Embed Size (px)
Citation preview
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
Кафедра психології та соціальної роботи
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
В.о. ректора
_______________________Р.В. Войтович
« __25__» __________10________ 2017 р.
РОБОЧА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ВВСПБ 2.17. «ЕТНОПСИХОЛОГІЯ»
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ
заочної форми навчання
ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА
«ПСИХОЛОГІЯ»
ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 05 «СОЦІАЛЬНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ НАУКИ»
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 053 «ПСИХОЛОГІЯ»
Київ – 2017
2
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Етнопсихологія»
для підготовки бакалаврів спеціальності 053 «Психологія».
Розробник: Зелінська Я.Ц., кандидат психологічних наук, доцент.
Рецензент: Смирнова О.П., кандидат філософських наук, доцент кафедри
психології Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України
Затверджено на засіданні кафедри психології та соціальної роботи.
Протокол № 1 від 04 вересня 2017 р.
Завідувач кафедри психології та соціальної роботи
Пріб Г.А. (прізвище, підпис)
Завідувач навчально-методичного відділу
Завиніченко Л.М. (прізвище, підпис)
© Зелінська Я.Ц., 2017
© Інститут підготовки кадрів
державної служби зайнятості
України (ІПК ДСЗУ), 2017
3
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Найменування показників
Галузь знань,
спеціальність,
освітній ступінь
Характеристика
навчальної дисципліни
заочна форма навчання
Кількість:
кредитів – 4;
модулів – 2;
змістових модулів – 3.
Галузь знань
05 «Соціальні та
поведінкові науки»
Нормативна
Рік підготовки
ІІ
Індивідуальне
науково-дослідне
завдання:
заочна- 30 год. Спеціальність
053 «Психологія»
Семестр
3-й
Лекції
Загальна кількість годин –
120 год.
6 год.
Практичні
Розподіл годин для
заочної форми навчання:
аудиторних – 10 год.;
самостійної роботи
студента – 110 год.
Освітній ступінь:
бакалавр
–
Семінарські
4 год.
Самостійна робота
80 год.
Індивідуальні завдання
30 год.
Вид контролю: іспит
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та
індивідуальної роботи становить для заочної форми навчання – 9,1 %.
4
2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Мета дисципліни: отримання студентами системних знань про чинники
деференціації народів, етнічні функції культури, національну самобутність,
впливи феноменів міжетнічних відмінностей психіки на процеси взаємодії
представників різних етносів; виділення універсальних та культурно-
специфічних особливостей становлення та розвитку етнічної ідентичності,
етнічної свідомості та самосвідомості; типологію та способи розв’язання
міжетнічних конфліктів.
Основні завдання вивчення дисципліни полягають в теоретичній та
практичній підготовці студентів фаху з питань:
застосування теоретичних основ етнопсихології в практичній діяльності;
розкриття концептуальної основи етнопсихології: понять етносу,
національної психології, національної самосвідомості, етноментальності,
архетипу, етностереотипу, етноцентризму;
визначення психологічних механізмів поведінки в етнічному
конфлікті та шляхів його подолання.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти набувають таких
компетентності:
Загальні вміння (компетентності):
Інструментальні компетентності:
здатність до аналізу концептуальних засад та визначення сутності
філософських та релігійних картин походження життя на Землі, еволюційних
процесів;
здатність до аналітичної діяльності у сфері уявлення про основні
історичні епохи в житті людства;
розуміти типи культур, основних культурно-історичних цінностей
історії, культури України та її місця в системі світової культури;
знати сутність релігійних вчень та особливості сучасних світових
релігій, ті процеси, що відбуваються в релігійному житті України;
усне спілкування рідною мовою у процесі дискусії;
знання другої мови при оволодінні іншомовними джерелами;
елементарні комп’ютерні навички (використання мережі Інтернет для
опанування рекомендованних електронних джерел, робота у Microsoft Office
Power Point при підготовці доповіді з презентацією);
навики управління інформацією для виокремлення тенденцій
розвитку та форм зовнішньонацінальної діяльності (уміння знаходити та
аналізувати інформацію з різних джерел);
5
навички прийняття обґрунтованих психологічних рішень з питань
зовнішньонаціональної діяльності.
Міжособистісні компетентності:
уміння працювати у команді;
здатність до критики та самокритики під час дискусії;
уміння донести до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем,
рішень та власного досвіду в галузі професійної діяльності;
навики та уміння формування міжособових стосунків у колективі при
обстоюванні власної позиції під час дискусії;
етичні зобов’язання при опонуванні до виступів доповідачів;
розуміння традицій і звичаїв інших культур, уміння проявляти
толерантне ставлення;
уміння критично оцінювати явища, ситуації, діяльність осіб,
спираючись на отриманні знання.
Системні компетентності:
здатність застосовувати знання на практиці;
здатність до навчання;
критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі
проблеми на інноваційній основі.
здатність працювати самостійно при опрацюванні джерел, підготовці
доповіді з презентацією, підготовці альтернативних підходів до висвітлення
теми дискусії;
турбота про якість доповіді та презентації;
бажання досягти успіху при обговоренні тем доповідей з
презентацією;
здатність адаптуватися до нових ситуацій у професійній діяльності;
уміння реалізовувати проекти.
