9 1

Ïèòàííÿ ³ñòî𳿠òà ³ñòîð³îãðàô³¿Ë

²ÒÎ-Î

ѲÍ

Ü 3-4

/20

09

ÃÓÌÀ

ͲÒÀ

ÐÍÈ

É Æ

ÓÐÍÀ

Ë

Німецька окупація принесла з собоювеличезні зміни не тільки в політичне, а й вгромадське і культурне життя України вцілому і Дніпропетровщини зокрема. Однимз нових явищ в українському суспільствістало виникнення великої кількості місцевихі загальноукраїнських громадсько-політичних та іншого роду об’єднань таорганізацій. Суспільно активні громадянипочали створювати різноманітні організації,які б сприяли відновленню або змінікультурно-освітнього , соціально -економічного, політичного та інших аспектівукраїнського життя у відповідності звласними поглядами і прагненнями.Члени Організації українських

націоналістів (ОУН) прагнули використатитакі організації як легальне прикриття дляширення самостійницьких ідей, томупитанню проникнення в подібні організаціїобидві фракції ОУН надавали особливогозначення . Це чітко простежується вінструкціях про підготовку до очікуваноїрадянсько-німецької війни, які були доведенідо провідників ОУН в Україні в квітні 1941 р.в них говорилося: “Організованість – це

М.А.СЛОБОДЯНЮК УДК 94 (477.7)

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇДНІПРОПЕТРОВЩИНИ В ПОЛІТИЧНІЙРОБОТІ ОУН

В статті прослідковується діяльність первинних організацій ОУН на територіїДніпропетровської області, спроби опору фашистській окупаційній адміністрації.Ключові слова: Дніпропетровщина, ОУН, окупаційний режим.В статье рассматривается деятельность первичных организаций ОУН на территории

Днепропетровской области, попытки сопротивления фашистской оккупационнойадминистрации.Ключевые слова: Днепропетровщина, ОУН, оккупационный режим.The article deals with the activity of the OUN illegal organizations in the Dnipropetrovsk region

during the Second World War.Key words: Dnipropetrovsk, OUN, occupation regime.

знана сила. Силу засвідчить українськийнарод перед чужинцем теж тоді, коли вінвиступатиме організований у різнихформах... З самого початку – ще з кінцевихднів збройної боротьби починаючи, повестипропагандивну акцію за самоорганізаціюгромадянства в усіх ділянках громадськогожиття під кличем : “Сила Народу ворганізації!” цю акцію постійно ступенуватив напрямі : ні один українець - позаорганізованим життям; ніхто не ходитьодинцем!.. Форми організації, що їх треба впершу чергу пропагандивно підготовити,такі: організація молоді й спортивно-військових установ, жіноцтва, служба працій харитативні (націоналістична службанародові, Червоний Хрест), професійні,культурні, культурно-освітні, організаціїучасників війни й революції та інші”. В цихінструкціях надаються також конкретнівказівки про створення і керування роботою“Українського Червоного Хреста ”,молодіжною організацією “Січ”, товариством“Просвіта” тощо [7. С. 15, 51, 53].

˲Ò

Î-Î

ѲÍ

Ü 3

-4/2

00

9 Ã

ÓÌÀ

ͲÒ

ÀÐÍ

ÈÉ

ÆÓÐ

ÍÀ

Ë

9 2

Ì.À.Ñëîáîäÿíþê

Ãðîìàäñüê³ îðãàí³çàö³¿...

