New SZHORICHNYK 2012geoinf.kiev.ua/SZHORICHNYK_2012.pdf · Рання весна, що прийшла на початку другої декади березня (на 5-10 днів

Державна служба геології та надр України

Державне науково-виробниче підприємство

“Державний інформаційний геологічний фонд України”

ДНВП “ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ”

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЩОРІЧНИК

ЩОДО АКТИВІЗАЦІЇ НЕБЕЗПЕЧНИХ

ЕКЗОГЕННИХ ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА ДАНИМИ МОНІТОРИНГУ ЕГП

Випуск IX

Київ 2012

Інформаційний щорічник щодо активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів на території України за даними моніторингу ЕГП – Київ: Державна служба геології та надр України, Державне науково-виробниче підприємство “Державний інформаційний геологічний фонд України”, 2012. – 48 іл. – 105 с.

Щорічник містить дані з поширення та активізації найбільш руйнівних екзогенних геологічних процесів, а також аналіз умов розвитку та чинників активізації. Інформація щодо активізації зсувів, карсту, підтоплення, абразії, селів, переробки берегів водосховищ, осідання над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів, техногенних чинників їх активізації та динаміки процесів викладена у розрізі адміністративних областей.

Матеріали моніторингу екзогенних геологічних процесів по території України представлені відповідальними виконавцями робіт з вивчення ЕГП геологічних підприємств Державної служби геології та надр України за 2011 р. Характеристика і узагальнення метеоданих виконані фахівцями Українського Гідрометеоцентру.

Редактори видання :С.І.Примушко

директор ДНВП”Геоінформ України”Т.Д.Білошапська

заступник директора з геології і науки ДНВП “Геоінформ України”В.Ф.Величко

головний інженер ДНВП “Геоінформ України”

Випуск склали:Л.М. Красноок (відповідальний виконавець),

І.І.Драпіковська, А.А.МанойлоГідрометеоцентр України: зав.відділом Т.А.Адаменко,

зав.сектором Ю.Ю.Жванчик

ДНВП “Геоінформ України”, 2012

ЗМІСТ

Вступ 5

1. Характеристика метеорологічних умов 2011 року 7

2. Аналіз режиму рівнів грунтових вод 11

3. Поширення небезпечних екзогенних геологічних процесів у межах інженерно-геологічних регіонів та адміністративних областей України 12

3.1. Поширення зсувів 15

3.2. Поширення підтоплення 25

3.3. Поширення карсту 30

3.4. Поширення селів 36

3.5. Поширення абразії 39

3.6. Поширення переробки берегів водосховищ 42

3.7. Поширення осідання земної поверхні над гірничими виробками 45

3.8. Поширення здатних до просідання лесових грунтів 47

4. Активізація небезпечних екзогенних геологічних процесів за даними моніторингу 2011 року в межах адміністративних областей України 49

Висновки 100

Перелік посилань 103

ВСТУП

Активізація небезпечних ЕГП на території УкраїниДНВП “Геоінформ України“

5

ВСТУППравовими підставами для виконання робіт по

узагальненню та аналізу матеріалів моніторингу екзогенних геологічних процесів (далі ЕГП) в межах території України є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р., постанова Кабінету Міністрів та Положення про державну систему моніторингу

довкілля від 30 березня 1998 р. №391. Порядок проведення моніторингу ЕГП регламентується Положенням про державний моніторинг екзогенних геологічних процесів, види і просторові характеристики, активність прояву (УкрДГРІ, від 5 липня 2001 р.).

Проблема забезпечення безпеки життєдіяльності населення та функціонування господарських об’єктів у районах розвитку небезпечних природних та техно-природних процесів є однією з основних соціально-екологічних проблем сучасності. Природні умови України є сприятливими для поширення та інтенсивного прояву ЕГП, які чітко контролюються тектонічним, неотектонічним і сейсмічним режимом території, особливостями геологічної та геоморфологічної будови, гідрогеологічними, кліматичними, гідрологічними палео- та сучасними умовами. Прояви аномальних гідрометеорологічних явищ останніх років (інтенсивна сонячна активність, зміни кількості атмосферних опадів, інтенсивні повені, тощо) суттєво вплинули на стан геологічного середовища, що піддається впливу ЕГП.

Незбалансована та безсистемна господарська діяльність на територіях розвитку природних ЕГП та їх залучення у сферу господарської діяльності створює реальні передумови для активного розвитку цих процесів та неминучих змін оточуючого середовища. За останній рік площі розвитку ЕГП не змінились, лише в окремих випадках спостерігається їх незначне зменшення.

Найбільш негативного впливу довкілля зазнає під дією гірничовидобувного, сільськогосподарського, лісотехнічного, транспортного, водогосподарського типів техногенезу, містобудування, транспортного будівництва, прокладання трас нафто- і газопроводів, ліній електропередач.

Впродовж останніх років на значних територіях, внаслідок порушення режиму верхньої зони геологічного середовища, відбуваються процеси зниження міцності порід, зміни геохімічних параметрів ландшафтів та гідрогеохімічного режиму зони активного водообміну. Формування порушеного водного режиму, порушення генетичної цілісності ландшафтів і природного балансу водозбірних басейнів, а також нехтування умовами формування водного стоку та дренуючої здатності річок призвели до зростання кількості чинників екологічного ризику. До них належать: активізація небезпечних ЕГП і явищ (зсуви, карст, підтоплення земель і населених пунктів, абразія, осідання земної поверхні, тощо); поглиблення процесів виснаження водних ресурсів та їх забруднення; замулення і зникнення малих річок; руйнування та деградація водних екосистем; погіршення умов життєдіяльності людей тощо. В свою чергу, активізація ЕГП приводить до

ВСТУП

6 Активізація небезпечних ЕГП на території УкраїниДНВП “Геоінформ України“

погіршення умов експлуатації енергетичних і транспортних систем, руйнування житлових і промислових об’єктів тощо.

Інформаційний щорічник щодо активізації екзогенних геологічних процесів є узагальненням матеріалів моніторингу в межах території України. У 2011 р. до числа найбільш небезпечних за площею поширення та завданими збитками ЕГП відносяться зсуви та підтоплення. Процес змін площ підтоплення є особливо прогресуючим на забудованих територіях промислово-міських агломерацій, де відбувається значна зміна ландшафтів у результаті суттєвих втрат з мереж водопостачання та водовідведення.

У щорічнику в стислому вигляді наводяться дані щодо активізації екзогенних геологічних процесів за результатами моніторингу 2011 р., їх поширення у межах адміністративних областей України, а також надається характеристика метеорологічних умов та положення рівнів ґрунтових вод за 2011 р., у порівнянні з попереднім роком та з середньобагаторічними значеннями.

Вихідною інформацією для складання щорічника є надані виробничими підприємствами Державної служби геології та надр України “Щорічні інформаційні звіти” та матеріали Українського Гідрометеоцентру.

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ 2011 РОКУ


7

1 ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ 2010 РОКУ

До найбільш впливових режимоутворюючих чинників активізації ЕГП відносяться метеорологічні умови. За даними Українського Гідрометцентру, 2011 рік характеризувався помірно теплим температурним режимом, хід середніх місячних температур повітря відносно норми мало відрізняється від попередніх років, лише у лютому та листопаді середня місячна температура повітря була нижчою від норми на 1-3º,

в інші місяців вона перевищувала норму в усіх кліматичних зонах на 1-2,5 º, при цьому:

- середня річна температура повітря майже по всій території держави виявилася близькою до норми, а у північно-західній частині країни на 1-1,5° вищою за норму;

- річна кількість опадів за 2011 рік у Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Херсонській, багатьох районах АР Крим, Рівненської, Житомирської, Вінницької, Івано-Франківської, Сумської, Полтавської, Харківської, Дніпропетровської, окремих районах Львівської, Чернігівської, Запорізької, Кіровоградської, Одеської областей склала 51-80% норми. На решті території кількість опадів виявилася близькою до норми (81-120%), в окремих районах Київської області – 146% норми (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Сума опадів (в % до норми) по місяцях за 2011 рік

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12



У минулому році найбільша кількість опадів зафіксована метеостанцією Нижнього Студеного (Закарпатська обл.) – 1226 мм та Пожежевською (Івано-Франківська обл.) – 1404 мм. Найменша кількість опадів за рік зафіксована метеостанцією Асканія Нова (Херсонська обл.) – 240 мм.

Середня температура повітря теплого періоду (квітень-жовтень) на всій території країни перевищила норму на 1-1,5º. Середня температура повітря холодного періоду (листопад-березень) виявилася близькою до норми, на Поліссі вона була на 1º вищою норми і становила плюс 1-2º, у південних областях та Криму – плюс 4º, та 0 – мінус 3º на решті території держави (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 – Відхилення від норми середньої місячної температури повітря у 2011р.

Найхолоднішим місяцем був лютий із середньою місячною температурою повітря мінус 1-7º, у східних та північно-східних областях мінус 8-11º. Найнижча температура повітря відмічалась у найхолодніші ночі, на більшій частині території країни вона знижувалася до мінус 10-19°, у північно-східних областях та прилеглих до них районах центральних та південних областей – до мінус 20-28°, у деяких районах Луганської області – до мінус 31°.

Найтеплішим місяцем року в усіх кліматичних зонах виявився липень із середньою місячною температурою у степових областях плюс 22-25º, лісостепових – плюс 20-22º, поліських – плюс 19-22º. Абсолютний максимум температури повітря (плюс 33-38º) відмічався у серпні 2011 р. Надзвичайно високими були максимальні температури повітря на початку вересня та становили плюс 28-35º.

У порівнянні з минулорічною, річна кількість опадів у середньому в межах кліматичних зон, за теплий період року була більшою на 15-30%, за холодний

-3

-2

-1

0

1

2

3

4

5

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

, 0



9

період – більшою на 10-40%. За холодний період кількість опадів сумарно склала 80-100% норми, за теплий – 80-95% норми. Недобір опадів, відносно норми в середньому по кліматичних зонах у 2011 році, склав 20-30%.

Зима 2010-2011 рр. характеризувалась нестійкими погодними умовами внаслідок впливу циклонів та атмосферних фронтів.

Максимальна температура повітря у зимовий період підвищувалась до плюс 10-15° (грудень) в Івано-Франківській, Чернівецькій, Одеській областях та АР Крим становила плюс 17-19°.

Найменша середня обласна кількість опадів на більшій частині території та у західних областях випала в лютому та становила 30-80% місячної норми, а у Донецькій та Чернігівській областях – 90-115% норми.

Незначна висота сніжного покриву – від 1-3см в АР Крим, його відсутність у багатьох районах Херсонської, південних районах Одеської областей, до 20-30 см на решті території,- сприяла промерзанню ґрунту. Глибина промерзання ґрунту на кінець січня у східних, центральних та південно-східних областях становила від 10 до 30 см, місцями до 44 см. У Львівській області, багатьох районах Волинської, Одеської, Миколаївської, окремих районах Херсонської, Чернігівської, Вінницької, Хмельницької областей відмічалося слабке промерзання ґрунту – 1-9 см, місцями ґрунт був не промерзлим. На кінець лютого глибина промерзання становила переважно від 25 до 50 см, в окремих районах Київської, Вінницької, Кіровоградської, Чернігівської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської та Луганської областей – 55-90 см, на торф’яниках Київської області – до 106 см.

Рання весна, що прийшла на початку другої декади березня (на 5-10 днів раніше середніх багаторічних строків для більшої частини території, для південних та Закарпатської областей – на 8-16 днів пізніше середніх багаторічних строків) характеризувалася різкими змінами температур та незначною кількістю опадів. Мінімальна температура повітря на більшій частині території країни знижувалася до мінус 13-19°, у Рівненській, Івано-Франківській, Львівській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях – до мінус 20-23°, на Луганщині – до мінус 28°. Кількість опадів за березень на більшій частині території країни склала 17-40% місячної норми (5-15 мм), у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях – від 55 до 80% місячної норми (18-38 мм).

На початку літа погодні умови були дуже неоднорідними, у першій декаді червня спостерігалася нехарактерно спекотна погода, що різко змінилась у другій та третій декадах червня, внаслідок впливу активних атмосферних фронтів. Пройшли грозові дощі, місцями сильні зливи, температура повітря суттєво знизилася. У найтепліші дні місяця максимальна температура повітря підвищувалася до плюс 31-35°. Впродовж 3-7 днів у західних, північних, а також у Харківській і Донецькій областях та 8-13 днів – на решті території країни, максимальна температура повітря досягала та перевищувала плюс 30°. Мінімальна температура повітря знижувалася до плюс 4-10°. Кількість опадів за місяць у західних, північних та Херсонській області становила 60-110% місячної норми, на решті території країни − від 120 до 215%, на Луганщині – 260% місячної норми.

Нерівномірним розподіл атмосферних опадів був не тільки посезонно, а й



територіально. Найбільше опадів випало у червні та липні – 130-170% норми. Опади у липні розподілились вкрай не рівномірно. В АР Крим, південних та Донецькій областях середня обласна кількість опадів не перевищувала 35-65% місячної норми. На решті території країни їх кількість у середньому склала 75-106% норми. У Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Сумській, Полтавській, Рівненській, Волинській, Львівській та Закарпатській областях місячна кількість опадів досягала 120-210% норми. Місцями у західних, північних областях та в АР Крим за рахунок сильних злив випало 2,5-3,5 місячних норм опадів. Найбільша кількість опадів спостерігалась у жовтні на території АР Крим, Вінницька, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Рівненська, Черкаська та Чернігівська області та становила 135 до 215% від місячної норми.

У розрізі місяців найсухішими виявилися березень, серпень та вересень 2011 р. – кількість опадів не перевищувала 30-50% норми. Найменша кількість опадів на більшій частині території країни спостерігалась в березні і складала 17-40% місячної норми (5-15 мм), у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях – від 55 до 80% місячної норми (18-38 мм). Історично сухим був листопад – ефективних опадів майже не було.

Недобір опадів відносно норми в середньому по кліматичних зонах у 2011 році склав 20-30%. Отже, за даними спостережень 2011 рік віднесено до року пониженої водності для північно-східної частини України, для решти території близькою або більшою за річну норму.

АНАЛІЗ РЕЖИМУ РІВНІВ ҐРУНТОВИХ ВОД


11

2 АНАЛІЗ РЕЖИМУ РІВНІВ ҐРУНТОВИХ ВОД

Просторові закономірності розвитку ЕГП, їх розповсюдження та інтенсивність прояву залежать від геологічних‚ геоморфологічних‚ гідрогеологічних та інших природних умов і тісно пов’язані з режимом атмосферних опадів, температурними змінами у внутрішньорічному і багаторічному розрізі та режимом ґрунтових вод. При оцінці впливу різних чинників на розвиток і активізацію ЕГП,

особливо найбільш швидкоплинних, крім метеоумов, були проаналізовані також гідрогеологічні умови та найбільш мінливий з показників – рівень ґрунтових вод.

Досвід вивчення режиму ґрунтових вод, показав, що на територіях з розвинутими промисловістю та сільським господарством природний режим у чистому вигляді відсутній, формування режиму підземних вод відбувається під дією сумісного впливу природних та техногенних чинників. Дія природних чинників режиму підземних вод проявляється у формуванні положення сезонних ритмів рівнів (весняного максимуму, літньо-осіннього та передвесняного мінімумів), дія техногенних чинників проявляється в зміні термінів настання характерних положень рівнів та збільшенні або згладжені амплітуди підйому або спаду за сезон. Положення рівнів ґрунтових вод мають нерівномірний територіальний розподіл відносно багаторічного положення. Тому терміни настання екстремальних положень рівнів на території України різні та залежать від умов формування режиму.

Аналіз сезонної мінливості положення рівнів ґрунтових вод проводився за фактичними даними режимних спостережень геологічних підприємств. Результати проведеного аналізу свідчать про те, що 2011 р. характеризується як рік пониженої водності, положення рівнів ґрунтових вод було нижче за норму для крайньої північно-східної частини держави центральної, південної та південно-східної, для решти території близькою або більшою за річну норму. Для територій Херсонської, південно-східної частини Запорізької областей та північної та центральної частини АР Крим, де відмічається порушений режим положення рівнів ґрунтових вод, характерним є положення рівнів ґрунтових вод вище багаторічної амплітуди.

ПОШИРЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЕГП У МЕЖАХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ РЕГІОНІВ ТА АДМІНІСТРАТИВНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ


3 ПОШИРЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЕКЗОГЕННИХ ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МЕЖАХ

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ РЕГІОНІВ ТА АДМІНІСТРАТИВНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

До найбільш небезпечних ЕГП за збитками, завданими господарським об’єктам, належать зсуви, осідання земної поверхні над гірничими виробками, підтоплення, карст, ерозія, селі, абразія, переробка берегів водосховищ, тощо. Результати даних моніторингу ЕГП свідчать про суттєві зміни переважної більшості схилових ландшафтів – середовища розвитку зсувів, які відносяться до

найбільш чутливих до впливу природних та техногенних (підрізка та пригрузка схилів) чинників.

Геологічна будова, геоморфологічні умови, наявність горизонтів, що деформуються, зумовили значне поширення зсувів на території країни. Деградація верхньої зони ґрунтів підвищує схильність масивів порід до активізації зсувів зі зростанням кількості їх проявів і частоти активізації у часі. Сучасна активізація на схилах різного генезису досить часто пов’язана з розвитком супутніх процесів – ерозійного та абразійного, які в свою чергу підсилюють основний процес. До числа домінуючих природних чинників активізації зсувів слід віднести гідрологічні (підняття рівнів та зміна витрат води в поверхневих водотоках, рівні води та хвильовий режим морів, озер, інших водойм, ерозійна та абразійна дія поверхневих вод та відповідний підмив та розмив язикових частин зсувів), метеорологічні (атмосферні опади, температура повітря тощо), гідрогеологічні (рівні, хімічний склад, умови живлення та дренажу підземних вод), сейсмічні (землетруси), а також техногенні чинники. Значні зміни ландшафтів, які відмічаються в районах видобутку корисних копалин, в зоні впливу водогосподарської діяльності (водозабори), суттєво впливають на активізацію зсувів. За останніми даними їх кількість становить близько 23 тисяч одиниць і постійно змінюється внаслідок ліквідації (зрізання, зчищення, злиття близько розташованих) чи формування нових зсувів. Кількість активних зсувів становить 1751 одиниць.

Найбільшого розвитку зсуви набули на узбережжі Чорного та Азовського морів, Дніпровського, Дністровського, Тилігульського, Хаджибейського, Бузького та Березанського лиманів, на схилах водосховищ Дніпровського каскаду та річкових долин, що складені нестійкими породами, які мають здатність деформуватись. У долинах великих річок та на їх схилах розташовані міста, які зазнають збитків від дії зсувів, а саме: Київ, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя на Дніпрі, Чернігів на Десні, Полтава на Ворсклі, Чернівці на Пруті та інші. Площа поширення ділянок з розвитком зсувів у межах міських територій складає понад 44,0 км2. Сприятливі умови для активізації зсувів склались в межах забудованих міських територій наступних адміністративних областей: Дніпропетровської на



13

площі 7,88 км2, Київської – 6,98 км2, Луганської – 4,96 км2, Донецької – 3,48 км2, Харківської – 3,13 км2, Чернівецької – 2,99 км2, Вінницької – 2,92 км2, Івано-Франківської – 2,83 км2 та інших.

За останні роки відмічено суттєве зростання кількості зсувів, у тому числі активних. Найбільша їх кількість зафіксована на півдні в Одеській, Миколаївській та Автономній Республіці Крим і заході України - Закарпатській, Чернівецькій та Львівській областях.

Враховуючи деяку інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка в одних районах розвитку зсувів дорівнює приблизно 1 року, а в інших 1-3 роки, значний приріст активності зсувів може відбутись в 2012-2015 рр.

Попередній рік характеризується як рік пониженої водності, отже положення рівнів ґрунтових вод є нижчим за норму в північно-східній, центральній, південній та південно-східній частині України, для решти території воно близьке або більше за річну норму. За даними режимних спостережень для більшої частини території глибина залягання рівнів ґрунтових вод, у порівнянні з попереднім роком, залишилась без змін. Площі підтоплення для територій, де переважаючими чинниками є природні: (території з регіонально високим положенням рівнів ґрунтових вод) – північна, північно-західна та північно-східна частина території, лишаються в тих межах, що й у попередньому році. У районах проведення меліоративних робіт найбільш підтопленими є території, що прилягають до заплав річок, ділянок в зонах впливу водосховищ та каналів, площі підтоплення лишились на рівні попередніх років або збільшились несуттєво.

Збільшення площ підтоплення спостерігається переважно на забудованих територіях та є особливо прогресуючим, що пов’язано, перш за все, зі значними змінами ландшафтів та суттєвими втратами з мереж водопостачання та водовідведення. У 2011 році площа підтоплення, у порівнянні з попереднім роком, збільшилась на 1,12 тис. км2 та становить 13,2% території держави.

За даними останніх спостережень загальна кількість карстопроявів, що поширені на території України перевищує 24 тисячі одиниць. Переважна їх кількість зосереджена на 37,75% території країни, де породи, що здатні карстуватись знаходяться на глибинах, яких досягла господарська діяльність. Деформації, що виникають у зв’язку з господарським освоєнням закарстованих територій (провали, осідання, тощо) супроводжуються руйнуванням будівель і споруд, розривами підземних комунікаційних мереж, ускладненням експлуатації гірничих виробок, втратами водних ресурсів з водосховищ і каналів, зменшенням площ орних земель, тощо.

Інтенсивний розвиток селевого процесу відмічається у гірських і передгірських областях Карпат і Криму. У Карпатському регіоні нараховуються три селеактивні басейни, що охоплюють територію Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, де налічується 219 великих селевих водотоків. Активізація відмічається у верхів’ях 270 дрібних водотоків на площі 1803 км2. У Кримському регіоні нараховується три селеактивні басейни з 42 селенебезпечними водотоками загальною довжиною 202,6 км, з них 13 (довжиною 154,4 км) загрожують забудованим територіям. Масова активізація селевого процесу на більшості водотоків у попередні роки (2008-2010 рр.) та несприятливі кліматичні



умови для утворення та проходження селів, що спостерігались у 2011 р., привели до стабілізації процесу .

У межах найбільшої в Україні системи каскаду Дніпровських водосховищ переробка берегів постійно відбувається на ділянках загальною довжиною 1329 км. На сьогоднішній день її середня швидкість не перевищує 5 м/рік, максимальна (на окремих ділянках) сягає 20-30 м/рік.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками є одним з найбільш значних проявів впливу гірничих робіт на геологічне середовище, що пов’язане з обрушенням (у багатьох випадках – повним) гірських порід. На території України загальна площа підроблених територій перевищує 5,5 тис. км2, де зафіксовані осідання та зрушення поверхні над підземними виробками на площі понад 2,4 тис. км2. У зоні підробок знаходяться мм. Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Білозерськ та ін.

Значне поширення лесових ґрунтів та здатність до просідання визначають їх як один з важливих компонентів геологічних середовища. Широке використання лесових ґрунтів у якості основи інженерних споруд різко збільшилось у зв’язку з розвитком промисловості та урбанізацією територій. Зростання міст та збільшення щільності забудови корінним чином змінюють умови існування лесів. На територіях 100 міст та селищ лесові ґрунти є середовищем розміщення підземних споруд – підвальних приміщень‚ тунелів‚ приміщень різного функціонального призначення. В залежності від об`єму вийнятого ґрунту‚ що займає споруда‚ режиму експлуатації‚ наявності сітки теплопроводу та електрозв`язку‚ такі споруди змінюють у ґрунтах фізичні поля температурне‚ електричне‚ електромагнітне.

У районах інтенсивного ведення гірничих робіт впродовж 2011 р. відмічалось ускладнення геолого-екологічної ситуації зі стійкою тенденцією до розвитку багатьох ЕГП, в першу чергу це стосується активізації зсувів, абразії, підтоплення та карсту. Тому питання вивчення умов розвитку, поширення та активізації ЕГП, а також організації спостережень за ними стає в ряд першочергових і невідкладних.

ПОШИРЕННЯ ЗСУВІВ


15

3.1 ПОШИРЕННЯ ЗСУВІВ

Зсуви – це результат зміщення порід на схилах, що відбувається під впливом гравітації. Зсуви характеризуються різними формами, обсягами та швидкостями зміщення. [9].

На території України поширені зсуви різних розмірів та стадій активізації. Їх кількість постійно змінюється внаслідок ліквідації існуючих (зрізання, зчищення) та формування нових зсувів під впливом

природних і техногенних чинників. Хід розвитку зсувного процесу, особливості його механізму та динаміка значною мірою визначаються складом, станом і властивостями основного горизонту, що деформується. Це горизонт глинистого та суглинистого складу, в якому найбільш інтенсивно відбуваються деформації, і по площині якого сповзають породи. На інженерно-геологічні умови окремих регіонів України (Карпатська складчаста система, Гірський Крим Закарпатський прогин, Донецький басейн та ін.) значно впливають руйнівні та, інколи, катастрофічні прояви зсувного процесу. Розподіл зсувів у межах інженерно–геологічних регіонів наведено у таблиці 3.1.1.

Таблиця 3.1.1 – Розподіл зсувів у межах інженерно-геологічних регіонів

№ з/п

РегіонКількість зсувів, шт.

Кількість активних зсувів,

шт.

1Волино-Подільська плита таГалицько-Волинська западина

1609 15

2 Український щит 2838 294

3Дніпровсько-Донецька западината південно-західний схилВоронізького масиву

3717 363

4 Донецький басейн 189 93

5 Причорноморська западина 5932 595

6Індоло-Кубанський прогин(західна частина)

167 13

7 Карпатська складчаста система 3620 264

8 Закарпатський прогин 3276 14

9 Гірський Крим 1589 100

Всього: 22937 1751



Слід зазначити, що прояви зсувів переважно охоплюють незначні площі, але їх прояви здатні до швидких деформацій та руйнувань господарських об’єктів, вони мають регіональне розповсюдження та призводять до негативних наслідків (рис. 3.1.1).

Останнім часом, за рахунок довготривалого техногенного підтоплення та підвищення рівня вологості в районах поширення лесово-суглинистих порід відбулось зниження їх міцності, що створило умови для розвитку зсувів на схилах з невеликими ухилами (3-5º) і це суттєво розширює площі розвитку зсувів на території України. Так, на території України зафіксовано 22397 зсувів із загальною площею 2134,92 км2, серед яких 1751 одиниць, площею 92,61 км2 – є активними.

На забудованій території майже 200 міст і селищ, що займають площу понад 44,0 км2 знаходиться 2577 зсувів, а в зоні їх розвитку знаходяться 1614 об’єкти економіки.

В межах регіону Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини розвиток зсувів має значне поширення в його південно-східній частині, тут їх кількість становить 1609 одиниць. Найбільше зсувів зосереджено на правобережжі р. Дністер (у межах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей). У найбільших меандрах р. Дністер переважають фронтальні зсуви, на яких відбуваються зміщення значних розмірів від декількох тисяч квадратних метрів до 13 млн. м2. У районі сс. Кононівна, Вороновиця розвиваються складні зсуви-здвиги, що в нижній частині переходять в зсуви-потоки. У долині р. Дністер та її лівих притоків переважають зсуви підковоподібної форму, найбільші розміри окремих ділянок активізації – 70х100 м. У дилині р. Серет (в районі смт Микулинці) на незначних за розміром ділянках поширені зсуви ступінчастої форми. У межах лівих притоків р. Серет зсувний процес відбувається більш слабко. Тут розвинуті зсуви-потоки середніх розмірів – 300x100 м, з глибиною захоплення порід до 10 м. На межиріччі річок Серет – Малий Серет активні зсуви мають розміри 500x500 м. На правобережних схилах річок Прут, Малий Серет зустрічаються багатоярусні зсуви різного ступеня активності та розмірів з висотою стінок зриву до 15-20 м.

