Dverij - SOPILKA (Shkola Gry) Chast-2

СОПІЛКАшкола гри на хроматичній сопілці

.Частина друга.

Дверій Р. Є. СОПІЛКА. Школа гри на хроматичній сопілці / частина друга /.– Львів: ЦТДЮГ, 2008. – 67 с.

Рецензенти:Гуцал В.О. – народний артист України, лауреат Національної премії

ім.Т.Шевченка, художній керівник і головний диригентНаціонального оркестру народних інструментів України

Грабець Л.О. – учитель Коломийської СЗШ № 1ім.В.СтефаникаЯремко Б.І. – кандидат мистецтвознавства, професор Рівненського державного

інституту культури

Відповідальний за випуск:Кузик О.Є. – кандидат педагогічних наук, директор Центру творчості дітей та

юнацтва Галичини

Заслухано та обговорено на засіданні кафедри культурології Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Рекомендовано до друку Методичною радою Центру творчостідітей та юнацтва Галичини (протокол № 4 від 18.06.2008 р.)

Школа гри на хроматичній сопілці призначена для учителів загальноосвітніх і позашкі-льних навчальних закладів, учнів і студентів музичних шкіл і училищ, керівників художніхколективів фольклорного спрямування.

Видання складається із трьох посібників (3-х частин). Кожен з яких має по два розділи:у першому подано репертуарний матеріал, у другому – методичний.

Репертуарний матеріал видання – це автентичний фольклор у записах М.Байко,Я.Бодака, А.Гуменюка, О.Дверій, Р.Дверія, К.Квітки, Я.Полянського, С.Стельмащука,М.Чудака, Б.Яремка й ін.; вправи на розвиток виконавської техніки сопілкаря; обробки на-родних мелодій П.Ґерґелі, Ф.Колесси, М.Корчинського, Ю.Корчинського, Б.Котюка.

Методичний матеріал 1-ї частини школи гри на сопілці складається з короткої довідкипро сопілку, порад учителеві щодо організації навчального процесу, пропозицій щодо твор-чих завдань, а також викладу орієнтовного змісту занять із учнями.

Методичний матеріал 2-ї частини складено з викладу змісту занять з учнями, розповідіпро штрихи й способи гри на сопілці, про виконавське дихання сопілкаря.

Методичний матеріал 3-ї частини складається із викладу змісту занять та інформаціїпро запис гармонічних супроводів за допомогою літер і цифр.

Переважну більшість мелодій пропонованого видання згармонізовано С.Хитряком(концертмейстером Заслуженого ансамблю танцю України «Юність»). Це дозволить доєдна-ти до мелодичної лінії сопілки гармонічно грамотний акомпанемент для виконання на цим-балах, бандурі чи гітарі; допоможе при аранжуванні зазначених мелодій для ансамблів та ор-кестрів українських народних інструментів.

Фрагменти видання [у формі уроків гри на сопілці] публікувалися в журналі "Україна"(1984-1985), газеті "Зірка" (1987-1989), й ін., що у значній мірі посприяло поширенню сопіл-кового виконавства серед великого кола шанувальників української народної музики.

© Дверій Р.Є., 2008 © Центр творчості дітей та юнацтва Галичини, 2008

Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освітиУправління освіти Львівської міської ради

Центр творчості дітей та юнацтва Галичини

Роман Дверій

СОПІЛКАшкола гри на хроматичній сопілці

Частина друга

Львів 2008

Ó Р.Є. Дверій. СОПІЛКА. Част.2 2









































ЗМІСТ ЗАНЯТЬ

Нота РЕ2 (с. 2, 3)Сопілкові аплікатури записуються цифрами та літерами.В аплікатурних формулах ком між цифрами не ставимо; крапкою розме-

жовуємо пальці лівої та правої рук [ Л·П , 12345·12345 ].Дужечками виділяємо пальці, поставлені збоку від своїх отворів (на аплі-

катурних малюнках ці пальці позначено стрілочками).Рисочки праворуч аплікатурних формул вказують на пальці, які слід за-

лишити на сопілці, підтримуючи її під час гри наступних нот.Необхідно навчити учнів уміння підшукувати аплікатури, які б забезпе-

чували надійну стійкість сопілці під час гри і, водночас, були б економнимищодо пальцевих рухів.

Розгляньмо, наприклад, пісню № 1.Ноту ЗО [СОЛЬ] у першому, другому та п’ятому тактах варто брати аплі-

катурою 123 ·1 (замість 123·15), – щоб зайвий раз не піднімати мізинець пра-вої руки, граючи наступне РЕ.

Ноту ЛЯ у першому, другому та шостому тактах доцільно брати апліка-турою 12 ·123 ( ·123 – залишаємо від аплікатури ноти РЕ – Л·123).

Ноту ЛЯ у третьому та останньому тактах берімо аплікатурою 12·125.Ноту ЗО у передостанньому такті краще взяти

основною аплікатурою (123·15) – так називаємоаплікатуру, запропоновану Дмитром Демінчуком– автором десятиотвірної хроматичної сопілки.

З’ясуйте з учнями, яке з поєднань нот зручніше:[ЗО ↔ РЕ] 123·15 ↔ Л·123 , чи 123·1↔ Л·123 ?[ЛЯ ↔ РЕ] 12·15 ↔ Л·123 , чи 12·1↔ Л·123 ?1. Вивчити вправи 1, 2. Від нот ДО та ЗО навчитися грати вправу 13.2. Прочитати (заграти на сопілці) пісні № 1-10.3. Пояснити учневі терміни:

Монóдія – одноголосний спів без супроводу (сольний або унісонний).Гетерофóнія – спільне виконання одноголосних мелодій із епізодичним

відхиленням від унісону (в якусь іншу мелодію); одна з початкових форм ба-гатоголосся.

Гомофóнія – вид багатоголосся, в якому один з голосів (як правило , вер-хній) є головним, а інші лише супроводжують його, акомпанують йому.

Поліфóнія – багатоголосся, засноване на одночасному сполученні та роз-витку кількох рівноправних мелодичних голосів.

Записати в словничок учня слова: μόνος – (один, єдиний), έτερος (інший),φωνή (звук, голос, мова), ομός (рівний), πολύς (численний)4. Придумати ритм до слів:

Який птах, таке й пір’я, який народ, таке й вбрання.Їж спіле, говори правдиве.Хліб не пада з неба – працювати треба.


Нота ДО-дієз2, нота РЕ-бемоль2 (с.4, 6)1. Вивчити нові пісні.

Користуючись малюнком на с.5 співати й одночасно показувати щаблевубудову пісень № 12, 14-16.

Звернути увагу учня на те, що мелодіям № 12, 15 цілком вистачає одноголівого будиночка; що мелодія пісні № 16 відхиляється на декілька нот у пра-вий будиночок. А от пісня № 14 починається у лівім будиночку, а закінчуєть-ся у правім (переходить із мажору в мінор).

Граючи початкове СІ пісні № 11, підтримуймо сопілку великим, вказів-ним та середнім пальцями правої руки (1·123). Така аплікатура Сі наперед го-тує появу аплікатури ноти РЕ. Тому кажемо, що Сі тут взяте в аплікатурномузв’язку з нотою РЕ (термін М.Корчинського).

