Економiка та державаЕКОНОМІЧНА НАУКА 4 Економiка та держава № 10/2018 УДК 339 О. Г. Мельник, д. е. н., професор

Економiка та державаНауково-практичний журнал

№ 10

жовтень 2018

© Економiка та держава, 2018

Журнал засновано у січні 2003 року.Виходить щомісяця.

Амоша Олександр Іванович, директор інституту Економіки промисловості НАН Ук-раїни, д-р екон. наук, професор, академік НАН України

Андрощук Генадій Олександрович, головний консультант Верховної Ради України,к-т екон. наук, доцент

Андрющенко Катерина Анатоліївна, професор кафедри економіки підприємств ДВНЗ«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», докторекономічних наук, Відмінник освіти України

Бакуменко Валерій Данилович, проректор з наукової роботи Академії муніципаль-ного управління, д-р наук з державного управління, професор

Бандур Семен Іванович, професор кафедри управління персоналом та економікипраці ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, професор

Бендасюк Олег Олександрович, головний спеціаліст департаменту атестації кадріввищої кваліфікації МОН України, д-р екон. наук

Войтович Радмила Василівна, в. о ректора ІПК ДСЗУ, д-р наук з державного управл-іння, професор

Воронкова Таїсія Євгенівна, професор кафедри бізнес-економіки Київського націо-нального університету технологій та дизайну, к-т екон. наук

Воротін Валерій Євгенович, заступник директора Національного інституту стратегі-чних досліджень, д-р наук з державного управління, професор

Гайдуцький Андрій Павлович, заступник керівника управління платіжних системУКР СІБ банка, д-р екон. наук

Гайдуцький Павло Іванович, Радник Президента України, д-р екон. наук,професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Грищенко Іван Михайлович, ректор Київського національного університетутехнологій та дизайну, д-р екон. наук, професор, академік НАПН України, Заслуже-ний працівник освіти України

Гудзинський Олексій Дмитрович, професор кафедри менеджменту і маркетингу ІПКДСЗУ, д-р екон. наук, професор

Дацій Олександр Іванович, д-р екон. наук, професор, Заслужений працівникосвіти України

Денисенко Микола Павлович, професор кафедри Київського національного універ-ситету технологій та дизайну, академік УТА, д-р екон. наук, професор

Козловський Сергій Володимирович, професор кафедри міжнародних економічнихвідносин Донецького національного університету ім. В. Стуса (м. Вінниця), д-р екон.наук, професор

Криклій Артур Станиславович, завідувач кафедри фінансів Хмельницького економіч-ного університету, доктор економічних наук, професор, дійсний член АЕН України

Кузьмін Олег Євгенович, директор навчально-наукового інституту економіки і ме-неджменту Національного університету "Львівська політехніка", д-р екон. наук, про-фесор, Заслужений працівник народної освіти України

Куліков Петро Мусійович, ректор КНУБА, д-р екон. наук, професор, лауреат 2х дер-жавних премій в галузі науки та техніки, Заслужений працівник освіти України

Курко Микола Несторович, ректор МАУП, доктор юридичних наук, професор, ака-демік Академії наук Вищої школи України, Заслужений юрист України

Кучменко Еліонора Миколаївна, професор кафедри соціології та соціально-гуманітарних дисциплін ІПК ДСЗУ, доктор історичних наук, професор

Маршавін Юрій Миколайович, професор кафедри управління персоналом та еко-номіки праці КНЕУ, д-р екон. наук, професор, Заслужений працівник освіти України

Мігус Ірина Петрівна, головний науковий співробітник Українського науково-до-слідного інституту цивільного захисту, д-р екон. наук, професор

Міщенко Катерина Семенівна, доцент кафедри публічного управління та адмініст-рування ІПК ДСЗУ,кандидат наук з державного управління, доцент

Могильний Олексій Миколайович, д-р екон. наук, професор, ІПК ДСЗУМомир Джурович, президент Академії наук та мистецтв ЧорногоріїМордвінов Олександр Григорович, завідувач кафедри, Класичний приватний

університет ( м. Запоріжжя), д-р наук з державного управління, професорОльшанська Олександра Володимирівна, декан факультету економіки та бізнесу Киї-

вського національного університету технологій та дизайну, д-р екон. наук, професорОнищенко Володимир Олександрович, ректор Полтавського національного

технічного університету, д-р екон. наук, професорОсадча Наталія Вікторівна, д-р екон. наук, професорПатика Наталія Іванівна, проректор з науково-педагогічної роботи ІПК ДСЗУ,

к-т екон. наук, доцентПясківська Марія Станіславівна, начальник відділу статистики та прогнозування Киї-

вського обласного центру зайнятостіРадиш Ярослав Федорович, д-р наук з державного управління, професорРозпутенко Іван Васильович, д-р наук з державного управління, професорСаблук Петро Трохимович, Почесний директор ННЦ "Інститут аграрної економіки",

д-р екон. наук, професор, академік УААН, Заслужений діяч науки і техніки УкраїниСедих Юрій Іванович, Президент Товариства Дружби «Україна - Болгарія», Член Україн-

ської Ради Миру, академік, доктор філософії, Почесний доктор права, професорТимошенко Іван Іванович, ректор Європейського університету, професорЧапка Мирослав, ректор Вищої школи економіки та адміністрації в м. Битом (Польща),

д-р екон. наук, професор, академік Академії економічних наук УкраїниЧеркасов Андрій Володимирович, завідувач кафедри управління персоналом та еко-

номіки праці ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, доцентЧорна Людмила Олександрівна, завідувач кафедри фінансів оподаткування і підприє-

мництва Вінницького інституту конструювання одягу та підприємництва, д-р екон.наук, професор

Шаров Юрій Павлович, перший заступник директора ДРІДУ НАДУ при Президен-тові України, д-р наук з державного управління, профессор

Шиян Дмитро Вікторович, завідувач кафедри економіки підприємства та менедж-менту Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця,д-р екон. наук, професор

Федоренко Валентин Григорович, головний редактор, член Спілки рек-торів Європи, член національної спілки журналістів України, першийвіце-президент Спілки будівельників України, професор кафедри тео-ретичної та прикладної економіки ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, почеснийдоктор Одеської державної академії будівництва та архітектури, профе-сор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік УАН

Кучеренко Ганна Борисівна, відповідальний секретар

Федоренко Станіслав Валентинович, заступник головного редактора, доценткафедри охорони праці і навколишнього середовища КНУБА, академік ака-демії будівництва України, к.т.н., доцент

Саввов Іван Антонович, заступник головного редактора, Член ради директорів,Оксфордський Академічний Союз

Редакційна колегія

Свідоцтво КВ № 9144,від 09.09.2004 року

ISSN 2306-6806Передплатний індекс: 01751

Адреса редакції:м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Поштова адреса:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька,

18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73E-mail: [email protected]

www.economy.in.ua

Засновники:Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятостіУкраїни,

ТОВ "Редакція журналу"Економіка та держава"

Видавець:ТОВ "ДКС Центр"

Передрукування дозволяється лише зазгодою редакції.

Відповідальність за добір і викладенняфактів несуть автори. Редакція не завжди

поділяє позицію авторів публікацій.

Рекомендовано до друку Вченою РадоюІПКДСЗУ 25.10.18 р.

Підписано до друку 25.10.18 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 22,9.Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний.Замовлення № 2510/3.

Віддруковано у ТОВ «ДКС центр»м. Київ, пров. Куренівський, 17

Тел. (044) 537-14-34

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКО-МЕТРИЧНИХ БАЗАХ:

— SIS;— Google Scholar.

Журнал включено до перелікунаукових фахових видань України,

в яких можуть публікуватисярезультати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенівдоктора і кандидата наук з

ЕКОНОМІКИ(постанова президії ВАК України

від 27 травня 2009 р. № 1-05/2,наказ Міністерства освіти і наукиУкраїни № 1081 від 29.09.2014 р.)

Економічнанаука

Мельник О. Г., Адамів М. Є., Тодощук А. В.

Історія розвитку митної системи України: ключові проблемита здобутки в умовах європейської інтеграції .............................................................. 4

Двуліт З. П., Наумчук С. І.

Контент-маркетинг як інструмент успішного функціонуваннявітчизняних компаній ...................................................................................................... 10

Сегеда С. А.

Методологічні основи категорії "розвиток": філософський аспект ....................... 14

Разінькова М. Ю.

Сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносинта туризму .......................................................................................................................... 23

Прус Н. В., Савченко Н. Г.

Підходи до управління фінансовими ресурсами в контексті реформуваннясистеми охорони здоров'я України ............................................................................... 27

Василенко О. А., Василенко Л. О., Жукова О. Г.

Економічне обгрунтування схем знешкодження хромвмістних стічних водгальванокоагуляцією........................................................................................................ 33

Подік І. І., Білецька Г. М., Ковтунович Н. Л.

Нормативно-правове забезпечення електронного аудиту в Україні:сучасний стан та перспективи ....................................................................................... 37

Шевчук С. В.

Аналіз теоретико-методологічних підходів визначення поняття"митні інтереси" ................................................................................................................ 42

Гринь Є. Л., Степаненко С. В.

Напрями підвищення ефективності здійснення організаційних змінна підприємствах сільськогосподарського машинобудування ............................... 49

Чуприна Ю. А.

Раціоналізація механізмів інтеграції будівельних холдингів до складурегіонального кластеру ................................................................................................... 54

Соколовська В. В., Іванченко Г. В.

Мотивація співробітників на основі теорії поколінь: теоретичнийпідхід ................................................................................................................................... 58

Савенко В. І., Висоцька Л. М., Федоренко С. В.

Боротьба з корозією металів екологічно чистими засобами ................................... 63

Андрєєв М. А.

Фінансування виробництва інтелектуальних продуктів як прогресивнаформа державних інвестицій ......................................................................................... 68

Василенко О. І.

Проблеми розвитку ринку освітніх послуг вищих навчальних закладіваграрної освіти в Україні ................................................................................................. 72

Хахула Б. В.

Теоретичні основи функціонування і розвитку агропродовольчих ринківв умовах посилення глобалізаційних процесів ........................................................... 76

Имамкулиева Г. С.

Структурa механизма стимулирования инвестиций в основной капиталв обрабатывающей промышленности .......................................................................... 81

Фурсіна Н. А.

Еволюція розвитку збройних сил та концепцій воєн ................................................ 86

Бойко Т. П.

Оцінка акцій аграрних компаній на основі концепції повної вартості ................. 91

Демиденко В. І.

Перспективи розвитку спрощеної системи оподаткуваннямалого підприємництва в Україні .................................................................................. 96

Салоїд С. В.

Оцінювання ефективності організаційно-економічного механізмууправління економічною безпекою підприємств точногомашинобудування ........................................................................................................... 101

Наливайко Д. В.

Страхування майна в умовах економічних перетворень ....................................... 106

Хоружий Д. Г.

Регулювання та нагляд за діяльністю банків зарубіжних країн ............................ 110

У НОМЕРІ:Е к о н о м i к а т а д е р ж а в а № 10 / 2 0 18

Еconomy Melnyk O., Adamiv M., Todoshchuk A.

THE HISTORY OF UKRAINIAN CUSTOMS SYSTEM DEVELOPMENT:KEY PROBLEMS AND ACHIEVEMENTS IN TERMS OF EUROPEAN INTEGRATION ........................... 4Dvulit Z., Naumchuk S.

CONTENT-MARKETING AS AN INSTRUMENT FOR THE SUCCESSFUL OPERATIONOF DOMESTIC COMPANIES ........................................................................................................................... 10Seheda S.

METHODOLOGICAL BASIS OF "DEVELOPMENT" CATEGORY:PHILOSOPHICAL ASPECTS ............................................................................................................................ 14Razinkova M.

MODERN TENDENCIES OF DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL ECONOMICRELATIONS AND TOURISM ........................................................................................................................... 23Prus N., Savchenko N.

APPROACHES TO MANAGING FINANCIAL RESOURCES IN THE CONTESTOF UKRAINE'S HEALTH PROTECTION SYSTEM REFORM ..................................................................... 27Vasilenko O., Vasilenko L., Zhukova O.

ECONOMIC SUBSTANTIATION OF SCHEMES OF NEUTRALIZATIONOF CHROMIUM-CONTAINING WASTEWATER BY GALVANO-COAGULATION .............................. 33Podik I., Biletskaya A., Kovtunovych N.

REGULATORY AND LEGAL FRAMEWORK FOR ELECTRONIC AUDITING IN UKRAINE:STATUS AND PROSPECTS ................................................................................................................................ 37Shevchuk S.

ANALYSIS OF THEORETICAL METHODOLOGICAL APPROACHES OF DEFINITIONOF THE CONCEPT "CUSTOM INTERESTS" ................................................................................................. 42Gryn E., Stepanenko S.

TRENDS OF ORGANIZATIONAL CHANGES EFFECTIVENESS IMPROVEMENTIN AGRICULTURAL MACHINE BUILDING ENTERPRISES ..................................................................... 49Chupryna Iu.

RATIONALIZATION OF THE MECHANISMS OF INTEGRATION OF CONSTRUCTIONHOLDINGS INTO A REGIONAL CLUSTER .................................................................................................. 54Sokolovska V., Ivanchenko H.

MOTIVATION OF EMPLOYEES BASED ON THE THEORY OF GENERATIONS:A THEORETICAL APPROACH ....................................................................................................................... 58Savenko V., Vysotskaya L., Fedorenko S.

THE FIGHT AGAINST CORROSION OF METALS BY ENVIRONMENTALLYFRIENDLY MEANS ............................................................................................................................................ 63Andreev M.

FINANCING THE PRODUCTION OF INTELLECTUAL PRODUCTSAS A PROGRESSIVE FORM OF PUBLIC INVESTMENT ............................................................................. 68Vasylenko O.

THE PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF EDUCATIONAL SERVICES MARKETOF AGRICULTURAL EDUCATIONAL INSTITUTION IN UKRAINE ...................................................... 72Khahula B.

THEORETICAL BASES OF FUNCTIONING AND DEVELOPMENT OF AGRO-FOOD MARKETSIN CONDITIONS OF GLOBALIZATION PROCESSES STRENGTHENING ............................................. 76Imamquliyeva G.

STRUCTURE STIMULATION OF INVESTMENT IN MAIN CAPITALFOR MANUFACTURING INDUSTRY ............................................................................................................. 81Fursina N.

EVOLUTION OF THE DEVELOPMENT OF THE ARMED FORCESAND THE CONCEPTS OF WARS ..................................................................................................................... 86Boiko T.

ESTIMATION OF SHARES OF AGRARIAN COMPANIES ON THE BASIS OF THE TOTALVALUE CONCEPT ............................................................................................................................................. 91Demydenko V.

PROSPECTS FOR THE DEVELOPMENT OF A SIMPLIFIED TAXATION SYSTEMFOR SMALL BUSINESSES IN UKRAINE ........................................................................................................ 96Saloid S.

EVALUATION OF THE EFFICIENCY OF THE ORGANIZATIONAL AND ECONOMICMECHANISM OF ECONOMIC SECURITY MANAGEMENT OF EXCITABLEMACHINE BUILDING ENTERPRISES .......................................................................................................... 101Nаlyvаіkо D.

PRОPERTY ІNSURАNСE ІN СОNDІTІОNS ОF EСОNОMІС TRАNSFОRMАTІОN ............................. 106Khoruzhyi D.

REGULATING AND OVERSEEING THE ACTIVITIES OF FOREIGN BANKS ...................................... 110

CONTENTS:E k o n o m i k a t a d e r z h a v a № 10/2018

ЕКОНОМІЧНА НАУКА

Економiка та держава № 10/20184

УДК 339

О. Г. Мельник,д. е. н., професор, завідувач кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка", м. ЛьвівМ. Є. Адамів,к. е. н., доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка", м. ЛьвівА. В. Тодощук,к. е. н., доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МИТНОЇ СИСТЕМИУКРАЇНИ: КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗДОБУТКИВ УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ1

O. Melnyk,Doctor of Economic Sciences, Professor, Head of Department of Foreign Economic and Customs Activity,Lviv Polytechnic National University, LvivM. Adamiv,Doctor of Philosophy in Economics, Associate Professor of Department of Foreign Economic and Customs Activity,Lviv Polytechnic National University, LvivA. Todoshchuk,Doctor of Philosophy in Economics, Associate Professor of Department of Foreign Economic and Customs Activity,Lviv Polytechnic National University, Lviv

THE HISTORY OF UKRAINIAN CUSTOMS SYSTEM DEVELOPMENT:KEY PROBLEMS AND ACHIEVEMENTS IN TERMS OF EUROPEAN INTEGRATION

У статті обгрунтовано актуальність огляду історії становлення митної системи суверенної Українизадля визначення ключових проблем і перспектив розвитку митної сфери в умовах європейської інтег-рації. Виокремлено чотири ключові етапи розвитку національної митної системи з моменту проголошен-ня незалежності України до сьогодні за організаційно-структурним підходом, що грунтується на розме-жуванні функціонування Державного митного комітету України, Державної митної служби України,Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України. Змістовно проаналізова-но кожен виокремлений етап в історії розвитку національної митної системи, ідентифіковано ключовіпроблеми та переваги функціонування митних органів України на кожному із етапів. Доведено не-обхідність започаткування нового п'ятого етапу розвитку митної системи України, що репрезентуватимемасштабне реформування митної сфери та виведення її із стану затяжної стагнації на якісно новий етапрозвитку.

On the basis of studying and analyzing the history of customs system development in the conditions ofindependent Ukraine, four key stages were identified according to the organizational and structural principle.In particular, the first stage of national customs system development in the conditions of a sovereign state isconnected with the creation and functioning of the State Customs Committee of Ukraine (1991—1996). The secondstage can be identified with the activity of the State Customs Service of Ukraine (1996—2012). The next thirdstage in the history of national customs system development concerns the functioning of customs authoritieswithin the structure of the Ministry of Revenues and Collections of Ukraine (2012—2014). The last fourth stage is

______________________________________1 Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Держаного фонду фундаментальних дослі-

джень за конкурсним проектом Ф83/81-2018.

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.4


5www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПроголошення суверенності України та становлен-

ня її як незалежної держави зумовило необхідністьздійснення кардинальних трансформацій в усіх сферах.Першочерговим завданням стала побудова цілісноїнової структури компетентних органів влад, котрі б булиспроможні самостійно та ефективно управляти відпо-відними напрямами їхньої діяльності. Митна сфера булаі залишається одним із ключових векторів функціону-вання держави щодо забезпечення національної безпе-ки та економічних інтересів країни, її територіальноїцілісності, захисту населення та розвитку зовнішньо-економічної діяльності суб'єктів господарювання. Оз-начені завдання є первинними базовими засадами роз-витку незалежної країни, що спричинило нагальну по-требу у побудові ефективної національної митної сис-теми.

З моменту проголошення незалежності Україна пе-ребувала на різних етапах розвитку в умовах дії глобаль-них і національних викликів, що значною мірою визна-чило її сучасний стан. Аналогічно й у митній сфері підвпливом численних зовнішніх і внутрішніх факторіввідбувались масштабні різноаспектні перетворення. Та-ким чином, задля формування якісного комплексногобачення сучасного стану національної митної системи,з'ясування її наявних проблем і перспектив розвиткудоцільно проаналізувати історію становлення вітчизня-ної митниці. Це дасть змогу визначити переваги і недо-ліки різних етапів розвитку митних органів України,ідентифікувати ключові проблеми та проаналізуватифактори впливу, що спричинили таку ситуацію. Резуль-тати цього дослідження забезпечуватимуть можливістьбільш глибоко обгрунтувати чинний стан національноїмитної системи, передумови його формування та пріо-ритети подальшого розвитку.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙЗначна когорта учених при дослідженні історії роз-

витку митної справи України умовно виокремлює шістьпослідовних етапів [1; 2]:

І етап — докиївський період (V ст. до н.е. — VІІІ ст.н.е.);

ІІ етап — період Київської Русі та монголо-татарсь-кого панування (ХІ—XVII ст.);

ІІІ етап — період запорізького козацтва — Гетьман-щини (XVI ст. — перша половина XVIІІ ст.);

connected, first of all, with the reorganization of the Ministry of Revenues and Collections into the State FiscalService of Ukraine, which includes customs authorities (from 2014 to the present). It was found that the firststage in the history of customs development of independent Ukraine was characterized by significant problemsassociated with the withdrawal of Ukraine from the USSR, the formation of an independent state and the nationaleconomy transition from the administrative-command type to the market model. In spite of difficultcircumstances, this period reflected the first positive changes in the national customs system development onthe basis of strengthening its key functions. At the second stage there was a qualitative improvement of thecustoms authorities' organizational structure and the active development of international customs cooperation.It was determined that the third stage became a critical turning point, which led to the gradual destruction of thenational customs system in the context of the tax and customs union. The fourth stage was a continuation of theprevious stage and only deepened the unwarranted prioritization of the fiscal function, the abandonment ofsecurity, protection, service, control and regulatory functions, as well as international customs cooperation.Such tendencies are ungrounded in the conditions of European integration and necessitate the launch of a newfifth stage of Ukrainian customs system development, which will represent a large-scale reform of the customssphere and bring it from a state of prolonged stagnation to a qualitatively new development stage.

Ключові слова: митна система, митні органи, митна історія, митний досвід, митні реформи, європейсь-ка інтеграція.

Key words: customs system, customs authorities, customs history, customs experience, customs reforms, Europeanintegration.

ІV етап — період входження українських земель доРосійської імперії (кінець XVIІІ ст. — початок ХХ ст.);

V етап — період перебування України у структуріСРСР (1917—1991 рр.);

VІ етап — період становлення незалежності Украї-ни та розвитку суверенної держави (1991 р. — дотепер).

Слід зазначити, що у контексті реформування мит-ної системи України в умовах європейської інтеграціїнайбільш репрезентативним в історії розвитку митноїсправи є останній вищезазначений етап. Це логічно зу-мовлено тим, що лише у цей період міг бути започатко-ваний євроінтеграційний вектор розвитку України тагармонізації її митної сфери із європейськими принци-пами. Таким чином, у межах дослідження свідомо небуло взято до уваги перші п'ять вищенаведених етапіврозвитку митної справи в Україні, а ретельно розгля-нуто саме останній шостий період, котрий є найбільшрепрезентативним для аналізування ретроспективних,сучасних та перспективних євроінтеграційних тенденційрозвитку національної митної системи.

ЦІЛІ ДОСЛІДЖЕННЯЗважаючи на усе вищевикладене, цілями подальшо-

го дослідження є ретельне вивчення та аналізуванняісторії розвитку національної митної системи з момен-ту проголошення суверенності України задля визначен-ня ключових проблем і здобутків, які визначають сучас-ний стан митної сфери та перспективи її розвитку в умо-вах європейської інтеграції.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Історія вітчизняної митниці незалежної Українирозпочинається із реорганізації Управління державно-го митного контролю при Раді Міністрів УРСР та утво-рення на його основі Державного комітету митного кон-тролю України відповідно до постанови КабінетуМіністрів Української РСР "Про порядок реалізації За-кону УРСР "Про перелік міністерств та інші центральніоргани державного управління Української УРСР"№ 12 від 24 травня 1991 р. [3]. Незабаром Указом Пре-зидента України № 1 від 11 грудня 1991 р. [4] було ство-рено Державний митний комітет України, котрий фак-тично стає першим центральним органом державноївиконавчої влади у митній сфері, підпорядковуючисьКабінету Міністрів України. Слід зауважити, що цей



Указ, незважаючи на подальшу ліквідацію Комітету, є йдосі чинним відповідно до інформації офіційного сайтузаконодавства України.

Діяльність Державного митного комітету Українирегулювалась однойменним Положенням, затвердже-ним Указом Президента України № 73/95 від 20 січня1995 р. [5]. Зокрема у цьому Положенні було визначеноорганізаційну структуру управління Комітету, його зав-дання та функції. Так, ключові завдання Державногомитного комітету України були пов'язані, насамперед,із забезпеченням економічної безпеки країни, розвит-ком міжнародного співробітництва, активізацією зовн-ішньоекономічної діяльності, боротьбою із контрабан-дою, удосконаленням митних процедур, захистом на-селенням, контролюванням за дотриманням законодав-ства. Слід зауважити, що у структурі завдань Комітетучітко простежується міжнародний вектор розвитку мит-ної системи України та її гармонізації із міжнароднимимитними стандартами. Крім того, варто зазначити й пропропорційну наявність усіх рівноважливих базовихфункцій митниці, що відображають її безпекову, захис-ну, сервісну та контрольно-регулюючу складові.

Після розпаду СРСР митна система України успад-кувала 26 митниць, котрі були розміщені в орендова-них приміщеннях, та 49 митних постів. Станом на 1991р. чисельність працівників митних органів складалаблизько 2,5 тисяч осіб. Логічно, що в умовах станов-лення молодої держави ключовими проблемами на тойчас були відсутність розробленої якісної нормативно-правової бази, кваліфікованих та досвідчених фахівців,розвиненої мережі місцевих митних органів, належно-го матеріально-технічного забезпечення, що значноюмірою стримувало розвиток зовнішньоекономічноїдіяльності вітчизняних суб'єктів господарювання. Крімтого, в умовах розпаду СРСР кордони із пострадянсь-кими державами перетворились на умовні межі, що невідповідало економічним інтересам України. За наяв-ності таких проблем значною мірою зросли загрозинезаконної торгівлі небезпечними та шкідливими то-варами, різних видів шахрайства та контрабанди накордоні тощо [6—7].

Таким чином, в умовах проголошення незалежностіУкраїни виникла нагальна необхідність у масштабнійрозбудові національної митної системи, котра б сприя-ла становленню ринкової економіки в державі, зміцню-вала її економічну конкурентоспроможність на держав-ному та міжнародному рівні, забезпечувала національ-ну безпеку та територіальну цілісність. При цьому роз-виток національної митної системи повинен був відбу-ватись на засадах впровадження прогресивних митнихтехнологій та інструментів, врахування кращого заруб-іжного митного досвіду, гармонізації із міжнароднимимитними принципами та стандартами. Проте, слід заз-начити, що реалізація таких завдань ускладнювалась зогляду на перехідний етап розвитку держави та її еко-номіки, існування кризових явищ, відсутність належногоресурсного забезпечення.

Вирішення означених проблем було законодавчоврегульовано у першому Митному кодексі України№ 1970-ХІІ від 12 грудня 1991 р. [8] та Законі України"Про митну справу" № 1262-ХІІ від 25 червня 1991 р.[9]. Відповідно до положень Кодексу національна мит-на політика була спрямована на формування ринковоїекономіки та активізацію зовнішньоекономічної діяль-ності суб'єктів господарювання. Для реалізації такоїполітики у 1992 р. було проведено масштабну реоргані-зацію структури управління митних органів, а саме:впродовж року практично вдвічі збільшено кількістьмитниць (з 26 до 52), митних постів (зі 111 до 225), мит-них працівників (з 3997 до 6131 осіб). У наступному 1993 р.було утворено лише 13 митниць та 20 митних постів [6—7]. Ще одним важливим нормативно-правовим докумен-том, котрий визначив засади митно-тарифного регулю-вання зовнішньоекономічної діяльності, став Закон Ук-

раїни "Про єдиний митний тариф" № 2097-ХІІ від 5 лю-того 1992 р. [10].

У 1994 р. відбуваються істотні зміни в організаційнійструктурі управління митних органів, що відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України № 465 від 8 лип-ня 1994 р. [11] грунтувались на утворенні 8 територіаль-них митних управлінь (Дніпропетровське, Західне, Кар-патське, Кримське, Південне, Південно-Східне, Східнета Центральне), які підпорядковувались Державномумитному комітету України. Кожне територіальне управ-ління було окремою юридичною особою та здійснюва-ло контроль за діяльністю від 5 до 15 митниць. Така ре-організація дала змогу удосконалити ієрархію рівнівуправління митних органів (територіальні митні управ-ління перебували у підпорядкуванні Державного мит-ного комітету України, а митниці були підконтрольнімитним управлінням), оптимізувати розподіл функціо-нального навантаження між митними органами різнихрівнів, покращити управління роботою митниць тапунктів пропуску на місцях.

Діяльність Державного митного комітету Україниможна виокремити в перший етап розвитку національ-ної митної системи в умовах функціонування суверен-ної держави (1991—1996 рр.). Цей етап став перелом-ним моментом у загальній митній історії, оскільки відоб-ражає формування та функціонування незалежногооргану влади, котрий самостійно ухвалює рішення щодопобудови та розвитку митної системи. Не зважаючи наіснування чималої кількості різноаспектних проблем,пов'язаних, насамперед, із переходом вітчизняної еко-номіки від адміністративно-командного типу до ринко-вої моделі, митна система поступово розвивалась, ви-дозмінювалась та набувала нових якісних рис, притаман-них європейським митних органам. Насамперед, вартозазначити, що на цьому етапі були прийняті базові за-конодавчі акти (Митний кодекс України, Закон Украї-ни "Про митну справу", Закон України "Про єдиниймитний тариф" [8—10]), котрі визначали та регулювализасади митної справи в Україні. Крім того, був закладе-ний вектор міжнародного митного співробітництва, вмежах якого започатковано роботу щодо гармонізаціїнаціональної митної системи із європейськими митни-ми принципами і стандартами. У цей період Україна при-єдналась до Всесвітньої митної організації та низкиключових міжнародних конвенцій, що дало змогузміцнити міжнародні митні позиції держави. Також слідзазначити про якісні організаційні зміни у структуріуправління митних органів, що стосувались виокремлен-ня територіальних митних управлінь. Такий підхід давзмогу покращити ієрархію рівнів управління митнихорганів, оптимізувати розподіл функціонального наван-таження між митними органами різних рівнів, зміцнитиконтроль на місцях. У боротьбі із контрабандою важ-ливу роль відіграло надання права працівникам митнихорганів на здійснення оперативно-розшукової діяль-ності. Таким чином, можна стверджувати, що роботамитних органів на цьому етапі грунтувалась на реалі-зації ключових функцій — безпекової, захисної, серві-сної та контрольно-регулюючої.

Згадана вище реформа щодо виокремлення терито-ріальних митних управлінь тривала близько двох років,оскільки згідно із Указом Президента України "ПроДержавну митну службу України" № 1145/96 від 29 ли-стопада 1996 р. [12] було створено новий однойменнийцентральний орган виконавчої влади у митній сфері набазі Державного митного комітету України. Таким чи-ном відбулась кардинальна реорганізація структуриуправління митних органів та перехід з територіально-го на регіональний принцип. Ключовим завданням Дер-жавної митної служби України було визначено захистекономічних інтересів держави.

Відповідно до Наказу Державної митної служби Ук-раїни "Про створення регіональних митниць та митницьДержавної митної служби України" № 564 від 20 грудня


7www.economy.in.ua

1996 р. [13] було ліквідовано територіальні митні управ-ління та утворено регіональні митниці, які здійснюваликонтроль за роботою підпорядкованих їм митниць. Зок-рема за регіональним принципом було утворено такі мит-ниці: Київська регіональна митниця, Західна регіональ-на митниця, Карпатська регіональна митниця, Чорно-морська регіональна митниця, Кримська регіональна мит-ниця, Донбаська регіональна митниця, Східна регіональ-на митниця, Полтавська регіональна митниця, Дніпровсь-ка регіональна митниця. Також було створено чотиримитниці прямого підпорядкування: Київську спеціалізо-вану митницю, Бориспільську митницю, Севастопольсь-ку митницю та Центральну спеціалізовану митницю. Узв'язку із реорганізацією структури управління митнихорганів та зміною їх функціонального навантаження у1996 р. зменшилась кількість митниць із 69 до 55 одиницьта митних постів із 268 до 199 одиниць [6—7].

Варто зазначити, що у період функціонування Дер-жавної митної служби України було створено Опера-тивну митницю у 1999 р., котра вперше почала реалізо-вувати окремі функції управління митними ризиками тазавдання інформаційно-аналітичного характеру. Крімтого, працівники Оперативної митниці зобов'язані булиздійснювати контроль за митними правопорушеннями.У 2003 р. на її основі було створено Центральне бюроаналізу ризиків та аудиту Державної митної службиУкраїни. Ключові завдання працівників цього Бюро булипов'язані із підвищенням рівня легальності міжнарод-ної торгівлі та спрощенням митних процедур для зако-нослухняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльностіна засадах застосування сучасних інформаційних тех-нологій та методів аналізу ризиків і аудиту під час реалі-зації митного контролю [7].

Слід зауважити, що у 2005 р. регіональні митницібули ліквідовані, тоді як вже у 2006 р. було відновленорішення про їхнє функціонування, однак у меншійкількості та з обмеженими повноваженнями щодо кон-тролю за роботою підпорядкованих митниць. Так, ста-ном на 2006 р. було створено лише п'ять регіональнихмитниць: Центральну, Західну, Східну, Кримську таПівденну регіональні митниці. Варто зазначити, що у2008 р. знову було прийнято рішення про припиненнядіяльності регіональних митниць [7].

В історії розвитку національної митної системи 2010 р.характеризувався організаційними змінами, що перед-бачали зменшення кількості митниць з 46 до 27 одиницьта приведення структури митних органів у відповідністьдо адміністративно-територіального поділу України.Такі зміни відображали наявність митниці в кожній об-ласті держави та окремо в м. Києві, м. Севастополі, Авто-номній Республіці Крим [7].

Відповідно до Положення про Державну митнуслужбу України, затвердженого Указом ПрезидентаУкраїни № 582/2011 від 12 травня 2011 р. [14] діяльністьцентрального органу виконавчої влади у митній сферікоординувалась Кабінетом Міністрів України черезМіністра фінансів. При цьому Державна митна службавтратила повноваження щодо формування державноїполітики у галузі митної справи, а лише мала право вно-сити пропозиції у цій сфері. Крім того, Голова Держав-ної митної служби України лише виносив на розглядпроекти нормативно-правових документів у митнійсфері, натомість ухвалення законодавчих актів належа-ло до компетенції Міністерства фінансів. Варто заува-жити, що відповідно до Закону України "Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України у зв'язку зприйняттям Кримінального процесуального кодексу"№ 4652-VI від 13 квітня 2012 р. [15] органам державноїмитної служби, які ведуть боротьбу із контрабандою,надано право на здійснення оперативно-розшуковоїдіяльності. Такі зміни дали змогу значною мірою поси-лити боротьбу з контрабандою на засадах зміцненнявзаємодії митних і правоохоронних органів та оператив-ного обміну інформацією у цій сфері.

Другий етап розвитку митної системи України мож-на ототожнити із функціонуванням Державної митноїслужби України (1996—2012 рр.). Варто зазначити, щоцей період характеризувався удосконаленням організа-ційної структури управління митних органів на засадахпереорієнтації із територіального на регіональний прин-цип, запровадженням елементів управління митнимиризиками, покращенням інформаційно-аналітичної ро-боти у митній сфері, посиленням митного контролю таборотьби із контрабандою, подальшим розвиткомміжнародного напряму роботи митних органів та набли-женням митного законодавства до європейських стан-дартів.

На підставі Указу Президента України "Про деякізаходи з оптимізації системи центральних органів ви-конавчої влади" № 726/2012 від 24 грудня 2012 р. [16]було утворено Міністерство доходів і зборів, яке ство-рювалося шляхом реорганізації Державної митноїслужби України та Державної податкової служби Укра-їни. Очевидно, що така реформа першочергово буласпрямована на пріоритезацію фіскальної функції задлянарощення обсягів надходжень до державного бюдже-ту. При цьому чимало науковців та практиків вбачаютьу цьому реорганізаційному кроці не лише цілі, пов'язанііз розвитком фіскальної чи митної сфери, але й політич-ний підтекст, що, звісно, затьмарило ключові пріорите-ти та не могло негативно не вплинути на них.

Слід зазначити, що практика об'єднання та успіш-ного функціонування митної та податкової службиіснує у низці європейських держав (Данія, Естонія,Угорщина, Ірландія, Латвія, Португалія, Іспанія, Руму-нія, Словаччина, Словенія та ін.), однак для України такареформа призвела до глибокої адміністративно-інсти-туційної кризи, наслідки котрої й дотепер негативнимруйнівним чином визначають функціонування націо-нальної митної системи.

В організаційно-структурному аспекті усі підрозді-ли Державної митної служби об'єднали у Департаментмитної справи при Міністерстві доходів і зборів. Прицьому майже вдвічі було зменшено чисельність митно-го персоналу, що на той час становила близько 130 ос.Таке скорочення істотно звужувало функціональніможливості митних працівників, спричинило зростан-ня навантаження на митний персонал та не забезпечу-вало належне виконання необхідного обсягу завданьщодо реалізації митної політики. Слід зауважити, щона фоні такого необгрунтовано скорочення структурніпідрозділи колишньої Державної податкової службибули реорганізовані у понад 20 департаментів, котріналічували близько 2 тисячі працівників. Варто такожзазначити, що регіональні митниці були підпорядкованіне Департаменту митної справи, а міністру доходів ізборів [7]. Таким чином, можемо стверджувати, що такаорганізаційно-структурна реформа характеризуваласьвагомими недоліками, що призвели, насамперед, довтрати кадрового потенціалу у митній сфері, занепадупрофесійної складової митних працівників та поступо-вого регресу національної митної системи.

У функціональному аспекті об'єднавча реформа та-кож відображала чималі проблеми. Передусім, слід заз-начити, що фіскальна функція для багатьох органів ви-конавчої влади, в тому числі й для митниці, є похідноюфункцією. Таке твердження обгрунтоване й у Митномукодексі ЄС та репрезентоване успішною практикоюфункціонування митних адміністрацій європейськихдержав. Натомість, в умовах об'єднання податкових імитних служб фіскальна функція повинна була статипріоритетною для обох органів, що було цілком необ-грунтовано.

Як зазначається у праці [7], функціональне об'єднан-ня фіскальної та митної сфер було реалізоване за прин-ципом конвергенції, що не забезпечувало можливостіврахування специфіки митної діяльності. Так, реформапередбачала об'єднання усіх підрозділів аудиту попри



те, що податковий та митний аудит є цілком різними зазмістовим наповненням і функціональним призначеннямрізновидами. За таких обставин не враховувалась спе-цифіка митного аудиту як форми митного контролю, ане лише контролю за сплатою податків. Підрозділи поборотьбі з контрабандою на кордоні були об'єднані ізподатковою міліцією, однак при цьому не було взято доуваги об'єктом контролю є товари, які переміщуютьсячерез кордон, а не порядок сплати податків. В органі-заційній структурі управління належним чином не буврепрезентований важливий вектор функціонуваннямитних органів — управління кордонами, що прямо непов'язаний із фіскальною складовою. Отже, функціо-нальний аспект об'єднання митної та податкової сферпризвів до руйнації ключових властивих функцій мит-ної системи, пов'язаних, насамперед, із забезпеченнямнаціональної безпеки, захистом суспільства, боротьбоюіз контрабандою. В таких умовах відбулось зниженнярівня ефективності митного контролю за переміщеннямтоварів через кордон та протидії шахрайським опера-ціям, оперативності та якості митного обслуговуваннясуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, втрата ро-бочих контактів із зарубіжними правоохоронними орга-нами, занедбання митної інфраструктури на кордонах,тощо.

Таким чином, третій етап в історії розвитку митноїсистеми України можна ототожнити із функціонуван-ням митних органів у структурі Міністерства доходів ізборів (2012—2014 рр.). Цей період став своєрідним по-штовхом до початку занепаду митної сфери за різниминапрямами, а особливо негативний вплив зумовило фак-тичне припинення міжнародного митного співробітниц-тва. Це не забезпечувало можливостей для прогресив-ного розвитку національної митної системи, запровад-ження прогресивних митних технологій та інструментів,якісного удосконалення та гармонізації митного зако-нодавства із міжнародними нормами, тощо. Реоргані-зація митної та податкової служб у Міністерство до-ходів і зборів України мала на меті зміцнити фіскальнуфункцію, однак такий захід відбувався в основному неза рахунок удосконалення податкового обслуговуван-ня, а посилення фіскального тиску на платників по-датків. Це підтверджується результатами досліджен-ня Європейської бізнес-асоціації (EBA) впродовжIV кварталу 2012 — І кварталу 2013 р., які зумовилиістотне зниження податкового індексу України у цейперіод [17].

Міністерство доходів і зборів України функціону-вало близько 2 років та відповідно до Постанови Кабі-нету Міністрів України № 160 від 21 травня 2014 р. [18]було реорганізовано у Державну фіскальну службуУкраїни, діяльність якої координується КабінетомМіністрів України. Як бачимо, така реформа не перед-бачала принципово якісних структурних та сутнісно-функціональних змін, натомість статус центральногооргану виконавчої влади був понижений з Міністерствана Службу. Зазначені зміни лише поглибили адмініст-ративно-інституційну кризу у митній сфері та призвелидо стагнації розвитку національної митної системи. Втаких умовах митні органи не спроможні якісно та на-лежним чином виконувати власні специфічні функції.Чинна організаційна структура управління, що відобра-жає об'єднання митної і податкової сфер у Державнійфіскальній службі України, є немобільною, недостат-ньо адекватною та функціонально диверсифікованою,характеризується відсутністю стрижневої міцної управ-лінської вертикалі, належного рівня централізаціїуправління, структурованої ієрархії рівнів управління,достатніх вертикальних і горизонтальних зв'язків міжрівнями управління, чіткої керованості та визначеноївідповідальності, оптимального функціонального на-вантаження, прозорості та об'єктивності при прийняттірішень у митній сфері. Період із 2014 р. — дотепер мож-на виокремити у четвертий етап розвитку національної

митної системи, що пов'язаний, насамперед, із функ-ціонуванням митних органів в структурі Державноїфіскальної служби України.

ВИСНОВКИТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

На підставі вивчення та аналізування історії розвит-ку митної системи в умовах незалежної України буловиокремлено чотири ключові етапи за організаційно-структурним принципом. Зокрема, перший етап розвит-ку національної митної системи в умовах суверенноїдержави пов'язаний із створенням та функціонуваннямДержавного митного комітету України (1991—1996 рр.);другий етап можна ототожнити із діяльністю Держав-ної митної служби України (1996—2012 рр.); третій етапв історії розвитку національної митної системи сто-сується функціонування митних органів у структуріМіністерства доходів і зборів України (2012—2014 рр.);четвертий етап пов'язаний, насамперед, із реорганіза-цією Міністерства доходів і зборів у Державну фіскаль-ну службу України, до складу якої увійшли митні орга-ни (2014 р. — дотепер). Було встановлено, що першийетап в історії розвитку митних органів незалежної Ук-раїни характеризувався вагомими проблемами, пов'я-заними із виходом України зі складу СРСР, становлен-ням самостійної держави та переходом вітчизняноїекономіки від адміністративно-командного типу доринкової моделі. Не зважаючи на складні обставини,цей період відображав перші позитивні зрушення урозвитку національної митної системи на засадахзміцнення її ключових функцій. На другому етапівідбулось якісне удосконалення організаційної струк-тури управління митних органів та активний розвитокміжнародного митного співробітництва. Визначено, щотретій етап став критично переломним періодом, щопризвів до поступової руйнації національної митноїсистеми в умовах об'єднання податкової та митноїсфери. Четвертий етап став продовженням попереднь-ого етапу та лише поглибив необгрунтовану пріорите-зацію фіскальної функції, занедбання безпекової, за-хисної, сервісної, контрольно-регулюючої функцій, атакож міжнародного митного співробітництва. Такітенденції є необгрунтованими в умовах європейськоїінтеграції та обумовлюють необхідність започаткуван-ня нового п'ятого етапу розвитку митної системи Ук-раїни, що репрезентуватиме масштабне структурова-не та системне реформування митної сфери та виве-дення її із стану затяжної стагнації на якісно новийетап розвитку.

Перспективами подальших досліджень є поглиб-лене аналізування законодавчої бази щодо реформу-вання національної митної системи, що дасть змогуідентифікувати ключові переваги та недоліки норма-тивно-правового забезпечення митної сфери нарізних етапах розвитку митних органів та стане об-грунтованою основою для удосконалення чинногомитного законодавства України в умовах європейсь-кої інтеграції.

Література:1. Історія митної діяльності: Україна в європейсь-

кому контексті : наукове видання / Авт. кол.: К.М. Ко-лесников (керівник авторського колективу), Д. В. Архі-рейський, О.О. Дячок, О.В. Морозов, С.В. Шуляк та ін.— О.: Пласко, 2010. — 541 с.

2. Дубініна А.А. Митна справа: підручник / А.А. Ду-бініна, С.В. Сорокіна, О.І. Зельніченко. — К.: Центручбової літератури, 2010. — 320 с.

3. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР"Про порядок реалізації Закону УРСР "Про перелікміністерств та інші центральні органи державного управ-ління Української РСР" № 12 від 24 травня 1991 р. [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.ra-da.gov.ua/laws/show/12-91-%D0%BF


9www.economy.in.ua

4. Указ Президента України "Про утворення Дер-жавного митного комітету України" № 1 від 11 грудня1991 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1/91

5. Положення про Державний митний комітет Ук-раїни, затверджене Указом Президента України №73/95 від 20 січня 1995 р. [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/73/95

6. Ченцов В. Особливості еволюції управлінськоїструктури Державної митної служби України [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dridu.-dp.ua/vidavnictvo/2009/2009-02(2)/Chentsov.pdf

7. Саварець А. Український та зарубіжний досвідпобудови митних органів: рекомендації для сучасноїУкраїни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://radakmu.org.ua/uploads/file/-/tfd_pp_comments_-final.pdf

8. Митний кодекс України № 1970-ХІІ від 12 грудня1991 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1970-12

9. Закон України "Про митну справу" № 1262-ХІІвід 25 червня 1991 р. [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1262-12

10. Закон України "Про єдиний митний тариф"№ 2097-ХІІ від 5 лютого 1992 р. [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2097-12

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Простворення територіальних митних управлінь" № 465 від8 липня 1994 р. [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-94-%D0%BF

12. Указ Президента України "Про Державну мит-ну службу України" № 1145/96 від 29 листопада 1996 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1145/96

13. Наказ Державної митної служби України "Простворення регіональних митниць та митниць Державноїмитної служби України" № 564 від 20 грудня 1996 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/spart85/inx85769.htm

14. Положення про Державну митну службу Украї-ни, затверджене Указом Президента України № 582/2011 від 12 травня 2011 р. [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/582/2011

15. Закон України "Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кри-мінального процесуального кодексу" № 4652-VI від13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. — Режим дос-тупу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4652-17

16. Указ Президента України "Про деякі заходи зоптимізації системи центральних органів виконавчоївлади" № 726/2012 від 24 грудня 2012 р. [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/726/2012

17. Офіційний сайт Європейської бізнес-асоціації(EBA) в Україні [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://eba.com.ua/

18. Постанова Кабінету Міністрів України "Проутворення Державної фіскальної служби" № 160 від21 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. — Режим дос-тупу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-2014-%-D0%BF

References:1. Kolesnykov, K.M. Arkhiiereiskyi, D.V. Diachok, O.O

Morozov, O.V. and Shuliak, S.V. (2010), Istoriia mytnoidiial'nosti: Ukraina v ievropejs'komu konteksti [History ofcustoms activity: Ukraine in the European context], Plasko,Odesa, Ukraine.

2. Dubinina, А.А. Sorokina, S.V. and Zelnichenko, O.I.(2010), Mytna sprava [Customs activity], Tsentr uchbovoiliteratury, Kyiv, Ukraine.

3. Cabinet of Ministers of Ukrainian SSR (1991),"Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On theprocedure for implementing the Law of the USSR "On thelist of ministries and other central bodies of stateadministration of the Ukrainian SSR", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/12-91-%D0%BF (Accessed29 September 2018).

4. President of Ukraine (1991), "Decree of the Presidentof Ukraine "On the formation of the State Customs Commi-ttee of Ukraine"", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1/91 (Accessed 30 September 2018).

5. President of Ukraine (1995), "Decree of the Presidentof Ukraine "About Regulation on the State CustomsCommittee of Ukraine"", available at: http://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/73/95 (Accessed 30 September 2018).

6. Chentsov, V. (2009), "Peculiarities of evolution ofadministrative structure of state customs service inUkraine", [Online], available at: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2009/2009-02(2)/Chentsov.pdf (Accessed 22August 2018).

7. Savarets, А. (2017), "Ukrainian and foreign expe-rience of building customs authorities: recommendations formodern Ukraine", [Online], available at: http://radakmu.org.ua/uploads/file/-/tfd_pp_comments_-final.pdf (Accessed 25 August 2018).

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), "The CustomsCode of Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1970-12 (Accessed 25 September 2018).

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law ofUkraine "On customs activity", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1262-12 (Accessed 25September 2018).

10. The Verkhovna Rada of Ukraine (1992), The Law ofUkraine "On a single customs tariff", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2097-12 (Accessed 25September 2018).

11. Cabinet of Ministers of Ukraine (1994), "Resolutionof the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the formation ofterritorial customs offices", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-94-%D0%BF (Accessed26 September 2018).

12. President of Ukraine (1996), "Decree of the Presidentof Ukraine "On the State Customs Service of Ukraine",available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1145/96(Accessed 27 September 2018).

13. The State Customs Service of Ukraine (1996), "Orderof the State Customs Service of Ukraine "On the creationof regional customs and customs of the State CustomsService of Ukraine", available at: http://www.uazakon.com/document/spart85/inx85769.htm (Accessed 28 September2018).

14. President of Ukraine (2011), "Decree of the Presidentof Ukraine "About Regulation on the State Customs Serviceof Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/582/2011 (Accessed 29 September 2018).

15. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law ofUkraine "On amendments to certain legislative acts ofUkraine in connection with the adoption of the CriminalProcedural Code", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4652-17 (Accessed 30 September 2018).

16. President of Ukraine (2012), "Decree of the Presidentof Ukraine "On some measures to optimize the system ofcentral executive authorities", available at: http://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/726/2012 (Accessed 28September 2018).

17. The official site of European Business Association(EBA) in Ukraine (2018), available at: https://eba.com.ua/(Accessed 20 September 2018).

18. Cabinet of Ministers of Ukraine (2014), "Resolutionof the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the formation ofthe State Fiscal Service", available at: http://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/160-2014-%D0%BF (Accessed 25September 2018).Стаття надійшла до редакції 22.10.2018 р.



УДК 339.13; 659

З. П. Двуліт,д. е. н., доцент, професор кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка", м. ЛьвівС. І. Наумчук,студентка 2 курсу магістратури,Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

КОНТЕНТ-МАРКЕТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТУСПІШНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯВІТЧИЗНЯНИХ КОМПАНІЙ

Z. Dvulit,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Professor of the Departmentof Foreign Trade and Customs, Lviv Polytechnic National University, LvivS. Naumchuk,student of 2nd year of magister, Lviv Polytechnic National University, Lviv

CONTENT-MARKETING AS AN INSTRUMENT FOR THE SUCCESSFUL OPERATION OF DOMESTICCOMPANIES

На сьогодні контент-маркетинг як інструмент маркетингових технологій потребує детального ви-вчення задля застосування його на вітчизняному ринку. Окрім цього, необхідно поширювати та здобува-ти навички застосування цього інструменту маркетингових технологій. Актуальним є дослідження сут-ності поняття контент-маркетингу, його основних складових та видів застосування. Відповідно до цього,у статті розглянуто актуальність застосування контент-маркетингу за сучасних умов. Також подано інфор-мацію про роль та місце контент-маркетингу серед інших інструментів Інтернет-маркетингу. Запропо-новано характеристику та опис основних правил створення та ведення якісного контенту для вітчизня-них компаній. Надано статистичну інформацію щодо застосування контент-маркетингу зарубіжнимимаркетологами, зокрема представлені найпопулярніші технології Інтернет-маркетингу. У поданій статтінаведено основні види контент-маркетингу. Отже, контент-маркетинг відіграє важливу та значну рольна сучасному ринку. Це підтверджується тим, що все більша кількість зарубіжних підприємств обираєстратегію контент-маркетингу. Нині інтенсивно використовуються різноманітні види контент-маркетингутакі, як-от: соціальна медія, блоги, відео- та фотоматеріали, різноманітні інтерактивні інструменти, под-касти та інші. У цьому дослідженні охарактеризовано основні інструменти контент-маркетингу, деталь-но описані характеристики створення якісного контенту, які дозволяють бути конкурентоздатною ком-панією чи підприємцем, зацікавлюють та заохочують потенційних клієнтів, створюючи при цьому функ-ціональний зворотній зв'язок. Перспективи подальших наукових розробок пов'язані з розробленням стра-тегій та рекомендацій щодо застосування різноманітних видів контент-маркетингу в практичну діяльністьвітчизняних підприємств.

Today, content marketing, as an instrument of marketing technology, needs to be studied thoroughly inorder to hide behind the domestic market. In addition, it is unnecessary to distribute and acquire the skills ofusing this marketing technology tool. Actual is the study of the essence of the concept of content marketing, itsmain components and types of hacking. According to this the article considers the relevance of the use of contentmarketing in modern conditions. Also, there is information about the role and place of content marketing amongother Internet marketing tools. Offered features and description of the basic rules of creating and maintainingquality content for domestic companies is offered. Provided statistical information on the use of content marketingby foreign marketers is provided, and presented the most popular Internet marketing technologies. In this articleis presented the main types of content marketing. So, content marketing plays an important and significant rolein the modern market. This is confirmed by the fact that more and more foreign companies choose the contentmarketing strategy. Currently various kinds of content marketing are used extensively, such as: social media,blogs, video and photo materials, various interactive tools, podcasts, and more. This study describes the main

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.10


11www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа сьогодні контент-маркетинг — рушійна сила ве-

дення бізнесу, яка з кожним роком висуває все нові пра-вила та вимоги. Значна кількість іноземних компанійактивно застосовують контент-маркетинг, як стратегіюфункціонування діяльності організацій та зазначаютьйого як пріоритетний напрям розвитку.

Зарубіжні маркетологи вважають, що рівень кон-тент-маркетингу є запорукою конкурентоздатностіфірм на ринку. Стрімкий розвиток Інтернету сприяєпоширенню нових та цікавих, а головне необхіднихінформаційних джерел, які власне накопичують у собідостовірний, чесний контент, що допомагає знайтивідповіді на запитання та вирішити проблеми користу-вачів Інтернету. На противагу зарубіжному досвіду,відсоток застосування контент-маркетингу в Українідоволі низький. Передусім це пов'язано із браком інфор-мації та практики застосування контент-маркетингу.

Вітчизняні підприємства не повністю ознайомлені,або ж не приділяють достатньої уваги на поширенні но-вого вже діючого інструмента ведення бізнесу, а саме —контент-маркетингу. Відтак вбачається потреба в інфор-муванні та розповсюдженні інформації щодо напрямівзастосування контент-маркетингу, його складових таінструментів. Зазначимо, що дана технологія поширенау світі та активно впроваджується на українському рин-ку. Тому тема статті є актуальною та своєчасною.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Нині найпоширенішим здобутком серед зарубіжнихмаркетологів за даною проблематикою є праці М. Стел-знера [1], які присвячені проблемам контент-маркетин-гу. Значний внесок у дослідження маркетингової сфе-ри на основі Інтернет-технологій зробили М. Каплан,М. Хенлін [2]; С. Ілляшенко [3]; З. Двуліт, О. Онищен-ко [4]; C. Кузнецьова [5]. В Україні в недостатній

tools of content marketing, in detail describes the characteristics of creating quality content that allows to be acompetitive company or entrepreneur, interested and encourage potential customers, while creating functionalfeedback. Prospects for further scientific developments are related to the development of strategies andrecommendations for using different types of content marketing in the practical activities of domestic enterprises.

Ключові слова: контент-маркетинг, Інтернет-маркетинг, маркетингові технології, вітчизняні компанії,реклама.

Key words: content-marketing, Internet-marketing, marketing technologies, domestic companies, advertising.

кількості представлені наукові праці за такою пробле-матикою. Проте практичний розвиток сфери контент-маркетингу розширює свої межі, займає хороші позиціїшляхом створення асоціацій та спілок маркетологів, си-стематичного проведення галузевих конференцій, веб-інарів, тренінгів, лекції та інших онлайн-заходів.

ЦІЛІ СТАТТІСеред основних цілей статті є:— дослідження основних складових та детальний

опис видів контент-маркетингу;— представлення аналітики використання зарубіж-

ного контент-маркетингу на основі статистичної інфор-мації;

— здійснення систематизації характеристик основ-них правил створення успішного контенту.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа сьогодні у світі інтенсивно лідирує Інтернет-мар-

кетинг, який уже декілька років послаблює так званий"паперовий маркетинг". Стрімкий розвиток технологій,ноу-хау, захоплення людства різноманітними гаджета-ми, спричиняє створення та поширення різноманітнихтехнологій Інтернет-маркетингу. Контентна інформаціяможе мати різну форму. Провідний маркетолог М. Стел-знер зазначав: "Наповнення контенту можна порівнятиз пальним — звичайним і ракетним, а бізнес — із космі-чною ракетою, яка використовує це пальне" [1].

У 2017 році на платформі Smart Insights (середови-ще, метою якого є допомогти маркетологам досягтиуспіху в Інтернеті, поділившись порадами щодо найк-ращих практик та останніх розробок та інструментами)було проведено опитування серед 2352 респондентів, якіповинні були обрати одну маркетингову тематику, яка,на їх думку, надасть найбільший позитивний вплив назбільшення продажів їхніми компаніями у цьому ж році[6]. Результати дослідження представлені на рисунку 1.

0,90%

1,50%

1,60%

2,60%

2,70%

3,30%

3,40%

4,10%

5,90%

8,80%

9,20%

10,30%

20,20%

20,30%

0,00% 5,00% 10,00% 15,00% 20,00% 25,00%

Інші

Співробітництво

Медійна реклама

Спільноти

Онлайн-PR

Платний пошук

Переносні пристрої

SEO

CRO

SMM

Мобайл

Автоматизація

Big Data

Контент-маркетинг

Рис. 1. Найпопулярніші технології Інтернет-маркетингу у 2017 році



Отже, як бачимо, за 2107 рік частка контент-марке-тингу становила 20,30%, що свідчить про активне за-стосування технології Інтернет-маркетингу. На підтвер-дження даної статистичної інформації, впродовж останніхтрьох років контент-маркетинг стабільно тримається втоп-3 трендів найпопулярніших технологій Інтернет-мар-кетингу. Також, за даними HubSpot (американський сервіс,який допомагає B2B-компаніям ("business to business") за-лучати нових відвідувачів на веб-сайт, підвищуючи продажі[7]), 40% брендів використовують стратегічний підхід доконтент-маркетингу, тому можна сказати, що він збере-же свої позиції і в наступних роках.

Невід'ємним атрибутом успішного застосуваннятехнології контент-маркетингу є уміння правильно тарозумно створити, наповнити та використовувати усіелементи цієї маркетингової складової. Вбачається не-обхідним визначення чіткого переліку рекомендацій дляефективного використання контент-маркетингу [5].Проведене дослідження характеристик якісного та фун-кціонального контент-маркетингу різними вченими, на-уковцями даного виду маркетингу, дозволив система-тизувати їх та представити у таблиці 1.

Зазначимо, що окрім вищенаведених характеристикне менш важливим є складання грамотного контенту,

визначення каналів просування, впровадження безплат-них консультацій та створення єдиної команди, яка будефункціонувати над однією спільною ідеєю. Ця командаповинна залучати фахівців у таких сферах [8]:

1. Виготовлення та редагування відео- та аудіома-теріалів.

2. Створення графічного дизайну, ілюстрацій та ре-дагування.

3. Оптимізація контенту у декількох форматах.4. Розповсюдження контенту.5. Розробка стратегії, виконання та управління командою.6. Здійснення комунікацій та проведення брендингу.7. Створення реклами та медіа-покупки.8. Здійснення аналітики, моніторинг показників та

звітності.Серед основних рекомендацій у вигляді характери-

стик важливим є використання різноманітних видів кон-тент-маркетингу для успішної та результативної діяль-ності. Зокрема, на ринку B2C (Business-to-Consumer)згідно дослідження, проведеного командою професіо-налів CMI (Content Marketing Institute), здійснювалосяанкетування 195-ти маркетологів впродовж червня талипня 2017 року. Опитувані були працівниками прибут-кових у Північній Америці підприємств на ринку B2С.

Назви

характеристик Опис

Обличчя клієнтів Необхідно створити образи усіх потенційних клієнтів

та відповідати потребам майбутніх споживачів

Інвестиція на

майбутнє

Створюючи та фінансуючи контент необхідно

пам’ятати, що період залучення клієнтської бази довгий і не приносить результат відразу, тому,

розміщуючи черговий запис, статтю чи відео

необхідно пам’ятати, що це праця, яка обов’язково

буде оцінена

Доступна мова Усе повинно бути простим, доступним та

зрозумілим, як для клієнта так і для партнера

Індивідуальний

дизайн

Необхідно створити свою власну «родзинку», яка

викликатиме асоціацію із вашим товаром чи

послугою

Різноманітність

контент-

маркетингу

Використання різноманітних видів контент-

маркетингу допомагає втримати клієнта. Не варто

застосовувати лише текстові формати. Потенційні

споживачі зацікавлені у якісних фото- та

відеоматеріалах

Якість, а не кількість

Важливо володіти чіткою, перевіреною та реальною інформацією, яка зацікавить клієнта та допоможе

вирішити його поставленні завдання

Залучення

професіоналів

Думка експерта – це підтвердження достовірності

інформаційного потоку. Залучення фахівців,

експертів та авторитетів для висвітлення контенту,

додає впевненості та гарантій при його перегляді

клієнтами

Підтримка та

оновлення

Інформація повинна бути актуальною та свіжою,

адже клієнта передусім цікавить новизна

Таблиця 1. Характеристики правил якісного та успішного контент-маркетингу

Фотоматеріали; 15%

Інфографіка; 14%

Особисті зустрічі; 14%

Електронні книги/Папір;

8%Відео

(попередній запис) ; 18%

Інтерактивні інструменти

(вікторини); 9%

Соціальна медія; 22%

Рис. 2. Основні види контент-маркетингу на ринку B2C


13www.economy.in.ua

За результатами опитування, були сформованіосновні види контенту, які представлені на рисунку 2.

Окрім поданих видів контент-маркетингу, не меншважливими є: приклади досліджень (30%); відео (живепотокове) (22%); мобільні додатки (17%); подкасти(13%); телебачення (наприклад, документальні, корот-кометражні фільми) (8%); досвід (4%); інше (8%) [9].

Розглянемо їх більш детально. До інтерактивнихінструментів належать: соціологічні опитування, вікто-рини. Це ефективний тип контент-маркетингу, якийнадає можливість оглянути глибокі дослідження у виг-ляді читабельного звіту.

Особисті зустрічі, це так звані мікроподії. Зокремавебінари, тренінги та прямі трансляції в Інтернеті. Ціінструменти дозволяють аудиторії компанії в реально-му режимі часу спілкуватися з експертами. Такі зустрічібільш ефективні, ніж звичайні інтерв'ю, оскільки живеспілкування приваблює велику кількість людей. З іншоїсторони, це великий шанс для експертів зробити само-рекламу.

Фотоматеріали та інфографіка створюються длятого, щоб ознайомити людей з актуальними бізнес-іде-ями, товарами та послугами. На 6—10 фотографіяхвідображаються поточні тенденції, висвітлюються но-визна.

Електронні книги та папір є найменш популярними,але мають вагомий аргумент серед старшого покоління,яке теж є потенційним клієнтом, який шукає інформа-цію, товар чи бажає отримати послугу на високому рівні.

Соціальна медія є найбільш ефективним типом кон-тент-маркетингу, оскільки охоплює найбільшу частинуаудиторії. Сучасне суспільство практично повністю по-глинене в соціальній сфері, воно практично живе у ме-діапросторі. Тому, свій контент дуже вигідно розміщу-вати саме у цій ніші та інвестувати у цей інструмент мар-кетингу.

Відповідно до описаного вище матеріалу можнапідсумувати, що важливо знати ключові та ефективнінапрями застосування контент-маркетингу задля успі-шної діяльності вітчизняних компаній на сучасному рин-ку.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Отже, контент-маркетинг відіграє важливу та знач-ну роль на сучасному ринку. Це підтверджується тим,що все більша кількість зарубіжних підприємств обираєстратегію контент-маркетингу. Також цей інструментІнтернет-маркетингу є необхідним для подальшого роз-витку і вітчизняних підприємств, які активно починаютьнаслідувати своїх іноземних колег, інвестуючи у кон-тент-маркетинг. Нині інтенсивно використовуютьсярізноманітні види контент-маркетингу такі, як-от: соц-іальна медія, блоги, відео— та фотоматеріали, різно-манітні інтерактивні інструменти, подкасти та інші. Уцьому дослідженні охарактеризовано основні інстру-менти контент-маркетингу, детально описані характе-ристики створення якісного контенту, які дозволяютьбути конкурентоздатною компанією чи підприємцем, за-цікавлюють та заохочують потенційних клієнтів, ство-рюючи при цьому функціональний зворотній зв'язок.

Зазначимо, що важливого значення за сучасних умовнабуває своєчасний моніторинг контенту та його онов-лення з метою задоволення потреб споживачів тазміцнення конкурентних позицій. Перспективи подаль-ших наукових розробок пов'язані з розробленням стра-тегій та рекомендацій щодо застосування різноманіт-них видів контент-маркетингу в практичну діяльністьвітчизняних підприємств.

Література:1. Стелзнер М. Контент-маркетинг. Новые методы

привлечения клиентов в эпоху Интернета [Текст] /М. Стелзнер; пер. с англ. Д. Баймухаметовой и О. Те-

рентьевой. — 2-е изд. — М.: Манн, Иванов и Фербер,2013. — 288 с.

2. Andreas M. Kaplan, & Michael, Haenlein. (2010).Users of the world, unite! The challenges and opportunitiesof Social Media. Business Horizons, 53, 59—68.

3. Іляшенко С.М. Сучасні тенденції застосуванняІнтернет-технологій у маркетингу [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу : http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2011_4_2_64_74.pdf

4. Двуліт З., Онищенко О. Прогнозування тенденційрозвитку соціального медіа маркетингу в Україні [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: https://nv.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/1575.https://doi.org/10.15421/40280407

5. Кузнецова С. 10 советов по созданию контента,который люди будут расшаривать / С. Кузнецова //Tex-terra [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://texterra.ru/blog/10-sovetov-po-sozdaniyu-kontenta-kotoryy-lyudi-budut-rassharivat.html

6. Топ-14 трендов интернет-маркетинга 2017 [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://sostav.ua/publication/top-14-trendov-internet-marketinga-2017-76154.html

7. HubSpot. What is HubSpot? [Електронний ресурс].— Режим доступу: https://www.hubspot.com/what-is-hubspot

8. 9 Content Marketing Trends to Look Forward to in2018 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://neilpatel.com/blog/content-marketing-trends-2018/

9. B2C Content Marketing-2017 Benchmarks, Budgets,and Trends-North America. [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу : https://contentmarketinginstitute.com/wp-content/uploads/2017/12/2018_B2C_Research_Final.pdf

References:1. Stelzner, M. (2013), Kontent-marketyng. Novye

metody pryvlechenyya klyentov v epoxu Interneta [Con-tent-marketing. New methods of attracting customers in theInternet era], 2nd ed, Mann, Moskva, Rosiya.

2. Kaplan Andreas, M and Haenlein, M. (2010), "Usersof the world, unite! The challenges and opportunities ofSocial Media". Business Horizons, vol. 53, pp. 59—68.

3. Ilyashenko S.M. (2011), "Modern tendencies ofInternet-technology in marketing", Marketing andManagement Innovations, [Online], vol. 4, available at:http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/f iles/mmi2011_4_2_64_74.pdf (Accessed 12 Sep 2018).

4. Dvulit, Z. Onyshhenko, O. (2018), "Forecasting ofdevelopment trends of social media marketing in Ukraine",Scientific Bulletin of UNFU, [Online], vol. 28, available at:https://nv.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/1575(Accessed 25 Sep 2018). https://doi.org/10.15421/40280407

5. Kuzneczova, S. (2018), "10 tips for creating contentthat people will share" Texterra, [Online], available at:https://texterra.ru/blog/10-sovetov-po-sozdaniyu-kon-tenta-kotoryy-lyudi-budut-rassharivat.html (Accessed 01Oct 2018).

6. The official site of Sostav (2017), "Top 14 InternetMarketing Trends 2017", available at: http://sostav.ua/publication/top-14-trendov-internet-marketinga-2017-76154.html (Accessed 4 October 2018).

7. The official site of HubSpot (2017), "What isHubSpot?", available at: https://www.hubspot.com/what-is-hubspot (Accessed 5 October 2018).

8. The official site of Neilpatel (2018), "9 ContentMarketing Trends to Look Forward to in 2018", availableat: https://neilpatel.com/blog/content-marketing-trends-2018/ (Accessed 10 October 2018).

9. The official site of Content Marketing Institute (2018),"B2C Content Marketing-2017 Benchmarks, Budgets, andTrends-North America.", available at: https://content-marketinginstitute.com/wp-content/uploads/2017/12/2018_B2C_Research_Final.pdf (Accessed 15 October 2018).Стаття надійшла до редакції 20.10.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДинамічні зміни, що мають місце в природі і

суспільстві, спонукають до переосмислення теоретич-них підходів щодо сутності процесів, явищ і категорій,їх причинно-наслідкових зв'язків і відносин. Особливемісце серед них відводиться категорії "розвиток". Назламі соціально-економічного поступу, різкого змен-шення і здорожчання невідновлюваних природних ре-сурсів, глобальних зрушень цивілізаційних процесів припошуку шляхів переходу до відтворювальної іннова-

УДК 113/119:330.3(045)

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.14

С. А. Сегеда,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку та оподаткування,Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КАТЕГОРІЇ"РОЗВИТОК": ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТS. Seheda,Ph.D., Associate Professor, Assistant Professor of Department of Accounting and Taxation,Vinnytsia Institute of Trade and Economics of KNUTE, Vinnytsia

METHODOLOGICAL BASIS OF "DEVELOPMENT" CATEGORY: PHILOSOPHICAL ASPECTS

У статті досліджено та узагальнено теоретико-методологічні основи "розвитку" як слова, поняття такатегорії. Виявлено зміну трактування науковцями поняття "розвиток" як часову спрямованість, пород-ження нових форм матерії, постійний прогрес, рух матерії, закономірний процес, зміна матерії. На осно-ві детального опрацювання наукової літератури проведено ретроспективний аналіз та систематизаціюпідходів вчених до загальнометодологічного визначення змісту категорії "розвиток" та обгрунтованодоцільність її застосування в різних природно-суспільних явищах і процесах. Виявлено, що розвитокхарактеризується спадкоємністю, послідовністю, незворотністю, спрямованістю і збереженням досяг-нутих результатів. Досліджено типи та форми розвитку. Обгрунтовано невід'ємність та взаємообумов-леність матеріалістичної та ідеалістичної площин розвитку природно-суспільних явищ і процесів. Удос-коналено понятійний апарат поняття "розвиток" як філософської категорії на основі розв'язання супе-речностей класичної діалектики, метафізики, сучасної концепції синергетики, що відбуваються під дієюоб'єктивних економічних законів, у системі яких закони переходу кількісних змін в якісні, єдності і бо-ротьбі протилежностей, заперечення заперечення. Акцентовано увагу на непередбачуваності та альтер-нативності розвитку як процесу і явища.

In the article the theoretical and methodological foundations of "development" as words, concepts andcategories are researched and generalized. The change of the concept of "development" as a temporal orientation,the generation of new forms of matter, constant progress, the motion of matter, the natural process, and thechange of matter have been discovered by scholars. On the basis of the detailed elaboration of scientific literature,a retrospective analysis and systematization of the approaches of scientists to the general methodologicaldefinition of the content of the category "development" has been carried out and the feasibility of its applicationin various natural and social phenomena and processes has been substantiated. It was revealed that developmentis characterized by continuity, sequence, irreversibility, orientation and preservation of the achieved results.The types and forms of development are explored. The inalienability and interdependence of the materialisticand idealistic planes of the development of natural-social phenomena and processes are substantiated. Theconceptual apparatus of the concept of "development" as a philosophical category is improved on the basis ofsolving the contradictions of classical dialectics, metaphysics, modern concept of synergetics, which take placeunder the influence of objective economic laws, in the system of which the laws of the transition of quantitativechanges in qualitative, unity and struggle of opposites, objection to objection. The emphasis is on theunpredictability and developmental alternatives of both process and phenomena.

Ключові слова: розвиток, рух, зміна, процес, кількість, якість, закон, діалектика, ідея, матерія, проти-річчя, еволюція, адаптація.

Key words: development, motion, change, process, quantity, quality, law, dialectics, idea, matter, contradiction,evolution, adaptation.

ційної економіки, розуміння суті проблеми "розвиток"набуває особливого значення. Термін "розвиток" роз-глядається як слово (спочатку було слово), як поняття,як категорія.

Динамічність глобалізаційних процесів справедли-во висуває на порядок денний проблему щодо сутностіта закономірностей розвитку. Вирішення цього питан-ня має базуватись на сучасній світоглядній методологіїнаукової концепції розвитку суспільства, національно-го господарства і економіки. В іншому випадку теорія


15www.economy.in.ua

розвитку буде втрачати науковий характер і перетво-риться на суто емпіричну галузь знань.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙУ працях провідних українських науковців про-

слідковуються різні підходи до дослідження розвитку:економічний підхід А.С. Гальчинського, В.В. Попової,О.В. Раєвнєвої, філософсько-методологічний підхідО.А. Петриченка, синергічний підхід І.Г. Грабара,Л.Г. Мельника, Є.І. Ходаківського, соціально-економіч-ний підхід В.В. Россохи, С.Г. Черемісіної, кумулятивнийпідхід Н.В. Касьянової та ін.

Серед іноземних авторів варто виділити історико-філософський підхід В.П. Бранського, Б.А. Грушина,А.П. Назаретяна, системно-самоорганізаційний підхідО.А. Єрохіної, динамічно-філософський підхід І. При-гожина та І. Стенгерс.

Проведені попередні дослідження мали різні векто-ри і погляди на сутність процесів і явищ, що ними вивча-лись. Відповідно результати пошуку не могли претен-дувати на всебічність і загальність власних відкриттів,що й визначило актуальність дослідження концептуаль-ного і методологічного характеру в умовах глобальнихзрушень, формування суспільства "знань" та інновацій-них перетворень.

МЕТА СТАТТІМетою статті є висвітлення теоретико-методологіч-

них засад поняття "розвиток" та визначення його сут-ності як явища, процесу і категорії.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМ ОБГРУНТУВАННЯМ

ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВВизначення сутті поняття "розвиток", перш ніж ста-

ти невід'ємною частиною культури, науки і економіки,пройшло через століття та епохи. Розуміння суті роз-витку бере свій початок ще з античності. В ті часи підрозвитком розуміли циклічні повторні зміни, постійнупояву чогось винятково нового та незворотного. Ге-ракліт стверджував: "Все існуюче завжди було, є і будевічно живим вогнем, який з часом то спалахує яскраві-ше, сильніше, то згасає" [13, с. 31].

В епоху середньовіччя розвиток розуміли як часовуспрямованість від минулого до майбутнього. В ньомувбачали неповторність всіх подій, що відбувались як віндивідуальному, так і суспільному житті [23]. Протеподії повторюються, наприклад, революції.

Важливий поступ в розумінні суті розвитку як філо-софського поняття зробив Р. Декарт. Розвиток він ро-зумів як породження Природою нових форм матерії [16,с. 22—33]. Вчений не поширював власне розуміння роз-витку на суспільство. В подальшому ідею історичногорозвитку висунули Вольтер [10, с. 134] і Ж.-Ж. Русо [41,с. 56], що включала етапи революційних перетворень.Французький філософ Ж.-А. Кондорсе, відомий як ро-доначальник теорії послідовного і безперервного про-гресу, під розвитком розумів саме прогрес [25, с. 45].Наукова думка щодо суті розвитку знайшла своє про-довження в працях класиків німецької філософії. Зок-рема І. Кант поняття "розвиток" використовував щодо"походження світів, виникнення небесних тіл та причи-ни їх руху" [22, с. 11—19, 31—68].

Цілісну концепцію розвитку (діалектики) на основіісторії людської цивілізації вперше в філософській науцірозвинув Г. Гегель. Філософ зазначав: "Розвиток — ха-рактеристика діяльності абсолюту (світового духу),його надруху в царині чистої думки у висхідному рядучимраз конкретніших категорій (буття, ніщо, становлен-ня; якість, кількість, міра; сутність, явище, дійсність;поняття, об'єкт, ідея, що завершується абсолютноюідеєю), його переходу у відчужений стан інобуття — вприроду, його повернення до себе в людині в формахпсихічної діяльності індивіда (суб'єктивний дух), над-

індивідуального "об'єктивного духа" (право, мораль і"моральність" — сім'я, громадянське суспільство, дер-жава) і "абсолютного духа" (мистецтво, релігія, філо-софія як форми самосвідомості духа) [12, с. 215—424].

Вчення Г. Гегеля поєднувало в собі розвиток як ма-теріального світу (кількість, якість, міра, явище, об'єкт),так і ідеального (чиста думка, ідея, мораль, свідомість,мистецтво).

Таким чином, протягом тривалого часу наукова дум-ка щодо сутності поняття "розвиток" та уявлення пройого зміст збагачувалась, ускладнювалась і розвивалась.Появились філософські концепції розвитку — діалек-тична та метафізична. Перша була обгрунтована в теоріїдіалектики Г. Гегеля, що в свою чергу стала базисом длязародження і формування матеріалістичної діалектикиК. Маркса. Метафізична концепція розвитку була за-початкована ще Аристотелем, в працях якого висвітлю-вались власні загально-філософські позиції на основіаналізу розвитку форм у живій природі. Філософ ствер-джував: розвиток — це реалізація, розкриття під дієюкінцевої мети тих тенденцій, що спочатку були закла-дені в тій або іншій живій істоті, зводячи, таким чином,розвиток до сукупності кількісних змін, до повторенняраз і назавжди даного [28, с. 54].

Цілісна наукова концепція розвитку була сформо-вана марксизмом. Її основоположники визначали "роз-виток" "… як універсальну властивість матерії, як на-справді всезагальний принцип, який слугує також ос-новою пояснення історії суспільства і пізнання" [28, с.128—129]. Ідеї розвитку знайшли свої відображення впрацях В.І. Леніна: "Розвиток, нібито повторює прой-дені вже сходи, але повторює їх інакше, на більш високійбазі ("заперечення заперечення"), розвиток, так би мо-вити, по спіралі, а не по прямій лінії; — розвиток стриб-коподібний, катастрофічний, революційний: — "розри-ви поступовості"; перетворення кількості в якість; —внутрішні імпульси до розвитку, які надаються проти-річчями, зіткненням різноманітних сил і тенденцій, яківпливають на дане тіло або в межах даного явища абовсередині даного суспільства; — взаємозалежність ітісний, нерозривний зв'язок всіх сторін кожного явища(причому історія відкриває все нові і нові сторони), зв'я-зок, що дає єдиний, закономірний світовий процес ру-ху, — такі деякі риси діалектики, як більш змістовного(ніж зазвичай) вчення про розвиток" [27, с. 55].

Українська радянська енциклопедія розкриває роз-виток як "специфічний процес зміни, результатом яко-го є виникнення якісно нового, поступального (отже,еволюційного авт.) від нижчого до вищого, від просто-го до складного. Механізм становлення нового, джере-ло й загальна спрямованість визначаються об'єктивни-ми законами" [44, с. 426].

Українські науковці минулого століття, розглядаючи"розвиток" як "специфічний" процес змін, обумовленийоб'єктивними законами, спирались при цьому на матеріа-лістичну діалектику — науку про загальні закономірностірозвитку, що розкриває діалектично суперечливу приро-ду розвитку як єдності, перервності і безперервності, по-ступовості і стрибка, кількісних і якісних змін.

У наведеному визначенні суть поняття "розвиток"як "специфічний процес" є не досить аргументованим ікоректним, а отже, сумнівним, бо тут не простежуєть-ся ніякої специфіки.

Зміни відбуваються з часом скрізь: в природі,суспільстві, в організмах рослинного і тваринного світупід дією законів природи, об'єктивних економічних за-конів і діяльності людини. "Специфічність" процесу змінможе проявлятись лише відносно певних окремих видіворганізмів, рослин і т.д. чи явищ (природних катаклізмів,революційних процесів). Отже, розвиток — це законо-мірний процес, обумовлений дією об'єктивних законів,а не "специфічний".

Закономірність — властивість системи відповідативизначеним законам [31, с. 55—61]. Закон — це суттєве



відношення, зв'язок між сутностями, які характери-зується об'єктивністю, необхідністю, всезагальністю,внутрішньою суттєвістю, повторюваністю [21, с. 75]. Венциклопедичній літературі поняття "закон" визна-чається як "необхідний, суттєвий, постійно повторюва-ний взаємозв'язок явищ реального світу, який визначаєетапи і форми процесу розвитку явищ природи, су-спільства і духовної культури [46, с. 220]. Таким чином,закономірність виступає гарантом відповідності причин-но-наслідковим зв'язкам всіх змін. За відсутності зако-номірності неможливий і розвиток системи.

Механізмом всякого розвитку, еволюційного чи ре-волюційного, є процес змін в організмах, рослинах, лю-дині, суспільстві, державі, ідеї, що відбуваються під дієюзаконів природи та об'єктивних економічних законів, всистемі яких закон переходу кількісних змін в якісні,закон єдності і боротьби протилежностей, закон запе-речення заперечення та ін.