У межах регіону Українського щита зсуви мають значне поширення в південно-західній частині, вони формуються на схилах річкових долин, яружно-балкових систем, на берегах водосховищ та у зонах тектонічних порушень. Їх кількість в межах регіону, що охоплює Житомирську, Хмельницьку, Кіровоградську, Дніпропетровську, Запорізьку та північну частину Одеської областей, становить 2838 одиниць. Головним середовищем розвитку зсувів на цій території є неоген-четвертинна товща порід. У центральній частині регіону (басейни річок Гірський та Гнилий Тікич, Рось, Ольшанка, Тясмин) на правобережжі р. Дніпро зсуви деформують мергельно-крейдяні відклади, породи київської світи, строкаті та бурі глини міоцену.

Для регіону Дніпровсько-Донецької западини та південно-західного схилу Воронізького масиву характерними є високі показниками яружно-балкового розчленування рельєфу, що активно сприяє розвитку зсувів. Їх кількість (у межах Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Харківської та Луганської областей)



17

1 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11

8 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88

7 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77

5 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55

4 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44

6 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66

9 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99

3 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33

2 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22

- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - --

:

:

J+T

J; P

g2kv

K K+P

g

N1-

2

N1s

(N2)

N2(

2+3)

N2-

Q1

Pg2-

3; N

1-2

Pg2k

v(J,

T,P

,C)

:

-

-

:

1-

-

2 53

-

-

-

(

)

4 6 7 8

9

Рисунок

3.1

.1 -

Поширення зсувів

на території України в

межах

інженерно-геологічних регіонів



становить 3717 одиниць. Найбільш характерними є зсуви блокового ковзання, що переходять у зсуви блоково-пластичного зміщення в породах корінної основи та поверхневих відкладах. Зсуви-течії та опливини поширені на схилах річкових долин.

Значні зсувні зони розташовані на узбережжі штучно створених водосховищ Дніпровського каскаду‚ де виникнення зсувів пояснюється зміною природної структури суглинків внаслідок підвищення вологості і збільшення крутизни схилів‚ у процесі переробки берегів. На схилах р. Дніпро, які складені нестійкими лесово-суглинистими породами та інтенсивно уражені ерозією, на вузькій прибережній смузі правого високого берега між мм. Вишгород і Ходорів, нараховується більше 100 зсувів. Понад 220 зсувів і сотні яруг зосереджені на Канівській структурній ерозійній височині в межах смуги, шириною 8,0 км і довжиною 50,0 км. Тут переважають структурно-пластичні та пластичні зсуви. Створення Київського та Канівського водосховищ різко змінило крутизну та висоту вже існуючих зсувонебезпечних схилів, яка значно збільшилась – від 19 до 80 м (Київське) та від 35 м до 75-100 м (Канівське). Це призвело до розвитку нових зсувів та активізації старих. Великі зсувні зони мають місце на схилах Дніпродзержинського та Кременчуцького водосховищ. Зсуви мають переважно невеликі та середні за площею розміри. На території Дніпропетровської області зсуви поширюються на схилах ярів балок Самарської та Самарсько-Вовчанської вододільної рівнин. Зсуви також поширені у межиріччях Орель-Самара та Самара-Вовча, тут вони представлені зсувами-течії в поверхневих плейстоценових суглинках, до нижніх частин яких приурочений водоносний горизонт, що формується на червоно-бурих неогенових глинах.

Зсуви, що поширенні на межі стикування Дніпровсько-Донецької западини та Донецького басейну, в долині р. Бритай та на південь від м. Ізюм, пов’язані з зонами диз’юнктивних порушень. Тут ураженість зсувами площ зсувних схилів сягає 35-50%. У басейні р. Сіверський Донець поширені циркоподібні, інколи фронтальні зсуви площею близько 30 тис.м2. За особливостями механізму зміщення ці зсуви відносяться до типу блокового ковзання і в структурному відношенні складаються з двох-трьох блоків.

У межах регіону Донецького басейну (Донецька область) найбільш інтенсивно уражені зсувами глибоко розчленовані ділянки вододільного плато та круті праві береги річок. Це підтверджує тісний зв’язок зсувного та ерозійного процесів (рр. Бахмутка, Сіверський Донець, Казенний Торець та інші). На цій території налічується 189 зсувів.

У регіоні Причорноморської западини (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області та АР Крим) зсуви зосереджені на вузькій смузі морського узбережжя, берегів річок та численних лиманів. Особливо інтенсивного розвитку процес набув на узбережжі Чорного й Азовського морів (район мм. Одеса, Маріуполь, Бердянськ). Кількість зсувів в цьому регіоні становить 5932 одиниць. Така кількість обумовлена, не тільки загально геологічними факторами, але й контрастною направленістю сучасних тектонічних рухів та евстатичним коливанням рівня моря. Абразійні зсуви є великими за площею, мають фронтальну, ниркоподібну форми, за механізмом зміщення вони структурні, іноді структурно-



19

пластичні, захоплюють товщу меотичних глин.Динаміка зсувів на узбережжі характеризується повільними зрушеннями,

що майже не припиняються в часі, і на фоні яких періодично виникають окремі катастрофічні зміщення. Тут зустрічаються блокові та лінійно-блокові зсуви довжиною 0,5-2,5 км, шириною 0,3-1,5 км.

У межах Одеської області значна активізація зсувних деформацій (близько 10% активних зсувів від загальної кількості) на узбережжі Чорного моря пов‘язана з посиленням інтенсивності абразійного і зсувного процесів за рахунок господарського освоєння територій.

Зсуви в регіоні Індоло-Кубанського прогину (АР Крим) виникли, головним чином, внаслідок деформацій в майкопських і неогенових породах під впливом абразії. Їх площа досягає 2 тис. м2, крутизна зсувних схилів від 40 до 70°. На характер деформації впливає ступінь вивітрілості порід, висота схилу та ступінь зволоження порід підземними водами. В цьому регіоні виявлено 167 зсувів.

На південному сході регіону Карпатської складчастої системи (Івано-Франківська, Чернівецька, північно-східна частина Львівської областей), найбільш ураженими є Івано-Франківська та Чернівецька області. Значний розвиток зсуви мають на межиріччі річок Прут-Серет (Чернівецька область). Кількість зсувів в регіоні становить 3620 одиниць. Сучасна активізація давніх зсувів відбувається внаслідок господарського освоєння території, особливо при спорудженні лінійних об’єктів. Довжина зсувонебезпечних схилів долини р. Прут та її притоків сягає 4-6 км, уражені зсувами – 60-80% площі схилів, потужність ОДГ становить 12-14 м. Максимальні розміри уражених ділянок – 2000x600 м. На високих схилах долини р. Прут, де потужність накопичень становить 50 м, поширені зсуви-здвиги, для яких характерні значні об’єми порід, що зсуваються – 7-10 млн. м3. Зсуви-здвиги мають періодичність катастрофічних активізацій 1 раз у 65-70 років. Складні зсуви поширені на правому березі р. Прут, де до розвитку процесу залучаються високі річкові тераси з захопленими породами міоценового віку. Механізм цих зсувів обумовлений розвитком комбінованих деформацій видавлювання та течії.

Інший тип складних за механізмом зсувів, що розповсюджені на схилах правих притоків р. Прут, характеризується розвитком деформацій ковзання в корінних неогенових глинах і наявністю зони течії у верхній частині зсувних відкладів.

Для басейнів Прута та Дністра характерна найбільша ураженість, на їх схилах виділяються групи зсувів, які розвинені в корі вивітрювання глинистих відкладів міоценового віку. Зсуви тут представлені 3 типами. При глибині залягання ОДГ більше 15 м розвиваються деформації здвигу (видавлювання), що ускладнені поверхневою течією порід. При глибині залягання ОДГ ніж 15 м розвиваються деформації ковзання з комбінацією деформацій в’язко-пластичної течії, що утворюють групу складних зсувів ковзання-течії.

На схилах долини р. Рибниця переважають зсуви-обвали (м. Косів) та зсуви-потоки (в районі с. Рожнів).

Домінуючим типом зсувних деформацій в межах території південно-східного Передкарпаття (Львівської області) є зміщення глинистих відкладів на глибині сезонного коливання рівнів ґрунтових вод, що відбувається у вигляді в’язко-пластичної течії. Деформації течії характерні практично для всіх типів схилів.



У регіоні Закарпатського прогину (Закарпатська область) загальна кількість зсувів складає 3276 одиниць. Найбільш поширеними є зсуви-потоки, які закладені в четвертинних делювіально-колювіальних глинах і суглинках. Потужність порід, що деформуються, відповідає потужності четвертинних відкладів і складає 1-6 м. У межах Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта поширені зсуви – ковзання, у гірсько-складчастій зоні Закарпаття широкого розвитку набули зсуви комбінованого типу ковзання, ускладнені в верхній частині зсувами течії. Вони розвиваються на схилах, що складені флішовими породами. Значний розвиток зсуви мають у межах Солотвинської западини (південно-східна частина Закарпатської області).

У межах регіону Гірського Криму (АР Крим) загальна кількість зсувів становить 1589 одиниць, за механізмом зміщення вони належать до зсувів-ковзання із захопленням порід корінної основи, зсувів-зрушення, а також зсувів-течії в поверхневих відкладах. За розмірами вони переважно невеликі, довжина їх – до 150 м, але для окремих вона сягає 2-2,5 км. Майже половина всіх зсувів розташована між мисом Айя та м. Алушта. Найбільше поширені на Південному узбережжі зсуви-ковзання в плейстоценових відкладах, які зміщуються по поверхні флішу. Зміщенню сприяє значна водопроникність пухких відкладів та підживлення їх внаслідок розвантаження підземних вод з масивів яйл. Поширені також зсуви – зрушення, активізація яких привела до формування ступінчастого рельєфу з вираженими зсувними терасами, які нахилені в бік материнського схилу.

Найбільшої динаміки зсуви набули на узбережжі Чорного та Азовського морів, переважно на території АР Крим, Одеській, Миколаївській, в центральній частині Черкаської, Київської та на заході – у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областей (рис. 3.1.2), де в останній час домінуючими у розвитку зсувів є техногенні чинники На сьогодні кількість проявів зсувного процесу, у порівнянні з обстеженням у 80-ті роки минулого століття, збільшилась майже на 60%, а площа поширення на 77,9%. Площі проявів зсувів за останні 30-40 років збільшились у 2-3 рази, що негативно впливає на безпеку споруд і будівель, функціонування господарських об`єктів і території в цілому.

Території найбільшого поширення та сучасної активізація зсувів, їх площі та розподіл в межах забудованих територій наведені в таблиці 3.1.2.



21

847

234

214

123

10

1278

244

487

764

99

564

421

707

938

732

397

54

518

37

364

685

1272

8

1369

402

314

180

10

2343

206

573

794

198

790

870

1202

810

430

117

730

37

397

1170

1622

11

1589

339

382

189

10

3276

205

805

814

140

769

1347

1149

824

567

117

1615

33

421

1033

1468

9

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

-

1

980

2

002

2

011

,

5836

5481

Рисунок

3.1

.2 -

Розвиток зсувного

процесу в межах

адміністративних областей України



Таблиця 3

.1.2

- Території найбільшого

поширення зсувів

у межах

адміністративних областей

України

№

з/пАдміністративна

одиниця

Територія

найбільшого


Кількість

зсувів

, шт.

Площа

зсувів

, км

2

Кількість

активних

зсувів

, шт.

Площа

активних

зсувів

,км

2

Кількість

зсувів

на

забудованій

території,

шт.

Кількість

господарських

об’єктів

в зоні

зсувів

,шт.

1АР Крим

Узбережжя Азовського

та

Чорного

морів

, лівобережжя

р. Альма,

Гірський Крим

1589

58,4

4113

7,2

8598

905

2Вінницька

Лівобережні притоки

р.

Дністер

339

16,5

5-

-17

23

3Волинська

Зсуви

не мають

умов для

розвитку

- -

- -

- -

4Дніпро-

петровська

Правий берег

р. Дніпро та

його

притоки

, басейн р

. Самара

382

20,8

48

0,3

14

164

167

5Донецька


моря,

басейн річки

Сіверський

Донець

189

9,0

393

4,1

39

66

6Житомирська

Яруги Словечансько

-Овруцької височини, басейн

р. Роставиця

10

0,0

1 -

- -

-

7Закарпатська

Басейни рр. Уж

, Тиса

, Латориця,

Ріка,

Теребля,

Тересва

3276

384,7

514

0,2

48

64

8Запорізька


моря,

Каховського

водосховища,

правобережжя р. Молочна

та басейн р

. Конка

205

3,6

103

1,9

43

24

2

9Івано-

Франківська

Басейни рр. Дністер,

Черемош

, Прут

805

301

95

10,8

85

45



23

№


одиниця

Територія



Кількість

зсувів

, шт.

Площа

зсувів

, км

2

Кількість

активних

зсувів

, шт.

Площа

активних

зсувів

,км

2

Кількість

зсувів

на


території,

шт.

Кількість


об’єктів

в зоні

зсувів

,шт.

10Київська

Правий схил р

. Дніпро та

його

правобережні притоки

814

23,7

514

0,4

767

-

11Кіровоградська

Басейни рр. Інгулець,

Інгул,

В. Вись

, Тясмин, Чорний

Ташлик

140

3,0

412

0,2

218

1

12Луганська

Басейни лівих притоків р.

Сіверський Донець

769

6,6

2339

4,8

236

20

13Львівська

Басейни рр. Стрий, Дністер,

Вишня

1347

292,6

18

0,4

160

28

14Миколаївська

Узбережжя Чорного

моря,

Дніпровського

та

Тилігульського

лиманів

1149

8,9

699

0,7

751

59

15Одеська

Узбережжя Чорного

моря,

схили лиманів

, басейни

рр. Тилігул

, Кодима,

Чага,

Сарата

5836

66,3

478

5,4

156

101

16Полтавська

Басейни рр. Псел, Ворскла

824

63,9

40,0

014

116

20

17Рівненська

Зсуви

не мають

умов для

розвитку

- -

- -

- -

18Сумська

Басейни рр. Сейм, Псел,

Сула

567

7,4

43

0,0

001

30

1

19Тернопільська

Лівобережні притоки

р.

Дністер

117

11,7

424

1,1

538

Продовження таблиці

3.1

.2



№


одиниця

Територія



Кількість

зсувів

, шт.

Площа

зсувів

, км

2

Кількість

активних

зсувів

, шт.

Площа

активних

зсувів

,км

2

Кількість

зсувів

на


території,

шт.

Кількість


об’єктів

в зоні

зсувів

,шт.

20Харківська

Басейни рр. Орель,

Сів

. Донець

1615

40,3

20,0

07

68

1

21Херсонська

Правобережжя Каховського

водосховища та

Дніпровського

лиману

33

0,8

518

0,7

512

17

22Хмельницька

Басейн р

. Дністер та його

лівих притоків,

верхів’я рр.

Південний Буг

та Случ

421

20,9

81

0,0

03

38

43

23Черкаська

Басейни р

.р. Рось

, Тясмин,

Гірський та Гнилий

Тікич, Вільшанка

, район

Канівських дислокацій

1033

33,9

9161

4,6

1281

2

24Чернівецька

Басейни рр. Дністер, Прут

, Черемош

, Серет

1468

760,2

151

49,8

570

49

25Чернігівська

Поодинокі

зсуви

в басейні р.

Десна

90,0

27

10,0

04

1-

Всього

по

Україні

22

93

72

13

4,9

21

75

19

2,

61

25

77

16

14

Продовження таблиці

3.1

.2

ПОШИРЕННЯ ПІДТОПЛЕННЯ


25

3.2 ПОШИРЕННЯ ПІДТОПЛЕННЯ

Підтоплення є одним з найбільш розповсюджених сучасних геологічних процесів. Поширення підтоплення особливо небезпечне негативними наслідками, які створюють надзвичайні ситуації. Суть процесу – підйом рівня ґрунтових вод та стійке порушення природного режиму зволоження, що викликає несприятливі зміни геологічного середовища, погіршення умов виробничої діяльності

та проживання людей. Процес підтоплення розвивається в природних умовах та під впливом техногенних чинників. Площі підтоплення території та інтенсивність розвитку постійно змінюються. Інтенсивні зміни площ підтоплення в остання роки відмічаються в межах забудованих територіях промислово-міських агломерацій, де фіксуються суттєві втрати з мереж водопостачання та водовідведення.

У залежності від основного джерела підтоплення і комплексу впливових чинників, підтоплені території поділяються на три типи:

- підтоплення в природних умовах, джерела підтоплення природні – атмосферні опади (талі, паводкові та дощові води), баланс ґрунтових вод не порушений. До цього типу відноситься Полісся (Волинська, Житомирська, Рівненська області та північна частина Київської), а також північна частина Львівської та Тернопільської областей;

- підтоплення природно-техногенне, де баланс ґрунтових вод слабо порушений або порушений внаслідок збільшення їх живлення, що пов’язане зі зниженням природного дренування території. Такий тип має місце в центральних та південних регіонах України у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Луганській, Донецькій та на півночі Одеської, Миколаївської та Херсонської областей;

- підтоплення техногенне, в порушених умовах з порушенням балансу ґрунтових вод під впливом господарської діяльності, переважають техногенні джерела підтоплення – зрошувальні системи, канали, водосховища, ставки, в населених пунктах – мережі водопостачання та водовідведення. Ділянки техногенного підтоплення існують на всій території України. До числа найбільш підтоплених відносяться: Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська та Донецька області.

У межах інженерно-геологічних регіонів площі підтоплення розподілились наступним чином (табл. 3.2.1, рис. 3.2.1).

У регіоні Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини поширення підтоплення відмічається на площі 21,13 тис. км2, підтопленими є 317 населених пунктів. Найбільші площі спостерігаються в межах Рівненській (11,7 тис. км2) та Волинської областей (9,14 тис. км2), підтопленими є 216 населених пунктів. У межах решти підтоплених областей (Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей) площа підтоплення становить 0,29 тис. км2, підтопленими є 102 населених пункти. Значна площа підтоплення зумовлена природною



схильністю та пов’язана з формуванням області регіонально високого положення рівнів ґрунтових вод (0-2,0 м). На території м. Львов підтоплення проявляється на окремих ділянках, причиною прояву є суто техногенні чинники, що викликані зношеністю систем водопостачання та водовідведення.

Таблиця 3.2.1 – Площі підтоплення в межах інженерно-геологічних регіонів

№ з/п РегіонПлоща

підтоплення, тис. км2

Кількість підтоплених населених пунктів, шт.

1 Волино-Подільська плита таГалицько-Волинська западина 21,13 318

2 Український щит 4,87 913

3Дніпровсько-Донецька западина тапівденно-західний схил Воронізького масиву

3,82 680

4 Донецький басейн 1,0 300

5 Причорноморська западина 48,95 2454

6 Індоло-Кубанський прогин (західна частина) відсутні відсутні

7 Карпатська складчаста система відсутні 23

8 Закарпатський прогин 0,001 4

9 Гірський Крим відсутні відсутні

Всього: 79,77 4692

Підтоплення в межах регіону Українського щита має значне поширення в західних, північних та центральних областях (Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській та частині Донецької). Загальна площа підтоплення складає 4,87 тис. км2, підтопленими є 913 населених пунктів. Найбільша площа підтоплення знаходиться в Дніпропетровській області та становить 4,0 тис. км2, тут налічується найбільша кількість підтоплених населених пунктів – 500 одиниць.

Площа підтоплення переважно техногенного походження зафіксована в містах Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг. У Донецькій області площа підтоплення становить 0,66 тис. км2, а кількість підтоплених населених пунктів – 71 одиниця. До числа найбільш підтоплених належать мм. Слов’янськ (72% від загальної площі), Білозерськ (72,2%), Тельманове (100%), Велика Новоселівка (35,0%), Сіверськ (29,4%) тощо. Постійне збільшення підтоплених площ викликано, переважно, техногенними чинниками та перш за все, проведенням мокрої консервації відпрацьованого простору численних шахт.

Для регіону Дніпровсько-Донецької западини та південно - західного схилу Воронізького масиву, що охоплює (північну частину Київської, Чернігівську,



27

- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - --

1 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11

8 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88

7 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77

5 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55

4 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44

6 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66

9 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99

3 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33

2 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22

:

,

-

:

:

-

-

-

:

1-

-

2 53

-

-

-

(

)

4 6 7 8

9

Рисунок

3.2

.1 –

Поширення площ

підтоплення на території України в

межах




Сумську, східну частину Черкаської та Кіровоградської областей, Полтавську, Харківську та північно-східну частину Дніпропетровської областей), характерним є незначне поширення підтоплення на площі 3,82 тис. км2. Чисельність підтоплених населених пунктів складає 680 одиниць. Лише у Полтавській області підтопленими є 48 населених пунктів, площею 0,147 тис.км2. Основним чинником підтоплення населених пунктів є техногенний вплив, тому навіть у маловодні роки ситуація не змінюється. У північно-східній частині Дніпропетровської області на площі 3,29 тис. км2 підтоплюються 425 населених пунктів переважає підтоплення техногенного походження та фіксується у містах.

У межах Харківської області підтоплено 68 населених пунктів, до числа підтоплених відносяться мм. Харків, Барвінкове, Валки, Ізюм, Первомайський та смт Краснопавлівка, Печеніги. Техногенне підтоплення на забудованих територіях фіксується на площі 0,19 тис. км2. У м. Харків підтоплення багатьох ділянок пов’язане з відсутністю природних дрен внаслідок засипання балок.

У межах регіону Донецького басейну підтоплені 300 населених пунктів (Донецька область), загальна площа підтоплення складає 1,0 тис. км2. Підтоплені ділянки зафіксовані в мм. Донецьк, Артемівськ, Святогорськ, Красний Лиман, Слов’янськ, Сіверськ, Краматорськ, Дружківка, тощо загальною площею 29,99 км2.

Постійне збільшення підтоплених площ викликано, переважно, техногенними чинниками. Особливою еколого-геологічною проблемою в межах регіону є зростаюче застосування так званої “мокрої” консервації відпрацьованих або нерентабельних шахт, внаслідок якої виникає затоплення гірничого простору. Затоплення шахт супроводжується такими процесами, як інтенсивне підтоплення житлових масивів, виробничих приміщень і заболочення прилеглих територій. Подальша зміна природних умов у регіоні буде залежати як від інтенсивності та технології проведення гірничих робіт, так і від складу та об’ємів природоохоронних заходів.

У межах регіону Причорноморської западини характерним є поширення підтоплення,на площі 48,95 тис. км2, число підтоплених населених пунктів становить 2454 одиниці. До числа головних чинників, що викликають порушення балансу ґрунтових вод, відносяться фільтраційні втрати з іригаційних систем, які являють собою джерело живлення ґрунтових вод і обумовлюють критичний розвиток підтоплення в межах зрошуваних земель і прилеглих територій, різку зміну положення рівнів ґрунтових вод та їх хімічного складу. На всіх зрошувальних масивах Причорноморського регіону (у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях) відбулось підвищення рівнів ґрунтових вод. У межах Одеської області основний і визначальний приріст площ підтоплення відзначається на південному заході області, де з 60-х років минулого століття експлуатується велика кількість меліоративних систем.

Протягом останніх років катастрофічна ситуація склалася в Херсонській області, де відзначений приріст площ підтоплення по всіх адміністративних районах на площі 11,3 тис. км2, підтопленими є 306 населених пунктів. На сьогодні загальна кількість населених пунктів, що повністю підтоплені, становить 137.

Для регіону Карпатської складчастої системи (західна частина Львівської,



29

Івано-Франківська та Чернівецька області) характерним є підтоплення в межах населених пунктів. У Чернівецькій області зафіксоване підтоплення невеликих ділянок, що пов’язано з локальними проявами підйому рівня ґрунтових вод. Воно спостерігається на території 23 населених пунктів.

Для регіону Закарпатського прогину підтоплення в природних умовах відмічено на площі 0,001 тис. км2 (0,008%). Прояви техногенного підтоплення спостерігаються на території смт Перечин та мм. Ужгород, Свалява, Берегове.

На сьогодні площа підтоплення в межах території України, у порівнянні з даними на 1982 р.(10,11 тис.км2), збільшилась на 78,9% та становить 79,77 тис.км2, кількість підтоплених населених пунктів збільшилась на 44,6% (станом на 1982 р. їх кількість становила 2094 одиниць).

На територіях з техногенними умовами формування процесу підтоплення (південні та центральні області) у 2011р. коливання рівнів ґрунтових вод характеризувались загальною тенденцією до підвищення. Для решти території України дані спостережень за умовами підтоплення у 2011 році свідчать про тенденцію до незначного зниження рівня ґрунтових вод. Площі ділянок підтоплення не змінились порівняно з попередніми роками, а на окремих територіях змінились не суттєво.

ПОШИРЕННЯ КАРСТУ


3.3 ПОШИРЕННЯ КАРСТУ

Карст – це інженерно-геологічний процес, що відбувається при взаємодії води з розчинними гірськими породами. Він є особливо небезпечним тому, що його раптова активізація може сприяти виникненню миттєвих провалів чи осідань земної поверхні.

На 74,2% території України поширені породи, в яких при певних умовах може відбуватися

карстоутворення. Розвиток карсту на території України має регіональні відмінності, які пов’язані з нерівномірним розподілом площ порід, здатних до картування, характером прояву процесу (підземні та поверхневі прояви) та щільністю розподілу карстопроявів. Розподіл площ поширення порід, здатних до карстування в межах адміністративних областей наведений на рисунку 3.3.1.

Рисунок 3.3.1 – Розподіл площ поширення порід, здатних до карстування в межах адміністративних областей

Протягом останніх років основним чинником активізації карстового процесу виступає господарська діяльність, навіть у породах, що залягають на глибині 100-200 м, а в окремих випадках – 400-800 м. Особливої уваги та індивідуальних досліджень вимагають райони сучасної активізації карстового процесу,

41,07%

99,41%

55,27%

69,08%-74,03%

65,05%

99,59%

81,61%

78,13%

93,09%

85,52%

100,00% 99,81%92,42%

84,66%

88,40%

99,69%

98,05%

35,26%

99,79

91,22%

1,84%4,55%

88,57%

20,94%



31

насамперед, райони проведення підземних гірничих робіт, площадка Рівненської АЕС та промислово-міські агломерації Причорномор’я (мм. Одеса, Сімферополь, Севастополь).

Станом на 01.01.2012 р. загальна кількість карстопроявів перевищує 24 тисячі одиниць.

Характеристика поширення карстопроявів та щільності їх розподілу в межах інженерно-геологічних регіонів подана в таблиці 3.3.1, та на рисунку 3.3.2.

Таблиця 3.3.1 – Поширення карстопроявів в межахінженерно-геологічних регіонів

№ з/п Регіон

Кількість карстопроявів,

шт.

Щільність карстопроявів, від – до шт./км2

1 Волино-Подільська плита та Галицько-Волинська западина 9514 10-30 та

більше60

2 Український щит 328 1-10

3Дніпровсько-Донецька западина та південно-західний схил Воронізького масиву

2759 менше 1 та більше 60

4 Донецький басейн 380 1-30більше 30

5 Причорноморська западина 363 1-1010-30

6 Індоло-Кубанський прогин (західна частина) н.в. н.в.