У зв’язку з РЕ візьмíмо ноту ЛЯ (12·123) у першому такті пісні № 14; удругому такті пісні № 12; у третьому такті пісні № 11.

У зв’язку з ДІ візьмíмо ноту СІ у третьому та п’ятому тактах пісні № 16.У третьому такті візьмімо Сі аплікатурою 1·1234, у п’ятому – 15·1234.

Граючи хід ..ЛЯ-ЗО-ЛЯ-СІ-ЛЯ-ЗО.. (другий-четвертий такти пісні № 14),підтримуймо сопілку великим та безіменним пальцями правої руки – тобтопідтримуймо сопілку підківкою ·14.

Підківкою ·13 доцільно підтримувати сопілку, граючи хід СУ-ЛЯ-ЛЯ ізшостого такту пісні № 14.

Підківкою ·12 – граючи хід ЛЯ-СІ-ЛЯ із другого такту пісні № 16.2. Запам’ятати та вміти вгадати на слух сьомий та восьмий щаблі (№ 12, 14).Запам’ятати звучання та вміти заспівати повний мажорний тризвук (початокпісні № 15).3. 3а допомогою малюнка на с.5 навчитися грати Ре-мажорну та ре-мінорнугами. Не забудьте нагадати учням, що саме висотне положення третього щаб-ля ладу створює відчуття мажорного чи, навпаки, мінорного нахилу мелодій.4. Вивчити вправу 3. Від ноти РЕ грати вправи 16, 17.5. Навчити учня контролювати свою гру за допомогою магнітофона:

а. включивши клавішу «запис», учень награє на свою учбову плівку пісніта вправи;

б. включивши клавішу «відтворення», уважно вслухається у гру;в. награє на плівку пісні та вправи ще раз, намагаючись уникнути раніше

допущених помилок.До слова: Магнітофон уможливлює не тільки контроль за якістю вико-

нання. Він дає змогу пограти удвох із бандуристом, скрипалем, цимбалістом інавіть із цілим оркестром (якщо попередньо записати їх гру на плівку).

Записавши один з голосів сопілкового дуету, учень може пограти і сам ізсобою.

Цікаво знати: нині магнітофон не тільки допомагає музикантам готувати-ся до концертів. Він інколи буває рівноправним партнером виконавців-концертантів, супроводжуючи їх імпровізації шумом морського прибою, спі-вом птахів тощо.


Нота МІ2 (с. 6-9)1. Запитати учня, які ноти він завжди виділяє наголосом?

(– нотки, які йдуть одразу за тактовою рискою).Сказати, що це правило має виняток. Ним є так звана синкопа – ритмічна

фігура, в якій наголос перенесено із першої короткої на наступну довшу ноту.Засвоїти ритм синкоп [неспівпадінь метричного та ритмічного наголосів] до-поможуть учневі малюнок та нотний приклад на с.6.2. Вивчити нові пісні.

Ноти СІ, ЛЯ у другому такті пісні № 17 брати у зв’язку з РЕ.Граючи ЛЯ-СІ-ЛЯ першого такту пісні № 18, підтримувати сопілку міс-

точком ·125 ; граючи наступні чотири ноти – підтримувати підківкою ·15.Граючи два перші СІ із третього такту, підтримувати сопілку місточком

·125 ; третє СІ взяти у зв’язку з РЕ (1·123).Ноту ЛЯ із третього такту пісні № 19 та ЛЯ з другого такту пісні № 21

доцільно взяти у зв’язку з МІ, тобто підтримати підківкою ·12.3. Заграти перший такт пісні № 20 основними аплікатурами (123·15, 12·15,1·П, Л·П). Замінити в аплікатурі ноти ЛЯ підківку на місток ·125.

Чи стали рухи рук пластичнішими? Чи досягнуто більшої стійкості ін-струмента під час гри?

Якщо пропонована аплікатура для ноти СІ підходить учневі, то акуратнозапишіть її олівцем над нотним текстом.4. Запам’ятати звучання шостого щабля (№ 19).Навчитися співати октаву (№ 17). Еталоном октави може служити знаменитапісня Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки». Заспівайте пісню учневі –хай підбере її мелодію на сопілці.5. Вивчити вправу 15. Вправу 13 грати від ноти ЛЯ.6. Вивчити вправу 4 способом від кінця. Тобто, насамперед запам’ятати ос-танній чотиритакт вправи (від літери а), потім вчити вправу від літер б, в і т.д.

Важливо знати, що на запам’ятання мелодій (а також віршів) від кінця допочатку витрачається у півтора-два рази менше часу, аніж при звичайномувивчені (від початку до кінця).7. Заграти пісню № 22 на тон нижче (перетранспонувати її в ре-мінор). ??За допомогою Музичного гребінця (див. с.67) проаналізувати її звукоряд.Намалювати будиночок із щаблями дорійського ладу.

Аналіз щаблевої будови мелодій за допомогою Музичного гребінця.А). Записати на смужці паперу призначену для аналізу мелодію назвами нот.Знайти в мелодії тоніку і покласти Музичний гребінець на малюнок із нотни-ми сходинками так (див. с.36), щоб зубчик 1 показував нам її “ім’я”.Б). Підписати під назвами нот числові позначення зубчиків-щаблів.

Транспонування з за допомогою Музичного гребінця.В). Пересуньте гребінець так, щоб зубчик 1 показував нам ім’я нової тоніки.Дивлячись на які ноти вказують інші зубчики, – записати їх назви під число-вими позначеннями щаблів. Заграти ноти рядочку В на інструменті, щоб наслух перевірити правильність нотування мелодії у новій тональності.


Пісня № 10 («Бузько-лелека»)

А)

Б)

В)

сі зо зо

3 1 1

ля фа фа

ля зо

2 1

зо фа

сі сі зо зо

3 3 1 1

ля ля фа фа

ля зо

2 1

зо фа

Кожна мова, – як живий організм, – росте, змінюється, хворіє, виздоров-лює, самовдосконалюється. Деякі слова відходять до словничка маловжива-них слів, їм на зміну приходять десятки нових.

Живе, змінюється й мова музики. Спочатку був ритм, промовляння слів уритмі. Потім з’явилася мелодія, одноголосий монодійний спів.

Тимчасові гетерофонні роздвоєння мелодії сприяли появі двоголосся, апізніше й багатоголосся.

Нинішні музиканти володіють усіма засобами композиторської техніки,виробленими попередніми поколіннями народних і професійних авторів, тане обмежуючись ними, не припиняють пошуків і експериментувань.

Розгляньмо пісню № 23. Композитор Петро Ґерґелі додав до пісні другийголос. Однак замість характерного давній музиці благозвуччя, автор запропо-нував жорсткі звукові поєднання, властиві музиці наших днів.

Ще терпкіше, вуглуватіше звучить супровід, який додав до мелодії пісні№ 22 композитор Богдан Котюк. Але ж і в цьому є краса! Вміймо її почути!

Літерний варіант супроводу пісні № 22 (гармонізація С.Хитряка) задові-льнить, надіємося, всіх, – бо може служити канвою для музичних "вишивань-висловлювань" у стилі будь-якої епохи.8. З’ясувати з учнем, який акорд складають три перші звуки пісні № 23 ?

