D:1 e vydannja1 2007metodYo - library.iapm.edu.ualibrary.iapm.edu.ua/metod/2076.pdf · халіфат. Хрестові походи. Османська імперія. Підмандатна

1

Київ 2005

МІЖРЕГІОНАЛЬНААКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМАдисципліни

“КРАЇНОЗНАВСТВО(КРАЇНИ АЗІЇ, АВСТРАЛІЇ ТА ОКЕАНІЇ)”

(для бакалаврів)

PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version http://www.fineprint.com

http://www.fineprint.com

2

Гольцов А. Г. Навчальна програма дисципліни “Країнознавство (краї-ни Азії, Австралії та Океанії)” (для бакалаврів). — К.: МАУП, 2005. —27 с.

Навчальна програма містить пояснювальну записку, навчально-тема-тичний план, програмний матеріал до вивчення дисципліни “Країнознав-ство (країни Азії, Австралії та Океанії)”, питання для самоконтролю, атакож список рекомендованої літератури.

Підготовлено кандидатом географічних наук, доцентомА. Г. Гольцовим

Затверджено на засіданні кафедри міжнародних відносин(протокол № 8 від 28.01.05)

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом

© Міжрегіональна Академіяуправління персоналом (МАУП), 2005



3

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Фахова підготовка студентів за спеціальністю “Країнознав-ство” напряму “Міжнародні відносини” передбачає вивчення вVІ семестрі навчальної дисципліни “Країнознавство (країни Азії,Австралії та Океанії)”.

Мета вивчення дисципліни — опанувати найважливіші знанняпро провідні країни Азії, а також Австралію та Нову Зеландію.

Відповідно до програми комплексного країнознавчого дослі-дження країн, які вивчаються, студенти повинні

знати: природні умови та ресурси, екологічну ситуацію; го-ловні особливості населення, його розселення, природного тамеханічного руху; найважливіші етапи історичного розвитку,характерні риси політичної системи та її елементів; рівень роз-витку господарства в цілому та його провідних галузей; головнінапрями зовнішньої політики, участь у міжнародних організа-ціях, зовнішньоекономічні зв’язки. Надзвичайно важливим є ус-відомлення сутності найактуальніших проблем політичного, со-ціального, економічного та культурного розвитку цих країн;

уміти:виявляти характерні для кожної країни особливості геополі-

тичного та геоекономічного становища у світі та регіоні; визнача-ти ступінь сприятливості природних умов для життєдіяльностінаселення, сутність екологічних проблем у певній країні; аналізу-вати демографічну ситуацію в країнах, ефективність заходів щодорозв’язання демографічних проблем; виявляти головні риси еко-номічного розвитку, сутність економічних проблем, перспективирозвитку господарства та його окремих галузей; характеризуватиполітичні системи окремих країн, здійснювати їх порівняльнийаналіз, визначати внутрішньополітичні проблеми і шляхи їх роз-в’язання; аналізувати зовнішню політику держав на світовому ірегіональному рівнях, їх участь у діяльності міжнародних орга-нізацій; виявляти характерні риси політичних, економічних, куль-турних зв’язків України з державами, що вивчаються.

У сучасному світі зростає роль Азії у світових політичних,економічних і соціальних процесах. Стрімке зростання еконо-



4

мічних потенціалів Китаю, Індії, країн Південно-Східної таПівденно-Західної Азії робить їх дедалі важливішими фактора-ми міжнародних економічних відносин; залишається однією знайрозвиненіших держав світу Японія. Великі перспективи усвоєму розвитку має Австралія. Надзвичайно важливою є рольАзії та Австралії на світовому ринку сировини, зокрема нафти.Постійно зростає питома вага азійських країн і на світовомуринку високотехнологічних видів продукції. Азійсько-Тихооке-анський регіон набуває значення головного економічного регіо-ну світу. Підвищується політичний авторитет держав Азії в міжна-родних політичних відносинах. Тому глибоке і багатоаспектневивчення країн Азії, Австралії та Океанії є вельми актуальнимдля майбутніх фахівців-країнознавців. На особливу увагу зас-луговує вивчення сучасного стану, проблем і перспектив співро-бітництва в різних сферах між Україною та провідними держа-вами Азії.

Ефективне вивчення навчального курсу “Країнознавство (краї-ни Азії, Австралії та Океанії)” має базуватися не лише на знан-нях, отриманих під час аудиторних занять, а й значною міроюна самостійній роботі студентів. Потребується систематична ро-бота з різноманітними джерелами країнознавчої інформації: ен-циклопедіями, довідниками, статистичними збірниками, моно-графіями та статтями, науково-популярною літературою тощо.



5

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАНвивчення дисципліни


№ пор. Назва теми 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Туреччина Ізраїль. Палестина Саудівська Аравія Іран Пакистан Індія Китай Республіка Корея Японія Індонезія Австралія Нова Зеландія

ПРОГРАМНИЙ МАТЕРІАЛдо вивчення дисципліни


Тема 1. Туреччина

Географічне положення; надзвичайна вигідність. Адміністра-тивно-територіальний поділ: провінції (іли). Природні умови таресурси: рельєф, корисні копалини, кліматичні умови, внутрішніводи, ґрунти, рослинний і тваринний світ. Природні ландшаф-ти. Екологічні проблеми.

Чисельність, динаміка і розміщення населення. Природний рух,статево-вікова структура. Демографічна ситуація. Міграції. Ур-банізація; головні міста. Етнічний склад населення. Мови. Релігії.Роль ісламу в суспільстві. Різноманітність культур.

Давні держави на території Туреччини. Турецька державаXIV ст., утворення Османської імперії, її розвиток. Занепад у



6

ХІХ ст. Младотурецька революція. Участь у Першій світовійвійні. Національно-визвольна війна народу Туреччини на чолі зМустафою Кемалем, реформи Ататюрка. Політичний та соціаль-но-економічний розвиток Турецької Республіки 1918–1923 рр.

Глава держави — президент; порядок обрання та повнова-ження. Законодавча влада — Великі національні збори Туреч-чини; обрання та повноваження. Виконавча влада — Радаміністрів на чолі з прем’єр-міністром; основні повноваження.Головні політичні партії. Роль ісламського фактора в політич-ному житті. Роль армії в державі. Курдська проблема.