7 Карпатська складчаста система 1322 1-10більше 30

8 Закарпатський прогин понад 23 1-10та більше 60

9 Гірський Крим 9594 1-10та більше 60

Всього: 24283

Рисунок 3.3.2 – Поширення карстопроявів на території України в межах

інженерно-геологічних регіонів У межах регіону Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини

(Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області) в породах різного віку, що здатні карстуватись, утворились печери, воронки, улоговини і понори. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні 9514 одиниць. У північній частині регіону (Волинська та Рівненська області) провальні карстові форми поширені в західних і східних районах і пов’язані з тріщинуватими мергельно-крейдяними



- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - --

1 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11 1 1 1 1 1 11

8 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88 8 8 8 8 8 88

7 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77 7 7 7 7 7 77

5 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55 5 5 5 5 5 55

4 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44 4 4 4 4 4 44

6 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66 6 6 6 6 6 66

9 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99 9 9 9 9 9 99

3 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33 3 3 3 3 3 33

2 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22 2 2 2 2 2 22

:

:

:

-

,

-

:

1-

-

2 53

-

-

-

(

)

4 6 7 8

9

Рисунок

3.3

.2 –

Поширення

карстопроявів

на території України в

межах




33

відкладами, щільність карстопроявів змінюється в інтервалі 1-10 шт./км2. Найбільша щільність поверхневих карстових форм (воронок, ярів, сухих долин) спостерігається на площі південної частини в межах межиріч рр. Нараєвка – Бібелка – Золота Липа – Коропець. Особливо значна щільність карстових воронок (більше 60/км2) відмічена в південній частині межиріччя рр. Бібелка-Золота Липа. В товщах гіпсо-ангідритів на межиріччі рр. Свиж та Гнила Липа поширені воронки округлої форми діаметром до 60 м, глибиною до 70 м. На ділянках, де породи, що карстуються, виходять на поверхню, зустрічаються воронки вилуговування, щільність яких досягає 10-30 шт./км2. У межиріччі рр. Коропець - Серет у вапняках неогену відмічені воронки діаметром до 20 м і глибиною до 5 м. Для підземних форм карсту найбільш характерні печери, утворені внаслідок вилуговування гіпсо-ангідритів по системі тріщинуватості.

Для регіону Українського щита (Житомирська, Хмельницька, Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька та північна частина Одеська областей) характерним є незначне поширення закарстованих вапняків середньосарматського віку в західній частині. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні 328 одиниць. У північній частині регіону карст переважно перекритого типу, в карбонатних породах зафіксований на ділянці межиріччя рр. Уж – Гребля (Житомирська область). Він має незначне поширення (0,55 тис. км2). Поверхневі форми представлені 80 западинами, розміри яких коливаються від 5-20 м до 50-100 м, а глибина становить 0,5-1,5 м, щільність карстопроявів 1-10 шт./км2.

У центральній частині регіону карст приурочений до докембрійських доломітів, мармурів, карбонатизованих кварцитів спостерігається в Криворізько-Кременчуцькому карстовому районі, де він виявлений свердловинами і гірськими виробками та представлений карстовими порожнинами.

Для регіону Дніпровсько-Донецької западини та південно-західного схилу Воронізького масиву (Київська, Черкаська, Полтавська, Сумська, Харківська та Луганська) характерним є розвиток карсту у відкладах крейдового віку у північній та північно-східній частині, а також в девонських кам`яно-соляних відкладах купольних структур. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні – 2759 одиниць У центральній частині Дніпровсько-Донецької западини карст пов’язаний з 70 соляно-купольними структурами. Сучасні карстопрояви зосереджені на обмежених площах виходів діапірових штоків під четвертинні відклади. Сучасне карстування в покрівлі та вздовж бортів куполів відбувається на глибині 40-60 м. На поверхню виходять всього два куполи : Роменський у Сумській та Ісачківський у Полтавській областях.

Найбільша щільність карстових воронок спостерігається у межиріччі р. р. Снов і Ревна (понад 60 шт./ км2 ). Середній діаметр воронок 5-30 м, глибина – до 5 м. Тут зустрічаються котловини діаметром до 100 м, які утворені цілою групою воронок.

У західній частині регіону Донецького басейну (Донецька область) карст поширений в породах девону і карбону (вапняки, доломіти), в пермських соленосних товщах. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні – 380 одиниць Найбільш активно карст проявляється над гірничими виробками гіпсових‚ доломітових‚ соляних шахт‚ в межах розсолопромислів. На переважній більшості території карстопрояви представлені переважно воронками діаметром



10-150 м і глибиною 30-60 м. У басейні рр. Суха і Мокра Волновахи‚ верхів‘ях рр.Кальміус та Грузький Єланчик карст розвивається у вапняках та доломітах нижнього карбону. Закарстовані породи поширені до глибини більше 250 м. На поверхні процес появляється в басейні р. Волноваха у вигляді воронок та карових полів, щільність карстопроявів 1-30 шт./км2, на окремих ділянках більше 30 шт./км2. Із закарстованими зонами пов’язані ділянки поглинання поверхневого стоку рр. Суха Долина, Казений Торець, Суха Волноваха (південно-східна частина регіону), підвищені притоки у свердловини, а також досить потужні джерела.

Найнебезпечнішими з точки зору прояву карстового процесу (раптових провалів‚ карстових воронок‚ мульд просідання поверхні землі) є окремі площі в мм.Слов‘янську‚ Краматорську‚ Артемівську‚ Соледарі‚ ділянки залізниці Сіверськ-Дронівка‚ станцій Форпостна та Ступки, а також ділянки локальної та площинної техногенної активізації в межиріччі рр. Мокра та Суха Волноваха (в районі мм. Новоекономічне‚ Авдіївка, Ясинувата‚ Горлівка‚ Попасна‚ Карло-Лібкнехтівськ‚ Курдюмівка‚ Луганськ‚ смт Дробишеве). Тут існує вірогідність продовження активізації карсту та утворення нових карстових воронок‚ які здатні завдати шкоди будівлям.

У регіоні Причорноморської западини (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області та АР Крим) площі розвитку карсту відкритого типу незначні та спостерігаються вздовж схилів балок, річок, лиманів, а також вздовж берегової лінії Каховського водосховища та Чорного моря. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні – 363 одиниці. Поверхневі форми карсту, що представлені воронками, кавернами, суфозійними нішами та порожнинами, розвиваються у відкладах неогенового віку. Потужність неогенових порід‚ що здатні карстуватись‚ змінюється від 4–10 м на півночі території до 120-150 м в південній частині. Поверхневі форми на правому березі р. Інгулець представлені блюдцеподібними воронками діаметром до 25 м, глибиною до 0,9 м та провальними воронками різних розмірів. На лівобережжі р. Дніпро зустрічаються карстово-суфозійні зниження у рельєфі‚ що залиті водою‚ розмірами від 30 до 100 м в діаметрі (мм. Нов. Каховка – Цюрупинськ – Гола Пристань). Щільність карстопроявів змінюється в інтервалі від 1-10 до 10-30 шт./км2.

У регіоні Індоло-Кубанського прогину (західна частина його) розвиток карсту пов’язаний з вапняками неогенового віку та проявляється в утворенні окремих порожнин, каверн та провалів. Крім того в західній частині регіону (Керченський півострів) зафіксовані порожнини техногенного походження (катакомби), їх кількість перевищує 300 одиниць.

У регіоні Карпатської складчастої системи (Івано-Франківська, Чернівецька, північно-східна частина Львівської областей) карст розвивається в тріас-юрських відкладах і має незначне поширення в Полонинсько-Чивчинській зоні Внутрішніх Карпат. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні – 1322 одиниць. У центральній частині Карпатської складчастої системи породи, що карстуються, мають незначне поширення і включені у вигляді окремих прошарків в товщі зім‘ятих у складки не здатних до карстування порід значної потужності. Поверхневі форми представлені переважно карами‚ понорами‚ поодинокими корозійними та суфозійними воронками‚ нішами. Підземні форми представлені розширеними тріщинами, каналами‚ печерами та шахтами. Окремі карстові шахти мають



35

глибину до 85 м‚ сухі та обводнені порожнини довжину до 100 м і глибину до 50 м. Специфічне залягання порід‚ що карстуються‚ сприяли розвитку природно-історичного карсту.

У районі розвитку карстового процесу між с. с. Хотимир-Жабокруки–Озеряни-Зелений (Івано-Франківська область) поверхневі карстопрояви представлені численними воронками різних розмірів‚ ступеня активізації‚ морфології‚ а також котловинами‚ улоговинами‚ понорами. Щільність карстопроявів сягає 100-150 шт./км2‚ в середньому складаючи 60 шт./км2.

Для регіону Закарпатського прогину (Закарпатська область) характерним є соляний карст. Однією з причин його розвитку є тривала експлуатація місцевих родовищ солі. Загальна кількість зафіксованих карстопроявів у регіоні понад 23 одиниці. На сьогоднішній день карст вивчений тільки в Солотвинській та Тереблянській структурах‚ де він пов‘язаний з 14 соляно-купольними структурами. На ділянках виходу соляних штоків на поверхню простежується розвиток карсту у відкритій та напівпокритій стадії. Карстопрояви зафіксовані в районі смт Солотвино та в басейнах річок Вел. та Мал. Уголька‚ де вони зустрічаються у вигляді висячих порожнин‚ кар‚ воронок над старими виробками. Щільність карстових воронок 10–20 шт./км2‚ в районах техногенної активізації вона перевищує 20 шт./км2.

У межах розробки Солотвинського родовища кам`яної солі активізація карстового процесу на значних глибинах викликана розробкою родовищ шахтним способом‚ в районі шахтних полів солерудника нараховується 24 воронки‚ їх розміри змінюються від незначних (30 м в діаметрі та глибини від 0,5 до 8-10 м) до великих: довжиною від 5 до 260 м, шириною 30-180 м, глибиною до 40 м.

Ділянки активізації карсту виділяються на межиріччі Теребля – Тересва в районі села Новоселиця-Теребля‚ де поверхневі карстові форми представлені карами та воронками. За рахунок техногенної активізації тут щороку утворюються 5-15 карстових воронок.

Карст у межах регіону Гірського Криму (АР Крим) характеризується відкритою та покритою стадією розвитку. Породи, що карстуються, представлені верхньоюрськими та нижньокрейдяними вапняками. Тут широко розповсюджені як поверхневі‚ представлені майже всіма відомими різновидами (воронки, карри, понори), так і глибинні форми (печери, шахти, колодязі). Печери переважно обводнені. Загальна кількість карстопроявів становить 9594 одиниць. В межах регіону сформувалось близько 700 шахт та колодязів, найбільша глибина однієї з них досягає 260 м. Максимальна закарстованість відмічена на Чатирдагському масиві, де нараховується 770 карстових воронок (середня їх щільність становить 33 шт./км2). Більшість воронок мають діаметри 10-50 м та глибини 5-15 м. Тут нараховується 136 підземних порожнин, які часто являють собою місця розвантаження водоносних горизонтів. Ураженість карстовим процесом у регіоні змінюється від слабкої (менше 10%) на північному сході до дуже сильної (більше 50%) в південних та центральних частинах масиву. Дуже виразні карстові ландшафти, такі як кримські яйли: Ай-Петринська, Бабуганська, Довгоруківська та інших масивів.

ПОШИРЕННЯ СЕЛІВ


3.4 ПОШИРЕННЯ СЕЛІВ

Селі – це короткочасні гірські потоки, які складаються із суміші води і великої кількості твердого матеріалу. Поширення та інтенсивність селевого процесу у гірських і передгірських областях Карпат і Криму визначається особливостями тектонічного, неотектонічного, сейсмічного режимів гірських зон та залежить від геологічної будови території, геоморфологічних та гідрологічних умов,

клімату, діяльності людини тощо. Селеві процеси в регіонах (Карпатському складчастому Закарпатському

прогині та Гірському Криму) розвиваються на 70% гірських водозборів (переважно у низькогір`ї).

В АР Крим селевими басейнами зайнято 3 % площі, в Закарпатській області– 40%, Чернівецькій – 15%, Івано-Франківській – 33%, Львівській – 8%.

У регіоні Карпатської складчастої системи (на території Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей) нараховується три селеактивні басейни, де налічується 219 селевих водотоків (рис. 3.4.1). Найбільшою селеактивністю

'

-

-----------------------------------------------------------------

( 5 ) ( 10 ) ( 15 )

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Рисунок 3.4.1 – Поширення ділянок розвитку селевого процесу на території регіону Карпатської складчастої системи



37

характеризуються басейни річок Черемош і Прут, де формуються переважно водно-кам’яні, рідше – грязе-кам’яні селі. Тверда складова представлена уламками флішових відкладів крейди і палеогену з незначними домішками елювіально-делювіальних, делювіально-пролювіальних та сучасних алювіальних відкладів. За літологічним складом це аргіліти, алевроліти, пісковики, інколи суглинки. В басейні річки Білий Черемош смуга максимальної густоти розчленування рельєфу – 3-5 км/км2 – розташована в зоні Шибенського глибинного розлому. З цією смугою пов’язані ділянки найбільших нахилів поверхні (30-40°), де формуються численні зсуви, які живлять селеві потоки.

На території Львівської області в басейнах річок Дністер і Стрий фіксується понад 50 селенебезпечних водотоків площею 3055 км2. У Івано-Франківській області 270 дрібних селенебезпечних водотоків займають площу 606,9 км2, у Чернівецькій відмічено 70 дрібних водотоків площею 255,5 км2.

У 2011 році активізація селевих процесів в межах регіону Карпатської складчастої системи не спостерігалась. Селеві потоки та конуси виносу на схилах задерновані, заросли травою, а у підніжжя схилів розчищені та відновлені пошкоджені автомобільні дороги.

Розвиток селів у регіоні Закарпатського прогину відмічається у верхів’ях 270 дрібних водотоків на площі 1803 км2, активізації селів у 2011 р. не виявлено.

У регіоні Гірського Криму (АР Крим) нараховується три селеактивні басейни з 42 селенебезпечними водотоками загальною довжиною 202,6 км, з них 13, довжиною 154,4 км, загрожують забудованим територіям. У Криму частіше спостерігаються водно-великоглибові та водно-щебнисті селі, рідше-грязекам’яні потоки. Більшість селів відносяться до селевих паводків, які є проміжним типом між селевим потоком і паводком. Швидкість селевих потоків коливається від 1,5-2,5 до 4-5,0 м/сек. Для формування селевих потоків достатньо 18-35 мм опадів. Така кількість опадів дає 80% усіх випадків утворення селів і тільки 20% їх пов’язані з опадами в 50-100 мм на добу. Тривалість проходження селевого потоку не більше 3-6 годин, 92,6% селів формуються у літній період (липень-серпень) при інтенсивних зливах. Селі, що пов’язані зі швидким сніготаненням в зимовий та весняний періоди, складають всього 7,4%.

Найбільш селеактивні ділянки розташовані в південно-східній частині регіону Гірського Криму між мм. Алушта та Судак в басейнах річок Ай-Серез, Ускут, Ворон, Шелен, Кутлак. Періодичність повторень активізації селів складає 1 раз на 2-6 років. У випадках відсутності водопропускників та обвалування русел існує вірогідність затоплення будівель у межах заплав. Для зменшення селенебезпеки необхідне очищення міжбаражного простору та звільнення русел від чагарників та дерев. Виконання робіт із селезахисту територій (нарізання терас, лісонасадження, будівництво дамб, зарегулювання поверхневого стоку) усуне причини утворення лавинного характеру повеней. Поширення ділянок розвитку селевого процесу в межах регіону Гірського Криму показано на рисунку 3.4.2.

У 2011 році активізації селів у регіоні Гірського Криму не спостерігалась. Спостереження показують, що на заліснених територіях гравітаційно-схилові

процеси набагато активізуються набагато рідше, вирубка лісів на крутих схилах



та пошкодження їх цілісності при транспортуванні деревини сприяє активізації селевого процесу.

Останніми десятиріччями селі реєструються кожні 2-3 роки, хоча ще 50 років тому селепрояви відмічалися лише 1 раз на 8 років. Загроза селевих потоків за несприятливих погодних умов поширюється на території 30 населених пунктів регіонів Карпатської складчастої системи та Гірського Криму, а також на деякі шляхи сполучення, лінії комунікацій тощо.

'''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''

'''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''

.................................................

( 10 ) ( 5 )

( 15 )

Рисунок 3.4.2 – Поширення ділянок розвитку селевого процесу в межах регіону Гірського Криму

ПОШИРЕННЯ АБРАЗІЇ


39

3.5 ПОШИРЕННЯ АБРАЗІЇ

Абразія – це процес механічного руйнування гірських порід на морському узбережжі та на берегах лиманів хвилями і течіями.

В результаті інтенсивної абразійної діяльності відбувається активізація зсувів, що зосереджені на узбережжях морів та лиманів. Абразія виступає чинником, що підсилює розвиток процесу зсувоутворення внаслідок замочування

нестійких гірських порід узбережжя. Активізація абразії пов’язана з інтенсивною господарською діяльністю (зарегулювання річкового стоку, нераціональне освоєння пляжної смуги, надмірне видобування піску з прибережних територій, порушення природного режиму міграції наносів). Ці чинники визначають швидкість руйнування берегів і, відповідно, час дестабілізації схилів. Абразійний процес переважає у зонах сучасного тектонічного опускання узбережжя Чорного й Азовського морів

Сумісний прояв абразійного та зсувного процесів на території Азово-Чорноморського узбережжя відображено на рисунку 3.5.1.

:

Рисунок 3.5.1 – Сумісний прояв абразійного та зсувного процесів на території Азово-Чорноморського узбережжя

Інтенсивність абразії, перш за все, обумовлена багаторічною мінливістю бальності штормів та положення рівня моря, а також властивостями порід, що складають береги. Швидкість абразії залежить від ширини пляжу. Так, пляжі, що вужчі 5 м, практично не захищають берег, при ширині від 5,0 до 7,0 м – швидкість руйнування зменшується від 10,0 до 15,0 м/рік, а при ширині 15,0 м – абразія майже припиняється (крім періодів високобальних штормів).



У межах двох інженерно-геологічних регіонів Гірського Криму (АР Крим) та Причорноморської западини (Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей) довжина берегової лінії з розвитком абразії складає 1265,5 км. Активізація процесу зафіксована на ділянках довжиною 1200,7 км, при цьому на 481,0 км абразія розвивається в межах забудови, на 253,3 км берегу ускладнена зсувами. Швидкість абразії в останні роки зросла до 1,46 м/рік, проте на забудованих територіях, завдяки проведенню берегозахисних заходів, знизилась до 1,0 м/рік. У 2011 році інтенсивність абразії в межах регіону Причорноморської западини змінювалась від 0,5 м3/пог.м у Запорізькій області до 40,0 м3/пог.м в Одеській області.

За даними моніторингових досліджень, проведених у 2011 р., відмічається збереження тенденції до розвитку абразійного процесу, інтенсивність прояву абразії в межах регіону Гірського Крим зображена на рисунку 3.5.2, руйнування узбережжя Чорного та Азовського морів та їх лиманів відбувалось:

- у межах регіону Гірського Криму, найбільш інтенсивно цей процес відбувається на ділянці Каламитскої та Каркінітскої заток, довжиною 67,0 км. Інтенсивно розмивається ділянка від мису Лукул до озера Кизил-Яр. Швидкість розмиву змінюється від 0 до 4,0 м/рік, середня величина відступу бровки

.

.

. -

.

.

..

.

.

:

:

0,5

0,5 - 1,0 1,0 - 2,0

2,0 - 5,0

, . / . :

Рисунок 3.5.2 - Інтенсивність абразійного та зсувного процесів на території АР Крим

кліфу складає 0,3 м/рік. Поблизу села Миколаївка зменшилася ширина пляжу в середньому на 1,7 м. В останні роки найбільш інтенсивно процес абразії відбувається в районі мису Євпаторійського. Відступ берегової смуги відбувався майже по всіх ділянках спостережень.

У межах регіону Причорноморської западини розвиток абразійного процесу



41

відмічався на узбережжі Азовського моря:- у межах Першотравневого, Новоазовського районів та на західній околиці

міста Маріуполь (Донецька область). Загальна довжина берегової лінії з розвитком абразії становить 69,7 км, з них під забудовою знаходиться 54,2 км. Активна частина у 2011 році складала 32,7 км, максимальна швидкість абразії 5,0 м/рік.

- на ділянці c. Бабах-Тарама – “Комсомольський Пляж” швидкість абразії змінюється від 0,02 до 5,2 м/рік. На Білосарайській косі швидкість абразії змінюється від 0,1м до 18,0 м/рік. Загалом у зоні розвитку абразії знаходяться території 16 сіл, 2 селищ міста Маріуполь, близько 70 дитячих оздоровчих центрів та баз відпочинку;

- у межах Запорізької області інтенсивно розмивається береговий схил Азовського моря, Федотової, Обіточної та Бердянської кіс довжиною 270,0 км. Найбільша інтенсивність процесу спостерігається: в Обіточній затоці на ділянці довжиною 31,0 км біля сс. Степанівка-1 і Миронівка та далі на схід до бази відпочинку “Металлург” на правому березі р. Домузла. На Федотовій косі – східний берег довжиною 3,0 км; на Бердянській косі - кінцева частина коси; на пересипі між морем і Молочним лиманом. Швидкість абразії змінюється від 0,6 до 1,5 м/рік. Довжина абразійного берегу в межах забудованої території складає 42,0 км, швидкість перебігу процесу тут коливається від 0,5 до 0,7 м/рік.

В межах регіону Причорноморської западини розвиток абразійного процесу відмічався на узбережжі Чорного моря:

- у Херсонській області абразії зазнає берегова смуга моря та лиманів загальною довжиною більше 80,0 км. Середня багаторічна швидкість абразії фіксується у межах 1,0 м/рік. Розвиток абразії спостерігалися на ділянці від озера Устричне до озера Кефальне на 7,5 км берегового схилу, тобто біля 50% від його загальної довжини. Це в основному ділянки з шириною пляжу не більше, ніж 10,0 м. Відмив берегового уступу на окремих локальних ділянках складає 3,6 м/рік, в середньому не більше, ніж 0,6-1,0 м/рік. Загальна площа руйнування берегової частини плато склала 2,94 км2;

- у Миколаївській області загальна довжина берегу 60,0 км, з них з розвитком абразії – 17,8 км, в активному стані перебувають ділянки довжиною 12,0 км. Довжина абразійного берегу в межах забудованої території складає 27,0 км, тут швидкість розвитку процесу – 0,29 м/рік. На ділянці морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами швидкість абразії склала 0,05-5,0 м/рік. На ділянці Лагерної коси швидкість абразії становить – 0,20 м/рік. На абразійно-зсувному схилі протяжністю 1,5 км, який примикає до гирлової частини Дніпровського лиману, абразійно-зсувні процеси сприяють відступу бровки плато в середньому на 0,3 м/рік. На ділянці Бузького лиману (правий схил) від м. Очаків до с. Кир’яківка відступання бровки плато відбувається в середньому зі швидкістю від 0,34 до 1,16 м/рік.

- в Одеській області абразія спостерігається на ділянках узбережжя Чорного моря загальною довжиною 86 км, активна частина берегу складає 64,0 км, а 56,1 км ускладнені зсувами. З 39,5 км забудованого берегу, 17,0 км пошкоджуються абразію з середньою швидкістю 1,5 м/рік. Багаторічна швидкість процесу у середньому складає 1,4 м/рік.

ПОШИРЕННЯ ПЕРЕРОБКИ БЕРЕГІВ ВОДОСХОВИЩ


3.6 ПОШИРЕННЯ ПЕРЕРОБКИ БЕРЕГІВ ВОДОСХОВИЩ

У береговій зоні штучних водосховищ відбувається процес переробки берегів, який має ті самі чинники й умови, що й абразія. Це явище пов’язане з господарським освоєнням території і взаємодією штучних водоймищ з раніше стійким геологічним середовищем. Створення водосховищ порушує природний хід формування схилів річкових долин – на зміну річковій ерозії приходить хвильова

абразія.Найбільші швидкості переробки відмічені на берегах, які складені еолово-

делювіальними суглинистими та алювіальними піщано-глинистими відкладами. Системні стаціонарні спостереження за перебігом процесу переробки берегів

Дніпровського каскаду проводяться з моменту їх заповнення. Специфіка перебігу процесу переробки відображена в їх типізації, яка виконана з урахуванням інженерно-геологічного районування берегової зони (табл. 3.6.1).

Таблиця 3.6.1 – Типи берегів за перебігом процесу переробки на водосховищах Дніпровського каскаду

Назви водосховищ та рік їх введення у

дію

Довжина берегової лінії, км

Окремі типи берегів і їх протяжність, км

абразійно-

обвально-

осипний

абразійно-

зсувний

Абразійно-

денудаційний

ерозійний

акумулятивний

нейтральний

захищений

Київське, 1965 527 42 5 5 145 5 235 90

Канівське, 1974 411 30 68 - 36 - 136 141

Кременчуцьке, 1961 801 200 - - 61 11 429 100

Дніпродзержинське, 1964 360 115 - - 23 2 147 73

Дніпровське, 1932 550 144 1 50 - 5 291 51

Каховське, 1956 880 201 44 128 30 11 301 158

По всьому каскаду 3529 732 118 183 295 34 1556 611

В межах регіону Дніпровсько-Донецької западини та південно-західного схилу Воронізького масиву знаходиться найбільша в Україні система водосховищ Дніпровського каскаду, що має довжину берегової лінії 3529 км, на ділянці



43

довжиною 1329 км, де постійно відбувається переробка берегів, які потребують інженерного захисту. На сьогоднішній день захищені від переробки інженерними спорудами 611,0 км, а 1589,0 км є “нейтральними”, де розвиток процесу мінімальний за рахунок пологості берегів водосховищ. Максимальні швидкості переробки берегів каскаду Дніпровських водосховищ відмічались в перші 5-10 років їх існування, коли береги, складені пухкими породами, відступали на 50-100,0 м/рік. На сьогоднішній день середня швидкість не перевищує 2,7 м/рік, а максимальна не перевищує 5,0 м/рік. Схема розміщення каскаду водосховищ показана на рисунку 3.6.1. Характеристика основних параметрів переробки берегів каскаду Дніпровських водосховищ наведена в таблиці 3.6.2.

У межах регіону Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини знаходиться Хрінниківське водосховище (Рівненська область) загальною довжиною берегу з розвитком переробки, що складає 11,1 км, з них 1,2 км закріплені берегозахисними спорудами. Внаслідок того, що водосховище заповнене не на всю потужність, відбувається стабілізація процесу, потенційно-небезпечні ділянки укріплюються. Перебіг процесу може загрожувати будівлям на території сс. Шибин, Липа, Боремель, Набережне, Вербень.

Переробка берегів Дністровського водосховища (у межах Чернівецької області) відбувається на ділянці довжиною 80,0 км, ширина смуги переробки в середньому складає 150,0 м. Переробка берегів і пов’язані з нею процеси обвалів, зрушень, активізації зсувної та карстово-суфозійної діяльності при існуючому техногенному навантажені є загрозою для безпеки життєдіяльності.

Рисунок 3.6.1 – Схема розміщення каскаду водосховищ



№

з/п

Назва

водосховища

Аміністра-

тивна

область

Довжина

ділянки

переробка

берегу,

км

Середньо

-багаторічна

швидкість

переробки

, м/рік

Швидкість

переробки

в

2011 р

.,

м/рік

Середня

ширина

смуги

пере-

робки

, м

Довжина

берегу

переробки

на


території,

км

Швидкість

переробки

на


території,

м/рік

1Київське

Київська

50,0

0,0

8-0

,10,1

2,9

3,9

0,0

9

2Канівське

Київська

45,0

0,0

6-0

,07

0,1

-0,8

0,7

10,0

0,0

7

Канівське

Черкаська

26,6

50,4

0,3

30,0

4,0

0,4

3Кременчуцьке

Полтавська

52,0

2,7

-3,2

1,5

5,0

н.в

.н.в

.