(- мажорний квартсекстакорд).Грати перший такт цієї пісні від нот ФА, ФІ, ЗО, ЛЯ, СУ, ДО2.

9. Навчитися співати та упізнавати на слух малий мажорний септакорд(- другий такт пісні № 23).


Нота ЛЯ-бемоль, нота СОЛЬ-дієз (с. 10-12)1. Навчити учня понижувати звук ЛЯ.

Перший спосіб (основний): заграти звук ЛЯ, а потім одночасним легень-ким рухом затулити отвори під безіменним і мізинцем лівої руки та всімапальцями правої.

Другий спосіб: заграти звук ЛЯ, а тоді середнім пальцем лівої руки напо-ловину перекрити відповідний отвір.2. Вивчити вправу 5.

Запам’ятати звучання другого низького щабля.Навчитися співати малу септиму вниз.

3. Вивчити нові пісні.Працюючи над піснею № 33, повчіть її спочатку у ФА-мажорі, а вже по-

тім грайте її на пів тона вище.Граючи пісню № 25, ноту ДО (після ноти ЛЯ) беріть якнайлегшим, безу-

дарним затулянням отворів пучками випростуваних пальців. Це посприяєякіснішому лігуванню згаданих нот.

Підківкою ·12 підтримуйте сопілку від першої до останньої ноти у піснях№ 25-27, 31.

Підківкою ·15 підтримуйте сопілку у четвертому-шостому тактах пісні№ 28.4. Користуючись малюнком на сторінці 13, проаналізувати щаблеву будовупісень № 32, 34. Знайти в їх мелодіях відхилення (модуляцію) у паралельнутональність.

Щаблеву будову пісень показувати спочатку на числах-поверхах Замкупаралельних тональностей, а потім на поверхах вежі Об’єднаного звукоряду.Яка із цих споруд краще надається для аналізу мелодій? Чому?5. Навчити учня диригентської схеми на 4.

Диригуючи нові пісні, особливо будьте уважним під час зміни розміру.6. Навчитися співати малу та велику сексти (№ 25, 26).7. Навчити учня знімати розумову та фізичну втому віброгімнастикою ака-деміка Олександра Мікуліна.

Інерційні сили, утворені при виконанні віброгімнастики, активно допо-магають обігу крові у всіх частинах тіла та виводять з організму шлаки. Зав-дяки цьому віброгімнастика О.Мікуліна стала ефективним засобом поперед-ження та лікування ряду хвороб, у т.ч. тромбофлебіту, інфаркту.

а). Стати на пальці ніг так, щоб п’яти піднялися над підлогою на 1 см.б). Різко опуститися на підлогу.

Виконується вправа протягом однієї-двох хвилин. Темп виконання пови-нен бути невисоким – не частіше одного опускання-удару на секунду.

Піднімати п’яти вище одного сантиметра не варто, бо вправа від цього нестане ефективнішою, а лише викличе непотрібну втому ніг.


Нота ФА2 (с.13-15)1. Якщо пограти перші два такти пісні № 35 запропонованою аплікатурою, товідчуємо погойдуванняправої руки при переходіз підківки ·12 (ЛЯ)на підківку ·15 (СУ).

Погойдування виникаєпід час плавного переміщеннязліва направо точки спирання на цівку сопілки “верхніх пальців” (вказівного,середнього, безіменного, мізинця).

Підтримуймо сопілку підківкою ·15 у двох останніх тактах пісні № 35.Постараймося відчувати її “каркас” навіть в аплікатурах ДО1, ДО2.

2. У пісні № 38 першу і останню ноту (ЛЯ) брати у зв’язку з МІ.У зв’язку з МІ брати усі ЛЯ в піснях № 39, 40.У пісні № 40 ноту СІ брати у зв’язку з РЕ аплікатурою 15·123.

3. У пісні № 41 підківкою ·14 підтримуймо сопілку, граючи в другому, чет-вертому, п’ятому, сьомому тактах хід ДІ-СУ-ЛЯ-ЗО.

Ноту СУ із третього такту берімо у зв’язку з РЕ (2·123). Відчуймо митьпереходу "центру стійкості інструмента" із лівої руки у праву [в час зміни утретьому такті ЗО на СУ].4. У першому такті пісні № 42 ноту ЛЯ доцільно підтримати підківкою ·12.

Підківкою ·15 підтримуймо сопілку під час ходу СУ-ЛЯ-ЗО у третьому,восьмому та одинадцятому тактах цієї пісні.5. У першому такті пісні № 43 ноту ЗО слід взяти аплікатурою 123·1, ноту СУ– аплікатурою 2·123.

Аплікатурою 1·15 берімо ЛЯ в другому такті пісні.6. Запам’ятати звучання сьомого низького щабля (початок пісні № 41). Співати та впізнавати на слух 8-й, 7, 7-низький, 6, 5, 4, 3, 3-низький, 2, 2-ниький, 1-й щаблі ладу.7. Вивчити вправу 6. Навчитися співати мажорну гаму та паралельну до неїмінорну (перший – четвертий, дев’ятий – дванадцятий такти вправи 6).

Граючи вправу на сопілці, тихенько співати в паузах (фермата над такто-вою рискою) заграні перед цим інтервали, тризвуки, септакорди. Дати їм на-зви.8. Навчитися супроводжувати основними тризвуками пісню № 43.Уміти розрізняти ці акорди на слух, давати їм назву.9. Знайти міжтактову синкопу в пісні № 37.10. Порівняти скоромовку Варвари Гринько (с.31) із піснею № 39 та поданимнижче віршем Володимира Лучука. Що уподібнює ці три твори ?

(- Це твори-безконечники).Гайда в ліс! Найдемо жолудь!– А навіщо?Щоб над ставом посадити.– А навіщо?


Щоб там дуб високий виріс.– А навіщо?Щоб гніздо звила синичка.– А навіщо?Щоб зросли у нім пташата.– А навіщо?Щоб зраненька щебетали.– А навіщо?Щоб зі сну тебе збудили.– А навіщо?Щоб гайнули ми до лісу.– А навіщо?Щоб знайти під дубом жолудь.– А навіщо?Щоб над ставом посадити.– А навіщо? (і т.д.)

11. Спробувати: чи легко читається мелодія записана нижче? Мабуть ні. Бо нілінії нотного стану, ні штилі, ні тактові риски не є паралельними.

У житті ми зустрічаємося з паралельностями буквально на кожному кро-ці. Маємо з ними справу і на шкільних уроках: паралелі (та меридіани) – гео-графія; паралелограми та паралелепіпеди – геометрія; паралельне (та послі-довне) сполучення джерел струму – фізика.

На уроках української літератури говоримо про паралельне зображеннякартин природи та настрою героїв твору, про паралелізм у побудові віршовихстроф. Наприклад:

Коли зроблений плуг – він оратиме поле чи луг.Коли зведений дім – будуть мешкати люди у нім.Коли квітнуть сади – будуть спіти улітку плоди.Коли дружба прийшла – буде більше на світі тепла.

