3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Асоціація сучасних інформаційно-бібліотечних технологій

Наукова бібліотека Харківського державного університету харчування та торгівлі

Інтеграція бібліотек

до соціально-комунікаційних процесів суспільства

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції

16 листопада 2010 року

Харкiв 2010

4

УДК 023:316.42 ББК 78 І 73

Організаційний комітет:

Л.Д. Льовшина (голова оргкомітету), В.О. Ільганаєва, В.П. Жукова

Рекомендовано до видання вченою радою Харківського державного

університету харчування та торгівлі, протокол засідання № 3a від 15.11.10 р.

Інтеграція бібліотек до соціально-комунікаційних процесів І 73 cуспільства [Текст] : Всеукр. наук.-практ. конф., 16 листопада 2010р. :

[матеріали] : Л. Д. Льовшина (голова оргкомітету). – Харків : ХДУХТ, 2010. – 89с.

ISBN 978-966-405-203-7

Збірник доповідей присвячено питанням інтеграції бібліотек до

соціально-комунікативних процесів суспільства і питанням розширення сфери застосування інформаційних технологій, які в бібліотечній практиці в сучасних умовах сприяють виникненню нових поглядів і форм суспільної діяльності. Еволюційне розгортання цих процесів, місце бібліотек у соціально-комунікаційній структурі суспільства, завдання щодо входження в його інформаційну інфраструктуру через освоєння технологій інформаційного суспільства є актуальною проблемою. Проблематику впровадження технологій інформаційного суспільства в бібліотечній сфері діяльності сьогодні вже можна вважати вирішеною. Завдання розробки стратегій бібліотечної діяльності в новій соціо-культурній ситуації, зумовленій інформатизацією і чинниками, які її супроводжують, вирішуються різними шляхами.

Збірник розраховано на фахівців у галузі бібліотекознавства та вищої освіти.

УДК 023:316.42 ББК 78

Видається в авторській редакції

©Харківський державний університет харчування та торгівлі, 2010

5

УДК 027.7:021 Бакуменко Лариса Григорівна, заступник директора Наукової бібліотеки Харківського державного університету харчування та торгівлі пошт. адреса: ХДУХТ, вул. Клочківська, 333, м. Харків, 61051, Україна конт. тел.: 349-45-35, 349-45-37 e-mail: bibl–hduht@kharkov.com

БІБЛІОТЕКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ – ПОТУЖНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ РЕСУРС КРАЇНИ, СВІТУ

Більшість університетських бібліотек, як і все світове бібліотечне

співтовариство, вирішують нині багато складних проблем, пов’язаних з адаптацією до змін і зумовлених прогресом у галузі обчислювальних систем та інформаційних технологій. Глобальність поширення інформації, її змістовна насиченість, процеси взаємопроникнення наук дають можливість бібліотекам не тільки стати потужними інформаційно-бібліотечними центрами (завдяки величезному потенціалу акумульованих знань), але й сприяти розвиткові їх соціальних та освітніх функцій, що розширюються й ускладнюються. На регіональному рівні бібліотеки вищих навчальних закладів України – це потужні інформаційні центри освітянської галузі, зокрема у Харківському регіоні.

Мета цієї доповіді – розглянути інформаційні ресурси бібліотек вищих навчальних закладів Харківського регіону крізь призму бібліотечної статистики.

Завдання доповіді – визначити можливості інформаційно-ресурсного потенціалу бібліотек вищих навчальних закладів Харківського регіону та шляхи їх подальшого розвитку.

Об’єктом дослідження стали вузівські бібліотеки Харківського зонального методичного об’єднання бібліотек вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Дослідження проведено на основі статистичних даних щодо роботи бібліотек за 2006 – 2009 роки.

Загальна кількість бібліотек склала 36, це: Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Наукова технічна бібліотека національного технічного університету «ХПІ», Бібліотека Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Наукова бібліотека Української інженерно-педагогічної академії, Наукова технічна бібліотека Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «ХАІ», Бібліотека Харківської національної академії міського господарства, Наукова бібліотека Харківського національного медичного університету, Наукова технічна бібліотека Української державної академії залізничного транспорту, Бібліотека Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Наукова бібліотека Харківського національного

6

університету радіоелектроніки, Бібліотека Національного фармацевтичного університету, Наукова бібліотека Харківського державного університету харчування та торгівлі, Наукова технічна бібліотека Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, Бібліотека Харківського національного економічного університету, Бібліотека Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, Бібліотека Харківського національного технічного університету сільського господарства ім.. П.Василенка, Бібліотека Харківської державної академії культури, Фундаментальна бібліотека Харківського національного аграрного університету ім.. В.В. Докучаєва, Наукова бібліотека Харківської державної зооветеринарної академії, Бібліотека Харківського державного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського, Бібліотека Харківської державної академії дизайну і мистецтв, Бібліотека Харківської державної академії фізичної культури, Бібліотека Харківського інституту банківської справи УБС НБУ, Бібліотека Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, Загальна бібліотека Університету цивільного захисту України, Наукова бібліотека Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Наукова технічна бібліотека Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, Бібліотека Української медичної стоматологічної академії, Бібліотека Полтавського університету споживчої кооперації України, Бібліотека Полтавської державної аграрної академії, Бібліотека Кременчуцького державного політехнічного університету ім. Михайла Остроградського, Наукова бібліотека Сумського державного педагогічного університету, Бібліотека Сумського державного університету, Наукова бібліотека Сумського національного аграрного університету, Наукова бібліотека Української академії банківської справи, Бібліотека Глухівського державного університету ім. Олександра Довженка.

Для задоволення освітніх, наукових, дозвільних потреб користувачів 36 вузів Харківської зони бібліотеки мають у своїх фондах на 1.01.2010 року 22435024 примірники документів, з яких близько 30% (6645991 примірник документів) – українською мовою (див. Табл.1)

Таблиця 1

Рік 2006 2007 2008 2009 Фонди вузівських бібліотек (загальна кільк. прим.)

21562155 прим.

21698642 прим.

22293917 прим.

22435024

прим.

Сьогодні можна відмітити той факт, що фонди вузівських бібліотек у

порівнянні з минулими роками значно зростають, якщо у 2006 – 2007 роках фонди вузівських бібліотек зросли приблизно на 100 000 примірників документів у рік (загальна кількість фондів вузівських бібліотек становила: у 2006 році – 21562155 примірників документів, у 2007 році – 21698642 примірники документів), то починаючи з 2008 року цей показник зріс до 200000

7

примірників у рік, особливо інтенсивне зростання бібліотечних фондів відбулося у 2008 році (загальний фонд вузівських бібліотек у 2008 році склав – 22293917 примірників документів, тобто фонди зросли майже на 600000 примірників документів). Крім того, загальна кількість навчальної літератури вузівських бібліотек Харківської зони у 2009 році склала – 11829928 примірників документів, наукової – 6883149 примірників документів. Поряд з фаховими навчальними та науковими документами вузівських бібліотек, їх фонди мають значну кількість документів, що сприяють формуванню світогляду, самовихованню, саморозвитку висококультурної особистості (близько 4000000 точніше 3721947 примірників документів у 2009 році). Спільні бібліотечні фонди вузівських бібліотек являють собою своєрідний потужний інформаційний ресурс універсального змісту, здатний задовольнити потреби у будь-якій інформації будь якого змісту користувачів не тільки регіону, а й країни і, навіть, світу. Якщо звернути увагу на те, що на 01.01.2010 року кількість жителів Харківської області становить близько 3000000 чоловік (2914200 чоловік), то спільні фонди вузівських бібліотек можуть забезпечити інформацією кожного жителя регіону (показник книгозабезпеченості становить приблизно 11 примірників документів на 1 людину).

Велику увагу вузівські бібліотеки приділяють формуванню фонду електронних видань, оскільки електронні документи мають певні переваги: зручність роботи з електронними текстами (копіювання, формування особистих файлів); спрощення пошуку необхідної інформації; можливість надання одночасного доступу кільком користувачам; можливість доступу до відкритих ресурсів в режимі 24 години на добу; зменшення затрат на забезпечення зберігання видань; розширення доступу до наукової інформації; можливість впровадження в бібліотечну технологію; вирішення проблем недостатньої площі приміщень для зберігання бібліотечних фондів; зниження шкоди, заподіяної ветхим виданням та виданням з інтенсивним використанням; оптимізація процесів формування фондів [Евстигнеева Г.А. О критериях комплектования традиционного библиотечного фонда и фонда электронных публикаций в единой системе формирования библиотечно-информационного фонда библиотеки на примере ГПНТБ России // Научные и технические библиотеки.– 2010.– № 10. – С. 23-29. (С.24)].

У порівнянні з минулими роками інтенсивно зростає показник фонду електронних документів вузівських бібліотек ( див. Табл. 2).

Таблиця 2

Рік 2006 2007 2008 2009 Фонди електронних видань вузівських бібліотек (загальна кільк. прим.)

16311 13779 17707 22994

8

Фонди електронних документів вузівських бібліотек щорічно поповнюються близько на 4000 примірників. У 2009 році загальний фонд електронних видань вузівських бібліотек склав 22994 примірники, це досить вагома частина бібліотечних фондів на сьогоднішній день. Тому, надання спільного доступу до використання загального фонду електронних документів вузівських бібліотек користувачам може задовольнити значну кількість потреб у інформації на електронних носіях.

У вузівських бібліотеках станом на 01.01.2010 року за єдиним обліком обслуговується 353439 користувачів. Загальна кількість обслугованих користувачів становить 927334 особи, тобто обслуговується 31% користувачів від загальної кількості жителів населення регіону (див. Табл. 3).

Таблиця 3.

Рік 2006 2007 2008 2009 Користувачів за єдиним обліком

351484 370940 363879 353439

Загальна кількість обслугованих користув.

976768 983665 964441 927334

Вузівські бібліотеки активно впроваджують у свою роботу комп’ютерні

технології. Проблему найбільш ефективного використання наявних інформаційних

ресурсів бібліотеки вищих навчальних закладів розв’язують шляхом створення та постійного оновлення власних сайтів в Інтернет. Кожна бібліотека сьогодні має власний web-сайт. Популярність web-сайтів вузівських бібліотек зростає, якщо у 2008 році кількість звернень на web-сайти бібліотек становила 1213838, то у 2009 році цей показник зріс до 2708409 (і це дані лише 22 бібліотек). То ж показник має бути ще вищим.

Автоматизація вузівських бібліотек дозволила їм створювати власні електронні продукти і активно використовувати придбані (див. Табл. 4).

Таблиця 4.

Рік 2006 2007 2008 2009 Обсяг електронних баз даних вузівських бібліотек (тис. записів)

2091947 2595304 3345700 3954391

Загальний обсяг баз даних вузівських бібліотек на 01.01.2010 року

становить 3954391 запис. Щорічно до баз даних вузівських бібліотек вноситься понад 500 000 записів.

Впровадження нових технологій дозволило підняти якість роботи і престиж бібліографічних служб. Так, протягом 2009 року користувачі вузівських бібліотек змогли отримати в автоматизованому режимі близько 200000 довідок. Якщо у 2006-2007 рр. цей показник становив близько 33% від загальної кількості виконаних вузівськими бібліотеками довідок, то у 2008-2009

9

роках кількість виконаних довідок у автоматизованому режимі становить понад 40% від загальної кількості (див. Табл. 5).

Таблиця 5

Рік 2006 2007 2008 2009 Довідки вузівських бібліотек взагалі 469201 516374 523799 473604 Довідки вузівських бібліотек у автоматизованому режимі

154239 171376 205143 197990

Серед власних електронних бібліографічних продуктів вузівських

бібліотек важливе значення мають створені бібліотеками електронні бібліографічні покажчики, у 2008 році їх загальна кількість становила – 105 покажчиків, у 2009 році – 129 покажчиків.

Важливу роль сьогодні відіграє стан технічного оснащення вузівських бібліотек. Станом на 01.01.2010 року загальна кількість комп’ютерів у бібліотеках вищих навчальних закладів складає 1369 одиниць (див. Табл. 6). Таблиця 6 Рік 2006 2007 2008 2009 Загальна кількість комп’ютерів вузівських бібліотек

830 941 1081 1369

у тому числі: Кількість АРМ для співробітників бібліотек

339 367 444 502

Кількість АРМ для користувачів 280 362 487 698 Кількість комп’ютерів з Інтернет 584 943

Щорічно у вузівських бібліотеках кількість комп’ютерів зростає

приблизно на 100 одиниць, у 2009 році парк комп’ютерів вузівських бібліотек збільшився приблизно на 300 одиниць. Вузівські бібліотеки значну увагу приділяють створенню автоматизованих робочих місць для користувачів, які складають 50 % від загальної кількості комп’ютерів. Майже 70% комп’ютерів підключено до мережі Інтернет.

Якісне обслуговування користувачів, впровадження нових технологій, подальший розвиток та підвищення іміджу вузівських бібліотек неможливо здійснити без кадрових ресурсів, кваліфікованих бібліотечних спеціалістів. Бібліотечна професія гостинна для фахівців багатьох сфер, а в ряді випадків така її властивість просто необхідна. З цього приводу не є виключенням і вузівські бібліотеки. Всього у бібліотеках вищих навчальних закладів на 01.01.2010 року працює 1370 чоловік (див. Табл. 7) Таблиця 7

Рік 2006 2007 2008 2009 Бібліотечні працівники всього у вузівських бібліотеках

1359 1374 1377 1370

у тому числі:

10

Працівників із спеціальною бібліотечною освітою всього

721 721 764 744

у тому числі: Працівники з повною вищою спеціальною освітою

626 628 641 642

Працівники з базовою вищою спеціальною освітою

56 61 69 66

Працівники із спеціальною початковою вищою освітою

39 32 54 36

за стажем роботи: понад 3 роки 273 268 294 297 понад 10 років 410 361 388 349 понад 20 років 522 561 527 552

З них майже 55% бібліотекарів мають спеціальну бібліотечну освіту, 47%

бібліотекарів мають повну вищу спеціальну освіту. Переважна більшість працівників вузівських бібліотек мають достатній досвід роботи у бібліотеці і володіють фундаментальними знаннями та навичками бібліотечної роботи. За стажем бібліотечної роботи: понад 3 роки у вузівських бібліотеках працює 22% бібліотекарів, понад 10 років – 25% бібліотекарів, понад 20 років – 40% бібліотекарів.

Таким чином, підсумовуючи результати дослідження інформаційних ресурсів вузівських бібліотек Харківської зони, можна із впевненістю стверджувати, що бібліотеки вносять вагомий внесок в освітній та культурний розвиток регіону, активно шукають шляхи якнайповнішого і якнайширшого використання своїх інформаційних ресурсів та Інтернет-ресурсів і забезпечення вільного доступу до них користувачів. Це відповідає завданням розвитку інформаційного, демократичного суспільства.

Разом з тим, маючи такий потужний інформаційний потенціал, вузівські бібліотеки Харківської зони досить повільно розвиваються у напрямі корпоративної взаємодії. Створення корпоративних об’єднань бібліотек вищих навчальних закладів на регіональному рівні сьогодні є об’єктивною необхідністю (новою соціокультурною якістю), що полягає в неспроможності окремих одноосібних вузівських бібліотек, навіть найбільших і найрозвинутіших, забезпечувати всезростаючі мобільні потреби не тільки користувачів, а й взагалі суспільства в цілому. У поєднанні ресурсів та послуг бібліотек вищих навчальних закладів шляхом створення корпоративних об’єднань полягає їх унікальність, оскільки у сукупності вони можуть стати єдиним потужним джерелом задоволення наукових та освітніх інтересів, професійного вдосконалення, цивілізованого дозвілля населення регіону, країни і, навіть, світу, отримавши при цьому результат значно більший, за результат роботи усіх вузівських бібліотек регіону в цілому. То ж майбутнє – за

11

корпоративними бібліотечними об’єднаннями і наше з вами завдання – підтримувати і розвивати цей напрям роботи.

Список використаної літератури:

1. Евстигнеева Г.А. О критериях комплектования традиционного

библиотечного фонда и фонда электронных публикаций в единой системе формирования библиотечно-информационного фонда библиотеки на примере ГПНТБ России / Г.А. Евстигнеева // Научные и технические библиотеки.– 2010.– № 10. – С. 23-29. (С.24)

2. Таблиця основних статистичних показників роботи бібліотек ВНЗ Харківської зони за 2006 рік

3. Таблиця основних статистичних показників роботи бібліотек ВНЗ методичного об’єднання Харківської зони за 2007 рік

4. Таблиця основних статистичних показників роботи Харківського зонального методичного об’єднання бібліотек вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації 2009 рік

5. Шершнева Л. Інформаційні ресурси бібліотек вузів Донецької зони та проблеми їхнього подальшого розвитку/ Л. Шершнева // Бібліотечна планета. – 2002.– № 3.– С. 18-19. УДК 023.4:005.32 Божко Наталья Николаевна, директор научно-технической библиотеки Харьковского национального экономического университета почт. адрес: ХНЕУ, просп. Ленина, 9а, г. Харьков, 61001, Украина конт. тел: (057) 758-77-13 e-mail: library@ksue.edu.ua

ЗАВИСИМОСТЬ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО КЛИМАТА КОЛЛЕКТИВА ОТ ОСОБЕННОСТЕЙ ЛИЧНОСТИ РУКОВОДИТЕЛЯ

Обеспечение соответствия индивидуальных качеств руководителя, его стиля

деятельности и поведения ожиданиям трудового коллектива – одно из условий создания положительного морально-психологического климата. Роль морально-психологического климата в жизнедеятельности личности и коллектива трудно переоценить. Он является одним из наиболее существенных элементов в общей системе условий существования и морального благополучия человека, его работоспособности.

Обычно руководитель в коллективе – ключевая фигура. От того, как он ведёт себя с людьми, каким образом и во что вмешивается (либо не вмешивается), что он делает зависит очень многое.

Следовательно, данная проблема очень актуальна, но ещё недостаточно исследована, применительно к библиотечным коллективам. От того, кто и как

12

будет направлять деятельность сотрудников библиотеки, куда приходят сотни читателей, и какой климат будет создан в коллективе, зависит качество оказываемых услуг.

Современной библиотеке необходимо креативное руководство, т.к. основной акцент сделан, в первую очередь, на удовлетворение информационных потребностей человека. Креативность в переводе с английского языка означает «способности к творческому решению задач» [3]. Руководителю необходимы приёмы не только администратора, но и психолога, педагога, лингвиста, дизайнера и даже психотерапевта. Кроме того – руководитель – это профессионал высокого класса. В целях обеспечения плодотворной работы библиотеки работа руководителя заключается в создании жизнеспособного, грамотного, коммуникабельного коллектива с положительным морально-психологическим климатом. Следовательно, изучение личностных особенностей руководителя, стиля его деятельности играет первоочередную роль в исследовании морально-психологического климата, является социально значимым.

Организация коллектива – мощный рычаг управления, потому что он создаёт энергичную, эффективную и ответственную группу людей с большим потенциалом. Удачливые руководители вкладывают много сил и умений в попытки создать в коллективе такой климат, который благоприятствовал бы достижению результатов, позволял бы решать проблемы и осуществлять перемены [2].

Психологический климат коллектива - это преобладающий в группе или коллективе относительно устойчивый настрой её членов, проявляющийся во всех многообразных формах их деятельности, групповом настрое, групповых мнениях и суждениях. Там осуществляется постоянное межличностное общение, контакт, взаимодействие [1].

Воспитательная сила, огромные, формирующие каждую личность возможности коллектива зависят от его психологического климата. Успешное формирование моральной атмосферы в любом звене общественной жизни предполагает знание структуры особенностей проявления коллектива.

В совместной деятельности люди неизбежно вступают в деловой и психологический контакт, взаимодействуют, общаются. Контактное общение – неотъемлемый фактор жизнедеятельности любого первичного коллектива и его духовных потребностей. На основе этой потребности возникает общественная, познавательная и иная активность личности, поддерживается и регулируется взаимодействие личностей с ближайшим окружением социальной среды [6].

В совместных и взаимных действиях людей, в их общении возникает прямой обмен мыслями, взглядами, идеями, проявляются различные формы взаимных отношений людей друг к другу, симпатии, антипатии и прочие межличностные отношения.

Межличностные психологические отношения являются стороной объективных отношений, оказывающих исключительно большое влияние на поведение сотрудников.

В процессе общения и взаимоотношений возникают и развиваются различные социально-психологические явления и процессы, например:

13

взаимные требования и внушения; постоянные общие взаимные оценки; сопереживания и сочувствия; психологическое соперничество и соревнование; подражание и самоутверждение. Все они являются стимулами деятельности и поведения, механизмами саморазвития и формирования личности [5].

Между тем, далеко не везде вопросами создания благоприятного морально-психологического климата уделяют достаточно внимания. Нередко встречаются большие подразделения, и даже целые учреждения и предприятия, где господствует атмосфера повышенной нервозности, в результате чего происходят неоправданные столкновения между работниками, страдает качество работы, изнашивается их нервная система. Возникают стрессовые ситуации. Стрессовое состояние начисто ликвидирует взаимопонимание, кладёт конец всякому взаимному уважению руководителя и подчинённого.

Одним из наиболее важных детерминантов психологического климата коллектива является его руководство, которое в наибольшей степени сказывается на отношениях и эмоциональном самочувствии (удовлетворённости) людей [7].

Необходимо отметить, что для должной эффективности мер по созданию благоприятного морально-психологического климата руководитель должен знать важнейшие педагогические принципы объединения работников в коллектив [5].

Во-первых, это совмещение личных и общественных интересов людей, находящихся в одной производственной группе.

Во-вторых, сформулированный А.С. Макаренко «закон движения коллектива», который предполагает разработку систем и задач, позволяющих людям постоянно видеть перспективу движения.

В-третьих, принцип «параллельного движения», смысл которого состоит в том, что воздействие руководителя на личность должно быть одновременно и воздействием на коллектив. И, наоборот, прикосновение к коллективу должно быть и воспитанием отдельных личностей.

Первый принцип позволяет руководителю уяснить внутреннюю логику, психологию развития коллективных отношений. Второй показывает, в каком направлении должна строиться работа по сплочению людей. Третий – определяет механизм воспитательного воздействия руководителя, как на отдельную личность, так и на весь коллектив. От того, в какой мере руководитель соблюдает эти принципы, зависит состояние морально-психологического климата коллектива, и, безусловно, его авторитет.

Формирование морально-психологического климата составляет центральный аспект управления. Любые проблемы должны решаться с учётом социальных и психологических последствий, с учётом реально существующих в данном коллективе людей, их психологии, т.е. стремлений, взглядов, представлений и т.д.

Для создания здоровой, творческой психологически комфортной обстановки в коллективе руководителю необходимо знать критерии психологической управляемости коллектива, которыми являются: восприятие прямой связи, т.е. решения руководителя понятны, не противоречат интересам

14

сотрудников; решения находят реализацию; к руководителю поступает информация обратной связи; правильное восприятие контроля за выполнением решений руководителя [1].

Какие же качества должны быть присущи человеку, который сможет квалифицированно руководить коллективом, способствовать созданию положительного морально-психологического климата?

Прежде всего, ему необходим высокий уровень психической деятельности, т.к. руководитель воздействует на людей, их ум, чувства. К нему, соответственно, предъявляются высокие психологические требования: наличие воли, которую следует использовать, исключая подавление и принуждение; способность убеждать, т.е. воздействовать на ум людей, внушать, владение приёмами суггестии; толерантность к недостаткам, умение видеть главное в человеке; объективное отношение без предвзятости и субъективных оценок; наблюдательность; устойчивость взглядов; умение запоминать и удерживать в памяти необходимые события, факты, лица; оптимизм; умение управлять эмоциями, сдержанность; психологическая избирательность как способность наиболее полно и глубоко отражать психологию людей, быстро реагировать на их психологические особенности, интерес к общению с людьми, к их делам и поступкам, склонность к психологическому анализу поведения, поступков подчинённых и своих собственных, способности мысленно поставить себя в психологическую ситуацию другого человека, сопереживание; наличие практического ума, т.е. умение распределять обязанности с учётом индивидуальных способностей, быстрая ориентировка в ситуации, среди людей, постоянный учёт настроения коллектива, способность учитывать особенности взаимоотношений в коллективе, выступать их регулятором; психологический такт, т.е. умение быстро найти нужный тон, форму общения, чуткость, простота обращения, естественность поведения; умение слушать; ясно, чётко, содержательно, доходчиво говорить; порядочность; подлинный авторитет, имеющий и неформальное влияние [5, 7].

Рассматривая критерии эффективности коллектива, американский психолог М. Шоу в 1971 году предложил учитывать следующие параметры личности руководителя: биографические характеристики; способности; черты личности (доминантность, уверенность в себе, эмоциональная уравновешенность, креативность, стремление к достижению задачи, предприимчивость, ответственность, надёжность в выполнении задания, независимость, общительность) [4].

Речь идёт о доминантности как стремлении руководителя влиять на подчинённых. Иными словами, влияние руководителя, основывающееся на средствах социального, формально организованного характера, должно обязательно подпитываться влиянием, имеющим своей опорой систему психологических неформально-организационных связей. Его влияние должно находить внутренний отклик у подчинённых.

А что значит для подчинённых уверенный в себе руководитель? То, что в трудной ситуации на такого руководителя можно положиться: он поддержит, защитит, явится той «спиной», которая прикроет. При таком руководителе легче думать о завтрашнем дне.

15

Важными составляющими успешной деятельности библиотеки является вовлечение работников в управление, повышение их квалификации, их моральное стимулирование. Иными словами, в центре внимания руководителя любого ранга должен быть человек. При подборе руководителя всегда важно обращать внимание на его умение строить отношения с подчиненными.

Разумеется, требования к руководителю зависят от характера коллектива и выполняемых им требований. В тоже время можно говорить о комплексе общих качеств, необходимых всякому руководителю. Оценку соответствия личности руководителя требованиям деятельности осуществляет коллектив. Если свойства руководителя отвечают требованиям деятельности, то он является авторитетным для коллектива, может способствовать созданию положительного морально-психологического климата.

Следовательно, мы можем говорить, что всякая социальная роль, в данном случае – руководителя, требует определенного набора личностно-психологических качеств, игравших ту или иную роль в создании морально-психологического климата в коллективе. Создание условий для сохранения психического здоровья, создание и поддержание благоприятного морально-психологического климата в коллективе – забота руководителя любого ранга.

Здоровый морально-психологический климат библиотеки способствует появлению свежих креативных идей. Так в нашей библиотеке появилось такое понятие как «БЛОК ОБСЛУЖИВАНИЯ». В связи с разделением контингента читателей по факультетам возникла необходимость новых форм обслуживания, и они были найдены. Каждый блок имеет свое неповторимое решение оформления интерьера, что улучшает психологический климат.

Постоянное межличностное общение, контакт, взаимодействие обеспечиваются проводимыми каждый месяц совещаниями для всего коллектива библиотеки. Каждое структурное подразделение готовит короткую сводку проделанной им работы, делится своими проблемами и возникающими в процессе работы вопросами. В процессе коллегиального обсуждения, коллективом вырабатывается совместное решение для реализации возникающих проблем. Руководитель одобряет либо вносит свои директивы в выработанное решение. Таким образом, каждое подразделение в курсе всех особенностей работы библиотеки, каждый член коллектива живет задачами, стоящими перед всей библиотекой. Каждую неделю проводятся совещания для руководителей подразделений библиотеки, намечаются стратегические планы работ, скоординированные директором на этих совещаниях. Решаются вопросы поощрений сотрудников, выносятся важные решения по мотивации труда библиотекарей. Ежеквартально проводятся заседания методического совета библиотеки, на которых обсуждаются проблемы инновационной деятельности. Чтобы понять личные и индивидуальные проблемы, накопившиеся как у сотрудников, так и у читателей, постоянно проводятся рейды по библиотеке. Проходя этажами, а их в библиотеке пять, директор проводит беседы с сотрудниками и читателями, при этом решаются текущие вопросы.