4Дніпро-

дзержинське

Дніпро-

петровська

56,7

3,2

2,7

68,0

н.в

.н.в

.

5Дніпровське та

Каховське

Запорізька

87,0

0,6

0,1

-0,7

2,0

-5,0

38,0

0,4

Таблиця 3

.6.2

– Типи

берегів за перебігом

процесу

переробки

на

водосховищах Дніпровського

каскаду

ПОШИРЕННЯ ОСІДАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ НАД ГІРНИЧИМИ ВИРОБКАМИ


45

3.7 ПОШИРЕННЯ ОСІДАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ НАД ГІРНИЧИМИ ВИРОБКАМИ

Суттєвий негативний вплив на природне середовище, насамперед, геологічне, має багаторічна інтенсивна розробка корисних копалин. При цьому виникають чи активізуються техногенні небезпечні геологічні процеси, такі як зсуви, карст, підтоплення, осідання земної поверхні над гірничими виробками, змінюються фізико-механічні властивості і склад ґрунтів, погіршується якість

підземних та поверхневих вод.Негативні зміни у геологічному середовищі багато в чому залежать як

від способу розробки та ліквідації шахт, так і від геолого-гідрогеологічних і структурно-тектонічних природних умов, які в кожному випадку мають свою неповторну специфіку.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками, що відмічаються в межах всіх інженерно-геологічних регіонів, є одним з найбільш значних проявів впливу гірничих робіт на геологічне середовище. З розвитком цього процесу пов’язано зниження інженерно-геологічної стійкості порід, розущільнення масивів порід, що залягають над підземними виробками, перерозподіл напруги навколо виробленого простору в гірському масиві. Осідання земної поверхні над гірничими виробками пов’язано з обрушенням (в багатьох випадках – повним) гірських порід над виробками, при якому виникає порушення їх суцільності з утворенням нових зон тріщинуватості. Потужність цієї зони, як правило, становить 40-60 м. Товща гірських порід, що залягає вище (300-400 м), плавно осідає без порушення суцільності масиву. Товща, що знаходиться під нею, прогинається, утворюючи мульди осідання поверхні. Внаслідок осідання земної поверхні над гірничими виробками виникають інші небезпечні процеси, такі як підтоплення та заболочення земель. Для підтримки гірничих робіт проводиться інтенсивна відкачка підземних вод, як наслідок, утворюється депресійна воронка. Це викликає різку активізацію карстового процесу з утворенням провалів, порушеннями та деформаціями земної поверхні.

Загальна площа підроблених земель перевищує 5,5 тис. км2, тут зафіксовані осідання та зрушення над підземними виробками на площі понад 2,4 тис. км2. Загальна характеристика осідання земної поверхні над гірничими виробками наведена в таблиці 3.7.1.

Найбільш негативні наслідки осідання земної поверхні спостерігаються в межах промислово-міських агломерацій, тому що шахтні виробки часто пройдені під забудованими територіями. В зонах підробок знаходяться міста Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Білозерськ, Калуш, Сокаль, Червоноград та інші. Подальша зміна природних умов буде залежати як від інтенсивності та технології проведення гірничих робіт, так і від складу та об’ємів природоохоронних заходів.

ПОШИРЕННЯ ОСІДАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ НАД ГІРНИЧИМИ ВИРОБКАМИ


Назва

адміністративної

області

Площа

підроб-леної

тери-торії,

км

2

Загальна

площа

осідання

земної

поверхні,

км2

Глибина

осідання

(від

–до),

м

Загальна

площа

підтоплення

в межах

осідання,

км

2

Площа

осідання на


території,

км

2

Кількість

міст в зоні

осідання,

шт.

Волинська

-26,2

2,5

-3,0

--

-

Дніпропетровська

720,8

3156,1

10,7

-15,0

46,5

622,3

53

Донецька

2417,0

2152,0

0,0

2-6

,890,0

-23

Івано-Франківська

1,6

0,3

0,1

-2,1

0,1

50,2

3

Кіровоградська

-10,0

3,0

-3,5

--

-

Луганська

2200,0

-5,0

-7,0

-703,8

-

Львівська

177,0

100,0

0,0

1-4

,05,0

019,5

6

Таблиця 3

.7.1

– Загальна характеристика осідання земної поверхні над

гірничими

виробками

ПОШИРЕННЯ ЗДАТНИХ ДО ПРОСІДАННЯ ЛЕСОВИХ ГРУНТІВ


47

3.8 ПОШИРЕННЯ ЗДАТНИХ ДО ПРОСІДАННЯЛЕСОВИХ ҐРУНТІВ

Значне поширення лесових ґрунтів в межах всіх інженерно-геологічних регіонів та здатність до просідання визначають їх як один з важливих компонентів геологічних середовища.

Лесові ґрунти поширені на площі 363,77 тис. км2, що становить 60,26% території України. За здатністю до просідання вони поділяються на дві групи: при потужності лесових відкладів менше за 10,0 м

ґрунтові умови характеризуються І типом просідання, їх площа становить 204,75 тис. км2 (рис. 3.8.1). Території, які складені лесовими ґрунтами потужністю, що перевищує 20,0 м, характеризуються II типом ґрунтових умов їх площа складає 62,42 тис.км2; решта – 96,64 тис.км2 – є непросідаючими. На більшій частині площі поширення потужність лесових ґрунтів становить 10-20,0 м.

Переважно на лесових ґрунтах ІІ типу розбудовані міста Апостолове, П’ятихатки, Запоріжжя, Мелітополь, Дніпрорудне, Кіровоград, Олександрія, Знам’янка, Долинська, Южне, Харків, Лозова, Первомайський, Херсон, частково – Жовті Води, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Марганець, Донець, Луганськ, Краснодон, Свердловськ, Попасна, Лисичанськ, Богодухів, тощо.

На території України сумарне просідання лесових ґрунтів при навантаженні в середньому складає 15-30 см. Максимальні значення прогнозного просідання лесових ґрунтів від власної ваги та при додаткових навантаженнях відмічені в Причорномор’ї (80 см, Кіровоградська область) та Придністров’ї (92,6 см, Одеська область). Тут просідання від власної ваги становить 30-60 см при потужності лесових товщ 20-30,0 м і заляганні рівнів ґрунтових вод на глибинах майже 10,0 м; Сумарна величина просідання при додатковому навантаженні складає 15-30 см, у Придніпров’ї збільшуючись до 74 см (м. Дніпропетровськ). Слід відмітити, що в зв’язку з підвищенням рівня ґрунтових вод та підтопленням територій, на значних площах відбулось зменшення потужностей відкладів, що мають властивість просідати, за рахунок часткового ущільнення нижньої частини розрізу. Максимальні просідання пов’язані з глибинами: 2-3,0 м, 5 м, 8-10,0 м та 14,0 м. На окремих ділянках територій з потужністю лесових порід понад 20 м (мм. Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь та інші) відмічаються піки відносного просідання на великих глибинах. Проте, в регіональному плані не можна чітко та закономірно пов’язати піки максимальних значень просідання з певними стратиграфічними підрозділами. Спостерігається збільшення циклів просідання з півночі на південь і південний схід у відповідності із зростанням потужності лесового покриву. Найбільш вологі, щільні та найменш просідаючі лесові відклади поширені на заході України.

ПОШИРЕННЯ ЗДАТНИХ ДО ПРОСІДАННЯ ЛЕСОВИХ ГРУНТІВ


- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- - - - - - -- :

: :

-

-

:

Рисунок

3.8

.1 –

Поширення в межах

території України різних типів

лесових

ґрунтів за

здатністю

до просідання

АКТИВІЗАЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЕГП ЗА ДАНИМИ МОНІТОРИНГУ 2011 РОКУ В МЕЖАХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ


49

4 АКТИВІЗАЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЕКЗОГЕННИХ ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЗА ДАНИМИ МОНІТОРИНГУ В МЕЖАХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

У даному розділі надається інформація щодо активізації, основних чинників активізації ЕГП та ураженості в межах адміністративних областей станом на 2011 р.

Дані щодо регіонального поширення екзогенних геологічних процесів їх кількості, площ поширення та ураженості ними території України станом на 01.01.2012р. наведені в таблиці 4.1.

У межах Автономної Республіки Крим набули розвитку небезпечні ЕГП природного та техногенного походження. Найбільш небезпечні з них: зсуви, карст, підтоплення, селі, абразія, просідання лесових ґрунтів та

обвали.Зсувів в АР Крим налічується 1589 одиниць, їх площа становить 58,44 км2,

з них в активному стані перебувають 113 зсувів площею 7,28 км2. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.1. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя. Так, на березі Чорного моря від мису Тарханкут до Феодосії зафіксовано 226 абразійних зсувів у тому числі: на узбережжі Керченського півострова всього 167, з них на узбережжі Чорного моря – 28, Керченської протоки – 46, Азовського моря – 93.

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

, . , . , .

Рисунок 4.1- Розподіл зсувів у межах АР Крим



№

з/п

Адміністративне

утворення

Площа, тис.км2

Площа зсувів, тис.км2

Кількість

зсувів,

шт.

Підтоплення

Карст

Лесові

грунти

І та

ІІ типів

всього

активних


Ураже-ність,%

Кількість підтоплен населених пунктів, шт.



Кількість карсто-

проявів, шт.



1

АР Крим

27,0

0,0

61589

113

0,0

65

0,2

4204

24,6

391,2

29594

3,5

413,1

2Вінницька

26,5

0,0

2339

-0,0

05

0,0

213

10,8

841,0

6244

19,6

374,0

9

3Волинська

20,2

- -

-9,1

445,2

559

20,0

899,4

11529

2,9

214,4

5

4Дніпропетровська

31,9

0,0

2382

87,2

922,8

5925

17,6

355,2

73

22,2

869,8

4

5Донецька

26,5

0,0

09

189

93

1,6

66,2

6371

23,4

788,5

7380

9,3

735,3

6

6Житомирська

29,9

0,0

0001

10

-0,0

40,1

347

0,5

51,8

481

4,4

915,0

27

Закарпатська

12,8

0,3

84

3276

14

0,0

01

0,0

01

42,6

820,9

423

00

8Запорізька

27,2

0,0

04

205

103

0,0

10,0

1248

18,7

969,0

8-

17,8

465,6

9Івано-Франківська

13,9

0,3

805

95

--

-10,2

974,0

32077

1,7

12,2

710

Київська

28,9

0,0

23

814

14

0,0

21

0,0

782

18,8

65,0

5-

12,4

643,1

311

Кіровоградська

24,6

0,0

03

140

12

0,0

60,2

451

1,1

24,5

5-

20,3

382,6

412

Луганська

26,7

0,0

07

769

339

0,0

10,0

43

26,5

999,5

9368

4,3

816,4

213

Львівська

21,8

0,2

93

1347

18

0,2

51,1

536

17,7

981,6

15102

2,0

69,4

314

Миколаївська

24,6

0,0

09

1149

99

17,0

369,2

2761

19,2

278,1

3157

9,3

337,9

315

Одеська

33,3

0,0

75836

478

20,5

861,8

983

32,6

598,0

5112

13,9

241,8

16

Полтавська

28,8

0,0

64

824

40,1

50,5

248

26,8

193,0

911

16,5

557,4

617

Рівненська

20,1

- -

-11,7

58,2

1157

17,1

985,5

2743

4,0

119,9

518

Сумська

23,8

0,0

07

567

30,0

70,2

917

23,7

599,7

956

7,8

733,0

519

Тернопільська

13,8

0,0

11

117

24

--

16

13,8

100

1371

9,3

867,9

520

Харківська

31,4

0,0

41615

20,1

22

0,3

968

31,3

499,8

111

20,8

466,3

821

Херсонська

28,5

0,0

01

33

18

11,3

39,6

5306

26,3

492,4

294

17,6

61,7

422

Хмельницька

20,6

0,0

2421

10,0

60,2

9170

17,4

484,6

6769

14,8

371,9

823

Черкаська

20,9

0,0

34

1033

161

0,0

60,2

964

7,3

735,2

6-

15,0

772,1

24

Чернівецька

8,1

0,7

61468

151

--

23

7,1

688,4

314

4,3

553,7

525

Чернігівська

31,9

0,0

0003

91

0,1

46

0,4

636

31,8

99,6

92313

12,4

138,9

Загалом

по

Україні

60

3,7

2,1

39

22

93

71

75

17

9,7

71

3,2

46

92

44

8,1

77

4,2

42

53

52

26

7,1

74

4,2

5

Таблиця 4

.1 –

Регіональне поширення небезпечних екзогенних геологічних

процесів та ураженість

території

України

станом

на 0

1.0

1.2

01

2 р

.



51

Кількість зсувів, що знаходяться на забудованій території і активізуються переважно під впливом техногенних чинників, становить 598 одиниць (або 37,6% від загальної кількості), з них 46 знаходяться на землях Севастополя, в зоні впливу зсувів знаходяться 905 об‘єктів економіки; у районах проведення гірничодобувних робіт зафіксовано 17 зсувів.

У 2011 році активізувався зсув № 918 (рис. 4.2), за яким постійно проводяться спостереження. Він розташований на ділянці “Бекетове-Оползневе”, яка характеризується високою активністю зсувів природного походження. Щорічно на ньому відмічаються зміщення зсувних ґрунтів до 3-5,0 м на рік. Ширина блоку, що активізувався у поточному році, становить 200,0 м. Зсув деформує дорожнє покриття автодороги Ялта-Гончарне, у майбутньому можливий подальший розвиток зсуву з виходом його язикової частини на автодорогу Ялта-Севастополь. До числа найбільш небезпечних відноситься зсув “Кучук-Кой”, на якому вже були катастрофічні зміщення в 1786, 1817, 1915 і 1938 рр. (розмір останнього зміщення складав 120,0 м), у поточному році активізація не зафіксована.

Рисунок 4.2 – Активізація зсуву № 918 [33]

На західному узбережжі АР Крим (від м. Севастополь до с. Миколаївка), де практично відсутні захисні берегові споруди, продовжується активізація зсувів в рекреаційних зонах, що приводить до руйнування та знищення пляжів. Особливо масштабний розвиток зсувних деформацій спостерігається на ділянці від с. Любимівка до с. Орловка (поблизу м. Севастополь).

На ділянці спостережень “Бекетове-Оползневе”, де зафіксовано 85 зсувів загальною площею 5,87 км2, найбільшу активність проявляє зсув № 16 “Чорний бугор” (рис. 4.3), щорічно на ньому відмічається зміщення зсувних мас до 3-5,0 м на рік.



Рисунок 4.3 – Руйнування дорожнього покриття (автодорога Ялта-Гончарне) по лівому борту зсувом № 16 “Чорний Бугор” [33]

На ділянці “Гаспра-Лівадія”, де зафіксовано 57 зсувів, загальною площею 3,57 км2, у 2011 році закартовано новий зсув у смт Гаспра з площею 0,01 км2. Всього на ділянці обстежено 25 зсувів, з яких в активному стані перебувають 3 зсуви (площею 0,052 км2). На найбільшому на цій ділянці зсуві №133 – “Мегабі II”, площею 1,09 км2, на північних схилах гори Мегабі (від водосховищ і вниз по схилу до річки Учан-Су) фіксується інтенсивне техногенне навантаження. Тут ведеться будівництво селища поліпшеного планування. При цьому мають місце численні випадки підрізок та пригрузок схилу, порушень природного поверхневого і підземного стоку. Розташований на ділянці спостережень зсув № 1775 (вул. Красіна) збільшив розміри по осі руху до 270,0 м і площу до 0,02 км2. Головна частина зсуву № 1775 деформує Старе Ісарське шосе (вул. Красіна) і житлові будинки, що будуються, а язиковою частиною – стіну і дорогу на території музею “Поляна Казок” до річки Учан-Су.

Сумісний прояв зсувного процесу і абразії спостерігається на морському узбережжі між мисом Херсонес і Голубою затокою, де в зоні можливого впливу знаходяться міста Алушта, Алупка, Керч, Євпаторія, смт Кача, Сімеїз, Заводське, Аршинцеве, Войкове, Капкани, Жуківка, Багерове, Оползневе, Новий Світ, Орджонікідзе, тощо.

Внаслідок активізації зсувів відбуваються локальні деформації окремих споруд санаторних комплексів; житлових споруд у мм. Севастополь, Балаклава, Євпаторія, Лівадія, Алушта, Алупка, Керч, Симеїз, Заводське, Аршинцеве, Войкове, Капкани, Жуковка, Багерове, Оползневе, Новий Світ, Орджонікідзе,



53

селищі Мар’яне (міста Сімферополь), тощо.Підтоплення фіксується на площі 0,065 тис. км2, ураженість території області

0,24%, у зоні меліоративних систем – 0,02 тис. км2. Підтопленими є 199 сіл та 5 селищ міського типу із загальною площею підтоплення 28,75 км2. З числа підтоплених 134 села знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, 65 – поза цією зоною. Площа підтоплення в межах сільських населених пунктів становить 27,2 км2. У 5 селищах міського типу (Азовське, Кіровське, Леніне, Нижньогірський, Совєтський), які розташовані в зоні впливу Північно-Кримського каналу, площа підтоплення становить 1,55 км2, що на 0,7 км2 менше, ніж у попередній рік, це пов’язано з ефективною роботою споруджених дренажів. Винятком є смт Кіровське, що знаходиться на території, де процес підтоплення формується в природних умовах, площа підтоплення у 2011 р. лишилась без змін.

Карст розвивається в карбонатних породах, що поширені на площі 24,63 тис. км2 (91,2% території). Карст відкритого типу спостерігається на площі 2,85 тис. км2 (10,56%), покритого – на площі 5,38 тис. км2 (19,92%), а перекритого – на площі 16,40 тис. км2 (60,74%). Кількість карстових форм перевищує 9,5 тисяч. З них у закарстованій товщі порід зафіксовано понад 800 підземних карстопроявів, переважно колодязів та шахт, глибиною від перших десятків до 261 м, а також печер, гротів, тощо. Інтенсивно розвивається карстовий процес у районі м. Севастополь.

Техногенна активізація карсту у вигляді провалів та воронок відбувається під впливом фільтраційних втрат із водосховищ та систем водопостачання і водовідведення в межах міських агломерацій мм. Сімферополь та Бахчисарай.

В АР Крим нараховується три селеактивні басейни з 42 селенебезпечними водотоками загальною довжиною 202,6 км, з них 13, довжиною 154,4 км, загрожують забудованим територіям. У Криму частіше спостерігаються водно-великоглибові та водно-щебнисті селі, рідше – грязекам’яні потоки. Більшість селів відносяться до селевих паводків, які є проміжним типом між селевим потоком і паводком. Найбільш селеактивні ділянки розташовані в південно-східній частині Кримського півострова між мм. Алушта та Судак в басейнах річок Ай-Серез, Ускут, Ворон, Шелен, Кутлак, де максимальні показники горизонтального розчленування рельєфу сягають 12,0 км/км2, відносне перевищення рельєфу становить 500-700 м, а переважаючий нахил схилів – 15-30°. Усе це створює сприятливі умови для формування селів. Періодичність повторень активізації селів складає 1 раз на 2-6 років У 2011 році активізація селевих процесів в межах Кримського регіону не спостерігалась.

Довжина берегів Каламітської й Каркінітської заток, що в останні роки піддаються процесу абразії складає 67,0 км. Інтенсивно розмиваються ділянка від мису Лукул до озера Кизил-Яр. Швидкість розмиву змінюється від 0 до 4,0 м/рік, середня величина відступу бровки кліфу складає 0,3 м/рік.

Станом на грудень 2011 року штормами були зруйновані берегозахисні споруди на західному узбережжі загальною довжиною 1,9 км. (рис. 4.4). Споруджені нові буни довжиною 0,40 км. У с. Миколаївка середня ширина пляжу зменшилася на 1,7 м. Великі пансіонати тут захищають свою територію за допомогою бун і відсипання щебеня у міжбунний простір: збудовані 3 буни у пансіонаті “Сонячний” і 3 буни у пансіонаті “Лучезарний”. Основним чинником



активізації абразіїї виступає будівництво бун біля пансіонатів “Сонячний” і “Лучезарний”. Буни повністю перехопили потік наносів з півдня.

Також за допомогою коротких бун захищають свої пляжі від розмиву пансіонати на пересипі Сакского озера.

Рисунок 4.4 - Руйнування берегозахисних споруд у районі сел. Берегове [33]

На пересипі Сакського озера внаслідок будівництва бун підсилився розмив берегу на півночі від захищеної ділянки. Якщо з 1984 по 2005 рр. берег відступав тут із середньою швидкістю 0,62 м/рік, то з 2005 по 2011 рр. середня швидкість відступу склала 1,4 м/рік. У м. Євпаторія розмита пляжна полоса на мисі Євпаторійський. У районі мису Евпаторійський відступ берегової смуги відбувався майже на всіх ділянках спостережень, а найбільше – на північному-заході – 13,0 м за 5 останніх років (рис. 4.5).

На ділянці узбережжя від Алушти до Семидвір’я активізація абразії загрожує водогону й ангарам маломірних суден.

У західному районі узбережжя у 2011 році максимальні об’єми обвалів відмічені у районі с. Берегове (у квітні біля 3000 м3 на південь від селища) і 1000 м3 біля пансіонату “Берегове”. У сел. Миколаївка часто відбуваються обвали об’ємом від 5-10 м3 до 50 м3, потрапивши під один з них, наприкінці липня загинула людина. На початку липня у бухті Ласпі вночі відбувся обвал брівки кліфу обсягом близько 60 м3. Пляж шириною до 12 м був завалений ґрунтом; під обвалом ніхто не постраждав. У м. Балаклава по вул. Новікова буд. 21, деформується стіна



55

(висота 6 м), що створює загрозу падіння на дорогу.

Рисунок 4.5 - Розмив полоси пляжу на мисі Євпаторійський [33]

Лесові ґрунти, що здатні до просідання, займають площу 3,54 тис.км2 (12,6% території); з них породи, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням поширені на площі 3,35 тис.км2 (12,42%), ІІ типу – 0,184 тис. км2 (0,68%).

У межах Вінницької області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви в кількості 339 одиниць поширені на площі 16,55 км2, з них 3, площею 0,35 км2 знаходяться в активному стані. На забудованій території зафіксовано 17 зсувів із загальною площею 1,53 км2, в зоні їх впливу знаходяться 23 об’єкти економіки. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.6.

Зсуви, що зафіксовані в межах таких населених пунктів, як м. Жмеринка, села Качківка, Довжок, Крупське, Вільшанка, Кукули, Требусівка, Романівка та ст. Сулятицька, в разі їх активізації можуть створити загрозу безпечному функціонуванню господарських об’єктів.

Підтоплення відмічається на площі 0,005 тис. км2, ураженість території області 0,02%, підтопленими є 13 населених пунктів. Як правило, підтоплення проявляється в періоди надмірного випадання атмосферних опадів та в період весняної повені переважно в населених пунктах, розташованих в заплавах річок. Техногенний характер прояву процесу підтоплення має місце на забудованій території і характеризується постійним збільшенням площі. В зоні підтоплення знаходиться 795 об’єктів економіки.

Карст поширений на площі 10,89 тис. км2 (41,1% території). На площі 1,56 тис.



км2 (5,89%) поширений карст відкритого типу, де поверхневі форми представлені тріщинами, кавернами, карами, воронками, карстово-суфозійними яругами та приурочені, головним чином, до ділянок розломів та значного ерозійного розчленування рельєфу. Карст прокритого типу поширений на площі 2,73 тис. км2 (10,3%), перекритий – 6,59 тис. км2 (24,87%). У межах області зафіксовано 27 підземних карстопроявів (печер) та 244 поверхневі карстопрояви. Розвитку карстових процесів в 2011 році і їх впливу на господарські об’єкти не виявлено.

0

50

100

150

200

250

300

350

, . , .

Рисунок 4.6 – Розподіл зсувів у межах Вінницької області

Лесові ґрунти, що характеризуються І типом ґрунтових умов за здатністю до просідання поширені в межах області на площі 19,63 тис. км2 (74,09% території), на них розбудовані мм. Вінниця, Жмеринка, Тульчин і Козятин, а також більшість селищ міського типу.

У межах Волинської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як карст, підтоплення, осідання земної поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів, бічна ерозія.

Карст розвивається в карбонатних відкладах (крейда, мергель), що поширені на всій території області та займають площу 20,2 тис. км2. На площі 2,49 тис. км2, що становить 12,33%, поширений карст відкритого типу, площа карсту покритого типу – 9,21 км2 (45,59%), перекритого – 8,38 км2 (41,49%). Щільність поверхневих карстопроявів становить 1-10 шт./км2, їх кількість перевищує 1529 одиниць.

Підтоплення загальною площею 9,14 тис. км2 складає 45,24% території, природне підтоплення відмічається на площі 2,92 тис. км2. У межах області підтопленими є 59 населених пунктів, з них в 11, де підтоплення має техногенне походження.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками зафіксовано в межах



57

Волинського родовища кам’яного вугілля, що є північною частиною Львівсько-Волинського басейну, на ділянці площею 26,2 км2, глибина осідання сягає 2,5-3,0 м. Також осідання спостерігається на Берестовецькому-1 родовищі базальтів, на відстані 300,0 м від східного борту кар’єру 7 зафіксовано просідання денної поверхні на глибину 1,7-2,5 м на площі 3,0 км2.

У південній частині області на площі 2,92 тис. км2 поширені лесових ґрунтів, що характеризуються І-м типом ґрунтових умов за просіданням, які несуть основне навантаження інженерних споруд і будівель, а також об’єктів сільського господарства. На лесових ґрунтах, що найбільш вразливі до впливу техногенного навантаження, розташовані міста: Луцьк, Володимир-Волинський, Ново Волинськ, Іваничі.

Бічна ерозія, що зафіксована на 14 ділянках, що має загальну довжину прояву - 1,85км, що в останній рік зменшилась до 0,27 км, завдає найбільших збитків. Приріст активної частини в 2011 році становить 274,5 пог.м, приріст активної частини в межах забудови – 221,5 пог.м. У зоні розвитку бічної ерозії розташовані 4 об’єкти економіки. Одна з ділянок знаходиться поблизу пам’ятки архітектури національного значення Свято-Георгіївський храм, 1761 р. забудови, що розташований на терасі р. Стир у південно-західній частині с. Кутрів. Від урізу русла до храму лишилось 5,0 м. Ця територія зазнає збитків від розвитку ерозії.

У межах Дніпропетровської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, осідання земної поверхні над гірничими виробками, переробка берегів водосховищ та просідання лесових ґрунтів.

За даними спостережень на території області виявлено 382 зсуви та потенційно-зсувні ділянки загальною площею 20,84 км2. Кількість активних зсувів, за останніми даними, становить 8 одиниць площею 0,314 км2. З них у м. Дніпропетровськ та його околицях зафіксовано 133 зсуви, 7 знаходяться у стадії активізації. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.7. Тут, внаслідок активізації, майже щороку руйнуються приватні житлові будинки, раз на 2-3 роки виникають деформації в промислових спорудах, багатоповерхових будинках, дитячих установах (схили балок Червоноповстанська, Аптекарська, Сухий Яр, Тонельна, Рибальська, Зустрічна та на житловий масив “Тополя”). Всього в м. Дніпропетровськ у зсувонебезпечних зонах розташовано понад 500 житлових будинків і близько 50 промислових підприємств.