Економічний розвиток Туреччини, реформування господар-ства. Головні галузі промисловості: енергетика, металургія, ма-шинобудування, хімічна, легка промисловість та ін. Сільськегосподарство: рослинництво і тваринництво. Рибальство. Транс-порт. Сфера послуг. Туризм.

Зовнішня політика Туреччини. Участь в ООН, НАТО, іншихміжнародних організаціях. Туреччина і ЄС. Роль Туреччини вОЧЕС. Політика Туреччини на Близькому Сході. Зовнішні еко-номічні зв’язки Туреччини: зовнішня торгівля (експорт таімпорт), співробітництво у сфері транспорту тощо. Українсько-турецькі відносини: історія, сучасний стан і перспективи роз-витку.

Література [3; 5; 9–11; 15; 20–23; 31; 38; 44; 47]

Тема 2. Ізраїль. Палестина

Географічне положення. Склад території. Сучасне геополі-тичне положення. Статус Єрусалиму. Адміністративно-терито-ріальний поділ: округи. Території палестинської автономії. При-родні умови та ресурси: рельєф і корисні копалини; клімат іводні ресурси; ландшафти; екологічні проблеми.

Формування населення країни, його чисельність і розміщен-ня. Природний рух, статево-вікова структура. Міграції населен-ня. Міське та сільське розселення. Етнічний склад населення.Іудаїзм; іслам. Етноконфесійні проблеми. Культура. Спосіб життянаселення.



7

Фінікійські міста-держави. Давні єврейські держави. Тери-торія у складі Римської та Візантійської імперіях. Арабськийхаліфат. Хрестові походи. Османська імперія. Підмандатна те-риторія Великобританії. Створення єврейської та арабської дер-жав; війна 1948–1949 рр. “Шестиденна війна”. Війна 1973 р.Кемп-Девідський процес. Політична і збройна боротьба палес-тинського народу. Ситуація наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.Інтифада. Проблеми врегулювання ситуації.

Ізраїль — парламентська республіка. Глава держави — пре-зидент; порядок обрання і повноваження. Законодавча влада —Кнессет; порядок обрання і повноваження. Виконавча влада:уряд на чолі з прем’єр-міністром, його обрання і повноваження.Судова влада. Провідні політичні партії Ізраїлю. Органи уп-равління арабського народу Палестини, їх функціонування.Палестинські політичні сили.

Економічна роль Ізраїлю у світі. Роль інвестицій США та іншихпровідних країн. Проблеми та тенденції розвитку господарства.Провідні галузі промисловості. Сільське господарство. Транспорт.Сфера послуг. Проблеми господарського розвитку Палестини.

Зовнішня політика Ізраїлю. Участь у міжнародних організа-ціях. Відносини Ізраїлю і США. Відносини Ізраїлю з країнамисвіту. Ізраїль і арабські країни. Зовнішні економічні зв’язкиІзраїлю. Відносини між Ізраїлем і Україною. Палестина в міжна-родних відносинах. Українсько-палестинські відносини.

Література [ 3; 10; 11; 21; 22; 35; 38; 51; 57; 58]

Тема 3. Саудівська Аравія

Географічне положення. Адміністративно-територіальний поділ.Природні умови та ресурси: рельєф і корисні копалини; нафта;клімат; внутрішні води; проблема водних ресурсів; ґрунти, рос-линний і тваринний світ; ландшафти; екологічні проблеми.

Чисельність і розміщення населення; природний рух, стате-во-вікова структура; імміграція; міське та сільське розселення;етнічний склад населення; релігія; культура.



8

Абсолютна теократична монархія. Роль монарха в політичнійсистемі. Функції Ради міністрів, Консультативної ради. Судовасистема. Релігія в політичному житті держави.

Давні держави на території Аравії. Арабський халіфат. Те-риторія у складі Османської імперії. Боротьба за незалежність.Історія створення Саудівської Аравії. Політичний та соціально-економічний розвиток незалежної держави.

Економічний розвиток Саудівської Аравії. Нафтова і нафто-переробна промисловість. Розвиток інших галузей промисловості.Сільське господарство: рослинництво; тваринництво. Рибальство.Транспорт. Сфера послуг.

Зовнішня політика Саудівської Аравії. Участь в ООН, ЛізіАрабських держав, ОІК, ОПЕК. Роль у Раді співробітництваарабських держав Перської затоки. Політика Саудівської Аравіїна Близькому Сході. Відносини з державами світу. Зовнішніекономічні зв’язки. Відносини між Україною і СаудівськоюАравією; перспективи співробітництва.

Література [3; 17; 18; 21; 22; 29; 31; 38–40; 57]

Тема 4. Іран

Географічне положення. Адміністративно-територіальнийподіл — остани. Рельєф. Корисні копалини; поклади газу і на-фти. Клімат. Внутрішні води; проблема водних ресурсів. Ґрун-ти, рослинний і тваринний світ. Основні типи ландшафтів. Еко-логічні проблеми.

Чисельність і розміщення населення. Природний рух; стате-во-вікова структура; демографічна політика. Міграції. Урбані-зація; головні міста країни. Сільське розселення. Етнічний складнаселення. Релігії; шиїзм. Культура. Спосіб життя населення.

Давні та середньовічні держави на території Ірану. Перськадержава в ХVI–XVIII ст. Перетворення наприкінці ХІХ ст. у на-півколонію Росії і Великобританії. Революційні події 1908–1911 рр.Державний переворот 1921 р.; шахський режим. “Біла револю-ція”. Повалення шахського режиму і проголошення 1979 р.Ісламської Республіки Іран. Діяльність аятоли Хомейні. Ірано-іракська війна. Розвиток сучасного Ірану.



9

“Ісламський лідер”, його повноваження. Законодавча влада —Меджліс; порядок обрання і повноваження. Виконавча влада —президент і кабінет міністрів. Судова влада; ісламський вплив.Політичні партії. Опозиція. Ісламський фактор у політичномужитті суспільства. Місцеве управління та самоврядування.