Постоянно ведется работа по формированию организационной культуры библиотеки: задаются высокие критерии качественного библиотечного

16

обслуживания; выработана концепция развития библиотеки до 2015 года и вытекающая из нее миссия; выработаны нормы и правила, разделяемые всеми сотрудниками библиотеки; социально-психологический климат в библиотеке проявляется в благожелательной атмосфере внутри библиотеки; поведенческие ритуалы (проведение и организация дней библиотеки, совместных культурных мероприятий, юбилеев, научных и международных конференций, региональных мероприятий, проводимых Мировым Банком и Евросоюзом при непосредственном участии сотрудников библиотеки).

Хочется отметить, что все международные конференции и скайп-конференции, проводимые университетом, проходят на базе библиотеки, т. к. созданные необыкновенно комфортные условия работы и морально-психологический климат способствуют эффективной творческой работе. Мы постоянно обращаемся к истории библиотеки, формируя новые ценностные ориентации под влиянием традиций и исторических идеалов библиотеки. Таким образом, создается сплоченный коллектив с сильной культурой.

Список использованной литературы.

1. Вересов Н.Н. Психология управления: учеб. пособие/ Н.Н. Вересов; Моск. психолого-социальный ин-т.- 3-изд.,испр. и доп.- М.: МПСИ; МОДЭК, 2006.- 303 с.

2. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособ. по кадровой работе.- М.: Юристъ, 2003.

3. Виханский О.С. Менеджмент: учебник/ О.С. Виханский, А.И. Наумов.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: Экономистъ, 2006. - 669 с.

4. Грейсон Д. Американский менеджмент на пороге ХХI века: Пер. с англ./ Д. Грейсон, К. О'Делл.- М.: Экономика, 1991. - 319 с.

5. Довгань Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент: Навч. посіб.- К.: "ЕксОб", 2002.- 383 с.

6. Родлер К. Управление в организациях. Психология труда и организационная психология 2: Пер. с нем./ К. Родлер, Э. Кирхлер.- Х.: Гуманитарный центр, 2003.- 126 с.

7. Секреты умелого руководителя/ Сост. И.П. Липсиц.- М.: Экономика, 1991.- 320 с.

17

УДК 005.6 : 027.7 Влащенко Людмила Георгіївна, заст. директора наук. бібліотеки Нікітенко Олександр Миколайович, к.т.н, доц. каф. МВТ, с.н.с Бояріна Людмила Олександрівна, ст. 5-го курсу, гр. МВТ-06-1 Наукова бібліотека, Кафедра метрології та вимірювальної техніки Харківський національний університет радіоелектроніки поштова адрес: пр. Ленина, 14, г. Харьков, Украина, 61166 е-mail: library@kture.kharkov.ua; nikon@kture.kharkov.ua URL: http://booksearch.kture.kharkov.ua/library/ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ

ВІДДІЛУ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ Світові тенденції, входження України до Болонського процесу, конкуренція у вищій освіті тощо звертають особливу увагу на якість учбового процесу. Наукова бібліотека Харківського національного університету радіоелектроніки є складовою частиною вищої освіти. Тому на діяльність бібліотеки впливають базові принципи загальноєвропейського руху якості освіти, що вимагає впровадження системи менеджменту якості. Раніше [1 – 3] розглядалися початкові кроки впровадження системи менеджменту якості у наукову бібліотеку Харківського національного університету радіоелектроніки. Для цього було створено технологічні мапи робочих процесів бібліотеки та відділу електронних документів, результати роботи якого користуються найбільшим попитом серед студентів. Такі технологічні мапи тільки наочно ілюструють перебіг існуючих робочих процесів у бібліотеці. Для оцінки якості будь–якої послуги необхідно визначити показники якості за якими здійснюватиметься її оцінювання. Тому метою цієї роботи є визначення показників якості роботи відділу електронних ресурсів, за якими в подальшому оцінюватиметься його робота.

Використовуючи технологічну мапу відділу електронних ресурсів (див. рисунок) і застосовуючи один з інструментів якості: метод мозкового штурму. За цим методом, який розроблено А. Ф. Осборном у кінці 30-х років 20 століття в США.

«Мозковий штурм» – це метод приведення в дію творчого мислення групи для генерування та прояснення переліку ідей, проблем чи питань. На відміну від «прямої мозкової атаки», у цьому методі процеси власне генерації і критичного аналізу розподілені не лише у часі, але й по групах експертів.

Реалізація наведеного методу для визначення параметрів якості роботи відділу електронних документів складалася з кількох етапів.

За результатами «мозкового штурму» було вибрано 33 показники, які за технологічною мапою впливають на якість роботи відділу електронних документів.

18

Для зручності аналізу зібраної інформації необхідно показники згрупувати за категоріями. З цією метою була використана діаграма спорідненості (див. таблицю). Діаграма спорідненості – метод, який був розроблений для виявлення проблеми, або для полегшення розуміння будь–якої ідеї, завдяки поєднанню лінгвістичних даних, які асоціативно пов’язані один з одним. Щоб визначити найважливіші на певному етапі показники якості було застосовано причинно–наслідкову діаграму.

У 1953 році професор Токійського університету Каору Ішикава, обговорюючи проблему якості на одному заводі, підсумував погляд інженерів у формі діаграми причин та наслідків (результатів). Вважається, що тоді такий підхід був застосований вперше, але ще раніше співробітники професора К. Ішикави користувались цим методом для впорядкування факторів у своїй науково-дослідницькій роботі.

Після побудови такої діаграми переходять до визначення вагомості одиничних показників різних рівнів. Для цього використовують спрощений варіант експертного методу. Спочатку кожний член групи якості незалежно від інших членів виділяє на схемі заздалегідь погодженим способом ті показники якості, що на його думку, мають найбільший вплив на якість об’єкту аналізу.

За результатами аналізу причинно-наслідкової діаграми було обрано 17 показників для подальшого використання при оцінці якості роботи відділу електронних документів.

Рисунок – Технологічна мапа процесів у відділі електронних ресурсів.

19

Таблиця – Показники якості

Згруповані дані Принцип групування - швидкість сканування документу; - правильність сканування документу; - тривалість обробки відсканованої документу; - чіткість зображення у відсканованому документі; - формат електронного документу; - обсяг електронного документу.

Сканування

- тривалість обробки каталогів дисків; - визначення обсягу дисків; - визначення кількості дисків; - вартість дисків.

Закупівня

- визначення формату електронного документу; - оцінювання якості електронного документу; - обсяг електронного документу.

Електронні документи

- швидкість доступу до бази даних; - створення бібліографічного опису електронного документу; - обсяг електронного документу; - перевірка доступу до електронного документу.

База даних

Оцінювання якості роботи відділу електронних документів вимагає створення шкал для показників якості. Під час створення шкал показників якості використовуються методи кваліметрії. Кваліметрія – це наука, яка вивчає теоретичну й прикладну проблеми оцінки якості об'єктів (виробів, послуг, процесів, систем). Кваліметрія ставить перед собою три основні практичні задачі:

• розробку методів визначення чисельних значень показників якості продукції, збирання й обробку даних для встановлення вимог до точності показників;

• розробку єдиних методів вимірювання та оцінки показників якості; • розробку одиничних, комплексних та інтегральних показників якості

продукції або послуг. Наступним кроком в оцінюванні якості є вибір методу дослідження або

збирання даних за якими оцінюється якість, а також методів обробки отриманих результатів.

Таким чином з аналізу технологічної мапи, діаграми спорідненості та причинно–наслідкової діаграми з 33 показників якості роботи відділу електронних документів було вибрано 17 найважливіших, за допомогою яких у майбутньому здійснюватиметься оцінка якості роботи відділу електронних документів.

Список використаних джерел: 1. Нікітенко, О. М. Характеристики якості інформаційного

забезпечення навчального процесу [Текст] / О. М. Нікітенко, Г. Ю. Орлова, Н. С. Шевченко // Сучасні інформаційно–бібліотечні технології як складова реформування навчального процесу. Матеріали ХV наук.–практ. конф. (до 50–

20

річчя заснування бібліотеки УІПА) 15 квітня 2008 р., Харків / МОН України, УІПА. – Х. : 2008. – С. 52 – 59.

2. Грищенко, Т. Б. Задачі впровадження системи менеджменту якості в бібліотеках [Текст] / Т. Б. Грищенко, О. М. Нікітенко, Л. О. Бояріна // Библиотека как часть информационно–образовательного пространства университета : сборник докладов науч.–практ. конф. (к 80–летию НТБ НАУ им. Н. Е. Жуковского «ХАИ») 02 апреля 2010 г. – Х. : НАУ им. Н. Е. Жуковского «ХАИ», 2010. – С. 70 – 72

3. Bojarina, L. O. First Stages to Improve the Quality Management System in University Library [Текст] / L. O. Bojarina, T.B. Grischenko, O. M. Nikitenko // Qualitative and Quantitative Methods in Libraries International Conference (QQML2010) May 25-28, 2010. – Chania, Crete, Greece : 2010. – P. 126 – 130

УДК 027.021:069 Гареев Камиль Рафикович, библиотекарь I кат. научно-исследовательского отдела библиотековедения и библиографоведения Харьковской государственной научной библиотеки им. В. Г. Короленко почт. адрес: пер. Короленко, 18, г. Харьков 61003, Украина конт. тел.: (057)-731-15-80, (096)-919-55-14 e-mail: theodoridee@yandex.ru

ИННОВАЦИОННЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ МУЗЕЯ

ИСТОРИИ НАУЧНОЙ БИБЛИОТЕКИ (ИЗ ОПЫТА РАБОТЫ)

Изучение истории библиотек и связанная с этим их мемориальная и

музейная деятельность открывают новые пути в развитии библиотек как центров сохранения социальной памяти. Еще в середине 1990-х гг. отмечалось, что «всё больше и музею, и библиотеке приходится считаться с тем обстоятельством, что коммуникативные процессы составляют существенную основу формирования, поддержания и изменения культурных объектов» [1, С. 13]. Поэтому в связи с развитием культурологии и социальных коммуникаций особенно актуальной сегодня становится интеграция библиотек и музеев в интересах раскрытия истории библиотеки и библиотечного дела – а вместе с этим и истории всей культуры региона. Этому направлению посвящены исследования и проекты современных отечественных библиотековедов, ученых и практиков: М. Дворкиной, Л. Дубровиной, С. Зворского, С. Матлиной, А. Онищенко, Т. Опритовой, В. Седых, М. Слободяника и др.

Научно-исследовательская, социокультурная и издательская деятельность по раскрытию истории Харьковской государственной научной библиотеки им. В. Г. Короленко (ХГНБ) имеет давние традиции. Так, к юбилейным датам были подготовлены многочисленные публикации, организованы чтения,

21

научные конференции, конкурсы научных работ, изданы сборники научных трудов и библиографические указатели по исторической тематике. Накоплен богатый мемориальный фонд по истории ХГНБ [16], наработан материал для собственной исторической монографии. В 2009 г. в связи с приближающимся 125-летним юбилеем ХГНБ при научно-исследовательском отделе библиотековедения и библиографоведения создан сектор истории Библиотеки, который координирует работу по изучению истории ХГНБ во всех структурных подразделениях Библиотеки в рамках проводимого научного исследования «История ХГНБ: к 125-летию со дня основания». Основная задача этого сектора – работа со сведениями о деятельности ХГНБ с целью создания систематизированной совокупности знаний по истории Библиотеки с помощью научно-исследовательской, методической, издательской и культурно-просветительской деятельности.

Одним из результатов научно-исследовательской работы (НИР) по изучению истории ХГНБ является разработка теоретических и практических основ объединения традиционной библиотечно-информационной деятельности с музейными функциями, а также создание концепции музея истории научной библиотеки. Такой музей призван раскрывать историческое библиотечное наследие, которое включает официальные документы, личные архивы библиотекарей и читателей, их переписку, мемуары, фотографии, музейные предметы, относящиеся к истории библиотеки и библиотечного дела, а также воспоминания очевидцев событий – фонд мемората [14].

На сегодня в Украине нет подобного музея истории научной библиотеки и/или библиотечного дела, не разработаны типология и официальные статусы для музеев при библиотеках. Ближайшим к нам опытом музейной деятельности в библиотеке на отечественном библиотечном пространстве является музей истории библиотечного дела Москвы [2]. Между тем, раскрытие истории библиотеки представляет не только библиотековедческую, но и социокультурную ценность, поскольку «ни один институт общества не связан так с историей своей страны, как библиотека, которая отражает через свои фонды все многообразие жизни» [12, С. 56].

Создание музея истории научной библиотеки открывает многие возможности для так необходимых нам инноваций в библиотеке, потому что, по словам Матлиной, инновации появляются на пути следования традициям [6], а это в свою очередь создает новые традиции. Необходимо отметить следующие инновационные направления развития библиотечно-информационной деятельности в контексте создания музея истории научной библиотеки:

1) усиление НИР библиотеки по изучению истории, в т. ч. верификация всех исторических материалов;

2) персонифицированный характер исследовательской работы; 3) создание корпоративных электронных ресурсов по исторической

тематике; 4) привлечение к исследованиям специалистов разных дисциплин; 5) активизация творческого потенциала молодых библиотекарей.

22

Рассмотрим эти направления детальнее. 1. Работа по изучению истории библиотеки усиливает научно-

исследовательское направление библиотечно-информационной деятельности научной библиотеки. С одной стороны, раскрытие истории требует строгой НИР, потому что именно наука предоставляет необходимую методологическую базу. Исследования по истории могут проводить (и как показывает практика, успешно проводят) библиотеки разных типов, но место научных библиотек здесь особое, поскольку именно крупные научные библиотеки имеют фонды универсального характера, мемориальные фонды и развитую структуру для осуществления НИР. С другой стороны, мемориальная деятельность активизирует и обогащает научные исследования, а также «дает новые возможности развития научно-исследовательского направления регионального библиотековедения» [4].

Изучение истории не может ограничиваться только раскрытием архивных документов, некоторые из которых не сохранились или труднодоступны, содержат ошибки и упущения, не отражают исторический «фон» эпохи. Накопленный материал нужно оценить и подвергнуть критическому анализу, для чего требуется особо важная составляющая НИР – верификация исторических сведений, т. е. подтверждение их достоверности с помощью нескольких документов-первоисточников.

2. По вышеуказанным причинам использование только документных источников не дает полной исторической картины. Поэтому для полноохватного раскрытия истории библиотеки необходимо обращаться к очевидцам событий, направлять усилия не только на поиск, приумножение и раскрытие документов, но и на поиск и привлечение людей, которые участвовали в событиях из жизни библиотеки. Это библиотекари-ветераны, читатели «со стажем», известные ученые, артисты. Их публикации, переписка, фотографии, возможно, дары, а главное – воспоминания необходимо включать в мемориальный фонд библиотеки.

Очень часто история раскрывается только в цифрах и фактах, а персонифицированный вклад известных библиотекарей не раскрыт. Поэтому не следовало бы останавливаться на изучении только 2-3 наиболее известных деятелей, чьи имена связаны с библиотекой. Как показывает практика, среди тех библиотекарей, которых условно называют «рядовые», много таких, кто может поделиться уникальными воспоминаниями о прошедших событиях.

3. Создание корпоративных электронных ресурсов в условиях глобализации и широкого применения Интернет-технологий становится требованием. Так как обычно изучение истории отдельно взятой библиотеки затрагивает историю библиотечного дела всего региона, а также историю создания и деятельности других библиотек, то корпоративность разработки электронных ресурсов по исторической тематике позволит подключиться к историческому исследованию тем библиотекам, которые не имеют возможности создавать эти ресурсы самостоятельно, но которые при этом владеют ценным историческим материалом. Корпоративность облегчает процесс создания ресурсов для всех библиотек-участников, а пользователь

23

может обратиться к распределенным фондам этих библиотек, осуществив однократный унифицированный доступ.

К корпоративным электронным ресурсам по исторической тематике могут принадлежать следующие:

– библиографические и биобиблиографические указатели; – тематические указатели и каталоги; – базы данных музейных предметов и экспонатов; – базы данных источников по истории библиотеки; – базы данных материалов по итогам НИР; – базы данных персоналий (библиотекарей, пользователей, историков,

краеведов); – электронные выставки; – профильные сайты. Особая форма электронного ресурса – виртуальный музей, который

является цифровой копией реально существующего музея. Не всякую электронную коллекцию на сайте можно называть виртуальным музеем. Как отмечается в [15, С. 114], главными критериями виртуального музея являются комплексный подход к его структуре, близкой к традиционному музею, и наличие интерактивного программного генератора, моделирующего виртуальную экскурсию.

4. Привлечение к историческим исследованиям в библиотеке специалистов разных дисциплин позволяет сделать результат более полным, интересным и ценным. Так, например, это могут быть специалисты по истории, краеведению, музееведению, этнографии, искусствоведению, культурологии, социологии, педагогике и т. д. При этом организацию экспозиций музея, хранения экспонатов и других сторон собственно музейной работы осуществляют специалисты-музееведы, но фонд музея должны создавать в первую очередь библиотековеды, которые укажут направления поиска, определят наиболее важные этапы в истории, акцентируют внимание на особо ценных музейных предметах.

5. Творческий потенциал молодых библиотекарей может найти свое раскрытие и применение в сфере исторической НИР. Так как «побудительным мотивом появления инноваций становится желание творческого человека иначе представить привычную профессиональную ситуацию, по-новому взглянуть на проблему» [6, С. 27], то такие качества молодых библиотечных специалистов как «новый взгляд», отсутствие стереотипов, креативность, нестандартность, оригинальность позволят им наиболее полно реализовать творческое самовыражение.

Один из главных вопросов в НИР по изучению истории библиотеки – цель исследования. А она заключается не только в восстановлении собственной истории, но и в удовлетворении информационных потребностей пользователей. Поскольку пользователем научной библиотеки является научный сотрудник, то требования к НИР возрастают. Соответственно, чем профессиональнее будет научно-исследовательская деятельность библиотеки по раскрытию истории и мемориального фонда, тем качественнее будет конечный информационный

24

ресурс (база данных, музей, сайт), тем больше вероятность наиболее полного удовлетворения информационных потребностей пользователей и тем выше престиж библиотеки в обществе.

Раскрытие истории библиотеки и её музейная деятельность представляют не только собственно библиотековедческую, но и историческую, общеобразовательную, научную и социокультурную ценность. Это проиллюстрирует значение библиотеки в истории развития края, его науки, образования, культуры и искусства, место библиотеки в жизни региона и государства. В результате, как указывает Матлина, «на пути возрождения гуманистических, культурных традиций библиотеку ждет немало творческих находок, меняющих ее облик и привлекающих новых пользователей» [6].

ЛИТЕРАТУРА

1. Гуральник, Ю. У. Сберечь память человечества! / Ю. У. Гуральник // Мир библиографии. – 1995. – № 5. – С. 13-15.

2. Дворкина, М. Хранители прошлого: о концепции музея истории библиотечного дела Москвы / М. Дворкина // Библиотека. – 1998. – № 6. – С. 87-88.

3. Дубровіна, Л. А. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко ; Нац. акад. наук Укр., Нац. б-ка Укр. ім. В. І. Вернадського. – К. : НБУВ, 2009. – 530 с.

4. Мал золотник, да дорог. «Гибриды» или «новые виды»? / Т. Филиппова, С. Матлина // Библиотечное дело. – 2007. – № 18. – С. 7-13.

5. Матлина, С. В какую сторону направлен вектор обновления? / С. Матлина // Библиотека. – 2000. – № 9. – С. 27-29.

6. Матлина, С. Г. Взаимосвязь библиотечных традиций и инноваций / С. Г. Матлина // Библиотековедение. – 1993. – № 4. – С. 18-32.

7. Матлина, С. Г. Мемориальная библиотека: парадокс или закономерность? (постановка проблемы) / С. Г. Матлина // Библиотека в контексте истории : материалы 4-й междунар. науч. конф. – М. : Пашков дом, 2001. – С. 79-87.

8. Матлина, С. Г. Новации библиотек в контексте культурных традиций региона / С. Г. Матлина // Библиотековедение. – 1995. – № 2. – С. 43-51.

9. Матлина, С. Мемории сохраняют историю / С. Матлина // Библиополе. – 2006. – № 11. – С. 16-20.

10. Матлина, С. Нужны ли библиотекам музейные подразделения? О библиотеках-музеях и мемориальных библиотеках / С. Матлина // Библиотечное дело. – 2007. – № 18. – С. 3-6.

11. Опритова, Т. А. Инновационная модель библиотеки-музея / Т. А. Опритова // Библиотековедение. – 2008. – № 5. – С. 23-27.

12. Свобода, А. А. Научно-исследовательская работа – важная составляющая деятельности библиотек учреждений Национальной академии наук Украины / А. А. Свобода // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития : науч.-практ. и теор. сб. / Междунар. ассоц. академий наук. – К., 2006. – Вып. 4. – С. 52-66.

25

13. Слободяник, М. Історичні дослідження в сучасному бібліотекознавстві: тенденції і перспективи / М. Слободяник, С. Зворський // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 3. – С. 13-19.

14. Тропичева, Е. И. Меморат как краеведческий документ / Е. И. Тропичева // Проблемы краеведческой деятельности библиотек : материалы Всерос. науч.-практ. семинара, сент. 2002 г. / Рос. нац. б-ка ; [сост. Н. М. Балацкая]. – СПб, 2003. – С. 65-58.

15. Черченко, О. Є. Головні теоретико-структурні ознаки віртуального музею, можливості та перспективи / О. Є. Черченко // Вісник ХДАК. – Вип. 12-13. – Х. : ХДАК, 2004. – С. 109-115.

16. Шоломова, С. Б. Библиотековедческие, книговедческие и библиографоведческие источники в коллекции архивных документов и личных архивных фондах ХГНБ / С. Б. Шоломова // Колекції пам’яток писемності та друку у бібліотечних фондах України: проблеми формування, збереження, розкриття : матеріали наук.-практ. конф. / ХДНБ ім. В. Г. Короленка. – Х., 2003. – С. 86-96. УДК 004:31 Главчев Максим Игоревич, к. э. н., доцент НТУ «ХПІ» Главчева Юлия Николаевна, зам. директора научно-технической библиотеки НТУ «ХПІ» почт. адрес: НТУ «ХПИ», ул. Фрунзе, д. 21, г. Харьков, 61002, Украина конт. тел: 707-68-28 e-mail: glavcheva@kpi.kharkov.ua URL: http://library.kpi.kharkov.ua ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ УПРАВЛЕНИЯ: СТАТИСТИКА

ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЭЛЕКТРОННЫХ РЕСУРСОВ

Управление электронными информационными ресурсами (ЭИР) — регулирование процессов создания, изменения и хранения ресурсов, а также обеспечение их доступности и эффективного использования. Действия по управлению базируются на комплексе статистических данных, которые являются оценкой результатов деятельности подразделений библиотеки в исследуемом направлении (создание и использование ЭИР) и проводятся в целях улучшения количественных и качественных показателей их работы.

При определении основных задач управления ЭИР необходимо учитывать основные принципы управления качеством обслуживания:

• ориентация на пользователя; • процессный подход – ориентация на конечный результат; • системный подход – улучшение деятельности всей библиотеки;

26

• постоянное усовершенствование – улучшение качественных характеристик обслуживания;

• принятие решений на базе достоверных статистических данных; • всесторонне сотрудничество с поставщиками и потребителями

информации; • долгосрочное планирование. На основании вышеизложенных принципов выделяются основные

направления деятельности — максимальное обеспечение потенциальных потребителей необходимыми электронными ресурсами, повышение эффективности их использования.

Сложность и динамичность информационных потоков, трудоемкий процесс сбора и обработки электронной информации — все это обуславливает повышение требований к организации управления ЭИР.

Информационные ресурсы (ИР) библиотеки являются объектом управления. Чтобы управлять объектом, необходимо иметь четкое представление об его структуре и составе. Автор многих книг по информационным ресурсам А. Б. Антопольский дает общее определение термина: «Информационные ресурсы — отдельные документы и отдельные массивы документов, документы и массивы документов в информационных системах (библиотеках, архивах, фондах, базах данных (БД), других информационных системах)». В таблице 1 представлен состав наиболее значимых электронных информационных ресурсов НТБ НТУ «ХПИ».

Таблица 1. Состав электронных информационных ресурсов НТБ НТУ «ХПИ»

№ Наименование Описание 1. БД «Сводный

электронный каталог научно-технической библиотеки НТУ« ХПИ »

Собственная БД, доступ в сети Интернет

2. БД «Редкие издания»

Собственная БД, доступ в сети Интернет

3. БД «Полнотекстовая БД учебной литературы»

Собственная БД, доступ в локальной вычислительной сети университета

4. БД «Полнотекстовая БД печатных изданий ученых НТУ« ХПИ »

Собственная БД, доступ в локальной вычислительной сети университета

5. БД «Вестник Национального технического университета « ХПИ»

Собственная БД, доступ в сети Интернет

6. БД «Ресурсы удаленного доступа

Собственная БД, доступ в сети Интернет

27

7. Библиографическая БД периодических изданий проекта «МАРС»

Доступ в рамках корпоративной работы в локальной вычислительной сети библиотеки.

8. Тематические БД електронних реферативних журналов (CD)

Приобретенные, доступ в локальной вычислительной сети библиотеки

9.

БД «ЛИГА: ЗАКОН»

Приобретенные, доступ в локальной вычислительной сети библиотеки

10.

БД компании EBSCO

Приобретенные, доступ в локальной вычислительной сети университета

11. Ресурсы Украинской научно-образовательной телекоммуникационной сети «Уран»

Доступ в локальной вычислительной сети университета и в сети Интернет

Электронные информационные ресурсы библиотеки различаются друг от

друга по информационному техническому обеспечению, по территориальному размещению и, соответственно, требуют определенных подходов работы с ними.

Для успешного управления ЭИР, руководство библиотеки должно располагать надежным и стандартизованным источником сведений об их использовании. Инструментом получения комплекса статистических данных служит WEB-сайт. Обширный перечень статистических сведений НТБ получает, используя внешний счетчик (Интернет-сервис по предоставлению статистики посещений) и файлы регистрации сервера (лог-файлы).

Анализ поведения пользователей с помощью лог-файлов — количественный метод оценки использования сайта. Веб-сервер фиксирует описание каждого поискового запроса, выполненного пользователями, в специальном файле. Впоследствии эти данные анализируются.

Например, запись в лог-файле: DateTime=28.10.2010 14:52:05&I21DBN=DB-1&C21COM=S&S21STN=1&S21CNR=20&S21 All=(<.>K=UKRAINIAN$<.>)&S21AllTrm=.>K=UKRAINIAN|&S 21FMT=fullwebr&S21REF=10&P21DBN=DB-1&RemoteHost=178.94.42.192

означает, что: посещение состоялось 28 октября 2010 г. в 14:52:05 часов; посетитель пришел на сайт с ІР-адреса 178.94.42.192; поисковый запрос проводился по ключевому слову «UKRAINIAN» в электронном каталоге НТБ НТУ «ХПИ»; результат запроса выведен на экран в «полном» формате просмотра и т. д.