Спеціальні (фахові) вміння (компетентності)
знання особливостей етнопсихогенезу, впливу культурних традицій на
особистісне становлення індивіда;
знання структури і особливостей формування етнічної свідомості та
самосвідомості;
знання етнокультурної специфіки спілкування, впливу культури на
міжетнічні відносини,
знання причин виникнення та особливостей протікання етнічних
конфліктів,
6
знати стадії розвитку етнічних конфліктів та володіти стратегіями
врегулювання міжетнічних зіткнень;
знання етапів формування етнічної ідентичності та її основних
параметрів, стратегій підтримання та зміцнення етнічної ідентичності;
знання історії становлення і розвитку етнічної психології в країнах
зарубіжжя та в Україні, а також внесок представників діаспори у формування
української національної свідомості;
вміння визначати відмінності понять “національного характеру” і
“менталітету”, знати особливості українського менталітету;
вміння складати орієнтовну програму етнопсихологічних досліджень;
вміння відокремлювати етнічні стереотипи, упередження і забобони з
метою коригування етнічних відносин;
знання пасіонарної теорії етногенезу Л.Гумільова; фази етногегезу;
вміння використовувати різні методи та способи визначення
ефективної взаємодії між представниками різних націй;
вміння оцінювати наукові факти у відповідності до мети дослідження.
вміння розробляти задачі досліджень у відповідності з поставленими
(висунутими) гіпотезами.
вміння підбирати адекватний методичний інструментарій, проводити
його адаптацію щодо обраної мети досліджень.
вміння забезпечувати комплексність, цілісність та системність
використання психологічних методів, як кількісних, так і якісних.
вміння готувати наукові звіти і матеріали до наукових видань.
вміння розробляти прогностичні моделі.
вміння впроваджувати результати наукових розробок у сфери
практичної діяльності.
вміння проводити грамотний етнопсихологічний аналіз соціальних
ситуацій та взаємодії в них з врахуванням їх наслідків через тривалий проміжок часу.
вміння розуміти та аналізувати вплив культури на психічний розвиток
людини в процесі інкультурації, на формування певного типу особистості, на
специфіку норм, правил, статево-рольової поведінки індивіда в певному
культурному середовищі.
вміння підібрати адекватні експериментальні методики для
визначення етнопсихологічних аспектів особистості.
7
3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Становлення та міждисциплінарні зв’язки етнопсихології.
Тема 1. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань.
Вивчення великих груп в психології. Властивості великих груп. Поняття
про суспільну психологію. Рівні вивчення суспільної психології.
Поняття етносу, етнічної спільності. Ознаки етносу. Історико-стадіальна
типологія етнічних спільнот. Нація. Ознаки нації. Класифікація етнічних спільнот
(за Ю. Бромлеєм). Етнічна група. Національна меншина. Способи існування етносу.
Предмет, об'єкт і завдання етнічної психології. Основні підходи до
розуміння предмета етнопсихології. Етнічне відродження другої половини
XX ст. Етнічний парадокс сучасності. Методи дослідження в етнічній
психології. Методи дослідження суміжних наук. Функції етнопсихології.
Зв'язок етнічної психології з іншими науковими галузями.
Тема 2. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень.
Дослідження первісних культур (Р. Бенедикт, А. Кардинер, Л. Леві-Брюль, К.
Леві-Строс). Концепція "Культура і особистість". Базова та модальна особистість.
Мовознавчі дослідження етнічної самобутності (В. Гумбольдт, О.О. Потебня.
Г. Штейнталь). Становлення етнопсихологічних знань в Україні (Г. Сковорода,
М.В. Карамзін, Д.М. Овсяннико-Куликовський, А.Н. Ігнатов, К.Д. Кавелін, М.
Грушевський, Б. Грінчен-ко, О. Кульчицький, А. Княжинський, І.Я. Франко та ін.).
Сучасний стан розвитку етнопсихології (Л.М. Дробижева, І.С. Кон,
О.М. Лозова, А.А. Налчаджян, М.І. Пірен, Г.В. Старовойтова, Т.Г. Стефаненко
та ін.). Напрямки розвитку сучасної етнопсихологічної науки. Сучасний
культурологічний підхід до вивчення проблеми етнонаціональної свідомості.
Когнітивний підхід до дослідження проблеми етнонаціональної свідомості й
самосвідомості.
Тема 3. Культура як основний чинник диференціації народів.
Поняття "культура" (М. Херсковіц). Психологічне розуміння культури
(Д. Мацумото, Г. Тріандіс). Суб'єктивна культура. Чинники специфічності
елементів культури. Соціально-психологічні чинники крос-культурних
відмінностей. Об'єктивні умови природного середовища, географічного
положення. Функції культури. Традиції. Звичаї.
Взаємозв'язок культури і етносу. Сучасні наукові погляди на
взаємозв'язок між культурою й етносом. Культура спільності (етносу).
Культурний спадок. Національний культурний спадок.
Методи вивчення культури. Етнографічне дослідження. Крос-культурне
порівняння. Труднощі крос-культурних досліджень.
8
Змістовий модуль 2. Етнопсихологічні аспекти особистості
Тема 4. Розвиток і трансформація етнічної ідентичності. Етнічна
свідомість та самосвідомість.
Поняття про етнічну ідентичність. Структура етнічної ідентичності.
Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності. Чинники
формування етнічної ідентичності. Стратегії підтримання етнічної ідентичності.
Стратегія соціальної творчості А. Тешфела та Дж. Тернера. Стратегія
конструювання амбівалентної ідентичності. Проблема зміни етнічної
ідентичності. Стратегія індивідуальної мобільності.
Модель двох вимірів етнічної ідентичності. Типи етнічної ідентичності
(моноетнічна ідентичність з своєю етнічною групою, бі-етнічна ідентичність,
моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою, маргінальна етнічна
ідентичність).
Поняття "етнічної свідомості" й "етнічної самосвідомості" та
співвідношення між ними. Етнічна самосвідомість як структурний компонент
самосвідомості особистості. Структура етнічної самосвідомості та її функції.
Етнічна самосвідомість на рівні особистості. Етнічна самосвідомість на рівні
етносу.