У відповідності зі своїми намірамистворити Українську державу в “тінінімецького походу”, ОУН напередоднірадянсько-німецької війни формуєспеціальні похідні групи, які повинні булипросуватися на Наддніпрянську Українуслідом за німецькими військами іопановувати там цивільну владу. У похіднихгрупах налічувалося від 3 до 5 тис. осіб,розділених на 3 великі групи: “Центр”,“Північ”, “Південь”. Завданням похіднихгруп було виявляти національно свідомихукраїнців, організовувати органи місцевогосамоврядування і проводитипропагандистську роботу. Більш конкретнозавдання похідних груп сформульовані вквітні 1942 р. у політичних постановах IIКонференції ОУН: “організація провідногоактиву як керівної всеукраїнської політично-творчої сили; створення організаційноїмережі, що проводитиме політичну боротьбуна всіх ділянках; політичне навчаннякерівних кадрів; політичне активізуваннявсіх сил міста і села; виховання молоді;організація й активізація жіноцтва ;прищеплення народові віри у власні сили іперемогу; прищеплення націоналістичноїідеї…; охоплення міст, промислових центрів,особливо робітничого елемента…;опанування зверху і знизу осередківсуспільного, господарського, професійного,транспортного, культурно-освітнього тарелігійного життя, звертаючи увагу нанайбільш важливі з погляду стратегічно-політичного осередки , або загроженінаступом чужинців, зокрема москалів” [13.С. 17-18].Про втілення цих інструкцій в життя

свідчить повідомлення німецької поліціїбезпеки від 23 жовтня 1941 р.: “Бандерівціведуть спеціальну пропаганду серед жінок імолоді. Крім того, бандерівці намагаютьсярозставити своїх людей в культурних,наукових та інших неполітичних організаціяхз тим , щоби вести там роботу внаціоналістичному дусі . З бокубандерівського руху особлива увагаприділяється... об’єднанню “Просвіта” [8. С.

199]. Така увага пояснювалася тим, щолідери ОУН розуміли, що не отримають длясебе міцного підґрунтя у НаддніпрянськійУкраїні доки міста будуть лишатисяостровами російської культури, а культурній освітні заклади не стануть речникаминезалежницьких ідей.Тому, за задумом націоналістів, головною

установою , через яку ці ідеї малипоширюватися , повинна була стати“Просвіта”. До товариства могли вступититільки особи української національності .Статут “Просвіти” проголошував своїмзавданням сприяння створенню українськоїдержави через піднесення національно-освітнього рівня своїх членів, організаціюнаціонально-побутових свят, вистав, розваг,концертів, лекцій. Через легальні осередки“Просвіти”, в якій вони грали провідну роль,націоналісти виконали більшу частину своєїпропагандистської праці, поки німці незаборонили її діяльність у середині 1942 р.Більшість “Просвіт” НаддніпрянськоїУкраїни знаходилися під контролем ОУНМельника, але в Дніпропетровській областівони здебільшого підпорядковувалисябандерівцям.Місцеві адміністрації, які знаходилися

під контролем націоналістів, всіляко сприялидіяльності “Просвіт”. Завдяки бургомістрові,який був членом ОУН Бандери , всікінотеатри і клуби Кривого Рогу та йогорайонів невдовзі після окупації булипередані цьому товариству [9. С. 10]. Улистопаді 1941 р. в Широківському районіДніпропетровщини бандерівцямизасновано товариство “Просвіта”, в якомунараховувалося до тисячі членів, що говорилопро популярність цього товариства середнаселення і його великі потенційніможливості. Товариство відкрило Будинок“Просвіти” в с.Широке, заснувало на селах14 хат-читалень, 6 музичних гуртків [5].В архівних документах є згадки й про

інші організації, які використовували оунівці.По всій території РКУ активно діявУкраїнський Червоний Хрест (УЧХ), якийофіційно займався полегшенням важкого