Роль Ірану у світовій економіці. Основні проблеми та тен-денції розвитку господарства. Провідні галузі промисловості:нафтовидобувна і нафтопереробна, металургія, машинобудуван-ня, хімічна, легка та ін. Сільське господарство: рослинництво,тваринництво. Рибальство. Транспорт. Сфера послуг.

Зовнішня політика Ірану. Ісламський фактор у зовнішнійполітиці. Участь в ООН, ОІК, ОПЕК та інших міжнароднихорганізаціях. Відносини з країнами світу, подолання певної ізо-льованості. Зовнішні економічні зв’язки Ірану. Українсько-іранські відносини; перспективи їх розвитку.

Література [3; 17; 18; 20–24; 31; 35; 37; 57]

Тема 5. Пакистан

Географічне положення. Політико-територіальний поділ:провінції, Федеральна столична територія. Територія племенфедерального управління. Азад Кашмір. Природні умови таресурси: рельєф; корисні копалини; клімат; внутрішні води, Індз Пенджабом; ґрунти, рослинний і тваринний світ. Природніландшафти. Екологічні проблеми.

Чисельність населення, його динаміка; розміщення населення;природний рух, статево-вікова структура, демографічні пробле-ми; міграції населення; урбанізація; Карачі, інші провідні міста;сільське розселення; зайнятість; етнічний склад населення. Релігії,етноконфесійні конфлікти. Культура. Спосіб життя населення.

Харапська цивілізація в ІІІ–ІІ ст. до н. е. Давні індійськідержави. Завоювання Ахеменідів. Вторгнення А. Македонсько-го. Кушанське царство. Мусульманське завоювання у VIII ст.Делійський султанат. Держава Великих Моголів. Сикхська дер-жава Р. Сінгха, держави в Белуджистані та Сінді. Територія Па-кистану під владою Великобританії. Статус домініону в 1947 р;дві територіальні частини: західна і східна (до 1971 р.). Прого-



1 0

лошення незалежності і прийняття першої конституції. Соціаль-но-політичне життя у 50–90-х роках ХХ ст. Переворот 1999 р.;військовий режим; сучасна політична ситуація.

Глава держави — президент, порядок обрання і повноважен-ня. Законодавча влада — двопалатний парламент: НаціональнаАсамблея і Сенат; порядок формування і повноваження. Вико-навча влада — уряд на чолі з прем’єр-міністром; порядок фор-мування і повноваження. Судова влада; вплив мусульманськогоправа. Провідні політичні партії та рухи. Законодавча, вико-навча та судова влада в провінціях.

Роль Пакистану у світовому господарстві. Сучасні тенденціїй проблеми розвитку економіки. Промисловість; провідні галузі:легка, машинобудування, хімічна, харчова та ін.; проблеми роз-витку. Сільське господарство: рослинництво, тваринництво.Рибальство. Транспорт. Сфера послуг. Проблема тіньового сек-тору економіки.

Зовнішня політика Пакистану. Участь Пакистану в міжна-родних організаціях. Пакистано-індійські взаємовідносини; істо-рія й сучасні проблеми. Відносини Пакистану зі США, КНР таіншими державами. Зовнішні економічні зв’язки Пакистану.Зовнішня торгівля: експорт, імпорт. Зовнішня заборгованість.Взаємовідносини Пакистану й України: встановлення диплома-тичних відносин; розвиток економічних і культурних зв’язків.

Література [3; 6; 10; 11; 20–23; 31; 53; 57; 59]

Тема 6. Індія

Географічне положення. Склад території. Політико-територі-альний устрій: штати і союзні території. Природні умови та ре-сурси. Рельєф; основні гори та рівнини. Розміщення головнихвидів корисних копалин. Клімат: розподіл тепла та вологи; кліма-тичні пояси. Внутрішні води; головні річкові системи. Основнітипи ґрунтів. Рослинний і тваринний світ. Природні та антропо-генні ландшафти. Екологічні проблеми. Охорона природи тараціональне використання природних ресурсів.

Чисельність населення Індії, його динаміка. Розміщення насе-лення. Природний рух населення. Демографічна політика в країні.



1 1

Статева та вікова структура населення. Міграції населення: зов-нішні та внутрішні. Індійська діаспора у світі. Урбанізація; го-ловні міські агломерації. Розміщення сільського населення. Етніч-ний склад населення. Основні релігії. Етноконфесійні проблеми.Традиційна індійська культура. Спосіб життя населення.

Хараппська цивілізація. Міграції аріїв. Давні державні утво-рення. Держава Магадха. Вторгнення Александра Македонсь-кого. Династія Маур’я. Кушанське царство. Імперія Гупт. Му-сульманські завоювання. Делійський султанат. Вторгнення Ба-бура. Держава Великих Моголів. Європейська експансія. Коло-ніальні війни XVIII — першої половини ХІХ ст. Повстання1857–1859 рр. Визвольна боротьба народів Індії. Утворення двохдомініонів. Проголошення республіки. Політика уряду Д. Неру.Особливості політики І. Ганді. Соціально-політичний розвитокІндії у 80–90-х роках ХХ ст. Сучасна політична ситуація.

Глава держави — президент, порядок обрання і повноважен-ня. Вищий законодавчій орган — двопалатний парламент: На-родна палата і Рада штатів; порядок формування і повноважен-ня. Виконавча влада — Рада міністрів, прем’єр-міністр; поря-док призначення і повноваження. Судова влада. Провідні по-літичні партії. Громадські об’єднання. Законодавча та виконав-ча влада в штатах і союзних територіях. Місцеве управління тасамоврядування.

Основні напрями економічних реформ після здобуття незалеж-ності. Ринкові перетворення в господарстві в 90-х роках ХХ ст.Проблеми та перспективи подальшого розвитку. Сучасна про-мисловість, її сировинна база, провідні галузі: чорна і кольоро-ва металургія, машинобудування, хімічна, легка, харчова. Ви-сокі технології в індійській промисловості. Сільське господар-ство; провідні галузі рослинництва і тваринництва. Рибальство.Транспортний комплекс; розвиток і поширення основних видівтранспорту. Сфера послуг; головні галузі, перспективи розвитку.

