nmc-pto.zp.uanmc-pto.zp.ua/old/data/0024/17_2011.pdf · Профтехосвіта Запоріжжя №17 УДК 377.1.(477.64) (055) «Профтехосвіта Запоріжжя»,

Науково-методичний центр професійно-технічної освітиу Запорізькій області

Інформаційно-методичний бюлетень

№17 2011

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА ПТНЗ.

ДИВОГРАЙ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Запоріжжя2011

Профтехосвіта Запоріжжя №17

УДК 377.1.(477.64) (055)

«Профтехосвіта Запоріжжя», №17, 2011Інноваційна діяльність як умова підвищення професійної

компетентності педагога ПТНЗ.Дивограй педагогічної майстерності.

РЕКОМЕНДОВАНОНауково-методичною радоюНМЦ ПТО у ЗО як інформаційно-методичний матеріал для педагогічних працівників ПТНЗПротокол № 2 від 29 червня 2011 року.

Укладач:Нідерман Н.К., методист НМЦ ПТО у Запорізькій області

Відповідальний за випуск:Львов В.М., директор НМЦ ПТО у Запорізькій області

Комп'ютерний набір та верстка, редагування та коректура:Павленко І.М., лаборант НМЦ ПТО у Запорізькій області

Матеріали збірника присвячені проблемі впровадження в навчально-виробничий процес інноваційних технологій і компетентнісного підходу, які сприяють якісній підготовці висококваліфікованих робітничих кадрів. Використання інноваційних методів є одним з вагомих інструментів, який дозволить розпочати поступальний рух до інноваційного розвитку і ефективного функціонування сфери праці та сфери професійної освіти і навчання.Методичні рекомендації стануть у нагоді викладачам, майстрам виробничого навчання, методистам та іншим педагогічним працівникам.

2


Зміст1. Інноваційна діяльність як умова підвищення професійної

компетентності педагога ПТНЗ Нідерман Н.К., методист науково-методичного центру професійно-технічної освіти у Запорізькій області 4

2. Інтерактивні методи навчання – один із шляхів підвищення результативності навчально-виховного процесу. Методична нарада-тренінг Ільченко Н.В., заступник директора з навчальної роботи Державного навчального закладу "Михайлівське вище професійне училище" 37

3. Дивограй педагогічної майстерностіМетодичні рекомендації: "Вихідні тести професійної компетентності для учнів з професій "Офіціант", "Бармен" щодо оцінки якості професійної підготовки" Сенченко Г.О., викладач Державного навчального закладу "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу" 43

4. Методичні рекомендації: "Використання інтерактивних форм у навчально-виробничому процесі" Глухов В.А., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу"Чубарівський професійний аграрний ліцей" 128

5. Методичні рекомендації: "Технологія приготування дріжджового тіста та вироби з нього" Дічева О.М., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу" 165

6. Фізична культура як засіб професійного становлення учнів ПТНЗГусєва С.Д., викладач Державного навчального закладу "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу" 187

3


Інноваційна діяльність як умова підвищення рівняпрофесійної компетентності педагога ПТНЗ

Нідерман Н.К., методист НМЦ ПТО у Запорізькій області

ВСТУП

Майбутнє промисловості нашої держави, безперечно, в руках

висококваліфікованих робітничих кадрів, теперішніх учнів професійно-

технічних навчальних закладів. Тому зрозуміло, яка велика відповідальність

покладена на викладачів і майстрів виробничого навчання ПТНЗ, адже від їх

роботи залежить рівень підготовки майбутніх фахівців, праця яких буде

спрямована на розвиток нашої країни.

У сучасному світі проблема якості освіти - одна з найактуальніших.

Великим чинником її забезпечення є особистість педагога. До нього завжди

висувалися високі вимоги щодо професійної компетентності й фахової

майстерності, а особливо сьогодні - в час значних змін у системі освіти. Ці

зміни вимагають від викладачів і майстрів виробничого навчання

переорієнтації на сучасні інтерактивні технології, атмосферу співпраці та

формування партнерських відносин між педагогами й учнями.

Інноваційна модель розвитку суспільства потребує

висококваліфікованої робочої сили, професійно мобільних,

конкурентоспроможних працівників. Звідси випливає головне завдання

для системи ПТО: забезпечення економіки держави кваліфікованими,

грамотними кадрами, які дали б змогу долучитися до сучасних

інтегрованих процесів, характерних для глобалізованого світового

співтовариства.

У зв'язку з цим набуває актуальності теоретичне обґрунтування,

впровадження в процес професійного навчання майбутніх робітників

інноваційних форм і методів навчання і насамперед тих, що передбачають

формування в учнів здатностей до діяльнісного оволодіння навчальним

4


матеріалом, основ професійної майстерності.

Інновації - об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось

нового - новації.

В принципі, будь-яке соціально-економічне нововведення, доки воно не

отримало масового, тобто серійного поширення в галузі праці, виробництва і

управління, можна вважати інновацією.

Інновації - це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на

результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних

розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи

значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо)

існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може

покращити «якість життя» людства.

Проблема професійної самореалізації науково-педагогічних

працівників, забезпечення економічних і соціальних гарантій якої віднесено

до одного із пріоритетних напрямів політики держави щодо розвитку освіти,

сьогодні стає все більш актуальною у зв’язку з необхідністю забезпечення

інноваційної педагогічної діяльності та інноваційного характеру навчально-

виховного процесу. Оскільки інноваційна діяльність за своєю сутністю та

природою – специфічна і досить складна, вимагає особливих знань, навичок

та здібностей, держава повинна забезпечувати умови для ефективної

професійної діяльності науково-педагогічних працівників відповідно до їх

ролі у суспільстві, що, зокрема, поліпшує систему стимулювання їх

професійного зростання.

З позицій системного підходу інноваційна діяльність розглядається як

особистісна активність, пов’язана з виникненням та поширенням

нововведення. Найважливішою умовою успішності інноваційної діяльності

вважається психологічна готовність фахівців до прийняття нововведення.

Інновації у педагогічній діяльності розглядаються як нововведення

в педагогічній системі, які покращують результати навчально-виховного

5


процесу, формують новий стиль навчання.

Практика показує, що «технологічні пакети» проектів навчання

розробляють спеціалісти у галузі технології, а викладачі, працюючи над

ними, виконують функції консультантів-організаторів, концентруючи свої

зусилля на педагогічній діяльності – розвитку особистості учня.

Головна проблема, яку повинна вирішити педагогічна технологія, –

спрямованість процесу навчання на розвиток особистості. З таких позицій

технологію педагогічного процесу потрібно розглядати як сукупність

необхідних, послідовних педагогічних дій викладача і учня, що ведуть до

запланованої мети – освіти, розвитку, виховання, навчання. Окрім того, серед

інноваційних технологій навчання досить часто використовується метод

проектів – система навчання, за якої учні набувають знання у процесі

планування та виконання практичних завдань-проектів, які постійно

ускладнюються.

За формою роботи це можуть бути дослідницькі, творчі, ігрові,

інформаційні, практично-орієнтовані проекти.

Тому випускники професійно-технічних закладів освіти повинні бути

готові працювати в умовах постійного оновлення техніки і технологій з

урахуванням світових тенденцій; бути підприємливими,

конкурентоспроможними робітниками з високим рівнем професійної

компетентності, мобільності.

З огляду на це, пріоритетними напрямками роботи з підготовки таких

робітників має стати впровадження у навчальний процес новітніх освітніх та

інформаційних технологій, вивчення ринку праці, розвиток особистості учня,

оволодіння інноваційними технологіями виробництва.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС

1.1 АЛГОРИТМ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙ

Конкуренція на ринку праці та підвищення якості продуктивності праці

6


вимагає від робітників високих професійних знань, технічної грамотності та

рівня культури праці. Професійно-технічний навчальний заклад повинен

гарантувати рівень підготовки, який відповідає міжнародним вимогам,

інтересам розвитку України і регіональним потребам. На вирішення

зазначених проблем спрямована інноваційна діяльність педагогічних

працівників навчального закладу.

Педагог - головна дійова особа будь-якого процесу навчання в ПТНЗ.

Уміння розкрити явища чи процеси в розвитку, відтворити принцип

науковості у професійній підготовці, створення майстер-класів, проведення

творчих виставок, виставок тематичного спрямування, створення системи

тестового контролю знань і умінь учнів, навчальних посібників і підручників

– це сходинки, за якими визначається рівень професійної компетентності

викладача і майстра виробничого навчання.

Творчий пошук і розвиток професійної майстерності - ось головний

пріоритет сучасного педагога.

Педагог буде успішним, якщо буде теоретично грамотним, творчо

активним, якщо він упевнений у собі і своїх силах, якщо має визнання

колег, адміністрації, якщо його працю гідно оцінюють морально і

матеріально.

Професійно-технічна освіта передусім формує компетентну

особистість, готує її до життя у суспільстві, яке динамічно змінюється,

розвиває здатність засвоювати інформацію і приймати ефективні рішення.

Але не завжди педагогу вдається досягти бажаного результату.

Виходячи з свого педагогічного досвіду зазначу, що рівень навчальних

досягнень і практичних умінь учнів у конкретній групі залежить від фахової

компетентності викладача, майстра виробничого навчання і, звичайно ж, від

старанності учнів.

Типовою стає ситуація, в яку щодня потрапляють наші колеги: вони

готуються, продумують зміст і педагогічні технології, аналізують і

7


впроваджують чийсь перспективний педагогічний досвід, усіляко

намагаються, щоб на уроках не було маніпулювання, монологу, агресії,

нудьги, але змушені повсякчас боротися за нормальну навчальну дисципліну.

Інакше кажучи, на кожному уроці доводиться розв'язувати головне

педагогічне завдання: як учити дітей, які не хочуть учитися? Не відкрию

нікому ніякої таємниці, якщо зауважу, що на уроках наші учні не бояться

покарання низькими балами, з посмішкою реагують на підвищений голос

педагога, іноді взагалі ведуть себе неадекватно, відкрито демонструючи

хамство. І на допомогу нам приходить педагогічна етика, фахова

майстерність, інноваційні технології. По суті, від умілості та успіху в

педагогічній діяльності залежить майбутнє підлітка, яке виступає новою

долею народу.

Поняття «інновація» в перекладі з грецької означає «оновлення»,

«новизна», «зміна», з'явилося вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст., в

техніці. В Україні на початку 90-х років XX ст. взято курс на розвиток інновацій.

Інновація в освіті - це:

- результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень рі-

зноманітних педагогічних проблем;

- процес оновлення чи вдосконалення теорії й практики освіти, який

оптимізує досягнення її мети.

Реалізація навчально-виховного процесу може бути ефективною лише

за умови поповнення форм, методів здійснення навчального і виховного

процесів. В еволюції навчально-виробничої діяльності учнів професійно-

технічних навчальних закладів важливу роль відіграють: зміст навчально-

виробничої діяльності та форми й методи її реалізації.

Осмислення проблеми формування висококваліфікованого робітника та

розвитку його особистості неможливе без вивчення й втілення у навчально-

виробничий процес інноваційних технологій.

Якщо раніше роль людини на виробництві розглядалася як один з

8


чинників, нічим не відмінний від ролі машин і устаткування, то сьогодні – це

головний стратегічний чинник. На ринку праці конкурентоспроможне не

просто кваліфіковане робітництво, а фахівець, що має здатності до творчості

у своїй професії, до навиків подальшого самонавчання. Саме такі працівники

швидко адаптуються на виробництві, уміють працювати самостійно і

приймати в необхідних ситуаціях нестандартні рішення.

Уроки теоретичного і виробничого навчання, весь навчальний процес,

вся система контролю знань повинні відповідати таким сучасним вимогам:

- підготовка учня до подальшого самостійного оволодіння знаннями;

- розвиток уміння трансформувати знання в професійну

компетентність.

Виходячи з цього, виникає необхідність зміни відносин між головними

учасниками навчального процесу – викладачем, майстром виробничого

навчання та учнем.

Рішення цієї задачі вимагає створення і впровадження нових

інноваційних ідей, методик і технологій на різних рівнях від викладача,

майстра виробничого навчання до директора професійно-технічного

навчального закладу.

Успіх навчально-виробничого процесу, ефективність кожного уроку як

його складової структури багато в чому залежить від педагогічного

працівника, його рівня підготовленості, кваліфікації, професійної

майстерності.

Основні завдання, які викладач, майстер виробничого навчання

повинні ставити перед собою:

- оптимізація уроків теоретичного і виробничого навчання;

застосування інноваційних методів і прийомів навчання;

- впровадження інноваційних виробничих технологій у навчально-

виробничий процес.

9


Алгоритм (система операцій) впровадження нового:

1) вивчення завдань, передбачених нормативними документами;

2) аналіз практики і зіставлення отриманих у його процесі даних із

соціальними вимогами;

3) моделювання еталонних результатів, яких очікують у результаті

перетворення педагогічної практики;

4) пошук ідей, рекомендацій, що можуть бути впроваджені;

5) розроблення комплексної програми, яка охоплює закономірності

впровадження нового;

6) відбір дидактичних, матеріальних, інформаційних, організаторських

засобів тощо;

7) теоретична, методична, психологічна підготовка учасників до

впровадження нового;

8) встановлення зв’язку з авторами рекомендацій.

1.2 ПЕРЕДУМОВИ, ЯКІ СПРИЯЛИ ВПРОВАДЖЕННЮ ІННОВАЦІЙ

НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС

Конкуренція на сучасному ринку праці вимагає від робітника не лише

глибоких теоретичних знань, практичних умінь та навичок, а й швидкої

модернізації, креативності, постійного оновлення власного досвіду у

виробничій сфері. Саме тому викладачам і майстрам виробничого навчання

необхідно постійно опановувати нові технології, розвивати власне мислення,

удосконалювати вміння та навички, щоб заохочувати до активної виробничої

діяльності учнів - не як виконавців поставлених завдань, а як творчих

особистостей, здатних до активного пошуку й втілення інноваційних

технологій виробництва.

Організація навчально-виховного процесу базується на змісті

професійно-технічної освіти та реалізується в навчальних кабінетах і

майстернях, відображаючи навчально-виробничу діяльність згідно з

кваліфікаційною характеристикою, навчальними і поурочно-тематичними

10


планами, програмами.

Освітня система визначається як відкрита, певною мірою

самоорганізуюча, здатна до самопізнання та змін структура. Вона, за

висловленням Б. Гершунського "дихає" тими змінами, які безперервно

відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищах. Тому інновації в

освіті – це необхідна умова розвитку освітньої системи відповідно до

постійно змінюваних потреб суспільства. Інноваційні процеси сприяють,

насамперед, збереженню цінностей, і водночас несуть у собі відмову від

усього застарілого, тим самим закладаючи основи соціальних змін

2. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ –

ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ

РОБІТНИКІВ

У Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті

зазначається, що освіта "є засобом відтворення й нарощування

інтелектуального, духовного потенціалу народу, дієвим чинником

модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній

арені.

Належне виконання цих завдань можливе за умови модернізації самої

освіти, ключовими позиціями якої мають стати такі принципи, як

відродження національно-культурних традицій українського народу,

демократизація та гуманізація всього навчально-виховного процесу.

Останнім часом для сучасної освіти характерне застосування

технологій, які сприяють:

- індивідуалізації навчання;

- діяльній активізації учнів;

- діалоговій взаємодії між викладачем і учнем (педагогіка

співробітництва).

Формування професійних навичок майбутніх фахівців робітничих

професій забезпечують викладачі професійно-теоретичної підготовки, які

11


працюють над розвитком творчого робітника, що є не лише носієм певної

суми знань, а й здатний вирішувати виробничі завдання на достатньому

науково-технічному рівні і з відповідним ступенем ризику.

В своїй діяльності викладачі ПТНЗ віддають перевагу модульній,

проблемній, імітаційній технологіям навчання, тобто має місце проблемно-

модульний підхід до навчання. Проблемне навчання передбачає послідовні і

цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом

викладача і активно засвоюють нові знання. Використання теоретичних та

експериментальних завдань саме по собі ще не робить навчання проблемним.

Все залежить від того, наскільки викладачеві вдається надати цим завданням

проблемного характеру і поєднувати проблемний підхід з іншими

методичними. Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує

роздумів над проблемою, викликає в учнів інтерес, спирається на попередній

досвід.

Аналіз педагогічної теорії і практики дає можливість визначити основні

способи і прийоми створення проблемних ситуацій:

1. проблемна ситуація створюється в результаті ознайомлення учнів з

різними трактуваннями одного і того ж явища, факту тощо;

2. проблемна ситуація виникає тоді, коли учень стикається з новими

практичними умовами використання наявних знань (виконання практичних

робіт, написання доповідей тощо);

3. умовою для виникнення проблемної ситуації є також суперечність

між теоретично можливим способом розв’язання проблеми і практично

досягнутим результатом виконання завдання та відсутністю його

теоретичного обґрунтування.

Працюючи над впровадженням технології дослідницького навчання,

викладачі професійно-теоретичної підготовки визначили основні етапи

процесу постановки і розв’язання проблеми:

- аналіз ситуації і постановка проблеми;

12


- побудова гіпотези;

- доведення гіпотези.

Процес аналізу проблемної ситуації і постановка проблеми передбачає

насамперед усвідомлення учнями суперечності, тобто бачення проблеми.

Щоб її сформулювати, слід виявити несумісні судження, суперечливі

інформації і об’єднати їх запитанням, відповідь на яке прояснить цю

суперечність.

На етапі побудови гіпотези процес вирішення поставленої проблеми

починається з актуалізації наявних знань і досвіду, використання яких у

подібних ситуаціях приводило б до успіху. Неможливість вирішення

проблеми відомими способами спонукає до формулювання припущення,

гіпотези про інші способи її вирішення.

Побудова гіпотези – кульмінаційний момент вирішення проблеми, це

своєрідний стрибок, перехід від того, що є, до того, чого немає.

Для доведення гіпотези формулюється завдання, яке може мати як

теоретичне, так і практичне значення і використовуватись на заняттях

чотирьох груп проблемно-пошукових методів:

1. демонстраційне вирішення проблеми викладачем:

* показовий проблемний виклад,

* демонстраційний експеримент;

2. самостійна проблемно-пошукова діяльність учнів:

* учнівське дослідження,

* навчальний експеримент вирішення практичних і теоретичних

проблем;

3. колективна проблемно-пошукова діяльність учнів:

* навчальний диспут,

* дискусія,

* колективне дослідження;

13


4. спільна проблемно-пошукова діяльність викладача і учнів:

* дискусія - це форма колективного обговорення, мета якої виявити

істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми.

Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-

інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити;

* продуктивний діалог;

*евристична бесіда - це діалогічний метод творчої взаємодії викладача

та учнів, що базується на розв'язанні проблемної задачі за допомогою

основних та навідних запитань пошукового характеру для активізації учнів

самостійного пошуку істини;

* ділова гра - це метод пошуку рішень в умовній проблемній ситуації.

Елементи ділової гри: розподіл за ролями, змагання, особливі правила і

т.д. Ділова гра застосовується як метод активного навчання її учасників з

метою вироблення у них навичок прийняття рішень у нестандартних

ситуаціях, а також як засіб тестування здібностей.

Основна відмінність проблемного заняття від традиційного полягає в

змісті і характері організації викладачем пізнавальної діяльності учнів, яка

передбачає особливу взаємодію навчальних проблем, проблемних завдань і

запитань. Викладач може обирати один з багатьох імовірних варіантів

проблемного навчання до особливостей власної педагогічної діяльності,

індивідуальних можливостей учнів, рівня розвитку колективу, групи.

Викладачі професійно-теоретичної підготовки застосовують різні методи і

прийоми дослідницького навчання під час проведення занять різних видів та

на різних його етапах. Так як викладачі працюють за модульною системою

навчання, то особливого значення набуває метод усного викладу навчального

матеріалу.

З метою кращого сприйняття, усвідомлення та засвоєння навчального

матеріалу важливим засобом посилення розумової активності учнів є вміла

постановка проблеми, створення проблемної ситуації, в якій загострюється

14


суперечність між наявними в учнів знаннями, способами дії та новими

завданнями, для розв’язання яких набутого досвіду недостатньо. Шляхи

вирішення поставленої проблеми розкриває викладач. Але при цьому

ставиться цілий ряд запитань або завдань для учнів, що залучає їх до

розв’язання проблеми. Шляхом такої лаконічної бесіди викладача з учнями

з’ясовується відповідь на поставлене завдання. Для того, щоб з’ясувати

фактори, які здійснюють вплив на технологічний ефект роботи, викладач

знову пропонує розв’язати проблемне завдання, зміст якого включає

конкретні показники роботи обладнання. Шукаючи розв’язок ситуації

методом аналогії, учні виявляють причини порушень технологічного процесу,

які і є факторами, що на нього впливають. Такий метод вивчення нового

матеріалу сприяє активізації розумової діяльності учнів, спонукає до

розвитку творчого мислення. У методичному арсеналі викладачів

професійно-теоретичної підготовки чільне місце посідають імітаційні

технології навчання.

Аналіз і вирішення конкретних виробничих ситуацій є одним із

методів, який застосовує кожен викладач практично на кожному занятті,

особливо на етапах узагальнення і систематизації та закріплення знань.

Застосування такої технології навчання дає можливість сформувати в учнів

вміння використовувати набуті знання для вирішення навчально-виробничих,

в тому числі нестандартних ситуацій.

У змісті завдань конкретних навчально-виробничих ситуацій одночасно

утворюється проблемність прикладного характеру. Будь-яка ситуація і є свого

роду проблема, яка завжди потребує шляхів вирішення. В даному випадку

проблема носить практичний характер, а шлях її розв’язання – теоретичний.

Тобто, учень, оперуючи певними теоретичними знаннями, визначає варіанти

вирішення проблеми.

Вирішення цього завдання є комплексом для реалізації таких завдань

заняття, як розвиток логічного мислення, активізація розумової й

15


пізнавальної діяльності учнів, формування у них потреби в навчанні,

оскільки демонструється можливість застосування набутих знань, що, в свою

чергу, сприяє розвитку інтересу до обраної професії. Сучасний рівень науки і

техніки потребує формування і виховання творчо мислячих кваліфікованих

робітників. Сьогоднішньому учню недостатньо лише поглинання "готової"

інформації. Необхідно навчити його самостійно шукати способи

розв’язання проблем, пов’язаних з реальними ситуаціями у житті, з

майбутньою діяльністю.

Важливу роль тут відіграють ділові ігри, які практикуються, як

правило, при проведенні практичних занять.

Ділова гра – метод активного соціального навчання, належить до

тренінгів. Особливість цього методу полягає в імпровізованому розігруванні

учасниками гри різних ролей у заданій проблемній ситуації.

Ділова гра – це своєрідна система відтворення управлінських процесів,

які мали місце в минулому або можливі в майбутньому, в результаті якої

встановлюється зв’язок і закономірність взаємодії існуючих методів пошуку

рішень на результати виробництва в даний час і на перспективу.

Вибір такої технології навчання не випадковий, адже забезпечує

навчання учнів в діяльності, сприяє організації колективної діяльності

мислення та використання групи як засобу розвитку індивідуальності,

розвиває в учнів уміння спілкуватися, мислити, здатність до практичної дії.

Порядок проведення ділової гри:

- провести загальний аналіз ситуації;

- встановити причини, які призвели до певної ситуації з урахуванням

усіх обставин;

- підготувати варіанти обґрунтування колективного рішення ситуації;

- запропонувати свій варіант заходів, який виключив би повторення

подібних ситуацій у майбутньому;

- обговорити варіанти прийнятих рішень.

16


Викладач є керівником гри, який приймає або не приймає

запропоновані рішення. Комплексне використання проблемних, імітаційних,

модульних технологій навчання сприяє формуванню в учнів умінь осмислено

аналізувати технологічні процеси, виявляти причини випуску нестандартної

продукції та розробляти заходи щодо їх усунення, творчо підходити до

виконання дипломної роботи.

2.1 ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ

ІННОВАЦІЙ: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД

Особливої актуальності набуває проблема створення умов, які

дозволять забезпечити якісні зміни в навчальному процесі професійно-

технічних закладів, що сприятимуть засвоєнню учнями не тільки базових

знань і професійних умінь, але і сформованості у них готовності до активного

самостійного отримання нових знань, інформаційних та інших технологій,

набуття багатофункціональних умінь, а також підвищення рівня їх культури,

соціальної активності.

Наведені вище аспекти професійного навчання, по суті, визначають

професійно-соціальну компетентність випускника. Будучи ширшим, ніж

кваліфікація, поняття компетентність, породжена ринком праці, відображає

вищий рівень вимог, що пред'являються робітнику, ніж це необхідно для

виконання конкретної роботи.

У зміст поняття «професійна компетентність» укладають особисті

можливості фахівця, які дозволяють йому самостійно та достатньо ефективно

вирішувати завдання, котрі формулюються ним самим або адміністрацією

закладу. Необхідним для рішення тих або інших завдань передбачається

знання теорії, уміння й готовність застосовувати її положення на практиці.

Таким чином, під компетентністю спеціаліста можна розуміти єдність його

теоретичної і практичної готовності до здійснення діяльності. Якщо ж мова

йде про професіоналізм діяльності фахівця, то мається на увазі рівень

володіння системою професійних знань й умінь спеціаліста, навичками

17


творчої діяльності.

Компетентнісний підхід в освіті – це спроба привести у відповідність

освіту і потреби ринку праці. Він не є чимось новим, штучно створеним, а

гармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням

якого було формування стійких знань, умінь та навичок і особистісно-

орієнтовану форму навчання, метою якої є створення умов для розвитку та

самореалізації кожного учня.

Теоретичний аналіз практики сучасного уроку в професійно-

технічному навчального закладі показав, що значного поширення набули

інноваційні уроки, які мають нетрадиційну, гнучку структуру і орієнтовані

на зростання інтересу учнів до навчання загалом та підвищення їх фахового

рівня зокрема.

Основною формою організації теоретичного і виробничого навчання

майбутніх фахівців залишається урок – основна організаційна форма

навчально-пізнавальної діяльності у закладах освіти різного типу. Урок

проводиться з постійним складом учнів, у межах точно встановленого часу, за

сталим розкладом і чітко визначеним змістом навчання. Він характеризується

єдністю дидактичної мети, завершеністю структури і логіки її досягнення.

Паралельно з теоретичними уроками у професійно-технічному навчальному

закладі проводяться уроки виробничого навчання, на яких відбувається

інтеграція знань і їх комплексне застосування в процесі практичної діяльності

учнів, що визначає його структуру й тривалість, а також вибір методів

навчання.

Особливості уроку в професійно-технічному навчальному закладі

полягають у виділенні його основної дидактичної структури та трьох

підструктур:

* логіко-психологічної,

* мотиваційної,

* методичної.

18


На цій основі розвиваються інноваційні уроки, зокрема:

- міжпредметні,

- бінарні,

- інтегровані,

- інтегративні тощо.

Особливістю інтегрованого уроку, зазвичай, вважають те, що один

викладач водночас застосовує навчальний матеріал споріднених тем кількох

предметів. На таких уроках рівень інтеграції змісту освіти є вищим, що

забезпечується передусім удосконаленням системності навчального матеріалу

та економічності його викладу, тому інтегрований урок відрізняється від

традиційних, перш за все, специфікою навчального матеріалу, який на ньому

розглядається. Важливою перевагою інтегрованого уроку є повніше

моделювання професійної діяльності.

Очевидно, що будь-який урок має деякі риси інтегративного уроку та

спирається на окремі інтегративні ідеї (у змісті, формах, методах, засобах

реалізації міжпредметних зв’язків тощо). Однак, у загальному випадку

домінує предметна, а не інтегративна ціль, тобто інтегративні аспекти

включаються у нього епізодично і, як правило, є допоміжними, службовими

його елементами.

Відтак, інтегрований урок – це урок, що базується на використанні

інтегративного підходу як до його змісту, так і до процесуального аспекту, і

спрямований на реалізацію запланованої інтегративної мети навчання, яка

передбачає координацію освітніх, виховних, розвиваючих та професійно-

орієнтованих цілей уроку виробничого навчання.

Існуюча практика організації уроків виробничого навчання дозволяє усі

уроки виробничого навчання розділити на три великі групи відповідно до

поставлених цілей:

1. уроки, на яких основний критерій навчання, – досягнення певного

рівня сформованості умінь і навичок;

19


2. уроки, на яких основний критерій навчання, – задоволення потреб

особистості у саморозвитку, процес формування особистих якостей фахівця;

3. уроки, на яких основний критерій навчання, – паралельне оволодіння

фахом і процес формування особистісних якостей фахівця.

Впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання з

метою реалізації компетентнісного підходу передбачає новий рівень відносин

між його учасниками – учнем і викладачем. Вони повинні розвиватися разом,

вміти працювати самостійно над собою і тим самим змінювати якість

навчального процесу.

Учень професійно-технічного навчального закладу – вчорашній

школяр, що звик працювати у рамках класно-урочної системи, яка не ставила

перед собою завдання навчити учня працювати самостійно. Відтак більшість

учнів не уміють ставити перед собою навчальної мети, складати план чи

алгоритм її досягнення, аналізувати хід роботи і вносити у неї відповідні

корективи. Слід враховувати при цьому той факт, що учні професійно-

технічного закладу у своїй більшості не є кращими з випускників школи.

Виникає риторичне питання: чи може викладач, майстер виробничого

навчання вимагати від такого учня побудови плану особистого розвитку, який

намагатиметься допомогти йому реалізуватися у ході уроків виробничого

навчання.

Майстер виробничого навчання – це або досвідчений педагог, або

вчорашній випускник професійно-технічного навчального закладу чи

педагогічного вищого навчального закладу без досвіду роботи.

Перші з них знають особливості роботи у професійній освіті, працюють

за давно налагодженими методиками і не завжди схвально ставляться до

будь-яких нововведень, особливо до підпорядкування побажанням учнів.

Інші – використовують у роботі методи своїх наставників, або ж

переймають їх від досвідчених колег у ході першого року роботи. Додавши

до цього низький рівень поінформованості щодо можливостей інноваційних

20


педагогічних технологій, відсутність фінансування для стажування.

Для вирішення цих проблем розроблена методика впровадження

інновацій, яка полягає у послідовному проходженні п’яти основних етапів,

які тісно переплітаються і взаємопов’язані між собою.

І. Перший етап – підготовка викладачів, майстрів виробничого

навчання до впровадження інновацій. Вона включає три складові:

1) формування професійної мотивації;

2) оволодіння знаннями щодо педагогічних інновацій, технологій її

реалізації;

3) ознайомлення з методами дослідницької роботи.

ІІ. Другий етап – підготовка учнів до навчання в режимі впровадження

інновацій. Вона включає три складові:

1) адаптування до навчання в нових умовах;

2) оволодіння методами самостійної роботи;

3) формування мотивації.

ІІІ. Третій етап – вибір інновації для професійно-практичної

підготовки. На цьому етапі перед членами колективу стоїть завдання

визначити, які з відомих їм інновацій можна реалізувати у навчальному

закладі. Цей вибір залежить від багатьох факторів, серед яких можна

виділити такі:

- готовність колективу до впровадження інновацій;

- особливості підготовки фахівців із даної спеціальності;

- вікові особливості учнів, рівень їх підготовленості та реальних

пізнавальних можливостей;

- матеріально-технічна база навчального закладу;

- можливості викладачів, майстрів виробничого навчання, рівень їх

теоретичної та практичної підготовленості, методичної майстерності,

особистих якостей.

21


ІV. Четвертий етап – впровадження інновацій включає чотири

наступні складові:

1) складання плану-програми експерименту;

2) підготовка до реалізації;

3) практична реалізація;

4) узагальнення результатів.

V. П’ятий етап – діагностика результатів введених інновацій. На

підставі результатів, отриманих у ході впровадження, необхідно визначити

такі параметри інновації: оптимальність, результативність, масовість. На

основі отриманих величин існує чотири варіанти оцінки інновації:

- сприйняття і подальше використання;

- повна відмова;

- сприйняття з подальшою відмовою;

- відмова з подальшим сприйняттям.

2.2 ЗМІСТ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ

ЗАСТОСУВАННЯМ ІННОВАЦІЙ

У навчально-виробничій роботі велику увагу слід приділяти тісній

співпраці із підприємствами – роботодавцями, щоб разом з учнями досконало

володіти проблемами сучасного виробництва та спрямовувати діяльність на

оновлення системи підготовки майбутніх робітників. Вивчення сучасних

технологій та досвіду закордонних колег щодо здійснення професійної

підготовки учнів відбувається за дуальною системою та вимагає значної

організації навчально-виробничої діяльності учнів, реорганізації навчально-

виробничих майстерень.

Процес реалізації навчально-виробничого процесу здійснюється

завдяки співдружності з фірмами, які допомагають в оволодінні новітніми

технологіями виробництва та використанні новітніх матеріалів. У період

вивчення конкретних операцій того чи іншого трудового процесу слід

намагатися сформувати в учнів елементи професійної дисципліни, творчості

22


й культури праці, основ професійної компетенції.

Навчально-виробнича діяльність складається передусім з уроків

виробничого навчання. Кожна дидактична мета, що реалізовується на

конкретному уроці виробничого навчання, як правило, вирішується при

виконанні того чи іншого практичного завдання. Для цього учні повинні:

- знати різновиди матеріалів та технологію робіт з ними;

- сучасні інструменти, правила роботи з ними, безпеку праці;

- технологічний процес виконання тих чи інших операцій.

Важливе значення для професійної та педагогічної діяльності має

робота за програмою. Адже це організована форма роботи, що орієнтована на

засвоєння цілого розділу програми, сприяє формуванню навичок високого

рівня. Завдяки методу проектів здійснюється раціональне поєднання

теоретичних знань і можливостей їх практичного застосування для

розв’язування проблемних завдань у спільній колективній діяльності учнів.

Це сприяє розширенню світогляду учнів, більш точному виконанню

технологічної роботи.

Професія ставить певні вимоги до індивідуально-психологічних

якостей робітника. Важливими є природні здібності до творчості, добрий

окомір, чітка координація і точність рухів. У своїй роботі викладач і майстер

виробничого навчання повинні робити все необхідне, щоб ці навички

постійно розвивались та удосконалювались.

2.3 НАОЧНІ, СЛОВЕСНІ ТА ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

У теорії і практиці теоретичного та виробничого навчання

найпоширенішою є класифікація методів за ознакою джерела інформації:

- словесні – розповідь, пояснення, бесіда, значною мірою інструктаж,

тощо;

- наочні – демонстрація природних об'єктів і наочного приладдя, показ

операцій і процесів майстром, спостереження учнів;

- практичні методи – вправи, розв'язання виробничо-технічних

23


завдань, лабораторно-практичні роботи.

Словесні методи навчання

Розповідь викладача, майстра виробничого навчання як метод навчання

є оповідною формою розкриття нового навчального матеріалу. Розповідь

повинна забезпечувати політехнічну спрямованість викладання, вона містить

ознаки тих чи інших об'єктів техніки, предметів і знарядь праці, а також їх

зміни у ході технологічних процесів. Розповідь містить лише вірогідні й

науково перевірені факти, побудована за певним раціональним планом.

Матеріал викладається так, щоб були зрозумілими основні думки. Загальні

дидактичні вимоги до розповіді як методу навчання включають: логічну

послідовність та чіткість викладу, ясність, правильність мовлення,

образність, використання аналогій та порівнянь, підтримування активності

групи шляхом періодичного звернення до окремих учнів тощо.

Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення, обґрунтування тих

чи інших ознак, властивостей, предметів, явищ, процесів, принципів дії

апаратів, приладів, пристроїв тощо. Пояснення використовують разом з

розповіддю (остання випереджає пояснення) і показом. Питома вага

пояснення серед методів навчання, безумовно, більша, ніж розповіді, адже

програма виробничого навчання з більшості професій побудована у такий

спосіб, що майстру доводиться частіше пояснювати, тлумачити, ніж

розповідати.

Для бесіди як словесного методу характерний діалог між педагогом та

учнями у формі запитань та відповідей. Колективна бесіда може передувати

новій темі, новому змісту навчання. Можливий, однак, інший варіант бесіди -

наприкінці заняття. Підготовка педагога до бесіди потребує ретельного

обмірковування типових запитань. Слід враховувати і особливості змісту

виробничого навчання з даної теми, й індивідуальні особливості окремих

учнів, їх знання, активність, попередню підготовку, поведінку тощо.

Бесіди при вивченні нового матеріалу доречно проводити тоді, коли

24


попередній навчальний і виробничий досвід учнів тісно пов'язаний із

знаннями, уміннями, які належить засвоїти. У таких бесідах майстер,

спираючись на знання, практичний досвід і спостереження учнів, поступово

підводить їх до чіткого розуміння нового, до самостійних висновків та

узагальнень. Висновки в повному обсязі майстер, як правило, робить сам, але

в деяких випадках (особливо цінних у педагогічному відношенні) учні

самостійно приходять до них. Психологи досить глибоко проаналізували цю

навчальну ситуацію і дійшли висновку, що за таких обставин не тільки міцно

засвоюються нові знання й уміння, а й розвиваються здібності самостійно

розв'язувати виробничо-технічні завдання.

Інший вид бесіди спрямований на відтворення раніше засвоєних знань

та умінь, теоретичне їх обґрунтування. У цьому випадку розв'язується

завдання, орієнтоване на узагальнення, поглиблення і систематизацію знань

та умінь учнів з певної теми виробничого навчання.

Нарешті, третій тип бесіди спрямований на перевірку і контроль

результатів навчання. Доцільно за цих умов проводити бесіду у такий спосіб,

щоб усі учні включилися в активну пізнавальну діяльність. Звичайно,

правильне засвоєння змісту запитань абсолютно обов'язкове для успішного

проведення цього типу бесіди.

Інструктаж. Цей метод виробничого навчання слід віднести до

найпоширеніших і найважливіших.

Інструктажем в умовах виробничого навчання називають чітко

визначену систему вказівок, рекомендацій, які стосуються способів

виконання трудових дій. Інструктаж - це основний метод діяльності майстра і

учнів на занятті, спрямований на формування професійних знань, умінь і

здібностей. Під час інструктажу майстер зосереджує увагу учнів на певних

аспектах діяльності, на виконанні потрібних трудових операцій, на

необхідних прийомах роботи.

У виробничому навчанні залежно від часу заняття розрізняють три

25


основних види інструктажу: вступний, поточний, заключний. Мета вступного

інструктажу - підготувати учнів до активного і свідомого виконання вправ.

Залежно від того, чи вперше учні виконують вправу, чи йдеться про вже

знайомі операції, які виконувалися при розв'язанні інших трудових завдань,

змінюються акценти інструктування.

Основні завдання вступного інструктажу:

- ознайомити із змістом наступної роботи;

- з обладнанням та інструментом для виконання роботи;

- з технічною та довідковою документацією;

- з прийомами виконання роботи, уміннями і навичками, якими

оволодіватимуть учні;

- з вимогами до виконання кожної вправи;

- з організацією робочого місця для виконання певної роботи;

- з правилами і логічною послідовністю виконання роботи;

- з найтиповішими видами помилок, яких слід уникати при виконанні

роботи;

- із способами контролю якості виконаної роботи;

- із правилами техніки безпеки.

Поточний інструктаж здійснюють під час виконання вправ учнями.

Зміст і методика його проведення істотно відрізняються від вступного

інструктажу. Безумовно, зміст поточного інструктажу неможливо планувати

так ретельно, як вступного. В діяльності учнів при виконанні трудових вправ

спостерігається ряд досить типових помилок. Поточний інструктаж

адресований в індивідуальному плані кожному учневі, тому його зміст

диференціюється більшою мірою, ніж зміст вступного інструктажу.

Незалежно від обсягу, складності і характеру вмінь і навичок, які формуються

з допомогою вправ, майстер повинен тримати в полі зору всіх учнів групи,

спостерігати за їх діяльністю і в потрібний момент консультувати їх.