9 3

˲ÒÎ

-ÎÑ

²ÍÜ 3

-4/2

00

9 ÃÓÌ

ÀÍ

²ÒÀÐÍ

ÈÉ

ÆÓÐÍ

ÀË

Ïèòàííÿ ³ñòî𳿠òà ³ñòîð³îãðàô³¿

становища полонених червоноармійців внімецьких таборах, але крім того, працівникиУЧХ проводили серед полоненихнаціоналістичну агітацію, вербуючи кадридля ОУН [8. С. 102]. Дж.Армстронг пише,що ОУН Мельника стала організатором УЧХв Дніпропетровську, який діяв як центрнаціоналістичних сил [14. Р. 168]. Як і увипадку з “Просвітою”, однією з причинрозпуску УЧХ в липні 1942 р. було активнейого використання оунівцями. “Заражений”націоналістами УЧХ був реорганізованийнімцями у Всеукраїнський КомітетДопомоги. В документах ця організаціязустрічається під різними назвами :товариство “Допомога”, “Самодопомога”,“допомоговий комітет”. Завданням комітетубуло надання матеріальної допомогисиротам , багатодітним сім’ям,військовополоненим, біженцям, інвалідам,громадянам , що постраждали відкомуністичного терору. Цю організацію ОУНтакож використовувала у своїй боротьбі, алемісцеві осередки “Самодопомоги” існувалияк “добродійницькі відділи” при місцевихадміністраціях. Тому з витисненням оунівцівз органів влади , припинилося йвикористання “Самодопомоги”. У КривомуРозі і в Широківському районі за ініціативоючлена ОУН Я.Потічного створено молодіжнеспортивне товариство “Січ”. Члени “Січі”провели кілька товариських футбольнихматчів з румунськими , угорськими інімецькими вояками. Так, 17 жовтня 1941 р.у місті відбувся футбольний матч міжфутболістами “Січі” і командою німецькихвійськових “Люфтнахріхтен” [4]. Також уДніпропетровську діяв Українськийнаціональний клуб на чолі з І.Соколом. Клубоб’єднував 7 гуртків чисельністю в 170 чол. іставив за мету національне вихованняукраїнців шляхом театральних вистав, бесід,лекцій [2. Оп.4, спр.52, арк.93].Цікавим фактом було існування на

Дніпропетровщині політичних партій.Однак, наскільки їх діяльність справдівідповідала визначенню “політична партія”,нам не відомо. У Дніпропетровському

облархіві є кілька згадок про ці партії, але ніточний час їх виникнення, ні кількість членів,ні чітка програма цих партій невідома. Вонивиникли у 1941 р. і, вірогідно, існували всьогокілька місяців до переходу області під владуцивільної адміністрації Коха. Зокрема цебула “Українська мужича партія”, головнимгаслом якої була боротьба проти“більшовицько-комуністичної влади”. Протечлени партії займалися не стільки політикою,скільки організацією в сільській місцевостібірж праці, кооперативів, освітніх установ,поновленням церковного життя. Ймовірно,що її організаторами були розкуркуленірадянською владою селяни або українськінаціоналісти . Подібною діяльністюзаймалася й “Еволюційна партія соціальнихреформ”. Члени обидвох партій відстоювалинеобхідність створення Українськоїдержави, визволення робітничого класу,розпуск колгоспів і впровадження приватноївласності на землю , українізаціюнавчальних закладів, звільнення полонених[3. Оп.1, спр.935, арк.394].Своєрідними громадськими

організаціями виступали, на нашу думку, іредколегії дозволених німцями газет. Членицих редколегій займалися не тількижурналістикою, а й брали активну участь усуспільному житті. Цим вони справляли нагромадськість вплив , який частоперевищував вплив чисто громадськихорганізацій. Формування державницькихдоктрин, тлумачення ідеології українськогонаціоналізму, згуртування українців –провідні теми початкового етапу (до початку1942 р.) функціонування окупаційної преси[6. С.10].В Південній Україні почали виходити

національно спрямовані газети “Українськадумка” в Миколаєві, “Українські вісті” вКіровограді , “Дзвін” у Кривому Розі,“Промінь” у Нікополі, “Кам’янські вісті” уДніпродзержинську, “Голос Дніпра” уХерсоні. Ці органи міських управ не писаливідверто про ОУН, але були пропагандистамисамостійницьких ідей. Це пояснюється тим,що серед журналістів було багато

˲Ò

Î-Î

ѲÍ

Ü 3

-4/2

00

9 Ã

ÓÌÀ

ͲÒ

ÀÐÍ

ÈÉ

ÆÓÐ

ÍÀ

Ë

9 4

Ì.À.Ñëîáîäÿíþê

Ãðîìàäñüê³ îðãàí³çàö³¿...

