library.iducz.dsns.gov.ualibrary.iducz.dsns.gov.ua/weblib/books/Terentyeva A_V_/med_biolog... · Автори: Близнюк М.Д., Волянський П.Б., Гафарова

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

МЕДИЧНИЙ ТА БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ

ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Під загальною редакцією д.держ.упр., доцента П.Б. Волянськоготад.мед.н., професора С.О. Гур’єва

Навчальний посібник

2016

УДК 614.8+65.012.32+351.759.6 ББК 68.9

М-42

Медичний та біологічний захист за умов надзвичайних ситуацій: навчальний посібник. Близнюк М.Д., Волянський П.Б., Гафарова М.Т., Гур’єв С.О., Долгий М.Л., Іскра Н.І., Крилюк В.О., Кузьмін В.Ю., Матяш В.І., Сацик С.П., Терент’єва А.В. – Х.: ФОП Панов А.М., 2016. – 324с.

Рекомендовано Вченою радою Інституту державного управління у сфері цивільного захисту як навчальний посібник (Протокол від 30.06.2016 р. № 7)

Рецензенти:Бадюк М.І. – начальник кафедри організації медичного забезпечення

Збройних Cил України, Українська військово-медична академія, д.мед.н., професор, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.

Толстанов О.К. – проректор з науково-педагогічної роботи, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, Заслужений лікар України.

Під загальною редакцією д.держ.упр., доцента П.Б. Волянськогота д.мед.н., професора С.О. Гур’єва

Автори: Близнюк М.Д., Волянський П.Б., Гафарова М.Т., Гур’єв С.О., Долгий М.Л., Іскра Н.І., Крилюк В.О., Кузьмін В.Ю., Матяш В.І., Сацик С.П., Терент’єва А.В. – Під загальною редакцією д.держ.упр., доцента П.Б. Волянського та д.мед.н., професора С.О. Гур’єва. – Х.: ФОП Панов А.М., 2016. – 324 с.

Художне оформлення та рисунки: Єфімчук Ю.В.

Навчальний посібник створений в межах виконання НДР «Наукове обґрунтування реалізації заходів медичного та біологічного захисту» (номер держреєстрації 0115U002102) на замовлення Департаменту організації заходів цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

У навчальному посібнику висвітлюються основні питання організації медичного і біологічного захисту постраждалого населення при подоланні медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій.

Для використання у роботі керівного складу територіальних органів ДСНС України; медичної служби ДСНС України; структурних підрозділів з питань цивільного захисту обласних, міських державних адміністрацій; управлінь охорони здоров’я обласних, міських державних адміністрацій; фахівців служби медицини катастроф; закладів освіти, що провадять діяльність у сфері медичного захисту населення та сфері організації управління у надзвичайних ситуаціях.

ISBN 978-617-7293-83-4 УДК 614.8+65.012.32+351.759.6

ББК 68.9

© Близнюк М.Д., Волянський П.Б., Гафарова М.Т., Гур’єв С.О., Долгий М.Л., Іскра Н.І., Крилюк В.О., Кузьмін В.Ю., Матяш В.І., Сацик С.П., Терент’єва А.В. – Х.: ФОП Панов А.М., 2016. – 324 с.

3Медичний та біологічний захист за умов надзвичайних ситуацій

ЗМІСТ

ВСТУП …………………...............................………………………………………………. 5

Розділ 1.ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ ………….………………………

7

Розділ 2.МЕДИКО-САНІТАРНІ НАСЛІДКИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ ………..………………. 11

2.1. Медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру ......................…………………………………… 11

2.2. Медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій техногенного характеру .....................…………………………………. 27

Розділ 3.ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНОГО І ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ …........................... 68

3.1. Санітарно-епідемічна ситуація ...................…………………….. 68

3.2. Інфекційні хвороби ......................…………………………………. 69

3.3. Надзвичайні протиепідемічні комісії ...................……………… 75

3.4. Епідеміологічне обстеження (розслідування) ...............…….. 76

3.5. Карантин ........................…………………………………………….. 77

3.6. Обмежувальні протиепідемічні заходи .................……………. 79

3.7. Дезінфекційні заходи .....................……………………………….. 80

3.8. Дезінфекційні засоби .....................……………………………….. 80

3.9. Деконтамінація ......................………………………………………. 81

3.10. Система епідеміологічного нагляду ..................……………… 100

3.11. Система інформування про інфекційну захворюваність ..… 101

3.12. Санітарна охорона території України .................…………….. 102

3.13. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей ...................................…………………………….

107

3.14. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення у зоні надзвичайних ситуацій …………...

108

Розділ 4.БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ....................................................………………………...

112

4.1. Організаційні заходи біологічного захисту .................……….. 112

4.2. Біологічний захисту організму. Радіаційна складова ………... 117

Розділ 5.СЛУЖБА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ ................................................……………

139

5.1. Служба медицини катастроф ..................……………………….. 139

5.2. Формування системи медичного захисту ...............………….. 146

Розділ 6.ПЛАНУВАННЯ МЕДИКО-САНІТАРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ......…..……... 171

Розділ 7.УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМ ЗАХИСТОМ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ .........................………………………... 182

7.1. Медична розвідка .....................……………………………………. 182

7.2. Медичне сортування постраждалих .................……………….. 187

7.3. Організація надання медичної допомоги постраждалим ..…. 203

4 Медичний та біологічний захист за умов надзвичайних ситуацій

Розділ 8.КООРДИНАЦІЯ ТА МІЖВІДОМЧА ВЗАЄМОДІЯ ПРИ ПОДОЛАННІ МЕДИКО-САНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ ........................…... 213

Розділ 9. НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ДІЯМ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ... 222

9.1. Правила поведінки в умовах надзвичайних ситуацій .…..…… 225

9.2. Правила поведінки в умовах ведення військових дій та проведення антитерористичних операцій .....................………. 229

9.3. Правила поведінки і дій в умовах масового скупчення людей та в осередках інфекційних захворювань .....…………………………. 231

9.4. Психологічна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій ….. 249

Розділ 10.ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ....………....................... 258

