MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE Volodymyr ...library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2014/Lugansk_26_2013.pdf · Актуальнi проблеми права: теорiя

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Схiдноукраїнський нацiональний унiверситет

iменi Володимира Даля Інститут юриспруденції та міжнародного права

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE Volodymyr Dahl East Ukrainian National University

Institute of jurisprudence and international law Luhansk

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

№26

TOPICAL ISSUES OF LAW: THEORY AND PRACTICE

COLLECTION OF SCIENTIFIC PAPERS

№26

Луганськ — 2013

Актуальнi проблеми права: теорiя i практика. №26. 2013

2

УДК 340.11(477) ISSN 2218-5461 ББК 67.9(4Укр) А-43

Вiдповiдно до постанови Президiї ВАК України вiд 12.06.2002 №1-05/6, рiшення Президiї ВАК України (протокол №1-05/4 вiд 14.10.2009 р.), постано-ви Президії ВАК України від 14 квітня 2010 р. №1-05/3 збiрник затверджено як наукове фахове видання, в якому можуть публiкуватися результати дисертацiйних дослiджень на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Збірник наукових праць «Актуальні проблеми права: теорія і практика» зареєстрований у Міжнародному центрі ISSN (Франція, м. Париж), йому присвоєний міжнародний науковий серіальний номер ISSN 2218-5461.

Редакцiйна колегiя: Д.ю.н., проф. Л.I. Лазор (головний редактор); д.ю.н., проф. О.М. Ярошенко

(заступник головного редактора); д.ю.н., проф. В.С. Гуславський; д.ю.н., проф. В.Ф. Опришко; д.ю.н., проф. Б.Г. Розовський; д.ю.н., проф. М.I. Iншин; д.ю.н., проф. В.В. Лазор; д.і.н., проф. В.П. Михайлюк; д.і.н., проф. І.В. Довжук; д.ю.н., проф. С.М. Прилипко; д.ю.н., проф. А.И. Шебанова (Московская госу-дарственная юридическая академия им. О.Е. Кутафина); д.ю.н., проф. Н.М. Хуторян; д.ю.н., проф.І.І.Шамшина; dr. Natalia Murphy (Southern Arkansas University); др. Александар Чирич, профессор (Правни факултет, Университет Нишу, Сербия); Proff. Dr. Jean-Jacques Herve, Academician of the French Academy of Agricultural Sciences; Prof. Dr. J nos Nagy, President Centre for Agri-cultural and Applied Economic Sciences University of Debrecen, Hungary.

Відповідальний за випуск — доктор юридичних наук, професор М.І. Іншин.

Видається вiдповiдно до рiшення Вченої ради Схiдноукраїнського

нацiонального унiверситету iменi Володимира Даля (протокол № 7 Вченої Ради Східноукраїнського національного університету від 9 квітня 2013 р.).

Збірник зареєстровано Міністерством юстиції України, свідоцтво про дер-

жавну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 15362-3934Р.

А-43 Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць

№26. — Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Во-лодимира Даля, 2013. — 652 с. Статті друкуються в авторській редакції.

ISBN 978-966-492-113-5 ISSN 2218-5461 УДК 340.11(477) ББК 67.9(4Укр)

ISBN 978-966-492-113-5 © Схiдноукраїнський нацiональний унiверсит iменi Володимира Даля, 2013

Topical issues of law: theory and practice. №26. 2013

3

ЗМІСТ Лазор Л.И. Перспективы становления трудового процессуального права в системе процессуальных отраслей права ...................................................................10

Іншин М.І. Удосконалення класифікації державних службовців як один із факторів ефективного функціонування державної служби України ..........................17

Ярошенко О.М. Рівність трудових прав працівників – основна засада конституційно-правового регулювання соціально-трудових відносин ................................25

Шамшина І.І. Щодо вдосконалення правового регулювання відповідальності роботодавця в умовах ринкових відносин .............................................................................33

Чутчева О.Г. Соціальний аудит як інститут права соціального забезпечення .................40

Капліна Г.А. Характеристика концепції гідної праці в Україні ....................................47

Івчук Ю.Ю. Охорона праці: міжнародні та європейські вимоги ......................................55

Татаренко Г.В. Проблемні питання призначення обшуку згідно з новим Кримінальним процесуальним кодексом України ..................................................................63

Плахотіна Н.А. Реалізація функцій трудового права в трудоправових охоронних відносинах .........................................................................................................72

Лазор І.В. Місце галузевої колективної угоди у механізмі регулювання найманої праці ...................................................................................................................79

Омельченко Т.В. Правовий аналіз гарантій як складової механизму забезпечення здійснення наданих жінкам трудових прав .......................................................................88

Церковна А.О. К вопросу о правовой регламентации отношений, связанных с осуществлением права жены на содержание во время беременности и в случае проживания с нею ребёнка ....................................................................................................96

Стрекалов А.Є. Міжнародно- правові стандарти криміналізації діянь ................................103


4

Нікітенко О.І. Внутрішня безпека як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави ....................................................................................109

Яценко Т.С. Диалектика частных и публичных интересов в гражданском праве ........115

Ісаков М.Г. Класифікація суб’єктів державної контрольної діяльності в економічній сфері ...........................................................................................................................123

Аргунова А.М. Заохочення посадових осіб податкової міліції ............................................132

Білощук Я. Визначення сутності функцій оплати шахтарської праці .........................137

