури та побуту. У Мархітектури та побуту. У 60 М60–70М–70-М-х рМх роках миМоках ми-М-нулого століття він здійснив польові досліМнулого століття він здійснив польові дослі-М-дження в усіх українських селах Східної СлоМдження в усіх українських селах Східної Словаччини. Під час численних експедицій зібрав Мваччини. Під час численних експедицій зібрав колосальний, надзвичайно рідкісний реліктоМколосальний, надзвичайно рідкісний релікто

нях, М.Мнях, М.найхарактерніших і найцікавіших зразків наМнайхарактерніших і найцікавіших зразків наФ

– Музей української культури), щоб

Ф– Музей української культури), щоб

присвятити себе історії та народознавчій науці. Фприсвятити себе історії та народознавчій науці. Почав працювати у відділі народознавства. Із ФПочав працювати у відділі народознавства. Із

слідницької Фслідницької олига проводить систематичні Фолига проводить систематичні

тема

Фтема – народне будівництво, житло та побут

Ф– народне будівництво, житло та побут

нашого населення. У

Фнашого населення. Усторінках словацької й місцевої української

Фсторінках словацької й місцевої української преси систематично з’являються його статті, Фпреси систематично з’являються його статті, уФу яких він порушує питання про необхідність Фяких він порушує питання про необхідність охорони та збереження пам’яток народного Фохорони та збереження пам’яток народного зодчества як в автентичному сільському сеФзодчества як в автентичному сільському середовищі, так і в спеціалізованих експозиціях.Фредовищі, так і в спеціалізованих експозиціях.

Ґрунтуючись на своїх особистих дослідженФҐрунтуючись на своїх особистих дослідженнях, М.Фнях, М.

Ефункцію заступника директора. Тим самим він

Ефункцію заступника директора. Тим самим він узяв на себе небувалий тягар організаційної та,

Еузяв на себе небувалий тягар організаційної та, особливо, адміністративної роботи. Увагу доЕособливо, адміністративної роботи. Увагу дослідника постійно привертає основна наукова Еслідника постійно привертає основна наукова

– народне будівництво, житло та побут Е– народне будівництво, житло та побут Енашого населення. УЕнашого населення. У 19Е1970–1980Е70–1980сторінках словацької й місцевої української Есторінках словацької й місцевої української преси систематично з’являються його статті, Епреси систематично з’являються його статті,

яких він порушує питання про необхідність Еяких він порушує питання про необхідність

9

До славного ювілею

9

зиції просто неба Музею української культури у Свиднику майже завершено. Вона має не-абияку популярність та зацікавлення не лише домашньої аудиторії, але й відвідувачів та гостей майже із цілого світу, про що свідчать похвальні відгуки в музейній хроніці. Нині, за словами фахівців-скансено знавців та пересіч-них відвідувачів, цей скансен з-поміж десяти експозицій цього типу в Словаччині належить до найкращих.

У 1976 році з-під пера М. Сополиги, на основі зібраних етнографічних матеріалів, з’явилася перша книжка «Народна архітектура українців Східної Словаччини» [14]. Десятки наукових розвідок систематично друкувалися й друкуються як у «Науковому збірнику» Му-зею української культури у Свиднику, так і в різних наукових виданнях Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини, України, Німеччини та ін. З-поміж них згадаємо такі: «Жиле приміщен-ня в народному будівництві північно-східної частини Снинщини в другій половині ХІХ та на початку ХХ століття» [11], «Народне будів-ництво українців Східної Словаччини» [15], «Просторальне планування та внутрішня ха-рактеристика народного житла в області пів-нічно-східної Словаччини» [19], «Принципи охорони пам’яток народного будівництва та їх застосування в роботі Свидницького музею української культури» [18]; «Сільське будів-ництво на Свидниччині в ХІХ–ХХ ст. Тра-диції та сучасність» [20], «Старослов’янські традиції в народному житлі українців Східної Словаччини» [21] та ін.

На початку 80-х років минулого століт-тя вчений завершив роботу над монографією «Народне житло українців Східної Словаччи-ни» [16], яка належить до найвагоміших ви-дань початкового періоду його наукової діяль-ності. Це була перша синтетична праця, яка детально охоплює одну з найсуттєвіших діля-нок матеріальної культури в предметному ре-гіоні Карпат. У ній комплексно простежується історичний розвиток обстежуваного регіону, його території, розглядаються основні види занять, які вирізняються своїм особливим гео-

графічним розташуванням, специфічними при-родно-кліматичними умовами, соціально-еко-номічними та культурно-етнічними впливами, робляться логічні висновки, що «найдавніші будівельні пам’ятки в досліджуваній облас-ті – багато їх ознак та компонентів (на-приклад, конструкції печі, хата з боковою коморою, хата з сіньми – боїщем, різні при-будови у формі причілків, а також покуття за столом, окремі види меблів і т. д.) – це яскраві докази того, що культура цього на-роду має українську основу і є її складовою частиною» [1, с. 84]. Цією фундаментальною працею з поглибленим вивченням і науковим синтезом традиційного будівництва в області Північно-Східної Словаччини дослідник за-повнив велику прогалину в етнографічній літе-ратурі Карпатського регіону.

Уже з перших днів своєї діяльності в Му-зеї української куьтури у Свиднику він чітко визначає свої основні науково-дослідниць-кі завдання, які спрямовані не лише на ви-вчення й теоретичне осмислення в історико- ретроспективному плані тієї чи іншої наукової теми, але передусім їх подальше перспектив-не використання в експозиційній, культурно- виховній, публікаційній та едиційній діяльності. Його систематична, наполеглива й послідовна, широкоспектральна дослідницька діяльність у царині народного будівництва та побуту укра-їнців Східної Словаччини, зібраний ним коло-сальний теренний матеріал стали поштовхом і основою для написання кандидатської дисер-тації на тему народного будівництва: L’udové staviteľstvo Ukrajincov na východnom Slovensku. Kandidátska dizertačná práca (I. textová as , 284 s.; II. obrazová as 100 s., Svidník, 1979), яку він успішно захистив перед Спеціалізова-ною вченою радою Філософського факультету університету ім. Я. А. Коменського та Сло-вацької академії наук у Братиславі. На основі успішного захисту дисертації з проблематики народного будівництва українців Пряшівщини перед Спеціалізованою вченою радою Націо-нальної академії наук України 1995 року йому було призначено наукове звання доктора іс-


Іохорони пам’яток народного будівництва та їх

Іохорони пам’яток народного будівництва та їх застосування в роботі Свидницького музею Ізастосування в роботі Свидницького музею української культури» Іукраїнської культури» [1 І[18]; «Сільське будівІ8]; «Сільське будівництво на Свидниччині в ХІХ–ХХІництво на Свидниччині в ХІХ–ХХ

[2 І[20], «Старослов’янські І0], «Старослов’янські традиції в народному житлі українців Східної Ітрадиції в народному житлі українців Східної М

частини Снинщини в другій половині ХІХ та

Мчастини Снинщини в другій половині ХІХ та

11], «Народне будів

М11], «Народне будів

ництво українців Східної Словаччини»

Мництво українців Східної Словаччини» [1

М[15],

М5],

«Просторальне планування та внутрішня ха

М«Просторальне планування та внутрішня ха-

М-

рактеристика народного житла в області півМрактеристика народного житла в області пів-М-східної Словаччини» Мсхідної Словаччини» [1М[19], «Принципи М9], «Принципи

охорони пам’яток народного будівництва та їх Мохорони пам’яток народного будівництва та їх застосування в роботі Свидницького музею Мзастосування в роботі Свидницького музею

8]; «Сільське будівМ8]; «Сільське будівництво на Свидниччині в ХІХ–ХХМництво на Свидниччині в ХІХ–ХХ стМст. ТраМ. Тра

0], «Старослов’янські М0], «Старослов’янські

не використання в експозиційній, культурноМне використання в експозиційній, культурновиховній, публікаційній та едиційній діяльності. Мвиховній, публікаційній та едиційній діяльності. Ф

.

Ф.

поміж них згадаємо такі: «Жиле приміщен Фпоміж них згадаємо такі: «Жиле приміщен- Ф-сх Фсхідної Фідної

частини Снинщини в другій половині ХІХ та Фчастини Снинщини в другій половині ХІХ та 11], «Народне будів Ф11], «Народне будів- Ф- Ф

повнив велику прогалину в етнографічній літе

Фповнив велику прогалину в етнографічній літературі Карпатського регіону.

Фратурі Карпатського регіону.

Уже з перших днів своєї діяльності в Му

ФУже з перших днів своєї діяльності в Му

зеї української куьтури у Свиднику він чітко Фзеї української куьтури у Свиднику він чітко визначає свої основні науковоФвизначає свої основні науковокі завдання, які спрямовані не лише на виФкі завдання, які спрямовані не лише на вивчення й теоретичне осмислення в історикоФвчення й теоретичне осмислення в історикоретроспективному плані тієї чи іншої наукової Фретроспективному плані тієї чи іншої наукової теми, але передусім їх подальше перспективФтеми, але передусім їх подальше перспективне використання в експозиційній, культурноФне використання в експозиційній, культурно

Е[1, с.

Е[1, с.

працею з поглибленим вивченням і науковим

Епрацею з поглибленим вивченням і науковим

Есинтезом традиційного будівництва в області Есинтезом традиційного будівництва в області Північно ЕПівнічно- Е-Східної Словаччини дослідник заЕСхідної Словаччини дослідник заповнив велику прогалину в етнографічній літеЕповнив велику прогалину в етнографічній літературі Карпатського регіону. Ературі Карпатського регіону.

Уже з перших днів своєї діяльності в МуЕУже з перших днів своєї діяльності в Музеї української куьтури у Свиднику він чітко Езеї української куьтури у Свиднику він чітко визначає свої основні науковоЕвизначає свої основні науково

10


10


торичних наук, що виводить ім’я М. Сополиги в ряд відомих авторитетних учених-етнологів не лише в Словаччині, але й у Центральній Європі загалом. Цього високого наукового звання ювіляр досяг завдяки невтомній пра-цьовитості та цілеспрямованості. Воно ста-ло для нього не тільки честю, але й великим зобов’язанням перед майбутнім – ще напо-легливіше розгортати музейну роботу, у якій передує науково-дослідницька, публікаційна та едиційна діяльність. Однак, ураховуючи ці-лий комплекс обставин та явищ кінця 1990-х років – нові суспільно-політичні віяння, що їх приносить «оксамитова революція», його увагу привертають важливі й суттєві події в житті нашої національності. Саме в цей період музей став об’єктом ганебного та підступного політиканства згідно з програмою так званої деукраїнізації. М. Сополига не лише мужньо бореться за збереження назви та національно-го профілю цієї установи, відстоюючи її пра-ва на існування, але й на підставі історичних, етнологічних та інших науково обґрунтованих фактів викриває руйнівну та антиукраїнську роль протагоністів політичного русинізму та їхніх наставників: «Русинський сепаратизм так “щиро” підтримують різні націона-лістично спрямовані словацькі кола та їх українофобні прибічники. Все це робить-ся передусім з ціллю дезорієнтації та де-стабілізації української національної мен-шини в Словаччині. І не важко збагнути, що ця спекулятивна і занадто фальшива підтримка русинського сепаратизму може бути актуальною лише до часу повно-го розрушення українського національно-культурного організму в Словаччині. Після того намагання т. зв. “русинських провода-рів” будуть даремними. Словаччина їх за-лишить напризволяще, а місце матиме вже самовільний процес словакізації предметної етнічної групи» [7, с. 226]. М. Сополига був і залишається в перших рядах тих, хто твердо й непохитно відстоює національні інтереси на-шої національної меншини. У своїх наукових та науково-популярних статтях, письмових

протестах, резолюціях, відкритих листах та різних зверненнях науковоподібні нісенітниці він спростовує правдивими глибокодумни-ми, вагомими науковими аргументами, дово-дячи в такий спосіб етнічну єдність русько- українського населення в Карпатах, не-одноразово підкреслюючи, що «ніхто не має право ліквідувати та шматувати нашу культуру, бо вона належить нам усім – русинам-українцям як єдиній на-ціональній культурно-етнічній спіль-ності» [13, с. 4]. Як довгорічний член Ради Уряду Словацької Республіки у справах на-ціональних меншин (1991–1998), М. Сопо-лига непохитно відстоює ці позиції в рамках численних переговорів представництва русинів- українців з репрезентантами найвищих полі-тичних і державних органів Словацької Респуб-ліки. Тверда, непохитна й чітка ідейна позиція ювіляра обходилася нелегко. Купка облудних фарисеїв затіяла образливу кампанію про-ти музею, колективу його працівників та на-самперед проти його довгорічного директора М. Сополиги. Його декілька разів звільняли з посади директора, публічно оголошували кон-курси на заміщення цієї посади, несправедли-во ображали та карали іншими способами. Від 1991 року для Музею української культури у Свиднику напридумували майже десять без-глуздих офіційних назв, що в історії світової музеології, я переконаний, немає аналогій. І наперекір усьому він докладає неймовірних зусиль для нормалізації цього стану: постійно порушує наболілі питання національно-куль-турного розвитку русинів-українців у регіоні Карпат та як довгорічний член Президії Цен-тральної Ради Союзу русинів-українців Сло-вацької Республіки, а також як член Президії Світової федерації українських лемківських організацій допомагає їх вирішувати. Неодно-разово брав участь у роботі різних конферен-цій, семінарів, експертних комісій, що займа-лися цією проб лематикою.

Незважаючи на всі ці перипетії, М. Сопо-лига й надалі всю свою енергію спрямовує на укріплення нормального співжиття, взаємно-


Ілістично спрямовані словацькі кола та їх

Ілістично спрямовані словацькі кола та їх українофобні прибічники. Все це робитьІукраїнофобні прибічники. Все це робиться передусім з ціллю дезорієнтації та деІся передусім з ціллю дезорієнтації та дестабілізації української національної менІстабілізації української національної меншини в Словаччині. І Ішини в Словаччині. І не Іне важко збагнути, Іважко збагнути, що ця спекулятивна і занадто фальшива Іщо ця спекулятивна і занадто фальшива підтримка русинського сепаратизму може Іпідтримка русинського сепаратизму може

Мва на існування, але й на підставі історичних,

Мва на існування, але й на підставі історичних, етнологічних та інших науково обґрунтованих

Метнологічних та інших науково обґрунтованих фактів викриває руйнівну та антиукраїнську

Мфактів викриває руйнівну та антиукраїнську роль протагоністів політичного русинізму та

Мроль протагоністів політичного русинізму та

Русинський сепаратизм МРусинський сепаратизм так “щиро” підтримують різні націонаМтак “щиро” підтримують різні націона-М-лістично спрямовані словацькі кола та їх Млістично спрямовані словацькі кола та їх українофобні прибічники. Все це робитьМукраїнофобні прибічники. Все це робить-М-ся передусім з ціллю дезорієнтації та деМся передусім з ціллю дезорієнтації та дестабілізації української національної менМстабілізації української національної мен

важко збагнути, Мважко збагнути,

курси на заміщення цієї посади, несправедлиМкурси на заміщення цієї посади, несправедливо ображали та карали іншими способами. Від Мво ображали та карали іншими способами. Від Ф

олига не лише мужньо

Фолига не лише мужньо

бореться за збереження назви та національно Фбореться за збереження назви та національно- Ф-го профілю цієї установи, відстоюючи її пра Фго профілю цієї установи, відстоюючи її пра- Ф-ва на існування, але й на підставі історичних, Фва на існування, але й на підставі історичних, етнологічних та інших науково обґрунтованих Фетнологічних та інших науково обґрунтованих

українців з репрезентантами найвищих полі

Фукраїнців з репрезентантами найвищих політичних і державних органів Словацької Респуб-

Фтичних і державних органів Словацької Респуб-ліки. Тверда, непохитна й чітка ідейна позиція

Фліки. Тверда, непохитна й чітка ідейна позиція ювіляра обходилася нелегко. Купка облудних Фювіляра обходилася нелегко. Купка облудних фарисеїв затіяла образливу кампанію проФфарисеїв затіяла образливу кампанію проти музею, колективу його працівників та наФти музею, колективу його працівників та наФсамперед проти його довгорічного директора Фсамперед проти його довгорічного директора М.ФМ. Сополиги. Його декілька разів звільняли з ФСополиги. Його декілька разів звільняли з посади директора, публічно оголошували конФпосади директора, публічно оголошували конкурси на заміщення цієї посади, несправедлиФкурси на заміщення цієї посади, несправедли

ЕУряду Словацької Республіки у справах на

ЕУряду Словацької Республіки у справах національних меншин

Еціональних меншинлига непохитно відстоює ці позиції в рамках Елига непохитно відстоює ці позиції в рамках численних переговорів представництва русинівЕчисленних переговорів представництва русинівукраїнців з репрезентантами найвищих поліЕукраїнців з репрезентантами найвищих політичних і державних органів Словацької Респуб-Етичних і державних органів Словацької Респуб-ліки. Тверда, непохитна й чітка ідейна позиція Еліки. Тверда, непохитна й чітка ідейна позиція ювіляра обходилася нелегко. Купка облудних Еювіляра обходилася нелегко. Купка облудних фарисеїв затіяла образливу кампанію проЕфарисеїв затіяла образливу кампанію про

11


11

го порозуміння, толерантності між словаками та іншими національними меншинами в Сло-вацькій Республіці. З його ініціативи реалізу-ється проект «Музеї та етноси в Словаччині», у рамках якого вже понад 20 років Словацький національний музей разом з іншими музеями національних меншин у Словаччині організо-вують своєрідні виставки, конференції, семі-нари та інші акції. Саме одна з них – визначна міжнародна наукова конференція «Музейна презентація національних меншин в Словач-чині», головним організатором якої був юві-ляр, – відбулася в нашому музеї 1996 року як виразний прояв порозуміння та толерантності між людьми різних національностей. Він був організатором та співорганізатором конферен-цій, симпозіумів і семінарів, які систематично організовуються в Музеї української культури у Свиднику з нагоди традиційних Свят куль-тури русинів-українців Словацької Республі-ки. Його організаційні здібності повною мірою проявилися під час традиційних урочистостей у Словаччині – «Дні європейської культурної спадщини» (9–12 вересня 1999 р., Свидник), коли він зорганізував у музеї міжнародну конференцію «Традиція будівництва та по-буту в Словаччині» та одно йменну виставку. Матеріали конференції опубліковано в ре-презентативному науковому збірнику Tradície staviteľstva a bývania na Slovensku s osobitným akcentom na kultúrne prejavy v prostredí etnických minorít [28].

У 1996 році в Пряшеві узріло світ його дво-мовне словацько-українське видання «Перли-ни народної архітектури» [17]. Ця виняткова публікація сьогодні вже стала бібліографічною рідкістю, має велику популярність не лише серед широкої аудиторії словацьких та за-кордонних фахівців, але й пересічного читача. Воно дає нам глибоке, цілісне уявлення про унікальні сакральні дерев’яні споруди україн-ського населення Північно-Східної Словач-чини ХVІІ–XVIII ст., які є вершиною його народно-художньої архітектонічної творчості, перлинами не лише європейського, але й світо-вого будівельного мистецтва. Позитивно оці-

нюється його етнологічне дослідження – мо-нографія Ukrajinci na Slovensku. Etnokultúrne tradície z aspektu osídlenia, ľudovej architektúry a bývania [27]. Метою праці є етнокультурні традиції з аспекту поселення, народної архі-тектури та побуту Північно-Східної Словач-чини, з’ясування географічної наявності найти-повіших та найпоширеніших проявів народної культури в межах досліджуваної теми. Автор указує на їх ширші територіальні взаємозв’язки та міжетнічні взаємини з особливим акцентом на українсько-словацькі та українсько-поль-ські відносини.

Науково-дослідницька діяльність авто-ритетного вченого-етнолога не обмежується вивченням народного будівництва. Він на-магається комплексно вивчати проблемати-ку традиційного способу життя українського населення Східної Словаччини – традиційні заняття населення, одяг, народну кулінарію, культові споруди в контексті з іншими проява-ми народної культури та мистецтва, аналізую-чи їх так само із ширших міжетнічних взаємо-відносин з акцентом на українсько-словацькі взаємини. Саме вищезгадані аспекти лягли в основу його наукової монографії Tradície hmotnej kultúry na Slovensku, яка вийшла в найпрестижнішому видавництві Словацької академії наук VEDA [26]. Праця відзнача-ється високою науковою ерудицією автора, глибоким знанням історії та народної куль-тури обстежуваного Карпатського регіону, свідченням чого є також розлога бібліографія до кожного розділу. Неабияка цінність моно-графії полягає ще й у тому, що, незважаючи на значну кількість уже нагромаджених ма-теріалів та наукових праць, у Словаччині не існує узагальнюючого наукового синтезу цієї проблематики. Ця публікація є новим, оригі-нальним дослідженням, яке розкриває одну з найважливіших, досі малодосліджених сторі-нок з історії розвитку матеріальної культури українського населення Словаччини. Праця становить незаперечну цінність для етнологічної науки не лише в Словаччині, але і в загально-українському та європейському контексті за-


ІМатеріали конференції опубліковано в ре

ІМатеріали конференції опубліковано в репрезентативному науковому збірнику Іпрезентативному науковому збірнику

ý Іývania na Slovensku sІvania na Slovensku srne prejavy vІrne prejavy v prІprІроці в Пряшеві узріло світ його двоІроці в Пряшеві узріло світ його дво

раїнське видання «ПерлиІраїнське видання «Перли

Мпроявилися під час традиційних урочистостей

Мпроявилися під час традиційних урочистостей

Дні європейської культурної

МДні європейської культурної

ресня 1999

Мресня 1999 р.

Мр., Свидник),

М, Свидник),

коли він зорганізував у музеї міжнародну

Мколи він зорганізував у музеї міжнародну конференцію «Традиція будівництва та поМконференцію «Традиція будівництва та по-М-буту в Словаччині» та одно Мбуту в Словаччині» та одноймМйменну виставку. Менну виставку. Матеріали конференції опубліковано в реММатеріали конференції опубліковано в ре-М-презентативному науковому збірнику Мпрезентативному науковому збірнику TradМTradíМíTradíTradМTradíTrad cie Мcie ície íМície í

vania na Slovensku sМvania na Slovensku s osМosobitnМobitnýМýobitnýobitnМobitnýobitnostredМostredíМíostredíostredМostredíostred etnickМ etnickí etnickíМí etnickí

в основу його наукової монографії Мв основу його наукової монографії hmotnej kultМhmotnej kultФраїнців Словацької Республі Фраїнців Словацької Республі- Ф-

ки. Його організаційні здібності повною мірою Фки. Його організаційні здібності повною мірою проявилися під час традиційних урочистостей Фпроявилися під час традиційних урочистостей

Дні європейської культурної ФДні європейської культурної

магається комплексно вивчати проблемати

Фмагається комплексно вивчати проблемати

Фку традиційного способу життя українського

Фку традиційного способу життя українського населення Східної Словаччини

Фнаселення Східної Словаччинизаняття населення, одяг, народну кулінарію, Фзаняття населення, одяг, народну кулінарію, культові споруди в контексті з іншими прояваФкультові споруди в контексті з іншими проявами народної культури та мистецтва, аналізуюФми народної культури та мистецтва, аналізуючи їх так само із ширших міжетнічних взаємоФчи їх так само із ширших міжетнічних взаємовідносин з акцентом на українськоФвідносин з акцентом на українськовзаємини. Саме вищезгадані аспекти лягли Фвзаємини. Саме вищезгадані аспекти лягли в основу його наукової монографії Фв основу його наукової монографії

Еські відносини.

Еські відносини.

Науково

ЕНауково-

Е-дослідницька діяльність авто

Едослідницька діяльність авто

ритетного вченогоЕритетного вченого-Е-етЕетнолога не обмежується Енолога не обмежується вивченням народного будівництва. Він наЕвивченням народного будівництва. Він намагається комплексно вивчати проблематиЕмагається комплексно вивчати проблематиЕку традиційного способу життя українського Еку традиційного способу життя українського населення Східної СловаччиниЕнаселення Східної Словаччинизаняття населення, одяг, народну кулінарію, Езаняття населення, одяг, народну кулінарію, культові споруди в контексті з іншими прояваЕкультові споруди в контексті з іншими проява

12


12


галом. Тому й не дивно, що розвідка виклика-ла значний інтерес у наукових колах України. У 2011 році в Києві це видання вийшло під назвою «Українці Словаччини: вияви народної культури та мистецтва» [22]. Переклад укра-їнською мовою здійснив професор Любомир Белей з Ужгородського національного універ-ситету. Пропонована публікація є доповненим та поширеним українським варіантом (329 с.) словацького монографічного видання (292 c.). Як зазначає в цікавій вступній передмові до неї Л. Белей, «автор монографії не обмежу-ється емпіричним синхронним описом ана-лізованих фактів культури українців в Словаччині, а як справжній історик розгля-дає їх у діахронії, намагається простежи-ти їх еволюцію від найдавніших фіксацій».

28–30 травня 2008 року в Братисла-ві відбулася 17 Генеральна асамблея (Valné zhromaždenie) Народознавчого товариства Словаччини (до 2002 р. відоме як Словаць-ке народознавче товариство) при Словацькій академії наук та конференція «Вибрані проб-леми з історії етнології», присвячена 50-річ-чю виникнення Товариства. Із цієї нагоди головний комітет нагородив окремих його членів за науково-організаційну, виставкову та публікаційну діяльність. Першу премію в категорії «Публікаційна діяльність» при-значено Мирославу Сополизі за монографію «Традиції матеріальної культури українців Словаччини». Одночасно із нагоди 50-річчя заснування Народознавчого товариства Сло-ваччини (1958–2008) його нагородили по-чесною грамотою за довгорічну діяльність в комітеті цього Товариства.

На початку 1970-х років (через виселен-ня семи українських сіл в області Верхньої Цирохи та побудови водоймища Старина) М. Сополига був активним співорганізатором та співучасником одної з найрозсягліших на-родознавчих експедицій рятувального харак-теру в області Східної Словаччини. Під час численних експедицій протягом десяти років було зібрано надзвичайно вагомий і вели-кий за обсягом етнографічний матеріал, який

ювіляр використав у написанні колективної монографії Horná Cirocha [25]. А матеріали з комплексних історико-народознавчих до-сліджень Старинської долини на Снинщині 1975–1978 років були опубліковані в Науко-вому збірнику Музею української культури у Свиднику (№ 9, ч. 2).

Від 1985 року одним з найголовніших зав дань, яке стояло в центрі уваги фахових працівників музею, було комплексне дослі-дження найпрестижнішої теми «Культурно-історичний розвиток українського населення ЧСФР», результатом якого було створення нової модерної постійно діючої культурно- історичної експозиції від найдавніших часів по сьогоднішній день. Саме під керівництвом М. Сополиги була виконана грандіозна ро-бота з підготовки та реалізації цього плану. Урочисте відкриття нової експозиції Музею української культури відбулося 15 червня 1991 року в рамках ХХХVІІ Свята культури русинів-українців ЧСФР у Свиднику, з на-годи 35-річчя заснування Музею української культури за участю науковців із 18 країн сві-ту. Колективу сценаристів цієї експозиції – Мирославові Сополизі, Степанові Гостиняку, Миколі Русинку та Михайлові Гвізду – була присуджена Перша премія Словацького етно-графічного товариства при Словацькій акаде-мії наук у Братиславі. З нагоди цієї визначної події на початку 1991 року з-під пера М. Со-полиги вийшла друком неоціненна публікація «35 років Музею української культури» [6]. Послуговуючись архівними матеріалами, першоджерелами та спогадами працівників музею, автор розглядає в історичному аспек-ті спроби заснування українського музею на Пряшівщині, його діяльність у післявоєнний період, розповідає про ініціаторів його ство-рення, експедиції, організаційні труднощі. Це – перша і єдина публікація, яка дає комп-лексне уявлення про історію заснування, роз-виток та багатогранну діяльність МУК, що зараховується нині до визначних культурних інституцій, які достойно репрезентують іс-торію та народну культуру нашого населення.


Іта публікаційну діяльність. Першу премію

Іта публікаційну діяльність. Першу премію в категорії «Публікаційна діяльність» приІв категорії «Публікаційна діяльність» призначено Мирославу Сополизі за монографію Ізначено Мирославу Сополизі за монографію «Традиції матеріальної культури українців І«Традиції матеріальної культури українців Словаччини». Одночасно із нагоди 50ІСловаччини». Одночасно із нагоди 50заснування Народознавчого товариства СлоІзаснування Народознавчого товариства Словаччини (1958–2008) його нагородили поІваччини (1958–2008) його нагородили по

Мке народознавче товариство) при Словацькій

Мке народознавче товариство) при Словацькій академії наук та конференція «Вибрані проб-

Макадемії наук та конференція «Вибрані проб-леми з історії етнології», присвячена 50

Млеми з історії етнології», присвячена 50-

М-рі

Мріч

Мч-

М-

чю виникнення Товариства. Із цієї нагоди

Мчю виникнення Товариства. Із цієї нагоди головний комітет нагородив окремих його Мголовний комітет нагородив окремих його

ор Морганізаційну, виставкову Мганізаційну, виставкову та публікаційну діяльність. Першу премію Мта публікаційну діяльність. Першу премію в категорії «Публікаційна діяльність» приМв категорії «Публікаційна діяльність» при-М-значено Мирославу Сополизі за монографію Мзначено Мирославу Сополизі за монографію «Традиції матеріальної культури українців М«Традиції матеріальної культури українців Словаччини». Одночасно із нагоди 50МСловаччини». Одночасно із нагоди 50

Мирославові Сополизі, Степанові Гостиняку, ММирославові Сополизі, Степанові Гостиняку, Миколі Русинку та Михайлові ГвіздуММиколі Русинку та Михайлові ГвіздуФ

é

Фé

) Народознавчого товариства Ф) Народознавчого товариства відоме як Словаць Фвідоме як Словаць- Ф-

ке народознавче товариство) при Словацькій Фке народознавче товариство) при Словацькій академії наук та конференція «Вибрані проб- Факадемії наук та конференція «Вибрані проб-

М.

ФМ. Сополиги була виконана грандіозна ро

ФСополиги була виконана грандіозна ро

бота з підготовки та реалізації цього плану.

Фбота з підготовки та реалізації цього плану. Урочисте відкриття нової експозиції Музею

ФУрочисте відкриття нової експозиції Музею української культури відбулося 15Фукраїнської культури відбулося 151991Ф1991 рФроку в рамках ХХХVІІФоку в рамках ХХХVІІрусинівФрусинів-Ф-українців ЧСФР у Свиднику, з наФукраїнців ЧСФР у Свиднику, з нагоди 35Фгоди 35-Ф-Фріччя заснування Музею української Фріччя заснування Музею української культури за участю науковців із 18Фкультури за участю науковців із 18ту. Колективу сценаристів цієї експозиціїФту. Колективу сценаристів цієї експозиціїМирославові Сополизі, Степанові Гостиняку, ФМирославові Сополизі, Степанові Гостиняку,

ЕЧСФР», результатом якого було створення

ЕЧСФР», результатом якого було створення нової модерної постійно діючої культурно

Енової модерної постійно діючої культурноісторичної експозиції від найдавніших часів по Еісторичної експозиції від найдавніших часів по сьогоднішній день. Саме під керівництвом Есьогоднішній день. Саме під керівництвом

Сополиги була виконана грандіозна роЕСополиги була виконана грандіозна робота з підготовки та реалізації цього плану. Ебота з підготовки та реалізації цього плану. Урочисте відкриття нової експозиції Музею ЕУрочисте відкриття нової експозиції Музею української культури відбулося 15Еукраїнської культури відбулося 15

оку в рамках ХХХVІІЕоку в рамках ХХХVІІ

13


13

Від початку 1970-х років науковець ак-тивно включається в роботу Міжнародної комісії з вивчення народної культури Карпат та Балкан (МКККБ) як активний член суб-комісії з дослідження народного будівництва, якою керував знаменитий чеський етнолог – довгорічний генеральний секретар МКККБ професор Вацлав Фролец. Результати роботи Комісії у царині народного житла були пред-ставлені на науковій конференції (1976 р.), ор-ганізованій М. Сополигою у Свиднику. Саме в рамках цієї конференції ним була здійснена екскурсія по пам’ятках народної архітекту-ри північної частини Лемківщини та Музею народного будівництва в Сяноку (Польща). У 1981 році М. Сополига організовує на-ступну міжнародну конференцію, матеріали якої були опубліковані в Zborníku Slovenského národného múzea v Martine [30]. У ньому було надруковано змістовну статтю ювіля-ра Ohniskové zariadenia v ľudovom obydlí vo východoslovensko-ukrajinsko-poľskej kontaktovej oblasti (s. 157–183).

У 2003 році з ініціативи ювіляра на те-ренах Закарпатської, Чернівецької та Івано- Франківської областей була проведена чехо-словацько-польсько-українська наукова екс-педиція з дослідження народної архітектури регіону Українських Карпат. М. Сополига був одним із співорганізаторів цієї першої в історії чотирьох держав спільної експедиції вчених-етнологів та музеєзнавців.

Мирослав Сополига є автором та спів-автором путівників по експозиціях Музею української культури. Останній такий путів-ник вийшов 2006 року (100 с.) за фінансової підтримки українських наукових інституцій. Неабияка заслуга вченого у виданні першого путівника по словацьких скансенах [31]. Авто-ри цього видання Івета Зускінова (президент Унії музеїв у Словаччині) та Мирослав Сопо-лига (віце-президент згадуваної Унії) подають об’єктивну, цілісну характеристику десяти му-зейних експозицій, які сьогодні діють у Сло-ваччині й презентують пам’ятки традиційної будівельної культури певного регіону. Кожна з

них є своєрідною й неповторною не лише щодо природного ландшафту, але й передусім щодо різноманітності представлених у них тради-ційних форм народного будівництва та житла окремих регіонів Словаччини.

Персональна бібліографія М. Сополиги становить понад 1500 позицій, у тому числі 60 самостійних і колективних монографій, по-над 400 наукових і науково-популярних ста-тей. Від 1987 року за його редакцією побачило світ 14 томів (№ 15 у двох книгах – № 27) «Наукових збірників Музею української куль-тури в Свиднику», які є найпрестижнішим науковим україністичним виданням у Словач-чині. Ці неперіодичні видання привертають увагу вчених різних країн світу, позитивно оці-нюються в наукових колах. Завдяки плідній співпраці М. Саполиги з лінгвістами Зузаною Ганудель та Івором Ріпкою МУК у Свиднику після довгих років чекання видав фундамен-тальний «Атлас українських говорів Східної Словаччини» Василя Латти. Мирослав Со-полига підготував до друку та опублікував в Наукових збірниках МУК етнографічну спад-щину Василя Латти [10]. М. Сополига – член авторського колективу унікальної публікації «Етнічна та етнокультурна історія України» (2-й т.) [2], яка присвячена висвітленню в іс-торичній ретроспективі «матеріальної історії» українських земель як неодмінної складової їх культури. Достовірний і ґрунтовний фактогра-фічний матеріал праці, як зауважує у вступі цього видання Г. Скрипник, переконливо ре-презентує українство як самобутню й самодос-татню національну спільноту, історично зако-рінену в межах своїх сучасних етнічних земель із власною, високорозвиненою традиційною культурою [2, с. 8]. У 2013 році вийшло друком видання Інституту мистецтвознавства, фольк-лористики та етнології ім. М. Т. Рильського та Міжнародної асоціації україністів «Укра-їнці-русини: етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному розвитку» [23] – збір-ник праць видатних учених-етнологів України, Словаччини, Польщі, Румунії, Німеччини. У другій частині вміщено три праці нашого


Іпедиція з дослідження народної архітектури

Іпедиція з дослідження народної архітектури регіону Українських Карпат. М.Ірегіону Українських Карпат. М.одним із співорганізаторів цієї першої в історії Іодним із співорганізаторів цієї першої в історії чотирьох держав спільної експедиції вченихІчотирьох держав спільної експедиції вченихетнологів та музеєзнавців. Іетнологів та музеєзнавців.

Мирослав Сополига є автором та спів-ІМирослав Сополига є автором та спів-автором путівників по експозиціях Музею Іавтором путівників по експозиціях Музею

Мskej kontaktovej

Мskej kontaktovej

році з ініціативи ювіляра на те

Мроці з ініціативи ювіляра на те-

М-

ренах Закарпатської, Чернівецької та Івано

Мренах Закарпатської, Чернівецької та Івано-

М-

Франківської областей була проведена чехоМФранківської областей була проведена чехо-М-ук Мукраїнська наукова ексМраїнська наукова екс-М-

педиція з дослідження народної архітектури Мпедиція з дослідження народної архітектури регіону Українських Карпат. М.Мрегіону Українських Карпат. М. СопМСополига був Молига був одним із співорганізаторів цієї першої в історії Модним із співорганізаторів цієї першої в історії чотирьох держав спільної експедиції вченихМчотирьох держав спільної експедиції вчених

авторського колективу унікальної публікації Мавторського колективу унікальної публікації «Етнічна та етнокультурна історія України» М«Етнічна та етнокультурна історія України» Ф

ньому

Фньому

було надруковано змістовну статтю ювіля Фбуло надруковано змістовну статтю ювіля- Ф-udovom obydl Фudovom obydlí Фíudovom obydlíudovom obydl Фudovom obydlíudovom obydl vo Ф vo í vo í Фí vo í

skej kontaktovej Фskej kontaktovej

нюються в наукових колах. Завдяки плідній

Фнюються в наукових колах. Завдяки плідній співпраці М.

Фспівпраці М.Ганудель та Івором Ріпкою МУК у Свиднику

ФГанудель та Івором Ріпкою МУК у Свиднику після довгих років чекання видав фундаменФпісля довгих років чекання видав фундаментальний «Атлас українських говорів Східної Фтальний «Атлас українських говорів Східної Словаччини» Василя Латти. Мирослав СоФСловаччини» Василя Латти. Мирослав Сополига підготував до друку та опублікував в Фполига підготував до друку та опублікував в ФНаукових збірниках МУК етнографічну спадФНаукових збірниках МУК етнографічну спадщину Василя ЛаттиФщину Василя Латтиавторського колективу унікальної публікації Фавторського колективу унікальної публікації

Етури в Свиднику», які є найпрестижнішим

Етури в Свиднику», які є найпрестижнішим науковим україністичним виданням у Словач

Енауковим україністичним виданням у Словаччині. Ці неперіодичні видання привертають Ечині. Ці неперіодичні видання привертають увагу вчених різних країн світу, позитивно оціЕувагу вчених різних країн світу, позитивно оцінюються в наукових колах. Завдяки плідній Енюються в наукових колах. Завдяки плідній Еспівпраці М. Еспівпраці М. СаЕСаполиги з лінгвістами Зузаною Еполиги з лінгвістами Зузаною Ганудель та Івором Ріпкою МУК у Свиднику ЕГанудель та Івором Ріпкою МУК у Свиднику після довгих років чекання видав фундаменЕпісля довгих років чекання видав фундаментальний «Атлас українських говорів Східної Етальний «Атлас українських говорів Східної

14


14


ювіляра: «До проблеми етногенезу української меншини Словаччини» [9]; «Історіографія до-слідження традиційної матеріальної культури Північно-Східної Словаччини» [12]; «До пи-тань етнічної ідентифікації та сучасних етніч-них процесів українців Пряшівщини» [8].

М. Сополига є членом багатьох спеціалі-зованих комісій, редколегій, докторантських та інавгураційних комісій, опонентом та ре-цензентом багатьох визначних наукових ро-біт. Він – довгорічний член Наукової ради Словацького національного музею – Етно-графічного музею в Мартині, Наукової ради Словацького національного музею у справах етнічних меншин, член вченої ради Інститу-ту мистецтвознавства, фольклористики та етно логії ім. М. Т. Рильського НАН Укра-їни, віце-президент Міжнародної асоціації україністів (2007–2014), заступник голови виконавчого комітету Словацької секції Між-народної асоціації україністів, дійсний член Товариства ім. Т. Г. Шевченка і т. ін. Його ім’я знаходимо на сторінках таких визначних ен-циклопедичних видань, як Lidová architektúra. Encyklopédie [29, s. 204] Encyklopédia ľudovej kultúry Slovenska [24, s. 183], «Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина» [3, с. 322], «Діячі науки і культури Лемківщи-ни» [4, с. 12], «Енциклопедичний словник Лемківщини» [5, с. 583], українських енци-клопедій та довідників зі США, Канади, України, Польщі. За наукову, публікаційну, культурно-виховну роботу Мирослав Сопо-лига отримав багато відзнак від Міністерства культури Словацької Республіки, Союзу му-зеїв Словаччини, Етнографічного товари-ства Словаччини, Словацького літературного фонду, Союзу русинів-українців Словацької Республіки, крайових, окружних та міських урядів. За визначні досягнення в царині етно-логії та музеології його нагороджено медаллю «Зразковий працівник культури Словацької Республіки», він – лауреат премії П. П. Чу-бинського. У 1994 році М. Сополигу було нагороджено Георгіївським орденом «Честь. Слава. Труд» Міжнародного академічного

Рейтингу популярності «Золота Фортуна» (International Acadamie Rating of popularity “Golden Fortune”). 23 жовтня 2006 року в рам-ках святкувань з нагоди заснування Ужгород-ського національного університету на основі рішень поширеної Наукової ради цього закла-ду Мирославу Сополизі було вручено диплом та золоту медаль Почесного доктора – Doktor honoris causa (Dr.H.C.) Ужгородського націо-нального університету «за особливі заслуги в розбудові національної освіти і науки, утвердження високого міжнародного авто-ритету Університету та плідну культур-но-громадську діяльність».

У січні 2007 року Президія Словацької академії наук затвердила вченого рецензентом в акредитаційному процесі Інституту етнології Словацької академії наук (SAV) разом з дво-ма закордонними науковцями. У сфері компе-тенції рецензентів – визначення актуальності та ефективності науково-дослідницької діяль-ності Інституту в контексті політики Євро-союзу щодо нових країн-учасниць. Указом Президента України від 17 січня 2008 року Мирослава Сополигу нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня. Указом Президента України від 23 серпня 2011 року йому присво-єно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Мирослав Сополига – ініціатор та спів-організатор 25-ї конференції Асоціації євро-пейських музеїв просто неба, яка відбулася 2001 року в Словаччині та Чехії. Довгий пе-ріод він був одним із двох дійсних членів цієї Асоціації, які репрезентували Словацьку Рес-публіку в престижній міжнародній організації.

19 травня 2011 року Міністр культури Сло-вацької Республіки Д. Крайцер нагородив Ми-рослава Сополигу, доктора історичних наук, найвищою відзнакою в області музеології – премією Андрея Кметя за видатні заслуги в області дослідження, документації і презентації історії та культури українців Словаччини.

На початку квітня 2016 року Словаць-кий національний музей – Музей україн-ської культури у Свиднику та громадське


І322], «Діячі науки і культури Лемківщи

І322], «Діячі науки і культури Лемківщи

], «Енциклопедичний словник І], «Енциклопедичний словник [5 І[5, с. І, с. 58 І583], українських енциІ3], українських енци

клопедій та довідників зі США, Канади, Іклопедій та довідників зі США, Канади, України, Польщі. За наукову, публікаційну, ІУкраїни, Польщі. За наукову, публікаційну,

виховну роботу Мирослав СопоІвиховну роботу Мирослав Сополига отримав багато відзнак від Міністерства Ілига отримав багато відзнак від Міністерства

М. Його ім’я

М. Його ім’я

знаходимо на сторінках таких визначних ен

Мзнаходимо на сторінках таких визначних ен

Lidov

МLidová

Мá architekt

М architektú

Мú architektú architekt

М architektú architekt ra.

Мra.

Encyklop

МEncyklopé

Мédia

Мdia ľ

Мľudovej

Мudovej ľudovej ľ

Мľudovej ľ

[24, s. М[24, s. 183], «Краєзнавчий М183], «Краєзнавчий раїнців. Пряшівщина»Мраїнців. Пряшівщина» [3М[3, М,

322], «Діячі науки і культури ЛемківщиМ322], «Діячі науки і культури Лемківщи-М-], «Енциклопедичний словник М], «Енциклопедичний словник

3], українських енциМ3], українських енциклопедій та довідників зі США, Канади, Мклопедій та довідників зі США, Канади, України, Польщі. За наукову, публікаційну, МУкраїни, Польщі. За наукову, публікаційну,

«За заслуги» ІІМ«За заслуги» ІІУкраїни від 23МУкраїни від 23Ф

007–2014), заступник голови

Ф007–2014), заступник голови

виконавчого комітету Словацької секції Між Фвиконавчого комітету Словацької секції Між- Ф-народної асоціації україністів, дійсний член Фнародної асоціації україністів, дійсний член

. Його ім’я Ф. Його ім’я знаходимо на сторінках таких визначних ен Фзнаходимо на сторінках таких визначних ен- Ф-

в акредитаційному процесі Інституту етнології

Фв акредитаційному процесі Інституту етнології Словацької академії наук (SAV) разом з дво

ФСловацької академії наук (SAV) разом з двома закордонними науковцями. У

Фма закордонними науковцями. Утенції рецензентівФтенції рецензентівта ефективності науковоФта ефективності науковоності Інституту в контексті політики Євро-Фності Інституту в контексті політики Євро-союзу щодо нових країнФсоюзу щодо нових країнФПрезидента України від 17ФПрезидента України від 17Мирослава Сополигу нагороджено орденом ФМирослава Сополигу нагороджено орденом «За заслуги» ІІФ«За заслуги» ІІ

Еритету Університету та плідну культур

Еритету Університету та плідну культурно-громадську діяльність

Ено-громадську діяльність

січні 2007Есічні 2007 рокЕроку Президія Словацької Еу Президія Словацької академії наук затвердила вченого рецензентом Еакадемії наук затвердила вченого рецензентом в акредитаційному процесі Інституту етнології Ев акредитаційному процесі Інституту етнології Словацької академії наук (SAV) разом з двоЕСловацької академії наук (SAV) разом з двома закордонними науковцями. УЕма закордонними науковцями. Утенції рецензентівЕтенції рецензентів – Е– визначення актуальності Евизначення актуальності та ефективності науковоЕта ефективності науково

15


15

об’єднання «Русько-української ініціативи» видали монографію М. Сополиги «Народна архітектура українців Словаччини» (головний спонсор та ініціатор проекту Дмитро Рипела; 351 с. + 340 іл.), у якій згідно із сучасними ви-могами етнологічної науки подано загальну ха-рактеристику розвитку народного будівниц тва українців Східної Словаччини. Видання є уза-

гальнюючою синтетичною науковою працею, завершенням багаторічної наукової діяльності в царині традиційної будівельної культури в регіоні Карпат.

Щиросердечно вітаємо Мирослава Сопо-лигу з ювілеєм і зичимо міцного здоров’я, щас-тя, родинної злагоди, багато творчих наснаг та успіхів на Многая і Благая літа!

Данилюк А. Г. -

-

--

Красовський І. --

Красовський І.

Сополига М.

-

Сополига М. -

-

Сополига М ---

-

Сополига М --

Сополига М--

Сополига М -

-


-

Сополига М. -



Сополига М

Сополига М. -Sopoliga M -

Сополига М

-

Сополига М-

-

Сополига М--

Сополига М-


ІІІІІІІІІІММММММММММММ-М-ММММ-М-МММММММФФ- Ф- ФФ- Ф- ФФФФФФФФФФФСополига М.ФСополига М.ФФФФСополига МФСополига МФФФСополига МФСополига МФФЕЕЕЕ

Сополига МЕСополига МЕСополига МСополига МЕСополига МСополига МЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

16


16


-


--

Sopoliga M.

Sopoliga M. -

Sopoliga M. --

ó

-

-

Vařecha J. -

Zuskinová I Sopoliga M.


ІМФЕЕ

Zuskinová

ЕZuskinová I

ЕI

ЕII

ЕII

ЕЕ

17

УКРАЇНЦІ ТУРКЕСТАНУ В 1917–1924 РОКАХ У ДОКУМЕНТАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО

АРХІВУ РЕСПУБЛІКИ УЗБЕКИСТАНВолодимир Сергійчук

ÓÄÊ 930.29(575.1):(575.4=161.2)"1917/1924"

У статті йдеться про національне відродження українців Туркестану після Лютневої революції 1917 року, про спроби більшовицької влади, яка там утверджувалася, узяти під свій контроль цей процес, а також про намагання тамтешніх переселенців з України відкрити власні школи, робітничі клуби й організувати театральні колективи.

Ключові слова: українські переселенці в Туркестані, вимушена політика коренізації російсь кої більшовицької влади, українізація населених пунктів.

В статье речь идет о национальном возрождении украинцев Туркестана после Февральской революции 1917 года, о попытках большевистской власти, которая там утверждалась, взять под свой контроль этот процесс, а также о стремлении местных переселенцев из Украины открыть собственные школы, рабочие клубы и организо-вать театральные коллективы.

Ключевые слова: украинские переселенцы в Туркестане, вынужденная политика коренизации российской большевистской власти, украинизация населенных пунктов.

The article deals with the national revival of the Turkestan Ukrainians after the February 1917 Revolution, the attempts of the Bolshevik authorities being consolidating there to take over the control of the revival’s process, as well as with the efforts of the Ukrainians of those places to set up their own schools, workers’ clubs and to organize theatrical groups.

Keywords: Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power, Ukrainization of centres of population.

Серед багатьох регіонів українського коло-нізаційного розселення чи не найменше ува-ги наша історична наука присвятила Турке-стану – історико-географічній території між Каспійським морем і горами Паміру й Тянь-Шаню. Небагато інформації подає про укра-їнство цього регіону Ф. Заставний у своїх розвідках про розселення нашого народу на території Російської імперії та Радянського Союзу [32; 33].

Що ж стосується радянської історіографії, то вона зовсім не торкалася цього питання. Слово «українець» як переселенець на землі нинішніх пострадянських республік взагалі не згадується і в опуб лікованих документах, що започатковано ще з дореволюційних часів. На-приклад, у дослідженні П. Скриплєва наведе-но місця виходу переселенців до Чимкентсько-го повіту Сир-Дар’їнської області. Зокрема, засвідчено, що в Кам’яній Балці, Білій Воді і Тамерлановому найбільше таких було з Пол-тавської та Харківської губерній, а в Чорній

Річці, Вревському, Єрмоловому й Петропав-лівці – з Харківської [37, c. 2, 82, 113, 151].

Відомості про потужний переселенсь кий потік з України знаходимо і в інших працях до 1932 року, коли директивою з Москви було припинено українізацію по всій території СРСР. Так, В. Караваєв, який дослідив за-селення Голодного степу, наводить кількість вихідців з кожної губернії і зазначає, що най-більше хліборобських родин походить саме з України [26, c. 126]. Він подає навіть фото бу-динку Артема Кривоноса, старости найбіль-шого поселення Голодного степу – Спаського (253 двори), де нараховувалося 11 родин ви-хідців з Полтавської губернії, 10 – з Харків-ської, 71 – з Київської, 7 – з Подільської [26, c. ІV, табл. подвірного перепису].

Необхідно враховувати, що великі маси українського населення потрапляли до Тур-кестану також з інших колонізованих нашими предками теренів Російської імперії – Ниж-нього Подоння (Ростовський і Таганрозький


І– історико І– історико- І- Іге Ігеографічній території між Іографічній території між Каспійським морем і горами Паміру й ТяньІКаспійським морем і горами Паміру й ТяньШаню. Небагато інформації подає про украІШаню. Небагато інформації подає про українство цього регіону Ф. Іїнство цього регіону Ф. ЗаІЗаставний у своїх Іставний у своїх розвідках про розселення нашого народу на Ірозвідках про розселення нашого народу на Ітериторії Російської імперії та Радянського Ітериторії Російської імперії та Радянського

М Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power,


Серед багатьох регіонів українського коло

МСеред багатьох регіонів українського коло-

М-

нізаційного розселення чи не найменше уваМнізаційного розселення чи не найменше ува-М-ги наша історична наука присвятила Турке-Мги наша історична наука присвятила Турке-Мографічній території між Мографічній території між Каспійським морем і горами Паміру й ТяньМКаспійським морем і горами Паміру й ТяньШаню. Небагато інформації подає про украМШаню. Небагато інформації подає про укра

ставний у своїх Мставний у своїх розвідках про розселення нашого народу на Мрозвідках про розселення нашого народу на

Річці, Вревському, Єрмоловому й Петропав

МРічці, Вревському, Єрмоловому й ПетропавлівціМлівціФ

украинские переселенцы в Туркестане, вынужденная политика коренизации российской

Фукраинские переселенцы в Туркестане, вынужденная политика коренизации российской

большевистской власти, украинизация населенных пунктов.

Фбольшевистской власти, украинизация населенных пунктов.

The article deals with the national revival of the Turkestan Ukrainians after the February 1917 Revolution, the attempts of

ФThe article deals with the national revival of the Turkestan Ukrainians after the February 1917 Revolution, the attempts of

the Bolshevik authorities being consolidating there to take over the control of the revival’s process, as well as with the efforts of Фthe Bolshevik authorities being consolidating there to take over the control of the revival’s process, as well as with the efforts of the Ukrainians of those places to set up their own schools, workers’ clubs and to organize theatrical groups.Фthe Ukrainians of those places to set up their own schools, workers’ clubs and to organize theatrical groups.

Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power, Ф Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power, ФРічці, Вревському, Єрмоловому й ПетропавФРічці, Вревському, Єрмоловому й Петропав

ЕВ статье речь идет о национальном возрождении украинцев Туркестана после Февральской революции

ЕВ статье речь идет о национальном возрождении украинцев Туркестана после Февральской революции

года, о попытках большевистской власти, которая там утверждалась, взять под свой контроль этот процесс,

Егода, о попытках большевистской власти, которая там утверждалась, взять под свой контроль этот процесс,

также о стремлении местных переселенцев из Украины открыть собственные школы, рабочие клубы и организоЕтакже о стремлении местных переселенцев из Украины открыть собственные школы, рабочие клубы и организо

украинские переселенцы в Туркестане, вынужденная политика коренизации российской Еукраинские переселенцы в Туркестане, вынужденная политика коренизации российской

The article deals with the national revival of the Turkestan Ukrainians after the February 1917 Revolution, the attempts of ЕThe article deals with the national revival of the Turkestan Ukrainians after the February 1917 Revolution, the attempts of the Bolshevik authorities being consolidating there to take over the control of the revival’s process, as well as with the efforts of Еthe Bolshevik authorities being consolidating there to take over the control of the revival’s process, as well as with the efforts of

18


18


повіти 1888 року були відрізані від Катерино-славщини), Воронежчини, Оренбуржя, По-волжя, Кубані й Ставропілля, Сірого Клину. Наприклад, батько Василя Коваля, який меш-кав у Нижньоволинському неподалік від Таш-кента, прибув сюди з Київщини через Кубань, де батракував деякий час [23, c. 218].

Тільки в одній з таблиць виокремлюється український етнос у кількості 3287 осіб у ціло-му по області [31, с. 22].

А от після 1932 року російські й узбецькі історики вже не бачать українців у Туркестані. Скажімо, в одному зі збірників не уточнено, що селище Запорозьке в нинішньому Узбе-кистані засноване вихідцями з України. Воно згадується як «русское поселение» [27, c. 35].

Подібний підхід превалює і в багатьох інших дослідженнях. З цього погляду особ-ливо цікавою є стаття співробітників Інсти-туту мистецтвознавства Міністерст ва куль-тури Узбецької РСР Т. Визго і В. Дяченка про історичні культурні контакти українців і узбеків, яка була підготовлена до 300-річчя Переяславської ради. У ній не тільки назва-но українські мистецькі колективи, які при-їжджали на гастролі в Закаспійський край у дореволюційний час, але й перераховано міс-цеві художні колективи, що ставили україн-ські спектаклі. Так, «з 1918 року в Ташкенті успішно працюють українська драматична трупа полкового театру Ташкентського гарні-зону й український самодіяльний театральний колектив залізничного клубу ім. Карла Марк-са. При Українському робітничому будинку, відкритому в Ташкенті 1920 року, створю-ються крайова українська театральна група і українсь кий народний хор. Спектаклі і кон-церти українського робітничого будинку, які залучали численну аудиторію, мали неаби який успіх» [25, c. 83–98]. Однак жодним словом не згадано в цій статті про те, що останні створені чисельною українською громадою, яка тут мешкала вже не одне десятиріччя і здійснила вагомий внесок у розвиток регіону.

Подібна ситуація і зі статтею Ш. Абдул-лаєва «З історії розвитку культури народів

СРСР (1921–1932)», уміщеною в «Учених записках Ташкентського державного педаго-гічного інституту» [18], у якій зовсім не зга-дано українців. Такий підхід спостерігається і в інших спеціальних працях щодо культурно- освітнього розвитку Туркестану в перших ро-ках радянської влади – взагалі замовчується існування тут українського етносу, якому ма-ють бути створені умови для духовного роз-витку рідною мовою, як декларували тоді ро-сійські більшовики [22, с. 407–497]. Жодної згадки про будь-яку подію, пов’язану з корені-зацією українців у Туркестані, немає, скажі-мо, у книзі про культурне життя Узбеки стану в той період [30]. Як хліборобський етнос українці не згадуються і в монографічних ви-даннях, що стосуються розвитку сільсько-господарського виробництва в колишньому Турке стані [19–21].

У радянський період цілеспрямовано вті-лювалася в життя ідеологема про прогресивну роль російського народу в розвит ку господар-

О ява про виставу укра нсько трупи в Та кенті. 1918 р.


Іцеві художні колективи, що ставили україн

Іцеві художні колективи, що ставили українські спектаклі. Так, «з Іські спектаклі. Так, «зуспішно працюють українська драматична Іуспішно працюють українська драматична трупа полкового театру Ташкентського гарніІтрупа полкового театру Ташкентського гарнізону й український самодіяльний театральний Ізону й український самодіяльний театральний колектив залізничного клубу ім.Іколектив залізничного клубу ім. КаІКаса. При Українському робітничому будинку, Іса. При Українському робітничому будинку,

Мпро історичні культурні контакти українців і

Мпро історичні культурні контакти українців і узбеків, яка була підготовлена до 300

Музбеків, яка була підготовлена до 300-

М-рі

Мріччя

Мччя

й не тільки назва

Мй не тільки назва-

М-

но українські мистецькі колективи, які при

Мно українські мистецькі колективи, які при-

М-

їжджали на гастролі в Закаспійський край у Мїжджали на гастролі в Закаспійський край у дореволюційний час, але й перераховано місМдореволюційний час, але й перераховано міс-М-цеві художні колективи, що ставили українМцеві художні колективи, що ставили україн-М-

19 М1918 М18 рокМроку в Ташкенті Му в Ташкенті успішно працюють українська драматична Муспішно працюють українська драматична трупа полкового театру Ташкентського гарніМтрупа полкового театру Ташкентського гарнізону й український самодіяльний театральний Мзону й український самодіяльний театральний

записках Ташкентського державного педагоМзаписках Ташкентського державного педагогічного інституту»Мгічного інституту»Фкуль Фкуль- Ф-

Дя ФДяченка Фченка про історичні культурні контакти українців і Фпро історичні культурні контакти українців і

ччя Фччя

СРСР (1921–1932)», уміщеною в «Учених ФСРСР (1921–1932)», уміщеною в «Учених записках Ташкентського державного педагоФзаписках Ташкентського державного педагоФО ява про виставу укра нсько трупи ФО ява про виставу укра нсько трупи

Е

1919

З історії та культури

ства і культури тюрків, отже, читачів переко-нували, що носіями такого передового досвіду могли бути тільки російські переселенці. Тож лише з назв губерній, звідки йшов головний міграційний потік до Туркестану, можна дізна-тися про переселення сюди українських селян [34, c. 34]. Цим грішить і стаття П. Шмачко-ва, зі змісту якої здогадуємося про присутність тут українських селян завдяки тільки тому, що автор повідомляє: «За прикладом російських переселенців, кочовики-казахи і киргизи сіяли полтавську і кубанську пшеницю, овес, гречку, буряки, полуницю, малину та інші культури» [39, c. 130]. Винятковій ролі російського наро-ду в розвитку народного господарства і куль-тури Туркестану, без жодної згадки про укра-їнських переселенців, присвячена й монографія А. Фомченка, у якій названо всі поселення, де мешкали наші земляки [38].

Лише на VІІ Міжнародному конгресі ан-тропологічних і етнографічних наук у Москві в серпні 1964 року Я. Винников згадав про укра-їнське населення цього регіону за матеріалами переписів 1926 і 1959 років, наголосивши, що за окреслений період кількість українців тут зрос-ла з 97,5 тис. осіб до 273,8 тис. [24, c. 6].

З початком перебудови 1985 року українці Туркестану почали «повертатися» до історіо-графії тамтешніх науковців. Скажімо, розгля-даючи етнічні процеси у Ферганській долині, С. Губаєва, крім корінних народів цього регіо-ну, згадує українців (як і білорусів) у контексті російського переселенського руху, у кількох місцях акцентує увагу на тому, що саме укра-їнці є вихідцями з південних губерній Росій-ської імперії. Водночас авторка ще дотриму-ється спільного означення українців і білорусів як «русских» [28, c. 101–110].

Ще ширше роль українців у розвитку Тур-кестану розкривається в монографії російської дослідниці О. Брусіної, яка побувала в етно-графічних експедиціях у цьому регіоні вже після розвалу Радянського Союзу. Особливо чітко простежується український слід окрес-леної проб леми в польових матеріалах автор-ки, де старожили, які ще вчора сприймалися

«русскими», виявилися за походженням саме українцями [23, c. 218–228].

Що ж стосується документальних свідчень про існування української меншини в цьому регіоні, то такі дані тамтешні дослідники наво-дили лише з матеріалів останніх переписів, не згадуючи 1926 року. Так, в Узбекистані укра-їнців за переписом 1939 року нараховувалося 70 577 осіб, у тому числі в містах – 39 196 і в сільській місцевості – 31 381, що загалом ста-новило 1,1 % від загальної кількості жителів цієї республіки. Така питома вага українців збережеться і згідно з матеріалами перепи-су 1959 року. Тоді в Узбецькій РСР мешка-ло 87 927 українців, у тому числі в містах – 66 600 і в селах – 21 327 [35, c. 177].

Важливо зазначити, що з тих 87 927 осіб, які 1959 року визнали себе українцями, 35 742 вважали рідною мовою українську, 51 953 – російську і тільки 161 – узбецьку [35, c. 185].

Очевидно, що й українські дослідники не мали за пріоритет вивчення цієї проб леми, хоч в архівних сховищах УРСР і зберігалися до-кументи, що свідчили про наявність у Закаспії потужної нашої діаспори, яка здійснила ваго-мий внесок у розвиток цього регіону. Скажімо, Уповноважений БСРР у Туркестані Н. Оси-пович 23 березня 1922 року наголошував, що там «переселенцев из Великороссии сравни-тельно меньше, если украинцев по последним статистическим данным насчитывается около 2-х миллионов, то белоруссов будет всего около 500 тысяч, ибо царское правительство пере-селяло белоруссов, главным образом, в Си-бирь <...> Говоря о защите интересов и работе среди национальных меншинств Туркестана, надо признать, что хотя в крае имеется очень много инородцев, в особенности украинцев, но факти чес кой помощи и защиты от государ-ства они почти не имели как за отсутствием средств, так и даже формального органа Нар-комнаца, который был учрежден совершенно недавно – осенью 1921 г.

Таким образом, все национальные меншин-ства Туркестана были представлены самим себе. В деле самоорганизации, само помощи


ІТуркестану почали «повертатися» до історіо

ІТуркестану почали «повертатися» до історіографії тамтешніх науковців. Скажімо, розгляІграфії тамтешніх науковців. Скажімо, розглядаючи етнічні процеси у Ферганській долині, Ідаючи етнічні процеси у Ферганській долині,

Губаєва, крім корінних народів цього регіоІГубаєва, крім корінних народів цього регіону, згадує українців (як і білорусів) у контексті Іну, згадує українців (як і білорусів) у контексті російського переселенського руху, уІросійського переселенського руху, умісцях акцентує увагу на тому, що саме украІмісцях акцентує увагу на тому, що саме укра

Мнников згадав про укра

Мнников згадав про укра

їнське населення цього регіону за матеріалами

Мїнське населення цього регіону за матеріалами

ів, наголосивши, що за

Мів, наголосивши, що за

окреслений період кількість українців тут зрос

Мокреслений період кількість українців тут зрос-

М-

тис. осіб до 273,8 Мтис. осіб до 273,8 тис. [24, c.Мтис. [24, c. 6].М6].З початком перебудови 1985МЗ початком перебудови 1985 рокМроку українці Му українці

Туркестану почали «повертатися» до історіоМТуркестану почали «повертатися» до історіо-М-графії тамтешніх науковців. Скажімо, розгляМграфії тамтешніх науковців. Скажімо, розгля-М-даючи етнічні процеси у Ферганській долині, Мдаючи етнічні процеси у Ферганській долині,

Губаєва, крім корінних народів цього регіоМГубаєва, крім корінних народів цього регіону, згадує українців (як і білорусів) у контексті Мну, згадує українців (як і білорусів) у контексті

мий внесок у розвиток цього регіону. Скажімо, Ммий внесок у розвиток цього регіону. Скажімо, Уповноважений БСРР у Туркестані Н.МУповноважений БСРР у Туркестані Н.ФЛише на VІІ Міжнародному конгресі ан ФЛише на VІІ Міжнародному конгресі ан- Ф-

тропологічних і етнографічних наук у Москві в Фтропологічних і етнографічних наук у Москві в нников згадав про укра Фнников згадав про укра- Ф-

їнське населення цього регіону за матеріалами Фїнське населення цього регіону за матеріалами

Важливо зазначити, що з тих 87

ФВажливо зазначити, що з тих 87

які 1959

Фякі 1959 року визнали себе українцями, 35

Фроку визнали себе українцями, 35

вважали рідною мовою українську, 51

Фвважали рідною мовою українську, 51російську і тільки 161Фросійську і тільки 161

Очевидно, що й українські дослідники не ФОчевидно, що й українські дослідники не мали за пріоритет вивчення цієї пробФмали за пріоритет вивчення цієї пробв архівних сховищах УРСР і зберігалися доФв архівних сховищах УРСР і зберігалися доФкументи, що свідчили про наявність у Закаспії Фкументи, що свідчили про наявність у Закаспії потужної нашої діаспори, яка здійснила вагоФпотужної нашої діаспори, яка здійснила вагомий внесок у розвиток цього регіону. Скажімо, Фмий внесок у розвиток цього регіону. Скажімо,

Езбережеться і згідно з матеріалами перепи

Езбережеться і згідно з матеріалами перепи

року. Тоді в Узбецькій РСР мешка

Ероку. Тоді в Узбецькій РСР мешка

927 Е927 українців, у тому числі в містахЕукраїнців, у тому числі в містах600 і в селахЕ600 і в селах – 21Е– 21 327 [35,Е327 [35,Важливо зазначити, що з тих 87ЕВажливо зазначити, що з тих 87Ероку визнали себе українцями, 35Ероку визнали себе українцями, 35

вважали рідною мовою українську, 51Евважали рідною мовою українську, 51російську і тільки 161Еросійську і тільки 161 – узбецьку [35,Е– узбецьку [35,

Очевидно, що й українські дослідники не ЕОчевидно, що й українські дослідники не

20


20


и пр. оказались наиболее сильными украинцы, латыши, евреи, поляки и т. д. У этих народов были свои клубы, школы, рабочие дома, би-блиотеки и проч.» [1, арк. 4 зв.].

Проблему українства Туркестану чітко ви-світлено й у листі уповноваженого Наркомату освіти Туркестанської радянської республіки Виноградова до Представницт ва УСРР в Мо-скві: «Украинская часть населения Туркестана по своему революционному прошлому принад-лежит к тем бунтарям-крестьянам юга, кото-рых царское правительство после 1905 г. вы-нуждено было переселить на далекие окраи ны России как элемент вредный для робочих рай-онов и густо населенных местностей крестьян-ства. Тяжелый путь переселения закалил их в борьбе за свое существование и выковал из них энергичных, предприимчивых и общест-венно-революционных людей.

Это послужило причиной того, что украин-цы, заброшенные на далекие окраины, не имея ни школ, ни печатного слова на своем родном языке, не забыли материнский язык, сохрани-ли быт и нравы Украины. В Туркестане укра-инцы поселились и живут обществами: посел-ки, села и даже целые волости нередко состоят исключительно из украинцев. Сюда пришли украинцы в разное время: одни в первые годы после завоевания Туркестана, переселение других началось с 1905 г. и продолжалось вплоть до 1916 г. Большая часть населения поместилась на земле и меньшая на железных дорогах» [1, арк. 5].

Окремі документи української діас пори з відповідними супровідними коментарями на-друковано нами ще в 1990-х роках, зокрема ті, що стосуються відродження українства в цьому регіоні в 1917–1920 роках [36, c. 272–283]. Однак відтоді помітного зацікавлення іс-торією українців у Туркестані інші дослідники не виявили, що й змусило автора повернутися до цієї теми.

Оскільки в українських архівах зберегло-ся зовсім небагато документів, які висвітлю-ють життя українців Туркестану, поділеного 1924 року між казахами, узбеками, туркме-

нами, киргизами й таджиками, то зрозуміло, що значний інтерес викликали фонди Цент-рального державного архіву Республіки Узбеки стан (далі – ЦДАРУ), столиця якої, Ташкент, до 1924 року була центром вище-згаданого адміністративного утворення. Слід зауважити, що в 1960-х роках там працював відомий український історик Ярослав Дашке-вич. Однак комуністична цензура й відповідна ідеологічна спрямованість тогочасних наукових досліджень дозволили йому висловитися лише езопівською мовою про українство Туркестану крізь призму діяльності галичан-комуністів у вказаному регіоні, які рекрутувалися з колиш-ніх військовополонених австро-угорської ар-мії 1 [29]. Сама ж історія українства Туркеста-ну, його справжнє відродження в 1917 році не були висвітлені Я. Дашкевичем, зрозуміло, що не з вини цього сумлінного дослідника. Однак йому принаймні вдалося донести до широкого кола читачів інформацію про те, що в цьому регіоні тоді мешкало близько 500 тисяч укра-їнців [29, c. 100].

Слід зазначити, що ознайомлення з фон-дами ЦДАРУ, особливо з матеріалами На-родного комісаріату освіти Туркестану, справді виправдало сподівання, оскільки виявлено чи-мало документів, які стосуються історії укра-їнства цього регіону до 1924 року. Зокрема, викликає інтерес карта розселення українців, на якій відмічені десятки населених пунктів, де переважає українське населення (понад 50 %). Так, у Чимкентському повіті тоді такими були Арись, Вревське, Обручовка, Мамаївка, Та-мерланівка, Чубарівка, Криво носівка, Глинков, Китаївка, Леонідівка, Чорна Річка, Красні Води, Сергіївка, Чиркіно, Ільїнка, Баликча, Карпилівка, Воздвиженське, Високе, Ново-ніколаєвка, Новороманівка, Антонівка, Сам-сонівка, Єгор’ївка, Петропавлівка, Майбулак, Сафоново, Домбра Шалди, Сенявино, Галки-но, Трисвятительське, Рождественське, Доро-фіївка, Ленгер, Царське, Байрик, 1-й Бурулдак, 2-й Бурулдак, Новоіванівка, Новокузьминка, Воздвиженське, Кантемирове, Преображен-ське, Михайлівка; в Андижанському повіті –


Іукраинцы в разное время: одни в первые годы

Іукраинцы в разное время: одни в первые годы после завоевания Туркестана, переселение Іпосле завоевания Туркестана, переселение других началось с 1905 Ідругих началось с 1905

г. Іг. Большая часть населения ІБольшая часть населения поместилась на земле и меньшая на железных Іпоместилась на земле и меньшая на железных

Окремі документи української діасІОкремі документи української діас

Мни школ, ни печатного слова на своем родном

Мни школ, ни печатного слова на своем родном языке, не забыли материнский язык, сохрани

Мязыке, не забыли материнский язык, сохрани

Ту

МТуркестане укра

Мркестане укра-

М-

инцы поселились и живут обществами: посел

Минцы поселились и живут обществами: посел-

М-

ки, села и даже целые волости нередко состоят Мки, села и даже целые волости нередко состоят исключительно из украинцев. Сюда пришли Мисключительно из украинцев. Сюда пришли украинцы в разное время: одни в первые годы Мукраинцы в разное время: одни в первые годы после завоевания Туркестана, переселение Мпосле завоевания Туркестана, переселение

и продолжалось Ми продолжалось Большая часть населения МБольшая часть населения

поместилась на земле и меньшая на железных Мпоместилась на земле и меньшая на железных

родного комісаріату освіти Туркестану, справді Мродного комісаріату освіти Туркестану, справді виправдало сподівання, оскільки виявлено чиМвиправдало сподівання, оскільки виявлено чиФЭто послужило причиной того, что украин ФЭто послужило причиной того, что украин- Ф-

цы, заброшенные на далекие окраины, не имея Фцы, заброшенные на далекие окраины, не имея ни школ, ни печатного слова на своем родном Фни школ, ни печатного слова на своем родном языке, не забыли материнский язык, сохрани Фязыке, не забыли материнский язык, сохрани- Ф-

ну, його справжнє відродження в 1917

Фну, його справжнє відродження в 1917були висвітлені Я.

Фбули висвітлені Я.не з вини цього сумлінного дослідника. Однак

Фне з вини цього сумлінного дослідника. Однак йому принаймні вдалося донести до широкого Фйому принаймні вдалося донести до широкого кола читачів інформацію про те, що в цьому Фкола читачів інформацію про те, що в цьому Фрегіоні тоді мешкало близько 500 тисяч украФрегіоні тоді мешкало близько 500 тисяч українців [29,Фїнців [29, c.Фc. 100].Ф100].

Слід зазначити, що ознайомлення з фонФСлід зазначити, що ознайомлення з фондами ЦДАРУ, особливо з матеріалами НаФдами ЦДАРУ, особливо з матеріалами Народного комісаріату освіти Туркестану, справді Фродного комісаріату освіти Туркестану, справді

Екрізь призму діяльності галичан

Екрізь призму діяльності галичанвказаному регіоні, які рекрутувалися з колиш

Евказаному регіоні, які рекрутувалися з колишніх військовополонених австроЕніх військовополонених австро

[29]. Сама ж історія українства ТуркестаЕ [29]. Сама ж історія українства Туркестану, його справжнє відродження в 1917Ену, його справжнє відродження в 1917були висвітлені Я.Ебули висвітлені Я. Дашкевичем, зрозуміло, що ЕДашкевичем, зрозуміло, що не з вини цього сумлінного дослідника. Однак Ене з вини цього сумлінного дослідника. Однак йому принаймні вдалося донести до широкого Ейому принаймні вдалося донести до широкого кола читачів інформацію про те, що в цьому Екола читачів інформацію про те, що в цьому

2121


Карта укра

нського розсел

ення в Туркестані. 1919 р.


ІМФЕ

22


22


Архангельське, Нікольське, Воздвиженське, Благовіщенсь ке, Ново покровське, Любівка, Таран-Базар, Спаське, Семихатки, Гаврилів-ка, Іванівка, Михайлівка, Бородінське, Ново-олексіївське; в Аулієатинському – Карабаново, Карабаївка, Свинячий, Ніколаївка, Чалди-вар, Мерке, Новотроїцьке, Комсика, Лугове, Підгірне, Гуляївка, Шаповалівка, Михайлів-ка, Арканівка, Новоіванівка, Рівне, Голова-чівка, Покровка, Голованівка, Серафимівка, Александрівка, Дмитріївка, Івано-Олексіївка, Бурне, Казанське, Благовіщенське, Самсонів-ське, Петровське, Гродеково, Успенське, Лі-динський, Столипінський, Преображенський, Кремнівський, Любимівський, Матвіївський, Кастальський, Джабаївка, Новогеоргіївка; у Катте-Курганському – Федорівський та ін. [9, арк. 145].

Важливим джерелом для визначення кіль-кості українського населення в регіоні слугують дані про наявність його в конкретних населених пунктах, де 1919 року більшовицька влада зби-ралася відкривати школи для навчання рідною мовою. Так, досить інформативним є документ про українців, які проживають в Аулієатин-ському повіті [4, арк. 119–119 зв.]. Він суттє-во доповнений даними про кількість дітей до-шкільного і шкільного віку в селах цього повіту [4, арк. 118, 122].

Подібні документи повідомляють про знач-ну українську присутність у населених пунктах Пржевальського (третина всього населення), Голодностепового, Ходжентського, Наман-ганського і Скобелівського повітів [4, арк. 79, 90–90 зв., 121, 126]. Доповнюють тему роз-гортання української освіти в Туркестані і спис-ки слухачів курсів з українознавчих дисциплін, протокол засідання української учительської фракції при колегії Наркомату освіти [4, арк. 278–283]. Окремим документом від 12 берез-ня 1920 року повідомляється про потребу в бук-варях для деяких населених пунктів [4, арк. 23].

Коли російські більшовики захопили вла-ду в цьому краї, то спершу справді деякий час заманювали довірливих українців обіцянками про національне відродження. Як свідчить ви-

писка з журналу засідання колегії Комісаріату Народної освіти Туркестанської Республіки РСФРР від 22 листопада 1918 року, того дня було ухвалено: «а) там, где украинцы состав-ляют большинство населения, преподавание должно вестись на украинском языке по об-щей программе, б) там, где украинцы состав-ляют меньшенство, украинский язык должен преподаваться как факультативный предмет для желающих, в) в украинских школах при-менить общее положение о национальных школах» [4, арк. 70].

А завідувач Українського бюро при Рад-нацмен Наркомосвіти Туркестану Молодоже-нюк, крім того, просив «зажадати від населен-ня думку про бажання вчитися рідною мовою» [9, арк. 10].

Про відродження національного життя на-ших земляків у далекому Туркестані свідчать і протоколи зібрань українських громад. Так, збереглися такі документи щодо зборів укра-їнців Намангана [2, арк. 12], Андижана [2, арк. 31], Ариса [2, арк. 59–59 зв.]. Цікавим також є протокол загальних зборів батьків учнів української школи імені Тараса Шевчен-ка в Ташкенті [2; 12, арк. 1–2 зв.], її звіт за 1918/1919 навчальний рік [7, арк. 15–15 зв.].

Окрему групу документів становлять цир-куляри щодо розвитку української справи в Туркестані, які «спускалися» з Моск ви – від Українського центрального бюро Раднацмен Наркомпросу РСФРР, яке очолювали В. Га-дзинський і П. Шафран [9, арк. 70–72; 11, арк. 1–2].

Приховуються в архівних фондах і доку-менти про існування в Туркестані українських робітничих будинків, які називалися «україн-ськими робітничими хатами». Так, у зазначе-ний період вони діяли в Ташкенті, Черняєві, Андижані, Самарканді й Чимкенті [8, арк. 14, 14 зв.; 5, арк. 5].

Є багато документів, що свідчать про праг-нення частини українців повернутися на рід-ну землю. Так, член облвиконкому і завіду-вач відділу Туркменського облзему Андрій Никонович Важненко з Біленського 12 січ-


Ішкільного і шкільного віку в селах цього повіту

Ішкільного і шкільного віку в селах цього повіту

118, 122]. І118, 122].Подібні документи повідомляють про знач-ІПодібні документи повідомляють про знач-

ну українську присутність у населених пунктах Іну українську присутність у населених пунктах Пржевальського (третина всього населення), ІПржевальського (третина всього населення), Голодностепового, Ходжентського, НаманІГолодностепового, Ходжентського, Наманганського і Скобелівського повітів [4, арк.Іганського і Скобелівського повітів [4, арк.

Му більшовицька влада зби

Му більшовицька влада зби

ралася відкривати школи для навчання рідною

Мралася відкривати школи для навчання рідною мовою. Так, досить інформативним є документ

Ммовою. Так, досить інформативним є документ про українців, які проживають в Аулієатин

Мпро українців, які проживають в Аулієатин-

М-

9–119М9–119 звМзв.]. Він суттєМ.]. Він суттє-М-во доповнений даними про кількість дітей доМво доповнений даними про кількість дітей до-М-шкільного і шкільного віку в селах цього повіту Мшкільного і шкільного віку в селах цього повіту

Подібні документи повідомляють про знач-МПодібні документи повідомляють про знач-ну українську присутність у населених пунктах Мну українську присутність у населених пунктах Пржевальського (третина всього населення), МПржевальського (третина всього населення),

ка в Ташкенті [2; 12, арк.Мка в Ташкенті [2; 12, арк.1918М1918Фкості українського населення в регіоні слугують Фкості українського населення в регіоні слугують

дані про наявність його в конкретних населених Фдані про наявність його в конкретних населених у більшовицька влада зби Фу більшовицька влада зби- Ф-

ралася відкривати школи для навчання рідною Фралася відкривати школи для навчання рідною

[9, арк.

Ф[9, арк.

Про відродження національного життя на

ФПро відродження національного життя на

ших земляків у далекому Туркестані свідчать

Фших земляків у далекому Туркестані свідчать і протоколи зібрань українських громад. Так, Фі протоколи зібрань українських громад. Так, збереглися такі документи щодо зборів украФзбереглися такі документи щодо зборів українців Намангана [2, арк.Фїнців Намангана [2, арк.Фарк.Фарк. 31], Ариса [2, арк.Ф31], Ариса [2, арк.також є протокол загальних зборів батьків Фтакож є протокол загальних зборів батьків учнів української школи імені Тараса ШевченФучнів української школи імені Тараса Шевченка в Ташкенті [2; 12, арк.Фка в Ташкенті [2; 12, арк.

Езавідувач Українського бюро при Рад

Езавідувач Українського бюро при Рад

нацмен Наркомосвіти Туркестану Молодоже

Енацмен Наркомосвіти Туркестану Молодоженюк, крім того, просив «зажадати від населенЕнюк, крім того, просив «зажадати від населення думку про бажання вчитися рідною мовою» Еня думку про бажання вчитися рідною мовою» [9, арк. Е[9, арк. 10]. Е10].

Про відродження національного життя наЕПро відродження національного життя наших земляків у далекому Туркестані свідчать Еших земляків у далекому Туркестані свідчать і протоколи зібрань українських громад. Так, Еі протоколи зібрань українських громад. Так, збереглися такі документи щодо зборів украЕзбереглися такі документи щодо зборів укра

2323


ня 1922 року просив Український відділ при Комнаці Туркестану «зарахувати <...> на чергу для відправлення на Україну». Сам він з Катеринославщини. Маршрут пропонував виробити такий: Красноводськ – Баку – Рос-тов – Олександрівськ. Там у нього престарілі батьки. Крім шести членів своєї родини, мав на утриманні дівчинку, яку взяли з голодую-чих губерній [13, арк. 3].

Збереглися клопотання про виїзд в Украї-ну і Семена Шевчука, уродженця с. Пустоха Сквирського повіту Київської губернії, якому як поштовому службовцю з Казалінського радили знайти собі заміну з України, щоб він міг сам по-вернутися на батьківщину [13, арк. 4].

Українська освітня справа в Туркестані, по-чинаючи з 1918 року, значною мірою пов’язана з постаттю комуніста-галичанина Мирослава Гавриліва, який був членом колегії Наркома-ту освіти республіки. У фондах ЦДАРУ збе-реглася його доповідна записка від 10 червня 1919 року до колегії Наркомату освіти Турке-станської республіки про потреби української школи [15, арк. 155–156].

До М. Гавриліва як повпреда українського шкільництва в Туркестані постійно зверталися українські вчителі з усього краю, повідомляю-чи про ситуацію на місцях, прохаючи поради і допомоги. Саме ці листи дають можливість повніше оцінити діяльність блискучого педа-гога й умілого організатора [15, арк. 1–2 зв., 15–16 зв., 31, 31 зв., 35–36 зв., 35–39 зв., 47–47 зв., 48, 243–246 зв.].

Як засвідчують виявлені документи, з по-чатку 1920-х років почалося переслідування

українців. Так, збереглося звернення Віри Супрунів до Народного комісаріату націо-нальностей Туркестанської республіки з про-ханням розібратися з ареш том її чоловіка Лав-рентія Хведоровича Супруніва «незвистно з якого приводу у Ташчека» [14, арк. 116]. Нар-комнац Туркестану 13 травня 1922 року пере-адресував цього листа до Держполітуправлін-ня Туркестану з проханням повідомити про причини арешту й прискорити розгляд справи [14, арк. 115]. Там зацікавилися українською справою глибше, про що свідчить доповідна записка завідувача Українського бюро Нац-мену Молодоженюка до ДПУ 20 листопада 1922 року, у якій він, виклавши історію посе-лення українців у Туркестані, запевняє гріз-ну інституцію: «Относительно политической спайки сов нацмен только стоит на платформе коммунистической партии» [9, арк. 45].

Очевидно, усе це впливало на активність тамтешніх українців, які тепер з осторогою ставилися до розгортання національної спра-ви. У звіті Ради нацменшин Туркестану за 1923 рік, зокрема, зазначено, що «відсутність зв’язку з місцевостями, відсутність засобів і труднощі об’єднати українців навколо якогось Центру, не дає можливості втілювати в жит-тя всі культурно-просвітні почини серед даної національності, тому Українське Центральне бюро майже бездіє» [10, арк. 26].

У 1924 році Туркестан розділили, відтак українці цього історико-географічного регіону опинилися в різних союзних респуб ліках, де до кінця 1932 року ще мали можливість розвива-ти власну духовність.

1

--

-

-

-

--

--


Ічи про ситуацію на місцях, прохаючи поради

Ічи про ситуацію на місцях, прохаючи поради і допомоги. Саме ці листи дають можливість Іі допомоги. Саме ці листи дають можливість повніше оцінити діяльність блискучого педаІповніше оцінити діяльність блискучого педагога й умілого організатора [15, арк.Ігога й умілого організатора [15, арк.

., 35–36І., 35–36 звІзв., 35–39І., 35–39зв., 48, 243–246 Ізв., 48, 243–246 зв.].Ізв.].

Як засвідчують виявлені документи, з поІЯк засвідчують виявлені документи, з по

Мроку до колегії Наркомату освіти Турке-

Мроку до колегії Наркомату освіти Турке-

станської республіки про потреби української

Мстанської республіки про потреби української

Гавриліва як повпреда українського

МГавриліва як повпреда українського

шкільництва в Туркестані постійно зверталися Мшкільництва в Туркестані постійно зверталися українські вчителі з усього краю, повідомляюМукраїнські вчителі з усього краю, повідомляю-М-чи про ситуацію на місцях, прохаючи поради Мчи про ситуацію на місцях, прохаючи поради і допомоги. Саме ці листи дають можливість Мі допомоги. Саме ці листи дають можливість повніше оцінити діяльність блискучого педаМповніше оцінити діяльність блискучого педагога й умілого організатора [15, арк.Мгога й умілого організатора [15, арк. 1–М1–

., 35–39М., 35–39

труднощі об’єднати українців навколо якогось Мтруднощі об’єднати українців навколо якогось Центру, не дає можливості втілювати в житМЦентру, не дає можливості втілювати в житФдах ЦДАРУ збе Фдах ЦДАРУ збе- Ф-

че Фчервня Фрвня року до колегії Наркомату освіти Турке- Фроку до колегії Наркомату освіти Турке-

станської республіки про потреби української Фстанської республіки про потреби української

ну інституцію: «Относительно политической

Фну інституцію: «Относительно политической спайки сов

Фспайки совкоммунистической партии» [9, арк.