(Платон Воронько)Є паралелізми й у музиці. Найнаочнішим взірцем є паралельні інтервали.

Заграйте з учнем нотний приклад а зі сторінки 49 паралельними октавами,секстами, терціями:

«Найпаралельнішими паралелями» тут є октави, – бо терції та сексти, яквже знаємо, відрізняються кількістю тонів-півтонів. Хай учень навчиться від-різняти на слух гру октавами від гри терціями, секстами.


Складніший випадок із канонами. Тут маємо справу із зісувом мелодій зачасом вступу – тобто із паралельністю «по горизонталі» (пр. б ).

Може бути і подвійна паралельність – по вертикалі та горизонталі одно-часно. Одержимо її, якщо, наприклад, риспосту проведемо октавою вище.

Ноти РЕ-дієз, МІ-бемоль (с. 16-18)З’ясувати з учнем: завдяки яким пальчикам отримуємо на сопілці ноти

ФІ, ДІ ? (- завдяки мізинчикам).Сказати, що нота РІ утворюється внаслідок підвищення ноти РЕ – відту-

ляння маленького отвору під великим пальцем правої руки (див. малюнок нас.40).

Найуживаніший спосіб відтуляння отворів на тильній стороні сопілки –відтягування великих пальців у напрямку долоні. Ось як цей рух описуєМ.Корчинський:

Обидва перші пальці (Л1 та П1 [ел-один та пе-один]) лежать на отворахбоком (решта – пучками). Пальці відтуляють отвори невеличким одночаснимзгинанням обидвох суглобів; затуляють – одночасним їх випростуванням.


Користуються сопілкарі також пересуванням великого пальця вбік відсвого отвору та перекочуванням-підгинанням пальця (див. малюнок на с.18).

Так граючи нотний приклад а, великий палець правої руки доцільно пе-ресунути вліво від отвору і протягом двох тактів підтримувати ним сопілку.

Складніший випадок із нотою МІ-бемоль у прикладі б. Граючи ноту,отвір відтуляйте короткочасним перекочуванням-підгинанням великого паль-ця із наступним поверненням його на своє місце. Необхідний рух отримуємопри наближенні долоні до інструмента.

1. Вивчити вправу 7.Від ноти РУ грати вправу 2, від ноти МУ – вправи 14, 15.2. Запам’ятати додаткову аплікатуру для ноти МУ. Використовується най-частіше вона при поєднанні нот МУ2 та РУ2.3. Пригадати, як учень учився гри синкоп (див. нотний приклад на с.6) і у та-кий же спосіб запам’ятати новий ритм (вісімка – чвертка з крапкою).4. Навчитися співати збільшену кварту (початок пісні № 45).5. Навчитися грати на сопілці мелодії пісень № 44-52.

У пісні № 44 підківка ·12 забезпечить стійкість інструмента від першоїдо останньої ноти. Лише на РІ2 підківка на мить схитнеться, відтуляючи отвірперекочуванням пальця.

У пісні № 45 РІ2 першого такту беремо аплікатурою 12·(1)2 із пересу-ванням або підгинанням-перекочуванням великого пальця правої руки.

РІ2 з третього такту радимо взяти додатковою аплікатурою Л·134 (якщовона дає чисту інтонацію).

У пісні № 46, беручи ноти СУ, МУ, відтуляємо отвори одночасним зги-ном обидвох суглобів великого пальця. (Подібним рухом рефлекторно зги-нається палець, торкнувшись гарячого предмета).

У пісні № 47 ноту МУ візьміть із підгинанням-перекочуванням великогопальця правої руки. Він може знаходитися ліворуч від свого отвору аж до РУ2

третього такту.МУ2 із шостого такту доцільно взяти додатковою аплікатурою Л·134.Підківкою ·15 підтримайте сопілку на нотах СУ, ЗО із сьомого такту. А

ноту МУ в сьомому такті знов візьміть підгинанням-перекочуванням пальця.У пісні № 50 підківкою ·15 підтримуйте сопілку протягом перших п’яти

тактів (окрім нот СУ, РЕ із другого такту).МУ2 із сьомого такту цієї пісні беріть опусканням-відтягуванням пальця.

У такий же спосіб відтуляйте отвори на ноті СУ в наступних тактах.У піснях № 51, 52 ноти СУ, МУ радимо брати опусканням-відтягуванням

великих пальців.


Нота ФА-дієз2 (с.19-21)1. Пограти нотний приклад а.Запам'ятати скорочену назву ноти мі-дієз [дмі = д(ієз) + мі].2. Від ноти ФІ2 грати вправу 3. Вправу 7 грати на півтона вище.3. Вивчити нові пісні.

У пісні № 53 РІ2 доцільно брати основною аплікатурою (Л·23) способомопускання-відтягування великого пальця.

Пісня № 54. Граючи початковий півторитакт пісні, сопілку підтримуємопідківкою ·12.

СІ у четвертому такті беремо у зв’язку з РЕ; на ноті ЗО перехоплюємосопілку правою рукою (123·1). Граючи наступний, сопілку знов підтримуємопідківкою ·12.

Пісня № 55. Ноту СІ в третьому, четвертому, п’ятому, восьмому тактахдоцільно брати у зв’язку з ДІ (Л·1234).

Перше СІ сьомого такту візьмемо у зв’язку з РЕ (1·123).ЛЯ з восьмого такту пісні № 55 – у зв’язку з МІ (12·12).Ноту РІ2 з п’ятого такту бажано взяти додатковою аплікатурою (Л·134).Навчитися якісно поєднувати додаткове РІ2 із основним МІ2 допоможуть

нотні приклади б, в (див.наступну сторінку). Стежте, щоб при переході ізоднієї ноти на другу, не було призвуків, викликаних несинхронністю дій язи-ка та пальців.

Пісня № 56. У перших тактах пісні ноти ЛЯ, СІ беріть у зв’язку з ДІ.Якщо ЛЯ (12·1234) занижуватиме, то грайте цю ноту із трошки більшим на-пором повітря.

Ноту СІ у третьому такті беріть аплікатурою 15·123, СІ в четвертому – узв’язку з МІ (1·12), а в п’ятому, шостому тактах – у зв’язку з ДІ.

Пісня № 60. Перші дві ноти беремо основною аплікатурою (ЛЯ – 12·15,ФІ – 1234·1). Під час гри СІ перехоплюємо сопілку правою рукою – перено-симо центр стійкості інструмента із лівої руки в праву (1·12).

Навчіть учня поєднувати ноти ФІ - СІ ще одним аплікатурним варіантом(нотний приклад г ). Стійкість інструмента забезпечує тут підківка ·14 лівоїруки.4. Витяти з цупкого паперу прямокутнички із тривалостями нот (співрозмірнівагончикам на сторінці 20). Із їх допомогою порішати музично-математичнізадачки зі сторінки 20.

Нагадати учневі, що наголос завжди падає на першу нотку такту (виняток– такти із синкопами).

5. Придумати ритм до слів: Від доброго слова язик не заболить.За розумною головою і рукам легко.Правда прикра, та здорова.

6. Чисте інтонування на сопілці неможливе без уміння керувати напоромповітря. Беручись за вправу 8, варто пограти спочатку нотні приклади д та в.