Барський А.С. Щодо оплати праці працівників, які поєднують роботу з навчанням ......143

Бєлоусов Р.І. Обмеження як правова гарантія при судовому захисті інтересів партнерів .........................................................................................................148

Бойко В.Б. Визначення сутності правового захисту трудових прав працівників в Україні ..........................................................................................................156

Іванова Г.С. Принципи дисциплінарної відповідальності у трудовому праві ...............163

Борко А.Л. Сутність та особливості сучасного адміністративно-правового регулювання функціонування судової системи України ..................................................169

Вапнярчук В.В. Сутність початку досудового розслідування за новим КПК України ......177

Вапнярчук Н.М. Деякі питання, пов’язані з грошовою компенсацію за невикористані щорічні відпустки ...........................................................................................186

Жигалкін І.П. Заборона дискримінації у сфері праці як принцип трудового права ........193

Величко Л.Ю. Про зміст правової категорії «Зміни в організації виробництва і праці» .............................................................................................................198

Величко О.І. Позитивний імідж судової влади України та його структурні елементи .......210


5

Воловик О.А. Суспільна економічна ефективність замість господарського порядку: проблеми методології господарського права ..............................................218

Галаван З.С. Адміністративно-правове регулювання діяльності податкової міліції, як правоохоронного органу ...........................................................................229

Гетьман Є.А. Виконавча влада: сутність та зміст ..............................................................235

Голікова К.О. Особливості трудової діяльності працівників, з якими фіктивно укладено цивільно-правові договори ............................................................................242

Гошовський В.С. Удосконалення діяльності Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади в Україні ...........................................................................249

Гурик А.Ю. Зміст пенсійних правовідносин державних службовців: поняття та способи його визначення ..............................................................................................255

Данилюк М.І. Особливості слідчих ситуацій початкового етапу розслідування корупційних правопорушень, вчинених представниками органів місцевої влади ...............263

Довбиш К.К. До питання форм оплати праці за трудовим законодавством України ..............269

Дудченко О. Ю. Питання щодо звільнення суддів з адміністративних посад .....................275

Журавльов Д.В. Щодо принципів організації та діяльності центральних органів виконавчої влади України .................................................................................................282

Кабаченко М.О. Дисциплінарні стягнення: деякі проблемні питання ..................................290

Капустян Н.М. Сторони договору надання послуг стільникового зв’язку та їх правове становище ......................................................................................................296

Качурін С.Г. Нетрадиційні криміналістичні засоби і методи в розслідуванні злочинів: можливості використання .............................................................................302

Кравченко І.О. Історико-правовий аспект становлення Пенсійного фонду України ........311


6

Купалов М.М. Про процедурну регламентацію обмежувальних заходів у сфері протидії поширенню соціально небезпечних хвороб ................................................319

Кучер О.Г. Представництво прокуратурою інтересів держави у суді в сфері протидії легалізації незаконних доходів та відшкодування шкоди заподіяної злочинами .......................................................................................................326

Лосиця І.А. Соціальне партнерство в системі принципів нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства ...................................................335

Лук’яненко С.В. Працівники правоохоронних органів як особливі суб’єкти права на соціальне забезпечення ...................................................................................................340

Луценко О.Є. Поняття та ознаки дисциплінарного проступку державних службовців ........349

Малиновська К.А. Відповідальність керівника підприємства за трудовим законодавством України ............................................................................................................358

Мамедова Р.Я. Юридична сутність згоди профспілкових органів при припиненні трудових відносин .........................................................................................363

Маринчак Н.Є. Деякі питання регулювання засобів забезпечення виконання податкового обов’язку у рішеннях Конституційного Суду України .............................371

Матат Ю.І. Застосування норм права в субсидіарному порядку: основні вимоги та передумови .....................................................................................................378

Микитась А.В. Особливості створення, реорганізації та ліквідації органів внутрішніх справ України .................................................................................................385

Москаленко О.В. Перспективи кодифікації законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ..................................................................................393

Мохончук С.М. Кримінальна відповідальність за злочини проти миру та безпеки людства: дослідження наукової історіографії .............................................................401

Мурза В.В. Нагляд за дотриманням особистих (громадянських) прав та свобод .......410


7

Неплюхіна С.Е. Юридична природа мінімальної заробітної плати ......................................416

Падалка Р.О. Окремі проблеми верховенства права в сучасній Україні .........................421

Панасюк О. А. Система стадії судового розгляду як основа для класифікації повноважень суду першої інстанції в кримінальному провадженні ................................430

Плєснєв К.М. Досвід правового регулювання атестації працівників у зарубіжних країнах .............................................................................................................442

Приколотіна Ю.Л. Характеристика громадської думки мешканців м. Луганська щодо можливості застосування батьками до дітей фізичних покарань .............447

Савєльєва М.О. Підстави виникнення трудових правовідносин: проблеми практичного застосування ...................................................................................................460

Саєнко Ю.О. Поєднання загального і спеціального у правовому регулюванні робочого часу окремих категорій працівників ............................................................468

Салівон Г.І. Теоретичні підходи до сучасного визначення юридичної відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні ...............474

Селезень С.В. Історично-правовий аналіз розвитку інституту моральної шкоди ............479

Сергиенко В.В. Новое направление инноваций в Украине ...................................................489

Середа О.Г. Щодо співвідношення понять нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства .................................................................................................496

Сіньова Л.М. Особливості становлення і перспективи розвитку соціального захисту жертв нацистських переслідувань в країнах Європи та в Україні ............504

