МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ

Факультет туристичного менеджментуКафедра економіки та менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ НА ТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ»

(на прикладі ТОВ туристичної фірми «САМ», м. Київ)

Виконала студентка 4 курсу, з/в

Вишневська Оксана Сергіївна

Науковий керівник: Коковський Любомир

Олексійович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ…….6

1.1. Сутність, характеристика, об’єкти фінансових інвестицій…………6

1.2. Визначення ефективності фінансових інвестицій……………………...17

1.3. Особливості механізму управління фінансовими

інвестиціями……...23

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В ТОВ «ТУРИСТИЧНА ФІРМА «САМ»...38

2.1. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Туристична фірма «САМ»………………………………………………………………..38

2.2. Дослідження методів управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ» ………………………………………..43

2.3. Аналіз ефективності управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма«САМ»…………………..……………………..46

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В ТОВ «ТУРИСТИЧНА ФІРМА «САМ»……………………………………………………..61

3.1. Напрями вдосконалення управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ……………………………………61

3.2. Економічне обгрунтування пропозицій щодо управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ»….65

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ …………………………………………...……68

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ……………..….72

ДОДАТКИ ………………………………….………………...................................76

2

ВСТУП

Актуальність теми. Економічний спад в Україні призупинив розвиток

практично всіх галузей економіки держави, в тому числі й туристичної

індустрії як пріоритетної і прибуткової частини системи господарювання і

однієї з найбільш динамічних галузей світового господарства.

На теперішній час у цій галузі зайнято до 400 млн. населення світу,

тобто кожний десятий працівник. Частка туризму складає приблизно 10 %

світового валового національного продукту, 7 % загального обсягу інвестицій,

11 % світового споживання витрат, 8 % усіх податкових надходжень і третину

світової торгівлі послугами.

На жаль, в Україні розвиток туристичного бізнесу не є поки що

пріоритетною галуззю економіки і знаходиться на стадії становлення.

Теоретичні аспекти загальної організації управління інвестиційними

процесами підприємств сфери туризму з позицій економічного стимулювання

їх розвитку та впливу результатів діяльності на стан економічного середовища

та ефективний розвиток взаємозв’язку економічних систем відображені в

роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених: Балабанов І.Т., Беренс В.,

Хавранек П., Бірман Г., Шмідт С., Гетце У., Блех Ю., Боумен К., Вайсман А.,

Гітман Л., Данк М., Ендрю С., Карпова Г., Мейтланд Я., Брейдик О.О.,

Виноградська А., Гончаров В.В., Добровольська А., Гуляєв В.Г., Барчукова

Н.С., Онищенко В.О., Долішній М.І., Євдокименко В.К., Дурович А.П.,

Жупанський Я.І., Карсекін В., Ткаченко Т., Шаблій О.І., Квартальнов В.А.,

Кифяк В.Ф., Крачило М.П., Лемешев М.Я., Благун І.С., Кравців В.С. та інші.

Більшість учених у своїх висновках наголошують, що Україна володіє

значним природно-рекреаційним і курортним потенціалом і може займати одне

з провідних місць серед країн, які вважаються туристичними лідерами, разом з

тим відзначається, що результати діяльності туристичних підприємств прямо

залежать від динамічного розвитку економічного середовища.

3

Представляючи собою специфічну сферу економічної діяльності,

туристичні підприємства безпосередньо пов’язані із задоволенням як

матеріальних так і духовних потреб населення і є достатньо мобільними щодо

нових форм господарювання, а також сприяють зовнішньоекономічній

діяльності держави.

Водночас через відсутність системного підходу щодо програми розвитку

туризму поки що не вдалось в достатній мірі використати всі його переваги, а

саме можливість значних валютних надходжень в бюджет держави.

Проблеми фінансових інвестицій багатогранні й актуальні. Механізмам

фінансового інвестування присвячені роботи таких відомих вчених:

Г.Александера, Дж.Бейлі, Д.Блекуелла, З.Боді, Е.Брігхема, Л.Гапенські,

Л.Гітмана, М.Джонка, А.Кейна, Д.Кідуелла, Б.Койлі, Дж.Лінтнера,

Г.Марковіца, А.Маркуса, Ф.Мишкіна, М.Міллера, Я.Моссіна, Р.Петерсона,

Т.Райса, Дж.Тобіна, Дж.Трейнора, Ф.Фабоцці, Е.Фама, В.Шарпа; російських

вчених-економістів М.Агаркова, М.Алєксєєва, В.Єдронової, Ю.Касімова,

Є.Мізіковського, Я.Міркіна. Серед українських науковців, роботи яких

присвячені дослідженням даних проблем, варто виділити О.Барановського,

М.Білик, І.Бланка, В.Корнєєва, Н.Костіну, Д.Леонова, Б.Луціва, А.Михайлова,

О.Мозгового, А.Мороза, А.Пересаду, Ю.Петруню, О.Ткача, А.Федоренка,

В.Шелудько.

Зважаючи на значний світовий прогрес у розробці новітніх фінансових

інструментів і методів інвестування коштів, ряд питань, пов’язаних з

діяльністю підприємств туристичної галузі на фінансовому ринку України, є

недостатньо вивченими і потребує подальших досліджень у частині теоретико-

методологічних засад і практики процесів здійснення фінансового

інвестування.

Тому актуальність і значимість створення в Україні туристичної індустрії

на рівні міжнародних вимог, необхідність розв’язку науково-методологічних

проблем розвитку туристичних підприємств на основі фінансових інвестицій

обумовили вибір теми дослідження.

4

Метою роботи є узагальнення науково-методичних підходів і розробка

практичних рекомендацій, спрямованих на ефективний розвиток туристичних

підприємств на основі вдосконалення механізму управління фінансовими

інвестиціями.

Для досягнення мети визначені та розв'язані такі завдання:

- узагальнено теоретичні основи фінансових інвестицій, методи

визначення їх ефективності та особливості механізму управління

фінансовим інвестуванням;

- досліджено управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична

фірма «САМ»;

- розроблені пропозиції щодо вдосконалення управління фінансовими

інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ».

Об'єктом дослідження є процеси виробничо-господарської діяльності

підприємств туристичної галузі, зокрема фінансове інвестування.

Предметом дослідження є механізм менеджменту інвестиційних

процесів в туристичних підприємствах на основі фінансових інвестицій.

Теоретичною і методологічною базою роботи є фундаментальні

положення теорії ринкової економіки, наукові дослідження вітчизняних і

зарубіжних вчених, в яких розроблені методологічні засади економічного

дослідження туристичної сфери, оцінки соціально-економічного розвитку

туристичних підприємств. У процесі дослідження застосовувались методи

системного та економічного аналізу і фінансового менеджменту.

Інформаційну базу дослідження сформували статистичні дані, які

характеризують фінансову діяльність туристичних підприємств, інформації

Держкурорттуризму України, матеріали періодичних видань, науково-

практичних конференцій, а також нормативні та довідкові матеріали.

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1.1. Сутність, характеристика, об’єкти фінансових інвестицій

Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати.

Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною і

якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій

неможливий нормальний процес виробництва [5, c.187].

В загальноекономічному розумінні інвестиції пов’язують з балансом

підприємства. В такому розумінні інвестиції – це стан активів підприємства і

уречевлення капіталу в активах.

Визначення інвестицій у фінансах пов’язують з використанням капіталу

або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання прибутку.

Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти.

Закордонні вчені вважають інвестиції вирішальним базисом майбутньої

доходності підприємства. Втілення інвестиційних проектів потребує відмови

від грошових коштів сьогодні на користь отримання прибутку в майбутньому.

Як правило, на отримання прибутку слід розраховувати не раніше, ніж через

рік після початкових витрат (інвестицій). В цей період вони є основною

причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які

підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування.

Існує і дещо звужене розуміння інвестицій, коли інвестиції

розглядаються з позиції потоків платежів. З такої точки зору під інвестиціями

можна розуміти всі витрати (або їх грошовий еквівалент), пов’язані з

використанням капіталу (імобілізація, уречевлення вільного капіталу). Більш

вузьке розуміння інвестицій включає сам об’єкт і строки імобілізації капіталу,

які в такому випадку виступають критерієм класифікації інвестицій.

Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу,

класифікація якого наведена на рис. 1.1.

6

 

Рис.8.1. Класифікація інвестицій [7, c.182].

Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на виробничо-

господарські (реальні) і фінансові інвестиції. На такому підході здійснений

поділ активу балансу на негрошові активи (інвестиційний сектор) і грошові

(або платіжні) засоби. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення

коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення коштів

у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом,

визначаються як інноваційні інвестиції).

Фінансові інвестиції не мають матеріальних компонентів і поряд з

матеріальними інвестиціями відіграють значну роль в житті підприємства. До

них відносяться вклади підприємства в дебіторську заборгованість або

вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких

найбільшу частку становлять цінні папери, включаючи кошти в банках [25,

c.1083]. Значення фінансових інвестицій буде зростати по мірі розвитку

фінансового ринку і накопичення досвіду роботи з фінансовими активами.

7

Інвестиції слід розглядати як категорію, що містить предмет вкладень

(що вкладати), об’єкт вкладень (куди вкладати) і мету здійснення інвестування,

тому фінансові інвестиції розглядаються як вкладення капіталу у фондові і

грошові фінансові інструменти, статутні капітали юридичних осіб з метою

отримання прибутку (доходу) і/або зростання вартості капіталу.

Економічне значення фінансових інвестицій полягає в наданні змоги

інвестору реалізувати свою стратегію на фінансовому ринку. Вирішення цього

завдання здійснюється через використання певних видів фінансових

інструментів у складі інвестиційного портфеля [26, c.49]. Доведено, що вони є

інструментами саме фінансового інвестування, оскільки передбачають

одержання доходів (у вигляді процентів, дивідендів, курсової різниці або

частини прибутку підприємства).

Принципи функціонування фінансового ринку повинні спиратися на

ґрунтовні теоретичні розробки в цьому питанні, в тому числі щодо структури

ринку цінних паперів (РЦП) як невід’ємної складової і ринку грошей, і ринку

капіталів. На підтвердження цього запропоновано сегментацію фінансового

ринку (рис.1.2).

До традиційних фінансових активів відносяться акції і облігації. Саме

вони є основними інструментами формування капіталу одними

підприємствами і напрямами його розміщення для інших.

Облігація – це основний вид боргових зобов’язаннь, згідно з яким

позичальник (емітент) повинен сплатити певну суму кредитору (власнику) по

завершенні визначеного терміну і суму щорічного доходу у вигляді

фіксованого або плаваючого відсотку. Зміна плаваючого відсотку відбувається

згідно з встановленими правилами. Саме тому облігації називають цінними

паперами з фіксованим доходом.

Емітентами облігацій можуть бути: держава, підприємства, іноземні

організації.

8

Рис.1.2. Інструментальна сегментація фінансового ринку [21, c.283]

Існують короткострокові (кілька тижнів), середньострокові (1-7 років),

довгострокові (до 30 років) і безстрокові облігації. Види облігацій з

зазначенням їх переваг і недоліків наведено на рис. 1.3.

На відміну від акцій, за облігаціями гарантується сплата відсотку у

встановлений строк, але його розмір, як правило, нижчий від дивідендів. Згідно

із світовою практикою сплата відсотків за облігацією здійснюється з суми

прибутку до оподаткування (в Україні відноситься на валові витрати).

Надійність облігації залежить від декількох причин. Найбільш надійна

облігація для інвестора – це державна, короткострокова, іменна, серійного

погашення з плаваючим відсотком, яка забезпечена матеріальним носієм. Зміна

будь-якого з цих факторів призведе до зниження надійності облігації. Для

інвестора ненадійними є облігації низькоприбуткові і з правом відзиву. Таким

чином, вибір типу певного цінного паперу є фінансовим рішенням, що

визначає економічні умови майбутньої діяльності підприємства. Їх велика

різноманітність на сучасному  етапі  призвела  до  виникнення спеціальних 

9Фінансовий ринок

Кредитний ринок Фондовий ринок Грошовий ринок

Боргові зобов’язання у вигляді угод:

- кредитні угоди;- поруки;- гарантійні листи;- заставні;- коносаменти;- акредитиви

Боргові інструменти:

- облігації;- ощаднісертифікати;- іпотечні сертифікати

Інструменти власності та похідні ЦП:

- акції;- інвестиційні сертифікати;- іпотечні сертифікати;- опціони;- ф’ючерси;- варанти

Платіжні засоби у вигляді

фінансових інструментів:

- векселі;

- депозитні сертифікати;

- казначейські зобов’язання

Готівка і депозитні рахунки

Ринок цінних паперів

оптимізаційних процедур щодо вибору форми цінного паперу. Це спростило

діяльність відповідних консультаційних та експертних фірм (або відповідних

відділів банків), які залучаються інвесторами для обгрунтовання рішень щодо

вкладення своїх коштів.

Рис. 1.3. Характеристика облігацій в залежності від їх виду [9, c.337]

  Надійність облігації є важливим показником, що впливає на їх

ліквідність і рух на фондовій біржі. Наприклад, в США отримали найбільш

широке застосування методи оцінки надійності облігацій, розроблені фірмами

“MOODY’S” і “STANDART AND POOR’S”. Ці фірми виділяють наступні

категорії якості облігацій: Ааа, Аа, А, Ваа, Ва, В, Саа, Са, С і D (“MOODY’S”) і

ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С і D (“STANDART AND POOR’S ”)

(рис. 1.4).

10

Рис. 1.4. Поділ облігацій за ступенем надійності [9, c.341]

На ринку капіталу відсоток за облігаціями встановлюється під впливом

двох тенденцій. Зі збільшенням відсотку покупці (інвестори) прагнуть до

збереження своїх коштів, зниження поточних витрат і вкладення їх в облігації.

Попит на облігації підвищується. Однак фірми (емітенти) із зростанням

відсотку будуть знижувати суму інвестицій, що скоротить обсяг пропозиції на

кредитування шляхом продажу облігацій.

