№1 (48) 2009р - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2009/1 (48) 2009.pdf · Микола ЄВТУХ, д.пед.н., ... Серед гір високих, серед друзів

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 1 (48) січень 2009

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

© Молодь і ринок, 2009

Підписано до друку 28.01.2009 р. Ум. друк. арк. 16,59.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редактор

Мирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, Науковий кореспондент АПН України, член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактора

Григорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік,

член Національної спілки журналістів УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професорМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академікМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професорВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наукНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24Тел., 8 (067) 2677635; 8 (03244) 76-111, 3-12-76

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 12 від 18.12.2008 р.)

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

http://www.pdffactory.com


Від редакції...................................................................................................................................5

Від Львівської обласної організації Спілки журналістів України...........................................8

Валерій СкотнийОсвіта в контекстах “кризи” духовності: антропологічний аспект.....................................................9

Юрій Кишакевич, Ольга ЗаяцьПідготовка студентів педагогічних університетів до проведеннязовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл..........................................................13

Олександра Німилович, Ольга ДзікФортепіанні цикли “Бойківські образки” та “Бойківське весілля” Миколи Ластовецькогота їх роль у збагаченні навчально-педагогічного репертуару..........................................................16

Олександр ШпакКонцептуальні основи безперервної економічної освіти педагогічних кадрів...................................22

Володимир ТересТрудове і економічне виховання: аспектне питання інтеграції..........................................................27

Мирон ВачевськийЦиклічні коливання та їх вплив на розвиток економіки....................................................................33

Володимир Гриновець, Анатолій Магльований, Володимир Хомишин, Петро ІващенкоРозвиток стоматологічної освіти у Львові (до 50-річчя утворення стоматологічного факультетуу Львові) Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.......................38

Богдан ТимківПроблеми використання традицій народного мистецтвав сучасному дизайні: художньо-освітній аспект..............................................................................44

Тетяна ГолінськаОсобливості естетичного розвитку молодших школярів на заняттях з образотворчого мистецтва.......48

Віктор СамітовСтиль гри музиканта-виконавця як самовизначення свідомості/виконавсько-методологічний аспект розгляду/..............................................................................53

Степан СалійСтруктура літургії чину Іоанна Златоустого та її жанрова семантика.............................................58

Микола НаказнийРекомендаційний та науково-методичний напрями дослідження діяльностідитячого оздоровчого закладу........................................................................................................62

Валентина Куриш, Назарій КуришОсвіта осіб третього віку: актуалізація проблеми...........................................................................68

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ №1 (48) січень 2009




Станіслав СапожниковІсторичний аналіз становлення та розвитку системи вищоїосвіти у Грецькій Республіці: основні напрями та перспективи.......................................................73

Ніна ЖуравськаНавчальні плани і програми підготовки викладачів аграрнихпрофесійно-орієнтованих дисциплін у Люксембурському університеті............................................78

Роман ГорбатюкПрофесійна підготовка майбутніх інженерів-педагогів як педагогічна проблема............................82

Любомира ЛастовецькаФортепіанна музика В. Барвінського в сучасному мистецькому житті України.............................88

Віктор МадзігонРоль продуктивної праці у становленні і повноцінному розвитку особистості.................................91

Марія ЛевФеномен видатної української співачки Іри Маланюк.....................................................................95

Тетяна ЦибарФормування естетичної культури підлітків у процесі трудової діяльності......................................100

Олена БілецькаПсихологічні передумови навчання граматики.............................................................................103

Ольга ОвчарРозв’язування оптимізаційних задач.............................................................................................107

Інна РомащенкоФормування професійної компетентності майбутніх маркетологів засобами іноземної мови.........114

Наталія ПримаченкоСутність та причини виникнення конфліктних ситуацій в маркетинговій культурі спілкування.......118

Ольга Гарбич-МошораСистемно-структурний аналіз інноваційної інженерної діяльності сучасного фахівця-аграрника....121

Марина ОсадчаОрганізаційно-педагогічні засади діяльності волонтерського клубув умовах вищого навчального закладу..........................................................................................126

Олександр ЯкубовТворча активність та художнє мислення як фактори мистецького розвиткуу процесі колективного музикування............................................................................................131

Сергій ГуменюкАналіз нормативних документів з фізичної культури та спортув контексті гуманізації процесу фізичного виховання школярів......................................................135

Христина ТимикФормування ефективної моделі відкритої економіки України як виклик глобалізації.....................138

Ганна ЗайчукПідготовка маркетологів для управління розвитку туризму в регіоні............................................141

Перелік статей опублікованих у журналі “Молодь і ринок” у 2008 році...........................145

ЗМІСТ

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л




5 Молодь і ринок №1 (48), 2009

õõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõ {{{{{{{{{{{{{{{{{{{{{{{{


Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок” з Новим 2009 роком, Різдвом Христовим і Йорданом!

Христос Рождається! Родився він, і правда з Ним свята родилась в мить.

І щезла вся пітьма, мов дим, що з вітром в світ летить,

Родився Він – радіє враз знедолений народ, Бо разом з Ним прийшов наш час

Воскресення свобод!

З Новим Роком, браття милі, В Новім щасті, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров’ї, В мирі, з братньою любов’ю, Від тепер ішов вам час. І бажаю, щоб ми згідно, Сміло, свідомо, свобідно Йшли до спільної мети: В своїй хаті жить по-свому, Не коритися нікому, Лад найкращий завести. Щирій праці Бог поможе! Дай вам, Боже, все, що гоже!

Іван Франковидатний український письменник,

громадський і політичний діяч

Тож в час Різдвяний хай Боже дитя зішле на Вас і Вашу родину Господнє Благословення, наповнить Ваші серця і душі щастям, радістю, великою Різдвяною Святістю, Божим Миром та любов’ю, відвагою, здійсненням задуманого у Новім 2009 році.

ВІД РЕДАКЦІЇ




6

ВИХОДЕЦЬ З КАРПАТСЬКИХ ГІР

Карпатські гори... Смереки... Лагіднесонячне проміння торкається обличчя.Усе це – краса, якою дихає і живе

людина. Ці дивовижні місця дали нам не тількицілу плеяду таких видатних людей, як Іван Франко,Дмитро Павличко, а й талановитого юнака, якийнесе в собі не тільки реальне життя нашої України,а й глибинно-суттєве, як голос крові, генетичноїпам’яті, ментально-емоційної природи, буття.Казимир Михайлович Левківський – доцент,

кандидат історичних наук, академік академіїінженерних наук України, перший заступникдиректора, начальник відділення змісту вищоїосвіти, професор, радник Керівника АпаратуВерховної Ради України.Це людина, яка крізь усе свої життя несе високу

культуру фахівця, в основі якої лежать знання зісторії, математики, філософії, літератури...Життя Казимира Михайловича – це історія

невпинних шукань духовно багатогранної людини,яка в тісному єднанні з народом знаходила сенссвого існування, невтомно пропагувала ідеїправди, духовної краси, гуманізму.Народився Казимир Михайлович 30 січня 1950

року в селі Медуха Івано-Франківської області.Серед гір високих, серед друзів вірних непомітнопромайнуло дитинство. 1967 року КазимирМихайлович закінчив 10 класів київської школи№ 6. Саме з цього часу розпочався творчий шляхзавзятого юнака. Ще учнем Казимир Михайловичвирішив вступати до КПІ. 1971 року, закінчившифілію до вузівської підготовки, складає іспит.Наполеглива праця дала результат – став

студентом. І розпочалися дивовижні рокинавчання. З цікавістю Казимир Михайлович береактивну участь в житті інституту, навіть“виходить на міжнародну арену”. На міжнароднихолімпіадах з філософії посів друге місце, а зсоціології третє . Не випадково студентуенергетичного факультет бере участь в олімпіадахз суспільних наук, адже його цікавить не тільките, що пов’язане з його майбутньою професією, ай те, що суспільно важливе. Кажуть, усе хорошеі чудове швидко закінчується, але це не дляКазимира Михайловича. Після закінченняінституту він стає аспірантом, продовжує нелегкийі цікавий шлях – шлях пізнання нового, того, щосприяє суспільному поступу. 1985 року Київськийпедагогічний університет розпочав реорганізаціюв галузі суспільних наук.В цей дуже складний, проблематичний для

суспільства час Казимир Михайлович, вжекандидат історичних наук, не розгубившись взявактивну участь у становленні таких нових інезнаних на той час дисциплін, як соціологія іполітологія та гуманітарної освіти загалом.Він сприяв формуванню та розвитку нового

факультету соціології у “КПІ”. Його вкладом урозвитку факультету є 6 підручників з політології,12 навчальних посібників, а також 190 науковихпраць на теми, які не тільки були, а й залишаютьсяактуальними на сьогодні. Відповідаючи назапитання “Чи важлива у нашому суспільствіпрофесія соціолога?”, Казимир Михайлович нероздумуючи, відповів: “Так”. Адже професія – цемайбутній розвиток нашої держави. Усе, що

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ АКАДЕМІКА АКАДЕМІЇ ІНЖЕНЕРНИХ НАУК УКРАЇНИ, ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ІНСТИТУТУ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПРОФЕСОРА КАЗИМИРА ЛЕВКІВСЬКОГО


Молодь і ринок №1 (48), 2009

Тарас Шевченко





робиться і в політичному, і в економічному, і всоціальному житті, аналізують, систематизуютьсоціологи. Результати їх роботи використовуютьу різних галузях господарства.

Бажаємо вельмишановному КАЗИМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ добра, міцного здоров’я, щастя,успіхів та творчого довголіття.

Нехай ніколи не зміліє криниця вашої мудрості і духовності.Нехай творча енергія та оптимізм будуть вашими постійними супутниками у свята і

будні.Від редакції журналу“Молодь і ринок”Головний редактор Вачевський М.В.

Від редакційної колегії журналу“Молодь і ринок”вчений секретарпрезидії АПН України Левченко Г.Є.

Казимир Михайлович – трудівник, чесна,благородна людина. Він, власне, і не шукаєлегкої долі, бо відданий своїй справі усімсерцем.


“Той народ, котрий зуміє можливо повно, можливо швидко, можливо досконало оволодіти... новим знанням, досконало розвинути його й застосувати в своєму житті, – одержить ту потужність, досяг-нення котрої і спрямування котрої на загальне добро є основним завданням усякої розумної державної політики”.

Володимир Вернадський академік, професор, природознавець



Джерела мудрості

“Ми живемо недаремно, наш час не приходив безслідно”. Михайло Грушевський

перший Президент України український історик, публіцист, політичний діяч

“Пам’ять – сила. Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою”.

Михайло Грушевський перший Президент України

український історик, публіцист, політичний діяч

“Роботящим рукам, Роботящим умам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим..”.

Тарас Шевченко Пророк України

“І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик ...”.

Тарас Шевченко Пророк України




8

У серпні 2008 року відсвяткувала свійювілей відома на Сколівщині журналістСвітлана Романівна Снігур.

Народилася серед чарівного краю природи,серед високих гір, в селі Головецькому Сколівськогорайону Львівської області.Село Головецьке – це отчий дім, це рідний край

– це маленька мальовнича Україна.У творчості Світлани Романівни родина є

неодмінною основою, на якій виросла особистість,адже народилася вона в сім’ї вчителів. Середнюосвіту здобула на Мостищині. В 1976 роцізакінчила Самбірське педагогічне училище.Згодом Український поліграфічний інститут

імені Івана Федорова, факультет журналістики.Відповідно працювала на Львівщині та Одещиніпедагогом. У 1980 роках розпочала своюжурналістську діяльність у Іванівській районнійгазеті “Степові зорі” Одеської області. Спершукореспондентом, згодом завідувачем відділом,там і вступила в Спілку журналістів України. У1998 році прийшла працювати кореспондентом

“Бойківська думка”, творчий шлях повторюєтьсяі знову стала завідувачем відділу. Виховуєдонечку Оксанку.Професія журналіста чи найваща, але

талановитість , неабияка сміливість ,наполегливість, зваженість слова, мудрістьпритаманне Світлані Романівні, вона любитьжиття і цінує кожну прожиту мить. Кожний, хтозвертається до неї, знайде лінію мудрості,осмислення людського життя у всіхбагатогранних вимірах.Та, мабуть , найяскравішою сторінкою її

професії журналіста є праця. Хочемо щироподякувати Вам, Світлано Романівно за Вашулюдяність, працьовитість, бажання допомогти іпідтримати, за ваші мудрі поради і життєву науку.

Зі святом Вас, СВІТЛАНО РОМАНІВНО –здоров’я, наснаги, творчої наполегливості ідовгих років життя.

Нехай духовність , закладена Вами ,проросте паростками правди і мудрості наславу кожної родини і України.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯСНІГУР СВІТЛАНУ РОМАНІВНУ

ЖУРНАЛІСТА, ЗАВІДУВАЧА ВІДДІЛОМСКОЛІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ГАЗЕТИ

“БОЙКІВСЬКА ДУМКА”

Петро Пилипович Остапишин

Відповідальний секретар Львівської обласної організаціїСпілки журналістів України

Голова профспілки Львівської обласної організаціїСпілки журналістів України“Журналіст України”

Анатолій Прокопович Очколас

ВІД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКИ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ



“Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить”.

Іван Франко громадський і політичний діяч ,

видатний український письменник,

“Журналіст – людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу”. Дж. Вест






Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Філософія освіти повинна виходити не

тільки з усталених концепцій і перевіренихдосвідом теорій, на яких ґрунтується у багатьохвипадках сучасна система. Потрібно виходити іззагального завдання – протистояти деградаціїДуху, відмиранню його нераціонального ,неінформаційного стану – душі і мудрості.“Обездушевлення світу корелятивне йогообезкультурненню. За змістом це один і той жепроцес. До XX ст. в культуру як щось очевидневключалась і наука. Однак її розвиток призвів доїї обезособлення. Тепер говорять про культуру інауку, науку і цивілізацію як самостійні формижиттєдіяльності. Культура – це те, що“залишається” після виділення з неї науки і техніки(цивілізації). Так само із Духом, духовнимставленням до світу. Це те, що залишилося відколишнього Цілого, що не охоплено раціональністюі технологією” [5]. Оскільки поняття культури ідуховності зумовлюють один одного, втратадуховності є втратою культури, її перетворення вцивілізацію. І навпаки, втрата культури є втратоюдуховності, її перетворення в розрахунок таінформацію. Відмінність між ними у тому, щокультура – це певний інституційний стан Духу, адух – безпосередній зміст, серце і кров культури.Розгляд з погляду філософії освіти акцентує увагуна “живому” началі, на аналізі ірраціональних(“душевних”) складових стану культури ідуховності.Розуміння, що втрата духовності тотожна

аморальності і безсердечності життя, втраті устосунках між людьми добра і краси “знімає”уявлення консервативного сентименталізму зоцінки ситуації, що склалася. Адже в сучасну“перехідну” епоху багато хто готовий жити безДуху і культури, вважаючи їх архаїкою – “в

цивілізації”. Але вони не розуміють, що це життябез совісті, любові. До неї вони “не готові”. Ті,хто прагнуть до нової перемоги науки і цивілізації,забувають, що в такому суспільстві неможливоапелювати до честі, обов’язку, благородства,інших кращих якостей особистості, а якщо це іроблять, то в силу інерції, забобонів. І житибездуховно означає жити утилітарно, без ідеї таідеалу. На перше місце в такій ситуації виступаєраціональність і прагматизм. Отже, мудрістьзалишається поза увагою, оскільки розумієтьсятільки з точки зору емпіричної потреби, якінструмент не розуму, а розсудку. Варто нагадатислова І. Канта: “Наука (критично досліджуванаі методично поставлена) – це вузькі ворота, яківедуть до вчення мудрості, якщо під цимрозуміти не тільки те, що роблять, але і те, щоповинно служити ниткою Аріадни для вчителів,щоб правильно і чітко прокласти дорогу домудрості, по якій кожен повинен йти, і вберегтиінших від хибних шляхів; охоронцем науки завждиповинна залишитися філософія” [4]. Конкретніше– філософія освіти , яка має боротися зазбереження ідентичності людини, утримуватипроцеси, що в ній відбуваються , в межахсамототожності, її міри і сутності.Філософія освіти враховує, що будь-які зміни –

соціальні, політичні, економічні, культурні тощо –пов’язані зі змінами самої людини. Творячи себеабо спотворюючи, людина так само перетворюєсвій розум або псує його. Зокрема, це стосуєтьсязмін у мисленні, особливо в західному, в якомуцентр перемістився з гносеологічної об’єктивностіна суб’єктивність, із філософських абсолютів нафілософський релятивізм [2]. Філософія освітивідновлює філософський центр, створюючиуявлення про єдине “поле знання”. Реалітет їїдіяльності спрямований на те, щоб показати:практика і теоретичний контекст вживання

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

ОСВІТА В КОНТЕКСТАХ “КРИЗИ” ДУХОВНОСТІ:АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті йдеться про те, що справжня криза духовності, тобто гуманізму і людини,виникає зі вступом суспільства в соціотехнічну стадію розвитку, коли воно перестає бутивласне (винятково) людським і перетворюється в “людино-машинне”, тобто з моменту,коли техніка починає заміняти не тільки фізичну, але й розумову силу людини.

Ключові слова: культура, духовність, філософія освіти, “ділок”, “діяч”.

ОСВІТА В КОНТЕКСТАХ “КРИЗИ” ДУХОВНОСТІ: АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

© В. Скотний, 2009

УДК 130.122:37.013.73




10Молодь і ринок №1 (48), 2009

поняття духовність виявляють, що її соціальнимядром є вихід окремої людини за межііндивідуального життя, орієнтація на загальнеблаго. Це альтруїзм, принцип служіння, дарування,які протистоять егоїзму, принципу корисності таеквівалентності обміну. Духовність, особливо усвоїй душевно-моральній іпостасі, підпорядковуєінтереси особистості інтересам суспільства, долюокремого індивіда потребам збереження людини якродової істоти.Спрямованість філософії освіти на духовність

як єдність розуму і мудрості виражає необхідністьправа на існування в цьому світі іншої людини(Іншого). “Бути, – вважав М. Бахтін, – означаєспілкуватися. Абсолютна смерть (небуття) єнепочатість, невизнаність, незгадуваність. Бути– означає бути для іншого і через нього для себе”[1]. Принцип служіння пронизує, тримає на собізмістовні прояви духовності: любов, дружбу,патріотизм тощо. Все те, що оприявлюєтьсячерез душу, є душевним станом, що є основоювіри в себе і в майбутнє. Душевні якості, як умованаслідування ідеалам, передбачаютьальтруїстичність поведінки, здатність досамопожертвування . Це – “моральнаморальність” (I. Кант). Коли її критикують заутопічність і відрив від реального життя, тозабувають, що хоча в ній відображений одинаспект існування – в чистому вигляді цей підхідоднобічний, без нього прожити неможливо.Людина не може бути тільки егоїстом, якщо,звичайно, вона зберігає в собі суперечність (“двілюдини”), тобто є особистістю.На рівні буденної свідомості ця суперечність

не сприймається як концептуальна можливістьдля розв’язання проблеми самореалізаціїособистості. Звідси – потреба філософськогоосмислення даної проблеми. Адже в умовах“переходу”, коли відбувся розрив буття і розуму,коли людина опинилася перед хаосом стихійнихнаслідків своєї діяльності, постала необхідністьзміни стратегічних орієнтирів історії, змінистратегії соціального інтелекту, необхідністьспрямувати його на розв’язання глобальнихпроблем цивілізації. Людство, котре в кінці XX ст.поставило своєю метою досягнення ідеалу світу,в якому відсутнє насильство, і шляхи консенсусуу розв’язання найважливіших етичних завдань,здобуває ту повноту духовної цілісності, залученнядо якої є настільки ж повчальним, як і урокимудреців.Усвідомлення відповідальності людини за

долю людського роду формує нові соціальністратегії нашого часу. При всій зовнішнійподібності цього процесу усвідомлення “цілісності

і глобального взаємозв’язку конкретних дій людейв практиці Новоєвропейської цивілізації, механізмконституювання глобальності сьогоднівідрізняється від простої групової агресіїсоціальних одиниць у попередній період. Дляінтелектуальних стратегій сучасності єхарактерним принцип пріоритету загальнолюдськихцінностей. Але вони мають суперечливу природу.Адже інтерпретація цього пріоритету як перевагиабо диктату авторитету зовнішнього інтересусвітової спільноти над внутрішніми проблемаминародів обтяжена негативними наслідками неменшого масштабу, ніж зворотне твердженнябазисності регіональних проблем. Складність інетрадиційність сучасних проблем пріоритетузагальнолюдських цінностей виявляє специфічнийдля соціальних стратегій XXI ст. духовно-культурний і політичний досвід нашого часу. Цейдосвід означає перелом деяких базових тенденційв історії соціально-політичної і філософської думкилюдства [9]. В силу цього на перший пландискурсу філософії освіти висувається “принципмонадності” (С. Кримський).З погляду цього принципу ціле викликає

плюралістичність форм свого функціонування,кожна з яких може стати індивідуальнимвиразником загального. Водночас індивідуальне– це не одиничне, а єдине, здатне втілювати весьсвіт, сконцентрований у межах особистості. Уцьому розумінні монадне стає принципомсоціально-культурної і освітянської діяльностів духовності XXI століття. У такій новій якостідуховність визначає цінності загальнолюдськогоу міру його здатності втілюватися віндивідуальних долях людей і народів. Загальнимдля всіх є “наявність у відношеннях людини зприродою і суспільством глибокої екзистенціальноїсуперечності, викликаної тим, що людина єобмеженою в часі і просторі смертною істотою,яка прагне подолати власні межі і статипричетною до нескінченного Всесвіту і тимсамим здійснити особистісне начало” [10].Подолання глобальної проблеми деструкції

духовності – надзвичайно важка і по-своємуглобальна проблема. Тим більше, якщо вонастосується освітянського процесу, в якому існуєрозлад у знаннях. “Сліпо наслідуючи науковімоделі, університети перетворилися на хаотичнескупчення соціальних дисциплін та піддисциплін,не маючи нічого, що було б з ними (цимимоделями) споріднене. В результаті цьогоосновною характеристикою освіти став хаотичнийстан. Водночас прагнення до свободи сталосамоціллю. Але повна свобода вибору моглапризвести тільки до анархії, до розчинення в масі.





11 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Різні науки можуть засипати нас безліччю фактів,але університети не пропонують методики длятого, щоб відрізнити буденне, швидкоплинне йнетривке від позачасового та безмірно цінного”[11]. А оскільки культура втратила свійгносеологічний центр, що виходить за межі самогопроцесу, то на початку XXI ст. вона опинилася встані хаосу – мислення і світоглядних орієнтацій.Звідси – хаос “перехідного” періоду, втрата“центрів” особистісних орієнтацій на майбутнє.Необхідно підкреслити, що вектор інтересів яккраїни в цілому, так і освіти, перебуває не вминулому, не в “доганяючому розвитку”, а вмайбутньому.Очевидно, вкрай важливим стає відтворення

філософського начала, з якого починаєтьсятворення уявлення про єдине поле знання. Віншому випадку буде повторення появи у мисленнітого, що стало фактом свідомості сучасноїзахідної людини – переваги таких понять, як“деконструкція , соціальна коректність ,політкультурність , плюралізм, позитивізм,прагматизм, нарцисизм, декаданс тощо. Більшетого, поняття політкультурності та соціальноїкоректності такою мірою змінили навчальний планвищої школи, що у багатьох студентів нині немаєнавіть початкового уявлення про об’єктивнедослідження західної історії. Курси з західноїцивілізації, які колись були необхідними як сутьгуманітарного навчання, були вилучені більшістюуніверситетів та багатьма приватнимиколеджами. Звичайні літературні заняття, на якихстудент міг ознайомитися з великимипредставниками минулого, перетворилися назаняття з абсолютного несприйняття тавідкидання літературних гігантів. Це булобезпосереднім впливом на всю структуру вищоїосвіти” [3]. В результаті гуманітарне знанняперетворюється на фікцію , а духовністьпереходить в інші виміри, в результаті чогоособистість стає “ділком”, “діячем-професіоналом”.Індивіди, які вважають себе особистостями,

схильні розглядати появу “ділка”, “діяча” якзавершення людини. Традиційна історична людинасприймає втрату культури і “душі” як власнусмерть . І це справді смерть , але смертьконкретно-історичної людини, швидше всього їївищої форми, за збереження якої потрібно всімисилами “боротися”, однак тверезо дивлячись улице реальності, яка сьогодні виступає у доситьнепривабливому вигляді для людини, котра невідділяє себе від традицій класичних уявлень продуховну культуру. “Ринок, вигода, прибуток сталипрактично всезагальною формою життя людей,

воістину глобальним явищем, що дозволилопроголосити відкрите суспільство “світлиммайбутнім всього людства”. Розрахунок, купівля-продаж зі сфери матеріального виробництва іспоживання проникли у, здавалось би, несумісні зцими підходами області життя . У науковійтворчості – інтелектуальна власність, у мистецтві– шоу-бізнес, про спорт як безкорисне змаганнясил і розумів доводиться тільки згадувати, вінтимних стосунках продажна любов дійшла доточних прейскурантів на її різні способи, сім’їскріплюються партнерськими контрактами.Появилися представники “релігійного бізнесу”, якіторгують богом набагато результативніше, ніжколись купували індульгенції. Дискредитуютьсяостанні, остаточні форми чого-небудьнетоварного, самоцінного, екзистенціального” [6].Цілком зрозуміла тривога за подальшу долюлюдини, гуманізму, культури, освіти духовності вцілому.Водночас потрібно виходити з того, що при

широкому розумінні гуманізму, тобто визнаннялюдини провідною силою історії і найвищоюцінністю буття, “діяч-ділок” як особистістьповністю вкладається в його русло. Він зберігаєнайважливіші сутнісні риси людини: суб’єктність,самототожність, активність, самостійність,свободу вибору. Не цією людиною насправді“закінчується історія”, не нею завершуєтьсятрадиція людини і гуманізму на Землі.Бездуховність економічного суспільства – невідхилення або якась недостатність в організації іструктурі. Вона витікає з його сутності як вираз“перетворювально-споживацького” ставлення досвіту. Не врівноважене альтруїстичністю іслужінням, турботою про долю природи, якапоступово знищується в процесі її використання,неминуче перенесення цього ставлення налюдей перетворює економіку із засобу розвиткужиття в засіб її підриву.Висновки. Справжня криза духовності, тобто

гуманізму і людини, виникає зі вступом суспільствав соціотехнічну стадію розвитку, коли воноперестає бути власне (винятково) людським іперетворюється в “людино-машинне”, тобто змоменту, коли техніка починає заміняти не тількифізичну, але й розумову силу людини. В більшостітеорій управління визнається, що тепер“конкурентоздатні ті підприємства, якісплавляють людину і техніку в одне ціле.І людина в них стає “фактором” [7]. У соціології,особливо в останні десятиліття, це слово почалопоступово витісняти як поняття особистості, такі “ділка”. Основна відмінність “людськогофактора” від особистості і “ділка-діяча” в тому,





12

що суб’єкт, який стоїть за “людським фактором”,втрачає самототожність , фрагментарність ,“розмазується” в соціально-культурній системі.Він децентрований . Остаточне рішення ,ініціатива в його взаємодії із зовнішнімсередовищем, з іншими суб’єктами переходятьдо техніки. Через “контрінтуїтивність іконтрраціональність” надскладних нелінійнихлюдино-машинних систем людина змушенавідмовитись від свого пріоритету в них. Вона несправляється, зривається, втомлюється, нервує,не встигає. Все більше ситуацій, в яких потрібноставити “захист від дурня”. Але ними (дурнями)перед лицем надскладності стають всі люди.Фактично, це “захист від людини” [8]. Якщо напочатку свого розвитку науки про взаємодіюлюдини з технікою були стурбованіпристосуванням техніки до людини, то тепервектор розвитку повертається в протилежномунапрямку. На відміну від минулого, інформаційне іматеріальне буття роз’єднуються за всімапараметрами. Саме в цьому полягають усі осторогищодо впливу на людей “світу віртуальноїреальності”. Звідси – необхідність створення“об’єктивної реальності” в духовно-культурній ісоціальній сфері через філософію освіти.

1. Бахтин М.М. Эстетика словесноготворчества. – М., 1979. – С. 344.

2. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризаціяосвіти в класичних університетах (Україна – США)– К., 2001. – С. 10.

3. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризаціяосвіти в класичних університетах (Україна –США) – С. 11.

4. Кант И. Соч. В 6-й тт. – Т. 4. – С. 504.5. Кутырев В.А. Духовность, экономиз и

“после”: драма взаимодействия // Вопросыфилософии. – 2001. – № 8. – С. 57.

6. Кутырев В.А. Духовность, экономиз и“после”: драма взаимодействия. – С. 60.

7. Кутырев В.А. Человек XXI века: уходящаянатура. – С. 12.

8. Там само.9. Пахомов Ю.Н., Крымский СБ., Павленко

Ю.В. Пути и перепутья современнойцивилизации. – К., 1988. – С. 380.

10 . Тутов Л .А . На пути к философиихо з я й ст в а : п ер вые п р и б л ижен и я / /Вопросы философии . – 2 00 3 . – № 6 . –С . 1 49 .

11. Marsden George. The Soul of The AmericanUniversity. – New York 1994. – P. 378.





“... вчитель – основоположна сила соціального відтворення – культурного, економічного, політичного. Без нього унеможливлюються соціальний поступ, будь-які досягнення держави і народу. Він є безпосередньою продуктивною силою”.

Іван Андрійович Зязюн директор, доктор філософських наук, професор, академік

АПН України

“Зрілість людини. Зрілими не народжуються, але день у день вдосконалюють свою особистість, дістаючи вишкіл у своїй справі, людина досягає вищої зрілості, повноти гідності й переваг – це виявляється у вишуканості смаків, у витонченості розуму, в вагомості суджень, і бездоганності бажань. Іншим так і не вдається досягти довершеності, їм завше чогось не вистачає; інші досягають її пізніше. Добродій досконалий в усьому, мудрий в речах, розсудливий в діях – завше приємний людям поміркованим, вони бажають спілкування з ним”.

Бальтосар Грасіан класик іспанської літератури,

філософ-мораліст


Стаття надійшла до редакції 05.12.2008.




13 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми. Системизовнішнього незалежного оцінювання( З НО ) з н а н ь в и п ус к н и к і в

загальноосвітніх навчальних закладів, якібажають вступити до вищих навчальних закладів,функціонують у 150 країнах світу. У липні 2007року МОН України прийняло рішення проохоплення зовнішнім незалежним оцінюванням у2008 році усіх випускників загальноосвітніхнавчальних закладів, які виявили бажання статистудентами вищих закладів освіти. Уже готуютьсяматеріали для проведення такого оцінювання знаньвипускників шкіл у 2009 році [1, 5].Про важливість підготовки майбутніх учителів

до проведення ЗНО говорять такі факти: у 2008році до організації і проведення ЗНО булозалучено більше 96 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників. Український центроцінювання якості освіти розробив Положення пропідготовку фахівців для проведення ЗНО ,навчальні плани і програми, методичнірекомендації [1, 11].Крім того, зазначимо, що стандартизоване

оцінювання у вигляді педагогічного тестуваннямайже не використовувалось учителями у масовійзагальноосвітній школі.Підготовка студентів вищих педагогічних

навчальних закладів до проведення ЗНО повиннавключати вивчення правових основ та технологіїпроведення педагогічних тестувань, вивченняпсихолого-педагогічних особливостей такоготестування та методики створення тестів, шляхиусунення негативних впливів ЗНО на організаціюнавчально-виховного процесу у школі, ЗНО імоніторинг якості освіти.На нашу думку, введення у навчальні плани

підготовки майбутніх учителів спецкурсу “Основипедагогічних вимірювань та моніторингу якостіосвіти”, який рекомендує МОН України [2], єнедостатнім для готовності їх до проведення іорганізації ЗНО. Пропонуємо внести низку зміндо організації і змісту всієї навчально-виховноїдіяльності педагогічних ВНЗ:

- викладачам ВНЗ практикувати тестуваннязнань студентів з дисциплін, які ними вивчаються;

- доповнити програми дисциплін “Психологія”та “Педагогіка” темами : “Психолого-педагогічніособливості проведення ЗНО випускників шкіл”,“Зміни в організації навчального процесу у школіу зв’язку з проведенням ЗНО”, “Робота збатьками та громадськістю щодо ознайомленняїх з процедурами ЗНО” та ін.;

- включити до методик викладання шкільнихпредметів теми: “Методика складання тестів”,“Технологія зовнішнього незалежного оцінюванняз предмету”;

- проводити допуск студентів-випускниківнапряму підготовки “Педагогічна освіта”фахівців ОКР “бакалавр” до державних екзаменіву вигляді тестів ЗНО із шкільного предмету;

- залучати студентів підготовки фахівцівнапряму “Педагогічна освіта” ОКР “магістр” тааспірантів спеціальності “Педагогіка” допроведення ЗНО (вони могли б потім проводитипрактичні заняття зі студентами щодо технологіїЗНО);

- включити до тематики наукових дослідженькафедр психолого-педагогічного циклу, курсовихта кваліфікаційних робіт студентів актуальніпитання проведення ЗНО;

- ввести у програми педагогічної практикиобов’язкове складання тестів різного типу та

Юрій Кишакевич, проректор з науково-педагогічної роботиДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка Ольга Заяць, вчитель-методист, директор

Дрогобицького педагогічного ліцею

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХУНІВЕРСИТЕТІВ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО

НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬВИПУСКНИКІВ ШКІЛ

Введення зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл тягне за собоюпевні зміни в організації та змісті всієї навчально-виховної діяльності педагогічних ВНЗ.

Ключові слова: зовнішнє незалежне оцінювання, апелювання.

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО ПРОВЕДЕННЯЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ВИПУСКНИКІВ ШКІЛ

© Ю. Кишакевич, О. Заяць, 2009

УДК 378.26.005




14

проведення тестування учнів зі шкільногопредмету;

- обговорювати на засіданнях кафедррезультати ЗНО на різних рівнях.До програми “Основи педагогічних

вимірювань та моніторингу якості освіти”, на нашудумку, слід внести такі зміни:

- до вступу включити пункт “короткий оглядміжнародного досвіду досліджень якості освіти”;

- відомо, що батьки і учні нарікали наневідповідність між набраними балами у ЗНО іоцінками за 12-бальною шкалою. Щоб уникнутив майбутньому цих непорозумінь, у програмідисципліни повинна бути тема “Технологіяоцінювання у педагогічних вимірюваннях”;

- заключними темами дисципліни бачимотеми: “Практика ЗНО в Україні: досвід ,проблеми”, “Досвід інших країн у проведеннімоніторингу якості освіти”;

- програма повинна містити примірний перелікпрактичних чи семінарських занять;

- у перелік ІНДЗ треба внести теми: розробкатестів різного типу з певного розділу шкільноїдисципліни, створення комп’ютерних програм длятестового контролю з певного шкільного предмету,ЗНО у Польщі (Канаді, США тощо), психолого-педагогічна підготовка учнів до проведення ЗНО,різні підходи до процедури апелювання учнів щодорезультатів ЗНО.Висловимо деякі пропозиції щодо дальшого

удосконалення ЗНО. Підтримуємо наказ МОНУкраїни про повне завершення вивченнянавчального матеріалу учнями 11 (12) класів до1 травня. Правда, цей наказ появився під часнавчального року, що не сприяє якісномувиконанню навчального плану у старших класах,адже програма старшої школи розрахована напевну кількість тижнів і про цю кількість учителімають знати до початку планування навчання устарших класах школи.Своєчасним є наказ МОН України про

зарахування результатів ЗНО як результатівдержавної підсумкової атестації за курс повноїзагальної середньої освіти [3]. Сподіваємося, щоцей захід вплине на вибір випускників 9-х класівщодо продовження навчання: йти до 10 класу іпроходити ЗНО з 5-ти предметів чи здобутиробітничу професію у професійно-технічнихзакладах.Добре, що реєстрацію випускників для участі

в ЗНО продовжено до 1 березня, але учителі шкілнезадоволені тим, що програму для реєстраціїможна відкрити лише один раз, що утруднюєвиправлення можливих помилок в реєстраціївипускників. Керівники шкіл вважають, що

процедуру реєстрації слід спростити, зокрема,вивчити можливість її проведення з допомогоюмережі Інтернет.Потребує удосконалення і процедура

оцінювання знань випускників за результатамиЗНО та виставлення оцінок за 12-ти бальноюшкалою. Батькам учнів не зрозуміло, чому забільшу кількість балів з якогось предметувиставляється нижча оцінка за 12-ти бальноюшкалою. Думаємо, що методика виставленняоцінок у 12-тибальній шкалі за результатами ЗНОповинна бути відома громадськості до початкуЗНО.Процедура апелювання учнів на результати

ЗНО викликає низку нарікань батьків: по-перше,учня , що апелює в регіональному центріоцінювання якості освіти, заставляють писатизаяву про відмову від отриманої суми балів; по-друге, апеляція розглядається без наявності самоїроботи. Вважаємо, що наведені факти свідчатьпро порушення прав учня, які повинні бути вмайбутньому усунені. На нашу думку, розглядапеляції повинен проводитися обов’язково тількипри ознайомленні учасника ЗНО із власноюроботою після перевірки у присутності батьків,учителів з предмету. Слід скоротити часперевірки робіт учасників ЗНО до одного-двохтижнів для того, щоб зменшити стрес в учнівта їх батьків.Відомо, що у багатьох сільських школах кращі

випускники, готуючись до ЗНО, з лютого-березнянехтували навчанням у школі на користь занять зрепетиторами.Важливим питанням є доїзд учнів до місця

проведення ЗНО . Адже вчасно доїхати допотрібного місця важко навіть у межах великихміст, не кажучи вже про доїзд з віддалених сілдо районного центру. Пропонуємо скористатисьдосвідом Польщі, коли до школи приїжджає групаекспертів, проводить оцінювання і забирає роботиз собою для передачі у центр оцінювання. Такаметодика збереже здоров’я учнів і дозволитьуникнути стресів, викликаних переїздом, зміноюзвичного місця перебування, недосипанням. Крімтого, усі учні перебуватимуть в однаковихумовах.Учні профільних негуманітарних класів

гімназій та ліцеїв пропонують ввести двасертифікати: з української мови та окремо зукраїнської літератури замість одного спільного.На українську літературу у цих класахвідводиться менше годин, ніж, скажімо, вгуманітарних, і для продовження навчання натехнічних чи природничо-математичнихспеціальностях знання літератури відіграє не






15 Молодь і ринок №1 (48), 2009

головну роль. Такий захід позитивно вплинув бина профілізацію старших класів загальноосвітньоїшколи.Відомо, що ЗНО отримало підтримку учнів та

їх батьків через те, що випускники шкіл можутьподавати документи на вступ одразу в кількаВНЗ. Викликав зайві турботи випускників та їхбатьків той факт, що на однакові спеціальності урізних ВНЗ потрібно було подавати інший переліксертифікатів. Думаємо, що МОН України моглоб визначити цей перелік сертифікатів для вступуна той чи інший напрям підготовки у всіх ВНЗкраїни . Подібну думку висловив доцентВ . Паламарчук у [4].Сертифікат з результатами ЗНО потребує

більшого захисту, а результати ЗНО повинні бутидійсні 2 – 5 років. Та й державі накладно щорокуперевіряти знання тих випускників, які не вступилидо ВНЗ у рік закінчення школи. Незрозумілим є йтакий факт: у 2008 році з 1244 студентів першогокурсу Національного технічного університету“Харківський політехнічний інститут” на“нульовій” контрольній роботі з курсу фізики54,6% отримали незадовільні оцінки, і тільки 10,4%– добрі і відмінні. Адже ці першокурсники,очевидно, мали сертифікати ЗНО що найменшезі 124-ма балами [5].Висновок. Таким чином, введення ЗНО знань

випускників загальноосвітніх шкіл тягне за собоюпевні зміни в організації та змісті всієї освітньоїдіяльності педагогічних ВНЗ . Крім того,пропонуються певні удосконалення процедури

ЗНО, апелювання учасників ЗНО та доїзду учнівдо центрів тестування.

1. Офіційний звіт про проведення зовнішньогонезалежного оцінювання знань випускниківзагальноосвітніх навчальних закладів Україниу 2008 р. // Вісник ТІМО. – 2008. – №7 – 8. –С. 2 – 78.

2. Наказ МОН України “Про проведенняпедагогічного експерименту щодозапровадження навчальної дисципліни“Основи педагогічних вимірювань тамоніторингу якості освіти” від 13.10.2008№ 924.

3. Наказ МОН України “Про зовнішнєнезалежне оцінювання навчальних досягненьосіб, які виявили бажання вступати до вищихнавчальних закладів України у 2009 році” від03.09.2008 № 804.

4. Паламарчук В. Зовнішнє оцінювання –абсолютно непродумана річ // Україна молода.– 2007. – 5.ХІІ.

5 . Мамалуй А .А . Федорченко В .И ,Якуша В.К. Проблемы и совершенствованиесистемы фундаментального образования //Сучасні проблеми гуманізації та гармонізаціїуправління. Матеріали 8-ої Міжнародноїміждисциплінарної науково-практичноїшколи – конференції / Харків . Українськаасоціація “Жінки в науці та освіті”. Харків.нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – 2008. – С. 190 –191.



õõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõ Джерела мудрості

õõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõõ

“Призначення освіти ХХІ століття – відродження людського в людині, вивершення її індивідуальності, розвиток свідомого і творчого ставлення до життя, її духовне вдосконалення”.

Василь Кремень президент АПН України

Академія педагогічних наук України “Українське суспільство прагне створити системну освіту, яка б відповідала викликам часу і

потребам особистості, а тому відшукує нові моделі її розвитку. У найперспективніших моделях, випробуваних часом, в основу покладено ідею формування і динамічного розвитку природного таланту кожної дитини як запоруку її самоствердження на життєвому шляху”.

Василь Мадзігон перший віце-президент АПН України Академія педагогічних наук України




16

Актуальність проблеми полягає ,н а с а м п е р е д , в о с м и с л е н н іукраїнськими музикознавцями

творчого доробку Миколи Ластовецького –композитора, диригента, педагога, науковця,громадського діяча. Його творчість відзначаєтьсятематичним багатством, мелодичнимрізноманіттям, ритмічною доступністю йбагатогранністю, програмністю, залученнямнових стильових ознак сучасної музики та цікавихзнахідок композиторської м уз ич но ї мо ви .Мист ец ька сп адщина М . Ластовецького,зокрема його фортепіанні цикли “Бойківськіобразки” та “Бойківське весілля”, вбирають всебе найважливіші для українського мистецтватеми, образи, жанри та форми, демонструютьрізноманітні способи застосування особливостейрегіонального фольклору. Вони стали вагомимвнеском у збагачення української фортепіанноїпедагогічної літератури.Аналіз основних досліджень та

публікацій . Низка статей В. Грабовського[7], Н. Мойсеєнко [18], Б. Пица [19], І. Рудзінської[20], Н. Семків [21], Л. Соловей, О. Дмитрієвої[22] зображають життєвий і творчий шляхкомпозитора, проте музично-естетичний аналізбойківських циклів, як і інших фортепіанних творівмитця, потребує глибокого розкриття. Основнимджерелом дослідження є опублікована в 2007 роцізбірка М. Ластовецького “Фортепіанні п’єси длядітей та юнацтва” [14]. Праці П. Зборовського[1], Л. Боровиковського [2], В. Верховинця [3],І. Колесси [9], Ф. Колесси [11], О. Кольберга [12],Й. Лозинського [16], І. Франка [23; 24], М. Хая[25], І. Хланти [26], П. Чубинського [27]

висвітлюють характерні особливості музичноїкультури Бойківщини.Мета статті полягає у визначенні ролі

композитора Миколи Ластовецького в розвиткумузичного мистецтва України, виявленнінайхарактерніших рис та особливостей,притаманних його творчості, простеженні зв’язкуз пісенним та інструментальним фольклоромбойківського краю, в показі інструментальноїзручності п’єс та їх педагогічної цінності.Виклад основного матеріалу. Народився

Микола Ластовецький 14 серпня 1947 року наХмельниччині в родині медиків. Музичну освітуздобував у Хмельницькому музичному училищіта у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка,де його вчителями були Р. Сімович, С. Людкевич,А. Кос-Анатольський, О. Теплицький, В. Флис,Я. Якуб’як, Е. Кобулей. Після закінченнякомпозиторського факультету М. Ластовецькийпрацював викладачем музично-теоретичнихдисциплін Дрогобицького музичного училищаім. В. Барвінського і згодом став директоромцього навчального закладу, а від 2000 року він єдоцентом Дрогобицького державногоуніверситету ім. І. Франка. М. Ластовецький єчленом правління Національної спілкикомпозиторів України, а також багато уваги надаєкерівництву Науково-культурологічноготовариства ім. В. Барвінського. Митець зробиввагомий внесок і у розвиток музикознавства. Вінє автором ґрунтовних статей, розвідок, нарисів прожиття і творчість видатних українськихкомпозиторів, діячів культури. У своїх працяхМ. Ластовецький також порушує питанняпов’язані з педагогікою, музичною критикою,

Олександра Німилович, доцент кафедри музикознавства та фортепіано Ольга Дзік, магістрант музично-педагогічного факультету

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ФОРТЕПІАННІ ЦИКЛИ “БОЙКІВСЬКІ ОБРАЗКИ” ТА“БОЙКІВСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ” МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО

ТА ЇХ РОЛЬ У ЗБАГАЧЕННІ НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО РЕПЕРТУАРУ

У статті досліджуються фортепіанні цикли “Бойківські образки” та “Бойківськевесілля”, Миколи Ластовецького, які несуть відбиток української ментальності, знайомлятьсучасну молодь з народними звичаями, традиціями та обрядами, зокрема з особливостямибойківського весілля, багатством танцювальної музики цієї етнографічної групи українців.

Ключові слова: фортепіанні цикли, фортепіанні п’єси, весільні пісні, сюїта.

ФОРТЕПІАННІ ЦИКЛИ “БОЙКІВСЬКІ ОБРАЗКИ” ТА “БОЙКІВСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ”МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО ТА ЇХ РОЛЬ У ЗБАГАЧЕННІ НАВЧАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНОГО РЕПЕРТУАРУ

© О. Німилович, О. Дзік, 2009

УДК 786.2 (477.83)




17 Молодь і ринок №1 (48), 2009

методикою викладання музично-теоретичнихдисциплін. Композитор неодноразово нагородженийпочесними грамотами Міністерства культури імистецтв України “За досягнення у розвиткукультури і мистецтв”, медаллю “НезалежністьУкраїни” в номінаціях IX Міжнародногоакадемічного рейтингу “Золота фортуна”, якісвідчать про державне визнання заслуг митцяперед українською культурою [22]. Композиторськаспадщина М. Ластовецького вражає своєюрізноплановістю та багатожанровістю. У йогодоробку є твори для симфонічного та камерногооркестрів (“Sinfonia rustika”, симфонієта “Пам’ятігероїв Крут”, поема “Галичина”, “Лірична поема”,увертюра “Бойківська”, симфонічний прелюд“Пісня про Кармелюка”, “Елегія пам’ятіВ. Барвінського”), чимало камерно-інструментальнихтворів (Adagio, Сюїта, Гаївки; Квартет для 4-хтромбонів; сюїта “Дрогобицькі сурми” для 4-хтруб; соната “Романтична” для скрипки тафортепіано), хорових композицій (кантати:“Повернення Дрогобича” на вірші Р. Пастуха,Ф. Малицького та М. Ластовецького, “ПсалмиДавида” на канонічні біблійні тексти, “Заспів” наслова В.Чумака, “Пісня про Чорновола” на словаМ. Шалати), солоспівів, вокальних ансамблів (довіршів Лесі Українки, П. Тичини, В. Самійленка,П. Грабовського, О. Олеся, В. Симоненка, Я. Купали),музика до драматичних вистав (за творамиР. Іваничука, В. Канівця, І. Карпенка-Карого,Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського,М. Стельмаха, М. Коцюбинського, І. Франка,У. Шекспіра та ін.). Особливе місце в творчостікомпозитора займає фортепіанна музика. Він –автор численних фортепіанних творів, частинаяких увійшла до збірника “Фортепіанні п’єси длядітей та юнацтва”, де вміщено 7 циклів (“Дитячамозаїка”, “Три колискові”, “Два танці”, “П’ятьпрелюдій і постлюдія”, “Веснянки”, “Бойківськіобразки”, Сюїта для фортепіано “Бойківськевесілля”), а також двох сонат та інших композицій(Рондо “Святкове”, “Маленькі старовинні вальси”,“Біблійна поема” тощо).Творчості М. Ластовецького властиве

дотримання канонів української класичної музики,провідною стильовою ознакою якої є міцна опорана український пісенний та інструментальнийфольклор, його метроритміку та глибинні інтонаціїв значному обсязі субетнічних виявів, зокремаБойківщини (увертюра “Бойківська”).Періодом, коли остаточно сформувалися

найхарактерніші риси матеріальної і духовноїкультури бойків, вважають кінець XVIII –початок XIX ст., оскільки в цей час найвиразнішезаакцентувалась своєрідність господарювання й

культури краю. Щодо провідної галузігосподарства на Бойківщині, то думки дослідниківрозходяться . Одні вважають, що цеземлеробство, з яким безпосередньо пов’язанепісенне мистецтво (обрядові пісні, косарські тажнивні коломийки), за свідченням інших – цетваринництво, що передбачає побутуванняінструментальної музики (пастуших жанрів,танців) [26, 18 – 20]. У фортепіанних циклахМ. Ластовецького, присвячених бойківськомукраю, присутні як пісенне, так і танцювальненачала (“Бойківські образки” – танцювальнийцикл, Сюїта для фортепіано “Бойківське весілля”– пісенний).Цикл “Бойківські образки”, який складають

п’ять танців, (за означенням автора “маленькасюїта”) творять невелику танцювальну сюїту.Клавірна сюїта виникла і розвивалась вєвропейській музиці від XVI до XVIII століття,охоплюючи епохи середньовіччя, ренесансу йбароко. Композитори того часу розуміли музичнуформу сюїти (від фран. suite – ряд, послідовність)не як випадковий набір творів, а як скріпленевнутрішньою спільною драматургією певнеспіввідношення й взаєморозміщення частин –танців. Основна драматургічна схема сюїтиполягає у дворазовому протиставленні спокійногоповільного танцю жвавому, швидкому. Сюїтасформувалась в різних країнах, використовуючисвоєрідні поєднання характерних п’єс. У Франціївстановлюється форма сюїти з обов’язковихчотирьох танців (алеманди, куранти, сарабанди,жиги) та ряду вставних (гавот, мюзет, англез,бурре, пасп’є, менует, полонез, лур та інші).Особливе місце в історії музики займають сюїтиБаха (три збірки по шість сюїт у кожній) [5, 192 –195]. Микола Лисенко – перший українськийкомпозитор, який поєднав деякі конструктивнізакономірності старовинного танцю зфольклорним мелосом і створив на цих засадахзразок синтетичного жанру – “Українську сюїтуу формі старовинних танців на основі народнихпісень” (“Прелюдія”, “Куранта”, “Токата”,“Сарабанда”, “Гавот”, “Скерцо” (1869 – 1870).Цей твір, в якому переосмислені класичні клавірнітрадиції, започаткував в українській фортепіаннійтворчості розвиток сюїти пісенно-танцювальноготипу. Аналогічні за своїм історичним значеннямдля картинно-програмного жанрового типу –“Сюїта з десяти програмних частин. На луках”П. Сокальського (1891); для вільного (абомішаного) – “Українська сюїта” В. Барвінського;узагальнено-програмного типу – “Елегійна сюїта”М. Вілінського (1914 – 1918) [8, 234], 11 етюдів уформі старовинних танців В. Косенка, а також







“Сюїта танцювальних жанрів” (9 п’єс) С. Людкевича[17, 23 – 47].У циклі “Бойківські образки” М. Ластовецький

звертається до відомих та менш знаних наБойківщині танців. У п’єсах циклу можна знайтиознаки коломийки, польки, козачка – побутовихтанців, а також і сюжетних, які цілковито щезаютьз виконавської практики сучасних бойків –“Козак”, “Аркан”, “Сусідка”, “Сторцак”,“Вививанець”, “Обертанка”, “Феся”, “Штаєр” таін. Таке застосування у професійній музиці,зокрема в зразках педагогічного репертуару,сприяє збереженню і популяризації багатоїтанцювальної культури бойків.Починається сюїта найпоширенішим

бойківським танцем – коломийкою. “Бойківськаколомийка” М. Ластовецького належить доінструментально-танцювальних жанрів. НаБойківщині цей танець називають також“Обертанкою”. ”Виконується вона вметроритмічному чіткому “гострому” характері,в середній та швидкій зоні коломийкового темпу,яку на Турківщині найчастіше використовують дляпозначення кульмінаційних епізодів циклічнихколомийково-козачкових композицій” [26, 39].Танцювальний характер “Бойківської коломийки”створюють акцентовані форшлаги, тріолі,перевага штриха staccato. Починається п’єса уповільному темпі, який поступовопришвидшується. Твір складається з трьохчастин: перша – Grave, poco accelerando,Allegretto, друга – Moderato і третя – реприза.Композитор використовує кластери, кварто-квінтові ходи, рух паралельними квінтами,форшлаги. За характером “Бойківськаколомийка” – жартівлива, гостра і яскрава.

“Танець поважних газдів” (газда –господар. – автори) змальовує образ статечнихбойківських господарів, вольових, впевненихлюдей, добрих землеробів, власників своїхгосподарств. Помірний темп твору (Allegrettomoderato), чотиридольний розмір передаютьхарактер горян. Гомофонно-гармонічна фактурап’єси дає можливість прослухати мелодичнумаршову лінію, а гострий квінтово-акордовийсупровід творить танцювальний характер, згодомв акомпанементі з’являються тризвуки (половинніноти – D-dur і C-dur), на тлі яких розвиваєтьсяповажна, розмірена тема твору.

“Танець газдинь” суттєво відрізняється відпопереднього швидшим темпом (Allegretto),жартівливим характером, раптовою зміноюдинаміки (sffz – sub.p). Мелодична канваспочатку виткана терціями в супроводі гострихвісімок, згодом терції змінюються на чотиризвучні

акорди на основі ламаних октав, які рухаютьсяпо хроматизмах, зображаючи гонорових,розумних і красивих господинь.Цікавим твором є “Бойківський танець”,

який за характером – веселий і життєрадісний.Фактура п’єси досить прозора, за виняткомкількох фрагментів, де композитор використовуєкластери. Перший епізод композиції (Allegromoderato) – яскравий танець. У другому (Menomosso) – ця ж тема викладена в ліричному варіанті,що створює пісенний, пейзажний характер(переважно штрих legato). Третій розділ(Tempo I) – знову танцювальний. Поступовопришвидшується темп і завершується п’єсаурочистим каскадом кластерів, на динаміці ff. Усвоєму “Бойківському танці” композитор вдалопередає красу і різнобарвність українськоїнародної музики, зокрема етнічного регіону –Бойківщини.Завершує танцювальну сюїту “Бойківські

образки” “Штаєр” (Рухливий танок), якийналежить до танців, запозичених з польськоїнародної танцювальної музики (як і краков’як,полька) і, які прижились серед розмаїттяукраїнських народних, зокрема й бойківськихтанців [16, 174]. Це запальний, швидкий танець,характерною особливістю якого є зміщенняакцентів на слабу долю в кінці кожної фрази.Каскади акордів, ламаних октав, гамоподібнізапальні мелодичні звороти, акценти – все цетворить яскраву танцювальну круговерть, яка йзаверує весь цикл.У збірці фортепіанних п’єс М. Ластовецького

опублікована яскрава Сюїта для фортепіано“Бойківське весілля” (перша дія – “Обряд”).Наступна частина циклу, зі слів автора, будевидана у другому томі творів для фортепіано, якийготується до друку.Весільні обряди, як і весільні пісні, належать

до найцікавіших проявів народної культури. Нимизахоплювалися видатні фольклористи, записуючипід час фольклорних експедицій та публікуючи урізних виданнях, як, наприклад, Й. Лозинський(1835) [16], П. Чубинський [27], Я. Головацький(1878), Л. Боровиковський [2, 229 – 233], Вацлавз Олеська (1833) [28], Й. Роздольський (1900 –1902) [6, 4 – 5], М. Лисенко [15], І. Колесса [9],В. Верховинець [3], М. Грінченко, Ф. Колесса,О. Кольберг [12] та ін. Серед сучасних виданьнайгрунтовнішими вважаються “Весілля” (У 2кн. – К., 1970) та “Весільна пісня” (У 2 кн. – К.,1982), які вийшли у видавництві “Наукова думка”,“Вес ільні пісні” – збірка , упорядкованаМ . Шубравською [4], публікації І. Франка [23; 24],О. Дея, Г. Танцюри, І. Хланти [26, 146 – 185] та ін.






19 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Весільні пісні, як і цілий обряд, багаті ірізноманітні, що пояснюється і регіональною, іетнічною специфікою, адже українці Підляшшя, зНаддніпрянської України, бойки, гуцули маютьсвої звичаї і традиції. В піснях, які супроводжуютьвесілля, в художньо досконалій формі втіленіморально-етичні ідеали народу в створенні новоїсім’ї, погляди на шлюб, на взаємостосунки міжподружжям, відбито глибоку історію народу,еволюцію сім’ї.Чимало українських композиторів створювали

обробки весільних пісень для голосу зфортепіано, для різних складів хору, писали великівокально-симфонічні полотна як, наприклад,“Українське весілля” В. Барвінського у двохчастинах (Вокально-інструментальні картини длямішаного хору, квартету, солістів оркестру абофортепіано в чотири руки), “Лемківське весілля”М. Колесси (Низка весільних пісень для мішаного,чоловічого, жіночого хорів у супроводі смичковогоквартету (фортепіано), з кількомаінструментальними номерами гудаків – сільськихмузик) [10] та ін. У творчості М. Ластовецькогосила і краса весільних обрядів Бойківського краювтілилася у фортепіанному циклі “Бойківськевесілля”.Як зазначав визначний фольклорист Ф. Колесса,

“українське весілля має форму драми, зложеної зцілого ряду дій, що розкладаються подекуди накілька днів” [11, 69]. Весільний обряд взалежності від різних етнографічних районіввиявляє різні відмінності, які все ж можна звестидо одної схеми. Один з найдавніших зразківвокальної культури бойків, як і лемків, є ладканка– жанр обрядового співу, який не зустрічаєтьсяяк в інших етнографічних групах українців, так і вінших слов’янських народів. Варто зауважити, щовесільні ладканки поділяються на шість циклів –барвінковий, шлюбний, зачинальний, до страв, умолодого, у молодої. Якщо барвінок на вінки длямолодих ріжуть у четвер, тобто ще до весілля,цикли ладканок проходять у поданій вищепослідовності, а там, де барвінок ріжуть в суботу,тобто вже під час весілля, ладканкові циклиміняються місцями (зачинальні, барвінкові,шлюбні, до страв, у молодого, у молодої).Саме так розміщені обрядові частини циклу

“Бойківське весілля” М. Ластовецького. Тутдійство розпочинається Маршем “Надобридень”(Благословенство), який виконують музики переді під час походу по барвінок, граючи і дорогоюпромовляючи: “Господи, благослови молодих.Дай їм щастя, здоров’я, злагоди й миру” [1, 14].П’єса розпочинається чотиритактовим вступомна звучанні квінти (C-dur), що створює відчуття

настроювання музичних інструментів перед грою.Тема урочиста, завзята, звучить в одноголосномувикладі на тлі порожніх квінт і переходить унаступний розділ, що нагадує легкепідтанцьовування із синкопами на слабких доляхтакту, відтворюючи притупування ногами в танці.Нова поява теми характерна двоголоснимзвучанням у партії правої руки, а супровідзалишається незмінним. В наступномутанцювальному епізоді мелодичний матеріалпереходить у партію лівої руки, а права виконуєакордову фактуру на staccato. Реприза точновідтворює текст першої частини. Завершуєтьсяп’єса невеличкою кодою, що нагадує вступ, тількиу нижчому регістрі фортепіано, створюючи аркуміж вступом і завершенням твору – надзвичайноколористичної народної обрядової сценки.Продовжує цикл композиція “Весільні

музики” (Музики заходять до хати) – яскрава,танцювального характеру мініатюра, в основі якоїлежить чудова тема народного колориту впрозорому фактурному переплетінні. Звучитьвона завжди у середньому регістрі фортепіано,обрамлена у верхньому голосі низьким VIIступенем До-мажору, при одночасному звучаннінатурального мажору в акомпанементі (мажоро-мінор), що властиве народній музиці.Танцювальність твору підкреслюється штрихомstaccato.Третя і п’ята п’єси циклу – “Ладканки” (“До

барвінку” та “До вінка”). Ладанки – жанробрядового співу, для якого характернатрирядкова будова вірша, в якому перший і другийрядки часто однакові (можуть різнитися лишевигуками і, ой, йа на початку першого або другогорядка), а третій часто повторюється на початкунаступної строфи:Підемо по барвінок,Підемо по барвінок,Будемо вити вінок.Будемо вити вінок,Будемо вити вінок,Нашому дитяткови.

Нашому дитяткови,Нашому дитяткови,Зложимо на голови.Жнемо барвінок, жнемо,Жнемо барвінок, жнемо,Від Бога ласки ждемо [1, 64].

Ладканки існували ще в дохристиянський період іпідтвердженням цього є барвінкові ладканнявесільного циклу, скотарські, сінокосні і жнивніладканки. Згодом у них з’явились християнськімотиви.У фортепіанному циклі М. Ластовецького







знаходимо дві ладканки: №3 “До барвінку” та №5“До вінка”. Цей вид народного мистецтвахарактеризується особливим способом жіночоговиконання, середнім між співом і наспівнимречитативом, яке через віки не зазнало змін, тавсе рідше і рідше можна почути ці перлининародної творчості у весільних обрядах.Ладканки “До барвінку” виконуються у

весільній драмі: вдома; перед тим, як іти побарвінок; дорогою, коли ідуть по барвінок; набарвінковому полі при різанні барвінку; приповерненні з барвінком. Ладканку “До вінка”співають при плетінні вінків для молодого і молодої.Композитор у фортепіанних п’єсах не

використовував прямого цитування фольклорнихзразків, втім тематичний матеріал обидвохладканок так філігранно виплетений, що стаєнадзвичайно близьким до народних мелодій ізвластивим для ладканок вільним, частопунктирним ритмом, значною кількістю мелізмів(форшлагів, мордентів), речитативністю. Фактурап’єс гомофонно-гармонічна з незначнимиполіфонізованими епізодами, частою зміноюагогіки і темповими контрастами.До циклу “Бойківське весілля” входять два

танці-марші “Надобридень” (“Шляхоцький” і“Хлопський”) , яким властива гомофонно-гармонічна фактура, перевага штриха staccato.Якщо “Надобридень” (“Шляхоцький”) написанийв темпі Moderato і у формі мініатюри, то“Надобридень” (“Хлопський”) – це більшрозгорнений твір, у швидкому темпі (Allegrettoenergico), з великою кількістю мелізмів(форшлаги, морденти), різкою і доволі частоюзміною динаміки, що створює запальний, яскравийхарактер цієї обрядової сценки.

“Марш-танець” (сватів) належить дожартівливих творів циклу, що означені вже впершому темпово-характерному позначенніавтора (Marciale umoristiko), яке підтримуєтьсягострим штрихом staccato впродовж усієї п’єси,доволі частим застосуванням синкоп,обплетенням мелодичної лінії маршу-танцюзвучанням терпких секунд. П’єса написана удвочастинній формі, з яких перша – марш, а друга– (con ballabile – танцювальний епізод)вирізняється пришвидшенням темпу тазвучанням мелодичної лінії на тлі септім та секунд,що додає жартівливого настрою, перетворюючитанець у доброзичливе кепкування.П’єса “Колискова-думка” (Віншування

музик), якій властива часта змінарізнохарактерних епізодів, відтворюєтеатралізоване дійство, яке вбирає і віншувальні(побажальні) наспівні мотиви, і танцювальні,

жартівливі (Allegretto). Фактура твору гомофонно-гармонічна, з яскравим проведенням різнихмелодичних побудов на тлі розкладених акордіву партії лівої руки.Завершується цикл “Бойківське весілля”

Молитвою (“Святий Миколай”), написаною натему відомої духовної пісні “Ой хто, хто Миколаялюбить”, яка є однією з двох цитованих тем уфортепіанній творчості М. Ластовецького(способом прямого цитування вирізняється п’єса“Колискова з Поділля”). Ця фінальна п’єса циклусприймається як молитва за здоров’я, щастя ідобробут молодої пари, яка звертається доСвятого Миколая з проханням допомогти йзахистити від біди та горя, прославляючи тавеличаючи ім’я чудотворця. Музична тканинатвору поліфонізована, із використаннямальтерованих ходів, кластерно-акордових звучаньу майстерному мережанні мелодичного джерела,використаного композитором без змін, якепроводиться у партії правої руки. Величнезавершення п’єси (епізод Maestoso) неначетворить змістову та музичну коду всього циклу.Як зазначає композитор М. Ластовецький у

методичних зауваженнях до збіркифортепіанних творів “музичне вихованнясучасного підростаючого покоління повинноздійснюватись на яскраво національнихконотованих (питомо органічних) образах…, іспеціально були підібрані для творів характерніта колоритні назви, які також несуть відбитокукраїнської ментальності та, зокрема, станутьу пригоді для ознайомлення сучасної молоді здавніми українськими звичаями, традиціями таобрядами (сюїти “Бойківські образки”,“Бойківське весілля” та ін.)” [13, 5 – 6].Висновки. М. Ластовецький належить до

когорти сучасних визначних українськихкомпозиторів і його творчість повинна широкозастосовуватись у музичному вихованніпідростаючого покоління та професійній музичнійосвіті. У своїх творах, зокрема фортепіанних,митець висвітлює теми, пов’язані з долею таісторією українського народу, сьогоденням, злюбов’ю відтворює народний побут, захоплюючезмальовує красу рідного краю. Його цикли“Бойківські образки” та “Бойківське весілля” міцнооперті на фольклор, хоч і зв’язок з нимопосередкований, адже автор рідко користуєтьсяцитатним матеріалом – його цікавить дух,характер і традиції народного мистецтва, якіпередані сучасною яскравою мовою, вони сталиджерелом збагачення навчального піаністичногорепертуару. Бойківські цикли несуть відбитокукраїнської ментальності, знайомлять сучасну






21 Молодь і ринок №1 (48), 2009

молодь з народними звичаями, традиціями таобрядами, зокрема з особливостями бойківськоговесілля, багатством танцювальної музики цієїетнографічної групи українців.

1. Бойківські весільні ладканки / Упор. П. Зборовського.– Львів: СПОЛОМ, 2002. – С. 14, 64.

2. Боровиковський Л. Повне зібрання творів. – К.:Наукова думка, 1967. – С. 229 – 233.

3. Верховинець В. Українське весілля // УкраїнськийЕтнографічний Збірник. – К., 1914. – Т. I.

4. Весільні пісні / Упор., вст. ст. М. Шубравської.– К.: Дніпро, 1988. – 476 с.

5. Воробкевич Т. Методика викладання гри нафортепіано. – Львів: Логос, 2001. – С. 192 – 195.

6. Галицько-руські народні мелодії // Етнографічнийзбірник / Зібрані Й.Роздольським, записав і зредагувавС.Людкевич. – Львів, 1906. – Т. 21. – С. 4 – 5.

7. Грабовський В. Сурми творчості МиколиЛастовецького // Ластовецький М. Фортепіанні п’єсидля дітей та юнацтва. Зошит I. Навчальний посібник.– Львів: ТеРус, 2007. – С. 7 – 8.

8. Клин В. Українська радянська фортепіаннамузика. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 23, 29, 30 –31, 234.

9. Колесса І. Галицько-руські пісні з мелодіями,зібрані в селі Ходовичах // Етнографічний збірник. –Львів, 1902. – Т. XI.

10. Колесса М. Лемківське весілля. – К.: МузичнаУкраїна, 1968.

11. Колесса Ф. Українська усна словесність. –Львів, 1938. – С.52, 69, 104 – 106.

12. Кольберг О. Покуття. – Т. I – IV. – Краків, 1882– 1889.

13. Ластовецький М. Методичні зауваження //Ластовецький М. Фортепіанні п’єси для дітей таюнацтва. Зошит 1. Навч. посібник. – Львів: ТеРус,2007. – С. 5 – 6.

14. Ластовецький М. Фортепіанні п’єси для дітейта юнацтва. – Львів: ТеРус, 2007. – 90 с.

15. Лисенко М. Українські обрядові пісні. Весілля.– К., 1903. – Т.V. – Ч.12.

16. Лозинський Й. Українське весілля / Упор., вст.ст. Р.Кирчіва. – К.: Наукова думка, 1992. – 174 с.

17. Людкевич С. Фортепіанні п’єси для молоді /Упор.: М.Крушельницької, Г. Блажкевич, Т. Воробкевич.– Тернопіль: СМП “Астон”, 1998. – С. 23 – 47.

18. Мойсеєнко Н. “Дитячі п’єси для фортепіано”М. Ластовецького (спроба аналізу) // З досвідувикладання музично-теоретичних предметів вмузичному училищі. – Дрогобич, 2007. – С. 18 – 30.

19. Пиц Б. Матеріали до “Словника музичноїкультури Бойківщини” // Бойківщина: Науковийзбірник. – Дрогобич: Коло, 2007. – Т. 3. – С. 483 – 484.

20. Рудзінська І. Ластовецький М. Дитячі п’єсидля фортепіано (аналітично-виконавський аналіз):Методична розробка. – Старий Самбір, 2002. – 34 с.

21. Семків Н. Увертюра “Бойківська” М.Ластовецькогояк приклад синтезу форм на основі музичногофольклору / / З досвіду викладання музично-

теоретичних предметів в музичному училищі. –Дрогобич, 2007. – С. 31 – 35.

22. Соловей Л., Дмитрієва О. Грані творчоготаланту // Галицька зоря. – 2007. – №134 (12594). –21 листопада.

23. Франко І. Жіноча неволя в руських пісняхнародних // Франко І. Зібрання творів у п’ятдесятитомах. – Т. 26. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 210 –254.

24. Франко І. Студії над українськими народнимипіснями // Франко І. Зібрання творів у п’ятдесятитомах. – Т.42. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 221.

25. Хай М. Музика Бойківщини. – К.: РОДОВІД,2002. – С. 18 – 20, 39.

26. Худлівське весілля // Вчора була неділенька:Укр. нар. пісні з голосу Михайла Глюдзика / Зап.текстів і мелодій, упор., вст. ст. І.Хланти. – Ужгород:Закарпаття, 2001. – С. 146 – 185.

27. Чубинський П. Праці. – Т. IV. – К, 1877.28. Piésni polskie i ruskie ludu galicyjskiego. –

Lwów, 1833. – 63 с.



Микола Ластовецький заслужений діяч мистецтв України,

директор Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського,

доцент кафедри музикознавства і фортепіано Дрогобицького державного педагогічного університету


{{{{{{{{{{{{ ¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

{{{{{{{{{{{{





22

Постановка проблеми , аналізостанніх досліджень і публікацій.У нашій країні відбуваються

кардинальні зміни в усіх галузях життясуспільства: політичній, економічній, соціальній.Докорінні перетворення всіх сфер життя, щовідбуваються в Україні, визначають необхідністьздійснення невідкладних заходів, спрямованих наприскорення радикальних економічнихперетворень , вирішення цілого комплексупоточних і перспективних соціально-економічнихпроблем у житті суспільства. Створенняконструктивного варіанту організації економічноїосвіти та виховання, що відповідали б вимогамчасу, стало невідкладним завданням, оскількиступінь ознайомлення продуктивних сил суспільстваіз основами економічної теорії та практики вжесьогодні є важливим чинником економічногорозвитку та суверенітету кожної держави.За останні роки з’явився ряд робіт, які

висвітлюють окремі теоретичні та історичніаспекти безперервної освіти взагалі (В.І. Бондар,М.М. Ващенко, С.Г. Вершловський, В.І. Маслов,О.Г. Мороз). Разом з тим, існуючі погляди напроблему не дають суспільній практиці достатньочітких орієнтирів, ще не сформульовано поняттясуті безперервної освіти, яка супроводжує людинупротягом усього життя.Що стосується аналізу наукових робіт, то в них

проблема безперервності спеціально нерозглядається, хіба що за винятком окремихаспектів. Скажімо, А.С. Нісімчук, висвітлюючипроблему економічної освіти й вихованнясільських школярів, розглядає безперервністьчерез призму базової освіти і самоосвіти,пропонує конкретні рекомендації; І.О. Смолюкгрунтовно вмотивовує безперервність

економічного всеобучу учнів різних вікових групчерез систему трудового навчання; удослідженнях О.С. Падалки наявні елементибезперервності економічної підготовкивчительських кадрів. Є низка цікавих робіт вченихблизького зарубіжжя, які розглядають окремісторони безперервності економічної освіти(О.Ф. Аменд, Т.В. Грищенко, В.О . Поляков,В.К. Розов, І.А. Сасова, Б.П. Шемякін).Метою статті є визначення концептуальних

основ безперевної освіти, а також охарактеризуватита дати визначення таким поняттям як “безпервнаосвіта” та “безпервна економічна освіта”.Виклад основного матеріалу. Перш ніж

обґрунтувати концептуальну модель економічноговсеобучу, зупинимось на науково-теоретичномуобґрунтуванні поняття “безперервність освіти”.В енциклопедичному словнику зазначається:

“Безперервність виражає єдність, взаємозв’язокі взаємозумовленість елементів, які складаютьту чи іншу систему. Безперервність засновуєтьсяна відносній стабільності й неподільностіоб ’єкта як якісно визначеного цілого. Самеєдність частин цілого й забезпечує можливістьсамого факту існування та розвитку об’єкта якцілого” [2].Компонентами системи економічної підготовки

педагогічних кадрів, з нашої точки зору, є:- науково-теоретичні основи безперервності

економічної освіти й виховання;- основні концептуальні положення безперервної

економічної компетентності педагогічних кадрів;- теоретично обгрунтовані функції й принципи,

що властиві системі;- її змістова основа, характеристика структур

(суб’єктів) економічної підготовки, а також їїтехнологія й методичне забезпечення.

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету

імені М.П. Драгомановам. Київ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ БЕЗПЕРЕРВНОЇЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВУ статті автор розглядає загальну історію питання безперервної економічної освіти

в педагогічній теорії та практиці, дає визначення таких понять як “безперервна освіта”та “безперервна економічна освіта”, а також теоретичні аспекти безперервної економічноїосвіти.

Ключові слова: “безперервність освіти”, вузівська освіта, позавузівська освіта,ситуаційна освіта, “безперервність економічної освіти”.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ БЕЗПЕРЕРВНОЇЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

© О. Шпак, 2009

УДК 371.12.015.6




23 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Концептуальні основи безперервної економічноїосвіти й виховання в науково-педагогічнійлітературі розкриті недостатньо і викладеніздебільшого в загальних рисах, оскільки самаконцепція і теорія економічної підготовки в нашійкраїні перебуває на початковій стадії розвитку.Останнім часом у сучасній педагогіці набулипопулярності дискусії з питань “безперервноїосвіти” або, як її ще називають, “перманентноїосвіти”. Такі терміни використовуютьсядослідниками для визначення загальнодержавноїсистеми виховання та навчання дітей і молоді усукупності з великою кількістю формальних танеформальних видів освіти дорослих та системоюпідвищення кваліфікації працюючих. Концепціябезперервної освіти не є винаходом сьогодення.Деякі дослідники вважають, що її витоки требашукати ще у таких філософів давнини, якАрістотель, Сенека, Сократ, Платон, Конфуцій таГесіод. В основу сучасних уявлень про безперервнуосвіту покладено погляди Яна Амоса Коменського,який вважав, що в житті кожної людини процеснавчання відіграє дуже велику роль і що вік того,хто вчиться, в цій справі не має особливого значення.Але з метою найефективнішого використанняможливостей, педагогам та психологам необхіднозаздалегідь з’ясувати та науково обгрунтувати: вякому віці і до чого саме людина найбільш схильна,в якій сфері вона має себе випробувати.Особливої ваги концепція безперервної освіти

набула у XIX столітті, в епоху промисловоїреволюції, коли перед суспільством гостропостала проблема забезпечення належних умовдля освіти дорослих. Підвищення рівня загальноїта спеціальної освіти на той час розуміли нетільки і не стільки як усунення недоліків у певнійсумі знань, набутих під час навчання у школі та унавчальних закладах наступних ланок, але й якбезперервне поновлення набутих знань тапідвищення рівня професійної кваліфікації. Тож самесуспільне життя визначило один із напрямківрозвитку системи безперервної освіти.Концепція безперервної освіти, визначення

змісту цього поняття , форми та шляхи їїодержання за час свого існування змінювалисяпід впливом нових педагогічних та філософськихтеорій та течій. До 1965 року існували дві основніточки зору щодо змісту безперервної освіти.Прихильники однієї з них вважали, що під неютреба розуміти участь у різних післядипломнихформах навчання, пов’язаних з поглибленням,поширенням, поновленням та актуалізацієюпрофесійної кваліфікації. Прихильники іншої точкизору ототожнювали безперервну освіту іззагальною та професійною освітою дорослих.