Сіроха Д.І. Поняття та значення нормотворчої діяльності суб’єктів трудового права ................................................................................................................510

Скубак Е.О. Гарантії рівного доступу громадян до державної служби як невід’ємна складова права людини на труд ....................................................................515


8

Таликін Є.А. Механізм та умови застосування спрощеного провадження за АПК Російської Федерації: можливість використання в українському судочинстві ..................520

Терещенко В.О. Окремі проблеми механізму забезпечення права на підприємницьку діяльність в ЄС ...............................................................................................531

Фесюра М.В. Визначення та характеристика підстав розірвання трудового договору при ліквідації, реорганізації та банкрутстві підприємства, установи, організації ....538

Фролков М.В. Поняття та особливості адміністративно-правового забезпечення захисту прав споживачів .............................................................................................547

Харчук Р.С. Окремі питання правового регулювання нормотворчої діяльності органів виконавчої влади у Франції ...........................................................................555

Чечоткін В.В. До питання про правову природу та систематизацію правовідносин у сфері найманої праці ................................................................................................563

Чорнозуб Л.В. Деякі питання кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі .........................................571

Чудовський В.І. Поняття і відмінність державного контролю та нагляду по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці в Україні ..............................581

Чумак О.О. Дисциплінарна відповідальність працівників державної виконавчої служби України ............................................................................................................587

Шапка О.В. Проблеми працевлаштування молоді у сучасних умовах ..........................593

Шварцева М. І. Становлення та розвиток Європейського парламентаризму .....................601

Шумна Л.П. Соціальне обслуговування: міжнародно-правові cтандарти Організації Об’єднаних Націй ...........................................................................................606

Юр’єва Л.Ю. Стан соціального захисту дітей-інвалідів в умовах формування в Україні громадянського суспільства ..........................................................................612


9

Юрченко А.Ю. Регулювання щорічних відпусток: досвід країн СНД ................................618

Юсупов В.А. Щодо прогресивних форм діяльності правоохоронних органів ................623

Юсупова Д.В. Зарубіжний досвід регулювання комерційної таємниці як об’єкту трудових відносин: аналіз та можливість адаптації в українських реаліях ..............629

Юшко А.М. Шляхи впровадження Закону України «Про зайнятість населення» ........638

Яснолобов О.В. Підготовча стадія судового захисту трудових прав працівників ..............644


10

УДК 349.2. Л.И. Лазор,

доктор юридических наук, профессор, директор института юриспруденции

и международного права Восточноукраинский национальный

университет имени Владимира Даля, г. Луганск

ПЕРСПЕКТИВЫ СТАНОВЛЕНИЯ

ТРУДОВОГО ПРОЦЕССУАЛЬНОГО ПРАВА В СИСТЕМЕ ПРОЦЕССУАЛЬНЫХ ОТРАСЛЕЙ ПРАВА

Проведен сравнительно-правовой анализ трудового процессуального

права с иными процессуальными отраслями отечественной правовой сис-темы. Показана процессуальная природа правоотношений по разрешению трудовых споров и конфликтов. Выделены характерные особенности тру-дового процессуального права. Обоснована необходимость признания трудового процессуального права в качестве самостоятельной правовой отрасли в системе национального права. Доказана целесообразность при-нятия Трудового процессуального кодекса как кодифицированного отрас-левого источника права.

Ключевые слова: трудовое процессуальное право, трудовые споры и конфликты, трудовые процессуальные отношения, трудовое процессуаль-ное производство.

Юридическая наука не может стоять в стороне от острых проблем об-

щественной жизни, формирования законодательной основы демократичес-кого государства, особенно если это касается охраны и защиты прав и сво-бод человека и гражданина. Поэтому в период развития рыночной эконо-мики важнейшей задачей в сфере регулирования наёмного труда является создание эффективного механизма разрешения трудовых споров и конф-ликтов посредством трудовых процессуальных отношений.

В научной литературе уже длительное время обсуждается необходи-мость выделения в национальной системе права самостоятельной отрасли, нормы которой комплексно и всесторонне регулировали бы трудовые про-цессуальные отношения – трудового процессуального права. Отдельные аспекты этой проблемы затрагиваются в научных работах Н.Б. Болотиной, Н.И. Иншина, В.В. Лазора, Н.А. Плахотиной, Н.П. Стадника, Г.И. Чаны-шевой, Н.Н. Хуторян, И.И. Шамшиной, и др. Однако единой концепции относительно автономии трудового процессуального права и перспектив его развития отечественная правовая наука не выработала.

Фактически отрасль трудового процессуального права уже сформиро-валась в украинском праве, принимая во внимание наличие многочислен-ных нормативных актов, направленных на регулирование различных аспе-


11

ктов индивидуальных и коллективных трудовых процессуальных отноше-ний. При этом в настоящее время трудовое процессуальное право не обла-дает официально признанным автономным статусом и не имеет своего отраслевого кодифицированного источника.

Целью данной статьи является: провести сравнительно-правовой ана-лиза трудового процессуального права с иными процессуальными отрас-лями отечественной правовой системы, показать процессуальную природу правоотношений по разрешению трудовых споров и конфликтов, выделить характерные особенности трудоправовых процессуальных норм, обосно-вать необходимость признания трудового процессуального права в качес-тве самостоятельной правовой отрасли в системе национального права, доказать целесообразность принятия кодифицированного акта – Трудового процессуального кодекса.

