№ 18 (043) 25 вересня 2013 рокуПередплатний індекс 89782 газета для тих, хто працює на землі

Або інший варіант дистанцій-ної торгівлі – здати продукцію на зберігання, а потім за допомогою спеціальної служби ринку парті-ями відправляти її в будь-який регіон. Для виробників це може виявитися дуже зручним спосо-бом торгівлі, адже саме часу в них завжди не вистачає: поки торгу-єш – робота стоїть. Максимальні націнки на послуги реалізації встановлять на рівні 3-4%. Адже основна мета створення ринку – усунути посередників і тим са-мим запропонувати покупцеві нижчу ціну, а виробникові – хо-роший заробіток.

На будівництво «Азовського» з держбюджету виділили 27 млн гривень. Його, як і інші великі оптові ринки в Україні, створено в рамках державної програми. Сьогодні статус ОРСП присвоєно 11 торговим комплексам. У Киє-

ві, Донецьку, Львові вже працю-ють на повну потужність, інші у стадії активного будівництва.

В очікуванні офіційного від-криття великого сучасного комплексу «Азовський» пра-цював майже рік – торгували у кількох павільйонах та з автомо-білів. Тепер діють м’ясний, мо-лочний, рибний павільйони, об-ладнаний майданчик для торгів-лі з автомобілів, митний склад. Паралельно добудовуються інші об’єкти.

Про митний склад варто ска-зати окремо, адже особлива відмінність ринку «Азовський» – його розташування. Він зна-ходиться на відстані 6 км від Маріупольського торгового пор-ту і 60 км – від російського кор-дону. Звідси дуже зручно екс-портувати сільськогосподарську продукцію. Тому ОРСП має свій

митний термінал і може здій-снювати митні операції безпо-середньо на своїй території. З цією метою і створено сучасний, поки що єдиний такий в Україні вантажо-митний комплекс. Його оснащення та принцип роботи нададуть змогу швидко і про-дуктивно здійснювати операції, на які раніше витрачалось бага-то часу. А це дуже важливо, коли справа стосується продукції, яка швидко псується.

Загалом же площа ринку ста-новить 10 га, з них 32 тисячі ква-дратних метрів – криті торгові місця. Ціна одного – від 25 до 55 гривень. На відкритих майданчи-ках вартість оренди залежить від вагової категорії автомобіля: 25 грн для легковиків і 100 грн – для «двадцятитонок». За 200 гривень на місяць місце можна заброню-вати. Тобто людина резервує за собою певну торгову площу на той випадок, якщо, скажімо, тре-ба їхати за новою продукцією.

Створена в ОРСП і побутова зона, адже декому доводиться по кілька днів «жити» на ринку: пра-цюють душові кабіни, а згодом відкриється і недорогий готель. Крім того, на базі «Азовського»

планують створити своєрідний навчальний центр для місцевих аграріїв: проводити семінари, консультації й особливу увагу приділяти кооперації.

– Об’єднавшись, дрібні фер-мери можуть формувати будь-які партії продукції. Припустімо, є 10 аграріїв, у кожного по 3-5 гек-тарів землі: як скооперуються, то зможуть вивозити врожай на ри-нок однією машиною і найняти одного продавця. І реалізовувати продукцію за тією ціною, за якою хочуть продавати її кінцевому споживачеві, а не перекупникові, який приїде і забере її з поля за безцінь, – пояснюють менеджери «Азовського».

Нагадаємо, що ще будучи на-родним депутатом, нинішній Міністр аграрної політики Ми-кола Присяжнюк ініціював ство-рення мережі оптових ринків сільгосппродукції в Україні та домігся прийняття парламен-том закону про ОРСП. Сьогод-ні питання розбудови мережі ОРСП перебуває під особистим контролем Президента України Віктора Януковича.

Інна Погорєлова

Вибираємо сорт за сумою

температур

11

10 соток — «золота жила»

для пенсіонера

13

Час заробляти на смітті

5

Коли було спекотно, спостері-гала, як молоді співробітники з сусіднього офісу повитягали на вулицю з десяток стільців та стіл – щоб під час перерви відпочива-ти з комфортом. Так минуло кіль-ка тижнів. Настав час дощів, а ме-блі так і залишилися просто неба. Стільці вщент промокли, стіл на-бряк. І нікого це не турбувало, аж поки керівництво не попередило про штрафні санкції за псування спільного майна, інакше кажучи, аж поки спільне не торкнулося власного. Гаманця.