Сучасна концепція безперервної освіти, до якоїприхильно ставиться більшість педагогів, вузагальненому вигляді була сформульована тавикладена одним з найбільш впливовихтеоретиків у цій галузі Ленграндом у 1965 році наодному з форумів ЮНЕСКО. Він висловив думку,що ідея безперервної освіти повинна ґрунтуватисяна гуманістичних традиціях, завдяки чому сталоможливим висвітлити новий погляд на життялюдини, зламати традиційний поділ освіти надекілька відокремлених один від одного періодів:період навчання, період активної трудовоїдіяльності та непрацездатності за віком.Безперервна освіта, з точки зору Леонгранда тайого послідовників, означала процес, що триваєпротягом всього життя людини. Більше того,освіта, на їх думку, мала стати не тільки засобом,але й метою кожної особистості.На сучасному етапі проблемам безперервної

освіти надається достатньо уваги і не тільки умежах кожної окремої країни, але і взагальноєвропейському та світовому масштабах.Так, у Гамбурзі з початку 70-х років існуєспеціальний інститут освіти ЮНЕСКО, якийзаймається питанням реалізації довгостроковоїпрограми розвитку теоретичних основбезперервної освіти та визначення необхіднихосвітніх новоутворень, які значною мірою сприялиб втіленню в життя цієї ідеї. Керівництво роботоюінституту в межах цієї програми довгий часздійснював Р. Даве. Саме він, підбиваючипідсумки у сфері своїх наукових досліджень зпитань концепції безперервної освіти, звернувувагу на наявність трьох факторів, які, на думкувченого, повинні розглядатися як основні умовиреалізації цієї ідеї, а саме:

- об’єктивні умови навчання для кожного;- стимуляція навчання на всіх рівнях;- уміння кожної особи самостійно набувати

нових знань.Безперервна освіта трактувалася Р. Даве як

один із найнеобхідніших засобів педагогічного(виховного) впливу на індивідуальність людини,який повинен включати дошкільне виховання,шкільну, загальну, подальшу професійну освіту,самоосвіту, суспільно-корисну працю напідприємствах та в установах, вплив суспільствана формування людини тощо.Існує декілька поглядів на безперервну освіту.

Вона може розглядатися як шлях досягненнялюдиною конкретних та практично вагомих цілей,до яких належать вдосконалення професійнихвмінь, набуття досвіду у певній справі, поліпшеннярівня життя за рахунок підвищення кваліфікації тазбільшення заробітної платні, ефективне





24

використання вільного часу. З іншого боку, вонаможе розглядатися як засіб подальшогоінтелектуального розвитку особистості, набуттянею нових знань, які самі по собі стають метою,а не засобом досягнення мети. Перший підхід утеоретиків безперервної освіти одержав назвуінструментального, а другий – неінструментального. Інструментальний підхід, надумку А. Кромпеля, визначає напрямки розвиткуосвіти на рівні структури її системи, тобто вирішуєколи, де та що саме має вивчати людина. Неінструментальний підхід концентрує увагудослідників на тих умовах, які сприяють або,навпаки, заважають процесам освіти.Дослідники виділяють три взаємопов’язані

сфери освітньої діяльності: вузівська освіта,організована позавузівська освіта (курси, музеї,радіо, кіно, телебачення тощо) та ситуаційнаосвіта, яка відзначається спонтанним характером(мається на увазі участь кожної особи в життіродини, спілкування у колі друзів та колег,випадкове спілкування тощо). Розглядаючипроблеми позавузівської та ситуаційної освіти, мивважаємо, що до них можна віднести будь-якуорганізовану систематичну освітню діяльність,яка проводиться поза межами вузівської освіти зметою задоволення різноманітних освітніх потребокремих соціальних груп. Таким чином, допозавузівської та ситуаційної освіти належатьпрограми спеціальної підготовки у різних галузях,просвітницькі програми, які є складовою частиноюдіяльності клубів молоді, курсів тощо. Що жстосується вузівської освіти, то вона є системоюу повному розумінні, характерною особливістюякої є взаємопов’язаність та взаємоупорядкованість її елементів. Враховуючи поглядибільшості педагогів на суть безперервної освіти,ЮНЕСКО було запропоновано таке загальневизначення цього поняття: “Безперервна освітаозначає будь-яку свідому діяльність, якавідбувається як у межах системи освіти, такі поза її межами у різні періоди життя; цядіяльність зорієнтована на набуття новихзнань, на всебічний розвиток здібностейособистості, включаючи уміння вчитися тапідготовку до виконання різноманітнихсуспільних та професійних обов’язків , атакож до участі у соціальному розвитку як умежах держави, так і світу в цілому”.Вивчаючи філософію безперервної освіти,

І.А. Зязюн дав їй таке визначення: “усвідомленняосвіти як процесу, що охоплює все життя людини;це – невпинне цілеспрямоване засвоєння людиноюсоціокультурного досвіду з використанням всіхланок існування освітньої системи; це –

дотримання означеного принципу організаціїосвіти, освітньої політики, спрямованої настворення умов для навчання людини упродовжвсього її життя, забезпечення взаємозв’язку іспадковості різних ланок освіти” [5].Ми поділяємо точку зору дослідників проблеми

безперервності освіти і погоджуємося , щобезперервна освіта повинна об’єднувати всюдіяльність і ресурси у сфері освіти і повинна бутиспрямована на досягнення гармонійного розвиткуприродного потенціалу особи і прогресу уперетворенні суспільства.Структура системи безперервної освіти має

багатоступеневий характер. Існує декількапоглядів щодо класифікації її рівнів [1]. Так, деякідослідники виділяють до дипломне навчання, якеіноді називають базовим і яке поєднує дошкільневиховання, середню, професійну та вищу освітута післядипломне, а саме ту освіту, яку людинаотримує через деякий проміжок часу післязакінчення вищого закладу освіти. З приводуактуальності концепції безперервної освітиБ.С. Гершунський і З.А. Малькова пишуть, щорозробка теоретичної концепції – справанескладна. Вона повинна передувати яким би тоне було окремим пропозиціям по організаційнійперебудові системи народної освіти, управлінняцією системою [4].Ідеї безперервної освіти, як це було зазначено

вище, не нові, але до останнього часу цілісноїсистеми, теорії й практики реалізації цих ідей неіснувало в освіті нашої держави. Тільки наприкінці80-х років, особливо після проголошення Українинезалежною державою, на порядок денний зі всієюповнотою постала проблема безперервної освіти.В Україні цими проблемами широко

займається Інститут змісту і методів навчанняМіністерства освіти, відкриті експериментальніцентри шкільної економічної освіти у Києві,Харкові та Луцьку.У своєму дослідженні ми насамперед виходили

з того, що безперервна економічна освіта єорганічною складовою єдиної системибезперервної освіти, яка склалася в нашій країні, іводночас містить у собі низку якостей більшзагальної системи. Також їй притаманнапредметна специфіка, індивідуальніхарактеристики, що обумовлені цільовоюспрямованістю , змістом, методикою йтехнологією функціонування всіх компонентівданої системи.Центральну ідею безперервної економічної

освіти ми розуміємо як постійний розвитоклюдини як суб’єкта діяльності протягом усього їїжиття, освоєння нею нових економічних умов,






25 Молодь і ринок №1 (48), 2009

взаємозалежності її по життєвого доходу від рівняздобутої нею освіти.Розробляючи концептуальні основи

безперервної економічної освіти, ми виходили зтаких методологічних положень [6]:

- відбувається перехід від монополії державноївласності до різноманітних форм власності тадиференціація організаційних підходів до веденняпідприємницької діяльності;

- характерною прикметою сучасного етапусоціально-економічного життя став перехід відкомандно-адміністративної системи керівництва доекономічних методів управління, від виконаннякерівництвом планів та наказів до раціональногопошуку ефективних рішень, що враховують критеріїприбутковості, менеджменту та маркетингу;

- економічна освіта покликана статипередумовою успішної роботи практично у всіхсферах та галузях господарства, невід’ємноюскладовою частиною культури сучасної людини.Підсилюється її ціннісно-орієнтаційне значення,збільшується значення морального виховання;

- збільшується потреба суспільства урадикальній перебудові діяльності освітніхзакладів, у поновленні та збагаченні матеріальноїоснови економічної освіти, спрямованої наформування нового економічного мислення,економічної культури, розвиток завзятості,ініціативи, вміння приймати нестандартні рішенняу різноманітних ситуаціях економічної діяльності;

- необхідно враховувати зв’язок професійногосамовизначення учнів з економічними стимуламитрудової діяльності, мотиваційними факторамипрофесійного становлення та утвердженняособистості, проблемами зайнятості населення таїх впливом на пошук кожним індивідуумом свогомісця на ринку праці;

- важливою умовою сучасного етапуекономічної освіти стає вирішення двоєдиногозавдання – з одного боку, надання молоді таробітникам закладів освіти соціально-економічнихгарантій на початку їх професійного утвердження,з іншого – зменшення юнацького інфантилізму тапатерналізму з боку держави.Метою розроблених нами концептуальних

основ є створення принципово нової моделіекономічної освіти молоді, сприяння глибокійперебудові системи економічної освіти, змініцільових настанов у розвитку економічноговсеобучу, провідною ідеєю якого стає зверненнядо людини, підготовка кожного учня, студента тапедагога до життя та діяльності у новихсоціально-економічних умовах.Передбачається, що навчально-виховний

процес у освітніх закладах, зорієнтований на

формування економічно свідомої людини,допоможе сформувати такі якості й уміння:

- розвинуте економічне мислення, почуттявласника, реального господаря;

- вміння прогнозувати економічні наслідкисвоїх рішень, своєї діяльності;

- економічно обґрунтоване ставлення до праціта її результатів;

- усвідомлення свого статусу платника податку,який не тільки зобов’язаний перераховуватиплатежі до бюджету, але й має право знати, як і нащо витрачаються сплачені ним податки;

- прагнення до нарощування трудових доходів,до покращення якості життя;

- орієнтація на раціоналізацію праці тапідвищення її економічної ефективності;

- готовність брати участь у різноманітнихформах економічної діяльності, пов’язаних зринковою економікою;

- участь в управлінні виробництвом;- перевага морального вибору в ситуаціях,

пов’язаних з економічною діяльністю;- вміння долати економічні труднощі та кризові

ситуації;- здатність ефективно використовувати діючий

механізм соціально-економічного захисту своїх тасуспільних інтересів;

- потреба в особистісному самовдосконаленніта оновленні економічних знань.Для того, щоб зупинитися на аналізі основних

концептуальних положень, потрібно з’ясуватипоняття “безперервність економічної освіти”.Скажімо, В.О. Поляков дає таке визначення:

“Безперервна економічна освіта передбачаєнеперервний характер навчання, постійний рух відпростого до складного, поєднання вивченняекономічних проблем з оволодінням знаннями іншихнаук” [6]. В цілому погоджуючись з такимвизначенням, ми вважаємо, тим не менше, що вононе віддзеркалює всієї суті поняття, звужує сам процесбезперервності, бо на “виході” кожного процесуповинен бути заздалегідь спроектований результат.Ми пропонуємо таке визначення: Безперервна

економічна освіта – це процес систематичногонакопичення і поновлення економічних знаньумінь і навичок, формування економічногомислення та культури, їх перманентноїактуалізації згідно з новими змістовими таінституційними вимогами економічногосередовища всередині країни та на глобальномуринку, виховання ініціативності, підприємливості,відповідальності за власну економічну поведінку,раціонального прийняття рішень з метоюдосягнення оптимального результату змаксимальним застосуванням інтелектуального





26

потенціалу індивідуума та оптимальнимизатратами наявних ресурсів.Центральною ідеєю безперервної

економічної освіти, на нашу думку, повиненбути постійний розвиток особистості яксуб’єкта активної і свідомої економічноїдіяльності протягом всього її життя, практичнезастосування здобутих нею економічних знань,ухвалення рішень на основі економічноїкомпетенції, зростаюча залежність добробутуіндивідуума від рівня отриманої ним освіти.Висновки. Брак якісно економічно підготовлених

кадрів відчутний. Перехід до ринку можезатягнутись, якщо не активізувати організаційніта фінансові зусилля держави з метоюформування компетентних кадрів. Перехід донових економічних відносин з меншимисуспільними витратами і в коротші терміни станереальністю за умови цілеспрямованої“економізації” змісту навчання. У вирішенні цьоговажливого завдання вузи України можуть взятина себе суттєве навантаження, навчаючи основамринкової економіки, маркетингу, менеджменту, в т.ч.за договорами і контрактами з місцевими органамиуправління.Слід в цій суттєвій справі більше уваги

звертати на організаційне забезпеченнянавчання . Перевага при цьому повиннавіддаватися активним, творчим, проблемно-пошуковим методам. Форми проведення занятьможуть бути різними – від дидактичних

економічних ігор для молодшого віку до діловихекономічних ігор, пошукової й виробничо-економічної діяльності для старших, відтрадиційних класних занять до сучаснихінформаційно-аналітичних, що включають в себекомп’ютерну технологію навчання.Безперервна економічна освіта потребує також

психологічного, фінансового, правового іособливого кадрового забезпечення.

1. Аббасова О.С., Владиславлев А.И. Системанепрерывного образования: реальность иперспективы. – Ташкент: Утивчи,1983. – 221 с.

2. Большой экономический словарь /подред . А.Н . Азрилияна. М.: Фонд “Правоваякультура”, 1994. – 528 с.

3. Бірюкова Н.В. Людина у світі економіки// Рідна школа. – 1994. – №10. – С. 59 – 61.

4 . Гершунский Б .С . Педаго гическаяпрогностика: Методология, теорія, практика.– Киев: Вища школа, 1986. – 200 с.

5. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічноїдії: Навчальний посібник. – К.: українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу,1997. – 302 с.

6. Поляков В.А., Сасова И.А. Непрерывноеэкономическое образование молодежи //Педагогіка. – 1994. – №4. – С. 19 – 26.

7. Радіонова І.Ф. Економічна освіта в Україні:надбання, проблеми, перспективи// Географія іоснови економіки в школі. – 1997. – №1. – С. 30 – 35.







“Розширювати свої знання можна тільки тоді, коли дивишся прямо у вічі своєму незнанню”.

Костянтин Ушинський видатний педагог-класик

“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестане вчитися”.

Григорій Сковорода український поет, філософ

“Справжній вчений – це мрійник, а хто не є мрійником, той називає себе практиком”.

Оноре де Бальзак французький письменник




27 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми. ПерехідУкраїни до ринку, зміни, які виникли вгосподарській діяльності, вимагають

нових підходів до процесу шкільного навчанняучнів. Підготовчою базою до вибору професії ітрудової підготовки, а згодом і праці в умовахринкової системи господарювання, безперечно, євивчення економіки – науки, яка поєднує у собі різнівиди наукових напрямів, розвитку підприємницькоїта винахідницької діяльності, розвитку техніки,правового забезпечення, фінансово-кредитної тазовнішньоекономічної діяльності.Економіка як наука тісно пов’язана з розвитком

народного господарства, визначає темпи та рівеньрозвитку галузей промисловості і сільськогогосподарства, збереження матеріальних ресурсів,підвищення продуктивності праці, якості товару ізбільшення національного доходу.Перехід нашого суспільства до ринкових

відносин вимагає кардинальних змін у трудовомувихованні школярів, ґрунтовного вивченняекономіки. На перший план виступають такі рисиособистості, як самостійність і підприємливість.Практика розв’язання нових завдань трудового

виховання учнів на сучасному етапі неможливабез науково обґрунтованих змісту, форм і методів.На даному етапі, на жаль, ні соціологія, ніпедагогіка та психологія не мають загальнихпідходів до розробки єдиної методики економіко-трудового виховання учнівської молоді.Пізнавальні інтереси учня формуються

протягом усього періоду навчання у школі і накожному віковому етапі мають свої особливості.Нові навчальні плани і програми значно

розширили можливості школи щодо новихнапрямів навчання учнівської молоді. З метоюпідготовки молоді до сучасного розвиткусуспільства у навчальний процес школивпроваджено курс “Основи підприємницької

діяльності” для 10 – 11 класів, а з минулогонавчального року учні вивчають “Основиекономіки”.Однак, як свідчить аналіз досліджень ,

результати невтішні.Останні наукові дослідження і публікації.

Окреслена у статті проблема висвітлюється вбагатьох наукових дослідженнях, серед яких є інайновіші – скажімо, роботи В. Мадзігона,Г. Левченка, М. Томенка, Г. Терещука. Для ниххарактерний глибинний аналіз зародження,процесуальне забезпечення трудової підготовкиучнівської молоді, вироблення і концептуальнастратегія вдосконалення матеріально-технічноїбази, кадрового забезпечення трудової освітипідростаючого покоління . Вчені І. Сасова,А . Вихрущ , В . Сидоренко, В. Юрженкорозглядають трудову підготовку учнів і студентівінших предметів.На жаль, цілеспрямованих робіт, присвячених

взаємозв’язку трудового і економічного вихованняобмаль.Мета статті – певне намагання бодай

візуально розкрити цей актуальний напрямнавчально-виховного процесу.Виклад основного матеріалу. Свідомість

людей, звернена до практичної діяльності,проявляється у цілеспрямованості їх дій, визначаєїх волю. Розуміння об’єктивності суспільногорозвитку та необхідність активної боротьби зайого прискорення допомагає людині визначитисяу праці, вибрати правильний орієнтир у житті.Формування такої свідомості – основа трудовогота економічного виховання молодого покоління.Учням слід наголошувати, що в умовах

переходу до ринкової економіки господарювання,коли інтенсивний шлях розвитку виробництва привідповідному підвищенні рівня продуктивностіпраці є необхідністю, дуже важливо сформувати

ТРУДОВЕ І ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ: АСПЕКТНЕ ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ

© В. Терес, 2009

Володимир Терес, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогічних технологій

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ТРУДОВЕ І ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ:АСПЕКТНЕ ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ

У статті йдеться про особливості взаємодії економічного і трудового виховання,збагачення форм і методів цих двох напрямів формування особистості.

Ключові слова: трудове виховання, економічне виховання, трудове навчання,компетентність.

УДК 37.035.3.015.6




28

у собі готовність до нових способівгосподарювання, а також нові переконання. Убільшості публікацій з даної проблеми особливаувага приділяється активності особистості. Це –створення умов для роботи з повною віддачеюкожного працездатного члена суспільства накожному робочому місці, зміцнення дисципліни,організованості, відповідальності, зміна стилюмислення та дій, демократизація всіх сторін життя,підвищення ролі трудового й економічного виховання.Розглядаючи людину з економічної точки зору

як трудовий ресурс, потім – як ресурсвиробництва, ми прийшли до необхідностіпостановки питання про людський фактор. Цепотребує перебудови не тільки економічнихвідносин та господарського механізма, й усієїсистеми ідейно-політичних і моральних відносин усуспільстві. При цьому по-новому повиннабудуватися і система трудового вихованняучнівської молоді, менш за все схильної до впливустарих негативних стереотипів щодо трудовоїучасті в суспільному виробництві, негативнимиособливостями яких є прояви безвідповідальності,інертності тощо, від чого так страждає та біднієнаша держава.Державні стандарти базової і повної загальної

середньої освіти окреслюють визначенідержавою вимоги до освіченості учнів івипускників основної та старшої школи загалузевим принципом. Наприклад, В. Сидоренковважає, що освітня галузь “Технологія” Державнихстандартів спрямована на необхідністьпереорієнтації та оновлення звичної системитрудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл.“Акценти в трудовій підготовці учнівської молодіповинні переміститися від фактично ремісничого,тренувального навчання до формування тарозвитку творчої ініціативи, творчого пошуку,інтелектуального поповнення всього змістутрудового навчання, створення реальних умов дляреалізації індивідуальних можливостей особистостікожного учня” [6].Основною формою реалізації освітньої галузі

“Технологія ” є навчальний предмет “Трудовенавчання”, який повинен забезпечитиознайомлення учнів з основними технологічнимиопераціями, формувати в них якості особистості,необхідні для майбутньої трудової діяльності врізних сферах виробництва та сприятипрофесійному самовизначенню випускника.Ще з середини минулого століття, під час

індустріалізації і побудови держави на іншихсоціальних засадах, ніж сьогодні, існувало кількапідходів до мети та завдань трудового навчання.Це і набуття певного обсягу навичок та вмінь з

багатьох видів ремесел, і вивчення лише сучаснихта найскладніших форм техніки. Але вже тодіусвідомлювали, що таке вузьке розумінняпринципу політехнізації навчання призведе дозвуження кругозору і гальмуватиме формуваннятехнічної культури як елемента загальної культурилюдини.Причинами, що викликали незадоволення у

суспільстві існуючою системою трудовогонавчання , як зазначає В. Сидоренко, “слідвважати; недостатній рівень сформованостіособистості учня для нових соціально-економічних умов; відрив змісту трудовоїпідготовки від потреб сучасного суспільства наринку праці, недооцінку сучасних досягнень вгалузі техніки і технологій; низьку інтелектуальнунасиченість змісту предмету “Трудове навчання”,що призвело до уповільнення саморозвитку учнів,а трудове навчання як предмету – до розрядудругорядних у навчальному плані; відрив міжсистемами загальноосвітньої і трудовоїпідготовки, який посилюється від класу до класу,що знецінює роль праці в очах учнів та їхніхбатьків; недостатнє використання різноманітнихформ організації трудового навчання” [7].У 1991 році на обговорення вчителів,

методистів, громадськості України було винесенопроект Концепції трудової підготовки учнівнаціональної школи, розроблений групою фахівцівКиївського та Тернопільського державнихпедагогічних інститутів, де враховувалисьособливості перехідного періоду, якийсупроводжується труднощами з працевлаштуваннямсотень тисяч молодих людей, а також специфікоюринкових відносин (добровільністю укладанняугод, особистими інтересами, суперництвом,приватною власністю тощо). В основу Концепціїтрудової підготовки було закладено низкупріоритетних загальних положень: формування вучнів готовності до продуктивної праці як процесустворення матеріальних і трудових благ;здійснення трудової підготовки учнів протягомусього періоду навчання у школі; реалізаціяпринципів гуманізації, демократизації, інтеграції,диференціації й індивідуалізації у процесітрудового навчання і виховання учнів; опора наміжпредметні зв’язки, позакласну та позашкільнуроботу; врахування навчально-практичногодосвіду та якостей особистості учня у підготовцідо професійного самовизначення та майбутньоїпродуктивної праці; організація поглибленогопрофільного навчання [3].Аналіз програмного забезпечення трудового

навчання до 2001 р. свідчить про відсутністьстабільних програм з предмету для учнів 8 – 9






29 Молодь і ринок №1 (48), 2009

класів, що негативно вплинуло на викладання йогоу 10 – 11 класах при впровадженні профільногоабо професійного навчання.Ось чому переосмислення ситуації в

освітньому просторі поставило вимогу змінитипідходи як до змісту, так і до форм та методівтрудового навчання в умовах сучасногоінформаційного суспільства, сучасної школи. Якрезультат, було створено відповідну Концепцію дляшколи з 12-річним терміном навчання (В. Дідут,В. Сидоренко, Б. Терещук, Д. Тхоржевський,Г. Шевченко) [8]. Сучасний зміст трудовогонавчання у старших класах повинен відповідатисистемі наукових вимог, основними ознаками якої є:

1. Гуманістична спрямованість, що означаєвідповідність сучасним потребам та можливостямособи; пріоритет загальнолюдських цінностей,здоров’я людини, її вільний розвиток.

2. Науковість змісту передбачає включення дозмісту освіти лише тих фактів і теоретичнихположень, які є обґрунтованими в науці; матеріалу,що відповідає сучасному стану науки, її новітнімдосягненням.

3. Полікультурність полягає у поєднаннігуманітарної, природничо-математичної освіти ітрудового навчання, класичної спадщини тасучасних досягнень наукової думки, забезпеченніорганічного зв’язку з національною історією,культурою, традиціями.

4. Світський характер передбачає можливістьрозкрити перед учнем реальності об’єктивного світу,його суперечності, пізнавальну цінність. Досягнувшиповноліття і ставши дорослим, вихованець можезробити власний світоглядний вибір.

5. Інтегративність, що означає орієнтацію наінтегральні курси, пошук нових підходів доструктурування знань як засобу цілісногорозуміння та пізнання світу.

6. Єдність змістової і процесуальної сторіннавчання при формуванні та структуруванні змістунавчального матеріалу, що передбачає наявністьпізнавальної і практичної перетворювальноїдіяльності. Навчання у цьому зв’язку є не тількиспособом одержання знань і формування уміньта навичок, а й засобом озброєння учнівметодами здобуття нових знань самостійногонабуття умінь та навичок.

7. Відповідність основних компонентів трудовоїпідготовки структури базової культури особистості.Ці компоненти представлені, як уже зазначалося,у вигляді досвіду пізнавальної, практичної, творчоїдіяльності та досвіду становлення особистості.

8. Послідовність полягає у плануванні змісту,який розвивається по висхідній лінії, де кожне новезнання спирається на попереднє і випливає з нього.

9. Відповідність віковим можливостям і рівнюпідготовки учнів, яким та чи інша система знань,умінь пропонується для засвоєння.

10. Доступність визначається структуроюнавчальних планів і програм, способом викладунаукових знань у навчальних книгах, а такожпорядком уведення й оптимальною кількістюнаукових понять і термінів, які необхідно засвоїти[4].Основна ідея нової системи трудового і

економічного виховання учнівської молоді –поєднання навчання з індивідуальною таколективною суспільно корисною продуктивноюпрацею чи громадською діяльністю . Томусутність трудового і економічного вихованняучнівської молоді полягає у формуванні в неїготовності до самостійного життя та праці длязабезпечення власного добробуту і високихтемпів соціального і науково-технічного прогресу.Тільки завдяки взаємозумовленості змісту

трудової підготовки та економічного вихованняшколярів кожний випускник навчального закладузможе з’ясувати для себе, що для підвищенняжиттєвого рівня треба краще працювати.Одержання економічних знань прискорюєформування у молоді соціальної зрілості,становлення активн о ї жи т т є в о ї п оз и ц і ї ,підприємливості. Пріоритетними напрямками трудового

виховання [2] є: створення життєздатної системибезперервного навчання і виховання длядосягнення належних освітніх рівнів; особистіснаорієнтація трудового навчання і виховання;формування національної свідомості та вихованняпатріотизму, допомога учню в інтелектуальному,духовному, емоційно-вольовому розвитку;посилення уваги до викладання дисциплін, щовизначають стратегічні напрями трудовоїпідготовки та виховання учнів; інтеграція сімейно-шкільного, родинного, трудового виховання;вироблення психологічної готовності доінтелектуальної та фізичної праці; запровадженняінноваційних технологій навчання і виховання;створення і постійне збагачення матеріально-технічної бази.

Аграрний ліцей забезпечує: вихованняконкурентоспроможного господаря своєї землі,здатного творчо мислити, усвідомлювати власнупричетність до сучасної цивілізації, чіткоорієнтуватися в реаліях і перспективах життя,глибоко розуміти традиції та соціокультурніцінності українського народу, бути спадкоємцем іпродовжувачем національних трудових традицій;формування характеру, звичок, умінь, навичок,необхідних для продуктивної діяльності в житті;






вироблення свідомого ставлення до будь-якоїпраці, виховання відповідальності, працелюбства,прагнення до досягнення високих результатів своєїдіяльності, сумлінності, чесності, порядності,ініціативності, творчого мислення; гармонійнепоєднання навчання, виховання, продуктивної праціі дослідництва, організації та стимулюваннятрудової діяльності; формування соціалізованоїтрудової активності учнів; реальне знанняпотенційних можливостей учнів, прогнозуванняпотреб і розвитку особистості; комп’ютеризаціюта проектування навчального змісту, методичнезабезпечення відповідно до вікових, психолого-педагогічних та індивідуально-типологічнихособливостей сучасного учня; удосконаленнясистеми трудового виховання у процесі вивченняоснов наук, позакласної і позашкільної роботи, вродині; запровадження поліваріативностінавчальних програм з трудового навчання,поглиблення їх практичної спрямованості, широкевикористання новітніх педагогічних інформаційнихтехнологій та впровадження модульної побудовинавчального матеріалу; підготовку до трудовоїдіяльності в нових умовах господарювання,виховання бережливого ставлення до природи, їїбагатств, їх економного використання; розвитокпідприємництва, участь у відновленні народнихремесел і промислів; ознайомлення учнів іззагальними уявленнями про світ професій,психофізіологічні вимоги до представників різнихтипів професій, з науковими основами техніки,технології, організації та економіки виробництва;розвиток технічної творчості і сільськогосподарськогодослідництва; формування розуміння ролі праці вжитті людини і суспільства, загальних основсучасного виробництва; формування активноїжиттєвої позиції; виховання цивілізованогогосподаря; розвиток потреби у творчій праці,діловитості, підприємництві; допомога в оволодіннізагальною трудовою культурою; формуваннятехніко-технологічних та фінансово-економічнихзнань, практичних умінь і навичок, необхідних длязалучення учнів до продуктивної праці таоволодіння певною професією, та інші.Випускник сучасної школи, який буде жити,

працювати в інформаційному суспільстві, повиненмати відповідний комплекс умінь та певні якостіособистості, зокрема:

- гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій,що постійно змінюються, самостійно набуватинеобхідні знання, вміло використовувати їх напрактиці для розв’язання різноманітних проблем,щоб протягом усього життя мати можливістьзнайти в ньому своє місце;

- самостійно, критично мислити, вміти бачити

труднощі, які виникають у реальному світі ташукати шляхи раціонального їх подолання;

- використовувати сучасні технології, чіткоусвідомлювати, де і яким чином придбані нимизнання можуть бути використані в навколишнійдійсності; бути здатними генерувати нові ідеї,творчо мислити;

- грамотно працювати з інформацією (вмітизбирати необхідні для дослідження певногозавдання факти, аналізувати їх, висувати гіпотезирозв’язання проблем, робити необхідніузагальнення, зіставлення з аналогічними абоальтернативними варіантами розгляду проблеми,встановлювати статистичні закономірності,формувати аргументовані висновки і на їх основівиявляти та розв’язувати нові проблеми);

- бути комунікабельними, контактними зрізними соціальними групами, вміти працюватиразом у різних галузях, запобігати конфліктнимситуаціям або виходити з них;

- самостійно працювати над розвиткоммислення, інтелекту, власної моралі, особистогокультурного рівня [5].Орієнтовну модель особистості випускника

загальноосвітньої школи, можна уявити, взявшиза основу визначені Комісією з питань культурногоспівробітництва при Раді Європи (1991) основнісфери компетентності старшокласника, тобтопевні знання і досвід . Тут компетентністьрозглядається як загальна здатність особистості,що базується на знаннях, досвіді, цінностях,здібностях, набутих завдяки навчанню. Доосновних груп компетентностей , якимиповинен володіти учень після закінчення школи,належать: 1) соціальна – здатність адаптуватисядо умов суспільного життя, готовність зайнятиактивну життєву позицію, приймати рішення танести за них відповідальність; 2) полікультурна– готовність розуміти людей, їхню несхожість,поважати думки інших, їхню мову, релігію,культуру тощо; 3) комунікативна – опануванняважливості в суспільному житті усного йписемного спілкування, оволодіння кількомамовами; 4) інформаційна – оволодінняінформаційними технологіями, вміннямиздобувати, осмислювати і використовуватирізноманітну інформацію; 5) діяльнісно-творча– володіння різними способами діяльності,розв’язання життєвих проблем, прагнення іздатність до раціональної, продуктивної, творчоїдіяльності; 6) саморозвитку і самоосвіти –розуміння себе, самовизначення, розвитокемоційно-вольових якостей, володіння методамирефлексивного мислення, потреба і готовністьнавчатися упродовж життя. Кожна з вищеназваних





31 Молодь і ринок №1 (48), 2009

компетентностей розкриває ту чи іншу сферудіяльності.Особа повинна вміти ставити мету та

планувати процес її досягнення, прогнозуватикінцевий результат, ставити і розв’язуватипроблеми та досліджувати їх, умітиаргументувати свої думки. Зокрема, у загальномувигляді розвиток особистості визначається якпроцес та результат входження її у соціокультурнеоточення і включає освоєння чинних цінностей,норм поведінки, орієнтацію на максимальнуперсоналізацію, сформованість творчихможливостей, тому формування в учнів умінь єоднією з актуальних проблем сучасної педагогікиі психології.Слід відзначити, що модель економіко-трудової

компетентної особистості вже формується унашому суспільстві і забезпечує розвиток такихособистих якостей, як творчість, лідерство,відповідальність, саморегуляція, самодостатність,мотивація досягнень та особистісниххарактеристик , спрямованих на здобуттяекономічної освіти, доброчинність, підприємливість,господарність.У державних вимогах до рівня економіко-

трудової підготовки учнів у старшій школіпосилено увагу на: формування в учнів культурипраці, відповідальності, готовності до безперервноїосвіти, реалізація особистісно орієнтованогопідходу до організації навчання; освоєнняграфічних і проективних умінь; розвиток здатностіреально оцінювати свої можливості для виборупосильних творчих завдань; уміння планувати,оцінювати результати своєї діяльності; умінняправильно вибирати програмний зміст якінструмент пізнавальної діяльності [1].Завдання, що постали на сучасному етапі

соціально-економічного розвитку України передпедагогічною наукою з питань трудовоговиховання учнівської молоді, передбачаютьсуттєві зміни змісту трудового навчання ,виховання і профорієнтації учнів.У даний час ці зміни різко зростають, бо в

загальноосвітніх школах вводиться профільненавчання, яке перед органами освіти, кожнимнавчально-виховним закладом ставить новісерйозні завдання, оскільки це екзамен напедагогічну і управлінську зрілість.Розвиток світового і зокрема європейського

освітнього простору об’єктивно вимагає відукраїнської школи адекватної реакції на процесиреформування загальної середньої школи, щовідбуваються у провідних країнах світу.Загальною тенденцією розвитку старшоїпрофільної школи є її орієнтація на широку

диференціацію, варіативність, багатопрофільність,інтеграцію загальної і допрофесійної освіти(концепція профільного навчання в старшій школі).Усе це вимагає перегляду підходів до

визначення мети і завдань шкільної освіти,формування її змісту, організації навчально-виховного процесу. Зосередженість на потребахосвіти і розвитку учнів передбачає прямузалежність проектування навчального змісту іметодичного забезпечення від вікових таіндивідуальних особливостей школярів. Основоювсіх перетворень має стати реальне знанняпотенційних можливостей дітей, прогнозуванняпотреб і моделей розвитку особистості; саме нацьому ґрунтується перехід на профільну школу,що створює значно кращі умови длядиференційованого навчання через широкевикористання курсів за вибором, факультативів.На наше глибоке переконання , саме

організаційна і дидактична основа профілізаціїстаршої школи дає оптимістичні підставистверджувати, що саме через цей напрямосвітньої діяльності навчального закладустворюються найоптимальніші для поєднання ідидактичного забезпечення реалізацій взаємодіїтрудового і економічного виховання. Проблема цяактуальна, про неї йтиметься у наступних нашихпублікаціях.Висновок . Діалектичний взаємозв’язок

процесів трудового навчання та суспільно корисноїпродуктивної праці особливо сприяє економічномувихованню учнів. Тому вчителі, вихователі повиннічітко уявляти собі взаємозв’язок економічного татрудового виховання майбутніх трудівників.Відповідним чином організована трудовапідготовка сприяє формуванню економічноусвідомленого ставлення до праці як до першоїжиттєвої необхідності, допомагає практичнозакріпити економічні знання, вміння, навички,звички, отримані учнями при вивченні основ наук,а також для набуття нових знань . Трудовенавчання і суспільно корисна праця орієнтуютьучнів на економічні потреби та інтереси трудовихколективів і всього суспільства, формуючиекономічно усвідомлене ставлення доматеріальних цінностей.Ось тому суттєвим показником ефективності

трудової підготовки виступає трудова вихованістьшколяра, показниками якої є рівень сформованостіпевних (для кожної вікової групи) особистіснихякостей і соціально цінного ставлення до праці,засобів і результатів праці, людей праці, до себеяк суб’єкта праці. Тому посилення уваги домотиваційно-потребової сфери особистості,формування системи її відносин набуває





32

особливого значення, тим більше (як показуютьрезультати досліджень та аналізу масовоїпрактики), саме дані характеристикиособистості занепадають . Більше ніж у 2/3учнів низький рівень мотивації і продуктивностіпраці. Більшість (68,8 відсотка) ставляться донавчання як до нудного обов’язку, ніяк непов’язуючи знання, вміння, досвід, набуті вшколі, зі своєю майбутньою трудовоюдіяльністю.Виховна, розвивальна функції трудової

підготовки полягають у формуванні морально-вольових якостей школяра, які в умовах новихекономічних відносин стають пріоритетними:самостійність, творча активність, діловитість тазаповзятливість у поєднаній з соціальноювідповідальністю і суспільною спрямованістюособистості.

1. Давыдов В.В. Виды обобщения вобучении. – М.: Педагогика, 1972.

2. Т. Дем’янюк. Директор школи. – 2004. –№ 18.

3. Концепція трудової підготовки учнів

національної школи (проект) // Освіта. – 1992.– №12. – С. 3 – 4.

4. Мойсеюк Н.С. Педагогіка. Навчальнийпосібник. – Третє видання, доповнене. – К.,2001.

5. Новые педагогические и информационныетехнологии в системе образования.: Изд.центр “Академия”, 2003. – С. 8.

6. Сидоренко В.К. Проектно-технологічнийпідхід як основа оновлення змісту трудовогонавчання школярів // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2004. – №1. – С. 2 – 4.

7. Сидоренко В.К. Проектно-технологічнийпідхід як основа оновлення змісту трудовогонавчання школярів // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2004. – №1. – С. 3 – 4.

8. Тхоржевський Д.О. Концепція “Трудовогонавчання” у 12-річній загальноосвітній школі(проект) // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2001. – №2. – С. 3 – 5.

9. Юрженко В.В. Трудове навчання якоснова формування системного уявлення протехногенне середовище // Трудова підготовкав закладах освіти. – 2004. – №1. – С. 5.







“... Основною метою роботи навчально-виховного комплексу було виховання здорової, гармонійно й всебічно розвиненої людини. Новизною відзначалась конкретизація мети – формування відповідальної, соціально активної, творчо мислячої й працюючої особистості через створення оригінальної системи неперервної освіти від народження дитини до входження її у самостійне життя”.

Василь Мадзігон перший віце-президент АПН України Академія педагогічних наук України

“Людина споконвіку прагне до однієї мети – до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками...”.

Іван Франко видатного українського письменника,

громадського і політичного діяча




33 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Актуальність теми . Висвітлюючидану проблему зазначимо, що Законом“Про освіту” визначено основну мету

освіти: всебічний розвиток людини як особистостіта найвищої цінності суспільства [1], [2], [3].З початком ринкових реформ в Україні докорінно

трансформується вся система соціально-економічних відносин. Перетворення торкнулисьне лише матеріально-технічних основ виробництва,організаційних форм господарювання, але йосвітньої системи, що нерозривно пов’язана зекономічною дійсністю і є базою для зміцненнянаукового та виробничого потенціалу країни, тапідготовки майбутніх маркетологів довідповідного рівня професійних компетенцій, якпоказано в [6].Аналіз останніх публікацій. Сьогодні в

Україні видано значну кількість навчальнихпідручників і посібників, які мають відношення доосвіти та циклічних коливань в економіці на ринку,автори: Л.В. Балабанова [4], Є.М. Воробйов [5],О.І. Вишневський [10], М.М. Єрмошенко [11],В. Ковальчук [13], В.М. Мадзігон [14], М.І. Маниліч,І.В. Губатюк [15], А.Ф. Павленко [16], щовідповідають розробленими навчальнимипрограмами Міністерства освіти і науки України.Мета статті. Дослідити проблему підготовки

майбутніх маркетологів з основ економіки із темициклічні коливання в економіці з метоюформування професійних компетенцій в майбутнійпрофесійній діяльності на ринку праці.Виклад основного матеріалу. Циклічні

коливання в економіці були відомі давно, але допочатку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезоннийхарактер, що було зумовлено переважанням

сільського господарства і особливостямисільськогосподарського виробництва, відсутністюсформованого суспільного характеру виробництвау кожній окремій навіть розвинутій країні та іншимифакторами. Починаючи з 1825 р ., циклічніколивання в економіці стали відбуватися постійно,через певний інтервал. Лише в ХХ ст. в розвинутихкраїнах заходу мали місце 12 циклічних криз.З часу першої такої кризи в економічній теорії

виникло близько 200 концепцій причин її появи тасуті. Але ця проблема залишаєтьсянерозв’язаною і сьогодні, але стає все більшактуальною, оскільки економічна криза впершеза декілька останніх десятиріч вразила і народнегосподарство України. Відсіля виникає основнамета теми – розкрити причини і типи циклічнихколивань в економіці, суть і структуру самогоциклу, а також з’ясувати основні фактори, щовизначають темпи економічного зростання [14].Механізм циклічних коливань. З 1825 р.

ринкова система господарства з певноюперіодичністю переживає кризи, якіспостерігаються у надвиробництві благ інеможливості їх реалізації, що веде до спадувиробництва, звуження торгівлі та погіршеннястановища багатьох верств населення. У рядірізновидів економічних криз – торговельних,грошових, галузевих, структурних, регіональних– циклічні спади посідають особливе місце нелише через їхню регулярність, а й тому, що в ниху концентрованому вигляді відбувається всясукупність протиріч економічної системи,проходить перевірку відповідність розвиткувиробничих відносин і господарських зв’язківрівню і характеру продуктивних сил [5].

ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор кафедри менеджменту та підприємництва


ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВНА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ

У статті висвітлено аспекти вивчення однієї з тем основ економіки про циклічніколивання в економіці та характеристика стадій економічного циклу, що спричинюютькризовий стан. Види циклів та циклічні коливання в ринковій економіці та їх сутність вивчаютьв загальноосвітніх школах та студентами ВНЗ економічних факультетів. Знання про циклічніколивання як механізм виникнення причин економічних криз є необхідними для формуваннявідповідних професійних компетенцій у майбутніх маркетологів.

Ключові слова: циклічні коливання, механізм циклічних коливань, економічні цикли,зовнішні та внутрішні чинники.

© М. Вачевський, 2009

УДК 330.33.012





Зазначимо, що ринкова економіка розвиваєтьсяциклічно. Економічне зростання змінюєтьсяспадом виробництва, розквіт – кризою і депресією.Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, якправило, у чітко визначених часових межах. Це даєпідстави розглядати циклічність як загальнузакономірність економічного розвитку.

Циклічність – це специфічна формаринкової економіки. У зв’язку з цим економічнакриза несе в собі як руйнівну, так іконструктивну функцію.Криза є необхідним чинником економічного

оновлення, інструментом формування нової вищої(порівняно з попереднім розвитком) системиструктурних зв’язків, однією з найважливішихумов самовдосконалення господарськогомеханізму.

Економічними циклами називаютьсяперіодичні коливання зростання виробництва.Їх ще називають циклами ділової активності,або кон’юнктурними циклами.Викласти всі концепції, за допомогою яких

описуються кризи та їх циклічність, неможливо умежах стислої статі, оскільки таких концепційналічується понад 200. У другій половині ХІХ ст.англієць У. Джевонс пояснював циклічністьпоявою плям на сонці, а американець Г. Мурнадавав перевагу ритмові руху Венери(“Економічні цикли, закони і причини їхвиникнення”, 1914 р.). Французький економістА. Афталіон причиною криз вважав нерівномірністьмеханічного прогресу, його співвітчизник С. деСісмонді – недостатнє споживання населення, аМ.І. Туган-Барановський – диспропорційність міжгалузями.Сучасний підхід до вивчення циклічності і

спадів характеризується насампередпрагматизмом. Вивчення циклу здійснюється повсіх параметрах господарського механізму, йдепошук можливості пом’якшення циклічнихколивань і наслідків кризи. У перше в економічнійлітературі робляться спроби з’ясувати причиниглибокої кризи в Україні, її спільні і відмінні рисиз кризами розвинутих країн Заходу.

Такий аналіз дав змогу обґрунтувати шляхивиходу з кризи. Рух виробництва від початкупопереднього до початку чергового кризовогоспаду утворює цикл. За період з 1825 р. допочатку 90-х років відбулося 22 цикли, кожен зяких є унікальним. Але водночас всім циклампритаманні певні загальні риси, передусім,однакова послідовність у зміні фаз циклу. На різнихетапах економічного розвитку суспільства і зарізних конкретних умов відтворення циклу і йогофази проявляються по-різному.Характеристика стадій (фаз) економічного

циклу є таким чином.Спад: Скорочення обсягів виробництва.

Збільшення безробіття. Зменшеннязавантаженості виробничих потужностей.Падіння цін. Зниження сумарних доходівсуспільства . Падіння попиту. Зниженняреальної заробітної плати. Зниженняприбутків , збільшення банкрутств .Підвищення ставки позичкового проценту.Депресія: Застій в економіці. Обсяги

виробництва досягають найменшого рівня.Припинення подальшого спаду виробництва.Низька заробітна плата, високий рівеньбезробіття. Припинення падіння цін.Пожвавлення: Початок оздоровлення

економіки. Зростання попиту на основнийкапітал. Зростання обсягів виробництва.Збільшення прибутків та заробітної плати.Створення нових робочих місць та скороченнябезробіття. Розширення кредиту. Відновленнядо кризового рівня економічного розвитку.Піднесення: Вихід економіки на рівень, який

перевищує попередні рівні. Розширеннявиробництва , скорочення безробіття,збільшення завантаженості виробничихпотужностей , збільшення доходів .Розширення інвестицій та споживчихвитрат . Зростання сукупного попиту.Зростання цін. Розширення кредиту.Криза передусім охоплює найбільш чутливі

сфери грошово-кредитних зв’язків, гуртової, апотім і роздрібної торгівлі. Біржова паніка та


Криза

Рис 1. Рух промислового виробництва

Піднесення Криза Депресія Пожвавлення Піднесення Криза




35 Молодь і ринок №1 (48), 2009

масове знецінення капіталу у вкладах та падіннякурсів акцій нерідко буває симптомом наближеннячергового спаду. Розвиток кризи проявляється унагромадженні товарних мас у гуртовій торгівлі,сповільненні їх просування до споживача, щопризводить до зниження загальних показниківдинаміки промислового виробництва руйнуваннякапіталу.Найпростішою формою , яка містить

можливість кризи, виступає товарний метаморфозТ – Г – Т, в якому акти продажу Т – Г і купівліГ – Т відмежовані один від одного. Відсутністьможливості реалізувати товар приводить довідриву купівлі від продажу. Першими цепочинають відчувати продавці. Лише здається,що придбані ними у промисловців партії товарівперейшли до сфери споживання, насправді вони щене досягли кінцевого пункту свого руху іпродовжують залишатись у сфері обігу. Алепромисловець вважає свої ринкові проблемирозв’язаними і продовжує виробляти у попередньомурежимі. Один потік товарів наздоганяє інший доти,поки не з’ясується що попередній потік ще зовсім непоглинутий сферою споживання. Масштабитоварообміну різко скорочуються, що призводить допадіння виробництва.Кризове падіння лихоманить суспільство, всі

економічні показники змінюються дуже швидко.Скорочення виробництва зменшує сукупний попит,у тому числі на робочу силу. Безробіття зростає, ареальна заробітна плата знижується. Знижуютьсяприбутки, і підприємницьку систему охоплює масовахвиля банкрутства. Зростає потреба у платіжнихзасобах, збільшується попит на гроші. Томупідвищуються ставки позичкового процента.Скорочення виробництва у період кризи триває

доти, поки не буде встановлена ринкова рівновага,тобто відповідність попиту та пропозиції. Післяцього кризове падіння припиняється, й економічнасистема переходить у фазу депресії.Депресію, застій справедливо порівнюють з

після шоковою ситуацією. Рух капіталу в’ялий інечіткий, він ніби набирається сил перед новимштурмом. Цьому сприяють поступовевідновлення перерваних кризою зв’язків,переливання капіталу у більш перспективні сферизастосування, а головне – масове оновленняосновного капіталу.Пожвавлення – наступна фаза циклу

відрізняється тим, що тут уперше після початкукризового падіння відбувається розширенняпопиту на засоби виробництва та робочу силу,відновлюється економічне зростання, зростаютьприбуток і заробітна плата. У суспільнійсвідомості посилюються позитивні сподівання. У

процесі пожвавлення відновлюється докризовийрівень економічного розвитку і готується майбутнєпіднесення.Піднесення – характеризується тим, що

економіка виходить на рівень, який перевершуєвсі попередні рубежі. Економічне зростанняприскорюється, поліпшуються всі показникиринкової конюнктури, передусім збільшуєтьсяплатоспроможний попит. Це сприяє зростаннютоварних пропозицій, збільшує прибутки істимулює пропозицію. Особливо великих розмірівдосягають кредитно-фінансові операції, а такожспекулятивні операції на біржах.Ринкова рівновага, якщо розуміти її як збіг

сукупного попиту та сукупної пропозиції, єкороткочасним, випадковим станом економічноїсистеми. Водночас є істотна різниця міжнезначними коливаннями попиту та пропозиціїпоблизу точки ринкової рівноваги та ситуацією,коли відбувається розрив між попитом іпропозицією, що призводить до економічногоколивання, або виникнення акселерації табл.1.Принцип акселерації. Між коливаннями попиту

та зміни обсягу інвестицій існує безпосереднійвзаємозв’язок. Зростання попиту – як на споживчітовари, так і на засоби виробництва – викликаєзбільшення інвестицій у потужності, за допомогоюяких ці товари створюються. Відповідно зниженняпопиту приводить до вкорочення інвестицій.Принцип акселерації відбиває той факт, що

певна зміна попиту у будь-який бік спричинюєзначно більшу зміну в обсязі капіталовкладень.Інакше кажучи, інвестиції реагують на зміну попитуприскореною зміною (лат. ассеlего – “прискорюю”).Для задоволення попиту, який зріс, основний

капітал збільшується з 200 до 220 за допомогоючистих інвестицій (20); крім того, збільшуютьсяінвестиції на відшкодування основного капіталудо 22, так що валові інвестиції досягають 42.Наявний ефект акселерації, зростання попиту на10 вимагало капіталовкладень (42), які значноперебільшували масштаб зміни попиту. Наступнезростання попиту на ту ж саму величину вимагаєще більшого приросту валових інвестицій. ФазаІІІ відбиває акселерацію оберненого напряму заумов попиту, який скорочується.Зауважимо, що у теорії економічного циклу важливе

місце займає проблема економічної рівноваги.Рівновага і економічна криза – діалектично

взаємопов’язані протилежності, які неіснують відокремлено одна від одної.Механізм само налагодження економічних

зв’язків є механізмом досконалої конкуренції. Вцьому розумінні економічна рівновага. Умовамиїї формування є такі:





36

- функціонування на ринку економічносамостійних суб’єктів;

- можливість еластичного використаннячинників виробництва і вільне ціноутворення;

- відсутність монополії та адміністративноговтручання держави в систему підприємницькоїдіяльності;

- наявність розвиненої ринкової інфраструктури.Адміністративне регулювання застосовується

у вигляді державних, урядових і законодавчихобмежень або заборон, а також розпоряджень.Воно покликане доповнювати, а при необхідності ізамінювати економічні заходи антициклічногохарактеру. Коли, наприклад, виникає необхідністьу стимулюванні процесу нагромадження, державазбільшує на ці цілі обсяг бюджетних асигнувань,а водночас державний банк знижує нормупроцента. До цих заходів держава видає ще йзаконодавчий акт, відповідно до якого

скорочується термін амортизації певних видівмашин і обладнання. В останньому випадкуприбуток підприємців автоматично зростає, щорозширює інвестиційні можливості і можепродовжити фазу піднесення і пом’якшити кризу.Держава може використати й інший шлях: видатиуказ про реприватизацію, реекспорт частиниприбутку національних компаній, що була одержананими у ході зовнішньо-економічної діяльності [8].Зазначимо, що в економічній науці

розглядається багато думок і припущень щодопричин циколічних коливань економічноїкон’юнктури. Одні бачать їх у низькій купівельнійспроможності населення, інші – в порушеннірівноваги між інвестиціями і заощадженнями, треті– у розладі грошово-кредитної системи. Але всісходяться на тому, що необхідно враховуватисукупність усіх чинників – зовнішніх та внутрішніхтабл.2.



Таблиця 1

Числова модель акселерації

Фаза Роки Попит

Основний капітал

Інвестиції

на відшкодування основного капіталу

чисті на розширення виробництва

валові

І 1 100 200 20 – 20

2 100 200 20 – 20

ІІ 3 110 220 22 20 42

4 120 240 24 20 44

5 130 260 26 20 46

ІІІ 6 130 260 26 – 26

7 120 240 24 20 4

8 110 220 22 20 2

9 110 200 20 20 0

Таблиця 2 ПРИЧИНИ ЦИКЛІЧНОСТІ

Екстерналії Інтерналії Війни, революції, інші політичні потрясіння Фізичний термін служби капіталу Відкриття великих родовищ корисних копалин Динаміка власного споживання, що спричинює

зміну обсягів виробництва і зайнятості Оновлення нових теритотрій, міграція населення Динаміка інвестицій

Природні катаклізми Економічна політика держави Значні прориви в технології, винаходи, промислові зразкии, інновації, ноу-хау




37 Молодь і ринок №1 (48), 2009


Зовнішіні чинники – поза економічноюсистемою і мають назву ЕКСТЕРНАЛІЇ.Внутрішні чинники – характерні для власне

економічної системи і мають назвуІНТЕРНАЛІЇ.Досвід антициклічного регулювання країн з

розвинутою соціально орієнтованою ринковоюекономікою необхідно враховувати під часпроведення радикальних економічних реформ українах, що відмовляються від надмірноцентралізованого управління економікою, де діютьринкові механізми господарювання, різні формивласності [9].Висновки. Отже, циклічні економічні

коливання прийнято називати періодичніколивання зростання виробництва, але до початкуХІХ століття вони мали у більшості сезоннийхарактер, що було зумовлено переважаннямсільського господарства і особливостямисільськогосподарського виробництва, відсутністюсформованого суспільного характерувиробництва у кожній окремій навіть розвинутійкраїні ті іншими чинниками.Циклічність в економіці – це специфічна форма

ринкової економіки, яка несе в собі як руйнівну,так і конструктивну розвиваючу функцію.Економічний розвиток може відбуватися як

циклічні зміни рівноваги, які склалися на данийперіод часу, до їх порушення із наступнимформуванням нової більш високої рівноваги нависокому рівні розвитку виробництва.Циклічні коливання породжують періоди

“великих піднесень”, пов’язаних з масовимпоширенням нових технологій, використаннямінтелектуальної власності: винаходів, промисловихзразків, ноу-хау, що сприяють розвитку новоговиробництва, виникненням нових галузей людськоїдіяльності.

1. Закон України “Про освіту” (*23 травня 1991р. №1060 – ХІІ).

2. Закон України “Про освіту” Голос України. –1996. –25 квітня.

3. Закон України “ Про вищу освіту” (17 січня 2002р. №2984 – ІІ).

4. Балабанова Л.В. Маркетинг. Підручник. – К.:Знання – Прес, – 2004. – 645 с.

5 . Воробйов Є .М . Економіка . Дов і дникстаршокласника та абітурієнта. – Х. ТОРСІНГПЛЮС. – 2007. – 4000 с.

6. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції . Підручник . – К: ВД“Професіонал”, – 2005. – 512 с.

7. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засадиформування у майбутніх маркетологів професійноїкомпетенції. – К.: Вид. “Професіонал”. – 2005. – 364 с.

8. Вачевський М.В. Обґрунтування економічної освітиу загальноосвітніх навчальних закладах нас сучасномуетапі // Молодь і ринок. – 2006. – №8 (23). – С. 23 – 31.

9. Вачевський М.В. Теоретичний зміст економічноїосвіти у навчальних закладах для формуванняпрофесійних компетенцій // Молодь і ринок. – 2005.– №4 (14). – С. 15 – 25.

10. Вавтаманюк З .Г., Буняк В. Б., Грабинський І.М.та ін. Економіка. Навч. посібник для 10 – 11 класів. –К.: Либідь. – 1999. – 384 с.

11. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Дрогобич “Коло”. – 2003. – 528 с.

12. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.Посібник. – К.: – 2001. – 204 с.

13. Ковальчук В. Основи економічної теорії.Короткий курс. Тернопіль “Астон”. – 1999. – 203 с.

14. Мадзігон В.М., Вачевський М.В., Левченко Г.Є.Основи економіки. Навчальний посібник. – К :Педагогічна думка. – 2007. – 536 с.

15. Маниліч М.І., Губатюк І.В. Основи ринковогомеханізму господарювання. Навчальний посібник. – К.– 1992. – 174 с.

16. Павленко А.Ф. Економічна освіта – важливаскладова формування сучасного спеціаліста.Освіта України. – 1997. – 17 жовтня.




“... те, що в нас величається назвою інтелігенції, так довго буде плівкою, а не цвітом народу, доки не пізнає й усією своєю істотою не почує, що цвіт повинен перемінюватись і плід, що кому більше дано, від того більше жадають, а хто коштом суспільності, коштом робочого люду одержав більшу освіту, повинен також більше працювати на користь суспільності, щоб з лихвою вернути народові те, що народ витратив на його освіту”.

Іван Франко видатний український письменник,

громадський і політичний діяч




38

По с т а н о в к а п р о б л е м и .Стоматологічна освіта як вищамедична освіта у Львові, а далі як

Львівська школа стоматології, розвивалася нафундаменті, створеному її попередниками,людьми різних національностей, різних релігій,різних соціальних прошарків суспільства – це буликнязі, королі, державні мужі, монахи, цирульники,лікарі-практики, викладачі, дипломовані науковцієвропейських університетів [11].Викладення основного матеріалу. Одним

з перших відомих викладачів та науковців, якийдоклав зусиль до створення львівськоїстоматологічної школи, є професор, доктормедицини, випускник Віденського університету,протомедик Галичини Андрій Крупинський(Krupinski Andreas) (1744 – 1783), який у виданомуу Львові в 1774 – 1775 рр . п’ятитомномупідручнику, у томі “Остеологія”, описуєзубощелеповий апарат з поясненнями його будовита хвороб [10].Перша згадка про інститут стоматології при

Львівському університеті (при студіях медичних)

РОЗВИТОК СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ЛЬВОВІ(до 50-річчя утворення стоматологічного факультету у Львові)

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

© В. Гриновець, А. Магльований,В. Хомишин, П. Іващенко, 2009

Володимир Гриновець, кандидат медичних наук, доценткафедри терапевтичної стоматології

Анатолій Магльований, доктор біологічних наук, професор, академік,проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри фізичної реабілітації,

спортивної медицини, фізичного виховання і валеології,заслужений працівник фізичної культури і спорту України

Володимир Хомишин, кандидат біологічних наук, доценткафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізвиховання і валеології

Львівського національного медичного університетуімені Данила Галицького

Петро Іващенко, старший викладач кафедри фізичного вихованняДрогобицького державного педагогічного університету


РОЗВИТОК СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ЛЬВОВІ(до 50-річчя утворення стоматологічного

факультету у Львові)Львівський національний медичний університет

імені Данила ГалицькогоУ статті досліджується розвиток стоматологічної освіти у Львові, про те, що у

ХХ ст. Львівська школа стоматології зазнала бурхливого розвитку і досягла високогоєвропейського рівня та визнання.

Ключові слова: стоматологічна школа, стоматологічна клініка, правило ізометрії врентгенології.

УДК 378.4:616.314 (477.83)

датується 1828 роком. Очолив інститут стоматологіїпрофесор зуболікування Кароль Прокоп Каліга(Calliga) (1785 – 1845), який до 1842 р. проводивзаняття зуболікування та дентистики [7].У 1828 – 1888

рр. на медичнихк у р с а хЛ ь в і в с ь к о г оуніверситету, взалежності відн а я в н о с т іп р о ф е с о р а ,існувала кафедра,за тодішньоюназвою інститутз уб ол ік уванн я( д е н т и с т и к и ,стоматології), де іп р о в о д и л о с янавчання, веласяпрактична танаукова робота.В а ж л и в о ю

Протомедик ГаличиниАндрій Крупинський(Krupinski Andreas)




39 Молодь і ринок №1 (48), 2009

датою є 1838 р., коли у Відні Кароль ПрокопКаліга, б уд у ч и в ж е професоромзуболікування у Львові , видає друком книгу“Про хвороби зубів та засоби їх лікування” (Überdie Krankheiten der Zähne und die Mittel sie zu heilen).Наступником професора Каліги був Вінсенц

Штраскі (Вінцентій Страскі) (Strasky) – хірург,акушер, з 1843 р. – магістр зуболікування, а з 1857 р.– надзвичайний публічний професор зуболікування.В. Штраскі також був членом ЦентральногоСоюзу німецьких дантистів, Австрійського союзудантистів, почесним членом КоролівськогоСілезького Союзу дантистів, членом Союзу лікарівЛьвова, членом товариства зоологів-ботаніків тасільськогосподарського товариства Відня.Професор Штраскі продовжує наукові дослідженняі викладання зуболікування у Львові у 1843 –1858 рр., у 1840 році у Львові перевидає книгупрофесора Каліги польською мовою [2].

До 1888 року викладання зуболікуванняпроводив також Юзеф Мерунович (Merunowicz)– доктор медицини, професор гігієни істоматології, повітовий лікар, що був одночасночленом санітарного бюро цісарсько-королівськогонамісництва [5].У 1894 р. при кафедрі шпитальної хірургії,

якою тоді керував професор Людвіг АнтонРидигєр, відновлено курс стоматології, де задержавний кошт формувалася клінічнаамбулаторна база для стоматологів, на якомуз 1902 р. розпочинає роботу доцент АндрійГонька (Goсka).

18 травня 1907 р., після багатьох роківорганізаційних заходів, розпочинає роботуамбулаторія дентистики Львівськогоуніверситету (вул. Оссолінських, тепер –В. Стефаника), директором якої призначенийдоцент Андрій Гонька (1857 – 1909) (з 1902 –доцент стоматології, 1909 р. – професор



Титульна сторінка книжки професоразуболікування Львівського університету

Андрій Гонька

Теодор Богосєвич





стоматології [6], метою якої було надання безкоштовноїстоматологічної допомоги населенню.Амбулаторія служила науковою та навчально-

клінічною базою для студентів-медиків.Разом з доцентом Андрієм Гонькою працює

доцент Теодор Богосєвич (Bohosiewicz) (1867 –1948), який після раптової смерті професораА. Гоньки у 1909 р. протягом певного часу керуєклінікою та читає курс стоматології [9].

З 1913 р. стоматологічну клініку очолив АнтонЦєшинський (Cieszynski) (1882 – 1941) – доктормедичних наук, випускник Мюнхенськогоуніверситету [4]. Під керівництвом А. Цєшинськогоклініка отримує назву інституту дентистики(згодом переноситься на вул. Зелену 5) тафактично набуває статусу сучасної кафедри [6].Пройшовши шлях від старшого асистента допрофесора, Антон Цєшинський очолює кафедру до1941 р. У різні роки на кафедрі під керівництвомАнтона Цєшинського працювали: лаборант АндрійВрона, секретар-лаборант Лесівна, асистенти:д-р Пелех, д-р Венгриновська, д-р Барановський,д-р Зіппер, д-р Даттнер, д-р Орлицька, д-рС. Чорткавер, д-р Т. Овіньський, д-р Г. Горчиньський,д-р Й. Петшицький, старший асистент д-рЯжемб, д-р М. Женьчак, старший асистент д-рА. Бардашувна (Бардаш-Друкерова), старшийасистент д-р М. Янковський (в часи німецькоїокупації Львова клінікою стоматології примедичних фахових курс ах керував д -рМ . Янковський).Професор Антон Цєшинський першим

запропонував правило ізометрії в рентгенології таметод місцевого знеболення новокаїном з

адреналіном (1906), він був автором першого всвіті атласу (1907) та підручника (1911) з рентгенстоматології, став одним із співавторів методугінгівектомії радикальним способом (Відман-Нейман-Цєшинського) (1926), праць зреорганізації стоматологічної освіти,виокремлення стоматології як окремої галузіприродничих наук, а також ролі жінки устоматології.У 1936 р. професор А. Цєшинський відзначений

міжнародною нагородою Світової ФедераціїДантистів – Дипломом і Золотою медаллюМюллера, у 1937 р. був головою СвітовоїФедерації Дантистів. У ніч 4 липня 1941 р. АнтонЦєшинський розстріляний гестапо разом з іншимильвівськими професорами [3].Незважаючи на важкі втрати у складі

професорсько-викладацького складу Львівськийдержавний медичний інститут не припиняв своєїроботи упродовж всього періоду німецькоїокупації.Протягом 1941 – 1944 років змінювався статус

медичного інституту. З 07.07.1941 – 04.1942 –Львівський медичний інститут (StaatlicheMedizinische Institute in Lemberg), з 05.1942 –03.1943 – Державні медичні фахові курси у Львові(Staatliche Medizinische Fachkurse in Lemberg), з04.1943 – 1944 – Державні медико-природничіфахових курси у Львові (Staatliche Medizinisch-Naturwissenschaftliche Fachkurse in Lemberg).Після трагічної загибелі керівника кафедри і

клініки стоматології професора А. Цєшинськогоз 07.07. 1941 року керівником призначено ад’юнктадоктора Мечислава Янковського який керував



Антоній Цєшинський Мечислав Янковський

Керівники кафедри стоматології (дентистики) Львівського університету, згодом ЛДМІз 1905 до 1945 років.




41 Молодь і ринок №1 (48), 2009

кафедрою і клінікою протягом окупації Львова.Після закінчення війни Мечислав Янковськийкерував кафедрою і клінікою стоматологіїЛьвівського державного медичного інституту до09. 1945 року, отримавши звання доцента. У 1945році емігрував до Польщі. З 1948 професорСілезьської медичної академії в місті Забже,організатор Відділу, надалі кафедр стоматологіїСілезьської медичної академії та багаторічнийкерівник клініки хірургічної стоматології академії.Автор 106 друкованих праць, 3 монографій і 1підручника (Choroby jamy ustnej i twarzoczaszki,PZWL, 1967).

Професор А. Цєшинський зробив великийвнесок у розвиток світової стоматологічної науки,він заслужено вважається признанимосновоположником сучасної польс ькоїстоматолог і ї , але також він однозначностворив основи і для розвитку українськоїстоматологічної школи.Олександр Васильович Коваль близько року

працював з професором Антоном Цєшинським[1], поступивши у 1939 р. на роботу в клінікустоматології Львівського медичного інституту.При професорові А.Цєшинському ОлександрВасильович очолив стоматологічну клініку



Працівники Клініки стоматологічної університету Яна Казимира у Львові в 1929 р.Сидять зліва направо: д-р Орлицька, старший асистент д-р Яжемб,

Перший склад працівників Інституту дентистики в університеті у Львові 1913 – 1914 рр.Андрій Врона, д-р Пелех, д-р Венгриновська, секретарка Лесівна, проф. Цєшинський,

д-р Барановський, д-р Зіппер, д-р Даттнер




42

медичного інституту. Ставши згодом деканомодного з перших в Україні стоматологічнихфакультетів, пізніше вже як професор, О. Ковальочолив стоматологічну школу у Львові.Викладаючи практичні заняття і лекції, друкуючинаукові праці українською мовою, професор О.Коваль започатковує власне українську львівськустоматологічну школу.Згаданий факт має надзвичайно важливе

значення, враховуючи історичні обставини, щосклалися в Галичині після втрати влади

нащадками короля Данила Галицького. СтолицяГаличини – Львів, залишаючись протягом столітьвідомим європейським містом, був українськимосередком, але прошарок інтелігенції, в тому числіі науковців, в силу історичних обставин бувпредставлений переважно австрійцями, німцями,поляками та ін. Тому навчання, зокрема і медичнавища освіта, проводилась мовою тої держави, якапанувала на той час в Галичині.Створювалися штучні перешкоди для

отримання вищої освіти місцевому населенню –українцям, шляхом заборони викладанняукраїнською мовою у Львівському університетіза часів польського панування, а також введенняобмежувальної квоти для української молоді привступі на медичний факультет, не кажучи вже продокторантуру.Висновки. Підсумовуючи викладене, можна

стверджувати, що у ХVІІІ ст. у Львові вжепроводилося викладання основ стоматології, уХІХ ст. у Львівському університеті існувалипрофесорські кафедри зуболікування тадентистики. У ХХ ст. Львівська школастоматології зазнала бурхливого розвитку ідосягла високого європейського рівня та визнання– про це свідчить те, що професор АнтонЦeшинський був нагороджений золотою медаллю– найвищою світовою стоматологічною відзнакою(FDI).Єдина медична вища школа – це Львівський

медичний інститут в Україні, де не припинили в


Склад кафедри стоматології Львівського університету 1938 р.

Зліва направо 1-й ряд: ас.Горчинський, ас. Бардаш-Друкерова, проф. Цєшинський,ад’юнкт Янковський; 2-й ряд: ас. Петрицький, ас. Овінський, доц. Чорткавер

Керівник кафедри стоматології з 1945 р. іперший декан стоматологічного ф-ту

ЛДМІ проф. Олександр Коваль






43 Молодь і ринок №1 (48), 2009

силу обставин готувати медичні кадри, азокрема стоматологічні у роки Другої світовоївійни.І надзвичайно важливим фактом у ХХ ст. стало

те, що Львівська стоматологічна школа отрималасвого українського лікаря, вченого, науковця тапедагога, професора Коваля ОлександраВасильовича. Оскільки на час становленняукраїнської стоматології у таких центрах їїрозвитку як Київ, Харків, Одеса переважалоросійськомовне середовище, то таке непересічнеявище, як діяльність професора Коваля О. В.набуло значення справді державної ваги дляукраїнської стоматологічної науки. Можнастверджувати, що завдяки подвижницькій праціОлександра Васильовича Коваля світовастоматологія збагатилася розвиткомстоматологічної школи у європейській країні із 50-мільйонним населенням.

1. Архів ЛНМУ, спр. 63, 822.2. Гриновець В., Різничок С., Надрага М.

Каліга Карл Прокоп // Професори Львівськогонаціонального медичного університету іменіДанила Галицького: 1784 – 2006./Зіменковський Б.С., Гжегоцький М.Р., Луцик О.Д.– Львів, Наутілус, 2006. – С. 119 – 120.

3. Кухта С.Й. Цєшиньскі Антоній//Професори Львівського національного

медичного університету імені ДанилаГалицького: 1784 – 2006./ Зіменковський Б.С.,Гжегоцький М.Р., Луцик О .Д. – Львів ,Наутілус, 2006. – С. 296.

4. Львівськ.обл. архів. Ф. 26. Оп. 5.5. Павловський М., Різничок С. Мерунович

Юзеф//Професори Львівського національногомедичного університету імені ДанилаГалицького: 1784 – 2006./ Зіменковський Б.С.,Гжегоцький М.Р., Луцик О .Д. – Львів ,Наутілус, 2006. – С. 187 – 188.

6. Cieszynski A. Kronika Kliniki StomatologicznejUniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie (1905 –1934) // Polska Stomatologja, Lwow, 1934. R. XII. –№4 – 5. – S. 97.

7. Jesinowski M. Historia stomatologii polskiej,PZWL, Warszawa, 1971. – 130 – 131.

8. Goсka A., Sprawozdanіe ambulatoriumdentystycznego Uniwersytetu Lwowskego //Lwowski Tygodnik Lekarski, 1908, R.II, №38. –S. 433 – 435.

9. Lepkowski, Dr Andrzej Goсka//PrzegladLekarski, 1909, № 43. – S. 493.

10. Szumowski W. Galicyja pod wzgledemmedycznym za Jendrzeja Krupinskiegopierwszego protomedyka 1772 – 1783. Lwow.1907. – 387 s.

11. Wiczkowski J. Przewodnik po Lwowie,Lwow, 1907. – 622 s.







“Мета в житті – це серцевина людської гідності і людського щастя”. Костянтин Ушинський видатний педагог-класик

“Кожна людина народжується для якоїсь справи. Кожен, хто ходить по землі, має свої обов’язки у житті”.

Ернест Хемінгуей американський письменник

“Своєю справою людина повинна займатися так, ніби їй немає звідки чекати допомоги”.

Джордж Савіл Галіфакс англійський державний діяч




44

Виклад основного матеріалу.Сучасний дизайн творів декоративно-прикладного мистецтва пропонує

надзвичайну різноманітність стилів і напрямів,поєднання традицій, технологій, звичаїв таматеріалів. Тенденції в дизайні одягу, інтер’єру тапобутових речей нині змінюються значно швидшеніж раніше.Зміна стилів, течій є закономірною у зв’язку з

новітніми технологічними процесами танамаганням подолати суперечності міжуніфікацією предметно-просторового середовищаі прагненням до його індивідуалізації.У сучасному глобалізованому світі зростають

духовні запити людей, яких вже не влаштовуєперевага раціонального над емоційним, що єхарактерним для функціоналізму. На зміну ційстильовій системі прийшли інші напрями та стилі.Серед них – фольклорний напрям.Нині чимало дизайнерів, що працюють у галузі

декоративно-прикладного мистецтва звернулисядо народно-етнографічних, національних джерел.Власне етнодизайн існував завжди, адже творчадіяльність народних майстрів та професійниххудожників несе у собі національні риси,менталітет та естетичні уподобання народу. Томунині існує стійка зацікавленість тими видамиприкладного мистецтва, які спрямовані настворення досконалих естетичних і практичнихвластивостей об’єктів матеріальногосередовища. Значною мірою ця зацікавленістьстосується дизайну, об’єкти якого включаютьсукупність естетичних, функціональних,ергономічних і технологічних властивостей. Усіці риси властиві й предметам народногомистецтва, яке з повним правом можна назватиетнодизайном.

Протягом останніх десятиліть традиційнедекоративно-прикладне мистецтво перебувало укризовому стані. На нашу думку, єдиними шляхамизбереження і подальшого розвитку народногомистецтва є підготовка фахівців, передачамолодим митцям знань і навичок, виробленихцілими поколіннями народних майстрів. Тому внавчальному процесі з підготовки художників угалузі декоративно-прикладного мистецтванеобхідно звертатися до духовно-культурних засаднародного мистецтва, його зв’язків з природою,побутом, фольклором, традиціями й обрядами.Організація наукового і навчально-виховногопроцесу у вищих навчальних закладах маєбудуватися на сучасних розробках у галузіхудожньої освіти і педагогіки мистецтва, активновикористовуючи традиції народної культури.Виходячи з того, що використання

традиційного досвіду у галузі предметної культуриможе сприяти розвитку творчих процесів удизайнерській діяльності, й навпаки, включення всистему діяльності народних художніх промислівпринципів дизайн-проектування може суттєво їхзбагатити, було розроблено Концепціюстановлення етнодизайну як інноваційної формирозвитку декоративно-прикладного мистецтва(автор – професор Тимків Б.М.).У відповідності до цієї Концепції 2003 року в

Інституті мистецтв Прикарпатського національногоуніверситету імені Василя Стефаника розпочатопідготовку фахівців за додатковою спеціалізацією“Етнодизайн”. Для забезпечення підготовкихудожників-дизайнерів з цієї спеціалізаціїкафедрою образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва були розроблені ізатверджені Міністерством освіти і науки Українинавчальний план та програми.

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВАВ СУЧАСНОМУ ДИЗАЙНІ: ХУДОЖНЬО-ОСВІТНІЙ АСПЕКТ

Богдан Тимків, професор, завідувач кафедри образотворчого ідекоративно-прикладного мистецтва

Державного вищого навчального закладу“Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника”

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙНАРОДНОГО МИСТЕЦТВА В СУЧАСНОМУДИЗАЙНІ: ХУДОЖНЬО-ОСВІТНІЙ АСПЕКТ

У статті розглядаються проблеми збереження і розвитку народного мистецтва,характер його трансформацій в сучасних творах. Аналізуються шляхи удосконаленнянавчального процесу ВНЗ з підготовки художників-дизайнерів у галузі прикладного мистецтва.

Ключові слова: етнодизайн, художники-дизайнери, народне мистецтво, орнамент.