Следует подчеркнуть, что существование отрасли трудового процессу-ального права обусловлено объективными процессами развития общест-венных отношений и растущими потребностями общества в правовом ре-гулировании. Именно эти процессы дают жизнь новым отраслям права (хозяйственно-процессуальное право, административно-процессуальное право и др.), среди которых уже достаточно чётко обосабливается трудо-вое процессуальное право.

Трудовое процессуальное право, являясь процессуальной отраслью, неизбежно имеет схожие черты с процессуальными отраслями в отечест-венной системе права.

Наиболее ярко выражается взаимосвязь трудового процессуального права с отраслью гражданского процессуального права. Гражданско-процессуальное право – это совокупность правовых норм, регулирующих общественные отношения между судом и иными участниками процессуа-льной деятельности при осуществлении правосудия по гражданским делам и в связи с реализацией лицами субъективных прав и исполнением соот-ветствующих обязанностей [1, с.6]. Гражданское процессуальное право определяет порядок рассмотрения и разрешения гражданских дел, устана-вливая для каждого субъекта процессуальной деятельности права и обя-занности, то есть меру возможного или должного поведения [2, с.5].

В настоящее время ряд норм трудового процессуального права закреп-лены в гражданско-процессуальном кодексе – это нормы о порядке судеб-ного рассмотрения индивидуальных трудовых разногласий [3].

Трудовое процессуальное право в некоторой степени происходит из гражданско-процессуального права. Названные отрасли руководствуются многими общими принципами, используют в своём арсенале сходные пра-вовые средства, обладают схожим субъектным составом и т.д.

Вместе с тем, гражданский процесс и трудовое процессуальное право имеют ряд различных, самостоятельных признаков, позволяющих разгра-ничить эти две отрасли. Производство по рассмотрению и разрешению трудовых споров и конфликтов является отдельным видом юридического процесса. В частности, это определяется тем, что гражданско-


12

процессуальное право служит обеспечению реализации гражданско-правовых норм, а трудовое процессуальное право призвано защищать пра-ва и законные интересы основных субъектов трудового права – работни-ков и работодателей. Другими словами, целевым назначением трудового процессуального права является защита прав и законных интересов участ-ников общественных отношений по применению наемного труда.

Трудовое процессуальное право, также как и гражданско-процессуальное право, определяет среди обязательных субъектов стороны разногласия и юрисдикционный орган, ведущий процесс. Однако здесь же, в субъектном составе, наблюдаются и существенные отличия этих двух отраслей. Гражданский процесс в качестве юрисдикционных органов определяет только лишь судебные инстанции. А в трудовом процессуаль-ном праве суд не является единственным юрисдикционным органом по рассмотрению трудовых разногласий. Юрисдикционными органами в тру-довом процессуальном праве выступают также комиссия по трудовым спорам, примирительная комиссия, трудовой арбитраж.

Существенно отличаются гражданско-процессуальное и трудовое про-цессуальное право по характеру правоотношений, на регулирование кото-рых направлены данные отрасли. Разногласия в гражданско-процессуальном праве всегда носят исковой характер, то есть в гражданс-ком судопроизводстве между спорящими сторонами всегда стоит вопрос о нарушении определённого субъективного права. Это нарушение может быть действительным (реально имеющим место) или мнимым (когда одна из сторон, основываясь на субъективных факторах, не подкреплённых правовыми нормами, считает, что её право нарушено). Но, тем не менее, предметом рассмотрения в гражданском процессе выступает именно пра-вонарушение. В трудовом процессуальном праве правоотношения могут иметь как исковой характер (когда речь идёт о нарушенном праве), так и неисковой характер (когда правовые нормы не нарушены, а предметом рассмотрения является несовпадение интересов сторон). Такое разнообра-зие правоотношений между сторонами разногласий является одним из специфических признаков трудового процессуального права.

Достаточно тесная взаимосвязь трудового процессуального права на-блюдается с административным процессом. Административное процессу-альное право выступает регулятором общественных отношений в сфере государственного воздействия на разрешение конкретных административ-ных дел по установлению определённых юридических фактов, по реализа-ции и защите прав, свобод и законных интересов физических и юридичес-ких лиц, по обжалованию действий или бездействия органов властных по-лномочий, по применению мер административного принуждения [4, с.13].

Связь трудового процессуального права с административным процес-сом проявляется, прежде всего, в том, что в рамках административного судопроизводства рассматриваются дисциплинарные дела в отношении отдельных категорий работников органов государственного управления. В этом отношении трудовое процессуальное право и административный


13

процесс лежат почти в одной плоскости. Административно-процессуальное право в данном случае заимствует многие институты, принципы и отдельные нормы именно из трудового процессуального пра-ва.

Но если административное производство по трудовым делам ограничи-вается только лишь дисциплинарными спорами отдельных категорий ра-ботников, то в трудовом процессуальном производстве предметом рассмо-трения могут быть иные виды споров – по поводу начисления заработной платы, привлечения к сверхурочным работам, о незаконном увольнении, о привлечении к материальной ответственности и т.п. Предметом рассмот-рения в трудовом процессуальном производстве могут также выступать разногласия неискового характера, связанные с расхождением интересов сторон – трудовые конфликты (об установлении или изменении условий труда).

Общей чертой трудового процессуального права и административного процесса является также тот факт, что имеет место рассмотрение разног-ласия между субъектами, связанными материальными субординационны-ми правоотношениями (то есть отношениями соподчинения).