Проект MyCounter (в Интернет существует масса подобных сервисов) обеспечивает библиотеку комплексом статистической информации по сайту

28

(более 20 показателей), начиная с 2006 года. Некоторые из них: посещаемость; аудитория сайта; рекорды сайта; недельная и суточная активность сайта; операционные системы, браузеры, параметры экрана; поддержка cookies, Java, JavaScript; версии flash player; популярные страницы сайта; ссылающиеся страницы; точки входа; точки; пути по сайту; глубина просмотра; время просмотра; поисковые системы и поисковые фразы; страны-посетители.

После первого года использования счетчика, отдел современных библиотечных технологий определил основные направления развития WEB-ресурса:

• обеспечение корректного отображения сайта на ПК пользователей в наиболее часто используемых браузерах MSIE, Opera, Mozilla (рисунок 1);

Рис. 1 Процентное соотношение браузеров, используемых

пользователями для просмотра страниц сайта НТБ НТУ «ХПИ».

• создание новой версии сайта, с минимальным использованием Java, JavaScript; так как у определенной части Интернет-аудитории отсутствует их поддержка (рисунок 2);

Рис. 1 Процентное соотношение использования поддержки Java и

JavaScript посетителями сайта НТБ НТУ «ХПИ».

• анализ поисковых фраз, выделение списка наиболее часто употребляемых;

• перерегистрация ресурса на популярных поисковых системах на основе списка поисковых фраз.

За следующий, 2007 год, показатель посещаемости сайта библиотеки увеличился на 60%, увеличилось число пользователей постоянной аудитории,

29

появились пользователи, выбравшие точкой входа определенные «полезные» страницы, сократились «пути по сайту», другое.

Однако, не все цифры можно воспринимать однозначно. Абсолютные показатели часто не дают объективной характеристики производственного процесса. Только на основе корреляции статистических данных можно получить наиболее достоверные значения. При проведении дополнительных вычислений, возникает ряд вопросов, связанных с корректностью информации.

Например, за сутки MyCounter сообщает о 108 посетителях (уникальных пользователях, вошедших с определенного IP-адреса). Веб-сервер за эти же сутки выполнил 13499 поисковых запросов. Значит, каждый пользователь выполнил по 125 поисковых запросов к БД библиотеки. Согласно другим статистическим данным, это не соответствует действительности.

Описанная выше статистика четко показывает тенденции, но не дает точных количественных показателей. Имеются разнообразные источники систематических, структурных и иных ошибок, которые искажают в сторону уменьшения или увеличения статистические данные. Причины искажения представлены в таблице 2.

Таблица 2. Источники ошибок и их направленность Источник ошибок

Воздействие

Устранение или компенсация

Просмотр страниц с большим количеством графики

Завышает Учитывать расширение файла (например, gif...)

Прокси-сервер, кэш-память

Занижает Усилить контроль за обновлением

Динамические ІР-адреса

Может как завышать, так и занижать

Настройка браузера, cookies, регистрация пользователей

Коллективные запросы с одного и того же компьютера

Занижает Регистрация пользователей

Роботы, автоматические подборщики информации

Завышает Учитывать только заход с просмотровой системы (браузера)

Как видно из таблицы, во многих случаях избежать искажения

статистических данных позволит введение в действие авторизации пользователей–читателей на сайте библиотеки. Многие библиотеки успешно используют авторизацию читателей для доступа к своим ЭИР.

Независимой оценкой управления WEB-ресурсами можно считать SEO-показатель сайта PageRank (Search Engine Optimization). Создатели Google разработали принципиально новую с точки зрения библиографического поиска технологию определения степени релевантности документа, названную

30

PageRank. Суть ее в том, что система стремится предугадать, какие именно страницы Интернета наиболее соответствуют запросу, причем для определения релевантности используется целый ряд признаков. Алгоритм ссылочного ранжирования PageRank применяется к коллекции веб-страниц и назначает каждому из них некоторое численное значение, измеряющее его «важность» или «авторитетность» среди остальных документов. Google использует этот показатель для найденных по запросу страниц, чтобы определить порядок выдачи этих страниц посетителю в результатах поиска.

Определить PageRank WEB-ресурса можно на многих сайтах. Все эти сайты дают одинаковую оценку, так как используют информацию от Google .

http://www.prchecker.info показывает, что PageRank сайта НТБ НТУ «ХПИ» имеет 6 из 10 возможных баллов (рисунок 3).

Рис. 3 Показатель PageRank сайта НТБ НТУ «ХПИ».

Качественное улучшение статистических показателей является

подтверждением правильных действий по управлению информационными ресурсами. Только обширный перечень статистических показателей совместно с использованием корреляции данных могут наиболее четко продемонстрировать состояние дел в исследуемом направлении. Также, необходимо постоянное усовершенствование системы анализа на основании оценочного изучения ресурсов с помощью различных инструментов, методов и средств.

Список использованных источников:

1. Электронная информация и электронные ресурсы [Текст] : публикации и документы, фонды и библиотеки / А. И. Земсков, Я. Л. Шрайберг. — М.: ФАИР, 2007. — 528 с.: ил. — (Специальный издательский проект для библиотек).

2. Эффективность библиотечных сайтов [Текст] / Н. С. Редькина. // Научные и технические библиотеки. — 2010. — № 9. — с. 56–66.

3. Галеева И. С. Интернет как инструмент библиографического поиска [Текст] : учеб.-практ. пособие / И.С. Галеева. — СПб.: Профессия, 2007.—246 с.

4. Статистична інформація в бібліотечному маркетингу [Текст] / О.Василенко. // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 5. — с. 3–9.

5. Обзор тенденций развития электронных ресурсов и адаптация к ним читателей библиотек [Текст]/ К. Фесенко // Научные и технические библиотеки. — 2006. — № 10. — с. 30–39.

31

6. «Информационное пространство библиотеки»: эволюция понятия [Текст] / Росица Стоянова Костова // Библиотековедение. — 2008. — № 2. — с. 42–46.

7. Электронная библиотека как важное звено в информационном обеспечении процесса обучения [Текст] / О. Накрапленная // Бібліотечний форум України. — 2008. — № 3(21). — с. 17–19.

УДК 027.27 Грабар Наталя Григорівна, доцент кафедри, канд.. наук із соц. комунікацій, гол бібліограф бібліотеки, кафедра культури, бібліотека Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка пошт. адреса: ХНТУСГ, Артема, 44, м. Харків, 61002, Україна конт. тел. 7 164-173 e-mail: agrouniverbib@mail.ru

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ Соціокультурне середовище, яке повсякчас розширюється

інформаційним, освітнім змістовим наповненням, диктує пріоритетні напрямки виховної діяльності бібліотек ВНЗ. Прийняті загальнодержавні акти і програми, спрямовані на поліпшення системи виховання, в першу чергу національно-патріотичного, формування всебічно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної особистості, здатної до самовдосконалення та самореалізації.

Національно-патріотичне виховання в умовах сучасності об’єктивно визнано державою ключовим в забезпеченні стійкого політичного, соціально-економічного розвитку і національної безпеки України. Сучасні вимоги до виховання передбачають уміння студентів конкретно використовувати можливості правової системи в галузі функціонування економіки, системи її управління та в галузі захисту прав і свобод молодих спеціалістів в умовах ринкової економіки. Мета національно-патріотичного виховання конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для усіх виховних закладів, а й для всього суспільства в цілому.

В цьому напрямку важливу роль відіграють спільні дії бібліотек і гуманітарних кафедр, музеїв історії навчальних закладів і громадських організацій. На даний момент традиційними залишились такі форми роботи бібліотек: літературні огляди, бесіди, зустрічі, тематичні книжкові виставки до дня Перемоги, визволення своїх міст від фашистської навали та ін. Бібліотекарі визнають, що виховання любові до Батьківщини бібліотечними засобами у навчальному закладі може бути ефективним лише за умови, якщо студентам будуть надані можливості осмислення загальнолюдських проблем життя, які

32

поставив автор у художньому творі. І тут важливо домогтися того, щоб літературний твір органічно увійшов у внутрішній світ молодої людини, як невід’ємна частина її громадського й духовного досвіду, викликав роздуми про її моральне обличчя. Тому питання патріотичного і національного виховання засобами літератури на сьогодні досить актуальні і вимагають від бібліотек ВНЗ нових підходів до їх розв’язання.

Система патріотичного виховання пропонує формування національного світогляду (погляди, переконання, ідеали) і національної моралі (гідності, честі, совісті). Ці складові національної духовності визначаються в ідейному, моральному, етичному наслідуванні, в традиціях, звичаях народу, в його історії і сучасності. Спрямованість освітньо-виховного процесу вимагає такої його трансформації, яка б забезпечила більшу впливовість і дієвість, а досягти цього можливо за умови його (процесу) концептуальної підпорядкованості формуванню ціннісних орієнтацій особистості, які зумовлюють свідомість і поведінку.

Як засвідчують практики, технічні нововведення повинні бути підвладні духу бібліотек, традиціям, які базуються на духовній і, зокрема, книжній культурі. Так фахівці бібліотеки ХНТУСГ імені Петра Василенка, не забуваючи традиційні форми, використовують і сучасні ІКТ.

Із прямих контактів з молоддю дізналися, що багато студентів, проживаючи в Україні не знають історії створення її герба, прапора тощо. Саме тому було розроблено цикл оглядів «Культурно-історичні символи України» – це добірка коротких цікавих відомостей про культурно-історичні символи України, який не претендує на винятковість, енциклопедичність і безапеляційність і припускає існування зовсім іншої думки.

При вивченні матеріалу з’ясувалося, що у кожної країни, кожної доби є свої, притаманні тільки їм, причому цілковито різні символи: жартівливі, серйозні, навіть трагічні. Цикл «Культурно-історичні символи України» включає в себе наступні огляди: «Державні символи»; «Історичні символи»; «Народні символи»;» Культурні символи»; «Люди – символи України».

Наразі огляди про державні та історичні символи готові повністю, а інші знаходяться на різних стадіях розробки. Кожен огляд складається з власне текстової частини і цілком самодостатньої презентації, яку можна самостійно переглянути окремому студенту або продемонструвати групі без участі доповідача. В презентаціях застосовано звукові ефекти та ефекти анімації, використано багато наочної інформації – малюнків, фотографій, карт, схем тощо; музичний супровід, відеоматеріали.

В огляді «Державні символи України» йдеться про історію створення і розвитку герба, прапора, гімну нашої країни. Також розповідається про національну валюту і українську мову (хоча вони не є офіційними державними символами, але мають величезне значення в житті українського народу і держави). Огляд «Історичні символи України» включає в себе міні-огляди про історичні події і явища, без яких неможливо уявити історію нашої країни: хрещення Русі, Києво-Печерську лавру, Запорозьку Січ, Переяславську раду, Полтавську битву, конституцію Пилипа Орлика, соборність України.

33

Огляд «Народні символи України» надає цікаві факти про народну творчість (кобзарі, бандуристи, гопак, щедрівки, колядки), декоративно-ужиткове мистецтво (одяг, вишиванка, рушник, петриківський розпис, Опішнє), народні страви (борщ, хліб, сало) тощо.

Не менш цікавими і насиченими плануються огляди «Культурні символи України» і «Люди – символи України». Вважаємо, що цей цикл буде корисним і пізнавальним не тільки українським студентам. Іноземні студенти, які навчаються в нашому університеті, зможуть в цікавій і доступній формі ознайомитися з Україною, більше дізнатися про її історію, культуру, традиції, звичаї.

Більшість оглядів спрямовані на розширення та поглиблення знань з предмету «Історія української культури», що розробляються з викладачами кафедри культури. До речі, іноземним студентам така подача матеріалу допомагає краще пізнати країну, де вони будуть навчатися п’ять років, адже теоретичне з наглядним запам’ятовується краще. Фахівці бібліотеки намагаються краще подати матеріал, відомості про культурні багатства України, звичаї та традиції українського народу, а студенти жвавіше сприймають матеріал, запам’ятовують програму курсу, беруть участь в обговоренні тем та пропонують наступні теми для пізнання.

Ефективні також культурно-виховні заходи: тематичні вечори, інсценівки, конкурси, зустрічі і т. ін. На виховних заходах, спрямованих на формування національної свідомості передбачається врахування національних особливостей психології, зокрема національного характеру. Розробляючи зміст і методи національного виховання бібліотекарі намагаються використовувати психолого-педагогічні дані про вікові особливості вихованців. У виховних заходах на перших-других курсах робиться акцент на емоційний вплив, що дає можливість розвивати пізнавальні здібності студента, формувати стійкий інтерес до історичної та народознавчої літератури. В них переважають літературно-музичні композиції, участь у проведенні народних свят та обрядів, літературні читання, усні журнали, віртуальні заочні подорожі історичними місцями України. Викликають інтерес і ті заходи, які організовані не тільки на теоретичній основі, а й з конкурсними програмами, тестуванням

Організація виховного процесу, який би сприяв становленню особистості студента, потребує пошуку певних моделей такого процесу, які з позицій сьогодення варто розглядати як систему факторів, що сприяє креативності, самовдосконаленню, самовихованню та самореалізації особистості.

В основі діяльності і ВНЗ і бібліотеки покладена єдина законодавча база (з деякими уточненнями): Конституція України, Закони «Про освіту», «Про вищу освіту», «Загальнодержавна програма про підтримку молоді на 2004-2008 роки», державні освітні стандарти, регіональні концепції з виховання та ін. Реалізація закладених в них цілей і завдань виступає органічною складовою частиною стратегії і тактики формування соціально активної особистості в певному виховному середовищі. Всі правові документи у сфері освіти та бібліотекознавства існують паралельно і тільки доповнюють, а не суперечать один одному. І вищі навчальні заклади, і бібліотеки мають єдину мету –

34

формування загальної культури особистості, її інтеграцію в національну і світову культуру, самовизначення і досягнення соціальної компетентності. Це і має бути кінцевим результатом виховної діяльності як наслідок каскаду комунікаційних актів по виконанню завдань формування особистості і професіонала.

Отже, інноваційні форми роботи: по-перше, ініціюють фахівців бібліотеки вдосконалювати свої знання у

використанні ІКТ; по-друге, поглиблювати зв’язки з гуманітарними кафедрами та іншими

структурами університету; по-третє, включатися в загальноуніверситетські заходи національно-

патріотичного виховання.

УДК 023.1 Дурєєва Тетяна Анатоліївна, викладач каф. бібліотекознавства та соціальних комунікацій (ХДАК) Тел.: 731-13-88 Дом.адреса: м. Харків, вул. Володарського, буд.46 Дом.тел.: 92-49-85

АДПТАЦІЯ КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДО БІБЛІОТЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК УМОВА ПРИСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕК ДО ЗМІН

ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Бібліотека в інформаційному суспільстві є однією з головних

соціокомунікаційних структур, що виконують функції забезпечення соціальної взаємодії. Вона функціонує в умовах швидко змінюваного техніко-технологічного оточення, розгортання процесів комп’ютеризації, автоматизації, медіатизації суспільства, що актуалізує питання її ефективної адаптації до умов зовнішнього середовища. Бібліотека як соціально-комунікаційна система, яка опосередковує сучасний суспільний зв’язок за допомогою передачі документів, інформації та знань, нині опанувала технології збору, обробки, збереження, розповсюдження документів і функціонує на рівні документальних комунікацій суспільства. Разом з тим, сьогодні бібліотеки під впливом зовнішніх факторів швидко трансформуються у документально-інформаційні центри, які працюють із документами та інформацією, опановують інформаційній рівень соціальних комунікацій.

Безперервне ускладнення бібліотечно-інформаційних технологій, а також їх насичення технічними, інформаційними, комунікативними та іншими складовими зумовлюють інформатизацію бібліотечно-інформаційної діяльності, сприяють формуванню модельного різноманіття бібліотек та становленню сучасних поліфункціональних бібліотечних закладів.

35

В бібліотечно-інформаційній діяльності вони склали особливий комплекс технологій – комунікаційні технології (КТ), який відрізняється від інших соціокомунікаційних структур. КТ забезпечують виконання завдань генерування, транспортування, пакетування, представлення інформації та знань в бібліотечно-інформаційній підсистемі суспільства відповідно до її комунікаційних функцій в суспільстві.

КТ ми розуміємо як процедуру здійснення дій в будь-яких галузях соціальної практики (управлінні, освіті, дослідницькій діяльності, художній творчості), що забезпечують комунікаційну взаємодію в суспільстві і є процесом встановлення зв’язку між системами, який викликає зміни в кожній або в одній з них.

КТ об’єднують в собі технології, що забезпечують комунікаційну взаємодію в суспільстві. Вони є засобом опанування бібліотекою структурних рівнів організації соціокомунікаційної системи, оновлення стратегічного розвитку бібліотек і всіх напрямів їх діяльності: комплектування фондів, їх обробки та збереження, бібліотечно-інформаційного обслуговування, тощо.

Ґрунтуючись на розумінні адаптації як процесу пристосування, можна визначити, що адаптація КТ до бібліотечної діяльності є процесом пристосування бібліотек до змін зовнішнього середовища. Результатом адаптації виступають техніко-технологічні, організаційні, функціональні, управлінські трансформації. Адаптація сприяє інноваційному розвитку бібліотек, зумовлює її успіх в конкурентному соціокомунікативному середовищі та забезпечує стійкість до впливу зовнішніх факторів.

Таким чином, інформатизація бібліотечно-інформаційної діяльності, яка реалізується через процеси комп’ютеризації, автоматизації, медіатизації соціально-культурного простору, є дієвим засобом інтеграції бібліотек в інформаційне суспільство. Вона потребує активізації процесу адаптації КТ до всіх складових бібліотечно-інформаційної діяльності. Напрямами впровадження є: сфера бібліотечного виробництва, обслуговування; формування, обробки та збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів; управління бібліотечним соціальним інститутом.

УДК 78.03:004.032.6 Жуков В.П., ст. преподаватель кафедры исполнительского мастерства и оркестровой подготовки ХНПУ им. Г.С. Сковороды

ПРЕПОДАВАНИЕ МУЗЫКИ С ПРИМЕНЕНИЕМ МУЛЬТИМЕДИЙНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Современная смена медиатехнологий означает смену парадигмы, что

влечет за собой смену технологий образовательной коммуникации. Не являются исключением и мультимедийные технологии. Они формируют особую социокультурную и технологическую возможность для создания

36

информационного поля, которое практически повсеместно окружает современного человека. В эпоху электронных преобразований увеличивается социальная и культурная роль мультимедиа, в которой пользователь получает различные типы культурной информации в качестве нового ресурса активации интересов и уровня компетентности с помощью самых разнообразных средств, в том числе и электронных.

В развитии технологий заложена установка на прогресс и инновацию. Появление новых технических приемов дает возможность передавать содержание при помощи различных средств информации, доступных для восприятия разными органами человеческих чувств, а также путем интерактивного взаимодействия с аудиторией.

Мультимедиа имеет несомненные преимущества как средства обучения (возможность сочетания логического и образного способов освоения информации; активизация образовательного процесса за счет усиления наглядности и т.д.). Свойство интерактивности, присущее мультимедийному ресурсу является проявлением сложного взаимодействия медиа в пределах формируемого виртуального трехмерного пространства. Развитие информационных технологий и внедрение их в образовательный процесс оказывает влияние на развитие современной личности.

Сегодня современные информационные технологии являются для студента источником информации и получения знаний, отвечают его познавательным потребностям. Применение инновационных методов с использованием мультимедийных технологий в преподавании музыки способствует повышению интереса к учёбе и участию в учебном процессе, а также возможности регулировать постановку учебных задач по степени трудности. Кроме того, применение мультимедийных технологий позволяет полностью устранить одну из важнейших причин отрицательного отношения к учёбе, устранить пробелы, обусловленные непониманием или пропуском занятий, так как мультимедийные ресурсы возможно использовать в самостоятельной работе. Работая с мультимедийными технологиями, студент получает возможность обучения с помощью повторения и отработки любых фрагментов музыкального произведения и таким образом доводит поставленную задачу до логического конца.

Отличительной чертой современных мультимедийных технологий является их способность не только производить некий предназначенный для использования продукт, но и оказывать косвенное влияние на личность.

Использование компьютера с использованием мультимедийных ресурсов позволяет:

- активно развивать творческие и познавательные способности студентов; - содействовать формированию специальных музыкальных навыков. - создавать условия для развития эмоций и интеллекта; - применять графику, цвет, звук; - дать эстетические знания; - расширить словарный запас учащихся; - развить познавательные способности;

37

- развивать фантазию и практически воплощать свои идеи; - позволяет моделировать различные ситуации и среды. Практика функционирования мультимедиа показывает, что сущность и

возможности мультимедиа как социокультурного феномена имеют резервы для дальнейшего и более детального его осмысления. Поэтому их нужно накапливать в базах данных библиотек, чтобы при необходимости легко отыскать и включить в учебный процесс или другую деятельность.

УДК 159.923:024 Жукова Валерия Павловна, кандидат наук по социальным коммуникациям, ст. преподаватель кафедры библиотековедения и социальных коммуникаций ХДАК, исполнительный директор АСИБТ

ОСНОВОПОЛАГАЮЩИЕ РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКИХ

СПОСОБНОСТЕЙ ЛИЧНОСТИ В БИБЛИОТЕЧНЫХ КОЛЛЕКТИВАХ

Под творчеством понимают некоторую деятельность, направленную на получение результата, который отличается от результатов в этой же области, полученных ранее другими исследователями. Творчество можно рассматривать не только как процесс создания чего-то нового, но и как процесс, протекающий при взаимодействии личности и действительности. При этом изменения происходят не только в действительности, но Изменяется и личность. Поэтому творчество — это деятельность, благодаря которой человек может осуществлять свою свободу, связь с миром и со своей глубинной сущностью.

В библиотечно-информационной деятельности заложено наибольшее количество возможностей для реализации творческого потенциала личности. Поэтому одной из главных задач развития персонала библиотек в период их интеграции в информационные процессы общества должна стать задача развития творческих способностей персонала, формирование коллективного творческого мышления на основе создания творческих групп, способных создавать творческий продукт.

Для проявления творческих способностей персонала библиотеки необходима соответствующая обстановка, создание креативной среды, которая характеризуется следующими признаками:

— личностной мотивацией, соревновательной мотивацией и мотивацией социального одобрения;

— непринужденной обстановкой, которая характеризуется отсутствием угрозы и принуждения, принятием и стимулированием любых идей, свободой действий и отсутствием критики.

В процессе создания творческого продукта (креативном процессе) выделяется ряд обязательных стадий:

38

— появление нестандартной проблемы и возникновение противоречия между необходимостью и невозможностью ее решения;

— зарождение и оптимизация мотивации к решению задачи; — созревание идеи в процессе рационального отбора и накопления

суммы знаний о проблеме; — логическая безысходность, сопровождаемая обязательной фрустрацией

эмоционально-волевой сферы личности; — озарение (инсайт) – интуитивное прозрение, выталкивающее

необходимую идею в сознание; — экспериментальная проверка идеи. Существует множество научных подходов к проблеме исследования

творческих способностей. Суммируя результаты многочисленных научных исследований, можно сделать следующие выводы о креативности и ее связи с общими интеллектуальными способностями:

1. Интеллектуальная одаренность является лишь одним из условий творческой активности личности, причем основную роль в активации творческой деятельности играют мотивация, ценности и личностные черты (креативный тип личности).

2. Творческие способности являются независимым от интеллекта фактором.

3. Творческий тип личности можно охарактеризовать следующими критериями:

— внимательностью: умением увидеть и распознать творческую проблему;

— разносторонностью мышления: умением увидеть в проблеме как можно больше сторон и связей;

— гибкостью мышления: умением отказаться от типичной точки зрения и принять другую;

— оригинальностью мышления: стремлением отказаться от шаблона или группового мнения;

— вариативностью мышления: способностью к множественной перегруппировке идей и связей;

— конкретностью мышления: способностью к анализу творческой проблемы как системы;

— абстрактностью мышления: способностью к синтезу творческой проблемы как системы;

— чувством гармонии: чувством организационной стройности и идейной целостности;

— независимостью мышления: неконформностью оценок и суждений даже под давлением;

— открытостью восприятия: восприимчивостью ко всему новому и необычному;

— толерантностью мышления: конструктивной активностью в неопределенных ситуациях.

39

Способность творить заложена в природе каждого человека, но не каждый может сознательно использовать эту возможность. Поэтому необходимо научиться использовать творческий потенциал, думать, искать и находить лучшие решения, пользоваться своей интуицией в ситуациях недостаточной информации или дефицита времени на обдумывание проблемы. Для этого необходимо научиться применять методы творческого мышления:

— метод аналогий и альтернатив (мыслить в нескольких направлениях и по аналогии);

— мышление понятиями как образами; — метод интуиции; — метод мозгового штурма; — метод эвристических (ключевых) вопросов; — метод решения изобретательских задач. Используя эти методы, персонал библиотеки научится: — мыслить быстро, четко и эффективно; — творчески решать любые задачи; — быстро ориентироваться в новой ситуации; — интуитивно принимать верные решения. При генерации творческих идей необходимо устранять факторы,

мешающие творческому мышлению: — некритичное принятие чужого мнения (конформизм,

соглашательство); — внешнюю и внутреннюю цензуру; — ригидность (в том числе передача шаблонов, алгоритмов в решении

задач); — желание найти ответ немедленно. Таким образом, при всем многообразии теорий креативности существует

ряд основополагающих признаков творческой деятельности, воздействуя на которые, можно в той или иной степени повышать продуктивность творческого мышления персонала и развивать творческие способности личности в библиотечном коллективе.

Список использованной литературы:

1. Лосев А.Ф. Диалектика творческого акта (краткий очерк) / А.Ф. Лосев – М.: Контекст, 1982. – с.

2. Меерович М. И. Технология развития творческого мышления: Практическое пособие / М. И. Меерович – М. : АСТ, 2000 – 432 с.

40

УДК 023–056.1:65.013 Кириченко Елена Васильевна, заместитель директора Научно–техническая библиотека Национального технического университета «ХПИ» почтовый адрес: НТБ НТУ «ХПИ», ул. Краснознаменная, 16, г. Харьков, 61000, Украина конт. тел.: 707–68–28 e–mail: kirichenkoE@kpi.kharkov.ua URL: http://library.kpi.kharkov.ua/

ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ СКЕПСИС БИБЛИОТЕКАРЯ – КОНСТРУКТИВНО ИЛИ ДЕСТРУКТИВНО?

Учение без размышления бесполезно. (Конфуций.)

Скептическое отношение к библиотечной профессии сейчас, увы, никого не удивляет. Сложная социокультурная и экономическая ситуация, сложившаяся в нашей стране, привела к обесцениванию культурных традиций, принижению нравственных устоев общества, и негативно повлияла на развитие библиотек и их имиджа. С каждым годом нехватка квалифицированных работников становится все острее : сначала отсутствие достаточного числа абитуриентов, студентов, и, как следствие, молодых специалистов. Профессия библиотекарь долго теряла свою популярность. Многие выпускники библиотечных факультетов переквалифицируются, меняют профессию. Это одна сторона «медали». Но есть и другая – новая роль информации, характеризующая современную эпоху. Информация предопределяет качество жизни, как отдельных индивидуумов, так и целых сообществ. Информация является жизненной необходимостью, но когда она поступает в нерегулярном режиме и чрезмерно, она становится деструктивной силой. Это раздражает любого человека. И только одна группа людей осознает всю важность этой проблемы. Именно библиотекари испокон веков занимались сбором, организацией и распространением записанных знаний. Главной целью библиотек была и есть удовлетворение информационных потребностей общества.