Зовнішня політика Індії. Участь Індії в ООН, СААРК, АРСІОта інших міжнародних організаціях. Роль Індії в Русі неприєд-нання. Проблеми взаємовідносин Індії з Пакистаном, Бангла-деш, КНР, Шрі-Ланкою. Взаємовідносини Індії зі США, Япо-нією, РФ, країнами Західної Європи. Товарна і географічна



1 2

структури зовнішньої торгівлі Індії: експорт та імпорт. Індія вміжнародному співробітництві у виробничій та науково-технічнійсферах. Відносини України й Індії: встановлення дипломатич-них відносин; сучасні політичні, економічні та культурні зв’яз-ки; проблеми та перспективи розвитку.

Література [1; 3–8; 10; 11; 19–23; 31; 36; 43; 55; 57]

Тема 7. Китай

Географічне положення. Склад території. Особливості сучас-ного геополітичного та геоекономічного положення Китаю. Ад-міністративно-територіальний поділ: провінції, автономні райо-ни, спеціальні (особливі) автономні райони, міста центральногопідпорядкування. Китайська Республіка на Тайвані.

Природні умови та ресурси. Рельєф; гори та рівнини. Розмі-щення головних видів корисних копалин. Кліматичні умови;кліматичні пояси і типи клімату. Внутрішні води; головні річковісистеми. Основні типи ґрунтів. Рослинний і тваринний світ.Природні ландшафти. Вплив людини на природу. Антропогенніландшафти. Екологічні проблеми.

Чисельність населення, його динаміка. Розміщення населен-ня. Природний рух населення, його особливості. Демографічнаполітика в Китаї. Статевий та віковий склад населення. Міграціїнаселення. Китайська діаспора у світі. Урбанізація; головні міськіагломерації. Розміщення сільського населення. Етнічний складнаселення, національні меншини. Поширення основних релігій.Етноконфесійні проблеми. Традиційна китайська культура.Спосіб життя населення.

Давні державні утворення на території країни. Основні епо-хи. Династія Цинь. Династія Хань. Династії Суй і Тан. Динас-тія Сун. Монголо-татарське завоювання, династія Юань. Дина-стія Мін. Маньчжурське завоювання, династія Цін. Європейсь-ка експансія в Китаї в ХІХ — на початку ХХ ст. Сінхайськареволюція. Гоміньданівський режим Чан Кайши. Японська інтер-венція. Китай в роки Другої світової війни. Громадянська війна1946–1949 рр. Проголошення Китайської Народної Республіки.Соціалістичні перетворення. Політика “великого стрибка”.



1 3

“Культурна революція”. Курс на економічні реформи (“гайге”),їх здійснення. Внутрішньополітичне життя Китаю наприкінціХХ — на початку ХХІ ст. Приєднання до КНР Сянгану таАоменю. Політичний і соціально-економічний розвиток Китайсь-кої Республіки на Тайвані.

КНР — соціалістична держава. Вищий орган законодавчоївлади — Всекитайські збори народних представників (ВЗНП);порядок обрання, головні функції. Постійний комітет (ПК)ВЗНП. Голова КНР, його повноваження. Уряд — Державнарада. Партійна система: провідна роль Комуністичної партіїКитаю (КПК); інші партії. Громадські організації. Народнаполітична консультативна рада Китаю, її Всекитайський комі-тет. Місцеве управління та самоврядування. Політична системаКитайської Республіки на Тайвані.

Економічний розвиток Китаю в часи соціалістичних перетво-рень, втрати від “експериментів”. Основні напрями економічноїреформи “гайге”. Створення вільних економічних зон. Роль іно-земних інвестицій. Успіхи реформ у господарстві Китаю, перс-пективи подальшого розвитку. Сучасна промисловість, її сиро-винна база, провідні галузі: паливна, електроенергетика, чорнаі кольорова металургія, машинобудування, хімічна, легка, хар-чова. Впровадження сучасних технологій. Роль військово-про-мислового комплексу. Сільське господарство; провідні галузірослинництва і тваринництва. Рибальство. Транспортний комп-лекс; розвиток і поширення основних видів транспорту. Сферапослуг: головні галузі, перспективи розвитку. Господарство спеці-альних (особливих) автономних районів Сянгану та Аоменю.

Економіка Тайваню; провідні галузі господарства, тенденціїрозвитку.

Зовнішня політика соціалістичного Китаю: від співпраці ізСРСР та іншими соціалістичними країнами до самостійної вели-кодержавної зовнішньої політики. Сучасна зовнішня політикаКНР. Участь у міжнародних організаціях, Роль КНР в ООН.Роль КНР в ОАТЕС. Взаємовідносини між КНР і США. Китайі Росія. Відносини з іншими країнами світу. Зовнішньоеконо-мічна політика Китаю. Товарна і географічна структура зовніш-ньої торгівлі: експорт та імпорт. Китай у міжнародному співро-



1 4

бітництві у виробничій та науково-технічній сферах. Інвестиціїв Китай. Відносини України і Китаю: встановлення диплома-тичних відносин; сучасні політичні, економічні та культурні зв’яз-ки; проблеми та перспективи розвитку.

Зовнішня політика Китайської Республіки на Тайвані.Зовнішні економічні зв’язки з країнами світу. Проблеми взає-мовідносин КНР і Китайської Республіки на Тайвані.

Література [1; 3–8; 10; 11; 19–23; 30; 31; 34; 41; 45; 48]

Тема 8. Республіка Корея

Географічне положення. Адміністративно-територіальнийподіл: провінції та міста, що мають статус провінції. Природніумови та ресурси: рельєф; корисні копалини; клімат; внутрішніводи; ґрунти, органічний світ. Природні ландшафти. Проблемиохорони природи.

Чисельність населення та його розміщення; природний рух;статевий і віковий склад; тривалість життя; міграції населення;урбанізація; головні міські агломерації; етнічний склад населен-ня; релігії. Традиційна культура. Спосіб життя населення.