Зміст заключного інструктажу в усіх подробицях передбачити досить

26


складно. У загальному плані можна зазначити, що він проводиться у формі

бесіди. Майстер аналізує результати виконання вправ, звертає увагу на типові

недоліки, шляхи їх передбачення.

Система практичних методів

Виробниче навчання віднесене до практичних методів: вправи,

самостійна робота учнів, лабораторно-практичні роботи, рішення виробничо-

технічних завдань.

Варто підкреслити, що загальноприйнятими методами цього класу є

вправи і самостійна робота учнів. Саме ці методи забезпечують формування

професійної майстерності учнів. Вони включаються в процес виробничого

навчання, коли учневі потрібно глибоко розібратися в додатку теоретичних

знань до рішення практичних завдань, визначити і практично перевірити

прикладні залежності.

Лабораторно-практичні роботи за своєю метою, змістом, організацією

займають проміжне положення між теорією і практикою. У зв'язку з цим

доречно лабораторно-практичні роботи проводити майстру разом з

викладачем спеціального предмета (спеціальної технології).

Наочні методи навчання

Значну роль у системі методів навчання відіграють методи, що

ґрунтуються на різних типах наочності. У сучасній дидактиці поняття

наочності охоплює різні види сприймання (зоровий, слуховий, дотиковий).

Жодне наочне приладдя не має абсолютних переваг перед іншими. Дуже

важливо використовувати його досить гнучко, не перевантажуючи уроки

значною їх кількістю, що заважає учням зосередитись, обдумати серйозні

питання.

У професійно-технічних навчальних закладах застосовуються різні

види демонстрацій, які можна поділити на три основні групи:

1. демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному,

природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, показ прийомів

27


роботи, проведення дослідів);

2. демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних

(креслення, принципові монтажні, кінематичні, електро-, радіотехнічні схеми

та ін.);

3. демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів

навчання, у тому числі навчального кінематографа і телебачення,

комп'ютерів, кадрів діафільмів тощо.

Демонстрацію педагог супроводжує коротким, але чітким коментарем,

відповідає на запитання учнів.

До засобів наочності фактично можна віднести виробничо-технічні

документи - робочі креслення, технологічні картки, технічні інструкції,

схеми, графіки, виготовлені, як правило, у вигляді планшета досить великих

розмірів.

Характеризуючи способи використання на уроках наочного приладдя

різних типів і видів, необхідно враховувати такі особливості методики

їхнього застосування:

- демонстрація наочних приладів повинна органічно поєднуватися з

показом прийомів, розбором технічних вимог, технології виконання робіт і

т.д.;

- для демонстрації зразків робіт, інструментів, пристосувань і т.п.

доцільно комплектувати їх на спеціальних тематичних щитах, що створює

умови для порівняння й узагальнення; дрібні зразки використовувати як

роздатковий матеріал;

- при поясненні технології обробки, зборки, монтажу і т.п. варто

широко використовувати зразки, оброблені (зібрані, змонтовані) у

послідовності технологічних переходів.

Далі в порядку вивчення матеріалу теми коротко розглядається такий

наочний метод, як самостійні спостереження учнів. Цей метод характерний

головним чином для виробничих екскурсій, а також для ознайомлювальної

28


практики учнів у цехах і на ділянках підприємств, коли вони в процесі роботи

не беруть участь, а тільки вивчають устаткування і технологічний процес.

Вправи – основний метод теоретичного і виробничого навчання.

Вивчення вправ як методу навчання необхідно почати з його

визначення і наступного аналізу цього визначення. З багатьох визначень

поняття вправ для робітника можна взяти наступне: вправи - це багаторазові

повторення досліджуваних дій з метою їхнього свідомого удосконалювання.

У процесі вправ у такий спосіб відбувається перехід кількості у якість, що

характеризується удосконалюванням знань, способів діяльності,

формуванням умінь і навичок.

Загальні вимоги-характеристики вправ як методу навчання:

1. Вправи - це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед.

Кожна вправа - це черговий крок в оволодінні професією.

2. Кожна вправа повинна мати чітку навчальну мету.

3.Вправи проводяться під керівництвом викладача, майстра

виробничого навчання.

4. Виконуючи вправи, учень повинен мати міцну свідомо орієнтовану

основу своєї діяльності. Учень повинен чітко знати, «що», «як» і «чому так»

потрібно робити.

5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і

позитивною мотивацією діяльності учнів.

6. У процесі вправ учень повинен мати чіткі орієнтири для

самоконтролю ходу і результатів своїх дій.

7. У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинен чітко уявляти,

яких результатів він досяг, наскільки успішно досягається його мета.

Це забезпечує послідовний поступальний рух учнів в освоєнні “азів”

професійної майстерності.

29


2.4 УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРОЦЕСІВ

Ефективність тлумачиться як співвідношення результатів дій і витрат

на їх досягнення. Це означає, що навіть найвищий за певних умов результат

ще не засвідчує максимальну ефективність діяльності. Необхідно

враховувати, які засоби і ресурси було затрачено задля його досягнення.

Метою будь-якого нововведення є підвищення ефективності навчально-

виробничого процесу. Ступінь ефективності залежить від того, яких витрат

потребує конкретне нововведення і як довго воно даватиме корисний ефект.

Якщо через незначний час після впровадження нововведення актуальною

буде проблема щодо освоєння нового, яке нейтралізує дію попереднього, то

корисний ефект такого нововведення не може бути значним, а значить

витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Отже,

ефективність нововведення залежить від досягнутого завдяки його корисного

ефекту, тривалості використання інноваційної технології, витрат на її

впровадження.

Загалом, будь-який інноваційний процес з погляду його ефективності

значною мірою ризиковий. Суть не лише у потенціалі ефективності

інноваційної ідеї, а й у багатьох чинниках, що впливають на впровадження і

використання інноваційної технології.

До найголовніших недоліків інноваційної діяльності в педагогічній

сфері належать такі:

1. потенційно ефективні інновації не впроваджуються або

впроваджуються із значним запізненням, що суттєво обмежує можливості

одержання корисного ефекту від використання нововведення;

2. нерідко значні зусилля спрямовуються на впровадження інновації,

яка не володіє необхідним інноваційним потенціалом як наслідком помилок в

оцінюванні її корисності. Іноді стимулом для впровадження інновації стає її

модність, а не очікуваний педагогічний ефект;

30


3. низький ефект від впровадження інновації виникає внаслідок явного

чи прихованого їй опору або неправильної організації інноваційних процесів;

4. значне перевищення витрат на впровадження інновацій порівняно з

прогнозованими показниками;

5. непомірно тривалі строки впровадження.

Усі ці проблеми є наслідком неправильного оцінювання затрат часу,

фінансових, організаційних, кадрових та інших ресурсів, недостатньо

продуманої технології впровадження, неврахування психологічних чинників

інновацій, слабких вольових зусиль їх ініціаторів, сильного опору

консервативної, рутинерської частини педагогічного колективу.

Запобіганню негативним проявам у педагогічній інноваційній

діяльності сприяє дотримання умов, необхідних для ефективного перебігу

інноваційного процесу. Як відомо, кожне нововведення долає необхідні етапи

від зародження потреби в ньому до його здійснення і тривалого

використання. Дуже важливою є ефективна реалізація його на всіх стадіях,

забезпечення логічної, організаційної їх взаємопов’язаності, наступності. Та

найголовніше те, що будь-яке нововведення повинно відповідати об’єктивним

потребам суспільної, зокрема педагогічної практики, професійним,

організаційним, фінансовим та іншим можливостям тих, хто має намір його

впровадити.

Якість реалізації інноваційного процесу, як і будь-якої іншої діяльності,

зумовлюється його цілями, методами і засобами, організованістю, знаннями,

здібностями, зацікавленістю виконавців у досягненні найвищих результатів,

особливостями комунікації між ними. Оскільки результат кожного етапу

інноваційного процесу є передумовою ефективного здійснення наступного,

це актуалізує необхідність узгоджувати попередні цілі з наступними.

Наприклад, збір інформації про інновацію має забезпечити обґрунтоване

прийняття рішення про доцільність її впровадження або відхилення.

Прийняте позитивне рішення повинно містити завдання на розроблення

31


програми впровадження, в якій мають бути визначені суть, етапи робіт, а

також основні контрольні орієнтири.

Ініціатори інноваційного процесу мають:

* заздалегідь продумати і змоделювати комунікативні канали і

механізми;

* стежити за ефективністю їх функціонування;

* вносити за необхідності корективи;

* долати збої, дбаючи, щоб кожен учасник реалізації нового знав, що,

як і де відбувається, якими є проміжні результати, які вносяться зміни і до

чого вони зобов’язують.

Отже, доступність, своєчасність надходження, достовірність

інформації, сприятливий для професійного спілкування клімат забезпечують

ефективну взаємодію всіх учасників інноваційного процесу, своєчасне

виявлення і розв’язання конфліктів, що є передумовою злагодженої роботи

колективу.

ВИСНОВОК

Останні роки свідчать про значні зміни, що відбуваються в економіці

України. За мінливої економічної ситуації вимоги до компетенції і

кваліфікації випускників постійно змінюються. Освіта, знання і вміння

стають найважливішою продуктивною силою і вирішальним фактором у

конкуренції, як для окремих осіб, так і для підприємств. Педагогам необхідно

постійно підвищувати свою майстерність, вдосконалювати компетентність в

своїй професійній діяльності, йти в ногу з вимогами часу, а то й

випереджувати його. Лише інноваційна діяльність є умовою підвищення

рівня професійної компетентності педагога.

Поняття "оцінювання для інноваційної діяльності" передбачає

проведення проміжного оцінювання, мета якого – вчасна корекція дій у змісті

реалізації інноваційного проекту.

1. Оцінювання інноваційної діяльності передбачає вимірювання

32


досягнутих цілей. Тобто оцінюється продукт як результат інноваційного

процесу.

2. Оцінювання для інноваційної діяльності можна трактувати як

проміжне оцінювання, яке проводиться з метою вчасної корекції дій.

3. Оцінювання як інноваційна діяльність відображає суб’єктивну

сторону процесу – діяльність експерта – людини, яка оцінює.

Різні типи інновацій потребують специфічних підходів до контролю за

їх упровадженням і відповідного інструментарію для оцінювання.

Результатом діяльності викладача, майстра виробничого навчання є:

- по-перше, підбір навчально-виробничих робіт, які за змістом,

складністю та об’ємом повинні забезпечувати планомірне і послідовне

ускладнення та удосконалення професійних вмінь і навичок, що стимулюють

пізнавальну діяльність учнів;

- по-друге, доцільне групування структурних елементів уроку за

характером діяльності педагога та діяльності учнів, як майбутніх

кваліфікованих робітників;

- по-третє, учні повинні самостійно аналізувати технологічний процес,

який застосовують, давати оцінку доцільності його складових та коригувати

його завдяки внесенню раціоналізаторських пропозицій.

Таким чином, у ПТНЗ створені необхідні умови для організації

навчально-виховного процесу з підготовки висококваліфікованих робітників,

відбувається постійне оновлення виробничого процесу інноваційними

технологіями виробництва, їх швидке втілення у практичну діяльність.

Для викладача професійно-теоретичної підготовки, майстра

виробничого навчання найголовнішим є удосконалення педагогічної

майстерності, професійної компетентності, а саме - вміння врівноважити

науковий, прикладний та творчий аспекти своєї праці, це стан невпинного

педагогічного пошуку універсальних та ефективних моделей втілення

навчально-виробничого процесу, що забезпечувало б комплексний характер

33


розвитку особистості учня, сприяло б його духовному піднесенню.

Впровадження інновацій у галузі професійної освіти сприяє не лише

істотному підвищенню рівня підготовки кваліфікованих фахівців, а й

використання інноваційних форм і методів навчання, які забезпечують

високий рівень теоретичних і практичних знань, умінь і навичок учнів,

успішно застосовувати здобуті знання на практиці й переорієнтації

професійно-технічного навчального закладу на особистість, оскільки

передбачають: урахування здібностей, інтересів і нахилів учнів у

навчальному процесі, його змісті та структурі; моделювання організаційних,

методичних і змістових компонентів навчально-виховного процесу з

урахуванням досвіду взаємодії учнів із навколишнім світом, індивідуальних

відмінностей між учнями; варіативність та особистісно орієнтовану

спрямованість навчально-виховного процесу, внаслідок чого знання, уміння й

навички перетворюються на засіб розвитку пізнавальних і особистісних

якостей учнів. Прогресивні методи та безпечні прийоми праці - основа

високого рівня якості праці.

Україна – європейська держава, що прагне стати членом європейської

спільноти. На шляху інтеграції вітчизняної освіти до європейського

освітнього простору науковцями проведено ґрунтовний порівняльний аналіз

вітчизняної системи науки та освіти з європейською. За результатами цього

аналізу очевидно, що є необхідність нових підходів до професійної освіти і

навчання, впровадження у навчально-виробний процес інноваційних

педагогічних технологій, які сприяють, з одного боку, формуванню вмінь,

знань і навичок, а з іншого – придбанню певної системи ключових

компетенцій сучасного кваліфікованого робітника.

Використання інноваційних методів і компетентнісного підходу є одним

з вагомих інструментів, який дозволить розпочати поступальний рух до

інноваційного розвитку і ефективного функціонування сфери праці та сфери

професійної освіти і навчання.

34


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник. -

Одеса, 2000, - 148с.

2. Віаніс-Трофименко К.Б., Лісовенко Г.В. Підвищення професійної

компетентності педагога. - Х.: Основа, 2007. - 176с.

3. Гавриш І.В. Теоретичні основи забезпечення готовності майбутніх

освітян до інноваційної професійної діяльності // Засоби навчальної та

науково-дослідної роботи. - Харків, 2001. - Вип.16.

4. Гевал П.А. Навчально-виховний комплекс як інноваційна система //

Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. - К:, 2001. - Вип.4.

5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології.-К.:Академвидав,

2004. - 351с.

6. Когут О. Сучасні технології в системі підвищення кваліфікації

педагогічних працівників // Наукові записки. - Тернопіль,2006. - №6.

Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У. Гончаренко та ін. За

ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа, 2000.

7. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті //

Педагогічна газета. – 2001. – Липень.

8. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок / Книга для вчителя. –

К.: Радянська школа, 1989.

9. Профессиональная педагогика / Батышев С.Я. и др. – М.: Ассоциация

“Профессиональное образование”, 1999.

10. Сластенин В.А., Подымова Л.С. Педагогика: инновационная

деятельность. – М.: ИЧП „Издательство Магистр”, 1997.

11. Стечкевич О.О. Впровадження інноваційних методик на уроках

виробничого навчання у ПТНЗ // Інноваційні методики навчання у

професійно-технічній освіті: Монографія / За ред. І. Козловської. – Львів:

Сполом, 2006.

12. Стрельніков В.Ю. Педагогічні основи забезпечення особистісного і

35


професійного розвитку студентів засобами інноваційних технологій

навчання. – Книга 2. – Полтава, 2002.

13. Тищук В.І., Ковальов В.М. Системний підхід у науково-

методичному забезпеченні навчального процесу в професійній школі.

Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи.

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів, 11-14

травня 1994 р.-Ч.1.-К.. 1994.

14. Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. – К.: Видавничий центр

"Академія”, 2000.

36


Інтерактивні методи навчання – один із шляхів підвищення результативності навчально-виховного процесу.

Методична нарада-тренінг

Ільченко Н.В., заступник директора з навчальної роботи ДНЗ «Михайлівське ВПУ»

Обладнання: мультимедійний проектор, магнітна дошка, 3 ватмани, 3 маркери, 5 паперових серветок.

- Оголошення теми наради.- Повідомлення мети.Активна участь у сьогоднішньому заході допоможе кожному з нас в

подальшому - вільно оперувати поняттями «педагогічна технологія», «педагогічний метод», «педагогічний прийом»; визначати переваги і недоліки різних моделей навчання; обирати найбільш ефективні методи і прийоми інтерактивного навчання і застосовувати їх у своїй практичній діяльності.

Хід заняттяВедучий: Перш за все давайте визначимо, що означає поняття

«педагогічна технологія». Які асоціації з’являються у вас, коли ви чуєте це словосполучення? Говоріть усе, що спадає на думку.

(Ведучий записує на дошці все, що говорять учасники наради, нічого не коментуючи і не виправляючи. Можливі записи: метод, прийом, знання про майстерність, ремесло і под. після того, як усі бажаючі висловилися, ведучий робить підсумок).

Існує близько 300 визначень цього поняття, з грецької tehne – мистецтво, ремесло, logos – вчення, наука. Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних прийомів, методів навчання, виховних засобів (Т.Б. Лихачов).

Педагогічна технологія – продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності по проектуванню, організації та проведенню навчального процесу із обов’язковим забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителів (Монахов).

Ведучий: Коли ми визначали значення терміну «педагогічна технологія», використовували метод «Мозковий штурм». Він дозволяє вільно висловлювати свої думки, сприяє виробленню уміння приймати декілька рішень конкретної проблеми.

Які педагогічні технології останнім часом активно висвітлюються в методичній літературі?

1) Проектна технологія (Дж. Дьюї, К. Кілпатрик);2) Особистісно-орієнтоване навчання (І. Бех, С. Подмазін);

37


3) Ігрові технології;4) Технологія розвитку критичного мислення;5) Проблемне навчання(Дж. Дьюї);6) Технологія сугестивного навчання (Г. Лозанов);7) Інтерактивне навчання (О. Пометун);Ведучий: Як ви думаєте, чи є різниця в поняттях «метод» і «прийом»?

Щоб бути переконливими, прошу вас висловлюватися за такою схемою: Я думаю, що …Тому, що …Наприклад, …Отже, …..Учасники висловлюють свої думки, після цього ведучий робить

підсумок.Метод (з грецької – “шлях до чогось”)Спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.Спосіб навчальної роботи вчителя та організації навчально-

пізнавальної діяльності учнів щодо вирішення різноманітних дидактичних завдань, спрямованих на оволодіння матеріалом, що вивчається.

Прийом – складова частина методу, яка спрямовує учнів на розв`язання часткових дидактичних завдань.

Ведучий: Висловлюючи свої думки, ви користувалися методом «ПРЕС», який є ефективним при обговоренні дискусійних питань, при проведенні вправ, в яких необхідно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію.

Ведучий: На одному із попередніх засідань ми говорили про існування різних моделей навчання: активної, інтерактивної, пасивної.

Учасники об’єднуються в групи по 4 чоловіки, займають місця за окремими столами. Їм дається розподіл ролей в групі (додаток 1), завдання для групи (додаток 2), ватмани з малюнками (додаток 3) і маркери. Протягом 5-7 хвилин групи виконують завдання, іншим учасникам семінару пропонується намалювати будинок, дерево, людину (методика Дж. Бука). Після завершення роботи доповідачі від кожної групи представляють результати (можливі відповіді - у додатку 4).

Висновок: інтерактивна модель навчання є найбільш ефективною. Адже, за словами Конфуція, те, що я чую, я забуваю, те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю, те, що я роблю, я розумію.

Ведучий: А зараз я запрошую 5-6 учасників, які бажають щось зробити своїми руками, і 4-5 учасники, хто оцінить їхню роботу (сідають за стіл всередині класу).

Ведучий роздає серветки і просить виконати наступні дії: відірвіть правий кут, складіть серветку навпіл і відірвіть правий кут, складіть серветку навпіл і відірвіть правий кут, складіть серветку навпіл і відірвіть лівий кут, відірвіть той кут, що вгорі. Розгорніть серветки і покажіть, що

38


результат своєї роботи.- Чому всі отримали різні результати?- Як досягти того, щоб учні отримали той результат, якого хотів

учитель?Завдання для групи – дійти спільного висновку щодо поставлених

питань. Всі інші мають тільки уважно слухати, не втручатися в процес обговорення, спостерігати, чи відбувається дискусія (метод «Акваріум»).

Через 3-5 хвилин група займає свої місця, а клас обговорює:- чи погоджуєтесь ви з думкою групи;- чи була ця думка достатньо аргументована;- які з аргументів ви вважаєте найбільш переконливими?Після цього місце в акваріумі займає інша група і обговорює наступну

ситуацію.«Акваріум» допомагає вдосконалити навички роботи в малих групах.ПідсумокВедучий: сьогодні ми ще раз повторили значення понять «педагогічна

технологія», «метод», «прийом»; пригадали, які є інтерактивні методи навчання, спробували деякі з них застосувати у своїй практичній діяльності. А зараз закінчіть речення «СЬОГОДНІШНЯ ЗУСТРІЧ ДОПОМОГЛА МЕНІ…» (метод «Мікрофон»).

Дякую за співпрацю. Безперечно, всі ми хочемо бути хорошими вчителями, тож пам’ятаймо, що хороший учитель не підштовхує учнів у спину, хороший учитель іде поруч з учнем, він дозволяє досліджувати, винаходити, створювати, ставити запитання, пояснювати свої вчинки, хороший учитель каже: “Подивись”, “Подумай”, “Спробуй”, “А що вийде, якщо ми зробимо навпаки?”. Він знає, що успіх будь-якої справи залежить від того, як її почати, він робить навчання захопливою пригодою, а не суворою муштрою.

Після завершення наради всім присутнім роздається пам’ятка з найважливішими питаннями засідання (додаток 5)

39


Додаток 1Спікер (керівник групи)- зачитує завдання групі;- організовує порядок виконання;- пропонує учасникам висловлюватися по черзі;- підводить підсумки роботи;- визначає доповідача.Секретар - чітко веде записи результатів роботи групи.Посередник - стежить за часом;- заохочує групу до роботи.Доповідач - чітко висловлює думку групи;- доповідає про результати роботи групи.

Додаток 2Завдання для груп:

1) Визначити назву моделі навчання;2) Пояснити роль педагога й учнів;3) Записати методи роботи за цією моделлю;4) Вказати рівень засвоєння учнями знань за допомогою цієї моделі;5) Визначити позитивні сторони і недоліки моделі навчання;

Додаток 3

40

Профтехосвіта Запоріжжя №17Додаток 4

4

Інтерактивна модель Пасивна модель Активна модель


Інтерактивні методи навчання – один із шляхів підвищення навчально-виховного процесу

Педагогічна технологія – - сукупність психолого-педагогічних прийомів, методів навчання,

виховних засобів (Б.Т. Лихачов).- продумана в усіх деталях модель спільної діяльності по

проектуванню, організації та проведенню навчального процесу із обов’язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів (В. Монахов).

Педагогічні технології:1) Проектна технологія (Дж. Дьюї, К. Кілпатрик)2) Особистісно-орієнтоване навчання (І. Бех, С. Подмазін)3) Ігрові технології4) Технологія розвитку критичного мислення5) Проблемне навчання(Дж. Дьюї)6) Технологія сугестивного навчання (Г. Лозанов)7) Інтерактивне навчання (О. Пометун)

Метод навчання - (з грецької – “шлях до чогось”)- Спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.- Спосіб навчальної роботи вчителя та організації навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо вирішення різноманітних дидактичних завдань, спрямованих на оволодіння матеріалом, що вивчається.

Інтерактивні методи:

Ажурна пилка Робота в парах, групах Карусель Дискусія, дебатиМозковий штурм Імітаційні ігриПРЕС Навчаючи - учусьМікрофон Акваріум

Прийом – складова частина методу, яка спрямовує учнів на розв'язання часткових дидактичних завдань.

42


Дивограй педагогічної майстерності

Вихідні тести професійної компетентності для учнів робітничих професій 5123 "Офіціант", 5123 "Бармен" щодо оцінки якості професійної

підготовки

Сенченко Г.О., викладач ДНЗ "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу"

ПЕРЕДМОВА

Імідж навчального закладу значно залежить від інноваційного

потенціалу навчального процесу, складовою якого є ефективність контролю

та визначення рівня професійної компетентності учнів з робітничих професій

закладів ресторанного господарства.

Навчальні предмети професійно-теоретичної підготовки «Організація

обслуговування в ресторанах» та «Технологія приготування коктейлів» є

спеціальними предметами, які формують кваліфікованих робітників закладів

ресторанного господарства, тобто компетентних робітників.

До обсягу професійної компетентності входять дві різноспрямовані

складові:

а) здатність до ефективної інтерперсональної взаємодії, що реалізується

у сфері професійної діяльності;

б) сукупність знань, вмінь та навичок, що стосується безпосередньо

виконання функціональних обов’язків.

Тож визначення в учнів професійної компетенції є головним завданням

вихідного контролю.

У цій роботі розкриті поняття тесту та тестового контролю, надані

методичні рекомендації щодо складання тестових завдань.

Головною частиною даної роботи є збірник тестових завдань для учнів,

які навчаються з робітничих професій "Офіціант" та "Бармен".

Тестові завдання розроблені згідно з навчальною програмою предметів

43

Профтехосвіта Запоріжжя №17«Організація обслуговування в ресторанах» і «Технологія приготування

коктейлів та напоїв», зміст і структура яких визначена Державними

стандартами професійно-технічної освіти ДСПТО 5123.Н55043-2006 з

професії "Офіціант" та ДСПТО 5123СН.5540-2007 з професії "Бармен".

Методичні рекомендації охоплюють усі теми з навчальних програм

вищевказаних предметів і розраховані на повну кількість навчальних годин,

передбачених Державними стандартами професійно-технічної освіти, а також

навчальними планами з підготовки кваліфікованих робітників з професій:

"Офіціант" 4 розряду; "Бармен" 5 розряду.

Тестові завдання цієї роботи можуть бути використані викладачами та

майстрами виробничого навчання професійно-технічних училищ для

вихідного контролю знань з робітничих професій "Офіціант", "Бармен" та

оцінки професійної компетентності випускників. Окремі теми збірника

тестових завдань можуть бути також використані для тематичного,

проміжного і семестрового контролю знань учнів, для самостійної роботи

учнів з удосконалення, закріплення знань з професійно-теоретичної та

професійно-практичної підготовок з робітничих професій "Офіціант",

"Бармен".

44

Профтехосвіта Запоріжжя №172. ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ - ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ У

ВИЗНАЧЕННІ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ

Педагогічний колектив ДНЗ «Бердянське ВПУ ресторанного сервісу»

вважає тестовий контроль одним із головних засобів діагностики рівня

освітньо-професійної підготовки учнів для сфери торгівлі та ресторанного

сервісу, і саме використання тестів - це професійна компетентність як

викладача, так і учня.

Вираз «компетентний фахівець», тобто такий, що має достатні знання у

галузі своєї діяльності, пов'язаний не тільки з терміном «компетенція», а і з

поняттям «компетентність». Якщо компетенція - це наявність встановлених

прав, обов'язків та відповідальності, тобто це щось, притаманне самій

характеристиці професії чи посади, то компетентність - це характеристика з

професійної точки зору особистісних та ділових якостей фахівця, який

наділений компетенцією.

Синонімами поняття «компетентний фахівець» є:

висококваліфікований, досвідчений і навіть талановитий. У словнику

практичного психолога знаходимо таке визначення: «Компетентність - це

психосоціальна якість, що означає силу та впевненість, які дає людині

усвідомлення своєї здатності ефективно взаємодіяти з оточенням». Таким

чином, не слід порівнювати, яке з понять ширше, а яке вужче, адже

«компетенція» - це функціональна характеристика професії, посади, а

«компетентність» - характеристика ділових та особистісних якостей індивіда,

серед яких можна виокремити наявність певних знань, відповідних умінь та

практичного досвіду.

До поняття компетентності включаються, крім загальної сукупності

знань, ще й знання можливих наслідків конкретного способу впливу, рівень

умінь та досвід практичного використання знань.

45

Профтехосвіта Запоріжжя №17Ключові компетентності - це група базових цінностей, від яких

залежить успішність життя особистості в майбутньому і які збігаються з

принципами головних теорій моралі сучасного суспільства: досягнення

успіху, вибір власного напрямку самореалізації в житті, розуміння себе й

власного внутрішнього світу, глибокі особистісні стосунки.

Аналізуючи проблеми визначення сутності компетентності, слід

оперувати такими категоріями, як «готовність», «здатність», а також такими

психологічними якостями, як «відповідальність», «упевненість» і розглядати

компетентність як можливість установлення зв'язку між знаннями й

ситуацією, як здатність знайти, виявити знання й дію (процедуру), які можна

застосувати до розв'язання проблеми (соціальної ситуації).

Отже, компетентність розглядається як інтегральна характеристика

особистості, що одночасно поєднує мобілізацію знань, умінь, поведінкових

аспектів. Поняття компетентності включає в себе не тільки когнітивну

складову, а й мотиваційну, етичну, поведінкову і соціальну сторони ціннісних

орієнтацій.

Компетентність - це підхід до знання як інструмента розв'язання

життєвих проблем, прийняття ефективних рішень у різних сферах

життєдіяльності людини.

У науковій літературі поняття «компетентність» частіше зустрічається у

поєднанні з такими прикметниками, як «соціальна», «соціально-

психологічна», «професійна», «комунікативна».

Поняття «соціальна компетентність» тісно пов'язане з терміном

«соціальний інтелект», розкривається як здатність розуміти людей і

взаємодіяти з ними. Соціальний інтелект - це особлива здатність правильно

думати про людей, прогнозувати їхню поведінку і забезпечувати адекватне

пристосування у міжособистісних взаємодіях. Основними змістовими

компонентами соціального інтелекту є здатність до розв'язання практичних

завдань, вербальні здібності та соціальна компетентність. Тут соціальний

46

Профтехосвіта Запоріжжя №17інтелект розуміється як здатність до раціональних операцій мислення,

об'єктом яких є процеси міжособистісної взаємодії.

Суттєвий інтерес становить визначення співвідношення між соціально-

психологічною та професійною компетентністю. Ці поняття є

порівнюваними, оскільки у їх змісті та обсязі є дещо спільне, адже

професійна діяльність індивіда не знаходиться за межами соціальної

взаємодії. Разом з тим, деякі елементи професійної компетентності носять

вузько професійний, «виробничий» характер. Тому до обсягу професійної

компетентності особистості входять дві різноспрямовані складові:

1) здатність до ефективної інтерперсональної взаємодії, що реалізується

у сфері професійної діяльності;

2) сукупність знань, вмінь та навичок, що стосуються безпосередньо

виконання функціональних обов'язків.

Залежно від того, у якій системі («людина - людина», «людина - машина»

тощо) працює особа, її професійна компетентність у більшій або меншій мірі

співвідноситься із соціально-психологічною. У професіях «Офіціант» та

«Бармен» професійна компетентність перетинається і значною мірою

співпадає з соціально-психологічною компетентністю, що показано на схемі.

Схема співвідношення між обсягами понять соціально-психологічної

компетентності та професійної компетентності

Як показано на схемі, соціально-психологічна і професійна

компетентність частково співпадають, а саме - в частині встановлення

міжособистісних стосунків, але лише тих, які виникають у зв'язку з

професійною діяльністю. Сюди належать вміння ефективно взаємодіяти з 47

Соціально-психологічна компетентність

Професійна

Профтехосвіта Запоріжжя №17керівництвом, співробітниками чи клієнтами, вміння правильно сприймати

їхні емоції та належно на них реагувати відповідно до свого, статусу й

компетенції, а також вміння вести ділову розмову тощо.

Отже, ступінь перехрещення обсягів соціально-психологічної та

професійної компетентності фахівця певного виду діяльності тим більший,

чим більше його діяльність пов'язана із взаємодією з людьми, необхідністю

обмінюватись з ними інформацією та впливати на них з певною метою. І тому

для професій «Офіціант» та «Бармен», для яких вид діяльності тісно

пов'язаний з спілкуванням та сферою надання послуг, обсяг соціально-

психологічної компетентності перехрещується з обсягом професійної

компетентності майже до повного їх накладання.

За межею перехрещення обсягів соціально-психологічної та

професійної компетентності залишається, з одного боку, здатність до

спілкування, інтерперсональної взаємодії між людьми, а з іншого боку - набір

знань, умінь і навичок, що стосуються здійснення професійних повноважень,

але не пов'язаних із взаємодією з іншими людьми.

Тому можна зробити висновок, що професійна компетентність - це

єдність знань, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності,

та досвіду, який передбачає володіння необхідними практичними вміннями і

техніками. Професійна компетентність містить такі складові: когнітивну,

операційну та комунікативну компетентність. З цією тезою можна

погодитись, якщо визнати, що комунікативна компетентність є складовою

частиною соціально-психологічної компетентності, а зміст останньої, своєю

чергою, частково співпадає зі змістом професійної компетентності .

Таким чином, термін «компетенція» характеризує певну професію чи

вид діяльності, описує коло повноважень і визначається нормативними

документами. Натомість при окресленні набору якостей, знань, умінь і

навичок індивіда слід користуватись терміном «компетентність».

48

Профтехосвіта Запоріжжя №173. ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ,

УМІНЬ ТА НАВИЧОК

3.1 ТЕСТ, ТЕСТУВАННЯ ТА ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ

Одним із шляхів підвищення якості освіти є підвищення ефективності

контролю знань. Здійснення контролю в навчально-виробничому процесі

ДНЗ «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу» має на

меті виявити якість засвоєння знань, виміряти її величину та присвоїти цій

якості нову оцінку. Перевірка й оцінка знань учнів училища є ефективним

процесом. І тому завдання викладачів та майстрів виробничого навчання

училища – знайти найефективніший засіб перевірки знань, щоб виявити

досягнення учнів училища і стимулювати їх надалі оволодівати знаннями, що

дасть можливість поліпшити підготовку робітничих кадрів. Але викладачі

загальнопрофесійної та професійно-теоретичної підготовки профтехучилищ

стикаються з тим, що вони не можуть користуватися готовими методиками

викладання за їх відсутністю у готовому вигляді. Функціональні знання

майбутніх робітників, тобто теперішніх учнів складні і багатогранні, їх

неможливо оцінити якимось єдиним способом, а необхідно користуватися

різними методами оцінки: усними і письмовими відповідями,

спостереженням і оцінкою виконуваної роботи на уроках теоретичного і

навчально-виробничого навчання, об’єктивним тестуванням з теми, розділу,

модуля чи всієї навчальної дисципліни або ж комплексно з робітничої

професії. Одним із шляхів здійснення контролю знань є тестовий контроль.

Педагогічний колектив училища вважає тестовий контроль одним із

важливих засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки учнів

для сфери торгівлі та ресторанного сервісу, використовуючи при цьому тести

професійної компетентності.

Тест (test) в перекладі з англійської – іспит, випробування.

Тест – це сукупність тестових завдань, дібраних за певними правилами

для вимірювання відповідного кількісного показника. Призначення тесту –

49

Профтехосвіта Запоріжжя №17вимірювати знання або навички.

Тест складається з трьох частин – інструкції, тестового завдання та

еталону.

Тестування або тестовий контроль – це процедура визначення рівня

підготовки фахівця у певній галузі знань, психічного, фізичного та

розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей

особи за допомогою системи спеціально підготовлених знань.

Тестовим називається завдання (запитання, задача), для якого може

бути попередньо визначена (сформульована) єдино можлива правильна

відповідь. Така відповідь є еталоном, з яким порівнюють відповідь

випускника училища.

Тест або контролююча програма - це сукупність завдань, що

використовуються при тестовій перевірці.

У педагогічній практиці використовується два види тестів:

- тести досягнень.

- тести інтелекту.

Тести досягнень - призначені для з’ясування рівня засвоєння знань,

умінь у процесі навчально-виробничого навчання учнів, по завершенні теми,

розділу або всієї навчальної дисципліни, під час атестації випускників по

закінченні навчального закладу. Використовують їх на всіх етапах

дидактичного процесу. Вони можуть забезпечити всі види контролю, облік

успішності й академічних досягнень.

Тести інтелекту – призначені для з’ясування стану мислення, пам’яті,

уваги та інших характеристик психічного розвитку особи (учня).

За формою проведення тести бувають:

- індивідуальними та груповими;

- усними та письмовими;

- бланковими;

- предметними;

50

Профтехосвіта Запоріжжя №17- апаратурними та комп’ютерними.

За розумовим процесом тести бувають:

- тести інтелекту;

- спогад;

- застосування знань;

- інтеграції;

- синтез і вміння приймати рішення.

У процесі розробки тестів їх формувань з:

- окремих розділів дисципліни;

- окремої дисципліни;

- кількох дисциплін ( тестові блоки, тестові батареї)

Тести досягнень, що використовуються для визначення рівня

професійної підготовки фахівців, називають тестами професійної

компетенції.

Тести професійної компетенції - це система контрольних завдань

стандартизованої форми, орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти,

системності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості і

самостійності умінь випускника, які дозволяють співставити рівень його

досягнень у процесі професійної підготовки з еталонними вимогами освітньо

– кваліфікаційної характеристики до професійних умінь, які характеризують

здібність і здатність випускника училища виконувати соціально – виробничі

функції на певному рівні кваліфікації та кваліфікаційної спеціалізації в

конкретній сфері праці, а саме у закладах ресторанного господарства та

торгівлі.

Тести професійної компетенції – є важливою складовою частиною

всього комплексу кваліфікаційної атестації та одним із методів комплексної

оцінки якості підготовки випускника для виконання професійної роботи на

первинних посадах офіціанта, бармена в закладах ресторанного господарства,

та спроможності і готовності випускника училища виконувати виробничі

51

Профтехосвіта Запоріжжя №17функції і вирішувати типові виробничі завдання своєї професійної діяльності.

Успішно проведені тести професійної компетенції об’єктивним засобом

визначають освітньо-кваліфікаційний рівень професійної підготовки

випускників ПТНЗ на одержання державного документа «кваліфікованого

робітника» і засвідчують той факт, що випускники володіють знаннями,

навичками та умінням, що відповідають положеннями Державних стандартів

професійно-технічної освіти і здатні виконувати передбачені цими

Державними стандартами соціально-виробничі функції.

На тестовому іспиті (вихідні тести) учень – випускник повинен

підтвердити не тільки наявність знань, умінь та навичок, а й здатність

приймати правильні рішення виробничої, соціальної та економічної сфер

діяльності.

Якісний тест повинен задовольняти таким вимогам:

- достовірність;

- валідність;

- надійність;

- повноцінність;

- практичність.

Валідність означає, що за допомогою цього тесту вимірюється саме ті

завдання, уміння та навички, для оцінки яких він призначений. Валідність-

найважливіша вимога тесту й оцінюється за трьома характеристиками:

* функціональність тесту;

* змістовність тесту;

* прогностичність тесту.

Загальні вимоги до тестових завдань:

Тестові завдання повинні забезпечувати предметну чистоту.

Зміст тестових завдань повинен бути добре впорядкованим і

відповідати:

- обсягу інформації;52

Профтехосвіта Запоріжжя №17- рівню засвоєння;

- структурі знань.

* Стислість тестового завдання.

* Ясність і чіткість тестового завдання.

* Коректність тестового завдання.

* Стислість за часом тестового завдання.

* Диференціація складності тестового завдання.

Тестове завдання повинно формуватись ясно, просто і чітко та бути коротким,

прямим і конкретним.

Робота зі створення тестів поділяється на наступні етапи:

1. Визначення змісту тестового іспиту у вигляді переліку вмінь, якими

повинен володіти фахівець певної кваліфікації, для чого використовуємо

перелік умінь, що містяться в освітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ)

з певного напряму підготовки.

2. Створення системи тестових завдань, що дозволяє перевірити та

оцінити наявність у випускника училища умінь, що визначені ОКХ.

3. Комплектування тестів для конкретних видів перевірки відповідно до

їх дидактичної мети та часу, передбаченого для їх проведення.

4. Експертна та дослідна перевірка якості складених тестів та їх

наступне доопрацювання.