Приклад д допоможе опанувати різкою зміною напору повітря.Приклад в – тоншими градаціями напору повітря.Грайте нотний приклад д основними аплікатурами, приклад е – додат-

ковими (їх виписано шістьма стовпчиками формул).Запам’ятавши вправу 8, навчіться співати велику септиму вгору та вниз.Навчіться грати та одночасно співати заданий звук (див. розділ «Штрихи,

способи гри на сопілці»).

mfmp p

1345·П1 45·П1345·П

1345·П13 5·П1345·П

1345·П134 ·П1345·П

1345·П1345·13451345·П

1345·П1345·12451345·П

1345·П1345·1231345·П


Нота СОЛЬ2 (с. 22-25)1. Вивчити вправи 9, 11, 12, 18-20. Грати вправу 6 на тон вище.2. Розсудити суперечку королів (малюнок на сторінці 23).

Розповісти учневі, що між нотами ДО-ФА першої октави є кварта. Якщож ноту ДО передути, тобто заграти її у другій октаві, то утвориться квінта –інтервал обернений до кварти.

Уміння обертати інтервали допомагає при сольфеджуванні. Якщо учневіне вдається одразу заспівати якийсь великийінтервал, то хай спочатку настроїть свій слухвнутрішнім співом маленького (доповнюючогодо октави інтервалу), а вже потім співає заданийвеликий інтервал.

Пограти з учнем наступний нотний приклад. Хай учень під час цезур (’)наперед співає останній звук такту. Грою на сопілці хай одразу перевіряє пра-вильність свого співу.

3. Розглянути малюнок на сторінці 25. Сопілка, як бачимо, відноситься догрупи духових-флейтових-поздовжніх-свисткових. Така класифікація дещозагроміздка, тому в розмовах музиканти користуються простішим поділом –на дерев’яні духові інструменти та мідні.

До дерев’яних відносимо інструменти, у яких довжина повітряного стов-па (а значить і висота звуку) змінюється за рахунок поступового відтулянняаплікатурних отворів (саме тому до цієї групи входять і дерев’яна сопілка, іебонітовий кларнет, і металевий саксофон).

До групи мідних відносимо інструменти, висота звучання яких змінюєть-ся за допомогою куліси (тромбон), або системи спеціальних рурочок – крон(згадаймо вигляд валторни, труби, тỳби).

Щодо матеріалу із якого виготовляється сопілка, то він може бути найріз-номанітнішим – від рогу оленя до коштовних металів. Так у билинах київсь-кого циклу неодноразово згадується золота сопілка («саповочка золотая»), яка“говорила” при дворі великого князя київського Володимира Святославовича.

Ще раз розгляньте малюнок. За допомогою отакого роду “сонечок” (чирадше “ялинкових гілочок”) швидше та міцніше запам’ятовується різноманіт-ний навчальний матеріал.

Разом із учнем на окремомуаркуші паперу продовжітьрозбудову нижчеподаного“сонечка”.Хай учень самостійно намалює«сонечко – склад слова»,«сонечко – члени речення» тощо.


4. Навчитися правильно поєднувати диригентські жести різної величини:2/4, 2/2, 2/8 ; 3/4, 3/2, 3/8 ; 4/4, 4/2, 4/8 ; 5/4, 5/2, 5/8 .

Стежити, щоб однакові тривалості нот тривали однаково довго у всіх тактах(тобто, щоб q = q , e = e ).Такти із чверткою у знаменнику (2/4, 3/4, 4/4, 5/4) диригувати кистю і перед-пліччям.Такти із половинкою у знаменнику – усією рукою.Такти із вісімкою у знаменнику – кистю руки.

5. Вивчити нові пісні. Вміти їх диригувати, співати, грати.У пісні № 65 такти «на 9» диригуйте великою трьохдольною схемою,

такти «на 6» – великою двохдольною.Обов’язково поспівайте (як би це не було трудно) пісню № 64.Її відносять до народних багатоголосних поліфонічних пісень "сутартìне"

(від лит. sutarti – бути у згоді, ладити, злагоджено співати) – виду старовин-них литовських пісень, характерною ознакою яких є голосоведення із багать-ма паралельними секундами.


Нота ЛЯ2 (с.26-29)У математиці дріб 6/8 рівний дробові ¾.У музиці такт розміром 6/8 за тривалістю звучання теж рівний тактові

розміром ¾. Однак є суттєва різниця між ними.У такті «на 6/8 » – дві наголошені долі. У такті «на ¾ » – одна.

1. Диригувати пісню № 72 схемою «на 3».Пісню № 71 диригувати спрощеною схемою «на 6», взявши за основу ве-

лику дводольну схему, або дві маленькі схеми «на 3».

2. Порівняти між собою пісні-щедрівки № 72 і 73 (- слова пісень однакові,мелодії різні).

Розповісти учневі, що за кількістю покладених на музику творів ук-раїнської літератури абсолютним переможцем є Шевченків «Кобзар». Лишена слова "Заповіту" створили музику більше ніж 60 авторів (!)

Музику на вірші «Кобзаря» писали Микола Лисенко (майже 100 творів),Владислав Заремба, Петро Сокальський, найвидатніші українські музикантиXX століття Левко Ревуцький, Борис Лятошиський, Станіслав Людкевич.3. З’ясувати:

Який акорд складають разом ноти передостаннього такту пісні № 71 ? (- мінорний тризвук).

Який акорд складають разом дві вісімки із першого та дві вісімки з дру-гого такту пісні № 72 ? (- мажорний тризвук).

Навчитися грати вправу "Ми в мажорі. Ми в мінорі". Співати та одночас-но показувати вправу на поверхах будиночка, намальованого праворуч.

У дуже повільному темпі, виділяючи наголосом ноту РЕ, заграти пісню№ 73. Якщо на хвилину забути обробку Миколи Леонтовича (для дітей це небуде важко), то можна почути в цьому однотакті два тональні полюси, двітоніки. Уважно прислухаймося до звучання нот РЕ, СІ.

Виділена наголосом прима мажорної тоніки (1) – активність, дія.Прима мінорної тоніки (6) – спокій, відпочинок.


Припущення: чи не є цей однотакт саме тим ритмо-мелодико-гармонічнимзерном, із якого почалася-проросла українська музика ?

За будовою цей однотакт нагадує чарівне "Яйце-Райце" із якого, за ста-родавніми віруваннями українців пішла, розродившись, уся земна живність.

Маємо в ньому тверду оболонку – поєднання першої долі метру ізтонікою мажору (Dur – твердий); пружку хиткість вісімок; м’яку животво-рящу суть – тоніку мінору (moll – м’який).

Це припущення-порівняння не виглядатиме пустим фантазуванням, якщопрочитаємо книгу Богдана Чепурка «Українці» (Львів: Слово, 1991), із якоїдізнаємося про найдавніші витоки української культури, про триєдиність сві-тоглядних основ нашого народу.4. Уважно розгляньте табличку ритмів на сторінці 27.Засвоїти нові ритми допоможе промовляння вголос ось таких вправ:

║: тукутуку, тукуі–– , туті–– у :║ ║: тукутуку, ті–– туку, ті–– уку :║5. Вивчити пісні № 74-76.Четвертий такт пісні № 75 уміти промовляти двома варіантами

[ ті– та–––– і–, ті– ті– а–––– ].6. Переносити пісні на заданий учителем інтервал за допомогою звукоряду-схеми на сторінці 27.