Фкоммунистической партии» [9, арк.

ФОчевидно, усе це впливало на активність ФОчевидно, усе це впливало на активність тамтешніх українців, які тепер з осторогою Фтамтешніх українців, які тепер з осторогою ставилися до розгортання національної спраФставилися до розгортання національної справи. УФви. У звіті Ради нацменшин Туркестану за Фзвіті Ради нацменшин Туркестану за 1923Ф1923 рік, зокрема, зазначено, що «відсутність Фрік, зокрема, зазначено, що «відсутність зв’язку з місцевостями, відсутність засобів і Фзв’язку з місцевостями, відсутність засобів і труднощі об’єднати українців навколо якогось Фтруднощі об’єднати українців навколо якогось

Езаписка завідувача Українського бюро Нац-

Езаписка завідувача Українського бюро Нац-мену Молодоженюка до ДПУ 20

Емену Молодоженюка до ДПУ 20

року, у Ероку, у якЕякій він, виклавши історію посеЕій він, виклавши історію поселення українців у Туркестані, запевняє грізЕлення українців у Туркестані, запевняє грізну інституцію: «Относительно политической Ену інституцію: «Относительно политической спайки сов Еспайки совнацмен только стоит на платформе Енацмен только стоит на платформе коммунистической партии» [9, арк.Екоммунистической партии» [9, арк.ЕОчевидно, усе це впливало на активність ЕОчевидно, усе це впливало на активність тамтешніх українців, які тепер з осторогою Етамтешніх українців, які тепер з осторогою

24


24


ДОКУМЕНТИ

Статут Українського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка в ТашкентіБез дати

С Т А Т У Т українського товариства «ПРОСВІТА» імени Тараса Григоровича Шевченка в Ташкенті

ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ§ 1. Назва товариства.Товариство носить назву Українське товариство «ПРОСВІТА» імени Тараса Шевченка в

Ташкенті.§ 2. Територіяльний обсяг діяльности.Діяльність товариства сягає тільки на Ташкент.§ 3. Мета товариства. Завдання товариства є слідуючі: а) Культурно-просвітне б) Товариське.Культурно-просвітня діяльність лежить в тім, щоби між українцями ширити загальну просвіту,

а іменно: поширювати знання української мови в слові і письмі, ознайомлювати українців з рідним письменством, історією, наукою, мистецтвом (искусством) та з все світнім революцийним рухом, в Росії, на Вкраїні, в Туркестані і на Западі.

Для осягнення цієї ціли товариство має дбати:а) про засновання на кошт Республики шкіл (школи народні, середні, фахові (професійні як

промислові, торговельні, рільничі і т. д.)), в яких наука велась би на українській мові.б) видавати і ширити між українським населенням книжки, наукові видавництва, брошури як

господарського, так і соціального змісту, видавати часописі, журнали на українській мові.в) устроювати публичні лекції і курси у всіх напрямах життя українського працюючого люду.г) закладати громадські (публичні, всім доступні) читальні і книгозбірні.Під оглядом товариським повинно товариство гуртувати і організувати селянську і городську

українську бідноту, стати товариським огнищем і осередком для українців, що живуть в даній місцевости з праці своїх рук, тому удержує воно:

а) хату, де могло б сходитись товариство задля читання книжок, газет, обміни думок, товарись-ких розмов і забав.

б) уладжає театральні вистави, устроює вечерниці, концерти в честь заслужених письмен ників, поетів, всесвітньої слави революційних борців, як Шевченко, Фанко, Грінченко, Драгоманів і дру-гих заслужених діячів України.

в) передплачує газети, дневники, тиждневники. Наукові видавництва як на українсь кій, так і на других чужих мовах.

г) уладжує свята, маївки, прогульки і народні гуляння.д) основує хор та оркестр, улаштовує музикально-співацькі вечерниці, уладжує спільні святоч-

ні сходини та танці.е) засновує гімнастично-пожарні товариства для плеканья здоровля, введення організованнос-

ти, карности і дисципліни серед українського працюючого люду, робітників і селян.§ 4. Для осягнення вище намічених цілий товариству служать слідуючі засоби: членсь кі вклад-

ки (взноси), добровільні датки, даровизни, прибутки з вистав, вечерниць, народних гулянні, устроюваних товариством, допомоги з боку Республики і публічні збірки.


ІПід оглядом товариським повинно товариство гуртувати і організувати селянську і городську

ІПід оглядом товариським повинно товариство гуртувати і організувати селянську і городську

українську бідноту, стати товариським огнищем і осередком для українців, що живуть в даній Іукраїнську бідноту, стати товариським огнищем і осередком для українців, що живуть в даній Імісцевости з праці своїх рук, тому удержує воно:Імісцевости з праці своїх рук, тому удержує воно:а) хату, де могло б сходитись товариство задля читання книжок, газет, обміни думок, товарисьІа) хату, де могло б сходитись товариство задля читання книжок, газет, обміни думок, товарись

б) уладжає театральні вистави, устроює вечерниці, концерти в честь заслужених письменІб) уладжає театральні вистави, устроює вечерниці, концерти в честь заслужених письменпоетів, всесвітньої слави революційних борців, як Шевченко, Фанко, Грінченко, Драгоманів і друІпоетів, всесвітньої слави революційних борців, як Шевченко, Фанко, Грінченко, Драгоманів і дру

Ма) про засновання на кошт Республики шкіл (школи народні, середні, фахові (професійні як

Ма) про засновання на кошт Республики шкіл (школи народні, середні, фахові (професійні як

промислові, торговельні, рільничі і т.

Мпромислові, торговельні, рільничі і т. д.)), в яких наука велась би на українській мові.

Мд.)), в яких наука велась би на українській мові.

б) видавати і ширити між українським населенням книжки, наукові видавництва, брошури як

Мб) видавати і ширити між українським населенням книжки, наукові видавництва, брошури як

господарського, так і соціального змісту, видавати часописі, журнали на українській мові.

Мгосподарського, так і соціального змісту, видавати часописі, журнали на українській мові.

в) устроювати публичні лекції і курси у всіх напрямах життя українського працюючого люду.Мв) устроювати публичні лекції і курси у всіх напрямах життя українського працюючого люду.г) закладати громадські (публичні, всім доступні) читальні і книгозбірні.Мг) закладати громадські (публичні, всім доступні) читальні і книгозбірні.Під оглядом товариським повинно товариство гуртувати і організувати селянську і городську МПід оглядом товариським повинно товариство гуртувати і організувати селянську і городську

українську бідноту, стати товариським огнищем і осередком для українців, що живуть в даній Мукраїнську бідноту, стати товариським огнищем і осередком для українців, що живуть в даній Ммісцевости з праці своїх рук, тому удержує воно:Ммісцевости з праці своїх рук, тому удержує воно:а) хату, де могло б сходитись товариство задля читання книжок, газет, обміни думок, товарисьМа) хату, де могло б сходитись товариство задля читання книжок, газет, обміни думок, товарись

Фпросвітня діяльність лежить в тім, щоби між українцями ширити загальну просвіту,

Фпросвітня діяльність лежить в тім, щоби між українцями ширити загальну просвіту,

а іменно: поширювати знання української мови в слові і письмі, ознайомлювати українців з рідним

Фа іменно: поширювати знання української мови в слові і письмі, ознайомлювати українців з рідним письменством, історією, наукою, мистецтвом (искусством) та з все

Фписьменством, історією, наукою, мистецтвом (искусством) та з все

Росії, на Вкраїні, в Туркестані і на Западі. ФРосії, на Вкраїні, в Туркестані і на Западі.Для осягнення цієї ціли товариство має дбати: ФДля осягнення цієї ціли товариство має дбати:а) про засновання на кошт Республики шкіл (школи народні, середні, фахові (професійні як Фа) про засновання на кошт Республики шкіл (школи народні, середні, фахові (професійні як

д.)), в яких наука велась би на українській мові.Фд.)), в яких наука велась би на українській мові.б) видавати і ширити між українським населенням книжки, наукові видавництва, брошури як Фб) видавати і ширити між українським населенням книжки, наукові видавництва, брошури як

господарського, так і соціального змісту, видавати часописі, журнали на українській мові.Фгосподарського, так і соціального змісту, видавати часописі, журнали на українській мові.в) устроювати публичні лекції і курси у всіх напрямах життя українського працюючого люду.Фв) устроювати публичні лекції і курси у всіх напрямах життя українського працюючого люду.

Епросвітня діяльність лежить в тім, щоби між українцями ширити загальну просвіту, Епросвітня діяльність лежить в тім, щоби між українцями ширити загальну просвіту, а іменно: поширювати знання української мови в слові і письмі, ознайомлювати українців з рідним Еа іменно: поширювати знання української мови в слові і письмі, ознайомлювати українців з рідним письменством, історією, наукою, мистецтвом (искусством) та з всеЕписьменством, історією, наукою, мистецтвом (искусством) та з всесвЕсвітнім революцийним рухом, Еітнім революцийним рухом,

2525


ЧЛЕНИ ТОВАРИСТВА§ 5. Членами товариства можуть бути люди української народности, які живуть з власної праці

фізичної або інтелектуальної без ріжниці пола і віку, як рівно ж инші українські поступові орга-нізації і товариства. Они діляться на членів звичайних і почесних. Звичайним членом може бути цей, хто заявить волю вступити до товариства і управою товариства буде принятий. Для прийняття потрібне є порука двох членів товариства, або членський білет професіонального союза або партії.

Наколи управа товариства не прийме кого в члени, то покривдженій особі служить право від-кликатися (скаржитися) до загального зібрання. Членами почесними можуть бути ці люди, яких іменується 2/3 голосами присутніх членів на загальнім зібранню за особливі заслуги для товари-ства українського люду, його батьківщини і всесвітнього поступу прогресу.

§ 6. Член товариства обов’язаний платити членську вкладку і при прийняттю в члени одноразове вписове і інтересуватися культурно-просвітним рухом як українського люду, так і других народів.

§ 7. Член має право брати участь у всіх нарадах і зібраннях товариства, вибирати єго управу, користуватися хатою товариства, книгозбірнею, часописами і усима єго установами.

§ 8. Виключати з членів товариства має право управа товариства кожного з членів, хто до-пуститься повини проти чести і інтересів українського і взагалі працюючого люду і єго культурно-просвітніх змаганні.

УПРАВА ТОВАРИСТВА§ 9. Керування товариством лежить:1) на управі товариства2) на контрольній комісії3) на загальному зібранню.§ 10. Управа товариства числить 5, 7, 9, 15 членів із 3 або 5 заступників, вибраних (це значить,

численніші товариства вибирають більшу управу, а менші – меншу. Член управи повинен бути повнолітний).

Управа складається:1) з голови товариства2) товариша голови3) писаря (секретаря)4) скарбника5) книгозбірника (бібліотекаря)6) господаря хати і інших членів.§ 11. Голову товариства і його товариша обирає загальне зібрання, а прочі уряди розділює упра-

ва між собою.§ 12. На зверх заступає (репрезентує) товариство голова і секретар, і він разом з секретарем

підписує всі пісьма товариства, як листи, папери і т. д. На случай неприсутности голови, заступає єго у всім товариш голови.

§ 13. Всі члени управи сповняють свої обов’язки безплатно (даром) під доглядом і відвічальнос-тю цілого товариства, виїмок становлять більші грошові росходи чи другі затрати по культурно-просвітнім справам в дальших поїздках і командировках.

§ 14. Управа повинна збиратися не менше 2 рази в місяць і полагоджувати справи товариства. Наколи заходить потреба, то засідання управи повинні відбуватися стільки разів, скільки вимага-тимуть справи і добро товариства. На бажання 10 членів товарист ва має бути скликане засідання управи. Кворум складається при присутности членів більше половини на одного. На місце постій-но перешкоджуваного члена управи покликується єго заступника. Обовязково управа має вести книгу членів, книгу касову, книгу майна товариства.


І2) товариша голови І2) товариша голови3) писаря (секретаря) І3) писаря (секретаря)

5) книгозбірника (бібліотекаря)І5) книгозбірника (бібліотекаря)6) господаря хати і інших членів.І6) господаря хати і інших членів.

11. Голову товариства і його товариша обирає загальне зібрання, а прочі уряди розділює упраІ11. Голову товариства і його товариша обирає загальне зібрання, а прочі уряди розділює упра

М10. Управа товариства числить 5, 7, 9, 15 членів із 3 або 5

М10. Управа товариства числить 5, 7, 9, 15 членів із 3 або 5

численніші товариства вибирають більшу управу, а менші

Мчисленніші товариства вибирають більшу управу, а менші

Управа складається: МУправа складається:1) з голови товариства М1) з голови товариства

5) книгозбірника (бібліотекаря)М5) книгозбірника (бібліотекаря)

ФУПРАВА ТОВАРИСТВА

ФУПРАВА ТОВАРИСТВА

10. Управа товариства числить 5, 7, 9, 15 членів із 3 або 5Ф10. Управа товариства числить 5, 7, 9, 15 членів із 3 або 5 заФзачисленніші товариства вибирають більшу управу, а меншіФчисленніші товариства вибирають більшу управу, а менші

Е7. Член має право брати участь у всіх нарадах і зібраннях товариства, вибирати єго управу,

Е7. Член має право брати участь у всіх нарадах і зібраннях товариства, вибирати єго управу,

користуватися хатою товариства, книгозбірнею, часописами і усима єго установами.

Екористуватися хатою товариства, книгозбірнею, часописами і усима єго установами.

8. Виключати з членів товариства має право управа товариства кожного з членів, хто доЕ8. Виключати з членів товариства має право управа товариства кожного з членів, хто допуститься повини проти чести і інтересів українського і взагалі працюючого люду і єго культурноЕпуститься повини проти чести і інтересів українського і взагалі працюючого люду і єго культурно

УПРАВА ТОВАРИСТВА ЕУПРАВА ТОВАРИСТВА

26


26


§ 15. Контрольна комісія складається з 3 членів та 2 заступників, обраних на загальному зі-бранню; члени комісії поміж себе обирають голову (предсідателя). Кожного року, а в разі потреби і кілька разів у рік переводить ревізію діяльности товариства, єго грошового і маєткового стану та всіх других органів (установ). За бажанням 5 членів товариства Комісія є обовязана перевести надзвичайну ревізію у вказаному напрямі.

§ 16. Діловий рік товариства числиться від 1-го січня до 31-го грудня кожного року включно.

ЗАГАЛЬНЕ ЗІБРАННЯ§ 17. Має бути скликане через 6 місяців для перевиборів управи і задля біжучих справ не мен-

ше як раз в три місяця, на якім полагоджувати слідуючі справи:1) звіт (отчот) з діяльности товариства і контрольної комісії2) вибір членів управи3) іменування членів почесних4) затвердження господарства майном і всіма справами товариства5) ліквідація чи розв’язання товариства6) полагодження скарг тих осіб, яких в товариство не прийнято7) полагодження усіх внесень управи і контрольної комісії, предложених на рішення загального

зібрання.§ 18. Загальне зібрання скликає і відкликає голова товариства, зглядно єго товариш, а зібрання

вибірає собі предсідателя, єго товариша і секретаря. Всі члени товариства мають бути про день, місяць, рік і годину, як також порядок денний загального зібрання публичним оголошенням або поштою повідомлени. Щоби рішення і ухвали мали обовязуючу силу, потрібна присутність по-ловини членів товариства: коли в означену годину кворум не збирається, то в годину пізніше всі справи денного порядку рішає це число присутніх членів, яке зібралося.

§ 19. Рішення западають звичайною кількістю голосів, за винятком іменування членів почес-них і ліквідації товариства, або позбуття єго майна: для цего вимагається 2/3 голосів усіх присут-ніх членів. Голосовання відбувається устно або через піднесення рук, а на жадання 1/3 присутних членів предсідатель має зарядити тайне голосовання.

§ 20. Коли покажеться потреба, то можна скликати і надзвичайне загальне зібрання в році і полагодити справи ці, яких сама управа не могла чи не рішалась полагодити. Десять членів має право зажадати від управи скликання надзвичайного зібрання.

§ 21. Товариство має всі права юридичної особи. Повновласть для заступництва перед судом підписує голова товариства і 2 членів управи на основі єї (управи) рішення.

§ 22. Ціле своє діловодство веде товариство на українській мові і має свою печать.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ТОВАРИСТВА§ 23. Товариство розвязується:1) рішенням загального зібрання присутних 2/3 членів товариства безглядною більшостю голо-

сів.2) зменшенням членів до такого числа, де вже не можна вибрати ані управи, ані контрольної

комісії.§ 24. На випадок розв’язання товариства, спосіб ліквідації і рішення про майно товариства

означує посліднє зібрання з тим, щоби майно товариства було обернене на українську культурно-просвітню ціль.Копія. Машинопис.

[3, арк. 2–6]


Ічленів предсідатель має зарядити тайне голосовання.

Ічленів предсідатель має зарядити тайне голосовання.

20. Коли покажеться потреба, то можна скликати і надзвичайне загальне зібрання вІ20. Коли покажеться потреба, то можна скликати і надзвичайне загальне зібрання вполагодити справи ці, яких сама управа не могла чи не рішалась полагодити. Десять членів має Іполагодити справи ці, яких сама управа не могла чи не рішалась полагодити. Десять членів має право зажадати від управи скликання надзвичайного зібрання.Іправо зажадати від управи скликання надзвичайного зібрання.І21. Товариство має всі права юридичної особи. Повновласть для заступництва перед судом І21. Товариство має всі права юридичної особи. Повновласть для заступництва перед судом підписує голова товариства і 2Іпідписує голова товариства і 2 членів управи на основі єї (управи) рішення.Ічленів управи на основі єї (управи) рішення.

22. Ціле своє діловодство веде товариство на українській мові і має свою печать.І22. Ціле своє діловодство веде товариство на українській мові і має свою печать.

Мпоштою повідомлени. Щоби рішення і ухвали мали обовязуючу силу, потрібна присутність по

Мпоштою повідомлени. Щоби рішення і ухвали мали обовязуючу силу, потрібна присутність половини членів товариства: коли в означену годину кворум не збирається, то в годину пізніше всі

Мловини членів товариства: коли в означену годину кворум не збирається, то в годину пізніше всі справи денного порядку рішає це число присутніх членів, яке зібралося.

Мсправи денного порядку рішає це число присутніх членів, яке зібралося.

19. Рішення западають звичайною кількістю голосів, за винятком іменування членів почес

М19. Рішення западають звичайною кількістю голосів, за винятком іменування членів почес

них і ліквідації товариства, або позбуття єго майна: для цего вимагається 2Мних і ліквідації товариства, або позбуття єго майна: для цего вимагається 2ніх членів. Голосовання відбувається устно або через піднесення рук, а на жадання 1Мніх членів. Голосовання відбувається устно або через піднесення рук, а на жадання 1членів предсідатель має зарядити тайне голосовання.Мчленів предсідатель має зарядити тайне голосовання.

20. Коли покажеться потреба, то можна скликати і надзвичайне загальне зібрання вМ20. Коли покажеться потреба, то можна скликати і надзвичайне загальне зібрання вполагодити справи ці, яких сама управа не могла чи не рішалась полагодити. Десять членів має Мполагодити справи ці, яких сама управа не могла чи не рішалась полагодити. Десять членів має право зажадати від управи скликання надзвичайного зібрання.Мправо зажадати від управи скликання надзвичайного зібрання.

21. Товариство має всі права юридичної особи. Повновласть для заступництва перед судом М21. Товариство має всі права юридичної особи. Повновласть для заступництва перед судом

Ф7) полагодження усіх внесень управи і контрольної комісії, предложених на рішення загального

Ф7) полагодження усіх внесень управи і контрольної комісії, предложених на рішення загального

18. Загальне зібрання скликає і відкликає голова товариства, зглядно єго товариш, а зібрання

Ф18. Загальне зібрання скликає і відкликає голова товариства, зглядно єго товариш, а зібрання

вибірає собі предсідателя, єго товариша і секретаря. Всі члени товариства мають бути про день, Фвибірає собі предсідателя, єго товариша і секретаря. Всі члени товариства мають бути про день, місяць, рік і годину, як також порядок денний загального зібрання публичним оголошенням або Фмісяць, рік і годину, як також порядок денний загального зібрання публичним оголошенням або поштою повідомлени. Щоби рішення і ухвали мали обовязуючу силу, потрібна присутність поФпоштою повідомлени. Щоби рішення і ухвали мали обовязуючу силу, потрібна присутність половини членів товариства: коли в означену годину кворум не збирається, то в годину пізніше всі Фловини членів товариства: коли в означену годину кворум не збирається, то в годину пізніше всі справи денного порядку рішає це число присутніх членів, яке зібралося.Фсправи денного порядку рішає це число присутніх членів, яке зібралося.

19. Рішення западають звичайною кількістю голосів, за винятком іменування членів почесФ19. Рішення западають звичайною кількістю голосів, за винятком іменування членів почесних і ліквідації товариства, або позбуття єго майна: для цего вимагається 2Фних і ліквідації товариства, або позбуття єго майна: для цего вимагається 2

Е4) затвердження господарства майном і всіма справами товариства

Е4) затвердження господарства майном і всіма справами товариства

6) полагодження скарг тих осіб, яких в товариство не прийнятоЕ6) полагодження скарг тих осіб, яких в товариство не прийнято7) полагодження усіх внесень управи і контрольної комісії, предложених на рішення загального Е7) полагодження усіх внесень управи і контрольної комісії, предложених на рішення загального

18. Загальне зібрання скликає і відкликає голова товариства, зглядно єго товариш, а зібрання Е18. Загальне зібрання скликає і відкликає голова товариства, зглядно єго товариш, а зібрання вибірає собі предсідателя, єго товариша і секретаря. Всі члени товариства мають бути про день, Евибірає собі предсідателя, єго товариша і секретаря. Всі члени товариства мають бути про день, місяць, рік і годину, як також порядок денний загального зібрання публичним оголошенням або Емісяць, рік і годину, як також порядок денний загального зібрання публичним оголошенням або

2727


Протокол установчого засідання Ариської української громади27 березня 1919 року

ПОСТАНОВА загального зібрання Ариської Української громади

від 27 березня 1919 р.Заслухано:1) Біжучі політичні справи с приводу єднання обох політичних партій.Постановлено:1) По довгій дискусії на тему біжучого політичного руху, котрий був добре обговорений і вияснений,

прийнято під голосування резолюцію добродія Акулич – Казарин – Євтушенко слідуючого змісту:Ариська Українська Громада складається включно з залізнодорожного робітництва, загнаного

по більшій часті по неволі в туркестанський край. Каждий знає, що для ганебної політики царської організація робітничих і селянських мас була страшна, і она строго слідила за кожним кроком нашого національного руху. Щоб навсігда позбутися той небиспеки, царські прикази розвіяли нас по цілий Російський державі, а наші землі віддали своїм прихвостникам, ганебним панам. Ми як пролетаріят український брали жіву участь в борбі з царізмом і капіталізмом і в хвилі тяжкої рішучої борби грудь-ми і кровію боронили права не тілько українського пролетаріята, но всіх поневольних народів Росії.

Ми знали добре, що тілько завзята і планомірна борба забезпечить навсегда нашу будучність і по-ложить тверду основу, на котрій має опертися доля пролетарія та котрої вже більше ніяка сила не зру-шить. Долю цю, за котру ми так довго боролись, котра потягнула за собою тисячі завзятих борців, приносить нам комунізм. І тепер, коли борба с контрреволюцією майже покінчена, нам треба негайно провести в життя комунистичну програму. Однак, щоб ту програму провести в життя як найскоріше і як найточніше, треба її добре зрозуміти. Програма ця написана русскою літературною мовою, так що навіть русский малограмотний чоловік її добре не розуміє, а тим більше для нас українців вона не понятна. Для того, щоб опинути всі неясности і недорозуміня, нам треба непримітно розібрати ту програму на нашім ріднім язиці, котрі б то цілі ми постановили заложити в місті Арисі відділ Україн-ської комуністичної партії робітників і селян і працювати спільно з пролетаріятом цілого світа.

Хай живе диктатура пролетаріята,Хай живе соціальна революція,Хай живе Третій Інтернаціонал,Хай живе вільна, соціальна українська республіка.

Заслухано:2) Вибір представника в місцевий повітовий комісаріат національних справ на захіст україн-

ських національних і культурно-просвітних справ.Постановлено:2) На захіст українського національного культурно-просвітнього уряда обрати єдиного представ-

ника до місцевого повітового відділа національних справ. По дискусії загальним голосованнєм обра-ли добродіїв: Окулич – Казарин – Євтушенко, котрому обов’язково після затвердженія постанови Виконавчим комитетом і Краєвим комісаріатом національних справ негайно вступити до міста.

Прямим заступником єму обрали д-ія Федоренко – Тарасенко.

Голова зібрання Калиниченко.Писар зібрання Блажчук.

С подлин. верно:Писарь Блажчук.

Копія. Машинопис. [2, арк. 59, 59 зв.]


ІХай живе соціальна революція,ІХай живе соціальна революція,Хай живе Третій Інтернаціонал,ІХай живе Третій Інтернаціонал,Хай живе вільна, соціальна українська республіка.ІХай живе вільна, соціальна українська республіка.

2) Вибір представника в місцевий повітовий комісаріат національних справ на захіст українІ2) Вибір представника в місцевий повітовий комісаріат національних справ на захіст українІських національних і культурноІських національних і культурно

Мпровести в життя комунистичну програму. Однак, щоб ту програму провести в життя як найскоріше

Мпровести в життя комунистичну програму. Однак, щоб ту програму провести в життя як найскоріше і як найточніше, треба її добре зрозуміти. Програма ця написана русскою літературною мовою, так

Мі як найточніше, треба її добре зрозуміти. Програма ця написана русскою літературною мовою, так що навіть русский малограмотний чоловік її добре не розуміє, а тим більше для нас українців вона

Мщо навіть русский малограмотний чоловік її добре не розуміє, а тим більше для нас українців вона не понятна. Для того, щоб опинути всі неясности і недорозуміня, нам треба непримітно розібрати ту

Мне понятна. Для того, щоб опинути всі неясности і недорозуміня, нам треба непримітно розібрати ту програму на нашім ріднім язиці, котрі б то цілі ми постановили заложити в місті Арисі відділ УкраїнМпрограму на нашім ріднім язиці, котрі б то цілі ми постановили заложити в місті Арисі відділ Української комуністичної партії робітників і селян і працювати спільно з пролетаріятом цілого світа.Мської комуністичної партії робітників і селян і працювати спільно з пролетаріятом цілого світа.

Хай живе диктатура пролетаріята,МХай живе диктатура пролетаріята,МХай живе соціальна революція,МХай живе соціальна революція,Хай живе Третій Інтернаціонал,МХай живе Третій Інтернаціонал,Хай живе вільна, соціальна українська республіка.МХай живе вільна, соціальна українська республіка.

Фукраїнський брали жіву участь в борбі з царізмом і капіталізмом і в хвилі тяжкої рішучої борби грудь

Фукраїнський брали жіву участь в борбі з царізмом і капіталізмом і в хвилі тяжкої рішучої борби грудьми і кровію боронили права не тілько українського пролетаріята, но всіх поневольних народів Росії.

Фми і кровію боронили права не тілько українського пролетаріята, но всіх поневольних народів Росії.

Ми знали добре, що тілько завзята і планомірна борба забезпечить навсегда нашу будучність і по

ФМи знали добре, що тілько завзята і планомірна борба забезпечить навсегда нашу будучність і по

ложить тверду основу, на котрій має опертися доля пролетарія та котрої вже більше ніяка сила не зру

Фложить тверду основу, на котрій має опертися доля пролетарія та котрої вже більше ніяка сила не зрушить. Долю цю, за котру ми так довго боролись, котра потягнула за собою тисячі завзятих борців, Фшить. Долю цю, за котру ми так довго боролись, котра потягнула за собою тисячі завзятих борців, приносить нам комунізм. І тепер, коли борба с контрреволюцією майже покінчена, нам треба негайно Фприносить нам комунізм. І тепер, коли борба с контрреволюцією майже покінчена, нам треба негайно провести в життя комунистичну програму. Однак, щоб ту програму провести в життя як найскоріше Фпровести в життя комунистичну програму. Однак, щоб ту програму провести в життя як найскоріше і як найточніше, треба її добре зрозуміти. Програма ця написана русскою літературною мовою, так Фі як найточніше, треба її добре зрозуміти. Програма ця написана русскою літературною мовою, так що навіть русский малограмотний чоловік її добре не розуміє, а тим більше для нас українців вона Фщо навіть русский малограмотний чоловік її добре не розуміє, а тим більше для нас українців вона не понятна. Для того, щоб опинути всі неясности і недорозуміня, нам треба непримітно розібрати ту Фне понятна. Для того, щоб опинути всі неясности і недорозуміня, нам треба непримітно розібрати ту програму на нашім ріднім язиці, котрі б то цілі ми постановили заложити в місті Арисі відділ УкраїнФпрограму на нашім ріднім язиці, котрі б то цілі ми постановили заложити в місті Арисі відділ Україн

Еорганізація робітничих і селянських мас була страшна, і она строго слідила за кожним кроком нашого

Еорганізація робітничих і селянських мас була страшна, і она строго слідила за кожним кроком нашого національного руху. Щоб навсігда позбутися той небиспеки, царські прикази розвіяли нас по цілий

Енаціонального руху. Щоб навсігда позбутися той небиспеки, царські прикази розвіяли нас по цілий Російський державі, а наші землі віддали своїм прихвостникам, ганебним панам. Ми як пролетаріят ЕРосійський державі, а наші землі віддали своїм прихвостникам, ганебним панам. Ми як пролетаріят український брали жіву участь в борбі з царізмом і капіталізмом і в хвилі тяжкої рішучої борби грудьЕукраїнський брали жіву участь в борбі з царізмом і капіталізмом і в хвилі тяжкої рішучої борби грудьми і кровію боронили права не тілько українського пролетаріята, но всіх поневольних народів Росії.Еми і кровію боронили права не тілько українського пролетаріята, но всіх поневольних народів Росії.

Ми знали добре, що тілько завзята і планомірна борба забезпечить навсегда нашу будучність і поЕМи знали добре, що тілько завзята і планомірна борба забезпечить навсегда нашу будучність і положить тверду основу, на котрій має опертися доля пролетарія та котрої вже більше ніяка сила не зруЕложить тверду основу, на котрій має опертися доля пролетарія та котрої вже більше ніяка сила не зрушить. Долю цю, за котру ми так довго боролись, котра потягнула за собою тисячі завзятих борців, Ешить. Долю цю, за котру ми так довго боролись, котра потягнула за собою тисячі завзятих борців, приносить нам комунізм. І тепер, коли борба с контрреволюцією майже покінчена, нам треба негайно Еприносить нам комунізм. І тепер, коли борба с контрреволюцією майже покінчена, нам треба негайно

28


28


Список українців Аулієатинського повіту 1919 рік

Список украинцев, проживающих в Аулиеатинском уезде

Íàçâàíèå ïîñåëêà

Ðàññòîÿíèå äî áëèæàéøåãî óåçäíîãî ãîðîäà

â âåðñòàõ

Îáùåå ÷èñëî äóø ïîñåëêà

Èç íèõ óêðàèíöåâ

(ìàëîðîññîâ)

Äåòåé øêîëüíîãî âîçðàñòà

îò 6 äî 16 âîçðàñòà

Åñòü ëè øêîëà âîîáùå

Ìèõàéëîâêà 12 800 íåò íåò åñòü

Ãîëîâàíîâêà 7 247 169 43 åñòü

Ðîâíîå 6 380 42 18 åñòü

Øàïîâàëîâêà 30 666 654 185 åñòü

Íîâî-Íèêîëàåâêà 15 239 223 73 íåò

Íîâî-Èâàíîâêà - - - - ---

Áóðíîå 50 606 364 67 åñòü

Íîâî-Ãåîðãèåâñêîå 45 187 166 30 íåò

Ìåðñ 53 146 123 1 40 íåò

Ñòîëûïèíñêîå 57 180 102 38 íåò

Èëüèíñêîå - - - - ---

Âëàäèìèðñêîå 50 22 18 3 íåò

Ãîðèíöîâñêîå 54 150 128 39 íåò

×åðïàëüñêîå 55 141 121 46 íåò

Äìèòðèåâñêîå 63 296 íåò íåò íåò

Ïåòðîâñêîå 65 424 7 2 íåò

×åðíÿâñêîå 15 665 321 132 íåò

Òðîèöêîå 60 235 225 44 íåò

Âàñèëüåâñêîå 60 122 11 3 åñòü

Ïàâëîâñêîå 72 346 28 12 íåò

Âðåâñêîå 56 161 161 35 åñòü

ßñíî-Ïîëÿíñêîå 60 180 íåò íåò íåò

Ïðåîáðàæåíñêîå 60 105 (??) 837 20 íåò

Ìàðüÿíîâñêîå 53 96 80 23 íåò

Íîâî-Ïåòðîâñêîå - - - - ---

Îëüãèíñêîå 56 31 14 7 íåò

Âèðèíåíñêîå 60 - 24 2 19 íåò

Àíäðååâñêîå - - - - ---

Êàçàíñêîå 80 537 369 112 åñòü

Áëàãîâåùåíñêîå 80 361 223 64 åñòü

Óñïåíñêîå 90 363 327 40 íåò

1

2


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ60І6072І7256І5660І60 ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММ150

М150

55

М55 141

М141

63 М63 296М296

65 М65 424М424

15 М15 665М665

60 М60 235М235

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФ166

Ф166

146

Ф146 123

Ф123 1

Ф1

180 Ф180 102Ф102- Ф- -Ф-

22 Ф22 18Ф18128Ф128 ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ223

Е223

- Е-

364 Е364 67Е67

166 Е166 30Е30

2929


Ëþáèìîå - - - - ---

Ñàìñîíîâñêîå 80 716 662 98 åñòü

Ôåäîðîâñêîå - - - - ---

Ïîëòàâñêîå 25 1250 1185 370 åñòü

Ëåîíòüåâñêîå - - - - ---

Êëþ÷åâñêîå 55 546 48 16 åñòü

Äìèòðèåâñêîå 90 1767 1559 3 327 åñòü

Èâàíî-Àëåêñååâñêîå - - - 136 ---

×åðíûé Õîëì 100 110 73 26 åñòü

×àëäàâàð 190 2398 íåò íåò ---

Íèêîëàåâêà 189 1326 1203 361 åñòü

Ðîâíîå 190 234 30 5 íåò

Êàðàáàëòû 200 - - - åñòü

Àëåêñååâêà 204 1003 610 232 åñòü

Âîçíåñåíñêîå - - - - ---

Ñòàâðîïîëüñêîå - - - - ---

Ñòåïíîå 240 - 29 6 åñòü

Ãîëîâà÷åâêà 17 312 íåò íåò åñòü

Ãðîçíîå 45 1230 629 80 åñòü

Àëåêñàíäðîâñêîå 35 1350 1110 125 åñòü

Ãîðíàÿ Ïàâëîâêà 135 355 íåò íåò íåò

Öàðèöûíñêîå - - - - ---

Ïÿòèãîðñêîå 120 160 íåò íåò íåò

Êàðàñóéñêîå 180 71 64 18 íåò

Ãåáèðü 185 17 10 1 íåò

Ãóëÿåâêà 300 210 210 34 åñòü

Ïèäãèðíîå 90 290 290 65 åñòü

Íîâî-Òðîèöêîå 260 883 44 12 åñòü

Êóçüìèíêà 150 523 íåò íåò åñòü

Í.Ôåäîðîâñêîå - - - - ---

Êàìåíêà 120 407 407 100 åñòü

Ëóãîâîå 113 274 179 36 åñòü

Ïåòðîïàâëîâñêîå 112 398 360 114 íåò

Ìåðêà 148 1471 6 4 2 åñòü

Îê. 12 òûñÿ÷ 5

Оригінал. Машинопис. [4, арк. 119, 119 зв.]


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ260І260 150І 150-І-120І120ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММ355

М355

-

М-

120

М120 160

М160

180М180 71М71

185М185 17М17

300М300 210М210

90 М90

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФ29

Ф29

312 Ф312 íåòФíåò

1230 Ф1230 629Ф6291350 Ф1350 1110Ф1110íåòФíåò

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ- Е-

610 Е610 232Е232- Е- -Е-

-Е-

6Е6

30


30


Доповідна записка завідувача українського підвідділу відділу нацменшин народному комісару з національних справ Туркестанської республіки про загострення української

проблеми у зв’язку з прорахунками в земельній реформі 6 лютого 1922 року

Народному комиссару по национальным делам Туркреспублики От завед. Украинским подотделом Отдела нацмен

Докладная записка

За последние годы, т. е. с 1920 и 1921 и в настоящее время поступают со всех областей Турк-республики заявления от граждан украинцев, занимающихся в громадном большинстве, около 85 %, хлебопашеством, заявление – о принятии их в подданство Украины – и просьбы о исхода-тайствовании им разрешения на выезд из Туркреспублики на Украину.

До организации Наркомнаца – украинское бюро Совета нацмен отправляло эти заявления в Туркцентрэвак – где они в виду существования приказа из центра о прекращении эвакуации впредь до дальнейшего распоряжения хода не получали – или же население – высылая ходаков на Украину – легальными и нелегальными путями ухитрялось устроить свой выезд. Отмечали в газете факты выезда двух поселков из Семиречья, а за последнее время погрузился в вагоны по-селок Благовещенский – 800 душ.

В некоторых областях, как в Ферганской – явление принимает довольно острый характер, даже стихийный – а развязка его затруднена в связи с обстоятельствами, в яких находится наш транспорт – с эпидемиями – наплывом голодающих – и существующим в центрэвако соглас-но второму – вопрос переселения из Туркреспублики на Украину может быть разрешен через народные комиссариаты земледелия Туркреспублики и Украинской республики.

Если к этому положению добавить затруднения с транспортом и то обстоятельство, что Украи-на поглотила смежные голодные губернии и свободной земли не имеет – то вопрос ставится в безвыходное положение – если его развязку поставить на легальную дорогу. При пробе уясне-ния причин этого влечения украинцев на Украину, которая была для них в старые времена ма-чехой и заставила их переселяться в далекий Туркестан – несмотря на верную гибель в дороге от эпидемических заболеваний – голода в виду продолжительности передвижения – холода от заносов и т. д. выясняется – что главной причиной является безвыходное и тяжелое положение, вызванное земельной политикой Наркомзема Туркреспублики, и басмачество.

В прилагаемом заявлении от гр. села Покровского 6 достаточно ярко (в 1 и 2) обрисовано тя-желое положение крестьян Ферганской области и их безнадежные перспективы на ликвидацию басмачества, которое, по их мнению, настолько входить в переговоры с правительством – на-сколько им нужно период перехода на сторону соввласти использовать – как пополнение военного снаряжения, оружия, патронов и др. необходимых для своего ремесла припасов. Для них совет-ская власть и басмачество – два понятия, которые никогда не уживутся, а так как их жизнь не протекает даже согласно официальных сообщений <...> в газетах – которое их ликвидировало уже неоднократно, и они с ним сталкиваются на протяжении всей жизни за последнее время и де-лаются жертвой беззащитной басмачества (в одной Фергане разрушено около 30 поселков) – то ясно, что они решаются даже на такие шаги, в которых найдут гибель не менее вероятную.

Относительно земельной политики в Туркреспублике – то она получила апробату в последних съездах Советов и партии и будет продолжаться в рамках новой экономичес кой политики. Судя по


Ібезвыходное положение Ібезвыходное положениения причин этого влечения украинцев на Украину, которая была для них в старые времена маІния причин этого влечения украинцев на Украину, которая была для них в старые времена мачехой и заставила их переселяться в далекий ТуркестанІчехой и заставила их переселяться в далекий Туркестанот эпидемических заболеванийІот эпидемических заболеваний

выясняетсяІвыясняется – чІ– чІто главной причиной является безвыходное и тяжелое положение, Іто главной причиной является безвыходное и тяжелое положение, вызванное земельной политикой Наркомзема Туркреспублики, и басмачество.Івызванное земельной политикой Наркомзема Туркреспублики, и басмачество.

В прилагаемом заявлении от гр. села ПокровскогоІВ прилагаемом заявлении от гр. села Покровского

МВ некоторых областях, как в Ферганской

МВ некоторых областях, как в Ферганской

развязка его затруднена в связи с обстоятельствами, в яких находится наш

Мразвязка его затруднена в связи с обстоятельствами, в яких находится наш

аплывом голодающих

Маплывом голодающих

опрос переселения из Туркреспублики на Украину может быть разрешен через

Мопрос переселения из Туркреспублики на Украину может быть разрешен через

народные комиссариаты земледелия Туркреспублики и Украинской республики.

Мнародные комиссариаты земледелия Туркреспублики и Украинской республики.

Если к этому положению добавить затруднения с транспортом и то обстоятельство, что Украи-МЕсли к этому положению добавить затруднения с транспортом и то обстоятельство, что Украи-на поглотила смежные голодные губернии и свободной земли не имеетМна поглотила смежные голодные губернии и свободной земли не имеетбезвыходное положение Мбезвыходное положение – е М– если его развязку поставить на легальную дорогу. При пробе уяснеМсли его развязку поставить на легальную дорогу. При пробе уяснения причин этого влечения украинцев на Украину, которая была для них в старые времена маМния причин этого влечения украинцев на Украину, которая была для них в старые времена мачехой и заставила их переселяться в далекий ТуркестанМчехой и заставила их переселяться в далекий Туркестан

– гМ– голода в виду продолжительности передвиженияМолода в виду продолжительности передвижениято главной причиной является безвыходное и тяжелое положение, Мто главной причиной является безвыходное и тяжелое положение,

Фде они в виду существования приказа из центра о прекращении эвакуации

Фде они в виду существования приказа из центра о прекращении эвакуации

впредь до дальнейшего распоряжения хода не получали

Фвпредь до дальнейшего распоряжения хода не получали – и

Ф– и

егальными и нелегальными путями ухитрялось устроить свой выезд. Отмечали в

Фегальными и нелегальными путями ухитрялось устроить свой выезд. Отмечали в

газете факты выезда двух поселков из Семиречья, а за последнее время погрузился в вагоны по

Фгазете факты выезда двух поселков из Семиречья, а за последнее время погрузился в вагоны по

В некоторых областях, как в Ферганской ФВ некоторых областях, как в Ферганской – яФ– явление принимает довольно острый характер, Фвление принимает довольно острый характер, развязка его затруднена в связи с обстоятельствами, в яких находится наш Фразвязка его затруднена в связи с обстоятельствами, в яких находится наш

аплывом голодающихФаплывом голодающих – и Ф– и существующим в центрэвако согласФсуществующим в центрэвако согласопрос переселения из Туркреспублики на Украину может быть разрешен через Фопрос переселения из Туркреспублики на Украину может быть разрешен через

народные комиссариаты земледелия Туркреспублики и Украинской республики.Фнародные комиссариаты земледелия Туркреспублики и Украинской республики.

Епринятии их в подданство Украины

Епринятии их в подданство Украины

тайствовании им разрешения на выезд из Туркреспублики на Украину.

Етайствовании им разрешения на выезд из Туркреспублики на Украину.

краинское бюро Совета нацмен отправляло эти заявления Екраинское бюро Совета нацмен отправляло эти заявления де они в виду существования приказа из центра о прекращении эвакуации Еде они в виду существования приказа из центра о прекращении эвакуации

– и Е– или же населениеЕли же население – вЕ– вегальными и нелегальными путями ухитрялось устроить свой выезд. Отмечали в Еегальными и нелегальными путями ухитрялось устроить свой выезд. Отмечали в

газете факты выезда двух поселков из Семиречья, а за последнее время погрузился в вагоны поЕгазете факты выезда двух поселков из Семиречья, а за последнее время погрузился в вагоны по

3131


сообщениям из мест. К сожалению, в смысле осведомления населения сделано очень мало – и для них земельные мероприятия <...> также безвыходно, как и басмачеству, и потому в том виде, что в практическом итоге при теперешнем положении вещей – земельная реформа заставит их строить на руинах прошлого новую «эру» туркестанской жизни – и они многие очутились и очутятся в том положении, в котором они были до прихода в Туркестан, т. е. с десятю <...> то они желают начать такую жизнь на Украине, где, по их мнению, они для никого не будут колонизаторами, а станут на положении коренного населения.

На сколько это убеждение (основано на некоторых крупных ошибках – сделанных во время проведения земельной реформы в Туркреспублике) – правильно, это не входит в задание насто-ящей записки (более обоснованы выводы и заключения относительно земельной реформы могут быть даны дополнительно), но считаясь с фактическим явлением – и не находя ничего противо-законного в стремлении уехать некоторой части украинцев на родину – прошу для целесообраз-ного разрешения этого вопроса поставить на обсуждение в Комиссию ВЦИК по делам Туркеста-на – на предмет получения соответствующего разрешения за согласием ЦИК Украины на выезд из Туркреспублики на Украину до начала посевной кампании.

[Підпис нерозбірливий]6.ІІ.1922Оригінал. Рукопис. [6, арк. 34, 34 зв.]

Звернення Віри Супрунів до Народного комісаріату національностей Туркестанської республіки з проханням розібратися з арештом її чоловіка

Травень 1922 року

Копия

В НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ НАЦИОНАЛЬНОСТИВВиддил НацменВеры Матвийовны Супрунивої

ЗАЯВАМий чоловиче Лаврентий Хведорович Супрунив 7 травня був узятий незвистно з якого при-

воду у Ташчека.Щиро прохаю не видмовити зробити деяки заходи до возвоління мойого чоловика або ускорити

розбир дила з яких приводив вин повинен, бо можна його буде узяти на поруки.Национальности вин украинской.

В. М. Супрунива.С подлинным верно: секретарь Любимова.

Машинопис. [14, арк. 116]


ІМий чоловиче Лаврентий Хведорович Супрунив 7ІМий чоловиче Лаврентий Хведорович Супрунив 7

Щиро прохаю не видмовити зробити деяки заходи до возвоління мойого чоловика або ускорити ІЩиро прохаю не видмовити зробити деяки заходи до возвоління мойого чоловика або ускорити розбир дила з яких приводив вин повинен, бо можна його буде узяти на поруки.Ірозбир дила з яких приводив вин повинен, бо можна його буде узяти на поруки.

МЗвернення Віри Супрунів до Народного комісаріату національностей Туркестанської

МЗвернення Віри Супрунів до Народного комісаріату національностей Туркестанської

республіки з проханням розібратися з арештом її чоловіка

Мреспубліки з проханням розібратися з арештом її чоловіка

В НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ НАЦИОНАЛЬНОСТИВМВ НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ НАЦИОНАЛЬНОСТИВ

Мий чоловиче Лаврентий Хведорович Супрунив 7ММий чоловиче Лаврентий Хведорович Супрунив 7

ФЗвернення Віри Супрунів до Народного комісаріату національностей Туркестанської ФЗвернення Віри Супрунів до Народного комісаріату національностей Туркестанської республіки з проханням розібратися з арештом її чоловікаФреспубліки з проханням розібратися з арештом її чоловіка

Еного разрешения этого вопроса поставить на обсуждение в Комиссию ВЦИК по делам Туркеста

Еного разрешения этого вопроса поставить на обсуждение в Комиссию ВЦИК по делам Туркеста

– на предмет получения соответствующего разрешения за согласием ЦИК

Е– на предмет получения соответствующего разрешения за согласием ЦИК

из Туркреспублики на Украину до начала посевной кампании. Еиз Туркреспублики на Украину до начала посевной кампании.

32


32


Звернення Українського центрального бюро Ради національностей Наркомату освіти Туркестану до Українського робітничого дому в Ташкенті

щодо постановки не заявленої перед владою п’єси

Звернення Ради національних меншин Наркомату освіти Туркестанської республіки до ЦК КП(б)У з проханням відрядити до Ташкента культпрацівника

для роботи з тамтешнім українським населенням 23 квітня 1922 року

В ЦК КПУСовнацмен Туркнаркомпроса, сообщая вам, что в Туркестане имеется до 500.000 населения

украинской национальности, исключительно рабочих и крестьян, убедительно просит вас коман-дировать в Ташкент в распоряжение Турк Наркомпроса одного коммуниста культурного работ-ника, т. к. полит.-просв. работа среди украинцев в Туркестане не может быть поставлена на над-лежащую высоту из-за отсутствия подготовленных и, главное, коммунистических работников.

Присылкой указаного товарища ви дадите толчок полит.-просвет. работе среди украинцев, ко-торая в настоящее время отсутствует по выше указаным причинам.

Пред. СовнацменЗав. Укр. ЦБСекретарь.

Чорновик. [9, арк. 8]На документі є примітка: «Исх. № 220, 23/ІУ-22 г.».

-

Абдуллаев Ш. -

Аминова Р.-

Аминова Р.-

Аминова Р. -

Бендриков К. -

Брусина О.

Винников Я.-

Вызго Т., Дьяченко В.


ІІІІІІІІІІІМНа документі є примітка: «Исх. №

МНа документі є примітка: «Исх. № 220, 23

М220, 23

М-М-МММММММММФ

торая в настоящее время отсутствует по выше указаным причинам.

Фторая в настоящее время отсутствует по выше указаным причинам.

220, 23 Ф220, 23/ Ф/220, 23/220, 23 Ф220, 23/220, 23 ІУ ФІУ-Ф-ІУ-ІУ ФІУ-ІУ 22 г.».Ф22 г.».

Едировать в Ташкент в распоряжение Турк Наркомпроса одного коммуниста культурного работ

Едировать в Ташкент в распоряжение Турк Наркомпроса одного коммуниста культурного работ

осв. работа среди украинцев в Туркестане не может быть поставлена на над

Еосв. работа среди украинцев в Туркестане не может быть поставлена на над

тсутствия подготовленных и, главное, коммунистических работников.Етсутствия подготовленных и, главное, коммунистических работников.Присылкой указаного товарища ви дадите толчок полит. ЕПрисылкой указаного товарища ви дадите толчок полит.- Е-пр Епросвет. работе среди украинцев, коЕосвет. работе среди украинцев, ко

торая в настоящее время отсутствует по выше указаным причинам.Еторая в настоящее время отсутствует по выше указаным причинам.

3333


Губаева С.-

Дашкевич Я.

-

Зарубин И. -

--

Заставний Ф.

Заставний Ф. --

Касымов -

Мулляджанов И. -

Сергійчук В.

Скрыплев П

Фомченко А. --

Шмачков П. --

--


ІМФФФФФФФФШмачков П.

ФШмачков П.

ФФФФФФФЕЕЕФомченко А.ЕФомченко А.ЕЕЕЕЕЕШмачков П.ЕШмачков П.ЕЕЕЕЕЕЕ

34

ДО МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ

ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ЕТНІЧНОСТІ

Роман Чмелик

ÓÄÊ 316.347+341.2+321.013](477)

Статтю присвячено проблемі методики визначення меж українських етнічних територій. У ній розглянуто акту-альність цього питання для сучасної української гуманітарної науки. Також здійснено огляд поняття «етнічність» у зарубіжних дослідженнях у контексті спільноти, простору і національного наративу. Особливу увагу приділено аналізу поняття «етнічна територія» та критеріїв визначення її кордонів.

Ключові слова: етнічна територія, етнічність, межі етнічних земель, критерії визначення етнічних границь.

Статья посвящена проблеме методики определения рубежей украинских этнических территорий. В ней рассма-тривается актуальность этого вопроса для современной украинской гуманитарной науки. Также осуществляется обзор понятия «этничность» в зарубежных исследованиях в контексте сообщества, пространства и национального наратива. Особенное внимание уделяется анализу понятия «этническая территория» и критериев определения ее границ.

Ключевые слова: этническая территория, этничность, рубежи этнических земель, критерии определения этнических границ.

The article deals with the methodology of determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examines the relevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. The author also considers the concept of ethnicity in foreign studies in the context of community, space and national narrative. A particular attention is paid to analysing the notion of ethnic territory and the criteria for determining its borders.

Keywords: ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic lands, criteria for determining the ethnic borders.

Питання етнічних територій до сьогодні залишається одним з найбільш суперечли-вих у міждержавних відносинах. Надзвичай-но важко науковцям визначити універсаль-ні, об’єктивні, чіткі критерії меж поширення певного етносу з урахуванням особливостей кожної ситуації. До труднощів належить та-кож відсутність ретельного комплексного об-стеження пограниччя і картографування явищ матеріальної та духовної культури. Аргумен-ти, на які зараз опираються дослідники і по-літики, здебільшого виступають необхідною складовою визначення етнічної та політичної належності населення порубіжжя, але не є до-статніми і однаково прийнятними для сусідніх народів і держав.

Іван Лисяк-Рудницький у методологічних заувагах до аналізу формування українського народу і нації стверджує, що немає безпосе-реднього помосту між Україною короля Да-нила і гетьмана Хмельницького, між Україною

Мазепи і Петлюри. Досягнення і традиції пер-ших не могли бути передані прямо другим, по-трібно було починати спочатку, що спричинило хронічну політичну незрілість українського суспільства, його інфантильність та приміти-візм [23, s. 47]. Здебільшого це стосується державотворчих процесів на пограниччі і фор-мування сучасної державної території України та її кордонів.

З методологічного погляду практично не-можливо провести чітку і науково обґрун-товану границю між етносами, які протягом століть проживали в одній державі без жодної делімітації та демаркації етнічних меж із ши-роко розвиненим культурним пограниччям, значним відсотком етнічно та релігійно змі-шаного місцевого населення. Тому бажання максимально повно окреслити територію роз-селення власного народу, прагнення кожної зі сторін до встановлення «ідеальних кордонів», використання наукових підходів на догоду


Івих у міждержавних відносинах. Надзвичай

Івих у міждержавних відносинах. Надзвичайно важко науковцям визначити універсальІно важко науковцям визначити універсальні, об’єктивні, чіткі критерії меж поширення Іні, об’єктивні, чіткі критерії меж поширення певного етносу з урахуванням особливостей Іпевного етносу з урахуванням особливостей кожної ситуації. До труднощів належить таІкожної ситуації. До труднощів належить також відсутність ретельного комплексного обІкож відсутність ретельного комплексного обстеження пограниччя і картографування явищ Істеження пограниччя і картографування явищ

М space and national narrative.

М space and national narrative.

ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic land

Мethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic land

Питання етнічних територій до сьогодні МПитання етнічних територій до сьогодні залишається одним з найбільш суперечлиМзалишається одним з найбільш суперечли-М-вих у міждержавних відносинах. НадзвичайМвих у міждержавних відносинах. Надзвичай-М-но важко науковцям визначити універсальМно важко науковцям визначити універсальні, об’єктивні, чіткі критерії меж поширення Мні, об’єктивні, чіткі критерії меж поширення певного етносу з урахуванням особливостей Мпевного етносу з урахуванням особливостей кожної ситуації. До труднощів належить таМкожної ситуації. До труднощів належить та

Мазепи і Петлюри. Досягнення і традиції перММазепи і Петлюри. Досягнення і традиції перших не могли бути передані прямо другим, поМших не могли бути передані прямо другим, поФ

наратива. Особенное внимание уделяется анализу понятия «этническая территория» и критериев определения ее

Фнаратива. Особенное внимание уделяется анализу понятия «этническая территория» и критериев определения ее

этническая территория, этничность, рубежи этнических земель, критерии определения

Фэтническая территория, этничность, рубежи этнических земель, критерии определения

determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examineФ determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examinerelevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. Фrelevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. The ФThe author Ф author aФalso Фlso considersФconsiders the concept of Ф the concept of

space and national narrative. Ф space and national narrative. A ФA p Фparticular attention is paid to analysФarticular attention is paid to analys

ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic landФethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic landsФs, criteria Ф, criteria for determining theФfor determining the

Мазепи і Петлюри. Досягнення і традиції перФМазепи і Петлюри. Досягнення і традиції пер

ЕСтатья посвящена проблеме методики определения рубежей украинских этнических территорий. В

ЕСтатья посвящена проблеме методики определения рубежей украинских этнических территорий. В

тривается актуальность этого вопроса для современной украинской гуманитарной науки. Также осуществляется

Етривается актуальность этого вопроса для современной украинской гуманитарной науки. Также осуществляется обзор понятия «этничность» в зарубежных исследованиях в контексте сообщества, пространства и национального Еобзор понятия «этничность» в зарубежных исследованиях в контексте сообщества, пространства и национального наратива. Особенное внимание уделяется анализу понятия «этническая территория» и критериев определения ее Енаратива. Особенное внимание уделяется анализу понятия «этническая территория» и критериев определения ее

этническая территория, этничность, рубежи этнических земель, критерии определения Еэтническая территория, этничность, рубежи этнических земель, критерии определения

determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examineЕ determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examine the concept of Е the concept of

3535


принципам політичної доцільності безумовно призводили до міжнаціональних конфліктів за спірні території на етнокультурному погранич-чі [16, с. 35].

Проведення «справедливих кордонів» зде-більшого передбачало намагання кожної зі сторін привласнити якомога більше території. Такий спосіб мислення і активне використання поняття «споконвічні етнографічні території» можна охарактеризувати як постколоніальні. Дуже часто такі аргументи і визначення мож-на зустріти в дослідженнях і дискусіях науков-ців з країн колишнього соціалістичного табо-ру. Тоді як сучасна наукова література на тему етнічних кордонів і етнографічних територій уникає подібних формулювань та спрощених підходів, в основі яких лежать теорії неспра-ведливих границь і привласнених сусідніх ет-нічних або державних земель. Використання такого характеру теоретико-методологічних засад у науковому аналізі переважно не є ре-зультатом нових відкриттів чи польових до-сліджень, а зумовлене потребою зміцнення процесу побудови національної ідентичності і створення нової, кращої версії історії або на-ціональної міфології [19, s. 580–581].

Актуальність визначення етнічних те-риторій у сучасній українській гуманітар-ній науці. У ХХ ст. питання українських етнічних територій набирало особ ливу вагу в найбільш переломні моменти для Європи, коли відбувалася зміна геополітичної ситуації і здійснювався переділ державних територій унаслідок розпаду імперій та виникнення но-вих суверенних країн. Такі умови складалися тричі – після Першої і Другої світових воєн, а також унаслідок розпаду Радянського Сою-зу. У двох перших випадках Україна намагала-ся формувати свої державні території та кордо-ни на засадах етнічного розселення українців, у третьому – надати підтвердження існуючим границям. Кожного разу цей процес супрово-джувався природнім зростанням суспільно-політичного попиту на наукове обґрунтування державного володіння територіями і окреслен-ня їхніх меж, а отже, і зрозумілою підвищеною

активністю наукових кіл, які формували відпо-відну пропозицію.

На сучасному етапі питання українських етнічних територій актуалізувалося після про-голошення Україною незалежності в 1991 році. У цей період суспільні та гуманітарні науки на-магалися позбутися марксистсько-ленінських теоретико-методологічних засад і бралися за теми, які були заборонені в Радянському Союзі. До таких, зокрема, належало питан-ня етнічних територій. У 1992–1993 роках, майже відразу після визнання світом україн-ської незалежності, у науково-популярному часопису України «Наука і суспільство» було опубліковано ряд статей київського історика Володимира Сергійчука про етнічні межі та кордони України [14], що лягли в основу його майбутньої монографії «Етнічні межі і дер-жавний кордон Украї ни» [15], яка за останнє двадцятиліття кілька разів перевидавалася. У цей самий період львівський географ Федір Заставний підготував книгу про українські ет-нічні землі, яка вийшла друком у видавничій серії «Народознавчі студії» [5]. За часів неза-лежності однією з фундаментальних тем укра-їнського народознавства вважається дослі-дження етногенезу українців, який найчастіше розглядають у нерозривному зв’язку з етніч-ною територією. Львівський етнолог Степан Павлюк пропонує для цього провести аналіз походження українського народу, заселення його етнічних територій та сучасного процесу етнічної самоідентифікації в Україні [12]. Тема етнічних меж українських територій залиша-ється науково і політично актуальною також у ХХІ ст. Київський історик і юрист Валерій Капелюшний у 2008 році на сторінках на-укового видання Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Етнічна історія народів Європи» аналізує минуле і сього-дення державних кордонів та етнічних меж України [6]. Термін «українські етнічні землі» і нині надзвичайно активно використовується практично у всіх галузях гуманітарної науки. Інерційне оперування поняттям і його кількіс-ними показниками зустрічаємо, наприклад,


Іриторій у сучасній українській гуманітар

Іриторій у сучасній українській гуманітар

ХХ ІХХ ст. питання українських Іст. питання українських етнічних територій набирало особІетнічних територій набирало особв найбільш переломні моменти для Європи, Ів найбільш переломні моменти для Європи, коли відбувалася зміна геополітичної ситуації Іколи відбувалася зміна геополітичної ситуації і здійснювався переділ державних територій Іі здійснювався переділ державних територій унаслідок розпаду імперій та виникнення ноІунаслідок розпаду імперій та виникнення но

Мзультатом нових відкриттів чи польових до

Мзультатом нових відкриттів чи польових досліджень, а зумовлене потребою зміцнення

Мсліджень, а зумовлене потребою зміцнення процесу побудови національної ідентичності і

Мпроцесу побудови національної ідентичності і створення нової, кращої версії історії або на

Мстворення нової, кращої версії історії або на-

М-

[19, s. М[19, s. 580–581].М580–581].Актуальність визначення етнічних теМАктуальність визначення етнічних те-М-

риторій у сучасній українській гуманітарМриторій у сучасній українській гуманітар-М-ст. питання українських Мст. питання українських

етнічних територій набирало особМетнічних територій набирало особлиМливу вагу Мву вагу в найбільш переломні моменти для Європи, Мв найбільш переломні моменти для Європи, коли відбувалася зміна геополітичної ситуації Мколи відбувалася зміна геополітичної ситуації

їнського народознавства вважається досліМїнського народознавства вважається дослідження етногенезу українців, який найчастіше Мдження етногенезу українців, який найчастіше Ф

нічних або державних земель. Використання

Фнічних або державних земель. Використання

тодологічних Фтодологічних засад у науковому аналізі переважно не є ре Фзасад у науковому аналізі переважно не є ре- Ф-зультатом нових відкриттів чи польових до Фзультатом нових відкриттів чи польових до- Ф-сліджень, а зумовлене потребою зміцнення Фсліджень, а зумовлене потребою зміцнення

кордони України

Фкордони України

Фмайбутньої монографії «Етнічні межі і дер

Фмайбутньої монографії «Етнічні межі і державний кордон Украї

Фжавний кордон Україдвадцятиліття кілька разів перевидавалася. Фдвадцятиліття кілька разів перевидавалася. УФУ цей самий період львівський географ Федір Фцей самий період львівський географ Федір Заставний підготував книгу про українські етФЗаставний підготував книгу про українські етнічні землі, яка вийшла друком у видавничій Фнічні землі, яка вийшла друком у видавничій серії «Народознавчі студії»Фсерії «Народознавчі студії»лежності однією з фундаментальних тем украФлежності однією з фундаментальних тем українського народознавства вважається досліФїнського народознавства вважається дослі

Еської незалежності, у науково

Еської незалежності, у науковочасопису України «Наука і суспільство» було

Ечасопису України «Наука і суспільство» було опубліковано ряд статей київського історика Еопубліковано ряд статей київського історика Володимира Сергійчука про етнічні межі та ЕВолодимира Сергійчука про етнічні межі та кордони УкраїниЕкордони України [1Е[14], що лягли в основу його Е4], що лягли в основу його Емайбутньої монографії «Етнічні межі і дерЕмайбутньої монографії «Етнічні межі і державний кордон УкраїЕжавний кордон УкраїниЕни»Е» [1Е[1двадцятиліття кілька разів перевидавалася. Едвадцятиліття кілька разів перевидавалася.

цей самий період львівський географ Федір Ецей самий період львівський географ Федір

36


36


в останніх публікаціях історика Ярослава Гри-цака, коли він пише, що українська Галичина становила лише чверть території та населення етнічних українських земель [22, p. 15].

Лише побіжний огляд сучасної літератури на тему українських етнічних земель свідчить, що в час здобуття суверенітету та національ-ного піднесення, активації та актуалізації національних почуттів і свідомості, з’явився суспільний і державний попит на знання, які б творили політичну платформу для існування молодої держави та сприяли формуванню но-вої / оновленої національної ідеї. При цьому найрізноманітніші патріотичні сили в числен-них відновлених чи новостворених культурно- освітянських, громадських, релігійних, по-літичних організаціях відчували необхідність у своїй діяльності опиратися на прадавність, унікальність і велич української історії, куль-тури, народу, держави. Саме тоді надзвичайно актуальними в українській гуманітарній на-уці стають дослідження про етнічну складову української нації, її етнічну свідомість, етнічну територію, етнічні межі тощо.

Поняття «етнічність» у зарубіжних до-слідженнях у контексті спільноти, простору і національного наративу. Подібний підви-щений інтерес до етнічності, щоправда з інших причин, у світовій суспільній науці спостеріга-ється в 70–80-х роках ХХ ст. У 1978 році аме-риканський антрополог Роналд Коген (Ronald Cohen) опублікував статтю «Етнічність: проб-лема і фокус в антропології», у якій звернув увагу на той факт, що терміни «культура», «культурний» чи «племінний» почали заміню-вати популярнішими – «етнічність» і «етніч-ний». Дослідження про суспільно-культурні спільноти чи структуру суспільних стосунків щораз частіше називаються дослідженнями про етнічні групи, етнічну ідентичність, етніч-ні кордони, етнічні конфлікти, етнічну співпра-цю чи конкуренцію, етнічну політику, етнічну стратифікацію, етнічну інтеграцію, етнічну свідомість тощо [18, р. 379]. При цьому автор застерігає, що ідентифікація «етнічних груп» у розумінні вчених з галузі суспільствознавства

часто віддзеркалює узагальнені штампи, а не вкорінені реалії. Він стверджував, що названі етнічні ідентичності ми часто приймаємо без-думно, як базову належність, яка часто довіль-но чи, навіть гірше того, неточно нав’язана нам літературою. По суті, Р. Коген наголошував, що ідентифікація етнічних груп сторонніми, наприклад антропологами, може не збігатися із самоідентифікацією членів цієї групи [27]. Такі методи, коли вчений знає краще ніж рес-пондент про його етнічну належність, досить успішно практикувалися як в імперіях чи то-талітарних державах, так і в новоутворених країнах для підсилення їхньої аргументації щодо володіння певними територіями чи фор-мулювання претензій на частину територій за межами державного кордону. Слушно за-уважує український учений Роман Кирчів, що досліднику етнокультурного пограниччя необхідно позбутися «накинутої зверху чи із суб’єктивних спонук однобічності і тенденцій-ності», а потрібно враховувати «точку зору і самих носіїв культури» [7, с. 607].

Через п’ять років після публікації Р. Ко-гена побачила світ книга іншого американ-ського дослідника Бенедикта Андерсона про походження і поширення націоналізму, у якій він пише: «В антропологічному смислі я про-поную наступне визначення нації: це уявлена політична спільнота – при тому уявлена як ге-нетично обмежена і суверенна» [1, с. 22]. Далі автор переконливо стверджує: «Насправді ж, будь-яка спільнота, більша за первісне посе-лення з безпосередніми контактами між меш-канцями (хоча, можливо, й вона), є уявленою» [1, с. 23]. У дефініції поняття «нація» двічі ви-користовується слово «уявлена», яке видаєть-ся ключовим і яке так само виправдано можна застосувати до поняття «етнос» і похідних від нього термінів.

Питання нації як обмеженого простору аналізує британський географ Тім Еденсор (Tim Edensor) у книзі про зв’язки між націо-нальною ідентичністю, популярною культурою і щоденним життям. Він стверджує, що роз-мірковування про націю в просторових катего-


Іщений інтерес до етнічності, щоправда з інших

Іщений інтерес до етнічності, щоправда з інших причин, у світовій суспільній науці спостерігаІпричин, у світовій суспільній науці спостеріга

х р Іх роках ХХІоках ХХриканський антрополог Роналд Коген (Ronald Іриканський антрополог Роналд Коген (Ronald Cohen) опублікував статтю «Етнічність: проб-ІCohen) опублікував статтю «Етнічність: проб-лема і фокус в антропології», у якій звернув Ілема і фокус в антропології», у якій звернув увагу на той факт, що терміни «культура», Іувагу на той факт, що терміни «культура»,

Муці стають дослідження про етнічну складову

Муці стають дослідження про етнічну складову української нації, її етнічну свідомість, етнічну

Мукраїнської нації, її етнічну свідомість, етнічну

у зарубіжних до

Му зарубіжних до-

М-

слідженнях у контексті спільноти, простору Мслідженнях у контексті спільноти, простору і національного наративу. Мі національного наративу. Подібний підвиМПодібний підви-М-щений інтерес до етнічності, щоправда з інших Мщений інтерес до етнічності, щоправда з інших причин, у світовій суспільній науці спостерігаМпричин, у світовій суспільній науці спостеріга-М-

. УМ. У 19М1978М78 роцМроці амеМі американський антрополог Роналд Коген (Ronald Мриканський антрополог Роналд Коген (Ronald Cohen) опублікував статтю «Етнічність: проб-МCohen) опублікував статтю «Етнічність: проб-

ського дослідника Бенедикта Андерсона про Мського дослідника Бенедикта Андерсона про походження і поширення націоналізму, у якій Мпоходження і поширення націоналізму, у якій Фтури, народу, держави. Саме тоді надзвичайно Фтури, народу, держави. Саме тоді надзвичайно

актуальними в українській гуманітарній на Фактуальними в українській гуманітарній на- Ф-уці стають дослідження про етнічну складову Фуці стають дослідження про етнічну складову української нації, її етнічну свідомість, етнічну Фукраїнської нації, її етнічну свідомість, етнічну

за межами державного кордону. Слушно за

Фза межами державного кордону. Слушно зауважує український учений Роман Кирчів,

Фуважує український учений Роман Кирчів,

Фщо досліднику етнокультурного пограниччя

Фщо досліднику етнокультурного пограниччя необхідно позбутися «накинутої зверху чи із Фнеобхідно позбутися «накинутої зверху чи із суб’єктивних спонук однобічності і тенденційФсуб’єктивних спонук однобічності і тенденційності», а потрібно враховувати «точку зору і Фності», а потрібно враховувати «точку зору і самих носіїв культури»Фсамих носіїв культури»

Через п’ять років після публікації Р.ФЧерез п’ять років після публікації Р.гена побачила світ книга іншого американФгена побачила світ книга іншого американського дослідника Бенедикта Андерсона про Фського дослідника Бенедикта Андерсона про

Еталітарних державах, так і в новоутворених

Еталітарних державах, так і в новоутворених країнах для підсилення їхньої аргументації

Екраїнах для підсилення їхньої аргументації щодо володіння певними територіями чи форЕщодо володіння певними територіями чи формулювання претензій на частину територій Емулювання претензій на частину територій за межами державного кордону. Слушно заЕза межами державного кордону. Слушно зауважує український учений Роман Кирчів, Еуважує український учений Роман Кирчів, Ещо досліднику етнокультурного пограниччя Ещо досліднику етнокультурного пограниччя необхідно позбутися «накинутої зверху чи із Енеобхідно позбутися «накинутої зверху чи із суб’єктивних спонук однобічності і тенденційЕсуб’єктивних спонук однобічності і тенденцій

3737


ріях є дуже складним питанням, яке поєднує багато процесів і теоретичних концепцій. Час-то дослідники мають справу з різноманітними і багатоплановими зв’язками між простором і національною ідентичністю, які творять гра-ниці, символічні місця, констеляції, місця про-живання, сталі елементи буденності тощо [20, s. 55]. Для соціуму все це загалом може скла-датися в широке поняття «спільного дому» і свідчить про надання переваги певному іде-ологічному простору. Щоправда, у його осно-ві лежать здебільшого культурні чи суспільні, а не етнічні елементи. Таким чином, дослідник застерігає від спрощеного підходу в знахо-дженні взаємодії та взаємозалежності поняття «нація» і категорії «простір» через алгоритм етнічної складової.

Об’єктивність етнічних відмінностей, які описують науковці, беруть до уваги політики і кожен з нас їх сприймає, відзначає польський дослідник Олександр Посерн-Зелінський. Водночас він наголошує на тому, що критерії, які служать науковій ідентифікації, не є точни-ми і не можуть бути раз назавжди усталеними [24, s. 81]. Соціолог з Великої Британії Стів Фентон (Steve Fenton) підкреслює, що термін «етнічність» має широке значення, він окрес-лює поняття походження і культури, а також як їх використовують для утримання суспіль-них дефініцій груп і границь між ними, але сам по собі він нічого не пояснює. На переконання вченого, етнічні ідентифікації також мають ін-струментальний характер, метою яких є осяг-нення користі в політичній боротьбі. Через це етнічність у нестабільній державі набирає таких значень, які майже не зустрічаються у стабільних державах [21, s. 17–22].

Британська дослідниця Маргарет Кеновен (Margaret Canovan), яка спеціалізувалася на вивченні політичної думки, пише про неможли-вість прийняти твердження, що зовнішні кор-дони держави відповідають границям народу. Водночас вона зауважує, що пошуки правди-вих границь народу, наприклад під час розпаду комунізму в Югославії, призвели до громадян-ської війни і «етнічних чисток» серед тих, кого

вважали представниками іншого народу [17, s. 11–12]. У цьому випадку маємо справу з яви-щем використання двома сусідніми етнічними спільнотами (без їх розрізнення на великодер-жавні чи націоналістичні амбіції) ідентичних методів і засобів для заволодіння, на їх пере-конання, своїми етнічними територіями. Це дає підстави стверджувати, що населення колишніх імперій заражене імперським способом мис-лення. Тоді ідеологічна боротьба за свою неза-лежність на основі етнічних відмінностей проти імперій-завойовників часто будується на плат-формі, ґрунтом якої стає імперська засада про винятковість власного етносу. З цього приводу М. Кеновен з упевненістю говорить, що грани-ці кожного народу є випадковими і може зда-ватися, що їх можна розширювати, проте вони все-таки й надалі залишаються границями [17, s. 70]. З антропологічного погляду спеціальний інтерес становлять її розмірковування про міфи народу, народ як фікцію, міф і політичну реаль-ність, а також можливість маніпулювання на-родом від його ж імені та інструментального використання його як у цілості, так і окремих осіб, які себе з ним ідентифікують. Таким чи-ном, при дослідженні народу / етносу необхід-но пам’ятати про важливість розуміння його як певної фікційної спільноти, яку формують ним же витворені міфи.

Польська дослідниця сучасних літератур-них, історичних і суспільних процесів у Поль-щі та Україні, а особливо на їх культурному пограниччі в його найширшому розумінні, О. Гнатюк у своїй останній книзі звертає ува-гу на те, наскільки сьогоднішні історичні уяв-лення формуються під тиском національних наративів. Вона пише: «Кожному національ-ному наративу, центром якого є етнічна спіль-нота, притаманна зацікавленість передовсім долею “своїх” героїв. “Інші” можуть там віді-гравати певну обмежену роль, за умови, що вписуються в стереотип. Оскільки в такому наративі “свого” сприймають як жертву, а “ін-шого” – як ворога, ролі є заздалегідь визна-чені, а національність позитивних і негативних персонажів можна легко впізнати» [3, с. 5].


Ілює поняття походження і культури, а також

Ілює поняття походження і культури, а також як їх використовують для утримання суспільІяк їх використовують для утримання суспільних дефініцій груп і границь між ними, але сам Іних дефініцій груп і границь між ними, але сам по собі він нічого не пояснює. На переконання Іпо собі він нічого не пояснює. На переконання вченого, етнічні ідентифікації також мають інІвченого, етнічні ідентифікації також мають інструментальний характер, метою яких є осягІструментальний характер, метою яких є осягнення користі в політичній боротьбі. Через Інення користі в політичній боротьбі. Через

МВодночас він наголошує на тому, що критерії,

МВодночас він наголошує на тому, що критерії, які служать науковій ідентифікації, не є точни

Мякі служать науковій ідентифікації, не є точними і не можуть бути раз назавжди усталеними

Мми і не можуть бути раз назавжди усталеними

81]. Соціолог з Великої Британії Стів

М81]. Соціолог з Великої Британії Стів

Фентон (Steve Fenton) підкреслює, що термін МФентон (Steve Fenton) підкреслює, що термін «етнічність» має широке значення, він окресМ«етнічність» має широке значення, він окрес-М-лює поняття походження і культури, а також Млює поняття походження і культури, а також як їх використовують для утримання суспільМяк їх використовують для утримання суспіль-М-них дефініцій груп і границь між ними, але сам Мних дефініцій груп і границь між ними, але сам по собі він нічого не пояснює. На переконання Мпо собі він нічого не пояснює. На переконання вченого, етнічні ідентифікації також мають інМвченого, етнічні ідентифікації також мають ін

ном, при дослідженні народуМном, при дослідженні народуно пам’ятати про важливість розуміння його як Мно пам’ятати про важливість розуміння його як Ф

описують науковці, беруть до уваги політики

Фописують науковці, беруть до уваги політики і кожен з нас їх сприймає, відзначає польський Фі кожен з нас їх сприймає, відзначає польський

лінський. Флінський. Водночас він наголошує на тому, що критерії, ФВодночас він наголошує на тому, що критерії, які служать науковій ідентифікації, не є точни Фякі служать науковій ідентифікації, не є точни- Ф-

ватися, що їх можна розширювати, проте вони

Фватися, що їх можна розширювати, проте вони все

Фвсе-

Ф-таки й надалі залишаються границями

Фтаки й надалі залишаються границями

s.

Фs. 70]. З

Ф70]. З антропологічного погляду спеціальний

Фантропологічного погляду спеціальний

інтерес становлять її розмірковування про міфи Фінтерес становлять її розмірковування про міфи народу, народ як фікцію, міф і політичну реальФнароду, народ як фікцію, міф і політичну реальФність, а також можливість маніпулювання наФність, а також можливість маніпулювання народом від його ж імені та інструментального Фродом від його ж імені та інструментального використання його як у цілості, так і окремих Фвикористання його як у цілості, так і окремих осіб, які себе з ним ідентифікують. Таким чиФосіб, які себе з ним ідентифікують. Таким чином, при дослідженні народуФном, при дослідженні народу

Еформі, ґрунтом якої стає імперська засада про

Еформі, ґрунтом якої стає імперська засада про винятковість власного етносу. З

Евинятковість власного етносу. З

Кеновен з упевненістю говорить, що граниЕКеновен з упевненістю говорить, що границі кожного народу є випадковими і може здаЕці кожного народу є випадковими і може здаватися, що їх можна розширювати, проте вони Еватися, що їх можна розширювати, проте вони

таки й надалі залишаються границямиЕтаки й надалі залишаються границямиантропологічного погляду спеціальний Еантропологічного погляду спеціальний

інтерес становлять її розмірковування про міфи Еінтерес становлять її розмірковування про міфи народу, народ як фікцію, міф і політичну реальЕнароду, народ як фікцію, міф і політичну реаль

38


38


У постколоніальних країнах подібні підходи застосовуються в багатьох сучасних наукових працях, присвячених питанням етнічності та окреслення власної етнічної території. Час-то вчені під впливом стереотипів чи бажання «виправити» історію ігнорують присутність «іншої» культури на пограниччі, а також за-мовчують або применшують роль і значення іноетнічної складової у формуванні ландшаф-ту його ідентичності.

Вищезгадані дослідники підходять до ана-лізу суспільних груп, зокрема етнічних, як уявлених і значною мірою міфологізованих. Водночас ці спільноти не позбавлені реаль-них можливостей впливати на суспільні та політичні процеси на окреслених територіях у межах випадкових границь. При цьому важ-ливе значення має науково коректна, позбав-лена упереджень і стереотипних оцінок іден-тифікація дослідниками соціуму, особливо в питаннях визначення і трактування етнічної належності його членів. Водночас можливість найрізноманітнішого використання отриманих результатів у політичних цілях і маніпулюван-ня ними зобов’язує науковців до дуже обереж-ного і виваженого поводження з матеріалами щодо проведення делімітації етнічних земель.

Поняття «етнічна територія». Спробу-ємо застосувати вищезгадані методологічні підходи до аналізу поняття «етнічна терито-рія» та окреслення критеріїв, за допомогою яких можна визначити її границі. Спочатку варто звернути увагу на певні відмінності у використанні цього терміна в англомовній, польській, російській і українській науковій та довідковій літературі, включно з найбільш до-ступною і популярною Вікіпедією. У сучасних англомовних і польських виданнях чи електрон-них ресурсах такі гасла практично відсутні й цей термін майже не вживається. Наприклад, оксфордський «Словник соціології та суспіль-них наук» узагалі не містить терміна «етнічна територія» [25]. Певний етнонім у сполученні зі словом «територія», наприклад у польській літературі, інколи вживається в контексті на-лежності земель до конкретної польської дер-

жави і часто тоді ототожнюється з панівним етносом, його державною / національною те-риторією. Польський історик Станіслав Це-селський (Stanis aw Ciesielski) у своїй праці про Східні Креси звертає увагу на особливу роль історичного простору в процесі національної ідентифікації [33]. Історичні школи народів, які мають більший досвід державотворення, схильні користуватися поняттями «держав-ної / національної території» і покликаються на відповідні періоди існування конкретного державного утворення. Натомість науковці постколоніальних країн, у яких наявний брак наступництва державних, політичних і су-спільних інституцій, частіше оперують понят-тям «етнічна територія», яке повинно забез-печити право власності конкретного народу на певному географічному просторі без прив’язки до часового контексту.

Цікаво, що російськомовна Вікіпедія та-кож не подає окремої статті «Этническая территория». Проте пошукова система від-разу пропонує гасло «Этническая территория белорусов» – територія їхнього компактно-го розселення як етносу, з якою пов’язаний їх етногенез і етнічна історія [30]. Основне смислове навантаження в дефініції зробле-но на етногенез і етнічну історію. Стаття про етнічну територію українців там відсутня, але відповідний матеріал знаходимо в загально-му гаслі «Украинцы» [29]. Російські «Демо-графический энциклопедический словарь», «Словарь социолингвистических терминов», «Словарь лингвистических терминов» про-понують майже однакові визначення поняття «етнічна територія» – це територія переваж-ного розселення певного етносу, яка включає ареал його формування і компактного прожи-вання, а також райони змішання з іншими на-ціональностями [26]. Поняття «ареал форму-вання» передбачає певний просторовий вираз, але нічого не говорить про часовий. Питання про визначення часових меж, які дають право щось вважати своїм у цьому контексті звучить дещо абсурдно. За цитованими дефініціями практично позбавляються власної території


ІПоняття «етнічна територія».

ІПоняття «етнічна територія».

ємо застосувати вищезгадані методологічні Іємо застосувати вищезгадані методологічні підходи до аналізу поняття «етнічна теритоІпідходи до аналізу поняття «етнічна територія» та окреслення критеріїв, за допомогою Ірія» та окреслення критеріїв, за допомогою яких можна визначити її границі. Спочатку Іяких можна визначити її границі. Спочатку варто звернути увагу на певні відмінності у Іварто звернути увагу на певні відмінності у використанні цього терміна в англомовній, Івикористанні цього терміна в англомовній,

Мналежності його членів. Водночас можливість

Мналежності його членів. Водночас можливість найрізноманітнішого використання отриманих

Мнайрізноманітнішого використання отриманих результатів у політичних цілях і маніпулюван

Мрезультатів у політичних цілях і маніпулюван-

М-

ня ними зобов’язує науковців до дуже обереж

Мня ними зобов’язує науковців до дуже обереж-

М-

ного і виваженого поводження з матеріалами Много і виваженого поводження з матеріалами щодо проведення делімітації етнічних земель.Мщодо проведення делімітації етнічних земель.

Поняття «етнічна територія». МПоняття «етнічна територія». СпробуМСпробу-М-ємо застосувати вищезгадані методологічні Мємо застосувати вищезгадані методологічні підходи до аналізу поняття «етнічна теритоМпідходи до аналізу поняття «етнічна територія» та окреслення критеріїв, за допомогою Мрія» та окреслення критеріїв, за допомогою яких можна визначити її границі. Спочатку Мяких можна визначити її границі. Спочатку

їх етногенез і етнічна історіяМїх етногенез і етнічна історіясмислове навантаження в дефініції зроблеМсмислове навантаження в дефініції зроблеФтифікація дослідниками соціуму, особливо в Фтифікація дослідниками соціуму, особливо в

питаннях визначення і трактування етнічної Фпитаннях визначення і трактування етнічної належності його членів. Водночас можливість Фналежності його членів. Водночас можливість найрізноманітнішого використання отриманих Фнайрізноманітнішого використання отриманих

печити право власності конкретного народу на

Фпечити право власності конкретного народу на певному географічному просторі без прив’язки

Фпевному географічному просторі без прив’язки до часового контексту.

Фдо часового контексту.

Цікаво, що російськомовна Вікіпедія таФЦікаво, що російськомовна Вікіпедія також не подає окремої статті «Этническая Фкож не подає окремої статті «Этническая территория». Проте пошукова система відФтерритория». Проте пошукова система відразу пропонує гасло «Этническая территория Фразу пропонує гасло «Этническая территория белорусов»Фбелорусов»го розселення як етносу, з якою пов’язаний Фго розселення як етносу, з якою пов’язаний їх етногенез і етнічна історіяФїх етногенез і етнічна історія

Епостколоніальних країн, у яких наявний брак

Епостколоніальних країн, у яких наявний брак наступництва державних, політичних і су-

Енаступництва державних, політичних і су-спільних інституцій, частіше оперують понятЕспільних інституцій, частіше оперують поняттям «етнічна територія», яке повинно забезЕтям «етнічна територія», яке повинно забезпечити право власності конкретного народу на Епечити право власності конкретного народу на певному географічному просторі без прив’язки Епевному географічному просторі без прив’язки до часового контексту.Едо часового контексту.

Цікаво, що російськомовна Вікіпедія таЕЦікаво, що російськомовна Вікіпедія також не подає окремої статті «Этническая Екож не подає окремої статті «Этническая

3939


народи, які з певних причин у якийсь істо-ричний період перемістилися в межах конти-ненту. Наприклад, угорці більше тисячі років тому втратили або / і змінили свій ареал фор-мування. Тепер на українському Закарпатті систематично проходить святкування річниці віднайдення угорцями своєї Батьківщини з прив’язкою до 896 року. З нагоди 1100-річ-чя цієї події Посольство Угорщини в Україні організувало велику виставку в Національно-му музеї ім. Андрея Шептицького у Львові. Як результат, виникає логічне запитання – чи можна цю дату вважати початком загарбання української етнічної території на Закарпатті, а угорців – тисячолітніми окупантами.

