6
: про людину, яка фотографує … к печке задом игорь гильбо

Book Presentation by Igor Gilbo

Embed Size (px)

DESCRIPTION

About a Person Who Takes Photographs: an unexpected self-portrait in not self-absorbed memoirs against the background of Gilbo’s immediate and extended family, his colleagues and friends. Igor Gilbo plays with the metaphor of photographs, or rather interprets himself trough the pictures taken throughout the many years of his life.

Citation preview

Page 1: Book Presentation by Igor Gilbo

: про людину, яка фотографує

… к печке задом

игорь гильбо

– Том… как по-твоему, все люди знают… знают, что они… живые?

иго

рь

гиль

бо

… к

печ

ке з

ад

ом

Рэй Брэдбери, “Вино из одуванчиков”

Cover.indd 2 12/20/11 10:07:35 PM

Page 2: Book Presentation by Igor Gilbo

17 лютого 2012 року о 17:30презентація книги Ігоря Ґільбо

«… к печке задом» в офісі Програми імені Фулбрайтавул. Еспланадна, 20, кімн. 904,М «Палац Спорту»Київ, Україна

www.fulbright.org.ua

Page 3: Book Presentation by Igor Gilbo

Ігор Ґільбо народився в грудні 1943 в Архангельську.

З 1950-го мешкав у Мурманську. Після восьмирічки працював слюсарем,

закінчив вечірню школу. Служив у війську, працював шофером

у Мурманську та слюсарем у Києві. Наприкінці 1960-х ловив рибу

в Баренцовому морі та Атлантиці. Заочно закінчив відділення фототехніки

в Київському технікумі. Із 1970-го – фотограф у Києві.

У активі митця сім персональних виставок фотографії.

Із 1994-го – видавець.

Page 4: Book Presentation by Igor Gilbo

: про людину, яка фотографує

Відчуття Часу не дане людині відразу, його треба відкрити, і це мусить зробити кожен для себе. Отже, відкриття… Ігоря Ґільбо… відбулося… коли саме…? Для початку маємо характеристику учня 1-а класу 14-ї середньої школи міста Мурманська – «… пришел умел читать… сообразительный, не слушал объяснения учителя и ответы товарищей (вже тоді шукав свою правду),… очень хитрый и лживый (цензура була на правду, та й у правді було мало правди)…» Кожний початок веде до подальшого початку, і не знати, де спиниться у починанні. Чого-чого, а фантазії для нових починань авторові не бракувало, про що він чесно попереджає читача: «Теперь, когда мы познакомились поближе, я могу дать волю фантазии» (автор надто добре розуміє, що реконструкція минулого, встановлення хронології – справа марна й невдячна, бо минуле – це безодня вчора-не-здійснених мрій, сподівань, коливань). Сьогодні, коли Ігор Ґільбо став своїм тогочасним майбутнім, єдино можливим розв’язком загадки колишнього хлопця стають легенди, що їх він сам витворив, і через які себе висловлює… Отже, обтрусивши правду, сидячи «… к печке задом» автор дозволив собі вигадати правду про себе й про світ, що його оточував. Був Ігор Ґільбо, і був світ навколо нього, створений його істинним відчуванням, еластичніший, з глибшою перспективою.

Page 5: Book Presentation by Igor Gilbo

Він витворює себе і світ, власне доводить, що готового світу немає. Своїм вимислом Ігор переорієнтовується зі світу проголошеного на світ, що створюється за його участі й у тісному зв’язку зі всіма, з ким його зводила доля: своїм становлення, своїм сьогоднішнім обличчям (зауважимо, змінним навіть у теперішньому, – людина сама собі не рівна) він завдячує собі й усім, кого знав, любив, хто був поруч. Він помічає навколо себе окремих людей, не розчиняє їх у масі, – й у цьому відвага автора, що викликає довіру. Отака собі відверта відкритість у конструюванні власного «Я», вигадана щирість, якою «хитрий» автор впроваджує за куліси власного «Я», й тим самим відходить далі вглиб… відкритість, увиразнена фотографіями. Цікава здатність перекласти самого себе мовою фотографій…

Враження від прочитаного: доконечно реальне – нереальне, нещиро щире – щиро нещире.

Ігор Ґільбо не старається зрозуміти життя, а пробує його висловити. Нічого не тлумачить, боронь Боже, не доводить, не роз’яснює й не систематизує, а стверджує – це приймаю, а це – ні, цього прагну, а цього – не хочу… Він прислухається до власного голосу, йде на чутий голос…, а колективним духом проникається рівно настільки, наскільки він присутній у повітрі, що ним дихає автор і не більше. Він вперто не редукується до часу, у якому йому випала нагода жити, й не приймає тієї постави, яку нав’язує історія… І в цьому правда вимислу Ігоря Ґільбо.

Вероніка Алексанич

Page 6: Book Presentation by Igor Gilbo

: про людину, яка фотографує

… к печке задом

игорь гильбо

– Том… как по-твоему, все люди знают… знают, что они… живые?

иго

рь

гиль

бо

… к

печ

ке з

ад

ом

Рэй Брэдбери, “Вино из одуванчиков”

Cover.indd 2 12/20/11 10:07:35 PM

За дизайн буклета наважився взятись Мар’ян Лунів