У листопаді 2011 року відбулась активізація зсуву, що знаходиться в місті Дніпропетровськ на правому схилі балки Рибальська (пров. Самаркандський) в центральній частині міста. На поверхні старого зсуву були збудовані гаражі кооперативів “Світлофор-1” і “Яструб”. У результаті підрізки нижньої частини схилу, по фронту близько 400,0 м за рахунок прориву водоводу, відбулось розущільнення ґрунту у верхній частині схилу та утворення потужного перезволоженого потоку ґрунту, що сформувався у верхній частині зсуву, це привело до утворення вирви глибиною 5,0 м. В результаті активізації зсуву було пошкоджено 28 гаражів, ґрунтова дорога, яка проходила по верхньому краю схилу. Під загрозою опинилась труба газопроводу, яка проходить паралельно водоводу. Загальна довжина ділянки зсуву становить близько 75 м, ширина лінії відриву – 15 м, язика зсуву – 65 м, загальна площа – близько 0,002 км2 (рис.4.8).



Рисунок 4.7 - Розподіл зсувів у межах Дніпропетровської області

0

50

100

150

200

250

300

350

400

, . , . , .

Рисунок 4.8 – Зсув, що активізувався за рахунок підрізки нижньої частини схилу старого зсуву м. Дніпропетровськ в районі пров. Самаркандський,

листопад 2011 р. [20]



59

На правому схилі та у верхів’ї балки Краснопільської (ж/м Мирний, завод “Дніпрошина”) у 2011 році зафіксовано свіжий зсув техногенного походження (між АЗС і автостоянкою), що продовжує розвиватись з просуванням лінії відриву майже на 4,0 м. До автодороги по вул. Б. Кротова залишилось близько 10 м.

Крім м. Дніпропетровська активізація зсувів спостерігається у мм. Кривий Ріг, Дніпродзержинськ і с. Новоселівка Широківського району. У м. Дніпродзержинськ закартовано 22 зсуви, найнебезпечнішим є зсуви техногенного походження, що активізувались в верхів’ях та на схилах балок Водяної, Баранникова та на правому схилі долини р. Дніпро (Дніпровське водосховище).

Поширення зсувів у межиріччях Орель-Самара та Самара-Вовча пояснюється як неотектонічною активністю, так і техногенним впливом, що пов’язаний з інтенсивним розвитком гірничовидобувної промисловості, наявністю гідротехнічних споруд, значною щільністю населення. На лівому схилі долини р. Вовча, в районі с. Привовчанське Павлоградського району, фіксуються повздовжні тріщини, навколо межі відриву спостерігається кілька неглибоких тріщин, що характерно для зон повторної активізації зсувів. Загальна площа порушеної ділянки складає близько 0,030 км2.

На правому схилі Каховського водосховища в районі с. Вищетарасівка Томаківського району через підмивання схилу і зрошення прилеглих полів утворився зсув, який поступово руйнує лісосмугу, що його утримує. На прилеглій території на площі 0,088 км2 широко поширені повторні зсуви-обвали.

Підтоплення, що розвивається під впливом природних та техногенних чинників зафіксовано на площі 7,29 тис. км2 (ураженість 22,85%). Підтоплення відмічається на території 925 населених пунктів, з них 18 міст (площа підтоплення – 247,6 км2), 34 селища міського типу (площа підтоплення – 117,8 км2) та 873 села (площа підтоплення – 1018,1 км2). Найбільші площі підтоплення фіксуються в межах Петриківського – 453,0 км2, Дніпропетровського – 413,0 км2, Царичанського – 378,0 км2, Магдалинівського – 280,0 км2, Нікопольського – 535,2 км2 та Новомосковського – 188,0 км2 районів.

Підтопленими є мм. Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Апостолове, Зеленодольськ, Широке, Інгулець, Вільногорськ, Тернівка, Першотравенськ, П’ятихатки, Нікополь, Орджонікідзе, Марганець, Гірницьке, Синельникове, Чаплине, Перещепине, Царичанка, Петриківка, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Павлоград. Інтенсивний підйом рівнів ґрунтових вод спостерігається в межах забудови м. Кривий Ріг, що призвело до збільшення площ постійного та періодичного замочування фундаментів житлових будинків та промислових споруд. У місті підтоплення спостерігається в усіх районах. Основними чинниками активізації процесу в містах є пориви водоводів, відсутність централізованого водовідведення, підпір ґрунтових вод водосховищами, хвостосховищами, зарегулювання русел рр. Саксагань та Інгулець, затоплення кар’єрів.

Карст розвивається в карбонатних породах на площі 17,63 тис. км2. Карст покритого типу фіксується на площі 1,55 тис. км2 (4,86%), перекритого – на площі 16,08 тис. км2 (50,41%). На межиріччях поверхневі карстопрояви представлені понорами та 3 корозійними воронками, підземні – розширеними тріщинами та зонами кавернозності. Активізація карстового процесу можлива в районі м.



Кривий Ріг. Тут відмічались випадки катастрофічного поглинання мінералізованих шахтних вод карстовими порожнинами. Аварійні ситуації відбувались в районі Свистунівського водосховища.

Переробка берегів спостерігається на берегах Дніпродзержинського водосховища, середня ширина смуги переробки берегів складає 68,0 м, середня швидкість переробки – 3,2 м/рік. Максимальна переробка спостерігалась на ділянках низьких абразійних берегів на лівому березі між сс. Світлогорське та Кишеньки, а на правому березі – на ділянці с. Дніпрово-Кам’янка. Інтенсивно руйнуються абразійно-обвальні береги, ширина смуги їх переробки складає 56,7 м, середня швидкість переробки становить 2,7 м/рік, (в районі с. Дніпровське швидкість переробки – 5,6 м/рік, ширина абразійно-обвального берегу – 117,9 м).

Осідання земної поверхні над гірничими виробками в межах гірничих відводів шахт Західного Донбасу зафіксоване на площі 109,0 км2, глибина осідання змінюється від 0,7 до 1,4 м. У межах гірничих робіт шахт Кривбасу осідання має площу 47,11 км2, глибина осідання тут складає в середньому 15,0 м. Загальна площа осідання в межах забудованих територій становить 22,35 км2. Існує вірогідність небезпеки для об’єктів господарювання в м. Кривий Ріг, смт Рахманова, забудови над полями шахт Павлоградська, Благодатна, Тернавська в заплаві р. Самара. Закриття шахт Кривбасу з припиненням водовідливу викличе, в першу чергу, активізацію зсувів та утворення провальних явищ та осідань на місцях раніш існуючих гірничих виробок і відвалів порід, формування техногенних водоносних горизонтів на раніше осушених територіях, і, як наслідок, підтоплення міських територій.

Лесові ґрунти поширені на площі 22,28 тис. км2 (69,84% території). Лесові ґрунти, які характеризуються І типом ґрунтових умов за просіданням, займають площу 7,32 тис. км2 (22,96%). На площі 14,95 тис. км2 (46,88%) поширені ґрунти, які характеризуються ІІ типом ґрунтових умов за просіданням, решта – непросідаючі. На лесових ґрунтах другого типу розбудовані мм. Апостолове, П’ятихатки, частково – Жовті Води, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ і Марганець.

У межах Донецької області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, осідання земної поверхні над гірничими виробками, абразія, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів зафіксовано 189 одиниць, їх площа становить 9,03 км2, ураженість території 0,03%. В активному стані перебувають 93 зсуви, що мають площу 4,1 км2. Природне походження мають 50 зсувів, решта – техногенне. На забудованій території зафіксовано 39 зсувів, які є загрозою для 66 об’єктів господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.9. На узбережжі Азовського моря активізація зсувів спостерігалась у весняний період – деформовані декілька будівель, ділянок автошляху до ряду дитячих оздоровчих центрів і баз відпочинку сс. Урзуф та Нова Ялта (ДОЦ “Сонячний”, “Юний Моряк”, б/в “Рассвет”, “Дельфін”, “Нептун”, “Азовочка”, “Берізка”, “Червона Гвоздика”). У центрі с. Мелекине знову було деформовано ділянку автошляху по вулиці Леніна. Продовжується активізація зсуву на автотрасі ТО5-20 Маріуполь – с. Урзуф в районі с. Мелекине, що активізувався у листопаді 2010 року: утворилася тріщина



61

відділення нового зсувного блоку. Влітку на цій ділянці траси були проведені ремонтні роботи, полотно автотраси було вирівняно. У жовтні-листопаді 2011 року тріщина відділення цього блоку знову активізувалася. Ширина розкриття тріщини по полотну траси досягає 5 см, величина просідання полотна – 25 см. Активні зміщення нового зсувного блоку, окрім руйнування траси, загрожують житловим будинкам на прилеглих до зсуву вулицях села.

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

, . , . , .

Рисунок 4.9 – Розподіл зсувів у межах Донецької області

На західній околиці сел. Піщане м. Маріуполь (“Комсомольський Пляж”), спостерігався процес зміщення великого зсувного блоку довжиною 500 м. Активне зміщення цього блоку загрожує цілісності житлових та дачних будинків західної частини селища. На ділянці між сс. Мелекине – Рибацьке в результаті активізації навесняні 2011 р. від плато відділилось декілька дрібних зсувних блоків протяжністю уздовж бровки плато від 1 до 45 м, шириною блоків від 1 до 6 м, це призвело до виведення із сівозміни частки орних земель. Аналогічний процес відділення зсувних блоків схожих параметрів спостерігався і на ділянці між сс. Сопине-Бердянське та сс. Широкине-Безіменне Новоазовського району.

Підтоплення фіксується на площі 1,66 тис. км2, підтопленими є 33 міста та 338 сіл загальною площею 298,45 км2. Підтоплені ділянки зафіксовані в мм.Святогорськ, Красний Лиман, Слов’янськ, Сіверськ, Краматорськ, Дружківка, Білозерськ, Костянтинівка, Артемівськ, Красноармійськ, Горлівка, Єнакієве, Авдіївка, Ясинувата, Кіровське, Курахово, Красногорівка, Мар’їнка, Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Іловайськ, Вугледар, Амвросіївка, Старобешеве, Комсомольське, Тельманове, Маріуполь, Велика Новоселівка, Волноваха загальною площею 229,99 км2. До числа найбільш підтоплених належать м. Слов’янськ (72% від загальної площі), Білозерськ (72,2%), Тельманове (100%), Велика Новоселівка (35,0%), Сіверськ (29,4%) тощо. Постійне збільшення



підтоплених площ викликано, переважно, техногенними чинниками. Як і раніше, підтопленими залишаються найбільш знижені ділянки заплав річок, днищ балок, кіс і пересипів узбережжя Азовського моря.

У мм. Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Торез, Мар’янівка, Новоекономічне в результаті реструктуризації шахт шляхом часткового чи повного затоплення, процес підтоплення розвивається у поєднанні з осіданням земної поверхні над гірничими виробками. Значні масштаби розвитку негативних ЕГП, у тому числі підтоплення, обумовлені тим, що шахти Донбасу мають між собою аеродинамічні та гідравлічні зв’язки, і, по суті, це єдина гірничо-геологічна система.

Карст розвивається в карбонатних відкладах верхьокрейдового, юрського та карбонового віку, сульфатних та галогенних відкладах пермського віку. Площа поширення порід, здатних до карстування становить 23,47 тис.км2 (88,6% території). Карст покритого типу поширений на площі 3,19 тис.км2 (12,04%), перекритого типу – 20,28 тис. км2 (76,53%). Загальна кількість карстопроявів складає 380 форм, вони фіксуються на території Артемівського, Слов’янського, Краснолиманського, Ясинуватського, Старобешівського районів і пов’язані з відкладами солі та гіпсу.

Найбільш інтенсивно активізація карстового процесу відбувається в Артемівському та Слов’янському районах, де основним чинником є техногенна діяльність. Активні процеси на Бахмутівській ділянці (поблизу с. Зайцеве) продовжуються над колишніми шахтами по видобутку гіпсу та доломіту. Воронки збільшились у розмірах, що згодом може призвести до злиття їх в єдиний простір. Розташована в 50 м від карстових форм житлова забудова покрита тріщинами шириною розкриття до 3 см. У межах розвитку карсту на орних землях поля діючої шахти ЗАТ “Лафаржгіпс” виникла провально-компенсаційна воронка діаметром 35 м, глибиною близько 20 м. Активізація карстових процесів продовжувалась на полях колишніх гіпсових та соляних шахт (ім. Урицького, Островського, Брянцівська, Новокарфагенського розсолопромислу) загрожуючи руйнуванням господарським об’єктам.

Активні карстові форми в районі мм. Артемівськ і Соледар знаходяться в безпосередній близькості від житлових будівель і міських комунікацій, під загрозою знаходиться ділянка залізниці Харків-Ростов. Активні провальні воронки (5 заповнені водою) розташовані над колишніми виробками затопленої солешахти ім. Шевченка. Провальний простір поступово охоплює прилеглу територію, виходячи за межі огорожі небезпечної зони. В районі залізничної станції Форпостна (смт Дробишеве) на житлових будинках, розташованих по вул. Форпостна та Східна, відзначалися тріщини з шириною розкриття 3 см і більше. У воронці, що утворилася у 2010 році, спостерігалися вивали породи у бортах з утворенням склепінь.

Абразія розвивається на узбережжі Азовського моря у межах Першотравневого, Новоазовського районів та на західній околиці м. Маріуполь. Загальна довжина берегової лінії з розвитком абразії становить 69,7 км, з них у межах забудови знаходиться 54,2 км, активна частина у 2011 році складала 32,7 км. На берегах абразійно-зсувного типу (на ділянці c. Бабах-Тарама – “Комсомольський Пляж” швидкість абразії змінюється від 0,02 до 5,2 м/рік. На Білосарайській косі швидкість абразії змінюється від 0,1м/рік до 18 м/рік.



63

Об’єм відмитого ґрунту кліфу зсувних схилів (на 1 п.м берега) складає від 0,07 м3 на ділянці с. Бабах-Тарама до 7,84 м3 на ділянці с. Сопине. На берегах абразійно-обвального типу відмив ґрунтів кліфу спостерігається в сс. Самсонове, Обрив, Холодне. Об’єм відмитого матеріалу на 1 п.м складає від 5,39 м3 (с. Самсонове) до 28,0 м3 (с. Обрив). У результаті активізації процесу абразії в сс. Широкине, Безіменне, Самсонове, Обрив, Холодне відбувається відмив земляних мас у межах присадибних ділянок, розташованих близько до кліфу. На берегах морських піщаних кіс та терас відмив матеріалу спостерігається, в основному, на східних берегах кіс. На південно-західних і західних сторонах відмічаються процеси акумуляції. Відмив протягом зимово-весняного періоду 2010-2011 рр. спостерігався на східному березі коси Білосарайської та коси Кривої. Швидкість абразії на косі Білосарайській складає від 0,1 м/рік до 18 м/рік, а об’єм відмитого матеріалу – від 0,06 м3 до 12,6 м3 на 1 п.м берега. Максимальне відступання берегу та максимальна величина об’єму відмитого матеріалу спостерігається на східному краю коси Білосарайської. На косі Кривій також відмивається східний край коси. Швидкість абразії тут складає 6,4 м/рік, а об’єм відмитого матеріалу - 3,84 м3 на 1 п.м берега. У зоні розвитку абразії знаходяться території 16 сіл, 2 селищ міста Маріуполь, близько 70 дитячих оздоровчих центрів та баз відпочинку.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками фіксується на площі 2152 км2, що становить 8,12% території області, глибина осідання змінюється від 0,02 до 6,8 м. У зоні підробки знаходяться мм. Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Білозерське та інші. Деформація будинків, що потрапили в зону підробки, виражається в розтріскуванні стін і фундаментів, зміщенні блокових конструктивних споруд, пошкодженні водонесучих комунікацій. На території осідання зафіксовано 27 затоплених та 15 заболочених форм. Загальна площа підтоплення в межах осідання складає 90,0 км2. Глибина форм осідань змінюється від 0,1 до 4,0 м. На забудованій території зафіксовано 21 форму осідання, глибина яких коливається від 0,5 до 3,0 м.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, поширені на площі 9,37 тис. км2, (35,36% території області); з них 6,21 тис. км2 (23,4%) відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням, а 3,16 тис. км2 (11,9%) характеризуються ІІ типом. Міста Красногорівка, Новогродівка, Часів Яр, Родинське, Добропілля, Білицьке, Вугледар, частково Донецьк, Красноармійськ, Димитрів, Краматорськ, Сіверськ, Українськ і Красногорівка розташовані на лесових ґрунтах, здатних до просідання.

При підмочуванні лесових ґрунтів відбувається їх просідання, що призводить до аварій у мережах міських комунікацій та деформації житлових і промислових споруд на підтоплених територіях.

У межах Житомирської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви на території області поширені на незначній території, зафіксовано 10 одиниць загальною площею 0,01 км2; з них 4 зсуви-обвали розташовані в межах Овруцького району, 6 – в долинах приток р. Роставиця, ураженість території складає 0,03%. Усі зсуви знаходяться в стабільному стані.

Підтоплення в природних умовах поширене на площі 0,04 тис. км2, ураженість



території області 0,13%. Техногенне підтоплення спостерігається в південній частині області та має площу поширення 0,37 тис. км2 (1,23%). Воно пов’язане з проведенням меліоративних робіт та замулюванням водойм. Найбільш підтоплені долини рр. Тетерів, Случ, Уж, Ірша та пригирлові частини їх приток. На території 47 населених пунктів, що розташовані в долинах цих річок, площа підтоплення становить 13,36 км2. Повністю підтоплюються смт Дружба, Нов. Білокоровичі.

Карст, переважно перекритого типу, в карбонатних породах зафіксований на ділянці межиріччя рр. Уж – Грезля. Він має незначне поширення (0,55 тис. км2). Поверхневі форми представлені 80 западинами, розміри яких коливаються від 5-20 м до 50-100 м, а глибина змінюється в інтервалі 0,5-1,5 м.

Лесові ґрунти залягають на корі вивітрювання кристалічних відкладів. Ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 4,49 тис. км2 (15,0% території області), непросідаючі лесові ґрунти поширені на площі 0,27 тис. км2.

У межах Закарпатської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, селі, осідання земної поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів, бічна ерозія.

Зсувів в області зафіксовано 3276 одиниць, активними були 14, площею 0,24 км2. У межах забудови виявлено 8 проявів зсувного процесу, під загрозою опинились 64 об’єкти господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.10. В зоні впливу зсувів знаходяться 19 житлових

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

, . , . , .

будинків, один з яких в с. Лазещина Рахівського району розташований на тілі активного зсуву і може бути повністю зруйнований. Зсувами були пошкоджені автомобільні та сільські дороги, опори ЛЕП. До числа найбільш потенційно небезпечних територій через активізацію зсувів відносяться: автодорога

Рисунок 4.9 – Розподіл зсувів у межах Закарпатської області



65

в районі м. Ужгород, автодороги та населені пункти в Перечинському, Великоберезнянському, Свалявському, Іршавському, Воловецькому, Виноградівському, Хустському, Міжгірському, Рахівському районах області.

Підтоплення території в природних умовах відмічено на площі 0,001 тис. км2 (0,008%). Прояви техногенного підтоплення спостерігаються на території смт Перечин, мм. Ужгород, Свалява, Берегове.

Карст перекритого типу у породах, що здатні до карстування займає площу 2,68 тис. км2 (20,9% території області), відкритого типу – 0,001 тис.км2. Він представлений переважно поверхневими формами у вигляді карів, понорів, поодиноких корозійних та суфозійних воронок, ніш у відкладах неогенового віку. Найбільше поверхневі карстопрояви поширені на території Рахівського району, де займають майже 3% площі. На території Тячівського та частково Рахівського районів на площі 0,42 тис. км2 знаходиться 14 солянокупольних структур, де ведеться розробка кам’яної солі (Солотвинське родовище). Активізація карстового процесу пов’язана тут з розробкою родовища шахтним способом. Карстопрояви у вигляді висячих порожнин, карів, воронок над гірничими виробками поширені в районі смт Солотвино. У районі шахтних полів зафіксовані 23 карстові воронки, їх розміри в діаметрі досягають 30 м, а глибина змінюється від 0,5 до 8-10 м. Підземні форми, що пов’язані з вапняками юрського віку, представлені багатоярусними печерами, розширеними тріщинами та каналами, шахтами та колодязями, що мають глибину від 2-10 до 46 м. Ці прояви зафіксовані в басейнах річок Вел. та Мал. Уголька (Тячівський район).

Селенебезпечні басейни рр. Дністер, Тиса, Прут займають 40% території області (11,25 тис. км2). Загалом активізація селів відмічається у верхів’ях водотоків з частотою повтору 1 раз на 5 років. Виникненню селів сприяють опади, що перевищують норму, загати на ділянках русел, викликані численними зміщеннями зсувів, а також захаращення русел відходами лісозаготівлі. Сходження селевих потоків на території області у 2011 році не відмічено.

Активізація бічної ерозії відмічена в басейнах рр. Біла Тиса, Тересва, Лазещина, а також у бортах струмків Стебна, Лопушанка, Яновець, Серед. Плаюц та Квасний. Довжина ділянок бічної ерозії змінюється від 30-50 м до 300-600 м, а в струмку Лопушанка (Рахівський район) складає 250 м. Розмиваються алювіальні валунно-галечні відклади заплав і перших надзаплавних терас, місцями підніжжя схилів, що сприяє активізації зсувів. Ширина розмиву змінюється від 1-2 до 10-30 м. У результаті дії бічної ерозії пошкоджена ділянка автошляху Тячів – Усть – Чорна на одній ділянці довжиною біля 60 м, на другій – до 150 м. Існує загроза руйнації пішохідного мосту через р. Лозещина, в зоні впливу також знаходиться залізнична колія. У районі високої заплави р. Біла Тиса (лівий борт) підмито 3 опори ЛЕП.

Лесові ґрунти, що не мають здатності до просідання займають площу 0,98 тис. км2, (7,65% території області).

У межах Запорізької області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, осідання земної поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів, абразія, переробка берегів водосховищ.

Зсувів, за останніми даними, виявлено 205 одиниць, з них активними є 103,



площею 1,943 км2. У межах забудови зафіксовано 24 зсуви, в зоні їх впливу знаходяться 2 об’єкти господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.11. Найбільш активними є зсуви на території мм. Бердянськ, Дніпрорудне, Василівка, Приморське, Кам’янка-Дніпровська. Найбільшу загрозу житловій забудові та господарським об’єктам створює активізація зсувів у м. Бердянськ на площі 0,08 км2 (житловий будинок по вул. Степанянця 2, виробничі споруди заводу “Азовкабель”). У природних умовах активізація зсувів проявляється в районі Обіточної та Бердянської заток.

0

50

100

150

200

250

, . , . , .

Рисунок 4.11 – Розподіл зсувів у межах Запорізької області

На узбережжі Азовського моря, в 5 км на північний захід від с. Ботієве (рис. 4.12) розташована зсувна Ботієвська ділянка, загальною довжиною 1480 м. За механізмом розвитку зсуви, що поширені на Ботієвській ділянці відносяться до зсувів роздавлювання. Під час обстеження, яке проводилось в квітні 2011 року, амплітуда просідання в середньому складала 0,2-0,5 м, а в морі, на відстані 10-15 м від берегу простежуються вали випирання, що свідчить про активність зсувної ділянки.

Зсувна ділянка, що знаходиться між с. Куликівське та границею Донецької області, має довжину 1,2 км (рис. 4.13), за механізм зміщення відноситься до блоків-ковзання рихлих порід (суглинків або піщано-глинистих відкладів). На час обстеження амплітуда просідання зсувних блоків склала від 0,5 до 2,0 м з тенденцією до збільшення швидкості розвитку процесу.

На узбережжі Дніпровського водосховища на ділянці берегового схилу між сс. Круглик і Грушівка Вільнянського району відбувається активізація зсуву з амплітудою просідання блоків 0,1-0,4 м.



67

Рисунок 4.12 – Ботієвська зсувна ділянка [31]

Рисунок 4.13 – Зсувна ділянка розташована між с. Куликівське та границею Донецької області [31]



На узбережжі Каховського водосховища у районі сс. Балки та Маячка Василівського району (рис. 4.14) на період між обстеженнями амплітуда просідання основного тіла зсуву склала 0,2-0,4 м, відокремлений блок в західній частині зсуву просів на 0,5-0,7 м. Тіло основного зсуву густо заросле очеретом, що свідчить про близьке залягання ґрунтових вод. Впритул до бровки зсуву підходять присадибні ділянки, на бровці фіксуються тріщини заколу.

Рисунок 4.14 – Стінка відриву зсуву узбережжі Каховського водосховища в районі с. Маячка [31]

На ділянці спостереження Мамаєва гора Кам’янка-Дніпровського району амплітуда просідання зсувних блоків змінюється від 0,1 до 1,0 м. У порівнянні з минулими роками, загалом швидкість протікання зсувного процесу знизилась, це зумовлено берегозахисними роботами, що були проведені на різних ділянках узбережжя. На північних схилах Мамаєвої гори, що знаходиться на лівому березі Каховського водосховища, налічуються 11 зсувів. На цій ділянці в 2011 році середня амплітуда вертикального зміщення зсувних тіл склала 0,2-0,5 м.

Підтоплення займає площу 0,01 тис. км2, ураженість території області складає 0,04%. Підтоплення в межах 248 населених пунктів поширене на площі 0,69 тис. км2 (2,5% території області).

Найбільш масштабним за наслідками є підтоплення понад 30,0 км2 пониженої частини м. Запоріжжя та прибережної частини м. Бердянськ, що викликане як



69

втратами з інженерних мереж, так і підпором ґрунтових вод з боку водосховища та моря. Основними чинниками, що викликають підтоплення міст у Запорізькій області, є зниження дренуючої здатності річок внаслідок замулювання їх русел (мм. Токмак, Мелітополь, Пологи, Оріхів), витоки промислово-побутових вод (мм. Мелітополь, Бердянськ, Дніпрорудне), підпір з боку Каховського водосховища та Азовського моря (міста Кам’янка-Дніпровська, Бердянськ).

Абразія інтенсивно розмиває береговий схил Азовського моря, Федотової, Обіточної та Бердянської кіс довжиною 270,0 км. Швидкість абразії складає 0,6-1,5 м/рік. Довжина абразійного берегу в межах забудованої території складає 42,0 км, швидкість перебігу процесу змінюється тут від 0,5 до 0,7 м/рік. Найбільша інтенсивність процесу спостерігається в Обіточній затоці біля сс. Степанівка-1 і Миронівка.

У межах Федотової коси (східний берег довжиною 3,0 км), Бердянської коси (південно-східний берег і кінцева частина коси довжиною 11,0 км), пересипу між морем і Молочним лиманом (13,0 км) процес має акумулятивно-абразійний характер.

На узбережжі Федотової коси, що активно розмивалась протягом багатьох останніх років, під час обстеження 2011 року зафіксовані прояви акумуляції у вигляді невеликих островків і мілин у морі на відстані 1-3,0 м від берега. Величина вимоїни, що утворилась в північно-східній частині коси не змінилась. Відстань від урізу води до ліній електропередач становить від 5,0 до 50,0 м. На береговому схилі санаторію “Кирилівка” берег абразійно-активний, тут утворилися абразійні ніші, біля підніжжя схилу простежуються свіжі осипи ґрунту. На ділянці пляжу між санаторієм “Кирилівка” і с. Степок свіжих осипів ґрунту зафіксовано дуже мало, в основному схил абразійно-неактивний, ширина пляжу коливається від 10,0 до 30,0 м. Корінний схил в районі с. Степок захищений від розмиву підпірною стіною, будівництво якої було відмічено при минулих обстеженнях. У 2011 році будівництво берегоукріплювальних споруд на цій ділянці продовжується.

Інтенсивний розмив ґрунтів, що складають корінний берег, спостерігається в Обіточній затоці на ділянках біля сіл Степанівка-І і Миронівка (рис. 4.15 та 4.16) та далі на схід до бази відпочинку “Металлург” яка розташована на правому березі р. Домузла (біля гирла).