Неоднозначно мнение о степени значимости и роли библиотечной профессии и деятельности библиотек и внутри библиотечных коллективов. В библиотеке работают люди с разным образованием, разными интеллектуальными способностями, социально–психологическими ценностными ориентациями, разного возраста, имеющими различный опыт, знания, навыки, умения, различные таланты, или не имеющие таковых. Разность можно воспринимать как уникальность каждого сотрудника. Соответственно, к любому решению в библиотеке каждый отнесется по–разному.

В коллективах также обязательно присутствуют сотрудники с консервативным подходом к работе библиотеки, и люди, придерживающиеся

41

либеральных взглядов. И те и другие обладают сформированным набором ценностных ориентаций, определяющих их социальное поведение и профессиональную деятельность.

Ценностная ориентация – разделяемые личностью социальные ценности: – выступающие в качестве целей жизни и основных средств их достижения; – являющиеся важнейшим фактором, регулирующим мотивацию личности и ее поведение. Система ценностных ориентации личности формируется в конкретных социально–исторических условиях, отражая актуальные ценности определенного общества, которые, в свою очередь, связаны с общим экономическим и культурным уровнем его развития.

Скепсис часто проявляют консерваторы в библиотечном коллективе – это старшее поколение библиотечных работников, сохранивших старую идеологию, а также те, кто не смог в переломный момент перестроиться, принять новый взгляд на современные библиотечные реалии. Такие сотрудники негативно и с крайним недоверием относятся ко всем современным проявлениям библиотечных технологий: свободному доступу к информации, предоставлению пользователю любых видов изданий без всяких ограничений, снятию цензурных запретов, внедрению в библиотечное обслуживание электронных средств массовой информации, компьютеризации библиотечных процессов, использованию Интернет. В этом случае имеет место профессиональный скепсис, проявлением которого может стать пассивность, безынициативность, снобизм.

Сноб – человек, который свои вкусы, манеры и т. п. считает исключительными, и негативно относится к людям, имеющим другие манеры и вкусы.

Это своего рода защита, психологический барьер, за которым стоит беспомощность и непонимание, страх показаться некомпетентным, не справиться с поставленными задачами. Такого рода отношение негативно сказывается на формировании позитивного имиджа библиотеки и библиотечной профессии, тормозит полноценную интеграцию библиотек в современное общество.

С другой стороны, зачастую этот скепсис спасает библиотеки от «резких движений» и заставляет чрезмерно активных задуматься, и более серьезно прогнозировать последствия своих действий (например: в 90х гг. XX в. было много активных людей, которые предлагали не просто заморозить карточные каталоги, а выбросить их, и за счет этого сэкономить на помещении библиотек, и т.п.). Также скепсис может спасти от необдуманных решений, заставляет сомневаться, и лишний раз анализировать проблему, становится своеобразным фильтром, через который проходят любые, даже самые безумные идеи коллег.

Что же такое скепсис? Скепсис (греч. skeptikos – разглядывающий), исследование, размышление,

сомнение. Склонность подвергать сомнению всякую новую информацию. Употребляется также в смысле «скептицизм»; скепсис – критически–недоверчивое отношение к чему–либо, сомнение в возможности или истинности чего–либо.

42

Скептика в коллективе можно отличить по таким признакам: o выражениям: «кому это надо?», «это же не катастрофа», «это

нереально», «это никто никогда не сделает», «мы еще посмотрим, чем это закончится», «нет способных людей, чтобы сделать это» и т.п.;

o скептик — человек, ничего не принимающий на веру и критикующий любой рабочий вопрос. Даже самая удачная идея, на его взгляд, нуждается в пристальном рассмотрении и жестком анализе. С одной стороны, такое отношение к делу не лишено практического смысла, с другой — это убивает тягу к творчеству;

o скептику трудно получать удовольствие от рабочего процесса, да и коллегам не всегда приятно сотрудничать с критиканами: те, как правило, отдаляются от коллектива и предпочитают работать отдельно.

Методами преодоления профессионального скепсиса могут стать: o объединение коллектива единой идеей так, чтобы сотрудники

сплотились вокруг этой идеи; o совершенствование системы повышения квалификации библиотеки; o привлечение «проблемных» сотрудников к работе в команде; o поручение «проблемным» сотрудникам заданий более сложных, чем

они выполняли ранее; o давать выполнимые задания (чтобы человек получал удовольствие от

достижения поставленной цели); o проведение психологических тренингов. В научно–технической библиотеке НТУ «ХПИ» используются все эти

элементы, но чаще – привлечение сотрудников к работе в команде. Команда – это группа единомышленников, сотрудничающих друг с

другом для достижения намеченных общих целей. В результате такого взаимодействия появляется возможность за довольно короткий промежуток времени достичь гораздо более высоких результатов, чем работая поодиночке. В хорошо отлаженном коллективе все обязанности четко распределены между сослуживцами. Таким образом, дополняя друг друга, люди создают единую сбалансированную команду, в которой каждый занимается тем, что умеет делать лучше всего, а недостатки навыков компенсируются коллегиальными усилиями.

Командная работа позволяет всесторонне использовать способности, знания и навыки сотрудников, делает возможным решение вопросов и реализацию проектов, которые не под силу одному человеку, уменьшает риск принятия ошибочного решения и опасность того, что в поле зрения не попадут некоторые важные факты, помогает бороться с «производственной слепотой», реализует идеи, которые не возникли бы в рамках обычной организации труда, улучшает организационную культуру за счет взаимодействия сотрудников разных отделов. Она нужна и для преодоления сложившихся в организации стереотипов мышления.

Все эти методы призваны способствовать профессиональному самосознанию сотрудника: сознанию правил и норм своей профессии, учету оценки себя как профессионала со стороны колег и читателей, самооценке

43

своих отдельных качеств, положительной оценке себя в целом, переходу к позитивной я–концепции.

Список использованной литературы:

1. Большой психологический словарь / Ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2006. – 672 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

3. Алтухова, Г. Профессиональная идеология / Г. Алтухова. – Библиотечное дело. – 2010. – № 5 (119).

4. Лавриненко В. Ценностные ориентации личности и их влияние на поведение человека / В. Лавриненко. – Режим доступа: http://www.pslog.net/study-19-1.html. УДК 316.74:37 Колесникова Тетяна Олександрівна, директор НТБ Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна. E-mail: lib@b.diit.edu.ua

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В

БІБЛІОТЕКАХ ВНЗ: ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Під впливом змін, що відбуваються в глобальному просторі, вектори

інформатизації бібліотек ВНЗ спрямовані на удосконалення технологій роботи, на моделювання та організацію як власного інформаційного простору (інформаційних ресурсів, засобів інформаційної взаємодії, інформаційної інфраструктури), так і на формування єдиного науково-інформаційного простору регіону і держави, створення інформаційних ресурсів, інтеграцію у європейський і світовий інформаційний простір.

Одним з головних результатів інформатизації в сфері освіти стало впровадження дистанційних форм навчання, які базуються на новій техніко-технологічній базі і креативних методиках навчання, та створення якісно нового освітнього середовища. Бібліотеки, як компонент цього інформаційно-освітнього середовища, реагують на ці виклики сучасності впровадженням трансформаційних змін і нових стратегій розвитку, забезпечуючи задоволення інформаційних потреб суб’єктів освітнього процесу шляхом надання доступу до інформаційних ресурсів, та набувають при цьому якісно нової ознаки діяльності – особистісно-орієнтовного підходу. Його суть полягає у визначенні, підтримці і розвитку позитивних якостей студента і формуванні на цій основі механізму самореалізації особистості.

44

Розгляд впливу інформатизації на стан розвитку бібліотек ВНЗ потребує звернення до думок їх сучасних користувачів.

Масове регіональне соціологічне дослідження „Сучасна бібліотека ВНЗ очима студентів”, що охопило молодь десяти вишів Дніпропетровська (березень-квітень 2009 р.), було проведено вперше за останні 30 років і дозволило сформувати відношення студентів до трансформаційних змін в бібліотеках [1]. Отримані дані дозволяють нам стверджувати, що:

- існує чітка тенденція підтримки читачами/користувачами процесів інформатизації бібліотек ВНЗ;

- для сучасної молоді читання все більше втрачає статус естетичного задоволення та перетворюється в засіб отримання інформації;

- основним мотивом звернення студентів до бібліотеки є збір інформації в наукових цілях – для написання доповідей, рефератів, інших наукових робіт та отримання літератури для підготовки до екзамену, семінару, практичної роботи;

- рейтинг традиційних джерел інформування (алфавітного та систематичного каталогів) знизився; найбільш затребуваними елементами довідково-інформаційної системи бібліотеки сучасні студенти вважають доступ до мережі Інтернет та електронний каталог. Це підтверджує ідентичність уподобань студентів різних країн світу у виборі джерел інформування. Згідно з результатами дослідження OCLC 2005 р., 84% студентів університетів США починали роботу над своїми науковими проектами з пошуку інформації на самих популярних сайтах Інтернет-систем. Три роки поспіль, в січні 2008 р. на замовлення Британської бібліотеки було проведене дослідження серед англомовних студентів з розвинених країн Заходу, яке розвіяло багато міфів про взаємини молодих людей з новими технологіями, але отримало докази того, що вже 89% студентів університетських коледжів розпочинають дослідження зі звичайних пошукових систем, а не з сайтів бібліотек, і майже всі вони задовольняються результатами такого пошуку;

- рівень інформаційної культури студентів є недостатнім: досить велика частина респондентів зовсім не мають навичок роботи в інформаційних мережах та з базами даних (19,4 %). Глобальна мережа розвинула таку негативну рису молоді як неуважність і небажання витрачати час на обдумування знайдених в Інтернеті даних. Тому, плануючи стратегію розвитку кожної бібліотеки ВНЗ, необхідно перенести акцент з безпосередніх технологічних питань впровадження і використання інформаційних технологій на проблеми організації нових форм і напрямків з формування інформаційної культури користувачів;

- основними заходами з підвищення комфортних умов для роботи в бібліотеці студенти вважають: покращання комплектування, розширення сервісних послуг (ксерокс, копіювання з електронних носіїв, сканування тощо) та збільшення кількості комп’ютерів для доступу до локальних і мережевих електронних ресурсів;

- отримання позитивної відповіді на дещо провокаційне питання „Чи вічна бібліотека?» розуміється як підтвердження необхідності інтенсифікації

45

трансформаційних системних змін в бібліотеках, удосконалення традиційних бібліотечних функцій та появу нових, які обумовлюють провідну роль бібліотек в інформаційному суспільстві - роль виробника електронних ресурсів та інформаційного посередника і навігатора в інформаційному просторі. Ці факти мають підтвердження в практиці сучасних бібліотек і призводять до перетворення їх в інформаційні інтелект-центри закладів освіти [1].

В фахових публікаціях існують окремі ствердження, що стратегії інформаційно-технологічних перетворень в бібліотечно-інформаційні сфері, стан освоєння ними інформаційних технологій, які були пов’язані з повною інформатизацією бібліотек, можна вважати вичерпаними [2]. Але чи відповідає це дійсності? Етапи використання інформаційних технологій в книгозбірнях можна умовно поділити наступним чином: початковий, тобто автоматизація внутрішніх процесів з метою звільнення працівників від рутинної роботи; другий – перехід до локальних мереж та створення автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем; третій – використання Інтернету та Інтернет-технологій, вихід у світовий інформаційний простір не тільки з метою використання інформаційних ресурсів, а й надання доступу до них всім бажаючим.

Розглянемо інформатизацію бібліотек вишів на прикладі аналізу одного з її напрямків – опанування Інтернет-простору. Для визначення реального стану рівня опанування Інтернет-простору книгозбірнями ВНЗ III-IV рівнів акредитації різних форм власності було проведене дослідження в трьох областях – Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій [3]. Методом збору інформації було звернення до web-сайтів 54 ВНЗ/бібліотек у термін з 14.09.2009 р. по 18.09.2009 р. Отримані дані дозволили умовно поділити бібліотеки на три групи.

Перша група включає в себе ті книгозбірні, які вже досягли певних успіхів у напрямку змін технологічного, організаційного, структурного і функціонального устрою власної діяльності. Ознакою цього є наявність власного web-сайту, який наповнюється різноманітними базами даних (від бібліографічних до власно створених або придбаних повнотекстових БД).

До другої групи належать бібліотеки, які тільки починають генерувати власні Інтернет-ресурси. Такі бібліотеки розміщують на web-сайтах лише інформацію про бібліотеку та асортимент її послуг. До електронного каталогу в цій групі бібліотек читачі мають доступ тільки в мережі Інтранет або локальній мережі книгозбірні.

До третьої групи відносяться ті бібліотеки, які не мають власного web-сайту та є пасивними користувачами інформації Інтернет.

Обробка та аналіз результатів дослідження дозволили отримати результати, викладені в Таблиці 1, і зробити висновок, що найбільш розвинуті та змістовні сайти мають бібліотеки вишів Запорізької області, найменш – Дніпропетровської.

46

Таблиця 1.

№ п.н. Області

Кількість бібліотек ВНЗ

I (% від заг. к-ті)

II (% від заг. к-ті)

III (% від заг. к-ті)

1. Дніпропетровська 24 3 (12,5) 9 (37,5) 12 (50) 2. Донецька 17 3 (17,7) 9 (52,9) 5 (29,4) 3. Запорізька 13 4 (30,8) 4 (30,8) 5 (38,4)

Таким чином, незважаючи на повільне вбудовування бібліотек ВНЗ в

інформаційні мережі та недостатньо високу генерацію онлайнового продукту як взагалі України, так і зокрема Дніпропетровського, Донецького та Запорізького регіонів, аналіз динаміки зростання окремих показників роботи, пов’язаних з інформатизацією бібліотек, їх оцінювання та екстраполяція цих тенденцій на майбутнє, дозволяють простежити постійну та динамічну трансформацію книгозбірень в інформаційні центри закладів освіти [3].

Створення національного інформаційного простору, який уможливить взаємодію з іншими країнами у створенні глобального інформаційного простору, передбачає як удосконалення та розвиток телекомунікаційної інфраструктури, так і створення інформаційно-телекомунікаційного простору (ІТП). Ознакою ІТП виступає комунікаційна взаємодія між суб’єктами, яка здійснюється за допомогою телекомунікаційних каналів передачі інформації. При цьому кожен соціальний інститут, виступаючи в якості суб’єкту інформаційно-комунікаційної діяльності, може створювати особистий інформаційний простір. Такий простір створюють і комунікаційні інститути - бібліотеки, інформаційні центри, музеї, архіви та інші установи. Найбільш активні позиції в цих питаннях належать бібліотекам різної галузевої та відомчої належності, які, залишаючи за собою одну з ключових позицій у формуванні та розвитку системи електронних ресурсів України, вступають в інформаційно-комунікаційну взаємодію з іншими суб’єктами інформаційного простору [4].

Для формування інформаційного образу Дніпропетровська проведемо аналіз закладів та установ, формуючих публічні електронні ресурси освітньо-культурної сфери цього міста (крім інформаційних ресурсів на порталах та web-сайтах Дніпропетровська). До них можна віднести (дані надані станом на 01.01.2010 р.):

Таблиця 2. Кількісні показники електронних інформаційних ресурсів

№

Заклади освітньо-культурної сфери

Кількість власних БД

Обсяг БД в записах

Обсяг БД в Мb

1.

Обласні інформаційні центри: - ДОУНБ (Регіональний інформаційний центр); - ЦДНТБ (інформаційний центр гірничо-металургійного комплексу України)

4

42

923 508

150 000

3 543

50 000

47

2. Бібліотеки ВНЗ: - III-IV рівня акредитації;

68

1 241 443

7 733

3. Музеї: - Історичний; - Художній

1 1

13 295 2 194

5 000 4,35

4. Обласний державний архів 4 37 944 309,88 Разом: 120 2 368 384 66 590,23

(Показник кількості баз даних рахувався як сума власно створених

бібліографічних і повнотекстових БД). Дані, отримані в результаті дослідження, дозволяють стверджувати, що

саме бібліотеки є основними генераторами, створювачами документальних електронних інформаційних ресурсів в регіоні. На їх долю припадає 97,7% обсягів БД в записах і майже 92% обсягів БД в Мb.

При цьому, особлива роль у даному процесі відводиться бібліотекам ВНЗ III-IV рівня акредитації (обсяг БД в записах – 53,6% від загальної кількості бібліотечних інформаційних активів), бо саме у вишах науково-педагогічний склад, учені, студенти і співробітники бібліотек, є активними створювачами знань. Їх інтелектуальна праця, відтворена в нових книгах, статтях, проектах, дисертаціях, тезах, базах даних і інших формах представлення знань, сприяє отриманню бібліотеками ВНЗ особливого статусу – динамічних і потужних центрів інформації, інтелектуальних центрів [5].

Таким чином можливо стверджувати, що фундатором створення єдиного інформаційного середовища регіону виступає система електронних ресурсів бібліотек, яка включає різні види інформації, різні типи ресурсів, різні форми і засоби транспортування інтелектуальних активів. Саме вони, істотно доповнюючи традиційні комунікації, сприяють формуванню нових віртуальних моделей взаємодії.

Підсумовуючи вищезгадане, автор вважає, що в бібліотеках ВНЗ створено технологічний базис, якій містить практично повністю всі компоненти сучасної інформаційної системи. З’явилася тенденція зниження ролі традиційної АБІС – вона стає лише одним із багатьох рівноцінних програмних засобів, що використовуються в бібліотеках і інформаційних центрах. Це потребує нових концептуальних рішень на шляху подальшого розвитку бібліотечної автоматизації. В повсякденну практику увійшли як технології генералізації інформації, її збереження, обробки, виробництва, розповсюдження та організації доступу до неї, так і інформаційно-аналітичні, інтелектуальні технології.

В той же час вітчизняні учені і практики бібліотечно-інформаційної сфери відмічають необхідність подальшого розвитку інформаційно-комунікаційних відносин, активних пошуків і впровадження нових форм взаємодії. Доведено, що інформаційне забезпечення науки та освіти України все ще далеке від бажаного, дослідники і студенти держави не мають рівного доступу до знань, а вітчизняна наука все ще перебуває в певній ізоляції до світової [6].

48

Тому, найбільш реалістичною, на наш погляд, вбачається думка не про вичерпність стратегій інформаційно-технологічних перетворень, пов’язаних з інформатизацією бібліотек, а про констатацію того, що сучасна ситуація в процесах інформатизації бібліотек ВНЗ характеризується як перехідна, тобто, коли окремий, дуже важливий етап роботи можна вважати вже завершеним. І ця відносна завершеність відкриває в перспективі безмежне поле діяльності, з новими можливості та обріями розвитку.

Список використаних джерел:

1. Колесникова, Т. Сучасна бібліотека вищої школи очима студентів: за результатами соціологічного дослідження [Текст] / Тетяна Колесникова // Вісник Книжкової палати. – 2009. – №7. – С. 26-30.

2. Тавальбех, А. Стратегії перетворень інформаційно-технологічного базису бібліотек [Текст] / Алі Тавальбех // Проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 3. – С. 95-97.

3. Колесникова, Т. Інформатизація бібліотек ВНЗ: шляхи еволюції та сучасний стан [Текст] // Тетяна Колесникова // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 2. – С. 25-28.

4. Колесникова, Т. О. Формування інформаційного образу регіону як наслідок інтеграції інформаційних ресурсів [Текст] / Т. О. Колесникова // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. праць. Вип. 31. – Х.: ХДАК, 2010. – С. 97-105.

5. 11. Колесникова, Т. О. Сучасна бібліотека ВНЗ: моделі розвитку в умовах інформатизації [Текст] / Т. О. Колесникова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2009. – № 4. – С. 57-63.

6. 173. Ярошенко, Т. О. Наука-Освіта-Інформація: Проект «Електронна бібліотека: Центри Знань в університетах України» [Текст] / Т. О. Ярошенко // Діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у світлі модернізації вищої освіти: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Севастополь, 19-21 травня 2009 р. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2009. – С.111-117. УДК 027.7:001.89 Лебедюк Олена Олександрівна, головний методист Криворізького державного педагогічного університету, аспірантка ХДАК, e-mail: olenalebeduk9@gmail.com ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ КОРИСТУВАЧІВ ЯК УМОВА ЯКІСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У сучасних умовах демократизації суспільства, зміни структури й змісту

освіти, її гуманізації й гуманітаризації особливого значення набуває питання підготовки людини до повноцінного життя в інформаційному суспільстві. Саме інформатизація суспільства стала об’єктивним чинником для трансформаційних процесів у сфері освіти, зокрема у системі підготовки майбутніх педагогів. Стрімкий перехід від індустріального суспільства до інформаційного потребує створення системи інформаційного обслуговування, з урахуванням різних видів і форм інформації як важливого ресурсу наукової діяльності. Реформування вищої освіти передбачає створення інформаційної інфраструктури освіти, функціонування якої відбувається відповідно до

49

динамічно мінливих умов зовнішнього середовища. Формування особистості, розвиток її творчого потенціалу є стратегічним орієнтиром освіти інформаційного суспільства, тому потребують створення системи інформаційного сервісу, впровадження технологій інформаційного обслуговування, що сприятиме модернізації вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу.

Забезпечення всебічного розвитку особистості майбутнього фахівця, задоволення його пізнавальних потреб, підготовка до активної життєтворчості в постіндустріальному суспільстві є можливими за умов включення студента у науково-дослідницьку діяльність. Висвітлення закономірностей формування окресленої діяльності в теорії і практиці підготовки майбутнього вчителя набуває особливої актуальності, оскільки ця проблема пов'язана з такими важливими науковими завданнями, як досягнення повноти й досконалості функціонування майбутнього спеціаліста в соціально-професійному просторі, озброєння його системними методологічними знаннями, забезпечення вільного оперування дослідницькими діями, спрямування на самовдосконалення як дослідника.

Важливе значення в роз’язанні цієї проблеми посідає інформаційне забезпечення НДРС (науково-дослідна робота студентів). Сьогодні змінилися не тільки бібліотеки, змінилися читачі, змінилося також середовище їх взаємодії, таке як:

- безпосередній характер спілкування; - опосередкований характер; - навігатори. Основним моментом в інформаційному забезпеченні НДРС є задоволення

інформаційних потреб студентів, які займаються науково-дослідною роботою. Це, в першу чергу, стосується довідкового обслуговування за запитами, зверненнями в бібліотеку –

1) режим «запит-відповідь» (види довідок: тематичні, адресно- бібліографічні, фактографічні);

2) режим on-line. Бібліотекарі, як правило, впевнені, що знають інформаційні потреби своїх

читачів і концентруються на формуванні бібліотечних фондів. Основою комплектування є класифікаційні схеми. Міждисциплінарність, динаміка розв’язуваних завдань, комерціалізація, ринковий характер діяльності, в тому числі наукової - потребують постійної корекції. У першу чергу це вивчення та фіксація інформаційних потреб.

Характеристика інформаційних потреб складається з таких основних компонентів:

- аналіз інформаційних потреб; - аналіз завдань, які ставить перед собою майбутній науковець; - моніторинг ресурсів книгозбірні; - моделювання інформаційно-сервісної системи. Для якісного інформаційного забезпечення НДРС ми пропонуємо

провести анкетування серед студентів. Анкета має складатися з таких питань:

50

1. Види інформації, які мають для Вас першочергове значення. 2. Тематика інформаційних запитів. 3. Переваги в місці та формі надання інформації. 4. Режим інформаційного обслуговування. У практичній роботі бібліограф стикається з такою ситуацією: - користувач не може самостійно знайти потрібну йому інформацію; - зіткнувся з новою для себе проблемою; - не має часу для пошуку, уточнення. Бібліограф повинен: - уточнити запит; - провести пошук; - видати результат. Цю проблему можна розв’язати шляхом навчання користувачів основ

інформаційної культури. Комплекс навчальних послуг включає в себе: - проблемні семінари, які стимулюють інтерес до інформації; - школи-семінари, які дозволяють оволодіти технологіями отримання

інформації; - майстер-класи, орієнтовані на передачу теоретичних та практичних

знань з конкретних тем. Якщо раніше основним результатом інформаційно-бібліографічної

діяльності була бібліографічна інформація в формі покажчиків, бібліографічних довідок, різних видів бібліографічного інформування, то в наш час:

• це створення фактографічних, гіпертекстових та повнотекстових БД; • створення онлайнових тематичних путівників; • каталогів-навігаторів; • дайджест-документів, які сформовані на базі великого числа

публікацій і відповідно інформаційних потреб користувачів. Усе це неможливе без електронного довідкового обслуговування, яке

включає в себе: - довідкове обслуговування користувачів через e-mail; - довідкове обслуговування в режимі реального часу на основі chat-

технологій; - повністю автоматизоване надання інформації як відповіді на запити

користувачів на основі використання спеціально організованих баз знань. Таким чином, доходимо висновку, що вивчення інформаційних потреб

користувачів є умовою якісного інформаційного забезпечення та інформаційно-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки ВНЗ.

51

УДК 021.1 Левшина Людмила Дмитриевна, директор библиотеки Харьковского государственного университета питания и торговли почт. адрес: ул. Клочковская, 333, г. Харьков, Украина, 61051 конт. тел.: 349-45-26 e-mail: biblio-hduht@mail.ru URL: http://www.hduht.kharkov.com

БИБЛИОТЕКИ МИРА - ХРАНИТЕЛИ СОЦИАЛЬНОЙ ПАМЯТИ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА

Библиотека – это душа мира, кладезь человеческих знаний, истории

человеческой цивилизации. Библиотеки существуют с давних времен и до ныне. Меняются только их функции в обществе. Библиотека наибольшее сокровище народов земли. В библиотеках разных стран можно найти интересную информацию по самым различным темам на современном этапе развития человечества. Сеть Интернет связала весь мир на основе электронных сетей связи. Благодаря развитию информационных технологий появились электронные библиотеки и документы на иных носителях. В современном обществе равноправными стали бумажная и электронная книга.

Самые ранние данные об античных библиотеках относятся ко II тыс. до н.э. В VI–IV вв. до н.э. библиотеки были у правителей, у философов и ученых, например у Пифагора. Афинская библиотека помещалась в Акрополе – вместе с государственными службами, казной, картинной галереей. Греческий ученый-математик Демофил создал труд «О книгах, достойных приобретения» – своего рода рекомендательный библиографический указатель.

С древних времен книга была предметом особой гордости ее владельца, предоставляла ему определенного статуса –покупать и заказывать книги могли только зажиточные люди. Первые библиотеки, как известно, создавались при дворах королей, княжий, вельмож, при монастырях, храмах. С появлением книгопечатанья книга становится более доступнее для народа, а ответственность за собирания и хранение письменного наследства берет на себя государство.