Критерії розробки тестів:

♦ достовірність – виміри і оцінки, які робляться, повинні відповідати

дійсності;

♦ всебічність – треба впевнитися, що вимірюються всі різноманітні

компоненти тесту;

♦ ефективність – це одержання оптимальних оцінок у межах лімітів

часу та інших ресурсів;

♦ взаємозв’язок між тестовим завданням і оцінюючим навчально-

виробничим матеріалом.

53

Профтехосвіта Запоріжжя №17Тестове завдання – це, зазвичай, коротка вправа, що містить запитання

з варіантами відповідей або такі, що передбачають коротку відповідь.

Існують певні переваги використання такого виду контролю. У

більшості випадків усувається чинник упередженого ставлення викладачів

ДНЗ «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу» під час

перевірки та виставлення оцінок. Часто учні бажають виконувати саме

тестові завдання, ніж інші форми «об’єктивного» оцінювання.

У використанні тестів для вимірювання знань або навичок існують

також і певні недоліки, оскільки вони суттєво полегшують процес перевірки.

Крім того, тести можуть здаватися безособовими. Особливо в тих випадках,

коли не забезпечується зворотний зв'язок, учні можуть почуватися більш

анонімно та ізольовано, якщо тести – це єдина форма контролю за предметом.

Зрештою надмірне звикання до тестів може призвести до « перенасичення»

ними. Якщо тільки відповідний предмет не ставить на меті навчити учнів

добре відповісти на тестові завдання, слід намагатися збалансувати кількість

тестів з іншими методами оцінювання.

Тест – це репрезентативна вибірка найважливіших запитань. Тому слід

обрати найвідповідніші, найефективніші та найдійовіші види завдань або

перевірити, чи досягнуто бажаних навчальних результатів.

Обираючи оптимальний формат запитання, слід зважити переваги й

недоліки кожного із них у порівнянні з практичними обмеженнями

конкретного тесту та збалансувати ці чинники, отримавши в результаті тест з

якомога ширшим і глибшим охопленням матеріалу. Одним із методів

оцінювання є «відповідь на вибір» за допомогою тестових запитань:

1. «так» - «ні»;2. «співставлення»;3. «заповнення пропуску»;4. «підпис діаграми»;5. «тлумачення»;6. «оберіть найкращу відповідь».

54

Профтехосвіта Запоріжжя №173.2 ФОРМАТИ ТЕСТОВИХ ЗАПИТАНЬ

- Формат запитання - пропонується запитання, учень має обрати

правильну відповідь.

- Формат закінчення речення – в якості основи подається початок

запитання, учень має обрати відповідь, яка є його правильним закінченням.

- Формат заперечних запитань – учень має обрати відповідь, яка не

відповідає заданим критеріям.

- Формат твердження – основа записана у вигляді твердження.

- Формат порядку (послідовності) –описується процес або певний

порядок дій, учень має обрати відповідь, що визначає правильну

послідовність.

- Формат розповіді або конкретного прикладу – подається опис

певної події, після чого пропонуються запитання тесту в будь – якому з

описаних вище форматів.

- Графічний формат – подається графік, ілюстрація. Малюнок і після

чого пропонується запитання стосовно зображення в будь – якому з описаних

вище форматів. Учнів можна попросити інтерпретувати графіки, діаграми або

передбачити, «що станеться далі» на основі неповної ілюстрації діяльності

тощо.

- Формат вирішення проблем - подається проблема з набором

можливих правильних варіантів. Наприклад, можна запропонувати учням

рецепт і виписку реальних цін на продукти та попросити обрахувати вартість

однієї порції (для складання тієї чи іншої калькуляційної картки).

55

Профтехосвіта Запоріжжя №173.3 ОСНОВА ТА ВАРІАНТИ ВІДПОВІДЕЙ ТЕСТОВОГО ЗАВДАННЯ

Тестові завдання складаються з двох частин:

Основа тестового завдання:

Якщо можливо, основу слід формулювати у вигляді запитання, а не

повного речення. В основі слід пропонувати чітко визначене точне запитання

або проблему. Заперечні формулювання слід використовувати помірно. Якщо

мусимо ними скористатися, слід виділяти заперечні слова (форми жирним

шрифтом, великими літерами або підкреслювати їх). Слід усунути з основи

зайві слова та недоречну інформацію.

Варіанти відповідей тестового завдання:

1) Всі неправильні варіанти мають виглядати привабливо та

правдоподібно.

2) Формулюючи неправильні відповіді, слід пригадати поширені

помилки, які роблять учні.

3) Всі варіанти мають граматично узгоджуватися один з одним і з

основою.

4) Для кожного запитання має бути правильна або найкраща відповідь.

5) Правильна або найкраща відповідь має бути лише одна.

6) Варіанти мають бути взаємовиключними.

7) Якщо можливо, слід подавати варіанти в логічній послідовності.

(наприклад, хронологічно, від більшого до меншого тощо).

8) Слід уникати недоречних підказок, таких як граматичні структури

або зв’язки між основою та відповіддю.

Для кожного запитання слід приводити, щонайменше, чотири варіанти

відповідей. Це зменшить ймовірність угадування. Довільно слід розмістити

56

Основазапитання або

проблемаВаріанти відповідей

Профтехосвіта Запоріжжя №17правильні відповіді на різних позиціях; у кожному тестовому завданні має

бути приблизно однакова кількість варіантів правильних відповідей для

кожного з місць за комп’ютером та кожного учня. Помірно слід

використовувати варіант «всі відповіді» або «жодна з відповідей». При їх

використанні такі варіанти час від часу мають бути правильними.

Існує традиційне та достовірне оцінювання, і тому після успішного

виконання навчального тестового завдання можливим стає оцінювання за

існуючими методами, які пов’язані з оцінкою.

3.4 ТЕХНОЛОГІЯ ТЕСТОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА

НАВИЧОК

Шкала – найчастіше під час вимірювання роботи учня, його

досягнення порівнюють з набором критеріїв з метою визначення ступеня

відповідності роботи вихованця критеріям завдання. Для цього зазвичай

розробляють шкалу оцінювання.

Оцінювання – це процес систематичного збирання та інтерпретації

свідчень, що веде до з'ясування цінності одержаних результатів. Цей процес

відбувається з метою визначення рівня конкретних знань або навичок через

вимірювання. Тому оцінювання – це процес вимірювання досягнень учня з

відповідної навчальної програми.

Оцінка – коли йдеться мова про оцінку, слід враховувати, яким чином

певний результат вимірювання порівнюється з критерієм, що має бути чітко

встановленим («ТАК» або «НІ»).

Відмітка – це просто знак, через який виражається певне оцінювання,

що може супроводжуватися пояснювальними критеріями. Завдяки відмітці

учень може побачити, як добре він виконав завдання, зазвичай порівняно з

кимось або чимось іншим, тобто, з посиленням на норму чи критерій.

Відмітка з посиланням на критерії

Найкраще підходить для швидкого оцінювання понять і навичок, які

учні опанували після певного терміну навчання. Навчальні досягнення учнів

57

Профтехосвіта Запоріжжя №17слід оцінювати безпосередньо.

Відмітка з посиланням на норму

Найкраще підходить для порівняння великої кількості учнів або

визначення їх рівня. Учні порівнюються один з одним.

Звітування - є важливим для особистого розвитку учнів, проте воно не

відображає успіхів учнів у навчанні (це надання такої характеристики учневі,

як старанність, наполегливість, ставлення до нього, ведення конспекту тощо).

Достовірне оцінювання – це оцінка здібності учнів у контексті

«реального життя», що більше всього підходить для оцінювання навичок на

уроках виробничого навчання та уроків професійно-теоретичної підготовки.

Достовірне оцінювання – це насамперед виконання достовірного

завдання, за допомогою якого визначається здатність учня застосовувати

знання чи навички, що використовуються як навчальний засіб.

Виконанням учнем завдання стає оцінкою того, наскільки добре він

може застосовувати засвоєні завдання на практиці. Коли учні мають

виконувати завдання з «реального життя», вони навчаються у процесі пошуку

рішення, а викладачі допомагають їм у цьому.

Достовірне оцінювання, якщо його порівняти зі стандартизованими

тестовими завданнями, є більш якісним.

Завдання з варіантами відповідей є кількісними, оскільки пропонують

лише одну правильну відповідь, за яку учень отримує певну кількість балів.

Достовірне оцінювання зосереджується на тому, що учень може зробити або

використати, а не на тому, які знання він отримує.

Чимало викладачів незадоволені використанням традиційних методів

тестування. Тести переважно оцінюють лише здатність учнів виконувати

тести! Деякі педагоги вважають, що вони не перевіряють компетенції, без

яких учні не зможуть досягнути успіху у професії, та переконані, що учні

мають уміти робити більше, аніж просто запам’ятовувати інформацію та

використовувати формули для розв’язання простих прикладів. Вони впевнені,

58

Профтехосвіта Запоріжжя №17що учні повинні застосовувати розумові операції вищого порядку та

критикують тести, які, на їхню думку, такі навички не вимірюють.

Перевагами тестового оцінювання є:

- підвищення об’єктивності та узгодженості;

- чіткість у визначенні критеріїв оцінювання;

- конкретність напрямів роботи учнів для досягнення успіху в

майбутній професії;

- заохочення знань учнів щодо критеріїв якісної роботи (на виробничій

практиці та у теоретичному навчанні;

- забезпечення зворотного зв’язку щодо ефективності навчання;

- визначення точки відліку для вимірювання й фіксування процесу в

навчанні.

3.5 ПЕДАГОГІЧНІ ПОРАДИ СТОСОВНО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ТЕСТІВ

1. Мету кожного завдання слід вказати безпосередньо в якості

педагогічної мети.

2. Зробіть перше завдання тесту легким для всіх учнів, використовуючи

важливий матеріал, який вони всі мають знати. Це додає учням упевненості,

вони якнайкраще (в межах своїх сил) зможуть виконати тест. Дійсно складні

запитання слід помістити наприкінці тесту.

3. Наявність великої кількості складних запитань спричинює в учнів

небажання проходити тестування. Наявність великої кількості легких

запитань зменшує мотивацію учнів для тестування. Наявність цікавих

запитань заохочує учнів до тестування.

4. Обсяг тесту має відповідати кількості матеріалу, за яким

розробляється тест, та типам завдань. Кількість тестових завдань, на які

необхідно дати відповіді упродовж певного часу, залежить від їх складності

та коливається від 45 до 60 хв. Кількість тестових завдань формату «ТАК» -

«НІ», на які необхідно дати відповідь упродовж певного часу, становить 60-80

59

Профтехосвіта Запоріжжя №17хв.

5. Групуйте завдання за форматом, щоб не спантеличити учнів, як саме

на них відповісти.

6. Групуйте завдання за змістом. Учні тримають у пам’яті споріднену

інформацію, а поруч розпорошені запитання потребують від учнів знову і

знову віднаходити необхідні знання. Цей процес може спричинити

збентеження та надзвичайно виснажити учнів.

7. Використовуйте запитання, які ви апробували у самостійних роботах

або поточних тестах. Їх можна дещо перефразувати. (Підказка: якщо ви даєте

контрольні у вигляді запитань на коротку відповідь та маєте зразки

неправильних відповідей учнів, у вас уже наполовину готові тестові

запитання).

8. Пропонуйте учням самим готувати екзаменаційні запитання,

перевіряти один одного та ставити свої запитання вам. Це дуже вдалий спосіб

повторення матеріалу: за вас пишуть запитання; в учнів виникає мотивація

вчитися, оскільки їхні запитання можуть бути введені до екзамену.

9. Попросіть колегу перечитати запитання заздалегідь та відповісти на

них, або переконатися, що вони зрозумілі і що у вас відсутні суперечності

стосовно правильних відповідей. Під час проведення досліджень це

називається «пілотним тестом».

10. Попросіть учнів прокоментувати побудову тесту. Запитайте їх, які

запитання були незрозумілими та які зміни можуть їх прояснити, не забудьте

зробити відповідні зміни перед наступним використанням тесту.

11. Не карайте учнів за те, що вони можуть вгадати правильну

відповідь.

3.6 ПЕРЕВАГИ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ. НЕДОЛІКИ ТЕСТОВОГО

КОНТРОЛЮ

1) Об’єктивність - незалежність результатів тестування від особистих

стосунків викладача та учня.

60

Профтехосвіта Запоріжжя №172) Простота процедури запису (введення) відповіді, незалежність

оцінки від техніки письма.

3) Кількість критеріїв оцінки – наявність кількості показників для

визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу.

4) Простота та формалізованість процедури визначення оцінки –

можливість її здійснення учнем середніх здібностей або технічним

пристроєм.

5) Чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань – що

забезпечує однозначність сприйняття учнями їх змісту.

6) Рівні вимоги до знань та умінь учня шляхом використання в тесті

завдань однакової складності, обсягу та змісту.

7) Забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що

контролюватимуться під час перевірки.

8) Можливість одночасної перевірки значної кількості учнів.

9) Можливість багаторазового повторення умов перевірки, для

з’ясування змін в рівні підготовки.

10) Орієнтація на сучасні освітні технології – використання

комп’ютерних навчальних і контролюючих систем.

11) Універсальність – охоплення всіх етапів процесу навчання.

12) Багатофункціональність – контроль, діагностика, корекція

навчального процесу.

13) Охоплює контролем обсяг матеріалу.

14) Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість

знань, навичок у зазначеної кількості учнів.

15) Можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному,

заздалегідь запланованому рівні.

16) Реальним є самоконтроль.

17) Увага учнів фіксується не на формулюванні відповіді, а на

осмисленні її суті.

61

Профтехосвіта Запоріжжя №1718) Створюють умови для постійного зв’язку між учнем і викладачем.

Недоліки тестового контролю

• Ймовірність випадкового вибору правильної відповіді.

• Можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки

кінцевий результат (правильно – неправильно), у той час як сам процес, що

призвів до нього, не розкривається.

• Психологічний недолік – стандартизація мислення без врахування рівня

розвитку особистості.

• Велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх

варіантів, трудомісткість процесу.

• Тести не сприяють розвитку мови.

62

Профтехосвіта Запоріжжя №174. ТЕСТИ З РОБІТНИЧОЇ ПРОФЕСІЇ 5123 «ОФІЦІАНТ»

4.1 ТИПИ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

№ з/п

Питання Тестова відповідь

Варіанти відповідейТак Х учень

Так + викладач

1 Кафе літні і стаціонарні розрізняють за такими ознаками:

а) за контингентом відвідувачів;б) за місцем розташування;в) за сезоном роботи. х

2 Кафе – це підприємство ресторанного господарства:

а) з обмеженим асортиментом страв, кондитерських виробів та напоїв та інших виробів;б) з широким асортиментом страв, кондитерських виробів, напоїв та інших виробів;в) з різноманітним асортиментом страв і напоїв, десертів тощо.

х

3 Підприємства ресторанного господарства (ресторани і бари) поділяються на:

а) розряди і рівні;б) типи і категорії;в) класи і типи. х

4 Кафе, їдальні, закусочні і буфети не поділяються на:

а) класи;б) категорії;в) типи.

х

5 Додаткові послуги відвідувачам (чистка взуття, термінова чистка плям) надаються:

а) у ресторані класу «Люкс»;б) у ресторані класу «Вищий»;в) у ресторані класу «Перший». х

6 Вишукані та оригінальні фірмові страви обов’язкові в меню:

а) кафетерію;б) ресторану;в) буфета.

х

7 Обслуговуючий персонал має бути одягнений у фірмовий одяг і взуття єдиного зразка:

а) у ресторані класу «Люкс»;б) у ресторані класу «Вищий»;в) у барі класу «Вищий». х

8 Тип підприємства ресторанного господарства - це вид підприємства з характерними:

а) контингентом та меблями;б) інтер’єром та обслуговуючим персоналом;в) асортиментом продукції та організацією обслуговування.

х

63

Профтехосвіта Запоріжжя №174. 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГОВЕЛЬНИХ ПРИМІЩЕНЬ

РЕСТОРАНУ№ з/п




1 До підсобних торговельних приміщень ресторану відносяться:

а) вестибюль;б) гардероб;в) кімната для паління. х

2 Місцем відпочинку і очікування відвідувачів, зустрічі гостей є:

а) банкетний зал;б) вестибюль;в) аванзала. х

3 Основне приміщення, де обслуговують відвідувачів у ресторані:

а) аванзала;б) торговельна зала;в) банкетна зала.

х

4 Бра і торшери використовуються для такого освітлення:

а) місцевого освітлення;б) загального освітлення;в) декоративного освітлення.

х

5 Сервізна - це: а) кімната відпочинку офіціантів;б) кімната для збереження виногорільчаних та кондитерських виробів;в) кімната для збереження і відпуску столового посуду, приборів та столової білизни.

х

6 Мийня столового посуду - це приміщення, яке має зв'язок між:

а) гардеробом, сервізною і роздавальною;б) сервізною, роздавальною та торговельним залом;в) торговельним залом, аванзалою та хліборізкою.

х

7 У торговельному залі ресторану на кожне посадочне місце повинно бути столового посуду:

а) 1,5 – 2 комплекти;б) 2,0 – 2,5 комплекти;в) 3 – 3,5 комплекти. х

8 Чайний посуд та кришталь миють:

а) у чотирьох ваннах;б) у двох ваннах;в) у трьох ваннах.

х

9 Роздавальню поєднують з торговельною залою двома арками- проходами, щоб:

а) щоб офіціанти вільно пересувалися під час роботи;б) щоб напрямки руху офіціантів не перехрещувались;в) щоб рух офіціантів і відвідувачів не перехрещувались.

х

64

Профтехосвіта Запоріжжя №1710 Банкетна зала ресторану

призначена: а) для організації сніданку, обіду та вечері;б) для організації прийомів, урочистостей;в) для організації кейтерінгів, картингів.

х

11 Гардероб має обладнані двосторонні секційні вішалки з розсувними кронштейнами з кількістю гачків з урахуванням:

а) повної загрузки торговельної та банкетної зали;б) повної загрузки торговельної та банкетної зали з деяким запасом;в) на 50% загрузки торговельної та банкетної зали.

х

4.3 ІНТЕР’ЄР ПІДПРИЄМСТВА РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

№ з/п




1 Чергове освітлення в неробочий час, нормальне освітлення при звичайній роботі ресторану і підсилене освітлення при обслуговуванні прийомів, банкетів залежить:

а) від побажань та вимог відвідувачів;б) від часу роботи і виду обслуговування;в) від указівок метрдотеля чи керівника.

х

65

Профтехосвіта Запоріжжя №172 Холодними кольорами в

торгову залі вважають:а) жовтий, червоний, малиновий;б) синій, голубий, зелений;в) бузковий, бежевий, оливковий.

х

3 Почуття неспокою створюють у торговому залі:

а) темний колір;б) багато яскравих кольорів;в) білий колір.

х

4 Для створення динамічного інтер’єру заміського ресторану використовують:

а) меблі, картини, панно;б) дикий камінь, дерево, воду;в) вишивані рушники, посуд, тканини.

х

5 Для створення статичного інтер’єру міського етнографічного ресторану:

а) сучасні матеріали оздоблення стін та стелі;б) предмети національного колориту;в) сучасне освітлення та вентиляцію.

х

6 Поєднання художніх мотивів інтер’єру з відповідними меблями, посудом, обкладинкою меню, фірмовим одягом персоналу, оригінальним освітленням в оформленні ресторану досягають:

а) фірмового стиля та індивідуальності;б) принципності та діловитості;в) архітектурності та живописності.

х

7 В залежності від призначення і композиційних прийомів розміщення розпізнають системи освітлення:

а) декоративне, яскраве, приглушене;б) загальне, місцеве, змішане;в) люмінесцентне, неонове, змішане.

х

4.4 ВИДИ МЕБЛІВ ТА ЇХ РОЗТАШУВАННЯ.№ з/п Питання

Тестова відповідь



1 Фуршетні столи мають висоту і ширину:

а) 1000 - 1100 мм, 1200 - 1500 мм;б) 900 - 1000 мм, 1000 - 1200 мм;в) 800 - 900 мм, 1000 - 1100 мм.

х

2 Для розміщення за одним столом 12 відвідувачів найкращі за формою столи:

а) квадратні;б) прямокутні;в) круглі.

х

66

Профтехосвіта Запоріжжя №173 При застосуванні широких

крісел найкраще використовувати столи:

а) квадратні;б) прямокутні;в) круглі. х

4 Найзручніший розмір обіднього прямокутного столу (висота і ширина):

а) 700, 800х1200мм;б) 900, 850х1300мм;в) 1000, 900х1100мм.

х

5 Торгова зала містить колони і тому розташовуємо столи:

а) у шаховому порядку;б) рядами;в) по діагоналі.

х

6 У торговельній залі працює 5 офіціантів, для яких встановлено підсобних столів:

а) 7 штук;б) 5 штук;в) 4 штук.

х

7 Торговельна зала має форму прямокутника і тому зроблено проходів з шириною:

а) один на 1,5 м;б) два на 1,5 м;в) два на 2,0 м. х

8 Відстань між окремими столами в торгівельній залі не менше ніж:

а) 1 м;б) 1,5 м;в) 0,75 м.

х

9 Установлена в торговельній залі холодильна шафа розрахована на:

а) 1 – 2 офіціанта;б) 3 – 4 офіціанта;в) 5 – 6 офіціантів.

х

10 Розмір банкетних столів для організації банкету-прийому за столом:

а) висота 760-780 мм; ширина 950-1000 мм;б) висота 900-100 мм, ширина 1000-1500 мм;в) висота 700-750 мм, ширина 800-950 мм.

Х

11 Стандартний розмір квадратних столів:

а) 70х70 см;б) 80х80 см;в) 90х90 см. Х

12 Стандартний діаметр круглих столів:

а) 90 см;б) 100 см;в) 110 см.

Х

67

Профтехосвіта Запоріжжя №174.5 СТОЛОВИЙ ПОСУД

№ з/п




1 Для подачі перших страв у ресторанах використовують:

а) супові миски з кришками;б) фарфорові тарілки столові глибокі;в) миски супові мельхіорові.

Х

2 Як підставні для подачі перших страв використовують:

а) тарілки пиріжкові;б) тарілки столові мілкі;в) тарілки закусочні.

Х

3 Для подавання гарячих других страв у ресторані використовують:

а) мельхіорові підноси;б) фаянсові блюда;в) тарілки столові, мілкі порцелянові.

х

4 Стандартний розмір столових тарілок мілкої та глибокої:

а) 28 см;б) 26 см;в) 24 см. х

5 Стандартний розмір закусочної тарілки:

а) 22 см;б) 21 см;в) 20 см. х

6 Стандартний розмір пиріжкової тарілки:

а) 10 см;б) 12 см;в) 18 см. х

7 Чашки з блюдцями, місткістю 350, 400 см2

використовують для подавання:

а) молока;б) прозорих, пюре подібних супів;в) чаю або кави з молоком.

х

8 Для подавання салатів із свіжих овочів використовується:

а) блюда круглі, овальні;б) салатники різної форми;в) тарілки закусочні. х

9 Для подачі міцних і десертних вин, хересу, мускату, портвейну використовують:

а) чарки лафітні;б) чарки рейнвейні;в) чарки мадерні.

х

10 У період сервірування банкетного столу чарками для вино-горілчаних виробів не ставимо:

а) чарку для горілки;б) фужер для мінеральної води;в) чарку для коньяку.

х

11 При замовленні другої гарячої м’ясної страви та червоного столового вина на стіл ставимо:

а) бокал для шампанського;б) чарку рейнвейну;в) чарку лафітну.

х

68

Профтехосвіта Запоріжжя №1712 Рейнвейну чарку ставимо

при замовленні:а) міцного вина;б) білого сухого виноградного вина;в) червоного сухого виноградного вина.

х

13 При подаванні натуральних соків «Фреш» використовуємо:

а) конусні стакани (100-150 см3);б) циліндричні (300 см3);в) з потовщеним дном (300 см3)

х

14 При сервіруванні фуршетного столу використовують вази для фруктів:

а) на високій ніжці;б) на низькій ніжці;в) без ніжки (типу лад’ї).

х

15 Чорну каву по-східному варять і подають:

а) у черпаку;б) у чайнику;в) у турці. х

16 Місткість мельхіорового відерця для шампанського з двома ручками:

а) від 1 до 2 л;б) від 2 до 3 л;в) від 3 до 5 л. х

17 Для мінеральної і фруктової води використовуються фужери об’ємом:

а) 150 – 200 см3;б) 200 – 240 см 3;в) 250 – 280 см 3. х

18 При подаванні соусу на стіл ставимо:

а) розетку на пиріжковій тарілці;б) соусник з ложкою на пиріжковій тарілці;в) соусник на закусочній тарілці з серветкою та соусною ложкою.

х

19Для подавання шпрот з лимонами використовують:

а) закусочну тарілку;б) лоток на 135 мм;в) салатник на 120 см3

х

20 При подаванні вінегретів використовувати:

а) блюдо овальне;б) лоток різного розміру;в) салатник різної форми (1, 2, 3, 4 6 порційні).

х

21 Чашка для подачі чорної кави місткістю:

а) 100; 150 см3;б) 75; 100 см3;в) 150; 200 см3

х

69

Профтехосвіта Запоріжжя №174.6 СТОЛОВІ ПРИБОРИ, СТОЛОВИЙ ПОСУД ТА СТОЛОВА

БІЛИЗНА№ з/п




1 Розмір стандартного столового ножа дорівнює діаметру:

а) закусочної тарілки;б) столової мілкої тарілки;в) десертної глибокої тарілки.

х

2 Рибні прибори (ніж та виделка) використовують у сервіровці при подаванні:

а) рибних канапок;б) салатів із риби;в) других гарячих страв із риби. х

3 Прибор для фруктів відрізняється від десертного:

а) більшим розміром та виделкою з трьома зубцями;б) меншим розміром та виделкою з двома зубцями;в) таким же розміром та виделкою з трьома зубцями.

х

4 Виделка для розкладання лимонів має:

а) чотири гострі зубці;б) два гострі зубці;в) три гострі зубці.

х

5 Ніж-виделка для нарізання і розкладання сиру має:

а) пряму форму і зубцями на кінці;б) серповидну форму і зубцями на кінці;в) овальну форму і зубцями збоку.

х

6 Для перекладання кускового цукру та кондитерських виробів використовуємо:

а) лопатку десертну;б) ложку десертну;в) щипці спеціальні.

х

7 При відсутності спеціальних щипців для подавання других страв, офіціант може користуватися такою парою:

а) двома столовими ложками;б) виделкою столовою та столовою ложкою;в) розкладальною лопаткою та столовим ножем.

х

8 Закусочна виделка при накладанні на закусочну тарілку:

а) дорівнює розміру тарілки;б) трошки більша;в) трошки менша. х

9 При подаванні супу в бульйонній чашці разом з супом подається:

а) ложка столова;б) ложка десертна;в) ложка чайна.

х

70

Профтехосвіта Запоріжжя №1710 Столову білизну -

скатертини, серветки, ручники та рушники виготовляють:

а) із бавовняної тканини;б) із віскозного волокна;в) із штучного шовку.

х

11 Скатертинове полотно (шириною більше 150 см) використовують для пошиву скатертини для банкету – фуршет довжиною:

а) 1-3 м;б) 2,5-3 м;в) 3-12 м.

х

12 Спідниця із штучного білого та кольорового шовку, іншого матеріалу використовується для драпіровки столів при організації:

а) банкетів-фуршетів;б) комплексних обідів у ресторані;в) ланчів, бізнес – обідів, картингів.

х

13 Серветки з бавовняної тканини (25х25 см) зволожені призначені:

а) для витирання рук після вживання жирних страв;б) для сервірування обідніх столів;в) при організації «Шведського столу».

х

14 Підноси при обслуговуванні:

а) прикрашають декором;б) покривають бавовняною білою столовою серветкою;в) застилають рушником.

х

15 Для вишуканих форм складання серветок використовують столові серветки розміром:

а) 40х40 см;б) 46х46 см;в) 50х50 см.

х

16 Кольорові серветки розміром 35х35 см, 30х30 см називають:

а) столовими, рибними;б) чайними, десертними;в) фуршет ними, спеціальними.

х

17 При подаванні страв офіціант використовує:

а) рушник;б) ручник;в) серветку.

х

18 Рушник повинен бути гладеньким:

а) білим;б) кольоровим;в) у клітинку.

х

19 Рушник виготовлений із льону або бавовни має розмір:

а) 20х70 см; 20х75 см;б) 30х75 см; 30х80 см;в) 40х70 см; 35х80 см. х

71

Профтехосвіта Запоріжжя №1720 Білий рушник призначений: а) для покращення зовнішнього

вигляду офіціанта;б) для збереження рук від опіків при подаванні гарячих страв і захисту манжетів одягу від забруднення;в) для поліровки посуду та змітання крихт зі столу.

х

21 Не рекомендується рушник класти:

а) у кишеню або на плече;б) на ліву руку;в) на підсобний стіл.

Х

22 Рушник для офіціантів виготовляється:

а) з м’якої бавовняної тканими, яка легко вбирає вологу;б) з шовковистої тканини, яка не залишає волоконця при поліруванні посуду;в) з віскозного волокна, що робить рушник м’яким, швидко вбирає вологу.

Х

23 Розмір рушника а) довжина 2-2,5 м і ширина 50 см.б) довжина 0,9-1 м і ширина 20 см. в) довжина 1-2 метра і ширина 40 см.

Х

24 Для сервірування банкетного столу столову білизну слід:

а) добре випрасувати, в міру підкрохмалити;б) добре випрасувати, сильно підкрохмалити;в) добре випрасувати, ледь підкрохмалити.

Х

25 Столову білизну маркують з внутрішньої сторони:

а) олівцем або гуашшю;б) маркером підприємства, тушшю;в) фарбою, яка не змивається, або вишивкою кольоровими нитками.

х

26 Рушником: а) сервірують обідній стіл, витирають обідній стіл;б) витирають посуд та руки;в) використовують при подаванні різних страв.

Х

72

Профтехосвіта Запоріжжя №174.7 МЕНЮ ТА ПРЕЙСКУРАНТ ЦІН ВИНО-ГОРІЛЧАНИХ,

КОНДИТЕРСЬКИХ ТА ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ№ з/п




1 Меню має походження від французького "menu" і означає:

а) перелік предметів технологічної обробки продуктів;б) перелік продуктів, які входять до складу різноманітних страв;в) це розклад страв і напоїв на сніданок, обід та вечерю, "картка страв".

Х

2 В меню на бланку всі закуски і страви розміщують у певній послідовності:

а) від більш гострих до менш гострих;б) від менш гострих до більш гострих;в) від солодких до самих гострих.

Х

3 При складанні меню слід враховувати вид теплової обробки при приготуванні страв і тому послідовність запису страв така:

а) смажені, тушковані, відварені, припущені;б) тушковані, припущені, відварені, смажені;в) припущені, відварні, смажені, тушковані.

Х

4 В меню порційних страв ресторану вищого класу першими записуються:

а) супи;б) фірмові закуски, страви, напої;в) холодні страви і закуски.

Х

5 Меню ресторану, в якому вказується час подання страв, називається,:

а) меню чергових страв«Дюжур»;б) меню комплексного раціону «Табльдот»;в) меню «А- парт».

Х

6 Меню банкета відрізняється від повсякденного меню ресторану тим, що:

а) оформлюється карткою – меню, з назвою характеру банкета та порядком подавання закусок, страв, напоїв; б) оформляється в папку – меню і подається особі, яка замовила банкет; в) оформляється особистою карткою, де означений перелік

Х

73

Профтехосвіта Запоріжжя №17закусок, страв, напоїв, їх ціна та вихід.

7 В меню «Аля - карт» ресторану класу «Люкс» включають замовлені та фірмові страви не менше чим:

а) 50% від асортименту;б) 30% від асортименту;в) 20% від асортименту. Х

8 Меню ресторану класу «Люкс»

а) художньо оформлене та надруковане вкладено у папку;б) художньо оформлене у типографії та вкладене у шкіряну фірмову обкладку – папку;в) художньо оформлене та каліграфічно написане рукою вкладене у спеціальну папку.

Х

9 В меню порційних страв ресторану класу «Вищий» першими та останніми записуються такі холодні страви і закуски:

а) ікра зерниста, ікра паюсна, сир, вершкове масло;б) сьомга, балик осетровий, яйця фаршировані, сир;в) м’ясне асорті, балик м’ясний, масло вершкове, яйця під майонезом.

Х

10 При записі гарячих напоїв у меню їх розташовують такій послідовності:

а) шоколад, какао, кава, чай.б) кава, чай, шоколад, какао;в) чай, кава, какао, шоколад. Х

11 Заголовки меню пишуться (друкуються)

а) з великої літери і нумеруються римськими цифрами;б) з маленької літери і нумеруються цифрами;в) крупним шрифтом з нумерацією буквами, а не цифрами.

Х

12 Ціни на страви в меню визначає:

а) директор;б) бухгалтер – калькулятор;в) марочник.

Х

13 Щодня меню складають: а) директор і бухгалтер;б) головний бухгалтер і калькулятор;в) завідуючий виробництвом і метрдотель.

Х

14 Меню для спеціальних видів обслуговування

а) широким асортиментом напоїв;

74

Профтехосвіта Запоріжжя №17характеризується: б) широким асортиментом інших

гарячих страв;в) широким асортиментом холодних закусок.

Х

15 У меню банкета достатнім є включення гарячих закусок:

а) двох;б) трьох;в) однієї. Х

16 Слово «Прейскурант» вино – горілчаних виробів, напоїв, кондитерських та тютюнових виробів походить від німецьких слів

а) «прейс»- ціна, «курант» - «вихід»;б) «прейс» - ємкість, «курант»- постійна ;в) «прейс»- ціна, «курант» - постійна.

Х

17 У «Прейскуранті» (карті напоїв) першими записуються:

а) шампанське, горілка;б) коньяк, шампанське ;в) аперитив, горілка. Х

18 У «Прейскуранті» (карті напоїв) вказують

а) назву виробу, ціну за 100 гр.;б) ємкість пляшки, ціну за 50 гр.;в) назву виробу, ємкість пляшки, ціну пляшки, та ціну за 100 гр.

Х

19 Підписує кожний екземпляр меню та «Прейскурант» і завіряє круглою печаткою:

а) завідуючий виробництвом, директор;б) директор, головний бухгалтер;в) директор, метрдотель.

Х

20 У карті напоїв послідовність розміщення вин:

а) десертні, міцні, червоні столові та білі столові;б) червоні столові, білі столові, міцні, десертні;в) білі столові, червоні столові, міцні, десертні.

Х

21 Розташовуючи у винній карті напоїв безалкогольні напої, слід дотримуватися такої послідовності:

а) соки фруктові, води фруктові газовані. Мінеральна вода газована, мінеральна вода не- газована;б) мінеральна вода негазована, мінеральна вода газована, фруктові газовані води, соки;в) соки «фреш», фруктові газовані води, мінеральна вода газована, мінеральна вода не- газована.

Х

75

Профтехосвіта Запоріжжя №1722 Окремо у карті напоїв

записуються ігристі вина, і в першу чергу шампанське, такій послідовності за вмістом цукру:

а) червоне шампанське, біле шампанське (мускатне, солодке, напівсолодке, сухе, брют);б) біле шампанське, червоне шампанське (брют, сухе, напівсолодке, солодке, мускатне);в) біле шампанське (брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, солодке, мускатне), червоне і шампанське (напівсолодке, солодке, мускатне).

Х

23 Для аперитиву з об’ємом подавання 50 – 75мл (міцного) та з об’ємом до 100 мл.(слабкого) пропонуються такі напої:

а) чай, кава, какао, гарячий шоколад, міцні коктейлі - аперитиви та біттери;б) соки, столові білі вина, вермути, біттери, горілка, джин, віскі, гіркі настойки, міцні коктейлі - аперитиви;в) коньяк, бренді, виноградні вина (білі та червоні столові, міцні вина, ігристі вина) соки, міцні коктейлі – аперитиви.

4.8 ПІДГОТОВКА ТОРГОВОЇ ЗАЛИ ДО ОБСЛУГОВУВАННЯ№ з/п Питання




1 Санітарно – гігієнічну підготовку торгової зали здійснює:

а) офіціант;б) мийниця столового посуду;в) прибиральниця. Х

2 У торговій залі є колони, тому квадратні столи розташовують:

а) прямими лініями;б) в шаховому порядку;в) по діагоналі. Х

3 Прямокутні столи найчастіше ставлять:

а) біля стін;б) біля вікон;в) на середині торгівельної зали.

Х

4 При наявності квадратних, прямокутних та круглих столів, круглі столи ставилися:

а) біля вікон;б) біля стін;в) на середині зали.

Х

5 Не слід розміщувати столи: а) на одній лінії з вхідними дверима;

Х

76

Профтехосвіта Запоріжжя №17б) на передній частині торгівельної зали;в) на середині торгівельної зали.

6 Між групами столів, частіше біля стін або коли розміщують серванти із розрахунку 1 сервант:

а) на 5-4офіціанта;б) на 2-3 офіціанта;в) на 1-2 офіціанта.

Х

7Від стін обідні столи повинні бути на відстані:

а) 20-30 см від стін;б) 10-20 см від стін;в) 5-10 см від стін.

Х

8 Ширина основних проходів у торговій залі ресторану коливається у межах:

а) 4-5 м;б) 3-4 м;в) 1,5-2 м. Х

9 Крісла та стільці розташовують так, щоб їх сидіння:

а) знаходились повністю під столом;б) знаходилися під столом не більш ніж наполовину;в) не доходили до столу на декілька см (20: 10 см).

х

10 Додаткові проходи у торговій залі ресторану, які необхідні для розподілу потоків відвідувачів, повинні бути

а) не менше 0,9 м;б) не менше 1,0 м;в) не менше 1,2 м. Х

4.9 ОТРИМАННЯ ТА ПІДГОТОВКА ПОСУДУ, ПРИБОРІВ ТА СТОЛОВОЇ БІЛИЗНИ

№ з/п Питання




1 Бригадир офіціантів отримує в сервізній і кімнаті для білизни необхідні для сервіровки столовий посуд, прибори і столову білизну:

а) за 4 години до відкриття ресторану;б) за 3 години до відкриття ресторану;в) за 2 години до відкриття ресторану.

Х

2 Кількість скатертин , необхідних для накриття столів, визначають, виходячи:

а) з площі торгової зали;б) з кількості столів у залі;в) з кількості відвідувачів у зміну.

Х

3 На кожне місце в залі офіціант отримує серветки в кількості:

а) 1-2 шт.;б) 2-4 шт.;в) 3-6 шт.

Х

77

Профтехосвіта Запоріжжя №174 На кожного офіціанта

видається рушників: а) 4-5 шт.;б) 3-4 шт.;в) 2-3 шт. Х

5 Видачу столового посуду, приборів і столової білизни здійснює бригадир або черговий офіціант:

а) під звіт у кількості, необхідній для обслуговування відвідувачів;б) під розписку в журналі обліку;в) дві відповіді правильні.

Х

6 Після закінчення робочого дня столовий посуд, прибори, столова білизна повертається, при цьому:

а) робиться відповідний запис в журналі обліку посуду, приборів, білизни;б) перераховується посуд, прибори, білизна;в) складається для миття та прання.

Х

7 Прибори повинні бути: а) не деформованими, допускається різний малюнок на ручці;б) без подряпин, не деформовані, з однаковими малюнками на ручці;в) чисті, не деформовані, з одного матеріалу, але від різних виробників.

Х

8 Запас якої столової білизни, посуду, приборів зберігають у серванті і де саме:

1) у верхній частині зберігають:а) прибори;б) тарілки;в) білизну.2) у середній частині зберігають:а) прибори;б) тарілки;в) білизну.3) у нижній частині:а) прибори;б) тарілки;в) білизну.

Х

Х

Х9 Тарілки заносять із

сервізної до зали стойками по 4-8-12шт.

а) накриваючи їх рушником і ставлять на сервант або підсобний столик двома руками;б) ставлять на ліву руку, покриту серветкою;в) ставлять на праву руку загорнутими в рушник.