Облігації мають номінальну та ринкову ціну. Номінальна ціна

зазначається на облігації та є основою при подальших перерахунках і

нарахуванні відсотків. При закінченні встановленого терміну емітент погашає

11

облігації за викупними цінами, які можуть співпадати або ні з номінальною

ціною, що залежить від виду облігацій (купонна, безкупонна).

Ринкова (або курсова) вартість облігацій визначається умовами випуску

самих облігацій і ситуацією, що склалася на ринку на момент реалізації

облігацій [33, c.66].

Форма облігацій повинна містити: назву емітента; номінальну вартість;

термін погашення; її вид – іменна чи на пред’явника; номер та серію випуску

тощо. На сучасному етапі в Україні переважаючими є державні облігації,

причому в електронному вигляді – у формі комп’ютерних записів. При випуску

таких облігацій на весь випуск оформляється глобальний сертифікат, у якому

вказується всі ті ж реквізити, що є обов’язковими і для паперових облігацій.

Виплата процентних доходів для державних та корпоративних облігацій,

як правило, здійснюється за купонами (вирізний талон з надрукованою на

ньому цифрою купонної ставки). Для сплати доходу власникам вилучається

відповідний купон в обмін на готівку. В залежності від умов випуску облігацій

дохід за купоном може сплачуватись щоквартально, один раз в півріччя або на

рік. Чим частіше визначається дохід, тим вищою буде його реальна сума при

тій же річній ставці, а отже, ринкова вартість такої облігації буде вищою.

За способами виплат доходу облігації поділяються на [33, c.68]:

а) облігації з фіксованою купонною ставкою;

б) облігації з плаваючою купонною ставкою, коли розмір відсотку по облігації

ставиться в безпосередню залежність від рівня позичкового відсотку.

Періодичність зміни купонної ставки коливається від випуску до випуску;

в) облігації зі зростаючою процентною ставкою, коли зміна ставки

диференціюється за роками. Такий вид облігацій привабливий за наявності

інфляції;

г) облігації з нульовим купоном (безкупонні). Коли емісійний курс

встановлюється нижче від номінального на величину знижки. Дохід за

облігаціями сплачується при її погашенні. За такимм облігаціями дохід

нараховується безперервно, що робить їх більш дохідними. В той же час вони

12

піддаються великому ризику щодо зниження доходності при падінні

кон’юнктури;

д) облігації з виплатою за вибором, коли власник облігації замість купонного

доходу може отримати новий випуск облігацій. Випуск таких облігацій

вигідний фірмам за наявності дефіциту готівки.

В залежності від забезпечення облігації поділяються на два класи:

забезпечені заставою і незабезпечені заставою [33, c.70]. В свою чергу,

забезпечені можуть бути: забезпечені фізичними активами; із заставою

фондових цінних паперів; із заставою пула іпотек. Незабезпечені заставою

облігації бувають наступних видів: забезпечені репутацією емітента; під

конкретний вид доходів емітента; випущені під конкретний інвестиційний

проект; гарантовані третіми особами; з солідарною відповідальністю;

застраховані; спекулятивні.

В світовій практиці існують і незабезпечені облігації, коли кредитор

купує облігації тільки на основі довіри  до емітента. Такі вкладення коштів не є

особливо ризикованими, адже такі облігації випускаються дуже солідними

фінансовими компаніями. На світових фондових біржах обертаються облігації,

що випущені на умовах їх викупу в будь-який час через визначений період

часу (як правило, через 5 або 10 років). Емітент при зниженні відсоткової

ставки сплачує позичальнику борг і може випустити нові облігації з меншою

відсотковою ставкою. Якщо з випуску облігацій тільки частина підлягає

викупу, то облігації, що викуповуються, визначаються за лотереєю.

За характером обігу облігації поділяють на:

- звичайні облігації;

- конвертовані облігації, що дають їх власнику право обмінювати їх на акції

емітента. Серед таких облігацій слід виділити переказні облігації і облігації з

опціоном;

- переказні облігації, які можуть бути переказані у визначену кількість простих

акцій емітента. Це дозволяє власникам облігацій, з одного боку, отримати

гарантований дохід, що захищає їх від нестабільності у доходності акцій, а з

13

іншого боку – при сприятливій зміні кон’юнктури – швидко придбати акції. В

таких облігаціях обов’язково має бути вказана перша дата, коли можна

переказати облігації в акції, і премія, під якою мається на увазі виражена у

відсотках від поточної ціни акції сума передплати за право переказу облігації в

одну просту акцію. Як правило, розмір переказної премії складає від 8 до 35 %.

Чим нижчою є премія, тим нижча і доходність паперу, але одночасно і шанс

обміняти її на акцію. При високій премії, що дає високу доходність, практично

неможливо здійснити обмін облігації на акцію;

- облігації з опціоном надають можливість власнику облігації в разі збільшення

відсоткових ставок здати свої облігації (через визначений термін, наприклад, 3

чи 5 років) емітенту і отримати їх вартість за номіналом.

Акція – цінний папір, що свідчить про внесення паю до статутного

капіталу акціонерного товариства і надає право на отримання частки прибутку

у вигляді дивідендів, на участь в управлінні справами і отримання частки

майна при ліквідації. Найважливішими ознаками, що розкривають сутність

поняття акції полягають в наступному: акція є цінним папером; має

необмежений термін обігу; засвідчує пайову участь її держателя у статутному

фонді акціонерного товариства; надає її власнику певні майнові і немайнові

права [32, c.115].

Акції можуть бути звичайними і привілейованими. Звичайні акції

передбачають сплату дивідендів за результатами діяльності підприємства за

рік. Їх різновиди пов’язані з правом впливу на управління: без права голосу,

обмежена (частка одного голосу), багатоголосна. Привілейована акція не має

права голосу, завжди забезпечена дивідендами і забезпечується, в першу чергу,

після зобов’язань, що виникають при ліквідації підприємства.

Основним показником акції є її курс, що дорівнює відношенню

дивідендів до ставки облікового проценту. Зміна ринкової вартості акцій

відслідковується за їх вартістю у суміжні періоди. На ринкову вартість акцій

впливає велика кількість причин: тенденція продажу, прогнозна тенденція

продажу у майбутньому, розмір дивідендів, стратегія розвитку підприємства,

14

економічні показники діяльності підприємства (прибуток, виручка, витрати

тощо), податкові пільги, престиж підприємства.

Після придбання акції, її держатель стає співвласником підприємства.

Акція є безстроковим папером, який не може бути пред’явлений підприємству

з метою повернення грошей, якщо підприємство не ліквідується. Якщо власник

акції незадоволений прибутками, він може продати акції.

Ціна акції може бути [32, c.118]:

- номінальна, яка вказується на самій акції і практично не має ніякого значення

при обороті акцій на ринку цінних паперів. Ця ціна має чисто інформаційний

характер, що вказує на частку пайового капіталу;

- емісійна, за якою акція продається на первинному ринку. Різниця між

номінальною та емісійною вартістю акції обумовлена послугами дилерських

фірм, через які розповсюджуються акції. Дилери скуповують акції у емітента за

номінальною вартістю і потім реалізують їх серед інвесторів;

- курсова (ринкова), за якою акції котируються на вторинному ринку цінних

паперів. Ця ціна визначає реальну вартість акцій на фондовій біржі. Ця ціна не

залежить ні від вартості активів, ні від рентабельності підприємства;

- балансова, яка визначається на основі фінансової звітності;

- ліквідаційна ціна акцій визначає вартість частини реального майна у

фактичних продажних цінах, що припадають на одну акцію;

- модифікована курсова ціна акції – це співвідношення чистого річного

прибутку підприємства в розрахунку на одну акцію і ставки банку за 12 місяців

за вкладами.

За характером функціонування на ринку цінних паперів розрізняють акції

іменні і на пред’явника. Акції на пред’явника передаються іншій особі за

довіреністю. Іменні акції можуть бути передані іншому власнику тільки після

відмітки на її зворотній стороні і запису в книзі обліку акцій. Якщо передача

акцій іншій особі можлива лише зі згоди представника акціонерного

товариства, такі акції складають групу вінкульованих іменних акцій.

15

Власник акції отримує дохід у вигляді дивідендів та за рахунок  курсових

різниць (зміни курсу котирування акцій). При цьому дохід, що виник в

результаті зміни курсу акції може бути значно вищим за дохід у вигляді

дивідендів [25, c.48].

На фондовій біржі розрізняють ціну попиту на акції, що пропонується

покупцем; ціну пропозиції, що пропонується продавцем, і контрактну ціну, за

якою здійснюється біржова угода. Контрактна ціна є фактичною

(котирувальною) ціною акції на день укладання угоди.

Інформація при котируванні акцій різних підприємств щоденно

наводиться в найбільших фінансових газетах світу. Вона включає:

- найнижчу і найвищу ціну акції;

- назву підприємства та його абревіатуру;

- дивіденд на одну акцію (в дол.);

- дохід акції по процентах. Цей показник визначається як відношення

дивіденду до вартості акції при закритті фондової біржі на попередній день;

- показник, який визначається як відношення вартості акції при закритті біржі

на дохід, що припадає на одну акцію;

- обсяг продаж акцій на попередній день (в сотнях акцій);

- найнижчу і найвищу ціну акції при закритті біржі за попередній день. Ці

показники вказують на зміну ціни акції за один день;

- зміну ціни акції при закритті біржі в попередній день і день, що йому

передував. Якщо цей показник зі знаком (–), то вартість акції знизилась в

порівнянні з попереднім днем, а якщо зі знаком (+) – ціна акції підвищилась;

- сполучення “рf” після назви компанії говорить про те, що мова йде про

привілейовані акції;

- сполучення літер “wt” після назви компанії вказує на те, що котируються не

акції, а видається гарантія на купівлю пакета акцій за визначеною ціною

протягом певного періоду часу;

- літера “s” на початку рядка вказує на те, що акції подрібнюються. S може

дорівнювати двом, трьом і навіть десяти;

16

- літера “n” на початку рядка вказує на те, що котируються акції нового

випуску.

1.2. Визначення ефективності фінансових інвестицій

При з’ясуванні доцільності здійснення підприємством фінансових

інвестицій проводиться аналіз, що враховує дві взаємопов’язані абсолютні

характеристики: оголошену поточну ринкову ціну (Цп), за якою його можна

придбати на ринку, і теоретичну, або внутрішню, вартість (Вв). Названі

абсолютні характеристики змінюються в динаміці і з позиції конкретного

інвестора, а тому можуть не співпадати. Порівняно з ціною, яка реально існує і

об’єктивна в тому розумінні, що вона оголошена і актив по ній рівнодосяжний

будь-якому учаснику ринку, внутрішня вартість є більш невизначеною і

суб’єктивною –кожний інвестор має свої погляди на внутрішню вартість

активу, спираючись в її оцінці на результати власного, тобто суб’єктивного

аналізу, тому можливі три ситуації: Цп > Вв; Цп < Вв ; Цп = Вв [7, c.213].

Перше співвідношення говорить про те, що з позиції конкретного

інвестора даний актив продається в теперішній момент за завищеною ціною,

тому інвестору немає сенсу купувати його на ринку. Друге співвідношення

свідчить про те, що ціна активу занижена, тобто його доцільно придбати. Трете

рівняння свідчить про те, що поточна ціна повністю відображає внутрішню

вартість активу, тому спекулятивні операції по його купівлі-продажу не

доцільні. Таким чином, якщо в кожний момент ринкова ціна конкретного

активу існує в єдиному числі, то внутрішня його вартість численна. Можна

сказати, що в принципі, кожний фінансовий актив має стільки оцінок значень

цього показника, скільки існує на ринку інвесторів, які зацікавлені в цьому

активі.

Яким же чином розраховується внутрішня вартість фінансового активу,

який має на деякий момент Т0 поточну ціну Цп ? В залежності від того, що

виступає методологічним і інформаційним забезпеченням процесу оцінювання,

17

є три основні теорії оцінки: фундаменталістична, технократична і теорія

прагматиків, що наведені на рис.1.5.

 

Рис. 1.5. Основні теорії визначення вартості фінансових активів [9, c.567]

 

Найпоширенішими вважаються два напрями аналізу – фундаментальний і

технічний.

Фундаментальний аналіз включає чотири рівні дослідження:

- макроекономічний аналіз;

- галузевий аналіз;

- аналіз фінансового стану і перспектив розвитку конкретного підприємства-

емітента;

- прогнозування (моделювання) ціни фінансового інструменту.

Аналіз макроекономічної ситуації здійснюють на основі показників, що

характеризують динаміку виробництва, рівень економічної активності,

споживання і накопичення, темпи інфляції, рівень зайнятості населення і

процентних ставок, стан державних фінансів, сальдо платіжного балансу.

Результати аналізу дають змогу оцінити, наскільки загальна ситуація на ринку

сприятлива для інвестування, і виявити фактори, що детермінують її в

короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Галузевий аналіз передбачає вивчення економічного циклу, а також

здійснення класифікації галузей відносно рівня ділової активності і по стадіях

18

розвитку. Галузевий аналіз дає можливість визначити пріоритетність

інвестування коштів.

Фінансовий стан підприємства-емітента оцінюється на основі різних

джерел інформації: фінансової звітності компанії, публікацій у пресі,

інформації, отриманої з Internet, результатів досліджень, що виконані

спеціалізованими організаціями. Стан підприємства порівнюється з

аналогічними підприємствами в галузі за допомогою коефіцієнтів ефективності

(коефіцієнти ліквідності, капіталізації, якості цінних паперів тощо).

Результатом аналізу є вибір компанії, цінні папери якої дають змогу

якнайкраще реалізувати поставлені фірмою інвестиційні цілі.

Кінцева мета фундаментального аналізу – це прогнозування ціни

фінансового інструменту. Визначивши ціну для майбутніх періодів, аналітики

фірм обчислюють теперішню вартість фінансового інструменту, користуючись

схемою дисконтування. Далі теперішня вартість порівнюється з ринковою

ціною. Якщо ринкова ціна нижча від визначеної аналізом, то акція вважається

“недооціненою” і згідно з фундаментальним підходом її слід купувати, і

навпаки. Основою фундаментального аналізу є дві передумови. Перша – це

можливість оцінки теперішньої вартості фінансового інструменту. Знання

теперішньої і ринкової ціни дозволяє виявити недооцінені і переоцінені

фінансові активи. Друга – це припущення, що ринок з часом правильно оцінить

фінансові активи, отже ринкова ціна має тенденцію до зближення з ціною, що

визначена аналітиками.