Библиотека Аристотеля в Ликее насчитывала десятки тысяч свитков. В ее создании принимал участие и Александр Македонский – воспитанник Аристотеля. После смерти Аристотеля (321 г. до н.э.) библиотека стала частью особого, говоря современным языком, комплекса – Мусейона (храма Муз), созданного Феофрастом, учеником и последователем философа. Здесь помещались также залы для бесед и чтения лекций, жилые помещения для преподавателей, сад для прогулок.

Библиотека античной Греции становится учреждением, которое не только может сделать копию имеющегося в ее фонде документа, но и гарантирует подлинность текста в этой копии. Так распространялись и подлинные тексты великих греческих драматургов – Эсхила, Софокла, Еврипида, и научные

52

тексты; именно библиотека обеспечивала жизнеспособность системы образования.

Временем пышного расцвета библиотек стала эпоха эллинизма (IV-I в. до н.э.). Всемирно известны Александрийская и Пергамская библиотеки. Центром эллинистической культуры стала Александрия, столица эллинистического Египта, где правила династия Птолемеев. В начале III в до н.э. Птолемей I создает здесь свой Мусейон – по примеру афинского. Это был огромный ансамбль: университет с учебными залами и жилыми помещениями, обсерватория, ботанический сад, зоопарк – и, конечно, библиотека. Мусейон имел форму прямоугольника, со всех сторон был украшен рядами изящных колонн, между которыми стояли статуи выдающихся писателей и ученых. На содержание Мусейона выделялись специальные средства из царской казны. Главой Мусейона был хранитель библиотеки, который являлся одновременно и воспитателем наследника египетского престола.

Птолемей II расширял Александрийскую библиотеку, посылая во все концы света своих людей, которые добывали самые ценные сочинения; он выкупил и библиотеку Аристотеля. Птолемей III издал закон, по которому всякий прибывавший в гавань, был обязан отдать или продать имевшиеся у него книги; их передавали в библиотеку, а владельцам возвращали копии с пометкой об их соответствии оригиналу. Стремление к обладанию подлинниками было так велико, что этот же властитель, получив в качестве залога за поставку хлеба в страдавшие из-за неурожая Афины оригиналы трагедий Эсхила, Еврипида и Софокла, предпочел лишиться золота, но свитки не вернул.

Фонд библиотеки в лучшие времена составлял 700–800 тыс. текстов на многих языках. В большом, облицованном белым мрамором зале стояли столы для чтения и письма, а около них – удобные кресла и мягкие ложа. Это было связано не только с созданием комфортных условий для работы, но и со стремлением обеспечить сохранность свитков. В разные годы читателями Александрийской библиотеки были многие выдающиеся деятели античной науки и культуры. Евклид именно здесь создал свою знаменитую геометрию, Архимед придумал червячную передачу и винтовой водоподъёмник, Аристарх предположил, что Земля вращается вокруг Солнца, Эратосфен с поразительной точностью вычислил окружность нашей планеты, Герофил анатомировал человеческое тело и пришел к выводу, что ум находится в мозгах, а не в сердце, представители еврейской общины, работавшие в библиотеке, перевели Пятикнижие на греческий язык

Многие ученые стремились получить здесь работу и совмещать службу в библиотеке с собственной научной деятельностью. По традиции пост хранителя Александрийской библиотеки занимали выдающиеся ученые, философы, поэты: Каллимах, Эратосфен, Аполлоний Родосский, Клавдий Птолемей. Александрийские библиотекари впервые составили пространный комментарий к «Илиаде» Гомера. Многочисленные помощники библиотекаря имели свои строго определенные обязанности: одни занимались учетом рукописей, другие

53

– их разбором, третьи снимали копии с тех сочинений, которые нельзя было купить, четвертые отвечали за предохранение фондов от моли и сырости.

Во II–III в. н.э. из-за войн, пожаров Мусейон приходит в запустение. В 391 г. библиотека, переведенная к тому времени в храм бога Сераписа, была сожжена фанатиками-христианами, которых патриарх Александрии призвал уничтожить языческие книги. Окончательно уничтожили фонд в 642 г. не менее фанатичные арабы-мусульмане. Халиф Омар – предводитель войска захватившего Александрию – сказал: «Если в этих книгах изложены те же идеи и представления, что и в Коране, значит они излишни. Если же в них содержится то, что не согласно с Кораном, значит они вредны». Тогда воины перенесли все рукописи в бани, где ими стали топить печи. Книг было так много, что топлива хватило для 4 тысяч печей на полгода.

Пергамская библиотека была создана царем Эвменом II во II в. до н.э. Здание находилось на центральной площади города. Книги размещались в четырех больших залах. В центре главного зала на мраморном пьедестале стояла статуя Афины в полтора человеческих роста. Ниши для свитков в книгохранилище были выложены кедром, поскольку считалось, что он защищает рукописи от насекомых. В штате числились переписчики, переводчики, существовал каталог.

Пергамская библиотека уступала Александрийской библиотеке лишь по величине фонда, составлявшего 200 тыс. списков. Его самую большую часть составляли медицинские трактаты – Пергам считался центром медицины. Однажды Пергамская библиотека купила труды Аристотеля, дав за них ровно столько золота, сколько весили рукописи. Боясь соперничества, египетские правители запретили вывозить папирус в Пергам. Тогда пергамцы изобрели свой материал для письма. Это был пергамен – особым образом отбитая, вытертая и заглаженная кожа козлят и ягнят. Из пергамена не склеивали свитки, а складывали тетрадки и сшивали их в книги. Он был гораздо дороже папируса, зато прочней; кроме того, пергамен можно было изготовлять везде, а папирус - только в Египте. Поэтому в средние века, когда вывоз из Египта прекратился, вся Европа перешла на пергамен. Но в древности папирус господствовал, и Пергамская библиотека так и не смогла догнать Александрийскую.

История Пергамской библиотеки завершилась в 43 г. до н.э., когда Пергам уже был провинцией Рима. Марк Антоний подарил большую часть библиотеки египетской царице Клеопатре, и свитки попали в Александрийскую библиотеку. Сегодня Пергам (Перегамон)находится на территории Турции и развалины библиотеки входят в число туристических объектов.

В I в. до н.э. войска Римской империи захватывают Грецию и ряд эллинистических государств. В военных походах книги брались в качестве трофеев. В Риме открываются десятки мастерских по переписке книг; в книжных лавках можно купить произведения авторов из всех стран античного мира. Появляются первые богатые частные библиотеки. Захвативший Александрию Юлий Цезарь решил вывезти знаменитую Александрийскую библиотеку в Рим, где на ее основе собирался открыть публичную библиотеку.

54

Однако в 44 г. до н.э. Цезарь был убит, а книги, приготовленные к отправке в Рим, сгорели. План Цезаря претворил в жизнь в 39 г. до н.э. оратор, политик, историк и писатель, друг Горация и Вергилия Азиний Поллион. Он открыл публичную библиотеку в Риме, на Авентинском холме, в храме Свободы. Это была первая в мире публичная библиотека. Римляне встретили новшество с восторгом, поэты слагали гимны в честь библиотеки и ее основателя, «сделавшего произведения человеческого ума общественным достоянием». В следующие годы библиотеки в Риме были основаны Августом, Траяном, другими императорами.

К IV в. н.э. в Риме было не менее 30 публичных библиотек. Они располагались в крытых галереях больших мраморных построек, во дворцах, в храмах или вблизи храмов, а также при термах – общественных банях. Развивается библиотечная архитектура и учение об организации работы библиотек. В соответствии с идеями знаменитого архитектора Витрувия их окна выходили на восток, чтобы утром в залах было много света – римляне предпочитали для занятий утренние часы. Кроме того, так лучше удавалось защитить папирусные свитки от сырости, проникавшей в окна при частых южных и западных ветрах. Залы – прямоугольные или полукруглые – были украшены статуями богов, бюстами и портретами великих людей. Но все украшения размещались в глубоких нишах, пол клался из темного мрамора, потолки без позолоты – чтобы ничто не раздражало глаз читателя. Шкафы стояли вдоль стен или в середине зала. Полки в шкафах делились вертикальными перегородками на гнезда для рукописей, которые хранились горизонтально в систематическом порядке.

Читатели древнеримских библиотек – поэты, ученые, чиновники, знатные и богатые граждане – могли брать рукописи на дом. Библиотеки располагали каталогами. Составлялись пособия по комплектованию: «О приобретении и отборе книг», «Какие книги достойны приобретения». В Риме были и специальные библиотеки, содержащие рукописи по одной отрасли знания (например, грамматические трактаты).

Библиотека Цельса в Эфесе (ныне Турция). Построена во II в. н.э., во времена римского императора Адриана. До настоящего времени дошел фасад Библиотеки, украшенный колоннами и статуями в нишах. Остальная часть двухэтажного здания погибла во время нападения готов.

В IV в. Римская империя распадается и в течение почти тысячи лет процветает ее восточная часть – Византия. Именно здесь продолжают сохраняться эллинистические библиотечные традиции.

В 330 г. в столице Византии – Константинополе – создается уникальная библиотека императора Константина. В ее штате – переписчики греческих и латинских книг, которые не только копировали, но и восстанавливали испорченные тексты. К 475 г. здесь было уже 120 тыс. текстов (в основном это пергамены), среди них списки поэм Гомера, написанные на змеиной коже золотыми буквами. В Константинополе находилась также библиотека Константинопольского патриарха, где были представлены не только

55

канонические религиозные тексты, но и сочинения еретиков, которые хранились в особых ящиках.

Сегодня библиотеки продолжают выполнять традиционные функции, присущие им не одно столетие, в частности хранения социальной памяти человечества, научно-информационное обеспечение образования, содействие популяризации знаний, интеграции науки, образования, культуры и производства, проведение научных исследований в сфере научно-информационной деятельности и библиотечного дела, разработка стратегии развития библиотек и научно-информационных центров своих стран. Современная цель библиотек – сделать доступными для широких кругов произведения мирового культурного и научного наследства с помощью Интернета и мультимедийных технологий, усовершенствовать свою работу, улучшить доступ к мировым ресурсам, включая не только библиографические записи, но и другую информацию: текст, графику, рисунки, звук, видео.

Функции библиотек в современном мире сбор, накопление, обработка, обеспечение сохранности, распространение социальной памяти человечества в виде информации и знаний в современном обществе. В настоящее время в мире насчитывается более 569,6 тысяч библиотек. В библиотеках мира работают около 807 тыс. человек Мир тратит на содержание библиотек примерно $8,7 трлн. в год. Совокупная длина книжных полок в библиотеках мира составляет примерно 15 тыс. км.

В библиотеках мира хранится более 20 млрд. книг, 1,5 млрд. микрофильмов и более 10 млрд. единиц периодики (газеты, журналы и пр.). Наиболее богатыми собраниями обладают библиотеки Европы (более 16 млрд. единиц хранения), Северной Америки (12 млрд.) и Азии (1,5 млрд.). При этом Северная Америка занимает первое место в мире по количеству библиотечных книг, а Европа - по размерам газетно-журнальных собраний.

Абонентами библиотек являются примерно 2,5 млрд. человек (по оценкам Бюро Переписи Населения США\US Census Bureau, ныне население Земного шара превышает 6,5 млрд.). По этому показателю безоговорочным лидером является Европа – 1,8 млрд. человек. На втором месте – Азия (215 млн.), на третьем – Северная Америка (77 млн.).

Можно выделить континенты – Европа (более 440 тыс. библиотек, их филиалов и отделений) и Северная Америка (более 125 тыс.). Меньше всего библиотек в Африке – всего 1,2 тыс. библиотечных отделений. В библиотеках мира работают около 807 тыс. человек (363 тыс. в Северной Америке, 326 тыс. – в Европе, 242 тыс. - в Азии). Мир тратит на содержание библиотек примерно $8.7 трлн. в год. Совокупная длина книжных полок в библиотеках мира составляет примерно 15 тыс. км. При этом полками наибольшей длины обладают библиотеки Азии - 9 тыс. км. Для Европы этот показатель равен 350 км, для Северной Америки – 750 км. По этому показателю на последнем месте в мире оказалась Южная Америка – 25 км.

В библиотеках мира хранится более 20 млрд. книг, 1,5 млрд. микрофильмов и более 10 млрд. единиц периодики (газеты, журналы и пр.). Наиболее богатыми собраниями обладают библиотеки Европы (более 16 млрд.

56

единиц хранения), Северной Америки (12 млрд.) и Азии (1,5 млрд.). При этом Северная Америка занимает первое место в мире по количеству библиотечных книг, а Европа - по размерам газетно-журнальных собраний.

Абонентами библиотек являются примерно 2,5 млрд. человек (по оценкам Бюро Переписи Населения США\US Census Bureau, ныне население Земного шара превышает 6,5 млрд.). По этому показателю безоговорочным лидером является Европа – 1,8 млрд. человек. На втором месте – Азия (215 млн.), на третьем – Северная Америка (77 млн.). Ниже в таблице приведены данные обеспечения документальной информацией: количествово книг на 1 тыс.жителей различных стран мира.

№ п/п Страна Кол-во книг на 1 тыс. жителей страны

1. Грузия 16 335 2. Монако 9 781 3. Лихтенштейн 4 968 4. Сан-Марино 3 704 5. Исландия 2 831 6. Армения 2 295 7. Эстония 1 714 8. Люксембург 1 707 9. Литва 1 601 10. Македония 1 458 11. Беларусь 667 12. Молдова 598 13. Кыргызстан 576 14. Россия 513 15. Азербайджан 467 16. Казахстан 249 17. Украина 88

Сравнительные данные о количестве книг, изданных в различных странах

мира, весьма противоречивы и не полны. Последний доступный анализ, проведенный ООН в 2005 году, оперирует статистикой середины 1990-х годов. По этим данным, наибольшее число книг издают США и Великобритания, за ними следуют Китай (101 тыс. наименований книг в 1994 году), Германия (71.5 тыс., 1996 год), Япония (56.2 тыс., 1996), Испания (46.6 тыс., 1996), Россия (36.2 тыс., 1996), Италия (35.5 тыс., 1995), Франция (34.7 тыс., 1996) и Нидерланды (34 тыс., 1993).

По данным Института Статистики ЮНЕСКО\UNESCO Institute for Statistics, 82% взрослых представителей человечества считаются грамотными. Грамотны 87% мужчин и 77% женщин. Грамотны абсолютно все совершеннолетние жители только пяти государств – Гренландии, Норвегии, Грузии, Лихтенштейна и Финляндии.

Расширение масштабов и форм обслуживания, возникновение и развитие новых функций стимулировали такое явление, как строительство новых специальных помещений для библиотек. В конце XX ст. национальные

57

библиотеки многих стран мира – Великобритании, Дании, Китая, России, Белоруссии, Франции, Эстонии и ряда других стран – переехали в новые помещения. Некоторые расширили свои площади или освоили новые, в том числе и подземные. Ниже в таблице приведены данные о крупнейших библиотеках мира.

Библиотеки мира:

Страна Город Наименование Основана Библиотечный фонд, книг

Вашингтон Библиотека Конгресса

24 апреля 1800 года

29 млн

Нью-Йорк Общественная библиотека Нью-

Йорка

1895 год 11 млн

Кембридж Библиотека Гарвардского университета

1636 год 13,1 млн

Филадельфия Филадельфийская публичная библиотека

1894 год более 5,1 млн

Бостон Публичная библиотека

1854 год -

США

Нью-Хевен Ельская университетская

библиотека

- -

Москва Российская государственная

библиотека (бывшая

Библиотека имени Ленина)

1825 год более 42 млн

Москва Институт научной

информации по общественным

наукам

1918 год 13,5 млн

Санкт-Петербург

Библиотека Академии наук

(БАН)

1714 год -

Россия

Санкт-Петербург

Российская национальная библиотека

27 мая 1795 года

20 млн

Лондон Британская библиотека

1753 год 16 млн Великобритания

Кембридж Кэмбриджская университетская

библиотека

1416 год 7 000 000 экз

58

Манчестер Библиотека Джона Рилэнда

- свыше 4 млн. книг и

манускриптов, более чем 41

000 электронных

журналов и 500 000

электронных книг,

несколько сотен

различных баз данных

Оксфорд Бодлианская библиотека

Оксфордского университета

(или библиотека герцога Хамфри)

- -

заморская территория

Великобритании

Гибралтар Библиотека Гаррисона

1803 год более 35 000 книг, включая многие редкие экземпляры

Франкфурт Германская национальная экономическая библиотека

1990 год 18,5 млн

Веймар Библиотека Герцогини Анны

Амалии

1691 год Пожар 2 сентября 2004;

навсегда потеряно 50

000 рукописей, 62 000 серьезно повреждены водой и огнем

Берлин Государственная библиотека

- более 10 млн.

Вольфенбюттель Библиотека герцога Августа

Младшего

с 1666 г.-общедоступна

1 млн.

Германия

- Библиотека Меттенского аббатства

- знаменита хранящейся

здесь рукописью 1415 года

Беларусь Минск Национальная библиотека в Белоруссии

- более 13 млн

59

Египет Александрия Национальна библиотека

Египта

- -

Украина Киев Национальная библиотека

Украины имени В. И.

Вернадского

1919 год 13 млн

Франция Париж Национальная библиотека Франции

1480 год -

Скандинавский полуостров

Королевство Дания

Королевская библиотека

Дании

1673 год -

Бельгия Брюссель Королевская библиотека Бельгии;

Национальная научная

библиотека Бельгии

- -

Ватикан Ватикан Ватиканская апостольская библиотека

15 июня 1475 года

около 1 600 000 печатных книг,

150 000 манускриптов,

8 300 инкунабул,

более 100 000 гравюр и

географических карт , 300 000

монет и медалей

Ниневия Ниневия Библиотека последнего

великого царя Ассирии -

Ашшурбанипала

была найдена при

раскопках Ниневии в 1849–1859

годах

более 20 тысяч глиняных табличек с

историческими, религиозными, магическими и

научными текстами

Австралия Сидней Библиотека Фишера в

университете Сиднея

- 1,7 млн

Италия Флоренция Библиотека Лауренциана

- одна из крупнейших библиотек

эпохи Возрождения, хранилище ценнейших

60

рукописей и книг, входящее

в комплекс Сан-Лоренцо

Милан Библиотека

Амброзиана 1603 год В библиотеке

хранятся 12 рукописей Леонардо да Винчи, 12

тысяч рисунков европейских художников XIV—XIX

веков и другие ценности культуры

восточное крыло аббатства святого

Флориана

Библиотека святого

Флориана

строилась с 1744 по 1750

год

около 30 тыс. книг

Мельк Библиотека монастыря

Мельк

- 100 тысяч рукописных и

печатных единиц, в том числе 1888 рукописей и

750 инкунабул — книг,

напечатанных до 1500 года

Австрия

Адмонт Библиотека Бенедиктинского

монастыря

1097 год 200 000 томов, 1 400

рукописей, 530 первых

напечатанных книг

КНР Пекин Национальная библиотека

Китая

1909 год 22 млн

Канада Оттава Национальная библиотека Канады

1953 год 18,8 млн

Чехия Прага Библиотека Страговского монастыря

1140 год более 130 тыс. томов

(многое утеряно при

пожарах 1258 и 1420 годов)

61

Швейцария Санкт-Галлен Библиотека аббатства Санкт-

Галлен

основана в IX веке

более 160 тысяч книг и

древних манускриптов

Китай Пекин Национальная Библиотека

Китая

1909 24 млн

Мафра Библиотека Дворца Мафра

1717 40 000 томов, среди которых встречаются экземпляры с многовековой историей и золотыми страницами

Португалия

Коимбра Библиотека университета Коимбры

1290 30 тысяч томов и

5 тысяч рукописей

Ирландия Дублин Библиотека Тринити колледжа

1592 год -

Испания Сан Лоренцо Библиотека королевского

монастыря Сан-Лоренцо Дель

Эскориал

1563 год около 60 тыс. бесценных древних

рукописей

Бразилия Рио-де-Жанейро Национальная библиотека Рио-

де-Жанейро

- 2 млн. редчайших

книг и манускриптов

Таким образом, библиотеки мира непрерывно развиваются,

трансформируют свои функции, но неизменно хранят социальную память человечества.

Список использованной литературы:

1. Библиотечное дело в зарубежных странах/ Ред. Ю.В. Григорьев.- М.: Книга, 1965.- 351 с.

2. Володин, Б. Ф. Всемирная история библиотек / Володин Б. Ф. – С.Пб. : Питер, 2002. – 352 с.

3. Гениева, Е. Ю. Библиотека как центр межкультурной коммуникации /Гениева Е. Ю. – М. : РОССПЭН, 2005. – 208 с.

4. Талалакина, О. И. История библиотечного дела за рубежом : учебник /О. И. Талалакина. – М. : Книга, 1982. – 272 с.

62

УДК 025.34:65.011.56 Панарин Геннадий Сергеевич, Заведующий отделом автоматизации Национальной юридической академии Украины им. Я. Мудрого Адрес: НЮАУ им. Я. Мудрого, ул. Пушкинская, 77, 61024, Харьков, Украина E-mail: gspanarin@gmail.com

ЗАИМСТВОВАНИЕ, КАК ГЛАВНЫЙ ФАКТОР БЫСТРОГО И КАЧЕСТВЕННОГО НАПОМИНАНИЯ ЭЛЕКТРОННОГО КАТАЛОГА

Автоматизация как таковая призвана снять с оператора выполнение

однотипных, подчиненных определенным законам, задач. Современные автоматизированные библиотечно-информационные системы (АБИС) справляются с этими задачами в рамках отдельно взятой библиотеки с достаточно высокой степенью. Почти все современные АБИС, при соответствующей настройке, позволяют взаимодействовать между собой библиотекам, обмениваясь друг с другом готовыми библиографическими записями, тем самым решая однотипные задачи уже не в рамках одной библиотеки, а в целой группе библиотек. Это помогает разгрузить самый узкий участок в процессе пополнения электронного каталога – участок генерации электронной информации оператором. [1] Однако, на данный момент очень не многие отечественные библиотеки пользуются этой возможностью. И это притом, что создание библиографической записи является основной задачей, на которую приходится львиная доля операций ввода данных в АБИС. Анализу причин такой ситуации и возможностям заимствования и посвящен данный доклад.

Каталогизация заимствованием не является новостью в библиотечном мире вот уже не первый десяток лет. Однако, уровень технической и организационной подготовки отечественных библиотек не дал возможности качественно развиться этому направлению работы в нашей стране. Анализируя основные проблемы такой ситуации, хотелось бы выделить ряд причин, затрудняющих использование заимствования в наших библиотеках. К названной ранее группе технических проблем можно отнести следующие:

1. низкоскоростные каналы доступа к сети Интернет и мировым библиографическим ресурсам, что приводит часто к отказам при поиске или к длительному ожиданию выполнения запросов;

2. слабое развитие национальных баз данных библиографических записей, доступных для заимствования и низкая скорость актуализации информации, а это ведет к тому, что документы быстрее проходят обработку силами сотрудников библиотеки, а не центра каталогизации или участниками корпоративного объединения;

3. трудоемкость поиска информации в ряде разрозненных источников и выделение наиболее качественного библиографического описания обусловлено слабым развитием широковещательных запросов и необходимостью

63

поочередного поиска и сравнения библиографических записей из ряда отдельных ресурсов.

К проблемам организационного характера хотелось бы отнести следующие:

1. недостаточно глубокое осведомление персонала библиотеки о возможностях заимствования, что, пожалуй, является одной из главных проблем в вопросе внедрения данной технологии;

2. слабое развитие отраслевого и регионального взаимодействия библиотек, которое в значительной мере могло бы облегчить совместную работу, как на организационном уровне, так и в вопросах методического сопровождения;

3. наличие значительных вариаций и разночтений в правилах каталогизации, которые приводят к появлению в Электронном каталоге ненужной, не используемой библиотекой, информации, или, наоборот, отсутствию требуемых Электронных данных;

4. высокие требования к участникам крупных корпоративных объединений во многом отпугивают потенциальных партнеров, хотя и помогают произвести продукт высокого качества.

Как видно из сказанного выше, проблем на пути внедрения технологии каталогизации заимствованием достаточно много. А какие же выигрыши дает данная технология? Опыт работы российских коллег по заимствованию из центра ЛИБНЕТ показывает, что при отлаженном механизме работы до 80% библиографических описаний составляются не самостоятельно, а заимствуются из внешних источников. При этом значительно увеличивается скорость и качество наполнения электронного каталога. [2] Скорость наполнения явным образом растет за счет отказа от ручного ввода информации, а редактирование получаемых из внешних ресурсов зачастую записей сводится к замене данных о систематизации и экземплярах. На повышения качественных характеристик записей влияет уровень подготовки каталогизаторов организации, предоставляющей свои библиографические записи.

Создание библиографической записи книги без аннотации и оглавления в АБИС Ирбис редко превышает 10-15 минут. В случае ввода аннотации и оглавления время создании записи значительно растет. С другой стороны, заимствование библиографической записи дает возможность сократить это время до 3-5 минут поиска и 2-4 минут редактирования.

На данный момент существует множество технологий, позволяющих вести каталогизацию заимствованием. Среди прочих, хотелось бы выделить такие группы:

1. Системы, построенные на основе Z39.50 серверов (собственные клиенты АБИС – Руслан, Ирбис; сторонние клиенты поиска и обработки информации – LibNavigator, портальные решения - Сайт SIGLA.RU)

2. Ресурсы и сети однотипных АБИС, обменивающихся информацией во внутреннем, доступном только для аналогичных систем, формате (Ирбис корпорация, Ирбис-Аналитика, портал для заимствования библиографических описаний АБИС 1С:Библиотека)

64

3. Корпоративные проекты, поставляющие записи по запросу в коммуникативных форматах (АРБИКОН, МАРС, отраслевые корпорации)

Работа в крупных корпорациях не однократно освещалась в докладах и статьях как отечественных, так и зарубежных коллег и не требует более подробного обсуждения. А вот на возможностях первых двух групп источников библиографических записей хотелось бы остановиться подробнее.

На данный момент протокол Z39.50 является самой распространенной системой, позволяющей выполнять поиски и заимствования в ЭК библиотек по всему миру. Для того, что бы оценить масштабы сети Z39.50-серверов достаточно посетить сайт СИГЛА.РУ и прокрутить перечень стран и библиотек, в которых осуществляется поиск с данного портала. Тем более не может не огорчать тот факт, что на портале на данный момент представлена всего одна украинская библиотека. Обилие бесплатных клиентов поиска и заимствования в сети Z39.50-серверов давно сделали эту технологию простой и дружественной, а наличие собственных встроенных в АБИС клиентов дает возможность сократить количество выполняемых операций до трех основных:

1. одновременный поиск в ряде ресурсов по одному запросу; 2. выбор наиболее точного и полного описания; 3. заимствование библиографической записи. Одним из наиболее удобных и развитых клиентов поиска в ряде Z39.50-

серверов на данный момент является программа LibNavigator. Этот клиент обладает рядом достоинств, среди которых хотелось бы отметить следующие возможности:

– изменение значений, добавление и удаление полей и подполей библиографических записей;

– перенос и копирование полей и подполей из одной записи в другую; – просмотр MARC-представления записи в специальном окне; – сохранение записей в корзину для накопления и экспорта в

электронный каталог. Таким образом, эта программа предоставляет возможность

предредактуры записи и слияния данных из нескольких описаний в одно, что является на данный момент почти уникальной возможностью. [3] Результаты поиска и обработки записей в этом клиенте могут быть сохранены на компьютере в виде файла, или автоматически переданы в те АБИС, которые поддерживают дружественную систему импорта. Так на данный момент легко реализуется передача пакета заимствованных записей в АБИС Марк-SQL и Ирбис.

