20 2010 - iportal.rada.gov.ua · Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України За повідомленнями друкованих

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

За повідомленнями

друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення

20 жовтня 2010 р., середа

ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ

Депутаты поправились Валерий Кучерук, "КоммерсантЪ" (Украина).......................2

Вчера Верховная Рада направила на рассмотрение в Конституционный суд (КС)

законопроект, предусматривающий пятилетний срок полномочий выборных органов власти. В отличие от аналогичного документа, отправленного в КС 8 октября, в новом

законопроекте уточняется, что очередные выборы Верховной Рады должны состояться в октябре 2012 года, а президентские – в марте 2015-го. Вчера в КС обратился и

Центризбирком (ЦИК), который согласно Конституции должен провести

парламентские выборы весной 2011 года.

Загублені у п’ятирічках Степан Щесняк, "Україна молода" ......................................4

Позавчора фракція БЮТ у Верховній Раді «схудла» ще на двох народних депутатів —

Олега Ляшка та Сергія Осику. Офіційне оголошення зранку зробив спікер Володимир

Литвин. Напередодні БЮТівці ухвалили рішення позбутися Ляшка й Осики «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, Закон про Кабінет Міністрів та Регламент Верховної Ради України».

Как депутаты продлили себе полномочия и дали денег Каськиву "Левый

берег" .................................................................................................................................4

Видання підбило підсумки пленарного засідання парламенту...

Депутатская КАДРиль Людмила Полях, "Известия в Украине" .................................8

Работа в оппозиции становится испытанием на кадровую прочность для многих

партий. Вчера потерявший более трех десятков «штыков» Блок Юлии Тимошенко

распрощался еще с двумя депутатами. Чем могут в итоге закончиться подобные кадровые чистки для отечественных оппозиционных политических сил, выясняли

«Известия в Украине».

”Законопроекти написані, мов під копірку” Ігор Луб’янов, "Газета по-

українськи".......................................................................................................................11

Інститут української мови та Інститут мовознавства Національної академії наук проаналізували на прохання спікера парламенту Володимира Литвина сім

законопроектів про мови...

Генпрокуратуру берут в контрразведку Елена Геда, "КоммерсантЪ" (Украина) ..13

В Верховной Раде зарегистрирован законопроект, предлагающий расширить функции

прокуратуры по надзору за контрразведывательной деятельностью. По мнению его

авторов – народных депутатов БЮТ Сергея Мищенко и Валерия Бабенко, это

позволит избежать злоупотреблений со стороны сотрудников контрразведывательных

органов. Бывший заместитель главы СБУ Александр Скипальский считает, что

ВВЕЕРРХХООВВННАА РРААДДАА УУККРРААЇЇННИИ УУ ДДЗЗЕЕРРККААЛЛІІ ЗЗММІІ::

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ

Інформаційне управління апарату Верховної Ради України

2

появление законопроекта свидетельствует о переделе полномочий между

Генпрокуратурой и СБУ.

Наталия Королевская: «Мы предложили пять первоочередных мер, которые станут шоковой терапией для бюрократов» Тарас Ткачук, "Факты и

комментарии" .................................................................................................................14

Глава Комитета Верховной Рады предлагает запретить плановые проверки

предприятий, распустить налоговую милицию, сохранить упрощенную систему

налогообложения и на 20-30 процентов снизить налоги...

ІНТЕРНЕТ-ЗМІ

Оппозиция качает права Павел Вуец, Главком ..........................................................17

В переписанном в связи с новыми веяниями Регламенте Верховной Рады оппозиция (или, как теперь ее правильно называть – парламентское меньшинство) лишилась даже тех прав, которые ей давала предыдущая редакция Регламента.

Андрій Шевченко: "Опозиція не повинна організовувати журналістський рух

спротиву" Мілан Лєліч, Главред ....................................................................................19

Голова Комітету з питань свободи слова та інформації – про цензуру з боку влади та власників, страхи команди Януковича і громадянський спротив журналістів...

Карпачова: «Омбудсмани теж плачуть» Юлія Артамощенко, ForUM ...................25

Конституція України свідчить: «Усі люди вільні і рівні в своїй гідності і правах. Права і свободи людини невідчужувані і непорушні». Правда, відстояти конституційні права в нашій державі інколи украй складно. Своїм баченням ситуації в цій сфері поділилася в ексклюзивному інтерв'ю Forum'у Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсман) Ніна Карпачова.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Гість студії - Леонід Кожара, народний депутат, Партія регіонів, заступник

Голови Комітету у закордонних справах 5-й канал, "Час"........................................31

Гість студії - Юрій Костенко, лідер УНП 5-й канал, "Час" .......................................36

Олег Ляшко та Сергій Осика поповнили лави позафракційників ICTV, Факти .40

Народні депутати подали на оцінку законопроект, який встановлює терміни

чергових виборів Президента, парламенту, місцевих рад і голів УТ-1,

"Підсумки дня".................................................................................................................42

Європа не розуміє українське парламентське ноу-хау, коли один депутат

голосує за декількох своїх колег СТБ, Вікна-новини ..................................................42

Повернення України до Конституції 1996 року і європейські інституції Інна

Кузнецова, Радіо Свобода ...............................................................................................44

Депутати сперечаються щодо термінів Олесь Коношевич, Бі-Бі-Сі..........................51

Друковані видання

Депутаты поправились

Валерий Кучерук, "КоммерсантЪ" (Украина)


3

Вчера Верховная Рада направила на рассмотрение в Конституционный суд (КС) законопроект, предусматривающий пятилетний срок полномочий выборных органов власти. В отличие от аналогичного документа, отправленного в КС 8 октября, в новом законопроекте уточняется, что

очередные выборы Верховной Рады должны состояться в октябре 2012 года, а президентские –

в марте 2015-го. Вчера в КС обратился и Центризбирком (ЦИК), который согласно

Конституции должен провести парламентские выборы весной 2011 года.

На утреннем заседании парламента народные депутаты отменили свое постановление от 8

октября о направлении в Конституционный суд законопроекта #7226 "О внесении изменений в

Конституцию (относительно проведения очередных выборов президента, народных депутатов, депутатов Верховного совета Автономной республики Крым, областных, районных, городских,

сельских, поселковых советов и сельских, поселковых, городских председателей)". За это

проголосовали 254 народных депутата большинства при необходимых 226.

Напомним, законопроект #7226 предусматривал увеличение с четырех до пяти лет срока полномочий народных депутатов, депутатов местных советов и их председателей, а также проведение очередных выборов главы государства "в последнее воскресенье марта пятого года полномочий президента". Примечательно, что последняя норма фактически сокращала срок

полномочий действующего президента почти на год – Виктор Янукович принял президентскую

присягу в феврале 2010 года и, таким образом, март пятого года его полномочий наступал в 2014 году.

Законопроект #7226 так и не был отправлен на экспертизу в КС – представители большинства заявили о необходимости изменить переходные положения Конституции, указав в них, что срок

полномочий Верховной Рады VI созыва составляет пять лет и заканчивается в октябре 2012

года (см. вчерашний Ъ). По словам вице-спикера Николая Томенко (БЮТ), большинство

отменило направление законопроекта в КС, поскольку команда президента не могла пойти на то, чтобы сократить пятилетний срок его полномочий. "Скорее всего, в следующем законе о

внесении изменений в Конституцию будут указаны точные даты проведения выборов президента и парламента",– сказал он.

Предположение господина Томенко подтвердилось – через несколько часов после аннулирования законопроекта #7226 в Раде был зарегистрирован законопроект #7265 о

внесении изменений в Конституцию, подготовленный председателями фракций Партии

регионов и блока Литвина Александром Ефремовым и Игорем Шаровым, а также первым вице-спикером Адамом Мартынюком (КПУ). В документе предлагалось дополнить переходные положения Конституции нормами о проведении очередных парламентских выборов в последнее воскресенье октября 2012 года, а выборов президента – в последнее воскресенье марта 2015-го.

К процедуре направления законопроекта #7265 на экспертизу в КС депутаты приступили на вечернем пленарном заседании Рады. Обсуждение документа было бурным, но недолгим. "Вы

все это делаете только потому, что вовремя опомнились! В предыдущем документе вы

уменьшили срок полномочий президента!" – кричал на представителей большинства Сергей

Сас (БЮТ). "Когда эти изменения вступят в силу, уже будут идти парламентские выборы – 22

ноября Центризбирком должен объявить о начале избирательного процесса",– вторил ему

Руслан Князевич ("Наша Украина–Народная самооборона"). Однако замечания оппозиционеров не подействовали – после 20-минутного обсуждения спикер Владимир Литвин поставил вопрос на голосование. За отправку документа на экспертизу в КС проголосовали 260 народных

депутатов.

Вчера же ЦИК на своем заседании принял текст представления в КС о толковании ч. 1 ст. 76

Конституции о сроках полномочий Верховной Рады Украины VI созыва для определения даты

проведения очередных парламентских выборов. "Сроки достаточно сжатые. Нужно, чтобы в этом вопросе была определенность, поэтому мы будем просить КС рассмотреть его

безотлагательно",– сказал заместитель председателя ЦИК Андрей Магера. Напомним, 12

октября заместитель председателя ЦИК Жанна Усенко-Черная заявила, что комиссия обязана объявить о начале избирательного процесса по выборам народных депутатов в ноябре (см. Ъ от 14 октября).


4

http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1525514

Загублені у п’ятирічках Степан Щесняк, "Україна молода"

Позавчора фракція БЮТ у Верховній Раді «схудла» ще на двох народних депутатів — Олега Ляшка та Сергія Осику. Офіційне оголошення зранку зробив спікер Володимир Литвин.

Напередодні БЮТівці ухвалили рішення позбутися Ляшка й Осики «за співпрацю з коаліцією

більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України».

Багатьох здивувало, чому покарано лише двох. Адже у фракції є ще кілька депутатів, що діють в унісон із коаліцією. Ляшкові, якщо дивитися на результати голосування, можна закинути хіба підтримку проекту внесення змін до Конституції, який встановлює 5–річний термін

повноважень чинного парламенту. Ані за закон про Кабмін, ані за новий Регламент Ляшко не голосував — на відміну від низки інших БЮТівців. Утім на репутацію Олега додатково тиснуть репутація скандаліста і гей–скандал, організований, очевидно, «добродіями» з партії влади.

До речі, закон, за який поплатився Ляшко, — про включення проекту конституційних змін до

порядку денного і направлення його до КС — учора було скасовано. «За» проголосувало 254

депутати. Чи це означає, що вибори будуть не в 2012 році, а таки 2011–го? Ні. Володимир

Литвин запевнив, що вчорашнє голосування — це лише «технічне питання». «Парламентські вибори будуть у жовтні 2012 року», — наголосив спікер. І справді, на вечірньому засіданні 260

депів направили до КС нові зміни до Конституції: щодо наступних виборів парламенту в

останню неділю 2012 року і Президента — в березні 2015–го.

Що ж до Ляшка, то він каже, що голосував за п’ятирічку депутатства, бо, якщо парламентські вибори будуть наступного року, це означатиме, що опозиції як такої у Верховній Раді взагалі не буде. Ляшко на прощання подякував Юлії Тимошенко за співпрацю: «Я отримав багатий

політичний досвід, знання і, сподіваюся, перспективу на майбутнє. Єдине, чого я не зміг перейняти у Юлії Тимошенко, — це підлість і підступність».

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1762/180/62408/

Как депутаты продлили себе полномочия и дали денег Каськиву "Левый берег"

Утреннее заседание началось с официального объявления об исключении двух депутатов из фракции БЮТ: Сергея Осыки, близкого к Богдану Губскому, и Олега Ляшко.

Спикер сообщил о соответствующем решении БЮТ и объявил их внефракционными.

Через несколько часов после этого на брифинге в стенах парламента Ляшко впервые сделает резкий выпад против Юлии Тимошенко.

«Дякуючи їй, я отримав багатий політичний досвід, знання і сподіваюся перспективу на майбутнє. Єдине, чого я не зміг перейняти у Тимошенко - це підлість і підступність», - сказал

он о человеке, благодаря которому несколько раз проходил в парламент.

Внефракционный депутат также рассказал, что якобы собирался покинуть БЮТ еще в апреле, но его уговорила остаться лично Юлия Тимошенко, пообещав пост замглавы фракции.

Далее пленарное заседание продолжилось традиционным выступлением представителей

фракций, которые дали пищу для размышлений на весь последующий день.


5

«Регионал» Сергей Кивалов, принимавший участие в заседании Венецианской комиссии, решил

с парламентской трибуны проинформировать депутатов и телезрителей об его итогах.

Начал он с комплимента в адрес Виктора Януковича.

«И вот только после избрания президентом Украины Виктора Федеровича Януковича судебная реформа началась, стали приниматься необходимые законы и законопроекты», - сказал он.

Что касается замечаний Венецианской комиссии, то они, по словам депутата, либо были учтены

при принятии законов, касающихся реформирования судебной систему (что понравилось членам ВК), либо их обязательно учтут в будущем. А некоторые замечания ВК даже сняло,

выслушав аргументы самого Кивалова.

«После изучения моих поправок к проекту заключения 5 пунктов замечаний к Украине были

сняты, хотя по словам председательствующего такое обычно не практикуется. Однако

украинская делегация смогла убедить экспертов и членов Венецианской комиссии, и эти 5

пунктов были сняты», - сказал он.

В заключение Кивалов сообщил, что у ВК нет вопросов по отмене политреформы: «Как

отметил докладчик по этому вопросу, решение Конституционного Суда Украины от 30

сентября является окончательным, соответствует закону, и комиссия не будет подвергать его

сомнению».

Позднее на пресс-конференции член ВК Марина Ставничук обвинила Кивалова во

лжи.«Сказать, что Венецианская комиссия не имеет никаких претензий к решению

Конституционного суда - это, наверное, сказать неправду», - сказала она, сообщив, что хочет попасть на прием к Виктору Януковичу, чтобы рассказать ему всю правду.

После Кивалова выступал представитель пока второй по численности в Раде фракции БЮТ

Андрей Кожемякин, которого, как сообщают некоторые СМИ, Олег Ляшко подозревает в выживании из фракции.

Кожемякин сообщил, что БЮТ собирает подписи за отставку премьера.

«Наша фракція «Блоку Юлії Тимошенко» прийняла рішення і з вчорашнього дня збирає 150

підписів для того, щоб розглянути питання про недовіру уряду Азарова. І це не піар-акція, як

вже почали коментувати деякі представники більшості, а це наша адекватна реакція на події в країні», - сказал он.

В БЮТ сейчас 122 члена, потому, недостающие 28 голосов должны принести нашеукраинцы.

Впрочем, в Раде возможно все. Ведь большинство уже практиковало отставку чиновников на основании проектов постановлений, которые готовила оппозиция.

Выступления представителей бывшей коалиции – «народников» и коммунистов – Екатерины

Ващук и Владимира Матвеева свелось к стандартному набору обращений к власти: просим,

требуем, рекомендуем.

Глава фракции НУ-НС Александр Мартыненко озвучил две проблемы, которые после местных

выборов, скорее всего, станут главными раздражителями в стенах парламента.

Речь идет об идее синхронизации выборов президента и в советы всех уровней.


6

«Очевидно, що при синхронізації виборів президента і Верховної Ради можлива лише одна дата – 2015 рік. Адже навряд чи глава держави вирішить скоротити свій президентський термін», -

предположил Мартыненко.

Поэтому он предложил два варианта: либо провести выборы в Раду все-таки весной 2011 года (и тогда следующий созыв Рады успеет отработать полный срок полномочий к президентским

выборам), или выбрать Раду в 2012 году, указав в Переходных положениях к Конституции, что

этот созыв Рады работает только 3 года.

И в конце Мартиненко также предложил вернуться к смешанной системе выборов.

Спикер поспешил умерить реформаторский пыл нашеукраинца.

«Шановні колеги! Парламентські вибори будуть у жовтні 2012 року. Тому давайте всі будемо

працювати, якщо комусь дуже хочеться сходити на вибори, то, я думаю, вони мають набратися терпіння», - заявил Литвин, которому вряд ли хочется покидать кресло в президиума на год

раньше.

Касательно избирательной системы, Литвин напомнил, что существует проект Избирательного

кодекса.

«Отже, я переконаний, що після завершення місцевих виборів у нас робота активізується над

Виборчим кодексом», - резюмировал он.

Первым вопросом в повестке дня значилось принятие постановления о моратории на проверку

СМИ в период избирательной кампании (проект Постанови про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2010 року).

Интересно, что мораторий на проверку приняли …за 10 дней до голосования.

На это обратили внимание все выступавшие. А Ирина Геращенко напомнила, что изначально

это постановление предполагалось голосовать …5 ноября. Т.е., после того, как закончится последняя кампания 2010-го года.

«Тобто треба було думати: чи то вибори переносити, чи все ж таки виконувати наші попередні рішення», - пошутила депутат.

Она также попросила, чтобы спикер обратился к Януковичу с просьбой немедленно подписать постановление, чтобы ее не опубликовали после выборов. Хотя, как известно, президент подписывает законы, а не постановления Верховной Рады, которые визирует лишь спикер.

Представитель ПР Михаил Чечетов тоже поддержал принятие постановления. Это было первое за сегодня удивительное единение большинства и оппозиции.

Не понравилось что-то только Юрию Кармазину. Сначала его возмутила сокращенная процедура рассмотрения документа, потом – что в нем не прописано, кто должен ее выполнять, затем он напомнил Чечетову …о визите Азарова в Одессу, а в итоге призвал СМИ «тоже иметь совесть». «А не так, як 30 вересня, коли відбувся театр, Ялта, міжнародний форум, а потім

засідання Конституційного Суду», - говорил о чем-то своем Юрий Кармазин.


7

В итоге постановление было проголосовано, в том числе и с предложениями Кармазина. «За» -

364 голоса. Больше, чем вожделенное конституционное большинство.

Следующим рассматривали во втором чтении законопроект об отмене лицензирования ряда видов хозяйственной деятельности. Выступала глава комитета по экономической политике, член БЮТ Наталья Королевская. Она озвучила вердикт комитета – однозначно поддержать.

«Мы сокращаем одновременно 23 вида деятельности, подлежащих лицензированию. Это будет настоящим подходом к предпринимателю и желанием власти показать, что готовы проводить дерегуляцию в стране. Комитет просит поддержать данный документ и принять его в целом как закон», - закончила выступление депутат.

Интересно, что автором законопроекта значился …президент Виктор Янукович.

Свои поправки попытался предложить Юрий Кармазин, но все его ТРИДЦАТЬ поправок

депутаты успешно отклонили.

Перед голосованием слово еще раз взяла Королевская и отвесила документу роскошные комплименты.«Я прошу поддержать данный законопроект, который является поистине революционным», - сказала она, перед тем, как «за» проголосуют 339 депутатов. Т.е., снова конституционным большинством.

На одном духу депутаты приняли поправки к ряду законов касательно системы электронной

государственной регистрации субъектов хозяйствования, касательно прав концессионеров. Все поправки Кармазина отклонили. Это был не его день.

Но главной новостью утреннего заседания стала отмена решения двухнедельной давности о

направлении в КС на проверку проекта изменений к Конституции, которым срок полномочий

Рады, президента, Верховного Совета Крыма и местных советов устанавливался в 5 лет. Голосование произошло быстро. Спикер даже не дал никому высказаться по этому поводу.

«Це технічне питання, щоб обговорювати?», - пожал плечами он.«За» - 254 депутата.

Как позднее оказалось, законопроект отклонили по причине нарушения норм Регламента. А

потому депутаты решили не рисковать. Напомним, что предыдущая политреформа была отменена именно из-за нарушений процедуры принятия.

Продолжение намечалось в ходе вечернего заседания, которое началось другим, но не менее интересным вопросом.

Спикер предложил рассмотреть поправки к госбюджету касательно финансового обеспечения деятельности Укрнацпроекта, которым руководит Владислав Каськив. Этот пункт в повестку

дня заботливо включили еще в начале утреннего заседания – между Олегом Ляшко и

выступлением Кивалова. Цена вопроса – 24,7 млн. грн.

Слово взял Николай Томенко.