У цьому контексті дуже цікаві думки ви-словлює італійський філософ Умберто Еко, розмірковуючи про міграції, терпимість і не-стерпне. Автор звертає увагу на відомі великі міграції зі сходу на захід, у результаті яких на-роди з Кавказу вплинули на культуру і на біо-логічну спадковість західних націй. Дослідник також згадує про міграції так званих варварів, що наводнили Римську імперію та породили нові царства і нові культури, які були названі «романо-варварськими» чи «романо-герман-ськими» [28]. Запропонований підхід до ана-лізу поняття «міграція» дає підстави етноло-гам і антропологам задуматися над наступним питанням – наскільки науково обґрунтовано і політично коректно говорити про етнічну чис-тоту певної спільноти і її незаперечне право на присвоєння певної території з виключним правом називати її своєю етнічною землею й ареалом формування тільки цього етносу.

Не менше запитань виникає і щодо мето-дики визначення етнічної належності районів зі змішаним населенням. Також немає одно-значної відповіді щодо питання компактного проживання населення. Математично можна вирахувати абсолютну чи відносну більшість населення певної національності в певний пе-ріод, але сучасний стан може буде відобра-женням складних процесів депортацій, при-мусових переселень і міграцій у недавньому минулому. Який історичний період можна

покласти в основу розрахунків, щоб беззасте-режно стверджувати про своє виключне право на володіння територіями. Пошук відповідей на ці запитання буде породжувати ще більше дискусійних питань.

Більшість сучасних українських учених свої дослідження етнічних земель і твердження щодо їхніх меж будують на даних, аргумента-ції та методиці Степана Рудницького та Воло-димира Кубійовича, світогляд і теоретико-ме-тодологічні засади аналізу яких формувалися в першій половині ХХ ст. Згідно з пропонова-ною методологією визначення етнічних тери-торій, частина українських науковців говорить про факт завоювання і кількасотлітньої оку-пації українських етнічних земель практично по всьому периметру сучасного державного кордону України. Наприклад, Валерій Капе-люшний стверджує, що «у Росії знаходиться 291,9 тис. км2, або 30,9 % української етнічної території, тобто майже третина. Значно мен-ше української етнічної території відійшло до Польщі (тут вона переважно мішана – Пів-нічна Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина), Словаччини (Південна Лемків-щина) і Румунії (Мармарощина, Південна Буковина) [6, с. 11]. При цьому українські ет-нічні землі поза державною територією Украї-ни (близько 290 тис. кв. км, за твердженням С. Павлюка, з покликанням на згадану моно-графію Ф. Заставного) пропонується вважати масивом українського етнічного зарубіжжя [13, с. 225]. Тим часом інший львівський уче-ний, Степан Макарчук, пише: «Саме з огляду руху українського населення в південно-схід-ному напрямку в ХVI–XVIII ст. прийнято розглядати процес завершення формування української етнічної території» [9, с. 197]. Прослідковується певна тенденційність у ме-тодиці визначення українських етнічних тери-торій – все завойоване чи освоєне українським населенням протягом останніх віків належить до його етнічної території. Водночас будь-яку втрачену протягом тисячоліть частину земель учені також зараховують до одвічної власності українського народу.


Ілізу поняття «міграція» дає підстави етноло

Ілізу поняття «міграція» дає підстави етнологам і антропологам задуматися над наступним Ігам і антропологам задуматися над наступним

– наскільки науково обґрунтовано і І– наскільки науково обґрунтовано і політично коректно говорити про етнічну чис-Іполітично коректно говорити про етнічну чис-тоту певної спільноти і її незаперечне право Ітоту певної спільноти і її незаперечне право на присвоєння певної території з виключним Іна присвоєння певної території з виключним правом називати її своєю етнічною землею й Іправом називати її своєю етнічною землею й

Млогічну спадковість західних націй. Дослідник

Млогічну спадковість західних націй. Дослідник також згадує про міграції так званих варварів,

Мтакож згадує про міграції так званих варварів, що наводнили Римську імперію та породили

Мщо наводнили Римську імперію та породили нові царства і нові культури, які були названі

Мнові царства і нові культури, які були названі

варварськими» чи «романоМварварськими» чи «романо-М-геМгерманМрман-М-[28]. Запропонований підхід до анаМ[28]. Запропонований підхід до ана-М-

лізу поняття «міграція» дає підстави етнолоМлізу поняття «міграція» дає підстави етноло-М-гам і антропологам задуматися над наступним Мгам і антропологам задуматися над наступним

– наскільки науково обґрунтовано і М– наскільки науково обґрунтовано і політично коректно говорити про етнічну чис-Мполітично коректно говорити про етнічну чис-тоту певної спільноти і її незаперечне право Мтоту певної спільноти і її незаперечне право

щина) і Румунії (Мармарощина, Південна Мщина) і Румунії (Мармарощина, Південна Буковина)МБуковина)Ф

стерпне. Автор звертає увагу на відомі великі

Фстерпне. Автор звертає увагу на відомі великі міграції зі сходу на захід, у результаті яких на Фміграції зі сходу на захід, у результаті яких на- Ф-роди з Кавказу вплинули на культуру і на біо Фроди з Кавказу вплинули на культуру і на біо- Ф-логічну спадковість західних націй. Дослідник Флогічну спадковість західних націй. Дослідник також згадує про міграції так званих варварів, Фтакож згадує про міграції так званих варварів,

по всьому периметру сучасного державного

Фпо всьому периметру сучасного державного кордону України. Наприклад, Валерій Капе

Фкордону України. Наприклад, Валерій Капелюшний стверджує, що «у Росії знаходиться

Флюшний стверджує, що «у Росії знаходиться 291,9Ф291,9ФтФтис.Фис. кФкмФм2

Ф2, або 30,9Ф, або 30,9

території, тобто майже третина. Значно менФтериторії, тобто майже третина. Значно менше української етнічної території відійшло до Фше української етнічної території відійшло до Польщі (тут вона переважно мішанаФПольщі (тут вона переважно мішананічна Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Фнічна Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина), Словаччини (Південна ЛемківФХолмщина), Словаччини (Південна Лемківщина) і Румунії (Мармарощина, Південна Фщина) і Румунії (Мармарощина, Південна

Еною методологією визначення етнічних тери

Еною методологією визначення етнічних територій, частина українських науковців говорить

Еторій, частина українських науковців говорить про факт завоювання і кількасотлітньої окуЕпро факт завоювання і кількасотлітньої окупації українських етнічних земель практично Епації українських етнічних земель практично по всьому периметру сучасного державного Епо всьому периметру сучасного державного кордону України. Наприклад, Валерій КапеЕкордону України. Наприклад, Валерій Капелюшний стверджує, що «у Росії знаходиться Елюшний стверджує, що «у Росії знаходиться Е, або 30,9Е, або 30,9 %Е%території, тобто майже третина. Значно менЕтериторії, тобто майже третина. Значно мен

40


40


Більшу акцентованість на терміні «етнічна територія» спостерігаємо в суспільних і гумані-тарних науках в Україні. Українська Вікіпедія пропонує надзвичайно ґрунтовну статтю Оле-га Чиркова «Етнічна територія», яку дослідник характеризує «певною однорідністю етнічного складу постійних її мешканців», зауважуючи її властивість змінюватися в просторі й часі. Ет-нічна однорідність «може проявлятися у кіль-кісному переважанні людності, що належить до однієї етнічної спільноти <...> а також – у змішаності в певній пропорції мешканців, що належать до різних етнічних спільнот» [31]. Там же подається докладна інформація про визначення (ідентифікацію) етнічних терито-рій за етнічними спільнотами, розмежування етнічних територій тощо. На думку автора, «таке розуміння етнічної території дає змогу узгодити різні підходи, тлумачення і критерії виділення етнічних територій <...> Територія, що вирізняється змішанням двох чи багатьох етнічних спільнот, називається за назвами найчисельніших з них, у порядку спадання їхньої питомої ваги» [31]. За цією методикою Кримський півострів пропонується визнати «російсько-українсько-кримсько-татарською етнічною територією. При цьому корінними етнічними спільнотами на території Крим-ського півострова є кримські татари, караїми та кримчаки». У такому випадку чітко окрес-лити етнічну територію взагалі неможливо, оскільки одночасне застосування критеріїв більшості сучасного населення і етногене-зу, етнічної історії викликають певну кон-фронтацію. Їх можна звести до спільного зна-менника – єдиним етносом, який присутній у двох твердженнях, є кримські татари. Отже, логічні міркування підказують висновок, що Крим – це кримськотатарська етнічна терито-рія. Такі методи визначення етнічності тери-торії залишають більше запитань, ніж можуть дати відповідей.

С. Павлюк пропонує свою дефініцію етніч-ної території – це «історична територія роз-селення певного народу, нації, з якою тісно пов’язаний його етногенез і етнічна та етнокуль-

турна історія» [13, с. 224]. Учений стверджує, що однією з основних причин розбіжності ет-нічної і державної територій стає «агресивна зовнішня політика окремих держав-народів, які спричинили міжетнічну нестабільність» [13, с. 224]. Такі міркування базуються на націо центричній ідеології, і аргументами слу-жать прадавнє походження етносу та його культурна винятковість, що проявляється че-рез збереження й побутування традицій, зви-чаїв і обрядів. Важливе місце в доказовій кон-струкції належить археологічним пам’яткам, завдяки яким сучасний етнос прив’язується до культури мешканців конкретного ареалу і тяг-неться пряма лінія спадковості на всі прояви матеріальної та духовної культури протягом тисячоліть на цьому просторі.

Хоча запропоновані визначення на пер-ший погляд і відрізняються дефініціями, проте знач ною мірою перегукуються аргументацією у своєму віднесенні до території формування етносу, його етногенезу й етнічної історії. При цьому не завжди беруться до уваги знання, наприклад, про вплив кочових племен на фор-мування культурного простору ареалу, Велике переселення народів у IV–V ст. [10], іноетніч-ні запозичення в часи вікового перебування під пануванням інших народів і держав, а також їх значення у формуванні сучасного образу нації.

Критерії визначення етнічних територій та їхніх меж. Після огляду формулювань, що таке етнічна територія, вважаємо за доцільне зосередитися на критеріях її окреслення та ме-тодиці визначення її меж. В. Сергійчук пише: «Критерієм для такого означення може бути передусім мова старшого покоління корінно-го населення, культурно-побутові, етнологічні прикмети, форми побуту, в окремих випадках і релігія» [15, c. 4]. С. Макарчук найважливі-шими етнодиференційними чинниками вважає релігію і мову, натомість вказує на схожість традицій землеробства, одягу, громадських зв’язків і життя, наприклад, українців і білору-сів на Поліссі [9, c. 201–220]. Для уточнення етнічної межі вчений пропонує використову-вати ще «податкові реєстри, в яких зазначена


Іетнічними спільнотами на території Крим

Іетнічними спільнотами на території Кримського півострова є кримські татари, караїми Іського півострова є кримські татари, караїми та кримчаки». У Іта кримчаки». У та Ітакому випадку чітко окресІкому випадку чітко окреслити етнічну територію взагалі неможливо, Ілити етнічну територію взагалі неможливо, оскільки одночасне застосування критеріїв Іоскільки одночасне застосування критеріїв більшості сучасного населенняІбільшості сучасного населення і І і

викликають певну кон-І викликають певну кон-

Метнічних спільнот, називається за назвами

Метнічних спільнот, називається за назвами найчисельніших з них, у порядку спадання

Мнайчисельніших з них, у порядку спадання

1]. За цією методикою

М1]. За цією методикою

Кримський півострів пропонується визнати

МКримський півострів пропонується визнати

кри МкримськоМмсько-М-таМтатарською Мтарською етнічною територією. При цьому корінними Метнічною територією. При цьому корінними етнічними спільнотами на території КримМетнічними спільнотами на території Крим-М-ського півострова є кримські татари, караїми Мського півострова є кримські татари, караїми

кому випадку чітко окресМкому випадку чітко окреслити етнічну територію взагалі неможливо, Млити етнічну територію взагалі неможливо, оскільки одночасне застосування критеріїв Москільки одночасне застосування критеріїв

переселення народів у IV–VМпереселення народів у IV–Vні запозичення в часи вікового перебування під Мні запозичення в часи вікового перебування під Ф

узгодити різні підходи, тлумачення і критерії

Фузгодити різні підходи, тлумачення і критерії

..> Територія, Ф..> Територія, що вирізняється змішанням двох чи багатьох Фщо вирізняється змішанням двох чи багатьох етнічних спільнот, називається за назвами Фетнічних спільнот, називається за назвами найчисельніших з них, у порядку спадання Фнайчисельніших з них, у порядку спадання

тисячоліть на цьому просторі.

Фтисячоліть на цьому просторі.

Хоча запропоновані визначення на пер

ФХоча запропоновані визначення на пер

ший погляд і відрізняються дефініціями, проте

Фший погляд і відрізняються дефініціями, проте значФзначФною мірою перегукуються аргументацією Фною мірою перегукуються аргументацією у своєму віднесенні до території формування Фу своєму віднесенні до території формування етносу, його етногенезу й етнічної історії. При Фетносу, його етногенезу й етнічної історії. При цьому не завжди беруться до уваги знання, Фцьому не завжди беруться до уваги знання, наприклад, про вплив кочових племен на форФнаприклад, про вплив кочових племен на формування культурного простору ареалу, Велике Фмування культурного простору ареалу, Велике переселення народів у IV–VФпереселення народів у IV–V

Езавдяки яким сучасний етнос прив’язується до

Езавдяки яким сучасний етнос прив’язується до культури мешканців конкретного ареалу і тяг

Екультури мешканців конкретного ареалу і тягнеться пряма лінія спадковості на всі прояви Енеться пряма лінія спадковості на всі прояви матеріальної та духовної культури протягом Ематеріальної та духовної культури протягом тисячоліть на цьому просторі.Етисячоліть на цьому просторі.

Хоча запропоновані визначення на перЕХоча запропоновані визначення на перший погляд і відрізняються дефініціями, проте Еший погляд і відрізняються дефініціями, проте Еною мірою перегукуються аргументацією Еною мірою перегукуються аргументацією у своєму віднесенні до території формування Еу своєму віднесенні до території формування

4141


релігійна приналежність культових споруд. Безумовно, села, в яких реєстри зазначають православні церкви, були українськими, або ж здебільшого українськими, а в селах з като-лицькими костьолами проживали поляки» [9, c. 201]. У цьому контексті науковець особ ливу увагу звертає на можливість послуговуватися люстраціями (описами королівських маєтків) і переписами населення. Хоча відразу засте-рігає, що серед римо-католиків у Люб лінській і Седлецькій губерніях у 1897 році налічу-валося 449 541 особа православних, з яких 100 тис. вказали своєю мовою польську, а та-кож 32 041 особа римо-католиків з «малорусь-кою мовою» [9, c. 201].

Звичайно, науковці можуть робити припу-щення про причини такого стану мовно-релі-гійної ситуації та вибудовувати етногенетичні реконструкції. Проте приписування частини населення, яке через свою амбівалентну іден-тичність не вкладається в науковий концепт, до того чи іншого етносу без проведення ре-тельних польових досліджень буде мати ха-рактер виконання політичного замовлення або псевдонаукової інтерпретації. Проте до-цільно зважати на існування колективного феномену подвійної ідентичності [11, с. 182] у населення пограниччя чи переміщених осіб з цих територій. Подібна ситуація складаєть-ся з намаганням привласнити населення із невизначеною / розмитою ідентичністю, які декларують свою «тутешність». Інколи вче-ні беруть на себе невластиву роль арбітра / судді і вирішують питання щодо етнічної на-лежності особи на власний розсуд, керуючись поставленими завданнями і досвідом сво-єї дослідницької школи. Більше того, часом такі вчені виконують місіонерську функцію, навчаючи місцевих людей їх етногенезу і на-вертаючи їх до конкретної національності. У такому випадку ми натрапляємо на при-клад, щодо якого застерігав Р. Коген, коли самоідентифікація групи може не збігатися з ідентифікацією антропологів, і на чому наго-лошував Р. Кирчів, що потрібно враховувати погляд носіїв культури.

На сайті Національної енциклопедичної служби Російської Федерації, який використо-вує як джерело книгу за редакцією В. Козло-ва «Этнические и этно-социальные категории. Свод этнографических понятий и терминов» (1995), знаходимо визначення етнічної границі як рубежу між етнічними територіями, що ро-зуміються в їх вузькому значенні, як ареал чи ареали компактного розселення того чи іншо-го етносу, у яких він становить більшість на-селення. Якщо ж етнічну територію розуміти в широкому значенні, як весь простір розсе-лення етнічної групи, коли одні етнічні ареали частково або повністю накладаються на інші, то визначити етнічну границю надзвичайно важко, а у випадку діаспори це втрачає свій зміст. У цій статті наголошується на двох об-ставинах, які утруднюють проведення етнічної межі. Перша – це існування етнічно близьких національностей з широкими перехідними діа-лектно-культурними зонами, наприклад, між росіянами, українцями і білорусами, які існу-вали до моменту утворення РРФСР, УРСР і БРСР, адміністративні кордони яких проведе-но доволі умовно, і вони стали рубежами етно-політичної (національної) ідентифікації насе-лення. Друга обставина виявляється у випадку сильного територіального змішання етносів, що трапляється при проникненні одного етносу на малозаселену територію іншого, а при етніч-ному змішанні всередині поселення визначити етнічну границю, по суті, неможливо [32].

Не вдаючись до поглибленого критичного аналізу окремих тверджень, висловлених з по-зицій російської великодержавної історичної школи, варто звернути увагу на певні методо-логічні помилки. Практично на всьому аре-алі розселення слов’янських народів існують широкі перехідні етнокультурні зони, напри-клад, між українцями, словаками, поляками тощо. Причому подібні зони спостерігаються із сусіднім неслов’янським населенням, зок-рема, румунами, угорцями і татарами, мови та культури яких менш подібні до української. Лінгвістично-культурні взаємовпливи на по-граниччі існували ще до виникнення чітко


Інаселення пограниччя чи переміщених осіб

Інаселення пограниччя чи переміщених осіб

з цих територій. Подібна ситуація складаєтьІз цих територій. Подібна ситуація складається з намаганням привласнити населення із Іся з намаганням привласнити населення із

розмитою ідентичністю, які І розмитою ідентичністю, які декларують свою «тутешність». Інколи вчеІдекларують свою «тутешність». Інколи вчені беруть на себе невластиву роль арбітраІні беруть на себе невластиву роль арбітрасудді і вирішують питання щодо етнічної наІсудді і вирішують питання щодо етнічної на

Мдо того чи іншого етносу без проведення ре

Мдо того чи іншого етносу без проведення ретельних польових досліджень буде мати ха

Мтельних польових досліджень буде мати характер виконання політичного замовлення

Мрактер виконання політичного замовлення або псевдонаукової інтерпретації. Проте до

Мабо псевдонаукової інтерпретації. Проте до-

М-

цільно зважати на існування колективного Мцільно зважати на існування колективного феномену подвійної ідентичності [11, с.Мфеномену подвійної ідентичності [11, с. 18М182] М2]

населення пограниччя чи переміщених осіб Мнаселення пограниччя чи переміщених осіб з цих територій. Подібна ситуація складаєтьМз цих територій. Подібна ситуація складаєть-М-ся з намаганням привласнити населення із Мся з намаганням привласнити населення із

розмитою ідентичністю, які М розмитою ідентичністю, які декларують свою «тутешність». Інколи вчеМдекларують свою «тутешність». Інколи вче

політичної (національної) ідентифікації насеМполітичної (національної) ідентифікації населення. Друга обставина виявляється у випадку Млення. Друга обставина виявляється у випадку Ф

реконструкції. Проте приписування частини

Фреконструкції. Проте приписування частини населення, яке через свою амбівалентну іден Фнаселення, яке через свою амбівалентну іден- Ф-тичність не вкладається в науковий концепт, Фтичність не вкладається в науковий концепт, до того чи іншого етносу без проведення ре Фдо того чи іншого етносу без проведення ре- Ф-тельних польових досліджень буде мати ха Фтельних польових досліджень буде мати ха- Ф-

зміст. У

Фзміст. Уставинах, які утруднюють проведення етнічної

Фставинах, які утруднюють проведення етнічної межі. Перша

Фмежі. Першанаціональностей з широкими перехідними діаФнаціональностей з широкими перехідними діалектноФлектно-Ф-культурними зонами, наприклад, між Фкультурними зонами, наприклад, між росіянами, українцями і білорусами, які існуФросіянами, українцями і білорусами, які існували до моменту утворення РРФСР, УРСР і Фвали до моменту утворення РРФСР, УРСР і БРСР, адміністративні кордони яких проведеФБРСР, адміністративні кордони яких проведеФно доволі умовно, і вони стали рубежами етноФно доволі умовно, і вони стали рубежами етнополітичної (національної) ідентифікації насеФполітичної (національної) ідентифікації насе

Елення етнічної групи, коли одні етнічні ареали

Елення етнічної групи, коли одні етнічні ареали частково або повністю накладаються на інші,

Ечастково або повністю накладаються на інші, то визначити етнічну границю надзвичайно Ето визначити етнічну границю надзвичайно важко, а у випадку діаспори це втрачає свій Еважко, а у випадку діаспори це втрачає свій зміст. У Езміст. У цій статті наголошується на двох обЕцій статті наголошується на двох обставинах, які утруднюють проведення етнічної Еставинах, які утруднюють проведення етнічної межі. Перша Емежі. Перша – цЕ– цЕе існування етнічно близьких Ее існування етнічно близьких національностей з широкими перехідними діаЕнаціональностей з широкими перехідними діа

культурними зонами, наприклад, між Екультурними зонами, наприклад, між

42


42


окреслених етносів і їхніх границь, що вказує на певну парадоксальність – термін і поняття «пограниччя» похідні від терміна «границя», проте явище «пограниччя» виступає первісним і базовим стосовно суспільної категорії «гра-ниця». Також варто звернути увагу на те, що здебільшого усі визначення етнічної границі базуються на її трактуванні як межі території, тобто матеріалізованого вияву категорії про-стору. Натомість глибинні етнічні межі перед-усім проявляються в категоріях соціопсихоло-гічних, а вже потім знаходять своє предметне втілення в явищах матеріальної культури.

Яскравий прояв тенденційності кожної із зацікавлених сторін у визначенні етнічної території та етнічної належності населення зустрічаємо в енциклопедичній статті Арка-дія Жуковського і Володимира Кубійовича «Чернігівщина», коли йдеться про погранич-ні території її північної частини: «За ревізій-ним переписом 1899, етногр. картами Ріттіха і за О. Русовим населення П. Ч. [Північної Чернігівщини. – Р. Ч.] становили українці (бл. 70 %) з домішкою росіян; за рос. перепи-сом 1897 воно було рос.; мовознавці вважали мову населення білор. говіркою. Укр. держава 1917 на поч. не претендувала на приналеж-ність П. Ч. до України, але на підставі заяви земських зборів Новозибківського і Мглин-ського пов. (кін. 1917) про бажання увійти до складу України Укр. Центр. Рада поширила територію УНР на П. Ч. Захопивши Ч. 1919, сов. влада відірвала П. Ч. від Черн. губ. і включила її до Рос. СФСР (а не до Білорусі), і вона увійшла до складу Гомельської, зго-дом Брянської обл.» [4, с. 3730]. Цей мате-ріал свідчить про недостатність комплексних досліджень етнічної ідентичності населення пограничного регіону і маніпуляції статис-тичними даними в політичних цілях. У таких випадках державна політика майже завжди будувалася на принципі – буде територія, то народ сформуємо, що перегукується з ві-домим висловом Камілло Бенсо ді Кавура: «Італію ми створили, тепер слід створювати італійців».

В. Кубійович розглядав процес становлен-ня українських державних кордонів у безпо-середньому зв’язку із заселенням етнічних територій та формуванням державності [2, с. 84]. Він визначав етнічну / національну належність населення Галичини за такими трьома критеріями: віра, мова і національне почуття. Необхідно відразу зазначити, що ме-тодологічно важко встановити єдині, стійкі й універсальні критерії етнічності, оскільки вони є динамічними і залежать від багатьох факто-рів (наприклад, політичних, географічних тощо) у кожній конкретній ситуації з певни-ми часовими межами. Часто прийняті критерії трактувалися і застосовувалися надто спро-щено, що давало підставу для політичних ма-ніпуляцій кожній зі сторін. Прикладом може служити поширення в Галичині такого явища, як латинники (україномовні римо-католики з домінацією української складової в побутовій культурі) або полономовні греко-католики, яких В. Кубійович визначає як «переходові групи», чия «національна свідомість була довгі часи нескристалізована» [8, c. X]. З погляду сучасної методології прояви амбівалентної / полівалентної ідентичності становлять повно-цінне, самодостатнє і завершене явище, а тому не можемо далі їх трактувати як щось менш вартісне, розмите і не до кінця сформоване.

Проаналізована наукова література дає підстави стверджувати, що основними дже-релами визначення етнічної належності на-селення виступають: люстрації та податкові реєстри із зазначенням релігійної належності культових споруд, переписи, етнографічні та лінгвістичні атласи; а критеріями – віра, мова, національне почуття. Враховуючи, що основ-ними критеріями є прояви духовної культури, доцільніше говорити про існування етнічних меж у свідомості. Проведення їх на географіч-ній карті завжди буде завданням надзвичайно складним і практично неможливим.

Методологічні зауваги. Одним з найбільш повторюваних висловів норвезького соціаль-ного антрополога Фредеріка Барта (Frederick Barth), з його праці про етнічні групи і кор-


ІЧ. до України, але на підставі заяви

ІЧ. до України, але на підставі заяви

земських зборів Новозибківського і МглинІземських зборів Новозибківського і Мглинпов. (кін. Іпов. (кін. 19 І1917) про бажання увійти до І17) про бажання увійти до

складу України Укр. Центр. Рада поширила Іскладу України Укр. Центр. Рада поширила територію УНР на П. Ітериторію УНР на П. Ч. ІЧ. ЗахопившиІЗахопившисов. влада відірвала П. Ісов. влада відірвала П. Ч. ІЧ. від Черн.Івід Черн.включила її до Рос. СФСР (а не до Білорусі), Івключила її до Рос. СФСР (а не до Білорусі),

М[Північної

М[Північної

] становили українці

М] становили українці

) з домішкою росіян; за рос. перепи

М) з домішкою росіян; за рос. перепи-

М-

сом 1897 воно було рос.; мовознавці вважали

Мсом 1897 воно було рос.; мовознавці вважали мову населення білор. говіркою. Укр. держава Ммову населення білор. говіркою. Укр. держава 1917 на поч. не претендувала на приналежМ1917 на поч. не претендувала на приналеж-М-

Ч. до України, але на підставі заяви МЧ. до України, але на підставі заяви земських зборів Новозибківського і МглинМземських зборів Новозибківського і Мглин-М-

17) про бажання увійти до М17) про бажання увійти до складу України Укр. Центр. Рада поширила Мскладу України Укр. Центр. Рада поширила

ЗахопившиМЗахопивши

полівалентної ідентичності становлять повноМполівалентної ідентичності становлять повноцінне, самодостатнє і завершене явище, а тому Мцінне, самодостатнє і завершене явище, а тому Фні території її північної частини: «За ревізій Фні території її північної частини: «За ревізій- Ф-

ним переписом 1899, етногр. картами Ріттіха Фним переписом 1899, етногр. картами Ріттіха [Північної Ф[Північної

] становили українці Ф] становили українці

ніпуляцій кожній зі сторін. Прикладом може

Фніпуляцій кожній зі сторін. Прикладом може служити поширення в Галичині такого явища,

Фслужити поширення в Галичині такого явища,

Фяк латинники (україномовні римо

Фяк латинники (україномовні римодомінацією української складової в побутовій Фдомінацією української складової в побутовій культурі) або полономовні грекоФкультурі) або полономовні грекояких В.Фяких В. Кубійович визначає як «переходові ФКубійович визначає як «переходові групи», чия «національна свідомість була довгі Фгрупи», чия «національна свідомість була довгі часи нескристалізована» [8, c.Фчаси нескристалізована» [8, c.сучасної методології прояви амбівалентноїФсучасної методології прояви амбівалентноїполівалентної ідентичності становлять повноФполівалентної ідентичності становлять повно

Етощо) у кожній конкретній ситуації з певни

Етощо) у кожній конкретній ситуації з певними часовими межами. Часто прийняті критерії

Еми часовими межами. Часто прийняті критерії трактувалися і застосовувалися надто спроЕтрактувалися і застосовувалися надто спрощено, що давало підставу для політичних маЕщено, що давало підставу для політичних маніпуляцій кожній зі сторін. Прикладом може Еніпуляцій кожній зі сторін. Прикладом може служити поширення в Галичині такого явища, Еслужити поширення в Галичині такого явища, Еяк латинники (україномовні римоЕяк латинники (україномовні римодомінацією української складової в побутовій Едомінацією української складової в побутовій культурі) або полономовні грекоЕкультурі) або полономовні греко

4343


дони, було твердження, що етнічна група не є «власником» окремої культури, а етнічна гра-ниця окреслює групу, а не культурний комп-лекс, який вона містить у собі [21, s. 127–128]. Продовжуючи його думку, можна припустити, що етнічна границя – це не границя етнічних територій і проходить вона у площині свідо-мості, що проявляє себе в найрізноманітніших культурних явищах, на підставі картографу-вання яких можна робити гіпотетичні спроби її уявного проведення в просторі. Змінність свідомості в часі, а заразом і критеріїв етніч-ної належності, буде постійно корегувати цю уявну етнічну територію. Тому виваженіше було би послуговуватися терміном «територія, на якій проживає етнічна група». Використан-ня такого окреслення є більш коректним і ви-правданим. У такий спосіб вдається уникнути надання виключного права окремій спільноті на позачасове / одвічне і довічне володіння певною територією, оскільки на ній уповні за-конно, на тих самих підставах і так само довго в історичній ретроспективі можуть проживати інші етнічні групи.

Народ – уявлена спільнота. Границі наро-ду – границі чогось уявленого. Чи справді іс-нують реальні границі народу? Народ або його частини творять основу певного суспільного організму – села, міста, регіону або держави, що і визначає його границі. Однак ці спільноти ніколи в історії не творилися виключно за ет-нічними ознаками, тобто їхні границі не є гра-ницями етнічної групи. Етнічна ідентичність теж є категорією гнучкою і змінною, яка має здатність модифікуватися і трансформуватися. У цьому контексті виникає логічне запитан-ня – чи можуть етнологи, культурні і соціаль-ні антропологи визначити науково обґрунтова-ні і об’єктивні гео графічні межі етнічних груп, які б мали універсальний характер.

Етнос – це живий соціальний організм, який постійно змінюється в часі і просторі. Гра-ниці етносу (за умови можливості їх визначен-ня за допомогою наукових методів і об’єктивних критеріїв) будуть завжди окреслювати осво-єний / присвоєний соціальний простір певною етнічною групою в конкретному часовому про-міжку. Найпоширеніший шлях політичних спе-куляцій – це здійснення делімітації етнічних земель і проведення чітких меж розселення етносу на певній території протягом усього іс-торичного періоду його існування. У результаті застосування такого методу механічного до-давання нових земель до навічно присвоєних у всі попередні епохи територій, хоча на якомусь етапі й втрачених, неминуче виникає конфлікт інтересів сусідніх етнічних спільнот.

Етимологічно поняття «пограниччя» похід-не від поняття «границя». З антропологічного і культурологічного погляду хронологічна по-слідовність явищ тут виглядає зовсім іншою. Спочатку творилися та функціонували нечіт-ко окреслені культурні чи етнічні спільноти на певних територіях, які за найрізноманітніши-ми ознаками можна кваліфікувати як суцільні пограниччя. Лише згодом, переважно під час воєн, між ними починають встановлюватися кордони, що також не мали етнічного характе-ру, а відображали державні устремління полі-тичних і військових еліт (здебільшого етнічно змішаних) володіти певними землями.

Проведений аналіз насамперед підтвер-джує недосконалість існуючої методики визна-чення меж етнічних територій. Також він дає підстави сумніватися в можливості виробити сучасну науково обґрунтовану методологію окреслення етнічних територій та проведення їхніх границь, які могли би бути прийняті до-слідниками, політиками і суспільствами сусід-ніх держав.

Андерсон Б Власюк О


Ічастини творять основу певного суспільного

Ічастини творять основу певного суспільного

ела, міста, регіону або держави, Іела, міста, регіону або держави, що і визначає його границі. Однак ці спільноти Іщо і визначає його границі. Однак ці спільноти ніколи в історії не творилися виключно за етІніколи в історії не творилися виключно за етнічними ознаками, тобто їхні границі не є граІнічними ознаками, тобто їхні границі не є границями етнічної групи. Етнічна ідентичність Іницями етнічної групи. Етнічна ідентичність теж є категорією гнучкою і змінною, яка має Ітеж є категорією гнучкою і змінною, яка має

Мконно, на тих самих підставах і так само довго

Мконно, на тих самих підставах і так само довго в історичній ретроспективі можуть проживати

Мв історичній ретроспективі можуть проживати

– уявлена спільнота. Границі наро

М– уявлена спільнота. Границі наро-

М-

– границі чогось уявленого. Чи справді ісМ– границі чогось уявленого. Чи справді іс-М-нують реальні границі народу? Народ або його Мнують реальні границі народу? Народ або його частини творять основу певного суспільного Мчастини творять основу певного суспільного

ела, міста, регіону або держави, Мела, міста, регіону або держави, що і визначає його границі. Однак ці спільноти Мщо і визначає його границі. Однак ці спільноти ніколи в історії не творилися виключно за етМніколи в історії не творилися виключно за етнічними ознаками, тобто їхні границі не є граМнічними ознаками, тобто їхні границі не є гра

пограниччя. Лише згодом, переважно під час Мпограниччя. Лише згодом, переважно під час воєн, між ними починають встановлюватися Мвоєн, між ними починають встановлюватися Ф

надання виключного права окремій спільноті

Фнадання виключного права окремій спільноті

одвічне і довічне володіння Ф одвічне і довічне володіння певною територією, оскільки на ній уповні за Фпевною територією, оскільки на ній уповні за- Ф-конно, на тих самих підставах і так само довго Фконно, на тих самих підставах і так само довго в історичній ретроспективі можуть проживати Фв історичній ретроспективі можуть проживати

інтересів сусідніх етнічних спільнот.

Фінтересів сусідніх етнічних спільнот.

Етимологічно поняття «пограниччя» похід

ФЕтимологічно поняття «пограниччя» похід

не від поняття «границя». З

Фне від поняття «границя». Зі культурологічного погляду хронологічна поФі культурологічного погляду хронологічна послідовність явищ тут виглядає зовсім іншою. Фслідовність явищ тут виглядає зовсім іншою. Спочатку творилися та функціонували нечітФСпочатку творилися та функціонували нечітко окреслені культурні чи етнічні спільноти на Фко окреслені культурні чи етнічні спільноти на певних територіях, які за найрізноманітнішиФпевних територіях, які за найрізноманітнішими ознаками можна кваліфікувати як суцільні Фми ознаками можна кваліфікувати як суцільні пограниччя. Лише згодом, переважно під час Фпограниччя. Лише згодом, переважно під час

Езастосування такого методу механічного до

Езастосування такого методу механічного додавання нових земель до навічно присвоєних у

Едавання нових земель до навічно присвоєних у всі попередні епохи територій, хоча на якомусь Евсі попередні епохи територій, хоча на якомусь етапі й втрачених, неминуче виникає конфлікт Еетапі й втрачених, неминуче виникає конфлікт інтересів сусідніх етнічних спільнот.Еінтересів сусідніх етнічних спільнот.

Етимологічно поняття «пограниччя» похідЕЕтимологічно поняття «пограниччя» похідне від поняття «границя». ЗЕне від поняття «границя». Зі культурологічного погляду хронологічна поЕі культурологічного погляду хронологічна послідовність явищ тут виглядає зовсім іншою. Еслідовність явищ тут виглядає зовсім іншою.

44


44


Гнатюк О

Жуковський А., Кубійович В. -

Заставний Ф. Д.

Капелюшний В. - -

.

Кирчів Р. -

Кубійович В -

Макарчук С.

Мончинська М. --

Павлів Ю.--

Павлюк С. -

Павлюк С. -

Сергійчук В -

Сергійчук В. -

Чмелик Р. --

Canovan M

Cohen R. --

Czmełyk R., Mróz L.-

Edensor T. -

Fenton S.

Hrytsak J.---

Łysiak-Rudnycki I. --

Łysiak-Rudnycki I.

Posern-Zieliński A.

-

-


ІІІІІІІ Павлюк С. І Павлюк С. ІІІІІІІІМММММ-

М-

М-

М-

МММММММММММММММММММФФФФ- Ф- ФФФ- Ф- ФФФФФФФФФФФФPosern-Zieliński A.ФPosern-Zieliński A.ФФФФФФФФФЕЕЕЕЕЕЕЕЕŁysiak-Rudnycki I.ЕŁysiak-Rudnycki I.ЕЕЕЕŁysiak-Rudnycki I.ЕŁysiak-Rudnycki I.ЕЕЕЕЕЕPosern-Zieliński A.ЕPosern-Zieliński A.

45

ПИТАННЯ РІДНОЇ МОВИ ТА СПРОБИ МАДЯРИЗАЦІЇБАЧВАНСЬКО-СРЕМСЬКИХ РУСИНІВ

НА МЕЖІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Георгій Кожолянко

ÓÄÊ 81’282.4(497.113)

У статті досліджено питання спроб боротьби з рідною українською мовою бачвансько-сремських русинів. Відо-мо, що частина території слов’янського Закарпаття була підкорена кочовими племенами угрів, які перейшли Карпати й осіли на Дунайській рівнині, витіснивши звідти інші слов’янські народи. У ХІХ ст. посилився мадяризаційний тиск на українську мову українських переселенців у пониззя Дунаю.

Розглянуто питання етнічної назви «русини-українці». Вказано чинники, що негативно позначилися на роз-витку української літературної мови бачвансько-сремських русинів. Підкреслено, що після розпаду Авcтро-Угорської імперії скоротилися зв’язки українського населення Бачки, Срему, Банату із Закарпаттям, Галичиною та Буковиною.

Ключові слова: держава, етноси, етнічні назви, мікромова, мадяризація, русини, українці, нація, консолідація.

В статье исследованы вопросы попыток борьбы с родным украинским языком бачванско-сремских русинов. Известно, что часть территории славянского Закарпатья была покорена кочевыми племенами угров, которые пере-шли Карпаты и поселились на Дунайской равнине, вытеснив оттуда другие славянские народы. В XIX в. усилилось влияние мадьяризации на украинский язык украинских переселенцев в низовье Дуная.

Рассмотрен вопрос этнического названия «русины-украинцы». Указаны факторы, которые оказали негативное влияние на развитие украинского литературного языка бачванско-сремских русинов. Подчеркнуто, что после рас-пада Авcтро-Венгерской империи сократились связи украинского населения Бачки, Срема, Баната с Закарпатьем, Галицией и Буковиной.

Ключевые слова: государство, этносы, этнические названия, микроязык, мадьяризация, русины, украинцы, нация, консолидация.

The article examines the issue of attempts of struggling against native Ukrainian language of Ba ka Syrmian Rusyns. It is known that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by nomadic Ugrian tribes, which crossed the Carpathians and settled in the Pannonian Plain, having ejected other Slavic nations from there. In the XIXth century intensified the pressure of Magyarization on the Ukrainian language of Ukrainian migrants to the Lower Danube.

The question of the ethnic name Ruthenians-Ukrainians is also examined in the article. Specified are the factors that have affected the development of Ukrainian literary language of Ba ka Syrmian Rusyns. It is emphasized that upon the collapse of the Austro-Hungarian Empire, the relations of Ukrainian population in Ba ka, Syrmia and Banat with Transcarpathia, Halychyna and Bukovyna have shrunk.

Keywords: state, ethnic groups, ethnic names, microlanguage, Magyarization, Rusyns, Ukrainians, nation, consolidation.

Стосовно проблеми формування етнокуль-турних спільностей на терені України існує кілька поглядів. Зокрема, у писемних джере-лах зазначається, що одним з давніх народів, який жив на півночі від Дунаю в ІХ–VІІІ ст. до н. е., були гети. Ще до появи скіфів вони заселяли землі від Дністра до Дону [2, с. 5]. Власне, гетське плем’я, яке розташовувалося ближче до Дністра, звалося кімерійцями або таргітами. Уже тоді кімерійці здійснювали походи в Малу Азію і святково відзначали в Україні та на західноукраїнських землях літній

день земних плодів і землеробсь кої праці – Купала [8, с. 260].

З кінця IX ст. частина території слов’янського Закарпаття була підкорена ко-човими племенами угрів, що перейшли Карпа-ти й осіли на Дунайській рівнині, витіснивши звідти інші слов’янські народи [7, с. 70].

Щодо етноніма «русини», то так до по-чатку ХХ ст. називало себе українське насе-лення Закарпаття, Галичини і Буковини, яке у ХХ ст. повністю перейшло на сучасний ет-нонім «українці» (старого терміна «русини» у


ІP

ІP

on the Ukrainian language І on the Ukrainian language The question of the ethnic name ІThe question of the ethnic name І development of Ukrainian literary languageІ development of Ukrainian literary language

Hungarian EmpireІHungarian Empire,І, the Іthe І have shrunkІ have shrunk.І. state, ethnic groups, ethnic names, І state, ethnic groups, ethnic names, М

герской империи сократились связи украинского населения Бачки, Срема, Баната с Закарпатьем,

Мгерской империи сократились связи украинского населения Бачки, Срема, Баната с Закарпатьем,

государство, этносы, этнические названия, микроязык, мадьяризация, русины, украинцы,

М государство, этносы, этнические названия, микроязык, мадьяризация, русины, украинцы,

The article examines the issue of attempts МThe article examines the issue of attempts of struggling againstМof struggling against native Ukrainian language М native Ukrainian language part of Slavic Transcarpathia Мpart of Slavic Transcarpathia has beenМhas been conquered by nomadic М conquered by nomadic

lain, Мlain, having ejectedМhaving ejected other Slavic nationsМ other Slavic nations on the Ukrainian language М on the Ukrainian language of Мof Ukrainian migrants МUkrainian migrants

The question of the ethnic name МThe question of the ethnic name RuthenianМRuthenianМsМs-UkrainianМ-Ukrainian development of Ukrainian literary languageМ development of Ukrainian literary language

relations Мrelations of Мof

ФВ статье исследованы вопросы попыток борьбы с родным украинским языком бачванско

ФВ статье исследованы вопросы попыток борьбы с родным украинским языком бачванско

Известно, что часть территории славянского Закарпатья была покорена кочевыми племенами угров, которые пере

ФИзвестно, что часть территории славянского Закарпатья была покорена кочевыми племенами угров, которые перешли Карпаты и поселились на Дунайской равнине, вытеснив оттуда другие славянские народы. В

Фшли Карпаты и поселились на Дунайской равнине, вытеснив оттуда другие славянские народы. Ввлияние мадьяризации на украинский язык украинских переселенцев в низовье Дуная.

Фвлияние мадьяризации на украинский язык украинских переселенцев в низовье Дуная.

Рассмотрен вопрос этнического названия «русины ФРассмотрен вопрос этнического названия «русины- Ф-ук Фукраинцы». Указаны факторы, которые оказали негативное Фраинцы». Указаны факторы, которые оказали негативное влияние на развитие украинского литературного языка бачванскоФвлияние на развитие украинского литературного языка бачванско-Ф-срФсремских русинов. Подчеркнуто, что после расФемских русинов. Подчеркнуто, что после рас

герской империи сократились связи украинского населения Бачки, Срема, Баната с Закарпатьем, Фгерской империи сократились связи украинского населения Бачки, Срема, Баната с Закарпатьем,

государство, этносы, этнические названия, микроязык, мадьяризация, русины, украинцы, Ф государство, этносы, этнические названия, микроязык, мадьяризация, русины, украинцы,

native Ukrainian language Ф native Ukrainian language

Еемських русинів. Підкреслено, що після розпаду Авcтро

Еемських русинів. Підкреслено, що після розпаду Авcтро

Угорської імперії скоротилися зв’язки українського населення Бачки, Срему, Банату із Закарпаттям, Галичиною

ЕУгорської імперії скоротилися зв’язки українського населення Бачки, Срему, Банату із Закарпаттям, Галичиною

держава, етноси, етнічні назви, мікромова, мадяризація, русини, українці, нація, консолідація.Едержава, етноси, етнічні назви, мікромова, мадяризація, русини, українці, нація, консолідація.

В статье исследованы вопросы попыток борьбы с родным украинским языком бачванскоЕВ статье исследованы вопросы попыток борьбы с родным украинским языком бачванскоИзвестно, что часть территории славянского Закарпатья была покорена кочевыми племенами угров, которые переЕИзвестно, что часть территории славянского Закарпатья была покорена кочевыми племенами угров, которые перешли Карпаты и поселились на Дунайской равнине, вытеснив оттуда другие славянские народы. ВЕшли Карпаты и поселились на Дунайской равнине, вытеснив оттуда другие славянские народы. Ввлияние мадьяризации на украинский язык украинских переселенцев в низовье Дуная.Евлияние мадьяризации на украинский язык украинских переселенцев в низовье Дуная.

раинцы». Указаны факторы, которые оказали негативное Ераинцы». Указаны факторы, которые оказали негативное

46


46


двох останніх регіонах нині не зафіксовано). Із цього приводу сучасний буковинський політо-лог І. Буркут писав: «Коли відбувається кон-солідація нації, то на зміну старим етнонімам часто приходить новий <...>

Впровадження нового аутоетноніма укра-їнці почалося на сході Австро-Угорщини лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., але процес цей відбувався повільно і спочатку охоплював тільки освічені верстви населен-ня – педагогів, юристів, чиновників, інжене-рів та лікарів, а також студентів, семінаристів, частину греко-католицьких і православних священиків і особливо гімназистів та школярів загалом» [1, с. 47–48].

Буковинський етнолог кінця ХІХ – почат-ку ХХ ст. Р. Кайндль щодо вживаного в його час етноніма «руснак» зазначав: «...виправдо-вується, висловлене мною в іншому місці, що назва “руснак” є єдиною народною для укра-їнців. Усі українці в низинах і в горах, на Бу-ковині, у Галичині та Угорщині називають себе руснаками» [14, s. 248]. Далі він констатував, що наприкінці ХІХ ст. в офіційній мові вико-ристовували назву «українці», яка охоплювала всіх українців разом з гуцулами. Проте в окре-мих авторів праць з українознавства трапля-ються ще назви «малоруси» (kleinrussen), «чер-воні руси» (rotrusse), «реусируси» (reuserusse). Відомо, що всі ці назви, як вказує Р. Кайндль, не були народними й уживаними. Відповідно деякі етно графи прагнули замінити їх словом «русин» (rusyn), назвою, якою позначаються в українсь кій і польській письмовій мові всі укра-їнські етнічні групи, не беручи до уваги те, що це слово так само маловживане, як і поперед-ньо згадані. Відомо також, що це слово деколи стосовно українців вживалося з образливою метою. Натомість в українців Буковини по-всюдно використовували прикметниковий тер-мін «руский», «руска». Однак у німецькій мові його застосувати не було можливості. Тому перевагу потрібно надати словам «українець», «український» – ruthene, ruthenisen. Останні терміни, як зазначає Р. Кайндль, є давніми, дуже поширеними і перебувають в офіційно-

му вжитку. Тому немає сенсу використовува-ти в німецькій мові вживаний в українській і польсь кій письмовій мові вираз «русин» або похідні від нього форми [13, s. 1].

Зовсім по-іншому склалася ситуація з ви-користанням етнонімів «русин» і «українець» з розпадом Австро-Угорщини. Усередині русинсь ких громад поступово поширювався но-вий етнонім – українці. Хоча переконані кон-серватори старшого покоління русинських гро-мад чинили спротив вживанню цього етноніма.

На Закарпатті й після розпаду Австро-Угорщини (до першої половини 1940-х років) слова «Україна», «український» щодо місцево-го населення були заборонені. Офіційно вжи-валися терміни «русини», «руський».

Проте місцеві українці-русини висловлю-вали протест проти антиукраїнських устрем-лінь окупантів та місцевих перевертнів.

На Першому з’їзді молоді Закарпаття в Ужгороді 7 липня 1929 року було прийнято декларацію, у якій чітко сформульовано націо-нальну самосвідомість населення краю: «Про-голошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, є частиною велико-го українського народу і що наша мова і наша література була, є і буде та сама, що наших братів з того боку Карпат. Проголошуємо, що всякі стремління, щоб нас змоскалізувати або зфабрикувати з нас якесь окремішнє плем’я і тим відірвати нас від матірного пня, будемо всіма силами поборювати» [7, с. 75].

Поширення нового етноніма в придунайсь-ких землях пов’язане з тим, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в пониззя Дунаю продовжували переїжджати вихідці із західно-українських земель, хоча це не були масові пере селення. Хіба що до таких можна зараху-вати в 1890–1914 роках, за ініціативою греко-католицької церкви, переїзд селян з Галичини і частково Буковини в Боснію і Герцеговину, але частина з новітніх переселенців, не знайшовши свого місця в Боснії, перебралася в русинські села Наддунав’я. Продовжуючи називати себе русинами, нові переселенці вже використову-вали самоназву українці. Від них її переймали


Іються ще назви «малоруси» (

Іються ще назви «малоруси» (

rotrusse Іrotrusse), «реусируси» (І), «реусируси» (Відомо, що всі ці назви, як вказує Р.ІВідомо, що всі ці назви, як вказує Р.не були народними й уживаними. Відповідно Іне були народними й уживаними. Відповідно

графи прагнули замінити їх словом Іграфи прагнули замінити їх словом ), назвою, якою позначаються в І), назвою, якою позначаються в

кій і польській письмовій мові всі украІкій і польській письмовій мові всі укра

Мковині, у Галичині та Угорщині називають себе

Мковині, у Галичині та Угорщині називають себе

8]. Далі він констатував,

М8]. Далі він констатував,

. в офіційній мові вико

М. в офіційній мові вико-

М-

ристовували назву «українці», яка охоплювала

Мристовували назву «українці», яка охоплювала всіх українців разом з гуцулами. Проте в окреМвсіх українців разом з гуцулами. Проте в окре-М-мих авторів праць з українознавства трапляМмих авторів праць з українознавства трапля-М-ються ще назви «малоруси» ( Мються ще назви «малоруси» (kleinrussenМkleinrussen), «черМ), «чер-М-

), «реусируси» (М), «реусируси» (reuserusseМreuserusse). М). Відомо, що всі ці назви, як вказує Р.МВідомо, що всі ці назви, як вказує Р. КаМКайндль, Мйндль, не були народними й уживаними. Відповідно Мне були народними й уживаними. Відповідно

графи прагнули замінити їх словом Мграфи прагнули замінити їх словом

го українського народу і що наша мова і наша Мго українського народу і що наша мова і наша література була, єМлітература була, єФ

вується, висловлене мною в іншому місці, що

Фвується, висловлене мною в іншому місці, що

иною народною для укра Финою народною для укра- Ф-їнців. Усі українці в низинах і в горах, на Бу Фїнців. Усі українці в низинах і в горах, на Бу- Ф-ковині, у Галичині та Угорщині називають себе Фковині, у Галичині та Угорщині називають себе

8]. Далі він констатував, Ф8]. Далі він констатував, ФПроте місцеві українці

ФПроте місцеві українці

вали протест проти антиукраїнських устрем

Фвали протест проти антиукраїнських устремлінь окупантів та місцевих перевертнів.

Флінь окупантів та місцевих перевертнів.

На Першому з’їзді молоді Закарпаття в ФНа Першому з’їзді молоді Закарпаття в Ужгороді 7ФУжгороді 7 лиФлипня 1929Фпня 1929декларацію, уФдекларацію, у якФякій чітко сформульовано націоФій чітко сформульовано національну самосвідомість населення краю: «ПроФнальну самосвідомість населення краю: «Проголошуємо всьому культурному світові, що Фголошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, єФми, підкарпатські русини, єго українського народу і що наша мова і наша Фго українського народу і що наша мова і наша

ЕУгорщини (до першої половини 1940

ЕУгорщини (до першої половини 1940слова «Україна», «український» щодо місцево

Еслова «Україна», «український» щодо місцевого населення були заборонені. Офіційно вжиЕго населення були заборонені. Офіційно вжиЕвалися терміни «русини», «руський».Евалися терміни «русини», «руський».

Проте місцеві українціЕПроте місцеві українці-Е-руЕрували протест проти антиукраїнських устремЕвали протест проти антиукраїнських устремлінь окупантів та місцевих перевертнів. Елінь окупантів та місцевих перевертнів.

На Першому з’їзді молоді Закарпаття в ЕНа Першому з’їзді молоді Закарпаття в пня 1929Епня 1929

4747


усини-укра нці. вітлина початку ХХ ст.

усини-укра нці. По това листівка кінця ХІХ ст.


ІММФусини-укра нці. вітлина початку ХХФусини-укра нці. вітлина початку ХХ ст.Фст.ФФЕЕ

48


48


і найосвіченіші представники громад бачван-сько-сремських русинів.

Потрібно зауважити й те, що в етнічній історії українців протягом багатовікового пе-ріоду відбувалися складні процеси, зумовлені як історичними, так і географічними фактора-ми. Зокрема, Карпатські гори були природ-ною пере поною нормального спілкування між українцями, які заселяли рівнинну частину, прикарпатські і гірські терени, у результаті чого виникали та закріплювалися певні відмін-ні риси в традиційній культурі, мові і навіть у ментальності [4, с. 81]. Це стосується значною мірою і українців-русинів Подунав’я.

Русинська інтелігенція дедалі частіше на-трапляла на новий етнонім у пресі, яку до роз-паду монархії Габсбургів отримували з Гали-чини й Буковини, і сприймала аргументи на його користь, що їх наводили галицькі і буко-винські «народовці». Сприяло поширенню но-вого етноніма й те, що для продовження освіти дехто з русинської молоді вирушав до Львова. Саме ця частина русинської громади всіляки-ми засобами намагалася поширювати самоназ-ву українці серед своїх односельців.

Українці західноукраїнського регіону в процесі природного збільшення населення, че-рез нестачу придатної для землеробства землі та заохочувальну політику владних структур уже у XVIII ст. почали колонізувати родючі землі Придунав’я, використовуючи зручний водний шлях Дунаю для переміщення в новий район проживання.

У результаті цього на межі XVIII–ХІХ ст. у Бачці, Сремі та сусідньому Банаті прожи-вало близько трьох тисяч вихідців із західно-українських земель, переважно закарпатців, частково галичан.

У науковій літературі існує назва «бачвансько- сремські русини», що відбиває місце нового розселення і старе етнічне ім’я українців із За-карпаття, Галичини та Буковини, а також по-бутує в їхньому середовищі дотепер.

Освіту діти русинів-переселенців (від почат-ку XVIII ст.) здобували в церковноприходських школах. В одному з головних населених пунктів,

де зосередилися переселенці, – Керестурі – православна школа діяла з 1751 року, а греко- католицька – з 1753-го. Навчання в школах ве-лося за релігійною літературою та підручника-ми, написаними церковнослов’янською мовою. Подіб но, з використанням місцевих говірок, ве-лося викладання в сільських школах. Крім того, діти вчили угорську та латинську мови, письмо, читання та математику.

Шкільні тексти при багаторазовому пе-реписуванні зазнавали певних змін, дедалі більше наближаючись до тієї розмовної мови, якою бачвансько-сремські русини користу-валися в побуті. Їхня мова народжувалася на основі кількох діалектів, якими розмовляли предки переселенців у рідних місцях. Відзна-чено також мовні запозичення зі словацької, польської, угорської та німецької мов. На Дунаї русини постійно спілкувалися із сусі-дами – сербами та хорватами, тому в їхніх говірках з’явилося чимало сербських і хор-ватських слів. Відповідно мова бачвансько-сремських русинів дедалі більше віддалялася від української, проте зберігала генетичний зв’язок з її південно-західними говорами (гу-цульським, лемківським).

Державною мовою в Угорщині до початку XIX ст. була латинська, тому денаціоналістсь-кий тиск на неугорське населення відчувався мало. Тільки з 1825 року, коли угорці домог-лися визнання своєї мови державною, вони почали наступ на національні меншини, це і породило відомий угорський шовінізм, що простежується на сучасному етапі. Щодо початку ХІХ ст., то український науковець О. Мишанич констатував: «Кожен житель королівства мав стати мадяром, знати угор-ську мову» [7, с. 71].

Асиміляція угорських русинів особливо по-силилася після так званого австро-угорського дуалізму в 1867 році, коли Угорщина домог-лася своїх державних прав як рівноправна в об’єднаній Австро-Угорщині. Шовіністична політика угорської правлячої верхівки при-звела до деформації культурно-національного життя національних мен шин країни. У найгір-


Ірез нестачу придатної для землеробства землі

Ірез нестачу придатної для землеробства землі та заохочувальну політику владних структур Іта заохочувальну політику владних структур

ст Іст. почали колонізувати родючі І. почали колонізувати родючі землі Придунав’я, використовуючи зручний Іземлі Придунав’я, використовуючи зручний водний шлях Дунаю для переміщення в новий Іводний шлях Дунаю для переміщення в новий

результаті цього на межі XVIII–ХІХІрезультаті цього на межі XVIII–ХІХ

Мдехто з русинської молоді вирушав до Львова.

Мдехто з русинської молоді вирушав до Львова. Саме ця частина русинської громади всіляки

МСаме ця частина русинської громади всілякими засобами намагалася поширювати самоназ

Мми засобами намагалася поширювати самоназ-

М-

серед своїх односельців.

М серед своїх односельців.

Українці західноукраїнського регіону в МУкраїнці західноукраїнського регіону в процесі природного збільшення населення, чеМпроцесі природного збільшення населення, че-М-рез нестачу придатної для землеробства землі Мрез нестачу придатної для землеробства землі та заохочувальну політику владних структур Мта заохочувальну політику владних структур

. почали колонізувати родючі М. почали колонізувати родючі землі Придунав’я, використовуючи зручний Мземлі Придунав’я, використовуючи зручний водний шлях Дунаю для переміщення в новий Мводний шлях Дунаю для переміщення в новий

цульським, лемківським). Мцульським, лемківським). Фвинські «народовці». Сприяло поширенню но Фвинські «народовці». Сприяло поширенню но- Ф-вого етноніма й те, що для продовження освіти Фвого етноніма й те, що для продовження освіти дехто з русинської молоді вирушав до Львова. Фдехто з русинської молоді вирушав до Львова. Саме ця частина русинської громади всіляки ФСаме ця частина русинської громади всіляки- Ф-

чено також мовні запозичення зі словацької,

Фчено також мовні запозичення зі словацької, польської, угорської та німецької мов. На

Фпольської, угорської та німецької мов. На Дунаї русини постійно спілкувалися із сусі

ФДунаї русини постійно спілкувалися із сусідамиФдами – сербами та хорватами, тому в їхніх Ф– сербами та хорватами, тому в їхніх говірках з’явилося чимало сербських і хорФговірках з’явилося чимало сербських і хорватських слів. Відповідно мова бачванськоФватських слів. Відповідно мова бачванськосремських русинів дедалі більше віддалялася Фсремських русинів дедалі більше віддалялася від української, проте зберігала генетичний Фвід української, проте зберігала генетичний Фзв’язок з її південноФзв’язок з її південноцульським, лемківським). Фцульським, лемківським).

Еякою бачвансько

Еякою бачванськовалися в побуті. Їхня мова народжувалася на

Евалися в побуті. Їхня мова народжувалася на основі кількох діалектів, якими розмовляли Еоснові кількох діалектів, якими розмовляли предки переселенців у рідних місцях. ВідзнаЕпредки переселенців у рідних місцях. Відзначено також мовні запозичення зі словацької, Ечено також мовні запозичення зі словацької, польської, угорської та німецької мов. На Епольської, угорської та німецької мов. На Дунаї русини постійно спілкувалися із сусіЕДунаї русини постійно спілкувалися із сусі

– сербами та хорватами, тому в їхніх Е– сербами та хорватами, тому в їхніх говірках з’явилося чимало сербських і хорЕговірках з’явилося чимало сербських і хор

4949


шому становищі опинилися українці-русини, які на той час не мали своєї держави у світі.

Щодо мадяризації бачвансько-сремських русинів, то наприкінці ХІХ ст. угорська вла-да посилила асиміляційний тиск на русинсь-ку громаду наддунайських земель. Ще з 1879 року в русинських парафіяльних школах було введено обов’язкове вивчення угорської мови, а з 1898 року початкову школу пере-ведено в ранг державної, де майже всі пред-мети викладали угорською. Мова ж русинів залишилася окремим предметом, і нею ще ви-кладався Закон Божий. У зв’язку з тим, що школярі вчили лише угорську абетку, вони й писали тими літерами, які знали. Спостеріга-лися й інші ознаки швидкої мадяризації.

Під час відвідування Керестура на початку ХХ ст. галицький етнограф Володимир Гна-тюк звернув увагу на те, що діти-школярі ві-талися з ним угорською, а люди старшого по-коління – русинською мовою.

Мадяризаційний тиск зустрів опір місцевих русинів. Так, наприклад, селяни із с. Коцур на власний кошт утримували церковноприходсь-ку школу. Стосовно збереження русинської школи вони висловлювалися так: «Готове зме дац и остатню кошулю [сорочку. – Г. К.], лєм да и далєй затримаме руску конфесионалну школу» [6, с. 270–271].

Збереженню мови й русинської етно-національної свідомості допомагали і сільські читальні: у Керестурі читальня працювала з 1876 року, а в Коцурі – з 1878-го [9, с. 124]. Сюди надходило чимало літератури та преси від львівської «Просвіти»: співробітництво із цією громадською організацією бачвансько- сремські русини активно розвивали з 1880 року. У читальнях активну роботу провадили свя-щеники і вчителі, які виступали перед селяна-ми з лекціями на різноманітні теми. Завдяки їхній діяльності опір примусовій асиміляції по-чинав приносити свої плоди.

Восени 1918 року Австро-Угорщина розпа-лася, відповідно настав кінець і самій політиці насильницької мадяризації русинського на-селення придунайських земель, а бачвансько-

сремські русини опинилися в новій держа-ві – Королівстві Сербів, Хорватів і Словенців (з 1929 р. – Югославія). Під час становлення нової держави національні меншини отри-мали певні свободи в розвитку власної мови і культури, але згодом вони дедалі частіше зазнавали тиску з боку великосербських шо-віністів. Правляча верхівка Сербії посіла до-мінуючі позиції в об’єднаній державі, почала пропагувати ідею «єдиної югославської нації», не визнаючи за хорватами, словенцями, маке-донцями, боснійцями і чорногорцями (їх усіх об’єднували терміном «югослави») права на окреме національне існування. Відповідно й русини не мали права на окреме національне визнання. Хоча на початках існування нової держави бачвансько-сремські русини відчули помітне послаблення асиміляційного тиску, порівняно з попередньою історичною епохою. Керестурська школа вже 1919 року перейшла на викладання рідною мовою – уперше з кін-ця ХІХ ст. А в липні 1919 року було створено Руське народне просвітнє товариство – гро-мадську організацію, покликану сприяти збе-реженню та розвиткові власної культури бач-вансько-сремських русинів.

У нових державних умовах постало питан-ня: у якому мовному напрямі повинні розвивати рідну культуру бачвансько-сремські русини? Селяни Керестура вважали, що культурна ді-яльність має провадитися на основі бачвансько-сремської мікромови, оскільки нею не тільки спілкувалися, але й писали твори. Мешканці іншого великого русинського поселення – Коцура – вважали, що повноцінний розвиток русинів забезпечить лише українська літератур-на мова. У подальшому прибічники бачвансько-сремсь кої мікромови здобули перемогу.

У результаті згодом на бачвансько-сремсь кій мікромові велася видавнича діяльність русинів, друкували журнали, календарі, агітки, госпо-дарські поради тощо. Для вивчення русинсь-кої мікромови і шкільного користування нею 1923 року було видано працю Г. Костельника «Граматика бачвансько-рускей бешеди» (перше видання). Г. Костельник – відомий галицький


Іда и далєй затримаме руску конфесионалну

Іда и далєй затримаме руску конфесионалну

270–271]. І270–271]. Збереженню мови й русинської етно-ІЗбереженню мови й русинської етно-

національної свідомості допомагали і сільські Інаціональної свідомості допомагали і сільські читальні: у Керестурі читальня працювала з Ічитальні: у Керестурі читальня працювала з

– зІ– з 18І1878І78-І-гоІгоСюди надходило чимало літератури та преси ІСюди надходило чимало літератури та преси

ММадяризаційний тиск зустрів опір місцевих

ММадяризаційний тиск зустрів опір місцевих

русинів. Так, наприклад, селяни із с.

Мрусинів. Так, наприклад, селяни із с. Коц

МКоцур на

Мур на

власний кошт утримували церковноприходсь-

Мвласний кошт утримували церковноприходсь-ку школу. Стосовно збереження русинської

Мку школу. Стосовно збереження русинської школи вони висловлювалися так: «Готове зме Мшколи вони висловлювалися так: «Готове зме дац и остатню кошулю Мдац и остатню кошулю [ М[сорочку.Мсорочку. – М– Г.МГ. КМК.М.]М], лєм М, лєм да и далєй затримаме руску конфесионалну Мда и далєй затримаме руску конфесионалну

Збереженню мови й русинської етно-МЗбереженню мови й русинської етно-національної свідомості допомагали і сільські Мнаціональної свідомості допомагали і сільські читальні: у Керестурі читальня працювала з Мчитальні: у Керестурі читальня працювала з

ванськоМванськоФди старшого по Фди старшого по- Ф-

Мадяризаційний тиск зустрів опір місцевих ФМадяризаційний тиск зустрів опір місцевих ур на Фур на Ф

держави бачвансько

Фдержави бачванськопомітне послаблення асиміляційного тиску,

Фпомітне послаблення асиміляційного тиску, порівняно з попередньою історичною епохою.

Фпорівняно з попередньою історичною епохою. Керестурська школа вже 1919ФКерестурська школа вже 1919на викладання рідною мовоюФна викладання рідною мовоюця ХІХФця ХІХ ст. АФст. А в лФв липні 1919Фипні 1919Руське народне просвітнє товариствоФРуське народне просвітнє товариствомадську організацію, покликану сприяти збеФмадську організацію, покликану сприяти збереженню та розвиткові власної культури бачФреженню та розвиткові власної культури бачванськоФвансько

Еоб’єднували терміном «югослави») права на

Еоб’єднували терміном «югослави») права на окреме національне існування. Відповідно й

Еокреме національне існування. Відповідно й русини не мали права на окреме національне Ерусини не мали права на окреме національне Евизнання. Хоча на початках існування нової Евизнання. Хоча на початках існування нової держави бачванськоЕдержави бачвансько-Е-срЕсремські русини відчули Еемські русини відчули помітне послаблення асиміляційного тиску, Епомітне послаблення асиміляційного тиску, порівняно з попередньою історичною епохою. Епорівняно з попередньою історичною епохою. Керестурська школа вже 1919ЕКерестурська школа вже 1919на викладання рідною мовоюЕна викладання рідною мовою

50


50


церковний діяч і представник католицького релігійно-філософського модернізму, письмен-ник та публіцист, за походженням українець- русин – багато зробив для поширення україн-ської національної ідеї, греко-католицької церк-ви на західноукраїнських землях.

Передова українська інтелігенція розуміла, що не можна зупинятися лише на рівні розмов-ної мови, потрібно мати орієнтири в літератур-ному процесі. З цього приводу Г. Костельник зазначав, що «граматика мала бути так напи-сана, щоби відкривала шлях до літературної русько-української мови» [4, с. 209]. Отже, уже при визначенні розмовної мови вказува-лося, що мова русинів має перебувати в руслі української літературної мови. Відповідно іс-нування мікромови бачвансько-сремських ру-синів було лише засобом до опанування руси-нами спільної мови всіх українців.

Ця позиція серед русинської інтелігенції збереглася й у другій половині ХХ ст. Так писав про русинську мікромову русинський мовознавець М. Кочиш у 70-х роках ХХ ст.: «З об’єктивного погляду, вона є анахронізмом та реакційним явищем, бо випала із загального

руху об’єднання українських діалектів, які ще від шевченківських часів і дотепер зливалися в могутню літературну загальноукраїнську мову» [5, с. 89].

Отже, русинські мовознавці оцінювали мікро мову з позицій загальноукраїнської мов-ної єдності.

Іншою була ситуація всередині русинсь-ких громад. Погляди на розвиток загально-української мови не поділяла помітна частина русинських священиків, учителів та й самих селян, яких задовольняло знання лише влас-ного діалекту і які не мали бажання вчити українську літературну мову. Селяни, пере-важно зайняті власними господарськими справами, мало цікавилися проблемами й подіями, що відбувалися за межами їхньо-го села. Учителі і священики в такий спосіб намагалися утримати під своїм цілковитим контролем мешканців русинських сіл. Нега-тивно позначилося на розвитку української літературної мови і те, що після розпаду імпе-рії Габсбургів різко скоротилися зв’язки бач-вансько-сремських русинів із Закарпаттям, Галичиною та Буковиною.

Буркут И-

Кожолянко Г--

Костельник Г-

Кочиш М. М.

Лабош Ф.-

Мишанич О-

Партицький О. -

Рамач Ю -

Шилов Ю.

Шилов ЮШилов ЮKaindl R. F

Kaindl R. F


ІІІІІІІІІІІМписав про русинську мікромову русинський

Мписав про русинську мікромову русинський

оках ХХ

Моках ХХ ст

Мст

об’єктивного погляду, вона є анахронізмом

Моб’єктивного погляду, вона є анахронізмом

та реакційним явищем, бо випала із загального

Мта реакційним явищем, бо випала із загального

ММММММММММММФЦя позиція серед русинської інтелігенції ФЦя позиція серед русинської інтелігенції

ст Фст. Так Ф. Так писав про русинську мікромову русинський Фписав про русинську мікромову русинський

.: Ф.:

подіями, що відбувалися за межами їхньо

Фподіями, що відбувалися за межами їхнього села. Учителі і священики в такий спосіб

Фго села. Учителі і священики в такий спосіб намагалися утримати під своїм цілковитим

Фнамагалися утримати під своїм цілковитим контролем мешканців русинських сіл. НегаФконтролем мешканців русинських сіл. Негативно позначилося на розвитку української Фтивно позначилося на розвитку української літературної мови і те, що після розпаду імпеФлітературної мови і те, що після розпаду імперії Габсбургів різко скоротилися зв’язки бачФрії Габсбургів різко скоротилися зв’язки бачванськоФвансько-Ф-сремських русинів із Закарпаттям, Фсремських русинів із Закарпаттям, Галичиною та Буковиною.ФГаличиною та Буковиною.

Еного діалекту і які не мали бажання вчити

Еного діалекту і які не мали бажання вчити українську літературну мову. Селяни, пере

Еукраїнську літературну мову. Селяни, переважно зайняті власними господарськими Еважно зайняті власними господарськими справами, мало цікавилися проблемами й Есправами, мало цікавилися проблемами й подіями, що відбувалися за межами їхньоЕподіями, що відбувалися за межами їхнього села. Учителі і священики в такий спосіб Его села. Учителі і священики в такий спосіб намагалися утримати під своїм цілковитим Енамагалися утримати під своїм цілковитим контролем мешканців русинських сіл. НегаЕконтролем мешканців русинських сіл. Негативно позначилося на розвитку української Етивно позначилося на розвитку української

51

ТРАНСФОРМАЦІЯ НОВОРІЧНОГО ОБРЯДОВОГО КОМПЛЕКСУ «МАЛАНКА» В ПІВНІЧНОМУ РЕГІОНІ

РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА (на прикладі села Тецкани Бричанського району)

Катерина Кожухар, Віктор Кожухар

ÓÄÊ 398.332.4(478)

На підставі аналізу польових матеріалів, записаних в українському селі Тецкани Бричанського району Республі-ки Молдова, у статті розглянуто сучасний стан побутування локального інваріанта обрядового комплексу «Малан-ка» як синкретичного поєднання українського та молдовсько-румунського обрядів. Відзначено сталість новорічних традицій, неабияку їх консервативність і життєздатність у зоні українсько-східнороманського порубіжжя, а також спричинені соціально-економічними змінами суттєві трансформації комплексу – структурні, семантичні, функціо-нальні та темпоральні.

Ключові слова: с. Тецкани, новорічний обрядовий комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нісеніто», «Данец», трансформації.

На основе анализа полевых материалов, собранных в украинском селе Тецканы Бричанского района Республики Молдова, в статье рассмотрено современное состояние бытования локального инварианта обрядового комплекса «Маланка» как синкретического соединения украинского и молдавско-румынского обрядов. Отмечена преемствен-ность традиций, их необыковенная консервативность и жизнеспособность в зоне украинско-восточнороманско-го пограничья, а также вызванные социально-экономическими изменениями существенные трансформации – структурные, семантические, функциональные и темпоральные.

Ключевые слова: с. Тецканы, новогодний обрядовый комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нисенито», «Данец», трансформации.

Based on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of Te cani in Briceni District of the Republic of Moldova, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex Malanka as a syncretic combination of Ukrainian and Moldovan-Romanian rituals. The authors draw attention to continuity of New Year’s traditions, their exceptional conservatism and vitality in the area of Ukrainian – East-Romanian borderlands, as well as to the complex’s essential transformations (structural, semantic, functional, and temporal) entailed by social and economic changes.

Keywords: village of Te cani, New Year’s ceremonial complex Malanka, Trykray, Nіsenіto, Danets, transformations.

Немов «підперезане» річкою Вілія, на пів-нічному заході Республіки Молдова (у зоні українсько-східнороманського порубіжжя) розмістилося с. Тецкани Бричанського ра-йону. Від Румунії його відділяє норовливий Прут, який є природним кордоном між дво-ма країнами-сусідками. Неподалік розташу-валися українські села Безеда, Богданешти, Гримешти. Найближчі молдовські села Перерита і Коржеуци знаходяться відповідно за 5 і 8 км. Відстань до районного центру – 35 км. Село старовинне, з понад 400-річною історією. У статистичних відомостях останньої третини ХІХ ст. воно фігурує як українське поселення Липканської волості [20]. З мате-ріалів В. Бутовича дізнаємося, що в Тецканах

мешкало 1650 малоросів (українців), 320 мол-дован і 105 євреїв. Панівною мовою була мало-російська (українська) [2, с. 27]. Нині в селі з 2776 мешканців 91 % вважає себе українцями [24, с. 55]. Загалом у Бричанському районі українці становлять близько 40 % населення і є другою за чисельністю етнічною групою піс-ля молдован [24, с. 18].

З наших розвідок відомо, що тецканці ви-різняються високим ступенем збереження на-ціональної самосвідомості, історичної пам’яті, рідної мови і культури 1. Це також стосуєть-ся традицій і звичаїв зимового циклу, у тому числі й новорічного обрядового комплексу, який, за спогадами старожилів села Івана Ми-колайовича Тодосійчука та подружжя Ольги


Іcomplex’s essential transformations (structural, semantic, functional, and temporal) entailed by social and economic changes.

Іcomplex’s essential transformations (structural, semantic, functional, and temporal) entailed by social and economic changes.

village of І village of Te ІTe Іcani, New Year’s ceremonial complex Іcani, New Year’s ceremonial complex

Немов «підперезане» річкою ВіІНемов «підперезане» річкою ВіІнічному заході Республіки Молдова (уІнічному заході Республіки Молдова (усхіднороманського порубіжжя) Ісхіднороманського порубіжжя)

ни БричаІни Брича

Мструктурные, семантические, функциональные и темпоральные.

Мструктурные, семантические, функциональные и темпоральные.

ецканы, новогодний обрядовый комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нисенито», «Данец»,

Мецканы, новогодний обрядовый комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нисенито», «Данец»,

Based on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of Te

МBased on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of Te

Republic of Moldova, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex

МRepublic of Moldova, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex a syncretic combination of Ukrainian and MoldovanМa syncretic combination of Ukrainian and Moldovan-М-RoМRomanian rituals. The authors draw attention to continuity of New Year’s Мmanian rituals. The authors draw attention to continuity of New Year’s traditions, their exceptional conservatism and vitality in the area of UkrainianМtraditions, their exceptional conservatism and vitality in the area of Ukrainiancomplex’s essential transformations (structural, semantic, functional, and temporal) entailed by social and economic changes.Мcomplex’s essential transformations (structural, semantic, functional, and temporal) entailed by social and economic changes.

cani, New Year’s ceremonial complex Мcani, New Year’s ceremonial complex

Немов «підперезане» річкою ВіМНемов «підперезане» річкою Ві Млія, на півМлія, на півНемов «підперезане» річкою Вілія, на півНемов «підперезане» річкою ВіМНемов «підперезане» річкою Вілія, на півНемов «підперезане» річкою Вінічному заході Республіки Молдова (уМнічному заході Республіки Молдова (у

ФНа основе анализа полевых материалов, собранных в украинском селе Тецканы Бричанского района Республики

ФНа основе анализа полевых материалов, собранных в украинском селе Тецканы Бричанского района Республики

Молдова, в статье рассмотрено современное состояние бытования локального инварианта обрядового комплекса

ФМолдова, в статье рассмотрено современное состояние бытования локального инварианта обрядового комплекса «Маланка» как синкретического соединения украинского и молдавско

Ф«Маланка» как синкретического соединения украинского и молдавско-

Ф-ру

Фрумынского обрядов. Отмечена преемствен

Фмынского обрядов. Отмечена преемствен

ность традиций, их необыковенная консервативность и жизнеспособность в зоне украинскоФность традиций, их необыковенная консервативность и жизнеспособность в зоне украинского пограничья, а также вызванные социально Фго пограничья, а также вызванные социально- Ф-эк Фэкономическими изменениями существенные трансформацииФономическими изменениями существенные трансформацииструктурные, семантические, функциональные и темпоральные.Фструктурные, семантические, функциональные и темпоральные.

ецканы, новогодний обрядовый комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нисенито», «Данец», Фецканы, новогодний обрядовый комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нисенито», «Данец»,

Based on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of TeФBased on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of TeRepublic of Moldova, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex ФRepublic of Moldova, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex

Еономічними змінами суттєві трансформації комплексу

Еономічними змінами суттєві трансформації комплексу –

Е–

Тецкани, новорічний обрядовий комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нісеніто», «Данец», ЕТецкани, новорічний обрядовий комплекс «Маланка», «Трикрай», «Нісеніто», «Данец»,

На основе анализа полевых материалов, собранных в украинском селе Тецканы Бричанского района Республики ЕНа основе анализа полевых материалов, собранных в украинском селе Тецканы Бричанского района Республики Молдова, в статье рассмотрено современное состояние бытования локального инварианта обрядового комплекса ЕМолдова, в статье рассмотрено современное состояние бытования локального инварианта обрядового комплекса

мынского обрядов. Отмечена преемственЕмынского обрядов. Отмечена преемственность традиций, их необыковенная консервативность и жизнеспособность в зоне украинскоЕность традиций, их необыковенная консервативность и жизнеспособность в зоне украинско

ономическими изменениями существенные трансформацииЕономическими изменениями существенные трансформации

52


52


Володимирівни й Василя Костянтинови-ча Косованів, від кінця ХІХ ст. до середини 30-х років ХХ ст. був органічним поєднанням 1) традиційного театралізованого українсько-го обряду «Маланка» 2; 2) румунсько-молдов-ського маланкового варіанта, який у селі по-бутує під назвою «Трикрáй»; 3) молдовського обряду Сaluţ – «Коник»; 4) спільного для обох народів звичаю Pluguşorul, чи «Ходін-ня з плужком»; 5) традиційного новорічного щедрування; 6) обряду «Перший полазник»; 7) новорічного «Засівання» в перший день нового року та 8) організації «Данцу» [ТІМ, КОВ, КВК].

Головним у новорічних обрядодіях є теат-ралізований комплекс «Маланка», який на значній території України сьогодні «пере-важно вже втратив своє живе побутування й перейшов до розряду реліктових явищ» [13]. У Республіці Молдова, особливо в її північ-них районах, традиційна «Маланка», за на-шими спостереженнями та висновками укра-їнської дослідниці О. Харчишин, виявляє «дивовижну стійкість збереження обряду та маланкових пісень, їх сучасне активне побу-тування в контексті місцевих новорічних кар-навалів» [34, с. 526].

Відомості про семантику, символіку, жан-рову належність, локалізацію зародження й побутування комплексу, його значення у світо-гляді українців містяться в багатьох на укових працях (див: І. Волошин [4], О. Кожолян-ко [11], О. Курочкін [12–15], К. Кутельмах [16], Ю. Федькович [25], О. Харчишин [34], Б. Яцимирський [37] та ін.). Найґрунтовні-ше дослідив історію виникнення та здійснив структурний аналіз і реконструкцію карна-вальної маланкової традиції О. Курочкін [14, с. 109–207].

З інформацією про новорічні обрядодії кін-ця ХІХ – початку ХХ ст. в українських селах Подністров’я, у зоні українсько-молдовського пограниччя, можна ознайомитися на сторінках Кишинівських єпархіальних відомостей [6, с. 1128–1136; 30, с. 341–342], а також пра-ці П. Несторовського «Бессарабские русины:

историко-этнографический очерк» [21, с. 127–132]. Ці матеріали містять цінні етнографічні відомості про час і характер обрядодій, опис окремих елементів, особливості новорічних об-ходів, склад персонажів тощо.

У 70–90-х роках минулого століття В. Панько в Глодянському і Ришканському районах Республіки Молдова записав україн-ські й молдовські звичаї маланкування та пісні про Маланку, а також засіванки, які ввійшли до збірок «Співає Стурзовка» [33, с. 35–47], «В земле наши корни (история, традиции и фольклор сел Дану, Николаевка и Каменку-ца Глоденского р-на)» [3, с. 165– 176], Satul Petrunea la cîntec şi la joc: Din istoria şi poezia populară a satului Petrunea – Glodeni) [40, с. 99–101] 3, «Нариси українського фольклору та художньої літератури Молдови» [27, с. 92–107] і «Песенный фольклор украинцев Севера Республики Молдова. Календарная и обрядо-вая поэзия» [22]. У розвідках музикознавців К. Квітки [9], А. Іваницького [7] та Я. Миро-ненка [17; 18] висвітлено музичний бік пісень про Маланку із зазначеного регіону. Фольк-лористи К. Попович і В. Панько порушують проблеми побутування новорічних обрядів на півночі республіки в українській і молдовській фольклорних традиціях [26, с. 14–18; 27, с. 29–44; 28, с. 73–79; 22]. Питання укра-їнсько-молдовських взаємозв’язків і взаємо-впливів в новорічній обрядовості всебічно до-сліджено також у працях О. Курочкіна [15, с. 99–113].

У 2005–2009 роках українські дослідниці О. Харчишин і Н. Пастух в 40 українських та українсько-молдовських селах північного регіону Республіки Молдова зібрали багатий матеріал, проаналізувавши який, дійшли вис-новку, що «український фольклор на цьому етнічному порубіжжі досі збережений у глибо-ко архаїчних пластах обрядової традиції» [35, с. 91]. О. Харчишин вивчила поетичний ас-пект маланкових пісень півночі Молдови, де-тально висвітливши історію записів і вивчення поетичних текстів; регіональну специфіку об-рядового комплексу «Маланка» буковинсько-


ІВідомості про семантику, символіку, жан

ІВідомості про семантику, символіку, жан

рову належність, локалізацію зародження й Ірову належність, локалізацію зародження й побутування комплексу, його значення у світо-Іпобутування комплексу, його значення у світо-гляді українців містяться в багатьох наІгляді українців містяться в багатьох на

лошин [4], О.Ілошин [4], О.2–15], К.І2–15], К.

Федькович [25], О.ІФедькович [25], О. ХаІХа

Мшими спостереженнями та висновками укра

Мшими спостереженнями та висновками укра

рчишин, виявляє

Мрчишин, виявляє

«дивовижну стійкість збереження обряду та

М«дивовижну стійкість збереження обряду та маланкових пісень, їх сучасне активне побу

Ммаланкових пісень, їх сучасне активне побу-

М-

тування в контексті місцевих новорічних карМтування в контексті місцевих новорічних кар-М-

Відомості про семантику, символіку, жанМВідомості про семантику, символіку, жан-М-рову належність, локалізацію зародження й Мрову належність, локалізацію зародження й побутування комплексу, його значення у світо-Мпобутування комплексу, його значення у світо-гляді українців містяться в багатьох наМгляді українців містяться в багатьох наукМук

КоМКо

проблеми побутування новорічних обрядів на Мпроблеми побутування новорічних обрядів на півночі республіки в українській і молдовській Мпівночі республіки в українській і молдовській Ф

3].

Ф3].

Республіці Молдова, особливо в її північ ФРеспубліці Молдова, особливо в її північ- Ф-них районах, традиційна «Маланка», за на Фних районах, традиційна «Маланка», за на- Ф-шими спостереженнями та висновками укра Фшими спостереженнями та висновками укра- Ф-

рчишин, виявляє Фрчишин, виявляє

с.

Фс. 99–101]

Ф99–101]

та художньої літератури Молдови» [27, с.

Фта художньої літератури Молдови» [27, с.107] і «Песенный фольклор украинцев Севера

Ф107] і «Песенный фольклор украинцев Севера Республики Молдова. Календарная и обрядоФРеспублики Молдова. Календарная и обрядовая поэзия»Фвая поэзия»Ф[2Ф[22]. УФ2]. УК.ФК. Квітки [9], А.ФКвітки [9], А.ненка [17;Фненка [17; 18] висвітлено музичний бік пісень Ф18] висвітлено музичний бік пісень про Маланку із зазначеного регіону. Фольк-Фпро Маланку із зазначеного регіону. Фольк-лористи К.Флористи К.проблеми побутування новорічних обрядів на Фпроблеми побутування новорічних обрядів на

Ефольклор сел Дану, Николаевка и Каменку

Ефольклор сел Дану, Николаевка и Каменкуца Глоденского р

Еца Глоденского р-

Е-на

Ена

Petrunea la c ЕPetrunea la cî Еî Еntec Еntec întec î Еîntec î şЕşi la joc: Din istoria Еi la joc: Din istoria popular Еpopulară Еă a satului PetruneaЕ a satului Petruneaă a satului Petruneaă Еă a satului Petruneaă

99–101] Е99–101] 3 Е3, «Нариси українського фольклору Е, «Нариси українського фольклору та художньої літератури Молдови» [27, с.Ета художньої літератури Молдови» [27, с.107] і «Песенный фольклор украинцев Севера Е107] і «Песенный фольклор украинцев Севера Республики Молдова. Календарная и обрядоЕРеспублики Молдова. Календарная и обрядо

2]. УЕ2]. У

5353


бессарабського типу; структуру, семантику, діапазон мотивів поетичних текстів маланко-вих пісень [34]. Принагідно зауважимо, що в розвідках Н. Пастух та О. Харчишин розгля-дається також сучасний стан, місце і значення усної народної творчості молдовських україн-ців у контексті загальноукраїнської фольклор-ної традиції та її роль у збереженні ідентич-ності місцевих українців у сучасних умовах [23, с. 391–401].