© Б. Тимків, 2009

УДК 7.012:745/749




45 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Об’єктом етнодизайну є поєднання сучасниххудожніх технологій і етнокультурних традиційрегіону, а метою створення нової моделіпредметного середовища на основі традиційниххудожніх ремесел, етнокультурних традиційшляхом їх збереження і розвитку в індивідуальнійта колективній творчій діяльності митців.Головний шлях розвитку етнодизайну – це шляхтрадиціоналізму, який передбачає виникненнянового за рахунок старого або створення новогошляхом входження в старе. Таким чиномвідбувається постійне самооновлення мистецькоїтрадиції. Такий традиціоналістський напрям маєцілком певну прив’язку до конкретного регіону,соціально-економічних, природо-кліматичних,локальних умов.З іншого боку, звернення до минулого,

народних джерел духовно-культурної спадщинизапочаткувало етнодизайн швидше як явищестилізації, ніж стилю. Фольклорна стилізація(етнодизайн) – це не відмова від сучаснихтенденцій розвитку предметного середовища, нереставрування традиційних об’єктів творчої праці.Це передовсім потреба сучасної людини вдуховно-культурному збагаченні на ґрунтінаціональних традиції, взаємозв’язку і трансляціїнаціональних цінностей новим поколінням.Мета спеціалізації “Етнодизайн предметного

середовища” – використання регіональнихетнокультурних традицій як ефективного засобудля створення концептуальних дизайн-проектів,розробка ексклюзивних об’єктів творчості у галузі“нетиражованого дизайну”, формування устудентів проектної уяви, умінь та навичок. Урезультаті вивчення етнодизайну студенти нетільки знатимуть теоретичні і практичні засадихудожньо-проектної діяльності, етапи і стадіїдизайн-проектування, сучасні концепції і тенденціїрозвитку дизайну тощо, а й використовуватинабуті знання і вміння у художньо-трудовійдіяльності, гармонійно та раціонально поєднуватикращі традиції автентичного прикладногомистецтва регіону із сучасними напрямами істилями формування предметного середовища.Упровадження цієї спеціалізації стало

доцільним, оскільки нині актуальним є широкевикористання художніх народних традицій регіонуу процесі практичного формування середовища,яке вимагає кваліфікованих проектних розробок.Те ж саме можна сказати і про спеціалізацію

“Етнодизайн одягу і художніх виробів(аксесуарів)”. Сучасний костюм з народнимиелементами має великі перспективи. Однак ціетноелементи вимагають не сліпого копіювання,а зваженої і грамотної інтерпретації. Про

підвищений інтерес до таких речей свідчатьрозробки наших сучасних українських дизайнерів.Зокрема, Роксолани Богуцької, авторки костюмівв етностилі для Руслани Лижичко та КатериниЮщенко. Величезний інтерес до одягу знародними елементами спостерігається і устудентської молоді. Тому важливим єспрямовування їхньої творчості в потрібне річище– професійне використання елементів народногодекору і формотворчих принципів при розробці тавиготовленні одягу.Основними принципами організації занять з

етнодизайну є:- передача студентам знань про першоджерела

вітчизняної дизайнерської думки, витоки, художні івиконавські традиції народного мистецтва;

- розвиток конструктивного мислення ,формування уявлень про декоративність, якіпередбачають гармонійне і цілісне вирішенняхудожнього виробу;

- забезпечення проектної та художньо-виконавської культури, яка включає засвоєнняпринципів моделювання одягу і конструктивноговирішення предметно-просторового середовища,а також художньо-технологічних прийоміввиготовлення та декорування виробів.Формування у студентів знань про

першоджерела вітчизняної дизайнерської думки,витоки, художні і виконавські традиції народногодекоративно-прикладного мистецтва маєздійснюватися на підґрунті осмисленогозапам’ятовування і сприйняття головних,загальних і локальних особливостей творів різнихтрадиційних центрів народного мистецтва. З цієюметою у процесі занять доцільно використовуватирізноманітний ілюстративний матеріал, особливозразки творів народних майстрів, проводячипоглиблений художньо-конструкторський аналізяк об’єктів етнодизайну на основі повноговідображення зв’язку з середовищем, життям,традицією , історією народу, народнимсвітосприйманням та національною свідомістю.Під час художньо-конструкторського аналізу

художньої речі необхідно висвітлювати такіпитання: де, ким і як створений твір; яким чиномформа, конструкція, декор, техніка виконанняузгоджені з матеріалом і призначенням виробу;різноманітність орнаментальних мотивів і технікиїх виконання в народному мистецтві; загальне ілокальне у художніх виробах різних шкілтрадиційного декоративно-прикладногомистецтва; роль чуттєвого сприйняття природи інавколишнього середовища у процесівиготовлення художнього виробу народниммайстром.





46

При доборі зразків художніх виробів не слідобмежуватися лише одним видом народногопромислу. Важливо сформувати у студентівуявлення про різні види традиційного декоративно-прикладного мистецтва (кераміку, вишивку,ткацтво, килимарство, художню обробку деревинитощо), їх своєрідність, акцентуючи увагу наансамблевості художніх творів, їх гармонійномупоєднанні з навколишнім предметнимсередовищем.Студенти на заняттях мають виконувати

начерки археологічних знахідок народногомистецтва, цінних художніх творів, якіекспонуються або зберігаються у фондах музеївчи навчального закладу. Перед студентами слідставити конкретне завдання: виконатикороткочасні і довготривалі начерки всьоговиробу і фрагментів найбільш виразнихорнаментальних мотивів різних шкіл народногомистецтва. Такі матеріали складатимуть ціннийметодичний фонд кожного студента, на основіякого він надалі створюватиме власні творчікомпозиції художніх виробів [2, 133 – 134].На важливість виконання начерків творів

народного мистецтва вказував Михайло Бойчук,називаючи їх “відрисуванням”. Під час такоїроботи “студент “переживає” композицію йнабуває запасу певних знань, які вводять його доцарини композиційних способів і зв’язують ізрозумінням істотних моментів композиції” [4, 11].Окрім цього, засвоюються формотворчі,стилістичні та колористичні принципи, задопомогою яких народні майстри створювалигармонійно довершені твори , простота ілаконічність яких не перестають дивувати і донині. Бо, наприклад, “давні різьби, виконанінезвичайно просто, з великим накладом праці, алез розумінням великої форми, мають виглядвеличавий, монументальний…” [1, 344].Духовний світ та естетична уява народу

століттями складалися в щоденному спілкуванні зприродою, яка наділила його відчуттям краси,прагненням створювати навколишні предметияскравими і досконалими. Тому для формування устудентів уявлень про декоративність, необхіднорозвивати у них здатність сприймати і цінувати нетільки зразки народного мистецтва, а й навколишнюприроду бачити красу і досконалість форм такольору. Цьому сприяє проведення екскурсій наприроду, під час яких доцільно виконувати начеркирізних природних об’єктів. Це допоможе студентамглибше зрозуміти походження, характер і змістдекоративних форм у народному мистецтві,розкриє можливості і засоби застосування їх втворчій проектній діяльності.

У процесі роботи над орнаментальнимикомпозиціями необхідно націлювати студентів нелише на відтворення відомих їм мотивів, а й настворення нових декоративних образів, навіянихрізноманітністю і багатством навколишньогорослинного і тваринного світу. Проектуванняорнаментально-сюжетних композицій маєважливе значення для формування розумінняцілісності художнього твору. І лише безпосередняробота над таким вирішенням художнього виробудопоможе студентам розвинути знаннякомпозиційних законів побудови форм і декорувиробу [3, 118].Формування у студентів відчуття

декоративності слід розпочинати з простого:сформувати загальне поняття про орнамент,пояснити його зв’язок з природою, народнимдосвідом, традиціями національної культури тощо,підкреслити характерні особливості побудовиорнаменту, його художньо-образний зміст. Під частаких занять студенти мають творчовикористовувати традиційні елементи і мотивиорнаменту, форми виробів місцевих художніх шкіл,компонуючи їх за власним задумом.Практичні заняття слід спрямовувати на

формування у студентів виконавських (технічних)навичок й умінь виготовлення художніх виробівна основі знань, отриманих у процесі теоретичногонавчання (особливо при художньо-конструкторському аналізі виробів). На цихзаняттях необхідно глибоко вивчати івикористовувати в роботі техніки і художніприйоми народного декоративно-прикладногомистецтва, які мають глибинні художні традиції іпов’язані з автентичною культурою українців. Прицьому студенти не повинні копіювати готовізразки, а творчо використовувати отримані знанняі навички художньо-трудової діяльності. Виконаністудентами роботи повинні вирізнятися яскравоюсвоєрідністю , національним характером,художньою цінністю, характеризуватися якістювиконання, бути суспільно корисними.Важливим аспектом у підготовці майбутніх

дизайнерів є організація і проведення літніхнавчальних: етнографічна і пленерна (біонічна) тавиробничих практик. Етнографічна практика, даєможливість студентам ознайомитися зпам’ятками народної архітектури і побуту,відвідувати краєзнавчі і художні музеї, мистецьківиставки та галереї. Під час практики студентимають виконувати обміри, копіювати творидекоративно-прикладного мистецтва, щоб зібраніматеріали застосовувати у подальшій творчійроботі. Метою пленерної (біонічної) практики єознайомлення студентів з живою природою, у






47 Молодь і ринок №1 (48), 2009

процесі якої вони виконують етюди, начерки,начерки, аналізують кольорові поєднання, а такожвивчають структурну будову та принципгармонізації елементів і цілого у рослинному татваринному світі. Протягом практики студентизакріплюють теоретичні знання й удосконалюютьпрактичні навички з основ композиції,кольорознавства, художнього проектування.Накопичені матеріали застосовуються уподальшому при виконанні творчих завдань зузагальнення та стилізації зображень елементівприроди, створення емблем, фірмових знаків імарок, предметних форм тощо.На старших курсах планується проведення

літніх практик: технологічної та виробничої(проектної), однак, зважаючи на об’єктивні умовиперебігу навчального процесу та сучаснісуспільно-виробничі відносини, можнастверджувати, що вони вичерпали своєпризначення. Адже ринкові засади розвиткуекономіки, технологічні можливості і матеріально-технічна база державних та приватнихпідприємств, що займаються дизайном настількишвидко змінюється, що знання і досвід, набуті вумовах проходження таких практик, станутьзастарілими й втратять актуальність длямайбутніх спеціалістів. Окрім цього, хоча приватнідизайн-студії, художньо-конструкторські бюропогоджуються на проходження практик, проте незабезпечують повноцінної участі студентів уроботі фірми, зводячи навчально-виробничийпроцес до формального перебування студентів напрактиці. Об’єктивним розв’язанням цієїпроблеми є заміна таких практик на науково-дослідницьку, пошукову діяльність, яказабезпечить вивчення й аналіз витоків українськоїдизайнерської думки, творчості провіднихдизайнерів одягу, інтер’єру, ландшафту тощо, якіактивно використовують у своїй творчостінародне мистецтво, а також ознайомлення зновими конструктивними матеріалами,технологічними процесами та можливостямипоєднання їх з традиційними художніми технікамиі технологіями.

Уведення етнодизайну в освітній процес вищихнавчальних закладів України має важливепедагогічне значення, сприяє ефективній фаховійпідготовці майбутніх художників-дизайнерів угалузі декоративно-прикладного мистецтва. Такаспрямованість процесу підготовки цієї категоріїфахівців не дозволить народному мистецтвузникнути, а навпаки, воно буде сприйняте якпластичне і семантичне підґрунтя для сучасногохудожньо-конструкторського вирішення дизайн-проектування предметного середовища тамоделювання одягу.Висновок. Отже, етнодизайн як інноваційна

форма розвитку декоративно-прикладногомистецтва передбачає активне використаннябагатовікової духовно-культурної спадщиниукраїнського народу в сучасному дизайн-проектуванні інтер’єрів, предметів побуту тамоделюванні одягу, що призведе до йогозбагачення та подальшого розвитку, неперервностінародних традицій, які органічно увійдуть всучасне життя і побут, набуваючи новогоестетичного змісту.

1. Бойчук М.Л. З нагоди коломийськоївиставки українського домашнього промислу// Літературно-науковий вісник. – К., 1912. –Т. 60. – Кн. 11. – С. 344.

2. Тимків Б.М. Формування художньоїетнокультури студентів засобами народногодекоративно-прикладного мистецтва // Етносі культура. Часопис Прикарпатськогоуніверситету ім. В.Стефаника: Зб . наук.-теорет. статей. – Івано-Франківськ: Плай,2003. – №1. – С. 131 – 135.

3. Тымкив Б.М. Этнокультурный аспектусовершенствования занятий декоративно-прикладным искусством в высших учебныхзаведениях // Педагогика искусства как новоенаправление гуманитарного знания:Материалы І Международной сессии . –Москва, 2007. – С. 114 – 121.

4. Холостенко Є. Микола Рокицький / За заг.ред. Н. Рибака. – Харків: Рух, 1933. – С. 11.





“Облагороджувати життя мистецтвами”. Вергілій Марон Пухлій

“Щирого життя немає без мистецтва”.

Евріпід




48

Постановка проблеми. В останні рокистала помітною тенденція пошукуактивно-творчого освоєння мистецтва.

В якості його аналізу вибирається дієвий підхід,який свідчить, що художній процес не зводитьсядо різноаспектного пізнавального відображенняконкретного об’єкта, а є особливою продуктивноюформою творчого засвоєння світу. Мистецтворозуміється як форма людської свідомості, деголовним предметом розгляду стає художнядіяльність як спосіб буття, як дійсна її субстанція.Зважаючи на це, звернення вітчизняної

педагогічної думки до проблеми формуванняестетичної культури школяра – закономірнанеобхідність, адже естетична культура завждибула однією з важливих складових всебічногорозвитку особистості, її гармонійної взаємодії знавколишнім середовищем, що визначаєставлення людини до свого оточення ,взаємозв’язки між його змінними факторами і їїпсихологічними характеристиками.Особлива роль в естетичному розвитку

належить початковій школі, де закладаєтьсяфундамент загальноосвітньої підготовки учнів,здійснюється процес соціалізації, забезпечуєтьсястановлення дитячої особистості, їїінтелектуальний, духовний і фізичний розвиток.Тут відбувається пробудження в дітей інтересудо образотворчого мистецтва, залучення домузики, до художньо-творчої діяльності, що нетільки розвиває художньо-емоційну сферу дитини,але й удосконалює її моральні, інтелектуальні тафізичні сили, становлення особистості загалом.На жаль, рівень естетичного розвитку

молодших школярів ще не повною міроювідповідає вимогам часу. Тому заклади освітимають приділяти цьому належну увагу.Аналіз останніх досліджень. Процесу

естетичного розвитку дітей молодшого шкільного

присвячені теоретичні дослідження В. Алексєєвої,А. Ананьєва, Ю. Болдирєвої, Н. Вітковської,А. Запорожця, І. Зязюна, Г. Лабунської, Д. Лукач,Л. Масол, Є. Пономарьова, В. Юркевича та ін. Удослідження учених – А. Дмитрієва, Н. Ростовцева,Г. Тарасенко, Е. Торшилова – розкрито позитивнийвплив занять образотворчим мистецтвом назбагачення інтелектуальних, емоційних, моторнихта інших здібностей дитини, вказано на розвитокї ї здатнос т і до фантаз і ї . Аналіз працьА . Бакушинського, В. Бутенка, В. Вільчинського,В. Воронова, А. Мелік-Пашаєва, З. Новлянської,Т. Цвелиха, Б. Юсова та ін. свідчить , щоестетичний розвиток молодших школярів вимагаєдостатньої інтелектуальної основи, що збільшеннярівня інтелектуальності не відбивається наестетичному розвитку учнів, дуже високіпоказники інтелекту, як і його нестача, заважаютьнормальному розвитку особистості. Загалом,проблема естетичного виховання школярівзнайшла достатнє відображення в дослідженняхвітчизняних і зарубіжних учених-педагогів, але усвітлі сучасних концепцій ще не знайшланалежного вирішення.Мета статті – охарактеризувати особливості

естетичного розвитку учнів початкової школи назаняттях з образотворчого мистецтва.Виклад основного матеріалу. Молодший

шкільний вік є прийнятним періодом дляформування цілісної особистості, тому побудоваефективної системи, яка б спонукала йстимулювала становлення індивідуальностікожного учня, вимагає насамперед врахуванняйого психофізіологічних характеристик, загальнихмеханізмів формування особистості молодшогошколяра, специфіки перебігу пізнавальнихпроцесів.Органічною складовою формування

особистості є естетичне виховання, котре

Тетяна Голінська, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки

Херсонського державного університету

ОСОБЛИВОСТІ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ЗАНЯТТЯХЗ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

У статті окреслено важливість естетичного розвитку учнів початкової школи назаняттях з образотворчого мистецтва, розкрито особливості даного процесу.

Ключові слова: мистецтво, естетичне виховання, художня діяльність, художнійобраз.

ОСОБЛИВОСТІ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВНА ЗАНЯТТЯХ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

© Т. Голінська, 2009

УДК 37.036 – 057.874




49 Молодь і ринок №1 (48), 2009

забезпечує діалектичну єдність психічного,морального, фізичного і соціального становленнядитини. Його компоненти значною міроювизначають і активізують розумову, емоційну,духовну діяльність дітей, спричиняють суттєвізміни у переконаннях, сприяють розширеннюдосвіду, а також комплексному розвиткуособистості школяра. Без уяви, ритму, фантазії,художнього бачення, цілісного осягнення явищ іпроцесів неможливе сучасне виробництво,всебічний розвиток особистості, науковий пошук,реалізація творчого потенціалу.Під естетичним розвитком нами розуміється

процес постійних якісних все більш ускладненихзмін у відношенні до дійсності і мистецтва, якрезультат цілеспрямованих педагогічних впливівшколи, сім’ї та інших соціальних інститутів намолодшого школяра, що здійснюється у єдностінавчання, виховання і самовиховання.Виходячи з мети нашого дослідження ,

розкриємо особливості естетичного розвиткумолодших школярів на прикладі образотворчогомистецтва.Зміст дитячої психіки – це світ образів, що

виникають як результат реакцій на впливнавколишнього середовища. Вони потребуютьсвого втілення в матеріалі, результатом якого єтвори дитячого мистецтва. Останні, як вважає Р.Арнхейм, мають і суспільне походження , ісуспільне значення – “як символи творчогоспілкування дитини з іншими, і як нові речі, котріможуть бути застосовані в житті, прикрасити абозмінити оточення” [1, 69].Прослідковуються дві якісні характеристики

дитячої творчості, де, з одного боку, використаннямистецтва знаходиться в якості символу, з іншого,– утилітарність, спрямованість творчої діяльностіна виготовлення речі як предмета побуту. Обидванапрями повинні доставляти дитині творчурадість, організовувати його естетичне почуття,що є однією з умов ефективного процесу вихованняі навчання молодшого школяра.Потреба у відображенні характерна для всіх

дітей. Цього потребує прагнення пережити івисловити свої враження в дії, грі, танці, ліпленні,малюнку. Відображення вражень, переживаньносить наочну, образну форму тому, що в рокидитинства переважає образна форма свідомості,а логічна ще не склалася, недостигла. У малюнкахдітей дошкільного віку людина зображуєтьсянерухомою і стоїть обличчям до глядача. Проякість дії говорить атрибутика – дерево, парасоля,зошити. Ознаки руху з’являються тільки в 6 – 7років. Але у своїх малюнках дитина ще не показуєвсіх ознак предмета. Увага у неї ще слабка і

об’єднання всіх відокремлених частин в єдине ціле– нелегке завдання. Тому виділяється найбільшважливе, без чого не можна обійтись, тобто своєзавдання дитина бачить не стільки у відтворенніпредмета, скільки у вираженні його суті, змісту.Найбільш поширеною формою у малюнку

серед дошкільного і молодшого шкільного віку єколо. Р. Арнхейм висловив припущення, що в ційформі діти бачать універсальне відображеннябудь-якого предмета взагалі [1]. Оскількималюнки виконуються спрощено, схематично, цейперіод малювання (з 4 років і до 10 – 11)називається періодом схеми. На думку С. Левіна[3, 26], це не зовсім точне визначення. Схемаприпускає спрощене зображення, яке виконуєтьсяза якимись правилами. У дитини немаєзаздалегідь обумовлених правил, а спрощеннямалюнка у неї виникає спонтанно, несвідомо,стихійно. З усього багатства навколишнього світувона вибирає лише те, що може вмістити їїсприйняття, те, що можна передати доступнимиїй засобами вираження. Рух і дотик разом іззоровими враженнями – це ті джерела інформації,які допомагають дитині у виборі матеріалу длявираження свого світосприймання.У перехідний віковий період , коли

удосконалюються способи сприйняттянавколишнього світу, ускладнюються і способизображення його. На зміну схематичномузображенню образу приходить бажаннявизначити і підкреслити його індивідуальнуподібність. У дошкільному віці зображувалисьречі, а у молодшому шкільному – дії, відношенняміж ними. Бажання відтворити все натуралістичнопризводить до подібності, до фотографічногознімку. Способи сприйняття натури у дітей близькідо сприйняття її дорослими, тому види художньоїдіяльності включають вивчення натури, навчальнімалюнки, пошукову роботу, способивідображення . У молодшому віці в основудитячих уявлень про навколишній світ покладенодосвід руху і досвід відчуття на дотик , упідлітковому віці з’являється новий провіднийзасіб сприймання світу, який підкоряєтьсязоровому досвіду.У 6 – 7 років у малюнках з’являються ознаки

руху – ноги ще прямі, але ступні повернуті всторони. Потім з’являється голова, намальованав профіль, але очі мають фронтальне зображення,і дивляться на глядача. Дитина малює так, як собіуявляє людину, тому коли вона зображує її уповороті, то все одно малює і те, чого не бачить.Зображення руху є важливим ступенем удитячому малюнку, що дозволяє організовуватив малюнку дію, показувати сюжетні зв’язки.





50

Аналіз дитячих робіт показує, що зображеннябудівель починається з хатинок, які схожі одна наодну, незалежно від того, як їх справді бачитьдитина. Вони вузькі, з трикутними фронтонами,над кожним труба. На площині стіни розміщеноодне-два вікна, під ними двері. Потім з’являютьсяповерхи, оздоблення. Розвиток образу хати йдебільш повільно – цей об’єкт не такий цікавий длядитини, як образ людини. Винятком є казковібудинки – хатинка на курячих ніжках, тереми вмалюнках.Під час зображення дерев учні передусім

прагнуть зрозуміти головне, спільне для всіхдерев: це стовбур – без нього немає дерева. Вінпрямий, тягнеться вгору, завершуєтьсяпоперечними штрихами. Пізніше помічається, щостовбур стає тоншим у верховітті й дитинапередає це настільки старанно. На стовбуріростуть гілки, вони, як правило, зображуютьсяпарами з двох сторін, горизонтально і безрозгалуження. На гілках також симетричнимипарами розміщується листя . При цьому незвертається увага на особливу форму кожногодерева. У різних формах дерев дитина шукаєосновний закон їх побудови. У подальшому будутьвідображені різні нахили, кривизна порід деревтощо.Таким чином, все, що відтворює

першокласник, має спрощену геометричну форму,узагальнений образ: у людини кругла голова, ногипрямі, будинки, машини прямокутної форми та ін.Подібне спрощення дитину задовольняє тому, щоїї цікавить не конкретна форма предметів, а їхфункції, призначення, дії, сутність. Водночасспостереження показують, що знання дійсності,інтерес до живої природи, розвиток інтуїціїзначною мірою випереджують здібність домовних визначень. Особливо яскраво це виднопри аналізу творів образотворчого мистецтва.У мовних оцінках дітей важливе місце посідає

кількісна характеристика творів мистецтва, якадається в порівнянні. Кількісна оцінка замінює їмконкретні узагальнення. Наприклад: “На ційкартині більше яскравих фарб, ніж на іншій”, “Цябільше подобається, бо менше людей” та ін. Упоняття, які відносяться до галузі образотворчогомистецтва, молодші школярі вкладають більшшироке значення. Слово “твір”, “картина”,“виставка” тощо ними трактується не завждитак, як прийнято. До художників діти відносятьписьменників, композиторів, драматургів, у той жечас рід діяльності цих митців їм відомий.Відзначені особливості дитячого сприйняття

важливі для розробки методики проведенняінтегрованих уроків мистецтва в початкових

класах. У зв’язку з цим принципово важливим єпитання про те, з чого починати процес навчання:з ознайомлення із іменами художників,письменників, акторів, композиторів, із назв творів,із пояснення роду їх діяльності чи з відчуттяемоційного змісту твору, як координувати слова,безпосереднє переживання дітей при сприйняттітворів, скажімо, образотворчого мистецтва з їхвласною художньою діяльністю . Які засобиповинні розвивати у дітей здібність до аналізу,порівняння, розмірковування, до виробленняактивного відношення до естетичних якостейтворів. Як методично правильно побудувати урок,щоб синтез мистецтв мав однакове емоційнезвучання.Вербальні реакції дітей на естетичні

переживання нестійкі, несамостійні, пасивні зазмістом і не є для дітей засобом аналізухудожнього змісту твору мистецтва. При цьомузагальний мовний розвиток не впливає навербальну оцінку і розповідь про твір художника.У змісті реакції учнів переважно присутніперелічення, предметність, констатація, кількіснийпідхід до оцінок, відсутність художньогоузагальнення. Ці вербальні реакції не є тількирезультатом особливостей віку, але і самоюсистемою навчання мистецтву в початковихкласах, де нерідко ігнорується специфікамеханізму сприйняття школяра. Так, наприклад,характерним для дитячого малюнку є тільки двавиміри: висота і ширина. Аркуш паперусприймається як площина, яка не має глибини, вякій всі зображення на однаковій відстані відглядача. Не беруться до уваги і явищаосвітленості. Сонце як атрибут твору, є ознакоюсвітла, джерелом життя . Початківці рідкомалюють на тему туги . Вони добрі, чисті,наповнені оптимізмом, що і відображено у їхроботах.Психологічні особливості молодшого школяра

сприяють тому, щоб він бачив у звуках, рухах,кольорах навколишнього світу різноманітністьхарактерів і настроїв, не розділяв гаму власнихпочуттів. Тоді і пошук потрібних емоційнихвідтінків стане не технічною задачею, а пошукомпотрібного характеру вираження тонких відтінківнастрою. Як вважають провідні вчені-мистецтвознавці, якщо вчитель відмовиться від“перенавчання”, а, спираючись на дошкільнийдосвід дітей, допоможе органічній еволюції їхобразотворчої діяльності, то в початковій школівідбудеться яскравий сплеск дитячої творчості,що відобразиться на розвитку не тільки власнехудожніх, але й загальних здібностях кожногоучня.






51 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Діти, які приходять до першого класузагальноосвітньої школи, мають різну підготовку.Умовно їх можна поділити на декілька груп.Перша – це діти, батьки яких дуже уважно

ставилися до їхньої художньої діяльності в сім’ї.Вони активно малюють вдома, у дитячому садку,який вони відвідували, уроки вів фахівець.До другої групи відносимо категорію

першокласників, дітей, де в сім’ї не тільки неприділяли особливої уваги, але й не заборонялизайматися образотворчою діяльністю . Удитячому садку вони теж особливого інтересу доцього не виявляли, малювали пасивно.Третю групу школярів становить ті, що не

цікавляться ніякою діяльністю зовсім. Удитячому садку їх навчав не фахівець. У своючергу батьки не вживали ніяких заходів щодозацікавленості цією діяльністю.Четверта група охоплює дітей, які вдома

фактично не малювали, дитячий садок невідвідували. Переважне значення надавалосязаняттям з музики, танців, спорту абоприщеплювалась любов до техніки.Врешті є учні, що не відвідували дитячий садок

і в родині не займаються творчою діяльністювзагалі, а також ті, які через складні родинніобставини, не хочуть займатись нічим.У процесі роботи у дітей першої групи твори

найбільш своєрідні й оригінальні. Діти третьої групипрацюють байдуже, тому малюнки їхні не дужецікаві; четвертої групи – мають досить високийзагальний розвиток, оригінальне бачення. Щостосується п’ятої групи, то учні часто не можутьзобразити елементарні предмети, бо зовсім неволодіють мовою образотворчого мистецтва.У той же час відомо, що на одних заняттях

образотворчим мистецтвом кожна дитинастворює малюнок максимально для неї виразний,а на інших – такі малюнки бувають лише у деякихдітей. Багато в чому це залежить від змістузавдання: для творчої активності дітей ця умовадуже важлива, але не достатня. Тематичнаспрямованість завдання дає учням джерелозадуму, але сам задум у молодшого школяраскладається головним чином не до, а в процесімалювання. Від цього здебільшого залежить іхудожня виразність малюнка.Як вважає Ю. Полуянов, образотворчу

діяльність дітей одночасно супроводжують двапсихологічно різні процеси: один повністюусвідомлений дитиною , другий – образний,більшою мірою нею неусвідомлений [4]. Першийвиявляється через розповідь “про себе” чи вголоспро те, що дитина малює. Будь-які зображення,з’являючись на папері по черзі, супроводжуються

словами-назвами предметів, дій, станів абопереживань того, що або кого дитина малює.Зв’язки між ними окреслюються тільки ті, якізазначені словами, але зображувально невиявлені. Яскравіше за все це видно на малюнках,виконаних фарбами, де кожне зображення людини,тварини, неба, землі тощо відокремлено пустотою– чистим папером. Якщо цей процес стаєголовним, або єдиним, то зорові образи уяви майжеабо зовсім не потрібні дитині. Зображення, схеми,напрацьовані в минулому досвіді, доповненісловесними поясненнями, повністю достатні для“заміщення” всього задуманого. Тут головне –відсутність необхідності малювати, бачити,наскільки те, що з’являється на папері, виражаєабо не виражає задум.Характерною особливістю другого процесу є

глибина захоплення дитини своєрідною грою ззасобами зображення . Сюжетом гри стаєзадумана подія , а предметом – по-різномуз’єднані одне з одним зображення, кольори, лінії,плями та ін. Кожен з образів наділяєтьсявідповідним задумом, змістом. Виникають вониодночасно і в уявленні (“у голові”), ібезпосередньо на аркуші паперу. Учень грається,але гра поза його свідомістю створює умови,сприятливі для зародження художньої, виразної ізмістовної форми.Ми вважаємо, що перебіг образотворчого

процесу передбачає наявність розмислювальногоі образного його проявів. Для надання творчоїспрямованості діяльності для кожного етапунавчання потрібні свої умови. Для молодшихшколярів – це співпраця учнів з учителем. Дітицього віку вчаться не стільки у вчителя, скількиразом з учителем. Під час спільного засвоєнняхудожньої культури, частіше знаходяться такісвоєрідні форми її втілення в образотворчійдіяльності, які відповідають віковим здібностям,індивідуальності молодшого школяра. Клас“проживає” кожне заняття, як особливу сферусвого життя. У процесі дорослішання змінюютьсяформи співпраці вчителя і дітей. Але завждивчитель бере на себе те, що поки що не під силуучневі, про що сам він без дорослого здогадатисяне може і чого побачити на своєму малюнку невміє.Характерним для молодшого шкільного віку є

і те, що у спільній роботі на уроках діти невідрізняють своїх дій від дій вчителя. Вониповністю впевнені у тому, що все, зроблене вмалюнку, досягнуто певними зусиллями.Художня діяльність нерозривно пов’язана з

роботою уяви, тому що формує у дитини здатністьбудувати яскраві образи, керуючись принципами





52

краси [4]. Уява має естетичне походження, тобтоформується на основі належної кожній людиніпотреби в красі і найбільш активно розвиваєтьсясаме в тій діяльності, яка не сковує особистість.Дитина, на відміну від дорослого, щоденно маєсправу з чимось раніше їй не відомим, повиннашукати та знаходити способи його засвоєння. Новіта сильні враження здатні комбінуватися в уявімолодшого школяра у найнесподіванішіпоєднання, тому що логічний контроль ще дужеслабкий, і ті сполучення, що для дорослогонедопустимі, у цьому віці можуть вільнооб’єднатися в яскраві та оригінальні образи. Зависловом С.Левіна, “діти малюють не стільки, якбачать, а головним чином, як уявляють собі речі”[3, 30]. При цьому Ю. Полуянов наголошує, “якщовчитель відмовиться від “перенавчання”, а,спираючись на дошкільний досвід дітей, допоможеорганічній еволюції їх образотворчої діяльності,то в початковій школі відбудеться яскравийсплеск дитячої творчості, що відобразиться нарозвитку не тільки власне художніх, але йзагальних здібностях кожної дитини” [4, 9].Як відомо, основними в художньо-естетичній

діяльності учнів на уроках естетичного циклудисциплін є сприйняття творів мистецтва, яківикористовуються вчителем з метою їх синтезу.Найбільш поширеним методом роботи є бесідина мистецтвознавчі теми за різними схемами. Вметодичних посібниках наголошується нанеобхідності створення емоційного накалу бесіди,що допоможе учневі усвідомити художній образ.У педагогічній практиці з розвитку художньогосприйняття у молодших школярів намітилось двітенденції. З одного боку є необхідність іможливість в ознайомленні молодших школярів зтворами мистецтва, з іншого є думка, що цякатегорія дітей не готова до такої діяльності, томущо у них недостатньо розвинута або відсутняздібність до естетичних переживань. Підставоюдля такого висновку служать мовні реакції івербальні оцінки творів дітьми. Якщо прийняти заоснову останню точку зору, то немає необхідностіпроводити інтегровані уроки мистецтва,синтезувати їх художній вплив. Однак сучасніпогляди вчених (С. Гончаренко, В. Давидович,Ю. Мальований, Ю. Жданов, Ю. Колмин,О . Олексієнко та ін.), учителів-практиків свідчатьпро позитивний вплив синтезу мистецтв наестетичний розвиток учнів.У природі дитини закладено велику потенційну

здатність до активного спілкування . Їїспостережливість дозволяє давати досить влучніхарактеристики всім явищам навколишнього. Алев навчальній роботі мовна практика дитини має

обмежений характер і особливо на урокахмистецтва, де учень при ознайомленні з творамимистецтва в основному слухає вчителя. Дляполегшення роботи вчителя, не спеціаліста, втрадиційних методиках народятьсяопитувальники і плани побудови бесіди. Але мизгодні з думкою М. Семенової [2, 9], що такийпідхід до роботи, хоча і має користь у загальномунавчанні, у процесі сприйняття творів мистецтвавін не ефективний і не корисний. Шаблони впитаннях призводять до шаблонів у відповідях.Найпоширеніше питання: “Що ти бачиш накартині?” веде до того, що дитина перелічує все,що бачить. В її оповіді відсутнє узагальнення,мова не використовується як засіб аналізухудожнього змісту твору.Молодші школярі часто роблять висновки на

основі якоїсь деталі на картині, що їм сподобалась,або якщо побачили те, що знають і люблять, датизакінчену відповідь і наслідувати мову вчителя,автоматично переноситься на художній виддіяльності – сприйняття мистецтва. Водночас,незважаючи на відсутність повної координації міжсловами і безпосередніми переживаннями, вони,внутрішньо готові до сприйняття творівмистецтва. Дітям потрібні засоби, якідопомагають вивести їх переживання на рівень“актуальної” свідомості. Засоби маютьрозвивати здібність до аналізу, порівнянь ,роздумів, виробляти активне відношення доестетичних якостей твору мистецтва.Таким чином, необхідною умовою засвоєння

художньої культури учнями початкової школи єрозвиток пізнавального інтересу дообразотворчого мистецтва, хисту до інтерпретації,творчої уяви і конкретно-образного мислення.Висновки. Отже, одержати повноцінний

естетичний досвід можуть і повинні всі учніпочаткових класів, які мають стати не тількисвідками, а й активними співучасниками процесупізнання навколишньої діяльності, відчути, якнароджується і втілюється художній образ, що єодним із шляхів удосконалення себе, освоєннясвітової культури. В першу чергу, закладатисятакий досвід має на заняттях з образотворчогомистецтва.Подальші дослідження розвитку

естетичного виховання учнів варто проводити унапрямках: ґрунтовних досліджень психічнихособливостей молодших школярів, що впливаютьна художній досвід дитини; важливостізабезпечення навчально-виховного процесуновим дидактичним матеріалом естетичноїспрямованості; розробки ефективної методикиестетичного розвитку учнів початкової школи.






53 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми . Здобуткипопередніх надбань щодо поняття іурозуміння категорії “стиль”

потребують від практиків та науковців певнихвиходів на розтлумачення та порозуміння тієїсмислової значимості, яку не можна визначитизразу. Даний погляд смислового розкриття понять“стиль виконавця – виконавський стиль” має замету продовження спорідненості у розробціпопередніх наукових пошуків-здобутків цьогонапрямку, а саме – розробці (паралельнопроцесуальній “арці” пошукувань Б. Асаф’єва тайого послідовників) нових поглядів на вищеназваніпоняття-процеси.Тема заслуговує на увагу як постійно

актуальна у зв’язку з тим, що стиль, перш за все,явище багатоаспектне, а це (саме воно) означаєйого процесуально мінливе існування в залежностівід тих, наприклад, особистісних і суспільно-історичних обставин, які людина сприймає,відчуває, усвідомлює і під впливом їх дієвостізмінюється-формується. А це, природно, змінюєїї погляди на Всесвіт і саму себе, а, отже, –впливає та змінює “архітектоніку”інтерпретаційних пошукувань-міркуваньмузиканта-виконавця.Розглядаючи поняття стиль, перш за все,

треба звернутись до усвідомлення його коріннихетимологічно-суттєвих ознак, а саме:

“Стиль (лат. stilus, тут – паличка для письма)– 1) Знаряддя для письма в давнину та засередньовіччя.

2) У літературі та мистецтві – єдність змісту,образної системної художньої форми, що склаласяза конкретних суспільно-історичних умов івластива різним історичним періодам і епохам урозвитку літератури й мистецтва. У вузькомузначенні стиль – індивідуальна манера, своєрідні,неповторні ідейно-художні особливості творчостімитця.

3) У мові – сукупність мовних засобів іприйомів, вибір яких зумовлений змістом,характером і метою висловлювання.

4) Спосіб, прийом, метод роботи.5) Характерна манера поводитися, говорити,

одягатися і т. ін.6) Старий стиль і новий у літочисленні …” [4,

791 – 792].“Паличка для письма” – це, на наш погляд, є

знаряддя (сучасне – ручка) для фіксації певнихявищ, які потім (при їх аналізі і усвідомленні таузагальненні) створили поняття “стиль”. Тобто,це є усвідомлення певних накопиченьжиттєдіяльності людини, великого, певно, досвіду,що потребував фіксації “паличкою до письма”.Можливість розгляду даної теми полягає у

розкритті специфічного виконавсько-інструментального усвідомлення поняття стиль,

Віктор Самітов, кандидат мистецтвознавства, доцент, докторантНаціональної музичної академії України

імені Петра Чайковського, в.о. професорам. Київ

СТИЛЬ ГРИ МУЗИКАНТА-ВИКОНАВЦЯ ЯКСАМОВИЗНАЧЕННЯ СВІДОМОСТІ

/виконавсько-методологічний аспект розгляду/У даній статті розглядаються можливі бачення актуальних проблем по відношенню

розуміння поняттяя “стиль”. Розкриті методологічні основи багатовекторного розумінняназваної категорії.

Ключові слова: стиль, музично-виконавське мистецтво, живопис, поезія, музичнітвори, музикознавець.

СТИЛЬ ГРИ МУЗИКАНТА-ВИКОНАВЦЯ ЯК САМОВИЗНАЧЕННЯ СВІДОМОСТІ/виконавсько-методологічний аспект розгляду/

© В. Самітов, 2009

1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие:пер. с англ. – М.: Прогресс, 1974. – 392 с.

2. Ворожбит В.В. Розвиток творчихздібностей учнів молодшого шкільного вікузасобами образотворчого мистецтва // Засобинавчання на науково–дослідної роботи: Зб.

наук. пр. – Х., 1998. – Вип. 7. – С. 42 – 45.3. Левин С.Д. Ваш ребенок рисует. – М.:

Советский художник, 1979. – 271 с.4. Полуянов Ю.А. Методы изучения детского

рисунка // Новые исследования в психологии. –№ 2. – М.: Педагогика, 1981. – С. 53 – 60.


УДК 7.071.2.03




54

а саме – у методологічному спрямуванні йоговизначення як фактору розумово-практичнихперспектив тлумачення музичних творів(інтерпретація).Тема стилю є комплексною в усвідомленні

проблем музично-виконавського мистецтва.Мова йде не про стильові особливості конкретноїособистості композитора або епохи, в якій віндуховно виховувався і творив (класична школа),а про умови її визначення. Можливо, щовиникнення поняття стиль має фіксовануписьмову основу, а це означає, що засоби фіксаціїта їх застосування (пристосування) своїмвиникненням зобов’язані саме узагальненнямпевних історичних першоджерел різних напрямківдіяльності людини, їх розвитку, усвідомлення, щой знайшло своє відображення у понятті стиль ібуло зафіксовано письмово.Відомо, що визнати окремого автора, або авторів

утворення даного поняття неможливо (хоча науково-історична спрямованість тут безсумнівнонеобхідна). Можливі певні гіпотези стосовно(відносно) кожного графічно (письмово)зафіксованого рече-мовного поняття. Це створюєвідповідні умови щодо його генезису, становлення іподальшого розвитку. На наш погляд, можнавпевнено стверджувати, що саме історичніперетворення утворили поняття стиль, а ненавпаки.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Даний аспект розгляду теми базується натеоретичних, виконавсько-практичних, науково-педагогічних і теоретично-принципових пошукахБ. Асаф’єва і, зокрема, його послідовників“київської школи” академічного народно-інструментального мистецтва, а саме: М.М. Геліса,М.А. Давидова, С.В. Баштана, Є.Г. Блінова,М.І. Різоля, І.А. Яшкевича, Ю.І. Тарнопольського,В.В. Бесфамільнова., М.Т. Білоконева, В.В. Воєводіна,М.В. Шелеста, С.А. Крапиви, С.Г. Чапкія ,В .С. Панькова та багатьох інших видатнихвиконавців, теоретиків, викладачів.

“Виконавець не існує ізольовано (стильсприйняття та виконання (без сумніву) залежитьвід нього – С.В.З.). На характер його інтерпретаціїздійснюють значний вплив багато зовнішніхфакторів: виконавська практика інших музикантів,набуті створені традиції виконавства, художніпринципи тієї виконавської школи, до якої вонаналежить, відчуття свого часу, своєї епохи та інші.Тільки співвідношення всіх цих факторов зособистісним відношенням до виконуваногостворює (утворює) передумови для виникненнятакої інтерпретації, яка здатна переконувати ізахоплювати сучасного слухача” [1, 302].

Цитування видатного майстра-виконавця неможна не побачити (проминути), бо воно єстильовим у практично-виконавському танауково-педагогічному досвіді.Наслідуючи теоретичні традиції міркувань

щодо стилю, необхідно проникатися такимидумками: “… не можна розглядати історичніпроцеси в музиці, обмежуючись судженнями проокремі твори, стилі і композиторів. (стиль – єдещо більше ніж закладено у нашомуусвідомленні. С.В.З.). Необхідно своє суворерозуміння про долю тих чи інших явищ і наслідкицього не переносити на непорозуміння слухачів іне талановитість твору” [2, 224].Розгляд даної теми дає можливість

прогнозування її бачення як неабиякої специфічноїпроблеми, а саме: “… слухач непідготовленийсприймає твір яскраво і темпераментно більше,ніж слухач-критик, композитор-слухач, критик-композитор” [2, 224].Цільова спрямованість теми складається у

пошуках закономірностей, синтезованих взасобах музичної виразності, що дозволяютьчерез їх усвідомлення знайти можливістьвизначення конкретних явищ специфіки музично-виконавського мистецтва у загальних теоретичнихмистецтвознавських пошуках, “адже, таїнствовиконавського мистецтва – це таїнствоіндивідуальності. Виконавець-митець не можедозволити інтерпретаційного безвілля, він повинен“проспівати свою пісню”, змусити слухачівпобачити твір власними очима. При цьому творчевідношення до виконавського мистецтва ні вякому разі не повинно приводити до безмежностіта безкраю. Багате уявлення музиканта, йогожиттєвий та виконавський досвід, спеціальніпрофесійні знання підкажуть розумне і художньовиправдане сполучення в інтерпретаціїоб’єктивного та суб’єктивного начал” [1, 303].Виклад основного матеріалу. Усвідомлення

поняття стиль може бути розглянуто у різнихракурсах і з різноманітних точок зору діяльностілюдини і впливів на неї (фізіологія, психологія,виховання, характер тощо – до безмежності видівжиттєдіяльності оточуючої дійсності). Тобто,генетичні дані людини мають передумовиособливості її існування і це складає йогоособистісний стиль, який трансформується інабуває розвитку в часовому просторі.Якщо розглядати відношення щодо

історичного осмислення поняття стиль, то неможна (на даний час) констатувати щосьнеабияке постійне, вічне, бо стиль маєособливості імпровізаційного варіювання як влюдині-носії, що відтворює його, так і в часі, який






55 Молодь і ринок №1 (48), 2009

впливає на розуміння інтонаційно-стильових змін-потреб відносно стилю творця, виконавця таемоційних прагнень слухача.Саме це є проявом присутності однакових

вибіркових якостей, якихось явищ та їх складових-елементів, властивих даній епосі, тобто –конкретній людині і людству в цілому а, отже, – імистецтву, яке концентрує і втілює ці ознаки-діяння специфічними засобами.Розглядаючи наведені характеристики поняття

стиль, можна виявити їх якісні загально-смисловівизначення та призначення , що складаютьособливості певних подій-елементів, властивихсаме певним напрямкам даної епохи. Ці процеси,безсумнівно, відбуваються у всіх життєдіяльнихсферах існування людини, які, завдяки асиміляціїсуспільно-виробничих та етико-естетичнихвідносин (апперцепція в широкому розумінні)знаходять своє втілення (відображення) в різнихпроявах людської діяльності – мистецтві,архітектурі, філософії тощо.Відомо, що “однорідне” поза “однорідного

іншого” неможливе. Це стосується певних умов,оскільки виконавець-інтерпретатор не можездійснювати свої творчі наміри, не усвідомлюючивищевказаних практично-фізіологічнихсполучень. Стиль як змістовне поняття потребуєсмислового усвідомлення у конкретнихвиконавських діях. Мета цих пошуківспрямовується на розкриття теоретико-практичного бачення інтерпретаційних міркуваньз точки зору їх психофізіологічного походження,оскільки психофізіологічні аспекти базуються навище вказаних умовних категоріях. Але, і врезультаті розгляду інтерпретаційних намірів миповинні знайти більш суттєві моменти, якінададуть можливості програмно-об’ємно імаксимально об’єктивно розглядатиінтерпретацію як результат психічних дійлюдини.Якщо перенести дані міркування щодо

музикознавства, то можна думати, що:“Очевидно, добір музики (і “інтонаційнихнакопичень”) у “суспільній слуховій пам’яті”відбувається якимось іншим шляхом, ніждумають і професіонали-технологи музики, імузично-естетичні “судді, звичайно дужекороткозорі, якщо не просто корисливі у своїхоцінках” [2, 224].Це означає, що поняття стиль повинно нести

своєрідні одухотворені канони як минулого, так імайбутнього. Тобто, процес відновлення не можебути поза процесів попередніх.Визначені нами спроби розуміння поняття

стилю покликані сприяти визначенню його як

носія предметно-образних функціонуючихмистецьких явищ.

Стиль, в якому б аспекті він не розглядався(широкому чи вузькому), виявляється успіввідношенні специфічних засобів художньо-образної виразності та їх реалізації в будь-якомунапрямку мистецтва. Наприклад, в живопису –це співвідношення багатобарвності, близького тадалекого “планів”, просторової об’ємності тацілеспрямованої конкретики; в поезії – ямб(двоскладовий віршовий розмір з наголосом надругому складі), хорей (двоскладовий віршовийрозмір з наголосом на першому складі), амфібрахій(трискладовий розмір з наголосом на другийсклад), анапест (віршовий розмір – стопи з двохкоротких і одного довгого складу – антидактиль)і далі – необмежена кількість словосполучень, якіспрямовані на розкриття стильового світовідчуттяконкретного митця.Інтерпретування музичних творів не повинно

обмежуватися тільки здатністю майстерноговолодіння виконавськими засобами виразності тапритаманними тільки даному виконавцюметодами втілення власних творчих намірів(особистий виконавський стиль), оскільки такаінтерпретація може бути породжена грою “відклавіатури”, що призводить втрати стильовихособливостей художньо-образної концепціїмузичного твору, зокрема, і особливостейстильової виразності композитора взагалі.Даний підхід не означає, що виконавець не

може втілювати особистісні професійні навички.Але, це зобов’язує його більш ретельно (позазалежності від власних нахилів) визначати тавиявляти те чи інше рішення в конкретнихобставинах. Тобто, в об’єктивностіінтерпретаційних спонукань виконавська манера(стиль) та стиль композитора, на нашу думку,повинна мати спільні корені втілення концепціїмузичного твору для того, щоб не загубити яксаме еталон музичного твору, так і власневиконавське Я. Пошук загальних коренів(складових) для вирішення цієї проблеми єнеабияке складне завдання, оскільки особистістькомпозитора, який, маючи певний впливпопередніх стилів, має власний. Отже, пошукзагального у конкретному треба починати з:усвідомлення характеристики засобів музичноївиразності; аналізу-синтезу їх взаємовпливів,розвиваючи загальні та специфічноінструментальні фактори.Аналітичні дії відносно стилю в загальному

та більш конкретному розумінні (наприклад,музично-виконавському) можуть мати характеруявлень і, власне, – особистісного досвіду.





56

В чому ж полягає зміст першого і другого?Розгляд стильності музично-виконавської дії

можна розглядати принаймні з двох точок зору(у двох іпостасях): у широкому розумінні – якрезультат становлення виконавського мистецтващодо конкретних історичних умов і як вузькерозуміння – індивідуальні манери, притаманні інеповторні для даної особистості митця в йогоідейно-художніх спрямуваннях і самовизначеності.Але, якщо не абстрагувати ці два аспективідокремлено, можна абстрагуватись на їхспецифічних ознаках.Широке розуміння стильності не може (не

повинно) існувати поза стильності окремих осіб,бо вони генерують певний історичний досвід ірозвивають його згідно власного світобачення.

“Стильність гри у вузькому значенні – цеаналогічність технологічних засобів уповторюваному музичному матеріалі примаксимальній досконалості володіння прийомамивиконавського звуковимовлення” [3, 272].Якщо розглядати виконавський індивідуальний

стиль, то присутність в ньому естетичних даних,зрозуміло, базується на певних теоретичнихданих, які притаманні саме конкретнійіндивідуальності. З іншого боку, стильові якостівиконавства проявляються в об’єктивнихсполученнях-факторах, що відповідаютьпрофесійно-естетичним критеріям відносноволодіння повним комплексом виконавськоїмайстерності, куди входять декілька основнихмобільних виконавських засобів виразності та їхсполучення. А саме (по М.А. Давидову):“АГОГІКА, АРТИКУЛЯЦІЯ, ДИНАМІКА,ШТРИХОВА ТЕХНІКА, ТЕМБРОВАЕКСПРЕСІЯ”.

“Комплексне застосування названих факторіввиконавського втілення композиторського задумудає підстави для наукового визначення поняття“стильність гри” [3, 272].Аналіз цих факторів-понять повинен бути у

щільному контексті з психофізіологічнимихарактеристиками особи музиканта-виконавця.Досить образно це можна представити вуявленнях: темпо-метро-ритм; темпо-ритмо-динаміка, темпо-ритмо-агогіка, темпо-ритмо-гармонія, темпо-ритмо-штрихи, темпо-ритмо-артикуляція. Що і як можна визначити у дієвостіданих словосполучень стосовно пошуку-знаходження образно-художньо-стильовихознак ?Перш за все, музиканта-виконавця цікавить

особистісне розуміння стильових особливостеймузично-виконавського процесу, яке, через призмуінтерпретаційних пошуків і, навпаки, – через їх

протиріччя – здійснює своєрідний вплив наусвідомлення різноспрямованих стилів якздатності до широкого тлумачення їх виконавцем-інтерпретатором. Отже, утворюєтьсяперспектива збереження стильових традицій таїх усвідомлення і, на цій основі, формуєтьсявласний стиль, всупереч можливим несуттєвимпротиріччям між попередніми і наступнимимистецькими надбаннями митця.Наступні погляди на стиль можна розглядати

як результат таких підходів у часовому розвитку,тобто, як виявлення “нового у наступному”. Ціможливості здійснюються шляхом інтонаційно-смислового усвідомлення-опанування-втіленнясаме музикантами-виконавцями. Тобто, розглядстилю як явища специфічно-історичногооб’єктивного походження, потребує його розглядув об’єктивно-конкретному інтонаційно-логічномувтіленні [3].Аналіз положень та висновків М.А. Давидова

щодо специфіки музично-виконавського стилюми проводимо з точки зору: відношеннямузиканта-виконавця до інтерпретуваннямузичних творів не повинно обмежуватись тількиздатністю майстерного володіння виконавцемзасобами музично-виконавської виразності тавластивих (притаманних) тільки йому методіввтілення-реалізації власних творчих намірів(особистий виконавський стиль), оскільки такаінтерпретація буде породжена грою “відклавіатури” і може викликати втрату стильовихособливостей художньо-образної концепціїмузичного твору, зокрема, і стильової виразностікомпозитора взагалі.Дана позиція розгляду теми не означає, що

виконавець не може використовувати власніособистісні професійні навички. Але, цезобов’язує його більш ретельно (поза залежностівід власних нахилів) визначати раціональнерішення в конкретних обставинах. Тобто, воб’єктивності інтерпретаційних спонуканьвиконавська манера та стиль композитора, нанашу думку, повинна мати спільні корені втіленняконцепції музичного твору.Масштабно глобальне розкриття смислової

сутності даного питання (з нашої точки зору)втілено у наукових пошукуваннях-висновках (та їхподальших традиційних розробках) Б. Асаф’єва.Практично-науковий досвід та аналітичний тип

мислення Б. Асаф’єва відображають еволюціюстановлення смислового інтонування якнайважливішого методу аналізу співставленьзасобів музичної виразності як в історичномуаспекті, так і в конкретно-образному. Аналізуючиявища художньої культури взагалі (а це явища






57 Молодь і ринок №1 (48), 2009

різних напрямків мистецтва, різних жанрів, різнихепох), Б. Асаф’єв приходить до висновків, якіконстатують і переконують, що може існувати“стиль-епоха”, “стиль-сьогодення”, “стиль-майбутнього”: “Так музика композитора,виростаючи з інтонацій попередніх епох, самастановиться об’єктом інтонування виконавсько-професійного та широких суспільних верствслухачів і живить музику та всю духовну культурунаступних поколінь людства. Цей процесвідбувається до тих пір, поки життєвий змістінтонацій даної музики не вичерпується ,переходячи частково, в іншому образному вигляді,у творчість нових епох” [2, 222].Отже, в чому ж полягає ґрунтовність цих

наукових міркувань Б. Асаф’єва відносно поняттястиль? Автор визначає: “…не можна розглядатиісторичні процеси в музиці, обмежуючисьміркуваннями щодо окремих творів, стилів такомпозиторів. Необхідно віддавати собі суворувідповідь про долю тих чи інших явищ в композиціїі не перекладати наслідки на непорозумінняслухачів і не талановитість твору” [2, 224].Академік Б.В. Асаф’єв має на увазі, що окремі

явища в музичному мистецтві не можнарозглядати як певно-стабільні історичні процеси.Це є свідченням того, що стиль взагалі, як і стильконкретно, ми повинні розглядати (аналізувати)поза традиційних міркувань. Тобто, ми можемоприпустити розгляд (ці припущення були у багатьохвітчизняних науковців: Є.В. Назайкінського,Д.А. Рабіновіча, С.Х. Раппопорта та інших)даного питання з точки зору, що стиль(стильність) – це, перш за все – людина, чимпояснюється, наприклад, манера звуковтілення ізвуковідтворення образно-художніх спонукань-намірів кожної видатної особистості як укомпозиції, так і у виконавстві, що мають своїіндивідуально-нові онтогенетичні вираження, які(природно) завжди обумовлені попереднімивраженнями та їх усвідомленням.Якщо розглядати стиль як манеру одягатися,

вести певний образ життя (конкретна людина), тотаке розуміння складає окреме усвідомленняцього поняття. Якщо розглядати стиль як явищеісторично-процесуального становлення – це іншасправа. Тобто, розгляд стилю як явищаоб’єктивного походження потребує його розглядув конкретиці творчої дії виконавськогосамовираження, як це показано професоромМ.А. Давидовим [3, 270 – 279].

Стильність музично-виконавського процесуможна розглядати принаймні з двох точок зору(у двох іпостасях): у широкому розумінні – якрезультат становлення виконавської майстерності

щодо конкретних історичних умов і як вузькерозуміння – індивідуальні манери, притаманні інеповторні для даної особистості митця в йогоідейно-художніх спрямуваннях і самовизначеності.Але, якщо не абстрагувати ці два аспективідокремлено, можна абстрагуватись на їхспецифічних ознаках.Широке розуміння стильності гри не може (не

повинно) існувати поза стильності окремоїособистості, бо окрема особа генерує певнийісторичний досвід і розвиває його згідно власноготворчого credo.Тому, автор музичного твору своєю художньою

концепцією визначає інтерпретацію як стиль і якявище потенційних супутніх факторів. Саме в цієїсукупності й лежить основа розуміннявиконавського стилю.Висновки. Отже, в подальших інтерпретаційних

роздумах визначаємо доцільність розкриттянаступних аспектів даної теми:

1. Стиль як поняття – узагальнює розвитокпевного явища (конкретно – виконавства), що існуєповсякчасно.

2. Стильові особливості музично-виконавськогомистецтва, обумовлені певними положеннямизагально музичної теорії, в якій теоретична думкафахівців в цьому напрямку (спрямуванні)направлена не тільки на специфіку виконавськихнамірів, але й на поглиблену індексацію (з метоюкласифікації) даних явищ. Тобто, якщо виконавецьрозглядає свої накопичення з точки зору“теоретика”, то й теоретик, принаймні, повиненпроникнутись духовним світом і специфікоюмислення виконавця . В цьому відношеннірозуміння поняття стиль в його історично-традиційному тлумаченні не може бутиприрівняний до розуміння об’єктивного мислення.Тобто, необхідно давати відповідну оцінку іпрогнозувати нові бачення цих понять.

3. Стиль не існує поза конкретної особистості.І розподіл стилів на бароко, класичний,романтичний, авангардний тощо – все це єтрадицією, “полоном” і неспроможністювідволікання від звичних анахронізмів.Анахронізми, що продовжували попереднінадбання, як спадкоємність, являють собоюстиль. Тобто: не потрібні зайві міркування щодотрадиційних назв-синонімів, бо існуєспадкоємність їхнього тлумачення.

4. Безсумнівно, що виконавський стиль неможливий поза кожної творчої індивідуальності,оскільки вся виконавська діяльність особлива усвоєму прояві. Питання полягає в тому – яквиконавець повинен існувати і творити в аурістильової Епохи ?





58

Актуальність теми. До духовнихтекстів зверталося багато українськихкомпозиторів. Серед них Людкевич,

Вербицький, Гнатищик, Бортнянський ,Січинський, Березовський, Котко, Барвінський,Воробкевич, от. Лаврівський, Колесса, Козак,Архангельський, Давидовський, Левицький,Яциневич, Гончаров, Гайдай, Азієв, Матюк,Леонтович, Стеценко та багато інших. Середсучасних композиторів Дичко, Скорик, Фільц тощо.Ми в своїй статті зосередимо увагу на

Божественній Літургії чину святого ІоаннаЗлатоустого (Службі Божій). Ця тема в літературіще не розкрита.Мета статті. Проаналізувати Божественні

Літургії чину святого Іоанна Златоустого.Методи дослідження. Основним методом

дослідження є теоретичний, який включає в себеаналіз музичної літератури у відповідності з метою.Викладення основного матеріалу. Жанр

Літургії (Служби Божої) є найбільш традиційниму культовому Богослужінні. Як правило, такий твірскладається з різних за формою композицій, щослідують одна за одною відповідно до ритуалу.Окрім того, всі частини Служби Божої створюютьсобою певну циклічну єдність. Вони знаходятьсяміж собою у добре продуманому й старанноспланованому взаємовідношенні, незважаючи нате, що кожна з частин має свої особливості, метоюяких є підкреслити циклічну єдність твору.

Щоб краще зрозуміти структуру і художнійзміст Літургії, обов’язково необхідно врахуватиутверджені співацькою практикою канони таобрядові традиції. В Літургії “втілено біблійніперекази про земне щастя Христа від йогонародження до вознесіння” [2]. У ритуальномуплані тут виділяються три частини: Проскомидія(“приношення”) – сповідь про народження і смертьХриста зі співами на честь Діви Марії йблаганнями про спасіння; Літургія оглашенних,тобто тих, хто готується прийняти хрещення іЛітургія вірних – хвала Богові.В чині Іоанна Златоустого, як правило, перша

частина Проскомидія не передбачає вокальногосупроводу всіх обрядів. Тому композитори дбалив першу чергу про створення хорової музики донаступних двох частин.Конкретизація жанрових особливостей

Божественної Літургії видається питанням доситьнепростим, оскільки окрім побутування тамузикування безпосередньо музики СлужбиБожої, скомпонованої з творів багатьохкомпозиторів – звідси і її стилістичнанеоднорідність . Існувала також і практикастворення окремих композицій, тексти якихналежать до обов’язкових у згаданому ритуалі,при цьому кожен хоровий твір сприймався яксамостійний, більше того – як окремий музичнийжанр (наприклад, “Херувимські”). Водночасіснують і зразки авторських Літургій – твори

Степан Салій, кандидат педагогічних наук, професоркафедри методики музичного виховання і диригування

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

СТРУКТУРА ЛІТУРГІЇ ЧИНУ ІОАННА ЗЛАТОУСТОГОТА ЇЇ ЖАНРОВА СЕМАНТИКА

У статті розкрито структуру і жанрову семантику Літургії та її композиційніособливості.

Ключові слова: літургія, жанрова семантика, жанроформуючий процес.


© С. Салій, 2009

1. Апатский В.Н . Основы теории иметодики духового музыкального искусства /Учебное пособие. – К.: НМАУ им. П .И .Чайковського, 2006. – 432 с.

2. Асафьев Б.В. Критические статьи,очерки и рецензии. – М. – Л.: Музыка, 1967. –300 с.

3. Давидов М.А. Теоретичні основи

формування виконавської майстерностібаяніста (акордеоніста): Підручник для вищ.та середніх муз. навч. закладів. – К.: Муз.Україна, 2004. – 290 с.

4. Словник іншомовних слів / За ред .академіка АН УРСР О. С. Мельничука. Вид. 2.– К.: Головна редакція Української РадянськоїЕнциклопедії, 1985. – С. 252.


УДК 783.23:296.72




59 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Миколи Дилецького (1630? – 1690?), МаксимаБерезовського (1745 – 1777), ДмитраБортнянського (1751 – 1825), Артемія Веделя(1767 – 1808), видатних представників українськоїта російської культур, композиторів початку ХХстоліття, зокрема Миколи Леонтовича (1877 –1921) та Кирила Стеценка (1882 – 1922), сучаснихавторів. Кожен з них репрезентує у своїйБожественній Літургії конкретний образ співу-молитви, засвідчує своє розуміння і сприйняттябожественної сфери життя.Еволюція Літургії чину Іоанна Златоустого

відбувалася на основі головного видубогослужіння візантійського обряду і тривалапротягом багатьох століть. За словамидослідників, видається правомірною наступнаперіодизація розвитку жанру:

- ранній період – епоха Середньовіччя;- становлення і кристалізація питомих

властивостей жанру в умовах нового культурногоконтексту – епоха творчості М. Дилецького;

- нормування жанрових рис – період ХVIIIстоліття;

- згасання динаміки розвитку жанру – початокХІХ століття;

- піднесення літургічної творчості й активізаціяжанрових процесів – друга половина ХІХ століття(творчість композиторів лисенківської школи).Цей період тривав в Україні до кінця 20-х роківХХ століття і перервався внаслідок діїнесприятливих суспільно-історичних чинників.Отже, зародження жанроформуючих процесів

відбувалося в епоху Середньовіччя. В цей часЛітургія була обумовлена одноіменним ритуаломяк послідовність із окремих жанрів візантійськоїгимнографії. Кожен з розділів Службиузгоджувався з традиційними уявленнямивізантійської обрядової естетики.Становлення Літургії як самостійного

музичного жанру могло відбутися тільки післяруйнації чи бодай деформації визначальних канонівсередньовічної естетики та творчості. Зокрема,це стосується стилістичної однорідності тадомінування загального сакрального сенсу йавторитету канону над проявами індивідуальноїтворчості, зазначають музикознавці [4].Остаточне відокремлення Літургії чину Іоанна

Златоустого серед споріднених типів церковноїслужби як самостійної музичної жанрової одиницівідбулося у другій половині ХVII століття.Зовнішнім поштовхом до цього було усвідомленепрагнення протистояти католицьким впливам, щовиявилось у розвитку альтернативних форм,зокрема у галузі духовної творчості. Так,Ю . Келдиш зазначає, що Служби Божі – це

аналогії до західних концертних мес. Хоча цяаналогія і є надто умовною, її слід вбачати першза все у функційному призначенні жанрів. “Головнаж різниця полягає у семантичних засадах, щозумовлені особливостями обрядових таестетичних систем, специфікою тлумаченняфункцій піснеспівів тощо” [4].Значний інтерес становлять зразки ХVІІІ

століття з точки зору типологічних особливостейжанру. Його природно вважати результатомтворчості композиторів доби Бароко, протескладно визначити, наскільки ретельно булизбережені естетичні засади у порівнянні зСередньовіччям та як це вплинуло на динамікужанру на межі епох. Втрачалось абсолютнедомінуюче значення слова – явище, до того часунемислиме в літургіці, а компонування та новізакономірності формотворення докоріннозмінювали характер Літургії. Порівняно малакількість зразків жанру у творчості тогочаснихукраїнських композиторів свідчить про те, що дляних він не був надто показовим і характерним вплані стилістичних досягнень.На початку та в середині ХІХ століття традиції

компонування церковно-музичних творів булинадто консервативними, попередні досягненняналежали минулому і не задовольняли запититогочасних композиторів – поглиблювалася кризажанру.У другій половині ХІХ століття посилилося

прагнення до оновлення культової творчості, підвпливом цих ідей з’являються нові Літургії –твори, побудовані за законами крупномасштабнихформ. В них практично стирається протистоянняміж культовою та народною творчістю, обидвіосмислюються композиторами як явищасакральні, внаслідок цього модернізація Літургіївідбувається на перетині цих двох естетично-стильових систем. Поглиблюється такожтенденція до систематизації тематичних іструктурних зв’язків, зміцнюються чинникимузичної драматургії.

“Перші десятиліття ХХ століття сталиособливим періодом в музичній історії Літургії.Ці роки пов’язані з посиленням загальногоінтересу до місця і ролі вітчизняної культури всвітовій історії” [3]. Спроби задовольнити цейінтерес приводять до бурхливого розвиткуфілософської, релігійної та художньої думки, щологічно співіснують і взаємодоповнюють однаодну. До того ж цей час позначений посиленимзверненням до жанру Літургії – вінхарактеризується не лише кількістю створенихзразків, але й глибиною стильових новацій.Дослідження жанрової природи Літургії





60

пов’язано із вивченням побудови її словесного тамузичного змісту, тобто з вивченням Літургії яктексту. Вона являє собою певний ритуал, в якомутекст не є послідовністю номерів з визначеноючасовою тривалістю, а сприймається як свогороду літургічна діяльність. Вона продиктованаосновною літургічною ідеєю соборності,об’єднання людей, що зібралися для твореннянайвищої пожертви – спомину і прославленняІсуса Христа, що бажають приєднатися доТаїнства Євхаристії – Таїнства, що означаєпримирення та єднання з Богом. Виконуючисакральну функцію, молитовний словесний текстЛітургії має також і символічну основу, щопередбачає необхідність музичного оформлення.Тому особливого значення набуває взаємодіясловесно-обрядової та музичної символіки.Головні образи в музиці визначаються увідповідності до змісту певного словесного тексту.Таким чином, словесний текст виступає якфактор з’ясування стабільного змісту музичнихелементів. Подібно до словесної, музичнасимволіка формується з найпростіших елементівмузичної мови, які однак набувають певногосимволіко-смислового навантаження лише вмежах Літургії.Розвиток жанру Літургії відповідає загальним

тенденціям еволюції церковної музики взагалі, ачерез них і загальним процесам розвиткувітчизняної музичної свідомості. На думкудослідників [5], серед них виділяються наступні:

1. засвоєння норм та правил західноєвропейськогобагатоголосся, формотворення та драматургії;

2. посилення ролі індивідуально-стильовогоначала, що призводить до появи авторських циклівЛітургії;

3. стильова ретроспекція – прагненнявідродити втрачену національну чистоту і жанровуцілісність церковної музики.Остання тенденція – історично найпізніша

(межа ХІХ та ХХ століть) – на противагу першимдвом, не лише не веде до заперечення можливостіавторського “прочитання” літургічного циклу, алей відкриває його особливі шляхи. Саме музичнасторона Літургії безпосередньо передає їїісторичний рух та обумовлює широту її жанровоїприроди.Багатомовність і багатонаціональність форм

сповідування Бога – головна ознака історичноїцеркви. Вона походить від апостольськогопрославлення Бога різними мовами у деньП’ятидесятниці: “І сповнилися всі Духом Святимі почали говорити різними мовами…” [1]. Коженнарод, кожна мова у своїй історично-обумовленійокремості покликані не до розчинення чи

нівелювання в багатомовній масі, а до збереженняй розвитку своїх національних особливостей,єдиних щодо змістового наповнення образу віри ірізноманітних форм його втілення.Українська музика початку ХХ століття не

стала винятком у цьому національному розмаїттіоспівування Господа, репрезентувавши довершеніі глибокі зразки церковного та релігійногомузичного мистецтва. Авторська творчість угалузі духовної музики розвивалася переважно вжанрах канонічної богослужбової літератури.Найхарактернішою була форма Літургії, або як їїназивали в Україні, Служби Божої, до якоїзверталася переважна більшість композиторів.Повні Літургії, написані у ці роки, знаходимо уМ. Леонтовича, К. Стеценка (дві з варіантами),П. Демуцького (для триголосого однорідного хору),Я. Яциневича, Б. Левитського, Г. Давидовського,П. Гончарова, М. Гайдая, І. Зайця, О. Кошиця(п’ять). Окремі номери Літургій писали майже всікомпозитори.Надзвичайне мелодичне багатство,

кантилена, що йде від чистої душі і глибокогорозуміння кожного слова, є наріжним каменемстилю вокально-хорової, співацької школи Українивзагалі. Ці ж риси стали основою длякомпозиторської творчості в царині церковногомистецтва і в 20-ті роки ХХ століття. Молитваяк стан душі неминуче змінює саму людину,накладаючи особливий відбиток на всю їїтворчість, підносячи її до вершин одухотвореності.Молитва суттєво впливає і на тембр, і на звукголосу, надаючи йому благородства і вишуканості.Саме тут потрібно шукати джерела притаманнихукраїнському народові співучості, рідкісногомелодизму, свободи вокалізації, природностізвуковідтворення, що у творчості композиторіввтілюється у багатстві професійної музично-співацької мови, розвиненої на національно-мелодичному грунті.В розвитку жанру Літургії на початку ХХ

століття не останню роль відіграє і соціально-історичний контекст того часу. Події 1917 року,що катастрофічно позначилися на духовно-музичному житті багатьох народів Російськоїімперії, на Україні навпаки – спричинилися довибухового його розквіту.Відбувається інтенсивний розвиток церковної

та релігійної музики (або, як пише М. Юрченко,“сильний творчий злет” [6] ): богослужбовіпіснеспіви збагачуються народнопісеннимиелементами; церковна відправа набуваєхарактеру загальнонародного дійства; чи ненайважливішу роль відіграють авторськікомпозиції.






61 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Рух за церковну незалежність, що розпочався1918 року, призвів до утворення Українськоїавтокефальної православної церкви (УАПЦ),керівники якої залучили до співпраці значнийпотенціал творчої інтелігенції, в тому числі імузичної. Зокрема до складу Всеукраїнськоїправославної церковної ради входили композиториМикола Леонтович та Кирило Стеценко, які дотого ж отримали духовну освіту й малибезпосереднє відношення до духовенства. Так,М. Леонтович походив із родини священнослужителя,а К. Стеценко і сам мав сан отця протоієрея УАПЦ.Ідеологія УАПЦ передбачала значну

демократизацію обряду, більш широкетлумачення церковних канонів, а ніж це булораніше, що призвело до оновлення обрядовості, авідтак до вільної обрядової творчості.Найзначнішим заходом УАПЦ була реформабогослужбової мови, церковнослов’янські текстибуло замінено на літературні українські, що сприялозрозумілості відправи широкому загалу віруючих.Провадилися переклади богослужбових книжок,які через брак друку часто поширювалися вмашинописному варіанті та навіть у рукописах.УАПЦ приділяла значну увагу розвиткові

церковного співу. Підготовкою співаків тадерегентів займалися богословські курси, допрограми яких входило, зокрема, викладанняспівів. Продовжуючи традиції концертів духовноїмузики попереднього періоду, українські парафіїУАПЦ розпочали концертну пропаганду церковнихтворів українських композиторів, виконуючикомпозиції М . Леонтовича, К . Стеценка ,П . Демуцького, П. Козицького, старовинніукраїнські канти. Особливий інтерес становлять

друковані видання релігійних творів тієї доби, асправа нотовидавництва займає важливе місце увідродженні та розвитку української музичноїкультури, до того часу “занедбаної, забитої,пригнобленої”, за словами М. Грінченка [6].Висновки. Отже, музично-церковне життя,

композиторська та виконавська творчість у 20-хроках ХХ століття бурхливо розвиваються, аїхніми визначальними рисами стають народністьта демократичність.

1. Болгарський Д. Літургія. Вступнастаття до компакт-диску “Українськалітургія”. Виконує Камерний хор “Київ”.

2. Іванов В. Маловідомі сторінки хоровоїтворчості М.Д. Леонтовича. // М. Леонтович.Духовні хорові твори. – К.: Музична Україна,1993. – С. 3 – 9.

3. Козаренко О . Сакральна творчістьукраїнських композиторів ХХ століття вконтексті національних музично-семіотичнихпроцесів . // Українське музикознавство .Науково-методичний збірник. Вип. 30. – К.,2001. – С. 138 – 150.

4. Костюк Н. Літургія Іоанна Златоустого:еволюція і семантика жанру. // Українськемузикознавство . Науково-методичнийзбірник. Вип. 29. – К., 2000.

5. Мельник О. Литургия как музыкально-исторический феномен. // Культурологическиепроблемы музыкальной украинистики. Вып. 2,часть 2. – Одесса, 1998. – С. 79 – 83.

6. Юрченко М. Духовна музика. // Історіяукраїнської музики. Том 4. 1917 – 1941. – К.:Наукова думка, 1992. – С. 105 – 124.






“Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, Стукайте – і відчинять вам”.

Біблія.

“Ми молимося не для того, щоби сказати Богові, що Він повинен зробити, а щоби Бог нам сказав, що ми повинні зробити”.

Аврелій Августин Блаженний християнський теолог і діяч




62

Постановка проблеми. Проблемиорганізації відпочинку, оздоровлення тазайнятості дітей і підлітків у канікулярний

період завжди були в центрі уваги регіональних імуніципальних органів влади Української держави.У нових умовах розвитку суспільства діти і

підлітки повинні виховуватися перш за все якпредставники українського народу, носії рідноїнаціональної культури. У зв’язку з цим важливиметапом у становленні та розвитку особистостідитини є її залученість до різноманітних видівдіяльності через організацію тимчасових дитячихоздоровчих закладів, які вдало об’єднуютьоздоровчу і виховну діяльність.Як невід’ємна складова державної політики

нашої країни дитячий оздоровчий заклад маєспецифічні структурні особливості, зміст, формита методи своєї діяльності. Сучасні дослідникизосерджуюють увагу на таких основнихпроблемах його діяльності: а) педагогіка удитячому оздоровчому таборі; б) табірна зміната її особливості; в) духовний розвиток дітей іпідлітків у системі позашкільної освіти;г) харчування і здоров’я дітей; д) особливостівиховної роботи в літньому оздоровчому таборі;е) віковий підхід до організації оздоровчо-виховного процесу; є) методика планування табірноїзміни; ж) зміст діяльності педагогічної служби удитячому оздоровчому таборі тощо.Мета статті. В основному, діяльність

дитячого оздоровчого табору розглядаєтьсядослідниками фрагментарно (для дослідженняобирається один з напрямів діяльності: виховний,психолого-педагогічний, туристично-краєзнавчий,спортивний тощо).Значно рідше діяльність дитячого оздоровчого

табору розглядається комплексно (для

дослідження обираються декілька його напрямівдіяльності: методика колективного планування –спілкування з дітьми – організаціясамоврядування – колективна творча діяльність;або концепції – технології – досвід організаціївідпочинку та оздоровлення).Виходячи з вищезазначеного, ми ставили за

мету проаналізувати дослідження педагогів,науковц ів за двома т акими напрямами :а) рекомендаційний; б) науково-методичний.Рекомендаційний напрям зосереджує увагу

на одному з аспектів життєдіяльності дитячогооздоровчого закладу, надаючи рекомендації,поради суб’єктам оздоровчо-виховного процесу,а також можливість висловити свої враження,думки, застереження, емоції.Науково-методичний напрям розглядає

комплексно декілька аспектів життєдіяльностідитячого оздоровчого закладу, дає узагальненийаналіз вирішення тієї чи іншої проблеми, а такожнадає можливість висловити науково обґрунтованісудження та аргументувати висновки.Аналіз досліджень, публікацій та виклад

основного матеріалу. Розглянемо рекомендаційнийнапрям доробок сучасних дослідників, якийзосереджує увагу на таких проблемних аспектах:

- унікальність соціальної ролі вожатого,визначення особистісного потенціалу вожатськоїдіяльності [19, 3 – 6];

- сучасні ефективні методики формуваннядитячих колективів та особливості організаціїтимчасових дитячих колективів [22, 9 – 13];

- підготовка професійної команди педагогів;створення та укріплення кадрового корпусуорганізаторів літнього відпочинку дітей і підлітків[13, 13 – 16];

- зміст та методика виховної та оздоровчої

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОГО ОЗДОРОВЧОГО ЗАКЛАДУ

Микола Наказний, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціологіїДніпродзержинського державного технічного університету,

директор технічного ліцею м. Дніпродзержинська

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙНАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОГО

ОЗДОРОВЧОГО ЗАКЛАДУУ статті зосереджується увага вітчизняних та зарубіжних дослідників на основних

проблемах організації та відпочинку дітей і підлітків в умовах функціонування дитячогооздоровчого закладу.

Ключові слова: методика колективного планування, творча колективна діяльність,оздоровчо-виховний процес, гра у виховному процесі.