Перші держави у VIII–IV ст. до н. е. Ранньофеодальні дер-жави в І тис. н. е. Держава Корьо. Вторгнення китайських,монгольських загарбників. Держава Лі. Занепад в ХІХ ст. Тискпровідних держав. Окупація Японією в 1904 р. Звільнення в1945 р. Проголошення Республіки Корея в 1948 р. Корейськавійна. Диктаторські режими. Демократизація після референду-му 1987 р. Сучасний соціально-економічний розвиток.

Глава держави — президент; порядок обрання і повноважен-ня. Законодавча влада — Національні збори; порядок форму-вання, функції; Державна рада, обрання та функції. Виконавчавлада — Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром, порядокпризначення і функції. Провідні політичні партії.

Соціально-економічний розвиток Республіки Корея. “Корейсь-ке диво”, його чинники. Роль “чеболів” у розвитку господар-ства. Кризові явища; сучасні економічні реформи. Промисловість,провідні галузі: енергетика, металургія, машинобудування,хімічна, легка промисловість тощо. Сучасні тенденції розвитку



1 5

промисловості. Сільське господарство: рослинництво, тварин-ництво. Рибальство; аквакультура. Транспорт. Сфера послуг.

Зовнішня політика Республіки Корея. Участь у міжнарод-них організаціях. Відносини Республіки Корея зі США, Ки-таєм, іншими державами. Відносини між Республікою Корея іКНДР. Зовнішньоекономічні зв’язки Республіки Корея. Зов-нішня торгівля: експорт, імпорт. Взаємовідносини РеспублікиКорея й України: встановлення і розвиток зв’язків.

Література [3; 8; 10; 11; 21–23; 31; 42; 50; 52; 57]

Тема 9. Японія

Географічне положення Японії. Склад території. Адміністра-тивно-територіальний поділ: префектури. Природні умови таресурси: рельєф; сейсмічність, вулканізм; корисні копалини;клімат; внутрішні води; ґрунтовий покрив, рослинний і тварин-ний світ. Природні ландшафти. Проблеми охорони природи іраціонального використання природних ресурсів.

Чисельність і розміщення населення. Природний рух насе-лення. Статево-вікова структура; тривалість життя. Міграції.Урбанізація, мегалополіс Токайдо. Зайнятість. Етнічний складнаселення. Релігії. Особливості традиційної японської культу-ри, сучасний культурний розвиток. Спосіб життя японців.

Заселення Японських островів. Перше державне утворення вІV ст. — Ямато. Розвиток держави до встановлення режимусьогунів. Військово-феодальний режим сьогунів, його роль урозвитку Японії. Сьогунат Токугава, особливості політичної тасоціально-економічної політики. Припинення стану самоізоляціїв середині ХІХ ст. Революція “Мейдзі” і впровадження реформ.Експансіонізм Японії. Російсько-японська війна 1904–1905 рр.Японія у Першій світовій війні. Експансія Японії в Китаї. Япо-нія в Другій світовій війні, наслідки поразки. Зміни в політичнійсистемі. “Японське економічне диво”. Сучасна ситуація в країні.

Японія за конституцією 1947 р. — конституційна монархія.Імператор — “символ держави і єдності нації”. Законодавчавлада — двопалатний парламент: Палата представників і Пала-та радників; порядок формування і функції. Виконавча влада —



1 6

Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром; порядок форму-вання і функції. Провідні політичні партії. Профспілки, їх місцев політичній системі. Організації приватних підприємців. Місцевеуправління та самоврядування.

Роль Японії в сучасному світовому господарстві; один з трьохцентрів економічної могутності. Сучасні тенденції розвитку гос-подарства Японії. Промисловість, її галузева і територіальнаструктура, праце- і наукоємність, орієнтація на імпортну сиро-вину; провідні галузі: машинобудування (транспортне, електро-техніка, приладобудування, електроніка та ін.), електроенерге-тика, чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість тощо.Сільське господарство: рослинництво і тваринництво. Рибаль-ство, аквакультура. Транспортна система. Банківська сфераЯпонії. Розвиток торгівлі, побутового обслуговування, освіти,охорони здоров’я, культури тощо. Економічні райони Японії.

Самоізоляція часів сьогунату Токугава. Експансіоністськазовнішня політика Японії у другій половині ХІХ — першій по-ловині ХХ ст. Повоєнна зовнішня політика Японії. Сучаснастратегія зовнішньої політики. Японія в ООН та інших міжна-родних організаціях. Співробітництво Японії і США. Японія іКитай. Відносини Японії з країнами АСЕАН. Японія і країниЄС. Проблема “Північних територій”, її історія й сучасна ситу-ація. Зовнішня торгівля Японії: товарна і географічна структу-ра. Експорт капіталу з Японії. Японія в міжнародній співпраців науково-технічній і виробничій сферах. Відносини між Украї-ною та Японією: встановлення дипломатичних відносин; сучас-ний стан, проблеми і перспективи політичного, економічного ікультурного співробітництва.

Література [1; 3–7; 10; 11; 16; 20–23; 31; 34; 50; 57; 60]

Тема 10. Індонезія

Географічне положення. Склад території. Адміністративно-територіальний поділ — провінції. Природні умови та ресурси:рельєф островів, сейсмічність; вулканізм; корисні копалини; роз-міщення основних видів; кліматичні умови; внутрішні води; ґрун-



1 7

ти, рослинний і тваринний світ. Основні типи природних ланд-шафтів. Екологічні проблеми.

Чисельність населення, його динаміка; розміщення населен-ня; природний рух, статево-вікова структура, демографічні про-блеми; міграції населення; урбанізація, головні міські агломе-рації; сільське розселення; зайнятість населення; етнічний склад,мови; релігії. Етноконфесійні конфлікти. Традиційна культура.Спосіб життя населення.

Державні утворення на території Індонезії в давнину та вХІІ–ХІІІ ст. н. е. Проникнення європейських колонізаторів вXV–XVI ст. Індонезія під владою Нідерландів. Національно-визвольна боротьба. Друга світова війна. Проголошення держав-ної незалежності в 1945 р.; війна за незалежність у 1947–1949 рр.Утворення Індонезійської Республіки. Режим Сукарно (1945–1965 рр.). Переворот 30 вересня 1965 р. Диктатура генерала Су-харто, соціально-економічний розвиток Індонезії у 1965–1998 рр.Політична криза 1998 р., зміна політичного керівництва. Розви-ток Індонезії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. Сепаратизм;екстремізм.