Процес пізнання завжди починається з пошуку тавиявлення суттєвих зв'язків об'єктивної дійсності. ЩеГегель помітив, що кількісні зміни в природі мають за-гальну закономірність, що отримала назву закону пе-реходу кількісних змін в якісні [12, с. 215—424]. Розу-міння впливу цього закону є досить важливим в контекстівивчення розвитку суспільства, економічних систем, атому необхідно виявити суттєві відмінності в поняттях"якість" і "кількість". "Якість, — писав Г.Гегель, — є впершу чергу тотожна з буттям визначеність, так що пе-рестає бути тим, чим воно є, коли втрачає свою якість.Кількість є, навпаки, зовнішня буттю, байдужа для ньо-го визначеність" [12, с. 215—424]. "Зміна буття, — писавГегель, — суть не лише перехід однієї величини в іншу,а й перехід якісного в кількісне і навпаки". Так, змінакількості у певних межах не призведе до важливої зміниякісних характеристик. Водночас постійне нагромад-ження кількісних змін в предметах і явищах беззапереч-но зумовить докорінну зміну якісних параметрів. Тоб-то відбудеться перехід кількості в нову якість. Таким чи-ном, у процесі свого розвитку, як писав К. Маркс, "чис-то кількісні зміни на відомому ступені переходять вякісні відмінності" [28, с. 128—129].

Отже, розвиток можна визначити як закономірнийпроцес переходу кількісних змін в якісні, протягом яко-го відбувається переміщення предметів та явищ від низь-кого до вищого, від старого до нового. Причому процеспереходу кількості в якість є в той же час зворотнім,оскільки під впливом нових якісних змін відбуваєтьсязростання кількісних.

Єдність кількості і якості забезпечується мірою. Якстверджував Г. Гегель "міра є сутньою єдністю кіль-кісного і якісного", "в мірі якісне кількісно", "міра є у своїйбезпосередності звичайною якістю, що має визначену,належну їй величину", "якісно виражена кількість" [12,с. 215—424]. Фактично міра — це баланс кількості і якості,в межах яких будь-який предмет залишається таким,яким він є. Проте навіть незначні порушення міри проце-су чи явища призводять до їх зміни, переходу в інший стан(субстанцію). Це призведе до втрати старої якості і, відпо-відно, виникненню нової. Відповідно буде виникати новаміра. І так буде тривати постійно.

Процес переходу кількісних змін в якісні, тобто роз-виток, відбувається за допомогою стрибка. Нова якістьнезалежно від форм перетворення завжди пов'язана зістрибком. Він свідчить про той переломний момент, колина місце старої якості приходить нова якість. Вартовідзначити, що всі зміни відбуваються у вигляді разо-вих (одноактних стрибків) або у вигляді поступових пе-ретворень.

Важливий вплив на процес розвитку забезпечує за-кон єдності і "боротьби" протилежностей. Всі явища,процеси і предмети в світі є різними, мають свої прита-манні лише їм властивості. Саме тому вони перебува-ють у постійній "боротьбі" та потребують погодження ієдності взаємодій між собою.

Як стверджував Гегель, суперечність є взаємодією,взаємозумовленістю протилежних моментів, сторін,визначень, "принципом будь-якого саморуху" [12,с. 215—424].

Закон єдності і боротьби протилежностей передба-чає як еволюційний (безперервність, поступовість), такі революційний (перервність, стрибок) типи розвитку.При цьому ці процеси можуть проявлятись як в матері-альному так і нематеріальному (духовному) світі, хоча"наукою про загальні закономірності розвитку є мате-ріалістична діалектика" [44, с. 426], тобто "ідеалістич-не", розвиток ідеї, мислення, залишилось поза увагоюавторів щодо суті поняття "розвиток".

Гегель стверджував: "Ідея є істина в собі й для себе,абсолютна єдність поняття й об'єктивності. Її ідеаль-ний зміст є не що інше, як поняття в його визначеннях"[12, с. 215—424]. І далі продовжував: "По суті ідея є про-цес, тому що її тотожність є лише настільки абсолютнай вільна тотожність поняття, наскільки вона є абсолют-на негативність і тому діалектична". "Ідея як процес, —стверджував Гегель, — проходить у своєму розвитку трищаблі. Перша форма ідеї є життя, тобто ідея у формібезпосередності. Другою її формою є форма опосеред-кування чи розрізненості, і це є ідея як пізнання, якевиступає в подвійному образі, в образі теоретичної ідеїй в образі практичної ідеї. Процес пізнання має своїмрезультатом відновлення збагаченого відмінностямиєдності, і це дає третю форму — форму абсолютної ідеї;цей останній щабель логічного процесу виявляється ра-зом з тим справді першою й лише за посередництвомсебе сущим щаблем" [12, с. 215—424].

"Погляд мій полягає в тому, що ідея може бути ви-ражена й осягнута тільки як процес в ній самій (приклад —становлення) і як рух. Адже істинне не є щось таке, якетільки знаходиться в спокої, суще, але є тільки чимосьживим, що саморухається" [12, с. 215—424]. Таким чи-ном, в абсолютній ідеї Гегель вбачав розум, мислення:"Розум є субстанція і саме те, завдяки чому і в чому всядійсність існує як буття; розум є безмежна могутність;він — безмежний зміст, вся сутність і істина, і він є длясебе тим предметом, на обробку якого спрямована йогодіяльність" [12, с. 215—424].

Ми підійшли до того, що визначати розвиток лишеяк матеріальною складовою буде неправильно. Так, роз-виток природи і всіх процесів і явищ, що в ній відбува-ються, грунтується на матеріальних чинниках. Тобтотакий розвиток базується на постійній взаємодії і пере-творенні кількісного і якісного. Проте розвиток люди-ни, суспільства, економіки, мистецтва, науки, культури,медицини, техніки та інших галузей неможливі без ідей.А ідея — це результат розумової діяльності людини, їїмислення. І саме ідея завдяки інтелектуальним здібнос-тям людини (розуму) перетворюється на матеріальнийоб'єкт. Доказом цього є існування і розвиток людськоїцивілізації, науки і техніки, медицини, освіти, культуриі мистецтва та інших сфер. Звідси виходить, що ідеа-лістична і матеріалістична площини розвитку є не-від'ємними і взаємообумовлюючими. Логічно, що домі-нування матеріалістичних компонентів життя людини(матеріальні потреби) відбувається за низького розвит-ку суспільства і навпаки. В суспільстві, де первинні по-треби людини задоволені, матеріальна і духовна (ідеаль-на) сторони розвитку є рівнозначними і рівноправними.Саме освіта і наука сприяють постійному розвиткуідеальних складових, що в свою чергу спонукають до ви-дозміни і постійного вдосконалення матеріального,піднесення його на нові рівні свого розвитку (існуван-ня). Таким чином в контексті розвитку людини ідеальнеі матеріальне є свого роду "боротьбою" єдності і проти-лежностей.

Поряд із названими законами на розвиток будь-якоїсистеми також впливає закон заперечення-заперечен-ня. Саме цей закон визначає напрям розвитку і йогоформу, оскільки в системі постійно чергуються проце-


17www.economy.in.ua

си відмирання старого і на його місце виникнення ново-го. Варто зауважити, що вперше термін "заперечення"ввів Гегель. Філософ вбачав в ньому ідеалістичний зміст.Базисом заперечення є розвиток ідеї, думки [12, с. 215—424]. В подальшому ідея заперечення з'явилась в пра-цях К. Маркса і Ф. Енгельса. Вони тлумачили цей термін,виходячи з матеріалістичної концепції. К. Маркс ствер-джував: "У жодній сфері не може відбуватися розвиток,що не заперечує своїй колишній формі існування" [28,с. 128].

Заперечення завжди є результатом внутрішніх су-перечливих змін. Саме внутрішні суперечності, проти-лежності потребують їх вирішення, що зумовлює не-обхідність створення сприятливих умов переходу тих чиінших процесів у вищу нову якість. Фактично, запере-чення можна охарактеризувати як постійний процеспогодження взаємовідповідностей або подоланнявнутрішніх суперечностей старої якості для подальшо-го саморозвитку нової більш якісної системи.

Таким чином, розуміння законів переходу кількостів якість і закону єдності та "боротьби" протилежностей,їх дії у розвитку системи (процесів, явищ) відіграють важ-ливу роль, але не визначальну. Загальну картину розвит-ку доповнює і забезпечує врахування дії закону запере-чення-заперечення через постійний процес відмирання,зміни, заміни старого та зародження нового.

Доречно відмітити, що поняття "заперечення" діа-лектика і метафізика трактують по різному. Метафізи-ка визначає заперечення як відкидання, абсолютне зни-щення старого. Сучасні науковці вважають, що діалек-тичне розуміння заперечення виходить із того, що новене знищує безслідно старе, а зберігає все те краще, що вньому було. І не тільки зберігає, але і переробляє,піднімає на новий, більш високий ступінь [24, с. 70].

Отже, під дією закону заперечення-запереченняварто розуміти перехід від старої якості до нової, депевні функції і елементи старої якості в дещо перетво-реному вигляді обов'язково стають частиною змістунової. Вказані трансформації можуть бути реалізованічерез процеси руйнації, подолання старого або збере-ження деяких його елементів, утворення нового.

Саме закон заперечення-заперечення відображаєцілісну внутрішню структуру процесу розвитку завдя-ки взаємозв'язку його основних фаз, єдиний механізмйого сходження через розв'язання суперечностей у син-тезі: зародження (виникнення), формування (становлен-ня) і вирішення суперечностей [38, с. 129]. Це означає,що суперечність є рушійною силою і водночас джере-лом розвитку. Як зазначав Гегель Г. "…розв'язання про-тиріч — є розвиток" [12, с. 215].

Отже, розвиток характеризується спадковістю, по-слідовністю, незворотністю, спрямованістю і збережен-ням досягнутих результатів [21, с. 81].

Таким чином, категорія "розвиток" з філософськоїточки зору відображає незворотні, закономірні і спря-мовані зміни, тобто, створення нової якості.

Найбільш поширене визначення поняття "розвиток"наведено у філософському словнику: "Розвиток — ценезворотна, спрямована, закономірна зміна матеріаль-них (організм, екосистема, підприємство) та ідеальних(мова, культура, релігія) об'єктів. Тільки одночасна на-явність трьох зазначених властивостей виділяє проце-си розвитку серед інших змін [46, с. 555].

Тлумачення сучасних дослідників сутті поняття"розвиток" свідчать про відсутність єдиного визначен-ня (табл. 1).

Різне трактування його суті обумовлено історизмомнаукової думки та метою дослідження, постановкоюзадач і цілей, ідей, які у кожного науковця свої.

Розвиток як процес висвітлюється в працях Ожего-ва С.І., Азріліяна А.Н., Бусела В.Т., Грушина Б.А., Благо-дєтєлєвої-Вовк С.Л., МанойленкаО.В., Попова В.П.,Сиром'ятникова О.В. В енциклопедичній літературі"процес" трактується як "…послідовна зміна станів або

явищ, яка відбувається закономірним порядком; хід роз-витку чого-небудь" [9]. Дуже близьким є наступне виз-начення: "Процес — сукупність послідовних дій для до-сягнення кількісного результату" [42, с. 1075].

Деякі дослідники [39, с. 46] під розвитком розумі-ють процес його адаптації до мінливого навколишньо-го середовища. Є кілька тлумачень цього терміну: адап-тація — пристосування організму до мінливих зовнішніхумов [36, с. 18]; адаптація — процес пристосуванняоб'єкта (адаптаціогенез); стан пристосованості об'єкта(результат адаптаціогенезу); дія, спрямована на об'єктз метою його пристосування до визначених вимог, при-стосування об'єкта до використання в конкретних умо-вах [18, с. 178]; адаптація — процес, протягом якоговстановлюються або підтримуються пристосування си-стеми (тобто підтримка її основних параметрів) призміні умов зовнішнього і внутрішнього середовища [34,с. 53]; адаптація — пристосування економічної системита її окремих суб'єктів, працівників до умов зовнішньо-го середовища, що змінюються (виробництва, праці,обміну, життєвих потреб населення) [17, с. 24].

Дійсно, в природі, суспільстві, економічних систе-мах постійно відбувається з різною активністю процесадаптації. Але ж процеси періодично змінюються, мо-жуть мати суперечливий характер і не завжди сприя-ють розвитку. До того ж будь-яка система здатна пере-бувати в стійкому стані і чинити опір внутрішнім чинни-кам. Водночас система спроможна трансформуватисьвідповідно до зазначених змін.

Розвиток як рух матерії розкривається в працяхПрохорова А.М., Єрохіна С.А., Гапоненка А.Л., Панк-рухіна А.П.

Поняття руху є досить важливим в філософії. Грун-товне пояснення його сутності наводиться у "Великомутлумачному словнику сучасної української мови": "Рух— спосіб існування матерії, який полягає в безперервнійзміні всього сущого і виявляється в безпосереднійєдності перервності й неперервності простору і часу" [8,с. 1280]. У філософському енциклопедичному словникупоняття рух трактується як "спосіб реалізації супереч-ності буття, форма його існування. Будь-яке явище од-ночасно виступає як "щось", тобто є визначеним (конеч-ним, абсолютним, одиничним і т. д.), і як "інше", невиз-начене (як прояв безконечного, відносного, загальногоі т. д.)" [46, с. 558]. Фактично рух виступає як єдністьпротилежностей — мінливості і стійкості (при провіднійролі мінливості), перервності і неперервності, абсолют-ного і відносного [42, с. 1109]. Таким чином, саме завдя-ки руху і відбуваються певні явища або процеси, які незавжди можуть забезпечити саме розвиток.

Арістотель [2, с. 53—90] виділяв шість видів руху:виникнення; знищення; збільшення; зменшення; пере-творення; переміщення, які відрізняються один від од-ного своїми напрямами. Рух — це суперечність, свідчен-ня того, що тіло може рухатись лише тоді, коли воноперебуває в даному місці і одночасно в ньому не пере-буває [45, с. 222].

Рух як зміна — це внутрішньо пов'язана єдність бут-тя і небуття, тотожності і відмінності, стабільності іплинності, того, що зникає, з тим, що з'являється [21,с. 68]. Таким чином виходячи з вищенаведеного розви-ток можна визначити як вищу форму руху і змін. У своючергу рух є зміною процесів або явищ. У процесі рухуяк розвитку створюється нове, необхідне, здатне до са-моруху, самовідтворення [45, с. 222; 21, с. 67].

Саморух в організованих системах відбувається яксаморозвиток, що передбачає самоперехід на вищийщабель організації. Варто зазначити, що саморозвитокє наслідком саморуху. Останній в свою чергу відобра-жає зміну процесів, явищ, речей під дією внутрішніх су-перечностей.

Тобто рух — це єдність протилежностей. За Геге-лем "принцип усякого саморуху якраз і полягає … в зоб-раженні суперечностей. Щось рухається не тому, що



воно … в цьому перебуває тут, а в іншому … там, а лише… тому, що воно перебуває тут і не тут …, одночасно іперебуває, і не перебуває … Рух є самою суперечністю"[12, с. 30—36]. Отже, виникнення і вирішення супереч-ностей і є рухом.

Розвиток як зміна системи (процесів, явищ) відоб-ражено в працях Шинкарука В.І., Мельника Л.Г., Юді-на Е.Г., Філіппова Ю.В., Авдєєвої Т.Г., Короткова Є.М.,Табачнікової М.Б., Павлуцького А., Єрохіної О.А., Ка-сьянової Н.В., Черемісіної С.Г., Бойченка В.С. В тлумач-ному словнику української мови зміна трактується якперехід, перетворення чого-небудь (переведення стану,руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше [8,с. 466].

Зміни відбуваються в рослинах, організмах. Так,сутність розвитку рослин в Українській радянській ен-

циклопедії висвітлюється як "сукупність змін, які відбу-ваються в рослинних клітинах за час онтогенезу рослин"[45, с. 427]. І далі: "Розвиток організмів — 1) індивіду-альний розвиток (онтогенез), який виявляється у сукуп-ності послідовних морфологічних, фізіологічних і біо-хімічних змін, що відбуваються в організмі з моментуйого зародження і до кінця життя. Розвиток включаєвзаємопов'язані кількісні (ріст) і якісні (диференціюван-ня, перетворення);

2) історичний розвиток (філогенез) організмів, їхсистематичних категорій (видів, родів, родин та ін.), атакож органічного світу загалом протягом існуванняжиття на землі. Індивідуальний і історичний розвитокорганізмів взаємопов'язаний між собою [45, с. 427].

Отже, у викладенні сутності розвитку організмівпрослідковується еволюційний шлях (зміни в організмі

Автор Зміст визначення

1 2

Біблія [3] Спочатку було слово

Ожегов С.І. [36] Розвиток – процес закономірної зміни, перехід з одного стану в інший, більш досконалий, перехід від

старого якісного виміру до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого

Грушин Б.А. [14] Розвиток – процес руху від нижчого до вищого (до більших досягнень), зміна матерії та свідомості, в

результаті чого відбувається зміна якості предмету, явища, діяльності, перехід до нового,

прогресивнішого

Юдін Е.Г. [50] Розвиток є необоротною, направленою, закономірною зміною матеріальних та ідеальних об’єктів

Бажан М.П. [44] Розвиток – специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний

(отже, еволюційний авт) від нижчого до вищого, від простого до складного. Механізм становлення

нового, джерело й загальна спрямованість визначаються об’єктивними законами

Прохоров А.М. [42] Розвиток – незворотна, направлена, закономірна зміна матерії свідомості, їх універсальна властивість; в

результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкта – його складу або структури

Азріліян А.Н. [6]

Розвиток – процес закономірних змін, перехід з одного стану в інший більш досконалий; перехід від

старого якісного стану до нового, від простого до складного, від низького до вищого, незворотна,

спрямована, закономірна зміна матерії та свідомості, її універсальні властивості; у результаті розвитку

виникає нова якість, стан об’єкта – його складу і структури

Масленчинков Ю.С. [30] Розвиток – перехід від одного якісного стану до іншого

Єрохіна О.А. [19] Розвиток – якісна зміна складу, зв’язків (тобто структури) і функціонування системи, або, коротко,

будь-яка якісна зміна системи

Бранський В. [7],

Назаретян А. [33],

Шаванс Б. [49]

Розвиток – закономірне і багаторазове повторення (чергування) порядку і хаосу в руслі соціальної

синергетики, процес його історичної зумовленості на основі революційних та еволюційних змін

Благодєтєлєва-Вовк С.Л. [4] Розвиток – це процес та результат творчого самопізнання і діяльності людини, спрямований на

досягнення нею нової якості – наближення до ідеалу, який має якісний, внутрішній характер.

Економічний розвиток – це процес та результат творчого пізнання та діяльності народу як єдиного,

гармонізованого цілого, спрямований на покращення людського життя та існуючого світу

Павлуцький А. [37] Розвиток – це зростання, при якому в критичні моменти настають якісні структурні зміни у всій

системі. Розвиток – це зміна в певному напрямі, що підкоряється законам дозрівання

Яременко В.В.,

Сліпушко О.М. [35]

Розвиток – слово, що позначає «процес росту, розмаху, розквіту, процвітання; рух, хід, поступ»

Шинкарук В.І. [46] «Розвиток – незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів; один із

загальних видів зв’язку»

Єрохін С.А. [20] Розвиток – це особливий тип руху, що характеризує прогресивний характер взаємодії речей

Мельник Л.Г. [31] Розвиток – незворотна, направлена, закономірна зміна стану системи на основі реалізації механізмів її

самовпорядкованості і самоорганізації, які відбуваються в процесах адаптації системи до випадкових, невизначеним змінам у зовнішньому середовищі

Черемісіна С.Г. [48] Розвиток – це філософське, соціально-економічне і соціально-психологічне поняття, сутність якого полягає в яких-небудь або визначених направлених змінах. Як філософська категорія розвиток

допускає будь-які зміни, які об’єктивно реалізуються в матеріальному світі і можуть мати які-небудь

направлення в просторі і в часі

Бусел В.Т. [8] Розвиток – це процес, внаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного

якісного стану до іншого

Касьянова Н.В. [24] Під розвитком розуміються незворотні зміни в об’єкті, в результаті яких виникає нова якість або стан.

Бойченко В.С. [5] Розвиток – це якісна та (або) кількісна зміна суті, якостей, властивостей явища, предмета або об’єкта, у

результаті чого виникає більш ідеальне, сучасне, нове, удосконалене, прогресивніше явище, предмет

або об’єкт

Петриченко О.А. [38] Розвиток – це складне, викликане суперечностями багатоаспектне явище, що включає незворотні

закономірні зміни матеріальних та ідеальних об’єктів, а також процес, який базується на нелінійності,

випадковості, багатоваріантності, стохастичності, взаємозв’язку гармонії й хаосу, інформації та

ентропії, нерівноваги та упорядкування, несталості й самоорганізації складних відкритих систем

Манойленко О.В.,

Сиром’ятникова О.В. [29]

Розвиток – це сукупність некомпенсованих спрямованих (нециклічних) процесів, що ведуть до

критичної зміни основних параметрів заданого режиму функціонування та структури (або стану), що її

властиві. З точки зору теорій термодинаміки та синергетики розвиток – це перехідний процес зміни

параметрів функціонування і структури (стану), що переводять систему з нерівноважного стану в

рівноважний

Вікіпедія [9] Розвиток – це розгорнутий у часі процес кількісних та якісних змін в організмі та психіці людини, її мисленні, почуттях і поведінці, що є результатом біологічних процесів в організмі та впливів

навколишнього середовища

Таблиця 1. Трактування категорії "розвиток"

Джерело: сформовано автором на основі [3—9; 14; 19—20; 24; 29—31; 33—38; 42—44; 46; 48—50].


19www.economy.in.ua

протягом життя) і якісні (диференціювання "перетво-рення" — як революційні зміни). Будь-яка зміна тіснопов'язана з рухом, оскільки ці процеси (поняття) є взає-мообумовлючими.

Таким чином, розвиток як філософська та еконо-мічна категорія містить наступні важливі складові: рух,процес, зміна. Характерними ознаками розвитку є та-кож незворотність, направленість (спрямованість) і за-кономірність. "Незворотність, за визначенням Мельни-ка Л.Г., це властивість процесів до мимовільного про-тікання у визначеному напрямі без можливості природ-ного повернення у вихідний стан" [31, с. 57]. Саме не-зворотність захищає (упереджує) систему від по-стійності і повторення (циклічності). Хоча деякі дослі-дники зазначають, що існують і закриті системи, в якихможуть відбуватися зворотні зміни [19, с. 71].

Направленість (спрямованість), як характерна озна-ка розвитку, забезпечує в системі процеси виникнення інакопичення змін, що згодом ведуть до появи (виник-нення) нової якості — від спадаючого до висхідного; відстарого до нового; від простого до складного; від ви-падкового до необхідного (закономірного) [31, с. 55].Відсутність спрямованості обмежує накопичування змінв системі, а це в свою чергу унеможливлює дію одногоіз важливих законів розвитку "заперечення-заперечен-ня".

Отже, розвиток будь-якої системи набуває сис-темного характеру саме завдяки необхідним властивос-тям — незворотності (необоротності), спрямованості(направленості) та закономірності.

Таким чином, погляди та підходи науковців щодотрактування категорії "розвиток" зводяться до тлума-чення її як еволюції з направленою траєкторією, ліній-ного причинно-наслідкового взаємозв'язку.

Водночас безперервний розвиток науки, що забез-печував новими результатами наукових досліджень,який підтверджував складність і неоднозначність про-цесів розвитку, а також їх механізмів (рис. 1). Сучасніфілософські концепції (філософія нестабільності), спи-раючись на класичну діалектику, сутність розвитку до-повнюють і іншими ознаками — альтернативністю абобагатоваріантністю, його нелінійністю, хаотичністю,стохастичністю (ймовірністю) та непередбачуваністю.

Це стало можливим завдяки вивченню термодина-мічних систем Бельгійською школою термодинаміки начолі з І. Пригожиним. Результати їхніх дослідженьвідразу почали поширюватись на всі сфери життя, особ-ливо на соціокультурні процеси. Кардинальність змінпроявилась у тому, що крім впорядкованості і стабіль-ності на розвиток так чи інакше впливає також хаос ібезладдя. Згідно з законами термодинаміки хаос розг-лядається не лише як руйнація чого-небудь, а й як пе-рехідний стан від нижчого рівня впорядкованості сис-теми до більш вищого, більш гармонічного. Хаос є кон-структивним початком, джерелом, передумовою і осно-вою для процесу розвитку [21, с. 90], що не завжди за-безпечується в дійсності, або потребує тривалого пері-оду.

У своїх працях І. Пригожин стверджував, що роз-виток не має жорсткої визначеності, не має єдиноголінійного еволюційного шляху. Натомість ідея розвит-ку грунтується на багатоваріантності, альтернатив-ності шляхів еволюції, а також на нелінійності розвит-ку — випадковості вибору напряму (шляху) руху в мо-мент біфуркації (точки розгалуження). В цій точці ви-падковість штовхає систему (процес) на новий шлях(етап) розвитку. Після того, як відбувся вибір одногоз чисельних варіантів, система продовжує функціону-вати детермінованим шляхом. Ці цикли повторюютьсяпостійно, щойно наступає чергова точка біфуркації [40,с. 216].

Наявність біфуркацій визначає непередбачуваність(альтернативність) шляхів розвитку системи (явища).Це, в свою чергу, визначає і незворотність розвитку.

Фундатор теорії синергетики (І. Пригожин) ствер-джував, що нелінійність — це ймовірність емерджент-них (несподіваних) змін напрямів руху процесу розвит-ку. Це означає, що розвиток грунтується на несталості,нелінійності, реалізується через механізм біфуркацій івипадковості [40, с. 191—195].

Практика соціальних процесів засвідчила, що істо-ричний прогрес досягався не автоматично. Розвитоксуспільства є результатом складної взаємодії багатьохпроцесів. Причому деякі з них не мали нічого спільногоз прогресом, а деякі взагалі виявилися регресивними.

ВИСНОВКИКатегорія "розвиток" незважаючи на глибоку історію,

продовжує цікавити науковців. Сучасні здобутки світовоїнауки вносять нові характеристики щодо сутності розвит-ку. Крім традиційних діалектики і метафізики на визначен-ня сутності "розвиток" справляють вплив нові філософськіконцепції, зокрема синергетика. Лінійна залежність причи-ни і наслідку доповнюється такими поняттями як хаос,нелінійність, випадковість, багатоваріантність.

Отже, як філософська категорія розвиток відобра-жає системний процес безкінечності і безперервностізакономірних якісних змін, що відбуваються в природ-ному середовищі і суспільстві під дією об'єктивних за-конів природи і суспільства, якими є закон єдності і бо-ротьби протилежностей, закон заперечення заперечен-ня, закон рівноваги, закон переходу кількості у якість.

З розвитком суспільства, наукової думки, сутністьпоняття "розвиток" як філософської категорії поглиб-люється, розширюються його характеристики, проявля-ються неоднозначні результати, наслідки. Наведені тезисвідчать про необхідність поглибленого вивчення сутікатегорії "розвиток", в тому числі з економічної точкизору, особливо в період формування суспільства знань.

Література:1. Акофф Р.Л. Системы, организации и междисцип-

линарные исследования / Р.Л. Акофф // Системные ис-следования: ежегодник. — М., 1969. — С. 143—164.

2. Аристотель. Категории // Сочинения: в 4 т. / Ари-стотель. — М.: Мысль, 1978. — Т. 2. — С. 53—90.

3. Біблія. Книги священного писання Старого таНового завіту / Видання Київської патріархії УПЦ КП— 2009 рік.

4. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Про суть понять "еко-номічний розвиток" та "економічне зростання" [Елект-ронний ресурс] / С.Л. Благодєтєлєва-Вовк. — Режимдоступу: http://exsolver.narod.ru/Artical/Ecotheory/ecterms.html

5. Бойченко В.С. Регіональний інноваційний розви-ток: сутність, суб'єкти, цілі та пріоритети / В.С. Бойчен-ко // Бізнес Інформ. — 2011. — № 8. — С. 23—26.

6. Большой экономический словарь: 19000 терминов/ Под ред. А.Н. Азрилияна. — М.: Ин-т новой экономи-ки. 1997. — 856 с.

7. Бранский В.П. Социальная синергетика как пост-модернистская философия истории // Общественныенауки и современность. — 1999. — № 6. — С. 117—127[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.ecsocman.hse.ru/ons/msg/18427220.html

8. Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ"Перун", 2009. — 1736 с.

9. Вікіпедія [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https:// uk.wikipedia.org

10. Вольтер. Философские сочинения / Вольтер. —М.: Наука, 1988. — 753 с.

11. Гапоненко А.Л. Стратегическое управление:учебник [для студ. ВУЗов] / А.Л. Гапоненко, А.П. Пан-крухин. — М.: Изд-во "ОМЕГА-Л", 2006. — 464 с.

12. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. — Т.1 // Энцикло-педия философских наук / Г.В.Ф. Гегель. — М.: Мысль,1974. — 452 с.



Дж

ер

ел

о:

cф

ор

мо

ва

но

ав

то

ро

м н

а о

сн

ов

і [2

; 8

; 1

2;

19

; 3

8;

40

; 4

5;

46

].

Ри

с.

1.

Стр

ук

ту

рн

а с

хе

ма

ро

зв

ит

ку


21www.economy.in.ua

13. Гераклит Эфесский: все наследие: на языках ори-гинала и в русс. пер.: крат. изд. / Подгот. С.Н. Мура-вьев. — М.: ООО "Ад Маргинем Пресс", 2012. — 416 c.

14. Грушин Б.А. Очерки логики исторического ис-следования. Процесс развития и проблемы его научно-го воспроизведения / Б.А. Грушин.— М.: Высш. Школа,1961. — 214 с.

15. Гумеров Ш.А. Развитие и организация / Ш.А. Гу-меров // Системные концепции развития. — М., — 1985.— Вып.4. — С. 70—75.

16. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Рене Декарт.— К.: Юніверс, 2000. — 304 с.

17. Економічна енциклопедія: У трьох томах. — Т. 3 /Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред. ) та ін. — К.: Видав-ничий центр "Академія", 2002. — С. 324.

18. Енциклопедія Сучасної України. — Т.1. А / Наук.ред.: Ю.В. Бадзьо, О.І. Бійма, С.І. Болтівець, П.В. Голо-буцький, М.Л. Горбачук та ін. — К.: Поліграфкнига,2001. — 823 с.

19. Ерохина Е.А. Теория экономического развития:(системно-самоорганизационный подход). — Томск:Изд-во Том. ун-та, 1999. — 160 с.

20. Єрохін С.А. Структурна трансформація націо-нальної економіки (теоретико-методологічний аспект):монографія / С.А. Єрохін. — К.: Світ знань, 2002. — 528 c.

21. Ільїн В.В. Філософія: підручник: В 2 ч. — Ч. ІІ.Актуальні проблеми сучасності / В.В. Ільїн, Ю.І. Ку-лагін. — К.: "Альтерпрес", 2002. — 480 с.

22. Кант И. Критика чистого разума. Соч.: в 6-ти т.— М.: Мысль, 1964. — Т.3. — 799 с.

23. Касьян В.І. Категорії "рух" і "розвиток" у філо-софії [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/94698-27-kategor-quotruhquot-quotrozvitokquot-u-flosof.html

24. Касьянова Н.В. Управління розвитком підприє-мства на основі кумулятивного підходу: концепція, мо-делі та методи: моногр. / Н.В.Касьянова; НАН України,Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк: СПД Купрія-нов В.С., 2011. — 374 с.

25. Кондорсе Ж. Эскиз исторической картины про-гресса человеческого разума. / Ж. Кондорсе. — М.: Либ-роком, 2011. — 280 с.

26. Коротков Э.М. Концепция менеджмента / Э.М. Ко-ротков. — М.: Дека, 1997. — 304 с.

27. Ленин В.И. Полное собрание починений. — 5 изд.Т. 26. — М.: Издательство Политической Литературы.— 1969. — 590 с.

28. Маркс К. Сочинения / К. Маркс. — М.: Политиз-дат, 1974. — Т. 42. — 535 с.

29. Манойленко О.В. Теоретичні аспекти визначен-ня стійкості соціально-економічних систем / О.В. Ма-нойленко, О.В. Сиром'ятникова // Бізнес Інформ. —2015. — № 12. — С. 8—14.

30. Масленченков Ю.С. Технология и организацияработы банка: теория и практика / Ю.С. Масленченков.— М.: ДЕКА, 1998. — 432 с.

31. Мельник Л.Г. Экономика развития: учебник /Л.Г. Мельник. — Сумы: Университетская книга, 2013. —784 с.

32. Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития / Н.Н. Мои-сеев. — М.: Наука, 1987. — 298с.

33. Назаретян А. Векторы исторической эволюции/ А. Назаретян // Общественные науки и современность.— 1999. — № 2. — С. 112—126 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http: // www.mirozdanie.narod.ru/Nazaret.html.

34. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-тфилософии РАН, Нац. общ.-науч. фонд; Научно-ред.совет: предс. В.С. Степин, заместители предс.: А.А. Гу-сейнов, Г.Ю. Семигин, уч. секр. А.П. Огурцов. — М.:Мысль, Т. 1. — 2000. — 721 с.

35. Новий тлумачний словник української мови: в 4т. / Укл. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. — К.: Аконіт,2001. — 911 c.

36. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка:80000 слов и фразеологических выражений / Российс-кая академия наук. Институт русского языка им. В.В. Ви-ноградова. — 4-е изд., дополненное. — М.: Азбуковник,1999. — 944 с.

37. Павлуцкий А. Люди и организация: технологияусовершенствования компаний / А. Павлуцкий // Управ-ление персоналом. — 2000. — № 3. — С. 70—73.

38. Петриченко О.А. Філософсько-методологічніаспекти розвитку в природно-суспільних явищах і про-цесах // Агроінком. — 2012. — № 1—3. — С. 126—129.

39. Попов В.П. Глобальный эволюционизм и синер-гетика ноосферы / В.П. Попов, И.В. Крайнюченко. —Ростов н/Д: АПСН СКНЦ, 2003. — 333 с.

40. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалогчеловека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. — М.:Прогресс, 1986. — 432 с.

41. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре. Трак-таты. — М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. —416 с.

42. Советский энциклопедический словарь / Подред. А.М. Прохорова. — М.: Советская Энциклопедия;Издание 4-е, испр. и доп., 1990. — 1632 с.

43. Табачникова М.Б. Теоретические концепции эво-люционных изменений социально-экономических сис-тем / М.Б. Табачникова // Проблемы региональной эко-номики: Вестник ЦИРЭ / Под ред. Ю.А. Корчагина. —Вып. 6. — Воронеж: ЦИРЭ, 2005. — 124 с.

44. Українська радянська енциклопедія: [в 12-ти т.]/ Гол. ред. М.П. Бажан; редкол.: О.К. Антонов та ін. —2-ге вид. — Т. 9: Поплужне-Салуїн. — К.: Голов. ред.УРЕ, 1983. — 558 с.

45. Філософія: навчальний посібник / І.Ф. Надоль-ний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний таін.; За ред. І.Ф. Надольного. — К.: Вікар, 1997. — 584 с.

46. Філософський енциклопедичний словник / Заред. В.І. Шинкарука. — К.: Абріс, 2002. — 742 c.

47. Филиппов Ю.В. Основы развития местного хо-зяйства / Ю.В. Филиппов, Т.Г. Авдеева. — М.: Дело, 2000.— 264 с.

48. Черемисина С.Г. Развитие винаградо-винодель-ческого производства Крыма: моногр. / С.Г. Черемиси-на — К.: ННЦ ИАЭ, 2006. — 490 с.

49. Шаванс Б. Эволюционный путь от социализма /Б. Шаванс // Вопросы экономики. — 1999. — № 6. —С. 4—26 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:library.by/portalus/modules/…/readme.php?subaction

50. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятель-ности: методологические проблемы современной науки/ Э.Г. Юдин. — М.: Наука, 1978. — 391 с.

References:1. Akoff, R.L. (1969), "Systems, organizations and

interdisciplinary research", Sistemnyie issledovaniya:ezhegodnik, pp. 143—164.

2. Aristotel (1978), Kategorii [Categories], Myisl,Moscow, Russia.

3. Bible (2009), Bibliia [Bible], Vydannia Kyivskoipatriarkhii UPTs KP, Kyiv, Ukraine.

4. Blahodietielieva-Vovk, S.L. (2000), The essence of theconcepts of "economic development" and "economicgrowth", available at: http://exsolver.narod.ru/Artical/Ecotheory/ecterms.html (Accessed 1 Aug 2018).

5. Boichenko, V.S. (2011), "Regional innovativedevelopment: essence, subjects, goals and priorities", Biz-nesInform, vol. 8, pp. 23—26.

6. Azriliyan, A.N. (1997), Bolshoy ekonomicheskiyslovar: 19000 terminov [Big economic dictionary: 19000terms], In-t novoy ekonomiki, Moscow, Russia.

7. Branskiy, V.P. (1999), "Social synergetics as apostmodern philosophy of history", Obschestvennyie naukii sovremennost, vol. 6, pp. 117—127.

8. Busel, V.T. (2009), Velykyi tlumachnyi slovnyksuchasnoi ukrainskoi movy [Great explanatory dictionary



of modern Ukrainian language], VTF "Perun", Irpin,Ukraine.

9. Wikipedia (2018), available at: https:// uk.wiki-pedia.org/wiki/Development (Accessed 24 Sept 2018).

10. Volter (1988), Filosofskie sochineniya [Philosophicalwritings], Nauka, Moscow, Russia.

11. Haponenko, A.L. and Pankruhin, A.P. (2006),Strategicheskoe upravlenie: uchebnik [Strategic mana-gement: a textbook], Izd-vo "OMEGA-L", Moscow, Russia.

12. Hehel, G.V.F. (1974), Nauka logiki [Science of logic],Myisl, Moscow, Russia.

13. Heraklit Efesskiy (2012), Vse nasledie: na yazyikahoriginala i v russ. per.: krat. izd. [All Heritage: in the langua-ges of the original and in Russian], Ad Marginem Press,Moscow, Russia.

14. Grushin, B.A. (1961), Ocherki logiki istoricheskogoissledovaniya. Protsess razvitiya i problemyi ego nauchnogovosproizvedeniya [Essays on the logic of historical research.The process of development and the problems of its scientificreproduction], Vyissh. Shkola, Moscow, Russia.

15. Gumerov, Sh.A. (1985), "Development andorganization", Sistemnyie kontseptsii razvitiya, vol. 4, pp.70—75.

16. Dekart, R. (2000), Metafizychni rozmysly [Meta-physical Criticisms], Yunivers, Kyiv, Ukraine.

17. Mochernyi, S.V. (2002), Ekonomichna entsyklo-pediia [Economic Encyclopedia], vol. 3, Vydavnychyi tsentr"Akademiia", Kyiv, Ukraine.

18. Badzo, Yu.V. Biima, O.I. Boltivets, S.I. Holobutskyi,P.V. and Horbachuk, M.L. (2001), Entsyklopediia SuchasnoiUkrainy [Encyclopedia of Contemporary Ukraine], vol. 1,Polihrafknyha, Kyiv, Ukraine.

19. Erohina, E.A. (1999), Teoriya ekonomicheskogorazvitiya: (sistemno-samoorganizatsionnyiy podhod)[Theory of economic development: (system-self-organizingapproach)], Izd-vo Tom.un-ta, Tomsk, Russia.

20. Ierokhin, S.A. (2002), Strukturna transformatsiianatsionalnoi ekonomiky (teoretyko-metodolohichnyiaspekt) [Structural transformation of the national economy(theoretical and methodological aspect)], Svit znan, Kyiv,Ukraine.

21. Ilin, V.V. and Kulahin, Yu.I. (2002), Filosofiia: Pid-ruchnyk [Philosophy: Textbook], "Alterpres", Kyiv,Ukraine.

22. Kant, I. (1964), Kritika chistogo razuma [Criticismof pure reason], vol. 3, Myisl, Moscow, Russia.

23. Kasian, V.I. (2012), "Categories "movement" and"development" in philosophy", available at: http://westudents.com.ua/glavy/94698-27-kategor-quotruhquot-quotrozvitokquot-u-flosof.html (Accessed 28 June 2018)

24. Kasianova, N.V. (2011), Upravlinnia rozvytkompidpryiemstva na osnovi kumuliatyvnoho pidkhodu:kontseptsiia, modeli ta metody [Management of enterprisedevelopment on the basis of cumulative approach: concept,models and methods], SPD Kupriianov V.S., Donetsk,Ukraine.

25. Kondorse, Zh. (2011), Eskiz istoricheskoy kartinyiprogressa chelovecheskogo razuma [A sketch of a historicalpicture of the progress of the human mind], Librokom, Mos-cow, Russia.

26. Korotkov, E.M. (1997), Kontseptsiya menedzhmenta[Management concept], Deka, Moscow, Russia.

27. Lenin, V.I. (1969), Polnoe sobranie pochineniy [Thecomplete assembly of accomplishments], vol. 26, IzdatelstvoPoliticheskoy Literaturyi, Moscow, Russia.

28. Marks, K. (1974), Sochineniya [Compositions], vol.42, Politizdat, Moscow, Russia.

29. Manoilenko, O.V. and Syromiatnykova, O.V. (2015),"Theoretical aspects of determining the stability of socio-economic systems", BiznesInform, vol. 12, pp. 8—14.

30. Maslenchenkov, Yu.S. (1998), Tehnologiya i orga-nizatsiya rabotyi banka: teoriya i praktika [Technology andorganization of the bank's work: theory and practice],DEKA, Moscow, Russia.

31. Melnik, L.G. (2013), Ekonomika razvitiya: uchebnik[Development Economics: Textbook], Universitetskayakniga, Sumy, Ukraine.

32. Moiseev, N.N. (1987), Algoritmyi razvitiya [De-velopment algorithms], Nauka, Moscow, Russia.

33. Nazaretyan, A. (1999), "Vectors of historical evolu-tion", Obschestvennyie nauki i sovremennost, [Online], vol.2, available at: http://ww.mirozdanie.narod.ru/Na-zaret.html (Accessed 24 Sept 2018).

34. Stepin, V.S. Guseynov, A.A. Semigin, G.Yu. andOgurtsov, A.P. (2000), Novaya filosofskaya entsiklopediya[New Philosophical Encyclopedia], vol. 1, Myisl, Moscow,Russia.

35. Yaremenko, V.V. and Slipushko, O.M. (2001), Novyitlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New ExplanatoryDictionary of the Ukrainian Language], Akonit, Kyiv,Ukraine.

36. Ozhegov, S.I. (1999), Tolkovyiy slovar russkogoyazyika: 80000 slov i frazeologicheskih vyirazheniy[Intelligent dictionary of the Russian language: 80000 wordsand phraseological expressions], Azbukovnik, Moscow,Russia.

37. Pavlutskiy, A. (2000), "People and organization:technology for improving companies", Upravlenie perso-nalom, vol. 3, pp. 70—73.

38. Petrychenko, O.A. (2012), "Philosophical andmethodological aspects of development in natural-socialphenomena and processes", Ahroinkom, vol. 1—3, pp. 126—129.

39. Popov, V.P. and Kraynyuchenko, I.V.(2003),Globalnyj evolyutsionizm i sinergetika noosfery [Globalevolutionism and synergy of the noosphere], APSN SKNTs,Rostov n/D, Moscow, Russia.

40. Prigozhin, I. and Stengers, I. (1986), Poryadok izhaosa: Novyiy dialog cheloveka s prirodoy [The order ofchaos: A new dialogue between man and nature], Progress,Moscow, Russia.

41. Russo, Zh.Zh. (1998), Ob obschestvennom dogovore.Traktaty [About a public contract. Treatises], "KANON-press"; "Kuchkovo pole", Moscow, Russia.

42. Prohorov, A.M and others (1990), Sovetskiyentsiklopedicheskiy slovar [Soviet EncyclopedicDictionary], Sovetskaya Entsiklopediya, Moscow, Russia.

43. Tabachnikova, M.B. (2005), Teoreticheskie kon-tseptsii evolyutsionnyih izmeneniy sotsialno-ekonomi-cheskih sistem [Theoretical Concepts of EvolutionaryChanges in Social and Economic Systems], CIRE, Voronezh,Russia.

44. Bazhan, M.P. Antonov, O.K. ta in., (1983), Ukrainskaradianska entsyklopediia [Ukrainian Soviet Encyclopedia],vol. 9, URE, Kyiv, Ukraine.

45. Nadolnyi, I.F. Andrushchenko, V.P. Boichenko, I.V.Rozumnyi V.P. ta in. (1997), Filosofiia: Navchalnyi posibnyk[Philosophy: Textbook], Vikar, Kyiv, Ukraine.

46. Shynkaruk, V.I. ta in. (2002), Filosofskyi entsyk-lopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopedic Dic-tionary] Abris, Kyiv, Ukraine.

47. Filippov Yu.V. and Avdeeva T.G. (2000), Osnovyirazvitiya mestnogo hozyaystva [Fundamentals of localeconomy development], Delo, Moscow, Russia.

48. Cheremisina, S.G. (2006), Razvitie vinagrado-vinodelcheskogo proizvodstva Kryima [Development ofwine-making and winemaking production of the Crimea],NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

49. Shavans, B. (1999), "An evolutionary path fromsocialism", Voprosyi ekonomiki, [Online], vol. 6, availableat: www.library.by/portalus/modules/…/readme.php?su-baction (Accessed 24 Sept 2018).

50. Yudin, E.G. (1978), Sistemnyiy podhod i printsipdeyatelnosti: metodologicheskie problemyi sovremennoynauki [System approach and principle of activity:methodological problems of modern science], Nauka,Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 26.09.2018 р.


23www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИДля сучасної стадії розвитку глобального економі-

ки характерне зростання ролі туристичної сфери, якийпідтримує економічний розвиток держав, підвищуєрівень життя населення, обумовлює високі доходи й зай-нятість працюючих, є фактором вирівнювання локаль-

УДК 339.56

М. Ю. Разінькова,к. е. н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин, регіональних студій та туризму,Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.23

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУМІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНТА ТУРИЗМУM. Razinkova,PhD in economics, docent department of international economic relations,regional studies and tourism, University of Customs and Finance, Dnipro

MODERN TENDENCIES OF DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL ECONOMIC RELATIONSAND TOURISM

Ключові слова: глобалізація, готельно-ресторанний бізнес, підприємства, туристична послуга, турис-тичний бізнес.

Key words: globalization, hotel and restaurant business, enterprises, tourist service, tourism business.

У статті з'ясовано сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин та туризму. Про-аналізовано кількість держав-членів UNWTO за регіонами світу в 2017 р. З'ясовано, що основними ком-понентами глобалізації міжнародного туризму можна назвати розширення інтернаціональних еконо-мічних зв'язків у туристичному виробництві, зростання інтернаціоналізації факторів туристичного ви-робництва, поширення транснаціональних корпорацій у туристичному бізнесі. Також встановлено, щосеред міжнародних перевізників отримала розповсюдження така форма глобальних партнерських об'єд-нань авіакомпаній, як авіаційні альянси. У світі сформована глобальна тріада Star Alliance, SkyTeam таOneworld, що включає 52 великі і середні авіакомпанії (або 1,5% від приблизно 3200 авіакомпаній світу),яка контролює близько 60% світового обсягу пасажирських перевезень з маршрутним охопленням прак-тично всіх частин світу: Азії, Америки, Африки, Європи, Австралії і Океанії.

In this article, we find out the current trends in the development of international economic relations andtourism. The analysis of the number of UNWTO member states in the regions of the world in 2017 has revealedthat the main components of the globalization of international tourism can be called the expansion of internationaleconomic ties in tourism production, the growth of internationalization of factors of tourism production, thespread of transnational corporations in the tourism business. It has also been established that the internationalcarriers have been distributing such a form of global partnerships of airlines, such as aviation alliances. Theglobal triad Star Alliance, SkyTeam and Oneworld, which includes 52 large and medium-sized airlines (or 1.5% ofthe approximately 3,200 airlines in the world), have been formed in the world, which controls about 60% of world-wide passenger traffic with routing coverage in virtually all parts of the world: Asia, America, Africa, Europe,Australia and Oceania. It is established that in the course of the globalization of the global economy, organizationalconditions in general and economic institutions in particular, where the public tourism institute occupies one ofthe leading positions, has become the basic actors that support the structuring of economic life in general on aglobal scale. The main difference between the regional distribution of tourism relations is that this activity isbased on the cultural-historical and natural-geographical affinity of states, localities and competition in themarket of services. This activity supports the propagation of cultural heritage and guarantees economic identitythrough appropriate preferences and protection within the institutional framework of its state, and its socio-economic impact may outweigh the potential negative impact of globalization tourism processes.

них розбіжностей економічного розвитку. Глобальнийрозвиток туристичної галузідає можливість мільйонамосібглибше знайомитись зпобутом, культурою, індустріїта індустрії зарубіжних країн.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПитанням розвитку міжнародних економічних

відносин та туризму присвячували свої праці такі



провідні науковці, як Кучеренко К., Лебедев К., Мари-няк Я., Рожко М., Шалаев В. та інші. Проте станом насьогодні існує необхідність комплексного дослідженнясучасних тенденцій розвитку міжнародних економічнихвідносин та туризму, що зумовило вибір теми даноїстатті.

МЕТА СТАТТІМета статті — з'ясувати сучасні тенденції розвитку

міжнародних економічних відносин та туризму.


Протягом останньої чверті століття туристична сфе-ра постійно зростала та розширювалась, постаючи вякості однієї найбільш динамічних галузей світової еко-номіки. Сучасний туризм має тісні взаємозв'язки з роз-витком суспільства і включає все більше нових напрямів.Такий динамічний розвиток надав туризму роль вирі-шального каталізатора економічного прогресу. В сучас-них умовах обсяг ринку туризму є не меншим за обсягекспорту нафти, продовольчих товарів або авто. Тури-стичний бізнес є одним із базових суб'єктів міжнаціо-нального ринку, будучи внаслідок цього джерелом до-ходів для країн третього світу. Таке зростання крокуєрука в руку з підвищенням різноманіття та конкуренціїміж дестинаціями. Світове розповсюдження туризму впостіндустріальних і розвинених державах обумовлюєекономічні переваги та зайнятість у багатьох суміжнихсекторах — від сільськогосподарського до будівельно-го та сфери телекомунікацій. За даними Всесвітньої ту-ристичної організації (World Tourism organization —UNWTO), у 2017 р. частка туризму у світовому ВВПсклала 10%, 1/10 робочих місць належить сфері туриз-му, обсяг експортних надходжень — $ 1,5 трлн, 7% —частка у загальному світовому експорті та 30% — світо-вого експорту послуг [8].

Процеси глобалізації і місце у них соціального еко-номічного інституту туризму науковці бачать наступнимчином. Як стверджує В. Шалаєв, ситуація глобалізаціїможе бути розглянута як поширення суспільства масо-вого виробництва і масового споживання на основі за-хідної системи цінностей, цілей і зразків організаціїсуспільної життєдіяльності народів, впроваджуваних вформі західофікації (залучення і підпорядкування), уформі насамперед ліберально-споживчої системицінностей. В основі за— хіднофікаційнного глобально-го проекту розвитку світу, безсумнівно, знаходитьсясутнісний перетворений фактор західного капіталу,його потреб, інтересів і цілей (за К. Марксом). І ролькапіталу тут амбівалентна. Безсумнівно, що він як пе-ретворена форма суспільного життя народів, поколінь,індивідуумів, виконує найважливішу і об'єктивно зна-чиму функцію організатора і регулятора економіки, ви-робництва та бізнесу. Але водночас ця перетворена фор-

ма, стаючи самостійною силою, підминає під себе, ніве-люючи всі найважливіші соціальні інститути, без якихнеможливе суспільне життя людей, перш за все такі, якмораль, право, релігія, сім'я тощо, але також, наприк-лад, і туризм, який є невід'ємною властивістю суспіль-ства споживання, породженого західофікованою фор-мою глобалізації [5, с. 14]. Проте, незважаючи на це, надумку автора, суспільний економічний інститут туриз-му може базовим способом вирішення проблемних пи-тань зростання світової економіки, реалізацію базовихсоціально-політичних цілей, єдності і розуміння в по-глядах, вирішення невизначеності у відносинах, засобомпревентивного усунення конфліктів, нівелювання дис-гармонії, створення взаємодоповнюючих зв'язків у соці-умі завдяки досягненню компромісу між фінансовимита моральними цінностями завдяки соціальній співпраці.У туризмі вихід підприємств за національні межі зумов-лений специфікою туристської діяльності та її продукції— туристського продукту, який складається з наборутоварів і послуг туристичного призначення. Частина цихтоварів і послуг виникає в країнах, які генерують ту-ристські потоки, друга частина — в країнах і регіонах,які знаходяться на шляху їх просування (транзитнийрегіон), третя — в країнах призначення. Тому великачастина туристських підприємств прямо або опосеред-ковано бере участь у міжнародному поділі праці, зов-нішньоекономічних відносинах з приводу купівлі-про-дажу туристичних продуктів [2].

У ході глобалізаційних процесів у соціальному життіпідвищується роль сумісно-розділених зв'язків інтег-рації, концентрації, інтернаціоналізації компаній тури-стичної галузі та представників державної влади згіднопартнерських принципів. Сумісно-розділений тип маютьвзаємозв'язки спілок компаній туристичної сфери в асо-ціації готельної індустрії, фахові туристичні асоціації,інтернаціональні організації, молодіжні й профспілковіоб'єднання, національні об'єднання туристичнихагентств, очолюваних UNWTO, що є наступником Між-народного союзу офіційних туристських організацій(International Union of Official Travel Organisations —IUOTO), що почав діяти у 1934 р. (рис. 1).

Виходячи з даних, представлених рис. 1, станом на2017 р. у складі UNWTO перебувало 156 країн-членів та6 територій в якості асоційованих учасників, 2 спосте-рігача, а також понад 400 учасників, які долучились(учасників Ділової Ради UNWTO, Ради UNWTO з пи-тань освіти та оперативної групи UNWTO з питань ме-неджменту туристичних центрів), що є делегатами ком-паній приватного бізнесу, закладів освіти, туристичнихоб'єднань, регіональних органів управління тощо. Вар-то зазначити, що на початку діяльності даного інститу-ту у 1975 р. до нього входило тільки 65 країн-членів, аУкраїна долучилась до його складу у 1997 р. Сьогоднінайбільші долі поміж частин світу за кількістю країн-учасників, що включені до UNWTO мають Європа — 27%

Джерело: складено автором на основі [6].

Рис. 1. Кількість держав-членів UNWTO за регіонами світу в 2017 р.


25www.economy.in.ua

та Африка — 32%, а інші регіони відповідно представ-лені: Америка — 15%, Східна Азія та Тихий океан — 12,Близький Схід — 8, Південна Азія — 6%.

Зростання ролі сталого розвитку обумовило не-обхідність виникнення організації, яка б займалася пи-таннями його методології та оцінки. Такою організацієюстала створена Глобальна Рада з питань Сталого Туриз-му (The Global Sustainable Tourism Council — GSTC) [7]з глобальним членством, включаючи агенції ООН, не-урядові організації, національні та регіональні уряди,провідні туристичні компанії, готелі, туроператори, осо-би та громади, які прагнуть до досягнення найкращихпрактик у сфері сталого туризму. GSTC є незалежною,некомерційною, нейтральною, віртуальною без голов-ного офісу організацією зареєстрованою в США,співробітниками якої є волонтери. Мета GSTC — ста-новлення та менеджмент основними світовими норма-тивами стійкості в туризмі і подорожах, базуючись навласних критеріях. Ці критерії є базисом діяльностіGSTC в якості глобальної організації в сфері акреди-тації та сертифікаційних програм. GSTC не проводитьбезпосередньо сертифікацію продукції або послуг, про-те вона проводить акредитацію органів, що здійснюютьсертифікацію. Критерії, розроблені GSTC, розподіля-ють на дві категорії: дестинаційні критерії та критеріїдля галузей. Це базові засади та мінімальні норми, якімають виконати усі суб'єкти туристичної галузі чи дес-тинації з метою захисту та покращення світових при-родних та культурних ресурсів, разом з тим підтриму-ючи туристичний потенціал в якості інструменту підви-щення рівня життя. Ці принципи базуються на чотирь-ох основах: стабільне управління; наслідки у соціальнійта економічній сферах; наслідки для культури; вплив надовкілля та екологію (включаючи ресурсоощадність,нівелювання викидів та підтримку ландшафтів та біоло-гічного різноманіття).

Основними компонентами глобалізації міжнародно-го туризму можна назвати розширення інтернаціональ-них економічних зв'язків у туристичному виробництві,зростання інтернаціоналізації факторів туристичноговиробництва (за допомогою збільшення прямих і порт-фельних закордонних інвестицій, обміну знаннями йтехнологіями, зняття міграційних обмежень тощо), по-ширення транснаціональних корпорацій (ТНК) у тури-стичному бізнесі (характерними рисами яких є взаємо-замінність і взаємозалежність організаційної структу-ри, їхня орієнтація на інформаційні ресурси, на ринки звисоким рівнем споживання) [1, с. 27]. Процеси глоба-лізації стимулювали стрімкий розвиток ТНК і в турис-тичній галузі. Функціонування ТНК у сфері туризму маєбагато спільного з діяльністю ТНК в інших промисло-вих або сервісних галузях. З одного боку, використову-ються в цілому ідентичні стратегії та інструменти закор-донної експансії корпорацій, підходи до формування

організаційної структури корпо-рації, джерела глобальних конку-рентних переваг. З іншого боку,специфіка туристичного продукту,його ціноутворення, конкурентноїборотьби, спрямованості міжна-родних туристичних потоків фор-мує цілий ряд особливостей про-цесів формування і розвитку тури-стичних ТНК, їх взаємодії з уряда-ми країн базування і приймаючихдержав, визначення стандартівкорпоративного будівництва [3, с.119].

Основу міжнародних відноси-ни в сфері туризму складають про-цеси транснаціоналізації у готель-ному бізнесі (табл. 1).

Виходячи з даних, наведених утаблиці 1, найбільша мережа го-

телів в світі — Intercontinental Hotels Group, що займа-ла цю сходинку з 2004 р., поступилася першим місцемMarriot International, коли вона у 2017 р. подолала межуу 1 млн номерів, проте не в наслідок індивідуальногоросту, а у наслідок злиття зі Starwood Hotel & Resorts.Згідно з даними Marriott International, станом на сьо-годні організація включає в себе більш, ніж 6000 готеліву 122 країнах, а дохід у 2017 фінансовому році склавпонад $ 17 млрд. Водночас відбулись зміни у першійп'ятірці у результаті виходу на ринок Shanghai Jin JiangInternational Hotels Development Co Ltd, що є дочірньоюкомпанією, яка підпорядковується китайській дер-жавній компанії Jin Jiang Hotels Group, що за $ 1,53 млрдпридбала 81% акцій Keystone Lodging Holdings Ltd (влас-ника Plateno Group). Внаслідок цього така група сьо-годні включає в себе більше ніж 6000 готелів у 55 дер-жавах, у яких зайняті понад 100 млн працюючих.

У ресторанній сфері процеси інтернаціоналізаціїпроходять також і в мережах швидкого харчування.Згідно з інформацією прес-релізів підприємств було ви-окремлено 10 найбільших світових мереж швидкого хар-чування. Першу позицію утримує McDonald's, яка вклю-чає 35 тис. закладів. Чистий прибуток цієї компанії у2016 р. зріс на 3,5% і досягнув $ 4,69 млрд. Друге місце —Subway, що веде діяльність за франшизою та налічує42 тис. ресторанів у 107 країнах. Далі рейтинг склада-ють: KFC (18,9 тис. закладів у 188 країнах); Starbucks(більш ніж 23 тис. закладів у 64 країнах); Burger King(13,5 тис. закладів у 90 країнах); Pizza Hut (11,5 тис. зак-ладів у 94 країнах); Domino's Pizza (11 тис. закладів у70 країнах); Dunkin' Donuts (11 тис. закладів у 33 краї-нах); Taco Bell (6,5 тис. закладів у 20 країнах); DairyQueen (5,7 тис. закладів у 30 країнах). Також варто заз-начити, що Taco Bell, KFC, Pizza Hut входять у амери-канський концерн Yum! Brands Inc., що є оператором ре-сторанного бізнесу та продемонструвала у 2016 р. рістна 33% та чистий прибуток $ 1,352 млрд.

Серед міжнародних перевізників отримала розпов-сюдження така форма глобальних партнерських об'єд-нань авіакомпаній, як авіаційні альянси. У світі сформо-вана глобальна тріада Star Alliance, SkyTeam та One-world, що включає 52 великі і середні авіакомпанії (або1,5% від приблизно 3200 авіакомпаній світу), яка конт-ролює близько 60% світового обсягу пасажирських пе-ревезень з маршрутним охопленням практично всіх ча-стин світу: Азії, Америки, Африки, Європи, Австралії іОкеанії. Авіакомпанії — члени трьох глобальних альян-сів базуються в понад 110 міжнародних вузлових аеро-портах (або 27,5% від приблизно 400 аеропортів світу,які обслуговують міжнародні магістральні та регіо-нальні перевезення). Левова частка загальносвітовихавіаперевезень припадає на країни реєстрації членів гло-бальних альянсів: США, Великобританію, Японію,Францію, Канаду, Німеччину та Італію. Основна причи-

№

з/п

Найменування, місцезнаходження

штаб-квартири

Роки Відхилення

2017-2013, од

2013 2014 2015 2016 2017

1 Marriot International / Starwood

Hotel & Resorts, USA**

3672 3783 5456 5463 5465 1793

2 Hilton Worldwide, USA 3992 4115 4480 4482 4487 495

3 Intercontinental Hotels Group, GB 4602 4697 4963 4968 4969 367

4 Wyndham Hotel Group, USA 7342 7485 7760 7767 7772 430

5 Jin Jiang International / Plateno Hotel

Group, CHI

- - 6000 6000 6000 -

6 Choice Hotels Intercontinental , USA 6199 6303 6379 6385 6397 198

7 Accor Hotels, FRA 3515 3576 3815 3819 3821 306

8 Starwood Hotel & Resorts, USA 1121 1161 - - - -

9 Home Inns Hotel Group, CHI 1772 2180 2787 2790 2795 1023

10 Best Western Hotels & Resorts, USA 4013 4046 3903 3911 3918 -95

11 Carlson Rezidor Hotel Group, USA 1077 1079 1092 1099 1102 25

Таблиця 1. Кількість готелів у провідних готельних операторів світуу 2013—2017 рр, од.

Джерело: складено та розраховано автором на основі даних MKG Hospitality database,

повідомлень компаній



на формування альянсів авіакомпаній — очікування си-нергетичного ефекту, тобто отримання більшої ефек-тивності від спільної роботи, ніж могли б домогтисяокремі компанії, а також скорочення витрат, що набу-ває важливого значення в періоди світових фінансово-економічних криз і природних катаклізмів. Крім того,консолідовані авіаперевізники прагнуть досягти ефек-ту масштабу, в результаті якого збільшення масштабіввиробництва продукції веде до зниження собівартостіпродукції (послуг). Утім, завжди існує точка насичен-ня, при якій зі збільшенням програми випуску со-бівартість продукції вже не знижується, оскільки цейфактор може вичерпати себе [4].

Таким чином, реальність сучасної геополітики тазалежність від неї стратегії соціального та економічно-го розвитку обумовлена безпекою та світовою політич-ною ситуацією в якості базових засад сталого зростан-ня туристичної галузі. Сучасний світовий політичнийклімат веде до росту ризиків, що поширюються на усіхсуб'єктів глобального ринку туризму. Серед базовихгеополітичних факторів, від яких безпосередньо зале-жить динаміка і розмежування туристичних потоківможна назвати: політичні перевороти, що особливо ха-рактерно для туристичної сфери країн Близького Схо-ду; активність терористичних організацій, для яких ту-ризм є основним інструментом політичного впливу,будучи саме тим чинником, що дозволяє екстремістамреалізувати свої інтереси — соціальна увага, економіч-ний спад, ідеологічні протиріччя з туристами (внаслідок,стійких асоціацій із глобалізацією та світовим капіталі-змом); військові конфлікти, що за короткий час можутькритично погіршити сферу туризму та приводять доповного переформатування розподілу туристичних по-токів у популярних регіонах, спад у галузі туризму. Та-ким чином, новітній міжнародний туризм являє собоюекономічну сферу з помітними суспільними та політич-ними наслідками. В якості форми та процесу активностіу просторі світового масштабу, він обумовлений сусп-ільно-економічними факторами, а також світовимизмінами політичних систем. Також туризм є не лишереципієнтом міжнаціональних взаємозв'язків, а й актив-ним політичним суб'єктом, що бере участь у процесахполітики, що завдяки туристичним та економічним зв'яз-ках має вплив на узгодження політичних рішень. Туризмнеодноразово виступав у ролі засобу налагодженнявзаємодії та відносин у країнах з різним соціально-полі-тичним ладом, фактором економічної та політичноїмодернізації, гарантом політичної стабільності.

ВИСНОВКИУ ході глобалізації світової економіки організаційні

умови в цілому та економічні інститути зокрема, де су-спільний інститут туризму посідає одну з лідируючихпозицій, стали базовими суб'єктами, які підтримуютьструктурованість економічного життя в цілому у світо-вому масштабі. Основна відмінність регіонального роз-поділу відносин туризму проявляється у тому, що цядіяльність заснована на культурно-історичній та при-родно-географічній спорідненості держав, місцевостейта конкуренції на ринку послуг. Ця діяльність підтри-мує розповсюдження культурної спадщини та гарантуєекономічну ідентичність завдяки відповідним преферен-ціям та протекціонізму в організаційних рамках своєїдержави і за своїм суспільно-економічними впливомможе переважати потенційний негативний вплив глоба-лізацій них процесів туризму.

Перспективами подальших розвідок у цьому напрямібуде аналіз сучасних тенденцій розвитку українськоготуризму.

Література:1. Кучеренко К. Глобалізаційні тенденції розвитку

міжнародного туризму / К. Кучеренко // Галицькийекономічний вісник. — 2013. — № 4 (43). — С. 21—27.

2. Лебедев К.А. Влияние процессов глобализиции наразвитие туризма [Электронный ресурс] / К.А. Лебедев// Экономика и социум. — 2017. — № 1 (32). — Режимдоступа: http://www.iupr.ru

3. Мариняк Я.О. Глобалізація та інноваційнадіяльність в Україні та їх вплив на розвиток туристич-ного бізнесу / Я.О. Мариняк // Наукові записки Терно-пільського національного педагогічного університетуімені Володимира Гнатюка. Сер.: Географія. — 2013. —№ 2. — С. 116—123.

4. Рожко М. Мировые авиационные альянсы:вчера и сегодня глобального партнерства / М. Рож-ко, О. Кибальников // Деловой авиационный пор-тал "АТО.ru" [Электронный ресурс]. — Режим дос-тупа: http://www.ato.ru/content/mirovye-aviacionnye-alyansy-vchera-i-segodnya-globalnogo-partner-stva

5. Шалаев В.П. Туризм как новый социальный ин-ститут в глобальном обществе потребления / В.П. Ша-лаев // Туризм как фактор модернизации экономики иразвития регионов: материалы I Всероссийской научно-практической конференции с международным учас-тием, 19— 21 ноября 2015 г. / Под общ. ред. проф.А.Н. Полухиной. — Йошкар-Ола: Поволжский государ-ственный технологический университет, 2015. — С. 9—27.

6. Member States / World Tourism OrganizationUNWTO [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www2. unwto.org/ ru/members/ states

7. The Global Sustainable Tourism Council (GSTC)[Електроннийресурс]. — Режимдоступу: https://www.gstcouncil.org

8. UNWTO Annual Report 2017 / World Tourism Orga-nization UNWTO [Електроннийресурс]. — Режимдосту-пу: http://media.unwto.org/publication/ unwto-annual-report-2017

References:1. Kucherenko, K. (2013), "Globalization trends of

international tourism development", Halytskyi ekonomich-nyi visnyk, vol. 4 (43), pp. 21—27.

2. Lebedev, K. A. (2017), "Influence of globalizationprocesses on tourism development", Ekonomyka y sotsyum,Vol. 1 (32), Available at: http://www.iupr.ru (Accessed 20Sept 2018).

3. Maryniak, Ya. O. (2013), "Globalization andInnovation in Ukraine and their Impact on the Deve-lopment of the Tourist Business", Naukovi zapyskyTernopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho univer-sytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Ser.: Heohrafiia, vol2, pp. 116—123.

4. Rozhko, M. and Kybalnykov, O. (2011), "Worldaviation alliances: yesterday and today global partnerships",Available at: http://www.ato.ru/content/mirovye-avia-cionnye-alyansy-vchera- i-segodnya-globalnogo-partnerstva (Accessed 20 Sept 2018).

5. Shalaev, V. P. (2015) "Tourism as a new socialinstitution in a global consumer society", Tourism as a factorof modernization of the economy and development of regions:materials of the 1st All-Russian Scientific and PracticalConference with international participation, Povolzhskyihosudarstvenni tekhnolohycheskyi unyversytet, Joshkar-Ola,Russia, 19—21 november, pp. 9—27.

6. World Tourism Organization UNWTO (2018),"Member States", Available at: http://www2.unwto.org/ru/members/states (Accessed 20 Sept 2018).

7. The Global Sustainable Tourism Council (GSTC)(2018), Available at:https://www.gstcouncil.org (Accessed20 Sept 2018).

8. World Tourism Organization UNWTO (2018),"UNWTO Annual Report 2017", Available at: http://media.unwto.org/publication/ unwto-annual-report-2017(Accessed 20 Sept 2018).Стаття надійшла до редакції 26.09.2018 р.


27www.economy.in.ua

УДК 351.77

Н. В. Прус,к. е. н., доцент кафедри фінансів,Київський національний торговельно-економічний університет, м. КиївН. Г. Савченко,к. е. н., доцент кафедри фінансів,Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.27

ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИРЕСУРСАМИ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯСИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИN. Prus,Ph.D. in Economics, Associate Professor of Finance Department, Kyiv National University of Trade and Economics, KyivN. Savchenko,Ph.D. in Economics, Associate Professor of Finance Department, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

APPROACHES TO MANAGING FINANCIAL RESOURCES IN THE CONTEST OF UKRAINE'S HEALTHPROTECTION SYSTEM REFORM

У статті доведено актуальність питань управління фінансовими ресурсами закладів охорони здоро-в'я в умовах реалізації медичної реформи в Україні. Обгрунтовано характерні риси фінансових ресурсівв закладах охорони здоров'я та запропоновано їх визначення. Проаналізовано структуру надходжень дозакладів охорони здоров'я за джерелами фінансування та встановлено, що фінансове забезпечення за-кладів охорони здоров'я в Україні має високий ступінь залежності від приватних джерел фінансування.Розкрито особливості реалізації нової моделі фінансування охорони здоров'я в Україні, сутність якої по-лягає у фінансуванні закладів охорони здоров'я відповідно до обсягу реальних послуг, наданих пацієн-там. Встановлено, що стан та перспективи розвитку закладів охорони здоров'я визначаються спромож-ністю ефективно функціонувати в умовах управлінської та фінансової автономії. Виокремлено ряд су-часних характерних рис фінансових ресурсів закладів охорони здоров'я. Розкрито роль фінансових по-токів у формуванні поточних та майбутніх доходів і витрат закладів охорони здоров'я. Уточнено поняття"фінансовий потік закладу охорони здоров'я". Доведено необхідність впровадження нових методів уп-равління фінансами. Виявлено ряд характерних рис фінансових потоків закладів охорони здоров'я. Сфор-мовано класифікацію фінансових ресурсів та фінансових потоків у закладах охорони здоров'я. Запропо-новано сучасний підхід до управління фінансовими ресурсами в закладах охорони здоров'я на основірозкриття параметрів фінансових потоків та ідеї упорядкованості за різними видами медичних послуг. Умежах такого підходу до управління фінансовими ресурсами в закладах охорони здоров'я виділено та-кий склад параметрів фінансових потоків: кількісні, які відображають форму, обсяг, швидкість, фінансо-вих потоків; просторові, що розкривають напрям, період, термін, траєкторію руху фінансових потоків;якісні, що визначають ліквідність, збалансованість, інтенсивність, достатність фінансових потоків.

The article highlights the relevance of the management of financial resources of health care institutions inthe context of the implementation of medical reform in Ukraine. The characteristic features of financial resourcesin health care institutions are substantiated and their definition is proposed. The structure of revenues to healthcare institutions by sources of financing has been analyzed and it has been established that the financial provisionof health care institutions in Ukraine has a high degree of dependence on private sources of funding. Thepeculiarities of the implementation of the new model of financing health care in Ukraine are revealed, the essenceof which is the financing of health care institutions in accordance with the volume of real services provided topatients. It is established that the state and prospects of development of health care institutions are determinedby the ability to function effectively in conditions of managerial and financial autonomy. A number of modernfeatures of financial resources of health care institutions are singled out. The role of financial flows in shapingcurrent and future incomes and expenditures of health care institutions is disclosed. The concept of "financialflow of the health care institution" is specified. The necessity of introduction of new methods of financialmanagement is proved. A number of characteristic features of financial flows of health care institutions arerevealed. The classification of financial resources and financial flows in health care institutions has been formed.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасна соціально-економічна та демографічна си-

туації в економіці України визначають необхідність по-становки перед державою нових завдань, які можливовирішити за умови розробки нових організаційно-мето-дичних засад фінансового забезпечення діяльності за-кладів охорони здоров'я. Визначальним чинником забез-печення доступними та якісними медичними послугаминаселення є необхідний для надання таких послуг об-сяг фінансових ресурсів. Запровадження нової моделіфінансування системи охорони здоров'я, яка передба-чає перехід до оплати діяльності постачальників медич-ної допомоги на основі конкретних результатів їх ро-боти, потребує принципової зміни характеру відносинміж постачальником послуг та їх замовником — розпо-рядником бюджетних коштів. Обов'язковою умовоюзапровадження орієнтованих на результат договорівстратегічної закупівлі медичних послуг, а разом з нимиі орієнтованих на результат методів оплати діяльностіпостачальників є надання останнім достатнього рівняуправлінської та фінансової автономії, необхідної дляотримання права укладати контракти та гнучко і неза-лежно від інших сторін організовувати свою власнудіяльність з досягнення встановлених цими договора-ми результатів. Запровадження такої моделі взаємові-дносин потребує надання державним та комунальнимзакладам охорони здоров'я управлінської та фінансо-вої автономії. З урахуванням світового досвіду автоно-мію передбачається забезпечити шляхом реорганізаціїтаких закладів охорони здоров'я у повноцінні суб'єктівгосподарювання — казенні та комунальні некомерційніпідприємства [1]. Все це зумовлює необхідність перегля-ду характеру фінансових відносин та визначає нові ви-моги до управління фінансовими ресурсами в закладахохорони здоров'я. Особливого значення набуває про-блематика формування інструментарію управлінняфінансовими ресурсами, які на основі інтегруванняфінансів закладів з системою ринкових зв'язків, забез-печать узгодженість методів фінансового менеджмен-ту та його відповідність сучасним реаліям.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙРозвитку теорії та практики управління фінансови-

ми ресурсами в закладах охорони здоров'я присвяченіпраці вітчизняних та зарубіжних науковців: Лессард Л.[2], Коллінс С. [3], Віллер Дж. [4], Жанг Х. [5] Гори-на В.П. [6], Загорського В.С. [7], Мальованого М.І. [8].Не зважаючи на грунтовність праць науковців, основ-ними завданими управління фінансовими ресурсами взакладах охорони здоров'я має стати створення відпо-відного інструментарію, який забезпечить формуванняоптимальної структури за всіма джерелами їх фінансу-вання відповідно до діючого законодавства.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є обгрунтування теоретичних і прак-

тичних аспектів ефективної реалізації управлінняфінансовими ресурсами в закладах охорони здоров'я,визначених реформуванням системи фінансування охо-рони здоров'я в Україні.

A modern approach to the management of financial resources in health care establishments is proposed basedon the disclosure of financial flow parameters and the idea of ordering for different kinds of medical services.Within this approach to the management of financial resources in health care facilities, the following compositionof the parameters of financial flows is selected: quantitative, reflecting the form, volume, speed, financial flows;spatial, revealing direction, period, term, trajectory of financial flows; qualitative, determining the liquidity,balance, intensity, sufficiency of financial flows.

Ключові слова: медична реформа, фінансування, фінансові ресурси, фінансові потоки, фінансове плану-вання, фінансова автономія, заклади охорони здоров'я.

Key words: medical reform, financing, financial resources, financial flows, health care institutions.

ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСучасний стан економіки України характеризуєть-

ся стрімким розвитком процесів інтеграції та глобалі-зації, які обумовлюють реформування всіх сферах сус-пільного життя. Значною мірою це стосується і сфериохорони здоров'я, яка формує індивідуальні цінностілюдини та є основою для збільшення тривалості життяукраїнців. У результаті ключовими аспектами є двоякийхарактер питань фінансового забезпечення закладівохорони здоров'я та забезпеченості доступності медич-них послуг для кожної людини.

Існуюча в державі модель фінансування закладівохорони здоров'я не відповідає сучасним вимогам інсти-туційного суспільства та нівелює спроби керівництва допошуку оптимальних управлінських моделей та раціо-нальних методів формування і використання фінансо-вих ресурсів. Система охорони здоров'я України спо-живає загальних витрат біля 8% від ВВП країни, що пе-ревищує показники деяких країн ЄС. Однак за обсяга-ми державних витрат на фінансування охорони здоро-в'я Україна продовжує значно поступатися переважнійбільшості країн Європейського регіону. Такий стан ре-чей вимагає не тільки збільшення фінансування, але йефективного використання фінансових ресурсів.

Відповідно до статті 18 Закону України "Основи за-конодавства України про охорону здоров'я" фінансовезабезпечення охорони здоров'я може здійснюватися зарахунок коштів Державного бюджету України та місце-вих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, атакож з інших джерел, не заборонених законом. Над-ходження фінансових ресурсів до системи охорони здо-ров'я протягом 2010—2015 років здійснювалось із трьохосновних джерел: державні кошти, які включають Зве-дений бюджет і соціальне страхування; приватні коштидомашніх господарств, роботодавців, некомерційнихорганізацій, що обслуговують домогосподарства; кош-ти міжнародних донорських організацій. Слід зазначи-ти, що протягом 2010—2011 років частка державнихкоштів у фінансуванні охорони здоров'я зменшуваласявід 56,3% у 2010 р. до 55,3% у 2011 р. Однак у 2012 р.вона зросла майже на 2% у порівнянні з показниками2011 р. Протягом 2013—2014 років відбулося зменшен-ня частки державних коштів у фінансуванні охорониздоров'я з 56,2 % до найнижчого рівня за останні шістьроків 48,7% у 2015 р. В основному, це відбулося за раху-нок подальшого зменшення обсягів фінансування, щонаправлялися на охорону здоров'я з державного бюд-жету з 15% у 2013 р. до відповідно, 12 % у 2014 р. та 10,3%у 2015 р. Також слід відмітити зменшення загальних об-сягів фінансування, що направлялися на охорону здо-ров'я з місцевих бюджетів. У середньому в країнах —членах ЄС частка державних видатків у структурі за-гальних витрат на охорону здоров'я становила 76%, вУкраїні у 2015 році державні видатки в цій сфері стано-вили лише 48,7% [9].

Слід відмітити, що частка надходжень до системиохорони здоров'я з приватних джерел фінансування по-ступово збільшувалась упродовж 2010—2015 рр. з 43,2%до 50,9%. У 2015 році зазначені витрати досягли найви-щого рівня (50,9%) за останні шість років, причому 97%


29www.economy.in.ua

з них становили витрати на охорону здоров'я домогос-подарств. Витрати на охорону здоров'я роботодавців танекомерційних організацій, що обслуговують домогос-подарства упродовж 2010—2015 років становили від-повідно 3—6% та 0,02—0,07%. Частка фінансування охо-рони здоров'я донорами незначна й складає менше од-ного відсотка.

Доцільно зазначити, що з метою пошуку оптималь-ної структури джерел фінансування охорони здоров'яв 2017 році прийнято Закон України "Про державніфінансові гарантії медичного обслуговування населен-ня" [10], яким регламентовано застосування нового ме-ханізму фінансування закладів охорони здоров'я. ЦимЗаконом визначено державні фінансові гарантії надан-ня необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуго-вування (медичних послуг) та лікарських засобів належ-ної якості за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни за програмою медичних гарантій. Новий ме-ханізм фінансування буде впроваджено поступово, напервинному рівні — з 2018 року, на інших рівнях — до2020 року. Кошти для впровадження нового механізмуфінансування закладів охорону здоров'я передбаченоЗаконом "Про Державний бюджет України на 2018 рік".(табл. 1).

Видатки Державного бюджету України на охоронуздоров'я у 2018 заплановані в обсязі 86 млрд грн, щостановить 9,1% від державного бюджету та 2,6% відВВП.

Державний бюджет України 2018 р. орієнтований напроведення реформ. Заклади охорони здоров'я первин-ної ланки у 2018 р. переходять на новий принцип опла-ти — за кожного реального пацієнта держава компен-суватиме справедливий тариф. Щоб забезпечити ці та-рифи, видатки Державного бюджету на первинну лан-ку зростуть у 2018 році на 36,9% та становитимуть13,28 млрд грн. Фінансування вторинної, третинної таекстреної медичної допомоги зросте на 10,8% та стано-витиме 53,9 млрд грн. На придбання ліків та вакцин че-рез міжнародні організації передбачено 5,95 млрд грн.Фінансування програми лікування громадян за кордо-ном заплановано в обсязі 389,9 млн грн [11].

В умовах реформування в Україні системи фінансу-вання охорони здоров'я створюються передумови зас-тосування більш високих вимог до прийняття фінансо-вих рішень, які розкривають для закладів охорони здо-ров'я в статусі казенних та комунальних неприбутко-вих підприємств нові можливості формування та вико-ристання фінансових ресурсів. Розвиток підходів доуправління фінансовими ресурсами в закладах охоро-ни здоров'я тісно пов'язаний з трансформаційними про-цесами, що відбуваються під впливом світових тенденцій.В науковій літературі дієві механізми управління фінан-совими ресурсами розкрито у розрізі двох підходів:статичного та динамічного. Статичний підхід передбачаєврахування обсягів фінансових ресурсів, які оцінюютьсяна конкретну дату та відображаються у активів чи влас-

ного капіталу і зобов'язань. Динамічний підхід перед-бачає управління рухом фінансових ресурсів, оскількивін є першочерговим джерелом їх ефективного форму-вання та використання.