Х

78

Профтехосвіта Запоріжжя №1710 Столові прибори приносять

до торгової зали: а) на підносі накритому серветкою і зверху накривають серветкою;б) загортають у рушник;в) переносять у лотку насипом.

Х

11 Перед сервіровкою столовий посуд і прибори:

а) витирають серветкою;б) полірують рушником;в) загортають в паперові серветки.

Х

12 Відполіровані ножі кладуть: а) на підноси, накриті серветкою;б) на підноси, накриті серветкою, або на тарілку з серветковим карманом;в) на лоток.

Х

13 При поліровці чарок та фужерів одним кінцем рушника їх слід тримати:

а) лівою рукою за основу чарки;б) правою рукою за ніжку чарки;в) лівою рукою за верхню частину чарки.

Х

14 Якість поліровки чарок та фужерів перевіряємо:

а) на світло;б) на огляд зовні;в) на мелодійність звуку.

х

15 При поліровці тарілок, лівою рукою через рушник тримати тарілку ребром, а правою:

а) протираємо середину, дно та навколо осі тарілки;б) протираємо навколо осі тарілки прокручуючи, середину і дно тарілки;в) протираємо дно, середину та навколо осі тарілку.

Х

16 Поліруємо чарки, тримаючи через рушник:

а) правою рукою другим кінцем рушника протираємо ніжку, верх та у середині;б) правою рукою другим кінцем рушника вводимо у середину, повертаємо чарку, протираємо в середині, зверху, а потім ніжку;в) правою рукою другим кінцем рушника зволожуємо в середині, протираємо прокручуючи, потім ніжку і зверху чарки.

Х

17 Сільнички наповнюють: а) на половину об’єму;б) до верху;в) на ¾ об’єму. Х

79

Профтехосвіта Запоріжжя №1718 Щоб гірчиця не темніла

зверху а) зверху додають декілька крапель молока;б) поливають зверху соняшниковою олією;в) збризкують кипяченою водою.

Х

19 Перець в перечницю наповнюють

а) на половину об’єму (1/2);б) за ¾ об’єму;в) на 1/3 об’єму. Х

4.10 СЕРВІРОВКА СТОЛУ№ з/п




1 Сервіровка в перекладі з французького «servis»:

а) означає служити;б) означає подавати;в) означає обслуговувати.

Х

2 Сервіровка може бути: а) попередньою;б) бездоганною;в) достатньою.

Х

3 Додаткова сервіровка виконується:

а) перед приходом відвідувачів;б) у відповідності із меню замовлення;в) в кінці сервіровки столу

Х

4 Накриття столу скатертинами виконуємо:

а) щоб центральний шов скатертини був розміщений по осі столу без запресування;б) щоб центральний шов скатертини був запресованою частиною спіднизу скатертини ;в) щоб центральний шов скатертини був запресованою частиною зверху скатертини по осі столу.

Х

5 Краї скатертини повинні спускатися:

а) на 25-35 см від краю столу;б) 3-5 см від краю столу;в) на 10-20 см від краю столу.

Х

6 Відстань від мілкої столової тарілки до краю столу повинна бути

а) на 10 мм;б) на 20 мм;в) на 45 мм.

Х

7 Пиріжкову тарілку розміщуємо:

а) зліва від мілкої столової тарілки;б) справа від мілкої столової

Х

80

Профтехосвіта Запоріжжя №17тарілки;в) зверху мілкої столової тарілки.

8 Пиріжкову тарілку розміщуємо від мілкої столової або закусочної тарілки на відстані від неї:

а) на 3-4 см;б) 5-15 см;в) на 18-20 см.

х

9 Варіанти розміщення пиріжкової тарілки по відношенню до мілкої столової або закусочної тарілки:

а) на одній осі, із вирівнюванням по верхньому краю; із вирівнюванням по нижньому краю справа;б) з переміщенням вперед під кутом 90ο на одній осі; з вирівнюванням по верхньому краю та нижньому краю;в) з вирівнюванням по верхньому краю, з вирівнюванням по нижньому краю, на одній осі, із зміщенням під кутом 30-- 45 ο вліво.

Х

10 При сервіровці столу мілкими столовими і закусочними тарілками ставимо купку тарілок по 5-8 штук:

а) на піднос застелений серветкою;б) на долоню лівої руки накриту згорнутою вчетверо полотняною серветкою;в) на долоню правої руки покриту ручником.

Х

11 При сервіровці столу пиріжковими тарілками рухаємося вздовж або навкруги столу:

а) зліва направо;б) справа наліво;в) ставимо через стіл іншу тарілку.

Х

12 Під час сервіровки тарілками, тарілку беремо:

а) великим і вказівним пальцями, витягнутими в одному напрямку по бортику;б) великим і вказівним пальцями витягнутим в одному напрямку по бортику, а іншими пальцями тільки підтримуємо;в) великим, вказівним і середнім пальцями, а іншими тільки підтримуємо.

Х

13 При сервіруванні водночас мілкими столовими тарілками та закусочними,

а) справа від мілкої столової тарілки;б) поверх столової мілкої

Х

81

Профтехосвіта Запоріжжя №17закусочну тарілку ставимо: тарілки;

в) позаду столової мілкої тарілки.

14 Сервіровку стола приборами завжди розпочинаємо з :

а) ложки;б) вилки;в) ножа. Х

15 Ножі кладемо: а) з правої сторони тарілки лезом до неї;б) з лівої сторони тарілки лезом до неї;в) з лівої сторони лезом під край тарілки.

Х

16 При розкладанні ножів на столі під час сервірування рухаємося:

а) з ліва направо і розкладаємо ножі лівою рукою зліва;б) з ліва направо і розкладаємо ножі правою рукою зліва;в) справа наліво і розкладаємо правою рукою справа.

Х

17 При сервіруванні виделок їх кладемо, рухаючись:

а) з лівої сторони мілкої столової або закусочної тарілки, рухаючись справа наліво;б) з правої сторони мілкої столової або закусочної тарілки, рухаючись справа наліво;в) рухаємося зліва направо і розміщуємо з лівої сторони мілкої або закусочної тарілки.

Х

18 Десертні прибори розміщуємо:

а) внизу мілкої столової або закусочної тарілки, рукояткою виделки ліворуч;б) за мілкою столовою або закусочною тарілкою, рукояткою ножа та ложки праворуч;в) поверх пиріжкової тарілки рукояткою ножа та ложки праворуч.

Х

19 При сервіруванні столу приборами ножі або виделки кладемо в такій послідовності:

а) столові, рибні, закусочні;б) закусочні, столові, рибні;в) рибні, закусочні, столові.

х

20 Ложку при сервіровці столу кладемо

а) праворуч столового ножа;б) ліворуч столової виделки;в) ліворуч закусочної виделки.

Х

82

Профтехосвіта Запоріжжя №1721 Ніж для масла кладемо: а) на правий бік пиріжкової

тарілки;б) на лівий бік пиріжкової тарілки;в) праворуч від пиріжкової тарілки лезом до тарілки.

Х

22 Сервіруємо банкетний стіл не більше, ніж:

а) на три комплекти (пари) приборів;б) на два комплекти (пари) приборів;в) на чотири комплекти (пари) приборів.

Х

23 При підготовці заполірованих приборів для сервіровки столу, слід

а) вкласти у загорнуту серветку або ручник, щоб ручки їх залишились не прикритими;б) вкласти у загорнуту серветку або ручник, щоб ручки були прикритими;в) вкладаємо у загорнуту серветку або ручник лезом або зубцями назовні.

Х

24 Ножі і ложки при сервіровці столу тримаємо:

а) у лівій руці, а правою кладемо на стіл з лівої сторони;б) у правій руці, а лівою кладемо на стіл з лівої сторони тарілки;в) у лівій руці, а правою кладемо на стіл з правої сторони тарілки.

Х

25 Сервіровку столу склом (кришталем) виконуємо

а) з підносу або руки;б) з пересувного візка;в) з підсобного столу.

Х

26 Відполіровані фужери, бокали та чарки ставимо на:

а) тарілку з полотняною серветкою;б) піднос з ручником;в) піднос з бавовняною серветкою.

Х

27 Фужери, бокали і чарки беремо тільки:

а) за днище;б) за ніжку;в) за верхню частину ємкості.

Х

28 Піднос з фужерами тримаємо на долоні:

а) лівої руки;б) правої руки;в) на обох долонях.

Х

83

Профтехосвіта Запоріжжя №1729 Скло (кришталь) ставимо: а) правою рукою по правій осі

столу;б) правою рукою перпендикулярно центральній осі столу;в) лівою рукою по лівій осі столу.

х

30 Першим при сервіровці склом (кришталем) ставимо:

а) бокал для шампанського;б) чарку для червоного вина;в) фужер для мінеральної води. Х

31 Фужер ставимо: а) напроти кінчика столового ножа або по центру мілкої столової чи закусочної тарілки на відстані 2-4 см;б) напроти кінчика закусочного ножа або по центру мілкої столової чи закусочної тарілки на відстані 2-4 см.;в) напроти столової вилки або пиріжкової тарілки на відстані 2-4 см.

Х

32 При замовленні одного алкогольного напою від фужера ставимо:

а) справа бокал або відповідну чарку;б) зліва бокал або відповідну чарку;в) напій у чарці зліва.

х

33 При замовленні двох алкогольних напоїв (крім води) робимо так:

а) рядом з фужером ставимо дві ємкості для напоїв праворуч;б) фужер пересуваємо на одну позицію вліво, а потім поряд з ними дві ємкості для напоїв;в) фужер пересуваємо на одну позицію вліво, а потім за ним під < 30-45 ο праворуч ємкості для напоїв.

Х

34 При великому асортименті замовлених напоїв (на банкетах) всі ємкості для напоїв ставимо:

а) «п’ятикутником» або «трикутником»;б) «колом»;в) «у два ряди». Х

35 При банкетній сервіровці у «шість» кришталів бокал для шампанського ставимо:

а) справа від фужера;б) першим у другому ряді;в) останнім у першому ряді.

Х

84

Профтехосвіта Запоріжжя №1736 При замовленні другої

гарячої рибної страви ставимо на стіл

а) горілчану чарку;б) лафітну чарку;в) рейнвейну чарку. Х

37 При замовленні перших страв на стіл ставимо:

а) лафітну чарку;б) мадерну чарку;в) рейнвейну чарку.

Х

38 Лафітну чарку ставимо при замовленні:

а) м’ясної гарячої закуски;б) рибної гарячої страви;в) м’ясної гарячої страви. Х

39 При сервіруванні столу не ставиться:

а) модерна чарка;б) коньячна чарка;в) стопка для горілки.

Х

40 Відстань між ємкостями для напоїв:

а) 2-3 мм;б) 5-10 мм;в) 3-4 мм.

Х

41 Прибори для спецій розміщуємо в спеціальних підставках:

а) у середній частині столу;б) у лівій частині столу; в) у правій частині столу.

Х

42 Складену серветку найчастіше кладемо:

а) на закусочну тарілку;б) на пиріжкову тарілку;в) зовсім на стіл.

Х

43 Сервіровочні серветки використовуються:

а) сильно накрохмаленими;б) ледь підкрохмаленими;в) середньо накрохмаленими. Х

44 Для прикраси столу використовуємо квіти:

а) свіжі квіти по 3-5 шт у невисоких вазах до 15 см;б) букети живих квітів у високих вазах до 25 см;в) букети квітів більше 10 штук у невисоких вазах більше 15 см.

Х

45 Вази для фруктів використовуємо:

а) круглі на високих ніжках;б) круглі без ніжок;в) круглі на низьких ніжках.

Х

46 При сервіруванні банкетного столу кришталевими ємкостями для напоїв, квітів і фужерів слід використовувати:

а) декоративні вази з природного матеріалу;б) вази із кришталю;в) різні вишукані вази із скла або кераміки.

Х

47 Попередня сервіровка а) це сервіровка за попереднім замовленням банкетів у вечірній час;б) це сервіровка з використанням мінімальної кількості

х

85

Профтехосвіта Запоріжжя №17сервіровочних предметів до сніданку, обіду, вечері;в) це сервіровка з використанням самих необхідних сервіровочних предметів до сніданку.

48 При сервіровці столу до банкету на кожне місце відводиться:

а) 50-60 см;б) 60-780 см;в) 80-100 см. Х

49 При попередній сервіровці до сніданку бавовняну серветку кладемо:

а) на мілку столову тарілку;б) на стіл на місто тарілки;в) на пиріжкову тарілку.

Х

4.11 ОБСЛУГОВУВАННЯ ВІДВІДУВАЧІВ У РЕСТОРАНІ№ з/п




1 Зустріч відвідувачів ресторану розпочинається :

а) у вхідних дверей, де зустрічає їх швейцар в уніформі;б) у вестибюлі, де зустрічає гостей адміністратор ресторану;в) у торгівельній залі ресторану, де зустрічає гостей адміністратор.

Х

2 Уніформа швейцара ресторану:

а) класичний костюм з білою сорочкою та краваткою;б) етнічний костюм за характерною ознакою ресторану;в) лівреї, картуз та білі рукавички.

Х

3 В торговій залі ресторану гостей зустрічає:

а) директор ресторану;б) метрдотель ресторану;в) офіціант.

Х

4 Папка – меню подається офіціантом:

а) з правого боку у закритому вигляді;б) з лівого боку у закритому вигляді;в) з лівого боку у відкритому на першій сторінці вигляді.

Х

5 Замовлення відвідувачів приймає офіціант і це замовлення:

а) вписує в блокнот розрахунку у двох примірниках під копірку з назвою і кількістю;б) вписує в книгу для нотатків з назвою страв і напоїв та їх

Х

86

Профтехосвіта Запоріжжя №17кількістю в послідовності їх подавання;в) вписує в блокнот розрахунків в одному екземплярі з назвою і кількістю.

6 Після прийняття замовлення офіціант:

а) питає, що ще будете замовляти;б) повторює відвідувачам прийняте замовлення, уточнює час подавання страв і напоїв;в) дякує за замовлення і уточнює час подавання страв і напоїв.

Х

7 В першу чергу отримують і подають відвідувачу

а) салати та холодні закуски;б) буфетну продукцію (хліб, мінеральну воду, алкогольні напої);в) прибори для холодних страв і закусок.

х

8 Білі сухі вина подають: а) охолодженими до 8-12 οС;б) охолодженими до 5-6 οС;в) при температурі 18-20 οС.

Х

9 Закінчивши прийом замовлення:

а) офіціант приносить квіти;б) перевіряє відсутність сервірування;в) розгортає сервірувальні серветки.

Х

10 Для прийому замовлення офіціант підходить до гостей:

а) праворуч від гостей і легко нахилившись до нього,записує замовлення в блокнот; б) стає ліворуч від гостя з розкритим блокнотом на долоні лівої руки і запам’ятовує замовлення;в) на долоню лівої руки кладе вчетверо складений ручник поверх нього розкритий блокнот, стає ліворуч і записує замовлення.

Х

11 Прейскурант на вино горілочні вироби (карту вин) подаємо відвідувачу:

а) у відкритому на першій сторінці вигляді з лівого боку;б) з будь-якого боку від відвідувача у відкритому вигляді на першій сторінці;в) у закритому вигляді з правого

Х

87

Профтехосвіта Запоріжжя №17боку правою рукою.

12 Якщо відвідувачів більше чотирьох – шести осіб, слід подавати меню:

а) кожному відвідувачу по екземпляру;б) один екземпляр на стіл;в) два екземпляри. Х

13 Якщо відвідувачів двоє (чоловік та жінка), меню подається:

а) чоловіку;б) жінці;в) на середину столу або з боку.

Х

14При обслуговуванні групи відвідувачів меню подається:

а) тій особі, яка зверталася до Вас;б) старшому за віком;в) старшій дамі за віком.

Х

15 Після прийняття та уточнення замовлення офіціант:

а) приносить на стіл попільничку;б) додатково сервіровує стіл у відповідності із прийнятим замовленням;в) ставить на стіл прибор для спецій.

Х

16 Замовлення офіціант записує в записник:

а) авторучкою під копірку у двох екземплярах;б) олівцем під копірку у двох екземплярах;в) авторучкою у наступний бланк записника в одному екземплярі.

х

17 Щоб передати замовлення кухарю холодного цеху, а потім кухарю гарячого цеху, офіціант насамперед:

а) підбирає та передає відповідний посуд у холодний цех, а потім у гарячий цех;б) уточнює тривалість приготування холодних страв та других гарячих страв у відповідних цехах;в) відбиває фіскальний чек через касовий апарат.

Х

18 У першу чергу відвідувачу подають:

а) холодні та гарячі закуски;б) хліб та сіль;в) буфетну продукцію. Х

19 Відвідувачу першими подають:

а) фрукти;б) вино – горілчані вироби;в) мінеральну і фруктову воду. Х

20 Тютюнові вироби і сірники (запальничку) подають:

а) на закусочній тарілці;б) на маленькому підносі з серветкою;в) на пиріжковій тарілці. Х

88

Профтехосвіта Запоріжжя №1721 Замовлене вино, після

отримання з буфету (бару):

а) показуємо відвідувачу, щоб він добре бачив етикетку; б) повідомляємо про товарознавчі та смакові якості вина; в) наливаємо у винні чарки з дозволу відвідувача.

Х

22 Наливаючи вино – горілчані вироби:

а) підходимо зліва від відвідувача, тримаючи пляшку в лівій руці;б) підходимо зліва від відвідувача, тримаючи пляшку у правій руці;в) підходимо справа від відвідувача, тримаючи пляшку у правій руці.

Х

23 Всю замовлену буфетну продукцію (мінеральну воду, хліб, фрукти, напої) при виконанні замовлення:

а) ставимо на тацю, покриту серветкою;б) переносимо на тарілці, у вазах чи руках;в) перекладаємо на підсобний стіл.

Х

24 Час очікування обслуговування відвідувача повинен складати до моменту подачі холодних страв:

а) 5 хвилин; б) 15 хвилин; в) не більше чім 10 хвилин.

х

25 Тацю, покриту серветкою із стравами та напоями, несемо:

а) у лівій руці;б) у правій руці;в) у правій руці підтримуючи лівою рукою.

Х

26 Великою тацею у роботі офіціанта вважається таця, на який розміщується:

а) 4 столових тарілки;б) 6 столових тарілок;в) 10 столових тарілок.

Х

27 Легкі таці краще тримати: а) на всій площині долоні;б) на кінчиках п’яти пальців;в) на широко розсунутих правих пальцях правої руки.

Х

28 У торговій залі важку тацю заносять:

а) на рівні плеча;б) над плечем;в) на рівні грудини (ліктя). Х

29 Тацю тримаємо від корпусу тулуба:

а) менш чим 5 см;б) не більше чим 5 см;в) від 5 см до 15 см. Х

89

Профтехосвіта Запоріжжя №1730 Підготовлену до

обслуговування тацю :а) покривають рушником офіціанта; б) покривають серветкою з підігнутими краями серветки;в) покривають серветкою з невеликим звисанням з таці кінців серветки.

Х

31 Пусту тацю у торговому залі не носять при обслуговуванні:

а) у лівій руці на рівні плеча;б) на кінчиках чотирьох пальців і всієї довжини великого пальця;в) опустивши вниз до рівня коліна.

Х

32 Тацю ніколи не ставте при обслуговуванні:

а) на підсобний столик;б) на обідній стіл;в) на руку.

Х

33 Використаний посуд прибирають:

а) праворуч правою рукою;б) ліворуч лівою рукою;в) обидві відповіді правильні. Х

34 У процесі подавання страв на тарілках або сервірування тарілками, великий палець руками не повинен бути:

а) за краєм тарілки;б) на краю тарілки;в) по краю тарілки.

Х

35 Більш тяжкі предмети розміщуйте на таці:

а) ближче від себе;б) дальше від себе;в) по лівий або правий бік.

Х

36 Більш високі предмети розміщуються на таці:

а) ближче від себе;б) дальше від себе;в) по центру. Х

4.12 ПОДАВАННЯ ВИНО - ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ№ з/п

ПитанняТестова відповідь



1 Коньяк та бренді подають:

а) охолодженими до 8-10ο С ;б) охолодженими до 6-8ο С;в) при температурі 18-19ο С. Х

2 Червоні столові вина подають:

а) охолодженими до 10-14ο С ;б) при кімнатній температурі 16-18ο С або 20-24 ο С;в) при температурі 8-10ο С.

Х

3 Горілку і гіркі а) охолодженими 5-8ο С ; Х90

Профтехосвіта Запоріжжя №17настойки подають: б) охолодженими 10-128ο С;

в) охолодженими 12-14ο С.4 Міцні вина та

десертні вина подають:

а) 8-10ο С ;б) 10-14ο С;в) 16-18ο С. Х

5 Шампанське та ігристі вина

а) 5-6ο С ;б) 6-8ο С;в) 10-12ο С.

Х

6 Мюзле - це: а) відкривач колекційного вина ;б) металеве кріплення пробки шампанського;в) посуд для дегустації лікерів.

Х

7 Вино-горілчані вироби, подані у пляшці, розливають у чарки:

а) з правої сторони правою рукою ;б) правою рукою справа, протираючи шийку після наливу ручником лівою рукою;в) лівою рукою, протираючи шийку пляшки ручником правою рукою.

Х

8 При подачі вино – горілчаного виробу в чарці слід взяти її:

а) за ніжку і поставити чарку з правої сторони за ножем ;б) за ніжку і поставити чарку з лівої сторони за вилкою; в) за нижню частину ємкості і поставити чарку з правої сторони за ножем.

Х

9 Наливаючи вино-горілчані вироби із пляшки у чарку, слід:

а) не торкатися чарок, протерти шийку ручником ;б) повернути пляшку над чаркою кругом осі вправо злегка піднявши пляшку;в) обидві відповіді правильні.

Х

10 Шампанське розливаємо:

а) відразу тонкою цівкою у два прийоми;б) відразу тонкою цівкою в один прийом;в) відразу, нахиливши бокал під кутом 30-35 ο С у три прийоми.

Х

11 До закусок подають: а) лікери, біттери ;б) вермутові вина;в) горілку, гіркі настойки. Х

12 До м’ясних страв подають:

а) горілку по 50мл. ;б) коньяк по 25 мл.;в) червоні сухі вина по 100-125 мл. Х

91

Профтехосвіта Запоріжжя №1713 Біле сухе вино

«Рислінг» подаємо:а) у лафітних чарках до м’ясних страв із індички ;б) у рейнвейних чарках до рибних страв по 100-125 мл;в) у лафітних чарках до страв з телятини по 150-200 мл.

Х

14 Виноградні вина наливають у чарки:

а) на ¾ об’єму ;б) на ½ об’єму ;в) повну чарку, не доливаючи 0,5 см. від краю.

Х

15 Вино спочатку наливають у чарки:

а) чоловікам, а потім хто замовляв;б) жінкам, а потім хто замовляв;в) хто замовляв, а потім жінкам.

х

16 Залишок шампанського у пляшці:

а) закриваємо шийку пляшки знову корком;б) закриваємо шийку пляшки бавовняною серветкою, складеною трикутником;в) прикриваємо шийку пляшки перевернутим догори корком.

Х

17 Ром подають і п’ють:

а) як горілку ;б) як коньяк ;в) як міцне вино.

Х

18 Джин подають: а) при кімнатній температурі 18ο С ;б) охолодженими до 1-3ο С; в) при температурі 8-10ο С.

Х

19 Віскі подають у старомодних склянках (олд- фешенд) різної висоти або невисоких масивних склянках з товстим дном(тублерс):

а) об’ємом 100мл при температурі 5-6ο С ;б) об’ємом 50мл при температурі 10-12ο С; в) об’ємом 150 мл при температурі 16-18ο С.

Х

20 При тривалій витримці може утворюватися у пляшці осад:

а) у колекційних винах ;б) у ігристих винах;в) у вермутових винах.

Х

21 Вино, в якому утворюється осад, слід:

а) процідити через металеве ситечко ;б) процідити та перелити у графин;в) здійснити демонтування, використовуючи карафку.

92

Профтехосвіта Запоріжжя №17Х

22 Мельхіорове відерце, об’ємом 3-5 літрів з дрібно наколеним льодом, використовуємо:

а) для подавання мартіні ;б) для подавання джину;в) для подавання шампанського. Х

23 За один прийом можливо налити шампанське:

а) наливаючи з пляшки рівно по центру бокала повільно цівкою ;б) наливаючи правою рукою по стінці бокала, притримуючи бокал лівою рукою;в) взяти бокал у ліву руку під нахил і наливати правою рукою по стінці бокала.

Х

24 Необхідно наситити киснем, трохи піднімаючи пляшку над чаркою при наливі.

а) біле вино ;б) червоне вино;в) десертне вино.

Х

25 Коньяк виготовляють із:

а) білого вина ;б) із червоного вина;в) із зернових культур .

Х

26 При наливі алкоголю з пляшки, її слід загорнути у бавовняну серветку

а) завжди при наливі ;б) коли пляшка охолоджена та змокріла;в) коли маємо справу з колекційним алкогольним напоєм.

Х

93

Профтехосвіта Запоріжжя №174.13 ПОДАВАННЯ ХОЛОДНИХ СТРАВ І ЗАКУСОК

№ з/п




1 Першими подаються:

а) рибна гастрономія (ікра, рибний балик) ;б) м’ясна гастрономія (балик м’ясний);в) натуральні овочі.

Х

2 Посуд, в якому подають холодні та гарячі закуски, слід поставити:

а) на таці, застеленою серветкою;б) на тарілку (пиріжкову, закусочну, або мілку столову);в) в залежності від діаметру посуду, на відповідну тарілку, застелену коктейльною паперовою серветкою.

Х

3 Бутерброди подають:

а) на круглому блюді, яке накрите серветкою ;б) на пиріжковій тарілці зі свіжою зеленню;в) на мілкій столовій тарілці з лопаточкою для розкладання.

Х

4 Хліб при індивідуальному повсякденному обслуговуванні відвідувачу ресторану подають:

а) відразу перед подаванням закусок зліва на пиріжковій тарілці ;б) разом з подаванням закусок зліва на пиріжковій тарілці;в) відразу після подавання закусок зліва на пиріжковій тарілці.

Х

5 Якщо гості знайомі між собою, хліб подаємо:

а) у хлібниці на полотняній серветці, поставивши її на середину столу ;б) у хлібниці на полотняній серветці, поставивши її зліва від особи, яка замовляє;в) у хлібниці на полотняній серветці, поставивши її справа або зліва кута столу.

Х

6 Всі холодні закуски подають при температурі:

а) 6-8ο С ;б) 8-10ο С;в) 10-14ο С. Х

7Оздоблюють рибну гастрономію:

а) апельсином та маслинами ;б) лимоном та зеленню;в) оливками, вареним яйцем.

Х

94

Профтехосвіта Запоріжжя №178 Рибу подають у

цілому вигляді:а) коли вона занадто мала ;б) при організації банкетів;в) коли вона має мало кісток.

х

9 Шпроти, сардини, сайру (натуральні консерви) подаємо:

а) у красиво відкритій консервній банці, яку ставимо на тарілку зверху оздоблюємо лимоном ;б) вийнявши з консервної банки, викладеними на лотку та оформленими зеленню петрушки;в) вийнявши з консервної банки на лоток, оздобленими лимоном, маслинами, зеленню петрушки.

Х

10 Овочеві салати подають:

а) охолодженими до 14 ο С в круглих креманках та салатниках;б) охолодженими до 10ο С в округлих салатниках та на закусочних тарілках;в) охолодженими до 6-8ο С в салатниках та лотках зі свіжою зеленню.

Х

11 Салати – коктейлі: а) мають вагу 75 г і подають їх у фужерах або бокалах ;б) мають вагу 100 гр і подають їх у скляних креманках;в) мають вагу 150 гр і подають їх у скляних фужерах.

Х

12 До складу асорті м’ясного у ресторані входять:

а) 6-7 назв м’ясопродуктів ;б) 3-4 назви м’ясопродуктів;в) 4-5 назв м’ясопродуктів. Х

13 Найчастіше м’ясні салати подають:

а) у квадратних салатниках на 2-4 порції ;б) в округлих салатницях на 1,2,3,6,12 порцій;в) в салатниці – менажниці.

Х

14 Подають гарячі закуски в ресторані:

а) перед салатами при температурі 90-95ο С на закусочних тарілках, оформленими зеленню петрушки ;б) після холодних закусок при температурі 75-85ο С у тому посуді, що готують, поставив його на закусочну або пиріжкову тарілку покриту паперовими серветками;в) в першу чергу після буфетної продукції у тому посуді, що готують,

Х

95

Профтехосвіта Запоріжжя №17поставивши його на пиріжкову або закусочну тарілку, покриту паперовими серветками при температурі 60-65ο С.

15 Здебільшого рибні гарячі закуски готують і подають:

а) у порційних сковорідках ;б) у кокільницях (кокіль);в) у колотницях.

Х

16 При подаванні «кокоту» подають:

а) столову ложку ;б) чайну ложку;в) десертну ложку.

Х

17 Гарячі млинці подаємо:

а) в металевому баранчику або підігрітій мілкій столовій тарілці ;б) на порційній пательні, поставленій на закусочну тарілку з паперовою серветкою;в) на підігрітій закусочній тарілці купкою по 8-10 штук, поливаючи зверху медом або сметаною.

Х

18 Відварних раків у ресторані подаємо:

а) в супниці, посипав подрібненою зеленню і накривши кришкою. Сервіруємо мілкою столовою тарілкою ;б) на тарелях з полотняною серветкою складеною конвертом;в) на мілких столових тарілках з гілочками зелені петрушки. Сервіруємо пиріжковими тарілками для відходів.

Х

19 Салати – коктейлі з морепродуктів подаємо у скляних креманках або масивних бокалах, які:

а) змочують краї у соку лимона і занурюють у дрібно посічену зелень петрушки;б) змочують краї у білому або червоному вині і занурюють у соляну пудрю;в) змочують краї у лимонно-винної суміші і занурюють у цукор-пісок.

Х

20 При подаванні зернистої ікри сервірують стіл:

а) закусочною тарілкою та закусочним ножем;

б) пиріжковою тарілкою та ножем для масла;в) пиріжковою тарілкою та чайною ложкою.

Х

96

Профтехосвіта Запоріжжя №1721 Паюсну ікру

гарнірують при подаванні.

а) лимоном і вершковим маслом ;б) маслинами та лимоном;в) зеленю петрушки та вершковим маслом .

Х

4.14 ПОДАВАННЯ ДРУГИХ ГАРЯЧИХ СТРАВ№ з/п




1 У ресторанах класу «Люкс», та «Вищий» застосовують такі засоби подавання страв:

а) французький, англійський, російський ;б) російський, європейський, тропіканський;в) французький, латино-американський, азіатський.

Х

2 Французький засіб подавання страв передбачає:

а) подавання других страв на мілких столових тарілках ;б) подавання других страв з повним їх обнесенням офіціантами;в) подавання на стіл підготовлених для вживання страв на тарелях.

Х

3 Для банкетних столів усі страви гарнірують у багатопорційних тарелях і ставлять на стіл при способі подавання:

а) французькому ;б) латино-американському;в) російському. Х

4 Спосіб подавання страв, який передбачає порціонування, доготування та приготування страв і коктейлів на виду відвідувача, на приставному столику (шириною 50 см і довжиною від 70 см до 140 см)називають:

а) російським ;б) французьким;в) англійським. Х

5 Гарячі другі страви подають на

а) пиріжкових ;б) мілких столових; Х

97

Профтехосвіта Запоріжжя №17тарілках: в) глибоких столових.

6 Загарніровану другу гарячу страву та тарілці подаємо:

а) праворуч від гостя правою рукою ;б) ліворуч від гостя лівою рукою;в) зліва або справа від гостя без різниці.

Х

7 При подаванні других гарячих страв в «обнос», розкладаємо їжу:

а) з правого боку від гостя правою рукою ;б) з лівого боку від гостя лівою рукою;в) зліва або справа від гостя без різниці.

Х

8 При подаванні вареників, пельменів, рагу з овочів у ресторані використовуємо:

а) круглі або овальні баранчики ;б) підігріті керамічні миски, ємкістю 300-350 гр.;в) порційні сковорідки, розміщені на мілку столову тарілку з паперовою серветкою.

Х

9 До страв, які їдять руками (птиця, смажена дичина), слід додатково подати на стіл:

а) соус у соуснику та рушник вологе;б) піалу з підкисленою лимоном водою або плаваючими у воді пелюстками троянди;в) стакан з теплою ароматизованою та підкисленою водою з серветкою.

Х

10 Другі гарячі страви,загарніровані на тарілці, подають відвідувачу:

а) з таці лівою або правою рукою ;б) з руки, ставлячи тарілку зі стравою правою рукою справа;в) з руки, ставлячи тарілку зі стравою лівою рукою зліва.

Х

11 Сервірують стіл для вживання других овочевих та круп’яних страв:

а) столовим ножем та столовою виделкою ;б) мадерною чаркою та фужером;в) лафітною чаркою та склянкою для овочевих соків або молока.

Х

12 Підносячи гарячу другу страву до відвідувача, її ставимо:

а) правою рукою зліва від відвідувача ;б) правою рукою справа від відвідувача;в) правою рукою перед відвідувачем .

Х13 Температура

подавання других гарячих страв:

а) 85-90ο С ;б) 60-65ο С;в) 65-70ο С.

Х

14 При перенесенні тарілок з другою гарячою стравою:

а) тарілку ставимо на застелену бавовняною серветкою тацю;б) беремо тарілку зі стравою ручником;в) ставимо на долоню руки, прикритою складеною в четверо бавовняною серветкою.

Х

98

Профтехосвіта Запоріжжя №1715 Соус до страви

подаємо:а) окремо від страви в соуснику;б) в соуснику з десертною ложкою, укладеному на пиріжкову тарілку з бавовняною серветкою;в) окремо від страви в соусник,у укладеному на невелику тарілку, покриту паперовою серветкою з чайною ложкою.

Х

16 При подаванні курчат «Табака»

а) додатково ставимо на стіл тарілочку для кісток, салатник з водою та лимоном та серветку;

б) подаємо червоні вина, піалу з водою та лимоном та серветку;в) піалу з водою та лимоном або пелюстками троянди, міцне вино.

Х

17 Прийом нарізання на порції птиці, поросят, риби, приготовлених цілими, щоб подати гостеві ту частину, яку він бажає, називають:

а) карбуванням ;б) траншуванням;в) брезируванням.

Х

18 Біф-строганів подають:

а) на мілкій столовій тарілці та гарнірують картоплею «фрі» ;б) в округлому баранці і окремо підсмажену картоплю на порційній сковорідці;в) на мілкій столовій тарілці, окремо в соуснику соус та в баранчику смажену картоплю.

Х

4.15 ПОДАВАННЯ ПЕРШИХ СТРАВ № з/п Питання Тестова відповідь



1 Перші гарячі страви подаються при температурі:

а) 60-65ο С ;б) 70-75ο С;в) 80-85ο С.

Х

2 При подаванні заправних супів слід подавати так:

а) в глибоку миску налити 500 г супу та поставити її на мілку столову тарілку, окремо подавши

99

Профтехосвіта Запоріжжя №17ложку ;б) в глибоку тарілку налити 500г супу, поставити її на підставну тарілку і покласти ложку на мілку столову тарілку;в) в глибоку столову тарілку налити 500 г супу, посипати зеленню петрушки та до сервірувати стіл столовою ложкою.

Х

3 У європейських ресторанах супи -пюре та супи-крем подають виключно:

а) в металевих супових чашках ;б) бульйонних чашках з блюдцем;в) в глибоких тарілках, поставлених на підставні тарілки.

Х

4 Перші страви, розлиті в тарілки, подають:

а) лівою рукою зліва ;б) правою рукою справа;в) лівою рукою, притримуючи мілку тарілку правою рукою.

Х

5 У ресторанному сервісі перші страви відпускають і меншим ніж 500г об’ємом:

а) 200; 250 г ;б) 250; 350 г;в) 350; 400 г.

Х

6 Зверху солодкий суп у тарілці:

а) посипаний цукром ;б) притрушений цукровою пудрою і политий розтопленим вершковим маслом;в) политий сметаною. Х

7 Наливають із супниці суп кожному гостю :

а) на приставному столику ;б) обносить гостей супницею зліва;в) обидві відповіді правильні. Х

8 Національні супи подають в горщику з «кришечкою» з тіста, яку:

а) офіціант знімає з горщика і кладе на серветку або тарілку ;б) гість сам знімає з горщика і може її з’їсти замість хліба;в) офіціант знімає з горщика і забирає на підсобний столик.

Х

9 До прозорого бульйону, грінки, профітролі, пиріжки подають:

а) на пиріжковій тарілці з серветкою ;б) на другій пиріжковій тарілці з серветкою;в) на закусочній тарілці з

Х

100


серветкою.10 Грінки і профітролі

при вживанні: а) беруть руками ;б) беруть десертною ложкою;в) беруть столовою ложкою з виделкою.

Х

11 Вживання першої страви є закінченим

а) коли ложку кладемо на підставну тарілку;б) коли ложку кладемо в глибоку тарілку;в) коли кінчиком ложки спираємося о бік тарілки (великої чи мілкої столової).

Х

4.16 ПОДАВАННЯ СОЛОДКИХ СТРАВ, ГАРЯЧИХ ТА ХОЛОДНИХ НАПОЇВ, СОКІВ

№ з/п




1 Гарячі солодкі порціновані страви з температурою подавання 55 ο С подають:

а) на десертній мілкій тарілці ;б) у металевій креманці;в) у посуду, в якому готували . Х

2 Десерти - це: а) ті самі солодкі страви, але в більшій порції ;б) це поєднання солодкої страви, фруктів та кондитерських виробів, але в менших ніж це прийнято порціях;в) це кондитерський виріб, фрукти, ягоди чи солодка страва подані в кінці трапези.

Х

3 Холодні солодкі страви подають у кількості на порцію:

а) 250 -300 г;б) 150-200 г;в) 50-100 г.

Х

4 Цукерки в коробках подаємо на стіл:

а) російським способом ;б) французьким способом;в) обидві відповіді правильні. Х

5 Кришку з коробки з цукерками після відкриття офіціант:

а) прибирає зі столу ;б) кладе зверху злегка прикривши коробку;

101


в) кладе під низ коробки. Х6 Порцінований торт

подають кожному гостеві:

а) на десертній тарілці гострим кутом до гостя з десертною виделкою ;б) на пиріжковій тарілці з паперовою серветкою з чайною ложкою;в) на пиріжковій тарілці з десертною ложкою.

Х

7 Фламбування десертів це:

а) порціонування страви на очах у гостей ;б) це підпалювання десерту, облитого коньяком на підсобному столику;в) це підпалювання десерту, які облиті коньяком чи спиртом на спеціальній сковорідці.

х

8 Зелений чай подаємо способом:

а) «одним чайником» ;б) «парами чайників»;в) у чайній чашці з блюдцем.

Х

9 Каву «Глясе» подаємо: а) у чайній чашці з блюдцем ;б) у кофейній чашці з блюдцем;в) у конусоподібній склянці з блюдцем.

Х

10 До якої кави слід подати соломинку

а) кави по-турецьки ;б) кави «Глясе»;в) до кави з лікером.

Х

11 При подаванні чорної кави у кавовій чашці кавову ложку:

а) подаємо окремо;б) кладемо на блюдце ручкою вправо;в) кладемо зліва на блюдце.

Х

12 При організації прийому «файф оклок» чашку на блюдці розташовуємо:

а) ручкою вліво ;б) ручкою вправо;в) ручкою, повернутою на цифру «5» годинника.

Х

13 Не прийнято наливати безалкогольний напій:

а) правою рукою справа ;б) через стіл, або справа лівою рукою;в) справа від відвідувача, не торкаючись ємкості.

