Газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА-ВАйдмАнн”

№1(620)Лютий 2017 року

Заснована 1 березня 1957 року

ПАПЕРОВИК

Днями в Малині знову побував Жан-Марі Буке, керівникнапрямку інновацій для виробництва компонентів в бізнес-зоні Європа/Африка. За останні два з половиною роки (асаме стільки триває розробка прототипу напівавтоматичноїмашини для виготовлення електроізоляційної стрічки) він тайого колега Соня Келер стали частими гостями на нашомупідприємстві.

— У нашій бізнес-зоні виробництво електроізоляційної стрічкивідбувається вручну, — розказав Жан-Марі. — Починаючи роботунад прототипом, ми не ставили собі за мету зробити процес цілкомавтоматичним, адже є такі чутливі речі, як заправка рейок, постійнийконтроль якості їх приклеювання тощо, за якими повинна стежитилюдина. Тому наша машина і працівник мають взаємодіяти в дуеті.

Машина, яку ми розробили, це прототип індустріальної версії,що в майбутньому буде встановлена на підприємствах ВАЙДМАННв Україні, Туреччині та Хорватії. Одна з причин, чому ми робимо цев Малині — прагнення використати можливості ПАТ “ВАЙД-МАНН-МПФ” для виготовлення машини у сталевій рамі, яку мизможемо тут же протестувати. На сьогодні значні роботи, що сто-суються конструкції прототипу завершено, за останній рік ми чо-тири рази змінювали його конфігурацію, встановили засобибезпеки. Тепер переходимо до наступного етапу — тюнінгу, на цепіде ще кілька місяців, залежно від того, якими будуть замовлення.Нам потрібно здійснити ще низку тестів, аби виявити можливі по-милки і ліквідувати їх. Зокрема, важливий час переналаштуваннямашини — він має бути приблизно таким же, як при ручному про-цесі виготовлення продукту. Керівник дільниці Сергій Канюка пла-

нує протестувати машину в реальних умовах для виконання стан-дартних замовлень.

Встановлення і презентація однієї й тієї ж машини на різних під-приємствах ВАЙДМАНН мають свої особливості. Якщо, наприклад,цього тижня я інсталюю машину на ДП “ВМІК”, а наступного — накитайському підприємстві, це буде відбуватися по-різному, черезкультурні відмінності, менталітет людей, локальні вимоги до безпекита інші чинники. Однак у моїй роботі це найцікавіше. Я ціную, щоВАЙДМАНН дає мені таку можливість, — поділився Жан-Марі, кот-рий працює в компанії вже майже 20 років.

Робота над прототипом триває

Відділ управління персоналом організував семінар для працівників товариства, що по-слуговуються електронною поштою. Основний фокус заходу був направлений на змістовенаповнення листів, їх композиційнуструктуру та правила етикету в діло-вій кореспонденції.

Зокрема, за словами директора на-вчального центу “Profit” Ліни Твердоступо-вої, листи не повинні бути ані занадтодовгими, ані занадто короткими; звер-тання до адресатів обов’язкове: безособо-вість — ознака вашої неввічливості;використання корпоративної пошти длярозв’язання особистих питань небажане,краще для цього послуговуватися окре-мою поштовою скринькою. На вхідні листислід відповідати не пізніше як через двадні, а власні повідомлення по можливостіне відправляти у п’ятницю по обіді.

Користувачі електронноїпошти освіжили знання

Із засідання ПравлінняНа засідання Правлі-

ння, що відбулося остан-нього дня лютого, буловинесено більше десятипитань.

З-поміж них — аналізфункціонування інтегрова-ної системи менеджменту за2016 рік, цілі у сфері якості,екології, гігієни та безпекипраці на 2017 рік, виплатавинагороди (т. зв. «13-ї за-рплати») працівникам това-риства за загальні підсумкироботи у минулому році,внесення змін до низки по-ложень, а також привітанняжінок зі святом 8 Березня.

П А П Е Р О В И К№1 (620)2 сторінка

Працівники-ювіляри побували на мюзиклі Notre-Dame de Paris

Працівники, що нещодавно відзначили ювілейні датисвоєї роботи в товаристві — для когось це була першарубіжна дата — 5 років, а для когось і доволі солідна— 35, — отримали заслужені нагороди під час тради-ційного заходу у колі колег.