українських націоналістів. Наприклад, доОУН належали редактори газети “Промінь”О.Поночівний і Є.Шкандель. Редакторомгазети “Дзвін” був репресованийбільшовиками письменник М.Пронченко. Вжовтні 1941 р. в газеті з’являються статті проЄ.Коновальця , С.Петлюру та іншихнаціональних героїв [4]. Члени редколегії“Дзвону” брали участь у виданні в КривомуРозі збірки “Тризуб”, до якої ввійшлиоунівські і козацькі пісні, гімн “Ще невмерла Україна”. “Кам’янські вісті”очолював член ОУН І.Куменко [2. Оп.4,спр.52, арк.47, 86-89].Суспільно вагомою була також діяльність

українських драматичних театрів та гуртків.Дослідник В.Гайдабура розглядає діяльністьукраїнського театру 1941-1944 рр. як одну зважливих сторінок історії“антибільшовицького та антифашистськогодуховного спротиву”. Він твердить, що, ватмосфері нищення суспільних інститутів,звуженого літературно-мистецького життя(особливо в невеликих містах), відсутностівітчизняного кінематографа, закриттямузеїв, бібліотек, обмеженого до чотирьохкласів шкільного навчання та припиненоїдіяльності вищої школи, театр як художньо-естетичний, виховний заклад перебирає насебе панівну роль [1. С.8, 14].У Дніпропетровську , Запоріжжі ,

Мелітополі, Бердянську, Херсоні відкрилисятеатри, репертуар яких складався з творівнаціональної класичної спадщини ,переважно історично-побутового змісту, якіподавалися в націоналістичному викладенні.В окупованій Україні театри користувалисянеабикою популярністю, що відкривало дляОУН широкі пропагандистські можливості.Так, з початку роботи і до 31 березня 1942 р.Дніпропетровський драматичний театрвідвідало 45.589 глядачів [10. Оп.1, спр.6,арк.32]. У Дніпродзержинську багатовиступів здійснила українська хоровакапела під керівництвом Чумака [11. Оп.23,спр.115, арк.54]. Крім того, оунівці посилалипо Україні мандрівних бандуристів і артистів,

які вели серед населення націоналістичнуагітацію.В цілому опанування органів

самоврядування і громадського життя булодля членів похідних груп ОУН доситьуспішним. Це пояснювалося , головно,цілеспрямованою роботою оунівців в цьомунапрямку, вакуумом влади і нестачею, черезвійну та евакуацію, місцевих кадрів, здатнихвзяти на себе керівництво в ситуації, щосклалася.Така жвава діяльність ОУН зовсім не

відповідала планам окупантів щодо України.Хоча похідні групи ОУН не ставили собі замету антифашистську боротьбу, але їхдержавотворча діяльність входила усуперечність з прожектами гітлерівців щодоУкраїни. Активна діяльність націоналістів немогла не розлютити і не стривожити німців.Німецьке командування видало рядциркулярів для командирів військовихчастин, які попереджали, що місцеві органивлади є виключно допоміжними. У керівнихвказівках “Про ставлення військових частиндо українського населення” за № 119говорилося : “створені українськиминаціоналістами місцеві самоуправління... неповинні розглядатися як самостійніуправління чи уповноважені від вищихвластей, але як довірені для зв’язку знімецькими воєнними властями, завданнямяких є виконувати розпорядження останніх...Ніякої партійної політики не допускається”[12. Оп.1, спр.182, арк.75, 77].Наприкінці 1941 р. окупанти посилили

контроль за всіма українськимитовариствами і заборонили будь-які публічнізібрання , за винятком попередньодозволених службових завдань. Крім того,заборонялося створення будь-яких новихтовариств. А на початок 1942 року більшістьукраїнських громадських організацій, якіздавалися гітлерівцям небезпечними, відЧервоного Хреста до спортивних клубів,були розпущені або реорганізовані. Такожзакінчився короткий період відносноїсвободи у поширенні незалежницьких ідейчерез окупаційну пресу. Завдяки