Х

102

Профтехосвіта Запоріжжя №1714 Показуючи напій у

пляшці, гостю:а) слід поставити її на долоню лівої руки ;б) слід поставити її на долоню правої руки;в) слід тримати пляшку за шийку правою або лівою рукою.

Х

15 Фруктові соки на банкеті подають:

а) у глечиках ;б) у широких склянках із тонкого скла;в) у високих склянках.

Х

16 Всі безалкогольні напої та соки подаємо:

а) при температурі 10-12ο С ;б) при температурі 5-8ο С;в) при температурі 14-18ο С.

Х

17 Напої із ягід і фруктів подаємо:

а) у фужерах ;б) у бокалах;в) у склянках з товстим дном.

Х

18 Свіжі фрукти на банкеті бажано подавати:

а) у вазах на низькій ніжці ;б) у вазах на високій ніжці;в) у вазах без ніжки.

Х

19 Для вживання фруктів стіл сервіруємо:

а) десертними тарілками, ножем та виделкою ;б) Пиріжковими тарілками та фруктовим ножем і виделкою;в) десертними тарілками та фруктовим ножем.

Х

20 Великі грона винограду при подаванні у вазі:

а) розрізаємо ножицями по 5-6 суцвіть та кладемо у вазу як одне ціле ;б) кладемо велике гроно так,щоб кінці звисали з країв вази;в) розрізаємо навпіл і кладемо у вазу легкою гіркою.

Х

4.17 ПРИБИРАННЯ І ЗАМІНА ВИКОРИСТАНОГО ПОСУДУ І БІЛИЗНИ

№ з/п Питання Тестова відповідь



1 Прибирати посуд після їжі слід:

а) з лівого боку лівою рукою ;б) справа правою рукою;в) обидві відповіді вірні. Х

103

Профтехосвіта Запоріжжя №172 При обслуговуванні

групи відвідувачів посуд і прибори прибирають:

а) після дозволу на прибирання відвідувачів ;б) після того як закінчили їсти всі, хто сидіть за столом;в) як більшість гостей закінчила їсти.

Х

3 Відвідувач, закінчивши їсти їжу:

а) кладе прибори на тарілку будь-як;б) кладе прибори паралельно один до одного або перехрестивши їх;в) кладе прибори на краї тарілки з обох боків.

Х

4 При прибиранні чотирьох і більше чашок:

а) на тацю ставимо гіркою чашки та гірками блюдця і несемо в мийну лівою рукою;б) на підніс ставимо окремо чашки, а блюдця гіркою і несемо правою рукою в мийну;в) ставимо на підніс окремо кожну чашку на блюдці і несемо лівою рукою в мийну.

Х

5 Використані фужери: а) ставимо на тацю покритий серветкою;б) ставимо на тацю без серветки;в) ставимо на тацю у перевернутому догори дном вигляді.

Х

6 При заміні скатертини на чисту:

а) стільниця столу не оголяється;б) використану скатертину слід зняти;в) стільницю столу слід оголити.

Х

7 Замінюючи забруднену попільничку на чисту:

а) слід накрити забруднену попільничку серветкою і забрати її зі столу і винести на мийну, а потім принести чисту;б) поверх забрудненої попільнички покласти чисту,забравши водночас

Х

104

Профтехосвіта Запоріжжя №17попільнички правою рукою, а лівою рукою повернути чисту попільничку на стіл;в) забруднену попільничку забрати зі столу правою рукою, накрити її паперовою серветкою і віднести на підсобний столик, а тільки потім поставити на стіл чисту попільничку лівою рукою.

8 При заміні лише одному відвідувачу тарілки та столових приборів:

а) окремо на підносі приносимо тарілку, а на серветці виделку і ніж;б) на тарілку кладемо в схрещеному вигляді ніж і виделку і приносимо відвідувачу;в) тарілку несемо в лівій руці, а прибори у правій, завернуті в паперову серветку.

Х

9 Зібравши використаний посуд:

а) офіціант відразу відносить її на мийну столового посуду;б) на підсобному столі очищує її від залишків їжі, сортирує прибори, а потім несе на мийну;в) відразу виносить із торговельного залу і на мийні столового посуду сортирує прибори.

Х

10 Предмети, які впали під час їжі:

а) слід відразу підняти офіціанту та винести із торговельного залу; б) підняти лише після подавання чистих;в) зовсім не чіпати предмети, які впали.

Х

11 Не слід збирати посуд: а) коли гості ведуть між собою бесіду; б) з рук гостей або через стіл;в) коли гості танцюють або беруть участь у розвагах.

Х

105

Профтехосвіта Запоріжжя №1712 Куверт – це: а) спеціальний візок для

збирання посуду; б) це ніж та виделка в парі;в) це спеціальне приладдя для очистки тарілок від їжі.

Х

4.18 ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИЙОМІВ ТА БАНКЕТІВ№ з/п Питання Тестова відповідь



1 Головним при організації та проведенні банкету – прийому є:

а) прапор держави та мікрофон; б) протокол та запрошення;в) правильно складене меню та виконання «дресс – коду».

Х

2 Загальна довжина столу для банкета - прийому не повинна перевищувати:

а) 10 метрів; б) 15 метрів;в) 7 метрів.

Х

3 На кожного гостя для сервірування при організації банкету – прийому відводиться:

а) 50-60 см; б) 60-80 см;в) 90-100 см.

Х

4 Під час подавання аперитиву не дозволяється:

а) переривати розмову гостей; б) пропонувати коктейлі;в) виходити з аванзали, де проходить аперитив.

Х

5 Перед подаванням десерту:

а) забирають вазу з фруктами, яка знаходилася на столі протягом банкету; б) забирають пиріжкові тарілки та набір спецій;в) забирають серветки та кришталь.

Х

6 Банкет – прийом - це прийом, влаштований:

а) у ресторані класу «Люкс»; б) для високоповажних гостей з уряду і т.п.;в) коли визначається відповідний «дресс – код».

Х

7 При складанні меню банкета враховуємо тему банкетного столу, що означає:

а) врахування кількості і поважності гостей;б) підбір страв, які розкриють тему банкету;в) креативність сервірування

Х

106

Профтехосвіта Запоріжжя №17банкетного столу.

8 Слово «фуршет» («fourstet») французького походження і означає:

а) «стояти»; б) «виделка»;в) «легка закуска».

Х

9 Закусочний і десертний фуршет передбачає:

а) обслуговування у перервах; б) обслуговування у будь - який час в залежності від асортименту їжі;в) обслуговування в денний час.

Х

10 Банкет – фуршет- прийом від банкету – фуршету відрізняється:

а) обмеженим часом проведення (одна – дві години);б) не обмеженим часом проведення (більше одної – двох годин);в) чітко визначеним початком банкету.

Х

11 На банкеті – фуршет усі натуральні страви:

а) нарізають мілкими шматочками; б) виготовляють маленькими за розміром;в) зовсім не використовують.

Х

12 На одного гостя при сервіруванні столу для банкету – фуршет припадає

а) 35 см; б) 45 см;в) 55 см.

Х

13 При сервіруванні фуршетного столу:

а) тарілки ставлять купкою до 10 шт. без ножів; б) кладуть ножі по кількості тарілок у купці;в) біля купки тарілок на ребро укладають таку ж кількість виделок (4-8 шт) і декілька ножів.

Х

14 Прийом «парті» передбачає з їжі:

а) подавання лише легкої закуски;б) подавання лише бутербродної продукції;в) подавання холодних і гарячих закусок.

Х

15 Прийом «банкет шампанського» передбачає подавання:

а) шампанського, тістечок, птіфурі (мілких), горішків, канапе;

Х

107

Профтехосвіта Запоріжжя №17б) шампанського, різних канапе, цукерок, чаю;в) шампанського, цукерок, фруктів, кави.

16 Прийом «бокал шампанського» та «бокал вина» найчастіше проводять:

а) о 12 годині з нагоди підписання урядових угод, контрактів, тощо;б) у будь – який час з приводу приїзду поважних гостей;в) у випадку проводів делегацій, або приїзду делегацій при аеропортах і урядових залах залізничних вокзалів.

Х

17 Подавання чаю прийому «файф оклок» влаштовується:

а) завжди о 17 годині і подається тільки чай офіціантами бажано жіночої статі;б) завжди проводиться о 19 годині і присутні тільки жінки, і до чаю подається десертне вино;в) завжди проводиться зранку з 10 до 12 годин для жінок і подаються ігристі вина.

Х

18 Стіл, який складається із двох частин: нижньої – великого діаметру і верхньої – меншого діаметру, яка обертається навколо своєї осі за допомогою ручок, називається:

а) стіл - експрес; б) рєпінський стіл;в) шведський стіл.

Х

19 «Шведський стіл передбачає» подавання:

а) всіх без винятку груп страв та безалкогольних напоїв в асортименті;б) великий асортимент других страв та десертів, вина, соків та мінеральної води;в) великий асортимент всіх груп страв та алкогольних і безалкогольних напоїв.

Х

20 Мольтон - це: а) невелика скатертина, яка накривається зверху основної;б) підкладка із фланелі, яку

108

Профтехосвіта Запоріжжя №17використовують під основну скатертину;в) скатертина, яка закріплюється по периметру столу.

Х

21 Наперон - це: а) невелика скатертина, яка накривається зверху основної; б) підкладка із фланелі, яку використовують під основну скатертину;в) скатертина, яка закріплюється по периметру столу.

5. ТЕСТИ З РОБІТНИЧОЇ ПРОФЕСІЇ 5123 «БАРМЕН»5.1 ОХОРОНА ПРАЦІ БАРМЕНА. ХАРАКТЕРИСТИКА БАРІВ

№ з/п

Питання Тестова відповідь Варіанти відповідейТак Х учень


1Барний посуд необхідно брати

а) склянки за низ, келихи за ніжку;б) склянки, келихи, чашки через серветку;в) склянки, келихи, посуд з ручками за верх.

Х

2 Бармен - це: а) людина, працююча в барі, яка вітає, інформує, дає поради своїм гостям, приймає та виконує їх замовлення;б) людина, яка обслуговує споживачів в залі;в) людина, яка знається на напоях і пропонує ці напої до замовлених страв.

Х

3 Професія бармен має такі розряди:

а) 4 – 5;б) 1 – 2;в) 2 – 4.

Х

4 Коктейльний лід - це: а) кубики вагою 5-15 гр.;б) кубики вагою 15-20 гр.;в) кубики вагою 20-40 гр.

х

5 Інструмент для відкоркування пляшок:

а) ніж зі штопором та відкорковувач для пляшок;б) ніж столовий;в) ложка барна.

Х

109

Профтехосвіта Запоріжжя №176 Мірний стакан повинен

бути завжди:а) на відстані витягнутої руки;б) під рукою;в) за спиною.

Х

7 Фрукти та лід не слід брати:

а) щипцями;б) пінцетом;в) руками.

х

8 Лід в чарку кладуть: а) ложкою;б) щипцями;в) пінцетом.

Х

5.2 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ БАРМЕНА№ з/п Питання Тестова відповідь



1 Бармен несе відповідальність за:

а) зберігання платіжних документів, товару, посуду, інвентарю та обладнання;б) відпуск напоїв, страв з застосуванням ККМ;в) обидві відповіді правильні.

Х

2 Основний продукт, який продається у барі:

а) вино;б) коктейлі;в) закуски.

Х

3 Продукція бару ділиться на такі групи:

а) алкогольні напої, сиропи, тютюнові вироби;б) напої, тютюнові вироби, закуски;в) алкогольні та безалкогольні напої.

Х

4 Бармен - матеріально відповідальна особа:

а) ні;б) так;в) складно відповісти. Х

5 В своїй діяльності барменпідпорядковується:

а) головному бухгалтеру;б) керівнику відділу кадрів;в) метрдотелю ресторанної служби. Х

6 Бармен для підприємстваперш за все:

а) офіціант;б) продавець;в) менеджер. Х

7 Рахунок подають: а) після прибирання пустогокелиха;

110

Профтехосвіта Запоріжжя №17б) після приймання замовлення;в) тільки за проханням відвідувачів

Х

8 Мюзле це: а) дротик, що удержує корок для шампанського;б) ситечко для відціджування льоду; в) коктейльна поличка.

Х

9 Для рішення конфліктноїситуації бармен повинен:

а) не брати участь в конфлікті, відсторонитися;б) попросити незадоволеного клієнта покинути приміщення бару; в) зберігати спокій; не принижуючись вибачитися. Х

10 У який момент варто прибирати порожній келих клієнта:

а) перш ніж подати рахунок;б) до того, як клієнт одержить наступний напій;в) після того, як клієнт піде з бару. Х

11 При обслуговуванні дуже сп'янілого клієнта необхідно:

а) зменшувати дозу алкоголю;б) відмовитися від замовлення; в) обслуговувати нарівні з рештою клієнтів.

Х

12 Бармен повинен володіти наступними якостями:

а) акуратність, чуйність, пам'ять;б) посидючість, терплячість, байдужість;в) індиферентність, спостережливість, ощадливість.

Х

13 Двома принциповими стимулами, що мотивують поведінку бармена, є:

а) рентабельність бару і задоволення клієнтів;б) особиста матеріальна вигода і престиж професії; в) кар'єрне зростання і особистий авторитет.

Х

14 Мірним посудом є: а) ріммер, джаг;б) джиггер, унцівка;в) стренер, шейкер.

Х

15 Пристосування для відділення коктейлю від льоду називається:

а) шейкер;б) стренер;в) джиггер. Х

111

Профтехосвіта Запоріжжя №1716 Для охолоджування

посуду необхідно :а) поміщати посуд в холодильник;б) мити стакан холодною водою;в) засипати в келихи лід.

Х

5.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ЗМІШАНИХ НАПОЇВ

№ з/п




1 Основним компонентом для приготування напоїв типу «фліп» та«ег-ног» є:

а) цукор;б) яйце;в) сироп.

Х

2 Основним компонентом для приготування напоїв типу «фіз» є:

а) лікер;б) газований напій;в) віскі.

Х

3 Основним компонентом для приготування напоїв типу «коблер»:

а) подрібнений лід;б) фрукти та ягоди;в) морозиво та фрукти.

Х

4 Основними компонентом для приготування напоїв типу «хайбол» є:

а) сік, сироп, газована вода;б) сік лимона, сироп, молоко;в) фрукти, морозиво, мед.

Х

5 Основа крюшонів ще: а) фрукти, цукор;б) молоко, сироп;в) ягоди, морозиво.

Х

6 Основний ароматичний компонент абсенту:

а) аніс;б) ванілін;в) м‛ята.

Х

7 Абсент став королем напоїв у:

а) Англії;б) Франції;в) Італії.

Х

8 Спосіб вживання абсенту з „мухою”:

а) у склянку кладуть два зерна кави, на мить підпалюють спирти, а після охолодження випивають одним залпом;б) у стакан кладуть два зерна

Х

112

Профтехосвіта Запоріжжя №17кави і наливають абсент;в) у ложечку для абсенту кладуть грудочку цукру, змочують спиртом підпалюють, краплинки карамелі стікають у склянку.

9 Крюшон готують у: а) келиху;б) чарці;в) крюшон ниці. Х

10 Поясніть поняття „біттер”:

а) гіркий напій, який втамовує спрагу у спеку;б) прохолоджуючий напій;в) гарячий напій.

Х

11 Назвіть марку відомого у світі біттера:

а) Кампарі;б) Гренадін;в) Бейліз.

Х

12 «Ангостура» - це: а) дуже гірка концентрована настойка;б) лікер з ароматом кокосу;в) коньяк марочний.

Х

13 Напої, які готують відносно у великій кількості і мають багато льоду, наприклад, «дайкірі», «джулеп», «коллінз», відносять до типу:

а) довгі;б) короткі;в) тягучі.

Х

14 «Краста» - це: а) верх келиха, прикрашений цукром;б) кружальце лимона;в) скибка апельсину.

Х

15 У перекладі з англійської „сауер” означає:

а) гіркий;б) солодкий;в) кислий. Х

16 «Фіз» означає: а) гудіти;б) шипіти;в) свистіти.

Х

17 Продукт, яким прикрашають «Dry martini»

а) червоне яблуко;б) синій виноград;в) зелені оливки. Х

18 Твіст - це: а) прикраса для коктейля у вигляді довгої стрічки;б) кружальце апельсину;в) скибочка грейпфруту.

Х

113

Профтехосвіта Запоріжжя №1719 «Діджестів» - це а) коктейлі, які вживають після

вечері;б) ранкові коктейлі;в) молочні коктейлі.

Х

20 Основні п'ять компонентів пуншу:

а) вино, ром, цукор, прянощі, вода;б) горілка, мед, пиво, прянощі, вода;в) сік, морозиво, лимон, прянощі, вода.

Х

21 Температура подавання пуншу:

а) 50-60 град.;б) 60-70 град.;в) 70-80 град.

Х

22 Основні складові крюшону:

а) вино, фрукти, шампанське;б) вино, вода , ягоди;а) сік ,лікер, вода.

Х

23 Температура подачі крюшону:

а) 8-10 град.;б) 10-12 град.;в) 12-14 град.

Х

24 Стародавній напій в Україні:

а) морс;б) збитень;в) квас .

Х

25 Барний ніж використовують:

а) для нарізки цитрусових;б) для нарізки хліба;в) для відкоркування пляшок.

Х

26 «Свізл» - це: а) соломка для коктейлів;б) шпажка для фруктів;в) коктейльна паличка для перемішування коктейлю.

Х

27 Екзотичні коктейлі подають у чарці:

а) сауер;б) харікєйн;в) Маргарита.

Х

28 Елітні коньяки подають у чарці:

а) шутер;б) пусс-кафе;в) інгалятор. Х

29 Для відділення напою від льоду користуються:

а) стренером;б) ситечком;в) ложкою.

Х

30 Символом бару є: а) блендер;б) стренер;в) шейк ер.

Х

31 Процес відділення рідини з високим

а) бродіння;б) солодження;

114

Профтехосвіта Запоріжжя №17вмістом спирту від сусла, що перебродило, шляхом випаровування з подальшою конденсацією пари, називається

в) дистиляція.

Х

32 Коктейль з білого рому, соку, лайму, цукру і гілочок м'яти називається:

а) манхеттен;б) Б 52;в) махіто. Х

33 Прозора витримана горілка, основу якої складають ячмінь і жито з додаванням суміші вишуканих трав і прянощів (ялівцю, коріандру, лимонної і апельсинової цедри, анісу, кардамону, кореня фіалки), називається:

а) коньяк;б) джин;в) текіла.

Х

34 Шипучі коктейлі, що угамовують спрагу, до складу яких входять лимонний сік, цукровий сироп або пудра, міцне спиртне, газована вода, відносяться до групи:

а) фізи;б) фліпи;в) джулепи.

Х

35 Напій пусс-кафе - це : а) кавовий лікер;б) кава експрессо з коньяком;в) багатошаровий напій з різноколірних лікерів, що подаються до кави. Х

36 Для приготування коктейлю Дайкирі використовується інгредієнт:

а) текіла;б) канадський віскі;в) світлий ром. Х

37 Підігріте вино із спеціями називається:

а) пунш;б) глінтвейн;

115

Профтехосвіта Запоріжжя №17в) грог. Х

38 Який об'єм рідких складових частин повинен мати класичний лонгдрінг:

а) більш 50 мл;б) більше 100 мл;в) більш 140 мл. Х

39 Метод приготування всіх напоїв безпосередньо в питному келиху називається:

а) бленд;б) шейк;в) білд. Х

40 Банановим, динним, полуничним може бути коктейль:

а) Манхеттен;б) Олександр;в) Дайкірі. Х

41 Віскі є основою коктейлю:

а) Маргарита;б) Мартіні;в) Манхеттен. Х

42 До пом'якшувальних добавок для приготування коктейлю відносять:

а) французькі і італійські вермути;б) цукор, вершки, яйця;в) апельсиновий і лимонний соки.

Х

43 Температура подачі шаруватих коктейлів:

а)+10-+12 град.;б)+18-+20 град.;в) 0- -1 град.

Х

44 При приготуванні шаруватих коктейлів важкість напою залежить від

а) цукру;б) води;в) спирту.

Х

45 Шаруваті коктейлі за способом приготування і подавання належать:

а) short drink;б) long drink;в) party drink.

Х

46 Основний інгредієнт шаруватих коктейлів:

а) горілка;б) лікер;в) вино.

Х

47 Інгредієнти Куантро, Бейліз, Каллуа є складовою коктейлю:

а) Б- 52;б) Булшот;в) Джин-фікс.

Х

48 Спосіб приготування шаруватих коктейлів:

а) білд;б) мадл;в) шейк.

Х

116

Профтехосвіта Запоріжжя №175.4. ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ГАРЯЧИХ НАПОЇВ

№ з/п




1 Ступень помолу кавових зерен:

а) дрібний, середній, великий;б) крупний, дрібний, крихти;в) мілкий, середній, великий.

Х2 Температура подачі

кави:а) 75-80 град.;б) 70-75 град.;б) 65-70 град.

Х

3 Капучино - це: а) кавовий напій, який містить суміш еспрессо і збитого парою молока;б) кава, яка подається з горілчаним напоєм;в) кава з молоком.

Х

4 Перед помолом кавові зерна: обов'язково

а) проварюють;б) прожарюють;в) запікають.

Х

5 Каву по -східному варять у:

а) каструльці;б) турці;в) кухлі.

Х

6 Каву подають у кавових чашках місткістю:

а) 100-150 мл.;б) 50-70 мл.;в) 200-250 мл.

Х

7 Каву подають у: а) келихах;б) кухлях;в) чашках. Х

5.5 ХАРАКТЕРИСТИКА ВИНО -ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ ПРИ ПРИГОТУВАННІ ЗМІШАНИХ НАПОЇВ

№ з/п




1 Червоне сухе вино подають при температурі:

а) 10-12 град;б) 18-20 град;в) 6-8 град.

Х

2 Біле сухе вино подають до:

а) м‛яса;б) риби;в) фруктів.

Х

117

Профтехосвіта Запоріжжя №173 Кріплені вина наливають

у келих:а) лафітний;б) рейнвейний;в) мадерний. Х

4 Король „Аперитиву”: а) портвейн;б) херес;в) горілка.

5 До гострих закусок додають:

а) шампанське;б) горілку;в) коньяк.

Х

6 Напівсолодкі вина слід зберігати при температурі:

а) 5-10 град;б) 10-20 град;в) 2-8 град.

Х

7 Сухі вермути бувають: а) тільки білі;б) тільки червоні;в) білі і червоні.

Х

8 Назву „брют” носять: а) сухі ігристі вина;б) марка віскі;в) дуже охолоджені напої.

Х

9 Напій, що служить „прелюдією” до застілля:

а) бокал шампанського, білого вина, вермуту;б) бокал білого вина, келих горілки;в) бокал вермуту, червоного вина.

Х

10 Основний ароматичний компонент абсенту:

а) аніс;б) гвоздика;в) ванілін.

Х

11 Вино - це: а) напій виготовлений з винограду в наслідок спиртового бродіння;б) напій виготовлений з ягід;в) напій виготовлений з винограду із додаванням ароматичних речовин.

Х

12 Типи рому: а) легкий, середній, важкий;б) солодкий, короткий, важкий;в) довгий, сухий, легкий.

Х

13 Малібу - це : а) ром на основі кокосового лікеру;б) вишнева настойка;в) гранатовий сироп.

Х

118

Профтехосвіта Запоріжжя №1714 1dash (деш) - це: а) 3-5 кап;

б) 1-2 кап;в) 7-9 кап.

Х

15 Інвентар, який використовуютьпри приготуванні шаруватих коктейлів:

а)барна ложка;б) чайна ложка;в) столова ложка.

Х

16 З наданого асортименту виберіть посуд для подачі шаруватих коктейлів:

а) шутер,кнікебайн, пусс-кафе;б) інгалятор, тумблер, поні; в) харікейн, маргарита, олд-фешен.

Х

17 Шаруваті коктейлі відносяться до:

а) аперитивів;б) вечірніх;в) діджестивів.

Х

18 Купажування - це: а) суміш сахарози та дріжджів;б) змішування виноматеріалів;в) розливання тиражної суміші.

19 Колекційне вино - це: а) витримане перед розливом у пляшки не менш як 6 місяців; б) тонким смаком і ароматом витримане не менше 1,5 року;в) марочне вино після витримування в резервуарі додатково витримують у пляшках не менш як 3 роки.

Х

119


6. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТЕСТУВАННЯ

Відсоток правильних відповідей визначається

% БалДо 10% 1

11% - 20% 221% - 30% 331% - 40% 441% - 50% 551% - 59% 660% - 68% 769% - 77% 878% - 86% 987% - 95 % 1096% - 99% 11

100% 12

120


ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды /Сост. М.Ю.

Бабанский. – М.: Педагогика, 1983.

2. Богушева В.И. Организация обслуживания посетителей ресторанов и

баров: Учеб. пособ. / В.И. Богушева. - Ростов н/Д.: Феникс, 2006. - 416 с.

3. Гриценок І.А. Основи інституційного розвитку навчального закладу

в у мовах децентралізації професійної освіти: Конспект лекцій з курсу

підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів професійно-

технічних навчальних закладів за очно-дистанційною формою навчання / І.А.

Гриценок . - К.: ТОВ «Етіс Плюс», 2008. – 144 с.

4. Доцяк В.С. Страви, закуски, напої, десерти барів, буфетів: Підручник

/ В.С. Доцяк, Л.О. Стременко, І.В. Стременко. – К.: Вища шк., 1998. - 519с.

5. Михайлова М.С. Товароведение вкусовых товаров для официантов,

барменов: Учеб. пособ. / М.С. Михайлова. - Ростов н/Д.: Феникс,2002.-256с.

6. Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про освіту»:

Закон України від 23.03.96 р. № 100/96 – ВР // Відом. Верхов. Ради України. –

1996. – Ст. 84.

7. Про затвердження Положення про організацію навчально-

виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах : Наказ

Міністерства освіти України від30.05.06.р. № 419 // Інформаційний збірник

Міністерства освіти і науки України . – 2006. – № 28 (жовтень). – С.16-32.

8. Про затвердження Положення про організацію навчального процесу

у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від

02.06.1993 р. № 161. – К., 1993. – с. 29.

9. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента

України від 27 квіт. 2002 р. № 347 // Освіта України. – 2002. - № 33 (23 квіт.).

– С. 4-6.

10. Про освіту: Закон України від 23травня 1991 року

121

Профтехосвіта Запоріжжя №17N 1060-XII. – К., 199

11. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.01998 р.

№ 103/98 // Освіта України: Нормат.-прав. док. – К., 2001. – с. 267-292.

12. Решетовська Л.М. Сучасні технології виробничого навчання в ПТНЗ:

[Методичний посібник] / Л.М. Решетовська. – Львів: СПОЛОМ, 2008. – 148 с

13. Ридель Х. Бары и рестораны. Техники обслуживания / Х. Ридель;

пер. с англ. М.В. Павловой. – Изд. 3-е. - Ростов н/Д.: «Феникс», 2005. – 351 с.

14. Сало Я.М. Організація обслуговування населення на підприємствах

харчування. Ресторанна справа: [Довідник офіціанта] /–Львів: Афіша - 2007.-

301 с.

15. Сергеєва Л.М. Практикум педагогічної майстерності : Навчальний

посібник / [Сергеєва Л.М., Молчанова А.О., Пащенко О.В. та ін.]; за ред. В.В.

Олійника. – К.: ТОВ «Етіс Плюс», 2008. – 184 с.

16. Сирохман І.В. Товарознавство продовольчих товарів: Підруч. /

Сирохман І.В, Задорожний І.М., Пономарьов П.Х. – К.: Лібра, 2002.-368с.

122


Методичні рекомендації на тему:

«Використання інтерактивних форм у навчально-виробничому процесі»

Глухов В.А., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу “Чубарівський професійний аграрний ліцей”

Передмова

Педагогічне кредо : Те, що я чую, я забуваю;

те, що я бачу, я пам’ятаю;

те, що я роблю, я розумію.

Конфуцій

Соціально-політичні зміни, що відбуваються в українському

суспільстві, вимагають відповідних акцентів у освітній галузі. Нова освітня

філософія визначила пріоритетні напрями педагогічної діяльності, серед яких

особливої ваги набирає стратегія спрямування навчально-виховного та

виробничого процесу на формування духовного світу особистості,

утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних

можливостей і здібностей учнів, а також становлення їх професійної

майстерності.

Сучасні зміни в суспільстві спонукають педагогів шукати інновації та

впроваджувати їх у навчальний процес. Перед освітою постає завдання-

формування нового покоління не лише як носія знань, а як генерації з

переважаючим творчим мисленням, що здатна використовувати здобуті

знання й забезпечувати інноваційний розвиток суспільства в цілому.

Нове суспільство зацікавлене у громадянах, які були б здатні до

активних дій, до самостійного прийняття рішень, до гнучкої адаптації, до

зовнішніх швидкомінливих умов. Виникає необхідність визначити учня

центральною фігурою навчального процесу, становлячи тим самим його

пізнавальну активність у центр уваги педагогів і засобів навчання.123

Профтехосвіта Запоріжжя №17Нині більшість творчо працюючих педагогів віддають перевагу в роботі

інтерактиву. Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова

«interact», де «inter» - взаємний і «act» - діяти. Таким чином, інтерактивний -

здатний до взаємодії, діалогу.

Інші вважають, що інтерактивне навчання - це спеціальна форма

організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету -

створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою

успішність, інтелектуальну спроможність.

Педагоги-практики вважають, що будь-якому навчанню притаманна

активність, зауважуючи при цьому, що слухання, сприймання інформації - це

вже залучення до активності. У низці наукових досліджень засвідчено, що в

процесі навчання треба значно більше, ніж слухати, необхідно читати,

писати, обговорювати, брати участь у вирішенні проблем, спостерігати,

практикуватися, освоювати практичні навички та отримувати зворотний

зв’язок.

Інтерактивні технології навчання сприяють ефективному розвитку в

кожного учня логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей і

загальноприйнятих норм поведінки як на заняттях, так і в житті; розвитку

здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню

особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами

колективу задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати

і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та

співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до

кожного індивідуума, вихованню толерантності, доброзичливості, почуття

солідарності й рівності, формуванню вміння робити вибір, що ґрунтується на

власних судженнях та аналізі дійсності.

Проблема, над якою працюю понад п’ять років, – «Використання

інтерактивних форм у навчально-виробничому процесі».

Мета – передати знання, уміння, створити навчальне середовище, в

124

Профтехосвіта Запоріжжя №17якому теорія і практика засвоюються одночасно, що надає змогу учням бути

демократичними, толерантними, самостійно приймати рішення, формувати

критичне мислення та реалізовувати індивідуальні можливості,

усвідомлюючи цінність інших людей.

Завдання:

• знайти такі форми і методи навчання, які б створювали умови для

осмислення і вирішення навчальних і виробничих проблем;

• домогтися, щоб учень відчував свою значимість, повагу до своєї думки,

свого бачення вирішення завдань;

• домогтися активної взаємодії всіх учасників, залучених до навчання, на

засадах, де учень і педагог є рівноправними, рівнозначними суб’єктами

навчання.

Очікувані результати

Така організація роботи сприяє розвитку самостійності та незалежності

мислення, а відтак активності, а не просто слухняності, що робить

продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває

свою інтелектуальну можливість й успішність, потребу самореалізації.

1. Використання інтерактивних форм у навчально-виробничому

процесі

Виробниче навчання є важливим дидактичним процесом, на

результативність якого впливає велика кількість чинників, одним з яких є

професійна готовність і обізнаність майстра виробничого навчання.

Головною метою виробничого навчання є формування особистості

учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду.

Формування естетичних смаків ліцеїстів на уроках виробничого навчання має

специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої

навчальної діяльності. На уроках виробничого навчання, на відміну від

уроків мови та літератури та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів

формуються уявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне i потворне,

125

Профтехосвіта Запоріжжя №17величне i низьке, трагічне i комічне та багато інших, виникає можливість

розкрити i показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою i

мистецтвом. I це цілком закономірно, адже сприйняття i розуміння людиною

прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності.

Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних i

розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених

предметів, перетворення довкілля.

Прагнення постійно оптимізовувати навчально-виховний процес

зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних педагогічних

технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості. Подальший їх

розвиток пов'язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й

виховання.

Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і

виховання є їх технологізація - неухильне дотримання змісту і послідовності

етапів впровадження нововведень.

Історично поняття «технологія» (грец. techne - мистецтво, майстерність

і logos - слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з

технічним прогресом. Значущим воно є у виробничій діяльності, де

технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення

матеріалів, мистецтво оволодіння процесом. До основних ознак технології

належить стандартизація, уніфікація процесу, можливість його ефективного

та економічного відтворення відповідно до заданих умов. Технологічний

процес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням

необхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов.

Творча знахідка полягає в тому, що діяльність учнів на базі майстерні та

базового підприємства несе в собі значне технічне навантаження, пов'язане з

розвитком творчих здібностей, формуванням техніко-технологічних знань,

умінь і навичок учнів.

У своїй роботі створюю такі умови, щоб учні не тільки усвідомили

126

Профтехосвіта Запоріжжя №17суспільно корисне значення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі

здібності, реалізувати їх у конкретних трудових справах. І цьому найкраще

сприяє особистісно орієнтована технологія навчання, де поєднуються різні

аспекти трудової підготовки, зв'язок з іншими предметами, з життям. Уроки

проводжу з використанням найбільш оптимальних форм і методів організації

навчальної діяльності учнів.

Під час виконання практичних робіт налагоджую взаємодопомогу

сильніших учнів слабшим, тримаю весь час у полі зору найслабших учнів.

Якщо в ході уроку є якісь цікаві моменти (успішний прийом, досконаліший

технологічний процес), роблю їх здобутком усього класу.

Як майстер виробничого навчання, привчаю учнів до самостійності,

індивідуалізації навчання, творчості в конструюванні, оздобленні виробів.

Характер завдань, які пропоную учням, постійно змінюється з метою

стимулювання конструкторської думки підлітка, юнака.

Підсумовуючи заняття, спільно з учнями роблю аналіз виконаної

роботи, проводжу розрахунки, звертаю увагу на технологію, художнє

оформлення (дизайн).

Використовуючи активні методи навчання (ігрові форми проведення

занять, вільна творча діяльність, критичне мислення під час уроків і в

позаурочний час), одержую відповідні результати - учні вчаться об'єктивно

мислити, робити правильні висновки, досягають успіхів у різноманітних

сферах діяльності.

2.Форми та методи роботи на уроках виробничого навчання

2.1 Вплив активних методів навчання на формування позитивної

мотивації учнів

Термін «метод» походить від грецького слова «methodos», що означає

шлях, спосіб просування до істини. Етимологія цього слова позначається й на

його трактуванні як наукової категорії. Так, наприклад, у філософському

енциклопедичному словнику під методом у самому загальному значенні 127

Профтехосвіта Запоріжжя №17розуміється «спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або

операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності».

Метод навчання - спосіб подання (подачі) інформації учневі в ході його

пізнавальної діяльності. Це ті дії, які взаємопов'язують педагога й учня, тобто

бінарні, двоїсті по своїй суті.

Також метод навчання - це взаємопов'язана діяльність викладача та

учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь та

навичок, виховання та загальний розвиток.

У вузькому розумінні метод навчання є способом керівництва

пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати три функції:

- навчальну;

- виховну;

- розвиваючу.

Ідея визначальної ролі активності особистості у її власному розвитку і

необхідності стимулювання активності у процесі навчання стала загально

визначеною. Але коли учень сам тягнеться до знань, освіти? Тоді, коли ним

рухають внутрішні спонукання до навчання, дій або навчальної діяльності в

цілому, тобто мотиви.

Мотив - це внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду

активності (діяльність, спілкування, поведінка) пов'язане із задоволенням

певної потреби. У ролі мотивів можуть виступати ідеали, інтереси,

переконання, установи, цінності, оскільки за ними завжди стоять потреби

особистості: базові, життєві, біологічні, соціальні.

Людина залучається до діяльності тільки за наявності мотиву до участі

в ній. Як правило, кожен учень під час заняття розвиває декілька видів

діяльності. Всі вони мотивовані, або нав'язані (вдало і вміло, чи з-під палиці)

педагогом, або ж мотиви з'явилися у самого учня. Завдання педагога вбачаю в

тому, щоб спрямувати процес мотивації пізнавальної діяльності з даної теми

так, щоб вона захопила учня, витіснивши на певний час інші мотиви. Для

128

Профтехосвіта Запоріжжя №17підтримання цього процесу потрібно змінювати види діяльності. Тому

щоразу, коли з'являється нове навчальне завдання, учень повинен розуміти,

навіщо така діяльність йому потрібна, лише тоді він сприйме нав'язану

мотивацію як свою особисту.

Якщо бажання розібратися в питаннях, розглянутих на занятті, стане

головним для учня і витіснить усі інші, то він зосередиться, і процес пізнання

триватиме успішно, тому на заняттях багато уваги приділяю мотивації.

Серед поширених методів активного навчання є змагальні. Це учні

апробовують свої знання через гру, змагаючись один з одним або група з

групою. У даному випадку йтиметься про два важливі типи мотивації -

мотивація успіху і мотивація боязні невдачі.

Мотивація успіху однозначно позитивна. При такій мотивації дії

людини направлені на досягнення конструктивних, позитивних результатів.

Особистісну активність визначає потреба в досягненні успіху. Особистості

цього типу відрізняються наполегливістю в досягненні мети.

Мотивація боязні, невдачі відноситься до негативної сфери. При

даному типі мотивації людині важливо перш за все уникнути зриву, невдачі,

покарання.

Отже, для того, щоб розвити позитивну мотивацію у учнів, я намагаюсь

урізноманітнювати навчання і все частіше застосовувати активні методи

навчання.

Первинне уявлення про перевагу тих чи інших методів навчання можна

отримати шляхом спостереження за ставленням учня до навчання. Це

ставлення зазвичай називають активністю.

Активність означає ступінь входження учня в предмет його діяльності:

готовність виконувати навчальне завдання, свідоме виконання завдань,

систематичність навчання, намагання підвищити свій освітній рівень.

Активні методи навчання припускають використання такої системи

методів, що спрямована головним чином не на виклад готових знань і їхнє

129

Профтехосвіта Запоріжжя №17відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знань у процесі активної

пізнавальної діяльності. Метою застосування активних методів навчання є

творче засвоєння навчального матеріалу, умінь, навичок.

Таким чином, застосування активних методів навчання - це навчання

діяльністю. Саме в активній діяльності, що направляється майстром, учні

опановують необхідні для їхньої професійної діяльності знання, уміння,

навички, розвиваються творчі здібності. В основі активних методів лежить

діалогічне спілкування як між викладачем і учнями, так і між самими учнями.

А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здатності, уміння

вирішувати проблеми колективно, і головне - розвивається вміння говорити.

Використання активних методів навчання передбачає індивідуалізацію

як активний пошук різних варіантів та шляхів досягнення учнем з

різноманітними індивідуальними особливостями навчальної мети. Визнання

педагогом необхідності індивідуалізації дає йому змогу видозмінювати

навчальну систему таким чином, щоб допомогти кожному учню долати

навчальну програму в особистому темпі.

Активне навчання передбачає використання такої системи методів і

прийомів, що спрямовані головним чином не на повідомлення учнем готових

знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на організацію їх для

самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі активної

пізнавальної і практичної діяльності.

Порівняно з традиційними методи активного навчання мають ряд

особливостей:

1. «Примусова» активізація мислення - суть якої полягає в тому, що

учень змушений бути активним незалежно від того, бажає він цього чи ні.

2. Самостійне творче вироблення рішень учнями, підвищений ступінь

мотивації.