Голова правління Андрій Панченко, його заступник АндрійКостюченко та голова профкому Лариса Примаченко привіталидвадцятьох шістьох ювілярів зі знаменними подіями їх трудо-вої біографії, побажавши з кожним новим роком примножу-вати попередні здобутки. На додачу до додержанихнапередодні премій кожен з них отримав приємні подарунки— квіти, грамоти та сувенірні плакетки з медалями.

Того ж вечора — у день всіх закоханих — разом зі своїмидругими половинками наші ювіляри побували на мюзикліNotre-Dame de Paris за мотивами роману Віктора Гюго «СоборПаризької Богоматері», який відбувся в столичному Палаці «Ук-раїна».

У головних ролях виступили учасники відомих талант-шоу:Арсен Мірзоян (Квазімодо), Михайло Димов (Гренгуар), ОльгаЖмурина (Есмеральда), Антон Копитін (Клод Фролло), ВікторіяВасалатій (Флер де Ліс), Аркадій Войтюк (Феб де Шатопер) таВіктор Романченко (Клопен). І хоча артисти співали іноземноюмовою, знайомий сюжет і захоплива атмосфера мюзиклу тор-кнулися серця кожного глядача.

Наше підприємство надало благодійну допомогу для прове-дення традиційного турніру з міні-футболу «Пам'ять», котрийпротягом 15 років проводиться для школярів міста і району іприсвячений вшануванню учасників бойових дій на територіїінших держав. Організувала захід районна спілка ветеранів Аф-ганської війни, а товариство виділило близько 10 тисяч гривеньна придбання подарунків для юних спортсменів.

Товариство посприялоу проведенні турніру

Після новорічних свят пенсіонери товариства, що не працюють,отримали від рідного підприємства приємний подарунок — можли-вість побувати на концерті народного артиста України Павла Двор-ського та колективу «Родослав», що відбувся в Районному будинкукультури. Улюблені пісні, яскраві костюми, театральні постановки ізапальні танці зірвали шквал оплесків і вигуків «браво».

— Усі пенсіонери, які побували на концерті, лишилися задоволеними ідуже вдячні товариству за чергову порцію гарного настрою, — розповіла го-лова профкому Лариса Примаченко.

Для пенсіонерів фабрикиспівав Павло Дворський

3 сторінкаП А П Е Р О В И К №1 (620)

У ніч із 26 на 27 грудня, 30 років тому, цех №6 виготовивсвою першу партію електроізоляційного картону завтов-шки 2 мм. Листи виймали практично вручну, і багато ро-боти чекало на колектив новоствореного виробничогопідрозділу попереду, проте завдання, яке перед ними по-ставила Москва — а рішення про зведення цеху для ви-готовлення електроізоляційного картону марки«жорсткий» на базі Малинської паперової фабрики булоухвалено на рівні Ради Міністрів СРСР — картонороби ви-конали до нового року.

Втім, серійне виробництво продукту розпочалося значно піз-ніше. Протягом року, починаючи з березня 1987 року, тривали пус-коналагоджувальні роботи під керівництвом шеф-монтажноїорганізації з Німеччини. Були створені навчальні групи — новихпрацівників цеху вчили закордонні фахівці та спеціалісти, які про-ходили стажування на картоноробному підприємстві у Німеччині.

— На перших порах чимало людей сумнівалося в економічнійдоцільності виробництва картону і пов’язаних із цим інвестиціями,та далекоглядність тодішнього директора Ю.М. Приходька, котрийзумів довести столичному керівництву вигідність облаштування

цього виробництва саме у Малині, зіграла на руку нашому підпри-ємству у непростих1990-х. Саме завдяки цьому продукту фабрикатрималася на плаву, — вважає інженер-технолог цеху ОлександрКовальчук. — У той час підприємство, окрім основного продукту— електроізоляційного картону, — виробляло і такі специфічнівиди, як картон для виробництва меблів і взуття. А серед тодішніхзамовників, скажімо, було три оперні театри.

Ідейним натхненником і куратором проекту зі зведення новогоцеху був головний інженер Володимир Солдатенко, а втілення ужиття цього задуму стало справою честі для першого начальникацеху Василя Єнька, котрий ще у 1984-1985 роках почав збирати ко-манду однодумців, які навесні 1985 року поїхали освоювати вироб-ництво нового продукту до Німеччини. Один із шести членів цієїгрупи — Віталій Мельниченко, що і по сьогодні працює старшиммашиністом у картоноробному цеху. Практично від початку пліч-о-пліч із ним трудяться пресувальники Петро Гуменюк, Олексій Крес-тельський, Сергій Тетера, машиністи Станіслав Сивко і Володимир

Свинціцький, інженер-технолог Олександр Ковальчук, розмелювачРостислав Маречик, налагоджувальник Віктор Дубровський, інже-нер-електрик Сергій Єнько, чергові електрики Сергій Шутенко і Ва-лентин Багінський, спеціалісти КВПіА Анатолій Некрашевич іОлександр Федоренко.