Останніми роками науковцями та практиками дове-дено, що в умовах глобальних економічних перетвореньосновою успішного функціонування суб'єктів господа-рювання є фінансовий потік. Це обумовлено рядом при-чин. По-перше, виокремлення об'єктом фінансового ме-неджменту фінансових ресурсів звужує коло його мож-ливостей, оскільки визначені завдання не зводяться лишедо їх формування та використання. По-друге, процесиформування та використання фінансових ресурсів відоб-ражають тільки дві функції фінансового менеджменту якспеціальної сфери управління — управління активами тауправління капіталом, та враховують методи управлінняінвестиціями, фінансовими ризиками та антикризовефінансове управління. По-третє, обсяги та рух фінансо-вих ресурсів є елементами управління фінансовими по-токами в їх динамічному та статичному станах.

Конструктивний аналіз поглядів науковців щодосутності фінансових ресурсів [1, с. 13] свідчить, щонайбільш сучасним до обгрунтування їх сутності єпідхід, який базується на взаємозв'язку між фінансо-вими ресурсами та джерелами формування, а такожмаксимально враховує особливості управління їх дина-мічним станом (фінансовими потоками).

За результатами проведеного аналізу доцільно ви-окремити ряд сучасних характерних рис фінансовихресурсів закладів охорони здоров'я . Це такі:

— фінансові ресурси для забезпечення ефективностіфункціонування закладу охорони здоров'я повинні по-стійно відновлюватися та підтримуватися на достатнь-ому рівні;

— формуються в результаті законодавчо визначе-них пропорцій між державними та недержавними дже-релами фінансування;

— на стадії перерозподілу ВВП матеріалізуються усуспільне благо охорони здоров'я;

— обсяги їх надходжень до закладу охорони здо-ров'я визначаються повною залежністю від кількостіпацієнтів;

— формуються у процесі надання медичних послугрізного спектру і складності, що ускладнює їх вимірю-вання та прогнозування;

— фінансові ресурси можуть трансформуватися у різнівиди економічних ресурсів, призначених для акумулюван-ня його економічних вигод та приймають участь у забез-печенні діяльності закладу охорони здоров'я в прямійформі фінансування, не утворюючи грошових фондів;

— фінансові ресурси піддаються впливу ризиків,оскільки їх формування та використання пов'язане зусіма видами ризиків, що асоціюються з активами;

— оптимальні обсяги фінансових ресурсів в закладахохорони здоров'я можуть забезпечуватися шляхом ефек-тивного управління їх статичним і динамічним станами;

КПКВ КФКВ

Найменування згідно з відомчою і програмною

класифікаціями видатків та кредитування

державного бюджету

2017 рік 2018 рік Відхилення,

тис. грн

2300000 Міністерство охорони здоров'я України 16446488,2 26543770,0 10097281,8

2301000 Апарат Міністерства охорони здоров'я України 16367949, 0 18168580,8 1800631,8

2307000 Державна служба з лікарських засобів та контролю

за наркотиками

78539, 2 109 670,7 31131,5

2307010 0763 Керівництво та управління у сфері лікарських

засобів та контролю за наркотиками

- 109 670,7 109 670,7

2308000 Національна служба здоров’я України - 8 265 518,5 8 265 518,5

2308010 0763 Керівництво та управління у сфері державних

фінансових гарантій медичного обслуговування населення

- 211 000,9 211 000,9

2308020 0763 Надання первинної медичної допомоги населенню - 8 054 517,6 8 054 517,6

2310000 Міністерство охорони здоров'я України

(загальнодержавні видатки та кредитування)

58727073,3 60 419 481,9 1692408,6

Таблиця 1. Розподіл видатків Державного бюджету на охорону здоров'я



— рух фінансових ресурсів зумовлює зміну обсягівактивів, власного капіталу та зобов'язань у просторі ічасі, що визначає зміст фінансових потоків;

— формування та використання фінансових ресурсівзакладів охорони здоров'я здійснюється під впливомфінансових відносин, які характерні для конкретногоетапу розвитку економіки.

У закладах охорони здоров'я фінансові ресурсивідображають сукупність коштів, які акумулюються зарахунок визначених діючим законодавством джерелфінансування, в активах для забезпечення поточних імайбутніх економічних вигод, змінюються у просторі ічасі під впливом фінансових відносин, що виникають упроцесі надання медичних послуг населенню.

Представлене трактування відображає роль фінан-сових ресурсів в умовах інтегрування різних напрямівдіяльності закладів охорони здоров'я, формує науковебачення про необхідність узгодженого управління їхстатичним і динамічним станами. Тому раціональне фор-мування та використання фінансових ресурсів у закла-дах охорони здоров'я вимагає формулювання відповід-ної термінології, яка складе основу для забезпеченняефективного управління їх рухом — фінансовими по-токами.

Тому можна зробити висновок, що розробка дієво-го інструментарію управління фінансовими ресурсамив закладах охорони здоров'я вимагає обгрунтуванняорганізаційних структур їх функціонування та руху міжскладовими фінансових потоків (табл. 2).

Формування фінансових ресурсів в закладах охоро-ни здоров'я відбувається за результатами надходжен-ня різних видів коштів, які в результаті цільового вико-ристання, визначають існування вхідних та вихіднихфінансових потоків. Фінансові потоки, що циркулюютьу закладах охорони здоров'я при здійсненні діяльностітрансформуються у зворотному напряму до потоку ме-дичних послуг. Фінансовий потік є головним чинником,що дає змогу інтегрувати всіх учасників фінансовихвідносин для забезпечення досягнення поставлених зав-дань та цілей розвитку. Гармонізація фінансових потоківта потоків послуг виступає головним резервом підви-

щення ефективності функціонування закладів охорониздоров'я.

Потік — це економічний процес, який відбуваєтьсябезперервно в часі та вимірюється в одиницях за деякийперіод часу [13]. Рух фінансових ресурсів через процесиформування та використання зумовлює виникнення вар-тісних потоків між елементами системи. Істотною їх оз-накою є існування в часі та просторі. Таким чином, потікфінансових ресурсів проявляється не у статиці, а в ди-наміці. Статичність потоку фінансових ресурсів означаєтимчасове призупинення їх руху і виступає одним з етапівйого загальної динаміки. Між статичними величинами за-пасів та динамічними характеристиками потоків існуєтісний взаємозв'язок, оскільки потік характеризує процесзміни запасу, а запас відбиває результат зміни і нагромад-ження потоку. Харрис Л. зазначав, що "….существует фун-даментальное различие между двумя классами перемен-ных: запасами и потоками. Деление на запасы и потокисвязано с измерением переменных во времени" [14].

Формування ринкової моделі управління фінансо-вими ресурсами в закладах охорони здоров'я потребуєнових підходів та методологічного їх обгрунтування.Враховуючи результати контент-аналізу поняття"фінансовий потік" фінансовий потік закладу охорониздоров'я доцільно визначати як спрямований рух фінан-сових ресурсів, пов'язаний з формуванням у певномучасовому періоді потоку медичних послуг.

Представлене трактування дозволяє сформувати рядхарактерних рис фінансових потоків закладів охорониздоров'я, які відповідають сучасним умовам. А саме:

— фінансовий потік характерний для закладів охо-рони здоров'я, які в сучасних умовах функціонують устатусі неприбуткового підприємства або комерційно-го підприємства;

— фінансовий потік у медичних закладах охорониздоров'я відображає рух грошових коштів;

— фінансовий потік виникає разом з потоком по-слуг у часі та просторі;

— фінансовий потік може виникати перед потокомпослуг, одразу з ним або після нього за результатаминадання послуг;

Таблиця 2. Класифікація фінансових ресурсів та фінансових потоків у закладах охорони здоров'я

Ознака

класифікації

Види

фінансових ресурсів

Вид

фінансового потоку

За способом

формування

– державні;

– приватні

– державні;

– приватні

За джерелами


– кошти державного бюджету

– кошти місцевого бюджету – кошти власних надходжень

– загальнодержавні;

– муніципальні; – приватні

За методами надходження

– сформовані з використанням фіскальних методів – сформовані в результаті надання медичних послуг

– сформовані на благодійних засадах

– сформовані в межах грантових програм

– регламентовані; – системо утворюючі;

– благодійні;

– грантові

За характером


– кошти, отримані за надані медичні послуги, що передбачені

програмою медичних гарантій;

– кошти, отримані за надані медичні послуги, що не передбачені

програмою медичних гарантій;

– кошти, отримані за державними програмами охорони здоров’я,

що забезпечують виконання загальнодержавних функцій;

– кошти, отримані за державними програмами громадського здоров’я;

– кошти, отримані за місцевими програмами громадського

здоров’я;

– кошти, отримані за державними програмами розвитку та

підтримки закладів охорони здоров’я;

– кошти, отримані за місцевими програмами розвитку та

підтримки комунальних закладів охорони здоров’я; – кошти, отримані за медичні послуги, що надані певних

категоріям осіб, які фінансуються за окремими програмами за

рахунок коштів державного та місцевих бюджетів

– гарантовані;

– загальнодержавного

призначення;

– для забезпечення

громадського здоров’я;

– розвитку;

– інші

За напрямами

використання

– вкладені в необоротні активи;

– вкладені в оборотні активи

– капітальні;

– поточні

За формами

фінансового

забезпечення

– бюджетні кошти;

– кошти страхових фондів;

– кошти від надання платних послуг;

– кошти міжнародних донорських організацій

– бюджетні;

– страхові;

– комерційні;

– донорські


31www.economy.in.ua

— виникнення фінансового потоку не завжди забез-печує ефективність управління фінансовими ресурсамизакладу охорони здоров'я (чистий фінансовий потікможе мати від'ємне та додатнє значення);

— фінансовий потік створює умови для забезпечен-ня розвитку закладу охорони здоров'я.

Розкрита економічна сутність та виокремлені харак-терні риси фінансових потоків у подальшому даютьможливість обгрунтувати концептуальні положення уп-равління фінансовими ресурсами в закладах охорониздоров'я. В сучасних умовах фінансові потоки викону-ють ініціативну роль у функціонуванні закладів охоро-ни здоров'я та виконання ними встановлених функцій.Вони не тільки ініціюють потоки медичних послуг, алей обслуговують і сприяють їх оптимізації. Доцільно кон-статувати, що в основі створення, функціонування і роз-витку закладів охорони здоров'я знаходиться ідея упо-рядкованості фінансових потоків, які відображаютьпоточні та майбутні доходи і витрати. Разом з цим, длякожного закладу охорони здоров'я фінансові потокинеобхідно представляти з достатнім ступенем деталі-зації та у тісній узгодженості з потоками медичних по-слуг. Причому, чим більш розгалужені потоки медич-них послуг, тим більш складними будуть відповідні їмфінансові потоки, і тим більш трудомістким буде про-цес управління фінансовими ресурсами. В результатіефективність управління фінансовими ресурсами в зак-ладах охорони здоров'я залежить від уявлення про види,склад фінансових потоків в розрізі різних видів медич-них послуг, особливостей фінансування згідно з дер-

жавними та місцевими програмами, можливостей їх опе-ративного фінансового планування.

Сучасний стан закладів охорони здоров'я України,їх обмеженість у фінансових ресурсах, вимагає на ста-діях планування, організації і контролю надання медич-них послуг першочергового врахування параметрівфінансових потоків, а на їх основі — визначення мож-ливих обсягів наданих послуг. Параметри фінансовогопотоку характеризують фінансовий потік у відповідниймомент часу з різних сторін. Cучасними науковцямипараметрам фінансових потоків приділяється достатньоуваги. Їх називають властивостями, характерними ри-сами, параметрами, характеристиками, параметрични-ми характеристиками. Разом з цим, дослідниками пред-ставляється різний склад параметрів, не визначаютьсявзаємозв'язки, що існують між ними, а отже, не врахо-вується повною мірою їх частковий і сукупний вплив науправління фінансовими ресурсами в закладах охоро-ни здоров'я.

Узагальнюючи результати проведеного аналізу, длязакладів охорони здоров'я доцільно виділяти певні па-раметри фінансових потоків. Такий підхід дозволяє зро-бити висновок про те, що в межах управління фінансо-вими ресурсами в закладах охорони здоров'я доцільнопараметри фінансових потоків поділяти на кількісні,просторові та якісні (рис. 1).

ВИСНОВКИРозкрита економічна сутність та виокремлені харак-

терні риси фінансових ресурсів є базою для обгрунту-

Кі

ль

кі

сн

і

па

ра

ме

тр

и

Пр

ос

то

ро

ві

п

ар

ам

ет

ри

Форма (визначає форму

руху фінансових ресурсів)

Обсяг (характеризує обсяг

фінансових ресурсів, які

рухаються або будуть

рухатися в межах

фінансового потоку)

Швидкість (відображає

швидкість руху

фінансових ресурсів від

початкового до кінцевого

пунктів)

Сила (характеризує

здатність до формування в

межах визначеного

періоду відповідного

фінансового потоку)

Напрям (відображає рух

фінансових ресурсів з/до

закладу охорони здоров'я)

Період (відображає період

часу, за який виникають

аналогічні фінансові

потоки стосовно

визначеного закладу

охорони здоров'я)

Термін (визначає

формування і вико-

ристання фінансових

ресурсів на відповідну

дату)

Траєкторія (залежить від

визначених шляхів

надходження та

витрачання фінансових

ресурсів)

Я к і с н і п а р а м е т р и

Ліквідність

Інтенсивність Збалансованість

Достатність

Рис. 2. Параметри фінансового потоку закладу охорони здоров'я

Джерело: доповнено на підставі [12, с. 115].



вання концептуальних положень управління ними в зак-ладах охорони здоров'я. Разом з цим, у сучасних умо-вах для кожного закладу охорони здоров'я фінансовіпотоки необхідно представляти з достатнім ступенемдеталізації та у тісній узгодженості з потоками медич-них послуг. Параметри фінансового потоку характери-зують фінансовий потік у відповідний момент часу зрізних сторін. Вони служать індикаторами ефективностій стабільності функціонування закладу охорони здоро-в'я, відображають раціональність системи фінансуван-ня та оптимальність сформованої моделі управлінняфінансовими фінансовими ресурсамии.

Перспективи подальших досліджень мають бутиспрямовані на обгрунтування раціональних способівзабезпечення діяльність медичних закладів відповідни-ми фінансовими ресурсами з урахуванням ключовихперспектив розвитку; розкриття механізмів поточногота перспективного фінансового планування; розробкадієвих методик оцінки ефективності формування та ви-користання фінансових ресурсів; формування процедурконтролю у медичних закладах вхідних та вихіднихфінансових потоків.

Література:1 Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції

реформи фінансування системи охорони здоров'я" від30.11.2016 р. № 1013-р [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http: //http://zakon2.rada.gov.ua/laws/

2. Lessard L. Effects of a Patient-Friendly Medical DebtFinancing Program on Access to Care and Social Outcomes/ L. Lessard, J. Solomon // Health Care Finance. — 2017.— № 2 [electronic resource]. — Access: http://www.healthfinancejournal.com

3. Collins S.R. The rise in health care coverage andaffordability since health reform took effect: findings fromThe Commonwealth Fund Biennial Health InsuranceSurvey, 2014 / S.R. Collins, P.W. Rasmussen, M.M. Doty,S. Beutel // Issue Brief (Commonw Fund). — 2015. —№2:1—16. [electronic resource]. — Access: http://www.commonwealthfund.org

4. Wheeler J. Hospital Financial Management: What Isthe Link between Revenue Cycle Management, Profita-bility, and Not-for-Profit Hospitals' Ability to GrowEquity?/ J.Wheeler, S.Singh // Journal of HealthcareManagement. — 2012. — September/October [electronicresource]. — Access: https://www.researchgate.net/publication

5. Zhang H. Modeling and designing health carepayment innovations for medical imaging / H. Zhang, Ch.Wernz, D.R. Hughes // Health Care Management Science[electronic resource]. — Access: https://link.springer.com/article/10.1007/

6. Горин В.П. Формування фінансових ресурсів охо-рони здоров'я в контексті виконання критеріїв еконо-мічної безпеки / В.П. Горин // Наукові записки. Серія"Економіка". — 2015. — № 23. — С. 216—221.

7. Загорський В.С. Управління фінансовими ресур-сами закладів охорони здоров'я: монографія / В.С. За-горський, З.М. Лободіна, Г.С. Лопушняк. — Львів:ЛРІДУ НАДУ, 2010. — 276 с. — ІSBN 978 — 966 — 8687— 79 — 2.

8. Мальований М.І. Стан та проблеми державногофінансування охорони здоров'я в Україні / М.І. Маль-ований // Проблеми економіки. — 2013. — № 4. —С. 116—124.

9. Національні рахунки охорони здоров'я (НРОЗ)України у 2015 році: Статистичний бюлетень / Держав-на служба статистики України. — К., 2017. [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.-gov.ua/druk/publicat/kat_u/publzdorov_u.htm

10. Закон України "Про державні фінансові гарантіїмедичного обслуговування населення" [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws

11. Закон України "Про Державний бюджет Украї-ни на 2018 рік" [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/

12. Бондаренко О.С. Управління фінансовими по-токами в умовах логістизації економіки: монографія /О. С. Бондаренко. — К.: Кафедра, 2015. — 532 с.

13. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денеж-но-кредитная політика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.;под общ. ред. В. Лукашевича. — М.: 1996. — 448 c., c. 12.

14. Харрис Л. Денежная теория: Пер. с англ., общ.ред. и вступ. ст. В.М. Усоскина. — М.: Прогресс, 1990.— 750 с.

References:1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2016), "Resolution

"On Approval of the Concept of reforming health financing",available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1013-2016-%D1%80 (Accessed 03 August 2018).

2. Lessard, L. and Solomon, J. (2017), "Effects of a Pa-tient-Friendly Medical Debt Financing Program on Accessto Care and Social Outcomes, Health Care Finance, vol. 2,available at: http://www.healthfinancejournal.com,(Accessed 10 September 2018).

3. Collins, S. Rasmussen, P. Doty, M. and Beutel, S. (2015),"The rise in health care coverage and affordability since healthreform took effect: findings from The Commonwealth FundBiennial Health Insurance Survey, 2014", Issue Brief (CommonwFund), vol. 2:1-16, available at: http://pdfs.semanticscholar.org/895e/e9c291356c850481ad443a716907888fb610.pdf (Accessed10 September 2018).

4. Wheeler, J. and Singh, S. (2012), "Hospital FinancialManagement: What Is the Link between Revenue CycleManagement, Profitability, and Not-for-Profit Hospitals'Ability to Grow Equity?", Journal of HealthcareManagement. available at:https://www.researchgate.net/publication, (Accessed 05 September 2018).

5. Zhang, H. Wernz, Ch. and Hughes, D. (2018),"Modeling and designing health care payment innovationsfor medical imaging", Health Care Management Science,vol. 21, pp. 37-51, available at: https://link.springer.com/article/10.1007/s10729-016-9377-z (Accessed 05September 2018).

6. Gorin ,V.P. (2015), "Formation of financial resourcesfor health in the context of the economic criteria of safety",Scientific notes. Series "Economy", vol. 23, pp. 216—221.

7. Zagorski, V. S. Lobodin, Z.M. and Lopushnyak H.S.(2010), Upravlinnia finansovymy resursamy zakladivokhorony zdorov'ia [Financial Management of Health],Lviv, Ukraine.

8. Malovanyy, M.I. (2013), "State and problems ofhealth financing problems in Ukraine , Problems ofEconomics, vol. 4, pp. 116—124.

9. State Statistics Service of Ukraine (2017), "NationalHealth Accounts of Ukraine in 2015", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publzdorov_-u.htm (Accessed 22 August 2018).

10. The Verkhovna Rada of Ukraine (2017), The Law ofUkraine "On State Financial Guarantees of Medical Careof the Population", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws(Accessed 07August 2018).

11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2017), The Law ofUkraine "On the State Budget of Ukraine for 2018",available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/(Accessed 07August 2018).

12. Bondarenko, O.S. (2015), Upravlinnia finansovymypotokamy v umovakh lohistyzatsii ekonomiky [Mana-gement of financial flows of enterprises in the conditions oflogistics of the economy], Kafedra, Kyiv, Ukraine.

13. Dolan, E.J. (1996), Den'gi, bankovskoe delo idenezhno-kreditnaja polіtika [Money, Banking andMonetary Policy], Moscow: Russia.

14. Harris, L. (1990), Denezhnaja teorija [Moneytheory], Progress, Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 08.10.2018 р.


33www.economy.in.ua

УДК 658

О. А. Василенко,к. т. н., професор кафедри водопостачання та водовідведення,Київський національний університет будівництва та архітектури, м. КиївЛ. О. Василенко,к. т. н., доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовища,Київський національний університет будівництва та архітектури, м. КиївО. Г. Жукова,к. т. н., доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовища,Київський національний університет будівництва та архітектури, м. Київ

ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СХЕМЗНЕШКОДЖЕННЯ ХРОМВМІСТНИХ СТІЧНИХВОД ГАЛЬВАНОКОАГУЛЯЦІЄЮ

ECONOMIC SUBSTANTIATION OF SCHEMES OF NEUTRALIZATION OF CHROMIUM-CONTAINING WASTEWATER BY GALVANO-COAGULATION

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.33

O. Vasilenko,candidate of technical sciences, professor of the department of water supplyand drainage Kyiv National University of Construction and Architecture.L. Vasilenko,Associate Professor ar the Department of labour and environmental protectionof Kyiv National University of Construction and Architecture, PhD in Engineering sciences, docentO. Zhukova,Associate Professor ar the Department of labour and environmental protectionof Kyiv National University of Construction and Architecture, PhD in Engineering sciences, docent

Стічні води, які містять шестивалентний хром найнебезпечніші води, вони скидаються у навколишнє сере-довище в недостатньо очищеному вигляді , що є проблемою міжнародного значення. В Україні, як і за її межа-ми, стічні води гальванічних виробництв найбільш розповсюджені. Виробничі стічні води, забруднені кисло-тами, лугами та солями важких металів утворюються внаслідок хімічної та електрохімічної обробки металівта їх сплавів, а також при нанесенні гальванічних покрить. Загальний обсяг стічних вод, що скидаються вказа-ними підприємствами, складає в Україні біля 500 млн м3 на рік. У запропонований статі охарактеризованогальванічне виробництво, вплив його стічних вод на навколишнє середовище. Перераховано існуючи методиочистки промивних вод, які містять хром шість (Cr6+). Наведено схеми очистки хромвмісних стічних вод. Про-аналізовано, обгрунтовано недоліки методів та звернено увагу на їх якість після очистки. А також проведеноаналіз їх економічної привабливості. Розглянуто кожен метод очищення окремо. Запропоновано техніко-еко-номічні показники гальванокоагуляційного методу очистки промивних стічних вод від гальванічних вироб-ництв. На основі досліджень зроблено висновки, згідно з якими у виборі схеми потрібно враховувати новебудівництво та реконструкцію існуючих споруд.

Sewage water containing chrome is the most dangerous water, and it is released into the environment in aninsufficiently purified form, which is a problem of international significance. In Ukraine, as well as abroad, wastewaterfrom electroplating plants is most widespread. The industrial waste water contaminated with acids, alkalis and saltsof heavy metals is formed as a result of chemical and electrochemical treatment of metals and their alloys, as well as inthe application of electroplating coatings. The total volume of wastewater discharged by these enterprises in Ukraineis about 500 million cubic meters per year.

The proposed article describes the galvanic production, the impact of its effluents on the environment. The existingmethods of cleaning of flushing sewage containing chrome six are listed (Cr6+). Chromium-containing wastewatertreatment schemes are provided. The weaknesses of the methods have been analyzed, proved, and attention has beenpaid to their quality of wastewater treatment. An analysis of their economic attractiveness was also conducted. Eachtreatment method is considered separately. Technical and economic indicators of electroplating wastewater purificationfrom galvanic manufactures are proposed.

A comparison of the method of cleaning of flushing waste water from chromium by galvano-coagulation withexisting ones at enterprises or the most effective method proposed on the riek of Ukraine

An analysis of modern methods of cleaning of flushing wastewater has been carried out. Conclusions regardingthe energy efficiency of cleaning methods of channeled wastewaters are made. The technological scheme of the



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ той час як промислово розвинені регіони країни

потерпають від браку чистої води, гальванічне вироб-ництво споживає величезні обсяги водних ресурсів —понад 50 млн м3 за рік [1]. Гальванічне виробництво на-лежить до найнебезпечніших промислових технологій,відрізняється шкідливими умовами праці, великоюкількістю відходів, значними об'ємами стічних вод, щомістять високотоксичні хімічні забруднення. Основни-ми складовими гальванічних стічних вод є неорганічнісполуки високої токсичності, обумовленої вмістом важ-ких металів, — хрому, заліза, цинку, нікелю, міді, кад-мію та ін. Особливо небезпечними є сполуки шестива-лентного хрому, що відноситься до першого класу не-безпеки. Токсичність Сr6+ проявляється в пригніченніросту, гальмуванні метаболічних процесів у вигляді ге-нетичних, гонадотропних, ембріотропних змін, сполу-ки ж хрому також відносяться до групи високого кан-церогенного ризику [2]. Для вирішення актуальних про-блем забруднення поверхневих водойм України необ-хідно здійснити комплекс заходів, спрямованих нараціоналізацію виробничих схем водоспоживання, во-довідведення й очищення виробничих стічних вод. Од-ним з першочергових завдань є впровадження сучаснихтехнологій очищення, які дозволять на виході отриму-вати стічні води з концентрацією забруднювальних ре-човин, що не перевищуватиме встановлені ліміти, тобтодорівнювати ГДК.

В умовах ринкової економіки України, яка розви-вається, відсутні фіксовані ціни на обладнання, енерго-носії, реагенти та коливаються ставки персоналу, щообслуговує промислові підприємства різних видів влас-ності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗ ОБГРУНТУВАННЯМ

Виходячи з цього можливо порівняння мето-ду очистки промивних стічних вод від хрому галь-ванокоагуляцією з існуючими на підприємствахабо найбільш ефективним методом запропонова-ним на ринку України.

Серед існуючих чисельних методів очищенняхромовмісних стічних вод гальванічного вироб-ництва — реагентних, іонообмінних, сорбційних,мембранних, біохімічних, електрохімічних — най-поширенішим на вітчизняних підприємствах єреагентний.

Зрештою, використання реагентного методупризводить до утворення значної кількостішламів (10,0 — 12,5 тис. т/рік), які містять у ве-ликих кількостях гідроксиди, карбонати і соліважких металів [4].

При використанні мембранних методів очис-тки спостерігається низька хімічна стійкість в аг-ресивних середовищах і висока собівартість, якідозволяють застосовувати мембрани лише там, десередовища неагресивні і концентрації іонів ме-талів не на багато перевищують ГДК. У зв'язку зтим мембранні технології не знайшли поки щоширокого застосування для локального очищен-ня промивних хромовмісних вод гальванічних ви-робництв.

До сорбційних методів очищення гальванічнихстоків відносять адсорбцію та іонний обмін. Як сор-бенти хрому використовують штучні та природні

Ключові слова: гальванокоагуляція, хромвмісні стічні води, техніко-економічні показники, технологічнісхеми очистки.

Kay words: galvano-coagulation, chromium-containing wastewater, technical and economic indicators, techno-logical schemes of purification.

пористі матеріали. Обмеження в промисловому викорис-танні адсорбційних методів пов'язані з ускладненням ре-генерації та повторного використання сорбенту.

Іонообмінний метод знешкодження стічних вод знай-шов широке застосування за кордоном. Найуживанішимє спосіб іонообмінного вилучення і регенерації хрому (VI)за допомогою двох колонок, заповнених, відповідно,сильнокислим катіонітом і сильноосновним аніонітом.Для видалення хрому (VI) використовують слабооснов-ний аніоніт амберліт IPA-94S, що має високу хімічнустійкість і легко регенерується [3; 7]. Проте для застосу-вання цього іоніту необхідне попереднє очищення водивід механічних домішок, олив, жирів. При використаннііонообмінного методу виникає проблема переробки елю-атів і додаткового очищення промивних вод, оскільки приіонному обміні абсолютний скид солей у 2,5—3 разибільший, ніж при реагентному очищенні.

Дніпропетровським університетом запропонованоспосіб очищення хромовмісних стічних вод біофільтра-торами — личинками безхвостих амфібій [4]. Автори [5]пропонують очищення від хрому здійснювати спорамиміцеальних грибів Aspergillus fl avus. До недоліків біо-логічних методів очищення слід віднести високу чут-ливість бактерій до хімічного складу стічних вод.

Найдоступнішим для впровадження способом елек-трохімічної обробки хромовмісних стічних вод сьогоднівважається електрокоагуляція з розчинними сталеви-ми анодами. Суть методу полягає у відновленні біхро-мат і хромат іонів іонами заліза Fe (II), що утворюють-ся при електролітичному розчиненні сталевих анодів, таза рахунок катодних реакцій. Широке розповсюджен-ня электрокоагуляційнного методу гальмується на сьо-годні високими витратами матеріалів анодів (заліза іалюмінію) та електроенергії. Недоліком є також втратацінних компонентів (наприклад, хрому), який разом з

1—2 — ємності кислих стоків, 3 — ємності хромвмісних стоків, 4 —

ємності ціановмісних стоків, 5 — реактор очистки від ціанідів, 6 — бак-

дозатор лугу, 7 — бак-дозатор окисника, 8 — реактор очистки від хрому,

9 — бак-дозатор сірчаної кислоти,10 — бак-дозатор сульфату натрію, 11 —

бак-дозатор вапняного молока, 12 — реактор нейтралізації, 13 —

відстійник, 14 — вакуум-фільтр.

Рис. 1. Реагентна технологічна схема очищенняхромвмісних стічних вод

Джерело: [9].

proposed method is presented. its advantages are given. Estimated costs of capital and operating costs. Based on theresearch, it was concluded that according to the scheme selection, new construction and reconstruction of existingstructures should be taken into account.


35www.economy.in.ua

гидроксидом анодного материалу направляється увідвал [6].

Основним недоліком цього методу — виникненняоб'ємних шлаків і використання для очищення води ли-стової сталі або алюмінію.

Вивчення методів електрохімічної очист-ки вод дозволяє зробити висновки, що при до-статньо високій ступені очистки вони вимага-ють корекції рН, а це пов'язано з використан-ням великої кількості коштовних реагентів.При цьому з'являються гідроксидні сполучен-ня, які вносять у технологічну схему очисткинеобхідність у додаткових спорудах.

Таким чином, аналіз літературних да-них показує, що основними методами очи-стки стічних вод гальванічних виробництввід іонів важких металів, які знайшлинайбільш широке застосування в промис-ловості є реагентний та електрокоагуляц-ійний. Технологічні рішення, які викорис-товуються в Україні на сьогодні вимагаютьвикористання значної кількості реагентівта енергоносіїв, також не дозволяють ство-

рити компактний блок очисних споруд та суттєвоінтенсифікувати процес очищення. Найбільш сучас-ним методом очистки промивних стічних вод від важ-ких металів, а саме від VІ — валентного хрому та еко-номічно вигідним є метод гальванокоагуляції. Методгальванокоагуляції дозволяє відмовитися від вико-ристання реагентного господарства, різко скороти-ти об'єм очисних споруд по очищенню води за раху-нок виникнення оксидних форм металів, що приво-дить до збільшення швидкості осадження, відмови-тися від дефіцитних компонентів — листової сталі,яка використовується при очистці стічних вод мето-дом електрокоагуляції.

При вивченні, аналізу та порівнянні різномані-тних методів очистки промивних стічних вод галь-ванічного виробництва від іонів хрому (VI) вияв-ленні спільні признаки:

— у всіх методах протікає процес сорбції або якосновний (сорбційний метод), або як супутній (іон-ний, реагентний и електрокоагуляційнний методи);

— у всіх методах в якості реагенту застосовуютьсясполуки заліза і як коагулянту, і як відновника, і як сор-бенту, що дозволяє розширити діапазон рН середови-ща максимального видалення домішок з води, підвищи-ти гідравлічну крупність частинок виділяється суспензії.

Переглянемо деякі чинні технологічні схеми:Господарські стічні води (ГС) потрапляють у 1 відстійник

насосом подаються до 2 змішувача куди одночасно потрап-ляють хромвміщюючі води з концентрацією хрому Cr6+ 85мг/л, а також активований мул (АМ) з бактеріями родуPseudotnonas. З бактеріями стічні води потрапляють до біов-ідновлювача 3. Процес відновлення відбувається при пост-ійному перемішуванні суміші та підтримки активного мулу узваженому стані. Далі стічні води потрапляють у відстійник4. Води відстоюються та потрапляють у резервуар 5.

Стічні води потрапляють в резервуар 1. Насосом 2 пере-качуються до фільтру 3 очистки механічних сумішей, далі водапотрапляє до аніонітових фільтрів 4, 5, які заповнені іонооб-мінними смолами АВ — 17 в ОН-формі. Очищена вода по-дається в ванну хромування 12. 6. Додатковий катіонівфільтр,7.бак для видалених сполук хрому, 8 бак для сборувідпрацьованого рас твору, 13 ємності з лугами, 14 з кисло-тою, які призначені для промивання фільтрів. Промивнийрозчин нейтралізується в баку 11, куди через дозатор одно-часно подається необхідна кількість вапна із баку 10.

У результаті виконаного аналізу сучасних методівочистки стічних вод, що містять хром, встановлено, щоіснуючі технології і установки енергозатратні і вимага-ють попередньої фізико-хімічної обробки розчинів ітому найбільш надійним методом з економічної і еко-логічної точок зору є гальванокоагуляція.

Технологічна схема методу очистки гальванокоагу-ляції складається з таких споруд: усереднювача з жи-ровловлювачем та збірником осаду, насосу (яущо є по-треба) для рівномірної подачі стічних вод на фільтр з ком-плексним завантаженням, ємності для збору фільтрату,


Рис. 2 Схема біохімічної очистки


Рис. 3. Схема іонообмінного очищення стічних вод

Перелік показників Кошторис в

умовних одиницях

Капітальні затрати

Вугільний фільтр 10478

Резервуар накопичувач хромвмістних стічних

вод V = 20м3

7227

Насоси для подачі води і промивки фільтрів 1638

Ємкість для сбіру води (фільтрату) V = 75м3 8871

Вентиляційне обладнання 11600

Резервуар усереднювач кислотно-лужних

стічних вод V = 50м3

2527

Фільтр механічний 4000

Шламоуплотнітель V = 20м3 2440

Вузол обезвожувания 333900

Фільтр пресс 1450

Всього 337790

Технологічні сети – 20% 67558

Благоустрій - 10% 33779

Допоміжні споруди – 25% 84447,5

Всього 523574,5

Експлуатаційні витрати

Амортизаційні витрати 42213

Електроенергія 61670

Матеріали 9340

Заробітна плата 13200

Вода з горводопроводу + скид стічних вод 8620

Поточний ремонт 1% від капітальних вкладень 5235,7

Інші витрати 20% від суми заробітної плати і

амортизації

11082,6

Всього 146649,5

Таблиця 1. Капітальні, експлуатаційні витрати



з якої він направляється насосом у гальванічнуванну та споруда для промивання фільтра і об-робки промивної води та осаду.

У процесі очистки стічних вод від хрому VIметодом гальванокоагуляції при фільтруваннічерез завантаження, яке складається з активо-ваного вугілля в присутні іонів магнію, що по-трапляють в воду, яка обробляється, в резуль-таті розчинення стержнів магнію, цей процесвідбувається в тілі фільтра.

У процесі, який розглядається, в якості ано-да виступає металевий магній, а в якості катода графітабо активоване вугілля. Останній у цьому випадку вико-ристовується, як електропрводний матеріал з малимелектрохімічним опором. Вибір катоду та аноду прийня-тий з урахуванням значної різниці їх стандартних еллек-торохімічних потенціалів [8].

Згідно з дослідженнями, які були здійснені в лабо-раторії КНУБА, констатуємо, що для невеликих вироб-ництв можна рекомендувати реконструкцію очиснихспоруд для застосування методу гальванокоагуляції

При порівнянні різних варіантів технічних рішень нарівні розробки проектів користуються порівнянням при-ведених витрат Пр, які розраховуються за формулою

Пр = кС + Еде: К — коефіцієнт дорівнює 0,12 для типових рішень

і 0,15 для нової техніки;С — капітальні витрати на будівництво споруд;Е — річні експлуатаційні витрати.На наш погляд, найбільш близької до запропонован-

ної є технологія очистки стічних вод гальваничного ви-робництва п/я А-7880. Річна продуктивність 157680 м3/рік з навединими витратами 349,2 тис. у. о. при цьомукапітальні витрати складають 809,9 тис. у.о., експлуа-таційні витрати 230,1 тис. у.о.

Припускаючи, що кількість обслуговуючого персона-лу очисних установок буде однаковим, визначимо вартістьустановки за пропонованою технологією очищення:

Продуктивність, м3 / год — 18.Кількість фільтрів, шт.— 2.Обсяг завантаження активованого вугілля, м3, — 5,4.Маса завантаженого активованого вугілля, т, — 7,0.Маса магнієвих стрижнів, кг, — 33.Вартість одного вугільного фільтра 5239 у. о.:Вартість активованого вугілля — 660 у. о. за тонну,

необхідно 14 тонн / рік — 9240 у. о.Вартість магнієвих стрижнів — 3 у.о. за кг, на уста-

новку необхідно 100 у. о.Капітальні, експлуатаційні витрати наведені по зап-

ропонованому варіанту зведені в таблицю 1. А основнітехніко-економічні показники за запропонованими ва-ріантами представлені в таблиці 2.

ВИСНОВКИПри обгрунтуванні вибору схеми знешкодження

хромвмісних стічних вод треба враховувати нове будів-ництво та реконструкцію існуючих споруд. Очевидно, щопропонована схема вимагає менших виробничих площ ібільш надійна. Реконструкція існуючої технологічноїсхеми вимагає проведення додаткових досліджень в пи-танні забезпечення магнієм і активованим вугіллям. Алетехніко-економічні показники запропонованої техноло-гічної схеми, показують зниження капітальних витрат на35 % та експлуатаційних — на 36%. До цього ж експери-мент показав, що ефект очистки складає 98 — 99%. А зав-дяки тому, що вугілля повторно використовується, тоекологічно-економічний ефект достатньо високий.

Експериментом обгрунтовано, що запропонованасхема очистки хромвмісних стічних вод є економічновигідною з високим ефектом очистки.

При проектуванні нової схеми очистки хромвміснихстічних вод найбільш раціональною є запропонованасхема, за якої собівартість очистки 1м3 хромвміснихстічних вод приблизно в два рази менша.

Література:1. Машинобудування в Україні: тенденції, пробле-

ми, перспективи / За заг. ред. Б.М. Данилишина. —Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. — 308 с.

2. Виноградов С.С. Экологически безопасное галь-ваническое производство / С.С. Виноградов / Под ред.В.Н. Кудрявцева. — М.: Глобус, 1998. — 302 с.

3. Jones F. Ionic of chomates extraction / F. Jones // Effluent and Water Treat. J. — 1979. — №9. — С. 483—485.

4. Yolanda M. Biosorption of antimony and chromium speciesby Spirulina platensis and Phaseolus. Applications to bioextractantimony and chromium from natural and industrial waters / M.Yolanda // Аnalyst. — 1998. — №7. — P. 1593—1598.

5. Баранов А.Н. Электрохимические методы очист-ки сточных вод промышленных предприятий / А.Н. Ба-ранов // Вестн. Иркут. гос. техн. ун-та. — 2007. — Ч. 1,№ 1. — С. 13—14.

6. Аренский С.С., Гибская Е.С. Нейтрализация, очи-стка, регенерация и утилизация хромосодержащих галь-ваностоков, (обзор) // Экотехнология и ресурсосбере-жения. — 1996. — №3 — С. 21—32.

7. Shanna D.C. Cleaning of sewages from salts of chromeby carbon absorbent / D.C. Shanna, C.F. Forster // WaterS.Afr. — 1996. — № 2. — P.153—160.

8. Волошкіна О.С., Василенко Л.О., Березниць-ка Ю.О. Закономірності міграції солей важких металівчерез активоване вугілля в природних фільтрах // Еко-логічна безпека та природокористування збірник нау-кових праць. Вип. 20. — К., 2015. — С. 45—48.

9 Бєлов С.В., Барбінов Ф.А., Козьяков А.Ф. та ін.Охорона навколишнього середовища. — М.: Вища шк.,1991. — 339 с.

References:1. Danylyshyna, B.M. (2007), Mashynobuduvannia v

Ukraini: tendentsii, problemy, perspektyvy [Machine-building in Ukraine: trends, problems, perspectives],Aspekt-Polihraf, Nizhyn, Ukraine.

2. Vynohradov, S.S. (1998), Ekolohychesky bezopasnoehal'vanycheskoe proyzvodstvo [Environmentally safeelectroplating], Hlobus, Moscow, Russia.

3. Jones, F. (1979), "Ionic of chomates extraction", Effluent and Water Treat, vol. 9, pp. 483—485.

4. Yolanda, M. (1998), "Biosorption of antimony andchromium species by Spirulina platensis and Phaseolus.Applications to bioextract antimony and chromium fromnatural and industrial waters", Analyst, vol. 7, pp. 1593—1598.

5. Baranov, A.N. (2007), "Electrochemical methods ofwastewater treatment of industrial enterprises", Vestn.Yrkut. hos. tekhn. un-ta, vol. 1, no. 1, pp. 13—14.

6. Arenskyj, S.S. and Hybskaia, E.S. (1996), "Neut-ralization, purification, regeneration and utilization ofchromiferous electroplating", Ekotekhnolohyia y resur-sosberezhenyia, vol. 3, pp. 21—32.

7. Shanna, D.C. and Forster, C.F. (1996), "Cleaning ofsewages from salts of chrome by carbon absorbent", WaterS.Afr, vol. 2, pp. 153—160.

8. Voloshkina, O.S. Vasylenko, L.O. and Bereznyts'ka,Yu.O. (2015), "Patterns of migration of heavy metal saltsthrough activated carbon in natural filters", Ekolohichnabezpeka ta pryrodokorystuvannia zbirnyk naukovykhprats', vol. 20, pp. 45—48.

9. Bielov, S.V. Barbinov, F.A. and Koz'iakov, A.F.(1991), Okhorona navkolyshn'oho seredovyscha [Environ-mental protection], Vyscha shk., Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 08.10.2018 р.

Перелік показників Одиниця

виміру

Витрати

Існуюча схема Запропонована схема

Потужність

електрообладнання

кВт/рік 2862314 308351

Капітальні витрати тис. у. о 809,9 523,6

Експлуатаційні витрати тис. у. о. 230,1 146,65

Наведені витрати тис. у. о 349,2 225,1

Собівартість 1м3 очистки

хромвмісниих стічних вод

у. о. 2,2 1,4

Таблиця 2. Основні техніко-економічні показники


37www.economy.in.ua

УДК 517.54 (336.225.674)

І. І. Подік,к. е. н., старший науковий співробітник, Науково-дослідний інститутфіскальної політики Університету державної фіскальної служби України, м. ІрпіньГ. М. Білецька,к. ю. н., завідувач відділу, Науково-дослідний інститут фіскальної політикиУніверситету державної фіскальної служби України, м. ІрпіньН. Л. Ковтунович,старший науковий співробітник, Науково-дослідний інститут фіскальноїполітики Університету державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕЛЕКТРОННОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ:СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.37

I. Podik,Candidate of Economic Sciences (Ph.D.), Senior Researcher,Research Institute of Fiscal Policy at the University of the State Fiscal Service of Ukraine, IrpinA. Biletskaya,Candidate of Juridical Sciences (Ph.D.), Head of Department, Research Institute of Fiscal Policy at the Universityof the State Fiscal Service of Ukraine, IrpinN. Kovtunovych,Senior Researcher, Research Institute of Fiscal Policy at the University of the State Fiscal Service of Ukraine, Irpin

REGULATORY AND LEGAL FRAMEWORK FOR ELECTRONIC AUDITING IN UKRAINE: STATUSAND PROSPECTS

Розвиток цифрових технологій призвів до появи нових форматів та способів зберігання і обробкиданих, які, в свою чергу, дали поштовх запровадженню новітніх форм та видів контролю, одним з яких єелектронний аудит.

У статті проаналізовано чинні вітчизняні нормативно-правові акти, які стосуються організації таздійснення такого виду перевірок.

Встановлено, що розвиток функціонування інституту електронного аудиту в Україні, а відповідно ійого правового регулювання, значно відстає від темпів розвитку цієї сфери в зарубіжних країнах (Порту-галія, Австрія, Люксембург, Польща, Литва, Норвегія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Франція), а саме:відсутнє нормативно закріплене визначення електронного аудиту та не врегульовано порядок його про-ведення; немає єдиного формату файлу подання даних до фіскальних органів для цілей е-аудиту (подат-кового аудиторського файлу); не закріплено відповідні права та обов'язки платників податків й контро-люючих органів.

Відповідно авторами рекомендовано ввести в національну практику дефініцію запропоновану ІОТА,а саме: "е-аудит — це верифікація та перевірка бухгалтерських операцій, яка здійснюються в електрон-ному середовищі за допомогою комп'ютеризованих інструментів, використовуючи аналітичні, оціночніта тестові методи аудиту".

Також у статті наведено структуру проекту українського податкового аудиторського файлу (SAF-TUA), розробленого на основі другої версії стандартного податкового аудиторського файлу з урахуван-ням вітчизняної практики ведення бухгалтерського обліку, та описано процедуру проведення електрон-ного аудиту на його основі. Рекомендований порядок складається з кількох етапів й дозволить досягтибільш прогресивних та цивілізованих взаємовідносин між платниками податків і фіскальними органа-ми.

The development of digital technologies has led to the emergence of new formats and ways of storing andprocessing data, which in turn gave impetus to the introduction of the latest forms and types of control, one ofwhich is the electronic audit.

The article analyzes the current domestic statutory instruments concerning the organization andimplementation of such kind of inspections.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ умовах проблематичності формування достатньої

податкової складової доходів бюджету та необхідностіскорочення рівня тіньової економіки на особливу увагузаслуговує дослідження здійснення фіскальними орга-нами заходів щодо підвищення ефективності податко-вого контролю за масивом господарських операційплатника податків [1]. Водночас доцільно враховувати,що на сьогодні комп'ютерні технології посідають важ-ливе місце в майже усіх сферах людської життєдіяль-ності та наклали відбиток на функціонування практич-но всіх суспільних інститутів, в тому числі фіскальнихорганів. Зокрема в міжнародній практиці вже визначе-но та закріплено на законодавчому рівні сутність елек-тронного аудиту, запроваджено електронний докумен-тообіг, розроблено та затверджено формат файлу дляцілей електронного податкового аудиту, а також мето-дологію щодо його проведення.

Такий стан речей дає підстави говорити про не-обхідність вивчення питання сучасного стану та норма-тивно-правового регулювання е-аудиту в Україні, щомає не лише наукову, а й практичну цінність і потребуєобов'язкового вирішення.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПитанням виникнення е-аудиту, етапам його запро-

вадження та ефективності проведення, комп'ютеризаціїаудиторської діяльності присвячувалися праці як тео-ретиків, так і практиків, зокрема Я.А. Гончарука,В.С. Рудницького, О.С. Кушнарьова, С.В. Івахненка,Т.В. Мултанівської, О.А. Кузуб, В.Ю. Лісіної та іншихдослідників. Також окремі аспекти проведення аудитув умовах застосування комп'ютерних технологій розг-лядалися у фундаментальних роботах закордонних ав-торів, як-от М. Васархелай, P. Вебер, Б. Дженкінс, П.Квест, К. Кловз та інших. На думку науковців, цифровітехнології опрацювання даних підвищують рівень інте-лектуалізації аудиторської діяльності, посилюють нау-кове обгрунтування аудиторських висновків, сприяютьповноті й своєчасності нарахування й сплати податків,зборів та обов'язкових платежів. Разом з тим, питання,пов'язані з нормативно-правовим забезпеченням елек-тронного аудиту, залишаються дискусійними і тому ви-магають подальших досліджень.

It has been established that the development of the functioning of the Institute of Electronic Auditing inUkraine, and accordingly its legal regulation, is far behind the pace of development of this sphere in foreigncountries (Portugal, Austria, Luxembourg, Poland, Lithuania, Norway, Germany, the Netherlands, Sweden, andFrance), namely: there is no normative definition of the electronic audit and the procedure for conducting it isnot regulated; there is no single file format for submission of data to fiscal authorities for e-audit purposes (taxaudit file); the relevant rights and obligations of taxpayers and controlling bodies are not fixed.

The authors proposed the introduction of a national IOTA-defined e-auditing practice, namely, "e-audit it isthe verification/checking of accounting transactions (and their sources/origins) processed in an electronicenvironment, using analysis, evaluation and testing audit methods, assisted by computerized tools".

This paper describes the structure of the Ukrainian tax audit file (SAF-T UA) project. The SAF-T UA projectwas developed on the basis of the second version of the standard tax audit file published in April 2010 by theOECD Fiscal Affairs Committee, taking into account national accounting practices.

Together with the draft tax audit file, the authors proposed a procedure for conducting an electronic audit onits basis. The recommended procedure consists of several stages and will allow the achievement of moreprogressive and civilized relationship between taxpayers and fiscal authorities.

Ключові слова: е-аудит, податковий аудит, електронний формат, стандартний податковий аудиторсь-кий файл, інформаційні системи.

Key words: E-audit, tax audit, electronic format, Standard Audit File for Tax, information systems.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ СТАТТІМетою статті є аналіз та оцінка вітчизняних норма-

тивно-правових актів, що регулюють процес здійснен-ня електронного аудиту. Адже для забезпечення належ-ного функціонування інституту е-аудиту, необхідним єформування сприятливих умов для виконання податко-вого обов'язку платниками податків та гарантуваннязахисту їх прав та законних інтересів, досягнення ви-щого рівня погодження з результатами перевірок, змен-шення витрат часу та зусиль на надання відповідної до-кументації, а також спрощення роботи органів ДФСУкраїни. Це обумовлює наступні завдання: визначитиперелік нормативно-правових актів присвячених орган-ізації та здійсненню е-аудиту; встановити, які аспектиелектронного аудиту підлягають регулюванню; розро-бити пропозиції щодо доповнень чинного законодавстващодо забезпечення належного функціонування інсти-туту електронного аудиту в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВ Україні одним із перших кроків у напрямі запро-

вадження електронного аудиту було схвалення Кабіне-том Міністрів України "Стратегії реформування системиуправління державними фінансами на 2017—2020 роки"[2], яка передбачає проведення системної реформи всфері державних фінансів. Зокрема, як свідчитьпідпункт 4 пункту 2 розділу I Плану заходів з реалізаціїСтратегії, "…з метою підвищення якості та ефективностіподаткового адміністрування передбачено впроваджен-ня Мінфіном спільно з ДФС е-аудиту із застосуваннямвідповідного програмного забезпечення" [3].

Також Комітетом управління Проекту з комплекс-ної реформи ДФС [4] погоджено першочергові заходищодо підвищення ефективності операційних процесів уДФС, що полегшать процес сплати податків для плат-ників і стануть запорукою подальших перетворень.

Одним із таких заходів є перехід на електроннийдокументообіг, у т.ч. складання первинних документівта ведення бухгалтерського обліку в електронному ви-гляді, право подавати документи в електронній форміуповноваженим контролюючим органам, окремі мож-ливості використання електронного кабінету платникаподатків та особливості подання електронних доку-ментів для податкової перевірки тощо.


39www.economy.in.ua

Зокрема електронний документ, відповідно до статі5 Закону України "Про електронні документи та елект-ронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV [5] —це документ, інформація в якому зафіксована у виглядіелектронних даних, включаючи обов'язкові реквізитидокумента, склад та порядок розміщення яких визна-чається законодавством. Електронний документ, якийпідготовлено відповідно до вимог чинного законодав-ства та який містить усі необхідні реквізити, має таку жюридичну силу, як і документ у паперовому вигляді.

Зауважимо, що у пункті 85.2 статті 85 Податковогокодексу України [6] право отримувати від великих плат-ників податків документи в електронній формі забезпе-чується обов'язком останніх їх надати, з урахуваннямумови щодо реєстрації електронного підпису. Відпо-відно, статтею 1 Закону України "Про електронний циф-ровий підпис" від 23.05.2003 № 852-ІV [7] визначено, щоелектронний цифровий підпис є різновидом електрон-ного підпису, отриманого за результатом криптогра-фічного перетворення набору електронних даних, якийдодається до цього набору або логічно з ним поєднуєть-ся і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифі-кувати особу, яка підписувала.

Позиція контролюючого органу щодо можливостіведення платниками податків виключно в електронно-му вигляді документів з обліку доходів, витрат та іншихпоказників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподат-кування (податкових зобов'язань), первинних доку-ментів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансовоїзвітності, інших документів, пов'язаних з обчисленнямта сплатою податків і зборів, використання документів,створених в електронній формі, порядку використанняелектронного цифрового підпису, а також вимог доелектронних документів та порядку їх зберігання, ви-значена Листом ДФС України від 04.01.2017 № 30/6/99-99-15-02-02-15 [8]. В цьому нормативному акті вказано,що платники податків, які здійснюють ведення доку-ментів з обліку доходів, витрат та інших показників,пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (по-даткових зобов'язань), первинних документів, регістрівбухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншихдокументів, пов'язаних з обчисленням та сплатою по-датків і зборів у електронному вигляді, зобов'язані припроведенні перевірок надати посадовим особам конт-ролюючого органу на їх вимогу копії документів, щоналежать до предмета перевірки.

Водночас абзацом четвертим пункту 85.2 статті 85Податкового кодексу України [5] визначено, що загаль-ний формат та порядок подання документів, які пов'я-зані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщотакі документи створюються таким платником податківв електронній формі та зберігаються на машинних но-сіях інформації) встановлюються центральним органомвиконавчої влади, що забезпечує формування держав-ної фінансової політики. Наразі це питання регулюєть-ся Наказом Міністерства доходів і зборів України від07.11.2011 № 1393 "Про затвердження Порядку надан-ня документів великого платника податків в електроннійформі при проведенні документальної перевірки" [9].

Також враховуючи, що електронний аудит здебіль-шого ототожнюється з електронною перевіркою слідзупинитися на підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75Податкового кодексу України [6], де визначено що до-кументальною невиїзною позаплановою електронноюперевіркою за заявою платника податків (далі — елект-ронна перевірка) вважається перевірка, що проводить-ся на підставі заяви, поданої платником податків з не-значним ступенем ризику до контролюючого органу, вякому він перебуває на податковому обліку.

Така перевірка здійснюється за заявою платникаподатків на підставі поданих ним до відповідного орга-ну ДФС документів в електронній формі, що пов'язані зобчисленням та сплатою податків і зборів. Порядок по-дання документів в електронній формі для проведення

електронної перевірки затверджено Наказом Міністер-ства доходів і зборів України від 31.12.2013 № 898 "Прозатвердження форматів та Порядку подання документівв електронній формі для проведення електронної пере-вірки" [10]. За результатами електронної перевіркискладається довідка у двох примірниках, що надаєтьсяплатнику податків або його законним представникам.

З наведеного вище бачимо, що на сьогодні здійсне-но певні кроки на шляху запровадження кращої світо-вої практики щодо організації та проведення е-аудитув діяльність вітчизняних фіскальних органів. Проте ниніпоза правовим полем регулювання цього виду аудитуперебувають:

— визначення поняття "електронний аудит" та по-рядку його проведення,

— створення єдиного формату файлу подання да-них до фіскальних органів для цілей е-аудиту (податко-вого аудиторського файлу),

— визначення відповідних прав та обов'язків плат-ників податків й контролюючих органів тощо.

Відтак, враховуючи євроінтеграційний вектор роз-витку української економіки та заходи щодо гармоні-зації національного законодавства із законодавствомЄвропейського Союзу, доцільно в ввести національнупрактику визначення електронного аудиту запропоно-ване ІОТА, а саме: "е-аудит — це верифікація та пере-вірка бухгалтерських операцій, яка здійснюються велектронному середовищі за допомогою комп'ютеризо-ваних інструментів, використовуючи аналітичні, оці-ночні та тестові методи аудиту" [11].

Невід'ємною частиною впровадження е-аудиту єрозроблення єдиного формату файлу подання даних дофіскальних органів для цілей е-аудиту. Відтак реаліза-ція цього етапу передбачає створення формату украї-нської версії податкового аудиторського файлу (SAF-T UA) з урахуванням особливостей вітчизняної прак-тики ведення бухгалтерського обліку на основі рекомен-дацій ОЕСР (версія SAF-T 2.0), які оприлюдненні у квітні2010 року Комітетом з фіскальних питань [12].

Структурно стандартний податковий аудиторськийфайл складається із чотирьох розділів: "Заголовок","Довідники", "Журнал бухгалтерських записів" та "Пер-винні документи". Його українську версію доцільно до-повнити п'ятим розділом "Фінансова звітність", адже на-явність такого розділу у файлі податкового аудиту доз-воляє контролюючим органам здійснити комплекснуекспертизу фінансово-господарської діяльностіпідприємства на предмет відповідності ведення облікувимогам податкового та бухгалтерського законодав-ства, здійснити оцінку правильності нарахування й по-вноти сплати податків, проаналізувати інші аспекти опо-даткування.

Блок-схема структури українського податковогоаудиторського файлу (SAF-T UA) представлена на ри-сунку 1.

Розділ "Заголовок" містить інформацію про су-б'єкта господарювання, від імені якого створено подат-ковий аудиторський файл, його контактних осіб, юри-дичну адресу та реєстраційні дані. У цьому розділі вка-зується рік та звітний період, за який складено подат-ковий аудиторський файл. Також у "Заголовку" наво-диться інформація про програмне забезпечення, за до-помогою якого було сформовано податковий ауди-торський файл, його версію та розробника.

Розділ "Довідники" складається з упорядкованихвідомостей про рахунки бухгалтерського обліку, які за-стосовуються суб'єктом господарювання, його власників,контрагентів, продукцію, запаси, необоротні активи тощота має в своїй структурі дев'ять підрозділів, а саме:

1) "Сальдова відомість" — підрозділ, де міститьсяінформація про рахунки бухгалтерського обліку, щовикористовуються підприємством, а також про залиш-ки коштів на цих рахунках на початок і кінець звітногоперіоду;



2) "Контрагенти" — підрозділ, де розкриваєтьсяінформація про постачальників та покупців, юридичнихта фізичних осіб. Щодо кожного контрагента вказуєть-ся його назва, реєстраційні та контактні дані, а такождебетове/кредитове сальдо за цим контрагентом та йогоунікальний ідентифікатор;

3) "Податкова таблиця" — підрозділ, який дає мож-ливість обрати вид податку (ПДВ, податок на прибутокпідприємств) та переглянути всі деталі пов'язані з йогонарахуванням та стягненням;

4) "Таблиця одиниць вимірювання" — підрозділ,який містить опис усіх видів одиниць вимірювання, щозастосовуються господарюючим суб'єктом, від іменіякого подано податковий аудиторський файл;

5) "Довідник операцій" — таблиця з описом усіхвидів й типів господарських операцій, а також відповідніумовні позначення;

6) "Продукція" — підрозділ, де міститься інфор-мація про результати трудової діяльності (виробничихпроцесів) суб'єкта господарювання, що мають кориснівластивості і призначені для використання спожива-чем;

7) "Запаси" — підрозділ, який містить інформаціюпро матеріальні цінності (відмінні від основної про-дукції), що очікують вступу у процес виробничого абоособистого споживання;

8) "Власники" — підрозділ, який відображає інфор-мацію про власника (власників) суб'єкта господарюван-ня;

9)"Необоротні активи" — підрозділ, що надає мож-ливість контролюючим органам перевірити наявне уплатника податків майно.

Розділ "Фінансова звітність" містить вичерпну тадостовірну інформацію про фінансовий стан, резуль-тати діяльності та рух грошових коштів суб'єкта гос-подарювання за звітний період та включає в себе такіпідрозділи: "Баланс (Звіт про фінансовий стан)"; "Звітпро фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)";"Звіт про рух грошових коштів"; "Звіт про власний кап-італ" і "Примітки до фінансової звітності".

Розділ "Журнал бухгалтерських записів" — цеосновний зведений реєстр бухгалтерського обліку, уякому відображаються дані за звітний період за всімарахунками бухгалтерського обліку, що застосовуєсуб'єкт господарювання. У ньому міститься інформа-ція щодо господарських операцій платника податків врозрізі рахунків та операцій із можливістю переглядувиписки за кожним конкретним рахунком та деталіза-цією кожної окремої операції.

Розділ "Первинні документи" — відображає первиннідокументи бухгалтерського обліку в розрізі відповіднихпідрозділів: "Рахунки-фактури продажів", "Рахунки-фактури закупівель", "Платежі", "Операції з запасами","Операції з необоротними активами", "Податкові на-кладні", "Акцизні накладні" та "Робочі документи".

Щодо порядку проведення е-аудиту на основі по-даткового аудиторського файлу то його доцільно про-водити в кілька етапів [13]. На першому етапі платникподатків здійснює формування даних у форматі SAF-Tта надає їх до фіскального органу. Підготовка подат-кового аудиторського файлу та його передача до відпо-відного органу ДФС може здійснюватись як на вимогуфіскального органу, так і у встановлений законодав-ством термін. Також можуть мати місце обидві умовиподання файлів. При цьому використовуються спе-ціальні алгоритми шифрування даних з високим рівнемкриптографічної стійкості, а також складається про-токол здавання-приймання конфіденційної інформації.На другому етапі аудитор завантажує дані з захище-ного сервера та приступає до їх аналізу за допомогоюспеціалізованого програмного забезпечення (ACL,IDEA тощо) [14, с. 13]. Після завершення контрольно-перевірочних процедур платник податків отримує про-токол аудиту, у якому містяться висновки, зроблені в

ході електронної податкової перевірки.Рекомендований порядок проведення електронно-

го аудиту дозволить досягти більш прогресивних та ци-вілізованих взаємовідносин між платниками податків тафіскальними органами. Адже на сьогодні перевіркадіяльності суб'єкта господарювання та складання ви-сновків за її результатами є найскладнішим і найконф-ліктнішим їх аспектом. Відповідно формування і реалі-зація чіткої та послідовної державної політики у цьомунапрямі матиме наслідком підвищення ефективностіреалізації податкової реформи, із дотриманням орієн-тації на гармонізацію відносин між платниками податківта органами ДФС, спрощення ведення бізнесу, своєчас-ності й повноти сплати податків великими платникамиподатків, а також загальним поліпшенням інвестицій-ного клімату в Україні.

ВИСНОВКИОтже, із зазначеного вище, можна зробити висно-

вок, що розвиток функціонування інституту електрон-ного аудиту в Україні, а відповідно і його правового ре-гулювання, значно відстає від темпів розвитку даноїсфери в зарубіжних країнах (Португалія, Австрія, Люк-сембург, Польща, Литва, Норвегія, Німеччина, Нідер-ланди, Швеція, Франція), а саме: відсутнє нормативнозакріплене визначення електронного аудиту та не вре-гульовано порядок його проведення; немає єдиногоформату файлу подання даних до фіскальних органівдля цілей е-аудиту (податкового аудиторського файлу);

Рис. 1. Блок-схема податкового аудиторського файлуSAF-T UA

Джерело: розроблено авторами.


41www.economy.in.ua

не закріплено відповідні права та обов'язки платниківподатків й контролюючих органів.

Вирішення таких проблемних питань, на нашу дум-ку, можливе за умови внесення змін та доповнень до чин-ного законодавства в частині тлумачення е-аудиту, зак-ріплення структури української версії податковогоаудиторського файлу (SAF-T UA) та порядку проведен-ня е-аудиту.

Водночас подальших досліджень потребує визна-чення відповідних прав та обов'язків платників податківй контролюючих органів, а також розробка алгоритмівзіставлення даних SAF-T UA для виявлення порушеньбухгалтерського та податкового законодавства.

Література:1. Детюк Т. Г. Організація документальних подат-

кових перевірок в умовах податкового кодексу. Ефек-тивна економіка. 2011. № 3 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=492

2. Про схвалення Стратегії реформування системиуправління державними фінансами на 2017—2020 роки /Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2017№ 142-р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/142-2017-%D1%80

3. Про затвердження плану заходів з реалізаціїСтратегії реформування системи управління державни-ми фінансами на 2017—2020 роки / розпорядження Ка-бінету Міністрів України від 24.05.2017 № 415 [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.ra-da.gov.ua/laws/show/415-2017-%D1%80

4. Офіційний ресурс Міністерства фінансів України.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.minfin.gov.ua

5. Про електронні документи та електронний доку-ментообіг / Закон України від 22.05.2003 № 851-IV.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15

6. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

7. Про електронний цифровий підпис: Закон Украї-ни від 22.05.2003 № 852-IV. URL: http://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/852-15

8. Лист ДФС України від 04.01.2017 № 30/6/99-99-15-02-02-15. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70975.html

9. Про затвердження Порядку надання документіввеликого платника податків в електронній формі припроведенні документальної перевірки / Наказ Міністер-ства доходів і зборів України від 07.11.2011 № 1393.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0044-12

10. Про затвердження форматів та Порядку подан-ня документів в електронній формі для проведення елек-тронної перевірки / Наказ Міністерства доходів і зборівУкраїни від 31.12.2013 № 898 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/63088.html

11. The Intra-European Organization of Tax Admi-nistrations. EU — E-Audit Road Map (Version3) —Standards for Auditors working in the area of ElectronicAudit. 2014 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.iota-tax.org/publications/iota-report-for-tax-administrations---audit-procedures---edp-audit.html

12. Guidance for the Standard Audit File — Tax Version2.0. Forum On Tax Administration. OECD. April 2010. 16p. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.oecd.org/ tax/administration/45045602.pdf

13. Подік І.І., Живко М.О., Вольних А.І. Електрон-ний аудит на основі податкового аудиторського файлу:світовий досвід та українські перспективи. Соціально-правові студії. 2018. Випуск 1. С. 158—166 [Електронний

ресурс]. — Режим доступу: http://www2.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/biblioteka/sps/SPS_2018_1/24.pdf

14. Білецька Г.М., Ковтунович Н.Л. Окремі аспектипроведення е-аудиту: SAF-T та вибір спеціалізованогопрограмного забезпечення. Фінансове право. — 2017. —№ 1. — С. 10—16.

References:1. Detyuk, Т.G. (2011), "Organization of tax documental

inspection in the conditions of Tax Code", Efektyvnaekonomika, [Online], vol. 3, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=492 (Accessed 22Sep 2018).

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), Order "OnApproving the Strategy for Reforming the Public FinanceManagement System for 2017-2020", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/142-2017-%D1%80(Accessed 22 Sep 2018).

3. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), Order "OnApproval of the Action Plan for Implementing the Strategyfor Reforming the Public Finance Management System for2017-2020", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/415-2017-%D1%80 (Accessed 22 Sep 2018).

4. The official site of Ministry of Finance of Ukraine,available at: https://www.minfin.gov.ua (Accessed 23 Sep2018).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law ofUkraine "On electronic documents and electronic documentcirculation", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15 (Accessed 22 Sep 2018).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), "The TaxCode of Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. (Accessed 22 Sep 2018).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law ofUkraine "On electronic digital signature", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-15 (Accessed 22 Sep2018).

8. The State Fiscal Service of Ukraine (2017), Letter №30/6/99-99-15-02-02-15, available at: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70975.html (Accessed 20 Sep 2018).

9. Ministry of Revenues and Collections of Ukraine(2011), Order "On Approval of the Procedure for GrantingLarge Taxpayer Documents in Electronic Form uponDocumentary Verification", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0044-12 (Accessed 20 Sep2018).

10. Ministry of Revenues and Collections of Ukraine(2013), Order "On Approval of Forms and the Procedurefor Submission of Documents in Electronic Form forElectronic Verification", available at: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/63088.html (Accessed 20 Sep 2018).

11. The Intra-European Organization of TaxAdministrations (2014), "EU — E-Audit Road Map(Version3) — Standards for Auditors working in the areaof Electronic Audit" [Online], available at: http://www.iota-tax.org/publications/iota-report-for-tax-administrations-audit-procedures-edp-audit.html(Accessed 25 Sep 2018).

12. OECD (2010), "Guidance for the Standard Audit File— Tax Version 2.0." Forum On Tax Administration,[Online], available at:: http://www.oecd.org/ tax/administration/45045602.pdf (Accessed 25 Sep 2018).

13. Podik, I.I. Zhyvko, M.O. and Volnykh, A.I. (2018),"Electronic audit based on the tax audit file: worldexperience and ukrainian prospects", Sotsialno-pravovistudiyi, [Online], vol. 1, pp. 158-166, available at: http://www2.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/biblioteka/sps/SPS_2018_1/24.pdf (Accessed 20 Sep 2018).

14. Biletska, A.M. and Kovtunovych, N.L. (2017). "Severalaspects of e-auditing: SAF-T and selection of specializedsoftware", Finansove pravo, vol. 1 (36), pp. 10—15.Стаття надійшла до редакції 09.10.2018 р.



УДК 338.001.36; 338.242.2

С. В. Шевчук,к. е. н., докторант кафедри економіки підприємств,Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.42

АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХПІДХОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "МИТНІІНТЕРЕСИ"

S. Shevchuk,Candidate of Economic Sciences (Ph.D.), Doctoral student of the departmentof economics of enterprises University of the State Fiscal Service of Ukraine, Irpin

ANALYSIS OF THEORETICAL METHODOLOGICAL APPROACHES OF DEFINITIONOF THE CONCEPT "CUSTOM INTERESTS"

У статті розглянуто сутність та теоретико-методологічні підходи визначення поняття митні інтереси.Досліджено та проаналізовано основні науково-методологічні аспекти її інтерпретації, на основі чого вста-новлено, що категорія "митні інтереси" малодосліджена в вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.Під час аналізу нормативно-правової бази встановлено термінологічні прогалини дефініції в частині се-мантичного наповнення визначення, яке не дає чіткого уявлення про сутність митних інтересів та їх місцеу системі національних інтересів. Звернуто увагу на відсутність деталізації митних інтересів держави уМитному кодексі України, де також не враховано їх природну специфіку, яка випливає із різновектор-ності взаємозв'язків, що виникають на стику різних галузей, сфер та напрямів діяльності. Зокрема еко-номічний спектр митних інтересів держави полягає у своєчасному та повному наповненні державногобюджету, сприянні конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, підтримці вітчизняного това-ровиробника їх екологічний характер простежується у захисті від неконтрольованого ввезення в Украї-ну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, правоохоронний —зумовлений запобіганням вчиненню порушень митних правил тощо. Акцентовано увагу на подвійнійсемантиці поняття "митні інтереси", що виникає під час їх забезпечення, у контексті визначення свободидій і ступеня задоволення інтересів як суб'єкта, так і держави, із урахуванням закономірних тенденційрозвитку. Виокремлено ситуаційну дилему, що полягає у відсутності структурованості в розумінні при-роди зазначеного поняття, з огляду на функціональні обов'язки та мету діяльності суб'єктів. На основіпроведеного семантичного та етимологічного аналізу, обгрунтовано позицію щодо діалектичності до-сліджуваного поняття, що обумовлює інтерпретаційну складність тлумачення категорії "митні інтере-си". Запропоновано авторській підхід щодо інтерпретації відповідної сентенції, що сприятиме розробціінструментів та механізмів їх забезпечення.

The article deals with the essence and theoretical and methodological approaches to the definition of customsinterests. The main scientific and methodological aspects of its interpretation have been researched and analyzed,on the basis of which it was established that the category "customs interests" is poorly researched in domesticand foreign scientific literature. During the analysis of the regulatory framework, terminological definitions ofthe semantic content of the definition, which does not give a clear idea about the essence of customs interests,their place in the system of national interests, are established. The attention is drawn to the lack of detail of thecustoms interests of the state in the Customs Code of Ukraine, which also does not take into account their naturalspecificity, which stems from the diverse patterns of interconnections that arise at the junction of various branches,spheres and activities. In particular, the economic spectrum of the customs interests of the state consists in


43www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНеоднозначність економічної кон'юнктури сього-

дення, що проявляється у волатильності ринковихвідносин, економічних дисбалансах та екстерналіях гло-балізаційних тенденцій, підвищує вимоги до розроблен-ня та реалізації державної політики, спрямованої назахист національних інтересів.

Обраний державою євроінтеграційний вектор роз-витку передбачає врахування загроз транспарентностівітчизняних ринків в аспекті негативного значення зов-нішньоторговельного балансу, зниження експортногопотенціалу, домінування процесу імпортозаміщення тапослаблення конкурентних позицій вітчизняного това-ровиробника.

Саме у зв'язку з цим актуалізується питання пошу-ку та дослідження системи регулювання та забезпечен-ня митних інтересів крізь призму ідентифікації сучас-ного науково-термінологічного інструментарію.

Цей формат дослідження особливо важливий за су-часних умов, адже сьогодні в Україні особливої ваги на-бувають питання вдосконалення системи регулюваннязовнішньоекономічної діяльності, захищеності еконо-мічних кордонів держави та формування сприятливогоінноваційно-інвестиційного клімату, що неможливо беззастосування необхідного інструментарію регулюван-ня, виділення та з'ясування сутності методологічнихпідходів до забезпечення митних інтересів.

АНАЛІЗ ОСТАННІХДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ

Різним аспектам, пов'язаним із дослідженням ви-значення, забезпечення та реалізації митної безпеки тамитних інтересів безпосередньо та опосередкованоприсвячені праці таких провідних науковців, як Береж-нюк І. [16], Новікова К. [8], Новосад І. [9], Осадча Н.[13; 21; 23], Пашко П. [25; 27], Приймаченко Д. [4], Стель-мащук А. [14] та ін.

Зокрема, грунтовні напрацювання в окресленомунапрямі містяться у фундаментальній роботі Пашка П."Митна безпека" [24]. Зазначена проблематика такожвисвітлена у монографії Осадчої Н. "Формування гло-бальних інститутів регулювання митної справи" [17].Глобалізаційні виклики митній безпеці держави були

timely and complete filling of the state budget, promotion of competitiveness of economic entities, support ofdomestic producers, their ecological character is traced in protection against uncontrolled import into Ukraineof environmentally hazardous technologies, substances, materials and transgenic plants, law enforcement —caused by preventing violations of customs rules, etc. The emphasis on double semantics is the concept of "customsinterests" that arises during their provision in the context of determining the freedom of action and the degree ofsatisfaction of both the subject and the state, taking into account the regular development trends. A situationaldilemma is drawn out, in the absence of structuring in the understanding of the nature of the concept, given thefunctional responsibilities and the purpose of the subjects. On the basis of semantic and etymological analysis,the position on the dialecticity of the investigated concept, which determines the interpretative complexity ofthe interpretation of the category "customs interests", is substantiated. The author's approach to the interpretationof the corresponding sentence is proposed, which will facilitate the development of tools and mechanisms fortheir provision.

Ключові слова: інтереси держави у митній сфері, митні інтереси, національні інтереси, національні митніінтереси, митна безпека, митна політика, митна справа.

Key words: interests of the state in the customs sphere, customs interests, national interests, national customsinterests, customs security, customs policy, customs.

предметом вивчення Новікової К. [8], на виокремленніролі митної безпеки в захисті національних інтересівдержави наголошувала Новосад І. [9], а особливостізабезпечення митної безпеки та митних інтересів в умо-вах спрощення митних процедур не залишилися позаувагою Брачук А. [10].

Незважаючи на значний внесок згаданих авторів урозкриття питання митних інтересів держави, недостат-ньо вивченою залишається сутність поняття "митні інте-реси", що і зумовлює напрям цього дослідження.

МЕТОДОЛОГІЯТеоретико-методологічну основу дослідження ста-

новить наукове осмислення змісту поняття "митні інте-реси" у площині економічних відносин, що виникаютьміж суб'єктами господарювання під час реалізації мит-ної діяльності. Для дослідження сучасної наукової дум-ки щодо інтерпретації зазначеного поняття було вико-ристано загальні та спеціальні наукові методи, зокре-ма: історико-логічний — для проведення грунтовноготеоретико-методологічного дослідження; аналізу тасинтезу — під час опрацювання наукових публікацій,присвячених проблемам визначення поняття "митніінтереси"; порівняння, формалізації та узагальнення —для з'ясування природи останнього за допомогою по-рівняння з іншими поняттями, близькими за етимологі-чною складовою. Крім того, під час встановлення місцяпоняття "митні інтереси" у теоретико-методологічнійструктурі та інституційно-правовій базі системи митнихвідносин у розрізі з'ясування причино-наслідковихзв'язків застосовувалися абстрактно-аналітичний таемпірико-індуктивний методи наукового пізнання.

Інформаційною базою дослідження слугуваливітчизняні та зарубіжні літературні джерела, результа-ти наукових досліджень, нормативно-правові актиЄвропейського Союзу, Росії, Білорусі, Казахстану таУкраїни, а також ресурси Інтернету.

МЕТА СТАТТІГоловна мета статті полягає у дослідженні змісту

поняття "митні інтереси" та виокремленні особливостеййого розуміння з позиції гносеологічного підходу, щодозволить сформувати науково-методологічне підгрун-



тя для його тлумачення у розрізі різних суб'єктів діяль-ності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа сьогодні митні інтереси є важливим поняттям для

розуміння природи тих подій, явищ і процесів, що відбу-ваються не тільки у сфері міжнародних відносин, але йвиникають під час реалізації державної митної політи-ки та формуванні відносин між суб'єктами, які здійсню-ють зовнішньоекономічну діяльність. Адже в основібудь-якого інтересу лежить об'єктивна необхідність,потреби суб'єкта або спільноти, зумовлені економічною,соціальною, політичною та іншими ситуаціями, у якихвони перебувають. Тому не випадково грунтовне роз-криття теоретичних постулатів щодо визначення відпо-відного поняття сприятиме побудові виваженої та своє-часної стратегічної лінії держави щодо забезпеченнямитних інтересів України.

Варто зауважити, що поняття "митні інтереси" ма-лодосліджене у вітчизняній та зарубіжній науковій літе-ратурі. Однією з причин цього, на нашу думку, є не-однозначність та дуалістичність у тлумаченні поняття"інтерес", яке з семантичного та етимологічного погля-ду є непросте та діалектичне. Ще у давнину античні філо-софи пропонували трактувати слово "інтерес" як буттяу певних межах (з лат. "inter-esse" — перебувати всере-дині) [1, c. 136].

На сьогодні це слово неоднозначно інтерпретуєть-ся в різних галузях знань. Зокрема у соціально-еконо-мічному контексті воно розглядається як об'єктивнавигода або блага, що зумовлюють характер виробничихвідносин, набувають вигляду окреслених цілей у свідо-мості індивідуумів, що прагнуть їх досягти [2]. У по-літичній площині поняття "інтерес" тлумачиться "як пев-на потреба суспільства, соціальної групи, партії, орга-нізації або руху, яка слугує причиною, джерелом, мо-тивом соціально-політичних дій суб'єктів різного рівня"[3]. У правовому аспекті зазначене поняття розумієть-ся як залежність суб'єкта від предметів і відносин, відяких він очікує користь або шкоду [4]. Проте існують йінші підходи, які розкривають семантику цього слова,спираючись на об'єктивну потребу, суспільне ставлен-ня, спрямованість суб'єкта тощо.

Складність інтерпретації поняття "митні інтереси"лежить у площині обставин, зазначених вище, що зумов-лює його певну невизначеність, яка особливо прояв-ляється під час відносин, що виникають між суб'єктамимитної справи під час провадження господарської діяль-ності.

Так, подвійна семантика поняття "митні інтереси"виникає під час їх забезпечення, у контексті визначен-ня свободи дій і ступеня задоволення інтересів як су-б'єкта, так і держави, із урахуванням меж, обставин таобмежень, що виникають у зв'язку з міжнародними пра-вилами, законодавчими нормами, політичною кон'юнк-турою, конкуренцією тощо. Ситуаційна дилема полягаєу відсутності структурованості в розумінні природи за-значеного поняття з огляду на функціональні обов'яз-ки та мету діяльності суб'єктів, до яких ми відносимодержаву, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності(далі — суб'єкти ЗЕД), а також міжнародні інституції зіншими країнами. Це викликає труднощі у процесі за-безпечення реалізації митних інтересів у різнорівнево-му форматі: як на рівні суб'єктів ЗЕД, так і державномуй міжнародному рівні, що не сприяє налагодженню па-ритетного компромісу між ними, не враховує повноюмірою мети кожного з учасників, що випливає з раціо-нального розрахунку, логіки та відповідних правил.

Досить доречною, на нашу думку, щодо цього є по-зиція Приймаченка Д.В. [4, с. 144], який відносить "по-єднання інтересів громадян, суб'єктів господарюваннята держави до загальносистемних принципів адмініст-ративної діяльності митних органів" та переконаний утому, що "задоволення інтересів держави прямо чи

опосередковано задовольняє також інтереси окремихйого громадян, а отже, захищаючи національні інтере-си держави, митні органи захищають інтереси окремовзятих громадян; по-друге, всі ланки системи митнихорганів при врахуванні пріоритету прав та свобод лю-дини і громадянина повинні враховувати інтереси дер-жави в цілому…" [4, с. 146].

Одним із аргументів, що вказує на відсутність у нау-кових колах об'єктивної дискусії щодо сутності понят-тя "митні інтереси", як би парадоксально це не звучало,є його законодавча визначеність. На нашу думку, самецей факт мав би стимулювати обговорення щодо уточ-нення змісту відповідного поняття та відображення йогорезультатів у Митному кодексі України.