3. Постійна взаємодія педагога з допомогою прямих чи зворотних

зв'язків.

130

Профтехосвіта Запоріжжя №17Отже, мотивація навчальної діяльності учнів неможлива без

застосування активних методів навчання, оскільки знання дійсно потрібно

вміти здобувати. Знання - це скарб, а вміння вчитися - ключ до нього.

Якщо педагоги навчать своїх учнів самостійно здобувати знання, аналізувати

набутий досвід, уміло ним користуватися, то в результаті суспільство отримає

висококваліфікованих спеціалістів.

2.2 Застосування інтерактивних методів у виробничому навчанні

Існує відмінність між методами теоретичного і виробничого навчання.

На уроках з предметів профтехциклу викладач повідомляє нову навчальну і

технічну інформацію, як правило, всім учням одночасно, а в умовах

виробничого навчання досить часто проводяться заняття з підгрупами учнів і

навіть індивідуально (наприклад, при навчанні водіння транспортних засобів,

на робочих місцях з використанням клепальних машин, електричних дрилів

тощо).

Практичні методи:

1. «Метод імітаційних вправ» – цей метод (згідно класифікації методів

А.М.Смолкіна) належить до імітаційних ігрових методів.

Я працюю майстром виробничого навчання за професією «Тракторист-

машиніст сільськогосподарського виробництва категорій «А»; «С»; слюсар-

ремонтник сільськогосподарської техніки 2-3 розряду; водій

автотранспортних засобів категорій «В»; «C», тому метод вправ дуже часто

застосовується під час роботи в слюсарній та ремонтній майстернях, а також

під час проведення індивідуального водіння тракторів і комбайнів.

Варто зазначити, що основною складовою цього методу є вправи і

самостійна робота учнів. Саме це і забезпечує формування основ професійної

майстерності учнів. Цей метод застосовую в процесі виробничого навчання,

коли учням потрібно глибоко розібратися в рішенні практичних задач,

визначити і практично перевірити прикладні залежності і практично вивчити

в лабораторних або виробничих умовах способи регулювання, налагодження,

131

Профтехосвіта Запоріжжя №17настроювання техніки, зняти технічні характеристики, визначити ведучі

параметри. Наприклад: дослідження впливу геометрії ріжучого інструменту

на якість обробки поверхні, зняття навантажувальних характеристик двигуна,

настроювання приладу на відповідний режим роботи.

Вправи - це багаторазові повторення дій з метою їхнього свідомого

удосконалювання. У процесі вправ у такий спосіб відбувається перехід

кількості (у даному випадку кількості повторень, відтворень) у якість, що

характеризується удосконаленням знань, способів діяльності, набуттям умінь

і навичок.

Разом з тим не все так просто: не кожне багаторазове повторення є

вправою, не кожне дає збільшення якості. Можна часто повторювати ті самі

дії, але поліпшення їх не відбудеться.

Після такого вступу потрібно сформулювати і коротко прокоментувати

наступні загальні вимоги-характеристики вправ як методу виробничого

навчання:

1. Вправи - це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед.

Кожна вправа - це черговий крок в оволодінні професією.

2. Кожна вправа повинна мати чітку мету: навчальну - чому навчитися,

що освоїти, відпрацювати, закріпити, удосконалити, розвити, чого досягти і

т.п., і виробничу - що, як і скільки зробити в процесі вправ. Мети ці повинні

тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом

досягнення навчальної мети, що є основним. Мети повинні бути чітко

доведені до учнів і усвідомлені ними.

3. Вправи проводяться під керівництвом майстра. Мета майстра при

керівництві вправами повинна бути і метою учнів. Коригування діяльності

учнів у процесі вправ виробляється насамперед з позицій реалізації

навчальної мети.

4. Виконуючи вправи, учень повинен мати міцну свідому орієнтовану

основу своєї діяльності. Учень повинен чітко знати, «що», «як» і «чому так»

132

Профтехосвіта Запоріжжя №17потрібно робити.

5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і

позитивної мотивації діяльності учнів.

6. У процесі вправ учень повинен мати чіткі орієнтири для

самоконтролю ходу і результатів своїх дій (зоровий спосіб дії, еталон, робоче

креслення, технічні вимоги, сигнал тренажера і т.п.).

7. У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинен чітко

представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується

їхня мета.

Отже, навчальні цілі вправ повинні постійно і поступово

підвищуватися по складності і ступеню досяжності, знаходитися в тісному

взаємозв'язку. Кожна наступна мета обов'язково зберігає, включає попередню.

Це забезпечує послідовний поступальний рух учнів в освоєнні основ

професійної майстерності.

2. «Захист теми» - група ділиться на дві команди. Із допомогою

майстра учні однієї команди готують 3-4 проблемних питання або невеличкі

ситуації із вивченої теми для іншої команди. Гра складається із питань

(ситуацій) і відповідей однієї команди іншій. Питання задають учні, обрані

командою. У відповідях беруть участь усі члени іншої команди, отримують

бали для своєї команди. Якщо відповідь здається членам іншої команди

непереконливою, вони можуть її спростувати, але за заперечення правильної

відповіді нараховується штрафний бал. Потім друга команда задає питання

першій. Виграє команда, що набрала більшу кількість балів. Оцінює

суддівська колегія, що складається із декількох учнів і викладача. Цей варіант

змагального методу можна використовувати для тематичного чи підсумкового

контролю знань, наприклад, при обговоренні теми «Встановлення техніки на

зберігання», де учні готували питання по нормативам встановлення техніки

на короткочасне (перша група) і довготривале (друга група) зберігання.

133

Профтехосвіта Запоріжжя №173. «На індивідуального переможця» - дошка ділиться на три частини.

До кожної із них виходить учень. За декілька хвилин потрібно написати

складові частини сільськогосподарської машини, намалювати кінематичну

схему тощо. Виграє той, хто швидше і правильніше впорається із завданням.

Або на дошці пишуться терміни, головні для теми, яка вивчалася, кожний по

черзі дає їм визначення. Виграє той, хто допустив менше помилок і набрав

більшу кількість балів.

4. «Реклама» - перед парою учнів (один із однієї команди, інший із

другої) кладеться плакат з технічною характеристикою сільськогосподар-

ської машини, трактора або окремого агрегату, кожний із них, через визначе-

ний проміжок часу, робить рекламу, характеризує якість вищевказаного.

Експертна група оцінює за дванадцятибальною шкалою представлені рекла-

ми і нараховує бали. Виграє команда, що набрала більше балів.

5. «Дельта плюс» – говорять про позитивні сторони заняття (що

сподобалось – «плюс»), а потім обговорюються ті моменти, що можна

змінити. Одним з моментів застосування цього методу є те, що всі учні

можуть отримати оцінку, а також те, що починають розуміти труднощі

оцінювання й учаться дивитися іншими очима на свою роботу.

Під час обговорення проблемних завдань або результатів виконаних

робіт чи вправ застосовую всім відомі технології:

1. Мікрофон. Різновидом загальногрупового обговорення є технологія

«Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі,

відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

2. Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з

«Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою

висловлення загальних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою

методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися

щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по

суті й переконливо.

134

Профтехосвіта Запоріжжя №173. Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного

обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень

конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та

творчість, дає можливість вільно висловлювати свої думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати

якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого

періоду часу, які, до речі, можна застосовувати на наступних заняттях.

Таким чином, застосування інтерактивних методів під час проведення

уроків з виробничого навчання інтенсивно стимулює пізнавальний процес,

розвиває мотиви навчальної діяльності, мислення, уяву, рефлексію,

саморегуляцію, розвиває загальнонавчальні уміння та навички, створює

умови для застосування знань, умінь та навичок у практичній діяльності,

виховує самостійність, волю, здатність до співпраці, колективність,

комунікабельність, особисту позицію. Змагальні методи передбачають

використання спеціально створеної захоплюючої розважальної діяльності,

яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь та

навичок. Змагання у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку

відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює

сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи,

знімає втому та перенавантаження. Ці методи сприяють створенню емоційно-

піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою насиченої форми

його відтворення.

2.3 Конкурс як ефективна інтерактивна форма навчання

Застосування інтерактивних технологій передбачає застосування однієї

або декількох технологій, основною метою яких є підвищення результатів

навчання.

Для проведення конкурсів професійної майстерності можна

застосовувати технологію структурування кооперативного навчання.

Суттєвими компонентами співробітництва є взаємозалежність, особистісна

135

Профтехосвіта Запоріжжя №17взаємодія, індивідуальна і групова підзвітність, навички міжособистісного

спілкування і спілкування в невеликих групах, обробка даних про роботу

групи.

Структура проведення конкурсу профмайстерності може бути наступна:

Мотивація

Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі і викликати

інтерес до теми. Оскільки конкурс-це змагання, то в учнів звичайно виникає

бажання перемогти.

Оголошення, представлення теми та очікування результатів

Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто

того, чого вони повинні досягти результаті проведення конкурсу. Оскільки

конкурс проводиться в декілька етапів, це дозволяє залучити усіх учнів групи

(груп).

Надання необхідної інформації

Мета - дати учням достатньо інформації, для того щоб вони могли

виконувати практичні завдання. На цьому етапі доцільна міні-лекція про

умови проведення конкурсу.

Інтерактивна вправа-центральна частина конкурсу

Мета - досягнення поставлених цілей конкурсу.

Послідовність проведення така:

Інструктування – розповідь про цілі конкурсу, про правила,

послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; опитування – чи все

зрозуміло учасникам.

Об’єднання в групи, розподіл агрегатів.

Виконання завдання, під час якого майстер виробничого навчання,

викладач виступає як організатор, помічник, намагаючись надати учасникам

максимум можливостей для самостійної роботи.

Презентація результатів виконання вправи.

136

Профтехосвіта Запоріжжя №174. Підбиття підсумків, оцінювання результатів конкурсу

Мета – усвідомлення зробленого чи досягнених цілей, як можна

використати досягнення в майбутньому; яких навичок набули? Можна задати

питання, що було найбільш вдалим, що треба виправити, змінити в

майбутньому. Важливо, щоб учні змогли самостійно проаналізувати свої дії.

Оцінювання навчальних досягнень учнів має велике значення:

• Спонукати педагога і учнів замислюватись над підвищенням якості

своєї роботи.

• Визначити рівень можливостей учнів.

• Показати учням і педагогу ступінь досягнення результатів занять.

• Надати учням можливість продемонструвати свої знання і навички.

• Визначити, хто з учнів має одержати заохочення.

• Дати учням мотивацію до навчання й отримання знань.

• Визначити, чи є необхідність у перенавчанні або додаткових заняттях.

• Оцінювання на таких заняттях – завдання досить складне. Для

оцінювання можна запропонувати наступні прийоми:

• Спостереження – один з головних методів оцінювання при застосуванні

інтерактивних методик, педагог вибирає для себе показники, що буде

відслідковувати протягом проведення конкурсу.

• Самооцінка – оцінювання учнями своєї роботи, роботи товаришів, а

також заняття в цілому.

• «Дельта плюс» – говорять про позитивні сторони заняття (що

сподобалось – «плюс»), а потім обговорюються ті моменти, що можна

змінити. Одним з моментів застосування цього методу є те, що всі учні

можуть отримати оцінку, а також те, що починають розуміти труднощі

оцінювання й учаться дивитися іншими очима на свою роботу.

Важливим стимулом для учнів є створення ситуації успіху. Якщо учень

відчуває, що витрачені ним на процес навчання зусилля не залишилися

137

Профтехосвіта Запоріжжя №17непоміченими й були оцінені належним чином, то він і надалі працюватиме.

Для деяких учнів навіть можливість участі у спільній діяльності групи вже є

ситуацією успіху. А якщо їм було відведено роль виступаючого, то це стає для

них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання. В таких

моментах доцільна знову ж таки групова робота, де учасникам відведено

певні ролі. Зростає рівень відповідальності перед групою за обсяг своїх знань

та вміння їх презентувати.

Тобто, реалізувати такий стимул найпростіше, напевно,

використовуючи метод змагання. Адже саме так учень зможе показати свої

здібності, вміння грати та вигравати в суперників і грати в команді. А

оскільки першочергову роль у створенні ситуації успіху відіграє все - таки

оцінка, то можна запровадити у практику так зване накопичення балів за

період гри - змагання чи надання можливості групі, яка в результаті отримала

перемогу, отримати найвищий бал. Це додасть наснаги вихованцям і ще й

змусить їх більш відповідальніше поставитися до завдання.

Отже, щоб стимулювати навчальну діяльність учнів, доречно

використовувати змагальні методи, зокрема інтелектуальні ігри. Така

діяльність захоплива, але найголовніше - вона наближає тематику занять до

внутрішнього світу молоді, отже, викликає непідробний інтерес до

виробничого навчання і загалом до обраної професії.

Висновки

Застосування інтерактивних методів навчання є досить перспективним,

оскільки виходить із самоцінності особистості. Його метою є формування

людини як неповторної особистості, творця самої себе і себе, як

професіонала.

Відповідне методичне забезпечення такого виду навчання має

ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну

взаємодію учасників педагогічного процесу, їхню самоактуалізацію і

самоорієнтацію.

138

Профтехосвіта Запоріжжя №17Технології такого спрямування передбачають особистісно рівноправну

позицію вчителя і учня. Вона й дає учневі можливість бути суб'єктом

навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до

саморозвитку, самоствердження.

139

Профтехосвіта Запоріжжя №17Список використаних літературних джерел

1. Блага К., Шебек М. Я - твой ученик, ты - мой учитель. - М., 1991.

2. Волкова Н.П. Педагогіка. – Київ: Академія, 2001. - С. 196 – 201

3. Галіцина.Л. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд.

Л.Галіцина.- К.: Ред. Загальнопед. газ., 2005.

4. Древс У.М., Фурман З.Н. Организация урока (в вопросах и ответах).

Век X. - М.: Просвещение, 1984

5. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках

обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2004. - №2. -

С.8 - 10.

6. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. – М., 1991.

7. Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів

школи у процесі трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти.

- 1999. - Вип.1.С 5-8.

8. Зотов Ю.Б. Организиция современного урока. - М., Просвещение,

1984

9. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. - М.: Просвещение, 1984

10. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку

творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. - 2002.-№5-6 - С.7 - 10.

11. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции - М., 1971

12. Лернер И.А. Дидактические основи методов обучения. - М.:

Педагогіка, 1981. - 185с.

13. Мартинець А. М. Нові педагогічні технології: інтерактивне

навчання / А. М. Мартинець // Відкритий урок. – 2003. –№7-8. –С.28-31.

14. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. - М., 1996.

15. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.:

А.С.К., 2004

16. Раковська М.А. Інтерактивне навчання в сучасному освітньому

процесі. Матеріали наукової інтернетконференції «Актуальні питання науки і

140

Профтехосвіта Запоріжжя №17практики: досягнення та перспективи», 2007.

17. Рибалко ЕФ. Возрастная и дифференциальная психология: Учебн.

пособие, - Л.: ЛГУ, 1990

18. Сиротенко. Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. -

Х.: видавнича група «Основа», 2003

19. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой.

- М.: Высшая школа, 1973. - 418 с.

20. Шведов А. Активизация учащихся на уроках производственного

обучения. - Профессионально-техническое образование. – 1965. - №2,С. 8 -

10.

21. Якиманская И. С. Формирование интеллектуальных умений в

процессе производственного обучения. -- М.: Высшая школа, 1979. -- 88 с

22. Ярмаченко.М.Д. Педагогіка /за ред. М.Д. Ярмаченка. - К., 1986.

23. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002.

–№5-6.

141


План уроку виробничого навчання в майстернях

Тема уроку: Паяння. Склеювання

Мета уроку: ознайомити учнів з різновидами припоїв і флюсів, що

застосовуються при ремонті автотракторної техніки, способами та

особливостями їх застосування. Навчити учнів підготовлювати деталі до

лудіння, паяння, склеювання. Навчити прийомам залуження, паяння,

склеювання.

Обладнання і пристосування: тиски слюсарні, плита електрична,

кутошліфувальна машина, ємності для рідин, таблиці, інструкційні карти,

рукавиці гумові, респіратори, окуляри захисні.

Інструменти і матеріали: напилки, наждачний папір, клеї різні, олово,

кислота, каніфоль, паяльники електричні, шабер, плоскогубці, ножиці, сода

каустична, вода, заготовки металеві і гумові, розчинники, металеві щітки.

Об’єкти робіт: бачки радіаторів, паливні баки, блок - картер.

Хід уроку:

1. Організаційна момент

1.1 Лінійка готовності

1.2 Перевірка спецодягу

1.3 Повідомлення теми уроку і мети уроку

2. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Бесіда:

* що таке паяння, в яких галузях його застосовують ?

* які види припоїв ви знаєте ?

* що таке флюс, для чого його застосовують ?

* які типи паяльників існують ?

* як правильно підготувати деталі до паяння ?

142

Профтехосвіта Запоріжжя №173. Розповідь – пояснення

3.1. Різновиди припоїв і флюсів, що застосовуються при ремонті

автотракторної техніки, способами та особливостями їх застосування

При ремонті тракторів паяння застосовують для усунення дефектів

трубопроводів, баків, радіаторів, кабін, електропроводки. Основними

матеріалами при паянні є припої і флюси. Припої є тверді і м’які.

М’які припої (температура плавлення до 300 °С) застосовують для

з’єднань незначної міцності (δв = 28 – 47 МПа) і є сплавом олова і свинцю

табл.1.

Виготовляються у вигляді проволоки, прутків, трубок, заповнених

флюсом. В якості флюса застосовують хлористий цинк при паянні сталі і

бронзи, каніфоль і нашатир для міді і латуні, соляну кислоту для чавуну.

Паяння виконують паяльником або заглиблюванням деталей в розплавлений

припой. Зазор між з’єднуваними поверхнями складає 0,05- 0,2 мм.

Тверді припої (температура плавлення 800- 900° С) застосовують при

підвищених вимогах до міцності шва (δв= 260- 300 МПа), в тому числі під

дією високих температур. Марки твердих припоїв наведені в табл.2; 3.

Деталі з сірого чавуна складно паяти, тому що наявні включення

графіту. Графіт видаляють піскоструйною обробкою або поверхню вкривають

тонким шаром паяльного порошку, який складається з мілких залізних

стружок з невеликою кількістю бури.

Паяння деталей з чавунів здійснюють припоями з латуні, наведеними в

табл.4. Флюси для паяння мідно - цинковими припоями мідних сплавів і сталі

- бура або (бур 50 а% і борна кислота 50 %).для паяння деталей з алюмінію

застосовують флюси таких складів:

- фтористий калій або фтористий натрій 6-8 %, хлористий літій 35-42

%, хлористий цинк 15-25 %, хлористий калій – те що залишилось;

- фтористий калій або фтористий натрій 8-10 %, хлористий натрій 15-

20 %, хлористий барій 10-15 %, хлористий цинк 30-40 %, хлористий калій –

143

Профтехосвіта Запоріжжя №17те що залишилось;

- хлористий літій 22-35 %, хлористий цинк 8-12 %, хлористий калій 54-

56 %, хлористий натрій 9-11%.

Склади флюсів до паяння деталей з чавуна :

• борна кислота – 50 %, бура – 50 %;

• борна кислота – 50 %, вуглекислий літій - 25 %, вуглекислий кальцій –

25 % (марка ФПСН- 2).

Процес нагрівання деталі - газополум’яний, електроконтактний, током

високої частоти, в печі, а для алюмінієвих сплавів – ультразвуковим

паяльником УП – 21. Зазор між з’єднуваними поверхнями 0,03 – 0,05 мм.

Підготовка поверхонь до паяння – це підгонка, розробка кромок,

механічна очистка від бруду і окислів, знежирювання, встановленні

спеціальних пристосувань, нанесенні флюса. По закінченні паяння шов

зачищають від надлишків припою і промивають водою для видалення

залишків флюса.

3.2. Марки клеїв, способи їх застосування при ремонті

автотракторної техніки

Склеювання

Технологічний процес складається з кількох етапів:

- підготовка поверхонь, що включає в себе механічну обробку, очистка

від бруду і окислів, знежирювання (авіаційним бензином, розчинниками);

- нанесення клею щіткою або фарборозпилювачем на обидві склеювані

поверхні і підсушування клею;

- збирання з’єднання і встановлення під прес;

- витримка під тиском при визначеній температурі.

Марки клеїв наведені в таблиці.5; 6.

Для склеювання застосовують клеї на основі епоксидних смол ЕД-14,

ЕД-16, ЕД-20, ЕД-22.

Цінні фізико-механічні якості епоксидні смоли набувають в твердому

144

Профтехосвіта Запоріжжя №17стані, в який вони переходять при з’єднанні з затверджувачами

(поліетиленполіамін, етилендіамін, малеїновий ангідрид та ін.).

Пластифікатори додають в епоксидні склади для придання

еластичності, бо без них затверджені смоли ламкі і руйнуються при вібрації і

ударах.

В якості пластифікаторів використовують мало летючі рідини –

дибутилфталат, диоктилфталат, трикрезилфосфат або низькомолекулярні

поліамідні смоли (Л- 18, Л-19, Л-20), які одночасно є затверджувачами.

В епоксидні склади додають наповнювачі для зменшення усадки,

покращення зазорозаповнюваності, регулювання в’зкості, електро- і

теплопровідності, зменшення вартості складу.

Клейовий склад готують перемішуванням 4-5 хв. Строк експлуатації-

30 хв, після чого починається затвердівання. Температура готового складу -

30-35° С.

4. Вступний інструктаж

4.1 Інструктаж з ОП

Охорона праці під час роботи з кислотами і лугами

Під час роботи з небезпечними для здоров'я людини і

вогненебезпечними матеріалами необхідно дотримуватись загальних правил

безпеки.

Рідинні хімічні препарати треба переливати, користуючись лійкою, а

сипучі – пересипати ложкою. При цьому необхідно берегти очі й дихальні

шляхи від потрапляння в них бризок або пилу. Предмети після використання

слід ретельно вимити, зберігати їх краще разом із хімічними препаратами.

Не можна низько нахилятися над посудинами з хімічними речовинами і

киплячими рідинами, особливо під час вливання туди нової порції рідини або

всипання порошку, нюхати їх, сильно втягуючи повітря.

Гарячі рідини не можна вливати в тонкостінний скляний посуд.

145

Профтехосвіта Запоріжжя №17Розводячи міцну сірчану кислоту, її треба поступово лити у воду, а не

навпаки (при цьому вода буде сильно розігріватися).

Не можна змішувати несумісні хімічні речовини, оскільки вони при

змішуванні можуть енергійно реагувати, інколи з виділенням теплоти, або

перетворюватися в нові речовини з іншими властивостями, що робить їх

непридатними до використання.

Несумісними речовинами є такі:

- сірчана, соляна та інші кислоти з кальцинованою содою, крейдою,

вапном і лугами;

- нашатирний спирт і хлорид амонію з йодом та формаліном;

- перманганат калію із спиртами, гліцерином, сіркою, йодом, вугіллям,

нашатирним спиртом, хлоридом амонію;

- сірка з перманганатом калію, хлорним вапном;

- хлорне вапно із скипидаром, оливами, жирами, гліцерином,

нашатирним спиртом, хлоридом амонію, органічними речовинами.

Під час роботи з пожежонебезпечними засобами не можна запалювати

газові пальники, палити, користуватися електронагрівальними приладами,

особливо пожежо- і вибухонебезпечними є випари горючих розчинників (з

ними завжди треба працювати на відкритому повітрі).

Усі автопрепарати слід використовувати тільки за їхнім призначенням,

суворо дотримуватись інструкції та рекомендації щодо їхнього використання.

Можна використовувати тільки препарати, придбані в магазині з етикеткою

на упаковці. Не можна зберігати автопрепарати в тарі без етикеток.

Охорона праці під час роботи з клеями та герметиками

Під час роботи з клеями та герметиками необхідно дотримуватися

певних правил безпеки у зв'язку з тим, що багато з них є токсичними і

вогненебезпечними.

Найтоксичнішими затверджувачами уретанових і епоксидних клеїв є

ізоціанат і поліетиленполіамін. Ізоціанати зумовлюють подразнення слизових

146

Профтехосвіта Запоріжжя №17оболонок дихальних шляхів і загальну слабкість. Поліетиленполіамін при

тривалому впливі на шкіру здатний спричинити ураження типу виразкового

дерматиту, при потраплянні в очі він викликає гнійний кон'юнктивіт.

Тривалий вплив епоксидних смол на шкіру спричинює її захворювання

(дерматит, екзему).

Клеї на основі модифікованих фенолоформальдегідних смол порівняно

малотоксичні, оскільки майже не містять вільного фенолу.

Малотоксичними клеями на основі похідних акрилових смол є

анаеробні герметики і цианокрилатні клеї.

Токсичність гумових клеїв визначається токсичністю їхніх розчинників.

Клеї на основі пластизолей за нормальної температури не токсичні. При

нагріванні пластизолей до температури 160...І80 °С з них виділяється

хлороводень.

Роботи з клеями слід виконувати у спеціально відведених для цього

приміщеннях, обладнаних витяжною вентиляцією, чим досягається безпечна

для працюючих концентрація токсичних речовин у повітрі. Готувати та

наносити клеєві композиції слід у витяжній шафі із швидкістю руху повітря

не менш як 0,7 м3/с.

Разові роботи з клеями в місцях, де відсутня витяжна вентиляція, треба

виконувати при відкритих вікнах у добре провітреному приміщенні.

У приміщеннях, де виконують роботи з клеями, забороняється палити

та вживати їжу.

Органічні розчинники та деякі клеї є горючими. Займання може

відбутися при знежиренні деталей і при потраплянні клею та розчинників на

гарячі поверхні. Для запобігання пожежі забороняється зберігати, розливати й

використовувати клеї та розчинники поблизу вогню й нагрівальних приладів.

У разі потрапляння клею або затверджувача на шкіру слід негайно

почистити забруднене місце сухим ватним тампоном, обмити гарячою водою

з рідким милом, після чого змастити вітамінним кремом, борним вазеліном

147

Профтехосвіта Запоріжжя №17або гліцерином. При значному забрудненні можна користуватися

етилцелозольвом, який відносно легко переноситься шкірою. Ацетон

застосовувати для цієї мети небажано, оскільки він сприяє проникненню

клею у шкіру.

Для захисту рук корисно користуватися спеціальними пастами (ХИОТ №

6 та ін.). Треба враховувати, що пасти, які містять жири і тальк, застосовувати

не можна, оскільки навіть малі сліди жиру на поверхнях, які склеюються,

можуть стати причиною браку.

4.2 Показ виконання вправ

4.2.1 Підготовка деталей:

Вправа 1

Підготовка шва до пайки

Очистити поверхні металічною щіткою від бруду, мастил і корозії

(шабером, напилком, або надфілем до металічного блиску). Товстий шар

мастила з виробів зі складними поверхнями, з внутрішніми площинами і

глибокими отворами знежирювати розчинниками фарби, ацетоном, бензином,

етиловим спиртом та інше. Щільно підігнати деталі в місці пайки.

Вправа 2

Приготування флюсів

Примітка: Працювати в гумових рукавичках і окулярах. У

скляний посуд з широким горлом (до половини) налити воду. Посуд

встановити на піддоні біля витяжної труби. В скляний посуд налити таку

ж кількість технічної соляної кислоти. Потім наливати кислоту в воду, а

не навпаки.

В розчин соляної кислоти опустити одну частину нарізаних мілких

кусочків (стружки) цинку. Опустити кусочки обережно. Розчин буде

готовий після закінчення реакції (бульбашки перестануть іти), розчин

стане прозорим. Накапати в розчин декілька крапель нашатирного

спирту - як антикорозійний засіб (мал. 122, в).

148

Профтехосвіта Запоріжжя №17Вправа 3

Підготовка поверхні до очистки

Механічна очистка:

Очистити поверхню до рівномірного металічного блиску (щітками, або

шліфуванням). Щітками обробляти поверхні, покриті окалиною, або сильно

забруднені. Вироби перед підготовкою промити чистою водою, нерівності на

виробі видалити шліфуванням абразивними кругами і шкурками.

Хімічна очистка:

Знежирювання поверхонь виробів виконувати в водному розчині

каустичної соди (на 1л. води 10 гр. соди). Налити розчин в металічний посуд,

і нагріти до кипіння. В нагрітий розчин занурити виріб на 10-15 хв.

Витягнути виріб з розчину, промити в чистій (декілька разів міняти)

теплій воді і просушити на добре знежиреній поверхні - краплі чистої води

розтікаються.

Жирова речовина і мінеральні мастила видаляються бензином,

керосином та іншими розчинниками.

Мідні, латунні і сталеві вироби травляться на протязі 20-23 хв. В 20-

30% розчині сірчаної кислоти з підігрівом.

4.2.2 Лудіння:

На очищене і знежирене місце покласти припой і рівномірно,

плавними круговими рухами паяльника нагрівати поверхню виробу,

розподіляючи олово по всій поверхні лудіння.

Розподіливши облуду рівномірним шаром по всій поверхні, виріб

охолодити, протерти змоченим піском.

4.2.3 Паяння електричними паяльниками

Підготувати і перевірити електричний паяльник, (мал. 126, а, б).

Очистити місце пайки виробу від бруду, корозії і жирових плям.

Затиснути в слюсарні тиски з м'якими губками електропаяльник і

заправити напилком робочу частину (мал. 126, в).

149

Профтехосвіта Запоріжжя №17Перевірити підводку переносної колодки (мал. 126, г) електроживлення

і можливість включення від однієї розетки двох-трьох паяльників.

Підключити електропаяльник до мережі.

Покласти паяльник на стійку. Нагрівання спостерігати по легкому

потріскуванню в головці паяльника. Для очистки від окислів і окалин робочу

частину нагрітого паяльника занурити на мить в посудину з хлористим

цинком (мал. 127, а).

На очищену частину паяльника взяти дві-три краплини припою

(мал. 127, б), залудити паяльник.

Накласти електропаяльник на місце пайки і без відриву від шва

переміщувати паяльник в одному напрямку вздовж шва заповнюючи припоєм

зазор.

Склеювання:

Підготувати поверхні (очистити від бруду, знежирити ацетоном,

розчинником, або гарячим лужним розчином, підігнати з'єднувані поверхні і

утворити шорстку поверхню мал. 130, а).

Нанести на одну сторону рівний і тонкий (0,5-0,1 мм) шар клею. В шарі

клею не повинно бути бульбашок повітря. Наносити клей вручну пензлем,

шпателем або розпилювачем. Витримати деталі на повітрі при кімнатній

температурі (для видалення вологи); сумістити і притерти деталі (мал. 130, 6).

З'єднати деталі в пристосуванні (мал. 130, б) і стиснути під тиском, що

залежить від марки клею (беруть по довідниках) утримати деталі.

Очистити деталі від напливів клею (деякі ділянки можуть бути не

проклеєні по причині забруднення, недостатнього тиску і завчасного

загустіння клею.

Виконати термообробку (полімеризація клею при Т= 60 - 200 °С на протязі

0,5 - 3,5 ч).

Перевірити якість склеювання за допомогою збільшувального скла, або

випробування місць склеювання на зсув.

150

Профтехосвіта Запоріжжя №175. Поділ учнів на ланки

а) 1 ланка-вправа 1,2,3 (карта 7.1)

б) 2 ланка-вправа 1,2 (карта 7.2)

в) 3 ланка-вправа 1 (карта 7.3)

6. Дублювання вправ ланковими з зазначенням типових помилок та

способами їх усунення

Типові труднощі та помилки учнів та їх попередження :

При паянні м’якими припоями більшість труднощів в учнів виникає

при підготовці деталей перед паянням і обслуговуванні паяльника. Учні

намагаються зачищати деталі наждачним папером, не враховуючи засмічення

деталей клеєм, яким скріплені з полотном частки шліфувального порошку. В

результаті деталь виявляється засаленою і при паянні олово скочується з

виробу замість того, щоб щільно прилипати до нього. Усунути помилку

можна, якщо зачистку виконати шабером. Зачищеного місця не можна

торкатись руками, тому що при цьому деталь засалюється.

При обслуговуванні паяльник часто перегрівають після чого на ньому

утворюється окалина і олово до паяльника не пристає. Паяльник треба заново

зачистити напилком.

При нормальному нагріванні залуженого паяльника його треба перед

повторним обслуговуванням протерти ганчіркою, а потім заново залудити на

нашатирі.

Великі труднощі виникають при паянні великих деталей, якщо невірно

обирається розмір паяльника. Треба враховувати, що паяльником малого

розміру не можна паяти великі деталі тому, що тепла паяльника не вистачає

для прогрівання металу деталі. Ця помилка усувається підігріванням деталі

паяльною лампою або підбором більшого розміру паяльника.

При паянні твердими припоями деталі під час паяння часто

розпадаються тому, що учні зв’язують їх між собою тонкою металевою

проволокою, яка може згоріти раніше плавлення припою. Рекомендується

151

Профтехосвіта Запоріжжя №17зв’язувати деталі жаростійкими сортами проволоки, краще з ніхрому. З цією

метою використовуємо спіралі від зіпсованих утюгів та плиток.

Графік переміщення ланок по робочих місцях

1-1; 2-2; 3-3;

1-2; 2-3; 3-1;

1-3; 2-1; 3-2.

7. Поточний інструктаж:

7.1 Цільові обходи через кожні 15 хв. - перевірка організації робочих

місць.

7.2 Дотримання вимог охорони праці.

7.3 Перевірка правильності виконання вправ кожною ланкою на

робочих місцях згідно графіка переміщення.

8. Заключний інструктаж

8.1 Аналіз роботи учнів:

а) приклади успішної роботи;

б) допущені помилки;

в) домашнє завдання: прийоми оцінювання технічного стану робочих

органів сільськогосподарської техніки.

8.2 Організація робочих місць

8.3 Прибирання майстерні

Розробив майстер виробничого навчання В.А.Глухов.

152

Профтехосвіта Запоріжжя №17Затверджую:заступник директора з НВР"____" "________" 20____р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА № 1

ТЕМА: Паяння. Склеювання.

МЕТА ЗАВДАННЯ: Навчитись підготовлювати деталь до пайки; паяти з

застосуванням електричного паяльника, готувати деталі до лудіння; вміти лудити і

паяти.

ЗМІСТ ЗАВДАННЯ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

Інструменти і матеріали: електричні паяльники, напилки різні, шабери,

плоскогубці, ножиці, інструмент для розмітки, олово, кислота соляна, каніфоль,

припої різні, металеві щітки.

Вправа 1. Підготовка шва до пайки

1. Очистити поверхні металічною щіткою від бруду, мастил і корозії

(шабером, напилком, або надфілем до металічного блиску). Товстий шар мастила з

виробів зі складними поверхнями, з внутрішніми площинами і глибокими

отворами знежирювати розчинниками фарби, скипидаром, бензином, етиловим

спиртом та інше. Щільно підігнати деталі в місці пайки.

Вправа 2. Приготування флюсів

Примітка: Працювати в гумових рукавичках і окулярах. В скляний

посуд з широким горлом (до половини) налити воду. Посуд встановити на

піддоні біля витяжної труби. В скляний посуд налити таку ж кількість

технічної соляної кислоти. Потім наливати кислоту в воду, а не навпаки.

В розчин соляної кислоти опустити одну частину нарізаних мілких кусочків

(стружки) цинку. Опустити кусочки обережно. Розчин буде готовий після

закінчення реакції (бульбашки перестануть іти), розчин стане прозорим.

Накапати в розчин декілька крапель нашатирного спирту - як антикорозійний

засіб (мал. 122, в).

153

Профтехосвіта Запоріжжя №17Вправа 3. Паяння електричними паяльниками

1. Підготувати і перевірити електричний паяльник, (мал. 126, а, б).

2. Очистити місце пайки виробу від бруду, корозії і жирових плям.

3. Затиснути в слюсарні тиски з м'якими губками електропаяльник і

заправити напилком робочу частину (мал. 126, в).

4. Перевірити підводку переносної колодки (мал. 126, г) електроживлення і

можливість включення від однієї розетки двох-трьох паяльників. Підключити

електропаяльник до мережі.

5. Покласти паяльник на стійку. Нагрівання спостерігати по легкому

потріскуванню в головці паяльника. Для очистки від окислів і окалин робочу

частину нагрітого паяльника занурити на мить в посудину з хлористим цинком

(мал. 127, а).

6. На очищену частину паяльника взяти дві-три краплини припою (мал. 127,

б), облудити паяльник.

7. Накласти електропаяльник на місце пайки і без відриву від шва

перемішувати паяльник в одному напрямку вздовж шва заповнюючи припоєм

зазор.

Розробив майстер виробничого навчання В.А.Глухов.

154

Профтехосвіта Запоріжжя №17Затверджую:заступник директора з НВР"____" "__________" 20___ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА № 2ТЕМА: Паяння. Склеювання

МЕТА ЗАВДАННЯ: Навчитись підготовлювати деталь до лудіння. Навчитись

лудити деталі електричним паяльником

ЗМІСТ ЗАВДАННЯ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

Обладнання: ємності для їдких розчинів, чистої води, кислоти.

Інструменти і матеріали: електричний паяльник, припої, кислота, каустична

сода, заготовки, розчинники, наждачний папір, металеві щітки,шабери.

Вправа 1. Підготовка поверхні до очистки

А). Механічна очистка:

1. Очистити поверхню до рівномірного металічного блиску (щітками,

шаберами або шліфуванням). Щітками обробляти поверхні, покриті окалиною,

або сильно забруднені. Вироби перед підготовкою промити чистою водою,

нерівності на виробі видалити шліфуванням абразивними кругами і шкурками.

Б). Хімічна очистка:

1. Знежирювання поверхонь виробів виконувати в водному розчині

каустичної соди (на 1л. води 10 гр. соди). Налити розчин в металічний посуд, і

нагріти до кипіння. В нагрітий розчин занурити виріб на 10-15 хв.

2. Витягнути виріб з розчину, промити в чистій (декілька разів міняти)

теплій воді і просушити на добре знежиреній поверхні - краплі чистої води

розтікаються.

3. Жирова речовина і мінеральні мастила видаляються бензином, керосином

та іншими розчинниками.

4. Мідні, латунні і сталеві вироби травляться на протязі 20-23 хв, В 20-30%

розчині сірчаної кислоти з підігрівом.

155

Профтехосвіта Запоріжжя №17Вправа 2. Лудіння поверхні.

- На очищене і знежирене місце покласти припой і рівномірно, плавними

круговими рухами паяльника нагрівати поверхню виробу, розподіляючи олово по

всій поверхні лудіння.

- Розподіливши облуду рівномірним шаром по всій поверхні, виріб

охолодити, протерти змоченим піском.

Розробив майстер виробничого навчання В.А. Глухов.

Затверджую:заступник директора з НВР"____" "________" 20_____р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА № 3ТЕМА: Паяння. Склеювання

МЕТА ЗАВДАННЯ: Навчитись підготовлювати вироби до склеювання,

склеювати вироби

ЗМІСТ ЗАВДАННЯ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ Обладнання: верстат

слюсарний з тисками.

Інструменти і матеріали: клей, заготовки гумові, розчинник, наждачний папір,

шабер.

Вправа 1. Склеювання деталей

1. Підготувати поверхні (очистити від бруду, знежирити ацетоном,

розчинником, або гарячим лужним розчином, підігнати з'єднувані поверхні і

утворити шорстку поверхню мал. 130, а).

2. Нанести на одну сторону рівний і тонкий (0,5-0,1 мм.) шар клею. В шарі

клею не повинно бути бульбашок повітря. Наносити клей вручну пензлем,

шпателем або розпилювачем. Витримати деталі на повітрі при кімнатній

температурі (для видалення вологи); сумістити і притерти деталі (мал. 130, 6).

156

Профтехосвіта Запоріжжя №173. З'єднати деталі в пристосуванні (мал. 130, б) і стиснути під тиском, що

залежить від марки клею (беруть по довідникам) утримати деталі.