© М. Наказний, 2009

УДК 371.217.3




63 Молодь і ринок №1 (48), 2009

діяльності з дітьми в літньому оздоровчомутаборі [13, 14].Поряд з цим російські дослідники розглядають

психолого-педагогічний супровід діяльностідитячих оздоровчих таборів, а саме:

- теорія і практика взаємодії в педагогічномуколективі дитячого оздоровчого табору [7, 20 –23];

- тимчасове дитяче об’єднання в оздоровчомутаборі як засіб розвитку соціальних компетенційдітей [8, 3 – 26];

- зміст діяльності психологічної служби удитячому оздоровчому таборі [15, 27 – 32], [24,32 – 45]

- можливості соціальної реабілітації дитини вумовах дитячого оздоровчого табору [10, 45 – 51];

- соціалізація дітей із сімей, які потребуютьособливої уваги, в умовах дитячого оздоровчоготабору [17, 52 – 60].Особлива увага російських науковців

сконцентрована на дослідженні накопиченогодосвіду з питань організації і проведення цікавихсправ, а саме:

- проектування літніх змін для дітей та молоді[18, 61 – 70];

- екологічна освіта і виховання в умовахеколого-оздоровчого табору [5, 71 – 75];

- громадянська освіта в умовах дитячогооздоровчого табору [12, 82 – 91];

- організація освітньо-виховного середовищав умовах дитячого оздоровчого табору [3, 91 –93];

- вплив фестивального руху освітньо-оздоровчих таборів на молодіжну соціальнуполітику [11, 100 – 103];

- роль управління у справах молоді в реалізаціїлітньої оздоровчої кампанії [23, 104 – 106];

- організація табору з денним перебуванням[16, 106 – 113];

- дитячі служби в оздоровчих таборах [20, 114– 119];

- організація роботи зі старшокласниками [23,120 – 124].Однак, поряд із зазначеними проблемами,

російські дослідники розглядають перспективирозвитку того чи іншого педагогічного явища, асаме:

- дитячий оздоровчий табір як відкрита виховнасистема [21,125 – 133];

- розвиток ідей цілеплануючої діяльності утимчасовому дитячому колективі [4, 133 – 141];

- підготовка кадрів закладів відпочинку таоздоровлення дітей як соціальна і педагогічнапроблема [9, 142 – 146];

- бар’єри розвитку позитивних взаємостосунківу дитячому оздоровчому таборі [6, 146 – 149];

- зміст роботи вожатого та вихователя удитячому оздоровчому таборі [1, 2];

- психолого-педагогічні особливостіформування тимчасового колективу [1, 2].Білоруські дослідники П.М. Бичковиський,

Р.П. Попок, Л .С. Полякова, розглядаючипсихолого-педагогічну діяльність вожатих удитячому оздоровчому таборі, визначають змістроботи вожатого та вихователя. Зосереджуючиувагу на організації педагогічної діяльності,дослідники виділяють такі види планів:1. Перспективний план роботи табору на літо.2. Календарний план роботи дружини на зміну.3. Індивідуальний план роботи вожатих загонів,керівників гуртка. 4. Щоденні плани роботи загону.Путівка дня. 5. План санітарно-оздоровчоїроботи медпрацівників. 6. План спортивно-оздоровчої роботи.Перспективний план, на думку дослідників,

розробляється педагогічним колективом на всітабірні зміни і затверджується педагогічноюрадою табору. Такий план складається знаступних розділів: 1. Характеристикамісцезнаходження табору. 2. Матеріальна базатабору. 3. Основні виховні завдання на літнійперіод . 4. Зміст роботи дружини: трудовевиховання, формування пізнавальної активності,естетичне виховання, екологічне виховання,фізичне виховання, туристично-краєзнавча роботатощо. 5. Робота з педагогічним колективом.6. Робота з технічним персоналом.Крім цього, П.М. Бичковський, Р.П. Попок,

Л.С. Полякова розглядають психолого-педагогічніособливості формування тимчасового дитячогоколективу, виділяючи три основних етапи роботив діяльності вихователя та вожатого.Перший етап передбачає визначення тих

проблемних моментів, які можуть виникнути уконкретному дитячому колективі і в окремоїдитини з цього колективу.Другий етап носить більш психологічну

направленість і вимагає застосування методівпсиходіагностики з метою виявлення причиниосновної проблеми.Третій етап повинен озброїти вихователів та

вожатих психологічними знаннями, сформуватиу них загальну психологічну культуру.Дослідники пропонують практичне

застосування програм, методик, які можуть бутивикористані педагогічними працівниками в умовахфункціонування дитячого оздоровчого табору.Звісно, що поряд з теоретичними знаннями

виховної роботи вожатому необхідно засвоїти





64

навички організаційної діяльності: вміти правильновизначити мету і задачі, планувати свою роботу,використовувати найбільш доцільні форми іметоди роботи з дітьми, організувати як свою,так і діяльність дитячого колективу тощо.Слушною є розробка науковцями психології

ігротехніки, яка визначає методологічне тафункціональне наповнення гри. Серед основнихпринципів ігротехніки науковці виділяють:

1. Цілеспрямованість гри. Найчастіше цілі гриє різноманітними, тобто гра поєднує в собірозвиток у дітей та підлітків фізичнихможливостей, інтелекту, вмінь діяти в команді таін. Але в будь-якій грі існує конкретна мета, якупотрібно досягти її гравцям. Визначення мети тамотивація гравців – задача керівника гри.

2. Кількість гравців. Кількість гравців визначаємісце проведення гри, підготовчий етап, кількістькерівників, суддівство та ін. Важливо чіткорозрахувати функціональну структуру гри йспіввідношення у ній кількості гравців. Наприклад,для участі в змаганнях використовуєтьсякомандний принцип (по 5 – 10 дітей в кожнійкоманді).

3. Територія для проведення гри. Є ігри вприміщенні, на відкритій місцевості, на спеціальнооблаштованих майданчиках, на воді та ін. Педагогповинен продумати і підготувати місце дляпроведення гри (облаштування, розмежовування,освітлення).

4. Емоційне навантаження гри. Це може бутинадмірна емоційність, мобілізація, концентрація,зосередження, розслабленість, співчуття, емоційнаагресія та ін. Емоційна реакція дитини під час гриповинна співвідноситися з призначенням ігровоїситуації.

5. Суддівство. Тобто визначення рівняоцінювання, результативності і тих, хто буде цимзайматися під час гри.

6. Результат. Необхідно визначити порядокпідведення підсумків та нагородження ,заохочення переможців, визначити рівеньрозвитку деяких якостей під час гри, а такожздатність гри згуртувати групу дітей.

7. Час гри.Оволодіти технікою гри для педагога є не

єдиною задачею, він також повинен знати та вмітивикористовувати на практиці психологічні аспектиігрової діяльності і тим самим сформуватипсихолого-педагогічний підхід до оволодінняігротехнікою.На думку П.М. Бичковського, Р.П. Попок,

Л.С. Полякової, гра сприяє виникненню тіснихстосунків між гравцями, знімає напруження,тривожність, страх перед оточуючими, підвищує

самооцінку, дозволяє перевірити себе в різнихситуаціях спілкування, знімає небезпеку соціальнозначущих наслідків.Розглянемо характерні особливості гри:- гравець виконує реальні дії, пов’язані з

рішенням цілком конкретних, майже завждинестандартних рішень;

- ряд моментів цієї діяльності має умовнийхарактер, що дозволяє відволіктися від реальноїситуації з її відповідальністю та багаточисельнимиобставинами.Дитина в співвідношенні з певною для неї

роллю коректує поведінку та дії в ігровихситуаціях. Роль, яку виконує дитина, допомагаєспробувати себе в різних статусах, зрозумітисамоцінність та самозначимість.Завдяки ігровим діям дитина засвоює

принципи соціальної взаємодії, пластичністьсоціальної взаємодії (ситуація співробітництва,змагання, суперництва, творчості та ін.), темпсоціальної взаємодії (швидкість виконанняоперацій, зосередження на завданні, активнаповедінка).Дослідники виділяють ще одну функцію гри –

реальні стосунки між гравцями. Якщо сама грамає характер, який відображає дійсність, тостосунки між гравцями відображають реальнімеханізми й принципи взаємодії.Таким чином, через ігрову ситуацію

створюється реальна модель міжособистіснихстосунків. Це сприяє розвитку адекватнихвідносин у дітей між собою та з дорослими. Тимпаче, чим різнобічніший спектр стосунків, яківивчає дитина, тим більш практичніше вмінняпобудови й підтримання міжособистіснихстосунків [1, 5 – 7]. Тобто П.М. Бичковський,Р.П. Попок, Л.С. Полякова стверджують, що упроцесі гри відбувається формуванняневимушеної поведінки дитини і її соціалізації.Слід зазначити, що вченими впевнено

стверджується думка про те, що гра впедагогічній діяльності дитячого оздоровчогозакладу виступає багатогранним засобомоздоровчо-виховного процесу.Як бачимо, рекомендаційний напрям

досліджень сучасних вчених акцентує увагу наконкретних проблемах, а саме: гра та її функції увиховному процесі, механізм застосуванняметодів психодіагностики, основні виховнізавдання на літо тощо.Розглянемо науково-методичний напрям

дослідження проблеми. Особлива увага науково-методичного напряму зосереджується на:а) особливостях виховного процесу, врахуванні

вікових особливостей дітей і підлітків,






65 Молодь і ринок №1 (48), 2009

педагогічних основах періодів зміни, методичнихаспектах планування виховання національноїсвідомості і гідності, а також охороні та зміцненніздоров’я, туристично-краєзнавчій та ігровійдіяльності в умовах функціонування дитячогоо зд ор овчого за клад у. (Є . І . Коваленко ,А .І . Конончук , І.М . Пінчук, В.М. Солова таін.); б) ролі і місці літнього відпочинку в системівиховання; специфіці праці вожатого; методиціколективного планування роботи в загоні;особливостях спілкування з дітьми різного віку,організації дитячого самоврядування, колективнійтворчій діяльності, організації та технологіїпроведення ігор та розваг, організації фізкультурно-оздоровчої та туристично-краєзнавчої роботи(М.М. Дубінка); в) правових та організаційнихпроблемах відпочинку та оздоровлення дітей;нормативно-правовому забезпеченні табору зденним перебуванням; порядку проведення змінпрофільних таборів з денним перебуванням,таборів праці та відпочинку; посадових інструкціяхпрацівників літніх оздоровчих таборів; програмахдіяльності оздоровчо-виховного закладу;санітарно-гігієнічних вимогах та техніці безпеки;активізації дитячого відпочинку дітей і підлітків;культурно-розважальній діяльності дитячогооздоровчого закладу (М.Ф. Дік); г) нормативно-правовому забезпеченні організації відпочинку таоздоровлення дітей; концепції діяльності дитячихоздоровчих закладів; оздоровчо-виховномупроцесі у дитячих оздоровчих закладах (учасникиоздоровчо-виховного процесу, організація режимудня, планування діяльності в дитячих оздоровчихзакладах); технології роботи з дітьми; тематичнихзмінах; відпочинку та оздоровленні дітей різнихкатегорій в дитячих оздоровчих закладах(О.В.Биковська, В.М. Горбинко, Ж.В. Петрочко,С.І. Вагнер , Т.М. Гулечко, О .М. Денисюк,О.Г. Карпенко, Л.О. Кравчук, В.П. Мацулевич);д) організації колективно-творчих справ, грі таметодиц і їх проведення (О .А . Ласуков) ;е ) правилах прийому дитячих оздоровчихзакладів; забезпеченні умов оздоровлення тавідпочинку дітей , організації роботи позабезпеченню охорони праці та безпекижиттєдіяльності; фізичному вихованні оздоровчихта спортивно-масових заходах; гігієнічномувихованні дітей; пожежній безпеці, електробезпеці;поведінці дітей на воді; безпеці при перевезеннідітей; безпеці при проведенні екскурсій; основнихпринципах організації роботи методичногоперсоналу тощо (В.Т. Шацило).Для прикладу, проаналізуємо науково-

методичний напрям досліджень вчених(Є.І. Коваленко, А.І. Конончук, І.М. Пінчук,

В.М. Солова та ін.), розглянувши в комплексіколо таких проблем: а) особливості виховногопроцесу; б) врахування вікових особливостей дітейі підлітків; в) періоди змін; г) методичні аспектипланування; д) виховання національної свідомостіі гідності; е) охорона та зміцнення здоров’я;є) туристично-краєзнавча та ігрова діяльність вумовах функціонування дитячого оздоровчогозакладу.Наприкінці ХХ століття – початку ХХІ

століття дитячий оздоровчий табір розглядаєтьсядослідниками як позашкільний виховний заклад,що створюється з метою зміцнення здоров’я,організації активного відпочинку, задоволенняінтересів і духовних потреб дітей і підлітків.Виховання в дитячому оздоровчому таборі, на

думку науковців, має дві взаємопов’язані сторони.Одна – це педагогічний вплив вихователя ,педагога (вожатого), колективу, друга – готовністьвихованця сприйняти й усвідомити цей вплив. Дляуспішного виконання поставлених завданьвихователі мають глибоко усвідомити основніпсихолого-педагогічні закономірності йособливості виховного процесу. Зокрема,необхідно передусім ураховувати, що спосібповедінки дитини визначається, з одного боку,безперервним зовнішнім впливом на неї, а здругого – її природженими та набутимиіндивідуальними якостями та внутрішнімпсихічним станом.На думку Є.І. Коваленко, А.І. Конончук,

І.М. Пінчук, В.М. Солової, виховна робота вдитячому оздоровчому таборі має рядспецифічних особливостей порівняно з виховнимпроцесом у школі.Урахування педагогічним колективом

особливостей виховної роботи в літньомуоздоровчому таборі є передумовою для створенняу таборі життєрадісної атмосфери і забезпеченняповноцінного відпочинку і розвитку дітей [14, 4 – 10].Поряд зі специфічними особливостями виховної

роботи Є.І. Коваленко, А.І. Конончук, І.М. Пінчук,В.М.Солова розкривають особливості віковогопідходу в організації виховного процесу в літніхоздоровчих таборах, характеризуючи дві віковігрупи: а) молодшу (6 – 10 років); б) середню (11 –15 років).Здійснення вікового підходу до виховного

процесу в умовах літнього оздоровчого табору,на думку дослідників, передбачає:

1. Постійну увагу до вікових особливостейформування особистості дітей і підлітків,своєрідності їхнього духовного світу, піклуванняпро гарний емоційний і фізичний стан кожноговихованця.





66

2. Урахування протиріч розвитку особистості,спричинених віковими змінами, акселерацією,екологічними катаклізмами тощо.

3. Побудову системи виховної роботи відповіднодо психологічних особливостей дітей кожноговікового періоду і концепцій їх розвитку.До найважливіших елементів цієї системи

науковці відносять:а) знання вікових особливостей і закономірностей

розвитку дитини;б) висунення виховних завдань у суворій

відповідності з головною метою виховання молодів Україні та основними завданнями і напрямамиїї реалізації на даному етапі, а також віковими таіндивідуальними особливостями певногодитячого колективу;в) організацію щоденної роботи ланки, загону,

добір форм і методів виховання, що відповідаютьспецифіці діяльності літнього оздоровчого таборуі дозволяють вирішувати висунуті завдання;г) постійне врахування тих змін, що

відбуваються в дитячих колективах (об’єднаннях,загонах) і характерах окремих вихованців;д) аналіз усієї виховної діяльності та висунення нових

завдань на основі отриманих даних [14, 11 – 12].Характеризуючи педагогічні основи періодів

зміни в оздоровчому таборі, Є.І. Коваленко,А.І. Конончук, І.М. Пінчук, В.М. Соловавизначають такі три періоди:І. Організаційний період зміни.ІІ. Основний період зміни.ІІІ. Підсумковий період зміни.За допомогою таблиці 1 порівняємо перелік

змісту завдань організаційного, основного тапідсумкового періодів.Як бачимо, зміст завдань організаційного,

основного та підсумкового періодів зміни дещорозрізнений. Виникає необхідність щодопланування динаміки розвитку кожного періоду.Наприклад, під час організаційного періодузавдання №2 (організація виконання режимнихмоментів) повинно мати продовження цього видудіяльності в основному періоді (наприклад,режимні моменти як форма внутрішньоїсамоорганізації дітей і підлітків), а в підсумковомуперіоді зміст даного завдання може мати такийвигляд: застосування придбаних навичок (маєтьсяна увазі під час виконання режимних моментів) увиборі індивідуальної траєкторії розвитку. Тобтокожне завдання організаційного періоду, на нашудумку, повинно мати логічне продовження восновному періоді і логічне завершення упідсумковому.Розробляючи методику планування роботи в

літньому оздоровчому таборі, дослідникизазначають, що планування виховної роботи будеефективним, якщо вожатий дотримуватиметьсятаких методичних вимог:а) забезпечення на практиці єдності мети і

завдань, змісту і форм виховної роботи;б) урахування своєрідності роботи загонів і

дружини;в) підтримування ініціативи вихованців [14, 41].На нашу думку, планування виховної роботи

загону чи дружини слід проводити вихователю, бовихователь є педагогом, якому знайомі методичніприйоми планування виховного процесу в умовахфункціонування літнього оздоровчого табору. Вожатийпри цьому може виконувати лише роль учня.Висновки . Таким чином, зарубіжні та

вітчизняні дослідники зосереджують увагу як наодному з аспектів функціонування дитячого



Перелік змісту завдань організаційного, основного та підсумкового періодів зміни в літньому оздоровчому таборі

Організаційний Основний Підсумковий 1. Педагогічні завдання. 2.Організація виконання режимних моментів. 3. Вивчення дітей, діагностика відносин у колективі. 4. Умови, що забезпечують виховний характер діяльності. 5. Зміст педагогічного коригування діяльності дітей. 6. Методи використання виховної роботи. 7. Рекомендовані види й організаційні форми діяльності.

1. Педагогічні завдання загального характеру. 2. Завдання з оздоровлення, забезпечення охорони життя та здоров’я дітей. 3. Умови успішного цілеспрямування. 4. Завдання з інформаційного забезпечення виховного процесу. 5. Умови для забезпечення виховного характеру діяльності. 6. Зміст педагогічного втручання в діяльність дітей. 7. Виконання загальних завдань колективу.

1. Цілі педагогів у підсумковий період. 2. Організація колективної діяльності дітей. 3. Підбиття підсумків зміни. 4. Позиція вожатого. 5. Зміст коригування діяльності дітей. 6. Основні методи роботи вожатого.




67 Молодь і ринок №1 (48), 2009

оздоровчого закладу, досліджуючи йогодіяльність фрагментарно (рекомендаційнийнапрям), так і на багатьох його аспектах,досліджуючи життєдіяльність дитячої установив комплексній єдності багатьох її аспектів(науково-методичний напрям).

1. Бычковский П.М. Педагогическая деятельностьв детском оздоровительном центре: Учебн. пособие /П.М. Бычковский, Р.П. Попок, Л.С. Полякова. – Мн.:БГУ, 2001. – 195 с.

2. Бычковский П.М. Психолого-педагогическаядеятельность вожатых в детском оздоровительномлагере: учебн. пособие / П.М. Бычковский, Р.П. Попок,Л.С. Полякова. – Мн.: БГУ, 2001. – 327 с.

3. Галимзянова И.И. Организация образовательнойи воспитательной среды в условиях детскогооздоровительного лагеря // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей. –М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

4. Дехаль С.Г. Развитие идей целеполагающейдеятельности во временном детском коллективе //Детский оздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

5. Дудорова Л .Г. Реализация программыэкономического образования и воспитания в условияхэколого-оздоровительного лагеря “Юность” //Детский оздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

6. Киселева Е.В. Барьеры развития позитивныхвзаимоотношений в детском оздоровительном лагере// Детский оздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

7. Киселев Н.Н. Теория и практика взаимодействияв педагогическом коллективе детскогооздоровительного лагеря // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей.– М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

8. Ковров В.В. Временное детское объединение взагородном оздоровительном лагере как средстворазвития социальных компетенций детей // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

9. Кузьмин С.С. Подготовка кадров учрежденийотдыха и оздоровления детей как социальная ипедагогическая проблема // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей. –М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

10. Лаврентьева З.И. Потенциалы социальнойреабилитации ребенка в условиях детскогооздоровительного лагеря // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей. –М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

11. Лаврентьева З.И. Сумникова А.И. Влияниефестивального движения образовательно-оздоровительных лагерей Новосибирской области намолодежную социальную политику // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательное

пространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.12. Маньков С.П., Щедрина А.Г., Лисецкая,

Путинцова О.М. Гражданское воспитание в условияхДОЛ // Детский оздоровительный ла герь:воспитательное пространство. Сб. статей. – М.:ЦГЛ, 2006. – 152 с.

13. Маслов А.А. Подготовка отрядных вожатыхв условиях высшего учебного заведения // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

14. Методика роботи в літньому оздоровчомутаборі: навч. посібник / [.І. Коваленко, А.І. Конончук,І.М. Пінчук, В.М. Солова] – К.: ІЗМН, 1997. – 280 с.

15. Нуртдинова А.А. Содержание деятельностипсихологической службы в детском оздоровительномлагере / / Детский оздоровительный лагерь:воспитательное пространство. Сб. статей. – М.:ЦГЛ, 2006. – 152 с.

16. Организация лагеря с дневным пребываниемна базе центра дополнительного образования“Звездная школа” // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей[Зверева Р.П . , Лисецкая Е .В . , Зялик Г.Н . ,Герасимова С.М.]. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

17. Палий Т.П. Социализация детей изнеблагоприятных семей в условиях детскогооздоровительного лагеря // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

18. Прошина Т.П. Проектирование летних смен воДворце творчества детей и молодежи // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

19. Ромм Т.А. Социально-педагогический феноменвожатства // Детский оздоровительный лагерь:воспитательное пространство. Сб. статей. – М.:ЦГЛ, 2006. – 152 с.

20. Степущенко О.А., Ушакова Е.В., Пузанова Н.В.Детские службы ДОЛ “Дзержинец” // Детскийоздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

21. Тетерский С.В. Детский лагерь как открытаявоспитательная система // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей. –М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

22. Фришман И.И. Секреты по секрету: учимсяпонимать друг друга // Детский оздоровительныйлагерь: воспитательное пространство. Сб. статей. –М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.

23. Хлюпина Т.В. Роль управления по делам молодежив реализации летней оздоровительной кампанииКировоградской области // Детский оздоровительныйлагеь: воспитательное пространство. Сб. статей. – М.:ЦГЛ, 2006. – 152 с.

24. Шмарина А.В., Устинова О.Л., Гареева Н.В.Организация психолого-педагогического службыдетского оздоровительного лагеря “Зеленая улица”// Детский оздоровительный лагерь: воспитательноепространство. Сб. статей. – М.: ЦГЛ, 2006. – 152 с.






68

Постановка проблеми . Освітасьогодні переживає період визначеннянових концептуальних основ,

пріоритетів, провідних наукових ідей. Це, перш завсе, ідеї неперервності освіти як постійногосходження особистості до вершин людськоїкультури і професіоналізму, якості освіти,доступності освіти для кожного громадянинанезалежно від його соціального або професійногостатусу, задоволення освітніх потреб кожноїлюдини, органічного поєднання професійного таособистісного зростання протягом життя.Гостро у наш час постає, також, питання

дослідження медичних, соціальних і психологічнихаспектів проблеми похилого віку. На початку 80-хроків ХХ століття питання старіння та довголіттястало предметом спеціального розглядуміжнародних організацій і агентств ООН. У нашійдержаві функціонує міжгалузева комплекснапрограма “Здоров’я нації” (напрямок VI –“Здоров’я нації в старості”) на 2002 – 2011 рр. [5].Аналіз останніх досліджень. Проблеми

особистісного розвитку в період зрілого, похилоговіку і старості досліджували Б .Г. Ананьев,І.Г. Бєлєнька, К. Вишневська-Рошковська,Є.І. Головаха, І.В. Давидовський, Е. Еріксон,О .В. Краснова, О.О . Кронік, О .Г. Лідерс,К. Росяк, Р.С. Яцемірска, К. Юнг. Зокрема,Н.В. Андрєєв, С.Є. Піняєва розглядали питанняособистісного і професійного розвитку у періодзрілості. Проблеми особистісних змін у старості,а також особливості життєвого шляху людейпохилого віку проаналізовано у роботахН.А. Логінової, Г. Томе. У працях Л.В. Бороздіноїта О.М. Молчанової основна увага приділялась

дослідженню самооцінки у похилому віці.Є.І. Холостова, Н.П. Щукіна розглядаютьпитання соціально-психологічної допомоги уперіод пізнього віку.Вагомий внесок у розвиток сучасної

геронтології та геронтопсихології належитьукраїнським науковцям, які провели комплекснедослідження проблем зрілості і старості, питаньдовголіття та психологічного вітаукту, біологічних,соціальних, психологічних чинників старіння.Відомими є здобутки наукових шкілО.О. Богомольця, І.І. Мечнікова, В.В. Фролькіса,які пізніше активно розвивалися російськимигеронтологами. Психологічні особливості осібзрілого і похилого віку у контексті проблемижиттєвого шляху та періодизації психічногорозвитку особистості досліджувалиО.І. Кульчицька, В.Ф. Моргун, Т.М. Титаренко.Основні механізми старіння, серед них іпсихологічні, розглядали Ж.А. Медведев,В.В. Безруков, Г.М. Бутенко, Н.В. Паніна, амедико-психологічні питання пізнього віку –У. Риспаєв, О.К. Кульчицький та інші вчені.Особливе місце у віковій психології та

геронтології посідає проблема освіти дорослих.Суспільна важливість зазначеної проблемивідображена у низці законодавчих, програмовихта нормативних документів, що забезпечуютьпроцес освіти дорослих. Важливість організаціїосвіти дорослих зумовлена усвідомленнямсуспільства, що прогрес людства на сучасномуетапі визначається здебільшого рівнем людськогопотенціалу, його розвитку.Водночас, ще не достатньо дослідженими і

науково обґрунтованими є підходи організації в

ОСВІТА ОСІБ ТРЕТЬОГО ВІКУ: АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ

Валентина Куриш, кандидат педагогічних наук, доценткафедри теорії та методики фізичного виховання


Назарій Куриш, магістр управління, провідний спеціаліст Львівського міського центруфізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”

ОСВІТА ОСІБ ТРЕТЬОГО ВІКУ:АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ

У статті представлено результати досліджень особливостей психічного і фізичногорозвитку осіб третього віку та охарактеризовано їх мотиваційну спрямованість якпередумову організації освітньої діяльності. Проаналізовано законодавчі, програмово-нормативні та організаційні засади функціонування освіти дорослих в Україні.

Ключові слова: освітно-пізнавальна діяльність, неформальна освіта, освітні програми,особистісний розвиток.

© В. Куриш, Н. Куриш, 2009

УДК 374.3




69 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Україні освітніх закладів, які б враховувалиправові, організаційні, науково-методичні засадифункціонування та розвитку освіти дорослих унашій країні, а також особливості мотиваційноїспрямованості дорослого населення.У зв’язку з цим визначення шляхів

удосконалення організації освіти дорослих можебути реалізоване шляхом наукового обґрунтуванняструктури та змісту діяльності освітніх закладівдля осіб третього віку.Мета статті. Дослідити особливості

психічного і фізичного розвитку та мотиваційнуспрямованість осіб третього віку як передумовуорганізації освітньої діяльності. Проаналізуватизаконодавчі, програмово-нормативні таорганізаційні засади функціонування освітидорослих в Україні.Результати дослідження. Як свідчить дані

спеціальної літератури, у віці старше 60 років учоловіків і 55 років у жінок темпи інволюційнихпроцесів наростають на всіх рівнях і охоплюютьпрактично всі морфофункціональні системи [9,288]. Разом з тим, фахівці вважають, що станорганів і систем організму характеризуєбіологічний, а не паспортний вік, і під дією фізичнихвправ вдається в значній мірі покращити фізичнупрацездатність і підготовленість людини [4, 202],

[9, 291]. Помірна фізична активність позитивновпливає на процеси старіння, сповільнюючи темпиїх розвитку. За умов високого рівня фізичногостану біологічний вік людини на 10 – 20 років

менший паспортного, і навпаки, у осіб з низькимрівнем фізичного стану біологічний вік значноперевищує паспортний [9].Водночас, третій – похилий – вік розглядається

фахівцями, з одного боку, як кризовий період,пов’язаний з труднощами адаптації до новихсоціальних умов. З іншого – особливістюрозглянутого вікового періоду є мудрість людинита прагнення особи до самореалізації, а отже, надумку психологів, особистісний розвиток у цейперіод не припиняється. Він полягає у передачісмислоціннісних життєвих надбань віндивідуальний досвід наступних поколінь тазумовлюється гармонізацією ціннісної сферипенсіонерів [6], [8].На підставі проведених теоретичних досліджень

ми обґрунтовуємо правомірність постановкипроблеми нашого дослідження, у межах якогоздійснюється пошук шляхів оптимізації освіти осібпохилого віку у відповідності до їхніх віковихможливостей та потреб фізичного і психічногорозвитку.Результати теоретичного розділу досліджень

ми доповнили даними анкетування. Одне іззавдань анкетування полягало у визначенніставлення осіб “третього” віку до занятьфізичними вправами (мал. 1).

Ці оцінки відображують емоційні переживанняопитаних, зокрема привабливість для них занятьфізичними вправами: близько 9 % опитанихпоказали наявність негативного і стільки ж

0,00%

10,00%

20,00%

30,00%

40,00%

50,00%

60,00%

70,00%

80,00%

90,00%

2.1 2.2 2.3

Всі

Чол.

Жін.

прац.не прац.

Умовні позначення: 2.1 – відповіді на питання анкети “Чи подобаються Вам заняття фізичними вправами?”; 2.2 – відповіді на питання анкети “Чи подобалися Вам заняття фізичними вправами на

уроках фізичної культури в школі?”; 2.3 – відповіді на питання анкети “Чи подобалися Вам заняття фізичними вправами в

інституті?”. Мал. 1. Мотиваційна спрямованість осіб пенсійного віку

до занять фізичними вправами





70

нейтрального ставлення до занять фізичнимивправами. Тобто у 18 % фізична культура невходить у сферу особистісних інтересів, вонипоказали слабку мотиваційну тенденцію до занятьфізичними вправами. Водночас, близько 82 %опитаних висловили своє позитивне ставлення.Наступні відповіді респондентів дозволили

визначити наявність у людей третього вікурозуміння необхідності і сутності фізкультурно-оздоровчих занять (мал. 2).

Аналіз відповідей показав, що заняттяфізичними вправами є актуальними для 80 %опитаних (жінки – 80 %, чоловіки – 75 %,працюючі – 76%, непрацюючі – 76 %.).Визначаючи актуальність занять фізичнимивправами респонденти вказали, що основниммотивуючим чинником , який спонукає їхзайматись фізичними вправами, є можливістьпокращити стан здоров’я.Запитання третьої частини анкети дозволили

отримати дані щодо активності освітньої позиціїреспондентів (мал. 3). Досліджувані даваливідповіді на запитання, які визначали рівень їхвалеологічних знань, їхні бажання поповнюватизнання, обмінюватись ними, а також реалізовуватиздобуті знання та вміння на практичних заняттях.Опитування свідчить, що валеологічними

знаннями та знаннями з фізичної культуриреспонденти володіють недостатньо. Зокрема,серед жінок позитивну відповідь дали – 40 %,серед чоловіків – 41 %. Серед працюючих – 37 %,а серед непрацюючих – 46 % позитивнихвідповідей.Близько 50 % опитаних хотіли б поділитись

власним досвідом занять оздоровчими видамидіяльності з іншими людьми, а близько 60 % –висловили свою зацікавленість досвідом занять

оздоровчими видами діяльності інших людей.Більше позитивних відповідей ми отримали назапитання “Чи хотіли б Ви відвідати лекції(фахівців з фізичної культури, валеологів, лікарів,герентологів) з питань здорового способу життя,організації занять фізичними вправами?”позитивну відповідь дали 66 % респондентів:жінки – 72 %, чоловіки – 59 %.Таким чином, ми зафіксували в цілому

активно-позивне ставлення осіб третього віку дозанять фізичними вправами та освітньо-пізнавальної діяльності, що підтвердилоправильність обраного напрямку досліджень.Окрім того, результати анкетування дозволили

нам визначити інтереси респондентів щодо занятьрізними видами фізичних вправ. Це дозволилоконкретизувати загально-теоретичні передумовні



Умовні позначення: 2.4 – відповіді на питання анкети “Якому виду відпочинку Ви надаєте перевагу? (активному

чи пасивному)”; 2.9 – відповіді на питання анкети “Що спонукає вас займатись фізичними вправами?”; 2.10 – відповіді на питання анкети “Чи сприяють заняття фізичними вправами реалізації

Ваших життєвих планів?” Мал. 2. Актуальність занять фізичними вправами у осіб третього віку

0,00%

10,00%

20,00%

30,00%

40,00%

50,00%

60,00%

70,00%

80,00%

90,00%

2.4 2.9 2.10

Всі

Чол.

Жін.

прац.

не прац.




71 Молодь і ринок №1 (48), 2009

дані програмування і визначити пріоритетнуспрямованість навчальної програминеформального навчального закладу для осібпенсійного віку.У відповідності до положень законодавчих

актів [2], що регламентують освітню діяльністьв Україні, основними завданнями системи освітидорослих є:

- задоволення потреб особистості вінтелектуальному, культурному і духовномурозвитку шляхом отримання неперервної освіти;

- формування у осіб , які навчаються ,громадянської позиції, здатності до життя вумовах сучасної цивілізації, її демократичногорозвитку;

- збереження та примноження моральних,культурних, наукових цінностей суспільства;

- розповсюдження знань серед населення,підвищення його культурного та освітнього рівня.Серед чинників, які визначають ефективність

будь-якої діяльності є конкретизація функційорганізаційної системи. Основними функціямисистеми освіти дорослих є:

- адаптивна – пристосування до нових вимогжиття в суспільстві, яке динамічно змінюється;

- компенсаторна – відтворення освітніхможливостей;

- розвиваюча – збагачення діяльнихможливостей людини та її духовного світу;


- аналітична “ дослідження й аналіз чинників, щовпливають на потребу громадян в неперервній освіті,

- перетворювальна – зміна освітнього таосвітньо-кваліфікаційного рівня особи впродовжжиття, інтелектуального та культурного рівнясуспільства;

- прогностична – наукове передбаченнярозвитку особи та суспільства;

- комунікативна – передача соціального досвідувід покоління до покоління;

- заохочувальна – стимулювання освітніхпотреб особи.Одним із компонентів структури освіти

дорослих є неформальна освіта. У відповідностідо загальної характеристики освітніх програмнеформальної освіти для осіб третього віку, змістнеформальної освіти пов’язаний з особистимзахопленням у певній галузі знань, науки абомистецтва, з прагненням розширюватикультурний світогляд чи набувати знання і вміння,необхідних у побуті та сфері міжособистісногоспілкування. Засвоєння цих знань та умінь несупроводжується отриманням відповідногодокументу, що надає право займатисьпрофесійною діяльністю за профілем їх змісту.До конкретних напрямів освітніх програм

неформальної освіти дорослих можуть бутивіднесені: науково-технічний, спортивно-технічний,фізкультурно-спортивний, туристсько-краєзнавчий,

Умовні позначення: 3.1 – відповіді на питання анкети “Чи володієте ви валеологічними знаннями та знаннями з

фізичної культури?”; 3.2 – відповіді на питання анкети “Чи хотіли б Ви поділитись Вашим досвідом занять

оздоровчими видами діяльності з іншими?”; 3.3 – відповіді на питання анкети “Чи цікавитесь Ви досвідом занять оздоровчими видами

діяльності інших людей?” Мал. 3. Активність освітньої позиції респондентів

0,00

10,00

20,00

30,00

40,00

50,00

60,00

70,00

80,00

90,00

3.1 3.2 3.3

Всі

Чол.

Жін.

прац.

не прац.




72

еколого-натуралістичний, військово-патріотичний,соціально-педагогічний, природничо-науковий,юридичний, гуманітарний та іншого спрямування,які не повинні пропагувати насильство, соціальну,расову, національну, релігійну нерівність ,дискримінацію за статевими ознаками і несуперечать чинному законодавству. Перелікосвітніх послуг неформальної освіти дорослих, якінадаються без ліцензій, затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України. Зміст освітніхпрограм неформальної освіти, форми їх засвоєнняі тривалість навчання за зазначеними програмамивизначаються навчальними закладами і освітнімиустановами освіти дорослих, фізичними особами,що надають освітні послуги та споживачамипослуг.Не зважаючи на неформальність освіти осіб

третього віку, завершення навчання за певнимипрограмами неформальної освіти можепередбачати видачу документів про їх засвоєнняабо про одержання освітніх послуг. Формидокументів визначаються юридичною абофізичною особою, що реалізує освітні програми усфері неформальної освіти дорослих, за виняткомвипадків передбачених законодавством [7].Висновок. На даний час можна вести мову

про формування основ освіти осіб третього віку внашій країні. Діяльність існуючих освітніхструктур в Україні є неоціненною [1], [10], однакна даний час має ознаки періодичного, а несистематичного функціонування , а такожобмеженість у змісті та формах освітньої роботи.Тобто існує об’єктивна необхідність визначеннята наукового обґрунтування шляхів удосконаленняорганізації освіти дорослих.Результати проведених нами теоретичного та

соціологічного досліджень можуть бутидоповнюючими складовими основи для розробки

концептуальної моделі Університету третьоговіку в Україні, що є переспективою подальшихдосліджень.

1. Вержиковська Н. Пропагуючи активнедовголіття. – Режим доступу:www.citycenter.health.kiev.ua

2. Закон України “Про освіту”. – Режимдоступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/

3. Змеев С. И. Основы андрагогики:Учебное пособие для студентов, аспирантови преподавателей. – М.: Флинта: Наука, 1999.– 152 с.

4. Иващенко Л. Я., Благий А. Л. Физическоевоспитание взрослого населения // Теория иметодика физического воспитания под ред.Т.Ю. Круцевич. – К: Олимпийская литература,2003. – Т. 2. – С. 201 – 251.

5. Міжгалузева комплексна програма“Здоров’я нації” на 2002 – 2011 роки. – http:// w w w . h e a l t h . g o v . u a / w w w . n s f / 0 /8fffe28e6f109344c2256e4d003982c0?OpenDocument

6. Социализация взрослых: Учебн. пособие/Л. А. Башарина, Л. В. Бродянская, С. Г. Вершловскийи др. – СПб.: СпецЛит, 2002. – 269 с.

7. Подобед В.И . Системное управлениеобразованием взрослых. – СПб.: ИОВ РАО,2000. – 231 с.

8. Порсева Х.О. Психологічні особливостіціннісних орієнтацій осіб похилого віку.Автореф. дис… канд. психолог. наук: 19.00.07/Тернопільський національний педагогічнийуніверситет імені Володимира Гнатюка. – К.,2005. – 22 с.

9. Романенко В.А. Двигательые способностичеловека – Донецк: “Новый мир”, УКЦентр,1999. – 336 с.

10. http://utw.us.edu.pl /inne20070710.php







“Наука – найбільш важливе, найбільш прекрасне в житті людини”.

Антон Чехов російський письменник


http://www.citycenter.health.kiev.ua

http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/

http://utw.us.edu.pl



73 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку людськогоспівтовариства у сфері педагогічної

освіти в країнах Чорноморського економічногоспівтовариства відбуваються значні зміни –здійснюється оновлення всіх структур їїнаціональних систем, модернізуються зміст іметоди підготовки вчителів, розвиваються новіформи і зв’язки між професійною підготовкоювчителя і школою. Зазначимо, що Чорноморськеекономічне співтовариство (ЧЕС) було утворенеу 1992 р. з метою координації економічного іполітичного розвитку країн Чорноморськогобасейну, членами якого є 11 країн – Україна,Румунія, Росія, Болгарія, Грузія, Туреччина,Молдова, Греція, Вірменія, Азербайджан таАлбанія. Штаб-квартира розташована у містіСтамбул (Туреччина). В умовах подальшоїінтеграції України в європейське співтовариствопосилюються взаємозв’язки і взаємодія міжнаціональними системами підготовки вчителіврізних країн. У 90-х роках минулого сторіччя узв’язку з розвитком єдиного європейськогоосвітнього простору міжнародний педагогічнийлексикон доповнюється новим феноменом“Європейський вимір в освіті” (EuropeanDimension in Education). Це пов’язано зпланомірним упровадженням кожною країноювласної стратегії відновлення педагогічної освітиі тут не можна не враховувати вплив країнЧорноморського регіону на освітні процеси, щовідбуваються в Україні.Аналіз останніх досліджень. Наукове

дослідження вищезазначених процесів єактуальним завданням у світлі перспективінтеграції України у загальноєвропейський освітнійпростір. Теорія і практика зарубіжного освітнього

процесу стала предметом наукового пошукупровідних українських науковців (Н. Абашкіної,Г. Алєксевич, О. Олексюка, Г. Єгорова, О. Ковязіної,Л. Латун, Б. Мельниченка, Є. Москаленко,О. Овчарук, О. Рибак, Г.В. Степенко, І. Тараненко,І. Фольварочного, О. Глузмана, Л. Пуховської,Т. Панського, В. Вдовенко, В. Семілетко,Г. Воронки, Т. Осадчої, Т. Кошманової та ін.).Проблеми історії, філософії і теорії вищоїпедагогічної освіти в Україні і за кордономвисвітлено у працях С. Гончаренко, І. Зязюна,Н. Ладижець , В. Лугового, В. Майбороди ,Н . Ничкало , Ф . Панач ін а , З . Равк ін а ,Ш. Чанбарісова, В. Шадрікова, І. Яковлєва,М. Ярмаченко, Б. Вульфсона, С. Головко, В. Кеміня,Н. Лізунова, З. Малькова, І. Марцінковського,М. Нікандрова, Л . Пуховської, Т. Яркіної,Т. Кошманової та ін.Так, проблема підготовки педагогічних кадрів

у країнах Чорноморського регіону у другійполовині XX – на початку XXI століття тривалийчас залишалися поза увагою провідних учених,що і обумовило наш науковий інтерес.Із середини XX століття перед системою

вищої освіти постають усе більш вагомі задачі.Розвиток науки, економіки, інтенсифікаціязовнішньоекономічних, політичних і культурнихзв’язків між країнами, прагнення до виведеннявсіх сфер людської діяльності на більш високийрівень – усе це веде до необхідності підготовкифахівців гранично нового, іншого рівня, щосполучать у собі як глибокі теоретичні, так іпрактичні знання, що вміють професійновикористовувати свої уміння на благо сучасногосуспільства на рівні світових стандартів.Проте, тенденції розвитку вищої освіти у

деяких країнах виявляються і донині формуються

Станіслав Сапожников, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиРеспубліканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет”

м. Ялта

ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ТАРОЗВИТКУ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ГРЕЦЬКІЙ

РЕСПУБЛІЦІ: ОСНОВНІ НАПРЯМИТА ПЕРСПЕКТИВИ

У статті розглядається становлення і розвиток системи вищої освіти у Греції яккраїни-члену Чорноморського економічного співтовариства, робиться спроба її історичногоаналізу.

Ключові слова: освіта, культура, традиції, вищі навчальні заклади.

ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ВИЩОЇОСВІТИ У ГРЕЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

© С. Сапожников, 2009

УДК 378.09 (495)





по-різному. Історичні і політичні події, що маютьмісце в становленні і розвитку кожної держави,спричиняли чималі зміни не тільки, наприклад, векономіці країни, але також впливали і на розвитоквищої школи.Мета статті – висвітити особливості

становлення та розвитку системи вищої освіти уГрецькій Республіці, проаналізувати основнінапрями та перспективи цього процесу.Виклад основного матеріалу. Звернемося

до історії становлення вищої освіти у Греції. Греціястала вільною після чотирьохсотрічноготурецького панування, у 1945 р. Україна булавизволена від фашизму. Слід зазначити, щогероїчна боротьба українського народу протифашистських окупантів була більш тривалою іскладною, ніж у Греції, і послужила прикладомбезстрашності для грецького народу.Багаті культурні традиції, що найчастіше тісно

переплітаються у своїх джерелах, такожпоєднують ці дві держави. І, нарешті, українці, щопроживають у Греції, і величезна грецька діаспорав Україні сприяють підтримці духовних, культурнихі зовнішньоекономічних зв’язків між цими двомакраїнами.Вища освіта у Греції існує з перших років

становлення нової грецької держави (1821 – 1829 р.).З 1824 р., що коли розгорнулася у 1821 р. визвольнаборотьба проти чотирьохсотрічного турецькогоярма історія Греції зробила новий виток, коли назвільнених землях почали відроджуватися першікласи і школи, коли розпочалося становлення новоївільної держави, виникли передумови длярозвитку нової системи освіти у Греції та їїрозподілу на три ступіні: початкова школа(δημοτικό), середня школа (λύκειο) і університет(πανεπιστήμιο). Однак офіційно вищауніверситетська освіта у Греції була визнана лише22 березня 1833 р. У 1837 р. був заснованийперший грецький університет, що знаходився умісті Афіни. З 1862 р. він стає “Національнимуніверситетом м. Афіни”, у якому функціонуютьчотири факультети: теологічний, медичний,юридичний і філософський, на якому вивчалисятакож і природничі науки. У 1904 р. вивченняприродничих наук здійснюється не на факультетіфілософії, а на створеному фізико-математичномуфакультеті. Таким чином, станом на 1904 р. у“Національному університеті м. Афіни”нараховувалося вже 5 факультетів. У 1911 р. від“Національного університету” відокремлюютьсятеологічний, юридичний і філософськийфакультети. Медичний і фізико-математичнийфакультети залишилися у “Національномууніверситеті”. Головною причиною цього поділу

стало виконання указу мецената І. Домболі, щоактивно допомагав становленню університету.Відповідно до указу, меценат залишав усе своємайно університетові, за умови, що він будеперейменований у “Університет ім. І. Каподістрії”.У 1932 р. обидва університети поєднуються заназвою “Національний університет ім. І. Каподістріїм. Афіни” (Εθνικό και Καποδιστριακό Αθηνων).Пр от е , і до т еп ер оби д ва в і д д і л ен н ямають р і з н і с т а т ути , вла сн і пр апор іпечатку.Зазначимо, що той потенціал дисциплін, що

пропонує університет на сьогодні, сформувавсяне відразу. Філософський факультет спочаткускладався з так званих “класичних” кафедр –археології, філології і філософії. У 1951 р. булазаснована кафедра англійської філології, а потім у1954 р. кафедра французької філології.Фізико-математичний факультет базувався на

кафедрах математики і фізики. Пізніше буливідкриті кафедри хімії, біології, природознавства іфармацевтики. У 1953 р. при медичномуфакультеті відкривається кафедра стоматології,але надалі вона перетворюється у самостійнийфакультет.На базі університету для роботи студентів

працюють різноманітні читальні зали, лабораторії,музеї і лікарні.Проблема розташування університету

вирішувалася у декілька етапів. У період з 1841по 1933 р. окремі факультети знаходилися далекоза межами Афін, в інших містах. Природно, щоце викликало деякі незручності як для студентів,так і для викладачів. У 1933 р. починаєтьсябудівництво корпусів факультетів. Вонирозташовуються неподалік один від одного уцентрі міста Афіни. У 1961 р. Уряд Греції надаєуніверситетові цілий район (у той час ще на окраїніАфін) для будівництва університетськогомістечка. Зараз будівництво університетськогомістечка повністю завершено. Крім гуртожитків,лікарні, бібліотек і лабораторій, у ньомурозташований філософський факультет.До 1914 р. Афінський університет залишався

єдиним вищим навчальним закладом у країні. У1914 р. факультет промислової освіти, що почавпрацювати у 1836 р., як факультет технічної освітипри Афінському університеті, перейменовуєтьсяу “Національний політехнічний інститут”,функціонуючи паралельно з “Національнимуніверситетом ім. І. Каподістрії як вищийнавчальний заклад . Відповідно до статуту,політехнічний інститут надавав “як теоретичне,так і практичне навчання майстрів-ремісників іпромисловців самим необхідним спеціальностям,





75 Молодь і ринок №1 (48), 2009

таким як будівельник, коваль, столяр, миловар,майстер по виготовленню черепиці, скульптор,художник і т. ін.” [3].У 1910 р. виділяється так званий художній

факультет, що пізніше перейменовується у Вищушколу мистецтв і функціонує як окремийфакультет на території Політехнічного інституту.Остаточно Політехнічний інститут формується

у 1917 р. Відповідно до статуту, зберігаєтьсяфакультет інженерії цивільного будівництва, аінженерно-механічний факультет стає Вищоюшколою інженерної механіки й електромеханіки.Надалі відкриваються факультети архітектури,хімічної і топографічної інженерії.Таким чином, були сформовані відділення, що

склали Політехнічний інститут, що зараз складаєтьсяз таких факультетів: інженерії цивільного будівництва,факультету інженерної електроніки, факультетівархітектури, хімічної інженерії, сільськогосподарськоїі топографічної інженерії.У різні роки свого існування Політехнічний

інститут займав будівлі у різних районах Афін. У1960 р. був побудований новий корпус у районіЗографу, де інститут розташовується і донині.З часу заснування Політехнічного інституту і

його визнання вищим навчальним закладом,протягом 80-ти років у галузі вищої освіти у Греціїне спостерігалося ніяких істотних змін. Слідзазначити головним вищим навчальним закладомкраїни був Афінський університет, що залишавсянезалежним від культурних і ідеологічних впливівтієї епохи. Політехнічний інститут завдякиспецифіці досліджуваних дисциплін, а такожкількості студентів, що навчалися у ньому, доситьобмежено співпрацював з Університетом Афін ібрав участь у всіляких університетськихпрограмах, конференціях і заходах. Однак,необхідність протистояння триваломуконсерватизмові Університету Афін, а такожпрагнення до перетворень у системі навчання,додання більш практичного змісту навчанню,призвели до створення на протязі десяти роківтрьох нових університетів: університету у містіСалоніки, Вищої Школи Економіки і Торгівлі іВищої Сільсько-господарської Школи.Створення у 1925 р . Салонікського

університету ім. Аристотеля трохи похитнуламонополію Університету Афін. На початкуіснування університет складався з 5-тифакультетів: теологічного, філософського,юридично-економічних наук, фізико-математичного і медичного. У 1937 р. від фізико-математичного факультету відокремлюютьсякафедри лісівництва і сільського господарства, якій стануть базою для створення нового факультету

– сільського господарства і лісівництва.Паралельно в цей же час на фізико-математичному факультеті відкриваються новікафедри: хімії, фармацевтики, біології, геології іприродознавства. У 1950 р. в університеті Салоніквідкривається перший у країні факультетветеринарії, а у 1955 році політехнічний факультет.Споконвічно політехнічний факультет складавсялише з кафедри інженерії цивільного будівництва йархітектури, але через якийсь час відкриваютьсякафедри топографічно-агрономічної інженерії,електронної інженерії і хімічної інженерії.У 1970 р. кафедра стоматології медичного

факультету переформовується у самостійнийфакультет. Крім того, на факультеті юридично-економічних наук працюють кафедри юридичнихнаук і політекономії. Філософський факультетнараховує 7 кафедр, що спеціалізуються покласичних і філологічних науках, і 4 кафедриіноземних мов (англійської мови, французької,німецької й італійської мови). Таким чином, насьогоднішній день Університет Салонік ім.Аристотеля складається з 9 факультетів, щозабезпечують своїми спеціальностями практичноувесь спектр завдань вищої освіти у Греції.Будівля університету разом з гуртожитками,

лабораторіями і бібліотекою було побудовано уцентрі Салонік. З 1993 р. почалося відновленнякорпусів і добудування нових приміщень, і булоуспішно завершено у 1999 р.Вища Сільськогосподарська Школа була

заснована у 1920 р. у м. Афіни і спочатку булапідпорядкована Міністерству СільськогоГосподарства Греції, а через кілька років вонапереходить у підпорядкування МіністерствуНаціональної Освіти і Релігій Греції. Зараз ВищаСільськогосподарська Школа має велику науково-дослідну базу, а також Великий Ботанічний сад,що є однією з найбільш визначних пам’яток Афін.У 1920 р. у Афінах була відкрита Вища Школа

Економіки і Торгівлі. До 1956р. навчання у нійтривало три роки, а потім студенти сталинавчатися 4 роки. Школа являє собою лише 2факультети – факультет економіки і факультетуправління.Варто зазначити, що після революції 1909 р. у

Греції перші два десятиліття ознаменувалисявеликим прогресом у сфері вищої освіти країни.Уряд під управлінням Президента Е. Венизелуробив все можливе для забезпечення належногорівня університетської освіти. Саме у цей час булизасновані і динамічно розвивалися такі вищінавчальні заклади, як Салонікський університетім. Аристотеля, Вища школа Економіки і Торгівліі Вища Школа Сільського Господарства.





76

За роки управління країною президента К.Караманліса (з 1958 р.) зроблено досить великийвнесок у розвиток вищої освіти Греції. За ці рокидві приватні промислові школи отримали статусвищого навчального закладу (Вища ІндустріальнаШкола Пірея і Вища Індустріальна Школа Салонік).Вища Індустріальна Школа Пірея спочатку

була підпорядкована Міністерству НаціональноїЕкономіки Греції, а з 1966 р. – МіністерствуНаціональної Освіти і Релігії Греції.Вища Індустріальна Школа Салонік почала

працювати у 1948 р. як приватна школа, але з 1966 р.була підпорядкована Міністерству НаціональноїОсвіти і Релігії Греції.Зазначимо, що перейменування двох

індустріальних шкіл у вищі навчальні заклади невнесло відчутне виправлення в так називану“карту вищої освіти Греції”. Як і колись, вищінавчальні заклади розташовувалися у двох самихвеликих містах Греції центрах культури, торгівлі,промисловості й освіти – в Афінах і Салоніках.Важливою подією у житті вищої школи Греції,

на початку 60-х років XX сторіччя, стала появадвох нових міст на “карті вищої освіти Греції”,що раніше відносилися до периферії. У 1964 р. довлади приходить президент Г. Папандреу, і в цьомуж році відкриваються два нових університети вмістах Патри і Янніна. Вищезазначена подіязначно збільшує можливості і розширює межіуніверситетської освіти у країні, а також надаєможливість для розвитку периферії.Університет у Патрах почав своє існування зі

створення двох факультетів: фізико-математичного і політехнічного, пізнішевідкривається медичний факультет. Тобто,університет Патр почав функціонувати звідкриттям “класичних” факультетів, які давноіснують в університетах Афін і Салонік. Так,фізико-математичний факультет нараховував 4кафедри: математики, фізики, хімії і біології, тобтокафедри, що функціонують і в Афінах, і вСалоніках. Перший курс навчання в університетіПатр – загальний для вивчення усімастудентами. Розподіл студентів на факультети ікафедри відбувається з другого курсу. Наполітехнічному факультеті функціонують двітакож “класичні” кафедри – інженерії цивільногобудівництва й електронної інженерії.Два перших факультети університету Янніни

– філософський та і фізико-математичний –спочатку були філіями факультетів університетуСалонік. З 1970 р. університет Янніни починаєфункціонувати як незалежний вищий навчальнийзаклад , у ньому відкривається медичнийфакультет.

Відкриття університету зіграло велику роль урозвитку міста Янніна. Невелике містечко напівнічно-заході Греції перетворюється в освітній,культурний і туристичний центр цього регіону.У 1973 р. з’являються ще два університети:

Фракійський і Критський. Фракійськийуніверситет починає свою роботу у 1974 р. Донашого часу у його складі функціонують трифакультети: юридичний, політехнічний тамедичний. Деякі незручність являє собоюмісцезнаходження факультетів: вони розташованіу різних містах області Фракія, і проблема їхньогооб’єднання дотепер не вирішена.Критський університет відкривається у 1977 р.

Чотири факультети – філософський, фізико-математичний, медичний і економічний –функціонують під управлінням Афінськогоуніверситету.Проведений історичний аналіз стверджує, що

таким чином була сформована сучасна “картавищої освіти Греції”, на якій нараховується 14вищих навчальних закладів, з них 2 (Афінський іСалонікський університети) є університетами знайбільш розвиненим науково-досліднимпотенціалом, 4 (університети Патр, Янніни, Фракіїі Криту) з помірним рівнем освіти, 2 (Афінськийполітехнічний і Вища Індустріальна Школа Пірея)вищі навчальні заклади винятково індустріальногонапряму і 6 незалежних університетів.За своїм географічним положенням 7 вищих

навчальних заклади розташовані у Афінах іприлеглих районах, 2 – у Салоніках, по одному врайонах Пелопоннесу, Епіру і Фракії і 2 на Криті.У навчальних закладах, розташованих у столицікраїни, навчається 60% усіх студентів, у Салоніках– 30%, в інших вузах лише 10% студентськогопотенціалу. Таким чином, можна дійти висновку,що відкриття чотирьох нових вищих навчальнихзаклади у районах, віддалених від головних містГреції, недостатньо посприяло розподілууніверситетського активу між двома глобальнимиуніверситетськими центрами (Афінами іСалоніками) та іншими областями країни.Крім того, трохи обмеженими в духовному,

економічному і суспільно-політичному розвиткує університети, що знаходяться на відстані відголовних міст Греції, завдяки двом немаловажнихфакторам:

1 – досить уповільнений темп розвиткууніверситетів у периферії;

2 – викладацький склад вищих навчальнихзакладів у периферії організований не найкращимобразом. Найчастіше викладачі приїжджають зінших вузів і міст. Студенти в такий же спосіб восновному з’являються у віддалених






77 Молодь і ринок №1 (48), 2009

університетах лише під час іспитів. Цей феноменє настільки напруженим для периферійних містГреції, що викладачів таких вищих навчальнихзакладів називають “літаючими викладачами”, астудентів “туристами”.Сьогодні усі вищі навчальні заклади є

самостійними юридичними особами іперебувають у підпорядкуванні державі в особіМіністерства Національної Освіти і Релігій Греції.Усі університети впроваджують і удосконалюютьпіслядипломне навчання студентів, вносять зміниу статути відповідно до європейських стандартів,прагнучи вийти на загально-державний рівень.Перші спроби оновлення системи вищої освіти

були започатковані ще у 1974 р. під час правлінняпрезидента К. Караманліса. Була створена єдинадля усіх вищих навчальних закладів рада, щоскладається з ректорів усіх грецькихуніверситетів. Ця рада вузів працює і зараз,вирішуючи проблеми освіти у Греції, і сприяєполіпшенню розвитку вищої освіти у країні.Адміністрація усіх вищих навчальних закладів

представлена однаково: ректор, проректор ідекани факультетів. Щороку ректором стає той,хто обіймав посаду проректора у попередньомуроці. Проректор обирається на загальних зборахадміністративної ради університету, а деканавибирають на відповідних факультетах.Важливою подією у роботі вищого навчальногозакладу – засідання генерального секретаріатууніверситету, що є основним джерелом пропозиційзаконів, тем наукових досліджень і інновацій уданому університеті.Підсумовуючи сказане, можна стверджувати,

що система вищої освіти Греції має потребу у

заснуванні принципово нових університетів,причому нових не за датою створення, а заорганізацією роботи, засобами навчання, нарешті,з новими спеціальностями. Усі вищі навчальнізаклади Греції створені за принципомнайстарішого – Афінського університету, а тому івся університетська система країнирозгортається навколо трьох класичнихфакультетів: філософського, юридичного і фізико-математичного.Висновки. Вступ Греції до Євросоюзу,

інтенсивні темпи зростання економіки, багатакультура, тісні взаємини з іншими країнами – всеце призводить до відкриття нових факультетів ізапочаткування нових спеціальностей, донеобхідності реформації системи вищої освіти вкраїні, подальшого зростання з “класичного” рівняна більш високий і сучасний.Провідна роль університету була історично

обумовлена у системі освіти України і Греції.Перетворюючи в університетські комплекси інауково-дослідні центри, університети, будутьфункціонувати як інститути, що вирішуютьпроблеми наукових досліджень, обслуговуваннясуспільства, підготовки фахівців високого класу,формування інтелектуальної еліти країни.

1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогическойтехнологии. – М.: Просвещение, 1989. – 190 с.

2. Глузман О.В. Університетська педагогічнаосвіта: Досвід системного дослідження. – К.:Просвіта, 1997. – 312 с.

3. Ελλάδά: Іστορία και πολιτισμόζ. Δέκατοζτόμοζ. Δεύτερο μέροζ. – Аθήνα: Μαλλιάρηζ –Παιδεία. – 1999.



“Є діла, які не меркнуть, Є слава, яка не в’яне, Є люди, які втілюють у собі Цілий світ розуму і добра..”

Народна мудрість







78

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Люксембург – це цікава суміш

романської і німецької культур. “Ця ситуаціявідображена в офіційних мовах країни: французькій,німецькій (в письмових цілях, офіційні мови цієїдержави) і люксембургський (для розмовноговикористання). Французька мова – мова, на якійвиконано більшість урядового бізнесу. Німецька мова– мова більшості ЗМІ і церкви. На додаток до цихтрьох рідних мов, англійська мова викладається ізраннього віку (головним чином 2-й рівень, тобто увіці 13 – 14 років) і більшість населення Люксембургазнайома із англійською мовою” [1].Виклад основного матеріалу. Становлення

вищої освіти . В Університетському ЦентріЛюксембурга із 1974 р., за ініціативою уряду щодозбільшення ролі вищої освіти в країні, діяли двіпрограми аспірантів: одна програма булаорієнтована на підготовку юристів і економістів,інша на підготовку викладацьких кадрів середньоїі вищої шкіл. Університетський Центр здійснювавприкладні дослідження в інформаційній технології,екології і у галузі історико-соціальних проблемсучасного світу з метою поліпшення підготовкивчителів початкових шкіл в 1983 р. був заснованийВищий інститут педагогічних наук і досліджень(ISЕRР), що пропонував програму трирічногонавчання. З метою підготовки кваліфікованихінженерів Технічний інститут, заснований в 1958 р.,був перетворений у Вищий технологічний інститут(ІSТ), в якому, починаючи із 1978 р., студенти післятрирічного навчання одержують дипломиінженерів. На території крихітної країнизнаходиться більше 200 найбільших світовихбанків, що відобразилося у навчальних програмах.Переважними напрямами країни варто рахувати

банківську справу, економіку, бізнес. Вонивикладаються не тільки у ВНЗ, але і в дворічнихтехнологічних ліцеях [1].

Університет Люксембурга , ректор :професор Рольф Трарах, був заснований у 2003 р.Це перший і єдиний університет у країні. ВУніверситеті 3 факультети: Природничих наук;Технологій і комунікацій (спілкування) (FSТС);Права, економіки і фінансів (FDЕF); Лінгвістики,літератури, гуманітарних наук, мистецтва й освіти(РLSНАSЕ). Навчальні програми організовані натрьох рівнях (пропонується трирівнева система):бакалаврському, магістерському і докторському.Нині пропонується 10 бакалаврських і 12магістерських програм, які відповідаютьстандартам Болонськой конвенції. Докторантурарозвивається за зразком університету, де основнароль належить науковим дослідженням.

Магістерські міжнародні програмиЛюксембургського Університету:Маstеr як “ЕuroРhіlо” (подання кандидатур до

14 травня 2008 р.). Університет Люксембургавізьме участь , починаючи із 2007/2008академічного року, в співпраці із шістьма іншимиєвропейськими університетами в програмі таsterЕrаsтus-типdus, узгодженій із ЄвропейськоюКомісією “Німецька і французька філософія вєвропейському просторі”. Е.МА: “ЄвропейськаПрограма освіти “Права людини” Люксембург (із15 січня 2007 р.). Університет Люксембурга, якчлен-засновник Європейського МіжуніверситетськогоЦентру Прав людини і Демократизації (ЕIUС),продовжує брати участь в організації Дипломаєвропейського зразка Маster з “Права людини ідемократизація” (Е.МА).

Факультет Лінгвістики, літератури ,гуманітарних наук, мистецтва й освіти

Ніна Журавська, кандидат педагогічних наукКиївського національного аграрного університету

НАВЧАЛЬНІ ПЛАНИ І ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИВИКЛАДАЧІВ АГРАРНИХ ПРОФЕСІЙНО-

ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН УЛЮКСЕМБУРГСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

У статті досліджуються навчальні плани та програми підготовки викладачів вУніверситетському Центрі Люксембурга, характеризується первинна та постпервиннаПедагогічна освіта стажистів.

Ключові слова: виша освіта, педагогічна освіта, навчальний план, система відлікукомпетенцій, викладач-стажист, викладач дослідник, координатор дисциплін.

НАВЧАЛЬНІ ПЛАНИ І ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ АГРАРНИХПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН У

ЛЮКСЕМБУРГСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

© Н. Журавська, 2009

УДК 378.4 (435.9)




79 Молодь і ринок №1 (48), 2009

(FLSАSЕ) Університету організує освіту дляфакультетів: Природничих наук, технологій ікомунікацій (спілкування) (FSТС): спеціальнаосвіта із Ветеринарної Медицини; Права,економіки і фінансів (FDEF): спеціальна освіта із:ССDL, ССRЕЕС; Лінгвістики, літератури,гуманітарних наук, мистецтва й освіти(FLSНАSЕ): неперервна освіта в організаціях(Аmеnаgеmеnt du Теrrіtоirе); неперервна освітакерівного складу (“Lеtzеbuеrgesch alsFrіеmsрrооch”); педагогічна освіта (Реdаgоgіque).Нарешті, Університет Люксембургу надає

також дипломи і сертифікати різних рівнів, щосанкціонують освіту короткого типу.

Педагогічна освіта [2] Університету маєзабезпечувати первинну освіту викладачів-стажистів технічної середньої і вторинної освіти,що зараховується до педагогічного стажуМіністром національного виховання і професійноїпідготовки. Педагогічний стаж, реформований у1998 р., передбачає педагогічну освітупрактичного і теоретичного порядку із поступовимвключенням до завдань освіти, так само яквипробувальний період щодо освіти іспостереження. Держава передала УніверситетуЛюксембурга педагогічну освіту, згіднотехнічному завданню, що визначає кадри освіти,організаційні принципи й умови узгодження міжрізними третіми особами. Навчання починається1-го січня і поділяється на п’ять послідовнихперіодів, які відповідають навчальним кварталам.Вона санкціонована остаточним іспитом, якийпредставляється у вигляді захисту документів.У разі успіху, Університет Люксембурга надаєДиплом, що веде до випробувального періоду,який залежить від відповідальності Держави.Первинна і постпервинна Педагогічна освіта

стажистів організована згідно наступнимпринципам: модульна і дисциплінарна освітанавколо ключових цілей; чергування в навчанні(навчальний заклад – Університет Люксембурга);поступове включення стажиста в освіту задопомогою системи tutorat.еt в наступних п’ятигалузях:

- наукова галузь, що має відношення донаукових досягнень і до умінь ноу-хау із науквиховання;

- дидактична галузь, що має відношення дометодологічної компетенції викладача;

- педагогічна і виховна галузь, що враховуєіндивідуальні розбіжності студентів;

- засновницька галузь, що має відношення дозаконодавчих рамок школи і до проекту установи;

- галузь, що має відношення до особистогопроекту кандидата.

Індивідуальний план кандидата будуєтьсянавколо модулів освіти і міжмодульного простору.Ці міжпростори – час навчання, визначенийтермінами очікуваної компетенції, які торкаютьсянаук виховання, установи, школи, так само якнавчальної професії. Через принцип чергування,вони припускають вправи (у фінансовий рік)практичного застосування в ліцеях і технічнихліцеях; задачі освіти визначають 9 занять натиждень (1-й і 2-й квартали) і 10 занять на тиждень(3-й, 4-й, 5-й квартали). Стажист здійснює цюзадачу в рамках супровідного опікунства, зопікуном, щоб ним управляти і, таким чином,забезпечувати поступове включення стажиста упрофесію викладача.

Треті особи . Опікун ліцею (установи)відповідає за поступове включення стажиста (уфінансовому році) у задачі викладача і заспівпрацю щодо будівництва стажистом своєїкомпетенції. Керівник відповідає за втручанняв модулі і дисципліни Університету Люксембурга.Координатор дисципліни (соntехtualise) – замодульну освіту на дисциплінарному рівні. Вінзабезпечує концептуалізацію, відповідність іорганізацію дисциплінарної освіти. Координатормодуля концептуалізує, координує та організовуєпроходження освіти в модульній системі.Викладач-дослідник втручається як творець ізабезпечує зв’язок із факультетом іуніверситетськими науковими дослідженнями.Він розміщує свої роботи із навчання і практичноїосвіти і обслуговування освіти.

Принципи і зміст освіти . Зміст освітиорганізується навколо цієї компетенції, яказакликає уміння і ноу-хау, ясно визначене повідношенню до даних положень . 12 типівкомпетенцій розподілені у трьох модулях іміжмодульному просторі: організаторськіпринципи модулів: чергування місць освіти і третіхосіб; ставка на зв’язок “практики / теорії”;міжнаочні зв’язки; робота в колективі; навчаннядією; активізація навчання; диференціація; роботанад проектом.

Викладач-стажист – автор своєї власноїосвіти. Педагогічна освіта встановлює рамки ізасоби, щоб викладачі-стажисти, як автономні івідповідальні, змогли помістити і розвивати свійвласний проект освіти. У цьому значенні вониавтори будівельного процесу своїх дисциплінарнихі педагогічних умінь і цей принцип визначальнийвпродовж всієї майбутньої професійної діяльності.Таким чином, через різні запропоновані положенняосвіти, вони вимушені розвивати своюкомпетенцію згідно передбаченої “системі відлікукомпетенції”.






80

Оцінка. До кінця п’яти кварталів освіти,стажист підтримує включені документи:засвідчені деталі для модулів, звільненікоординаторами модуля, за якими стежатьпротягом перших п’яти періодів педагогічногостажування; засвідчені деталі, звільненікоординаторами дисципліни, для діяльності,відомої стажистам у рамках опікунства; список,направлений на професію викладача і будучи увузькому відношенні з особистим планом освітистажиста.

Контроль. Стажист при розгляді захистубачить, як присуджують “диплом педагогічноїосвіти”, який дозволяє досягти випробувальногоперіоду. Протягом цього періоду кварталу,стажист бере участь у кінцевому іспитістажування, успіх якого дозволяє йому набутипризначені, під час педагогічного стажування,функції.

Умови вступу. На підставі законодавства,Міністр національного виховання і професійноїпідготовки щороку виділяє загальну кількістьагентів, яким потрібне педагогічне стажування йорганізовує їх набір. Кар’єра, якій призначаютьсямайбутні викладачі:

1. викладач технічної освіти (maître d’enseignementtechnique) (ступінь E2);

2. викладач спеціального курсу (maître de coursspéciaux) (ступінь E3ter);

3. професор технічної освіти (professeurd’enseignement technique) (E5);

4. професор письма (professeur de lettres)(ступінь Е7);

5. професор наук (professeur de sciences)(ступінь Е7);

6. професор наук технічної середньої освіти(professeur de sciences de l’enseignement secondairetechnique) (ступінь Е7);

7. професор інженер (professeur ingénieur)(ступінь Е7);

8. професор архітектор (professeur architecte)(ступінь E7);

9. професор економічних і суспільних наук(professeur de sciences économiques et sociales)(E7);

10. професор художнього виховання (professeurd’éducation artistique) (ступінь Е7);

11.професор музичного виховання (professeurd’йducation musicale) (E7);

12.професор фізкультури (professeur d’éducationphysique) (ступінь Е7);

13. професор християнського віровчення(professeur de doctrine сhrétіеnnе) (ступінь Е7).

Виписка із меморіалу AN 75 (Extrait dumйmorial An° 75) [4]:

- Стаття 6, розділ II, Врегулювання від 2червня 1999 p., сторінка. 1664 – стаття 6, розділII, Врегулювання 2004 р: “Допуск до педагогічногостажування, узгоджений із Міністром, якщостажист відповідає наступним умовам: єпідвідомчим Держави-члена Європейськогосоюзу; користується цивільними і політичнимиправами; пропонуються гарантії моралі, щопідтримуються; задовольняє умовам педагогічноїпрофесійної схильності, що підтримуються задлявиконання функції у фінансовому році.Заява про прийом для педагогічного

стажування, так само як деталі і документи, щодоводять доцільність умов для доступу достажування, повинні надійти до Міністра уфіксованих термінах”.

Система відліку компетенції. Виписка ізмеморіалу А N 75 від 18 червня 1999 p.,Врегулювання від 2 червня 1999 p., стор. 1673/Врегулювання 2004 р. [5]:

- ефективно спілкуватися , узгодженим ізв’язним чином, із внутрішніми і зовнішнімипартнерами, зі школою;

- перебудовувати постійний професійний проекту засновницькі рамки, враховуючи наукові умінняі педагогічну практику, які дозволяють особистуеволюцію, що живиться безперервним роздумомі особистими ініціативами;

- володіти засновницькими рамками навчальноїсистеми для того, щоб її застосовувати напрактиці;

- управляти, в співпраці з іншими викладачами,діяльністю навчання , що відображаєрізноманітність студентів для того, щоб кращедосягати цілей навчання:

- регулювати навчання , даючи студентузворотній зв’язок, який йому допомагаєпрогресувати;

- використовувати навчальні і соціокультурніповідомлення, навіть у зв’язку зі студентом,починаючи із внутрішніх і зовнішніх джерел ушколі, щоб допомагати раціонально й ефективновирішувати положення;

- контролювати в даній засновницькій рамці,знаннях і ноу-хау студентів у баченні сертифікатів(certificative), залежно від цілей навчання іврегулювань стимулювання;

- сполучати психолого-педагогічні і дисциплінарніуміння в педагогічній практиці і в неперервнійосвіті по відношенню до зроблених сучаснихнаукових рекомендацій;

- допомагати студенту проявляти автономністьі перебудовувати його зв’язний особистий проект,відповідно до здібностей і очікувань, щодонапряму і консультації навчання;







81 Молодь і ринок №1 (48), 2009

- здійснювати постійне дослідження повідношенню до своєї власної практики;

- брати активну участь у розвитку організації іпедагогічної якості установи;

- забезпечувати відповідального студентанавчальними і соціокультурними рамками, щоповинно привести до позитивної і інтегрованоїповедінки.

Навчальний план педагогічної освітивикладачів “Професійна освіта” факультетуЛінгвістики, літератури, гуманітарних наук,мистецтва й освіти (FLSHASE)Люксембургського університету, 2008 – 2009 н.р.:Модуль 1 “Основні курси психолого-педагогічнихдисциплін” 1 – 2 квартали: Психологія Юнацтва(А-20; В-20; Д-120; Е – 4); Основи освіти (А-20;В-20; Д-120; Е – 4); Організація і політика освіти(А-20; В-20; Д-120; Е – 4); Педагогічнікомпоненти навчання (А-20; В-20; Д-120; Е - 4);Взаємозв’язок із аудиторією (виховна галузьнавчання) (А-20; В-20; Д-120; Е – 4); Стажування(А-20; В-20; Д-144; Е-4,8) 1 – 2 квартали; Модуль2 “Основні курси, пов’язані із методологієюнавчання” 3 – 4 квартали: “Технології навчання”(А-30.0; В-20.0; Д-180; Е – 6); Комп’ютернітехнології (А-30.0; В-20.0; Д-180; Е – 6);Дидактика навчання: дві галузі навчання (Д –480; Е – 16); Вправляння на основі практичнихзанять (А – 30.0; В-20.0; Д-180; Е – 6); Модуль 3“Вибіркові дидактики дисциплін за 2 галузяминавчання” 4 квартал; Стажування (Д-252; Е-8,4)3 – 5 квартали; Робота над проектом 5 квартал(Д-900; Е – 30).

Специфічна освіта або підвищеннямкваліфікації (spezifischen Ausbildungen oderFortbildungen) на факультеті FLSHASE [2]:крок 1: обговорення заяви кандидата (https://inscripti оп.чи пі.їй/ Inscriptions /Public/Insc ription.aspx?lang=de). Крок 2: подача кандидатомдокументів. Крок 3: перевірка досьє заявикандидата у Офісі прийому документів (SEVE).

Навчальний план підвищення кваліфікаціївикладачів, відповідно до галузі дослідження,факультет FLSHASE Люксембургськогоуніверситету: Семестр 1: модулі: Навчальні плани(Sproochstruktur); курс “Структур навчальнихпланів (Grondlage vim lëtzebuergescherSproochstruktur)”; Методологія дидактики(Friemsproochendidaktik); курс “Блок семінарів і

практик (Blockseminaren a raxisworkshop)”.Модуль 2: Sproochstruktur “Самостійнепроектування (Verdéiwung a Projeten)”;Friemsproochendidaktik “Блок семінарів і практик(Blockseminären a raxisworkshop)”; Kультypa/література/засоби масової інформації (Kultur/Literatur/Medien) “Семінар із застосування засобівкультури, літератури і масової інформації (Seminäriwwert d’lëtzebuergesch)”.

Модуль 1 “Sproochstruktur”: складається, упершому семестрі, із теоретичних і практичнихзанять щодо складання навчального плану тасамостійного проектування навчального плануконкретного навчального закладу, у другомусеместрі.

Модуль 2 “Friemsproochendidaktitk”:включає 4 блоки семінарів і навчальної практикиу двох семестрах: самостійне проведення занятьіз професійно-орієнтованих дисциплін, паралельно,теоретичних і практичних.

Модуль 3 “Kultur/Literatur/ Mass media”:застосування засобів, відповідно до визначенихкандидатом професійно-орієнтованих курсів.

Оцінка. Після закінчення модулів проводятьсяіспити та аналіз самостійного проектуваннянавчального плану і дидактики навчання професійно-орієнтованих дисциплін, вибраних кандидатом.