У межах с. Степанівка-І берег активно абрадується, загрожуючи житловим будинкам. Повсюди зафіксовані свіжі тріщини заколу та відокремлені блоки. У західній частині с. Степанівка-І, поблизу баз відпочинку, будуються берегозахисні і берегоукріплювальні споруди. Від с. Приморський Посад до гирла р. Домузла абразійно-обвальна ділянка активна майже по всій довжині. Загальна довжина всієї абразивно-обвальної ділянки складає 31,0 км. Безпосередньо в долині р. Домузла абразія відсутня.

З результатів моніторингових спостережень видно, що найбільш інтенсивному впливу активної абразії піддається кінцева частина Обіточної коси. Внаслідок того, що Обіточна коса є державним заказником і техногенне навантаження тут практично відсутнє, основними чинниками, що приводять до руйнування східного берега коси є природні.

Карст перекритого типу поширений на площі 18,79 тис. км2 (69,08% території області).



Рисунок 4.15 – Центральна частина с. Степанівка [31]

Рисунок 4.16 – Абразійний схил поблизу с. Миронівка [31]



71

Переробка берегів на берегах Каховського та Дніпровського водосховищ має довжину 87 км. Ширина смуги переробки коливається від 1,5 до 5 м, а швидкість становить 0,1-0,7 м/рік. Довжина забудованого берегу в зоні переробки складає 23,0 км, швидкість переробки тут сягає 0,4 км/рік. У зоні розвитку переробки берегів Каховського водосховища, схили якого розмиваються зі швидкістю 0,3-1,0 м/рік, знаходиться північна частина території водозабору м. Енергодар і частина залізниці довжиною 24 км (між мм. Василівка та Запоріжжя). На ділянці берегового схилу між сс. Круглик і Грушівка Вільнянського району активні процеси переробки берегового схилу, про що свідчать свіжі осипи ґрунту біля підніжжя схилу, а також повалені дерева.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками розвивається понад 30 років над шахтним полем Південно-Білозірського родовища залізних руд. У процесі гірничих робіт поступово збільшувалась мульда осідання, за останніми даними її площа досягає 82,0 км2 (0,3% території області), спостереження за змінами площ призупинені у зв’язку зі стабілізацією процесу осідання.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, фіксуються на площі 17,84 тис. км2 (65,6% території). Ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 7,31 тис. км2 (26,89%), а на площі 10,53 тис. км2 (38,71%) поширені ґрунти, які характеризуються ІІ типом. Переважно на лесових ґрунтах ІІ типу розбудовані мм. Запоріжжя, Мелітополь, Дніпрорудне, Токмак, Приморськ, Вільнянськ, частково – Бердянськ та інші. Майже всі вони зазнали техногенного підтоплення.

У межах Івано-Франківської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів зафіксовано 805 одиниць площею 301 км2, в поточному році закартовано 15 одиниць, в активній стадії розвитку знаходяться 95 зсувів загальною площею 10,8 км2, ураженість території області складає 0,08%. На забудованій території знаходяться 85 зсувів, з них 55 перебувають в стадії активізації та загрожують 45 об‘єктам господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.17. Найбільш небезпечні зсуви знаходяться в районі мм. Косів, Калуш, Снятин, сс. Голосків та Буковець. Більшість новоутворених зсувів представляють собою селево-зсувні потоки. В районі проведення гірничовидобувних робіт зафіксовано один активний зсув.

У 2011р. спостерігалась тимчасова стабілізація зсувного процесу. В стадії активізації лишились ті, що активізувались у 2008 та 2010 роках, а також ті, активізація яких викликана техногенними чинниками. До числа останніх відноситься зсув, що пошкодив автомобільну дорогу в с. Тисів Долинського району.

Підтоплення території в природних умовах спостерігається на площі 0,014 км2, (ураженість території області 0,01%). У період паводків у межах Коломийського, Надвірнянського, Снятинського районів відмічалось затоплення окремих найбільш понижених ділянок, з наступним проявом підтоплення у найбільш понижених ділянках заплав.

Карст, поширений на площі 10,29 тис. км2 (74,0% території області), Карст перекритого типу займає площу 7,72 тис. км2 (55,54%), покритого типу – 2,57



тис. км2 (18,49%). У природних умовах він розвивається у відкладах кам’яної та калійної солі неогенового віку і займає площу 5 тис. км2. Загальна кількість карстопроявів складає 2077. одиниць Поверхневі карстопрояви представлені численними воронками різних розмірів, ступеня активізації, морфології, а також котловинами, ложбинами, понорами. Ураженість території сягає 100-150 форм на 1 км2, у середньому складаючи 50 форм на 1 км2. У північній частині області спостерігається техногенна активізація карсту в сульфатних породах. У районі розробки Калуш-Голинського родовища калійних солей в смт Ділятин відбувається техногенна активізація карсту в галогенних породах з утворенням провалів.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

, . , . , .

Рисунок 4.17 – Розподіл зсувів у межах Івано-Франківської області Селевий процес розвивається на 33% території області в басейнах найбільш

селенебезпечних рр. Прут, Чорний Черемош, Бистриця Надвірнянська. Сходження селевих потоків на території області у 2011 році не спостерігались.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками продовжується в межах Калуш-Голинського родовища калійних солей (поля Північне каїнітове, Хотин, Сивка Калуська). Площа просідання складає 0,3 км2, глибина коливається від 0,2 до 2,1 м. Про розвиток процесу свідчать свіжі тріщини в житлових та господарських приміщеннях, а також формування мульди просідання в районі гаражного кооперативу м. Калуш. Амплітуда просідання тут незначна і встановлюється лише інструментальними методами.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання та відповідають І типу ґрунтових умов, займають площу 1,7 тис. км2 (12,27% території області).

У межах Київської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, переробка берегів водосховищ, просідання лесових ґрунтів.



73

Зсуви на території області мають значне поширення, їх кількість за останній рік збільшилась і складає 814 одиниць. Вони займають площу 23,75 км2, ураженість території області складає 0,08%, до числа активних відносяться 14 зсувів, їх площа 0,2 км2. Розподіл зсувів у межах області наведений рисунку 4.18.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

, . , . , .

Рисунок 4.18 – Розподіл зсувів у межах Київської області

Періодично зсувні форми активізуються у вигляді повторних зсувів, блокових та блоково-потокових зміщень, осипання та опливин. Активні зсуви фіксуються в корінних породах схилів річок у мм. Обухів і Богуслав. У 42 населених пунктах області зафіксовано 67 зсувів у зоні впливу яких розташовані 3 об’єкти економіки. В м. Ржищів активізація зсуву загрожує будівлям Храму “Спасо-Преображенського” жіночого монастира, приватного сектору та автомобільній дорозі.

У межах м. Київ зафіксовано 107 зсувів, з них 9 є активними, в зоні їх впливу знаходяться 6 об’єктів економіки. До найбільш зсувонебезпечних схилів, де можлива активізація процесу, належить територія Києво-Печерської Лаври, район Видубицького монастира, ділянки між вул. Лук’янівська – Олегівська, Глибочицька – Петрівська (Гончарний яр, Петрівський яр). У середній частині правого борту Петрівського яру між Вознесенським спуском, 23 (вул. Смирнова-Ласточкіна) і вулицею Петрівською, 19, що проходить по тальвегу Петрівського яру, 25.03.2011 року активізувався зсув. У результаті цього на будинок по вул. Петрівській, 19 зрушилося близько 300 м3 ґрунту, засипавши стіну будинку до третього поверху.

Підтоплення зафіксоване в зоні регіонального високого положення рівнів ґрунтових вод (Полісся) на площі 0,021 тис. км2, ураженість території області складає 0,07%. Техногенне підтоплення фіксується в зоні впливу Київського та Канівського водосховищ, на забудованих територіях тощо. У межах 82 населених пунктів площа підтоплення становить 15,14 км2. У м. Київ найбільш уразливими



до підтоплення є ділянки лівобережжя р. Дніпро та долини рр. Либідь та Нивка.Карст перекритого типу в карбонатних породах поширений на площі

18,79 тис. км2 (65,05% території області), покритого – 0,01 тис. км2, поверхневих форм не виявлено.

Київське водосховище є верхньою сходинкою Дніпровського каскаду водосховищ, довжина його берегової лінії складає 520 км. До переробки схильний правий незахищений берег від с. Межигір’я до с. Нові Петрівці. В результаті прибійно-хвильової діяльності сформувались два типи берегів – абразійно-зсувний та абразійно-обвальний. На ділянці довжиною 10 км (с. Старі та Нові Петрівці – Вишгород) схили розмиваються зі швидкістю 0,1 м/рік. Переформування правобережжя Канівського водосховища відбувається на ділянці між сс. Трахтемирів та Бобриця. Середній розмив правобережжя Канівського водосховища за останні 5 років становив 0,38 м/рік, максимальний – 2,46 м/рік, сумарний за 5 років – 5,32 м. На ділянці довжиною 45 км (сс. Халеп’є – Гребені – Стайки – Ходорів) схили розмиваються переважно зі швидкістю 0,1-0,8 м/рік.

Лесові ґрунти займають площу 12,46 тис. км2 (43,13% території області), з них ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням поширені на площі 12,03 тис. км2 (41,61%), а ґрунти, що характеризується ІІ типом – поширені на площі 0,44 тис. км2 (1,51%). На лесових ґрунтах з ІІ типом ґрунтових умов за просіданням, що найбільш вразливі до впливу техногенного навантаження, розбудовані частково Київський мегаполіс та м. Миронівка, на лесових ґрунтах з І типом ґрунтових умов – м. Бориспіль, частково мм. Бровари, Обухів, Яготин, Тараща, Біла Церква, Узин, Кагарлик та інші.

У межах Кіровоградської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, осідання земної поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви поширені в північній та північно-східній частині території області в кількості 140 одиниць, займають площу 3,04 км2, з них 12 зсувів площею 0,22 км2 знаходяться в стадії активізації, ураженість території області складає 0,01%. На забудованих територіях зафіксовано 18 зсувів, небезпечним надалі залишається активний зсув техногенного походження у м. Олександрія, що має площу 0,05 км2, в зоні впливу останнього знаходиться 1 господарський об’єкт. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.19.

Підтоплення розвивається на площі 0,06 тис. км2, ураженість складає 0,24% території області. Підтоплення відмічається в межах 17 районів області, підтопленим є 51 населений пункт. Результати спостережень свідчать про скорочення площ підтоплених земель, що відбулось останнім часом, через спад рівнів ґрунтових вод. Найбільші площі підтоплених земель зафіксовані у Бобринецькому, Долинському, Гайворонському та Олександрійському районах, які характеризуються рівнинним рельєфом та слабким ерозійним розчленуванням. Від підтоплення потерпають мм. Долинське (близько 2000 будинків), Кіровоград, Ватутіне, Світловодськ, де воно має переважно локальний прояв в межах долиноподібних понижень рельєфу. В межах м. Долинське на час обстеження підтоплені площі простежувались в межах понижених ділянок вул. Чапаєва (№№ 201-209), Макаренка (№ 132) та Кірова (№163), стік з яких утруднений або неможливий через забудову території. Під впливом підпору Кременчуцького водосховища на площі до 10-15 км2



75

спостерігається підтоплення техногенного походження.Карст у карбонатних породах займає площу 1,13 тис. км2 (4,55%), з них

карст покритого типу поширений на площі 0,02 тис. км2 (0,08%), перекритого типу – на площі 1,10 тис. км2 (4,47%). Поверхневі карстопрояви не зафіксовані.

0

20

40

60

80

100

120

140

, . , . , .

Рисунок 4.19 – Розподіл зсувів у межах Кіровоградської області

Осідання земної поверхні над гірничими виробками фіксується в Олександрійському вуглепромисловому районі та займає площу 10 км2 (0,04% території). Глибина осідань коливається від 3,0 до 3,5 м, довжина осідань не перевищує 10-20 м.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, займають площу 20,33 тис. км2 (82,64% території області), з них на площі 13,50 тис. км2 (54,87%) поширені ґрунти, які характеризуються І типом ґрунтових умов за просіданням, ті, що характеризуються ІІ типом займають площу 6,83 тис. км2 (27,77%). На площі 0,29 тис. км2 поширені непросідаючі лесові ґрунти. Переважно на лесових ґрунтах другого типу розбудовані майже всі міста області (Кіровоград, Олександрія, Знам’янка, Долинська та інші), а також більшість селищ міського типу.

У межах Луганської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, осідання земної поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви на території Луганської області мають значне поширення, їх кількість становить 769 одиниць загальною площею 6,62 км2. У стадії активізації перебувають 339 зсувів площею 4,32 км2, ураженість території області складає 0,02%. У зоні впливу зсувів знаходяться 20 об’єктів господарювання. На забудованій території виявлено 40 зсувів, з них 36 активних зсувів техногенного походження, які займають площу 0,4 км2, зафіксовано в м. Лисичанськ та смт Привілля. У районі



зсувів розташовані 135 житлових будинків. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.20.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

, . , . , .

Рисунок 4.20 – Розподіл зсувів у межах Луганської області

Площа підтоплення території, що була обстежена в 2011 р. становить 0,01тис. км2, вивчення підтоплення були проведено в межах 3 сіл. Загальна площа підтоплення населених пунктів, що були обстежені (сс. Підгорівка, Половинкине, Лиман) склала 10,84 км2.

У 89 населених пунктах, де підтоплення спостерігалось у попередні роки підтопленими є 150 км2 території, з них у 66 сільських населених пунктах підтоплено 66 км2. Площа підтоплення 23 міст становить 34,1 км2, до числа останніх належать міста: Луганськ, Красний Луч, Антрацит, Ровеньки, Троїцьке, Новопсков, Нижня Дуванка, Сватове, Кремінна, Рубіжне, Лисичанськ, Артемівськ, Комунарськ, Краснодон, Ікове, Біловодськ, Свердловськ, Новоайдар тощо.

Інтенсивний розвиток підтоплення відмічається у мм. Луганськ на площі 4,77 км2, Брянка – 1,37 км2, м. Первомайськ – 1,09 км2 та сс. Воєводівка – 8,54 км2, Стрільцівка – 2,5 км2, Калмиківка – 1,5 км2, с. Борівське – 1,0 км2. У Стаханівському районі площа підтоплення складає 4,14 км2. У зоні підтоплення тут знаходяться 2986 об’єктів (промислові та господарські). У м. Краснодон зона підтоплення охоплює 1503 об’єкти, площа їх підтоплення – 3,0 км2. У зоні підтоплення знаходяться шахти „Брянківська”, „Замківська”, Ім. Ілліча, “Максимівська”, “Центральна-Ірміно” та “Луганська”, а також 727 споруд, 2223 господарсько-побутові будівлі, 19 промислових споруд, 47,0 км інженерних комунікацій. Розвиток підтоплення ймовірний на територіях розміщення шахт, які підлягають “мокрій консервації”, тобто на площі близько 20 км2.

Карст у карбонатних крейдо-мергельних відкладах займає площу 26,59 км2



77

(99,6% території області). Карст покритого типу поширений на площі 8,7 тис. км2 (32,59%), перекритий – на площі 17,89 тис. км2 (67,0%). На цій території виявлено 368 карстових форм. Поверхневі карстопрояви представлені переважно воронками та западинами, що розповсюджені як на вододілах, так і на схилах ерозійних урізів. Активізація карстового процесу відмічається в районах роботи водозабірних споруд, де зафіксовано утворення вирв карстово-суфозійного походження (Замулівський, Володинський водозабори) та виявлені воронки біля накопичувача кислих стічних вод Рубіжанського хімкомбінату. На території Рубіжансько-Сіверодонецької ПМА техногенна активізація карстового процесу, за рахунок витоків з інженерних комунікацій, створює загрозу для фундаментів споруд, а також промислових об’єктів хімзаводів ”Краситель”, “Заря”, “Азот”, ”Склопластик”.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками фіксуються у південній частині області. Площа підробленої території складає 2,2 тис. км2 (8,2% території області), глибина деформацій сягає 5-7,0 м. У районі забудови осідання земної поверхні відмічається на площі 703,8 км2 (2,63% території області), глибина його змінюється в інтервалі 0,13-3,0 м і в середньому складає 1,57 м. У зоні осідання земної поверхні розташовано 150 об’єктів господарювання.

Лесові ґрунти займають площу 4,38 тис. км2 (16,42% території області). Ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 4,1 тис. км2 або (15,36%), на площі 0,28 тис. км2 (1,05%) поширені ґрунти, які характеризуються ІІ типом ґрунтових умов за просіданням. На площі 11,7 тис. км2 поширені непросідаючі лесові ґрунти.

У межах Львівської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, селі, осідання земної поверхні поверхні над гірничими виробками, просідання лесових ґрунтів, бічна ерозія.

Зсувів, що поширені в межах області, закартовано 1347 одиниць. Вони займають площу 292,6 км2, з них 18, площею 0,40 км2, знаходяться в стадії активізації, ураженість території складає 1,34%. Загрозу безпеці життєдіяльності у межах забудови становлять 160 зсувів, з них 28 розташовані поблизу об’єктів господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.21.

У 2011 р. активізація зсувного процесу спостерігалась на наступних ділянках: Городоцький район (сс. Вовчухи, Братковичі, Ямельниця, Підгородці; Сколівський район (сс. Зарічне, Демівка та Корчівка); Жидачівський район (правий схил р. Свіча, вздовж автодороги місцевого значення „Дубравка – Сулятичі”); Старосамбірський район (с. Мігово на лівому зсувному схилі р. Вирва (погранзастава), а також на ділянках в сс. Стрілки, Бояновичі, Лопушанка Хомина, Верхній Лужок. У Дрогобицькому районі у напруженому стані знаходиться зсув в м. Борислав, у Турківському районі ситуація залишилась нестабільною, але нових осередків активізації зсувів не спостерігається. Після тривалої стабілізації активізувалася зсувна ділянка розміром 200х50 м на північно-західній околиці м. Рудки Самбірського району, що становить загрозу 4 житловим будинкам. Продовжується активізація зсувів на північному борту Роздільського кар’єру, де на ділянці довжиною 1 км по його периметру спостерігаються свіжі тріщини заколу та усадки ґрунту; деформуються техногенні насипні ґрунти, які поступово сповзають в кар’єрну виробку. В зоні їх впливу знаходяться будинки с. Малехів по



вул. Наддністрянській №№ 11, 13, 15, 17, де відмічається збільшення тріщин на господарських спорудах. Крім того, спостерігається активізація зсувного процесу по берегах рр. Крехівка та Свіча, особливо по руслу каналу з р. Крехівка, а також в південному борту кар’єру (північна окраїна с. Подорожнє). У с. Підгірці Бродівського району, навколо монастира Благовіщення, в нестабільному стані знаходяться зсувонебезпечний схил. На окремих ділянках активізація проявляється у вигляді свіжих тріщин на схилі та тріщин відриву у верхній частині зсувів. Породи на схилі нижче від церкви сильно обводнені, на поверхню звідусіль виходять підземні води у вигляді окремих джерел та мочар. У вересні-жовтні 2011 року на вищезгаданих ділянках проведено закріплення схилу пальовим рядом.

Рисунок 4.21 – Розподіл зсувів у межах Львівської області

Підтоплення поширене на площі 0,25 тис. км2, ураженість території області 1,15%, повністю або частково підтоплені 36 населених пунктів (1,27 км2). Найбільш підтоплені землі у Бродівському (0,5 км2) та Жовківському (0,44 км2) районах. Підтоплення фіксується у мм. Львів на площі 0,001 км2, Броди – 4,25 км2, Самбір – 0,025 км2, Буськ – 0,02 км2, Червоноград – 0,65 км2, Жовква – 0,15 км2, Рудки – 0,11 км2, Ст. Самбір – 0,02 км2, Бориня – 0,02 км2, Турка – 0,36 км2. Львівська область має свої характерні особливості підтоплення земель та населених пунктів. Підтоплення тут відбувається під впливом природних чинників, зокрема великої інтенсивність атмосферних опадів, та, техногенної діяльності промислових та гірничо-видобувних підприємств. У районі північно-східної околиці м. Стебник осідання території над гірничими виробітками, викликає підняття рівня ґрунтових вод і підтоплення ділянки площею біля 1 км2. На околиці смт Добротвір відмічена зона підтоплення площею близько 5,0 км2, яка утворилась під впливом підпору водосховища Добротворської ДРЕС.

У межах Червоноградського ГПР, в результаті розробки вугільних пластів

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

, . , . , .



79

шахтами, на ділянках шахтних полів відбувається осідання земної поверхні. Підтоплення території спостерігається на площі біля 62 км2, його межах знаходяться мм. Червоноград, Сокаль та сс. Гірник, Межиріччя, Соснівка, Волсвин, Глухів, Бендюги, Сілець. Аналогічна ситуація склалась на північно-східній околиці м. Стебник, де на ділянці площею біля 1 км2 за рахунок осідання (до 1 м) території над гірничими виробками відбувається підняття рівня ґрунтових вод і підтоплення.

У межах м. Львів підтоплення проявляється на окремих ділянках. Причини підтоплення суто техногенні, викликані зношеністю мереж водопостачання та водовідведення. Підтоплюються значні площі в районі вул. Гетьмана Мазепи, Миколайчука, Лінкольна, П. Орлика, на Левандівці тощо. В зв’язку з посушливим літом 2011 р., значних проявів природного підтоплення на території Львівської області за даний період часу не зафіксовано.

Карст відкритого, покритого та перекритого типів поширений на площі 17,79 тис. км2 (81,6% території області), на більшій частині території він карбонатний, представлені також сульфатний та галогенний типи. Загальна кількість поверхневих карстопроявів перевищує 5100 одиниць. Інтенсивність карстового процесу у Яворівському районі, через затоплення Язівського кар’єру, знизилась. Слабка активізація відбувається у карстовій воронці, яка знаходиться на території с. Шкло біля санаторію „Шкло”, у центральній частині села відмічається просадка поверхні у заплаві р. Шкло. В карстонебезпечній зоні с. Піски Пустомитівського району спостерігається незначна активізація 5 карстових воронок, які розташовані на присадибних ділянках, де в межах древніх карстових провалів відмічаються просадки. У Миколаївському районі на південний схід від кар’єру „Задорожній” в окремих воронках спостерігається активізація карсту (в сульфатних породах). На захід від м. Стебник (в долині р. Вишниця, безпосередньо біля траси Львів - Трускавець) у зв’язку з проведеним комплексом заходів щодо ліквідації загрози, активізація карстового процесу в трьох карстових воронках призупинилась. Вони рекультивовані, на їх місці відбувається природна усадка ґрунтів.

У житловому районі м. Стебник по вул. П.Орлика спостерігалася активізація у вигляді просадок (у сульфатних відкладах), що привела до збільшення тріщин на окремих будівлях. У північній частині м. Борислав спостерігалась активізація карстового процесу (у соляних відкладах), існує загроза житловим будинкам.

У межах області зафіксовано 52 селенебезпечних водотоків на території басейнів рр. Дністер і Стрий, ці водотоки мають площу 240 км2 і 142 осередків зародження селів. У 2011 р. активізації селевого процесу не спостерігалось. Селеві потоки та конуси виносу на схилах, як правило, заросли травою, задерновані, а у підніжжя схилів розчищені, відновлені пошкоджені автомобільні дороги.

Осідання земної поверхні над гірничими виробками зафіксовано на південно-східній околиці м. Стебник, в результаті чого відбувається підняття рівня ґрунтових вод і підтоплення ділянки площею біля 1 км2. У межах Червоноградського ГПР на площі 140 км2 просідання земної поверхні досягло глибини 1,2 м. На площі біля 62 км2 відбувається підняття рівня ґрунтових вод і підтоплення. Просадки земної поверхні спостерігаються на території робіт шахт Великомостівська (170-1523 мм), Межрічанська (194-304 мм), Степова (195 мм), Відродження (901 мм), Надія (405 мм), що загрожує безпеці електропідстанції, дамби, автодороги, залізничної



колії, мосту через р. Солокію, комунікацій і житлових будинків. У межах цієї території знаходяться мм. Червоноград, Сокаль та села Гірник, Межиріччя, Соснівка, Волсвин, Глухів, Бендюги, Сілець тощо.

Основним чинником активізації бічної ерозії є енергія руслових потоків. Під час дощів у червні 2011 р. спостерігалась активізація бічної та руслової ерозії на рр. Стрв’яж, Сушичанки, Вирва, Дністер, Ямельничанка, Кропив’янка в населених пунктах Хирів, Ст. Самбір, Стрілки, Спас, Поляна, Засадки, В. Сушиця, Лопушанка Хомина, Ст. Кропивник, Ямельниця, Підгородці. Активізація ерозії створила загрозу безпечному функціонуванню будівель і комунікацій. У с. Подорожнє, навколо водосховища кар’єру „Подорожнянський” продовжується активізація руслової ерозії по 2-х водовпускних каналах з рр. Крехівка та Свіча. У м. Добромиль в результаті бокової ерозії р. Вирви підмито споруду на території місцевої заправочної станції зрідженого газу, частково зруйновано склад; в с. Боневичі підмито трубу середнього тиску газопостачання; у місті Хирів в результаті бокової ерозії р. Стрв’яж підмито 200 м берегової лінії житлово-господарського сектору, безпосередньо вище міського водозабору. Відмічені окремі місцеві активізації по річкових долинах третього порядку гірської частини Карпат, де також були зафіксовані ерозійні процеси. Активізація бокової ерозії р. Сторонявка в с. Сторона Дрогобицького району.

Лесові ґрунти, що здатні до просідання та відповідають І типу ґрунтових умов займають площу 2,06 тис. км2 (9,43% території області), на площі 3,56 тис. км2 поширені непросідаючі лесові ґрунти.

У межах Миколаївської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, абразія, просідання лесових ґрунтів.

Кількість зсувів, що поширені в межах області становить 1149 одиниць, їх площа – 8,95 км2, ураженість території становить 0,04%. У стадії активізації знаходяться 99 зсувів, що мають площу 0,77 км2, на забудованій території зафіксовано 51 зсув, що становить загрозу 59 об’єктам економіки. Інтенсивне будівництво, що ведеться в останні роки на схилах та присхилових територіях, їх перевантаження та обводнення привело до активізації зсувів у межах мм. Миколаїв, Очаків та на схилах Бузького лиману. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.22.

У районі проведення гірничодобувних робіт виявлено 86 зсувів, з них у стадії активізації знаходяться 5 зсувів. На морському узбережжі знаходяться 42 зсуви, 24 з яких впродовж останніх років є активними. Активізація зсувів на схилах лиманів і морського узбережжя за рахунок інтенсивної абразійної діяльності складає понад 40%, найбільш інтенсивна активізація спостерігається на ділянці узбережжя між с. Рибаківка та Бузьким лиманом (Березанський район).

Підтоплення спостерігається на площі 17,033 тис. км2, ураженість території становить 72%, підтопленим є 761 населений пункт, з них 9 міст, 15 селищ міського типу та 737 сіл. У східній частині області, де підтоплення пов’язане з природними чинниками, у 2011 р. спостерігається підйом рівнів ґрунтових вод на 0,5 м у порівнянні з попереднім роком, рівні тут є дещо вищими за багаторічні їх значення; у центральній частині – спостерігається підвищення рівнів ґрунтових вод до 0,8 м; у північно-західній частині області рівні ґрунтових вод знаходяться на



81

рівні попереднього року, що є дещо вищим за багаторічні значення. У м. Миколаїв підтопленими є 7 ділянок площею понад 50 км2. Більшість населених пунктів, що характеризуються інтенсивним техногенним навантаженням та розташовані в ерозійних та подових зниженнях з дуже низькою природною дренованістю мають всі умови для подальшого розвитку процесу підтоплення. Найбільш несприятлива ситуація склалася на межиріччі Інгул – Інгулець, де внаслідок експлуатації великих масивів зрошення (Інгулецька та Явкинська меліоративні системи) сформувалася зона постійного широкомасштабного підтоплення, переважно техногенного походження. Підтоплено від 50-55% території на півночі до 70-72% в центрі та півдні.