«Виникає питання що за класики приходять в цю структуру, що Верховна Рада кинула всі справи і дає їм 25 мільйонів?», - задал вопрос вице-спикер и сам же на него дал ответ:


8

«Виявляється, там планується аж цілих два народних депутати, які в останній час змінили свою

політичну лінію і сказали, що вони все життя чекали коли прийде Президент Віктор Янукович».

Более конкретным был Тарас Чорновил.«Це є закон, назвемо його своїми іменами: про

державне бюджетне фінансування партії «ПОРА», - сказал он.

И сразу же после этих слов 246 депутатов поддержали законопроект.

Затем Владимир Литвин предоставил слово первому вице-спикеру Адаму Мартынюку, который

возглавлял работу специальной комиссии по разработке нового проекта изменений к

Конституции касательно сроков полномочий Рады, президента и местных советов.

Оппозиционеров не устраивал тот факт, что Верховная Рада продлевала, как они считают, срок

полномочий на год.

"Шановні колеги, кого не влаштовує – у березні 2011 року буде можливість написати заяву і піти гуляти", - оборвал их обычно мягкий Владимир Литвин.

Позицию парламентского большинства по этому вопросу озвучил Михаил Чечетов. Как всегда в свойственной ему манере.

Ключевым аргументом сторонников поправок является тот факт, что Раду избирали с пятилетними полномочиями. Впрочем, еще несколько недель назад представители власти

утверждали, что избирают депутатов и президента, а не полномочия.

Бурное обсуждение не помешало в итоге поставить документ на голосование.

За направление законопроекта в КС проголосовали 260 депутатов (ПР – 177, БЮТ – 1, НУ-НС -

13, КПУ – 26, Блок Литвина – 20, внефракционные - 23). К законопроекту, в случае положительного вердикта КС, депутаты вернутся уже в следующем году - на следующей

сессии, как того требует Основной закон.

Тем временем, в КС обратилась Центральная избирательная комиссия. Ее члены просят судей

пояснить - когда же проводить очередные выборы в Раду. Дело в том, что старт избирательной

кампании дает ЦИК. Но из-за разночтений, которые возникли после отмены политреформы,

ЦИК просто не знает, когда это следует делать: в 2011-м или 2012-м.

Таким образом, КС может убить двух зайцев сразу, дав одинаковый, по сути, ответ на представление ЦИК и запрос депутатов.

А может внести сумятицу, если на вопрос ЦИК ответит, что выборы нужно проводить весной

2011 году, и в тоже время одобрит поправки, назначающие выборы на 2012-й год...

http://lb.ua/news/2010/10/19/70182_rada.html

Депутатская КАДРиль

Людмила Полях, "Известия в Украине"

Работа в оппозиции становится испытанием на кадровую прочность для многих партий.

Вчера потерявший более трех десятков «штыков» Блок Юлии Тимошенко распрощался еще с двумя депутатами. Чем могут в итоге закончиться подобные кадровые чистки для отечественных оппозиционных политических сил, выясняли «Известия в Украине».


9

Путь в никуда

Вчера председатель украинского парламента Владимир Литвин официально объявил,

что «тимошенковцы» Олег Ляшко и Сергей Осыка исключены из фракции и теперь считаются внефракционными депутатами. Этому предшествовал съезд «Батькивщины», на котором Юлия Тимошенко признала, что в блоке ранее проводилась «недостаточно сильная кадровая политика», из-за которой в его рядах оказались случайные люди. И пообещала, что отныне подбирать соратников будет гораздо тщательнее. Сказано — сделано. После откровения лидера однопартийцы тут же проголосовали за исключение Ляшко и Осыки из фракции — такова их

расплата за голосование вместе с коалицией. К слову, это уже далеко не первые кадровые потери оппозиции. Ранее из фракции добровольно ушли 29 народных депутатов. В тоже время «тяжеловесы» — владелец «АвтоЗАЗ» Тариэл Васадзе, владелец телеканалов М1 и М2 Николай

Баграев и совладелец Брокбизнесбанка Александр Буряк голосуют синхронно с коалицией без всяких опасений. Впервые они поддержали коалицию при отставке с должности председателя налогового комитета их однопартийца Сергея Терехина. Затем одобрили постановление об

обеспечении выполнения решения Конституционного Суда об отмене политреформы 2004 года и закон о Кабинете Министров Украины. С ними же голосовал и Сергей Осыка с Олегом

Ляшко. К тому же брат Александра Буряка Сергей вошел в состав комитета по экономическим

реформам при президенте Викторе Януковиче. Однако бизнесменов Юлия Тимошенко

выгонять не спешит. Ведь ранее она уже потеряла двух влиятельных соратников — Андрея Портнова, который перешел на работу в Администрацию президента Украины, и Богдана Губского. Последнего обвинили в том, что он договорился о сотрудничестве с киевским

губернатором Анатолием Присяжнюком и расколол фракцию Блока Юлии Тимошенко в Киевском областном совете. Сам Богдан Губский заявил, что Тимошенко не предавал, а все обвинения — проделки Александра Турчинова. К Олегу Ляшко, кроме голосования, есть и

другие претензии. Соратники подозревают депутата, не владеющего бизнесом, но

разъезжающего на дорогом внедорожнике, в махинациях. «Олег такой бравый парень. Он

заботится о Черниговской области. Но у нас ходит молва, что он не чист на руку», —

рассказывает бывший соратник депутата Владимир Яворивский. Еще одной причиной

недовольства, по словам Яворивского, стало то, что Ляшко не покинул зал заседаний

парламента со своими однопартийцами. «Мы ушли в знак протеста против того, что не рассматриваются вопросы, которые мы ставим. Тогда все ушли, а Олег остался. Голосовал,

выступал. Это уже был его демарш», — напомнил «тимошенковец». А вот сам Олег Ляшко

возмущен позицией коллег. Он отметил, что действительно голосовал за внесение изменений в

Конституцию, но если проводить парламентские выборы в 2011 году, то «оппозиции как

таковой в Верховной Раде вообще не будет». Ляшко также отметил, что истинные причины его

ухода кроются в другом. Его исключили из фракции якобы за то, что он всегда отстаивал свою

позицию и даже позволял себе спорить с Тимошенко. «Мое твердое убеждение: то, что сегодня делает фракция, это неправильно, это путь в никуда», — кинул на прощание бывшим коллегам

депутат.

А между тем скандалы с народными депутатами — лишь вершина того, что происходит в рядах соратников Юлии Тимошенко. К примеру, фракция Блока Юлии Тимошенко в

Киевсовете раскололась на три депутатские группы. А 6 октября фракцию этого блока в городском совете Запорожья покинули 13 из 18 депутатов, в том числе заместитель гендиректора «Запорожстали» Сергей Пшигоцкий. Он объяснил решение депутатов тем, что

руководство партии «Батькивщина» заняло неконструктивную позицию.

«То, что происходит в БЮТ во всех регионах Украины, стало последствием

меркантильного формирования закрытых партийных списков. В блок набирались люди,

которые не принимали активного участия ни в политике, ни в общественной деятельности, не интересовались партийной идеологией», — считает «регионал» Вадим Колесниченко.

Украина, да не наша


10

Стоит сказать, что не только Блок Юлии Тимошенко сегодня теряет депутатов. Подобная участь постигла и фракцию «Наша Украина — Народная Самооборона». Правда, масштабы намного меньше. В парламент блок привел восемь партий, по ходу деятельности

депутаты создали еще два отдельных движения — партию «Единый центр» и «За Нашу

Украину». После президентских выборов первыми к коалиции примкнули Давид Жвания, бывший спонсор проекта «Народная Самооборона». А также его соратник Виктор Шемчук, экс-прокурор Крыма. Жвания даже заявил, что он со своими единомышленниками вполне может вытеснить из рядов коалиции и коммунистов. А поскольку со Жванией в коалицию перешли

всего шесть «самооборонцев», он решил возглавить партию «Христианско-демократический

союз», которая входит в блок «Наша Украина — Народная Самооборона». Ранее ее главой был

Владимир Стретович. Ушел работать во власть и лидер еще одной составляющей блока —

партии «Пора» Владислав Каськив. Он возглавил рабочую группу по национальным проектам в Комитете экономических реформ при президенте Украины. А удивленным бывшим соратникам

заявил, что «служит не вождям, а Украине». Поэтому «нашеукраинцы» также намерены

провести чистку своих рядов. «Фракция готова исключить своих членов, которые де-факто в коалиции с Партией регионов. Это будет 8—9 человек, которые стали официальными членами

Партии регионов, пропагандируют их идеологию», — заявил член фракции Андрей Парубий.

Правда, сделать это им будет намного сложнее, учитывая количество партий во фракции. Да и

не спешат депутаты. «После решения Конституционного Суда официально ни коалиции, ни

оппозиции уже не существует. Мы пока изучаем новые реалии. Возможно, на базе нашей

фракции возникнет несколько новых фракций, и никого исключать тогда не придется», —

рассказал «Известиям в Украине» Андрей Парубий. А вот «тимошенковец» Владимир Филенко

не считает, что в парламенте появится много новых фракций. «Кто хотел, тот уже ушел. Пусть они создают себе фракции. Нам уже дробиться некуда. Слабые от нас ушли», — сказал

«Известиям в украине» Филенко.

Временные союзники

Перебежчиков из фракции во фракцию всегда хватало. Это явление не возникло сразу

после последних президентских выборов. К примеру, после парламентских выборов в марте 2006 года была создана коалиция в составе Блока Юлии Тимошенко, Блока партий «Наша Украина» и Соцпартии. Но уже в июле руководителю СПУ Александру Морозу Партия регионов предложила кресло спикера — и Соцпартия вышла из коалиции, создав так называемую антикризисную коалицию (Партия регионов, Социалистическая партия Украины и

Коммунистическая партия Украины). После чего некоторые депутаты из Блока Юлии

Тимошенко и «Нашей Украины» начали переходить в коалицию. Президент Виктор Ющенко

заявил, что переход депутатов из фракции во фракцию неконституционен и распустил

парламент. После такого демарша Александра Мороза бывшие соратники назвали предателем, а ряды Соцпартии покинули Иосиф Винский и Юрий Луценко. После поражения Соцпартии на внеочередных парламентских выборах 2007 года закончилась эпоха Мороза. От него ушли

Василий Волга, Станислав Николаенко, Александр Барановский, Андрей Деркач. Партия потеряла и свою брендовую газету «Сельские Вести» после того, как ее главный редактор Иван

Сподаренко ушел в «Народную Самооборону».

Горечь предательства известна и Партии регионов. После того, как президентом

Украины стал Виктор Ющенко, в ее рядах началось броуновское движение. Однако

официального раскола не произошло. Вскоре «регионалы» сумели мобилизоваться и на парламентских выборах 2006 года показать наилучший результат — 186 мандатов из 450

возможных. Немногими, кто все-таки покинул партию, стали Тарас Чорновил, Инна Богословская, Василий Киселев и Василий Грицак. Правда, два последних позже в партию

вернулись. Но и сама Партия регионов также в свое время пополнила ряды за счет провластного блока «За Единую Украину!», в котором она шла на выборы в парламент в 2002

году. Кузницей кадров для «регионалов» стала и СДПУ (о), самый известный ее представитель — Нестор Шуфрич.


11

«Наша Украина» также теряла «штыки». Еще недавно крупная партия нынче остается на задворках украинской политики. С момента внеочередных выборов в 2007 году большинство

народных депутатов от «Нашей Украины — Народной Самообороны» перешли в другие партии, в том числе — «За Украину!», «Единый Центр», «Гражданская позиция», «Фронт перемен». Но считать такую практику украинским изобретением не стоит. В защиту всех

перебежчиков можно вспомнить премьер-министра Великобритании Уинстона Черчилля, который три раза менял партийную принадлежность.

Мнение

Виталий Бала, политолог:

— Конечно, исключение из фракции депутатов, которые не голосуют вместе с коллегами, имеет смысл. Это поможет Блоку Юлии Тимошенко отмежеваться от тех решений,

которые фракция не поддерживала, и за которые проголосовали только отдельные ее депутаты.

Нужно на деле показать, что очистка рядов идет. Однако не думаю, что скандал во фракции

приведет к упадку «Батькивщины», ведь рейтинг партии, как и блока, держится на рейтинге Юлии Тимошенко. И бороться еще есть за что. Ведь 30% граждан не верят ни оппозиции, ни

большинству.

Александр Палий, политолог:

Лучше остаться одному, чем с такими соратниками, как у Тимошенко. И очищаться нужно

лучше поздно, чем никогда. Для блока сейчас важно показать избирателю, что у него есть четкая политическая позиция, а Юлии Тимошенко нужно признать, что ее лозунг —

«перевоспитание олигархов» — не сработал. Пора делать выводы. А то, что пока не всех

бизнесменов, голосующих с коалицией вместе, исключили, наверное, означает, что партия не готова до конца отказаться от их денег и связей.

http://www.izvestia.com.ua/?/articles/2010/10/19/211712-15

”Законопроекти написані, мов під копірку”

Ігор Луб’янов, "Газета по-українськи"

Інститут української мови та Інститут мовознавства Національної академії наук проаналізували

на прохання спікера парламенту Володимира Литвина сім законопроектів про мови...

— Науковці рекомендували не ухвалювати їх, бо вони шкодять мовній ситуації у країні, —

каже "ГПУ" голова Інституту української мови Павло Гриценко, 60 років. — Законопроекти

паралельно з нами розглядав Інститут держави і права. Ми звертали увагу насамперед на лінгвістичний аспект проблеми, як зміняться стосунки між мовами та до чого це призведе.

Законопроекти написані, мов під копірку. Деколи з мінімальними відмінностями. Це, зокрема, законопроекти Олександра Єфремова–Сергія Гриневецького–Петра Симоненка та Леоніда Грача. Ідея регіональності у законопроектах домінує. Автори зловживають засадами Хартії європейських мов, яка покликана захищати мікроскопічні регіональні європейські мови. До них

зарахували російську мову — це нонсенс.

Питання підтримки російської мови за кордоном вирішили за президента Бориса Єльцина. Тоді створили програму, за якою на цю справу виділяють чимраз більше грошей. Зараз ви жодної україномовної газети в Київському університеті не отримаєте безкоштовно. Зате тижневик

"2000" лежить — бери. І в метро українські газети не роздають, бо надрукувати 20 тисяч

примірників багатошпальтової газети для масової роздачі коштує грошей. І таких прикладів, коли російська мова поширюється не самотужки, а підкріплена фінансами, тисячі.


12

Багато положень цих законопроектів просто принижують статус української мови. Автори

документів пропонують на території, де зараз живуть росіяни, дублювати вивіски російською

мовою. Є й багато інших форм урізання функціонального поля української мови. А мовний

простір — не гумовий. Не може бути такого, щоб українська мова залишалася державною, а поруч з нею з такими ж правами жили ще десяток мов. Якщо у певних сферах починає домінувати одна мова, то автоматично звужується функціонування другої і навпаки. Коли

людина вільно володіє мовою, їй комфортно у соціумі і добре у фізичному вимірі. Але коли їй

можуть сказати: "Говори на человеческом языке", вона відчуває насильство над особистістю. З

часом це може спровокувати депресивні стани і захворювання тіла. Тому мовне питання насправді болюче. Держави зі сталою концепцією розвитку його розв'язують легше, а Україна, яку постійно тіпає від невизначеної політики і браку консенсусу в суспільстві, має з цим клопіт.

Тему статусу російської мови зараз виставляють як опозицію мов, культур і народів. Коли нам

кажуть про 60 відсотків російськомовних в Україні, це політична заява і нічого більше. Відповідально заявляю: на сьогодні немає надійних, підтверджених соціолінгвістичних

досліджень, які однозначно сказали б, який відсоток населення вільно володіє російською, який

є двомовним, а який розмовляє лише українською. Вибірки, що нам показують, дуже тенденційні. Посилаємо туди групу науковців — результат зовсім інший.

Усі подані законопроекти хибують на поверховість, на спрямованість догодити виборцям. У нас же автори відмовляються від самодостатності і пропонують орієнтуватися або на Європу, або

на Росію. Це невиважена позиція. Скажімо, у Болгарії після приєднання до Євросоюзу

відбулися великі скорочення і в Академії наук, і університетських кафедр. Європейці пояснили,

що їх цікавлять лише теми національних і сексуальних меншин, гендерної політики,

трансформації політичного устрою. Решта — фундаментальна наука, друк словників, пам'яток

слов'янської писемності тощо — Євросоюз не цікавить.

Треба ухвалити новий закон про мови. Попередній, 1989 року, приймали в інших

соціокультурних і політичних обставинах. Але новий закон слід приймати тільки тоді, коли ми

визначимося, що будуємо і навіщо.

Чиї законопроекти відхилили в Академії наук

1. Проект закону про мови України — Леонід Грач, КПУ

2. Проект закону про державну мову та мови національних меншин в Україні — Юрій

Гнаткевич, "Батьківщина"

3. Проект закону про регіональні мови та мови меншин — Вадим Колесніченко, Партія регіонів

4. Проект закону про мови в Україні — Олександр Єфремов, Партія регіонів — Петро

Симоненко, КПУ — Сергій Гриневецький, Блок Литвина

5. Проект закону про мови — Павло Мовчан — Володимир Яворівський, обидва —

"Батьківщина"

6. Проект базового закону "Про мови України" — Євгеній Кушнарьов, Партія регіонів (загинув

2007-го) — Василь Волга, СПУ — Леонід Грач, КПУ


13

7. Проект закону про внесення змін до закону "Про мови в українській РСР" — Нестор

Шуфрич, колишній міністр з надзвичайних ситуацій.

http://gazeta.ua/index.php?id=358094

Генпрокуратуру берут в контрразведку Елена Геда, "КоммерсантЪ" (Украина)

В Верховной Раде зарегистрирован законопроект, предлагающий расширить функции

прокуратуры по надзору за контрразведывательной деятельностью. По мнению его авторов –

народных депутатов БЮТ Сергея Мищенко и Валерия Бабенко, это позволит избежать злоупотреблений со стороны сотрудников контрразведывательных органов. Бывший

заместитель главы СБУ Александр Скипальский считает, что появление законопроекта свидетельствует о переделе полномочий между Генпрокуратурой и СБУ.

Вчера на сайте Верховной Рады был опубликован текст законопроекта #7261 "О внесении

изменений в некоторые законы (относительно надзора над соблюдением законов органами,

осуществляющими контрразведывательную деятельность)". Его авторы – народные депутаты

БЮТ Сергей Мищенко и Валерий Бабенко – предлагают изменить закон "О

контрразведывательной деятельности", в частности расширив круг лиц, имеющих право

надзора над органами и подразделениями, осуществляющими эту деятельность. Так, по мнению

депутатов, эти функции должны принадлежать генеральному прокурору, его заместителям,

прокурорам Автономной республики Крым, Киева, Севастополя, а также начальникам и

прокурорам управлений, уполномоченным приказом генпрокурора.

Кроме того, авторы законопроекта предлагают четко определить компетенцию прокуроров по

надзору за органами контрразведки. Так, согласно их предложению, прокурор получит право по

согласованию с руководством этих органов входить во все их помещения. Законопроект также предполагает, что прокурор, осуществляющий надзор, сможет "требовать для проверки

контрразведывательные дела, распоряжения, инструкции, приказы и другие акты относительно

контрразведывательной деятельности". Прокурор также получает право давать письменные указания по проведению контрразведывательных мероприятий "в интересах уголовного

судопроизводства", опротестовывать постановления суда о разрешении этих мероприятий или

отказе в их проведении, отменять постановления о возбуждении или закрытии

контрразведывательных дел. "Вынесение протеста (прокурором.–Ъ) останавливает проведение контрразведывательных мероприятий, разрешенных судом",– говорится в документе.

Напомним, один из наиболее громких скандалов с использованием контрразведывательных дел

разгорелся в феврале 2009 года с участием представителя ГПУ. Тогда заместитель генерального

прокурора Ренат Кузьмин подал рапорт на имя генпрокурора Александра Медведько, в котором

сообщил, что в январе 2008 года СБУ возбудила в отношении него контрразведывательное дело, в рамках которого до декабря 2008 года проводила оперативно-розыскные мероприятия, в частности "снятие информации с каналов связи" (см. Ъ от 5 марта 2009 года).