Зокрема Митний кодексу України [6] трактує митніінтереси як національні інтереси України, забезпечен-ня та реалізація яких досягається шляхом здійсненнядержавної митної справи. На нашу думку, це тлумачен-ня є неоднозначним та не позбавлене дискусійності зогляду на той факт, що митні інтереси практично ото-тожнюються з національними інтересами. Це визначен-ня не дає чіткого уявлення про сутність митних інтересів,їх місце у системі національних інтересів. Крім відсут-ності деталізації митних інтересів держави, у документіне враховано також їх природну специфіку, яка випли-ває із різновекторності взаємозв'язків, що виникають настику різних галузей, сфер та напрямів діяльності. Так,економічний спектр митних інтересів держави полягаєу своєчасному та повному наповненні державного бюд-жету, сприянні конкурентоспроможності суб'єктів гос-подарювання, підтримці вітчизняного товаровиробни-ка, їх екологічний характер простежується у захисті віднеконтрольованого ввезення в Україну екологічно не-безпечних технологій, речовин, матеріалів і трансген-них рослин, правоохоронний — зумовлений запобіган-ням вчиненню порушень митних правил, захистом мит-ного кордону, забезпеченням митної безпеки державита суспільства. Існують також і інші аспекти забезпе-чення митних інтересів, що присутні у площині здійснен-ня інвестиційно-інноваційної, інформаційної, техніко-технологічної та інших видів діяльності.

Варто підкреслити, що визначення поняття "митнийінтерес" у прямому сенсі відсутнє як у Митному кодексіЄС [7], так і у Митному кодексі митного союзу [8]. Протеопосередковано до них відносять фінансові та еко-номічні інтереси держави під час реалізації митної спра-ви. Зокрема згідно зі статтею 3 Митного кодексу ЄС дофункціональних обов'язків митних органів, крім провад-ження та реалізації загальної торгової політики та іншоїсуміжної політики союзу, відносять вжиття заходів,спрямованих на захист фінансових інтересів союзу тайого держав-учасників. У Митному кодексі митногосоюзу йде мова про гарантування саме економічнихінтересів країн-учасниць та суб'єктів митних відносин.

У наукових працях, характеризуючи поняття "митніінтереси", ряд авторів [9, с. 176; 10, с. 22; 11, с. 160; 12;13, с. 18] стверджує, що митні інтереси є об'єктом мит-ної безпеки та реалізуються шляхом втілення у життямитної політики, з чим ми частково погоджуємося. Про-те саме під час аналізу кола митних інтересів, на нашепереконання, з'являються дискусійні моменти.

Так, на думку Новікової К., "…саме діяльність дер-жави у сфері митної безпеки покликана гарантуватипевне коло митних інтересів, серед яких найважливішітакі:

— створення умов лібералізації зовнішньої торгівлі;— недопущення контрабанди та порушення митних

правил;— удосконалення митного законодавства України

відповідно до світових та європейських стандартів;— прискорення товаро- та пасажиропотоку через

митний кордон;— забезпечення споживчого ринку якісними інозем-

ними продуктами та недопущення ввезення небезпеч-


45www.economy.in.ua

них для здоров'я людей товарів" [9, с. 176]. Під забезпе-ченням митних інтересів науковець розуміє сферу відпо-відальності митних органів під час ввезення, вивезеннята транзитних переміщень територією країни товарів ітранспортних засобів.

Новосад І. [10, с. 22], Бранчук А. [11, с. 160] розгля-дають поняття "митні інтереси" у контексті його трак-тування Митним кодексом України, а при визначеннікола митних інтересів поділяють думку К. Новікової.

Як видно, у зазначених поглядах авторів не йдетьсяпро деталізацію митних інтересів у розрізі напрямів за-безпечення, також важко зрозуміти, митні інтереси яко-го із суб'єктів розглядаються.

Камчатна О. [12, с. 46], Левко М. [13] не зосереджу-ють увагу на етимологічній спрямованості поняття, про-те вважають, що до кола інтересів держави в митнійсправі належить розвиток економічної системи країни,сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків,створення і функціонування ефективної митної систе-ми, захист митного кордону України.

На наш погляд, у працях зазначених авторів не по-вною мірою розкритий зміст митних інтересів як у кон-тексті держави, так і суб'єктів господарювання. Дослі-дники звертаються до цього поняття опосередковано,що зумовлює здебільшого його визначення у широкомусенсі, без конкретизації та чіткої аргументації. Зокре-ма, це простежується у характеристиці митних інтересів,що лежить у площині загальних нарисів без певногоподілу, деталізації та їх виокремлення у розрізі зовні-шньоекономічного, митного, економічного, екологічно-го, інформаційного напрямів, що зумовлює певну фраг-ментарність у розкритті цього питання у проаналізова-них роботах.

Деякі автори [14; 15] наголошують на важливостізабезпечення захисту митних інтересів, зосереджуютьувагу саме на процесах та кроках, що сприяють їх реа-лізації, при цьому не надаючи певної ваги трактуваннювідповідного поняття.

Так, на переконання Осадчої Н. [14, с. 292], забез-печення митних інтересів дозволить сформувати балансінтересів держави та бізнесу у світлі європейського век-тору інтеграції України. Для цього, вважає дослідник,доцільно використовувати концепцію задоволеногоінтересу, яка містить цілі митної політики, стратегії роз-витку митної справи, алгоритми митних процедур, сти-мули й обмеження суб'єктів митних інтересів.

Стельмащук А. [15, с. 281] не намагається визначи-ти сутність митних інтересів, проте підкреслює, що за-хищеність митних інтересів дає змогу, незалежно відбудь-яких внутрішніх і зовнішніх загроз, здійснюватимитну справу.

На нашу думку, відсутність чіткого тлумачення заз-наченого поняття саме у теоретико-методологічній пло-щині суттєво зменшує ефективність наступної практич-ної реалізації митних інтересів. Вважаємо важливоютезу про баланс інтересів держави та бізнесу, що маютьзабезпечуватися на паритетних умовах, незважаючи нарізновекторність цілей та очікуваний результат.

Деякі дослідники [16; 17] використовують такіблизькі за змістом поняття, як "економічні інтереси дер-жави в галузі митної справи" та "інтереси держави умитній сфері".

Зокрема Бережнюк І. [16, c. 462] вживає поняття"економічні інтереси держави в галузі митної справи",зміст якого передбачає завдання та функції, визначенізаконодавством для митних органів. Іващук І. [17, с. 67],виокремлюючи поняття "інтереси держави у митнійсфері", розкриває його у контексті встановлення опти-мальних умов митного співробітництва, що передбачаєцілеспрямовану і координовану ініціативну діяльністьдержави щодо застосування митних інструментів впли-ву на зовнішньоекономічне співробітництво з іншимикраїнами чи союзами. Проте, на нашу думку, такі по-зиції науковців мають обмежений характер, оскільки не

враховують повною мірою багатоаспектність відповід-них відносин, залишаючи поза увагою деякі важливімоменти. У першому випадку — правоохоронний та ци-вільний вектори справи, а в другому — не беруть до увагиумови співробітництва у різних напрямах. Адже, на нашепереконання, митні інтереси виникають на перетині на-ціональних та економічних інтересів держави, зумовлю-ючи різногалузеву специфіку інтересів (про що ми заз-начали вище), що потребує обов'язкового врахування.

Ряд дослідників [18—22] пропонують розглядатипоняття "митні інтереси" у двовимірному форматі — зпозиції держави та суб'єктів господарювання.

Зокрема Комаров О. у працях використовує слово-сполучення "національні митні інтереси". Автор впев-нений у тому, що забезпечення національних митнихінтересів і безпеки у розрізі підвищення ефективностівиконання завдань митними органами лежить у площиніухвалення відповідної стратегії, основаної на фундамен-тальному принципі ризик-менеджменту, що відповідаєположенням Кіотської конвенції щодо прийняття стра-тегії для підтримки системи управління ризиками, якагрунтується на системі засобів оцінювання ймовірностіправопорушень, а також запозиченні практики органі-зації функціонування національних цільових центрів таавтоматизованих систем за ризиками [18, с. 60].

У дослідженні Комарова О. відстоюється позиціячіткого розмежування інтересів держави, тобто націо-нальних митних інтересів і комерційних інтересівсуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, при цьомуавтор не дає визначення відповідним поняттям. Але вод-ночас він указує на один із найважливіших напрямів за-безпечення національних митних інтересів, що лежитьв основі економічної безпеки та її зовнішньоекономіч-ної та митної складової, які пов'язані зі здійсненнямзовнішньоекономічної діяльності [18, с. 72].

Схожу позицію має Недобєга О. [19], який інтерп-ретує національні митні інтереси як забезпечення мит-ної безпеки держави; стимулювання інтеграції вітчиз-няної економіки із системою світових господарськихзв'язків; реалізацію фіскальної функції митної політи-ки; захист інтересів внутрішнього ринку, інтелектуаль-ної власності; підвищення інвестиційної привабливостіукраїнської економіки тощо та відстоює позицію, щомитні інтереси здебільшого викликають конфлікт інте-ресів, пояснюючи це різною місією суб'єктів цих відно-син. Головним завданням суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності є максимізація прибутку (не завжди за-конним шляхом), а завданням митних органів — реалі-зація фіскальної функції шляхом збільшення платежів,підвищення ефективності регулювання ЗЕД.

Ми погоджуємося з твердженням зазначених ав-торів щодо чіткого розмежування інтересів держави тасуб'єктів ЗЕД, які мають зазвичай різний вектор цілей танабір методів їх досягнення, а також підтримуємо тезупро перманентну природу конфлікту відповідних інте-ресів, що не має легкого та однозначного вирішення.

Джумурат О. [20, с. 309] також вважає справедли-вим розгляд поняття "митні інтереси" у розрізі макро-та мікровиміру, тобто з позиції держави та суб'єктівгосподарювання. Зокрема на державному рівні під мит-ними інтересами науковець пропонує розуміти спе-цифічні національні інтереси держави, забезпечення тареалізація яких досягаються провадженням митноїсправи, а митними інтересами суб'єкта господарюван-ня вважати специфічні інтереси суб'єкта ЗЕД, реаліза-ція яких досягається за допомогою функціонуванняефективного механізму здійснення митної справи [20,с. 308]. Відповідний підхід науковця є неоднозначним,проте цікавим щодо виокремлення поняття "митні інте-реси суб'єкта господарювання" та виправданим з огля-ду на поширення тенденції розширення сервісноїфункції митниці, де ефективна взаємодія з суб'єктамиЗЕД є одним з пріоритетних напрямів її функціонуван-ня.



Вважаємо, що розгляд митних інтересів у двосто-ронньому форматі за умов поліструктурних економіч-них зв'язків позбавлений важливої рівнозважувальноїконстанти міжнародного виміру. Неврахування позиційтаких інституційних гравців, як Міжнародний валютнийфонд, Світовий банк, Всесвітня митна організація,Світова організація торгівлі тощо, знижує ефективністьзабезпечення митних інтересів держави та позбавляєкраїну конкурентних позицій на зовнішній арені. Зде-більшого цілі міжнародних інституцій відрізняються відмети функціонування інших учасників митних відносині орієнтовані на лібералізацію і транспарентність еко-номічних (митних) кордонів, зменшення митних бар'єрівта пожвавлення міжнародної торгівлі, проте їх необхі-дно враховувати під час забезпечення митних інтересівдержави.

Осадча Н. у монографії "Формування глобальнихінститутів регулювання митної справи" [21, с. 72] такожнаголошує на важливості тлумачення поняття "митнийінтерес". Науковець диференціює поняття "інтерес","національний інтерес" та "митні інтереси", розглядаю-чи їх у розрізі наукового дискурсу. Так, дослідник по-яснює, що в основі будь-якого інтересу лежать об'єк-тивні потреби, потреби суб'єкта або соціальної спільно-ти, що зумовлені економічною, соціальною, політичноюта іншими ситуаціями, у яких вони перебувають. Націо-нальні інтереси автор розглядає крізь призму інтеграль-ного вираження інтересів усіх членів суспільства, щореалізуються через політичну систему відповідної дер-жави як компроміс у поєднанні запитів кожної людиниі суспільства загалом. А поняття "митні інтереси" фор-муються саме в системі національних інтересів. Протепри формуванні митного інтересу, на думку дослідни-ка, мають перетинатися потреби держави та суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності. Збалансування інте-ресів цих двох сторін приведе до активізації зовнішньо-економічних операцій за рахунок створення сприятли-вих умов для ведення бізнесу. При цьому Осадча Н. ок-ремо не інтерпретує зазначене поняття ані з позиції дер-жави, ані з позиції суб'єктів ЗЕД.

Цей погляд поділяє ряд науковців [22; 23], які реко-мендують виокремлювати два типи митних інтересів, щозабезпечуються: інтерес підприємця та інтерес держа-ви, які мають бути обов'язково збалансовані. До інте-ресів держави у відповідному контексті автори відно-сять захист національних товаровиробників, стимулю-вання пріоритетних для держави видів діяльності та зап-ровадження певних заборон із метою забезпеченнявласних економічних інтересів, збільшення митних над-ходжень тощо. Інтереси суб'єкта ЗЕД дослідники роз-глядають як спрощення митних формальностей, опти-мізацію митного оподаткування, зниження нетарифнихбар'єрів тощо. Проте у запропонованій варіації інтересівми вбачаємо здебільшого протекціоністську позиціюдержави, за якої балансу інтересів досягти доситьскладно, адже збільшення митних надходжень та за-провадження заборон із метою захисту власних еконо-мічних інтересів слабо корелюється зі спрощенням мит-них формальностей та оптимізацією митного оподатку-вання, ще й без урахування екзогенного фактору впли-ву.

Більш прийнятною та повною, на нашу думку, є по-зиція А. Войцещук та А. Вірковської [24], які наголо-шують на потребі у взаємоузгодженні відповідних інте-ресів у тристоронньому форматі та доповнюють шкалувиміру митних інтересів зовнішнім або міжнароднимрівнем. Автори [24, с. 109] звертають увагу на те, що воснові національних інтересів лежить досягнення висо-ких темпів економічного зростання завдяки інтернаці-оналізації господарських зв'язків та усуненню бар'єріввільному руху робочої сили, товарів, капіталів та тех-нологій. Важливим також, на переконання дослідників,є те, що реалізація геополітичної парадигми здійснюєть-ся з позиції держави, тоді як геоекономічної — не лише

держави, але й виходячи з інтересів інших суб'єктівміжнародних економічних відносин, насамперед міжна-родної торгівлі.

Войцещук А. та Вірковська А. звертають увагу намитний аспект захисту національних економічних інте-ресів та розглядають його швидше як посилення заходівпревентивного характеру, створення сприятливих умовдіяльності для суб'єктів ЗЕД, підвищення товарообігу(і вже тут мова може йти про збільшення бази оподат-кування). Науковці вважають, що в умовах зростаючихзовнішніх викликів та загроз захист економічної безпе-ки країни та її інтересів за допомогою митної складо-вої повинен містити такі заходи:

— забезпечення дієвості нетарифних інструментіврегулювання та захисту національних інтересів у зовн-ішньоторговельній практиці України, як це зробив ЄСзавдяки запровадженню стандартів якості європейсь-кої продукції та створенню бар'єрів, щоб низькоякіснапродукція не потрапляла на внутрішній ринок;

— підвищення ефективності логістичних систем тауправління в митних органах; посилення координації такомунікації митниць ДФС з іншими державними орга-нами, адже в регулюванні зовнішньоторговельних по-токів є ті завдання, що не належать до їхньої компе-тенції;

— зменшення впливу людського фактору на ухва-лення рішень щодо здійснення митних процедур, щозменшить ризик корупції на митницях; запровадженняефективної системи управління митними ризиками іздотриманням вимог Світової митної організації [24,с. 112].

У цьому контексті автори розширюють межі взає-моузгодження не тільки у площині мікро— та мак-рорівнів, але й визначають основну роль держави увідстоюванні наднаціональних інтересів за допомогоюмитної складової, що є важливим при окресленні мит-них інтересів країни, зважаючи на глобалізаційний по-ступ.

Найбільш обгрунтовано і виважено, на нашу думку,до визначення поняття "митні інтереси" підійшов Паш-ко П. Це поняття науковець трактує у декількох аспек-тах [25—27], проте основна його позиція полягає у та-кому: "…митні інтереси — це певний спектр національ-них інтересів держави, що пов'язані їх забезпеченням іреалізацією митної справи та задоволення яких сприяєзабезпеченню ефективного функціонування, стійкогорозвитку економічної системи, зменшенню загроз на-ціональній безпеці України, стабільності в суспільстві усферах, що пов'язані з митною сферою, та визначаєть-ся поточним станом зовнішньоекономічних відносин,повнотою задоволення матеріальних потреб громадян,ступенями реалізації визначених стратегічних орієн-тирів соціально-економічного розвитку й захисту куль-турного та інформаційного середовища держави, ста-ном зовнішньоекономічної та митної безпеки" [25, с. 40].Також ми поділяємо позицію вченого щодо головноїмети реалізації митних інтересів, яка передбачає підтри-мання такого стану економічної сфери держави, що ха-рактеризується стійкістю до негативних зовнішніх заг-роз, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне фун-кціонування економіки держави й економічне зростан-ня [26, с. 11].

На думку Пашка П. [27, с. 9—10 ], митні інтереси за-безпечують як зовнішньоекономічну, так і митну без-пеку, але при цьому мають певні відмінності. До митнихінтересів, захист яких гарантує зовнішньоекономічнубезпеку України як складову економічної безпеки, мож-на віднести такі: упровадження дієвого механізму збе-реження і відтворення природних, трудових, інтелек-туальних, енергетичних ресурсів та основних фондів натериторії держави, а також економічного стимулюван-ня найбільш ефективного їхнього використання в ме-жах країни; заохочення підприємств до ефективногозовнішньоекономічного співробітництва; забезпечення


47www.economy.in.ua

збалансованості структури зовнішньої торгівлі з вико-ристанням наявних у міжнародній практиці заходів, щопідвищить експортний потенціал, задовольнить потре-би внутрішнього ринку, захистить вітчизняних товаро-виробників тощо.

Крім того, до митних інтересів, захист яких забез-печує митну безпеку України, науковець відносить ство-рення сприятливих умов для полегшення торгівлі, при-скорення товарообігу і пасажиропотоку через митнийкордон, своєчасне і повне стягнення податків та митнихзборів, наближення митного законодавства до світовихстандартів, розвиток міжнародного співробітництва усфері митної справи тощо.

ВИСНОВКИНа основі проведеного дослідження можна стверд-

жувати, що митні інтереси є багатовекторним та різно-рівневим поняттям, що пояснює його діалектичну особ-ливість та інтерпретаційну складність. Цей аспект зу-мовлює і неоднозначний погляд на поняття "митні інте-реси" як науковців, так і практиків. Одні дослідникиуникають його визначення взагалі, інші керуються поз-бавленим чіткості трактуванням, що міститься у Мит-ному кодексі. Ряд науковців використовує такі видо-змінені поняття, як "національні митні інтереси", "інте-реси держави у митній сфері", "митний аспект захистунаціональних економічних інтересів", "економічні інте-реси держави у галузі митної справи" тощо, що, на нашудумку, синонімічні поняттю "митні інтереси". Варто за-уважити, що досить мало авторів розглядають митніінтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності тапрактично відсутні інтерпретації поняття "митні інте-реси" з огляду на міжнародний вимір.

На сьогодні необхідно чітко розмежувати поняття"митні інтереси держави", "митні інтереси суб'єктів ЗЕД"і "митні інтереси міжнародних організацій та держав",адже їх інтереси здебільшого не збігаються, що свідчитьпро різні цілі та пріоритети суб'єктів, а також про бага-тогранність відповідних відносин. Чітке тлумачення за-значених понять сприятиме забезпеченню ефективноїспівпраці суб'єктів, із урахуванням інтересів кожногоіз них. Цей аспект є важливим для розроблення ефек-тивної митної політики та формування сучасної стра-тегії забезпечення митних інтересів держави. Зокремаце стосується вдосконалення механізмів захисту внут-рішнього ринку від несумлінної конкуренції з бокуімпортерів, ефективної організації боротьби з контра-бандою, збільшення транзитної привабливості країни,запровадження та ефективного використання митнихрежимів, що у підсумку сприятиме позитивній динаміцізовнішньоторговельного сальдо, конкурентоспромож-ності вітчизняного виробництва та забезпеченню вітчиз-няних економічних інтересів.

Підсумовуючи зазначене вище, вважаємо, що митніінтереси (з позиції країни) — це складова національнихінтересів держави, що лежить у площині різногалузе-вого спрямування (соціально-економічного, екологіч-ного, політичного, правоохоронного, зовнішньоеконо-мічного, інформаційного, культурного) та тривимірно-го формату взаємодії (мікро-, макрорівень та наднаціо-нальний рівень), реалізація яких забезпечується у ме-жах здійснення митної справи, що сприяє побудовіефективної моделі захисту митної та національної без-пеки. Під митними інтересами суб'єктів ЗЕД варто ро-зуміти інтереси, які лежать у площині їх конституцій-них прав та законодавчих норм, що регламентують їхзахист як суб'єктів господарювання під час здійсненнязовнішньоекономічної та митної діяльності, а також несуперечать вимогам чинного та міжнародного законо-давства. Під митними інтересами міжнародних органі-зацій та держав потрібно розглядати спектр специфіч-них інтересів, що виходять з принципів економічної до-цільності, політичної необхідності, міжнародногоспівробітництва, збалансування міжнародної торгівлі

тощо, а також не суперечать міжнародним нормамспівпраці.

Дискусія. На сьогодні формування митної безпекита захист митних інтересів залишаються одними з пріо-ритетних завдань держави у контексті забезпеченнянаціональної безпеки та національних інтересів країни,що зумовлює актуальність та потребу у нових доктри-нальних підходах до зазначеної тематики. Безсумнівно,що наша спроба розкрити теоретичні постулати, які без-посередньо стосуються поняття "митні інтереси", вичер-пно та всебічно не вирішує наявне дискусійне коло пи-тань. Адже поза нашою увагою залишилися такі важ-ливі аспекти, як детальна характеристика митних інте-ресів на кожному із вказаних рівнів; розкриття логікиспіввідношення понять "митні інтереси", "митна безпе-ка", "митна політика", "митна справа"; виокремленнядержавного органу, що відповідатиме за реалізацію за-безпечення митних інтересів тощо. Проте зазначеневище конкретизує наш наступний етап дослідження, наякому ми зосередимо увагу на перелічених проблемнихаспектах.

Література:1. Латинский словарь юридических терминов и вы-

ражений / Сост. В.А. Минасова, И.Ю. Губина. — Рос-тов-на-Дону: Феникс, 2000. — 320 с.

2. Александров Д.В. Категорія "інтерес" у соціоло-гічному дискурсі: історична еволюція змісту. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/77303/23-Alexandrov.pdf?sequence=1

3. Тадевосян Э.В. Словарь-справочник по социоло-гии и политологии. — Москва: Знание, 1996. — 272 с.

4. Шайкенов Н.А. Правовое обеспечение интересовличности: монография. — Свердловск: изд-во Урал. ун-та, 1990. — 200 c.

5. Приймаченко Д.В. Митна політика держави та їїреалізація митними органами: монографія. — Дніпро-петровськ: Академія митної служби України, 2006. —332 с.

6. Митний кодекс України від 03.12.2017 № 4495-17.URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17

7. The Union Customs Code. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-ontent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:-32013R0952&rid=1

8. Таможенный кодекс ЕврАзЭС. 2018. URL: http://tktsrf.ru/

9. Новікова К.І. Глобалізаційні виклики митній без-пеці держави // Вісник Запорізького національного ун-іверситету. — 2012. — № 4(16). — 174—180.

10. Новосад І. Роль митної безпеки в захисті націо-нальних інтересів держави // Науковий вісник Східноє-вропейського національного університету імені ЛесіУкраїнки. — 2014. — № 14. — С. 20—25.

11. Брачук А.О. Особливості забезпечення митноїбезпеки та митних інтересів в умовах спрощення мит-них процедур // Lex Portus. — 2017. — № 1 (3). —С. 156—167.

12. Камчатная О. Таможенные интересы и таможен-ная безопасность как факторы обеспечения националь-ной безопасности Украины // Legea si viata. — 2014. —№ 5. — С. 44—48.

13. Левко М.М. Системний підхід до визначення роліта місця митної безпеки у забезпеченні економічної без-пеки держави // Науковий вісник Херсонського держав-ного університету. — 2015. — Вип. 15. — Ч. 2. — С. 16—20.

14. Осадча Н.В. Процес адаптування національногомитного законодавства до вимог ЄС // Економіка про-мисловості. — 2013. — № 1. — С. 288—296.

15. Стельмащук А. Підвищення ролі митної політи-ки в системі захисту внутрішнього ринку // Інновацій-на економіка. — 2011. — № 6. — C. 279—286.

16. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: на-ціональні та міжнародні аспекти: монографія. — Дніпро-



петровськ: Академія митної служби України, 2009. —543 с.

17. Іващук І. Митна доктрина глобального просто-ру: дис… д-ра економ. наук. — Тернопіль, 2010. — 575 с.

18. Комаров О.В. Механізми адміністрування мит-них ризиків в системі державного регулювання зовніш-ньоекономічної діяльності: дис… канд. з держ. управл.Дніпро, 2017. — 198 с.

19. Недобєга О.О. Митна політика України в умо-вах інтеграції: сутність і функції. URL: http://aspirantura.at.ua/blog/nedobega_o_o_mitna_politika_-ukrajini_v_umovakh_integraciji_sutnist_i_funkciji/2014-03-29-18

20. Джумурат О.В. Місце та роль ризиків у системімитної безпеки держави // Вісник Хмельницького на-ціонального університету. — 2013. — № 3. — С. 307—311.

21. Осадча Н.В. Формування глобальних інститутіврегулювання митної справи: монографія. — Дніпропет-ровськ: Нова ідеологія, 2013. — 316 с.

22. Ляшенко В.И. Финансово-регуляторные режи-мы стимулирования экономического развития: введениев экономическую режимологию: монография. — До-нецк, 2012. — 370 с.

23. Осадча Н.В., Ляшенко В.І. Митні режими якінститути стимулювання та обмеження зовнішньоеко-номічної діяльності // Формування ринкової економі-ки. — Київ: КНЕУ, 2010. — С. 341—354.

24. Войцещук А.Д., Вірковська А.А. Митні аспектизахисту національних економічних інтересів країн //Економічний аналіз: зб. наук. праць. — 2016. — Т. 24. —№ 1. — С. 106—113.

25. Пашко П.В. Митна безпека (теорія, методологіята практичні рекомендації): монографія. — Одеса:ПЛАСКЕ, 2009. — 628 с.

26. Пашко П.В. Умови та чинники забезпечення мит-ної безпеки // Митна справа. — 2010. — № 1 (67). —С. 5—16.

27. Пашко П.В. Митна складова в системі економіч-ної безпеки держави // Регіональна економіка. — 2008.— № 2. — С. 7—12.

References:1. Mynasova, V. A. Hubyna, Y. Yu. (2000), Latynskyi

slovar yurydycheskіkh termіnov і vіrazhenyi. [ Latindictionary of legal terms and expressions]. Fenyks, Rostov-na-Donu, Russia.

2. Aleksandrov, D.V. "Category "interest" in sociolo-gical discourse: historical evolution of content", availableat: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/1234567-89/77303/23-Alexandrov.pdf?sequence=19 (Accessed 9September 2018).

3. Tadevosian, Е. V. (1996), Slovar-spravochnyk posotsyolohyy y polytolohyy [Dictionary of Sociology andPolitical Science], Znanye, Moskva, Russia.

4. Shaikenov, N. A. (1990), Pravovoe obespechenyeynteresov lychnosty [Legal protection of the interests of theperson], Yzdatelstvo Ural. Unta, Sverdlovsk, Russia.

5. Pryimachenko, D. V. (2006), Mytna politykaderzhavy ta yii realizatsiia mytnymy orhanamy [Customspolicy of the state and its realization by the customsauthorities], Akademiia mytnoi sluzhby Ukrainy,Dnipropetrovsk, Ukraine.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), "The Cus-toms Code of Ukraine", available at: http://zakon3.rada.-gov.ua/laws/show/4495-17 (Accessed 23 July 2018).

7. The Official Journal of the European Union (2004),"The Union Customs Code", available at : http://eur-lex.europa.eu/legal-ontent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:-32013R0952&rid=1 (Accessed 23 July 2018).

8. Customs Code of the Customs Union Last version inforce with Comments (2018), "The Customs Code of theEurAsEC", available at: http://tktsrf.ru/ (Accessed 23 July2018).

9. Novikova, K.I. (2012), "Global challenges to thecustoms security of the state", Visnyk Zaporizkohonatsionalnoho universytetu Vol. 4 (16), pp. 174—180.

10. Novosad, I. (2014), "The role of customs security inprotecting the national interests of the state", Naukovyivisnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetuimeni Lesi Ukrainky, № 14, pp. 20—25.

11. Brachuk, A. O. (2017), "Features of the provisionof customs security and customs interests in thesimplification of customs procedures", Lex Portus, № 1(3), pp. 156—167.

12. Kamchatnaia, O. (2014), "Customs interests andcustoms security as factors of ensuring the national securityof Ukraine", Legea si viata, № 5, pp. 44—48.

13. Levko, M.M. (2015), "A systematic approach todetermining the role and place of customs security inensuring the economic security of the state", Naukovyivisnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu, Vol. 15, ch.2, pp. 16—20.

14. Osadcha, N. V. (2013), "The process of adaptingnational customs legislation to the requirements of the EU",Ekonomika promyslovosti, №1—2 (61—62), pp. 288—296.

15. Stelmashchuk, A. (2011), "Increasing the role ofcustoms policy in the system of protection of the domesticmarket". Vseukrainskyi naukovo-vyrobnychyi zhurnal"Innovatsiina ekonomika", №6, pp. 279—286.

16. Berezhniuk, I. H. (2009), Mytne rehuliuvanniaUkrainy: natsionalni ta mizhnarodni aspekty [Customsregulation of Ukraine: national and international aspects],Akademiia mytnoi sluzhby Ukrainy, Dnipropetrovsk,Ukraine.

17. Ivashchuk, I. (2010), "Customs Doctrine of theGlobal Space": Abstract of Dr. Econom. sciences., disser-tation, Global economy, Ternopol national economicuniversity, Ternopil, Ukraine.

18. Komarov, O.V. (2017), "Mechanisms of customs risksadministration in the system of state regulation of foreigneconomic activity": Abstract of Ph.D. dissertation, Gover-nance, University of customs business and finance, Dnipro,Ukraine.

19. Nedobieha, O.O. (2013), "Customs policy of Ukrainein terms of integration: essence and functions", available at:http://aspirantura.at.ua/blog/nedobega_o_o_mitna_-politika_ukrajini_v_umovakh_integraciji_sutnist_i_funkciji/2014-03-29-18 (Accessed 1 September 2018).

20. Dzhumurat, O. V. (2013), "The place and role of risksin the customs security system of the state". VisnykKhmelnytskoho natsionalnoho universytetu, № 3. pp. 307—311.

21. Osadcha, N. V. (2013), "Formation of global insti-tutes for the regulation of customs", Vydavnyctvo "Novaideolohiia", Ukraine.

22. Liashenko, V. Y. (2012), "Financial and regulatoryregimes to stimulate economic development: an introduc-tion to economic regimeology", Donetsk, Ukraine.

23. Osadcha, N. V. Liashenko, V. I. (2010), "Customsregimes as institutes of stimulation and restriction of foreigneconomic activity", Problemy suchasnoi ekonomiky tainstytutsionalna teoriia: zb. nauk.pr. K.: KNEU, pp. 341—354.

24. Voitseshchuk, A. D. Virkovska, A. A. (2016). "Cus-toms aspects of protection of national economic interestsof countries", Ekonomichnyi analiz: zb. nauk. prats, Tom 24(№ 1), pp. 106—113.

25. Pashko, P. V. (2009), "Customs safety (theory,methodology and practical recommendations)", AT"PLASKE", Odesa, Ukraine.

26. Pashko, P. V. (2010), "Conditions and factors for theprovision of customs security", Mytna sprava, № 1 (67), pp.5—16.

27. Pashko, P. V. (2008). "Customs component in thesystem of economic security of the state", Mytna sprava,№ 2, pp. 7—12.Стаття надійшла до редакції 16.10.2018 р.


49www.economy.in.ua

УДК 330.341

Є. Л. Гринь,к. держ. упр., здобувач, Харківський національний технічний університетсільського господарства імені Петра ВасиленкаС. В. Степаненко,к. е. н., викладач, Харківський торговельно-економічний інститутКиївського національного торговельно-економічного університету

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.49

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН НАПІДПРИЄМСТВАХСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОМАШИНОБУДУВАННЯ

E. Gryn,Ph.D. in Public Administration, applicant, Kharkiv Petro Vasylenko National Technical University of AgricultureS. Stepanenko,Ph.D. in Economic, lecture, Kharkiv Trade and Economics Institute of Kyiv National Trade and Economics University

TRENDS OF ORGANIZATIONAL CHANGES EFFECTIVENESS IMPROVEMENT IN AGRICULTURALMACHINE BUILDING ENTERPRISES

У статті розроблено забезпечення ефективності здійснення організаційних змін на підприємствахсільськогосподарського машинобудування, яке об'єднує ряд компонент. З метою реалізації цілей здійснен-ня змін пропонується запровадити трьохрівневу систему цілей та критеріальних показників вимірюван-ня їх досягнення із визначенням порогових значень для організаційного, групового та індивідуальногорівнів досліджуваних підприємств для процесів, структури, культури та компетентності кадрів. Для гар-монізації інтересів зацікавлених сторін у здійсненні змін пропонуються реалізовувати метод аналізу "вигідта витрат" відповідно сукупності критеріїв, які відображають інтереси кожної зацікавленої сторони. Роз-глянути рівні виникнення опору (індивідуальний, груповий та організаційний), відповідно до яких за-пропоновано групи причин опору та методи його недопущення. Для обгрунтування типів подолання опорув залежності від масштабу змін (настройка, помірні перетворення, перебудова та радикальні зміни) звикористанням інструментарію нечіткої логіки запропоновано конкретні методи в залежності від типуопору (байдужість, скепсис, опозиція змінам, нетерпінням, непокора та саботаж). Для забезпеченняуспішності здійснення організаційних змін пропонуються впровадити систему розвитку персоналу, якаоб'єднує методи навчання, оцінки, атестації та просування.

The article provides for ensuring the organizational changes effectiveness in agricultural machine-buildingenterprises, which combines a number of components. It is proposed to introduce a three-level system of goalsand criteria indicators measuring their achievement of defined threshold values for organizational, group andindividual levels companies investigated for the processes, structure, culture and staff competence. It is proposedto implement the method of analysis "benefits and costs" under the totality of criteria that reflect the interests ofeach stakeholder in order to harmonize the interests of stakeholders in the changes implementation. It is provedthat the resistance must be considered as internal risks that may adversely affect the change projectimplementation: on goals, terms, budget or quality. In accordance with the described strategies, all possiblemeasures should be allocated to preventive measures, those aimed at warning its occurrence, and immediatemeasures to overcome it. The levels of resistance (individual, group and organizational) are given, according towhich the groups of reasons of resistance and methods of its prevention are offered. To substantiate the types of



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ

За останні декілька років в структурі експорту то-варів з України все більшу роль відіграє продукціясільського господарства, представлена продуктами тва-ринного і рослинного походження, що становить більшетретини загального обсягу експорту (34,5%). Крім тогоагропромисловий комплекс та сільське господарство,зокрема забезпечують продовольчу безпеку країни.Високі показники ефективності діяльності сільськогос-подарських підприємств можливі лише з використаннямсучасної продукції машинобудівного комплексу, якийпредставлений в Україні чисельною кількістю підпри-ємств. Необхідність адаптації підприємств до мінливихумов зовнішнього середовища вимагає пошуку новихпідходів до управління, важливою компонентною якихє управління змінами. В рамках побудови механізму уп-равління організаційними змінами, реалізація змін маєвідповідати критеріям ефективності. Будь-які дії, особ-ливо ті, що торкаються ключових сфер діяльностіпідприємства радикально, мають бути виважені з точкизору бажаних результатів та запланованих ресурсів наїх здійснення. "Ефективність" є складною категорією, іїї часто ототожнюють з "результативністю" або "про-дуктивністю", так як всі ці поняття в тій, чи іншій формі,відображають відношення отриманих результатів до по-несених витрат. І якщо питання визначення ефектив-ності змін розглянуті в наукових дослідженнях, тоуправління ефективністю з врахуванням специфікипідприємств сільськогосподарського машинобудуваннявимагає розробки та обгрунтування.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙДослідженню теоретико-практичних питань управ-

ління організаційними змінами присвячено наукові працівітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких: Д. Андер-сон, Л. Андерсон, Т. Бауліна, Л. Грейнер, Б. Кляйнер,Дж. Коттер, Л. Курдай, К. Левін, І. Мазур, Ш. Робертс,П. Сенге, М. Ташман, К. Фрайлингер, В. Шапиро,М. Шеремет, Г. Широкова тощо. Питання управлінняефективність висвітлено у працях Л. Абалкіна, Дж.Гібсона, Е. Долана, Д. Іванцевича, М. Кеннерлі, Д. Лін-дсей, А. Маршалла, С. Мочерного, Э. Нілі, В. Парето,Х. Рамперсада, П. Хейне та ін.

МЕТА СТАТТІМета дослідження полягає у розробці забезпечен-

ня ефективності здійснення організаційних змін напідприємствах сільськогосподарського машинобудуван-ня. Об'єктом дослідження є процес управління органі-заційними змінами. Предметом є теоретико-методичнета практичне забезпечення ефективності здійсненняорганізаційних змін на підприємствах сільськогоспо-дарського машинобудування.

resistance overcome, depending on the scale of change (tuning, moderate transformation, rebuilding and radicalchanges) using the Fuzzy Logic Toolbox of fuzzy logic, specific methods are proposed (material incentives, socialpackage, career development, negotiation, co-optation, coercion, sanctions for disobedience), depending on thetype of resistance (indifference, skepticism, opposition to change, impatience, disobedience, and sabotage). Inorder to ensure the success of or-ganizational changes, it is proposed to introduce a system of personneldevelopment that combines teaching, assessment, certification and promotion methods. Using of all proposedcomponents in the implementation of organizational changes will ensure the effectiveness of theirimplementation.

Ключові слова: організаційні зміни, опір персоналу, ефективність, методи недопущення опору, методиподолання опору, нечітка система вибору.

Key words: organizational changes, staff resistance, efficiency, methods of pre-venting resistance, methods ofovercoming resistance, fuzzy selection system.


На основі узагальнення під-ходів до управлінняефективністю, представлених у працях: Э. Нілі, К. Адам-са, М. Кеннерлі, Х. Рамперсада і Б. Фелпса [1—3] забез-печення управління ефективністю здійснення змін по-винно включати такі складові: побудову взаємовідносинз зацікавленими сторонами на основі аналізу "вигід тавитрат" для кожної альтернативи проекту змін на етапіїх реалізації після визначення масштабу їх проведення;розробку системи цілей та збалансованих показниківдля індивідуального рівня працівників, для груповогорівня команди чи підрозділу, які задіяні в реалізації змін,для загального організаційного рівня, який об'єднуєзміни в усіх підрозділах; здійснення моніторингу виник-нення опору як потенційних ризиків реалізації проектузмін, реалізація заходів щодо недопущення опору тавпровадження методів його подолання в разі виникнен-ня; організація розвитку персоналу на основі поєднан-ня циклу формування професійної компетенції та цик-лу навчання.

Коли перед підприємством стоїть потреба у здійс-ненні змін у відповідності до викликів зовнішнього се-редовища стоїть питання, яким чином реалізувати зап-лановані зміни. Мають бути розроблені альтернативи,для кожної з яких мають бути оцінені вигоди та витра-ти відносно всіх зацікавлених сторін. Для цього важли-во обгрунтувати сукупність критеріїв та показників. Такяк зацікавлені сторони, які ми пропонуємо в моделі роз-глядати відокремлено від персоналу, відносяться до зов-нішнього середовища, то розподіл критеріїв за сфера-ми не є доцільним. Достатньо обмежитися основнимипоказниками, як наприклад: сукупний дохід акціонерів,обсяги продажів продукції за останній період, доходина акцію, сукупний дохід акціонерів, рівень ліквідності,прибутковості. Якщо від інвесторів вимагається додат-кове фінансування на реалізацію організаційних змін,то за фактом їх здійснення їм мають бути запропоно-вані відповідні вигоди. Аналіз вигід і витрат передбачаєрозробку декілька альтернатив для інвесторів із різни-ми варіантами залучення додаткових коштів та відпові-дно різними вигодами. Відповідно для інших зацікавле-них сторін мають бути оцінені вигоди та витрати для всіхальтернатив. До зацікавлених сторін крім інвесторів вар-то віднести: споживачів, постачальників, регуляторніоргани та співтовариства, кредитні установи.

Останнім етапом у реалізації цього елементу систе-ми управління ефективністю здійснення організаційнихзмін є вибір найкращої альтернативи за сукупністю ви-щезгаданих критеріїв, які відображають кожну зацікав-лену сторону. Для вирішення цього завдання варто ви-користовувати метод аналізу ієрархій. Після обгрунту-вання альтернативи наступним етапом є розробка сис-теми цілей на індивідуальному, груповому та організа-


51www.economy.in.ua

ційному рівнях в розрізі зазначених чотирьох сфер, тавизначення показників і їх бажаних значень, за якимиреалізація чи досягнення цих цілей може бути виміря-но. Для кожного промислового підприємства в залеж-ності від рівня автоматизації його виробничого проце-су ці показники мають бути розроблені індивідуальнона етапі розробки концепції проекту організаційнихзмін. Приклад системи цілей та показників на всіх рівняхнадано у таблиці 1.

Для досягнення гармонії між зазначеними система-ми цілей та показників найкращим є надання можливостісамостійної розробки таких показників для кожногопідрозділу, якого торкаються організаційні зміни. Те жсаме має бути запропоновано і для кожного окремогочлена підрозділів. Керівництво підприємства повиннорозробити таку систему на організаційному рівні шля-хом проведення безпосередніх зустрічей з керівникамипідрозділів. Фактично в процесі цих дій до підрозділів імають бути доведені основні наміри підприємства врозрізі запланованих організаційних змін. Структурнимпідрозділам доцільно представити свободу розробкивласної системи цілей та показників одночасно із роз-робкою. Наступним етапом є узгодження організацій-ної, групової та індивідуальних систем в рамках підроз-ділу шляхом проведення нарад та семінарів. Останніметапом є кінцеве затвердження організаційної системицілей та показників із врахуванням уточнень, представ-лених підрозділами та окремими членами колективу.

Наступною складовою в системі управління ефектив-ністю організаційних змін є управління опором. Як булообгрунтовано в попередньому розділі опір доцільно роз-глядати як внутрішні ризики, які можуть несприятливовплинути на реалізацію проекту змін: на цілі, строки,бюджет або якість. Відповідно до описаних стратегій всіможливі заходи доцільно розподіляти на запобіжні — ті,

які направлені на попередження йоговиникнення, та безпосередньо заходиподолання. Для обгрунтування ме-ханізмів управління опором важливодослідити його типи.

Типи змін нерозривно пов'язані зїх причинами. Так, С. Хеллер виокрем-лює три типи причин змінам: раціо-нальний через нерозуміння необхід-ності змін і деталей їх здійснення,відсутність віри в їх ефективність таочікування негативних наслідків; пер-сональний через острах втратити робо-ту та втручання керівництва, неспокійщодо майбутнього, образи щодо кри-тики та можливих; емоційний черезсхильність до супротиву будь-якимзмінам, апатію до ініціатив, недовіру домотивів, які спонукають зміни [4].

Так, Р.Г. Бухбіндер виділяє такігрупи факторів опору персоналузмінам: психологічні (особистісніякості людини, життєвий досвід і по-в'язані з ним очікування від змін, не-ясність суті зміни, процеси, пов'язаніз віком, прагнення до стабільностіпроцесів); соціальні (оточення і гру-пові норми, наявність формальних інеформальних комунікацій, соціаль-ний статус і роль, наявність субкуль-тури і контркультури); організаційні(поширення чуток, відсутність інте-ресу у глави організації та відсутністьпідтримки змін топ-менеджментом,відсутність стратегії організаційнихзмін, відсутність заохочення новихформ поведінки персоналу, негатив-ний досвід проведення змін, від-сутність відповідальної особи, котраконтролює процес змін, зміна умовроботи); професійні (страх не впора-тися з новими професійними обов'яз-

ками); економічні (зміна оплати праці, відсутність (не-стача) фінансування змін, зміна системи розподілу ре-сурсів за підрозді-лами/проектами [5, с. 103]. М. Арм-стронг виокремлював такі: несприйняття нового, еко-номічний страх втрати доходів або зайнятості, не-зручність — зміни можуть зробити життя складнішим,невизначеність, символічний страх (втрата окремогоофісу тощо), загроза міжособистісними відносинам,загроза статус або кваліфікації і страх невідповідностікомпетентності [6]. А. Блінов пропонує такі: передба-чуваний негативний результат, острах того, що роботистане більше, необхідність ламати звички, недостатністьінформації, нездатність заручитися підтримкою орган-ізації як єдиного цілого, обурення працівників черезнав'язування їм змін [7]. Н. Фединець виокремлює такіскладові опору змінам: психологічно-культурні, які об-'єднують вік, кваліфікацію, традиції і мотивацію,технічні, які включають обсяг робіт, плани, ресурси такомунікації, системи навчання та консультування, уп-равлінські, такі як: критика керівництва та лідер, щоініціює зміни [8]. Дж. Тул [9] пропонує 33 гіпотези чомулюди опираються змінам. У доповнення до вищенаве-дених він наголошує на людській природі, якій бракуєальтруїзму потрібного для зміни, цінізмі, егоцетризмі,короткозорості. Н. Тичи, М. Деванн і С. Фролов виок-ремлює технічні, політичні та культурологічні причиниопору. Перші пов'язані з впливом технічних умов, як по-єднання людських і технічних ресурсів організації. Полі-тичні пов'язані з перерозподілом влади у зв'язку з по-явою структурних та культурологічних змін в органі-зації, які в свою чергу пов'язані зі зміною ціннісних орі-єнтацій і норм організації [10]. Л.М. Карамушко зап-ропонував такі основні групи чинників, які викликаютьопір: новий зміст роботи, зниження авторитету праців-ників, стосунки у колективі, страхи втрати роботи, не-

Цілі Показники Бажані значення

Індивідуальний рівень

Процеси Підвищити показники

продуктивності

Рівень трудомісткості

вироблення одиниці

продукції

Зниження на 10%

Структура Знизити рівень

конфліктності в

колективі

Кількість конфліктів на

чисельність команди

Зменшити на 50%

Культура Збільшити рівень

залучення у колектив

Увійти до складу нової

проектної команди

Впродовж 6 місяців

Компетентності Підвищення рівня

компетентності

Отримати сертифікат, який

підтверджує рівень кваліфікації у відповідній

сфері

1 протягом року

Командний рівень (рівень підрозділу)

Процеси Підвищення рівня якості, безпеки та

надійності

Кількість бракованих виробів, рекламацій у

порівнянні з іншими

підрозділами

На 50% нижче ніж в середньому по

підприємству

Організаційна

культура

Підвищення

ефективності

командної роботи

Коефіцієнт забезпеченості

засобами комунікації

Збільшити на 20%


структура

Підвищити рівень

ефективності взаємодії

з іншими підрозділами

Коефіцієнт витрат на

управління

Знизити на три

відсотки


розвитку персоналу

Коефіцієнт розвитку

персоналу


Організаційний рівень

Процеси Підвищення рівня

якості, безпеки та

надійності

Коефіцієнт впровадження

нових технологій



культура

Підвищити рівень

лояльності працівників

Рівень абсентеїзму через

прогули та ПТД

Менше 1%


структура

Підвищення рівня

відповідності між

характером діяльності

підприємства та його структурою

Норма керованості Не більше і не

менше 7

Відношення кількості

горизонтальних комунікацій

до вертикальних

50% до 50%


розвитку персоналу

Коефіцієнт розвитку

персоналу


Джерело: розроблено за [1—3].

Таблиця 1. Система цілей та показників



розуміння значущості змін дляорганізації і для себе [11]. Наоснові узагальнення праць Дж.Коттера та Р. Хеллера [4; 12]причини виникнення опорузмінам можна представити так:економічні як страх зниженнярівня доходів та позбавленняпільгу, соціальні як відмоваадаптації до змін, психологічніяк почуття невизначеності табажання уникнути невдачі ітруднощів, особисті якінертність, усвідомлення влас-ної некомпетентності, загрозавтрати влади, емоційні як при-родні та властиві людині черезнизьку залученість до проектузмін, логічні як сумніви щододоцільності та відсутністьчасу на адаптацію. Г. Тарасюкі К. Пріб до вищезазначенихдодають стан конкуренції в ко-лективі, який не сприяє про-фесійному зростанню та не-ясність перспектив дляпідприємства [13]. І.Л. Петро-ва виділяює три основні причи-ни опору: невизначеність,відчуття втрат і переконання,що зміни не є необхідними [14,с. 650]. Т.З. Гвініашвілі виок-ремлює причини за рівнями:індивідуальний, груповий і си-стемний [15].

Як бачимо, існує дуже ба-гато чинників або причин опо-ру. Необхідність їх уточненнята конкретизації обумовленіпотребою обгрунтування заходів з подолання чи недо-пущення. Відповідно до рівнів опору: індивідуального,групового та організаційного можна розподілити і чин-ники (табл. 2) [4—15]. Як було зазначено до управлінняопором змінам варто відноситися як до ризиків. Тобтонайкращою стратегією є недопущення їх виникнення.Саме тому для реалізації стратегії управління ризика-ми необхідно застосувати методи управління, які впли-ватимуть на причини опору, тобто не допускатимутьйого появи. Методи повинні відповідати причинам опо-ру — в цьому разі буду досягнуто максимальну ефек-тивність. Методи, які пропонуємо впроваджувати длязапобігання опору надано у таблиці 2.

У разі настання ризиків, тобто виникнення опорунеобхідно запроваджувати методи подолання, які вар-то обгрунтувати. Тепер перейдемо до параметрів не-чіткої системи вибору, які необхідні в контексті засто-сування Fuzzy Logic Toolbox. Опишемо параметри даноїсистеми. Вхідні змінні: показники, за якими обираєтьсяметод подолання опору: МЗ — масштаб змін (настрой-ка (гармонізація), помірні перетворення, перебудова ірадикальні зміни), ОЗ — опір змінам (байдужість, скеп-сис, опозиція змінам, нетерпіння, непокора, саботаж);вихідні змінні: методи подолання опору: матеріальнестимулювання (МП

1), переговори (МП

2), кооптація

(МП3), санкції за непокору (МП4), примушення (МП

5),

кар'єрне зростання (МП6), соціальний пакет (МП

7); тип

функції: приналежності gaussmf (гауссовська форма);для вхідних параметрів; trimf (трикутна) — для вихід-них параметрів; кількість термів: 3; правила бази знань:правила типу "mamdani"; метод дефазифікації: методцентра тяжіння. Зазначимо, що також було здійсненоналаштування функції приналежності, термів та діапа-зону значень для вхідних та вихідних змінних.

Таким чином, було проведено моделювання нечіткоїсистеми, які дозволили отримати такі висновки (табл. 3).

Останньою складовою є розробка системи розвит-ку кадрів в процесі змін, що включає реалізацію таких

робіт: організація навчання, перекваліфікації та підви-щення кваліфікації для робітників, задіяних в основнихпроцесах, розробку та впровадження системи оцінюван-ня та атестації, формування соціальних, часових, ситу-ативних та інтелектуальних компетентностей персона-лу, які в найбільшій мірі задіяні у реалізації змін, шля-хом проведення тренінгів та організації коучингу.

Забезпечення розвитку персоналу націлене на фор-мування необхідних ключових компетентностей, яківиступають як безпосередньо сферою реалізації орга-нізаційних змін, так і створюють передумови для мож-ливості здійснення змін у процесах та організаційнійструктурі. Головними умовами їх ефективного впровад-ження є попереднє планування дій щодо розвитку кадрівна етапі ініціації змін та впровадження постійної систе-ми навчання та розвитку кадрів на підприємстві. Дляуспішності проведення змін важливо здійснювати по-стійне консультування персоналу щодо процесу їх впро-вадження, проведення роз'яснювальної роботи, впро-вадження програми адаптації персоналу до перетво-рень.

ВИСНОВКИОбгрунтовано забезпечення економічної ефектив-

ності здійснення організаційних змін на підприємстві,яке включає ряд складових щодо побудови взаємовід-носин із зацікавленими сторонами на основі аналізу"вигід та витрат", розробки системи цілей та збалансо-ваних показників, управління опором персоналу як по-тенційними ризиками та впровадження системи управ-ління розвитком персоналу на підприємстві. Особливі-стю такого забезпечення є досягнення узгодженості міжзазначеними підсистемами. Для кожної сфери імплемен-тації організаційних змін розроблено приклад цілей,збалансованих показників та бажаних значень на індив-ідуальному, груповому (командному) та організаційно-му рівні. Управління опором у межах такого забезпе-чення пропонується здійснювати з використанням стра-

Таблиця 2. Реалізація заходів недопущення опору змінам

Рівні

виникнення

Групи причин

опору Причини опору

Методи

недопущення опору

Індиві-

дуальний

Психологічні Нерозуміння сутності змін та їх

деталей, негативні очікування, бажання стабільності, відсутність віри

в ефективність, недовіра до мотивів

змін, апатія до ініціатив, ускладнення

життя, необхідність ламати звички,

бажання уникнути невдачі і

труднощів, відчуття втрат, низька

мотивація, протиріччя між власними

та організаційними інтересами, конформізм, звичка, стомленість

Створення і передача

інформації, допомога і підтримка, переговори,

маніпулювання, матеріальне і

нематеріальне стимулювання,

кар’єрне зростання, навчання,

залучення працівників до

розробки і прийняття рішень

Економічні Зміна оплати праці, втрата роботи, загроза міжособистісними відносинам,

позбавлення пільг

Соціальний пакет, матеріальне стимулювання, кар’єрне

зростання

Соціальні Відмова адаптації до змін, стан

конкуренції в колективі

Маніпулювання, переговори

Організаційно-

комунікаційні і

культурні

Чутки, відсутність стратегії та

підтримки з боку керівництва,

негативний досвід, недостатність

інформації, відсутність часу на

адаптацію, низька залученість до

проекту змін, зміна ціннісних

орієнтацій і норм організації

Стимулювання участі у

реалізації, переговори,

примушення

Компетент-

ністні (професійні)

Страх не впоратися, невідповідності

компетентності

Навчання і кар’єрне зростання,

пропонування працівниками своїх ідей

Груповий Соціальні Наявність субкультури і контркультури, зниження авторитету

працівників, страх втрати взаємодії з

колегами, загроза втрати влади

Надання повноважень, переговори, пропонування

працівниками своїх ідей


комунікаційні

Негативний досвід, чутки Переговори, залучення

працівників до розробки і

прийняття рішень

Організа-

ційний


комунікаційні і

культурні

Складність структурних перетворень

та подальшого розвитку організації,

загроза існуючому балансу влади

Кооптація, надання

повноважень


53www.economy.in.ua

тегії управління ризиками впроектному менеджменті, щопередбачає моніторинг причинйого виникнення з використан-ням методів його недопущеннята впровадження відповіднихзаходів подолання. Отриманірезультати доведені з викори-станням моделювання за пра-вилами "нечіткої логіки", щодозволяє з відповідним рівнемвірогідності реалізовуватиконкретні методи подоланняопору для окремих його типів.

Подальшими напрямамидослідження авторів є імпле-ментація запропонованого за-безпечення ефективності організаційних змін у діяльністьпідприємства сільськогосподарського машинобудування.

Література:1. Нили Э. Призма эффективности: карта сбаланси-

рованных показателей для измерения успеха в бизнесеи управления им / Э. Нили, К. Адамс, М. Кеннерли; пер.с англ. — Днепропетровск: Баланс-клуб, 2003. — 400 с.

2. Рамперсад Х. Универсальная система показате-лей. Как достигать результатов, сохраняя целостность/ Х.Л. Рамперсад, А. Дороти, А. Логинова, А. Лисицы-на, А. Лисовский; перевод с англ.; 3-е изд. — М.: Альпи-на Бизнес Букс, 2006. — 352 с.

3. Фелпс Б. Умные бизнес-показатели: Система из-мерений эффективности как важный элемент менедж-мента / Б. Фелпс; пер. с англ. — Днепропетровск : Ба-ланс Бизнес Букс, 2004. — 312 с.

4. Heller R. Managing Change [Електроний ресурс] /R. Heller // DK Publishing Ink. 1998. — Режим доступу:http://www.observer.co.uk

5. Бухбиндер Р.Е. Организационные изменения:проблема сопротивления персонала и пути ее решения/ Р.Е. Бухбиндер // Вестник Омского университета. —Сер.: Экономика. — 2 009. — № 1. — С. 100—106.

6. Армстронг М. Практика управления человечес-кими ресурсами / М. Армстронг; перев. с англ. под ред.С.К. Мордовина; 8-е изд. — СПб. : Питер, 2004. — 832 с.

7. Блинов А.О. Управление изменениями: учебникдля бакалавров / А.О. Блинов, Н. В. Угрюмова. — М.:Издательско-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2014.— 304 с.

8. Фединець Н.І. Управління опором змінам в орга-нізації [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/27_SSN_2012/Economics/6_117-115.doc.htm

9. Сєрєбряк К.І. Управління організаційними змінами— необхідна умова забезпечення розвитку підприємства[Електронний ресурс] / К.І. Сєрєбряк // Вісник Східно-українського національного університету імені Володими-ра Даля. — 2016. — № 6. — С. 135—138. — Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/VSUNU_2016_6_25

10. Фролов С.С. Социология организаций: учебник/ С.С. Фролов. — М.: Гардарики, 2001.— 304 с.

11. Карамушка Л.М. Формування психологічної го-товності персоналу вищої школи до діяльності в умо-вах соціально-економічних змін: монографія / Л.М. Ка-рамушка, ОС. Толков. — К. — Кам'янець-Подільський:Медобори-2006, 2013. — 254 с.

12. Kotter J.P. Leading Change / J.P. Kotter / HarvardBusiness Press, 1st edition, 1996. — 208 p.

13. Пріб К.А. Природа та механізми опору змінам ворганізації / К.А. Пріб // Ринок праці та зайнятість на-селення. — 2014. — № 3. — С. 34—39.

14. Петрова І.Л. Управління персоналом в процесіорганізаційних перетворень / І .Л. Петрова // Форму-вання ринкової економіки: зб. наук. праць. Спец. випуск.Управління людськими ресурсами: проблеми теорії тапрактики: т. 1, ч. ІІ. — К.: КНЕУ, 2007. — C. 646—655.

15. Гвініашвілі Т.З. Аналіз підходів до визначення сут-ності опору організаційним змінам на підприємствах [Елек-

тронний ресурс] / Т.З. Гвініашвілі // Науковий вісник НЛТУУкраїни. — 2016. — Вип. 26.2. — С. 41—47. — Режим досту-пу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2016_26.2_8

References:1. Nili, Je. Adams, K. Kennerli, M. (2003), Prizma

effektivnosti: karta sbalansirovannyh pokazatelej dljaizmerenija uspeha v biznese i upravlenija im [Performanceprism: a balanced scorecard for measuring and managingbusiness success], Balans-klub, Dnepropetrovsk, Ukraine.

2. Rampersad, H. Doroti, A. Loginova, A. Lisicyna, A.(2006), Universal'naja sistema pokazatelej. Kak dostigat'rezul'tatov, sohranjaja celostnost' [Universal scorecard.How to achieve results while maintaining integrity], 2nd ed.,Al'pina Biznes Buks, Moskva, Russia.

3. Felps, B. (2004), Umnye biznes-pokazateli: Sistemaizmerenij jeffektivnosti kak vazhnyj jelement menedzhmenta[Smart business indicators: Performance measurementsystem as an important element of management], BalansBiznes Buks, Dnepropetrovsk, Ukraine.

4. Heller, R. (1998), Managing Change, available at:http://www.observer.co.uk (Accessed 17 October 2018).

5. Buhbinder, R. E. (2009), "Organizational changes: theproblem of personnel resistance and ways to solve it",Vestnik Omskogo universiteta, vol. 1, pp. 100—106.

6. Armstrong, M. (2004), Praktika upravlenija chelove-cheskimi resursami [Human Resource ManagementPractice], 8nd ed., Piter, Sankt-Peterburg, Russia.

7. Blinov, A. O. Ugrjumova, N. V. (2014), Upravlenieizmenenijami [Change management], Dashkov i Ko, Moskvа,Russia.

8. Fedynets', N. I. Upravlinnia oporom zminam v orha-nizatsii [Management of resistance to changes in theorganization], available at: http://www.rusnauka.com/27_SSN_2012/Economics/6_117115.doc.htm (Accessed 17October 2018).

9. Sieriebriak, K. I. (2016), "Managing organizationalchange is a necessary condition for enterprise development"Visnyk Skhidnoukrains'koho natsional'noho universytetuimeni Volodymyra Dalia. vol. 6, pp. 135—138.

10. Frolov, S. S. (2001) Sociologija organizacij [Socio-logy of organizations], Gardariki, Moskvа, Russia.

11. Karamushka, L. M., Tolkov, O. S. (2013), Formu-vannia psykholohichnoi hotovnosti personalu vyschoishkoly do diial'nosti v umovakh sotsial'no-ekonomichnykhzmin [Formation of psychological readiness of high schoolstaff to work in conditions of socio-economic changes],Medobory, Kam'ianets'-Podil's'kyj, Ukraine.

12. Kotter, J. P. (1996) Leading Change, 1nd ed., Har-vard Business Press, Cambridge, USA.

13. Prib, K. A. (2014), "Nature and mechanisms ofresistance to changes in the organization", Rynok pratsi tazajniatist' naselennia, vol. 3, pp. 34—39.

14. Petrova, I. L. (2007), "Personnel management in theprocess of organizational transformation", Formuvanniarynkovoi ekonomiky, vol. 1, pp. 646—655.

15. Hviniashvili, T. Z. (2016) "Analysis of approachesto determining the essence of resistance to organizationalchanges in enterprises", Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy,vol. 26.2, pp. 41—47.Стаття надійшла до редакції 18.10.2018 р.

Тип опору Масштаб змін

Настройка

(гармонізація)

Помірні

перетворення Перебудова Радикальні зміни

Байдужість Матеріальне

стимулювання

(0,831)

Соціальний пакет

(0,831)

Кар’єрне

зростання (0,831)

Матеріальне

стимулювання

(0,831)

Скепсис Переговори (0,827) Кар’єрне

зростання (0,827)

Соціальний пакет

(0,827)

Матеріальне

стимулювання (0,83)

Опозиція

змінам

Кар’єрне зростання

(0,826)

Переговори

(0,826)

Переговори

(0,826)

Переговори (0,826)

Нетерпіння Кооптація (0,83) Соціальний пакет

(0,83)

Примушення

(0,83)

Примушення (0,83)

Непокора Примушення (0,831) Кооптація (0,831) Кооптація (0,831) Кооптація (0,831)

Саботаж Санкції за непокору

(0,827)

Санкції за

непокору (0,827)

Санкції за

непокору (0,827)

Санкції за непокору

(0,827)

Таблиця 3. Обгрунтування типів подолання опору



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗі зростанням невизначеності та ризику в світовій

економіці, особливо в посткризових умовах та в глоба-лізованому ринковому середовищі, виникає завданнякоординації дій окремих суб'єктів господарювання дляпідвищення їх економічної ефективності. У вказанихумовах окремим невеликим суб'єктам надзвичайноскладно здійснювати незалежну діяльність: посилюва-ти конкурентоздатність та збільшувати частку на рин-

УДК 338.45:69:331.107

Ю. А. Чуприна,к. т. н., доцент кафедри менеджменту в будівництві,Київський національний університет будівництва і архітектури, м. Київ

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ІНТЕГРАЦІЇБУДІВЕЛЬНИХ ХОЛДИНГІВ ДО СКЛАДУРЕГІОНАЛЬНОГО КЛАСТЕРУ

Iu. Chupryna,Ph.D., associate professor of construction management, Kyiv National University of Construction and Architecture

RATIONALIZATION OF THE MECHANISMS OF INTEGRATION OF CONSTRUCTION HOLDINGSINTO A REGIONAL CLUSTER

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.54

У дослідженні в застосуванні сфери будівництва пропонується відійти від розуміння інтегрованого об'єдан-ня підприємств із встановленням меж взаємного впливу цих підприємств. У статті розглядається аналіз інтегра-ційних механізмів у регіональних кластерів будівельних компаній, які працюють на основі державно-приватно-го партнерства для успішної реалізації будівельно-інвестиційних проектів. Таким чином, реалізація завдань бу-дівельних проектів РК розглядається як сукупність когерентних пов'язаних дій агентів, що об'єднані спільноюдіяльністю, та здатні утворювати синергетичні ефекти. Визначено структуру регіонального кластеру будівель-них підприємств та формалізовано правила взаємодії учасників РК, дотримання яких призводить до збільшенняекономічного ефекту. Також в статті наведено формальну постановку задачі максимізації конвергентного по-тенціалу регіонального будівельного кластеру, що є об'єднанням найбільш вагомих будівельних холдингів у пев-ному регіоні. Описано складові управління конвергентним потенціалом з метою його максимізації. Визначено,що ефект від збільшення конвергентного потенціалу призводить до зростання ринкової вартості загалом тазбільшення іміджевого потенціалу, що позитивно впливає на розвиток окремих суб'єктів господарської діяль-ності в складі РК.

In this study, the application of the construction industry is proposed to shift away from the understanding of theintegrated integration of enterprises with the establishment of the boundaries of the mutual influence of these enterprises.The article deals with the analysis of integration mechanisms in regional clusters of construction companies operatingon the basis of public-private partnership for the successful implementation of construction and investment projects.Thus, realization of tasks of construction projects of a regional cluster is considered as a set of coherent related actions ofagents, which are united by joint activity and capable of forming synergistic effects. The structure of the regional clusterof construction enterprises is defined and the rules of interaction of participants of the regional cluster are formalized,the observance of which leads to increase economic effect. It was established that the institutional approach of integrationof the RK allows to take into account the local organization of economic entities, as well as bring the process of unificationto the formation of a number of institutional, mainly entropy conditions of development, on the actions of the partners ofregional clusters. Also in the article the formal statement of the task of maximizing the convergent potential of the regionalconstruction cluster, which is the union of the most important construction holdings in a certain region, is given. Thecomponents of the convergent potential management are described in order to maximize it. It is determined that theeffect of increasing the convergent potential leads to an increase in market value in general and an increase in imagepotential, which positively affects the development of individual economic entities in the regional cluster.

Ключові слова: будівельний кластер, державно-приватне партнерство, інтеграційні процеси, конвергент-ний потенціал, організаційна синергія, регіональний кластер.

Key words: construction cluster, public-private partnership, integration processes, convergent potential,organizational synergy, regional cluster.

ку. Тому для забезпечення форми взаємопов'язаноїдіяльності суб'єктів господарювання формуються інтег-ровані бізнес-структури, що уявляються доволі склад-ними і неоднорідними системами, поведінка агентів якихскладно передбачається. Проте такі інтегровані систе-ми дозволяють об'єднати зовсім різні за змістом таорганізаційною формою організації, створюючи міжними нові взаємодії та зв'язки. Таке розуміння інтегро-ваних об'єднань в цілому підлягає класичній економічній


55www.economy.in.ua

теорії, на відміну від інституційного підходу, де об'єд-нання підприємств розглядається як взаємопов'язанасистеми контрактів або ж як деякий інституційний до-говір.

По суті, інтегроване об'єднання суб'єктів господа-рювання може розглядатися як деяких об'єкт, який єчастиною інституційного проектування. Проте біль-шість досліджень у цьому напрямі обмежуються вста-новленням меж впливу підприємств, які належать об'єд-нанню, або ж розрахунок витрат суб'єктів господарю-вання та їх мінімізація. Тому в цьому дослідженні в зас-тосуванні сфери будівництва пропонується відійти відтакого розуміння інтегрованого об'єдання підприємств.Новою формою об'єдання є, так званий, будівельнийкластер (БК). Синтетична структура БК, яка діє на ос-новах державно-приватного партнерства, акумулюєсучасні тренди в трансінформації виробничих та орга-нізаційних структур, інвестиційної діяльності і поєднуєв собі ряд характеристик таких організацій:

1. Девелоперська компанія, яка реалізує будівель-ний проект.

2. Інвестиційна компанія.3. Фінансова компанія.4. Проектна компанія, яка поєднує стратегічні кор-

поративні напрями розвитку і працює згідно з регламен-том стратегічних господарських відділів.

Важливим положенням функціонування БК є те, щодержава, яка ініціює проект, є водночас агентом, якомуне властива конкуренція та суперечливість в діяльності,причому він є рівноправний партнер у БК і не є окремимсуб'єктом господарювання. Тому актуальною задачеює створення алгоритму адаптації БК до виконання зав-дань будівельного проекту, що пов'язаний зі створен-ням умов інтеграції будівельних холдингів до БК таособливості входження державного партнера до новихбудівельних інвестиційних об'єднань. Такі БК можнавважати регіональними (РК), оскільки їх функціонуван-ня передбачає об'єднання з найбільшим вагомими буді-вельними холдингами в певному регіоні.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙУ роботі [1] описано особливості колективної діяль-

ності та колективного прийняття рішень, що є в основірозуміння спільної діяльності в рамках РК. Про меха-нізми стратегічної інтеграції підприємств з точки зорууправління даним процесом описано в роботах[2 — 4].Підходи управління в мультиагентних організаційнихсистемах задля зменшення ризику описано в роботах[5—6]. У роботах [7—9] розглянуто основи корпоратив-ної теорії ігор та конфліктології, які дозволяють нау-ково обгрунтувати діяльність РК, а також механізмизалучення нових учасників до цього об'єднання. В ро-боті [10] наводяться приклади симуляцій, які викорис-товуються для побудови складних організаційних сис-тем, якою є РК.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є аналіз інтеграційних ме-

ханізмів у регіональних кластерів будівельних компаній,які працюють на основі державно-приватного партнер-ства для успішної реалізації будівельно-інвестиційнихпроектів. Також метою є формальна постановка задачімаксимізації конвергентного потенціалу регіональногокластеру.


Реалізація завдань будівельних проектів РК можерозглядатися як сукупність когерентних пов'язаних дійагентів, що об'єднані спільною діяльністю, і які здатніутворювати синергетичні ефекти, що в свою чергу при-зводить до формування спільного економічного просто-ру взаємодій.

Загалом типи державно-приватного партнерствавідрізняються:

— особливостями розподілу прав власності;— моделями фінансування;— часткою участі приватних партнерів;— особливостями використання ресурсів;— завданнями та підходами до управління тощо.Кожний партнер РК здійснює свій вклад у реаліза-

цію спільного будівельного проекту. Цей вклад можебути зовсім різнорідним: грошові інвестиції, досвідреалізації крупних проектів, ефективність управліннята перерозподіл ресурсів, застосування інноваційнихпідходів до реалізації проекту, генерування нових інтег-раційних зв'язків, якістю та швидкістю прийняттярішень тощо. Держава як учасник РК привносить у про-ект фінансові вливання з бюджету, здійснює підтримкупроекту на всіх рівнях, може встановлювати певні пільгита преференції, а також надавати гарантії іншим учас-никам РК та партнерам.

Основою функціонування інтегрального об'єднан-ня суб'єктів господарювання є його представлення у виг-ляді кортежів цих суб'єктів з урахуванням функцій, яківони в цьому об'єднанні виконують.

Принципи, які необхідно врахувати при формуванніРК:

— наявність транзакційних витрат;— оцінювання ризиків;— специфічність активів.Інституціональний підхід інтеграції РК дозволяє

врахувати локальну організованість суб'єктів господа-рювання, а також привести процес об'єднання до фор-мування ряду інституційних переважно ентропійнихумов розвитку на дії партнерів РК. Умова максимізаціїконвергентного потенціалу учасників РК або ж загаль-ний потенціал РК у цілому є критерієм ефективностіінтеграційного розвитку в РК. Важливою складовоюінтеграційного розвитку в цьому контексті є наявністьраціональної системи зв'язків між учасниками РК, щопоєднує суб'єкти господарювання у єдине ціле зі своєюскладною структурою, станами та компонентами. Длябільшого розуміння структури РК як системи, необхід-но виконати декомпозицію, виділивши підсистеми, якіможна аналізувати, та неподільні елементи. Далі систе-му РК можна подати у вигляді ієрархії від підсистем донеподільних елементів.

Необхідно вирізняти такі поняття "структура" та"система". Система є об'єктом зі всіма характернимивнутрішніми та зовнішніми зв'язками, а також особли-востями якісної специфіки елементів, які формують за-гальну цілісність. Структура — це сітка зв'язаних пев-ним чином елементів, які не включають якісні особли-вості, але акцентують увагу на особливості зв'язків, міжїї елементами. розуміють сітку взаємозв'язаних еле-ментів, якісна природа яких не враховується, і головнаувага спрямована на їхні зв'язки. Оскільки системи, якправило, дуже складні і містять значене число елементів,перевагу віддають характеристиці їх структур, що вклю-чає наявність переважно часткового впорядкування еле-ментів системи за визначеними критеріями та описузв'язків, між цими елементами.

Згідно з еволюційною теорією, у конкурентномусередовищі найбільшу здатність до виживання маютьтакі системи, які здатні збільшувати свій доступ до об-межених ресурсів. Ця залежність відображається урівнянні ферментативної кінетики Міхаеліса-Ментен.Рівняння показує зв'язок між швидкістю реакції, ка-талізованої ферментом і концентрацією субстрату іферменту:

M

WW

K

η=η +

(1),

де MK — стала Міхаеліса, W — максимальна швид-кість реакції; η — концентрація субстрату, яка рівна

концентрації субстрату для швидкості реакції W

2.



Виявляється, описана залежність (1) є вірною длябудівельних холдингів, що зростають, при цьому вступа-ючи в інтеграційні мультиагентні формування типу РК. Вцьому контексті виступає ринковою вартістю, що зрос-тає і вказує на результати інтеграційного розвитку суб-'єкту господарювання, а η є його ресурсним потенціалом.

Описана залежність є правильною, якщо стверджу-вати, що ресурсний потенціал суб'єкта господарюван-ня оцінюється через величину витрат на формуванняйого нових активів. У такому разі буває складно склад-но охарактеризувати причину зменшення динаміки роз-витку багатьма крупними українськими будівельнимикомпаніями з наявним великим ресурсним запасом упроцесі трансформації.

У такому разі залежність (1) було модифіковано длязадачі управління саме БК або РК. Вважаємо, що роз-глядається задача максимізації потенціалу системи РК,оскільки кожна економічна система йде до цього впро-довж власного життєвого циклу. Нехай

1 2 nA , A , , AK —

складові системи РК або конкретні підприємства в йогоскладі, n — кількість складових. Кожному складовомупоставимо у відповідність значення 1 2 nL ,L , ,LK , яківідображаються поточні потенціали розвитку. Тоді за-дача максимізація конвергентного потенціалу має ви-гляд:

n

i i

i 1

L L p max=

= →∑ (2),

де iL — потенціал i-вої складової системи або конк-

ретного будівельного підприємства, що розглядаєтьсяв складі РК, ip — вага i-вої складової системи або су-б'єкта господарювання в складі РК, який визначає йоговплив на зростання конвергентного потенціалу РК.

Зрозуміло, що кількість складових потенціалу можевизначатися тими галузями діяльності, які визначаютьбізнес-процеси і перетворюють ресурси у нову спожив-чу цінність. Серед них максимальну вагу треба дати скла-довій, яка найбільш ефективно використовувати іншіресурси системи, наприклад, організовувати для цихцілей мотиваційні преференції тощо.

Під конвергентним потенціалом розуміютьздатність системи змі-нювати свою структурно-функ-ціональну будову та систему управлінських взаємин,включаючи методи керування та технології з ціллюпідвищення гнучкості для отримання нової якості, адек-ватної новому бізнес-контексту. Конвергентний потен-ціал по суті призводить до проведення організаційнихперетворень, при цьому збільшуючи потенціал розвит-ку економічної системи.

У цьому процесі при організаційних перетворенняхповинні бути досягнуті такі умови:

— має посилюватися організаційна синергія;— має зберігатися потенціал центробіжних сил;— має зберігатися узгодженість стратегій розвику

із мотиваційними преференціями, які надаються парт-нерам РК.

Наявність підвищеного конвергентного дає мож-ливість підвищити розвиток системи, оскільки його зро-стання вказує на ефективний розподіл ресурсів на на-явність раціональних зв'язків у системі РК. Завдяки кон-вергентному потенціалу підприємницька одиниця можеефективно використовувати ресурси для забезпеченняреалізації стратегії діяльності, при цьому збільшуючивласну адаптивну здатність. У результаті підвищуєтьсяефективність РК та її конкурентоздатність, що підви-щує грошові надходження, які в свою чергу вкладають-ся у модернізацію та створення кращих властивостейсистеми взаємодії. Це досягається також і за рахунокзростання інвестиційної привабливості внаслідок зрос-тання ринкової вартості.

Важливо враховувати залежність конвергентногопотенціалу та інтелектуального капіталу будівельногопідприємства. Інтелектуальний капітал як ресурс ство-рює ефективний структурно-функціональний простір

підприємства, а також забезпечує використання іншихресурсів, що є результатом формування ефективнихзв'язків між елементами системи. Наслідок цього про-цесу є зростання ринкової вартості як РК, так і окре-мих суб'єктів діяльності у її складі.

Регіональний кластер будівельних компаній має бутистійкою інтегрованою структурою. Стійкість ця є ре-зультатом міцної коаліції учасників: хоч кожен учасникРК реалізує власні інтереси, стратегічні цілі РК залиша-ються непорушними і чітко вираженими. Такожстійкість є результатом юридично вивірених угод, щоукладаються учасниками РК. Зрозуміло, що відхиленняучасників від виконання обов'язків призводить до по-слаблення зв'язків та в кінцевому результаті може бутикаталізатором руйнування РК. Коаліція стійка, якщоспільна діяльність партнерів в рамках РК вигідніша дляних, аніж діяльність з урахуванням ринкових відносин.Економічна зацікавленість у спільній діяльності в рам-ках РК тісно пов'язана з гарантованими доходами, якіотримуються кожним партнером за період проекту іпісля його закінчення. Причому ці доходи повинні пе-ревищувати оцінювані доходи кожного з учасників РК,якщо б вони працювали на ринку незалежно.

Стійкість системи може бути порушена також і підвпливом чинників зовнішнього середовища, у випадку,якщо система РК не здатна швидко до них адаптувати-ся. Інтеграційні процеси можуть збільшити кількістьпартнерів. Які володіють певним типом обмеженого ре-сурсу. Це може збільшити можливості та потенціал РК.З іншого боку це може призвести до виникнення новихризиків порушення стійкості системи:

— ризик функціонування коаліції в цілому;— ризик створення коаліції учасників РК.По суті, ці ризики виникають внаслідок непередба-

чуваної поведінки нових партнерів РК, які переслідуютьсвої цілі, прагнуть одержати більші преференції за ра-хунок партнерів, які мають слабші позиції, при цьомуне рідко приховуючи свої наміри. Відмовитись від парт-нера, навіть з такого типу поведінкою складно, оскіль-ки загалом пошук нового партнера, здатного до участів інтеграції є складною і часто затратною роботою.

Зрозуміло, що при створенні РК часто відбуваєтьсяконфлікт інтересів, адже кожен учасник відстоює власніінтереси, причому ці інтереси, як правило, матеріально-го характеру. У довгостроковому періоді може відбу-ватись посилення залежності одних учасників РК відінших, які мають специфічні ресурси, що може призве-сти до зменшення вигідності від співпраці таких парт-нерів для одного з учасників. Це також може призвестидо конфліктів та навіть утворити організаційну кризу вРК, яку не бажано допускати.

Отже, новий учасник РК повинен притримуватисьзасад спільної діяльності, що сформована в даному РК,при цьому не порушувати інтереси інших учасників РК,відстоюючи власні інтереси. При цьому необхідно, щобпри укладанні контрактів про спільну діяльність длямаксимізації доходів, чітко дотримувалась рівновагаНеша, тобто баланс інтересів. Рівновага Неша будестійкою, якщо кожен учасник РК матиме від спільноїдіяльності більший економічний ефект, ніж відодноосібної діяльності, тобто виконуватиметься, такзваний, ефект синергії. Відхилення від рівноваги однимз учасників може призвести до зменшення загальногоекономічного ефекту, а отже, не забезпечити збільшен-ня виграшу даного учасника. Якщо учасники РК чіткозрозуміють цю особливість їх діяльності, то усунетьсяїх антагоністичне бажання збільшити свій виграш, у ре-зультаті не буде виникати конфлікту інтересів.

При інтеграції до РК нових учасників особливе місценалежить управлінню конвергентним потенціалом. Посуті, це процес, який включає:

— формування стратегії розвитку будівельнихпідприємств;

— дослідження системи підприємницьких можливостей;


57www.economy.in.ua

— аналізу особливостей поведінки підприємств.Процес інтеграції до РК нових учасників несе з со-

бою чималі ризики і може призвести до конфлікту інте-ресів, проте оскільки затратна частина від пошуку парт-нерів, які б хотіли об'єднатися часто досить значна, не-обхідно провести значну роботу з усунення абомінімізації ризиків і налаштування партнерів на конст-руктивну роботу в подальшому.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯВажливим завданням на сьогодні є посилення інно-

ваційної складової у діяльності будівельних підпри-ємств, зокрема через провадження державно-приватноїформи партнерства та з урахуванням об'єднання парт-нерів у РК та цій основі. Завдання управління інтегра-ційним розвитком підприємств в складі РК полягає у по-кращенні її системних властивостей через планомірнезбільшення конвергентного потенціалу, оскільки відцього залежить здатність РК залучати і використову-вати з максимальною ефективністю ресурси в процесівиконання будівельних проектів з врахуванням держав-но-приватного партнерства. Як наслідок, показано, щоефект від збільшення конвергентного потенціалу при-зводить до зростання ринкової вартості загалом тазбільшенні іміджевого потенціалу, що позитивно впли-ває на розвиток окремих суб'єктів господарської діяль-ності в складі РК. У роботі наведено формальну поста-новка задачі максимізації конвергентного потенціалурегіонального кластеру.