Технічний аналіз – це сукупність методів і прийомів прогнозування

тенденцій зміни цін на ліквідних ринках цінних паперів на основі виключно

технічних характеристик ринку – динаміки цін і обсягів операцій з купівлі і

продажу цінних паперів. При цьому ігноруються фундаментальні фактори, що

є основою формування ціни на той чи інший інвестиційний інструмент [9,

c.604].

Основні завдання технічного аналізу:

- розкриття закономірностей у реальному русі цін;

19

- виявлення моментів зміни тенденцій в русі цін на ринку (цінового піку), тобто

моментів, коли зростання ціни змінюється на падіння, або навпаки. Ці моменти

ще називають сигналами продажу або сигналами купівлі;

- прогнозування напряму руху ціни (межі коливань) у майбутньому.

Основний інструмент технічного аналізу – цінові графіки, діаграми,

лінійні діаграми, стовпчикові діаграми, графіки “крапок і цифр”.

У другій половині ХХ ст. виникає новий підхід до інвестиційного

аналізу. На перше місце виходить завдання оцінити доходність і ризик

інвестиційного інструменту, а не просто передбачити ціну [25, c.1084].

Послідовники прагматичної теорії вважають, що поточні ціни

фінансових активів реально відображають всю наявну інформацію, в тому

числі і відносно майбутнього цінних паперів. Вони виходять з того, що

поточна ціна завжди вбирає в себе всю необхідну інформацію, яку не потрібно

шукати додатково. Всі майбутні очікування також відображаються в поточній

ціні. Оскільки нова інформація з однаковим ступенем ймовірності може бути

як негативною, так і позитивною, неможливо з більшою або з меншою

визначеністю передбачити зміни ціни в майбутньому, рівно як і ціна

конкретного фінансового активу змінюється непередбачувано і не залежить від

попередньої динаміки. Таким чином, будь-яка інформація, або статистична, або

прогнозуюча, не може призвести до отримання обгрунтованої оцінки.

В умовах українського ринку, за нерозвинутості ринкових механізмів

об’єктивної оцінки курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку, перевага

віддається фундаментальному аналізу.

Фундаменталістична теорія є найбільш розповсюдженою. Згідно з нею

поточна внутрішня вартість (Вв) будь-якого цінного паперу в загальному

вигляді може бути розрахована за формулою

                                      (1.1)

де: ГП – очікуваний грошовий потік в i-му періоді (звичайно за рік);

Д – прийнятна доходність (що вимагається або очікується).

20

Підставляючи в цю формулу значення надходжень, які передбачаються,

доходність і тривалість періоду прогнозування, можна розраховувати поточну

вартість будь-якого фінансового активу. Саме такого підходу частіше за все і

дотримуються потенційні інвестори.

Наступними важливими критеріями прийняття рішень про доцільність

купівлі або продажу активів є показники доходності. Критерій доходності дає

змогу порівняти прибутки за окремим фінансовим активом із середньо

ринковими, а тому служить показником ефективності, що застосовується до

фінансових активів і капіталу. Цей показник стає особливо актуальним при

формуванні інвестиційного портфелю [32, c.343].

Це відносний показник, який розраховується як співвідношення доходу

(Д), що генерується даним фінансовим активом, до величини інвестиції (ВІ) в

цей актив, тобто в найбільш загальному вигляді він може бути представлений

наступним чином:

                                                                          (1.2)

В залежності від виду фінансового формою доходу можуть бути:

дивіденд, процент, приріст капіталізованої вартості. Таким чином, існують

різні варіанти розрахунку доходності. Цей показник вимірюється в процентах

або частках одиниці; перший вимірник використовується для описової

характеристики фінансового активу, другий – при проведенні розрахунків.

Відома формула, яка дозволяє отримати приблизну оцінку прибутковості

купонної облігації без права дострокового погашення за допомогою

звичайного калькулятора. Цей показник розраховується як відношення

середньорічного доходу (сума річного проценту і частини різниці між

номіналом і ціною купівлі облігацій) до середньої величини інвестицій і дає

приблизну оцінку показника r у формулі (1.3).

                                           (1.3)

21

де: M – номінал облігації;

P – теперішня ціна (на момент оцінки);

C – купонний дохід;

k – кількість років, що залишилася до погашення облігації.

  Перевагою показника YTM, як і будь-якого іншого показника

ефективності, є можливість використання його у порівняльному аналізі при

виборі варіантів інвестування в ті або інші облігації.

Ще однією характеристикою прибутковості облігації є показник

купонної прибутковості, що розраховується за наступною формулою:

                                    (1.4)

Найчастіше всього цей показник не розраховується, а задається у вигляді

купонної ставки. Значимість цього показника для оцінки прибутковості

облігації є невисокою, а саме ця ставка дає оцінку прибутковості облігації

лише в момент її емісії; в подальшому вона використовується, в основному,

для розрахунку купонного прибутку.

Облігації з правом дострокового погашення, на відміну від розглянутих в

попередньому розділі облігацій, мають ще одну характеристику – доходність

дострокового погашення (Yield to Call, YTC). Цей показник дає оцінку

прибутковості на момент відкликання облігації з ринку, або її дострокового

погашення [10, c.154].

Формули, що використовуються для оцінки акцій, можуть

застосовуватися визначення очікуваної прибутковості акцій. При цьому у

відповідних формулах необхідно замінити теоретичну вартість на ринкову

ціну. Таким чином, прибутковість безстрокової привілейованої акції, так само

як і звичайної акції з незмінним дивідендом, знаходиться за формулою:

,                                                           (1.5)

де: D – очікуваний дивіденд;

Pm – поточна ринкова ціна акцій.

22

При прийняті рішення про доцільність купівлі акцій на основі формули

(1.5) мається на увазі, що після цього інвестор не передбачає продати її

найближчим часом. Тому загальна прибутковість співпадає з поточною

дивідендною прибутковістю. Якщо інвестор купує акцію в спекулятивних

цілях, намагаючись продати її через деякий час, то він може одержати оцінку

очікуваних значень загальної, дивідендної та капіталізованої прибутковості,

використовуючи наступну формулу:

                                  (1.6)

Оцінка очікуваної прибутковості конвертованої привілейованої акції

також може бути одержана за допомогою формули (1.6), в якій в якості Р1 слід

використовувати очікувану конверсійну вартість акції. Для оцінки значень

очікуваної загальної прибутковості звичайних акцій з рівномірно зростаючими

дивідендами можна скористатися формулою, одержаною на основі моделі

Гордона [9, c.784]:

                                 (1.7)

З формули (1.7) видно, що очікувана капіталізована прибутковість

звичайної акції з рівномірно зростаючим дивідендом співпадає з темпом

приросту дивіденду або з темпом приросту ціни акції. Таким чином, показник g

має декілька інтерпретації: по-перше, капіталізована прибутковість; по-друге

темп приросту дивіденду; по-третє, темп приросту ціни акції.

1.3. Особливості механізму управління фінансовими інвестиціями

Сукупність різних інвестиційних інструментів для досягнення конкретної

мети вкладника – це інвестиційний портфель. Набір цінних паперів, що

знаходяться у інвестора, називається портфелем цінних паперів. В портфель

можуть входити як папери одного типу так і різні інвестиційні цінності,

23

наприклад, акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати тощо. Тобто в

даному випадку, під поняттям “інвестиційний портфель” мова йде не про

вкладення у статутні фонди юридичних осіб, а про інвестиції в цінні папери.

Розрізняють декілька типів портфелів цінних паперів [26, c.54]:

- портфелі росту орієнтовані на цінні папери, курсова вартість яких зростає на

фондовому ринку. Ціль таких портфелів полягає у збільшенні капіталу

(добробуту) інвесторів;

- портфелі доходу орієнтовані на цінні папери, що забезпечують високу та

стабільну доходність;

- портфелі ризикованого капіталу складаються переважно з цінних паперів

молодих компаній або підприємств “агресивного” типу, що обрали стратегію

розширення виробництва на основі освоєння нових видів продукції;

- збалансовані портфелі є комбінацією паперів різного типу. Такий портфель

може складатися як за рахунок ризикованих цінних паперів, так і тих, що

забезпечують стабільний поточний доход. Таким чином, цілі приросту капіталу

і отримання високого доходу за умови мінімізації фінансового ризику

виявляються збалансованими;

- спеціалізовані портфелі орієнтовані на окрему групу цінних паперів

(галузеву, регіональну тощо)

Головна мета в формуванні портфелю і визначенні його структури

полягає в досягненні оптимальної комбінації між ризиком та доходом

інвестора. Зменшення ризику досягається за рахунок диверсифікації портфеля,

тобто комбінації в ньому цінних паперів різних компаній. Диверсифікація

зменшує ризик за рахунок того, що можливі вірогідні невисокі доходи за

одними цінними паперами будуть компенсуватися за рахунок прибутку за

іншими. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель

цінних паперів різних галузей, не пов’язаних тісно між собою, щоб уникнути

синхронності коливань ділової активності. Проте, диверсифікація портфелю

усуває тільки ризик, пов’язаний з придбанням паперів конкретних компаній.

24

Ринковий ризик, обумовлений загальною економічною кон’юнктурою,

диверсифікацією не усувається.

При формуванні портфелю, інвестор повинен визначити для себе

параметри, якими він буде керуватися [26, c.53]:

– визначити тип портфелю, тобто чи буде він орієнтуватися на папери, що

приносять найбільший поточний доход, або ті, що забезпечують приріст їх

курсової вартості.

– оцінити для себе оптимальну комбінацію ризику і доходності цінних паперів.

Дане завдання базується на загальному принципі: чим більш високий

потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний доход

вона повинна приносити, і навпаки.

Портфель інвестицій – це набір фінансових активів, якими володіє

інвестор. В нього можуть входити як інструменти одного виду, наприклад,

акції або облігації, так і різні інструменти: цінні папери, фінансові інструменти,

нерухомість. Головна мета формування портфелю інвестицій полягає в

одержанні необхідного рівня очікуваної доходності при більш низькому рівні

очікуваного ризику. Ця мета досягається за рахунок:

- по-перше, диверсифікації портфелю, тобто розподілу коштів інвестора між

різними активами;

- по-друге, ретельного підбору фінансових інструментів.

Розвиток широкого і ефективного ринку, статистичної бази, а також

швидкий прогрес в області обчислювальної техніки призвели до виникнення

сучасної теорії і практики управління портфелем фінансових інструментів.

Вона побудована на використанні статистичних і математичних методів

підбору фінансових інструментів в портфель, а також на ряді нових

концептуальних підходів.

Головними параметрами при управлінні портфелем є його очікувана

доходність і ризик. При формуванні портфелю неможливо точно визначити

майбутню динаміку його доходності і ризику. Дані величини спочатку

оцінюються на підставі статистичних звітів за попередні періоди. Оскільки

25

майбутнє навряд чи повторить минуле зі стовідсотковою ймовірністю, то

одержані оцінки можуть бути скориговані згідно зі своїми очікуваннями

розвитку майбутньої кон’юнктури.

При аналізі доцільності операцій з портфелем цінних паперів, в тому

числі тих, що впливають на його склад і структуру, можуть розв’язуватись три

основні цільові задачі [26, c.59]:

а) досягнення максимально можливої доходності;

б) досягнення мінімально можливого ризику;

в) одержання деякого прийнятного значення комбінації “доходність/ризик”.

Доходність портфелю визначається за формулою арифметичної

середньозваженої. Тому задача максимізації доходності портфелю, у випадку її

постановки, може бути вирішена однозначно і без особливих проблем, в тому

числі і розрахункового характеру, оскільки об’єднання в портфель

високоприбуткових активів забезпечує і високу доходність портфелю.

Вирішення другої задачі є складнішим. Якщо мова йде про безризиковий

портфель, то проблем не виникає, оскільки такий портфель може бути

сформований, наприклад, із державних цінних паперів. Будь-які інші цільові

настанови, пов’язані з мінімізацією ризику, в принципі здійснюються в рамках

вирішення третьої задачі.

Одержання деякого прийнятого значення комбінації “доходність/ризик” є

переважаючим в інвестиційній діяльності. Це складне завдання і, як правило,

не може мати однозначного вирішення.

Якщо аналізується доцільність додаткового включення до портфелю

одного активу, то задача оптимізації відносно нескладна і зводиться до аналізу

наслідків об’єднання двох активів. Додавання в портфель декількох активів,

рівнозначно як і будь-які інші комбінації, приводить до багатоваріантних в

плані досягнення оптимального значення комбінацій “доходність/ризик”.

Ризик портфелю, будучи нелінійною функцією, залежить від низки

параметрів, основні з яких – кількість активів в портфелі, його структура та

ризикованість його окремих складових і динаміка доходності. Поряд з цим,

26

слід пам’ятати, що ризик портфелю залежить не від значень доходності, а від їх

варіації та структури портфелю.

Додавання в портфель безризикового активу зменшує доходність

портфелю, при цьому ризик портфелю зменшується прямо пропорційно частці

цього активу. Дійсно, оскільки  за визначенням, то

,                                 (1.8)

де: σnp – середнє квадратичне нового портфелю;

σоp – середнє квадратичне старого портфелю;

dnp – частка активів старого портфеля в новому.

Об’єднання ризикових активів в портфель може призводити до зниження

ризику в порівнянні з володінням кожним з цих активів окремо, однак

результат залежить не тільки від ризикованості об’єднаних активів, але й від

характеру взаємозв’язку між їх доходностями. Отже, ризик комбінації завжди

менше максимального ризику об’єднаних активів [32, c.321].