Розділ 11.ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ РЕСУРСНІ ПІДСИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ ..............................................……………………………….. 271

11.1. Інформаційне забезпечення ..................……………………….. 271

11.2. Фінансове забезпечення ..................…………………………… 279

11.3. Медичне постачання .....................………………………………. 281

ЗАКЛЮЧЕННЯ .........................................................................…………………. 291

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................………………………………. 293

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ...........................………………………………………………... 306

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ............................……………………………………………. 307

Додаток А. План реагування, дій та медичного забезпечення постраждалих на випадок загрози або виникнення надзвичайних ситуацій на території (назва населеного пункту та назва лікувально-профілактичного закладу) .……

310


ВСТУП

Сучасний розвиток суспільства за умов системної трансформації ха-рактеризується як перманентно складний, а часом навіть з провалами ек-стремальності. Глобальний розвиток людської цивілізації, крім позитивних надбань, породив численні загрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави. Значне місце серед цих загроз зай-мають небезпеки техногенно-природної сфери, які в силу різних причин породжують виникнення надзвичайних ситуацій (НС), наслідки яких можуть призводити до погіршення умов життєдіяльності населення, а в деяких вид-ках і до їх загибелі, забруднення навколишнього середовища. В зазначених умовах зростають непродуктивні ресурсні витрати на локалізацію і ліквіда-цію їх наслідків.

У техногенній сфері фактор небезпеки посилюється високим рівнем фі-зичного та морального зносу основних технічних засобів; обмеженим фінан-суванням заходів безпеки; об’єктивно недостатніми можливостями держави у сфері розвитку і реконструкції виробничого потенціалу з дотриманням су-часних вимог безпеки; значним обсягом транспортування, зберігання й ви-користання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів та виробів; знач-ним накопиченням відходів виробництва та життєдіяльності та іншими тех-ногенними факторами.

Серед основних факторів, що можуть ініціювати негативний вплив НС техногенного характеру, необхідно відзначити функціонування на території України ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання; хімічно-, вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів.

Реальну та потенційну загрозу на території України становлять стихійні гідрологічні явища у вигляді селів, підтоплень, паводків і повеней; метеоро-логічні – у вигляді циклонів, буревіїв, смерчів, хуртовин, снігопадів, ожеледі, злив, градобою, заморозків і засухи та небезпечні геологічні процеси у ви-гляді землетрусів, зсувів, провалів і карсту. Значну загрозу для соціально- політичної та соціально-економічної стабільності держави можуть мати спалахи особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб.

Різноманітність загроз виникнення небезпечних подій та НС і багатогран-ність завдань щодо протидії їх наслідкам, в тому числі і медико-санітарним, вимагають постійної уваги з боку держави, удосконалення системи цивіль-ного захисту населення. Основною складовою цивільного захисту насе-лення є медичний захист, забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які включають у себе організацію і проведення ці-лої низки заходів, у тому числі і заходів щодо надання медичної допомоги постраждалим.

Відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів питання органі-зації і надання медичної допомоги постраждалим від наслідків НС покладе-но на службу медицини катастроф МОЗ України. Доречно нагадати, що хоча служба медицини катастроф була утворена постановою Кабінету Міністрів України в 1997 році, але й дотепер процес її становлення як в матеріально-му, методичному, так і в нормативно-правовому аспекті, не вирішений. Про те, яким повинен бути стандарт здоров’я та у якому напрямку вдосконалю-вати медицину, іде жвава дискусія на шпальтах засобів масової інформації,


особливо після напрацювання і прийняття Верховною Радою України низки законів, зокрема, законів України «Про внесення змін до Основ законодав-ства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медич-ної допомоги», «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», якими започатковано удосконалення, реформування загальної сис-теми надання медичної допомоги населенню. Удосконалення (реформуван-ня) системи охорони здоров’я з питань надання екстреної медичної допо-моги (ЕМД) розглянуто в Законі України «Про екстрену медичну допомогу», який набрав чинності з 1 січня 2013 року.

Аналіз інформаційного потоку з питань медичного захисту постраждало-го населення за умов НС засвідчив, що низка законодавчих та нормативно-правових актів, джерел науково-технічної літератури з часом втратила свою актуальність, деякі суперечать реаліям сьогодення.

Значна частина джерел інформації (монографії, підручники, різноманітні посібники тощо) не зовсім професійно, без урахування оновленої законодав-чої та нормативно-правової бази висвітлюють питання організації і прове-дення санітарних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних за-хворювань (отруєнь), санітарній охороні території України, формуванням системи медичного захисту, інформаційному забезпеченню, підготовки на-селення у сфері його захисту від наслідків НС, координації та міжвідомчої взаємодії при подоланні медико-санітарних наслідків НС.

Практично відсутня науково-технічна література, яка б висвітлювала весь комплекс заходів з медичного захисту постраждалих за умов НС (за винят-ком посібника 2000 року), а, як правило, ці заходи розпорошені по окремим виданням.

Враховуючи вищенаведене, авторами зроблена спроба викласти у на-вчальному посібнику основні організаційні заходи (напрямки) медичного за-хисту постраждалого населення за умов НС, які обумовлені законодавчою базою у сфері цивільного захисту.

На думку авторів основні положення праці можуть бути використані у практичній діяльності центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту; з питань охорони здоров’я; Державної ветеринарної та фітосанітарної служби; територіальних органів та структурних підрозділів з питань цивільного захисту обласних, міських державних адміністрацій; управлінь охорони здоров’я обласних, міських державних адміністрацій; установ державної санепідслужби; установ державної ветеринарної та фіто-санітарної служби; територіальних центрів ЕМД та медицини катастроф за-кладів освіти, що провадять діяльність у сфері медичного захисту населення та сфери організації управління у НС, а також в подальших наукових дослід-женнях у цій сфері.