Член комитета по вопросам правосудия Святослав Олийнык (внефракционный), который в 2009

году инициировал проверку относительно незаконности выдачи СБУ санкций на прослушивание в рамках контрразведывательных дел, считает предложенный законопроект "абсолютно правильной идеей". "Этот вопрос (контроль за контрразведывательной

деятельностью.–Ъ) плохо урегулирован, и количество прокуроров, которые могут осуществлять такую проверку, очень ограничено,– сказал Ъ господин Олийнык.– Сейчас прослушивать телефоны можно без прокурорского надзора, но в такой ситуации чем больше надзора, тем

лучше".

Александр Скипальский считает, что законопроект свидетельствует о развернувшейся борьбе СБУ и ГПУ за сферы влияния. "Это попытки нейтрализовать действия контрразведки, взять ее под контроль и подчинить прокуратуре",– уверенно заявил Ъ господин Скипальский. По его

словам, СБУ, напротив, пытается усилить внутриведомственный контроль над осуществлением


14

контрразведывательной деятельности. "Доступ к контрразведывательной информации должен

быть ограничен, чтобы не было утечки, а контроль за контрразведкой, в том числе со стороны

прокуратуры, никакой пользы не принесет. Наоборот, прокуратура, не имея подготовки в этой

сфере, может только навредить делу",– полагает господин Скипальский.

http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1525509

Наталия Королевская: «Мы предложили пять первоочередных мер, которые станут шоковой терапией для бюрократов»

Тарас Ткачук, "Факты и комментарии"

Глава комитета Верховной Рады предлагает запретить плановые проверки предприятий,

распустить налоговую милицию, сохранить упрощенную систему налогообложения и на 20-30

процентов снизить налоги...

С экранов телевизоров политики то и дело говорят о реформах. Однако у наших сограждан это

слово все чаще вызывает скорее негативную реакцию, ведь оно прочно ассоциируется с другим

словом - "непопулярные". Что же на самом деле происходит в украинской экономике и

оправданны ли опасения людей? Об этом мы спросили главу парламентского Комитета по

вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства Наталию

Королевскую.

"Стране нужны реальные реформы, а не их имитация"

- Наталия Юрьевна, прошло восемь месяцев после выборов. Много говорилось, что смена власти - это самый удачный период для проведения реформ. Как вы считаете, удалось что-то

сделать?

- Страна пришла в движение, с этим соглашаются все. Но в каком направлении она движется?

Сейчас мы стоим на развилке. Можно пойти по пути жестких серьезных реформ, понимая, что

многие государственные институты слишком поздно реформировать, их нужно попросту

демонтировать. Но есть ли на это политическая воля? Какие технологии будут использованы

для реформирования и какой ресурс есть для того, чтобы проводить реформы? Второй путь - имитация реформ, создание имиджа псевдореформаторов, подмена реформ красивыми

рекламными кампаниями. Этот путь приведет к тому, что через какое-то время слово "реформа"

станет ругательным и будет вызывать такое же недоверие у людей, как в свое время слово

"приватизация".

Поэтому моя позиция - стране нужны реальные реформы, а не их имитация, которая приводит к

ухудшению уровня жизни людей. Власть говорит о реформе пенсионной системы и начинает с поднятия пенсионного возраста. Это не реформа, а шок, который может стать трагедией для многих семей. Реформировать пенсионную систему нужно путем улучшения демографической

ситуации, детенизации экономики, более прозрачного распределения средств Пенсионного

фонда. Через различные фонды социального страхования, как в черную дыру, улетают миллиардные средства. Финансовый ресурс для обеспечения пенсионеров есть, но насколько

эффективно этот ресурс сегодня используется? Такая задача не решается в два действия. Это

тщательная профессиональная, детальная работа - построение эффективного государственного

управления, в том числе Пенсионным фондом.

- Неужели и тарифы на услуги ЖКХ можно было не поднимать?


15

- Повышение тарифов - еще одна шоковая псевдореформа. Повысили тарифы сейчас, будут еще раз повышать весной. Реформирования системы жилищно-коммунального хозяйства как не было, так и нет. Хотя технологии, которые используются в сфере жилищно-коммунального

хозяйства во всем мире, позволяют удерживать низкие тарифы и при этом предоставлять качественные услуги. У нас опять пошли по пути наименьшего сопротивления: ради решения финансовых проблем "Нефтегаза" поднимем тарифы. За счет всех людей пытаются решить проблему госмонополии. Почему не привлекают инвестиции? Мы же подготовили и приняли

закон о государственно-частном партнерстве. Привлекайте ресурсы, инвесторов, проводите модернизацию, внедряйте новые технологии... Сделайте, наконец, ребрендинг экономики -

замените подход "взять" на подход "дать".

"Власть должна бороться с коррупцией, а не с предпринимателями"

- Хорошо. Тогда объясните, как вы оцениваете новый Налоговый кодекс?

- Это шок для всей экономики! Со своей стороны мы подготовили ко второму чтению базовые поправки, на принятии которых будем настаивать. Если то, что представил вице-премьер

Сергей Тигипко в первом варианте, было братской могилой для всего бизнеса, то нынешний

вариант - это налоговый рай для одних бизнесменов и налоговый ад для других. Принятие Налогового кодекса в таком виде обернется колоссальным переходом бизнеса в нелегальное поле. Страх перед такой громадной конфискационной машиной, которая заложена в налоговую

систему, уже заморозил предпринимательскую активность. И это очень плохо для экономики,

ведь деловой климат сегодня в стране и так очень нестабилен. Мы перешли из кризиса в депрессию, и для того, чтобы выйти из депрессии, необходимы не шоковые, а стимулирующие меры. В первую очередь власть должна бороться с коррупцией, а не с предпринимателями. В

качестве первого шага мы предложили принять пять простых мер, которые работают во всем

мире, и работают очень эффективно.

- Вы как-то назвали их шоковой терапией для чиновников.

- Да, это шоковая терапия для чиновников, для бюрократов. Первая мера - отмена плановых

проверок предприятий. Мне непонятно, что значит плановая "проверка"? На основании чего

инспекторы приходят на предприятие и планово проверяют? Если есть замечания, жалобы,

соберите эти материалы, придите, проверьте. Но не чаще чем раз в три года! Следующее предложение касается вновь созданного бизнеса, который не успел зарегистрироваться, а к

нему уже бегут: где наша доля? Поэтому мы предлагаем, как это сделано в Белоруссии, ввести

запрет на какие-либо проверки на протяжении первых двух лет существования нового

предприятия. Далее, в новом кодексе налоги снижаются на 2-3 процента. Мы с бизнесом

обсуждали эту тему. Все прекрасно понимают, что инфляция, административные затраты

съедят эти проценты и снижения никто не успеет даже заметить. При доле теневой экономики

на уровне 45 процентов нужно радикальное снижение ставок на 20-30 процентов - не меньше. Тогда будет результат. Четвертое: нужно оставить в покое упрощенную систему. Меня шокировало заявление представителей власти, что малого бизнеса в стране нет и это все нанятые люди олигархов. Как видно, представители власти слишком оторваны от народа и с трудом понимают вообще структуру бизнеса в стране.

- А пятая мера?

- Пятая мера - это ликвидация самых одиозных контролирующих органов - таких, как налоговая милиция. Мне непонятны функция и задачи, стоящие перед этой организацией. Это что -

государственный рэкет? Разумеется, предложенные меры - лишь начало процесса по созданию


16

нормального диалога власти и бизнеса. И предприниматели здесь должны занять активную

позицию. На парламентских слушаниях я обратилась к представителям бизнеса, сказав, что

если они не сформулируют "заявку для власти", не предоставят свое видение реформы, то

чиновники в очередной раз напишут эти правила без бизнеса и напишут их под себя, как мы

видим это на примере Налогового кодекса. И потом на протяжении многих лет мы будем вновь дискутировать, почему нам так тяжело живется.

"Надеемся, наш пакет реформ поможет консолидировать парламент и реанимировать экономику страны"

- Говоря о парламентских слушаниях, которые недавно проводил ваш комитет, Владимир

Литвин сказал, что "власть там фактически проиграла". На этих слушаниях вы достаточно

критически оценили состояние украинской экономики. Все действительно так плохо?

- Конечно, куда приятнее давать оптимистические прогнозы: всем раздать розовые очки и

заставить поверить, что у нас все прекрасно. Но нужно быть реалистами, объективно оценить ситуацию в стране и двигаться дальше. Когда во Франции крестьяне бунтовали из-за голода, королева Мария-Антуанетта высокомерно заявила: "Если у них нет хлеба, пусть едят пирожные". Похожую позицию заняла нынешняя власть, неспособная совладать с ростом цен

на гречку, на яйца, на мясо. В сбалансированной экономике работает долгосрочное прогнозирование, составляются балансы продовольствия, давно научились регулировать скачки

цен при помощи рыночных инструментов. У нас же о повышении цен чиновники узнают из газет. И только после этого начинают принимать меры. Оценивая экономическую ситуацию, я всегда стараюсь занять взвешенную позицию "экономического патриотизма". Она заключается в том, чтобы поддерживать все прогрессивное, развивающее экономику страны и критиковать то, что отбрасывает нас назад.

- Вы упомянули, что в Верховной Раде принимаются хорошие законы, но они не работают. Хорошо. Тогда, может быть, вы знаете, как с этим бороться?

- Наш комитет совместно с общественными организациями разработал пакет экономических

мер "Реанимация". Программа состоит из трех частей. Первая - это контроль над выполнением

действующих законов и концентрация усилий на их выполнении. Сегодня уже подготовлен

пакет невыполнения законов, мы получаем его от общественных организаций и

предпринимателей. Вторая часть программы "Реанимация" заключается в мониторинге всех

экономических законопроектов, которые находятся в Верховной Раде, независимо от политической принадлежности их авторов. Цель мониторинга - совместно с экспертами

отобрать те из законопроектов, которые смогут оживить экономику, и как можно быстрее проголосовать за них в сессионном зале. И третьим пунктом программы предполагается выявление в экономике болевых точек, которые требуют законодательного урегулирования. Параллельно мы вносим в парламент законопроекты, которые должны быть приняты в

кратчайшие сроки. Очень важно, что программа "Реанимация" - это не политический проект. Среди законодательных актов, которые включены в нее, есть документы под авторством

депутатов как от власти, так и от оппозиции. Наша цель находится вне политики. Поэтому мы

надеемся, что нам удастся консолидировать парламент и реанимировать экономику страны

этим пакетом реформ.

Кроме того, по просьбе предпринимателей, чтобы уберечь их от чиновничьего беспредела, мы

пришли к необходимости создания временной следственной комиссии Верховной Рады для расследования фактов нарушения прав предпринимателей и незаконного их преследования. Основанием для такой инициативы стали факты давления и преследования представителей

предпринимательства, о которых они заявляли во время недавних парламентских слушаний на


17

тему "Экономические реформы: реальность и ожидания украинского бизнеса",

инициированных и проведенных нашим комитетом.

Мы будем делать все возможное, чтобы разорвать порочный круг лжи и коррупции в

экономике. Главное - у нас есть колоссальный потенциал возможностей быть сильным,

экономически независимым государством.

http://fakty.ua/120852-nataliya-korolevskaya-my-predlozhili-pyat-pervoocherednyh-mer-kotorye-

stanut-shokovoj-terapiej-dlya-byurokratov

Інтернет-ЗМІ

Оппозиция качает права Павел Вуец, Главком

Изменения политического механизма, запущенные пресловутым решением КС привели к тому,

что из законодательного поля исчезли такие понятия, как «коалиция» и, соответственно,

«оппозиция».

В переписанном в связи с новыми веяниями Регламенте Верховной Рады оппозиция (или, как теперь ее правильно называть – парламентское меньшинство) лишилась даже тех прав, которые ей давала предыдущая редакция регламента. Хотя в ходе обсуждения этого вопроса в сессионном зале бютовцы и нунсовцы пытались обосновать необходимость оставить определение «оппозиция», большинство оказалось к этим увещеваниям глухо. Меньшинству

пошли навстречу лишь в одном случае – внесли поправку, что заместители глав комитетов и

секретари комитетов назначаются голосованием в Верховной Раде, а не в самом комитете. И то

«большевики» недовольно утверждают, что сделали это с нарушением новой Конституции.

Зато теперь нигде не прописано, что в среду оппозиция формирует повестку дня, в пятницу

может вызывать в парламент для отчета представителей Кабмина, исчезло такое понятие, как

«оппозиционное правительство» и т.д.

Тем не менее, предоставить оппозиции какие-то права власть вроде бы и не против. Например,

глава Администрации Президента Сергей Левочкин, сделав реверанс в сторону все понимающего Виктора Януковича с его двумя оппозиционными «ходками», уверил, что в ближайшее время на рассмотрение парламента будет вынесен законопроект для обеспечения прав тех, кто не при власти. Якобы и «день оппозиции» вернется, и право требовать отчета от членов Кабмина.

Лояльность к оппозиции продемонстрировал и Владимир Литвин, предложивший оставить за оппозицией среду, дабы не было «возбуждения на пустом месте», а на согласительном совете в понедельник такое решение уже было одобрено. Правда, пока все держится на честном слове, поскольку никаких изменений в регламент внесено не было и, по мнению спикера, следует и в дальнейшем ограничиваться устными договоренностями. Но даже соответствующее прописывание прав оппозиции, как показывала ранее практика, не дает гарантии, что власть не заберет среду себе, если «очень нужно». Конечно, эффективность «дней оппозиции» невелика, но их символическое значение для бютовцев и нунсовцев ценно.

«Парламентская работа – не гайки крутить, – раскрывает тонкости своей профессии депутат от НУНС Ксения Ляпина. – Необязательно твой проект должен быть принят, но должна быть возможность донести до общества свою позицию, и пусть уже общество оценит – популист ты

или реалист. И потом, когда власть меняется, тот, кто приходит, может сказать, что я когда-то

уже предлагал то-то и то-то».


18

Ляпина считает, что не обязательно «оформлять» оппозицию отдельным документом:

«По сути, у нас и раньше не было оппозиции в полном смысле этого слова – мы же все-таки не в Великобритании. Но надо оставить хотя бы норму, что оппозиция формирует повестку дня в

среду. И это делается во всех парламентах. Отдельно не прописывается и не регулируется, но

выделяются для оппозиции какие-то «окошки».

Если на Банковой говорят, что права оппозиции следует закрепить на законодательном уровне, то тот же Литвин видит в этом «загон оппозиции в рамки», в котором она сама не должна быть заинтересована. Да и аргумент о том, что в цивилизованной Европе практически нигде отдельных законов об оппозиции, также остается в силе.

Но если все-таки дойдет до выписывания правил для оппозиции, непонятно, кто, собственно,

будет этим заниматься. АП, например, заявила о подготовке своего варианта соответствующего

законопроекта, но, с другой стороны, недавно секретариат ВР отказался зарегистрировать законопроект плодовитого Арсения Яценюка «Об оппозиционной деятельности в Украине»,

мотивируя это тем, что пока не рассмотрен аналогичный проект Юлии Тимошенко. Надо

вспомнить, что в 2007-м году в первом чтении уже был принят «бютовский» законопроект о

парламентской оппозиции, но дальше дело не пошло. Теперь из недр БЮТ вновь раздаются разговоры о необходимости принятия подобного закона, а Андрей Шкиль даже заявил, что

собирается его написать в соавторстве с «регионалом» Юрием Мирошниченко.

Законопроектов же, которые касались бы изменения регламента в этом вопросе, как заверил

«Главком» глава регламентного комитета Владимир Макеенко, просто нет:

«Я лично считаю, что права оппозиции надо обеспечить, чтобы в парламенте был баланс. Пусть они придут со своими предложениями – и мы их рассмотрим, но ничего же нет!»

Коллега Макеенко по комитету бютовец Сергей Сас говорит, что его сила пока только готовит соответствующие предложения и перечисляет, какие права, по его мнению, должна иметь оппозиция: «Конечно, это отдельный день оппозиции. Потом – час правительства, когда мы

можем ставить представителям вопросы членам Кабмина. Только желательно, чтобы они

действительно отвечали на наши, а не коалиции, вопросы, причем устно, а не по бумажке, которую им написали в аппарате. Также нужно прописать конкретные комитеты, которые должны возглавлять представители меньшинства. Это должны быть комитеты с контрольными

функциями – бюджетный, по борьбе с организованной преступностью, по вопросам

законодательного обеспечения правоохранительной деятельности, правосудия, регламентный.

Еще у нас ко второму чтению подготовлен закон о следственных комиссиях, который нужно

принять. Конституция предусматривает, что это инструмент меньшинства, так как такие комиссии создаются по воле 150 депутатов».

Необходимость принятия этих норм Сас объясняет тем, что в противном случае депутаты

меньшинства просто будут лишены мотивации заниматься парламентской деятельностью.

Что интересно, никто особо не посыпает голову по поводу вывода за рамки такого органа как оппозиционное правительство. Более того, теперь в него могут входить не только депутаты.

«Но Тимошенко вряд ли его возглавит, – делится с «Главкомом» один из «теневых» министров. – А вот новые люди могут появиться вместо тех же Кармазина, Стретовича, которые сейчас гуляют сами по себе. И понятно, что если нам вдруг в связи с изменениями регламента запретят проводить заседания в Раде, мы не будем из этого раздувать скандал».


19

Куда больше «бютовцев» должно волновать грядущее создание в парламенте новых фракций,

которые, во-первых, могут потеснить представителей крупнейшей оппозиционной фракции из комитетов, а, во-вторых, в случае невхождения в большинство, претендовать на те права, которых сейчас добивается оппозиция. Например, уже сейчас поредение «бютовских» рядов привело к сокращению аппарата фракции и это может оказаться только началом «квотного

передела».

«Регионалам», понятное дело, такое «брожение» в рядах оппозиции только на руку. Пока они

позиционируют свои уступки меньшинству (повестка дня в среду, «час правительства» в пятницу) как жест доброй воли, а формализацию прав меньшинства обещают, как раз когда «закончится процесс ротации оппозиционных лидеров».

«Мы должны лелеять оппозицию, сдувать с нее пылинки, – говорит замглавы фракции ПР

Михаил Чечетов. – Мы же не хотим монополизации власти, чтобы все закончилось, как в СССР. И если нужна будет формализация прав оппозиции, мы на это пойдем. Только сначала нужно, чтобы оппозиция сама определилась со своей точкой зрения, после того как в ней

появятся новые фракции, новые группы, новые лидеры, которые сядут и договорятся. Пока этого не будет, говорить о законе об оппозиции или изменениях в регламент преждевременно».

Чечетов не упомянул о том, что ПР должна быть заинтересована в законодательном

обеспечении прав оппозиции еще и потому, что, не ровен час, сама может оказаться на ее месте. Впрочем, о такой перспективе нынешняя власть, уже отмерившая себе десяток лет, даже не задумывается.

http://glavcom.ua/articles/1963.html

Андрій Шевченко: Опозиція не повинна організовувати журналістський рух спротиву Мілан Лєліч, Главред

Голова Комітету з питань свободи слова та інформації – про цензуру з боку влади та власників, страхи команди Януковича і громадянський спротив журналістів...

Вакансія голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, проіснувавши

кілька місяців, нарешті заповнилась. Регіонали все ж виконали обіцянку та віддали цю посаду

представнику опозиції – бютівцю Андрію Шевченку.

Паралельно медіа-середовище України сколихнули дві події – критична щодо України

резолюція ПАРЄ та судове рішення, яким журналістку примусили виплатити одному з нардепів

20 тисяч гривень за образу його честі та гідності. Про ці події, а також про загальний наступ

цензури на українські ЗМІ і методи протидії йому ми і говорили з Андрієм Шевченком.

Андрію Віталійовичу, чи матиме практичні наслідки резолюція ПАРЕ щодо України, в якій

зокрема висловлюється занепокоєння цензурою та втручанням СБУ в діяльність медіа?

Дуже сподіваюся, що так. Ми часто помилково уявляємо європейські документи, - начебто це щось таке, що можна вважати неіснуючим. Проігнорувати, а потім дивуватися, коли в інших,

значно серйозніших питаннях, таких як візовий режим, антидемпінгові розслідування, зона вільної торгівлі тощо немає жодного прогресу. Тому я сподіваюся, що влада реагуватиме хоч

цього разу.