Національна свідомість. Складові національної свідомості. Національна
самосвідомість, її структура та функції. Національна ідентичність.
Національні почуття. Націоналізм. Форми націоналізму. Психологічні
засади націоналізму.
Тема 5. Національний характер та ментальність.
Поняття національного характеру (О. Бауер, Г.В.Ф. Гегель, Гельвецій,
Е. Дюркгейм, І.С. Кон, М.І. Пірен, Д. Юм). Становлення національного
характеру. Теорії успадкування рис національного характеру. Національний
характер українців (Д. Чижевський).
Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації. Основні
компоненти ментальності (емоційний, когнітивний, поведінковий). Етнічна
ментальність. Менталітет. Чинники і умови формування ментальності та
менталітету. Менталітет українського народу. Базова та модальна особистість.
Маргінальна особистість. Національний характер і менталітет. Механізм та
функції етнічної стереотипізації. Етнічний стереотип як атрибутивне явище.
Співвідношення понять “етнічний стереотип”, “упередження” та “забобони”.
Властивості етнічних стереотипів.
9
Тема 6. Етнокультурна варіативність соціалізації
Соціалізація, інкультурація, культурна трансмісія. Етапи культурації.
Види культурної трансмісії. Агенти соціалізації. Порівняльно-культурне
вивчення соціалізації. Почуття прив'язаності до дорослого. Вплив культури на
інтелектуальний розвиток дитини.
Етнографія дитинства (І. Ейбл-Ейбесфільд, М. Мід). Концепція
батьківського прийняття/неприйняття Р. Ронера. Методи дослідження соціалізації.
Етнографічні архіви. Вивчення вимірів виховання дітей за допомогою архівного
підходу (Г. Баррі). Порівняльно-культурні, польові дослідження соціалізації. "Діти
шести культур" (Б. і Дж. Уайтинги). Експериментальні крос-культурні
дослідження соціалізації (У. Ламберт). Перехід у світ дорослих (Р. Бенедикт,
М. Кле, М. Мід). Ініціація як обряд переходу в світ дорослих.
Змістовний модуль 3. Психологія міжетнічних відносин.
Тема 7. Адаптація до нового культурного середовища.
Адаптація, аккультурація і пристосування. Основні параметри
диференціації груп та індивідів, що вступають у нові міжкультурні контакти.
Умови і чинники міжкультурної та міжетнічної взаємодії. Міжкультурна
адаптація. Психологічна адаптація. Соціально-культурна адаптація. Значення
міжкультурної адаптації.
Культурний шок і його симптоми. Етапи міжкультурної адаптації. Крива
процесу адаптації. Реадаптація. Чинники адаптації до нового культурного
середовища (індивідуальні та групові). Індекс культурної дистанції І. Бабікера.
Розширений індекс ак-культурації.
Наслідки міжкультурної взаємодії для групи за С. Бокнером (геноцид,
асиміляція, сегрегація, інтеграція). Наслідки міжкультурної взаємодії для
індивіда. Концепція стратегій аккультурації Дж. Беррі (інтеграція, асиміляція,
сепаратизм /сегрегація, маргіналізація).
Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,
типологія, способи вирішення).
Типи міжгрупових конфліктів. Поняття і форми етнічних конфліктів.
Боротьба. Війна.Теорії виникнення етнічних конфліктів. Теорії міжгрупових
конфліктів як продукту універсальних психологічних характеристик.
Гідравлічна модель У. Макдугалла. Теорія 3. Фройда про чинники війн в історії
людства. Теорії Л. Берковіца, К. Лоренца. Теорії міжгрупових конфліктів,
основою яких виступають індивідуальні відмінності. Концепція авторитарної
особистості. Теорія реального конфлікту (М. Шеріф). Теорія соціальної
ідентичності (А. Тешфел).
10
Види і стадії етнічних конфліктів. Чинники етнічних конфліктів. Етнічна
та національна упередженість. Ксенофобія. Націоналістичні настрої.
Шляхи та засоби врегулювання етнічних конфліктів. Застосування
правових механізмів. Переговори. Інформаційний шлях.
Тема 9. Етнічні традиції та діловий етикет у різних країнах.
Знайомство, звернення, привітання. Ділове листування і телефонні
розмови. Подарунки діловим партнерам. Особливості британського ділового
стилю. Американці і ділові стосунки. Ділове співробітництво у Франції. Мова
ділового спілкування в Німеччині. Ділове спілкування з японцями. Діловий світ
Швеції. Ділове спілкування з італійцями. Діловий стиль та етикет у Китаї.
Бізнес в арабському світі.
11
4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
для студентів заочної форми навчання
Назва змістових модулів, тем
Кількість годин
заочна форма навчання
Усього в тому числі
Лекції Семі-
нарські
Прак-
тичні СРС
Індивід.
робота
120 6 4 – 80 30
Модуль І
Змістовий модуль 1. Становлення та міждисциплінарні зв’язки етнопсихології
Тема 1. Етнопсихологія як
міждисциплінарна галузь знань 9,5 0,5 – – 9 –
Тема 2. Основні напрямки
етнопсихологічних досліджень 10,5 0,5 1 – 9 –
Тема 3. Культура як основний чинник
диференціації народів, етнічні функції
культури.
10 1 – – 9 –
Разом за змістовим модулем 1 30 2 1 – 27 –
Змістовий модуль 2. Етнопсихологічні аспекти особистості
Тема 4. Розвиток і трансформація
етнічної ідентичності. Етнічна
свідомість та самосвідомість.