Новорічні обряди, у тому числі й театралі-зовані інтермедії та пісні про Маланку, обря-ди Pluguşor, Sămănatul, Vestitorul, притаманні етнокультурній традиції молдован і румунів Буковини і Молдови, вивчали Г. Бостан [1, с. 40–47], Г. Кожолянко [10] та О. Кожолянко [11, с. 132–152], А. Мойсей [19], Ю. По пович [29], К. Спатару [31; 32] та ін. Дослідники звернули увагу, що в зоні активних етнокуль-турних контактів, зумовлених тісними міжет-нічними зв’язками і взаємовпливами, виникла низка гібридних обрядових форм [15; 31; 32]. Саме до таких своєрідних виявів новорічного карнавального комплексу можна зарахувати зафіксовані нами обрядодії в с. Тецкани. Тож розглянемо новорічний обрядовий комплекс, що побутує сьогодні в селі, як невід’ємну скла-дову традиційних обрядів зимового календар-ного циклу досліджуваного регіону.

Мета статті полягає в описові зафіксова-ного «тецканського» інваріанта новорічного комплексу «Маланка» в його сучасному побу-туванні, аналізі ступеня збереженості та фік-сації наявних трансформацій.

Джерельною базою дослідження є експе-диційні записи, здійснені авторами в с. Тец-кани Бричанського району Республіки Мол-дова в 2003, 2007 та 2013 роках. Оригінали польових записів зберігаються на аудіо- та відео носіях в архівах сектору «Етнологія укра-їнців» Центру етнології Інституту культурної спадщини Академії наук Молдови.

Записаний нами новорічний комплекс на-лежить до регіонального буковинсько-бесса-рабському типу і відзначається яскраво ви-раженими локальними особливостями, які

виявляються в синкретичному поєднанні укра-їнського та молдовсько-румунського начал.

Вивчаючи молдовські новорічні традиції, дослідник Ю. Попович на прикладі обряду з плугом і волами простежив, як він з часом змінювався, «втрачаючи свою магічну силу» і пере творювався на розвагу, продовжуючи при цьому «підносити трудову діяльність люди-ни» [29, с. 42]. На підставі структурного ана-лізу цього обряду вчений дійшов висновку, що процеси трансформації розпочалися в середині ХІХ ст. Він звернув увагу на те, що змінюється не тільки реквізит, значному «розчленуванню» підпадає і сам обряд [29, с. 46].

За інформацією респондентів [КОВ, КВК, ТІМ], досліджуваний новорічний комплекс в с. Тецкани, починаючи з міжвоєнного періоду, а ще більше в 50–60-х роках ХХ ст., зазнав таких змін:

– молдовська гілка Сaluţ зникла;– українська «Маланка» трансформувала-

ся в театралізовану інтермедію на злобу дня «Нісеніто»;

– карнавальний обряд «Трикрай» зберігся донині майже в первісному вигляді;

– від звичаю Pluguşorul, або «Ходіння з плужком», у рудиментарному вигляді залиши-лася тільки українська компонента;

– «Данец» як невід’ємна складова комп-лексу перетворився на бал-маскарад «Маски»;

– традиційне щедрування існує донині, як і віра в «першого полазника» та обряд «Засі-вання».

До 1918 року новорічні обрядодії в селі роз-починалися 13 січня ввечері (за старим стилем 31 грудня). Респондент І. Тодосійчук розпові-дає: «На Новий год – Василя – украї нці та робили “Маланку”... А ца сторона наша, мол-давска, – “Сaluţ” –“ Коника”»...

Hop, hop, hop, Гоп, гоп, гопTrei crai noi... Три нових краї....

Ми, молдавскі, “Маланку” ни робили. І от ходе ца сторона наша. До тої сторони ни лізе. Ни розрішали. І ті ни лізли до нас... І там ўже співали:


Ідову традиційних обрядів зимового календар

Ідову традиційних обрядів зимового календарного циклу досліджуваного регіону. Іного циклу досліджуваного регіону.

Мета статті ІМета статті полягає в описові зафіксоваІполягає в описові зафіксованого «тецканського» інваріанта новорічного Іного «тецканського» інваріанта новорічного комплексу «Маланка» в його сучасному побуІкомплексу «Маланка» в його сучасному побутуванні, аналізі ступеня збереженості та фікІтуванні, аналізі ступеня збереженості та фіксації наявних трансформацій. Ісації наявних трансформацій.

Мнизка гібридних обрядових форм [15; 31; 32].

Мнизка гібридних обрядових форм [15; 31; 32]. Саме до таких своєрідних виявів новорічного

МСаме до таких своєрідних виявів новорічного карнавального комплексу можна зарахувати

Мкарнавального комплексу можна зарахувати зафіксовані нами обрядодії в с.

Мзафіксовані нами обрядодії в с. Те

МТецкани. Тож

Мцкани. Тож

розглянемо новорічний обрядовий комплекс, Мрозглянемо новорічний обрядовий комплекс, що побутує сьогодні в селі, як невід’ємну склаМщо побутує сьогодні в селі, як невід’ємну скла-М-дову традиційних обрядів зимового календарМдову традиційних обрядів зимового календар-М-ного циклу досліджуваного регіону. Много циклу досліджуваного регіону.

полягає в описові зафіксоваМполягає в описові зафіксованого «тецканського» інваріанта новорічного Много «тецканського» інваріанта новорічного комплексу «Маланка» в його сучасному побуМкомплексу «Маланка» в його сучасному побу

плужком», у рудиментарному вигляді залишиМплужком», у рудиментарному вигляді залишиФтурних контактів, зумовлених тісними міжет Фтурних контактів, зумовлених тісними міжет- Ф-

нічними зв’язками і взаємовпливами, виникла Фнічними зв’язками і взаємовпливами, виникла низка гібридних обрядових форм [15; 31; 32]. Фнизка гібридних обрядових форм [15; 31; 32]. Саме до таких своєрідних виявів новорічного ФСаме до таких своєрідних виявів новорічного

с.

Фс. Тецкани, починаючи з міжвоєнного періоду,

ФТецкани, починаючи з міжвоєнного періоду,

а

Фа ще більше в 50–60

Фще більше в 50–60

таких змін:

Фтаких змін:

– молдовська гілка Ф– молдовська гілка – українська «МалаФ– українська «Мала

ся в театралізовану інтермедію на злобу дня Фся в театралізовану інтермедію на злобу дня «НісеніФ«Нісені Ф«Нісені «НісеніФ«Нісені «НісеніФто»;Фто»;

– карнавальний обряд «ТрикраФ– карнавальний обряд «Трикрадонині майже в первісному вигляді; Фдонині майже в первісному вигляді;

– від звичаю Ф– від звичаю

Ене тільки реквізит, значному «розчленуванню»

Ене тільки реквізит, значному «розчленуванню» підпадає і сам обряд [29, с.

Епідпадає і сам обряд [29, с.

За інформацією респондентів [КОВ, КВК, ЕЗа інформацією респондентів [КОВ, КВК, ТІМ], досліджуваний новорічний комплекс в ЕТІМ], досліджуваний новорічний комплекс в

Тецкани, починаючи з міжвоєнного періоду, ЕТецкани, починаючи з міжвоєнного періоду, ще більше в 50–60Еще більше в 50–60-Е-хЕх рокЕрокЕах ХХЕах ХХ

– молдовська гілка Е– молдовська гілка СaluЕСalu– українська «МалаЕ– українська «Мала

54


54


Наша Маланка ласа, ласочкаДо хати просицца, просицца...

У то врем’я – то був вісімнадцатий год – ромини прийшли до нас... Сівáта 4 ми робили по-стáрому 5. А ромини ни роз-рішали нам робити, потому шо жандарми приходúли тодú і нас провіряли, шоб ми ни по-руські 6 співали, а по-роминські...».

Тож, перебуваючи у складі Королівської Румунії, місцеві жителі призвичаїлися свят-кувати Новий рік за григоріанським календа-рем. Це спричинило поступовий темпораль-ний зсув новорічного обрядового комплексу з 13 січня на 31 грудня. І «першою ластівкою» в цьому процесі став обряд «Трикрай». «Ма-ланку» святкували за старим стилем ледве не до середини ХХ ст. І тільки коли вона оста-точно трансформувалася в обряд «Нісеніто», його також почали святкувати в новорічну ніч з 31 грудня на 1 січня.

Підготовка і проведення новорічного обрядового комплексу «Маланка» на той час передбачали:

– групування від 10 до 18 (а інколи й більше) молодіжних гуртів «маланкових» та «трикраїстів»;

– завчасний розподіл ролей, їх розучуван-ня, підготовка «масок», костюмів тощо;

– «замáщування п чі» – пригощання май-бутніх учасників групи (кожної окремо) під час тренувань;

– початок і завершення обрядового ходу на роздоріжжях традиційним «Данцем»;

– обходи домівок селян і поздоровлен-ня з Новим роком групами «маланкарів» і «трикраїстів» у супроводі музик;

– звернення до господарів з проханням «прийняти нашу Маланочку» чи «Козу, Ко-ника до хати»;

– виконання обрядових текстів двома мова-ми: «Маланка» – українською, «Трикрай» – румунською, «Гейкання» – українською і «H ic tura» – румунською;

– обрядовий «Данец» у хаті дівчини; – окреме групування й ходіння гуртів, які

співали пісень про Маланку;

– обдарування учасників дійства і відпо-відна «дяка» господарям;

– змагання між учасниками «Маланки» та «Трикраю» – «перегулювання»;

– ритуальне очищення – спалювання «Діда»;

– «гуляння» впродовж усієї ночі аж до сві-танку 13 січня;

– організація на Василя «Данцу», під час якого відбувалася дівоча ініціація.

Розглянемо основні етапи та особливості організації і проведення обрядодій, зафіксо-ваних нами в с. Тецкани на сучасному етапі, тобто на початку ХХІ ст., і по можливості зіставимо їх із тими, що побутували в селі в більш ранні часи.

Маланка. Український обряд «Маланка» був надзвичайно популярним у селі до середи-ни 60-х років ХХ ст. і виконували його в де-кількох варіантах. Формувалося кілька ма-ланкових гуртів: «Ходили з Козою, Коником, (ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].

Склад ряджених. До кожного гурту входили персонажі антропо- й зооморфно-го характеру: «Ну, як у (ў)О леня, так і в Кози, так і ў Коника була Лейка сама глаўна. Там буў Воўк, там буў Пес, Лиси-ця, Мідвіді , Жид, Солдат, Цигани. Разна нація» [КОВ, КВК]. Склад груп визначався самими учасниками, тобто не був строго рег-ламентованим. Обличчя у всіх були закриті масками.

Антропоморфні маски ділилися на нестраш-ні і страшні (пор. традиційний поділ масок на «чистих» і «нечистих», або «красивих» і «не-красивих» [13]): «Ці хлопці, шо отако ни фай-но вбрані, ціво страшні, та гуляют 7 ... А ті: “Ни хоч’у з тобою гуляти, ти страшна! Ни хоч’у тибе бач’ити!” Отако шуткували... І сміху – поўна хата...» [КОВ, КВК].Головним персонажем у кожному гурті була не традиційна Маланка, а Лейка: «Сама глаўна ў тотій команді всігда була Лейка. Скрізь ўсьо заходила та шукала, де є порохи де є павутиня... Брала на сміх. Возьме крило цево від гуся ч’и якійс


Іня, підготовка «масок», костюмів тощо;

Іня, підготовка «масок», костюмів тощо;

щування п Іщування п Ічі» Ічі»бутніх учасників групи (кожної окремо) під час Ібутніх учасників групи (кожної окремо) під час

початок і завершення обрядового ходу на Іпочаток і завершення обрядового ходу на роздоріжжях традиційним «ДаІроздоріжжях традиційним «Да Іроздоріжжях традиційним «Да роздоріжжях традиційним «ДаІроздоріжжях традиційним «Да роздоріжжях традиційним «Данцем»;Інцем»;

обходи домівок селян і поздоровленІобходи домівок селян і поздоровлен

Мобрядового комплексу «Маланка»

Мобрядового комплексу «Маланка» на той

Мна той

групування від 10 до 18 (а

Мгрупування від 10 до 18 (а ін

Мінколи й

Мколи й

більше) молодіжних гуртів «маланко

Мбільше) молодіжних гуртів «маланко

Мбільше) молодіжних гуртів «маланко більше) молодіжних гуртів «маланко

Мбільше) молодіжних гуртів «маланко більше) молодіжних гуртів «маланкових» та

Мвих» та

завчасний розподіл ролей, їх розучуванМзавчасний розподіл ролей, їх розучуван-М-ня, підготовка «масок», костюмів тощо;Мня, підготовка «масок», костюмів тощо;

– пригощання майМ– пригощання майбутніх учасників групи (кожної окремо) під час Мбутніх учасників групи (кожної окремо) під час

початок і завершення обрядового ходу на Мпочаток і завершення обрядового ходу на

в Кози, так і ў Коника булаМв Кози, так і ў Коника булаглаўна. Там буў Воўк, там буў Пес, ЛисиМглаўна. Там буў Воўк, там буў Пес, ЛисиФ

його також почали святкувати в новорічну ніч

Фйого також почали святкувати в новорічну ніч

Підготовка і проведення новорічного ФПідготовка і проведення новорічного на той Фна той

Маланка.

ФМаланка.

Фбув надзвичайно популярним у селі до середи-

Фбув надзвичайно популярним у селі до середи-ни 60

Фни 60-

Ф-х

Фх років ХХ

Фроків ХХ

кількох варіантах. Формувалося кілька маФкількох варіантах. Формувалося кілька маланкових гуртів: «Ходили з Козою, Коником, Фланкових гуртів: «Ходили з Козою, Коником, (ў) ОФ(ў) О Ф(ў) О (ў) ОФ(ў) О (ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].Фленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) ОФ(ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].Фленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) О (ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) О (ў) ОФ(ў) О (ў) Оленем і Маланкою...» [КОВ, КВК].(ў) О (ў) О

Склад ряджених.ФСклад ряджених.входили персонажі антропоФвходили персонажі антропого характеру: «Фго характеру: «в Кози, так і ў Коника булаФв Кози, так і ў Коника була

Еваних нами в с.

Еваних нами в с.тобто на початку ХХІ

Етобто на початку ХХІзіставимо їх із тими, що побутували в селі в Езіставимо їх із тими, що побутували в селі в більш ранні часи.Ебільш ранні часи.

Маланка. ЕМаланка. ЕУкраїнський обряд «Маланка» ЕУкраїнський обряд «Маланка» був надзвичайно популярним у селі до середи-Ебув надзвичайно популярним у селі до середи-

років ХХЕроків ХХ стЕст. і виконували його в деЕ. і виконували його в декількох варіантах. Формувалося кілька маЕкількох варіантах. Формувалося кілька маланкових гуртів: «Ходили з Козою, Коником, Еланкових гуртів: «Ходили з Козою, Коником,

5555


віник: “Ў вашій хаті порохи! Ў вашій хаті павутиня!”. По тім та йде, та хазяйкі тако під ніс» [КОВ]. На роль Лейки вибирали того, хто міг «роз-веселити всіх, шоб було з ч’ого си сміяти» [КВК]; «Вона була дуже така шпарка, смішна...» [ГСІ]; «Лейка – то шкідниця» [ПНВ]; «Вона шукає ґудзика» [КВК].

Заміщення головного традиційного персо-нажа Маланки Лейкою, імовірно, пов’язано з тим, що у свідомості місцевих жителів Малан-ка з часом перетворилася на уособлення пози-тивних рис і чеснот, оспіваних у пісні про неї, тоді як Лейка стала символом неохайності, не-зграбності, невідповідності народних уявлень про ідеал жінки і дружини.

Маски. Усі учасники маланкових гуртів мали маски. Їх виготовляли самостійно: «Не було купованих маскіў... А... на лице... якоїс там білої [тканини – К. К.], та накрасиў, зробиў брови, (ў)очі вірубаў 8, та й рот вірубаў. Та й клич’ут (ў)оден (ў)одного ў данец» [КОВ].

Образ Лейки О. Косован змалювала так: «Вона як була ўбрана? Вона брала на лице як якійс бінт 9, та робила (ў)очі, та й кар-музиласа 10, шо, мол, вона сама файна від ўсіх» [КОВ]. Для інших персонажів обрядо-дій потрібен був відповідний реквізит. До при-кладу, «Мідвідь, та він убираў якійс кожух навіворіті, та й клаў тоту куч’му якус, та тоже на лице закривавса» [КОВ].

Щодо зооморфних масок Кози, Коника та (ў) Оленя, то з дерева вирізали стилізовані го-лови цих тварин, прилаштовували на палиці – «бичі» і ті, хто «водиў маску, скакали на них» [ГОО]. У масок нижні щелепи були рухоми-ми, і коли їх смикали за мотузочок, складало-ся враження, що в маски «відкриваўси рот» [БСЮ].

Як зауважили всі опитані нами респонден-ти, «на лице ўсі закривалиса». Така «зміна зовнішності учасників новорічних ігрищ ста-вила їх поза нормами звичайної поведінки, порушувала усталені в повсякденному побуті поняття “допустимого” і “непристойного”», до-

зволяла «так звані “карнавальні вільності” (за М. Бахтіним) або ритуальні безчинства» [13].

Хода маланкових гуртів. Гурти розпо-чинали ходу пізно ввечері, ближче до півночі. Заходили майже в кожну хату. Підійшов-ши до воріт, той, хто водив маску, наприклад (ў) Оленя, смикав за мотузочок чи цупку нит-ку, і маска «клампала: клап-клап-клап», а парубок вигукував:

Наш (ў)Олень хоч’е горіўки – З вашої хати падают горіхи.Дайте Маланкі трохи горіўки... [КВК].

Перш ніж зайти до хати, просили дозволу:

– Пускаїте Козу до хати?– Пускаїм! Гай, заходьте!

«І музика начинає грати, і вони лов’яца ўсі в круг, і скачут, гуляют. Сначала самі... погуляли тої “Гардіянки”, а по тому начи-нают кликати в данец, хто є там у хаті: маму, і доч’ку, й тата, і самі (ў)оден з (ў) одним. Погуляли зо два-три данці. Дали їм гроші й колач’, і вийшли, й пішли. Другі прийшли» [КОВ]. Так ходили до світанку.

Отож, як і в інших регіонах побутування об-ряду, хода маланкарів розпочиналася «у тем-ряві, після заходу сонця, коли, за повір’ями, розперізувалася всяка нечиста сила» [11, с. 140]. Ходили в супроводі музик від госпо-ди до господи. Запитавши дозволу, заходили до хати, де й виконували обрядово-ігрові дії. Учасники театралізованого дійства, не дотри-муючись чіткого сценарію, одночасно нама-галися заволодіти увагою господарів: Лейка кепкувала й «наводила порядки», Циганка ворожила й намагалася щось украсти, Циган «підковував» Коня, Єврей пропонував крам і т. д. [БВГ]. Цей ритуальний безлад, на дум-ку дослідників, є відгомоном давньої міфоло-гічної концепції, згідно з якою новорічне свято щоразу відтворює космічний акт переходу від хаосу до Створення світу [36, с. 68–72].

Музичний супровід. Кожну групу малан-кових гуртів супроводжували музики. Що-найменше їх було двоє: один грав на гармошці,


І[КОВ]. Для інших персонажів обрядо

І[КОВ]. Для інших персонажів обрядо

дій потрібен був відповідний реквізит. До приІдій потрібен був відповідний реквізит. До приМідвідь, та він убираў якійс кожух ІМідвідь, та він убираў якійс кожух

навіворіті, та й клаў тоту кучІнавіворіті, та й клаў тоту кучтоже на лице закривавсаІтоже на лице закривавса»І» [КОВ]І[КОВ]

Щодо зооморфних масок Кози, Коника та ІЩодо зооморфних масок Кози, Коника та (ў) Оленя, то з дерева вирізали стилізовані гоІ(ў) Оленя, то з дерева вирізали стилізовані го

Мут (ў)оден (ў)одного ў

Мут (ў)оден (ў)одного ў

Косован змалювала так:

МКосован змалювала так:

Вона брала на лице

МВона брала на лице

, та робила (ў)очі, та й карМ, та робила (ў)очі, та й кар-М-, шо, мол, вона сама файна від М, шо, мол, вона сама файна від

[КОВ]. Для інших персонажів обрядоМ[КОВ]. Для інших персонажів обрядо-М-дій потрібен був відповідний реквізит. До приМдій потрібен був відповідний реквізит. До при-М-

Мідвідь, та він убираў якійс кожух ММідвідь, та він убираў якійс кожух навіворіті, та й клаў тоту кучМнавіворіті, та й клаў тоту куч’М’му якус, та Мму якус, та

[КОВ]М[КОВ]

ряду, хода маланкарів розпочиналася «уМряду, хода маланкарів розпочиналася «уФ

лице... якоїс

Флице... якоїс

та накраси Фта накрасиў, Фў, , та й рот Ф, та й рот

ут (ў)оден (ў)одного ў Фут (ў)оден (ў)одного ў

«

Ф«І музика начинає грати, і вони лов’яца

ФІ музика начинає грати, і вони лов’яца

ўсі в круг, і скачут, гуляют. Сначала самі...

Фўсі в круг, і скачут, гуляют. Сначала самі... погуляли тої Фпогуляли тої Фнают кликати в данец, хто є там у хаті: Фнают кликати в данец, хто є там у хаті: маму, і доч’ку, й тата, і самі (ў)оден з Фмаму, і доч’ку, й тата, і самі (ў)оден з (ў)Ф(ў)одним. Погуляли зо дваФодним. Погуляли зо дваїм гроші й колач’, і вийшли, й пішли. Другі Фїм гроші й колач’, і вийшли, й пішли. Другі прийшлиФприйшли

Отож, як і в інших регіонах побутування обФОтож, як і в інших регіонах побутування об

ЕДайте Маланкі трохи горіўки...

ЕДайте Маланкі трохи горіўки...

Перш ніж зайти до хати, просили дозволу:

ЕПерш ніж зайти до хати, просили дозволу:

Пускаїте Козу до хати?Е Пускаїте Козу до хати?– Пускаїм! Гай, заходьте!Е– Пускаїм! Гай, заходьте!

І музика начинає грати, і вони лов’яца ЕІ музика начинає грати, і вони лов’яца ўсі в круг, і скачут, гуляют. Сначала самі... Еўсі в круг, і скачут, гуляют. Сначала самі... Е“Е“ГардіянкиЕГардіянкинают кликати в данец, хто є там у хаті: Енают кликати в данец, хто є там у хаті:

56


56


другий вибивав у бубінь: «Кажда команда мала свою гармонію. І як зайдут до хати, й як зачнут грати в бубінь – той субі, а той субі. Але (ў)одної [тобто, виконували одну мелодію. – К. К., В. К.]. І такої радос-ті...» [КОВ]. Інколи до складу музик входив і скрипаль. Мелодії були молдовські, «дуже ви-селі, шоби гуляти, висилитис» [ГСІ].

Пісень під час обряду не співали.Ритуальні змагання («перегулювання»).

Коли на сільській вулиці чи в хаті господаря зустрічалися групи маланкарів, або маланкарів і трикраїстів, між ними неодмінно розпочина-лися змагання – вони «перегулювалися».

Косован у своїх спогадах зазначає: «Я граў коло Трикрая. І здибалиса ми на Ч’итвертій 11 вулиці тоже с Трикрайом: “Хлопці, давай пиригулюватиса!” Нач’али пиригулюватиса. Лишилоса їх ч’етверо, бо ті осталні ўсі по-падали ўже. С тої команди ни годин гуляти, з нашої команди ўже ни годен гуляти. Ли-шилоса щ’е зо ч’етверо тих хлопціў. Я кажу: “Хлопці, ну шо це ўже вам дасць, котрого пи-ригуляют”. Та зробили вроді нічью...» [КВК].

Сенс «перегулювання» в тому, щоб ви-значитися, хто з учасників змагань є найви-тривалішим. Переможець отримував винаго-роду: «Хто буде гуляти до впосля, тому і прємія. Зараз дают і в клубі таку прємію» [КВК].

Нині умови і дух змагань дещо змінилися. Уже не «перегулюються» до знесилення. Усі команди оцінює журі за певними критеріями (див. далі: «Трикрай». «Перегулювання»).

Описаний нами елемент «перегулювання» є своєрідним виявом ритуальних агонів – зма-гань, які найчастіше проходили у формі кулач-них боїв чи боротьби ряджених [13]. Однак у с. Тецкани змагання набули іншого змісту – змагалися у вправності та витривалості в танці.

Пісні про Маланку. Ряджені маланка-рі пісень про Маланку не виконували. Той-таки В. Косован зауважив: «Ті, хто ни роб’я Коника, ті, хто ни роб’я Трикрай, збира-юцца веч’ером сусіди, хто хоч’е, і співают “Маланоч’ки”» [КВК].

Петрівочка, мала ноч’ка,Ни віспаласи Маланоч’ка (двічі).Кідрі ткала, шоўки прялаТа й до мати відсилала (двічі).Чі ваші кідрі, чі ваші шоўки,Чі ваша доч’ка Маланоч’ка? (двічі)Ни мої шоўки, ни мої кідрі,Ни моя доч’ка Маланоч’ка (двічі).Кідрі ткала, шоўки прялаТи й до тата відсилала (двічі).Чі ваші кідрі, чі ваші шоўки,Чі ваша доч’ка Маланоч’ка? (двічі)Ни мої шоўки, ни мої кідрі,Ни моя доч’ка Маланоч’ка (двічі).Кідрі ткала, шоўки прялаТи й до брата відсилала (двічі).Чі ваші кідрі, чі ваші шоўки,Чі ваша сестра Маланоч’ка? (двічі)Ни мої шоўки, ни мої кідрі,Ни моя сестра Маланоч’ка (двічі).Кідрі ткала, шоўки прял•аТи й до милого відсилала (двічі).Чі ваші кідрі, чі ваші шоўки,Чі ваша мила Маланоч’ка? (двічі)Ой мої шоўки, ой мої кідрі,Ой моя мила Маланоч’ка (двічі).Ў наші двері штирі дошці – Пустіть Маланку до хати трошкі (двічі).З вашой стріхі падуть горіхи,Дайте Маланкі трохі горіўки (двічі)

[КВК, КОВ, ГОО].

Гурт співав пісню під вікнами. Коли закін-чували співати, учасників гурту запрошували до хати, садили за стіл і пригощали. Із напоїв були вино і горілка. Так ходили три дні.

Сюжетотворчий мотив записаної пісні «Маланка-пряха» О. Курочкін уважає одним з архетипних: ткацтво і прядіння характеризу-ють культ Макоші, а акт «новорічного прядін-ня», на його думку, символізує «нескінченність людського буття» [14, с. 233] 12.

Ходіння з плугом. З плугом ходили як українці, так і молдовани. Створювали різно-вікові невеликі гурти (від 3 до 5–6 осіб), до


ІХто буде гуляти до впосля, тому і

ІХто буде гуляти до впосля, тому і

прємія. Зараз дают і в клубі таку прєміюІпрємія. Зараз дают і в клубі таку прємію

Нині умови і дух змагань дещо змінилися. ІНині умови і дух змагань дещо змінилися. Уже не «перегулюються» до знесилення. Усі ІУже не «перегулюються» до знесилення. Усі команди оцінює журі за певними критеріями Ікоманди оцінює журі за певними критеріями

ПерегулюванняІПерегулювання

Мшилоса щ’е зо ч’етверо тих хлопціў. Я

Мшилоса щ’е зо ч’етверо тих хлопціў. Я ка

Мка

Хлопці, ну шо це ўже вам дасць, котрого пи

МХлопці, ну шо це ўже вам дасць, котрого пи

. Та зробили вроді нічью...

М. Та зробили вроді нічью...»

М» [КВК]

М[КВК].

М.

лювання» в тому, щоб ви

Млювання» в тому, щоб ви-

М-

значитися, хто з учасників змагань є найвиМзначитися, хто з учасників змагань є найви-М-тривалішим. Переможець отримував винагоМтривалішим. Переможець отримував винаго-М-

Хто буде гуляти до впосля, тому і МХто буде гуляти до впосля, тому і прємія. Зараз дают і в клубі таку прєміюМпрємія. Зараз дают і в клубі таку прємію»М»

Нині умови і дух змагань дещо змінилися. МНині умови і дух змагань дещо змінилися. Уже не «перегулюються» до знесилення. Усі МУже не «перегулюються» до знесилення. Усі

Фої команди ни годин гуляти, Фої команди ни годин гуляти, з нашої команди ўже ни годен гуляти. Ли Фз нашої команди ўже ни годен гуляти. Ли- Ф-

жу: Фжу: Хлопці, ну шо це ўже вам дасць, котрого пи ФХлопці, ну шо це ўже вам дасць, котрого пи- Ф-

Чі ваша сестра Малано

ФЧі ваша сестра МаланоНи

ФНи мо

Фмо

Ни моя сестра МаланоФНи моя сестра МаланоКіФКі Фдрі ткала, шоўки прялФдрі ткала, шоўки прялТи й до милого відсилала ФТи й до милого відсилала Чі ваші кіФЧі ваші кіЧі ваша мила Маланоч’ка? ФЧі ваша мила Маланоч’ка? Ой моФОй мо

Е шоўки, ни

Е шоўки, ни

Ни мо

ЕНи моя до

Ея до

Еч’ка Малано

Еч’ка Малано

ЕКі ЕКі Едрі ткала, шоўки прялаЕдрі ткала, шоўки прялаТи й до брата відсилала ЕТи й до брата відсилала Чі ваші кіЕЧі ваші кі Едрі, чі ваші шоўки,Едрі, чі ваші шоўки,Чі ваша сестра МаланоЕЧі ваша сестра Малано

Еї шоўки, ни моЕї шоўки, ни моНи моя сестра МаланоЕНи моя сестра Малано

дрі ткала, шоўки прялЕдрі ткала, шоўки прял

5757


складу яких входили діти, молодь, люди літ-нього віку. За спогадами І. Тодосійчука, «с плугом ходили... на Новий год... То з Бу-ковини..., з гори»:

Buna vreme, buna vreme ,Primiţi, gospodari, cu plugul... [ТІМ].

Етнічні молдовани ходіння з плугом су-проводжували молдовською «хейкатурою», а українці – українською «гейканкою». Як зазначив І. Тодосійчук, «гейкали по-руські». Учасників гурту обдаровували «колач’ами, цук рками», тепер ще й гроші дають [ГОО, ПНВ].

Український варіант «гейкання» зберігся в селі до сьогодні:

Дванадціть волів, дванадціть коров,Шоб вам дядько був здоров!Ге-е-ей, ге-е-ей! [ГОО, КОВ, ПНВ].

Його виконують діти старшого дошкіль-ного й молодшого шкільного віку, які ходять «гейкати» зі спеціально виготовленим симво-лічним «плужком». Нам вдалося його сфото-графувати в кімнаті-музеї, що діє при дитячо-му садочку.

Трансформація обряду «Маланка» в об-ряд «Нісеніто». У кінці 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. «Маланку» поступово за-ступив аналогічний за функцією і змістом об-ряд, який у селі отримав назву «Нісеніто». І. Тодосійчук наголосив на тому, що транс-формації відбувалися поступово: «А відтак уже “Маланка” відміниласа, “Коники” ни робили». На наше прохання пояснити природу «Нісеніто» він відповів: «Я сам ни годен прид-ставити. Ні-се-ні-то. Це ни “Сaluţ”, ни “Ма-ланка”, це Ні-се- ні- то. Ясно вам? Гай, ни то, та ни се, та зробили Нісеніто» [ТІМ].

Прозора етимологія назви обряду, яка, очевидно, походить зі сталого звороту «ні те ні се», промовисто свідчить про усвідомлення селянами факту часткової втрати в умовах по-стійних соціально-політичних змін окремих елементів традиційних новорічних традицій і трансформування їх у нову якість.

Вийшовши з «Маланки», обряд «Нісені-то» сьогодні дещо відійшов від її міфологічної символіки та набув більшої соціальної спрямо-ваності. Як і в «Маланці», масковані учасни-ки з іронією і гумором викривають недоліки людей – пересічних односельців, чиновників, політичних діячів різного рангу. Інша особ-ливість обряду – віншування поважних, за-служених жителів села. До них приходять учасники «Нісеніто», усіляко їх вихваляють, наголошуючи на тих чеснотах і заслугах, які викликають повагу з боку краян.

У досліджуваному обряді відсутня статево-вікова регламентація. Його учасниками можуть бути чоловіки, жінки і навіть діти. Інколи вони залучають до ходи також домашніх тварин: козу, собаку чи будь-яку іншу тварину, залежно від теми інтермедії і реалізації задуму.

Гуртується від 8 до 18 і більше учасників. За інформацією Н. Проданюк, «гуртуються спонтанно. Це друзі, сусіди, куми – люди, які бажають повеселитися, розважити інших, люблять це і хочуть показати це всьому селу» [ПНВ].

Склад персонажів традиційний – зоо-морфні (Коза, Пес, Лис, Журавель та ін.) та антропоморфні маски, що є відголоском ду-алістичної концепції міфологічного світогля-ду наших предків. З-поміж антропоморфних масок виділяють нестрашні (добрі) і страшні (злі). До перших належать представники різ-них етносів (молдовани, українці, євреї, цига-ни та ін.), соціальних верств (дід, баба, нарече-на, наречений), професій (ковалі, музиканти, спортсмени, лікарі та ін.).

Щодо страшних масок, то це уособлення різних демонічних персонажів (Чорт, Нечис-тяк та ін.). Обличчя в усіх учасників неодмінно мають бути прихованими.

Щороку учасники обрядодій обирають нову тему для інтермедії. Так, 2013 року ми зафільмували «Нісеніто» на тему «Тецкани – Сочі», що було зумовлено проведенням Зимо-вих олімпійських ігор в м. Сочі.

Обряд «Трикрай». Як ми відзначали, на певному історичному етапі в новорічній


ІУ

ІУ

ст Іст. «Маланку» поступово заІ. «Маланку» поступово заступив аналогічний за функцією і змістом обІступив аналогічний за функцією і змістом обряд, який у селі отримав назву «НісеніІряд, який у селі отримав назву «Нісені

Тодосійчук наголосив на тому, що трансІТодосійчук наголосив на тому, що трансформації відбувалися поступово: «Іформації відбувалися поступово: «

Маланка” відміниласаІМаланка” відміниласа, “І, “

Много й молодшого шкільного віку, які ходять

Много й молодшого шкільного віку, які ходять «гейкати» зі спеціально виготовленим симво

М«гейкати» зі спеціально виготовленим символічним «плужком». Нам вдалося його сфото

Млічним «плужком». Нам вдалося його сфото-

М-

зеї, що діє при дитячо

Мзеї, що діє при дитячо-

М-

Трансформація обряду «Маланка» в обМТрансформація обряду «Маланка» в об-М-кінці 50 Мкінці 50-М-хМх – нМ– на початку Ма початку

. «Маланку» поступово заМ. «Маланку» поступово за-М-ступив аналогічний за функцією і змістом обМступив аналогічний за функцією і змістом обряд, який у селі отримав назву «НісеніМряд, який у селі отримав назву «Нісені

Тодосійчук наголосив на тому, що трансМТодосійчук наголосив на тому, що транс

морфні (Коза, Пес, Лис, Журавель таМморфні (Коза, Пес, Лис, Журавель таантропоморфні маски, що є відголоском дуМантропоморфні маски, що є відголоском дуФЙого виконують діти старшого дошкіль ФЙого виконують діти старшого дошкіль- Ф-

ного й молодшого шкільного віку, які ходять Фного й молодшого шкільного віку, які ходять «гейкати» зі спеціально виготовленим симво Ф«гейкати» зі спеціально виготовленим симво- Ф-

козу, собаку чи будь

Фкозу, собаку чи будьвід теми інтермедії і реалізації задуму.

Фвід теми інтермедії і реалізації задуму.

Гуртується від

ФГуртується від

За інформацією Н.ФЗа інформацією Н.спонтанно. Це друзі, сусіди, куми – люди, Фспонтанно. Це друзі, сусіди, куми – люди, які бажають повеселитися, розважити Фякі бажають повеселитися, розважити інших, люблять це і хочуть показати це Фінших, люблять це і хочуть показати це всьому селуФвсьому селу

Склад персонажів традиційнийФСклад персонажів традиційнийморфні (Коза, Пес, Лис, Журавель таФморфні (Коза, Пес, Лис, Журавель та

Едосліджуваному обряді відсутня статево

Едосліджуваному обряді відсутня статево

вікова регламентація. Його учасниками можуть

Евікова регламентація. Його учасниками можуть бути чоловіки, жінки і навіть діти. Інколи вони Ебути чоловіки, жінки і навіть діти. Інколи вони залучають до ходи також домашніх тварин: Езалучають до ходи також домашніх тварин: козу, собаку чи будьЕкозу, собаку чи будьЕ-Е-якЕяку іншу тварину, залежно Еу іншу тварину, залежно від теми інтермедії і реалізації задуму.Евід теми інтермедії і реалізації задуму.

Гуртується відЕГуртується від 8 дЕ8 доЕо 18 Е18 За інформацією Н.ЕЗа інформацією Н. ПЕПроданюк, «Ероданюк, «спонтанно. Це друзі, сусіди, куми – люди, Еспонтанно. Це друзі, сусіди, куми – люди,

58


58


звичаєвості села співіснували обрядово-поздо-ровчі процесії української «Маланки» і мол-довського Căluţ – «Коника». Таке поєднання в маланкових звичаях румунів Буковини від-значав Г. Спатару. Він також звернув увагу на те, що рідко в якому молдовському селі побу-тував один варіант «Маланки». На обрядову варіативність новорічних поздоровлень в укра-їнсько-молдовській етноконтактній зоні вка-зував і О. Курочкін: «Під загальною назвою “Маланка” у різнонаціональному середови-щі етноконтактної зони відомі різні варіанти ново річних побажань, театралізовані ігри, ря-дження й драматичні інсценівки. Багато з них сьогодні втратили колишню жанрову цілісність і функціонують як складні контаміновані яви-ща», до яких потрапили і «персонажі різдвяної драми “Цар Ірод”» [15]. Подібні варіанти по-бутують і на теренах Румунії [38; 39].

Зафіксований нами обряд «Трикрай», окрім традиційних обходів, містить драматич-ну інсценізацію фрагменту згаданої різдвяної драми, яка виконується румунською мовою і є беззаперечним запозиченням. Г. Спатару ще на початку 60-х років ХХ ст. проаналі-зував більше пів сотні народних драматичних вистав, драматичних ігор та інсценізацій, зі-браних у районах українсько-молдовсько-ру-мунського пограниччя. Основні особливості драматичних інсценізацій дослідник убачав у тому, що в них, «окрім жестів, міміки, дії і ви-гуків, значне місце займають репліки в формі діалогу» [31, с. 21].

З часом в етнічному складі українсько-мол-довського с. Тецкани почав переважати укра-їнський елемент, що призвело до повної втрати молдовських обрядів Căluţ і Hăicătură. На відміну від останніх, яскрава драматична ін-сценізація виявила дивовижну стійкість. Тец-канці всіляко наголошують, що «звичай своїм корінням сягає далекої давнини» [ПНВ]. Щодо назви «Трикрай», то, імовірно, вона походить від перших слів румунсько-молдов-ської новорічної колядки Trii crai de la răsărit («Три волхви зі сходу»). Однак це є лише при-пущенням, яке вимагає подальшого вивчення.

Склад і формування гуртів «Трикраю». Гурти «Трикраю» формують винятково юна-ки, вбрані в яскраві костюми, основу яких складає військова форма. Кількість учасників строго регламентована – від 9 до 11 осіб, що зумовлено кількістю ролей.

Найстаршим в групі як за віком, так і за статусом є Офіцер. Він мусить мати досвід участі в обряді, добре його знати і тільки за таких умов може претендувати на виконан-ня головної ролі. Саме він віддає накази, а решта – Солдати, Ірóди і Рєжіна йому під-порядковуються. Рєжіна – цариця. Вона може бути одна, або їх може бути дві. Роль Рєжін також виконують юнаки – дівчата не мають права брати участі в інсценізаціях чи народних драмах [31, с. 22]. Рєжіни, як і інші учасники гурту, одягнені у військову форму, однак замість традиційного військового кар-туза, прикрашеного квітами, дзеркалами і стрічками, у них на голові фата. Обов’язковим елементом костюма є біла спідничка. У Рєжін є свої слова та особливі рухи в ритуальному танці. Саме вони по закінченню драматичного дійства учасників «Трикраю» віддають наказ танцювати Чортову сирбу – Sîrbă Dracului. Останнім часом на Рєжін поклали ще одну функцію – збирати гроші, яку раніше викону-вали Калфи.

Щодо вікових особливостей, то зазвичай формується декілька гуртів. У наймолодший «Трикрай» гуртуються хлопчики, починаючи з 4–5-го класів. Його в селі так і називають «Малий», або «Маленький Трикрай». До гру-пи «Найстаршого Трикраю» входять юнаки, які відслужили в армії («Трикрай відслужа-щий»). Він уважається найавторитетнішим. Парубки, котрі йдуть до «Відслужащого Три-краю», брали участь в інсценізації вже раніше. Дехто п’ятий рік, дехто – шостий. Вони добре знають всі правила, слова і мають особливі відзнаки на формі.

Окрім особистісних якостей претендентів на ту чи іншу роль – ініціативності і відпо-відальності, спроможності якісно підготувати костюм і відповідний реквізит, при формуван-


Ібраних у районах українсько

Ібраних у районах українськомунського пограниччя. Основні особливості Імунського пограниччя. Основні особливості драматичних інсценізацій дослідник убачав у Ідраматичних інсценізацій дослідник убачав у тому, що в них, «окрім жестів, міміки, дії і виІтому, що в них, «окрім жестів, міміки, дії і вигуків, значне місце займають репліки в формі Ігуків, значне місце займають репліки в формі

З часом в етнічному складі українськоІЗ часом в етнічному складі українсько

Мну інсценізацію фрагменту згаданої різдвяної

Мну інсценізацію фрагменту згаданої різдвяної драми, яка виконується румунською мовою

Мдрами, яка виконується румунською мовою і є беззаперечним запозиченням. Г.

Мі є беззаперечним запозиченням. Г. Сп

МСпатару

Матару

ів ХХ

Мів ХХ ст

Мст. проаналі

М. проаналі-

М-

тні народних драматичних Мтні народних драматичних вистав, драматичних ігор та інсценізацій, зіМвистав, драматичних ігор та інсценізацій, зі-М-браних у районах українсько Мбраних у районах українсько-М-моМмолдовськоМлдовсько-М-руМру-М-мунського пограниччя. Основні особливості Ммунського пограниччя. Основні особливості драматичних інсценізацій дослідник убачав у Мдраматичних інсценізацій дослідник убачав у тому, що в них, «окрім жестів, міміки, дії і виМтому, що в них, «окрім жестів, міміки, дії і вигуків, значне місце займають репліки в формі Мгуків, значне місце займають репліки в формі

танцювати Чортову сирбуМтанцювати Чортову сирбуОстаннім часом на Рєжін поклали ще одну МОстаннім часом на Рєжін поклали ще одну ФЗафіксований нами обряд «Трикрай», ФЗафіксований нами обряд «Трикрай»,

окрім традиційних обходів, містить драматич Фокрім традиційних обходів, містить драматич- Ф-ну інсценізацію фрагменту згаданої різдвяної Фну інсценізацію фрагменту згаданої різдвяної драми, яка виконується румунською мовою Фдрами, яка виконується румунською мовою

народних драмах [31, с.

Фнародних драмах [31, с.учасники гурту, одягнені у військову форму,

Фучасники гурту, одягнені у військову форму, однак замість традиційного військового кар

Фоднак замість традиційного військового картуза, прикрашеного квітами, дзеркалами і Фтуза, прикрашеного квітами, дзеркалами і стрічками, у них на голові фата. Обов’язковим Фстрічками, у них на голові фата. Обов’язковим елементом костюма є біла спідничка. УФелементом костюма є біла спідничка. Ує свої слова та особливі рухи в ритуальному Фє свої слова та особливі рухи в ритуальному Фтанці. Саме вони по закінченню драматичного Фтанці. Саме вони по закінченню драматичного дійства учасників «Трикраю» віддають наказ Фдійства учасників «Трикраю» віддають наказ танцювати Чортову сирбуФтанцювати Чортову сирбу

Епорядковуються. Рєжі

Епорядковуються. Рєжіможе бути одна, або їх може бути дві. Роль

Еможе бути одна, або їх може бути дві. Роль

н також виконують юнакиЕн також виконують юнакимають права брати участі в інсценізаціях чи Емають права брати участі в інсценізаціях чи народних драмах [31, с.Енародних драмах [31, с.Е22Е22]. РєжіЕ]. Рєжіучасники гурту, одягнені у військову форму, Еучасники гурту, одягнені у військову форму, однак замість традиційного військового карЕоднак замість традиційного військового картуза, прикрашеного квітами, дзеркалами і Етуза, прикрашеного квітами, дзеркалами і стрічками, у них на голові фата. Обов’язковим Естрічками, у них на голові фата. Обов’язковим

5959


ні гуртів ураховується також проживання в селі. Намагаються так сформувати групу, щоб трикраї сти жили в різних кутах – краях села. Це диктується усталеним маршрутом, який передбачає виконання певних обрядодій на всіх роздоріжжях села і подальший обхід до-мівок до глибокої ночі.

Отож, особливості статево-вікової регла-ментації учасників гуртів «трикраїстів», що, вочевидь, склалися в умовах патріархального суспільства, досі підтримуються у фольклор-ній традиції села парубоцькими громадами. На аналогічні особливості в румунських келушарів, молдовських мошів, болгарських сурванарів і нукерів указує дослідник О. Курочкін [13].

Костюми учасників «Трикраю». Костю-ми учасники готують самостійно. О. Косован звернула увагу на те, що «Трикрай був фай-но одітий, усі на лице були накрашені, ну їх всіх видко було», тобто обличчя учасників не приховувалися масками [КОВ].

Один з учасників обряду 31 грудня 2013 року так прокоментував костюм: «У нас народний костюм трикрайскій. Шили їго ще наші прадіди, батьки. В кого є старі форми, в кого нові. Контур форми состоїт с того, шо вверху йдут квітки, зверху бісєр, лєнти, дождік та разні прикраси. Фураж-ка, піттяжкú та дємбєльській ремінь. І го-ловне – кітєль. Кітєль – це є показ нашої форми». «Піттяжки» шиють із цупкого мате-ріалу білого кольору і по краях облямовують червоною стрічкою. Щоб вони тримали форму, всередину вставляють штучну шкіру – «дєр-мантін». Обов’язковим атрибутом костюма є виготовлена з яскравого кольорового паперу фінка.

Н. Проданюк зазначила, що тільки в їх-ньому селі в костюмі учасників обряду на-явний український елемент, а саме – квіти і різно кольорові стрічки з українського віночка, які прикрашають головний убір [ПНВ].

Підготовка гуртів. За інформацією Н. Проданюк, гуртуватися учасники «Три-краю» розпочинають задовго до Нового року. Як правило, це відбувається в жовтні – лис-

топаді. Розподіляють ролі, вчать слова і впро-довж щонайменше шести тижнів, найчастіше у вихідні дні, збираються на тренування – «трініровку». Залежно від того, скільки учасників має гурт, стільки тижнів вони тре-нуються, по черзі збираючись у кожного. Ін-коли з однієї хати могло бути й двоє учасників. Тоді й менше часу відводилося на підготовку [ПНВ, БВГ].

Замащування печі. Сьогодні, завдяки підтримці примарії, хлопці тренуються в Бу-динку культури. А колись вони збиралися «на хаті одного з тих, хто йде в групі». Батьки заздалегідь готувалися до того, щоб прийня-ти учасників у себе вдома. Традиційно мама хлопця «замащувала піч». Якщо в нього була сестра, то запрошувала своїх подружок, щоб «було з ким погуляти». Приходять родичі, бо «трініровка» – значна подія в житті роди-ни. Відмови з боку батьків були надзвичайною рідкістю і траплялися лише за виняткових об-ставин [ПНВ].

Традиції наймання музик. Щоб найняти музик, учасники гурту за домовленістю ідуть до одного з них додому і припрошають: «Ми вас просимо бути музикантами у нашому Трикраю». Із собою мають пляшку горілки, закуску й солодощі. Уважається, що хороші музиканти є запорукою успішного виступу й майбутньої перемоги в змаганнях. Музиканти, погоджуючись, беруть на себе певну відпові-дальність за молодіжний гурт, його поведінку. Це єдині жонаті чоловіки, які беруть участь в обряді разом з юнаками [ПНВ].

Хода гуртів «Трикраю». Гурти парубків у воєнізованих, яскраво розшитих костюмах ши-куються в колони на кшталт військових і один за одним через певний проміжок часу, необхід-ний для виконання обрядодій, вирушають від околиці села, «з того края, шо від Коржеуц», у напрямку від Одинáдцятої до Першої вули-ці. Ідуть підкреслено чітким стройовим кроком у супроводі музик до першого роздоріжжя, де на них чекають жителі цього кута – крáю. Учасники ходи голосно вигукують, свистять у свистки, калатають у дзвоники, створюючи


Ілєнти, дождік та разні прикраси. Фураж

Ілєнти, дождік та разні прикраси. Фураж

та дємбєльській ремінь. ІІ та дємбєльській ремінь. І – кітєль. Кітєль І – кітєль. Кітєль – цІ– ц

«Піттяжки І«Піттяжки І«Піттяжки«Піттяжки І«Піттяжки«Піттяжки» шиють із цупкого матеІ» шиють із цупкого матеріалу білого кольору і по краях облямовують Іріалу білого кольору і по краях облямовують червоною стрічкою. Щоб вони тримали форму, Ічервоною стрічкою. Щоб вони тримали форму, всередину вставляють штучну шкіруІвсередину вставляють штучну шкіру

МОдин з учасників обряду 31

МОдин з учасників обряду 31 гр

Мгр

року так прокоментував костюм: «

Мроку так прокоментував костюм: «У

МУ нас

Мнас

народний костюм трикрайскій. Шили їго

Мнародний костюм трикрайскій. Шили їго ще наші прадіди, батьки. В

Мще наші прадіди, батьки. В ко

Мкого є старі

Мго є старі

форми, в кого нові. Контур форми состоїт с Мформи, в кого нові. Контур форми состоїт с того, шо вверху йдут квітки, зверху бісєр, Мтого, шо вверху йдут квітки, зверху бісєр, лєнти, дождік та разні прикраси. ФуражМлєнти, дождік та разні прикраси. Фураж-М-

та дємбєльській ремінь. ІМ та дємбєльській ремінь. І гоМго-М-– ц М– це є показ нашої Ме є показ нашої

» шиють із цупкого матеМ» шиють із цупкого матеріалу білого кольору і по краях облямовують Мріалу білого кольору і по краях облямовують

вас просимо бути музикантами у нашому Мвас просимо бути музикантами у нашому ТрикраюМТрикраюФ

усі на лице були накрашені, ну їх

Фусі на лице були накрашені, ну їх

тобто обличчя учасників не Фтобто обличчя учасників не

удня Фудня нас Фнас

сестра, то запрошувала своїх подружок, щоб

Фсестра, то запрошувала своїх подружок, щоб «

Ф«було з ким погуляти

Фбуло з ким погуляти

бо «

Фбо «трініровка

Фтрініровка

ни. Відмови з боку батьків були надзвичайною Фни. Відмови з боку батьків були надзвичайною рідкістю і траплялися лише за виняткових обФрідкістю і траплялися лише за виняткових обставин [ПНВ].Фставин [ПНВ].

Традиції наймання музик.ФТрадиції наймання музик.музик, учасники гурту за домовленістю ідуть Фмузик, учасники гурту за домовленістю ідуть Фдо одного з них додому і припрошають: «Фдо одного з них додому і припрошають: «вас просимо бути музикантами у нашому Фвас просимо бути музикантами у нашому

Ехаті одного з тих, хто йде в групі

Ехаті одного з тих, хто йде в групізаздалегідь готувалися до того, щоб прийня

Езаздалегідь готувалися до того, щоб прийняти учасників у себе вдома. Традиційно мама Ети учасників у себе вдома. Традиційно мама хлопця « Ехлопця « Езамащувала пічЕзамащувала піч». Якщо в нього була Е». Якщо в нього була сестра, то запрошувала своїх подружок, щоб Есестра, то запрошувала своїх подружок, щоб було з ким погулятиЕбуло з ким погуляти». Приходять родичі, Е». Приходять родичі,

трініровкаЕтрініровка»Е» –Е– значна подія в житті родиЕ значна подія в житті родини. Відмови з боку батьків були надзвичайною Ени. Відмови з боку батьків були надзвичайною рідкістю і траплялися лише за виняткових обЕрідкістю і траплялися лише за виняткових об

60


60


неймовірний гамір, у якому поєднується під-несеність, урочистість і моторошне відчуття хаосу. Кожен гурт супроводжує щонайменше два музиканти. З музичних інструментів ра-ніше здебільшого використовували гармонію (тепер баян чи акордеон) і бубон, або барабан з «тарілками». У давніші часи обов’язковою була скрипка.

Підійшовши до перехрестя, Офіцер ру-мунською мовою віддає команду «Стій!». Далі між учасниками гурту розігрується міні- спектакль. Кожен з них відповідно до сцена-рію голосно й дуже швидко скоромовкою по-румунськи вигукує свої слова: «Вони начебто сперечаються між собою, хто з них кращий. Наказують один одному. Врешті-решт до-ходять згоди і Рєжі на віддає наказ танцю-вати Чортову сирбу – Sîrbă Dracului, при-мовляючи при цьому: “Hai la Sîrbă Dracului”» [ПНВ]. І всі учасники ходи під музичний су-провід, узявши один одного за плечі й утво-ривши коло, починають завзято танцювати, дедалі прискорюючи рухи й вигукуючи супро-відний текст. Шалений ритм танцю, яскра-ві костюми і голосний речитатив справляють надзвичайне враження, викликають захоплен-ня й зачарування. У «сирбі» щосили тупають ногами, вигукують, свистять. Н. Проданюк пригадує, що ще її бабуся пояснювала, що такий шум і гам учасники обряду створюють навмисне, щоб відігнати злих духів [ПНВ]. Подібне тлумачення звукових ефектів, що су-проводжують гурти маланкових, трапляється в багатьох розвідках. По закінченню «сирби», трикраї сти запрошують дівчат. Танцюють «валец» – вальс.

Слід звернути увагу на кілька моментів. По-перше, на сакральну роль ритуального тексту. Цікавим є той факт, що за словами усіх без винятку респондентів, на їхній пам’яті, та й на пам’яті їхніх батьків і навіть дідів, учасники «Трикраю» вже не розуміли сенсу румунського тексту. Однак усвідомлення його сакраль-ної ролі змушувало завчати слова напам’ять: «Вони смисла нічього ни знали ті наші хлопці... Вони зубрили. Казали яке-то сло-

во. А його переведи на наш язик – нічього ни понімали» [КОВ]. На зв’язок світогляду, ду-ховної культури з мовою, словом у календарній обрядовості свого часу звернув увагу О. По-тебня. У цьому випадку можемо констатува-ти, що мовні одиниці в структурі ритуального тексту набули міфопоетичного навантаження. Життєздатність румунського / молдовського слова в українській етнокультурі стала симво-лічним культурним тлом обряду.

Сьогодні діти вивчають румунську мову в школі і добре нею володіють, тож і текст, що використовується в драматизації, завчають усвідомлено.

Друге, що важливо підкреслити, – винят-кова законсервованість ритуалу, яка виявля-ється в усіх його елементах: складі гурту, кос-тюмах, підготовці, непорушності ритуальних обрядодій та їх виконанні на всіх одинадцяти роздоріжжях. Останнє є свідченням того, що до цього часу роздоріжжя у свідомості селян залишаються «сакральними локусами», де, за народними уявленнями, «перетинався реаль-ний та ірреальний світ» [13].

Дійшовши до Першої вулиці, учасники ходи мають змогу зупинитися й перепочити, щоб розпочати традиційний обхід (від хати до хати) і привітати односельців з Новим ро-ком. Спочатку заходить одна із Рєжін і питає дозволу, чи можна зайти. Якщо господар до-зволяє, то Рєжі на закликає весь «Трикрай». Гурт танцює в хаті. Зичать здоров’я, усього найкращого, а потім запрошують дівчину чи її маму на вальс. Інформатори зауважують, що «Найчастіше Трикраї заходять туди, де є дівчина на виданні. Це знак того, що дівчи-на користується повагою» [ПНВ]. Обхід продовжується приблизно до опівночі, а потім гурти або святкують Новий рік усі разом, або розходяться по своїх «компаніях», попередньо домовившись, о котрій годині – 6-й чи 7-й ранку – зустрічаються [ПНВ]. На світанку «Одягаються [в костюми. – К. К., В. К.] ма-люються і порняють13 знов» [ГСІ], «І май-же до полудня першого січня ходять селом, куди їх запрошують» [ПНВ].


Іногами, вигукують, свистять. Н.

Іногами, вигукують, свистять. Н.пригадує, що ще її бабуся пояснювала, що Іпригадує, що ще її бабуся пояснювала, що такий шум і гам учасники обряду створюють Ітакий шум і гам учасники обряду створюють навмисне, щоб відігнати злих духів [ПНВ]. Інавмисне, щоб відігнати злих духів [ПНВ]. Подібне тлумачення звукових ефектів, що суІПодібне тлумачення звукових ефектів, що супроводжують гурти маланкових, трапляється Іпроводжують гурти маланкових, трапляється в багатьох розвідках. По закінченню «сирби», Ів багатьох розвідках. По закінченню «сирби»,

Мривши коло, починають завзято танцювати,

Мривши коло, починають завзято танцювати, дедалі прискорюючи рухи й вигукуючи супро

Мдедалі прискорюючи рухи й вигукуючи супровідний текст. Шалений ритм танцю, яскра

Мвідний текст. Шалений ритм танцю, яскра-

М-

ві костюми і голосний речитатив справляють

Мві костюми і голосний речитатив справляють надзвичайне враження, викликають захопленМнадзвичайне враження, викликають захоплен-М-

«сирбі» М«сирбі» щосили тупають М щосили тупають ногами, вигукують, свистять. Н.Многами, вигукують, свистять. Н. ПрМПроданюк Моданюк пригадує, що ще її бабуся пояснювала, що Мпригадує, що ще її бабуся пояснювала, що такий шум і гам учасники обряду створюють Мтакий шум і гам учасники обряду створюють навмисне, щоб відігнати злих духів [ПНВ]. Мнавмисне, щоб відігнати злих духів [ПНВ]. Подібне тлумачення звукових ефектів, що суМПодібне тлумачення звукових ефектів, що су

ходи мають змогу зупинитися й перепочити, Мходи мають змогу зупинитися й перепочити, щоб розпочати традиційний обхід (від хати Мщоб розпочати традиційний обхід (від хати Фвсі учасники ходи під музичний су Фвсі учасники ходи під музичний су- Ф-

провід, узявши один одного за плечі й утво Фпровід, узявши один одного за плечі й утво- Ф-ривши коло, починають завзято танцювати, Фривши коло, починають завзято танцювати, дедалі прискорюючи рухи й вигукуючи супро Фдедалі прискорюючи рухи й вигукуючи супро- Ф-

ється в усіх його елементах: складі гурту, кос

Фється в усіх його елементах: складі гурту, костюмах, підготовці, непорушності ритуальних

Фтюмах, підготовці, непорушності ритуальних обрядодій та їх виконанні на всіх одинадцяти

Фобрядодій та їх виконанні на всіх одинадцяти роздоріжжях. Останнє є свідченням того, що Фроздоріжжях. Останнє є свідченням того, що до цього часу роздоріжжя у свідомості селян Фдо цього часу роздоріжжя у свідомості селян залишаються «сакральними локусами», де, за Фзалишаються «сакральними локусами», де, за народними уявленнями, «перетинався реальФнародними уявленнями, «перетинався реальний та ірреальний світ» [13].Фний та ірреальний світ» [13].

Дійшовши до Першої вулиці, учасники ФДійшовши до Першої вулиці, учасники ходи мають змогу зупинитися й перепочити, Фходи мають змогу зупинитися й перепочити,

Евикористовується в драматизації, завчають

Евикористовується в драматизації, завчають усвідомлено.

Еусвідомлено.

Друге, що важливо підкреслити,ЕДруге, що важливо підкреслити,законсервованість ритуалу, яка виявляЕзаконсервованість ритуалу, яка виявля

ється в усіх його елементах: складі гурту, косЕється в усіх його елементах: складі гурту, костюмах, підготовці, непорушності ритуальних Етюмах, підготовці, непорушності ритуальних обрядодій та їх виконанні на всіх одинадцяти Еобрядодій та їх виконанні на всіх одинадцяти роздоріжжях. Останнє є свідченням того, що Ероздоріжжях. Останнє є свідченням того, що до цього часу роздоріжжя у свідомості селян Едо цього часу роздоріжжя у свідомості селян


Гурт ряджених на свято Трикрай . 013 р.

жіни серед учасників гурту. 013 р.

яджені учасники Трикраю . 19 9 р.

( архіву І. М. Тодосійчука)

сі світлини із с. Тецкани Бричанського району еспу ліки Молдова.


ІММММФФФ013Ф013ЕЕЕЕЕжіни Ежіни серед учасників гурту. Есеред учасників гурту. 013Е013


Маска Кози. 013 р.

альс ряджених учасників новорічного дійства.

013 р.

авер ення о ряду Трикрай .

013 р.


ІІІІММММФЕЕЕ

6161


«Перегулювання». Першого січня близь-ко дванадцятої дня всі гурти збираються біля Будинку культури на «перегулювання». За ходом змагань спостерігає журі, до складу якого входять досвідчені колишні учасники обряду, які оцінюють команди за заздалегідь розробленими критеріями: підготовка кос-тюмів, реквізиту, правильність слів, харак-тер ходи, виконання танцю тощо. Завдяки примарії і лідерам 14, переможцям вручають коштовні подарунки, у тому числі й грошові премії. Як стверджують респонденти, «це дуже серйозні змагання, на які збираєть-ся все село. Неодмінно приходять бать-ки учасників. Часто бувають суперечки з приводу визначення переможців, тому кожна група, готуючи костюм, намага-ється відшукати якусь “родзинку”, яка б виділила їхній гурт з-поміж інших» [ПНВ, БВГ, СОІ].

Спалювання Діда. На завершальній стадії обряду «палять Діда». За словами І. Тодосійчука, «це старий обічай. Тоже з Буковини взятий. Приносúли соломи ўоден оберемочок. І клали так зависо-ко... То називавси Дід. І палили того Діда. І прискакували. Так робила мóя мама, і бабка, і ми так робили. А діти вже так ни роб’я. Ну, де-не-де роб’я, та ўже мало» [ТІМ].

Звичай «шмалити діда» згадує П. Несто-ровський. Він зазначає, що дійство відбува-лося до «наступления утренней зари другого дня Рождества» [21, с. 128] і вбачає в ньо-му не обряд очищення, а спосіб «укрепить свой боязливый дух и сделать его смелым, безстрашным» [21, с. 128]. Натомість тецкан-ці всіляко підкреслювали важливу сакральну функцію вогню: «Вечором, як устрічаєм Но-вий год, каждий коло воріт субі паля щос, шоб горіло. І гуляют, скакают у в’гонь, шоб всьо недобре від чіловєка відходило. Пирискакуют всі недобрі сіли, всьо в’гонь унічтожит. Дим поніс, і шоб люди могли уже в Новий год війти з нóвими сілами, з нóвим здоровйом» [БСЮ].

У цьому випадку, за О. Курочкіним, ново-річний вогонь відіграє таку саму «роль, що й проточна “свята” вода, виступаючи її обрядо-вим дублікатом» [13].

Трансформація «Данцу» в бал-маскарад «Маски». У с. Тецкани ми зафіксували три ін-варіанти «Данцу»:

1) «Данец» на роздоріжжях як неодмінна складова ходи гуртів маланкарів, у тому числі «Трикраю» і «Нісеніто»;

2) «Данец» у хаті господарів;3) великий «Данец», який раніше влашто-

вувався на сільському майдані 14 січня, тобто в день Святого Василя, а потім 1 січня, тобто безпосередньо на Новий рік.

Обрядовий пляс у хаті дівчини описав священик Василь Завойчинський [6, с. 1127] і згодом відтворив П. Несторовський, який стверджував, що обряд «плясаня» відбу-вався на Різдво під час колядування, а сіль-ські танці організовували «за святками» [21, с. 127–128]. На ініціальний характер «виведення дівчини на танець» у молдован і українців Верхнього Попруття та в румунів Верхнього Сирету звернув увагу А. Мойсей [19, с. 168]. О. Курочкін також згадує «за-гальносільські свята-карнавали, що відбува-лися удень на Василя», в українському При-карпатті, які там називають «“сход”, “плєс”, “забава”, “данець”, “жок”» [12]. О. Харчишин відзначає, що «ще в другій половині ХХ ст. головно в порубіжних з Буковиною районах Молдови – Бричанському, Єдинецькому, Окницькому» побутував звичай дівочої ініці-ації, аналогії до якого їй вдалося зафіксувати і на західноукраїнських землях, зокрема «в се-лах Покуття на Коломийщині, Снятинщині» та ін. На підставі цього дослідниця доходить висновку, що «побутування звичаю виведен-ня дівчини на танець не обмежується тільки Верхнім Попруттям та Верхнім Сиретом, а охоплює, очевидно, ширші терени України з епіцентром у буковинсько-бессарабському регіоні» [34, с. 519].

У с. Тецкани «Данец», починаючи із се-редини минулого століття, трансформувався в


Іми так робили. А

Іми так робили. А

б’я. Ну, де-не-де роІб’я. Ну, де-не-де ро

Звичай «шмалити діда» згадує П.ІЗвичай «шмалити діда» згадує П.ровський. Він зазначає, що дійство відбуваІровський. Він зазначає, що дійство відбувалося до «наступления утренней зари другого Ілося до «наступления утренней зари другого

12І128] і вбачає в ньоІ8] і вбачає в ньо

Мстадії обряду «палять Діда». За словами

Мстадії обряду «палять Діда». За словами

це старий обічай. Тоже

Мце старий обічай. Тоже

з Буковини взятий. Принос

Мз Буковини взятий. Приносú

Мúли соломи

Мли соломи

али так зависо

Мали так зависо-

М-

ко... То називавси Дід. І Мко... То називавси Дід. І п Мпалили того Діда. Малили того Діда. прискакували. Так робила мМприскакували. Так робила мóМóя мама, Мя мама,

ми так робили. АМми так робили. А діМдіти вже так Мти вже так б’я. Ну, де-не-де ро Мб’я. Ну, де-не-де ро Мб’я. Ну, де-не-де роб’я. Ну, де-не-де ро Мб’я. Ну, де-не-де роб’я. Ну, де-не-де роб’я, та ўже малоМб’я, та ўже малоб’я, та ўже мало Мб’я, та ўже мало »М»

Звичай «шмалити діда» згадує П.МЗвичай «шмалити діда» згадує П. НеМНеровський. Він зазначає, що дійство відбуваМровський. Він зазначає, що дійство відбува

[19, с.М[19, с.гальносільські святаМгальносільські святаФ

» [ПНВ,

Ф» [ПНВ,

На завершальній ФНа завершальній стадії обряду «палять Діда». За словами Фстадії обряду «палять Діда». За словами

це старий обічай. Тоже Фце старий обічай. Тоже Фсвященик Василь Завойчинський [6, с.

Фсвященик Василь Завойчинський [6, с.і згодом відтворив П.

Фі згодом відтворив П.стверджував, що обряд «плясаня» відбу

Фстверджував, що обряд «плясаня» відбувався на Різдво під час колядування, а сільФвався на Різдво під час колядування, а сільські танці організовували «за святками» Фські танці організовували «за святками» [21, с.Ф[21, с. 127–128]. На ініціальний характер Ф127–128]. На ініціальний характер «виведення дівчини на танець» у молдован і Ф«виведення дівчини на танець» у молдован і українців Верхнього Попруття та в румунів Фукраїнців Верхнього Попруття та в румунів Верхнього Сирету звернув увагу А.ФВерхнього Сирету звернув увагу А.[19, с.Ф[19, с.

Евувався на сільському майдані 14

Евувався на сільському майдані 14в день Святого Василя, а

Ев день Святого Василя, абезпосередньо на Новий рік. Ебезпосередньо на Новий рік.

Обрядовий пляс у хаті дівчини описав ЕОбрядовий пляс у хаті дівчини описав Есвященик Василь Завойчинський [6, с.Есвященик Василь Завойчинський [6, с.і згодом відтворив П.Еі згодом відтворив П. НеЕНесторовський, який Есторовський, який стверджував, що обряд «плясаня» відбуЕстверджував, що обряд «плясаня» відбувався на Різдво під час колядування, а сільЕвався на Різдво під час колядування, а сільські танці організовували «за святками» Еські танці організовували «за святками»

62


62


бал-маскарад «Маски», який щороку відбува-ється в клубі 30 грудня.

Силами сільської примарії в Будинку куль-тури встановлюється ялинка. Заздалегідь готують сценарій свята з Дідом Морозом і Снігуронькою та святковою концертною про-грамою за участю професійних і самодіяльних артистів – музикантів, співаків, танцюристів, вокальних колективів і навіть артистів цирку. Карнавалу чекають з великим нетерпінням і беруть участь у ньому всі охочі – від дітей до найстарших мешканців села і гостей з нав-колишніх сіл. Маскарад такий популярний у сільській громаді, що навіть ті, хто давно виїхав із села, намагаються прибути на малу батьківщину до 30 грудня, щоб стати учасни-ком цього балу. Як підкреслила бібліотекар С. Григорець, це – «бал-маскарад, іменно маскарад. Дуже багато жилающих приходя в карнавальних масках, в костюмах, котрі вони субі шиют, ни жаліючи свого врем-ня, придумуют защиту до свого костю-ма. Придумуют танци, ходя на репетиції. В основном це жінки в нас роб’я. Но можут бути і люди перебрані» [ГСІ].

До маскараду готуються в абсолютній сек-ретності. Збираються невеликі гурти (від 5 до 10 осіб) і готують маски, тобто костюми карнавальних персонажів. Щороку створю-ються нові образи й відповідно виготовля-ються нові костюми. Коштів на це не шкоду-ють. Головне – здивувати громаду і зробити так, щоб ніхто не здогадався, хто ховається за маскою, тож обличчя карнавального пер-сонажа має бути повністю чи частково при-ховане. Щоб себе не розсекретити, Маски, приймаючи запрошення до танцю, не розмов-ляють з тими, хто їх запросив чи з іншими учасниками балу. Упродовж усього вечора грає «жива» музика. Повільні парні танці на-вкруг ялинки змінюються колективними за-пальними хорою та сирбою. Ближче до півно-чі розпочинається захист масок, під час якого кожен гурт представляє свою оригінальну програму – інсценізацію, що містить танці, пантоміму й обов’язкове новорічне вітання.

Захист масок за заздалегідь розробленими й оприлюдненими критеріями оцінює журі, до складу якого входять керівники примарії, сільська інтелігенція та інші поважні люди. Переможців нагороджують цінними пода-рунками вартістю від 500 до декількох ти-сяч леїв. Бал, який відбувається в атмосфері святкової таємничості, гумору, триває всю ніч «пока послідній чоловік годен гуляти, му-зика грає» [СОІ]. Завершується на світанку святковим феєрверком.

Поєднання традицій і перетворення «Дан-цу» в бал-маскарад не нівелювало його («Дан-цу») основної функції, а саме – ініціального посвячення дівчат. Для дівчини, яку жодного разу не взяли «гуляти», це – ганьба [ПНВ].

Розганяння кирилейса. За усталеною традицією новорічні свята завершувалися ко-лективною трапезою. Цей звичай, як зазначає О. Курочкін, до наших днів «побутує на При-карпатті й Буковині» і «у різних місцевостях відомий під назвами: “розщедрування”, “роз-меланки”, “коляду пити”, “розколяда”, “лат-ка”, “ардан” тощо» [13]. Тецканці збираються «посля Йордана й Івана», щоб «розігнати кирилейса». Інколи «розганяння» затягува-лося ледве не на тиждень [КВК].

Висновки. Наші розвідки засвідчили, що таке архаїчне явище, як новорічний обрядовий комплекс «Маланка», продовжує побутувати на півночі Молдови в зоні українсько-східно-романського пограниччя й на початку ХХІ ст. Зафіксований нами в с. Тецкани Бричанського району інваріант є синкретичним поєднанням локальних виявів української і молдовсько- румунської традицій. Обряд «Маланка» з традиційними персонажами антропо- й зоо-морфного походження зазнав суттєвих тем-поральних, функціональних, семантичних і структурних змін, у тому числі й у складі рядже-них. Він трансформувався в ще більш яскраво виражений обряд соціального спрямування «Нісеніто» з головним персонажем Лейка. Це театралізоване дійство розважально- ігрового характеру, як і обряд «Трикрай», який демонструє виняткову законсервованість,


Іосіб) і готують маски, тобто костюми

Іосіб) і готують маски, тобто костюми

карнавальних персонажів. Щороку створюІкарнавальних персонажів. Щороку створюються нові образи й відповідно виготовляІються нові образи й відповідно виготовляються нові костюми. Коштів на це не шкодуІються нові костюми. Коштів на це не шкоду

дивувати громаду і зробити Ідивувати громаду і зробити так, щоб ніхто не здогадався, хто ховається Ітак, щоб ніхто не здогадався, хто ховається за маскою, тож обличчя карнавального перІза маскою, тож обличчя карнавального пер

Мня, придумуют защиту до свого костю

Мня, придумуют защиту до свого костюма. Придумуют танци, ходя на репетиції.

Мма. Придумуют танци, ходя на репетиції.

основном це жінки в нас роб’я. Но можут

Мосновном це жінки в нас роб’я. Но можут

» [ГСІ].

М» [ГСІ].

До маскараду готуються в абсолютній сек-МДо маскараду готуються в абсолютній сек-ретності. Збираються невеликі гурти (відМретності. Збираються невеликі гурти (від 5 М5

осіб) і готують маски, тобто костюми Мосіб) і готують маски, тобто костюми карнавальних персонажів. Щороку створюМкарнавальних персонажів. Щороку створю-М-ються нові образи й відповідно виготовляМються нові образи й відповідно виготовляються нові костюми. Коштів на це не шкодуМються нові костюми. Коштів на це не шкоду

дивувати громаду і зробити Мдивувати громаду і зробити

кирилеМкирилелося ледве не на тиждень [КВК]. Млося ледве не на тиждень [КВК]. Ф

маскарад. Дуже багато жилающих приходя

Фмаскарад. Дуже багато жилающих приходя в карнавальних масках, в костюмах, котрі Фв карнавальних масках, в костюмах, котрі вони субі шиют, ни жаліючи свого врем Фвони субі шиют, ни жаліючи свого врем- Ф-ня, придумуют защиту до свого костю Фня, придумуют защиту до свого костю- Ф-ма. Придумуют танци, ходя на репетиції. Фма. Придумуют танци, ходя на репетиції.

Розганяння кирилейса

ФРозганяння кирилейса

традицією новорічні свята завершувалися ко

Фтрадицією новорічні свята завершувалися колективною трапезою. Цей звичай, як зазначає

Флективною трапезою. Цей звичай, як зазначає О.ФО. Курочкін, до наших днів «побутує на ПриФКурочкін, до наших днів «побутує на ПриФкарпатті й Буковині» і «у різних місцевостях Фкарпатті й Буковині» і «у різних місцевостях відомий під назвами: “розщедрування”, “розФвідомий під назвами: “розщедрування”, “розмеланки”, “коляду пити”, “розколяда”, “латФмеланки”, “коляду пити”, “розколяда”, “латка”, “ардан” тощо» [13]. Тецканці збираються Фка”, “ардан” тощо» [13]. Тецканці збираються «Ф«посля Йордана й ІванаФпосля Йордана й ІванакирилеФкириле

Емаскарад не нівелювало його («Дан

Емаскарад не нівелювало його («Дан

цу») основної функції, а саме

Ецу») основної функції, а самепосвячення дівчат. Для дівчини, яку жодного Епосвячення дівчат. Для дівчини, яку жодного разу не взяли «Еразу не взяли «гулятиЕгуляти», цеЕ», це

Розганяння кирилейсаЕРозганяння кирилейса. Е. традицією новорічні свята завершувалися коЕтрадицією новорічні свята завершувалися колективною трапезою. Цей звичай, як зазначає Елективною трапезою. Цей звичай, як зазначає

Курочкін, до наших днів «побутує на ПриЕКурочкін, до наших днів «побутує на Прикарпатті й Буковині» і «у різних місцевостях Екарпатті й Буковині» і «у різних місцевостях

6363


і бал-маскарад «Маски» – сучасний вияв «Данцу» з його матримоніальною семанти-кою, і «Гейкання», надзвичайно популярні в селі, жителі якого виявили здатність не тільки

зберегти тяглість традиції, а й творчо її пере-осмислити та надати нового звучання арха-їчним і багато в чому реліктовим явищам, що потребують подальшого дослідження.

1 -

Cara N., Chirtoaca D., Cоjuhari E., Ostaf S., Stoianova T

Кара Н., Киртоака Д., Кожухарь Е., Остаф С., Стоянова Т.

-

-Кожухар К. С -

. -

2 -

-

-

6 – . -руськи-

ми руськоюМи руські. Тото є

українці. І мова наша руська, значить україн-ська -

–

–10 – 11

Перша Друга12

a porni – . –

1. Бостан Г. К.-

Бутович В. Н. -

-

-

. Волошин І. О.

Гавадзин В. -

--

Завойчинский В. -

-

Іваницький А. -

--

Квитка К.Квитка К.

Кожолянко Г. -

Кожолянко О.Кожолянко О.


ІІІІІІІІІІІММММ-

М-

ММ-М-ММММФФФФ- Ф- Ф- Ф- Ф

Ф

Ф

Ф

ФФ–

Ф–

10

Ф10

Ф

11

Ф11

ФФФПершаФПерша12Ф12ФФФФФФФФ ЕЕЕ

І м

ЕІ мова

Еова на

Енаша

Еша

ЕЕ Е Е Е – Е– Е–– Е–– Е Е – Е– ЕЕПершаЕПершаЕДругаЕДруга

64


64


Курочкін О. В.

Курочкін О. --

Курочкін О.

Курочкін О.--

Кутельмах К

-

Мироненко Я. П.-

Мироненко Я. П. Кожухар В. Г., Ко-

жухар К. С. та ін

Мойсей А. -

21. Нестеровский П. А.-

Панько В -

Пастух Н., Харчишин О.--

--

-

Попович К -

--

Попович К. --

Попович К.

--

Попович Ю. --

Романчук Г., священик -

Спатару Г. -

Спатару Г.

-

-

Харчишин О.--

Харчишин О. Пастух Н.-

-

Элиаде М

Яцимирский Б. -


ІІІІІІІІ. Нестеровский П. А. І. Нестеровский П. А. ІІІІІІММММКожухар В. Г.,

МКожухар В. Г., Ко

МКо-

М-

МММММММММММММ-М-МММММММММФФФФ- Ф- ФФФФФФ

Романчук Г.,

ФРоманчук Г.,

ФФФФФФФСпатару Г.ФСпатару Г.ФФФФФФФФСпатару Г.ФСпатару Г.ФФЕЕЕЕЕЕПопович Ю.ЕПопович Ю.ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕРоманчук Г.,ЕРоманчук Г., свЕсвященикЕящениксвящениксвЕсвящениксвЕЕЕЕ

6565


Brăiloiu C

Caraman Р

-

-

-

-

-

-

Список інформаторів


ІММММММФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

66

ПАРОДІЙНИЙ ОБРЯД «СТАРЕЧЕ ВЕСІЛЛЯ»

Олександр Курочкін

ÓÄÊ 392.51(477)

У статті на матеріалах традиційного українського весілля розглянуто комплекс розважально-ігрових дійств, присвячених ушануванню батьків, які віддали до шлюбу всіх своїх дітей. Автор пропонує інтерпретувати його як пародійну ініціацію, або обряд «переходу» з однієї соціально-вікової групи в іншу.

Ключові слова: весілля, батьки, ритуальний сміх, обрядова гра, пародія, гротеск, ініціація, еротична магія.

В статье на материалах традиционной украинской свадьбы рассматривается комплекс развлекательно-игровых действий, посвященных чествованию родителей, поженивших всех своих детей. Автор предлагает интерпретировать его как пародийную инициацию, или обряд «перехода» из одной социально-возрастной группы в другую.

Ключевые слова: свадьба, родители, ритуальный смех, обрядовая игра, пародия, гротеск, инициация, эроти-ческая магия.

Based on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing actions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a burlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

Keywords: nuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.

Уже в первісну добу поряд зі звичайним існував обрядовий (ритуальний) сміх, що ніс у собі заперечне й стверджувальне начало. Дуже давно було помічено життєдайну, продукуючу силу сміху. «Давньоєгипетський папірус ІІІ ст., який зберігається в Лейдені, засвідчує, що бо-жественному сміху відводилася роль творця світу: “Коли бог сміявся, народилися сім бо-гів, що правлять світом... Коли він вибухнув сміхом, з’явилося світло... Він зайшовся сміхом удруге – з’явилися води...”». Нарешті за сьо-мим вибухом сміху народилася душа [2, с. 33].

Як і в єгиптян, у давніх греків сміх відігра-вав роль життєтворця – деміурга. Його іс-крометна радісна стихія породила мистецтво комічного театру, що бере початок від культу бога вина – Діоніса. Античні свята – грець-кі діонісії та римські сатурналії – дозволя-ли народу хоча б на деякий час повернутися в «золоті віки», де скасовувалися всілякі ієрар-хічні бар’єри, панували нестримні веселощі й бажання плоті.

Народна сміхова культура середньовіччя, яка втілювала ідею вічного оновлення, яскраво заявила про себе у святкових формах і гротеск-них образах західноєвропейського карнавалу. Один з найкращих знавців і теоретиків карна-

вального сміху, М. Бахтін, зазначав: «У ньо-му – в суттєво переосмисленій формі – ще жило ритуальне осміяння божества найдавні-ших сміхових обрядів. Усе культове й обмежене тут відпало, але залишилося загальнолюдське, універсальне та утопічне» [1, с. 17–18].

Гумор і вміння сміятися від душі – харак-терна риса українського менталітету, рятівне коло нашого народу в будь-яких життєвих си-туаціях. Завдяки зусиллям кількох поколінь дослідників нагромаджено величезний про-зовий і пісенний матеріал, який дозволяє про-стежити еволюцію народної сатири й гумо-ру в різних жанрах українського фольклору. Детально вивчено й каталогізовано авторські зразки українського сміхового дискурсу – від славнозвісного листа запорожців турецькому султану Мехмеду ІV і сатиричних віршів Кли-ментія Зіновіїва до «Енеїди» І. Котляревсь-кого і «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» М. Гоголя, від байок Л. Глібова до «Кайда-шевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького, від Остапа Вишні до Степана Олійника тощо.

Проте доводиться констатувати, що на сьогодні ще немає досить чіткого наукового уявлення про те, як сміхова стихія відбита в українській обрядовості та обрядовому фольк-


Ігів, що правлять світом... Коли він вибухнув Ігів, що правлять світом... Коли він вибухнув сміхом, з’явилося світло... Він зайшовся сміхом Ісміхом, з’явилося світло... Він зайшовся сміхом

– з’явилися води...”». Нарешті за сьоІ– з’явилися води...”». Нарешті за сьомим вибухом сміху народилася душа [2, с.Імим вибухом сміху народилася душа [2, с.

Як і в єгиптян, у давніх греків сміх відіграІЯк і в єгиптян, у давніх греків сміх відігра– дІ– деміурга. Його ісІеміурга. Його іс

крометна радісна стихія породила мистецтво Ікрометна радісна стихія породила мистецтво

Міснував обрядовий (ритуальний) сміх, що ніс у

Міснував обрядовий (ритуальний) сміх, що ніс у собі заперечне й стверджувальне начало. Дуже

Мсобі заперечне й стверджувальне начало. Дуже давно було помічено життєдайну, продукуючу

Мдавно було помічено життєдайну, продукуючу силу сміху. «Давньоєгипетський папірус ІІІ

Мсилу сміху. «Давньоєгипетський папірус ІІІ ст

Мст.,

М.,

який зберігається в Лейдені, засвідчує, що бо

Мякий зберігається в Лейдені, засвідчує, що бо-

М-

жественному сміху відводилася роль творця Мжественному сміху відводилася роль творця світу: “Коли бог сміявся, народилися сім боМсвіту: “Коли бог сміявся, народилися сім бо-М-гів, що правлять світом... Коли він вибухнув Мгів, що правлять світом... Коли він вибухнув сміхом, з’явилося світло... Він зайшовся сміхом Мсміхом, з’явилося світло... Він зайшовся сміхом

– з’явилися води...”». Нарешті за сьоМ– з’явилися води...”». Нарешті за сьомим вибухом сміху народилася душа [2, с.Ммим вибухом сміху народилася душа [2, с.

Як і в єгиптян, у давніх греків сміх відіграМЯк і в єгиптян, у давніх греків сміх відігра

універсальне та утопічне»

Муніверсальне та утопічне»

терна риса українського менталітету, рятівне Мтерна риса українського менталітету, рятівне

Фactions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a

Фactions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a burlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

Фburlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

nuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.

Фnuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.

Уже в первісну добу поряд зі звичайним ФУже в первісну добу поряд зі звичайним існував обрядовий (ритуальний) сміх, що ніс у Фіснував обрядовий (ритуальний) сміх, що ніс у собі заперечне й стверджувальне начало. Дуже Фсобі заперечне й стверджувальне начало. Дуже давно було помічено життєдайну, продукуючу Фдавно було помічено життєдайну, продукуючу

вального сміху, М.Фвального сміху, М.муФму – вФ– в суттєво переосмисленій форміФсуттєво переосмисленій форміжило ритуальне осміяння божества найдавніФжило ритуальне осміяння божества найдавніших сміхових обрядів. Усе культове й обмежене Фших сміхових обрядів. Усе культове й обмежене Фтут відпало, але залишилося загальнолюдське, Фтут відпало, але залишилося загальнолюдське, універсальне та утопічне»Фуніверсальне та утопічне»

Е свадьба, родители, ритуальный смех, обрядовая игра, пародия, гротеск, инициация, эроти

Е свадьба, родители, ритуальный смех, обрядовая игра, пародия, гротеск, инициация, эроти

Based on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing ЕBased on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing actions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a Еactions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a burlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another. Еburlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

nuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.Еnuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.

вального сміху, М.Евального сміху, М. БаЕБа

6767


лорі, тобто в найдавніших пластах народної культури. Саме із цих джерел виростали й формувалися ті оригінальні архетипові сюжети і образи, ті сміхові прийоми і кліше, які визна-чили істотною мірою самобутність українсь-кого гумору як характерної риси національної вдачі та світогляду.