0

200

400

600

800

1000

1200

, . , . , .

Рисунок 4.22 – Розподіл зсувів у межах Миколаївської області

Карст розвивається у карбонатних породах на площі 19,22 тис. км2 (78,1% території області), з них карст покритого типу спостерігається на площі 6,61 тис. км2 (26,87%), перекритого – на площі 12,61 тис. км2 (51,26%). Інтенсивно закарстовані ділянки простежуються вздовж прируслових частин річок та балок. Найбільша площа ураженості відмічена в Миколаївському, Доманівському та Новоодеському районах. Виявлено 157 поверхневих карстопроявів.

На території Миколаївської області загальна довжина берегу 60,0 км, з них з розвитком абразії – 17,8 км, в активному стані перебувають ділянки довжиною 12,0 км. Довжина абразійного берегу в межах забудованої території складає 27,0 км, тут швидкість розвитку процесу – 0,29 м/рік. На ділянці морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами швидкість абразії склала 0,05-5,0 м/рік. Від плато відокремились ділянки загальною площею 382,8 м2. На ділянці Лагерної коси зафіксовано відступання бровки плато загальною площею 492,0 м2, швидкість абразії тут становить 0,20 м/рік. Ділянка морського узбережжя між



Березанським лиманом та мисом Очаків майже не активна, у 2011 р. від плато відокремилось лише 19,5 м2 території. На абразійно-зсувному схилі довжиною 1,5 км, який примикає до гирлової частини Дніпровського лиману, розвиток абразійно-зсувного процесу сприяє відступу бровки плато в середньому на 0,3 м/рік. На ділянці Бузького лиману (правий схил) від м. Очаків до с. Кир’яківка відступання бровки плато відбувається в середньому зі швидкістю від 0,34 до 1,16 м/рік. На території області під загрозою руйнування знаходяться бази відпочинку “Княжичанка”, “Колос-1”, “Урожайний” в Березанському районі, ділянка СБО в Очаківському районі. Загалом на узбережжі Чорного моря станом на 2011 р. інженерні планувальні роботи проведені на протязі 5,86 пог.км.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, поширені на площі 9,33 тис.км2 (37,93% території області). Ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 6,81 тис. км2 (27,67% ), а ґрунти, що характеризуються ІІ типом ґрунтових умов поширені на площі 2,52 тис. км2 (10,26%), решта – 11,57 тис. км2 – непросідаючі. На лесових ґрунтах, здатних до просідання, розбудовані міста Миколаїв, Южноукраїнськ, Новий Буг, Нова Одеса та Вознесенськ.

У межах Одеської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, абразія, просідання лесових ґрунтів.

За кількістю зсувів область відноситься до найбільш уражених, тут налічується 5836 зсувів, що мають площу 66,3 км2, з них 487 загальною площею 5,4 км2, є активними. Ураженість території області складає 0,20%. У межах забудованої території знаходяться 156 зсувів, господарським об’єктам загрожує активізація 101 зсуву. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.23. В зоні впливу зсувів знаходяться 50 зон відпочинку, нафто- і газопроводи державного значення. Найбільш активними є зсуви на морському узбережжі на ділянці між сс. Лебедівка – Сергіївка, де їх активізації сприяє інтенсивна абразія, посилена за рахунок впливу техногенних чинників (невдалого планування, терасування схилів без захисту від абразійної діяльності моря). Довжина абразійно-зсувного схилу складає 77,2 км, з них на 9,85 км (17,2%) проведено інженерний захист. Інженерного захисту від активізації зсувів потребують території сс. Нова Дофінівка, Фонтанка, Григорівка, Крижанівка, Сичавка, Лебедівка, Санжійка, Чорноморка, м. Іллічівськ, смт Затока та багато інших.

У межах Одеської області підтоплено до 20,575 тис. км2 площі, підтопленими є 983 населені пункти, у тому числі 15 міст, 26 селищ міського типу і 942 села. Значні площі межиріч у південній та південно-західній частинах області є природно підтопленими, у 2011 р. зафіксоване незначне підвищення рівнів ґрунтових вод (0,1-0,7 м), що є дещо вищим, ніж у попередньому році, але нижчим за багаторічну норму. На решті території області підтоплення має техногенне походження і розвивається під впливом господарської діяльності. Коливання рівнів ґрунтових вод відповідають положенню рівнів попереднього року, але є дещо нижчими за багаторічну норму. Близько 30% площі м. Одеса знаходиться в зоні постійного підтоплення (майже 50 км2). Підтоплено житлові будинки в нижніх частинах схилу Шкодової та Жевахової гір, житлових масивів Котовського та Пересип. Частково підтоплено центральну частину міста та верхів’я Велико-Фонтанськой



83

балки. В межах Сухого лиману на окремих ділянках відбувається розвантаження підземних вод у нижній частині схилу, внаслідок чого вона, як і заплава лиману, частково заболочені. Підтопленими є також окремі промислові об’єкти, зокрема Іллічівський паливний термінал, Іллічівський порт тощо.

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

, . , . , .

Рисунок 4.23 – Розподіл зсувів у межах Одеської області

Карст у карбонатних породах поширений на площі 32,65 тис.км2 (98,0%), з них карст відкритого типу відмічається на площі 0,82 тис. км2 (2,46 %), покритого – 3,58 тис. км2 (10,75%), перекритого – 28,25 тис. км2 (84,83%.). Поверхневі форми представлені переважно карами, западинами, безстічними ярами, кількість поверхневих карстопроявів складає 112 одиниць.

Абразія спостерігається на ділянках узбережжя Чорного моря загальною довжиною 86 км, активна частина берегу складає 64,0 км, а 56,1 км ускладнені зсувами. З 39,5 км забудованого берегу, 17,0 км піддаються абразії з середньою швидкістю 1,5 м/рік. Багаторічна швидкість процесу у середньому складає 1,4 м/рік. Станом на 2011 р. протизсувні заходи проведені на протязі 67,0 пог.км. Абразія порушує рівновагу схилу та виступає одним з чинників активізації зсувних процесів. На окремих ділянках морського узбережжя від оз. Бурнас до Будакського лиману швидкість абразії змінювалась від 0,3 до 4,6 м/рік (с. Курортне – с. Миколаївка). Загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини склала у 2011 р. 2,52 км2. На ділянці морського узбережжя від Дністровського до Сухого лиману загальна площа ділянок, які відділились від плато в наслідок активізації, склала 7,96 км2. На зсувах ділянки морського узбережжя від Сухого лиману до Люстдорфської балки проводяться земляні планувальні роботи по закріпленню схилу. На морському узбережжі м. Одеса загальна площа ділянок,



які відділились від плато внаслідок активізації склала 2,04 м2/рік. Абразійно-зсувний схил ділянки морського узбережжя від с. Крижанівка до Тілігульського лиману в своїй основі має м’якопластичні глини, які легко піддаються абразії. Загальна площа ділянок, які відділились від плато внаслідок активізації склала 4,62 м2/рік.

У межах ділянки абразійно-зсувного схилу правого борту Хаджибейського

лиману (від с. Щорсове до с. Усатове) на північ від кафе “Чайка” на ділянці

довжиною 1,5 км швидкість абразії складає 0,12 м/рік. Порівняння швидкості

абразійного розмиву за попередні три роки показало тенденцію до його зниження

в 1,1-1,5 рази. Абразійна діяльність на низьких схилах абразійно-зсувного схилу

правого борту Тилігульського лиману викликала активність 59% зсувів.

У результаті абразійного розмиву пляжу в с. Крижанівка-1 постраждали

будівлі готельного комплексу, автодорога та житлова забудова. У с. Фонтанка

спостерігається інтенсивний абразійний розмив незахищеного прибережного

схилу, що несе загрозу руйнування більш ніж 30 будинків та 26 присадибних

ділянок. На території м. Одеса між балками “Ковалевського” та “Безіменній”

на береговому уступі довжиною 200 м активна абразія загрожує руйнуванням

шістьом будівлям бази відпочинку Одеського морського університету. У

Приморському районі м. Одеса абразія продовжує загрожувати (з 2006 р.)

руйнівними деформаціями 19 котеджним будинкам яхтклубу “Посейдон”. У

районі с. Чорноморка, у північно-західній частині устя Люстдорфської балки,

на ділянці протяжністю 160 м, внаслідок сильної абразії тривають подальші

руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану “Гапон”, бетонної

набережної перед рестораном “Палуба”; площа пляжу зменшилася майже в 2

рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, на ділянці берегового

уступу протяжністю 50,0 м відмічаються свіжі тріщини. У с. Курортне існує загроза

руйнування гідрографічного маяка Будаки. У м. Южне існує загроза руйнування

будівель та залізних сходів з плато на пляжну зону будинку відпочинку “Літораль”,

протиабразійних споруд, будинку відпочинку “ОПЗ”, частині ділянки будинку

відпочинку “Черкащанка”.

Лесові ґрунти, що здатні до просідання займають площу 13,92 тис. км2, з них

ґрунти, що характеризуються І типом ґрунтових умов за просіданням, займають

в області площу 8,01 тис. км2, а ґрунти, що відповідають ІІ типу ґрунтових умов

– 5,91 тис. км2. Непросідаючі лесові ґрунти поширені на площі 13,40 тис. км2

На лесових ґрунтах, здатних до просідання, розбудовані міста Одеса, Южне,

Іллічівськ, Ізмаїл та інші.

У межах Полтавської області набули розвитку ЕГП природного та

техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, переробка берегів

водосховищ, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви кількістю 824 одиниць займають площу 63,9 км2, з них 4 площею

0,0014 км2 є активними, ураженість території області складає 0,22%, у межах



85

забудови населених пунктів зафіксовано 116 зсувів. Розподіл зсувів у межах

області наведений на рисунку 4.24.

На території м. Полтава (вул. Вороніна) в зоні впливу активного зсуву,

знаходяться два житлові будинки. Тільки на правому схилі долини р. Ворскла,

зафіксовано біля семи осередків ймовірної активізації зсувів. Свіжі тріщини

заколу зафіксовані в голові зсувів №15 та №17 (Полтавська зсувна ділянка), що

розташовані на правому борту долини р. Ворскла на північ від сел. Вороніна.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

, . , . , .

Рисунок 4.24 – Розподіл зсувів у межах Полтавської області

Активізація проявилась у вигляді тріщин відриву у нижній частині стінки

відриву, що оконтурює блоки, що раніш просіли. Зміщення в голові зсуву є

наслідком активізації зсувного процесу на його тілі та у нижній частині схилу,

що в свою чергу пов’язано з освоєнням цієї території садовими товариствами.

Частина садових ділянок кинута, інші експлуатуються у неповному обсязі:

зруйновані садові будинки розбираються, будуються тимчасові легкі споруди.

Судячи з морфології схилу (відкриті тріщини, висока розчленованість зсувного

тіла) зміщення ґрунтів буде продовжуватися, повної стабілізації схил не досяг.

На період обстеження на активному зсуві №1 (Опішнянська зсувна ділянка),

що розташований в районі с. Глазунівка, спостерігається свіжий закол на стінці

відриву (рис. 4.25).

Поблизу с. Глазунівка активізація спостерігається в бортах кар’єру, що не

експлуатується більше 20 років; зсув, що проявився на північно-західному борті

кар’єру та став причиною припинення робіт, продовжує зміщуватися, втягуючи

у рух нові ділянки. Ліве крило зсуву захопило кілько могил кладовища. На



стінці відриву у середній частині проявилась нова тріщина шириною 25-30 м та

глибиною захвату плато від 2,5-3,0 м до 5,0-7,0 м. Поблизу с. Нижні Млини у

минулому році в борті кар’єру, внаслідок великої крутизни укосів активізувався

зсув шириною біля 7,0-8,0 м та довжиною 15,0-17,0 м.

Рисунок 4.25 – с. Глазунівка. Свіжий закол на стінці відриву зсуву №1

(Опішнянська зсувна ділянка) [26]

Підтоплені площі займають 0,15 тис. км2 (0,52%) території області. У 2011р. нових ділянок підтоплення не виявлено. Підтопленими є 48 населених пунктів, серед них: мм. Лубни (1,2 км2), Кременчук (62,21 км2), Полтава (11,18 км2), Карлівка (9,63 км2), Миргород (4,89 км2), Котельва (26,87 км2), а також Хорол, Глобине, Кобеляки, Кременчук, Гадяч, Комсомольськ, смт Решетилівка, Ромодан, Нові Санжари, Кам’яні Потоки. Основним чинником підтоплення населених пунктів є техногенний, тому навіть у маловодні роки ситуація не покращується.

Карст перекритого типу поширений на площі 26,81 тис. км2 (93,09%). Сучасні прояви карсту можливі на обмежених площах виходів солі девонського віку безпосередньо під плейстоценові відклади.

Переробка берегів спостерігається на Кременчуцькому водосховищі. Довжина ділянки переробки берегу 52,0 км, середня швидкість переробки 2,7-3,2 м/рік, середня ширина смуги переробки становить 5,0 м.

Лесові ґрунти, що здатні до просідання займають площу 16,55 тис. км2 (57,45%). Ґрунти, що характеризуються І типом ґрунтових умов за просіданням,



87

поширені на площі 14,28 тис. км2 (49,60%), ґрунти, що відповідають ІІ типу – на площі 2,26 тис. км2 (7,85%), решта – 4,04 тис. км2 (14,03%) – непросідаючі. На лесових ґрунтах розбудовані мм. Гребінка, Пирятин, Лубни, частково – Кобеляки, Полтава і Гадяч.

У межах Рівненської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як підтоплення, карст, просідання лесових ґрунтів, ерозія.

Підтоплення в природних умовах Полісся спостерігається на площі 11,7 тис. км2, ураженість території області складає 58,2%. У межах забудови техногенне підтоплення фіксується у 157 населених пунктах на території Зарічанського, Дубровицького, Рокитнівського та Сарненського районів.

Карст у карбонатних породах поширений на площі 17,19 тис. км2 (85,5%), з них карст відкритого типу поширений на площі 0,90 тис. км2 (4,48%), покритого – на площі 9,44 тис. км2 (46,96%), перекритого – на площі 6,85 тис. км2 (34,08%). Усього на території області виявлено 723 карстопрояви, що поширені на площі 129,6 км2. Активізація карстового процесу спостерігається в зоні впливу депресійної воронки Гощанського водозабору. На південній околиці с. Чудниця в заплаві р. Бухта на площі 0,12 км2 спостерігається просідання денної поверхні. Поверхня заплави посічена борознами, які утворюють острівці різної форми та розмірів, найбільші тріщини спостерігаються по боках дороги Гоща-Чудниця в напрямку ферми. Ширина тріщин 0,4-1,0 м, глибина – 0,15-0,6 м. У напрямку до річки Бухта вони затухають. У м. Кузнецовськ (Рівненська АЕС) у 2009 році на території присадибної ділянки утворилася воронка розміром 2,2 х 2,4 м, глибиною 2,5 м. Весною 2011 р. відбулася активізація цієї воронки.

Ерозійні процеси мають значне поширення. Найбільша активізація відбувається на Мізоцькому кряжі, де з 186 ярів 79 знаходяться в активній стадії розвитку. Активність яружної ерозії спостерігається в районі с. Хотин, де вона завдає шкоди фермерським господарствам, виводячи площі сільгоспугідь з землекористування. В ярах, закріплених обвалуванням, лінійного росту не відмічається.

У межиріччі р. Стир – Іква, включаючи Хрінниківське водосховище, бічна ерозія активізувалась на площі 220 км2. Найбільш інтенсивний її прояв спостерігається на території сс. Малеве, Береги, Добрятин, Острієв, Підлісці, Ставрів та Топілля.

Інтенсивний розвиток бічної ерозії на схилах р.Горинь загрожує об’єктам господарювання на території сс. Бродів, Бухарів та смт Оржів. У межах цих населених пунктів швидкість розмиву змінюється від 0,5 до 1,0 м. У районі м. Острог внаслідок того, що р. Горинь сильно меандрує, утворюючи петлі, в них відбувається прискорення течії та збільшення її руйнівної прибійної сили. Найбільша активізація ерозійних процесів спостерігається на півдні області у Здолбунівському і Дубненському районах, а також на територіях численних населених пунктів області.

Загальна довжина берегу з розвитком переробки берегів Хрінниківського водосховища складає 11,1 км, з них 1,2 км закріплені берегозахисними спорудами. Перебіг процесу може загрожувати будівлям на території сс. Шибин, Липа, Боремель, Набережне, Вербень. Внаслідок того, що водосховище заповнене не на всю потужність, відбувається стабілізація процесу, потенційно-небезпечні ділянки укріплюються.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання та характеризуються І типом



ґрунтових умов за просіданням, займають площу 4,01 тис. км2 (19,97%). У межах Сумської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного

походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, просідання лесових ґрунтів, яружної ерозії.

На території області зафіксовано 567 зсувів, що мають площу 7,44 км2, з яких 3 знаходяться в стадії активізації та займають площу 0,0001 км2, ураженість території складає 0,03%. На забудованій території зафіксовано 30 зсувів, в зоні їх впливу розташовані 4 об’єкти господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.26.

0

100

200

300

400

500

600

, . , . , .

Рисунок 4.26 – Розподіл зсувів у межах Сумської області

Під загрозою опинилась законсервована насосна станція у м. Путивль, у м. Ромни в межах ділянок, що розташовані у зоні ризику активізації зсувного процесу знаходиться біля 30 житлових будинків. Свіжих проявів зсувів у 2011 р. не виявлено, але багато будинків мають сліди деформацій (тріщини на стінах, розриви фундаменту, перекоси споруд), що свідчать про рух фундаментів споруд через тривале сповзання ґрунтів по схилах. Під впливом техногенних факторів (втрати з водонесучих комунікацій, підрізки, пригрузки та інш.) активізація зсувних схилів має необхідні передумови. Найбільш уражені зсувним процесом басейни рр. Сейм, Псел, Сула та їх притоки. Під загрозою руйнації знаходяться ділянки автомобільних доріг у районі сс.Червлене та Підставки.

Підтоплення спостерігається на площі 0,07 тис. км2, ураженість території області складає 0,35%. Техногенне підтоплення відмічається в 17 населених пунктах та в межах зрошувальних масивів. Останнім часом інтенсивність зрошення значно зменшилась і, відповідно, зменшились площі підтоплення.

Техногенне підтоплення фіксується в мм. Суми на площі 23,0 км2, Шостка



89

– 25,0 км2, Кролевець – 1,5 км2, Лебедин – 1,5 км2 та смт. Чупахівка – 10,1 км2, Ромни, Охтирка, Білопілля.

Карст у карбонатних породах поширений на площі 23,75 тис. км2 (99,7%), з них карст покритого типу поширений на площі 5,12 тис. км2 (21,51%), перекритого на площі 18,63 тис.км2 (78,28%). Серед 56 поверхневих карстопроявів переважають провальні воронки, карстові озера, западини та суфозійні ніші в місцях виходу карстових джерел.

Лесові ґрунти зі здатністю до просідання займають площу 7,87 тис. км2 (33,05%), з них ті, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням, поширені на площі 7,71 тис. км2 (32,41%), ґрунти, що відповідають ІІ типу ґрунтових умов – поширені на площі 0,15 тис. км2 (0,63%), на площі 4,82 тис. км2 поширені непросідаючі ґрунти. В районах поширення лесових ґрунтів розбудовані мм. Конотоп і частково Ромни і Путивль.

Розвиток яружної ерозії в районі с. Роговці Роменського району проявляється у вигляді росту верхів’я яру. Цей яр пошкоджує автодорогу с. Роговці – Авраменкове, каналізаційний колектор та водопропускну трубу, що потребують постійного ремонту.

У межах Тернопільської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів зафіксовано 117 одиниць площею 11,74 км2, з них 24, що мають площу 1,15 км2, є активними. Ураженість території складає 0,09%. На забудованій території розташовано 38 зсувів. Зсувонебезпечні схили, де можлива активізація, спостерігаються в межах мм. Тернопіль на площі 0,188 км2, Борщів – 0,044 км2, Бучач – 0,052 км2, Кременець – 0,267 км2, Теребовля – 0,028 км2. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.27.

0

20

40

60

80

100

120

, . , . , .

Рисунок 4.27 – Розподіл зсувів у межах Тернопільської області



Підтоплення має локальний прояв на окремих ділянках забудованих територій в сс. Устя-Зелене, Коропець, Вістря, Комарівка Монастирського району; Устячко, Іване-Золоте, Печерна, Заліщики, Добровляни, Устя, Худиківці, Більче-Золоте, Чернихів; Горинка, Вишівець та м.Чортків.

Карст поширений у гіпсоангідритах на площі 13,8 тис. км2 (100%), з них карст відкритого типу поширений на площі 0,47 тис. км2 (3,40%), покритого – 6,03 тис. км2 (43,7%), перекритого – 7,30 тис. км2 (52,90%). У межах південної частини межиріччя Серет - Нічлава розташовані дві печерні системи – Оптимістична та Озерна. На межиріччі Коропець - Серет мають значне поширення воронки діаметром до 20 м і глибиною до 5 м, а для деяких струмків, що тут розвантажуються, характерне повне поглинання стоку на окремих ділянках. Кількість карстопроявів в межах області становить 2472 одиниці. Активізація карстового процесу в поточному році на території Тернопільської області не відмічена.

Лесові ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням, займають площу 9,38 тис. км2 (67,95%), на решті – 1,97 тис. км2 – поширені непросідаючі ґрунти.

Бічна ерозія у 2011 р. активізувалась через підняття рівня води в р. Золота Липа на 1,0 м, внаслідок чого відбулася підрізка її правого берегу в районі с. Красіїв. Місцями відмічається активізація бічної ерозії вздовж рр. Коропець, Стрипа. В руслах рр. Серет, Нічлава та деяких їхніх приток на окремих ділянках спостерігаються незначні прояви як бокової, так і донної ерозії.

У межах Харківської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів на території області зафіксовано 1615 одиниць, з них 2 площею 0,0007 км2 є активними. На забудованій території знаходяться 68 зсувів, під загрозою яких знаходяться житлові будинки. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.28.

У м. Куп’янськ залишається активним “Голубівський” зсув (вул. Мічуріна, рис. 4.29). У верхній частині зсуву продовжується просідання, тіло залишається сильно деформованим та розбитим тріщинами, по відкосу зміщуються зсувні маси на автомобільну дорогу. Судячи з високої вологості ґрунтів всіх частин зсувного тіла, зсувний процес тут буде продовжуватись.

У с. Мілова Балаклійського району блок зсуву по вул. Підлісній між будинками № 7 та № 9, що раніше просів (загальна амплітуда зміщення складає близько 7,0 м) призупинив свій розвиток. Активною залишається ділянка в районі будинків №№ 17, 19, 21. Блок, що відколовся у 2009 р., продовжує осідати; амплітуда зміщення у зимово-весняний період збільшилася з 0,2 м до 1,0 м. Тріщина відриву відкрита, зміщення блоку продовжується, до найближчого житлового будинку (№ 19) лишилось 30,0 м.

Підтоплення спостерігається на площі 0,122 тис. км2, ураженість території області складає 0,38%. У межах області підтоплено 68 населених пунктів, до числа підтоплених відносяться мм. Харків, Барвінкове, Валки, Ізюм, Первомайський та смт Краснопавлівка, Печеніги.

Техногенне підтоплення на забудованих територіях фіксується на площі 0,19 тис. км2. У м. Харків підтоплення багатьох ділянок пов’язане з відсутністю



91

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

, . , . , .

природних дрен внаслідок засипання балок. Активність процесів підтоплення у 2011 р. залишилась у порівнянні з попередніми роками без особливих змін.

Рисунок 4.28 – Розподіл зсувів у межах Харківської області

Рисунок 4.29 – м. Куп’янськ, Голубівський зсув [27]



Карст розвивається у мергельно-крейдяних відкладах на площі 31,34 тис. км2 (99,8%), з них карст покритого типу поширений на площі 4,15 тис. км2 (13,22%), перекритого – на площі 27,19 тис. км2 (86,59%). У долинах рр. Сів. Донець та Вовча, в умовах неглибокого залягання крейдових відкладів, спостерігаються провальні карстові воронки діаметром 30-50 м. Загальна кількість карстопроявів 11 одиниць.

Інтенсифікація карстового процесу спостерігається в районі роботи водозабірних споруд – Вовчанського, Балаклейського, Куп’янського, Зміївського, Лебежанського та Ізюмського водозаборів.

Лесові ґрунти зі здатністю до просідання поширені на площі 20,84 тис. км2 (66,38%), з них ті, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 20,57 тис. км2 (65,51%), ґрунти, що характеризуються ІІ типом ґрунтових умов – 0,27 тис. км2 (0,87%). На площах поширення просідаючих лесових ґрунтів розбудовані мм. Харків, Лозова, Первомайський, частково Богодухів, Люботин, Дергачі та інші.

У межах Херсонської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, переробка берегів водосховища, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви мають незначне поширення, їх кількість складає 33 одиниці, площею 0,51 км2, ураженість території становить 0,002%. У стадії активізації перебувають 18 зсувів з площею розвитку 0,75 км2. На забудованій території розташовано 18 зсувів, які можуть загрожувати 17 об’єктам господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.30.

0

5

10

15

20

25

30

35

, . , . , .

Рисунок 4.30 – Розподіл зсувів у межах Херсонської області



93

Переважна кількість зсувів зосереджена на схилах Каховського водосховища, основним чинником їх розвитку є переробка берегів водосховища. У результаті інтенсивного прояву денудації в районі сс. Вел. Лепетиха та Каїри Великолепетиського району два зсуви знівельовані й у рельєфі не проявляються. Активізація зсувного процесу в межах Нововоронцовського району, яка відбувалась в попередні роки, привела до злиття 8 близько розташованих зсувів, зі збільшенням їх загальної площі й, відповідно, зменшенням загальної кількості.

Підтоплення фіксується на площі 11,3 тис. км2, підтопленими є 306 населених пунктів, серед яких 2 міста, 19 селищ міського типу та 285 сіл. На сьогодні загальна 137. населених пунктів, повністю підтоплені. У м. Херсон підтоплення, проявляється у вигляді окремих локальних ділянок, які з часом можуть трансформуватися у великі площі. Найбільш підтоплені центральна та східна частини міста. Потенційно підтопленими є північно-східна, південна, центральна, а також крайня західна частина території м. Херсон. Крім того, смуга розвитку підтоплення простежується уздовж берегового схилу р. Дніпро та Північнокримського каналу. Підтопленими є мм. Генічеськ, Гола Пристань, Каховка та інші.

Значно уражені процесом підтоплення території південно-західних (Голопристанський, Білозерський, Скадовський, Каланчацький) та північно-західних (Великоолександрівський та Високопільський) районів. У північній частині, на ділянках з природними умовами формування процесу, спостерігається регіональне підвищення рівнів ґрунтових вод. У північно-східній частині області, на ділянках з порушеним режимом формування процесу, спостерігається підвищення рівнів ґрунтових вод, як у багаторічному плані, так і в порівнянні з попереднім роком. У південно-східній частині області зафіксоване незначне підвищення рівнів ґрунтових вод, як у багаторічному плані, так і в порівнянні з попереднім роком. За даними спостережень, положення рівнів ґрунтових фіксується на глибині до 2,0 м, що пояснюється геоморфологічними особливостями території, та інтенсивним і довготривалим проведенням меліорації.