Розділ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ

Розглядаючи цю проблему в історичному плані слід зазначити, що не-обхідність створення державної системи захисту населення, в тому числі і медичного захисту, була зумовлена, перш за все, зростанням воєнних загроз, створенням і розвитком засобів ураження. Вирішення цих питань було покладено на місцеву протиповітряну оборону (МППО). Про систему загальнодержавних оборонних заходів, здійснюваних з метою захисту на-селення від ядерної зброї та інших сучасних засобів ураження, вперше за-значено в положенні про МППО 1956 року. Поява ядерної зброї, створення ракетних засобів її доставки призвели до того, що МППО в 1961 році було перетворено на цивільну оборону (ЦО). Чорнобильська трагедія сприяла прийняттю у 1992 році Верховною Радою України Концепції цивільної обо-рони, яка в 1993 році призвела до прийняття Закону України «Про цивільну оборону України» Цим Законом було визначено: «Кожен має право на за-хист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихій-ного лиха. “…” Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, природного та воєнного характеру».

На Х Міжнародній конференції з цивільного захисту, яка проходила в Ам-мані з 3 по 5 квітня 1994 року, держави-учасниці прийняли Універсальну Де-кларацію з цивільного захисту, у якій закликали уряди розглядати концепцію і визначення терміна «цивільна оборона» більш широко, а не тільки в рам-ках військових конфліктів і визначених гуманітарних завдань та НС у період військових конфліктів.

Виникла переорієнтація завдань органів цивільної оборони і в Україні в сторону їх орієнтації на «цивільний захист». Цьому сприяло об’єднання двох потужних державних структур: цивільної оборони і пожежної безпеки — і створення на їх базі Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС, що докорінно змінило характер і обсяг її завдань, значно розширило сферу, у якій вона діє, і максимально приблизило до головного об’єкта захи-сту – суспільства і окремої людини. А це, у свою чергу, поставило на порядок денний необхідність законодавчого оформлення цієї системи, оскільки біль-шість із них втратили свою актуальність тому, що розроблялися у різні часи, деякі суперечать реаліями і потребами держави і у низці випадків не відпо-відають нормам міжнародного гуманітарного права, яке в останні роки за-знало суттєвих змін.

Для забезпечення надання медичної допомоги населенню на випадок виникнення катастроф, стихійних лих в УРСР була створена в 1990 році служба ЕМД. В подальшому в Основи законодавства України про охорону здоров’я в 1992 році до ст. 10 та 37 були виписані питання надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях.

Так, зокрема зазначено, що перша невідкладна медична допомога при нещасних випадках і гострих захворюваннях може надаватися:

– медичними працівниками;– за їх відсутності – співробітниками міліції, пожежної охорони, аварійних

служб, водіями транспортних засобів та представниками інших професій,


на яких цей обов’язок покладено законодавством і службовими інструкція-ми.

Крім того, обумовлено, що громадяни України зобов’язані надавати не-відкладну допомогу іншим громадянам, які перебувають у стані, що загрожує їх життю та здоров’ю. Звернемо увагу: громадяни повинні надавати невід-кладну допомогу, тоді як медичні працівники і рятувальні служби — першу невідкладну медичну допомогу?

Цікаво наголосити, що до невідкладної ситуації віднесені нещасні випадки і гострі захворювання, а стихійні лиха, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо — до екстремальних ситуацій і надання медичної допомоги в останніх надаєть-ся спеціалізованими бригадами постійної готовності служби ЕМД. Надання першої допомоги при екстремальних ситуаціях взагалі не згадується.

З метою створення єдиної державної системи медичної допомоги на ви-падок екстремальних ситуацій на території України постановою КМ України в 1997 році створено Державну службу медицини катастроф (ДСМК). Основ-ним завданням ДСМК установлено надання громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епі-зоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги. На жаль, до теперішнього часу ДСМК України знахо-диться в стадії розбудови як у законодавчому, нормативно-правовому, так й у методологічному і фінансовому напрямках.

Лише зазначимо, що при створенні ДСМК України було використано до-свід розвинутих країн Європи і Сполучених Штатів Америки (США), в яких створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагу-вання на НС і участь у подоланні їх медико-санітарних наслідків. Ці систе-ми об’єднуються інтегрованою назвою «медицина катастроф» й охоплюють сили і засоби, у першу чергу, системи охорони здоров’я, основним завдан-ням яких є реалізація заходів з медичного захисту населення за умов НС.

Вивчення системи організації та управління подолання медико-санітарних наслідків НС і медичного постачання в зазначених країнах мало на меті по-легшити Україні кроки інтеграції до європейських та світових систем ко-лективного захисту населення від наслідків катастроф і НС через програми Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і бути готовими кваліфіко-вано використати допомогу розвинених країн в разі виникнення НС у нашій країні, або надати посильну допомогу народу іншої країни.

Уперше медичний захист за умов НС природного та техногенного характеру згадується в Законі України «Про захист населення і територій від надзвичай-них ситуацій техногенного та природного характеру», прийнятому в 2000 році.

Законом, що визначає базову доктрину реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, став Закон України «Про правові засади цивіль-ного захисту».

Зазначений Закон ставив за мету:утворення національної структури цивільного захисту;приведення системи захисту населення і територій від НС у відповідність

до норм міжнародного права, стандартів Європейського Союзу і реальних економічних можливостей держави.

Цим Законом визначено цивільний захист — це система організацій-них, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших


заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм сила-ми і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що за-безпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальні збитки у мир-ний час і в особливий період.

Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту покладається на єдину державну систему цивільного захисту населення і територій (єдина система цивільного захисту). Єдина система цивільного захисту — сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту ство-рюються центральними органами виконавчої влади для організації робо-ти, пов’язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій в разі їх виникнення. Зокрема, медичний захист покладений на центральний ор-ган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я — Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України.

Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціо-нальних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються поло-женнями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самов-рядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та ор-ганізації, незалежно від форми власності, рятувальні формування проводять цілу низку заходів, у тому числі і заходів з медичного захисту населення та забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя в районах НС.