Індонезія — унітарна республіка президентського типу. Гла-ва держави — президент; порядок обрання і повноваження.Вищий законодавчий орган — Народний консультативний конг-рес; порядок формування і повноваження. Парламент — Раданародних представників; порядок формування і повноваження.Виконавча влада — уряд. Провідні політичні партії, роль ісламсь-ких політичних сил. Громадські організації. Місцеве управлін-ня та самоврядування. Проблеми вдосконалення адміністратив-но-територіального устрою.

Економічний розвиток Індонезії. Криза 1997 р., її наслідки.Сучасні тенденції й проблеми розвитку господарства. Промис-ловість, провідні галузі: нафтовидобувна і нафтопереробна, ко-льорова металургія, машинобудування, хімічна, лісова, легка,харчова та ін.; проблеми розвитку. Сільське господарство: рос-линництво (провідні зернові та технічні культури), тваринниц-тво. Рибальство. Транспортна система. Сфера послуг. Туризм.

Зовнішня політика Індонезії в історичному аспекті. Сучас-ний зовнішньополітичний курс. Участь Індонезії в міжнародних



1 8

організаціях. Відносини Індонезії з країнами Південно-СхідноїАзії, Китаєм, США, країнами Західної Європи, Японією, Авст-ралією. Зовнішні економічні зв’язки Індонезії. Зовнішня торгів-ля: експорт, імпорт (товарна та географічна структура). Зов-нішня заборгованість. Взаємовідносини Індонезії й України: вста-новлення дипломатичних відносин; розвиток економічних і куль-турних зв’язків.

Література [3; 10; 11; 15; 17; 18; 20–23; 31; 53; 57]

Тема 11. Австралія

Географічне положення. Склад території. Сучасне геополі-тичне положення Австралійського Союзу. Володіння Австралії.Федеративний державний устрій — штати; дві території. При-родні умови та ресурси: рельєф, основні форми поверхні; ко-рисні копалини, основні види та розміщення; кліматичні умови;внутрішні води; проблема водних ресурсів. Основні типи ґрунтів;рослинний і тваринний світ, їх унікальність. Природні ланд-шафти. Антропогенні ландшафти. Екологічні проблеми. Охо-рона природи та раціональне використання природних ресурсів.

Корінне населення. Формування сучасного населення Авст-ралії. Чисельність і динаміка населення. Розміщення населен-ня. Природний рух населення. Статева та вікова структура на-селення. Міграції населення. Урбанізація; найбільші міста.Сільське розселення. Етнічний склад населення. Становище ко-рінного населення. Релігії. Спосіб життя населення.

Заселення Австралії аборигенами. Відкриття європейцямиматерика. Колонізація Австралії Великобританією. Розвитокколоній. Утворення Австралійського Союзу-домініону. Са-мостійність Австралії за Вестмінстерським статутом. Політич-ний і соціально-економічний розвиток Австралії у другій поло-вині ХХ ст.

Австралія — парламентська монархія. Глава держави — ко-ролева Великобританії, яку представляє генерал-губернатор.Вищий законодавчий орган — Федеральний парламент: Палатапредставників, Сенат; порядок формування і повноваження.Глава виконавчої влади — прем’єр-міністр; уряд, його функціо-



1 9

нування. Судова влада. Провідні політичні партії. Профспілкита інші громадські організації. Законодавча та виконавча владав штатах. Місцеве управління та самоврядування.

Економічний розвиток Австралії, її роль у світовому госпо-дарстві. Сучасна промисловість, її сировинна база, провідні га-лузі: гірничодобувна, енергетика, чорна та кольорова металур-гія, машинобудування, хімічна, легка, харчова та ін. Сільськегосподарство: провідні галузі рослинництва і тваринництва; гео-графія сільського господарства. Транспорт; основні види, їх роз-міщення. Сфера послуг; рівень розвитку, головні галузі. Туризм.

Зовнішня політика Австралії. Участь Австралії в ООН,ОАТЕС, ПТФ, ПТК та інших міжнародних організаціях. Взає-мовідносини з країнами Західної Європи, Японією, іншими краї-нами світу. Зовнішньоекономічні зв’язки Австралії. Товарна ігеографічна структура зовнішньої торгівлі: експорт та імпорт; іншіформи міжнародної співпраці. Відносини між Україною й Авст-ралією: встановлення, сучасний стан, перспективи розвитку.

Література [1; 2; 4; 5; 15; 17; 18; 21–23; 33; 53]

Тема 12. Нова Зеландія

Географічне положення. Склад території. Адміністративно-територіальний поділ — провінції. Володіння Нової Зеландії.Природні умови та ресурси: основні форми поверхні; кориснікопалини; кліматичні умови; водні ресурси; ґрунти, рослинний ітваринний світ. Природні та антропогенні ландшафти. Охоронаприроди та раціональне використання природних ресурсів.

Корінне населення — маорі. Формування сучасного населен-ня Нової Зеландії. Чисельність, динаміка та розміщення насе-лення; природний рух населення, його статева та вікова струк-тура; міграції; урбанізація; етнічний склад населення, станови-ще корінного населення; релігії; спосіб життя населення.

Заселення Нової Зеландії полінезійцями. Відкриття євро-пейцями островів. Колонізація Великобританією. Розвиток ко-лоній. Утворення домініону. Самостійність за Вестмінстерськимстатутом. Політичний і соціально-економічний розвиток НовоїЗеландії у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.



2 0

Нова Зеландія де-юре — парламентська монархія. Глава дер-жави — королева Великобританії, яку представляє генерал-гу-бернатор. Вищий законодавчий орган — Палата представників;порядок формування і повноваження. Глава виконавчої влади —прем’єр-міністр; уряд, його формування. Судова влада. Провідніполітичні партії. Профспілки та інші громадські організації.