Вместе с тем, следует отметить, что в административном процессе рас-сматриваемые разногласия связаны с реализацией нормативно-правовых актов или властно-распорядительных актов индивидуального характера (то есть правил поведения, установленных свыше).

В юридической науке отмечают, что именно процессуальную состав-ляющую административной юстиции, которая в Украине представлена административным судопроизводством, то есть деятельностью админист-ративных судов по рассмотрению и разрешению определённых публично-правовых споров, можно считать определяющей при уяснении места ад-министративной юстиции в системе национального права, поскольку именно административное судопроизводство отражает принципиальное и функциональное содержание административной юстиции, определяет ме-ханизм и инструментарий, достижение задач, поставленных перед админи-стративной юстицией [5, с.218].

В трудовом процессуальном производстве, в отличие от администрати-вного производства, помимо нарушений нормативно-правовых предписа-ний рассматриваются нарушения обязательств договорного характера, ко-торые закреплёны в актах социального партнёрства (коллективных дого-ворах и соглашениях) или в трудовом договоре. В трудовом процессуаль-ном праве присутствуют не только публично-правовые корни, но и частно-правовые начала, что обуславливает собственную специфику данной пра-вовой отрасли.

Нормы трудового процессуального права имеют определённую связь с хозяйственно-процессуальным правом. Хозяйственно-процессуальное право – это совокупность норм и принципов, устанавливающих процедуру рассмотрения и разрешения хозяйственных споров и дел о банкротстве при осуществлении правосудия в хозяйственных судах [6, с.15].


14

Общей чертой трудового процессуального права и хозяйственного про-цессуального права является тот факт, что одной из сторон разногласия, как правило, выступает хозяйствующий субъект. Однако здесь же кроется и различие этих отраслей.

Во-первых, в хозяйственно-процессуальном праве наличие хотя бы одного хозяйствующего субъекта в качестве спорящей стороны является обязательным. Что же касается трудового процессуального права, то в нём допускаются случаи отсутствия хозяйствующего субъекта как стороны разногласия. Это имеет место, если работодателем является физическое лицо, использующее наёмный труд для удовлетворения личных потребно-стей.

Во-вторых, в хозяйственном процессе нередко встречаются случаи, ко-гда рассматривается спор между двумя хозяйствующими субъектами. В трудовом процессуальном праве такая ситуация исключена, поскольку одной из сторон обязательно должны выступать лица наемного труда – работник или коллектив работников.

С хозяйственно-процессуальным правом трудовое процессуальное пра-во объединяет порядок внесудебного рассмотрения разногласий. Претен-зионный порядок урегулирования хозяйственного спора очень схож с по-рядком направления работодателю протокола разногласий коллективом работников. В рамках хозяйственного процесса предприятие, чьи права нарушены, направляет нарушителю претензию, в которой указывается на-именование предприятия, основания предъявления претензии, требования, сумма претензии и её расчёт, перечень прилагаемых документов [7, ст.6]. В статье 7 Хозяйственного процессуального кодекса Украины устанавли-вается порядок и сроки рассмотрения претензии.

Схожая процедура предусматривается и нормами трудового процессуа-льного права. Так, работники на общем собрании коллектива должны сос-тавить протокол разногласий, в котором излагаются их требования к рабо-тодателю и обоснование этих требований. Этот протокол направляется на рассмотрение работодателю. Законом устанавливается порядок и срок рас-смотрения работодателем требований работников, после чего он обязан дать аргументированный ответ [8, ст.4, ст.5]. Налицо явное сходство этих двух процедур.

Вместе с тем, нельзя не отметить в данном аспекте и существенное от-личие трудового процессуального права от хозяйственно-процессуального права. В хозяйственном процессе претензионный порядок урегулирования спора распространяется на все споры, вне зависимости от субъектного сос-тава разногласия. А в трудовом процессуальном праве указанная процеду-ра предусмотрена только лишь для коллективных трудовых разногласий. На индивидуальные трудовые споры и конфликты такой механизм распро-страняться не может.

Системный подход к характеристике отрасли трудового процессуаль-ного права позволяет выявить его связь с отраслью уголовного процессуа-льного права. Уголовный процесс – это деятельность органов дознания,


15

досудебного следствия, прокурора и суда по возбуждению дела, досудеб-ному расследованию, судебному разбирательству, пересмотру и исполне-нию судебных решений. Уголовно-процессуальное право представляет собой относительно самостоятельную совокупность норм отечественного права, регулирующих отношения между участниками уголовного дела [9, с.10, с.16].

Связь трудового процессуального права с уголовно-процессуальным правом наблюдается в следующем. Некоторые трудовые правонарушения, такие как хищение, отдельные нарушения норм по охране труда, задержка выплаты зарплаты, нецелевое использование фонда заработной платы по своей характеристике совпадают с уголовными преступлениями, предус-мотренными Уголовным кодексом Украины [10]. В этом случае дело расс-матривается в рамках уголовного судопроизводства. Но уголовный про-цесс при этом осложняется некоторыми особенностями процессуального производства по трудовым делам.

Существенным отличием трудового процессуального права от уголов-ного процессуального права выступает то, что в подавляющем большинст-ве случаев трудовые правонарушения не обладают квалифицирующими признаками уголовного преступления, а, кроме того, предметом рассмот-рения трудового процессуального производства могут выступать разног-ласия неискового характера – трудовые конфликты.