Слабыми сторонами технологии Z39.50-серверов является только некоторая закостенелость интерфейсов поиска и протокола запросов в целом – положительный результат поиска зависит зачастую от того, в какой форме введен поисковый запрос. Так в некоторых случаях ввод ISBN без разделительных тире приводит к тому, что результат не возвращается, а поиск по автору требует отделение инициалов от фамилии запятой и пробелом.

Решение названных выше проблем без создания некоторой адаптационной технологии практически не возможно. Именно по этому

65

использование собственных систем заимствования, разрабатываемых под определенные АБИС, становится все более и более актуальным. Так АБИС Ирбис предлагает своим пользователям помимо возможностей заимствования из Z39.50-серверов, OPAC-Global, ЛИБНЕТ, еще две технологии:

1. АРМ Ирбис-Аналитика – система автоматического опроса подключенных внешних библиографических баз других библиотек и заимствования аналитических записей зарегистрированных поступлений периодики. Работа АРМа выполняется как в ручном режиме при участии оператора, так и автономно – как служба, запускаемая по расписанию. После запуска модуля происходит анализ зарегистрированных, но не расписанных поступлений, и формируется ряд запросов к ЭК библиотек во всемирной сети Интернет. Одновременно анализируются все возвращаемые данные, и из них формируется пакет для импорта в локальный ЭК. Библиотеке оставлена возможность определить качество роспись каждой из библиотек-доноров и при необходимости отключить запросы к определенным ресурсам, не отвечающим требованиям библиотеки-клиента.

2. Ирбис-Корпорация – сеть электронных каталогов библиотек-пользователей АБИС Ирбис, позволяющая совершать поиск, сравнение и заимствование библиографических записей по адаптивной, гибкой системе запросов, что повышает вероятность поиска интересующих документов. Это смежная с Ирбис-аналитикой технология, которая предоставляет возможность гораздо более широкого и гибкого поиска и заимствования библиографических описаний как периодических, так и не периодических документов. Преимущество заимствования описаний в Ирбис-Корпорации над рядом других источников заключается в появившейся тенденции более детального описания документов, которое включает оглавления и аннотации и делает такие записи более информативными.

Среди названных выше технологий заимствования приводятся решения почти для всех ныне существующих и активно развивающихся АБИС. Инструменты для каталогизации заимствованием позволяют существенно увеличить скорость каталогизации и в то же время обеспечить необходимый уровень качества создаваемых библиографических записей. На данный момент самым распространенным объяснением библиотекарей причины неиспользования технологий заимствования сводится к тезису, что самостоятельно набрать запись получается быстрее, чем найти и импортировать ее из внешнего ресурса. На практике же все сводится к нежеланию изучать новые технологии. Для того, что бы как-то сдвинуть сложившуюся ситуацию с места требуется планомерное обучение персонала библиотек и периодически мастер-классы по данной технологии. Среди тех библиотек, которые наладили процесс каталогизации заимствованием ни одна не отказалась от него как от проблематичного и невыгодного.

66

УДК 37.013.2 Садохіна Олена Анатоліївна, завідувач інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки Криворізького державного педагогічного університету email: olena_sadohina@mail.ru

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬО-НАУКОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Основне завдання бібліотеки вищого навчального закладу -

забезпечення повного, якісного та оперативного бібліотечно-бібліографічного й інформаційного обслуговування студентів, аспірантів, викладачів згідно з їх інформаційними запитами на основі широкого доступу до бібліотечних та інформаційних ресурсів.

Бібліотека Криворізького державного педагогічного університету володіє різноманітними інформаційними ресурсами, її діяльність спирається на виконання освітньо-виховних та науково-дослідницьких завдань відповідно до задекларованих принципів Болонського процесу. Виконання цих завдань передбачає перехід освітньої та інформаційної функцій бібліотеки на більш високий рівень забезпечення всіх учасників навчального і наукового процесів повною, оперативною і актуальною інформацією.

В інформаційно-бібліографічній роботі бібліотеки простежуються два взаємодоповнюючі аспекти: інформаційно-бібліографічне обслуговування індивідуальних та колективних споживачів інформації та інформаційне забезпечення наукових досліджень, які передбачають здійснення роботи за напрямами:

- формування інформаційно-бібліографічного ресурсу в традиційному та електронному режимах (створення власних електронних інформаційних ресурсів, зокрема електронного каталогу та електронної аналітичної бази даних; удосконалення традиційного довідково-бібліографічного апарату бібліотеки; створення системи бібліографічних посібників

- науково-допоміжних і рекомендаційних бібліографічних покажчиків, списків літератури, інформаційних бюлетенів, бібліографічних оглядів, бібліографічних (тематичних) картотек);

- довідково-інформаційне обслуговування (обслуговування споживачів інформації у режимах вибіркового розповсюдження інформації (ВРІ) та «запит-відповідь» (консультування, виконання бібліографічних довідок, в т.ч. письмових тематичних довідок); організація тематичних виставок, виставок нових надходжень; Дні кафедр; Дні інформації).

Система бібліографічних посібників різних видів і жанрів у паперовому і картковому вигляді існує багато років і постійно удосконалюється. Бібліографічні посібники, створені інформаційно-бібліографічним відділом бібліотеки, надають допомогу в професійній освіті, самоосвіті, науково-дослідній роботі та підвищенні фахового рівня викладачів та студентів. З 2009

67

р. бібліографічні покажчики, списки літератури, інформаційні бюлетені нових надходжень представлені в електронному вигляді на веб-сайті бібліотеки.

До системи бібліографічних посібників, що використовуються в інформаційно-бібліографічному обслуговуванні, відносяться також спеціальні й тематичні картотеки, зокрема, фонд виконаних тематичних (письмових) довідок.

Якість і оперативність довідково-інформаційного обслуговування залежить певною мірою від реального стану довідково-бібліографічного апарату бібліотеки і можливості доступу до ресурсів глобальних комп’ютерних мереж. Традиційні каталоги та картотеки залишаються головними і дієвими інструментами в довідково-бібліографічному обслуговуванні користувачів бібліотеки. Але традиційний довідково-бібліографічний апарат вже не задовольняє в повному обсязі інформаційні потреби користувачів, тому з метою підвищення якості довідково-інформаційного обслуговування створено електронну читальну залу для забезпечення доступу до електронних інформаційних ресурсів. Складні запити, які вимагають застосування професійних методів і алгоритмів бібліографічного пошуку і не можуть бути виконані користувачами самостійно, виконуються бібліографами.

В асортименті інформаційного сервісу важливе місце посідає довідково-інформаційне обслуговування, що являє собою сукупність процесів одержання разових інформаційних запитів, зумовленого ними бібліографічного пошуку й надання бібліографічної або фактографічної інформації, тобто обслуговування в режимі «запит-відповідь». Звернення користувачів до бібліотеки із запитами бібліографічного і фактографічного характеру зумовлено їх науковими, професійними та самоосвітніми інтересами. Отже, основним змістом довідково-інформаційного обслуговування є виконання адресних, фактографічних, уточнювальних, тематичних довідок, в т.ч. і письмових; надання бібліографічних консультацій з питань роботи з довідково-пошуковим апаратом; допомога в пошуку і відборі джерел інформації для написання рефератів, курсових, кваліфікаційних, магістерських робіт, дисертаційних досліджень; консультування з питань складання списків літератури до наукових робіт. Запити користувачів бібліотеки виконуються оперативно і якісно завдяки творчому використанню багатоваріативності бібліографічного пошуку.

Довідково-інформаційне обслуговування споживачів інформації здійснюється й диференційовано відповідно до їх довготривалих або постійно діючих запитів. Щоб таке обслуговування було ефективним, воно має носити системний, оперативний, випереджальний характер. Методом диференційованого довідково-інформаційного обслуговування є система ВРІ. Співробітники бібліотеки в силу своїх можливостей інформаційно забезпечують наукові дослідження кафедр університету. «Дні кафедр» стають традиційними комплексними заходами, що підвищує активність співробітництва бібліотеки та кафедр під час розв’язання загальних завдань навчального процесу. На «Днях кафедр» демонструються нові книги, журнали належної тематики, інформаційно-бібліографічна продукція, надається інформація про передплату фахових періодичних видань, про стан

68

забезпеченості студентів навчальною літературою з предметів, які викладаються викладачами відповідної кафедри. З метою якісного і оперативного інформування викладачів, завідувачами кафедр призначені інформатори-референти, які безпосередньо знайомляться з відібраною бібліографами інформацією, аналізують її та передають на кафедру. Чітко налагоджений зв'язок з кафедрами через інформатора-референта дозволяє забезпечити викладачів кількісно меншою, але більш цінною інформацією, яка необхідна для ефективної організації освітньо-наукової діяльності, адже прискорюється збір та переробка інформації з одночасним зниженням витрат часу на ці процеси.

Не залишаються поза увагою молоді науковці університету. Традиційними стали «Дні молодого дослідника», які проводяться спеціально для аспірантів, здобувачів. Для них організовуються тематичні виставки нових книг з актуальних психолого-педагогічних проблем, з питань тематики їх науково-дослідницької діяльності; проводяться бібліографічні огляди відповідної тематики; консультування щодо пошуку інформації з тем дисертаційних досліджень; оформлення бібліографічного списку літератури.

Інформаційна діяльність бібліотеки позначена оперативністю. Проводяться «Дні інформації», мета яких надати користувачам бібліотеки повну і всебічну інформацію про нові книги, періодичні видання. Щомісяця оновлюється виставка нових надходження до бібліотеки. Виставкове експонування літератури спрямоване не лише на популяризацію ресурсів бібліотеки, а й інтелектуального капіталу університету. Створено виставки, що демонструють науковий доробок викладачів КДПУ. Виставки мають великий резонанс у середовищі викладачів і студентів, оскільки стають джерелом інформації про стан науково-дослідницької діяльності професорсько-викладацького складу університету.

Отже, перехід до інформаційного суспільства супроводжується прискореною інтеграцією науки і освіти при постійному підвищенні якості науково-освітніх процесів. Реальність диктує нові умови щодо якості, повноти та оперативності інформаційно-бібліографічного обслуговування. Місія бібліотеки ВНЗ – бути центром інтегрованого інформаційного забезпечення навчального і наукового процесів. Отож, маємо прискорити процес перетворення бібліотеки в інформаційно-бібліотечний комплекс, що не тільки зберігає інформацію, а й надає послуги навігації в освітньому просторі, дає змогу забезпечувати онлайновий доступ до світових інформаційних ресурсів, прискорювати і поглиблювати пошук відповідної інформації.

69

УДК 316.444.5:023 Сафонова Виктория Владимировна, ведущий библиотекарь научно-методического отдела Харьковская государственная научная библиотека им. В. Г. Короленко. почт. адрес: пер. Короленко, 18, г. Харьков, 61003, Украина конт. тел.: 731-32-27 e-mail: nmo@korolenko.kharkov.com URL: http://korolenko.kharkov.com/

БЛОГ «МЕТОДИСТ БИБЛИОТЕКИ»: ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ

С развитием информационных технологий расширяется диапазон форм

сетевой коммуникации. Среди них и те, которые заслуживают особого внимания и применения в библиотечной практике. Речь идет о библиотечном блоге. Этот ресурс, лишь условно можно назвать новым , т.к. количество блогов, в том числе и библиотечных, увеличивается с каждым днем. А их популярность среди представителей нашей профессии значительно выросла за последнее время. Мы рассматриваем блог как дополнительный канал профессионального общения и предлагаем небольшое сообщение о блоге научно-методического отдела ХГНБ им. В.Г. Короленко (http://metodist-biblioteki.blogspot.com/) .

Напомним, что блог (от англ. web log ) – сетевой журнал или дневник, разновидность сайта. Web logging (составление и ведение дневника) трансформировалось в blogging (блоггинг). Человек, ведущий такой дневник, - blogger (блоггер). Совокупность всех блогов принято называть блогосферой. Сетевой дневник или блог по сути представляет собой регулярно появляющиеся сравнительно короткие записи или сообщении, посты, располагающиеся в обратно хронологическом порядке. Таким образом, при открытии блога пользователь видит самое свежее сообщение. Если блог ведется одним автором, мы говорим о личном блоге, в том случае, когда автор - вдаделец блога. Если несколькими авторами – то это групповой, корпоративный блоги (ведутся сотрудниками одной организации).

Среди библиотечных блогов часто встречаются авторские, которые отражают более творческий, иногда более смелый и демократичный взгляд на вещи, которые мы привыкли считать традиционными.

Главным отличием блога от других интернет-коммуникаций как раз и является его личностная, персональная направленность. А регулярность обновления и отсутствие цензуры позволяет рассматривать блог как СМИ. Блог – инструмент библиотечной журналистики и требует от ведущего особых качеств, а именно умения работать оперативно, писать не предвзято, увлекательно. Таким образом, блоггинг и креатив – вещи не разделимые. Способ подачи информации поста (т.е. сообщения в блоге) либо привлечет новых посетителей на блог либо, наоборот, сделает его малоинтересным и

70

редко посещаемым. По сути блог может стать важным, информативным и интересным каналом неформального профессионального общения. Библиотеки могут успешно использовать блог как средство PR, рекламной деятельности. Относительная простота организации и ведения блога с технологической точки зрения могут выручить библиотеки, для которых создание сайта по каким-то причинам пока невозможно. Так поступают некоторые районные школьные библиотеки. Структурные подразделения библиотеки тоже могут вести свои блоги, для этого нужно лишь желание и подключение к Интернет.

Рассмотрим преимущества этого интернет-ресурса на примере блога «Методист библиотеки».

Блог был создан в апреле 2009 года. В настоящий момент блог насчитывает более 18 тысяч посещений. У него 27 постоянных читателей. Наш блог русскоязычный. В этом есть свои преимущества: нас читают не только в Украине, но и в России, Беларуси. А статистика блога говорит о том, что у него есть читатели и в Латвии, Германии, США, Нидерландах, Великобритании и др. странах.

Информация обновляется еженедельно, если есть возможность – пополняйте чаще (это одно из условий успешности любого блога). Что писать? Это могут быть традиционно – библиотечные новости (информация о мероприятиях, которые проходят в библиотеке – выставках, конференциях, занятиях по ПВК, в том числе тренингах, днях специалиста – все это публикуется у нас в блоге). Вы можете также высказать потенциальной аудитории свой взгляд на события библиотечного мира в целом, поделиться идеями или рассказать об интересных фактах, публикуемых в других блогах или на сайтах, в этом случае мы указываем источник (т.е. ссылку) в тексте или внизу сообщения. Пользуются вниманием посетителей блога и тематика смежного профиля: журналистика, новости культуры, информация о конкурсах и грантах, затрагивающих внебиблиотечную сферу в том числе. Главное – это стимулирование творческой активности коллег, формирование динамичной, интерактивной профессиональной среды, это ощущение современности, гибкости, неповторимости момента.

В процессе написания постов блоггер расширяет свой кругозор, развиваются навыки журналиста, шлифуется профессиональное мастерство, коммуникативные способности. А все это важно для профессии методиста. Если мы выбрали несколько основных тем, мы стараемся к ним периодически возвращаться, «пополняя» их новой информацией. Возможно, выбор одного тематического направления дает больший выигрыш в концептуальной целостности блога, но верным вы идете путем или нет – вам подскажет аудитория. Такая возможность у нее есть во-первых, через комментарий, который обычно помещается непосредственно под постом. Либо это может быть оценка материала сообщения в блоге вашего читателя. Для блоггера же имеется возможность не публиковать те комментарии, которые выходят за рамки этикета. Приятно, конечно, получать позитивные отзывы своих коллег, но и замечания, если они конструктивны, тоже пойдут на пользу. Помним

71

также о том, что сообщение не должно быть большим по объему, пост – это краткая заметка.

Теперь о других технических возможностях блога и его инструментах. Очень полезен инструмент автоматизированной поставки информации – RSS, Really Simple Syndication.

Под рубрикой «Библиотечные блоги» в режиме RSS в нашем блоге можно ознакомиться с полезной информацией из других библиотечных блогов, которые выбраны нами. Каждый, ведущий блог, может сам отобрать те источники, с которых он хочет получать свежую информацию.

Через закладку «Интересные сайты» также можно попасть на другие ресурсы Сети.

Блог имеет свой архив, где собрана информация за предыдущий и текущий год по месяцам.

Мы также можем осуществить поиск по ключевым словам. Например, кадровое планирование, конкурсы, конференции, методическая работа. Улучшат дизайн блога и дополнят контент фото, видеоролики, фильмы. Такие материалы можно помещать непосредственно под сообщением или (например, фото) по ходу текста сообщения. Разместив предварительно материал такого рода на YouTube, можно затем его вставить в блог.

И кратко, каким образом, собственно, осуществляется публикация: с главной страницы входим на платформу «BLOGGER», указываем свой адрес и пароль. Затем через «Панель инструментов» выбираем закладку «Новое сообщение». Здесь даем название нашей заметке, назначаем ключевые слова (или тэги, tags), набираем текст ( если пишем сразу) или вставляем уже заранее подготовленный. Место публикации - форма в виде карточки. Здесь имеются инструменты для редактирования текста, ввода видео- и фото- материалов («вставить изображение»). Затем нажимаем «Опубликовать» - и блог пополнился новым сообщением. Есть возможность предварительно просмотреть сообщение, увидеть, как оно будет выглядеть в блоге: для этого нужно нажать «Просмотр», а потом публиковать. Такой простой способ публикации экономит время и привлекает новых поклонников блоггинга.

В этом году Google предоставил возможность автоматически получать статистическую информацию о блоге. Мы можем отслеживать аудиторию, ее географию, предварительно выбрав например, просмотр за неделю, просмотр по браузерам и операционным системам. Можно также увидеть, как выглядит статистика блога за месяц, за все время. Фиксируются источники трафика: в данный момент большинство посетителей приходит к нам через сайт библиотеки. Доступна и следующая информация: какое сообщение пользуется наибольшей популярностью, сколько страниц просмотрено («история просмотра страниц»).

72

Итак, мы можем выделить основные «плюсы» блога: - простота в организации блога, а также быстрый способ публикации в

сети; - работа в интерактивном режиме позволяет посты комментировать и

дополнять, техническое устройство блога позволяет любому посетителю оставить отзыв на авторские записи, что открывает возможности для диалогов;

- блог упрощает общение через RSS – источник автоматизированной поставки информации;

- наличие удобной системы поиска по датам, ключевым словам, наличие архива информации;

- возможность появления все новых сервисов, повышающих эффективность блога;

- и, наконец, блог – активный способ самовыражения индивида или группы; Используя все преимущества блога, как канала интернет-коммуникаций,

мы получаем дополнительную возможность для профессионального общения, возможность не только обменяться полезной информацией, но и расширить границы своего личностного потенциала, который, не будем забывать, является составной частью потенциала нашей профессии.

Статистика блога за неделю

73

УДК 002:338.2 Соколовская Татьяна Борисовна ведущий библиотекарь Библиотека Харьковского национального технического университета сельского хозяйства им. П. Василенко почт.адрес:ХНТУСХ, просп. Московский,45, г. Харьков, 61050, Украина конт. тел.: 732-99-63 e-mail: agrouniverbib@ukr.net

ФОРМИРОВАНИЕ ИНФОРМАЦИОННОГО МИРОВОЗЗРЕНИЯ – ОСНОВА СТАНОВЛЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ КУЛЬТУРЫ

ЛИЧНОСТИ

Исследования, проведенные Н.И. Гендиной показали, что информационная культура личности - одна из составляющих общей культуры человека. Понятие “информационная культура” включает совокупность информационного мировоззрения и системы знаний и умений, обеспечивающих целенаправленную деятельность по оптимальному удовлетворению индивидуальных информационных потребностей с использованием как традиционных, так и новых информационных технологий. Определяющим в формировании информационной культуры является информационное мировоззрение, включающее в себя убеждения, идеалы, принципы познавательной деятельности. Эта система выражается в ценностях образа жизни личности, социальной среды, общества в целом [1].

Для современного общества характерно быстрое изменение условий существования людей, появление все новых средств и способов информационных коммуникаций, революционно преобразующих экономику, политику, науку, образование, культуру, создающих предпосылки для формирования в обществе новой системы ценностей. В информационно-развитых странах наиболее ярко проявляются новые глобальные проблемы, обусловленные принципиально новыми условиями общественного развития: виртуализация общества; манипулирование общественным сознанием [2].

В современном обществе за короткое время, по сравнению с эволюцией человека, резко изменилось отношение к коммуникации. Общество стало более зависимым от коммуникации. Человечество в ХХI веке пришло к пониманию того, что информация является основой жизни и деятельности человека и общества [3].

Общество, в котором мы живем, функционирует в условиях неконтролируемого развития инфосферы, состояние которой Я. Л. Шрайберг охарактеризовал как “информационный беспредел”, который может привести к информационному коллапсу [4]. Технократический путь развития инфосферы оказался “нечеловекосоразмерным”. Человеку все труднее контролировать процессы поступления информации в свою информационную среду,

74

организовывать эту среду так, чтобы она способствовала развитию творческих возможностей человека.

По-видимому, наступил момент обращения к природе человека, развития возможностей человека целостно воспринимать мир, строить целостную картину, не дробя ее на бесчисленное множество мазков (не увеличивая потоки информации). Сейчас на первый план выходят проблемы развития человека как творческой личности. А это невозможно без развития способностей человека к организации своей информационной среды, развития интуиции для выделения в потоках информации существенных связей, образующих целостную картину [5].

Современный этап развития общества по рекомендации 32-й Генеральной конференции ЮНЕСКО определяется как общество знаний, в котором знания играют решающую роль в экономике, а производство знаний становится источником развития [6]. В настоящее время помимо развития информационно-коммуникационных технологий развиваются технологии производства новых знаний на основе анализа информационных потоков. Эти технологии используют фундаментальные закономерности функционирования информационных процессов. Например, в Харькове работает Научно-технологический институт транскрипции, трансляции и репликации. Здесь создаются новые технологии на основе разработанных методов анализа информационных потоков. Разработана структурно-методологическая основа создания нового информационного продукта независимо от специфики и направления научных изысканий [7].

Становится все более необходимой подготовка специалистов, владеющих интеллектуальными технологиями производства знаний, которые базируются на усвоении основных фундаментальных закономерностей функционирования информационных процессов, умеющих адаптироваться в быстро меняющейся социальной среде, умеющих осознанно и целенаправленно формировать свою информационную среду.

В связи с этим усиливается образовательный акцент в деятельности библиотек, формируется новая парадигма их деятельности [6]. Уходит в прошлое традиционный образ библиотеки, сформировавшийся в рамках парадигмы индустриального общества. Сейчас утверждается новый образ, соответствующий парадигме общества знаний. Библиотеки превращаются в научно-образовательные учреждения. Если информационное общество характеризуется умножением средств коммуникации, громадным ростом информационных потоков, то для общества знаний приоритетным становится развитие технологий производства знаний, благодаря рациональному использованию информационных ресурсов и развитию методов генерации информационных ресурсов нового качества. Глобализационные процессы на земле свидетельствуют о необходимости расширения сознания каждого человека - развития “голограммного” видения каждой ситуации с точки зрения ее глобальных причин и следствий.

Библиотеки имеют возможность направления процесса развития информационных ресурсов от хаотического накопления до формирования

75

гармоничной информационной среды. Поэтому помимо обучения информационным технологиям обучение информационной культуре должно, в первую очередь, нести знания о закономерностях информационных процессов, фундаментальных свойствах информации, о влиянии информации на сознание и здоровье человека, знания по этике и культуре поведения в информационной среде. Результатом развития информационного мировоззрения должно стать наличие информационного щита человека, формирование гармоничных информационных потребностей, способность к формированию информационной среды для принятия решений в любой ситуации, исходя из глобальных принципов отбора важнейшей информации.

Библиотекой ХНТУСХ было организовано чтение лекций по основам информационного мировоззрения как составной части лекций по информационной культуре. Лекции читались для студентов 3-5 курсов и содержали следующие разделы [8]:

1. Информация и общество. 1.1. Роль информации в жизнедеятельности общества и каждого

человека. 1.2. Этапы становления информационного общества 1.3. Отличительные черты информационного общества. 1.4. Особенности информационных ресурсов.

2. Феномен информации. Свойства информации. 2.1. Фундаментальность понятия «информация». 2.2. Основные универсальные законы функционирования инфосферы. 2.3. Система глобальных принципов отбора важнейшей информации.

3. Информационная среда человека. Ее формирование и функционирование.

3.1. Определение понятия «информационная среда». 3.2. Факторы, определяющие взаимодействие человека с

информационной средой. 3.3. Определение понятия «информационная потребность». 3.4. Принципы организации знаний человека. 3.5. Механизмы формирования информационной среды человека.

Во время чтения лекций делался акцент на практическое применение формулируемых законов и принципов в конкретных жизненных ситуациях. В частности, показывалось, как студент может рационально организовать свои знания по учебным дисциплинам, как лучше подготовиться к экзаменам.

Из сказанного можно сделать вывод, что по мере развития информационных технологий должна возрастать роль библиотек как социально-коммуникативных центров, центров по формированию информационной культуры общества на основе информационного мировоззрения.

Список использованной литературы: 1. Гендина Н.И. Образование для общества знаний и проблемы

формирования информационной культуры личности [Электронный ресурс] / Н.И. Гендина// Библиотеки и информационные ресурсы в современном мире

76

науки, культуры, образования и бизнеса: Материалы 13-й Междунар. Конф. “ Крым-2006”. - М.,2006. - [CD-диск].

2. Глазко, В.Г. Цивілізаційні кризи і революції: генно-культурна парадигма [Текст]/В.Г. Глазко // Безпека життєдіяльності. – 2007. - № 2. – С. 24 – 27.

3. Бессонов, А.Б. Коммуникативные процессы: роль, место, сущность [Текст]/А.Б. Бессонов// НТИ. Сер.1. - 2008. - № 7. – С.1 – 13.

4. Шрайберг Я.Л. Роль библиотек в обеспечении доступа к информации и знаниям в информационном веке [Текст] / Я.Л. Шрайберг // Науч. и техн б-ки. – 2008. – С. 7– 43.

5. Садовский В.Н. Основания общей теории систем [Текст] / В.Н. Садовский. – М.: Наука,1974. – 279 с.

6. Костенко Л.Й. Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель [Текст]/Л.Й. Костенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. - № 1. – С.23-28.

7. АО «Научно-технологический институт транскрипции, трансляции, репликации» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www/ttr.com.ua/. — Загл. с экрана.

8. Безпека життєдіяльності [Текст] : навч.посіб./Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська, Д.І. Мазоренко, Л.М. Тіщенко, М.М. Троянов. – К.:Кондор,2003. – 421 с. УДК 027.7:37.091.33:004.738.5 Ткачук Юлия Викторовна, главный библиотекарь Научно-техническая библиотека Национального аэрокосмического университета им. Н.Е. Жуковского «ХАИ» почтовый адрес: ул. Чкалова, 17, г. Харьков, 61070, Украина Конт. тел.: 707-46-10 e-mail: library@khai.edu URL: http://library.khai.edu

ВИРТУАЛЬНЫЕ ВЫСТАВКИ КАК НОВАЯ ФОРМА КУЛЬТУРНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БИБЛИОТЕКИ ВЫСШЕГО

УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В последние десятилетия в сферу философских, культурологических, психологических исследований стремительно вошел термин «виртуальная реальность». Одной из ключевых тенденций современного развития человеческой цивилизации является формирование новой информационной среды. Технологическую базу этой среды составляют глобальные компьютерные сети, позволяющие получить доступ к любому виду данных в любом месте и в любое время.