Організація: навчальний план складається іздвох семестрів та чотирьох – шести модулів(обсяг залежить від вибору кандидатом кількостіпрофесійно-орієнтованих дисциплін). Курс, вцілому, має 120 годин по 45 хвилин (120 Stonnen а45 Minutten) кожне заняття; 29 зустрічей нанавчальній сесії. Кожен кандидат має керівникасвого індивідуального плану.

l. www. en.wikipedia.org2. http://wwwfr.uni.lu/formations/flshase/

formation _ pedagogique3. Description brève de la formation

professionnelle au Luxembourg (CEDEFOP 2005)4. Ministere de l’Éducation nationale et de la

Formation professionnelle. (2004). PISA 2003Rapport national Luxembourg. Luxembourg: MEN

5. Ministere de l’Éducation nationale et de laFormation professionnelle – SCRIPT & Universitede Luxembourg – EMACS. (2007). PISA 2006Rapport national Luxembourg. Luxembourg:MEN.






http://wwwfr.uni.lu/formations/flshase/



82

Постановка проблеми. Суспільство,що розвивається в умовах ринковихвідносин, відчуває гостру потребу у

фахівцях нового типу. Формування такихособистостей – завдання педагогічної науки іпрактики. Це відображено в державномуосвітньому стандарті вищої освіти (Закон України“Про освіту”), дотримання якого підсилитьпрофесійно-методичну підготовку майбутніхфахівців і структуру навчально-виховного процесув педагогічному університеті [1].На думку українських вчених

(С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, О.Е. Коваленко,В.Г. Кремень , Н.Г. Ничкало, О .М. Пєхота,О.Я. Савченко, С.О. Сисоєва, В.А. Семиченко)разом з організаційними змінами в освітнійсистемі, мають відбуватися зміни і в системіпрофесійної підготовки педагогічних кадрів.Особливої уваги потребує професійна підготовка

інженерно-педагогічних фахівців для системипрофесійно-технічної освіти, оскільки зміни векономіці, динаміка науково-технічної революції,процес інтеграції з Європою вимагають підвищенняефективності підготовки висококваліфікованих кадрів.Стратегічною основою розвитку освітньої

системи навчання є еволюційний підхід ,застосування якого дозволяє використовуватинаявний педагогічний і інтелектуальний потенціал,і тим самим, забезпечити широкопрофільнупідготовку фахівців та виконати в перехіднийперіод стабілізуючу функцію. Важливим аспектомудосконалення системи навчання є не різка змінаіснуючих структур і організацій, а природнепристосування діючих компонентів освітньоїсистеми освіти до нових потреб суспільства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питання професійної підготовки фахівцівінженерно-педагогічного профілю досліджувалитакі науковці, як О.Е. Коваленко, С.Ф. Артюх,Г.М. Жуков, Є.Ф. Зеєр , А.Т. Ашеров,В.Т. Лозовецька, Р.С. Гуревич, В.Б. БакатановаС.У. Гончаренко, Т.В. Калініченко, В.В. Олійник,В.В. Рибалка, О.І. Щербак та інші.Узагальнюючи вітчизняний досвід і

враховуючи актуальність означеної проблеми, їїнедостатню теоретичну і практичну розробленість,об’єктивною на сьогоднішній день є необхідністьпідвищення ефективності професійної підготовкиінженерів-педагогів для системи професійно-технічної освіти.Проблема підготовки фахівців інженерно-

педагогічного профілю стає все більш актуальноюі вимагає змін, зокрема, оновлення змісту і методіввивчення предметів інженерно-педагогічногоспрямування.Постановка завдання. Організація

професійної підготовки інженерів-педагогів упедагогічному університеті має враховуватисоціально-економічні чинники, які впливають намодернізацію системи освіти і визначають їїефективність, а також сучасні світові тенденціїта вимоги до професійної підготовки фахівців уконтексті Європейської інтеграції. Зміст і формиорганізації професійної підготовки майбутніхінженерів-педагогів мають враховувати яктенденції глобалізації, так і тенденції економічногорозвитку держави, забезпечувати необхіднийякісний рівень підготовки фахівців, необхідний дляподальшої професійної діяльності, спрямованої напідготовку висококваліфікованих кадрів.

Роман Горбатюк, кандидат технічних наук, доцент кафедри машинознавства та комп’ютерної інженерії

Тернопільського національного педагогічного університетуімені Володимира Гнатюка

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА

ПРОБЛЕМАУ статті розглядаються особливості професійної підготовки майбутніх інженерів-

педагогів комп’ютерного профілю в педагогічному університеті. Визначено основні педагогічнівміння, необхідні для виконання функціональних обов’язків фахівців інженерно-педагогічногопрофілю в системі професійно-технічної освіти.

Ключові слова: інженерно-педагогічна діяльність, професійне навчання,“моноспеціальність”.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

© Р. Горбатюк, 2009

УДК 373.6




83 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Специфіка підготовки майбутніх фахівцівінженерно-педагогічного профілю в педагогічномууніверситеті полягає в можливості поєднаннятехнічної і психолого-педагогічної освіти,спрямування останньої на подальшу професійнудіяльність у навчальних закладах системипрофесійно-технічної освіти.Метою статті є аналіз особливостей

професійної підготовки інженерів-педагогів упедагогічному університеті та виявлення умовпідвищення її ефективності.Забезпечення якості професійної підготовки

майбутніх інженерів-педагогів, а такожобґрунтування, розробка та оновлення змісту іформ її реалізації є передумовами підвищеннярівня професійного навчання робітничих кадрів.Виклад основного матеріалу. У процесі

аналізу даної проблеми ми звернули увагу навідмінності в специфіці діяльності викладачапрофесійно-технічних дисциплін порівняно здіяльністю вчителя-предметника взагальноосвітній школі. Даний вид діяльності маєперетворювальний характер (виготовленнядеталей, зразків, налаштування, налагоджування,регулювання та ремонт техніки, проектуваннярізноманітного обладнання тощо).На думку Г.Є. Зборовського [4], фахівців

інженерно-педагогічного профілю з соціально-професійних позицій можна віднести до проміжноїланки “між педагогічною інтелігенцією(вчителями), виробничою інтелігенцією(інженерно-технічними працівниками) іробітничим класом (його висококваліфікованимпрошарком)”. Така позиція підтверджуєтьсяхарактером і змістом професійної діяльності.Інженер-педагог, як викладач, здійснюючинавчальний процес, займається навчанням івихованням певного контингенту суспільства. Упроцесі навчання інженер-педагог дає технічнізнання, виконує багато функцій, аналогічнихтехнологу, конструктору, організаторувиробництва. На практичних заняттях улабораторіях, комп’ютерних класах інженер-педагог виконує висококваліфіковану роботу,аналогічно робітнику.На нашу думку, інженерно-педагогічна

діяльність є:- подвійним синтезом розумової та фізичної

діяльності;- педагогічною та інженерною діяльністю

висококваліфікованих фахівців професійно-технічної освіти.Звичайно саме така складова поєднує різні

форми та види діяльності і має не тількиперспективи у своєму розвитку, але й певні

труднощі в запровадженні у навчально-виховнийпроцес.Про це свідчить підвищений інтерес до

інтенсивної розробки теоретичних іметодологічних проблем професійної підготовкимайбутніх інженерів-педагогів. Сьогоднінеможливо об’єктивно оцінити стан досліджуваноїпроблеми, якщо не взяти до уваги те, що ідеївузівського педагогічного процесу проходятьчерез структурний і функціональний аналіздіяльності. Власне при такому підході можназнайти шляхи вирішення багатьох проблем, яківиникають у процесі підготовки майбутніхінженерів-педагогів.Г.Є. Зборовський пропонує для визначення

соціально-професійної групи інженерів-педагогіввраховувати чотири положення:

1) характер і зміст професійної діяльності;2) місце професійної діяльності в суспільному

розділенні трудової діяльності;3) основні функції інженерів-педагогів, за якими

їх можна відрізнити від інших фахівців (зокрематих, які знаходяться поряд у соціальній структурісуспільства);

4) необхідний рівень освіти майбутніх фахівцівдля виконання основних функцій.Виходячи з цих положень , автор дає

обґрунтоване соціально-професійне визначенняінженерно-педагогічних фахівців: “Це соціально-професійна група суспільства, що включаєсукупність осіб висококваліфікованої, переважнорозумової праці, які здійснюють навчальнийпроцес із професійно-технічної підготовки івиховання молодого покоління” [4].Викладачі професійно-технічних дисциплін

відрізняються більшою методичноюпідготовленістю у порівнянні з педагогами-предметниками. “На відміну від школи, де змістнавчального предмету стабільний, а навчальнийматеріал є методично розробленим (у виглядінових розділів підручника, допомоги тощо),фахівцеві професійних навчальних закладівдоводиться виступати в ролі методиста-розробника, оскільки процес оновлення матеріально-технічної бази є динамічним” [4].Слід зазначити, що викладачі інженерно-

педагогічного профілю в процесі навчально-виробничої діяльності в училищах, коледжах,технікумах чи на підприємстві безпосередньоберуть участь у виробничому процесі, виконуючибагато технологічних операцій. Як правило,операції різноманітні і часто змінні, що зобов’язуєвикладача бути хорошим конструктором,технологом, добре володіти комп’ютером іметодикою викладання фахових і






фундаментальних дисциплін на основі сучаснихосвітніх технологій.Успішне формування професійних якостей

майбутніх інженерів-педагогів буде забезпеченолише в тому випадку, коли психолого-педагогічнідисципліни будуть взаємопов’язані між собою тадисциплінами інших циклів єдиною ідеєюпрофесійно-педагогічної спрямованості, щозабезпечить підготовку студента до виконанняпрофесійно-педагогічних функцій і сприятимеформуванню позитивних і значущих длясуспільства якостей особистості інженера-педагога.Автор [6], залежно від етапів, виділяє п’ять

груп професійно важливих якостей становленняінженера-педагога. На стадії оптації (формуванняпрофесійних намірів в учнів) професійноважливими якостями є психодинамічні чинники:екстравертивність , емоційна стійкість ,пластичність, високі вимоги до психомоторноїсфери, темпу реакцій, швидкості виробленняумовних рефлексів, координації рухів.В період підготовки у вузі він вважає професійно

важливими наступні якості: сенсорні, перцептивні,психомоторні; педагогічну спостережливість;рухову, образну і словесно-логічну пам’ять,педагогічне і технічне мислення, просторову уяву.На етапі професіоналізації вчені виділяють –

соціально-професійну компетентність, потребу всамовдосконаленні, професійну домінантність,педагогічну техніку, соціальну відповідальність,прогностичні здібності, професійну надійність,педагогічний гуманізм, професійну самостійність,професійно-педагогічний інтелект, індивідуальнийстиль діяльності.На стадії професійного становлення

(майстерність) вчені відносять – наднормативнусоціально-професійну активність, професійно-педагогічну майстерність, етичнувідповідальність , прогностичні здібності,педагогічний гуманізм, професійно-педагогічнумобільність, креативність, професійну культуру,стиль діяльності.Н.В. Кузьміна виділяє три етапи формування

викладача: навчання в школі, навчання у ВНЗ ісамостійна робота в навчальному закладі [7]. Длянашого дослідження актуальним є саме другийетап підготовки майбутніх інженерів-педагогівкомп’ютерного профілю – навчання впедагогічному університеті.Розвиток системи професійного навчання, що

спирається на реальні зміни в характерісуспільного запиту до особистості, вносить значнікорективи і в процес професійної підготовкиінженерів-педагогів. Основні вимоги до підготовки

майбутніх інженерів-педагогів відображаються восвітньо-кваліфікаційній характеристиці державногоосвітнього стандарту вищої професійної освіти [1],де наводиться перелік необхідних знань, вмінь інавичок. Проблема формування вмінь є однією ізнайскладніших у педагогіці не дивлячись на те, щовона є далеко не новою.Традиційна думка – студент спочатку засвоює

знання, потім формуються його вміння, якіпереходять у навички вірна тільки у випадкупевного розуміння понять – “знання”, “вміння”,“навички”.Розглянемо основні напрямки вирішення

досліджуваного питання.Перший напрямок – вміння і навички з погляду

здатності і готовності застосування знань ізпрактики. Вміння – це здатність використовуватинаявні дані, знання або поняття, оперувати нимидля виявлення суттєвих властивостей виробів іуспішного вирішення певних теоретичних абопрактичних завдань” [3].Суть другого напрямку полягає в тому, що

поняття “вміння” прирівнюється до поняття “дія”.Н.Ф. Тализіна “вміння” розглядає як освоєнийсуб’єктом спосіб виконання дії не тільки в звичнихумовах, але й таких, що змінилися [11].Таким чином, суть другого напрямку полягає

в тому, що поняття “вміння” і “дії” неутотожнюються і не співставляються .Вважають, що вони взаємопов’язані умовами,метою, діяльністю.В.А. Сластенін має певні застереження з

приводу зміни вимог до характеру вмінь, у зв’язкузі зростанням обсягу інформації, і рекомендуєздійснювати “навчання людини не стількитехнікою (навички), скільки методикою виконаннядій” [10]. Ця пропозиція є цілком прийнятною дляпедагогічного університету з двох причин: по-перше, викладання інженерно-педагогічнихдисциплін базується на двох видах знань(педагогічному і технічному), а зв’язуючимкомпонентом цих знань є знання з методикивикладання інженерних (технічних) дисциплін; по-друге, розвиток техніки і освітніх технологійвимагає від викладача професійно-технічнихдисциплін постійного оновлення знань івдосконалення вмінь і навичок. На підставівищесказаного знання, вміння і навички повинні бутидостатньо гнучкими і розглядати їх слід у динаміці.Завершуючи аналіз напрямків досліджуваної

проблеми, а також розглядаючи природу і сутністьпоняття “вміння”, можна констатувати, щопроблема є далекою від остаточного вирішення.Разом з тим, дослідження даної проблеми маєвелике теоретичне і практичне значення.





85 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Суть перших двох напрямків, на першийпогляд, здається суперечливою . Насправді,визначення понять “вміння” і “дія” не протирічатьодин одному, а, навпаки, доповнюючи одне одного,вказують на різні його сторони, особливості ірізноманіття вмінь. На основі вищесказаного,можна дати таке визначення: вміння – це набутізнання , навички і досвід, які дозволяютьвиконувати певну діяльність. Проте, ми вважаємоза необхідне зробити деякі доповнення.У процесі формування вмінь і навичок слід

враховувати два компоненти, зокрема:- знання способу, тобто, як треба діяти при

вирішенні конкретної задачі;- вміння користуватися цими знаннями, тобто

володіння способом.У процесі формування вмінь і навичок у

студентів інженерно-педагогічних спеціальностейці два компоненти повинні бути скоректовані(взаємодоповнюючими). Формування професіоналізмув майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерногопрофілю передбачає психолого-педагогічну і технічнупідготовку, складовими якої є:

- інтеграційні знання способу, тобто, як требадіяти при вирішенні конкретної задачі;

- інтеграційні вміння користуватися цимиінтеграційними знаннями, тобто володінняспособом.Не менш важливе значення має теоретичне і

практичне вивчення процесу формування вмінь іумов, які впливають на цей процес.Дана проблема вирішується рівнем

сформованості навичок (відточеністю), а такожформуванням узагальнених вмінь, які можнавикористовувати при вирішенні широкого колазавдань, і при цьому не тільки в рамках одногопредмета, але й при вивченні інших навчальнихдисциплін, а також у практичній діяльності.Формування узагальнених вмінь має певну

педагогічну специфіку. Це підтверджується тим,що в процесі навчальної діяльності в майбутніхфахівців формуються професійні компетентності(знання, уміння і навички). Система спеціальнихзнань і вмінь викладача проектується в системузнань і вмінь студентів, як майбутніх фахівців, заумови, що педагог уміє організувати взаємодіюстудентів з суб’єктами їх діяльності. Це в своючергу, вимагає від викладача спеціальнихпедагогічних (професійно-методичних) умінь, якіхарактеризуються спрямованістю на досягненнямети в постійно змінних умовах.Якщо будь-які вміння формуються в процесі

діяльності, то професійні, у даному випадку, не євиключенням.На нашу думку педагогічні вміння слід

розглядати, як здатність людини на основізагальних психолого-педагогічних знань і навичоквиконувати певні види педагогічної діяльності.Розглядаючи поняття “педагогічні вміння”М.В . Кузьміна включила до них методичнізнання, вважаючи, що мова йде про професійно-методичні вміння.Методична підготовка інженера-педагога в

педагогічній науці і практиці розглядається якневід’ємна частина його професійної підготовки.Проте, суть методичної підготовки в різнихдослідженнях трактується по-різному.Автори [2; 5; 13] вважають методичну

підготовку окремою самостійною компонентоюв структурі загальної професійної підготовкипедагогічних кадрів. Ця підготовка полягає взабезпеченні інтеграції суміжних наукових знаньв процесі аналізу і вибору шляхів навчання,обґрунтуванні принципів, змісту, методів і формнавчання в кожній конкретній ситуації. У системіпідготовки інженерів-педагогів необхідновикористовувати об’єднуючий компонент, якийінтегрує всі блоки (цикли) в єдине ціле –“моноспеціальність” інженер-педагог. Такимкомпонентом є методична підготовка, що являєсобою не тільки збільшення переліку навчальнихпредметів, а й повинна бути направленою наоволодіння майбутнім фахівцем способамипрофесійної діяльності: навчальною, виховною,виробничою в єдності і взаємозв’язку.Методична підготовка інженера-педагога єскладною системною освітою, що має своюструктуру, компоненти, зовнішні і внутрішнізв’язки.Аналізуючи класифікацію педагогічних функцій

слід зазначити, що до таких функцій відносятьфункції, які відрізняються за своїм змістом. Доних належать інформаційні, мобілізаційні,орієнтаційні, розвиваючі, конструктивні,організаторські, комунікативні, гностичні тадослідницькі функції.У нашому дослідженні прийнята за основу

класифікація Н.В. Кузьміної [8], яка виділяє п’ятьосновних педагогічних умінь: проектувальні,конструктивні, гностичні, організаторські такомунікативні. Проте діяльність інженера-педагога відрізняється від діяльності вчителя,викладача-предметника інженерної (технічначастина діяльності) спеціальності, тому на основіаналітико-експериментального порівняння миприйшли до висновку, що до названих п’яти групумінь слід додати технологічні, виробничі іспеціальні вміння. Використання цієї групи вміньзабезпечило в нашому дослідженні охопленнявсього обсягу (переліку) умінь, які необхідні для





86

виконання функціональних обов’язків викладачаінженерно-педагогічних дисциплін.Практика проведення експериментальних

досліджень підтвердила доцільність застосуванняцієї групи вмінь.У зв’язку з тим, що ми в своєму дослідженні

прийняли двохкомпонентний розгляд поняття“вміння”, вважаємо за необхідне розділитиінженерно-педагогічні вміння теж на дві групи:інформаційно-образні (як виконувати дії) іпроцесуальні (володіння способом виконувати дію).Інформаційно-образні уміння складають основувиконання конкретної професійної, точнішепедагогічної діяльності. До них слід віднести такігрупи вмінь, як комунікативні, конструктивні,гностичні, організаторські, проектувальні.Процесуальні вміння, що характеризують спосібвиконання професійно значущих дій і операцій,складають основу професійно-методичної техніки.До них слід віднести такі групи вмінь , яктехнологічні, виробничі, спеціальні.У процесі навчання і становлення особистості

змінюється характер вмінь (дій). Репродуктивнийрівень виконання дій і операцій поступовозмінюється продуктивним. Окремі вмінняоб’єднуються в складні інтеграційні, завдякичому утворюється третя група професійно-педагогічних (методичних) умінь – узагальненівміння.Проаналізуємо кожну групу професійно-

методичних вмінь.Гностичні вміння – це пізнавальні вміння в

процесі набуття інженерно-педагогічних знань, якізабезпечують отримання нової інформації,виділення в ній головного, важливого, основного.Комунікативні – це інтеграційні вміння, які

складаються з експресивних, перцептивних таораторських вмінь .Вони вкрай важливі привиконанні будь-якоїпедагогічної діяльності,оскільки носятьпсихологічний характер із а б е з п е ч у ю т ьпедагогічний такт,здатність зрозумітид уш е в н и й с т а нс уб ’єкта навчання завиразом його обличчя,мімікою, жестами.Методичні вміння –

інтеграційні педагогічнівміння орієнтовані нареалізацію навчально-виховного процесу,

формування мотивацій навчання та пізнавальноїдіяльності, організацію навчально-виробничоїдіяльності суб’єктів навчання.Проектувальні вміння – це інтеграційні вміння,

спрямовані на проектування успішностінавчально-виховного процесу, аналіз педагогічнихситуацій, побудову різних моделей навчальноїдіяльності, проектування розвитку особистості іколективу, контроль за процесом і результатаминавчання, розвиток і виховання майбутніх фахівців.Технологічні вміння – це також інтеграційні

вміння , але спрямовані на проектуванняпрофесійного навчання студентів, розробкутехнологій із навчальної та виробничої діяльності,конструювання деталей, вузлів, механізмів,пристосувань тощо.Виробничі вміння – це політехнічні вміння з

аналізом виробничої ситуації, планування ,реалізації виробництва (його процесів),експлуатації промислового устаткування ,раціоналізації виробничих процесів.Спеціальні вміння – це інтеграційні вміння, які

забезпечують виконання деяких конструкторських,технологічних, виробничих процесів, пов’язаних ізспецифікою даної галузі виробництва.Професійні вміння, які формуються у студентів

в педагогічному університеті, повинні бутимаксимально наближені до майбутньоїпрофесійної діяльності. У такому випадку перелікпрофесійних вмінь складе модель фахівця, а цілінавчання визначатимуться цим переліком, щовипливає з функціональних обов’язків фахівця.На нашу думку, інженер-педагог у своїй

діяльності виконує поліфункціональні обов’язки,які не можна порівнювати з обов’язками вчителя-предметника. Модель діяльності такого фахівцями представили у вигляді наступної схеми (рис.1).


Рис. 1. Структура моделі діяльності інженера-педагога

Основні цілі і задачі діяльності інженера-педагога

Зміст поліфункціональної діяльності інженера-педагога

Узагальнені знання, вміння і навички педагогічних і спеціальних дисциплін

Професійно значимі властивості та якості

особистості

Засоби, що забезпечують ефективність діяльності інженера-педагога

Умови професійної діяльності викладача інженерно-педагогічних дисциплін





87 Молодь і ринок №1 (48), 2009

У деяких дослідженнях вчені використовуютьподіл вмінь і навичок за видами діяльності. Так,А.І. Щербаков педагогічні вміння пов’язує зпедагогічною діяльністю [12], Н.В. Кузьміна – змоделлю діяльності вчителя [8], Б.А. Соколовпропонує їх розглядати наступним чином:

1) функціональні – за видом майбутньоїдіяльності (інженер-педагог, майстер виробничогонавчання, вихователь);

2) наочні – за галузями промисловості(машинобудування, сільське господарство,будівництво і т.п.) [9].Це пов’язано з тим, що вчені виходять з різних

міркувань щодо поділу вмінь і навичок. У нашомудослідженні доцільно ґрунтуватися на двохпідходах: психологічній структурі будь-якоїдіяльності (мотив – мета – план – реалізація –результат) і характері взаємодії (викладач –студент, викладач – техніка, викладач – технологія,викладач – колеги). Друга підстава свідчить проте, що професійна діяльність викладача професійно-технічних дисциплін передбачає безпосереднювзаємодію з певними об’єктами, суб’єктами,технікою, технологіями. Характер цих об’єктів-суб’єктів істотно впливає на сам процес взаємодії.Одна справа – робота з неживими предметами(об’єктами), такими, як прилади, комп’ютери,периферійні засоби, інша справа – спілкування зучнями, колегами, керівництвом навчальногозакладу або виробництва.Саме цей аспект відображений нами при

виділенні основних напрямів професійноїдіяльності інженера-педагога, а саме:

- навчально-методична діяльність, яка складаєвсю підготовчу роботу (позакласні заходи) зпроведення навчальних занять;

- підготовка комп’ютерної техніки длянавчальних, тренувальних і виробничих цілей;

- створення методичного забезпеченняспеціальностей і дисциплін, розробкакомп’ютерних програм;

- проектування, розробка і впровадженнякомп’ютерних технологій навчання і керуваннянавчальним процесом;

- організація матеріальної бази, що забезпечуєаудиторні навчальні заняття;

- організація різного роду навчальних практик;- підвищення власної кваліфікації.Висновки . Розглянуті особливості

професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів підтверджують відсутністьструктурної організації щодо підготовки фахівцівсистеми професійної освіти. На підставі цьогоможна стверджувати, що тільки при комплекснійреалізації (системному підході) можна говорити

про вдосконалення підготовки інженерно-педагогічних фахівців.Результати подальших досліджень.

Актуальність даної проблеми та її недостатнєвирішення, вимагає постійного вдосконаленняпідготовки майбутніх фахівців інженерно-педагогічногопрофілю до професійної діяльності в навчальнихзакладах системи професійно-технічної освіти.

1. Про освіту: Закон України від 23.03.1996№ 100/96-ВР зі змінами та доповненнями //www.zakon.rada.gov.ua

2. Абдуллина О .А. Общепедагогическаяподготовка учителя в системе высшегопедагогического образования. 2-е изд. – М.:Просвещение, 1990. – 141 с.

3. Возрастная и педагогическая психология:Учебник для студентов пединститутов / Подред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение,1973. – 233 с.

4. Зборовский Г.Е. Социально-психологическиеособенности личности инженера-педагога:Сб. науч. тр. / Свердловск. инж.-пед. ин-т. –Свердловск, 1988. – С. 22 – 126.

5. Зверев И .Д. Соотношение частныхметодик и дидактики // Вопросы психологии,1981, № 1. – С. 64 – 66.

6. Зеер Э .Ф. Перспективная модельпрофессиограммы инженера-педагога . –Свердловск: Свердловск, инж.-пед. ин-т, 1989.– С. 7 – 9.

7. Кузьмина Н .В. Основы вузовскойпедагогики. – Л.: ЛГУ, 1972. – 228 с.

8. Кузьмина Н.В. Психологическая структурадеятельности учителя и формирование еголичности. Автореф. дис. ... д-ра пед. наук (попсихологии). – Л., 1965. – 36 с.

9. Психолого-педагогические проблемыинженерно-педагогического образования. –Свердловск: Свердл. инж.-пед. ин-т, 1986. – 49 с.

10. Сластенин В.А. Формирование личностиучителя советской школы в процессепрофессиональной подготовки. – М.:Просвещение, 1976. – 286 с.

11. Талызина Н.Ф. Теоретические основыразработки модели специалиста. – М.:Знание, 1986. – С. 36.

12. Щербаков А.И. Психология личностиучителя // Возрастная и педагогическаяпсихология. – М.: Просвещение, 1973. – 97 с.

13. Яковлева Н.М. Подготовка студентовк творческой воспитательной деятельности.– Челябинск: ЧГПИ, 1991. – 97 с.




http://www.zakon.rada.gov.ua



88

Постановка проблеми. Останнімироками до скарбниці українськоїмузичної культури повертається

багато несправедливо забутих імен, серед них –композитора і піаніста Василя Барвінського (1888– 1963), помітної постаті в становленні українськоїмузики. Видається актуальним зупинитись напостаті мистця та значенні його фортепіанноїспадщини для української музичної культури.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Позитивно, що нещодавно в Дрогобичі (2000 р.)та Тернополі (1998 р., 2003 р.) з’явились збіркимузикознавчих статей, присвяченихВ. Барвінському, світ побачили також дисертаційнідослідження Г. Жук і Л. Назар-Шевчук, в якиханалізується камерно-інструментальна творчістьта стиль композитора.Висвітлення окремих ділянок доробку

В. Барвінського знаходимо у багатьох розвідках,зокрема фортепіанне виконавство розглядаєтьсяв роботах С. Павлишин, Л . Кияновської,Н. Кашкадамової, Н. Швець-Савицької,Р. Савицького-молодшого, В. Грабовського,О. Смоляка та ін.Мета статті – проаналізувати тенденції у

поширенні фортепіанного доробку В. Барвінськогов даних соціокультурних умовах розвиткуукраїнського суспільства.Виклад основного матеріалу. Як відомо,

дуже рідко доробок мистця об’єктивно оцінюєтьсяще за його життя, а ставлення до нього єадекватним його внеску до культурних надбаньтієї чи іншої нації. Найчастіше, ця дорога є дужедовгою та тернистою . На щастя, життяславетного представника української музичноїкультури XX століття, композитора, піаніста,педагога, диригента, музичного критика ігромадського діяча Василя ОлександровичаБарвінського, – не обірвалося так рано, як життя

знаменитого польського композитора Ф. Шопена,одного з найулюбленіших композиторівВ. Барвінського. Його оминула участь багатьохталановитих представників української культури,розстріляних у 30-ті роки. Проте для небагатьохкомпозиторів творча доля була такою, безперебільшення, трагічною , як у випадкуВ. Барвінського.Спочатку була Перша світова війна, через що

В. Барвінський передчасно повернувся до Львоваз Праги – великого культурного центру Європи,де він здобув високу професійну освіту,навчаючись у В. Новака (учня А. Дворжака), і де,за словами Л. Кияновської, він перебував в часнайбільшого “бродіння” в художніх тенденціяхЄвропи і де найбільш динамічно розквітав йоготалант [1, 229].Відтак, за безпідставним звинуваченням

В. Барвінський після Другої світової війни буврепресований і в 60-річному віці засланий доМордовії, а більшість його рукописів привселюдноспалили. Після цього ім’я Василя Барвінськогодовгі роки залишалося в тіні, його композиції буливідсутні у виконавському репертуарі, позаякзгадки про композитора з політичних міркуваньбули заборонені, а його композиторський доробокзалишився в незначній кількості. Музикакомпозитора була майже не відомою, а ставленнярадянських музикознавців до цієї постатізалишало бажати кращого. І це попри те, що малохто з українських творців здобув такий світовийрезонанс, адже ноти В. Барвінського ще за йогожиття друкувалися в багатьох містах – Нью-Йорку, Токіо, Відні та ін. На жаль, в себе вдомайого земляки могли спостерігати лише за тим, якноти В. Барвінського спалювались на подвір’їнавчального закладу, який він кілька десятирічочолював.В. Барвінський працював у різних жанрах, він

Любомира Ластовецька, доцент кафедри методики музичного виховання і диригування Дрогобицького державного педагогічного університету


ФОРТЕПІАННА МУЗИКА В. БАРВІНСЬКОГОВ СУЧАСНОМУ МИСТЕЦЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ

У статті йдеться про виконання фортепіанної музики Василя Барвінського на сучасномуетапі соціокультурного буття. Звертається увага на проблему більшої популяризації творівкомпозитора на теренах України та за кордоном.

Ключові слова: творчість, фортепіанна мініатюра, романтичні жанри, композиції,фортепіанний стиль В. Барвінського.


© Л. Ластовецька, 2009

УДК 786.2 (477) “XX”




89 Молодь і ринок №1 (48), 2009

писав камерно-інструментальні, оркестрові,вокально-симфонічні та хорові твори. Встановленні його стилю Л. Кияновська виділяєдва найважливіших джерела – впливзахідноєвропейських композиторських шкіл зодного боку, і з другого – естетичних тенденційГаличини, що передбачали оновлення категоріїнаціонального, водночас, він вважається одним знайбільш романтичних українських мистців [1, 229– 230].Новаторські, показові для аналізу його манери

твори знаходимо в різних жанрах, проте в музичнійгромадськості він здобув популярність самезавдяки своїм фортепіанним опусам, щодрукувалися у різних містах. Музика дляфортепіано займає особливе місце в творчостіВ. Барвінського. На Західній Україні він бувпершим, хто дав високохудожні зразки в цій галузі.В українській музиці його попередником бувМ. Лисенко, а в 1920-ті роки ця важлива сферайого творчості розвивалась паралельно зфортепіанною музикою Л. Ревуцького та,особливо, В. Косенка, якого В. Барвінськийособисто знав і високо цінував. Серед західнихмистців найбільший вплив на фортепіанну манеруВ. Барвінського мали романтики, зокремаР. Шуман, Ф. Шопен, Ф. Ліст.Як практикуючий піаніст і педагог,

В. Барвінський апробував свої творчі задуминасамперед у фортепіанних мініатюрах іпрограмних циклах, що стали його творчоюлабораторією, їх значна частина має не лише сутохудожнє, але і дидактичне значення [1, 231].Як було зазначено вище, найбільш цікаві

зразки містяться в жанрі фортепіанноїмініатюри. В. Барвінський був дуже делікатноюі чуйною особою, схильною до відтвореннявитончених і субтельних переживань. Тому самемініатюра була найбільш прийнятною формоюдля втілення В. Барвінським свого “ліричного”світогляду, а також його стильових уподобань.Програмні цикли і прелюдії, як найбільш поширеніромантичні жанри, мистець трактував в дещоіншому ракурсі, а ніж це спостерігалось у XIX ст.,оскільки у нього вони позбавлені літературноїоснови та автобіографічності [1, 234].Протягом тридцяти років (1908 – 1938)

В. Барвінський написав 14 фортепіанних творів, зяких 12 входять до циклів. Три мініатюри – це“Жаб’ячий вальс”, “Прелюдія методом ЖакаДалькроза” та “Листок з альбому”. З цього числадо загублених можна віднести майже всінеопубліковані твори, що залишалися в рукописах.Першим опублікованим циклом В. Барвінськогобули “Прелюдії”, створені у 20-річному віці, які

приваблюють своїм імпресіоністичнимколоритом. З восьми фортепіанних прелюдійВ. Барвінського було опубліковано п’ять (з1918 року).Вже в них скристалізувалися характерні риси

письма В. Барвінського, зокрема, витонченевикористання гармонічної перемінності, що сталоу його творах важливим засобом розвитку, як і,за словами Л. Кияновської, увесь комплекспізньоромантичних стильових ознак таукраїнський тип мелодики, що складають тут однеціле. Його твори вирізняються своєю мелодичноюосновою, наближеною до національних джерел,гнучкою пісенною мелодикою, з її “широкимдиханням”, імпровізаційністю. В. Барвінський “типовий композитор-мелодист, це споріднює йогоз Ф. Шопеном, П. Чайковським, А. Дворжаком”[1, 233].До найпопулярніших творів В. Барвінського

належить фортепіанний цикл “Любов”, створенийу 1914 – 15 рр. у Празі, який складається з трьохчастин – “Самота. Туга любові”, “Серенада”,“Біль. Бій. Перемога любові”. Вже самі назвивиявляють зв’язок з колом романтичних образів.Цей твір створений на основі особистихпереживань мистця. На думку Л. Кияновської,найважливішим залишається факт, що у своїхнайкращих творах композитор створив“індивідуальний образ своєї епохи і, що вельмиістотно, своєї національної традиції у духовнихпроцесах часу, віддзеркалив ті невловимо-витончені настрої і враження, які в Європі булипороджені інтенсивним пошуком новогохудожнього сенсу і нової виразової системи,відповідної до сучасності. Також і його дитячамузика, призначена до всебічного розвиткупіаністичних навичок і творчого мислення,відповідала принципам дитячого виховання, якізакладались у провідних школах Німеччини,Угорщини, Чехії” [1, 239 – 240].В. Барвінський залишив чимало педагогічного

репертуару високої вартості, який і нині не втративсвоєї актуальності, а в ті часи мав неабиякезначення “ адже ця ніша в творчості українськихкомпозиторів на той час була незаповнена, длявиховання молоді використовувались дужезастарілі іноземні збірки. Якщо згадати також пронадзвичайно плідну педагогічну діяльністьльвівського періоду, то це підкреслює рольВ. Барвінського в розвитку професійноїкомпозиторської школи в Галичині і ролі йогодоробку для української музики загалом.Якщо спробувати розібратися в причинах того,

чому твори В. Барвінського так рідкозустрічаються в репертуарі сучасних виконавців





90

(за винятком піаністів Галичини), то тут можнапривести декілька пояснень. Перше – це те, щоці твори, в силу тривалого замовчування іпорівняно їх обмеженої наявної кількості, а такожчерез відсутність за радянської доби присвяченихїм критичних матеріалів (за винятком студійС. Павлишин), – попросту невідомі широкомузагалу музикантів за межами Західного регіонуУкраїни, причому значною мірою цеспостерігається навіть тепер.Друга причина полягає в загальному

відношенні деяких сучасних виконавців до творівукраїнських композиторів, і тут, на жаль ,спостерігаються деякі негативні тенденції. Доуваги беруться насамперед піаністи і виконавціна інших “академічних” інструментах, бо,наприклад , в репертуарі для народнихінструментів твори українських композиторівприродно складають значну частину як такі, щонаписані з урахуванням специфіки даногоінструмента, в той час, як в “академістів” частосвідомо чи несвідомо формується упередженеставлення до музики вітчизняних майстрів.Звичайно, в силу об’єктивних причин в історії

української музики не так вже й багато імен, щодістали світове визнання, але вони ще чекаютьсвого “золотого часу”. Тому “проходити повз”чималої кількості талановито написаних творів неварто, і справа тут не лише в формальній потребізбереження цього творчого спадку, але і в тім,що багато з них є напрочуд вартісними і щеочікують своїх виконавців.Якщо звернути увагу на виконання української

музики вітчизняними піаністами, то часто п’єсиукраїнських композиторів обираються нимивиключно через формальні вимоги репертуаруфортепіанних конкурсів або навчальних програм.І, як наслідок, критерієм обрання творів часто єне глибина їх змісту, чи новаторські риси стилюкомпозиторів, а підкреслена яскравість ,моторність, показова колоритність, інодісалонність. І навіть серед доробку композиторів,в яких є багато цінних творів, відшуковуютьсясаме такі п’єси. Можливо, цієї участі уникламузика таких “метрів”, як Б. Лятошинського,В. Косенка та ін.


¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Визначальною рисою фортепіанного стилюВ. Барвінського є не зовнішня ефектність, авитонченість , відвертість і задушевністьвисловлювання , адресованого більше доіндивідуальності, а ніж до широкої аудиторії.Висновки. Фортепіанний доробок Василя

Барвінського, безумовно, вартий значної увагивиконавців. Лише останніми роками завдякизусиллями його учнів та земляків колисьнадруковані твори повертаються в Україну з-закордону, починають звучати та популяризуватися.Важливу роль тут відіграли такі галицькі піаністи,як Д. Герасимович, О. Процишин-П’ясецька,Д. Коржинська-Личковська, О. Криштальський,М. Крушельницька (перша виконавицяфортепіанного концерту В. Барвінського,знайденого в Аргентині), М. Крих-Угляр та ін.,серед молодшої генерації – Й. Ермінь, Е. Чуприк,О. Рапіта, Я. Боженко.Значний внесок у популяризації композицій

В. Барвінського робить колектив Дрогобицькогодержавного музичного училища імені ВасиляБарвінського, студенти і викладачі якогопропагують твори свого патрона не лише в Україні,але й за кордоном. Показово, що саме в Дрогобичірегулярно проводиться конкурс юних піаністівімені В. Барвінського.Бо коли йдеться, за словами співака Т. Терен-

Юськіва, про прославлення нашої культури, то“наші піаністи залишилися і далі боржникамиперед маєстатом фортепіянової творчостіБарвінського. Бо ореол його творчості, особливопіяністичної, осяйний, гідний подиву та обов’язкувиконання отих хвилюючих композицій” [цит. за№ 2, 58].

1. Кияновська Л.О. Галицька музичнакультура ХІХ – ХХ ст. – Чернівці: Книги – ХХІ,2007. – 424 с.

2. Назар-Шевчук Л. Світовий резонанс музикиВ. Барвінського (проблема акціональності) //Музикознавчі студії: Наукові збірки ЛНМАім. М. Лисенка / За ред. О. Тракало. – Львів:Сполом, 2007. – Вип. 16. – С. 53 – 66.

3. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.:Муз. Україна, 1990. – 88 с.


“Тільки в праці невтомній крилатим стаєш”. Володимир Сосюра український поет

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯





91 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікації.Протягом тривалого часу основними

завданнями виховного процесу були “всебічнийрозвиток особистості” (це завдання, як правило,називали метою виховання), “політехнічнапідготовка”, “формування комуністичногоставлення до праці”. Реалізація цих завданьздійснювалася шляхом неодмінного залученняучнів до продуктивної праці. Дефініція всіх цихпонять стала безальтернативним дороговказомдля кількох поколінь вітчизняних педагогів. Самеу такому трактуванні активно реалізувалися цізавдання в 60 – 70-х роках XX століття і вукраїнській педагогіці.Основним результатом взаємозв’язку

продуктивної праці із навчанням учнів мав бутигармонійний розвиток усіх трьох сфер духовногожиття особистості: емоційно-почуттєвої,інтелектуальної і вольової (дієво практичної).Зокрема , М .Д . Ярмаченко зазначає;“Продуктивна праця учнів є одним ізнайважливіших засобів всебічного гармонійногорозвитку підлітків і юнацтва” [13].Вчені вказують на перспективність

соціологічної концепщї трудового виховання.Соціологічна, або трудова гіпотеза виховання єоднією з низки альтернативних концепцій(еволюційно-біологізаторської, психологічної,релігійної, соціокультурної). Вона й сьогодніпосідає помітне місце між ними.Початком виникнення трудового виховання є

діяльність первісних людей. Умовами виникненняфеномену трудового виховання були: а) потребапервісних людей у виготовленні знарядь праці;б) необхідність передачі трудових уміньвиготовлення і використання цих знарядь

наступними поколіннями. Трудове навчання івиховання завжди розглядалося у контексті зпродуктивною працею . В українськійетнопедагогіці відображено значенняпродуктивної праці для реалізації завдань розвиткуособистості.Звичною практикою з середини XIX ст. стало

в багатьох країнах, у тому числі і на територіїУкраїни, залучення дітей до роботи по найму.Досить поширеною була така формазаробітчанства, як багаторічне учнівство умайстра-ремісника. Такі шляхи передачі досвідуназивалися “школами учнівства”. Вони витрималитривалий час практичної апробації, були підтриманісоціалістами-утопістами, як ефективний засіброзвитку особистості.Ідею поєднання навчання з продуктивною

працею теоретично запропонували ще раннісоціалісти-утопісти Т. Мор [6], Т. Кампанелла [2].У творах Т. Мора вперше було змальовано ідеальнікартини майбутнього, в якому немає дармоїдів,всі люди навчені землеробству та скотарству, адіти поєднують теоретичні заняття в школі зпрактичною роботою на полях. У XIX ст. Р. Оуенуспішно реалізував цю ідею, але це поєднання буломеханічним, бо навчання і продуктивна працяспівіснували у нього як паралельні процеси, якізовсім не перетиналися. Кожен з цих процесів мавсвою окрему мету.Р. Оуен стверджував, що виховання повинно

включати не лише фізичний та розумовийрозвиток, а й продуктивну працю з ранньогодитинства. Він уперше показав виховне значенняодного з провідних принципів поєднання навчанняз продуктивною працею учнів. У 1816 р. ним буловідкрито “Новий інститут для формуванняхарактеру”, який об’єднував раніше створені ним

Віктор Мадзігон, науковий співробітник лабораторіїтрудової підготовки і політехнічної творчості АПН України

м. Київ

РОЛЬ ПРОДУКТИВНОЇ ПРАЦІ У СТАНОВЛЕННІ ІПОВНОЦІННОМУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІУ статті досліджується активна участь школярів у продуктивній праці в різних

галузях народного господарства, яка стала вирішальним фактором їх політехнічногонавчання, морального виховання і підготовки до самостійного трудового життя,повноцінному розвитку особистості учнів загальноосвітньої школи в завданнях 60 – 70-хроках ХХ століття в українській педагогіці.

Ключові слова: особистість, народне господарство, продуктивна праця, трудовенавчання.

РОЛЬ ПРОДУКТИВНОЇ ПРАЦІ У СТАНОВЛЕННІ І ПОВНОЦІННОМУРОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

© В. Мадзігон, 2009

УДК 331:37.03




92

заклади: школу для маленьких дітей 1 – 6 роківта початкову школу для дітей віком від 6 до 10років, вечірню школу для працюючих підлітків[7]. У 1825 р. Р. Оуен організував колонію “Новагармонія”, в якій школи складали єдину системуіз трьох ступенів [8, 10]. Тут учні поєднувалинавчання з працею в майстернях, саду, полі.Основою трудового навчання Р. Оуен вважав

не ремісничу, а індустріальну працю . Наконкретних прикладах він показував, якийпозитивний вплив на здобуття наукових знань маєпродуктивна праця. Його система виховання нелише сприяла повноцінному фізичному,розумовому і моральному розвитку дітей, а йефективно готувала їх до практичного життя.Позитивним є те, що Р. Оуен вважавобов’язковим поєднання навчання зпродуктивною працею не тільки для того, щобпокращити засоби виробництва матеріальнихцінностей, а й для удосконалення самоїособистості. Отже, пропонувалося поєднаннядвох різних реальностей – фізичної і внутрішньої“семантичної”.В умовах зарубіжного шкільництва шлях до

запровадження продуктивної праці з метоювсебічного розвитку особистості виявився доситьтривалим. Спочатку залучення дітей допродуктивної праці переслідувало одну мету-економічну. Наприклад, Дж. Локк підкреслював,що не слід брати з державної скарбниці кошти наутримання шкіл для дітей жебраків та злочиннихелементів. Він пропонував дозволяти будь-комуз приватних осіб брати цих дітей для виконанняпосильної для них роботи, а оплату за виконанупрацю передавати власникові школи длякомпенсації витрат на утримання цих дітей та дляотримання ще й прибутку.На думку Дж. Локка, фізична праця для дітей

буржуа має подвійну користь: по-перше, фізичненавантаження на свіжому повітрі сприяєзміцненню здоров’я, а, по-друге, досконале знаннятехнології виробництва дозволить їм умайбутньому грамотно експлуатувати своїхнайманих робітників. На його думку, знаннямпотрібно надавати практичного характеру,вихованець повинен займатися яким-небудьремеслом, що може знадобитися діловій людині.Він пропонував використовувати працю длярозвитку певних якостей людини [4]. Продуктивнапраця розглядалася як засіб гармонізаціїособистістю фізичної і семантичної реальності.Значним внеском в історію розвитку теорії

навчання і виховання через працю є розробленіШ. Фур’є, методи залучення учнів допродуктивної праці. На його думку, до 20 років

підлітки повинні “освоїтися з землеробством,промисловістю, ремеслами, мистецтвами інауками, бо завдяки цьому “створюється гармоніядуховного і фізичного світу людини”.Природничий, технологічний, мистецький профілісучасної підготовки є аналогами пропозиційШ. Фур’є [1].Дж. Беллерс запропонував у 1695 р. ідею зміни

суспільства шляхом трудового виховання всьогонароду з допомогою коледжів, у яких підлітки іюнаки – вихідці з різних соціальних прошарків –виховувалися б у дусі працелюбності. Цейпроект передбачав організацію такого навчально-виховного закладу, в якому б поєднувалосяпромислове підприємство і школа трудовоговиховання. У Дж. Беллерса ідея трудовоговиховання не мала характеру вузькогопрофесіоналізму. Він акцентував увагу на впливовітрудового виховання на фізичний і розумовийрозвиток, на вихованні волі і характеру. Найого думку “вже чотирьохлітніх та п’ятилітніхдітей, хлопчиків та дівчаток можна навчатив’язати, прясти, чесати вовну тощо”. Вінстверджував, що не пов’язане з фізичною працеюнавчання, не набагато краще, а ніж навчаннянеробству, що фізична праця так само необхіднадля здоров’я, як і їжа. Дж. Беллерс підкреслювавдумку, що у робочих коледжах, де праця і навчаннявзаємодоповнюються, громадське вихованнябуде набагато ефективнішим. Така ідея булачастково реалізована у практиці радянської школипедагогів-новаторів у 60 – 70-х роках XXстоліття.Новаторськими були ідеї Ж.-Ж. Руссо щодо

трудового навчання і виховання. Він був глибокопереконаним, що людина може забезпечити собіволю і незалежність насамперед власною працею.Саме тому найдієвішим засобом вихованняЖ.-Ж. Руссо вважав ручну працю (садівництво,городні роботи, столярна, слюсарна прая тощо).Кожен, на його думку, неодмінно має оволодітиякимось ремеслом, щоб у майбутньому матизмогу утримувати себе й свою родину. Але чи ненайголовнішим у його концепції трудовоговихованняи є те, що стало наступним кроком унапрямі до політехнізму: Ж.-Ж. Руссо був палкимприхильником багаторемісничої підготовкидитини. Лише у такий спосіб, на його думку,можна досягти свідомого вибору найбільшпривабливої і вигідної професії. Поєднанийнавчання з працею “трудовий метод навчання”забезпечує, на думку Ж.-Ж. Руссо, свідоме йміцне засвоєння знань. Окрім того, він чіткоусвідомлював, що залучення дитини до працідорослих забезпечує ознайомлення її не лише з






93 Молодь і ринок №1 (48), 2009

трудовими процесами , а й з трудовимивідносинами.Ідея поліремісничої підготовки дитини виникла

у нього значною мірою під впливом власногожиттєвого досвіду. Адже у роки дитинстваотротцтва і юності він, щоб вижити, змушений бувперепробувати близько трьох десятків професій.Але не лише самі умови життя привели Ж.-Ж. Руссодо ідеї поліремісництва. Цьому сприяли ще й йогороздуми над проблемою розподілу праці. Вінвисловлює думку, що саме розподіл праці, з якогопочинається сучасна культура і знищує природнурівність людей і їхню свободу. Адже людина,обмежуючи свою діяльність одним якимосьзаняттям і стаючи професіоналом, потрапляє взалежність від інших людей: землевласникпопадає в залежність від коваля, коваль – відземлевласника. І чим більше продовжуєтьсярозподіл праці з притаманною йому спеціалізацією,тим сильнішими стають обмеження , в якіпотрапляє людина.Щоб уникнути згубного напряму у розвитку

особистості, Ж.-Ж. Руссо вважав, що дитиніпотрібно пропонувати для оволодіння різні видипраці, але при цьому слід керуватися принципомкорисності, сумісністю ремесла з психологічнимиособливостями вихованця; відповідності видуроботи статі дитини; розвивальнимиможливостями ремесла. Ідея поліремісничоїтрудової підготовки є важливою для розуміннясутності продуктивної праці учнів 60 – 70-х роківХХ століття.Кожен вихованець, на думку Ж.-Ж. Руссо, має

оволодіти ручною працею, яка наближує людинудо “природного стану”. Саме участь у трудовійдіяльності забезпечує усвідомлення вихованцемі соціальних відносин та дає йому змогузабезпечити себе матеріально за будь-яких зміндолі [10]. Взаємодія з природною ісоціокультурною сферами як основна умоварозвитку, “природний стан” людини у процесіпродуктивної праці – це ідеї різних епох, якілишаються актуальними для педагогіки.Продуктивна праця розглядається якнайефективніший засіб повноцінного пізнання ірозвитку особистості.Дещо схожі, але вже більш помірковані

положення спостерігаються і у творах Л.М. Толстого.Говорячи про “природній розподіл праці”, вінстверджує , що професійна спеціалізаціявідзначається захопленням чужою працею йнеодмінно призводить до виникнення нерівностіміж людьми [11].Значним внеском відомого швейцарського

демократа Й.Г. Песталоцці у педагогічну науку є

те, що він практично застосував принцип зв’язкунавчання з продуктивною працею. На відміну відсвоїх попередників, педагог стверджував, що самецей принцип стане основною умовою гармонійногорозвитку дитини. Й.Г. Песталоцці сформулювавположення, які в подальшому мали значний впливна становлення та розвиток ідеї трудової школи.На його думку, у дітей потрібно розвиватирізнобічні здібності та навички, які необхідні дляшвидкої адаптації до практичної діяльності врізних галузях господарства. Уперше в історіїЙ.Г. Песталоцці поставив питання про відкриттятрудової політехнічної школи [9]. Ним чітковизначений зміст трудової підготовки: домашнєгосподарство; сільське господарство;промисловість, а також ставилася вимога пронеобхідність спеціального підрозділу, в якому ббула ясно викладена відповідна профінформація.У навчальних закладах для бідних дітей, на

думку Й.Г. Песталоцці, варто було організуватипрофесійне навчання і забезпечити безпосереднюучасть дитини у продуктивній праці. Підготовкадитини до участі у праці має, на його думку,відповідати низці вимог:

1. Розвивати здатність творчо розв’язуватипоточні виробничі завдання.

2. Сформувати ставлення до праці як доскладного і необхідного заняття.

3. Навчити дитину з допомогою спеціальнорозробленого комплексу вправ правильнокористуватися інструментами та інвентарем.

4. Максимально наблизити умови праці внавчальному закладі до реальних умов, з якимивихованцю доведеться зіткнутися у дорослому житті.Й.Г. Песталоцці на початку свого

педагогічного експерименту запропонувавзалучення вихованців до продуктивної праці, щобхоч якось забезпечити матеріальні умовиутримання дітей у притулку за умови відсутностіфінансової підтримки з боку держави. Цейвимушений крок виявився досить вдалим не лишеу матеріальному відношенні. З’ясувалося, щорегулярна продуктивна праця є важливимстимулом активного засвоєння саме тогонавчального матеріалу, який має істотнепрактичне значення. Вона, водночас, є й могутнімзасобом морального виховання і навітьперевиховання, сприяє формуванню почуттявласної гідності, впевненості у власні сили. Аздобуття корисної професії дозволяє дитиніоптимістичніше дивитися у майбутнє. Досвідпродуктивної праці, апробований Й.Г. Песталоцці,був сприйнятий і розвинений у трудовій школірадянського періоду.Проблемам трудового виховання велику увагу





94

приділяв і видатний чеський педагог Я.А. Коменський.Значне місце в його педагогічній системі посідалопитання навчання і виховання підлітків: яквиростити їх гармонійно розвинутими, обізнанимиз навичками користування знаряддями сучасноговиробництва. На думку педагога, починаючи зчотирьох років, дитину потрібно залучати донайпростійших видів ручної праці. Я.А. Коменськийвперше в історії педагогікив ввів нині ручну працюв курс шкільної програми. “Учні повинніознайомитися з усіма більш загальнимиприйомами ремесел” [3, 211]. Я.А. Коменськийдо основ людської величі відносив пошуковийінтелект, волю, спрямовану на пошук блага іпрагнення до дії. Видатний педагог розглядавтрудове навчання і пов’язану з ним продуктивнупрацю як основу гармонійного розвиткуособистості, як поєднання двох нетотожнихреальностей – зовнішніх і внутрішніх.У педагогічній спадщині К.Д. Ушинського

багато уваги приділено питанню трудовоговиховання та навчання. У його поглядах на цюпроблему можна виділити такі напрями: розробкапитань дидактики трудового навчання ,теоретичне обґрунтування трудового навчання,вивчення і аналіз передового досвіду в іншихкраїнах, ознайомлення учнів з окремимипрофесіями і виробничими галузями черезнавчальні книги. К.Д. Ушинський, розглядаючимісце праці в житті людини, показав, якоюнеобхідною умовою трудове виховання є дляфізичного, розумового, морального вдосконаленняособистості. Природа людини, особливо дитини,завжди прагне до праці. Як джерело вихованняпраця повинна бути свідомою , значущою ,цілеспрямованою , творчою. Тоді вона даєсправжню насолоду людині. Він пов’язує навчанняз певними зусиллями, з формуваннямзагартованого і підготовленого до життяпрацівника. І саме тут він особливого значеннянадає трудовому вихованню. “Матеріальні плодипраці, – зазначав К.Д. Ушинський, – можнавідібрати, успадкувати, купити; але внутрішньої,духовної, животворної сили праці не можна нівідібрати, ні успадкувати, ні купити... воналишається у того, хто працює” [12, 107]. А тому,на думку К.Д. Ушинського, залучати дітей допродуктивної праці потрібно з раннього дитинства.Проте, педагог не ототожнював працю фізичнута працю розумову. Він вбачав ідеал в розумномупоєднанні цих видів праці, при цьому виступавпроти “легкого” навчання, вважаючи, що навчанняє працею. Але поєднання продуктивної праці зрозумовим вихованням він розглядав лише вмежах сім’ї, а не школи.

Ідеї К.Д. Ушинського про морально-виховнуроль праці, про правильну організацію навчання івідпочинку, про поєднання фізичної і розумовоїпраці були значним внеском у розвиток вітчизняноїпедагогіки.Висновки. Отже, активна участь школярів у

продуктивній праці в різних галузях народногогосподарства стала вирішальним фактором їхполітехнічного навчання, морального виховання іпідготовки до самостійного трудового життя,повноцінному розвитку особистості учнівзагальноосвітньої школи в завданнях 60 – 70-хроках ХХ століття в українській педагогіці.Зв’язок школи з життям створив сприятливі

умови для виховання в учнів працьовитості. Післязакінчення середньої і восьмирічної школи значначастина її вихованців включалася безпосередньов трудову діяльність . Вивчення архівнихматеріалів, ознайомлення з досвідом роботи шкілдає одночасно можливість відзначити і окремінедоліки в організації праці дітей. Спостерігаласязахопленість , насамперед, господарськимирезультатами і недооцінювалася основна метапраці – сприяння всебічному розвитку природнихнахилів, здібностей, формуванню моральнихякостей в учнів. Керівники ряду шкіл, вчителі неаналізували, які вміння, навички набувають учнів праці, якою мірою вони використовують творчізусилля, поглиблюють, закріплюють теоретичнізнання, набуті на уроках, які емоції викликаєтрудова діяльність.

1. Бебель А. Шарль Фур’є. – М.: Изд-воВЦСПС, 1923. – 194 с.

2. Кампанелла Т. Город Солнца. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954. – 520 с.

3. Коменський Я.А. Велика дидактика //Вибрані педагогічні твори. – К.: Рад. школа,1940. – Т. 1. – 248 с.

4. Локк Дж. Мысли о воспитании //Педагогическое наследие/ Сост. В.М. Кларин,А.Н. Джуринский. – М.: Педагогика, 1988. –С. 145 – 179.

5. Локк Дж. Сочинения: В 3-х т. / Под ред.И.С. Нарского, А.Л. Субботина. – М.: Мысль,1988. – Т. 3. – 668 л.

6. Мор Т. Утопия. – М.: Изд-во АН СССР,1953. – 300 с.

7. Оуэн Р. О новом нравственном мире. Оновой классификации общества всоответствии с возрастом и опытом егочленов // Избранньые сочинения:Произведения 1836 – 1849 гг. – Москва –Ленинград: Изд-во Академии наук СССР,1950. – Т. 2. – С. 58 – 86.






95 Молодь і ринок №1 (48), 2009

П остановка проблеми . Уневидимій боротьбі за ідентичністьнаціональних культур, яка точиться

у світі безупинно, в історії української культури,рівно ж і музичної, залишається багато білихплям, які потрібно заповнювати, вивчаючи їїрегіональні особливості , відновлюючинесправедливо забуті імена, вводячи упрактичний виконавський і педагогічний обігзамовчувану спадщину як народну, так іпрофесійну, вивчаючи здобутки українськоїдіаспори.Ім’я Іри Маланюк зі Станіславова, співачки

світової слави, є знаковим, або харизматичним,завдяки величезному авторитету, яку вона своїмталантом, невтомною й жертовною працеюздобула як в українських діаспорних колах, так і уширокої міжнародної спільноти.В Україні це ім’я стало відоме тільки на

початку 90-х рр. ХХ століття, і, з того часу,безупинно поширюється популярність її вокальноїтворчості, яку необхідно впровадити як упедагогічну, так і виконавську практику. Відтакзростає і необхідність наукового осмисленняжиттєвого шляху й вокально-виконавськоїтворчості Ірини Маланюк.

Мета дослідження полягає у вивченніособливостей життєвого шляху та творчогопортрету І. Маланюк, співачки меццо-сопрано,яскравої представниці українсько-австрійськоїдіаспори.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Вперше (протягом повоєнного періоду) співачкапотрапила в Україну на початку 90-х років ХХ ст.З цього часу і починаються спроби зібрати пронеї матеріал і науково осмислити його. Так, крімнизки газетних публікацій, пов’язаних з візитомІ. Маланюк в Україну, у 1994 з’являється першамонографічна розвідка доктора мистецтвознавства,професора Львівської консерваторії С. Павлишин[9], 1999 у Відні виходять друком мемуариІ. Маланюк (2001 у Львові – українською) [5],пише спогади про неї видатний “українськийавстрієць” диригент і композитор АндрійГнатишин [2], а також славний український співакв Європі і майже невідомий в Україні – МирославСкала-Старицький [7], крім того описуютьукраїнську співачку М. Головащенко [3] таМ . Черепанин [11], час від-часу, у зв’язку зВагнерівськими фестивалями у Львові про неїзгадують львівські газети [6]. Інформацію провсеукраїнський вокальний конкурс імені

Марія Лев, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету


ФЕНОМЕН ВИДАТНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВАЧКИІРИ МАЛАНЮК

У статті висвітлюється феномен вокальної творчості, оперно-сценічної та педагогічноїдіяльності української співачки світового рівня Іри Маланюк, ім’я якої у радянські часи булозаборонене. Розглядаючи універсалізм виконавської майстерності видатної артистки,особливо підкреслюється її патріотизм та необхідність вивчення, популяризації й введенняу сучасну педагогічну практику її вокального мистецтва.

Ключові слова: оперні жанри, співані твори, вокально-виконавська творчість.

ФЕНОМЕН ВИДАТНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВАЧКИ ІРИ МАЛАНЮК

© М. Лев, 2009

8. Педагогические идеи Роберта Оуена. –М., 1940. – 264 с.

9. Песталоцци И.Г. Трудовая народнаяшкола // Избранные педагогическиесочинения: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1981. –Т. 1. – С. 249 – 321.

10. Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании.– М., 1896. – 324 с.

11. Толстой А.Н. Ромену Роллану /Педагогические сочинения. – М.: Педагогика,

1989. – С. 497 – 503.1 2 . Ушинсь ки й К .Д . Пра ц я в ї ї

п с и х і чному і в и хов ному з нач енн і / /Вибрані педаго гічн і твори : В 2 -х т . –К .: Рад . школа , 1983. – Т. 1 . – С . 104 –1 2 0 .

13. Ярмаченко М. Продуктивна праця учнів// Педагогічний словник / За ред . М.Д.Ярмаченка. – К.: Педагогічна думка, 2001. –379 с.


УДК 7.071.2 (477) “XX”




96

І . Маланюк (2007) у Івано-Франківську (на базіІнституту мистецтв Прикарпатськогопедагогічного університету ім. В. Стефаника)подають місцеві часописи та Інтернет. Однак цірозрізнені публікації не створюють цілісної картинижиття і творчості І. Маланюк.Виклад основного матеріалу. Важко

знайти відому оперну сцену, на якій би невиступала Іра Маланюк. Вже у 25-річному віціпро неповторний голос українки з’явилисяперші рецензії у пресі Відня. Репертуарспівачки настільки широкий і багатий ,здається нема в класичній вокальній музицікомпозитора, до якого б вона зверталася усвоїй творчості.Майбутня велика співачка народилася

29.01.1919 року у Станіславові. Від 6 роківвчилася грати на фортепіано, від 16 – співати. Булаученицею консерваторії при ПольськомуМузичному Товаристві ім. С. Монюшка уСтаніславові. Її першим документованимвиступом, як подає С. Павлишин, були оперніфрагменти з “Веселих кумушок” Ніколаї уСтаніславові 1936 року [9, 9]. Самій І. Маланюк,як описує у автобіографії цей період, найбільшезапам’яталася роль Філіп’євни з “Євгенія Онєгіна”та участь у хорових сценах з “Богеми” [5, 29].Тоді ж її вперше помітила музична критика і тодіж почалось її марення музикою. Іра прагневчитися тільки у знаменитого баса АдамаДідура1. Протягом двох років вона перебувала навсіх його заняттях. А вже у травні 1939 р. з успіхомвиступає на сцені Львівського оперного театру уконцерті, який А. Дідур влаштував силами своїхвихованців, І. Маланюк співає Амнеріс (“Аїда”Дж.Верді). Для неї це був дебют, а для А. Дідура– прощання зі Львовом. У числі чотирьох кращихучнів, початкуюча співачка підписує контракт зВаршавською оперою як стажер2. Це дає їй

можливість і далі займатися в Адама Дідура, якийочолив Варшавську оперу. Приготування партіїЛьолі у “Сільській честі” Масканьї перервавпочаток війни.Повернувшись з Варшави у Станіславів пішки

(!), бере участь у концертах, співає по радіо, а всезоні 1940 – 1941 рр. І. Маланюк вже солісткаЛьвівської опери (партії Няні в “Євгенії Онєгіні”,Терпелихи у “Наталці Полтавці”, Даші в “ТихомуДоні” Дзержинського). Продовжуючивдосконалювати свій голос вона навчається упрофесора Львівської консерваторії Л. Улуханової3і приватно – в Олеської. У Львівській опері, якапродовжує працювати і під час німецької окупації,ставилися4 “Травіата”, “Аїда”, “Сільська честь”,“Продана наречена” та інші опери. Крім того, уцей період співачка збагатила свій репертуаробробками народних пісень Ст. Людкевича,творами українських композиторів М. Лисенка,Я. Степового, Д. Січинського, В. Матюка та ін.В лютому 1944 року молода артистка у віці 25

років виїжджає на студії до Відня, девдосконалюється у Віденській музичній академіїу відомого професора Анни Бар-Мільденбург(свого часу славної співачки у Ваґнерівськихоперах), яка навчала її не тільки співу, вонавимагала виражати в ньому своє внутрішнє “я”.Часто повторювала: “... твої очі – це вікно душі,мусиш широко їх відкрити і дивитися на людей,коли співаєш” [5, 58]. Багато працює над собою інавіть під час літніх канікул І. Маланюк –учасниця музичних курсів Моцартеуму уЗальцбурзі.Репертуар співачки, постійно поповнюється.

Вона захоплюється легкістю музики В.А. Моцарта,вивчає партії з опер італійських композиторів,співає в операх Р. Вагнера, музика якого особливохвилює й притягає молоду співачку. Музичнамова його опер кардинально відрізняється від

1 Дідур Адам (1874 – 1946) – польський оперний співак (бас), режисер і педагог. Виховувався в родині українськогопедагога, який його усиновив. Співу навчався приватно у В.Висоцького у Львові (1892 – 1894), удосконалювавсяу Ф. Емеріха в Мілані (1894). Володів феноменальним голосом широкого діапазону, першокласною дикцією ібездоганною вокальною технікою. Соліст європейських (1894 – 1906) оперних театрів, “Манхеттен Опера” (Нью-Йорк, 1907 – 1908), “Метрополітен-опера” (Нью-Йорк, 1908 – 1932), з великим успіхом гастролює у Пд.Америці, Парижі, Генуї, Відні, Варшаві, Кракові, Львові, Петербурзі, Москві, Києві, Одесі, Харкові, Лондоні,Чікаго, Монреалі та ін. В репертуарі понад 23 оперні партії, твори українських, російських та зарубіжнихкомпозиторів. У 1920 на фірмі “Пате” записав на платівку дві українські народні пісні в обробці Цимбаліста. З1932 – 1939 – художній керівник Львівської опери та педагог консерваторії Польського музичного товариства.Серед учнів, крім І. Маланюк, – В. Котуляківна-Кальма, Є. Зарицька та ін. У 1939 – 1944 – директор Варшавської,а у 1945 – 1946 – Катовіцької опер [4, 89 – 90].2 Цим шляхом пройшли й інші українські співаки, в тому числі славетна Соломія Крушельницька.3 Л. Улуханова – учениця О. Мишуги (навчався у В. Висоцького), почала викладати вокал у вищих навчальнихзакладах Львова у 30-х роках поряд з О. Бандрівською. Серед її найвідоміших учнів – М. Скала-Старицький (1909– 1969).4 окремо для німців німецькою мовою (у п’ятницю-суботу-неділю) та українською – для місцевого населення (увсі інші дні тижня), якщо ж разом – то кращу частину залу відгороджувала стрічка з написом “тільки для німців”.






97 Молодь і ринок №1 (48), 2009

традиційного італійського мелосу, партіїнадзвичайно складні для вивчення та виконання.Та за допомогою концертмейстера МартиВізенталь опрацьовує партії Вагнера “слово засловом” [4, 58], постійно відвідує театр, вбираючиспів та гру видатних митців. Репертуар, “який вонавивчила з А. Бар-Мільденбург, охоплював ті ролі,що відтак стали у неї провідними” [9, 12]. Ціяскраві оперні партії повністю відповідалихарактеру та внутрішньому настрою співачки, їїнатурі. Однак в умовах війни отримання постійноїпосади оперної солістки було неможливе, томувона виступає у всіляких концертах, авторськихвечорах композиторів і поетів.Нарешті, 1945 отримує запрошення працювати

в оперному театрі м. Грац5, де співає до осені 1947й стає улюбленицею грацької публіки. Тут вонаспівпрацює і захоплюється славетною МарієюЧеботарі6. Водночас веде інтенсивну концертнудіяльність, виступає по радіо з творами Лисенка,Січинського, Лопатинського, українськиминародними піснями , бере участь уШевченківському концерті та святкуванні 50-річчя заснування українського студентськоготовариства “Січ”. Преса уважно стежить за їїтворчим поступом, відмічаючи кожен значнийкрок захопленими коментарями.

1947 – 1952 І. Маланюк працює за контрактому Цюрихській опері, де опановує все нові партії. Їїнеймовірною працездатністю захоплюєтьсяпреса. Так, протягом одного 1947 року І.Маланюк співала у 88 виставах [2, 175], а у сезоні1950/1951 рр. – 100 разів, інколи цілими тижнямищодня, у трьох або й чотирьох ролях! [9, 31]. Уцей період вона сприяє приїзду до Цюріхуукраїнського тенора М. Скала-Старицького7, якийвиступив з нею в “Ріголетто” Верді.Користуючись правом, згідно контракту, як і в

Граці, виїжджати на гостинні виступи в інші містай країни, з величезним успіхом І. Маланюк

виступає на європейських найпрестижнішихмузичних фестивалях (Візбаден, Байройт) та воперних театрах (Бельгія, Рим, Неаполь, Мілан,Флоренція, Мюнхен та ін.).Приходять запрошення з різних театрів

Європи. Оперні виступи чергуються зконцертними, її календар заповнений до краю.Дивовижна обдарованість поєднується в неї замбіцією, з прагненням здобувати нові цілі. Творчежиття вирує , наша співачка фігурує нафотографіях в газетах, відгуки про її голос імайстерність лине не лише в Європі, а й у світі.Популярності сприяє радіотрансляція оперфестивалів на всі континенти світу.Восени 1952 І. Маланюк – у Буенос-Айресі у

знаменитому театрі Колон, “де перед першоюсвітовою війною збирала оплески СоломіяКрушельницька” [9, 44]. Вона співає Дорабелу у“Так поступають всі” Моцарта та Іродіаду в“Саломеї” Р. Штрауса. Аргентиська пресазахоплена нею, а українська ще й підкреслює їїпатріотизм, наводячи її слова “... як будувиступати, то очевидно ніколи не забуду такожпро український репертуар. Хочу служити Українітим, чим можу: буду співати для неї і про неї! ...Мрію закінчити свою кар’єру виступами в операхвільного Києва і Львова” [Цит. за: 9, 46].З 1952 до 1970 – мюнхенський період

української співачки. Тут у 1957 році німецькийуряд відзначає її званням “Каммерзенгерін”8, а у1965 році, вже австрійський уряд – “Почеснимхрестом знання і мистецтва”9. Вона виступає воперах Р. Штрауса: Мушель в “ЄгипетськійЄлені”, Аделаїда в “Арабеллі”, Дріада в “Аріаднів Накосі”, радо береться за партію Корнелії в“Юлії Цезарі” Ф. Генделя. Часто виступає порадіо. Вражений її співом у “Трубадурі” видатнийукраїнський співак Михайло Дуда так писав урецензії: “Сьогодні не доводиться багато говоритипро самий голос Ірини Маланюк, бо вона володієним бездоганно... треба подивляти її дикцію. Такої

5 Тут вона – Азучена в “Трубадурі”, Ульріка у “Балі-маскараді”, Магдалена в “Ріголетто” Верді, Дорабелла у “Такпоступають всі” та Керубіно у “Весіллі Фігаро” Моцарта, Вальтраута у “Валькірії” та Кундрі у “Парсіфалі”Вагнера, Паж у “Саломеї” та Гея у “Дафне” Р. Штрауса, Кармен в однойменній опері Бізе та багатьох інших.6 Як подає А.Гнатишин, Марія Чеботарі (Чеботарів) мала українське походження [2].7 Один із найвидатніших пропагандистів української музики за кордоном. В репертуарі: твори Лисенка, Степового,Стеценка, Людкевича, Барвінського, Н. Нижанківського, Січинського, українські народні пісні. Щорічно виступавна Шевченківських ювілеях, певний час очолював товариство ім. Т. Шевченка у Парижі. У 1963 заснував приватнувокальну студію у Парижі, де викладав до самої смерті. Записав багато платівок на французьких та американськихфірмах, в тому числі з українськими народними піснями та аріями з опер композиторів світу [4, 277 – 278].8 Kammersängerin – буквально “придворна співачка”, посада, яка колись надавалась королем. І сьогодні це єнайвищим відзначенням для вокалістів Німеччини і Австрії. Відповідає, певною мірою, нашому титулові“народний артист”.9 Згодом, 1973 року, австрійці надають І. Маланюк ще один титул “Каммерзенгерін”. Отже, це найвище відзначеннядля оперних співаків в німецькомовних країнах українська співачка отримала двічі, як підтвердження її надзвичайнихосягнень і величезної невтомної праці.





98

чіткої й перфектної дикції в німецькій мові немаєані одна німецька оперна співачка. Музичністьнашої землячки розвинена до завершеної зрілості.Її талант і набуті знання дають їй можливість досконаловідтворювати співані нею твори...” [Цит. за: 2, 178].Мюнхен приніс співачці нові мистецькі

тріумфи. Виконання ролі Леді Макбет воднойменній опері Дж. Верді викликало особливезахоплення. Писали, що Іра Маланюк належитьсьогодні до найбільш знаних співачок у світі, щов цій ролі українська артистка блискучепродемонструвала свій дивовижний голос,однаково гарний від альтових глибин досопранового регістру, що зуміла блискучепоєднати Шекспіра і Верді [9, 47].Не менш цікавою її партією був і Орфей в

однойменній опері Глюка. Рецензенти відзначали:“Іра Маланюк у своїй появі ідеальний Орфей,шляхетна у міміці, жестах, вона співає насичениммодульованим у барві голосом ... Ії розкішнийальтовий голос мав тут багаті можливостірозкриття” [Цит. за: 9, 50].Подиву гідними були її швидкі переходи від

стилю до стилю в оперному жанрі, опануванняскладної сучасної музики на межі жанрів –ораторії, симфонії, сольного співу.Від 1956 виступає також у віденській державній

опері з найкращими співаками та диригентами.Гастролює Міланом, Парижем, Лондоном ,Берліном, Кельном, постійна учасниця фестиваліву Байройті та Зальцбурзі. Творча доля нераз даєїй можливість співати поряд з найвидатнішимиспіваками й диригентами світу10. Мала ітріумфальні виступи в Ла Скала,найпрестижнішому оперному театрі для співаківусього світу, з найкращим виконавським складом:з Ренатою Тебальді, Джузеппе ді Стефано, ЕттореБастіаніні під керуванням Артура Родзінського.З відновленням виступів співачки у Австрії11

у пресі з’явилася ціла низка статей про неї.Знаменитий диригент Бруно Вальтерзапрошує І. Маланюк до спільних виступів підчас всесвітньо-відомого Зальцбурзькогомузичного фестивалю. А далі гастролі по Європі.

Тим часом виступає в надзвичайно важких дляголосу вагнерівських партіях, записує на платівки“Кармен” і “Трубадура” у Кельні, співаєДорабеллу і Марселіну в операх Моцарта поженевському телебаченні (1960)12 . Виступає уЦюріху у новій ролі – камерної співачки. Всіхкритиків подивляють вміння цієї великої оперноїспівачки у цілком новому для неї своєрідному світіпісні, стильову різноманітність програми. ІринаМаланюк захопила слухачів вже самим чаромпісень і пречудовою музикальністю. В українськихпіснях відразу відчувається, що вона співає своєюрідною мовою, що сприймається як безсумнівносправжнє . Поряд з піснями зарубіжнихкомпозиторів щиро звучали “Дума про Нечая”Д. Січинського, “Ой, люлі, люлі” М. Лисенка, “Ойполя , ви поля” В. Барвінського і “Жита”Н . Нижанківського – музика від серця ібатьківщини співачки!Весною 1972 року виступає для українців США

та Канади. Після концерту Улас Самчук привітавїї промовою поетичного змісту і щирогозворушення: “Наша сьогоднішня гостя належитьдо породи чарівниць. У тій залі, де ми її слухали,її звуки чарували нас до заніміння” [Цит. за: 9,93].Активна вокально-виконавська діяльність

І. Маланюк триває до середини 70-х рр. Останнійвиступ у Відні у державній опері 25 жовтня1973 р., а у Народній опері13 – 22 жовтня 1975 р.Виступ з українським репертуаром 14 травня

1976 року у Відні був останнім прилюднимконцертом14 Ірини Маланюк. Програмаскладалася головно з обробок українськихнародних пісень, до яких давала поясненнянімецькою мовою Елеонора Вітошинська.Відтак вона перейшла до педагогічної

діяльності15 і як попередньо на сцені, вона й тутдосягла вершин. На педагогічну працю ІраМаланюк була запрошена на початку 1970 року16.Вихована в руслі італійського бельканто,Маланюк-педагог була прихильницею методикиіталійської вокальної школи, водночас вонаспиралась на найновіші наукові дослідженняголосової емісії, музичної психології, поєднуючи

10 Лізою делла Каза, Марією Чеботарі, Ренатою Тебальді, Джузеппе ді Стефано, Маріо дель Монако, ЛеонієюРізанек, Етторе Бастіаніні, Д. Фішер-Діскау та ін., під батутою Г. фон Карояна, П. Хіндеміта, К. Бема, Г. Кнаппертсбуша,Р. Кемпа, В. Фуртвенглера, Ф. Мюнха, А. Родзінського, Б. Вальтера та ін.11 На це І.Маланюк відважилася тільки після закінчення радянської окупації Відня і виведення військ.12 З кінця 50-х все більшу увагу приділяє концертним виступам.13 Як вказує співачка у своїй автобіографії, вона виходила на сцену двох віденських оперних театрів за весь часпраці у них 482 рази [5, 233].14 Разом з гітаристом Лео Вітошинським.15 Крім педагогічної діяльності, І. Маланюк – постійний член журі різноманітних міжнародних вокальних конкурсів.16 1971 – вона надзвичайний, а 1974 – 1991 – звичайний професор Музичної академії в Граці, що приблизновідповідає нашому “виконуючий обов’язки професора” та професор.