Деякі генетичні й типологічні ознаки кар-навального сміху було простежено автором у процесі вивчення традиційних новорічних обходів ряджених, таких як «Коза» і «Ма-ланка» [13], а також язичницьких реліктів по-ховальної обрядовості населення Карпат [14, с. 53–72]. Наші дослідження виразно засвід-чили органічний зв’язок ритуального сміху з архаїчними пластами розважально-ігрової культури, а це, як здається, указує на перспек-тивність подальших пошуків у цьому напрямі.

Через різні обставини маємо ситуацію, коли традиційний ігровий тезаурус українців краще вивчений у спектрі дитячих і молодіж-них забав і дуже поверхово стосовно дорослого населення. Наявність такої диспропорції опо-середковано підтверджують історіографічні студії В. Старкова, левову частку яких стано-вить аналіз праць, присвячених дитячим і мо-лодіжним ігровим практикам [24].

Нижче вестимемо мову про ігровий репер-туар, що є продуктом узвичаєної самодіяльної творчості дорослого (зрілого) сільського на-селення і який прив’язаний до завершального етапу традиційного українського весілля. Ця стадія ритуалу після обряду комори й пере-вірки цноти молодої в недавньому минулому відзначалася найвищою концентрацією роз-важально-ігрових, драматично-пародійних, деструктивних, еротичних і обсценних 1 еле-ментів, котрі в сукупності давали ефект буч-ного оргіастичного свята на межі культури й антикультури. Відомо, що зазначені особли-вості народного весілля викликали гострий осуд як з боку давньоруських літо писців, так і з боку парафіяльних священно служителів ХVIII–ХХ ст. Ревнителі християнського благочестя небезпідставно вбачали в них за-лишки й пережитки язичницької старовини.

На окрему увагу у складі весільного риту-алу заслуговує синкретичний комплекс посвя-чувальних і пародійних дійств, пов’язаних з ушануванням батьків, які оженили або видали заміж свою останню дитину. На українсько-му просторі він оформився в певну змістовну й структурну цілісність, у межах якої взаємо-діяли ігрові форми поведінки, магічні акти, рядження, пиятика, бешкети, пустування, те-атралізовані сценки, танці, сороміцькі пісні та інші фольклорні тексти.

Усі ці прояви самобутньої народної твор-чості впліталися в загальну канву обрядів перезви – епілогу весілля, який, за словами М. Грушевського, «доходив часами незвичай-ної “неприличности”, так, що перед нею <...> спинялась рука найбільш пильних збирачів пам’яток словесної творчості» [9, с. 277].

Перша відома в літературі згадка про об-рядове вшанування батьків у заключній час-тині весілля, датована 1877 роком, належить П. Чубинському. За його інформацією, це дійство під назвою «одклінщина» в містеч-ку Борисполі (тодішнього Переяславсько-го пов. Полтавської губ.) відбувалося таким чином: «В суботу до молодого і до молодої батьків збіраються всі родичі. Якщо в батька син жениться послідній або послідня вихо-дить дочка заміж, то в’ють вінок і надівають на голову батьку, а як нема батька – на матір. Надіваючи вінок, говорять до молодих дітей: “Щоб на вас дождали надівать так, як за вами надівають на нас”. “Спасибі, таточку”, – дяку-ють молодії.

Як надінуть вінок – гуляють, п’ють і тан-цюють цілий день» [7, кн. 1, с. 144].

Важливо, що П. Чубинський помітив не лише почесно-виховну, але й пародійно-ігрову функцію досліджуваного обряду. Він зазна-чає: «Гуляючи, уносять в хату жлукто і став-ляють на покуті. “Це, кажуть, у нас на літо будуть пчоли”. А далі уносять ночви снігу і приспівують:

Ой хто ж у нас, ой хто ж у насДа жалує жінки:То ж Івашко, то ж Івашко


ІНижче вестимемо мову про ігровий репер

ІНижче вестимемо мову про ігровий репер

туар, що є продуктом узвичаєної самодіяльної Ітуар, що є продуктом узвичаєної самодіяльної творчості дорослого (зрілого) сільського наІтворчості дорослого (зрілого) сільського населення і який прив’язаний до завершального Іселення і який прив’язаний до завершального етапу традиційного українського весілля. Ця Іетапу традиційного українського весілля. Ця стадія ритуалу після обряду Істадія ритуалу після обряду комориІкоморивірки цноти молодої в недавньому минулому Івірки цноти молодої в недавньому минулому

Мних забав і дуже поверхово стосовно дорослого

Мних забав і дуже поверхово стосовно дорослого населення. Наявність такої диспропорції опо

Мнаселення. Наявність такої диспропорції опосередковано підтверджують історіографічні

Мсередковано підтверджують історіографічні

Старкова, левову частку яких стано

МСтаркова, левову частку яких стано-

М-

вить аналіз праць, присвячених дитячим і моМвить аналіз праць, присвячених дитячим і мо-М-лодіжним ігровим практикам Млодіжним ігровим практикам [24].М[24].

Нижче вестимемо мову про ігровий реперМНижче вестимемо мову про ігровий репер-М-туар, що є продуктом узвичаєної самодіяльної Мтуар, що є продуктом узвичаєної самодіяльної творчості дорослого (зрілого) сільського наМтворчості дорослого (зрілого) сільського населення і який прив’язаний до завершального Мселення і який прив’язаний до завершального етапу традиційного українського весілля. Ця Метапу традиційного українського весілля. Ця

чином: «ВМчином: «Вбатьків збіраються всі родичі. Якщо в батька Мбатьків збіраються всі родичі. Якщо в батька Ф

Через різні обставини маємо ситуацію,

ФЧерез різні обставини маємо ситуацію,

коли традиційний ігровий тезаурус українців Фколи традиційний ігровий тезаурус українців краще вивчений у спектрі дитячих і молодіж Фкраще вивчений у спектрі дитячих і молодіж- Ф-них забав і дуже поверхово стосовно дорослого Фних забав і дуже поверхово стосовно дорослого населення. Наявність такої диспропорції опо Фнаселення. Наявність такої диспропорції опо- Ф-

спинялась рука найбільш пильних збирачів

Фспинялась рука найбільш пильних збирачів пам’яток словесної творчості»

Фпам’яток словесної творчості»

Перша відома в літературі згадка про об

ФПерша відома в літературі згадка про об

рядове вшанування батьків у заключній час-Фрядове вшанування батьків у заключній час-тині весілля, датована 1877Фтині весілля, датована 1877ФП.ФП. Чубинському. За його інформацією, це ФЧубинському. За його інформацією, це дійство під назвою «одклінщина» в містечФдійство під назвою «одклінщина» в містечку Борисполі (тодішнього ПереяславськоФку Борисполі (тодішнього Переяславського пов.Фго пов.чином: «ВФчином: «В

Ечості впліталися в загальну канву обрядів

Ечості впліталися в загальну канву обрядів

– епілогу весілля, який, за словами

Е– епілогу весілля, який, за словами

Грушевського, «доходив часами незвичайЕГрушевського, «доходив часами незвичайної “неприличности”, так, що перед нею <...Еної “неприличности”, так, що перед нею <...спинялась рука найбільш пильних збирачів Еспинялась рука найбільш пильних збирачів пам’яток словесної творчості»Епам’яток словесної творчості»

Перша відома в літературі згадка про обЕПерша відома в літературі згадка про обрядове вшанування батьків у заключній час-Ерядове вшанування батьків у заключній час-тині весілля, датована 1877Етині весілля, датована 1877

68


68


Да жалує жінки,Сам сорочки переІ у жлукто кладе,Як ніс окріп...»

[7, кн. 1, с. 144–145].

У наведеному фрагменті пісні йдеться про порушення узвичаєного традиційним етике-том порядку речей, коли чоловік виконує суто жіночу роботу. Ця перестановка гендерних ролей (своєрідна травестія), вочевидь, і поро-джувала бажаний сміховий ефект.

Через 90 років після П. Чубинського на тій самій території Північної Київщини (с. Ду-дарків Бориспільського р-ну) звичай весільно-го величання матері зафіксували О. Правдюк і М. Кияниця. Церемонія під назвою «вінки», що відбувалася у вівторок, проходила у явно сміховому ключі в традиціях карнавального рядження. «Вінками, – зазначають дослідни-ки, – прикрашається мати з тієї родини, з якої всі діти повиходили заміж, іншими словами – мати гуляє на останньому весіллі своїх дітей. Вінки – це плетення з квітів, бубликів, цуке-рок. Все це приносить родина тієї матері, у якої влаштовуються вінки. З конопляного прядива робиться коса, а з стружок – стрічки. У так званої “молодої” є й своя “дружка”. Вона та-кож вбрана в намисто з цукерок і бубликів» [7, кн. 2, с. 374–375].

Під час взаємних відвідин сватів їстівні вінки заквітчаних «молодої» і «дружки» роз-поділялися як пригощення між представника-ми обох новоспоріднених родів. Пояснюючи описаний звичай, О. Правдюк і М. Кияниця висловили припущення, що в ньому «відби-лось давнє шанування матері як прародитель-ки, що стояла на чолі роду» [7, кн. 2, с. 375].

За десятиліття, що минули після виходу у світ двотомника «Весілля», було опублікова-но чимало монографій, статей, етнографічних описів, присвячених весільній обрядовості українців. Ці дослідження і матеріали знач-но розширили географію побутування зви-чаю відзначення батьків, які пошлюбили всіх своїх дітей. У низці сіл Рокитнівського райо-

ну Рівненської області його задокументува-ла Г. Пашкова [20, с. 15], а з часом на знач-но ширшій території Центрального Полісся функціонування цього звичаю простежила І. Несен [18]. Розповсюдження обрядодій, пов’язаних з ушануванням батьків у після-весільному циклі на теренах Центральної і Південної України відзначала В. Борисен-ко [3]. Специфіку весільних обжинок з нагоди одруження останньої дитини на Одещині оха-рактеризували В. Кушнір і Н. Петрова [16], варіативність цієї традиції в регіоні Півден-ної Слобожанщини наголошена в монографії С. Маховської [17].

З наведеного переліку праць, а його мож-на було б і розширити, випливає, що традиція весільного вшанування батьків, які одружили всіх своїх дітей, була характерною для значної території України. Констатація цього факту дозволяє не погодитися з Хв. Вовком, який писав про «досить рідкий звичай (на Полтав-щині), який полягає в тому, що на батьків мо-лодої надягають вінки, якщо це була остання з їх дочок» [8, с. 306].

Маршрутні експедиції науковців Інсти-туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України в рамках виконання теми «Шляхами П. Чу-бинського», а також власні етнографічні спо-стереження останніх десятиліть дають ще більше підстав вести мову про типовість і життє здатність досліджуваної групи весіль-них обрядодійств. Оскільки їхня семантика і функціо нальне призначення не лежать на по-верхні, це дає привід для різних трактувань.

Старече весілля, або обжинки, має певну автономію у складі весільного ритуалу, а тому може розглядатися окремо.

Деякі дослідники, не заглиблюючись у генезис явища і не володіючи достатньо ре-презентативною інформацією, намагалися оцінювати весільний церемоніал ушанування батьків лише з позицій соціальної педагогіки. Прибічником такого підходу, зокрема, був ві-домий етнограф В. Скуратівський, описуючи надто ідеалізований обряд женіння батьків,


Ікож вбрана в намисто з цукерок і бубликів»Ікож вбрана в намисто з цукерок і бубликів»374–375]. І374–375].

Під час взаємних відвідин сватів їстівні ІПід час взаємних відвідин сватів їстівні вінки заквітчаних «молодої» і «дружки» розІвінки заквітчаних «молодої» і «дружки» розподілялися як пригощення між представникаІподілялися як пригощення між представниками обох новоспоріднених родів. Пояснюючи Іми обох новоспоріднених родів. Пояснюючи

авдюк і М.Іавдюк і М.

Мвсі діти повиходили заміж, іншими словами

Мвсі діти повиходили заміж, іншими словамимати гуляє на останньому весіллі своїх дітей.

Ммати гуляє на останньому весіллі своїх дітей.

– це плетення з квітів, бубликів, цуке

М– це плетення з квітів, бубликів, цуке

рок. Все це приносить родина тієї матері, у якої

Мрок. Все це приносить родина тієї матері, у якої

кон

Мконопляного прядива

Мопляного прядива

робиться коса, а з стружок Мробиться коса, а з стружок – сМ– стрічки. УМтрічки. У таМтак Мк званої “молодої” є й своя “дружка”. Вона таМзваної “молодої” є й своя “дружка”. Вона та-М-кож вбрана в намисто з цукерок і бубликів»Мкож вбрана в намисто з цукерок і бубликів» [7М[7, М,

Під час взаємних відвідин сватів їстівні МПід час взаємних відвідин сватів їстівні вінки заквітчаних «молодої» і «дружки» розМвінки заквітчаних «молодої» і «дружки» роз

туту мистецтвознавства, фольклористики та Мтуту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Метнології ім.Ф

азначають дослідни

Фазначають дослідни-

Ф-

– прикрашається мати з тієї родини, з якої Ф– прикрашається мати з тієї родини, з якої всі діти повиходили заміж, іншими словами Фвсі діти повиходили заміж, іншими словами – Ф– мати гуляє на останньому весіллі своїх дітей. Фмати гуляє на останньому весіллі своїх дітей.

весільного вшанування батьків, які одружили

Фвесільного вшанування батьків, які одружили всіх своїх дітей, була характерною для значної

Фвсіх своїх дітей, була характерною для значної території України. Констатація цього факту

Фтериторії України. Констатація цього факту дозволяє не погодитися з Хв.Фдозволяє не погодитися з Хв.писав про «досить рідкий звичай (на ПолтавФписав про «досить рідкий звичай (на Полтавщині), який полягає в тому, що на батьків моФщині), який полягає в тому, що на батьків молодої надягають вінки, якщо це була остання з Флодої надягають вінки, якщо це була остання з їх дочок» [8, с.Фїх дочок» [8, с.

Маршрутні експедиції науковців ІнстиФМаршрутні експедиції науковців Інституту мистецтвознавства, фольклористики та Фтуту мистецтвознавства, фольклористики та

Еної Слобожанщини наголошена в монографії

Еної Слобожанщини наголошена в монографії

Маховської

ЕМаховської [17].

Е[17].

З наведеного переліку праць, а його можЕЗ наведеного переліку праць, а його можна було Ена було Еб і розширити, випливає, що традиція Еб і розширити, випливає, що традиція весільного вшанування батьків, які одружили Евесільного вшанування батьків, які одружили всіх своїх дітей, була характерною для значної Евсіх своїх дітей, була характерною для значної території України. Констатація цього факту Етериторії України. Констатація цього факту дозволяє не погодитися з Хв.Едозволяє не погодитися з Хв.писав про «досить рідкий звичай (на ПолтавЕписав про «досить рідкий звичай (на Полтав

6969


або вінець, на Житомирщині, у своєму рідно-му селі Великий Ліс.

Справедливо критикуючи «трафарети» і «рутизну» офіційного обрядотворення, що буйно розквітло в добу «розвинутого соціа-лізму», В. Скуратівський надто прямолінійно намагався протиставити йому дидактичний потенціал конкретної народної традиції. Він писав: «Вінець на покуті. Скільки поетики, глибокої моралі, виховних форм закладено народним досвідом у цьому обряді, котрий про йшов випробування протягом сторіч. По-вернути б його у наш повсякденний побут, зробити нормою людських взаємин, возвели-чивши цим самим предковічну роль батьків у вихованні дітей» [23, с. 232].

Виголошуючи цей панегірик, досвідчений етнограф чомусь не помітив (або не захотів помітити) сміховий, розважально-ігровий контекст весільного вшанування батьків, ви-кривляючи цим самим об’єктивну картину. Аналізуючи багату спадщину народних тра-дицій, кожен дослідник, безумовно, має пра-во визначати в ній життєздатні й пережит-кові форми. Однак перед тим як вдаватися до аксіо логічного (оціночного) аналізу, варто усвідомити реальний зміст того або іншого культурного явища в системі світоглядних ко-ординат етнічної спільноти, яка його породила й регулярно відтворювала. У вирішенні рекон-структивних завдань може бути корисним за-пропонований ще М. Грушевським метод опо-ри «на зібрані у великому числі варіанти» [21, с. 10]. Це трудомісткий метод, але він виправ-довує себе й у нашому випадку.

За спостереженнями А. ван Геннепа, у традиційному суспільстві «будь-яка зміна у становищі людини тягне за собою взаємодію світського і сакрального. Вона потребує регла-ментації й додержання ритуалу» [5, с. 9]. Най-важливішими віхами в житті людини здавна вважаються народження, досягнення соці-альної зрілості, шлюб і смерть. Саме із цими моментами пов’язаний головний масив обрядів переходу. Крім категорій перехідних обрядів первинного порядку, існували й обряди другої

категорії, більш специфічні й менш поширені. Це, зокрема, церемонії хрещення і першого причастя, посвячення в лицарі, постриження в ченці, підвищення суспільного та професійного статусу тощо. До перехідних обрядів другого ешелону можна зарахувати й досліджуваний нами ритуальний комплекс ушанування бать-ків. Його особливістю є сміховий, розважально- ігровий характер і відверте пародіювання об-рядових актів та символів, що фігурували в ре-альному шлюбному церемоніалі. Таким чином, фіктивне й гумористичне весілля батьків у народному побуті часто-густо виступає як необхідне доповнення і карнавальний «пере-вертень» справжнього весілля молодих.

Класична система обрядів переходу, за А. ван Геннепом, охоплює такі етапи: 1) обря-ди відділення (сепарації); 2) обряди проміж-ні (лімінальна стадія); 3) обряди включення (агрегація) [5, с. 15]. Дотримуючись цієї струк-турної побудови, розглянемо послідовність об-рядово-ігрових актів, які маніфестували пере-ведення батьків з одного соціально-вікового стану в інший.

Вінок – один із символів рослинної життє-вої сили. У традиційному весіллі вінок з квіта-ми був обов’язковим атрибутом кожної наре-ченої, а іноді й нареченого. Під час церковного обряду вінчання священнослужитель благо-словляв молодих, над головами яких свідки тримали спеціальні вінці – корони, звідси й вислів «іти під вінець».

Подібно до справжніх молодих, весільним батькам, які заслужили це право, прикраша-ли голови вінками. Часто їх робили з хлібного колосся, переважно жита, яке в народній куль-турі вважається символом життя, плодючості й родинного щастя. У багатьох місцевостях України цим обрядовим атрибутам надавали комічного вигляду. Для цього використовува-ли солому, бур’ян, будяки, кропиву, бурякову гичку, цибулю, кукурудзиння, ганчірки та інші підручні матеріали, що не мали позитивної символічної конотації. Для більшого сміхово-го ефекту у вінки вплітали цукерки, бублики, паперові гроші. Щоб візуально підкреслити


Ікультурного явища в системі світоглядних ко

Ікультурного явища в системі світоглядних координат етнічної спільноти, яка його породила Іординат етнічної спільноти, яка його породила й регулярно відтворювала. УІй регулярно відтворювала. Уструктивних завдань може бути корисним заІструктивних завдань може бути корисним запропонований ще М. Іпропонований ще М. Гр ІГрушевським метод опоІушевським метод опори «на зібрані у великому числі варіанти»Іри «на зібрані у великому числі варіанти»

10]. Це трудомісткий метод, але він виправІ10]. Це трудомісткий метод, але він виправ

МАналізуючи багату спадщину народних тра

МАналізуючи багату спадщину народних традицій, кожен дослідник, безумовно, має пра

Мдицій, кожен дослідник, безумовно, має право визначати в ній життєздатні й пережит

Мво визначати в ній життєздатні й пережит-

М-

кові форми. Однак перед тим як вдаватися

Мкові форми. Однак перед тим як вдаватися

логічного (оціночного) аналізу, варто Млогічного (оціночного) аналізу, варто усвідомити реальний зміст того або іншого Мусвідомити реальний зміст того або іншого культурного явища в системі світоглядних коМкультурного явища в системі світоглядних ко-М-ординат етнічної спільноти, яка його породила Мординат етнічної спільноти, яка його породила й регулярно відтворювала. У Мй регулярно відтворювала. У виМвирішенні реконМрішенні реконструктивних завдань може бути корисним заМструктивних завдань може бути корисним за

ушевським метод опоМушевським метод опо

вої сили. УМвої сили. Уми був обов’язковим атрибутом кожної нареМми був обов’язковим атрибутом кожної нареФ

ровий

Фровий

контекст весільного вшанування батьків, ви Фконтекст весільного вшанування батьків, ви- Ф-кривляючи цим самим об’єктивну картину. Фкривляючи цим самим об’єктивну картину. Аналізуючи багату спадщину народних тра ФАналізуючи багату спадщину народних тра- Ф-дицій, кожен дослідник, безумовно, має пра Фдицій, кожен дослідник, безумовно, має пра- Ф-

А.

ФА. ван

Фван

ди відділення (сепарації); 2)

Фди відділення (сепарації); 2)ні (лімінальна стадія); 3)

Фні (лімінальна стадія); 3)(агрегація)Ф(агрегація) [Ф[5, с.Ф5, с.турної побудови, розглянемо послідовність обФтурної побудови, розглянемо послідовність обрядовоФрядово-Ф-ігрових актів, які маніфестували переФігрових актів, які маніфестували переведення батьків з одного соціальноФведення батьків з одного соціальностану в інший.Фстану в інший.

ВінокФВіноквої сили. УФвої сили. У

Еу народному побуті часто

Еу народному побуті частонеобхідне доповнення і карнавальний «пере

Енеобхідне доповнення і карнавальний «перевертень» справжнього весілля молодих.Евертень» справжнього весілля молодих.

Класична система обрядів ЕКласична система обрядів Геннепом, охоплює такі етапи: 1)ЕГеннепом, охоплює такі етапи: 1)Еди відділення (сепарації); 2)Еди відділення (сепарації); 2)

ні (лімінальна стадія); 3)Ені (лімінальна стадія); 3)5, с.Е5, с. 1Е15]. Дотримуючись цієї струкЕ5]. Дотримуючись цієї струк

турної побудови, розглянемо послідовність обЕтурної побудови, розглянемо послідовність об

70


70


особливу роль батьків як центральних осіб урочистостей, їм могли причепити квітки з бур’яну і перев’язати солом’яними перевеслами, зробити намисто з овочів і фруктів. Ці симво-лічні дії можна інтерпретувати двояко – і як уславлення, і як осміяння. Слід зазначити, що весільним вінкам батьків селяни приписували магічні й лікувальні властивості. Як сімейну реліквію та оберіг їх тримали десь на горищі, колосся і листя із цих вінків кидали у воду під час першого купання онуків.

Комічне «весілля у весіллі», відоме в різ-них локальних традиціях як вінки, обжинки, женіння батьків, старече весілля тощо, ор-ганічно впліталося в низку інших пародійних актів – кури, циганщина, де затійниками й організаторами сміхових дійств були ряджені. За їхньою участю в деяких селах Централь-ного і Західного Полісся відбувався паро-дійний обряд вінчання батьків. Ось як на початку ХХ ст. його описав В. Кравченко: «Вікачують ступу, із соломи роблять венкі, кладуть на заслонку... Водять їх округ ступи і товчуть сажу товкачем і сажа летить на тих молодих. Беруть куль соломи, стелють по-стіль під комином в сінях. Беруть онучку з кагли – це хустка. Вони берутци за хустку і йдуть вже спат. Тоугди на них ночви кла-дуть» [12, с. 127–128].

З дистанцією майже у сто років побутуван-ня аналогічного фарсового обрядодійства він-чання батьків підтвердили наші експедиційні матеріали з Житомирщини. За повідомленням респондентів, «як останнє дитя одружується, то “батюшка” [ряджений попом. – О. К.] він-чає батьків. Молоді у цьому дійстві участі не беруть. Тільки матері і батьки. Матір одівають за молоду, пришивають квітку, є дружки, бо-яри, а батька – за молодого. “Батюшка” бере заслонку од печі, надівають на неї рушники (начебто ікона). Заслонку з сажею дає цілува-ти усім. Замість хліба – кирпичина. Кирпичи-ну з сажею теж дають цілувати. В результаті всі перемазані. Це робиться для сміху» 2. За даними з Житомирщини О. Гури, «“піп” “він-чав їх [батьків. – О. К.] старим віником, обво-

дячи навколо ступи під непристойні пісні, що пародіювали церковну службу» [11, с. 553].

Наведені вище матеріали засвідчують гене-тичну належність досліджуваного обрядодійст-ва до архаїчного класу сакральної пародії, для якої характерне комічне передражнювання, імітація високого через низьке і мізерне. При-йом переведення священної літургії на мову буфонади і фарсу широко використовувався у святково-обрядовій культурі античного світу. У часи середньовіччя пародії на богослужін-ня – так звані sotties – практикувалися самою церквою, у них брали участь представники ду-ховенства [25, с. 491]. Наявність рудиментів сакральної пародії, що дожила до наших днів у деяких фрагментах весільної і календарної ритуалістики українців, зайвий раз засвідчує консервативну силу традиції.

В усіх виявах повсякденного життя тра-диційного суспільства існувало чітке роз-межування пристойного і непристойного, до-зволеного та недозволеного. Однак у ситуації «перевернутого весілля» ці межі стираються. Тут дозволено все, і дорослі свідомо поводять-ся як діти. Водночас не слід забувати, що до весільних ігор перезвянського циклу, насиче-них сороміцьким фольклором і грубими жар-тами, допускалися лише зрілі представники сільської громади – одружені чоловіки й за-міжні жінки.

Церемоніальне прикрашання посвячува-них батьків кумедними ерзац-атрибутами справжніх молодят та їх карнавальне «вінчан-ня» умовно маркують першу фазу весільної ініціації. Ідеологічне підґрунтя другої (лімі-нальної) фази визначають архетипічні концеп-ти дороги і випробування. У межах охочого до веселощів святкового гурту родичів і сусі-дів моделюється уявна ситуація непотрібнос-ті батьків після того, як вони пошлюбили всіх своїх дітей. Це своєрідна обрядова гра, що мала певні локальні відмінності як номінатив-ного, так і акціонального змісту.

За легендою начебто непотрібних батьків «продають», «відправляють на піч», «викида-ють у рів», везуть «на смітник», «до річки», «до


Іі йдуть вже спат. Тоугди на них ночви кла

Іі йдуть вже спат. Тоугди на них ночви кла

127–128]. І127–128].дистанцією майже у сто років побутуванІдистанцією майже у сто років побутуван

ня аналогічного фарсового обрядодійства Іня аналогічного фарсового обрядодійства підтвердили наші експедиційні І підтвердили наші експедиційні

матеріали з Житомирщини. За повідомленням Іматеріали з Житомирщини. За повідомленням респондентів, «як останнє дитя одружується, Іреспондентів, «як останнє дитя одружується,

М«Вікачують ступу, із соломи роблять венкі,

М«Вікачують ступу, із соломи роблять венкі, кладуть на заслонку... Водять їх округ ступи

Мкладуть на заслонку... Водять їх округ ступи і товчуть сажу товкачем і сажа летить на тих

Мі товчуть сажу товкачем і сажа летить на тих молодих. Беруть куль соломи, стелють по

Ммолодих. Беруть куль соломи, стелють по-

М-

стіль під комином в сінях. Беруть онучку з Мстіль під комином в сінях. Беруть онучку з – це хустка. Вони берутци за хустку М– це хустка. Вони берутци за хустку

і йдуть вже спат. Тоугди на них ночви клаМі йдуть вже спат. Тоугди на них ночви кла-М-

дистанцією майже у сто років побутуванМдистанцією майже у сто років побутування аналогічного фарсового обрядодійства Мня аналогічного фарсового обрядодійства

підтвердили наші експедиційні М підтвердили наші експедиційні

весільних ігор Мвесільних ігор них сороміцьким фольклором і грубими жарМних сороміцьким фольклором і грубими жарФ. Ось як на Ф. Ось як на

авченко: Фавченко: «Вікачують ступу, із соломи роблять венкі, Ф«Вікачують ступу, із соломи роблять венкі, кладуть на заслонку... Водять їх округ ступи Фкладуть на заслонку... Водять їх округ ступи

ритуалістики українців, зайвий раз засвідчує

Фритуалістики українців, зайвий раз засвідчує консервативну силу традиції.

Фконсервативну силу традиції.

В

ФВ усіх виявах повсякденного життя тра

Фусіх виявах повсякденного життя тра

диційного суспільства існувало чітке розФдиційного суспільства існувало чітке розмежування пристойного і непристойного, доФмежування пристойного і непристойного, дозволеного та недозволеного. Однак у ситуації Фзволеного та недозволеного. Однак у ситуації «перевернутого весілля» ці межі стираються. Ф«перевернутого весілля» ці межі стираються. Тут дозволено все, і дорослі свідомо поводятьФТут дозволено все, і дорослі свідомо поводяться як діти. Водночас не слід забувати, що до Фся як діти. Водночас не слід забувати, що до весільних ігор Фвесільних ігор

Ецерквою, у них брали участь представники ду

Ецерквою, у них брали участь представники духовенства [25, с.

Еховенства [25, с. 49

Е49

сакральної пародії, що дожила до наших днів Есакральної пародії, що дожила до наших днів у деяких фрагментах весільної і календарної Еу деяких фрагментах весільної і календарної ритуалістики українців, зайвий раз засвідчує Еритуалістики українців, зайвий раз засвідчує консервативну силу традиції.Еконсервативну силу традиції.

усіх виявах повсякденного життя траЕусіх виявах повсякденного життя традиційного суспільства існувало чітке розЕдиційного суспільства існувало чітке розмежування пристойного і непристойного, доЕмежування пристойного і непристойного, до

7171


моря», «топлять», «підпалюють», «вішають» тощо. У цих алегоричних актах можна вбачати рудименти архаїчних проводів на «той світ», які комплексно намагалася реконструювати Н. Ве-лецька [6]. Сміхове дійство весільних проводів «на той світ» найчастіше здійснювалося через контакт посвячуваних зі стихією землі та води. Це дуже давня форма обрядів ініціації. Пока-зовим щодо цього є звичай запорозьких коза-ків, який мав місце при виборі нового кошового отамана. Тоді, як зазначає Д. Яворницький, «старі січові козаки “сивовусі діди, славні ни-зові лицарі” по черзі підходили до нього і си-пали на голену голову його піску чи обмазу-вали маківку голови гряззю» [26, с. 167]. Як і новообраний кошовий, посвячувані батьки змушені пройти крізь випробування землею і водою. Народний звичай дозволяв кинути їх на землю, у калюжу, річку чи сніговий замет і це вважалося нормою ігрової поведінки.

Типовою практикою весільної церемонії вшанування батьків було, а в багатьох місце-востях і лишається, демонстративне катання їх вулицями села на гротескних транспортних засобах. Це явна пародія на урочистий поїзд молодят, де дружок і бояр заміняють ряджені цигани, а музичними інструментами слугують металеві відра, кришки, рубель і качалка та інші шумові засоби. «Чим більше галасу і крику, тим краще», – зазначають респонденти.

В українській традиції весільне транспор-тування батьків відоме в різних варіантах. Найбільш архаїчним слід визнати той, де по-свячуваних осіб волочили на великій гілляці зрубаного дерева. Тягловою силою при цьо-му була група активних чоловіків – «коней», супроводжувана веселим гуртом учасників обрядового дійства. За матеріалами С. Ма-ховської, ще зовсім недавно в такій редакції воно відбувалося, зокрема, на Харківщині [17, с. 206].

Близький сценарій катання батьків зафік-совано й на Кіровоградщині. Респондентка повідомляє: «Вирубаємо таку гілляку здоро-ву, накладаємо ж туди різного хламу, бур’яну, куфайки поклали туди. Та садили туди одних

батьків, других батьків. Якщо це літо, то спле-туть з кабачиння вінки, поодівали на голо-ви тим і тим. До гілляки прив’язали вірьовку. І ото тягнуть туди, де калюжа» 3.

Цікаво, що подібна форма пародійного вшанування застосовувалася й щодо хрес-них батьків, весільних свах, куховарок, а та-кож баб-повитух у заключній частині хрес-тин. Простежуючи традиційний ритуальний маршрут баби-повитухи від хати до шинку, О. Боряк встановила, що її могли садовити «на колючку, на хворост, на терен, на борону, на гілля дерев», тобто на предмети, які «об’єднує ознака гострий» [4, с. 198]. Лексеми «го-стрий», «колючий» цілком підходять і до тих транспортних «зручностей», якими доводи-лося користуватися посвячуваним батькам. За канонами ініціації для них штучно створю-вали різноманітні незручності. Приміром, на дно «карети» накладали каміння, цеглу, осот, гарбузи, будяки, кропиву тощо. Сидіння на такому «троні» давало привід для всіляких жартів. Подекуди учасниками обрядового катання в комедійній манері обігрувалася від-мінність становища свекрухи і тещі. Першу везли на подушках, а другу – на камінні, «бо дочка все забрала до свекрухи» 4.

Весільних батьків могли катати на санях, санчатах, ґринджолах – узимку, на возах, двоколісних візках, тачках, тачанках – улітку. Крім того, заради сміху використовували такі гротескні засоби пересування, як човен, корито, ночви, балія тощо. В останні десятиліття, коли в селі розповсюдилася моторизована техніка, традиційний інвентар доповнили автомобіль, мотоцикл з коляскою, автопричіп і трактор. Найчастіше, розповідаючи про карнавальну подорож батьків, інформанти згадували двоко-лісну тачку або возик. На такому господарсь-кому транспорті вони зображені й на картині Г. Білащенка «Останній день весілля».

Польові етнографічні матеріали засвідчу-ють, що суворість випробування батьків часто залежала від їхньої щедрості та вміння «при-просити». Сулія зі спиртним була обов’язковим атрибутом ритуальної подорожі. Чаркою горіл-


Іметалеві відра, кришки, рубель і качалка та інші

Іметалеві відра, кришки, рубель і качалка та інші шумові засоби. «Чим більше галасу і крику, тим Ішумові засоби. «Чим більше галасу і крику, тим

– зазначають респонденти.І– зазначають респонденти.українській традиції весільне транспорІукраїнській традиції весільне транспор

тування батьків відоме в різних варіантах. Ітування батьків відоме в різних варіантах. Найбільш архаїчним слід визнати той, де поІНайбільш архаїчним слід визнати той, де посвячуваних осіб волочили на великій гілляці Ісвячуваних осіб волочили на великій гілляці

Мвшанування батьків було, а в багатьох місце

Мвшанування батьків було, а в багатьох місцевостях і лишається, демонстративне катання

Мвостях і лишається, демонстративне катання їх вулицями села на гротескних транспортних

Мїх вулицями села на гротескних транспортних засобах. Це явна пародія на урочистий поїзд

Мзасобах. Це явна пародія на урочистий поїзд молодят, де дружок і бояр заміняють ряджені Ммолодят, де дружок і бояр заміняють ряджені

, а музичними інструментами слугують М, а музичними інструментами слугують металеві відра, кришки, рубель і качалка та інші Мметалеві відра, кришки, рубель і качалка та інші шумові засоби. «Чим більше галасу і крику, тим Мшумові засоби. «Чим більше галасу і крику, тим

– зазначають респонденти.М– зазначають респонденти.українській традиції весільне транспорМукраїнській традиції весільне транспор

тування батьків відоме в різних варіантах. Мтування батьків відоме в різних варіантах.

везли на подушках, а другуМвезли на подушках, а другудочка все забрала до свекрухи»Мдочка все забрала до свекрухи»Ф

землю, у калюжу, річку чи сніговий замет і це

Фземлю, у калюжу, річку чи сніговий замет і це

Типовою практикою весільної церемонії ФТиповою практикою весільної церемонії вшанування батьків було, а в багатьох місце Фвшанування батьків було, а в багатьох місце- Ф-востях і лишається, демонстративне катання Фвостях і лишається, демонстративне катання

лося користуватися

Флося користуватися За канонами ініціації для них штучно створю

ФЗа канонами ініціації для них штучно створювали різноманітні незручності. Приміром, на

Фвали різноманітні незручності. Приміром, на дно «карети» накладали каміння, цеглу, осот, Фдно «карети» накладали каміння, цеглу, осот, гарбузи, будяки, кропиву тощо. Сидіння на Фгарбузи, будяки, кропиву тощо. Сидіння на такому «троні» давало привід для всіляких Фтакому «троні» давало привід для всіляких жартів. Подекуди учасниками обрядового Фжартів. Подекуди учасниками обрядового катання в комедійній манері обігрувалася відФкатання в комедійній манері обігрувалася відмінність становища свекрухи і тещі. Першу Фмінність становища свекрухи і тещі. Першу везли на подушках, а другуФвезли на подушках, а другу

Егілля дерев», тобто на предмети, які «об’єднує

Егілля дерев», тобто на предмети, які «об’єднує ознака гострий»

Еознака гострий» [4

Е[4

стрий», «колючий» цілком підходять і до тих Естрий», «колючий» цілком підходять і до тих транспортних «зручностей», якими доводиЕтранспортних «зручностей», якими доводилося користуватися Елося користуватися посвячуваним батькамЕпосвячуваним батькамЗа канонами ініціації для них штучно створюЕЗа канонами ініціації для них штучно створювали різноманітні незручності. Приміром, на Евали різноманітні незручності. Приміром, на дно «карети» накладали каміння, цеглу, осот, Едно «карети» накладали каміння, цеглу, осот, гарбузи, будяки, кропиву тощо. Сидіння на Егарбузи, будяки, кропиву тощо. Сидіння на

72


72


ки або самогону пригощали не лише «коней», а й усіх, кого зустрічали дорогою. Респондент-ка з Рівненщини розповідала: «А якщо не буде водки, всілякої всячини, то вони ж перекинуть тую сваху. То перекинули Пупириху, не дала нічого. А якщо добра сваха, то вона зразу дала, зразу хлопцям гарненько та: “Завезіть мене до свахи!” ...А як є така сваха скупа да неп’ющая, некурящая, то далеко будем везти» 5.

Відомості останніх десятиліть засвідчу-ють, що весільна мандрівка батьків часто зорінтована до центру села з магазинами, де винуватці урочистостей купували для свого почесного ескорту спиртне, закуску та соло-дощі. Тоді ж на зібрані у складчину гроші ку-пують жартівливі обнови для посвячуваних. Весільна подорож до магазину – явно пізня обрядова трансформація. Головною метою цього маршруту раніше, напевно, були річки та водоймища. Нагадаймо, що саме біля них слов’яни відзначали свої свята й ритуали в добу язичництва.

На запитання анкети «Куди возять батьків на весіллі?» респондентка з Житомирщини від-повіла: «Де близько вода є. Шукають воду, шу-кають болото, щоб обляпати, щоб подуріти» 6.

Обрядове катання батьків і їх купання за-звичай виливається в життєрадісне публічне дійство, де всі учасники об’єднані бажанням усмак повеселитися й розважитися, виходячи за межі буденного спілкування. Ось як воно відбувається на Полтавщині: «В двох тачках катають матір і батька молодого й молодої. До-рогою до магазину влаштовують перегони на тачках. У магазині старший боярин купує ви-пивку, обов’язково коньяк, і солодке на закус-ку. Далі процесія рухається до ставка. Теща лозиною підганяє хлопців, що тягнуть тачку. Доїхавши до ставка, вони завозять тачки у воду і там їх перевертають. Потім по черзі лов-лять інших учасників процесії, тягнуть їх до ставка, кидають у воду, обмазують мулом» 7.

Додержуючись давньої традиції, підпилі «веселяни» не дуже звертають увагу на стан погоди й пору року. З Миколаївщини маємо ха-рактерне повідомлення: «Це на другий день на

тачці в річку. Ну, сп’яна можуть і з такої негоди кинуть... Хворіють після такого весілля» 8.

Внутрішня цензура самого народного се-редовища й загальне підвищення його куль-турного рівня даються взнаки. Наявні ма-теріали з території Слобожанщини та інших регіонів України ілюструють поступовий про-цес редукції й пом’якшення екстремальних форм обрядового купання батьків. Дедалі частіше замість кидання в річку або в калюжу воно зводиться до обприскування водою біля колодязя, умивання обличчя або миття ніг. Стійкіше зберігається ігрова форма, коли зять публічно миє ноги тещі в контексті широкові-домого обряду чоботи, який супроводжуєть-ся гумористичними й сороміцькими текстами.

А зять тещу в чоботи взуваєПід підтичку заглядає...

І пом’якшене ритуальне обливання не обхо-диться без пародійних акцентів: воду можуть замінити самогоном, одеколоном, зеленкою. На Черкащині зафіксовано випадок, коли за-ради жарту батькам помили ноги якоюсь фар-бою, «щоб довше пам’ятали».

Жартома батькам надають «косметичні по-слуги»: роблять масаж спини цеглиною, кача-ном кукурудзи або кропивою, обрізають ніг-ті ножицями для стрижки овець, труть п’яти щіткою, якою знімають іржу. Як правило, за-ради веселощів ніхто не відмовляється від по-дібних послуг.

Логічним продовженням акту купання в ритуалах ініціації часто є переодягання посвя-чуваних у новий одяг. Так, у часи середньо-віччя претендента на звання лицаря, який уже довів свою мужність і хоробрість, після купелі в лазні, сповіді й залучення до святих таїнств «одягали в білий як сніг льняний одяг, як сим-вол непорочності, необхідної у лицарському званні, від чого і походить слово кандидат (candidatus від candidus, що означає “білий”)» [22, с. 49].

Механізм ініціації діє і в досліджуваному нами обрядовому комплексі, але тут пародійно- ігрове купання доповнюється переодяганням


Ізвичай виливається в життєрадісне публічне

Ізвичай виливається в життєрадісне публічне дійство, де всі учасники об’єднані бажанням Ідійство, де всі учасники об’єднані бажанням усмак повеселитися й розважитися, виходячи Іусмак повеселитися й розважитися, виходячи за межі буденного спілкування. Ось як воно Іза межі буденного спілкування. Ось як воно відбувається на Полтавщині: «ВІвідбувається на Полтавщині: «Вкатають матір і батька молодого й молодої. ДоІкатають матір і батька молодого й молодої. Дорогою до магазину влаштовують перегони на Ірогою до магазину влаштовують перегони на

МНа запитання анкети «Куди возять батьків

МНа запитання анкети «Куди возять батьків

на весіллі?» респондентка з Житомирщини від

Мна весіллі?» респондентка з Житомирщини від-

М-

повіла: «Де близько вода є. Шукають воду, шу

Мповіла: «Де близько вода є. Шукають воду, шу-

М-

кають болото, щоб обляпати, щоб подуріти»Мкають болото, щоб обляпати, щоб подуріти» 6

М6.М.

Обрядове катання батьків і їх купання заМОбрядове катання батьків і їх купання за-М-звичай виливається в життєрадісне публічне Мзвичай виливається в життєрадісне публічне дійство, де всі учасники об’єднані бажанням Мдійство, де всі учасники об’єднані бажанням усмак повеселитися й розважитися, виходячи Мусмак повеселитися й розважитися, виходячи за межі буденного спілкування. Ось як воно Мза межі буденного спілкування. Ось як воно

двМдвох тачках Мох тачках

слуги»: роблять масаж спини цеглиною, качаМслуги»: роблять масаж спини цеглиною, качаФ

цього маршруту раніше, напевно, були річки

Фцього маршруту раніше, напевно, були річки та водоймища. Нагадаймо, що саме біля них Фта водоймища. Нагадаймо, що саме біля них слов’яни відзначали свої свята й ритуали в Фслов’яни відзначали свої свята й ритуали в

На запитання анкети «Куди возять батьків ФНа запитання анкети «Куди возять батьків

ІФІФпом’якшене ритуальне обливання не обхоФпом’якшене ритуальне обливання не обходиться без пародійних акцентів: воду можуть Фдиться без пародійних акцентів: воду можуть замінити самогоном, одеколоном, зеленкою. Фзамінити самогоном, одеколоном, зеленкою. На Черкащині зафіксовано випадок, коли заФНа Черкащині зафіксовано випадок, коли заради жарту батькам помили ноги якоюсь фарФради жарту батькам помили ноги якоюсь фарбою, «щоб довше пам’ятали».Фбою, «щоб довше пам’ятали».

Жартома батькам надають «косметичні поФЖартома батькам надають «косметичні по

ЕСтійкіше зберігається ігрова форма, коли зять

ЕСтійкіше зберігається ігрова форма, коли зять публічно миє ноги тещі в контексті широкові

Епублічно миє ноги тещі в контексті широковідомого обряду Едомого обряду чоботиЕчоботися гумористичними й сороміцькими текстами.Еся гумористичними й сороміцькими текстами.

А ЕА зять тещу в чоботи взуваєЕзять тещу в чоботи взуваєПід підтичку заглядає...ЕПід підтичку заглядає...Епом’якшене ритуальне обливання не обхоЕпом’якшене ритуальне обливання не обхо

диться без пародійних акцентів: воду можуть Едиться без пародійних акцентів: воду можуть


М. Каразін. Танець – щасливому ділу вінець. Друга половина ХІХ ст.

А. Пршижиховський. Музики. Друга половина ХІХ ст.

А. Ждаха. Останні танці весільні. Початок 1900-х років


ІІІІІМММММФЕЕЕЕ


А. Базилевич. Циганщина

К. Кайдаш. Коли одружують останнього (весільний звичай)

1980 р. Папір, акварель

Останній день весілля. 3 картини Г. Білащенка


ІІІМММФЕ

7373


травестійного типу, коли посвячуваних осіб вбирають в одяг протилежної статі. Наведемо яскравий приклад з Кіровоградщини: «А тоді ж уже оті гроші, що насобірали поки тих бать-ків покупали, вийшли на вулицю, одних батьків поставили на стула і других батьків поставили на стула. Одівають там в сорочку нічну. Оді-вають материну одежу батькові, оділи ліфик, наділи плавки, наділи зверху памперс, узули чулки, узули лапті, а тоді вділи плаття. А ма-тері одівають батькове... Поодівали шляпи там, а тоді медалі чи кришки там від кастру-лі – це медалі, ще якісь там путьовки понапи-сували на Канари їм» 9. Вручення «медалей» у цьому селі супроводжувалося побажаннями із сороміцьким підтекстом, на зразок: «Ме-даль, туда щоб попадав туда...» 10. Подекуди травестійно переодягненних батьків величали як наречених. Жартуючи, їм дарували ляльку і соску-пустишку, кричали «гірко» й змушували цілуватися 11.

Ігрові репрезентації батьків, звичайно, ви-ставляють їх у невигідному світлі: вони скупі, негостинні, втратили фізичні кондиції тощо. Ці мотиви деталізують фольклорні тексти, які супроводжували хід старечого весілля. На-ведемо лише один характерний приклад:

Щоб вам, мамо, кури подохли,А вам, батьку, я... посохли.Нащо нас було звати,Як горілки не давати...

Весільний ігровий сценарій проводів на «той світ» може реалізуватися й через випро-бування вогнем. На Херсонщині зафіксовано звичай палити батьків, які віддали до шлю-бу останню дитину. Для цього їх переодягали в різне дрантя, як удаваних молодят, катали на возику по всьому селу і, врешті, привози-ли на нове місце життя – у комишевий курінь. Гості, які хотіли зайвої чарки, стояли напо-готові біля нього із сірниками. Після того як батьків поселяли в курені, його підпалювали, а новоодружена пара мерщій здійснювала свою рятувальну місію 12. Примітивний курінь для «непотрібних» батьків споруджували й на

Кіровоградщині 13. І тут розігрувалася мізан-сцена промовистого дидактичного звучання: на очах весільних гостей курінь підпалювали, а діти визволяли з нього своїх близьких, запев-няючи їх у тому, що вони їм ще дуже потрібні.

На початку 80-х років минулого століття в одній з експедицій авторові вдалося задоку-ментувати типовий сценарій весільних розваг у с. Новопетрівка на узбережжі Азовського моря поблизу Бердянська. Змішаний укра-їнсько-російський склад місцевого населення позначився й на мові, і на звичаєво-обрядо-вій практиці. Як і в багатьох регіонах Украї-ни, у с. Новопетрівка, батьків, які справляли весілля своїх останніх дітей, у супроводі ря-джених везли на тачці купати (у цьому випад-ку – у морі). Однак перед цим на весільному подвір’ї відбувалася оригінальна театралізова-на церемонія судового процесу. З-поміж гос-тей вибирали «судову колегію» – прокурора, суддю, народних засідателів, ката («палача») і касира. Карнавальне вбрання «судді» скла-далося з лахміття, обмазаного варенням і ку-рячим пір’ям. Виконавцю ролі «палача» лице і руки обмащували червоною помадою. На ньо-му був гумовий фартух м’ясника, а в руках – сокира і вірьовка із зашморгом.

Інсценуючи «народний суд» над батька-ми, їх саджали на лавах поруч із близькими родичами. «Суддя» виголошував місцевим суржиком обвинувачення: «Притягаються за уголовною справою такі то громадяни за те, що виростили сина, який украв з райського саду таку й таку дівчину». Провина батьків, за словами обвинувачувача, ще й у тому, що «зараз пора жнив, а вони організували гулян-ку, стільки людей не вийшли на роботу. Треба винних оштрафувати і покарати». Члени «су-дової колегії» дискутували: «рубати голову або вішати». Нарешті вирішували – вішати, але не «за горло», а «за попу». Перед тим як ви-конати вирок, батькам давали випити останню перед «смертю» склянку горілки. Обмотавши тіло засуджених міцною вірьовкою, «кат» під-вішував їх на завчасно змонтованій шибени-ці. Реальність цього пародійного покарання


ІЩоб вам, мамо, кури подохли,ІЩоб вам, мамо, кури подохли,вам, батьку, я... посохли.Івам, батьку, я... посохли.

Нащо нас було звати,ІНащо нас було звати,Як горілки не давати...ІЯк горілки не давати...

Весільний ігровий сценарій проводів на ІВесільний ігровий сценарій проводів на «той світ» може реалізуватися й через випроІ«той світ» може реалізуватися й через випро

МІгрові репрезентації батьків, звичайно, ви

МІгрові репрезентації батьків, звичайно, ви

ставляють їх у невигідному світлі: вони скупі,

Мставляють їх у невигідному світлі: вони скупі, негостинні, втратили фізичні кондиції тощо.

Мнегостинні, втратили фізичні кондиції тощо. Ці мотиви деталізують фольклорні тексти, які

МЦі мотиви деталізують фольклорні тексти, які

старечого весілляМстаречого весілля. НаМ. На-М-ведемо лише один характерний приклад:Мведемо лише один характерний приклад:

Щоб вам, мамо, кури подохли,МЩоб вам, мамо, кури подохли,вам, батьку, я... посохли.Мвам, батьку, я... посохли.

Нащо нас було звати,МНащо нас було звати,Як горілки не давати...МЯк горілки не давати...

му був гумовий фартух м’ясника, а в рукахМму був гумовий фартух м’ясника, а в рукахсокира і вірьовка із зашморгом.Мсокира і вірьовка із зашморгом.Ф

як наречених. Жартуючи, їм дарували ляльку і

Фяк наречених. Жартуючи, їм дарували ляльку і

пустишку, кричали «гірко» й змушували Фпустишку, кричали «гірко» й змушували

Ігрові репрезентації батьків, звичайно, ви ФІгрові репрезентації батьків, звичайно, ви- Ф-ставляють їх у невигідному світлі: вони скупі, Фставляють їх у невигідному світлі: вони скупі,

ку

Фку – у

Ф– у

подвір’ї відбувалася оригінальна театралізова

Фподвір’ї відбувалася оригінальна театралізована церемонія судового процесу. З

Фна церемонія судового процесу. Зтей вибирали «судову колегію»Фтей вибирали «судову колегію»суддю, народних засідателів, ката («палача») Фсуддю, народних засідателів, ката («палача») і касира. Карнавальне вбрання «судді» склаФі касира. Карнавальне вбрання «судді» складалося з лахміття, обмазаного варенням і куФдалося з лахміття, обмазаного варенням і курячим пір’ям. Виконавцю ролі «палача» лице і Фрячим пір’ям. Виконавцю ролі «палача» лице і руки обмащували червоною помадою. На ньоФруки обмащували червоною помадою. На ньому був гумовий фартух м’ясника, а в рукахФму був гумовий фартух м’ясника, а в руках

Евій практиці. Як і в багатьох регіонах Украї

Евій практиці. Як і в багатьох регіонах Украї

Новопетрівка, батьків, які справляли

ЕНовопетрівка, батьків, які справляли

весілля своїх останніх дітей, у супроводі ряЕвесілля своїх останніх дітей, у супроводі ряджених везли на тачці купати (уЕджених везли на тачці купати (у

морі). Однак перед цим на весільному Еморі). Однак перед цим на весільному подвір’ї відбувалася оригінальна театралізоваЕподвір’ї відбувалася оригінальна театралізована церемонія судового процесу. ЗЕна церемонія судового процесу. Зтей вибирали «судову колегію»Етей вибирали «судову колегію»суддю, народних засідателів, ката («палача») Есуддю, народних засідателів, ката («палача»)

74


74


підтверджує любительське фото, подароване нам інформантами. За їхнім свідченням, ігро-вій екзекуції могли піддаватися також хресні батьки, діди й баби та інші родичі, «які со-действували цьому ділу». Незгодні брати участь у сміховому дійстві могли відкупитися грішми або могоричем 14. Слід зауважити, що вищеописані весільні звичаї українців мають типологічні паралелі в інших слов’янських на-родів. Зокрема, у Боснії, Сербії, Далмації на завершальній стадії весілля влаштовували суд над молодим: його засуджували до покарання палицями, «повішення» чи «обезголовлення». У словаків і чехів побутувала весільна гра «Страта півня» за участю ряджених «судді» та «ката» [10, с. 582].

Дотримуючись узятої нами на озброєн-ня структурної схеми ініціації, ігрові випро-бування батьків водою, вогнем, «стратою» та їх переодягання в травестійний одяг варто пов’язувати з лімінальною стадією перехідно-го обряду. Після неї відбувалися символічні церемонії включення (агрегації) посвячуваних осіб до нової соціально-вікової верстви. Най-частіше це набувало форми ритуального бен-кету під умовною назвою старече весілля. Як і попередні стадії обрядового відзначення, цей етап мав відверто пародійне комічне звучання.

Показові щодо цього «антистрави» та «анти напої», які пропонувалися учасни-кам застілля. Так, інформанти розповідали про печений гарбуз замість короваю, який демонст ративно розрізали пилкою. У півден-них районах України на такому бенкеті могли дати скуштувати вино, приправлене сіллю, часником або гірким перцем. Звичайно, після таких кулінарних жартів гостей пригощали по-справжньому за традиціями українського хлібо сольства. На Полтавщині зафіксовано символічний акт пуб лічного розбивання макі-три, у якій місили коровай для весілля остан-ньої дитини 15.

Демонстративне вшанування батьків вияв-лялося в тому, що тепер вони сиділи на чолі святкового столу, а новоодружена пара час-тувала їх і гостей. Наслідуючи традиційний

обряд весільного перепою, удаваним молодим також вручали подарунки й виголошували різно манітні побажання. Інколи їх відводили на «посад» – покривали рядном і кричали «жарко». До традиційного ігрового репертуа-ру «весілля у весіллі» слід зарахувати також звичай підковувати на щастя й колектив-ні танці на рядні, які мали розпочинати тато і мама. Атмосфері сміхового дійства чудово пасують жартівливі сюрпризи. Так, винуват-цям свята могли вручити величезний пакунок, густо перев’язаний нитками. Після тривало-го розмотування в ньому знаходили дитячу соску – натяк на майбутнє поповнення роди-ни. Замість доброго шматка сала могли по-дарувати загорнуту в папір свинячу кишку, зав’язану з обох боків, а замість пилососа – м’яч з діркою, або випустити перед гостями з мішка котів. Для заспокоєння дружини да-рували дручок тощо. Розповідаючи про такі жарти, інформанти коментували: «та хто ж сердився, реготу було, що чуть не повмирали» або «реготали аж рачки повзали».

Традиційне українське весілля не обходи-лося без колективних ігор еротично-оргіастич-ного характеру. Показовою щодо цього є гра «Забивання кілка (чопи)». Вона зафіксована нами на території Київської, Черкаської, Пол-тавської, Житомирської та Донецької областей. Однак, найімовірніше, що ареал її побутуван-ня значно ширший. Гра відбувається в перший або другий день після шлюбної ночі, здебіль-шого в тих випадках, коли батьки женять або віддають заміж останню дитину. Забивання кілка (у деяких місцевостях вживаються сино-німічні лексеми «чіп», «пракорінь») проходять у святково-сміховій атмосфері. Активними учасниками гри – «молотобійцями» – є всі присутні, насамперед охочі до забави чоловіки: нерідко вони вдягнені в чудернацьке вбрання, тобто належать до гурту весільних ряджених. Наведемо опис одного з інформаторів: «Це дуже весело. Замотані ми всі як цигани. Нароб-лять м’яса... Забивають чіп на воротях. Матір садовлять на землю. Ноги вона отак розстав-ляє. Забивають між одною і другою. Це роб-


Іетап мав відверто пародійне комічне звучання.

Іетап мав відверто пародійне комічне звучання.

Показові щодо цього «антистрави» та ІПоказові щодо цього «антистрави» та напої», які пропонувалися учасниІнапої», які пропонувалися учасни

кам застілля. Так, інформанти розповідали Ікам застілля. Так, інформанти розповідали про печений гарбуз замість короваю, який Іпро печений гарбуз замість короваю, який

ративно розрізали пилкою. УІративно розрізали пилкою. Уних районах України на такому бенкеті могли Іних районах України на такому бенкеті могли

М обряду. Після неї відбувалися символічні

М обряду. Після неї відбувалися символічні

церемонії включення (агрегації) посвячуваних

Мцеремонії включення (агрегації) посвячуваних

кової верстви. Най

Мкової верстви. Най-

М-

частіше це набувало форми ритуального бен

Мчастіше це набувало форми ритуального бен-

М-

кету під умовною назвою Мкету під умовною назвою старече весілляМстарече весілля. Як М. Як і попередні стадії обрядового відзначення, цей Мі попередні стадії обрядового відзначення, цей етап мав відверто пародійне комічне звучання. Метап мав відверто пародійне комічне звучання.

Показові щодо цього «антистрави» та МПоказові щодо цього «антистрави» та напої», які пропонувалися учасниМнапої», які пропонувалися учасни

кам застілля. Так, інформанти розповідали Мкам застілля. Так, інформанти розповідали про печений гарбуз замість короваю, який Мпро печений гарбуз замість короваю, який

ного характеру. Показовою щодо цього є гра Много характеру. Показовою щодо цього є гра «Забивання кілка (чопи)». Вона зафіксована М«Забивання кілка (чопи)». Вона зафіксована Ф

бування батьків водою, вогнем, «стратою»

Фбування батьків водою, вогнем, «стратою» та їх переодягання в травестійний одяг варто Фта їх переодягання в травестійний одяг варто

перехідно Фперехідно- Ф- обряду. Після неї відбувалися символічні Ф обряду. Після неї відбувалися символічні

церемонії включення (агрегації) посвячуваних Фцеремонії включення (агрегації) посвячуваних

зав’язану з обох боків, а замість пилососа

Фзав’язану з обох боків, а замість пилососам’яч з діркою, або випустити перед гостями з

Фм’яч з діркою, або випустити перед гостями з мішка котів. Для заспокоєння дружини да

Фмішка котів. Для заспокоєння дружини дарували дручок тощо. Розповідаючи про такі Фрували дручок тощо. Розповідаючи про такі жарти, інформанти коментували: «та хто ж Фжарти, інформанти коментували: «та хто ж сердився, реготу було, що чуть не повмирали» Фсердився, реготу було, що чуть не повмирали» або «реготали аж рачки повзали».Фабо «реготали аж рачки повзали».ФТрадиційне українське весілля не обходиФТрадиційне українське весілля не обходилося без колективних ігор еротичноФлося без колективних ігор еротичноного характеру. Показовою щодо цього є гра Фного характеру. Показовою щодо цього є гра

Его розмотування в ньому знаходили дитячу

Его розмотування в ньому знаходили дитячу

– натяк на майбутнє поповнення роди

Е– натяк на майбутнє поповнення роди

ни. Замість доброго шматка сала могли поЕни. Замість доброго шматка сала могли подарувати загорнуту в папір свинячу кишку, Едарувати загорнуту в папір свинячу кишку, зав’язану з обох боків, а замість пилососаЕзав’язану з обох боків, а замість пилососам’яч з діркою, або випустити перед гостями з Ем’яч з діркою, або випустити перед гостями з мішка котів. Для заспокоєння дружини даЕмішка котів. Для заспокоєння дружини дарували дручок тощо. Розповідаючи про такі Ерували дручок тощо. Розповідаючи про такі жарти, інформанти коментували: «та хто ж Ежарти, інформанти коментували: «та хто ж

7575


лять гості: хто сміливіший. Чоловіки або такі сміливі, бойові жінки. Беруть отакий молот [показує руками. – О. К.] і ото в чіп... При-казують різне... Буває не в чіп ударять, а в му-ляку. Як бризне! Спеціально б’ють у муляку... всі тікають позамазувані... Мати знає, що таке може бути. Одягає стару свиту, бо обов’язково обляпають. Обливають потім, купають матір. Це вже заключна дія – забивання кілка. Він там і лишається» 16.

Загалом кілок дуже популярний атрибут у традиційній ритуалістиці українців. У ба-гатьох випадках він слугує медіатором, який з’єднує підземний світ зі світом людей. Водно-час календарні та родинні обряди маніфес-тують причетність кілка до магії еротики й родючості, зокрема описана весільна гра без-посередньо асоціює його із сакральним фа-лосом, забивання якого в землю символічно відтворює міфологему священного шлюбу [15, с. 45–52].

У народній звичаєвості здавна практику-ються такі прийоми віддавати шану людям, як гойдати в рядні або підіймати вгору на лаві чи стільцях. У випадку з посвячуваними батька-ми ця операція нерідко мала комічний харак-тер: їх гойдали або утримували в повітрі доти, доки вони не погоджувалися «поставити мо-горич».

У той час як чоловіки підіймали батьків на лаві вгору й кричали «ура», жінки, утворивши коло, виконували обжинкові пісні:

Ой обжинки, обжинки,Похотіли женчики горілки.Не так тії серпики, як женці,Що вижали житечко на нивці.Як ми теє житечко дожинали,Золотії серпики бряжчали,А білі рученьки тріщали,Ой поправся, господарю, поправся,Да з повною бочечкою постався... 17

Важливо зауважити, що за народними уявленнями апогей аграрної діяльності хлібо-роба – жнива – семантично асоціюється з кульмінацією соціального дозрівання люди-

ни – весіллям. У цій системі символічних ко-ординат віддавання першої дитини до шлюбу рівнозначне зажинкам, а останньої – обжин-кам. На такому світоглядному підґрунті сфор-мувався багатоваріантний ігровий комплекс «жито молотити», який заслуговує на окреме дослідження.

Проаналізовані матеріали дозволяють стверджувати, що старече весілля батьків, які віддали до шлюбу всіх своїх дітей, народ-ним середовищем сприймалося й розігрувалося як комічна антитеза весілля молодих. У своїх розгорнутих варіантах пародійне дійст во структурно й змістовно близьке до обрядів переходу, у результаті чого посвячувані особи набували нового соціально-вікового статусу потенційних діда і баби. Важливо зазначити, що йдеться не про пережиток, а явище, яке по-бутує й нині.

Розважально-гумористична складова тради-ційного українського весілля так само обов’яз-кова, як плачі й вияви скорботи для похова льного обряду. У тих випадках, коли не йшлося про пародійне величання батьків, об’єктами колек-тивного осміяння могли стати хресні батьки, старости, свати і свахи, кухарки, фальшиві та справжні молоді, ряджені цигани та ін. Смі-ховий алгоритм-матриця весілля має глибоку магічну основу: за народними уявленнями, чим більше радіють і веселяться на цьому святі, тим кращим буде життя новоствореної сім’ї.

Традиційний весільний ритуал водночас і консервативний, і спонтанно-імпровіза-ційний. При цьому багато що залежить від ініціативного активу дійства – заводіїв і кори-феїв, які вміють жартувати й лицедіяти пуб-лічно, добре знають пісенний і розважально- ігровий фольклор.

У кожному українському селі завжди зна-ходилися люди веселої вдачі, схильні до сміху та неординарних вчинків-розигрів. У них мож-на добачити нащадків давньоруських скомо-рохів: під тиском влади і церкви діяльність цих самобутніх акторів і музик була офіційно за-боронена у ХVII–ХVIII ст., але їхні традиції та мистецтво продовжували жити в народному


Ідоки вони не погоджувалися «поставити мо

Ідоки вони не погоджувалися «поставити мо

той час як чоловіки підіймали батьків на Ітой час як чоловіки підіймали батьків на лаві вгору й кричали «ура», жінки, утворивши Ілаві вгору й кричали «ура», жінки, утворивши коло, виконували обжинкові пісні:Іколо, виконували обжинкові пісні:

Ой обжинки, обжинки,ІОй обжинки, обжинки,Похотіли женчики горілки.ІПохотіли женчики горілки.

Мнародній звичаєвості здавна практику

Мнародній звичаєвості здавна практику

ються такі прийоми віддавати шану людям, як

Мються такі прийоми віддавати шану людям, як гойдати в рядні або підіймати вгору на лаві чи

Мгойдати в рядні або підіймати вгору на лаві чи

падку з посвячуваними батька

Мпадку з посвячуваними батька-

М-

ми ця операція нерідко мала комічний харакМми ця операція нерідко мала комічний харак-М-тер: їх гойдали або утримували в повітрі доти, Мтер: їх гойдали або утримували в повітрі доти, доки вони не погоджувалися «поставити моМдоки вони не погоджувалися «поставити мо-М-

той час як чоловіки підіймали батьків на Мтой час як чоловіки підіймали батьків на лаві вгору й кричали «ура», жінки, утворивши Млаві вгору й кричали «ура», жінки, утворивши

старости, свати і свахи, кухарки, фальшиві та Мстарости, свати і свахи, кухарки, фальшиві та справжні молоді, ряджені Мсправжні молоді, ряджені Ф

лосом, забивання якого в землю символічно

Флосом, забивання якого в землю символічно відтворює міфологему священного шлюбу [15, Фвідтворює міфологему священного шлюбу [15,

народній звичаєвості здавна практику Фнародній звичаєвості здавна практику- Ф-ються такі прийоми віддавати шану людям, як Фються такі прийоми віддавати шану людям, як

потенційних діда і баби. Важливо зазначити,

Фпотенційних діда і баби. Важливо зазначити, що йдеться не про пережиток, а явище, яке по

Фщо йдеться не про пережиток, а явище, яке побутує й нині.

Фбутує й нині.

РозважальноФРозважальноційного українського весілля так само обов’яз-Фційного українського весілля так само обов’яз-кова, як плачі й вияви скорботи для поховаФкова, як плачі й вияви скорботи для поховаФобряду. УФобряду. У тих випадках, коли не йшлося про Фтих випадках, коли не йшлося про пародійне величання батьків, об’єктами колекФпародійне величання батьків, об’єктами колективного осміяння могли стати хресні батьки, Фтивного осміяння могли стати хресні батьки, старости, свати і свахи, кухарки, фальшиві та Фстарости, свати і свахи, кухарки, фальшиві та

Ерозгорнутих варіантах пародійне дійст

Ерозгорнутих варіантах пародійне дійстструктурно й змістовно близьке до обрядів

Еструктурно й змістовно близьке до обрядів переходу Епереходу, у результаті чого посвячувані особи Е, у результаті чого посвячувані особи набували нового соціальноЕнабували нового соціальнопотенційних діда і баби. Важливо зазначити, Епотенційних діда і баби. Важливо зазначити, що йдеться не про пережиток, а явище, яке поЕщо йдеться не про пережиток, а явище, яке по

РозважальноЕРозважально гуЕгумористична складова тради-Емористична складова тради-ційного українського весілля так само обов’яз-Еційного українського весілля так само обов’яз-

76


76


побуті. Яскраві образи сільських сміхотворців- лицедіїв виведено в етнографічному нарисі І. Нечуя-Левицького «Українські гумористи і штукарі», уперше надрукованому 1890 року.

Глибокий знавець українського фолькло-ру вважав, що штукарі, які зросли по селах, «були виявцями народного національного гу-мору, котрий затаївся в усіх звивках розуму й фантазії щирого українця, гумору природже-ного, сказати б, непочатого, суцільного, ще не стертого й не переінакшеного втиском та впли-вом міської цивілізації» [19, с. 356–357].

Важливе значення для нас має запропоно-ваний І. Нечуєм-Левицьким поділ народних

гумористів на дві категорії – «вдачі»: так зва-них словесників, «що провадять свою розмову вперемішку з жартами, усякими приказками та прислів’ями, і таких людей, що виявляють свої жарти в дії: в жартовливій міміці, в жва-вих мигах руками й головою, в смішному пере-дражнюванні своїх знайомих, в імпровізуванні цілих невеличких комічних сцен власної вигад-ки» [19, с. 356].

На нашу думку, запропоновану письмен-ником класифікацію народних сміхотворців потрібно враховувати в подальшому вивченні словесної та акціональної (дієвої) гумористики традиційного українського весілля.

1 Оbscoenaobsce-

nus2 -

6 -

-

10

11 -

12 -

-

-

16

-

Бахтин М. М.

Борев Ю.-

Борисенко В. К.

Боряк О. --

ван Геннеп А -

-

Велецкая Н. Н. -

Вовк Х. К. -

Грушевський М С -

--


ІІІІІІІІМММММММММММММММ-

М-

ММММММММММММММММФФ

-

Ф-

ФФФФФ10

Ф10

ФФ11Ф11ФФФ12Ф12ФФФФФФФФФФФЕсловесної та акціональної (дієвої) гумористики

Есловесної та акціональної (дієвої) гумористики традиційного українського весілля.

Етрадиційного українського весілля.

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

7777


Гура А. В.

-

Гура А. В. -

--

12. Кравченко В. Г. ---

Курочкін О.

. Курочкін О -Курочкін О

-

Курочкін О.-

Кушнір В. Г. Петрова Н. О.

Маховська С. Л. -

Несен І. І. -

Нечуй-Левицький І. С.Нечуй-Левицький І. С.

Пашкова Г. Т.

Попов П.

Руа Ж. Ж.

Скуратівський В. Т.-

Старков В.

-

Фрейденберг О. М -

Яворницький Д. І. -


ІММПетрова Н. О.

МПетрова Н. О.

ММММММММ-

М-

ММММММФФ

-

Ф-

ФФФ- Ф- ФФФСкуратівський В. Т.

ФСкуратівський В. Т.

ФФФСтарков В.ФСтарков В.ФФФФФрейденберг О. МФФрейденберг О. МФФФФФФЕПопов П.

ЕПопов П.

ЕЕЕЕЕЕРуа Ж. Ж.ЕРуа Ж. Ж.ЕСкуратівський В. Т.ЕСкуратівський В. Т.ЕЕЕЕЕСтарков В.ЕСтарков В.ЕЕ

78

ОБРОБКА ЛИКА, ЛОЗИ, РОГОЖІ І СОЛОМИ

І. П. Околот

ÓÄÊ 746.6/.7

ІПраця побудована на основі літературних

джерел, на музейних фондах, в першу чергу на фондах Етн. музею АН УРСР у Львові, а також на збірках районних І. К. музеїв – в Луцьку, в Рівному, в Самборі, в Ужгороді, в Хусті – і на позамузейному матеріалі, здо-бутому під час наукових відряджень.

Використану літературу – 46 назв – по-ділити можна на три частини: – 1) література класиків марксизму-ленінізму; 2) сучасна ра-дянська література; 3) дорадянська буржуазна література.

З літератури класиків марксизму-ленінізму використано працю Леніна «Розвиток капіта-лізму в Росії», яка стала методологічною осно-вою роботи, і Й. Сталіна «Питання Ленінізму». З «Питань Ленінізму» використано – для чіт-кого висвітлення різниці між соціально-еконо-мічними умовами і побутом робітничого класу дорадянських та радянських часів – доповідь Сталіна від 27 червня 1930 р. «Поліпшення ма-теріального і культурного становища робітників і селян» і його промову на І Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників з 19 лютого 1933 р.

Зі сучасної радянської літератури викорис-тано працю Залкинда И. Б. «Производство изделий из коры, липы и осокори», а передусім праці про сучасне лозовиробництво, включно з його технікою, Иванова, Вєркіна і Черни-шова. «Корзинщик» Иванова – це короткий (28 стор.) практичний підручник для виробни-ка. Таке ж значення мають інформаційні статті Вєркіна І. С. і Чернишова Г. О., уміщені «В за-очних курсах кустарно-ремісничої освіти». Цінним вкладом в технічну літературу лозово-го виробництва є Чернишова «Меблі та інші вироби з лози» (119 стор.). Автор знайомить читача з новими приладами і способами виго-товлення виробів в сучасності. З дорадянської буржуазної літератури користано зі загально етнографічних праць, що стверджують і опи-сують цілий комплекс етнографічних явищ, які заходили в минулому на території тепе-рішних західних і Закарпатської областей. До тієї літератури належать праці Мошинського і Зеленіна. Досить широко використано моно-графічну – довідкову – літературу дорадян-ських часів. Хоч серед цеї літератури нема ні одної роботи, в якій були б вичерпні відомос-

Цим матеріалом продовжуємо опублікування окремих робіт з матеріальної культури, напрацьованих наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років співробітниками Інститу-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії (м. Київ) та Етнографічного му-зею Академії наук (м. Львів) у рамках підготовки «Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР». Через низку суб’єктивних обставин і тогочасних суспільно-політичних реалій ці тексти за тих часів не були опубліковані, а окремі з них були пере-дані на зберігання до Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ).

Редколегія журналу «Народна творчість та етнологія» не втручається в авторський виклад текстів та у вживану на той час ідеологічно зафарбовану термінологію, оскільки має намір подавати ці тексти як пам’ятки етнографічних студій середини ХХ ст.


І– і на позамузейному матеріалі, здо

І– і на позамузейному матеріалі, здо

бутому під час наукових відряджень.Ібутому під час наукових відряджень.Використану літературуІВикористану літературу

ділити можна на три частини: – 1)Іділити можна на три частини: – 1)ле Іленінізму; 2)Інінізму; 2)

до Ідорадянська буржуазна Ірадянська буржуазна М

Праця побудована на основі літературних

МПраця побудована на основі літературних

джерел, на музейних фондах, в першу чергу

Мджерел, на музейних фондах, в першу чергу на фондах Етн. музею АН УРСР у Львові,

Мна фондах Етн. музею АН УРСР у Львові, а також на збірках районних І.Ма також на збірках районних І. К. МК. музеївМмузеїв – М–

Луцьку, в Рівному, в Самборі, в Ужгороді, МЛуцьку, в Рівному, в Самборі, в Ужгороді, – і на позамузейному матеріалі, здоМ– і на позамузейному матеріалі, здо-М-

бутому під час наукових відряджень.Мбутому під час наукових відряджень.– 46М– 46 наМназвМзв – пМ– п

ділити можна на три частини: – 1)Мділити можна на три частини: – 1) ліМлітература Мтература суМсучасна раМчасна ра

з його технікою, Иванова, Вєркіна і ЧерниМз його технікою, Иванова, Вєркіна і Чернишова. «Корзинщик» ИвановаМшова. «Корзинщик» ИвановаФФПраця побудована на основі літературних ФПраця побудована на основі літературних Зі сучасної радянської літератури викорисФЗі сучасної радянської літератури викорис

тано працю ЗалкиндаФтано працю Залкиндаизделий из коры, липы и осокори», а передусім Физделий из коры, липы и осокори», а передусім праці про сучасне лозовиробництво, включно Фпраці про сучасне лозовиробництво, включно з його технікою, Иванова, Вєркіна і ЧерниФз його технікою, Иванова, Вєркіна і Черни

ЕОБРОБКА ЛИКА, ЛОЗИ, РОГОЖІ І СОЛОМИЕОБРОБКА ЛИКА, ЛОЗИ, РОГОЖІ І СОЛОМИЕмає намір подавати ці тексти як пам’ятки етнографічних студій середини ХХ

Емає намір подавати ці тексти як пам’ятки етнографічних студій середини ХХ

Е

79

Архівні матеріали

ті відносно промислу плетіння, то все ж таки етнографічні описи поодиноких повітів дають хоч в загальному фрагментарний, але достат-ній матеріал відносно визначення і уточнення осередків і асортименту домашнього промислу плетених виробів в дорадянських часах на зем-лях сьогоднішних західних областей УРСР. Не без значення для визначення осередків цього ж промислу на теренах західних облас-тей в минулому є вказівки, вміщ. у вид. «Ско-ровідз Пшемислово-гандльови 1912 р.» Дані відносно Волинської і Рівенської областей під цим оглядом знаходимо у вид. «Кустарные промыслы въ Волинской Губерніи» і в двох працях Оринжини Яніни.

З небагатої спеціальної літератури дора-дянських часів по тому питанні використано статті: Ольшевскі Юзеф «Пшемисл домови виробув зе сломи і шувару», вміщ. в журн. «Одродзенє», 1910; «Пшемисл сломкарскі і вируб плєцьонек капелюшових», вміщ. у вид. «Справозданє з дзялальносці Лігі помоци пшемисловей» за 1910–1911 р. р.; Максим-чук І. «Домашній виріб солом’яних капелю-хів», вміщ. в журн. «Літопис Бойківщини», 1935, ч. 16. В тому журналі за рік 1937, ч. 9, вміщ. також праця Кобільника В. п. н. «Мате-ріальна культура села Жукотина», що є цінним вкладом в етнографічну літературу Підкар-паття, Дрогобицької області.

Тут з підкресленням завважити треба, що використання згаданої дорадянської літерату-ри не може бути всестороннім тому, бо дора-дянська література майже без винятку стоїть на позиціях буржуазного об’єктивізму і висвіт-лює етнографічні явища з ідеалістичної точки погляду; в ній цілковито відсутній класовий підхід при описі побуту і умов праці виробни-ків. Тому в процесі роботи використано з цієї літератури тільки фактичний матеріал, перед-усім матеріал відносно дорадянських осеред-ків промислу і асортименту плетіння, відкида-ючи її ідеалістичний підхід.

Найбільше речового матеріалу для опрацьо-вання теми «Обробка лика, лози, рогожі і со-ломи» достачили фонди Етн. музею АН УРСР

у Львові. Тут збережена численна збірка пле-тених народних виробів, передусім з лози і со-ломи. Другим джерелом речового матеріалу для опрацювання теми служили збірки районних іс-торично-краєзнавчих музеїв. Особ ливо досить багатий матеріал відносно народного промислу плетіння знайдено в музеях Луцька і Рівного.

З матеріалу позамузейного, який здобуто товаришами під час наукових відряджень в терени, найбільшу вартість для опрацюван-ня теми має матеріал, здобутий в Закарпатті (Різні форми притаманних для Закарпаття кошичків) і зарисовки плетених з рогожі на-стінних килимів біля ліжка в с. Шульганівка, р-н Чортків, що звані «коберцями».

Початки плетіння на землях східних слов’ян сягають дуже далекої старовини. Про плетені постоли з лика є згадка вже в ста-рих хроніках – Добриня говорить до князя Володимира: «Пойдем искать лапотников» (Историческ. монографіи, Петерсбург, 1881, ХІІІ, ст. 135). Справді, поза цею загальною згадкою, яка відноситься до широких просто-рів східної Европи, годі знайти виразний слід відносно існування лико-лозо-рогоже чи соло-моплетіння в періоді Київської Русі на землях сьогоднішніх зах. обл. УРСР. Можна тільки припускати, що початки обробки лика, лози, рогожі і соломи, а передусім лози, і на тих зем-лях сягають далекої старовини. Що плетіння мусіло бути тут ще в примітивному періоді культури вказують на це: 1) знаки шнурко-вого плетіння на стінах дуже давних гончар-ських виробів; 2) плетені дерев’яні споруди, відбиті на глині від часу неоліту через ранню феодальну епоху (Кенігсберська літопись). На це вказувало б і загально відоме явище, що в корисних географічних обставинах, де здавна розвивалося ткацтво, існувало там рівнорядно також плетіння з іншого матеріалу (Неубур-гер – «Технік дес Альтертумс», стор. 185). А якщо до цих загальних вказівок додати ще це, що на тих землях від давна були корисними основні умови розвитку цього ремесла: була тут достатня кількість виробничого матеріалу на місці, то припущення наші стають ще більш


Іріальна культура села Жукотина», що є цінним

Іріальна культура села Жукотина», що є цінним вкладом в етнографічну літературу ПідкарІвкладом в етнографічну літературу Підкарпаття, Дрогобицької області.Іпаття, Дрогобицької області.

Тут з підкресленням завважити треба, що ІТут з підкресленням завважити треба, що використання згаданої дорадянської літератуІвикористання згаданої дорадянської літератури не може бути всестороннім тому, бо дораІри не може бути всестороннім тому, бо дорадянська література майже без винятку стоїть Ідянська література майже без винятку стоїть

М«Справозданє з дзялальносці Лігі помоци

М«Справозданє з дзялальносці Лігі помоци

р.

Мр.; Максим

М; Максим

І. «Домашній виріб солом’яних капелю

МІ. «Домашній виріб солом’яних капелю-

М-

хів», вміщ. в журн. «Літопис Бойківщини»,

Мхів», вміщ. в журн. «Літопис Бойківщини»,

у журналі за рік 1937, ч.Му журналі за рік 1937, ч. 9, М9, вміщ. також праця КобільникаМвміщ. також праця Кобільника ВМВ. п.М. п. нМн.М. «М«МатеММате-М-ріальна культура села Жукотина», що є цінним Мріальна культура села Жукотина», що є цінним вкладом в етнографічну літературу ПідкарМвкладом в етнографічну літературу Підкар-М-паття, Дрогобицької області. Мпаття, Дрогобицької області.

Тут з підкресленням завважити треба, що МТут з підкресленням завважити треба, що використання згаданої дорадянської літератуМвикористання згаданої дорадянської літерату

моплетіння в періоді Київської Русі на землях Ммоплетіння в періоді Київської Русі на землях сьогоднішніх зах. обл. УРСР. Можна тільки Мсьогоднішніх зах. обл. УРСР. Можна тільки Ф

виробув зе сломи і шувару», вміщ. в журн.

Фвиробув зе сломи і шувару», вміщ. в журн. «Одродзенє», 1910; «Пшемисл сломкарскі і Ф«Одродзенє», 1910; «Пшемисл сломкарскі і вируб плєцьонек капелюшових», вміщ. у вид. Фвируб плєцьонек капелюшових», вміщ. у вид. «Справозданє з дзялальносці Лігі помоци Ф«Справозданє з дзялальносці Лігі помоци

; Максим Ф; Максим- Ф- Фслов’ян сягають дуже далекої старовини. Про

Фслов’ян сягають дуже далекої старовини. Про плетені постоли з лика є згадка вже в ста

Фплетені постоли з лика є згадка вже в старих хроніках

Фрих хронікахВолодимира: «Пойдем искать лапотников» ФВолодимира: «Пойдем искать лапотников» (Историческ. монографіи, Петерсбург, 1881, Ф(Историческ. монографіи, Петерсбург, 1881, ХІІІ, ст.ФХІІІ, ст. 135). Справді, поза цею загальною Ф135). Справді, поза цею загальною згадкою, яка відноситься до широких простоФзгадкою, яка відноситься до широких просторів східної Европи, годі знайти виразний слід Фрів східної Европи, годі знайти виразний слід відносно існування ликоФвідносно існування ликомоплетіння в періоді Київської Русі на землях Фмоплетіння в періоді Київської Русі на землях

Екошичків) і зарисовки плетених з рогожі на

Екошичків) і зарисовки плетених з рогожі настінних килимів біля ліжка в с.

Естінних килимів біля ліжка в с.

ортків, що звані «коберцями».Еортків, що звані «коберцями».Початки плетіння на землях східних ЕПочатки плетіння на землях східних Еслов’ян сягають дуже далекої старовини. Про Еслов’ян сягають дуже далекої старовини. Про

плетені постоли з лика є згадка вже в стаЕплетені постоли з лика є згадка вже в старих хроніках Ерих хроніках – ДЕ– Добриня говорить до князя Еобриня говорить до князя Володимира: «Пойдем искать лапотников» ЕВолодимира: «Пойдем искать лапотников» (Историческ. монографіи, Петерсбург, 1881, Е(Историческ. монографіи, Петерсбург, 1881,


80


стійкими. А все ж не перестають вони бути тільки припущеннями. Як про безсумнівний факт говорити можна тільки про це, що ще з першої половини ХІХ сторіччя в надрічних околицях теперішніх зах. обл. УРСР розви-вався домашній промисел плетіння, а перед-усім лико- і лозоплетіння.

Виробництво плетених виробів, як і інші ді-лянки народного промислу, органічно пов’язане зі суспільно-економічними умовами життя і побуту народу. Тому проходило воно в свойо-му історичному розвитку різні етапи. Спершу було воно одним з видів домашних занять. Ви-робники працювали вдома для домашнього, власного вжитку. Другий етап розвитку цьо-го промислу характерний тим, що виробники працювали вже справді на збут, але збували свої вироби безпосередно споживачам. Самі продавали їх в-роздріб на сільських базарах, часом способом вимінної торгівлі. Третій етап лико і лозоплетіння – це етап, на котрім поси-лений торговельний капіталізм витиснув свою нестерту печать. Населення надрічних око-лиць – в переважній своїй більшості малозе-мельні бідняки, що не могли вижити з свойого куска землі і змушені були на свій прожиток додатково доробляти лозо-рогожо- і ликопле-тінням, – були предметом жорстокого визиску капіталістичних посередників – скупщиків. «Якщо б наші селяни не занимались би оцим ремеслом, то мусіли б борщ хлептати без солі. Тільки з того ремесла і живуть», – пише кореспондент села Грабова Володимир-Во-линського р-ну (Кустарные промислы въ Во-линской Губерніи, Житомир, 1914, стор. 23). Подібний образ соціально-економічних умов, серед яких жили в тому часі виробники до-машніх промислів, в сьогоднішній Дрого-бицькій області малює І. Франко в оповіданні «Добрий заробок»: «Та й що за життя наше! Бульба (картоп ля) та борщ, часом деякі крупи тай хлібець, який лучиться (трапиться): жит-ній, то житній, а ячмінний, або вівсянний, то й за це богу дякувати...; що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а нераз то й голо-дом дебеліємо. От як то бідні халупники!». Не

маючи капіталу на закуплення виробничого матеріалу ані можливості зорганізовання збу-ту своїх виробів, попадав виробник в залеж-ність в першій мірі від доставника виробничого матеріалу. Бувало, що в Олексинецькій волості (Вол. Губ.) половину своїх виробів віддавав виробник за виробничий матеріал, а у Вишне-вецькій волості тої ж Губернії віддавав вироб-ник три коші власникові матеріалу, а щойно четвертий залишався його власністю; а і цей четвертий кіш змушений був виробник прода-ти скупщикові по такій ціні, яку цей йому по-диктував (Там же).