Визначено, що новий можливий учасник РК має при-тримуватись основ спільної діяльності, що визначена вданому РК, при цьому відстоювати власні інтереси, непорушуючи інтереси інших учасників РК. Головним зав-данням при інтеграції до РК нових учасників є урівно-важення інтересів і позицій учасників РК з метою недо-пущення криз, причому здійснювати цю діяльність вар-то динамічно, підлаштовуючись до зміни у поведінціпартнерів по РК.

Література:1. Олсон М. Логика коллективных действий. Обще-

ственные блага и теорія груп / М. Олсон. — М.: Фондэкономической инициативы, 1995. — 512 с.

2. Пилипенко А.А. Стратегічна інтеграція підпри-ємств: механізм управління та моделювання розвитку:монографія / А. А. Пилипенко. — Харків : ВД "ІНЖЕК",2008. — 408 с.

3. Попов О.Є. Теоретико-методологічні та концеп-туальні засади формування організаційно-економічно-го механізму корпоративного управління : монографія/ О.Є. Попов. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009. — 390 с.

4. Полонский С.Ю. Стратегическое управление при-быльным ростом корпорации в условиях институцио-нальной экономики: монография / С.Ю. Полонский —СПб.: Изд-во СПбГАСУ, 2007. — 233 с.

5. DePalmaA., LeruthL., PrunierG. Towards a Prin-cipal-Agent BasedTypology of Risks in Public-PrivatePartnerships. IMF Working Paper WP/09/177, Inter-national Monetary Fund.[Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://ideas.repec.org/p/imf/imfwpa/09-177.html

6. Girard J.P. Building Organizational Memories: WillYou Know What You Knew? / J.P. Girard. — New York: IGIGlobal, 2009. — 350 р.

7. Keane M. Some Topics in N-person Game Theo-ry.Thesis, Northwestern University.Evanston, Illinois. 1969.

8. Keiding H. An Axiomatization of a Core of a Coope-rative Game // Economics Letters. — 1986. — 20. — P.111—115.

9. Kohlberg E. On the Nucleolus of a CharacteristicFunction Game// SIAM Journal of applied Mathematics.1971. — 20. — N 1. — Р. 62—66.

10. Greenberg J. Situation Approach to Cooperation// Game-Theoretic Approaches/ S. Hart, A. Mas-Colell

(eds.). 155. 143—146. Springer.(NATO ASI Series. SeriesF: Computer and Systems Sciences). — 1997.

References:1. Olson, M. (1995), Logika kollektivnyh dejstvij.

Obshhestvennye blaga i teorіja grup [The logic of collectiveaction. Public goods and group theory], Fond jekono-micheskoj iniciativy, Moscow, Russia.

2. Pylypenko, A.A. (2008), Stratehichna intehratsiiapidpryiemstv: mekhanizm upravlinnia ta modeliuvanniarozvytku [Strategic integration of enterprises: managementmechanism and modeling of development], VD "INZhEK",Kharkiv, Ukraine.

3. Popov, O.Ye. (2009), Teoretyko-metodolohichni takontseptual'ni zasady formuvannia orhanizatsijno-ekonomichnoho mekhanizmu korporatyvnoho upravlinnia[Theoretical and methodological and conceptual principlesof formation of organizational and economic mechanism ofcorporate governance], VD "INZhEK", Kharkiv, Ukraine.

4. Polonskyj, S.Yu. (2007), Stratehycheskoe upravlenyeprybyl'nym rostom korporatsyy v uslovyiakh ynsty-tutsyonal'noj ekonomyky [Strategic management of pro-fitable growth of a corporation in an institutional economy],Yzd-vo SPb HASU, St.Petersburg, Russia.

5. DePalma, A. Leruth, L. and Prunier, G. (2009),"Towards a Principal-Agent BasedTypology of Risks inPublic-Private Partnerships", IMF Working Paper WP/09/177, International Monetary Fund, available at: http://ideas.repec.org/p/imf/imfwpa/09-177.html (Accessed 30Sept 2018).

6. Girard, J. P. (2009), Building OrganizationalMemories: Will You Know What You Knew?, IGI Global,New York, USA.

7. Keane, M. (1969), Some Topics in N-person GameTheory.Thesis, Northwestern University, Evanston, Illinois,USA.

8. Keiding, H. (1986), "An Axiomatization of a Core ofa Cooperative Game", Economics Letters, vol. 20, pp. 111—115.

9. Kohlberg, E. (1971), "On the Nucleolus of a Cha-racteristic Function Game", SIAM Journal of appliedMathematics, vol. 20, no. 1, pp. 62—66.

10. Greenberg, J. (1997), "Situation Approach toCooperation", Game-Theoretic Approaches, vol. 155, pp.143—146.Стаття надійшла до редакції 18.10.2018 р.



УДК 331.101.3

В. В. Соколовська,к. е. н., доцент, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування,Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. ВінницяГ. В. Іванченко,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту та адміністрування,Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

МОТИВАЦІЯ СПІВРОБІТНИКІВ НА ОСНОВІТЕОРІЇ ПОКОЛІНЬ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІДV. Sokolovska,Ph.D., Associate Professor, the Chief of Department of Management and AdministrationH. Ivanchenko,Ph.D., Associate Professor, Associate Professor of Management and Administration DepartmentVinnytsia Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and Economics, Vinnytsia

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.58

MOTIVATION OF EMPLOYEES BASED ON THE THEORY OF GENERATIONS: A THEORETICALAPPROACH

У статті розглянуто особливі риси та характеристики представників різних поколінь. Доведено, що кожнепокоління має свої особливості, що впливають на ефективність і результативність праці, формують відношен-ня до поставлених завдань, визначають взаємодію з колегами. Виокремлено інструменти забезпечення резуль-тативності роботи покоління Z співробітників такі як залученість, комунікації, інновації. Також у статті досл-іджено теорії мотивації, методику їх застосування.

Для формування лояльності співробітників, підвищення залученості команди в процес управління в статтізапропоновано R-теорія мотивації, яка дозволяє регулювати соціально-економічну ефективність діяльностіпрацівників із виокремленням груп працівників за критерієм схильності до ризику, сформувати кожному ізчленів команди сукупність завдань відповідно до його соціально-психологічних здібностей. Така теорія про-понує розділяти працівників за здатністю йти на ризик: схильних до ризику, нейтральних і несхильних. Сти-мулами під час використання R-теорії мотивації є економічні, моральні й соціальні. Доведено, що використан-ня R-теорії мотивації під час створення команди дає змогу регулювати соціально-економічну ефективністьдіяльності працівників із виокремленням груп працівників за критерієм схильності до ризику, сформуватикожному із членів команди сукупність завдань відповідно до його соціально-психологічних здібностей.

The article deals with the theory of generations, values, approach to work and study. It is proved that eachgeneration has its own characteristics that influence the efficiency and effectiveness of labor, form the relation to thetasks set, determine the interaction with colleagues. The tools for ensuring the effectiveness of the work of generationZ employees such as engagement, communication, innovation are singled out. These tools help older people to discoverthe features of the Z generation, and younger employees to become productive and enjoy work.

Also in the article the following theories of motivation are explored: A. Maslow. D. McClelland, the theory of twofactors of F. Herzberg, the theory of expectations V. Vruma, the theory of justice S. Adams, Porter-Louler's theory, andthe method of their application.

In order to create employee loyalty, increase the team's involvement in the process of management, the R-theoryof motivation is proposed in the article, which allows to regulate the socio-economic efficiency of employees with theidentification of groups of employees on the criterion of predisposition to risk, to form each team member a set of tasksin accordance with its socio— psychological abilities. This theory proposes to divide workers into their ability to takerisks: risk-prone, neutral and non-susceptible. Incentives when using R-theory of motivation are economic, moral andsocial. The formation of teams of people at risk and incapacitated by individuals makes it possible to balancemanagement decisions based on the adoption of an optimal level of economic risk.

It is proved that the use of R-theory of motivation during the creation of a team allows to regulate the socio-economic efficiency of employees with the allocation of groups of employees according to the criterion of predispositionto risk, to form each team member a set of tasks in accordance with its socio-psychological abilities.

Ключові слова: мотивація, теорія мотивації, система мотивації, управління, теорія поколінь, Z-покол-іння, R-теорія мотивації.

Key words: motivation, theory of motivation, system of motivation, management, theory of generations, Z-ge-neration, R-theory of motivation.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМ ЗАВДАННЯМИПроцеси і проекти та результати компанії, багато в

чому залежать від управління. Сьогодні для топ-менед-

жменту багатьох компаній постає проблема формуван-ня лояльності лінійного персоналу, розвиток системимотивації та урізноманітнення методів та способів роз-витку співробітників компанії. Також в умовах швидкомінливого суспільства і високо конкурентного бізнес-


59www.economy.in.ua

середовища виникає додаткова складність, а саме фор-мування команд зі співробітників, що належать дорізних поколінь, а отже, мають різні очікування і мето-ди роботи. Це значно ускладнює підбір персоналу, фор-мування команди, вибір програм навчання і мотиваціїспівробітників.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ,В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНО РОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ

ПРОБЛЕМИ І НА ЯКІ СПИРАЄТЬСЯ АВТОР,ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИН

ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ, КОТРИМПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ОЗНАЧЕНА СТАТТЯ

Різноманітними аспектами проблеми мотивації тастимулювання персоналу займалося чимало вітчизнянихта зарубіжних дослідників, а саме Н. Самоукіна, М. Ма-гура, В. Юкіш та ін. У ХХ столітті було розробленобезліч теорій мотивації: "Теорія X" і "теорія Y" Д. Мак-грегора, "теорія Z" В. Оучи, ієрархічна теорія потребА. Маслоу, теорія трьох потреб Девіда Макклелланда,теорія виживання, приналежності і зростання К. Алдер-фера, теорія двох факторів Ф. Герцберга, теорія очіку-вання В. Врума, теорія справедливості С. Адамса, мо-дель Портера — Лоулера.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

З розвитком наукового менеджменту мотивація пра-цівників стала поширеною проблемою для організацій.Значення людського ресурсу є найважливішою перева-гою будь-якої організації. Швидкі зміни в сучасномусоціально-економічному просторі, теорія поколіньспричинили необхідність виокремлення нового підходудо мотивації. Мета дослідження: виокремити характерніриси та особливості різних поколінь співробітників,проаналізувати відомі теорії мотивації, запропонуватитеорія мотивації команди співробітників різних по-колінь, задля розв'язання проблем, пов'язаних з актив-ізацією трудової діяльності для досягнення кращих ре-зультатів праці.


ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВНаразі все змінюється дуже швидко: технології, де-

мографічна, соціальна, економічно та політична ситуа-ція як в країні так і у світі. Пошук кращих способів ви-рішення задач сьогодення здійснюється на всіх рівнях.У постійному пошуку удосконалень методів і способівзнаходиться і система мотивації праці, яка має ефектив-но реагувати на виклики суспільства.

Теорія поколінь, розроблена У. Штраусом та Н. Хоу-вом, розкриває особливості поколінь, представникияких досягли повноліття та сформували свої життєвіпозиції за різних зовнішніх обставин, що стало визна-чальним у їхній поведінці [2, с. 56—87]. На основі впли-ву політичних та соціально-економічних подій в амери-канській історії дослідники говорять про: традиціо-налістів (людей, народжених в 1925—1945 роках), Бебі-бумерів (1946—1960), покоління Х (1961—1980), поко-ління Y (Міленіали, 1981—1994) та покоління Z (1995 —теперішній час). Кожна з цих груп визначається певноюподібністю у своїх уподобаннях, ідеалах, цінностях.Зазначимо, що дати у різних дослідників коливаються умежах 5—10 років залежно від особливостей соціаль-но-економічної ситуації певної країни, регіону.

На теорії поколінь у наукових колах різні погляди.Так, Е. Хувер звертає увагу на недолік точних емпірич-них даних і наголошує на тому, що автори перебільшу-ють існуючі розбіжності між поколіннями [2].

Отже, HR-фахівцям варто оцінити культурно-ціннісну прірву між менеджерами, сформованими в XX ст.,і поколінням нового тисячоліття та зрозуміти якимиособливостями наділені представники покоління Z та які

інструменти впливають на ефективність та результа-тивність їхньої праці. Сучасні технології насправдішвидко змінюють спосіб життя та потреби людей, відпо-відно й їхні очікування, настанови, прагнення.

У. Штраус і Н. Хоув вважають, що покоління Z схожіна покоління 1923—1943 рр., бо після подій в США 11вересня 2001 р. приділяють велику увагу безпеці. Такожмолодь переймається глобальними проблемами, захоп-люються наукою і мистецтвом. Серед інших важливихрис, характерних для покоління Z належать відпові-дальність і цілеспрямованість, реалістичний погляд намайбутнє та планування власного життя на перспекти-ву [1, с. 91—112].

Покоління Z має ряд важливих характеристик, по-в'язаних з їх природною здатністю адаптуватися до гло-бального світу, а також до нових технологій. В рамкахбільшості досліджень, присвячених Меленіалам та їх мо-лодшим колегам поколінню Z, існують різні думки проте, що їх мотивує на робочому місці, а також те, що на-городи мотивують їх. Зрозуміло, що для бізнес-середо-вища сьогодні найбільш цікаві так звані бебі-бумери, по-коління X, Y та Z. Їх цінності, підхід до роботи і навчан-ня істотно відрізняються (табл. 1).

Для покоління Z важлива функціональність та прак-тичність усього, що їх оточує — від гаджетів до науко-вих концепцій. Щоб стати кимось, вони не готові чека-ти, доки виростуть, а намагаються самореалізуватисьтут і зараз. Вони відкриті до нових знань, людей і дій,готові співчувати та шукати компроміси.

Представники покоління Z мають ряд особливостей,що впливають на продуктивність ефективність та кому-нікаційні зв'язки. Отже, керівникам таких співробіт-ників, з метою забезпечення результативності їх робо-ти, варто використовувати такі інструменти, які допо-можуть людям старших поколінь відкрити в собі рисипокоління Z, а молодим співробітникам — стати резуль-тативними і отримувати задоволення від роботи. До та-ких інструментів можна віднести: залучення, комуні-кації, інновації (рис. 1).

Отже, кожне нове покоління краще і розумніше по-переднього. Тому завдання топ-менеджменту розроби-ти таку систему мотивації, яка б враховувала особли-вості всіх співробітників підприємства.

Сьогодні, працівники наголошують на своєму правібрати активну роль в процесі прийняття рішень [4,с. 368]. Творчість, свобода і відповідальність за самогосебе є важливими постмодерністськими цінностями, якіприйшли на зміну цінностям — багатство і влада [5,с. 30].

Протягом історії менеджменту майже кожен вченийдосліджував тему мотивації. Разом з тим, теорія моти-вації стала активно розроблятись лише в XX ст., хочабільшість мотивів, стимулів і потреб були відомі давно.Нині існує декілька різних, але достатньо обгрунтова-них теорій мотивації (табл. 2).

Сьогодні бізнес працю в мінливому середовищі.Співробітники підприємства — люди, що належать дорізних поколінь, мають різні потреби. Отже, сьогодніголовною задачею топ-менеджменту підприємства єформування команд співробітників, здатних вирішува-ти різні завдання та швидко адаптуватись до змін зов-нішнього середовища.

Ефективність роботи підприємства пов'язана з ко-мандним підходом до управління як одним із факторіворганізаційного розвитку та високоефективного менед-жменту. Процес формування команди має свої особли-вості, які обумовлені необхідністю ефективної взаємодіївсіх учасників команди. Потенціал команди набагатовище потенціалу групових або індивідуальних зусиль.Робота в команді дозволяє використовувати зусилля,навички, здібності та творчі можливості всіх учасників.Перевагою роботи команди є те, що в команді принци-пи взаємодії спільно визначаються членами команди, утой час як у робочих групах вони здебільшого задають-



ся (наприклад, керівниками вищого рівня управління);дотримання принципів взаємодії в команді внутрішньомотивовано, тоді як у робочих групах дотримання прин-ципів здебільшого регулюється спеціальними санкція-ми [1, c. 48].

У сучасних швидко мінливих умовах бізнес середо-вища система менеджменту організації має бути орієн-тованою на працівників-новаторів, які здатні генерува-ти нестандартні рішення. Тобто під час під час доборучленів команди, потрібно використовувати положеннянових теорій, які належать до нетрадиційних форм мо-

тивування, як наприклад теорії R-мотивації. Основни-ми причинами застосування теорії R-мотивації є те, щовона спирається на необхідність мотивування особис-тості, а не забезпечення посади, яку вона займає; задо-волення потреби ризику та потреби безпеки, не-обхідність перетворення ризику із загрози на конкурен-тну перевагу; важливість прийняття рішень із різнимрівнем економічного ризику [9, с. 267—271].

Формування складу команд із схильних і не схиль-них до ризику людей дає змогу збалансувати управ-лінські рішенні на основі прийняття оптимального рівня

Таблиця 1. Характерні особливості поколінь, що визначають їхні цілі і цінності

Джерело: сформовано на основі [1—3].

Характерні особливості

Бебі-Бумери Покоління X Покоління Y Покоління Z

Події, що сформували покоління

Радянська «відлига», підкорення космосу, СРСР - світова супердержава, «холодна війна», єдині стандарти навчання в школах і гарантованість медичного обслуговування

Продовження «холодної війни», перебудова, СНІД, наркотики, війна в Афганістані

Розпад СРСР, локальні військові конфлікти, розвиток цифрових технологій. Мобільні телефони та інтернет, епоха брендів

Глобалізація, постмодернізм, швидкий розвиток технологій, інформаційна економіка

Цінності Оптимізм, зацікавленість в особистісному зростанні та винагороді, колективізм і командний дух

Важливі сімейні цінності, авторитет старшого покоління, на керівних позиціях переважно представники чоловічої статі. Готовність до змін, можливість вибору, глобальна інформованість, технічна грамотність, індивідуалізм, прагматизм, надія на себе

«Нетерпляче покоління»: потрібно все і відразу. Завищена самооцінка, прагнення кинути виклик суспільству, в той же час наївність і готовність підкорятися

Бажають принести зміни у світ, займаються волонтерською діяльністю. Стурбовані впливом людей на навколишнє середовище. Спілкування у соціальних мережах, коментуючи пости на фотографії

Ставлення до навчання

Безперервне навчання, цінується академічну освіту. Готові не тільки навчатися самі, а й вчити інших, виступати наставниками

Прагнуть вчитися протягом усього життя, накопичувати знання, готові вкладати в освіту власні гроші, схильні до самонавчання

Вчаться на практиці, цінують неформальне навчання, видалене навчання, хочуть бачити кінцеву вигоду від навчання

Мають гарну освіту і прагнуть до її покращити, володіють значним досвідом веб-пошуку і часто самостійно навчаються з онлайн-джерел

Необхідність зворотного зв’язку

Необхідність зворотного зв’язку

Прагнуть бути успішними, важливо і винагороду, і визнання успіху

Цікавить професійне зростання, винагорода, чекають зворотного зв’язку

Постійний зворотній зв’язок, потреба у відчутті своєї корисності

Рис. 1. Інструменти забезпечення результативності роботи покоління Z

ІНСТРУМЕНТИ

- проведення зборів без керівника;

- використання візуалізації (фліпчартів, стін для

малювання, кольорових карток та стікерів);

- наставництво, storytelling;

- ведення «щоденника фахівця» або блогу;

- використання середовища соціального існування

(інтранет) задля моніторингу та контролю роботи;

- формування корпоративної

книги знань і досвіду, регламенту відділів або

цілих функцій; - розробка

трансформаційних проектів

- сучасні інструменти обміну інформацією

(інтранет, конференц-колли, скайп-мітинги);

- зворотний зв’язок «зверху»

- обмін досвідом;

- внутрішні конференції для внутрішніх комунікацій;

- аналіз роботи команд; - чистота каналів

внутрішніх комунікацій (чесність);

- «екологічність компанії»

- все нове, що було відсутнє

в управлінні до цього часу;

- збори і летючки - корисні, швидкі і легкі;

- кольоровий папір у формі зірок для фіксування ідей і

завдань; - нові традиції

- гейміфікація та

фасилітація (Brainstorm , Force Field, World сafé,

Open Space), бізнес –сімуляціі, Star Map;

- тренінги та підвищення кваліфікації;

- дистанційні курси

навчання співробітників

Залученість Комунікації Інновації


61www.economy.in.ua

воленості виявлених потреб [9, с. 30]. Для формуваннякоманд та підрозділів, які займаються перевіркою, кон-тролем, моніторингом та аудитом, потрібно добиратипрацівників із тих, хто не схильний до ризику, оскількитака праця є повторюваною, одноманітною та з низь-ким рівнем ризику. Доцільно керівникам, схильним доризику, добирати секретарів, референтів та помічників,які є не схильними до ризику. Хоча в таких командах тагрупах можуть виникати конфлікти, однак такі конфл-ікти частіше приноситимуть функціональні результати.Як правило, припустившись помилки, схильний до ри-зику працівник, намагатиметься збільшити вартістьрішення. За таких умов виникне проблема несумісностіінтересів власників, акціонерів підприємства і його пер-соналу. Вона проявляється в тому, що управлінці праг-нуть приймати рішення зі значним рівнем ризику, якіможуть забезпечити надприбутки підприємству і, відпо-відно, значний відсоток у вигляді заробітної плати ме-неджера [9, с. 31].

Для працівників, схильних до ризику, небезпечни-ми є завдання, структуровані так, що результати відчутніта видимі в кінці тривалого проміжку часу. Людям,схильним до ризику, часто не вистачає терпіння та на-полегливості працювати без результатів протягом три-валого періоду. Тому доцільно до таких завдань та цілей

Таблиця 2. Теорії мотивації та їх характеристика

Джерело: сформовано на основі [5—7].

Теорія мотивації Характеристика Методика застосування

1 2 3

Теорії потреб А. Маслоу Виділяються п’ять основних категорій потреб: 1. Фізіологічні потреби, наприклад, угамування голоду і спраги. 2. Потреба в безпеці, наприклад, потреба в житлі, теплі, в порядку. 3. Потреба в приналежності і любові, наприклад, потреба мати сім’ю, бути членом соціальної групи. 4. Потреба у визнанні, наприклад, потреба в статусі, самоповагу. 5. Потреба самоактуалізації, наприклад, потреба в особистому зростанні і розвитку

1. Спостереження за працівниками при виявленні їх потреб. 2. Розвиток системи мотивації у відповідності до змін потреб. 3. Моделювання ситуації, коли співробітних задовольняє свої потреби і досягає цілі, що ставить керівництво

Теорія придбаних потреб Д. МакКлелланда

Виділяються три потреби вищого рівня, які він набуває завдяки навчанню, досвіду, життєвих обставин: 1. Потреба досягнення - це прагнення людини завдяки своїм діям отримати фактичний бажаний результат найбільш ефективним способом. 2. Потреба участі проявляється в прагненні людини до дружніх відносин з оточуючими, надання допомоги, спілкування. 3. Потреба влади виражається в прагненні людини контролювати навколишні ресурси, процеси, впливати на інших людей, брати на себе відповідальність

1. Підготовка людей з потребами у владі на керівні посади, не призначати їх на посади нижче середнього рангу. 2. Ставити складні задачі та делегувати повноваження для людей, які мають потребу досягнення, гарантувати їм нагороду за результат. 3. Створити неформальні комунікації для людей з сильною потребую в участі

Теорія двох факторів Ф. Герцберга

1. Фактори умов праці (гігієнічні): політика підприємства, умови праці, заробітна плата, міжособистісні взаємостосунки, ступінь прямого контролю за роботою. 2. Мотивуючі фактори: успіх, просування по службі, визнання і схвалення результатів роботи, високий ступінь відповідальності, можливості творчого і ділового росту

1. Забезпечення в організації наявності двох факторів одночасно. 2. Складання списку факторів для працівників, які самостійно виявляють свої потреби

Теорія очікувань В. Врума

1. Активна потреба не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певних цілей. Людина також має надію на те, що обрана нею поведінка дійсно приведе до бажаного результату. 2. Зв’язки: затрати праці – результат, результат – заохочення, валентність – ступінь відносного задоволення результатом

1. Співставлення ймовірного заохочення з потребами та їх відповідність. 2. Встановлення чіткого співвідношення між результатами та нагородою тільки за ефективну роботу. 3. Контроль за рівнем самооцінки підлеглих; їх професійними компетенціями

Теорія справедливості С. Адамса

1. Люди суб’єктивно визначають одержану винагороду до витрачених зусиль і потім співвідносять його з винагородженням інших людей, які виконують аналогічну роботу. 2. Оцінюючи індивідуальну винагороду за досягнуті в процесі праці результати, працівники організації прагнуть до соціальної рівності

1. Пояснення робітникам залежності винагороди від результатів. 2. Роз’яснення перспектив роста (зусилля - винагорода)

Теорія Портера-Лоулера 1. Згідно з цією теорією, результати, які досягнуті співробітниками залежать від трьох змінних: витрачених зусиль, здібностей і характеру людини, а також від усвідомлення нею своєї ролі в процесі праці. 2. Рівень зусиль у свою чергу залежить від цінності винагороди і того, наскільки людина вірить в існування зв’язку між витратами зусиль і можливою винагородою. 3. Досягнення необхідного рівня результативності може призвести до внутрішньої винагороди, а також до зовнішньої винагороди. Задоволення визначає те, наскільки цінною є винагорода

1. Результат залежить від витрачених зусиль, здібностей, характером 2. Рівень докладених зусиль визначається цінністю винагороди та ступенем впевненості в рівні винагороди. 3. Людина задовольняє свої потреби за допомогою внутрішньої та зовнішньої винагороди за досягнуті результати

економічного ризику. Забезпечення підприємств прац-івниками з різною схильністю до ризику залежить, на-самперед, від поставлених цілей та сформованих стра-тегій, а також змінюватиметься в часі через динамічністьвнутрішніх і зовнішніх чинників.

Теорія R-мотивації спирається на соціально-психо-логічні відмінності працівників у ставленні до ризику,необхідність підвищувати мотивованість працівників, надоцільність збалансованого кадрового забезпеченняорганізацій та максимальну реалізацію управлінського,трудового потенціалу працівників.

Існування економічного ризику може бути для пра-цівника стимулом або, навпаки, антистимулом. Це за-лежить від двох факторів: рівня економічного ризикута схильності самого працівника до ризику. Пропо-нується розділяти працівників за здатністю йти на ри-зик: схильних до ризику, нейтральних і несхильних.Працівник, не схильний до ризику, ніколи ефективно непрацюватиме на підприємстві, де вимагається прийнят-тя та реалізація рішень із високим ступенем ризику.

Стимулами під час використання R-теорії мотиваціїє економічні, моральні й соціальні. Але основна увагаприділяється нетрадиційним методам мотивації.

Так, для визначення оптимальних методів стимулю-вання, слід володіти інформацією щодо ступеня задо-



залучати працівників, нейтральних або не схильних доризику, або розділяти на окремі етапи довготерміновізавдання і на кожному із таких етапів оцінювати тавідзначати отримані результати [9, с. 32].

Відомо, що внутрішня мотивація визначаєтьсязмістом і значимістю роботи. Якщо вона цікавить пра-цівника, дозволяє реалізувати його природні здібностіта схильності, то це є сильним мотивом до активності,сумлінної і продуктивної праці. Також істотним внут-рішнім мотивом може бути значимість роботи для роз-витку певних якостей людини, корисність даного видудіяльності для групи людей і суспільства, відповідністьцієї діяльності переконанням працівника, його етичнійорієнтації. Саме до цих потреб і апелює R-теорія моти-вації.

Застосування R-теорії мотивації під час створеннякоманди дає змогу регулювати соціально-економічнуефективність діяльності працівників із виокремленнямгруп працівників за критерієм схильності до ризику,сформувати кожному із членів команди сукупність зав-дань відповідно до його соціально-психологічнихздібностей.

Як стверджують науковці, яскраві ідеї приходятьтоді, коли людина готова ризикувати, тобто перетворю-вати сміливість у стратегію життя. Тому такі працівни-ки будуть цінними у командах під час вирішення інно-ваційних завдань [10, с. 64]. Для ефективної роботи ко-манди необхідні всі три категорії працівників згідно зтеорією R-мотивації, оскільки працівники, не схильні доризику, ретельно виконуватимуть рутинну роботу йуважно контролюватимуть роботу працівників, схиль-них до ризику.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ У ЦЬОМУ НАПРЯМІ

Кожне покоління співробітників підприємства маєсвої особливі характеристики, які впливають на резуль-тативність та ефективність їх роботи. Перед тим, якформувати команду, потрібно вивчити потреби й моти-ви її членів. Для цього можна використовувати методи,що дозволять виявити саме ті риси, які відповідатимутьролі працівника, яку він буде виконувати в команді.

Однією із складових успішної роботи організації єнаявність високоефективного менеджменту та дієздат-ної управлінської команди, яка здатна приймати інно-ваційні рішення. При цьому особливостями формуван-ня команди є раціональний добір її членів з урахуван-ням нетрадиційних мотиваційних механізмів. Зокремавикористання положень теорії R-мотивації, згідно зякими мотивується особистість, а не посада, яку воназаймає, задовольняються потреби ризику й потребибезпеки, ризик перетворюється із загрози на конкурен-тну перевагу.

Вмотивовані працівники, особисті цілі яких збіга-ються з цілями підприємства, працюватимуть із макси-мальною продуктивністю, сприятиме збільшенню при-бутковості підприємства.

Література:1. Strauss W., Howe N. Generations: the history of

America's future, 1584 to 2069 / William Strauss, NeilHowe. — Harper Perennial, 1991. — 538 p.

2. Hoover E. The Millennial Muddle: How stereotypingstudents became a thriving industry and a bundle ofcontradictions [Electronic resource] / Eric Hoover // TheChronicle of Higher Education — 2009. — Retrieved9 March 2018 from: https://www.chronicle.com/article/The-Millennial-Muddle-How/48772

3. Шамис Е., Антипов А. Теория поколений // Мар-кетинг Менеджмент. — 2007. — № 6. — [Электронныйресурс]. — Режим доступа: http://old.e-xecutive.ru/publications/specialization/newfolder8086/article_5457/

4. Паздерник Л.М. Соціально-психологічні аспектиуправління // Стан і проблеми трансформації фінансів

та економіки регіонів у перехідний період. Зб. наук.праць другої Міжн. наук.-практ. конференції у ХІБM.— ТОВНВП "Еврика". — 2004. — С. 368—370.

5. Ковальська К.В. Нові підходи до мотивації пер-соналу в стратегічному управлінні корпораціями /К.В. Ковальська // Формування ринкових відносин в Ук-раїні. — 2010. — № 1. — С. 29—33.

6. Самоукина Н.В. Эффективная мотивация персо-нала при минимальных финансовых затратах / Н.В. Са-моукина. — М.: Вершина, 2006. — 224 с.

7. Магура М. Секреты мотивации, или мотивация безсекретов / М. Магура, М. Курбатова. — М.: Управлениеперсоналом, 2007. — 656 c.

8. Концева В.В. Проблеми створення та функціону-вання управлінської команди на підприємстві / В.В. Кон-цева, А.А. Зелена // Вісник національного транспорт-ного університету. — 2008. — № 17. — С. 47—51.

9. Подольчак Н.Ю. Удосконалення систем менедж-менту підприємств шляхом використання R-теорії мо-тивації / Н.Ю. Подольчак, Н.І. Подольчак // ВісникНаціонального університету "Львівська політехніка".Серія 3 "Логістика". — Львів: НУ "Львівська політехні-ка". — 2011. — № 698. — С. 262—271.

10. Юкіш В.В. Застосування матеріальних і немате-ріальних методів мотивації лідерства на різних рівняхуправління / В.В. Юкіш // Інноваційна економіка. —2009. — № 8. — С. 62—66.

References:1. Strauss, W. and Howe, N. (1991) Generations: the

history of America's future, 1584 to 2069, Harper Perennial,New York, USA.

2. Hoover, E. (2009), "The Millennial Muddle: Howstereotyping students became a thriving industry and abundle of contradictions", available at: https://www.chro-nicle.com/article/The-Millennial-Muddle-How/48772(Accessed 30 Sept 2018).

3. Shamis, E. and Antipov, A. (2007), "Generationtheory", Marketing Menedzhment, № 6, available at: http://old.e-xecutive.ru/publications/ specialization/newfolder-8086/article_5457/ (Accessed 30 Sept 2018).

4. Pazdernyk, L.M. (2004), "Socio-psychologicalaspects of management", Stan i problemy transformatsiifinansiv ta ekonomiky rehioniv u perekhidnyj period. Druhamizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia [The stateand problems of the transformation of finance and theeconomy of regions in the transition period. SecondInternational Scientific and Practical Conference], Kharkiv,Ukraine, pp. 368—370.

5. Kovalska, K. V. (2010), "New approaches tomotivating staff in strategic management of corporations",Formation of market relations in Ukraine, vol. 1, pp. 29—33.

6. Samoukina, N. V. (2006), Effektivnaya motivatsiyapersonala pri minimalnyih finansovyih zatratah [Effectivestaff motivation with minimal financial costs], Vershina,Moskva, Rossiya.

7. Magura, M. (2007), Sekretyi motivatsii, ili motiva-tsiya bez sekretov [Secrets of motivation, or motivationwithout secrets], Upravlenie personalom, Moskva,Rossiya.

8. Kontseva, V. V. (2008), "Problems of the establish-ment and operation of a management team at an enterprise",Visnyk natsional'noho transportnoho universytetu, vol. 17,pp. 47—51.

9. Podolchak, N. Y. (2011), "Improvement of enterprisemanagement systems by using R-theory of motivation",Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekh-nika", vol. 698, pp. 262—271.

10. Yukish, V. V. (2009), "Application of material andnon-material methods of leadership motivation at differentlevels of management", Innovatsijna ekonomika, vol. 8, pp.62—66.Стаття надійшла до редакції 20.10.2018 р.


63www.economy.in.ua

УДК 658

В. І. Савенко,к. т. н., доктор будівництва, доцент,Київський національний університет будівництва та архітектури, м. КиївЛ. М. Висоцька,магістр, Київський національний університет будівництва та архітектури, м. КиївС. В. Федоренко,к. т. н., доцент, академік Академії будівництва України, доцент кафедри охоронипраці і навколишнього середовища, Київський національний університет будівництвата архітектури, м. Київ

БОРОТЬБА З КОРОЗІЄЮ МЕТАЛІВЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИМИ ЗАСОБАМИ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.63

V. Savenko,Ph.D., Doctor of Construction, Associate Professor, Kyiv National University of Construction and ArchitectureL. Vysotskaya,master's degree, Kyiv National University of Construction and ArchitectureS. Fedorenko,PhD in Engineering sciences, docent, Academician of academy of building of Ukraine,Kyiv National University of Construction and Architecture

THE FIGHT AGAINST CORROSION OF METALS BY ENVIRONMENTALLY FRIENDLY MEANS

Корозія призводить до щорічних мільярдних збитків які полягають у виведенні з ладу виробів і ма-шин з металу, а також у витратах по захисту і відновленню металевих виробів. Дослідження процесівкорозії дає основу стверджувати, що надійний захист від корозії — це в першу чергу правильна підготов-ка поверхні і тільки потім якісний шар герметиків, фарб або інших типів покриття. Екологічно чиста ре-човина рослинного походження запатентована і випробувана з назвою "КОНТРАСТ" є ефективним засо-бом блокування джерел (іржавіння) корозії і підготовки поверхонь до захисних покриттів. Обробка по-верхні металів перетворювачем CONTRRUST має переваги як перед хімічними речовинами, які заразшироко застосовуються у виробництві і при захисті металів від корозії в процесі експлуатації, бо еколо-гічно безпечна для людей і навколишнього середовища, так і перед механічними способами очищенняповерхні, такими як дробоструменева та піскоструменева обробка, бо має властивість глибоко проника-ти і блокувати джерела корозії у мікротріщинах і важкодоступних місцях, куди піскоструєнням дістати-ся неможливо. Крім того, сировиною для виготовлення є нешкідливі відходи деревини. Може виготовля-тися у рідкому вигляді, а в разі потреби у вигляді порошку з наступним розчиненням на місці виконанняробіт, що спрощує зберігання і транспортування матеріалу. При нанесенні не потребує спеціальної ре-тельної підготовки, може наноситись на вологі поверхні. CONTRRUST успішно пройшов випробування вагресивному середовищі — в морській воді на морських суднах, в трубопроводах.

Currently the losses from corrosion in industrialized countries reach up to 3—5 per cent from the nationalincome. It mainly concerns metallurgic and chemical enterprises, oil and gas pipelines, and floatinq crafts, whichelements and structures operate in a highly corrosive environment. The inner surface of cargo compartments,liquid ballast tanks, fuel supplies, pipelines and other structures are subject to severe corrosion under the influenceof seawater and oil products with a high level of sulfur.

The carcass of reinforced concrete structures is of great significance since it takes in the pulling stress fromthe external load, providing the stability of the construction. Therefore, carcass corrosion is inadmissible. Itleads to destructing the adhesion between the concrete and carcass, cracking and delaminating the protectiveconcrete layer; moreover, it results in pre-stress losses in pre-stressed elements, which causes the destruction ofbuildings and structures.



ВСТУПВеличезні затрати на заміну чи відновлення враже-

них корозією металевих частин, деталей машин і устат-кування, конструкцій будівель і виробів широкого вжит-ку спонукають людство до пошуків засобів захисту відкорозії. Дослідження і досвід багаторічної експлуатаціїметалевих виробів показують,що найважливішим мо-ментом у захисті і запобіганні корозії є надійна і пра-вильна підготовка поверхонь металів до пофарбування.Легше і надійніше запобігти процесу корозії, ніж зупи-нити і відновити вражені деталі і вироби, на металевихконструкціях морських кранів і т.д.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВивчення видів корозії і процесів, що випробовують-

ся при початку і в ході кородування металів для знаход-ження надійних реагентів погашення мікроджерел ко-розії і створення надійної плівки (захисного шару) наповерхні перед пофарбуванням. Тоді неможливий по-чаток корозії під захисним шаром фарби чи герметика.Крім того дуже важливим є питання впливу діючої ре-човини на людину і довкілля з точки зору екології. Збе-рігання і транспортування перетворювача теж булооб'єктом вивчення і розробки оптимальних способів, щобезумовно пов'язано як з технологією, так і з економіч-ною стороною процесів.

АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙВідомо багато досліджень процесів корозії і улаш-

тування захисних покриттів. Існує також багато речо-вин для очистки поверхонь, інгібіторів, напилень, домі-шок і ін. Екологічно безпечних,ефективних засобів рос-линного походження не представлено. Є вже запатен-тований перетворювач "КОНТРАСТ" Патент № (11)61544, автор Висоцька Л.М., але технологія його засто-сування і просування на ринку ще іде досить повільно.

ЦІЛЬ СТАТТІПопуляризація перетворювача КОНТРАСТ і поши-

рення нових технологій захисту металів від корозії еко-

The total damage of corrosion sums up to billions of dollars because of emergencies and ecological disasters.It is quite difficult to calculate all the losses from standstills and production decline of the equipment that is

subject to corrosion, the disruption of technological processes, accidents caused by the stability decrease ofmetal structures, the environment pollution, payment of insurance benefits, and, finally, lethal outcomes.

The presence of oxygen and water on the surface of iron products results in creating iron oxides and hydroxides,which in everyday life is called rust.

Rust ends up in water mostly in the form of colloidal particles, but there can also be bigger particles(incrustations) — an oxide mixture. The corrosion of water lines leads to the biological contamination of water,which poses a potential threat to our health.

The Committee of Maritime security imposed a new requirement on the availability of corrosion protectionsystems in source water tanks, which are the most effective methods in any defect repair during the operationprocess examination.

A rust modifier "Contrrust" has been invented by specialists and the PC "Ruslan and Lyudmila" authoringteam. It has been developed as the main preventive tool for surfaces that are damaged by rust; it penetrates intothe metal shell on a molecular level, blocks the rust within it, protects the surface from further rusting processeswithout damaging its structure.

"Contrust" is a universal, ecologically sound, plant-based anti-rust agent that allows us to eliminate corrosionduring the construction, and operation process of metal constructions. The whole range of redox reactions resultsin creating a black with blue shimmer metalpolymer foil with the thickness of 30-50 um, the adhesion of l point(ISO 4618:2014) and impact index 50 cm (ISO 8501 — 1) on the surface of the deoxidized metal.

The transformative technology of "Contrust" with an average thickness of rust within 300 um results in 100per cent of purity.

"Contrrust" — an ultimate protection against corrosion.

Ключові слова: контраст, корозія, іржа, захисні покриття, екологія.Keywords: сontrast, corrosion, rust, protective coatings, ecology.

логічно безпечним способом, способом упередженняпочатку процесів корозії з наступним захисним пофар-бування поверхні.

Корозія — це руйнування металів в результатіхімічної або фізико-хімічної взаємодії з навколишнімсередовищем. У загальному випадку це руйнуваннябудь-якого матеріалу, будь то метал або кераміка, де-рево або полімер. Причиною корозії служить термоди-намічна нестійкість конструкційних матеріалів до впливуречовин, що знаходяться в контактному середовищі.Наприклад, киснева корозія заліза у воді: 4Fe + 6H

2 O +

3O2 = 4Fe (OH)

3. Гідратований оксид заліза Fe (OH)

3 і є

тим, що називають іржею. Корозія металів — руйнуван-ня металів внаслідок хімічного або електрохімічної взає-модії їх з корозійним середовищем. Для процесу корозіїслід застосовувати термін "корозійний процес", а длярезультату процесу — "корозійне руйнування". Утво-рення гальванічних пар з користю застосовують длястворення батарей і акумуляторів. З іншого боку, утво-рення такої пари призводить до несприятливого про-цесу, жертвою якого стає цілий ряд металів, що руйну-ються від корозії. Під корозією розуміють процес, щовідбувається на поверхні виробу електрохімічне абохімічне руйнування металу. Найбільш часто при корозіїметал окислюється з утворенням іонів металу, які приподальших перетвореннях дають різні продукти корозії.Корозія може бути викликана як хімічним, так і елект-рохімічним процесом. Відповідно, розрізняють хімічнуй електрохімічну корозію металів.

Хімічна корозія — взаємодія поверхні металу з ко-розійно-активним середовищем,не супроводжується ви-никненням електрохімічних процесів на межі фаз. У цьо-му випадку взаємодії окислення металу і відновленняокисного компонента корозійного середовища протіка-ють в одному акті. Наприклад, утворення окалини привзаємодії матеріалів на основі заліза при високій тем-пературі з киснем: 4Fe + 3O

2 → 2Fe

2 O

3.

При електрохімічній корозії іонізація атомів мета-лу і відновлення окисного компонента корозійного се-редовища протікають не в одному акті, а їх швидкості


65www.economy.in.ua

залежать від електродного потенціалу металу (наприк-лад, іржавіння сталі в морській воді).

При контакті двох металів з різними окислюваль-но-відновними потенціалами і зануренні їх у розчинелектроліту, наприклад, дощової води з розчиненимвуглекислим газом СО

2, утворюється гальванічний еле-

мент, так званий корозійний елемент. Він являє собоюне що інше, як замкнуту гальванічну клітинку. У нійвідбувається повільне розчинення металевого матеріа-лу з більш низьким окислювально-відновним потенціа-лом, другий електрод у парі, як правило, не кородує. Цейвид корозії особливо притаманний металам з високиминегативними потенціалами. Так, зовсім невеликоїкількості домішки на поверхні металу з великим редок-спотенціалом достатньо для виникнення корозійногоелементу. Особливо вразливі місця контакту металів зрізними потенціалами, наприклад, зварювальні шви абозаклепки. Якщо розчиняється електрод корозійно-стійкий, процес корозії сповільнюється. На цьому за-сновано захист залізних виробів від корозії шляхомоцинкування — цинк має більш негативний потенціал,ніж залізо, тому в такій парі залізо відновлюється, ацинк повинен кородувати. Однак у зв'язку з утворен-ням на поверхні цинку оксидної плівки процес корозіїзначно сповільнюється.

Якщо відбувається відновлення іонів Н3 О+ або мо-

лекул води Н2 О, говорять про водневу корозію або ко-розію водневою деполяризацією.

Відновлення іонів відбувається за такою схемою:2Н

3 О+ + 2е-→ 2Н

2 О + Н

2або2Н

2 О + 2е → 2ОН- + Н

2.

Якщо водень не виділяється, що часто відбуваєтьсяв нейтральному або сильно лужному середовищі, відбу-вається відновлення кисню і тут говорять про кисневукорозію або корозію з кисневою деполяризацією:

О2 + 2Н

2 О + 4е → 4ОН-

Може утворюватися не тільки при зіткненні двохрізних металів. Корозійний елемент одного металу,якщо, наприклад, структура поверхні неоднорідна.Корозія приводить щорічно до мільярдних збитків і ви-рішення цієї проблеми є важливим завданням. Основ-ний збиток, що заподіюється корозією, полягає не увтраті металу як такого, а у величезній вартості виро-бів,що руйнуються корозією. Ось чому щорічні втративід неї в промислово розвинених країнах настільки ве-ликі. Справжні збитки від неї не можна визначити, оці-нивши лише прямі втрати, до яких відносяться вартістьзруйнованої конструкції, вартість заміни обладнання,витрати на заходи по захисту від корозії. Ще більшоїшкоди становлять непрямі втрати. Це простої устатку-вання при заміні прокоррозіровавшіх деталей і вузлів,витік продуктів, порушення технологічних процесів.Ідеальний захист від корозії на 80% забезпечується пра-вильною підготовкою поверхні і лише на 20% якістю ви-користовуваних лакофарбових матеріалів і способом їхнанесення. Найбільш продуктивним і ефективним мето-дом підготовки поверхні перед подальшим захистомсубстрату є абразивоструйне очищення. Воно ж є і най-більш трудомістким і технологічно складним. Розрізня-ють три напрями методів захисту від корозії:

1. Конструкційний. 2. Активний. 3. Пасивний.Для запобігання корозії в якості конструкційних

матеріалів застосовують нержавіючі стали, Кортеновс-кіе стали, кольорові метали. При проектуванні конст-рукції намагаються максимально ізолювати від попадан-ня корозійного середовища, застосовуючи клеї, герме-тики, гумові прокладки. Активні методи боротьби з ко-розією спрямовані на зміну структури подвійного елек-тричного шару. Застосовується накладення постійногоелектричного поля за допомогою джерела постійногоструму, напруга вибирається з метою підвищення елект-родного потенціалу захищається металу. Інший метод —використання жертовного анода, більш активного ма-

теріалу, який буде руйнуватися, оберігаючи захищаєть-ся виріб.

Як захист від корозії може застосовуватися нане-сення будь якого покриття, яке перешкоджає утворен-ню корозійного елементу (пасивний метод). Барвистепокриття, полімерне покриття і емалювання повинні,дозволяють насамперед, запобігти доступу кисню і во-логи. Часто також застосовується покриття сталі інши-ми металами, такими як цинк, олово, хром, нікель. Цин-кове покриття захищає сталь навіть коли покриття час-тково зруйновано. Цинк має більш негативний потен-ціал і кородує першим. Іони Zn2 + токсичні. При виго-товленні консервних банок застосовують жерсть, по-криту шаром олова. На відміну від оцинкованої бляхи,при руйнуванні шару олова кородують посилено, як за-лізо, так і олово, бо воно має більш позитивний потен-ціал. Інша можливість захистити метал від корозії зас-тосування захисного електрода з великим негативнимпотенціалом, наприклад, з цинку або магнію. Для цьогоспеціально створюється корозійний елемент. Метал ви-ступає в ролі катода, і цей вид захисту називають ка-тодним захистом. Розчиняється електрод, який назива-ють анодом протекторного захисту. Цей метод засто-совують для захисту від корозії морських суден, мостів,котельних установок, розташованих під землею труб.Для захисту корпусу судна на зовнішню сторону кор-пусу кріплять цинкові пластинки. Якщо порівняти по-тенціали цинку і магнію з залізом, вони мають більшнегативні потенціали. Але при цьому кородують вониповільніше внаслідок утворення на поверхні захисноїоксидної плівки, яка захищає метал від подальшої ко-розії. Утворення такої плівки називають пасивацієюметалу. У алюмінію її підсилюють анодним окисленням(анодування). При додаванні невеликої кількості хро-му в сталь на поверхні металу утворюється оксиднаплівка. Вміст хрому в нержавіючій сталі — більше 12відсотків. Для експлуатації металовиробів в агресивнихсередовищах, необхідна більш стійкий антикорозійнийзахист поверхні металовиробів. Термодифузійна цин-кове покриття є анодним по відношенню до чорних ме-талів і електро-хімічно захищає сталь від корозії. Воноволодіє міцним зчепленням (адгезію) з основним мета-лом за рахунок взаємної дифузії заліза і цинку в повер-хневих інтерметаллітних і деформаціях оброблених ви-робів. Дифузійне цинкування, здійснюване з парової абогазової фази при високих температурах (375 — 8500С),або з використанням розрідження (вакууму) — при тем-пературі від 2500С, застосовується для покриттякріпильних виробів, труб, деталей арматури і інших кон-струкцій. Значно підвищує стійкість сталевих, чавуннихвиробів у середовищах, що містять сірководень (у т.ч.проти сірководневого корозійного розтріскування),промислової атмосфери, морській воді та інш. Товщинадифузійного шару залежить від температури, часу, спо-собу цинкування і може становити 0,01—1,5 мм. Сучас-ний процес дифузійного цинкування дозволяє утворю-вати покриття на різьбових поверхнях кріпильних ви-робів, без утруднення їх наступного згвинчення.Мікротвердість шару покриття Нu = 4000 — 5000 МПа.Дифузійне цинкове покриття також значно підвищуєжаростійкість сталевих і чавунних виробів, при темпе-ратурі до 700 0С. Можливе отримання легованих дифу-зійних цинкових покриттів, що застосовується дляпідвищення їх службових характеристик. Цинкування— це процес нанесення цинку або його сплаву на мета-левий виріб для додання його поверхні певних фізико-хімічних властивостей, у першу чергу високого опорукорозії. Цинкування — найбільш поширений і економі-чний процес металізації, застосовуваний для захистузаліза і його сплавів від атмосферної корозії. На ці цілівитрачається приблизно 40% світового видобутку цин-ку. Товщина покриття повинна бути чим більша, тимагресивніше навколишнє середовище і чим довший пе-редбачуваний термін експлуатації. Цинкуванню підда-



ються сталеві листи, стрічка, дріт, кріпильні деталі, де-талі машин і приладів, трубопроводи та інші металокон-струкції. Декоративного призначення цинкове покрит-тя зазвичай не має, деяке поліпшення товарний вигляднабуває після пасивування оцинкованих виробів в хро-матних або фосфатних розчинах, що додають покрит-тям райдужного забарвлення. Найбільш широко вико-ристовується оцинкована смуга, що виготовляється наавтоматизованих лініях гарячого цинкування, тобтометодом занурення в розплавлений цинк. Методом роз-пилення і металізація дозволяють покривати виробибудь-якого розміру (наприклад, щогли електропередач,резервуари, мостові металоконструкції, дорожні ого-родження). Електролітичне цинкування ведеться в ос-новному з кислих і лужно-ціанистих нелектролітах,спеціальні добавки дозволяють отримувати блискучіпокриття. Для боротьби з корозією використовуютьтакож методи газотермічного напилення. За допомогоюгазотермічного напилення на поверхні металу ство-рюється шар з іншого металу (сплаву, що володіє більшвисокою стійкістю до корозії -ізолюючий або навпакименш стійкий — протекторний). Такий шар дозволяєзупинити корозію, захистити метал. Суть методу така:газовим струменем на поверхню виробу на величезнійшвидкості наносять частки металевої суміші, в резуль-таті чого утворюється захисний шар товщиною від де-сятків до сотень мікрон. Газотермічне напилення такожзастосовується для продовження життя зношенихвузлів устаткування: від відновлення рульової рейки вавтосервісі до нафтовидобувних компаній. Використан-ня таких захисних покриттів чорних металів іншимиметалами для електрохімічного захисту, а також захистшляхом "напилення" на рівні нанотехнологій на поверхніметаловиробів, різного виду опромінення потребуютьспеціальних технологій, досить складного устаткуван-ня, матеріалів трудовитрат і роботи по захисту метало-виробів перевищують вартість виготовлення нових де-талей для заміни уражених корозією зношених частин.Крім того, набуло особливого значення питання еколо-гічної безпеки як в процесі виконання робіт так і в про-цесі експлуатації та наступної утилізації виробів. Всеце шкідливі для людини і навколишнього середовищапроцеси. Створення екологічно безпечних матеріалів ітехнологій з використанням природної рослинного по-ходження органічної сировини новий напрям у питанніборотьби з корозією чорних металів. З метою блокуван-ня мікроскопічних можливих центрів корозії підвищен-ня перетворюючої здатності покриваючої речовини ізнищення джерел корозії в тілі металу і в мікропорахбуло створено і запатентовано (Патент № (11) 61544Висоцька Л.М.) рідкий водний композиційний матеріал —перетворювач іржі, універсальний антикорозійний засібна рослинній основі "Контраст". Спеціально підібранийсклад цього матеріалу дозволяє перетворювати іржутовщиною 100 — 300 мкм у захисну антикорозійнуплівку — грунт, яка надійно блокує залишкову іржу вмікропорах і припиняє процес корозії і руйнування ме-талу. Консервант — модифікатор перетворювач — грунтіржі "КОНТРАСТ" випускається ПП "Руслан та Люд-мила" у відповідності до умов ДСТУ 4372-2005 "КОН-ТРАСТ" має дифузійні властивості, утворює антикоро-зійну захисну плівку-грунт до 40 мкм, під якою відсутнійосмос. Подальші шари покриттів наносяться відразупісля висихання модифікатора, а в місцях підвищеноївологості відразу після нанесення "КОНТРАСТ" підпокриття,які наносяться на вологу поверхню. Застосо-вується на різного виду металоконструкціях, зокреманезамінний при обробці металоконструкцій складноїконфігурації (спортивні споруди, при консервуванні тавідновленні об'єктів будівництва, арматура під сєндвич-панелями, вузли, при будівництві і ремонті магістраль-них трубопроводів перед установкою підсилюючих еле-ментів і інш.) Головна перевага модифікатора-перетво-рювача-консерванту-грунту в тому, що він екологічно

чистий, виготовлений на рослинній основі, всі компо-ненти 3 та 4 ступеня небезпеки, негорючий, нетоксич-ний, не канцерогенний, може стикатися з питною во-дою, до максимуму виключає піскострумневе і дробос-трумневе очищення, закріплює окалину, замінює міжо-пераційний і перший шар грунту. Розчинником є водащо містить срібло, блокує центри корозії за рахунокдифузійних властивостей, незамінний при боротьбі зщілинною корозією, не потрібний змив, знежиренняповерхні (знежирюються тільки локальні місця), знепи-лювання, скорочуються терміни перебування метало-конструкції в ремонті і трудовитрати, підходить підбудь-які системи покриттів (ізоляція, герметизація, взалізобетоні, під сєндвич-панелі, під системи лакофар-бних покриттів і т. ін.). Простий в застосуванні (навіть упольових умовах), наноситься зручним способом, мо-дифікація іржі і утворення антикорозійної захисноїплівки-грунту відбувається за рахунок органічних сполук.Витрата "КОНТРАСТ" на 1 кв.м поверхні 60—100 мл.

Металоконструкції і металопрокат прокородова-ний до 100 мкм може оброблюватись модифікатором"КОНТРАСТ" для консервації на складах, зокремаможуть оброблюватись кінці арматури на період транс-портування. Антикорозійна захисна плівка-грунт, щоутворилася, позитивно впливає на текучість зварю-вальної ванни шва, не утворюючи пор (висновок НДІім. Патона, м. Київ), є незамінна при реставрації, мо-дернізації, реконструкції і відновленні довгобудів.Перетворювач іржі "КОНТРАСТ" дозволяє уникнутинеобхідності в похованні відходів, що отримуються вході очищення поверхонь отруйними ЛФМ, утворюютьгідроізоляцію і улаштування деформаційних швівмостів, естакад. Захист портових конструкцій і споруд,берегових основ і грунтів, підготовку поверхні без за-стосування піскоструя та дробоструменевої обробки.А також продовжує термін служби об'єктів, забезпе-чує захист від загоряння, чистоту і екологічність сво-го застосування, не надаючи негативної дії на здоро-в'я людини і навколишнє середовище в цілому. Численніперевірки і випробування запропонованого матеріалуі технології виконання робіт проведені МОЗ України,Міністерством охорони навколишнього середовища таядерної безпеки України, НАН України. Інститутомелектрозварювання ім. Є.О. Патона, фізико-механіч-ного інституту ім. Г.В. Карпенка, Міноборони Украї-ни, Мінагрополітики України, та ін., підтвердили ефек-тивність запропонованого напряму боротьби з коро-зією.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬТА ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ

Практична цінність полягає в підвищенні термінівслужби металевих виробів і конструкцій, які піддають-ся корозії та зменшенні витрат на запобігання і бороть-бу з щілинною корозією (найбільш руйнівного виду ко-розії) і можливості забезпечення екологічної безпекилюдини і навколишнього середовища), суттєво змен-шується трудомісткість і вартість підготовки поверхоньдля нанесення антикорозійних покриттів.

Відповідність роботи пріоритетним напрямам роз-витку науки і техніки та інноваційної діяльності:

Інноваційна робота відноситься до напряму — роз-витку науки і техніки на період до 2020 року — нові ре-човини і матеріали. На молекулярному рівні натураль-ними компонентами екологічно безпечними для люди-ни і навколишнього середовища проводиться шляхомрегулювання і передбачення хімічних реакцій відбу-вається нейтралізація джерел корозії і запобігання ізахисту металів від усіх видів корозії. Впроваджено упромисловість новітня інноваційна технологія підготов-ки прокородованої поверхні з застосуванням"Contrrust" (технологія Hi-Tech), яка в теперішній часне має світових аналогів (звіт про міжнародний пошуксправа № РСТ-ІК/511, в висновках якого: "соответству-


67www.economy.in.ua

ют критериям "новизна", "изобретательский уровень","промышленная применимость").

Завдяки унікальним властивостям "Contrrust" вда-лося впровадити його в багатьох галузях господарстваУкраїни і за кордоном (в будівництві, машинобудуванні,суднобудуванні, житлово-комунальному господарстві,для захисту військової техніки).

Фінансово-економічні показники: (2003 — 2015 рр.)1. Загальна вартість проекту — всього 15,0 млн грн

(за реалізовану продукцію "Contrrust" — ПП "Руслан іЛюдмила", споживчий кредит), у тому числі:

— проведення наукових досліджень 0,5 млн грн.— дослідно-конструкторські розробки 0,2 млн грн.— підготовка дослідного виробництва і випуск до-

слідної та дослідно-промислової партії інноваційногопродукту 5,0 млн грн;

— створення промислового виробництва 7,0 млн грн;— інше — 2,3 млн грн.2. Наявність сучасного високотехнологічного нау-

кового обладнання та ефективність його використанняу процесі впровадження інноваційної технології —дісольвер, іонізатор, прилади контролю СЕС, спеціаль-ний дозатор, прилади спектрального аналізу, подрібню-вач тощо.

3. Джерела та умови фінансування:— власні кошти — з 2003 по 2015р.— інші залучені кошти — гранд #FSCX-14-60600-0

фонд CRDFGLOBAL (США).Оцінка ефективності:Термін окупності — 1 рік.Індекс прибутковості — 150%.Кількість задіяних робочих місць — 6, у т.ч. створе-

них додатково для впровадження інноваційної техно-логії — 3.

Інші види ефектів:— за рахунок застосування "Contrrust" із техноло-

гічного процесу підготовки поверхні виключені піско—та дробоструменева очистки, застосування грунтів;

— оскільки до складу "Contrrust" входять лише при-родні компоненти, відсутня необхідність у заходах щодододаткової обробки відходів та їх утилізації.

Представлена загальна характеристика новітньоїтехнології демонструється на прикладі виробничої тех-ніки, будівельних споруд, плавзасобів тощо, де яскравовидно різницю між необробленою "Contrrust" поверх-нею і обробленою без зняття іржі відомими засобами.

Будівництво ресторану на морі в місті Сочі з вико-ристанням старої нафтової платформи в вигляді фун-даменту.

Нанесення модифікатора "Contrrust" модифікації"А" (готового до застосування), при антикорозійномузахисті і підготовці поверхні під систему лакофарбово-го покриття, проводилась щітками, розпилювачами,шприцами (при забризкуванні в щілини) і безповітрянимрозпилюванням.

ВИСНОВКИ1. Запропоновано і впроваджено у промисловість

новітню технологію підготовки прокородованої по-верхні з застосуванням модифікатора іржі "Contrrust"(технологія "hi-tech"), яка в теперішній час не має світо-вих аналогів.

2. На основі проведених досліджень розробленораціональну технологію підготовки поверхні при нане-сенні різних типів лакофарбових покриттів на метало-конструкції різного технологічного призначення.

3. За результатами досліджень встановлено, що призастосуванні "Contrrust" та покриття на основі бітум-но-латексних емульсій та інших покриттів розроблено-го складу поверхні не потребують ретельної підготов-ки перед нанесенням (ступінь D).

4. Досліджено фізико-механічні властивості по-криттів на основі водної бітумно-латексної емульсії, бу-тилкаучукових мастик, сухих будівельних сумішей та ін.

5. Запропоновано конструкції систем покриттів дляпротикорозійного захисту магістральних нафтогазоп-роводів, цінного металевого обладнання, машин таінших металовиробів. Проведені дослідження та випро-бування довели, що запропоновані конструкції системпокриттів відповідають необхідним нормативним вимо-гам для забезпечення довготривалого антикорозійногозахисту нафтогазопроводів, машин та інших металови-робів і можуть мати великі перспективи, в першу чергу,для ремонту вже існуючих об'єктів.

6. Загальний економічний ефект від впровадженняроботи складає понад 50 млн грн, у тому числі: м. Київ,вул. Солом'янська, 2а, замовник — апеляційний суд,проектант — ЗАТ "ГІПРОцивільпромбуд" — економіч-ний ефект — 30,0 млн грн; ПАТ "ПВІ-ЗІТ Нафтогазізо-ляція" як виконавець на газопроводах Кутаісі-Абаша(Грузія) — 10,2 млн грн, Львів— Бобрівка — 0,743 млнгрн, Брест (Білорусія) — 0,739 млн грн; Кампанія "Лу-койл" — "Карпатнафтохім" — 6,41 млн грн; Харків,Сумський ринок — виконавець ТОВ "Спецбудмонтаж— Україна" — 5,8 млн грн; Храм, м. Київ, вул. Мічуріна64 — 981 тис. грн, об'єкти оборонного комплексу Ук-раїни, у т.ч. Житомирський БТЗ, Шепетівській РЗ, Ми-колаївський БЗ, та інші.

Література:1. Ковалець С.І. Метали та їх властивості / С.І. Ко-

валець. — К., 1983. — 126 с.2. Фримантл М. Химия в действии. — В 2-х ч., ч.1. /

М. Фримантл. — М.: Мир, 1998. — 528 с.3. ТУУ 14333082/00198 "Перетворювач іржі "КОН-

ТРАСТ" — К., 19984. ДСТУ 4372:2005 "Перетворювач іржі на основі

деревинної речовини. Технічні вимоги." — К., 2005.5. Патент № (11) 61544 "Перетворювач іржі "КОН-

ТРАСТ".6. Машков О.А., Барабаш О.В., Дурняк Б.В., Обідін

Д.М. Забезпечення функціональної стійкості складнихтехнічних систем / Моделювання та інформаційні тех-нології //Збірник наукових праць, Інститут проблем мо-делювання в енергетиці. — Вип. 64. — К., 2012. — С. 36—41.

7. Машков О.А., Аль-Тамими Р.К.Н., Лами Д.Д.Х.,Косенко В.Р. Функціональна стійкість складних еколо-гічно-небезпечних динамічних систем // Екологічнінауки: науково-практичний журнал. — К.: ДЕА, 2016.—№ 3—4. — 2016 (14—15). — С. 65—74.

References:1. Kovalets', S.I. (1983), Metaly ta ikh vlastyvosti [Me-

tals and their properties], Kyiv, Ukraine.2. Frymantl, M. (1998), Khymyia v dejstvyy [Chemistry

in action], Myr, Moscow, Russia.3. KONTRAST (1998), Peretvoriuvach irzhi "KONTRAST"

[Rust Converter" CONTRAST], Kyiv, Ukraine.4. State Committee for Technical Regulation and

Consumer Policy (2005), DSTU 4372:2005 "Peretvoriuvachirzhi na osnovi derevynnoi rechovyny. Tekhnichni vymohy."[DSTU 4372: 2005 "Rust converter on the basis of woodmaterial. Technical requirements."], Kyiv, Ukraine.

5. Vysots'ka, L.M. (2013), Patent № (11) 61544"Peretvoriuvach irzhi "KONTRAST" [Patent № (11) 61544"Rust Converter" CONTRAST"], Kyiv, Ukraine.

6. Mashkov, O.A. Barabash, O.V. Durniak, B.V.andObidin, D.M. (2012), "Ensuring the functional stability ofcomplex technical systems", Zbirnyk naukovykh prats'.Instytut problem modeliuvannia v enerhetytsi, vol. 64, pp.36—41.

7. Mashkov, O.A. Al'-Tamymy, R.K.N. Lamy, D.D.Kh.and Kosenko, V.R. (2016), "Functional stability of complexecologically dangerous dynamical systems", Ekolohichninauky: naukovo-praktychnyj zhurnal, vol. 3—4 (14—15),pp. 65—74.Стаття надійшла до редакції 11.10.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗа всі роки незалежності Україна не змогла нарос-

тити обсяги національного виробництва 90-х років ХХ ст.Головною причиною такого становище є те, що вітчиз-

УДК 658.330

М. А. Андрєєв,аспірант, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.68

ФІНАНСУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХПРОДУКТІВ ЯК ПРОГРЕСИВНА ФОРМА ДЕРЖАВНИХІНВЕСТИЦІЙ

M. Andreev,PhD student, Kyiv national university of trade and economics

FINANCING THE PRODUCTION OF INTELLECTUAL PRODUCTS AS A PROGRESSIVE FORMOF PUBLIC INVESTMENT

Статтю присвячено фінансовому забезпеченню виробництва інтелектуальних продуктів за рахунокдержавних інвестицій. Розкрито сутність інтелектуального потенціалу нації, який повинен бути спрямо-ваний на створення необхідних умов для стабільного примноження та розвитку інтелектуальної влас-ності як найвищої і найпрогресивнішої форми економічних відносин у ринкових умовах. Встановлено,що реалізація інтелектуального потенціалу вітчизняної економіки можлива за умови інтелектуальноїдіяльності суспільства. Визначено, що узагальнюючою формою інтелектуальної діяльності є інтелек-туальний продукт. В роботі розкрито його зміст, види та ознаки. Окреслено джерела фінансування ви-робництва інтелектуальних продуктів. Установлено, що фінансування за рахунок державного бюджету,у вигляді державних інвестицій у розвиток інтелектуального продукту може стати одним із головнихджерел фінансування. Також в роботі розглянуто інші методи фінансування виробництва продуктів інте-лектуальної власності. Узагальнено, що у сучасній Україні, незважаючи на наявний арсенал методівпідтримки інтелектуальних продуктів, діяльність держави в цій сфері має незначні масштаби та низькуефективність.

The article is devoted to financial support of production of intellectual products at the expense of stateinvestments. In order to improve the current economic situation, society should seek new sources of growth.One of such sources may be the development of intelligent products. In the thesis the essence of intellectualpotential of the nation is revealed. The dynamism, magnitude and sustainability of the development of theintellectual sphere is now becoming a decisive factor for increasing the competitiveness of the economy, ensuringeconomic growth, raising the standard of living of the population, defense, technological and environmentalsecurity. The intellectual potential should be aimed at creating the necessary conditions for the stable growthand development of intellectual property as the highest and most progressive form of economic relations inmarket conditions. It is established that realization of intellectual potential of the domestic economy is possibleunder the condition of intellectual activity of the society. It is determined that a generalizing form of intellectualactivity is an intellectual product. The work reveals its content, types and attributes. It has been established thatall kinds of intellectual products combine the fact that they are the realization of ideas, thoughts and imagesthat have been expressed in an accessible, perceptible, concrete, objective form, which implies the possibility ofreproduction. The sources of funding for the production of intellectual products are outlined. It has beenestablished that financing from the state budget, in the form of state investments in the development of intellectualproperty, can become one of the main sources of financing. Also, other methods of financing the production ofintellectual property products are considered in the paper. It is generalized that in modern Ukraine, despite theexisting arsenal of methods for supporting intellectual products, the state's activity in this area is negligible andlow efficiency.

Ключові слова: інтелектуальний продукт, інтелектуальна діяльність, інтелектуальний потенціал, фінан-сове забезпечення, державні інвестиції.

Keywords: intellectual product, intellectual activity, intellectual potential, financial support, public investment.

няна економіка не чутлива до інновацій. На сьогодні ідосі залишається ситуація, при якій майже 50 % ВВПстановить експорт, це багаті природні ресурси, дешеванекваліфікована робоча сила та зношені, застарілі, але


69www.economy.in.ua

отримані майже за безцінь основні засоби, створені зачасів СРСР. Україна виробляє, але в недостатнійкількості інтелектуального продукту. Якщо ситуація незміниться в найближчий час, то Україна так і залишить-ся відсталою країною з низьким рівнем життя. Саметому питання фінансування виробництва інтелектуаль-ного продукту набуває сьогодні стратегічного значен-ня.

ОСТАННІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПУБЛІКАЦІЇОкремі аспекти фінансування виробництва інтелек-

туальних продуктів як форми державних інвестицій ча-стково висвітлюються у працях зарубіжних і вітчиз-няних вчених, серед яких В. Базилевич, І. Невінчаний,Т. Голубєва, С. Бондаренко, А. Чухно, А. Прохоров,Г. Ступнікер та ін. Однак, окремі його напрями потре-бують більш глибокого вивчення, що формує акту-альність дослідження.

МЕТА СТАТТІМетою статті є аналіз фінансування виробництва

інтелектуальних продуктів за рахунок державних інве-стицій.


В умовах сьогодення, з урахуванням економічноїситуації, зрозуміло, що для поліпшення економічної си-туації суспільство повинно шукати нові джерела зрос-тання. У свій час такими джерелами стало винайденняпарового двигуна, залізниці, автомобіля, телефону,літака, комп'ютера і, насамкінець, Інтернету. Зараз цен-трами такого зростання можуть стати новітні біотех-нології, нанотехнології тощо. Для роботи таких центрівнеобхідно використати інтелектуальний потенціал нації.

Цю тезу підтверджують і загальносвітові тенденції:по-перше, найважливішою частиною національного су-спільного багатства стає інтелектуальний продукт; по-друге, господарська діяльність все більш перетворюєть-ся на процес безперервних інтелектуальних нововве-день; по-третє, конкурентоспроможність господарюю-чих суб'єктів, виживання цілих галузей і держав безпо-середньо залежать від здатності сприймати і вироблятиінтелектуальний продукт; по-четверте, особливе зна-чення у подоланні кризи і відтворюванні економіки на-буває феномен інтелектуальної власності, тобто влас-ності на інтелект, інтелектуальну діяльність та інтелек-туальний продукт.

Динамізм, масштабність і стійкість розвитку інтелек-туальної сфери нині перетворюється для будь-якої краї-ни у вирішальний чинник підвищення конкурентоспро-можності економіки, забезпечення економічного зрос-тання, підвищення рівня життя населення, оборонної,технологічної та екологічної безпеки [1].

Отже, сьогодні на перший план виходить теза проте, що реформування та економічний підйом вітчизня-ного виробництва повинні базуватися на глибоко про-думаній, грамотній економічній політиці у сфері вико-ристання інтелектуального потенціалу вітчизняної еко-номіки, спрямованості на створення необхідних умовдля стабільного примноження та розвитку інтелекту-альної власності як найвищої і найпрогресивнішої фор-ми економічних відносин у ринкових умовах [1].

Реалізація інтелектуального потенціалу вітчизняноїекономіки можлива за умови інтелектуальної діяльностісуспільства. Слід зазначити, що узагальнюючою фор-мою інтелектуальної діяльності є інтелектуальний про-дукт — представлена на матеріальних носіях інформа-ція, яка містить нове знання, що є результатом інтелек-туальної творчої праці. Таким чином, найзагальнішевизначення інтелектуального продукту — нові знання,передані у вигляді інформації. Щодо науково-технічноїінтелектуальної творчості — це об'єктивні знання проприроду, матеріальну діяльність людини у різних її про-

явах; щодо художньо-мистецької творчості — це суб-'єктивне сприйняття та відображення внутрішньогосвіту людини, навколишнього середовища, інших людей.Результати інтелектуальної праці набувають споживчоїцінності, є корисними, придатними для задоволеннялюдських потреб, що є важливою ознакою товару якфундаментальної категорії ринкової економіки. Мате-ріальний носій творчої праці виступає як річ і може пе-редаватись у власність іншим особам, водночас сам ре-зультат творчої праці (нематеріальне благо) належитьйого творцю і може використовуватись іншими людьмилише за згодою автора.

Всі види інтелектуальних продуктів поєднує те, щовони є реалізацією ідей, думок та образів, що одержалисвоє вираження у доступній для сприйняття конкретній,об'єктивованій формі, що припускає можливість відтво-рення. Матеріально-речовою основою (тобто об'єкти-вованою у будь-якій формі) інтелектуального капіталує інтелектуальні продукти, що характеризують різно-манітні результати інтелектуальної діяльності. Інтелек-туальним продуктом "...є не тільки матеріальний про-дукт, але і духовний" [2].

Нові знання, ідеї, технології, створені у процесі інте-лектуальної діяльності, не тільки стають теоретичноюосновою виготовлення інтелектомісткої продукції, а йнакопичуються як культурна спадщина, інтелектуаль-не багатство людства. У майбутньому саме вони можутьстати основою нових ідей, розробок, відкриттів. Части-на інтелектуальних продуктів фіксується у фонді знан-ня людства — це відноситься до того нового знання, щобуло створено в минулому і дійсність якого доведенапрактикою. На нашу думку, інтелектуальний продукт —це економічне благо, яке не тільки виражає його конк-ретну корисність для конкретних споживачів на ринку,але й володіє суспільною корисністю у вигляді накопи-чених людиною наукових знань. "Накопичення та роз-повсюдження знань призводить до загального підйомусуспільної свідомості та культури народу, змінюючийого світогляд, побут, відношення до природного сере-довища" [3].

Таким чином, продуктам інтелектуальної праці при-таманна певна специфіка щодо трактування традицій-ного набору властивостей ринкових товарів:

1) товари і послуги, які створюються на основі ко-дифікованого знання, є унікальними, водночас мож-ливість їх безмежного тиражування породжує ринокгомогенної продукції, що адекватно реагує на динамікупопиту і пропозиції;

2) інтелектуальні продукти є ідеальними, суб'єктив-ними, пов'язаними з конкретними особистостями, вод-ночас вони мають певне матеріальне втілення, доступ-ну для інших людей об'єктивну форму, що сприяє їх реа-лізації;

3) інтелектуальні продукти, що є результатом нау-ково-технічної діяльності, мають короткий життєвийцикл, підлягають швидкому моральному зносу;

4) для інтелектуальних продуктів поняття відтворен-ня трансформується у поняття тиражування унікальнихрезультатів творчої праці, при цьому витрати виробниц-тва інтелектуальних продуктів і витрати на їх тиражу-вання не збігаються між собою;

5) незалежно від того на якій мові, носіях, у якійформі представлені та розтиражовані інтелектуальніпродукти, вони завжди мають конкретних творців —авторів ідей;

6) для інтелектуальних продуктів непридатними єтрадиційні вимірники ринкової цінності, витрати вироб-ництва, граничної корисності тощо.

Ознаки інтелектуального продукту представлені нарисунку 1.

В інформаційному суспільстві результати інтелек-туальної діяльності відіграють пріоритетну роль, зай-маючи істотну частку в суспільному продукті. Якіснихперетворень зазнає не лише виробнича сфера, а й рин-



кові відносини, оскільки поряд з тради-ційними об'єктами обміну з'являютьсянові, що мають специфічні риси та уні-кальні властивості.

На думку сучасних дослідників, ре-зультати творчої інтелектуальноїдіяльності можна поділити на такі гру-пи:

1. Форменні інтелектуальні продук-ти — результати творчої людськоїдіяльності, для яких важливе значеннямає форма втілення (наприклад, уні-кальні твори мистецтва). Відособленняцих продуктів грунтується на самомуфакті їх створення і не потребує додат-кових дій.

2. Змістовні інтелектуальні продук-ти — результати творчої людськоїдіяльності, для яких важливого значен-ня набуває не стільки форма, скількизміст. Як правило, такі продукти маютьприкладний, утилітарний характер, їхвідособлення потребує певних дій, по-в'язаних з проведенням експертизи таспеціальної реєстрації.

З погляду дослідження інтелекту-альної власності результати творчоїдіяльності поділяються на три великігрупи:

— об'єкти літературно-художньоївласності;

— об'єкти промислової власності;— засоби індивідуалізації учас-

ників цивільного обігу товарів і послуг.Але все це потребує певної фінан-

сової допомоги. Фінансування інтелек-туальних продуктів повинно бути пере-вагою держави, яка свідомо бере насебе зобов'язання щодо фінансування,оскільки на цьому капіталоємному і неприбутковомуетапі інноваційного процесу для приватного секторувідсутні вагомі стимули інвестування власного капіта-лу.

Для того, щоб зменшити навантаження на видатко-ву частину бюджету та підвищити рівень фінансуваннянауки України перед державою стоїть завдання пошу-ку джерел фінансових ресурсів для покращення рівняфінансового забезпечення такої сфери. Думки еко-номістів та вчених щодо основних таких джерел розхо-дяться. При цьому виділяють такі основні шляхи фінан-сування науки та наукових досліджень:

— фінансування за рахунок державного бюджету;— фінансування з приватного сектору;— фінансування за допомогою філантропів;— використання міжнародної допомоги.Саме фінансування за рахунок державного бюдже-

ту, у вигляді державних інвестицій у розвиток інтелек-туального продукту може стати одним із головних дже-рел фінансування.

Державні інвестиції — це частина національного до-ходу у вигляді коштів державного бюджету та місцевихбюджетів, які вкладають в економіку для розвитку ви-робництва та соціальної сфери з метою забезпеченнясталого економічного зростання. В умовах ринковоїекономіки основна частина державних інвестиційздійснюється у вигляді інвестиційних проектів, які ма-ють адресну спрямованість. У системі державного ре-гулювання інвестиційної діяльності інвестиційнийпроект — це пакет документів, які всебічно характери-зують процес вкладення інвестиційних ресурсів з виз-наченням практичного значення для інвестора в еконо-мічному, соціальному чи екологічному аспектах. Еко-номічні проекти, які вимагають державного інвестуван-ня, як правило, пов'язані з розвитком пріоритетних еко-

номічних напрямів, що мають загальнонаціональне зна-чення.

Необхідність державної допомоги у фінансуванніпроектів зі створення, оновлення або збільшенняінтелектуальних продуктів пояснюється зокрема та-ким [4]:

— приватний бізнес рідко витрачає кошти наздійснення фундаментальних досліджень через їх знач-ну тривалість та непередбачуваність результатів;

— приватний сектор часто не має достатніх коштівдля проведення масштабних наукових досліджень;

— існують сфери, де держава несе особливу су-спільну відповідальність або де переважає державнаформа власності, зокрема йдеться про медицину, осві-ту, енергозбереження, природоохоронну, військову,аерокосмічну діяльність тощо.

Окрім прямого фінансування, держава може засто-совувати методи непрямого фінансування. Зокремайдеться про спрощення процесів реєстрації економіч-них суб'єктів, які здійснюють інвестиції в інтелектуаль-ний капітал, про надання їм пільг при кредитуванні абооподаткуванні, спрощення процедур, пов'язаних із за-хистом їх прав на об'єкти інтелектуальної власності,надання безкоштовних консультацій з економічних таправових питань, подальше розширення та вдосконален-ня інноваційної інфраструктури тощо.

У цілому відповідно до Закону України "Про інно-ваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40-IV суб'єктамінноваційної діяльності для виконання ними інновацій-них проектів може бути надана фінансова підтримкашляхом (Про інноваційну діяльність [5]):

а) повного безвідсоткового кредитування (на умо-вах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційнихпроектів за рахунок коштів Державного бюмісцевихбюджетів;

Рис. 1. Ознаки інтелектуального продукту

За видом

результатів

ОЗНАКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Науковий результат, винахід,

удосконалення, програмний продукт,

конструкторсько-технологічний результат

За формою

охорони

Об’єкти авторського права і суміжних

прав, об’єкти промислової власності,

об’єкти патентного права

За формою

власності Державні, приватні

За формою

авторства

Колективна, індивідуальна

За видом

діяльності

Результат теоретичного чи

експериментального дослідження,

комп’ютерного моделювання,

проектування, випробування, аналітичні

дослідження тощо

За формою

подання Звіт, креслення, схема тощо


71www.economy.in.ua

б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредиту-вання (на умовах інфляційної індексації) інноваційнихпроектів за рахунок коштів Державного бюджету Ук-раїни, коштів бюджету Автономної Республіки Кримта коштів місцевих бюджетів за умови залучення дофінансування проекту решти необхідних коштів вико-навця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційноїдіяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахуноккоштів Державного бюджету України, коштів бюджетуАвтономної Республіки Крим та коштів місцевих бюд-жетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційноїдіяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кре-дитним установам за кредитування інноваційних про-ектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам,що здійснюють кредитування пріоритетних інновацій-них проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційнихпроектів у страховиків відповідно до Закону України"Про страхування".