Пограти вивчені пісні на фортепіано у першій, малій та великій октавах.Поставивши відповідний ключ, записати їх нотами.

7. Вивчити «Козачок» та пісні № 78-80.Форшлаг ЗІ2 (із другої вольти Козачка) грати аплікатурою 1245·1, ноту

ЛЯ2 – аплікатурою 12·1.Від ноти МІ заграти пісню № 78.Пригадати назву ладу, в якому співаємо пісні № 22 та 78.

8. Вивчити вправу 10.Перші шість тактів вправи грати із учнем каноном. Місце вступу другого

голосу (ріспости) позначено в нотах вправи маленькою двієчкою.Нагадаємо: Перший голос у поліфонічних п’єсах (каноні, фузі тощо),

який викладає музичну тему називається proposta (італ. – пропозиція).Другий і кожен наступний голос поліфонічної п’єси, який імітує пропос-

ту, називається risposta (італ. – відповідь).9. За допомогою вирави 10 запам’ятати звучання шостого низького щабля танавчитися співати велику сексту вниз.10. У натуральному ре-мінорі пограти вправи 18-20.

Вправу 4 навчитися грати у Фа-мажорі.


ШТРИХИ, СПОСОБИ ГРІ НА СОПІЛЦІDétaché – штрих, який характеризується повним витримуванням тривало-стей нот і твердою атакою звука (чітким поштовхом язика при грі).

Граючи штрихом détaché, повітря в сопілку подаємо рівномірно, плавно.Якісній грі цим штрихом сприяє промовляння в сопілку складів та, ту, ті.

У грі на сопілці штрих détaché вживається найчастіше, тому в нотах (дляекономності запису) його не зазначають.

Інколи, у співставленні з іншими штрихами, détaché позначається корот-кими рисочками ( – – – – ).

Staccato – штрих, який характеризується добуванням коротких, одрив-частих звуків (звучить приблизно половина записаної тривалості).

В нотах позначається крапочками ( · · · · ).Штрих staccato має три підвиди: одинарне, подвійне та потрійне.Граючи одинарним staccato, – в сопілку промовляємо склад та

(див. нотний приклад а ).Граючи подвійним, – промовляємо два склади – та-ка (б).Граючи потрійним, – промовляємо три склади – та-та-ка (в).

Якщо змінити характер закінчень (промовляти в сопілку не та, а тат),то можна отримати максимально уривчасті звуки – staccatissimo. При гріштрихом staccatissimo звучить приблизно ¼ записаної тривалості.Legato – зв’язне виконання ряду звуків. Язик бере участь тільки при утво-ренні першого з них.

В нотах цей штрих позначається лігою – довгою, плавно зігнутою лінією.Якщо потрібно максимально пов’язати звуки, то крім ліг пишемо в нотах

ще й слово legatissimo.Non legato – штрих, який характеризується незв’язним, дещо зм’ягшенимвиконанням звуків.

Здійснюється штрих внаслідок зм’ягшеного поштовху язика (в сопілкупромовляємо склад да). Язик, злегка перекриваючи рух струменю повітря,утворює невеличкі паузи між звуками.

При грі штрихом non legato звучить приблизно ¾ записаної тривалості.Позначається в нотах крапочками та лігою поверх них ( ).

Portato – штрих, який характеризується виконанням повністю витриманих,м’яко підкреслених звуків.

Здійснюється штрих за допомогою м’яких поштовхів язика, які майже неперекривають рух струменю повітря.

Атака звуку м’яка (у сопілку промовляємо склад дя ).Позначається в нотах рисочками та лігою поверх них ( ).


Marcato – підкреслення звуків наголосом.Характеризується штрих активним початком звуку (в сопілку промов-

ляємо синтагму тау) та швидким послабленням його динаміки.Здійснюється за допомогою енергійного видиху в сопілку та різкого по-

штовху язиком під час атаки звуку.Позначається в нотах значком > .

Martelé – виділення звуків активним, жорстким наголосом.На відміну від marcato, під час гри штрихом martelé, динаміка витриму-

ється до кінця (звук не послаблюємо). В нотах позначається значком v .Frullato. Цей спосіб гри отримуємо при вдуванні повітря в сопілку із одно-часним промовлянням синтагми фррр або кррр (фрикативна атака звуку).

В нотах цей спосіб гри позначається складом frull.Con voce – давній спосіб двоголосної співогри на сопілці.

Змінивши свій тембр, сопілка хрипить, бурчить, – що, певно, й зумовилопояву народних назв цього способу гри – гра на хрипа, гра на бурт.

Отримуємо сon voce, співаючи в сопілку склади ду, джу.В нотах цей спосіб гри позначається словами сon voce (італ. – з голосом).

Vibrato – спосіб гри, який характеризується хвилеподібною зміною висотизвуку та одночасною (на сопілці) зміною гучності звуку.

Vibrato має декілька видів: повільне, швидке;із прискоренням, із сповільненням ( ).

Буває vibrato із малою амплітудою коливань, із великою.Найбільш якісним є vibrato, утворене короткими ритмічними поштовха-

ми повітря з легенів (поштовхами діафрагми).Недоцільно вживати vibrato, утворене рухом щок (надуванням і послаб-

ленням щок), а також рухом самої сопілки (притисканням нею вуст). В нотахцей спосіб гри позначається складом vibr.Glissando. Даний спосіб гри характеризується плавним переходом зі звукуна звук (поступовим заповненням інтервалу проміжними інтонаціями).

Якщо glissando йде вгору, то (на сопілці) поступово зсуваємо пальці зісвоїх аплікатурних отворів у напрямку долоні.

Якщо glissando йде донизу, то пальці слід поступово насувати на відпові-дні аплікатурні отвори.

Буває glissando довге [позначається в нотах хвилястою лінією] та коротке[позначається поставленою попереду або позаду ноти рискою].


ПРО ВИКОНАВСЬКЕ ДИХАННЯБез кисню нема життя. Вуглеводи, жири, білки, згораючи в нашому ор-

ганізмі (тобто окислюючись), вивільняють енергію, яка йде на різноманітніжиттєвонеобхідні процеси: рух, обігрів тіла, синтезування хімічних сполук, ізяких будується наше тіло тощо.

У стані спокою організм дорослої людини за годину засвоює приблизно20 літрів кисню, при ходінні – удвічі більше, під час виконання важкоїфізичної роботи – у 6-7 разів більше. Як бачимо, наш організм, сам визначає зякою інтенсивністю (частотою, глибиною) слід дихати в кожний окремий мо-мент, щоб вдосталь забезпечити всі органи киснем.

Під час співу, гри на духових інструментах (в т.ч. сопілці) природнійпроцес дихання зазнає змін. Видих повітря сповільнюється та видовжується; авдих, навпаки, – скорочується, пришвидшується.