При об’єднанні в портфелі незалежних активів (в цьому випадку

значення парних коефіцієнтів кореляції rij дорівнюють нулю) ризик портфелю

може бути знайдений за формулою:

                                                (1.9)

При включенні до портфелю ризикового активу, доходність якого

змінюється в одному напрямку з доходністю портфелю і описується прямим

функціональним зв’язком, ризик нової комбінації залишається без змін тільки в

тому випадку, коли значення варіації доходності об’єднаних активу і портфеля

є однаковими. Оскільки в реальному житті на ринку цінних паперів

функціональні зв’язки можливі лише теоретично, то це означає, що

розширення портфелю завжди супроводжується зміною його ризику. Якщо

доходність активу, що планується включити до портфелю, змінюється в

одному напрямку з доходністю портфелю та описується кореляційним

зв’язком, то ризик нової комбінації може змінитися в будь-який бік в

27

порівнянні з ризиком вихідного портфелю. Якщо до портфелю додається актив,

доходність якого змінюється не в одному напрямі з доходністю портфелю, то

ризик нової комбінації, як правило, зменшується. Якщо є на вибір два активи з

однаковими характеристиками, однак доходність одного з них змінюється

однонаправлено, а доходність другого – різнонаправлено з доходністю

портфеля, то з позиції мінімізації ризику для включення їх до портфелю

потрібно надати перевагу другому активу.

Проблема оцінки вартості активів, головним чином, залежить від їх

ризику та доходності. На ринку дотримується закономірність: чим вищий

потенційний ризик, тим більшою повинна бути очікувана доходність [32,

c.323]. У кожного інвестора формуються свої прогнози відносно вищевказаних

параметрів. В той же час ринок постійно змінюється в напрямку певної

рівноважної оцінки ризику і доходності активів. Можливі розбіжності в

оцінках, в першу чергу, пов’язані з асиметричністю інформації, якою

володіють різні інвестори. В умовах добре розвиненого ринку нова інформація

знаходить швидке відображення в курсовій вартості активів, тому для таких

умов можна побудувати модель, яка б задовільно описувала взаємозв’язок між

ризиком і очікуваною доходністю активів. Така модель була розроблена в

середині 60-х рр. У. Шарпом і Дж. Лінтерном і одержала назву моделі оцінки

вартості активів (capital asset pricing model – CAPМ).

Як відомо, вартість активу визначається шляхом дисконтування

майбутніх доходів, які він принесе, під відсоткову ставку, що відповідає його

ризику. Проте, модель оцінки вартості активів не дає безпосередньої відповіді

на питання, якою повинна бути ціна активу. Однак, вона одержала таку назву

тому, що дозволяє визначити ставку дисконтування, яка використовується для

розрахунку вартості фінансового інструменту.

Модель має наступні обмеження, які одночасно визначають її недоліки

[9, c.887]:

- ринок є ефективним, тобто в курсовій вартості активу нова інформація

відразу знаходить відображення;

28

- активи ліквідні і подільні, відсутні податки, трансакційні витрати,

банкрутство;

- всі інвестори мають однакові очікування, діють раціонально, намагаючись

максимізувати свою корисність, мають можливість брати кредит і надавати

кошти під ставку без ризику;

- розглядається один часовий період; доходність є тільки функцією ризику;

- зміни цін активів не залежать від рівнів цін, що існували в минулому.

В САРМ залежність між ризиком і очікуваною доходністю графічно

можна описати за допомогою лінії ринку капіталу (Capital Market Line – CML),

яка представлена на рис. 1.6.

 

 

Рис. 1.6. Лінія ринку капіталу [9, c.889]

  CML є прямою лінією, рівняння якої можна представити наступним

чином:

y = a + bx,

де: a – значення ординати в точці перетину її лінією CML, що відповідає ставці

без ризику rf;

b – кут нахилу CML.

Кут нахилу визначається як відношення зміни значення функції до зміни

аргументу. В нашому випадку (див рис. 1.6) кут нахилу дорівнює:

                                           (1.10)

Оскільки очікувана доходність (у) є функція ризику (х), то у вже прийнятих

термінах доходності і ризику рівняння CML буде мати вигляд:

29

,                                             (1.11)

де: σі – ризик і-го портфеля, для якого визначається рівень очікуваної

доходності;

E(ri) – очікувана доходність і-го портфеля.

Дане рівняння можна записати наступним чином:

                                (1.12)

Очікувана доходність портфелю дорівнює ставці без ризику плюс

добуток відношення ризику портфелю до ризику ринкового портфелю і різниці

між очікуваною доходністю ринкового портфелю і ставкою без ризику.

Всі можливі оптимальні (ефективні) портфелі, тобто портфелі, які

включають в себе ринковий портфель М, розміщені на лінії rfL. Вона проходить

через дві точки – rf і М. Таким чином, лінія ринку капіталу є дотичною до

ефективної межі. Всі інші портфелі, в які не входить ринковий портфель,

розміщуються нижче лінії rfL. CML піднімається вгору зліва направо і свідчить

про те, що якщо портфель має більш високий ризик, то він повинен

пропонувати інвестору більш високу очікувану доходність. Якщо вкладник

бажає одержати більш високу очікувану доходність, він повинен погодитися на

більш високий ризик. Нахил CML потрібно розглядати як винагороду (в

одиницях очікуваної доходності) за кожну додаткову одиницю ризику, яку

бере на себе вкладник [9, c.891].

Коли вкладник купує актив без ризику, він забезпечує собі доходність на

рівні ставки без ризику rf. Якщо він намагається одержати більш високу

очікувану доходність, то повинен погодитися і на деякий ризик. Ставка без

ризику є винагородою за час, тобто гроші в часі мають цінність. Додаткова

доходність, що одержується інвестором понад ставки без ризику, є

винагородою за ризик. Таким чином, винагорода особи, що інвестувала свої

кошти в ринковий портфель, складається із ставки rf, яка є винагородою за час,

30

і премії за ризик в розмірі E(rm) – rf. Іншими словами, на фінансовому ринку

його учасники погоджують між собою ціну часу і ціну ризику.

CML свідчить про співвідношення ризику і очікуваної доходності тільки

для широко диверсифікованих портфелів, тобто портфелів, що включають

ринковий портфель, але не відповідає на запитання, якою очікуваною

доходністю повинні володіти менш диверсифіковані портфелі або окремі

активи [32, c.387].

Як вже згадувалося вище, ризик, з яким пов’язане володіння активом,

можна поділити на дві частини. Перша складова – це ринковий ризик. Його

також називають системним або недиверсифікованим (неспецифічним). Він

пов’язаний із станом кон’юнктури ринку, загальнозначущими подіями (війною,

революцією тощо). Друга складова – неринковий, специфічний або

диверсифікований ризик. Він пов’язаний з індивідуальними властивостями

конкретного активу, а не зі станом ринку в цілому. Наприклад, власник будь-

якої акції ризикує зазнати втрат в зв’язку із страйком на підприємстві, що

випустило даний цінний папір, некомпетентністю його керівництва тощо. Цей

ризик є диверсифікованим, оскільки його можна звести практично до нуля за

допомогою диверсифікації портфелю. Як показали дослідження західних

вчених, портфель, який складається з добре підібраних 10-20 активів, здатний

фактично повністю виключити неринковий ризик (рис. 1.7).

 

Рис. 1.7. Ефект диверсифікації [32, c.388].

31

  Широко диверсифікований портфель містить в собі тільки ринковий

ризик. Недостатньо диверсифікований портфель володіє як ринковим, так і

неринковим ризиками. Таким чином, інвестор може знизити свій ризик тільки

до рівня ринкового, якщо формує широко диверсифікований портфель.

Придбавши актив, вкладник розраховує одержати компенсацію за ризик,

на який він йде. Однак ризик складається з двох частин. Яким же чином ринок

оцінює компоненти ризику з точки зору очікуваної доходності?

В рамках моделі САРМ розраховують на те, що вкладник може вільно

купувати і продавати активи без додаткових витрат. Таким чином, без витрат

інвестор здатний практично повністю виключити специфічний ризик за

рахунок формування широко диверсифікованого. Тому в теорії вважається, що

неринковий ризик не підлягає винагороді, оскільки він легко усувається

диверсифікацією. Якщо інвестор не диверсифікує належним чином свій

портфель, він йде на непотрібний ризик з точки зору тієї вигоди, яку він

приносить суспільству. Придбавши, наприклад, акцію, інвестор фінансує

виробництво і таким чином приносить суспільству користь. Купівля акції

пов’язана з неринковим ризиком, який неможливо усунути. Тому інвестор

повинен одержувати винагороду, адекватну тільки даному ризику. В

протилежному випадку він не придбає цей папір. Однак суспільство (ринок) не

буде винагороджувати його за специфічний ризик, оскільки він легко

усувається диверсифікацією. З точки зору фінансування потреб економіки, цей

ризик не має змісту. Таким чином, винагороді підлягає тільки системний

ризик. Тому вартість активів повинна оцінюватись відносно величини саме

цього ризику. Весь ризик активу (портфелю) вимірюється такими показниками,

як дисперсія і стандартне відхилення. Для оцінки ринкового ризику

застосовується інша величина, яку називають бета-коефіцієнт [9, c.804].

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних

значень β-коефіцієнту:

β = 1 – середній ризик;

β > 1 – високий ризик;

32

β < 1 – низький ризик.

Таким чином, разом із зростанням значень β-коефіцієнту зростає і рівень

систематичного ризику.

β-коефіцієнт показує залежність між доходністю активу (портфелю) і

доходністю ринку. Доходність ринку – це доходність ринкового портфелю.

Оскільки неможливо сформувати портфель, в який би входили всі фінансові

активи, то в якості нього приймається будь-який індекс з широкою базою.

Тому доходність ринку – це доходність портфелю, представленого обраним

індексом.

Знаючи величину β для кожного з активів, вкладник може легко сформувати

портфель необхідного рівня ризику та доходності.

β портфелю – це середньозважене значення величин β активів, що

входять в портфель, де вагою виступає їх частка в портфелі. Вона

розраховується за формулою:

,                                             (1.13)

де: βp – бета портфелю;

βі – бета і-го активу;

θі – питома вага і-го активу.

β кожного активу розраховується на підставі доходності активу і ринку

за попередні періоди часу. Інформацію про значення β можна одержати від

аналітичних компаній, які займаються аналізом фінансового ринку, а також з

періодичної преси [9, c.806].

β дозволяє оцінити ризик індивідуальної фінансової операції по

відношенню до рівня ризику фінансового ринку в цілому. Цей показник

використовується, в основному, для аналізу ризикованості вкладень в окремі

цінні папери (в порівнянні зі систематичним ризиком всього фондового ринку).

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

,                                                      (1.14)

33

де: β – значення бета-коефіцієнту;

P – кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і

середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому;

σц – середньоквадратичне відхилення доходності від індивідуального

виду цінних паперів;

σф – середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в

цілому.

Величина β активу (портфелю) без ризику дорівнює нулю, тому що

нулю дорівнює коваріація доходності активу (портфелю) без ризику з

доходністю ринкового портфелю.

Величина β активу (портфелю) показує, наскільки його ризик більше

або менше ризику ринкового портфелю. Активи з β більше одиниці є більш

ризиковими, а з β менше одиниці – менш ризиковими, ніж ринковий портфель.

Відносно величини β активи поділяють на агресивні і захисні. β агресивних

активів більше одиниці, а захисних – менше одиниці. Якщо β активу дорівнює

одиниці, то його ризик дорівнює ризику ринкового портфелю.

Величина β може бути як плюсовою, так і від’ємною. Плюсове

значення β свідчить про те, що доходності активу (портфелю) і ринку при зміні

кон’юнктури змінюються в одному напрямку. Від’ємна β показує, що

доходності активу (портфелю) і ринку змінюються в протилежних напрямках

[32, c.398].

β активу (портфелю) показує, в якій мірі доходність активу (і

відповідно його ціна) буде реагувати на дію ринкових сил. Знаючи β

конкретного активу (портфелю), можна оцінити, наскільки повинна змінитися

його очікувана доходність при зміні очікуваної доходності ринку. Наприклад, β

цінного паперу дорівнює +2. Це означає, що при збільшенні очікуваної

доходності ринкового портфелю на 1 % доходність цінного паперу зросте на 2

%, і навпаки, при зменшенні доходності ринкового портфелю на 1 %

доходність цінного паперу знизиться на 2 %. Оскільки β цінного паперу більше

одиниці, то вона є більш ризиковою, ніж ринковий портфель. Якщо β цінного

34

паперу дорівнює 0,5, то при збільшенні очікуваної доходності ринку на 1 %

очікувана доходність паперу повинна зрости тільки на 0,5 %. І навпаки, при

зниженні доходності ринку на 1 % доходність цінного паперу зменшиться

тільки на 0,5 %. Таким чином, ризик даного цінного паперу менше ризику

ринку. Якщо β дорівнює -2, то при підвищенні доходності ринкового портфелю

на 1 % доходність активу зменшиться на 2 % і, навпаки. Активи з від’ємною β є

цінними інструментами для диверсифікації портфелю, оскільки в даному

випадку можна побудувати портфель з “нульовою β ”, який не буде ризиковим.

Однак потрібно пам’ятати, що такий портфель не аналогічний активу без

ризику, так як при нульовому значенні β він не містить тільки систематичного

ризику. В той же час даний портфель збереже неринковий ризик.

 Лінія ринку активу. CML показує співвідношення ризику і доходності

для ефективних портфелів, але нічого не говорить про те, як будуть

оцінюватися неефективні портфелі або окремі активи. На це питання

відповідає лінія ринку активу (Security Market Line – SML) (рис.1.8).

Рис. 1.8. Лінія ринку активу [9, c.814].

SML є головним підсумком САРМ. Вона говорить про те, що в стані

рівноваги очікувана доходність активу дорівнює ставці без ризику плюс

винагорода за ринковий ризик, який вимірюється величиною β. Вона

представляє собою пряму лінію, що проходить через дві точки, координати

яких дорівнюють rf; 0 і E(rm). Таким чином, знаючи ставку без ризику і

очікувану доходність ринкового портфелю, можна побудувати SML. В стані

35

рівноваги ринку очікувана доходність кожного активу і портфелю, незалежно

від того, ефективний він чи ні, повинна розміщуватися на SML.