Але у сучасній Україні, незважаючи на наявнийарсенал методів підтримки інтелектуальних продуктів,діяльність держави в цій сфері має незначні масштабита низьку ефективність.

Таким чином, нині основними завданнями державиє: виділення пріоритетних напрямків наукових дослід-жень та фінансувати їх, створення сприятливих умов длязалучення коштів вітчизняних господарюючих суб'єктівта іноземних партнерів, забезпечення цільового вико-ристання коштів, направлених на проведення дослід-жень, все це дозволить країні покращити розвиток інте-лектуального продукту.

ВИСНОВОКДжерелами фінансування виробництва інтелек-

туальних продуктів на сьогодні можуть виступати дер-жавний бюджет, приватний сектор, допомога філант-ропів, міжнародна допомога.

Серед цих форм фінансування саме важливу рольвідіграють державні інвестицій в інтелектуальний про-дукт, які здійснюють фінансування в інтелектуальнийпродукт, мають пільги при кредитуванні або оподатку-ванні, спрощення процедур, пов'язаних із захистом їхправ на об'єкти інтелектуальної власності, надання без-коштовних консультацій з економічних та правових пи-тань, подальше розширення та вдосконалення іннова-ційної інфраструктури тощо.

Але, незважаючи на наявний арсенал методівпідтримки інтелектуальних продуктів, діяльність держа-ви в цій сфері має незначні масштаби та низьку ефек-тивність. Одна з головних причин цієї ситуації полягаєв тому, що інвестиції в інтелектуальні продукти посту-паються інвестиціям у владу і за термінами окупності, іза ступенем ризику, а часто і за рівнем прибутковості.Тому тільки докорінні зміни дозволять збільшити фінан-сування виробництва інтелектуальних продуктів за ра-хунок державних інвестицій.

Література:1. Жарінова А.Г. Інтелектуальна власність — осно-

ва підйому економіки України в умовах світової еконо-мічної кризи / А.Г. Жарінова // Часопис Київського ун-іверситету права. 2008. — № 4.

2. Кондрашова-Діденко В.І. Інтелектономіка: сут-ність, структура, особливості розвитку / В.І. Кондра-шова-Діденко // Науковий вісник Чернівецького тор-говельно-економічного інституту КНТЕУ. — 2005. —Вип. IV. Економічні науки. Ч.1. — С. 7—17.

3. Климов С.М. Интеллектуальные ресурсы обще-ства / С.М. Климов. — СПб.: Знание, 2002. — 197 с.

4. Управление инновационными проектами: учеб.пособие / Под ред. проф. В.Л. Попова. — М.: ИНФРА-М, 2009. — 336 с.

5. Закон України № 40-IV від 04.07.2002 [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.ra-da.gov.ua/laws/show/40-15

References:1. Zharinova, A.H. (2008), "Intellectual property is the

basis for the recovery of Ukraine's economy in the contextof the global economic crisis", Chasopys Kyivskoho uni-versytetu prava, vol. 4.

2. Kondrashova-Didenko, V.I. (2005), "Intellectono-mics: essence, structure, peculiarities of development",Naukovyi visnyk Chernivetskoho torhovelno-ekonomich-noho instytutu KNTEU. Ekonomichni nauky, vol. IV, no.1,рр. 7—17.

3. Klymov, S.M. (2002), Yntellektualnye resursyobshchestva [Intellectual resources of society], Znanye,St.Petersburg, Russia.

4. Popov, V. L. (2009), Upravlenye ynnovatsyonnymyproektamy [Management of innovative projects], YNFRA-M, Moscow, Russia.

5. Verkhovna Rada of Ukraine (2002), The Law ofUkraine "On Innovation Activity", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15 (Accessed 20 Sept2018).Стаття надійшла до редакції 05.10.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасний етап прогресу розвитку продуктивних сил

принципово по-новому ставить проблеми розвитку кад-рового потенціалу. Найбільш розвинені країни світу вже

УДК 338.242.2

О. І. Василенко,інженер І категорії, асистент кафедри інформаційних систем і технологій,Білоцерківський національний аграрний університет

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ВИЩИХНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ АГРАРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.72

O. Vasylenko,1-st category engineer, assistant at the department of information systems and technologies,Bila Tserkva agrarian university

THE PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF EDUCATIONAL SERVICES MARKET OF AGRICULTURALEDUCATIONAL INSTITUTION IN UKRAINE

Статтю присвячено проблемам розвитку ринку освітніх послуг вищих навчальних закладів аграрноїосвіти в Україні. Нині Україна постала перед необхідністю вирішення важливого завдання модернізаціївітчизняної освіти й одночасного формування адаптованої до нових зовнішніх і внутрішніх умов вітчиз-няної економіки якісно нової освітньої системи, в якій варіативність форм і рівнів її установ відповідалаб потребам переходу країни до постіндустріальної стадії розвитку суспільства, визначальною рисою якогоє тенденція прагнення індивідів до соціальної рівності в можливості доступу до знань.

Система науки й освіти у сфері вітчизняної економіки сільського господарства ще не забезпечує мак-симально можливого внеску в розвиток агроіндустріального комплексу. Вона має вищу частку бюджет-них витрат до доданої вартості сільського господарства та ВВП у цілому порівняно з іншими країнами.

Вирішення проблеми конкурентноспроможності вищих навчальних закладів аграрної освіти, на нашудумку, лежить у площині об'єднання зусиль держави, освітніх закладів і підприємств агробізнесу. Пе-рехід на освітні стандарти третього покоління і реалізація компетентного підходу в освіті націлює напідвищення якості практичної підготовки кадрів, однак вичерпано не вирішує таку проблему. Підприєм-ства та організації АПК, які є споживачами кадрів, повинні не тільки брати участь у розробці навчальнихпланів, висуваючи свої вимоги, й давати оцінку сучасній освіті, а повною мірою розділити відповідальністьза практичну підготовку спеціалістів за рахунок реального безпосереднього вкладення у навчальнийпроцес.

The article is devoted to the problems of educational services market development of higher educationalinstitutions of agrarian education in Ukraine. Ukraine has faced the need to address the important task of domesticeducation modernizing along with the simultaneous formation of a qualitatively new educational system, adaptedto the new external and internal conditions of the domestic economy in which the variability of the forms andlevels of its institutions would correspond to the needs of the country's transition to the post-industrial stage ofdevelopment of society, a decisive feature of which is the tendency of individuals to seek social equality in theiraccess to knowledge.

The system of science and education in the field of domestic agriculture does not provide the maximumpossible contribution to the development of agroindustrial complex. The share of budget expenditures in theadded value of agriculture and GDP as a whole is higher compared to other countries.

In our opinion, the problem of competitiveness of agrarian education higher educational institutions can besolved through uniting the efforts of the state, educational establishments and agribusiness enterprises. Thetransition to the third generation educational standards and implementation of a competent approach in educationaims to improve the quality of practical training, but it does not fully address the problem. Agribusiness enterprisesand organizations demanding for the staff should not only participate in the development of curricula throughputting forward their requirements and assessing the modern education, but through sharing the responsibilityfor the practical training of specialists and direct investment in the educational process as well.

Ключові слова: аграрний сектор, попит, пропозиція, вищі навчальні заклади, аграрна освіта.Key words: agrarian sector, demand, supply, higher educational establishments, agrarian education.

перейшли або переходять від індустріальної до пост-індустріальної стадії розвитку на базі перетворення знан-ня в домінуючу для продуктивних сил складову. У резуль-таті освіта разом із наукою стає рушійною силою со-


73www.economy.in.ua

ціально-економічного росту, одним із найважливішихчинників національної безпеки й добробуту країни та їхгромадян. За прогнозом ЮНЕСКО, рівень національноїбезпеки, що відповідає світовим стандартам, можливо до-сягти лише тоді, коли серед працездатного населення ста-новитимуть 40—60% осіб з вищою освітою. Оскільки пе-рехід суспільства від індустріальних технологій до інфор-маційного виробництва можливий лише за умови висо-кого рівня розвитку особистості [1].

У цих геополітичних умовах в Україні, за всіх її об-межених фінансових і матеріально-технічних можливо-стей, система освіти повинна орієнтуватися на реаліза-цію загальнонаціональних завдань забезпечення потребсуспільного прогресу. Із цією метою на державному рівнідоцільно сформувати відповідно до її економічного ста-ну й ментальності механізми ефективного використаннянаявних національних ресурсів — людських, інформац-ійних, матеріальних, фінансових, щоб держава, як кон-ституційна інституція, могла гарантувати суспільствупріоритетну підтримку розширеного відтворення вітчиз-няної освіти.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Проблемам розвитку ринку освітніх послуг, основ-ним засадам управління та напрямам вдосконалення си-стеми вищої освіти в сучасних умовах присвячено праціВ.П. Андрущенка, В.Д. Базилевича, Д.В. Бондаренка, Л.В.Губерського, О.В. Дубровки, М.З. Згуровського, О.І.Лігоцького, В.І. Куценко, М.А. Мартинюк, І.Ю. Ходикі-ної. Проте нинішні виклики сільськогосподарського ви-робництва вимагає суттєвої перебудови ринку освітніхпослуг, які надають аграрні вищі навчальні заклади Ук-раїни.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є розробка теоретичних, мето-

дологічних положень і практичних рекомендацій щодорозвитку ринку освітніх послуг вищих навчальних за-кладів аграрної освіти в Україні.


Нині Україна постала перед необхідністю вирішенняважливого завдання модернізації вітчизняної освіти й од-ночасного формування адаптованої до нових зовнішніх івнутрішніх умов вітчизняної економіки якісно нової ос-вітньої системи, в якій варіативність форм і рівнів її ус-танов відповідала б потребам переходу країни до пост-індустріальної стадії розвитку суспільства, визначальноюрисою якого є тенденція прагнення індивідів до соціаль-ної рівності в можливості доступу до знань [2].

В останні роки сільське господарство стало однією зпровідних галузей у соціально-економічному розвиткукраїни, оскільки в нього вкладаються великі суми коштів,реалізується комплекс заходів, спрямованих на підтрим-ку важливого сектора української економіки. Разом ізтим тільки організаційних зусиль, матеріальних і фінан-сових ресурсів недостатньо для забезпечення зростаннявиробництва сільськогосподарської продукції. Наявністькваліфікованих кадрів стає найважливішим факторомефективного розвитку АПК [3, с. 50].

Однією з найважливіших проблем розвитку сільськихтериторій є нездатність вирішити завдання кадрового за-безпечення села. При підготовці кадрів для сільськогогосподарства потрібні спільні зусилля державних і місце-вих органів влади та освітніх закладів. Нереалізованийдо кінця в сільському господарстві найважливіший ресурс— освіта населення. Рівень освіти сільського населеннявідчутно нижче, ніж міського [4, c. 270].

Згідно з розрахунками на підставі даних Всеукраїнсь-кого перепису населення 2001 р., освітній його рівень увимірі середньої тривалості навчання становив 10,3року. Проте традиційною особливістю диференціації ос-вітнього рівня населення України також є значні міжпо-селенські відмінності. Рівень освіти сільського населен-ня в період між переписами 1989 і 2001 років зростав ви-переджальними темпами, однак середня тривалість на-

вчання міських жителів майже на 1,9 року вища (у 1989 р.ця різниця становила 2,5 року).

Досить чітко відмінності простежуються за часткоюосіб, які мають вищу освіту. Якщо серед міських жителівна момент останнього перепису населення вищу освітутого чи іншого рівня мали 37,9%, то серед жителів села —лише 17,7%, у тому числі серед осіб віком від 25 до 60 ро-ків відповідно 51,3 і 27,5%.

Насиченість міського й сільського населення особа-ми з повною загальною середньою освітою принциповоне відрізняється. Однак у межах освітніх рівнів, об'єдну-ваних нині поняттям "вища освіта", домінування городянпосилюється з підвищенням освітнього рівня. Серед на-селення з неповною вищою освітою частка сільських меш-канців становила 21,9%, а серед осіб з повною вищою —лише 13,5%.

Істотне відставання освітнього рівня сільського на-селення від міського пояснюється особливостями віко-вого складу та природного руху жителів села: через над-звичайно високий рівень старіння й вищі показники на-роджуваності серед сільського населення значно більшачастка пенсіонерів та дітей, а для цих вікових контин-гентів характерні найнижчі показники освітнього рівня.

На основі анкетного опитування студентів вищих на-вчальних закладів аграрної освіти встановлено, що низь-кий рівень престижності сільськогосподарської праці єчи не основним чинником, що перешкоджає вибору мо-лоддю аграрної освіти і стимулює після закінчення на-вчання працювати в інших сферах національного госпо-дарства.

Кожен 4-й опитаний студент бажає працювати всільському господарстві. Нині в сільськогосподарськихпідприємствах 35% керівників і спеціалістів мають вищуосвіту, 52% — середню професійну освіту, 13% — не ма-ють професійної освіти.

Серед керівників агроформувань вищу освіту мають70%, середню професійну — 24%, решта — практики. Се-ред головних спеціалістів 57% мають вищу освіту, 39% — се-редню професійну, 4% — практики, причому найнижчачастка фахівців із вищою освітою серед головних інже-нерів — лише 52%, дещо вища — серед головних агро-номів — 70%.

За категорією керівників найбільша чисельність пра-цівників із вищою освітою складає 80% — у великихсільськогосподарських підприємствах, водночас лишечверть фермерів та індивідуальних підприємців маютьвищу освіту. Отже, спостерігається відчутна не-відповідність освітньо-кваліфікаційного рівня праців-ників аграрного сектору [5].

Необхідність удосконалення освітнього рівня усві-домлюють і самі керівники підприємств АПК. Нами за-пропоновано оцінити ступінь задоволеності рівнем про-фесійної підготовки працівників, у результаті отрималитакі відповіді керівників агроформувань: "Працівники по-требують підвищення кваліфікації" (40%); "Є ряд не-доліків, що знижують ефективність праці" (33%); "Про-фесійний рівень достатній для реалізації своїх функцій"(27%).

Коментуючи свої відповіді, керівники зазначили, щонайбільша потреба в додатковому навчанні у головнихфахівців і керівників різного рівня. Робітникам, як пра-вило, вистачає наявного рівня кваліфікації.

Уточнюючи, яких саме складових не вистачає пра-цівникам, керівники серед визначальних назвали досвід(у молодих працівників), мотивацію, знання сучасних тех-нологій сільськогосподарського виробництва, знань іумінь працювати в кризових умовах.

Недоліки рівня компетентності, які відзначили ке-рівники, криються в системі підготовки аграрних кадрів.На думку керівників сільськогосподарських підприємств,найбільші нарікання викликають застаріла традиційна си-стема освіти в аграрних закладах освіти, відсутність сис-теми безперервної підготовки кадрів для сільського гос-подарства, слабка практична підготовленість випускниківі недосконалість адресної підготовки фахівців-аграріївдля конкретних підприємств і районів.

Слід зазначити, що розуміння цієї проблеми є і в си-стемі освіти та серед практиків. Іноді представники аг-



робізнесу наголошують, що "... нам потрібен не теоре-тик, який закінчив ВНЗ, а практик, необхідно підніматиімідж села, імідж сільського працівника". Разом із тимтреба визнати, що нині ефективних механізмів підвищен-ня якості практичної підготовки не вироблено [6, c. 62].

Вирішення цієї проблеми, на нашу думку, лежить уплощині об'єднання зусиль держави, освітніх закладів іпідприємств агробізнесу. Перехід на освітні стандартитретього покоління і реалізація компетентного підходув освіті націлює на підвищення якості практичної підго-товки кадрів, однак вичерпано не вирішує дану пробле-му. Підприємства та організації АПК, які є споживачамикадрів, повинні не тільки брати участь у розробці навчаль-них планів, висуваючи свої вимоги, й давати оцінку су-часній освіті, а повною мірою розділити відповідальністьза практичну підготовку спеціалістів за рахунок реаль-ного безпосереднього вкладення у навчальний процес.Так, 61% опитаних студенів вважають, що найефективн-іша практика була на виробництві й лише 39% — у на-вчальному закладі. Більшість студентів, які пройшли ви-робниче стажування, задоволені одержаними знаннями(57% опитаних) і лише 12% студентів вважають, що на-були достатніх знань.

За результатами опитування студентів аграрних зак-ладів освіти основною причиною низької ефективної ви-робничої практики є недосконале технічне оснащеннябільшості сільськогосподарських підприємств — базпрактики.

У зв'язку з цим потрібно забезпечити якісну прак-тичну підготовку. Доцільним буде створення у ВНЗ на-вчально-практичних центрів на базі провідних аграрнихформувань зі сформованою сучасною матеріально-тех-нічною базою та умовами для проходження практики.Тільки на практиці студент навчиться застосовувати на-буті під час навчання знання.

У вищих навчальних закладах III—IV рівнів акреди-тації вже функціонує п'ять навчально-практичнихцентрів. Зокрема в Сумському національному аграрномууніверситеті на матеріально-технічній базі ТОВ "Агро-фірма "Хоружівка", у Дніпропетровському державномуаграрному університеті — ТОВ "Корпорація "Агро-Союз", Полтавської державної аграрної академії — ТОВ"Агрофірма "Маяк", Миколаївському національному аг-рарному університеті — ВАТ "Радсад", у Білоцерківсь-кому національному аграрному університеті — на базіпідприємств Білоцерківського, Ставищанського,Сквирського районів Київської області.

Варто зазначити, що уряд України ще у 1990-х рокахвизнав необхідність заснування потужних університетів,зорієнтованих на надання якісних освітніх послуг і про-ведення наукових досліджень. Передбачалася диферен-ціація університетів за результатами їхньої діяльності танадання статусу "національні університети". Однак зап-лановане не було втілено в життя через нечіткість кри-теріїв і непрозорість процесу, що призвело до появи ве-ликої кількості університетів зі статусом "національний".Нещодавно відбулися значні зміни. Так, Національномууніверситету біоресурсів і природокористування Украї-ни був наданий статус "дослідницького та навчальногоуніверситету" з метою посилення його дослідницькоїскладової. Всі інші аграрні університети мають недостатніможливості для досліджень або не мають їх взагалі. Ба-гато невеликих аграрних університетів у минулому булитехнікумами та були підвищені до рівня університетівпротягом останніх 15 років. У процесі підвищення їх ста-тусу дослідницькі потужності не брали до уваги.

Рішення про створення науково-дослідних універ-ситетів в Україні відповідає принципам адаптації вітчиз-няних університетів до системи, яка діє в інших краї-нах, адже різкий перехід до нової системи може бутиризикованим. Сучасні науково-дослідні університети,безумовно, потребують нових працівників, що приділя-ють більше уваги науковим дослідженням. Нині підго-товку ведуть 20 вищих навчальних закладів ІІІ—ІVрівнів акредитації, з яких 11 мають статус національ-них, у тому числі 1 має статус дослідницького (НУБіПУкраїни), який підпорядкований Кабінету МіністрівУкраїни.

Навчання студентів в аграрних університетах ведеть-ся за 39 напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційно-го рівня "бакалавр", 47 спеціальностями освітньо-квалі-фікаційного рівня "спеціаліст" і 59 спеціальностями освіт-ньо-кваліфікаційного рівня "магістр" та за 61 спе-ціальностями і 64 спеціалізаціями — у технікумах та ко-леджах.

Із метою поглиблення ступеневої системи освіти,інтеграції навчальних закладів різних рівнів та впоряд-кування їх мережі створено 17 регіональних універси-тетських центрів, до складу яких увійшли 92 навчальнихзаклади І—ІІ рівнів акредитації як відокремлені струк-турні підрозділи з окремими правами юридичної особи.

Нині студентів відбирають на основі єдиного націо-нального незалежного тестування, беручи до уваги певніпривілеї для окремих студентів. Більшість студентів немають відповідних знань з математики і англійської мови.Достатній рівень знань із цих двох предметів є необхід-ною умовою високого рівня освіти в економіці сільсько-го господарства.

Основна проблема для нинішньої вищої освіти зок-рема й аграрної — це залучення абітурієнтів. Кожнийдругий житель Україні (50%) вважає, що при виборі ВНЗслід враховувати можливість подальшого працевлашту-вання, 45% українців як фактор, що впливає на вибір на-вчального закладу, назвали можливості батьків.

Третина українців (35%) при виборі ВНЗ звертає ува-гу на його престиж і прибутковість. Лише кожний чет-вертий житель країни (24%), вибираючи навчальний зак-лад, враховує інтерес до певного виду діяльності, а ко-жен п'ятий (20%) — покликання.

Відповідно до одержаних результатів, більше поло-вини українців (55,7%) переконані, що найважливішимпісля вступу до ВНЗ є успішне навчання й отримання про-фесійних знань.

Так, 42,8% опитаних респондентів вважають, що встудентські роки також важливо знайти майбутню ро-боту, 38% респондентів прагнуть набути досвіду само-стійного життя та вміння нести відповідальність, а 21,4%— бути активним студентом і реалізовувати свої творчіздібності.

При цьому кожний десятий опитаний висловив дум-ку, що під час навчання у ВНЗ важливо наголосити дружніабо й сімейні стосунки.

Результати опитування свідчать про те, що значна ча-стина українців (42,4%) вважає, що на сьогодні вища ос-віта необхідна людині для успішного працевлаштування.

Близько третини опитаних висловили думку, що на-вчання у ВНЗ необхідне для отримання знань за фахом(33,7%), а також для кар'єрного зростання (30,4%).

Кожний п'ятий респондент (20,2%) вважає, що всту-пати до ВНЗ необхідно для того, щоб уникнути призовув армію.

Впевненість у необхідності одержання вищої освітидля розширення світогляду висловили 18,1% респон-дентів, а для підвищення свого соціального статусу —15,4%.

Водночас 13,8% респондентів розглядають не-обхідність вступу до ВНЗ, як дотримання загальноприй-нятих правил у суспільстві, 5,3% опитаних не змогливідповісти на запитання про необхідність отриманнявищої освіти.

Серед популярних названо юридичний, економічнийфакультети, ветеринарної медицини, механізації, які на-дають відповідні професії.

Виявилося, що на зарахування до навчання в аграр-них університетах великою мірою впливали обмеженіможливості вступу до ВНЗ неаграрного профілю. Це при-пущення зроблено на основі проведеного анкетування аб-ітурієнтів навчальних закладів аграрної освіти. Високийвідсоток студентів планують продовжувати вищу освітуза іншими напрямами після закінчення навчальних зак-ладів аграрної освіти.

Формально Україна прийняла Болонську схемуорганізації освіти підготовки бакалаврів і магістрів. Од-нак на практиці відповідної гармонізації остаточно не до-сягнуто, не беручи до уваги формально підписаних до-кументів. Це частково пов'язано із передбаченою трива-


75www.economy.in.ua

лістю навчання. Водночас у Німеччині студенти склада-ють вступні іспити або проходять співбесіду на основірівня шкільних знань до ВНЗ після хоча б 12 чи 13 роківнавчання, а українські студенти донедавна закінчували10-річну школу. Триває поступове збільшення років на-вчання із 10 до 12, однак дотепер українські студенти восновному є молодшими. Німецькі студенти починаютьнавчатися в університетах у середньому у віці 21 року (невсім із них вдається закінчити вищу школу впродовжмінімальної кількості років). Натомість студенти в Ук-раїні закінчують школу у віці 17 років та можуть отри-мати ступінь бакалавра у віці 20—21 рік. Чим старшими єстуденти, що щойно вступили до університетів і коледжівв інших країнах, тим вищими вважаються стандартизнань, які вони отримають. Молодий вік абітурієнтів, щовступають до ВНЗ, імовірно має інший негативний опо-середкований вплив. Студенти в цьому віці можуть не зна-ти напевне, що вони бажають вивчати, та обирають на-прям навчання за порадою батьків. Пізніше вони можутьусвідомити, що обраний предмет не відповідає їхнімздібностям чи вибору, що може позначитися на гіршихперспективах ринку праці [7].

Зміст вищої аграрної освіти є досить дискусійноюпроблемою не тільки в процесі уточнення спеціалізації,технологій навчання та вирішення багатьох інших питань.Стосовно до змістовної сторони вищої освіти в аграрнихВНЗ, то слід зазначити, що на поточний момент надтоактуальними є питання, які стосуються характеру закор-донного запозичення і збереження вітчизняного досві-ду в даній сфері. Нині в Україні існують три основнихмоделі або три основних базисних економічних освітніхсистеми: американська, європейська, радянська. Амери-канський тип освіти притаманний недержавним аграрнимВНЗ, європейський — лише державним, радянський тип— як державним, так і недержавних ВНЗ. Ще однавідмітна риса цих освітніх систем — сутність освіти: дляамериканського типу це один із різновидів освітньогобізнесу, європейський тип належить до суспільного сек-тору, а українська школа сягає корінням у так звану "ра-дянську професорську школу". Американський тип орі-єнтується насамперед на ринок праці, європейський —на ринок новітніх технологій виробництва та переробкиагропродукції, а радянський тип освітньої системи зберігорієнтацію на ідеологію в суспільстві. Кожний тип вищоїаграрної освіти має певні переваги: для американськоготипу характерна досить висока рентабельність системиосвіти, для європейського — якісний показник програмипідготовки спеціалістів, а радянський тип характери-зується високим рівнем теоретичної підготовки, орієн-тацію на широкий світогляд і глибину мислення. Вартозгадати і недоліки кожного типу аграрної освіти: аграрніВНЗ, які використовують американський тип, наража-ються на небезпеку втрати наукової незалежності у ви-борі напряму дослідження; для європейського типу вла-стива низька рентабельність, навіть збитковість даноїсистеми освіти; для радянського типу є небезпека відхо-ду від реальних соціально-економічних проблем [8, c. 84].

ВИСНОВКИСформована система вищої аграрної освіти має певні

проблеми й недоліки. Основними можна вважати: 1) мо-рально застарілу навчальну матеріально-технічну базу,2) слабкі зв'язки освітніх закладів із роботодавцями; 3)зниження якості науково-педагогічних кадрів, що зумов-лено комплексом соціально-економічних проблем прац-івників освіти; 4) не повну відповідність аграрної освітивимогам, що висуваються суспільством і галузямисільського господарства до рівня професійної компетен-тності випускників аграрних вищих освітніх закладів; 5)відсутність повноцінної бази практичного навчання: на-вчальні господарства освітніх закладів припинили своєіснування, а ті, що функціонують, як правило, не відпов-ідають сучасним вимогам як за матеріально-технічнимоснащенням, так і застосовуваними технологіями, фор-мами і методами організації виробництва й управління;6) диспропорцією в обсягах підготовки аграрних кадрівза рівнями і професійними напрямами освіти, а також порегіонах України; 7) відсутність рівних можливостей ви-

пускників сільських і міських шкіл для отримання якіс-ної середньої (повної) загальної освіти, що ускладнює їхвступ в аграрні освітні заклади; 8) недостатнє фінансу-вання підготовки кваліфікованих кадрів для галузей АПК.

Розглянуті проблеми істотно знижують реальнуякість підготовки кадрів для аграрного сектору економ-іки України, передусім якість практичної підготовки. Наце гостро реагують споживачі кадрів — підприємства таорганізації АПК, відзначаючи, що більшість випускниківаграрних ВНЗ та інших навчальних закладів не готові допрактичної роботи після завершення навчання й отри-мання диплома про освіту.

Література:1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: статті, на-

риси, інтерв'ю / В.П. Андрущенко. — К.: Знання Украї-ни, 2005. — 804 с.

2. Астахова Е.В. Социальные функции высшего об-разования: эволюционные процессы на рубеже веков /Е.В. Астахова // Вчені записки Харківського гуманітар-ного інc-ту "Народна українська академія": зб. наук.праць. — Харків: Око. — 2000. — Т. 6. — С. 11.

3. Онопрієнко В.П. Система екологічної освіти впідготовці спеціалістів сільського господарства / В.П.Онопрієнко // Вісник Сумського національного аграр-ного університету: наук.-метод. журнал. — 2010. — № 4(19). — С. 50.

4. Курило І.О. Соціально-економічна структура на-селення :еволюція, сучасність, трасформації. — К.: Ін-тдемографії та соціальних досліджень НАНУ, 2006. — С.270—271.

5. Журба І.О. Особливості формування та вико-ристання трудового потенціалу в АПК / І.О. Журба, Б.О.Бєлов // Всеукраїнський науково-виробничий журнал"Інноваційна економіка". — 2012. — № 3. — 25—27.

6. Гончарук Н.Т. Кадри аграрного сектору економікиУкраїни: формування і розвиток / Н.Т. Гончарук, С. М. Се-рьогін. — Дніпропетровськ: Вид-во ДРІДУ, 2003. — 166 с.

7. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і болонський про-цес / М.Ф. Дмитриченко. — К.: Знання України, 2006. —440 с.

8. Ельбрехт О. До питання реалій і перспектив сучас-ної освіти / О. Ельбрехт // Освіта і управління. — 2005.— № 2. — Т. 8. — С. 82—85.

References:1. Andruschenko, V.P. (2005), Rozdumy pro osvitu :

statti, narysy, interv'iu [Reflections on education: articles,essays, interviews], Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

2. Astakhova, E.V. (2000), "Social functions of highereducation: evolutionary processes at the turn of the century",Vcheni zapysky Kharkivs'koho humanitarnoho inc-tu"Narodna ukrains'ka akademiia", vol. 6, pp. 11.

3. Onopriienko, V.P. (2010), "The system of ecologicaleducation in the training of agricultural specialists", VisnykSums'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu : nauk.-metod. zhurnal, vol. (19), pp. 50.

4. Kurylo, I.O. (2006), Sotsial'no-ekonomichna strukturanaselennia : evoliutsiia, suchasnist', trasformatsii [Socio-economic structure of the population: evolution, modernity,traversation], In-t demohrafii ta sotsial'nykh doslidzhen'NANU, Kyiv, Ukraine.

5. Zhurba, I.O. and Bielov, B.O. (2012), "Peculiarities offormation and use of labor potential in agroindustrialcomplex", Vseukrains'kyj naukovo-vyrobnychyj zhurnal"Innovatsijna ekonomika", vol. 3, pp 25—27.

6. Honcharuk, N.T. and Ser'ohin, S.M. (2003), Kadryahrarnoho sektoru ekonomiky Ukrainy : formuvannia irozvytok [Shapes of the agrarian sector of Ukraine'seconomy: formation and development], Vyd-vo DRIDU,Dnipropetrovs'k, Ukraine.

7. Dmytrychenko, M.F. (2006), Vyscha osvita i bolon-s'kyj protses [Higher education and Bologna process],Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

8. El'brekht, O. (2005), "To the question of the realitiesand prospects of modern education", Osvita i upravlinnia,vol. 2, no. 8, pp. 82—85.Стаття надійшла до редакції 08.10.2018 р.



УДК 631.11:338.439.62

Б. В. Хахула,аспірант, Білоцерківський національний аграрний університет

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.76

B. Khahula,postgraduate student, BilaTserkva National Agrarian University

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІРОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ РИНКІВ ВУМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ

THEORETICAL BASES OF FUNCTIONING AND DEVELOPMENT OF AGRO-FOOD MARKETSIN CONDITIONS OF GLOBALIZATION PROCESSES STRENGTHENING

Статтю присвячено розгляду теоретичних основ функціонування і розвитку агропродовольчих ринківв умовах посилення глобалізаційних процесів. Доведено, що агропродовольчий ринок функціонує на ос-нові загальних принципів: орієнтація на споживача, вільний вибір, свобода виробника, конкурентнийхарактер взаємовідносин учасників, пріоритет приватного інтересу, прояв якого є сильнішим внаслідоктісного зв'язку агротехнологій із природними чинниками, а також переплетення економічних і соціаль-но-демографічних процесів.

Доведено, що стан агропродовольчого ринку як складної соціально-економічної системи визначаєть-ся взаємодією попиту і пропозиції, в умовах мінливого конкурентного середовища характеризується, зодного боку, статичністю матеріальних чинників сільськогосподарського виробництва, а з іншого — ди-намічністю і невизначеністю ринкових умов.

Доведено, що інтеграційні процеси агропродовольчих ринків характеризуються, по-перше, взаємо-дією факторів попиту, пропозиції та ціноутворення, а по-друге, посиленням ролі конкуренції та конку-рентних переваг у розвитку інтеграційних процесів агропродовольчих ринків.

Організаційно-економічний механізм регулювання агропродовольчого ринку доцільно розглядати якемерджентну систему, яка охоплює ринкове саморегулювання, товаровиробників і постачальників, рин-кові інститути та інструменти державного впливу з метою гарантованого доступу населення до продуктівхарчування в науково обгрунтованих нормах, розвиток соціальної сфери села та збереження навколиш-нього природного середовища.

The article is devoted to the consideration of the theoretical foundations of the functioning and developmentof agro-food markets in the context of the strengthening of globalization processes. It is proved that the agro-food market operates on the basis of general principles: consumer orientation, free choice, producer freedom,competitive character of participants' interactions, priority of private interest, the manifestation of which isstrongbecause of the close connection of agronomic technologies with natural factors, and finally the interactionof economic and social-demographic processes.

It is proved that the state of the agro-food market as a complex socio-economic system is determined by theinteraction of demand and supply. In a changing competitive environment,the state of the agro-food marketischaracterized, on the one hand, by the static nature of material factors of agricultural production, and on theother hand, the dynamics and uncertainty of market conditions.

It is proved that the integration processes of agro-food markets are characterized, firstly, by the interactionof demand, supply and pricing factors, and, secondly, by the strengthening of the role of competition andcompetitive advantages in the development of integration processes in the agro-food markets.


77www.economy.in.ua

The organizational and economic mechanism of the agro-food market regulation is appropriate to consideras an emergent system that includes market self-regulation, goods producers and suppliers, market institutionsand instruments of state influence which are used for the guaranteed access of the population to food productsin scientifically substantiated norms. The system also includes development of the social sphere of the villageand preservation of the natural environment.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПосилення процесів глобалізації, економічної лібе-

ралізації світового продовольчого ринку та інтеграціїУкраїни у світову господарську систему вимагаютьздійснення заходів щодо розвитку вітчизняного агро-продовольчого ринку при створенні умов для виробниц-тва конкурентоспроможної продукції. Водночас ці про-цеси зумовлюють необхідність трансформації держав-ної системи регулювання ринку сільськогосподарськоїпродукції та продовольства, зокрема, пріоритетногозначення набувають питання забезпечення дієвостіінструментів економічного регулювання.

Розвиток агропродовольчого ринку України супро-воджується низкою гострих проблем, складність вирі-шення яких зумовлена численністю складових, які йогоформують, розгалуженою галузевою структурою, а та-кож залежністю від функціонування інших ринків. Прицьому адміністративні та економічні інструменти регу-лювання агропродовольчого ринку, які використову-ються на практиці, часто є необгрунтованими й супе-речливими. Ріст цін на продукти харчування у нашійкраїні за відносно низького рівня доходів населенняпризводить до недостатнього середньодушового спожи-вання основних видів продовольства порівняно з раціо-нальними нормами та нормами у провідних країнахсвіту. Серед факторів, які негативно впливають на роз-виток вітчизняного агропродовольчого ринку, можнавиділити низькоефективне сільськогосподарське вироб-ництво, високий рівень зношення основних засобівпідприємств сільського господарства і харчової промис-ловості, низький рівень розвитку постачальницької,торгово-збутової, фінансово-кредитної та інформацій-ної структури ринку. Такий широкий перелік проблемсучасного стану вітчизняного агропродовольчого рин-ку потребує пошуку найбільш досконалих організацій-но-економічних механізмів, спроможних забезпечитийого збалансований розвиток.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙОкремі питання, пов'язані із формування інституцій

та механізмів регулювання та захисту агропродоволь-чого ринку, його інфраструктурного забезпечення ви-світлено у дослідженнях В. Андрійчука, О. Варченко,А. Діброви, С. Дусановського, Г. Калетніка, С. Кваші,М. Корецького, М. Латиніна, Ю. Лопатинського, Ю. Лу-пенка, О. Мороза, Т. Осташко, Б. Пасхавера, М. Пуга-чова, М. Талавирі, П. Саблука, О. Скидана, О. Шпича-ка, О. Шпикуляка, О. Шубравської та ін. Ці наукові до-слідження є фундаментом моніторингу та оцінкидієвості інструментів державного впливу на функціону-вання агропродовольчого ринку, вносять істотний вне-сок у розвиток теоретичних основ та розробку заходів,направлених на реалізацію стратегічних завдань.

Ключові слова: ринок агропродовольчої продукції, інфраструктура ринку, попит, пропозиція, державнерегулювання ринку.

Key words: market of agro-food products, market infrastructure, demand, supply, marketstate regulation.

Однак, реалії сьогодення ставлять перед аграрноюнаукою невідкладні завдання щодо розробки сучаснихпідходів до реформування регулятивних інструментівзабезпечення збалансованого розвитку агропродоволь-чого ринку.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є розробка теоретичних, мето-

дологічних положень і практичних рекомендацій щодофункціонування і розвитку агропродовольчих ринків вумовах посилення глобалізаційних процесів.


Формування ефективного агропродовольчого рин-ку є складним і багатогранним питанням, яке вимагаєвивчення численних взаємопов'язаних проблем, оскіль-ки сучасний агропродовольчий ринок має бути регуль-ованим, інформаційним і соціально орієнтованим. Забез-печення збалансованого розвитку агропродовольчогоринку потребує розробки пропозицій щодо трансфор-мації економічного механізму господарювання, спро-можного удосконалити економічні відносини між йогоучасниками, які формують інфраструктуру, що створюєнеобхідні умови для просування продукції від виробни-ка до кінцевого споживача. Вищезазначені обставини зу-мовлюють необхідність вирішення економічною наукоютеоретичних, методичних і практичних проблем регулю-вання агропродовольчого ринку з урахування сучаснихзмін та вимог.

Агропродовольчий ринок функціонує на основі за-гальних принципів: орієнтація на споживача, вільнийвибір, свобода виробника, конкурентний характер взає-мовідносин учасників, пріоритет приватного інтересу,прояв якого є сильнішим внаслідок тісного зв'язку агро-технологій із природними чинниками, а також перепле-тення економічних і соціально-демографічних процесів.Основними особливостями агропродовольчого ринку є:специфіка продуктів харчування і сировини для їх ви-робництва; взаємозв'язок у процесі виробництва та ре-алізації продуктів харчування усіма галузями економі-ки; сезонний характер виробництва; рівень економічно-го розвитку, національні особливості харчування насе-лення.

Основними факторами розвитку національногоагропродовольчого ринку визначено: стійко зроста-ючі попит і пропозиція на сільськогосподарську про-дукцію, сировину та продовольство з боку всіх учас-ників ринку; гнучкість економічних відносин у лан-цюжку "виробництво-споживання" за дії механізмупостійного регулювання на регіональному та націо-нальному рівнях; наявність розвиненої інфраструкту-ри; відносно високий рівень самоорганізації вироб-



ників агропродовольства; проведення відповідної су-часним умовам цінової, фінансово-кредитної, інвес-тиційної та зовнішньоекономічної політики; сформо-вана нормативно-правова база функціонування цьо-го ринку; адекватне реагування на зміну кон'юнкту-ри внутрішнього і зовнішнього ринків агропродоволь-ства на основі інструментів державного економічно-го регулювання; необхідність формування запасівсільськогосподарської продукції та продовольства,що сприяє підтриманню збалансованої пропозиції навнутрішньому ринку.

Стан агропродовольчого ринку як складної соціаль-но-економічної системи визначається взаємодією попи-ту і пропозиції, в умовах мінливого конкурентного се-редовища характеризується, з одного боку, статичністюматеріальних чинників сільськогосподарського вироб-ництва, а з іншого — динамічністю і невизначеністю рин-кових умов. Отже, агропродовольчий ринок як соціаль-но орієнтований компонент ринкової економіки ево-люціонує в умовах глобалізації й потребує аналітичнозумовлених державних впливів, спрямованих на форму-вання адекватного попиту та забезпечення продоволь-

Рис. 1. Модель функціонування агропродовольчого ринку України

Джерело: розробка автора.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

Результат Об’єкт дослідження

АПР України як соціально-економічна система

Ринковий механізм

Попит

Ціноутворення

Маркетинг

Пропозиція Ем

ерд

жен

тни

й

ефек

т

Ко

нку

рен

тні

пер

еваг

и

Пр

од

овльч

а

без

пек

а

Методика

Теоретико-

методологіч-

на основа

дослідження

АПР

Системна методоло-

гія пізнання

Теорія організації галузевих

ринків

Моделю-вання

розвитку АПР

Ал

гори

тм с

ист

емн

ого

досл

ідж

енн

я А

ПР

Імпорт

Експорт

Інструменти державного регулювання. Бюджетна підтримка

Кредитно-фінансо-ва, податкова, інвести-ційна політики.

Антимонопольна політика

Фітосанаторний,

Світові

інститути

(СОТ і

т.д.)

Агропро-

довольче

виробництво

Посівний

матеріал (не

перероблена

продукція)

Продовольчі

товари, які не

виробляються

в Україні

Продовольчі

товари

подібні

виробленим

в

Україні

Частково


продукція

Повністю


продукція

Споживачі

Фактори:

Особистісні.

Економічні.

Соціокультурні.

Ситуаційного

впливу.

Впливу комплексу

маркетингу


79www.economy.in.ua

чої безпеки як частини національної стратегії держави.Агропродовольчий ринок (АПР) автором розгля-

дається як складна соціально-економічна система жит-тєзабезпечення соціуму з емерджентним ефектом у ви-гляді конкурентних переваг, ключові компоненти якоїпредставлені нееластичним попитом, зумовленим біо-логічними потребами в продовольстві, а також плато-спроможністю населення і пропозицією, що формуєть-ся за допомогою вітчизняного виробництва та імпорту.Взаємодії цих компонент ринкового механізму визна-чаються чисельністю, складом покупців і продавців, атакож сукупністю зв'язків між ними і тенденціями їхеволюційного розвитку в умовах посилення міжнарод-них інтеграційних процесів.

Вплив процесів глобалізації на агропродовольчийринок України має суперечливий характер: з одногобоку, інтеграція національного ринку у світовий агро-продовольчий ринок неминуче призведе до зниженняпродовольчої безпеки країни, нівелювання національ-ної продовольчої ідентичності, яка є складовою куль-турно-етнічної характеристики соціуму, а з іншого —за теорією систем відкритість є необхідною умовою за-безпечення стійкості будь-якої системи.

Конкурентні переваги системи національного агро-продовольчого ринку формуються під впливом двохчасто різноспрямованих векторів — процесів глобалі-зації та державного регулювання АПР. Визнаючи об'єк-тивність процесів глобалізації, можна твердити, що ва-желі державного регулювання за цих умов мають бутиспрямовані на забезпечення продовольчої безпеки йвідносно високого рівня споживання продовольствасоціумом в умовах глобалізації. Концепція формуван-ня й розвитку національного агропродовольчого ринкув цих умовах передбачає додаткові заходи щодо забез-печення продовольчої незалежності країни, визначен-ня пріоритетів структурної перебудови вітчизняногосільського господарства з належною увагою до розвит-ку галузей тваринництва, реалізацією заходів щодопідвищення конкурентоспроможності сільського госпо-дарства та пов'язаних із ним галузей та окремих підком-плексів, а також комплексу заходів щодо збереження йвідтворення природних ресурсів, що використовують-ся у сільському господарстві.

Автором запропоновано модель функціонуванняагропродовольчого ринку, в якій виділено такі блоки:агропродовольчий ринок — соціально-економічна сис-тема; емерджентний ефект агропродовольчого ринку,включаючи забезпечення продовольчої безпеки країни;соціум та агропромисловий комплекс як ключовий фак-тор формування й розвитку агропродовольчого ринку;держава як чинник формування і регулювання розвит-ку агропродовольчого ринку; глобалізація; теоретико-методологічна основа пізнання агропродовольчого рин-ку (рис. 1).

Доведено, що інтеграційні процеси агропродоволь-чих ринків характеризуються, по-перше, взаємодієюфакторів попиту, пропозиції та ціноутворення, а по-друге, посиленням ролі конкуренції та конкурентнихпереваг у розвитку інтеграційних процесів агропродо-вольчих ринків. Водночас параметри та ефективністьагропродовольчого ринку визначаються такими факто-рами: розвитком ринкової інфраструктури, механізма-ми регулювання агропродовольчих ринків, розвиткомекономічної інтеграції.

Організаційно-економічний механізм регулюванняринку агропродовольчої продукції розглядається намияк органічне поєднання ринкового саморегулювання зметодами державного регулювання виробництвасільськогосподарської продукції та продуктів її пере-робки, продовольчого ринку, соціальної сфери села. Піддержавним регулюванням агропродвольчого ринку про-дукції розуміємо систему заходів щодо централізова-ного впливу держави, її регіональних органів на основніелементи ринку: попит і пропозицію; умови реалізації,

включаючи ціни; контроль якості продукції; інфра-структуру ринку.

Отже, збалансований розвиток вітчизняного агро-продовольчого ринку досягається за умови використан-ня широкого спектра форм, методів та інструментів дер-жавного втручання, які дозволяють підтримувати йогов стані, адекватному соціально орієнтованій економіці.Інструменти державного регулювання можна згрупу-вати за такими напрямами: стимулювання платоспро-можного попиту, підтримка вітчизняних товаровироб-ників продовольства та організація оптової та роздріб-ної торгівлі. Основними інструментами державного ре-гулювання виступають аграрна політика, ціноутворен-ня, фінансово-кредитна, податкова та соціальна політи-ка, пряма бюджетна підтримка, цільові програми тапідтримка наукових програм.

Із позиції організаційної побудови агропродоволь-чий ринок можна структурувати за такими секторами:ринок сільськогосподарської продукції, ринок сільсько-господарської сировини і ринок продовольства. На рин-ку сільськогосподарської продукції здійснюється збутпродукції, яка споживається у свіжому вигляді; на рин-ку сільськогосподарської сировини реалізується про-дукція, що надходитиме на промислову переробку; ри-нок продовольства, який задовольняє потреби покупціву продовольчих товарах, отриманих після переробкисировини.

Для подальшого розвитку агропродовольчого рин-ку України необхідно переорієнтувати державну полі-тику на вирішення проблем підвищення конкуренто-спроможності сільськогосподарської продукції, яка бпередбачала заходи з просування вітчизняної продукціїна зовнішні ринки: розширення ринків збуту, обстою-вання інтересів вітчизняних товаровиробників у міжна-родних інститутах, розвиток експортної інфраструкту-ри. Заходи з розширення ринків збуту агропродоволь-чої продукції передбачають: підтримання експортувітчизняної агропродукції; забезпечення закупівель їїдля державних потреб; комплексне поєднання програмсоціальної допомоги окремим групам населення та про-грам підтримки вітчизняних виробників агропродоволь-чої продукції; ініціювання створення саморегулівнихорганізацій та підтримка союзів виробників у агропро-довольчому секторі; формування системи сертифікаціїякісної вітчизняної продукції, проведення державноїкампанії з просування на зовнішні ринки вітчизняноїпродукції агропродовольчого виробництва.

У сфері продовольчого імпортозаміщення найбільшдоцільним стратегічним державним підходом є посту-пове зміщення акценту на використання непрямих рин-кових важелів регулювання, що грунтуються напідтримці комплексу заходів, спрямованих на підвищен-ня конкурентоспроможності вітчизняної агропродо-вольчої продукції за рахунок модернізації вітчизняно-го АПК на основі екологізації виробництва, розвиткуорганічного сільського господарства.

Експортна агропродовольча політика України маєорієнтуватися на здійснення диверсифікації як у сферізбільшення видового різноманіття товарної продукції,що поставляється на зовнішній ринок, так і розширен-ня географії продуктового експорту, а також на екс-порт продукції з вищою доданою вартістю. За умовиреалізації експортної агропродовольчої політики, особ-ливо в напрямі збільшення обсягів продажу, державнерегулювання має забезпечувати баланс інтересів: націо-нальних, виходячи з вимог продовольчої безпеки, ви-робників (одержання адекватних доходів) і компаній-посередників, що спеціалізуються на зовнішньоторго-вельних операціях.

ВИСНОВКИАгропродовольчий ринок є складним утворенням,

що являє собою сукупність економічних відносин, яківиникають між сільськогосподарськими товаровироб-



никами, підприємствами харчової та переробної про-мисловості, організаціями ринкової інфраструктури такінцевими споживачами у процесі виробництва і пере-робки, розподілу та споживання продовольчих ресурсіві продуктів харчування відповідно до специфіки дії агро-економічних умов і виробничих факторів, інструментівдержавного регулювання та тенденцій розвитку світо-вого ринку з метою задоволення потреб населення,удосконалення міжгалузевих зв'язків та забезпеченняпродовольчої безпеки країни.

Організаційно-економічний механізм регулюванняагропродовольчого ринку доцільно розглядати як емер-джентну систему, яка охоплює ринкове саморегулюван-ня, товаровиробників і постачальників, ринкові інсти-тути та інструменти державного впливу з метою гаран-тованого доступу населення до продуктів харчування внауково обгрунтованих нормах, розвиток соціальноїсфери села та збереження навколишнього природногосередовища.

Трансформація організаційно-економічного механ-ізму має бути зорієнтована на підвищення конкурентос-проможності сільськогосподарської продукції та продо-вольства на основі: інноваційного оновлення й модерні-зації виробництва; поліпшення міжгалузевого обміну;розширення ринків збуту агропродовольчої продукції;комплексного поєднання програм соціальної допомогиокремим групам населення та програм підтримки вітчиз-няних виробників; формування незалежних систем сер-тифікації якості продукції; проведення державної кам-панії з просування сільськогосподарської продукції тапродовольства на зовнішніх ринках.

Література:1. Варченко О.М. Концептуальні основи сталого

розвитку агросфери : навч. посібн. для студ. вищих навч.закл. / О.М. Варченко, А.С. Даниленко, О.В. Шубавська[та ін.] ; Мін. аграрної політ. Укр. — Біла Церква: БНАУ,2010. — 160 с.

2. Балдирєва Л.М. Теоретико-методолічні аспектиідентифікації та аналізу структури агропродовольчогосектору економіки [Електронний ресурс] / Л.М. Балди-рєва. — Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/ files/nppdaa/7.1/ 52.pdf

3. Березін О.В. Агропродовольчий ринок з позиціїформування взаємовідносин в АПК / О.В. Березін,Л.М. Березіна // Економіка АПК. — 2011. — № 7. — С.104—109.

4. Дудар Т.Г. Формування ринку конкурентоспро-можної агропродовольчої продукції: теорія, методика,перспективи: моногр. / Т.Г. Дудар, Т.В. Дудар. — Тер-нопіль: Економічна думка, 2009. — 246 с.

5. Карасьова Н.А. Світовий агропродовольчий ри-нок: глобальні та макроекономічні тенденції [Електрон-ний ресурс] / Н.А. Карасьова. — Режим доступу: http://global-national.in.ua/archive/2-2014/09.pdf

6. Сухій П.О. Структура, функції та основні чинни-ки формування агропродовольчого ринку [Електроннийресурс] / П.О. Сухій. — Режим доступу: http://collectedpapers.com.ua/collected_papers/527/struktura-funkci%D1%97-ta-osnovni-chinniki-formuvannyaagro-prodovolchogo-rinku-suxij-p-o/

7. Мельничук О.І. Теоретичні основи розвитку агро-продовольчого ринку / О.І. Мельничук // Інтелект 21.— 2013. — № 5/6 — С. 49—55.

8. Кирилюк Є.М. Аграрний ринок як економічна ка-тегорія: сутнісні ознаки й особливості / Є.М. Кирилюк// Агросвіт. — 2011. — № 12. — С. 2—10.

References:1. Varchenko, O.M. Danylenko, A.S. and Shubavs'ka,

O.V. (2010), Kontseptual'ni osnovy staloho rozvytkuahrosfery [Conceptual foundations of the sustainabledevelopment of the agrosphere], BNAU, Bila Tserkva,Ukraine.

2. Baldyrieva, L.M. (2010), "Theoretical andmethodological aspects of identification and analysis of thestructure of the agro-food sector of the economy", availableat: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/7.1/52.pdf (Accessed 30 Sept 2018).

3. Berezin, O.V. and Berezina, L.M. (2011), "Agro-foodmarket from the point of view of formation of mutualrelations in the agroindustrial complex", Ekonomika APK,vol. 7, pp. 104—109.

4. Dudar, T.H. and Dudar, T.V. (2009), Formuvanniarynku konkurentospromozhnoi ahroprodovol'choiproduktsii: teoriia, metodyka, perspektyvy [Formation ofa competitive agro-food market: theory, methodology,perspectives], Ekonomichna dumka, Ternopil', Ukraine.

5. Karas'ova, N.A. (2014), "World Agro-Food Market:Global and Macroeconomic Trends", available at: http://global-national.in.ua/archive/2-2014/09.pdf (Accessed 30Sept 2018).

6. Sukhyj, P.O. (2004), "Agrarian Market of Ukraine:Consumer Demand and Food Security of Ukraine",Heohrafichni problemy staloho rozvytku, vol. 3, pp. 86-89.

7. Mel'nychuk, O.I. (2013), "Theoretical basis ofdevelopment of the agro-food market", Intelekt 21, vol. 5/6, pp. 49—55.

8. Kyryliuk, Ye.M. (2013), Ahrarnyj rynok v umovakhtransformatsii ekonomichnykh system [Agrarian market inconditions of transformation of economic systems], KNEU,Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 08.10.2018 р.


81www.economy.in.ua

УДК 330.322.54

Г. С. Имамкулиева,ассистент, Азербайджанский Архитектурно-строительный Университет,Азербайджанская Республика, г. Баку

СТРУКТУРA МЕХАНИЗМА СТИМУЛИРОВАНИЯИНВЕСТИЦИЙ В ОСНОВНОЙ КАПИТАЛ ВОБРАБАТЫВАЮЩЕЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИG. Imamquliyeva,Assistant, Azerbaijan Architectural and Construction University, Republic of Azerbaijan, Baku

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.81

STRUCTURE STIMULATION OF INVESTMENT IN MAIN CAPITAL FOR MANUFACTURINGINDUSTRY

В статье исследованы место и роль структуры механизма стимулирования инвестиций в основной капитал обра-батывающей промышленности в экономике страны. Доведены до внимания осуществляемые меры поощрения, важ-ные законы в направлении стимулирования инвестиций в основной капитал обрабатывающей промышленности,изучены инструменты стимулирования инвестиций. Также были рассмотрены налоговые стимулы, инвестицион-ные проекты, инвестиционные налоговые кредиты, долгосрочные налоговые платежи, государственные гарантии намеры, связанные с оказанием финансовой поддержки инвесторам и их налоговыми льготами. Выделины прямые икосвенные стимулирующие формы инвестиций. Были проанализированы широко используемые направления рас-ширения поощрения инвестиций. При анализе отмечалась целесообразность внесения необходимых предложенийдля устранения установленных неблагоприятных тенденций. Принимая во внимание всемирную практику, налого-вые льготы, которые начали применяться в Азербайджане, объясняются увеличением капитальных вложений в сред-несрочный и долгосрочный периоды и важностью увеличения объема промышленного производства. Так, с учетомфактора девальвации национальной валюты в стране для осуществления мер по расширению и перестройке соот-ветствующих отраслей, предусмотренных в документе поощрения инвестиций, в полном объеме, минимального раз-мера инвестиций может быть недостаточно для проведения полного финансирования в соответствующем направле-нии.

В статье, выдвинуты ряд конкретных предположений по применению эффективных инструментов поощренияинвестиционных вложений в обрабатывающую промышленность:

— важны в первую очередь для отраслей производства, опирающихся на современные, в частности, высокиетехнологии. Учитывая отмеченное, можно считать необходимым осуществление поощрения, например, производ-ства фармацевтической продукции, а также производства продукции химической промышленности во всех регио-нах;

— повышение минимальной суммы в поощрении инвестиций, уточнение состава регионов и выделение их с уче-том социально-экономического положения;

— расширение круга инструментов поощрения, стимулирование инвестиций в обрабатывающую промышлен-ность станут базой для устойчивого развития ненефтяного сектора, являющегося ведущей отраслью обрабатываю-щей промышленности в нашей стране.

The dynamic development of the processing industry, as the most important part of the non-oil sector of the Azerbaijanieconomy. The article examines the place and role of the structure of the mechanism for encouraging investment in fixed assetsof the manufacturing industry in the country's economy. The incentive measures being implemented, important laws in thedirection of stimulating investment in fixed assets of the manufacturing industry, and the tools for encouraging investmentshave been brought to the attention. Also, tax incentives, investment projects, investment tax credits, long-term tax payments,state guarantees for measures related to the provision of financial support to investors and their tax incentives were considered.Allocated direct and indirect forms of stimulating investment. The widely used areas for expanding investment promotionwere analyzed. In the analysis, it was noted the expediency of making the necessary proposals to eliminate the identifiedadverse trends.

In the article, are made a number of specific assumptions on the use of effective instruments to encourage investment inthe manufacturing industry:

— important primarily for industries based on modern, in particular, high technology. Considering the above, we canconsider it necessary to encourage, for example, the production of pharmaceutical products, as well as the production ofchemical products in all regions;

— increase the minimum amount in the promotion of investments, clarify the composition of the regions and allocatethem taking into account the socio-economic situation;

— expanding the range of incentive instruments, encouraging investment in the manufacturing industry will become thebasis for the sustainable development of the non-oil sector, which is the leading manufacturing industry in our country.

У статті досліджено місце та роль структури механізму стимулювання інвестицій в основні фонди обробної про-мисловості. Доведені до уваги впроваджувані заходи стимулювання, важливі закони щодо стимулювання інвестиційу основні фонди обробної промисловості та інструменти для заохочення інвестицій. Також було розглянуто подат-



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫОдним из основных направлений осуществляемых

в Азербайджанской Республике экономических реформявляется стимулирование инвестиций в основной капи-тал промышленности, в том числе и отраслей обраба-тывающей промышленности. С целью ускорения разви-тия промышленности, приведения структуры инвести-ций в обрабатывающей промышленности в соответствиес новыми требованиями необходимо обеспечить соот-ветствующие стимулы для инвесторов.

Отдельные отрасли обрабатывающей промышленно-сти, такие, как топливно-энергетический комплекс, су-достроение, машиностроение, традиционно могут бытьнепривлекательными для частного бизнеса. Но функци-онирование этих сфер имеет жизненно важное значениедля всестороннего экономического роста, а также стра-тегическое значение для развития государства в целом.

АНАЛИЗ ПОСЛЕДНИХ ИССЛЕДОВАНИЙИ ПУБЛИКАЦИЙ

В работах Акифа Мусаева "Экономика инноваций истимулирование налогов", а также Гамбара Алиева " Фи-нансирование и кредитование инвестиций", Ахмедова М.А.,Гусейнова А.С. " Основы государственного регулированияэкономики" были широко анализированы и получены эф-фективные результаты по стимулированию инвестиций.

ЦЕЛЬ СТАТЬИПроанализировать структуру стимулирующе-

го механизма капитальных вложений в перераба-тывающую промышленность и подготовить реко-мендации для дальнейшего совершенствованияэтого механизма с учетом современных задач.

ИЗЛОЖЕНИЕ ОСНОВНОГО МАТЕРИАЛАВ таких условиях возникает необходимость

в формировании эффективного механизма госу-дарственной помощи для обеспечения вложенияв эту отрасль больше инвестиции.

Как видно из рисунка 1 , в 2013—2016 гг. на-блюдалось сокращение объема инвестиций в ос-новной капитал обрабатывающей промышлен-ности. Так, в 2016 году инвестиционные вложе-ния в основной капитал сократились по сравне-нию с 2013 годом в 2 раза. Хотя в 2017 году этотпоказатель по сравнению с 2016 годом увеличил-ся в 1.5 раза, все же по сравнению с 2013 годом

Ключевые слова: инвестиционные стимулы, инвестиционная деятельность, стимулирования инвестиций,механизмы стимулирования, обрабатывающая промышленность.

Key words: investment incentives, investment activity, investment promotion, mechanism of stimulation,manufacturing.

Ключові слова: інвестиційні стимули, інвестиційна діяльність, стимулювання інвестицій, механізмистимулювання, обробна промисловість.

он был ниже в 1.4 раза. Это требует обеспечения после-довательного роста инвестиционных вложений в обра-батывающую промышленность и активизации механиз-ма стимулирования в этом направлении.

Механизм стимулирования инвестиций имеет слож-ную структуру, а его отдельные элементы можно класси-фицировать по различным критериям. С этой точки зре-ния можно провести классификацию этих элементов похарактеру действия. По этому критерию выделяются фи-нансовые и нефинансовые инструменты. Структура выде-ляемых на основе такого подхода инструментов по каж-дому направлению меняется в зависимости от свойств са-мого механизма, применяемого в конкретных условиях.

Финансовые инструменты стимулирования инвести-ций включают широкий набор средств. С точки зренияих системного рассмотрения можно выделить налого-вые льготы, стимулирование посредством банковско-кредитных инструментов и стимулирующие инструмен-ты, применяемые в таможенной сфере.

К мерам финансовой поддержки инвесторов и их на-логового стимулирования относятся налоговые льготы,возмещение части процентной ставки по инвестиционнымкредитам, инвестиционные налоговые кредиты, рассрочкауплаты налога, предоставление государственных гарантий.

По характеру действия применяемых средств мож-но выделить прямые и косвенные стимулирующие фор-мы инвестиций (рис. 2).

888,9

644,6

482,9

424,3

638,3

0 200 400 600 800 1000

2013

2014

2015

2016

2017

Инвестиции в основной капитал обрабатывающей промышленности

Рис. 1. Инвестиции в основной капитал обрабатывающейпромышленности (в млн манатов)

кові пільги, інвестиційні проекти, інвестиційні податкові пільги, довгострокові податкові виплати, державні гарантіїщодо заходів, пов'язаних із наданням фінансової підтримки інвесторам та податковим стимулам. Виділено прямі танепрямі форми стимулювання інвестицій. Проаналізовано широко використовувані галузі для розширення інвести-ційного просування. В аналізі було зазначено, що доцільно внести необхідні пропозиції щодо усунення виявленихнесприятливих тенденцій.

Беручи до уваги всесвітню практику, податкові пільги, які почали застосовуватися в Азербайджані, пояснюють-ся збільшенням капітальних вкладень у середньостроковий і довгостроковий періоди та важливістю збільшення об-сягу промислового виробництва. Так, з урахуванням фактора девальвації національної валюти в країні, для здійсненнязаходів з розширення і перебудови відповідних галузей, передбачених у документі заохочення інвестицій, мінімаль-ного розміру інвестицій може бути недостатньо для проведення повного фінансування у відповідному напрямі.

У статті висунуто ряд конкретних пропозицій щодо застосування ефективних інструментів заохочення інвести-ційних вкладень в обробну промисловість:

— важливі в першу чергу для галузей виробництва, що спираються на сучасні, зокрема, високі технології. З огля-ду на зазначене, можна вважати за необхідне здійснення заохочення, наприклад, виробництва фармацевтичної про-дукції, а також виробництва продукції хімічної промисловості у всіх регіонах;

— підвищення мінімальної суми в заохоченні інвестицій, уточнення складу регіонів і виділення їх з урахуваннямсоціально-економічного становища;

— розширення кола інструментів заохочення та стимулювання інвестицій в обробну промисловість.


83www.economy.in.ua

Ри

с.

2.

Кл

ас

си

фи

ка

ци

я и

нс

тр

ум

ен

то

в с

тим

ул

ир

ов

ан

ия

ин

ве

ст

иц

ий

по

ха

ра

кте

ру

де

йс

тви

я



К прямым методам относятся создание государствоминфраструктуры, субсидирование отдельных сфер, пре-доставление государственной поддержки льготного кре-дитования приоритетных инвестиционных проектов.

Форма прямого стимулирования выражает прямое фи-нансирование государством различных инвестиционных про-ектов и программ. Ее применение считается целесообразнымв случаях, требующих усиления инвестиционной активнос-ти за счет государственного финансирования долгосрочныхи капиталоемких инвестиционных проектов с высоким уров-нем риска, программ национального значения.

Прямое финансирование государством инвестицион-ного проекта как один из методов прямого стимулирова-ния используется в случаях, когда осуществляемый проектпривлекателен для частного сектора. При этом государствосамо непосредственно выступает в качестве инвестора.

Широко используется также и такой метод прямо-го стимулирования, как сохранение в государственнойсобственности акций в целом или их части для продажив будущем на рынке. При этом акции, принадлежащиегосударству, направляются в частный сектор, и деятель-ность по реализации инвестиционного проекта эффек-тивно завершается.

Предоставление бюджетных кредитов для реализа-ции инвестиционных проектов как метод прямого сти-мулирования применяется в случаях слабости деятель-ности банковской системы.

Наряду с этим используются и такие методы пря-мого стимулирования, как проведение экспертизы ин-вестиционных проектов и принятие решений по финан-сированию, а также разработка, утверждение стандар-тов по инвестиционным проектам и расширение конт-роля за их соблюдением.

Косвенные методы включают такие меры, как эконо-мические (осуществление налоговой, амортизационнойи ценовой политики, предоставление гарантий и льготинвесторам), правовые (государственно-правовое регу-лирование и поддержка инвестиционной деятельности,своевременное создание соответствующих нормативно-правовых гарантий, гармонизация отношений между го-сударственными органами и предпринимательскимиструктурами), организационные (организационно-эко-номическое регулирование деятельности предприятий встране и регионах и обеспечение контроля за выполне-нием законодательных актов по активизации инвестици-онных процессов и решений государственных органов).

Одним из косвенных методов стимулирования инве-стиций является ускоренная амортизация [6, с. 154]. Со-вершенствование амортизационной политики для целейналогообложения входит в ряд первостепенных задачналоговой реформы. С внедрением новых правил, связан-ных с начислением амортизации, связывают стимулиро-вание обновления имущества в реальном секторе и ростинвестиционного вложения в основной капитал предпри-ятий. Однако в результате снижения в последние годыкачества амортизируемого имущества из-за физическо-го и морального износа новая амортизационная полити-ка не может быть самостоятельным стимулом для вос-становления существующих производственных отраслей.Поэтому для улучшения инвестиционной среды в целоми поддержки местных производителей продукции дол-жны быть усовершенствованы такие методы, как нало-говые ставки по налоговому стимулированию, льготы иинвестиционные налоговые кредиты. Особое вниманиенеобходимо уделять усовершенствованию удержанияналога от деятельности финансового лизинга и деятель-ности акционерного инвестиционного фонда, использо-ванию соглашений по выделению продукций в отрасляхобрабатывающей промышленности, деятельности рын-ка ценных бумаг как деятельности, способствующей раз-витию благоприятного инвестиционного климата.

Наиболее широко используется такой косвенный ме-тод, как использование средств внебюджетных источни-ков. При этом в качестве примера можно привести дея-

тельность фондов, созданных с целью оказания помощипредпринимательству, и других внебюджетных фондов.

Косвенная форма стимулирования инвестиционнойактивности предусматривает стимулирование частныхинвестиций посредством предложения потенциальныминвесторам льготных условий. Введение косвенной фор-мы направлено на повышение общего уровня частнойинвестиционной активности посредством создания бла-гоприятного инвестиционного климата в целом. Этаформа стимулирования составляет базу для успешногоосуществления менее капиталоемких и рискованныхчастных инвестиционных программ и проектов с крат-косрочной и среднесрочной окупаемостью.

В условиях макроэкономической нестабильностигосударство должно уделять особое внимание вопро-сам стимулирования инвестиционной активности. Так,социально-экономическое развитие как отдельных ре-гионов, так и страны в целом зависит от уровня инвес-тиций [1, с. 15]. При этом государство должно регули-ровать возникающие негативные воздействия в видеполитизации возможностей и условий повышенияинвестиционной активности, а также дифференциациисоциально-экономического положения различныхсубъектов Азербайджана. Необходимо привлечь внима-ние к положительному влиянию инвестиционной актив-ности, в том числе и созданию дополнительных рабо-чих мест, производству конкурентоспособной экспор-тной продукции, возможности совершенствования эко-номики и созданию ее качественно новой структуры.

В современных условиях как прямые, так и косвенныеформы стимулирования инвестиционной активности де-монстрируют свою эффективность. Их соотношение неста-бильно и может меняться в зависимости от целей и задачсоциально-экономической политики государства [5, с. 4].

Следует отметить, что в последнее время в Азербай-джанской Республике принимаются определенныемеры, связанные с усилением стимулирования инвести-ций со стороны государства.

В первую очередь начали применяеться налоговые льго-ты с целью поддержки деятельности резидентов в рамкахпромышленных инфраструктур. Так, согласно "Типовомуположению о промышленных парках", утвержденномуУказом Президента Азербайджанской Республики от 24апреля 2013 года № 865, резиденты парка в соответствии сзаконодательством на 7 лет освобождаются от уплаты на-лога на имущество, землю, прибыль, а также от НДС за вво-зимое с целью производства оборудование [8].

Для стимулирования инвестиционных вложений вобрабатывающую промышленность в этой отрасли ста-ли осуществляться меры поощрения. Согласно прави-лам выдачи "документа поощрения инвестиций", утвер-жденным Указом Президента Азербайджанской Рес-публики от 18 января 2016 года "О дополнительных ме-рах по поощрению инвестиций", для инвесторов, полу-чивших документ поощрения инвестиций, предусматри-вается внедрение льгот в указанных ниже направлениях:

— освобождение сроком на 7 лет с даты полученияюридическими лицами и индивидуальными предпринима-телями на основе подтверждающего документа соответ-ствующего органа исполнительной власти инвестицион-ного документа от уплаты таможенных пошлин на ввозтехники, технологического оборудования и установок;

— индивидуальный предприниматель, получившийдокумент поощрения инвестиций, освобождается отналогообложения 50 процентов дохода, а юридическоелицо — от налогообложения 50 процентов прибыли на7 лет с даты получения данного документа;

— на основе соответствующего подтверждающегодокумента юридические лица и индивидуальные предпри-ниматели на 7 лет с даты получения документа поощре-ния инвестиций освобождаются от уплаты НДС за ввозтехники, технологического оборудования и установок;

— индивидуальный предприниматель, получившийдокумент поощрения инвестиций, на 7 лет с даты полу-


85www.economy.in.ua

чения данного документа освобождается от уплаты на-лога на соответствующее имущество, на землю, нахо-дящуюся в его собственности или пользовании.

Также хотелось бы отметить, что введение этихльгот — серьезное средство ускорения процессапоощрения инвестиций в особо важных отраслях про-мышленности.

ВЫВОДЫ С учетом мирового опыта можно утверждать, что

введенные в Азербайджане налоговые льготы имеютсущественное значение для увеличения инвестиций восновной капитал и роста объема промышленного про-изводства в среднесрочный и долгосрочный периоды.

Наряду с этим целесообразно расширить сферу при-менения стимулирования инвестиций в обрабатывающейпромышленности, а также использовать новые инструмен-ты в этом направлении. К ним в первую очередь могут бытьотнесены срочные освобождения от налогов. Такая ши-роко используемая в мировой практике форма льгот счи-тается благоприятной для стимулирования специальныхотраслей экономики. Так, данная налоговая льгота, осно-ванная на установленных нормативных документах, при-меняется в специальных отраслях промышленности. Приэтом данные отрасли промышленности освобождаются отуплаты одного или нескольких налоговых выплат на сро-ки, предусмотренные в нормативном документе.

На современном этапе развития введение инвести-ционного налогового кредита также способствует улуч-шению инвестиционной среды в стране, внедрению со-временных технологий, обновлению производственныхфондов, осуществлению конкурентоспособного произ-водства и оказанию конкурентоспособных услуг.

Наиболее широко используется такой инструмент сти-мулирования инвестиций, как банковско-кредитные инст-рументы. Внедрение этих инструментов открывает новыевозможности для развития обрабатывающей промышлен-ности. Для того, чтобы данные инструменты были на необ-ходимом уровне, в стране должна быть развитая банковс-ко-кредитная система. С другой стороны, главным услови-ем осуществления реальных стимулирующих мер в этомнаправлении считается наличие финансовых возможнос-тей государства. Одним из основных банковско-кредитныхинструментов стимулирования инвестиций считается суб-сидирование государством процентых ставок выданныхкредитов для финансирования инвестиционных проектов.

Применение банками в Азербайджанской Респуб-лике высоких процентных ставок ограничивает доступинвесторов к кредитным ресурсам. Снижение процент-ных ставок кредитов еще более расширит их использо-вание инвесторами.

Наряду с перечисленным, возникает необходимостьи в совершенствовании механизмов поощрении инвес-тиций в обрабатывающей промышленности.

Вместе с тем, с учетом соответствующего мировогоопыта в области поощрения инвестиций целесообразнорасширить состав инструментов поощрения.

Так, с учетом фактора девальвации национальной валю-ты в стране для осуществления мер по расширению и пере-стройке соответствующих отраслей, предусмотренных в до-кументе поощрения инвестиций, в полном объеме, минималь-ного размера инвестиций может быть недостаточно для про-ведения полного финансирования в соответствующем на-правлении. В связи с этим возникает необходимость в пере-смотре в документе поощрения инвестиций минимальнойсуммы инвестиций по отдельным регионам и отраслям.

С другой стороны, регионы для выдачи документапоощрения выделены на основе критериев уровня раз-вития и размещения на пограничных с другими страна-ми территориях. Для обеспечения действенности поощ-рения как инструмента развития в будущем целесооб-разно выделить группу из слабых районов и определитьотдельный регион. Несомненно, для этого региона бу-дут применены более благоприятные условия поощре-ния инвестиций.

При определении условий поощрения привлекаетвнимание наличие благоприятных условий, необходимыхдля эффективной деятельности обрабатывающих пред-приятий, которые будут созданы в результате инвести-ционных вложений, в будущем. С этой точки зрения дляуспешного осуществления производства особое значе-ние имеет наличие соответствующей инфраструктуры ичеловеческих ресурсов. Эти факторы важны в первуюочередь для отраслей производства, опирающихся насовременные, в частности, высокие технологии. Учиты-вая отмеченное, можно считать необходимым осуществ-ление поощрения, например, производства фармацевти-ческой продукции, а также производства продукции хи-мической промышленности во всех регионах.

Осуществляемые меры, в свою очередь, будут способ-ствовать продвижению в расширении инвестиций в обра-батывающую промышленность. Наряду с этим, повышениеминимальной суммы в поощрении инвестиций, уточнениесостава регионов и выделение их с учетом социально-эко-номического положения, расширение круга инструментовпоощрения, стимулирование инвестиций в обрабатываю-щую промышленность станут базой для устойчивого раз-вития ненефтяного сектора, являющегося ведущей отрас-лью обрабатывающей промышленности в нашей стране.

Литература:1. Керимова И.Т. Инвестиционный потенциал эко-

номики: формирование и механизм использования. —Баку, 2008. — 224 с.

2. Исаев С.З. Юридическое регулирование инвести-ционной деятельности. — Баку, 2011.

3. Азизова Г.А. "Инвестиционно-инновационнаяполитика государства. — Баку, 2012.

4. Алиев Гамбар. Финансирование и кредитованиеинвестиций. —Баку, 2008.

5. Акиф Мусаев. Экономика инноваций и налоговоестимулирование. — Баку, 2014.

6. Kochard L.E., Rittereiser C.M. Foundation andEndowment Investing: Philosophies and Strategies of TopInvestors and Institutions, Wiley, 2008. — 320 p.

7. http://www.stat.gov.az/menu/6/statistical_year-books/industry

8. http://www.economy.gov.az9. www.prezident.az

References:1. Kerimova, I.T. (2008), Investicionnyj potencial

jekonomiki: formirovanie i mehanizm ispol'zovanija[Investment potential of the economy: the formation andmechanism of use], Baku, Azerbaijan.

2. Isaev, S.Z. (2011), Juridicheskoe regulirovanieinvesticionnoj dejatel'nosti [Legal regulation of investmentactivity], Baku, Azerbaijan.

3. Azizova, G.A. (2012), Investicionno-innovacionnajapolitika gosudarstva [Investment and innovation policy ofthe state], Baku, Azerbaijan.

4. Aliyev, G. (2008), Finansirovanie i kreditovanieinvesticij [Financing and Lending of Investments], Baku,Azerbaijan.

5. Musayev, A. (2014), Jekonomika innovacij i nalogovoestimulirovanie [Economics of Innovations and TaxIncentives], Baku, Azerbaijan.

6. Kochard, L.E. and Rittereiser, C.M. (2008),Foundation and Endowment Investing: Philosophies andStrategies of Top Investors, Wiley, Hoboken, New Jersey.

7. State Statistical Committee of the Republic ofAzerbaijan (2018), available at: http://www.stat.gov.az/menu/6/statistical_yearbooks/industry (Accessed 30 Sept 2018).

8. Ministry of Economy of the Republic of Azerbaijan(2018), available at: http://www.economy.gov.az (Accessed30 Sept 2018).

9. President of the Republic of Azerbaijan (2018),available at: www.prezident.az (Accessed 30 Sept 2018).Стаття надійшла до редакції 09.10.2018 р.



УДК 331:355

Н. А. Фурсіна,аспірант, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.86

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТАКОНЦЕПЦІЙ ВОЄНN. Fursina,PhD Student, Kyiv National Economic University, Kyiv

EVOLUTION OF THE DEVELOPMENT OF THE ARMED FORCES AND THE CONCEPTS OF WARS

Ключові слова: війна, військова стратегія, військова концепція.Key words: war, military strategy, military concept.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ сучасних умовах розвитку світової економіки спо-

стерігаються тенденції ескалації локальних конфліктів.Виникнення локальних конфліктів та їх контроль єінструментом в конкурентній боротьбі та принциповоюконкурентною перевагою. Історично простежувалисьеволюція війн та військових конфліктів. За 5,6 тис. р. (з3600 р. до н. е.) на Землі відбулося близько 15 тис.військових конфліктів, в яких загинуло приблизно3,5 млрд чоловік.

АНАЛІЗ ОСТАННІХДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Проблематикою питань виникнення війни і обгрун-тування змісту армій займалися філософи, політичні ідержавні діячі Стародавнього Китаю, Індії, Стародав-ньої Греції та Риму, як-от: Демокрит, Аристотель, Пла-тон, Ф. Вегецій та інші.

Одним з перших спробу розкрити призначення арміїяк знаряддя ведення війни з дошедших до нас джерелзробив давньо китайський полководець Сунь Цзи (6—5

У статті визначено, що війна — складне соціально-політичне явище, що представляє собою крайню формувирішення соціально-політичних, економічних, ідеологічних, а також національних, релігійних, територіаль-них та інших суперечностей між державами, народами, націями, класами і соціальними групами. Війна можездійснюватися у вигляді військових конфліктів різного рівня. Стратегічна концепція держави пронизує всювійськову сферу, об'єднуючи її та даючи відповіді на питання, чому, коли і як народ і його збройні сили ведутьвійну. Вона є відображенням моральних цінностей ідеалів народу. Для тієї чи іншої культури, нації моральнийаспект і легітимність стратегії може варіюватися дуже широко. Дослідження цих питань є жорстко прагма-тичною дисципліною.

На основі опрацювання навчально-наукової літератури систематизовано підходи в аналізі історичного роз-витку концепцій війни. На основі опрацювання навчально-наукової літератури систематизовано підходи ваналізі історичного розвитку концепцій війни. У вивченні війни можна вказати дві полярні тенденції: мораль-но-етичний підхід — коли війна розуміється, як безумовне зло, оскільки вона пов'язана з загибеллю і страж-данням людей; і підхід науковий — вважається об'єктивним, в рамках якого війна розглядається як нормальнесоціальне явище. В статті розглянуто функції війни. В стародавньому світі вона виступала інструментом захи-сту тих народів, які зазнали нападу, і одним з важливих господарських механізмів. По суті, війна завжди сило-ве вирішення соціальних конфліктів, як між державами, так і між окремими спільнотами.

Встановлено, що військова концепція відображає погляди її творців на військово-політичну обстановку вкраїні і в міжнародному оточенні, а також — до чинників, які на неї впливають. Як наслідок, будь-яка військо-ва концепція має конкретно-історичний і тимчасовий характер.

The article states that the war is a complex socio-political phenomenon, which is the extreme form of solvingsocio-political, economic, ideological, as well as national, religious, territorial and other contradictions between states,peoples, nations, classes and social groups. The war can be carried out in the form of military conflicts in differentlevels. The strategic concept of the state penetrates the entire military sphere by combining it and answering thequestion of why, when and how the people and its armed forces are waging war. It is a reflection of the moral values ofthe ideals of the nation. For a particular culture moral dimension and legitimacy of the strategy may vary widely.Research on these issues is a strictly pragmatic discipline.

On the basis of the development of educational science literature, approaches are systematized in the analysis ofthe historical development of the concepts of war. In the study of war, you can specify two polar tendencies: a moraland ethical approach — when war is understood as unconditional evil, because it is associated with the death andsuffering of people; and the scientific approach — is considered objective, within which the war is regarded as a normalsocial phenomenon. The article deals with the functions of war. In the ancient world, it served as an instrument for theprotection of those who were attacked and one of the important economic mechanisms. In essence, the war is alwaysa forceful solution to social conflicts, both between states and between individual communities.

It is established that the military concept reflects the views of its creators on the military-political situation in thecountry and in the international environment, as well as to the factors influencing it. As a result, any military concepthas a constant historical and temporary character.