І гігієнічні умови праці дорадянського ви-робника-кошикаря були погані. Бо хоч лозо-плетіння в прирівнанні з іншими промислами є само собою для здоров’я не шкідливим, то все ж деякі окремі ділянки (етапи) цього вироб-ництва мали в дорадянських часах шкідливий вплив не тільки на організм одного виробника, але й усіх членів його сім’ї. А саме: для на-дання лозовим прутам в’язкості парили їх до-радянські виробники в натопленій кімнатній печі, від чого в кімнаті витворювалася пара, а разом з нею і неприємний сморід. А що окре-мих приміщень для цього промислу в дорадян-ські часи не було, то цілий процес виробництва плетених виробів проходив в спільній тісній, позбавленій всякої вентиляції мешкальній кім-наті виробника. Отже, наслідки шкідливого впливу цього виробництва переносили разом з виробником і всі члени його сім’ї. От картина суспільно-економічних і побутових умов, серед яких жили і працювали виробники лико-лозо і рогожеплетіння в теперішніх зах. обл. УРСР від половини ХІХ сторіччя.

Найважнішими осередками виробництва плетених виробів на землях теперішних зах. обл. УРСР в дорадянських часах були оці ра-йони: 1) Яворів Львівської обл. В декількох селах цього району велика кількість мешкан-ців займалася лозо і рогожевиробництвом. В с. Великому Передмісті було 150 виробни-ків, які виплітали з лози кошики і полукішки до возів, а з рогожі – опалки. Розвинений був цей промисел також в селах Наконечнім


І– були предметом жорстокого визиску

І– були предметом жорстокого визиску

капіталістичних посередниківІкапіталістичних посередників«Якщо б наші селяни не занимались би оцим І«Якщо б наші селяни не занимались би оцим ремеслом, то мусіли б борщ хлептати без солі. Іремеслом, то мусіли б борщ хлептати без солі. Тільки з того ремесла і живуть»,ІТільки з того ремесла і живуть»,кореспондент села Грабова ВолодимирІкореспондент села Грабова Володимир

(Кустарные промислы въ ВоІ(Кустарные промислы въ Во

Млений торговельний капіталізм витиснув свою

Млений торговельний капіталізм витиснув свою нестерту печать. Населення надрічних око

Мнестерту печать. Населення надрічних око

– в переважній своїй більшості малозе

М– в переважній своїй більшості малозе-

М-

мельні бідняки, що не могли вижити з свойого

Ммельні бідняки, що не могли вижити з свойого куска землі і змушені були на свій прожиток Мкуска землі і змушені були на свій прожиток додатково доробляти лозо Мдодатково доробляти лозо- М-рогМрогожоМожо-М- іМі лиМликопле-Мкопле-

– були предметом жорстокого визиску М– були предметом жорстокого визиску капіталістичних посередниківМкапіталістичних посередників – М– скупщиків. Мскупщиків. «Якщо б наші селяни не занимались би оцим М«Якщо б наші селяни не занимались би оцим ремеслом, то мусіли б борщ хлептати без солі. Мремеслом, то мусіли б борщ хлептати без солі. Тільки з того ремесла і живуть»,МТільки з того ремесла і живуть»,

мих приміщень для цього промислу в дорадянМмих приміщень для цього промислу в дорадянські часи не було, то цілий процес виробництва Мські часи не було, то цілий процес виробництва Ф

здріб на сільських базарах,

Фздріб на сільських базарах,

часом способом вимінної торгівлі. Третій етап Фчасом способом вимінної торгівлі. Третій етап е етап, на котрім поси Фе етап, на котрім поси- Ф-

лений торговельний капіталізм витиснув свою Флений торговельний капіталізм витиснув свою нестерту печать. Населення надрічних око Фнестерту печать. Населення надрічних око- Ф- Ф

само собою для здоров’я не шкідливим, то все

Фсамо собою для здоров’я не шкідливим, то все ж деякі окремі ділянки (етапи) цього вироб

Фж деякі окремі ділянки (етапи) цього виробництва мали в дорадянських часах шкідливий

Фництва мали в дорадянських часах шкідливий вплив не тільки на організм одного виробника, Фвплив не тільки на організм одного виробника, але й усіх членів його сім’ї. АФале й усіх членів його сім’ї. Адання лозовим прутам в’язкості парили їх доФдання лозовим прутам в’язкості парили їх дорадянські виробники в натопленій кімнатній Фрадянські виробники в натопленій кімнатній печі, від чого в кімнаті витворювалася пара, Фпечі, від чого в кімнаті витворювалася пара, аФа разом з нею і неприємний сморід. АФразом з нею і неприємний сморід. Амих приміщень для цього промислу в дорадянФмих приміщень для цього промислу в дорадян

Едиктував (Там же).

Едиктував (Там же).

гігієнічні умови праці дорадянського ви

Егігієнічні умови праці дорадянського ви

Еробника Еробника- Е- Екошикаря були погані. Бо хоч лозоЕкошикаря були погані. Бо хоч лозоплетіння в прирівнанні з іншими промислами є Еплетіння в прирівнанні з іншими промислами є само собою для здоров’я не шкідливим, то все Есамо собою для здоров’я не шкідливим, то все ж деякі окремі ділянки (етапи) цього виробЕж деякі окремі ділянки (етапи) цього виробництва мали в дорадянських часах шкідливий Еництва мали в дорадянських часах шкідливий вплив не тільки на організм одного виробника, Евплив не тільки на організм одного виробника, але й усіх членів його сім’ї. АЕале й усіх членів його сім’ї. А

81


і Вільшаниці. Навіть в самому Яворові було понад 30 видатних виробників лозоплетіння (Скоровідз, стор. 567).

І зараз Яворівський р-н займає в зах. обл. УРСР одно з перших місць у промислі пле-тіння. Лозо- і рогожевиробництво процвітає в тому р-ні майже у всіх селах, в яких розви-валося воно в дорадянських часах. Але най-краще розвивається цей промисел в с. Вільша-ниці. Тим промислом займаються зараз в тому селі майже всі мешканці села – приблизно 400 родин.

2) Рудки – Комарне. В повіті Рудки було около 15 сіл, положених понад Дністром та Стряжем, що їх людність займалася домашнім кошикарським промислом. В кошикарстві пра-цювало там понад 600 родин. Річно продукова-но в тому районі більше як чверть міліо на кошів.

І зараз живе там і розвивається промисел плетіння. В с. с. Кліцко, Якимчиці і Катери-ничі біля Комарна плетуть тепер з рогожі (цей виробничий матеріал називають там «лепі-хом») кошички (кобілки), подовгасті кошички з двома вухами т. зв. валізки і т. п. Виробничий матеріал набувають в с. Холопах біля Комар-на, в Ходорові і в Миколаєві над Дністром. Працюють одноосібно.

3) Крем’янець. Кошикарський промисел поширений був головно в Крем’янецькому уїзді; ним були охоплені вповні дві волості – Вишнивецька і Олексинецька. В цих волос-тях плели кошики з лози і рогожі (Кустарные промыслы въ Волинской Губерніи, ст. 21).

4) Володимир-Волинський. «Найбільше хо-зяйств, які займаються лозоплетінням є у Воло-димир-Волинськім уїзді – 979». (Там же).

5) Ровно (Рівне) «В уїзді Ровенськім про-мислом лозоплетіння занятих 752 родини» (там же).

6) Ковель. «В уїзді Ковельськім 679 хо-зяйств заняті промислом лозоплетіння. ... Чис-ло хозяйств, які заняті були в б. Волинській Губернії лозовиробництвом було – 4340. Деякі з них виробляють тільки для своїх влас-них потреб, а інші на продаж – для збуту. Але виділити виробників, які працюють тільки

“для себе” в окрему групу за недостачею да-них – не можна.» (там же).

7) Округа Хуст (Закарпаття). В Закар-патській області важнішим центром лозови-робництва було в окрузі Хуст с. Іза. «В Ізі пле-туть прегарні кошики. Зі своїм товаром ходять мешканці Ізи в далекі краї.» (А. М. – Исторія деревни Изы, ст. 372).

Крім цих найважніших осередків промис-лу лозоплетіння дорадянських часів в зах. обл. УРСР досить важними були ще такі райони, як Галич і Самбір над Дністром, Кам’янобузьк і Сокаль над Бугом, Теребовля і Чортків над Серетом, Снятин над Прутом і Сторожинець в Чернівецькій області.

В Чернівецькій обл. промисел лозоплетіння починає в радянських часах поширюватись і поза Сторожинецький р-н. Зараз цехи лозо-плетіння мають слідуючі райпромкомбінати тієї області: Сторожинецький, Хотинецький, Новосельський, Садогірський, Вашківський і Вижницький. В системі Облпромради лозо-плетінням занимаються артілі: «Побіда» в с. Вашківці Вашківського р-ну і «Большевик» в Чернівцях. Асортимент лоз. виробів – госпо-дарські коші, мебель – столи, стільці, дитяча мебель, рогіжки і валізки. Натомість в с. Лу-жани, р-ну Кіцмань, де колись розвивався промисел лозоплетіння, де була кошикарська майстерня, сьогодні промисел цей ограниче-ний там тільки до двох виробників: брати Удо-війчуки, Іван і Микола, працюють там тепер надомно і виплітають округлі кошики з двома вухами і подовгасті кошички з одним вухом і вічком. А в м. Кути, р-ну Косів, Станіслав-ської обл. почав працювати в радянських ча-сах кошикарський цех райпромкомбінату. Ви-робляють там ліжка, столики, колиски, крісла, валізки, етажерки, базарні кошики, умивальки і великі коші, т. зв. куфри. Виробничий мате-ріал є на місці. Лоза росте на лугах Черемоша між Кутами, а селом Топільниками. Видатні-шими виробниками цеху це – Клим’юк Теодор Ілліч і Самборський Йосиф.

Крім цих незначних відхилень, в загально-му колишні осередки промислу плетених виро-


ІКрем’янець. Кошикарський промисел

ІКрем’янець. Кошикарський промисел

поширений був головно в Крем’янецькому Іпоширений був головно в Крем’янецькому уїзді; ним були охоплені вповні дві волостіІуїзді; ним були охоплені вповні дві волостіВишнивецька і Олексинецька. ВІВишнивецька і Олексинецька. Втях плели кошики з лози і рогожі (Кустарные Ітях плели кошики з лози і рогожі (Кустарные промыслы въ Волинской Губерніи, ст.Іпромыслы въ Волинской Губерніи, ст.

линський. «Найбільше хоІлинський. «Найбільше хо

Мвиробничий матеріал називають там «лепі

Мвиробничий матеріал називають там «лепіхом») кошички (кобілки), подовгасті кошички

Мхом») кошички (кобілки), подовгасті кошички

п.

Мп. Виробничий

МВиробничий

лопах біля Комар

Млопах біля Комар-

М-

на, в Ходорові і в Миколаєві над Дністром. Мна, в Ходорові і в Миколаєві над Дністром. Працюють одноосібно. МПрацюють одноосібно.

Крем’янець. Кошикарський промисел МКрем’янець. Кошикарський промисел поширений був головно в Крем’янецькому Мпоширений був головно в Крем’янецькому уїзді; ним були охоплені вповні дві волостіМуїзді; ним були охоплені вповні дві волостіВишнивецька і Олексинецька. ВМВишнивецька і Олексинецька. В циМцих волосМх волостях плели кошики з лози і рогожі (Кустарные Мтях плели кошики з лози і рогожі (Кустарные

дарські коші, мебельМдарські коші, мебельмебель, рогіжки і валізки. Натомість в с.Ммебель, рогіжки і валізки. Натомість в с.Ф

зараз живе там і розвивається промисел

Фзараз живе там і розвивається промисел

іцко, Якимчиці і Катери Фіцко, Якимчиці і Катери- Ф-ничі біля Комарна плетуть тепер з рогожі (цей Фничі біля Комарна плетуть тепер з рогожі (цей виробничий матеріал називають там «лепі Фвиробничий матеріал називають там «лепі- Ф-хом») кошички (кобілки), подовгасті кошички Фхом») кошички (кобілки), подовгасті кошички

починає в радянських часах поширюватись і

Фпочинає в радянських часах поширюватись і поза Сторожинецький

Фпоза Сторожинецький

Фплетіння мають слідуючі райпромкомбінати

Фплетіння мають слідуючі райпромкомбінати тієї області: Сторожинецький, Хотинецький, Фтієї області: Сторожинецький, Хотинецький, Новосельський, Садогірський, Вашківський ФНовосельський, Садогірський, Вашківський і Вижницький. ВФі Вижницький. Вплетінням занимаються артілі: «Побіда» в Фплетінням занимаються артілі: «Побіда» в с.Фс. Вашківці ВашківськогоФВашківці Вашківськогов Чернівцях. Асортимент лоз. виробівФв Чернівцях. Асортимент лоз. виробівдарські коші, мебельФдарські коші, мебель

Еі Сокаль над Бугом, Теребовля і Чортків над

Еі Сокаль над Бугом, Теребовля і Чортків над Серетом, Снятин над Прутом і Сторожинець

ЕСеретом, Снятин над Прутом і Сторожинець в Чернівецькій області.Ев Чернівецькій області.

ЧернівецькійЕЧернівецькій облЕобл. промисел лозоплетіння Е. промисел лозоплетіння починає в радянських часах поширюватись і Епочинає в радянських часах поширюватись і поза СторожинецькийЕпоза СторожинецькийЕрЕр-Е-н. Ен. Зараз цехи лозоЕЗараз цехи лозоплетіння мають слідуючі райпромкомбінати Еплетіння мають слідуючі райпромкомбінати тієї області: Сторожинецький, Хотинецький, Етієї області: Сторожинецький, Хотинецький, Новосельський, Садогірський, Вашківський ЕНовосельський, Садогірський, Вашківський


82


бів залишилися і на сьогодні центрами цього виробництва. Райони Яворів і Кам’яно-Бузьк Львівської обл., Рудки, Комарне і Самбір Дрогобицької обл., Галич і Снятин Стані-славської обл., Крем’янець Тернопільської обл., Володимир-Волинський і Ковель Волинської обл., Рівне і Острог Рівенської обл., Округа Хуст в Закарпатті – і сьогодні є найважні-шими осередками лозовиробництва в зах. обл. УРСР. І сьогодні осередки лико- і рогожепле-тіння покриваються в загальному з дорадян-ськими осередками. Решетарський промисел є найбільше розвинений в місцевостях Яво-рівського району Львівської обл. і в декількох пунктах Тернопільської обл. А крім давних пунктів того промислу виробляють решета сьогодні ще переселенці с. Холопи біля Ко-марна Дрогобицької обл. В північних районах Волинської і Рівенської обл. ще й сьогодні про-довжують виробляти личаки. З рогожі і даль-ше виробляють тепер кобілки в дорадянських пунктах розвитку цього промислу – в районах Бережани, Зборів, Копичинці, Крем’янець, Підгайці, Теребовля і Чортків Тернопіль-ської обл. А в одному з найважніших осе-редків рогожного виробництва дорадянських часів – в с. Вільшаниця Яворівського р-ну Львівської обл. – зорганізовано першу ар-тіль рогожного виробництва в зах. обл. УРСР. Крім рогожних виробів продукує артіль і ви-роби з лози – крісла, дитячі ліжка, колиски тощо. Вправді розвиток артілі ім. Івана Фран-ка – так саме була названа артіль рогожного виробництва у Вільшаниці, основана в грудні 1939 р., – був у 1941 р. насильно перерваний німецьким нападом. Але по викиненні німців з території зах. обл. зруйнована війною артіль відживає. Спалені артільні приміщення у від-будові, яка закінчитись має остаточно в 1950 р. І хоч до цього часу виробники артілі працюють по своїх домах, «надомно», вже й зараз їхня праця зорганізована на артільних основах, – 25 артільних виробників спільно заготовляють виробничий матеріал і спільно свої вироби збу-вають, а заробіток розподілюють згідно з ви-робленою продукцією. Найвидатніші артільні

виробники це – Леньо Микола, Курчак Іван і Павлисько Данько. З одноосібних виробників с. Вільшаниця відзначаються своїми виробами Гаращук Микола і Павлисько Іван.

Артіль ім. Ів. Франка у Вільшаниці – це перші паростки нової соціалістичної органі-зації домашнього промислу зах. обл. УРСР, паростки нового соціалістичного побуту ви-робників рогожоплетіння. Це первопочин в зах. областях УРСР поступального росту усуспільненого сектора в області домашнього промислу. А при рості усуспільненого секто-ра в домашньому промислі частина народного доходу, яка йшла досі для наживи експлуа-таторських класів, залишається в самому виробництві і причинюється до поліпшення матеріального і культурного становища ро-бітників-виробників. Іншими словами, при старому ладі виробники працювали поодинці, працювали старими дідівськими способами та старими знаряддями праці, працювали на спекулянтів-скупщиків, працювали, живучи впроголодь і збагачуючи інших. При новому ладі виробники плетіння працюють спільно, артільно, працюють на себе, на свою артіль, щоб день-у-день поліпшувати своє матеріаль-не і культурне становище.

Пункти виробництва народних солом’яних виробів, а в першу чергу пункти виробів солом’яних капелюхів, були в дорадянських ча-сах дещо густіші в зах. обл., чим зараз. В ра-дянських часах з підвищенням побутового рівня народних мас ослаб попит на солом’яні вироби. Але ще й зараз існує цей домашній промисел в деяких р-нах Зах. обл. УРСР. Ще й зараз виробляють селяни цих областей для власного вжитку плетінки (<...> солом’янні або «бодні») для переховування поживи, головно збіжжя, солом’яні мати, якими оббивають на зиму две-рі тваринних приміщень, а навіть, буває, і двері свойого мешкання, для охорони перед стужею, кошички для випікання хліба, а передусім ка-пелюхи. Найчастіше стрінути можна зараз тут солом’яні вироби в Тернопільській обл. і то в слідуючих р-нах: Бережани, Бучач, Зборів, Копичинці, Підгайці, Теребовля і Тернопіль.


І– з

І– з

тіль рогожного виробництва в зах. обл. УРСР. Ітіль рогожного виробництва в зах. обл. УРСР. Крім рогожних виробів продукує артіль і виІКрім рогожних виробів продукує артіль і ви

рісла, дитячі ліжка, колиски Ірісла, дитячі ліжка, колиски тощо. Вправді розвиток артілі ім.Ітощо. Вправді розвиток артілі ім.

– так саме була названа артіль рогожного І– так саме була названа артіль рогожного виробництва у Вільшаниці, основана в грудні Івиробництва у Вільшаниці, основана в грудні

М– в

М– в районах

Мрайонах

Бережани, Зборів, Копичинці, Крем’янець,

МБережани, Зборів, Копичинці, Крем’янець, Підгайці, Теребовля і Чортків Тернопіль

МПідгайці, Теребовля і Чортків Тернопіль-

М-

дному з найважніших осе

Мдному з найважніших осе-

М-

редків рогожного виробництва дорадянських Мредків рогожного виробництва дорадянських льшаниця ЯворівськогоМльшаниця Яворівського рМр-М-ну Мну

організовано першу арМорганізовано першу ар-М-тіль рогожного виробництва в зах. обл. УРСР. Мтіль рогожного виробництва в зах. обл. УРСР. Крім рогожних виробів продукує артіль і виМКрім рогожних виробів продукує артіль і ви

рісла, дитячі ліжка, колиски Мрісла, дитячі ліжка, колиски ІвМІвана ФранМана Фран

щоб деньМщоб деньне і культурне становище.Мне і культурне становище.Фожі і даль Фожі і даль- Ф-

ше виробляють тепер кобілки в дорадянських Фше виробляють тепер кобілки в дорадянських районах Фрайонах

Бережани, Зборів, Копичинці, Крем’янець, ФБережани, Зборів, Копичинці, Крем’янець,

матеріального і культурного становища ро

Фматеріального і культурного становища робітників

Фбітників

Ф-

Ф-виробників. Іншими словами, при

Фвиробників. Іншими словами, при

старому ладі виробники працювали поодинці,

Фстарому ладі виробники працювали поодинці, працювали старими дідівськими способами Фпрацювали старими дідівськими способами та старими знаряддями праці, працювали на Фта старими знаряддями праці, працювали на спекулянтівФспекулянтів-Ф-скФскупщиків, працювали, живучи Фупщиків, працювали, живучи впроголодь і збагачуючи інших. При новому Фвпроголодь і збагачуючи інших. При новому ладі виробники плетіння працюють спільно, Фладі виробники плетіння працюють спільно, артільно, працюють на себе, на свою артіль, Фартільно, працюють на себе, на свою артіль, щоб деньФщоб день

Ера в домашньому промислі частина народного

Ера в домашньому промислі частина народного доходу, яка йшла досі для наживи експлуа-

Едоходу, яка йшла досі для наживи експлуа-таторських класів, залишається в самому Етаторських класів, залишається в самому виробництві і причинюється до поліпшення Евиробництві і причинюється до поліпшення матеріального і культурного становища роЕматеріального і культурного становища роЕвиробників. Іншими словами, при Евиробників. Іншими словами, при старому ладі виробники працювали поодинці, Естарому ладі виробники працювали поодинці, працювали старими дідівськими способами Епрацювали старими дідівськими способами та старими знаряддями праці, працювали на Ета старими знаряддями праці, працювали на

83


ІІВиробничий матеріал лико видобувають

з внутрішної луб’яної верстви липової кори. Найбільше пригожою для здобування лика – це груболиста липа у віці 35–55 літ. Лико за-готовляють в періоді руху соків. На зрубанім і очищенім від суків дереві зарізують колові надрізи до деревнини. Надрублену кору від-діляють від деревнини при помочі ножа або дерев’яного колика, загостреного з одної сто-рони. Колик вставляють в зарубку між кору, а деревнину, і проводять ним вздовж гону де-рева до другої зарубки. Наслідком цього кора розривається, після чого легко знімають її з дерева при помочі дерев’яної лопаточки.

В періоді повного руху соків часто здира-ють лико – кору – руками, без помочі ножа чи лопаточки.

Здерте лико – кору – вимочують через півтора до трьох місяців у відповідно устроє-них водойомах, звичайно в короткому часі по його лісозаготовці. По вимоченні, кору обчи-щують з паздір’я і віддирають від неї (від її внутрішньої сторони) ликові ленти. Віддерті ленти просушують спершу на відкритому пові-трі, а опісля сортують і переховують в провів-них місцях до часу виробничого процесу.

Матеріал лозовиробництва росте на надрічних просторах зах. обл. УРСР. Породи лози, що ростуть в зах. обл., бувають у вигляді дерев і кущів. Найбільш придатною до плетін-ня є лоза кущевої породи, яка росте дико та яку кошикарі зах. обл. в більшості у свойому виробництві використовують.

Для виготовлення плетених виробів з лози заготовляють найперше виробничий мате-ріал. Лозовий матеріал заготовляють в пе-ріоді руху соків (весною і літом) або восени і зимою. Лозу зрізують звичайно садовим ножем. В с. Городище Самбірського р-ну Дрогобицької обл. стинають лозу серповато закривленим ножем. Зрізане пруття очищу-ють від листя і віток та сортують. Сортують його передусім по довжині і товщині. Для бі-лого лозоплетіння лозовий прут ошкурюють (облущують з лика).

З лозового прута, зрізаного під час обігу соків (весною), лико облущують безпосередно після зрізки. Пруття, зрізане в осінньо-зимо-вому періоді, піддають окремій обробці. При цім вживають різних способів, але найперше вживають способу мочення. Для мочення ло-зового пруття вибирають водойоми (збірники води) з чистою водою, з піщаним або камінним дном. Пруття, пов’язане у в’язки, погружають докорінними кінцями у воду так, щоб рівень води не був вищий понад 15 см. Мочення пере водять звичайно в теплій порі (квітень – травень). Триває воно 8–10 днів. Уживають ще цілий ряд інших способів підготовки зрі-заної зимою лози до ошкурювання. Найчас-тіше уживані оці: 1) в’язки лози після зрізки ставлять в теплі льохи (пивниці) у вогкий пі-сок і часто підливають пісок горячою водою. Така підготовка триває 4–5 тижнів. Цей спо-сіб уживаний тоді, коли кількість лози мала. 2) В’язки лози осінньої заготовки ставлять зрізами на землю на рівному і відкритому міс-ці і залишають їх під снігом до весни. Весною починається в них рух соків, і їх можна легко ошкурювати. 3) В будь-якому приміщенні, яке може бути нагріте, або в спеціально побудо-ваній парні, ставлять в більший посуд в’язки лози; наливають в нього стільки води, щоб за-топити спідні кінці пруття на 7 см. Залежно від температури приміщення, а також від пори року, через 1–2 тижні лозове пруття буває готове до ошкурення. 4) У більших підприєм-ствах вживають при підготовці лози до ошку-рювання окропу. При цьому вживають досить великих казанів. Їх становлять в будь-якому приміщенні і розкладають під ними огонь. В казани кладуть лоз. пруття і варять його в гарячій воді протягом 3–4 годин. Внаслідок цього лико відстає від деревнини і його лег-ко ошкурювати. Є ще один спосіб підготовки лози до ошкурення – це пропарка. А що цей спосіб уживаний майже виключно у більших підприємствах лозоплетіння, що вимагає він окремого приміщення і досить великих вит рат, то про нього, як менш етнографічний, говорити тут ширше не потрібно.


ІМатеріал лозовиробництва

ІМатеріал лозовиробництва

надрічних просторах зах. обл. УРСР. Породи Інадрічних просторах зах. обл. УРСР. Породи лози, що ростуть в зах. Ілози, що ростуть в зах. облІобл., бувають у вигляді І., бувають у вигляді дерев і кущів. Найбільш придатною до плетінІдерев і кущів. Найбільш придатною до плетіння є лоза кущевої породи, яка росте дико та Іня є лоза кущевої породи, яка росте дико та

. в більшості у свойому І. в більшості у свойому виробництві використовують.Івиробництві використовують.

Мйого лісозаготовці. По вимоченні, кору обчи

Мйого лісозаготовці. По вимоченні, кору обчищують з паздір’я і віддирають від неї (від її

Мщують з паздір’я і віддирають від неї (від її внутрішньої сторони) ликові ленти. Віддерті

Мвнутрішньої сторони) ликові ленти. Віддерті ленти просушують спершу на відкритому пові

Мленти просушують спершу на відкритому пові-

М-

трі, а опісля сортують і переховують в провів-Мтрі, а опісля сортують і переховують в провів-них місцях до часу виробничого процесу.Мних місцях до часу виробничого процесу.

Матеріал лозовиробництваММатеріал лозовиробництва росте на М росте на надрічних просторах зах. обл. УРСР. Породи Мнадрічних просторах зах. обл. УРСР. Породи

., бувають у вигляді М., бувають у вигляді дерев і кущів. Найбільш придатною до плетінМдерев і кущів. Найбільш придатною до плетіння є лоза кущевої породи, яка росте дико та Мня є лоза кущевої породи, яка росте дико та

може бути нагріте, або в спеціально побудоМможе бути нагріте, або в спеціально побудованій парні, ставлять в більший посуд в’язки Мваній парні, ставлять в більший посуд в’язки Ф

имочують через

Фимочують через

півтора до трьох місяців у відповідно устроє Фпівтора до трьох місяців у відповідно устроє- Ф-них водойомах, звичайно в короткому часі по Фних водойомах, звичайно в короткому часі по його лісозаготовці. По вимоченні, кору обчи Фйого лісозаготовці. По вимоченні, кору обчи- Ф-щують з паздір’я і віддирають від неї (від її Фщують з паздір’я і віддирають від неї (від її

ставлять в теплі льохи (пивниці) у вогкий пі

Фставлять в теплі льохи (пивниці) у вогкий пісок і часто підливають пісок горячою водою.

Фсок і часто підливають пісок горячою водою. Така підготовка триває 4–5

ФТака підготовка триває 4–5сіб уживаний тоді, коли кількість лози мала. Фсіб уживаний тоді, коли кількість лози мала. Ф2)Ф2) В’язки лози осінньої заготовки ставлять ФВ’язки лози осінньої заготовки ставлять зрізами на землю на рівному і відкритому місФзрізами на землю на рівному і відкритому місці і залишають їх під снігом до весни. Весною Фці і залишають їх під снігом до весни. Весною починається в них рух соків, і їх можна легко Фпочинається в них рух соків, і їх можна легко ошкурювати. 3)Фошкурювати. 3)може бути нагріте, або в спеціально побудоФможе бути нагріте, або в спеціально побудо

Етравень). Триває воно 8–10

Етравень). Триває воно 8–10ще цілий ряд інших способів підготовки зрі

Еще цілий ряд інших способів підготовки зрізаної зимою лози до ошкурювання. НайчасЕзаної зимою лози до ошкурювання. Найчастіше уживані оці: 1)Етіше уживані оці: 1) в’Ев’язки лози після зрізки Еязки лози після зрізки в’язки лози після зрізки в’Ев’язки лози після зрізки в’ставлять в теплі льохи (пивниці) у вогкий піЕставлять в теплі льохи (пивниці) у вогкий пісок і часто підливають пісок горячою водою. Есок і часто підливають пісок горячою водою. Така підготовка триває 4–5ЕТака підготовка триває 4–5сіб уживаний тоді, коли кількість лози мала. Есіб уживаний тоді, коли кількість лози мала.

В’язки лози осінньої заготовки ставлять ЕВ’язки лози осінньої заготовки ставлять


84


Ошкурювання лози проводять вручну або на спеціальних станках. Для ручного ошкурювання уживають знаряддя, званого щипцями. Щипці бувають дерев’яні і сталеві. Частіше вживані щипці сталеві. Є вони ви-готовлені з грубшого сталевого дроту, загне-ного у форму вилок. В нищій округлій частині прикріплена основа – дві сталеві пластинки. Ошкурення лози при помочі щипців про-водять так: одною рукою держить робітник рамена щипців, а другою – перетягає через круглий її отвір прут. При стисненні рамен щипців діаметр круглого їх отвору зменшу-ється настільки, що з прута при просуванні його через отвір злущується лико. Ширину отвору рамок щипців регулює робітник від-повідно до товщини прута.

Крім цього способу, найчастіше уживаного поодинокими виробниками, в більших підпри-ємствах – кошикарнях – вживають складне знаряддя – барабанний станок, який уважати треба вже частиною фабричного устаткування.

Ошкурене пруття просушують. Продовж 2–3 днів просихає воно при соняшній погоді, розстелене тонкою верствою на високих під-кладах. Цей природний спосіб просушки є найчастіше уживаний. Є ще й штучні способи, які проводять в спеціально уладжених сушар-нях. Найчастіше уживають ось такого способу штучної просушки: кімнату нагрівають піччю до 45 степенів. В ній розкладають на відповід-них підставках тонкою верствою пруття до про-сушки. Така штучна просушка триває 2–3 дні.

Є і штучні сушарні, нагрівані кальорифера-ми, яких час просушки триває всього 7–8 год., але вони належать вже до ряду вищих техніч-них промислових заходів.

Поруч з цілим лозовим прутом уживають в лозоплетінні також колоту лозу. На грубі ви-роби розколюють лозу, не здираючи з неї лика. Але в більшості до колення беруть лозу вже очищену від лика.

На дві частини розколюють лозу за допо-могою звичайного шевського ножа. На три або чотири частини колють лозу т. зв. «щепа-лом». Щепало довге на 7 см, виконане з бу-

кового дерева, кістки або міді. Розколювання практично переводять так: лоз. прут беруть в ліву руку, а правою протягають щепало від горішної частини через цілу довжину прута. Колоту лозу використовують на виробництво або пускають її ще в дальшу обробку. Дальша обробка колотої лози має на цілі виробництво лозових шин. «Шина» – це частина розко-лотого поздовж на троє або четверо прута. Шини заготовляють, здіймаючи з колотої лози серцевину та рештки м’якої деревнини, аж поки не залишиться тонка лозина з блис-кучою поверхнею. Шини виготовляють за до-помогою струга.

Виробничим матеріалом рогожних пле-тених виробів – це болотна рослина, що часто росте в зах. обл. УРСР на заливних ріками і озерами теренах. Заготовку цього виробничого матеріалу переводять восени. У вересні – жовтні витинають рогожу, а від-так просушують її. Витинку переводять двома способами – бродять по болоті і витинають її звичайним ножем або, частіше, тнуть рогожу з човна серпом, прикріпленим до довгої жердки.

Матеріалом солом’яного виробни-цтва – це пшенична, житна, рідше ячмінна солома. Здобування і заготовка цього мате-ріалу прос та. В липні, коли пшениця починає дозрівати, стинають хлопці стебла (стрілки) пшениці і плетуть з них пліть (плетянку). При плетінні звогчують солому водою або слиною. Подіб но здобувають і заготовляють в під-гірських околицях матеріал житний. «Якщо жито зачинає дозрівати, солома ще м’яка і по-датна, тоді “щипають” “стибиля”, т. є вибира-ють руками гарні стебла і відтинають їх вище першого сучка. Вдома обтинають колоски, а самі стебла залишають. З такої соломи пле-туть, або зараз літом, а частіше зимою, коли є більше часу. До зими солома висихає і стає круха. Щоб її зм’ягчити, перепускають через кожне стебло слину» (Кубільник В. – М. К. с. Ж., стор. 99).

В техніці ликоплетіння один спосіб плетін-ня уживають при виробі личаків, другий – при виробі мат і рогіжок, а ще інший при вироб-


Іякі проводять в спеціально уладжених сушар

Іякі проводять в спеціально уладжених сушарнях. Найчастіше уживають ось такого способу Інях. Найчастіше уживають ось такого способу штучної просушки: кімнату нагрівають піччю Іштучної просушки: кімнату нагрівають піччю

ні Іній розкладають на відповідІй розкладають на відповідних підставках тонкою верствою пруття до проІних підставках тонкою верствою пруття до просушки. Така штучна просушка триває 2–3Ісушки. Така штучна просушка триває 2–3

і штучні сушарні, нагрівані кальорифераІі штучні сушарні, нагрівані кальорифера

Мтреба вже частиною фабричного устаткування.

Мтреба вже частиною фабричного устаткування.

Ошкурене пруття просушують. Продовж

МОшкурене пруття просушують. Продовж

днів просихає воно при соняшній погоді,

Мднів просихає воно при соняшній погоді,

розстелене тонкою верствою на високих під

Мрозстелене тонкою верствою на високих під-

М-

кладах. Цей природний спосіб просушки є Мкладах. Цей природний спосіб просушки є найчастіше уживаний. Є Мнайчастіше уживаний. Є ще Мще й штучні способи, Мй штучні способи, які проводять в спеціально уладжених сушарМякі проводять в спеціально уладжених сушар-М-нях. Найчастіше уживають ось такого способу Мнях. Найчастіше уживають ось такого способу штучної просушки: кімнату нагрівають піччю Мштучної просушки: кімнату нагрівають піччю

й розкладають на відповідМй розкладають на відповідних підставках тонкою верствою пруття до проМних підставках тонкою верствою пруття до про

цтваМцтвасолома. Здобування і заготовка цього матеМсолома. Здобування і заготовка цього матеФживають складне Фживають складне

– барабанний станок, який уважати Ф– барабанний станок, який уважати треба вже частиною фабричного устаткування. Фтреба вже частиною фабричного устаткування.

Ошкурене пруття просушують. Продовж ФОшкурене пруття просушують. Продовж

часто росте в зах. обл. УРСР на заливних

Фчасто росте в зах. обл. УРСР на заливних ріками і озерами теренах. Заготовку цього

Фріками і озерами теренах. Заготовку цього виробничого матеріалу переводять восени.

Фвиробничого матеріалу переводять восени. УФУ вересніФвересні – жФ– жовтні витинають рогожу, а відФовтні витинають рогожу, а відтак просушують її. Витинку переводять двома Фтак просушують її. Витинку переводять двома способамиФспособами – бФ– бродять по болоті і витинають її Фродять по болоті і витинають її звичайним ножем або, частіше, тнуть рогожу з Фзвичайним ножем або, частіше, тнуть рогожу з човна серпом, прикріпленим до довгої жердки.Фчовна серпом, прикріпленим до довгої жердки.

Матеріалом солом’яного виробниФМатеріалом солом’яного виробництваФцтва

Екучою поверхнею. Шини виготовляють за до

Екучою поверхнею. Шини виготовляють за допомогою струга.

Епомогою струга.

Виробничим матеріалом рогожних плеЕВиробничим матеріалом рогожних плетених виробівЕтених виробів – це болотна рослина, що Е– це болотна рослина, що часто росте в зах. обл. УРСР на заливних Ечасто росте в зах. обл. УРСР на заливних ріками і озерами теренах. Заготовку цього Еріками і озерами теренах. Заготовку цього виробничого матеріалу переводять восени. Евиробничого матеріалу переводять восени.

овтні витинають рогожу, а відЕовтні витинають рогожу, а відтак просушують її. Витинку переводять двома Етак просушують її. Витинку переводять двома

85


ництві кошиків. При виробі кошиків з лика найчастіше уживаний в північних районах Во-линської і Рівенської областей т. зв. сітковий спосіб плетіння. Сіткова техніка при виробі пасів і кошиків з лика поширена також в інших зах. обл. і на Закарпатті.

При виплітуванні мат з лика уживають ткацький варстат. На ньому виплітають мати звичайно способом тасьмово-хрестиковим. Окремою технікою є техніка виробів личаків. У своїй основі є вона також тасьмово-хрести-ковою.

Крім личаків, рогожок, мат і кошиків виго-товляють з ликових лент ще решета. Техніка виробництва решіт ось така: полотнища для решіт плетуть на дошці, до якої прикріплюють личкові, стругані на машині, ленти на віддалі 0,5 см одну від одної. По так укріпленій осно-ві плетуть полотнище серцевинними ликовими лентами, так, щоб залишалися віконця розмі-ром пів см в квадраті. По краях готове полот-нище закріплюють тонкою шиною, прихвачу-ючи одночасно шини основи та підткання.

Лозоплетіння в основному переводять руками, тому і знаряддя виробництва не складне. В многих випадках інвентар знаряддя кошикаря складається тільки з ножа, сокири, шила і ізера. Крім цих конечних в лозовироб-ництві струментів уживають лозовиробники ще цілий ряд інших приладів. До важніших з них належать садові ножиці. Особливо важ-ко обійтись без них при виробництві мебелі і багажових кошиків. Важним струментом в лозовиробництві – це жамка. Обручовим її вирізом рівняють пруття, рівнокутним – над-ламують підстрілки для стільців тощо.

До потрібних, часто необхідних в лозови-робництві приладів причислити треба ще об-ценьки різного виду, столярську пилку, цир-куль, рівнокутник і коловорот.

В техніці лозового виробництва застосо-вують різні види (способи) плетіння. До найбільше поширених видів лозовиробництва в зах. обл. УРСР належить, вже при лико-виробництві згаданий, вид хрестиковий. По-лягає він на тім, що прути переплітаються

як нитки в тканині, під прямим кутом. Якщо основу творять грубі прути або кілки, то на-зивають її «реберковою». Цим саме хрестико-вим способом на реберковій (ребровій) основі виплітають в зах. обл. дуже багато плотів, ліс, кошів і менших кошиків. Ним плетена також більшість рибальських кошів. Крім цього, в зах. обл. УРСР найчастіше уживаного в лозовиробництві способу, можна зустріти тут ще і інші види плетіння. До них належить в першій мірі плетіння в дві лозини (вірівочка). Для цього беруть довгу лозину, перегинають її на двоє, кладуть на основний стояк ліворуч і плетуть в такий спосіб, що одну лозину за-гинають в один бік стояка, а другу – навпаки. При такому плетінні лозини лягають одна на другу навхрест. При виробництві кошиків час-то декілька рядків проплітають спочатку в дві лозини, а далі плетуть звичайним одинарним способом. Цей спосіб вживаний, отже, для зміцнення плетіння.

До рідше вживаних в зах. обл. УРСР ви-дів належить плетіння товстим рядком і пле-тіння шахматне. Товстий рядок вплітають до кошикарських виробів для підвищення ви-тривалості подорожних і багажних кошиків. Інтересний – хоч дуже рідко тут уживаний – шахматний спосіб плетіння. Його уживають при плетінні кошиків з пруття різного кольору. Виплетені тією технікою вироби одержують у результаті рисунок з розложених в шаховому порядку різнобарвних квадратиків.

Кінцевими операціями лозоплетіння яв-ляються вибілка, закрашення і лікерування. Обілюють тільки ошкурене лозове пруття, а частіше – виплетені з них вироби. Вибілку проводять різними способами, найчастіше при помочі сірки. Вибілку сіркою проводять зви-чайно в малім щільно закритім приміщенні. Матеріали, призначені до вибілки, звогчують і уставляють в приміщенні на незначнім підви-щенні від помосту. Опісля запалюють в мета-лічній посудині палочки сірки (кількість сірки обчислюють приблизно 30 гр на один м куб. приміщення). Коли сірка розгориться, двері закривають, а всі щілини в стінах приміщен-


І. Крім цих конечних в лозовироб

І. Крім цих конечних в лозовироб

ництві струментів уживають лозовиробники Іництві струментів уживають лозовиробники ще цілий ряд інших приладів. До важніших з Іще цілий ряд інших приладів. До важніших з них належать садові ножиці. Особливо важІних належать садові ножиці. Особливо важко обійтись без них при виробництві мебелі і Іко обійтись без них при виробництві мебелі і багажових кошиків. Важним струментом в Ібагажових кошиків. Важним струментом в

жамкаІжамка. Обручовим її І. Обручовим її

Мнище закріплюють тонкою шиною, прихвачу

Мнище закріплюють тонкою шиною, прихвачуючи одночасно шини основи та підткання.

Мючи одночасно шини основи та підткання.

Лозоплетіння в основному переводять

МЛозоплетіння в основному переводять

, тому і знаряддя виробництва не

М, тому і знаряддя виробництва не

многих випадках інвентар знаряддя Ммногих випадках інвентар знаряддя кошикаря складається тільки з Мкошикаря складається тільки з ножа, сокири, Множа, сокири,

. Крім цих конечних в лозовиробМ. Крім цих конечних в лозовироб-М-ництві струментів уживають лозовиробники Мництві струментів уживають лозовиробники ще цілий ряд інших приладів. До важніших з Мще цілий ряд інших приладів. До важніших з них належать садові ножиці. Особливо важМних належать садові ножиці. Особливо важко обійтись без них при виробництві мебелі і Мко обійтись без них при виробництві мебелі і

тривалості подорожних і багажних кошиків. Мтривалості подорожних і багажних кошиків. ІнтереснийМІнтереснийФ

ві плетуть полотнище серцевинними ликовими

Фві плетуть полотнище серцевинними ликовими лентами, так, щоб залишалися віконця розмі Флентами, так, щоб залишалися віконця розмі- Ф-ром пів см в квадраті. По краях готове полот Фром пів см в квадраті. По краях готове полот- Ф-нище закріплюють тонкою шиною, прихвачу Фнище закріплюють тонкою шиною, прихвачу- Ф-

другу навхрест. При виробництві кошиків час

Фдругу навхрест. При виробництві кошиків часто декілька рядків проплітають спочатку в дві

Фто декілька рядків проплітають спочатку в дві лозини, а далі плетуть звичайним одинарним

Флозини, а далі плетуть звичайним одинарним способом. Цей спосіб вживаний, отже, для Фспособом. Цей спосіб вживаний, отже, для зміцнення плетіння.Фзміцнення плетіння.

До рідше вживаних в зах. обл. УРСР виФДо рідше вживаних в зах. обл. УРСР виФдів належить плетіння товстим рядком і плеФдів належить плетіння товстим рядком і плетіння шахматне. Товстий рядок вплітають до Фтіння шахматне. Товстий рядок вплітають до кошикарських виробів для підвищення виФкошикарських виробів для підвищення витривалості подорожних і багажних кошиків. Фтривалості подорожних і багажних кошиків.

Еїї на двоє, кладуть на основний стояк ліворуч

Еїї на двоє, кладуть на основний стояк ліворуч і плетуть в такий спосіб, що одну лозину за

Еі плетуть в такий спосіб, що одну лозину загинають в один бік стояка, а другуЕгинають в один бік стояка, а другуПри такому плетінні лозини лягають одна на ЕПри такому плетінні лозини лягають одна на другу навхрест. При виробництві кошиків часЕдругу навхрест. При виробництві кошиків часто декілька рядків проплітають спочатку в дві Ето декілька рядків проплітають спочатку в дві лозини, а далі плетуть звичайним одинарним Елозини, а далі плетуть звичайним одинарним способом. Цей спосіб вживаний, отже, для Еспособом. Цей спосіб вживаний, отже, для зміцнення плетіння.Езміцнення плетіння.


86


ня замазують глиною або затикають папером. Час вибілки триває 4–6 год.

В такім же приміщенні проводять також ви-білювання сірчаною кислотою. Предмети при-значені до вибілки розвішують в приміщенні, а пізніше наповняють посудину сильною сір-чаною кислотою і залишають її відкритою. Предмети залишають в приміщенні 1–2 доби. Там, де не мають відповідних приміщень, пере водять вибілювання в щільно замк нених ящиках. Для закрашування матеріалів і гото-вих виробів уживають звичайно водні краски (акварелі).

Техніка рогожного виробництва і види плетіння виробів з рогожі в загальному є по-дібні до техніки і видів лозоплетіння. Тіль-ки в рогожному виробництві часто виступає вид «кісочка», який рідко зустрінути можна у лозо виробництві. Мати з рогожі плетуть, звичайно, хрестиковим способом. Таким же способом, з додатком інших видів як вірівочка, товстий рядок і ін., плетуть з рогожі кошики («кобілки»). (В Комарнянщині цей вид пле-тіння називають «звичайним»). При вироб-ництві кошиків з рогожі вживають в північ-них районах Волинської і Ровенської областей дерев’яний станок. Окремі станки вживані при виробництві мат з рогожі.

Техніка плетіння зі соломи відбувається звичайно руками. Буває кілька видів, кіль-ка способів плетіння. При виробі капелюхів найчастіше виступають оці: 1) «Кісочка» – 4–8 стрілки (стебла) переплітають подібно як плететься кіску дівчини. Зовнішні стебла вплітають в середину з одної сторони зверху, з другої знизу і переплітають їх. У результа-ті виходить досить широка лента, т. зв. «рівна стрічка». 2) Другий вид солом’яного плетін-ня – це т. зв. «вчетверо», «в зубці». Кладуть на себе скісно на-вхрест два стебла. Спідним стеблом плетуть праву сторону верхом, а верх-ню плетуть на зустріч першому низом (доли-ною); два стебла в середині переплітають між собою взаїмно. Коли оба стебла переплетуть-ся, обплітають коло них інші стебла – раз з одної сторони коло першого, другий раз зі

сторони другої коло стебла другого. Ці подвій-ні заломлення стебел творять зубчики. У ре-зультаті виходить вузька, але міцна зубчаста стрічка.

В селі Жукотині, р-н Турка, Дрогобиць-кої обл. плетуть кресані на «сім стебел». Зі со-ломи виплітають не тільки капелюхи, але й інші сорти виробів. Між іншим з тонких солом’яних валочків, пов’язаних і перешитих між собою спірально ликовими лентами, виробляють на Волині коші різної величини і форми. Це окре-мий рід т. зв. «спіральної техніки». Замість ликових лент вживають часом до спірального пов’язування солом’яних валочків жмутки со-ломи. Цим способом виробляють великі пле-тінки на зсип збіжжя – «солом’яники» або «бодні». (Етн. музей АН УРСР, Львів, Ч. ін-вент. 41019). Подібною технікою виробляють солом’яні мати, кошички до випікання хліба і солом’яні вулики.

Ликовиробництво виступає головно в ра-йонах господарсько відсталих, в районах, в кот рих життя населення під тиском невід-радних економічних умов розвивається на до-волі низькім матеріально-побутовім рівні.

Асортимент виробів з лика не дуже різно-родний. Найчастіше уживали і уживають лика до виробу личаків, решіт, рогіжок і мат. До-сить часто плели і плетуть ще й сьогодні з ньо-го малі кошики. Але і поза плетінням лико має широке застосування: ликом шиють коробки з кори, в’яжуть мітли, пов’язують мішечки при вибиванні олії, уживають його в соломовироб-ництві при спіральній техніці і т. п.

Асортимент плетених виробів з других ма-теріалів, а передусім з лози, більше різнород-ний і ширший.

Якщо б провести розподіл плетених виро-бів зах. областей за ознакою вжитковості, то поділити їх можна на вироби господарського вжитку, вироби житлового обладнання, виро-би рибальські і вироби деяких частин одягу – взуття і головні убори.

Але цей розподіл несталий. Він залежний від форм життя. Зі зміною форм життя змі-нюються і вимоги на предмети побутового ото-


Івиробництві мат з рогожі.

Івиробництві мат з рогожі.

Техніка плетіння зі соломиІТехніка плетіння зі соломизвичайно руками. Буває кілька видів, кільІзвичайно руками. Буває кілька видів, кілька способів плетіння. При виробі капелюхів Іка способів плетіння. При виробі капелюхів найчастіше виступають оці: 1)Інайчастіше виступають оці: 1)

стрілки (стебла) переплітають подібно Істрілки (стебла) переплітають подібно як плететься кіску дівчини. Зовнішні стебла Іяк плететься кіску дівчини. Зовнішні стебла

Мтовстий рядок і ін., плетуть з рогожі кошики

Мтовстий рядок і ін., плетуть з рогожі кошики

арнянщині цей вид пле

Марнянщині цей вид пле

тіння називають «звичайним»). При вироб

Мтіння називають «звичайним»). При вироб-

М-

ництві кошиків з рогожі вживають в північ

Мництві кошиків з рогожі вживають в північ-

М-

них районах Волинської і Ровенської областей Мних районах Волинської і Ровенської областей дерев’яний станок. Окремі станки вживані при Мдерев’яний станок. Окремі станки вживані при виробництві мат з рогожі. Мвиробництві мат з рогожі.

Техніка плетіння зі соломиМТехніка плетіння зі соломи відбувається М відбувається звичайно руками. Буває кілька видів, кільМзвичайно руками. Буває кілька видів, кілька способів плетіння. При виробі капелюхів Мка способів плетіння. При виробі капелюхів

«КМ«Кісочка»Місочка»

родний. Найчастіше уживали і уживають лика Мродний. Найчастіше уживали і уживають лика Ф

виробництві. Мати з рогожі плетуть,

Фвиробництві. Мати з рогожі плетуть,

звичайно, хрестиковим способом. Таким же Фзвичайно, хрестиковим способом. Таким же способом, з додатком інших видів як вірівочка, Фспособом, з додатком інших видів як вірівочка, товстий рядок і ін., плетуть з рогожі кошики Фтовстий рядок і ін., плетуть з рогожі кошики

арнянщині цей вид пле Фарнянщині цей вид пле- Ф-

«бодні». (Етн. музей АН УРСР, Львів, Ч.

Ф«бодні». (Етн. музей АН УРСР, Львів, Ч.вент.

Фвент. 41019). Подібною технікою виробляють

Ф41019). Подібною технікою виробляють

солом’яні мати, кошички до випікання хліба і

Фсолом’яні мати, кошички до випікання хліба і солом’яні вулики.Фсолом’яні вулики.ФЛиковиробництво виступає головно в раФЛиковиробництво виступає головно в районах господарсько відсталих, в районах, Фйонах господарсько відсталих, в районах, вФв котФкотрих життя населення під тиском невідФрих життя населення під тиском невідрадних економічних умов розвивається на доФрадних економічних умов розвивається на доволі низькім матеріальноФволі низькім матеріально

Асортимент виробів з лика не дуже різноФАсортимент виробів з лика не дуже різно

Еликових лент вживають часом до спірального

Еликових лент вживають часом до спірального пов’язування солом’яних валочків жмутки со

Епов’язування солом’яних валочків жмутки соломи. Цим способом виробляють великі плеЕломи. Цим способом виробляють великі плетінки на зсип збіжжяЕтінки на зсип збіжжя – «Е– ««бодні». (Етн. музей АН УРСР, Львів, Ч.Е«бодні». (Етн. музей АН УРСР, Львів, Ч.

41019). Подібною технікою виробляють Е41019). Подібною технікою виробляють солом’яні мати, кошички до випікання хліба і Есолом’яні мати, кошички до випікання хліба і солом’яні вулики.Есолом’яні вулики.

Ликовиробництво виступає головно в раЕЛиковиробництво виступає головно в ра

87


чення. Отже, зі сучасними соціалістичними формами життя росте і матеріальний добро бут населення, зміняються і його культурні вимо-ги. У результаті цього процесу деякі асорти-менти плетених виробів виказують і сьогодні, в соціалістичному побуті, свою живучість; інші втрачають в нових умовах щораз більше своє вжиткове призначення.

З виробів господарського вжитку найбіль-шу живучість в сьогоднішних соціалістичних умовах виявляють господарські кошики: і сьо-годні широко вживані вони в господарських артілях до різних потреб. Живучість свою ви-являють подорожні чемодани і риболовні коші. Це саме сказати можна і про інші різновидні більші і менші кошички – папірниці (кошич-ки на папір), овочеві коші, коші яринні і т. п. В нових соціалістичних умовах виправдують своє існування вжитковістю також рогіжки (витирачки), мати і солом’яні плетінки до пере-ховування збіжжя, солом’яні туфлі (пантофлі). А тратять на вартості і відмирають в нових формах побуту такі плетені вироби, як личані решета (заступлені тепер дротяними решета-ми і справними млинками), плетені плоти, цей замітний складовий елемент до радянських сіл в зах. областях УРСР; зникають плоти, які відділювали, відмежовували в капіталіс-тичному періоді кожний клаптик присадиб-ної власності; зникають они як непотрібна тепер господарська споруда. Відмирають в нових умовах плетені частини одягу – лича-ки і солом’яні капелюхи – крисані. Місце ли-чаків чимраз частіше займає шкіряне взуття, а солом’яні крисані витиснені тепер в більшості головним убором, що зроблений з більш трив-кого матеріалу і виготовлений в практичнішій формі. Під впливом кращих сьогоднішних побутово-економічних умов уступають своє місце рогожні «коберці» виробам з тканини – «коберці», які в дорадянському часі служили в Чортківському районі в хатах бідняків і серед-няків як стінні килими – диваники.

Натомість чимраз більший попит мають тепер плетені вироби хатнього обладнання – плетені столи, стільці – крісла, діточі столики

і крісла, таборетки, гойдалки, кабінетні і ку-рортні крісла, підставки для квітів, настільні кошички і т. п.

Наприкінці підкреслити треба, що роз-виток соціалістичної індустрії наших часів родить новий асортимент плетених виробів – різноформні коші для опаковки індустріально-го виробництва.

Тут слід згадати ще про плетені вироби, які виступають в зах. областях УРСР в окремих полосах, як тільки їм притаманна етнографіч-на закраска. До них в першу чергу причислити можна «кошниці». Є це плетені з лози неве-личкі будиночки для переховування кукуру-дзи. Характерні вони тільки для Чернівецької і Станіславської областей та південної частини області Тернопільської (Фото <...>). Для За-карпаття характерні деякі типи кошичків як 1) опалка на картоплю форми овальної; 2) ко-шичок, званий «фума»; 3) кошичок, зв. «со-твор» або «шашка», – подовгастий, плетений з ошкуреної лози, з двома ручками по боках, розмальований різними барвами; 4) кошичок, зв. «кошелик», колірований на червоно, фіо-летно, зелено. Має він свойого роду культове значення – уживаний виключно до приносу свяченого на великдень.

Розвиток народного промислу плетіння в зах. областях не проходив відокремлено, але, як вказують спільні прийоми техніки і види асортименту, формувався він на цих самих основах на яких формувався промисел пле-тіння в східних областях України, в Білорусії і Росії. Всюди на землях трьох слов’янських східних народів виступають подібне знаряд-дя виробництва, подібні технічні прийоми і дуже подібний асортимент (Пор. Рєшетніков). А асортимент даного виробництва диктований завжди кожночасними побутовими, господар-ськими і культурними потребами.

ІІІНа основі розгляду історичних умов, серед

яких розвивався в зах. областях УРСР про-мисел плетіння, на основі пізнання суспільно- економічних та побутових умов виробників


Іякі відділювали, відмежовували в капіталіс

Іякі відділювали, відмежовували в капіталістичному періоді кожний клаптик присадибІтичному періоді кожний клаптик присадибної власності; зникають они як непотрібна Іної власності; зникають они як непотрібна тепер господарська споруда. Відмирають в Ітепер господарська споруда. Відмирають в нових умовах плетені частини одягуІнових умовах плетені частини одягу

– кІ– крисані. Місце лиІрисані. Місце личаків чимраз частіше займає шкіряне взуття, Ічаків чимраз частіше займає шкіряне взуття,

Мтратять на вартості і відмирають в нових

Мтратять на вартості і відмирають в нових

формах побуту такі плетені вироби, як личані

Мформах побуту такі плетені вироби, як личані решета (заступлені тепер дротяними решета

Мрешета (заступлені тепер дротяними решета-

М-

ми і справними млинками), плетені плоти, цей

Мми і справними млинками), плетені плоти, цей замітний складовий елемент доМзамітний складовий елемент дораМрадянських Мдянських сіл в зах. областях УРСР; зникають плоти, Мсіл в зах. областях УРСР; зникають плоти, які відділювали, відмежовували в капіталісМякі відділювали, відмежовували в капіталіс-М-тичному періоді кожний клаптик присадибМтичному періоді кожний клаптик присадиб-М-ної власності; зникають они як непотрібна Мної власності; зникають они як непотрібна тепер господарська споруда. Відмирають в Мтепер господарська споруда. Відмирають в нових умовах плетені частини одягуМнових умовах плетені частини одягу

значенняМзначеннясвяченого на великдень.Мсвяченого на великдень.Ф

своє існування вжитковістю також рогіжки

Фсвоє існування вжитковістю також рогіжки (витирачки), мати і солом’яні плетінки до пере- Ф(витирачки), мати і солом’яні плетінки до пере-ховування збіжжя, солом’яні туфлі (пантофлі). Фховування збіжжя, солом’яні туфлі (пантофлі).

тратять на вартості і відмирають в нових Фтратять на вартості і відмирають в нових формах побуту такі плетені вироби, як личані Фформах побуту такі плетені вироби, як личані

області Тернопільської (Фото

Фобласті Тернопільської (Фотокарпаття характерні деякі типи кошичків як

Фкарпаття характерні деякі типи кошичків як 1)

Ф1) опалка на картоплю форми овальної; 2)

Фопалка на картоплю форми овальної; 2)

шичок, званий «фума»; 3)Фшичок, званий «фума»; 3)Фтвор» або «шашка»,Фтвор» або «шашка»,з ошкуреної лози, з двома ручками по боках, Фз ошкуреної лози, з двома ручками по боках, розмальований різними барвами; 4)Фрозмальований різними барвами; 4)зв.Фзв. «кошелик», колірований на червоно, фіоФ«кошелик», колірований на червоно, фіолетно, зелено. Має він свойого роду культове Флетно, зелено. Має він свойого роду культове значенняФзначення

Еможна «кошниці». Є

Еможна «кошниці». Єличкі будиночки для переховування кукуру

Еличкі будиночки для переховування кукурудзи. Характерні вони тільки для Чернівецької Едзи. Характерні вони тільки для Чернівецької і Станіславської областей та південної частини Еі Станіславської областей та південної частини області Тернопільської (ФотоЕобласті Тернопільської (Фотокарпаття характерні деякі типи кошичків як Екарпаття характерні деякі типи кошичків як

опалка на картоплю форми овальної; 2)Еопалка на картоплю форми овальної; 2)шичок, званий «фума»; 3)Ешичок, званий «фума»; 3)твор» або «шашка»,Етвор» або «шашка»,


88


цього промислу можна ствердити слідуюче: 1) В дорадянських часах промисел плетіння обмежу вався головно до виробу кошів. Коши-карство служило підсобним заняттям малозе-мельних селян в надрічних околицях. Існувало воно, отже, як домашній – одноосібний або сімейний – промисел. 2) Соціально-економіч-ні умови виробників плетіння – як зрештою усіх інших працівників домашнього промис-лу – були жалюгідні. Недостача готівки на за-куплення виробничого матеріалу і відсутність організованого збуту готових виробів спри-чинювали цілковиту економічну залежність виробників від капіталістів-експлуататорів – доставців виробничого матеріалу і скупщиків готових виробів. З бігом часу заробітки вироб-ників не вистачали навіть на скромний прожи-ток. В наслідок цього цей промисел став тут помітно занепадати. 3) З ментом возз’єднання земель теперішніх зах. областей зі своїм ма-териком починають в основному змінюватись тут соціально-економічні умови виробників-ремісників промислу плетіння, а передусім виробників найбільше поширеного в зах. об-ластях УРСР лозовиробництва. Шляхом за-гально унормованого користування сировиною виробництва знищено останки експлуатації ремісників доставцями виробничого матеріалу. А зорганізований збут готових виробів усунув з життя виробників посередника – скупщика їх готової праці. Вже сама ліквідація оцих двох зроджених і вирощених капіталізмом експлуа-таторів виробника підвищила його заробітки. Але це не одинока зміна, яку принесли з собою нові часи. В системі соціалістичного господар-ства відмирає зараз одноосібне виробництво як виробництво плетених предметів масового широкого вжитку; його місце занимає артільна організація виробництва, яка зі своєю підви-щеною технікою спосібна, з одної сторони, по-кривати зростаюче запотребування широких мас на плетені вироби, а з другої, – створити вона може, і справді створює, для виробників плетіння корисні соціально-економічні умови праці і культурні побутові умови життя. 4) Для виробництва плетених виробів, а зокрема для

лозовиробництва зах. областей УРСР, в умо-вах радянської економіки і соціалістичного устрою відкриваються широкі перспективи розвитку. Наявність великої кількості місцевої лозової сировини і інтенсифікація колгоспного господарства в колгоспах надрічних районів в напрямі якнайбільшого господарського ви-користання розлогих природних лозняків, що стали тепер власністю цих колгоспів, створю-ють головну передумову для розвитку і поши-рення лозовиробництва. Другою передумовою корисного розвитку цього промислу в зах. об-ластях УРСР в майбутньому – це усуспіль-нення сільського господарства. В усуспіль-неному господарстві годі буде обійтись без великої кількості відповідних матеріалів для опаковання. Серед них не останнє місце зай-муть плетені вироби. Велику потребу у виро-бах із лози відчуватимуть також кооперативні та державні торговельні організації. А бурх-ливі темпи соціалістичної індустріалізації на-шої країни безсумнівно впливатимуть на зріст попиту на плетені різноформні коші для опа-ковки індустріальних товарів. Особливо ж ба-гато плетених виробів потребувати будуть – і зараз вже потребують – наші лікувальні за-клади – санаторії, будинки відпочинку, дитячі заклади і т. п.

По знищенні витворених капіталізмом гальмуючих лозовиробництво чинників, по усуненні експлуатації виробників доставцями виробничого матеріалу і скупщиками готових виробів, по технічних поліпшенні у виробниц-тві підвищиться і якість плетених виробів, що безумовно вплине ще більше на зріст по-питу на них. А постанови РНК СРСР від 22 серпня 1945 р. та Раднаркому УРСР і ЦК КП(б) У № 1658 від 5 жовтня 1945 р. «Про заходи по збільшенню виробництва товарів широкого вжитку і продовольчих товарів під-приємствами місцевої промисловості, промис-лової кооперації та кооперації інвалідів УРСР» створюють необхідні основи для найкращих перспектив розвитку виробництва плетених виробів, а зокрема лозовиробництва в захід-них областях УРСР.


Іремісників доставцями виробничого матеріалу.

Іремісників доставцями виробничого матеріалу.

зорганізований збут готових виробів усунув Ізорганізований збут готових виробів усунув з життя виробників посередникаІз життя виробників посередникаїх готової праці. Вже сама ліквідація оцих двох Іїх готової праці. Вже сама ліквідація оцих двох зроджених і вирощених капіталізмом експлуаІзроджених і вирощених капіталізмом експлуататорів виробника підвищила його заробітки. Ітаторів виробника підвищила його заробітки. Але це не одинока зміна, яку принесли з собою ІАле це не одинока зміна, яку принесли з собою

Мономічні умови виробників

Мономічні умови виробників

ремісників промислу плетіння, а передусім

Мремісників промислу плетіння, а передусім виробників найбільше поширеного в зах. об

Мвиробників найбільше поширеного в зах. об-

М-

ластях УРСР лозовиробництва. Шляхом за

Мластях УРСР лозовиробництва. Шляхом за-

М-

гально унормованого користування сировиною Мгально унормованого користування сировиною виробництва знищено останки експлуатації Мвиробництва знищено останки експлуатації ремісників доставцями виробничого матеріалу. Мремісників доставцями виробничого матеріалу.

зорганізований збут готових виробів усунув Мзорганізований збут готових виробів усунув з життя виробників посередникаМз життя виробників посередника – М– скупщика Мскупщика їх готової праці. Вже сама ліквідація оцих двох Мїх готової праці. Вже сама ліквідація оцих двох зроджених і вирощених капіталізмом експлуаМзроджених і вирощених капіталізмом експлуа

іМі зараз вже потребуютьМзараз вже потребуютькладиМкладиФ

нтом возз’єднання

Фнтом возз’єднання

земель теперішніх зах. областей зі своїм ма Фземель теперішніх зах. областей зі своїм ма- Ф-териком починають в основному змінюватись Фтериком починають в основному змінюватись

ономічні умови виробників Фономічні умови виробників- Ф-ремісників промислу плетіння, а передусім Фремісників промислу плетіння, а передусім

опаковання. Серед них не останнє місце зай-

Фопаковання. Серед них не останнє місце зай-муть плетені вироби. Велику потребу у виро

Фмуть плетені вироби. Велику потребу у виробах із лози відчуватимуть також кооперативні

Фбах із лози відчуватимуть також кооперативні та державні торговельні організації. АФта державні торговельні організації. Аливі темпи соціалістичної індустріалізації наФливі темпи соціалістичної індустріалізації нашої країни безсумнівно впливатимуть на зріст Фшої країни безсумнівно впливатимуть на зріст Фпопиту на плетені різноформні коші для опаФпопиту на плетені різноформні коші для опаковки індустріальних товарів. Особливо ж баФковки індустріальних товарів. Особливо ж багато плетених виробів потребувати будутьФгато плетених виробів потребувати будуть

зараз вже потребуютьФзараз вже потребують

Еластях УРСР в майбутньому

Еластях УРСР в майбутньомунення сільського господарства. В

Енення сільського господарства. Вненому господарстві годі буде обійтись без Ененому господарстві годі буде обійтись без великої кількості відповідних матеріалів для Евеликої кількості відповідних матеріалів для опаковання. Серед них не останнє місце зай-Еопаковання. Серед них не останнє місце зай-муть плетені вироби. Велику потребу у вироЕмуть плетені вироби. Велику потребу у виробах із лози відчуватимуть також кооперативні Ебах із лози відчуватимуть також кооперативні та державні торговельні організації. АЕта державні торговельні організації. Аливі темпи соціалістичної індустріалізації наЕливі темпи соціалістичної індустріалізації на

89


Барабанний станок кошикарське знаряддя, вживане до ошкурювання лози.Бодня велика солом’яна плетінка на зсип збіжжя.Витирачка солом’яна прямокутна мата перед порогом мешкання, служить до ви-

тирання обуви перед входом до мешкання.Віровочка (вірйовочка) вид плетіння в дві лозини в цей спосіб, що лозини лягають одна на

другу на-вхрест.Жамка кошикарське приладдя з двома вирізами на кінцях – з обручовим і

прямокутним.Зсипа солом’яний плетений кіш більших розмірів, в долині вущий, з на-

кривкою, уживаний в Теребовельському районі до перехованя зер-на в більшій кількості.

Ізер кошикарське приладдя у виді тупого ножа.Коберець прямокутна сплетена з рогожі тканина (60 × 40), уживана в Чортків-

ському повіті в хатах бідняків як настінний килимець біля ліжка.Кобілка подовгастий виплетений з рогожі з двома вухами кошичок.Кошелик кошичок з ручкою, колірований, в Закарпатті має культове значен-

ня – уживаний тільки до приносу свяченого на великдень.Павузняк кругляк, при якого помочі прив’язують сіно при перевозі. Плетіння «вчетверо» вид солом’яного плетіння, у висліді якого повстає вузька, але або «в зубці» сильна зубчаста стрічка.Реброва основа тверда основа при хрестиковому виді плетіння.Сотвор або шашка Закарпатська назва подовгастого, плетеного з ошкуреної лози, роз-

мальованого різними красками в цвіти кошичка.Стрілка стебло пшениці, з якої плетуть плетянку при виробі капелюхів.Фума Закарпатська назва круглого плетеного з ошкуреної лози кошичка.Хрестиковий вид вид плетіння в техніці лозового виробництва, при якому прути пере-

плітаються як нитки в тканині – під прямим кутом.Шахматний спосіб вид плетіння у лозовиробництві у формі різнобарвних шахових

квад ратиків. Уживають його при плетінні кошиків з пруття різного кольору.

Швейка Прилад, уживаний при ликовиробництві, у виді вгнутого розпло-щеного шила.

Шина частина розколотого поздовж на троє або четверо прута, з якої зня-та серцевина та рештки м’якої деревнини.

Щепало кошикарське приладдя, уживане до колення лози на три або чотири частини.

Щипати стебла витинати пшеничні або житні стебла вище першого сучка.

Словник народних назв

-

-

-


ІХрестиковий вид ІХрестиковий вид

Шахматний спосіб ІШахматний спосіб виІвиквадІквадкольору.Ікольору.М

д солом’яного плетіння, у висліді якого повстає вузька, але

Мд солом’яного плетіння, у висліді якого повстає вузька, але льна зубчаста стрічка.

Мльна зубчаста стрічка.

тв

Мтверда основа при хрестиковому виді плетіння.

Мерда основа при хрестиковому виді плетіння.

За

МЗакарпатська назва подовгастого, плетеного з ошкуреної лози, роз

Мкарпатська назва подовгастого, плетеного з ошкуреної лози, роз

мальованого різними красками в цвіти кошичка.

Ммальованого різними красками в цвіти кошичка.стМстебло пшениці, з якої плетуть плетянку при виробі капелюхів.Мебло пшениці, з якої плетуть плетянку при виробі капелюхів.ЗаМЗакарпатська назва круглого плетеного з ошкуреної лози кошичка.Мкарпатська назва круглого плетеного з ошкуреної лози кошичка.виМвид плетіння в техніці лозового виробництва, при якому прути пере-Мд плетіння в техніці лозового виробництва, при якому прути пере-плітаються як нитки в тканиніМплітаються як нитки в тканині

д плетіння у лозовиробництві у формі різнобарвних шахових Мд плетіння у лозовиробництві у формі різнобарвних шахових ратиків. Уживають його при плетінні кошиків з пруття різного Мратиків. Уживають його при плетінні кошиків з пруття різного

Фському повіті в хатах бідняків як настінний килимець біля ліжка.

Фському повіті в хатах бідняків як настінний килимець біля ліжка.

довгастий виплетений з рогожі з двома вухами кошичок.

Фдовгастий виплетений з рогожі з двома вухами кошичок.

ичок з ручкою, колірований, в Закарпатті має культове значен

Фичок з ручкою, колірований, в Закарпатті має культове значен

– уживаний тільки до приносу свяченого на великдень.

Ф– уживаний тільки до приносу свяченого на великдень.

угляк, при якого помочі прив’язують сіно при перевозі. Фугляк, при якого помочі прив’язують сіно при перевозі. д солом’яного плетіння, у висліді якого повстає вузька, але Фд солом’яного плетіння, у висліді якого повстає вузька, але льна зубчаста стрічка.Фльна зубчаста стрічка.ерда основа при хрестиковому виді плетіння.Ферда основа при хрестиковому виді плетіння.карпатська назва подовгастого, плетеного з ошкуреної лози, розФкарпатська назва подовгастого, плетеного з ошкуреної лози, роз

мальованого різними красками в цвіти кошичка.Фмальованого різними красками в цвіти кошичка.

Еикарське приладдя у виді тупого ножа.

Еикарське приладдя у виді тупого ножа.мокутна сплетена з рогожі тканина (60Емокутна сплетена з рогожі тканина (60 × Е× 40), уживана в ЧортківЕ40), уживана в Чортків

ському повіті в хатах бідняків як настінний килимець біля ліжка.Еському повіті в хатах бідняків як настінний килимець біля ліжка.довгастий виплетений з рогожі з двома вухами кошичок.Едовгастий виплетений з рогожі з двома вухами кошичок.

ичок з ручкою, колірований, в Закарпатті має культове значенЕичок з ручкою, колірований, в Закарпатті має культове значен– уживаний тільки до приносу свяченого на великдень.Е– уживаний тільки до приносу свяченого на великдень.

угляк, при якого помочі прив’язують сіно при перевозі. Еугляк, при якого помочі прив’язують сіно при перевозі.


90


-

--

-

-

-

-

1. Bayger Jan Aleksander. Powiat Trembowel-ski – szkic geogra�czno-historyczny i etnogra�czny, Lwów, 1899.

2. Ciszewski Stanisław. Wojłok z łyka i wojłok z szerści – вміщ. у Вид. «Prace etnologiczne» T. III. Warszawa, 1930.

3. Falkiewicz Karol. Monogra�a powiatu Gróde-ckiego – Gródek, 1896.

4. Grochowski M. Szkoła koszykarska w Dzuro-wie – вміщ. в журн. «Tydzień» Dodatek literacko-naukowy Kurjera Lwowskiego, Lwów, 1905.

5. G. J. (Gajek J.). Zarys etnogra�czny Podola (час-тина ще в рук.).

6. Franko Expedition in das

7. Frankowski Eug. Z Polesia Wołyńskiego – вміщ. в журн. «Ziemia», Warszawa, 1914, № 11.

8. Froń Jósef. Uprawa wierzby koszykarskiej – Warszawa, 1901.

-

15. Orynżyna Przemysł ludowy w Polsce –

16. Ossendowski F. Antoni – Polesie – Poznań.

18. Pietkiewicz Czesław. Polesie rzeczyckie, cz. I. Kraków, 1928.

19. Poniatowski Stanisław. Etnogra�a Polski – Wiedza o Polsce t. III.

20. [нерозбірливо] słomkarski i wyr b pleciane [нерозбірливо] – Вміщ. «Sprawozdania z działalno-Ści Ligi pomocy przemys owej». 1910–1911.

21. Skorowidz Przemysłowo-handlowy Królestwa Galicyi, Lwów, 1912.

22. Sokalski Bronisław. Rys geogra�czno-staty-styczny Złoczowskiego Okręgu szkolnego – Złoczów, 1885.

23. Strzetelska-Grynbergowa Zo�a. Staromiej-skie – ziemia i ludność, Lwów, 1899.

24. Stupnicki Hipolit. Galicya pod względem topogra�czno Lwów, 1869.

-

-

28. Żukowski Otton Bukowina –

Czerniowce, 1914.


Іnaukowy Kurjera Lwowskiego

Іnaukowy Kurjera Lwowskiego

.). І.). Zarys ІZarys etnogra�cznyІetnogra�cznyІІІІZ ІZ PolesiaІPolesia WoІWoWarszawa, 1914ІWarszawa, 1914

Froń Jósef. Uprawa wierzby koszykarskiejІFroń Jósef. Uprawa wierzby koszykarskiej

Мaw. Wojłok z łyka i wojłok z

Мaw. Wojłok z łyka i wojłok z

Prace etnologiczne

МPrace etnologiczne»

М» T.

М T.

Falkiewicz Karol. Monogra�a powiatu Gróde

МFalkiewicz Karol. Monogra�a powiatu Gróde-

М-

Grochowski M. Szkoła koszykarska w DzuroМGrochowski M. Szkoła koszykarska w Dzuro-М-Tydzień МTydzień» Dodatek literacko-М» Dodatek literacko-

naukowy Kurjera Lwowskiego Мnaukowy Kurjera Lwowskiego, Lwów, 1905.М, Lwów, 1905.etnogra�cznyМetnogra�czny PodolaМPodola (часМ (час-М-МExpedition in МExpedition in

łМłyМy Wiedza o PolsceМWiedza o PolsceФBayger Jan Aleksander. Powiat Trembowel

ФBayger Jan Aleksander. Powiat Trembowel-

Ф-

– szkic geogra�czno-historyczny i etnogra�czny, Ф– szkic geogra�czno-historyczny i etnogra�czny,

aw. Wojłok z łyka i wojłok z Фaw. Wojłok z łyka i wojłok z III. ФIII.

15.

Ф15. Orynżyna

ФOrynżyna

ФФ16.Ф16. Ossendowski F. AntoniФOssendowski F. AntoniФФФФФФ18.Ф18. Pietkiewicz Czesław. Polesie ФPietkiewicz Czesław. Polesie KrakówФKraków,Ф,Kraków,KrakówФKraków,Kraków 1928.Ф 1928.

19.Ф19.

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕOrynżyna ЕOrynżyna ЕPrzemysł ludowy w PolsceЕPrzemysł ludowy w Polsce

91

ОБРАЗ ДНІПРА В ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Анастасія Журавльова

ÓÄÊ (282.274.32):398.3:[94:355](477)"14/17"

У статті здійснено спробу розкрити природу українських міфопоетичних образів- звертань «Великий Луг – Батько», «Січ – Мати», «Дніпро – Дід» тощо. Зроблено припущення, що антропоморфізація означених об’єктів сприяла формуванню гармонійного зв’язку між запорожцями та довкіллям.

Ключові слова: «Ріка» = «Дніпро» = «Дід», «Великий Луг» = «Батько», «Січ» = «Мати», о. Хортиця, міфо-поетичні уявлення, архетип, конотонім.

В статье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов-обращений «Великий Луг – Отец», «Сечь – Мать», «Днепр – Дед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных объектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой.

Ключевые слова: «Река» = «Днепр» = «Дед», «Великий Луг» = «Отец», «Сечь» = «Мать», о. Хортица, мифопоэтические воззрения, архетип, конотоним.

The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images-addresses: Great Meadow – Father, Sich – Mother, Dnipro – Grandfather etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted the formation of harmonious connection between Cossacks and the environment.

Keywords: River = Dnipro = Grandfather, Great Meadow = Father, Sich = Mother, Khortytsia island, mythopoetic ideas, archetype, konotonim.

Запорожці та Дніпро завжди були духовно спорідненими, не можливо уявити їх порізно одне від одного. На це звертали увагу такі до-слідники, як Д. Яворницький, Я. Новицький, О. Афанасьєв-Чужбинський та ін. Козак був ніби «витвором» стихії, мав характер та якості нею «прийнятні», виконував роль «провісни-ка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в народній традиції.

У «колективних» уявленнях «вода» пред-ставлена одночасно джерелом і життя, і хаосу, співвідношенням сакрального та профанного топосів, медіатором між світами, шляхом у по-тойбічне [4, с. 386; 6, с. 566, 571]. Ушануван-ня її формотворчої, очищувальної, цілющої сили відбувалося через самородні «потоки» та інші водні об’єкти [9, с. 47]. Спорідненість усіх означених змістів породжувала образи- коди, що підкреслювали взаємозв’язок «зем-ного», «підземного» та «небесного» світів. Наочно ця єдність простежується в міфо-логічному символі «Ріки». За визначенням

В. Топорова, у культурах шаманського типу так звана Космічна Річка була тією віссю, що пронизувала всі три вертикалі, а також співвідносилася з образом Світового Дерева (давнє значення, що згодом повністю втрати-лося). Тобто за допомогою образу Ріки від-бувалося моделювання структури Всесвіту. Окрім того, вона була важливим локусом сакральної топографії. Наприклад, Космічна Річка водночас уявлялася Рікою Роду; у сво-їй видимій частині вона повсякчас збігалася з головною рікою регіону. Ширше значення символу можна простежити в міфо поетичних уявленнях про походження Річок з первісного Океану, що розташовувалися на його окраї-нах, а тому мали різне призначення (напри-клад, можемо згадати ріку мертвих у пеклі та Молочний шлях, який у деяких культурах визначався небесною рікою) [18, с. 457, 461]. Ці загальні образи, що мали індоєвропейське походження, належать і Дніпру.

У народній свідомості ріки представлені жилами землі, по яких вода тече так, як у лю-дини кров [21, с. 40]. Тому за своїм значенням


Ініби «витвором» стихії, мав характер та якості

Ініби «витвором» стихії, мав характер та якості нею «прийнятні», виконував роль «провісниІнею «прийнятні», виконував роль «провісника» та «провідника». Натомість він отримував Іка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково Ісакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в Іможна уявити, розглянувши концепт води в

«колективних» уявленнях «вода» предІ«колективних» уявленнях «вода» пред

МЗапорожці та Дніпро завжди були духовно

МЗапорожці та Дніпро завжди були духовно

спорідненими, не можливо уявити їх порізно

Мспорідненими, не можливо уявити їх порізно одне від одного. На це звертали увагу такі до

Модне від одного. На це звертали увагу такі до-

М-

орницький, Я.Морницький, Я. НовМНовицький, Мицький, Мжбинський таМжбинський та інМін. Козак був М. Козак був ніби «витвором» стихії, мав характер та якості Мніби «витвором» стихії, мав характер та якості нею «прийнятні», виконував роль «провісниМнею «прийнятні», виконував роль «провісника» та «провідника». Натомість він отримував Мка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково Мсакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в Мможна уявити, розглянувши концепт води в

співвідносилася з образом Світового Дерева Мспіввідносилася з образом Світового Дерева (давнє значення, що згодом повністю втратиМ(давнє значення, що згодом повністю втрати

ФThe article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images

ФThe article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images

etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted

Фetc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted

the formation of harmonious connection between Cossacks and the environment.

Фthe formation of harmonious connection between Cossacks and the environment.

Great ФGreat MeadowФMeadow = Ф= FatherФFather,Ф,Father,FatherФFather,Father SichФSich = Ф=

Запорожці та Дніпро завжди були духовно ФЗапорожці та Дніпро завжди були духовно ФВ.ФВ. Топорова, у культурах шаманського типу ФТопорова, у культурах шаманського типу так звана Космічна Річка була тією віссю, Фтак звана Космічна Річка була тією віссю, що пронизувала всі три вертикалі, а також Фщо пронизувала всі три вертикалі, а також співвідносилася з образом Світового Дерева Фспіввідносилася з образом Світового Дерева

Естатье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов

Естатье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов

ед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных

Еед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных

объектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой.

Еобъектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой.

Дед», «Великий Луг» ЕДед», «Великий Луг» = « Е= «Отец», «Сечь»ЕОтец», «Сечь»

The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological imagesЕThe article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images-Е-adЕaddresses: Еdresses: Great MeadowЕGreat Meadowetc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted Еetc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted

MotherЕMother, Е, Mother, MotherЕMother, Mother Khortytsia island, mythopoetic ЕKhortytsia island, mythopoetic

92


Дніпро уявлявся головною артерією україн-ської землі. До того ж від часу, коли Воло-димир прийняв хрещення у його водах, річ-ка вважалася «офіційно» святою. Перекази стосовно його походження можна розглянути на прикладі: а) персоніфікованих об’єктів у їх сімейно-родових взаємовідносинах; б) персо-ніфікованих об’єктів у їх лицарських діяннях; в) присутності хтонічних сил (зміїв) у тво-ренні Рік. Зазначимо, що цей поділ є умов-ним і вибудований за працею «Поэтическое воззрение славян...» О. Афанасьєва. Так, до першої групи належать легенди про бра-тів Дніпро та Сож або сестру Десну та бра-та Дніпро тощо, які визначали своє голову-вання за допомогою «перегонів» до моря [1, с. 226]. Друга об’єднує архаїчні уявлення про єдність грозових хмар з велетнями, що з ча-сом модифікувалися в уявлення «великих рік (хмар) лицарями старого часу (велетнями)» [1, с. 221]. До цієї категорії належать міфи, що розповідають про утворення річок із кро-ві лицарів за аналогією до міфу про небесне походження земних вод (ріки витікають із хмар, розірваних Перуном (Громовержцем)). Так, О. Афанась єв наводить міф про На-стасю королівну (Непру = Дніпро) та Дуная Івановича [1, с. 220–225]. Цікавий він тим, що за цим переказом можна розвивати думку про присутність «жіночого» в природі утво-рення рік. Ця думка у свою чергу співвідно-ситься з третьою групою легенд, що пов’язані з аналогічним хтонічним елементом. Злиття хвилястого образу ріки з хвилястістю змія пояснюється тим, що за народними уявлення-ми останній прокладав шлях воді [5, с. 417]. Нам відомі численні перекази про протисто-яння Змія і Кирила Кожум’яки, Змія та свя-тих Кузьми й Дем’яна тощо. Усі вони – сенс одного «основного» міфу. Остання група пе-реказів потребує детальнішого аналізу. Так, у праці Д. Яворницького Дніпро згадується як Борисфен, Данаприс, Узу, Екси, Змія-дівиця, Змій-Горинич та ін. Дмитро Іванович подає етимологічний коментар і визначає дві остан-ні назви як «невизначені, випадкові назви»,

поетичні епітети, вживані малоросійськими і донськими козаками [23, с. 178].

У цьому контексті важливо згадати при-родних «хранителів» акватичних локусів. Болгарське повір’я запевняє, що «води без гос-подаря не буває», маючи на увазі переважно зміїв (об’єднаний образ плазунів) [4, с. 386]. Віра в те, що ці істоти – духи води, «наділені сакральною силою безодні», лейтмотивом про-ходить у всіх індоєвропейських народів [25, с. 200]. У народних переказах змії набува-ють різної подоби (риба, рак тощо), початково мають позитивне семантичне навантаження, пов’язане з поняттями родючості, життя та ін. [3, с. 536; 25, с. 202]. Однак у християнській традиції вони наділені гостро негативним зна-ченням, асоціюючись із дияволом тощо. І тут важливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиян-ські вірування, є природа дуального, чи амбі-валентного, тобто рівносильної та рівнозначної «світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаю-чись до напрацювань міфологічної і семантич-ної шкіл (під егідою О. Афанасьєва, В. Топо-рова), натрапляємо на так званий основ ний (чи грозовий) міф, що відтворює мотив щорічного оновлення природи, де «темне», тобто демони-хмари, замикають дощі, а «світле» – громо-вержець – ці хмари розриває, спричиняючи цим актом дощові потоки, повертаючи сонце. Така метафорична картина, по-перше, зма-льовувала перші животворні весняні грози, по-друге, показувала необхідну присутність дуального в процесі формо творчої діяльності [1, с. 463–465]. З розвитком міфопоетичної свідомості вищеозначені сторони набувають персоніфікованих рис і конкретно постають в обличчі Бога Громовержця (Перуна) та Змія (Велеса). З розповсюдженням християнства уніфіковані образи розширюються, та наразі це питання не є предметом нашого досліджен-ня. Тож, повертаючись до теми, зазначимо, що вищезгадані назви Дніпра – Змія-дівиця та Змій-Горинич – не були даремними чи ви-падковими, вони, імовірно, відбивали глибокі


І22

І220–225]. Цікавий він тим,

І0–225]. Цікавий він тим,

що за цим переказом можна розвивати думку Іщо за цим переказом можна розвивати думку про присутність «жіночого» в природі утвоІпро присутність «жіночого» в природі утворення рік. Ця думка у свою чергу співвідноІрення рік. Ця думка у свою чергу співвідноситься з третьою групою легенд, що пов’язані Іситься з третьою групою легенд, що пов’язані з аналогічним хтонічним елементом. Злиття Із аналогічним хтонічним елементом. Злиття хвилястого образу ріки з хвилястістю змія Іхвилястого образу ріки з хвилястістю змія

Мщо розповідають про утворення річок із кро

Мщо розповідають про утворення річок із крові лицарів за аналогією до міфу про небесне

Мві лицарів за аналогією до міфу про небесне походження земних вод (ріки витікають із

Мпоходження земних вод (ріки витікають із хмар, розірваних Перуном (Громовержцем)).