Необхідно ще раз підкреслити, що якщо на CML знаходяться тільки

ефективні портфелі, то на SML розміщуються як широко диверсифіковані, так і

неефективні портфелі і окремі активи.

Очікувану доходність активу (портфелю) визначають за допомогою

рівняння SML [9, c.816]

.                                           (1.15)

Якщо у інвесторів змінюються очікування відносно ставки без ризику, це

призведе до зміщення SML.

Отже, нахил SML визначається ставленням інвесторів до ризику в

різноманітних умовах ринкової кон’юнктури. Якщо у вкладників оптимістичні

прогнози на майбутнє, то нахил SML буде менш крутий, так як в умовах

позитивної кон’юнктури інвестори згодні на більш високі ризики (оскільки

вони менш ймовірні) при менших значеннях очікуваної доходності. Навпаки, в

умовах несприятливої кон’юнктури SML набуде крутого нахилу, так як в

даному випадку інвестори у вигляді компенсації будуть вимагати більш

високої очікуваної доходності на активи, які придбають, для тих же значень

ризику.

Розглянемо деякі методи оцінки портфелю облігацій. Найпростіший

аналіз портфелю облігацій полягає в  оцінці його повної доходності і

середнього показника змінності. Більш складний аналіз пов’язаний з вибором

структури портфелю, тобто повинен містити рекомендації стосовно того, яку

частину капіталу доцільно вкласти в той чи інший вид цінних паперів, що

знаходяться на ринку.

Річна ставка складних відсотків, що отримуються від облігацій, які

складають портфельні інвестиції, може виступати показником доходності

портфелю. Одним з методів визначення величини цієї ставки є рішення

рівняння, в якому загальна вартість облігацій за ціною придбання (∑QjPj)

36

прирівнюються до суми сучасних величин всіх платежів (∑StVt). Звідси

рівняння набуває вигляду:

∑StVt – ∑QjPj  = 0,        (1.16)

де Qj – кількість облігацій j-того виду;

Pj  – ціна придбання облігацій j-того виду;

St – платежі в момент t;

Vt – дисконтний множник за ставкою і.

Середня ставка розміщення (як показник середньої доходності) може

бути наближено визначена із ставок розміщення кожного виду облігацій. В

якості критерію вибору можна використати вартість облігацій за цінами

придбання.

І =        (1.17)

Існує і другий метод зважування. В якості критерію використовують

добуток показників змінності на вартість придбання облігацій, тобто

І =       (1.18)

Для портфелю облігацій, як і для окремого виду облігацій, доцільно

розрахувати показник змінності, який може охарактеризувати вплив зміни

ринкової відсоткової ставки на ціну облігації, що складають портфель.

Мінливість портфелю облігацій визначається як середня величина:

D = (1.19)

Отже, наведені методи оцінки ефективності фінансових інвестицій

забезпечують управління ними на розвинених ринках. В Україні, де ринок

цінних паперів належить до тих, що розвиваються, вони можуть бути

застосовані з певними застереженнями [25, c.1086].

 

37

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ

ІНВЕСТИЦІЯМИ В ТОВ «ТУРИСТИЧНА ФІРМА «САМ»

2.1. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Туристична фірма «САМ»

ТОВ Туристична фiрма "САМ" створене у 1991 р. Багатопрофiльна

туристична компанiя. Займає одне з провiдних мiсць на ринку туристичних

послуг України. У своєму складi має операторський офiс та 2 точки продажу в

м. Київ (вул. Велика Василькiвська та вул. Дегтярiвська). Має точку реалiзацiї

авiаквiткiв в аеропортi Бориспiль. Має свої представницта у 8 найбiльших мiст

України ( м. Донецьк, Днiпропетровськ, Запорiжжя, Кiровоград, Миколаїв,

Одеса, Сiмферополь, Харкiв).

Основнi види дiяльностi:

- органiзацiя прийому та обслуговування iноземних туристiв в Українi;

- органiзацiя прийому та обслуговування вiтчизняних туристiв в Українi;

- органiзацiя зарубiжних поїздок за межi Українi;

- ескурсiйна дiяльнiсть;

- органiзацiя масового та оздоровчо-спортивного туризму;

- органiзацiя готельного господарства та сервiсу.

Повне найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "САМ"

Скорочене найменування  ТОВ Туристична фірма "САМ"

Код за ЄДРПОУ  13688707

Код території за КОАТУУ  8038200000

Територія (область)  м.Київ

Район  Печерський

Поштовий індекс  01103

Населений пункт  м.Київ

Вулиця, будинок  вул. Кіквідзе, 18а

38

Міжміський код та телефон (факс)

  044 238-69-51 телефон 044 238-69-51 факс

E-mail   vika@samcomp.kiev.ua

WWW-адреса   http://www.sam.ua

Відомості щодо належності ТОВ Туристична фірма "САМ" до будь-яких об'єднань підприємств

Найменування Мiсцезнаходження (поштова адреса)

 міжнародна авіаційна транспортна асоціація

 м. Женева, Швейцарія

Таблиця 2.1.

Інформація про чисельність працівників та оплату їх праці за 2007 р.

Показники Фактично за період

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб)

 140

Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та сумiсників (осiб)

 33

Фонд оплати працi - всього (тис.грн.)  4022 (середня 1893,5 грн./міс)

Фінансування основної операційної діяльності, як оператора по виїздному і

внутрішньому туризму, ТФ "САМ" проводить за рахунок власних обігових

коштів з залученням короткострокових кредитів банків у "низький сезон".

Шорічно компанія намагається досягати зростання об’ємів основної

операційної діяльності на 15%.

Таблиця 2.2.

Інформація про сировинну базу та основні характеристики споживачів продукції (послуг) та розподіл споживачів за регіонами України та на

зовнішніх ринках

Наймену-вання продукцiї (виду продукцiї)

Сировинна база для вироб-

ництва (Україна, країни СНД, зарубiжжя)

Доля в загальному обсязі реалізації (за регіонами) (%)

Україна країни СНД та

Балтiї країни дальнього

зарубiжжя

39

 Усього:Туристичні послуги

 Україна, країни СНД, зарубіжжя

 92.70  1.30  6.00

До основного роду діяльності додається подальше інвестування в

придбання об’єктів інфраструктури відпочинку. Проведення ремонту,

реконструкції і модернізації матеріально-техничної бази придбанних об’єктів

інфраструктури відпочінку( БВ "Айвазовське», ВАТ Готельний комплекс

"Ялта-інтурист", Санаторій "Донбас") за рахунок власних коштів та коштів від

розміщення облігацій.

На дійсний момент Туристична фірма "САМ" - це розвинена мережа

представництв, які працюють у Києві й основних ділових центрах України, що

відправляє своїх клієнтів відпочивати в більш ніж сорок країн світу цілий рік.

Напрямки діяльності:

Виїздний туризм (групові та індивідуальні тури на курорти Середземного

моря, в столиці Європи, на гірськолижні курорти та на екзотичних напрямках)

 Освіта за рубежем (загальні курси мов, екзаменаційні курси, спеціальні

курси, канікулярні курси для дітей, середня освіта, вища освіта).

 Дитячий туризм. Відпочинок у Криму і за рубежем для дітей.

 Спецтури. Спортивний, релігійний, лікувальні, бізнес, подійний.

 В'їздний туризм (відпочинок і екскурсійні програми по Україні, організація

конференцій, вивчення російської, української мов).

  Продаж і бронювання авіаквитків (Туристична фірма "САМ" - член

Міжнародної асоціації авіаперевізників IATA). Продаж квитків на чартерні

рейси.

Якість курортів, шкіл і готелів, включених у програми, перевірено

фахівцями “САМ” безпосередньо.

  Поява перших українських туристичних фірм збігається за часом зі

здобуттям Україною незалежності. Вони пройшли нелегкий шлях становлення,

розвитку, а також завоювання і зміцнення своїх позицій на ринку в умовах

жорсткої конкурентної боротьби. Великі вітчизняні туристичні фірми завдяки

40

широким і стійким контактам із зарубіжними партнерами зробили мрію

українця бути ближчим до цивілізованих країн цілком реальною і здійсненою.

Саме такою і є фірма «САМ», що відзначила минулого літа 18-річний ювілей.

Понад 400 тисяч туристів побували за кордоном, скориставшись послугами

компанії.

З 2000 року цінова політика зазнала радикальних змін. «САМ» зробила

крок у бік масового туризму, знизивши ціни на тури за основними напрямами у

середньому на 30%, зберігши якість послуг. Варто зазначити, що «САМ»

дотримується принципу прозорості у своїй діяльності. Але це вже була далеко

не перша її інновація.

У 1993 році фірма організувала перший в історії незалежної України

чартерний авіарейс до італійської Анкони. Для порівняння: на 2001 рік

заплановано було 250 чартерних рейсів.

З перших днів діяльності «САМ» використовує досвід підготовки

фахівців, запозичений у країнах, які сьогодні є лідерами на ринку туризму. За

короткий період тут змогли створити колектив справжніх професіоналів,

очолюваних досвідченими топ-менеджерами.

На підвищення професійного рівня співробітників тут не жаліють ні

грошей, ні часу. Кілька разів на рік проводять інтенсивні одноденні тренінги, у

яких беруть участь усі — від керівників до менеджерів. У компанії працює

монолітна команда, об’єднана єдиною метою, чітким баченням перспектив

діяльності фірми.

У центральному офісі використовується понад 100 комп’ютерів останніх

моделей. Усі робочі місця автоматизовані. Використання комп’ютерної техніки

дало змогу скоротити до мінімуму рутинну ручну працю й водночас істотно

підвищити якість операцій. Локальна мережа і сучасне програмне

забезпечення, до речі, розроблене програмістами фірми, дають можливість

кожному зі співробітників отримати миттєвий доступ до всієї необхідної

інформації, а також мати постійний зв’язок із офісами в регіонах.

41

Потужна база даних дозволяє працювати в режимі «он-лайн». Керівник

підрозділу має дані про стан справ цієї миті. Тому всі найважливіші

управлінські рішення ухвалюються з урахуванням повної та достовірної

інформації.

Ідея зробити регулярними театралізовані видовища в Олеському замку

виношувалася давно. Львівська галерея мистецтв (Олеський замок-музей — її

філіал), туристична фірма "САМ" та ресторан "Гридниця" (у приміщенні

замку) уклали угоду про співпрацю. За статистикою, 30 відсотків туристів —

любителі замкової екзотики. На Львівщині є десять замків, тож необхідно

подати їх туристам так, щоб зустріч із нашою історією була пізнавальною і

незабутньою.

Один з найекзотичніших турів, що їх пропонує туристична фірма "САМ"

спільно з провідною американською круїзною компанією Princess Cruises, -

круїз "Австралія - Азія - Великий Бар’єрний риф" на дванадцятипалубному

лайнері Regal Princess 5*. Починається круїз у Сіднеї, а завершиться в

Бангкоку. Є можливість поєднати поїздку до стародавнього королівства Сіам і

рафтінг на Балі з відвіданням Великого Бар’єрного Рифу і навіть пополювати

на крокодилів у Дарвіні.

Обсяг виробництва в натуральних одиницях за 2009 рiк - 61723 од., у

грошовому виразi - 31345,7 тис.грн., чистий доход - 23821,8 тис. грн.

Найбiльш впливовi конкуренти з основної продукцiї : ТФ "Гамалiя", ТФ "

Тез Тур", ТФ "ТурТесс". Основнi постачальники за основними видами

продукцiї : зарубiжнi постачальники : " Odeon" Турция, " Future " Єгипет,

вiтчизнянi :"Пальмiра Палас", Аеросвiт Курорт", Рiксос Трускавець"

У 2009 роцi вибуло основних засобiв на суму 13146,9 тис. грн., придбано

на суму 638,2 тис. грн., фiнансовi iнвестицiї складають за рiк 78972,0 тис. грн.

На балансi товариства знаходяться наступнi основнi засоби:

- примiщення в м. Київ ( вул. I. Франка, вул. Дегтярiвська);

- примiщення в м. Одеса;

- транспортнi засоби ( легковi автомобiлi - 2 од.);

42

- iнструмети, iнвентар, меблi.

Фiнансування основної операцiйної дiяльностi, як оператору по

виїздному i внутрiшньому туризму, ТФ "САМ" проводить за рахунок власних

обiгових коштiв з залученням короткострокових кредитiв банкiв у "низький

сезон".

На кiнець 2009 року заборгованiсть по укладеним догвоорам складає :

дебiторська за товари i послуги - 2997,1 тис. грн., кредиторська за товари i

послуги - 4421,5 тис.грн.

У планах підприємства зростання обсягiв основної опеацiйної дiяльностi

на 15% в 2010 року. Подальше iнвестування в придбання об’єктiв

iнфраструктури вiдпочинку. Проведення ремонту, реконструкцiї i модернiзацiї

матерiально-техничної бази придбаних об’єктiв iнфраструктури вiдпочинку

( ГК "Ялта-Iнтурист", санаторiй "Донбас")за рахунок власних коштiв та коштiв

вiд розмiщення облiгацiй.

2.2. Дослідження методів управління фінансовими інвестиціями в ТОВ

«Туристична фірма «САМ»

Свою діяльність в якості провідного українського туроператора

туристична фірма "САМ", на відміну від решти українських туристичних фірм,

поєднує з інвестиційною діяльністю з придбання та оновлення об’єктів

туристичної інфраструктури.

43

У березні 2001 року Фонд майна АРК підписав договір з туристичною

фірмою “САМ” про продаж їй 62,98 відсотка акцій готелю “Ялта-Інтурист”.

Ціна продажу пакета склала 16,2 мільйонів гривень. Відповідно до умов

конкурсу, новий власник повинний був погасити прострочену кредиторську

заборгованість готелю “Ялта-Інтурист” у розмірі 6556,5 тисяч гривень і

залишок безпроцентної позики Мінфіну України на суму 1,7 мільйона гривень.

Крім того, турфірма “САМ” була зобов'язана зберегти наявні і створити 100

нових робочих місць.