Таким образом, можно видеть, что трудовое процессуальное право об-ладает особенностями, присущими процессуальным отраслям и имеет схожие черты с иными процессуальными отраслями. Это убедительно обу-славливает процессуальную природу правоотношений, возникающих при разрешении трудовых споров и конфликтов. В настоящее время эти пра-воотношения входят в предмет регулирования отрасли трудового права, которая является материальной отраслью, что не обеспечивает надлежа-щую защиту трудовых прав и интересов основных субъектов трудового права в условиях рыночной экономики.

Вместе с тем, трудовое процессуальное право характеризуется рядом специфических признаков, которые определяют его особое самостоятель-ное место в системе процессуальных отраслей национального права.

На основании вышеизложенного можно сделать вывод, что эффектив-ное и оперативное разрешение разногласий, возникающих в процессе при-менения наемного труда, должно осуществляться автономной процессуа-льной отраслью – отраслью трудового процессуального права. Нормы тру-дового процессуального права должны быть систематизированы и закреп-лены в кодифицированном отраслевом источнике права – Трудовом про-цессуальном кодексе Украины. Такой правовой подход позволит создать качественно новый, эффективный механизм разрешения трудовых разног-ласий, отвечающий динамике развития производственных отношений в условиях рыночной экономики и обеспечивающий социальный мир в об-ществе.


16

Литература: 1. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Конспект лекций / В.И. Тер-

тышников. – Харьков: Фирма «Консум», 2005. – 248 с. 2. Гражданский процесс: учебник / Под ред.проф. В.В. Комарова. – Х.:

ООО «Одиссей», 2001. – 704 с. 3. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ра-

ди. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст.492. 4. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навча-

льний посібник / Е.Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с. 5. Педько Ю.С. Місце адміністративної юстиції в системі права України /

Ю.С. Педько // Правова держава. Щорічник наукових праць. – Випуск 21. – К.: Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, 2010. – С.215-224.

6. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебник / под ред. д.ю.н., проф. Е.И. Харитоновой. – Х.: Одиссей, 2007. – 440 с.

7. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст.56 (за станом на 01.01.2012).

8. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №34. – Ст.227.

9. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие / Л.Н. Лобойко. – Х.: Одиссей, 2008. – 672 с.

10. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – №25-26. – Ст.131.

Лазор Л.І. Перспективи становлення трудового процесуального

права у системі процесуальних галузей права. – Стаття. Проведений порівняльно-правовий аналіз трудового процесуального

права з іншими процесуальними галузями вітчизняної системи права. По-казано процесуальну природу правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів. Виділені характерні особливості трудового процесуального права. Обґрунтована необхідність визнання трудового процесуального права як самостійної правової галузі у системі національного права. Дове-дена доцільність прийняття Трудового процесуального кодексу як кодифі-кованого галузевого джерела права.

Ключові слова: трудове процесуальне право, трудові спори і конфлік-ти, трудові процесуальні правовідносини, трудове процесуальне прова-дження.

Lazor L.I. The perspectives of the labour procedural law in a system of

procedural branches of law. - Article. The comparative legal analysis of labour procedural law with other branches

of the national procedural legal system is held. The procedural nature of relationships to resolve labour disputes and conflicts is shown. The characteristic features of the labour procedural law are distinguished. The need


17

to recognize the labor procedural law as a separate legal system in the system of the national law is justified. The appropriateness of the Labour Procedure Code as a codified branch source of law is proved.

Keywords: labour procedural law, labour disputes and conflicts, labour procedural relations , labour procedural production.

УДК 349.2 М.І. Іншин,

доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, завідувач кафедри трудового права та права соціального забезпечення,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У статті визначено основні критерії класифікації державних службов-

ців, з’ясовано роль та значення класифікації державних службовців для підвищення ефективності функціонування державної служби України.

Ключові слова: класифікація, посада, ранг, державний службовець, державна служба.

Найголовнішим здобутком загальнотеоретичної класифікації держав-

них службовців є те, що вона дає змогу: визначити місце службовця в сис-темі державно-службових відносин; провести розмежування між посадо-вими та службовими особами; визначити обсяг службових повноважень; встановити умови та порядок проходження служби і службової кар’єри; забезпечити найбільш раціональне і ефективне вирішення структурно-штатних питань; вирішити питання кадрового забезпечення і підвищення їх професійного рівня. Запорукою ефективної державної служби є діюча система стимулів і заохочень, які спонукають державного службовця до повної реалізації власного потенціалу під час виконання своїх професійних обов’язків.

Аналіз системи заохочень державних службовців свідчить, що відпові-дно до чинного законодавства в більш привілейованому становищі пере-бувають державні службовці старшої вікової групи – система доплати за ранг, вислугу років, пенсійне забезпечення суттєво стимулює державних службовців, вік яких більше 40-45 років. Між тим, на сьогодні відсутні належні мотиваційні підстави для перебування на державній службі моло-дих кваліфікованих кадрів. Більше того, пенсія державних службовців є значно вищою, аніж заробітна плата більшості працівників з незначним стажем трудової діяльності.

Правова становище державного службовця як учасника службово-трудових правовідносин має суттєві відмінності від показників, що харак-


18

теризують його особисті професійні здібності та коло службових повнова-жень за посадою. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну службу» [1] проходження служби провадиться згідно із категоріями дер-жавних службовців та рангами, які їм присвоюються. Таким чином, на но-рмативному рівні визначені засади класифікації державних службовців за особистими якостями конкретного працівника та за робочими місцями (посадами), які вони займають.