Ці заходи включають у себе:надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС;планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони

здоров’я незалежно від форм власності та господарювання;розгортання в умовах НС необхідної кількості додаткових лікувальних за-

кладів (пунктів);своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітар-

но-епідеміологічних заходів;контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної

води і джерел водопостачання;завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціально-

го майна і техніки;здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епіде-

мічною ситуацією;навчання населення способам надання першої медичної допомоги та до-

тримання правил відповідної санітарії;забезпечення недопущення впливу на здоров’я людей шкідливих фак-

торів навколишнього середовища та наслідків НС, а також умов для виник-нення і поширення інфекційних хвороб;

санітарна охорона територій та об’єктів у зоні НС;


інші заходи медичного захисту залежно від ситуації, що склалася.Слід також зазначити, що на сьогодні, на жаль, ні законодавчими,

ні нормативно-правовими актами не визначено значення терміна «медич-ний захист», а тільки в законах України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту» та і в Кодексі цивільного захисту України, який набрав чинності з 1 липня 2013 року наводиться лише перелік заходів, які є змістом медичного захисту.

Наведене обумовлює відсутність єдиного визначення в науково-технічній літературі цього терміна. Так, приміром, медичний захист — це сукупність заходів з охорони здоров’я особового складу формувань та населення, під-тримування належного рівня санітарно-епідеміологічного стану серед осо-бового складу формувань, робочих та службовців об’єктів господарювання та населення, своєчасного надання медичної допомоги ураженим та хво-рим, їх евакуація та лікування, попередження виникнення та розповсюджен-ня інфекційних захворювань.

За визначенням зі Словника термінів та понять сфери цивільного захисту, медичний захист — комплекс заходів, що проводяться з метою запобігання ураження людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання медич-ної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зо-нах НС техногенного та природного характеру.

На наш погляд, під медичним захистом постраждалих за умов НС слід ро-зуміти проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних і евакуаційних заходів направлених на ліквіда-цію медико-санітарних наслідків НС.


Розділ 2МЕДИКО-САНІТАРНІ НАСЛІДКИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ПРИРОДНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Під медико-санітарними наслідками НС розуміють сукупність умов і факторів, які визначають обсяг, характер і напрямки організації медичного забезпечення постраждалих.

До основних складових, що характеризують медико-санітарні наслідки слід віднести:

– величину і структуру санітарних втрат серед постраждалого населення;– закономірності формування санітарних втрат;– потребу постраждалих у медичній допомозі;– санітарно-епідеміологічну ситуацію в осередках чи зонах НС;– потребу у силах і засобах для медичного забезпечення постраждалого

населення та їх наявність;– умови роботи медичних формувань;– умови життєзабезпечення населення.Із наведених складових, які визначають медико-санітарні наслідки НС,

безперечно головне місце посідає розрахунок можливої величини і структу-ри санітарних втрат серед постраждалого населення.

У зв’язку з цим, питання організації і надання медичної допомоги постра-ждалим потребує постійної уваги і постійного отримання достовірної інфор-мації про характер НС для всебічного аналізу обстановки в її осередку, в пер-шу чергу, з метою визначення розміру санітарних втрат, їх величини та струк-тури, що є підставою для визначення потреби в медичних силах і засобах для ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

2.1. Медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру

Реальну загрозу для країни зумовлюють природні джерела, які в окремих випадках можуть призвести до стихійних лих (катастроф). Природні джерела поділяють на:

– геологічні у вигляді землетрусів, зсувів провалів і карсту;− гідрологічні у вигляді селів, підтоплень, паводків і повеней;− метеорологічні у вигляді циклонів, ураганів, смерчів, хуртовин, сніго-

падів, ожеледі, злив, градобою, заморозків і засухи;− геліофізичні у вигляді природних пожеж, включаючи лісові, степові

і торф’яні;− астрофізичні у вигляді гравітаційних, магнітних і електромагнітних збу-

рень від космічних об’єктів і випромінювань.Найбільш небезпечними природними явищами є землетруси, повені,

смерчі.За розміром і структурою санітарні втрати при НС природного характеру,

особливо при стихійних лихах, характеризуються значною варіабельністю. При сильних землетрусах, смерчах, снігових обвалах, катастрофічних пове-нях, селях і зсувах можуть переважати безповоротні втрати.

Основна причина цього полягає у швидкоплинній дії вражаючих факторів, під час якої люди не встигають правильно і своєчасно вчинити захисні дії, або ж реакція їх не повною мірою відповідає подіям. Найскладніша обста-новка може виникнути внаслідок стихійних лих, до зони яких потрапляють промислово розвинені міста та райони з великою щільністю населення.


Крім того, на територіях, які постраждали від наслідків НС, можливе різке погіршення санітарно-епідемічної ситуації.

Санітарні втрати при землетрусах виникають раптово та одночасно. На кількість і характер санітарних втрат можуть впливати наступні фактори:

− інтенсивності й площі осередку землетрусу;− відстані від епіцентру;− щільності населення;− пори року і часу доби;− раптовості виникнення;− характеру забудови;− організації пошуково-рятувальних робіт;− підготовленості населення та низки інших чинників.За даними джерел наукової інформації та власними спостереженнями

авторів, можна відзначити, що співвідношення між незворотними і санітар-ними втратами складає 1: 3 та лишається постійними за землетрусів різної інтенсивності. За іншими відомостями, це співвідношення в різних осеред-ках землетрусу коливається від 1: 0,34 до 1: 15,3.

Визнано, що санітарні втрати формуються внаслідок:− безпосереднього й опосередкованого (через характер загальної об-

становки в осередку землетрусу) впливу на людей руйнування будівель і споруд;

− виникнення вторинних природних причин – зсувів, лавин, селів, пове-ней, цунамі та інше;

− виникнення вторинних причин, пов’язаних з діяльністю людини, – по-жеж при пошкодженні нафтосховищ, газопроводів, електричних мереж, руйнувань підприємств, що мають запаси хімічних і радіоактивних речовин, тощо;

− захворювань.Величина і структура втрат внаслідок причин, наведених вище, залежать го-

ловним чином від інтенсивності землетрусів, ступеня руйнувань будівель і спо-руд, характеру розміщення населення в момент землетрусу (відкрито на місце-вості, у будівлях різних типів). На структуру травматичних ушкоджень впливає також положення людей в момент отримання травми (лежачи, стоячи).