У 2006 р. Фондом державного майна України підбито підсумки конкурсу

з продажу пакета акцій ВАТ "Пансіонат з лікуванням "Донбас", розташованого

за адресою: Україна, 98618, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт

Масандра, код за ЄДРПОУ 2591979. Переможцем конкурсу визнано

товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "САМ".

Умови продажу пакета акцій:

- часткове погашення кредиторської заборгованості у сумі 300 тис. гривень

протягом 90 днів з моменту укладання договору купівлі-продажу пакета акцій

ВАТ;

- проведення реконструкції пансіонату та благоустрою паркової зони протягом

п'яти років з момент укладання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ на

суму, еквівалентну не менше 15 000,0 тис. доларів США;

44

Пакет містить 50 703 520 штук акцій, що становить 97,83% статутного

фонду. Початкова вартість пакета акцій: 12 675 880 гривень. Кінцева ціна

пакета акцій: 13 118 300 гривень.

У 2005 р. для отримання коштів на

проведення інвестиційної діяльності ТОВ «Туристична фірма «САМ» успішно

розмістила випуск облігацій (табл.2.3).

Таблиця 2.3.

Параметри облігацій ТОВ «Туристична фірма «САМ»

Дата реєстра-цiї емiсії

Наймену-вання органу, що зареє-стрував емiсiю

Номiнальна вартiсть (грн.)

Кiлькiсть у випуску (штук)

Сума випуску за номiналом (грн.)

Процентна ставка (%)

Термiн виплати процентів

Дата погашення облiгацiй

 04.09.2005  ДКЦПФР  10000  5000  50000000.00  14.00 2008-09-15

 15.09.2010

У ТОВ «Туристична фірма «САМ» структура активів є досить

унікальною для українського туристичного підприємства. Оскільки

турооператорська діяльність є виключною формою, яка не дозволяє

туристичному підприємству займатися іншими видами господарської

діяльності, ТОВ «Туристична фірма «САМ» управляє своїми активами «Ялта-

Інтурист», Пансіонат з лікуванням «Донбас» та База відпочинку «Айвазовське»

в межах корпоративних прав.

45

Динаміка довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються за

методом участі у капіталі інших підприємств наведена на рис.2.3.

Як видно з рис.2.3, довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються

за методом участі у капіталі інших підприємств у ТОВ «Туристична фірма

«САМ» за 6 років зросли майже у 7 разів.

Отже, ТОВ «Туристична фірма «САМ» намагається удосконалювати

інфраструктуру українського туристичного ринку, а не тільки працювати на

ньому. Але подібна діяльність потребує дуже значних витрат, які значно

перевищують прибутки від туроператорської діяльності.

2.3. Аналіз ефективності управління фінансовими інвестиціями в ТОВ

«Туристична фірма «САМ»

Згідно з даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на 01.01.08 р. единим господарем ТОВ «Туристична фірма «САМ» є компанiя

"Алкмаар Турхотелз iнтернешнл Б.В.» 1811, Королiство Нiдерланди,м.

Алкмаар, вул. Фнiдсен,45.

У табл.2.4 наведені дані з динаміки та структури пасивів ТОВ

«Туристична фірма «САМ»

Таблиця 2.4.

46

Динаміка та структура пасивів ТОВ «Туристична фірма «САМ»

П А С И ВКод рядка

2007 2008 20099 міс.2010

  І. Власний капітал     -   -   Статутний капітал   300   22945,2   22945,2   22945,2   22945,2   Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

  350   -26597,8   -25674,3 -27073 -27805

  Усього за розділом І   380   -3652,6   -2729,1 -4128 -4860Частка у пасивах, % -5,45 -3,34 -2,8 -3,3  ІІІ. Довгострокові зобов'язання

 

  Довгострокові кредити банків

  440

  Інші довгострокові фінансові зобов'язання

  450   35600   0   0   0

  Інші довгострокові зобов'язання

  470   1285,1   1285,1 1285 1237

  Усього за розділом ІІІ   480   36885,1   1285,1 1285 1237Частка у пасивах, % 55,02 1,58 0,87 0,84

  Продовження таблиці 2.4  ІV. Поточні зобов'язання  Короткострокові кредити банків

  500   9798,4   9696,5 10454 8682

  Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

  530   4732,7   7834,9 4421 8880

  з одержаних авансів   540   18626,2   20224 20162 18601  Інші поточні зобов'язання   610   51   44704,6 66168 66113  Усього за розділом ІV   620   33809,9  82985,2 149981 150843Частка у пасивах, % 50,43 101,77 101,93 102,46  Баланс   640   67042,4   81541,2 147138 147220

Як видно з табл.2.4 та рис.2.4, ТОВ «Туристична фірма «САМ» в останні

роки практично не має власного капіталу, який поглинули збитки від поточної

та інвестиційної діяльності. Позитивним можна вважати помітне зменшення

поточних зобов’язань у 2006-2007 р.р. за рахунок випуску облігацій. Проте у

2008 р. поточні зобов’язання склали 101,8% пасивів компанії, а потім їх частка

зростала до 102,46%.

47

Відсутність власного капіталу не є чимось особливим для української

туристичної фірми, хоча про її фінансову стійкість говорити не доводиться. А

от залежність від кредиторів є критичною.

Таблиця 2.5.

Динаміка та структура активів ТОВ «Туристична фірма «САМ»

A К Т И ВКод рядка

2007 2008 20099 міс. 2010

І. Необоротні активизалишкова вартість 030 13877,3 16120,5 4730 4362Частка у активах, % 20,70 19,77 3,21 2,96Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040 40657,6 50395,0 129367 129367

Частка у активах, % 60,64 61,80 87,92 87,87Усього за розділом І 080 55581,4 66742,2 134142 133737Частка у активах, % 82,90 81,85 91,17 90,84ІІ. Оборотні активиДебіторська заборгованість за товари, роботи послуги всього

10176 10176 11730 12117

Частка у активах, % 15,18 15,18 7,97 8,23чиста реалізаційна вартість 160 3444,2 4291,4 2997 7049Дебіторська заборгованість за за виданими авансами

180 6392,9 8852,3 8733 5068

Інша поточна дебіторська 210 338,9 20,7 539 114

48

заборгованістьГрошові кошти та їх еквіваленти:в національній валюті 230 689,8 1126,6 697 472в іноземній валюті 240 149,8 142,1 18 689Усього за розділом ІІ 260 11335,1 14795,4 12996 13483Частка у активах, % 16,91 18,14 8,83 9,16Баланс 280 67042,4 81541,2 147138 147220

Як видно з рис.2.5, у структурі активів ТОВ «Туристична фірма «САМ»

частка довгострокових фінансових інвестицій,   які обліковуються за методом

участі в капіталі інших підприємств зросла за останні роки з 60,64 до 87,9%,

що робить її схожою на інвестиційну компанію. Частка основних засобів

скоротилась з 20,7 до 2,96%. В оборотних активах переважає дебіторська

заборгованість, частка якої скоротилась з 15,18 до 8,23%. Тобто, оборотні

активи є недостатніми для фінансування поточної діяльності і не надто

ліквідними.

Аналіз фінансового стану ТОВ «Туристична фірма «САМ» виконаний у

відповідності з «Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового

стану підприємств, що підлягають приватизації», яке розроблено відповідно до

Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки, затвердженої Законом

України «Про Державну програму приватизації», з метою встановлення

єдиного порядку та основних методичних засад проведення поглибленого

аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

49

У відповідності з вказаним положенням задовільний фінансовий стан – це

стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства,

його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне

використання ресурсів підприємства; незадовільний фінансовий стан –

характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним

використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю

простроченої заборгованості перед бюджетом, із заробітної плати,

недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями

розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Як видно з рис.2.6, зростання валюти балансу свідчить про високу ділову

активність ТОВ «Туристична фірма «САМ», яка не завжди веде до зростання

обсягів продаж динаміки, а на рівень беззбитковості компанії вдалося вийти

лише у 2007-2008 р.р.

Аналіз фінансового стану ТОВ «Туристична фірма «САМ» на основі

даних балансів та звітів про фінансові результати виконано за допомогою

розрахунку відповідних коефіцієнтів.

Коефіцієнт зносу основних засобів дорівнює відношенню зносу (р.031)

до первинної вартості (р.032 балансу)

К1 2007= 4837,4/ 18714,7=0,258.

К1 2008=5814,6/21935,1=0,265.

К1 2009= 4696/ 9426=0,498.

К1 2010= 4998/ 9360=0,534.

50

Як видно з наведеної діаграми, коефіцієнт зносу основних засобів у ТОВ

«Туристична фірма «САМ» зростає досить швидк о, що свідчить про

нерегулярні заходи з модернізації власних основних фондів.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дає

змогу визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні

зобов’язання.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів

(р.260 балансу) до поточних зобов’язань підприємства (р.620 балансу) та

показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для

погашення його поточних зобов’язань.

К2 2007= 11335,1/ 33809,9=0,335.

К2 2008=14795,4/82985,2=0,178.

К2 2009= 12996/ 149981=0,087.

К2 2010= 13483/ 150843=0,089.

Як видно з рис.2.8, коефіцієнт покриття ТОВ «Туристична фірма «САМ»

в 2007-2010 р.р. був дуже низький і далекий від нижньої межі критичного

значення, хоча часом відбувається його деяку зростання. Підприємство має

великі проблеми в частині розрахунків.

51

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш

ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних

фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості

(р.230+р.240+р.220+р.160+р.170+р.180+р.210) до поточних зобов’язань

підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати

поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з

дебіторами.

К3 2007= 11293,3/ 33809,9=0,334.

К3 2008=14537,9/82985,2=0,224.

К3 2009= 12984/ 149981=0,086.

К3 2010=13392/150843=0,089.

Нормативне значення 0,6-0,8 було великою проблемою для ТОВ

«Туристична фірма «САМ» в 2007-2010 р.р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення

грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій

(р.230+р.240+р.220) до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної

ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена

негайно.

К4 2007= 839,6/ 33809,9=0,025.

К4 2008=1223,1/82985,2=0,015.

52

К4 2009= 715/ 149981=0,005.

К4 201 0= 1161/ 150843=0,008.

В 2007 р. ТОВ «Туристична фірма «САМ» мало змогу негайно сплатити

0,025 своїх боргів. В наступні роки коефіцієнт абсолютної ліквідності

зменшився до 0,005 та зріс до 0,008.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними

активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та

величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні

зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

К5 2007= 11335,1- 33809,9=-22474.

К5 2008=14795,4-82985,2,5=-68189,8

К5 2009= 12996- 149981=-137685.

К5 2010= 13483- 150843=-137360.

Як видно з рис.2.9, ТОВ «Туристична фірма «САМ» у 2008 р. мало дуже

великий дефіцит чистого оборотного капіталу, а в наступні роки ситуація

значно погіршилася.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел

фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і

незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення

власного капіталу підприємства (р.380) до підсумку балансу підприємства

(р.640) і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів,

авансованих у його діяльність.

53

К6 2007= -3652,6/ 67042,4=-0,054.

К6 2008=-2729,1/84270,3=-0,033.

К6 2009= -4128/ 149981=-0,027.

К6 2010= -4860/ 150843=-0,032.

Як видно з наведених розрахунків, ТОВ «Туристична фірма «САМ» в

останні роки має унікальну автономію: через повну втрату власного капіталу

про неї говорити не доводиться.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених

(р.430+р.480+р.620+р.630) та власних засобів (р.380) і характеризує залежність

підприємства від залучених засобів.

К7 2005= 48811,2/1064,2=45,867.

К7 2006= 68723,9/(-3737,9)=-18,386.

К7 2007= 70695/(-3652,6)=-19,355.

К7 2008=84270,3/(-2729,1)=-30,88.

Як видно з наведених розрахунків, ТОВ «Туристична фірма «САМ» в

останні роки тільки залученими засобами і користується.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до

величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість

підприємства власними оборотними засобами.

К8 2007= -22474/11335,1=-1,983.

К8 2008==-68189,8/14795,4=-4,609

К8 2009= -137685/12296=-11,2

К8 2010= -137360/13483=-10,2.

У 2007-2010 р.р. ТОВ «Туристична фірма «САМ» не мало забезпеченості

власними оборотними засобами та відчувало їх великий дефіцит, який поки не

вдалося подолати.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного

капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто

вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності

54

власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу

до власного капіталу.

К9 2007= -22474/(-3652,6)=6,15

К9 2008= -68189,8/(-2729,1)=24,99

К9 2009= -137685/(-4128)=33,35

К9 2010= -137360/(-4860)=28,26.

ТОВ «Туристична фірма «САМ» в останні роки просто не має власного

капіталу для фінансування поточної діяльності.

Аналіз ділової активності дає змогу проаналізувати ефективність

основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання

фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої

виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) (р.035 форми 2) до середньої

величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність

використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел

їхнього залучення.

К10 2008= 25233,9/81541,2=0,34

К10 2009= 23822/114340=0,21.

К10 2010= 20951/147200=0,14

Як видно наведених розрахунків, коефіцієнт оборотності активів ТОВ

«Туристична фірма «САМ» у 2009-2010 р.р. суттєво зменшився через

зростання активів без збільшення доходу.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як

відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до

середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість

обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що

аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається

підприємством.

К11 2008= 25233,9/11981,9=2,106.

К11 2009= 23822/11730=2,03.

55

К11 2010= 20951/12117=1,73.

Оборотність дебіторської заборгованості ТОВ «Туристична фірма

«САМ» зменшується, що свідчить про збільшення комерційного кредиту,

який надається підприємством не надто платоспроможним замовникам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як

відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до

середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість

обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що

аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається

підприємству.

К12 2008= 25233,9/82985,2=0,432.

К12 2009= 23822/149981=0,159.

К12 2010= 20951/150843=0,139

Оборотність кредиторської заборгованості ТОВ «Туристична фірма

«САМ» зменшується дуже стабільно, що свідчить про зростання

комерційного кредиту, який надається підприємству.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як

відношення собівартості реалізованої продукції (р.040 форми 2) до

середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість

реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

К13 2008= 14844,8/71,27=208,3.