77

С развитием Интернета библиотеки получили новую категорию пользователей – виртуальных, т.е. тех, кто пользуется услугам библиотеки удаленно, не приходя в нее. Развивая дистанционный доступ к источникам информации, библиотеки создают виртуальные пространства, на которых уже успешно функционируют некоторые библиотечные процессы. А это означает, что каждая библиотека становится проводником новой культуры – культуры виртуального информационного обмена, виртуального чтения, виртуального общения и познания.

В новой информационной среде требования к самой информации и способам ее получения существенно меняется. Всемирная компьютерная паутина дает возможность доступа ко всей этой информации за считанные минуты вне зависимости от ее реального местонахождения. Виртуальный пользователь стремится получить как можно больше информации, не отходя от компьютера.

Философия библиотечной работы будет постепенно изменяться, переходя от принципа обладания документом к принципу возможного доступа к нему в удаленном режиме. Все это влечет за собой и переосмысление сущности библиотечной деятельности, и создание обновленной методики работы. Изменение методики может касаться как новых направлений работы, так и старейших традиционных форм библиотечного обслуживания.

Библиотека становится гибридной, используя традиционные методы работы и внедряя современные автоматизированные информационные технологии.

Уже сегодня для библиотек являются привычными новые услуги, которые предоставляются пользователю виртуально. Это такие услуги, как: электронная доставка документов (ЭДД), виртуальные справочные службы, путеводители по ресурсам Интернета, он-лайн доступ к базам данных и электронным каталогам, доступ к электронным библиотекам и виртуальное обслуживание. Одной из традиционных форм библиотечной деятельности, переживающих эпоху модернизации и адаптации к удаленному способу обслуживания, можно назвать виртуальные выставки.

Выставочная деятельность библиотек была и остается важной составляющей культурно-просветительской работы библиотеки. Применение современных информационных технологий позволяет внедрять в библиотеках новую форму экспонирования документов – виртуальную выставку.

Основными показателями, которые определяют эффективность популяризации документов, представленных в виде виртуальной выставки являются: уровень разработки экспозиции; совершенство технологий использованных для создания выставки; информационная нагрузка; сроки размещение на сайте.

Библиотечная выставка в системе библиотечного обслуживания понимается как: средство библиотечного обслуживания; средство удовлетворения информационных потребностей и запросов пользователей библиотеки.

78

Библиотечная выставка – публичная демонстрация документов, рекомендуемых пользователям библиотеки для обозрения и ознакомления.

Электронная библиотечная выставка является синтезом традиционного и электронного способов предоставления информации.

Виртуальная выставка – это публичная демонстрация с помощью web-технологий виртуальных образов различных видов и типов документов, а также общедоступных электронных ресурсов, рекомендуемых удаленным пользователям библиотеки для обозрения, ознакомления и использования.

К преимуществам виртуальных выставок как формы культурно-просветительской работы можно отнести: возможность индивидуальной самостоятельной работы пользователя с поданными материалами; нетрадиционную подачу материала; наглядность; структурирование материала.

Использование в библиотечной практике виртуальных выставок позволяет решить ряд проблем, которые невозможно решить традиционными методами: обеспечение сохранности документов; неограниченности сроков экспонирования документов; раскрытие содержания представленного документа с помощью аннотации; возможность дистанционного просмотра выставки без посещения библиотеки в любое время (24 часа в сутки, 7 дней в неделю).

Выставка должна быть удобна для восприятия пользователем в web-пространстве и может содержать следующие разновидности информации. Это и данные об изданиях: визуальные данные, библиографические данные, аналитическая информация, ссылки на полные тексты документа и дополнительные материалы по теме выставки.

В НТБ ХАИ идет постоянный процесс создания собственных электронных ресурсов. Всего за 2009 – 2010 гг. было подготовлено 28 виртуальных выставок, среди которых: «Их подвиг будет жить вечно»; «Герои Гоголя» (ко дню рождения Н.В.Гоголя); «Всеукраинский день библиотек»; «Они возглавляли ХАИ»; «Город, в котором ты учишься»; «Нобелевские премии. Ученые и открытия»; «Украина и космос».

Первой была создана виртуальная выставка «Их подвиг будет жить вечно», посвященная Дню Победы. Состоит выставка из нескольких 5 web-страниц: «ХАИ в годы великой Отечественной войны», на которой представлены фотографии из архива и музея ХАИ; «Страницы, опаленные войной…», где представлены, на наш взгляд, лучшие произведения по теме; «Выдающиеся личности войны», «Решающие битвы Великой Отечественной войны».

Часть виртуальных выставок посвящена ХАИ: «День ХАИ» (80-летию ХАИ посвящается); «Они возглавляли ХАИ»; «Його ім’я носить університет» (М.Є. Жуковський); «Ученик Н.Е. Жуковского» (Г.Ф. Проскура); «С именем МиГ» (ко дню рождения А.И. Микояна). Выставки знакомят пользователей с историей возникновения и развития вуза, с научными деятелями, связанными с ХАИ, а также с различными студенческими клубами ХАИ. Небольшая часть виртуальных выставок, размещенных на сайте научно-технической библиотеки Национального аэрокосмического университета «ХАИ», посвящена известным

79

украинским и зарубежным писателям. Их структура проста: насыщенная цитатами, иллюстрированная справка о жизни и творчестве деятеля и небольшой список литературы.

Так, например, виртуальная выставка «Герои Гоголя» состоит из 4 web-страниц: «Николай Васильевич Гоголь», где представлена биография Н.В. Гоголя; «Герои Гоголя», где представлены иллюстрации к произведениям Н.В. Гоголя; «Н. В. Гоголь в жизни и литературе», где представлена критическая и художественная литература по теме; «Н.В. Гоголь и время», где представлены книги из фонда редких и ценных изданий НТБ ХАИ. Вышеперечисленные выставки были созданы в формате HTML и в программе POWER POINT. В POWER POINT был разработан вариант виртуального путешествия по Харькову «Город, в котором ты учишься», который очень удачно визуально дополнил устный журнал на данную тему. Появилась возможность замены отвлеченных представлений и слов на конкретные образы. Стало возможным совмещать текст, иллюстрацию, видео. Все это создает творческую, эмоциональную атмосферу и эстетическую среду.

Использование виртуальных выставок в своей деятельности повышает эффективность культурно-просветительской работы, позволяет достичь большего эффекта по сравнению с традиционными формами. За время существования виртуальных выставок на сайте НТБ ХАИ их посетило свыше 3000 пользователей, в следствие чего было выдано около 900 документов.

И в заключение хочу отметить: библиотека должна просвещать, не просто предоставляя ресурсы, идя за потребностями – общественными и личностными, но и должна осознанно стремится к совершенствованию системы просветительской работы. Мы находимся в постоянном поиске новых путей общения с пользователями и новых форм просветительства в техническом вузе.

Список литературы:

1. Жабко Е.Д. Интернет как среда виртуального общения / Е.Д. Жабко // Библиотековедение. – 2003. - №4. – С. 45 – 50.

2. Трачук Л. Віртуальна виставка: нова бібліотечна послуга бібліотеки // Вісник книжкової палати. – 2007. - № 11. – С. 36 – 38.

3. Кудря Л. Віртуальна книжкова виставка – нова форма популяризації документів / Л. Кудря // Бібліотечна планета. – 2009. - № 1. – С. 37 – 39.

4. Збаровская, Н.В. Выставочная деятельность публичных библиотек // Н.В. Збаровская. – СПб.: Профессия, 2004. – 224 с. – (Библиотека).

80

УДК 021.61:025.5 Хорошилова Надія Сергіївна, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. E-mail: horoshylova_n@ukr.net

ІНСТИТУЦІЙНІ РЕПОЗИТАРІЇ ЯК РІВЕНЬ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

БІБЛІОТЕКИ ВНЗ Характерною ознакою інформаційного суспільства є стрімкий розвиток

науки. Вже стало звичним майже щомісячне повідомлення про нові відкриття у різних сферах науки, які дозволяють розв’язувати такі завдання, вирішити які раніше було неможливо. Варто зазначити, що розвиток науки прямо пов'язаний зі швидкістю наукової комунікації. Зараз учені всього світу мають можливість за допомогою журналів відкритого доступу та електронних архівів різних інституцій обмінюватись результатами наукових досліджень. Цей обмін відбувається за досить короткий проміжок часу. Це стало можливим завдяки поширенню інформатизації на усі сфери діяльності суспільства.

Основними осередками наукових досліджень, своєрідними рушіями науки ще з часів Середньовіччя виступають університети. Зараз, попри наявність різноманітних окремих дослідних інститутів та лабораторій, саме ці заклади зберігають провідну роль у розвитку науки. Для того, щоб університет розвивав свій власний науковий потенціал, важливо, щоб вчені і дослідники різних установ могли вільно і оперативно обмінюватись інформацією. З цією метою при університетах за ініціативою бібліотек створюються репозитарії праць учених. Саме тут статті та доповіді з’являються набагато раніше опублікування у періодичних виданнях, завдяки чому дослідники інших закладів можуть відразу ознайомитись з цією інформацією та продовжити власну роботу, не перериваючись на очікування виходу друкованих матеріалів. Важливим аспектом є низька вартість такої комунікації для дослідника, оскільки формування електронного архіву покладає на себе сам університет. Як правило, функцію адміністрування репозитарію виконує бібліотека університету.

Створення репозитарію є одним з двох шляхів реалізації відкритого доступу до наукових робіт (так званий «зелений шлях»). Ініціатива відкритого доступу була проголошена у 2001 р. на конференції в Інституті відкритого суспільства (Будапешт). Відкритий доступ передбачає, що будь-який користувач за допомогою Інтернету може безкоштовно отримати повний текст наукової роботи, але без права розповсюдження. При цьому автор статті має право контролювати цілісність свої роботи та право на посилання та цитування.

Архіви відкритого доступу зазвичай створюються за допомогою безкоштовного програмного забезпечення з відкритим кодом; найбільш популярними програмними платформами є DSpace (розробка Масачусетського інституту технологій та Хьюлед Паккард - http://www.dspace.org/) та ePrints (розробка Університету Саутгемптона, Велика Британія -

81

http://www.eprints.org/). Більшість бібліотек України, що займаються створенням електронних архівів, працюють переважно в програмі DSpace, оскільки вона надає можливість розміщення в репозитарії не лише електронних копій текстових документів, а й фотографій, презентацій, відео-матеріалів та інших видів документів. Формування репозитарію здійснюється у двох напрямах: депонування вже надрукованих робіт та самоархівування. Вибір напряму формування інституційного репозитарію залежить від рівня усвідомлення науковими співробітниками університету важливості функціонування цього архіву. Найчастіше бібліотекарям доводиться самостійно наповнювати архів, домовляючись з авторами щодо розміщення їх наукових праць у репозитарії, та пояснювати кожному з них важливість інституційного репозитарію. За кордоном також, незважаючи на достатньо високі показники самоархівування, цифрові архіви керуються та супроводжуються бібліотекарями. Такі практики є дуже поширеними, оскільки публікація статті у відкритому доступі істотно сприяє зростанню індексу цитування, а це у свою чергу, впливає на рейтинг самого автора і установи, де він працює.

Зазвичай до архівів можуть включатися: матеріали конференцій (у вигляді текстових, аудіо-та відео файлів тощо), наукові статті (як вже надруковані в наукових журналах, так і препринти), автореферати дисертацій, звіти про науково-дослідну діяльність та інші документи. В репозитарії Національного університету «Києво-Могилянська академія» дозволено архівувати навіть статті студентів, але за умови рекомендації науковим керівником включення роботи до архіву відкритого доступу.

В Україні прийнято законодавчі акти, що зобов’язують авторів надавати результати наукових досліджень, які проведені за кошт університету, у відкритий доступ. Однак науковці все одно не бажають співпрацювати з бібліотеками при створенні інституційного репозитарію , навіть не замислюючись, що порушують чинне законодавство.

Науково-технічною бібліотекою Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені В. Лазаряна вже опановано декілька щаблин у створенні репозитарію. Першими працями, представленими у відкритому доступі, стали матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Бібліотека ВНЗ на новому етапі розвитку соціальних комунікацій» (квітень 2010 р.) у вигляді окремих презентацій доповідачів та електронних копій друкованих тез доповідей.

82

УДК 069:023.930.25 Шемаев Сергей Александрович, Библиотекарь 1 кат., сотрудник научно-исследовательского отдела библиотеки Харьковская Государственная Научная Библиотека имени В.Г. Короленко почт. адрес: переулок Короленко, 18, г. Харьков, Украина, 61003. контакт. тел. : 731–15–80 e-mail: oonir@korolenko.kharkov.com, oonir.hdnb@yandex.ru URL: http://korolenko.kharkov.com/

ПУТИ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ МУЗЕЙНОЙ, АРХИВНОЙ И

БИБЛИОТЕЧНОЙ СЕТЕЙ. Новое время требует от библиотек, архивов и музеев, активного поиска

новых путей модернизации своих организаций (причем это касается как стратегии развития, так и отдельных направлений). В этой связи особую актуальность приобретают разработка и реализация программ комплексного развития учреждений культуры, как способа качественного улучшения своей деятельности. Некоторые центральные музеи и библиотеки зарубежных стран уже успешно работают по подобным планам. В активизации такой деятельности нуждаются также и украинские организации. Однако реализации этих планов мешает, недостаток информации, средств и специалистов в смежной деятельности учреждений.

Несмотря на то, что библиотеки, музеи и архивы исторически имеют одни корни; постоянно ведется работа по связующим друг с другом направлениям деятельности, специфика их работы настолько сильно разъединила общую деятельность на собственные направления, что на сегодняшний день явно не хватает координации взаимодействия и общей работы. А это не приводит к, по-настоящему, ощутимым результатам, которые действительно могли бы продемонстрировать взаимодействие данных учреждений как единого организма.

По сути, основной путь решения общеизвестен и абсолютно логичен – для более тесного взаимодействия каждое из учреждений должно иметь в своей структуре два других в виде полноценных отделений, ведущих свою специфическую деятельность в рамках интересов своего учреждения.

Казалось бы, на сегодняшний день многие музеи имеют собственные библиотеки и архивы, а библиотеки и архивы в свою очередь, если не музеи то, по крайней мере, выставки и экспозиции. Эти явления, хотя и достаточно часто встречаются, не имеют систематического, массового характера, а также должной кооперации и координации. К тому же зачастую такие структурные подразделения создаются собственными силами, без привлечения специально подготовленных кадров. Вот и получается, что в музейной библиотеке работают музееведы, в библиотечном музее библиотекари, а архивные сотрудники иногда ведут музейную и библиотечную работу в своих подразделениях.

83

Таким образом, получается, что важнейшим направлением их комплексного развития может быть создание в социокультурных центрах целостных подразделений в виде двух других по отношению к себе учреждений.

Сегодня сотрудники нашей библиотеки в связи с подготовкой к грядущему юбилею постоянно работают в архивах и музеях города. Эта работа выявила необходимость постепенного создания в структуре библиотеки целостных подразделений в виде музея и архива. Наличие, которых уже сейчас могло бы ощутимо облегчить и ускорить выполнение большого количества поставленных задач.

Рассмотрим, как может выглядеть предложенная действительность (то есть в каждой библиотеке свой музей и архив и, наоборот) для каждого из рассматриваемых учреждений?:

Библиотеки и музеи - имея собственный архив: получают доступ к обще-архивным базам; неоценимый опыт хранения

документов; улучшает сохранность и наполнение фондов; упрощает исследовательскую деятельность; способствует улучшению экскурсионного обслуживания; дополнительные ресурсы и возможности для проведения научных и исследовательских мероприятий (конференций, семинаров и т.д.).

Библиотеки и архивы - располагая собственным музеем: приобретают более презентабельный вид; наглядное освещение своей

работы; более полное изучение имеющихся материалов; возможность получать дополнительные средства; тесное сотрудничество с полноценными музеями; возможность участия в большем количестве научных и исследовательских мероприятий (совместные исследования, программы и т.д.).

Музеи и архивы - обладая собственной библиотекой: получают упрощенный доступ сотрудников к интересующей их

литературе; плотность взаимосвязей с библиотеками; способствует облегченному доступу широких масс к имеющимся материалам; дополнительные сведения о хранящихся предметах; больше возможностей для привлечения дополнительных средств (например, платное предоставление сведений о материалах из фонда); возможность участия в библиотечных научных, исследовательских и других программах и мероприятиях.

Перечислять выгоды и достоинства такой постановки дел можно долго, но что, же мешает воплотить все это в жизнь? Ответ уже привычен и звучит как само собой разумеющееся:

отсутствие должного финансирования, недостаток в полезных площадях, повышенная загруженность сотрудников, сильная направленность на профильное сотрудничество и отсутствие

должного внимания к развитию взаимосвязей между уже озвученными учреждениями.

84

Такое положение дел ставит серьезнейший вопрос - Как же улучшить ситуацию?

Очевидно, что важным шагом может быть создание местных и региональных организаций или обществ, в которые было бы включено наибольшее количество библиотек, музеев и архивов для разработки и реализации совместных проектов и программ. Это вполне реально, тем более что на данный момент существуют такие действующие объединения как:

Ассоциация Библиотек Украины (АБУ) и Украинская библиотечная ассоциация (УБА) - общественные организации, которые объединяют на добровольных началах библиотеки и другие учреждения и организации, профессионально связанные с библиотечным делом, или тех, которые содействуют его развитию.

Всеукраинская ассоциация музеев (ВУАМ) — негосударственная общественная организация, объединяющая десятки украинских музеев и оказывающая содействие развитию музейного дела в Украине.

Общество архивариусов Украины – «Спілка архівістів України» (САУ) – добровольная независимая всеукраинская общественная творческая организация, которая объединяет архивариусов, историков, документоведов, других граждан на основе общих интересов для реализации уставных задач.

А так же имеется достаточное количество местных и региональных объединений, которые могут служить основой для создания более масштабных и разносторонних организаций, в которые вошли бы как музеи так библиотеки и архивы.

Следующим шагом логично считать всесторонний обмен опытом между рассматриваемыми учреждениями. Обмен должен предусматривать наибольшее количество сфер деятельности – от ознакомления с деятельностью друг друга и интересующих отделов, участия в общественных, межрегиональных, международных программах до разработок по временному обмену частью сотрудников. А так же необходима обоюдная взаимопомощь в исследовательской, научной, образовательной и др. деятельности. На этом этапе должно происходить стабильное сближение, проявляющееся в совместных проведениях семинаров, конференций, круглых столов, организации и проведении различных празднований и мероприятий по всем направления деятельности.

Далее уже имея более тесные связи и практический опыт сотрудничества и взаимодействия библиотек, архивов и музеев по различным направлениям важнейшим шагом развития может быть создание общих баз данных. Хотя, описываемые пути развития взаимодействия могут иметь и абсолютно другую последовательность. Вызовы современности, связанные с развитием информационных технологий; глобализацией; проблемами сохранения национального культурного наследия; обеспечением равных возможностей для всех граждан страны к информации требуют от музеев, библиотек и архивов усиления взаимодействия.

Это согласуется с приоритетами, определенными украинским государством. В частности, на национальном уровне в 2009 году утверждена

85

Концепция Государственной целевой национально-культурной программы создания единой информационно-библиотечной системы «Библиотека – ХХI». Основной целью программы определено повышение эффективности использования, обеспечения доступности культурного наследия, которое сохраняется в библиотечных, архивных и музейных фондах, путем создания единой информационной системы.

Согласно Посланию Президента Украины В.Ф. Януковича к украинскому народу от 03.06.2010г. следующий 2011 год станет «Годом образования и информационного общества».

Приоритетным направлением развития библиотечно-информационной сферы в Послании указано создание Национальной электронной библиотеки и ее включение в общеевропейскую сеть.

Подобные проекты и программы в настоящее время успешно реализуются в различных странах. Например, совместный проект архивов, библиотек и музеев Литвы, направленный на оцифрование объектов культурного наследия, является одним из первых в странах ближнего зарубежья, который объединил разные учреждения. Таким образом, становится, очевидно, что создание общих баз данных не только способствует повышению уровня всех выполняемых работ, но и поднимает отечественное библио-, документо- и музееведение до общемирового уровня.

По этому поводу в Рекомендациях международной научной конференции "Еволюція структури і функцій бібліотекознавства під впливом сучасних інформаційних технологій" (Библиотека Вернадского октябрь 2010г.) констатировалось, что для достижения поставленной цели требуется:

- развертывание работ согласно Концепции Государственной целевой национально-культурной программы создания единой информационной библиотечной системы «Библиотека – ХХI»;

- разработка проекта создания Национальной электронной библиотеки, которая объединит образовательные, научные, архивные, музейные ресурсы в единую сеть;

- создание базовых центров перевода в электронную форму документов, которые хранятся в Государственном библиотечном, Национальном архивном и Музейном фондах, фонде Государственного архива печати государственного научного учреждения «Книжная палата Украины имени Ивана Федорова», других библиотечных, музейных и архивных фондах.

Это абсолютно очевидные и необходимые шаги, которые реально позволят приблизиться к вышеописанной ситуации, в которой музеи, архивы и библиотеки взаимодействуют как единый организм. О чем на сегодняшний день большинство отечественных научных деятелей и исследователей могут только мечтать.

Список использованной литературы:

1. Зинкявичене Ю. Совместный проект архивов, библиотек и музеев Литвы — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www.epaveldas.lt

86

2. Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – ХХІ» / Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1579-р // Офіційний вісник України. – 2009. - № 101. – С. 216-218.

3. Майстрович Т.В. Электронное документное пространство: взаимодействие библиотек, университетов, архивов и музеев / Т.В. Майстрович, А.В. Чугунов // Материалы конференции EVA 2004. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www.rsl.ru

УДК 001.891.3 Шемаєв Олександр Олександрович, Юрист ПП «Юридична консультація» Пошт. адреса: пр. Л-Свободи 46, м. Харків, 61204, Україна Конт. тел.: 337-31-10

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ ВЧЕНИХ

Науковий доробок вчених наукових установ і вищих навчальних закладів має надзвичайно важливе значення для розвитку вітчизняної науки та освіти. Саме в науково-освітніх закладах карбувалися кадри, закладалися і розвивалися теоретико-методологічні засади української наукової думки, яка загалом еволюціонувала паралельно і в тісному взаємозв’язку з розвитком світових науково-освітніх тенденцій. Тому актуальним є дослідження наукової творчості окремих вчених, становлення і розвитку наукових шкіл.

Не можна не звернути увагу на те, що в сучасних умовах відбувається створення нових та дослідження історичних наукових шкіл. Це пов’язано з розвитоком науки, її інтеграцією та дифиренціацією, появою визнаних вчених, які започаткували доктринальні підходи до вирішення проблем, зокрема пов’язаних з утвердженням верховенства права, реалізацією функцій влади, забезпеченням конституційних і галузевих прав і свобод людини і громадянина, попередженням системи сучасних викликів і ризиків у політичній, економічній, екологічній, науково-технічній та інших сферах тощо. При цьому особливу роль відіграють спільні публікації, посилання, лекторії, спецсемінари, практикуми, обмін інформацією щодо пошуку, відбору, використання принципів та методів проведення наукових досліджень, мобільність членів наукового творчого колективу з метою обміну досвідом, стажування за кордоном, участь в національних та міжнародних дослідницьких проектах. В процесі аналізу спадщини вчених вводяться до наукового обігу численні архівні матеріали, фотодокументи, неопубліковані історіографічні джерела, які були невідомі широкому колу науковців та освітян; уточнюється та удосконалюється бібліографія видатних вчених, розкриваються здобутки в електронних масивах бібліотечних установ. Одночасно слід відмітити, що кожен вчений формує свої комунікаційні стратегії в залежності від наявного

87

комплексу різних каналів, засобів, форм, інструментів комунікаційної взаємодії. Комунікаційні стратегії залежать від логіки дослідницької практики, співідносяться з цілями та позиціюванням в когнітивному просторі науки. Системний підхід до вивчення спадщини провідних вчених потребує аналізу документів, літературних, архівних джерел науково-освітніх установ, особових архівних фондів, біографічних документів, публікацій вчених, матеріалів їх наукової та освітньої діяльності. Весь комплекс джерел дослідження класифікують за наступними групами:

- Біографічні матеріали – джерела, що розкривають біографію вчених. До них відносять автобіографію, послужні списки, документи про захист магістерських, кандидатських та докторських дисертацій, особі справи, звіти про відрядження та стажування в провідних навчальних закладах.

- Документи службової та громадської діяльності – матеріали, що висвітлюють службову та суспільно-громадську діяльність вчених, їх участь в організації та проведенні з’ їздів, конференцій, товариств, співпрацю з колегами з інших установ, нагородження їх орденами і медалями, обрання на державні і громадські посади тощо.

- Наукові, педагогічні та творчі матеріали – це, в першу чергу, рукописи опублікованих та неопублікованих праць вчених, підготовчі матеріали до окремих лекцій та курсів, начальні програми, рецензії на студентські та інші роботи.

- Опубліковані праці – монографії, статті, підручники, навчальні посібники, рецензії на опубліковані роботи своїх колег.

- Щоденники – особисті матеріали, які сприяють поглибленому вивченню особистості конкретного вченого, характеру його думок в різні моменти творчої діяльності, функціонування інститутів, суспільно-політичного та культурного життя країни.

- Епістолярна спадщина – листування вчених з провідними науковими установами, видатними українськими, російськими та зарубіжними вченими.

Зазначені групи джерел дозволяють встановити стосунки вчених з науковим світом, з’ясувати їх зв’язки, вклад в науково-освітню діяльність, розширити уяву про конкретні обставини розвитку науки та освіти в певні історичні періоди та репрезентувати їх здобутки в новому електронному середовищі. Безумовно, не підлягає сумніву, що репрезентація наукової спадщини провідних вчених в інформаційних електронних ресурсах сприятиме відображенню рівня розвитку наукової культури нації та збереженню культурної спадщини.

88

УДК 378 : [ 021.61 : 004.77 ] Этенко Наталья Юрьевна, ученый секретарь; Плеченко Наталья Владимировна, зав.отд. формирования е-ресурсов; Научная библиотека Харьковского национального университета радиоэлектроники (НБ ХНУРЭ) Адрес: пр. Ленина, 14, г. Харьков, Украина, 61166 Е-mail: library@kture.kharkov.ua URL: http://booksearch.kture.kharkov.ua/library/

СОЗДАНИЕ ВУЗОВСКИХ КОЛЛЕКЦИЙ ОТКРЫТОГО ДОСТУПА НА БАЗЕ ЭЛЕКТРОННОГО АРХИВА

В данном докладе представлен проект создания открытого электронного

архива (на опыте НБ ХНУРЭ).