Економічний розвиток Нової Зеландії. Сучасна промисловість,провідні галузі: машинобудування, хімічна, легка, харчова, лісовата ін. Сільське господарство; провідні галузі тваринництва ірослинництва. Транспорт. Сфера послуг. Туризм.

Зовнішня політика Нової Зеландії. Участь у міжнароднихорганізаціях. Взаємовідносини з країнами Азійсько-Тихоокеансь-кого регіону та іншими країнами світу. Зовнішньоекономічнізв’язки Нової Зеландії. Товарна і географічна структура зовніш-ньої торгівлі; інші форми міжнародної співпраці. Відносини міжУкраїною та Новою Зеландією: встановлення, сучасний стан,перспективи розвитку.

Література [1; 2; 15; 17; 18; 22; 23; 33; 53; 54; 57]

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Природно-ресурсний потенціал і населення Туреччини.2. Історичний розвиток Туреччини в ХХ ст.3. Політична система сучасної Туреччини.4. Господарство Туреччини.5. Промисловість Туреччини.6. Туреччина в міжнародних відносинах.7. Природні умови і ресурси, населення Ізраїлю та Палестини.8. Ізраїльсько-палестинський конфлікт.9. Ізраїль: політична система.

10. Економіка Ізраїлю.11. Ізраїль і Палестина в міжнародних відносинах.12. Природні умови та ресурси, населення Саудівської Аравії.13. Історичний розвиток Саудівської Аравії.14. Політична система Саудівської Аравії.15. Господарство Саудівської Аравії.16. Зовнішні зв’язки Саудівської Аравії.



2 1

17. Природні умови та ресурси, населення Ірану.18. Історичний розвиток Ірану в ХХ ст.19. Політична система сучасного Ірану.20. Господарство Ірану.21. Зовнішні зв’язки Ірану.22. Природно-ресурсний потенціал, населення Пакистану.23. Історичний розвиток Пакистану після здобуття незалежності.24. Політична система Пакистану.25. Господарство Пакистану.26. Промисловість Пакистану.27. Зовнішні зв’язки Пакистану.28. Природні умови та ресурси Індії.29. Мінерально-сировинні ресурси Індії.30. Населення Індії.31. Історичний розвиток Індії в доколоніальну епоху. Коло-

нізація Індії.32. Історія незалежної Індії.33. Політична система Індії.34. Загальна характеристика господарства Індії.35. Сільське господарство Індії.36. Промисловість Індії: перспективи розвитку.37. Транспорт і сфера послуг Індії.38. Індія в міжнародних відносинах.39. Природні умови та ресурси Індонезії.40. Населення Індонезії.41. Історія Індонезії в ХХ ст.42. Політична система Індонезії.43. Економіка Індонезії.44. Промисловість Індонезії.45. Індонезія в міжнародних відносинах.46. Природні умови та ресурси Китаю.47. Мінерально-сировинні ресурси Китаю.48. Населення Китаю. Демографічна ситуація.49. Історичний розвиток Китаю до ХХ ст.50. Історія Китаю в ХХ ст.51. Політична система Китаю.52. Господарство Китаю: загальна характеристика.53. Промисловість Китаю.



2 2

54. Сільське господарство Китаю.55. Транспорт і сфера послуг Китаю.56. Зовнішня політика Китаю. Китай у міжнародних відно-

синах.57. Китайська Республіка на Тайвані: політична система.58. Економіка Тайваню.59. Природні умови та ресурси, населення Республіки Корея.60. Історичний розвиток Кореї в ХХ ст.61. Політична система Республіки Корея.62. Економіка Республіки Корея.63. Промисловість Республіки Корея.64. Республіка Корея в міжнародних відносинах.65. Природні умови та ресурси Японії.66. Населення Японії.67. Історія Японії до ХХ ст.68. Історичний розвиток Японії в ХХ ст.69. Політична система Японії.70. Економіка Японії: загальна характеристика.71. Промисловість Японії.72. Сільське господарство, транспорт і сфера послуг Японії.73. Японія в міжнародних відносинах.74. Природні умови та ресурси Австралії.75. Мінерально-сировинні ресурси Австралії.76. Населення Австралії.77. Історичний розвиток Австралії.78. Політична система Австралії.79. Економіка Австралії: загальна характеристика.80. Промисловість Австралії.81. Сільське господарство Австралії.82. Транспорт і сфера послуг Австралії.83. Австралія в міжнародних відносинах.84. Природні умови та ресурси Нової Зеландії.85. Населення Нової Зеландії.86. Історичний розвиток Нової Зеландії.87. Політична система Нової Зеландії.88. Економіка Нової Зеландії: загальна характеристика.89. Промисловість Нової Зеландії.90. Нова Зеландія в міжнародних відносинах.



2 3

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна1. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна та соціальна

географія світу: Посібник. — К.: Академія, 2003. — 688 с.2. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка: Навч.

посіб. — К.: МАУП, 2002. — 216 с.3. ХХ век: Явления века. Страны. Люди: Краткая ист. эн-

цикл: В 2 т. — М.: Наука, 2002. — Т. 2. — 520 с.4. Дорошевский М. В., Мысливец Г. В. Экономическая и

социальная география мира: Учеб. пособие. — К.: МАУП,2003. — 184 с.

5. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю. Г. Козака,В. В. Ковалевського, К. І. Ржепішевського. — К.: ЦУЛ,2003. — 352 с.

6. Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні відносиниХХ ст. — К.: Школяр, 1999. — 255 с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. /В. О. Ріяка, В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін. — К.:Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

8. Майєр Дж. М., Раух Дж. Е., Філіпенко А. Основні про-блеми економічного розвитку. — К.: Либідь, 2003. — 688 с.

9. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учеб-ник / Под ред. В. П. Колесова, М. Н. Осьмовой. — М.:Флинт, 2000. — 408 с.

10. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945–1970 рр.):Підручник / В. А. Манжола, М. М. Білоусов, Л. Ф. Гай-дуков та ін. — К.: Либідь, 1999. — 558 с.

11. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000 рр.):Підручник / В. А. Манжола, М. М. Білоусов, Л. Ф. Гай-дуков та ін. — К.: Либідь, 2001. — 622 с.