Справжньою кузнею кадрів став цех для багатьох інших праців-ників фабрики: тривалий час тут працювали директор Виробничогоцентру Сергій Головатчик, котрий був керівником цеху протягом 10років, головний енергетик нашого підприємства Сергій Лук’яненко,головний технолог Ліана Малікова, начальник метрологічноїслужби Василь Вовк, начальник виробничого відділу ДП “ВМІК” Ві-талій Долока та ін.

— У час, коли розглядали можливість започаткування вироб-ництва «жорсткого» картону в Малині, на теренах союзу діяло лишеодне картоноробне підприємство — у Серпухові, котре, виготов-ляло «м’який» картон — преса, що давав можливість випускати«жорсткий», воно не мало, — розповів Віталій Іванович. — А щобиздійснити монтаж преса на нашому підприємстві, довелося залу-чати 100-тонний кран і лише потім, коли його було встановлено, бу-дувати дах.

Відтоді у цеху відбулося чимало змін — за 30 років він переживне одну модернізацію і перетворився на зрілий підрозділ, котрийспроможний виготовляти прибутковий і високоякісний продукт —різні марки електроізоляційного картону, що повністю відповідаютьвимогам державних і міжнародних стандартів. У різний час йогоочолювали Василь Єнько, Володимир Дегтярук, Любов Дідківська,Сергій Головатчик. Всі вони внесли свою лепту у розвій цеху. Від-недавна за роботу підрозділу відповідає Богдан Надоненко. Спо-діваємося, новий керівник і нинішній колектив цеху додадуть щебагато яскравих сторінок до життєпису нашого товариства і при-множать здобутки попередніх поколінь картоноробів.

На знімках: зліва — колектив цеху на початку 2000-х, справа— начальник цеху Б.П. Надоненко із старшим машиністом В.І. Мельниченком та інженером-технологом О.А. Ковальчуком.

30 років тому на паперовій почали випускати електроізоляційний картон

Віднедавна у відділі адміністру-вання замовлень та планування

ресурсів на посаді адміністратора за-мовлень працює Тетяна Ковальчук. Тетяна Олександрівна — представ-ниця відомої серед паперовиків династії Єньків: її мама, Ірина Миколаївна,трудиться у відділі управління персоналом, батько, Олександр Євгенович

— в електроцеху, дідусь потатові, Євген Васильович,теж працював у електро-цеху, а бабуся, Таміла Іва-нівна — у табельномубюро.

Тетяна закінчила фа-культет маркетингу Київ-ського національногоекономічного університетуім. В. Гетьмана за спеці-альністю «Маркетинг».Свою трудову біографіюрозпочала ще у студент-ські роки.

— З 3-го по 4-й курспрацювала касиром у «Макдональдсі», — розказала вона, — потрібнобуло протягом восьми годин знаходитися на ногах, не торкатися волоссячи обличчя, слідкувати за своїми рухами і зовнішнім виглядом. Післятакого досвіду ще більше цінуєш те, що маєш звичайну офісну роботуз достойними умовами праці.

Згодом Тетяна набралася досвіду у «Правекс-Банку» та ДП «ЛакталісУкраїна». Останнє — виробник відомих марок молочних продуктів, тамвона з 2008 до 2014 року була адміністративним секретарем. Щоранкуїздила на роботу з Малина, витрачаючи на дорогу кілька годин. Дляжінки, яка має маленьку дитину, це було непросто.

— У той час мені дуже допомагали чоловік і мама, — поділиласяколега, — адже дорога забирала дуже багато часу, який, втім, я вико-ристовувала з користю — вишивала.

Окрім цього захоплення, Тетяна має й інші: вирощує квіти, шиє одяг— собі, мамі подругам, навіть курси із крою та шиття закінчила, а щевона плете і смачно готує. Втім найбільше захоплення жінки — це сім’я,чоловік Євген і двоє синочків, Олександр і Максимко, котрому всього2,5 роки. Саме після декретної відпустки по догляду за ним Тетяна іприйшла працювати на наше підприємство:

— Робота мені подобається, на перших порах було дуже багато новоїінформації, та завдяки допомозі колег — директора ДУЛП ОлександраШвидуна і керівника відділу Олени Ігнатенко — складні завдання ста-ють простішими.