87www.economy.in.ua

ст. до н. е.). У сучасному світі дана тема продовжуєактивно досліджуватися.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є дослідження особливостей змін в

розумінні війни як соціального явища та військових кон-цепцій на протязі розвитку людства.


Розвиток людства в усіх областях перебувало піддією збройних конфліктів. У кочових народів пере-міщення визначалися пошуками нових пасовищ, а при-чинами війни була здобич.

Римська імперія була створена військовим шляхом,війни же сприяли її падінню. Те ж справедливо і по відно-шенню до Германської імперії, створеної Бісмарком.

Війна — складне соціально-політичне явище, щопредставляє собою крайню форму вирішення соціаль-но-політичних, економічних, ідеологічних, а також на-ціональних, релігійних, територіальних та інших супе-речностей між державами, народами, націями, класамиі соціальними групами.

Війна може здійснюватися у вигляді військовихконфліктів різного рівня.

Таким чином, війна — це будь-який тривалийконфлікт між конкуруючими політичними групами, ви-рішуваний силою зброї. В основі ведення воєн лежитьстратегічний план. Стратегічний план — це координу-вання і спрямування всіх ресурсів країни або групи країндля досягнення кінцевої політичної мети.

Справжньою метою стратегічного плану повиненбути тривалий міцний мир. Стратегія — це мистецтворозподілу і застосування військових засобів, як-отзбройні сили і ресурси, для здійснення цілей політики.

Військова стратегія (др.-грец. στρατηγία,, стратегія —"искусство полководця") — наука про ведення війни.Охоплює питання теорії і практики підготовки до війни,її планування та ведення, досліджує закономірностівійни, складова частина військової справи.

Стратегія — це спосіб досягнення перемоги у війніза допомогою загального плану і систематичного за-стосування заходів протидії противнику з урахуваннямпостійно мінливих обставин і обстановки.

Стратегія включає в себе мистецтво комбінуватипідготовку до війни і послідовні операції збройних силдля досягнення мети війн. Стратегія вирішує питання,пов'язані з використанням для перемоги над ворогом якзбройних сил, так і всіх ресурсів країни.

У деяких іноземних державах поділяються великастратегія (стратегія війни в цілому) і мала стратегія (пи-тання планування, підготовки та ведення операцій всіхвидів різного масштабу).

Таким чином, стратегія ведення війни і зовнішньоїполітики є основним інструментом для захисту націо-нальних інтересів. Це розвиток дій в перспективі, навідміну від військової тактики, яка передбачає розташу-вання і маневри підрозділів на конкретному полі битви.

Використовуються дипломатичні, інформаційні,військові та економічні ресурси в стратегії. Військовастратегія передбачає використання військових ресурсів,таких як люди, устаткування, інформація та ресурсипротивника, щоб отримати перевагу у війні.

Генерал-фельдмаршал Монтгомері (британськийвоєначальник Другої світової війни) підсумував визна-чення стратегії таким чином: стратегія — це мистецтворозподілу і застосування військових засобів, як-отзбройні сили і матеріалів для виконання мети політики.Тактика означає, диспозиції і контроль, збройних сил ітехніки в реальному бою. Коротше кажучи: стратегія —це мистецтво ведення війни, тактика-мистецтво бою".

Ретроспективний аналіз розвитку найдавніших ци-вілізацій Європи, Китаю, Індії дає можливість конста-тувати періодичне загострення військових конфліктів.

До того ж коріння багатьох геополітичних тенденційсьогоднішнього дня можна розглянути, маючи певнийрівень науково-історичної інформації. Війни стрясалисвіт понад два тисячоліття.

З самого початку історії нашого виду люди веливійну. Сучасні археологи стверджують, що першимзбройним конфліктом homo sapiens в історії був гено-цид з систематичним винищенням неандертальців.

Кроманьйонці і неандертальці аж ніяк не плануваливійськові дії в великому масштабі, не складали "страте-гічних планів", не аналізували хід битви за "фортецяЄвропа". Але, тим не менш, війна йшла: два розумнихвиду, що займають практично одну і ту ж екологічнунішу, що претендують на одні і ті ж ресурси.

Кроманьйонець і неандерталець неминуче повиннібули перетинатися, а це призводило до "збройної кон-фронтації". Причому постійної збройної конфронтації:обидва види мали досить розвинений мозок, щоб аналі-зувати ситуацію і шукати шляхи успішної боротьби зпротивником у цій локації, причому на протязі всьогосвого життя. А оскільки вони дуже суттєво різнилисязовні, то були один для одного чужинцями. Це проти-стояння тривало багато тисяч, а то і десятки тисяч років.

За цей час неодноразово змінювався клімат в Європі,змінювалася (частково) флора і фауна. Але боротьба про-довжувалася. Причому за результатами розкопок можнаприпустити, що переможцями були як одні, так і інші. Інодіперемагав кроманьйонець, іноді неандерталець брав ре-ванш. В одних і тих же печерах можна знайти: кромань-йонський шар, неандертальський, знову кроманьйонський.

Зрозуміло, що побудована агресія нашого виду булавеличезною рушійною силою в розвитку людства: людистали домінуючим видом на планеті. Хоча з моментупочатку історії загинули мільйони людей за часів зброй-них конфліктів, велика частина нашого технологічногоі соціологічного розвитку стала можлива завдяки війні.

Моральний і етичний розвиток війни, як і раніше, за-лишається ключовою людською взаємодією.

Аналіз праці філософів, політичних, державнихдіячів Стародавнього Китаю та Індії, СтародавньоїГреції та Риму дозволяє порівняти їх теорії про армію.Одним з перших спробу розкрити призначення армії якзнаряддя ведення війни і підкорення чужих армій зро-бив давньо китайський полководець Сунь Цзи (6—5 ст.до н. е.). У давньоіндійському пам'ятнику літератури "За-кони Ману" затверджувалася ідея про армію як засібконтролю, усунення та придушення, незадоволених по-даних держави, говорилося про значення моральних силармії у війні, про роль підготовки військ і їх постачан-ня, про місце і роль полководця як керівника армії і вер-шителя доль війни. Проблеми армії розглядалися увійськовій і в філософсько-політичній літературі Ста-родавньої Індії. Так, у трактаті про державний устрійбрахмана Чанакья (IV ст. до н. е.) була висловлена дум-ка про армію як знаряддя здійснення політики. Пробле-ма армії в ідеології рабовласницького Риму займалачільне місце, що знайшло своє відображення в працяхфілософів, істориків державних і військових діячів. Так,Тит Лукрецій Кар появу армії, як органу держави, по-яснив об'єднанням людей в суспільство, що виникла врезультаті договору між ними. Римські філософи таісторики Стародавнього Риму розглядали армію з ідео-логічних позицій, обгрунтовували класові інтереси, вип-равдовували загарбницьку політику рабовласницькогодержави. Особливе місце серед літературних джерелпро армію займає трактат історика Ф. Вегеция. У ньомуузагальнені військові питання того часу і зроблений рядякісно нових висновків про збройну боротьбу, мораль-но бойових і фізичних якостей їх народу і воїнів. Ф. Ве-гецию належить одна з найбільш вдалих спроб дати виз-начення армії. Він писав: "Словом армія називають дея-ке число легіонів, допоміжні війська, кавалерію і піхо-ту, зібрані для війни разом". Платон розглядав арміюяк орган держави, призначений для боротьби із зовні-



шніми і внутрішніми ворогами, підтримання порядку всуспільстві, забезпечення підпорядкування народу дер-жавним законам. Аристотель обгрунтував у своїх пра-цях необхідність і природність армії для ведення "міжу-собних воєн" між грецькими містами — полісами ізовнішніх "прикордонних воєн зі своїми сусідами". Де-мокрит вважав виправданим застосування армії в при-душенні повстань, заколотів і смут у державі. Він роз-глядав військо як природний засіб придбання власності,рабів і полювання на диких тварин. Платон і Аристо-тель відстоювали положення про те, що держава неможе існувати без армії як знаряддя, за допомогою яко-го війна поставляє рабів. В епоху феодалізму панувалирелігійні погляди на армію. Аврелій Августин називавармію знаряддям Божого суду. Фома Аквінський ого-лосив воїнів і армію, що знаходяться на службі господ-ньої. Ф. Вікторій і Ф. Саурец роль і місце армії всуспільстві вважали певними Божою волею. У XVI—XVII ст. проблема армії відбивалася в працях англійсь-ких філософів. Так, Т. Гоббс в армії бачив орган держа-ви, знаряддям здійснення зовнішніх і внутрішніх воєн,вважав за необхідне підпорядкування армії, військово-го керівництва політичному. Французькі просвітителіXVIII ст. існування армії пов'язували з бідністю народ-них мас і розглядали армію як інструмент зміцненнявлади монархів, а воїна — як військового професіоналаі громадянина. У XIX ст. мислителі підійшли до розумі-ння класової суті армії, призначеної для захисту при-вілеїв панівного класу. Навіть досить короткий оглядвійськово-філософських джерел дозволяє зробити вис-новок, що проблема армії досліджувалася мислителя-ми протягом усього часу існування людського суспіль-ства. Були спроби виявлення походження армії, її зна-чення і характеру, зв'язку з політикою, функції, місцета роль у державі і суспільстві.

"Війна є основне явище нашого світового еону. Цефакт не тільки людської, соціальної та історичної жит-тя, але і життя космічної. Геракліт казав, що війна но-сить загальний характер і що все вирішується через роз-брат. Космічний характер війни випливав для нього зтого, що світ є рух і охоплений вогнем. Гоббс стверд-жував первісний стан війни .... Світова історія в дужевеликій мірі була війною, була історією війн. Короткімирні періоди, напр. остання чверть XIX ст., давали хиб-не уявлення, що для історії нормальний мир, а не війна."

Багато політичних науковців наголошують, що за-гальна основа політики як миру, так і війни, а саме праг-нення до влади, робить їх двома невід'ємними частина-ми однієї і тієї ж соціальної діяльності. Блейні (1973)стверджує, що причини війни і миру з'єднуються один зодним: "Війна і мир не є окремими відсіками. Мир зале-жить від загроз і сили; часто спокій це наслідок діяль-ності минулих сил". Або сформульовано найбільш ла-конічно: "У системі силової політики, немає ніякоїрізниці в натуральній формі між миром і війною".

Війна є засобом досягнення мети, зброю, яке можебути використане для хорошої або поганої цілі. Деякіцілі, для яких була використана війна, були прийнятілюдство як цілком кінцеві: дійсно, війна виконуєфункції, які є важливими в будь-якому людськомусуспільстві. Вона була використана для вирішенняспорів, дотримання прав, виправлення помилок: і це,безумовно, функції, які повинні служити впоредкуван-ню миру . Можна без перебільшення сказати, що ніко-ли не могло бути придумане жодного жорстокого, мар-нотратного або несправедливого методу для такихцілей, але це не змінює ситуацію. Ці формулювання на-гадують сардонічне визначення "мир" Амвросія Бірце як"період обману між двома періодами бою" (Dictionaryof the Devil), або знаменитий вислів Оруелла з 1984 року:"Мир — це війна". Діаметральна протилежність світумиру та війни як биполярного континууму — це поглядна чітку межу між двома умовами, що, таким чином,означає прикордонний переступ у переході від одного

стану справ до іншого. Наприклад, Броді (1973) стверд-жує: хоча війна являє собою людське насильство в їїнайбільш інтенсивній формі, це не просто насильстволюдини. Це ще щось, крім того, щось з відмітною і до-сить особливою конфігурацією. Характеристики цієїконфігурації охоплюють широкий спектр явищ, вклю-чаючи наступне: по-перше, війни мали тенденцію, почи-наючи з давнини, мати чіткий і різкий початок і однако-во ясне і різке закінчення; і різні церемоніали бралиучасть як у ініціації, так і в припиненні війни. Найбільшвідвертим захисником, мабуть, з цієї точки зору є Уелс(1967), який лаконічно стверджує: "Поняття деякої межіміж війною та світом є або суперечливими, або незро-зумілими". Або, як було сказано в класичні часи: "Interbellum et pacem nihil medium" (немає середнього міжвійною і миром).

Але особливо інтенсивно проблеми армії стали до-сліджуватися в XIX ст. тому що значно збільшиласякількість війн і зросло значення їх результатів. Певнийвнесок у розвиток наукових поглядів на армію виніс Ф.Енгельс. Тривалий час у вітчизняній військово-філо-софської думки панувало визначення армії, сформуль-оване Ф. Енгельсом як "організоване об'єднання озброє-них людей, втримуються державою з метою наступаль-ної або оборонної війни". На основі історичних фактівФ. Енгельсом було доведено, що форми організації арміїі способи її використання багато в чому визначаютьсяекономічним фактором. Армія розглядалася в сучасно-му суспільстві як головне знаряддя пануючого класу, задопомогою якого вирішуються внутрішні і зовнішніполітичні та інші завдання. Стан армії Ф. Енгельс розг-лядав в тісному зв'язку з характером, цілями війни, іззагальним морально-політичним станом народу. Він по-казав, що в складі, організації, структурі, озброєнні,способах бойових дій армії проявляються риси того су-спільного ладу, породженням якого вона є. Ф. Енгельсуналежить заслуга розробки питань структури збройнихсил в цілому і окремих родів військ, комплектування,озброєння, навчання військ, керівництва та управлінняними, еволюції способів і форм збройної боротьби, роз-витку засобів фортифікації і методів облоги фортець,розвитку артилерійського, військово-морського спра-ви, служби тилу, матеріального постачання армії. Нинісутність армії визначається як "орган держави, призна-чений для проведення його політики засобами зброй-ного насильства".

Збройні сили як формування виникли в період роз-паду первісно-общинного ладу, викликаного розвиткомпродуктивних сил і виникненням на цій основі приват-ної власності. З родової "автоматичної" військовоїорганізації поступово виділилися постійні озброєні за-гони, відстоювали спочатку інтереси роду в цілому, а вподальшому його заможної верхівки; утворилося за-гальне для всіх племен поєднання народного ополчен-ня з загонами родової аристократії. На цій базі почавсярозвиток збройних сил перших рабовласницьких дер-жав. У соціально-економічному відношенні воно булопов'язане перш за все з грабіжницькими нападами наінші пологи, народи і держави з метою придбання рабів,а також з проведенням різних каральних походів. Ужев той час з'явилися майже всі форми збройних сил(військо) — постійні, наймані, міліційні і так далі. Аленезалежно від форми сутність їх залишалася загальної —вони були знаряддям зміцнення панування рабовлас-ників. Збройні сили рабовласницьких держав складали-ся з піхоти і кінноти, різних типів (легка, важка, зміша-на). У деяких державах створювалися флоти.

Із занепадом рабовласницьких держав і розкладан-ням первісних відносин у племен, що не знали рабов-ласництва (германці, слов'яни), складалася феодальнасуспільно-економічна формація і на її основі — фео-дальні збройні сили, головними завданнями яких булоутримання в покорі селян-кріпаків, захоплення новихземель, зміцнення феодально -кріпацького ладу. В епо-


89www.economy.in.ua

ху складання і затвердження феодальних відносин про-фесійні (наймані) війська переходили від одного панів-ного класу до іншого. Там, де феодалізм виростав без-посередньо з родового ладу, військо створювалася восновному з народного ополчення; ядром її буликнязівські (королівські) кінні військові дружини. В умо-вах розвинутого феодалізму і феодальної роздробле-ності народне ополчення в значній мірі втратило своєзначення і збройні сили стали комплектуватися з лицарів —феодалів, які отримували земельні наділи від своїх мо-нархів. Основним родом військ стала лицарська кінно-та. Піхота, що складалася з челяді і селянства, гралапідсобну роль. На Русі народне ополчення при загоновісистемі організації війська в цей період, як і раніше збе-рігало своє значення.

У період розкладання феодалізму і зародження ка-піталізму зросла роль міст в будівництві ЗС. Міста во-лоділи значними людськими контингентами, вільнимивід кріпацтва, і великими грошовими коштами. Вони ста-ли центрами виробництва вогнепальної зброї, яке дава-ло міським формуванням перевагу над лицарськимвійськом.

З середини XV ст. в країнах Західної Європи почалистворюватися постійні наймані збройні сили (армія). УРосії будівництво ЗС мало свої особливості: з другоїполовини XV ст. створюється Помісне військо, потімСтрілецьке військо, а з кінця XVII і початку XVIII ст.почалося будівництво регулярних ЗС.

Організаційна структура збройних сил, їх бойовезастосування залежали від розвитку озброєння, першза все артилерії і стрілецької зброї. Звільнення селянвід кріпацтва створило необхідні передумови для існу-вання масових збройних сил на основі загальної військо-вої повинності. Великі зміни відбулися в озброєнні (вог-непальна зброя стає вирішальним засобом збройноїборотьби) і організації військ (створюються дивізії по-стійного складу, які об'єднуються в корпуси, постійніоргани тилу та інші). Потужний поштовх розвиткузбройних сил дали 1-а і 2-я світові війни. Поява новихсистем артилерії, літаків, танків, підводних човнів, вер-тольотів, ядерної зброї призвело до створення новихвидів ЗС, родів військ, спеціальних військ.

На сьогоднішній день у веденні війни Збройні Силиподіляються на три основні види: є армія (Сухопутнівійська), авіація (Військово-повітряні сили) і військовийфлот (Військово-Морський Флот / військово-морськісили); частиною Збройних Сил може також бути Бере-гова охорона (хоча в багатьох країнах вона відноситьсядо поліції або є цивільним установою). Французькаструктура, скопійована багатьма країнами, включає тритрадиційних виду, і, як четвертий, жандармерія.

Військова концепція — система взаємопов'язанихпоглядів на проблематику ведення військових дій,здійснення військової політики або військового будів-ництва, яка встановлюється державою, громадськимрухом, партією або іншої політичної організацією дляформалізації свого ставлення до військової справи абовійськової діяльності.

Як правило, військова концепція відображає погля-ди її творців на військово-політичну обстановку в країніі в міжнародному оточенні, а також — до чинників, якіна неї впливають. Як наслідок, будь-яка військова кон-цепція має конкретно-історичний і тимчасовий харак-тер. Залежно від предметної області, її природи і ха-рактеру порушених проблем виділяють три види вій-ськових концепцій:

— військово-політичні концепції, які займаються оц-інкою ролі, місця та меж застосовності військового на-сильства в міжнародних відносинах і політиці держави,

— військово-стратегічні концепції, які визначаютьцілі, завдання і способи їх вирішення, а також методо-логію будівництва і використання збройних сил, орга-нізацію та ведення збройної боротьби, підготовку краї-ни до військового часу і т.п.

— військово-технічні концепції, які задають напря-ми при розвитку різних видів озброєння і способів їхзастосування.

Військова концепція, як правило, невід'ємно пов'я-зана з політикою конкретної держави і визначає йоговійськово-політичну концепцію. Військово-політични-ми концепціями зазвичай розглядаються один або кількаможливих варіантів реалізації військової політики зурахуванням зовнішньополітичної обстановки і внут-рішньополітичного стану держави.

До типових військово-політичним концепцій мож-на віднести німецько-фашистську концепцію "світово-го панування", концепції США "глобальної політики","двох з половиною" і "півтора воєн", радянські концепції"світової революції", "нового політичного мислення","єдиного європейського дому" і "військово-політично-го стримування".

СТРАТЕГІЯ "ДВОХ З ПОЛОВИНОЮ ВІЙН" —стратегічна концепція, що лежала в основі військовоїдоктрини США з початку 80-х років до кінця 1991 р.Передбачала створення таких збройних сил, які дозво-ляли б США спільно з союзниками вести одночасно двівеликомасштабні (звичайну або ядерну) війни (імовір-но в Європі і на Близькому Сході) і одну "малу" локаль-ну війну у відокремленому районі.

Військову концепцію, яка має стратегічні інтересидержави, називають військово-стратегічної. Військово-стратегічна концепція виражає певну трактуваннявійськово-політичних завдань та похідних від них стра-тегічних завдань, характеру і способів ведення зброй-ної боротьби для досягнення найближчих або кінцевихцілей війни. Вона включає комплекс основоположнихустановок про цілі і способи військових дій, стратегіч-ної спрямованості військового будівництва, розгортан-ня і стратегічного застосування збройних сил, а також іінші питання стосовно конкретно складаються умовобстановки.

Поява нових стратегічних концепцій пов'язано зізміною військово-політичних цілей держави, структу-рою і станом економіки, рівнем розвитку засобів зброй-ної боротьби і з іншими найважливішими факторамижиттєдіяльності держави.

Змінювалися також військово-стратегічні концепціїблоків. У кінці 60-х рр. одночасно з американською стра-тегією "гнучкого реагування" в НАТО виникла військо-во-стратегічна концепція "передової оборони", що при-пускає за рахунок швидкого розгортання мобільнихз'єднань і частин збройних сил негайне і ефективневідображення наступальних дій агресора і відновленняцілісності території держави. Відповідно до положеньцієї концепції був істотно розширено контингент аме-риканських сил і засобів в Європі, в тому числі створеніугруповання "передового базування" і резерви в складі4-х американських дивізій, перекинутих в разі потребичерез океан.

Ця стратегічна концепція проіснувала аж до 1991 рокуі передбачала гнучкість оперативного реагування набудь-які наступальні загрози, швидке розгортання ВС.

З 1991 р в НАТО стала розглядатися концепція "ско-роченого передового присутності". Відповідно до неїдопускався часткове виведення військ з передових по-зицій військового протистояння. В 1992 р. у зв'язку зоб'єднанням Німеччини і розпадом ОВС стратегія "пе-редових рубежів" втратила своє значення. Було прий-нято нову військово-стратегічну концепцію "мобільно-го розгортання" зі створенням трьох ешелонів: "негай-ного реагування", "швидкого реагування" і "основнихударних сил".

У новій військово-політичної стратегії НАТО врахо-вані докорінні зміни військово-політичної обстановки всвіті, нові погляди на характер можливих воєн і перед-бачуваність розвитку подій. Зберігаються загальні іядерні сили. Чисельність збройних сил і їх дислокаціязмінюються відповідно до оцінки ступеня військової заг-



рози. Передбачається, що попереджає висунення части-ни сил, в тому числі на території нейтральних держав.

Ключова роль у новій стратегічній концепції відве-дена можливості швидкого зосередження сил на будь-якому загрозливому напрямку і ефективну протидіюпротивнику.

Військово-технічна концепція визначає сукупністьосновоположних настанов і принципів здійсненнявійськово-технічної політики на певному етапі розвит-ку ЗС і їх технічного переоснащення для вирішення по-точних, середньострокових і довгострокових військо-вих завдань.

Вона передбачає склад найважливіших і основнихвійськово-технічних завдань, зміст ключових військово-технічних проблем і необхідних (бажаних) термінів їх ви-рішення, основні напрямки науково-дослідних, дослідно-конструкторських і експериментальних робіт, орієнтуван-ня за розмірами і термінами виробництва найважливішихвидів озброєння і військової техніки, використання новихнаукових досягнень і передових технологій.

Поряд із загальнодержавною військово-технічноїконцепцією на її основі розробляються окремі функ-ціонально орієнтовані військово-технічні концепції. Упіслявоєнний період до їх числа, насамперед, можнавіднести: ядерну, ракетну, ракетно-космічну і інформа-ційну військово-технічні концепції, що знайшли реалі-зацію в передових державах світу.


Таким чином, у сучасних умовах війна представляєвищу, найбільш гостру форму прямого політичного про-тиборства ворогуючих сторін: між агресивними і миро-любними державами або між блоками агресивних дер-жав. Головним засобом ведення війни є збройні сили таінші воєнізовані формування. Разом з тим, у війні вико-ристовуються і інші — як військові, так і невійськові —форми боротьби, в тому числі організація саботажу ітерористичної діяльності на території супротивника. Вданий час діє нова редакція Воєнної доктрини України,затверджена 24 вересня 2015 року президентом Украї-ни Петром Порошенко. Згідно з останньою редакцією,Україна визначила своїм військовим супротивникомРосійську Федерацію: "Україна буде вважати своїмвійськовим супротивником іншу державу (коаліцію дер-жав), дії якої (яких) кваліфікуються законами абоміжнародно-правовими актами як збройна агресія. Насьогодні військовим супротивником вважається Ро-сійська Федерація". Потенційним військовим супротив-ником буде визнаватися держава (коаліція держав), діїабо наміри якої (яких) матимуть ознаки загрози засто-сування військової сили проти України.

14 березня 2016 року президент Петро Порошенкопідписав указ № 92/2016, яким ввів в дію рішення Радинаціональної безпеки і оборони України від 4 березня2016 р. "Про Концепцію розвитку сектора безпеки і обо-рони України".

Державна політика, військова політика і політичнийпроцес сучасного світу — явища взаємопов'язані. З'я-сування того, під впливом яких історичних обставин,політичних подій, позицій влади вона формується, якийвплив надає на розвиток політичного процесу — теоре-тично і практично значуща проблема. Актуальність цьо-го дослідження особливо важлива для сучасного украї-нського політичного процесу, який розвивається в умо-вах реформування всіх сторін суспільного життя і вжепротягом чотирьох років в стані гібридної війни.

Література:1. Капто А.С. Енциклопедія світу: 2-е вид., уточн. и

доп. — М.: Книга и бізнес, 2005. — С. 183.2. Проект "Военная литература" Издание: Тактика

— М.: Воениздат, 1987. — Режим доступу: http://militera.lib.ru/science/tactic/01.html

3. Флавій Вегеций Ренат. Короткий виклад військо-вої справи // Вісник древньої історії. — М., Соцекгіз,1940. — С. 84.

4. М. Бердяєв ЕКЗИСТАНЦІЙНА ДИАЛЕКТИКАБОЖЕСТВЕННОГО І ЛЮДСЬКОГО. Глава 5, стр.305.— Режим доступу: http://krotov.info/library/02_b/berdyaev/1944_041_5.html

5. Енгельс Ф. Армія // К. Маркс, Ф. Енгельс. — Соч.Т. 14. — С. 5.

6. Політологія. Енциклопедичний словник. — М.:Вид-во Моск. Комерц. Ун-ту, 1993. — с. 27.

7. Концепція // Советская военная энциклопедия.— Москва: Военное издательство Министерства оборо-ны Союза СССР, 1979. — Т. 4. — С. 333.

8. Концепция военная // Военная энциклопедия /П.С. Грачёв. — Москва: Военное издательство, 1999. —Т. 4. — С. 171.

9. Рогозин Д.О.: Война и мир в терминах и опреде-лениях. Глава 5: Военное искусство. 5.36 Стратегия двухс половиной войн. — Режим доступу: http://www.voina-i-mir.ru/chapter/5

10. Военно-энциклопедический словарь. — М., 2009.— С. 205.

11. BLAINEY G. (1973) The causes of war. Macmillan,London.

12. SCHWARTZENBERGER G. (1950) Peace and war ininternational society. Internat. Soc. Sci. Bull. 2, 3, p. 336—47.

13. EAGLETON C. (1948) International government.Ronald Press, New York.

14. BRODIE B. (1973) War and politics. Cassell, London.15. WELLS D. (1967) The war myth. Pegasus, New York.16. Режим доступу: https://interfax.com.ua/news/

political/-292422.html

References:1. Kapto, A.S. (2005), Entsyklopediia svitu [Encyclopedia

of the world], Knyha y biznes, Moscow, Russia.2. Reznychenko, V.H. (1987), Taktika [Tactics], Voen-

yzdat, Moscow, Russia3. Flavii Vegezii Renat (1940), Korotkyj vyklad

vijs'kovoi spravy [Brief statement of military affairs],Sotsekhiz, Moscow, Russia.

4. Berdyaev, N. (1952), "The existential dialectic of thedivine and human", [Online], available at: http://krotov.info/library/02_b/berdyaev/1944_041_5.html(Accessed 30 Sept 2018).

5. Engels, F. and Marks, K. (1959), "Army", Сочине-ния [Writings], vol.14, Moscow, Russia

6. Aver'janov, Ju. I. (1993), Politologija: Jenciklo-pedicheskij slovar' [Politology. Encyclopedic Dictionary],Izd-vo Mosk. kommerch. un-ta, Moscow, Russia

7. Ministry of Defense Soviet Union (1979), "Concept",Sovetskaia voennaia entsyklopedyia [Soviet militaryencyclopedia], vol.4, Voennoe yzdatel'stvo Mynysterstvaoborony SSSR, Moscow, Russia

8. Grachev, P.S. (1999), "Military concept", Voennaiaentsyklopedyia [Military encyclopedia], vol.4, Moscow, Russia.

9. Rogozin, D.O. (2011), "War and peace in terms anddefinitions". Vol.5, available at: http://www.voina-i-mir.ru/chapter/5 (Accessed 30 Sept 2018).

10. Voenizdat (2009), Voenno-entsyklopedycheskyjslovar' [Military Encyclopedic Dictionary], Moscow, Russia

11. Blainey, G. (1973), The causes of war, Macmillan,London, UK.

12. Schwartzenberger, G. (1950), "Peace and war ininternational society", Internat. Soc. Sci. Bull., vol. 2(3), pp.336—347.

13. Eagleton, C. (1948), International government.Ronald Press, New York, USA.

14. Brodie, B. (1973), War and politics, Cassell, London, UK.15. Wells, D. (1967), The war myth, Pegasus, New York, USA.16. Interfax-Ukraine (2018), available at: https://

interfax.com.ua/news/political/-292422.html (Accessed 30Sept 2018).Стаття надійшла до редакції 09.10.2018 р.


91www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ

ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИУкраїнські аграрні компанії для розміщення акцій

не завжди розуміють сучасні принципи формування цін,

УДК 336.76

Т. П. Бойко,аспірант кафедри фінансів,ДВНЗ "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.91

ОЦІНКА АКЦІЙ АГРАРНИХ КОМПАНІЙ НАОСНОВІ КОНЦЕПЦІЇ ПОВНОЇ ВАРТОСТІT. Boiko,post-graduate student of Financial markets dep., Vadym Hetman Kyiv National Economic University

ESTIMATION OF SHARES OF AGRARIAN COMPANIES ON THE BASIS OF THE TOTAL VALUECONCEPT

У статті запропоновано підхід до оцінки вартості аграрних компаній на фондовому ринку за концепцієюповної вартості.

Такий підхід корисний, з одного боку, для потенційних інвесторів компанії при прийнятті рішення проінвестування в акції компанії, так і для компанії при визначенні справедливої ціни розміщення/викупу акційна фондовому ринку.

Запропоновано, як саме слід пов'язати фінансові результати, соціальні і економічні показники для оцінкиціни акції компанії на фондовому ринку.

В основну підходу покладено концепцію повної вартості, яка базується на розрахунку ефективності інвес-тицій (приведеної чистої вартості NPV, EBIDTA, ринкової капіталізації), але із суттєвими змінами та доповнен-нями — додано нефінансові фактори (екологічні, соціальні фактори та фактори сталого розвитку), які згідно зостанніми дослідженнями, формують до 85% ринкової ціни акцій компанії на фондовому ринку.

The article proposes an approach to estimating the value of agrarian companies in the stock market on the totaleconomic value concept.

In this paper, it is shown that the market valuation of shares of Ukrainian agrarian companies with integratedreporting which is based on the total economic value concept is significantly closer to the average market, whichallows such companies to avoid underestimating the stock market and to have greater capitalization. The total economicvalue concept connects information about individual types of capital and determines the company's impact on theeconomy and society and generates an integral indicator of the company's financial, economic, and social value thatis beneficial to the company and its (potential) investors.

The fact that the assessment of the full business contribution allows investors to understand the role that thecompany plays in the country's economy, and the results of such an assessment can become an excellent communicationtool, through which the company will be able to convey the necessary information to different stakeholder groups.

It is proposed how to link the financial results, social and economic indicators to estimate the stock price of thecompany in the stock market.

The main approach is based on the concept of full cost based on the calculation of the efficiency of investments(the reported net value of NPV, EBIDTA, market capitalization), with significant changes and additions — added non-financial factors (environmental, social and sustainable development factors), which according to the latest research,form up to 85% of the market share price of the company in the stock market.

This approach makes it possible to compare the full impact of the implementation of all investment projects on thecountry's economy, as well as to optimize the portfolio of company projects based on their economic outcomes. Thisapproach is useful on the one hand for potential investors of the company when making a decision on investing inshares of the company and for the company in determining the fair price of placement or buyback of the shares in thestock market.

Ключові слова: повна економічна вартість, фондовий ринок, мультиплікатор "P/E", інтегрованазвітність, акція.

Key words: total economic value, stock market, P/E ratio, integrated reports, share.

та орієнтуються переважно на свій фінансовий стан, щовикликає проблеми пов'язані із недооцінкою їх акцій нафондовому ринку.

По-перше, інформації про фінансовий стан ком-панії, особливо тієї, що міститься у фінансових звітах



недостатньо для потенційних інвесторів на фондовомуринку, що обмежує оцінку та збільшує ризики інвесту-вання в акції компанії, як наслідок, зменшується рин-кова ціна акцій та інші ключові ринкові показники. Цевикликано тим, що сучасний стан світового економіч-ного середовища і її зміна під впливом безлічі різнома-нітних факторів призвело до зміни інформаційних по-треб основних користувачів звітності.

По-друге, навіть за наявності, не фінансова інфор-мація повинна бути пов'язана в одне ціле — нині інвес-торів цікавить не стільки інформація про фінансові, со-ціальні і економічні показники компанії окремо, скількинаскільки успішним є увесь процес створення компанієюповної економічної вартості.

Тому проблемою дослідження є те, що показникифінансової та не фінансової звітності українських аг-рарних компаній майже не взаємопов'язані, та відобра-жають лише окремі аспекти діяльності, в результаті чогоінвестори і менеджмент компанії стикаються з необ-хідністю застосування серйозних зусиль до пошуку не-обхідних даних, що робить актуальним розробку інтег-рованого показнику для розрахунку повної вартостікомпанії.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є формування підходу до оцін-

ки акцій, який враховує як фінансові показники, так ісоціальні, екологічні, та внутрішньо-корпоративні по-казники компанії. Такий підхід має враховувати специ-фіку сільського господарства в цілому. Результатомдослідження має бути інтегральний показник, який доз-волить полегшити прийняття управлінських рішень проефективність виходу на фондовий ринок, або інвесту-вання в компанію. Визначення справедливої ціни роз-міщення акцій на основі концепції повної економічноївартості дозволить компаніям та інвесторам отриматимаксимальну дохідність.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙВ науковій літературі ринкова ціна акцій визначаєть-

ся переважно на основі співвідношення "ризик-дохідність" та моделі асиметричності інформації нафондовому ринку [1]. Але не визначена роль, а тимбільше вартісна оцінка економічних, екологічних та соц-іальних факторів у формуванні ринкової ціни.

Проблема визначення повної вартості компанії ізурахуванням соціальних, економічних та екологічнихчинників розглядалась у сучасних дослідженнях ком-панії "великої п'ятірки": компанія Ernst&Young, розгля-дає вартість компанії як можливість створювати певнуцінність протягом тривалого часу, що полягає в зборі,консолідації та аналізі якісних і кількісних показниківїї діяльності в звітному періоді при підготовці інтегро-ваного звіту [2]; компанія "Deloittee" — розглядає

вартість компанії як здатність організації до створенняі підтримання своєї вартості протягом часу [3]. Вітчиз-няні науковці — Когденко, М. Мельник [4], Хачату-рова [5], О. Соловйова [6], Н. Малиновська [7], В. Геть-ман [8] досліджують не фінансові показники без визна-чення впливу на ринкові показники компанії. Дослід-женню теорії й практики формування інтегрованоїзвітності за кордоном присвячені публікації П. Друк-мана і Р. Мартіна, які беруть безпосередню участь в ро-боті Міжнародного ради з інтегрованою звітності [9].


ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВМультиплікатори в фундаментальному аналізі фон-

дового ринку є індикаторами очікування інвесторів [4].Вони обчислюються як відношення ринкових цін та фак-тичних показників бухгалтерського балансу [2]. За да-ними Morgan Stanly, серед мультиплікаторів перші місцятрадиційно займає мультиплікатор "Рrice to Еarnings"(далі — "P/E"), який використовується значно частішеніж усі інші (у 50% випадків).

Акції українських компанії, розміщені на Вар-шавській біржі, мають суттєво нижчий мультиплікатор"P/E" ніж акції компній-аналогів (рис. 1).

Мультиплікатор "P/E" показує скільки грошей пла-тять інвестори за кожну гривню чистого прибутку за ми-нулий рік компанії, купуючи її акцію. Але трактуватийого можна по-різному. [3].

Як відомо, мультиплікатор ціна/прибуток або P/Eрозраховується діленням загальної вартості власного(акціонерного) капіталу компанії на її прибуток:

(1).

Джерело: Financial Modelling Blog

Для фінансового аналізу обчислюється обгрунтова-ний "P/E" з використанням методу дивідендів дискон-тування. Дана формула виведена із концепції фундамен-тального аналізу.

(2).

Джерело: Financial Modelling Blog

Відношення очікуваних дивідендів у майбутньомуроці до чистого прибутку — коефіцієнт виплати диві-дендів — показує, яка частина прибутку компанія вип-лачує у вигляді дивідендів. Виходячи з цієї формули, слідзазначити, що P/E фундаментально залежить від 3-хзмінних: норми виплати дивідендів, темпів їх зростаннята вартості залучення власного капіталу. Вартість за-лучення капіталу (як відомо в рамках моделі CAPM)однозначно пов'язана з ризиком. Фактори, що вплива-ють на величину очікуваного прибутку та, в кінцевомурахунку, дивідендів, у науковій літературі аналізують-

5,1

1,5

3,1

6,16,9

7,6

4

10,8

-0,1

Аст

арта

Кер

нел

Агр

оліг

а

Агр

отон

Milk

iland

Ovo

star

Uni

on

KSG

Agr

o

IMC

Cer

eal

Pla

net

Industry Market Average 10.9

Рис. 1. Мультиплікатор P/E українських аграрних компаній та середній показник аграрних компанійна Варшавській фондовій біржі, 2018

Джерело: офіційний сайт Варшавської фондової біржі.


93www.economy.in.ua

ся на трьох рівнях: макроеконо-мічному (макроекономічний ри-зик), галузевому (ризик секторуекономіки) та для компанії (ри-зик компанії). Однак такийпідхід не дає відповіді на те, щоукраїнські аграрні компаніїмають низький мультиплікатор"P/E", хоча їх рентабельністьзнаходиться на медіанному рівніу порівнянні із акціями компаній-аналогів, що розміщені на тих жефондових ринках (табл. 1).

Як видно із таблиці 1 на фон-довому ринку залежність міжрентабельністю та мультипліка-тором "P/E" відсутня (ко-ефіцієнт кореляції близький донуля -0.06). Поширене у нау-ковій літературі твердження пронизький мультиплікатор "P/E"як показник недооцінки, озна-чає, що на фондових ринках українські компанії торгу-ються із дисконтом (або недооцінені) у 70% від вартостізарубіжних аналогів, однак компанії із країн із кращимвід українського інвестиційним кліматом (Люксембур-гу, Індонезії, Великобританії) також мають низькі оці-нки ринку за мультиплікатором "P/E". Відсутня за-лежність і серед українських аграрних компаній (тобтоіз однаковим ризиком країни та сектору економіки),наприклад, компанія "Кернел" із нижчим рівнем рента-бельності має вищий "P/E" за "Миронівський Хлібоп-родукт" із вищим рівнем рентабельності. На думку Да-модарана А., у світі існує велика кількість компаній знизькими мультиплікаторами, які їх заслуговують —існують інші фактори, що об'єктивно визначають зна-чення ринкового мультиплікатора.

Відсутність обгрунтування низьких значень мульти-плікатора "P/E" у рамках підходу, що склався у науковійлітературі, пояснюється зміною світового економічно-го середовища під впливом безлічі різноманітних фак-торів, що призвели до зміни інформаційних потреб інве-сторів. Це вимагає від компаній безперервних змін, яківідповідали б високим очікуванням інвесторів, державиі суспільства. А ефект від запровадження таких змін вкомпаніях, акції яких розміщенні на фондовому ринку,відображається в динаміці цін акцій на фондовому рин-ку та мультиплікаторах типу "P/E".

Ринкова ціна акцій компанії стала все більше зале-жати від не фінансових факторів — вартість бренду,інноваційні розробки, природний, інтелектуальний ісоціальний капітал — чинять основний вплив на ринко-ву ціну акцій, про що свідчать показники на рисунку 2.Як бачимо, зростає частка ринкової вартості нематері-альних активів, що формує ринкову капіталізацію п'я-тиста провідних компаній, включених до Індексу Stan-dard&Poors 500.

За останні 40 років формування ціни акцій компаніїна ринку суттєво змінилася, якщо раніше основу цінискладали матеріальні активи, то на тепер — все навпаки —близько 85% формують нематеріальні активи (в т.ч.інформація).

Хоча організації і стали розкривати більше інфор-мації в публічних фінансових і нефінансових звітах , од-нак даних, що містяться в цих звітах, недостатньо дляінвесторів. Історія звітності переживає період зміни па-радигм, тому компаніям слід пристосовуватись до по-треб ринку [10]. Одним із можливих інструментів дляадаптації звітності компаній під потреби ринку є інтег-рований звіт — форма звітності, що дає стейкхолдерамуявлення про взаємозв'язок фінансових і нефінансовихрезультатів компанії, про її бізнес-модель, стратегію таплани розвитку, хоча ще 20 років тому запорукою усп-ішного довгострокового функціонування компанії були

захоплення основної частки ринку і максимізація гро-шового потоку (табл. 2).

За кілька останніх десятиліть відбулися істотнізміни, і сучасний бізнес стикається з великою кількістюпроблем, які часто знаходяться за межами економічноїсфери, підконтрольної компанії. Успіх у бізнесі зале-жить від безлічі неекономічних чинників, а також відвпливу всіх елементів ланцюжка життєвого циклу про-дукції, що виробляється [11].

Для оцінки повного впливу бізнесу на економікукраїни, її соціальну сферу та екологію все частіше ви-користовується концепція Total Value. Ця концепція єнайбільш перспективною з точки зору теорії вартості,екосистемних послуг та комплексної оцінки природно-ресурсного потенціалу. Ця концепція з'явилася на-прикінці XX ст. у роботі Д. Пірса, Р. Тернера. У сучаснійлітературі є дещо різні варіанти структури загальноїекономічної цінності. Одна з найпопулярніших моделей,представлених у роботах [12—13] є традиційний еконо-мічний підхід для оцінки для екосистем у грошовомувираженні та основна стратегія для аналізу монетизо-ваних вигод, одержуваних від екосистем: всі вигоди,одержувані людьми від природи, і навіть цінність при-роди як такої (дійсна вартість) можуть бути оцінені тапорівняні в грошовому виразі.

Total Value або повний внесок бізнесу — це інтег-ральний показник впливу бізнесу, який враховує всіістотні результати діяльності — прямі, непрямі, таопосередковані ефекти (рис. 3).

Окремо Total Value дозволяє оцінити повний май-бутній внесок компанії (її окремого проекту, нового

Компанія Країна Рентабельність Р/Е Коефіцієнт

кореляції

MHP S.A.-GDR REGS Україна 21% 5.03 -

KERNEL Україна 9% 8.89 -

CRESUD S.A.C.I.F.Y A. Аргентина 4% 21.02 -

NEW BRITAIN PALM OIL LTD Папуа-Нова Гвінея 10% 16.13 -

PP LONDON SUMATRA INDONESIA Індонезія 36% 12.21 -

SOCFINAF Люксембург 34% 3.01 -

BAKRIE SUMATERA PLANTATIO PT Індонезія 14% 3.82 -

SIPEF NV Бельгія 26% 8.29 -

SAMPOERNA AGRO TBK PT Індонезія 12% 16.24 -

BUKIT DARAH PLC Шрі-Ланка 7% 13.52 -

ANGLO-EASTERN PLANTATIONS Великобританія 25% 4.56 -

CASA GRANDE SAA Перу 46% 4.32 -

KENCANA AGRI LTD Індонезія 6% 18.87 -

R.E.A. HOLDINGS PLC Великобританія 31% 4.14 -

GOKUL REFOILS & SOLVENT LTD Індія 1% 8.83 -

Bcього Компанії-аналоги 16% 7.98 -0,06

Таблиця 1. Українські аграрні компанії та компанії-аналоги на фондовому ринку:фінансові результати, 2017 рік

Джерело: Bloomberg, дані компаній, розрахунки UFC Capital.

1732

6880 87

8368

3220 13

1975 1985 1995 2005 2015

Нематеріальні активи Основні засоби

Рис. 2. Підвищення цінності нематеріальних активів,як компонентів, складових ринкової вартість компанії,

S&P 500

Джерело: Ocean Tomo, LLC (2015), "Ocean Tomo's Annual

Study of Intangible Asset Market Value".



заводу і т. д.) у соціально-економічний розвиток країни(регіону). Застосовуючи підходи цієї концепції, капіта-лізація компанії на фондовому ринку приблизно дорів-нює сумі чистих приведених вартостей усіх проектівкомпанії (рис. 4).

Такий підхід дає можливість порівняти повнийвплив реалізації усіх інвестиційних проектів на еконо-міку країни, а також оптимізувати портфель проектівкомпанії з урахуванням їх економічних результатів,

впливу на суміжні галузі, соціальну сферу та еколо-гію.

Тому не дивно, що компанія яка отримала найбільшвисокі результати по повноті розкриття інформації дляінвестора — "Кернел" — (єдина аграрна компанія Ук-раїни, яка має інтегровану звітність G4 від GRI [16]) маєнайбільш наближений до ринкового показник оцінкисвоїх активів на фондовому ринку (рис. 1), а інші ком-панії суттєво недооцінені — це не говорить про перс-пективи, це говорить про недостатність інформації таяк наслідок ризики для інвестора при прийнятті рішен-ня про інвестування в дану компанію.


У процесі дослідження було встановлено, що у най-поширенішій формі звітності українських компаній —фінансових результатах відображена тільки частинаствореної повної цінності. Решта форм капіталу (інте-лектуальний, соціальний, людський, природний) роз-кривається тільки частково або взагалі залишаєтьсянепоміченими. Оцінка повного вкладу дозволяє випра-вити таку ситуацію і продемонструвати зацікавленимсторонам, суспільству і державі весь ланцюжок ство-

рення і розподілу цінності,отриманої в результаті діяль-ності компанії [13].

Пропонується застосову-вати інтегральний підхід дооцінки вартості компанії наоснові оцінки повної економ-ічної вартості як самою ком-панією під час прийняттярішення про розміщення, такі інвесторами під час прийнят-тя рішення про інвестуванняв компанію. Концепція повноївартості, на відміну від фінан-сової, пов'язує інформаціюпро окремі види капіталу івизначає вплив компанії наекономіку та суспільство таформує інтегральний показ-ник фінансової, економічної,соціальної вартості компанії,який є корисним для компаніїта її (потенційних) інвесторів.

Складова звітності 1960 1980 2000 2020

Фінансова звітність + + + +

Коментарі керівництва - + + -

Управління і оплата праці - - + -

Екологічна звітність - - + -

Звіт в області сталого розвитку - - - -

Інтегрований звіт* - - - +

Таблиця 2. Еволюція корпоративної звітності компаній,1960—2020 рр.

Джерело: адаптовано з IIRC (2011). Towards Integrated

Reporting: Communicating Value in the 21st Century.

Примітка: *Включає: фінансову інформацію, управління і опла-

та праці; звіт про охорону навколишнього середовища, звіт про КСО.

Вже вимірюється Вже вимірюється Вже вимірюється

Доходи розподілені між зацікавленими

сторонами

Доходи розподілені між зацікавленими

сторонами

Економічні, соціальні та екологічні ефекти

Фінансова цінність (цінність, котравідображає ринкову капіталізацію,

NPV)

Економічна цінність (цінність, котрапростежується в фінансовій та

щорічній звітності компанії)

Total Value (цінність, котра врахованав звичайній діяльності)

Вартість

Час

Рис. 3. Еволюція підходів до оцінки вартості компанії

Джерело: складено автором на основі [14].

NPV суми проектів компанії

Збільшення податкових надходжень

Нові робочі місцяВідходи

CO2

Зростання обсягів виробництва у сміжних

галузях

Забруднення води

CO2

Ринкова вартість акцій Непрямийопосередкований ефект

Екологічні затрати Total Value

Вартість

Рис. 4. Оцінка ціни акцій компанії на основі концепції Total ValueДжерело: змінено та доповнено автором на основі [15].


95www.economy.in.ua

У цій роботі показано, що ринкова оцінка акцій ук-раїнських аграрних компаній, у яких наявна інтегрова-на звітність, суттєво наближені до середньоринкової,що дозволяє таким компаніями уникати недооцінки нафондовому ринку та мати більшу капіталізацію. Це по-в'язано з тим, що оцінка повного внеску бізнесу дозво-ляє інвесторам усвідомити роль, яку компанія грає в еко-номіці країни, а результати такої оцінки можуть стативідмінним комунікаційним інструментом, за допомогоюякого компанія зможе донести необхідну інформаціюдо різних груп зацікавлених сторін.

Перспективою подальших досліджень є досліджен-ня та оцінка елементів нефінансової звітності аграрнихкомпаній на основі внутрішньої звітності компаній.

Література:1. Акерлоф Дж. Рынок "лимонов": Неопределен-

ность качества и рыночный механизм // THESIS. — 1994.— № 5. — С. 91—104.

2. Офіційний сайт компанії "E&Y". Інтегрованазвітність: а ви готові? [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/EY-integrated-reporting-rus/$FILE/EY-integra-tedreporting-rus.pdf

3. Офіційний сайт компанії "Делойтт". Integratedreporting: The new big picture [Електронний ресурс]. —Режим доступу :: http://www.deloitte.com/assets/Dcom-UnitedStates/Local%20Assets/ Documents / Deloitte%20Review / Deloitte% 20Review% 2010% 20-% 20Summer%20 2012 / US_deloittereview_Integrated_Reporting_The_New_Big_Picture_Janl2.рdf

4. Когденко В.Г., Мельник М.В. Інтегрована звіт-ність: питання формування та аналізу // Міжнароднийбухгалтерський облік. — 2014. — № 10. — С. 2—15.

5. Хачатурова Т.О., Маркелова Т.В. Інтегрованазвітність як напрямок розвитку бухгалтерського обліку// Омський науковий вісник. — 2015. — № 3 (139). —С. 254—257.

6. Соловйова О.В. Тенденції розвитку корпоратив-ної звітності: інтегрована звітність// Міжнародний бух-галтерський облік. — № 35 (281). — С. 2—16.

7. Малиновська Н.В. Інтегрована звітність — інно-ваційна модель корпоративної звітності // Міжнарод-ний бухгалтерський облік. — 2013. — № 38. — С. 12—18.

8. Гетьман В.Г. Про концептуальні засади та струк-туру міжнародного стандарту по інтегрованої звітності// Міжнародний бухгалтерський облік. — 2014. —№ 44 (338). — С. 2—15.

9. ACCAі IIRC-круглий стіл з інтегрованою звіт-ності. 27 вересня 2011 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: //http://gaap.ru/articles/122410., С. 1

10. Сайт компанії Ocean Tomo, LLC (2015), "OceanTomo's Annual Study of Intangible Asset Market Value"[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.oceantomo.com/blog/2015/03-05-ocean-tomo-2015-intangible-asset-market-value (Accessed 4 October2018).

11. Сайт компанії IIRC (2011). Towards IntegratedReporting: Communicating Value in the 21st Century [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: //http://gaap.ru/articles/122410., С. 1

12. Душин А.В. Деякі аспекти розвитку теоріїцінності // Журнал економічної теоріі. — 2009. — №3.—С. 218—221.

13. Serageldin I., Steer A. 1994, Making DevelopmentSustainable: from concept to action. EnvironmentallySustainable Development Occasional Paper Series, no. 2.

14. Офіційний сайт компанії "EY" (2014), "Connectedreporting. Responding to complexity and rising stakeholdersdemands", available at: https://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/ey-assurance-faas-connected-reporting/$FILE/ey-assurance-faas-connected-reporting.pdf(Accessed 5 October 2018).

15. Офіційний сайт компанії "The Global ImpactInvesting Network" (2016), "Annual Impact InvestorSurvey", available at: https://thegiin.org/research/publication/annualsurvey2016 (Accessed 5 October 2018).

16. Індекс прозорості ста найбільших компаній Ук-раїни. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://csr-ua.info/csr-ukraine/wp-content/uploads/2016/02/11.02-Transparency-Index-ppt.pdf

References:1. Ackerlof, G. (1994), "The Market for Lemons: Quality

Uncertainty and the Market Mechanism", Quarterly Journalof Economics, vol. 5, pp. 91—104.

2. The official site of Ernst&Young (2017), "Integratedreporting: are you ready", available at: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/EY-integrated-reporting-rus/$FILE/EY-integratedreporting-rus.pdf (Accessed 4October 2018).

3. The official site of Deloitte (2012), "Integratedreporting: The new big picture", available at: https://www2.deloitte.com/insights/us/en/deloitte-review/issue-10/integrated-reporting-the-new-big-picture.html(Accessed 4 October 2018).

4. Kogdenko, V. G. Miller, M. V. (2014), "Integratedreporting: issues of formation and analysis", InternationalAccounting, vol. 10, pр. 2—15.

5. Khachaturova, T. O., Markelova, Т. В. (2015), "Integ-rated reporting as a direction of development of accoun-ting", Omsk scientific herald, vol. 3, no. 139, pр. 254—257.

6. Soloveva, O. V. (2013), "Trends in the developmentof corporate reporting: integrated reporting", InternationalAccounting, vol. 35, no. 281, pр. 2—16.

7. Malinovskaya, N. V. (2013), "Integrated reporting —innovative model of corporate reporting", InternationalAccounting. vol. 38. pр. 12—18.

8. Getman, V. G. (2014), "On the conceptual basis andstructure of the international standard on integratedreporting", International Accounting, vol. 44, no. 338, pр.2—15.

9. Official site of GAPP (2011), "ACCA IIRC-kruglyjstol s integrirovannoj otchetnosti", available at: http://gaap.ru/articles/122410 (Accessed 4 October 2018).

10. The official site of Ocean Tomo LLC (2015), "OceanTomo's Annual Study of Intangible Asset Market Value",available at: http://www.oceantomo.com/blog/2015/03-05-ocean-tomo-2015-intangible-asset-market-value(Accessed 4 October 2018).

11. The official site of IIRC (2011), "Towards IntegratedReporting: Communicating Value in the 21st Century",available at: http://integratedreporting.org/wp-content/uploads/2011/09/IR-Discussion-Paper-2011_spreads.pdf(Accessed 4 October 2018).

12. Dushin, A.V. (2009), "Some aspects of the theory ofvalue", Zhurnal ekonomicheskoy teorii, vol. 3, pp. 218—222.

13. Serageldin, I. Steer, A. (1994), "Making DevelopmentSustainable: from concept to action", EnvironmentallySustainable Development Occasional Paper Series, vol. 2.

14. The official site of Ernst&Young (2014), "Connectedreporting. Responding to complexity and rising stakeholdersdemands", available at: https://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/ey-assurance-faas-connected-reporting/$FILE/ey-assurance-faas-connected-reporting.pdf(Accessed 5 October 2018).

15. The official site of The Global Impact InvestingNetwork (2016), "Annual Impact Investor Survey",available at: https://thegiin.org/research/publication/annualsurvey2016 (Accessed 5 October 2018).

16. The official site of Center for CSR Development (CSRUkraine) (2015), " Indeks prozorosti sta najbil'shykhkompanij Ukrainy", available at: http://csr-ua.info/csr-ukraine/wp-content/uploads/2016/02/11.02-Trans-parency-Index-ppt.pdf (Accessed 5 October 2018).Стаття надійшла до редакції 16.10.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСприяння розвитку малого підприємництва в Ук-

раїні має бути одним з пріоритетних напрямів держав-ної політики, спрямованої на зростання економіки краї-

УДК 336.02

В. І. Демиденко,аспірант, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.96

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

V. Demydenko,PhD Student, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

PROSPECTS FOR THE DEVELOPMENT OF A SIMPLIFIED TAXATION SYSTEM FOR SMALLBUSINESSES IN UKRAINE

Метою дослідження є обгрунтування важливості удосконалення спрощеної системи оподаткуваннямалого підприємництва в контексті реалізації принципів справедливого оподаткування. Проаналізова-но структуру надходжень від єдиного податку до місцевих бюджетів за категоріями платників та зробле-но висновок про значну роль фізичних осіб-підприємців у забезпеченні надходжень від єдиного податку.Статтю присвячено аналізу діючої моделі оподаткування малого бізнесу — єдиного податку дляпідприємців 1 та 2 групи та зроблено висновок про регресивний характер даного податку. Сформованіпропозиції щодо удосконалення спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва вУкраїні. В дослідженні використано інформацію з відкритих джерел: чинного законодавства України,звітів Державної казначейської служби України, публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців, мон-іторинг статистичних показників. Результати дослідження показали важливість та необхідність удоско-налення оподаткування малого підприємництва в Україні.

The purpose of this study is to substantiate the importance of improving the simplified system of taxation forsmall businesses — a single tax in the context of the implementation of the principles of fair taxation.

The structure of revenues from the single tax to local budgets according to categories of payers was analyzedand the conclusion about the significant role of individuals-entrepreneurs in ensuring income from a single taxwas drawn.

The article is devoted to the analysis of the current model of taxation for small business — the single tax forentrepreneurs of groups 1 and 2, and the conclusion about the regressive nature of this tax was made. Effectivetax rates for small businesses of the first and second groups of the single tax were calculated in the study. Thus,payers of the 1-st group of the single tax, subject to the receipt of a marginal annual income of 300 thousandUAH, paid the tax at the effective rate (single tax + Unified Social Contribution) of 1,76% in 2016. In 2018 theeffective rate increased to 3,92% due to the minimum wage increase, which was used in calculating the minimumtax liability for the Unified Social Contribution (USC). A similar situation in the growth of tax burden was alsocharacteristic for the 2 groups — tax payments for the corresponding period increased from 0,46% to 1,25% ofthe marginal income of these groups of 1,5 million UAH.

On the basis of the calculations, the proposals to improve the simplified system of taxation for small businessentities in Ukraine on the basis of the principle of vertical justice were made. Using the recalculation of thesingle tax for the payers of groups 1 and 2 on the basis of the use of proportional tax rates and introducing aseparate group of preferential single tax for students and postgraduates — 200 UAH per year, provided that theaccounting of transactions with modern IT tools for the period of training were proposed .

The information from open sources that were used in this study: current legislation of Ukraine, reports of theState Treasury of Ukraine, publications of domestic and foreign scientists, monitoring of statistical indicators oftaxes and fees. The results of the study showed the importance and necessity of improving the taxation for smallbusinesses in Ukraine.

Ключові слова: спрощена система оподаткування, податкова політика, мале підприємництво, єдинийподаток.

Key words: simplified tax system, tax policy, small business, single tax.

ни та суспільного добробуту. Роль суб'єктів малогопідприємництва в економіці важко переоцінити, оскіль-ки їх діяльність покликана вирішувати цілий ряд нагаль-них питань, серед яких пом'якшення соціальної напру-


97www.economy.in.ua

женості, створення нових робочих місць, запроваджен-ня інновацій, формування конкурентного середовища,вихід на нові ринки в умовах дії Угоди про асоціацію зЄС, що має забезпечити вагомий внесок у зростанняВВП.

ОГЛЯД ОСТАННІХ ДЖЕРЕЛДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Питання оподаткування малого підприємництваприсвячена велика кількість праць зарубіжних авторів.На думку Дж. Фридмана, малий бізнес асоціюється зпідприємництвом, економічним зростанням і створен-ням робочих місць [1, с. 13]. Багато праць зарубіжнихвчених присвячені питанням нерівномірності податко-вого навантаження та високої вартості виконання по-даткового законодавства, саме для малого підприємниц-тва, оскільки підтримка його розвитку і компенсація не-доліків регуляторного навантаження є одним із голов-них завдань урядів розвинутих країн.

У країнах ЄС важливе місце і увага приділяєтьсяпідтримці малого бізнесу як на рівні країн учасниць, такі на рівні європейських інституцій. В дослідженні "Опо-даткування малого і середнього підприємництва в ЄС"автори наголошують на важливості всезагального за-стосування чесних, простих, передбачуваних та прозо-рих податкових кодексів, як додаткової складової при-вабливого ділового середовища для всіх підприємств (утому числі для малих і середніх), що додатково дозво-ляє знижувати непропорційно високе навантаження длямалих і середніх підприємств [2, с. 17]. Дослідники про-аналізували особливості застосування податковихінструментів в 20 країнах ЄС та 5 країнах, які не вхо-дять в ЄС, що дозволило сформувати сучасні принципипобудови системи оподаткування малого підприємниц-тва та узагальнити механізми пільгового оподаткуван-ня [2].

Кріс Еванс, Енн Ханфорд, Джон Хасселдіні, ФіліпЛіньє, Шарон Смулдерс, Франсуа Вайланкур наголошу-ють на високій вартості дотримання податкових нормдля суб'єктів малого підприємництва порівняно з вели-кими компаніями і необхідності здійснення компенса-торної державної політики направленої на усуненняподібних ефектів [3]. У контексті розгляду різних ас-пектів вимірювання податкового навантаження насуб'єктів господарської діяльності, в тому числі малогобізнесу, заслуговують на увагу праці СебастьянаАйхфельдера [4—7] та документ підготовлений фахів-цями Європейської Комісії "Огляд та оцінка методологіїдля розрахунку витрат на дотримання податкового за-конодавства" [8].

Разом з тим, у вітчизняній фінансовій науці недо-статньо уваги приділяється проблемі удосконаленняоподаткування малого підприємництва. Так, авторитрьох томної монографії "Фінансово-монетарні важеліекономічного розвитку", детально висвітлюючи ме-

ханізм використання податкових важелів реалізаціїполітики економічного розвитку, роблять висновкипро наявність значних деформацій, пов'язаних з фун-кціонуванням спрощеної системи оподаткування длясуб'єктів малого підприємництва [9, с. 170—171].

В Україні є проблема "невидимості" малогопідприємництва для владних структур, оскільки вонине мають лобістів, роз'єднані, не висувають чітких умовдо уряду та парламентарів. Отже, питання удоскона-лення оподаткування малого підприємництва є акту-альним і заслуговує на поглиблене вивчення.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є визначення шляхів удоско-

налення спрощеної системи оподаткування малогопідприємництва в контексті реалізації стратегії сталогорозвитку України.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВизначальним фактором розвитку малих підпри-

ємств має бути побудова такої системи оподаткування,яка б враховувала особливості функціонування малогобізнесу. В сучасних умовах суб'єкти малого підприєм-ництва мають можливість обирати між застосуваннямзагальної системи оподаткування або спрощеної сис-теми оподаткування, обліку та звітності, яка отрималаназву "єдиний податок".

Необхідність появи спеціальних податкових ре-жимів зумовлена не тільки бажанням з боку державизбільшити надходження від податків і спростити конт-роль за правильністю обчислення та повнотою сплатиподатків, але і достатньо негативним ставленням плат-ників податків до існуючої загальної системи оподат-кування з великою кількістю податків, нарахованих зрізних об'єктів оподаткування. При цьому відбуваєть-ся постійне внесення змін і доповнень до діючого По-даткового Кодексу України та інших нормативно-пра-вових документів що регламентують питання оподатку-вання, що обумовлює суперечливість законодавчої бази,тому є бажання платників податків спростити облік ізвітність, скоротити кількість сплачуваних податків тавитрачання часу на виконання регуляторних норм. Заз-начені фактори свідчать про необхідність удосконален-ня механізму оподаткування суб'єктів малого підприє-мництва в контексті удосконалення інструментарію дер-жавного податкового регулювання.

В умовах трансформаційної економіки Україниособливого значення набуває побудова ефективної си-стеми податкового регулювання розвитку малого під-приємництва, яка б грунтувалась на європейських кра-щих практиках і принципах справедливого оподаткуван-ня. В цьому контексті слід враховувати сучасні принци-пи, розроблені провідними європейськими фахівцями(табл. 1).

Теоретичну основу податкового регулювання сучас-них економічних процесів складають два основні підхо-ди. Перший — з позиції стимулювання сукупного по-питу, розроблений Дж.М. Кейнсом в 30-ті роки мину-лого століття для боротьби з наслідками Великої деп-ресії в США, в основі якого є необхідність забезпечен-ня повної занятості за рахунок збільшення видатківбюджету, прогресивного оподаткування доходів, підви-щення ставок на пасивні доходи порівняно з доходамивід підприємницької діяльності, передбачає можливістьдефіцитного фінансування під час кризових явищ тафіскальну консолідацію в умовах посткризового віднов-лення. Другий підхід грунтується на необхідності сти-мулювання пропозиції та передбачає використання гро-шово-кредитного інструментарію та зниження рівняперерозподілу через податки.

Очевидно, кейнсіанський підхід найбільше відпові-дає сучасним вимогам соціально-економічного розвит-ку України, оскільки зниження доходів населення при-звело до суттєвого спаду внутрішнього виробництва і

Принципи Зміст

Ефективність: Податкові стимули повинні надавати підприємствам

підвищену ліквідність та забезпечувати додаткові

інвестиції та зростання

Нейтральність Підприємства повинні користуватись пільгою

незалежно від їх юридичної форми. Більше того, зростання підприємств не повинно бути ускладнено.

Податкові пільги з ексклюзивним правом щодо МСП

створюють додаткові небажані спотворення податкової

системи

Прозорість для

інвесторів:

Розмір пільги повинен бути передбачуваним для

інвесторів, що стимулюватиме прийняття

інвестиційних рішень


керованість:

Втрати в податкових надходженнях повинні бути

прогнозовані та адміністративні витрати повинні бути

керованими

Таблиця 1. Принципи оцінки заходів податковогорегулювання

Джерело: складено за [ 2, с. 61].



можливості для економічного зростання вбачаються на-самперед у розвиткові внутрішнього платоспроможно-го попиту. Більш того, в Україні спостерігається глибо-ка диференціація в доходах між багатими та бідними,що загрожує черговими соціальними потрясіннями вразі якщо не будуть застосовуватись заходи урядовоїполітики в сфері подолання нерівності.

Представники малого підприємництва мають мож-ливості при плануванні господарської діяльності оби-рати з декількох варіантів щодо сплати податків: дляфізичних осіб підприємців існує загальна система опо-даткування, пов'язана зі сплатою ПДФО, або обратиєдиний податок — одну з трьох груп, які передбаченідля фізичних осіб у спрощеній системі оподаткування,обліку та звітності. Для юридичних осіб — представ-ників малого бізнесу, так само є можливості обиратиспосіб оподаткування за загальною системою — сплатаподатку на прибуток підприємств, зі усіма іншими по-датками згідно Податкового кодексу України, або вониможуть самостійно визначити та обрати найбільш спри-ятливий спосіб з-поміж двох варіантів 3-ої групи спро-щеної системи — ставку 5 % від річного доходу (вируч-ки), або ставку 3% від річного доходу (виручки) за умо-ви реєстрації і сплати ПДВ, також окрему групу єдино-го податку (ІV група) виділено для сільгоспвиробників.

Встановлюючи норми та умови щодо оподаткуван-ня суб'єктів підприємницької діяльності органи держав-ної та місцевої влади формують та реалізують певнийвид податкової політики, тому вкрай важливо, щоб ви-користовувані інструменти та заходи були направленіна розвиток і стимулювання підприємницької активностіта покращення ділового клімату.

Отже, податкова політика — це діяльність органівдержавної та місцевої влади в сфері використання еле-ментів податкової системи щодо досягнення цілей соц-іально-економічної політики уряду та здійснення впли-ву на поведінку господарюючих суб'єктів та населення.Її метою є формування бюджетів відповідного рівня заодночасного вирішення економічних та соціальних зав-дань. Механізм податкового регулювання передбачаєвикористання податків, їх елементів, зокрема встанов-лення платників, податкових ставок, податкових пері-одів, порядку обчислення і сплати податку, способу іпорядку подачі звітності, комбінації пільг та санкцій увідповідності до цілей урядової програми.

Метою реалізації податкової політики має бути по-будова сучасної справедливої податкової системи, щозабезпечує рівність усіх платників податків перед зако-ном і досягнення стратегічних цілей сталого розвитку всистемі державного регулювання економіки. Головнезавдання у цьому плані полягає в необхідності рефор-мування податкових органів за кращими європейськи-ми зразками з метою відповідності податкової системиумовам ринкової економіки. Це потребує зміни пара-

дигми взаємовідносин між платниками та податковимиорганами, реалізації виваженої та прозорої податковоїполітики, яка б оптимально враховувала б як фіскальніінтереси держави, так і економічні інтереси суб'єктівгосподарювання.

В умовах нестабільності податкової політики дер-жави суб'єкти підприємницької діяльності та громадя-ни, навіть за наявності відповідного рівня податкоспро-можності, намагаються мінімізувати податкові витрати,використовуючи із цією метою як легальні способи ухи-лення від сплати податків (законодавчу невизначеність,маневрування доходами і витратами у податкових пе-ріодах, варіювання способами діяльності тощо), так і не-легальні, найбільш поширеним з яких є виведеннябільшої частини фінансового обороту в тінь.

Аналіз економічної доцільності, законодавчих до-кументів і практичних дій дає підстави виокремити де-кілька етапів еволюції податкового регулювання в сферімалого підприємництва: перший етап — від запровад-ження спрощеної системи оподаткування, обліку тазвітності — єдиного податку у 1998 році до розширен-ня межи його застосування у 1999 році, коли відбулосьпідвищення межі максимального річного доходу дляюридичних осіб до 1 млн грн та 500 тис. для юридичнихосіб. Другий етап розпочався з невдалої спроби скасу-вати податок у 2010 році, 2010—2013 рр. характери-зується підвищенням навантаження на малий бізнес зарахунок впровадження ЄСВ; 2014 — теперішній час етаппоступової модернізації єдиного податку з урахуван-ням змін показників соціальних гарантій.

Єдиний податок належить до місцевих податків,отже, органи місцевого самоврядування мають правовстановлювати розмір ставок місцевих податків у межахнорм визначених Податковим кодексом України, і відпо-відно, зібрані кошти зараховується до місцевих бюд-жетів. У таблиці 2 наведена структура надходжень відєдиного податку за суб'єктами.

Ставки єдиного податку встановлюються сільськи-ми, селищними та міськими радами для фізичних осіб —підприємців, які здійснюють господарську діяльність,залежно від виду господарської діяльності, з розрахункуна календарний місяць. І як свідчить таблиця 2, у 2017 році66,2% єдиного податку надійшло від фізичних осібпідприємців.

Впровадження спрощеної системи оподаткуванняможна вважати одним із успішних заходів легалізаціїпідприємництва в Україні, що допомогло створити ти-сячі робочих місць та значно збільшити доходи місце-вих бюджетів. Разом з тим, велика кількість малихпідприємств в Україні знаходяться в тіні і відповідно несплачують податки і єдиний внесок на загальнообо-в'язкове соціальне страхування (далі ЄСВ), оскільки вва-жають існуюче податкове навантаження надмірним і не-справедливим [11].

Показники 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Єдиний податок, млрд

грн

1,6 1,9 1,8 1,9 2,0 6,6 7,4 11,0 17,2 23,4

Єдиний податок, %% 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

з юридичних осіб,

млрд грн

0,7 0,8 0,7 0,7 0,8 1,7 2,0 2,2 3,3 3,7

з юридичних осіб, у

%%

43,8 42,1 38,9 36,8 40,0 25,8 27,0 20,0 19,2 15,8

з фізичних осіб, млрд

грн

0,9 1,1 1,1 1,2 1,2 4,9 5,4 6,8 10,4 15,5

з фізичних осіб, у %% 56,2 57,9 61,1 63,2 60,0 74,2 73,0 61,8 60,5 66,2

з сільгоспвиробників,

млрд грн *

- - - - - - - 2,0 3,5 4,27

з сільгоспвиробників,

млрд грн, у %%

18,2 20,3 18,2

Таблиця 2. Динаміка та структура єдиного податку у доходах місцевих бюджетівза категоріями платників у 2008—2017 рр.

Примітка: *До єдиного податку був включений з 2015 року, раніше називався "фіксований сільськогосподарський податок".

Джерело: складено та розраховано на основі фактичних даних Звітів про виконання зведеного бюджету за 2008—2017 роки [10].


99www.economy.in.ua

Достатньо привабливою виглядає ідея О. Прімєро-вої, Т.Буй щодо запровадження податкових канікул дляновостворених суб'єктів малого бізнесу на термін від2 до 5-ти років [12]. Разом з тим, враховуючи особли-вості соціального, економічного становища в Українітакі пропозиції навряд чи будуть почуті в політичнихколах.

Розглянемо динаміку ставок єдиного податку дляфізичних осіб— підприємців, які здійснюють госпо-дарську діяльність та перебувають на 1-ій групі єдино-го податку. Для цієї групи платників встановлюєтьсяфіксована ставка в межах до 10% розміру прожитково-го мінімуму (табл. 3). Особливістю цієї групи євідсутність найманих працівників та достатньо вузькеполе застосування, як-то побутові послуги, роздрібнийпродаж товарів з торгівельних місць на ринка. Макси-мальний річний обсяг доходу для цієї групи 300 тисячгривень на рік. Проведемо розрахунок ефективної став-ки єдиного податку та єдиного внеску на загальнообо-в'язкове соціальне страхування за умови отриманнямаксимального річного доходу для 1-ої групи (5 графав табл. 3).

Отже, як засвідчують таблиці 3 та 4 при незмінностінорм Податкового кодексу України щодо номінальнихставок єдиного податку, ефективні (фактичні) ставкизростають. Це пов'язано зі зростанням таких показниківсоціальних гарантій як заробітна плата та прожитко-вий мінімум для працездатного населення, які врахову-ються при розрахунку багатьох елементів єдиного по-датку, соціального внеску, ПДФО. Тимчасове знижен-ня ефективної ставки у 2016 році зумовлене встановлен-ням ставки ЄСВ 22% від мінімальної заробітної плати.Ефективна ставка оподаткування суб'єктів малогопідприємництва 1 групи єдиного податку зросла з 1,76%на початку 2016 року до 3,92% у 2018 році за рахуноксуттєвого підвищення розміру мінімальної заробітноїплати і відповідно щомісячний розмір ЄСВ у 2018 роцісклав 22%* 3723 грн = 819,06 грн [13; 14].

Аналогічна тенденція стосуєть-ся і платників 2 групи єдиного по-датку(таблиця 4), для яких встанов-лено межу річного доходу —1500000 грн. Щомісячна фіксованаставка встановлюється органамимісцевої влади у межах до 20%мінімальної зарплати. І хоча ефек-тивна ставка коливалась в межах0,46% —0,53% в 2014—2016 рр., в2017 році відбулось її зростаннямайже вдвічі, що зумовлене зрос-танням показника мінімальної за-робітної плати. Також варто зазна-чити, що розрахунок ефективноїставки наведений за умови відсут-ності найманих працівників. У разівикористання найманої праці (до

10 осіб) — ставка зростатиме з ура-хуванням кількості найманих прац-івників, оскільки платник 2 групи зо-бов'язаний нараховувати ПДФО таЄСВ за кожного найманого праців-ника.

Проведений аналіз засвідчуєрегресивний характер оподаткуван-ня платників, що перебувають на 1та 2 групах єдиного податку, а та-кож засвідчує, що при незмінних но-мінальних ставках, ефективна став-ка оподаткування суб'єктів малогопідприємництва зросла за останнітри роки більш ніж у 2 рази.

ВИСНОВКИЄдиний податок для 1 та 2 групи

платників носить яскраво виражений регресивний ха-рактер, оскільки платники, що заробляють менше спла-чують більші платежі відносно доходу. Тому пропонує-мо удосконалювати спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва назасадах вертикальної справедливості де платники збільшим доходом мають платити більшу ставку ніжплатники з меншим.

Необхідним на нашу думку заходом має бути зап-ровадження повернення надміру сплаченого податку запідсумками року для фізичних осіб підприємців 1 і 2 гру-пи за умови ведення обліку операції в рамках експери-ментального проекту щодо реєстрації IT комплексів дляреєстрації розрахункових операцій та встановити річнуставку податку для 1 групи — 0,5% річного оподатко-вуваного доходу, для другої — 1%. Це дозволить зро-бити єдиний податок більш справедливим, поверне дов-іру платників до органів місцевої влади, сприятиме ви-ходу малого бізнесу з тіні. На сьогодні значні суми от-римані органами місцевого самоврядування в процесіфінансової децентралізації знаходяться на рахунках вбанках і не використовуються за призначенням, а суб-'єкти малого бізнесу мали б більше ресурсів розвивативласну справу.

Пропонуємо запровадити окрему групу пільговогоєдиного податку для студентів та аспірантів— 200 грнна рік за умови ведення обліку операцій сучасними ITзасобами на період навчання. Можливості відкрити ма-лий бізнес на пільгових умовах стримуватиме відтік та-лановитої молоді за кордон, заохочуватиме працюватив Україні.

Важливим є розвиток електронних сервісів для ма-лого підприємництва, що передбачали б можливостіподачі декларацій, сплати податків та контролю за пла-тіжками, забезпечували інформування суб'єктів мало-го підприємництва про зміни в законодавстві, які пла-нуються та надавали чіткі інструкції щодо графіку і роз-міру сплати податків та іншу доцільну інформацію.

Рік 1 група

ЄП, в грн

1 група ЄСВ

(з 2016 року -22% МЗП) в грн

Мінімальна

заробітна плата, (МЗП) в грн

Ефективна ставка

1 групи за 12 місяців (ЄП+ ЄСВ) /

300 тис. грн., у %%

1 2 3 4 5

2014 121,80 422,65 1218 2,18%

01.01.2015 по 1.08.2015 121,80

422,65 1218 2,18%

1.09.2015 по 31.12.2015 478,17 1378 2,40%

01.01.2016 по 30.04.2016 137,8 303,16 1378 1,76%

01.05.2016 по 30.11.2016 319,00 1450 1,83%

01.12.2016 по 31.12.2016 352,00 1600 1,96%

2017 160,00 352,00 3200 2,05%

2018 176,20 819,06 3723 3,92%

Таблиця 3. Динаміка максимальних ставок єдиного податку,ЄСВ та ефективної ставки оподаткування малого бізнесу за 2014—2018 роки

для платників 1 групи

Джерело: складено та розраховано на основі чинного законодавства [13; 14].

Рік

2 група ЄП, в грн

2 група

ЄСВ, в грн

Мінімальна

заробітна плата, в грн

Ефективна ставка

2 групи за 12 місяців (ЄП + ЄСВ)/ 1500 тис.

грн, у %%

1 2 3 4 5

2014 243,6 422,65 1218 0,53%

01.01.2015 по 1.08.2015 243,6 422,65 1218 0,53%

1.09.2015 по 31.12.2015 478,17 1378 0,58%

01.01.2016 по 30.04.2016 275,6 303,16 1378 0,46%

01.05.2016 по 30.11.2016 319,00 1450 0,48%

01.12.2016 по 31.12.2016 352,00 1600 0,50%

2017 640,0 704,00 3200 1,08%

2018 744,6 819,06 3723 1,25%

Таблиця 4. Динаміка максимальних ставок ЄП,ЄСВ та ефективної ставки оподаткування малого бізнесу

за 2014—2018 роки для платників 2 групи

Джерело: складено та розраховано на основі чинного законодавства [13; 14].



Перспективними напрямками майбутніх дослід-жень є висвітлення питання податкового регулюван-ня в умовах фінансової децентралізації, що виглядаєважливим фактором економічного і соціального роз-витку територій з огляду на активізовані процеси пе-редачі коштів та повноважень органам місцевого са-моврядування. В цьому процесі місцеві органи владимають бути зацікавлені у розвитку малого підприєм-ництва, покращенні соціально-економічних показ-ників територій. Отже, важливість пошуку нових по-даткових методів стимулювання розвитку малогопідприємництва, обумовлене об'єктивною потребоюзабезпечення економічного зростання і добробутугромадян.

Література:1. Freedman J (2003), 'Small business taxation: Policy

issues and the UK', in N Warren (ed) Taxing small business:Developing good tax policies. Australian Tax ResearchFoundation, Sydney, pp. 13—44.

2. SME taxation in Europe. 2015. An empirical studyof applied corporate income taxation for SMEs comparedto large enterprises [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: https: //ec.europa.eu/growth/content/sme-taxation-europe-%E2%80%93-empirical-study-applied-corporate-income-taxation-smes-compared-0_en

3. Small business and tax compliance costs eJournal ofTax Research (2014) vol. 12, no. 2, pp. 453—482. ChrisEvans, Ann Hansford, John Hasseldine, Philip Lignier,Sharon Smulders, Francois Vaillancourt

4. Eichfelder, Sebastian, and Frank Hechtner. 2016."Tax Compliance Costs: Cost Burden and Cost Reliability."Arqus Working Paper No. 212, Arqus, Berlin, Germany.

5. Eichfelder, Sebastian, and Chantal Kegels. 2014. "TaxCompliance Costs Caused by Agency Action? EmpiricalEvidence and Implications for Tax Compliance." Journal ofEconomic Psychology40:200-19.

6. Eichfelder, Sebastian, and Michael Schorn. 2012."Tax Compliance Costs: ABusiness-administrationPerspective."FinanzArchiv/Public Finance Analysis 68:191-230.

7. Eichfelder, Sebastian, and Francois Vaillancourt.2014. "Tax Compliance Costs: AReview of Cost Burdens andCost Structures." Arqus Working Paper No. 178, Arqus,Berlin, Germany.

8. European Communities. 2013. "A Review andEvaluation of Methodologies to Calculate Tax ComplianceCosts." Taxation Papers Working Paper No. 40-2013,Brussels, Belgium. https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/resources/documents/taxation/gen_info/economic_analysis/tax_papers/taxation_-paper_40.pdf

9. Фінансово-монетарні важелі економічного роз-витку: в 3 т. / За ред. чл. кор. НАН України А.І. Дани-ленка. — К.: 2008. Т.1: Фінансова політика та податко-во-бюджетні важелі її реалізації / За ред. чл. кор. НАНУкраїни А.І. Даниленка. — К.: Фенікс, 2008. — С. 468.