20

Резолюція дуже реалістична: обрана «золота середина» між емоційними перебільшеннями

опозиції, які інколи трапляються, і бравурними окозамилюваннями влади. Дуже важливою є згадка про СБУ. Треба розуміти, наскільки велику алергію в демократичній Європі викликають будь-які проблеми, пов’язані з політичними діями спецслужб. Думаю, на це теж потрібно

реагувати.

Щодо блоку свободи слова у мене є легкий елемент розчарування, тому що ПАРЄ обмежилася лише загальною констатацією згортання свободи слова в Україні. Хоча, з іншого боку, на цю

тему вже стільки говорили останнім часом, зокрема Європарламент та ОБСЄ, що тут мало що

нове можна було би почути.

Дуже важливий момент резолюції – про те, що реформи не повинні робитися неадекватною

ціною. Це хороший привіт українській владі, що реформи заради реформ не робляться, й

реформи ціною «ламання через коліно» всієї країни не потрібні.

Але як влада зможе вирішити ситуацію довкола СБУ і її втручання в діяльність медіа – адже, скажімо, відсторонення нинішнього глави відомства видається малоймовірним?

Я належу до тієї меншості, яка вважає, що проблема не в конфлікті інтересів в особі Валерія Хорошковського, а в тому, як він своїм статусом зловживає. Українська політика та український бізнес — суцільний конфлікт інтересів. Якщо ми зараз спробуємо зупинити всі конфлікти інтересів, життя в Україні зупиниться. Проблема в тому, що конкретна людина, яку

звати Валерій Хорошковський, зловживає своїми повноваженнями в ім’я політичних інтересів, а інколи і в ім’я бізнес-інтересів.

Під час ухвалення резолюції влада не змогла вплинути на рішення ПАРЄ, хоча дуже намагалась. Є гарантія того, що можновладці не зможуть замилювати очі європарламентарям в

майбутньому?

Ми не повинні перебільшувати рівень емоційного суб’єктивного впливу на депутатів Європарламенту, або на депутатів європейських парламентів, які представлені в ПАРЄ. Так, для цих людей особисті стосунки важливі, і, звичайно, вони схильні більше вірити тим, кого добре знають, і в кого є багаторічна репутація.

Але по-справжньому вірять вони фактам. Оскільки ми за останніх півроку роботи нової владної команди назбирали таку «гірлянду» фактів, які невідмовно говорять про згортання демократії, згортання свободи слова, то перекрити це можна тільки одним — реальними змінами. Дуже сподіваюся, що в команді Януковича, до якої ми зараз апелюємо, достатньо тверезомислячих

людей, які зрозуміють, що це єдиний спосіб виправити думку про себе.

Зупинити процес згортання свободи слова може лише Європа? Чи внутрішній фактор для влади

теж важливий?

Звичайно! Він важливіший за всі мудрі слова з-за кордону.

Наприклад, якби не «Стоп цензурі!», якби не виступи кількох активних журналістів на центральних телеканалах, ми би і досі абстрактно говорили про цензуру і самоцензуру. А так зараз ми можемо говорити про абсолютно конкретні факти, про зняті з ефіру сюжети, про

відкориговані синхрони, про чорні списки гостей, яких на ефір запрошувати не можна.


21

Найголовніше, що сама лише поява «Стоп цензурі!» дозволила кожному журналісту чітко для себе зрозуміти, де є той рубіж, який він не може здати. А це дуже велика цінність.

Коли ми створювали журналістський страйком восени 2002 року, найбільша його цінність була в тому, що величезна кількість журналістів по всій Україні це побачила й подумала: «Стоп! Я

не один, є ще люди, які готові відстоювати професійні цінності!».

Нагадаю історію журналістського спротиву 2002, 2003, 2004-го років — журналістська революція відбулася тільки тоді, коли назбиралася критична маса журналістів, які могли

постояти за себе та за професію. Але мій прогноз на короткостроковий період скептичний. Я

думаю, що ми ще не допірнули до дна.

Що повинно статися, щоб влада не лише замислилась, але й почала виправляти помилки?

Будь-яка влада найбільше боїться одного — масового виступу проти неї людей. У команди

Януковича є панічний страх, який сидить у них глибоко в мозку, - страх неконтрольованих

ними людей, які виходять на вулиці. Цей страх у них залишився з 2004 року, з часу

Помаранчевої революції, і він ними керує.

Давайте говорити відверто — для Європи наша країна зараз не є аж настільки пріоритетною,

щоб вона ризикувала відносинами з Росією і діяла жорстко. Та й не зрозуміє Європа, чому вона повинна стояти за Україну більше, ніж самі українці.

Тому єдиний реальний механізм впливу на владу – позиція громадських активістів. Через величезну кількість помилок, яких припустилася опозиція, влада найбільше побоюється не виступів, організованих партіями, а спонтанного надпартійного спротиву громадських

активістів – які, зрештою, завжди були стрижнем усіх великих протестів в Україні за останні двадцять років.

Але навряд чи багато звичайних громадян вийдуть на вулицю лише через зміцнення цензури.

Тому ми і маємо нагадувати, що це не вузькокорпоративна справа – у день, коли влада заткне рота останньому телеканалу, почнуться такі речі, після яких харківські угоди і підняття тарифів здадуться дитячими забавками.

А з журналістикою ситуація така. Ми маємо справу з наступом на нашу свободу широким

фронтом і переважаючими силами. Тому треба реально подивитися на ситуацію й зрозуміти,

що є ділянки фронту, на яких все, що ми зараз можемо, - це відступати з боями. Але є і висоти,

які можна і треба відстояти.

Наприклад, інтернет - це справді висота, яку ми не маємо права здавати. Кожен, хто стежить за розвитком інтернету в Україні, не може приховати свого захоплення. За результатами свіжих

опитувань, у нас близько тринадцяти мільйонів постійних користувачів інтернету, а це - кожна третя доросла людина в Україні. Якщо ми подивимося на кількість відвідувань найпопулярніших інтернет-видань, то вони вже успішно конкурують з тиражами

найпопулярніших газет. І це золота аудиторія, це мисляча аудиторія, аудиторія майбутнього,

аудиторія, яка впливає на рішення країни.


22

Влада теж прекрасно розуміє, що інтернет для неї – це проблема. В результаті історії з блогером

Шинкаренком ми отримали чітке розуміння, що Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України займаються моніторингом інтернет-простору. Я й досі думаю, що їхнім

завданням було не посадити Шинкаренка, а передати «привіт» інтернет-спільноті України, щоб

кожен, хто працює в інтернеті, чи пише свій «ЖЖ», чи гуляє на форумах, чи працює в інтернет-виданнях, знав, що «великий брат за тобою стежить».

Інший приклад. Кабмін вніс до парламенту законопроект про штрафування незареєстрованих

інформагентств. А за чинним законом, у нас інформагентства - це всі, хто збирає та поширює інформацію. Що це означає? Якщо у вас є інтернет-видання, або ви активний блогер, то до вас може прийти податковий інспектор і сказати: «Друже, для тебе дві новини. Перша: з цього

моменту я тебе вважаю інформаційним агентством. Друга: з цього моменту ти незареєстроване інформаційне агентство. Тому ми будемо тебе штрафувати. Для початку на дві з половиною

тисячі гривень, наступного разу на п’ять тисяч гривень і так далі».

Але попри все це Інтернет-спільнота є настільки сильною та креативною групою людей, що

вона не по зубах нікому, жодній владі. І є всі шанси відстояти інтернет-простір як зону свободи

в Україні.

Однак телебачення все одно поки що більше впливає на настрої українців, аніж інтернет. Коли

нам варто чекати повернення «темників»?

Для телебачення прогноз поганий. У найближчі півроку ми, на жаль, станемо свідками

поступового сповзання центральних телеканалів в режим пропагандистського обслуговування влади.

Власники ключових чотирьох найбільших медіахолдингів – Хорошковський, Коломойський,

Пінчук та Ахметов – люди, лояльні до влади. А менеджмент, який працює там, вже не раз працював у пропагандистському режимі, і зараз генпродюсери та редактори знову заходять у

смугу великих моральних розтяжок. Я боюся, що це справа кількох місяців, коли владна машина перемеле ньюзруми і встановить режим цензури.

Але чи треба ставити хрест на центральних телеканалах? Звичайно, ні. Спротив у ньюзрумах

заслуговує на колосальну повагу. Це справжня мужність. Я працював фактично на всіх

ключових центральних телеканалах — це і «1+1», і «Новий канал», і УТ-1, тому я знаю, про що

кажу. І ми маємо все зробити, щоб відстоювати тих людей, які зараз мають мужність проявити

свою позицію. Але ситуація на телебаченні погіршуватиметься.

І наскільки погіршуватися?

А тут усе просто: це український маятник. Країна постійно хитається від свободи до несвободи

і назад до свободи, а також від Заходу на Схід, і знову на Захід. Всі, хто думає про майбутнє, повинні розуміти, що зараз маятник заводиться у максимально далеке положення. А чим вище заводиться маятник, тим далі він потім хитнеться в інший бік.

Ви кажете про необхідність громадянського спротиву цензурі. Це означає, що опозиція не повинна брати участь у цьому процесі?

Опозиція повинна усунутися від будь-яких спроб організовувати журналістський рух спротиву.

Коли я говорю з колегами з «ТВі», або з 5-го каналу, я їм кажу, що найгірше, що з вами може


23

статися, - якщо вас зараз заженуть у нішу опозиційних рупорів. Коли ви будете надавати слово

тільки опозиції, коли з перших слів кожного сюжету, який ви будете робити, одразу буде ясно,

проти кого ці матеріали.

Коли ми працювали на 5-ому каналі в 2003-2004 роках, з нас теж намагалися зробити

опозиційний бронепоїзд. Але ми дбали про те, щоб кожного вечора у нас сиділи двоє опонентів

у студії. І кожного разу, коли нам розказували, що наш канал повинен балансувати всю іншу

«темну силу» контрольованих владою каналів, ми відповідали, що навіть з точки зору

здорового глузду зрозуміло, що один 5-й канал не зміг би в тих умовах збалансувати всю цю

пропагандистську систему. Ми все робили для того, щоб бути телепростором стандартів, щоб

казати кожному журналісту, який працює на інших каналах: подивися, ти теж так можеш

працювати.

Що може робити опозиція? Опозиція повинна подивитися, яку юридичну підтримку вона може надати. Великою перемогою є те, що Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект Олени Кондратюк «Про посилення гарантій свободи слова в Україні». В документі є дуже прості, але досить важливі моменти, які стосуються розширення визначення цензури,

пропозиції змін до Кримінального кодексу щодо відповідальності за цензуру й таке інше. Ясно,

що кожен в Україні повинен рано чи пізно зрозуміти: якщо ти воюєш із журналістами, ти

порушуєш закон.

Останній зразок такої війни – ситуація з депутатом Бутом і журналісткою 5-го каналу Ольгою

Сніцарчук. Ця історія завершилася успішно для журналістки, але як вберегтися від подібних

випадків в майбутньому?

Щодо самої події - кожен, хто має хоча би маленьке уявлення про політику, розуміє, що

подавати в суд з такої причини було повною дурницею. Наше законодавство досить чітко

говорить, що може бути відповідальність за брехню і перекручення фактів. Але не у випадку

оціночних суджень! Тому, я впевнений, Оля змогла би відстояти свою позицію.

Але одна справа з парламентською журналісткою 5-го каналу, зовсім інша – з якимось кореспондентом рівненської чи полтавської газети. Як чинити їм?

Дозвольте з вами не погодитись. Вважаю, що за останні вісім років журналістських протестів і спротиву система колективного самозахисту, слава Богу, вибудована. Де б ви зараз не працювали - в Красному Лучі на Луганщині, чи в Мукачевому на Закарпатті, - у вас є всі можливості зробити так, щоб за п'ятнадцять хвилин про тиск на вас знала вся країна. Є і громадські активісти, які цією темою займаються, і «Стоп цензурі!», і «Телекритика». Історія останніх восьми років боротьби за професію показує, що ми були по-справжньому успішними

лише тоді, коли чітко і публічно говорили про проблеми, які виникали.

Ця ситуація не нагадує вам історію з СБУ та блогером – коли влада чітко дає зрозуміти: сто

разів подумайте перед тим, як щось сказати чи написати?

Ні, у цьому випадку я так не думаю. Я вважаю, що у випадку з Юрієм Бутом ми маємо справу з поодиноким непорозумінням. Саме тому я дуже радий, що досить різку реакцію ця справа викликала як у опозиції, так і у владі. До речі, я тоді СМСився з Портновим щодо цієї історії і написав йому, що його заява про депутатів з рохитаною нервовою системою була дуже важливою. Подібні ситуації в майбутньому будуть ставати неприпустимими.


24

А у сфері законодавчого захисту журналістів нам ще є куди рухатись?

Є одна законодавча історія, яка, мені здається, буде найважливішою у найближчий рік, — це закон про доступ до публічної інформації. Він зараз вийшов на фінішну пряму у Верховній

Раді. Я маю честь бути підписантом цього документу, але насправді він розроблений

величезною коаліцією громадських організацій і готувався до другого читання робочою

групою, в якій були представники різних організацій, починаючи від Харківської правозахисної групи й закінчуючи Службою безпеки України.

Цей законопроект змінює філософію стосунків між владою та громадянином. Якщо зараз журналістові доводиться зубами вигризати якусь інформацію у чиновника або в органів влади,

то новий закон повністю змінює цю систему. Вся інформація, якою володіє влада, апріорі має бути доступною громадянам, крім чітко описаних випадків: наприклад, державна таємниця або

оперативно-розшукова діяльність, або контррозвідувальна діяльність. Все інше повинно бути

доступно громадянам.

Влада наполегливо стверджує, що в Україні є лише цензура з боку власників. Але ж цензура з боку самої влади теж є, всі це чудово розуміють.

Це ми вже проходили. Ми подібних аргументів влади наслухалися вже у 2002-му, 2003-му та 2004 роках, коли була махрова цензура, яка чітко координувалася з Адміністрації Президента, - а нам розказували про особливості редакційної політики і про окремих власників.

Давайте називати речі своїми іменами. У нас усі найбільші центральні телеканали працюють в інтересах нинішньої владної команди. Є й абсолютно публічні приклади такого тиску – та ж

історія з падінням вінка на Януковича.

Якщо влада хоче далі робити вигляд, що нібито вона тут ні до чого, то вона може продовжувати

це робити. Але нехай вона розуміє, що цим не обдуриш ні свій народ, ні Захід. Якщо вірити

останнім опитуванням Центру Разумкова, то більшість українців цензуру відчувають. Так само

і Захід прекрасно розуміє: джерело цензури не десь у космосі.

Але ж цензура з боку власників видань в Україні теж існує?

Звичайно.

І як з нею боротися звичайному журналісту, який розуміє, що він не може написати, що власник

його видання зробив якийсь неправильний крок?

Головне – не мовчати, а говорити з власником. Можу пригадати приклад утворення 5 каналу.

Коли ми домовлялися з опозиційним на той час олігархом Петром Порошенком, нам Бог дав достатньо мудрості та сили, щоб із самого початку домовитися, що ми не хочемо його

опозиційного впливу на нашу редакційну політику, як ми не хотіли провладного впливу на редакційну політику, коли ми працювали на телеканалах Пінчука чи на інших каналах. І тоді ми

для себе вивели дуже просту формулу: якщо ти по-справжньому готовий стояти за професію, ти

повинен бути абсолютно безжалісним до будь-яких проявів упливу на тебе, що з боку влади, що

з боку опозиції, що з боку власника твого видання.


25

Журналістика — це особлива професія, яка вимагає певного психічного каркасу. Журналістика — це справжня пральна машина для психіки, бо ти кожного дня знаходишся між молотом і ковадлом. Ти повинен думати про інтереси країни, про свою власну гідність, про своїх друзів, знайомих, про власників, редакторів. І у тебе є два вибори — або ти знаходиш у собі достатньо

сил, щоб утримувати стрижень і бути собою, а якщо ні, то краще йди з цієї професії та займайся чимось іншим.

Як голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, що ви можете зробити щодо боротьби з цензурою, і на що ваш комітет може вплинути?

Тут є три функції. Перша функція —законодавча. Комітет має бути штабом із розробки

законопроектів, які йдуть на користь журналістові та медіа-ринку. В практичному вимірі це означає, що ми зараз повинні довести до пуття закон про доступ до публічної інформації, створення суспільного мовлення, роздержавлення преси.

Друга функція комітету — контроль. У нас є кілька органів влади, які відповідають за державну

політику в сфері мас-медіа: Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Держкомтелерадіо, сумновідома Національна експерта комісія з питань суспільної моралі, і обов’язком нашого комітету є прискіпливий нагляд за тим, як працюють ці органи.

І третя функція — це трибуна. Коли щось не так у медіа-просторі, то комітет та його члени

мають бути найпершими людьми, які дізнаються про це, які помічатимуть оці викривлення в

медіа-просторі і голосно розказуватимуть про це країні.

В умовах загальної девальвації Верховної Ради її окремий комітет ще може на щось впливати?

Значно менше, ніж хотілося б. Тому одне з моїх завдань сьогодні — підняття авторитету

комітету. У нас традиційно в комітеті, коли доходить до професійних питань, його члени

голосують майже одностайно. Наприклад, нагадаю, що весною комітет був першою державною

інституцією в Україні, яка ухвалила документ, що стосувався згортання свободи слова. Наш

комітет як колегіальний орган вийшов зі спеціальною заявою, в якій говорилося про ознаки

згортання свободи слова, про факти цензури на центральних телеканалах і про багато інших

проблем. Ця заява, дуже гостра за своїм змістом, була проголосована одностайно всіма присутніми членами комітету, починаючи від представників Партії регіонів і закінчуючи

представниками Блоку Юлії Тимошенко. Це показує, що в професійних питаннях ми можемо

працювати разом, і я цими настроями дуже дорожу.

Карпачова: «Омбудсмани теж плачуть»

Юлія Артамощенко, ForUM

Конституція України свідчить: «Усі люди вільні і рівні в своїй гідності і правах. Права і свободи людини невідчужувані і непорушні». Правда, відстояти конституційні права в нашій

державі інколи украй складно. Своїм баченням ситуації в цій сфері поділилася в ексклюзивному інтерв'ю Forum'у Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

(Омбудсман) Ніна Карпачова.

- Ніно Іванівно, як Омбудсман України Ви контролюєте дотримання прав людини

різного роду адміністративними органами не лише з позицій законності, але і справедливості. В

Україні дуже часто ущемляють права простих людей. Справляєтеся?

- За роки діяльності інституції Уповноваженого з прав людини до мене звернулися мільйон чоловік. З них понад 98% - громадяни України і близько 2% - іноземці, біженці, мігранти.


26

В абсолютній більшості це прості люди - найбільш незахищені, принижені, кинуті владою. Ті, хто роками не може добитися справедливості і відстояти свої законні права. Часто

вони настільки зневірилися, що готові накласти на себе руки, оскільки в боротьбі за справедливість їх уже так поштовхали, принизили їх честь, людську гідність, позбавили віри і надії.

Хоча в Омбудсмана дуже маленький апарат і немає ніяких владних повноважень, прагну

зробити все можливе і неможливе, щоб вирішувати проблеми людей, повертати їм віру,

відновлювати справедливість.

- Які у Вас важелі впливу?

- Вони дуже обмежені.

Сьогодні у 130 країнах світу діють інститути Омбудсмана з різними рівнями

повноважень. Наприклад, фінни і поляки дали своєму Уповноваженому з прав людини

фактично права прокурора. У Польщі Омбудсман має право брати участь у розгляді будь-якої справи в суді, подавати касацію або апеляцію з особливих обставин. А я вже три роки не можу

«пробити» в парламенті зміни до Карно-процесуального і Цивільно-процесуального кодексів. На жаль, український Омбудсман не наділений правом законодавчої ініціативи.

- А які Ви пропонуєте конкретно зміни в законодавство?

- Вимоги приземлено-конкретні. Необхідно чітко прописати статус Уповноваженого в судовому процесі. Але у депутатів до цього руки не доходять.