4. Очистити деталі від напливів клею (деякі ділянки можуть бути не

проклеєні по причині забруднення, недостатнього тиску і завчасного

запустіння клею.

5. Виконати термообробку (полімеризація клею при Т= 60-200 °С на протязі (0,5

3,5 ч).

6. Перевірити якість склеювання за допомогою збільшувального скла,

або випробування місць склеювання на зсув.

Розробив майстер виробничого навчання В.А.Глухов

157


158


159


Методичні рекомендації на тему:

"Технологія приготування дріжджового тіста та вироби з нього"

Дічева О.М.,майстер виробничого навчання ДНЗ "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу"

ПЕРЕДМОВА

З багаторічного досвіду підготовки фахівців з робітничої професії

«Кухар» можна зазначити, що деякі труднощі виникають в учнів при

практичному виконанні завдань під час виробничого навчання та практики на

підприємствах, тому потрібно надати найбільш актуальні поради та

рекомендації учням випускних груп.

Сьогодні на ринку праці потрібні робітники зі знаннями, які б

допомогли їм адаптуватися в будь-якій виробничій ситуації конкретного

підприємства чи організації. Саме сучасні методи навчання допоможуть

змінити наявні нині підходи до освіти і зумовлять глибокі широкомасштабні

зміни, що суттєво можуть змінити економіку і умови праці людей. Тому,

організовуючи навчальний процес, необхідно пам’ятати, що навчання

відбувається тоді, коли людина змінює своє ставлення або поведінку з

користю для себе в праці, щоб воно відповідало тим фактам чи змінам, які є в

світі.

Для більш широкого професійного кругозору учнів надається

історична довідка про походження виробів з тіста.

Потім подаються схеми приготування дріжджового безопарного та

опарного тіста, які обов’язково стануть у нагоді при практичному їх

виконанні відповідно до навчальної програми з професії «Кухар».

Оскільки учні не мають багатьох практичних навичок, вони можуть

допустити деякі помилки як при приготуванні тіста, так і при випіканні, тому

160

Профтехосвіта Запоріжжя №17у роботі є таблиці, які вказують на недоліки та способи їх виправлення.

Також наведені корисні поради, які учні можуть використовувати при

приготуванні виробів та рецепти деяких виробів з дріжджового тіста.

Оскільки у новій програмі з професії «Кухар» відведено мало годин з

теми «Оздоблення сформованих виробів», то в роботі подано більш

розширений матеріал з цієї теми, який учні можуть використовувати при

виконанні практичних робіт.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ КУЛІНАРІВ

У сучасних соціально-економічних умовах гостро постає потреба в

оволодінні новими знаннями та уміннями, які враховують вплив ринку праці,

що динамічно змінюється, оновленні професійного навчання з метою

забезпечення рівних можливостей для всіх як у формальному, так і

неформальному секторах економіки.

Громадське харчування - це важлива галузь сфери обслуговування.

161

Профтехосвіта Запоріжжя №17Підприємства цієї галузі є об’єктами регулювання однієї з підсистем

ринкового господарювання – ринку кулінарної продукції. Високі вимоги до

фахівців сфери обслуговування зумовлюють необхідність переходу від

вузькопрофільних професій до професій широкого профілю – інтегрованих і

складних.

Трудова діяльність фахівців харчової галузі і сфери обслуговування має

чимало особливостей, зокрема: швидка зміна технології і засобів

виробництва, ускладнення професійних функцій та їх інтеграція, високі

вимоги щодо дотримання технології приготування виробів, їх естетичного

оформлення, контролю якості продукції.

У зв’язку з цим актуалізується проблема формування професійних

умінь в учнів ПТНЗ кулінарного профілю. Це зумовлює необхідність нових

підходів до аналізу явищ і понять, які стоять перед професійною освітою, і

виявлення та врахування суперечності між традиційною формою подання

змісту навчального матеріалу та вимогами допрофесійної підготовки

майбутніх фахівців сфери обслуговування.

Компетентність фахівця кулінарного профілю все більше

спрямовується на самостійну роботу. Триває активний пошук форм, методів і

засобів організації навчальної діяльності, які сприяли б розвитку професійно

важливих якостей особистості.

Стрімкий розвиток сучасного ресторанного сервісу спонукатиме

молодих робітників до розв’язання виробничих завдань, пов’язаних з

освоєнням нового устаткування технології. Тому на уроках виробничого

навчання учні мають навчатися не пасувати перед труднощами, а самостійно

знаходити способи їх вирішення. Науково обґрунтована організація

практичних робіт допомагає чітко визначити цілі виробничого навчання,

вирішувати навчально-виробничі проблеми швидко і ефективно, навчитися

розумно керувати собою та використовувати свій час. Це також дає змогу

зрозуміти, що від фахівця все більше вимагається високий рівень якісних

162

Профтехосвіта Запоріжжя №17знань, умінь та навичок.

Метою і завданням уроків виробничого навчання з професії є

формування в учнів системи вмінь та навичок, що сприятимуть їм у

майбутньому якісно виконувати професійні функції на робочих місцях. Під

час проведення цих робіт відбувається поєднання розумової та практичної

діяльності, формується уміння використовувати теоретичні знання на

практиці. Теоретичні знання є основою інтелектуальних умінь. Між ними

існує тісний взаємозв’язок, тому сучасні технології потребують творчого

використання професійних знань та освоєння професійних дій.

Формування професійних умінь під час виробничого навчання дає

змогу відокремити прийоми або елементи трудової діяльності, дослідити

особливості ведення технологічного процесу, розподіляючи його на окремі

технологічні операції, які завершуються приготуванням окремих видів

напівфабрикатів – складових даного виробу. Так, під час вивчення теми

«Приготування виробів з дріжджового тіста» формуються складні уміння і

відпрацьовуються навички виконання таких операцій, як приготування опари

замість тіста, обминки, порціонування і формування виробів.

Відпрацювання складних за змістом тем навчальної програми і

формування професійної майстерності доцільно здійснювати на виробничих

площах в умовах виробництва даної продукції, це дасть змогу комплексно

закріпити вміння і навички та повністю оволодіти автоматичною дією

виконання окремих операцій.

Професійна діяльність сучасних робітників сфери обслуговування з

високим рівнем автоматизації технологічних процесів має інтегрований

характер. Тому зміст професійної підготовки фахівця цієї галузі має

ґрунтуватися на інтеграції знань, умінь та навичок як кінцевій меті навчання.

Зміст виробничого навчання доцільно визначати не лише відповідно до

навчальних програм, а й з урахуванням змісту навчально-виробничих робіт

учнів. Це дасть змогу учням самостійно дослідити зміни, що відбуваються

163

Профтехосвіта Запоріжжя №17під час кулінарної обробки продуктів, оцінити їхні властивості, якість,

забезпечити технологічний процес перетворення сировини у готову

продукцію від початку до завершення – оформлення і подачі готового виробу.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Тема «Технологія приготування виробів з тіста» є ключовою. Вироби з

тіста є найпоширенішими на землі, своїм корінням сягають найдревніших

часів. Жоден звичайний день, жодна урочиста подія не обходяться без цих

виробів. Тому в цьому розділі подана історична довідка про походження

виробів з тіста.

Ватрушка - назва цих невеликих відкритих пиріжків походить від

слова “ватра”, яке в слов'янській мові - вогнище, вогонь. Кругла, рум'яна

ватрушка нагадує сонечко.

Розтягай - це пиріжок, який зверху має спеціальний отвір. Дуже цікаво

описує розтягаї В.А. Гилеровський: “Трактир Єгорова славився рівними

розтягаями - це великий пиріг на всю тарілку, з начинкою з рибного фаршу, а

середина відкрита і в ній на осетрині лежить шматочок печінки”. Якщо

Єгоровські розтягаї великі, то фірмові - крихітні за розміром, начинені

печінкою. А в трактирі Щербанова продавали розтягаї з м'ясом. Трактири і

ресторани готували розтягаї кожен по - своєму рецепту і конкурували між

собою за право бути найкращими.

Пироги навчилися випікати на Русі здавна. Слово “пиріг” має своєю

основою слово - “пир”. Пироги були обов'язковим атрибутом іменного,

новорічного або іншого святкового столу. Пироги в домі - це достаток сім'ї,

так вважалося з давніх-давен. У день іменин випікали пироги і розсилали

рідним і близьким як запрошення на свято. Хрещеним батькові і матері

відправляли солодкі пироги в знак особливої уваги. Обов'язковим на

іменинах був пиріг з капустою. На другий день після весілля молода пекла

пироги. Ними вона пригощала гостей і ті по його смаку судили майбутню

господиню.

164

Профтехосвіта Запоріжжя №17Кулеб’яка - це пиріг продовгуватої форми з несолодким фаршем. У

словникові дане слово “кулеб'яка” має свою основу - “кулеб'ячить”, що

означає обім'яти руками. Начинки можуть бути різні. Кулеб’яку “по чотири

кути” описав М.В. Гоголь в “Мертвих душах”. Різні фарші в такій кулеб’яці

укладають трикутниками, шарами, відокремлюють їх тоненькими млинцями.

Головна відмінність кулеб’яки від звичайного пирога - це її форма і значна

кількість начинки. Найбільш відомою кулеб’якою в Москві була та, яка

готувалася в трактирі у Гестова й іменувалася байдаковським пирогом. Це

була найбільша кулеб’яка з начинкою в двадцять ярусів.

Куліч - В світлий день щасливої Пасхи

На столі всякі дари: -

Це посвячені у церкві яйця

Пишні з маком кулічі.

Рецептів приготування паски та куліча з давніх часів залишилося

багато. А чи багато знають сьогодні як правильно замісити тісто для куліча,

як його випікати, щоб вийшов духмяний та запашний?

Справжній духмяний куліч випікають тільки з дріжджового тіста.

Готують двома вже відомими способами: опарним та безопарним, але краще

замісити «Венське» тісто.

Для того, щоб свято вдалося, необхідно засвоїти декілька правил

випікання кулічів:

Куліч випікають у «чистий» четвер або в суботу перед святом Пасхи.

Температура повітря в приміщенні, де замішують тісто, не менше 25

градусів.

Тісто повинно підійти не менше трьох разів.

Прикрашають поверхню випеченого куліча глазуррю та пасхальними

прикрасами.

Коровай – один із найпоширеніших видів обрядового хліба, що має

глибокі традиції.

165

Профтехосвіта Запоріжжя №17У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про

ритуально-язичеську страву. Відсутність короваю на весіллі означало

неповноцінний обряд, а людина, яка через бідність і сирітство чи з якихось

інших причин була позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько –

«Безкоровайний».

Весільний коровай випікали з кращих сортів борошна, з розчиненого

тіста на маслі, яйцях. Зверху коровай оздоблювали й досі оздоблюють

прикрасами з тіста: голубками, жайворонками, качечками, квіточками,

колосками. До короваю ставляться шанобливо від початку його виготовлення,

до розподілу і роздачі «на мир Божий». Посадивши коровай у піч,

коровайниці піднімають до стелі діжу, танцюють з нею, співаючи величальну

хлібній діжі та печі.

Калач. В Україні на весіллях калач виготовляли з учиненого тіста.

Калачі були плетеними, довгі й круглі (завернуті колом, нерідко з діркою

посередині).

Робили й маленькі плетені калачики розміром з кулак. Калачі також

служили для обдарування на застіллі і почесних батьків, для обміну між

родами, а маленькими калачиками запрошували на весілля.

Калачі пекли на Хрестини, на Пасху й на Різдво. Їх несли як гостинець,

давали на одвідинах породіллі – молодій матері.

166

Профтехосвіта Запоріжжя №17СХЕМА ТА ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАНЯ ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА

БЕЗОПАРНИМ ТА ОПАРНИМ СПОСОБОМ

Схема 1. Технологічна схема приготування виробів з дріжджового тіста

безопарним способом

Вода Розчин Розчин Яйця Борошно Маргариндріжджів солі, цукру

підігрівають первинна просівають розігріваютьдо 30 С обробка

перемішують

замішують тісто протягом 7-8 хв.

продовжують замішувати протягом 2-3 хв.

направляють на бродіння за температурою 30-35 хв.

протягом 1 години

обминають тісто 1 хв.

залишають на бродіння протягом 1,5-2 год. (якщо клейковина «сильна» через 40 хв. обминають удруге)

розробляють тісто і формують вироби

167

Профтехосвіта Запоріжжя №17ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА

БЕЗОПАРНИМ СПОСОБОМ

Для приготування безопарного тіста всі продукти, що передбачені

рецептурою, замішуються в один прийом. Спочатку необхідно провести

підготовку сировини. Молоко або воду нагрівають до 30-40С, оскільки при

з’єднанні з борошном та іншими продуктами температура тіста буде в межах

26-32С. Дріжджі розводять окремо в невеликій кількості теплої води,

проціджують і додають у борошно, яке частково перемішане з рідиною. Сіль і

цукор розчиняють у невеликій кількості води, проціджують через сито з

вічками діаметром 0,5-1,5 мм. Яйця або меланж проціджують через сито з

вічками 2-3 мм. Борошно просівають через сито для видалення сторонніх

домішок і насичення його киснем повітря. Тісто замішують густою

консистенцією, оскільки більша кількість дріжджів і більш тривале бродіння

розріджує його. Замішують тісто протягом 5-7 хвилин. Приблизно за 2-3

хвилини до закінчення процесу замішування до тіста додають розтоплений

жир, щоб зменшити руйнування клейковини. Замішування продовжують

доти, доки тісто буде легко відставати від стінок посудини.

Проте дуже тривале замішування призводить до того, що тісто стає

липким. Коли процес замішування закінчено, тісто закривають вологою

тканиною (щоб не завітрилося) і ставлять у тепле місце для бродіння, яке

триває протягом 2,5 – 3,5 годин. Через годину від початку бродіння його

обминають. Удруге обминають тісто після першої обминки за 40 хвилин

потому.

Закінчення процесу бродіння тіста визначити важко, оскільки воно

залежить від вмісту здоби у тісті та його консистенції. Рідке і нездобне тісто

достигає швидше, ніж густе і здобне. Закінчення процесу бродіння тіста

можна визначити так: тісто збільшується в об’ємі у 2-3 рази; поверхня тіста

стає опуклою, гладкою; тісто набуває приємного спиртового запаху; при

легкому натискуванні пальцями на поверхні залишається слід, який повільно

168

Профтехосвіта Запоріжжя №17вирівнюється; вироби, випечені з такого тіста, мають пухку, дрібнопористу

структуру, гарний зовнішній вигляд і приємний смак.

Схема 2. Технологічна схема приготування виробів із дріжджового тіста

опарним способом

2 Приготування опари

Вода Розчин дріжджів Цукор Борошно

(60-70%) (4% від М) (40-50%)

підігрівають просіваютьдо 30-35 С


замішують тісто сметаноподібної консистенції

залишають на бродіння протягом 2-2,5 год.при температурі 30-35 С

3 Приготування опарного тіста

Опара Вода Сіль Цукор Яйця Борошно Маргарин

(30-40%) (50-60%)

первинна розігрівають обробка

розчиняють просівають


замішують тісто протягом 10-12 хв.

продовжують замішувати 2-3 хв.

направляють на бродіння протягом 2-2,5 год. (через 40 хв. від початку бродіння обминають тісто, якщо клейковина «слабка», більше не обминають)

169

Профтехосвіта Запоріжжя №17ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА ОПАРНИМ

СПОСОБОМ

Опарний спосіб приготування тіста використовується для виробів з

великою кількістю здоби і складається з двох стадій: приготування опари і

замішування опарного тіста (на повністю вибродженій опарі).

Спочатку у посуд наливають підігріту воду, де розводять дріжджі і

цукор, потім всипають просіяне борошно і ретельно перемішують. Опара

повинна мати консистенцію густої сметани. Поверхню опари посипають

тонким шаром борошна, закривають вологою тканиною і залишають у

теплому місці для бродіння на 2-3 години. Готовність опари визначається за

такими ознаками: бродіння уповільнюється, бульбашок на поверхні

з’являється менше, поверхня стає зморшкуватою, при легкому натисканні

опара осідає. Розрізняють опару густу і рідку. Густу готують для тіста з

великою кількістю здоби або з борошна зі слабкою клейковиною.

У готову опару вводять проціджені розчини солі і цукру, яйця, підігріту

воду або молоко. Все добре перемішують і додають решту (згідно рецептури)

просіяного борошна. Замішують тісто, наприкінці замішування вводять

розтоплений маргарин. Ставлять на бродіння протягом 2-2,5 години. За цей

час роблять одну обминку.

Перевагою опарного тіста є триваліший процес бродіння, внаслідок

чого у тісті накопичується більше смакових і ароматичних речовин і,

відповідно, готові вироби матимуть кращі смакові властивості й аромат.

170

Профтехосвіта Запоріжжя №17НЕДОЛІКИ ПРИ ПРИГОТУВАННІ ТА ВИПІКАННІ ТІСТА

Можливі недоліки, що впливають при порушенні процесу приготування

дріжджового тіста

Можливі недоліки Причини впливання Способи виправлення

Тісто не підходить, або процес бродіння проходить мляво.

Тісто охолодилося нижче 10 градусів. Тісто перегрілося і має t понад 55 градусів.

Поступово підігріти тісто до 70 градусів. Тісто охолодити до 30. Додати до тіста якісні дріжджі.

Тісто дуже солодке або солоне.

Використали неякісні дріжджі.Цукор або сіль покладені понад норму - внаслідок чого затримався розвиток дріжджів.

Замісити тісто без цукру чи без солі та з'єднати з занадто солодким або занадто солоним тістом.

Тісто кисле. Тісто перебродило. Замісити нове тісто без дріжджів, використовуючи перекисле тісто.

Тісто невеликого об'єму. Недостатнє або надмірне обминання тіста.

Робити обминку тіста залежно від його сили.

На поверхні утворилася суха шкірочка.

Тісто бродило у приміщенні з низькою вологістю: під час бродіння посудину з тістом не накривали.

Змазати поверхню тіста водою: під час бродіння накрити тісто кришкою або вологою серветкою.

КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

1. Рідка сметана робить прісне здобне тісто затягнутим, вироби будуть

грубі, тому беріть густу сметану.

2. При розкачуванні прісного здобного тіста шар повинен бути

однакової товщини, тому що при випіканні тонкі місця горять, а товсті не

171

Профтехосвіта Запоріжжя №17пропікаються.

3. Нестача масла робить прісне здобне тісто малорозсипчастим, а

нестача яєць - менш пухким.

4. Готовність опари визначають за зовнішніми ознаками: бродіння

починає сповільнюватися, бульбашок на поверхні меншає, опара осідає.

5. Якщо вироби погано вистоялися, то у процесі випікання вони

ущільнюються, стають дрібними, на поверхні утворюються тріщини.

6. Якщо вироби довго вистоювалися, то вони будуть розпливчасті, без

глянцю.

7. Для поліпшення зовнішнього вигляду виробів, поверхню перед

випіканням найкраще змащувати жовтками.

8. Поверхню слід змащувати обережно, щоб не прим'яти вироби.

9. Здобне тісто буде яскраво-жовтим, якщо нього додати жовтки,

розтерті з сіллю, які стояли на холоді 10-15 хв.

10. До начинки з м'яса додайте манну крупу, вона вбере надлишок

вологи.

11. Доброякісне борошно повинне бути сухим, м'яким, білого ледь

кремуватого кольору. При стискуванні борошна в кульку утворюється

грудочка, яка відразу розсипається. Від води воно не темніє.

12. Смак борошна визначають, покуштувавши його кінчиком язика.

Доброякісне пшеничне борошно має смак крохмалю.

13. При зберіганні вироби черствіють: оскільки крохмаль втрачає воду,

тому м'яка частина виробу стає меншою.

14. Дуже дбайливо, вміло і з любов’ю готуйте тісто й вироби з нього.

15. Включайте в меню різні страви й вироби з тіста.

16. Дотримуйтесь рецептур закладення продуктів для приготування

тіста, начинок і виробів з нього.

17. Поєднуйте в начинках різні компоненти: овочеві, м’ясні, рибні – це

надасть начинкам пікантного смаку.

172

Профтехосвіта Запоріжжя №17РЕЧОВИНИ, ЩО ПОКРАЩУЮТЬ ЯКІСТЬ ВИРОБІВ З

ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА

Для покращення якості кондитерських виробів використовують

спеціальні речовини, основними з яких є ферментні очищені препарати:

оризин ПК і амілоризин П10х.

Ці препарати особливо ефективні при використанні їх для тіста з

слабкою клейковиною і тіста, замішаного з неякісним борошном

(з пророслого зерна).

Вироби, виготовлені з додаванням цих препаратів, мають більший

об’єм, більш еластичну м’якушку і повільніше черствіють.

Для покращення якості виробів з дріжджового тіста використовують

також бромат калія, персульфат амонію і аскорбінову кислоту. Ці речовини

покращують фізичні властивості тіста.

Для покращення смаку і аромату використовують харчові кислоти:

лимонну, яблучну, винну, молочну, оцтову. Харчові кислоти впливають на

білкові речовини борошна. Кислота покращує якість клейковини і тісто,

замішане зі «слабкого» борошна, набуває більшої пружності та еластичності.

Молочна кислота покращує аромат і смак виробів, робить їх пухкішими,

підвищує їх харчову цінність.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРИГОТУВАННЯ ВИРОБІВ ТА ОЗДОБЛЕННЯ

СФОРМОВАНИХ ВИРОБІВ

Якість професійних навичок і умінь визначається глибиною та

міцністю знань, тому учні в процесі виконання практичних завдань

набувають умінь, ділових якостей, засвоюють раціональні прийоми по

приготуванню та оздобленню сформованих виробів.

173

Профтехосвіта Запоріжжя №17ЕЛЕМЕНТИ ОЗДОБЛЕННЯ ВЕСІЛЬНОГО КОРОВАЮ

174

Профтехосвіта Запоріжжя №17ФОРМУВАННЯ ДЕЯКИХ ПРИКРАС ІЗ ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА

Фігурне обрамлення відкритих та напіввідкритих пирогів

Акуратно виконане фігурне обрамлення додасть пирогам закінченість і

не дасть начинці «вийти» зовні. Пропонуються варіанти такого обрамлення.

«Хвиля». Вказівним пальцем лівої руки та вказівним і великим

пальцями правої сформувати «хвилі» по краю відкритого пирога,

надавлюючи в протилежні сторони по відношенню один до одного.

«Вірьовочка». Притиснути тісто до бортиків форми великим пальцем,

повернувши його під кутом по відношенню до пирога, потім прищемити

тісто між великим пальцем і фалангою вказівного. Повторити по всьому краю

пирога.

«Листочки». Гострим ножем вирізати з тіста «листочки», зворотним

боком леза нанести «прожилки». Збризнути водою краї пирога і розкласти

листочки, злегка придавити.

«Парканчик». За допомогою вилки, присипаної борошном, притискати

тісто до країв форми по всьому колу пирога.

Формування прикрас для дріжджових пирогів, короваїв, кулеб’як

«Ялинка» для бордюру. Із розкачаного шару тіста нарізати тоненькі

смужки. З обох боків кожної смужки зробити ножем паралельні насічки під

невеликим нахилом на однаковій відстані один від одного. Викласти смужку

на поверхню пирога, злегка її розтягуючи, при цьому у місцях надрізу

утворюється простір. Потім посередині вздовж всієї смужки зробити надрізи

ножицями, при цьому утворяться «голочки».

«Листочки». Із розкачаного шару тіста нарізати смужки. Смужки

розрізати на ромбики. По краю кожного ромбика зробити ножем невеликі

паралельні насічки на однаковій відстані одна від одної. Потім тупою

стороною ножа злегка притиснути ромбик по діагоналі. Двома пальцями

защипати одну вершину ромбу.

175

Профтехосвіта Запоріжжя №17ПЛЮШКА

«Ромашка». Із розкачаного шару тіста вирізати кружечки різного

діаметру круглою виїмкою або склянкою невеликого діаметру. На кружечку

зробити декілька надрізів, щоб середина залишилась цілою. Протилежні боки

кожної пелюстки ромашки защипати двома пальцями. Викласти ромашку на

поверхню пирога і дерев’яною паличкою притиснути середину квітки. В

заглиблення можна покласти одну або декілька невеличких кульок тіста або

шматочок цукату.

176

Профтехосвіта Запоріжжя №17Способи формування здоби виборзької фігури

ГРИБ

Гриб. Підкачаний шматок тіста розкачати качалкою в овальний коржик,

розрізати його на три частини. Ніжку (частину 2) викласти широким боком

донизу. Шапочку гриба (частина 1) прикріпити до ніжки вгорі. Тісто, що

залищилось (частина 3), надрізати смужками, імітуючи траву, і закріпити її на

нижній частині гриба.

Гриби. Підкачаний шматок тіста розкачати в овальний коржик. Вздовж

верхнього і нижнього краю зробити поздовжній розріз – це шапочки грибів. Із

частини, що залишилась, відрізати поздовжню смужку шириною 1,5 см і

надрізати її, імітуючи траву. Решту тіста розрізати по діагоналі – ці ніжки 177

Профтехосвіта Запоріжжя №17грибів. Отримані трикутники скріпити широкими боками, згори прикріпити

шапочки грибів, на нижню частину прикріпити травку.

«Троянда». Із розкачаного шару тіста вирізати кружечки однакового

діаметра круглою виїмкою або склянкою. 3-5 кружечків тіста викласти в одну

лінію частково перекриваючи один іншого, згорнути їх в тугу трубочку,

починаючи з першої нижньої пелюстки. Край останньої пелюстки защипати,

щоб трубочка не розкрутилась. Отриману трубочку розрізати ножем упоперек

на дві половинки. Отримаємо дві троянди. Пелюстки розправити і помістити

троянди на поверхню пирога. З 5 кружечків отримаємо троянду, а з 3 –

пуп’янок.

Метелик. Шматок тіста розкачати в овальний коржик. У верхній

частині коржика зробити три паралельних надрізи на невеликій відстані один

від одного. На нижній частині коржика зробити два паралельних надрізи.

Надрізаний знизу шматочок тіста загорнути в коржик, імітуючи тулуб

метелика. Верхні дві частини надрізаних шматочків тіста підкачати між

руками і розкласти в різні боки, імітуючи вушка. Тісто, що залишилось з обох

боків тулуба, - це крильця, їх можна розсунути, надрізати, прикрасити

178

Профтехосвіта Запоріжжя №17родзинками.

Заєць. Підкачаний шматок тіста качалкою розкачати в овальний

коржик. Вздовж верхнього краю коржика зліва, на відстані приблизно 2 см,

роблять два надрізи – для вушок. Під вушками роблять надріз під нахилом.

Нижній шматочок надрізаного тіста загинають під тулуб, утворюючи голівку.

Зліва направо в нижній частині тулуба роблять поздовжній надріз.

Перпендикулярно до нього донизу від поздовжнього розрізу посередині

коржика роблять поперечний розріз, потім трохи відтягують одну частину

розрізаного тіста вліво, іншу – вправо. На відтягнутих шматках тіста роблять

по одному надрізу. Таким чином отримуємо передні і задні ноги зайця. Потім,

відтягуючи кінець правої частини тулуба, надрізують невеликий хвіст. Для

відображення ока використовують родзинку.

Риба. Підкачаний шматок тіста беруть в обидві руки, причому в лівій

знаходиться більша частина тіста. Обома руками одночасно підкачують

шматок тіста: лівою – туловище і голову риби (шматок тіста у кінці

звужується), правою – хвіст у вигляді невеликого кружечка (приблизно 2/3

всього шматка). Тісто розкачують качалкою і утворюється форма риби. Хвіст

розрізують навпіл. Похилим неглибоким надрізом згори донизу

179

Профтехосвіта Запоріжжя №17розмежовують голову і тулуб. У головній частині роблять невеликий надріз

для рота. Для утворення верхнього плавника спинку від голови до хвоста

часто надрізують зліва направо. Плавники надрізують також і на нижній

частині тулуба. Для відображення ока застосовують родзинку. Таким же

чином можна формувати пиріжки з різноманітними начинками.

Лебідь. Підкачаний шматок тіста беруть у ліву руку, а правою в цей час

відкачують від загального шматка тіста голову і шию лебедя (приблизно 1/3

шматка). У головки відкачують носик. Шматок тіста, що знаходився раніше в

лівій руці, прокачують качалкою, отримуємо тулуб лебедя. В нижній частині

тулуба справа роблять надріз для крила, роблять на ньому часті неглибокі

надрізи, імітуючи пір’їнки, крило накладають на тулуб. Лівою рукою тулуб

лебедя кладуть на лист, правою рукою укладають голову і шию у вигляді

лебединої. Роблять 3-4 надрізи у хвостовій частині. Для відображення ока

застосовують родзинку.

Кулеб'яка .Тісто розкачують шаром завтовшки 2 см, завширшки 15-18

см у вигляді овальної форми. По центру гіркою покласти начинку. Краї тіста

защіпують над начинкою. Поверхню пирога прикрасити елементами з тіста.

Потім слід змастити її яєчним жовтком і зробити кілька проколів виделкою.

Ватрушка. Тісто розкачують у вигляді джгута, розрізати на 20 рівних

шматочків, скачати їх у кульки і укласти на відстані 5 см один від одного.

Після зробити склянкою або маточкою в кожній кульці поглиблення, змастити

краї ватрушки яйцем, а у поглиблення ложечкою рівним шаром викласти

начинку. Готові ватрушки змастити по краях вершковим маслом.

180

Профтехосвіта Запоріжжя №17СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бутейкис Н.Г., Жукова А.А. Технология приготовления мучных

кондитерских изделий. М.: «Асадема», 2006, 299 с.

2. Беляева А.М. Сборник технологических карт на блюда и кулинарные

изделия для заведений ресторанного хозяйства – К.: А.С.К., 2007, 1248 с.

3. Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування їжі – Львів.:

«Оріяна-Нова», 1998, 556 с.

4. Зайцева Г.Т., Горпинко Т.М. Технологія виготовлення борошняних

кондитерських виробів – К.: «Вікторія», 2002, 398 с.

5. Здобнов А.И., Ковалев Н.И., Цыганенко В.А. Эстетические

требования к оформлению блюд - К.: «Вища школа», 1989.

6. Збірник рецептур національних страв та кулінарних виробів для

підприємств громадського харчування всіх форм власності - К.: А.С.К., 2000.

7. Збірник рецептур страв української кухні – К.: «Техніка», 1992.

8. Мазепа Е.В. Практикум для кондитера – Ростов-на-Дону, «Феникс»,

2002.

9. Мерфит Дженис, Пикфорт Луиза. Как украсить торт - М.: «АСТ-

ПОТСС», 2001, 252 с.

10. Олійник О.М. Основи фізіології, санітарії та гігієни харчування –

Львів.: «Оріяна-Нова», 1998, 122 с.

11. Ратушный А.С., Старостина Л.А., Алекаев Н.С. и др. Сборник

рецептур блюд и кулинарных изделий для предприятий общественного

питания – М.: «Экономика», 1983.

12. Старовойт Л.Я., Косовенко М.С., Смирнова Ж.М. Кулінарія - К.:

«Вища школа», 1993. 269 с.

13. Ткач В.В., Пластун А.М. Технологія приготування їжі - К.: «Центр

навчальної літератури», 2004, 212 с.

14. Шуміло Г.І. Технологія приготування їжі - К.: «Кондор», 2006, 504 с.

181


Методичні рекомендації

Фізична культура як засіб професійного становлення учнів ПТНЗ

Гусева С.Д., викладач ДНЗ "Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу"

ПЕРЕДМОВА

Розвиток економіки України формує нові трудові відносини між

працівником та роботодавцем. Щоб бути конкурентоспроможним на ринку

праці, кожен випускник професійно-технічного навчального закладу після

закінчення навчання повинен якомога повністю відповідати вимогам ринку

праці. Для цього, окрім професійних якостей, майбутній працівник повинен

мати фізичну можливість виконувати професійні завдання. Тому предмет

„Фізична культура” у ПТНЗ повинен вирішувати такі основні завдання: по-

перше, знизити ризик виникнення хронічних захворювань, зумовлених

процесом навчання, по-друге, сприяти розвитку фізичних здібностей,

необхідних для повноцінного виконання професійних завдань, по-третє,

сформувати навички протистояння впливу шкідливих факторів виробництва.

У зв'язку з цим виникає потреба профілювання процесу фізичного

виховання під час підготовки молоді до праці, зіставлення загальної фізичної

підготовки зі спеціальною – професійно-прикладною. Проте навчальна

програма з предмета „Фізична культура” для професійно-технічних

навчальних закладів містить лише загальні рекомендації щодо професійно-

прикладної фізичної підготовки (ППФП) і не враховує особливостей

майбутньої професійної діяльності.

Знаючи основні вимоги, пред'явлені професією до організму учня,

можна нарівні з вивченням програмного матеріалу предмета «Фізична

культура» удосконалювати якості та функції учня, які необхідні в конкретній

трудовій діяльності.

182

Профтехосвіта Запоріжжя №17Подібний підхід використовується при підготовці спортсменів, де на

базі загальної фізичної підготовки цілеспрямовано розвиваються фізичні

якості та рухові навички, які необхідні для виконання конкретних дій в

обраному виді спорту.

Професійна діяльність працівників сфери ресторанного сервісу (кухар,

офіціант, бармен, продавець) пов'язана з довготривалим перебуванням у

положенні стоячи, де основне навантаження припадає на м'язи тулуба, рук і

ніг. Виробничі операції потребують координації та точності рухів, постійного

напруження уваги.

Виходячи з особливостей умов праці та вимог до фізичної

підготовленості майбутніх фахівців ресторанного сервісу, вищевизначені

основні завдання можна вирішити за допомогою професійно-прикладної

фізичної підготовки учнів, яка повинна здійснюватись на навчальних

заняттях з фізичної культури, при проведенні фізкультурно-оздоровчих

заходів у режимі дня (ранкова гімнастика, фізкультурні хвилинки на уроках

виробничого навчання) та позаурочній фізкультурно-оздоровчій, спортивно-

масовій роботі.

Подається методика проведення ранкової гімнастики, фізкультурних

хвилинок на уроках виробничого навчання. Також для практичного

використання запропоновані орієнтовні комплекси вправ відповідно до

особливостей професії.

Висвітлюються питання позаурочної фізкультурно-оздоровчої,

спортивно-масової роботи у вигляді методичних розробок фізкультурно-

художнього свята „Козацькі забави”, спортивно-масового заходу „День

здоров’я”.

Робота розрахована як на викладачів фізичної культури, так і учнів

ПТНЗ.

183

Профтехосвіта Запоріжжя №17ВИКОРИСТАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНИХ ВПРАВ

НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Пряма залежність між рівнем фізичної підготовки і продуктивністю

праці спостерігається лише в тому випадку, якщо заняття фізичною

культурою передбачають включення професійно-прикладних вправ.

Використання професійно-прикладних вправ на уроках з фізичної

культури сприятимуть розвитку фізичних здібностей учнів, що відповідають

специфічним потребам даної професії.

Спілкуючись з майстрами виробничого навчання, учнями, які

проходять практику на виробництві, випускниками, з'ясовано, що фахівцям

ресторанного сервісу особливо необхідні наступні фізичні якості: швидкість

рухів та реакції, загальна і статична витривалість, спритність та точність

рухів, загартованість організму.

За родом своєї діяльності кухар, офіціант, бармен, продавець повинні

швидко обслуговувати покупців і клієнтів.

До вправ, спрямованих переважно на розвиток швидкості рухів, варто

віднести всі вправи, пов'язані з великою швидкістю та частотою.

На уроках фізичної культури необхідно використовувати основні засоби

розвитку швидкості:

- спринтерські вправи і біг на короткі дистанції;

- повторний біг на короткі відрізки (від 20 до 60 м) з максимальною

інтенсивністю;

- вправи з частотою руху, доведені до межі (біг із високим підніманням

стегна), дріботливий біг, біг із закиданням гомілки назад;

- стрибкові вправи (стрибковий біг із високим підніманням стегон,

„оленячий біг”, швидка зміна ніг стрибками, стрибки на двох ногах на місці з

підтягуванням стегон до грудей, вистрибування із глибокого присіду на двох

ногах).

Зазначені легкоатлетичні вправи в основному використовуються в 184

Профтехосвіта Запоріжжя №17осінній та весняний періоди року. В зимовий період для розвитку швидкості

рухів слід застосовувати елементи спортивних ігор (швидкі прориви до щита

суперника, гра у відриві, швидкі передачі м'яча партнеру по команді). Усі ці

засоби розвивають й удосконалюють організм учнів, сприяють росту якості

швидкості.

Працюючи на виробництві, робітники сфери обслуговування

стикаються з несподівано мінливими ситуаціями. Тому в цих умовах

необхідно, щоб учні швидко реагували на зміни у процесі трудової

діяльності. Для розвитку швидкості реакції в підготовчу частину уроку

необхідно включати виконання різних завдань за несподіваним сигналом.

Наприклад, біг із зміною швидкості та напрямку руху, біг перехресним і

приставним кроком із прискоренням, біг із раптовими зупинками,

поворотами на 180˚, 360˚ і наступними прискореннями вправо, вліво, біг із

зміною швидкості, чергування повільних, коротких ривків, коротких і довгих

кроків.

В основній частині уроку є доцільним використання рухливих ігор на

вироблення швидкості реакції.

У позаурочний час доречно застосовувати спортивну гру - настільний

теніс, бо ця гра характеризується високими вимогами до швидкості реакції та

координації рухів, а також сприяє розвитку цих якостей.

Загальна витривалість проявляється, насамперед, у здатності організму

тривалий час виконувати фізичну роботу одного визначеного характеру,

переважно у заданому темпі. Основними засобами розвитку загальної

витривалості є вправи у довготривалому пересуванні кроком, бігом на довгі

дистанції. Розвитку загальної витривалості сприяють багаторазові повторення

будь-яких фізичних вправ. Основною умовою при цьому є виконання вправ

протягом тривалого часу до стомлення. На уроках фізичного виховання

використовуються: біг на середні дистанції 300 і 500 м, крос 1500 і 2000 м,

спортивні ігри: баскетбол, волейбол, футбол.

185

Профтехосвіта Запоріжжя №17Прекрасним засобом для розвитку загальної витривалості є проведення

піших туристичних походів.

За родом своє діяльності працівникам ресторанного сервісу доводиться

здійснювати статичні зусилля, які пов'язані з довготривалим утриманням

м’язів у необхідному положенні. У даному випадку статичні зусилля

припадають на м’язи кисті рук, спини та ніг.

На підвищення статичної витривалості впливає тренування у

тривалому пересуванні, багаторазове виконання вправ, пов'язаних із значною

напругою м'язів, виконання силових вправ і тривала фіксація нерухомих

положень у стані стомлення. Статичні вправи - це нерухомі пози (виси й

упори), прийняті учнями при виконанні вправ на гімнастичних приладах і

без них.

У підготовчій частині уроку, при розминці, - це вправи з подоланням

опору партнера і його ваги, групові вправи з гімнастичним ослоном

(підіймання й опускання ослона). В основній частині уроку виконуються

вправи, що вимагають уміння зберегти рівновагу. Наприклад, рівноваги на

правій та лівій нозі з нахилом тулуба, а також стійки на лопатках, голові й

руках. З більш великими фізичними напруженням пов'язане виконання тих

статичних положень, при яких потрібна поза зберігається завдяки

утримуючим зусиллям м'язів, що не дають важким ланкам тіла опуститися й

порушити задане положення. Прикладом можуть служити виси з утриманням

ніг під кутом 30, 40˚, повільні або пружинні нахили та підйоми тулуба.