10. Офіційний сайт Державної казначейської служ-би України [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=359194&& documentList_stind=21

11. Кужелєв М.О. Поняття, сутність та ознаки агре-сивного податкового планування. Протидія агресивно-му податковому плануванню: світовий досвід та викли-ки для України: монографія / С.С.Брехов, В.І. Коротун,М.О. Кужелєв. — К.: Алерта, 2017. — 344 с. Розд. 1. С.33—47.

12. Прімєрова О.К. Податкове стимулювання роз-витку малого підприємництва в Україні / Т.Г. Буй, О.К.Прімєрова // Ефективна економіка: електронне наук.фахове видання. — 2018. — №9. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6533

13. Податковий кодекс України: Закон України від02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. — Ре-

жим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20150101

14. Закон України "Про збір та облік єдиного вне-ску на загальнообов'язкове державне соціальне стра-хування" від 8/07/2010 року №2464-VI зі змінами і доп.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17

References:1. Freedman, J (2003), "Small business taxation: Policy

issues and the UK", Taxing small business: Developing goodtax policies. Australian Tax Research Foundation, Sydney,Australia, pp. 13—44.

2. SME taxation in Europe (2015), "An empirical studyof applied corporate income taxation for SMEs comparedto large enterprises", available at: https://ec.europa.eu/growth/content/sme-taxation-europe-%E2%80%93-empirical-study-applied-corporate-income-taxation-smes-compared-0_en (Accessed 10 Oct 2018).

3. Evans, Ch. Hansford, A. Hasseldine, J. Lignier, P.Smulders, S. and Vaillancourt, F. (2014), "Small business andtax compliance costs eJournal of Tax Research", vol 12, no.2, pp. 453—482

4. Eichfelder, S. and Frank Hechtner. (2016), "TaxCompliance Costs: Cost Burden and Cost Reliability", ArqusWorking Paper, vol. 212.

5. Eichfelder, S, and Kegels, C, (2014), "Tax ComplianceCosts Caused by Agency Action? Empirical Evidence andImplications for Tax Compliance", Journal of EconomicPsychology, vol.40.

6. Eichfelder, S. and Schorn, M. (2012). "Tax Comp-liance Costs: ABusiness-administration Perspective",FinanzArchiv/Public Finance Analysis, vol.68.

7. Eichfelder, S. and Vaillancourt, F. (2014), "TaxCompliance Costs: AReview of Cost Burdens and CostStructures", Arqus Working Paper, vol. 178.

8. European Communities (2013), "A Review andEvaluation of Methodologies to Calculate Tax ComplianceCosts", Taxation Papers Working Paper, vol. 40-2013,Brussels, Belgium, available at: https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/resources/documents/taxation/gen_info/economic_analysis/tax_papers/taxation_paper_40.pdf (Accessed 10 Oct 2018).

9. Danylenko, A.I. (2008), Finansovo-monetarni vazheliekonomichnoho rozvytku [Financial and monetaryinstruments of economic development], vol.1, Finansovapolityka ta podatkovo-biudzhetni vazheli ii realizatsii[Financial policy and fiscal levers of its implementation],Feniks, Kyiv, Ukraine.

10. Official site of the State Treasury Service of Ukraine(2018), available at: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir= 359194 && documentList_stind= 21 (Accessed 10 Oct 2018).

11. Kuzheliev, M.O. Brekhov, S.S. and Korotun, V.I. (2017),Poniattia, sutnist' ta oznaky ahresyvnoho podatkovohoplanuvannia. Protydiia ahresyvnomu podatkovomuplanuvanniu: svitovyj dosvid ta vyklyky dlia Ukrainy [Concept,essence and signs of aggressive tax planning. CounteractingAggressive Tax Planning: World Experience and Challengesfor Ukraine], Alerta,. Kyiv, Ukraine.

12. Primierova, O.K. and Buj, T.H. (2018), "Taxincentives for small business development in Ukraine",Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 9, available at: : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6533 (Accessed10 Oct 2018).

13. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), "Tax Codeof Ukraine", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20150101 (Accessed 10 Oct 2018).

14. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), Law ofUkraine "On the collection and registration of a singlecontribution to the compulsory state social insurance",Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 (Accessed 10 Oct 2018).Стаття надійшла до редакції 17.10.2018 р.


101www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОрганізаційно-економічний механізм управління

економічною безпекою підприємств машинобудуваннямає важливе значення для забезпечення умов їх дина-

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.101

УДК 351.824.1:338.45:621

С. В. Салоїд,старший викладач кафедри менеджменту, Національний технічний університет України"Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ ТОЧНОГОМАШИНОБУДУВАННЯ

S. Saloid,Senior Lecturer, Department of Management,National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

EVALUATION OF THE EFFICIENCY OF THE ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC MECHANISMOF ECONOMIC SECURITY MANAGEMENT OF EXCITABLE MACHINE BUILDING ENTERPRISES

У статті встановлено, що понад третину підприємств точного машинобудування є збитковими, незважа-ючи на рівень фінансових результатів, саме тому можна пояснити ситуацію, яка склалася тепер і надалі суп-роводжується падінням виробництва, згортанням інноваційних проектів, звільненням висококваліфікованихкадрів, зниженням рівня інвестицій в основний капітал та переорієнтацією виробництва; окрім втраченихвиробничо-збутових каналів та труднощів з їхнім відновленням, суттєвими негативними факторами є над-мірне державне втручання в економічні процеси, значний вплив світової конкуренції та недосконалості вітчиз-няного ринку. На основі аналізу фінансових результатів діяльності підприємств точного машинобудуванняУкраїни, встановлено відсутність вагомої частки витрат на оплату праці, яка є домінантною у структурі цихпоказників за кордоном. Така ситуація призводить до нівелювання значення працівників у виробничомупроцесі, що негативно відбивається на результативності діяльності і рівні досягнення бажаних показників.Підтверджено факт значної зношеності виробничих фондів та переважаючої матеріаломісткості продукції.

Today, the machine-building sector has faced a number of problems, primarily because of geopolitical changes inthe external environment. In the context of the constant growth of competition in world markets, the national machine-building industry faced challenges of a strategic nature. In addition, many external and internal factors that have anegative impact on machine building and require research.

The machine-building complex is the main component of the larger processing industry, whose contribution togross value added in the processing industry is 25% and, in turn, about 3.5% to the gross domestic product of Ukraine.

The article finds that more than one third of enterprises of precision engineering are loss-making, despite the levelof financial results, which is why it is possible to explain the current situation which is now accompanied by the fall ofproduction, curtailment of innovation projects, the dismissal of highly skilled personnel, a decrease in the level ofinvestment in fixed capital and reorientation production; Apart from lost production and distribution channels anddifficulties with their restoration, significant negative factors are excessive state interference in economic processes,significant influence of world competition and imperfection of the domestic market. Based on the analysis of financialresults of the enterprises of precision engineering in Ukraine, the lack of a significant share of labor costs, which isdominant in the structure of these indicators abroad, is established. Such a situation leads to the leveling of the valueof workers in the production process, which negatively affects the performance of activities and levels of achievementof the desired indicators. The fact of significant depreciation of production assets and prevailing material content ofproducts has been confirmed.

Ключові слова: економічна безпека, підприємства точного машинобудування, фінансова безпека, інформа-ційна безпека, q-Тобіна, ринкова (маркетингово-збутова) безпека, техніко-технологічна безпека, кадрово-інтелектульна безпека.

Key words: еconomic security, enterprises of precision engineering, financial security, information security, q-Tobin, market (marketing and sales) security, technical and technological safety, personnel and intelligence security.

мічної стійкості, адаптивності до впливу чинників сере-довища діяльності, а також конкурентоспроможностіна внутрішньому та зовнішньому ринках, виконаннястратегічної ролі у структурі національної економіки.



Він забезпечує реалізацію корпоративної та функціо-нальних стратегій підприємств машинобудування шля-хом збалансування усіх бізнес-процесів на тактичномута оперативному рівнях, досягнення поставлених цілейрозвитку. Статистичні та аналітичні дані свідчать, щорівень економічної безпеки підприємств машинобуду-вання, які є системоутворюючими у структурі націо-нального господарства, є критично низьким за усімаскладовими. Частка збиткових підприємств машинобу-дування складає понад 37 %, скорчуються темпи їхньо-го виробництва та реалізації продукції, в т.ч. експортноорієнтованої наукомісткої, зростають диспропорції уматеріально-ресурсному, кадрово-інтелектуальномузабезпеченні діяльності, скорочуються показники інве-стиційної активності, зростає зношеність основнихфондів, показники заборгованості. Ці процеси з ураху-

ванням соціально-економічних трансфор-мацій в структурі національного господар-ства, посилення політичної, фінансово-еко-номічної, нормативно-правової нестабіль-ності, конкуренції на внутрішньому ізовнішніх ринках, зростання темпів інфляціїта нестабільності валютного курсу, не-дієвості законодавства про захист праввласності та затяжного процесу переорієн-тації на нові ринки сировини та збуту вима-гають пошуку удосконалення організацій-но-економічного механізму управління еко-номічною безпекою підприємств машинобу-дування.

ОСТАННІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТАПУБЛІКАЦІЇ

Питанням сутності економічної безпе-ки, структури механізму управління еконо-

мічною безпекою підприємств, забезпечення утриман-ня достатнього рівня економічної безпеки, оцінюван-ня ефективності управління нею висвітлено у працяхвітчизняних та іноземних вчених. Серед них вартовідзначити праці Л. Абалкіна, В. Абрамова, В. Андрій-чука, О. Барановського, О. Білоруса, З. Варналія, О.Власюка, Т. Васильціва, В. Горбуліна, М. Єрмошенка,О. Ляшенка, В. Мунтіяна, Є. Олєйнікова, Ю. Уса, М.Швеця, Л. Шемаєва, С. Шкарлета, М. Піх, І. Нагор-ної, Г. Пазаєвої, О. Чубакової, І. Доценка, І. Голіко-ва, М. Чорної, О. Судакової та ін. Питання оцінюван-ня рівня економічної безпеки та управління нею, роз-витку підприємств машинобудування є предметом дос-лідження С. Войтка, О. Гавриша, Д. Стеченка, О. Ор-лика, М. Хаванової, В. Дергачової, М. Караїма, В. Мар-ченко, В. Мартиненка, Я. Котляревського, В. Герасим-чука, А. Штангрета, І. Крейдич тощо.

МЕТА СТАТТІПровести оцінювання ефективності організа-

ційно-економічного механізму управління еконо-мічною безпекою підприємств точного машинобу-дування для виявлення ключових факторів загрозта небезпек.


Однією з найважливіших проблем, що стоятьперед вітчизняною економікою, є забезпечення ста-більного економічного зростання не лише у сиро-винних галузях, але, перш за все, у провідних галу-зях промислового комплексу, центром тяжінняякого виступає машинобудівна галузь. Машинобу-дівний комплекс — один із провідних у промисло-вості України, який об'єднує систему науково-дос-лідних, конструкторсько-технологічних органі-зацій; охоплює 11267 підприємств, з яких 146 — ве-ликих, 1834 — середніх та 9287 — малих; понад 22%зайнятого промислово-виробничого персоналу,

13,4% загального обсягу промислової продукції та по-над 15% вартості основних виробничих фондів [1]. Самемашинобудування визначає соціально-економічний ітехніко-технологічний рівень розвитку держави, кон-курентоспроможність його виробництв. Для сучаснихукраїнських машинобудівних підприємств важливим єефективне функціонування та підтримання на високо-му рівні конкурентоспроможності, що забезпечить на-лежний рівень його економічної безпеки.

Для промисловості починаючи з 2011 по 2015 рокибуло характерне зниження темпів росту обсягів ви-робництва відповідно: 108%; 99,5%; 95,7%; 89,9%; 87%(рис. 1).

Аналогічні тенденції були притаманні і для машино-будування: 115,9 %; 96,7 %; 86,8%; 79,4%; 85,9 %; в 2016 ро-ці відбулось зростання до показника 102%, проте в

0

20

40

60

80

100

120

140

160

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Промисловість

Машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устаткування

Рис. 1. Індекс промислової продукції України за 2007 — 2017 рр., %

1,74

-1,57

-0,55

0,56

1,111,42

-1,26-1,71

-1,99-1,63

-1,25-0,43 -0,27

-0,94 -1,59

0,23 -0,0016 -0,16 -0,39 -0,2

-2,5

-2

-1,5

-1

-0,5

0

0,5

1

1,5

2

2013 2014 2015 2016 2017

ПАТ «Квазар»

«НВП «Сатурн»»

ПАТ «Хартрон»

ПАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс»

Рис. 2. Забезпечення власними оборотними коштами

-0,42

0,44

0,21-0,06

-0,22

0,8

0,75 0,82 0,81 0,770,710,57

0,510,59 0,61

0,68

0,820,9 0,89 0,87

-0,6

-0,4

-0,2

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

2013 2014 2015 2016 2017





Рис. 3. Коефіцієнт фінансової незалежності



2017 році маємо знову падіння до 99 %. Потрібнопідкреслити, що темпи зниження обсягів вироб-ництва у 2014 р. у порівнянні із 2013 р. для маши-нобудівних підприємств були критично високими— 13,2%. Для порівняння, більше падіння у зазна-ченому періоду мало місце лише стосовно вироб-ництва хімічних речовин і хімічної продукції —16,9%. Варто зазначити, що критично високий темппадіння машинобудування та хімічного виробниц-тва негативно впливає на темпи розвитку націо-нальної економіки, оскільки вони забезпечують їїконкурентоспроможність на зовнішньому ринку тастабілізують внутрішні процеси шляхом викорис-тання значної частки працездатного населення [2].

У сучасному періоді розвитку вітчизняного маши-нобудівного комплексу можна виділити три етапи:

1) 1990—1999 роки — фаза рецесії, періодрізкого спаду виробництва по причині переходу відкомандно-адміністративної до ринкової системи госпо-дарювання;

2) 2000—2008 роки період хаотичного розвитку га-лузі, для якого характерними були незначні підйомирівня рентабельності підприємств машинобудівногокомплексу за рахунок інвестицій в промисловий комп-лекс;

3) 2009—2017 роки у цілому по галузі відзначаєтьсянезначний ріст об'ємів випущеної продукції, незважаючина зменшення її кількості по деяким окремим групам [3].

Потрібно підкреслити, що останній із виділенихетапів розвитку вітчизняного машинобудування харак-теризується суттєвим негативним впливом ряду фак-торів, які вимагають удосконалення існуючих системзахисту, тобто — економічної безпеки.

Проведений аналіз стану українських промисловихпідприємств і зокрема, підприємств машинобудування,переконливо свідчить про нестабільність їх стану з точ-ки зору економічної безпеки. Відомо, що галузь скла-дається із окремих суб'єктів господарювання, які випус-кають подібну продукцію і конкурують між собою наринку, тому стан окремої галузі складається із діяль-ності кожного підприємства, що знаходиться в окремо-му регіональному утворенні.

Фінансову безпеку як складову економічної безпе-ки хочемо проаналізувати через — забезпеченість гос-подарської діяльності обраних підприємств точногомашинобудування оборотними коштами (рис. 2).

З рисунка 2 ми можемо зробити висновок, що недо-статні обсяги власних оборотних коштів негативновпливають на інтенсивність та ефективність господарсь-кої діяльності саме підприємств точного машинобуду-вання, адже виникає необхідність залучення позиковихкоштів, що в умовах вітчизняної економіки є надзвичай-но складним.

Показник фінансової незалежності важливий як длявласників, так і для кредиторів компанії. Низьке значен-ня показника буде сигналізувати про високий рівеньризиків і низьку стійкість компанії в середньостроковійперспективі. Наприклад, якщо компанія здатна генеру-вати прибуток і є платоспроможною в поточних умо-вах, то це не означає, що компанія зможе стабільно дія-ти при зміні ринкової ситуації. Низька частка власногокапіталу, зазвичай, супроводжується значними фінан-совими витратами (процентні платежі, інші витрати назалучення і використання позикових коштів). Томузміна ринкової ситуації може привести до ситуації, колисума операційних витрат і фінансових витрат буде пе-ревищувати фінансовий результат компанії. Тривалийвплив такого фактора, безумовно, призведе до банкрут-ства (рис. 3).

Показник фінансової автономії — один з найбільшважливих коефіцієнтів фінансової стійкості. Він дорів-нює співвідношенню власного капіталу компанії до всіхфінансових ресурсів. Значення показника говорить проте, яку частину своїх активів компанія здатна профінан-

сувати за рахунок власних фінансових ресурсів. Ми ба-чимо, що найгірша ситуація склалась в ПАТ "Квазар",за даними підприємства, коефіцієнт автономії в 2016 ро-ці був від'ємним аж на 22%, і вже в 2017 році склав 0,найкращий показник у ПАТ "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" аж 81% (рис. 4).

Ми погоджуємось із науковцями З.Б. Живко, М.І. Кер-ницькою [4] про те, що інформаційна безпека як скла-дова економічної безпеки підприємства точного маши-нобудування розглядається як безпека від рейдерськихатак, тобто захищеність інформації та своєчасне надан-ня оперативної інформації, так і як безпека відносносплати податків та дотримання законів, які зобов'язу-ють підприємство здійснювати свою діяльність на основіпринципів прозорості та відкритості. Для забезпеченняінформаційної безпеки підприємства точного машино-будування у складі системи безпеки слід організуватипідрозділи конкурентної розвідки, контррозвідки таінформаційно-аналітичної служби. Кожна з цих службвиконує функції, які в сукупності характеризують про-цес створення та захисту інформаційної складової еко-номічної безпеки: збирання всіх видів інформації, щостосується діяльності того чи того суб'єкта господарю-вання; аналіз одержуваної інформації з обов'язковимдотриманням загальноприйнятих принципів і методів(локальних із специфічних проблем, загальнокорпора-тивних) організації робіт; прогнозування тенденцій роз-витку науково-технологічних, економічних і політичнихпроцесів на підприємстві, в країні та у світі для конк-ретної сфери бізнесу, а також показників, яких необхі-дно досягти суб'єкту господарювання; оцінка рівня еко-номічної безпеки за кожною складовою окремо та вкомплексі, розроблення рекомендацій щодо підвищен-ня цього рівня на конкретному підприємстві; інші видидіяльності з розроблення інформаційної складової еко-номічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формуван-ня сприятливого іміджу фірми, захист конфіденційноїінформації) [5].

На обраних нами підприємствами точного машино-будування ми застосуємо коефіцієнт q-Тобіна (аналі-тичний коефіцієнт, що характеризує інвестиційну при-вабливість підприємства) для того, щоб взнати чи мо-жуть наші підприємства стати об'єктом рейдерськогозахвату. Цей показник є універсальним та оцінює рин-кову вартість капіталу підприємства [6, с. 237].

Існує два підходи до його визначення:

1) ,

де — ринкова капіталізація підприємства; ЧА— чисті активи підприємства.

2) ,

де — сукупна ринкова ціна акцій та об-лігацій підприємства; — відновлювана вартість ак-тивів.

0

0,77

-0,060,21

0,44

-0,22

0,80,75 0,82 0,81

0,570,51 0,59 0,61

0,710,69

0,870,820,91 0,89

-0,4

-0,2

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

2013 2014 2015 2016 2017

ПАТ «Квазар»«НВП «Сатурн»»

ПАТ «Хартрон»ПАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс»

Рис. 4. Коефіцієнт автономії



У цьому дослідженні нами використано перший ва-ріант. При цьому обидва варіанта мають абсолютно од-накову інтерпретацію отриманих значень коефіцієнта q-Тобіна.

Отримавши результати розрахунків ми можемо зро-бити такі висновки, що — ринкова вартість ак-тивів компанії менша, ніж їх балансова вартість. Це оз-начає, що ринок недооцінює компанію. Це перша озна-ка того, що підприємство може стати об'єктом недруж-нього поглинання, на рисунку 5 видно, що всі нашіпідприємства мають значення менше одиниці.

Захист від загроз в тій чи іншій мірі повинна реалі-зовувати будь-яка система електронного документоо-бігу (рис. 6). Відповідно, в комплекс захисту електрон-ної документації повинні входити наступні заходи [7]:

— обмеження прав фізичного доступу до об'єктівсистеми документообігу;

— розмежування прав доступу до файлів і папок;— підтвердження авторства електронного доку-

менту;— контроль цілісності електронного документу;— конфіденційність електронного документу;— забезпечення юридичної сили електронного

документу;— забезпечення надійності функціонування тех-

нічних засобів;— забезпечення резервування каналів зв'язку;— резервне дублювання інформації;— захист від вірусів;— захист від "злому" мереж.Техніко-технологічна загроза підприємств точно-

го машинобудування має відносно низький техніко-економічний рівень, слабко розвинуте виробництвокомплектуючих.

Так, лише 27,8 % підприємств галузі застосовуютьтехнологічні процеси з середнім віком у межах 5років. Така промисловість України залежить відімпорту комплектуючих через відсутність влас-них виробників комплектуючих прийнятної ціниі якості [5].

Одна з важливих загроз пов'язана з тим, щопромислове виробництво в Україні є енергоза-лежним у значній мірі і систематичне зростанняцін на газ, електроенергію, паливно-мастильніматеріали суттєво впливає на рівень цін, а відтакі конкурентоспроможність продукції і підприє-мства в цілому [6].

Кадрово-інтелектульна загроза. Статистич-ної інформації щодо загрози, пов'язаної із недо-сконалістю підготовки кадрів на підприємствахточного машинобудування, державними органа-ми статистики не оприлюднюється, відтак за ос-нову доцільно брати загальну інформацію по про-мисловості. Недостатня увага вищого менедж-менту даних до вирішення проблеми підвищеннякваліфікації працівників негативно впливає наякісні характеристики кадрового потенціалу, а

відтак і на ЕБ підприємств.Як ми можемо побачити з рисунка 7, найкраще уком-

плектоване кадрами підприємство "НВП "Сатурн"", ко-ефіцієнт дорівнює 1 у 2017 році, найменший показникиу ПАТ "Хартрон" — 0,98.

Сировинно-матеріальну складову економічної без-пеки підприємств ми проаналізуємо через показник ма-теріаломісткості та оборотності запасів.

Коефіцієнт матеріаломісткості якщо більше 1, то цесвідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на ви-робництво продукції, і, навпаки, якщо менше 1, то ма-теріальні ресурси, використовували економніше. Як ба-чимо з рисунка 9, що найвищий показник був у ПАТ"Хартрон" у 2016 році аж 44,38, проте в 2017 році склав4,18, що свідчить про перевитрату матеріальних ресурсівна виробництво продукції, а також у ПАТ "Квазар" 3,81у 2017 році (рис. 8).

0,22

0,45

1,62

0,430,23

0,140,13 0,12 0,11 0,09

0

0,5

1

1,5

2

2013 2014 2015 2016 2017





Рис. 5. Коефіцієнт q-Тобіна

0,02

0,16

0,11 0,10,12

0,130,11

0,080,07

0,050,03

0,140,13 0,12

0,11 0,11

0,15

0,160,14 0,15

0

0,05

0,1

0,15

0,2

2013 2014 2015 2016 2017





Рис. 6. Коефіцієнт захищеності інформації

1 1 1 11 1

0,98

0,99

0,980,97

0,98

0,97

0,96

0,97

0,98

0,94

0,95

0,96

0,97

0,98

0,99

1

1,01

2013 2014 2015 2016 2017




ПАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс»Рис. 7. Розрахунок коефіцієнта укомплектованості кадрами

підприємств точного машинобудування, 2013—2017 рр.



ПАТ "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єд-нання "Імпульс" та "НВП "Сатурн"" мають у 2017 році1, що свідчить про правильне використання матері-альних ресурсів.

Ринкова (маркетингово-збутова) складова еко-номічної безпеки підприємств ми проаналізуємо че-рез показник рентабельності продажу.

Важливим показником є рентабельність про-дажів, проте він не характеризує відношенняприбутку до витрат, а вказує на ефективністьзбутового процесу, тобто розраховується яквідношення прибутку до доходів (рис. 9). Ми ба-чимо, що у ПАТ "Сєвєродонецьке науково-ви-робниче об'єднання "Імпульс" найвищий показ-ник — 3,07 склав у 2017 році, а найменший 0,09у "НВП "Сатурн"".

Діяльність промислових підприємств, в томучислі підприємств точного машинобудування, підпа-дає під вплив різного роду чинників. Одним із найва-гоміших чинників є фінансово-економічні кризи,внаслідок яких призупиняється (чи повністю припи-няється) інвестиційна діяльність, старіє та зно-шується основний капітал, згортаються інно-ваційні проекти, пришвидшується відтік висо-кокваліфікованих кадрів.

ВИСНОВОКВстановлено, що понад третину

підприємств точного машинобудування є збит-ковими, незважаючи на рівень фінансових ре-зультатів, саме тому можна пояснити ситуацію,яка склалася тепер і надалі супроводжуєтьсяпадінням виробництва, згортанням інновацій-них проектів, звільненням висококваліфікова-них кадрів, зниженням рівня інвестицій в основ-ний капітал та переорієнтацією виробництва;окрім втрачених виробничо-збутових каналів татруднощів з їхнім відновленням, суттєвими не-гативними факторами є надмірне державневтручання в економічні процеси, значний впливсвітової конкуренції та недосконалості вітчиз-няного ринку.

Література:1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання

Президента України до Верховної Ради України "Провнутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році".— К.: НІСД, 2017. — 928 с.

2. Офіційний сайт Державної служби статистикиУкраїни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.org.ua

3. Наукова та інноваційна діяльність України у 2016 ро-ці: стат. зб. — К.: Державна служба статистики Украї-ни, 2017. — С. 76. — Режим доступу: http://www.ukr-stat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm

4. Живко З.Б. Соціально-економічна безпека: [навч.посіб. для самост. вивч. дисц.] / З.Б. Живко, М.І. Кер-ницька. — Львів: Ліга-Прес. — 2008. — 345 с.

5. Копитко М.І. Виявлення слабких сигналів сере-довища функціонування як запорука формування висо-кого рівня економічної безпеки промислових під-приємств / М.І. Копитко // Економіка і держава. Міжна-родний науково-практичний журнал, 2014. — № 11. —С. 24—27.

6. Загороднова Л.В. Коэффициент q-тобина —показатель инвестиционного потенциала предприя-тий черной металлургии / Л.В. Загороднова, Н.И.Новиков // Вестник Кемеровского государственно-го университета. — 2014. — № 2 (58). — Т. 2. — С.236—240.

7. Магура М.И. Патриотизм персонала по отноше-нию к своей организации — решающее конкурентноепреимущество / М.И. Магура // Управлени персоналом.— 1998. — № 11. — С. 8—12.

References:1. NISD (2017), Analitychna dopovid do Shcho-

richnoho Poslannia Prezydenta Ukrainy do VerkhovnoiRady Ukrainy "Pro vnutrishnie ta zovnishnie stanovyshcheUkrainy v 2017 rotsi" [Analytical report to the AnnualAddress of the President of Ukraine to the Verkhovna Radaof Ukraine "On the Internal and External Situation ofUkraine in 2017"], NISD, Kyiv, Ukraine.

2. State Statistics Service of Ukraine (2018), available at:http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 18 October 2018).

3. State Statistics Service of Ukraine (2016), Naukovata innovatsiina diialnist v Ukraini u 2015 rotsi: statystychnyidovidnyk [Naukova ta innovatsiina diialnist v Ukraini u 2015rotsi: statystychnyi dovidnyk], Derzhavna sluzhbastatystyky Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

4. Zhyvko, Z.B. and Kernyts'ka, M.I. (2008) Sotsial'no-ekonomichna bezpeka [Socio-economic security], Liha-Pres, L'viv, Ukraine.

5. Kopytko, M.I. (2014), "Detection of weak signals ofthe functioning environment as a guarantee of the formationof a high level of economic security of industrial enterprises",Ekonomika i derzhava, vol. 11, pp. 24—27.

6. Zagorodnova, L.V. and Novikov, N.I. (2014), "Theq-tobin ratio is an indicator of the investment potential ofthe steel industry", Vestnik Kemerovskogo gosudarst-vennogo universiteta, vol. 2 (58), pp. 236—240.

7. Magura, M.I. (1998), "Staff patriotism in relation totheir organization — a decisive competitive advantage",Upravleni personalom, vol. 11, pp. 8—12.Стаття надійшла до редакції 18.10.2018 р.

0,93 0,62 1,47 1,19 3,81 4,185,85

17,45

23,01

44,38

05

101520253035404550

2013 2014 2015 2016 2017





Рис. 8. Розрахунок коефіцієнта матеріаломісткостіпідприємств точного машинобудування, 2013—2017 рр., грн

0,10 0 0,02

0,30,390,110,21

0,090,05 0,07

0,170,24

0,13 0,14

3,07

0,450,340,076

0,72

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

2013 2014 2015 2016 2017





Рис. 9. Рентабельність продажу



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСфера страхування є важливою складовою системи

фінансових послуг. Зокрема зі зростанням недержав-ного сектору економіки, збільшується попит на різнівиди страхування, з метою убезпечення від можливихризиків. У цьому плані страхування майна посідає однез провідних місць. Це пояснюється тим, що вартість май-нових об'єктів досить висока і в разі пошкодження абознищення майна, власнику дуже важко, а іноді навітьнеможливо, відновити його за рахунок власних коштів.Крім того, потрібно розробити ефективну систему ан-дерайтингу при страхуванні майна з метою визначенняоптимального страхового тарифу, який забезпечував биінтереси як страховика, так і страхувальника. Аджебільшість майнових комплексів нашій країні залишилисьще з радянських часів і їх технічний стан потребує кар-динального удосконалення.

УДК 368.1

Д. В. Наливайко,аспірант, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

СТРАХУВАННЯ МАЙНА В УМОВАХЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.106

D. Nаlyvаіkо,pоstgrаduаte student, Kyіv nаtіоnаl unіversіty оf trаde аnd eсоnоmісs

PRОPERTY ІNSURАNСE ІN СОNDІTІОNS ОF EСОNОMІС TRАNSFОRMАTІОN

У статті розглянуто особливості здійснення страхування майна в умовах економічних перетворень. Зокрема про-аналізовано сучасний стан ринку страхування майна в Україні, страхові платежі та виплати за цим видом страхуван-ня, їх структуру. Крім того, проведено аналіз структури ринку страхування в розрізі страхових компаній. Виявленотенденцію щодо кількості страхових компаній на ринку України. Досліджено місце страхування майна у системіфінансових послуг України. Зокрема проаналізовано стан страхування майна в структурі ВВП країни. Здійсненооцінку ефективності страхування майна. Виявлення і групування проблем, наявних на ринку страхування України,дозволили запропонувати комплекс заходів, спрямованих на їх подолання та розвиток як ринку страхування в ціло-му, так і його майнового сектору.

The insurance industry is an important part of the financial services system. In particular, with the growth of the non-statesector of the economy, demand for various types of insurance increases, in order to protect against possible risks. In thisregard, property insurance occupies one of the leading places. This is due to the fact that the value of property objects is quitehigh and in case of damage or destruction of property, the owner is very difficult, and sometimes impossible, to restore it at hisown expense. In addition, it is necessary to develop an effective system of underwriting in property insurance in order todetermine the optimal insurance tariff, which would provide the interests of both the insurer and the insured.

Insurance is one of the most rapidly developing areas. The volumes of operations in the insurance market are steadilyincreasing. However, during the years of economic transformation, it was not possible to fully form the market of insuranceservices, which is consistent with the modern needs of society. Further development of insurance in Ukraine requires clarificationof its role in solving socio-economic problems of the state, as well as the identification and resolution of emerging problems.

The аrtісle deаls wіth the peсulіаrіtіes оf prоperty іnsurаnсe under соndіtіоns оf eсоnоmіс trаnsfоrmаtіоn. In particular,the current state of the property insurance market in Ukraine is analyzed, insurance payments and payments under this typeof insurance, their structure are analyzed. In addition, the analysis of the structure of the insurance market in terms of insurancecompanies. A tendency has been revealed regarding the number of insurance companies in the Ukrainian market. The plасe оfprоperty іnsurаnсe іn the system оf fіnаnсіаl servісes оf Ukrаіne іs іnvestіgаted. In particular, the state of insurance of propertyin the structure of GDP of the country is analyzed. Аn аssessment оf the effeсtіveness оf prоperty іnsurаnсe. Identification andgrouping of problems in the Ukrainian insurance market allowed us to propose a set of measures aimed at overcoming anddeveloping both the insurance market as a whole and its property sector.

Ключові слова: страхування майна, система фінансових послуг, оцінка ризику, страхова премія, страхо-ва виплата, проблеми страхування.

Key wоrds: prоperty іnsurаnсe, fіnаnсіаl servісes system, rіsk аssessment, іnsurаnсe premіum, іnsurаnсe pаyment,іnsurаnсe prоblems.

Страхування є однією зі сфер, які розвиваютьсянайбільш стрімко. Обсяги операцій на ринку страховихпослуг неухильно зростають. Проте за роки економіч-них перетворень не вдалося в повній мірі сформуватистійкий, відповідний сучасним потребам суспільстваринок страхових послуг. Подальший розвиток страху-вання в Україні вимагає уточнення його ролі у вирішеннісоціально-економічних завдань держави, а також вияв-лення та вирішення виникаючих проблем.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙЯк показав аналіз економічної літератури, значний

внесок в розробку теоретико-методологічних засад май-нового страхування зробили вчені — В. Райхер, В. Гав-рийський, Д. Бланд, Н. Адамчук, А. Манес, Є. Коломін,Л. Мотильов, Ю. Сплєтухов, С. Осадець, В. Базилевич,К. Воблий.



ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є визначення ролі страхування

майна в системі фінансових послуг в умовах економіч-них перетворень.


Страхування майна це комплексна галузь, в якій за чис-ленними ознаками класифікації виділяють різні види. Видимайнового страхування різняться за страхувальниками.Серед видів майнового страхування для юридичних осібвирізняють страхування майна на випадок вогню, стихій-ного лиха та крадіжки, страхування майна сільськогоспо-дарських підприємств та страхування технічних ризиків. Яксвідчить аналіз вітчизняної та зарубіжної страхової прак-тики, найпоширенішим видом є страхування майна про-мислових підприємств від вогню. Серед видів майновогострахування для фізичних осіб виділяють страхування бу-дівель, страхування тварин, страхування домашнього май-на.

Послуги зі страхування майна є важливою складовоюфінансових послуг. Предметом майнового страхування ємайнові інтереси суб'єктів господарювання та фізичних осібщодо забезпечення його збереження та мінімізацією збитківу результаті його втрати чи пошкодження. Об'єктом май-нового страхування виступають ризики, які приймаютьсяна страхування. Серед ризиків майнового страхування слідвиділити природні ризики; технічні ризики; ризики, пов'я-зані з людським чинником, та ризики, пов'язані з економіч-ною діяльністю.

При страхуванні майна страхова сума не може переви-щувати його дійсної вартості на момент укладання догово-ру. Під дійсною вартістю майна найчастіше розумієтьсявідновлювальна (балансова) вартість. Договори страхуван-ня майна можуть бути укладені на один рік і на невизначе-ний термін зі щорічним перерахунком вартості майна і сумирічних платежів. Договір, укладений на невизначений строк,вважається продовженим на наступний рік за умови вне-сення до закінчення поточного року певної частини (зазви-чай 20—25 % ) страхових платежів, розрахованих на наступ-ний рік [1].

Страхування майна має ряд особливостей, зокрема:— значна вартість об'єктів, значні страхові суми, знач-

ний обсяг відповідальності страховика; як наслідок, великезначення захисту інтересів страховика — перестрахуван-ня;

— наявність специфічних окремих ризиків для різнихгалузей промисловості; наприклад, нафтова промисловість,металургійна промисловість, електроенергетика, целюлоз-но-паперова промисловість;

— необхідність грамотної оцінки ризику та процесуандерайтингу (формування умов страхування);

— тривалий термін побудови програми страхування(переоцінка основних фондів, інженерний сюрвей, розмі-щення ризику і т.д.);

— врегулювання збитків займає тривалий час, вима-гає залучення спеціалізованих компаній та фахівців з га-лузі.

Страхувальниками у майновому страхуванні можутьбути юридичні й (або) фізичні особи. Залежно від того, хтовиступає у ролі страхувальника, ця галузь страхуванняохоплює дві підгалузі:

1. Страхування майна юридичних осіб (виробничогомайна): нерухоме майно; обладнання; устаткування; транс-портні засоби; вантажі; інструменти; інше майнопідприємств.

2. Страхування майна фізичних осіб (особистогомайна): будівлі та квартири громадян; домашні твари-ни; транспорт; домашнє майно та майно на садибі; іншемайно [2].

Фізичні особи найчастіше страхують транспортні засо-би, домашнє майно, будівлі, квартири (на випадок ремон-ту), тварин та ін. На думку багатьох вітчизняних дослідників,

головною проблемою, що перешкоджає збільшенню вало-вих страхових премій, є саме недовіра населення до стра-хових компаній. Головними причинами цього є наступні:низький рівень якості страхових послуг, незначний обсягстрахових виплат, недосконалість нормативно-правовоїбази, неврахування інтересів населення при здійсненні стра-хування, непорядність деяких страхувальників [3].

Нині на вітчизняному ринку страхових послуг зростаєпопит у клієнтів-фізичних осіб на страхування майна за ек-спрес-програмами завдяки оперативності укладення дого-вору, невисокій вартості страхового поліса і простій про-цедурі виплати. Натомість серед корпоративних клієнтівнабувають популярності програми комплексного страху-вання з максимально широким покриттям, з урахуваннямгалузевої та індивідуальної специфіки бізнесу.

Перспективним напрямом у корпоративному страху-ванні є комплексні програми, які дозволяють максимальноповно захистити суб'єкт господарювання від можливихзбитків. Такий підхід дозволяє страховикам оптимізуватиструктуру свого страхового портфелю, скоротити витратина ведення справи, підвищити лояльність клієнтів. Але вод-ночас ускладнюється процедура формування і обліку до-говору. Адже при страхуванні різних об'єктів і ризиків вдоговорі потрібно врахувати умови по кожному з них (пе-релік ризиків, тарифи, франшизи, виключення, опис про-цедури відшкодування збитку і т.д.). При цьому обліковую-чи страхові платежі по таких договорах потрібно ретельнослідкувати за їх достовірним рознесенням за відповіднимиліцензіями.

Основна частина надходжень страхових платежів задоговорами страхування майна припадає на юридичнихосіб, коли від фізичних осіб цей показник знаходиться вмежах 12% від загальної суми надходжень. Для порівнян-ня, частка платежів від юридичних осіб становить від 48,56%до 79,21%. Така тенденція зумовлена тим, що страховики зметою оптимізації витрат на ведення справи, концентруютьканали продажу своїх продуктів в переважній більшості увеликих містах. Відтак, населення, яке знаходиться в регіо-нах, не завжди має змогу отримати якісний страховий за-хист.

Це ще раз засвідчує те, що юридичні особи є більш ак-тивними учасниками страхового ринку. Для забезпеченнясвоєї діяльності і розвитку час від часу їм потрібно братикредити в банках під заставу майна. На цьому етапі банкивідіграють роль каталізатора, що вимагаючи страхуваннязастави. Щоправда, як зазначають експерти, в Україні такаформа роботи часто перетворюється на псевдострахуван-ня, що супроводжується ще й наполегливою "рекоменда-цією" страхуватися в компанії, на яку вкаже банк, а саме —в кептивній фірмі, створеній на основі капіталу банку.

Крім того, майно юридичних осіб є їх виробничим ре-сурсом, без якого вони не зможуть надалі функціонува-ти. Тому часто необхідно забезпечити резервний фонддля непередбачуваних обставин, щоб убезпечити себе відзупинки виробництва в разі непередбачуваних обставин.Страхування в даному випадку виступає ідеальнимінструментом, адже дозволяє забезпечити відшкодуван-ня можливих збитків без вилучення значної суми коштівз обороту. Це в свою чергу дає змогу направляти "зеко-номлені" кошти на розвиток, здійснювати модернізаціювиробництва.

Щодо населення, то його низька активність при стра-хуванні майна пояснюється їх низькою платоспроможні-стю (адже договір страхування товар далеко не першої не-обхідності), низькою грамотністю в сфері страхування і то-тальною недовірою до страхових компаній. Причому недо-віра до страхових компаній була викликана самими страхо-виками. Проводячи необдуману страхову політику в на-прямі оцінки ризику, виплачуючи завищені комісійні вина-городи, занижаючи суму виплаченого відшкодування вонивиробили собі репутацію аферистів. І на сьогодні дуже важ-ко повернути довіру населення до інституту страхування внашій країні.



Крім того, переважання частки пла-тежів від юридичних осіб, зумовлено зни-женням платоспроможності населення востанні роки, адже як відомо, договірстрахування товар далеко не першої не-обхідності. Тому страховикам потрібнозосередити увагу на даному факторі,підвищувати страхову грамотність насе-лення, розвивати нові канали продажудоговорів страхування. Перспективним уцьому напрямі виглядає Інтернет-страху-вання, яке дозволяє продавати договорибез наявності офісу страховика в регіоні.Але при даному підході страховикам по-трібно буде забезпечувати також якісневрегулювання збитків, що зумовлює не-обхідність консолідації їх зусиль у форму-ванні розвиненої мережі професійних ава-рійних комісарів.

На сьогодні простежується тенденція,що ринок страхових послуг залишаєтьсянайбільш капіталізованим серед інших не-банківських фінансових ринків. Він має дватипи страхування — СК "Lіfe" та СК "nоn-Lіfe". СК "Lіfe" — страхові компанії, щоздійснюють страхування життя, СК "nоn-Lіfe" — страхові компанії, що здійснюютьстрахування видів, інших, ніж страхуванняжиття. Загальна кількість страхових ком-паній станом на 30.06.2018 р. становила 291,у тому числі СК "Lіfe" — 31 компанія, СК"nоn-Lіfe" — 260 компаній (табл. 1) [4].

Як видно з таблиці 1, кількість страхо-вих компаній має тенденцію до зменшення. Так, за шістьмісяців 2018 р. порівняно з аналогічним періодом 2017 р.кількість страхових компаній зменшилася на 9 одиниць. Цемає позитивне значення. Адже значна частина компаній настраховому ринку України не мають достатніх розмірів ак-тивів і гарантійних фондів, відповідно не можуть якісно ви-конувати свої зобов'язання перед страхувальниками. А цев свою чергу посилює недовіру населення України до інсти-туту страхування. Скорочуючи кількість страхових ком-паній регулятор захищає ринок від неплатоспроможнихкомпаній.

Незважаючи на скорочення кількості компаній, стра-хові послуги займають провідне місце на ринку небанківсь-ких фінансових послуг. Як видно з таблиці 2, домінуючимифінансовими послугами на вітчизняному фінансовому рин-ку є банківські послуги. Упродовж 2015—2017 років на другемісце за часткою наданих послуг у валовому внутрішньомупродукті вийшли страхові послуги, вагомою складовою якихє послуги зі страхування майна.

Як видно з таблиці 3, протягом 2014—2017 років спо-стерігається тенденція до зростання розміру валових тачистих страхових премій зі страхування майна в Україні.Це свідчить про якісну роботу страхових компаній Ук-раїни, їх здатність оперативно і правильно реагувати напотреби ринку. Зокрема було відкориговано тарифнуполітику, посилено вимоги до оцінки ризиків, збільше-но кількість крос-продажів. У структурі валових стра-хових премій за договорами страхування майна перева-жають платежі від юридичних осіб. Це обумовлено не-обхідністю для підприємств забезпечувати безпе-ребійність своєї діяльності через убезпечення від непе-редбачуваних обставин.

Упродовж 2014—2017 років також відбувалося зрос-тання частки валових страхових премій зі страхування майнау загальному обсязі зібраних страхових премій в Україні.Водночас упродовж зазначеного періоду мала місце тен-денція зростання валових та чистих виплат зі страхуваннямайна.

Суттєвим стимулом для розвитку ринку майновогострахування є посилення зацікавленості власників, а також

розпорядників майна в його збереженні, що пов'язано змасовою приватизацією в Україні і поступовим подолан-ням стереотипу про те, що держава відшкодує завданийзбиток.

Важливу роль відіграє також населення промисло-вого виробництва, поліпшення інвестиційного клімату ізростання товарообігу між Україною та іншими країна-ми. Нерідко вимога страхування є неодмінною умовоюінвесторів, які вимагають набути кваліфікованого стра-хового покриття, щоб захистити свої капіталовкладен-ня.

Роль каталізатора на цьому етапі відіграють банки, щовимагають страхування застави і при кредитуванні клієнтів— юридичних і фізичних осіб. Щоправда, як зазначаютьексперти, в Україні така форма роботи незрідка перетво-рюється на псевдострахування, що супроводжується ще йнаполегливою "рекомендацією" страхуватися в компанії, наяку вкаже банк, а саме — в кептивній фірмі, створеній наоснові капіталу банку.

Cтрaхувaння мaйнa в Укрaїнi хaрaктеризуєтьcя рядoмпрoблем, вiд вирiшення яких зaлежить не тiльки йoгocтaбiльнicть cьoгoднi, a й icнувaння зaвтрa. Cтихiйнi лихa,мiжнaцioнaльнi кoнфлiкти неминуче призвoдять дo втрaтимaйнa, oтримaння кaлiцтвa, зaгибелi. В крaїнaх зрoзвиненoю cтрaхoвoю культурoю зaвдaнi збитки впoдiбних випaдкaх вiдшкoдoвуютьcя cтрaхoвимикoмпaнiями, щo мaє cвoї перевaги — пo-перше, виплaтиcпiвcтaвнi iз зaпoдiяним збиткoм, пo-друге, держaвa мoженaдaти дoдaткoву дoпoмoгу. Дo нaйбiльш cерйoзнихпрoблем мaйнoвoгo cтрaхувaння вiднocитьcя тaкoж введен-ня oбoв'язкoвих видiв cтрaхувaння. В результaтi oбoв'язкoвеcтрaхувaння cтaє cпocoбoм вiдрaхувaння i перерoзпoдiлуфiнaнcoвих реcурciв нa кoриcть oкремих мiнicтерcтв iвiдoмcтв.

Cеред прoблем мaйнoвoгo cтрaхувaння тaкoжнеoбхiднo видiлити невиcoку неoбхiднicть, щo є причинoюнизькoгo рiвня дoхoдiв i фiнaнcoвoї грaмoтнocтi нacелення.Дaнi прoблеми прoпoнуєтьcя вирiшувaти нacтупним чинoм:рoзвивaти cпецiaльнi cтрaхoвi пocлуги (прoдукти), яку бу-дуть oрiєнтoвaнi нa cпoживaчiв з невиcoкими дoхoдaми i якi

Кількість

страхових

компаній

Станом на:

31.12.12 31.12.13 31.12.14 31.12.15 30.06.16 30.06.17 30.06.18

Загальна

кількість

414 407 382 361 310 300 291

у т.ч. СК

«Lіfe»

62 62 57 49 39 36 31

у т.ч. СК

«nоn-Lіfe»

352 345 325 312 271 264 260

Таблиця 1. Кількість страхових компаній

Джерело: побудовано автором на основі даних [4].

Показник 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р.

1. Частка страхових премій у

ВВП

1,5 2,0 1,7 1,5 1,5 1,5

2. Частка страхових премій зі

страхування майна у ВВП

0,3 0,5 0,4 0,3 0,3 0,3

3. Частка банківських

кредитів у ВВП

57,9 62,6 65,1 49,6 41,9 34,1

4. Частка банківських

депозитів у ВВП

40,6 46,0 43,1 36,2 33,3 30,1

5. Частка внесків у

недержавні пенсійні фонди у

ВВП

0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1

6. Частка вартості лізингових

угод, укладених лізинговими компаніями, у ВВП

3,0 4,6 3,7 1,3 1,0 0,8

7. Частка фінансових кредитів під заставу, наданих

фінансовими компаніями, у

ВПП

0,63 0,58 0,54 0,63 0,70 0,55

Таблиця 2. Частка окремих фінансових послуг у валовому внутрішньомупродукті України за 2012—2017 роки, %



будуть зaбезпечувaти викoриcтaння зaгaльних принципiвнaдaння тaких cтрaхoвих пocлуг, cпрoщений пoрядoкуклaдення дoгoвoрiв, в тoму чиcлi врегулювaння збиткiв [1].

Перcпективи рoзвитку cтрaхувaння мaйнa в Укрaїнiбезпocередньo зaлежaть вiд мoжливocтi бiльш aктивнoїучacтi держaви у функцioнувaннi cтрaхoвoї гaлузi,нaприклaд, щoдo викoриcтaння мехaнiзмiв cубcидiювaннямaлoзaбезпечених грoмaдян нa придбaння cтрaхoвoгoзaхиcту мaйнa i рoзрoбки регioнaльних прoгрaм пocтрaхувaння з урaхувaнням пoтреб, ocoбливocтей icпецифiки екoнoмiчнoї пoлiтики, щo прoвoдитьcя нa мicцях.Пoдiбний пiдхiд дo регулювaння cтрaхoвих прoцеciв,безумoвнo, мaтиме пoзитивний вплив нa зрocтaння пoтребинacелення в дoбрoвiльних видaх cтрaхувaння мaйнa.

З iншoї cтoрoни, пoтрiбнo cтимулювaти грoмaдян iгocпoдaрюючi cуб'єкти дo уклaдення дoгoвoрiв cтрaхувaннямaйнa як oднoгo iз iнcтрументiв зaхиcту cвoїх мaйнoвихiнтереciв. Тaкoж пoтрiбнo пiдвищувaти рiвень iнфoр-мoвaнocтi нacелення прo cтрaхoвi пocлуги, якi нaдaютьcяcтрaхoвикaми. Для цьoгo cлiд зaкoнoдaвчo зaкрiпитиoбoв'язoк cтрaхoвикiв iнфoрмувaти cпoживaчiв cтрaхoвихпocлуг прo умoви cтрaхувaння, cтрaхoвi тaрифи,рoз'яcнювaти cтрaхувaльнику умoви дoгoвoру cтрaхувaння,який з ним уклaдaєтьcя, рoзкривaти iнфoрмaцiї cтocoвнocвoєї дiяльнocтi. Такa мiрa буде не тiльки cпрямoвaнa нaпoпуляризaцiю cтрaхувaння, aле i дoзвoлить бiльш ретельнooцiнити cтрaхoвi прoдукти. Нa cьoгoднi нaйбiльш пoiнфoр-мoвaне прo cтрaхoвi прoдукти нacелення cередньoгo вiку.Тoму неoбхiднo пiдвищувaти iнтереc дo рiзних прoдуктiвcтрaхувaння cеред cтудентiв i cтaршoклacникiв, якпoтенцiйних cтрaхувaльникiв [5].

Пiдвищення дocтупнocтi cтрaхoвих пocлуг тaкoж мaєcприяти зaбезпечення мoжливocтi диcтaнцiйнoї реaлiзaцiїcтрaхoвих прoдуктiв зa дoпoмoгoю iнфoрмaцiйнo-телекoмунiкaцiйних мереж i зaключення дoгoвoруcтрaхувaння в електрoннoму виглядi, a тaкoж видaчaелектрoнних cтрaхoвих пoлiciв клiєнтaм нa флешцi.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯОстанніми роками спостерігається тенденція до скоро-

чення кількості страхових компаній, що зумовлено підви-щенням вимог до структури резервів страховиків, значноїконцентрації страхових платежів (ТОП-100 компаній отр-

мують більше 95% всіх страхових надход-жень). З однієї сторони, це знижує кон-куренцію між срахувальниками, робитьпослугу менш доступною для регіонів.Але, з іншої сторони, це дозволяє вивсе-ти з ринку недобросовісних страховиків,які підривають і так низьку репутацію га-лузі.

Незважаючи на скорочення кількостістрахових компаній, розмір страховихплатежів із року в рік зростає. Це свідчитьпро динамічність розвитку галузі, її пер-спективність. Крім того, в останні роки назбільшення надходжень вплинуло падін-ня курсу гривні, внаслідок чого зрославартість автомобілів, які становлять осно-ву страхових портфелів вітчизняних стра-ховиків. Збільшення вартості автомобілівзбільшило страхову суму, від якої ра-хується платіж. Водночас зросли розмі-ри страхових виплат, оскільки для ремон-ту деталі закупляються в основному в іно-земній валюті. Проте страховики опера-тивно відреагували на дану тенденцію,відкоригувавши свою тарифну політику іоптимізувавши страхові портфелі.

На рoзвитoк цьoгo cегменту значнoвпливають екoнoмiчнi фактoри. Так,упoвiльнення темпiв зрocтання cтраху-

вання майна в ocнoвнoму зумoвленo зниженням oбcягiвiпoтечнoгo кредитування. Дoдаткoвo зрocла кoнкуренцiя,яка cпocтерiгаєтьcя небезпечними для ринку, cтрахoвикiв icтрахувальникiв прoявами демпiнгу.

Література:1. Марценюк-Розарьонова О.В., Шуляк О.В. Майнове

страхування, його особливості, значимість та перспективирозвитку // Збірник наукових праць ВНАУ. — Вінниця, 2013.— № 4 (81). — С. 130—137.

2. Вовчак О.Д. Страхова справа: підручник / О.Д. Вов-чак. — К.: Знання, 2011. — 391 с.

3. Рубан С.О. Тенденції розвитку майнового страхуван-ня в Україні [Електронний ресурс]. — 2011. — Режим дос-тупу: https://is.gd/J6v8iX

4. Консолідовані звітні дані страховиків за 2012—2017рр. / Національна комісія, що здійснює державне регулю-вання у сфері фінансових послуг в Україні [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://nfp.gоv.uа

5. Петрішина Т.О. Проблеми реалізації послуг зі стра-хування майна підприємств / Т.О. Петрішина // Актуальніпроблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник /За ред. І.Г. Ткачук. — Івано-Франківськ: Прикарпатськийнаціональний університет імені Василя Стефаника, 2009. —Вип.V — Т. 2. — С. 254—259.

References:1. Marcenjuk-Rozarjonova, O.V. and Shuljak, O.V.

(2013) "Property insurance, its features, significance andprospects of development", Zbirnyk naukovykh pracjVNAU, vol. 4, no. 81, pp. 130—137.

2. Vоvсhаk, О.D. (2011) Strаkhоvа sprаvа: pіdruсhnyk[Insurance business: textbook], Znаnnіа, Kyiv, Ukraine.

3. Rubаn, S.О. (2011) "Trends in the development ofproperty insurance in Ukraine", available at: https://is.gd/J6v8iX (Accessed 15 October 2018).

4. National Commission for State Regulation of Fi-nancial Services Markets (2018), "Consolidated reportingdata of insurers for 2012—2017", available at: http://nfp.gоv.uа (Accessed 15 October 2018).

5. Petrishina, T.O. (2009), "Problems of realization of servicesin property insurance of enterprises", Aktualni problemy rozvytkuekonomiky rehionu: Naukovyi zbirnyk, vol. 5, pp. 254—259.Стаття надійшла до редакції 19.10.2018 р.

Показник 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р.

Валові страхові премії зі

страхування майна, млн грн

21508,2 28661,9 26767,3 29736,0 35170,3 43431,8

Частка валових страхових

премій зі страхування майна у

загальному обсязі зібраних валових страхових преміях, %

22,1 22,9 20,6 18,4 19,0 20,0

Чисті страхові премії зі страхування майна, млн грн

20277,5 21551,4 18592,8 22354,9 26463,8 28494,4

Частка чистих страхових премій зі страхування майна у

загальному обсязі зібраних

чистих страхових преміях, %

21,9 19,2 17,7 15,6 16,7 14,6

Валові страхові виплати зі


5151,0 4651,8 5065,4 8100,5 8839,5 10536,8

Частка валових страхових

виплат зі страхування майна у

загальному обсязі валових

страхових виплат, %

10,7 4,5 7,3 6,7 2,6 4,1

Рівень валових страхових виплат

зі страхування майна, %

2,6 0,7 1,4 1,8 0,7 1,0

Чисті страхові виплати зі


4970,0 4566,6 4893,0 7602,8 8561,0 10256,6

Частка чистих страхових

виплат зі страхування майна у

загальному обсязі чистих

страхових виплат, %

10,9 4,5 6,8 7,0 2,7 4,2

Рівень чистих страхових

виплат зі страхування майна, %

2,7 1,0 1,8 2,4 0,9 1,5

Таблиця 3. Страхові премії, страхові виплати та рівень страхових виплатз майнового страхування в Україні за 2012—2017 роки



УДК 336.71.025.13 (1-87)

Д. Г. Хоружий,аспірант, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮБАНКІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

D. Khoruzhyi,postgraduate student, Kyiv national university of trade and economics, Kyiv

REGULATING AND OVERSEEING THE ACTIVITIES OF FOREIGN BANKS

DOI: 10.32702/2306-6806.2018.10.110

Досліджено досвід центральних банків зарубіжних країн щодо окремих аспектів регулювання та на-гляду за діяльністю банків за результатами узагальнення уроків світової фінансової кризи. Розкрито змістосновних регулятивних заходів, які були прийняті Базельським комітетом з банківського нагляду та Євро-пейським центральним банком для подолання наслідків світової фінансової кризи. Викладено основніположення звіту Базельського комітету з банківського нагляду щодо гармонізації фактичних показниківстабільності банківських систем світу з критеріями, визначеними рекомендаціями Базель III. Визначеноособливості регулятивної конструкції зарубіжного банківського сектору в посткризовий період. Сфор-мульовано ключові елементи сучасної системи регулювання банківської діяльності, спрямованої на прий-няття превентивних заходів з метою упередження банківських криз у майбутньому.

За результатами дослідження зроблено висновок, що основний прогрес у адаптації банківських сис-тем світу до положень Базель III досягнутий у таких сферах, як забезпечення мінімальних вимог до капі-талу, управління ризиками, створення захисних буферів капіталу та управління ліквідністю. Водночасключове завдання на перспективу — це встановлення рамок діяльності, які мають забезпечити стійкістьта надійність системно-важливих банків глобального рівня (G-SIB).

З метою подолання проблем банківського сектору України, враховуючи зарубіжний досвід, визначе-но перелік заходів, які мають бути пріоритетними для НБУ. Це прийняття середньо- і довгостроковихстабілізаційних заходів, зокрема підвищення капіталізації та вимог до структури власного капіталу; фор-мування банками захисних буферів капіталу; обмеження великих кредитних ризиків, створення додат-кового запасу ліквідності та зменшення чутливості банків до валютних ризиків. Крім того, слід приділи-ти увагу структурним заходам, зокрема формуванню концептуально нового підходу до системи управ-ління ризиками; запровадженню системи стрес-тестування на постійній основі; удосконаленню оцінкикредитних ризиків тощо.

The experience of central banks of foreign countries in relation to certain aspects of regulation and supervisionof banks activity based on the results of generalization of lessons of the global financial crisis has been researched.The content of the main regulatory measures adopted by the Basel Committee on Banking Supervision and theEuropean Central Bank to overcome the consequences of the global financial crisis is disclosed. The mainprovisions of the report of the Basel Committee on Banking Supervision concerning the harmonization of theworld banking systems stability actual indicators with the criteria, outlined in the Basel III recommendations,are set out. The features of the regulatory structure of the foreign banking sector in the post-crisis period aredetermined. The key elements of the banking activity regulation modern system, aimed at taking preventivemeasures in order to avoid banking crises in the future, are formulated.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗабезпечення фінансової стійкості банківської

системи без суттєвого порушення реалізації банка-ми функцій фінансового посередництва та ефектив-ного залучення ресурсів й перерозподілу інвестиційє важливим чинником протистояння зовнішнім івнутрішнім шокам. Враховуючи нестабільністьфінансових ринків, різкі коливання цін, суттєві вит-рати на подолання наслідків світової фінансової кри-зи, у Європейському Союзі реалізуються нові захо-ди щодо належного регулювання, нагляду та управ-ління фінансовими ринками для підтримання фінан-сової стійкості банківських систем країн, вивченняяких є надзвичайно важливим для банківськоїспільноти України.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Розкриттю теоретичних і практичних аспектів регу-лювання та нагляду за діяльністю банків зі сторониЄвропейського центрального банку (ЄЦБ), Федераль-ної резервної системи (ФРС) та центральних банківінших країн присвячені праці вітчизняних і зарубіжнихвчених, зокрема О.Барановського, Я. Белінської,В. Брюкова, Я. Вдовичина, І. Ковзанадзе, О. Олійни-ка, С. Міщенко, В. Міщенка, С. Науменкової, Р. Мої-сеєва та ін.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є розкриття змісту різних ре-

гуляторних заходів центральних банків зарубіжнихкраїн для подолання наслідків світової фінансової кри-зи та недопущення її в майбутньому.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИТеоретичною та методологічною базою дослід-

ження є наукові напрацювання зарубіжних та вітчиз-няних вчених, матеріали Базельського Комітету з бан-

The study concluded that the main advances in the adaptation of the banking systems of the world to theBasel III provisions were achieved in such areas as ensuring minimum capital requirements, risk management,creating buffers of capital and managing liquidity. At the same time, the key challenge for the future is to establisha framework for action that should ensure the stability and reliability of systemically important global-levelbanks (G-SIBs).

In order to overcome the problems of the banking sector of Ukraine, taking into consideration foreignexperience, a list of measures that should be prioritized for the National bank of Ukraine is defined. This is theadoption of medium — and long — term stabilization measures, in particular — increasing capitalization andrequirements for the structure of equity capital; the formation by banks of capital protective buffers; limitinglarge credit risks, creating an additional liquidity reserve and reducing the sensitivity of banks to currency risks.In addition, attention should be paid to structural measures, in particular — the development of a conceptuallynew approach to the risk management system; the introduction of a stress-testing system on an ongoing basis;improvement of credit risk assessment, etc.

Ключові слова: Базельський Комітет з банківського нагляду, Європейський центральний банк, регулюван-ня та нагляд за діяльністю банків, превентивні заходи.

Key words: Basel Committee on Banking Supervision, European Central Bank, regulation and supervision of banksactivities, preventive measures.

ківського нагляду, центральних банків зарубіжнихкраїн. У процесі дослідження використано сукупністьнаукових підходів та методів: системний, аналізу, по-рівняння.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯДля подолання наслідків світової фінансової кризи

у червні 2012 р. уряди країн, що входять до Єврозони,прийняли рішення про створення Банківського Союзуз метою встановлення нових правил регулювання діяль-ності банків у межах Єврозони. Головними складовимиБанківського Союзу є Єдиний наглядовий механізм(Single Supervisory Mechanism), управління якимздійснюється ЄЦБ, Єдиний механізм санації банків(Single Resolution Mechanism), а також Європейська си-стема гарантування вкладів (European Deposit GuaranteeScheme) [3].

Основною метою нових правил регулювання діяль-ності банків є, перш за все, зниження ймовірності ви-никнення криз, застосування єдиного механізму поря-тунку проблемних фінансових установ та забезпеченняфункціонування системи гарантування вкладів клієнтіві налагодження механізму державної підтримки про-блемних банків [1; 2].

Ключовими напрямами фінансової реформи у краї-нах Єврозони є встановлення пруденційних стандартівкорпоративного управління, вимог до фінансовоїзвітності та адекватності капіталу, вдосконалення ме-тодології розрахунків показників, за допомогою якихоцінюється стан як банківського, так і корпоративногосектору, агрегованих мікропруденційних показників,розвитку базових і нормативних індикаторів, викорис-тання стрес-тестування.

Макропруденційні індикатори охоплюють дві кате-горії показників: агреговані мікропруденційні та макро-економічні. В залежності від типу виявлених проблем,більшу увагу приділяють тим чи іншим показникам. Цеобумовлює існування певних відмінностей у системі по-



казників за різними країнами. Наприклад, ЄЦБ зосере-дився на аналізі показників діяльності банків як потуж-ніших фінансових посередників, використовуючи прицьому три категорії індикаторів: стійкості банківськоїсистеми, макроекономічного розвитку, а також стануфінансово-економічного середовища. Доречно заува-жити, що Світовий банк враховує однаково як макро-економічні, так і показники стійкості фінансової систе-ми.

В останні кілька років підходи до наглядової ро-боти та оцінки фінансової стійкості банків еволюці-онували в напрямку більш детального врахуваннявпливу різних стресових сценаріїв на капітал таліквідність. На додаток до власних оцінок нагляду,в ряді країн проводиться регулярна незалежна оці-нка якості активів, а також стрес-тестування активіві ліквідності найбільших банків — згідно попередньоузгодженої методики та під ефективним контролемрегулятора. Проведення такої оцінки дозволяєістотно доповнити інструментарій та дані нагляду івизначити реальну потребу найбільших банків у ка-піталі й ліквідності.

ЄЦБ одночасно оцінює якість активів та здійснюєстрес-тестування. Оцінка якості активів ЄЦБ фоку-сується на найбільш ризикованих і непрозорих складо-вих банківських балансів і включає наступні етапи:

— обираються портфелі для включення їх до пере-вірки в залежності від системної значущості банку;

— перевіряється якість даних, спроможність внут-рішньобанківських систем оцінки активів, класифікаціяпрострочених кредитів, здійснюється суцільна оцінкаактивів та забезпечення;

— проводиться порівняння результатів при різнихстандартах звітності та обліку в банках, що належатьдо різних юрисдикцій.

У процесі стрес-тестування ЄЦБ перевіряє банки настійкість до кредитного, ринкового і суверенного ри-зиків, а також ризику зміни вартості капіталу на гро-шово-кредитному ринку шляхом сценарного моделю-вання економічних шоків. Серед параметрів шоковихмакроекономічних сценаріїв розглядаються динамікаВВП, інфляція, безробіття та ряд інших показників. Бан-кам, які не витримали стрес-тест, підвищуються вимогидо капіталу, план нарощення якого вони направляютьдо ЄЦБ. Відповідно до планів докапіталізації банки, на-самперед, використовують приватні джерела залучен-ня капіталу, включаючи кошти акціонерів, а вже потім(при необхідності), вони можуть запросити державнупідтримку через Єдиний механізм із реструктуризаціїбанків.

Розвиток пруденційного нагляду здійснюється унапрямку вдосконалення методології макропруден-ційного аналізу, пруденційних норм банківського ре-гулювання з врахуванням особливостей недостатньодиверсифікованих економік; посилення орієнтаціївалютно-курсової політики на упередження і раннєреагування на дисбаланси у валютній сфері з метоюврахування валютних ризиків, вдосконалення мето-дології визначення нормативу адекватності капіта-лу, врахування взаємозалежності різних категорійризику та розробка комплексу базових і додатковихзаходів й інструментів нейтралізації валютних ри-зиків.

Починаючи з 1 січня 2016 року в ЄС започатко-ваний Єдиний механізм санації європейських банків(Single resolution mechanism, SRM) [4], який є суттє-вим доповненням до єдиного наглядового механіз-му (Single Supervisory Mechanism, SSM), що покли-каний, в першу чергу, захищати платників податків,які постраждали найбільше при реструктуризаціїбанків.

Важливим напрямком діяльності Банківського со-юзу стало формування Єдиного механізму санаціїбанків, що реалізується Єдиною радою санації банків

(Single Resolution Board), яка має право надавати реко-мендації Європейській Комісії, ЄЦБ тощо та проводитикоординацію планів із санації. До того ж був створенийЄдиний фонд з санації (Single Resolution Fund). Очікуєть-ся, що в розпорядженні фонду до кінця 2025 року пере-буватиме до 1% усіх застрахованих депозитів держав-членів Банківського союзу [5].

Дія механізму передбачається за наступною схе-мою: якщо Єдиний наглядовий орган або націо-нальні уповноважені відомства визнають, що банкблизький до банкрутства або вже не може само-стійно функціонувати, то в дію вступає Єдиний ме-ханізм санації.

В Євросоюзі прийнята Директива з реструктуризаціїі санації банків (Bank Recovery and Resolution Directive —Directive 2014/59/EU) [6], яка визначає правила вико-ристання національних і загальноєвропейських коштівпід час їх рятування, а також загальноєвропейські пра-вила щодо здійснення банківського нагляду. Відповід-но до даної Директиви серйозні загрози ліквідності таплатоспроможності мають бути мінімізовані ще на етапіпруденційного моніторингу банків.

Згідно з Директивою до основних інструментів са-нації банків відносяться:

— продаж бізнесу;— тимчасова передача бізнесу;— поділ активів за якісними характеристиками;— конвертація власних коштів кредиторів банку в

капітал банку (так звана процедура bail-in).Зазначені інструменти мають застосовуватися об-

грунтовано та швидко з метою уникнення ініціюванняпроцедури банкрутства банку зі сторони компетентно-го органу, який повинен забезпечити дотримання правзацікавлених осіб.

Головна ідея фінансового здоровлення банків поля-гає у тому, що тягар збитків мають нести, в першу чер-гу, акціонери. У разі нестачі ресурсів у акціонерів дляпокриття збитків залучаються кошти кредиторів і вклад-ників банків, які трансформуються в їх капітал. Лише вокремих випадках використовуються кошти платниківподатків. Слід наголосити, що державна підтримка, якапредставляє собою реалізацію функцій кредитора остан-ньої інстанції, є однією з необхідних умов забезпечен-ня фінансової стійкості банківської системи, передусім— ресурсної стабільності банків та недопущення відто-ку коштів із банківської системи через панічні настроївкладників у разі появи перших ознак кризової ситу-ації.

Аналіз світового антикризового досвіду показує, щоз панічними настроями вкладників досить успішновдається справлятися органам зі страхування депозитів.Протягом останніх 20 років подібні системи були впро-ваджені в більшості розвинених країнах та країнах, щорозвиваються, у тому числі в якості реакції на банківськікризи 80-х і 90-х років минулого століття. Багато в чомузавдяки ефективним системам страхування депозитів уході кризи не застосовувалися такі жорсткі та непопу-лярні антикризові заходи, як введення мораторію назадоволення вимог кредиторів банків чи так звані "бан-ківські канікули".

В якості основного заходу протидії панічним на-строям вкладників стало підвищення рівня страхово-го відшкодування за вкладами. Так, у США розмір га-рантованої страхової виплати вкладникам бувзбільшений до 250 тис. дол. В ЄС було прийнято рішен-ня про підвищення мінімального рівня захисту депо-зитів у всіх країнах до 100 тис. євро. Так само був ска-сований механізм франшизи (Coinsurance), відповід-но до якого допускалася можливість відшкодовуватидепозити на 90%. Необхідно відзначити, що в рядікраїн (Німеччині, Австрії, Франції, Малайзії, Гонкон-гу, Сінгапурі та ін.) на період кризи була введенанавіть повна гарантія відшкодування за вкладами всіхбанків.



Надзвичайно важливим заходом для забезпеченняна глобальному та національному рівнях фінансовоїстабільності банківського сектору є постійний моніто-ринг виконання банками та їх регуляторами рекомен-дацій Базельського комітету з банківського нагляду. Уцьому контексті доречно розглянути звіт цього коміте-ту, який був опублікований у березні 2018 року [7].Оновлений актуальний звіт "Basel III: Monitoring Report"демонструє прогрес у гармонізації фактичних показ-ників стабільності банківських систем світу з критерія-ми, визначеними положеннями Базель III. Згідно з ре-зультатами звіту, усі 193 банки з досліджуваної сукуп-ності фінансових установ (у вибірку входять 106 банківГрупи 1, із капіталом понад 3 млрд євро, у т.ч. 30 сис-темно-значимих, а також 87 банків Групи 2, капітал якихскладає менше 3 млрд євро) відповідають вимогам Ба-зель III щодо мінімальних і цільових вимог до коефіціє-нту капіталу першого рівня (Common Equity Tier 1 —СЕТ1), які було погоджено наприкінці 2015 року. Прицьому усі системно важливі банки для глобальної банк-івської системи (Global Systemically Important Banks —G-SIB) відповідають встановленим мінімальним вимогамдо рівня банківської ліквідності.

Порівняно з попереднім звітним періодом (грудень2016 р.), середній коефіцієнт капіталу першого рівнязбільшився з 12,3% до 12,5% для банків Групи 1 (у т.ч.для групи глобально важливих із 12,3% до 12,4%) та із13,4% до 14,7% для банків Групи 2. При цьому усі безвинятку банки Групи 1 та Групи 2 (у тому числі всі 30 G-SIB банків) відповідали вимогам щодо мінімальногорівня капіталу 1-го рівня у 4,5% та цільового рівня7,0%, тобто, включаючи буфер консервації капіталу(табл. 1).

Враховуючи встановлені до 2022 року мінімальнівимоги до обсягу банківського капіталу, сукупнийдефіцит власного капіталу по глобально важливихбанках скоротився із 116,4 млрд євро до 109,0 млрдєвро.

Зростання показника CET1 у банках Групи 1 про-тягом 2017 році зумовлене збільшенням прибутку,отриманого найбільш великими банками світу із кате-горії G-SIB. Так, прибуток після оподаткування длябанків Групи 1 значно збільшився протягом останніхшести місяців та досяг історичного максимуму у212,8 млрд євро за перше півріччя 2017 року. При цьомубільш ніж 65% прибутку після оподаткування банків 1-ї

групи припадає на глобально важливі банки із категоріїG-SIB [7].

Середній коефіцієнт достатності капіталу 1-го рівня(Tier 1 Leverage Ratios) становить 5,8% для банків Гру-пи 1 (у тому числі для глобально важливих банків 5,7%)та 5,6% для банків групи 2.

Середній коефіцієнт покриття ліквідністю длябанків групи 1 становить 134,0%, а для банків групи 2 —174,9%, тоді як наприкінці грудня 2016 р. його значеннядорівнювали 131,4% та 159,3%, відповідно. Середнійкоефіцієнт чистого стабільного фінансування становить116,9% для банків групи 1 та 117,6% для банків 2 групина кінець червня 2017 року, порівняно із 115,8% та114,1%, відповідно, наприкінці грудня 2016 року.

Нині 98,8% банків 1-ї групи та всі без винятку банкигрупи 2 у вибірці вже відповідають або перевищуютьмінімальну вимогу до показника LCR у 100% (при цьо-му усі без винятку банки групи 1 та групи 2 мають LCR,що дорівнює або перевищують мінімальну вимогу у 80%,що застосовується з січня 2017 року). При цьому 93,1%банків 1 групи та 93,8% банків 2 групи відповідають абоперевищують 100% мінімальну вимогу до показникаNCFR (усі банки групи 1 та 98,8% банків 2 групи пере-вищують значення NCFR у 90% на кінець червня 2017року) [7].

За результатами дослідження можемо прийти довисновку, що основний прогрес у адаптації банківсь-ких систем світу до положень Базель III досягнутийу таких сферах, як забезпечення мінімальних вимогдо капіталу, управління ризиками, створення захис-них буферів капіталу та управління ліквідністю. Вод-ночас ключове завдання на перспективу — це встанов-лення рамок діяльності, які мають забезпечитистійкість та надійність системно-важливих банків гло-бального рівня (G-SIB).

Незважаючи на той факт, що у розвинутих зару-біжних країнах пріоритетом є не подолання, а своєчас-на діагностика та оперативне запобігання розвитку бан-ківських криз, заходи раннього перешкоджання поши-ренню деструктивних кризових процесів займають ва-гоме місце в сучасній їх багатогранній регулятивній кон-струкції та системі банківського нагляду. У процесі до-слідження систематизовано перелік заходів ранньогореагування на фінансові кризи, що використовувалисьбанківськими системами провідних країн світу під часостанньої глобальної кризи. Як засвідчив аналіз світо-

Індикатори стійкості

31 грудня 2016 року 30 червня 2017 року

Група 1

З них

системно-

значимі G-SIB

Група 2 Група 1

З них

системно-

значимі G-SIB

Група 2

Коефіцієнт капіталу першого рівня (Common

Equity Tier 1 - СЕТ1), (%)

12,3 12,3 13,4 12,5 12,4 14,7

Загальна здатність банків

поглинати збитки ( Total

Loss Absorbency Capacity -

TLAC) (млрд євро)

116,4 116,4 - 109,0 109,0 -

Загальні активи

(млрд євро)

67,96 44,49 5,00 66,68 43,52 4,788

Коефіцієнт

співвідношення власних і

залучених коштів, (%)

5,8 5,8 5,5 5,8 5,7 5,6

Коефіцієнт покриття

ліквідністю

(Liquidity Coverage Ratio –

LCR), (%)

131,4 128,6 159,3 134,0 130,8 174,9

Коефіцієнт чистого

стабільного фінансування (Net Stable Funding Ratio -

NSFR), (%)

115,8 117,3 114,1 116,9 119,3 117,6

Таблиця 1. Зміна ключових індикаторів за даними моніторингу "Basel III: Monitoring Report"




вої банківської практики, до типових заходів антикри-зової спрямованості відносяться регулювання обліко-вої ставки та нормативів обов'язкового резервування,збільшення страхової суми гарантування за депозитни-ми вкладами фізичним особам, надання розширенихдержавних гарантій за міжбанківськими депозитами,адресна фінансова допомога системно-важливим кре-дитним організаціям, викуп проблемних активів банківта додаткова капіталізація банків.

Особливості регулятивної конструкції зарубіжно-го банківського сектору в посткризовий період поляга-ють у зміщенні акцентів із використання постреактив-них заходів реагування на кризи до впровадження ви-переджальних превентивних заходів, спрямованих нанедопущення та раннє виявлення можливих загроз бан-ківському сектору. Ключовими елементами сучасноїсистеми упередження банківських криз є нарощуваннякапітальної стійкості та утворення банками буферівкапіталу, зміна вимог до структури капіталу та збіль-шення частки капіталу першого рівня, зміна підходів доуправління короткостроковою і довгостроковоюліквідністю, а також проведення регулярних сценарнихстрес-тестів на предмет стійкості банківської системи,із приділенням виняткової уваги глобальним та націо-нальним системно важливим банкам.

ВИСНОВКИНа сучасному етапі розвитку світової банківської

системи істотно збільшується перелік ризиків, що ство-рюють загрози її стабільності і провокують фінансовікризи, при цьому наслідки таких криз можуть мати ка-тастрофічний характер. З урахуванням високих загрозстабільності банківського сектору, необхідно розро-бити на глобальному рівні ефективний багатовектор-ний регулятивний механізм запобігання фінансовимкризам, який буде спрямований на: раннє розпізнаван-ня загроз і прогнозування криз; прийняття превентив-них заходів щодо уникнення і локалізації кризовихявищ; оперативне реагування на перші прояви кризидля недопущення економічних шоків, а також розроб-ку нормативно-правового, методичного, інструмен-тального та інституційного забезпечення регулятивнихзаходів.

З метою подолання проблем банківського секторуУкраїни, враховуючи зарубіжний досвід, пріоритетни-ми для НБУ є прийняття середньо- і довгостроковихстабілізаційних заходів, зокрема підвищення капіталі-зації та вимог до структури власного капіталу; форму-вання банками захисних буферів капіталу; обмеженнявеликих кредитних ризиків, створення додаткового за-пасу ліквідності та зменшення чутливості банків до ва-лютних ризиків. Не менш важливого значення набува-ють заходи структурної дії, зокрема формування кон-цептуально нового підходу до системи управління ри-зиками; запровадження системи стрес-тестування напостійній основі; удосконалення оцінки кредитних ри-зиків; запровадження кластерного підходу до банківсь-кого нагляду; встановлення особливих вимог до систем-

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА

но важливих банків та розробка нормативно-правовоїбази щодо посилення відповідальності акціонерів такерівництва банків за їх діяльність.

Література:1. Вдовичин Я.І. Роль єдиного наглядового механі-

зму в забезпеченні стабільності Єврозони // Науковийвісник ХДУ. — Херсон. 2014.— № 7. — С. 67—71.

2. Савчук С.С. Створення Європейського банківсь-кого союзу як завершальна стадія формування Еконо-мічного і валютного союзу ЄС // Журнал порівняльно-го і європейського права [Електронне фахове видання].— Вип.1, 2017. — С. 76—87.

3. Banking Union [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://ec.europa.eu/finance/general-policy/banking-union/index_en.htm

4. Single Resolution Mechanism (SRM) [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://srb.europa.eu/en/content/single-resolution-mechanism-srm

5. What is the Single Resolution Fund? [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://srb.europa.eu/en/content/single-resolution-fund

6. Directive 2014/59/EU [Електронний ресурс]. —Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2014/59/oj

7. Basel III Monitoring Report March 2018 [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: https://www.bis.org/bcbs/publ/d433.pdf

References:1. Vdovychyn, Ya.I. (2014), "The role of a single

supervisory mechanism in ensuring of the Eurozonestability", Naukovyj visnyk KhDU, vol. 7, pp. 67—71.

2. Savchuk, S.S. (2017), "Creation of the EuropeanBanking Union as the final stage of the formation of theEconomic and Monetary Union of the EU", Zhurnalporivnial'noho i ievropejs'koho prava, vol. 1, available at:http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pravo/article/download/3081/2765 (Accessed 15 October 2018).

3. European Commission (2018), "Banking Union",available at: http://ec.europa.eu/finance/general-policy/banking-union/index_en.htm (Accessed 16 October 2018).

4. The Single Resolution Board (2018), "SingleResolution Mechanism (SRM)", available at: https://srb.europa.eu/en/content/single-resolution-mechanism-srm (Accessed 16 October 2018).

5. The Single Resolution Board (2018), "What is theSingle Resolution Fund?", available at: https://srb.euro-pa.eu/en/content/single-resolution-fund (Accessed 16October 2018).

6. Access to European Union law (2014), "Directive2014/59/EU", available at https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2014/59/oj (Accessed 14 October 2018).

7. Basel Committee on Banking Supervision (2018),"Basel III Monitoring Report, March 2018", available at:https://www.bis.org/bcbs/publ/d433.pdf (Accessed 15October 2018).Стаття надійшла до редакції 22.10.2018 р.