Метою даної статті є здійснення класифікації державних службовців за різними критеріями, та визначення її ролі для підвищення ефективності функціонування державної служби України. Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі основні завдання: надати визначення понят-тям «посада», «ранг», «штат», виокремити основні критерії класифікації державних службовців, розробити ряд пропозицій по удосконаленню від-повідної класифікації.

Про важливість класифікації державних службовців для вирішення те-оретично-практичних питань функціонування державної служби неодно-разово зазначалось у літературі. «Чисельність корпусу державних службо-вців, відмінності в обсязі їх повноважень залежно від займаної посади, а також потреба у встановленні порядку в службових відносинах, забезпе-чення зацікавленості службовців у своїй роботі, викликають необхідність в обґрунтованій класифікації державних службовців» [2, c. 643]. Ю.П. Битяк та В.В. Зуй доводять, що процес проходження державної служби багато в чому залежить від сфери діяльності державного службовця, його повнова-жень і обов’язків [3, c. 63]. Класифікація державних службовців, відмічає Г. Райт, допомагає правильній «організації робочих місць на підприємстві на основі посадових обов’язків чи відповідальності» [4, c. 80]. Тому кла-сифікацію державних службовців слід здійснювати відповідно до рангу посад, яку займає особа: спочатку працівник приймається на конкретну посаду, а вже потім йому присвоюється відповідний ранг. Такий порядок є більш доцільним, оскільки правовий статус службовця, як учасника служ-бово-трудових відносин, об’єктивно визначається посадою, що існує неза-лежно від конкретної особи, яка займає її певний проміжок часу. Посада за своїми правовими та функціональними характеристиками здатна виступа-ти сталою категорією відповідно до якої здійснюється розмежування ознак службовців та групування останніх у певні категорії, визначення порядку й засобів регулювання їх діяльності, встановлення правового статусу пра-цівника. «Класифікація посад відбувається на підставі аналізу тих вимог, які висуває до них сама праця» [5, c. 115]. Вимоги ж за посадою обумов-люються змістом роботи.

Поняття «посада» є однією з ключових у понятійно-категоріальному апараті державної служби. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» [1] посада – це визначена структурою та штатним роз-кладом первинна структурна одиниця органу державної влади (організації) та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами (по-


19

садовими інструкціями) коло службових функції та повноважень. Можна виділити декілька складових цього поняття, а саме:

1) це первинна одиниця державного органу та його апарату; 2) повноваження, закріплені за посадою, визначені структурою і штат-

ним розкладом державного органу; 3) коло службових повноважень, закріплених за посадою встановлю-

ється нормативними актами [6, с. 28]. Іншими словами, посада – це юридичний опис, який визначає соціаль-

ний статус (відносини з вищими, нижчими і рівними посадами), організа-ційний статус (місце посади в структурі органу) та правовий статус держа-вного службовця (коло повноважень, функції, права, обов’язки).

Законодавство у правових актах визначає соціальну роль особи, яка вступила на посаду. Кожна посада створюється у розпорядчому порядку, тобто відповідними органами визначається її назва, місце в службовій іє-рархії, порядок заміщення. Вона включається в штатний розклад, в єдину номенклатуру посад державних службовців.

Штат – це структурний елемент державної служби, який передбачає включення державних службовців, які наділені певними рангами та отри-мали право обіймати відповідні посади, до того чи іншого державного ор-гану. Прикро, що чинний Закон України «Про державну службу» [1] чітко не визначає систему посад державних службовців, це створює певні труд-нощі у визначенні їх кваліфікаційних видів.

На нашу думку, в основі розробки системи державної служби лежить саме метод класифікації посад. Система класифікації посад є важливим інструментом функціонування інституту державної служби. На підставі класифікації посад здійснюється:

- визначення професійних вимог, обов’язків, обсягу повноважень та відповідальності службовців;

- встановлення критеріїв для рівнів оплати праці; - встановлення ієрархічних рівнів між різними категоріями службовців; - стимулювання ефективної діяльності службовців через можливість

службового просування та матеріального забезпечення; упорядкування структури державної служби;

- створення стандартної термінології для функцій управління персона-лом;

- захист службовців від політичних і персональних впливів при вступі на роботу,

- зміна політичної чи персональної кон’юнктури та визначення рівня їх матеріального забезпечення.

Оскільки усі державні службовці обіймають певні посади, то: «Посада розглядається у нерозривному зв’язку з інститутом служби у державних чи громадських організаціях. Відповідно - ця категорія із усіх осіб, зайнятих суспільно-корисною працею, притаманна тільки службовцям. Їх необхід-ність обумовлена тим, що в процесі своєї праці службовець має справу з людьми, впливає на них. Посада має визначити необхідну поведінку служ-


20

бовця у відношенні до інших осіб - обсяг та межі його впливу, прийоми, способи, засоби, спілкування з людьми по службі, тощо» [7, c. 189-190]. Тому, посада - це організаційно-правова форма службово-трудової діяль-ності державних службовців. Двоєдина природа цього поняття розкрива-ється у наступних аспектах: а) посада - частина органу, підприємства, установи, організації; б) посада - це правовий стан, тобто створюється та ліквідовується у розпорядчому порядку правовими актами компетентних органів, таким же чином визначається її назва, місце в службовій ієрархії, організаційно-правові способи заміщення; включається у штатний розклад, у єдину номенклатуру посад службовців; заключає в собі певну частину компетенції відповідного органу, посадових повноважень (прав та обов’язків) [8].