Лежачи на животі: одночасне підняття прямих рук та ніг назад. Лежачи на

спині: підняття і опускання ніг із згинанням та розгинанням у колінних

суглобах, розведення і зведення піднятих ніг (ножиці, велосипед). Упор

лежачи: переміщення на руках у різні боки або по колу, підтягування зігнутих

у колінах ніг до рук. Упор присівши з переходом в упор лежачи, переміщення

на руках стрибками.

Дієвим засобом розвитку статичної витривалості є залучення учнів до

186

Профтехосвіта Запоріжжя №17страховки при опорних стрибках і вправах на брусах, а також на інших

гімнастичних приладах.

Майбутнім фахівцям ресторанного сервісу доводиться точно і якомога

досконаліше вирішувати рухові завдання. Цьому сприяє розвиток такої

фізичної якості як спритність. Спритність - це здатність швидко й узгоджено

виконувати різні рухові дії, незважаючи на умови, що змінюються. Розвиток

спритності в процесі уроків фізичної культури забезпечується виконанням

складних за координацією, гімнастичних та акробатичних вправ, вправ на

гімнастичних приладах і естафет.

На ігрових уроках прекрасним засобом розвитку спритності є

баскетбол, волейбол, ручний м'яч, настільний теніс. На уроках з легкої

атлетики розвитку спритності сприяють стрибки у висоту та довжину

різними способами, метання гранати. Вправи, що використовуються для

розвитку сили, швидкості, витривалості, одночасно будуть розвивати і

спритність.

Велике значення у роботі майбутніх спеціалістів має уміння поводитися

за робочим місцем, мати гарну поставу. Під гарною поставою варто розуміти

вільну, невимушену і у той же час струнку, підтягнуту манеру триматися. Для

формування правильної постави необхідно підбирати вправи, які розвивають

основні групи м’язів тулуба. Добре розвинуті м’язи тулуба створюють

своєрідний „м’язовий корсет”, який допомагає зберегти правильне положення

хребтового стовпа та його природний вигін, як під час трудової діяльності,

так і у вільний. З цією метою є доцільним застосування на уроках наступних

вправ:

Вихідне положення (далі В.п.) – стати до стінки, притулившись до неї.

1 – нахилитися праворуч, 2 – не відриваючись від стінки, повернутися у в.п.;

3-4 – те саме ліворуч;

В. п. – лежачи на животі, руки під підборіддям. 1–3 – підняти пряму

ліву ногу догори й утримувати її на вису; 4 – повільно опустити у в.п.

187

Профтехосвіта Запоріжжя №17Повторити 4-6 разів. Піднімання ніг виконувати по черзі;

В. п. – лежачи на животі, руки під підборіддям. 1–2 – одночасно

підняти обидві ноги; 3–4 – опустити у в. п. Темп повільний. Повторити 4–6

разів;

В. п. – лежачи на животі, руки витягнуті уперед. 1– підняти до гори

праву руку і ліву ногу; 2 – в. п.; 3 – підняти до гори ліву руку і праву ногу;

4 – в. п. Темп повільний. Повторити 4–6 разів або 1 – підняти догори руки й

ноги; 2 – в. п. Темп середній. Повторити 4–6 разів;

В. п. – упор, стоячи на колінах. 1- прогнутися у спині, голову підняти

догори; 2 – вигнутися у спині, голову опустити. Темп середній. Повторити 10-

12 разів або 1 – підняти догори праву руку і ліву ногу; 2 – в. п.; 3 – підняти до

гори ліву руку і праву ногу; 4 – в. п. Темп середній. Повторити 6-8 разів;

В. п. – присід на п’ятах, руками триматися за п’яти. 1–4 – піднятися на

коліна, прогнутися у хребті, руки утримують п’яти; 5–8 – в. п. Темп

повільний. Повторити 6-8 разів;

В. п. – лежачи на спині, руки в різні боки. 1–3 – повільно підняти ліву

ногу; 4–6 – повернутися у в. п. Те саме виконувати правою ногою. Темп

повільний. Повторити 6-8 разів кожною ногою;

В. п. – лежачи на спині, руки в різні боки. 1 – зігнути праву ногу у

колінному суглобі та підтягнути її руками до грудей. 2 – в. п. Те саме

виконати лівою ногою. Темп середній. Повтор. 6–8 разів кожною ногою;

В. п. – те саме. Підняти ноги до кута 45 і писати цифри від 1 до 10.

Дихання не затримувати.

При формуванні правильної постави, особливо важливим є контроль за

поставою під час ходіння. Наприклад, підніміть плечі та відведіть їх назад;

виконайте глибокий вдих, опустіть лопатки і видихніть. Цю дихальну вправа,

яка примушує розправити плечі, широко застосовують танцюристи, люди,

постава яких може служити еталоном.

При формуванні постави також слід не забувати про поставу стопи.

188

Профтехосвіта Запоріжжя №17Зменшення зводу стопи призводить до перерозподілу м’язових напружень,

що викликає відчуття болю в області ступні та швидкому стомленню при

роботі в положенні стоячи. Зміцненню м’язів стопи сприяють вправи

загальнорозвиваючого характеру: різні види ходіння (на носках, на п’ятах,

перекатом з п’ятки на носок, піднімання на носок і опускання на повну

стопу); ходьба по палицях, канату, який лежить на підлозі; різноманітні види

підскоків на носках; лазіння по гімнастичній стінці; присідання у висі, стоячи

на гімнастичній стінці на одній або на двох ногах. Діючою вправою для

формування зводу стопи є спортивна ходьба з обов’язковим дотриманням

техніки її виконання.

Всі вищезазначені фізичні якості розвиваються на уроках фізичної

культури залежно від мети та завдань. Професійно-прикладні вправи,

включені до змісту уроку, повинні бути методично пов’язані з навчальним

матеріалом і враховувати вікові особливості учнів. Принципів прикладності

та систематичності необхідно додержуватись в усіх формах організації

фізичної культури.

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАХОДИ В РЕЖИМІ РОБОЧОГО ДНЯ

Рух є умовою нормального функціонування організму, біологічною

потребою людини. Сучасні умови життя, обумовлені розвитком техніки,

транспорту, покращенням побуту нерідко викликають зменшення об’єму

рухової активності в учнів. Обмеження м’язової діяльності не тільки

затримує фізичний та розумовий розвиток, а й призводить до зменшення

м’язової сили, порушень точності, координації рухів, що відображаються на

формуванні професійних навичок.

Підтримання певного рівня рухової активності, протягом робочого дня,

сприяє зміцненню здоров’я учнів ПТНЗ, збереженню їх високої

працездатності, розвитку всіх тих фізичних якостей, які так необхідні при

оволодінні професійною майстерністю.

У зв’язку з цим у процесі навчально-виробничої діяльності учнів ПТНЗ 189

Профтехосвіта Запоріжжя №17є доцільним застосування фізкультурно-оздоровчих заходів: ранкової

гімнастики, фізкультхвилинок на виробництві.

Щоб навчити учнів самостійно виконувати вищезазначені

фізкультурно-оздоровчі заходи, необхідно на уроках фізичної культури

озброїти їх відповідними знаннями, сформувати міцні навички виконання тих

фізичних вправ, які будуть включені в комплекси.

Викладачі фізичної культури повинні не тільки навчити учнів

принципам проведення ранкової гімнастики, фізкультхвилинок, а також

пояснити їх необхідність під час трудової діяльності.

Проведення ранкової гімнастикиЗавдання ранкової гімнастики для учнів ПТНЗ полягає в тому, щоб за

допомогою фізичних вправ поліпшити стан здоров’я учнів, прискорити

пристосування їх організму до навчання та трудової діяльності.

Враховуючи специфіку діяльності учнів ресторанного сервісу (кухарі,

офіціанти, бармени) в лабораторіях, на виробництві стає очевидним, що

комплекси ранкової гімнастики повинні бути спрямовані на розвиток м’язів

рук і ніг, спини, черевного пресу, м’язів, що забезпечують правильну поставу,

удосконалення координації та точності рухів.

Також для цих професій притаманне щоденне знаходження в цехах з

високою температурою та довготривале перебування у стоячому положенні,

що може привести до порушень функціонування серцевосудинної системи,

кровообігу у нижніх кінцівках. Тому не слід забувати про вправи

профілактичного характеру.

Складання комплексу ранкової гімнастики включає ряд послідовних

етапів. Передусім визначають його загальну тривалість відповідно до

фізичної підготовленості й рухових можливостей учнів. Найбільш

оптимальною є тривалість 10-15 хв. Далі визначається зміст і послідовність

виконання вправ:

1. На початку виконання вправ - легке ходіння, біг підтюпцем упродовж 190

Профтехосвіта Запоріжжя №171-2 хв., вправи на "потягування" з глибоким диханням. При цьому важливо

слідкувати за поставою. Після виконання цих вправ посилюється дихання,

зігрівається тіло, підвищується загальний обмін речовин і створюються

умови до виконання наступних вправ.

2. Наступний етап полягає у виконанні вправ для м'язів шиї, плечового

пояса і рук. Це впливає на зміцнення м'язів верхніх кінцівок і плечового

пояса, покращення рухливості суглобів.

3. Далі потрібно виконувати вправи для бокових м'язів тулуба

(застосовуються нахили вбік, нахили з поворотами навколо осі тулуба). Це

призводить до збільшення еластичності й рухливості хребта, зміцнення м'язів

тулуба, покращання умов для діяльності внутрішніх органів.

До вправ 2 і 3 пунктів додаються силові вправи без обтяження або з

невеликими обтяженнями для м'язів рук, тулуба і ніг (упори з

переміщеннями, вправи з легкими гантелями, з еспандером, гумовими

амортизаторами).

4. Виконується серія вправ на розвиток м’язів живота і спини

(найчастіше використовуються різні нахили вперед і назад) Вправи такого

типу зміцнюють м’язи черевного пресу і спини, збільшують рухомість

хребта. Додаються вправи на утриманням певних поз: упори, стояння на

носках, вправи з рівноваги на одній нозі.

5. Вправи для м’язів ніг (сприяють зміцненню м’язів ніг, покращують

кровообіг). Це можуть бути різні присідання або випади у поєднанні з рухами

рук або тулуба. Дихати потрібно у такт з рухами.

6. Легкі стрибки або підстрибування, махові рухи, що виконуються в

середньому або швидкому темпі з рівномірним диханням (посилюють

загальний обмін речовин, зміцнюють м'язи та суглоби ніг, покращують

кровообіг). Стрибки варто поєднувати з просуванням уперед на двох ногах

або почергово: спочатку на одній, потім на другій нозі. Можна включати

також стрибки через скакалку, біг з високим підніманням стегна. Тривалість

191

Профтехосвіта Запоріжжя №17цих вправ 20-30 с.

7. У заключній частині комплексу застосовують вправи, спрямовані на

розслаблення м'язів, заспокоєння дихання, що, в свою чергу, призводить до

заспокоєння організму, досягнення психічної та фізичної рівноваги.

Об’єктивним показником правильного підбору вправ та фізичного

навантаження є частота пульсу, який потрібно підраховувати до і після

виконання комплексу гімнастики (нормою вважається збільшення пульсу

після занять на 10-20 уд. за 1 хв., повернення в початковий стан через

5-10 хв.). Якщо пульс не відновлюється протягом 5-10 хв., то необхідно

зменшити фізичне навантаження за рахунок скорочення кількості повторень

кожної вправи.

Приведемо орієнтовний комплекс ранкової гімнастики для учнів

ресторанного сервісу.

Вихідне положення

Рахунок Зміст вправи ДозуванняОрганізаційно-

методичні вказівки

Основна стійка

1 Підняти підборіддя

1-2 рази Темп повільний2 Підняти плечі3 Відвести плечі назад

(вдих)4 Опустити плечі

(видих)

Основна стійка, руки

зігнуті в ліктях

1 Ходьба повільна

1 хвСлідкувати за

поставою2 Ходьба прискорена3 Біг повільний4 Ходьба повільна

Стійка ноги нарізно, руки

на пояс

1 Нахил голови вправо

4 рази Темп середній2 Нахил голови вліво3 Нахил голови вперед4 Нахил голови назад

Основнастійка

1 Руки вгору-назовні, праву ногу назад на носок, потягнутись (вдих)

6-8 разів Темп середній, потягуючись

дивитись на руки

2 Вихідне положення (видих)

192

Профтехосвіта Запоріжжя №173 Те саме, відставляючи

назад ліву ногу (вдих)4 Вихідне положення

(видих)


1 Праву руку на пояс

4-6 разівТемп повільний з

поступовим прискоренням

2 Ліву руку на пояс3 Праву руку до плеча4 Ліву руку до плеча5 Праву руку вгору6 Ліву руку вгору

7-8 Два хлопка над головою


за голову в замок

1 Поворот тулуба ліворуч, руки в сторони (вдих)

6-8 разів

Розводити руки долонями догори, прогинаючись у попереку, голову відводити назад,

з місця не зрушувати

Темп повільний.Дихання ритмічне


3 Поворот тулуба праворуч, руки в сторони (вдих)



на пояс

1 Нахил уперед, руки в сторони (видих)

6-8 разів

Темп середній. Голову не опускати,

дивитись вперед

2 Вихідне положення (вдих)

3-4 Те саме


на пояс

1 Нахил у правий бік, ліву руку підняти вгору (видих)

6-8 разівТемп середній.

Тулуб не нахиляти уперед


3 Нахил у лівий бік, правуРуку підняти вгору (видих)



1 Упор присівши 6-8 разів Темп середній. При упорі

лежачи, спину тримати рівно

2-4 Почергово переставляти руки вперед, упор лежачи

193

Профтехосвіта Запоріжжя №175-7 Переставляти руки

назад, упор присівши8 Вихідне положення


на поясі

1 Присід на праву ногу, руки в сторони (видих)

8-10 разів

Темп середній. Ноги поставити широко, тулуб тримати рівно


3 Присід на ліву ногу, руки в сторони(видих)


Основна стійка, руки на пояс

1 Стрибок, ноги нарізно30-35 разів

Стрибки виконувати на

носках. Дихання ритмічне

2 Стрибок, ноги разом

Основна стійка 1-2 Ходьба на місці 30 сек Темп повільний


1-2 Потрусити кистями, піднявши руки через сторони вверх (вдих) 4-6 разів Темп повільний

3-4 Вільно “зронити” руки вниз (видих)

Загальна кількість вправ, що входять до комплексу гімнастики,

становить - 10-12, а кількість повторень вправи до 8-10 разів. Доцільно через

кожні 7-10 днів доповнювати комплекс, використовуючи нові вправи,

змінюючи вихідні положення, враховуючи ступінь фізичної підготовленості

учнів.

Складаючи і виконуючи комплекси гімнастики, слід звернути увагу на

те, що фізіологічне навантаження на організм слід підвищувати поступово, з

максимумом у середині і поступовим зниженням у другій половині

комплексу. Кожну вправу слід починати виконувати у повільному темпі й з

малою амплітудою рухів, поступово збільшуючи їх до середніх величин.

Також необхідно звертати увагу на правильне дихання. Вдих і видих

рекомендується поєднувати з рухами. Дихати слід через ніс або одночасно

через ніс та рот.

194

Профтехосвіта Запоріжжя №17На кожному занятті, виконуючи вправи, учні повинні отримувати

оптимальне навантаження. Це значною мірою залежить від кількості

повторень і темпу виконання вправ. Між серіями з 2-3 вправ виконуються

вправи на розслаблення або в повільному темпі. Шляхом зміни темпу і

ступенем м'язового напруження можна дозувати фізичне навантаження і

визначати основний характер роботи (силовий, швидкісний, швидкісно-

силовий).

Ефективність впливу гімнастики на учнів залежить від того, наскільки

вони правильно виконують вправи, дотримуються послідовності у їх

виконанні і кількості повторень кожної окремої вправи.

Основною умовою позитивного впливу занять ранковою гімнастикою

на організм є їх системність. У процесі регулярного виконання фізичних

вправ виробляються умовні рефлекси або певні рухові навички, а потім і

динамічний стереотип. Тривалі перерви призводять до втрати вироблених

рухових навиків. У цьому випадку відновлення занять рекомендується

розпочинати з найпростіших вправ комплексу.

Проведення фізкультхвилинок на виробництвіЗасобом протидії впливу шкідливих факторів на виробництві, а також

профілактики захворювань під час навчання є проведення фізкультхвилинок.

Незважаючи на відносну короткочасність фізкультхвилинок, вправи, що

включені до них, дозволяють досягнути розслаблення груп м’язів, найбільш

задіяних під час роботи, активізувати кровообіг у кінцівках, усунути

перевтому та зберегти протягом усього робочого дня високу працездатність.

Не секрет, що у фахівців сфери обслуговування (кухарі, офіціанти,

бармени) суттєве навантаження припадає на м’язи тулуба і спини, які

постійно знаходяться в статичному напруженні, м’язи кисті працюючої руки

та м’язи ніг. У результаті чого виникає відчуття втоми та зниження

працездатності. Попереджувальним засобом є фізкультхвилинка.

Фізкультхвилинка - це невеликий комплекс спеціальних фізичних вправ 195

Профтехосвіта Запоріжжя №17тривалістю 2-3 хвилини, який складається з вправ на потягування з глибоким

диханням, вправ на розслаблення м’язів шиї, рук, тулуба та ніг.

Цей комплекс вправ виконуються два рази на день (за 1,5 години до

обідньої перерви і до кінця робочого дня).

Пропоную схему побудови фізкультхвилинки для учнів, діяльність яких

пов’язана із значним м’язовим напруженням у положенні стоячи:

1. Дихальні вправи. Чергування грудного, діафрагмального, повного

дихання. Темп повільний. Кількість повторень 4-6 разів.

2. Розслаблення м’язів шиї та верхніх кінцівок. Темп повільний.

Дихання рівномірне. Кількість повторень 6-8 разів.

3. Нахили тулуба назад і в сторони. Включати ривкові рухи з

елементами пружності. Акцентувати увагу на глибокий вдих та повний

подовжений видих. Темп повільний. Кількість повторень 6-8 разів.

4. Кругові рухи тулубом. Включати елементи статичного навантаження

м’язів. Темп повільний. Дихання рівномірне. Кількість повторень 6-8 разів

5. Розслаблення м’язів ніг. Темп повільний. Дихання рівномірне.

Кількість повторень 6-8 разів.

Орієнтовний комплекс вправ для фізкультхвилинки рекомендований

працівникам ресторанного сервісу:

Вихідне положення (далі В.п.) – руки вперед. Напружити м’язи. Пауза.

Миттєво розслабити м’язи опустивши вниз руки. Кількість повторень

6-8 разів;

В.п. – руки зігнуті в ліктях. Стряхнути розслабленими кистями, начебто

збризкуючи каплі води з мокрих рук. Кількість повторень 6-8 разів;

В.п. – руки вгору. Стати на носки, напружено потягнутись вверх.

Розслабитись, опустити руки, голову, тулуб та присісти. Пауза. Кількість

повторень 6-8 разів.

В.п. – нахилити тулуб вперед. Руки розслаблено опустити вниз.

Отряхувати плечима. Кількість повторень 6-8 разів;

196

Профтехосвіта Запоріжжя №17В.п. – стоячи, ноги нарізно, нахилитись вперед, підняти тулуб до

прямого кута, руки в сторони. Миттєво розслабитись, опустивши тулуб

донизу, покачуючи руками. Пауза. Кількість повторень 6-8 разів;

В.п. – стати на одній нозі. Розслабити іншу. Кількість повторень на

кожну ногу 6-8 разів;

В.п. – сісти, опираючись на руки позаду. Ноги зігнуті в колінних

суглобах. Почергово змахнути м’язи ніг. П’яти від підлоги не відривати.

Кількість повторень на кожну ногу 6-8 разів.

Фіксація уваги молоді на необхідність проведення фізкультхвилинок

під час трудової діяльності сприяє також кращій організації робочого місця:

формуванню правильної постави, оптимізації рухів працівника. Проведення

цих вправ безумовно підвищить продуктивність праці та подовжить активне

трудове життя випускника навчального закладу.

ПОЗАУРОЧНА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА, СПОРТИВНО-МАСОВА РОБОТА

Чудовим засобом для залучення учнів до занять фізичною культурою є

позаурочна фізкультурно-оздоровча, спортивно-масова робота. Проведені у

вигляді фізкультурно-художнього свята або дня здоров’я такі заходи

дозволяють підтримувати у доброму стані психічне і фізичне здоров’я

підлітка, формують у молодіжному середовищі стійкі переконання щодо

здорового способу життя, навчають спілкуванню у колективі та колективному

вирішенню завдань, що обов’язково знадобиться у подальшій трудовій

діяльності учнів.

Ці форми занять якнайкраще сприяють вихованню підлітків. Подібні

різноманітні форми дають можливість “забрати” підлітків з вулиці та

залучити їх до організації активного дозвілля.

Фізкультурно-художнє свято - це комплексний захід, який включає в

себе не тільки спортивні змагання, конкурси, вікторини, ігри, а й художні,

мистецькі фрагменти. Вони проводяться для відзначення видатних подій,

197

Профтехосвіта Запоріжжя №17знаменних історичних дат у житті людей. Такі заходи рекомендується

розпочинати урочистими церемоніями (підняття українського державного

національного або олімпійського прапора, привітання гостей тощо), характер

яких залежатиме від того, чому вони присвячені: історичним датам, подіям із

життя навчального закладу, спортивним форумам. Це позначається на

програмі та характері проведення свята, змісті ігор, конкурсів, вікторин,

масових виступів, репертуарі художніх колективів.

До організації свята, складання програми і сценарію, підготовки його

окремих фрагментів залучаються практично всі викладачі та учні. Загальне

керівництво і контроль за проведенням заходу здійснюється викладачами

фізичної культури.

Під керівництвом класних керівників, майстрів виробничого навчання

учні оформляють місце проведення свята плакатами, дружніми шаржами,

влаштовують конкурси малюнків, готують афіші, запрошення.

Друга група учнів під керівництвом художнього керівника добирає

відповідне музичне оформлення, музичний супровід до масових і показових

виступів, розробляє програму виступу художніх колективів та індивідуальних

виконавців.

Бібліотекар формує виставку спортивної літератури. Крім цього, рада

учнівського самоврядування може розробити фотомонтажі до, протягом і

після свята, учнівська профспілка влаштувати спортивну лотерею.

Бажано залучити до участі у святі батьківський комітет училища, який

забезпечить нагородження переможців та учасників фізкультурно-

спортивного свята.

Складаючи сценарій, доцільно чергувати художні та спортивні

фрагменти, щоб постійно підтримувати в учасниках і гостях зацікавленість у

святі.

Будь-яке фізкультурно-художнє свято повинно створювати таку

атмосферу, щоб і глядачі хотіли взяти у них участь разом зі своїми друзями.

198

Профтехосвіта Запоріжжя №17Сценарій фізкультурно-художнього свята „Козацькі забави”

Мета: формування здорового способу життя, підвищення соціальної

активності і зміцнення здоров’я, спираючись на кращі традиції українського

народу, залучення учнів до фізичної культури як складової частини

загальнолюдської культури.

Місце проведення: спортивна зала.

Оформлення зали: розвішені символи України, малюнки козаків, гасла:

«Козацькому роду – нема переводу!». Підготовлені місця для членів журі та

стіл з призами для переможців.

Хід свята:

Лунає музика «Запорізького маршу». Команди шикуються в одну

шеренгу, обличчям до глядачів. Склад команд - 6 учнів від групи.

На сцені з’являються ведучі.

1 Ведучий: Дорогі друзі! Щиро вітаємо всіх вас у цій святковій залі, де

ми зібралися разом, щоб перегорнути сторінки історії, вшанувати світлу

пам'ять козаків наших, які не жаліли власного життя за рідну землю

українську, за волю і щастя всього народу.

2 Ведучий: Запорізька січ… Хто з дитинства не знайомий з яскравим

образом мужнього козака – запорожця, захисника рідної землі? На легких

чайках гуляли лицарі України по морях, беручи неприступні фортеці ворожі,

визволяючи бранців – земляків із турецької неволі, повертаючи матерям синів

та доньок.

1 Ведучий: Микола Гоголь з гордістю писав: «Так ось вона, Січ! Ось це

гніздо, звідки вилітають усі ті горді й міцні, як леви, ось звідки розливається

воля і козацтво на всю Україну».

2 Ведучий: Перші згадки про козаків з’явились у письмових джерелах

у 80-90-х роках XV століття. Утворення української козаччини спричинили

тодішні політичні відносини, постійні набіги кримських ханів на Україну,

щорічні загрози грабіжницьких наступів турецьких агресорів, котрі

199

Профтехосвіта Запоріжжя №17плюндрували українські землі, забираючи в полон тисячі й тисячі людей.

1 Ведучий: Запорізький козак і воїн, запорізький козак і лицар – це такі

поняття, які ніколи не відрізняються один від одного.

2 Ведучий: Козаки говорили: «У нас над усе – честь і слава, військова

справа, щоб і себе на сміх не дати, і ворогів під ноги втоптати». І хай ніколи

козацькому роду не буде переводу.

1 Ведучий: І сьогодні ми проведемо змагання для юнаків, для

захисників нашої Вітчизни, для наших козаків.

2 Ведучий: Та які вони козаки! Щоб козаками стати, треба силу,

спритність, розум проявити!

1 Ведучий: А чому вони не такі?

2 Ведучий: Ось вони нам і доведуть! «Гей, ви хлопці, славні

запорожці!». Шикуйтесь! Струнко! Капітанам представити свої команди!

(капітани представляють свої команди)

1 Ведучий: Вам сьогодні доведеться проявити свій характер і показати

свої фізичні якості. А ми побачимо, чи достойні ви наших предків – козаків

запорозьких.

2 Ведучий: Оцінювати ваші фізичні якості буде чесне та справедливе журі:

(представлення журі)1 Ведучий: За кожен конкурс переможці будуть отримувати від журі

прапорець. Команда, яка набере найбільшу кількість прапорців в загальному

заліку, стане переможцем сьогоднішнього свята «Козацькі забави».

2 Ведучий: Всі готові? Почнемо випробування. Для того, щоб вдертися

на високі укріплення ворога, козакам потребувалася неабияка сила рук.

1 Ведучий: Першим видом програми буде віджимання від полу. Прошу

по три представника від команди до лінії.

2 Ведучий: Переможе команда, представники якої відіжмуться від полу

найбільшу в сумі кількість раз.

(журі оголошує результати)

200

Профтехосвіта Запоріжжя №171 Ведучий: Козаки були людьми сильними та витривалими. У боях

кожен козак повинен був бути вправним, здатним швидко координувати свої

дії, щоб зберегти своє життя.

2 Ведучий: Наступний конкурс естафета «Тачка». Беруть участь всі

учасники команд.

1 Ведучий: Завдання конкурсу полягає в наступному – козаки в

командах розбиваються на пари. Один хлопець приймає положення в упорі,

лежачи на підлозі, другий тримає його за гомілки. За командою пари

рухаються уперед до стіни. Після розвороту відбувається зміна, де другий

несе першого на спині. Перемагає команда, яка раніше закінчить естафету.


2 Ведучий: Є час нашим козакам відпочити.

(номер художньої самодіяльності)

1 Ведучий: Трохи відпочили і знову до справи. Зараз перевіримо вашу

влучність. Ніхто ж не заперечить, що козаки влучно стріляли?

2 Ведучий: Конкурс «Дружно - в ціль».

1 Ведучий: Кожній команді роздано по 6 кульок, якими потрібно

влучити в ціль. Учасники - до стартової лінії.


2 Ведучий: «Народ мій є. В його гарячих жилах козацька кров пульсує і

гуде». Так співається в одній українській пісні, то зараз ми подивимося, як

пульсує і гуде кров у наших нащадків.

1 Ведучий: Козаки часто влаштовували змагання з піднімання вантажу.

Ми проведемо конкурс з піднімання гирі. Запрошуємо по одному

представнику від команди, найдужчого та витривалого.

2 Ведучий: Виграє той, хто найбільшу кількість раз підніме гирю.

1 Ведучий: Після важкої справи козаки любили й розважитись. У

нашому випадку розвагою для всіх буде виступ:


201

Профтехосвіта Запоріжжя №171 Ведучий: А зараз надамо слово журі і довідаємося про результати

боротьби наших козаків після чотирьох конкурсів.

2 Ведучий: Так, любили славетні козаки всілякі забави, де гартували

свої фізичні та моральні якості. Ось і зараз проведемо веселу естафету

«Стрибунці»

1 Ведучий: Команди, у повному складі шикуйтесь на старті! Кожна

команда отримує м’яч. Умови завдання: стиснути м’яч колінами й бігом

донести його за позначку, після чого прийняти положення, сидячи на м’ячі та

підтримуючи м’яч руками, стрибками попрямувати до фінішу, де передати

м’яч з рук у руки наступному учаснику. Перемагає команда, яка раніше всіх

закінчить естафету.


1 Ведучий: Скажіть, шановне товариство, як називалися ті люди, які

готували їжу для козаків? (Кашовар)

2 Ведучий: А які ж ви, майбутні кашовари, зараз подивимось?! Прошу

по одному козаку від команди підійти до столів! Хто сміливий! Не бійтеся!

Кашу варити тут не будемо, але забаву проведемо.

1 Ведучий: Ось перед вами на тарілці, закритій серветкою, лежать

овочі, з яких потрібно зробити просту овочеву нарізку.

2 Ведучий: Взяли ножі в руки. Приготувались! Під музичний супровід,

раз, два, три, розпочали!

(журі проводить огляд овочевої нарізки, оголошує результати)

1 Ведучий: Як свідчить літопис, слабку людину січове товариство

ніколи не вибирало в старшини. Навпаки, вождя вибирали серед сильних та

спритних людей.

2 Ведучий: Чудовий фізичний розвиток і навички орієнтування у

просторі мали Петро Сагайдачний, Іван Мазепа. Проведемо конкурс «На

викладеній доріжці» й побачимо, хто найспритніший.

1 Ведучий: Кожен направляючий отримує по 3 листи паперу, які кладе

202

Профтехосвіта Запоріжжя №17на підлогу. Спочатку стає на два, а третій кладе перед собою. Перейшовши по

двох перших, переходить по третій.

2 Ведучий: Так, викладаючи доріжку, кожен козак повинен дійти до

призначеного місця і повернутися бігом назад.

1 Ведучий: Перемагає команда, останній гравець якої швидше

повернеться. Команди, на старт!


1 Ведучий: Після фізичного навантаження бачу- настав час перейти до

розумового. Мета цього конкурсу – перевірити ваші знання з історії

українського козацтва. Першою відповідає та команда, капітан якої раніше

підніме руку.

1) Назвати рік, коли з’явилися перші звістки про козаків? (1492 р.)

2) Чим знаменитий о. Хортиця на Дніпрі? (побудована перша укріплена Січ)

3) У якому році на о. Хортиця була заснована козацька фортеця? (1557 р.)

4) Хто був першим кошовим Запорозької Січі, а пізніше – отаманом?

(Д. Вишневецький)

5) Як називалися будинки, де мешкали козаки? (курені)

6) У якому році біля о. Хортиця запорізькі козаки на чолі з Б. Хмельницьким

вперше розгромили загін польських гнобителів? (1648 р.)

7) У якому році була повністю зруйнована Запорозька Січ? (1775 р.)

8) Загибель якого великого князя-воїна пов’язана з островом Хортиця?

(Святослав)

9) Слава якого запорізького отамана була найгучнішою? (Іван Сірко)

10) Де був підписаний договір між Україною і Росією? (м. Переяслав)

11) За свідченням Д. Яворницького, скільки існувало січей? (8)

1 Ведучий: Настав час для відпочинку.

(номер художньої самодіяльності) (журі оголошує результати)

2 Ведучий: Упевнені, що був час фізично відпочити. Продовжуємо?...

203

Профтехосвіта Запоріжжя №171 Ведучий: Круточола наша доля,

Не вода в ній – кров тече,

Козаку найперше - воля,

Козаку найперше - честь.

2 Ведучий: Ще одна весела естафета «Біг удвох на трьох ногах»

1 Ведучий: Козаки кожної команди стають парами, ноги пар

перев’язуються. Гру починають за сигналом з лінії старту. Пара пересувається

вперед, робить поворот на лінії і повертається назад. Наступна пара починає

біг після того, як попередня пересіче лінію фінішу. Переможе команда, гравці

якої раніше виконали завдання.

(оголошення переможців естафети)

2 Ведучий: Скажіть будь ласка, які козаки не люблять гарних дівчат? І

вірші про любов не писали?:

Любив, люблю і любитиму

І радісно, і трагічно,

Допоки тільки житиму,

А житиму я вічно.

2 Ведучий: Останній конкурс надасть можливість з’ясувати, як наші

хлопці люблять своїх дівчат. Запрошуємо по одному представнику від

команди, яким доведеться танцювати з дівчиною.

1 Ведучий: За сигналом судді учень бере на руки козачку і рухається в

ритмі танцювальної музики. Протягом танцю музика змінюється. Переможе

той, хто довше витримає в танці.


2 Ведучий: Дорогі друзі, програму фізкультурно-художнього свята

вичерпано. Залишилося дізнатися про переможців, і доки наше журі буде

підраховувати підсумки перед нами виступить:


1 Ведучий: Увага! Команди запрошуються для підведення підсумків та

204

Профтехосвіта Запоріжжя №17нагородження переможців. Команди, шикуйсь, струнко. Надаємо слово голові

журі для оголошення результатів.

(нагородження переможців грамотами, шоколадними медалями та

призами)

2 Ведучий: Ми були свідками захоплюючої боротьби. Переконливо

можна сказати: для того, щоб стати справжнім козаком, слід мати неабияке

здоров’я, силу та витримку.

1 Ведучий: А для цього потрібні тривалі тренування, кінцевий

результат яких - повага та шана. Козаки залишили гідний приклад для

наслідування. Тож давайте не забувати, що лише в здоровому тілі може бути

здоровий дух, а міцне здоров’я людині можуть дати лише фізичні вправи,

праця і рух.

2 Ведучий: А всім, хто прийшов до нас у цей зал, хочемо від душі

подякувати, побажати здоров’я, щастя та успіхів. Ми з вами побачили, що в

нас росте гідна зміна. Оплески учасникам фізкультурно-художнього свята.

1 Ведучий: Сяяли на сонці шаблі запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів.

Козацькому роду нема переводу,

Лине його слава з далечі віків!

2 Ведучий: Нашим козакам:

Слава! Слава! Слава!

Спортивно-масовий захід „День здоров’я”Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного

використання засобів та ідеї гармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи

в училищі дні здоров'я.

Вивчення практики проведення днів здоров'я у навчальних закладах

показує, що в їх організації припускаються суттєвих помилок переважно від

нерозуміння завдань цієї оригінальної форми роботи. Чимало днів здоров'я

проводяться нецікаво, змагання обмежуються одним-двома видами легкої 205

Профтехосвіта Запоріжжя №17атлетики або кросом.

Чітко спланований позаурочний захід „День здоров’я” сприяє

зміцненню здоров’я учнівської молоді, пропагує здоровий спосіб життя серед

учнів, виховує почуття колективізму, комунікабельності, толерантності,

взаємодопомоги. Це один із засобів адаптації першокурсників у новому

навчальному закладі. Це створення доброзичливого мікроклімату в колективі

і встановлення контакту з учнями інших груп.

Підготовка проведення днів здоров’я має багато спільного з

підготовкою фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів.

Починається вона зі складання програми, у зміст якої входять рухливі та

спортивні ігри, естафети, конкурси, короткочасні походи. Але не слід

захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не перетворити свято в

суцільне змагання. Адже головне призначення заходу - не допустити почуття

гіркоти поразки у переможених.

Підбираючи ігри та естафети, завжди слід чітко визначити завдання, які

необхідно вирішити. В одних випадках можна робити акцент на розвиток

фізичних якостей, в інших - на формуванні вміння погоджувати власні дії з

діями партнерів. Так, для виховання почуття колективізму, дружніх стосунків

в естафеті передбачаються завдання, успіх виконання яких залежить від

узгодженості дій учасників, їхньої взаємодопомоги та взаємовиручки.

Кмітливість і творче мислення будуть формуватися під час виконання

завдань, у яких успіх вирішують тактика подолання перешкод, вибір

найбільш раціональних способів виконання рухових дій.

День здоров’я проводиться на свіжому повітрі з обов’язковим

включенням до програми прогулянкового походу. Педагогічна цінність

походу полягає в тому, що він розкриває великі можливості для всебічного

ознайомлення учнів з багатогранним життям, історією й культурою рідного

краю. Вибір району походу залежить від багатьох обставин: способу

пересування, умов місцевості, зручності під’їзду до початку маршруту й

206

Профтехосвіта Запоріжжя №17повернення додому. Після того, як район подорожі вибрано, можна

приступати до детальної розробки маршруту. Прокладаючи маршрут, треба

потурбуватись, щоб із поля зору не випали цікаві об’єкти, що зустрічаються

на шляху. При цьому довжина і складність маршруту повинні відповідати

віковим особливостям учасників.

Обов'язковою умовою організації дня здоров’я є добре продумана

підготовка місця їхнього проведення (розмітка, установка орієнтирів,

обмежувачів, підготовка інвентарю та обладнання). Викладачі фізичної

культури заздалегідь обстежують місце на відповідність санітарно-

гігієнічним вимогам, техніці безпеки, вимогам, які ставляться до занять

фізичною культурою (організований початок, поступове навантаження).

Виходячи з потреб реалізації програми, з розподілом обов’язків створюється

суддівська бригада з числа старшокурсників, викладачів та батьків.

Напередодні заходу керівники груп організовують збори, де проводять з

учнями інструктажі з правил безпечної поведінки під час запланованого

заходу та вирішують питання щодо харчування, розробки девізу, назви

команди, спортивної форми.

Вихід до місця проведення дня здоров'я (табору) відбувається

організовано. Від місця збору учасників всі учні під керівництвом викладачів

фізичної культури та керівників груп рухаються до табору за розробленим

маршрутом. Досвід показує, що кількість учасників не повинна перевищувати

150 осіб.

Після влаштування відпочинку всі керівники груп збираються біля

суддівської бригади для ознайомлення з програмою дня здоров'я, умовами її

реалізації.

Щоб позаурочний захід не втрачав педагогічної цінності, своєчасно

фіксуються порушення правил гри, які враховуються при підведенні

підсумків, а також робиться усе можливе для попередження порушень. Учням

необхідно пропонувати завдання для виконання лише після того, як вони

207

Профтехосвіта Запоріжжя №17усвідомлять шляхи їх виконання та зрозуміють точний алгоритм рухів.

Після закінчення програми дня здоров’я підводяться підсумки. Групи-

переможці нагороджуються грамотами, пам’ятними подарунками. Настає час

відпочинку та ланчу. Учасники організовано повертаються додому.

Проведення подібних заходів, навіть один раз на рік, потребує великих

зусиль та організаторської роботи викладачів фізичної культури. Але ці

зусилля, як свідчать результати опитування учнів, залишають багато яскравих

і незабутніх вражень.

208

Профтехосвіта Запоріжжя №17ЛІТЕРАТУРА

1. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній

школі в 10-11 класах. - Х.: Торсінг, 2004. - 29 с.

2. Озолін Н.П. Легка атлетика. – М.: Фізкультура і спорт. 1979. - 71 с.

Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів. - К.: Радянська

школа, 1989. - 46 с.

3. Демчишин А.А., Мухін В.Н., Мозола Р.С. Спортивні та рухливі ігри в

фізичному вихованні дітей і підлітків. - К.: Здоров’я, 1989. - 37 с.

4. Ткачов Ф.Т. Профілактично – відновлююча гімнастика. - К.: Здоров’я,

1993. - 69 с.

5. Андрощук Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні. - Т.:

Підручники & Посібники, 2001. - 125 с.

209

Documents

nmc-pto.zp.uanmc-pto.zp.ua/old/data/0024/17_2011.pdf · Профтехосвіта Запоріжжя №17 УДК 377.1.(477.64) (055) «Профтехосвіта Запоріжжя»,