Зазначу, 23 грудня 1997 року був прийнятий Закон про Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини. У його завершальних положеннях було записано, що все законодавство

України, рішення уряду України повинні бути приведені у відповідність з конституційним

Законом про Уповноваженого з прав людини. Тобто, всі міністерства й інші центральні органи

виконавчої влади повинні були забезпечити перегляд і відміну парламентських актів, які суперечать названому Закону.

Це повинен був зробити Кабінет Міністрів України. Але за дванадцять років це так і не було зроблено.

- Чому?

- Влада в цьому не була зацікавлена. Скажу точніше, будь-яка влада завжди не зацікавлена в посиленні статусу Омбудсмана. Нагадаю, як це було в Україні.

Перший рік моєї діяльності взагалі не фінансували новостворений конституційний

орган. На перших порах були навіть спроби знищити інституцію Уповноваженого з прав людини. На другому році деякі з моїх опонентів звернулися до Конституційного суду України:

«Давайте визнаємо, що її не так вибрали». Але, до честі Конституційного суду України, він не пішов у них на поводі. Пізніше головною фішкою полеміки навколо конституційного органу

парламентського контролю стала спроба його дискредитації, а потім і знищення.

Потім ще деякі «грантоїди» приєдналися до цього процесу. Пописуючи свої опуси,

заробляють гроші і, схоже, чималі.

Що ж до наших народних депутатів, то за дванадцять років тільки одиниці з них

прийшли і запитали, чим підтримати орган парламентського контролю. А ось спроби

безцеремонного втручання в діяльність Омбудсмана не припинилися до цих пір. Та це й

недивно, адже так простіше! І попіаритися, головне, можна.

Омбудсман - незалежний орган, а не парламентський комітет з розгляду скарг, як би

цього кому не хотіло. Але, знаєте, коли їм погано, вони всі йдуть до мене: вчора - влада, яка до

недавніх пір була опозицією, сьогодні - представники нової опозиції.

- Хто саме?

- Прізвища не називатиму - це некоректно. Але, повірте, сьогодні я займаюся справами,

щодо яких звернулися представники опозиції. Захист людини, незалежно від того, багата вона чи бідна, політик чи простий смертний, доросла чи дитина, - свята місія Омбудсмана.


27

А головний важіль один - моральний авторитет інституції. Уповноважений з прав людини - не прокурор і не суддя. Він не приймає обов'язкових до виконання рішень, а дає свої рекомендації, вносить пропозиції або виступає медіатором між людиною і владою.

Знаєте, часто доводиться перевищувати свої повноваження. Ось свіжий приклад -

розгляд у Верховному суді України касаційної скарги потерпілих унаслідок вибуху газу в

житловому будинку в Дніпропетровську на вулиці Мандриківській 13 жовтня 2007 року.

Це справа надзвичайної державної ваги, адже право на життя - одне з головних прав

людини. Як відомо, ця катастрофа привела до загибелі двадцяти трьох чоловік, більшість з яких

- діти. Адже право на життя - головне право людини. Крім того, постраждало 509 осіб, 160

сімей лишилися без притулку.

Уже три роки родичі загиблих вимушені шукати правду в судах, оскільки до посадових

осіб ВАТ «Дніпрогаз» була автоматично застосована амністія. На превеликий жаль, злочинці у

нас часто захищені більше, ніж їхні жертви. Де ж справедливість? Де невідворотність покарання за скоєне?

Зазначте: потерпілі навіть не вимагають сучасної «вишки» для винних. Для них не головне засадити надовго у в'язницю генерального директора «Дніпрогаз» Ігоря Іванкова, його

першого заступника Максима Сорокіна і головного інженера Сергія Бачуріна. Їхня мета -

звернути увагу на те, що не можна залишати без покарання людей, дії яких привели до такої страшної трагедії. А головне - не допустити її повторення. Проте тільки за цей рік в Україні через подібного роду газові аварії знову загинули люди.

Спасибі, що Верховний суд України дозволив мені виступити на своєму засіданні, на якому розглядалася касація потерпілих унаслідок дніпропетровської трагедії. Щиро

порадувало, що судді вищої судової інстанції почули мої доводи і 7 жовтня ухвалили рішення направити на новий розгляд кримінальну справу за фактом вибуху газу на вулиці Мандриківській, 127 у Дніпропетровську.

- Загинули 23 людини - і амністія?!

- Так. Важко в це повірити, правда? Тут я бачу ознаки корупційних діянь.

Хоча це повинно було стати предметом грунтовного депутатського розслідування, прокурорського реагування і щодо дій суддів, і народних обранців, які у 2008 році вперше в історії України в закон про амністію внесли пункт, що забороняє застосовувати амністію до

тих, чия службова халатність привела до смерті двох і більше осіб. Немає сумнівів, це було

зроблено з наміром, навмисне під цю кримінальну справу.

На судовому засіданні мене здивував виступ представника Генпрокуратури, який

повинен був би спиратися на добре підготовлений обвинувальний висновок. А його промова більше нагадувала промову адвоката обвинувачених, ніж незалежного прокурора.

Але справа зрушилася. Тепер головне, щоб вона була доведена до кінця. Сподіваюся, що

виконавча влада зробить висновки і дасть завдання провести тотальні перевірки по всій системі газопостачання в Україні. Тим більше, після моєї прес-конференції 12 жовтня люди кинулися повідомляти мені про загрозливий стан газових мереж у різних регіонах України.

- Нещодавно Ви направили подання спікерові парламенту Володимиру Литвину про

необхідність внесення змін до Закону «Про застосування амністії в Україні» й ухвалення Закону «Про амністії». Це пов'язано з даною справою?

- Амністія в Україні, крім базового закону, регулюється і прийнятим у 1996 році Законом

«Про застосування амністії в Україні». Його окремі положення потребують термінового

концептуального вдосконалення, приведення у відповідність з Конституцією України.


28

У Законі не визначений вичерпний перелік соціально небезпечних злочинів, за скоєння яких амністія не надається. Щорічно при застосуванні амністії закладалася норма закону про те, що даний акт не розповсюджується на осіб, дії яких спричинили загибель декількох чоловік або

завдали істотного збитку державним чи суспільним інтересам.

У редакції Закону від 12 грудня 2008 року ця норма була прийнята в спотвореному

вигляді.

Крім того, звертаю увагу, що впродовж останнього часу гальмується ухвалення нового

закону про амністію. Це порушує права на задекларований державою конституційний принцип

гуманності по відношенню до найбільш соціально незахищених і уразливих осіб, які відбувають нині покарання за злочини, що не представляють значної суспільної небезпеки.

Мною підготовлено подання Президентові України про необхідність у терміновому порядку

видати Указ про амністію в Україні.

Наступне. Нам потрібно невідкладно удосконалити законодавство, сприяти соціальній

справедливості в контексті дотримання прав людини, насамперед, жертв і потерпілих від

злочинної діяльності або бездіяльності. Чи я не маю рації?

- 6 жовтня Україна отримала критичну резолюцію ПАРЄ про функціонування в нашій

країні демократичних інститутів. Там мовиться про свободу слова і наші ЗМІ.

- Ця резолюція досить жорстка. Доповідь критична, але в основному об'єктивна. Нам

потрібна здорова збалансована критика.

Свобода слова і плюралізм думок - наріжні камені демократії. Я багато разів намагалася привернути увагу до того, що в Україні несприятлива обстановка для виконання журналістами

своїх професійних обов'язків.

Нагадаю, 15 вересня 2010 року Генеральному прокуророві України Олександру

Медведьку мною був направлений лист, в якому висловлена стурбованість у зв'язку із загрозою

повноцінної реалізації конституційного права на свободу слова й інформації, на вільний вираз поглядів і переконань, на життя і здоров'я журналістів при виконанні ними професійних

обов'язків. На жаль, не зжито і втручання в редакційну політику.

Ще один тривожний факт. Згідно даним Національної спілки журналістів України

(НСЖУ), Інституту масової інформації, міжнародних правозахисних організацій і моніторингу

Омбудсмана, за час української незалежності у нас загинули понад 40 представників ЗМІ!

- Справа Георгія Гонгадзе знову не покидає перші смуги газет. Її не так давно

намагалися закрити, все списати на покійного нині Юрія Кравченка. Скажіть, Ви продовжуєте тримати цю справу під контролем?

- Звичайно. У згаданому зверненні до Генпрокурора Уповноважений з прав людини

наполягає на ретельній перевірці повідомлень ЗМІ про те, що у 2009 році поряд з тілом убитого

журналіста Георгія Гонгадзе були виявлені останки 12 невідомих осіб.

Одним словом, моя позиція незмінна: поки не будуть притягнуті до суду всі виконавці і замовники вбивства Гонгадзе, справу не можна вважати закритою.

До речі, раніше ми говорили про необхідність перевищення Омбудсманом своїх

повноважень. Так от, свого часу мені довелося удаватися до цього і у справі Гонгадзе, коли я брала участь в судовому засіданні Печерського районного суду міста Києва у лютому 2001 року

і доводила очевидне - визнати маму Гії потерпілою стороною. Якщо пам'ятаєте, тоді


29

Генпрокуратура і Лесі Гонгадзе, і дружині Георгія відмовляла в цьому. Зараз навіть не віриться, що так могло бути.

А справа журналіста Володимира Лутьєва? Так само, як і щодо дніпропетровської трагедії, я виступала у Верховному суді України. Він сидів у цьому ж залі, тільки за гратами.

Слава Богу, вдалося добитися, щоб прямо в залі суду журналіста звільнили з-під варти і, зрештою, визнали невинним. Він зараз добивається сатисфакції, хоче порушити кримінальну

справу проти тих правоохоронців, які шість років тому сфабрикували проти нього кримінальну

справу. Адже спочатку Севастопольський суд виніс суворий вирок - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна! Одним словом, дуже непроста ситуація.

Сьогодні в захисті прав людини слід розраховувати на підтримку Президента як Гаранта Конституції України. Що стосується уряду Миколи Азарова, то загалом він прислухається до

наших пропозицій.

- А попередній?

- Уряд Юлії Тимошенко намагався займати об'єктивну позицію до інституції. В усякому

разі, всі мої звернення уважно розглядалися за її дорученням, крім одного.

- Якого?

- Юлія Тимошенко після мого подання на її ім'я обіцяла мені особисто, що буде створена незалежна міграційна служба України.

Нагадаю, тоді я двічі направляла подання до Конституційного суду України (до речі, з Президентом Віктором Ющенком), взявши безпосередню участь в його засіданні. Нинішня влада, яка була тоді в опозиції і підтримувала мою ініціативу, сьогодні зайняла таку ж

негативну позицію щодо міграційної служби, як і попередники.

А це украй важливе питання для України. Адже наша країна і транзитер, і донор, і приймаюча сторона міграції одночасно. Не бачити світових тенденцій міграційних процесів, насамперед відносно України, сьогодні недалекоглядно і не по-державному. Ще одне підтвердження тому я отримала, коли нещодавно була в Барселоні (Іспанія), на зустрічах з нашими трудовими мігрантами.

- Криза змусила багатьох повернутися на батьківщину…

- Так. Але тільки на якийсь час. Люди почали повертатися до України унаслідок кризи в тих країнах, де працювали. Але коли побачили, наскільки важка криза тут, за валізи - і назад в Іспанію, Італію, Португалію і так далі.

Але повернемося до Барселони. Знаєте, ці люди не нарікали на іспанську сторону. Всі їхні скарги полягали в тому, що їх не хочуть почути вдома, викинули і забули. Їм дуже потрібна державна міграційна служба, щоб допомогти в питаннях і визнання дипломів, і посвідчень водія, і перетину українського кордону, і створення українських недільних шкіл.

Одним словом, проблем багато. І ніхто не зважає на те, що ці люди, заробляючи гроші там, інвестують їх до України. Я чекаю зустрічі з Президентом, щоб отримати можливість обговорити і цю наболілу проблему.

- А хіба Ви ще не зустрічалися?

- Ні. Офіційної зустрічі не було, хоча ще в березні я написала про це особисто

Президентові України.

Правда, я багато разів зустрічалася з Віктором Федоровичем Януковичем на різних

заходах, у тому числі і в Адміністрації Президента України. Але Омбудсман України має право

на невідкладний прийом згідно Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

- Кажуть, що тепер, коли регіонали при владі, проблем у Вас бути не повинно…

- Омбудсман не має права бути в якійсь політичній партіїі. І я строго цього дотримуюся. У нашій державі немає більш незалежної людини, ніж Омбудсман. Думаю, мені вдалося вже не раз довести всією своєю діяльністю - на першому місці для мене людина. Її потреби, її біль, її


30

сльози. Для мене важливо не лише допомогти відстояти справедливість, але й попередити про

біди, заявити про проблеми, запропонувати шляхи виходу з тупикових ситуацій. Але подивіться вітчизняні телеканали. Ви часто бачите на екрані Омбудсмана? Ні. І це вже політика.

- Як і чим це пояснити?

- Пояснення просте: щоб бути в ефірі, як правило, треба платити гроші, причому чималі. Уповноважений з прав людини - державна структура, яка таких грошей не має. Кабмін повинен

виділяти на це кошти. Весь минулий рік я і мої колеги за свої кошти купували конверти, папір,

оплачували поштові перекази...

- Може, комусь невигідно давати суспільству інформацію з вуст Омбудсмана?

- Не вийде приховати від суспільства інформацію Уповноваженого з прав людини. На вулиці ХХI вік з його технологіями. Телебачення телебаченням, але, на щастя, є ще й Інтернет.

До речі, він став практично моєю головною трибуною. Відеозапис мого недавнього

виступу у Верховному суді України потрапив на популярні сайти, його передають далі, обговорюють. Правда, ще декілька періодичних видань дають інформацію про діяльність Омбудсмана. А це особливо важливо для простих громадян України. Про це вони вже почали і в листах повідомляти.

- Ніно Іванівно, можливо, питання дуже особисте, але все таки. Ви пропускаєте через себе дуже багато людських трагедій. Як витримуєте?

- …Чесно?

- Звичайно.

- Признаюся - Омбудсмани теж плачуть.

Коли я готувалася до судового засідання у Верховному суді України, то детально

вивчала всі матеріали справи щодо вибуху житлового будинку в Дніпропетровську. Унаслідок

цієї страшної трагедії загинули люди, які ніколи вже не зможуть себе захистити. Я встала о

п'ятій ранку, думаючи про загиблих, ще раз перечитала звернення до мене 164 потерпілих!..

Їхній біль - як оголений нерв. Неможливо забути, що тоді відбулося в Дніпропетровську. Ми з першого дня виїжджали на місце трагедії, працювали без шуму, без піару.

Так от, вранці 7 жовтня перед судовим засіданням я помолилася і попросила Всевишнього дати мені бути почутою суддями, дати мені сили стримати, пробачте, сльози.

Читати рядки, в яких до тебе волають матері, що втратили своїх дітей, - без сліз неможливо. А

коли зустрічаюся з рідними і близькими загиблих, прагну своїм серцем відігріти їхні серця.

- Ніколи не хочеться махнути рукою і піти? Мовляв, всі стіни не проб'єш, всім не допоможеш. До того ж, для деяких Карпачова завжди і у всьому була і буде винна.

- Винна тільки в тому, що Омбудсман. Признаюся, коли не можу пробити всі ці залізобетонні або мармурові стіни, буває, опускаються руки. Але отримую чергове звернення: «Ніно Іванівно, Ви моя остання в житті надія...». Часто листи написані дитячою рукою:

«Допоможіть моїй мамі, будь ласка». Або: «Врятуйте мою дитину від тортур і насильства. Допоможіть відновити пригноблене добре ім'я мого сина...» І тоді сама собі кажу: «Ти не маєш

права зійти з дистанції! Ти повинна допомогти!» І знову - в бій.

- Ви говорили, що в інших країнах в Омбудсмана є функції прокурора. Вам би вони теж

не перешкодили?


31

- У ПАРЄ вважають, що функції прокурорського нагляду повинні бути ліквідовані і хоч

би частково передані Омбудсману України. Про це говорять вже дванадцять років. Але мені не потрібні функції прокурора. Омбудсману як інституційному механізму потрібна конкретна допомога. Проте в парламенті вже зареєстровані три законопроекти, по суті направлені на руйнування інституту Омбудсмана. Причому, один від опозиції, другий, - від коаліції, а третій -

від перебіжчиків з БЮТ. Нормально? Причому ніхто з авторів цих проектів жодного разу не переступив поріг нашого офісу і не поцікавився: «Ось, я тут накрапав законопроект. Що Ви

думаєте, враховуючи практику, що вже склалася?»

Зараз на прохання Верховної Ради України готую Спеціальну доповідь щодо дотримання Україною прав і свобод людини, присвячену 60-річчю Європейській Конвенції. Маю намір

представити її в парламенті у жовтні. Дуже цікавий моніторинг. Крім того, давно підготовлена доповідь про захист людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Також підготовлена Спеціальна доповідь про права дитини. Готова у будь-який момент представити у Верховній Раді України свою

щорічну доповідь. Дуже сподіваюся, що це вдасться найближчим часом. Хотілося б, щоб дали

не менше 20-25 хвилин для виступу. Але боюся, що в останню мить скажуть: «Вам і п'яти

хвилин вистачить».

На жаль, владі, як я вже говорила на початку нашої бесіди, не потрібний сильний

Уповноважений з прав людини, тому, згідно із законом, у нас слабка модель Омбудсмана. Але життя показало - в Україні, незважаючи на всілякі перепони, мільйони людей довіряють свої долі Омбудсману.

http://ua.for-ua.com/interview/2010/10/20/093629.html

Телебачення і радіомовлення

Гість студії - Леонід Кожара, народний депутат, Партія регіонів, заступник Голови

Комітету у закордонних справах 5-й канал, "Час"

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: І сьогодні у "Часі" народний депутат від Партії регіонів Леонід

Кожара. Вітаю вас.

Леонід КОЖАРА, народний депутат, Партія регіонів, заступник голови комітету у закордонних

справах: "Добрий вечір".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: То для чого сприяєте перетворення Україну на поліцейську

державу.

Леонід КОЖАРА: "Ви знаєте, мені здається, отакі ярлики, вони абсолютно не відповідають реаліям того, що відбувається. До речі, для того, щоб міжнародні правоохоронні організації, такі як Інтерпол і Європол прийняли до розшуку, скажімо, запити нашої Генеральної прокуратури, то там також ці запити проходять певну оцінку і так далі на дійсно наявність складу злочину чи не наявність. Тому що дійсно міжнародна поліцейська система підключилася до цього - це говорить про те, що наш запит був обґрунтований достатнім чином, відповідно до

вимог Інтерполу і Європолу. І це відбулося. І тому, скажімо, такий ярлик, як поліцейська держава, до цього конкретного випадку аж ніякого відношення не має, на мій погляд".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Тобто це не має жодного відношення до прагнення України

боротися за місце під сонцем у Європейському Союзі і не псує цього прагнення?


32

Леонід КОЖАРА: "Ви знаєте, я би відокремлював питання євроінтеграції, демократії і кримінального права і злочинів. Це трошки різні питання. Ви знаєте, є багато в історії нашого

спілкування і з Інтерполом, і з Європолом, коли ці організації не сприймали наших аргументів. І якщо ми подивимося історію, чимало таких випадків було. Але тут прийнято було. Це значить - наші аргументи достатні для міжнародного розшуку".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Докладніше про це затримання дивіться у черговому випуску

новин на "5 каналі". Ми ж ідемо далі. Венеціанська комісія відвідає Україну, аби

поспілкуватися з владою та експертами на тему скасування Конституційним судом

політреформи та оголосити свої висновки. Робоча група комісії прибуде в Україну у листопаді. У Партії регіонів переконані: Венеціанська комісія стане на бік Конституційного суду.

Сергій КІВАЛОВ, заступник члена Венеціанської комісії: "Как отметил докладчик по этому

вопросу, решение Конституционного суда Украины от 30 сентября этого года является окончательным, соответствует закону, и комиссия не будет подвергать его сомнению. Вместе с тем, было отмечено, что есть определенные проблемы".

Марина СТАВНІЙЧУК, член Венеціанської комісії: "Сказати те, що Венеціанська комісія не має жодних претензій до рішення Конституційного суду - це, мабуть, сказати неправду. Органи

влади в державі і суспільство українське має знати правду про те, що відбувається на засіданні Венеціанської комісії. І маніпулювання позицією і розглядом питань на засіданні Венеціанської комісії є питанням неприпустимим".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Отже, почалася боротьба за визнання європейською спільною

розширення повноважень Президента. Судячи з усього, які ви можете зробити висновки

наперед - чого нам очікувати?