12. Народонаселение: Энцикл. слов. — М.: БРЭ, 1994. —640 с.

13. Ріяка В. О., Цвік М. В. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 512 с.

14. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіппенко та ін. —К.: Либідь, 2001. — 582 с.



2 4

15. Социально-экономическая география зарубежного мира /Под ред. В. В. Вольского. — М.: Крон-Пресс, 1998. —592 с.

16. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач и др. —Мн.: БГЭУ, 2003. — 284 с.

17. Страны мира: Энцикл. справочник. — Смоленск: Русич,2000. — 624 с.

18. Страны. Народы. Цивилизации / Глав. ред. М. Д. Аксе-нова. — М.: Аванта +, 2002. — 704 с.

19. Ушакова Н. Г., Помінова І. І. Соціально-економічні типикраїн: Навч. посіб. — К.: Професіонал, 2004. — 304 с.

20. Шаповал В. М. Державний лад країн світу. — К., 1999. —320 с.

21. Экономическая, социальная и политическая географиямира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Ка-ледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928 с.

22. Юрківський В. М. Країни світу: Довідник. — К.: Либідь,1999. — 368 с.

23. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальнагеографія. Зарубіжні країни: Підручник. — К.: Либідь,2000. — 416 с.

Додаткова24. Арабаджян З. А. Иран. Противостояние империям (1918–

1941). — М., 1996. — 225 с.25. Атлас “Економічна і соціальна географія світу”. — К.:

НВП “Картографія”, 2002 р. — 47 с.26. Атлас мира. Миллениум. — М.: Слово, 2001. — 492 с.27. Бойко Н. А. Экономическая и социальная география: Учеб.

пособие. — К.: КНЕУ, 2002. — 216 с.28. Бромлей Ю. В., Подольний Р. Г. Человечество — это на-

роды. — М.: Мысль, 1990. — 391 с.29. Васильев А. История Саудовской Аравии. 1745 — конец

ХХ ст. — М., 1993. — 671 с.30. Васильев К. В. Истоки китайской цивилизации. — М.:

Вост. лит., 1998. — 320 с.



2 5

31. Васильев Л. С. История Востока: В 2 т.— М., 1993. — Т. 2. —498 с.

32. Весна свободы. К годовщине победы Исламской револю-ции в Иране. — М., 1994. — 144 с.

33. Географический энциклопедический словарь: Географичес-кие названия. — М.: Сов. энцикл., 1989. — 592 с.

34. Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. Вип. 24. —К., 2003. — 260 с.

35. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до на-ших днів / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорєлової,В. Чайковського. — К., 1993. — 903 с.

36. Индия. Карманная энциклопедия. — М.: Муравей-Гайд,1999. — 430 с.

37. Иран: Ислам и власть. — М.: Крафт + ИВ РАН, 2001. —280 с.

38. Ислам и политика; взаимодействие ислама и политики встранах Ближнего и Среднего Востока, на Кавказе и вЦентральной Азии. — М.: Крафт + ИВ РАН, 2001. —420 с.

39. Ислам. Исторические очерки / Под ред. С. М. Прозоро-ва. — М.: Наука, 1991. — 231 с.

40. Ислам: Энцикл. словарь. — М., 1991. — 198 с.41. История Китая: Учебник / Под ред. А. В. Маликсетова. —

М.: МГУ, 1998. — 736 с.42. История Кореи. — Сеул, 1995. — 212 с.43. Індія: давнина і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. 1. —

К.: Міленіум, 2003. — 290 с.44. Кинросс Л. Расцвет и упадок Османской империи. — М.:

Крон-Пресс, 1999. — 696 с.45. Китай-2000: Факты и цифры. — Пекин: Синьсин, 2000. —

206 с.46. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні

економічні відносини: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес,2000. — 277 с.

47. Кримський А. Історія Туреччини. — Львів: Олір, 1996. —288 с.



2 6

48. Малявин В. В. Китайская цивилизация. — М.: Астрель,2000. — 632 с.

49. Міжнародні відносини: Історія, теорія, економіка: Навч.посіб. — Львів: ЛНУ, 2002. — 397 с.

50. Накасонэ Я. Государственная стратегия Японии в XXIвеке. — М.: Nota Bene, 2001. — 312 с.

51. Ренан Э. История израильского народа. — М.: Изд-воВ. Шевчука, 2001. — 808 с.

52. Республіка Корея. Цифри і факти. — Сеул: Корейськаслужба інформації, 2001. — 216 с.

53. Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира: Спра-вочник. — М., 1993. — 256 с.

54. Семигіна Т. В. Соціальна політика у глобальному вимірі. —К.: Пульсари, 2003. — 252 с.

55. Сингх Г. География Индии. — М.: Прогресс, 1980. —302 с.

56. Соколенко С. И. Современные мировые рынки и Украи-на. — К.: Демос, 1995. — 354 с.

57. Страны мира: Справочник. 1999 / Под ред. И. С. Ивано-ва. — М.: Республика, 1999. — 512 с.

58. Щёкин Г. В. Конец времен: пророчества и комментарии. —К.: МАУП, 2004. — 152 с.

59. Энциклопедия Пакистана. — М.: Фундамента Пресс, 1998. —640 с.

60. Япония: Карманная энцикл. — М.: Муравей-Гайд, 2000. —224 с.



2 7

Відповідальний за випуск Н. В. МедведєваРедактор О. Б. ЛисицькаКомп’ютерне верстання Т. В. Кулік

Зам. № ВКЦ-2076

Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП)03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП

ЗМІСТ

Пояснювальна записка ................................................................. 3Навчально-тематичний план вивчення дисципліни“Країнознавство (країни Азії, Австралії та Океанії)” ............. 5Програмний матеріал до вивчення дисципліни“Країнознавство (країни Азії, Австралії та Океанії)” ............. 5Питання для самоконтролю ....................................................... 20Список рекомендованої літератури ........................................... 23



Documents

D:1 e vydannja1 2007metodYo - library.iapm.edu.ualibrary.iapm.edu.ua/metod/2076.pdf · халіфат. Хрестові походи. Османська імперія. Підмандатна