Информационное пространство, окружающее нас, стремительно меняется и неизбежно влияет на все сферы деятельности человека. Сегодня нельзя представить современную библиотеку, которая не использовала бы в своей работе новые проекты и информационные технологии. Самым ярким примером деятельности вузовских библиотек в этом направлении является формирование профильных цифровых коллекций (баз данных, медиатек, электронных библиотек и т.п), которые имеют ярко выраженную образовательную направленность. В состав подобных коллекций, как правило, входят – учебно-методическая литература, обеспечивающая учебный, научный и образовательный процесс вуза. На основе разработки и внедрения проектов оцифровки в эти коллекции включают и собрания редких книг из фондов библиотек, являющихся национальным достоянием, или ценных изданий с точки зрения отображения развития науки, техники и других направлений деятельности вузов. Но зачастую эти коллекции доступны только в локальных сетях библиотек или вузов (с учетом авторского права), а научно-техническому прогрессу и развитию современного социума способствует именно возможность открытого доступа. И на этом этапе задача создания электронных архивов открытого доступа становится приоритетной для включения вуза и его библиотеки в научные коммуникации. Электронный архив – это, в первую очередь, цифровая коллекция научных трудов, которую пополняют сами учёные или научные сотрудники вузов. С технической стороны – это место на сервере вуза для сбора, сохранности и быстрого предоставления информации. Цель таких архивов – обеспечение свободного доступа всем желающим к интеллектуальной продукции учреждений, занимающихся научными разработками и исследованиями. Е-архивы вузов выполняют следующие функции: научную, направленную на содействие научно-исследовательскому процессу; образовательную, обеспечивающую учебный процесс; справочно-информационную для удовлетворения запросов по профильным и

89

общедисциплинарным областям знаний, а также пополнение е-фонда библиотеки оригинальными материалами.

Распространённость таких е-архивов в мире достаточно велика. Например, на 1.11.2010г. по данным Мировой директории научных архивов открытого доступа (DOAR) сегодня в мире насчитывается 1794, а по данным международного реестра открытых репозиториев (ROAR) – 1941 открытый архив. Электронные архивы предоставляют вузовским библиотекам хорошие возможности для создания цифровых коллекций. Их сравнительно легко организовать, они относительно недорого обходятся в финансовом плане, зато дают хороший эффект для отображения научного потенциала и наследия ученых вуза. Преимуществами е-архивов перед другими способами организации информации можно назвать то, что они позволяют осуществлять накопление, хранение, распространение научных материалов в е-виде и обеспечение постоянного оперативного доступа к ним, а также удобство и надежность этого вида е-собрания. Главными принципами работы е-архивов необходимо назвать самоархивацию (депонирование цифрового документа на общедоступном веб-сайте) и открытость (организация доступа в сети Интернет).

Создание открытого е-архива начинается с разработки пилотного проекта и представлении его вузовской научной общественности. Проект «Открытый электронный архив ХНУРЭ» (далее ОА) разрабатывается по решению Ученого совета ХНУРЕ от 28.03.2009г. Тестовый доступ осущес твляется в локальной сети университета. После регистрации в международных реестрах, доступ будет открыт на главной странице веб-сайта ХНУРЭ через активный логотип ОА.

После его обсуждения и утверждения Ученым советом вуза составляется план работ. Этапами создания и внедрения е-архива становятся: формирование рабочей группы, которая разрабатывает технический проект на программно-технологический базис архива, осуществляет выбор соответствующего программного обеспечения (ПО) (написание технического задания, перевод и адаптация ПО, разработка интерфейса и создание веб-страницы, размещение системы на сервере и инсталляция выбранной программно-технологической платформы). В рабочую группу нашего проекта, например, вошли: директора библиотеки и информационно-вычислительного центра, руководитель студенческого отряда «Программист» и начальник инновационно-маркетингового отдела ХНУРЭ. Способом программной реализации проекта является использование ПО, которым определяются такие важные характеристики, как поиск и навигация среди документальных коллекций, способность к масштабированию, единый интерфейс е-собрания.

Сегодня по данным ROAR для организации и функционирования е-архивов открытого доступа используются 26 различных программ (на 1.11.2010г.). Наиболее востребованы и применимы программы DSpace (разработка Массачусетского технологического института, США) и EPrints (разработка Саутгемптонского университета, Великобритания). DSpaсе используется в 713 случаях, а EPrints – 350 (по состоянию на 1.11.2010 г.). Эти программы бесплатные, легко загружаются из Интернета и устанавливаются

90

либо на рабочий компьютер, либо на сервер, выделенный для организации открытого е-архива. Программы имеют очень простой и удобный для читателей интерфейс, предоставляется возможность иерархического просмотра по коллекциям и поиска по различным атрибутам.

ОА ХНУРЭ так же, как и крупнейшие е-архивы вузов Украины, – ХНУ им. В.Н. Каразина, НаУКМА, ТНТУ им. И. Пулюя, – функционирует на основе программного обеспечения DSpace 6.1 в среде Linux (http://www.dspace.org/). Это ПО поддерживает протокол обмена метаданными OAI-PMH (Open Access Initiative Protocol for Metadata Harvesting), что позволяет интегрировать е-архивы в международные реестры ROAR, DOAR, обеспечивает ввод, индексацию, сохранность и распределение научных материалов в е-формате, предоставляет возможность иерархического просмотра по коллекциям и поиска по различным атрибутам: Автор, Название, Ключевые слова, Дата публикации, Дата размещения. DSpace работает с различными видами е-документов (текст, изображения, видео-, аудиофайлы и т.д). Для качественного и полного функционирования е-архива система должна поддерживать все форматы файлов, но чаще всего рекомендуется использование определенных оптимальных форматов в каждом из видов. Сегодня форматы PDF и DJVU признаны лучшими для создания цифровых коллекций, поскольку обеспечивают аутентичный вид исходного документа, пролистывание страниц, увеличение текста и поиск по документу. В НБ ХНУРЭ оцифровка материалов при создании коллекций для Электронной библиотеки производится на основе программы DJVU с 2004 г. Ее технические параметры и преимущества неоднократно рассматривались в публикациях наших сотрудников. Вторым этапом создания е-архива всегда является разработка пакета документации, регламентирующей работу е-архива: решение ученого, научно-методического, библиотечного советов; положение об электронном архиве открытого доступа; технологические блок-схемы для описания постановки документов, редактированию метаданных, составлению библиографического описания документов, их классификация, для мониторинга процесса е-публикации; технические инструкции по инсталляции программного обеспечения е-архива и об его эксплуатации; методические инструкции по архивации е-документов и использованию е-архива пользователями (в т.ч. и сотрудниками библиотеки), а также типовой авторский договор (соглашение) про передачу прав на использование е-вида произведения (когда автор соглашается с условиями договора путем присоединения к договору в целом и не может предлагать свои условия).

Третьим этапом создания е-архива должно стать определение содержания (тематико-типологическое наполнение) и выстраивание его структуры. ОА чаще всего строится по типу институциональных репозиториев, где фондами или сообществами выступают научные и другие подразделения вузов (кафедры, лаборатории, центры, библиотека, вузовские НИИ, факультеты и т.д.), а подфондами непосредственно цифровые коллекции. Однако часто можно наблюдать и смешанную структуру, где разделами выступают различные коллекции по типам и видам е-документов.

91

Пользователи е-архива получают возможность легитимно поставить свои полнотекстовые материалы, изображения или, заключив соглашение с библиотекой, предоставить право библиотекарю-депозитору заархивировать предоставленные материалы. Самоархивации подлежат: препринты (неотрецензированные и отрецензированные), постпринты (отрецензированные, напечатанные научные статьи, в т. ч написанные в соавторстве), материалы конференций и других научно-практических мероприятий, диссертационные работы и авторефераты, монографии и главы из монографий, презентации, студенческие курсовые и дипломные работы (по рецензии научного руководителя), а также компьютерные программы, мультимедиа, изображения, аудио- и видео-файлы и т.п.

В ОА ХНУРЭ самый крупный фонд архива – «Факультеты» – содержит подфонды с наименованиями кафедр, что даёт возможность каждому научному сотруднику сразу получить доступ к е-коллекции своей кафедры.

Фонд «Периодические издания ХНУРЭ» заключает в себе коллекцию е-копий научных журналов и сборников, издаваемых ХНУРЭ: «Бионика интеллекта», «АСУ и приборы автоматики», «Прикладная радиоэлектроника», «Радиотехника», «Радиоэлектроника и информатика». Для постановки подобных изданий вуза должны быть достигнуты договорённости с издательствами с учётом авторских прав и финансовых интересов издателей.

Фонд «Авторефераты и диссертации». В этом е-собрании авторы так же, как и в кафедральных коллекциях, регистрируют свои материалы самостоятельно методом само архивирования, но библиотекарь-редактор имеют возможность с разрешения автора пополнять данную коллекцию е-документами, созданными методом их оцифровки из фонда НБ.

В фонде «Научная библиотека» размещаются коллекции публикаций и презентаций сотрудников библиотеки, изданные библиографические указатели, материалы библиотечных научно-практических мероприятий, а также собрание ценных книг из фонда нашей библиотеки. Наполнение последней коллекции происходит в рамках проекта по оцифровке таких изданий «Музей книги».

В рамках проекта создания е-архива НБ ХНУРЭ активно сотрудничает со всеми вузовскими подразделениями. Результатом такого сотрудничества стала тематическая коллекция «Мемориальный архив профессора Кащеева Б.Л.». Это совместный проект научной библиотеки, кафедры основ радиотехники, научной лаборатории радиоастрономии и музея ХНУРЭ. Формирование данной цифровой коллекции призвано не только обеспечить сбор и сохранность научного наследия выдающегося ученого, но и доступ к нему заинтересованного научного сообщества. Следующую тематическую коллекцию е-архива планируется наполнить документами по истории ХНУРЭ и НБ.

Кроме того, на главной странице ОА отображаются новые поступления в е-архив, ссылки на другие е-собрания, а также есть возможность осуществить поиск (в т. ч. и расширенный) и создать личный архив пользователя со своими закладками и коллекциями.

92

Хочется также отметить, что в нашей библиотеке активно используется потенциал системы обучения, а именно прохождение практики студентов ХНУРЭ в библиотеке, во время которой ими создаются цифровые копии изданий из фонда библиотеки, а участниками студенческого отряда «Программист» производится доработка технической части проекта и осуществляется техническая его поддержка.

Для проведения мониторинга обращаемости в ОА обязательно установка статистической программы (например, АWStats), позволяющей определить количество и географию пользователей е-архива.

При всей важности и видимой легкости идеи создания цифровых коллекций открытого доступа на базе е-архивов, существует главная проблема в обеспечении его быстрого заполнения целевым контентом, которая заложена в определенных традициях, правилах и порядке работы с научными документами, незнание авторами компьютерных технологий и боязнь за сохранность е-документа или опасение возможности плагиата. Для этого инициаторы-библиотеки проводят различные образовательно-разъяснительные и обучающие мероприятия с субъектами научно-образовательного процесса для популяризации данного вида архивов. Например: используются чисто библиотечные методы и способы группового информирования: Дни кафедр, факультетов, совещания с консультантами кафедр по связям с библиотекой, выступления на заседаниях ректората и методических советов вузов. Необходимостью является и проведение обучающих тренингов, и постоянно действующее консультирование по вопросам функционирования и размещения е-материалов для научно-педагогических сотрудников вуза.

После прохождения всех этапов создания е-архива вуза необходимо его зарегистрировать в известных международных реестрах открытых е-архивов, что позволит осуществлять доступ к коллекциям всех заинтересованных лиц, повысит научный статус вуза и личный рейтинг ученых, а также оперативно работать с разнообразным цифровым контентом и новые возможности для совместных научных исследований.

Несомненным фактом является и то, что в перспективе темпы развития е-архивов будут наращиваться именно на базе вузовских библиотечных коллекций, т. к. научно-исследовательский и образовательный процесс всегда находится в развитии независимо от состояния общества.

Список использованной литературы: 1. DOAR [Directory of Open Access Repositories [Электронный ресурс]. –

[11.09.2008]. – Режим доступа : http://www.opendoar.org/. 2. ROAR [Registry of Open Access Repositories (ROAR) [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http://roar.eprints.org/index.php). 3. Васильева О. А. Электронный архив открытого доступа: выгоды

очевидны [Електронний ресурс] : по материалам науч.-практич. семинара «Відкритий доступ до наукової і освітньої інформації: створення інституційних репозитаріїв і використання світових електронних ресурсів», 11 марта 2010, ЦНБ ХНУ им. В. Н. Каразина / О. А. Васильева // Сайт БелГУ. – Режим доступу

93

: http://library.bsu.edu.ru/Events/2010/17_03_2010.asp (17.03.2010). 4. Влащенко Л. Г. Архіви електронних публікацій – вільний доступ до

наукової інформації [Текст] / Л. Г. Влащенко, Н. В. Плеченко, М. В. Плеченко //Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 90-річчю НБ ХНМУ, 27 жовтня 2010 р. / ред. кол. : В. М. Лісовий (відп. ред.) та інш. – Харків : ХНМУ, 2010. – С.37–39.

5. Влащенко, Л. Г. Створення електронного документа у форматі DjVu / Л. Г. Влащенко, Т. Б. Грищенко, О. М. Нікітенко // Бібліотечний форум України. – 2006. – №3. – С. 9–10.

6. Влащенко, Л. Г. Технологія створення колекції повнотекстових електронних видань у бібліотеках [Текст] / Л. Г. Влащенко, Т. Б. Грищенко, О. М. Нікітенко // Бібліотечний форум України. – 2005. – №4. – С. 26–30.

7. Грищенко Т. Б. Доступ к научной информации – дорога с двухсторонним движением [Электронный ресурс] / Т.Б. Грищенко, Н.Л. Ржевцева, А.Н. Никитенко // Материалы 20-ой междунар. конф. «СВЧ-техника и телекоммуникационные технологии» (КрыМиКо’2010). – Севастополь : СевНТУ, 2010. – С. 8-15. – Електрон. дан. – 1 електрон.оптич. диск. – Название с этикетки диска.

8. Грищенко Т. Б. Формирование цифровых архивов ученых как функциональная задача вузовской библиотеки и способ ее интеграции в пространство научных коммуникаций [Текст] / Т. Б. Грищенко, Этенко Н. Ю., Плеченко Н. В. // Библиотека как часть информационно-образовательного пространства университета : сборник докладов науч.–практ. конф., 20 апреля 2010г. – Харьков : НАУ «ХАИ», 2010. – С. 67–70.

9. Журавлева И. К. Институционный репозитарий: доступ к знаниям и роль библиотеки [Електронний ресурс] / И. К. Журавлева // Каталоги та інформаційний пошук : матеріали наук.-практ. семінару у межах секції МОН України з обробки документів та ведення довідкового апарату, 27 листопада 2009 р., м. Харків, ХДУХТ. – Режим доступу: http://www.lib.kture.kharkov.ua/ua/conf/6.php.

10. Захарова Г. М. Открытый доступ в действии: репозиторий вуза [Текст] / Г. М. Захарова, И. С. Солдатенко // Науч. и техн. б.-ки. – 2010. –№ 5. – С. 50–59.

94

РЕЗОЛЮЦІЯ

Всеукраїнської науково-практичної конференції

«Інтеграція бібліотек до соціально-комунікаційних процесів суспільства»

(16 листопада 2010 року)

Інтенсивний розвиток науки – одна із найбільш характерних

особливостей сучасної епохи. Коли наука досягає будь-якої вершини, відзначав

свого часу С.І. Вавілов, перед нею відкривається широка перспектива

подальшого шляху до нових вершин, нових доріг, якими вона прямуватиме

далі. Не є винятком і бібліотечна справа. Бібліотечна наука сьогодні

розвивається досить плідно: впроваджуються електронні технології,

відбувається обмін досвідом, проводяться наукові семінари, конференції,

форуми тощо.

16 листопада 2010 року Асоціацією сучасних інформаційно-бібліотечних

технологій (АСІБТ) разом з Науковою бібліотекою Харківського державного

університету харчування та торгівлі (НБ ХДУХТ) було проведено

Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Інтеграція бібліотек до

соціально-комунікаційних процесів суспільства».

Конференція була спрямована на обговорення проблем взаємодії

бібліотек у сучасному інформаційному просторі, підвищення ролі бібліотек та

їх конкурентоспроможності на інформаційному ринку.

У конференції взяли участь керівники та провідні спеціалісти бібліотек

різних типів і видів України, науковці в галузі бібліотечної справи і викладачі

ХДАК, представники Обласного навчально-методичного центру підвищення

кваліфікації працівників культурних та освітніх закладів м. Харкова.

Конференцію було проведено в приміщенні ХДУХТ, загальна кількість

присутніх становила 73 особи.

В оргкомітет конференції надійшло 20 доповідей.

Учасників конференції привітав проректор з наукової роботи професор

доктор технічних наук Михайлов Валерій Михайлович, він наголосив, що

95

бібліотека – це важлива ланка інформаційного забезпечення навчального та

наукового процесів університету, а її подальший розвиток є запорукою якісної

підготовки всебічно розвинутих особистостей майбутніх спеціалістів та

науковців.

У ході роботи конференції виступили 14 доповідачів. На порядок денний

конференції було винесено та заслухано такі доповіді:

1) «Бібліотеки світу – берегині соціальної пам’яті людства» ( директора

НБ ХДУХТ Льовшиної Людмили Дмитрівни);

2) «Бібліотеки вищих навчальних закладів Харківського регіону –

потужний інформаційний ресурс країни й світу» (заступника директора НБ

ХДУХТ Бакуменко Лариси Григорівни);

3) «Формування інформаційного світогляду – основа становлення

інформаційної культури особистості» (головного бібліотекаря бібліотеки

ХНТУСГ ім. П. Василенка Соколовської Тетяни Борисівни);

4) «Відкритий доступ до освітніх та наукових ресурсів НБУ В.Н.

Каразіна» (заввідділом автоматизації та програмного забезпечення НБ ХНУ ім.

В.Н. Каразіна Самохвалової Ольги Юріївни);

5) «Запозичення як основа якісного і швидкого наповнення електронного

каталогу» (заввідділом автоматизації бібліотеки НЮА Панаріна Геннадія

Сергійовича);

6) «Документно-інформаційне забезпечення управління: статистика

використання електронних ресурсів» (заступника директора НТБ НТУ ХПІ

Главчевої Юлії Миколаївни);

7) «Бібліографічний опис: методика формування в АБІС «ІРБІС-64»» (

головного бібліотекаря відділу обробки фондів та організації алфавітних

каталогів ХДНБ ім. В.Г.Короленка Мартовицької Лариси Олександрівни);

8) «Музей історії наукової бібліотеки як інноваційна форма розкриття

бібліотечної спадщини» (бібліотекаря І категорії ХДНБ ім. В.Г. Короленка);

96

9) «Залежність морально-психологічного клімату в колективі від

особливості особистості керівника» (директора бібліотеки ХНЕУ Божко Наталі

Миколаївни);

10) «Професійний скепсис бібліотекаря: конструктивно й інструктивно»

(заступника директора НТБ НТУ ХПІ Кириченко Олени Василівни );

11) «Інноваційні форми національно-патріотичного виховання в

бібліотеці ВНЗ» (кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри

культури ХНТУСГ ім. П.Василенка Грабар Наталія Григорівна);

12) «Блог «Методист бібліотеки»: додаткові можливості професійного

спілкування » (провідного бібліотекаря науково-методичного відділу ХДНБ ім.

В.Г. Короленка Сафонової Вікторії Володимирівни);

13) «Шляхи розвитку музейної, архівної і бібліотечної мережі»

(завідувача музеєм ХДНБ ім. В.Г. Короленка Шемаєва Сергія Олександровича);

14) «Дидактична адаптація першокурсників – бібліотечна складова»

(директора НТБ НТУ ХПІ Семененко Лариси Петрівни ).

У доповідях наголошувалося, що входження бібліотек до єдиного

інформаційно-освітнього простору, інтеграція бібліотечних закладів нашої

країни до світової бібліотечної спільноти вимагає розробки та впровадження

нових форм та методів роботи, вдосконалення професіоналізму фахівців,

нового ставлення до користувача, сприяння формуванню сучасної особистості,

готової до роботи в умовах постійного зростання інформації і впровадження

нових інформаційних технологій та здатної самостійно здобувати знання,

інформаційне забезпечення безперервної освіти протягом усього життя тощо.

У доповідях були розкриті сучасні особливості інтеграційних процесів у

бібліотеках. Зазначено ефективність формування бібліотеками єдиного

інформаційного простору з метою якнайповнішого задоволення запитів

користувачів, поєднуючи традиційні та інноваційні форми та методи роботи.

Учасники конференції звернули особливу увагу на роль бібліотекаря у

діяльності бібліотек, його професіональні здібності, його прагнення до

97

інноваційних змін, його психологічні особливості, здатність до самонавчання та

самоосвіти.

Дискусійним стало питання ролі кожної бібліотеки у реалізації

інтеграційних процесів, оскільки проблемами майже кожної бібліотеки є

недостатнє фінансування, різне програмне забезпечення, недостатня кількість

комп’ютерів тощо.

На завершення були підведені підсумки роботи конференції в цілому.

Конференція пройшла успішно, доповіді учасників визвали зацікавленість

колег. Відбувся обмін досвідом серед бібліотечних професіоналів. І головне, що

визначені пріоритетні напрями розвитку бібліотек у соціумі: корпоративна

взаємодія, архівація документів, створення інституційних репозитаріїв,

створення різноманітних електронних ресурсів, відтворення історії розвитку

бібліотек, створення електронної методичної бази з питань бібліотечної роботи.

На завершення були підведені підсумки роботи конференції:

Ухвалили:

1. Результати роботи конференції визнати задовільними.

2. Схвалити результати та досягнення доповідачів у науково-

методичній роботі бібліотек.

За результатами роботи конференції відзначити доповіді таких

доповідачів: директора НБ ХДУХТ Л.Д. Льовшиної, заступника директора НБ

ХДУХТ Л.Г. Бакуменко, заввідділом автоматизації та програмного

забезпечення НБ ХНУ ім. В.Н. Каразіна О.Ю. Самохвалової, заввідділом

автоматизації бібліотеки НЮА Г.С. Панаріна, заступника директора НТБ НТУ

ХПІ Ю.М. Главчевої, головного бібліотекаря відділу обробки фондів та

організації алфавітних каталогів ХДНБ ім. В.Г. Короленка Л.О. Мартовицької,

бібліотекаря І к. ХДНБ ім. В.Г. Короленка К.Р. Гарєєва, директора бібліотеки

ХНЕУ Н.М. Божко, заступника директора НТБ НТУ ХПІ О.В. Кириченко,

кандидата наук із соціальних комунікацій доцента кафедри культури ХНТУСГ

ім. П. Василенка Н.Г. Грабар, провідного бібліотекаря науково-методичного

98

відділу ХДНБ ім. В.Г. Короленка В.В. Сафонової, завідувача музеєм ХДНБ ім.

В.Г. Короленка С.О. Шемаєва, директора НТБ НТУ ХПІ Л.П. Семененко.

Конференція показала високий загальний рівень наукових досліджень у

бібліотечній галузі, зростаючі міжбібліотечні зв'язки, розширення інтеграції

між бібліотеками.

Обговорення доповідей та узагальнення висновків дало можливість

оцінити рівень науково-методичної роботи учасників конференції та

сформулювати наступні рекомендації:

1. Схвалити основні положення наукових доповідей учасників

конференції, відзначити їх актуальність, ґрунтовність, наукове, методичне та

практичне значення.

2. Інтеграцію бібліотек до світового інформаційного простору слід

розглядати як нагальне завдання сучасного розвитку бібліотечної справи.

3. Сприяти розробці та впровадженню проектів щодо створення

корпоративних об'єднань бібліотек.

4. З метою підвищення фахової компетенції бібліотечних спеціалістів

активізувати роботу з підвищення кваліфікації, упроваджувати у навчальний

процес інтерактивні форми та методи організації практичної підготовки.

5. Цілеспрямовано розширяти інформатизацію бібліотечних закладів

(вдосконалення внутрішнього інформаційного середовища бібліотек,

комп'ютерної мережі бібліотек, створення мультимедійних бібліотечних

аудиторій).

Голова оргкомітету конференції,

Директор Наукової бібліотеки

Харківського державного університету

харчування та торгівлі

Л.Д. Льовшина

99

Зміст Бакуменко Л.Г. Бібліотеки вищих навчальних закладів Харківського регіону –

потужний інформаційний ресурс країни, світу…………………………..…..3 Божко Н.Н. Зависимость морально-психологического климата коллектива от

особенностей личности руководителя……………………………...…………9 Влащенко Л.Г., Нікітенко О.М., Бояріна Л.О., Визначення показників якості

для оцінювання роботи відділу електронних ресурсів…………….……….15 Гареев К.Р. Инновационные направления развития музея истории научной

библиотеки (из опыта работы)………………………………………….........18 Главчев М.И., Главчева Ю.Н. Информационное обеспечение управления:

статистика использования электронных ресурсов………………………….23 Грабар Н.Г. Інноваційні форми національно-патріотичного виховання

студентів……………………………………………………………………….29 Дурєєва Т.А. Адаптація комунікаційних технологій до бібліотечної діяльності

як умова пристосування бібліотек до змін зовнішнього середовища……..32 Жуков В. П. Преподавание музыки с применением мультимедийных

технологий……………………………………………………………………..33 Жукова В.П. Основополагающие развития творческих способностей личности

в библиотечных коллективах……………………………………..….............35 Кириченко Е.В. Профессиональный скепсис библиотекаря – конструктивно

или деструктивно?.............................................................................................38 Колесникова Т.О. Інформаційно-технологічні перетворення в бібліотеках

ВНЗ: за результатами соціологічних досліджень…………………………...41 Лебедюк О.О. Вивчення інформаційних потреб користувачів як умова якісного

інформаційного забезпечення науково-дослідної роботи студентів………46 Левшина Л.Д. Библиотеки мира – хранители социальной памяти

человечества…………………………………………………………………...49 Панарин Г.С. Заимствование, как главный фактор быстрого и качественного

напоминания электронного каталога………………………………………...60

100

Садохіна О.А. Інформаційне забезпечення освітньо-наукової діяльності вищого навчального закладу……………………………………………………..……64

Сафонова В.В. Блог «Методист библиотеки»: дополнительные возможности

профессионального общения………………………………………………...67 Соколовская Т.Б. Формирование информационного мировоззрения – основа

становления информационной культуры личности………………………...71 Ткачук Ю.В. Виртуальные выставки как новая форма культурно-

просветительской деятельности библиотеки высшего учебного заведения………………………………………………………………………74

Хорошилова Н.С. Інституційні депозитарії як рівень інформатизації бібліотеки

ВНЗ……………………………………………………………………………..78 Шемаев С.А. Пути взаимодействия музейной, архивной и библиотечной

сетей……………………………………………………………………………80 Шемаєв О.О. Класифікація джерел дослідження наукової спадщини

вчених……………………………………………………………………….…84 Этенко Н.Ю., Плеченко Н.В. Создание вузовских коллекций открытого

доступа на базе электронного архива………………………………………..86

101

Наукове видання

Інтеграція бібліотек до соціально-комунікаційних

процесів суспільства

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції

16 листопада 2010 року

Відповідальні за випуск: Л.Д. Льовшина

Комп’ютерна верстка: І.Ю. Губренко

Підп. до друку Формат 60х84 1/16. Папір офсет. Обл.-вид.арк. 5,1 Умов.-друк.арк. 5,8 Тираж 50 прим. Зам. № .

Видавець і виготовлювач Харківський державний університет харчування та торгівлі

Вул. Клочківська, 333, Харків, 61051. Свідоцтво суб'єкта видавничої справи

ДК № 2319 від 19.10.2005 р.