10 1 – – 9 –
Тема 5. Національний характер та
ментальність. 10 0,5 0,5 – 9 –
Тема 6. Етнокультурна варіативність
соціалізації 10 0,5 0,5 – 9 –
Разом за змістовим модулем 2 30 2 1 – 27 –
Змістовий модуль 3. Психологія міжетнічних відносин
Тема 7. Адаптація до нового
культурного середовища. 11 1 1 – 9 –
Тема 8. Психологія міжетнічних
конфліктів (детермінанти, типологія,
способи вирішення).
10 0,5 0,5 – 9 –
Тема 9. Етнічні традиції та діловий
етикет у різних країнах 9 0,5 0,5 – 8 –
Разом за змістовим модулем 3 30 2 2 – 26 –
Усього годин за модулем І 90 6 4 – 80 –
Модуль ІІ
ІНДЗ 30 – – – – 30
Усього годин: 120 6 4 – 80 30
Підсумковий контроль – іспит
12
5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Тема 2. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень.
1. Сучасний стан розвитку етнопсихології (Л.М. Дробижева, І.С. Кон,
О.М. Лозова, А.А. Налчаджян, М.І. Пірен, Г.В. Старовойтова, Т.Г. Стефаненко та ін.).
2. Основні підходи та напрямки до вивчення національних особливостей.
3. Метод спостереження в міжкультурних дослідженнях.
4. Метод опитування та тестування в етнопсихології.
5. Специфіка експериментальних етнопсихологічних досліджень.
Література: [3, 7, 11, 15, 16].
Тема 5. Національний характер та ментальність.
1. Поняття національного характеру (О. Бауер, Г.В.Ф. Гегель, Гельвецій,
Е. Дюркгейм, І.С. Кон, М.І. Пірен, Д. Юм).
2. Теорії успадкування рис національного характеру. Національний
характер українців (Д. Чижевський).
3. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації.
4. Основні компоненти ментальності (емоційний, когнітивний,
поведінковий). Етнічна ментальність.
Література: [6, 8, 9, 11, 19].
Тема 6. Етнокультурна варіативність соціалізації.
1. Соціалізація, інкультурація, культурна трансмісія. Етапи культурації.
Види культурної трансмісії. Агенти соціалізації.
2. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації. Почуття прив'язаності до
дорослого. Вплив культури на інтелектуальний розвиток дитини.
3. Методи дослідження соціалізації. Вивчення вимірів виховання дітей за
допомогою архівного підходу (Г. Баррі).
4. Порівняльно-культурні, польові дослідження соціалізації. "Діти шести
культур" (Б. і Дж. Уайтинги).
5. Експериментальні крос-культурні дослідження соціалізації (У. Ламберт).
Література: [1, 5, 6, 11, 19].
Тема 7. Адаптація до нового культурного середовища.
1. Чинники адаптації до нового культурного середовища.
2. Етапи процесу міжкультурної та міжетнічної адаптації.
3. Форми навчальних програм щодо адаптації візитерів чи переселенців.
4. Наслідки міжкультурної адаптації для індивіда та груп.
5. Техніки підвищення міжкультурної сензитивності.
Література: [7, 8, 10, 13, 14].
13
Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,
типологія, способи вирішення).
1. Психологічні детермінанти міжетнічних відносин.
2. Об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення та протікання
міжетнічних конфліктів.
3. Теорії виникнення етнічних конфліктів.
4. Види етнічних конфліктів і стадії їх розвитку.
5. Стратегії поведінки в етнічному конфлікті та шляхи його подолання.
Література: [1, 5, 6, 11, 19].
Тема 9. Етнічні традиції та діловий етикет у різних країнах.
1. Ділове листування і телефонні розмови.
2. Специфіка організації подарунків діловим партнерам.
3. Особливості британського та американського ділового стилю.
4. Культурна дистанціями при спілкуванні з представниками різних
культур.
5. Прийоми тілорухів та їх значення в діловому спілкуванні.
Література: [1, 6, 7, 9, 11, 15].
14
6. САМОСТІЙНА РОБОТА
№
з/п Назва теми та зміст самостійної роботи
Кількість
годин
1.
Тема 4. Розвиток і трансформація етнічної ідентичності.
Етнічна свідомість та самосвідомість.
Завдання:
1. Встановити співвідношення між поняттями етнічної
свідомості, самосвідомості та ідентичності.
2. Розкрити сутність поняття «національна свідомість» та
«національна самосвідомість».
3. Здійснити теоретичний аналіз вікових особливостей розвитку
етнічної ідентичності.
4. З’ясувати особливості впливу соціального контексту на
формування етнічної ідентичності.
5. Ознайомитись зі стратегіями підтримання етнічної
ідентичності.
27
2.
Тема 7. Адаптація до нового культурного середовища.
Завдання:
1. З’ясувати поняття про адаптацію, аккультурацію і
пристосування.
2. Визначити чинники адаптації до нового культурного
середовища. Вивчити етапи міжкультурної адаптації.
3. Проаналізувати основні параметри диференціації груп та
індивідів, що вступають у нові міжкультурні контакти.
4. Встановити наслідки міжкультурної взаємодії для групи за
С.Бокнером (геноцид, асиміляція, сегрегація, інтеграція).
5. Ознайомитися з концепцією стратегій аккультурації Дж.Беррі
(інтеграція, асиміляція, сепаратизм/сегрегація, маргіналізація).
27
3.
Тема 9. Етнічні традиції та діловий етикет у різних країнах
Завдання:
1. З’ясувати, які написи роблять на візитних картках від руки та
особливості привітання у діловому світі.
2. Проаналізувати особливості ділового листування і телефонних
розмов.
3. Розібратися, які подарунки діловим партнерам з різних країн,
доцільно дарувати.
4. Визначити якою має бути культурна дистанція при спілкуванні
з представниками різних країн.
26
Разом: 80
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів має на меті формування пізнавальної
активності студентів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з
навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань,
підвищення рівня організованості студентів тощо.