9 5

˲ÒÎ

-ÎÑ

²ÍÜ 3

-4/2

00

9 ÃÓÌ

ÀÍ

²ÒÀÐÍ

ÈÉ

ÆÓÐÍ

ÀË

Ïèòàííÿ ³ñòî𳿠òà ³ñòîð³îãðàô³¿

монополізації видавничої справи, жорсткійцензурі і прямим репресіям, публікаціятаких матеріалів припиняється, а газетистають відвертим знаряддям геббельсівськоїпропаганди, друкуючи виключно матеріали,що вихваляли “новий порядок”, відозви іоголошення окупаційної адміністрації. Зредколегій газет звільняються абозаарештовуються прихильникинаціоналізму. Закривається національноспрямована газета “Вільна Україна”, якузамінено на цілком колаборантську“Дніпропетровську газету”. Українськітеатри під загрозою переслідувань такожзмушені були уникати прямоїсамостійницької агітації.

Дієвою формою антиукраїнськихрепресій нацистів стало витисненнянаціоналістів з окупаційних органів влади,господарських і громадських установ. Цейнімецький захід зашкодив підпіллю ОУН неменше, ніж фізичні репресії , оскількиздебільшого посади , з яких звільненосамостійників , посідали фольксдойчі,білогвардійські емігранти, “приховані”комуністи і пристосуванці.Таким чином, на початку нацистської

окупації Дніпропетровщини Організаціяукраїнських націоналістів активно залучаєсвоїх членів до участі у різного роду існуючихі створення нових громадських організацій.Ці організації мали використовуватися дляконтролю над громадським життям ,залучення до своїх лав нових членів тапоширення самостійницьких ідей. Протетака діяльність ОУН увійшла в суперечністьз планами нацистів щодо України.Окупаційні власті розпочали витисненнянаціоналістів з легальних громадськихорганізацій, що відкрило туди дорогу длярадянських агентів та інших противниківнаціоналізму, суттєво послабило вплив ОУНна народні маси, звузило її можливості уздійсненні своєї політики на територіїДніпропетровщини.

Джерела та література1. Гайдабура В.М. Сценічне мистецтво в Україні періоду

німецько-фашистської окупації (1941-1944 рр.):Автореф. дис… д-ра мистецтвознав.: 17.00.01 /Нац.муз.акад. України ім. П.І.Чайковського. – К., 1999.– 28 с.

2. Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19.3. Державний архів Дніпропетровської області. – Ф.

2276.4. “Дзвін”. – 1941. – 19 жовтня.5. “Дніпропетровська газета”. – 1941. – 15 листопада.6. Курилишин К.М. Україномовна легальна

періодикачасів нацистської окупації (1939-1944):Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Ін-тукраїнознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. –Львів, 2008. – 17 с.

7. Мудрик-Мечник С. ОУН в Україні і за кордоном підпроводом С. Бандери. – Львів: Галицька ВидавничаСпілка, 1997. – 142 с.

8. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни: нові документиі матеріали. – К.: Дніпро, 1996. – 496 с.

9. Хобот П., Куделя Д. Діяльність Організаціїукраїнських націоналістів (ОУН) бандерівців наДніпропетровщині в роки німецької окупації (1941-1944) // Борисфен. – 1993. – № 11.

10. Центральний державний архів вищих органів владиУкраїни. Ф.КМФ-8.

11. Центральний державний архів громадськихоб’єднань України. Ф.1.

12. Центральний державний архів громадськихоб’єднань України. Ф.62.

13. Шанковський Л. Похідні групи ОУН. (Причини доісторії похідних груп ОУН на центральних і східнихземлях України в 1941-1943 рр.). – Мюнхен:Український самостійник, 1958. – 368 с.

14. Armstrong J. A. Ukrainian Nationalism 1939-1945. 3rded. – Englewood, Colorado, U.S.A.: Ukrainian AcademicPress, 1990. – 271 p.