Леонід КОЖАРА: "Після коментарів таких знаних юристів мені важко давати свій юридичний

аналіз. Але з політичної точки зору скажу. І перше - я не погоджуюся з вами, що Європа має якісь сумніви. Давайте подивимося останню резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи -

там, де в перших пунктах написано, що Парламентська асамблея вітає конституційну реформу в Україні".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Але ми знаємо, що Парламентська асамблея не розглядала рішення Конституційного суду.

Леонід КОЖАРА: "Так, це вже юридичні питання. Політично Європа нас підтримує. Нам треба реформувати Конституцію, яка, на жаль, виявила свою нездатність встановити зрозумілу

керованість державою, політичну стабільність і так далі. Інша справа - юридичні оцінки. На мій

погляд, ну, по-перше, ми вітаємо приїзд Венеціанської комісії. Ми шануємо цю експертну

визнану у світі інституцію. Ми будемо дослуховуватися до неї. І також з її допомогою, я думаю,

ми швидше якраз розпочнемо конституційну реформу. Але, ще раз підкреслюю, політична оцінка конституційної реформи в Україні вже є позитивно. І це висловлено в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Юристи з європейського права, з якими мені доводилося спілкуватися, кажуть про те, що навряд чи експерти Венеціанської комісії будуть в захваті від

того, що Конституційний суд фактично взяв на себе частину повноважень Верховної Ради,


33

обійшовши голосування у парламенті в 300 голосів, а просто повернув сам одну Конституцію

на іншу.

Леонід КОЖАРА: "Ви знаєте, от я, може, не спеціальність конституційного права, але я спеціаліст з міжнародного права. І я тут хочу сказати: що таке європейське право? В

європейському праві існує сьогодні, якщо ми беремо Європу і правову систему, як мінімум три

правових системи. Існує англосаксонська правова система, континентальна і скандинавська системи. Так от, навіть з точки зору цих трьох систем, в принципі, можуть бути абсолютно різні варіанти".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Це зрозуміло. Але Україна не належить ні до скандинавської, ні до англосаксонської.

Леонід КОЖАРА: "Ну, ми, зрозуміло, ми розвивалися всю свою історію як система континентального права, хоча в останні роки дуже багато у нас було зроблено і в напрямі, скажімо, прецедентного англосаксонського права, коли ми приймали багато законів з одного і того ж питання, ви знаєте, і так далі".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: А все ж якщо буде рішення, яке буде, ну, грубо кажучи,

критикувати рішення Конституційного суду, що тоді?

Леонід КОЖАРА: "По-перше, ви знаєте, Венеціанська комісія - це не резолютивний орган.

Рекомендаційний орган, експертний. Зрозуміло, ми будемо дослуховуватися рекомендацій

Венеціанської комісії, але будемо діяти у відповідності до законодавства України, до її Конституції".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Україні не варто сподіватися на зближення з Європою

найближчим часом. Так переконані в опозиції. На думку Анатолія Гриценка, на саміті "Україна-ЄС" 22 листопада держава нічого не отримає.

Анатолій ГРИЦЕНКО, народний депутат, НУНС: "Мій прогноз - нічого ми цього року не отримаємо. А якщо отримаємо, то не раніше, ніж наприкінці 2012 року, і то за дуже наполегливої роботи. Щодо загального напрямку євроінтеграції України, то тут більше ритуальних протокольних кроків, аніж реальних дій".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Угода про асоціацію, про яку говорив Президент Ющенко, а тепер багато говорить Президент Янукович, - яка її доля?

Леонід КОЖАРА: "Я, по-перше, не погоджуюся з Анатолієм Гриценком. Я, навпаки, скажу, що

сьогодні у нас менше стало політичних заяв, які носять теоретичний, а не практичний характер.

А стало більше практичних дій. І те, що стосується наших взаємин з ЄС, сьогодні вони

розвиваються надзвичайно продуктивно. По-перше, ви знаєте, що ми йдемо досить швидко і прогресивно по шляху укладення зони про асоціації з Європейським Союзом. Ця угода складається з двох частин, як ви знаєте. Політична частина, вона вже завершена. На жаль, в цій

політичній частині немає згадки, навіть натяку про те, що Україна може бути членом ЄС. І це не провина нинішньої влади, оскільки ця частина була завершена за Президента Ющенка ще. І друга частина - це угода про поширену і поглиблену зону вільної торгівлі. Я думаю, що з цією

угодою Україні поспішати не варто, так само як і Європейському Союзу, до речі. Чому?"

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Але це якраз все, що найважливіше для України - економіка.


34

Леонід КОЖАРА: "Економіка. Ця угода власне має відповісти для України, який статус трьох

європейських свобод, а саме свободи переміщення товарів, послуг і капіталів, буде у

двосторонніх відносинах України з Європейським Союзом. І якщо Україна піде по шляху

"давайте швидше підписувати" і буде здавати свої національні інтереси, то нічого з цього

хорошого не вийде. Я вважаю, що принципово тут ставити питання - не коли Україна підпише цю угоду, а що буде в цій угоді. І ця угода має відповідати національним інтересам України,

передусім інтересам наших виробників. І за виробниками стоїть долі простих людей, які працюють на підприємствах України".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Поки питання зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом не вирішене, Київ активно розвиває співпрацю з новими центрами

впливу. Наприклад, з екзотичною Венесуелою.

Кореспондент: З України, де сьогодні завершився перший офіційний візит венесуельського

президента, Уго Чавес відправився до Ірану. Вже вдев'яте за час свого президентства. У

Тегерані венесуельський лідер зустрінеться з іранським керманичем, аби обговорити

міжнародну політику і ядерну програму. Чавес є одним із прихильником її розробки Іраном та навіть не проти запустити подібну програму у себе в країні, навіть попри негативну реакцію

Сполучених Штатів та Європи. Чавес неодноразово висловлював своє невдоволення тим, що

США і європейські країни перешкоджають Тегерану в подібних дослідженнях. Зі свого боку,

країни Євросоюзу та США також далеко не схвалюють політику Чавеса. Тож таке братання України з венесуельським лідером, на думку українських експертів, не найкращий сигнал для демократичного світу. Візит Чавеса може дискредитувати Україну в очах Європи та США, -

попереджає представник Інституту світової економіки і міжнародних відносин Євген

Камінський. Адже поняття демократії в самій Венесуелі досить специфічне. Після всенародного

референдуму у 2009 році Уго Чавес здійснив в країні справжній конституційний переворот. За результатами плебісциту, керманич Венесуели може обиратися на пост президента безліч разів.

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Яка користь Україні від Уго Чавеса, зважаючи на те, що він

змінив Конституцію і може тепер фактично довічно бути президентом, адже це не приклад

демократичного лідера, про що постійно говорить українська влада і чого прагне.

Леонід КОЖАРА: "Ви знаєте, я почув коментар, який з точки зору, скажімо, міжнародних

відносин, повна нісенітниця. Коментар, здається, пана Камінського. Скажімо, немає демократичної нафти чи недемократичної чи менш демократичної. Є економічна і національні інтереси нашої держави. І сьогодні, якщо, скажімо, у нас простоює нафтопровід "Одеса-Броди",

200 мільйонів доларів фактично ржавіють сьогодні, і ми не можемо заповнити нафтою, ми

маємо використовувати всі можливості".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Але ж там зараз качають російську нафту.

Леонід КОЖАРА: "Ну, нафтопровід почне працювати в аверсному режимі - це зрозуміло, як він

і був запланований. Більше того…"

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Це не нашкодить стосункам з Росією?

Леонід КОЖАРА: "Ну, я думаю, що ми маємо зважувати все-таки вагу наших національних

інтересів. Коли Росія, скажімо, будує "Північний потік", то інтереси України тут не приймалися до уваги. Так само це стосується газопроводів "Південний потік", Nabucco і так далі. І, ви


35

знаєте, на мій погляд, коли такі домовленості мають пряму вигоду для нашої держави, причому

немаленьку вигоду, ми, по-перше, одержуємо доступ до інших джерела нафти і нафтопродуктів. А друге - ми диверсифікуємо свої джерела постачання. Це шлях до енергетичної незалежності держави. Я думаю, тут наші інтереси мають бути переважаючими. І ми маємо доводити нашим

партнерам, що саме власне так Україні і має вчиняти. А те, що Уго Чавес, я перепрошую, Уго

Чавес представляє державу з якимось певним режимом, я хочу сказати, що існує багато

випадків, коли великі демократичні країни, такі як Сполучені Штати Америки, Франція, використовують енергоносії в регіонах і державах, які дуже далекі від демократії. Але при

цьому головне - це національний економічний інтерес. От і все".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Непрості стосунки в Ірану і Сполучених Штатів, Венесуели і Сполучених Штатів Америки. Якщо подивитися на ситуацію глибше, Віктора Ющенка багато

експертів називали як політика, який погіршив значно стосунки з Російською Федерацією,

тобто він проводив занадто антиросійську політику, як дехто каже. Чи не проводитиме чинний

Президент занадто антиамериканську політику?

Леонід КОЖАРА: "Ви знаєте, ми підтвердили зі Сполученими Штатами Америки, я маю на увазі передусім керівництво нашої держави, що наші стосунки мають характер стратегічного

партнерства. Відбулися зустрічі Президента України з Президентом Сполучених Штатів Америки. Нас відвідувала державний секретар Сполучених Штатів. І мова не йде, там, де задіяні економічні інтереси, а не, скажімо, політичні інтереси. Мова абсолютно йде про зміну

статусу наших відносин і характеру наших відносин. Сполучені Штати лишаються стратегічним партнером для України. І ми кожен день це демонструємо".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Ще одна міжнародна тема. Партія регіонів відшукала в Європі партнерів. Владна політсила, за твердженням "біло-блакитних", співпрацюватиме з ідеологічно

собі подібними, а саме - європейськими соціалістами.

Кореспондент: 14 жовтня у Брюсселі лідери партій Микола Азаров та Мартін Шульц підписали

меморандум про співпрацю. Сторони домовилися обговорювати процес європейської інтеграції України, долати партійно-політичне протистояння в країні, посилювати демократичні інституції та забезпечувати верховенство права і вільний розвиток ЗМІ. Віце-президент соціал-

демократів Ганнес Свобода заявив, що їхня партія з радістю надаватиме Партії регіонів

консультації з питань розвитку демократії України. Однак робитимуть це за умови дотримання з українського боку всіх демократичних стандартів.

Геннес СВОБОДА, віце-президент Прогресивного альянсу в Європарламенті: "Ми підтримуємо

Партію регіонів в тих діях, які спрямовані на просування демократизації країни, економічні реформи, підтримку конкуренції на ринку. Ми хочемо допомогти Україні йти правильним

шляхом".

Кореспондент: Донедавна "біло-блакитні" претендували на дружбу з Європейською народною

партією. Проте, за інформацією опозиції, ЄНП відмовило владній політсилі у співпраці. Найбільша в Європарламенті політична партія ще з 2007 року підтримує опонента "регіоналів" -

"біло-сердечних". Три роки тому "Батьківщина" поповнила лави спостерігачів ЄНП. Відтоді європейці майже у всьому підтримують "бютівські" дії та погляди. А з 2010-го - ще й

критикують чинну владу.

Вільфред МАРТЕНС, президент Європейської народної партії: "Європейська народна партія засмучена та стурбована останніми подіями в Україні. Здається, демократія руйнується з


36

кожним днем. Ці негативні тенденції набули системного характеру та почали загрожувати

верховенству права, фундаментальним правам людини і громадським свободам".

Кореспондент: Щоправда в Партії регіонів переконані: таке ставлення Європейської народної партії упереджене і сформоване воно ніким іншим, як самою Юлією Тимошенко.

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Отже, не знайшовши підтримки в таборі європейських правих,

Партія регіонів пішла до європейських лівих?

Леонід КОЖАРА: "Я хочу сказати, що це ще одна неправда. По-перше, ми ніколи офіційно не зверталися до Європейської народної партії. Як до цього часу офіційно не зверталися до інших

європейських партій. Був процес, були дебати всередині Партії регіонів. До речі, я багато років уже був прихильником, скажімо, формалізації наших стосунків саме з європейськими соціал-

демократами. Я на собі відчував протягом останніх п'яти років критику всередині партії. Я,

наприклад, щасливий з того, що це нарешті відбулося. Так що, Європейська народна партія - ми

ніколи не були проти неї. Але офіційно за дружбою і не зверталися. Що сталося у Брюсселі? У

Брюсселі сталася така дуже проста річ. Партія регіонів увійшла до великої, величезної сім'ї політичних європейських партій. Це партії лейбористські, соціал-демократичні і соціалістичні партії Європи. На сьогоднішній день ці партії є правлячими у восьми країнах Європейського

Союзу, зокрема Нідерланди, Бельгія, Австрія, Іспанія, Греція, Болгарія, Словенія і так далі".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Але чим ці політсили вам близькі? Що лівого в Партії регіонів, яку називають партією великого бізнесу?

Леонід КОЖАРА: "Наприклад, мене дивує, що Європейська народна партія знайшла в партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко, в якої відверто є лівацькі ідеї, які суперечать ідеології партії "народників". Що нас об'єднує з європейською соціал-демократією? По-перше, ми маємо

спільні погляди на багато таких фундаментальних засад внутрішньої і зовнішньої політики. У

зовнішній політиці європейська соціал-демократія виступає за Європу без кордонів і за зближення України з Європою, на відміну від більш консервативних "народників", які сказали:

ні, сьогодні Україна не може бути членом Європейського Союзу. Друге - "народники"

ставляться більш критично до Російської Федерації. Ви знаєте, Народна партія критикує президента Медведєва і так далі. Європейська соціал-демократія каже, що Росія - наш

стратегічний партнер. В економічній платформі у нас також дуже багато спільного є з Народною партією. Це передусім те, що Партія регіонів, як і європейська соціал-демократія, пропонує своїм громадянам широкі соціальні гарантії. І якщо ви пам'ятаєте, на День Незалежності Президент Янукович, виступаючи на Майдані, сказав, що Україна будує соціальну державу. Соціальна держава - це є прапор європейської соціал-демократії. От це дуже просто".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Дякую. Леонід Кожара, представник Партії регіонів, був гостем

нашої студії.

Гість студії - Юрій Костенко, лідер УНП

5-й канал, "Час"

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Сьогодні у нашій студії - лідер Української народної партії Юрій Костенко. Доброго вечора.

Юрій КОСТЕНКО, лідер УНП: "Добре здоров'я".


37

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Ваше ставлення до походу людей у рясах, священиків у

депутати.

Юрій КОСТЕНКО: "Негативнее. Я думаю, що церква, навпаки, повинна давати людям щось інше, альтернативне тому, що дає політика. Політика дуже багато несе в собі нетерпимості, зла, розчарувань і всього того, що пригнічує людина. А церква, як орган духовний, повинна очищати людську душу від всього цього, і давати їй якийсь спокій і якусь принаймні духовну

перспективу. Тому що якщо церква піде активно в політику, то тоді люди будуть шукати щось іншого, крім церкви".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Наші аналітики відшукали серед висуванців УНП у

Чортківську райраду на Тернопільщині православного священика Київського патріархату.

Юрій КОСТЕНКО: "Тут я висловлюю свою позицію, як голова партії. Але дійсно статут партії демократичний, і багато організацій партійних приймають ці рішення самостійно. Тобто тут немає заборони, так як і немає законодавчої заборони. Але, до речі, я згадує, як у першому

скликанні, тут говорили про Агафангела, він був депутатом Верховної Ради Української РСР, і голосував проти всіх державницьких рішень: і щодо незалежності, і щодо декларації про

державний суверенітет, і займав надзвичайно активну позицію протидії становленню

української державності. Тому дуже важко очікувати, що, як тут говорять, люди в рясах будуть принаймні сприяти розвитку української державності. Принаймні це стосується конфесії, яка не визнає право незалежної України мати свій патріархат і мати свою православну церкву".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Те, що у нас фактично відбувається поляризація так само на церковному, можна сказати, фронті, так само, оскільки на президентських виборах, я пригадую,

Московський патріархат чітко займав позицію довкола одного кандидата у Президенти, а Київський патріархат - довкола іншого кандидата у Президенти. І те ж саме ми бачимо зараз на місцевих виборах. Як церква буде сприяти, виходить, поляризації суспільства, ще більшому

розколу?

Юрій КОСТЕНКО: "До речі, я згадую, що у російському законодавстві заборонено

священнослужителями брати участь у виборах. А от російська церква в незалежній Україні дуже активно бере участь не тільки у виборчих перегонах, але і у формуванні своєї політичної позиції. Це правда, що у 2004 року таке протистояння щодо кандидатів у Президенти, як на мене, набуло абсолютно нецерковного характеру. Так, приїзд російського керівника церкви,

патріарха Кирила в Україні - це також здебільшого політичний характер, а не несення миру,

злагоди і міжконфесійного спокою. Ну і останнє. Російська церква завжди була вмонтована у

владу Росії. В Україні все-таки вольності церкви і демократизм церкви були традиційно

українською, яка постала ось тут, на теренах Київської Русі. Вони були завжди відділені від

отого буйства політичного, яке нівелює головну функцію церкви - нести добро і давати

спасіння душам".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Ще одна політична тема, але вже іншого характеру. Сьогодні у

Чехії затримали колишнього міністра економіки Богдана Данилишина. Блок Тимошенко вже назвав це репресіями. А як називаєте ви?

Юрій КОСТЕНКО: "До тих пір, поки не буде рішення суду - чи винуватий, чи невинуватий

Данилишин - я утримуюся від навішування ярликів. З іншого боку, впадає в очі те, що дуже багато тих, хто працював у попередньому уряді, сьогодні притягуються до відповідальності. Але нещодавній аудит діяльності уряду Тимошенко, ну, скажу відверто, що він багатьох

розчарував, бо там не побачили мільярдів, які спрямовували не за бюджетним призначенням.


38

Щодо мене, я в політиці дуже давно працюю, тому мене вже нічого не дивує і не розчаровує. І, тим більше, не зачаровує в українській політиці. Тому я ці приклади приводжу для того, щоб

підкреслити цю непритаманну практику - звалювати всі гріхи, які накопичувалися в Україні десятиліттями, на тих чи інших посадовців. Я думаю, що неприємно, коли міністра економіка, який вчора був у центрі уваги, в тому числі і своїми політичними реформами чи прогнозами

політичними, сьогодні звинувачують в таких неприглядних речах, як злодійство, елементарне злодійство. Я за те, щоб суд розібрався і виніс своє остаточне рішення чи вердикт. І лише після цього можна говорити про причетність чи непричетність пана Данилишина до тих діянь".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: І після цього можна казати: чи це репресії, чи не репресії?

Юрій КОСТЕНКО: "Звичайно".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Ще одна інформація. Опозиція вирішила відреагувати по-

своєму і заздалегідь вирішила напасти на владу. Вона ініціювала збір підписів за відставку

Кабінету міністрів Миколи Азарова.

Степан КУРПІЛЬ, народний депутат, БЮТ: "Звичайно, що меншість у Верховній Раді не може проводити свої рішення. Але порушувати питання, привертати увагу суспільства до цих

проблем ми зобов'язані. БЮТ дуже розраховує на підтримку депутатів із більшості, які незадоволені нинішньою політикою влади. Ця влада настільки всіх залякала, що депутати, які входять у більшість, навряд чи заздалегідь засвітять свої наміри".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Отже, дострокова відставка Кабінету міністрів. Наскільки це сьогодні на часі чи це, так як каже Партія регіонів, передвиборний піар?

Юрій КОСТЕНКО: "Партія регіонів сьогодні каже так, але вчора вона точно так же збирала підписи на відставку Кабінету Тимошенко. І з цього також нічого не вийшло. Тому що

більшість, яка сформована у Верховній Раді сьогодні, вона контролює рішення Верховної Ради

України. Тобто рішення результативного бути не може. Щодо всього іншого, без сумніву,

отримати у Верховній Раді можливість продискутувати щодо політики нинішнього уряду, а проблем я поки що також не бачу, які вирішив цей уряд, економічних проблем. Навпаки,

ситуація погіршується. Ну, це гарний крок, в тому числі, для підтримки рейтингу БЮТу".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Ви як будете голосувати, якщо це питання все-таки буде, 150

голосів опозиції? Ви, до речі, підпишетеся під цим зверненням?