Нова колега з’яви-лася і у групі менед-

жерів з продажу. НінаСметаніна народилася у смт Чоповичі, однак у ранньому дитинстві її ро-дина переїхала на північ Росії,до м. Сиктивкар, де дівчина за-кінчила школу, а згодом і Ака-демію державної службиуправління. Перше знайом-ство Ніни Олександрівни із це-люлозно-паперовою промис-ловістю припало на студент-ські роки, коли вона працю-вала методистом у сиктив-карському філіалі Санкт-пе-тербурзької лісотехнічної ака-демії на факультеті хімічноїпереробки деревини.

У 2002 році батьки Ніни ви-рішили повернутися на Бать-ківщину, того ж року вонаотримала диплом і теж поїхалав Україну. Відтоді працювала у царині продажів в різних столичних ком-паніях. На останній роботі, в компанії відомого дизайнера Андре Тана,займалася продажем корпоративного одягу.

Про вакансію на нашому підприємстві Ніна дізналася випадково, згазетного оголошення, і про рішення змінити метушливу столицю наспокійний Малин не шкодує, адже робота дійсно цікава. Зараз вона ви-вчає ринок споживачів та знайомиться з роботою виробничих підрозді-лів товариства:

— Коли вперше побачила папероробні машини, мені здалося,ніби знаходжуся на підводному човні — із безліччю сходів, по яких,ніби матроси, швидко бігають люди, — поділилася враженнями новаколега. І хоч працює Ніна Олександрівна лише кілька тижнів, вонавже встигла побувати у першому відрядженні в потенційного спожи-вача нового для товариства продукту, адже саме нові продукти —зона її відповідальності.

Своє дозвілля Ніна Олександрівна проводить активно — на ви-хідні, як правило, їздить до київських друзів, разом з якими відвідуєвиставки, ресторани, театри, а також професійні заходи, як-то «Мар-кетинг-кафе» від МІМ-Київ. Любить читати та займається самоосві-тою, зокрема закінчила курси швидкочитання, «Майстерню голосу»Андрія Бурлуцького (котрий, до речі озвучував Шерлока Холмса у тре-тьому сезоні однойменного серіалу), а навесні планує освоюватиновий рівень англійської на мовних курсах.

П А П Е Р О В И К4 сторінка №1 (620)

Два дні поспіль школярі ЗОШ №4, учні 7-Б і 8-А класів, відвідували товариство, аби оз-найомитися з процесом виробництва картону і паперу у рамках профорієнтаційного тижня.

Завдяки інспектору з кадрів Ірині Єнько, начальникам зміни цеху №6 Наталії Васильчук та СергіюВасильчуку, технологу цеху №5 Дмитру Заїці і старшому машиністу крепувальних машин МаксимуГречанику вони не лише побачили, а й почули чимало цікавої інформації про виробничі процеси.Певно, цікавої настільки, що деякі юні відвідувачі готові були хоч зараз лишити своє резюме у відділіуправління персоналом. Отож профорієнтаційна екскурсія відбулася недаремно.

Профорієнтаційна екскурсія

«П А П Е Р О В И К » — газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.Засновник і видавець — ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.свідоцтво про реєстрацію серії ЖТ №94/471Пр від 17.02.2011.Адреса видавця та редакції: 11602, м. Малин, вул. Приходька, 66.Телефони: 6-72-53, 6-72-69, 6-72-22. E-mail: info.wmpm@wiсor.comГазету набрано і зверстано у редакційному комп’ютерному центрі. над-руковано в друкарні «віол-друк», м. київ, пр. Перемоги, 21, оф.163.виходить не рідше одного разу на місяць. розповсюджується безкош-товно. наклад 2000 екземплярів.

Редактор ГОРдін О. і.

Матеріали, надруковані в газеті «П А П Е Р О В И К », не можуть бутивідтворені в будь-якій формі без письмового дозволу видавця.

відповідальність за достовірність публікацій несуть автори. редакціяне листується з читачами. редакція може не поділяти точку зору автора.рукописи не повертаються і не рецензуються. редакція залишає за собоюправо редагувати матеріали. При використанні наших публікацій поси-лання на газету — обов’язкове.

© «П А П Е Р О В И К ».

Будьмо знайомі!