15
У процесі самостійної роботи студенти мають оволодіти вміннями та
навичками:
організації самостійної навчальної діяльності;
самостійної роботи в бібліотеці з каталогами;
праці з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково-
популярною літературою;
конспектування літературних джерел;
роботи з довідковою літературою;
опрацьовування статистичної інформації;
написання рефератів з проблем курсу.
Кожен студент повинен уміти раціонально організовувати свою
навчальну самостійну діяльність. Важливим є вміння скласти план своєї
роботи, чітко визначити її послідовність. Необхідно, щоб план самостійного
навчання був реальним і його виконання приводило до плідних наслідків у
навчальному процесі.
Для успішної самостійної роботи значну частину часу студент виділяє
для роботи в бібліотеці. Треба розуміти сутність складання алфавітного й
тематичного каталогів, вміти швидко знаходити в них необхідну літературу,
знати особливості бібліографічного шифрування. Для плідної роботи з
літературними джерелами студентові корисно скласти свою власну
бібліографію, заповнюючи бібліографічні картки на необхідні для нього книги,
брошури або статті. Для роботи у бібліотеках студенту необхідно знати їх
структуру, спеціалізацію окремих підрозділів, вміти користуватися
різноманітними каталогами, правильно заповнювати бланки вимоги на
літературу тощо.
Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різною як
за обсягом наукових даних, так і за характером їхнього викладу. Потрібно
відібрати необхідний для опрацьовування матеріал (розділи, підрозділи тощо),
а також розсортувати його за важливістю (що для детального вивчення, а що
для ознайомчого читання). Процес читання має відбуватися повільно,
вдумливо, до незрозумілих питань слід обов’язково повертатися, наводити
додаткові довідки, щоб зрозуміти сутність думки автора. Знання незнайомих
термінів слід одразу ж з’ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями
або спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно
робити виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на
аркушах паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок і абзаців. Для
кращого засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст
прочитаного доцільно формулювати у вигляді тез.
Конспект є стислим викладом основної сутності опрацьованого
літературного матеріалу. Конспект має бути стислим, змістовним і записаним
16
своїми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні думки,
вислови слід записувати до конспекту повністю з посиланням на автора,
джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо витримувати логічний
зв’язок між окремими складовими тексту. У тексті конспекту корисно
підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і
робити помітки на полях. Систематичне конспектування опрацьованого
матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в
короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.
Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну студентові необхідно
користуватися довідковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними
словниками, галузевими довідниками тощо.
Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися
персональним комп’ютером. Робота з матеріалами "Інтернету" надає
можливість отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої
держави.
Самостійна робота студентів з курсу передбачає написання рефератів та
підготовку фіксованих виступів. Для цього необхідно скласти план реферату чи
виступу, вивчити потрібні літературні джерела, зробити виписки. За своїм
змістом реферат і виступ повинні відповідати обраній темі. Виклад матеріалу
має бути логічним, послідовним. Обсяг реферату, як правило, у межах 10-12
сторінок формату А4. Писати текст слід на одному боці аркуша, розбірливо, без
помилок. У разі потреби слід робити посторінкові виноски.
Останнім розділом реферату повинні бути висновки, в яких студент
узагальнює викладений матеріал і формулює свої думки з приводу
опрацьованої проблеми. До реферату має бути доданий список використаної
літератури, складений відповідно до існуючих вимог.
За структурою реферат складається із короткого вступу, двох або трьох
розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури. План
написання реферату повинен мати внутрішню єдність і логіку, враховувати
актуальність проблеми, її наукову розробленість та практичну значимість.
У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її
практична значимість; формулюються мета й завдання дослідження,
вказуються обсяг і структура реферату. Обсяг вступу не повинен перевищувати
однієї сторінки комп’ютерного тексту.
Основна частина обсягом до 10 сторінок комп’ютерного тексту,
викладеного у двох-трьох розділах, повинна містити виклад основних
теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної
теми, з огляду на цілі й завдання реферату; розгляд різних точок зору провідних
фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших
інформаційних джерел; визначення пріоритетних питань, що підлягають
17
першочерговому розв’язанню; аналізуються практичні матеріали, сучасні
тенденції розвитку та особливості, притаманні розвитку психологічної науки в
України. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції,
рекомендації, заходи щодо досягнення цілей згідно з темою реферату. При
цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу.
Висновки є завершальним етапом виконаного студентом реферату. Вони
повинні містити короткі підсумки за результатами дослідження та прикладного
аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а
також нереалізованих можливостей; перелік заходів, спрямованих на
розв’язання проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження; отримані
якісні та кількісні показники; можливі варіанти реалізації запропонованих у
рефераті заходів.
Реферат виконується державною (українською) мовою. Викладення
повинно мати науковий характер, чіткий, без орфографічних і синтаксичних
помилок, логічно послідовний. Пряме переписування матеріалів з літератури
неприпустиме. Оформлення реферату має відповідати встановленим вимогам
(див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних,
бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ,
2008. – 26 с.)
18
7. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
для студентів заочної форми навчання
7.1. Виконання контрольної роботи передбачає реферативний тип викладу
навчального матеріалу за відповідним тематичним варіантом. Кожен варіант
включає індивідуальне завдання з тематики, визначеної навчальною
програмою з дисципліни, за якою виконується контрольна робота.
7.2. Вибір варіанта здійснюється на основі списку групи, представленого
деканатом. Студент, який в списку значиться за номером першим виконує
контрольну роботу №1, другий - №2, третій - №3 і т.д. Завдання, виконане не за
своїм варіантом не зараховується.
7.3. Контрольна робота з дисципліни «Етнопсихологія» складається з одного
теоретичного питання.