Юрій КОСТЕНКО: "Ми це питання ще не розглядали. Сьогодні лише була пропозиція підписати. Але все-таки Українська народна партія не входить до БЮТ, на відміну від інших

партій, які в блоці "Наша Україна" - "Народна самооборона". І це питання може вирішити лише керівний орган партії після аналізу".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: А ви особисто?

Юрій КОСТЕНКО: "Щодо мене особисто, я можу говорити про те, що принципової зміни

економічної політики, на якій наполягає Українська народна партія… ви згадуєте, що ми є носіями стратегії економічного націоналізму, який базується на трьох простих речах. Для того,

щоб гарно жити в Україні і мати гарний бюджет, достатній для 46 мільйонів населення, потрібно в Україні виробляти українську продукцію, а для цього необхідна зовсім інша політика державна, необхідно купувати українську продукцію, необхідно навчитися захищати


39

себе у зовнішніх стосунках із іншими країнами. Отже, із цих трьох кроків уряд Азарова поки

що нічого нового не зробив. Податковий кодекс, який внесено, за ними нормами, які стосуються малого підприємництва, основи ринкової економіки, і найбільші можливості для швидкого наповнення бюджетів та створення робочих місць. В цьому Податковому кодексі здебільшого пільги ми бачимо для великого капіталу. Це не дивно. Тому що Партія регіонів - це великий капітал. Але що стосується іншого, що потрібно для української економіки, ми там не бачимо".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: З ваших слів випливає…

Юрій КОСТЕНКО: "Тому за цією позицією, за цією позицією ми можемо приймати рішення щодо того, щоб незадовільно оцінювати діяльність Кабінету міністрів Азарова".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: І відповідно натиснути кнопку "за", якщо постане питання про

відставку.

Юрій КОСТЕНКО: "Так, коли це питання буде обговорюватися у Верховній Раді і відповідно

буде внесена резолюція недовіри".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Наскільки ймовірною ви вважаєте взагалі відставку, якщо от ми

вчора згадували про те, що в Україні багато відставок? Наприклад, Семиноженко. Реєструвала опозиція, а голоси потім давали в тому числі і владні фракції. Тобто ми бачимо, що опозиція, головне, виконує роль каталізатора, а потім воно уже як спрацює.

Юрій КОСТЕНКО: "Ви знаєте, я звернув увагу, що на Азарова почали такі активні дії спрямовувати ще декілька місяців тому назад. І в кулуарах Верховної Ради і депутатському

корпусі говорять про можливість відставки цього Кабінету міністрів. Враховуючи нову-стару

Конституцію, яка практично дуже робить недієвими кроки у Верховній Раді України,

здебільшого це тепер прерогатива Президента, то я думаю, що все-таки від того, чи буде Азаров продовжувати виконувати обов'язки голови уряду чи ні, то це в першу чергу буде бажання Президента Януковича, а не більшості у Верховній Раді України".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: І повертаючись до теми місцевих виборів, Блок Тимошенко

заявляє, що може не визнати місцеві вибори.

Юлія ТИМОШЕНКО, лідер "Батьківщини": "Вибори до місцевих рад врятувати вже неможливо. Це не вибори. Це звична для президента України гра в наперстки. І якщо все залишиться на тому ж рівні як сьогодні, ми як політична команда, як опозиція, не визнаємо ці вибори".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Отже, зважаючи на такі заяви, чи розглядаєте ви теж

можливість невизнання результатів виборів?

Юрій КОСТЕНКО: "Ми будемо оцінювати хід голосування 31 жовтня, і після цього будемо

формувати свою політичну позицію. Але вже сьогодні ми попередні висновки щодо

недемократичності виборів вже зробили. Зокрема багатьох наших кандидатів на посади

сільських, селищних голів примушували або не балотуватися, або балотуватися від партії влади. А сьогодні я отримав інформацію з Сумської області, що один із кандидатів на посаду

міського голови Лебедина - це Сумська область - буде зніматися із виборчих перегонів за абсолютно надуманими мотивами. Тому, звичайно, такі речі говорять про недемократичність і


40

про відсутність в Україні поки що європейських принципів обрання у владу представників політичних сил, які знаходяться в опозиції, як Українська народна партія. Але, ще раз повторюю, це питання ми будемо вирішувати після того, коли відбудеться, власне кажучи, сама процедура голосування. І Українська народна партія якраз має можливість сформувати свою

політичну позицію. Тому що ми є найбільш розгалуженою в Україні правою політичною

силою. І ми представлені в багатьох територіальних виборчих комісіях і дільничних виборчих

комісіях. Після отримання результату і оцінок наших представників щодо ходу голосування і результатів голосування ми і сформуємо свою позицію".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Досвід невизнання меншістю результатів виборів свідчить про

те, що взагалі це невизнання не має ніяких перспектив. Якщо згадати, наприклад, суди

Богословської, Вітренко, Литвина у 2006 році, чи тої ж самої Тимошенко у 2010-му, то всі ці позови для судів були безперспективними. Достатньо в українських реаліях, аби більшість визнала ці результати.

Юрій КОСТЕНКО: "Ви знаєте, я дуже скептично відношуся до того, яким шляхом далі пішла розвиватися українська демократія. Те, що зараз відбувається загалом в Україні і в економіці, як

ми говорили, і в політиці, мені не подобається, як людина, яка стояла у витоків української державності. І у всі ці 20 років роботи в українській політиці доклали багато зусиль, щоб це була демократична держава, і щоб саме народ мав головне право обирати владу, оцінювати її дії, відправляти владу у відставку і знову ж таки обирати кращих. Але те, ще раз повторюю, те, що сьогодні відбувається, в тому числі щодо рішень судових, і те буде саме відбуватися після завершення виборчих перегонів, показує, що Україна, на превеликий жаль, дуже далека від

розуміння, що таке європейська демократія, і в який спосіб з допомогою демократичних

інструментів можна покращувати життя людей. На превеликий жаль, в Україні дуже сильно

домінує так званий пострадянський менталітет керівника, де один центр, одне політбюро, всі керують - і парламентом, і урядом, і судом. І поки ми не переваримо цих пострадянських

керівників, на превеликий жаль, дуже слабка європейська перспектива в Україні".

Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий: Будемо сподіватися, що європерспектива не за горами,

незважаючи ні на що. Дякую. Юрій Костенко, Українська народна партія.

Олег Ляшко та Сергій Осика поповнили лави позафракційників

ICTV, Факти

Віталій КОВАЧ, ведучий: Виключені із фракції БЮТ депутати Олег Ляшко та Сергій Осика поповнили лави позафракційників. Про це, відкриваючи засідання, оголосив голова парламенту

Володимир Литвин. Депутати присвятили свій час підготовці до місцевих виборів – прийняли

постанову, якою податківцям до завершення плебісциту забороняють перевіряти ЗМІ, а лідер

"НУ - НС" В’ячеслав Кириленко запропонував демократам вкотре об’єднатися для протидії фальсифікаціям. Подробиці дізнаємося від нашого кореспондента Володимира Горковенка. Він

на прямому зв’язку зі студією з Верховної Ради.

Володимир ГОРКОВЕНКО, кореспондент: У Блоці Юлії Тимошенко знову втрати. Тепер у

фракції 122 депутати. Спікер Володимир Литвин зранку оголосив про те, що із фракції виключені Сергій Осика та Олег Ляшко. Перший попросив виключити сам, а останнього

попросили піти його колеги-депутати. Основна причина, офіційна причина, яка була оприлюднена, це те, що Олег Ляшко буквально за останній пленарний тиждень синхронного

голосував із фракціями більшості щодо закону про регламент, про Кабінет міністрів та внесення змін до Конституції. Насправді, вже позафракційний, депутат голосував синхронно з фракціями

більшості лише щодо закону щодо внесення змін до Конституції. Олег Ляшко заявив про те…


41

подякував Юлії Тимошенко за досвід, який він отримав за 13 років спільної діяльності. І назвав реальні причини виключення із фракції.

Олег ЛЯШКО, позафракційний народний депутат України: "Єдине, чого я не зміг перейняти у

Тимошенко, це підлість і підступність. Як був прямою людиною, так і залишаюся. От саме за це мене і виключили. За те, що я маю власну позицію завжди, за те, що я дозволяв собі сперечатися із пані Тимошенко".

Остап СЕМЕРАК, народний депутат України, фракція "БЮТ": "Ми їм дозволили займатися самостійною політичною кар’єрою – це раз. І, друге, ми зняли з себе відповідальність за їхні політичні заяви і дії".

Володимир ГОРКОВЕНКО, кореспондент: Щодо, власне, законотворчої роботи, то найперше, що депутати сьогодні зробили, це ухвалили постанову, якою заборонили податковим органам

проводити перевірку засобів масової інформації до проведення місцевих виборів. За 11 днів до

дня голосування парламент ухвалив відповідну постанову. В перспективі депутати хочуть зробити цю норму постійною і вписати її у виборчий кодекс. За цю постанову проголосували

усі фракції парламенту. На табло було 374 депутати. Вже завтра парламентська газета "Голос України" надрукує цю постанову, і вона таким чином набуде чинності.

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат України, фракція "Наша Україна – Народна самооборона": "Ми, як тимчасова слідча комісія з питань розслідування фактів цензури, маємо

відповідні звернення від наших колег, особливо з регіональних засобів масової інформації, які скаржаться на те, що до них навідуються час від часу податкові органи для того, щоб задати їм

ці питання, для яких, в принципі, немає підстав. І наші колеги з засобів масової інформації переконані, що це пов’язано із виборами".

Володимир ЛИТВИН, Голова Верховної Ради: "Дійсно, ми запізнилися з прийняттям такого

рішення. І на погоджувальній раді прозвучала пропозиція про те, що в виборчому кодексі ми

зафіксували, щоб діяла автоматично норма закону, що під час будь-яких виборчих кампаній

перевірка засобів масової інформації не проводиться".

Володимир ГОРКОВЕНКО, кореспондент: Тему виборів продовжив В’ячеслав Кириленко.

Лідер групи "За Україну!" запропонував усім опозиційним партіям об’єднатися і спільно

боротися із таким явищем, як фальсифікація. Він запропонував об’єднатися у так званий

комітет "Стоп фальсифікаціям". Він… В’ячеслав Кириленко навів кілька поширених фактів, які можуть говорити про фальсифікації. Зокрема те, що представники опозиційних кандидатів не включаються до складу Центральної виборчої комісії, або вони звідти виключаються. Також

багато випадків того, що опоненти влади знімаються із виборчих перегонів.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО, лідер депутатської групи "За Україну!": "Протидіяти фальсифікаціям,

які зараз готуються владою, можна лише гуртом, спільно, об’єднавши зусилля. При цьому, це комітет "Стоп фальсифікаціям", який не потребує в середині себе політичних дискусій. В ньому

не повинно бути місця вождізму".

Олександр ЄФРЕМОВ, лідер фракції Партії регіонів: "Необходимо работать по каждому

случаю, если такие вдруг будут. Но, по-моему, наша оппозиция не может ничего

конструктивного сегодня генерировать. Поэтому они блокируют ради блокирования, создают комитеты по фальсификации ради самого шума по комитетам фальсификации".


42

Володимир ГОРКОВЕНКО, кореспондент: Позицію опозиційних партій щодо того, чи вони

будуть підтримувати ініціативу В’ячеслава Кириленка, поки що невідомо.

Віталій КОВАЧ, ведучий: Дякую, Володимире. Це був наш кореспондент Володимир

Горковенко, який спостерігає за роботою парламенту.

Народні депутати подали на оцінку законопроект, який встановлює терміни

чергових виборів Президента, парламенту, місцевих рад і голів

УТ-1, "Підсумки дня"

Олесь ТЕРЕЩЕНКО, ведучий: Нове завдання для Конституційного суду. Народні депутати

подали на оцінку законопроект, який встановлює терміни чергових виборів Президента, парламенту, місцевих рад і голів. Усім надається 5 років повноважень. З подібним питанням

щодо Верховної Ради сьогодні в Конституційний суд звернулася ЦВК. Із терміном

депутатських повноважень просять визначитися негайно. За нині чинним Основним законом

96-го року, термін повноважень парламенту скорочується до 4 років, і не пізніше, ніж 22

листопада Центрвиборчком має оголосити про парламентські вибори на весну 2011-го.

Венеційска комісія радить питання дати парламентських виборів вирішувати конституційними

змінами. Український член комісії Марина Ставнійчук розповіла і про оцінку європейських

експертів закону про судоустрій. Негативними моментами вони назвали звуження повноважень Верховного суду і розширення Вищої ради юстиції. Рішення Конституційного суду про

скасування політреформи Венеційська комісія детальніше планує розглянути в грудні, але спершу відрядить до Києва своїх експертів.

Європа не розуміє українське парламентське ноу-хау, коли один депутат голосує за декількох своїх колег СТБ, Вікна-новини

Тетяна ВИСОЦЬКА, ведуча: У них це називається грати на піаніно. Це коли один народний

обранець голосує одразу за кількох. Європейських колег український винахід висаджує в осад.

Вони навіть не вірять, що пересічні українці знать про це.

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Про ноу-хау українських депутатів, коли один голосує відразу за кількох, "Вікна" поцікавилися в Раді Європи. Саме тут збираються народні обранці з різних країн. У руках цього депутата десятки карток колег. Він їх розставляє рядами за прізвищами. Так починається ранок у парламенті України. На табло висвічується цифра 424

зареєстровані народні обранці в залі. Утім наочно менше вдвічі-втричі. Сьогодні у депутата Юрія Кармазіна звичайний день. Він сам подає якісь пропозиції і сам за них голосує. Відразу за п'ятьох. На табло цифра 24 голоси за. Це означає – голоси п'ятьох обранців – заслуга Кармазіна.

Юрій КАРМАЗІН, народний депутат України, фракція "Наша Україна – Народна самооборона":

"Хтось залишає карточку і каже: я ось сидів, я зараз вискочу терміново, нажми за себе, тому що

ось моя думка. І залишає тобі свою думку".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Це відбувається не вперше. Приклади попередніх таких

голосувань ми показуємо депутатам у Раді Європи. Дорис Штупм зі Швейцарії. Переглянувши

відео, починає сміятися.

Дорис ШТУПМ, депутатка зі Швейцарії: "Він голосує ще за одного депутата? Я не йму цьому

віри. Я прикро вражена. Це ошуканство. Я думаю, найгірша річ, коли людина, яку обрали, не голосує за себе і це робить інший парламентар".


43

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Ренаті Вольвенд, депутатці з Ліхтенштейну, членкині моніторингового комітету ПАРЄ, найбільше сподобалося відео з Михайлом Чечетовим, де він

махає голосувати чи ні.

Рената ВОЛЬВЕНД, депутатка з Ліхтенштейну: "Коли лідер політичної групи каже голосуйте так або так… Парламентарі мають голосувати як самі бажають, самі вирішують вони за чи

проти".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: А це український депутат Валентин Ландик. Відео, що

вразило європейок, не викликає виняткових емоцій у нашого парламентаря. У бесіді навіть з незнайомим журналістом від одразу звертається на "ти". Один депутат голосує за п'ятьох

інших.

Валентин ЛАНДИК, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "А це що нове? Ілі в європейському парламенті цього нема? Що ти хочеш? Ти знаєш, з ким ти розмовляєш? Ніхто не порушує. Прийнято і в Європарламенті".

Журналіст: "А що саме прийнято?"

Валентин ЛАНДИК, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Не то, що прийнято, а то, що голосують".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Бютівка Наталія Королевська чесно зізнається, що свою

картку постійно комусь віддає.

Наталя КОРОЛЕВСЬКА, народний депутат України, фракція БЮТ: "Мне удобнее отдавать для хранения во фракцию, потому что часто бывает… я несколько месяцев носила ее с собой, то

забудешь не в той сумке".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: А це вже Рада Європи. Депутатка з Туреччини після перегляду відео питає лише про одне: українці це вже бачили?

Нурсула МАМЕДЖА, депутатка з Туреччини: "Це транслювалося в Україні? Це бачили

українці? цікаво".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: А от депутат зі Швеції пан Горан Ліндбальд застерігає усіх

парламентарів нікому не віддавати картки для голосування, бо нею хтось може скористатися.

Горан ЛІНДБАЛЬД, депутат зі Швеції: "Не треба залишати картки для голосування, бо якщо

депутат так вчинив, невідомо, що може трапитися і хоче нею може скористатися. Я не знаю, які закони в Україні, але це неприйнятно для стандартів Ради Європи".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Депутат голосує сам – це пряма норма Конституції України. Для депутата Юрія Воропаєва вимога Основного закону – не перешкода.

Юрій ВОРОПАЄВ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Вы мне предлагаете не голосовать за других людей?"


44

Журналіст: "Це ж порушення Конституції".

Юрій ВОРОПАЄВ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Подождите, я вас не понял. Ваше предложение в чем заключается?"

Журналіст: "Щоб кожен голосував сам за себе".

Юрій ВОРОПАЄВ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "А если в таком случае Верховная Рада не выдаст законы на-гора? Это будет лучше для государства?"

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: А це депутат Володимир Макеєнко. Він керівник комітету

з етики та регламенту. У нас на очах стається диво: Макеєнко нам дає інтерв'ю і в цей час Макеєнко голосує в залі.

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Зараз ми з вами

стоїмо, іде голосування… ні, іде обговорення, слава Богу".

Журналіст: "За вас хтось голосує?"

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Мій колега сидить, ясна річ, поруч".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Керівник регламентного комітету розповідає про неписані тутешні правила.

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Дві різні фракції, більшість і опозиція, меншість. Сидіння поруч. Ніколи жоден депутат з одної фракції не нажме кнопку іншого по-іншому. Він у себе нажме "проти", так як вимагає його фракція, а в сусіда нажме "за".

Сергій АНДРУШКО, кореспондент: Та виявляється, українські депутати однак здатні голосувати кожен за себе. Але не вдома, а в Страсбурзі у Раді Європи.

Повернення України до Конституції 1996 року і європейські інституції Інна Кузнецова, Радіо Свобода

Про нинішню «конституційну ситуацію» в Україні та як на неї можуть відреагувати

європейські інституції своїми міркуваннями в ефірі Радіо Свобода поділилися Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії, та Юлія Новікова, парламентарій від Партії регіонів

– Сьогодні Сергій Ківалов оголошував на засіданні Верховної Ради, що Венеціанська комісія планує відправити в Україну делегацію для вивчення конституційної ситуації після скасування змін до Конституції, внесених у 2004 році.

Щоправда, всі очікували, що ще минулого тижня Венеціанська комісія після рекомендацій

ПАРЄ розгляне ці законопроекти, в чому там були проблеми і хто не так що зрозумів.


45

Марина Ставнійчук: Ніяких проблем немає. Загальна робота Венеціанської комісії побудована таким чином, що вона дає свої рекомендації, висновки у тому випадку, коли є відповідні запити

або від самої Ради Європи, або ж від тієї держави, щодо якої необхідно вирішити те чи інше питання.

– У даному випадку це був запит ПАРЄ.

Марина Ставнійчук:

Інтерес величезний. Експерти це унікальне явище з точки зору європейських традицій

конституціоналізму хочуть дослідити. До грудневої сесії Венеціанської комісії комісія надасть свої рекомендаціїКоли ми минулого тижня їхали на засідання Венеціанської комісії, я розмовляла з секретарем Венеціанської комісії. Він сказав про те, що готується запит ПАРЄ.

Коли він буде, то, звичайно, Венеціанська комісія розгляне це питання.

Разом з тим серед питань, які торкалися України, було питання виключно в інформативному

плані щодо тих подій, які в галузі конституційного регулювання відбулися в Україні, зокрема про рішення КСУ щодо скасування реформи 2004 року. Томас Маркерт, як секретар

Венеціанської комісії, поінформував членів комісії.

Інтерес, я Вам скажу, величезний. Експерти це унікальне явище, з точки зору європейських

традицій конституціоналізму, хочуть дослідити. Він поінформував, що домовилися таким

чином, що за короткий період часу, до грудневої сесії Венеціанської комісії, комісія надасть свої рекомендації. Для цього в тому числі експерти і приїдуть до України.