Лікарі стверджують, що спів та гра на духових інструментах благотворновпливають на організм людини, оздоровлюючи органи дихання, покращуючиїх функцію. Однак пам’ятаймо: при перевантаженні (наприклад, при довгот-ривалій напруженій грі високих нот) можна пошкодити легені, викликавши їхроздуття – емфізему.

То ж як треба дихати, щоб була користь і для нашого організму, і для му-зики, яку виконуємо? Розгляньмо насамперед будову легенів.

Легені (малюнок а ) складаються із бронхіального дерева та скупченьальвеол (легеневих пухирців) навколо бронхіол (кінцевих розгалуженьбронхів).

У найдрібнішу структурну одиницю легенів – ацінус – входить бронхіолата декілька альвеол, з’єднаних із нею альвеолярними ходами.

Із 15-18 ацінусів складається легенева долька – частинка легеневої тка-нини діаметром до 1 см.

Із 2-3 тисяч дольок – бронхо-легеневий сегмент.Сегменти утворюють легеневі долі.Верхня доля правої легені має 3 сегменти, середня доля – два.По п’ять сегментів мають нижня доля правої легені та верхня і нижня до-

ля лівої (малюнок б).

Вдих (набирання повітря в легені) здійснюють зовнішні міжреберні м’язита діафрагма. Під час поглибленого вдиху до них під’єднується передній зу-бчатий м’яз (він лежить на боковій поверхні грудної клітини і з’єднує восьме-дев’яте верхні ребра із лопаткою).

Видих здійснюють м’язи, які опускають ребра: підреберні та внутрішніміжреберні м’язи, поперечний грудний та нижній задній зубчатий м’яз.


Діафрагма (грудо-черевна перепона) – тонка плоска м’язево-сухожильнапластина куполоподібної форми. Вона відділяє грудну порожнину від черев-ної. Сухожильними волокнами діафрагма поєднана з усіма кістяними та хря-щовими утвореннями нижнього отвору грудної клітини.

Діафрагму умовно ділиться на три частини: грудинну, реберну (найбільшуза площею) та поясничну (найсильнішу).

При напруженні м’язевих волокон – верхня частина діафрагми опус-кається на 1-3 см, тягнучи за собою дно легенів (легені у цей час наповню-ються повітрям). При розслабленні – діафрагма піднімається, об’єм грудноїклітини зменшується, наступає видих.

На малюнку в (див. попередню сторінку) крапочками позначеномісцезнаходження діафрагми під час глибокого вдиху, переривистою лінією –при спокійному вдиханні, суцільною лінією – під час видиху.

Щоб відчути роботу дихальних м’язів, зробімо декілька вправ.1. Ляжте на спину (горілиць).

а. спокійно, у помірному темпі вдихайте почергово повітря то в “живіт”, тоу верх грудей.

б. набирайте повітря в легені, розводячи ребра вбік (живіт та передня час-тина грудей залишаються при цьому нерухомими).

в. набравши повітря в легені, затримайте його. Декілька разів переженітьповітря із нижніх долей легень у верхні, і навпаки.2. Ляжте долілиць.

г. спираючись на живіт, набирайте повітря у прилеглу до лопаток частинулегенів.

ґ. спираючись на груди, вчіться наповнювати повітрям нижню спинну час-тину легенів.3. Станьте прямо, розслабтеся. Набравши повітря, вчіться чотирма способамивидихати його.

д. видихайте повітря, стискаючи ребра (ніби витискаючи цитрину).е. видихайте повітря, опускаючи вниз рамена.є. видихайте повітря, втягуючи всередину черевну стінку.ж. видихайте повітря, випинаючи черевну стінку вперед.з. ще раз проробіть останні чотири вправи, видихаючи повітря пульсую-

чими поштовхами (на один удар серця – один порух дихання).Виконуючи вище перелічені вправи, зосередьте увагу на роботі м’язів.

Постарайтеся відчути напруження та послаблення кожного з них.Є два природні типи дихання: жіноче та чоловіче.Жінки та дівчата дихають здебільшого середньою частиною легенів.

Вдих здійснюється завдяки активній роботі нижньореберних м’язів із послаб-леною участю діафрагми. Зовнішні ознаки: легке припіднімання грудноїклітини та втягування живота.

Переважна більшість мужчин та хлопців дихають нижньою частиною ле-генів. Набирання повітря здійснюється діафрагмою при незначній участінижньореберних м’язів. Зовнішня ознака: вип’ячування живота вперед.


У середовищі професійних співаків і виконавців на духових інструментахнайраціональнішим вважається змішаний – грудо-діафрагмальний тип дихан-ня, при якому однаково активні і м’язи, і діафрагма. Ось як описує професорЮ.Усов грудо-діафрагмальний вдих:

"Характеризується він рухом діафрагми вниз, вип’ячуванням і розтягу-ванням нижніх та бокових стінок живота, розширенням грудної клітини упередньо-задньому та бокових напрямках.

У вдихальному грудо-діафрагмальному процесі основне навантаженнялягає на діафрагму. Активну участь приймають і всі дихальні м’язи. Верхживота (під грудиною) не повинен при цьому вистуати вперед.

Легені під час вдиху повинні заповнюватися повітрям знизу догори(подібно глечику, в якім вода спочатку покриває дно і, спираючись на нього,наповнює посудину по вінця). Таким чином у легенях утворюється так званийповітряний стовп, який спирається на дно легенів, їх основу – діафрагму

Під час правильного грудо-діафрагмального вдиху плечі не повинніпідніматися, вони залишаються нерухомими".

Перед початком видиху необхідно встановити та відчути в груднійклітині опору – тобто стан, при якому грудна клітина злегка припіднята,нижня частіша її розширена, діафрагма скорочена, а вдихáльні та видихáльнім’язи у своїй напрузі знаходяться як би у рівновазі. Ось цю рівновагу-опорубажано зберегти до кінця видиху.

Співаючи, граючи на духових інструментах, повітря необхідно вдихатиносом. Бо, проходячи носовою порожниною та носовими ходами, повітрязігрівається, зволожується й очищується від пороху та мікробів.

Вдих виконавця повинен бути непомітним, безшумним. Для його при-скорення намагайтеся якнайширше відкрити носові отвори.

Напруження-розсування вбік крил носа рефлекторно викличе збільшенняпросвіту бронхів, а це, у свою чергу, дозволить швидше наповнити легеніповітрям.

Глибина вдиху та тривалість видиху залежить від довжини фраз, які тре-ба заграти.

Не перенапружуйте легені короткими, надто частими вдихами, чи, на-впаки, надто тривалими видихами.

Під час гри уста виконавця приймають положення легкої усмішки. Дуємов сопілку (видихаємо в сопілку повітря) так, ніби роздмухуємо вуглинку з во-гнища – довготривалим, безперервним струменем, направленим в одну точку.


АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК НАЗВ ПІСЕНЬ ТА ВПРАВА на Яна, на Янонька 16А ти, дівча, ходь з нами 20Був собі журавель 14Валю, валю калачік 27В Америці добре 22Вже минули м’ясниченьки 10Виберайся, сину 24Виступали козаченьки 17Воро-воротарчику 17Гайда, люлю 27Гей юж я ся видала 24Гей я, гей я 18Горіла липка, горіла 5Гори єм перейшов 3Гудачкове, грайте 24Де влітку ти був, деркаче? (литовська н.п.) 2Дівчино моя 3Е, е! Череду зганяйте (латвійська н.п.) 2Ей люлю, сину, люлю 13Засвіти, місячку 6Заспала дівчина під лелійом 10Козачок 28Кукулечко, де ти, де ти била? 29Краков’яче, краков’яче 15Лю, лю, лю, лю, мій синочку 14Люляй мі, люляй 16Мав би, мав би брата я на радість

(естонська н.п.) 2Мальво, люба квіточко (литовська н.п.) 23Маю гарду заградечку 27Маю жінку, маю жінку молоду 9Мишко, мишко до ямки 13Молода, молода, відчини ворота 11Моя мила задрімала 7Над Галичем ясна зоря 18На зеленій убочи 29Настала ніч (вірменська н.п.) 22Не плач ти, дівчино, не смуться 24Нес мене, конику, нес 14Ой, а верше, мій, верше 9Ой до Львова доріженька 18Ой за гаєм, гаєм 28


Ой ішов я лісом 8Ой купив мені милий 15Ой на горі два дубки 11Ой ну, котку, люлечки 10Ой піду же я в поле 3Ой по горі, по високій 21Ой рано, рано 26Ой скок коток на коминок 4Ой спи, дитя, колишу тя 19Ой тече річенька 24Ой ходить сон коло вікон 11Ой чук, чук, чук 6Ой чук, чуки! 4Під дубиною, під зеленою 13Сидить когут на вергині 29Сидить сова на купині 4Співаночки мої 21Сухе літо було 3Там, де сонечко сходило 6Там за горами, за високими 3Там під мостом 21Танцювала ріпа з маком 19Танцювали миші 12Ти мов квітонька, Тамаро (грузинська н.п.) 2Тот мій, тот мій 3У садочку нашім 12Ходилам по лісі 20Ходит мила 24Чабан вівці корняє 14Чия ж то роличка не орана? 12Чорна хмара наступила 17Щедрик 26Я до ліса не піду 12Я маленька дівонька 19Я ти дала, мій миленький 4Як ми капустичку садили 7Як я їхав через хотар 21Які тоті квіти красні 16Янчик, Янчик, який ти 5


КОРОТКИЙ СЛОВНИК ДІАЛЕКТНИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВВалю калачік – ділю тісто на валочки, із яких скручується, виплітається, а

потім випікається калач.Вергина, верх – вершина гори.Гайда – вживається слово для означення швидкого руху.Гарда – гарна.Гнеска – сьогодні.Гудак, гусляр – скрипаль.Гусла – скрипка.Заграда – город.Займити – захопити, переймаючи або збираючи до купи і женучи куди-

небудь худобу, свійських птахів і т.ін.Карпелі – бруква.Корняти – квапити, підганяти.Лес, ляс – ліс.М’ясниці – певний період після посту, коли за законом православної церкви

дозволялося вживати м’ясну їжу, одружуватися тощо.Надибати – зустріти на шляху, по дорозі кого-небудь, що-небудь.Отава – трава, що відростає на місці скошеної.Парубок – юнак, молодий нежонатий чоловік.Пахоля – хлопчик, підліток.Пірко – гільце.Розчеркотати – розлетіти.Рокита – народна назва деяких видів верби, вербових кущів.Роличка – рілля.Сволок – балка, яка підтримує стелю в будівлях.Собітонька – прикрашене вінками, стрічками, запаленими свічечками ку-

пальське деревце.Солом’янок – солом’яний матрац для дітей.Справити – придбати щось у власність.Толока – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби.Узбіччя, убочина – бокова частина дороги, місце уздовж дороги.Фраїрка – кохана, наречена.Фура – віз.Хотар, готар – поле між селами, межа.Чук, чуки – вживається під час забавляння дитини, як спонукальне слово причастому підкиданні її на руках, ногах.


НОТАЦІЯ МЕЛОДІЙМ.Байко, Я.Бодака, А.Гуменюка, О.Дверій, Р.Дверія, К.Квітки, Ю.Корчинсь-кого, Я.Полянського, М.Чудака, Б.Яремка та ін.

А В Т О Р Игармонізацій, супроводів, обробок тощоПІСНІ, МАРШІ, ТАНЦІ ........................................... ..................... ............ 2-29

Ґерґелі П. – № 19, 21, 23, 27.Дверій Р. – № 2, 5-7, 48, 65-70 (гармонізаціі), № 45 (мелодія пісні).Комітас С. – № 63.Корчинський М. – № 9, 10, 29, 31, 36, 77.Корчинський Ю. – № 62.Котюк Б. – № 22, 46.Хитряк С. – № 11-18, 22, 24-26, 28, 30, 32-35, 37-45, 47, 49-61,

71, 72, 74-76, 78-80.ВПРАВИ ДЛЯ СОПІЛКИ. . . . . . . .. . . .. . . .. . . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . . 30-39

Гринько В. – скоромовка.Дверій Р. – мелодії вправ.Коломієць Т. – слова вправи 4.Ладижець В. – слова вправ 5-8, 10.Рильський М. – слова вправи 9.Стельмах М. – слова вправи 2.Талалай Л. – слова вправи 3.


ЗМІСТПІСНІ, МАРШІ, ТАНЦІ ……………………………………………………………2-29

Ре2 (вивчення ноти Ре2 ) 2, 42До-дієз2, Ре-бемоль2 4, 43Мі2 6, 44Ля-бемоль, Соль-дієз 10, 46Фа2 13, 47Ре-дієз, Мі-бемоль 16, 49Фа-дієз2 19, 51Соль2 22, 53Ля2 26, 55

ВПРАВИ ДЛЯ СОПІЛКИ ……………………………………………………………30

ЗМІСТ ЗАНЯТЬ …………………………………………………………………………42

ШТРИХИ, СПОСОБИ ГРИ НА СОПІЛЦІ …………………………………………57ПРО ВИКОНАВСЬКЕ ДИХАННЯ …………………………………………………59

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК НАЗВ ПІСЕНЬ ТА ВПРАВ ……………………62

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ДІАЛЕКТНИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ .... 64

НОТАЦІЯ МЕЛОДІЙ …………………………………………………………………65

АВТОРИ (гармонізацій, супроводів, обробок тощо) ……………………………65МУЗИЧНИЙ ГРЕБІНЕЦЬ ……………………………………………………………67


Роман Євстахович Дверій

СОПІЛКАШкола гри на хроматичній сопілці

Частина друга

Комп’ютерний набір О.Р. ДверійВерстка Г.Л. Кундельський

Малюнок на обкладинціта на першій сторінці Р.В. Яцків

Зауваження та поради авторові видання можна надсилатина e-mail: [email protected]

Центр творчості дітей та юнацтва Галичини79017, м.Львів, вул.Вахнянина, 29

Тел./факс: (8.032) 275-19-56Е-mail: [email protected]

www.ctdug.org.ua

Documents

Dverij - SOPILKA (Shkola Gry) Chast-2