К13 2009= 13249/12=1104

К13 2010= 14932,7/91=164.

Вона у ТОВ «Туристична фірма «САМ» знаходиться на досить високому

рівні.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується

як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до

середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність

використання основних засобів підприємства.

К14 2008= 25233,9/16120,5=1,242

56

К14 2009= 23822/4730=5,03.

К14 2010= 20951/4362=4,8.

У ТОВ «Туристична фірма «САМ» фондовіддача помітно збільшилась

через суттєве скорочення вартості основних фондів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення

чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної

величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання

власного капіталу підприємства.

К15 2008= 25233,9/(-2729,1)=-5,416

К15 2009= 23822/(-4128)=-5,77

К15 2010= 20951/(-4860)=-4,31.

У ТОВ «Туристична фірма «САМ» власного капіталу в останні роки

просто не існує.

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефективність

вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого

прибутку підприємства (р.220 форми 2) до середньорічної вартості активів і

характеризує ефективність використання активів підприємства.

К16 2008= 923,5/81541,2=0,012

К16 2009= -1398,4/114340=-0,012

К16 2010= -733/147200=-0,005.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як

відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості

власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного

підприємства.

К17 2008= 923,5/(-2729,1)=-0,289

К17 2009= -1398,4/(-4128)=0,339

К17 2010= -733/(-4860)=0,151.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення

чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції

57

(робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності

підприємства.

К18 2008= 923,5/25233,9=0,036

К18 2006= -1398,4/23822=-0,059

К18 2007= -733/20951=-0,035.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення

прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (р.100-р.090+р.060 форми 2)

до витрат на її виробництво та збут (р.040+р.070-р.080 форми 2) і характеризує

прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

К19 2008= (433,2-499,5+1517,5)/(14932,7+10886)= 0,056

К19 2009= (-2672-580+1207,2)/( 14179,3+12941,7)=-0,075

К19 2010= (-1749+2231-532)/( 13249+11150)=-0,002.

Як видно з наведених розрахунків, рівень рентабельності ТОВ

«Туристична фірма «САМ» є не надто привабливим для потенційного

інвестора.

Результати розрахунків фінансових коефіцієнтів наведено у табл.2.6.

Таблиця 2.6.

Зведена таблиця фінансових показників ТОВ «Туристична фірма «САМ»

ПоказникНормативне значення

2008 2009 9 міс.2010почат кінець почат кінець почат кінець

1. Аналіз майнового стану підприємства1.1. Коефіцієнт зносу основних засобів

Зменшення0,258 0,265 0,265 0,498 0,498 0,534

2. Аналіз ліквідності підприємства2.1. Коефіцієнт покриття

> 10,335 0,178 0,178 0,087 0,087 0,089

2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,6 – 0,80,334 0,178 0,178 0,087 0,087 0,089

2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

> 0Збільшення

0,025 0,015 0,015 0,005 0,005 0,008

58

2.4. Чистий оборотний капітал, тис. грн.

> 0Збільшення

-22474 -68189 -68189-

136984 -13698-

1373603. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства3.1. Коефіцієнт платоспромож-ності (автономії)

> 0,5-0,054 -0,033 -0,033 -0,028 -0,028 -0,033

3.2. Коефіцієнт фінансування

< 1Зменшення -19,355 -30,878 -30,878 -36,648 -36,644 -31,292

3.3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

> 0,1

-1,983 -4,609 -4,609 -10,539 -10,541 -10,1883.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

> 0 Збільшення6,153 24,986 24,986 33,188 33,184 28,263

4. Аналіз ділової активності підприємства4.1. Коефіцієнт оборотності активів

Збільшення x0,340

x0,208

x0,142

4.2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Збільшення x

2,106

x

1,848

x

1,7104.3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Збільшення x

0,432

x

0,205

x

0,139

Продовження таблицы 2.6

4.4. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

Збільшення x

927,717

x

1890,6

x

406,816

4.5. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)

Збільшення x

1,242

x

1,440

x

2,2304.6. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Збільшення x-7,908

x-7,321

x-4,662

5. Аналіз рентабельності підприємства5.1. Коефіцієнт рентабельності активів

> 0Збільшення

x0,012

x-0,012

x-0,005

5.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

> 0Збільшення

x-0,289

x0,408

x0,163

59

5.3. Коефіцієнт рентабельності діяльності

> 0Збільшення

x0,037

x-0,059

x-0,035

5.4. Коефіцієнт рентабельності продукції

> 0Збільшення

x-0,023

x-0,122

x-0,141

Отже, великою проблемою компанії, що намагається зростати на

конкурентному ринку, є дуже надмірне позикове навантаження, за допомогою

якого вона здійснює інвестиційну діяльність. На сьогодні ТОВ «Туристична

фірма «САМ» має великий дефіцит чистого оборотного капіталу, незадовільну

ліквідність та відсутність платоспроможності. Тобто використання залучених

коштів для інвестиційних проектів поки приносить лише значні витрати, які

ведуть до збитків і зростання ризику банкрутства.

Компанії " Автоальянс-ХХІ століття" (Київ) і "Східно-Європейський

інвестиційний фонд" (Київ) купили в туристичної фірми "САМ" (Київ) 24,96%

і 12,74% (відповідно) акцій готельного комплексу " Ялта-Інтурист" (Крим).

Відповідно до повідомлення, у результаті продажу акцій частка "

Автоальянса- ХХІ століття" у статутному фонді " Ялта-Інтурист" збільшилася

на 24,96% (39,723 млн. акцій) до 24,99% (39,782 млн. акцій), "Східно-

Європейського інвестиційного фонду" - збільшилася на 12,74% (20,270 млн.

акцій) до 21,38% (34,030 млн. акцій), турфирми "САМ" - зменшилася на

37,69% (59,993 млн. гривень) до 45,56% (72,519 млн. акцій). Проте на

фінансовий стан компанії даний продаж фактично не вплинув.

60

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ

ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В ТОВ «ТУРИСТИЧНА ФІРМА

«САМ»

61

3.1. Напрями вдосконалення управління фінансовими інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ»

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для

придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають

підприємства або держава.

Дослідження західних теорій щодо управління фінансовими інвестиціями

показало, що застосування цих теорій на українському фінансовому ринку

поки що є неможливим через недооцінку вартості більшості його активів,

нетривалу “історію котирувань” ЦП, низьку капіталізацію емітентів,

використання інформації інсайдерів тощо. Ці обставини призводять до пошуку

інших моделей управління коштами інвестора з урахуванням сучасного стану

української економіки [25, c.1084].

Рис.3.1. Схема оптимізації портфеля фінансових інвестицій.

У зв’язку з цим у роботі [25] запропонована багаторівнева схема

розміщення активів, що ґрунтується на оптимізації портфеля фінансових

інвестицій (рис. 3.1). За рівень курсового ризику обрано показник ризикової

вартості (Value-at-Risk, VаR), який за останні декілька років став одним із

найбільш вживаних методів управління і контролю ризику в багатьох західних

компаніях.

В основі розрахунку VаR лежить визначення одноденної волатильності

активу, за яку обирається розраховане на основі історичних даних

62

Оптимізація портфеля цінних паперів

Оптимізація портфеля депозитів

Оптимізація портфеля ЦП

ОПДІВОПДНВ ОППЦП ОПБЦП

Рівень 2

Рівень 1

Рівень 3

середньоквадратичне відхилення в процентах. VаR з часовим горизонтом Т-

днів і довірчим інтервалом може бути розрахований за формулою:

, TkVaR (3.1)

де kα – коригувальний коефіцієнт, який показує положення значення

випадкової величини відносно середнього, вираженого в кількості

середньоквадратичних відхилень (для найчастіше використовуваних значень

довірчого інтервалу в 95 і 99% відповідні коригувальні коефіцієнти будуть

дорівнювати 1,65 і 2,33 середньоквадратичних відхилень); σ – одноденна

волатильність курсу активу в процентах.

Така оцінка є прийнятною лише для порівняно невеликих інтервалів часу

(не більше 10-15 днів), при цьому її точність падає зі збільшенням часового

горизонту.

На першому рівні запропонованої схеми визначається таке

співвідношення між банківськими депозитами та ЦП, яке забезпечить

максимальну дохідність при заданих обмеженнях щодо кожної частки.

На другому рівні визначається структура портфеля банківських депозитів

і портфеля ЦП. Оптимізація портфеля депозитів полягає у визначенні такого

співвідношення між вкладами в національній та іноземній валюті, яке б

забезпечувало максимальну дохідність при прийнятному валютному ризику

або ж прийнятну дохідність при мінімальному валютному ризику, а

оптимізація портфеля ЦП – у визначенні такого співвідношення між пайовими

та борговими ЦП, яке б забезпечувало максимальну дохідність при заданих

обмеженнях на їх частки.

На третьому рівні оптимізація портфеля банківських депозитів у

національній валюті (ОПДНВ) полягає у визначенні часток вкладів у кожному

з обраних КБ, які б забезпечували максимальну дохідність при прийнятному

ризику втрати коштів або ж прийнятну дохідність при мінімальному ризику. Те

ж саме може стосуватись й оптимізації портфеля банківських депозитів в

іноземній валюті (ОПДІВ). Оптимізація портфеля боргових ЦП (ОПБЦП)

63

полягає у визначенні його структури, яка б забезпечувала максимальну

дохідність при прийнятному ризику дефолту емітента, оскільки кредитний

ризик є найбільш суттєвим при вкладеннях у боргові ЦП, або ж прийнятну

дохідність при мінімальному ризику дефолту. Оптимізація портфеля пайових

ЦП (ОППЦП) полягає у визначенні його структури, яка б забезпечувала

мінімальний курсовий ризик, що є одним із найсуттєвіших при вкладеннях в

акції, при досягненні прийнятного рівня дохідності. Інший підхід може

полягати у мінімізації курсового ризику без урахування очікуваного рівня

дохідності.

Запропонована методика пройшла апробацію на курсах акцій 12

емітентів, що котируються у ПФТС: “Стірол” (STIR), “Київобленерго”

(КOEN), “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (NITR),

“Нафтогазтехніка” (NFGT), “Нікопольський завод феросплавів” (NFER),

“Дніпроенерго” (DNEN), “Центренерго” (СЕЕN), “Донбасенерго” (DOEN),

“Західенерго” (ZAEN), УТЕЛ (UTEL), “Укрнафта” (UNAF), “Київенерго”

(KIEN).

Перший крок до оптимізації портфеля акцій полягає у відборі акцій з

прийнятним курсовим ризиком. Для цього на основі розрахованих показників

VаR для кожної акції з часовим горизонтом 14 днів відбираються ті акції, VаR

яких менший за 100% (UNAF (VаR=52,8%), UTEL (VаR=76,9%), ZAEN

(VаR=44,4%), STIR (VаR=43,1%).

VаR портфеля обчислюється за такою формулою:

,1x

;1x0

xxVaRVaRxVaRVaR

n

1ii

)j(i

;jij

ji

n

1i

n

1ji

n

1i

2i

2i

(3.2)

64

де n – кількість акцій у портфелі; хі – питома вага і-ої акції в портфелі; хj –

питома вага j-ої акції в портфелі; – коефіцієнт кореляції між відносними

змінами курсів і-ої та j-ої акції.

З урахуванням цього оптимізаційна модель набуде такого вигляду:

.1xxxx

1x0

1x0

1x0

1x0

min,)05,0(xx431,0444,02)08,0(xx431,0769,02

)08,0(xx444,0769,02)05,0(xx431,0528,0203,0xx444,0528,02

07,0xx769,0528,02x431,0x444,0x769,0x528,0VaR

4321

4

3

2

1

4342

324131

2124

23

22

21

22

Розрахунки свідчать про те, що мінімізація втрат внаслідок знецінення

портфеля акцій буде досягатись за такої його структури: в акції UNAF

доцільно вкласти 35,97% інвестованих коштів, UTEL – 13,81%, ZAEN –

24,02%, STIR – 26,21%. У такому випадку максимально можливе знецінення

портфеля на часовому горизонті 14 днів з рівнем надійності =0,99

становитиме 10,3%.

Потрібно враховувати, що найкращі результати методика VаR може дати

при використанні її для створення торговельних систем, де відбувається

автоматична обробка інформації. Розробка запропонованої методики вимагає

високого рівня достовірності даних про курси ЦП.

3.2. Економічне обгрунтування пропозицій щодо управління фінансовими

інвестиціями в ТОВ «Туристична фірма «САМ»

ТОВ «Туристична фірма «САМ» використовує позикові кошти для

інвестиційної діяльності, яка поки приносить великі збитки. Власного капіталу

компанія не має, тому про її платоспроможність та ліквідність говорити не

доводиться.

65

У ТОВ «Туристична фірма «САМ» структура активів є досить

унікальною для українського туристичного підприємства. Оскільки

турооператорська діяльність є виключною формою, яка не дозволяє

туристичному підприємству займатися іншими видами господарської

діяльності, ТОВ «Туристична фірма «САМ» управляє своїми активами «Ялта-

Інтурист», Пансіонат з лікуванням «Донбас» та База відпочинку «Айвазовське»

в межах корпоративних прав.

ТОВ «Туристична фірма «САМ» фактично здійснила спробу створити

власний туристично-рекреаційний комплекс в Криму. Кошти для інвестицій

були отримані за рахунок випуску та розміщення корпоративних облігацій.

Напрямами використання фінансових ресурсів, залучених від продажу

облігацій у розмірі 50000000 (п'ятдесят мільйонів) гривень є:

- фінансування реконструкції готелів та санаторіїв на півострові Крим з

метою отримання прибутку від надання послуг з відпочинку на

узбережжі Чорного моря - 35 млн.грн.;

- збільшення мережі власних філій та представництв з метою збільшення

обсягів реалізації власних послуг - 15 млн.грн.