Механізм ушкодження в результаті безпосереднього й опосередкова-ного впливу факторів, причиною яких є підземні поштовхи (струси ґрунту), можуть бути різними. Деякі автори вважають, що приблизно 45 % травм ви-никає внаслідок впливу конструкцій будівель, які падають, а 55 % є наслідком неправильної поведінки людей (паніка, невміння сховатися, падіння з висо-ти та інше).

У табл. 2.1 наведені дані, що характеризують можливі санітарні втрати населення на момент землетрусу в населених пунктах за умов розміщен-ня в будівлях 60 % мешканців. До населених пунктів 1-го типу відносяться великі міста, до 2-го типу – середні міста, 3-го типу – невеликі міста й інші населені пункти.

Аналіз і статистична обробка аналогічних даних, які належать до умов розміщення у будівлях іншої кількості мешканців, дозволили обґрунтувати систему показників, з допомогою яких можна прогнозувати санітарні втра-ти відповідно до будь-якої кількості населення, яке знаходиться у будівлях (див. табл. 2.2).


Таблиця 2.1Величина санітарних втрат населення на момент землетрусу, %

до загальної чисельності населення при находженні в будівлях 60 % мешканців

Інтенсивність землетрусу,

бали

Характер втрат населення

Населені пункти

1-го типу 2-го типу 3-го типу всіх типів

5Загальні 0,11 0,11 0,11 0,11Незворотні 0 0 0 0Санітарні 0,11 0,11 0,11 0,11

6Загальні 2,08 2,11 2,02 2,07Незворотні 0 0 0 0Санітарні 2,08 2,11 2,02 2,07

7Загальні 8,10 9,34 15,54 10,99Незворотні 0,33 0,60 2,10 1,01Санітарні 7,77 8,74 13,44 9,98






У табл. 2.2 примітка ** означає, що перше число — в містах 1-го типу, дру-ге — у містах 2-го типу, третє – у населених пунктах 3-го типу.

Таблиця 2.2Коефіцієнти зростання (зменшення) величини санітарних втрат

за зміни на 10 % чисельності населення, яке знаходиться в момент землетрусу в будівлях

Інтенсивність землетрусу, бали

Коефіцієнти санітарних втрат*загальних незворотних санітарних

5 0,018 — 0,0186 0,35 — 0,357 1,40; 1,60; 2,30** 0,06; 0,10; 0,33** 1,30; 1,50; 2,00**

8 3,10; 3,20; 3,60** 0,30; 0,30; 0,60** 2,80; 2,90; 3,00**

9 6,50 3,00 3,5010 8,20 4,60 3,6011 9,00 6,70 2,30

12 9,50 7,70 1,80


Наприклад, якщо за табл. 2.1 у містах 1-го типу при землетрусах інтен-сивністю 6 балів і розміщенні у будівлях 60 % мешканців загальні санітарні втрати можуть становити 2,08 %, при розміщенні у будівлях 40 % мешкан-ців, тобто на 20 % менше: 2,08 – (0,35 x 2) = 1,38 %.

Враховуючи, що в більшості випадків наслідки землетрусів оцінюються насамперед величиною загальних і незворотних втрат серед населення, зупинимось спочатку на цьому питанні.

Тенденція зростання санітарних втрат населення при збільшенні ін-тенсивності землетрусу, питомої ваги мешканців, які знаходилися у бу-дівлях населених пунктів, забудованих несейсмостійкими будівлями, за-гальновідома. Отримані дані дозволяють її конкретизувати. Насамперед з’ясувалося, що немає прямої залежності між інтенсивністю землетрусу і величиною загальних санітарних втрат, а також кількістю людей, які заги-нули. З даних, наведених у табл. 2.3, видно, що при збільшенні інтенсив-ності землетрусу від 5 до 6 балів загальні втрати зростають у 18 – 19 разів, при більш потужних землетрусах збільшення загальних втрат значно мен-ше.

Таблиця 2.3

Зміни величини загальних і незворотних втрат населення за збільшення інтенсивності землетрусу на 1 бал

Діа

па

зо

н з

мін

и ін

тен

-с

ив

но

сті

з

ем

ле

трус

у, б

ал

и

Коефіцієнт зміни величини

загальних втрат в населених пунктах

незворотних втрат в населених пунктах

1-г

о т

ип

у

2-г

о т

ип

у

3-г

о т

ип

у

в с

ер

ед

ньо

му

1-г

о т

ип

у

2-г

о т

ип

у

3-г

о т

ип

у

в с

ер

ед

ньо

му

5 – 6 18,0 19,0 18,0 18,0 — — — —

6 – 7 3,9 4,4 7,7 5,3 — — — —

7 – 8 2,3 2,1 1,5 2,0 4,7 3,3 1,9 3,3

8 – 9 2,1 2,0 1,6 1,9 10,9 9,0 4,5 8,1

9 – 10 1,2 1,2 1,4 1,3 1,7 1,5 1,7 1,6

10 – 11 1,1 1,1 1,1 1,1 1,5 1,5 1,4 1,5

11 – 12 1,0 1,0 1,1 1,0 1,1 1,1 1,2 1,1

Так, зміна сили землетрусу від 7 до 8 та від 8 до 9 балів призводить до зростання загальних втрат в 1,5 – 2,3 рази, а від 9 до 10 балів і від 10 до 11 балів — в 1,1 та 1,4 рази. На залежність суттєво впливає харак-тер забудови населених пунктів. Так, в населених пунктах 3-го типу, де рі-вень сейсмостійкості мінімальний, при збільшенні сили землетрусу від 6 до 7 балів втрати зростають в 7,7 рази, тоді як у населених пунктах інших типів — в 3,9 – 4,4 рази.

У табл. 2.4 наведені показники питомої ваги загиблих в момент землетру-су серед усіх втрат населення.