Мхмар, розірваних Перуном (Громовержцем)).

наводить міф про НаМнаводить міф про На-М-стасю королівну (Непру Мстасю королівну (Непру = Д М= Дніпро) та Дуная Мніпро) та Дуная

0–225]. Цікавий він тим, М0–225]. Цікавий він тим, що за цим переказом можна розвивати думку Мщо за цим переказом можна розвивати думку про присутність «жіночого» в природі утвоМпро присутність «жіночого» в природі утворення рік. Ця думка у свою чергу співвідноМрення рік. Ця думка у свою чергу співвідноситься з третьою групою легенд, що пов’язані Мситься з третьою групою легенд, що пов’язані

рова), натрапляємо на так званий основМрова), натрапляємо на так званий основгрозовий) міф, що відтворює мотив щорічного Мгрозовий) міф, що відтворює мотив щорічного Ф

сом модифікувалися в уявлення «великих рік

Фсом модифікувалися в уявлення «великих рік (хмар) лицарями старого часу (велетнями)» Ф(хмар) лицарями старого часу (велетнями)»

221]. До цієї категорії належать міфи, Ф221]. До цієї категорії належать міфи, що розповідають про утворення річок із кро Фщо розповідають про утворення річок із кро- Ф-ві лицарів за аналогією до міфу про небесне Фві лицарів за аналогією до міфу про небесне

ченням, асоціюючись із дияволом тощо. І

Фченням, асоціюючись із дияволом тощо. Іважливо зробити суттєвий відступ і нагадати,

Фважливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми

Фщо здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянФмаємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянські вірування, є природа дуального, чи амбі-Фські вірування, є природа дуального, чи амбі-Фвалентного, тобто рівносильної та рівнозначної Фвалентного, тобто рівносильної та рівнозначної «світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаюФ«світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаючись до напрацювань міфологічної і семантичФчись до напрацювань міфологічної і семантичної шкіл (під егідою О.Фної шкіл (під егідою О.рова), натрапляємо на так званий основФрова), натрапляємо на так званий основ

Емають позитивне семантичне навантаження,

Емають позитивне семантичне навантаження, пов’язане з поняттями родючості, життя та

Епов’язане з поняттями родючості, життя та

536; 25, с.Е536; 25, с. 20Е202]. Однак у християнській Е2]. Однак у християнській традиції вони наділені гостро негативним знаЕтрадиції вони наділені гостро негативним значенням, асоціюючись із дияволом тощо. ІЕченням, асоціюючись із дияволом тощо. Іважливо зробити суттєвий відступ і нагадати, Еважливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми Ещо здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянЕмаємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянські вірування, є природа дуального, чи амбі-Еські вірування, є природа дуального, чи амбі-

93

Трибуна молодого дослідника

архетипічні уявлення народу щодо основ кос-могонії. На це безпосередньо вказує О. Афа-насьєв, зазначаючи, що слово «Горинич» похо-дить від слова «гора» і буквально означає «син гори». Знову ж таки він проводить паралель, що в цьому випадку пов’язується з народжен-ням вогняного змія (блискавки) з хмари (або ж гори).

Такі міркування варто доповнити оглядом семантичних змістів о. Хортиці. Це культове місце, відоме з дохристиянських часів, повто-рювало космогонію. У статті Ю. Завгородньо-го та М. Остапенка «Сакральний вимір ост-рова Хортиця...» проаналізовано цей аспект. Досить спрощено подаємо один з важливих висновків авторів: реконструкція ландшафт-ної, географічної картини, з акцентом на її мета-фізичній та міфопоетичній семантиці, дозво-ляє стверджувати наявність проявів ієрофанії «ідеального (небесного) взір ця» цієї території [8, с. 253]. Ця думка містить у собі незліченні смисли, однак зупинимося на символіці ске-лястих берегів острова: вони сприймалися як точки, максимально наближені до axis mundi (за М. Еліаде), тобто вертикального космого-нічного Центру (що фактично тотожне «гори-зонталі» Води). Також ними охарактеризова-но важливі сакральні топоси. Починаючи від V–IV ст. до н. е., спостерігається безперерв-ність заселення острова. З того часу відомі й перекази, що ретранс лювали первісний сак-рально-ритуальний досвід. Один із зазначе-них дослідниками сюжетів відображає теорію «основного» міфу (про що йшлося вище). Вони оповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, з якою пов’язується народження першопредка скіфів. Так, згідно із записами, залишеними Геродотом, він став результатом союзу Герак-ла та «істоти, подвійної природи: наполови-ну вона була дівою, а наполовину змією» [8, с. 262]. Попри численні «здогади» місцезна-ходження тієї печери й досі цікавить учених.

Детальніше ознайомитися з повір’ями про острів, його урочища, власне Змієву печеру тощо дозволяє праця Я. Новицького «Ост-рів Хортиця на Дніпрі...». «За переказом

діда Степана Штепи, тут, як і у всім Подніпров’ю, жили велетні, жили богатирі, жили, нарешті, трьохголові Змії. Кинуті коло берегів і серед Дніпра скелі – це справа богатирської забави; печери що залишили-ся в скелях – це логва потворних Зміїв» [13, с. 343]. Як бачимо, народна пам’ять втратила знання про дуальну природу космогонічного образу й залишила у свідомості лише страхіт-ливого та цілком «реального» полоза.

Відносини між «козаком» та «змієм» ілю-струють оповіді. Приміром, одна з них озна-йомлює нас із переказом діда Осипа про трьох зміїв-богатирів, що «літаючи, ногами, іскра-ми від крил, освітлювали пороги й нічну путь запорожцям. Змії жили як богатирі й ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були “богати-рі та характерники”» [13, с. 343]. Текст на-ступного повір’я вважаємо за доречне навести пов ністю: «Допоки козаки тут жили, ба-гато було риби, тварин, пташок і лісу по Дніпру, а в степу ріс такий очерет, що як зайдеш конем, то й не видно. А гадів було! <...> Були жовтобрюхи, полози, а в пече-рі, що на Високій Голові острова Хортиці, жив Змій. Він нікого не зачіпав і козаки його не боялись. Бувало, кажуть, як засяє, так і осяє Дніпро. Він, говорять, не кож-ну ніч і показувався, а так, раз у місяць, чи три тижні і все близько своєї печери, що й називалась зміїною. Але як пішли звідси запорожці під турка, пішла за ним риба та птиця, пішла й тварина всяка. Після того, кажуть, як пішли запорожці, тут, у скелях, почало щось гудіти та стогнати. А вночі, як заголосить, аж тіло стигне. Потім зі сторони Кічкаса як почало леті-ти каміння на Хортицю, так те каміння на Чорній скелі й залишилось. Сумно та страшно було тоді <...> Після запорожців залишились одні пугачі: вони й тепер що-ночі тужать у скелях» [12, с. 97]. Це підво-дить нас до оповідання рибалки Осипа Шутя. Він розповідав, що під час мандрів повсяк-


Іно важливі сакральні топоси. Починаючи від

Іно важливі сакральні топоси. Починаючи від

е. Іе., спостерігається безперервІ, спостерігається безперервність заселення острова. ЗІність заселення острова. Зперекази, що ретранс Іперекази, що ретранслю Ілювали первісний сак-Івали первісний сак-

ритуальний досвід. Один із зазначеІритуальний досвід. Один із зазначених дослідниками сюжетів відображає теорію Іних дослідниками сюжетів відображає теорію «основного» міфу (про що йшлося вище). Вони І«основного» міфу (про що йшлося вище). Вони

Мсмисли, однак зупинимося на символіці ске

Мсмисли, однак зупинимося на символіці скелястих берегів острова: вони сприймалися як

Млястих берегів острова: вони сприймалися як точки, максимально наближені до

Мточки, максимально наближені до axis mundi

Мaxis mundi

Еліаде), тобто вертикального космого

МЕліаде), тобто вертикального космого-

М-

нічного Центру (що фактично тотожне «гориМнічного Центру (що фактично тотожне «гори-М-зонталі» Води). Також ними охарактеризоваМзонталі» Води). Також ними охарактеризова-М-но важливі сакральні топоси. Починаючи від Мно важливі сакральні топоси. Починаючи від

, спостерігається безперервМ, спостерігається безперерв-М-тогМтого часу відомі й Мо часу відомі й

вали первісний сак-Мвали первісний сак-ритуальний досвід. Один із зазначеМритуальний досвід. Один із зазначе

<...> Були жовтобрюхи, полози, а в печеМ<...> Були жовтобрюхи, полози, а в печері, що на Високій Голові острова Хортиці, Мрі, що на Високій Голові острова Хортиці, Ф

ляє стверджувати наявність проявів ієрофанії

Фляє стверджувати наявність проявів ієрофанії

» цієї території Ф» цієї території 253]. Ця думка містить у собі незліченні Ф253]. Ця думка містить у собі незліченні

смисли, однак зупинимося на символіці ске Фсмисли, однак зупинимося на символіці ске- Ф-лястих берегів острова: вони сприймалися як Флястих берегів острова: вони сприймалися як Ф

й ставали до бою лише з богатирями. Вони

Фй ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців

Фполювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були

Фне чіпали, бо й поміж ними були рі та характерникиФрі та характерникиступного повір’я вважаємо за доречне навести Фступного повір’я вважаємо за доречне навести повФповністю: «Фністю: «Допоки козаки тут жили, баФДопоки козаки тут жили, багато було риби, тварин, пташок і лісу по Фгато було риби, тварин, пташок і лісу по Дніпру, а в степу ріс такий очерет, що як ФДніпру, а в степу ріс такий очерет, що як зайдеш конем, то й не видно. АФзайдеш конем, то й не видно. А<...> Були жовтобрюхи, полози, а в печеФ<...> Були жовтобрюхи, полози, а в пече

Ейомлює нас із переказом діда Осипа про трьох

Ейомлює нас із переказом діда Осипа про трьох

богатирів, що «

Ебогатирів, що «

ми від крил, освітлювали пороги й нічну Еми від крил, освітлювали пороги й нічну путь запорожцям. Змії жили як богатирі Епуть запорожцям. Змії жили як богатирі Ей ставали до бою лише з богатирями. Вони Ей ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців Еполювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були Ене чіпали, бо й поміж ними були рі та характерникиЕрі та характерники”» [13, с.Е”» [13, с.ступного повір’я вважаємо за доречне навести Еступного повір’я вважаємо за доречне навести

94


час знаходив земляків, які розпитували його про долю рідної їм Хортиці, плавнів тощо. «В Чорноморії один старий питав його, чи живе ще й досі на Хортиці Змій з трьома головами. І коли він відповів що ні, ста-рий похитав головою й зауважив: “Правду кажеш, козаче: помандрував він слідком за запорожцями в Туреччину, звалував за ними й звір усякий”» [13, с. 343].

Тобто з Хортицею, як і з будь-яким куль-товим місцем, були пов’язані численні перекази (наприклад, про скарби та зміїв). Ми зверну-ли увагу на оповіді про зміїв тому, що вони, як було зазначено вище, відображають суть одного «грозового» міфу, тобто космогонічно-го міфу, що наводить на думку про те, що цей острів, можливо, вважався Центром козаць-кого Всесвіту.

Повертаючись до головної теми, зазначи-мо, що Дніпро, окрім своєї провідної ролі (як еквіваленту індоєвропейського «основного» міфу), мав значення сакрального межового простору й у козацькій традиції пов’язувався з ініціальними практиками. За аналогією до будь-якого західного лицарського ордену, то-вариство козаків мало свої традиції посвяти і прийняття до гурту. І. Кравченко зазначає: «Те дійство, можна твердити, було якимось чином пов’язане з порогами, дніпровим шу-мовинням» [10, с. 23]. Цитуючи П. Шевальє, дослідник пише, що для того, «щоб назива-тися справжнім запорозьким козаком <...> треба [було] переплести їх [пороги. – А. Ж.], а потім зробити подорож по Чорному морю» [10, с. 23]. Гідне проходження випробування мало символічний зміст подолання «кордону між буттям і небуттям, поміж суєтним, минущим і вічним», декларувало обітницю безшлюб’я, приховувало доступ до сакральних знань, що передавалися лише в межах посвя-ченого кола січовиків [10, с. 23].

Рівень такого випробування можемо зрозу-міти, розглянувши межі та характер козацьких володінь.

У різний історичний час територія, на якій перебували козаки, визначалася за річками,

що зумовлено конкретними політичними об-ставинами, а починаючи з 1750-х років, ще й звужувалася в результаті імперської кампанії з «освоєння дикого поля» першими пересе-ленцями. Проте, як зазначають дослідники, запорожці, «частково володіючи інформацією [щодо того, які території кому належать. – А. Ж.], або й зовсім нічого не знаючи, вважали новоросійський степ своїм, як на підставі жа-луваних грамот, так і на законній підставі пер-ших мешканців краю» [22, с. 42].

Загалом північні кордони козацьких во-лодінь обрамляли пороги, південні – плавні (по лінії Катеринослав (нині – Дніпропе-тровськ) – Олександрівськ (нині – Запоріж-жя)). Пороги утворювали греблю з рядів гра-нітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерів-номірні природні перешкоди [23, с. 180]. Ха-рактер порогів віддзеркалювали назви деяких з них. К. Багрянородний згадує: «Третій – Геландрі, що по-слов’янськи означає “Шум порога” <...> шостий, що по-роськи зветься “Леані”, а по-слов’янськи “Веручі”, що озна-чає “Кипіння води”» [2, с. 33]. Дослідник історії козацтва І. Кравченко, розглядаючи локалізацію Запорожжя, зазначає, що «при-рода витворила [тут. – А. Ж.] місце, яке ви-кликало священний трем, думки про іншу містичну дійсність», знову ж таки, надаючи при цьому особливого значення невгамовному ревінню порогів [10, с. 22]. У нарисі Д. Явор-ницького «Топографический очерк Запоро-жья» міститься посилання на А. Лерберга, який описував дніпровські пороги так: «Хоча Дніпро повсякчас полюбляє змінювати свою течію, засипаючи піском старе і про-риваючи собі нове, проте це він робить на місцях дозвільних, а на порогах, не має на-віть сумніву, він не змінився від створення світу, вірніше, від потопу, в чому переконує нас і теперішня його течія по крутих схи-лах, в одному місці лише відтінених грані-том, в іншому, перетворювана у суцільний камінь» [23, с. 181]. Як бачимо, тут згадано


Ідійство, можна твердити, було якимось

Ідійство, можна твердити, було якимось чином пов’язане з порогами, дніпровим шуІчином пов’язане з порогами, дніпровим шу

» [10, с. І» [10, с. 23]. Цитуючи П.І23]. Цитуючи П.дослідник пише, що для того, «Ідослідник пише, що для того, «тися справжнім запорозьким козакомІтися справжнім запорозьким козаком

переплести їхІпереплести їх [пороги.І [пороги.а потім зробити подорож по Чорному морюІа потім зробити подорож по Чорному морю

Ммежового

Ммежового

простору й у козацькій традиції пов’язувався

Мпростору й у козацькій традиції пов’язувався з ініціальними практиками. За аналогією до

Мз ініціальними практиками. За аналогією до

якого західного лицарського ордену, то

Мякого західного лицарського ордену, то-

М-

вариство козаків мало свої традиції посвяти і Мвариство козаків мало свої традиції посвяти і К МКравченко зазначає: «Мравченко зазначає: «Те МТе

дійство, можна твердити, було якимось Мдійство, можна твердити, було якимось чином пов’язане з порогами, дніпровим шуМчином пов’язане з порогами, дніпровим шу-М-

23]. Цитуючи П.М23]. Цитуючи П. ШеМШевальє, Мвальє, дослідник пише, що для того, «Мдослідник пише, що для того, «щоб називаМщоб називатися справжнім запорозьким козакомМтися справжнім запорозьким козаком

чає “Кипіння води”»Мчає “Кипіння води”»історії козацтва І.Місторії козацтва І.Ф(як Ф(як

еквіваленту індоєвропейського «основного» Феквіваленту індоєвропейського «основного» межового Фмежового

простору й у козацькій традиції пов’язувався Фпростору й у козацькій традиції пов’язувався

нітного каміння, яка або йшла виступами, або

Фнітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була

Фповністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерів

Фособливо сильною, адже вона долала нерів

Фномірні природні перешкоди [23, с.Фномірні природні перешкоди [23, с.рактер порогів віддзеркалювали назви деяких Фрактер порогів віддзеркалювали назви деяких з них. К.Фз них. К. Багрянородний згадує: «ТретійФБагрянородний згадує: «ТретійГеландрі, що поФГеландрі, що попорога” <...> шостий, що поФпорога” <...> шостий, що по“Леані”, а поФ“Леані”, а почає “Кипіння води”»Фчає “Кипіння води”»

Елодінь обрамляли пороги, південні

Елодінь обрамляли пороги, південні(по лінії Катеринослав (нині

Е(по лінії Катеринослав (нинітровськ) Етровськ) – Олександрівськ (ниніЕ– Олександрівськ (ниніжя)). Пороги утворювали греблю з рядів граЕжя)). Пороги утворювали греблю з рядів гранітного каміння, яка або йшла виступами, або Енітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була Еповністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерівЕособливо сильною, адже вона долала нерівЕномірні природні перешкоди [23, с.Еномірні природні перешкоди [23, с.рактер порогів віддзеркалювали назви деяких Ерактер порогів віддзеркалювали назви деяких

95


одну з особливостей дуальної природи води, а саме: мотив творення та знищення всесвіту цією стихією. Він відтворює циклічну модель оновлення природи. Один світ зникає у зв’язку з розгортанням універсальної катастрофи, на зміну йому приходить інший світ, з новими людьми (важливо, що першопредок приходить зі старого світу), від чого й починається нове літочислення [25, с. 202].

Окрім порогів, існували ще й забори, які, на відмінну від перших, перекривали тільки частину річки – коса з каміння [11, с. 30]. І по-роги, і забори унеможливлювали рух, а тому з метою розвитку пароплавства відбувалася поступова розчистка водних шляхів, особливо від часу розгортання геополітичного наступу з боку Російської імперії. Уже за правління Ка-терини ІІ було збудовано Фалеєвський канал, по якому можна було проходити невеликими суднами [23, с. 181].

Як бачимо, окремий інтерес становить мно-жинність значень гідроніму. Адже «ріка» – це і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду (образ, що відсилає нас до «культу предків»), і межовий простір (що свідчить про перебуван-ня особи в лімінальному (перехідному) статусі).

Таким чином, аналізуючи духовну складо-ву образу «Ріка» = «Дніпро», можемо при-пустити, що спостереження за його весняними водами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово-лення своїх господарчих потреб зумовило свідоме ставлення до нього як до батька- годувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, вистачало як для власних потреб, так і для продажу (наприклад, у Польщу, також нею забезпечували всю Гетьманщину). За отрима-ні кошти купували одяг та зброю [19, с. 39; 24, с. 409]. У свою чергу ці та інші чинники спри-яли формуванню ритуалізованих дій (пере-прави через річку, очищення, освячення та ін.) і традицій ушанування його амбівалентної формотворчої сили.

Іншою важливою складовою розгляду-ваного нами питання є міфологічні образи-

звертання, значення яких ми вважаємо за доцільне розкрити. Зазвичай запорожці на-зивали Січ «Матір’ю», Великий Луг – «Бать-ком» [23, с. 190], а до Дніпра шанобливо зверталися «Дід». Дослідимо зміст кожного образу.

Топоси «Великий Луг» і «Дніпро» розгля-немо об’єднано, зважаючи на чоловічу приро-ду образів. Для цього в межах статті звернемо увагу на психологічний, міфічний та народний аспекти символу «Дід». Насамперед зверне-мося до міждисциплінарних психологічних студій, де на особливу увагу заслуговують дослідження К. Г. Юнга у сфері аналітичної психо логії. У розділі «Феноменология духа в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує фольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви-водить нас до архетипів [27, с. 312]. У контек-сті нашого дослідження ключовим є архетип «мудрого старця», пов’язаний з комплексом батька, що містить такі компоненти, як «ак-тивність», «дієвість», «самоствердження» та «ствердження в суспільстві». Він є тим знан-ням вирішення кризової ситуації, яким люди-на володіє, але не здатна усвідомити його без «сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу означає звернення героя до своєї глибинної му-дрості [27, с. 300].

Його позитивними характеристиками є: знання, проникливість, інтуїція, муд рість, го-товність допомогти, авторитет.

Також, незважаючи на свій часто малий або непомітний вигляд, він наділений доленос-ною силою [27, с. 304].

Міфічною складовою образу Дніпра є по-єднання в ньому семантики «культу предків» та персонажа нижчої демоно логії – водяника [17, с. 41]. О. Афанасьєв говорить про остан-нього як початково дощове божество, сферу впливу якого лише згодом було перенесено на земні потоки [1, с. 235]. Загалом поняття стосується «основного» міфу, за яким ми мо-жемо ототожнити водяника з Громовержцем (володарем небесних вод). Роздрібнення об-разу єдиного божества пов’язується з розвит-


І= «

І= «

пустити, що спостереження за його весняними Іпустити, що спостереження за його весняними водами позначилося на сприйнятті Дніпра як Іводами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу Ітакого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово-Ісвого розливу. Окрім того, цілковите задово-лення своїх господарчих потреб зумовило Ілення своїх господарчих потреб зумовило свідоме ставлення до нього як до батькаІсвідоме ставлення до нього як до батька

Мжинність значень гідроніму. Адже «ріка»

Мжинність значень гідроніму. Адже «ріка»і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду

Мі могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду (образ, що відсилає нас до «культу предків»),

М(образ, що відсилає нас до «культу предків»), межовий простір (що свідчить про перебуван

Ммежовий простір (що свідчить про перебуван-

М-

ня особи в лімінальному (перехідному) статусі).Мня особи в лімінальному (перехідному) статусі).Таким чином, аналізуючи духовну складоМТаким чином, аналізуючи духовну складо-М-

Дніпро», можемо приМДніпро», можемо при-М-пустити, що спостереження за його весняними Мпустити, що спостереження за його весняними водами позначилося на сприйнятті Дніпра як Мводами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу Мтакого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово-Мсвого розливу. Окрім того, цілковите задово-

на володіє, але не здатна усвідомити його без Мна володіє, але не здатна усвідомити його без «сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу М«сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу Ф

по якому можна було проходити невеликими

Фпо якому можна було проходити невеликими

Як бачимо, окремий інтерес становить мно ФЯк бачимо, окремий інтерес становить мно- Ф-– ц Ф– це Фе

і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду Фі могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду

фольклорні матеріали й через териоморфні

Ффольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви

Фсимволи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) виводить нас до архетипів [27, с.

Фводить нас до архетипів [27, с.сті нашого дослідження ключовим є архетип Фсті нашого дослідження ключовим є архетип «мудрого старця», пов’язаний з комплексом Ф«мудрого старця», пов’язаний з комплексом батька, що містить такі компоненти, як «акФбатька, що містить такі компоненти, як «активність», «дієвість», «самоствердження» та Фтивність», «дієвість», «самоствердження» та «ствердження в суспільстві». Він є тим Ф«ствердження в суспільстві». Він є тим ням Фням вирішення кризової ситуації, яким людиФвирішення кризової ситуації, яким людина володіє, але не здатна усвідомити його без Фна володіє, але не здатна усвідомити його без

Естудій, де на особливу увагу заслуговують

Естудій, де на особливу увагу заслуговують дослідження К.

Едослідження К. Г.

ЕГ.

логії. У Елогії. У роЕрозділі «Феноменология духа Езділі «Феноменология духа в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує Ев сказках» праці «Душа и миф» він аналізує фольклорні матеріали й через териоморфні Ефольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) виЕсимволи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) виЕводить нас до архетипів [27, с.Еводить нас до архетипів [27, с.сті нашого дослідження ключовим є архетип Есті нашого дослідження ключовим є архетип «мудрого старця», пов’язаний з комплексом Е«мудрого старця», пов’язаний з комплексом

96


ком свідомості. Так, первісна міфопоетика уявляла Небо безмежним вмістилищем вод, називаючи його повітряним океаном, відпо-відно об’єднувала божество небесних вод з божеством вод земних [1, с. 120]. Однак зго-дом «модернізовані» уявлення витіснили цю модель, витворивши низку божків, кожен з яких відтепер мав під своєю опікою лише певні сфери водної стихії. Асоціативно з нашим бо-жеством, як і з самим Дніпром, пов’язувалися такі подвійні поетичні епітети, як «сивий», «мудрий», «мінливий», «небезпечний» та ін. Зауважимо, що в українській традиції поняття «водяник» було маловживаним. Його «харак-теристики» переносилися на чортів (кожний з підвидів яких мав своє середовище існування).

У народній свідомості архетип «мудро-го старця» пов’язувався із соборним іменем «Дід». На Запоріжжі він фактично перено-сився на дідів-старійшин, які вважалися носі-ями та зберігачами січових традицій, а також формували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10, с. 27]. Окрім того, під їхньою опікою пере-бував так званий інститут провісництва. Ува-жаємо за доречне процитувати І. Кравченка: «Провісництво у Січі було справою суто чоловічою. А. Скальковський згадує розпо-віді про дячка-віщуна, без пророцтва якого козацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розви-нутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, оскільки суперечив християнським догма-там» [10, с. 27].

Нині достеменний смисл сакральних знань нікому не відомий, адже запорожці, як-то ка-жуть, «забрали їх із собою в могилу». Наразі дослідники можуть лише висловлювати при-пущення про зв’язок цих знань з дохристи-янськими віруваннями та з давнім воїнським культом, повсякчас окутуючи ореолом таємни-чості постать «характерника».

Отже, архетипічний, космогонічний знако-вий комплекс у реальному вимірі оформлював-ся в образ справедливого порадника, який ро-зумів «природу речей» і міг використовувати

ці знання на практиці. Саме таким за народ-ними уявленнями і мав бути запорозький Дід.

До певної міри зрозуміти «Його» вдачу мо-жемо, звернувшись до інституту лоцманства. Для лоцманів Дніпро був давнім Козацьким шляхом (що пов’язано з пошануванням козац-тва, вихідцями з якого, власне, вони і були), а Ненаситець (найстрашніший з дев’яти поро-гів) – Дідом. Описуючи переправу через ньо-го, Д. Яворницький оповідає, що вже «лишень поглянувши на те пекло, яке розгорталось в порозі, волосся на голові підіймалось» [28, с. 124], а намагаючись передати супро-відні людські переживання, дослідник пише, що від лоцмана «усі очікували або життя, або смерті» [28, с. 125]. Тоді як добру части-ну команди переповнював вир емоцій («тут навіть найхолодніша душа відчувала необ-хідність в молитві і <...> наближеність до Творця <...>» [28, с. 125]), керманича виріз-няв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рів-нем відповідальності та ризику, що їх на себе брав лоцман, він просто не міг собі дозволити надмірність емоцій. Наведемо цілком спра-ведливе зауваження Г. Омельченка про те, що ця професія межувала з героїзмом [14, с. 13]. Тут потрібно зробити відступ і зазначити, що, власне, сам Дніпро навряд чи викликав страх, адже на лоцмана вчилися змалку: «З колиски, коли з материною піснею в душу вривався шум порогу, коли ритм видів у непогоду ле-тів з берега і входив в ритм серця» [15]. Ост-рах викликали радше «ті сутності», що в ньо-му жили (за відомостями Д. Яворницького, О. Афанасьєва-Чужбинського та ін.). У цьому контексті вважаємо за доречне навести уривок зі статті Г. Омельченка (надрукованої в газе-ті «Дніпровська зоря» (1997)). Фактично це спогади самого автора, навіяні спогляданням видозміненого Дніпра (Запорізькою ГЕС) і передані внукові (майбутнім поколінням) на згадку про діда та на вшанування лоцманської (козацької) звитяги. «Хіба повірить онук, що час від часу його діда хвата водяний з Кодацького порогу і не дозволяє забувати, що пороги сумують за лоцманами і гукають


Іальковський згадує розпо

Іальковський згадує розпо

віді про дячка-віщуна, без пророцтва якого Івіді про дячка-віщуна, без пророцтва якого козацтво не виступало в похід. Очевидно, Ікозацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розвиІінститут провісництва був добре розвинутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, Інутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, оскільки суперечив християнським догмаІоскільки суперечив християнським догмаМ

формували систему запорозьких цінностей,

Мформували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10,

Мякими козаки керувалися в повсякденні [10,

27]. Окрім того, під їхньою опікою пере

М27]. Окрім того, під їхньою опікою пере-

М-

бував так званий інститут провісництва. Ува

Мбував так званий інститут провісництва. Ува-

М-

жаємо за доречне процитувати І.Мжаємо за доречне процитувати І. КрМКравченка: Мавченка: Провісництво у Січі було справою суто МПровісництво у Січі було справою суто

альковський згадує розпоМальковський згадує розпо-М-віді про дячка-віщуна, без пророцтва якого Мвіді про дячка-віщуна, без пророцтва якого козацтво не виступало в похід. Очевидно, Мкозацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розвиМінститут провісництва був добре розвинутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, Мнутий на Січі, хоч і тримався в таємниці,

ця професія межувала з героїзмом [14, с.Мця професія межувала з героїзмом [14, с.Тут потрібно зробити відступ і зазначити, що, МТут потрібно зробити відступ і зазначити, що, Фарійшин, які вважалися носі Фарійшин, які вважалися носі- Ф-

ями та зберігачами січових традицій, а також Фями та зберігачами січових традицій, а також формували систему запорозьких цінностей, Фформували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10, Фякими козаки керувалися в повсякденні [10,

ну команди переповнював вир емоцій («

Фну команди переповнював вир емоцій («навіть найхолодніша душа відчувала необ

Фнавіть найхолодніша душа відчувала необхідність в молитві і

Фхідність в молитві і

ФТворця <...>ФТворця <...>» [28, с.Ф» [28, с.няв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рівФняв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рівнем відповідальності та ризику, що їх на себе Фнем відповідальності та ризику, що їх на себе брав лоцман, він простоФбрав лоцман, він простонадмірність емоцій. Наведемо цілком спраФнадмірність емоцій. Наведемо цілком справедливе зауваження Г.Фведливе зауваження Г.ця професія межувала з героїзмом [14, с.Фця професія межувала з героїзмом [14, с.

Е124], а намагаючись передати супро

Е124], а намагаючись передати супро

відні людські переживання, дослідник пише,

Евідні людські переживання, дослідник пише, що від лоцмана «Ещо від лоцмана «усі очікували або життя, Еусі очікували або життя, або смерті Еабо смерті» [28, с.Е» [28, с. 125]. Тоді як добру частиЕ125]. Тоді як добру частину команди переповнював вир емоцій («Ену команди переповнював вир емоцій («навіть найхолодніша душа відчувала необЕнавіть найхолодніша душа відчувала необхідність в молитві іЕхідність в молитві і <.Е<...> наближеність до Е..> наближеність до Е» [28, с.Е» [28, с. 125]), керманича вирізЕ125]), керманича вирізняв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рівЕняв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рів

97


інколи нас погомоніти з ними, пом’янути загиблих і тих, хто відійшов у той світ з волі Бога» [14]. Григорій Микитович також передає суто «механічний» бік питання. Він зазначає, що пам’ять лоцмана чудово заміняла йому всі ті навігаційні карти, а органи чуттів – спеціальні прилади. «І все це бувало на всьо-му просторі порогів від Кодаку до Хортиці, де між ними тисячі скель, поворотів, мілин, забор» [14].

Зауважимо, що для жителів Лоцманської Кам’янки (Жовтневий район м. Дніпропе-тровська), де нині проживають нащадки ко-заків-лоцманів, Григорій Микитович і сам був одним з тих «дідів». У статті М. Чабана міс-тяться такі спогади про нього: «Я ніколи не міг приховати подивування від його, сказати б дитячого неприйняття фальшу, перекона-ності, що все має бути по справедливості, у згоді з совістю <...>. День народження Ми-китовича збігається з Днем соборності. Це знаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність. У той день <...> іменинник ділиться спога-дами: – Мабуть, я у предків пішов, – каже він з доброю посмішкою, – Мій прадід Яків Омельченко теж був неспокійний, навіть бунтівної вдачі. Прожив 105 років. І якось ганявся з дрючком за отаманом лоцманів! Не дій шли консенсусу» [20, с. 10]. Яскравим спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньо-го отамана Дніпрових лоцманів М. Третяка. Після повернення із заслання (1954) Г. Омель-ченко деякий час носив бороду. Почасти через це, а почасти за життєву мудрість та історії, які він любив розповідати, його називали «ді-дом», «істориком-романтиком» 1.

До плеяди «дідів» хотілося б зарахувати й уже неодноразово згаданого нами Д. Явор-ницького. Свого часу для жителів Лоцман-ської Кам’янки він був за «батька». Люди зга-дують, що Дмитро Іванович мав легку вдачу, був «простим». «Він і в гості до них приїздив, і пісні слухав, і юшку з ними їв <...> вони його обожнювали» 2.

І Дмитро Іванович, і Григорій Микитович, і всі знані та незнані «діди» з душевним тре-мом згадують не лише Дніп ро, а й місце єд-нання запорозького козацт ва – Січ.

Нині відома формула-звертання «Січ – Мати» закріплена винятково на рівні фольк-лорних текстів. З позиції мовознавст ва озна-чена конструкція є «узуальним конотативним ергонімом» [16]. Інакше кажучи, тією «словни-ковою» власною назвою об’єднання, яка, окрім свого первинного «нейтрального» значення (як адміністративного центру), має вторин-ний «метафоричний» сенс (тобто відоб ражає емоційно-експресивні та змістові нашаруван-ня крізь призму історико-культурних реалій). У цьому випадку поява такого конотоніму (термін запропоновано Є. Отіним) зумовлена глибинним відчуттям спорідненості з місцем, що й спричинило його подальшу персоніфіка-цію. Ця думка прийнята як філологами, так і етнологами. Однак мовники, аналізуючи ви-твори усної народної словесності, простежу-ють механізм закріплення конкретної асоціації на рівні стереотипу, а друга група дослідників (історики, етнологи, психологи та ін.) здебіль-шого зосереджується на сакральному семан-тичному змісті ергоніму, пов’язуючи його з «культом предків». Така прив’язка є очевид-ною вже з погляду української ментальності. «Мало роси дуже шанують батька, і, особ-ливо, матір <...> материнське благо-словення здатне врятувати [їх. – А. Ж.] від усіх негараздів» [7, с. 27]. Слідом за Л. Буштяном і Т. Панєкіною зазначимо, що в цьому та подібних конотонімах закріплено могутній знаковий код, який за допомогою усталеної мовленнєвої форми передає архаїч-ні знання [16].

Водночас, послуговуючись напрацювання-ми К. Г. Юнга, звернімося до «архаїчного» че-рез архетип. Дослідник наголошує на відмін-ності образу Матері в жіночому та чоловічому сприйнятті. Для останніх вона має символічні-ший зміст, що й викликало її ідеалізацію. Ав-тор наводить порівняння з грецькою міфологі-єю і зазначає, що «в чоловічій психології панує


І. Прожив 105

І. Прожив 105

ганявся з дрючком за отаманом лоцманів! Іганявся з дрючком за отаманом лоцманів! шли консенсусу Ішли консенсусу» [20, с.І» [20, с.

спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, Іспомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньоІсусід Григорія Микитовича, нащадок останнього отамана Дніпрових лоцманів М.Іго отамана Дніпрових лоцманів М.Після повернення із заслання (1954) Г.ІПісля повернення із заслання (1954) Г.

Мзнаменно і невипадково: він один з тих, хто

Мзнаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність.

Мвиборов, вистраждав нашу незалежність.

...> іменинник ділиться спога

М...> іменинник ділиться спога-

М-

– Мабуть, я у предків пішов,

М– Мабуть, я у предків пішов, – к

М– каже

Маже

він з доброю посмішкою, Мвін з доброю посмішкою, – ММ– Мій прадід Яків Мій прадід Яків Омельченко теж був МОмельченко теж був неспокійний, навіть Мнеспокійний, навіть

. Прожив 105М. Прожив 105 роМроків. ІМків. І якМякось Мось ганявся з дрючком за отаманом лоцманів! Мганявся з дрючком за отаманом лоцманів!

» [20, с.М» [20, с. 10]. Яскравим М10]. Яскравим спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, Мспомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньоМсусід Григорія Микитовича, нащадок останньо

шого зосереджується на сакральному семанМшого зосереджується на сакральному семантичному змісті ергоніму,Мтичному змісті ергоніму,Ф

,

Ф,

...>. День народження Ми Ф...>. День народження Ми- Ф-китовича збігається з Днем соборності. Це Фкитовича збігається з Днем соборності. Це знаменно і невипадково: він один з тих, хто Фзнаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність. Фвиборов, вистраждав нашу незалежність. Ф

(термін запропоновано Є.

Ф(термін запропоновано Є.глибинним відчуттям спорідненості з місцем,

Фглибинним відчуттям спорідненості з місцем, що й спричинило

Фщо й спричинилоцію. Ця думка прийнята як філологами, так і Фцію. Ця думка прийнята як філологами, так і етнологами. Однак мовники, аналізуючи виФетнологами. Однак мовники, аналізуючи витвори усної народної словесності, простежуФтвори усної народної словесності, простежують механізм закріплення конкретної асоціації Фють механізм закріплення конкретної асоціації на рівні стереотипу, а друга група дослідників Фна рівні стереотипу, а друга група дослідників (історики, етнологи, психологи таФ(історики, етнологи, психологи ташого зосереджується на сакральному семанФшого зосереджується на сакральному семан

Ений «метафоричний» сенс (тобто відоб

Ений «метафоричний» сенс (тобто відоб

експресивні та змістові нашаруван

Еекспресивні та змістові нашаруван

Еня крізь призму історикоЕня крізь призму історикоцьому випадку поява такого конотоніму Ецьому випадку поява такого конотоніму

(термін запропоновано Є.Е(термін запропоновано Є. ОтЕОтглибинним відчуттям спорідненості з місцем, Еглибинним відчуттям спорідненості з місцем, що й спричинилоЕщо й спричинило його подальшу персоніфікаЕйого подальшу персоніфікацію. Ця думка прийнята як філологами, так і Ецію. Ця думка прийнята як філологами, так і етнологами. Однак мовники, аналізуючи виЕетнологами. Однак мовники, аналізуючи ви

98


такий тип образу матері, як Уранія (з належ-ними їй епітетами “гірська”, “небесна”), тоді як у жінок найчастіше трапляється хтонічний тип (чи Мати – Земля)» [27, c. 244]. Як відомо, у запорожців існував культ Богоматері (напри-клад, Покрова). У християнстві Її суть втрачає подвійність (світло = темрява). Піднесена до так званого Царства небесного, вона втратила прив’язку до «земного», до «матерії», а також хтонічність образу несвідомого.

Вочевидь, одночасне існування станів «вій-ни» та «миру», у яких перебували за порожці, зумовлювало необхідність утворення етапів психологічного «входження» та «виходу» з них, адже від правильності супровідних дій залежало збереження душевної рівноваги людини, можливості її подальшої реалізації в суспільстві. У цьому процесі окрему роль

відігравали природні топоси. Їхня велич про-буджувала прагнення до пошуків джерел духовності, що містили сакральні знання на-родження та смерті. Розуміння циклічності життя формувало адекватність його сприй-няття, здатність застосовувати здобуті зна-ння на благо світу. Висловимо припущен-ня про те, що означені антропоморфізовані об’єкти – Великий Луг, Дніпро, Січ – мож-на розглядати триєдиним символом культу предків. Тобто тим знаковим комплексом, який відображав давні космогонічні знан-ня, що містили уявлення про «Порядок». На нашу думку, у вищеозначеній тріаді Дні-про усвідомлювався семантичним утіленням «муд рості» несвідомого. Його «смислове» пробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу.

Афанасьев А. Н

/

Багрянородний К//

Валенцова М. М., Виноградова Л. Н -/ //

-

Виноградова Л. Н / //

-

Виноградова Л. Н / //

-

Горошко Л -

/ // -

Завгородній Ю. Ю., Остапенко М. А

/ //

Іларіон, митрополит -/

Кравченко І. Є//

-/ -

-

1

-

2


ІІІ/ І/ ІІІБагрянородний К ІБагрянородний К ІБагрянородний КБагрянородний К ІБагрянородний КБагрянородний К// І// ІІІІноградова Л. НІноградова Л. НМММММММММММММММММММММММФ

пробудження нині можливе через звернення

Фпробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу.

Фдо глибинної пам’яті народу.

ФФФФФ2Ф2ФЕня, що містили уявлення про «Порядок».

Еня, що містили уявлення про «Порядок». На нашу думку, у вищеозначеній тріаді Дні

ЕНа нашу думку, у вищеозначеній тріаді Дніпро усвідомлювався семантичним утіленням Епро усвідомлювався семантичним утіленням

рості» несвідомого. Його «смислове» Ерості» несвідомого. Його «смислове» пробудження нині можливе через звернення Епробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу.Едо глибинної пам’яті народу.

99


Новицкий Я. П -// Борейко В. Е.

/ -

Новицький Я. П//

Омельченко Г. М -/ -

//Омельченко Г. М -

/

Панєкіна Т. І

/// / / / /

/ / /Седакова И. А / //

-

Топоров В. Н -/ -

-/

Чабан М / //

Чубинский П. П

/-

Эворницкий Д. И/ /

//


//


//

Элиаде М/

Элиаде М / --

Юнг К. Г/

Яворницький Д. І -/ -


ІІІІІІІІМММММММ-

М-

ММММ/

М/

МММММ-

М-

ММММММММММММММФФ

/

Ф/

Ф// Ф// ФФ- Ф- ФФФФФФЭлиаде М

ФЭлиаде М

ФФФФЭлиаде МФЭлиаде МФЭлиаде МЭлиаде МФЭлиаде МЭлиаде МФФФФФЮнг К. ГФЮнг К. ГФ/Ф/ФФФЕЭворницкий Д. И

ЕЭворницкий Д. И

ЕЕЕЕ//

Е//

ЕЕЕЭворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. ИЭворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. ИЭворницкий Д. ИЕ/ Е/ ЕЕЕЕ// Е// ЕЭлиаде МЕЭлиаде МЕЭлиаде МЭлиаде МЕЭлиаде МЭлиаде МЕЕЕ

100

ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО ЖИТЛА ЧЕРНІГІВЩИНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ

ХХ СТОЛІТТЯ

Аліна Ярова

ÓÄÊ 728.6(477.51)“17/19”

У статті розкрито стан дослідження народного житла Чернігівщини вченими й громадськими діячами кінця XVIII – першої половини ХХ ст. Відтворено історію та конструктивні особливості традиційного житла Чернігів-щини зазначеного періоду.

Ключові слова: Чернігівщина, статистика, історіографія, житло, інтер’єр, екстер’єр, планування.

В статье раскрыто состояние исследования народного жилища Черниговщины учеными и общественными дея-телями конца XVIII – первой половины ХХ вв. Отображены история и конструктивные особенности традицион-ного жилища Черниговщины указанного периода.

Ключевые слова: Черниговщина, статистика, историография, жилище, интерьер, экстерьер, планирование.

The article examines the state of studying the Chernihivshchyna folk abode by historians, ethnographers and public figures of the late XVIIIth to the early to mid-XXth centuries, who reconstructed the history and design features of Chernihivshchyna traditional dwelling of the period under consideration.

Keywords: Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.

Чернігівщина, у її сучасних межах, охоп-лює території Східного Полісся, Середнього Подніпров’я та Центрально- Східного регіону країни [5, c. 126, 129–130]. На цих землях зафіксована розмаїта система духовних та по-бутових традицій зі спільними, характерними для всієї України, особливостями.

Двір та житло населення завжди були пред-метом особливої уваги державного апарату, політиків, економістів, а пізніше – істориків та етнологів. Питання історіографії житла у сво-їх дослідженнях піднімали В. Бондарчик [2], М. Верговська [3], М. Глушко [4], але уза-гальненої праці, у якій заявлену тематику було б глибоко розкрито, наразі немає.

Інформація про житлові приміщення та двори була необхідною для планування збору податків, тому перші відомості маємо у вигляді статистичних даних.

Цікавою працею є «Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 гг.» [9], яка містить важливу інформа-цію щодо міст та повітів губернії. Окрім опису природних умов і деяких традицій населення, а також його кількості та роду занять, маємо статистичні дані про кількість будинків у на-

селених пунктах Чернігівського, Прилуцького, Ніжинського, Сосницького, Конотопського, Новгород-Сіверського повітів, при чому пода-но інформацію і про матеріали, з яких їх зводи-ли (цегляні чи дерев’яні), та кому вони належа-ли (дворянам, священикам, козакам, міщанам, селянам).

Уже інші, не лише статистичні, відомос-ті містяться в «Топографическом описании Полтавской губернии 1809 р.» (до якої на той час належала частина земель сучасної Черні-гівщини), зібрані старшим учителем Полтав-ської губернської гімназії Федором Карунов-ським [10]. У ньому автор подав спостереження про традиції житлобудування: описав пошире-ні типи дворів та будинків, наскільки кімнат планували хату, згадав про деякі господарчі будівлі, характерні для губернії.

Ґрунтовні дослідження традиційного житла українців зробив П. Чубинський. Ре-зультати їх він помістив у розділі «Жилище, утварь, хозяйственные постройки и орудия» [11, с. 375–398]. У ньому подано описи тра-дицій вибору місця для будування хати, яке, за уявленням людей, могло бути як сприят-ливим, так і не сприятливим. Для виявлення


ІДвір та житло населення завжди були предІДвір та житло населення завжди були предметом особливої уваги державного апарату, Іметом особливої уваги державного апарату, політиків, економістів, а пізнішеІполітиків, економістів, а пізнішеетнологів. Питання історіографії житла у своІетнологів. Питання історіографії житла у своїх дослідженнях піднімали В.Іїх дослідженнях піднімали В. БондІБонд

ГлІГлушкоІушкоГлушкоГлІГлушкоГлій заявлену тематику було Іій заявлену тематику було

Мсучасних межах,

Мсучасних межах,

олісся, Середнього

Молісся, Середнього

ідного регіону

Мідного регіону

6, 129–130]. На цих землях

М6, 129–130]. На цих землях

зафіксована розмаїта система духовних та по

Мзафіксована розмаїта система духовних та по-

М-

бутових традицій зі спільними, характерними Мбутових традицій зі спільними, характерними для всієї України, особливостями.Мдля всієї України, особливостями.

Двір та житло населення завжди були предМДвір та житло населення завжди були пред-М-метом особливої уваги державного апарату, Мметом особливої уваги державного апарату, політиків, економістів, а пізнішеМполітиків, економістів, а пізніше – іМ– істориків та Мсториків та етнологів. Питання історіографії житла у своМетнологів. Питання історіографії житла у сво

БондМБонд

ли (цегляні чи дерев’яні), та кому вони належа

Мли (цегляні чи дерев’яні), та кому вони належали (дворянам, священикам, козакам, міщанам, Мли (дворянам, священикам, козакам, міщанам, селянам).Мселянам).

ФThe article examines the state of studying the Chernihivshchyna folk abode by historians, ethnographers and public figures

ФThe article examines the state of studying the Chernihivshchyna folk abode by historians, ethnographers and public figures

h centuries, who reconstructed the history and design features of Chernihivshchyna

Фh centuries, who reconstructed the history and design features of Chernihivshchyna

Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.

Ф Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.

о Ф охоп- Фхоп-олісся, Середнього Фолісся, Середнього

ідного регіону Фідного регіону

селених пунктах Чернігівського, Прилуцького, Фселених пунктах Чернігівського, Прилуцького, Ніжинського, Сосницького, Конотопського, ФНіжинського, Сосницького, Конотопського, НовгородФНовгород-Ф-ФСіверського повітів, при чому подаФСіверського повітів, при чому подано інформацію і про матеріали, з яких їх зводиФно інформацію і про матеріали, з яких їх зводили (цегляні чи дерев’яні), та кому вони належаФли (цегляні чи дерев’яні), та кому вони належа

ЕВ статье раскрыто состояние исследования народного жилища Черниговщины учеными и общественными дея

ЕВ статье раскрыто состояние исследования народного жилища Черниговщины учеными и общественными дея

телями конца XVIII – первой половины ХХ вв. Отображены история и конструктивные особенности традицион

Етелями конца XVIII – первой половины ХХ вв. Отображены история и конструктивные особенности традицион

Черниговщина, статистика, историография, жилище, интерьер, экстерьер, планирование.ЕЧерниговщина, статистика, историография, жилище, интерьер, экстерьер, планирование.

The article examines the state of studying the Chernihivshchyna folk abode by historians, ethnographers and public figures ЕThe article examines the state of studying the Chernihivshchyna folk abode by historians, ethnographers and public figures h centuries, who reconstructed the history and design features of Chernihivshchyna Еh centuries, who reconstructed the history and design features of Chernihivshchyna

Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.Е Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.

101


належного місця сипали на купки жито й спо-стерігали, чи чіпатиме їх хтось до сходу сонця наступного ранку, чи ні. Якщо всі купки за-лишалися цілими, то місце вважали сприятли-вим [11, c. 374–375]. Автор досить докладно описав традиції і щодо процесу зведення жит-ла, наприклад, «закладин», навівши прикла-ди ритуальних пісень, примовок [11, c. 376]. П. Чубинський оповів і про поширену, за його словами, традицію «толока», проілюстру-вавши її прикладами супутніх цій дії пісень та правил. Дослідник наголосив, що зрубні житла найбільш поширені на території Поліс-ся, де вони не показник заможності, а типові конструкції [11, c. 377]. У цій праці подано по-яснення конструктивних особливостей та ме-тодики зведення елементів житлової споруди, зокрема способи вкладання зрубу, призьби, сволоків, конструкції стелі, особливості по-будови сіней і комори. Щодо двох останніх, автор за уважив на тому, що вони могли бути з деревини нижчої якості або взагалі плетеними [11, c. 378]. Максимально докладно науковець розкрив способи побудови традиційної глиня-ної варистої печі. Цегляними ж печами україн-ці також послуговувалися, але поширені вони були менше. Найчастіше їх ставили в містах, містечках та селах, де діяли цегельні фабри-ки. Інколи люди самостійно виготовляли цеглу для власних потреб, за прикладом фабричної [11, c. 381]. Дослідник зауважив і на типових конструкціях дверей та вікон, які були, як пра-вило, невеликих розмірів: «Двери эти до того низки, что даже людям среднего роста при-ходится каждый раз сгибаться вершка на два, на три. Малоросс больших дверей не любит “як у хаті”, говорит он, “великі двері зробить то треба багато і опалу стараться на зиму; а тому хаті не всидиш: як одчинять двері, так усе тепло й шугне на двір”» [11, c. 383].

Окремий розділ П. Чубинський присвятив інтер’єру хати. Зокрема, наголосив на тому, що підтримувати належний, охайний вигляд жит-ла було неухильним обов’язком жінки: «...без хазяїна двір, без хазяйки хата плаче». Кожну суботу старанна господиня мала підфарбову-

вати припічок, трохи рідше – долівку. Стіни ж білили не так часто – на великі свята й весіл-ля, аби «чопорніша була» [11, c. 383]. Згадав дослідник і про такі необхідні речі в хаті, як піл, скриня, лавки, судник, мисники, лахан-ка – «помийниця», полиці, ослінці, колис-ка, дзеркало. Особливе місце в житлі займав «червоний кут» – «божник». Ікони прикра-шали рушником з тонкого полотна з особливо витонченим візерунком, перед ними поміщали лампадку, яку запалювали у свята [11, c. 384].

Цікавий матеріал присвячений курній хаті, поширеній на території Полісся. П. Чубин-ський протиставив її звичайній: «...низинь-кая, темная, грязная и вообще невзрачная <...> разве только расположением некоторых предметов, как, например, печка, стол, окна, и проч. напоминает собою то светлое, чистое и веселое малорусское жилище» [11, c. 389]. Учений виокремив перехідний тип хати, тоб-то «напівкурну» хату, у якій трубу проводили тільки в сіни, де й накопичувався дим. З кон-структивних особливостей хати курного типу автор подав не типовий для більшості терито-рій двоскатний дах, який зводили лише в тех-ніці «зруб» та з використанням моху при бу-дівництві. Дах, з одного боку, могли зробити з дощок (на власне хаті, сінях, коморі), а з дру-гого, – укрити соломою (на холодних прибудо-вах). Курну хату будували в одну кімнату без алькира. Ікон було небагато (1–3), їх ставили влітку, а на зиму виносили в комору. Особливу увагу автор зосередив на дерев’яному «світо-чі», тобто на чотирикутній трубі з металевою решіткою знизу, у якій у холодну пору року за-палювали для освітлення скіпку. Інколи його роль замінював ящик, заповнений землею на лавці, на якій розкладали лучини [11, c. 390].

Окрім самого житла, П. Чубинський опи-сав елементи двору – загорожі, ворота, сіль-ськогосподарські конструкції.

Місто Любеч (нині – смт Любеч Ріпкин-ського р-ну) досліджував історик, громад-сько-політичний діяч граф Г. Милорадович (1839–1905). Результатом його роботи став невеликий історичний нарис [див.: 6], хоча


Імістечках та селах, де діяли цегельні фабри

Імістечках та селах, де діяли цегельні фабрики. Інколи люди самостійно виготовляли цеглу Іки. Інколи люди самостійно виготовляли цеглу для власних потреб, за прикладом фабричної Ідля власних потреб, за прикладом фабричної

381]. Дослідник зауважив і на типових І381]. Дослідник зауважив і на типових конструкціях дверей та вікон, які були, як праІконструкціях дверей та вікон, які були, як правило, невеликих розмірів: «Двери эти до того Івило, невеликих розмірів: «Двери эти до того низки, что даже людям среднего роста приІнизки, что даже людям среднего роста при

Мдеревини нижчої якості або взагалі плетеними

Мдеревини нижчої якості або взагалі плетеними

378]. Максимально докладно науковець

М378]. Максимально докладно науковець

розкрив способи побудови традиційної глиня

Мрозкрив способи побудови традиційної глиня-

М-

ної варистої печі. Цегляними ж печами україн

Мної варистої печі. Цегляними ж печами україн-

М-

ці також послуговувалися, але поширені вони Мці також послуговувалися, але поширені вони були менше. Найчастіше їх ставили в містах, Мбули менше. Найчастіше їх ставили в містах, містечках та селах, де діяли цегельні фабриМмістечках та селах, де діяли цегельні фабри-М-ки. Інколи люди самостійно виготовляли цеглу Мки. Інколи люди самостійно виготовляли цеглу для власних потреб, за прикладом фабричної Мдля власних потреб, за прикладом фабричної

381]. Дослідник зауважив і на типових М381]. Дослідник зауважив і на типових конструкціях дверей та вікон, які були, як праМконструкціях дверей та вікон, які були, як пра

ніці «зруб» та з використанням моху при буМніці «зруб» та з використанням моху при будівництві. Дах, з одного боку, могли зробити з Мдівництві. Дах, з одного боку, могли зробити з Фбудови сіней і комори. Щодо двох останніх, Фбудови сіней і комори. Щодо двох останніх,

уважив на тому, що вони могли бути з Фуважив на тому, що вони могли бути з деревини нижчої якості або взагалі плетеними Фдеревини нижчої якості або взагалі плетеними

378]. Максимально докладно науковець Ф378]. Максимально докладно науковець

предметов, как, например, печка, стол, окна,

Фпредметов, как, например, печка, стол, окна, и проч. напоминает собою то светлое, чистое

Фи проч. напоминает собою то светлое, чистое и веселое малорусское жилище» [11, c.

Фи веселое малорусское жилище» [11, c.Учений виокремив перехідний тип хати, тобФУчений виокремив перехідний тип хати, тобто «напівкурну» хату, уФто «напівкурну» хату, утільки в сіни, де й накопичувався дим. ЗФтільки в сіни, де й накопичувався дим. Зструктивних особливостей хати курного типу Фструктивних особливостей хати курного типу автор подав не типовий для більшості теритоФавтор подав не типовий для більшості територій двоскатний дах, який зводили лише в техФрій двоскатний дах, який зводили лише в техніці «зруб» та з використанням моху при буФніці «зруб» та з використанням моху при бу

Епоширеній на території Полісся. П.

Епоширеній на території Полісся. П.ський протиставив її звичайній: «...низинь

Еський протиставив її звичайній: «...низинькая, темная, грязная и вообще невзрачная Екая, темная, грязная и вообще невзрачная <...> разве только расположением некоторых Е<...> разве только расположением некоторых предметов, как, например, печка, стол, окна, Епредметов, как, например, печка, стол, окна, и проч. напоминает собою то светлое, чистое Еи проч. напоминает собою то светлое, чистое и веселое малорусское жилище» [11, c.Еи веселое малорусское жилище» [11, c.Учений виокремив перехідний тип хати, тобЕУчений виокремив перехідний тип хати, тобто «напівкурну» хату, уЕто «напівкурну» хату, у

102


дослідження загалом направлене на промис-ловість, історію та культову християнську ар-хітектуру колишнього міста. У праці вміщено багатий фотоматеріал.

Щодо народної архітектури Любеча, то його краєвиди у своїх роботах зобразив ро-сійський художник М. Хохряков (1857–1928 рр.). На деяких з них передано обриси традиційних хат, їх конструкцію, форму та матеріал виготовлення даху.

У 1885 році свій опис села видав Ф. Богу-славський [1]. У ньому, у контекс ті побутових традицій, висвітлено вигляд та матеріал зве-дення хат мешканцями села. Зосереджено увагу не лише на зовнішніх ознаках житла, але й коротко описано інтер’єр, зокрема зафіксова-но такі традиційні його елементи, як лави, ослі-ни («услоны»), божниці, піл («полы»), полиці, судники. Також, окрім житлових приміщень, перераховано й господарчі, з роз’ясненням їх застосування.

Обряд «одруження комина» (у кількох його варіантах) у різних селах описав біло-руський дослідник П. Шейн [12]. Він подав два типи комина – «великий», коли труба ви-ведена з печі через стелю, і «менший» – «луч-ник». При цьому зазначив, що обряд проводи-ли, зазвичай, з «великим» комином, але якщо був «лучник», то мог ли одружувати і його [12, c. 155]. Власне обряд припадав на початок осе-ні – на День Симеона Стовпника (1 вересня (14 вересня)) або ж, якщо свято випадало на «пісний» день, його переносили на нас тупний. Практичний сенс цього обряду полягав у тому, що люди певним чином зобов’язувалися вста-вати після цього дня рано і працювати при світлі лучини [12, c. 155]. Описані в статті дії були зафіксовані на територіях Пінського й Київського повітів. Враховуючи їх географічну близькість до сучасної Чернігівщини, припус-каємо, що подібні обряди проводили і на тери-торії Чернігівського Полісся.

У дослідженні М. Могильченка [7] по-дана загальна інформація як про особ ливості житла Чернігівщини, його конструкцію, еле-менти двору, так і більш докладний опис хат

Глухівського повіту. У праці вміщено фото-картки деяких житлових приміщень та плани хат: «комора–сіни–хата», «дві хати» (хата через сіни), «хата з теплушкою», «хата з при-хатком та сіньми з надвору» й «хата з теплуш-кою та коморою» [7, c. 85–86]. Окрім опису елементів будівлі, зазначені і їх місцеві назви, наприклад: «мост» (земляна долівка, бита дов-бешкою і вимащена глиною), «столя» (стеля, яку робили з дощок), «сволок», «гора» (про-стір між стелею та стріхою), «крокви», «банти-ни», «бовдур» (пічна труба для виводу диму). Щодо пічної труби, то цегляною, за словами автора, її зводили інколи, здебільшого в за-хідній частині Чернігівщини. На території ж с. Полошки «бовдур» виготовляли з дощок (шальовок) у формі чотири схилої піраміди [7, c. 88]. У статті вміщено схематичне зображен-ня частини інтер’єру житла с. Полошки, з при-кладами розміщення печі та її складових (за-слін, лежанка, груба) [7, c. 89].

Своєрідну дерев’яну прикрасу у формі коня, яка траплялася в оздобленні інтер’єру, описала Л. Шульгина [13]. У деяких селах Чернігів-щини такою прикрасою оздоблювали поли-ці – мисники. [13, c. 117]. У ході дослідження науковець звернула увагу на власне полиці – на їхню форму, розміщення в хаті, відвівши їм роль незамінної речі в житлі. «Кониками» оздоблювали лише в одному місці – між пер-шою полицею, або ж лавою, та другою. У ста-рих хатах вони зафіксовані з тесаного сокирою дерева, у новіших – прорізували пилкою, на-ставні (окремо прибивали до полиці) – були лише в найновіших будівлях [13, c. 119]. Такі «коники» реалістичні або надто стилізова-ні. Авторка вважала, що ця традиція виник-ла з огляду на особливе ставлення населення до коней, надання їм міфічних особливостей [13, c. 123–124].

У 1920–1930-х роках, працюючи в Хар-ківському музеї українського мистецтва, до-слідженням традиційних житл Лівобережного Полісся займався відомий науковець С. Та-ранушенко. Для збору матеріалів 1928 року було організовано наукову польову експедицію


Іли, зазвичай, з «великим» комином, але якщо

Іли, зазвичай, з «великим» комином, але якщо був «лучник», то мог Ібув «лучник», то могли Іли був «лучник», то могли був «лучник», то мог Ібув «лучник», то могли був «лучник», то мог одружувати і його [12, Іодружувати і його [12,

155]. Власне обряд припадав на початок осеІ155]. Власне обряд припадав на початок осе– на День Симеона Стовпника (1І– на День Симеона Стовпника (1

(14 вересня)) або ж, якщо свято випадало на І(14 вересня)) або ж, якщо свято випадало на «пісний» день, його переносили на насІ«пісний» день, його переносили на насПрактичний сенс цього обряду полягав у тому, ІПрактичний сенс цього обряду полягав у тому,

МОбряд «одруження комина» (у кількох

МОбряд «одруження комина» (у кількох

його варіантах) у різних селах описав біло-

Мйого варіантах) у різних селах описав біло-

йн [12]. Він подав

Мйн [12]. Він подав

великий», коли труба ви

Мвеликий», коли труба ви-

М-

ведена з печі через стелю, і «менший»Мведена з печі через стелю, і «менший» –М– «лучМ «луч-М-ник». При цьому зазначив, що обряд проводиМник». При цьому зазначив, що обряд проводи-М-ли, зазвичай, з «великим» комином, але якщо Мли, зазвичай, з «великим» комином, але якщо

одружувати і його [12, Модружувати і його [12, 155]. Власне обряд припадав на початок осеМ155]. Власне обряд припадав на початок осе– на День Симеона Стовпника (1М– на День Симеона Стовпника (1 веМве

(14 вересня)) або ж, якщо свято випадало на М(14 вересня)) або ж, якщо свято випадало на

ціМцінауковець звернула увагу на власне полиціМнауковець звернула увагу на власне полиціФ

судники. Також, окрім житлових приміщень,

Фсудники. Також, окрім житлових приміщень, перераховано й господарчі, з роз’ясненням їх Фперераховано й господарчі, з роз’ясненням їх

Обряд «одруження комина» (у кількох ФОбряд «одруження комина» (у кількох його варіантах) у різних селах описав біло- Фйого варіантах) у різних селах описав біло-

(шальовок) у формі чотири

Ф(шальовок) у формі чотириc.

Фc.

Ф8

Ф88]. У

Ф8]. У

ня частини інтер’єру житла с.

Фня частини інтер’єру житла с.кладами розміщення печі та її складових (заФкладами розміщення печі та її складових (заслін, лежанка, груба) [7,Фслін, лежанка, груба) [7,

Своєрідну дерев’яну прикрасу у формі коня, ФСвоєрідну дерев’яну прикрасу у формі коня, яка траплялася в оздобленні інтер’єру, описала Фяка траплялася в оздобленні інтер’єру, описала Л.ФЛ. ШульгинаФШульгинащини такою прикрасою оздоблювали полиФщини такою прикрасою оздоблювали поли

– мисники. [13, c.Ф– мисники. [13, c.

ЕЩодо пічної труби, то цегляною, за словами

ЕЩодо пічної труби, то цегляною, за словами автора, її зводили інколи, здебільшого в за

Еавтора, її зводили інколи, здебільшого в західній частині Чернігівщини. На території ж Ехідній частині Чернігівщини. На території ж

Полошки «бовдур» виготовляли з дощок ЕПолошки «бовдур» виготовляли з дощок (шальовок) у формі чотириЕ(шальовок) у формі чотирисхЕсхЕтатті вміщено схематичне зображенЕтатті вміщено схематичне зображення частини інтер’єру житла с.Еня частини інтер’єру житла с.кладами розміщення печі та її складових (заЕкладами розміщення печі та її складових (заслін, лежанка, груба) [7,Еслін, лежанка, груба) [7,

103


у складі П. Жолтовського й Д. Чукіна. Марш-рут експедиції спланували від с. Пакуль Чер-нігівського району до тогочасного кордону з Польщею [3, c. 253]. С. Таранушенко, на осно-ві вивчення генезису планування та конструк-цій житла різних періодів, висунув думку про те, що найдавніше архаїчне житло було одно-камерне. Про це свідчить дослідження хат, по-будованих у зруб з одної кліті і приставлених до них сіньми. Потім з них розвинулися дво- і три-камерні приміщення. Проаналізувавши житло, учений виокремив характерні типи даху, поши-рені на території Лівобережного Полісся: дах на сволоках (врубані в трикутні фронтони), дах на стовпцях і на кроквах [3, c. 253].

З розвитком фото- та кіноіндустрії дослід-ники початку XX ст. активно користувалися фототехнікою, що дало змогу отримати знач-ну кількість зображень. С. Таранушенко за-лучив до вивчення серію знімків культової та цивільної архітектури, серед яких містяться зображення житла Чернігівщини. Наприклад, дві хатини з містечка Любеча під солом’яною стріхою побудовані в техніці «зруб» [8].

У праці П. Юрченка [14] подано декілька найпоширеніших типів житла України. Най-простіші з них – з одним приміщенням із сі-нями і «дві хати через сіни». Дослідник навів приблизні виміри житла, способи обмащуван-ня стін, форму даху. Окрім того, представив різноманітний ілюстративний матеріал – це і плани житла та схематичні замальовки, і фото-графії, зроблені в Україні. Науковець докладно вивчив архітектурні та конструктивні методи й прийоми, які застосовували при будівництві житла в різних етнорегіонах. З погляду бу-дівництва й архітектурного мистецтва праця є ґрунтовним дослідженням, адже в ній висвіт-лено особливості побудов архітектурних дета-лей – сволоків, ґанків, кронштейнів, піддаш-ків, навісів, декоративного оздоблення лиштви

та шпилів. Також автор описав інтер’єр при-міщення – варисту піч, дерев’яне різьб лення у внутрішньому та зовнішньому оздобленнях [14, c. 71–73]. Досліджуючи розпис, науко-вець зауважив, що на Чернігівщині, з огляду на зрубну конструкцію і промазування лише швів зрубу, настінний розпис відсутній або має лише зародкові прояви, у той час як на тери-торії Київщини і Полтавщини навіть зрубні стіни орнаментували [14, c. 75].

Отже, питання традиційного народного житла в джерелах та літературі даного періоду, попри відсутність єдиного фундаментального дослідження, яке систематизувало б та уза-гальнило наявну інформацію, представлене досить змістовно. У цей період матеріали були зафіксовані у вигляді статистичних відомос-тей, але вже на початку ХІХ ст. цією темою починали займатися етнографи й історики. Праці першої половини ХІХ ст. здебільшо-го описові – автори занотовували побачене й почуте. Водночас здійснено спробу порів-няльного аналізу осель різних частин губер-ній; загострювали увагу на конструкціях хати та їх особливостях, на перевазі хати в «зруб» над каркасною в даному регіоні. Окрім архі-тектурних особ ливостей, дослідники описа-ли обряди та традиції, пов’язані зі зведенням оселі. У другій половині ХІХ ст. науковці все частіше вдавалися до порівнянь та аналізу ма-теріалу. У першій половині ХХ ст. досліджен-ня стали ґрунтовнішими й докладнішими. До того ж активно залучали фотоматеріали та польові замальовки. У працях чільне місце займають аналіз і типологізація (за конструк-цією, формою даху тощо), а описовість, при-таманна роботам XIX ст., відійшла на інший план. У другій половині ХХ ст. тема традицій-ного житлобудування залишалася актуальною та отримала висвітлення в дослідженнях цілої плеяди вчених.

Богуславский Ф.--

Бондарчик В. -


Інями і «дві хати через сіни». Дослідник навів

Інями і «дві хати через сіни». Дослідник навів приблизні виміри житла, способи обмащуванІприблизні виміри житла, способи обмащування стін, форму даху. Окрім того, представив Іня стін, форму даху. Окрім того, представив різноманітний ілюстративний матеріалІрізноманітний ілюстративний матеріалплани житла та схематичні замальовки, і фотоІплани житла та схематичні замальовки, і фотографії, зроблені в Україні. Науковець докладно Іграфії, зроблені в Україні. Науковець докладно вивчив архітектурні та конструктивні методи й Івивчив архітектурні та конструктивні методи й

Мзображення житла Чернігівщини. Наприклад,

Мзображення житла Чернігівщини. Наприклад, дві хатини з містечка Любеча під солом’яною

Мдві хатини з містечка Любеча під солом’яною стріхою побудовані в техніці «зруб» [8].

Мстріхою побудовані в техніці «зруб» [8].

ченка [14] подано декілька

Мченка [14] подано декілька

найпоширеніших типів житла України. НайМнайпоширеніших типів житла України. Най-М-одним приміщенням із сіМодним приміщенням із сі-М-

нями і «дві хати через сіни». Дослідник навів Мнями і «дві хати через сіни». Дослідник навів приблизні виміри житла, способи обмащуванМприблизні виміри житла, способи обмащуван-М-ня стін, форму даху. Окрім того, представив Мня стін, форму даху. Окрім того, представив різноманітний ілюстративний матеріалМрізноманітний ілюстративний матеріалплани житла та схематичні замальовки, і фотоМплани житла та схематичні замальовки, і фото

над каркасною в даному регіоні. Окрім архіМнад каркасною в даному регіоні. Окрім архітектурних особМтектурних особФлучив до вивчення серію знімків культової та Флучив до вивчення серію знімків культової та

цивільної архітектури, серед яких містяться Фцивільної архітектури, серед яких містяться зображення житла Чернігівщини. Наприклад, Фзображення житла Чернігівщини. Наприклад, дві хатини з містечка Любеча під солом’яною Фдві хатини з містечка Любеча під солом’яною

зафіксовані у вигляді статистичних відомос

Фзафіксовані у вигляді статистичних відомостей, але вже на початку ХІХ

Фтей, але вже на початку ХІХпочинали займатися етнографи й історики.

Фпочинали займатися етнографи й історики. Праці першої половини ХІХФПраці першої половини ХІХго описовіФго описові – аФ– автори занотовували побачене Фвтори занотовували побачене Фй почуте. Водночас здійснено спробу порівФй почуте. Водночас здійснено спробу порівняльного аналізу осель різних частин губерФняльного аналізу осель різних частин губерній; загострювали увагу на конструкціях хати Фній; загострювали увагу на конструкціях хати та їх особливостях, на перевазі хати в «зруб» Фта їх особливостях, на перевазі хати в «зруб» над каркасною в даному регіоні. Окрім архіФнад каркасною в даному регіоні. Окрім архі

Епопри відсутність єдиного фундаментального

Епопри відсутність єдиного фундаментального дослідження, яке систематизувало б та уза

Едослідження, яке систематизувало б та узагальнило наявну інформацію, представлене Егальнило наявну інформацію, представлене досить змістовно. УЕдосить змістовно. У цеЕцей період матеріали були Ей період матеріали були зафіксовані у вигляді статистичних відомосЕзафіксовані у вигляді статистичних відомостей, але вже на початку ХІХЕтей, але вже на початку ХІХпочинали займатися етнографи й історики. Епочинали займатися етнографи й історики. Праці першої половини ХІХЕПраці першої половини ХІХ

втори занотовували побачене Евтори занотовували побачене

104


Верговська М. -

-

Глушко М. -

-

Милорадович Г.

Могильченко М.

---

--

-

---

Шейн П.

Шульгина Л. -

Юрченко П. Г. -


ІММФФФ- Ф- Ф- Ф- ФФФФФФФФФФФЮрченко П. Г.ФЮрченко П. Г.ФФФФЕЕ

Шейн П.

ЕШейн П.

ЕЕЕШульгина Л.ЕШульгина Л.ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЮрченко П. Г.ЕЮрченко П. Г.Е

105

Останнім часом історія і культура україн-ців Одеси та Одещини приваблюють дедалі більше науковців, краєзнавців, що є ознакою підвищення інтересу до історичної й культур-ної спадщини, посилення тенденції накопичен-ня фактологічного матеріалу, необхідного для формування максимально повного уявлення про культуру українців як варіативного фено-мену української етнічної культури на півдні України й Одещині зокрема. Шкода, що та-ких досліджень замало, хоча й маємо розвідки різних років, у яких прямо чи опосередковано розглядаються питання традиційної культури українців Буджацького краю 1.

Одним з народознавчих видань 2015 року, що привернуло увагу низкою викладених на його сторінках цікавих (насамперед етногра-фічних) матеріалів, є книга «Буджацький слід» Матвія Юхимовича Деревенчі, кандидата еко-номічних наук. Він народився в 1935 році, ви-ріс у с. Кебабча (нині – с. Широке Білгород- Дністровського р-ну на Одещині). Більшу частину свого життя працював у сільському середовищі – 44 роки обіймав посаду голови колгоспу в різних селах Буджака.

Видання означено як літературно-худож-нє. Такий формат дозволяє імпровізувати, використовувати авторські версії тлумачення подій, не обтяжувати себе необхідністю під-тверджувати аргументовані висновки досто-вірними джерелами. Утім, Матвій Юхимович намагається дотримуватися саме наукового підходу. Загалом йому це вдалося, хоча в окремих випадках авторським роздумам все ж таки бракує поглибленого критичного ана-лізу, що базується на методах і принципах, яких додержуються професійні історики, ура-хування нових оцінок і виснов ків щодо при-чин і наслідків подій в історії нашої країни, особливо періоду ХХ ст.

М. Деревенча використовує, крім власних спогадів, різноманітні джерела – докумен-ти державних установ і церковні відомості, перекази й особисті спостереження. Найдо-ступнішими є ті, що ми їх називаємо польовим етнографічним матеріалом, аналізу якого і при-свячено цю рецензію.

У різних краєзнавчих виданнях, зокрема в місцевій періодиці, з’являється чимало роз-відок учителів загальноосвітніх шкіл, жур-налістів газет. Часто вони оперують записа-ними від людей спогадами. Однак просте, на перший погляд, завдання – записати почуте за відсутності спеціальних знань і навичок – може призвести до викривленого сприйнят-тя й тиражування інформації, суб’єктивних вис новків, далеких від існуючих реалій. До того ж слід пам’ятати, що людям літнього віку властиво забувати, скажімо, звичаї, де-талі обрядових дій, сюжети та послідовність їх виконання. Таких прикладів, на жаль, до-статньо. Невпевненість в об’єктивності цих матеріалів часто не дозволяє використовува-ти їх у наукових розвідках.

До етнографічної інформації Матвія Юхи-мовича довіра висока. Він послуговується в основному лише своїми спогадами, спостере-женнями за життєвими ситуаціями, безпо-середнім учасником яких він був. При цьому часто застосовує метод порівняльного аналі-зу як у пошуку відповідей на запитання про особливості міграції і розселення, так і особ-ливості господарства й побуту його родини, мешканців села та ін. На прикладі його роду та населення Кебабчі знаходимо матеріали, цікаві з точки зору ономастики. М. Деревенча простежує традицію утворення окремих прі-звищ і прізвиськ, розглядає її в контексті й без-посередньому зв’язку з історією села і краю, господарською діяльністю і, що особливо слід

УКРАЇНЦІ БУДЖАКАВ’ячеслав Кушнір

Деревенча М. Буджацький слід / Матвій Деревенча. – Одеса : Друк Південь, 2015. – 352 с.


Ір Ір- І-ну Іну частину свого життя працював у сільському Ічастину свого життя працював у сільському

– 4 І– 44 І4 рок Іроки обіймав посаду голови Іи обіймав посаду голови колгоспу в різних селах Буджака.Іколгоспу в різних селах Буджака.

Видання означено як літературноІВидання означено як літературнонє. Такий формат дозволяє імпровізувати, Інє. Такий формат дозволяє імпровізувати, використовувати авторські версії тлумачення Івикористовувати авторські версії тлумачення

Мщо привернуло увагу низкою викладених на

Мщо привернуло увагу низкою викладених на його сторінках цікавих (насамперед етногра

Мйого сторінках цікавих (насамперед етнографічних) матеріалів, є книга «Буджацький слід»

Мфічних) матеріалів, є книга «Буджацький слід» Матвія Юхимовича Деревенчі, кандидата еко

ММатвія Юхимовича Деревенчі, кандидата еко-

М-

номічних наук. Він народився в 1935Мномічних наук. Він народився в 1935 роцМроці, виМі, ви-М-– с М– с. М. ШиМШироке БілгородМроке Білгород-М-на Одещині). Більшу Мна Одещині). Більшу

частину свого життя працював у сільському Мчастину свого життя працював у сільському и обіймав посаду голови Ми обіймав посаду голови

колгоспу в різних селах Буджака.Мколгоспу в різних селах Буджака.Видання означено як літературноМВидання означено як літературно

віку властиво забувати, скажімо, звичаї, де

Мвіку властиво забувати, скажімо, звичаї, деталі обрядових дій, сюжети та послідовність Мталі обрядових дій, сюжети та послідовність їх виконання. Таких прикладів, на жаль, доМїх виконання. Таких прикладів, на жаль, до

Фрозглядаються питання традиційної культури

Фрозглядаються питання традиційної культури

рок Фроку, Фу, що привернуло увагу низкою викладених на Фщо привернуло увагу низкою викладених на Ф

відок учителів загальноосвітніх шкіл, жур

Фвідок учителів загальноосвітніх шкіл, журналістів газет. Часто вони оперують записа

Фналістів газет. Часто вони оперують записаними від людей спогадами. Однак просте, на

Фними від людей спогадами. Однак просте, на перший погляд, завдання

Фперший погляд, завданняза відсутності спеціальних знань і навичокФза відсутності спеціальних знань і навичокможе призвести до викривленого сприйнятФможе призвести до викривленого сприйняття й тиражування інформації, суб’єктивних Фтя й тиражування інформації, суб’єктивних висФвисновків, далеких від існуючих реалій. До Фновків, далеких від існуючих реалій. До тогоФтого ж слід пам’ятати, що людям літнього Фж слід пам’ятати, що людям літнього віку властиво забувати, скажімо, звичаї, деФвіку властиво забувати, скажімо, звичаї, де

Есвячено цю рецензію.

Есвячено цю рецензію.

різних краєзнавчих виданнях, зокрема

Ерізних краєзнавчих виданнях, зокрема

в місцевій періодиці, з’являється чимало розЕв місцевій періодиці, з’являється чимало розвідок учителів загальноосвітніх шкіл, журЕвідок учителів загальноосвітніх шкіл, журналістів газет. Часто вони оперують записаЕналістів газет. Часто вони оперують записаними від людей спогадами. Однак просте, на Еними від людей спогадами. Однак просте, на перший погляд, завданняЕперший погляд, завданняза відсутності спеціальних знань і навичокЕза відсутності спеціальних знань і навичок

106


виокремити, з історією міграції українців, спробою визначення районів (місць) виходу українців, які переселилися в Буджак.

«Буджацький слід» – це праця десятиліть, як і процес осмислення, оцінок і переоцінок ми-нулого в нових реаліях. Знання, отримані від батька, діда, систематизовано в історію що-найменше трьох поколінь. У дитинстві Матвій Юхимович слухав спогади, свідчення наро-джених ще у 80-х роках ХІХ ст., доповнював свої знання і враження як носій традицій роду і сільської громади. Упорядковані записи да-ють можливість простежити розвиток культу-ри, сутність змісту, чинників, які впливали на її трансформацію.

У результаті такого підходу маємо віднос-но цілісну картину життєдіяльності громади з усіма важливими для розуміння процесу компонентами: структурою родини, господар-ською діяльністю, родинним вихованням тощо.

Етнографічна частина тексту книги є най-важливішою з погляду інформативного джере-ла. Не будучи етнографом, автор зосереджує увагу на тих елементах традиційної культури, на яких він зростав і формувався як носій цієї спадщини. А це якраз сегменти, що й визна-чають локальну варіативність української культури як с. Кебабча, так і навколишніх українських сіл. До того ж М. Деревенча не обмежується лише презентацією предме-та (обряд, звичай тощо), а подає його як ре-зультат розвитку і трансформації, взаємодії з різноманітними чинниками. Такий підхід дає змогу не тільки бачити, скажімо, обряд як структурний компонент традиційної культури, але й розуміти рефлексії особистості, родини, сільської громади, без чого важко збагнути природу процесів розвитку і трансформації традиційної обрядовості.

Прикладом є описання атмосфери базару с. Дивізія. Це було місце не лише для купівлі та продажу. Щотижня тут створювався своє-рідний тимчасовий суспільно-інформаційний простір, де дізнавалися про останні новини, отримували поради, необхідні знання майже з кожного питання господарства і побуту, об-

говорювали нагальні проблеми села та району і, зрештою, відпочивали, відволікалися на пев-ний час від поточних проблем.

Сукупність такої інформації створює образ українця с. Кебабча й навколишньої місцевості Буджака не тільки як носія української культу-ри у цьому краї, а і як носія особливого варіанта цієї культури, утвореного в процесі адаптації переселенців до природно-географічних умов степу, проживання в іншому середовищі, де українці дещо запозичували та ділилися свої-ми знаннями й досвідом із сусідами. Тут Мат-вієві Юхимовичу також є що сказати, адже він 17 років пропрацював головою колгоспу в с. Мирне, населеному старовірами (80 %) і українцями (20 %). Достатньо навести окре-мі приклади запозичення слів старовірами від українців («спытай», «фортка», «коли трапит-ся» та ін.).

Автор не ставив перед собою завдання схарактеризувати господарську діяльність, імовірно, тому, що ця ланка життєдіяльності здебільшого цікавить фахівців відповідного професійного профілю. Однак деякі наведе-ні в тексті зауваження, вельми цікаві з точки зору пізнання виробничого процесу, відобра-жають особливості побуту, господарювання тощо. Серед них варто відзначити структуру сільської садиби (хата, клуня, амбар, підвал, цистерна для дощової і питної води, ін.); а ко-роткий опис про виноградарство переконує, що українці стали одними з найкращих вино-робів цього краю. Деякі новації в Буджаку українці впроваджували в практику життя досить оперативно. Мешканцям, скажімо, півночі Одещини, важко зрозуміти, як може не вистачати питної води, як її можна носити з віддаленої криниці, якщо поруч є декілька, або чекати привезення в діжках чи керамічних виробах з інших джерел. Таких прикладів чи-мало в житло будуванні, агротехнології тощо.

На особливу увагу заслуговують відомості про дозвілля, календарні обряди, родинні об-ряди і звичаї. Слід виокремити деталі систем-ного характеру. Так, у підрозділі «Відпочи-нок» розглянуто форми дозвілля одружених і


ІКе

ІКебабча, так і навколишніх

Ібабча, так і навколишніх

українських сіл. До того ж М.Іукраїнських сіл. До того ж М.обмежується лише презентацією предмеІобмежується лише презентацією предмета (обряд, звичай тощо), аІта (обряд, звичай тощо), а поІпозультат розвитку і трансформації, взаємодії з Ізультат розвитку і трансформації, взаємодії з різноманітними чинниками. Такий підхід дає Ірізноманітними чинниками. Такий підхід дає змогу не тільки бачити, скажімо, обряд як Ізмогу не тільки бачити, скажімо, обряд як

Мважливішою з погляду інформативного джере

Мважливішою з погляду інформативного джерела. Не будучи етнографом, автор зосереджує

Мла. Не будучи етнографом, автор зосереджує увагу на тих елементах традиційної культури,

Мувагу на тих елементах традиційної культури,

яких він зростав і формувався як носій цієї

Мяких він зростав і формувався як носій цієї

якраз сегменти, що й визнаМякраз сегменти, що й визна-М-чають локальну варіативність української Мчають локальну варіативність української

бабча, так і навколишніх Мбабча, так і навколишніх українських сіл. До того ж М.Мукраїнських сіл. До того ж М. ДеМДеревенча не Мревенча не обмежується лише презентацією предмеМобмежується лише презентацією предме

дає його як реМдає його як результат розвитку і трансформації, взаємодії з Мзультат розвитку і трансформації, взаємодії з

зору пізнання виробничого процесу, відобраМзору пізнання виробничого процесу, відображають особливості побуту, господарювання Мжають особливості побуту, господарювання Фською діяльністю, родинним вихованням тощо. Фською діяльністю, родинним вихованням тощо.

Етнографічна частина тексту книги є най ФЕтнографічна частина тексту книги є най- Ф-важливішою з погляду інформативного джере Фважливішою з погляду інформативного джере- Ф-ла. Не будучи етнографом, автор зосереджує Фла. Не будучи етнографом, автор зосереджує

мі приклади запозичення слів старовірами від

Фмі приклади запозичення слів старовірами від українців («спытай», «фортка», «коли трапит

Фукраїнців («спытай», «фортка», «коли трапится» та

Фся» та

Фін.).

Фін.).