– Пані Новікова, для слухачів нагадайте, чому Венеціанська комісія розглядала саме це питання, після чого відбувся запит ПАРЄ?

Юлія Новікова: ПАРЄ готувала висновок щодо функціонування демократичних інститутів в Україні. І саме напередодні цього ж прийняття резолюції було ухвалене рішення КСУ. Тому

доповідачі ПАРЄ не мали можливості дослідити ситуацію, наскільки це рішення КСУ вплинуло

на ситуацію навколо демократичних інститутів в Україні.

Тому на Моніторинговому комітеті ПАРЄ було ухвалене таке рішення про направлення запиту

чи звернення до Венеціанської комісії з проханням надати її висновки з цього приводу. Це цілком зрозуміло, це цілком нормально. Я думаю, що такі висновки будуть надані.

Одначе я хочу зауважити таке, що, наскільки мені відомо, доповідач цього питання сказав, що

рішення КСУ від 30 вересня є остаточним, відповідає закону, і комісія не ставитиме його під

сумнів.

Одначе він зазначив, що «проблеми юридичної визначеності легітимності державних інститутів у зв’язку з рішенням КСУ потребують детального вивчення». І отут я цілком розумію позицію

комісії, що вони мають на увазі, а це те, навколо чого ведеться зараз дискусія і в політичних

колах України)…

Марина Ставнійчук: Подальші шляхи реальної конституційної реформи. Подальшої, глибокої, комплексної конституційної реформи.

Юлія Новікова: Так. Можна поставити запитання так, можна поставити інакше.


46

У нас виникають питання зараз, на які строки має працювати Президент, на які строки має працювати Верховна Рада? І великі дискусії з цього питання. Я думаю, що Венеціанська комісія ставить перед собою завдання дати відповіді на ці питання.

Але казати про якісь юридичні прогалини, то мені також здається це несправедливим. Чому я так кажу? Тому що ми знаємо, що є такі принципи, як, по-перше, закон не має зворотної сили, а по-друге, всі закони України діють у тій частині, що не суперечать діючому Основному Закону

України. І ці принципи не підлягають будь-якому оскарженню, вони працюють. Тому казати

про якусь суттєву юридичну невизначеність зараз неможливо.

– Томас Маркерт також сказав в інтерв’ю Першому національному, що немає в Європі випадків, коли б конституційний суд відміняв рішення парламенту.

Томас Маркерт: Звісно, немає нічого особливого в тому, що через декілька років парламент вирішує вдосконалити деякі попередні зміни до Конституції. Але справді вкрай незвичайним є повне повернення конституційної реформи через кілька років після її прийняття. І особливо,

коли це робить не парламент, який ухвалював цю реформу, а КСУ.

Марина Ставнійчук: Насправді і Венеціанська комісія, і Рада Європи певною мірою стурбовані тією ситуацією, бо як би нам не хотілося сказати, що в нас усе гаразд, не зовсім усе гаразд

насправді. І правова невизначеність – це достатньо серйозна проблема для кожного

конституційного ладу в кожній державі. І те, що сьогодні одні органи в державі (візьмімо, як

приклад, ЦВК) вважають, що це має бути в 2012 році, інші вважають, що це має бути в 2011

році. А до повноважень цього органу належить питання визначення дати виборів і призначення безпосередньо.

Є цілий ряд інших питань: обсягу повноважень Президента, Верховної Ради, легітимності уряду

в цих умовах. Є питання виконання функцій загального нагляду Генеральною прокуратурою і таке інше. Насправді ситуація складна.

Інше питання, що безвихідних ситуацій не буває. Венеціанська комісія звернула увагу, що це рішення КСУ створило умови правової невизначеності. Але чому Томас Маркерт говорив про

те, чому це виходить за межі традицій конституціоналізму європейського? Дійсно,

конституційні суди в окремих країнах, де це прямо передбачено конституцією країни, мають повноваження щодо післяконституційного контролю, після того, як закони набувають чинності.

Але в жодній європейській країні не було такого випадку, коли б Консуд дійсно замість парламенту, замість спільної роботи парламенту, у нас до цього питання долучений Президент України, а в окремих питаннях, коли це стосується 1, 3, 13 розділів, і народ України, вирішував би, скажімо, якісь питання зміни конституційного ладу.

Обережність і правова тонкість цієї ситуації полягають в тому, що рішення КСУ, яким би воно

не було до певної міри суперечливим, скажімо, щодо попередніх позицій рішень КСУ або ж

таким, яке вийшло за межі повноважень КСУ, дійсно має остаточний характер і обов’язкове до

виконання.

– А як далі розвиватиметься ситуація, як Ви вважаєте?


47

Марина Ставнійчук: Єдиного порядку щодо правильного внесення змін, доповнень чи

прийняття нової Конституції не існує в Європі.У кожній країні свій порядок.

Але існують європейські стандарти, які говорять про те, що за будь-яких умов зміст Конституції повинен визначати єдиний законодавчий орган, у даному випадку, коли йдеться про змішану республіку, якою є Україна, безпосередньо за участі Президента і народу. Ось і з цієї позиції й буде оцінюватися ситуація.

Юлія Новікова: Дуже важливо зараз розуміти, що рішення КСУ може видаватися комусь таким

надзвичайним, що виходить з європейських традицій, але воно є вторинним. І це рішення було

ухвалене тільки тому, що відбулася надзвичайна ситуація.

Надзвичайна ситуація була, коли приймався закон 2222. Він був ухвалений з порушенням

процедури, визначеної Конституцією України. І саме про це було рішення КСУ.

– Але ще було друге і третє рішення КСУ. Це те, де він перевищив свої повноваження.

Юлія Новікова: Первинна подія – це ухвалення змін до Конституції з порушенням самої Конституції. І я впевнена, що ніколи в Європі цього не відбувалося, тому ніколи в Європі не відбувалося й таких рішень КСУ. І це важливо розуміти.

Марина Ставнійчук: Я думаю, що громадян все-таки треба інформувати об’єктивно.

Ви праві, Юліє, в тому, що певні порушення процедури в 2004 році були. І Рада Європи, в тому

числі й Венеціанська комісія весь час говорили, що треба провести процедуру змін і доповнень до Конституції України в 2004 році до конституційного порядку. На цьому дійсно

наголошували декілька разів європейські структури.

Але в нас набагато складніші ситуації, що сам КСУ. Це суто такі складні конституційні проблеми, але люди мусять думати, аналізувати ситуацію. До речі, і сама владна команда також

повинна розуміти правильно і ставити діагноз правильно ситуації, яка сьогодні відбувається, задля того, щоб правильно рухатися вперед, бо то вже все в минулому. Нам треба думати, як

треба розвивати країну.

– Виходячи з того, про що сказав Томас Маркерт, влада розуміє.

Марина Ставнійчук: Тут парадокс полягає в тому, що 5 жовтня 2008 року КСУ вже розглядав це питання за поданням 102 народних депутатів України. Його правова позиція полягала в тому, що закону 2222 не існує, він виконав свою функцію, він є тілом, положеннями

Конституції.

І з огляду на це, складно виглядає прийняття через 1,5 року рішення, яким КСУ визнав

неконституційним положення закону 2222, якого в принципі 1,5 року тому, як він сказав, не існує. Саме тому у попередніх коментарях той же Томас Маркерт говорив про те, що дивним, з точки зору європейських традицій, виглядає те, як же так вийшло, що КСУ визнав неконституційними положення Конституції.


48

Я це говорю не для того, щоб критикувати чи ускладнювати, нагнітати ситуацію. Це є правда. Ці два рішення КСУ, які мають взаємовиключний характер, діють. І ось у цьому якраз і полягає правова невизначеність.

Юлія Новікова: Це рішення КСУ було визнане законним, і воно є законним. І воно дійсно

відповідає Конституції, законам України.

Марина Ставнійчук: Його ніхто не може визнати законним чи незаконним.

Юлія Новікова: Тут навіть у коментарях доповідач каже, що вони визнають його законним.

Марина Ставнійчук:

Через конституційну пікантність орган, який має надавати рішення рекомендаційного

характеру, намагатиметься відійти від політики. Бо в цьому рішенні дуже багато політикиСлово

«законним» не вживалося. Але не може Венеціанська комісія сказати, законним чи не законним. Венеціанська комісія проаналізує зміст і, виходячи з європейських традицій, буде рекомендувати Україні, я думаю, що через таку конституційну невизначеність, через конституційну пікантність, скоріш за все, орган, який має надавати рішення рекомендаційного

характеру, намагатиметься відійти від політики. Бо в цьому рішенні дуже багато політики. І Ви,

і я це чітко розуміємо.

– Але якщо він дасть ці рекомендації, якщо ж ці рекомендації будуть негативними, то з нас не знімуть моніторинг ПАРЄ. Я правильно розумію?

Марина Ставнійчук: І так не знімуть.

Юлія Новікова:

В листопаді комісія дасть свої висновки. Будуть такого напрямку, що треба зробити це, це, треба прийняти такі, такі закони, треба врегулювати такі, такі процедури. Не скажуть вертаємося назадЯ більш ніж упевнена, що вони не будуть негативними.

Я наведу приблизний текст резолюції ПАРЄ, яка була після реформи 2004-2005 років. ПАРЄ

казала, що це прийняття закону 2222 з порушенням процедури може призвести у подальшому

визнання КСУ цього закону недійсним. Це те ж саме, що відбулося.

Тому я думаю, що КСУ прийняв нормальне рішення, і воно має бути реалізоване. Вже реалізоване. Я думаю, що ми побачимо це, у листопаді буде аналіз, і комісія дасть свої висновки.

Але я більш ніж упевнена, що вони будуть такого напрямку, що треба зробити це, треба ухвалити такі й такі закони. Не скажуть, що це загалом усе неправильно, вертаймося назад.

– Тоді ж там говорилося про легітимність органів влади.

Юлія Новікова: Я вважаю, що зараз влада і Верховна Рада України ухвалюють ті закони, які потрібні для того, щоб привести у відповідність до Конституції, яка діє на даний час.

– Ми маємо запитання від радіослухача.


49

Слухач: Я сьогодні бачив одну машину з великим прапорцем Партії регіонів. Я підійшов до

тих, хто там сиділи, і питаю: «Бандити?» Вони кажуть: «Бандити!» Я їм кажу: «Нехай вас Бог благословить, щоб ви стали порядними людьми». Вони подякували мені.

І ще. Те, що сьогодні робить Партія регіонів і більшість, то це не закони. І це не рішення КСУ…

Юлія Новікова: Дуже багато шаблонів і дуже багато ярликів таких було навішано на обидві політичні сили. І ми зараз є заручниками тієї минулої політики, коли політичні сили рухалися на роз’єднання людей, на протистояння між людьми.

Я нікого зараз не хочу звинувачувати в якійсь некоректності стосовно Президента України, таке інше. Я хочу лише сказати, що ми повинні бути більш толерантними, наближатися один до

одного. Ми будемо сильними, коли ми будемо єдині, коли ми будемо вболівати за єдині цілі. І це те, до чого я, як член Партії регіонів, прагну.

– Ми маємо запитання від радіослухачів.

Слухачка (переклад): Чи можна весь час обманювати усіх? І чому режим Януковича веде себе по відношенню до власного народу, як шахрай?

Юлія Новікова: Це загальне запитання, нібито всі у всьому всіх обманюють. Мені здається, що

треба просто вникати в те, що відбувається, якось намагатися зрозуміти дії влади, дії владних

інститутів. Я думаю, що ми будемо це робити. А владі треба пояснювати свої кроки, щоб люди

розуміли, що вона робить.

– Поясніть мені тоді, будь ласка, крок сьогоднішній парламенту. Депутати скасували своє голосування за направлення до КСУ змін до Конституції щодо терміну повноважень Президента і парламенту. Раніше ж планували подати це.


Має бути єдиний підхід, який будується на принципі, що закон не має зворотної сили. Всі спекуляції про те, що Верховна Рада має робити до 2015 року, не мають бути справедливимиЯ

думаю, що це питання одне з тих, про які говорила пані Марина і про які ми зараз говоримо у

цій студії.

Дійсно постає питання, хто на які строки має бути обраний, хто на які строки вже з обраних

органів має діяти? Я думаю, що тут може бути і має бути єдиний підхід, який будується на принципі, що закон не має зворотної сили, тобто всі спекуляції про те, що Верховна Рада має робити до 2015 року або до якогось іншого року, не мають бути справедливими…

– Наскільки я розумію, за чинною Конституцією 1996 року, Верховна Рада має працювати до

2011 року. Але не всі так вважають. Але депутати Верховної Ради минулого тижня говорили

про те, що буде подання до КСУ. Сьогодні ви це своє рішення відмінили.

Марина Ставнійчук:У самому законопроекті про зміни і доповнення, не дивлячись на те, що він

декілька разів змінювався, є ціла купа неточностей юридичних і помилок. І абсолютно

зрозуміло, що коли в перехідних положеннях не вирішене питання проведення майбутніх


50

виборів обласної ради в Тернополі, у місті Києві, де були позачергові вибори, це питання не враховане. І там є ще цілий ряд питань, які вимагають юридичного…

– Це просто депутати вирішили, що це недоліки?

Марина Ставнійчук: Іноді краще скасувати і не створювати зайвих проблем, доопрацювати

відповідний законопроект внесення змін і доповнень до Конституції, як належить, і тільки після того направляти до КСУ.

– Зараз буде доопрацювання?


Побажання про синхронізацію виборів: місцевих виборів, виборів Президента і виборів Верховної Ради - це має під собою логіку. Не повинно трусити країну кожен рікЯ думаю, що

так. Треба вирішити питання. Оці побажання були неодноразово, які висловлювалися різними

силами, в тому числі і Президентом України, про синхронізацію виборів: місцевих виборів, виборів Президента і виборів Верховної Ради - це має під собою логіку, з будь-яких точок зору.

Не повинно трусити країну кожен рік.

– Виборчий процес до Верховної Ради починається за 125 днів. Як вийти з цієї колізії?

Марина Ставнійчук: Тут терміново повинен бути доопрацьований законопроект. КСУ повинен

дати за швидкою процедурою, а законодавство дає йому таку можливість – упродовж місяця вирішити питання. А в принципі складнощі не такі-то й великі. Це можна вирішити і за два тижні.

Але я давно вже говорила і писала про те, що Україні потрібно синхронізувати і за короткий

період часу проводити всі виборчі цикли. Бо насправді безкінечні виборчі перегони не додають ні розвитку економіки, нічому. І добре, що вловили цю ініціативу. Ця ініціатива не належить Партії регіонів, на жаль, історично. Але добре, що ви її взяли.

Два приклади країн: Росія і Франції. Вони живуть десь приблизно за таким виборчим циклом.

Але, Інно, дати проведення виборів – це одне питання, якість виборчого законодавства і те, що

ми маємо з законодавством про місцеві вибори, то це є неприпустимим фактом, який треба негайно міняти і виходити на проблему Виборчого кодексу, говорити про те, що Україні потрібна нова якість виборчого законодавства.

– І як з новою якістю виборчого законодавства, коли політична сила, пануюча у Верховній Раді і в країні, буде працювати над виборчим законодавством?

Юлія Новікова: Мені взагалі приємно, що ми зараз знаходимо спільні точки зору і розуміння. Це дуже важливо. Це свідчить про багато.

Хочу сказати, що є воля, є політична воля виконувати нормальні, здорові речі і втілювати їх в наше життя, покращувати нашу політичну систему з тим, щоб ми жили стабільно, бо це відображається на всіх питаннях. Це база для того, щоб країна розвивалася, жила нормально.


51

Щодо виборчого законодавства, то у цій нещодавній резолюції ПАРЄ вказано на те, що Україні рекомендується розробити виборче законодавство.

Щодо цього закону про місцеві вибори, то я персонально бачу в ньому і позитивні сторони, і недоліки. Що я маю на увазі, коли кажу про позитивні сторони? Що ми повернулися ще до

рішення КСУ, до 50% мажоритарної системи. Дуже важливим кроком був відхід від цього

імперативного мандату.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2195357.html

Депутати сперечаються щодо термінів

Олесь Коношевич, Бі-Бі-Сі

В Україні посилюється політична суперечка навколо термінів проведення виборів до Верховної ради. Парламент у вівторок попередньо схвалив зміни до Конституції і направив їх до

Конституційного суду.

Вони передбачають вибори депутатів по завершенню п’ятирічного терміну їх повноважень, а отже 2012 року. Опозиція заявляє про порушення коаліцією своєї ж ініціативи повернутися до

Конституції 1996 року, яка відводить депутатам всього чотири роки. Представники опозиції також кажуть, що представники Партії регіонів самі не можуть визначитися, який термін

виборів їм вигідніший.

Попри попереднє рішення Верховної Ради, непевність щодо дат проведення виборів – 2011 чи

2012 року – залишається. Остаточне слово за Конституційним судом. Але саме завдяки

рішенню цього суду було завершено юридичні процедури щодо скасування політичної реформи

2004 року і була відновлена Конституція 1996 року. Як заявляє заступник голови центральної виборчої комісії Андрій Магера, тепер вибори до парламенту мали б відбутися 2011 року.

Але в багатьох представників найбільшої фракції парламенту, Партії регіонів, з цього приводу є своя контраргументація. Мовляв, порушуються права виборців, які у 2007 році обирали

депутатів на 5 років.

Зі свого боку ЦВК своїм владним рішенням не може ухвалити терміни, адже сама комісія розділена на два табори – один з яких вважається прихильником опозиції, інший влади.

"Питання термінів має розглянути конституційна комісія. А експертом може тоді вже виступити Конституційний суд. Рішення має бути спільне, аби не було конфліктів, принаймні у

Верховній раді."

Олена Бондаренко, депутат від Партії регіонів

На думку політолога Віктора Небоженка патова ситуація зумовлена суперечливими і політично

вмотивованими діями самого конституційного суду.

Член фракції Партії регіонів Олена Бондаренко сказала Бі-Бі-Сі про необхідність узгодження позиції всіх політичних сил. При цьому представник фракції пояснила відмову Партії регіонів

саме нині звертатися до Конституційного суду з роз’ясненням ухвалених змін Конституції, хоча ще раніше представники цієї парламентської партії наполягали саме на цьому: « Там були

значні розбіжності у термінах проведення місцевих виборів і виборів до Верховної ради.

Питання термінів має розглянути конституційна комісія. А експертом може тоді вже виступити

Конституційний суд. Рішення має бути спільне, аби не було конфліктів, принаймні у Верховній

раді».


52

"Частина Партії регіонів сподівається, що до 2012 року їхній рейтинг зросте, інші розповідають Януковичу, що в них ситуація у 2011 році буде краща, ніж у 2012-му. Відповідно, бачимо

відсутність послідовності і логіки в діях."

Сергій Пашинський, член фракції БЮТ

Член фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Пашинський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що різні угрупування у Партії регіонів, не звертаючи уваги на норми закону, досі не визначились, який

термін виборів, у 2011 чи 2012 році, їх влаштовує: «Вони прекрасно розуміють, що на цих

виборах в березні 2011-го року вони програють. Відповідно, відбуваються такі смикання з боку

в бік. Частина Партії регіонів сподівається, що до 2012 року їхній рейтинг зросте, інші розповідають Януковичу, що в них ситуація у 2011 році буде краща, ніж у 2012-му. Відповідно,

бачимо відсутність послідовності і логіки в діях».

На думку депутата, якщо вже Партія регонів ініціювала повернення до Конституції 1996 року,

то мала б і дотримуватися її положень.

Водночас, влада усвідомлює необхідність виходу із глухого кута. Адже вже незабаром для з’ясування на місці ситуації в Україну прибуває делегація Венеціанської комісії. Ще одним

імпульсом для української влади може стати саміт Україна-ЄС у листопаді, де розглядатимуться кардинально важливі питання для України, зокрема, можливе набуття асоційованого членства в ЄС.

Поданий до Конституційного суду законопроект передбачає, що п'ятирічним буде також термін

повноважень голів міст, селищ та сіл.

Documents

20 2010 - iportal.rada.gov.ua · Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України За повідомленнями друкованих