Таблиця 2.4Питома вага (середні показники) загиблих в момент землетрусу

у загальних втратах населення, %


бали


1-го типу 2-го типу 3-го типу всіх типів

7 4,1 6,4 13,5 9,28 8,6 10,2 17,6 12,59 44,0 44,7 49,0 45,9

10 54,3 55,1 58,7 56,111 73,5 74,4 75,7 74,512 80,5 81,2 84,0 82,2

З даних табл. 2.5 видно, що величина санітарних втрат залежить від ін-тенсивності землетрусу і строків звільнення постраждалих з-під завалів.

Таблиця 2.5Величина санітарних втрат при землетрусах, відсоток до загальної чисельності населення при перебуванні в будівлях 80 % мешканців

Інтен-сив-ність

земле-трусу,бали


1-го типу 2-го типу

в мо-мент

земле-трусу

при звільненні постра-ждалих з-під завалів

протягом діб

в мо-мент

земле-трусу

при звільненні постра-ждалих з-під завалів

протягом діб

3 6 10 3 6 10

5 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18

6 3,29 3,29 3,29 3,29 3,34 3,34 3,34 3,34

7 12,29 12,29 12,29 12,29 13,83 13,83 13,83 13,83

8 26,67 26,65 26,65 26,64 27,63 27,60 27,59 27,57

9 34,87 33,79 33,53 33,06 34,63 33,54 33,27 32,80

10 34,45 32,45 31,95 31,06 34,63 32,63 32,13 31,20

11 22,67 29,54 18,75 17,37 22,11 19,00 18,19 16,71

12 17,45 13,74 12,84 11,30 16,78 13,11 12,21 10,64

У табл. 2.6 наведено динаміку санітарних втрат унаслідок землетрусів різної бальності.

Таблиця 2.6Динаміка санітарних втрат населення залежно

від інтенсивності землетрусу й темпу рятувальних робіт (санітарні втрати прийняті за 100)

Інтенсивність земле-трусу, бали

Санітарні втрати при звільненні постраждалих з-під завалів, діб

3 6 108 99,8 99,7 99,69 97,0 96,0 94,0

10 95,0 93,0 87,011 86,0 82,0 68,0

12 78,0 73,0 53,0


У табл. 2.7 наведено показники величини санітарних втрат внаслідок зем-летрусів різної інтенсивності з урахуванням строку звільнення постраждалих з-під завалів і розміщенні в будівлях 10 % населення.

Таблиця 2.7

Санітарні втрати населення при землетрусах залежно від темпу рятувальних робіт при перебуванні в будівлях

10 % загальної чисельності населення


бали

В момент землетрусу

При звільненні постраждалих з-під завалів протягом діб

3 6 10

8 2,96 2,95 2,95 2,95

9 3,52 3,40 3,37 3,33

10 3,59 3,39 3,34 3,23

11 2,31 2,00 1,91 1,74

12 1,72 1,34 1,25 1,08

Для визначення санітарних втрат при розміщенні у будівлях іншої кілько-сті мешканців наведені показники треба збільшити на коефіцієнт, який дорів-нює діленню питомої ваги мешканців, які знаходяться у будівлях, на 10.

Так, якщо у будівлях в момент землетрусу розміщено 50 %, то показник табл. 2.7 треба помножити на 5 (50: 10). Слід враховувати, що з числа осіб, які опинилися під завалами, 50–55 % гине в перші 3 доби.

У табл. 2.8 наведено можливий розподіл постраждалих за ступенями тяжкості отриманих травм. Як видно, при землетрусах інтенсивністю до 8 балів включно переважна частина постраждалих буде мати легкі ураження. Зауважимо, що за інтенсивності 5 балів у деяких постраждалих можуть мати місце травми середнього і тяжкого ступеня.

Таблиця 2.8

Розподіл санітарних втрат населення за ступенем тяжкості травми в момент землетрусу, %

Інтенсивність землетрусу, бали

Ступінь тяжкості травми

легкасередньої тяжкості

тяжка

5 100,0 — —

6 87,83 8,11 4,06

7 75,87 14,09 10,04

8 74,88 14,56 10,56

9 36,74 29,69 33,58

10 32,24 30,68 37,08

11 26,88 28,92 44,20

12 22,07 25,65 52,28

Закономірно виникає питання про зміну наведених показників з ура-хуванням темпу рятувальних робіт. З’ясувалося, що при 8-бальних земле-трусах вони незначні та в оперативній роботі ними можна знехтувати, а при більш потужних стає більш наочним (див. табл. 2.9).


Таблиця 2.9

Порівняльний аналіз частоти важких травм у населення при зем-летрусах залежно від темпу рятувальних робіт у населених пунктах

(число важких травм у момент землетрусу прийнято за 100)


бал

Населені пункти1-го та 2-го типів за строк

звільнення з-під завалів, діб3-го типу за строк звільнення

з-під завалів, дібдо 6 до 10 до 6 до 10

9 94 94 92 9210 92 95 88 9011 83 88 74 8412 78 87 67 76

У табл. 2.10 наведені показники розподілу постраждалих за локалізацією і характером отриманих травм.

Таблиця 2.10

Структура травматичних ушкоджень у населення під час землетрусів, % до всіх санітарних втрат

Локалізація і характер пошкоджень

Питома вага травм даної локалізації і характеру під час землетрусу різної інтенсивності, бали5 6 7 8 9 10 11 12

Голова: 19,0 19,0 19,0 19,0 18,4 18,3 18,3 18,2з пошкодженням кісток — 0,6 1,2 1,3 3,1 3,3 3,5 3,6без пошкодження кісток 19,0 18,4 17,8 17,7 15,3 15,0 14,8 14,6Грудна клітина: 9,0 8,8 8,5 8,5 7,8 7,7 7,6 7,6з пошкодженням кісток 0,5 0,8 1,1 1,1 2,1 2,2 2,2 2,3без пошкодження кісток 8,5 8,0 7,4 7,4 5,7 5,7 5,4 5,3Живіт: 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0з пошкодженням внутрішніх органів