99 Молодь і ринок №1 (48), 2009

навчання техніки співу з розкриттям сутівиконуваних творів.З її класу протягом 1971 – 1991 рр. вийшло

понад 100 студентів різних національностей17.Цікаво й те, що зірка оперної сцени навчала неоперного співу, а камерного, бо найскладнішоюсправою, вважала І. Маланюк, є виконання пісень,романсів, витонченої, інтимної музики, що вимагаєвеликого співацького досвіду, ерудиції, знання психології.Програми концертів та дипломних іспитів

студентів класу Маланюк вказують на широкийстильовий діапазон виконуваних авторів різнихепох від бароко до сучасності, від ХVІІ до ХХстоліття18. Професор не обмежувалася пісеннимивечорами, її учні брали участь у спільнихкамерних концертах, які дуже стимулювали працювихованців.Починала з Моцарта, вчила легкості і

природності у звукодобуванні, плинності веденняголосу. Далі йшла музика бароко (Монтеверді,Бах, Гендель). Відтак “італійська школа співусама собою вела до вірної інтерпретації творів ХІХсторіччя, – Верді, Пуччіні, а також французькихкомпозиторів” [9, 97]. При вивченні Вагнеразастосовувала цілком інший підхід дозвукоутворення, спеціальну підготовку голосу. Тутпотрібні підкреслення консонансів й надзвичайночітка вимова, сила звучання. (Вважається, щослов’янські голоси вже самою своєю природноюбудовою не пристосовані до вагнерівської манериспіву. Винятками, серед українців, були СоломіяКрушельницька, Модест Менцинський, ІраМаланюк19).

1990 р. артистка створила стипендіальнийфонд для кращих випускників Вищої школи у Граці.Внесок І. Маланюк у навчання співу цінується уВідні – її обирають членом почесного комітетуТовариства приятелів музичних закладів Відня, її70-річчя відзначається у пресі численнимистаттями та спогадами.У 199420 та 1998 співачка відвідала рідну

Україну. У Львові запропонувала прочитати курс

інтерпретації співу, поділитися досвідом, надаластипендії трьом вибраним українським студентамдля трирічного навчання за кордоном. З цього часузав’язалась тісна співпраця між Вищимимузичними школами Грацу та Львова.Висновки. Ірина Маланюк, українська

співачка світового рівня, виконувала більшістьмецо-сопранових і альтових партій сценічного іконцертного репертуару: понад 85 оперних ролей,понад 50 кантатно-ораторійних партій, величезнукількість окремих арій, пісень і романсівкомпозиторів різних стилів, епох і країн. Вонастворила цілу галерею яскравих музичних образівна світовій сцені, позначених її індивідуальністю,стала визнаною виконавицею жіночих партій оперВагнера, Моцарта, Глюка та ін., співала разом ізнайвидатнішими співаками і диригентами ХХ ст.,виступала на найпрестижніших сценах Європи. Івсюди, поруч з оперною арією, звучав у її виконанніукраїнський романс та народна пісня. Її вокально-виконавський універсалізм був досягнутийвеличезним зусиллям волі, у постійній інаполегливій праці.Як свідчить автобіографія співачки та спогади

сучасників, для неї була характерна постійназануреність у вокально-мистецьке середовище.Її мислення, уява, емоції, артистична натура весьчас, свідомо чи підсвідомо, “кружляли” навколотого, що робила і що хотіла робити – вонабуквально “жила” вокальним мистецтвом. Цедопомагало їй за феноменально короткий часвивчати нові оперні партії, блискуче виконуватиїх “з однієї репетиції”, привносити в них своєіндивідуальне бачення, швидко переключатись зодного сценічного образу та виконавського стилюна інший, поєднувати оперне вокально-драматичне виконавство з камерно-концертним,опановувати складну сучасну музику.Феномен Іри Маланюк (вокально-

виконавський універсалізм, творчий шлях, манераспіву, особливості інтерпретації та акторської гри,метод викладання) потребують подальшоговивчення і популяризації, впровадження у сучасну

17 Серед них найвідоміші: Мар’яна Ліповшек, Гьотц Цеман, Гельмут Вільдгабер, Георгард Кенда, Мартін Клітман,Віллі Оберцаухер, Міка Кайяма, Бріґітте Баума, Франціска Дрекслєр, Едіт Зуханек та ін. [5, 239].18 Серед них: Монтеверді, Кальдара, Паізієлло, Скарлатті, Дауленд, Персел, Бах, Гендель, Глюк, Гайдн, Моцарт,Бетховен. Широко поставлені романтики від Шумана, Шуберта, Лєве до Гуно, Вольфа і Брамса. Далі йдутьРоссіні, Доніцетті, Белліні, Берліоз, Дворжак, Чайковський, Мусоргський, Вагнер, Малєр, Штраус, Рахманінов таін.19 Як вважають дослідники, опанувати голосом вагнерівську інтонаційність їй вдалося завдяки вродженому таланту,професійним навичкам, здобутим у педагогів найвищого рангу, величезній самостійній праці над розширеннямдіапазону, укріпленням найвищого й найнижчого регістрів, зміцненням й насиченням звучання [9, 97].20 Це був рік 75-річчя співачки й Львів влаштував велику урочисту імпрезу на сцені оперного театру, де доктормистецтвознавства С.Павлишин виголосила реферат про життєвий і творчий шлях І. Маланюк, зачитала грамотувід кардинала УГКЦ М. Любачівського. Згодом, 1998 р. І. Маланюк було присвоєно звання Почесного професораЛьвівського ВМІ ім. М. Лисенка.





100

Постановка проблеми. Одним ізголовних завдань освіти єсаморозвиток естетичних здібностей,

самореалізація особистості в різноманітнихсферах діяльності. При цьому першочерговезначення мають культура, мистецтво, мораль,етика, естетика, художня самодіяльність, трудовадіяльність, прилучення вихованця до творчогопошуку, культурних, наукових досягнень людстваі водночас формування високоморальної, вільноїта відповідальної особистості.З цієї позиції трудова діяльність займає важливе

місце в процесі формування творчо активноїособистості, здатної повноцінно сприйматипрекрасне, гармонійне, досконале у житті, природі,мистецтві, жити і творити за законами краси, щов свою чергу є свідченням рівня естетичноїкультури особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У вітчизняній науці проблема праці й естетичноговиховання знайшла відображення у творчійспадщині О . Духновича, М. Драгоманова,С. Руданського, Г. Сковороди, В. Сухомлинського,К. Ушинського. Різні аспекти трудової підготовкиучнівської молоді загальноосвітньої школирозкриваються в дослідженнях В. Бербеца,Л. Денисенко, Г. Кондратука, В. Мадзігона,В. Сидоринка. У працях яких проводиться аналізтих процесів, які характерні для трудовоїдіяльності відповідно до державних стандартів ізтехнології. Центром уваги багатьох науковців єпитання удосконалення методики трудовогонавчання (В. Дідух, Л. Денисенко, Г. Левченко,Г. Терещук, Д. Тхоржевський та інші).Мета статті – розкрити шляхи формування

естетичної культури учнівської молоді в процесі

Тетяна Цибар, асистент кафедри педагогіки та методики початкового навчанняМукачівського гуманітарно-педагогічного інституту

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДЛІТКІВУ ПРОЦЕСІ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті проаналізовано місце і роль трудової діяльності у формуванні естетичноїкультури підлітків. Висвітлено важливе завдання школи та вчителя у розвитку трудовоїактивності школярів, соціальної спрямованості трудової діяльності учнів, забезпеченнігармонійного розвитку особистості, формування у неї естетичної культури, естетичнихсмаків.

Ключові слова: світогляд, особистість, естетична культура, естетичні смаки,трудова діяльність.


© Т. Цибар, 2009

українську навчальну практику, а життєвий шляхє гідним прикладом для наслідування наступнимпоколінням співаків.

1. Витвицький В. З династії золотих голосів // Новідні. – 1972. – Червень.

2. Гнатишин А. Наша співачка // Диригент ікомпозитор Андрій Гнатишин . Матеріали добіографії. – Відень, 1994. – С. 173 – 178.

3. Головащенко М. Ірина Маланюк // Борисенко В.,Головащенко М, Кривоший О. Українки в історії. –К.: Либідь, 2004. – 328 с.

4. Лисенко І. Словник співаків України. – К.: Рада,1997. – 354 с.

5. Маланюк І. Голос серця. Автобіографія співачки.– Львів: В-во “Collegium musicum” Львівськоготовариства Ріхарда Ваґнера, 2001. – 306 с.

6. Мельник Л. “Підлітком мені пощастило слухати

Ірину Маланюк”: розмова з Йозефом Лінгартом,президентом Міжнародної асоціації Вагнерівськихоб’єднань // Львівська газета. – 2005. – 9 вересня.

7. Мирослав Скала-Старицький (автобіографічнінариси) / Зред., упоряд. і доп. на основі джерельнихматеріалів Ігор Соневицький. – Львів, 2000. – 103 с.

8. Ничай О. Діяльність музичного товариства ім.Станіслава Монюшки у Станіславові // Записки НТШ.Праці Музикознавчої комісії – Львів, 2004. –Т.CCXLVІІ. – С. 455 – 464.

9. Павлишин С. Історія однієї кар’єри. – Львів,1994. – 106 с.

10. Поміж Іспанією і Україною // Neue Tageszeitund.– 1962.

11. Черепанин М. Відень і українська музичнакультура 1918 – 1944 років // Записки НТШ. ПраціМузикознавчої комісії – Львів, 2004. – Т.CCXLVІІ. –С. 465 – 477.


УДК 37.035.3 – 053.6




101 Молодь і ринок №1 (48), 2009

трудової діяльності, визначити, роль праці уформуванні особистості, світогляду молодоїлюдини.Виклад основного матеріалу. Трудова

діяльність займає важливе місце в системішкільного виховання. Сучасна школа не тільки даєучням загальні знання, але і готує до активної творчоїдіяльності, що охоплюватиме естетику предметногосередовища, в якому школярі зможуть реалізуватисвої художньо-творчі здібності (мистецькі світлиці,художні майстерні, сучасний дизайн шкільнихінтер’єрів), і естетику соціально-педагогічногосередовища (естетика шкільного спілкування іжиттєтворчості, краса міжособистісних відносин,панування педагогічного оптимізму й віри, що кожнадитина – в душі митець).Вирішальною умовою морального і

естетичного розвитку дитини є участь урізноманітних видах діяльності, в які вонавключається, у яких виникають, реалізуються ірозвиваються потреби, мотиви і цілі її соціальноїактивності. Праця є засобом входження дитини усвіт багатогранних і складних соціально-політичних, виробничих трудових колективівдорослих. Тут продовжується процес формуванняу юнаків і дівчат відповідальності, почуттяобов’язку, сумлінного ставлення до трудовоїдіяльності як першої життєвої необхідності. Увиборі мети і сенсу життя реалізується розуміннялюдиною своєї людської природи і свогопризначення на землі. Потреба в освоєнні усіхдуховних багатств повинна зростати у кожноїособистості як потреба самореалізації.Як зауважив А. Волошин, перед школою стоїть

завдання повсякчас формувати в учнів художнійсмак, розуміння естетичних цінностей.Естетичний розвиток особистості, з одного боку,є результатом різноманітної діяльності людини, зіншого – здійснює вплив на цю діяльність. Томусферу естетичної активності людини розглядаютьу її праці, суспільній діяльності та широкій сферіморальних відносин. Свідоме розумінняестетичних закономірностей трудової діяльностінемов би закріплює формування системиестетичних орієнтирів у праці. Естетичневиховання у процесі трудової діяльностіпередбачає здійснення певних виховних дій, а неє простим автоматичним побічним наслідкомтрудових умов. Кожний педагог має чіткоусвідомлювати їх, відчувати естетичні основипредмета діяльності [2].На думку Г. Якубанець, одним із чинників

формування естетичних почуттів та уподобаньшколярів є естетичне виховання підлітків у процесіпраці [6]. Саме трудова діяльність впливати на

розвиток естетичних інтересів, потреб, уявлень,знань, понять, вмінь та способів естетичноїдіяльності. Формування в учнів поняття красипраці у виробничій справі, у процесі освоєнняприроди, естетизації поведінки і побуту людини –найважливіші завдання естетичного виховання.Згідно з поглядами психологів, розвиток

особистості відбувається лише в діяльності.Формування естетичного сприйняття учнівнайбільш активно відбувається в художньо-пізнавальній діяльності, яка є фундаментомформування естетичного сприйняття, сприяєрозвиткові культури естетичних почуттів,асоціативно-образного мислення, творчої уяви, якіпроявляються і зумовлюють характер даногопроцесу [5, 81– 82].Педагоги розглядали працю як основний засіб

естетичного виховання учнів на уроках і впозаурочний час. У трудовій діяльностіформуються патріотичні й естетичні почуття,любов до рідного краю, дбайливе ставлення довласної землі. Педагоги стверджували, що неможна виховати любові до великої Батьківщини,не навчивши дитину любити рідну землю. Школи,гімназії мали сад, квітник, пасіку, дослідний город,де у вільний від уроків час працювали учні [4,387]. Любов до природи, до всього живого, доБатьківщини підносить людину на вищий рівень,не даючи розвинутися її негативним рисам –егоїзму, байдужості, жорстокості.Опираючись на власний педагогічний досвід,

можемо констатувати, що загальноосвітня школаповинна розвивати в учнів потяг до краси,естетичної праці. Це загальна вимога до вчителівусіх предметів, але найпомітніший вклад уформування естетичного ставлення до власноїпродуктивної праці мають внести, звісно, вчителіпредметів естетичного циклу, зокремаобслуговуючої праці. Проте до сьогоднішньогодня залишається актуальним докір , щообслуговуюча праця орієнтована на формуванняв учнів умінь, необхідних лише для теоретичногота практичного засвоєння матеріалу. Внаслідокцього у свідомості учнів закріплюється тількифункціональний підхід до виробів, виготовленихвласноруч. Разом із тим, виявлено, що самеестетичний критерій у будь-якому виді діяльностіє ознакою її досконалості. Вчитель повинен умітиорганізувати урок в цілому на естетичнихпочинаннях, у тому числі оцінити з естетичнихпозицій і роботу на уроці учнів і свою власну. Нажаль, більшість учителів обслуговуючої працівважають, що аплікація, вишивка, пошиття тощо– це тільки технічні засоби, в результаті якихотримують більш чи менш художній виріб.





102

Найбільш помітне значення в естетичномувихованні учнів відіграють розділи і види робіт,пов’язані з декоративно-ужитковим мистецтвом,що сприяє художній освіті дітей, їх естетичнезначення вчителями сприймається найбільшправильно. Основні недоліки в організації цих видівуроків слід віднести , головним чином, донедостатнього рівня їх власного художньогорозвитку.У процесі виготовлення та оздоблення даних

об’єктів праці є значні можливості для формуваннятворчих здібностей учнів. Наприклад, у 5-му класіпередбачено пошиття нескладного швейноговиробу – наволочки. Але чи можна обмежитисьпошиттям звичайної наволочки з клапаном?Учням слід ураховувати призначення подушок(постільні і декоративні), особливості їхньогопокрою (квадратні, прямокутні, круглі, овальні,фігурні), використовуючи для оздоблення технікидекоративно-прикладного мистецтва (вишивку,в’язання гачком, спицями, аплікація тощо).Школярі при цьому можуть вибрати для себеваріант найбільш відповідний їхнім можливостямта інтересам.Система естетичного виховання підлітків у

школі повинна функціонувати у взаємозв’язку всіхскладових: по-перше, естетичне виховання якчастина загального процесу формуванняособистості, нерозривно пов’язане з іншиминапрямками виховання молоді. Тільки прикомплексному підході естетичне виховання будедієвим і результативним; по-друге, естетичневиховання повинно бути спрямоване наформування світогляду молодої людини. Цяфункція реалізується через розвиток емоційно-почуттєвої сфери особистості; по-третє ,естетичне виховання охоплює всі основні сферидіяльності підлітків, такі, як праця , побут,поведінка, технічна і художня творчість ,спілкування з мистецтвом, спортом тощо; по-четверте, естетичне виховання викликає у молодоїлюдини прагнення до самовиховання, зокрема,морального самовдосконалення, розвиткудуховних потреб.Можна узагальнити, що в процесі праці учні,

отримуючи радість від роботи, самодіяльнийінтерес, розвивають особистісні здібності,гартують волю, виробляють терпеливість ,витривалість, точність , порядок, чистоту,наполегливість, спричиняють розвиток моральноїдисципліни, організованої спільності при загальнійсправі й поглиблюють соціальні та колективніпочуття, формують естетичні почуття, вчатьсявиконувати фізичну роботу, цінувати і поважатиїї; розвивають спритність , чемність ,

удосконалюють мислення, підвищують фізичнідані й поліпшують увесь фізичний розвиток. Цепозитивно впливає на загальний розвиток, створюєоснову для формування характеру, дляправильного вибору заняття та майбутньоїпрофесії, адже “праця є основним джереломвиховного впливу на молодь” [3,178].Усвідомлення суспільної цінності справи

породжує відповідальність і радість. Естетичневиховання у процесі продуктивної праці вимагаєвід учителя постійної уваги до характеру обробкитих речей, які виготовляють учні. Без піклуванняпро красу, гармонію форм цих виробів не можнасформувати хороший естетичний смак. Найбільшпомітне значення в естетичному вихованні учніввідіграють розділи й види робіт, пов’язані здекоративно-ужитковим мистецтвом, що сприяєхудожній освіті дітей, їх естетичне значеннявчителями сприймається найбільш правильно.Педагогами доведено, що в праці виявляється

справжня краса людини. Численні спостереженняза працею учнів переконують, що будь-який виявними майстерності у праці позитивно впливає навиховання естетичного ставлення до дійсності.Відчуття краси своєї праці, почуття задоволеннятим яскравіше, чим відчутніші її результати,кінцевий результат, адже у результатах творчостівідбивається вся людина. Обов’язковою умовоюпедагогічного використання праці є виявленняучнями ініціативи, самодіяльності, творчості.Праця по-справжньому виконує свою виховну,морально-естетичну функцію лише тоді, колипробуджує в душі вихованців творче горіння,викликає у них сильні емоційні переживання, докінця захоплює їх [1]. В уявленні дітей естетичнацінність праці багато в чому визначається їїсуспільно корисною спрямованістю. Якщо ученьзнає, що результати його діяльності потрібнілюдям, він не лише серйозніше підходить досправи, а й прагне виконати її якомога краще.Таким чином можемо відмітити, що важливим

завданням учителя є розвиток у школярів любовідо активної творчої роботи, усвідомлення своєїролі у формуванні в собі працьовитості,старанності. Посилення соціальної спрямованостітрудової діяльності учнів, формування готовностідо праці, раннє залучення до творчості у трудовійдіяльності, використання нових прогресивнихтехнологій праці дозволить забезпечуватигармонійний та всебічний розвиток особистості,формувати у неї естетичну культуру, естетичнісмаки.Висновок. Отже, трудова діяльність є

важливим фактором впливу на естетичну культуруособистість. Необхідно, щоб система школи з






103 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Традиційне навчання іноземної мови неставило перед мовцем конкретнихкомунікативних завдань і здебільшого

зводилось до граматико-перекладного та аудіо-лінгвального методів. Такі методи давалиможливість ґрунтовного вивчення правил таперекладу граматичних конструкцій, що частобули не пов’язані контекстуально, а саміструктури були відірваними від життя. Такевивчення іноземних мов привело до того, що цілепокоління розмовляло іноземною мовою “зісловником”, тобто не мало навичок реального,живого, не відірваного від справжніх життєвихситуацій спілкування.Сучасне життя ставить перед нами інші

вимоги. Це пов’язано передовсім з інтеграцієюУкраїни в Європу, налагодженням міжнароднихзв’язків у культурній, соціальній, політичній таекономічній сферах, тобто розширеннямможливості обміну досвідом у різних сферахжиттєдіяльності. Сучасна молодь прагне

розмовляти іноземними мовами з метою не лишевласне спілкування, а й можливості здобуванняосвіти у країнах, мова яких вивчається .Актуальність даної розвідки полягає увисвітленні сучасних підходів у навчанні іноземнихмов з урахуванням психологічних передумовнавчання іншомовної компетенції.Мова бере участь у здійсненні практично всіх

вищих психічних функцій, оскільки найтіснішепов’язана з мисленням. Засобами мови людинаідентифікує свої емоції, виявляє своє ставленнядо інших людей, а отже і свою свідомість.Гумбольдт зазначав наступне: “Різні мови –далеко не різні позначення однієї й тієї ж речі, арізноманітні її бачення; і якщо ця річ не єпредметом зовнішнього світу, кожен (мовець) по-своєму її створює, знаходячи у ній рівно стількисвого, скільки потрібно для того, щоб охопити іприйняти в себе чужу думку. Мови – це ієрогліфи,в які людина вміщує свій світ і свою уяву…[3,349]”. Внутрішня єдність мови і мислення – ось

Олена Білецька, викладач кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету


ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИНАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ

У статті розглядаються психологічні передумови навчання граматики іноземної мови.Особлива увага приділяється механізмам породження висловлювань та соціально-психологічним закономірностям формування відповідних мовних стереотипів.

Ключові слова: мова, граматика, стратегія спілкування, мовленнєве висловлювання.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ

© О. Білецька, 2009

естетичного виховання учнів враховувала цюобставину і відводила праці відповідну роль. Алеслід враховувати, що естетична результативністьтрудової діяльності багато в чому залежить відорганізації, змісту та характеру. Саме тому школаповинна шукати такі форми організації праці учнів,щоб зробити її важливим засобом естетичноговиховання, створити відповідні умови для формуванняособистості, світогляду молодої людини.

1. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручникдля педагогів, виховників, молоді і батьків. –Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 192 с.

2. Волошин А. Дидактика. – Ужгород: Накл.Пед. Т-ва Підкарпатської Руси, 1932. – 37 с.

3. Григорова М., Шепа О. Педагогічні

засади менеджменту в освіті // Освітнійдайджест. Акцент-панорама. – 2003. – №4.– С. 174 – 180.

4. Сухомлинський В.О. Павлиська середняшкола // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад.Школа, 1977. – Т. 4. – С. 7 – 390.

5. Цой І. Формування естетичногосприйняття мистецтва у студентів коледжукультури та мистецтв у процесі художньо-пізнавальної діяльності: Дис. …канд . пед .наук: 13.00.01. – Луганськ, 2000. – 206 с.

6. Якубанец Г.П. Эстетическое воспитаниеучащихся V – VІІІ классов в процессе труда:Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01/Киевский гос. пед. ин-т имени А.М. Горького.– К., 1971. – 20 с.


УДК 81’23’36




104Молодь і ринок №1 (48), 2009

та передумова, із якої походить наука про мову –такого висновку дійшли філософи Гердер ,Гадамер, Гумбольдт, Потебня та інші, побачившиу мові відображення світогляду. Світогляд кожноїособистості – не що інше, як сприйняття світу,що залежить від внутрішнього психологічногосвіту людини.Набування людиною нового досвіду через

засвоєння мови і спілкування, іншими словами,вербальне навчання залежить від багатьохфакторів, серед яких психологічні займаютьважливе місце. Мотивація учіння, довільністьпізнавальних процесів, сприймання, пам’ять,мислення, уява, вольові якості особистості – всіці фактори слід враховувати у навчанні іншомовноїграматичної компетенції. Метою даної статті єсинтезований виклад та розкриття сутностіпсихологічних передумов у формуванні іншомовноїграматичної компетенції як таких, щозабезпечують послідовне та ефективне засвоєннямовного матеріалу.Мова – це сукупність кількох компонентів:

фонетичного, лексичного та граматичного.Платон вважав, що сфера слів не несе сама пособі жодної самостійної пізнавальної функції. Зточки зору цієї теорії ім’я не претендує на пізнаннясамих речей [2, 378]. Сократ зауважив, що “слово– знаряддя, приготоване нами з метою навчанняй можливості розрізняти речі [Там само, 379]”.Очевидно, що ми не висловлюємо свої думки задопомогою окремих, не пов’язаних між собоюлексем, а нашаровуємо їх на певний “скелет”,яким і виступає граматика.Що ж таке граматика? Відповідь на це

запитання неоднозначна. Д. Слобін і Д. Грінвважають, що порядок слів у реченні і маркерирізних типів (наприклад, артиклі, прийменники,суфікси та ін.) власне формують граматику,перетворюючи незв’язний потік слів у речення.Вчені вважають, що “граматика знаходиться міжзвуками мови, які ми чуємо чи вимовляємо і тимизначеннями, які пов’язані з цими звуками. Потікзвуків, що їх чуємо стає осмисленим лише тоді,коли ми “знаємо” (нехай несвідомо) граматикуданої мови [8, 28]”.Говорячи про знання граматики певної мови,

слід усвідомлювати, що не можна експліцитносформулювати всі правила граматики. Насправді,граматичний опис будь-якої мови не може бутивичерпним доти, доки в ній існують неявні мовнікатегорії (тобто такі, що не мають самостійноговираження в мові) та інші елементи такзваної“прихованої” граматики. Ефективне спілкуванняможливе лише тоді, коли глибинні знання про мовуспівпадають в обох співрозмовників [8, 29], [5, 82].

Визначення граматики подається у різнихджерелах по-різному. Настільний словник заредакцією Д. Ферналд кваліфікує аналізованийтермін у кількох аспектах: 1. а) наука, щодосліджує визначальні принципи правильноговикористання мови як в усній так і у письмовійформах; б) мистецтво правильного говоріння танаписання певною мовою згідно з установленимузусом; в) книга чи посібник з граматики; г) усіграматичні форми… ; 2) історія та систематичнийвиклад певної мови чи лінгвістичної групи та ін.[10, 357]. Водночас в Оксфордському словникуза редакцією Хорнбі вказано: “Граматика – цевивчення або наука про правила поєднання слів уречення (синтакс) та форми слів (морфологія)”[12, 271]. Словник сучасної англійської мовивидавництва “Лонгман” пояснює два значеннятерміну “граматика”: 1) правила, за якими словазмінюють форму та поєднуються у речення абонаука про використання цих правил; 2) певний описграматики або підручника, що описує граматичніправила [11, 619].К. Аюб цитує Патріка Хартвелла, автора книги

“Граматика, граматики та викладанняграматики”, який запозичив визначення уУ. Нельсон Франсіс та М. Колн і узагальнює їхнаступним чином:

Граматика 1: Набір формальних зразків, заякими слова поєднуються у мові з метоюпередавання ширшого змісту.

Граматика 2 : Галузь лінгвістики, яказаймається описом та аналізом формальнихмовних зразків.

Граматика 3: Лінгвістичний етикет.Граматика 4: Шкільна граматика.Граматика 5 : Граматичні терміни , що

використовуються з метою викладання прозовихтворів [9, 1].Як бачимо, наведені визначення не дають

цілісного розуміння поняття “граматика”. Більшетого, не існує такої граматики, яка б охоплювалавсі правила тієї чи іншої мови. С. Ервін-Трипп,психолінгвіст із університету Берклі вважає, щодля того, щоб стати носієм мови треба вивчитиправила, тобто поводити себе так, ніби знаєш ціправила [8, 29].Визначення суті поняття “граматика” не дає

повного усвідомлення того, яким повинно бутивласне навчання граматики. Впродовж столітьіснувало кілька типів граматики з точки зорукласифікації, що опиралась на її змістову сторону.Слід зауважити, що в кожній мові розрізняютьсядва компоненти: універсальний, тобто спільний дляусіх мов, та ідіоетнічний, який характеризує кожнумову з огляду на її індивідуальні особливості. Так,





105 Молодь і ринок №1 (48), 2009

універсальна граматика базувалась на тому, щоуніверсальний компонент зводився домисленнєвого ядра граматичних форм .Картезіанська універсальна граматиканамагалась визначити конкретний зміст цих формз точки зору формальної логіки. Судженнярозглядались нею як глибинні форми, з якихшляхом перетворення формуються речення.Емпіристична універсальна граматика ставила замету отримати універсальні категорії індуктивнимшляхом, знаходячи спільне у граматичнихкатегоріях різних мов. Логічна граматиканамагалась довільно і штучно інтерпретувати різнімовні форми, ігноруючи їх різноманітність тазближуючи граматику з логікою. Оскільки однімови є аналітичними, а інші синтетичними(особливість яких полягає у наявності синтетико-морфологічних категорій, таких як відмінок, число,рід і т.д .) , то виокремлення універсальнихмовленнєво-мисленнєвих категорій не є простимзавданням, оскільки багато з цих категорій немають прямого вираження у мовних формах(наприклад відсутність артикля в українській мовіна відміну від англійської) [5, 9 – 16].Граматичні системи різних мов формувалися

упродовж століть, а разом із ними розвивалисяметоди навчання граматики. Традиційна граматикахоч і виокремлює загальні граматичні категорії,проте майже не зосереджується на виявленні їхмисленнєвих основ. Важливими передумовами, щоформують мовну, а отже і граматичну компетенціюособистості є психологічні, дидактичні таметодичні. Детальніше зупинимося на вагомостіпсихологічних передумов.Діяльність вчителя іноземної мови

визначається тим, що навчання здійснюється вситуації, де вчитель керує не тільки процесомзасвоєння мовного матеріалу, але й процесомспілкування іноземною мовою. Такі вчені у галузіпсихології, лінгвістики та методики як Н. Хомський,Л.С. Виготський, С.Д. Кацнельсон, Ю.І. Пассов,О.О. Леонтьєв, І.О. Зимня, Д. Слобін, Д. Грін,Г.О. Китайгородська та інші досліджувалипсихологічні особливості комунікації і доводили їхважливість у породженні висловлювань як рідноютак й іноземними мовами.Психологи довели, що висловлювання

починається з потреби (мотиву), потімвідбувається попереднє формулювання думок увнутрішньому мовленні та їх розгортання в повніструктури відповідно до граматичних правилмови. При цьому слід пам’ятати, що різні “…мовиу виразних і дієвих рисах дають нам різні способимислення і сприйняття. Мова завжди втілює в собісвоєрідність цілого народу [3, 349]”.

Розглядаючи мовлення як спосіб формуванняі формулювання думки як предмета мовленнєвоїдіяльності в самому процесі її реалізації,І .О . Зимня наголошує, що власне думка, яквідображення предметів, явищ та їх зв’язків івідношень в індивідуальній свідомості людини, щопредставлені відношеннями між поняттями,визначається не мовою. Думка як смисловийзміст висловлювання породжується дійсністю іформується в предметно-комунікативнійдіяльності людей [4, 27]. Вчена виділяє три такіспособи залежно від форми спілкування:1) внутрішній (спілкування з самим собою, тобтопочаток процесу рецепц і ї та думання ) ;2 ) зовнішній усний (людина включається вговоріння); 3) зовнішній письмовий (людинавключається у спілкування з відсутнім партнерому письмовій формі). І.О. Зимня стверджує, щокожен з цих способів характеризується різноюмірою розгорнутості, предикативності, зовнішньоївираженості (експліцитності), оформленості [4,80]. Реалізація мовленнєвої діяльності в усіх їївидах відбувається шляхом складного загальногомовленнєвого механізму. При цьому слід взятидо уваги той факт, що зовнішній усний спосібформулювання думки суттєво відрізняється відписьмового, оскільки останній характеризуєтьсянайбільшою експліцитністю, розгорнутістю,повнотою, послідовністю і т.д. Тому усне таписемне мовлення однієї і тієї ж людини можесуттєво відрізнятись. Цей факт говорить про те,що навчаючи граматики іноземної мови лише наприкладах окремих, контекстуально непов’язанихміж собою речень, не можна навчити плавногограматично правильного мовлення. Крім того,виконання та перевірка вправ лише механічногохарактеру не відпрацьовує всі три вище згаданіспособи формування та формулювання думки.Побудова висловлювання, іншими словами

речення, не є однозначною з огляду намножинність стадій процесу породженняречення. Д. Слобін та Д. Грін вважають, що першза все слід пояснити, чому семантичний“замисел” стимулюється конкретним контекстом.По друге, слід звернути увагу на те, яким чиноммовець відбирає правильну комбінаціюсинтаксичної структури та слів з урахуваннямвідношень глибинної структури, пов’язаної іззамислом, та поверхневої форми, що відповідаєпевному контексту. Постає запитання, як мовецьвідбирає ланцюг кількох комбінацій синтаксичнихструктур та лексичних одиниць зі збереженнямспільної граматичної структури для відображенняпевної абстрактної репрезентації [8, 319].Щоб успішно навчати іноземним мовам, слід





106

також поставити запитання стосовно функцій, щореалізує мова, формуючи інтелектуальні таособистісні прояви людини, що безпосередньопов’язані з її психічними особливостями .І .О . Зимня умовно виділяє три групихарактеристики мови, що забезпечують соціальні,інтелектуальні та особистісні функції людини. Допершої групи відносить такі характеристики, щовідносяться до соціальних функцій людини ізображають мову як засіб спілкування, входженняв мовну спільноту тощо. Друга група зображаємову як засіб формування інтелекту, власне“мовленнєвої свідомості” людини. Сюдивідносяться такі характеристики якспіввідношення індивіда з предметною діяльністючерез її номінацію, індикацію і позначення словомпредметів та явищ навколишнього світу;узагальнення в процесі формування понятійного,категорійного апарату людини; опосередкуваннявищих психічних функцій людини; розвитокпізнавального інтересу, задоволеннякомунікативної потреби та засоби вирішеннякомунікативних, пізнавальних та професійнихзадач. Третя група містить такі характеристики,як усвідомлення власного “я” та рефлексії,самовираження і саморегуляції [4, 31].Розуміння вище згаданих характеристик мови

зумовлює необхідність формулюваннякомунікативного завдання з метою успішногонавчання іноземної мови в цілому і граматикизокрема. Немотивоване навчання є навчаннямформи заради форми, бо не ставить перед учнемжодних комунікативних завдань, а значить знижуєрівень зацікавлення та активності учня на занятті.Осмислення комунікативного завдання залежитьвід наступних психічних процесів: 1) усвідомленнямотивац і ї , що заохочує до комун ікац ії ;2 ) осмислення мовленнєвої дії, тобто процесвстановлення смислових зв’язків висловлювання;3) урахування соціально-психологічнихособливостей адресата з метою правильноговідбору вербальних засобів висловлювання4) внутрішній відбір мовленнєвих засобів;5 ) вербалізація висловлювання. Як бачимо,побудова висловлювання з опорою накомунікативне завдання спрямована не лише надосягнення мовних цілей, але й на розвитокособистості в цілому через розкриття їївнутрішнього світу, задоволення як її власнихпотреб так і потреб адресанта у спілкуванні.За мотиваційно-спонукальним етапом

породження мовлення настає етап внутрішньогопрограмування висловлювання (внутрішньогомовлення) – одного із рівнів руху від думки дослова. Семантичний план мовлення є початковим.

За ним відкривається план внутрішньогомовлення і правильне розуміння його психологічноїприроди дає можливість вияснити відношеннядумки до слова. Внутрішнє мовлення є особливимпсихологічним утворенням, особливим видоммовленнєвої діяльності, що відрізняється своїмиспецифічними особливостями та перебуває ускладних стосунках з іншими видами мовленнєвоїдіяльності. Внутрішнє мовлення є процесомперетворення думки в слово, його матеріалізаціята об’єктивація. Для вивчення внутрішньогомовлення Л .С. Виготський запропонуваввикористовувати порівняльний аналізфункціонально різних форм мовлення [1, 314 –320].Перехід від внутрішнього мовлення до

зовнішнього є, за Л .С. Виготським,переструктуруванням мовлення, перетвореннямпредикативного та ідіоматичного мовлення всинтаксично розчленоване й зрозуміле дляінших мовлення [1, 353].Процес породження мовлення , за

твердженням С.Д. Кацнельсона, має три основніступені: семантичний, лексико-морфологічний тафонологічний. Саме перший ступіньхарактеризується вичленуванням у свідомостіпевних пропозицій, що веде до формуванняглибинних семантично-синтаксичних структур.На другому етапі здійснюється відбір лексичниходиниць і граматичних форм для побудовиконкретних речень, а третя стадія породжуваннявисловлювання є власне вимова речення з опороюна звукову схему словоформ, синтагм іфонетичних фраз. При цьому кожна стадія маєсвій “словник” (тобто набір дискретнихелементів) і свій “синтаксис” (механізмперетворення структур одного типу в структуриіншого типу). Іншими словами, зміст майбутньоговисловлювання ніби проходить перед розумовимпоглядом адресанта. Цей стан, за твердженнямС.Д. Кацнельсона, є універсальним ізтипологічного погляду, оскільки визначається неструктурою певної мови, а універсальноюструктурою людського мислення [5, 123].Висновки. Отже, процес перетворення

мовленнєвого задуму в мовленнєвевисловлювання не є простим однорівневимпроцесом і передбачає виконання багатьохмисленнєво-мовленнєвих операцій, починаючи звласне визначення теми та стратегії спілкування,формування думки (породження внутрішньоговисловлювання), трансформацією думки у певнісловесні та синтаксичні структури та побудовизовнішнього висловлювання.Урахування ієрархії психологічних механізмів






107 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми. На урокахматематики потрібно виховувати нетільки звичку до логічного мислення,

а і математичну інтуїцію , яка дозволяєпередбачити кінцевий результат. У розв’язанні цієїпроблеми значну роль відіграють творчі задачі,які в математиці є найбільш важливі, оскільки вних відсутній певний алгоритм розв’язання. Вонивимагають від учня нестандартного мислення,спонукають до самостійної роботи над книгою [4].Одним з прикладів творчих задач є оптимізаційні

задачі. Нерідко перед нами виникає завдання знайтинайкраще оптимальне рішення завдання –найкращий результат. Це може бути завдання пронайвищу продуктивність праці при наявномукадровому потенціалі, наявній техніці, сировині і т.д.

Розв’язування багатьох практичних задач зводитьсядо визначення умов, за яких досліджувана величинанабуває свого найбільшого чи найменшого значення.Питання розв’язування задач на знаходженнянайбільших і найменших значень є одним знайцікавіших з теоретичного боку і в той же часмає важливе практичне значення. Дуже важливо,наприклад, визначити, за яких умов на виготовленняякогось виробу витрачають найменше матеріалів,або з певної кількості матеріалу виготовляютьнайбільше деталей. Усі задачі на максимум імінімум, незважаючи на їх різноманітність, за своїмзмістом і методами розв’язування зводяться назнаходження умов, за яких деяка функціянабуватиме найбільшого або найменшогозначення.

Ольга Овчар, вчитель математики вищої категорії СЗШ №67м. Львова

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ ЗАДАЧУ даній статті висвітлено питання розв’язування оптимізаційних задач при вивченні

теми екстремуми функції.Ключові слова: функція, геометричні тіла, математична модель, оптимізаційні задачі.

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ ЗАДАЧ

© О. Овчар, 2009

у формуванні іншомовної граматичної компетенціїє важливою передумовою успішного спілкуванняіноземними мовами.

1. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в6 т. / Под ред. В. В. Давыдова / Выготский Л.С.– М.: Педагогика, 1982. –504 с. – (Академияпедагогических наук СССР) (Проблемы общейпсихологии; т. 1).

2. Гадамер Г. Г. Істина і метод. / Гадамер Г.Г.;пер. з нім. О. Мокровольського. – К.: Юніверс,2000. – 459 с. – (Герменевтика 1: Основифілософської герменевтики; т. 1).

3. Гумбольдт В. Язык и философиякультуры. / Гумбольдт В.; пер. с нем. яз. –М.: Прогресс, 1985. – 451 с.

4. Зимняя И . А. Психология обученияиностранным языкам в школе. / Зимняя И. Я.– М.: Просвещение, 1991. – 220 с. – (Б-каучителя иностр. яз.).

5. Кацнельсон С. Д. Типология языка иречевого мышления. / Кацнельсон С. Д. – Л.:Наука, Ленинградское отделение, 1972. – 216 с.– (АН СССР. Ин-т языкознания).

6. Леонтьев А. А. Психолингвистические

единицы и порождение речевоговысказывания. / Леонтьев А. А. – М.: Наука,1969. – 307 с. – (АН СССР. Ин-т языкознания).

7. Пассов Е. И. Коммуникативный методобучения иноязычному говорению. – 2-е изд. /Пассов Е. И. – М.: Просвещение, 1991. – 222 с.– (Б-ка учителя иностр. яз.).

8. Слобин Д. Психолингвистика / Д. Слобин,Дж. Грин; пер. с англ. Е. И. Негневицкой. –М.: Прогресс, 1976. – 350 с.

9. Ayoob C. The Systematic Teaching ofGrammar: A Critique. – Intertext. A StudentPublication of the Syracuse University Writing. –Режим доступу до статті: http:www.wrt-intertext.syr.edu/VII/ayoob/html

10. Funk and Wagnalls Desk StandardDictionary of the English Language / Ed. by J. C.Fernald, L. H. D. – New York and London: Funk& Wagnalls Company, 1917.

11. Longman Dictionary of ContemporaryEnglish. – Barcelona: Longman Group Ltd., 2000.

12. Oxford Student’s Dictionary of CurrentEnglish / Ed. by A.S. Hornby. – Oxford: OxfordUniversity Press / Moscow ProsveshcheniyePublishers, 1984.


УДК 519.863




108

Процес розв’язування таких задач включає всебе три взаємопов’язані між собою складовіпроцеси: розуміння , формування гіпотези,апробація результатів.Не слід захоплюватися розв’язанням

однотипних задач. Адже, розв’язавши дві – трианалогічні задачі, учні механічно засвоюютьспосіб їх розв’язування і далі роблять цемеханічно, не вникають навіть у зміст. Тому задачібажано добирати і за характером данихзалежностей і відношень , однаковоюматематичною структурою, але по суті зовсім різні.При розв’язуванні екстремальних задач на

вписані і описані стереометричні фігури особливаувага звертається на виконання малюнка [6], бовід цього значною мірою залежить успішнерозв’язування задачі. Зображення виконуєтьсяметодом паралельного проектування, що єнеобхідною умовою його правильності [8].Розв’язування екстремальних задач є одним знайцікавіших з теоретичного боку і в той же часмає важливе практичне значення. У підручнику згеометрії для середньої школи включені задачі нагеометричні екстремуми. Основний спосіб їхрозв’язування – широке використаннявідображень, які є окремими видами функцій. Прирозв’язуванні екстремальних задач вчительставить перед собою мету виділити найважливішітипи їх розв’язування, розглянути доступні учнямметоди, розробити методику їх розв’язування.Мета статті. Привернути увагу до

розв’язування екстремальних задач на комбінаціїгеометричних тіл, які сприяють розвиткупросторових уявлень і навичок зображень прирозв’язуванні задач на вписані й описані тіла.Виклад основного матеріалу. При

розв’язанні таких задач спочатку умову требаперекласти на мову математики. Створитиматематичну модель. Для створенняматематичної моделі можна використати такупослідовність:

1. За умовою задачі виділити величину, якуслід оптимізувати.

2. Вибрати зручну змінну, що може бутиаргументом функції, яка описує досліджуванувеличину.

3. Знайти аналітичний вираз для функції.4. За умовою задачі визначити проміжок, на

якому розглядають отриману функцію.Дану задачу зведено до знаходження

найбільшого або найменшого значення функції надеякому проміжку. За допомогою похідної абоіншими засобами розв’язують отриману задачу.Після цього з’ясовується, який реальний зміст маєрезультат, отриманий у термінах функцій [1].

Приклад 1. Потрібно виготовити закритийциліндричний бак об’ємом 250π см3. Якимиповинні бути його розміри, щоб на йоговиготовлення пішла найменша кількістьматеріалу? [7]Побудуємо математичну модель. Умову

задачі переформулюємо так: знайти розмірипрямого кругового циліндра із об’ємом 250π см3,що має найменшу площу поверхні. Величинa, якупотрібно оптимізувати, є площа повної поверхніциліндра. Площа повної поверхні циліндразалежить від радіуса основи та висоти циліндра.Отже, визначити радіус основи R і висоту Hциліндра так, щоб при заданому об’ємі площа йогоповерхні була найменшою S=2πRH+2πR2.Найменше значення цієї функції і потрібнообчислити.

V= πR2H=250π. H=(250π)/ (πR2)=250/ R2, тодіS=(500π)/R+ 2πR2. Отже, математичноюмоделлю даного завдання є задача: знайтинайменше значення функції S=(500π)/R+ 2πR2.

1. Область визначення R>0.2. Знаходимо похідну: S' =(-500π)/ R2+ 4πR.3. Знайдемо критичні точки:(-500π)/ R2+

4πR=0, 4πR3=500π, R3=125, R=5.4. Знаходимо другу похідну: S"=1000 π/ R3+4 π.5. S" (5)>0, то при R=5 функція досягає

мінімуму, який і є найменшим значенням функціїS. Тоді H=250/R2, H=10см.Приклад 2. Потрібно виготовити ящик з

кришкою, сторони основи якого відносяться якодин до двох, а площа повної поверхні 108см2.Якими повинні бути його розміри, щоб його об’ємбув найбільшим? [7]

За умовою:ba

=21

, звідки а=х, b=2х. V=а·b·H,

V=2x2·H. Потрібно виключити змінну H.S=108см2, S=2Sосн.+Sбіч; Sбіч.=PH. S=4х2+6хН;4х2+6хН=108.

Н=(108-4х2)/(6х)=x

18 -

32x

. V=2x2( x18

-3

2x)=36x-

34 3x

.

Дослідимо дану функцію за допомогоюпохідної:

1. Областю визначення функції V є додатнізначення х, тобто х>0.

2. Знаходимо похідну: V'=36-4x2, при V'=0,x=3.

3. Знаходимо другу похідну: V" =-8x; V" (3)<0,тобто при х=3 функція має максимум, який і буденайбільшим значенням функції. Тоді: Н=4см.Відповідь. Об’єм ящика є найбільшим, якщо

сторони його мають довжину 3 см і 6 см, а висотарівна 4см.






109 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Приклад 3. Треба виготовити ящик зкришкою, об’єм якого 288 см3, а сторони основивідносяться як 1:3. Які мають бути розміри ящика,щоб його площа повної поверхні була найменшою?У відповіді записати значення найменшої площіповної поверхні (у см2) [5].За умовою: а/b=1/3, звідки а=х, b=3х.

V=3x2·H=288 см3, H=288/(3х2). Потрібновиключити змінну H, S=2Sосн.+Sбіч; Sбіч.=P осн.H.

S=6х2+8хН=6х2+(288·8х)/(3х2)=6х2+768/х.S=6х2+768/х.Дослідимо дану функцію за допомогою

похідної:1. Областю визначення функції S є додатні

значення х, тобто х>0.2. Знаходимо похідну: S'=12х-768/х2 , при S'=0, x=4.3. Знаходимо другу похідну: S"=12 +1536/х3;

S" (4)>0, тобто при х=4 функція має мінімум, якийі буде найменшим значенням функції. Тоді: Н=6см.S=6х2+768/х=6·16+768/4=96+192=288 см2

Відповідь. 288 см2.Приклад 4. Число 20 розбити на два доданки

так, щоб сума їхніх кубів була найменшою.Визначити добуток цих доданків [5].Нехай один з доданків дорівнює х, тоді другий

доданок буде – (20-х). Сума кубів цих доданківдорівнює:

S=x3+(20-x)3=60x2-1200x+8000.S=60x2-1200x+8000.Найменше значення цієї функції і потрібно

визначити.1. Областю визначення функції є R.2. Знаходимо похідну: S' =120x-1200, при S' =0,

120x=1200, x=10.3. Знаходимо другу похідну: S"=120, S" (10)>0,

тобто при х=10 функція S має мінімум, який і єнайменшим значенням функції.Відповідь.100Приклад 5. Закон прямолінійного руху тіла

заданий рівнянням:S=-t3+9t2-24t-8. S – в метрах, t – в секундах.Знайти максимальну швидкість руху тіла [7].Швидкість руху тіла в даний момент часу

дорівнює похідній шляху S. V(t)=S' =-3t2+18t-24.Досліджуємо цю функцію на екстремум за

допомогою другої похідної: V"(t)=-6t+18, V" (t)=0,t=3c, V" (t)=-6.Друга похідна від’ємна; звідси слідує, що

швидкість є найбільшою при t=3c. Максимальнашвидкість руху дорівнює: V(3)=3м/c.Приклад 6. Визначити додатне число, для

якого різниця куба і потроєного квадрата цьогочисла є найменшою [5].

Нехай невідоме число – х. Тоді у=х3- 3х2.1. Областю визначення функції у є додатні

значення х, тобто х>0.2. Знаходимо похідну: y´ =3x2-6х, при y´=0,

х1=0 – не задовольняє умови, x2=2.3. Знаходимо другу похідну: S"=6х-6, S"(2)>0,

тобто при х=2 функція S має мінімум, який і єнайменшим значенням функції.Приклад 7. Серед усіх рівнобедрених

трикутників з бічною стороною 5 визначититрикутник з найбільшою площею. Обчислитиплощу цього трикутника.За властивістю медіани, висоти та бісектриси

рівнобедреного трикутника ВК=КС, АК⊥ ВС.Нехай ВК=х см, тоді за теоремою Піфагора

АК= 2x25− .

S= 21АК·ВС= = 2

1·2х· 2x25− =х 2x25− .

1. Областю визначення функції S є додатнізначення х, х>0, але 25-х2>0;

xЄ[-5;5], тобто xЄ(0;5]2. Знайдемо похідну

S' = 2x25− + х · 2x252

x2

−

−=

2

2

x25

x225

−

−

25-2х2=0; х2=12,5; х1= 5,12 ; х2=- 5,12 – незадовільняє умови.

3. Знайдемо другу похідну

S" =−

−

−−−−−

=2

2

22

x25

x252

)x2()x25(x25x4

225

3

x−−= ; S"<0, тобто при х= 5,12 , функція

S має максимум.

S= х 2x25− = 5,12 · 5,12 =12,5кв.од.

Приклад 8. Визначити тричисла, добуток яких буденайбільшим, якщо сума цихчисел дорівнює 54 і першечисло більше за друге у 8 разів.У відповіді записати найбільшез цих чисел [5].Нехай друге число буде х,

тоді перше число – 8х, а третє– (54-9х).у=8х·х·(54-9х)=432х2-72х3.


A

KB C




110

1. Областю визначення функції є R.2. Знаходимо похідну: y´=864х-216х2. 864х-

216х2=0, х1=0, х2=4.3. Знайдемо другу похідну: y ´ = 864- 432х,

y ´ (4)<0, тобто при х=4 функція у набуваємаксимуму. Друге число – 4, перше – 32, третє –18. Відповідь.32.Приклад 9. Знайти суму координат точки, яка

лежить на прямій у=-7х+2, якщо різниця квадратівабсциси й ординати точки є найбільшою [5].Нехай х – абсциса точки, у=-7х+2 – ордината

точки.f(x)=х2-(-7х+2)2=-48х2+28х-41.Областю визначення функції хє R.

2. Знаходимо похідну: f΄(х)=-96х+28, х=247

.

3. Знайдемо другу похідну:f΄΄(x)=-94<0, отже

функція f(x) має максимум в точці х=247

.

у (247

)=-7х+2=-241

. х+у=247

–241

=246

=41

.

Відповідь.41

.

Приклад 10. Визначити значення параметраа, при якому сума квадратів коренів рівняннях2-2ах-а-2=0 буде найменшою [5].х2-2ах-(а+2)=0. Використаємо формулу

квадрат суми: (х1+х2)2=х1

2+2х1х2+х22, звідси

х12+х2

2= (х1+х2)2-2х1х2, За теоремою Вієта:

х1+х2=2а, х1х2=-(а+2).у= х1

2+х22=4а2+2(а+2)= 4а2+2а+4

1.Областю визначення функції хє R.

2. Знаходимо похідну: у΄=8а+2. а=-41

.

3. Знайдемо другу похідну: у΄΄=8>0, функція

у(а) має мінімум в точці а=-41

.

Відповідь. а=-41

.

Приклад 11. Прямокутну ділянку землі требаобгородити сіткою так, щоб її площа дорівнювала400м2 і на огорожу пішло найменше погонних метрівсітки. Обчислити периметр такої ділянки (у м) [5].Нехай одна сторона прямокутної ділянки – х м,

тоді друга сторона – x

400м.

Р=2(х+x

400)=2х+

x800

1. Областю визначення функції х є R+.

2. Знаходимо похідну: Р΄=xxx2

)80022(24 +−=

=x

x2

80022 −, х1=20, х2=-20 – не задов. умови.

3. Знайдемо другу похідну Р΄΄=(2-

2

800x

)΄= 3

1600x

.

Р΄΄(20)>0, отже функція Р(х) в точці х=20 маємінімум. Р(20)= 40+40=80 м.Відповідь.80 м.Приклад 12. З квадратного листа картону зі

стороною 24 см вирізають по кутах однаковіквадрати і роблять відкриту коробку. Яка має бути(у см) сторона вирізаних квадратів, щоб об’ємкоробки був найбільшим? [5]

Нехай довжинаоснови коробки – х см,

тоді висота – 224 х−

см.

V=х2· 224 х−

= 12х2-21х3.

1. Областю визначенняфункції є додатні значення, х>0.

2. Знаходимо похідну функції: V΄=24х-23х2.

х1=0 – не задовільняє умови, х2=16.3. Знайдемо другу похідну: V΄΄= 24-3х.

V΄΄(16)<0, функція має максимум в даній точці.Отже, довжина основи коробки 16 см. Сторона

вирізаних квадратів – 4 см.Відповідь. 4 см.Приклад 13. Відома висота конуса Н і кут

нахилу твірної до площини основи . Знайти, якиймаксимальний об’єм може мати вписаний в ньогоциліндр.Розв’язання: ZO =H, ∠ ZAO = .

х


x400

x





111 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Введемо в циліндрі будь-який лінійний елемент.Нехай, наприклад FO = r. Тоді ZO1 = = r tg ,Vц=πr2(H–r tg ).Розглянемо функцію y = r2H – r3 tg .

Очевидно, що Vц приймає максимальне значенняпри тому ж значенні r, при якому y = ymax.Знаходимо похідну: у’ = 2rН – 3 r2 tg , 2rН – 3 r2 tg

=0. Оскільки за умовою

задачі r ≠ 0, то r = 32

Hсtg .

Очевидно, що при знайденомузначенні r функція у(r) приймаємаксимальне значення іVц = Vцmax. Отже, Vцmax=

= 3 24 ctg .27

Hπα

Приклад 14. Визначити, яку максимальнуповну поверхню може мати конус, вписаний вкулю, площа сфери якої рівна Q.

Розв’язання: Розглянемо∠ ZAO (мал. 2), нехай ∠ ZAO = (0< <π /2);нехай радіус кулі рівний R,тобто ZO1 = R . ТодіAZ=2Rsin і АO = Rsin2 іSkон. = π R2sin2 (sin2 +2 sin )=

= 4π R2sin2 sin cos22α

.

Так як Q=4πR2, то Skон. = Qsin2 sin cos22α

.

Визначимо тепер maxSк . Розглянемо функцію

y = sin2 sin cos22α

і знайдемо її похідну

у’ = 2sin cos22α

(сos 2 + cos2 – 2cos sin22α

) =

=2sin cos22α

(4cos2 – cos – 1).

Так як ті значення , при яких sin і cosрівні нулю, не розглядаються в даній задачі, торозв’яжемо рівняння 4cos2 – cos – 1 = 0,

звідси cos 1 = 8171+

і 1 = arccos8171+

(від’ємний

корінь рівняння для даної задачі є стороннім).Оскільки cos – спадна функція на проміжку

допустимих в даній задачі значень , то припереході через точку 1 (від менших значеньдо більших) cos змінює значення, більші, ніж

8171+

, на менші. При цьому квадратний тричлен,

що стоїть в лівій частині рівняння (3), міняє, своїзначення з позитивних на негативні. А це означає,що функція (2) в точці 1 має максимум.Обчислимо його. Запишемо вираз для y в дещоіншому вигляді

у = sin2 sin cos22α

= 2cos22α

cos sin2 .

Тоді

sin21 =1– cos 2

1 = 32

1723−,

2cos22

1α

= 8

179 + .

ymax = 8179 +

.

8171+

.

321723−

= 5121751107−

.

Отже, Skmax = 5121751107− Q.

Приклад 15. Визначити, яким може бутимінімальний об’єм конуса, описаного навколо кулі,об’єм якої рівний Q.

Розв’язок: Нехай ОО1 = R(мал. 3). Нехай ∠ZВO = . Тоді

ОВ=Rctg 2α

, ZО=Rctg 2α

. tg і

Оскільки Vкулі = Q = , то

Vkон. = . Розглянемо функцію

у=ctg3 · 2

α tg і знайдемо її мінімум:


Мал. 2

Мал. 3




112

Враховуючи, що 0< < 2π

, знаходимо

критичну точку

11arccos .3

α = При переході

через критичну точку 1 похідна y , як неважкоопомітити, змінює знак з “–” на “+”. Отже, функція(4) в точці 1 приймає мінімальне значення.

Обчислимо ymin: 3 1

1tg 2 2; ctg 2 2;2

αα = =

ymin =8. Таким чином, min 2 .kV Q=Приклад 16. В кулю радіусу R вписана

правильна п-кутна піраміда, що має найбільшийоб’єм. Визначити двогранний кут при ребрі основипіраміди.

Розв’язання: Нехай ∠ZEO –лінійний кут шуканогодвогранного кута (мал. 4).Покладемо ∠ZEO = і∠ ZAO = . Тоді ZA=2Rsin ,ZO=2Rsin2 , AO=Rsin2 ;

=

Розглянемо функціюу=sin2 .sin ,y΄=2cos2 .sin + sin2 .cos =2sin (3cos2 –1).

Неважко показати, що при 1 = arccos 1

3функція приймає максимальне значення .Визначимо тепер :

OE=OAcos nπ

=Rsin2 1cos nπ

,

21 1

1

2 sintg = .sin 2 cos cos

R tg

Rn n

α αϕ

π πα=

З рівності cosa1= 1

3 знаходимо, що tga1= 2 .

Отже, 2 2tg , arctg .

cos cosn n

ϕ ϕπ π

= =

Приклад 17 . Навколо кулі радіусаR описана правильна трикутна піраміда, яка

має мінімальну бічну поверхню. Визначити кутнахилу бічного ребра піраміди до площини їїоснови.Нехай ∠ZDO – лінійний кут двогранного кута

при ребрі основи піраміди (мал. 5). Відомо, щоцентр кулі, вписаної в правильну піраміду, лежитьна висоті піраміди, куля дотикається до основипіраміди в її центрі, а до бічних граней – в точках,які знаходяться на апофемах піраміди.

Покладемо ∠ZDO= і

∠ZАO = . Тоді OD=Rctg 2α

,

А D = 3 R c t g 2α

,

CD=R 3 ctg 2α

;

Розглянемо функцію у =

2ctg2

cos

α

α,

=

Оскільки по змісту задачі ( 0; 2π

), тоо

критичні значення ми знайдемо з рівняння

21 1 cos cos 02 2

α α− − = , розв’язуючи якее

знаходимо, що cos 1 = 2 1− і 1 =

arccos( 2 1− ). Неважко показати, що при = 1 функція (6) приймає мінімальне значення.


Мал. 4

Мал. 5





113 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Визначимо тепер . З співвідношення між

ОА і OD випливає, що tg =0,5tg .ϕ α

Отже, 1 2 1 2tg , arctg .

2 2ϕ ϕ

+ += =

Висновок. Розв’язування оптимізаційнихзадач сприяє розвиткові просторового уявлення,вмінню орієнтуватись у співвідношеннях, спонукаєдо самостійної роботи над книжкою. Учні вчатьсяшироко застосовувати зв’язки між даними ішуканими елементами , набувають навичокзастосування теоретичних тверджень довирішення конкретних питань, тобто пов’язуватитеорію з практикою.

1. Алгебра і початки аналізу. 11 клас. /[О .М. Афанасьєва, Я.С. Бродський , О .Л .Павлов, А.К. Сліпенко]. – Т.: – 2004.

2. Возняк Г.М. Прикладні задачі наекстремуми: книга [для вчителя] / Г.М. Возняк,В.А. Гусєв, 1985.

3. Возняк Г.М. Розв’язування екстремальнихзадач в курсі геометрії восьмирічної школи /Г.М. Возняк. – Львів: 1976. – С. 20 – 40.

4. Гарбич-Мошора О. Готовність особистостідо розв’язання творчих математичних задач// Молодь і ринок. – 2007. – № 11 – 12 (34 –35). – С. 126 – 130.

5. Збірник типових конкурсних тестовихзавдань з математики / Видавничий центрЛНУ імені І. Франка. – Львів – 2007.

6. Лемцьо А. Методичні зауваження дорозв’язування просторових геометричнихзадач 10 – 11 кл // Математика. – 2005. – №10. –С. 16.

7. Литвин І.І., Онончук О.М., Желєзняк Г.О.Вища математика. Навчальний посібник:Львів. – 2002.

8. Математика: [посібник для факультативнихзанять у 10 класі]. – К.: 1985. – C. 176 –198.

9. Орач. Побудова перерізів многогранників// Математика. – 2004. – №27 – 28Б.

10. У світі математики. Випуск 6. Збірникнауково-популярних статей. – 1975. – С. 225– 228.

11. Шклярський Д.О., Ченцов М.М. Геометричнінерівності і задачі на максимум і мінімум /Москва, “Наука”. – 1970.






“Математика – це строга, логічна, послідовна аж до подробиць будова. Тут все є правда і все останеться правдою без огляду на те, чи прийде та чи інша форма правління, чи історія змете держави і нації з поверхні землі, чи врешті наш мікрокосм розлетиться в безвістях безконечного простору. І тому-то математичні студії витворюють в душі людські почуття покори перед тими безкінечними проблемами, що до них веде математика; але, з другого боку, наповнюють наше серце гордістю і подивом для цієї найвищої, найгеніальнішої концепції людського духа”.

Володимир Левицький

“Читайте не для того, щоб суперечити і відхиляти, і не для того, щоб сліпо вірити й приймати на слово, а для того, щоб зважити і обміркувати”.

Френсіс Бекон

“Математика, колись узявши собі в основу, немов скелястий підмурок, декілька аксіом та визначень, росла від віку й до віку, нарешті стала найміцнішою спорудою, якою тільки може похвалитися людський розум”.

Томас Рід




114

Постановка завдання. Сучаснінормативно-правові документи зпроблем освіти, закон України “Про

освіту”, “Про вищу школу”, положення Болонськоїдекларації, спрямовані на забезпеченняоптимальних умов для формування професійнихта особистісних якостей майбутніх фахівців.Сучасний рівень розвитку економіки,технологічних процесів, надзвичайно-стрімкеоновлення інформації вимагають фахівців новогопокоління, з високим рівнем компетенції,здатністю сприймати нові ринкові перетворення,гнучко реагувати на глобальні зміни в суспільстві.Маркетингові знання у нинішніх умовах необхіднікожному випускнику ВНЗ, майбутнім працівникамгалузей господарської діяльності – економістам,інженерам-конструкторам, технологам ,менеджерам, фінансистам, митним та біржовимпрацівникам, маркетологам у кожній людськійдіяльності на рину праці [1]. Це стосується йекономіки. Економічний розвиток висуває дедалінові вимоги до державних структур, характеру іякості самого державного управління на основівикористання маркетингу [2].Набуті випускниками школи, професійного

навчального закладу чи ВНЗ знання при вивченнімаркетингу, допоможуть їм зорієнтуватися всучасному ринковому середовищі, вибрати тойнапрям професійної діяльності, який є найбільшперспективним у виборі майбутньої професії,певного напряму діяльності [3].Як зазначено у монографії М. Вачевського, ми

поринули у нові економічні відносини, не

вирішивши найголовнішого і найпростішогозавдання – підготувати молодь, ознайомити її зосновами ринкових відносин (і у першу чергу датизнання тим, хто прокладає шляхи до новоїекономіки) [1]. Тому дуже важливо, щоботримавши економічні знання ще в школі, учнібудуть здатні використати їх у в реальному житті[2].Актуальність питання обумовлена соціально-

економічними факторами суспільного розвиткуУкраїни. Сучасні інформаційні технології,залучення іноземних інвестицій, вирішення питаньекспорту товарів, причетність широкого колаіноземців до вирішення проблем у різних галузяхмаркетингу вимагають постановки на науково-освітній рівень не лише питання професійноїкомпетентності майбутніх маркетологів, а інеобхідності професійної спрямованості навчанняіноземній мові майбутніх маркетологів, розвиткукомунікативних умінь іноземною мовою таформування у них навичок ведення діловихпереговорів англійською мовою з різних питаньмаркетингу. Так, у Програмі з англійської мовидля професійного спілкування зазначається, щостворення Європейського простору вищої освітивисуває складні завдання щодо збільшеннямобільності студентів, більш ефективногоміжнародного спілкування, легшого доступу доінформації тощо, а тому слід розвиватикомунікативну компетенцію студентів ВНЗ та тістратегії, які їм необхідні для ефективної участі впроцесі навчання і в тих ситуаціях професійногоспілкування, в яких вони можуть опинитися.

Інна Ромащенко, викладач кафедри іноземних мовАкадемії муніципального управління

м. Київ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ МАРКЕТОЛОГІВ ЗАСОБАМИ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИСтаття розглядає питання формування професійної спрямованості навчання іноземній

мові майбутніх маркетологів з питань міжнародного маркетингу. У статті обґрунтованонеобхідність ефективного формування комунікативних умінь як засобу підготовки майбутніхмаркетологів до іншомовного спілкування у професійній діяльності. У статті наданонеобхідний мовний матеріал, економічні моделі іноземною мовою, наведено визначення понять“імпорт”, “експорт” англійською мовою, зразки перевірочних вправ, та монологічнихвисловлювань, які сприяють формуванню комунікативних вмінь у процесі вивченнястудентами-маркетологами іноземних мов у ВНЗ.

Ключові слова: економічні моделі, “імпорт”, “експорт”, професійна компетентність,міжнародний маркетинг.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХМАРКЕТОЛОГІВ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© І. Ромащенко, 2009

УДК 81’243:339.138




115 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано вирішення даноїпроблеми. Не можна не зазначити , що питаннямаркетингової освіти висвітлено в значній кількостінавчально-методичної та довідкової літератури.Її авторами є: А. Афонін, Л.В. Балабанова,А.В. Вовчак, М.В. Вачевський, М.М. Гаркавенко,М.М. Єрмоленко, В.Г. Кремень, А.Ф. Павленко,І.Ф. Прокопенко, А.О. Старостіна, П.М. Цибульов,В.М. Мадзігон та ін.Значну кількість публікацій, що досліджують

питання професійної компетентності, маютьВ. Аніщенко, С. Гончаренко, І. Гушлєвська, О. Овчарук,О. Пометун, О. Локшина, І. Чемерис.Питання теорії та методики навчання іноземній

мові у професійних навчальних закладахрозглядалися у дослідженнях А. Миролюбова,А. Парахіної, С. Тилкіної, І. Берман, Р. Кузнецової,С. Фоломкіної та ін.Мета статті. Дослідження проблем

підготовки учнівської молоді з питань формуванняпрофесійної компетентності майбутніхмаркетологів засобами іноземної мови. Надатипрактичну допомогу викладачам вищихнавчальних закладів з питань підвищенняефективності формування комунікативних уміньмайбутніх маркетологів у процeсі вивченняанглійської мови.Викладення основного матеріалу. Питання

формування професійної компетенції слідрозглядати у взаємозв’язку з самим визначеннямцього поняття: “професійна компетентність –сукупність знань і вмінь, необхідних дляефективної трудової діяльності, умінняаналізувати, передбачати наслідки професійноїдіяльності, використовувати інформацію” [7].

“Компетентність встановлює зв’язок міжзнаннями і вміннями та виступає як здатністьпобачити, як справлятися з різними ситуаціями”[9].Як відзначає професор М.В. Вачевський в

роботі [1, 132], ринкова економіка висунула новіумови організації процесу навчання узагальноосвітніх закладах та формування високихпрофесійних компетенцій у випускників ВНЗ.Педагогічними умовами формування професійноїкомпетенції є:

- управління навчальним процесом щодосучасних вимог ринкової економіки формуванняпрофесійної компетентності;

- особистісно-орієнтований підхід до учня,студента, вчителя. Так і до напрямківформування професійної компетенції;Завдання освіти та професійної підготовки

маркетологів стає стратегічним завданням, що

зумовлює подальший розвиток держави.Розширення міждержавних контактів спонукаємолодь до розширення знань та інтересів, зокремадо засвоєння інших мов [1, 151]. НезалежнійУкраїні необхідні маркетологи із творчиммисленням, умінням орієнтуватися уконкурентному середовищі, бути компетентнимив трьох основних блоках: соціальному,мотиваційному та функціональному.Функціональна компетенція (разом з іншимивміннями) передбачає високий рівеньлінгвістичних знань та навичок спілкування всучасних умовах господарювання та вільногопереміщення трудових ресурсів, вміннявикористовувати їх у сучасних ринковихвідносинах. Отже, знання іноземних мов тамовленнєва компетенція є об’єктивноюнеобхідністю сучасної маркетингової діяльності.Не можна н е погоди ти сь і з думкою

М . Вачевського, що знання із міжнародногомаркетингу доповнють рівень професійнихкомпетенцій маркетолога виробничої сферидіяльності. Міжнародний маркетинг має особливезначення в експортній, імпортній та транзитнійдіяльності підприємства, адже визначаєможливості і перспективи при плануванні товарівна міжнародні ринки – експорт та імпорт.Експортна політика передбачає певний напрям

дії експортера та високих професійнихкомпетенцій: знання іноземної мови,демографічного стану країни, економічноїполітики, історичних традицій, чіткої мети щодоперспектив експорту і формування на цьому ґрунтістратегії експортної діяльності підприємства [1,226 – 227].Вільне володіння хоча б однією іноземною

мовою дасть вам перевагу над усіма вашимиконкурентами-співвітчизниками [10, 226].Маркетолог повинен постійно відслідковувати

зміни на світових ринках, вміти прогнозуватизміни, на підставі аналізу інформації, змінзаконодавства, змін в оподаткуванні, зменшеннячи підвищення цін на товар, що продаєтьсякомпанією, передбачати тенденції майбутньогопереформатування стосунків між фірмами-конкурентами, ефективні шляхи виходу компаніїна міжнародний ринок [6, 106].Характерні особливості міжнародного

маркетингу вивчаються з опорою на підручникDavid Cotton, David Falvey, Simon Kent. MarketLeader. Upper- Intermediate Business English Book.Pearson Education Limited, 2002.

International Marketing“The world’s youth prefer Coke to tea, trainers to

sandals”, wrote one marketing specialist recently. This





116

implies that tastes everywhere are becoming similarand homogeneous. But the watchword should stillbe Think global, act local. Acting local meanshaving local market knowledge: there are still widevariations in taste, customs, behaviour andexpectations between consumers in different markets,even markets that from the outside look very similar,such as those in Europe. It means, for example,recognising attachments to local brands, how businessis done in each place and so on.

Of course, these are issues that a company witha global presence has to address. But evencompanies that seem as if they have been global forever had to start from a home base. For example, ittook Marlboro 30 years and McDonald’s 20 years tobecome truly global organisations.

How to enter overseas markets in the first place?Philip Kotler enumerates the various methods.

- Indirect export. Exporters use anintermediary, such as an export agent, to deal withbuyers in the overseas market.

- Direct export. Companies handle their ownexports, for example by setting up overseas salesoffices.

- Licensing. Companies sell the rights to use amanufacturing process, trademark or patent fora fee or royalty. In services such as hotels, thecompany may negotiate a management contractwith a local business to run the hotels on its behalf.

- Joint ventures. Two companies, for examplean overseas firm and a local one, may work togetherto develop a particular market.

- Direct investment. The company buys a localfir m, or se t s up i ts own man u fact u rin gsubsidiaries.

Of course, these different arrangements requiredifferent levels of commitment, investment and risk.Kotler talks about the internationalisation process,where firms move (hopefully) through these stages:

- no regular export activities;- export via independent representatives / agents;- establishment of overseas sales subsidiaries;- establishment of production facilities abroad.This process will help them to progress towards

global thinking and local action as they expandinternationally. At different stages, companies willhave different levels of understanding of the marketswhere they are trying to develop. Each step in theprocess requires different levels and types of support.Визначення міжнародного маркетингу надано

у наступній темі:International marketing

International marketing is marketing activitiesthat are performed to compete beyond the domesticmarket. Marketing activities performed across

national boundaries are usually significantly differentfrom domestic marketing activities. Internationalmarketers must have a profound awareness of theforeign environment. The marketing strategyordinarily is adjusted to meet the needs and desiresof foreign markets.

The level of involvement in international marketingcan range from casual exporting to globalization ofmarkets. Casual or accidental exporting is the lowestlevel of commitment. For example, the products of asmall medical supplies manufacturer mightoccasionally be purchased by hospitals or clinics innearby countries. Full-scale international marketinginvolvement means that top management recognizesthe importance of developing international marketingstrategies to achieve the firm’s goal. Globalization ofmarkets requires total commitment to internationalmarketing; it embodies the view that the world is asingle market.

Although most firms adjust their marketing mixesto differences in target markets, some firms are ableto standardize their marketing efforts worldwide.

Traditional full-scale international marketing isbased on products customized according to cultural,regional, and national differences. Globalization,however, involves developing marketing strategies asif the entire world (or regions of it) were a singleentity, a globalized firm markets standardized productsin the same way everywhere.

Marketers must understand the complexities ofthe international marketing environment before theycan formulate a marketing mix. They therefore collectand analyze secondary and primary data aboutinternational markets.

Environmental aspects of special importanceinclude cultural, social, economic, political and legalforces. Cultural aspects include customs, concepts,values, attitudes, morals, and knowledge. The mostimportant economic forces that affect internationalmarketing are that can be measured by income andresources. Credit, buying power, and incomedistribution are aggregate measures of marketpotential. Political and legal forces include thepolitical system, national laws, national pressuregroups, and courts.

After a country’s environment has been analyzed,marketers must develop a marketing mix and decidewhether to adapt product or promotion. There arefive possible strategies for adapting product andpromotion across national boundaries: (1) keepproduct and promotion the same worldwide; (2) adaptpromotion only; (3) adapt product only; (4) adapt bothproduct and promotion; (5) invent new products.

Decisions about the distribution system and pricingpolicies are important in developing international






117 Молодь і ринок №1 (48), 2009

marketing mix. Foreign distribution channels arenearly always different from domestic ones, allocationof costs, transportation considerations or the costs ofdoing business in foreign nation will affect pricing.

There are several ways of getting involved ininternational marketing. Exporting is the easiest andmost flexible method. Licensing is an alternative todirect investment, it may be necessitated by politicaland economic conditions. Joint ventures and strategicalliances are often appropriate when outside resourcesare needed, when there are governmental restrictionson foreign ownership. Direct ownership of foreigndivisions or subsidiaries is the strongest commitmentto international marketing and involves the greatestrisk.По завершенню вивчення теми студентам

пропонуються вправи на перевірку рівнясформованості лексичних одиниць.

Translate the following words and expressions1. tight monetary regulations2. red tape and government bureaucracy3. to enjoy political stability4. to corner a market5. sluggish market6. exorbitantly costly7. to gauge the reaction to the product8. to tailor product features for each country9. to launch a product sequentially10. точка продажу11. купівельні звички12. розподіл прибутків13. нестабільний ринок14. посередники та гуртовики15. ринок, що розвивається (зростає)16. наводнити ринок17. опитування думки18. пристосувати товар до ринку19. змінити моделі споживання20. внутрішній та закордонний ринкиВисновок . Рівень сформованості

професійної компетенції може бути різним взалежності від виду діяльності, вибраної професії,але компоненти високого рівня професійноїкомпетенції складають однакову основу.Усвідомлення взаємозв’язку всіх компонентівпрофесійної компетенції у ринковій економіці пригострій конкуренції вимагають постійноговдосконалення , навчання , самоосвіти тапрактичного досвіду [1, 290].

Професійна спрямованість навчання іноземніймові майбутніх маркетологів з питань експортно-імпортної політики маркетингу є одним знайважливіших аспектів формування професійноїкомпетенції майбутніх маркетологів. Інтенсивнийрозвиток міжнародних зв’язків, створенняспільних підприємств, вимагають від вищої школипосиленої уваги до підготовки майбутніхмаркетологів у галузі комунікативної діяльності,до оволодіння уміннями ділового спілкуванняанглійською мовою. Саме тому володінняіноземними мовами стає одним з провіднихшляхів формування компетенції майбутніхмаркетологів.

1. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції. Монографія. – К.: ВД“Професіонал”, 2005. – 364 с.

2. Гужій А. Засоби навчання новогопокоління: стан і напрями розвитку. ОсвітаУкраїни. – 1998. – № 2 – 3, С. 4 – 5.

3. Мадзігон В.М. Вивчення в загальноосвітніхшколах, ліцеях, гімназіях та коледжах сутностімаркетингу та історії його формування ірозвитку. // Вища школа. – 2008. – №4.

4. Мадзігон В.М. Промисловий маркетингв історії розвитку виробництва заліза таметалургії у ринковій економіці. // Молодь іринок. – 2008. – № 9.

5. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка.Політехнічні основи поєднання навчання ізпродуктивною працею. – К.: Вересень, 2004.– 324 с.

6. Пастернак-Тарнущенко Г.А., Рожок В.Конкуренция. Курс лекцій и практическихзанятий. – ЗАО “Віпол”, 2001. – 320 с.

7. Професійна освіта: Словник: Навчальнийпосібник/ Уклад.: С.У. Гончаренко та ін.; за ред.Н.Г. Ничкало. – К. – Вища школа, 2000. – 381 с.

8. David Cotton, David Falvey, Simon Kent.Market Leader. Upper-Intermediate BusinessEnglish Book. Pearson Education Limited, 2002.

9. Klieme E. Was sind kompetenzen und wielassen sie sich messen// Pedagogik. – 2004. – ¹6.S. 10 – 13.

10. Ros Jay. Marketing on a Budget. AnInternational Thomson Publishing Company. –2003. – 240.







118

Актуальність теми та постановкапроблеми. Головним у взаємовідносинах маркетингової культури є

відкритість спілкування.Спілкування – складна сукупність явищ, яка

утворюється із комунікацій і злагоди взаємодіючихлюдей у процесі виробництва чи будь якої іншоїдіяльності у конкурентному ринковомусередовищі. Якщо розуміти спілкування вмаркетинговій діяльності, як явище комунікативнеза своєю природою, то воно неодмінно набуватимесуб’єктивної форми. При цьому суб’єктомспілкування завжди виступає особистість, якапрагне задовольнити свої потреби [1].Нині можна стверджувати, що людство

вступило в еру надзвичайних емоційнихнавантажень внаслідок великої кількостіінформатизації суспільства, насиченістю ринкувеликою кількістю товарів і послуг, виникає скритаборотьба за ринки збуту та накопичення різноговиду капіталу. Для багатьох колективів вони єголовним джерелом виникнення конфліктнихситуацій.У цьому випадку маються на увазі особистісні

особливості, що втягають нас у конфліктніситуації. Невміння контролювати свій емоційнийстан, низький рівень самоповаги, агресивність,підвищена тривожність, некомунікабельність,надмірна принциповість негативно впливає напрофесійні компетенції маркетологів та їх вміннявести на високому рівні ділові стосунки ізпартнерами.Актуальність теми визначається тим, що

конфлікти можуть розвиватися різнимиспособами, отже можливі різні методи їхньогоподолання.Мета статті – виявити та обґрунтувати суть

та шляхи виникнення конфліктних ситуацій вмаркетинговій діяльності.Виклад основного матеріалу. Дуже

важливо визначити причини конфлікту. Кожнуконфліктну ситуацію можна розділити на складові:встановити, чому вона виникла, зважити всі “за”та “проти” у поведінці кожного, щоб збагнути, хтобув правий. Кожна людина, яка прагне дооптимізації відносин, розуміє, чому саме її вчинокспровокував конфлікт, але за необдуманого вчинкута непотрібної гордовитості, особистість не бажаєпершою поступитись і вибачатись у даномуконфлікту.Більшість службових конфліктів виникає, як

правило, з таких причин:- різкий ступінь розуміння службової

відповідальності;- відсутність тактовності і терпіння;- нездатність до рівної, стриманої поведінки;- через манеру спілкування у підвищеному

тоні;- бажання будь-якою ціною здобути

прихильність у керівника;- невміння дотримуватися міри у відносинах,

коли власна гідність переростає в манію величіта лицемір’я як відзначає О. Кубрак в [5].Конфлікти викликаються також чинниками, що

перешкоджають досягненню людьми основноїмети трудової діяльності. Таким чинникомможуть бути:

- безпосередній технологічний взаємозв’язокпрацівників, коли дії одного з них впливаютьнегативно на ефективність дій іншого;

- невиконання функціональних обов’язків;- нерішучість ряду організаційних питань, що

перешкоджають досягненню цілей як керівникомтак і підлеглим, у результаті в людей складається

Наталія Примаченко, аспірантка Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова

м. Київ

СУТНІСТЬ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯКОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ В МАРКЕТИНГОВІЙ

КУЛЬТУРІ СПІЛКУВАННЯУ даній статті розглядається питання конфліктних ситуації в маркетинговій культурі

спілкування. Важливо знати суть та причини виникнення конфліктів. Сконцентрувати увагуна всі його сховані і явні причини, підійти до відповідного рішення з вибору поведінки, якаадекватна конфліктній ситуації, і домогтися результату.

Ключові слова: конфлікт, маркетингова культура, емоційний аспект, відкритістьспілкування.

СУТНІСТЬ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙВ МАРКЕТИНГОВІЙ КУЛЬТУРІ СПІЛКУВАННЯ

© Н. Примаченко, 2009

УДК 331.109:008




119 Молодь і ринок №1 (48), 2009

мінливе представлення про те, хто за щовідповідає і що робить.Вичерпаного списку причин, що викликають

конфлікти, не існує. І до причин, названих, можнадодати ще чимало. Наприклад, Б.М. Андрушківта О.Є. Кузьмін розглядають їх у такому зв’язку:

- внутрішньоособистісний. Найчастішевиникає тому, що певному працівникові різнікерівники ставлять протилежні вимоги. Виникаєвнаслідок недоліків стилів керівництва;

- міжособистісний. Виникає при розподіліресурсів робіт, матеріальних заохочень, обов’язків,через різні риси характеру, знань, кваліфікації;

- конфлікт між особою і групою. Породжуєтьсяпорушенням групових норм, своїх обов’язків,культури взаємовідносин;

- міжгруповий. Виникає між лінійним іштабним персоналом. Основна причина зіткнення– неспівпадання інтересів різних груп.Для того, щоб в діловому житті конфліктні

ситуації перетворювати на джерелосамооновлення власних сил, треба вчитисяекономити в цих ситуаціях життєві сили івикористовувати їх творчо. Контролювати свійнастрій в конфліктній ситуації – це означає бутистриманим, уникати запальності. Тільки той, хтоволодіє емоційною стабільністю, культуроюспілкування з людьми, завжди впевнений у собі.Пам’ятайте, що всі емоційно збуджені люди у

своїй більшості завжди стають необ’єктивними,упередженими, ревниві, підозрілі, наповненіпересудами і керуються у своїх вчинках гординеюі пихатістю . Не варто виходити із себе упровокаційних ситуаціях, це приносить не лишеморальні збитки, але й матеріальні витрати.Здався б досить необразливий приклад

симпатія – антипатія, що стосується не тількидвох чи трохи більшого числа людей. Але можемати й більш серйозні наслідки для всьогоколективу. Адже нерідко різного роду кадровіпризначення в установах, на підприємствах маютьсвоєю основою принцип міжособистісногоконфлікту, що викликаний психологічнимиособливостями людських відносин. У свою чергунесправедливість у посадових призначеннях, якправило, має наслідок міжособистісних відносин.У екологічній психології використовується

поняття територіальності. З проявомтериторіальності ми часто зіштовхуємося вповсякденному житті, у тому числі і на роботі.Люди, що входять в ту чи іншу робочу групу,визначають територію ( робочу кімнату, чипростір відпочинку) і заняття її іншими людьминерідко обертається між груповими зіткненнями.Точно також кожен член групи займає частину

загального простору разом із предметами, що тамзнаходяться, без ентузіазму відносяться довторгнення в нього. Наприклад, маючи свійробочий стіл, навряд чи ми зрадіємо, знайшовшиза ним під час засідання іншої людини. Якщоподібна ситуація повториться, це може викликатироздратування [6].В свою чергу серед факторів, що провокують

виникнення конфліктних ситуацій є стресовіситуації. Найчастіше поширені такі: сум, існуваннябез мети, погані стосунки з рідними, конфлікти зколегами, порушення уподобань, мрій,інформаційні перевантаження, коли людина неспроможна впоратися із завданням, не встигаєприйняти потрібне рішення синхронно із заданимтемпом при високій мірі відповідальності за йогонаслідки.Емоційний аспект стресу з’являється також в

ситуаціях загрози, небезпеки, образи, презирства,ворожості, ревнощів, жадання помсти, байдужостіта ін. При цьому часто втрачається стриманість,самовладання. Враховуючи те, що пристрастьзавжди погано керує справами, адже у емоційно-збудженому стані, багато дій людина здійснюєімпульсивно, оптимізація будь-якого видудіяльності, а особливо у сфері бізнесу, повиннавключати комплекс заходів, що попереджуютьпричини виникнення стресу, або дозволяютьдолати його негативний вплив на діяльність.Для цього розвиваючи, самопізнання, необхідно

навчитися зосереджуватися на собі для того, щобвміти оцінювати стан своєї свідомості тасамопочуття. Завжди обдумайте кожний крок усвоїх діях. Ніколи не погоджуйтеся із вимогами,які вважаєте суперечливими або навітьабсурдними, краще запропонуйте свою точкузору на подолання проблеми. Такі правиладозволять управляти стресами і конфліктнимиситуаціями, будуть залагоджувати непорозуміння,як із людьми, з якими ви маєте давні стосунки,так і з тими, чиє спілкування має для вас вагомуцінність [3].Вміючи спілкуватись, людина уникає багатьох

проблем, конфліктів, швидше досягає життєвихцілей. Від манери нашого спілкування багато вчому залежить успіх в нашій роботі і особистийуспіх просування по службі. Справжнє вмінняспілкуватись зводиться, перш за все, до культуриспілкування. Грубість, відсутність поваги і увагидо людини порушує принцип людяності якнайбільш бажаної норми взаємостосунків міжлюдьми, викликає конфліктні ситуації і руйнуєдуховну сферу людських взаємовідносин.Відкритість спілкування – це не тільки

бурхливий вилив почуттів, але й організація





120

конструктивного пошуку рішення проблеми,добре коли б кожний із супротивників мігповідомити іншому наступне: що я хотів бизробити, щоб розв’язати конфлікт? Яких реакційя чекаю з боку іншого? Між людьми важливемісце займає вміння знайти правильну позицію,належно підлаштуватися до партнера. Відомийпсихолог Е. Берн вважав, що в кожній особистостіє три его-стани: Дитина (керується принципомнасолоди, наше “Я хочу”), дорослий (керуєтьсяпринципом реальності, раціональне прийняттярішення “Я можу”) і батько (керується принципомнеобхідності “Я повинен”). Спілкуючись, партнериобирають якусь позицію і з нею звертаються допевного его-стану партнера. Ці зв’язки Е. Бернназиває трансакціями [2].Наприклад: доброволець звертається до

штатного працівника: “Якщо Вам не важко, будь-ласка, не дозволили би Ви мені скористатисятелефоном?”Працівник: “Це службовий телефон і я не

дозволю його займати без необхідності”.Подібна взаємодія дорослих людей, як правило

завершується конфліктом.Для того щоб визначити суть конфлікту,

учасники конфлікту повинні погодити своїпредставлення про сформовану ситуацію івиробити визначену стратегію поводження.Передбачається, що їхні дії, носячи покроковий

характер, розвертаються в наступному напрямку:1. Визначення основної проблеми конфлікту.Необхідно чітко усвідомити суть проблеми, що

призводить до конфлікту.При цьому дуже важливо, щоб супротивники

усвідомлювали своєрідність бачення проблеми:як власного, так і опонента, що мається тут подібностірозходження.

2. Визначення вторинних причин конфлікту.Звичайно вони є приводом для виникнення

конфлікту, часто затінюючи щиру причину йутрудняючи аналіз. Тому слідом за з’ясовуваннямосновної проблеми доцільно проаналізувати власнеповодження на предмет виявлення конфліктнихдеталей.

3. Пошук можливих шляхів дозволу конфлікту.Він може бути виражений, зокрема, що

випливають питаннями , які варто задатиучасникам конфлікту:а) Що я міг би зробити, щоб розв’язати

конфлікт?б) Що міг би для цього зробити мій партнер?в) Які наші загальні цілі, з яких необхідно знайти

вихід з конфлікту?4. Спільне рішення про вихід з конфлікту.Мова йде про вибір найбільш придатного

способу дозволу конфлікту, що викликає обопільнезадоволення суперників.

5. Реалізація наміченого спільного способудозволу конфлікту.Тут конфліктуючим сторонам дуже важливо,

дотримуватись наміченої стратегії дій, невикликати необдуманим словом, поспішнимповодженням яких-небудь сумнівів один в одногощодо щирості виражених раніше наміріврозв’язати конфлікт.

6. Оцінка ефективності зусиль, початих длядозволу конфлікту.На її підставі проблема вважається або

дозволеною , або робиться висновок пронеобхідність роботи над нею, іноді зновуповторюючи описану вище послідовність кроків.Варто додати, що покроковий рух суперників

убік дозволу конфлікту неможливо позаодночасною дією таких елементів даного процесу,але адекватність сприйняття людьми щовідбуваються , відкритість їхніх відносин інаявність атмосфери взаємної довіри іспівробітництва.Конфлікт – це за структурою сукупність

ув’язаних у часі елементів, що характеризуютьсязміною поглядів сторін на предмет суперечки.Ефективна перевага якого-небудь елементапроцедури його дозволу може залежатинасамперед від майстерності керівника у виборівизначеного елемента, що обумовлює найбільшунезадоволеність, а також здатності сторін до змінивласних поглядів.Розрізняють такі структурні методи

розв’язання конфлікту:- роз’яснення вимог до роботи;- використання координаційних інтеграційних

механізмів (через команди, ієрархію посадовихосіб, підрозділи);

- визначення загально організаційних комплекснихцілей з метою спрямування зусиль усіх працівниківна досягнення загальної єдиної мети;

- використання системи винагород (премій,матеріальних заохочень, підвищення по службі).Способи розв’язання міжособистісних

конфліктів такі:1) ухилення (людина ухиляється від конфлікту);2) згладжування (гасіння бажань до

конфлікту);3) примус (конфлікт зліквідовується силою

влади чи іншим способом);4) компроміс (поєднання поглядів);5) розв’язання проблеми, яка призвела до

конфлікту.Залежно від ефективності управління

конфліктною ситуацією бувають такі наслідки:






121 Молодь і ринок №1 (48), 2009

- функціональні (позитивні);- виробка прийнятих рішень;- схильність до співпраці;- покращення взаємин між працівниками,

підлеглими та керівниками;- поява додаткових ідей, альтернатив;- дисфункціональні (негативні, які заважають

досягненню мети)- погіршення взаємин між працівниками;- незадовільний моральний клімат, падіння

продуктивності праці, плинність кадрів;- послаблене співробітництво в майбутньому;- непродуктивна конкуренція з іншими групами;- пошук “ворогів”;- перебільшення значення “перемоги” і її

тривале святкування.Висновки. Таким чином, маємо уявлення про

деякі найзагальніші причини різноманітнихконфліктів.Жити і працювати разом – непросто, і цьому

потрібно спеціально учитися. Здатність до певноїемоційної реакції властива кожній людині.Відчувши, що емоції сягають межі стосунків, їхслід контролювати. Уникнути конфліктівпрактично неможливо, але попередити, бути

готовим до несподіванок – це під силу кожному.Конфлікт також ставить завдання про необхідністьспілкуватися і знати один про одного набагатобільше.Уміння керувати конфліктними ситуаціями,

зміцнює відносини між людьми і колектив вцілому.

1. Вачевський М.В., Примаченко Н .М.,Баб’як М.М. Маркетингова культура упідприємництві: Навчальний посібник. –Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –128 с.

2. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологіялюдського взаєморозуміння. – Київ, 1989.

3. Здоровенко В.В. Культура діловогоспілкування. Навчальний посібник. Дрогобич:– НВЦ “Каменяр”, – 2002. – 147 с.

4. Зигер В., Ланг Л. Керувати без конфліктів.– М, 1990.

5. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденногоспілкування. – Суми. Університетська книга, 2002.– 208 с.

6. Мелибруда Е. Психологічні можливостіполіпшення спілкування.

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У XXI столітті в умовах ринкової

економіки очевидним стає інноваційний характерінженерної діяльності, суть якої полягає в тім, щосучасна праця інженера є реакцією на конкретніпотреби суспільства, а не на необхідністьзастосування результатів наукових відкриттів.Світова практика підтверджує, що нововведення,що відповідають запитам ринку, набагатоефективніше створених для демонстраціїможливостей нових технологій.

Сучасний період соціально-економічногорозвитку характеризується глобальністютехнологічного освоєння світу. У цей час сталозагальновизнаним, що науково-технічні ідеї йрозробки, високі технології і наукомісткапродукція, розроблювальні за допомогою вмілоговикористання інженерними кадрами творчогопотенціалу, а не просте нагромадження капіталу,є джерелом і головною рушійною силою стійкогоекономічного росту.Таким чином, ми можемо говорити про

інноваційну інженерну діяльність XXI

Ольга Гарбич-Мошора, аспірантка Київського національного аграрного університету

СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗІННОВАЦІЙНОЇ ІНЖЕНЕРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ-АГРАРНИКАУ статті досліджується інноваційна діяльність сучасного фахівця-аграрника, дається

аналіз категоріям інноваційної інженерної діяльності та їх вплив на формуваннямайбутнього спеціаліста в галузі інженерії.

Ключові слова: інноваційна діяльність, педагогічні технології, інженер-аграрник,система інноваційної інженерної освіти.

СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНЖЕНЕРНОЇДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ-АГРАРНИКА

© О. Гарбич-Мошора, 2009


УДК 338.432.001.76




122Молодь і ринок №1 (48), 2009

століття, суть якої полягає в розробці й створеннінової техніки й технологій, доведеної до видутоварної продукції, що забезпечує новий соціальнийі економічний ефект, а тому конкурентоспроможність.Комісія Європейського співтовариства із

проблем інноваційної діяльності, аналізуючи усвоїх щорічних доповідях інноваційну діяльність,постійно підкреслює, що інноваційний фактор стаєключовим для нового століття , що щиребагатство країни – це її творчий потенціал і, якйого матеріалізований результат, інтелектуальнавласність.Законом України “Про інноваційну діяльність”

дано характеристику поняттю інноваційнадіяльність. А саме, це діяльність, що спрямованана використання і комерціалізацію результатівнаукового дослідження та розробок і зумовлюєвипуск на ринок нових конкурентноздатних товаріві послуг [4].Виклад основного матеріалу. З точки зору

аграрної перспективи Україна є досить унікальноюкраїною Європи і світу. Якщо порівняти показникиу сфері сільського господарства (винаходи,нововведення в світі техніки, посадка культур,добрива і т.д.) України з середньою величиноюаналогічних світових показників, то видно, що вУкраїні є значний творчий потенціал середвипускників аграрних вузів, які в подальшомудіянні втілюють свої ідеї в життя. Специфікапідготовки майбутніх фахівців у сучасних умовахвисуває особливі вимоги до процесу їх навчання.Це і зумовлює ставлення питання щодовпровадження у процес їх навчання новихпедагогічних технологій. Відомо, що головниминапрямами у розвитку та використанніінноваційних технологій набуття знань є: розробкаінтенсивних методів навчання, навчальних курсіві програм; впровадження модульного навчання;науково-методичне забезпечення навчальногопроцесу; застосування комплексних діагностичнихметодик, тестів із професійної орієнтації, методикисоціально-психологічного оцінювання, а такожметодик інерційно-спірально-ступеневоїпідготовки інженерів.Під час використання різних педагогічних

технологій, на нашу думку, доцільно керуватисятакими принципами:

- принцип особистісного підходу, сутність якогополягає у включенні індивіда до ситуації, де вінможе виявити і реалізувати себе як особистість;

- принцип конкретизації системи дій, який полягаєу детальному описуванні дій інтелектуального іпрактичного плану, у використанні алгоритмів дляформування майбутньої інтелектуальної тапрактичної діяльності;

- принцип функціонального призначення,завдяки якому досягається оптимальність таекономічність дій майбутнього фахівця з метоюздобуття бажаного результату.Умовами побудови оптимальних педагогічних

технологій може бути:- прогнозування, педагогічне передбачення

особливостей проходження процесу набуттязнань, який будується на основі врахуванняособливостей тих, хто навчається, а також змістунавчання;

- конструювання практичної діяльностімайбутніх фахівців на основі теоретичногоуявлення про сутність педагогічного процесу тапринципів його організації.Для цього необхідно: з перших років навчання

навчити майбутнього фахівця співвідносити всійого знання, набуті за час освіти, з кінцевоюметою навчання; ознайомити тих, хто навчається,з його індивідуальними, особистіснимихарактеристиками порівняно з вищими рівнямипрофесіоналізму; на основі такого зіставлення таусвідомлення його потенціалу допомогтимайбутньому інженеру-аграрнику виробитивласний план сходження на вершину професійноїдіяльності, допомогти прогнозувати свій розвитокз урахуванням індивідуальних властивостей,визначити мету кожного етапу, методи і технологіїдосягнення бажаних вершин.В основі інноваційної інженерної діяльності

лежать методологічні орієнтації, що виходять якна загальнонаукові, так і на гуманітарні методипізнання й освоєння дійсності. На зміну широкомуспектру часток методів, алгоритмів, процедур,диференційованих по галузях промисловості, малозв’язаних між собою, приходять технологіїінженерної діяльності, в основі яких лежитьзагальна методологія, універсальні принципи йзакономірності, загальнонаукові поняття й методидіяльності [2].Таким чином, сучасні технології підготовки

майбутнього інженера вимагають моделюванняйого як майбутнього професіонала. Це допоможене лише визначити інваріантні, ідеалізованіпараметри особи до професійної діяльності, а іпростежити процес його особистісногоформування. Ми вважаємо, що основнимкритерієм моделювання діяльності майбутньогоінженера-аграрника є його готовність допрофесійної діяльності, яка виступає інтегральнимпоказником особи і об’єднує в собі мотиваційно-ціннісне ставлення до професії і володінняелементами діяльності на раціональному рівні.Для інноваційної інженерної діяльності з метою

одержання нових конкурентоспроможних об’єктів





123 Молодь і ринок №1 (48), 2009

і технологій характерні: посилення творчогохарактеру діяльності; інтеграція інженернихфункцій і видів діяльності; орієнтація на потребіринку; ефективна між професійна комунікація набазі методологічних знань, що інтегруютьприродні, технічні, соціальні, економічні йгуманітарні знання в єдиний комплекс.Інноваційна інженерна діяльність відіграє

основну роль у прискоренні науково-технічногопрогресу в усьому світі. Вона характеризуєтьсяновими формами об’єднання науки, техніки йвиробництва. За рубежем все більше поширенняодержують науково-технічні комплекси,орієнтовані на інноваційну інженерну діяльність.Їхня основна мета – розробляти й прискореновпроваджувати нововведення. Такі комплексиздатні проводити дослідження в дуже широкомудіапазоні наукових дисциплін при глибокійспеціалізації по декількох пріоритетних напрямах іорієнтації на проведення міждисциплінарнихдосліджень.Щодо характеристики інноваційної інженерної

діяльності, то тут можна виділити такі категорії:- посилення творчого характеру діяльності

(уміння творчо вирішувати професійні завдання,нешаблонно мислити, швидко орієнтуватися вбільших обсягах інформації);

- інтеграція інженерних функцій і видівдіяльності (ефективне сполучення різносторонніхінженерних функцій: винахідництва,конструювання, проектування, організаціївиробництва і ін.);

- орієнтація на потреби ринку;- ефективна між професійна комунікація.У зв’язку із цим виникає питання про

необхідність формування адекватної новимтехнологіям кадрової інфраструктури .Розширюється попит на висококваліфікованіінженерні кадри, які в свою чергу володіютьпрофесійними навичками не тільки в відповіднихїм технічних галузях науки, але й області, щоодержали підготовку менеджменту, маркетингу,керування персоналом. Інженер XXI століттяповинен бути здатний успішно конкурувати зсвоєю продукцією на світових ринках, починаючивід формулювання її концепції до поставкиготового товару споживачеві. Мова іде пропідготовку фахівців, які володіють крім високоїпрофесійної кваліфікації, високим рівнем творчогопотенціалу й нової інноваційною культурою.В інтегрованому вигляді вимоги до інженера

XXI століття в умовах інноваційної діяльностіформулюються наступним чином:

- розвинена здатність і готовність творчогорішення професійних завдань , уміння

орієнтуватися в нестандартних умовах, мислитинешаблонно, засновані на високому рівнітворчого потенціалу;

- висока професійна компетентність, володіннясистемою необхідних фундаментальних іспеціальних знань і практичних навичок,необхідних для створення новихконкурентоспроможних об’єктів;

- фундаментальна методологічна підготовка;- прагнення до постійного особистісного й

професійному удосконалюванню;- володіння методами економічного аналізу,

основами бізнесу, менеджменту й маркетингу;- висока комунікаційна готовність, у тому числі

в між професіональній команді;- розуміння й володіння інноваційною

культурою;- професійна відповідальність і етика [5].Система інноваційної інженерної освіти –

це цілеспрямоване формування визначених(необхідних у даній сфері) знань, творчогопотенціалу, практикоорієнтаційної направленості іметодологічної культури, а також комплекснапідготовка спеціалістів в області техніки татехнології до інноваційної інженерної діяльності наоснові відповідного забезпечення, методівнавчання і наукомістких навчальних технологій звикористанням світових інформаційних ресурсіві баз знань, з орієнтацією на найкращі закордонніаналогії існуючих програм, які в свою чергудозволяють забезпечити конкурентоспроможністьна світовому ринку. В основі такої освіти лежитьпринцип розвитку індивідуальних здібностей італантів кожного студента, а також принципиєдності навчання і дослідження , єдностінавчальних і позаурочних форм роботи,проблемно орієнтаційного міждисциплінарногопідходу до навчання, безперервному процесінавчання у вузі, на основі яких будується системазростаючих вимог до творчої роботи студентіваграрних вузів.На даному етапі розвитку суспільства

випускник вищого аграрного вузу розглядаєтьсяяк спеціаліст в сфері економіки, як яскраваіндивідуальність, професіонал, здатнийкомплексно поєднати дослідницьку,конструкторську та підприємницьку діяльність,орієнтовану на створення високоефективнихструктур, стимулюючих ріст і розвиток різнихсфер агропромислового комплексу країни.Можемо сказати, що суспільство з розвинутоюринковою економікою жадає від інженера-аграрника глибоких професійних знань і творчихздібностей, заснованих на володінні методологієюінженерної діяльності, більшою орієнтацію на





124

питання маркетингу й збуту, обліку соціально-економічних факторів і психології споживача, а нетільки технічних і конструктивних параметрівмайбутнього виробу.Сучасний інженер-аграрник – це творець

інтелектуальних цінностей, здатний реалізуватиїх і на цій же основі створювати новіконкурентноспроможні товари; це спеціаліст – цільякого перемога.У цьому аспекті доцільно навести думки

Дж. Діксона щодо найважливіших якостей, якімають бути притаманні інженерові, зокрема [3]:

- уміння проводити інженерний аналіз –здатність аналізувати даний елемент, систему абопроцес із використанням технічних і науковихпринципів з метою швидкого одержанняправильного рішення;

- винахідливість – уміння придумувати,генерувати нові корисні ідеї або принципи, щолежать в основі речей і процесів, призначені длядосягнення поставлених цілей;

- технічні знання – доскональне знання йглибоке освоєння конкретної інженерноїспеціальності;

- широка спеціалізація – здатність компетентной упевнено розбиратися в основних проблемах абоідеях наукових дисциплін, що виходять за межіданої вузької спеціальності;

- знання технології виробництва – розумінняможливостей і обмежень як колишніх, так і новихтехнологій;

- математична майстерність – уміння привирішенні поставлених проблем застосовуватиматематичні знання;

- вміння передавати інформацію про отриманірезультати – здатність виражати свої думки чіткой переконливо;

- вміння приймати рішення в умовахневизначеності, але при повному і всебічномуврахуванні всіх випливаючих з цього послідовностей.На основі вище сказаного випливає , що

інженер-аграрник – специфічна спеціальність,крім знань і умінь він має користуватися законамимеханіки (на що направлена діяльність інженерапромислового напряму), він повинен проектуватисвою діяльність з огляду на різноманітністьхарактеристик об’єктів – як правило біологічноживих, з специфічними властивостями – механіко-структурними (метал), механіко-технологічними(зерно, добрива, ґрунт, плоди, коренебульби),агробіологічними (рослина, дерево),зооветеринарними (тварина). При чому основначастина об’єктів біологічно жива і згідно зостанніми дослідженнями має свою специфічнупсихологію (“тварини і рослини”).

Щодо функціональних характеристикінженерів-аграрників, то тут варто скористатисявимогами освітньо-кваліфікаційних характеристикдо підготовки даних фахівців: кожен інженерповинен спрямовувати свою роботу на широкевикористання техніки , розробку новітніхтехнологій, вдосконалення організації праці.Інженерна діяльність має забезпечуватипідвищення фондовіддачі основних засобіваграрного виробництва, економію всіх видівматеріалів при високій якості сільськогосподарськихробіт. Тобто, основний напрям діяльності інженера-аграрія – підвищення ефективності суспільноговиробництва на основі реалізації досягнень науки іпередової практики [2].Отже, концепція підготовки фахівців нового

типу вимагає володіння наскрізнимбагатоваріантним циклом творчої праці відпошуку нових принципів та ідей до розробки івпровадження в життя і виробництво нової технікиі нових технологій на основі максимальноїавтоматизації процесів обробки інформації і їхпрактичної реалізації. Наприклад, фахівець зінженерної механіки повинен бути конструктором-технологом, спеціалістом широкого профілю,вільно володіти комп’ютером, сучаснимиметодами досліджень, пошуку і прийняттяоптимальних рішень , системним підходом,однією-двома іноземними мовами з широкорозповсюджених (англійською, німецькою ,французькою, іспанською), питаннями маркетингу,менеджменту, охорони, захисту і комерційноїреалізації об’єктів інтелектуальної власності, ізокрема, промислової власності.Проте, слiд наголосити i на факторах, які

стpимують впpовадження iнновацiй у навчальнийпроцес вищих аграрних закладів освіти:

- Недостатнє науково-методичне забезпеченнянавчального пpоцесу.

- Надмірне педагогiчне навантаженняпедагогічних та науково-педагогічних працівників.

- Невідповідність між величиною та складомнавчальних гpуп.

- Слабка матеpiально-технiчна база та їїнизька вiдповiднiсть сучасним вимогам.

- Знижений рівень пpофесiйної пiдготовки(пpофесiоналiзм, пpофесiйна компетентнiсть,педагогiчна майстеpнiсть) та психологiчноїготовності (адаптацiя до умов дiяльностi,пpодуктивне дiяння в системi “викладачi-студенти”, piвень неpвово-психiчного напpуження,вiдношення до пpацi) педагогiчного пеpсоналу [1].На сьогодні інноваційна діяльність в

агропромисловому секторі в першу чергуздійснюється в інтегрованих великотоварних






125 Молодь і ринок №1 (48), 2009

об’єднаннях, створених на основі державної,приватної та колективної форм власності.Інноваційна діяльність згідно Закону “Про

інвестиційну діяльність” – це вкладення інвестиційу створення і використання інтелектуальноївласності. Вона є різновидом підприємництва,діяльністю підвищеного ризику, оскількиобумовлюється творчим характером науково-технічної роботи, можливістю отримати якпозитивного, так і негативного результатів. Саметому в розвинутих країнах інноваційну діяльністьвідносять до ризикованого бізнесу.Діючі законодавчі акти про інвестиційну

діяльність, підприємництво, кредити невідповідають реальним умовам здійсненняінноваційної діяльності, оскільки ними не врахованіїї специфічні можливості. Інноваційна діяльністьв аграрному секторі сьогодні як ніколи потребуєпідтримки держави і правового захисту.Державне регулювання інженерної інноваційної

діяльності повинно здійснюватись шляхом:формування-нормативно правової бази, яка бсприяла створенню необхідних умов для розвиткуінноваційної діяльності; забезпечення захиступрав інтелектуальної власності; створеннясприятливих умов для залучення інвестицій вінноваційну діяльність; організація конкурентноїсистеми відбору інноваційних проектів за участюприватних інвесторів з метою підтримкиостанніми найбільш перспективних проектів;надання пільгових кредитів, податкових і митнихпільг суб’єктам інноваційної діяльності;визначення інноваційних проектів, які маютьзагальнонаціональний характер і фінансуютьсяповністю або частково з державного бюджету набезповоротній основі; сприяння міжнародномунауково-технічному співробітництву.Необхідна в XXI столітті здібність інженерів до

інноваційного системного творчого мислення, довинахідництва й проектування конкурентоспроможних,ходових ринком товарів, до функціонування в

швидкозмінних умовах, постійному саморозвитку,оперуванню великими обсягами інформації наміждисциплінарному рівні можлива лише на базівисокорозвиненого творчого потенціалу.Висновок. Таким чином, ключова роль в

інноваційній інженерній діяльності XXI століттяналежить ефективній творчій самореалізаціїфахівців. Саме від якості творчого процесуінженерів-аграрників залежить результат їхпрофесійної діяльності й, як наслідок цього, рівеньрозвитку економіки країни і її добробуту. В нашчас існує безліч інноваційних технологій, якіпередбачають використання сукупності науковихприйомів, методів, які дозволяють інженеру-аграрнику застосовувати свої знання та вміння дляорганізації цілеспрямованої творчої, захоплюючоїроботи за фахом.

1. Гончарук П.А. Інноваційні технологіїнавчання та фактори , що стримують їхвпровадження в закладах освіти України //Матеріали Всеукраїнської науково-практичноїконференції “Наукові засади реформуваннявищої освіти в Україні” (Київ, 2-4 лютого 1993 р.).– К.: ІСДО, 1994. – С. 193 – 197.

2. Гурье Л.И. Методологическая подготовкав техническом университете // Л.И. Гурье, –Казань, 2005, – 322 с.

3. Диксон Дж.Р. Проектированые системы:изобретательство , анализ и принятиерешений / М.: Мир, 1969. – 440 с.

4. Закон України “Про інноваційну сутність”м. Київ, 4 липня 2002 р. Відомості ВерховноїРади (ВВР), 2002, №36, ст. 266.

5. Мануйлов В.Ф. Инновации в подготовкеспециалистов в области техники итехнологии /В.Ф. Мануйлов, В.М. Приходько,В.М. Журавский, И.В. Федоров // Инновационныйуниверситет и инновационное образование:модели, опит, перспективы. – Томск.: Узд-воТПУ, 2003. – С. 14 – 16.





“Той, хто керує, повинен іноді підкорятись, і той, хто підкоряється з гідністю, заслуговує на те, щоб керувати у майбутньому”.

Марк Туллій Ціцерон римський політик, оратор




126

Актуальність дослідження. В Україніактивно поширюється волонтерськийрух, тому значна кількість учених,

практиків звернули свою професійну увагу наволонтерство як важливий ресурс соціальноїроботи [4, 98 – 108].Серед чинників, які обумовлюють активізацію

добровільного руху, є передусім загостреннясоціальних проблем та відсутність досконалоїсистеми надання соціальних послуг вразливимверствам населення [7, 105]. Роль волонтерів,яких ще називають добровольцями , єнадзвичайно важливою у багатьох організаціях[7, 112]. Сьогодні значна кількість волонтерівзаймається соціальною роботою як унедержавних, так і у державних організаціях [8,337]. Однак, у нашій країні дотепер не сформованочіткої системи волонтерської роботи, особливо увищому навчальному закладі, яка включала бефективні механізми залучення та відбору,навчання та моніторингу, підтримки та заохочення,що є основними елементами й етапами діяльностіволонтерів [3, 98].З метою підготовки та виховання особливих

особистісних якостей майбутніх фахівцівзасобами волонтерської діяльності було створеноволонтерський клуб на базі Інституту психології,історії та соціології Херсонського державногоуніверситету, який знаходиться на початковомурівні організації. Студенти виступаютьводночас об’єктами та суб’єктами соціальноїдопомоги, що надають її у волонтерськійдіяльності.Метою нашого дослідження є обґрунтування

організаційно-педагогічних засад адаптаціїстудентів на базі волонтерського клубу в умовахвищого навчального закладу.Об’єкт дослідження – допомога та співучасть

в роботі клубу молоді. Предмет дослідженняорганізаційно-педагогічні засади діяльності клубув умовах вищого навчального закладу.

Для досягнення мети поставлено такі задачі:- вивчити об’єктивні та суб’єктивні чинники

успішної діяльності студентів у клубі в умовахвищого навчального закладу;

- виявити педагогічні можливості педагогічноїдіяльності та волонтерської роботи в умовахвищого навчального закладу;

- визначити завдання діяльності волонтерськогоклубу для студентів вузу.Нами було проведено анкетування студентів

щодо їх ставлення до волонтерської роботи,бажання брати участь у волонтерстві, навчаннярізноманітним інноваційним технологіямсоціально-педагогічної роботи. Метою даногоопитування було виявити і проаналізувати станпроблем, використання волонтерів у практичнійдіяльності. Опитано 147 студентів-волонтерів, якінавчаються в Інституті психології, історії тасоціології при Херсонському державномууніверситеті. Опитування проводилося методомнапівструктурованого інтерв’ю . Одним знайскладніших пунктів анкети було завдання:здійснити самим студентом-волонтером творчийаналіз і узагальнити свій не великий власний досвідроботи. Використано метод продовженняречення:

“Волонтер – це людина, яка...” (табл.1.1);“Притаманні риси волонтера...”; “У волонтерськійроботі мені більш за все подобається .. .”(табл.1.2); “Щоб бути волонтером, треба матитакі особистісні якості...”(табл.1.3); “Які навички(вміння), необхідні волонтеру, Ви маєте?”(табл.1.4).Виклад основного матеріалу. У переважній

кількості відповідей респондентів простежуєтьсяспільність розуміння змісту волонтерської роботи:безкорислива допомога людям. Всього буловизначено 7 основних особистісних якостей,притаманних волонтеру.Результати засвідчили достатній рівень

обізнаності студентів щодо волонтерства.

Марина Осадча, аспірантка кафедри психології та педагогікиХерсонського державного університету

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГО КЛУБУ В УМОВАХ

ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУУ статті висвітлена проблема діяльності волонтерського клубу на базі вищого

навчального закладу.Ключові слова: волонтер, волонтерська діяльність, волонтерський клуб.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГОКЛУБУ В УМОВАХ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

© М. Осадча, 2009

УДК 378:355




127 Молодь і ринок №1 (48), 2009


н/п “Волонтер – це людина, яка...” %

Має позитивні враження від волонтерської роботи 1. Задоволення результатом зробленого 2,72 2. Почуття необхідності людям 2,72 3. Радість 2,72 4. Можливість змінити щось на краще 1,36 5. Вдячність 1,36 6. Накопичення досвіду роботи 2,72 7. Цікаво цим займатися 1,36 8. Суспільні інтереси 1,36 9. Надання допомоги 6,8

10. Щастя дитини 3,4 11. Нові знайомства 3,4 12. Організація дозвілля 3,4

Має негативні враження від волонтерської роботи 1. Не все вдається 0,68 2. Погане матеріально-технічне забезпечення 0 3. Велика кількість осіб, які потребують допомоги 0 4. Нерозуміння з боку клієнтів 0,68 5. Негативна реакція людей на запропоновану допомогу 0,68 6. Втомлюваність 0,68 7. Байдужість державних структур до соціальних проблем 0

“Притаманні риси волонтеру – це... ”

1. Любити допомагати людям безкорисливо 13,6

2. Відгукуватися на інший біль, чужі проблеми 1,36

3. Допомагати людям отримати допомогу 2,72

4. Вміти працювати з людьми 1,36

5. Любити і поважає людей, яким допомагає 1,36

6. Бути оптимістом 0,68

7. Бути необхідною людиною для суспільства на даному етапі розвитку 0,68

“Щоб бути волонтером, треба мати такі особистісні якості...”

1. Любов до людей, доброта, милосердя 2,72

2. Гуманність по відношенню до людини 1,36

3. Комунікабельність (вміння спілкуватися) 1,36

4. Розуміння проблем іншої людини 1,36

5. Співчуття 3,4

6. Терпіння 1,36

7. Порядність 2,72

8. Уважність 1,36

9. Допомога у вирішенні проблем (бажання вирішувати) 1,36

10. Безкорисливість 1,36

11. Відвертість 1,36

12. Відповідальність 0,68

13. Відкритість, привабливість 0,68




128

Виявлено, що 50% опитаних знали про існуванняволонтерського руху, 47% учасників назваливолонтерську допомогу як потрібну діяльність длямолодих людей, для 30% студентів це нагадувалокомсомольські часи їхніх батьків і було, на їхдумку, цікавим. Цікавим був той факт, щопереважна кількість опитаних студентів (20%)була переконана в тому, що їм потрібна спеціальнапідготовка для здійснення волонтерської роботи.При плануванні роботи враховувалися соціальніта психологічні характеристики розвитку таіснування українського суспільства.Метою діяльності студентів у волонтерському

клубі визначено надання допомоги одноліткам.Основні напрями такої діяльності передбачаютьпропаганду здорового способу життя середоднолітків, сприяння соціальної адаптації донавчання у вузі студентів, які мають у цьомупотребу, організацію дозвіллєвої діяльностіучнівської молоді. Відповідно до організаційноїструктури клубу увійшли такі підрозділи: клубнарада, секція здоров’я, секція соціальних послуг,секція дозвілля [8, 376].У своїй роботі волонтерський клуб керується

Статутом, за яким принципи діяльностіволонтерів визнано такі положення:

- кожен приходить до клубу, коли відчуває уцьому потребу;

- виходить із нього, коли вважає необхідним;- член клубу поважає іншу людину: будь-то

клієнт або волонтер;- прагне надати якісну допомогу клієнту і

поділитися досвідом з одноклубниками;- волонтер завжди пам’ятає, що він майбутній

спеціаліст у своїй справі і від його професійнихдосягнень залежить успіх колективу.Основними функціями членів волонтерського

клубу є: створення необхідних умов длянерегламентованого спілкування, відпочинку та

саморозвитку студентів-клієнтів; підтримкасоціально-важливих ініціатив; надання соціальноїдопомоги клієнтам, які мають у ній потребу;сприяння самоосвіті та освіті волонтерів та їхклієнтів у різноманітних сферах; наданняінформаційної та методичної допомоги молоді зпитань організації життєдіяльності; виконаннясоціально-творчих замовлень; надання соціальнихпослуг молоді, підприємствам, організаціям.У процесі волонтерської діяльності

реалізується ціннісно-орієнтаційна та виховнафункція, що включає у себе комунікативну,рекреаційну, соціальну, творчу та пізнавальнуфункцію. Так, комунікативна функція орієнтованана розширення можливостей спілкування ,подолання самостійності, пошук однодумців.Рекреаційна функція спрямована на відтворенняфізичних, інтелектуальних, емоційних сил людини;на зміцнення здоров’я . Творча функціяпередбачає створення умов для вияву й розвиткутворчого потенціалу студентів. Завдякипізнавальній функції клуб є складовою соціальноїпросвіти, його члени підкреслюють важливістьсамовдосконалення , духовного збагаченнямайбутнього фахівця . Пізнавальна функціязадовольняє потреби у додатковій інформації,поширення та набуття нових знань. Соціальнафункція дозволяє кожному волонтеру відчутивласну гідність, знайти сенс свого існування,сприяє інтеграції майбутніх фахівців у виробничесередовище, задовольняє можливістьсамоідентифікації, дає відчути належність допрофесійної спільноти людей. Вона поєднує в собіфункції адаптації, соціалізації, психопрофілактичнуі пов’язана із соціально-культурними,рекреаційними, дозвіллєвими проектами осіб зжиттєвими проблемами. Ціннісно-орієнтаційнафункція полягає у формуванні системи цінніснихуявлень та орієнтацій особистості, яка займається


“Які навички (вміння), необхідні волонтеру, Ви маєте?”

1. Гуманність, комунікабельність 1,36

2. Грамотність, ерудиція 1,36

3. Допомога у вирішенні будь-яких проблем (бажання їх вирішувати) 3,4

4. Розуміння проблем іншої людини 1,36

5. Любов до людей, доброта 1,36

6. Вміння слухати 1,36

7. Організаторські здібності 1,36

8. Мобільність 0,68

9. Наполегливість 1,36

10. Бажання надавати допомогу 2,72





129 Молодь і ринок №1 (48), 2009

соціальною допомогою. Мотиви, ідеали,переконання , життєва позиція волонтерівформуються і виявляються у соціальнійвзаємодії з іншими людьми, які чекають надопомогу. Підкреслюючи виховну функцію, слідвідзначити, що реалізація дає підстави розглядатиклуб як педагогічну структуру, де вихованнявідбувається у формі предметної діяльності і єзасобом вирішення конкретних суспільнихзавдань.На відміну від навчальних закладів, клубна

діяльність не обмежується певним регламентомта правилами, її реалізація залежить від бажання,ініціативи та самодіяльності волонтерів зурахуванням індивідуальних інтересів та запитів.На цьому етапі повинен відбуватись процесособистісної самореалізації майбутніхпрофесіоналів і не лише процес набуття знань,умінь і навичок, а й формування системиморальних цінностей, соціально-психологічнихякостей людини сучасності.В період створення клубу виокремилась

ініціативна група з числа студентського активу,яка вивчала спеціальну літературу, аналізувалапрактичні напрацювання соціальних служб міста,працювали над розробкою форм та методівдіяльності роботи. Перебування у клубірозраховане на чотири роки, поки студент отримуєосвітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр. Кожнасекція працює за принципом самостійної роботи.Тобто члени клубу залучаються для виконаннякорисних, доброчинних справ [8, 377]. Наприклад,секція здоров’я розпочала пропаганду здоровогоспособу життя серед молоді з підготовки першоговипуску періодичного органу друку – стінноїгазети “Будьмо здорові”. Девізом такої періодикиє “Молодь і здоровий спосіб життя – явищасумісні”, а основні рубрики відображаютьпропагандиський характер видання: “Рухайся доздоров’я”, “Здорові новинки”, “Я їм – значитьісную”, “Зірки за здоровий спосіб життя”,“Сьогодні здоровим бути модно” тощо. У здійсненіроботи цих напрямів допомагають різноманітніформи діяльності в умовах вищого навчальногозакладу як теоретичного, так і практичногоспрямування. Одним з головних показниківгромадянської зрілості майбутнього фахівця вгалузі практичної психології та соціальної роботиє його толерантне ставлення до проблем клієнтів,тобто молодих людей, людей похилого віку,своєчасне вирішення цих проблем, тому викладачіта куратори академічних груп усі свої зусилля,педагогічну майстерність спрямовують навиховання у студентів професійних ігромадянських якостей під час навчальних та

позанавчальних занять. Професійні навички тавміння студенти набувають під час проходженнярізних видів навчальних практик. Особливоприділяється увага спеціальній підготовцімайбутніх фахівців засобами волонтерськоїроботи. Волонтерство розглядається як складовапрофесійної підготовки. На думку І.Д. Беха,важливо вчасно сформувати образ майбутньоїпрофесійної діяльності студентської молоді підчас навчання та окреслити перспективумайбутнього життєвого шляху, насиченогоподіями, творчою працею та масштабнимизадумами. Одним із способів формування устудентів ціннісного ставлення до майбутньоїпрофесії, розвитку таких якостей , щохарактеризують емоційну стійкість майбутніхпрофесіоналів (таку потрібну у наш непростийчас), – здібності до самоконтролю і психічноїсаморегуляції, дослідник називає соціально-психологічний тренінг. Останнім часом, як вважаєбагато дослідників, соціально-психологічнийтренінг набув значного поширення насамперед якскладова підготовки спеціалістів різного профілю,в тому числі, фахівців соціальної сфери [2, 269].Тому одним із завдань щодо підготовкистудентської молоді до волонтерської роботи буловикористання соціально-психологічних тренінгів,а також соціально-педагогічних просвітницькихтренінгів, які проводили спеціалісти центрівсоціальних служб для дітей, сім’ї та молоді міста,соціально-психологічної служби університету.Волонтерам була надана можливість в

позанавчальний час у клубі волонтерів навчатисямайстерності успішної комунікативної діяльностіз різними категоріями дітей, підлітків та молоді,навчатися допомагати їм в складних життєвихситуаціях, ознайомитися з інноваційними соціально– педагогічними технологіями, які можнавикористати у волонтерській роботі, тощо [8, 378].Студенти – волонтери беруть активну участь

у різноманітних заходах, які проводятьсярайонними та міським центрами соціальнихслужб сім’ї, дітей та молоді, щодо популяризаціїздорового способу життя та профілактикинегативних явищ серед студентської та учнівськоїмолоді міста.Після розробки “Анкети волонтера” та

проведення анкетування серед студентівІнституту психології, історії та соціології аналізута обґрунтування висновків щодо недостатньоїпоінформованості студентів стосовноволонтерства і, зважаючи на популяризаціюволонтерства за сучасних умов та його роль упідготовці до професійної діяльності, в Інститутіпсихології, історії та соціології Херсонського





130


Малюнок 1. Задачі

Задачі волонтерської діяльності

Сприяння розвитку

Здійснення навчання

Проведення моніторингу

Укладання договорів

Сприяння соціалізації

Організація конкурсів

Методичне забезпеччення

Популяризація досвіду

Розробка методик

Залучення викладачів

зв’язки з соц службами

державного університету був створенийволонтерський клуб. Його головною метою булозалучення та підготовка студентів доволонтерської роботи, надання соціально-педагогічних послуг студентам-клієнтам.Розроблені та рекомендовані до апробації такожосновні задачі діяльності:

Висновки. У ході вирішення поставленихзавдань отримані такі результати:

- поліпшився рівень поінформованостістудентів стосовно розвитку волонтерства вУкраїні та за кордоном;

- підвищився рівень мотивації студентів доздійснення доброчинної діяльності стосовно тих,хто її потребує;

- підвищився рівень професійної компетентностіволонтерів;

- проведене анкетування дало змогузосередитись на найважливіших аспектахтеоретичної та практичної підготовки студентівдо здійснення волонтерської діяльності;

- налагоджені соціальні партнерські зв’язки здержавними та недержавними організаціями регіону.

1. Безпалько О .В. Соціальна робота вгромаді: Навчальний посібник. – Київ: Центрнавчальної літератури, 2005. – 176 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід:науково – практичні засади: Навч.-метод.посіб. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

3. Волонтерство: порадник для організатора

волонтерського руху /Укл.: Лях Т.П., О.В. Безпалько,Н.В. Заверіко, І.Д. Звєрєва, Н.В. Зимівець. – К.:ВГЦ “Волонтер”, 2001 р. – 176 с.

4. Волонтерський рух в Україні: тенденціїрозвитку /Вайнола Р.Х, Капська А.Й.,Комарова Н.М. – К.: Академпрес, 1999. – 112 с.

5. Волонтер и общество . Волонтер и

власть. Научно-практический зборник/Подред. Л. Никитиной. – М., 2000.

6. Грига І., Брижовата О ., Дума Л.,Лисенко О. Досвід волонтерської роботи танапрями її вдосконалення //Соціальна роботав Україні: перші кроки /Під ред. В. Полтавця.– К.: Вид. дім “КМ Academia”, 2000. – C. 145– 173.

7. Капська А.Й. Технологізація волонтерськоїроботи в сучасних умовах. – К., 2001. – 140 с.

8. Кравченко І.Ф. Організаційно-педагогічніумови адаптації студентів до соціальноїроботи на базі волонтерського клубу // Збірникнаукових праць. Педагогічні науки. – Вип. 41.– Херсон, 2006. – С. 375 – 378.

9. Маккарлі С., Лінч Р. Управліннядіяльністю волонтерів: Як залучитигромадськість до вирішення проблемсуспільства /Пер. з англ. – К.: Гурт, 1998. –160 с.

10. Організація волонтерського руху увищих навчальних закладах: Діагностичнийінструментар ій : Метод . розроб . /Укл .Т.О. Рудякевич – Житомир: ЖДУ, 2004 – 20 с.

11. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми





131 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Постановка проблеми . Проблемаансамблевого музикування якневід’ємної складової фахової

підготовки музиканта-педагога у сьогоднішнійпрактиці набула значної актуальності. Досвідкамерного виконавства є беззаперечнонеобхідним для будь-якого інструменталіста.Поширення камерно-ансамблевої формимузикування у концертній практиці служитьпричиною посиленої уваги до культивуваннядисциплін цієї групи у європейській музичній освіті.Від недавна зростання ролі класів камерногоансамблю у музично-освітніх установах різнихрівнів України також постає як результатусвідомленої необхідності, продиктованоївиконавською і педагогічною діяльністю. Усистемі вищої музично-педагогічної освіти нашогочасу практикуються найрізноманітніші формиансамблевого музикування, серед яких провіднемісце належить хоровим колективам тарізновидам оркестрів (камерні, симфонічні,оркестри народних інструментів), поряд з нимивсе істотнішою стає чисельність та кількістьрізновидів малих камерних ансамблевих складів,серед яких однорідні (ансамблі баяністів,домристів, балалаєчників, гітаристів, унісонискрипалів, ансамблі та капели бандуристів),одновидові (класичні ансамблі духових, струнніквартети, вокальні ансамблі), та мішані (троїстімузики, естрадно-джазові колективи, мішані

камерні ансамблі академічних та народнихінструментів тощо).Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Важливо, що цілий ряд фахівців присвятили данимпроблемам дисертаційні дослідження, здійснені унедавньому минулому (після 2000-го року). Середних – роботи, присвячені психолого-педагогічнимпроблемам підготовки керівника хору (Л. Бірюкова,2007 р.), творчим аспектам вокальної підготовки(Г. Панченко, 2008 р .) та виконавськоїмайстерності інструменталістів (В. Федоришин,2006 р.).Ряд досліджень фахівців з педагогіки містять

теоретичні положення про розвиток творчихздібностей, теорії і дидактики музичноговиховання, методичної підготовки майбутніхвчителів музики (Л. Арчажнікова, А. Болгарський,В. Орлов, О. Ростовський, В. Яконюк та ін.),формування художньо-виконавських здібностей(А. Ковальов, О. Приходько та ін.), практикукамерно-ансамблевого виконавства (Л. Раабен[13], І. Польська [11, 12], Л . Гінсбург [2],А . Калениченко), історичні, художньо-психологічні, соціо-культурологічні аспектиансамблевого музикування (Т. Молчанова [9],М. Давидов [4], Д. Кужелев), місце ансамблю усистемі музично-педагогічних дисциплін. Середостанніх слід виділити роботи універсальногоспрямування з розглядом проблем загально-методичного плану (І. Арутюнян [1], М. Готліб

Олександр Якубов, здобувач кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету


ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ТА ХУДОЖНЄ МИСЛЕННЯ ЯКФАКТОРИ МИСТЕЦЬКОГО РОЗВИТКУ У ПРОЦЕСІ

КОЛЕКТИВНОГО МУЗИКУВАННЯУ статті окреслюються такі концепційні засади методики формування творчого

розвитку студентів педагогічних університетів у процесі колективного музикування як творчаактивність та художнє мислення, визначаються основні методичні положення, засади тапринципи їх розвитку.

Ключові слова: творча активність, художнє мислення, емпатичний компонент.

ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ТА ХУДОЖНЄ МИСЛЕННЯ ЯК ФАКТОРИМИСТЕЦЬКОГО РОЗВИТКУ У ПРОЦЕСІ КОЛЕКТИВНОГО МУЗИКУВАННЯ

© О. Якубов, 2009

обмежених функціональних можливостей:Методичні рекомендації до проведеннятренінгових занять /О.В. Безпалько, С.В. Едель –К.: Видав-во Національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова, 2001. – 32 с.

12. Соціальна робота в Україні: Навч .п о с і б . / І .Д . З в є р є в а , О .В . Без п а л ь ко ,С.Я. Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої,Г.М. Лактіонової. – К.: Науковий світ, 2003.– 233 с.


УДК 78.07:159.955




132

[3]) та спеціального, спрямованого на розглядансамблю в контексті академічної музичної освітифахівця конкретного спрямування: ансамблівнародних інструментів (М. Давидов [5], М. Геліс),мішаних складів (І. Лісняк [7]), аспектипрактичної педагогіки у галузі ансамблів певнихконкретних інструментів чи інструментальнихгруп: духових інструментів (К. Гігов, Д. Соболев),бандури (О. Герасименко, О. Бистрицька, В. Дутчак,Л. Мандзюк), баяна (М. Давидов, В. Карась)тощо. Цінні зауваження, поради, знахідки містятьметодичні рекомендації до певних дидактичнихпосібників, авторських публікацій та збірників,оскільки віддзеркалюють здобутки тривалоїроботи над опануванням певного комплексуметодичних проблем. Але вони не складаютьстрункої узагальненої системи, а мають вузькеприкладне значення одиничного характеру. Однак,у них педагогічні аспекти специфічно-ансамблевих напрямків роботи заторкуютьсяпринагідно чи побіжно, не даючи цілісної системиприйомів, засобів, методів діяльності з їхдидактичним обґрунтуванням.Підтвердженням важливості цього напрямку

педагогіки служить формулювання М. Давидовимодного з концепційних положень принципівмузичної педагогіки академічного народно-інструментального мистецтва в Україні,започаткованих професором М. М. Гелісом:“Установка на гру в ансамблі, як засіб:формування музичного розвитку творчихздібностей учасників… Розуміння важливості уцій ланці навчання, інтересу до неї, почуття високоївідповідальності при закладенні основ знань… Воснову цієї роботи повинно бути покладенепрагнення до збудження в дітях живого, жагучогопереживання прекрасного, до виникнення потребиу творчості” [5].Все це служить переконливим свідченням

актуальності даного напрямку виконавства, аотже і фахової освіти у ансамблевій сфері.Водночас, залишаються гострими

нерозв’язаними проблеми дидактичної,методичної, посібникової літератури, створення івидання навчального репертуару, а такожрозробленої методики роботи в ансамблі. Такимчином, розгляд та узагальнення існуючихнапрацювань у галузі розвитку творчогопотенціалу музичного педагога засобамиінструментального ансамблевого музикуванняпостає важливою, актуальною і перспективноюсферою дослідження.Мета дослідження: розробити та обґрунтувати

окремі положення, засади та принципи методикитворчого розвитку студентів педагогічних ВНЗ

засобами інструментально-ансамблевогомузикування.Об’єкт дослідження: процес фахової

підготовки майбутніх вчителів музики.Предмет дослідження: методика

формування творчого розвитку студентівпедагогічних університетів засобами колективногомузикування.Виклад основного матеріалу . Творчий

розвиток студентів педагогічних університетівзасобами колективного інструментальногомузикування є доцільним і продуктивним за умовтісної взаємодії учасників колективу та керівника,координації творчої інтенції усіх виконавців,спрямованості на формування засад і рістпрофесіоналізму студентів і як виконавців, і якпедагогів, якщо він буде зорієнтованим надосягнення гнучкої рівноваги у розвиткуособистісного творчого самовияву та цілей іпотреб ансамблевого виконавства, виявутехнічного і художнього, раціонального іемоційного, методично-виваженого та творчогоначал.До поняття творчої активності належать

цілісна якість особистості, що складається зкомплексу емоційних, інтелектуальних, вольовихкомпонентів та проявляється в творчій діяльності.Можливий також розгляд творчої активності якскладового компонента соціальної активності.Г. Кондратенко подає визначення творчої

активності як “Однієї з ланок творчої діяльності,що здійснюється в ній та виражає прагнення іготовність особистості свідомо, добровільновиконувати ініціативні дії, творча активністьхарактеризується самостійністю, ініціативністю,творчим мисленням, новизною результату,оригінальністю, включає в себе потенційну тареалізовану активність… Творчу активність,відповідно до специфіки музично-педагогічноїдіяльності студентів, ми розглядаємо якінтегровану якість особистості, щовиражається в прагненні та здатності достворення нового в різних галузях музично-виховної діяльності” (курсив авт. – О. Я.) [6, 6].Творча активність виявляє поетапність прояву:

інтерес, ініціатива, самостійність у виборі мети, упостановці музично-творчих завдань, у з’ясуваннізасобів, характеру діяльності (враховуючи новизнуі оригінальність), її оптимізації (скороченнякількості дій, затраченого часу, зусиль , щосупроводжується емоційним забарвленням,натхненням.Очевидно, що майбутній учитель повинен бути

підготованим до виконання творчих завдань уякості учасника виконавського колективу і до






133 Молодь і ринок №1 (48), 2009

вирішення комплексу педагогічних задач, пошукунайоптимальніших рішень відповіднихдидактичних проблем у якості керівника колективу,а також до гнучкого поєднання цих функцій.За таких умов ансамблеве музикування має

значний творчий потенціал для активізації творчихздібностей через музично-виконавську діяльністьв умовах сценічного публічного виступу таучбово-розвиваючого музикування.Аспекти особистісного творчого самовияву

тісно пов’язані з художнім мисленням. Доскладових художнього мислення належатьемоційно-емпатичний компонент, художньоопераційний, пізнавально-когнітивний, творчо-перцептивний, творчо-інтерпретаційний.

Емпатичний компонент відповідає за емоційнепереживання музичного твору під час сприйняттямузики, емоційність виконання музичного твору,а у випадку ансамблевого музикування –емоційного співпережиття виконавського процесузадля сумарного художнього результату,збалансування власного емоційного тонусу зхудожньою потребою конкретного втіленнямистецького результату та органічне входженняу атмосферу учасників виконавського колективу.З другого боку художнє мислення нерозривно

пов’язане з інтелектуальною діяльністю(художньо-операційним компонентом),ознаками якого є гнучкість, оперативність,операційність навичок мислення, спроможністьоперувати набутими навичками та знаннями запевних умов, згідно нового комплексу завдань,усвідомлення структури об’єкту пізнання.Основними операціями його є аналіз, синтез,

порівняння, співставлення, асоціації.Показниками художньо-операційного

компоненту є вміння аналізувати художні образитворів музичного мистецтва, спів ставляти їх,асоціативність , творча уява, адекватністьмузичному образу.

Пізнавально-когнітивний компонентвідповідає за вияв раціонального начала у процесіколективного музикування, виявляє художнійсвітогляд, поінформованість, зацікавленість урозширенні ерудиції, спроможності свідомозастосувати ці знання.

Творчо-інтерпретаційний компонентдемонструє наявність навичок творчоїінтерпретації музичного образу на власному(музично - виконавському, у якості учасникаансамблю) і на вербально-педагогічному (у якостікерівника колективу).Процес інтерпретації обумовлений

раціональним і ірраціональним, емоційним іпізнавальним. Закономірності розвитку образно-

творчого мислення можуть бути виховані укожному випадку музично-творчої діяльностіфункціонування музично-творчого мисленнямайбутніх учителів музики.У кожному конкретному випадку необхідним

є доцільний вибір індивідуальних прийомівнавчання і подолання колективного способусприйняття інформації та особистого її засвоєння.В сучасних умовах позитивною тенденцією є

множинність концепцій навчального процесу різнихзакладів, відмінності їх навчальних програм ікомплексів дисциплін, а також можливість виборустудентами факультативних форм навчання завласним вибором. Це створює сприятливіпідстави для вільного добору найвідповіднішоїформи та максимально індивідуалізованоїреалізації кола творчих інтересів судентів-виконавців у сфері фахової підготовки. Це,наприклад , участь у різноманітних видахансамблевого музикування: камерний ансамбль,вокально-інструментальний ансамбль, (унісон,капела), вокальний ансамбль, хоровий колектив,а також керівництво виконавськими складами. Востанньому випадку дуже важливимикомпонентами розвитку і збагаченнявиконавського рівня , його індивідуалізації,осмисленості і глибини є навичкисамовдосконалення. Сюди належать уміннявідтворення реального звучання твору внутрішнімслухом (форма роботи, що психологічно таемоційно зумовлює особливу інтенсивністьтворчого процесу), здійснення порівняльногоаналізу інтерпретацій інших виконавців (що сприяєвиробленню аналітичного апарату, здатностіякісної та професійної класифікації художніхзасобів, їх відбору), розробка моделі власноготрактування твору. Поряд з цим, невід’ємнимискладовими виконавської діяльності є розвиток ітренування музикальності й артистизму тасценічної витримки.З цією метою важливо базуватися на розумінні

педагогічних принципів – загальнихзакономірностей музичних здібностей та їхвдосконаленні, розвитку виконавсько-ансамблевоїмайстерності і художнього мислення. А отже,методичні засади повинні бути не збіркоюправил, а предметом творчості.Формування методичних засад повинне

випливати з практичного досвіду, переосмисленнясумарних напрацювань провідних фахівців, атакож теоретичного підходу, виходячи з данихкомплексу фізіології, психології, загальноосвітньоїдидактики. Музична педагогіка характеризуєтьсядіалогічністю, відносністю і відсутністюконстантності в її практичному втіленні, на думку





134

М.Е. Фейгіна: “педагог передає своє ставленнядо музики, до твору, який вивчається: і своє щирезацікавлення, і своє захоплення прекрасним чинавпаки, свою холодність, або і байдужість.Тривале спілкування з педагогом збагачує уявута емоційну сферу учня, викликає до життя ранішнепритаманні йому якості виконання” [14, 21].Враховуючи подане вище визначення творчої

активності та різновиди творчої діяльності у складіколективного музикування у виконавськихансамблях різних типів, слід окреслити творчуактивність студентів музично-педагогічних вузівв процесі колективного музикування , якінтегровану якість особистості, що виражаєтьсяв її спроможності самореалізації у якості учасникавиконавського ансамблю , чи керівникавиконавського колективу в умовах підготовки досценічного публічного виступу та подальшоїтворчої та педагогічної діяльності.Проблема художньої творчості, зокрема

музичної, і притаманних їй властивостей складаєокремий розділ у психологічних та естетичнихдисциплінах. Її специфікою є те, що створеннянових художніх вартостей стосується і процесумузичної творчості і виконавства, інтерпретації.В свою чергу інтерпретація можлива увиконавській та диригентській якостях, адже закожної з названих функцій буде створюватися новахудожня вартість одиничного, оригінально плану.Зрозуміло, що у кожному з названих аспектіврозвиток та активізація творчих здібностейскладатиме окрему систему, у якій певні сегментибудуть перекриватися, інші ж залишаться вузькоспеціальними, специфічними.З цією метою необхідно класифікувати

різновиди і спрямування творчих здібностей,сформулювати педагогічні установкиінструментально-ансамблевого музикування якзасобу розвитку творчої активності; визначитиспрямованість, розвиткові можливостіансамблевого музикування у системі дисциплінпідготовки майбутніх учителів; розробити критеріїступенів розвитку творчої активності майбутніхпедагогів в системі вищої музично-педагогічноїосвіти крізь призму практики ансамблевогомузикування.Висновки. Таким чином розробка цілісної

різновекторної системи методичних засадрозвитку творчих здібностей майбутніх учителівмузики у процесі інструментальногоансамблевого музикування можлива лише вконтексті врахування комплексу творчихздібностей, розвиток яких є необхідноюскладовою професіоналізму педагога-музиканта.Для цього потрібне визначення критеріїв оцінки

рівня творчих здібностей, реалізація фаховоїпідготовки учителя музики як системиформування якостей: психолога, вихователя,педагога-методиста, який володіє в теорії та напрактиці методичними та дидактичнимизасобами, як творчої особистості й музикантаінтерпретатора професіонала-виконавця (у якостіучасника та соліста ансамблю, інструменталістачи вокаліста), так і керівника мистецькогоколективу, а також музиканта, що поєднує ціфункції.Розроблена методика розвитку творчого

начала студентів системи вищої музично-педагогічної освіти повинна враховуватиузгодження особистісного вияву виконавця,різнотипних ансамблевих навичок, уміннякерувати колективом, систему комунікативнихфакторів, критерії оцінки рівня творчого розвиткумайбутніх учителів, що дасть можливістьпідвищення якості фахової підготовки спеціалістів.

1. Арутюнян И . Е. Некоторые вопросыметодики преподавания камерного ансамбля.– Ереван: Изд-во Луйс, 1986. – 90 с.

2. Гинзбург Л . С. Камерная музыка всовременной музыкальной практике //Камерный ансамбль: ред. сост. К. Х. Аджемов.– М., Музыка, 1979 р. – С. 160 – 167.

3. Готлиб М. Д. Заметки о преподаваниикамерного ансамбля // Методические запискипо вопросам музыкального образования / ред.-сост. Н. Л. Фишман. – М.: Музыка, 1966. –С. 318 – 329.

4. Давидов М. Історія виконавства нанародних інструментах (українськаакадемічна школа): підручник для вищих тасер . муз. навч . закладів . – К .: НМАУ ім .П . Чайковського, 2005. – 420 с.

5. Давидов М. Основні принципи музичноїпедагогіки академічного народно-інструментального мистецтва в Україні //Науковий вісник НМАУ. Музична освіта вУкраїні. Теорія і практика. – Київ: НМАУ,2003. – Вип. 29. – С. 91 – 98.

6. Кондратенко Г. Формування творчоїактивності студентів педагогічного коледжув процесі музично-сценічної діяльності. –Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / НПУім. М. П. Драгоманова . – К., 2007. – 24 с.

7. Лісняк І. Функції бандури у камернихансамблях мішаного складу (культурознавчийаспект) // Наукові записки . Серія:Мистецтвознавство. – Тернопіль, Київ: ТНПУім. В. Гнатюка, НМАУ ім. П. Чайковського,2006. – № 1 (16). – С. 49 – 55.






135 Молодь і ринок №1 (48), 2009

8. Мілодан Т. Актуальні проблеми естетикиі практики музично-інструментальної освітина зламі ХХ – ХХІ століть. // Науковий ВісникНМАУ ім. П. І. Чайковського . – Вип. 74.Естетика і практика мистецької освіти:З б і р н и к с т ат е й . – К и ї в : НМАУ і м .П . І . Чайковського, 2008. – С. 142 – 152.

9. Молчанова Т. Музичне життя вГаличині. Становлення ансамблевогомузикування як мистецтва і фаху. // З історіїансамблевого музикування. – Львів, 2005. –С. 88 – 113.

10. Пасічняк Л . Академічне народно-інструментальне ансамблеве мистецтвоУкраїни ХХ ст.: Автореф. дис.канд .мистецтвознавства: 17.00.03/ ЛНМА ім. М.Лисенка. – Львів, 2007. – 17 с.

11. Польская И. И. Камерный ансамбль:История, теория, эстетика: Монография. –Х.: ХГАК, 2001. – 396 с.

12. Польская И .И. Типологическаяклассификация современных исследований всфере ансамблевой музыки // Музичнемистецтво: зб. наук. ст . – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – Вип. 4. – С. 184 – 193.

13. Раабен Л. Камерная инструментальнаямузыка первой половины ХХ века: СтраныЕвропы и Америки: Исследование. – Л.: Сов.композитор, 1986. – 200 с.

14. Фейгин М.Э . Индивидуальностьученика и искусство педагога: Учебноепособие. – Изд . 2-е, переработанноедополненное. – М.: Музыка, 1988. – С. 213 –239.


Сергій Гуменюк, аспірант кафедри теоретичних основта методики фізичного виховання

Тернопільського національного педагогічного університетуімені Володимира Гнатюка

АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ З ФІЗИЧНОЇКУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В КОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВУ статті аналізуються нормативні документи, які регулюють навчально-виховний

процес з фізичної культури та спорту в нашій країні.Ключові слова: фізичне виховання, нормативні документи, фізична культура, спорт.

УДК 37.037:796.011.3

АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ ВКОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Актуальність. Зміни в державі, щовідбулися за роки незалежності вполітичній, соціально-економічній та

духовній сферах життя суспільства, викликалипотребу у реформуванні системи освіти. Сучаснийетап державотворення в Україні вимагаєреформування усіх сторін життєдіяльностіособистості, зміни її світогляду, свідомості,ставлення до явищ суспільного життя .Попередній державний устрій і система освіти нев повній мірі формувала в людині здатність доактивного і творчого способу життя, самостійногоприйняття рішень, пошуку нових підходів дозмісту, форм і методів практичної діяльності [5].Освіта віддзеркалює зміни в суспільстві, а рівень

розвитку системи освіти є результатом певного рівнярозвитку суспільства. Отже, система освіти впливаєна суспільство, прискорюючи чи гальмуючи йогорозвиток. У зв’язку з цим постають пріоритетними

соціальні та педагогічні проблеми гуманізації тадемократизації навчально-виховного процесу в сферіфізичної культури і спорту.Реформування системи освіти повинно

включати не лише перехід людства від однієїсистеми до іншої, але й включати конкретні змінив способі його мислення. Це потребує створеннянових освітніх моделей, програм, нормативнихдокументів, наукових систем, здатних формуватимайбутнє цивілізоване, далекоглядне, моральнесуспільство. Освітня програма, як нормативнийдокумент – це основа, фундамент на якомубазується весь подальший розвиток людини, ісаме програми повинні відповідати реаліям часу.Метою статті є виявлення позитивних сторін

і слабких місць нормативних документів, якірегулюють навчально-виховний процес з фізичноїкультури та спорту в нашій країні в контексті йогогуманізації.

© С. Гуменюк, 2009




136

Методи дослідження: аналіз нормативнихдокументів, спостереження та бесіди.Результати дослідження. Для гуманізації

процесу фізичного виховання школярів важливезначення має перегляд підходів до формуванняпрограмно-нормативного забезпечення , якеміститься в матеріалах розроблених державнимиорганами управління у сфері фізичної культури іспорту, а саме: державних вимогах до навчальнихпрограм з фізичного виховання в системі освіти[1], Національній доктрині розвитку фізичноїкультури та спорту [3], Програмі длязагальноосвітніх навчальних закладів “Основиздоров’я і фізична культура” [4], Законі України“Про фізичну культуру і спорт” [2].Насамперед розглянемо Державні вимоги до

навчальних програм з фізичного виховання всистемі освіти [1], оскільки саме вони визначаютьі регулюють навчальний процес у закладах освіти.Навчальна програма визначає обсяг знань, уміньі навичок виконання рухових дій, які підлягаютьзасвоєнню за час навчання і сприяють розвиткуособистості відповідно до державних вимог у ційгалузі. Кожна програма повинна містититеоретичний, методичний, практичний іконтрольний розділи, які включають двавзаємопов’язані компоненти: обов’язковий(базовий) і варіативний (регіональний). Значнуувагу, на наш погляд, необхідно приділитиваріативному компоненту програми, щоформується на основі науково обґрунтованих іапробованих на практиці додаткових засобів,нетрадиційних форм, методів і прийомів організаціїпроцесу фізичного виховання. Завдяки варіативномукомпоненту кожний вчитель фізичної культури можесамостійно формувати свою робочу програму наоснові базової. Варіативний компонент ґрунтуєтьсяна обов’язковому (базовому) компоненті, якийдоповнює його і враховує специфіку спрямованостінавчання в регіонах, індивідуальні особливості учнів,їх спортивні інтереси, потреби, регіональні умови ітрадиції народної фізичної культури.Так, наприклад , характерною рисою

компетентності викладача фізичного виховання вСША є його вміння якісно створювати шкільнунавчальну програму у відповідності до вимог таінтересів общини, шкільного округу, класу чигрупи дітей. Кожний вчитель створює власнупрограму для конкретного класу, базуючись нанаціональних стандартах штату з фізичноговиховання, обираючи одну із моделей побудовипрограми: розвиваюче фізичне виховання, туризмта ігри – “пригоди”, програми з оздоровчоюспрямованістю, інтегративне фізичне вихованнята програми зі спортивною спрямованістю [6].

Сприяє гуманізації процесу фізичноговиховання школярів Закон України “Про фізичнукультуру і спорт” [2], який регулює відносини усфері фізичної культури і спорту та спрямованийна визначення загальних правових,організаційних, соціальних і економічних засадфізкультурно-спортивного руху в Україні. Зокремав статті 12 “Фізкультурно-оздоровча діяльність унавчально-виховній сфері та фізичне виховання”говориться, що загальноосвітні заклади зурахуванням місцевих умов, інтересів і запитівучнів самостійно визначають зміст, форми ізасоби їх рухової активності, методи проведеннязанять з фізичної культури.На наш погляд, у державних вимогах до

навчальних програм з фізичного виховання неприділяється належна увага такому важливомукомпоненту, як статева ознака. Не враховуючистатевий компонент ми не можемо говорити провсебічність програми. Важливе місце в навчальнійпрограмі повинні займати виховні завдання,моральний розвиток і формування гуманнихякостей учнів у процесі фізичного виховання, слідтакож більшу увагу приділяти в навчальнійпрограмі соціальним аспектам життя людини,оскільки, саме вони формують інтереси, мотиви,потреби у фізичній культурі та спорті кожноїлюдини окремо і суспільства в цілому.Важливим чинником підвищення ефективності

у процесі фізичного виховання є критерії оцінки зпредмету “фізична культура”, що має важливезначення для гуманізації процесу фізичноговиховання школярів. Як відзначено в програмі длязагальноосвітніх навчальних закладів “Основиздоров’я і фізична культура” [4] головнимкритерієм оцінювання є комплексна оцінка знань,техніки виконання та нормативного показника,який визначає фізичну підготовленість .Оцінюється фізична підготовленість учнівзагальним державним тестом фізичноїпідготовленості населення України. На жаль, оцінкане враховує працю школяра, вкладену у досягненняіндивідуально можливого результату в засвоєннітеоретичних та методичних знань і вмінь,практичних навичок, розвитку фізичних якостей.Оцінюючи учнів за індивідуальним результатом, ане на основі загального нормативу, ми маємоможливість зробити систему оцінювання більшгуманною та особистісно зорієнтованою, що оцінюєіндивідуальний розвиток кожного учня.Аналізуючи чинну програму для

загальноосвітніх навчальних закладів “Основиздоров’я і фізична культура” ми стверджуємо, щовищезгадані положення не знайшли належноїреалізації в її змісті.