Автор не ставив перед собою завдання ФАвтор не ставив перед собою завдання схарактеризувати господарську діяльність, Фсхарактеризувати господарську діяльність, імовірно, тому, що ця ланка життєдіяльності Фімовірно, тому, що ця ланка життєдіяльності здебільшого цікавить фахівців відповідного Фздебільшого цікавить фахівців відповідного професійного профілю. Однак деякі наведеФпрофесійного профілю. Однак деякі наведені в тексті зауваження, вельми цікаві з точки Фні в тексті зауваження, вельми цікаві з точки зору пізнання виробничого процесу, відобраФзору пізнання виробничого процесу, відобра

Евієві Юхимовичу також є що сказати, адже

Евієві Юхимовичу також є що сказати, адже

років пропрацював головою колгоспу

Ероків пропрацював головою колгоспу

Мирне, населеному старовірами (80ЕМирне, населеному старовірами (80українцями (20Еукраїнцями (20 %)Е%). Достатньо навести окреЕ. Достатньо навести окре

мі приклади запозичення слів старовірами від Емі приклади запозичення слів старовірами від українців («спытай», «фортка», «коли трапитЕукраїнців («спытай», «фортка», «коли трапитЕАвтор не ставив перед собою завдання ЕАвтор не ставив перед собою завдання схарактеризувати господарську діяльність, Есхарактеризувати господарську діяльність,

107

Рецензії

молоді. У неділю українці ходили до церкви.Важливо відзначити, що вони готувалися до неділі ще із суботи: підмітали подвір’я, вулицю, наводили лад в оселі, а також купалися, голи-лися, готували чистий одяг. У неділю (у по-обідню пору, підвечір) одружені, зазвичай су-сіди, збиралися на призьбі чи усаджувалися на ослонах і лавках на вулиці. Це – посидень-ки. Узимку такі зібрання в оселі називалися оденками. Під час них пряли, вишивали тощо. Співи, розповіді про минуле і сучасне, про-гнозування майбутнього – далеко не повний перелік тем і розваг. Такі зібрання – не тільки активний з виробничим нахилом відпочинок, але й важливе місце продовження та розвитку сільського фольклору, джерело імпровізацій і продукування нових ідей, утілення їх у тради-ційну канву духовної спадщини.

Тут немає відхилень від загальновідомих форм дозвілля українців. Відмінності існу-ють лише в тих змістових украпленнях, які відображають вищезгадану специфіку краю. Відсутні істотні розбіжності й у формах до-звілля молоді, серед яких можна назвати вечорниці, зібрання молоді на розі вулиць, у місцях, зручних для танців. Зауважимо, що організація та проведення таких молодіж-них заходів притаманні також іншим регіонам України. Тут, звісно, були музиканти і молодь відповідного віку (парубкування і дівування). Трапляється звичай виведення парубком дів-чини (під «марш»), яка відмовила йому в тан-ці. Автор описав і бійки між парубками, у тому числі й між селами, які, утім, потребують спе-ціального дослідження.

Описуючи різноманітні родинні зібрання, зустрічі з родичами із сусідніх сіл, М. Де-ревенча використовує (і це є одним з безпе-речних переваг книги) традиційну для села термінологію і лексику – як побутову, так і господарську, що додає особливої виразності мові та культурі Кебабчі загалом.

Зі згаданих у тексті календарних обря-дів і свят виокремлено найпопулярніші. Крім Різдвяних, для дослідників цікавими будуть, зокрема, свята та обряди з виразними арха-

їчними компонентами, як, наприклад, спору-дження куренів зі свіжого зеленого гілля на Трійцю.

Із циклу сімейних свят в окремому підроз-ділі приділено особливу увагу весіллю. По-пуляризація весільної обрядовості важлива з погляду вирішення гостро актуальної для на-шого суспільства проблеми – укріплення укра-їнської ідентичності шляхом долучення моло-ді до знань про витоки української культури. Ідеться не про повернення до весільної обрядо-вої практики ХІХ ст., а про поєднання сучас-ного розуміння весілля з розумінням традицій-ного суспільства, коли одруження сприймалось як важливий рубіжний, перехідний етап у жит-ті людини й супроводжувалося комплексом відповідних обрядів. Сьогодні весілля майже втратило символічно-сакральний супровід і пере творюється в суто розважальний захід, тим часом чимало з традиційного весілля українців навіть середини ХХ ст. можна використовува-ти в сучасному весіллі. Цілком погоджуюся з автором, що «зараз люди пильно слідкують за розміром посагу, рахують гроші, забуваючи, на жаль, що щастя молодих залежить не лише від матеріального благополуччя».

Новації мають органічно переплітатися й розвиватися на духовній основі та досягненнях минулих поколінь, що забезпечить тяглість культурної традиції, її безперервність, а сучас-не покоління має відчувати себе спадкоємцем, носієм цього надбання і нести відповідальність за продовження культури з давнім і глибоким корінням.

Щодо весілля Матвій Юхимович не до-тримується традиційних наукових методів, не розглядає його за циклами. Натомість у тексті події розгортаються за усталеним сценарієм. Ми дізнаємося про вік одруження молоді (17–18 років для дівчат і 18–20 – для парубків), про дошлюбні спілкування. Сватання описано стисло, однак його сюжет наповнений супро-відними ритуалами від початкових дій до завер-шальних. Ми не можемо, оперуючи лаконічним текстом опису весілля, виходити на повноцінні узагальнення, але звертаємо увагу, що в цілому


Іних заходів притаманні також іншим регіонам

Іних заходів притаманні також іншим регіонам України. Тут, звісно, були музиканти і молодь ІУкраїни. Тут, звісно, були музиканти і молодь відповідного віку (парубкування і дівування). Івідповідного віку (парубкування і дівування). Трапляється звичай виведення парубком дів-ІТрапляється звичай виведення парубком дів-чини (під «марш»), яка відмовила йому в танІчини (під «марш»), яка відмовила йому в танці. Автор описав і бійки між парубками, уІці. Автор описав і бійки між парубками, учислі й між селами, які, утім, потребують спеІчислі й між селами, які, утім, потребують спе

Мвідображають вищезгадану специфіку краю.

Мвідображають вищезгадану специфіку краю. Відсутні істотні розбіжності й у формах до

МВідсутні істотні розбіжності й у формах дозвілля молоді, серед яких можна назвати

Мзвілля молоді, серед яких можна назвати вечорниці, зібрання молоді на розі вулиць,

Мвечорниці, зібрання молоді на розі вулиць,

місцях, зручних для танців. Зауважимо, Ммісцях, зручних для танців. Зауважимо, що організація та проведення таких молодіжМщо організація та проведення таких молодіж-М-них заходів притаманні також іншим регіонам Мних заходів притаманні також іншим регіонам України. Тут, звісно, були музиканти і молодь МУкраїни. Тут, звісно, були музиканти і молодь відповідного віку (парубкування і дівування). Мвідповідного віку (парубкування і дівування). Трапляється звичай виведення парубком дів-МТрапляється звичай виведення парубком дів-чини (під «марш»), яка відмовила йому в танМчини (під «марш»), яка відмовила йому в тан

матеріального благополуччя».Мматеріального благополуччя».ФТут немає відхилень від загальновідомих

ФТут немає відхилень від загальновідомих

форм дозвілля українців. Відмінності існу Фформ дозвілля українців. Відмінності існу- Ф-ють лише в тих змістових украпленнях, які Фють лише в тих змістових украпленнях, які відображають вищезгадану специфіку краю. Фвідображають вищезгадану специфіку краю. Відсутні істотні розбіжності й у формах до ФВідсутні істотні розбіжності й у формах до- Ф-

відповідних обрядів. Сьогодні весілля майже

Фвідповідних обрядів. Сьогодні весілля майже втратило символічно

Фвтратило символічнопере

Фперетворюється в суто розважальний захід, тим

Фтворюється в суто розважальний захід, тим

часом чимало з традиційного весілля українців Фчасом чимало з традиційного весілля українців навіть середини ХХФнавіть середини ХХФти в сучасному весіллі. Цілком погоджуюся з Фти в сучасному весіллі. Цілком погоджуюся з автором, що «зараз люди пильно слідкують за Фавтором, що «зараз люди пильно слідкують за розміром посагу, рахують гроші, забуваючи, на Фрозміром посагу, рахують гроші, забуваючи, на жаль, що щастя молодих залежить не лише від Фжаль, що щастя молодих залежить не лише від матеріального благополуччя».Фматеріального благополуччя».

Еного розуміння весілля з розумінням традицій

Еного розуміння весілля з розумінням традиційного суспільства, коли одруження сприймалось

Еного суспільства, коли одруження сприймалось як важливий рубіжний, перехідний етап у житЕяк важливий рубіжний, перехідний етап у житті людини й супроводжувалося комплексом Еті людини й супроводжувалося комплексом відповідних обрядів. Сьогодні весілля майже Евідповідних обрядів. Сьогодні весілля майже втратило символічноЕвтратило символічно-Е-саЕсакральний супровід і Екральний супровід і

творюється в суто розважальний захід, тим Етворюється в суто розважальний захід, тим часом чимало з традиційного весілля українців Ечасом чимало з традиційного весілля українців навіть середини ХХЕнавіть середини ХХ

108


обрядово-ритуальний комплекс українців Ши-рокого (Кебабчі) за структурою не має істотних відмінностей, наприклад, від подільського.

Водночас констатуємо певну варіативність. Зокрема, українці цієї місцевості використо-вували достатньо популярну в Буджаку ще в другій половині ХХ ст. таку давню форму шлюбу, як «викрадення молодої».

Традиційними, за винятком окремих уточ-нень і корегувань, є сюжетні обрядодії власне весільного циклу, номенклатура весільних чи-нів, весільних атрибутів.

На відміну від весільної обрядовості, якій не властиві кардинальні відмінності, у під-розділі «Їжа» описано новації в приготуванні різноманітних страв. Для розуміння специфі-ки місцевої кухні звертаємо увагу на пріори-тети, визначені автором. Він акцентує увагу на природному зв’язку місцевої кухні з гос-подарською специфікою краю, промислами, у тому числі й таким, як рибальство. Тому по-стає чимало страв, не характерних для інших регіонів України: мамалига з різноманітними добавками і приправами, квасоля, нут, горох і, звичайно ж, риба, приготовлена за різними рецептами – варена, смажена, в’ялена, солена. Більше, ніж у центральній і північній части-нах України, вживають багато свіжих овочів і фруктів, баштанних культур, винограду і, звіс-но ж, вина.

Збереглася властива українцям багата на різновиди хлібна випічка: плачинди із сиром, вертути з бринзою та шкварками, пиріжки. Готували вареники, затірку з молоком, випіка-ли «бабку» з локшини з яйцями та сиром.

Зауважимо, що автор описує не всі сегмен-ти традиційної культури, а зосереджується на найрозвинутіших. І зрозуміло чому. Характер господарства визначав пріоритети розвит-ку культури і побуту. Згадка про традиційну їжу – переконлива ілюстрація.

Господарська специфіка краю, етнографіч-на розмаїтість позначилися також на одязі. Розвинуте вівчарство було постачальником сировини для ткацтва. Місцеві жінки ткали не тільки килимові вироби, рушники, але й сукно

для одягу. З овечих шкір шили популярні на той час кожухи, причому окремо кожухи для роботи і для свят. Зі смушок шили шапки- качули. Жінки шили кацавейки, бурнуси. Не-зважаючи на значне зростання частки одягу з міст, традиційне вбрання українців (принайм-ні до середини ХХ ст.) залишалося одним із найважливіших маркерів етнічності.

У підрозділі про толоку розповідається, що ця традиційна форма взаємодопомоги не тільки не загубилася переселенцями у вирі міг раційних пригод, але й активно функціону-вала, щоправда, як зазначає автор, під іншою назвою – «ходити на чамур». Ознайомлюю-чись з питаннями організаційного характеру, дізнаємося про особ ливості житлобудування, пошук і придбання необхідних будівельних ма-теріалів, звичайних для цієї місцевості, але не традиційних для інших географічних зон Украї-ни. Це, зокрема, заготовка очерету мешкан-цями сіл, розташованих поблизу прісноводних водойм. Деякі з описаних знарядь праці засвід-чують творчий підхід до їхнього вдосконалення для підвищення продуктивності праці, застосу-вання різних методів заготовки цього популяр-ного покрівельного матеріалу. Окремі тонкощі такого промислу не відомі в історіографії. Лише безпосередній учасник згаданого виробничого процесу, яким був Матвій Деревенча, міг оці-нити кожну дію і розкрити для читача, на пер-ший погляд, простий, а насправді важливий для житлобудування процес заготовки покрівель-ного матеріалу і не менш важливий спосіб отри-мання матеріального зиску для родини.

Багато маловідомих виробничих прийомів і в технології будівництва. Дізнаємося, напри-клад, про те, що для спорудження хати потріб-но було 100–150 возів глини; про специфіку приготування чамуру, яка не простежуєть-ся, скажімо, на Південно-Східному Поділлі. Мало відмінностей у термінології, особливос-тях конструкції житла. Щоправда, М. Дере-венча пише лише про хату верхового типу і залишив поза увагою житло такого типу, як бурдей, імовірно, уважаючи, що презентації одного типу житла достатньо для розуміння


Інах України, вживають багато свіжих овочів і

Інах України, вживають багато свіжих овочів і фруктів, баштанних культур, винограду і, звісІфруктів, баштанних культур, винограду і, звіс

Збереглася властива українцям багата на ІЗбереглася властива українцям багата на різновиди хлібна випічка: плачинди із сиром, Ірізновиди хлібна випічка: плачинди із сиром, вертути з бринзою та шкварками, пиріжки. Івертути з бринзою та шкварками, пиріжки. Готували вареники, затірку з молоком, випікаІГотували вареники, затірку з молоком, випіка

Мстає чимало страв, не характерних для інших

Мстає чимало страв, не характерних для інших регіонів України: мамалига з різноманітними

Мрегіонів України: мамалига з різноманітними добавками і приправами, квасоля, нут, горох

Мдобавками і приправами, квасоля, нут, горох і, звичайно ж, риба, приготовлена за різними

Мі, звичайно ж, риба, приготовлена за різними

варена, смажена, в’ялена, солена. Мварена, смажена, в’ялена, солена. Більше, ніж у центральній і північній частиМБільше, ніж у центральній і північній части-М-нах України, вживають багато свіжих овочів і Мнах України, вживають багато свіжих овочів і фруктів, баштанних культур, винограду і, звісМфруктів, баштанних культур, винограду і, звіс-М-

Збереглася властива українцям багата на МЗбереглася властива українцям багата на різновиди хлібна випічка: плачинди із сиром, Мрізновиди хлібна випічка: плачинди із сиром,

ного покрівельного матеріалу. Окремі тонкощі Много покрівельного матеріалу. Окремі тонкощі такого промислу не відомі в історіографії. Лише Мтакого промислу не відомі в історіографії. Лише Фподарською специфікою краю, промислами, Фподарською специфікою краю, промислами,

тому числі й таким, як рибальство. Тому по Фтому числі й таким, як рибальство. Тому по- Ф-стає чимало страв, не характерних для інших Фстає чимало страв, не характерних для інших регіонів України: мамалига з різноманітними Фрегіонів України: мамалига з різноманітними

пошук і придбання необхідних будівельних ма

Фпошук і придбання необхідних будівельних матеріалів, звичайних для цієї місцевості, але не

Фтеріалів, звичайних для цієї місцевості, але не традиційних для інших географічних зон Украї-

Фтрадиційних для інших географічних зон Украї-ни. Це, зокрема, заготовка очерету мешканФни. Це, зокрема, заготовка очерету мешканцями сіл, розташованих поблизу прісноводних Фцями сіл, розташованих поблизу прісноводних водойм. Деякі з описаних знарядь праці засвідФводойм. Деякі з описаних знарядь праці засвідчують творчий підхід до їхнього вдосконалення Фчують творчий підхід до їхнього вдосконалення для підвищення продуктивності праці, застосуФдля підвищення продуктивності праці, застосування різних методів заготовки цього популярФвання різних методів заготовки цього популярного покрівельного матеріалу. Окремі тонкощі Фного покрівельного матеріалу. Окремі тонкощі

Евала, щоправда, як зазначає автор, під іншою

Евала, щоправда, як зазначає автор, під іншою

– «ходити на чамур». Ознайомлюю

Е– «ходити на чамур». Ознайомлюю

чись з питаннями організаційного характеру, Ечись з питаннями організаційного характеру, дізнаємося про особЕдізнаємося про особлиЕливості житлобудування, Евості житлобудування, пошук і придбання необхідних будівельних маЕпошук і придбання необхідних будівельних матеріалів, звичайних для цієї місцевості, але не Етеріалів, звичайних для цієї місцевості, але не традиційних для інших географічних зон Украї-Етрадиційних для інших географічних зон Украї-ни. Це, зокрема, заготовка очерету мешканЕни. Це, зокрема, заготовка очерету мешканцями сіл, розташованих поблизу прісноводних Ецями сіл, розташованих поблизу прісноводних

109

Рецензії

пересічним читачем побуту українця села, з чим цілком можна погодитись.

Про певні сфери життєдіяльності М. Дере-венча згадує лише побіжно, але навіть наведені нюанси є істотним доповненням до розуміння цілісного етнокультурного комплексу. До таких епізодів із життя родини Деревенчів належить згадка про дотримання звичаєвого права міно-рату, за яким багатодітна родина (дев’ятеро ді-тей) наймолодшого сина мешкала в тісній кухні з великими труднощами, але він не міг залишити батьків і збудувати собі обійстя в іншому місці. Короткий опис складає уявлення про інтер’єр та-кого помешкання наприкінці 40-х років ХХ ст.

Вельми лаконічними є згадки про особис-ті обов’язки в дитинстві, важливі з точки зору пізнання основних принципів і методів ро-динного виховання, функціонування народної педагогіки як системи. Догляд за меншими за віком братами і сестрами, за домашніми тва-ринами, виконання хатніх робіт, доручень під час ткання килимів, рушників, під час гарма-нування (обмолоту збіжжя ребристим кот-ком – гарманкою) у жнива – ось той неповний перелік дитячих обов’язків, що допомагає нам зрозуміти специфіку виховання в родині укра-їнського селянина.

Повчальними є наведені автором епізоди морально-етичного характеру з життя пересіч-ної селянської родини, сільської громади. Вони

стосуються взаємин молоді, ставлення селян до негативних проявів, таких як неповага до стар-ших, крадіжки, пияцтво. Аналізуються при-чини і наслідки таких проявів, реакції людей на вказані і подібні асоціальні явища. Коментарі Матвія Юхимовича доповнюють уявлення про моральний стан суспільства.

У книзі чимало епізодів, у яких достатньо змістовно передано атмосферу громади, ро-дини у скрутні для них періоди. Прикладом є розповідь про голод 1946–1947 років. Текст не обмежується констатацією відсутності про-дуктів харчування. У комплексі розглянуто причини, пов’язані з ними проблеми та їх ви-рішення. Дізнаємося про роль у таких ситуа-ціях традиційних промислів. Детально описа-но механізми виживання. У результаті маємо достатньо чітке уявлення не тільки про події в селі, а й поза його межами.

Не оминув автор увагою і політики радян-ської влади, її негативну роль щодо селян у 1946–1947 роках, підтвердивши свої виснов ки відповідною документальною базою. Спогади й наведені статистичні дані є вагомим матеріа-лом для використання в освітньому процесі та для написання наукових розвідок.

Отже, історики, етнологи і краєзнавці отри-мали змістовне видання, корисне для поглиб-лення знань про історичне минуле і культурну спадщину українців одного із сіл Буджака.

1 Бачинська О. А. -

Зеленчук В. С.

-

Кабузан В. М. -

Кабу-зан В. М. -

-Кушнір В. Г. -

-

Куш-нір В. Г. -

Несто-ровский П. А

-Райнов Б

Телеуця В. В ---

-


ІПовчальними є наведені автором епізоди

ІПовчальними є наведені автором епізоди

етичного характеру з життя пересічІетичного характеру з життя пересічної селянської родини, сільської громади. Вони Іної селянської родини, сільської громади. Вони ІІІІІМчас ткання килимів, рушників, під час гарма

Мчас ткання килимів, рушників, під час гарманування (обмолоту збіжжя ребристим кот

Мнування (обмолоту збіжжя ребристим кот

сь той неповний

Мсь той неповний

перелік дитячих обов’язків, що допомагає нам

Мперелік дитячих обов’язків, що допомагає нам зрозуміти специфіку виховання в родині украМзрозуміти специфіку виховання в родині укра-М-

Повчальними є наведені автором епізоди МПовчальними є наведені автором епізоди етичного характеру з життя пересічМетичного характеру з життя пересіч-М-

ної селянської родини, сільської громади. Вони Мної селянської родини, сільської громади. Вони

для написання наукових розвідок.Мдля написання наукових розвідок.Фпедагогіки як системи. Догляд за меншими за

Фпедагогіки як системи. Догляд за меншими за віком братами і сестрами, за домашніми тва Фвіком братами і сестрами, за домашніми тва- Ф-ринами, виконання хатніх робіт, доручень під Фринами, виконання хатніх робіт, доручень під час ткання килимів, рушників, під час гарма Фчас ткання килимів, рушників, під час гарма- Ф-нування (обмолоту збіжжя ребристим кот Фнування (обмолоту збіжжя ребристим кот- Ф-

но механізми виживання. У

Фно механізми виживання. Удостатньо чітке уявлення не тільки про події в

Фдостатньо чітке уявлення не тільки про події в селі, а

Фселі, а й поза його межами.

Фй поза його межами.

Не оминув автор увагою і політики радянФНе оминув автор увагою і політики радянської влади, її негативну роль щодо селян у Фської влади, її негативну роль щодо селян у 1946–1947Ф1946–1947 рокФроках, підтвердивши свої висновФах, підтвердивши свої висноввідповідною документальною базою. Спогади Фвідповідною документальною базою. Спогади й наведені статистичні дані є вагомим матеріаФй наведені статистичні дані є вагомим матеріаФлом для використання в освітньому процесі та Флом для використання в освітньому процесі та для написання наукових розвідок.Фдля написання наукових розвідок.

Едуктів харчування. У

Едуктів харчування. Упричини, пов’язані з ними проблеми та їх ви

Епричини, пов’язані з ними проблеми та їх вирішення. Дізнаємося про роль у таких ситуаЕрішення. Дізнаємося про роль у таких ситуаціях традиційних промислів. Детально описаЕціях традиційних промислів. Детально описано механізми виживання. УЕно механізми виживання. У реЕредостатньо чітке уявлення не тільки про події в Едостатньо чітке уявлення не тільки про події в

й поза його межами.Ей поза його межами.Не оминув автор увагою і політики радянЕНе оминув автор увагою і політики радян

ської влади, її негативну роль щодо селян у Еської влади, її негативну роль щодо селян у

110

Останнім часом значно зріс науковий ін-терес до вивчення етнокультурної взаємодії на українсько-молдовському пограниччі, до аналізу історичного поступу й сучасного становища українців у Молдові та східно-романського населення в Україні, до дослі-дження етноідентифікаційних процесів серед представників обох спільнот, котрі живуть в умовах діаспори тощо. Свідченням жвавого зацікавлення цією проблематикою з боку вітчизняних учених-етнологів стала низка конференцій, проведених упродовж 2013–2015 років на базі Чернівецького та Одесь-кого національних університетів, результати

роботи яких вилилися в кілька ґрунтовних наукових збірників 1.

Поряд з дослідженнями українських фахів-ців вивчення такого кола питань проводиться і в Республіці Молдова, передусім в Інституті культурної спадщини – профільному народо-знавчому осередку при Академії наук. Колеги із сусідньої держави кілька років поспіль ініці-юють плідні наукові обговорення пограничної тематики, впливу глобалізаційних процесів на етнокультуру, а також істотну увагу приділя-ють молдовській діаспорі в Україні та україн-ській у Молдові.

Зауважимо, що протягом 2012–2014 ро-ків окресленій проблематиці було присвячено три зібрання Міжнародних наукових читань, проведених Сектором етнології українців Ін-ституту культурної спадщини для вшанування пам’яті видатного україніста, дослідника укра-їнсько-молдовських літературних і фольклор-них зв’язків, академіка Академії наук Молдови та Вищої школи України Костянтина Федоро-вича Поповича (1924–2010). За результатами цих заходів до друку заплановано тритомник матеріалів; перший уже опубліковано (напри-кінці 2015 р.), а видання решти очікується у 2016 році.

Зі змістом і проблематикою першого тому матеріалів («Українсько-молдовські етнокуль-турні зв’язки») пропонуємо ознайомитися де-тальніше. Він виданий з ініціативи учнів та послідовників К. Поповича – доктора історії Віктора Кожухаря, доктора педагогіки Кате-рини Кожухар, доктора педагогіки Марини Туницької та ін. Структурно том складається із трьох розділів, у яких репрезентовано дослід-

НОВЕ ВИДАННЯ ПРО УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКІ ЕТНОКУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ

Олександр Головко

Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Поповича / авт.-уклад.: В. Г. Кожухар, К. С. Кожухар ; редкол.: Т. Бедонька-Кугал та ін. ; Інститут культурної спадщини Академії наук Республіки Молдова. – Кишинів, 2015. – Т. 1: Українсько-молдовські етнокультурні зв’язки. – 344 с.


ІОстаннім часом значно зріс науковий інІОстаннім часом значно зріс науковий інтерес до вивчення етнокультурної взаємодії Ітерес до вивчення етнокультурної взаємодії ІМ

ків окресленій проблематиці було присвячено

Мків окресленій проблематиці було присвячено три зібрання Міжнародних наукових читань, Мтри зібрання Міжнародних наукових читань, проведених Сектором етнології українців ІнМпроведених Сектором етнології українців ІнМФ

культурної спадщини

Фкультурної спадщинизнавчому осередку при Академії наук. Колеги

Фзнавчому осередку при Академії наук. Колеги із сусідньої держави кілька років поспіль ініці

Фіз сусідньої держави кілька років поспіль ініціюють плідні наукові обговорення пограничної

Фюють плідні наукові обговорення пограничної тематики, впливу глобалізаційних процесів на Фтематики, впливу глобалізаційних процесів на етнокультуру, аФетнокультуру, а таФтають молдовській діаспорі в Україні та українФють молдовській діаспорі в Україні та українФській у Молдові.Фській у Молдові.

Зауважимо, що протягом 2012–2014ФЗауважимо, що протягом 2012–2014ків окресленій проблематиці було присвячено Фків окресленій проблематиці було присвячено ФЕ

Поряд з дослідженнями українських фахів

ЕПоряд з дослідженнями українських фахів

ців вивчення такого кола питань проводиться і

Еців вивчення такого кола питань проводиться і

Республіці Молдова, передусім в Інституті ЕРеспубліці Молдова, передусім в Інституті культурної спадщиниЕкультурної спадщини – пЕ– профільному народоЕрофільному народознавчому осередку при Академії наук. Колеги Езнавчому осередку при Академії наук. Колеги із сусідньої держави кілька років поспіль ініціЕіз сусідньої держави кілька років поспіль ініціюють плідні наукові обговорення пограничної Еюють плідні наукові обговорення пограничної тематики, впливу глобалізаційних процесів на Етематики, впливу глобалізаційних процесів на

111

Рецензії

ницьку, літературну та громадську діяльність академіка К. Поповича, а також висвітлено су-часні наукові здобутки історико-етно логічних, літературознавчих, етнолінгвістичних та лінгво-дидактичних студій з україністики й культур-ної компаративістики.

З «Переднього слова» дізнаємося про кількість та інституційну належність авторів видання (до роботи над збірником було за-лучено 29 дослідників з академічних установ України й Молдови, університетів Одеси, Чернівців, Львова, Вінниці, Кишинева, Ти-располя та Бєльців). У ньому також наведено перелік установ та громадських організацій, за підтримки й фінансового сприяння яких збірник вийшов друком (Посольство України в Республіці Молдова, примарія м. Кишинева, Українська громада ім. П. Могили). У вступ-них заувагах стисло розкрито й тематичну спрямованість опублікованих статей, указано на нові джерела (архівні й польові), що вперше вводяться в науковий обіг.

Для розуміння наукової значимості матері-алів збірника необхідно дещо ширше розкри-ти зміст кожного з його розділів. Так, велику інформативність для дослідників історіографії вивчення української етнокультури за кордо-ном та українсько-молдовських літературних зв’язків мають наукові розвідки, уміщені в першому розділі «Академік Костянтин По-пович – учений, письменник, громадянин».

Зокрема, у розлогій оглядовій статті учнів і послідовників академіка – подружжя Вік-тора та Катерини Кожухарів – подано біо-графічний нарис про його життя, художню творчість та наукову діяльність. Зазначено, що уродженець Буковини К. Попович за-лишив помітний слід у культурах трьох на-родів – молдовського (як знавець творчості письменника-класика М. Емінеску), україн-ського та російського (як літератор та дослід-ник слов’янсько-східнороманських літератур-них взаємин). Окрему увагу приділено ролі Костянтина Федоровича як фундатора першо-го і єдиного академічного українознавчого осе-редку в Республіці Молдова, що заснований

1991 року при Інституті національних мен-шин (нині – Інститут культурної спадщини). Ідеться про Відділ історії, культури та мови українців Молдови (тепер – сектор «Етноло-гія українців»), очолюваний ученим протягом 19 років.

У розвідці доктора філології Думітру Апет-рі схарактеризовано здобутки дослідника у вивченні питань молдовсько-українських лі-тературних зв’язків, наведено перелік його найважливіших праць (розділів колективних видань та одноосібних публікацій), надруко-ваних упродовж 1960–1990-х років. Питан-ням громадської діяльності вченого, зокрема участі в роботі Товариства української культу-ри в Молдові (засноване в 1989 р.), присвяче-на стаття Ірини Деркач. У ній авторка аналізує роль К. Поповича у справі формування музею «Українці в культурі Молдови» (функціонує з 1999 р.), повідомляє про створення експозиції для вшанування пам’яті діяча, що наповнена матеріалами з його особистого архіву. Письмен-ницьку грань діяльності К. Поповича, зокрема його мемуаристику, розкриває доктор філології Світлана Прокоп, переконуючи, що в спогадах є ключ до розуміння світогляду та моральних чеснот цієї непересічної людини.

Другий розділ збірника «Етнологія. Істо-рія. Мистецтво» буде корисний дослідникам традиційної культури, етнополітологам та мистецтвознавцям. Його етнологічна частина ознайомлює читача з австрійським періодом вивчення етнографії румунів Буковини (роз-відка Івана Воротняка), особливостями ве-сільної звичаєвості та обрядовим фольклором українців і молдован краю (публікації Олени та Георгія Кожолянків). Цікавими є також статті Віктора Кожухаря та Віктора Панька стосовно етнічної історії українців окремих по-селень Молдови, зокрема Тараклійського та Глоденського районів.

Тут розкриваються й особливості госпо-дарсько-матеріальної культури українців Бу-джака та Північної Бессарабії. Скажімо, на основі вперше опублікованих польових даних Віктор Кожухар дослідив комплекс життє-


Іном та українсько

Іном та українсько-

І-мо

Імо

зв’язків мають наукові розвідки, уміщені в Ізв’язків мають наукові розвідки, уміщені в першому розділі «Академік Костянтин По-Іпершому розділі «Академік Костянтин По-

– учений, письменник, громадянин». І– учений, письменник, громадянин». розлогій оглядовій статті учнів Ірозлогій оглядовій статті учнів

і послідовників академікаІі послідовників академіка – подружжя Вік-І– подружжя Вік-тора та Катерини КожухарівІтора та Катерини Кожухарів

МДля розуміння наукової значимості матері

МДля розуміння наукової значимості матері

алів збірника необхідно дещо ширше розкри

Малів збірника необхідно дещо ширше розкри-

М-

ти зміст кожного з його розділів. Так, велику

Мти зміст кожного з його розділів. Так, велику інформативність для дослідників історіографії Мінформативність для дослідників історіографії вивчення української етнокультури за кордоМвивчення української етнокультури за кордо-М-

лдовських літературних Млдовських літературних зв’язків мають наукові розвідки, уміщені в Мзв’язків мають наукові розвідки, уміщені в першому розділі «Академік Костянтин По-Мпершому розділі «Академік Костянтин По-

– учений, письменник, громадянин». М– учений, письменник, громадянин». розлогій оглядовій статті учнів Мрозлогій оглядовій статті учнів

є ключ до розуміння світогляду та моральних Мє ключ до розуміння світогляду та моральних чеснот цієї непересічної людини.Мчеснот цієї непересічної людини.Ф

них заувагах стисло розкрито й тематичну

Фних заувагах стисло розкрито й тематичну спрямованість опублікованих статей, указано Фспрямованість опублікованих статей, указано на нові джерела (архівні й польові), що вперше Фна нові джерела (архівні й польові), що вперше

Для розуміння наукової значимості матері ФДля розуміння наукової значимості матері- Ф-

на стаття Ірини Деркач. У

Фна стаття Ірини Деркач. Уроль К.

Фроль К. Поповича у справі формування музею

ФПоповича у справі формування музею

«Українці в культурі Молдови» (функціонує з

Ф«Українці в культурі Молдови» (функціонує з 1999Ф1999Фр.), повідомляє про створення експозиції Фр.), повідомляє про створення експозиції для вшанування пам’яті діяча, що наповнена Фдля вшанування пам’яті діяча, що наповнена матеріалами з його особистого архіву. Письмен-Фматеріалами з його особистого архіву. Письмен-ницьку грань діяльності К.Фницьку грань діяльності К.його мемуаристику, розкриває доктор філології Фйого мемуаристику, розкриває доктор філології Світлана Прокоп, переконуючи, що в спогадах ФСвітлана Прокоп, переконуючи, що в спогадах є ключ до розуміння світогляду та моральних Фє ключ до розуміння світогляду та моральних

Еваних упродовж 1960–1990

Еваних упродовж 1960–1990ням громадської діяльності вченого, зокрема

Еням громадської діяльності вченого, зокрема участі в роботі Товариства української культуЕучасті в роботі Товариства української культури в Молдові (засноване в 1989Ери в Молдові (засноване в 1989на стаття Ірини Деркач. УЕна стаття Ірини Деркач. У ній авторка аналізує Еній авторка аналізує

Поповича у справі формування музею ЕПоповича у справі формування музею «Українці в культурі Молдови» (функціонує з Е«Українці в культурі Молдови» (функціонує з Ер.), повідомляє про створення експозиції Ер.), повідомляє про створення експозиції для вшанування пам’яті діяча, що наповнена Едля вшанування пам’яті діяча, що наповнена

112


забезпечення населення українського степового села Мусаїт Тараклійського району, Ярослав Тарас порушив проблему походження кла-ки (громадської взаємодопомоги) при спору-дженні українцями Молдови господарських будівель, Тетяна Файник відстежила духовні аспекти традиційного житлобудівництва тощо.

Історикам міжетнічних взаємин на Бу-ковині кінця ХІХ ст., дослідникам політики національного будівництва в довоєнній Мол-довській автономії та в сучасній Республіці Молдова, фахівцям із транскордонного спів-робітництва будуть корисними дослідження Сергія Добржанського про буковинське то-вариство «Руська бесіда», Олега Галущенка стосовно політики коренізації в Молдавській Автономній Соціалістичній Радянській Рес-публіці у 1920-х роках, Лілії Браги про полі-тично-культурний портрет українства сучас-ної Молдови, Олени Балан з приводу впливу етнічних феноменів на співпрацю постсоціа-лістичних держав з питань поглиблення де-мократичних реформ. Мистецтвознавчі студії представлені публікацією Антипа Царелунге про біографію та творчу діяльність народного артиста України, уродженця Молдови, відо-мого хореографа Михайла Гузуна.

У третьому розділі збірника «Фольклор. Етнолітература. Етнолінгвістика. Лінгво-дидактика» охоплено широке коло питань, пов’язаних із репрезентаціями української культури в молдовській літературі, слов’янсько-східнороманськими інтерференціями в го-вірках тамтешніх українців, радянськими та сучасними дослідженнями міжетнічної вза-ємодії у фольклорі, розглядом становлення та поточного стану українського шкільництва в Респуб ліці Молдова.

Так, етнолітературний напрям у виданні представлено розвідками Тетяни Бедоньки- Кугал та Діани Ігнатенко про вплив української культури на творчість класиків молдовського письменства Богдана Петричейку Хашдеу та Георге Асакі. Історіографії вивчення обопіль-них взаємовпливів у фольклорі присвячена ґрунтовна стаття Ольги Харчишин, де авторка

з нових наукових позицій намагається розкри-ти евристичний потенціал праць радянських фольклористів. Ще одна дослідниця усної народної творчості – Оксана Кузьменко – розглядає існуючі теоретично-методологічні принципи класифікації соціально-побутових пісень і пропонує на основі текстів, записаних від українців півночі Молдови, власний про-ект – «Структурно-семантичний покажчик пісенних мотифем і мотивів української соці-ально-побутової лірики».

У цьому розділі опубліковано також кіль-ка цікавих етнолінгвістичних розвідок, що розкривають особливості мовлення українців Молдови на лексичному рівні. Наприклад, Катерина Кожухар у своїй статті на основі великого масиву експедиційних записів ана-лізує українсько-молдовські інтерференції в наз вах страв із пшеничного борошна. Східно-романським запозиченням у ботанічній лексиці слов’янського населення Південної Бессарабії приділила увагу Олена Дакі. Побутовий лек-сикон мешканців Буковинсько-Бессарабсько-го порубіжжя у своєму дослідженні розкрила Людмила Чолану.

Фонетичний рівень мови українців Мол-дови, впливи на нього іноетнічного оточення та зв’язки з мовленням населення історичної батьківщини на прикладі с. Булаєшти Оргеїв-ського району схарактеризували Олексій Ро-манчук, Олена Пупулова та Інна Гороф’янюк. У статті перших двох авторів відстежено ор-ганічний зв’язок мови булаєштців з говірками українців Карпатського регіону. Третя до-слідниця на основі записів мовлення жителів села довела, що не менш тісні мовні контакти діаспори були і з населенням Поділля, про що свідчать зафіксовані там шість із дев’яти фоне-тичних ознак подільського говору.

Останній напрям українознавчих студій в аналізованому збірнику репрезентова-ний статтями з лінгводидактики. Зокрема, у пуб лікаціях Мінодори Вахницької, Анто-ніни Чобан-Пілецької, Алли Маслової, Алли Ткачук та Інни Ушнурцевої відстежено зна-чення полікультурної освіти для соціалізації


Ітретьому розділі збірника «Фольклор.

Ітретьому розділі збірника «Фольклор.

Етнолітература. Етнолінгвістика. ЛінгвоІЕтнолітература. Етнолінгвістика. Лінгводидактика» охоплено широке коло питань, Ідидактика» охоплено широке коло питань, пов’язаних із репрезентаціями української Іпов’язаних із репрезентаціями української культури в молдовській літературі, слов’янськоІкультури в молдовській літературі, слов’янськосхіднороманськими інтерференціями в гоІсхіднороманськими інтерференціями в говірках тамтешніх українців, радянськими та Івірках тамтешніх українців, радянськими та

Млістичних держав з питань поглиблення де

Млістичних держав з питань поглиблення демократичних реформ. Мистецтвознавчі студії

Ммократичних реформ. Мистецтвознавчі студії представлені публікацією Антипа Царелунге

Мпредставлені публікацією Антипа Царелунге про біографію та творчу діяльність народного

Мпро біографію та творчу діяльність народного артиста України, уродженця Молдови, відоМартиста України, уродженця Молдови, відо-М-мого хореографа Михайла Гузуна.Ммого хореографа Михайла Гузуна.

третьому розділі збірника «Фольклор. Мтретьому розділі збірника «Фольклор. Етнолітература. Етнолінгвістика. ЛінгвоМЕтнолітература. Етнолінгвістика. Лінгво-М-дидактика» охоплено широке коло питань, Мдидактика» охоплено широке коло питань, пов’язаних із репрезентаціями української Мпов’язаних із репрезентаціями української культури в молдовській літературі, слов’янськоМкультури в молдовській літературі, слов’янсько

дови, впливи на нього іноетнічного оточення Мдови, впливи на нього іноетнічного оточення Фної Молдови, Олени Балан з приводу впливу Фної Молдови, Олени Балан з приводу впливу

етнічних феноменів на співпрацю постсоціа Фетнічних феноменів на співпрацю постсоціа- Ф-лістичних держав з питань поглиблення де Флістичних держав з питань поглиблення де- Ф-мократичних реформ. Мистецтвознавчі студії Фмократичних реформ. Мистецтвознавчі студії

великого масиву експедиційних записів ана

Фвеликого масиву експедиційних записів аналізує українсько

Флізує українськоназ

Фназвах страв із пшеничного борошна. Східно-

Фвах страв із пшеничного борошна. Східно-

романським запозиченням у ботанічній лексиці Фроманським запозиченням у ботанічній лексиці слов’янського населення Південної Бессарабії Фслов’янського населення Південної Бессарабії Фприділила увагу Олена Дакі. Побутовий лекФприділила увагу Олена Дакі. Побутовий лексикон мешканців БуковинськоФсикон мешканців Буковинського порубіжжя у своєму дослідженні розкрила Фго порубіжжя у своєму дослідженні розкрила Людмила Чолану.ФЛюдмила Чолану.

Фонетичний рівень мови українців МолФФонетичний рівень мови українців Мол

Ека цікавих етнолінгвістичних розвідок, що

Ека цікавих етнолінгвістичних розвідок, що розкривають особливості мовлення українців

Ерозкривають особливості мовлення українців Молдови на лексичному рівні. Наприклад, ЕМолдови на лексичному рівні. Наприклад, Катерина Кожухар у своїй статті на основі ЕКатерина Кожухар у своїй статті на основі великого масиву експедиційних записів анаЕвеликого масиву експедиційних записів аналізує українськоЕлізує українсько-Е-моЕмолдовські інтерференції в Елдовські інтерференції в

вах страв із пшеничного борошна. Східно-Евах страв із пшеничного борошна. Східно-романським запозиченням у ботанічній лексиці Ероманським запозиченням у ботанічній лексиці слов’янського населення Південної Бессарабії Еслов’янського населення Південної Бессарабії

113

Рецензії

особистості, визначено дидактичні підходи та виховні принципи, необхідні для формування в студентів вишів етнокультурної грамотності та толерантності, наголошено на особливос-тях сприйняття ними іншомовних текстів.

У кількох розвідках розкрито специфіку по-чаткової, середньої та вищої ланок української освіти в Республіці Молдова. Так, у статті Ка-терини Кожухар на основі численних науково-дидактичних матеріалів проаналізовано ста-новлення, здобутки та проблеми українського шкільництва в Молдові за період з 1989-го по 2015 рік. Марина Туницька охарактеризувала особливості реалізації лінгвокультурологіч-ного підходу в навчанні українців діаспори, закцентувала увагу на ментальних символах, що відображають націо нальну свідомість та мовну картину особистості в умовах полікуль-турного середовища.

Варто відзначити й зовнішнє оформлення збірника. У першому томі вміщено кольоро-ві вкладки зі світлинами, що відображають робочі моменти, обговорення та презентації, які відбулися в рамках Круглого столу, орга-нізованого 2011 року з нагоди першої річниці

з дня смерті академіка К. Ф. Поповича. Об-кладинка виконана з використанням мотивів українських орнаментів Молдови, зокрема вишивки зі згаданого вже с. Мусаїт Тараклій-ського району. Зручно, з дотриманням усіх ви-мог, вибудувано науковий апарат колективної праці – систему посилань, іншомовні анотації тощо; у кінці розміщено вичерпні відомості про авторів. На окремих сторінках помічено кіль-ка незначних технічних помилок видавничого характеру, які не применшують наукової зна-чимості цього збірника.

Отже, з ініціативи молдовських колег-україністів сучасна етнологія поповнилася ще однією працею, присвяченою багатоаспектним проблемам етнокультурної взаємодії україн-ців діаспори з молдовським іноетнічним сере-довищем. Уміщені в ній дослідження міждис-циплінарного характеру, доповнюючи відомі факти про українство поза основною етнічною територією та розвиваючи нові, маловивчені питання, сприяють розширенню горизонтів гуманітарного знання, потребу в чому диктує сьогодення. Очікуємо на такі актуальні роз-відки і в наступних томах видання.

1 --

-

-


ІІІІІІІІІІІІІІІІІМві вкладки зі світлинами, що відображають

Мві вкладки зі світлинами, що відображають робочі моменти, обговорення та презентації,

Мробочі моменти, обговорення та презентації, які відбулися в рамках Круглого столу, орга

Мякі відбулися в рамках Круглого столу, орга-

М-

року з нагоди першої річниці

Мроку з нагоди першої річниці

М-М-ММММММММММММФВарто відзначити й зовнішнє оформлення ФВарто відзначити й зовнішнє оформлення

ршому томі вміщено кольоро Фршому томі вміщено кольоро- Ф-ві вкладки зі світлинами, що відображають Фві вкладки зі світлинами, що відображають робочі моменти, обговорення та презентації, Фробочі моменти, обговорення та презентації,

ців діаспори з молдовським іноетнічним сере-

Фців діаспори з молдовським іноетнічним сере-довищем. Уміщені в ній дослідження міждис

Фдовищем. Уміщені в ній дослідження міждисциплінарного характеру, доповнюючи відомі

Фциплінарного характеру, доповнюючи відомі факти про українство поза основною етнічною Ффакти про українство поза основною етнічною територією та розвиваючи нові, маловивчені Фтериторією та розвиваючи нові, маловивчені питання, сприяють розширенню горизонтів Фпитання, сприяють розширенню горизонтів гуманітарного знання, потребу в чому диктує Фгуманітарного знання, потребу в чому диктує сьогодення. Очікуємо на такі актуальні розФсьогодення. Очікуємо на такі актуальні розвідки і в наступних томах видання.Фвідки і в наступних томах видання.

Еініціативи молдовських колег

Еініціативи молдовських колег

україністів сучасна етнологія поповнилася ще

Еукраїністів сучасна етнологія поповнилася ще однією працею, присвяченою багатоаспектним Еоднією працею, присвяченою багатоаспектним проблемам етнокультурної взаємодії українЕпроблемам етнокультурної взаємодії українців діаспори з молдовським іноетнічним сере-Еців діаспори з молдовським іноетнічним сере-довищем. Уміщені в ній дослідження міждисЕдовищем. Уміщені в ній дослідження міждисциплінарного характеру, доповнюючи відомі Ециплінарного характеру, доповнюючи відомі факти про українство поза основною етнічною Ефакти про українство поза основною етнічною територією та розвиваючи нові, маловивчені Етериторією та розвиваючи нові, маловивчені

114

Інститут мистецтвознавства, фольклорис-тики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ІМФЕ) глибоко сумує з приводу смерті нашого колишнього співробітника, ба-гаторічного автора журналу «Народна твор-чість та етнографія», етномузиколога, компо-зитора, засновника й художнього керівника хору «Гомін», лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993) Лео-польда Івановича Ященка.

Л. І. Ященко народився в Києві, в інтелі-гентній родині. Упродовж 1947–1949 років навчався в Київському музичному училищі ім. Р. М. Глієра по класу хорового диригування (керівник – Павло Муравський). У 1954 році закінчив історико-теоретичний факультет Ки-ївської державної консерваторії ім. П. І. Чай-ковського як музикознавець-фольклорист. Ще будучи студентом, щоліта брав участь в експедиціях по збиранню народних пісень, що їх організовував Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Протя-гом 1954–1957 років навчався в аспірантурі

Інституту. З 1957 по 1968 рік – науковий спів-робітник спочатку відділу музики і музичного фольклору, а згодом – відділу фольклористи-ки ІМФЕ. У 1961 році захистив дисертацію на тему «Українське народне багатоголосся» на звання кандидата мистецтвознавства. За час роботи в ІМФЕ опублікував понад 100 нау-кових та науково-популярних статей, що сто-суються природи виникнення та побутування пісенного фольклору, проблеми традицій та новаторства в музичній народній творчості. Л. Ященко – автор низки наукових розвідок про фольклористів ХХ ст.: «П. Д. Демуць-кий. Нарис про життя і творчість» (1957), «Григорій Гурійович Верьовка» (1968), «Державна заслужена капела бандуристів Української РСР» (1970); упорядник акаде-мічних збірників українських народних пі-сень: «Українські народні романси» (1962), «Українське народне багатоголосся» (1963), «Буковинські народні пісні» (1964), «Україн-ські народні пісні Охматівського хору» (1967) тощо. Його монографію «Українське народне

ЛЕОПОЛЬД ІВАНОВИЧ ЯЩЕНКО

(2.06.1928 – 2.04.2016)


Ігаторічного автора журналу «Народна твор

Ігаторічного автора журналу «Народна творчість та етнографія», етномузиколога, компоІчість та етнографія», етномузиколога, композитора, засновника й художнього керівника Ізитора, засновника й художнього керівника хору «Гомін», лауреата Національної премії Іхору «Гомін», лауреата Національної премії

раса ШевченкаІраса Шевченкапольда Івановича Ященка.Іпольда Івановича Ященка.

Ященко народився в Києві, вІЯщенко народився в Києві, в

МІнститут мистецтвознавства, фольклорис

МІнститут мистецтвознавства, фольклорис-

М-

Рил

МРильського НАН

Мьського НАН

України (ІМФЕ) глибоко сумує з приводу МУкраїни (ІМФЕ) глибоко сумує з приводу смерті нашого колишнього співробітника, баМсмерті нашого колишнього співробітника, ба-М-гаторічного автора журналу «Народна творМгаторічного автора журналу «Народна твор-М-чість та етнографія», етномузиколога, компоМчість та етнографія», етномузиколога, компо-М-зитора, засновника й художнього керівника Мзитора, засновника й художнього керівника хору «Гомін», лауреата Національної премії Мхору «Гомін», лауреата Національної премії

(1М(1993) ЛеоМ993) Лео

фольклору, аМфольклору, аки ІМФЕ. УМки ІМФЕ. УФІнституту. ЗФІнституту. З

робітник спочатку відділу музики і музичного Фробітник спочатку відділу музики і музичного фольклору, аФфольклору, а

(2.06.1928 – 2.04.2016)Ф(2.06.1928 – 2.04.2016)ФЕЕ

115

Некролог

багато голосся» (1962) високо оцінили ком-позитори Л. Ревуцький та В. Кирейко. Лео-польд Іванович опублікував збірку «Пісні Черкащини» (2004), а також дві збірки ка-лендарно-обрядових пісень з репертуару хору «Гомін»: «Колядки та щедрівки» (2005) і «Красна весна, тихе літо» (2007). Значна час-тина експедиційних матеріалів 1950–1960-х років (154 аудіо касети) зберігається у фоно-теці Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів ІМФЕ.

Л. І. Ященко – член Спілки композиторів України (1965). Його авторські твори та оброб-ки народних пісень входили до репертуару ба-гатьох творчих колективів України та діаспори.

У 1968 році, за підпис під колективним листом до ЦК КПРС та радянського уря-ду з приводу закритих політичних судових процесів над прогресивною інтелігенцією, Леопольда Івановича звільнили з роботи в ІМФЕ й на завжди позбавили права займа-тися нау кою. У 1969 році для відродження традиційних календарних свят у міському по-буті на громадських засадах він організував етнографічний хор «Гомін», який 1971 року було ліквідовано як «націоналістичний», а художнього керівника виключили зі Спіл-ки композиторів «за націоналістичну діяль-ність». Упродовж десяти років (1973–1983) працював підсобним робітником на будів-ництві. У 1983 році заснував етнографічний

ансамбль у Музеї народної архітектури та побуту, який також було ліквідовано. У 1984 році відновив етнографічний хор, який 1989 року повернув колишню назву «Гомін». Того ж року було відновлено член-ство Л. Ященка в Спілці композиторів Укра-їни. У 1992 році він став Лауреатом премії ім. П. Чубинського, а в 1993-му – Шевчен-ківської премії.

До останніх днів життя Л. І. Ященко зай-мався популяризацією народних пісень, керу-вав хором «Гомін» та ансамблем «Криниця» при Будинку вчених НАН України (заснова-ний у 1986 р.), упорядковував свою фольклор-ну спадщину – тисячі записів пісень з різних регіонів України.

Леопольд Іванович був талановитим уче-ним і композитором, чесною, чистою і безкомп-ромісною людиною, справжнім подвижником національної справи, харизматичною особис-тістю, до останнього подиху відданим Україні та її народові. Тисячі учнів та послідовників, особливо вся наукова й культурно-мистецька громадськість, щиро сумують з приводу цієї тяжкої втрати.

Дирекція та співробітники ІМФЕ, редак-ція журналу «Народна творчість та етноло-гія» висловлюють глибокі співчуття рідним і близьким покійного, колегам, друзям, учням і всім, хто знав і любив цю непересічну людину. Світла йому пам’ять!


Іки композиторів «за націоналістичну діяль

Іки композиторів «за націоналістичну діяльність». Упродовж десяти років (1973–1983) Іність». Упродовж десяти років (1973–1983) працював підсобним робітником на будівІпрацював підсобним робітником на будів

роц Іроці заснував етнографічний Іі заснував етнографічний Мі для відродження

Мі для відродження

традиційних календарних свят у міському по

Мтрадиційних календарних свят у міському побуті на громадських засадах він організував

Мбуті на громадських засадах він організував етнографічний хор «Гомін», який 1971

Метнографічний хор «Гомін», який 1971 рок

Мроку

Му

було ліквідовано як «націоналістичний», Мбуло ліквідовано як «націоналістичний», художнього керівника виключили зі СпілМхудожнього керівника виключили зі Спіл-М-

ки композиторів «за націоналістичну діяльМки композиторів «за націоналістичну діяль-М-ність». Упродовж десяти років (1973–1983) Мність». Упродовж десяти років (1973–1983) працював підсобним робітником на будівМпрацював підсобним робітником на будів

і заснував етнографічний Мі заснував етнографічний

ція журналу «Народна творчість та етнолоМція журналу «Народна творчість та етнолоФ

процесів над прогресивною інтелігенцією,

Фпроцесів над прогресивною інтелігенцією, Леопольда Івановича звільнили з роботи в ФЛеопольда Івановича звільнили з роботи в

жди позбавили права займа Фжди позбавили права займа- Ф-і для відродження Фі для відродження

традиційних календарних свят у міському по Фтрадиційних календарних свят у міському по- Ф-

Леопольд Іванович був талановитим уче

ФЛеопольд Іванович був талановитим уче

ним і композитором, чесною, чистою і безкомп

Фним і композитором, чесною, чистою і безкомпромісною людиною, справжнім подвижником

Фромісною людиною, справжнім подвижником національної справи, харизматичною особисФнаціональної справи, харизматичною особистістю, до останнього подиху відданим Україні Фтістю, до останнього подиху відданим Україні та її народові. Тисячі учнів та послідовників, Фта її народові. Тисячі учнів та послідовників, особливо вся наукова й культурноФособливо вся наукова й культурноФгромадськість, щиро сумують з приводу цієї Фгромадськість, щиро сумують з приводу цієї тяжкої втрати.Фтяжкої втрати.

Дирекція та співробітники ІМФЕ, редакФДирекція та співробітники ІМФЕ, редак

Епри Будинку вчених НАН України (заснова

Епри Будинку вчених НАН України (заснова

р.), упорядковував свою фольклор

Ер.), упорядковував свою фольклор

ну спадщину – тисячі записів пісень з різних Ену спадщину – тисячі записів пісень з різних регіонів України.Ерегіонів України.

Леопольд Іванович був талановитим учеЕЛеопольд Іванович був талановитим ученим і композитором, чесною, чистою і безкомпЕним і композитором, чесною, чистою і безкомпромісною людиною, справжнім подвижником Еромісною людиною, справжнім подвижником національної справи, харизматичною особисЕнаціональної справи, харизматичною особистістю, до останнього подиху відданим Україні Етістю, до останнього подиху відданим Україні

116

SUMMARIES

Serhiychuk Volodymyr. Turkestan Ukrainians in 1917–1924 in Documents of the Central National Archives of the Republic of Uzbekistan. Upon the success of the February 1917 Revolution, on the whole territories of Ukrainian settlement in the Trans-Caspian region, being historically and geographically titled Turkestan in the Russian Empire, there had been prolifically reviving the national living of Ukrainian migrants: communities had been founded; theatrical groups, peasant’s cottages and worker’s houses had been organized; and teaching of children in mother tongue had been set on foot in spontaneously established schools. Taking into consideration the Ukrainian national revival’s assumption of wide scope in the region, which sustained the making of independent Ukrainian state on ethnic territories of Ukrainian people, the Russian Bolsheviks having forcibly seized power headed there for subordinating the nation-making processes of Turkestan Ukrainian population to their ascendancy. They managed to win over a considerable part of prisoners of war from Halychyna who have naїvely believed in usual Muscovite promises regarding concession of rights and liberties to all the nations. Thus, the power was obliged to consent to opening the Ukrainian schools, cultural and educational institutions all over Turkestan while endeavouring to supervise the process.

The archival documents attest that at that time some 500 thousands of our fellow countrymen in this Trans-Caspian land agreed to appertain to the Ukrainianhood. They were employed at the urban enterprises, worked on the railway and in the sphere of agriculture. Especially large arrays of Ukrainian populace were found to reside in Auliye-Ata District of Syr-Darya Region, and Przewalsk District of Semirechye Region, where separate population aggregates consisted exceptionally of our migrants. A remarkable part was played by an expatriate from Halychyna, secondary school teacher Myroslav Havryliv, who was a member of Board of the People’s Commissariat for Education of the Turkestan Autonomous Soviet Socialistic Republic. Due to his efforts the courses for training the teachers for Ukrainian schools were run, the schoolbooks and textbooks were supplied and by means of worker’s houses and peasant’s cottages the lessons for surmounting illiteracy were set up.

Since 1924, with the division of Turkestan territory among the Kazakhs, Kyrgyzs, Uzbeks, Turkmens and Tajiks, the Ukrainian revival has lasted already within the newly established Soviet republics of these nations.

Keywords: Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power, Ukrainization of centres of population.

Chmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in Context of Modern Ethnicity Interpretations. The article deals with the methodology of determining the boundaries of Ukrainian ethnic territories. It examines the relevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. The author also considers the concept of ethnicity in foreign studies in the context of community, space and national narrative. A particular attention is paid to analysing the notion of ethnic territory and the criteria for determining its borders.

Keywords: ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic lands, criteria for determining the ethnic borders.

Kozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of Bačka Syrmian Rusyns at the Turn of the XIXth–XXth Centuries. The article examines the issue of attempts of struggling against native Ukrainian language of Ba ka Syrmian Rusyns. It is known in the history that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by nomadic Ugrian tribes, which crossed the Carpathians and settled in the Pannonian Plain, having ejected other Slavic nations from there. In the mid- to late XIXth century intensified the pressure of Magyarization on the Ukrainian language of Ukrainian migrants to the Lower Danube.

The question of the ethnic name Ruthenians-Ukrainians is also examined in the article. Specified are the factors that have affected the development of Ukrainian literary language of Ba ka Syrmian Rusyns-Ukrainians. It is emphasized that upon the collapse of the Austro-Hungarian Empire, the relations of Ukrainian population in Ba ka, Syrmia and Banat with Transcarpathia, Halychyna and Bukovyna have shrunk.

Magyarization of Rusyns was especially intensified after the formation of the so-called Dual Monarchy of Austro-Hungary in 1867, when Hungary secured its state rights as equal in rights within united Austro-Hungary. The policy of ruling Hungarian leaders has led to deformation of cultural and national life of national minorities in the country. Ukrainians-Rusyns, having not their own state at the time, found themselves in the worst situation.

In the late XIXth century, the Hungarian authorities strengthened the assimilative pressure of Magyarization on the Rusyn community of the Danubian lands. In the late 1870s, the mandatory learning of Hungarian language in Rusyn parochial schools was imposed. After a few years primary school acquired the rank of state school where almost all subjects were taught in Hungarian. There were other signs of rapid imminent Magyarization as well.

Keywords: state, ethnic groups, ethnic names, microlanguage, Magyarization, Rusyns, Ukrainians, nation, consolidation.


Іattention is paid to analys

Іattention is paid to analysing

Іing

ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic landІethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic land

Kozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of BaІKozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of Bathe Turn of the XIXth–XXth Centuries. Іthe Turn of the XIXth–XXth Centuries. Іka Syrmian Rusyns. It is known in the history that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by Іka Syrmian Rusyns. It is known in the history that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by nomadic Ugrian tribes, which crossed the Carpathians and settled in the Pannonian Plain, having ejected other Slavic nations Іnomadic Ugrian tribes, which crossed the Carpathians and settled in the Pannonian Plain, having ejected other Slavic nations

to late XIXth century intensified the pressure of Magyarization on the Ukrainian language of Ukrainian Іto late XIXth century intensified the pressure of Magyarization on the Ukrainian language of Ukrainian



Chmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in

МChmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in

Context of Modern Ethnicity Interpretations.

МContext of Modern Ethnicity Interpretations. The article

МThe article deals with

Мdeals with

Ukrainian ethnic territories. It examineМUkrainian ethnic territories. It examinesМs the relevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. М the relevance of this issue for the modern Ukrainian humanities. ethnicity Мethnicity in foreign studies in the context of communityМ in foreign studies in the context of community

the notion Мthe notion of М of ethnic territoryМethnic territory and the criteria for determining its borders.М and the criteria for determining its borders.ethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic landМethnic territory, ethnicity, boundaries of ethnic land

Kozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of BaМKozholianko Heorhiy. Problem of Native Language and Attempts of Magyarization of Bathe Turn of the XIXth–XXth Centuries. Мthe Turn of the XIXth–XXth Centuries. The МThe article examines the issue of attempts of struggling against native Ukrainian Мarticle examines the issue of attempts of struggling against native Ukrainian

ka Syrmian Rusyns. It is known in the history that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by Мka Syrmian Rusyns. It is known in the history that a part of Slavic Transcarpathia has been conquered by

Фmarkable part was played by an expatriate from Halychyna, secondary school teacher Myroslav

Фmarkable part was played by an expatriate from Halychyna, secondary school teacher Myroslav

Havryliv, who was a member of Board of the People’s Commissariat for Education of the Turkestan Autonomous Soviet

ФHavryliv, who was a member of Board of the People’s Commissariat for Education of the Turkestan Autonomous Soviet Socialistic Republic. Due to his efforts the courses for training the teachers for Ukrainian schools were run, the schoolbooks

ФSocialistic Republic. Due to his efforts the courses for training the teachers for Ukrainian schools were run, the schoolbooks and textbooks were supplied and by means of worker’s houses and peasant’s cottages the lessons for surmounting illiteracy

Фand textbooks were supplied and by means of worker’s houses and peasant’s cottages the lessons for surmounting illiteracy

Since 1924, with the division of Turkestan territory among the Kazakhs, Kyrgyzs, Uzbeks, Turkmens and Tajiks, the ФSince 1924, with the division of Turkestan territory among the Kazakhs, Kyrgyzs, Uzbeks, Turkmens and Tajiks, the Ukrainian revival has lasted already within the newly established Soviet republics of these nations.ФUkrainian revival has lasted already within the newly established Soviet republics of these nations.

Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power, Ф Ukrainian immigrants in Turkestan, compelled policy of implantation by Russian Bolshevik power,

Chmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in ФChmelyk Roman. On the Issue of Methodology of Determining the Borders of Ukrainian Ethnic Territories in deals withФdeals with the methodology Ф the methodology

ЕThe archival documents attest that at that time some 500 thousands of our fellow countrymen in this Trans

ЕThe archival documents attest that at that time some 500 thousands of our fellow countrymen in this Trans

land agreed to appertain to the Ukrainianhood. They were employed at the urban enterprises, worked on the railway and in

Еland agreed to appertain to the Ukrainianhood. They were employed at the urban enterprises, worked on the railway and in the sphere of agriculture. Especially large arrays of Ukrainian populace were found to reside in Auliye

Еthe sphere of agriculture. Especially large arrays of Ukrainian populace were found to reside in AuliyeDarya Region, and Przewalsk District of Semirechye Region, where separate population aggregates consisted exceptionally ЕDarya Region, and Przewalsk District of Semirechye Region, where separate population aggregates consisted exceptionally

markable part was played by an expatriate from Halychyna, secondary school teacher Myroslav Еmarkable part was played by an expatriate from Halychyna, secondary school teacher Myroslav Havryliv, who was a member of Board of the People’s Commissariat for Education of the Turkestan Autonomous Soviet ЕHavryliv, who was a member of Board of the People’s Commissariat for Education of the Turkestan Autonomous Soviet Socialistic Republic. Due to his efforts the courses for training the teachers for Ukrainian schools were run, the schoolbooks ЕSocialistic Republic. Due to his efforts the courses for training the teachers for Ukrainian schools were run, the schoolbooks and textbooks were supplied and by means of worker’s houses and peasant’s cottages the lessons for surmounting illiteracy Еand textbooks were supplied and by means of worker’s houses and peasant’s cottages the lessons for surmounting illiteracy

Since 1924, with the division of Turkestan territory among the Kazakhs, Kyrgyzs, Uzbeks, Turkmens and Tajiks, the ЕSince 1924, with the division of Turkestan territory among the Kazakhs, Kyrgyzs, Uzbeks, Turkmens and Tajiks, the

117

Kozhuhari Caterinа, Kozhuhari Victor. Transformation of New Year’s Ceremonial Complex Malanka in the Northern Region of Moldova (Exemplified by the Village of Teţcani in Briceni District). Based on the analysis of expeditionary materials recorded in the Ukrainian village of Te cani in Briceni District of the Republic of Moldova in 2003, 2008 and 2013, the paper considers the modern state of existence of a local invariant of ceremonial complex Malanka as a syncretic combination of Ukrainian and Moldovan-Romanian rituals.

The authors note that the Bukovyna-Bessarabian type of local Malanka consists of three main parts: 1) the Ukrainian traditional rite Malanka; 2) the Moldovan-Romanian Malanka-type ritual Trykray; and 3) the common custom Walking with a small plow. Until 1918, this event began on January 13 in the evening. The preparation and conducting of the ritual complex was provided by:

1) clustering of 10 to 18 (and sometimes more) youth companies called malankari and trykrayisty;2) anticipatory casting, learning the parts, preparation of masks, costumes, etc;3) daubing the stove – regaling future members of groups (each of them) while training;4) beginning and completion of ritual procession at crossroads with holding the conventional dance danets;5) making rounds of peasant houses and wishing a happy New Year by groups of malankari and trykrayisty, accompanied

by musicians;6) appealing to hosts with request of accepting our Malanka, or accepting the Goat, the Grasshopper to the hut;7) conveying the ritual texts in two languages: Malanka and Heykannia – in Ukrainian, while Trykray and Hăicătúra –

in Romanian;8) ceremonial dance danets in the houses, where girls lived;9) separate clustering and walking of groups that sang the songs about Malanka;10) giving presents to participants of the action and appropriate gratitude to hosts;11) rivalry between participants of Malanka and Trykray called perehuliuvannia (overfeasting);12) ritual cleansing – palinnia «Dida» (burning the Grandfather);13) making merry throughout the night until the daybreak of January 13; and14) organizing the dance danets, when girl’s initiation took place (on St Basil’s day).According to our studies, in the early ХХІst century the New Year’s ceremonial complex Malanka, with its traditional

characters of anthropomorphic and zoomorphic origin, underwent substantial temporal, functional, semantic and structural changes, including the ones in reference to composition of maskers’ groups. This complex has been transformed into still more strongly pronounced ritual of social trend, called Nisenito, with the main character Leyka. It is a theatrical entertaining and playing show, as well as the ritual Trykray, which demonstrates the exceptional conservatism. The masquerade Masks (a modern manifestation of danets with its matrimonial semantics) and Heykannia are extremely popular in the village of Te cani. Its residents have showed the ability not only to retain the continuity of tradition, but also to creatively reinterpret it and to give a new meaning to those archaic and largely relict phenomena requiring further investigation.

Keywords: village of Te cani, New Year’s ceremonial complex Malanka, Trykray, Nіsenіto, Danets, transformations.

Kurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual Senile Nuptials. Humour and ability to have a good laugh are characteristic features of the Ukrainian mentality, an original lifebuoy of our nation to be redeemed with in every conceivable department of life.

Based on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing actions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a burlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

Comic wedding in wedding, in various local traditions, is known as wreaths, harvest festival, marriage of parents, senile nuptials, etc., has organically interwoven with a string of other burlesque acts, such as kury (hens), tsyhanshchyna (making rounds being disguised in Gypsies’ clothing), where mummers acted as game directors and organizers of risorial activities. With their assistance, the parody ritual of wedding the parents took place in some villages of Central and Western Polissia.

Ceremonial decoration of the parents being initiated with ludicrous ersatz attributes of genuine newlyweds, as well as the former’s carnival wedding ceremony, conventionally nark the first phase of nuptial initiation. The ideological substratum of its second /luminal/ stage is determined by archetypal concepts of path and trial. After a folkloric legend, ostensibly needless parents are sold, dispatched onto stove, thrown into fosse, carried to be put on the scrap-heap, to the river, to the sea, drowned, set on fire, hung, etc. Rudiments of archaic seeing-off to another world can be observed in those allegorical actions.

A typical practice of wedding ceremony of honouring the parents has been, and in certain localities it remains to be, the ritualistic carting of parents along the streets of a village on grotesque vehicles. This ritual driving and bathing of parents usually spill over into a cheerful public event with all the participants being united by a wish for revelry to repletion and amusement. The burlesque-playing bathing is supplemented with travesty-fashioned change of clothes, when the people being initiated are cross-dressed.


І village of І village of Te ІTe ІІKurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual ІKurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual features of the Ukrainian mentality, an original lifebuoy of our nation to be redeemed with in every conceivable department Іfeatures of the Ukrainian mentality, an original lifebuoy of our nation to be redeemed with in every conceivable department

Based on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing ІBased on the materials of Ukrainian conventional espousals, the article examines the complex of entertaining and playing actions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a Іactions devoted to paying homage to parents who have married off all their children. The author suggests interpreting it as a burlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.Іburlesque initiation, or a rite de passage from one social and age group to another.

МAccording to our studies, in the early ХХІst century the New Year’s ceremonial complex

МAccording to our studies, in the early ХХІst century the New Year’s ceremonial complex

characters of anthropomorphic and zoomorphic origin, underwent substantial temporal, functional, semantic and structural

Мcharacters of anthropomorphic and zoomorphic origin, underwent substantial temporal, functional, semantic and structural

in reference to composition of maskers’ groups.

Мin reference to composition of maskers’ groups.

strongly pronounced ritual of social trend, called

Мstrongly pronounced ritual of social trend, called Nisenito

МNisenito, with the main character

М, with the main character

Trykray

МTrykray, which demonstrates the exceptional conservatism.

М, which demonstrates the exceptional conservatism.

with its matrimonial semantics) and

М with its matrimonial semantics) and Heykannia

МHeykannia

Its residents have showed the ability not only to retain the continuity of tradition, but also to creatively reinterpret it and to give МIts residents have showed the ability not only to retain the continuity of tradition, but also to creatively reinterpret it and to give a new meaning to those archaic and largely relict phenomena requiring further investigation.Мa new meaning to those archaic and largely relict phenomena requiring further investigation.

cani, New Year’s ceremonial complex Мcani, New Year’s ceremonial complex МKurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual МKurochkin Oleksandr. Burlesque Ritual Senile NuptialsМSenile Nuptialsfeatures of the Ukrainian mentality, an original lifebuoy of our nation to be redeemed with in every conceivable department Мfeatures of the Ukrainian mentality, an original lifebuoy of our nation to be redeemed with in every conceivable department

Ф9) separate clustering and walking of groups that sang the songs about

Ф9) separate clustering and walking of groups that sang the songs about 10) giving presents to participants of the action and appropriate gratitude to hosts;

Ф10) giving presents to participants of the action and appropriate gratitude to hosts;

called

Ф called perehu

Фperehu

Фperehuperehu

Фperehuperehuliuvannia

Фliuvannia

(burning the Grandfather);

Ф (burning the Grandfather);

13) making merry throughout the night until the daybreak of January 13; andФ13) making merry throughout the night until the daybreak of January 13; and, when girl’s initiation took place (on St Basil’s day).Ф, when girl’s initiation took place (on St Basil’s day).

According to our studies, in the early ХХІst century the New Year’s ceremonial complex ФAccording to our studies, in the early ХХІst century the New Year’s ceremonial complex characters of anthropomorphic and zoomorphic origin, underwent substantial temporal, functional, semantic and structural Фcharacters of anthropomorphic and zoomorphic origin, underwent substantial temporal, functional, semantic and structural

in reference to composition of maskers’ groups.Фin reference to composition of maskers’ groups. This complex has been transformed into still more ФThis complex has been transformed into still more , with the main character Ф, with the main character

, which demonstrates the exceptional conservatism.Ф, which demonstrates the exceptional conservatism.HeykanniaФHeykannia

Еaccepting the Goat, the Grasshopper to the hut

Еaccepting the Goat, the Grasshopper to the hut

– in Ukrainian, while

Е– in Ukrainian, while

9) separate clustering and walking of groups that sang the songs about Е9) separate clustering and walking of groups that sang the songs about Malanka ЕMalanka; Е;10) giving presents to participants of the action and appropriate gratitude to hosts;Е10) giving presents to participants of the action and appropriate gratitude to hosts;liuvannia Еliuvannia (overfeasting);Е (overfeasting);

118

The merrymaking and humorous constituent for Ukrainian traditional wedding is the same obligatory as weeping and mourning for obsequies.

Keywords: nuptials, parents, ceremonial laughter, ritual game, burlesque, grotesque, initiation, erotic magic.

Zhuravliova Anastasiya. Image of Dnipro in Traditional Culture of Ukrainian Cossacks. Within the article the mythological images-addresses Great Meadow - Father, Sich- Mother, The Dnipro – Grandfather are considered, attention is paid to the semantics of the ancient cult place - Khortytsia island. The attempt to look at these fixed konotonims as such that reproduced the original sacral-ritual experience and contained the knowledge of the fundamentals of cosmogony.

The question of interconnection between Cossacks and The Dnipro deserves peculiar attention. The following comparison was created with the help of associations: as a Cossack was a freedom-loving, free man, the Dnipro was swift, free in its spring flood. The strength of men in Sich and cleansing power of the same flood are mentioned in the texts by D. Yavornytskyi, Ya. Novytskyi, O. Afanasiev-Chuzhbynskyi etc. Kozak himself as if he was a creation of element, had the character and the qualities acceptable with it, served as herald and guide. He got sacred knowledge instead. Researchers associate the nature of the last ones with the pre-Christian beliefs and the ancient military cult, always covering a figure of kharakternyk with the halo of mystery. Later, the institute of pilots appeared from Zaporizhzhya Cossacks. There was the addressing formula to knowing men - Grandfather. At the same time people's memory kept the image-addressing Grandfather – The Dnipro. Based on the definitions, we can refer to mythical, folk and psychological (archetypal) components of this image. Also, the attention is paid to the fact that during the Cossack times anthropomorphism of the appointed objects contributed to the formation of harmonious relations between Cossacks and the environment. Today these archaic notions are fixed at the level of folklore texts.

Keywords: River = Dnipro = Grandfather, Great Meadow = Father, Sich = Mother, Khortytsia island, mythopoetic ideas, archetype, konotonim.

Yarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIth – Early to Mid-XXth Centuries. The article examines the sources and scientific works of scholars of the XVIIIth through the early to mid-XXth centuries focusing on the issue of folk housing construction.

The territory of Chernihiv Region is superimposed on the lands of Eastern Polissia, Middle Dnieper Ukraine, and Central and Eastern regions of our country. The article deals with the scientific creation of scholars of the XIXth to early XXth centuries on the issue of traditional folk housing in Chernihivshchyna, notably the research papers of F. Bohuslavskyi, H. Myloradovych, M. Mohylchenko, P. Sheyn, P. Chubynskyi, L. Shulhina, and P. Yurchenko.

A special attention in the article is drawn to P. Chubynskyi’s studies, in whose academic paper described in detail are: characteristics of kurna khata (a hut heated by a chimneyless stove) being typical of Chernihiv Polissia; housing construction-related traditions; ways of building the cooking stoves; and structural components of Polissia traditional dwelling.

Besides, the submitted investigation considers the sources of the late XVIIIth through the early to mid-XXth centuries, containing the materials for studying the Chernihivshchyna traditional construction. Generally, these statistical data are comprised by such works as The Topographical Description of the Little Russian Governorate in the Biennium of 1798–1800 and The Topographical Description of the Poltava Governorate in 1805. Those works gives information on the number of dwelling houses and building materials which they were constructed of. The description of the Poltava Governorate compiled by the teacher F. Korunovskyi refers to types of yards, planning of abodes, and premises.

The works and sources of the late XVIIIth to early XXth centuries studied in the article bring up the questions of appearance, design features, elements of the exterior and interior of Chernihivshchyna traditional housing construction during the mentioned period, as well as the abode-related traditions. Over the period under consideration, the type of fact presentation had been changing – in particular, the XVIIIth-century sources are mainly statistical; the early to mid-XIXth-century sources are mostly descriptive; while in the studies of the late XIXth to early XXth centuries were used such methods of scientific research as, specifically, analysis, comparison, and arrangement by type.

Keywords: Chernihivshchyna, statistics, historiography, dwelling, interior, exterior, planning.


Іcontaining the materials for studying the Chernihivshchyna traditional construction. Generally, these statistical data are Іcontaining the materials for studying the Chernihivshchyna traditional construction. Generally, these statistical data are comprised by such works as Іcomprised by such works as The Topographical Description of the Little RussianІThe Topographical Description of the Little Russian

The Topographical Description of the Poltava Governorate in 1805ІThe Topographical Description of the Poltava Governorate in 1805of dwelling houses and building materials which they were constructed of. The description of the Poltava Governorate compiled Іof dwelling houses and building materials which they were constructed of. The description of the Poltava Governorate compiled ІKorunovskyi refers to types of yards, planning of abodes, and premises.ІKorunovskyi refers to types of yards, planning of abodes, and premises.

The works and sources of the late XVIIIth to early XXth centuries studied in the article bring up the questions of ІThe works and sources of the late XVIIIth to early XXth centuries studied in the article bring up the questions of appearance, design features, elements of the exterior and interior of Chernihivshchyna traditional housing construction during Іappearance, design features, elements of the exterior and interior of Chernihivshchyna traditional housing construction during the mentioned period, as well as the abodeІthe mentioned period, as well as the abode

Мis superimposed on

Мis superimposed on

and Eastern regions of our country. The article deals with the scientific creation of scholars of the XIXth to early XXth centuries

Мand Eastern regions of our country. The article deals with the scientific creation of scholars of the XIXth to early XXth centuries on the issue of traditional folk housing in Chernihivshchyna, notably

Мon the issue of traditional folk housing in Chernihivshchyna, notably

Chubynskyi, L.

МChubynskyi, L. Shulhina, and P. Yurchenko

МShulhina, and P. Yurchenko

special attention in the article is drawn to P.

Мspecial attention in the article is drawn to P. Ch

МChubynskyi’s studies, in whose academic paper described in detail are:

Мubynskyi’s studies, in whose academic paper described in detail are:

М (a hut heated by a chimneyless stove) being typical of Chernihiv Polissia;

М (a hut heated by a chimneyless stove) being typical of Chernihiv Polissia;

ways of building the cooking stoves; and structural components of Polissia traditional dwellingМways of building the cooking stoves; and structural components of Polissia traditional dwellingBesides, the submitted investigation considers the sources of the late XVIIIth through the early to midМBesides, the submitted investigation considers the sources of the late XVIIIth through the early to mid

containing the materials for studying the Chernihivshchyna traditional construction. Generally, these statistical data are Мcontaining the materials for studying the Chernihivshchyna traditional construction. Generally, these statistical data are The Topographical Description of the Little RussianМThe Topographical Description of the Little Russian

The Topographical Description of the Poltava Governorate in 1805МThe Topographical Description of the Poltava Governorate in 1805of dwelling houses and building materials which they were constructed of. The description of the Poltava Governorate compiled Мof dwelling houses and building materials which they were constructed of. The description of the Poltava Governorate compiled МKorunovskyi refers to types of yards, planning of abodes, and premises.МKorunovskyi refers to types of yards, planning of abodes, and premises.

Ф=

Ф= Father

ФFather

Yarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIth

ФYarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIth

The article examines the sources and scientific works of scholars of the XVIIIth through the early to midФ The article examines the sources and scientific works of scholars of the XVIIIth through the early to midfocusing on the issue of folk housing constructionФfocusing on the issue of folk housing construction.Ф.is superimposed on Фis superimposed on the lands ofФthe lands of EasternФEastern Polissia, Middle Dnieper Ukraine, and Central ФPolissia, Middle Dnieper Ukraine, and Central

and Eastern regions of our country. The article deals with the scientific creation of scholars of the XIXth to early XXth centuries Фand Eastern regions of our country. The article deals with the scientific creation of scholars of the XIXth to early XXth centuries on the issue of traditional folk housing in Chernihivshchyna, notablyФon the issue of traditional folk housing in Chernihivshchyna, notably tФ the research papers of F.Фhe research papers of F.

Shulhina, and P. YurchenkoФShulhina, and P. Yurchenko.Ф.ubynskyi’s studies, in whose academic paper described in detail are: Фubynskyi’s studies, in whose academic paper described in detail are: (a hut heated by a chimneyless stove) being typical of Chernihiv Polissia;Ф (a hut heated by a chimneyless stove) being typical of Chernihiv Polissia;

Еof mystery. Later, the institute of pilots appeared from Zaporizhzhya Cossacks. There was the addressing formula to knowing

Еof mystery. Later, the institute of pilots appeared from Zaporizhzhya Cossacks. There was the addressing formula to knowing

Grandfather – The Dnipro

ЕGrandfather – The Dnipro

definitions, we can refer to mythical, folk and psychological (archetypal) components of this image. Also, the attention is paid to

Еdefinitions, we can refer to mythical, folk and psychological (archetypal) components of this image. Also, the attention is paid to the fact that during the Cossack times anthropomorphism of the appointed objects contributed to the formation of harmonious Еthe fact that during the Cossack times anthropomorphism of the appointed objects contributed to the formation of harmonious relations between Cossacks and the environment. Today these archaic notions are fixed at the level of folklore texts.Еrelations between Cossacks and the environment. Today these archaic notions are fixed at the level of folklore texts.

Father ЕFather, Е,Father,Father ЕFather,Father Sich ЕSich = Е= MotherЕMother, Е, Mother, MotherЕMother, Mother Khortytsia island, mythopoetic ЕKhortytsia island, mythopoetic

Yarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIthЕYarova Alina. Study of Chernihivshchyna Traditional Dwelling through the Late XVIIIth The article examines the sources and scientific works of scholars of the XVIIIth through the early to midЕ The article examines the sources and scientific works of scholars of the XVIIIth through the early to mid

119

Вимоги до наукових статей *, що подаються в журнал«Народна творчість та етнологія»

Оформлення

Стаття подається в електронному вигляді в редакторі Word for Windows 6.0 і вище, а також роздруковується на папері формату А 4 шрифтом Times New Roman, ке-глем 14 (малюнки, таблиці також кеглем 14) з інтервалом 1,5 без переносів. Сторінки обов’язково мають бути пронумеровані (унизу сторінки, праворуч).

Розміри полів:

- ліве – 30 мм; - праве – 15 мм; - верхнє – 20 мм; - нижнє – 20 мм.

До статті обов’язково додаються:

- розгорнуте резюме обсягом 2 сторінки (українською та англійською мовами);

- коротка анотація (українською, російською та англійською мовами);

- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);

- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчене звання (якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових зацікавлень;

- література, оформлена згідно з вимогами ВАКу (див.: Введення в дію нового стан-дарту з бібліографічного опису. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ 7.1.–84. Нові правила бібліографічного опису. http://www.ukrbook.net/DSTU_pabl.htm).

- рецензія з підписом рецензента.

Стаття має відповідати вимогам наукового стилю викладу та прави-лам чинного правопису. За достовірність поданої в статті інформації, зміст, правильність написання власних назв (прізвища, імена, географіч-ні назви, назви закладів тощо) та висновки повну відповідальність несе автор (автори).

Докладніше див.: http://www.etnolog.org.ua

* Обсяг статті в межах 0,5–1 друкований аркуш.


І- література, оформлена згідно з вимогами ВАКу (див.: Введення в дію нового станІ- література, оформлена згідно з вимогами ВАКу (див.: Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ Ідарту з бібліографічного опису. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ І7.1.–84. Нові правила бібліографічного опису. І7.1.–84. Нові правила бібліографічного опису.

- рецензія з підписом рецензента.І- рецензія з підписом рецензента.М

- коротка анотація (українською, російською та англійською мовами);

М- коротка анотація (українською, російською та англійською мовами);

- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);

М- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);

- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчене звання

М- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчене звання

(якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових М(якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових

- література, оформлена згідно з вимогами ВАКу (див.: Введення в дію нового станМ- література, оформлена згідно з вимогами ВАКу (див.: Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ Мдарту з бібліографічного опису. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ М7.1.–84. Нові правила бібліографічного опису. М7.1.–84. Нові правила бібліографічного опису.

ФДо статті обов’язково додаються:

ФДо статті обов’язково додаються:

сторінки (українською та англійською мовами);Фсторінки (українською та англійською мовами);

- коротка анотація (українською, російською та англійською мовами);Ф- коротка анотація (українською, російською та англійською мовами);

- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);Ф- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);

- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчене звання Ф- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчене звання (якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових Ф(якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових

ЕДо статті обов’язково додаються:ЕДо статті обов’язково додаються:

сторінки (українською та англійською мовами);Есторінки (українською та англійською мовами);

120

Шановні передплатники!

За інформацією Державного підприємства з розповсюдження періодичних видань «Преса» із 7 квітня поточного року триватиме передплата на періодичні видання на ІІ півріччя 2016 року.

Оформити передплату можна за «Каталогом видань України» та за «Каталогом видань зарубіжних країн»:

◈ у відділеннях поштового зв'язку

◈ в операційних залах поштамтів

◈ у пунктах приймання передплати

◈ на сайті ДП «Преса» www.presa.ua, скориставшись послугою «Передплата ON-LINE»


ІМwww.presa.ua,

Мwww.presa.ua,

МФу пунктах приймання передплати Фу пунктах приймання передплати

www.presa.ua, Фwww.presa.ua, скориставшись послугою «Передплата Фскориставшись послугою «Передплата ФЕОформити передплату можна за «Каталогом видань України» та за «Каталогом

ЕОформити передплату можна за «Каталогом видань України» та за «Каталогом

Національна академія наук України Інститут мистецтвознавства, фольклористики

та етнології ім. М. Т. Рильського

Народна творчість та етнологія№ 2, 2016 (360)березень-квітень

Формат 60×84/8, 205×290ммУмов. друк. арк. 14,06

Обл. вид. арк. 12,10Наклад 280 прим.

Адреса редакції: 01001 Київ-1, вул. Грушевського, 4 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукціїСерія ДК № 1831 від 07.06.2004

На обкладинці світлина з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ – ХХ ст. : колективна монографія / М. П. Бабак, О. С. Найден, В. К. Борисенко, М. В. Борисенко [та ін.] ; наук. ред. О. С. Найден ; відп. ред М. П. Бабак. – Київ : ТОВ «Інтертехнологія-Черкаси», 2014. – 720 с.


ІНа обкладинці світлина з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця ІНа обкладинці світлина з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця : колективна монографіяІ: колективна монографія

ін.] Іін.] І; наук. ред. О.І; наук. ред. О.Черкаси», 2014.ІЧеркаси», 2014.МНа обкладинці світлина з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця МНа обкладинці світлина з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця

: колективна монографіяМ: колективна монографія; наук. ред. О.М; наук. ред. О.

Фберезень-квітень

Фберезень-квітень Е

Народна творчість та етнологія

ЕНародна творчість та етнологія

№ 2, 2016 (360) Е№ 2, 2016 (360)березень-квітень Еберезень-квітень