7.4. У контрольній роботі реферативного характеру студент повинен показати
достатній рівень теоретичних знань з предмету, а також виявити вміння
застосовувати одержані знання для вирішення конкретних навчальних проблем.
7.5. Контрольна робота повинна мати самостійний характер. Недопустимо
запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без посилання на
них. Тому контрольні роботи, написані без врахування цих вимог, викладачем
перевірятися не будуть.
7.6. Студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і
монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить
цитату чи запозичує із літературного джерела якесь теоретичне положення
(наприклад, визначення, висновки дослідження, думку автора літературного
джерела з того чи іншого питання тощо), то обов’язково треба робити
посилання на літературне джерело.
ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
7.7. Контрольна робота виконується державною (українською) мовою.
7.8. Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15 сторінок
комп’ютерного тексту. На першій сторінці зазначається тема контрольної
роботи, яка повинна складатися із змісту; вступу, в якому обґрунтовується
значення і актуальність теми (одна сторінка); 10-12 сторінок викладення
основного матеріалу; висновків (заключення), в яких перераховуються основні
висновки із розглянутих питань (одна сторінка); та списку використаної
літератури, де вказуються усі використані літературні джерела.
19
7.9. Контрольна робота має бути оформлена належним чином (див. Патика Н.І.
Стандарти на оформлення магістерських, дипломних, бакалаврських, курсових,
контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – 26с.).
7.10. Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки
протягом міжсесійного періоду, тобто навчального року, протягом якого
здійснюється робота студента над засвоєнням навчального матеріалу як
самостійно, так і під керівництвом викладача, але не пізніше як за 30 днів до
початку сесії для студентів заочної форми навчання, передбаченої навчальним
планом.
ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
7.11. Контрольна робота оцінюється за чотирибальною національною шкалою та
в балах за кредитно-трансфертною системою:
Оцінка
ECTS
Оцінка
у національній шкалі
Бали
за ECTS
A (відмінно) 5 (відмінно) 47 - 50
B (дуже добре) 4 (добре)
44 - 46
C (добре) 40 - 43
D (задовільно) 3 (задовільно)
35 - 39
E (достатньо) 30 - 34
FX (незадовільно) з можливістю
повторного складання 2 (незадовільно)
18 - 29
F (незадовільно) з обов’язковим
повторним вивченням 1-17
7.12. У разі отримання студентом незадовільної оцінки, останній повинен
усунути виявлені недоліки і повторно захистити її в установлений
викладачем строк.
7.13. Студент, який не виконав контрольної роботи або якщо його робота
не зарахована за результатами її виконання, не допускається до семестрового
контролю з дисципліни.
20
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.
2. Поняття «пасіонарність» та «пасіонарії» в теорії Л. Гумільова.
3. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.
4. Міждисциплінарні зв'язки етнопсихології.
5. Методологічні принципи та методи етнопсихології.
6. Соціально-психологічні аспекти проблеми етнічної свідомості.
7. Трансформація етнічної ідентичності як психологічна проблема.
8. Менталітет і духовна культура українців.
9. Національний характер та етнічні стереотипи.
10. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
11. Етнічні стереотипи поведінки.
12. Вплив статусу меншин на розвиток культури.
13. Особливості менталітету українського народу.
14. Структура етнічної самосвідомості та її функції.
15. Етноцентризм як соціально-психологічне явище.
16. Основні підходи до вивчення національного характеру.
17. Національний характер українців.
18. Психологічні стратегії попередження та врегулювання етнічних
конфліктів.
19. Етнічні стереотипи, їх структура та зміст. Причини стереотипізації.
20. Теорії виникнення міжетнічних конфліктів.
21. Основні підходи до вивчення національного характеру.
22. Соціальна каузальна атрибуція в міжетнічному сприйманні.
23. Класифікації етнічних спільностей.
24. Значення оточуючого середовища у формуванні національного характеру.
25. Детермінанти міжетнічних конфліктів.
26. Структура етнічної самосвідомості та її функції.
27. Теорія етногенезу Л. Гумільова.
28. Типи та етапи становлення етнічної ідентичності.
29. Психологічна характеристика етносу.
30. Архетип як глибинний рівень національної психології.
21
8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Для активізації процесу навчання студентів в ході вивчення дисципліни
застосовуються такі навчальні технології та засоби:
на лекціях чітко та зрозуміло структурується матеріал; зосереджується
увага студентів на проблемних питаннях; наводяться конкретні приклади
практичного застосування отриманих знань; звертаються до зарубіжного
досвіду вирішення окремих проблем; заохочуються студенти до критичного
сприймання нового матеріалу замість пасивного конспектування;
використовуються наочні матеріали, схеми, таблиці, моделі, графіки;
використовуються технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, слайди
тощо;
на практичних заняттях запроваджуються різні навчальні технології:
семінар-розгорнута бесіда, обговорення проблем, дискусії; семінар-вирішення
ситуаційних вправ; семінар-розв’язання проблемних питань; мозковий штурм;
кейс-методи; презентації; аналіз конкретної ситуації; робота в малих групах;
рольові та ділові ігри; банки візуального супроводження; письмовий контроль
знань; індивідуальне та групове опитування; перехресна перевірка завдань з
наступною аргументацією виставленої оцінки тощо.
Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи студентів є
чіткий контроль відвідування студентами занять, заохочення навчальної
активності, справедлива диференціація оцінок.
22
9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Контроль і оцінювання знань, вмінь та навичок студентів складається з
двох етапів:
поточного контролю роботи студентів;
підсумкового контролю (іспит).
Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення дисципліни на
практичних заняттях і проводиться у терміни, які визначаються календарним
планом.
Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння
теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення психодіагностичних
тестів, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми,
умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).
Об’єктами поточного контролю знань студентів є:
систематичність, активність, своєчасність та результативність роботи
над вивченням програмного матеріалу дисципліни, у т.ч. виконання домашніх
завдань;
виконання завдань для самостійного опрацювання;
виконання модульного завдання.
Поточний контроль знань, вмінь та навичок студентів передбачає
застосування таких видів:
тестові завдання;
обговорення проблеми, дискусія;
аналіз конкретних ситуацій (поданих у вигляді усного, текстового або
графічного матеріалу);
ділові ігри (кейс-методи);
презентації результатів роботи;
інші.
Об’єктом підсумкового контролю знань студентів у формі іспиту є
виконання усних та письмових завдань.
На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі,
завдання, що потребують творчого підходу та вміння синтезувати отримані
знання.
23
10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ
для заочної форми навчання
Поточне тестування, самостійна та контрольна робота
Під
сум
ков
ий
тес
т
Сума
Змістовий
модуль 1
Змістовий
модуль 2
Змістовий
модуль 3 50 100 Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9
50
Шкала оцінювання:
90-100 балів – відмінно (А);
82-89 балів – добре (ВС);
75-81 балів – добре (С);
68-74 балів – задовільно (D);
61-67 балів – задовільно (E);
35-60 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);
1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).
11. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ
Методичне забезпечення викладання дисципліни «Етнопсихологія»
складають робоча програма нормативної навчальної дисципліни, програма
нормативної навчальної дисципліни, комплексні контрольні завдання (тести),
візуальна презентація курсу, набір інтерактивних вправ і завдань.
24
12. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.
2. Поняття «пасіонарність» та «пасіонарії», їх характеристика за
Л. Гумільовим.
3. Історія становлення та розвитку етнопсихології.
4. Міждисциплінарні зв'язки етнопсихології.
5. Методологічні принципи та методи етнопсихології.
6. Вплив екології на український менталітет.
7. Трансформація етнічної ідентичності як психологічна проблема.
8. Етнічний стереотип як атрибутивне явище.
9. Сутність пасіонарної теорії етногенезу.
10. Особистість в культурах та етносах.
11. Відмінність автостереотипів від гетеростереотипів. Етнічні стереотипи та
їх дослідження.
12. Національний характер та етнічні стереотипи.
13. Концепція народного духу Г. Лебона.
14. Стратегії підтримання етнічної та національної ідентичності.
15. Сутність кроскультурних досліджень.
16. Мова як фактор етнічної ідентичності.
17. Методи дослідження в етнопсихології.
18. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
19. Архетип як глибинний рівень національної психології.
20. Формування етнічної ідентичності в дитячому віці.
21. Роль національної ідеї в житті нації.
22. Фактори формування етнічної ідентичності.
23. Відмінності між сутністю понять "психічний склад" і "національний характер».
24. Особливості менталітету українського народу.
25. Структура етнічної самосвідомості та її функції.
26. Відмінності між архетипом і ментальністю.
27. Етноцентризм як соціально-психологічне явище.
28. Основні підходи до вивчення національного характеру.
29. Національний характер українців.
30. Психологічні стратегії попередження та врегулювання етнічних конфліктів.
31. Етнічні стереотипи, їх структура та зміст. Причини стереотипізації.
32. Типи етнічних конфліктів.
33. Національна упередженість як результат неадекватних стереотипів.
34. Психічний складу українців.
35. Культура як психологічне поняття.
25
36. Етнічна свідомість у структурі свідомості особистості.
37. Поняття ментальності, її структура
38. Поняття етнічної свідомості, самосвідомості та їх співвідношення.
39. Стратегії підтримання етнічної ідентичності.
40. Універсальні та культурно-специфічні аспекти спілкування.
41. Класифікації етнічних спільностей.
42. Значення оточуючого середовища у формуванні національного характеру.
43. Нація, її ознаки.
44. Етнічна свідомість у структурі свідомості особистості.
45. Детермінанти міжетнічних конфліктів.
46. Структура етнічної самосвідомості та її функції.
47. Теорія етногенезу Л. Гумільова.
48. Типи та етапи становлення етнічної ідентичності.
49. Психологічна характеристика етносу.
50. Поняття ментальності, її структура.
26
13. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна 1. Баронин А.С. Этническая психология / А.С. Баронин. – Киев: Тандем, 2000. –
116 с.
2. Данилюк І.В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: історико-
теоретичний вимір: монографія / Іван Данилюк. – Київ: Самміт-книга, 2010. –
432с.
3. Гумилев Л.Н. Лекции по этнологии / Л. Гумилев; составление, предисловие,
комментарии О.Г.Новиковой. – 5-е изд. – М.: Айрис-пресс, 2012. – 608 с.
4. Гнатенко П.И. Национальная психология: монография / П.И. Гнатенко. –
Днепропетровск, 2000. – 285 с.
5. Крысько В.Г. Этнопсихология и межличностные отношения: курс лекций/
В.Г.Крысько. – М.: Изд-во «Экзамен», 2002. – 448 с.
6. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: навч. Посібник / А.М. Льовочкіна. – К.:
МАУП, 2002. – 144 с.
7. Налчаджян А.А. Этнопсихология. 2-е изд./ А.А. Налчаждян – СПб.: Питер,
2004. – 381 с.
8. Павленко В.М. Етнопсихологія: Навч. Посібник / В.М. Павленко, С.О. Таглін.
– К.: Сфера, 1999. – 408с.
9. Пірен М.І. Етнопсихологія: підручник / М.І.Пірен – К.: Університет Україна,
2011. – 448 с.
10. Платонов Ю.П. Основы этнической психолоии:Учеб.пособие / Ю.П. Платонов. –
СПб.: Речь, 2003. - 452 с.