137 Молодь і ринок №1 (48), 2009

Важливим чинником гуманізації навчально-виховного процесу з фізичного виховання і спортує прийняття Національної доктрини з розвиткуфізичної культури і спорту в Україні [3], метоюякої є орієнтація українського суспільства напоетапне формування ефективної моделі розвиткуфізичної культури і спорту на демократичних ігуманістичних засадах, а також формуваннягуманістичних цінностей та створення умов длявсебічного і гармонійного розвитку людини.Національна доктрина розвитку фізичної культуриі спорту – “це система концептуальних ідей іпоглядів на роль, організаційну структуру тазавдання фізичної культури і спорту в Україні наперіод до 2016 року з урахуванням стратегіїрозвитку держави та світового досвіду” [3]. Воснову вітчизняної системи фізичного вихованняпокладається комплекс показників обсягущотижневої рухової активності, рівень спеціальнихзнань про особливості рухової активності сучасноїлюдини, її фізичний розвиток, стан функціональнихсистем організму, фізичної працездатності тарухових здібностей. Безперечно це необхідновраховувати при створенні програми. Проте слідзауважити, що в процесі створення навчальнихпрограм з фізичної культури та спорту слідзвернути увагу на соціальні аспекти життя,уподобання кожної людини займатись тією чиіншою руховою активністю. Як свідчать нашіспостереження та бесіди далеко не всіх влаштовуєстандартизація занять з фізичної культури і спорту.Наприкінці зазначаються очікувані результати

даної концепції: “Реалізація доктрини надасть змогузабезпечити перехід до нової, гуманістичної моделірозвитку фізичної культури і спорту, в центрі увагиякої – інтереси, потреби та мотиви конкретноїлюдини, що сприятиме соціальній активностігромадян” [3, 8]. Тому виникає необхідність устворені шкільної програми або цілої низки програм,які будуть спрямовані на задоволення потреб учніву процесі фізичного виховання.Аналіз нормативно-правових документів, які

регулюють навчально-виховний процес з фізичної

культури та спорту в нашій країні дав змогузробити наступні висновки:

1. Будь-які нормативні документи, які створюєдержавна влада для подальшого розвитку тієї чиіншої сфери нашого суспільства, повиннідотримуватися умов, що висуваються сучаснимиреаліями нашого суспільства.

2. Значну увагу при складанні навчальнихпрограм слід приділяти варіативному компоненту,що дасть змогу кожному вчителю фізичноїкультури самостійно формувати свою робочупрограму.

3. Не приділяється належна увага такомуважливому компоненту, як статева ознака.

4. Реалізація національної доктрини з розвиткуфізичної культури і спорту в Україні передбачаєнеобхідність у створенні шкільної програми абоцілої низки програм, які б задовольнили потребиучнів у фізичному розвитку.

1. Державні вимоги до навчальних програмз фізичного виховання в системі освіти від 25травня 1998 року № 188. – http://uintei.kiev.ua

2. Закону України “Про фізичну культуру іспорт” (нова редакція), 2001. – № 41. – С. 200.

3. Національна доктрина розвиткуфізичної культури і спорту, від 28 вересня2004 року № 1148/2004. – http://uintei.kiev.ua

4. Затверджено Міністерством освіти інауки України: Основи здоров’я і фізичнакультура . Програма для загальноосвітніхнавчальних закладів. 1 – 11 класи. – К.:Початкова школа. – 2001. – 112 с.

5. Бойко Ю.В., Марченко О.Е. Актуальністьгуманізації виховного процесу у системі вищоїосвіти // Проблеми гуманізму і освіти: Зб.матеріалів наук.-метод. конф. / Вінниця: вид-во ВДТУ “УНІВЕРСАМ-Вінниця”, 2002. – Т.1– С. 24 – 27.

6. Осадча Т.Ю. Професійна підготовкавикладачів фізичного виховання вуніверситетах США. Автореф. дис… канд.пед. наук: 13.00.04. – Луганськ, 2005. – 20 с.





“Спорт формує культуру оптимізму, культуру бадьорості”. Анатолій Луначарский

літературознавець


http://uintei.kiev.ua

http://uintei.kiev.ua



138

Христина Тимик, студентка факультету менеджменту та маркетингуДрогобицького державного педагогічного університету


ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ ВІДКРИТОЇЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЯК ВИКЛИК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

У статті досліджуються проблеми та перспективи формування відкритої економікиУкраїни в умовах інтеграції та глобалізації. Увага концентрується на різних формах проявуглобалізації та зростанні відкритості національних економік. Зроблено висновок пронеобхідність формування ефективної моделі відкритої економіки України шляхомвиробництва чіткої політики макроекономічного впливу на формування напрямівгеоекономічної моделі України та перспективної національної економіки.

Ключові слова: глобалізація, інтеграція, відкритість економік, спільні підприємства,робоча сила, конкурентоспроможність.

Актуальність теми . Міжнароднеспівробітництво в результатізбільшення його обсягів та

поглиблення взаємодії дедалі більше впливає нахарактер і перспективи розвитку національнихекономічних комплексів. При цьому можна казатипро перехід кількісних змін у нову якістькооперації: на певних стадіях інтегрованостіекономік виникає феномен відкритості (абовідкритих) економік. Має місце діалектичнийзв’язок процесу глобалізації і відкритостінаціональних економік. З одного боку, відкритістьнаціональних економік є передумовою глобалізації;з іншого – глобалізація призводить до розширенняпроцесу відкритості національних економік, єодним із проявів глобалізації. Жодна з цивілізованихкраїн світу, в тому числі і Україна, не може стоятиосторонь глобальних процесів. Створення моделіефективної відкритої економіки є викликомглобалізації, що, в свою чергу, призведе доподальшого зближення та переплетеннянаціональної економіки зі світовим господарством,перспективи членства у Європейському Союзі, зметою формування ринкової економіки,забезпечення високої якості макроекономічногорозвитку та зростання добробуту населення.Аналіз останніх публікацій . Проблема

формування ефективної моделі відкритоїекономіки України в умовах глобалізації єактуальною з точки зору нагальності її розв’язаннята абсолютно новою в частині існуючихтеоретичних напрацювань. Разом з тимзаслуговують на увагу праці таких вітчизнянихекономістів як Г. Климка, А. Кредісова, Д. Лук’яненка,А. Румянцева, В. Рокочі, А. Філіпенка, В. Новицького,А. Гальчинського, О. Шниркова.

Мета статті полягає у дослідженні основнихтенденцій розвитку глобалізаційних процесів, щонеминуче призвели до формування відкритогоекономічного профілю національних економік, атакож у виявлені проблемних питань та напрямківформування ефективної моделі відкритоїекономіки України в умовах глобалізації.Виклад основного матеріалу. До початку

третього тисячоліття виник глобальнофункціонуючий світовий виробничо-господарський механізм, складовими якого сталиокремі національні економіки. Роль і місце будь-якої країни у сучасному світовому господарстві іміжнародному поділі праці (МПП) сталазалежати від багатьох факторів. До числаосновних належать: динаміка розвиткунаціональної економіки, ступінь відкритості ізалучення в МПП, її уміння адаптуватися до умовміжнародного господарського життя [3, 16].Відкритою економікою можна назвати

національннй господарський комплекс, який береучасть у системі міжнародного поділу праці таопосередковує в ході міжнародної коопераціївагому частину сукупного продукту, причомумакроекономічна рівновага такого комплексузабезпечується за активною роллю міжнародногосектора. Наведене визначення ґрунтується навідносних критеріях. Адже країни різняться засвоїми розмірами, відтак абсолютні показникиміжнародної економічної діяльності не маютьбезумовного значення. Україна, наприклад,опосередковує більшу частку ВВП, ніж США,проте має менш ефективну економіку та, навідміну від цієї країни, справляє незначний впливна світову економіку.Відкритість національних економік передбачає

© Х. Тимик, 2009

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИЯК ВИКЛИК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

УДК 330.341 (477)




139 Молодь і ринок №1 (48), 2009

вільний рух товарів, капітілів, людських ресурсівта знань між країнами і регіонами світу з метоюпосилення технологічної досконалостівиробництва, зростання його обсягів таефективності. Тому зміст політики відкритоїекономіки полягає у законодавчому забезпеченнірозумної доступності внутрішнього ринку дляприпливу іноземного капіталу, товарів, послуг,технологій, інформації, робочої сили, створеннясприятливого інвестиційного клімату.Відкритість економік – це не просто

скасування будь-яких обмежень щодо експортно-імпортної діяльності, а, насамперед ,цілеспрямована державна політика, компонентамиякої є сприяння внутрішньої конкуренції,вироблення реалістичного конкурсу валютногорегулювання , введення досконалої системиінформування щодо змін у технологічному тавиробничому процесах у різних країнах світу,забезпечення найсучаснішого правового захистуінтелектуальної власності [3, 16 – 17].Світова економіка дедалі більшою мірою

визначає особливості розвитку країн з перехідноюекономікою, в тому числі і України. Основнінапрями впливу – збільшення обсягів експортута імпорту відносно ВВП та загострення ситуаціїіз зовнішньою заборгованістю країни.Україна має високу зовнішньоторговельну

квоту. Зовнішньоторговельні квоти, як відомо,належать до кількісних параметрів відкритостіекономіки. Кожен із показників характеризує одиніз напрямів провідної форми зовнішньо-економічної діяльності країни – зовнішньоїторгівлі. Якщо експортна квота є більшою за 10%,то економіка країни є відкритою . За цимкількісним критерієм більшість країн світу маєвідкриту економіку. Експортна квота України,порівняно з промислово розвиненими країнами,надзвичайно висока. В 2003 р. експортна квотаУкраїни становила 52,6%. Тому якщо виходитилише з характеристики відкритості ринку товарів,економіка України має високий і сталий рівеньвідкритості. Імпортна квота України свідчить продостатньо високий ступінь залежності відсвітового економічного співтовариства. В 2003 р.імпортна квота становила 41,3%. Головна причинацього – нестача власних енергоносіїв [3, 17].Метою є не стан відкритості як такий, а

забезпечення динамізму та високої якостімакроекономічного розвитку. Ступінь відкритостіекономіки України, наприклад, є вищим, ніж можнабуло б очікувати, враховуючи низькуконкурентоспроможність вітчизняного виробництва.В Україні досягнуто досить сталих показників

зовнішньоторговельної квоти, зокрема в 2001 р.

– 83%, 2002 р. – 81%, 2003 р. – 92%. Але і досізалишається незадовільним товарне наповнення:експортується передусім сировина, аімпортуються готові товарні вироби, більшачастка яких представлена складною технікою.Чим меншою є забезпеченість країни власнимиприродними ресурсами, тим більшою стаєвідкритість національної економіки. Цепояснюється тим, що країна змушенакомпенсувати дефіцит ресурсів їх завезенням.Але останнє повинно бути забезпечене коштами,отриманими від експорту. Це означає, що браквласних природних ресурсів вимагаєінтенсифікації міжнародного обміну, більшоївідкритості економіки.Україна має надмірно витратну економіку. Це

означає, що виробництво в країні потребує надтобагато сировини та енергії. Отже, для того, щобукраїнська економіка функціонувала, доводитьсязакуповувати багато енергоносіїв. Звичайно, дляцього необхідно щось продавати.Основною номенклатурою вітчизняного

експорту є металевий прокат, продукціяметалургії. А саме ця галузь є дуже витратною,особливо в нашій країні. Імпорт “працює” наекспорт, який, відтак, не є ефективним засобомполіпшення макроекономічного стану в державі,а становить ланку замкненого кола неефективноїсистеми господарювання.Отже, термін “відкритість” в економіці

пов’язаний із поняттями “ефективність розвитку”,“залежність” та багатьма іншими. Причому всучасному світі у міру збільшення відкритості, якправило, підвищується й економічна ефективністьяк на макро-, так і на мікроекономічному рівні, атакож збільшується взаємна залежність країн [3, 18].На стані відкритості економіки України

протягом років реформ негативно позначилисянадто високі показники інфляції та зростання цін,які “тягли” за собою показники ставоккредитування. Останнє, в свою чергу погіршувалоумови інвестування. Утім, на етапі виходу з кризицю проблему значною мірою вдається розв’язати.Щоправда, погіршення світової кон’юктурипризводить до нових ускладнень у формуванніплатіжного балансу через зниження попиту навітчизняну експортну продукцію.Відкриті економічні системи України та інших

держав, які перебувають на трансформаційномуетапі розвитку, а також багатьох країн, щорозвиваються , характеризуються відноснослабкими конкурентними позиціями на світовихринках від зовнішніх надходжень. Розрахункиконкурентоспроможності країн здійснюють різніінституції та організації. У деякі рейтинги





140

конкурентоспроможності країн світу Українавзагалі не потрапляє [3, 19].Найбільш реальну уяву про відносний стан

конкурентоспроможності країни дають високийрівень життя населення в поєднанні зхарактеристиками позиції держави в міжнароднійторгівлі та показниками продуктивностівикористання факторів виробництва. Концепціяконкурентоспроможності національної економіки,як спроможності підвищувати рівень життя україні, отримала широке поширення і знайшла своєвідображення у визначеннях різних урядовихпрограм.В Україні прийнято ряд законів, таких як “Про

зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режиміноземного інвестування” та ін., що дає реальнуможливість для формування ефективногомеханізму відкритості її економіки. У відповіднихзаконодавчих актах визначено, що суб’єктомринку може бути не лише держава, а будь-якийекономічний суб’єкт, що має конкурентні перевагидля виходу на міжнародні ринки або є носіємпопиту на іноземні товари [3, 20].Аналіз українського ринкового середовища

показав, що вітчизняні економічні суб’єкти неготові до активної глобалізації ні за рівнемінтернаціоналізації підприємницької діяльності, ніза структурою товарної пропозиції, ні за якістюуправлінських систем [6, 65].Однією з форм глобалізації та якісним проявом

відкритості національної економіки є формуванняі розвиток багатонаціонального підприємства.Спільні підприємства (СП), як формагосподарювання на базі міжнародногоусуспільнення капіталів, пайового володіннярізнонаціональних власників, постають ще однимпроявом, а також інструментом взаємногопроникнення , інтеграції національнихвідтворювальних комплексів, науково-технічних,соціально-культурних потенціалів.Персоніфікованим фактором і показником

глобалізації є один з визначальних компонентіввиробництва – робоча сила. Економічнаглобалізація стає фактором, який у найбільшіймірі визначатиме зміст реальних процесів на ринкупраці. Вплив економічної глобалізації на ринокпраці проявляється через такі параметри, як складі структура робочих місць, їхня динаміка, якісніхарактеристики робочої сили та її мобільність.Економічна глобалізація має подвійний вплив наринок праці України. З одного боку, створюютьсяі підтримуються тисячі робочих місць, а з іншого– відбувається відтік робочої сили з високимрівнем освіти.Створення ефективної моделі відкритої

економіки України передбачає вироблення чіткоїпрограмно – цільової політики макроекономічноговпливу на формування кардинальних напрямів тапараметрів геоекономічної моделі України,враховуючи як галузевий, так і національно-територіальний аспект. Метою тут є підвищеннятехнологічного рівня експорту, перехід відекспорту корисних копалин до розвиткуекспортного виробництва на базі наявних в Українікорисних копалин [3, 22].Ефективна перспективна національна

конкурентна модель України: по-перше, повиннавраховувати тенденції розвитку глобальногосередовища економічної діяльності; по-друге,базуватись на адаптивному для Україниміжнародному досвіді; по-третє, спиратися нанаціональні можливості реалізації конкурентнихпереваг за специфічних умов трансформаційногоперіоду.Висновки та перспективи подальших

розвідок. Отже, підбиваючи підсумки сказаноговище, робимо висновки:

1. Розглядаючи сутнісні характеристики світовоїекономічної глобалізації, слід підкреслити про їїоб’єктивний характер і неминучість. Як системнеявище вона охоплює практично всі сферисоціально-економічного життя, які, одержавшиімпульс до подальшого розвитку, справляють впливна якість і динаміку глобалізаційних змін у галузіекономіки, але мають суперечливий характер інеоднозначно впливають на окремі сферинаціональних економічних систем.

2. Важливою умовою ефективної глобалізаціїукраїнської економіки та успішної її інтеграції досвітового економічного простору є збалансуванняпозитивних і негативних глобалізаційних проявівна основі визначення, оцінки і врахування впливудоцентрових (стимулюючих) і відцентрованих(стримуючих) факторів світового економічногорозвитку і потенціалу національної економічноїсистеми.

1. Антонюк Л. Конкурентоспроможністьнаціональної економіки, показники та динамікарозвитку / Зб. Наук. праць Інституту світовоїекономіки і міжнародних відносин НАН України.– Вип. 32. / Ред. В.Є. Новицький. – Київ. – 2002.

2. Буркинський Б. Глобалізація економікита національна екологічна доктрина //Економіст. – № 9. – 2002. – С. 20 – 23.

3. Осіпова Л .В. Формування ефективноїмоделі відкритої економіки України як викликглобалізації // Актуальні проблеми економіки.– №6. – 2005. – С. 15 – 23.

4. Павленко Ю. Цивілізаційні аспекти






141 Молодь і ринок №1 (48), 2009

глобальних протиріч у сучасному світі. –Освіта і управління. – №2. – 2004. – С. 9 – 17.

5. Пахомов Ю.М. Глобальні регуляториконкурентності економічних систем //Глобалізація і безпека розвитку / О.Г. Білорус,

Д.Г. Лук’яненко та ін. – К.: Видавництво КНЕУ.– 2001.

6. Старостіна А., Каніщенко О. Суперечливішляхи економічної глобалізації // ЕкономікаУкраїни. – №5. – 2007. – С. 59 – 65.


Ганна Зайчук, викладач Академії муніципального управлінням. Київ

ПІДГОТОВКА МАРКЕТОЛОГІВ ДЛЯ УПРАВЛІННЯРОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ

У статті розглядаються питання визначення сутності розвитку туризму тарекреаційної індустрії, даються підходи до визначення інвестицій у сучасних умовах ринковоїекономіки, та необхідності вивчення цього питання студентами педагогічних університетів,які готують спеціалістів до готельного господарства.

Ключові слова: туристична індустрія, соціальна необхідність, економічна доцільність,рекреаційно-туристичне господарювання.

УДК 338.48:796.5 (477)

Актуальність проблеми. Головниминапрямками соціально-економічноїреконструкції держави є структурна

перебудова господарського комплексу і ефективнарегіональна політика. Ці процеси взаємопов’язаніі передбачають в першу чергу структурнутрансформацію економіки у відповідності зспецифікою територій і необхідністю забезпеченнядержавних та регіональних інтересів.Відзначимо, що без врахування природних

історичних, геополітичних, економічнихособливостей регіонів розраховувати на успіхринкових реформ буде важко. Внаслідок цьогоостаннім часом активізувалась проблемарегіоналізації реформ, вибору оптимальних стратегійтериторіального розвитку.Проблема розвитку туризму, яка нами

розглядається, відноситься до розвиткуКарпатського регіону, Південного регіону тацентрального, в який входить м. Київ та Київськаобласть, де відчувається найбільший припливтуристів.Розглядаючи туристичну індустрію в Україні,

слід відзначити, що це одна із староосвоєних видівдіяльності України, має надзвичайно вигіднегеографічне положення та рекреаційну індустріюв тому числі природні умови для туризму, якогов поєднанні з багатою природно-ресурсноюбазою, значними історичними культурнимипам’ятниками завжди є привабливою територієюдля іноземного туриста. Крім цього відзначимо,що територія України має вигідне географічне

розташування для туристичної індустрії дляєвропейських туристів, які можуть здійснюватиподорожі через Україну на Схід, Азію та іншікраїни. В Україні, крім рекреаційної території,добре налагоджена національна кухня ізприготуванням особливих страв, які невиготовляють в інших країнах як Європи, так і Азії,що теж є надзвичайно привабливим чинником длятуристичної індустрії, трудовим потенціаломпослужили мотивом командно-адміністративноїполітики екстенсивного нарощування промисловихпотужностей, сільськогосподарського виробництва.За цієї системи відбувались роками ігноровані

соціальні приорітети, екологічні блага тарекреаційні цінності регіону, що привели доформування спотвореної на сьогоднішній деньструктури господарського комплексу, в якомудомінуючу роль відіграють природноексплуатуючі галузі матеріального виробництва.Надмірна експлуатація природних ресурсів

фактично склала економічне ядро регіону,опинились перед загрозою закриття. Орієнтована,до того ж, на внутрішні ринки колишнього союзуРосії, регіональна економічна система виявиласьнежиттєздатною в кризових умовах. Внаслідоктого, назріла потреба в її докорінній реконструкції,пошуку нових перспективних напрямківекономічного росту, розвитку окремих регіонів(областей) на основі туризму, як екологічночистого і надзвичайно привабливого секторуекономіки.Розумною альтернативою подальшій


© Г. Зайчук, 2009




142

промисловій ескалації може служити економічно,соціально та екологічно обґрунтоване освоєннярекреаційного потенціалу Карпатського,Кримського, Запорізького, Київського регіонів там. Києва. Тут зосереджені найбільші на Українізапаси мінеральних вод усіх відомих типів, значніпоклади лікувальних грязей та озекериту, які єосновою розвитку санаторно-курортної справи.Сприятливий клімат, мальовничі природніландшафти (полонини, гори, річки, ліси), багатаісторико-культурна спадщина сприяютьстворенню сучасної туристичної індустрії в країні.Аналіз останніх публікацій . Проблемі

розвитку туризму в Україні та його вивчення уВНЗ присвячено навчально-методичні посібникивітчизняних вчених: М. Вачевський [1], О. Свінцов[1], В. Дергачов [2], П. Жук [3], В. Кравців [3],В. Новиков [7], Ю. Корягін [7], А. Кисельов [5],Ф. Мазур [6] та інші автори, які розкриваютьпитання туризму та рекреаційної індустрії всучасних умовах ринкової економіки і підготовкидо цієї діяльності студентів ВНЗ.Мета статті. Висвітлити про сучасний

розвиток туристичної індустрії в Україні тапідготовки до цієї діяльності студентівмаркетологів до послуг туристичної індустрії.Виклад основного матеріалу. Рекреація

туристичної індустрії – як економічно вигіднагалузь господарювання, має всі підстави зайнятив перспективі одне з провідних місць в структурірегіонального господарського комплексу. Томусьогодні надзвичайно актуальним є питаннявибору оптимальної стратегії розвиткурекреаційної туристичної індустрії, і здійсненняефективної політики її практичної реалізації.Розкриваючи дану проблему на основі

проведених нами досліджень з доступних джерелінформації, дамо насамперед оцінку досягнутогорівня туристичного освоєння та розвитку в Українітуризму, як однієї із перспективних галузей сферипослуг і підготовки до цієї діяльності маркетологівтуристичної індустрії, тут же зазначимо, що вонане буде об’єктивною, якщо розглядатиметься яксамоціль, або ізольованою від соціально-економічного контексту. Оперування тими чиіншими показниками, крім констатації фактів,нічого конструктивного в аргументацію висновківта ідей внести не може. Тим більше, коли мовайде про сферу, яка претендує на роль провідної вструктурі господарського комплексу регіону.В окремих регіонах України туристична

індустрія має освоєну насиченість територійтуристично-рекреаційними об’єктами є доситьвисокою, але це не говорить про високий рівеньрекреаційного туристичного освоєння, так якість

нашого сучасного обслуговування та іншихсервісних умов є далекою від світових стандартів.Тому тільки комплексний підхід до оцінки рівнятуристичного освоєння буде найбільш правомірнимта об’єктивним.Оцінюючи сучасний стан розвитку туристичної

сфери в Україні та розвитку перспектив соціально-економічної реконструкції регіонів, і відповідноналежної підготовки маркетологів для сферипослуг із вмінням спілкуватися на мовахіноземних туристів, мати високі професійнікомпетенції ділового спілкування , високоїкомунікабельності, треба керуватися наступнимиосновними напрямками та критеріями, які можутьбути основою в цьому напрямку діяльності, якідаються нами як рекомендаційні, а саме:

1. Екологічна безпека туристичногоосвоєння території. Це означає необхідністьдотримання жорстоких екологічних регламентів впроцесі реалізації практичних дій в сферірекреаційного-туристичного господарювання. Атак як побутує думка, що туризм є доситьекологічно чистою галуззю діяльності, то завждиє спокуса масштабності всякої діяльності, а цеможе стати руйнівником природи. Тому дужеважливо, щоб, по-перше, розміщення і місткістьтуристичних об’єктів враховували фізико-географічні умови територій; по-друге, фактичнетуристичне навантаження на ландшафти окремовзятих регіонів не перевищувало норм йогоприродної рекреаційної місткості.

2. Соціальна необхідність. Це означаєвідповідність наявної бази туристичної сфериреальним потребам в оздоровлені, її здатністьзадовільнити попит населення на туристичні послугив окремо взятому регіоні України. Сьогодні є доситьскладна ситуація: в більшості з економічних причинобсяг потреб на оздоровлення і лікування перевищуєвеличину попиту на відповідні послуги. В процесіекономічної стабілізації цей розрив поступовозменшуватиметься.

3. Економічна доцільність – це означаєприбутковість діяльності туристичних об’єктів ісоціально-економічну вигоду для регіонів, на якихрозміщуються туристичні комплекси. Цей критерійтреба розглядати і з точки зору національнихнаслідків розвитку туризму. Мова йде пророзширення зайнятості населення, особливо вгірських районах, залучення приватного сектору дотуристичного бізнесу, створення ринків збутупродукції, розвитку народних промислів. Підготовкуфахівців для народних промислів. Це можутьзабезпечувати ВНЗ, які готують спеціалістівмайбутніх маркетологів до діяльності в сферітуристичної індустрії.






143 Молодь і ринок №1 (48), 2009

4. Порівняння з зарубіжними аналогами. Цейприйом досить часто використовують дляаргументації тих чи інших пропозицій, особливощодо розвитку планових перспектив. Зарубіжністандарти переносяться на наш реальний процесдіяльності і служать певним орієнтиром на майбутнє.Слід прийняти до уваги, що досягнутий рівеньрозвитку туризму в окремих країнах світу є тимдосягненням відповідно економічної системигосподарювання, яка формувалась протягомтривалого часу. Тому зарубіжні приклади для нашогорозвитку можуть бути як перспективні відповіднорозвитку і становлення ринкових відносин в державі.Важливою характеристикою сучасного стану

розвитку туристичної індустрії в Україні є наявнаматеріальна база, з об’єктами різноготуристичного профілю, яка повинна мати розвитокв залежності до чого більше тяготіє той чи іншийрегіон.Безперечно, що туристичні бази, кемпінги

доцільніше розвивати в таких місцевостях, щобвикористовувати їх призначення круглорічно, щобзберегти трудові ресурси без скороченняпрацюючих в будь-який сезон року.Будинки та пансіонати відпочинку доцільніше

розміщати поблизу лікувальних закладів, добримсполученням транспорту та іншими сферамипослуг. Розвиток туристичних об’єктів повиннопокладатися на органи держави.Дальше відзначимо, що розвиток матеріальної

бази туризму за останні роки показує, як за цейчас відбулись певні структурні зрушення в ційсфері, На фоні росту кількості туристичнихоб’єктів зменшилась їх сумарна місткість .Розвиток ринкової економіки, вимагає поліпшенняякісних характеристик туристичного процесу, а нештучне нарощування обсягів нового будівництва.Нинішні зміни викликані умовами сьогодення

ринкової економіки, тобто реконструкції діючихоб’єктів, з їх перепрофілювання та надання тихпослуг, які характеризуються найбільшимпопитом серед населення своєї країни, так ітуристів приїжджих на відпочинок. Створеннясприятливих умов дозволить відповіднозбільшити приплив туристів з інших країн.Необхідно зауважити, що, які б добрі не були

створені рекреаційні умови, зони відпочинку,лікування і тому подібне, не буде мати успіху цядіяльність, якщо в країні не буде мати розвиткуекономіка з всіма її складовими, а саме:

- стабілізація фінансової системи;- розвиток підприємництва-фермерства;- створення чітких діючих законів, які б мали

довготривалу дію;- залучення іноземних капіталів;

- стабільність політичної ситуації, між різнимигілками влади;

- проведення дійсної приватизації та створеннярізних форм власності;

- подолання дефіциту виплат заробітних платвсім працівникам галузей виробництва;

- зменшення податків, зборів та різних стягненьяк з фізичних так і юридичних осіб;

- державна підтримка всіх нововведень і новацій.Наведені нами фактори не є вичерпними, але

вони відіграють важливу роль в розвитку туризмув регіоні і тому їх необхідно прийняти за основу івиконання державними органами влади.Отже, розвиток туризму в Україні – це

повернення капіталів в Україну, зміцнення їїсуверенітету і державності, для цього є всі умовитільки їх необхідно втілити в реальність. ТериторіяУкраїни має за своїми природними даними непоступається і на єдиній країні Європи. Длясьогодення галузь туризму повинна бути однієюз пріоритетних видів діяльності, що сприятимезалучення іноземного капіталу, а також створеннязначної кількості робочих місць, що в кінцевомурезультаті сприятиме розвитку економіки тадобробуту населення , яке зайняте буде втуристичній індустрії, які нами показано внаступному параграфі про оцінку тахарактеристику регіону.Висновки . Розглядаючи туристичну

індустрію та підготовку до цієї діяльностімаркетологів сфери послуг, можна стверджувати,що Україна має надзвичайно вигідне географічнеположення, багату природно-ресурсну базу,найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіхвідомих типів, значні поклади лікувальних грязейта озекериту, які є основою розвитку санаторно-курортної та туристичної галузі.Україна розміщена в сприятливому

кліматичному поясі, має мальовничі природніландшафти-полонини, гори, річки, степи ,плоскогір’я, ріки, озера, печери, різновидні породилісу, крім того, багата історико-культурнаспадщина в таких містах як Київ, Запоріжжя,Черкаси, Львів, Ужгород, Харків та інші. Все цесприяє створенню сучасної туристичної індустріїдля всієї Європи, що буде економічно вигідноюгалуззю для окремих регіонів, стратегією їхрозвитку, піднесення добробуту населення.Туристична індустрія України за своєю

укрупненою структурою наслідує загальнуструктуру народного господарства, за виняткомдеяких великих міст, де виробляютьсяметалопрокат, автомобілі, машини, верстати,телевізори, машини сільського пристосування,обладнання для нафтової промисловості, та сама





144

нафто-хімічна промисловість і багато іншихтоварів народного вжитку не є перешкодоювисокого розвитку туристичної індустрії.Враховуючи наявний в Україні природній,

економічний, науковий і технічний потенціал, йогоісторичні та географічні особливості, стратегічнамета перспективного розвитку території полягаєв тому, щоб на основі оптимального використанняприродних, матеріальних, трудових, іінтелектуальних ресурсів створити ефективнуекономічну систему ринкового типу, яказабезпечить матеріальний добробут населення таекономічну безпеку краю на основі розвиткутуристичної галузі та підготовки до цієї діяльностімаркетологів сфери послуг із високимипрофесійними компетенціями туристичноїіндустрії.

1. Вачевський М.В., Свінцов О.М. Розвитокрекреаційної сфери в Карпатському регіоні. /


/ Український бальнеологічний журнал. – 2002.– №1. – С. 99 – 104.

2. Дергачов В. Міжнародний туризм всучасному світі. Бізнес ін форм. – 1998. – №5.– С. 12.

3. Жук П.В., Кравців В.С. Рекреаційнийпотенціал Українських Карпат і перспективийого використання. Матеріали між народ. наук.-практ. колнференції. Львів, – 1993. – С. 11 – 112.

4. Концепція розвитку туризму, санаторно-курортного лікування і відпочинку наЛьвівщині. Львів, – 1992. – 41 с.

5. Країна туристична цікава. Україна. –1997. – №47.

6. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умовирозвитку рекреаційної індустрії. – К. ЦУЛ. –2005. – 96 с.

7. Новиков В., Корягін Ю. Економічніпроблеми іноземного туризму в Україні. //Економіка України. – 1992. – №7. – С. 47 – 52.





Джерела мудрості “Нове розуміння економічних процесів, нове економічне мислення необхідне всім

людям, бо вони стають суб’єктами сучасних ринкових відносин”. Іван Прокопенко

академік

“...економічне виховання призначене стимулювати попит на знання, розвивати уміння, застосовувати економічні знання в процесі свідомої діяльності”.

Олександр Шпак доктор педагогічних наук,,

професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

м. Київ

У даній публікації використано матеріал з Антологія афоризмів / Упор. Л.П. Олексієнко. – Д.: “ВидавництвоСталкер”, 2004. – 704 с.В.І. Вернадський “Биосфера и ноосфера”. – М: Наука, 1989. – С. 174.Грасіан, Бальтасар. Кишеньковий оракул, або Наука розсудливості, не зібрані афоризми, взяті з творів Лоренсо

Грасіана: 11 [ер рос.].– 3-тє вид. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2005.– 276 с.Энциклопедия афоризмов: В мире мудрых мыслей / Э. Борохов. – ООО “Издательство АСТ”, 2004. – 665, [7] c.Календар класного керівника на 2007 – 2008 навчальний рік / Упор. Ю. Кишакевич. – Дрогобич: Коло. – 2006. –

253 с.Літературний Львів – 2008 року.Різдвяний подарунок. – Дрогобич: “Добре серце”, 1995. – C. 160.





145 Молодь і ринок №1 (48), 2009

№1 (36) 2008 Стр.

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2008 РОЦІ

Від редакції....................................................................................................................................................................................5Валерій СкотнийПерспективи філософії в умовах глобалізації........................................................................................................................6Олександр ШпакВнутрішній контроль: стан і проектне бачення...................................................................................................................15Тетяна ТхоржевськаПравославний аспект у періодизації вітчизняної історії педагогіки................................................................................20Лариса БерезівськаРадянська реформа загальноосвітньої і професійної школиу руслі зародження демократичних змін в УРСР (1984 – 1988)........................................................................................25Валентин Гончаров, Ольга РодіоноваНапрями формування екологічної культури промислового підприємства.................................................................32Мирон ВачевськийРаціоналізаторська пропозиція та вимоги до подання пропозиції керівнику підприємства....................................35Ігор ТумановНавчально-творчий підхід до навчання мистецтву: діалектика застосування на практиці........................................40Олег Дубровін, Максим ДубровінРозробка структури універсальної тестуючої системи........................................................................................................45Володимир Леськів, Дмитро ЛеськівФормування знань випускників вищих навчальних закладів...........................................................................................49Оксана Бартків, Євгенія ДурманенкоДо проблеми формування світоглядної культури педагога.............................................................................................52Світлана ЧернетаСпецифіка соціалізації підлітків в сучасних умовах..............................................................................................................56Ярослав КепшаМетодика педагогічного стимулювання на заняттях технічних гуртків у позашкільних закладах............................61Сергій Морозов, Олена СинчишинаВизначення рівнів розвиненості дидактичної культури викладача військового вищого навчального закладу........66Петро ГушоватийЯрослав Ярославенко (Вінцковський) – композитор, громадський діяч.......................................................................69Микола ЛастовецькийЗначення постаті Станіслава Людкевича в житті та творчості Миколи Колесси..........................................................74Надія АшитокСоціально-педагогічна робота з наркозалежними та їх сім’ями......................................................................................78Галина ВаськівськаТеоретичні засади формування системи знань про людину і суспільство...................................................................81Людмила СидорчукЕргономічні проблеми трудової діяльності людини...........................................................................................................86Роман ШологонЕкономічна оцінка діяльності Трускавецького туристично-екскурсійного центру....................................................90Лариса ЗайцеваФорми організації навчання дошкільників елементам математики...............................................................................94Лариса ДікарєваПроблемність як засіб активізації творчої розумової діяльності.....................................................................................98Ірина МатійчинВасиліяни в історії українського духовного піснярства (друга половина XVIII – перша половина ХХ ст.).........101Ольга ПанагушинаФорми та методи соціалізації підлітків у діяльності молодіжних організацій.............................................................106Оксана СтепанчакНародні традиції в сучасному моделюванні одягу...........................................................................................................110Ольга Гарбич-МошораТворчі здібності – їхня сутність та структура..........................................................................................................................112Тарас ЛевченкоНавчально-методичний комплект з трудового навчання для основної школи: дефініції, структура.....................117Галина ДицьоАктуальні психолого-педагогічні проблеми сучасного музичного виховання ........................................................120Світлана ДицьоМузичне виховання як чинник гуманізації педагогічної освіти учнів.........................................................................123Олександр ТитаренкоСоціальне виховання та освіта у соціально-педагогічному проекті П. Наторпа........................................................126Ірина ЦарАктуальні аспекти формування професійної іншомовної компетенціїстудентів засобами інформаційних технологій..................................................................................................................128Олеся МатеюкФормування екологічної культури майбутніх економістівна засадах сталого розвитку: результати дослідження.....................................................................................................132Лілія МальцеваВплив людської діяльності на рельєф як головне геолого-геоморфологічне поняття фізичної географії............136




146


Уляна МолчкоБогдана Фільц – композитор, музикознавець, громадський діяч......................................................................................5Ярослава Матюха, Людомир ФілоненкоДекілька штрихів до портрета Богдани Фільц........................................................................................................................7Олег СмолякМодус мислення у композиторській творчості Богдани Фільц.......................................................................................11Лідія НіколаєваТвори Богдани Фільц для голосу і фортепіано (образний світ і жанрово-стильові особливості).............................15Анатолій Баньковський, Ірина ГринчукДо проблеми опанування навчально-виконавським репертуаром (на прикладі творчості Богдани Фільц).........20Оксана ФрайтСтилістика та поетика фортепіанного концерту Богдани Фільц.......................................................................................24Людмила СадоваРоль фортепіанної музики Богдани Фільц у формуванні української піаністики.......................................................28Ірина БермесБогдана Фільц і Яворівщина....................................................................................................................................................32Олександра НімиловичОсобливості виконавської інтерпретації творів для фортепіанного ансамблю Богдани Фільц.................................37Уляна МолчкоТворча співпраця Богдани Фільц і Теодори Савчинської-Латик......................................................................................41Андрій СлавичКамерно-інструментальні твори Богдани Фільц.................................................................................................................46Володимир ГрабовськийКомпозитор і суспільство. Богдана Фільц і сучасне українське соціокультурне середовище..................................52Зоряна ЛельоВплив “львівської композиторської школи” на творче формування Богдани Фільц...................................................56Наталія ЕкДеякі стилістичні особливості фортепіанних циклів Б. Фільц..............................................................................................59Наталя СинкевичХорова збірка Богдани Фільц “Сонце в Жменьці”: пізнавально-виховний аспект.......................................................63Наталія СторонськаФортепіанні цикли Богдани Фільц у професійній підготовці майбутнього вчителя музики.....................................66Ганна МельникБогдана Фільц і Київський муніципальний камерний хор “Хрещатик”(до питання хорової творчості композиторки)....................................................................................................................70Микола ЛастовецькийПро генезу та жанрово-тематичні пріоритети творчості Богдани Фільц.......................................................................75Мирослава Жишкович, Галина БеньЛьвівський педагог співу Остап Дарчук та його методичні засади................................................................................80Оксана ПопикМузично-педагогічна спадщина Сидора Воробкевича....................................................................................................85Олександр Шпак, Володимир ТересКласний керівник: яким йому бути?.....................................................................................................................................91Тетяна ТхоржевськаСімейне виховання за православною традицією................................................................................................................97Мирон ВачевськийІнноваційна діяльність та її роль в системі навчального процесу як метод розвитку інтелекту молоді...............101о. Олег КекошСутність молитви у справі морального виховання молоді у процесі навчання........................................................106Ярослав КепшаПроблеми конструктивно-технічної компетентності та розробка підходудо її вивчення в позашкільних закладах...............................................................................................................................111Інна ШоробураГеографічна освіта в зарубіжній школі на сучасному етапі..........................................................................................117Олена ВарецькаТренінг як форма підготовки вчителів початкових класів до економічного виховання школяріву системі післядипломної педагогічної освіти..................................................................................................................121Володимир АнтонюкПро методи формування художньо-естетичної культури школярівзасобами курсу інформатики: теоретичний аспект.........................................................................................................126Алла Хом’якОсобистісно діяльнісний підхід як важлива умова формуваннякомунікативної компетентності учнів у процесі вивчення ангійської мови...............................................................129Наталія ГрачукОсобливості ресоціалізації неповнолітніх правопорушників – дівчат..........................................................................134Ірина ПоварПро комунікативні конфліктогени в педагогічному процесі.........................................................................................138Алла ЛазькоСутнісно-структурний аналіз феномену “Соціальна активність студентської молоді”............................................141Юрій ОлійникЗастосування комп’ютерних технологій як засіб інтенсифікації навчально-виховного процесу вищої школи..144Марат ВерніковФілософія освіти і культура: рефлексія над буттям Роду................................................................................................149

№2 (37) 2008 Стр.





147 Молодь і ринок №1 (48), 2009


№3 (38) 2008 Стр.До 70-річчя з дня народження академіка АПН України Івана Андрійовича Зязюна....................................................5Валерій СкотнийСофіологія освіти в смислах сучасної епохи.........................................................................................................................7Володимир КовальчукМісце і роль новітніх освітніх технологій у системі модернізації освіти........................................................................10Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи удосконалення процесу розгляду банками заяв клієнтів про спірні карткові трансакції...............................14Тетяна НосаченкоЗначення педагогічного малюнка в професійній підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва......21Ярослав Кепша, Іван ШкірлякФормування конструктивно-технічної компетентностіу гуртківців на заняттях декоративно-ужиткового мистецтва..........................................................................................25Інна ШоробураПерспективи розвитку шкільної географічної освіти........................................................................................................31Мирон ВачевськийCуть та природа і причини виникнення грошей.................................................................................................................36Marian KozaczkaSpecjalne Strefy Ekonomiczne w Polsce 1995 – 2005.............................................................................................................43Ірина ПальшковаАксеологічний підхід до вивчення поняття – педагогічна культура майбутнього вчителя початкової школи......50Антоніна РозсохаСтановлення основ професійно-педагогічної підготовки вчителя географіїв університетах кінця ХІХ – початку ХХ століття...............................................................................................................55Валентина КоновальчукДо проблеми психологічного здоров’я як базової цінності особистості (глибинно психологічний аспект).........61Михайло МащакевичОсновні чинники формування вимог до професійної підготовкимайбутніх економістів в умовах ринкової економіки.........................................................................................................66Петро ФризРозвиток творчих здібностей дитини в хореографічному колективі...............................................................................71Микола НаказнийСтавлення учнівської молоді до літнього відпочинку в умовах функціонуваннядитячого оздоровчого закладу: педагогічний аспект.........................................................................................................76Микола ГалівСамовиховання як умова розвитку характеру у спадщині В. Сухомлинського...........................................................83Ірина ЗваричШляхи стандартизованого оцінювання знань студентів США.........................................................................................89Йосип ДанилякМузична інтонація і звукові математичні строї..................................................................................................................93Оксана СмірноваСтруктура художньо-педагогічної компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва..................98Наталія СулійСпособи організації цілісності фортепіанних циклів (“Дитяча музика” № 1 і № 2 та“Музика в старовинному стилі” Валентина Сильвестрова)...........................................................................................103Інна ТимчукГуманістична спрямованість особистості майбутнього еколога як психолого-педагогічна категорія................111Тетяна СкрябінаПідготовка майбутнього вчителя історії до інноваційної діяльності в школі..............................................................114Ольга ОвчарЗастосування пропорцій до розв’язування задач.............................................................................................................118Наталія КалитаПроблема рідної мови у структурі виховного ідеалу К. Ушинського..........................................................................122Леся КолтокМова дискурсу як актуальна проблема сучасної вітчизняної вищої школи..............................................................126Олександра ВанівськаПроблема оптимізації впровадження інформаційних технологій у систему реалізації мовних стратегій...........131Ольга СипченкоЗначення педагогічних курсів та з’їздів у системі професійно-педагогічної підготовкивітчизняного вчительства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)...............................................................................135Олександр ДурманенкоОнтологічна безпека особистості: соціально-філософський аналіз.............................................................................139Юлія МельничукЭкспрессивные и функциональные особенности имен существительных................................................................143Вікторія ПалатнаЗагальнотеоретичні засади шкільної мовної освіти у педагогічній спадщині С.Х. Чавдарова...............................146




148


№4 (39) 2008 Стр.Від редакції......................................................................................................................................................................................5Олександр Шпак, Ольга ХаліловаПоняття економічно відповідальної поведінки в педагогічній теорії і практиці..............................................................8Марія Чепіль, Ришард КухаЕдукація поляків і українців: стратегія наукових досліджень..............................................................................................13Ігор ТумановОбразне мислення як основа творчого процесу у навчальній художній творчості......................................................16Лариса БерезівськаРеформування шкільної освіти в УРСР в умовах авторитарно-партійного суспільствана демократичних засадах (1988 – 1991)...................................................................................................................................21Мирон ВачевськийЦіни і цінова політика маркетингу...........................................................................................................................................31Віктор БерекаКерівництво загальноосвітнім навчально-виховним закладом: історичний аспект.....................................................37Ярослав КепшаПсихолого-педагогічні аспекти управління навчально-виховним процесом гуртківу позашкільному технічному закладі.....................................................................................................................................40Сергій ЖуковПроблеми майбутнього педагогіки: школа, вчитель, держава, освіта...............................................................................48Аркадій БілинськийПедагогічні аспекти інноваційних технологій в організації самостійної роботи студентів..........................................51Ірина Пальшкова, Кіра ВишневськаВикористання імітаційно-рольового навчання на заняттях з іноземної мови при вивченні економічних дисциплін..55Лариса ЗайцеваОсобливості підвищення кваліфікації педагогічних кадрів щодо навчання дошкільників математики......................59Інна ШоробураСтан шкільної географічної освіти в Україні на початку ХХ століття...............................................................................62Лариса СмолінчукО. Залужний про організацію навчального процесу в сільській трудовій школі.............................................................67Ірина Бермес“Хорові прелюди” Г. Майбороди на слова В. Сосюри: особливості фактури...............................................................73Микола КозярОновлення змісту графічної підготовки студентів у ХХІ столітті......................................................................................78Оксана БенцаПідручники з громадянознавства у школах Закарпаття міжвоєнного періоду..................................................................82Микола ЛастовецькийДеякі зауваги щодо впливу Василя Барвінського на формування творчої індивідуальності Миколи Колесси.............86Євгенія ШуневичВокально-виконавські традиції камерного хору “Легенда”та їх вивчення на сучасному етапі розвитку хорового мистецтва Дрогобиччини.......................................................91Ірина ЗваричМетоди вибору стандартів оцінювання знань студентів.....................................................................................................94Юрій ФещукНавчально-методичний комплекс графічної підготовки на основі комп’ютерної графіки......................................100Роман ГрицьківПедагогічні умови екологічного навчання та виховання учнів при викладанні автосправи....................................103Лариса ЛазаренкоСтворення простору профільного самовизначення як компонентформування готовності учнів основної школи до вибору профілю навчання...........................................................107Ольга ОвчарЗастосування похідних для розв’язування завдань в шкільному курсі математики...................................................112Емілія КостишинДидактичні підходи до формування економічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі........116Юрій СичевськийРезультати експериментального дослідження формування відповідальностіяк професійно-особистісної якості майбутніх офіцерів-прикордонників.....................................................................121Лілія СипаФранцузькомовний епістолярій Марка Вовчка: жанрово-стильові особливості тексту...........................................125Світлана ПановаДеякі теоретичні аспекти застосування методів математичної статистикиу перевірці наукових гіпотез в економічних дослідженнях...............................................................................................131Мирослав СорокаРобота професійних ліцеїв в умовах ринку праці та децентралізації професійно-технічної освіти: основні проблеми........134Уляна Молчко“Спогади про Євгена Козака” композитора, диригента, педагога Романа Никифирова...........................................139Лілія МикулинТворчість музично-громадського діяча, диригента, композитора української діаспориСтепана Гумініловича у контексті розвитку українського музичного мистецтва......................................................143Владлен ЛисенкоТезиНормативно-правове регулювання договору бартеру як зовнішньоекономічного договору.................................148





149 Молодь і ринок №1 (48), 2009


Микола ДавидовСтильність гри як критерій виконавства (баянно-акордеонне мистецтво)......................................................................5Галина ПадалкаАктивізація оцінної діяльності учнів як засіб модернізації музичного навчання........................................................11Анатолій Баньковський, Руслан РутецькийНові підходи до організації навчальної діяльності баяніста-педагога.............................................................................16Петро ГушоватийПедагогічна спадщина Богдана Вахнянина та перспективи її використання в сучасній школі.................................20Адам БерезаПедагогічно-виконавська практика майбутнього вчителя музикив системі модульно-рейтингового навчання (з досвіду роботи).....................................................................................23Марина БулдаМодернізація музичної мови акордеонно-баянних творів сучасних українських композиторів.............................28Дмитро КужелевФеномен Балика та його формула творчості.......................................................................................................................34Ольга ЛобоваМотиваційні елементи підручника в системі музичної освіти молодших школярів...................................................41Валерій Панасюк“Шкільний курс “Світова художня культура” та методика його викладання”у системі підготовки сучасного вчителя музики................................................................................................................47Інна СташевськаВитоки традицій передачі музично-культурного досвіду на німецьких землях...........................................................51Андрій ДушнийЗалучення студентів до елементарної композиції як засіб розвитку творчого мислення..........................................57Євген МарченкоДо питання традиційності у професійному навчанні майбутнього вчителя музичного мистецтва.......................60Іван ФрайтФормування теоретичних основ національного музичного вихованняу педагогічній діяльності та спадщині Максима Копка.....................................................................................................63Богдан ПицБібліографічні поради студентам при вивченні життя і творчості Владислава Золотарьова....................................69Євгенія ШуневичВокальна педагогіка Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Педагогічні таморально-етичні принципи В. Висоцького, новаторські методичні засади О. Мишуги............................................75Галина КурилоАлгоритм як метод композиції в гомеографії IV Леоніда Грабовського......................................................................80Йосип ДанилякОсобливості вивчення предметів музично-естетичного циклув процесі підготовки вчителів початкових класів та хореографії.....................................................................................85Стефанія ПінчакРозвиток ансамблевого виконавства Львова в системі позашкільної освіти(з досвіду роботи школи кобзарського мистецтва ЦТДЮГ)............................................................................................90Олександра ТимківСпецифіка використання основних засобів музичної виразності у джазових творах для скрипки..........................95Мирослав ФрайтУкраїнська вокальна Шевченкіана ......................................................................................................................................101Олена Небуну, Марина ХмироваИспользование игровых методов обучения на уроках сольфеджио и хора с учащимися ДМШ..........................108Олена ГорожанкінаМетодика аксіологічного підходу в професійній підготовці педагога-музиканта.....................................................112Ніна КожбахтєєваРозвиток пізнавального інтересу майбутніх учителів музики в процесі навчання гри на бандурі.......................116Галина МедведикУкраїнські світські пісні у дослідженнях Михайла Возняка............................................................................................121Олена ГорбенкоХудожнє сприйняття у контексті професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя музики................126Надежда ПомеловаЖанр старинного танца в сонатах Д. Скарлатти...............................................................................................................130Ярослав ОлексівІнтерпретація жанру партити в баянних композиціях Анатолія Білошицького.........................................................138Юлія НебунуНавчальний курс “Концертмейстерська майстерність” як засіб підготовкимайбутніх концертмейстерів у музичному училищі.......................................................................................................143Ірина НосачДілові ігри як основа інтерактивного модуля курсу інтегративних фахових дисциплін з напрямку “Економіка”......148Лілія МальцеваПсихолого-педагогічні умови формування геолого-геоморфологічних понятьу загальноосвітніх навчальних закладах..............................................................................................................................152Владлен ЛисенкоТезиПредмет як істотна умова договору міни (бартеру)........................................................................................................156

№5 (40) 2008 Стр.




150


№6 (41) 2008 Стр.Від редакції..................................................................................................................................................................................5Марія Шегедин, Андрій Бялий, Володимир Хомишин, Петро ІващенкоБіоетичні аспекти в медсестринстві.......................................................................................................................................11Xaлiнa PaчeкПaтpioтизм як мopaльнa цiннicть у виxoвaннi пoльcькoї мoлoдi зa чaciв дiяльнocтiKoмiciї Hapoднoї Ocвiти (1773 – 1795 poки).........................................................................................................................14Віктор БерекаАктуальні проблеми визначення змісту магістерської підготовки майбутніх менеджерів освіти...........................17Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг – основні поняття і визначення для формування професійних компетенцій у маркетологів......23Людомир ФілоненкоМаловідомі твори Михайла Завадського і Остапа Нижанківського для фортепіано(їх транскрипції, музично-естетичний аналіз й педагогічне значення)..........................................................................28Володимир КардашовПроблема керування перебігом педагогічного процесу на уроці образотворчого мистецтва..............................32Анна ЧудовськаҐрунт як екологічний фактор...................................................................................................................................................38Інна ШоробураРозвиток шкільної географічної освіти в умовах незалежності України в кінці ХХ століття.....................................48Микола ПіддячийОрганізація діяльності профільного навчально-виховного закладу................................................................................53Наталя ВенігРоль тексту в реалізації соціокультурної змістової лінії на уроках російської мови...................................................59Ярослав КепшаВивчення рівня інтелекту в гуртківців в процесі занять в позашкільних технічних закладах.....................................62Микола ПригодійВплив технічних задач на активізацію пізнавальної діяльності учнів під час профільного навчання..........................68Роман ГорбатюкРозвиток графічних компетенцій у майбутніх інженерів-педагогів................................................................................71Олег Дубровін, Максим ДубровінВикористання автоматизованих навчальних систем у навчальному процесі..............................................................77Віктор ДовдерМетодичні аспекти формування в учнів 5-х класів практичних уміньв умовах проектно-технологічної системи навчання........................................................................................................81Cергій МоїсеєвПогляди вчителів фізичної культури на проблему особистісної орієнтаціїсистеми фізичного виховання старшокласників................................................................................................................86Людмила СидорчукТеоретико-методологічні засади аналізу проблем взаємодії людини і техніки............................................................90Ганна МартиноваЗалежність результату арифметичної дії від зміни її компонентів..................................................................................96Євгенія ШуневичПедагогічна діяльність і основні методичні засади Лідії Улуханової та Одарки Бандрівської...................................99Інета МатросоваФормування технологічного мислення як когнітивна складовавиробничо-технологічної компетенції майбутніх інженерів-технологів......................................................................104Тетяна СкрябінаВпровадження новітніх педагогічних технологій у практику підготовки майбутнього вчителя історії................108Оксана ВолохМ. Гайворонський – композитор, диригент, педагог.......................................................................................................112Іван ОколовичХорове товариство “Боян” у розвитку музичної культури Дрогобиччини (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).....................117Марія ТименкоОрганізаційно-педагогічні аспекти профорієнтаційної роботи соціального педагога............................................120Олександр КорецьКомпетентісний підхід до вивчення навчальних дисциплін природничо-наукової підготовки вчителів технологій...123Олександр БурсукРоль і місце матеріалознавства при підготовці фахівців залізничного транспорту...................................................126Михайло ПримаченкоАвторські права на винаходи, промислові зразки та товарні знаки.............................................................................130Людмила ГуцалПередумови розвитку шкільної природничої освіти на правобережній Україні (друга половина ХІХ століття).......135Сергій ГорчинськийІнтерес до навчального предмету як особливий вид пізнавального інтересу............................................................139Наталія МорозСучасні тенденції у вихованні в учнів середніх шкіл Великої Британії здорового та безпечного способу життя.......143





151 Молодь і ринок №1 (48), 2009


№7 – 8 (42 – 43) 2008 Стр.Василь МадзігонВивчення в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях та коледжах сутності держави в ринковій еконономіці.......5Олег ТопузовДопрофільна підготовка учнів з географії у загальноосвітніх навчальних закладах...................................................11Віктор Сидоренко, Іван НищакПринцип системності як визначальна умова розвитку технічного мислення майбутнього фахівця......................14Олексій Пархоменко, Володимир ПархоменкоВзаємозв’язок економіки інформації і знань з інноваційною економікою...................................................................18Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг у ринковій економіці – основа життя людини і суспільства...............................................22Олександр ПастовенськийМоделі оптимізації регіональних шкільних мереж.............................................................................................................27Томаш РудовскіThe Contemporary Model of Artistic Education in Poland......................................................................................................32Олеся ЛюбашенкоНавчання репродуктивного та інтерпретаційного текстотворення у вищому навчальному закладі......................38Віктор БерекаПрофесійна компетентність майбутніх менеджерів освіти: теоретичний аспект........................................................43Любов ПрокопівОсновні шляхи науково-дослідницької роботи з обдарованими студентамиВНЗ України в позааудиторний час (друга половина ХХ ст.)...........................................................................................48Іван ПетрицинВикористання комп’ютерно орієнтованих середовищ навчанняв процесі підготовки майбутніх вчителів трудового навчання........................................................................................52Інна СташевськаМузично-просвітницька діяльність Й.А. Гіллєра в контексті відновленнямузично-культурного життя Німеччини другої половини ХVIII століття.....................................................................58Зінаїда Живко, Михайло Живко, Ілона ЖивкоСистеми екологічного управління як необхідність в умовах глобалізації......................................................................62Ігор АндрощукВикористання модульного підходу до обґрунтування зміступрофільної технологічної підготовки сільських старшокласників...................................................................................67Інна РомащенкоОптимізація сучасного рекламного процесу шляхом формуваннякомунікативних вмінь іноземною мовою майбутніх маркетологів................................................................................71Ірина ПартикаПсихологічні особливості впливу іміджу сучасної організації (керівника) на її успішну діяльність......................78Юрій КіржецькийГрафічна модель ієрархії цілей в процесі зниження тінізації економічної системи...................................................82Юлія ГарасимФункціонування соціального захисту чи тільки його гарантія?......................................................................................89Олена ЮрошСутність освітньої практики у музичному вихованні Закарпаття (1919 – 1939 рр.)....................................................97Уляна ПаньківФункціональна роль антонімів в поезії Віктора Гюго.....................................................................................................102Ольга ОвчарЕлементи теорії ймовірності.................................................................................................................................................107Микола СупруненкоОсобистісні якості сучасного менеджера .........................................................................................................................112Алла ГуцолРобота дитячих технічних станцій у першій половині 70-х рр. ХХ століття(на прикладі Ворошиловградської обласної станції юних техніків)...............................................................................117Ірина РудницькаПроблема творчої самореалізації вчителя в умовах неперервного професійного розвитку.................................121Леся КолтокШляхи реалізації педагогічного дискурсу у вищій школі: технологічні аспекти проблеми.....................................126Лариса Зав’яловаОптимізація процесу підвищення кваліфікації вчителів середніх навчальних закладів США.................................131Ольга ХаліловаФормування економічно відповідальної поведінки учнів упроцесі вивчення предметів соціально-гуманітарного циклу.......................................................................................135Андрій СкутінНауково-педагогічні основи сутності проблеми формування творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання....140Антоніна АніщукПедагогічні умови оптимізації процесу мовленнєвого самовираження дошкільників...........................................144Марія ЯрошкоОсобливості виховних впливів на педагогічно занедбаних підлітків через інтерактивні форми роботи..............148Леся ПанівМовне спілкування як факт комунікації.............................................................................................................................152Світлана МатвієнкоВплив західноєвропейської культури на розвиток музично-освітніх процесівна Чернігово-Сіверщині (ІІ половина XVII – початок XVIIІ ст.)....................................................................................156Алла ВознякСистема позакласної діяльності у педагогічній практиці Василя Сухомлинського...................................................160




152


№9 (44) 2008 Стр.Василь МадзігонПромисловий маркетинг в історії розвитку виробництва заліза та металургії у ринковій економіці.......................5Олег ТопузовФормування та розвиток творчої самостійності учнів в умовах пізнавальної діяльності на уроках географії.....10Олександр ШпакЕкономічна підготовка педагогічних кадрів вимагає якісних змін..................................................................................15Віктор Сидоренко, Ольга ВласюкРоль викладачів у формуванні позитивної мотивації до обраної професіїу студентів вищих технічних закладів в Україні....................................................................................................................21Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг у хлібопекарському виробництві та історія розвитку хлібопекарської промисловості.......26Олександр ПастовенськийМоніторинг оптимізації освітніх мереж................................................................................................................................34Олена БиковськаОрганізаційні форми і методи позашкільної освіти в умовах реалізації компетентнісного підходу........................43Antoni MagdońZasady współpracy banków z Agencją Restrukturyzacjii Modernizacji Rolnictwa w finansowym wspieraniu rolnictwa w Polsce..............................................................................47Ігор Вірт, Тарас Кобильник, Любов ЛазурчакКомп’ютерне моделювання задач у математичній інформації.......................................................................................50Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукЗастосування методів імітаційного моделювання в управлінні банківськими ризиками.........................................54Неля ГлузманТенденції розвитку сучасної професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи за кордоном..........60Марина Прокоф’єваДіалог як метод інтерактивної взаємодії у навчальному процесі вищого навчального закладу..............................65Наталія ГорбуноваПолімовне середовище як чинник розвитку мовної особистості...................................................................................70Олександр ПосацькийОсобливості індивідуальних рис особистості та ціннісних орієнтаційу формуванні життєвих перспектив старшокласників......................................................................................................75Ігор БайПровідні тенденції ілюстративного оформлення українських шкільних підручниківГаличини (кінець XIX – початок XX ст.)..............................................................................................................................79Ярослав КепшаПедагогічне управління пізнавальною діяльністю гуртківців в позашкільнихнавчальних закладах при формуванні конструктивно-технічної компетентності........................................................83Світлана Монастирська, Григорій КоссакКредитно-модульна система оцінювання знань студентівяк засіб стимулювання їхньої самоосвіти і самоконтролю...............................................................................................89Микола Шпек, Марія ЯремкоВплив біостимуляторів росту рослин на продуктивність бульб картоплі в зоні Передкарпаття України..............92Тетяна РосулЗначення музичної фольклористики у становленні ідеї національної самосвідомостіукраїнців Закарпаття другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття...............................................................96Сергій БарвікЦіннісні орієнтири музичного мистецтва та їх вплив на формування світогляду сучасної учнівської молоді.......100Леся ПобоченкоВнесок міжнародного туризму в сталий розвиток .........................................................................................................104Михайло МащакевичОсобливості підготовки керівних кадрів для підприємств малого бізнесу..................................................................111Інна РомащенкоВикористання комунікативних ситуацій у формуванні та розвиткуіншомовних мовленнєвих умінь і навичок майбутніх маркетологів............................................................................116Катерина ДолгошСтруктура та компоненти готовності до творчої професійної діяльностістудентів факультету міжнародні відносини......................................................................................................................122Олег КустинськийНауково-методичні рекомендації щодо підвищення ефективностіспеціальної підготовки студентів – майбутніх офіцерів запасу.....................................................................................127Олеся КухарукПедагогічні умови формування толерантності та конфліктологічної культуримайбутніх менеджерів митної служби................................................................................................................................132Олена БондарецьУкраїнські співаки на оперних сценах США в останньому десятилітті ХХ століття..................................................137Оксана ХомишакКатегорія батьківства у зарубіжній педагогіці: соціо-педагогічний аспект.................................................................142Ольга ОвчарПро деякі методи розв’язування стереометричних задач...............................................................................................146Алла ШевченкоПедагогічний потенціал фольклору ...................................................................................................................................149Вікторія ПолюгаЕкзистенціальні ідеї у спадщині Василя Стуса...................................................................................................................153





153 Молодь і ринок №1 (48), 2009


№10 (45) 2008 Стр.Роман ГуревичТеоретико-методологічні засади формування готовності майбутніх учителівтрудового навчання до професійного використання інформаційно-комунікаційних технологій..............................5Олександр КоберникПроектно-технологічна система трудового навчання в контексті розвитку освітньої галузі “Технологія”............10Вікторія Яковлєва, Анатолій Чумак, Олег ЯковлєвСпецифіка змісту трудової діяльності підлітків шкіл-інтернатів та форми її організації у позаурочний час..........15Леонід ОршанськийРезультати дослідно-експериментальної перевірки ефективності педагогічної моделіхудожньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.......................................................................19Станіслав ТкачукПсихолого-педагогічні умови підготовки майбутніх учителів освітньої галузі “Технології”до майбутньої художньо-трудової діяльності в основній школі.......................................................................................24Майя КадеміяЗастосування інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи.........................................................28Анатолій ГрітченкоДидактичні аспекти використання засобів нових інформаційних технологій (ЗНІТ)у навчальному процесі професійної підготовки вчителя трудового навчання...........................................................32Зоя КучерРоль інформаційних технологій у формуванні професійної компетентності майбутнього фахівця.......................36Лариса ЛабинцеваИнформатизация образования в педагогическом процессе высших учебных заведений........................................41Олександра МаксимецьПозааудиторна робота як форма та засіб підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі..................................44Ігор ФартушокМатематичні основи бізнес-аналізу у Microsoft Excel.......................................................................................................48Олександр ВидраРезультати експерименту з розвитку психологічної культури майбутніх учителів трудового навчання...............53Лариса КовальчукКультура професійного мислення як складова педагогічної культури майбутнього вчителя..................................58Лариса СавченкоФормування професійної культури майбутніх вчителів технології................................................................................63Олег АвраменкоСутність сільськогосподарської культури праці в освітній галузі “Технології”............................................................66Тетяна МішенінаФормування інформаційної культури майбутніх інженерів-педагогіву курсі “Українська мова (за професійним спрямуванням)”..........................................................................................70Андрій ТерещукКомпетентнісні засади технологічної освіти........................................................................................................................74Ольга ЄжоваЗміст процесу формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів ПТНЗ.............................................................78Оксана ТімецьОсобливості технологічного підходу в професійній підготовці компетентного вчителя географії..........................81Андрій ГедзикДидактичні умови визначення рівнів графічної підготовки учнів на уроках трудового навчання..........................85Галина Бучківська, Валентина БучківськаВикористання засобів музею народного мистецтва навчального закладуу художньо-трудовій підготовці майбутніх педагогів.........................................................................................................89Юрій Михайлівський, Тетяна ГераРозвиток просторового мислення на уроках креслення..................................................................................................93Наталя БородінаШляхи вдосконалення комунікативної компетенції майбутніх учителів-словесників.................................................98Іван НищакДослідно-експериментальна перевірка ефективності використанняінформаційних технологій при виченні креслення..........................................................................................................102Андрій МиколаєнкоНаступність та її вплив на загальнотрудові уміння і навички як складової частини змісту освіти............................108Оксана ТинкалюкРольова гра як активний метод навчання майбутніх економістів професійного іншомовного спілкування.....112Іван Кас’янРеалізація методів навчання у знаннієво-способовому підході....................................................................................117Інна НіколаєскуВикористання тренінгів у розвитку професійного іміджу соціального педагога......................................................120Оксана ПискунОсобливості методики навчання майбутніх учителів трудового навчання художнього конструювання............123Людмила ЧистяковаОсвітній, виховний та розвивальний потенціал позаурочної художньо-трудової діяльності учнів........................128Світлана ЦуприкАналіз роботи студентів у пришкільному таборі “Веселка”..........................................................................................133Тетяна СкрябінаРоль майбутнього вчителя історії в організації роботи з виховання толерантності..................................................137Інна РомащенкоІнноваційна діяльність та її роль у формуванні професійної компетенціїмаркетологів на заняттях з іноземної мови........................................................................................................................141Ярослав КепшаСтратегія організації формування в гуртківців конструктивно-технічноїкомпетентності в позашкільних навчальних закладах......................................................................................................149Юрій НесінФормування соціокультурної компетенції старшокласників засобами іноземної мови........................................153




154


№11 (46) 2008 Стр.Микола Михальченко, Валерій СкотнийЯка філософія потрібна сучасності?.................................................................................................5Іван КутнякСвобода як особистісна і загальнолюдська цінність.........................................................................8Кирило ГрабчакТеоретичні аспекти дослідження етнічних цінностей......................................................................13Тетяна БіланІнтеграція знань у контексті художньо-мистецької освіти...............................................................16Оксана ПетрівПроблема сутності людського буття у філософській рефлексії В. Винниченка...............................19Валентина ДротенкоСтановлення інтегрованої системної методології дослідженнянелінійних процесів у сучасній культурі...........................................................................................23Інна ВарнавськаТеоретико-методологічні основи розвитку мовленнєвоїкомпетентності студентів вищих навчальних закладів......................................................................27Галина ГайовичЕтикетні формули мовлення у сфері ділового спілкування..............................................................30Олена Куцик, Віра РусецькаКонцепт “Душа” як образно-смисловий центр формування українських фразеологізмів.................34Тетяна Левченко, Тетяна ЧубаньВидові особливості вербальних багатозначних дієслів...................................................................39Марія Крупа, Наталія ДащенкоМовні знаки національної культури та методика їх лінгвістичної інтерпретації у похідному тексті......42Марія Колечко, Ганна ПопадинецьЛексико-граматичні особливості вираження категорії темпоральності в паремійному дискурсі(на матеріалі української та польської мов)....................................................................................46Олена МалицькаРеалізація гуманістичного потенціалу культури в освітньому просторі...........................................50Алла ЗимульдіноваОновлення змісту навчання рідної мови в загальноосвітній школі 1 ступеня...................................54Марина НавальнаВзаємодія розмовного та публіцистичного стилів...........................................................................58Марія ЗубрицькаІменники неповної числової парадигми у говірці бойківсько-закарпатського порубіжжя.................62Віра КотовичДо питання про найдавнішу слов’янську топонімотвірну модель....................................................66Оксана СапелякВзаємовідносини між українцями і поляками в Аргентині (провінція Місіонес)...............................69Любов СкаличПроблема духовності в контексті національних і загальнолюдських цінностей...............................73Петро ФризНародна хореографічна культура ХХ століття як предмет наукового дослідження.........................76Микола Гладкий“Кричалки” як локальне фольклорне явище...................................................................................79Марія ПроцьРеалізація до комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення рідної мови в початковій школі.......82





155 Молодь і ринок №1 (48), 2009


Ярослава ДробчакДо проблеми формування пізнавальних інтересів молодших школярів на уроках трудового навчання.......85Ольга ПерегримНестандартні підходи до організації контролю знань і умінь учніву процесі реалізації принципу гуманізації освіти..............................................................................88Галина ВиноградськаЖниварські традиції українців: досвід сучасних польових досліджень............................................92Йосип ДанилякНароднопісенна творчість як засіб морально-естетичного вихованняв процесі гуманізації на уроках музики в початкових класах..........................................................95Леся ЛужецькаГраматична синонімія як вияв багатогранності мислення українців...............................................99Олена Кравченко-ДзондзаЛінгвістичні аспекти словесного мистецтва.................................................................................102Світлана ТарасенкоКомунікативна культура як складова духовної культури особистості............................................106Наталя ТітаренкоЕволюція духовних і національних цінностей української шляхтив період національно-визвольного руху середини XVII століття...................................................109Наталія ІсакСемантика кольору “золотий” у поезії Ліни Костенко....................................................................113Дарія ЩербинаЗміст активної комунікативної позиції учня, її структурні компоненти,критерії та рівні сформованості.....................................................................................................117Галина СавчинСучасні технології художньо-творчого розвитку учнів..................................................................120Віолета ГородиськаХудожньо-естетичний цикл предметів як чинник гуманізації освітиу школах Західної України (кінець XIX – початок XX століття)....................................................123Ірина БураСистематична самоосвіта як система виховання дітей у родині Косачів......................................127Лариса ГромикПроблема духовності людини в творчості Є. Гуцала (на прикладі повістей“Передчуття радості”, “Дівчата на виданні” та “Двоє на святі кохання”)....................................131Вікторія ПолюгаАналіз екзистенціальних мотивів творчості Василя Стуса: загальна характеристика..................135Оксана ЯцівФілософсько-рефлексійне трактування людини в спадщині Миколи Шлемкевича.........................141Ірина ХарінаРоль пейзажного тла у розкритті людських образів в ранньомуолійному малярстві Т. Шевченка та творах німецьких митців-романтиків....................................144Наталія КалитаК.Д. Ушинський про вчителя /до проблеми виховного ідеалу........................................................149Світлана ПомирчаМорально-вольові принципи українського козацтва в мовній картиніО. Ільченка за романом “Козацькому роду нема переводу...”.........................................................152Людмила СмєноваВідображення у пресі початку ХХІ століття розвитку переносних значень дієслів.......................156

№11 (46) 2008 Стр.




156


№12 (47) 2008 Стр.Василь МадзігонПромисловий маркетинг управління якістю товарів та види контролю якості..............................................................5Людомир Філоненко, Олександра НімиловичМихайло Тимофіїв – педагог, учений-фольклорист, виконавець-віртуоз.....................................................................13Іван Фрайт, Любомир МартинівМузична освіта і виховання в Галичині від окупації її Австрією до 1848 року.............................................................17Марія Середич, Костянтин ІваночкоУкраїнський культурний антропонімікон Дмитра Павличка...........................................................................................23Лілія СтахівЕтнопедагогічні засади змісту навчальної літературияк чинника морального виховання (1919 – 1939 рр.)..........................................................................................................27Світлана ГірнякМовленнєва діяльність та її ознаки на тлі інших різновидів діяльності людини............................................................30Микола ГалівСучасне соціальне замовлення і педагогічний ідеал характеру особистості, або який нам потрібен характер...35Уляна Молчко“Сюїта для двох фортепіано” Мирослава Скорика як чинникформування творчої особистості молодого спеціаліста..................................................................................................40Василь ЮровичКраєзнавство як засіб навчання і виховання учнів під час вивчення природознавства в молодших класах..........44Любов СкрипникМузичний супровід як засіб навчання і виховання на уроках класичного танцю.......................................................48Жанна ЯсеницькаКонцепт “традиція – інновація” у контексті декоративно-ужиткового мистецтва.......................................................52Михайло СидорАналіз сучасних тенденцій у викладанні образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі..............................56Лариса КостюкЕтногенез як контекст розвитку етнічної ментальності українців...................................................................................59Уляна МіщукНаціонально-культурна специфіка поетичного дискурсу шістдесятників (лексикографічний аспект)..........................63Галина Копельців-ЛевицькаПравосвідомость та правова культура як складові компоненти правової ментальності (до постановки проблеми).........67Людмила ЗадорожнаВплив аксіологічних чинників на формування української національної самосвідомості особистості........................70Наталія МулярЗміст виховання в українській сім’ї та місце у ньому морально-етичної складової..................................................73Галина ШубакВикористання елементів народознавства на уроках рідної мови у малочисельних класах початкової школи......78Марта МарченкоОсобистість сучасного учителя: педагогічний аспект.......................................................................................................81Ганна ШестераДуховний потенціал творчості Володимира Малика........................................................................................................84Віктор Сидоренко, Людмила СиненкоТехнологія педагогічної діяльності викладача як важливий чинникпідвищення якості професійної освіти студентів технічних вузів....................................................................................88Ігор ТумановВзаємодія та синтез мистецтв: проблема визначення змісту проявів у сучасній художній культурів контексті філософсько-естетичного осмислення процесів диференціації та інтеграції мистецтв........................92Оксана ГевкоФілософська самобутність української символікидекоративно-ужиткового мистецтва як виховний чинник вищої школи........................................................................97Ірина МихайленкоФахова термінологія як засіб формування мовленнєвої компетенції майбутнього фахівця..................................102Наталія СтучинськаІнтегровані природничо-наукові дисципліни в контексті єдностіфундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів............................................................................................107Любов ГончаренкоРозвиток полікультурної картини світу школярів.............................................................................................................114Олександр ВидраКонцептуальна модель психологічної культури майбутнього вчителя трудового навчання.................................118Зеновій КорінецьВиховання у студентів музично-педагогічних навчальних закладахсприйняття інтервалів у хоровому колективі на основі зонної природи слуху..........................................................123Іван НищакІнтерпретація результатів психолого-педагогічного діагностування рівнярозвитку технічного мислення студентів на заняттях з креслення................................................................................129Олеся РідкоусҐенеза проблеми успіху в навчанні учнів в історії філософської та педагогічної думки.........................................133Іван ВасиликівДослідження стратегії зайнятості та навчання населення та очікувані результати на ринку праці...........................138Зоя ФілончукШляхи формування економічної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.........................................141Ольга СтребнаГромадянське виховання молодших школярів засобами традицій, обрядів, звичаїв українського народу.........144Віталія ПримаковаОрганізація дослідницької діяльності як один із шляхів формування наукової картини світу молодших школярів.....147Інна КончицАналіз нормативно-правових документів щодо підтримкиобдарованої учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів.........................................................................152Микола СупруненкоТворчий контекст прийняття управлінського рішення....................................................................................................159





ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова;- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською мовою (у випадкуподання статті російською, польською чи іншими мовами, додається анотація на мовіоригіналу статті та українською мовою);

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у текстів дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван ВасиликівТехнічний редактор Михайло ПримаченкоХудожнє оформлення Христина Стасик




Documents

№1 (48) 2009р - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2009/1 (48) 2009.pdf · Микола ЄВТУХ, д.пед.н., ... Серед гір високих, серед друзів