      Погашення облігацій та виплата процентного доходу по облігаціях

здійснюється за рахунок доходу після розрахунків з бюджетом і сплати інших

обов'язкових платежів, отриманого від основної діяльності ТОВ "Туристична

фірма " САМ". Первинне розміщення облігацій проводитиметься з 15 вересня

2005 р. по 14 вересня 2010. Датою погашення облігацій є 15 вересня 2010 р.

Проценти по облігаціях виплачуються при погашенні облігацій: 15 вересня

2010 р.

П’ятирічні облігації з річною доходністю у 14% фактично потребують

виплати 70% від номінальної вартості облігацій. Тобто 15 вересня 2010 р. за

умови розміщення всього обсягу облігацій ТОВ "Туристична фірма " САМ"

має сплатити 50*1,7=85 млн.грн.

66

Проте, власники компанії зарезервували за собою право дострокового

викупу облігацій. Динаміка продажу облігацій відображена у балансі

підприємства та на рис.3,4.

Як видно з рис.3.2, повний обсяг випуску на кінець 2007 р. не було

розміщено. У 2008 р. решту облігацій було розміщено. Тому суму виплат 15

вересня 2010 р. можна оцінити у 60-70 млн.грн. Зробити це ТОВ "Туристична

фірма " САМ" було досить важко. Проте компанія погасила облігації за

рахунок нових кредитів та випуску векселів, що значно погіршило її і без того

тяжкий фінансовий стан.

Останнім часом на українському туристичному ринку посилюються

тенденції до монополізації, яка проходить у двох напрямах: одну із комбінацій

суміжників закуповують банки, кредитні установи, фірми-гіганти промислових

та торговельних галузей; об’єднуються малі та середні підприємства

туристичної галузі.

Чи не єдиною умовою, яка дозволить компанії зберігти повністю свій

інвестиційний напрям діяльності, є додаткова емісія акцій шляхом

перетворення на акціонерне товариство.

Додаткова емісія акцій на суму 100 млн.грн., з яких 80 млн.грн. необхідно

направити на скорочення поточних зобов’язань, а 20 млн.грн. – на поповнення

обігових коштів. В цьому випадку активи компанії зростуть до 200 млн.грн.,

вона отримає робочий капітал і цілком задовільний фінансовий стан.

67

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Першочергові завдання підвищення ефективності розвитку туристичних

підприємств та становлення туризму як галузі полягають в переорієнтації

політики господарювання підприємств на основі сучасної економічної

концепції їх розвитку побудованої на програмно цільовому плануванні,

управлінні галуззю на асоційованих принципах ринковій фінансово-кредитній

системі з пільгами і низькою ставкою позичкового капіталу. Корінне

реформування господарського механізму з впровадженням сучасних методів і

важелів інтенсифікації розвитку туристичної сфери як на рівні підприємств,

так і на рівні регіонів, яке повинно виходити з основних проблем розвитку

туристичних підприємств в умовах становлення ринку, а також з визначення

туризму як галузі, яка спроможна створювати додаткову споживчу вартість.

Виходячи із актуальності підтримки державою активної туристичної

політики особливого значення набувають питання створення правових,

організаційних і економічних основ формування стратегії створення

конкурентноздатного туристичного продукту, який забезпечував би, з однієї

сторони потреби населення в туристичних послугах, а з іншої, сприяв би

створенню нових робочих місць, стимулював би розвиток місцевої

промисловості, а також забезпечував би значний вклад коштів у бюджет за

рахунок податкових надходжень.

Дослідження теоретичних і методологічних основ визначення

економічної ефективності інвестицій дозволило зробити висновок про те, що

методи, які були задіяні в умовах безоплатної системи кредитування, в умовах

трансформаційної економіки втратили свою наукову цінність, оскільки не

враховують основних вимог ринкової економіки. Узагальнення зарубіжного та

вітчизняного досвіду оцінки інвестиційних проектів дало змогу обґрунтувати

доцільність використання низки показників, які в сукупності дають змогу

провести всебічну оцінку ефективності інвестиційної політики, а саме: індекс

рентабельності, дисконтований період окупності. Окрім цього, при прийнятті

68

рішень про доцільність інвестування туристичних підприємств запропоновано

врахувати показник приросту обсягу надання послуг та приріст завантаження

туристичних підприємств, що сприятиме розвитку туристичної сфери в

Україні.

Поняття “інвестиції” є базовою категорією ієрархічної побудови інших

категорій, що відображають відтворення капіталу. У країнах, де

започатковуються ринкові відносини, основна частина інвестицій відноситься

до реальних, тоді як в розвинутих країнах переважна їх частина є фінансовими.

В той же час високий розвиток інститутів фінансового інвестування значною

мірою сприяє зростанню реальних інвестицій, тому ці дві форми є

взаємодоповнюючими. Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу у фондові

і грошові фінансові інструменти, статутні фонди юридичних осіб з метою

отримання прибутку (доходу) і/або зростання вартості капіталу.

В економіці розвинутої країни надзвичайно важливою є роль

фінансового ринку, оскільки використання фінансових інструментів і операцій

з ними активізує діяльність економічних суб’єктів, передусім інституційних

інвесторів. Центральною ланкою у його структурі є РЦП, який охоплює певні

сегменти фінансового ринку – фондовий ринок, а також частину грошового і

кредитного ринку.

Особливого значення набуває управління фінансовими інвестиціями. Цей

процес має включати:

1) постановку цілей інвестування, які різняться в залежності від

особливостей діяльності інвестора;

2) визначення основних напрямів інвестиційної політики, що враховує

наявні нормативні обмеження і представлені на ринку інструменти;

3) вибір портфельної стратегії (активної чи пасивної);

4) моніторинг і коригування інвестиційного портфеля.

Доведено, що застосування досягнень портфельних теорій в умовах

ринків, що розвиваються, дає у більшості випадків неточні результати через

відсутність повної та об’єктивної картини для історичного аналізу дохідності

69

фінансових інструментів. Недооцінка вартості останніх, низька капіталізація

емітентів, а також вплив на РЦП багатьох чинників призводить до

нерівномірної динаміки котирувань.

Одним із основних напрямів удосконалення фінансового інвестування є

впровадження нових методик управління інвестиційним портфелем. У роботі

досліджена класична задача фінансового управління щодо розміщення

тимчасово вільних коштів у визначеному обсязі на певний строк. З метою

оптимізації портфеля фінансових інвестицій запропонована багаторівнева

схема розміщення активів на основі методу вимірювання ризику VаR, який

надає інвестору інформацію про ризик у вигляді грошових втрат.

Туристична фірма "САМ" - найбільший туроператор України - була

заснована в 1991 році групою професіоналів туристичного бізнесу, що

проробили в ньому не менш 10 років. На дійсний момент Туристична фірма

"САМ" - це розвинена мережа представництв, які працюють у Києві й

основних ділових центрах України, що відправляє своїх клієнтів відпочивати в

більш ніж сорок країн світу цілий рік. З перших днів діяльності «САМ»

використовує досвід підготовки фахівців, запозичений у країнах, які сьогодні є

лідерами на ринку туризму. За короткий період тут змогли створити колектив

справжніх професіоналів, очолюваний досвідченими топ-менеджерами. Але

фінансові показники підприємства в останні роки не свідчать про ефективність

залучення та використання фінансових ресурсів.

Стратегія ТОВ «Туристична фірма «САМ» спиралась на припущення, що

робота на туристичному ринку є дуже прибутковою, а головною проблемою

українського туризму є застаріла інфраструктура відпочинку, зокрема в Криму.

Тому планувалось вкладати прибутки від туроператорської діяльності в

придбання нерухомості і вдосконалення туристичної інфраструктури. Проте

конкуренція на туристичному ринку не дозволяла отримувати необхідних

прибутків, а інвестиційна діяльність вела до збільшення збитків. На сьогодні

ТОВ «Туристична фірма «САМ» має великий дефіцит чистого оборотного

капіталу, незадовільну ліквідність та відсутність платоспроможності. Тобто

70

використання залучених коштів для інвестиційних проектів поки приносить

лише значні витрати, які ведуть до збитків і зростання ризику банкрутства.

Чи не єдиною умовою, яка дозволить компанії зберігти повністю свій

інвестиційний напрям діяльності, є додаткова емісія акцій шляхом

перетворення на акціонерне товариство. Для радикального покращення

фінансового стану ТОВ "Туристична фірма "САМ" доцільна додаткова емісія

акцій на суму 100 млн.грн., з яких 80 млн.грн. необхідно направити на

скорочення поточних зобов’язань, а 20 млн.грн. – на поповнення обігових

коштів. В цьому випадку активи компанії зростуть до 200 млн.грн., вона

отримає робочий капітал і досить задовільний фінансовий стан.

71

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про туризм”

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний

бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб.

для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. —

К. : Знання України, 2002. — 352с.

3. Азаренков Г.Ф., Петряєва З.Ф., Хмеленко Г.Г. Економічний аналіз: Навч.

посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. — Х., 2003. — 208 с.

4. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навч.- метод.

посібник для самост. вивчення дисципліни / Харківський держ.

економічний ун-т — Х., 2003. — 409 с.

5. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова

діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312

6. Беренс В., Харванек П. Руководство по оценке эффективности

инвестиций. – М., 2000. – 415с.

7. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.% Ника-центр, Эльга,

2001. – 592 с.

8. Богатин Ю.В., Швандар В.А. Оценка эффективности бизнеса и

инвестиций. – М., 1999. – 487с.

9. Брігкем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К., 1997. – 867 с.

10. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. Пер. с англ. – М.:

Финансы и статистика, 1996. – 602 с.

11. Гнатюк Т. Інвестиційна діяльність корпорацій: стратегія та аналіз //

Вісник ХПГУ. – В. 122. – 2000. – C. 294-296.

12. Гнатюк Т. Економетрична модель оцінки інвестиційних проектів//

Проблеми науки. – № 12. – 2002. – С. 36-42.

72

13. Гнатюк Т. Проблеми залучення інвестицій в туристичну галузь //

Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ. – В. 162. –

2002. – С. 161-164.

14. Данильчук В.Ф. Мировой рынок услуг турбизнеса: Учеб. пособие /

Донецкий ин-т туристического бизнеса. — Донецк, 2000. — 146с.

15.Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме. Мн. “Экономпресс”,

1998.

16.Ермилова Д. В. Характеристика зарубежных школ индустриального

туризма и гостеприимства: Учеб. пособие / Российская международная

академия туризма. — М., 2000. — 123с.

17.Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник для студ. спец.

"Экономика и управление социально-культурной сферой" вузов. — 3.

изд., испр. — Минск : ООО "Новое знание", 2002. — 409с

18.Кальченко А.Г. Логістика: Підручник / Київський національний

економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 284с.

19.Карман З.М. Фінансові аспекти розвитку підприємства // Научный и

производственно-практический сборник “Труды Одесского

политехнического университета”. – Одесса, 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т.

– Т.2. – С. 153 – 155.

20. Коваленко Ю.М. Проблеми формування національних джерел

інвестиційних ресурсів в сучасних умовах // Теорії мікро-

макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. – К.:

АМУ, 2000. – С.16-19.

21. Коваленко Ю.М. Особливості формулювання інвестиційних цілей

інституційними інвесторами // Вісник Технологічного університету

Поділля. – Хмельницький, 2003. – №5. – Ч.2. – Т.2 (55). – С.282-286.

22. Котлер Филип, Боуэн Джон, Мейкенз Джеймс. Маркетинг.

Гостеприимство. Туризм: Учебник для студ. вузов / Р.Б. Ноздрева

(ред.пер.с англ.). — М. : ЮНИТИ, 1998. — 787с.

73

23. Крикавський Є.В. Логістика: Для економістів: Підруч. для студ.

вищих навч. закл. напряму "Економіка і підприємництво" / Національний

ун-т "Львівська політехніка". — Л. : Видавництво Національного

університету "Львівська політехніка", 2004. — 447с.

24. Марченко А.А. Проблеми формування фінансових ресурсів у

трансформаційний період // Науковий вісник. Збірник наукових праць

Академії державної податкової служби України. – 2002.- 3(17). - с. 48-56.

25. Пересада А.А., Коваленко Ю.М. Процес управління фінансовими

інвестиціями інституційними інвесторами // Економіка: проблеми теорії

та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 189: В 5 т. – Дніпропетровськ: ДНУ,

2004. – Том ІV. – С.1083-1088.

26. Пересада А.А., Коваленко Ю.М. Здійснення фінансового інвестування

банками в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської

системи України: Зб. наук. праць. Т.11. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД,

УАБС, 2004. – С.48-59.

27. Савчук В. Фінансовий менеджмент підприємств. Київ – 2002 р.

28. Томаневич Л. Основні шляхи підвищення ефективності розвитку

міжнародного туризму в Україні//Формування ринкової економіки в

Україні.Наук.Зб.-Вип.6.-Львів:Інтереко,2000.С-53-57.

29.Томаневич Л. Про вдосконалення механізму державного регулювання

туристичної діяльності в Україні.//Формування ринкової економіки в

Україні. Наук. Зб.-Вип.12.- Львів:Інтереко,2003.С-229-232.

30. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч.посіб./

Передм. В.А.Смолія. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с.

31.Фінанси підприємств. Підручник / за ред А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ,

1999, 2000.

32. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник: Курс лекцій/ за ред.

Проф. Г.Г.Кірейцева. – Житомир: ЖГГІ 2001. – 432 с.

33. Финансовый менеджмент (конспект лекций). – М.: «Издательство

Приор», 2002. – 144 с.

74

34.Шулик В.В. Про місце України в галузі іноземного туризму// Традиції та

новації у вищій архітектурно-художній освіті /Під заг.ред. Н.Є.Трегуб.

-Харків: ХДАДМ. - №5-6/2003 - №3-4/2004, - С.135-136.

35.Шульгіна Л.М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: Монографія. –

К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 597 с.

36.Шульгін В.М., Вовк В.М. Рейтинговий показник фінансових ресурсів

підприємств як індикатор їх фінансового стану на регіональному рівні //

Вісник Українського державного університету водного господарства та

природокористування. Економіка. Випуск 1 (20). Збірник наукових

праць. – Рівне, 2003. – С. 366-372.

75