11. Савицька О.В. Етнопсихологія: навч. посібник./ О.В. Савицька, Л.М. Співак. -
К.:Каравела, 2011. – 264 с.
12. Нагорна Л.П. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань /
Л.П. Нагорна. – К., ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011. – 272 с.
13. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология / Т.Г.Стефаненко. – М.: ИП РАН,
Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 433 с.
14. Сухарев В.А.Психология народов и наций / В.А.Сухарев, М.В.Сухарев –
Донецк: Сталкер, 1997. – 234 с.
Допоміжна
15. Васютинський В. Психологічні виміри спільноти: монографія /
В. Васютинський. – К.: Золоті ворота, 2010. – 120 с.
16. Войнов А. Логика Вселенной / А. Войнов. – Донецк : Ноулидж, Донец. отд-
ние, 2010. – 201 с.
17. Вундт В. Проблемы психологии народов. / В. Вундт // Преступная толпа. –
М.: Институт психологии РАН, 1998. – С.195-308.
18. Зоткин А. А. „Львы" й „лисы" украинской политики / А.А. Зоткин. – К.:
Нукова думка, 2010. – 340 с.
19. Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу. – К.: ШіЕНД імені
І.Ф. Кураса ПАН України, 2010. – 431 с.
20. Гречка М. Вселенський цикл людського буття / М. Гречка. – К.: ПУЛЬСАРИ,
2011. – 87с.
21. Життя етносу: соціокультурні нариси: навч. посібник/ Б. Попов (керівник авт.
кол-ву) – К.: Либідь, 1997. – 424 с.
27
22. Коршук Р.М. Етнополітологія: навч. посіб. / Р.М. Коршук . – К: Алерта, 2011.
– 200с.
23. Нагорна Л.П. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань /
Л.П. Нагорна. – К., ШіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011. – 272 с.
24. Націоналізм як суспільний феномен: енциклопедичний словник /
Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, О.І. Коваленко та ін.; Ю.І. Римаренко та ін.
(ред.). – Донецьк: Донбас, 1997. – 381 с.
25. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень
ім. І. Ф.Кураса НАН України. - 2011. - 1 (51) - 284 с.
26. Парфентьєва Л. В. Найцікавіше про чудеса світу : у питаннях і відповідях. –
X.: Талант, 2010. - 95 с.
27. Посацький Б.С. Основи урбаністики. Територіальне і просторове планування:
навч. посіб.[2-ге вид., допов.]. – Львів: Вид-во Львів, політехніки, 2011. – 367 с.
28. Пелікан Ярослав. Виправдання традиції / Я. Пелікан. – К.: Дух і літера. 2010.
– 128 с. Пер. з англ.
29. Савчин М.В. Духовний потенціал людини (Навчальне видання): (Монографія). –
Вид. 2-ге, пер., доп. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 508с.
30. Свобода та її вияви у сучасному суспільстві: матеріали Всеукр. наук. конф.,
Умань, 22 квіт. 2010 р. – Умань: ПП Жовтий, 2010. – 131 с.
31. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология.: [Электронный ресурс]: учеб.пособие./
Стефаненко Т.Г. Режим доступа:www. allong.ru
32. Цимбалістий Б. Родина і душа народу: зб. праць / Б. Цимбалістий. //
Українська душа. – К., 1992. – С.66-97.
33. Хрущ В. Етнопсихологічні аспекти вивчення української ментальності /
В.Хрущ // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистостості: тези доп. та
матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Луцьк, 1994. – С. 161-163.
34. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности / Н.А Шульга – К.:
Ин-т социологии НАН Украины, 1996. – 287 с.
35. Шульга Н.А. Детство и общество / Н.А. Шульга. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд
“Университетская книга”, 1996. – 527 с.
36. Этническая психология и общество: сб. науч. р.; под ред. Н.М. Лебедевой. –
М.: Старый сад, 1997. – 439 с.
37. Этнопсихологические проблемы вчера и сегодня: Хрестоматия / Сост.
К.В. Сельченок. – Мн.: Харвест, 2004. – 496 с.
38. Юнг К. Об архетипах коллективного бессознательного / К. Юнг // Вопр.
философии. – 1988. – № 1. – С.43-48.
39. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології / В. Янів – Мюнхен:
Вид-во УВУ, 1993– С. 217.
Інформаційні ресурси
40. Етнопсихологія як наука, предмет та методи етнопсихології. [Електронний
ресурс]: матеріали конференцій. –Режим доступу: www.imanbooks.com.
41. Стефаненко Т. Этнопсихология. – Электронная Библиотека. – Режим доступу:
www.gumer.info. Psihol. Stef.
28
ЗМІСТ
1. Опис навчальної дисципліни 3
2. Мета та завдання навчальної дисципліни 4
3. Програма навчальної дисципліни 7
4. Структура навчальної дисципліни 11
5. Теми практичних занять 12
6. Самостійна робота 14
7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання 18
8. Методи навчання 21
9. Методи контролю 22
10. Розподіл балів, які отримують студенти 23
11. Методичне забезпечення 23
12. Орієнтовний перелік питань до підсумкового контролю знань 24
13. Рекомендована література 26
29
Навчально-методичне видання
Зелінська Ярослава Цезарівна
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни
«Етнопсихологія»
Відповідальний за випуск Л.М. Завиніченко
Комп’ютерний набір Я.Ц. Зелінська
Підписано до друку 25.10.2017 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний.
Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 1,1.
Наклад 10 прим. Зам. № _____
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру
видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК №1805 від 25.05.2004.
Інститут підготовки кадрів
державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)
03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.
Тел./факс (044) 536-14-85