Карст, що розвивається у карбонатних породах неогенового віку, поширений на площі 26,34 тис. км2 (92,4%), з них карст відкритого типу на площі 0,37 тис. км2 (1,3%), покритого – 3,71 тис. км2 (13,01%), перекритого – 22,26 тис. км2 (78,1%). Уздовж узбережжя Каховского водосховища зафіксовано 94 поверхневих карстопроявів.

Абразії зазнає берегова смуга моря та лиманів загальною довжиною більше 80,0 км. Середня багаторічна швидкість абразії фіксується у межах 1 м/рік. У 2011 р. абразійний процес спостерігався на ділянці від озера Устрічне (смт Залізний Порт) до озера Кефальне (смт Лазурне) на 7,5 пог. км берегового схилу, тобто біля 50% від його загальної довжини. Це в основному ділянки з шириною пляжу не більше ніж 10 м. Максимальний відмив берегового уступу на окремих локальних ділянках складає від 2,0 до 3,6 м, але в середньому ця величина не більша ніж 0,6-1,0 м/рік. Загальна площа руйнування берегової частини плато склала 2,94 км2.

Під загрозою руйнування знаходиться маяк Ніж.Хабловський та житлові будинки с. Станіслав Білозірського району.

Переробкою берегів уражено близько 87% загальної довжини схилів



Каховського водосховища, тобто майже 200 км. Лівий схил водосховища, де активність процесу вища, зазнає переробки на ділянці довжиною 99,0 км (82,5% загальної довжини берегу); правий менш активно руйнується переробкою на ділянці довжиною 101,0 км (91,8%). Загалом швидкість переробки не перевищує 0,3 м/рік, але на окремих ділянках, особливо в районах розвитку зсувів, деформовані породи порушеної структури розмиваються з більшою швидкістю (від 0,3 до 0,5 м/рік). Такі ділянки, зафіксовані на правому схилі водосховища, мають довжину близько 8,4 км (8,3% загальної довжини абразійного берегу). Загальна довжина дуже активного абразійного схилу складає близько 37,0 км (37,4% від загальної довжини абразійного схилу). Моніторингові спостереження 2011 р. показали, що за останні 6 років на абразійно-обвальних-абразійно-зсувних схилах Каховського водосховища було піддано переробці 6470,0 м2 території (6355,3 м2 на лівобережжі і 114,7 м2 – на правобережжі).

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, займають площу 17,60 тис. км2 (61,74%), з них ті, що характеризуються І типом ґрунтових умов за просіданням, займають площу 6,90 тис. км2 (24,21%), ті, що відповідають ІІ типу – 10,70 тис. км2 (37,53%), решта – непросідаючі.

У районах поширення просідаючих лесових ґрунтів розбудовані мм. Херсон, Берислав, частково Генічеськ.

У межах області мають широке розповсюдження степові блюдця та поди (межиріччя рр. Дніпро - Інгулець, лівобережжя р. Дніпро та Присиваська низовина).

У межах Хмельницької області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, карст, підтоплення, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів налічується 421 одиниця площею 20,98 км2, з них 1 зсув знаходиться в стадії активізації та займає площу 0,003 км2, ураженість території області складає 0,10%. На забудованій території знаходяться 38 зсувів, що загрожують 43 об’єктам господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.31.

У стані потенційної активізації знаходяться зсуви в м. Городок, смт Віньківці та сс. Верхні Панівці, Цибулівка, Каскад.

У 2011 р. в м. Хмельницький, провулок Серпанковий 25 (мікрорайон Ружична), на правому схилі балки в правому борті правого притоку р. Самуць (Кудринка) розвинувся зсув № 781. Зсув краплевидної форми довжиною 15,0 м по падінню схилу та шириною до 15,0 м по його простиранню утворився у січні 2011 року. Головна стінка відриву проходить по проїжджій частині дороги пров. Серпанковий, при цьому частина дороги шириною до 3,0 м та довжиною до 10,0 м, яка покрита щебенем, змістилась вниз по схилу. Ширина проїжджої частини дороги зменшилась до 3,0 м. У межах проїжджої частини дороги проходить закладений водо- та газопровід.

Підтоплення, яке пов‘язане з техногенними чинниками, фіксується на територіях 170 населених пунктів на площі 0,06 тис. км2, тільки на 19 ділянках у мм. Славута, Старокостянтинів, Хмельницький, Шепетівка підтоплено 13,379 км2. Рівні ґрунтових вод, за даними режимних спостережень, мають тенденцію до зниження, що сприятиме зменшенню площ підтоплення.



95

Рисунок 4.31 – Розподіл зсувів у межах Хмельницької області

Карст поширений на площі 17,44 тис. км2 (84,7%), з них карст відкритого типу має площу поширення 1,64 тис. км2 (7,96%), покритого – 4,8 тис. км2 (23,30%), перекритого – 11,0 тис. км2 (53,4%). Поверхневі карстопрояви приурочені, головним чином, до ділянок розломів, тектонічних порушень, глибоких ерозійних урізів, їх кількість становить 769 одиниць. Підземні форми представлені печерами. Розвитку карстового процесу в 2011р. і його впливу на господарські об’єкти не виявлено.

Лесові ґрунти, що здатні до просідання, займають площу 14,83 тис. км2 (71,98%), з них ті, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням поширені на площі 14,83 тис.км2. Решта – 0,423 тис. км2 – непросідаючі. На площі поширення лесових ґрунтів частково розбудовані мм. Красилів, Хмельницький, Дунаївці, Городок і Кам’янець-Подільський.

У межах Черкаської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, переробка берегів водосховищ, просідання лесових ґрунтів.

Зсувів зафіксовано 1033 одиниці, вони займають площу 34,0 км2, з них 161, з площею 4,61 км2, знаходяться в стадії активізації; ураженість території складає 0,16%. На забудованій території знаходиться 281 зсув. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.32.

Останнім часом в основних зсувонебезпечних районах – на схилах долини р. Гірський Тікич (Жашківський, Лисянський та Маньківський райони) – відмічається часткова активізація яружних зсувів. Для 2011 р. характерно затухання зсувного процесу.

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

, . , . , .



Рисунок 4.32 – Розподіл зсувів у межах Черкаської області

Активний зсув № 1027 (рис.4.33), що знаходиться в межах Русалівської ділянки ІІ категорії поступово стабілізується, спостерігається заліковування тріщин, згладжування бровок відриву, посилення одернування оголених при зміщеннях ділянок.

0

200

400

600

800

1000

1200

, . , . , .

Рисунок 4.33 – Активний зсув в межах Русалівської ділянки ІІ категорії [23]

Підтоплення поширене на площі 0,06 тис. км2, ураженість території області складає 0,25%. Від підтоплення потерпають 64 населених пунктів. У 2011 р.



97

погодні умови з недостатньою кількістю опадів протягом року (випало 62-63% від річної норми) та дефіцит вологи в ґрунті не сприяли підйому рівнів ґрунтових вод. Тому процес підтоплення найбільш інтенсивно проявлявся в заплавах річок та пониженнях рельєфу на територіях постійного існування (Чорнобаївський, Драбівський, Христинівський, Черкаський, Лисянський районах).

Карст перекритого типу поширений на площі 7,37 тис. км2 (35,26%), поверхневих карстопроявів не зафіксовано.

Переробка берегів Канівського водосховища відбувається на ділянці сучасної активізації загальною довжиною 26,65 км. Середня ширина смуги переробки складає 30 км, а середня швидкість у 2011 р. становить 0,55 м/рік. Довжина берегу на забудованій території сягає 4,0 км, а середня швидкість – 0,3 км/рік. На 3-х ділянках існує загроза об’єктам господарювання (с. Григорівка, район Канівської ГАЕС). Багаторічна швидкість переробки берегів коливається в межах 0,1-1,9 м/рік, складаючи в середньому 0,75 м/рік.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання, поширені на площі 15,07 тис. км2 (72,13%), з них ґрунти, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням, займають площу 13,32 тис. км2 (63,74%), ґрунти, що характеризуються ІІ типом – 1,75 тис. км2 (8,38%). На площі 0,181 тис.км2 поширені непросідаючі ґрунти. Лесові ґрунти другого типу найбільш вразливі до впливу техногенного навантаження. На цих ґрунтах частково розбудовані мм. Звенигородка, Корсунь-Шевченківський, Кам’янка, першого типу – мм. Монастирище, Жашків, Канів, Умань, Городище та Христинівка.

У межах Чернівецької області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст,селі, переробка берегів водосховищ, бічна ерозія.

Зсуви зафіксовані в кількості 1468 одиниць загальною площею 760 км2, у тому числі 147 з площею 49,1 км2 – активні, решта стабілізовані, ураженість території області складає 9,4%. Небезпеку 23 населеним пунктам становлять 570 зсувів, які зафіксовані на забудованій території та загрожують 49 об’єктам господарювання. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.34.

Внаслідок останніх активізацій частина близько розташованих зсувів злилась, утворивши в межах зсувонебезпечних схилів значно більші зсувні тіла, багато зсувів течії досягли базису і закінчили своє існування.

У 2011 р. на території області спостерігалась стабілізація зсувів. Техногенна активізація зсуву спостерігалась лише в с. Біла Кіцманського району.

Підтоплення, пов‘язане з дією ряду техногенних та природних чинників, зафіксоване на площі 0,4 тис. км2. Підтоплення невеликих площ орних земель відмічається лише на окремих ділянках поряд з автошляхами і полотном залізниці внаслідок відсутності у них дренажних систем. Такі ділянки відмічені поблизу автодороги Чернівці – Коломия, залізниці Чернівці – Ларга.

Так, у межах Чернівецької області часткове підтоплення невеликих ділянок, що пов’язано з локальними проявами підйому рівня ґрунтових вод, спостерігається на території 23 населених пунктів, до числа яких відносяться: сс. Мамаївці, Шипинці, Южинень, Ставчани, Малятинці, Ошихліби, Берегомет, Лашківка, Вителівка, Драниця, Мамалига, Бояни, Зелений Гай, Маршинці, Тарасівці, Ванчиківці, Магала, Клинівці, Стара Жадова, Ропча, Іжевці, Міжріччя, Комарівці.



Рисунок 4.34 – Розподіл зсувів у межах Чернівецької області

Карст розвивається на площі 6,39 тис км2 в карбонатних відкладах (88,4%), з них карст відкритого типу спостерігається на площі 0,38 тис. км2 (4,69%), покритого – 0,39 тис. км2 (4,81%), перекритого – 6,39 тис. км2 (78,89%). Загальна кількість поверхневих карстопроявів складає 314 одиниць. Часткова активізація деяких воронок відмічається в районі с. Погорілівка.

Селі розвиваються переважно в долинах рр. Сирет, Путила, Серетель. Цим басейнам притаманний водокам’яний тип селевих потоків. Умови селеутворення на сьогодні лишаються незмінними, окремі чинники формування селів активізуються досить часто. Через відсутність регіональної активізації селів впродовж 25-30 років значно накопичився кам’яний матеріал у руслах середніх та малих водотоків, які можуть бути втягнуті в селеві потоки.

Переробка берегів Дністровського водосховища відбувається на ділянці довжиною 80,0 км, ширина смуги переробки в середньому складає 150 м. Переробка берегів і пов’язані з нею процеси обвалів, зрушень, активізації зсувної та карстово-суфозійної діяльності при існуючому техногенному навантажені є загрозою для безпеки життєдіяльності.

Активізація бічної ерозії відмічена в басейнах рр. Прут, Черемош, Сирет, Путила. Вона привела до часткової руйнації автошляхів обласного та місцевого підпорядкування, підмиву опор і знесення мостів. Всього виявлено 36 ділянок бічної ерозії загальною довжиною 4,0 км.

Лесові ґрунти, що мають здатність до просідання та відповідають І типу ґрунтових умов, поширені на площі 4,35 тис. км2 (53,75%). Ґрунти, що не мають здатності до просідання поширені на площі 0,417 тис. км2.

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

, . , . , .



99

У межах Чернігівської області набули розвитку ЕГП природного та техногенного походження, такі як зсуви, підтоплення, карст, просідання лесових ґрунтів.

Зсуви не мають значного поширення, в межах області, на правобережжі р. Десна зафіксовано 9 зсувів площею 0,027 км2. Один з зсувів розташований в межах забудови сел. Батурин на правобережжі р. Сейм. Частково активний зсув площею 0,04 км2 продовжує загрожувати будинку культури, школі-інтернату, Воскресенській церкві, фундаменту гетьманського палацу. Розподіл зсувів у межах області наведений на рисунку 4.35.

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

, . , . , .

Рисунок 4.35 – Розподіл зсувів у межах Чернігівської області Підтоплення фіксується на площі 0,146 тис. км2, у межах 17 населених

пунктів,де воно виникло за рахунок техногенних чинників, а в межах 19 населених пунктах спостерігається постійне підтоплення природного походження на площі 0,09 тис. км2. Площа епізодичного природно-техногенного підтоплення в м. Новгород-Сіверський складає 0,021 тис. км2.

Карст у карбонатних відкладах крейдового віку поширений на площі 31,8 тис. км2 (99,69%), з них карст покритого типу поширений на площі 1,47 тис. км2 (4,61%), перекритого – на площі 30,33 тис. км2 (95,07%). Зафіксовано 2313 поверхневих карстопроявів у формі воронок та западин.

Лесові ґрунти поширені на площі 12,41 тис. км2 (38,9%), з них ті, що відповідають І типу ґрунтових умов за просіданням займають площу 9,94 тис. км2 (31,15%), ґрунти, що характеризуються ІІ типом ґрунтових умов – 2,47 тис. км2 (7,75%), решта – непросідаючі. На 45% мм. Новгород-Сіверський, Чернігів і Прилуки розташовані на лесових ґрунтах з ІІ типом ґрунтових умов за просіданням, їх промислові зони – повністю, мм. Бахмач, Носівка та Бобровиця розбудовані на лесових ґрунтах І типу ґрунтових умов.

ВИСНОВКИ


ВИСНОВКИ

Активізація ЕГП, що відбувається на території України в останні роки, стає реальною загрозою населенню і об’єктам господарювання, особливо у випадках розташування потенційно небезпечних об’єктів у промислово навантажених регіонах.

Метеорологічні умови є одним з основних чинників, які впливають на активізацію ЕГП. Кількість опадів у 2011 р. була близькою до норми, у деяких областях нижчою за неї, тому минулий рік відноситься до року пониженої водності. Таким чином, метеорологічні умови цього року не можуть бути основним чинником активізації ЕГП.

За даними спостережень у 2011 р. на території України зафіксовано майже 23 тисячі зсувів, їх кількість залишилась на рівні попереднього року. Кількість зсувів на забудованих територіях, у порівнянні з попереднім роком, збільшилась на 151 одиницю та становить 2577 одиниць. Кількість об’єктів, що розташовані в зоні впливу зсувів, збільшилась на 61 одиницю та становить 1614 об’єктів. Упродовж декількох останніх років інтенсивність зсувного процесу зменшилась, але як і раніше, найбільша їх активізація відмічається в межах населених пунктів Миколаївської, Львівської, Чернівецької, Закарпатської, Черкаської областей та АР Крим, а також у рекреаційних зонах Азово-Чорноморського узбережжя.

Підтоплення є одним з найбільш розповсюджених по площі сучасних процесів, зміна його площ є особливо прогресуючою на забудованих територіях промислово-міських агломерацій, де фіксуються суттєві втрати з мереж водопостачання та водовідведення. На території України розмір підтоплених площ становить 79,77 тис. км2 або 13,2%, а кількість підтоплених населених пунктів – 4692 одиниць. Упродовж останніх років найбільші площі підтоплення фіксуються в межах південних – Херсонської, Миколаївської, Одеської, Дніпропетровської та південно-східних областей – Полтавської, Харківської та АР Крим. У порівнянні з попереднім роком площа підтоплення збільшилась на 1,12 тис. км2 за рахунок техногенно підтоплених площ.

Карст на території України представлений підземними та поверхневими карстопроявами, їх кількість зменшилась на 187 одиниць за рахунок ліквідації та становить понад 24 тисячі одиниць. Особливо загрозливого розвитку карст набув у районах проведення гірничодобувних робіт, перш за все на територіях видобутку солей в межах Солотвинського (Закарпатська область), Калуш-Голинського (Івано-Франківська область), Стебнікського (Львівська область), Ново-Карфагенського (Донецька область) родовищ, та сірки – Немирівського Язівського, Роздольського (Львівська область), Тлумачівського (Івано-Франківська область) родовищ. У результаті господарської діяльності в межах територій поширення порід що здатні до карстування, прояви карстового процесу зафіксовані на великих глибинах – 100-200 і навіть 400-800 м. Особливої уваги та цілеспрямованих досліджень потребують райони сучасної активізації карстового процесу і, насамперед, райони розробки корисних копалин, до числа яких відносяться: Стебнікське родовище калійних солей, Солотвинське родовище

ВИСНОВКИ


101

кам`яної солі‚ а також райони розташування господарських об’єктів підвищеної небезпеки (Рівненської АЕС) та міста зі значною чисельністю населення – ПМА Причорномор’я (мм. Одеса, Сімферополь, Севастополь).

Поширення та інтенсивність селевого процесу у гірських і передгірських областях Карпат і Криму визначається особливостями тектонічного, неотектонічного, сейсмічного режимів гірських зон та залежить від геологічної будови території, геоморфологічних умов, клімату, господарської діяльності тощо. Активізація селів контролюється екстремальними значеннями метеорологічних показників, а недобір опадів не сприяє активізації. У 2011 р. селеві потоки не були зафіксовані, конуси виносу заросли травою, задерновані, а у підніжжя схилів розчищені.

Абразія поширена на ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів, а також на внутрішніх водоймах. Активізація процесу зафіксована на ділянках довжиною 1200,7 км, при цьому на 481,0 км абразія розвивається в межах забудови, на 253,3 км берегу абразія супроводжується активізацією зсувів. Швидкість розмиву кліфу змінюється від 0 до 4,0 м/рік, середня величина відступу бровки кліфу складає 0,3 м/рік. У межах регіону Причорноморської западини швидкість абразії на узбережжі Азовського моря змінюється від 0,5-1,5 м/рік (Запорізька область) до 5,0 м/рік (Донецька область), на узбережжі Чорного моря швидкість абразії змінюється від 0,029 м/рік (Миколаївська область) до 1,5 м/рік (Одеська область).

Переробка берегів водосховищ Дніпровського каскаду та водосховищ руслового типу на річках і пов’язані з нею процеси обвалів, зрушень, активізації зсувної та карстово-суфозійної діяльності відбуваються внаслідок техногенного навантаження. Максимальна швидкість переробки берегів 2,7 м/рік зафіксована на Дніпродзержинському водосховищі, а мінімальна 0,1 м/рік – на Київському.

У районах інтенсивного ведення гірничих робіт відмічається ускладнення геолого-екологічної ситуації зі стійкою тенденцією до розвитку багатьох ЕГП, в першу чергу - до осідань земної поверхні над гірничими виробками, активізації зсувів, збільшення площ підтоплення, появи карстопроявів на місцях розробок корисних копалин шахтним способом. Зі зростанням площ осідань над гірничими виробками пов’язано зниження інженерно-геологічної стійкості порід‚ розущільнення масивів порід‚ що залягають над підземними виробками, перерозподіл напруги навколо виробленого простору, і, як наслідок – заболочування значних територій, підтоплення будівель та їх руйнування.

Наведені дані про поширення та активізацію небезпечних ЕГП дозволяють зробити висновки щодо подальшої їх активізації в умовах зростання інтенсивного техногенного навантаження, яке відбувається внаслідок послаблення стійкості верхньої зони ґрунтів і, тим самим, підвищує схильність масивів порід до активізації ЕГП. До числа найбільш впливових техногенних чинників активізації ЕГП відносяться: додаткове навантаження та підрізка схилів під час будівельних робіт, створення динамічних навантажень на схилах, додаткове обводнення зсувонебезпечних територій, підпір рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, втрати з водних споруд та комунікацій, відсутність зливової каналізації, створення баражного ефекту підземними спорудами тощо.

Проведений комплекс стаціонарних досліджень за звітний період є

ВИСНОВКИ


продовженням багаторічних режимних спостережень за розвитком екзогенних геологічних процесів, який включає:

- роботи по вивченню ЕГП, що проводились на ділянках II категорії (вивчення активізації процесів у межах певних стратиграфо-генетичних комплексів порід) та III категорій (стаціонарні спостереження за механізмом перебігу процесу по одній або декільком формам прояву ЕГП). Загальна кількість ділянок складає 230 одиниць, з них: 106 ділянок ІІІ категорії та 124 ділянки ІІ категорії, що на 31,1% менше, ніж в роки створення спостережної мережі.

За даними спостережень 2011 р. на ділянках ІІ категорії на території України виявлено:

- у стадії активізації перебували 1751 зсув;- кількість активних зсувів зменшилась на 51 одиницю за рахунок переходу

їх в стадію стабілізації;- кількість карстопроявів зменшилась на 187 одиниць за рахунок ліквідації.З метою ліквідації наслідків активізації ЕГП та виключення негативного впливу

ЕГП на господарські об’єкти та запобігання їх подальшої активізації проведено:- комплекс протизсувних заходів у межах зсувонебезпечних територій

Київської, Львівської, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.- комплекс протиабразійних заходів на абразійних узбережжях Чорного та

Азовського морів (АР Крим, Запорізька та Донецька області). Усунення негативних наслідків активізації ЕГП та передбачення їх подальшого

розвитку значною мірою залежать від своєчасного виявлення небезпеки‚ оцінки та прогнозування ступеня геологічного ризику. Для вирішення задач, пов’язаних із передбаченням надзвичайних ситуацій, що викликані активізацією ЕГП необхідним є: проведення моніторингу їх розвитку, зі збільшенням пунктів спостережень, в першу чергу – в районах інтенсивної господарської діяльності; залучення достовірної інформації щодо місця прояву, умов розвитку та чинників активізації ЕГП, що суттєво впливає на якість управлінських рішень, які приймаються та реалізуються на різних рівнях державної влади.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ


103


1 ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти.Класифікація. ПНИИИС, НПО Стройизыскания, 19952 СниП 2.01. 15-90 Инженерная защита территорий‚ зданий и сооружений от опасных геологических процессов. Основные положения проектирования – М: 19913 Карта районирования територии УССР по условиям и степени подтопления. Масштаб 1: 1 000 000 /Гл. ред. П. Сторчак‚ Киев‚ 1986 4 Наукові та методичні основи моніторингу геологічного середовища (інженерно-геодинамні аспекти). Шляхи вивчення взаємопов’язаних проблем природного середовища / Г. Рудько - Львів, 1995, сс. 129-1325 Прогноз рівнів грунтових вод по території України на 2012 рік, випуск 51, /Н.Пишна, - 20126 Сучасні інженерно-геологічні умови України як складова безпеки життєдіяльності, /Л. Климчук, - Київ, 20087 Екологічна безпека техноприродних систем у зв’язку з катастрофічним розвитком геологічних процесів / С. Гошовський, Г. Рудько та інші - Львів-Київ, 2002 - стор.230-233.8 Анализ современных изменений геологической среды как основы их долговременных прогнозов. Сборник тезисов докладов / Е. Яковлев – Черновцы: 1985. - с. 3-69 Инженерная геология. Специальная инженерная геология / В. Ломтадзе – Л: 1977.10 Методы долговременных региональных прогнозов экзогенных геологических процессов /под редакцией А. Шеко и В. Круподерова – М: “Недра”‚ 1984. - 169 с11 Мониторинг геологической среды: Учебн. /Под ред. В. Трофимова.-М., 1995.12 Оползни. В кн.: Современные геологические процессы на Черноморском побережье СССР. / А. Шеко – М: Недра, 197613 Формирование режима подземных вод в районах развития активных геодинамических процессов / А. Лущик, Г. Лисиченко, Е. Яковлев - К.: Наукова думка, 198814 Экологическая геология Украины. Справочное пособие / Е. Шнюков‚ В. Шестопалов‚ Е. Яковлев и др. – Киев: “Наукова думка”‚ 1993.15 Звіт “Узагальнення матеріалів інженерно-геологічного довивчення території України з метою підготовки геологічного забезпечення протизсувних заходів та УІАС НС на державному рівні”, /Л. Климчук та інші, 200916 Звіт “Узагальнення матеріалів моніторингу екзогенних геологічних процесів по території України з використанням ГІС-технологій”, /Л. Климчук та інші, 200917 Інженерно-геологічне довивчення території Волинської і Рівненської областей з метою геологічного обґрунтування протизсувних заходів та геологічного забезпечення УІАС НС /Г.Бровко/ 200718 Інформаційний бюлетень про стан геологічного середовища України у 1994-1995 роках‚ ДГП “Геопрогноз”‚ Київ‚ 1997



19 Інформаційний бюлетень “Регіональні інженерно-геологічні умови території України”‚ випуск І‚ 2-ге видання‚ перероблене і доповнене/ Л. Климчук, - ДГІФ “Геоінформ”, 1997.20 Інформаційний звіт з моніторингу, обліку поширення і активізації екзогенних геологічних процесів Придніпровської гідрогеологічної партії за 2011 рік “Стан поширення і активізації екзогенних геологічних процесів на території Дніпропетровської області за 2011 рік” /А.Кошляк, 201121 Інформаційний звіт з моніторингу, обліку поширення і активізації екзогенних геологічних процесів Львівського еколого-геологічного центру за 2011 рік “Стан поширення і активізації екзогенних геологічних процесів в межах території Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей” /П. Козак, 201122 Інформаційний звіт з моніторингу, обліку поширення і активізації екзогенних геологічних процесів Львівського еколого-геологічного центру за 2011 рік “Стан поширення і активізації екзогенних геологічних процесів в межах території Львівської області” /Т. Стахів, 201123 Інформаційний звіт “Моніторинг, облік поширення і активізації екзогенних геологічних процесів ДП “Центрукргеологія“ /В. Міхневич, 201124 Інформаційний звіт “Моніторинг, облік поширення і активізації екзогенних геологічних процесів гідрогеолого-екологічної партії Закарпатської геологорозвідувальної експедиції. Стан поширення і активізації екзогенних геологічних процесів Закарпатської області” /М. Габор, 201125 Інформаційний звіт “Моніторинг поширення та розвитку екзогенних геологічних процесів (ЕГП) з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів на території Волинської та Рівненської областей“ /Г. Бровко, 201126 Інформаційний звіт “Моніторинг, облік поширення та активізації екзогенних геологічних процесів в межах території Полтавської області” /О.Горячева, 2011.27 Інформаційний звіт “Моніторинг, облік поширення і активізації екзогенних геологічних процесів в межах території Харківської та Сумської областей” /Ю. Соколов, О.Горячева, 201128 Інформаційний звіт “Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Донецької області з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів” /М.Сьомкін 201129 Інформаційний звіт “Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Хмельницької і Вінницької областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів за 2011 рік” /Л.Бедрак, 201130 Інформаційний звіт “Про стан поширення й активізації екзогенних геологічних процесів території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей” /В. Черкасов, 201131 Інформаційний звіт “Стан поширення і активізації екзогенних геологічних процесів на території Запорізької області” /І.Мишуста, 201132 Інформаційний звіт “Щодо активізації ЕГП в межах Київської, Житомирської, Чернігівської областей” /С. Кондратюк, 201133 Щорічний звіт “Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Автономної Республіки Крим та земель



105

м. Севастополь з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів за 2011 рік” /П.Рязанкін, 201134 Щорічний інформаційний звіт по об’єкту “Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Луганської області з метою геологічного забезпечення УІАС НС та противозсувних заходів” /Р.Сергієнко, 2011

Documents

New SZHORICHNYK 2012geoinf.kiev.ua/SZHORICHNYK_2012.pdf · Рання весна, що прийшла на початку другої декади березня (на 5-10 днів