— 0,04 0,07 0,07 0,2 0,2 0,2 0,2

без пошкодження внутрішніх органів

1,0 1,0 1,0 1,0 0,8 0,8 0,8 0,7

Таз: 4,0 4,4 4,7 4,8 5,9 6,0 6,1 6,2з пошкодженням органів сечостатевої системи

— 0,2 0,5 0,5 1,2 1,3 1,4 1,4

з пошкодженням кісток — 0,2 0,5 0,5 1,2 1,3 1,4 1,4без пошкодження кісток і ор-ганів сечостатевої системи

4,0 4,0 3,7 3,8 3,5 3,4 3,3 3,4

Хребет: 3,0 3,4 3,7 3,8 4,9 5,0 5,1 5,2з пошкодженням кісток — 0,5 1,0 1,0 2,5 2,7 2,8 2,9без пошкодження кісток 3,0 2,0 2,7 2,7 2,4 2,3 2,3 2,3Кінцівки: 56,0 54,6 53,3 53,2 49,2 48,8 48,5 48,2з пошкодженням кісток 3,0 5,2 7,3 7,5 14,2 14,9 15,5 16,0з них зі СДС — 1,1 2,2 2,3 5,6 6,0 6,3 6,6без пошкодження кісток 53,0 49,4 46,0 45,7 35,0 33,0 33,0 32,2з них зі СДС — 1,2 2,4 2,5 6,2 6,6 7,0 7,4Множинні 8,0 8,8 9,8 9,7 12,8 13,2 13,4 13,6

в т.ч. зі СДС — 0,6 1,2 1,3 3,1 3,3 3,3 3,6


Відомо, що у людей, які постраждали внаслідок землетрусу, виникають різні психічні порушення. Обстановка катастрофи, гуркіт будівель, що руй-нуються, хмари густого пилу, пожежі, велика кількість жертв, загибель рід-них і близьких — весь цей комплекс надпотужних психотравмуючих факторів зумовлює виникнення нервово-психічних порушень, гострих реактивних станів переважно ступорозного характеру.

Слід зазначити, що приблизно у 20 % постраждалих гострі реактивні ста-ни після землетрусу швидко минають, у 70 % тривають від декілька годин до 2 – 3 діб, а у 10 % людей спостерігаються серйозні психічні порушення, що вимагають спеціальної медичної допомоги і лікування. За іншими даними, «ситуаційні реакції» під час землетрусів виявляються у більшості постражда-лих (в середньому у 70 – 82 %), реактивні психози — відносно рідко (в 1 – 5 %).

Дані про величину, структуру, закономірності формування санітарних втрат серед населення можуть стати основою організації медичного забе-зпечення тільки за умови наявності лікувально-евакуаційної характеристики постраждалих (потреба у різних видах медичної допомоги, ступінь терміно-вості їх виконання та необхідні для цього сили і засоби, можливість і доціль-ність евакуації постраждалих тощо).

Основним фактором, який визначає величину санітарних втрат і питому вагу ушкоджень різних ступенів тяжкості, є інтенсивність землетрусу. Раз-ом з тим, залежність структури санітарних втрат від типів населених пунктів (у тому числі особливостей їх забудови) і характеру розміщення населення на момент землетрусу відносно невелика. Це дозволило обґрунтувати єдині лікувально-евакуаційні показники постраждалих для визначеної інтенсивно-сті землетрусу (див. табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Потреба постраждалих під час землетрусу в лікувально-евакуаційних заходах, % до санітарних втрат

ПоказникІнтенсивність землетрусу, бали

6 7 – 8 9 – 10 11 – 12

Комплексна протишокова терапія 3,0 6,0 16,0 18,0

Оперативні втручання 4,0 8,0 22,0 24,0

в т.ч. за невідкладними показниками 0,6 1,0 3,0 3,0

Транспортна іммобілізація 4,0 8,0 22,0 24,0

Новокаїнова блокада 2,0 5,0 13,0 14,0

Катетеризація сечового міхура 0,1 0,2 0,4 0,4

Пункція плевральної порожнини 0,02 0,05 0,1 0,1

Тимчасова госпіталізація внаслідок нетранспортабельності

3,0 7,0 18,0 20,0

З’ясувалося, що найбільша потреба у лікувально-евакуаційних заходах (у абсолютних показниках) має місце під час землетрусів інтенсивністю в 10 балів. Водночас, за інтенсивності в 11 та 12 балів вона відповідно змен-шується на 30 та 45 %.

Велике значення мають показники потреби постраждалих у стаціонар-ному лікуванні (див. табл. 2.12). Залежно від інтенсивності землетрусу та-ких постраждалих (без врахування легко уражених) може бути від 9 % (при 6-бальному) до 60 % (при 12-бальному).


Таблиця 2.12

Потреба і структура ліжкового фонду для постраждалих внаслідок землетрусу, % до санітарних втрат

Тип лікувального закладу, профіль

Інтенсивність землетрусу, бали Питома вага лі-жок, %6 7 8 9 10 11 12

Нейрохірургічний (у т.ч. для постражда-лих з ушкодженням органів зору, ЛОР-ор-ганів, обличчя, щелеп)

1,2 2,5 2,6 6,5 6,9 7,7 8,0 13

Торакоабдоміналь-ний та урологічний

0,9 1,9 1,9 4,8 5,2 5,6 6,0 10

Травматологічний 2,4 4,7 4,9 12,4 13,3 14,3 15,2 26

Багатопрофільний (хірургічний)

1,6 3,1 3,2 8,1 8,6 9,3 10,0 17

Загально хірургічний 3,2 6,4 6,6 16,7 17,9 19,3 20,5 34

ВСЬОГО 9,3 18,6 19,2 38,5 51,9 56,2 60,4 100

Особливо значне зростання показників спостерігається під час земле-трусів в 9 – 10 балів і більше. Потреба у стаціонарних ліжках виявляється трохи меншою (в абсолютних показниках) під час землетрусів інтенсивністю в 11 та 12 балів. Так, якщо в момент землетрусу силою в 9, 11 або 12 балів 60 % мешканців перебували в будівлях, то при проведенні рятувальних робіт протягом 3 діб на 100 тис. мешканців необхідно відповідно 8, 7 і приблизно 6 тис. ліжок. Очевидно, що цей стан є результатом зменшення питомої ваги санітарних втрат під час землетрусів у 11 – 12 балів.