Класифікація взагалі є певною систематизацією знань про об’єкти, що класифікуються, або систематизацією самих об'єктів (предметів, явищ, властивостей). При цьому класифікація здійснюється з урахуванням фор-мально-логічних правил поділу обсягу понять. Закон України «Про держа-вну службу» [1] класифікував посади державних службовців на категорії та ранги. У статі 25 Закону встановлено сім категорій, у відповідності з якими державним службовцям присвоюються відповідні ранги. Ранги при-своюються державному службовцю згідно із займаною ним посадою, рів-нем професійної кваліфікації та результатами роботи. При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної кате-горії посад.

Ст. 26 Закону «Про державну службу» [1] встановила такі ранги держа-вних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до першої категорії, можуть бути присвоєні 3, 2 і 1 ранги; службовцям, які займають посади, віднесені до другої категорії, можуть бути присвоєні 5, 4 і 3 ранги; службовцям, які займають посади, віднесені до третьої категорії, можуть бути присвоєні 7, 6 і 5 ранги; службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, можуть бути присвоєні 9, 8 і 7 ранги; службовцям, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, можуть бути присвоєні 11, 10 і 9 ранги; службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, можуть бути присвоєні 13, 12 і 11 ранги; службовцям, які за-ймають посади, віднесені до сьомої категорії, можуть бути присвоєні 15, 14 і 13 ранги.

Встановлення категорій і рангів державних службовців дає змогу зро-бити два методологічно важливі висновки. По-перше, змістом праці дер-жавних службовців є їх діяльність з виконання державних функцій, відпо-відно до яких сформовані державні структури установ (підприємств, орга-нізацій). Загальна функція, предмет певної сфери державної діяльності визначає напрямок діяльності відповідної структури та утворює окремий вид цієї діяльності. Логічно, що посади, передбачені в державних устано-вах окремого виду діяльності, будуть включати притаманні цьому виду діяльності ознаки, відмінні від ознак інших видів службово-трудової дія-льності. По-друге, в межах окремих видів діяльності характер обов’язків і


21

повноважень службовців, який зумовлений розподілом праці в державних структурах, визначає подальшу класифікацію посад за категоріями [9, с. 75].

Закон України «Про державну службу» [1] визначив такі критерії кла-сифікації як:

1) організаційно-правовий рівень органу, який приймає державних службовців на роботу;

2) обсяг та характер компетенції на конкретній посаді; 3) роль і місце посади в структурі державного органу (ст. 25). Перший і

третій пункти, як бачимо, визначають посаду в ієрархічній системі одного із напрямків державної діяльності - в межах одного із органів та структури в цілому. Зазначимо, що у визначенні виду діяльності конкретної структу-ри органів можна було б ґрунтовніше окреслити певні ознаки посад, вста-новити найоптимальнішу їх побудову і в межах установи, і в межах галузі в цілому. Крім того, саме вид діяльності, її зміст надав би змогу визначити конкретні вимоги до державних службовців певної категорії. Відповідно до напрямків державної діяльності та з урахуванням їх особливостей ефек-тивніше б здійснювалось нормативне регулювання окремих видів відносин [9, с. 76].

Державні службовці, крім класифікацій залежно від різновидів держав-ної служби, обумовлених особливостями певних напрямків службово-трудової діяльності, окремих гілок та видів державних органів, що висту-пають вихідним пунктом у пошуку об’єктивних параметрів для такого ро-ду логічних операцій, можуть бути розподілені також на підставі інших, так би мовити, власних критеріїв, що пов’язані насамперед з характерис-тикою державного службовця як особи, що безпосередньо здійснює служ-бово-трудові функції. Такий підхід буде не менш істотним та значущим для юридичної науки та практики, але вибраний за таких умов критерій може бути більшою мірою суб’єктивним, про що, наприклад, свідчить іс-торія розвитку вітчизняного законодавства щодо посадових осіб, коли за певних умов вони виокремлювались із загальної категорії працівників на підставі так званої «важливості» виконуваних функцій [10]. У цьому плані можуть бути розглянуті декілька градацій державних службовців. Оскіль-ки категорія державних службовців об’єднує осіб з різноманітним харак-тером і обсягом повноважень, вони можуть бути поділені на: 1) державних службовців, що мають публічно-правовий статус (посадових осіб); 2) державних службовців, що не мають публічно-правового статусу (не посадових осіб).

Отже, пошук критеріїв класифікації державних службовців триває в науці і практиці функціонування державної служби. Правильне вирішення цього питання має суттєве значення для науково обґрунтованого визна-чення правового статусу різних видів держаних службовців. Логічно ви-важена і повна класифікація державних службовців надасть можливість ще точніше окреслити обсяг посадових вимог до державного службовця, встановити організаційно-правовий порядок виконання службово-


22

трудових обов’язків, визначити перелік необхідних для ефективного про-ходження служби прав, обов’язків та обмежень, зокрема, порядок виник-нення, розвитку й припинення службово-трудових відносин, встановити гідний рівень оплати праці державних службовців відповідно до посади та рангу.

В залежності від категорій державних с�

Documents

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE Volodymyr ...library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2014/Lugansk_26_2013.pdf · Актуальнi проблеми права: теорiя