У наведених показниках в табл. 2.12 не враховано можливість госпіталі-зації частини легко уражених. Досвід свідчить, що у більшості випадків такі постраждалі не госпіталізуються, а отримують лише амбулаторну медичну допомогу.

Дані, що відносяться до землетрусів у Вірменії (1988 р.) і на Сахаліні (1995 р.), а також власні спостереження в центральноазійському регіоні до-зволяють вважати, що проблема госпіталізації легко уражених буде актуаль-ною під час землетрусів інтенсивністю 9 і більше балів, коли значну частину населеного пункту повністю зруйновано.

При землетрусах категорично забороняється розміщувати медичні фор-мування і заклади в будівлях, що лишилися неушкодженими, через можливість їх руйнування при повторних поштовхах. Треба широко використовувати наме-ти або пневмокаркасні модулі. Всі місця розташування медичних формувань обов’язково позначаються позначками, а в темну пору доби освітлюються.

На значній території виникає необхідність надання ЕМД в умовах завалів, зруйнованих будівель, на вулицях та просто неба.

Загальним принципом лікувально-евакуаційного забезпечення при зем-летрусах є, в основному, двоетапна система надання медичної допомоги й лікування постраждалих за призначенням. Кожному етапу медичної еваку-ації встановлюється певний обсяг медичної допомоги (перелік лікувально-профілактичних заходів).

Першим етапом медичної евакуації є збережені в зоні землетрусу ліку-вальні установи, пункти збору постраждалих, тимчасові медичні пункти.


На ці пункти направляється санітарний транспорт та транспорт загального призначення. Звідти здійснюється евакуація постраждалих (після надання їм певного обсягу медичної допомоги) в медичні заклади для подальшого лікування. Основними видами допомоги на зазначеному етапі є надання домедичної допомоги та ЕМД. Домедична допомога здійснюється шляхом само- та взаємодопомоги та безпосередньо особовим складом рятувальни-ків. ЕМД надається медичним персоналом, в основному, за рахунок фахівців бригад ШМД, лікарсько-сестринських та спеціалізованих бригад постійної готовності першої черги. Залежно від обставин тут же деяким категоріям по-страждалих можуть виконуватися елементи кваліфікованої медичної допо-моги. Необхідність в організації першого етапу медичної евакуації обумов-лена тим, що відстань між зоною землетрусу й стаціонарними лікувальними установами може бути значною.

Другим етапом медичної евакуації є існуючі й функціонуючі поза зоною землетрусу, а також додатково розгорнуті лікувальні установи, для надання кваліфікованої й спеціалізованої медичної допомоги.

Значне місце у структурі заходів медичного забезпечення постражда-лих при землетрусах займає профілактика і купірування масових психічних реакцій та надання психоневрологічної допомоги, в тому числі і особово-му складу формувань, які ведуть рятівні роботи. Психологи стверджують, що й медичні фахівці працювати тривалий час у зоні стихійного лиха не змо-жуть. Через дві доби у них порушується сон, уві сні вони бачать, як падають будинки, безліч трупів, чують жіночий плач. Тому дуже часто рятувальники також потребують невідкладної медичної допомоги, в тому числі й психоло-гічної допомоги.

До основних критеріїв, які значною мірою впливатимуть на формування санітарних втрат при повенях та катастрофічних затопленнях, слід віднести:

− щільність проживання населення на територіях, що затоплюються;− своєчасність сповіщення та евакуації населення із зони катастрофи;− відстань від місця формування хвилі прориву до населеного пункту

та часу добігання хвилі прориву;− висоту і швидкість хвилі прориву;− періоду року і часу доби, коли сталася катастрофа.Повені є тимчасовим значним затопленням місцевості водою внаслідок

підйому її рівня у річці, озері, водосховищі або на морі, а також утворення тимчасових водотоків.

За числом людських жертв вони поступаються землетрусам, буревіям, вибухам та великомасштабним пожежам. Однак за деяких обставин у ре-зультаті повеней можуть виникати масові інфекційні захворювання населен-ня, що значно перевищують за своєю чисельністю санітарні втрати від будь-яких інших НС.

Найбільш складна обстановка — при аваріях на гідродинамічних спо-рудах напорного фронту, може статися за впливу сил природи (землетру-си, урагани, обвали, селі), внаслідок конструктивних дефектів, порушення правил експлуатації, руйнування основи, недостатності скиду води, теро-ристичних актів тощо. У результаті руйнування напорного фронту гідровуз-ла (греблі), вода, що стримувалась до цього у верхньому б’єфі, з великою швидкістю і напором прямує у простір повз греблі за течією ріки з утворен-ням хвилі прориву — основного вражаючого фактору повені.


Ураження хвилею прориву проявляється у вигляді безпосереднього ди-намічного впливу на споруди, будівлі і людей, що знаходяться в них та на від-критій місцевості. Травматичні ушкодження людей виникають і в результаті руйнування будівель та інших споруд. На швидкість поширення та висоту хвилі прориву істотно впливає характер місцевості, якою вона рухається. На рівнині швидкість її руху не перевищує 25 км/год., а на складній місце-вості та в горах може сягати 100 км/год. Лісові масиви, підйоми, яри та інші перешкоди знижують швидкість руху та висоту хвилі прориву.

Наслідки катастрофічного затоплення можуть ускладнюватись аваріями на енергонасичених, хімічно небезпечних та інших потенційно небезпечних об’єктах, що потрапляють у зону затоплення.

На затопленій території виділяють чотири зони катастрофічного зато-плення:

1. Зона катастрофічної течії, безпосередньо пр

Documents

library.iducz.dsns.gov.ualibrary.iducz.dsns.gov.ua/weblib/books/Terentyeva A_V_/med_biolog... · Автори: Близнюк М.Д., Волянський П.Б., Гафарова