Може, хтось і не побачить тут жодної паралелі, а мені згадався цей випадок під час журналіст-ського прес-туру Чернігівською областю. В нього запросив «Укр-агролізинг», йшлося про техніку, яку ця державна компанія надає під невеличкі відсотки. Ми від-відали кілька господарств. У од-ному – приватному – тракторці, комбайн та інша техніка стоять, як «на парад»: на асфальтованому плацу, чисті, аж виблискують, хоч і недавно з поля. Господар спору-див для них великий навіс. Саме дощ припустив – а техніка стоїть суха, іржа їй не загрожує.

Приїхали в інше підприєм-ство, велике. Сьогодні воно на-зивається кооператив, завтра хочуть перейменувати в ТОВ, а колись було колгоспом. І техніка, якої сила-силенна (крім вітчиз-няної, є тут і «американці», і «тур-ки», і «росіяни», і «білоруси»), сто-їть на колишньому колгоспному дворі. Стоїть просто неба. Бруд, мастильні плями, вкрита іржею обшивка – головні прикмети.

– Ви їх хоч коли-небудь миєте? – Так, обдуваємо після робо-

ти, – кажуть. А мені не віриться, бо на тракторах хіба що не трава росте. В одному місці машин-но-ремонтного стану – смітник, в іншому – ще один. Як багнюку обійдеш, то в калюжу потрапиш.

Ось вам і такий приклад влас-ного і спільного. То невже наші звички настільки заклякли, що ми ніколи так і не навчимося спільне сприймати як своє?

нІка СерьогІна

Своє та спільне

ВідВерто кажучи

Тепер торгувати можна навіть дистанційно. Працює собі фермер у господарстві, а уповноважена ним людина збу-ває його продукцію. За допомогою веб-камери господар спостерігає, як іде торгівля. Якщо реалізація млява, може подзвонити і доручити знизити ціну; чи підняти її, коли великий попит. Таку послугу вже незабаром надаватиме ОРСП «Азовський» у Донецькій області.

СПОЖИВАЧІВ ПОЗНАЙОМИЛИ З ВИРОБНИКАМИРинок «Азовський» у Маріуполі став четвертим оптовим ринком сільгосппродукції в Україні

look

my.

info

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

2

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

− Хочемо домогтися, щоб частка вітчизняної аграрної про-дукції в загальному товарообігу з КНР сягнула 20-25%, − озвучив плани Уряду Микола Володими-рович. − Ми можемо запропону-вати цукор, соняшникову олію, пшеницю, а також технічні куль-тури і для виробництва комбікор-мів. Зараз наші фахівці разом із китайськими партнерами вивча-ють можливості постачання то-варів м’ясної групи, насамперед яловичини.

Ще до кінця року Україна та Китай підпишуть протокол фіто-

санітарних вимог і розпочнеться постачання до Піднебесної ві-тчизняних ячменю та сої. А вже з наступного року – пшениці та ріпаку.

Сьогодні Україна виробляє у 2,5-3 рази більше сільгосппро-дукції, ніж споживає. Тому є всі передумови, щоб збільшувати свій експортний потенціал. А об’єднавши технічні досягнення та фінансові можливості КНР з українськими аграрними пер-спективами, обидві країни долу-чаться до вирішення глобальної проблеми нестачі продуктів хар-чування.

Нагадаємо, що протягом 7 мі-сяців поточного року товарообіг між Україною та Китаєм становив майже 389 мільйонів доларів (у 2012 році – 271 мільйон доларів). Так, до Китаю експортовано сіль-госптоварів на 283 млн доларів, водночас в Україну імпортовано китайської агропродукції на суму в 106 млн доларів.

Влас. інф.

агрополітика

ноВини галузі

За 8 місяців 2013 року се-ляни збільшили виробництво сільгосппродукції на 6%, а сільгосппідприємства − на 23% у порівнянні з аналогіч-ним періодом минулого року.

Серед причин зростання ви-робництва – збільшення ефек-тивності державної підтримки. Відчутні результати дало спря-мування зусиль Мінагрополіти-ки на підтримку кооперативів та одноосібників, які займають-ся молочним і м’ясним скотар-ством. Про це повідомив Пер-ший віце-прем’єр-міністр Укра-їни Сергій Арбузов.

Кабмін ухвалив законо-проект, який передбачає на-дання державної підтримки при страхуванні водних біо-ресурсів.

Законопроект також перед-бачає, наприклад, заміну по-няття «риба та інші водні живі ресурси» на «водні біоресурси». Та головне: після нововведень діяльність рибних господарств має стати більш вигідною, адже частину ризиків візьме на себе держава.

Вже через 2-3 тижні почне роботу Державний земель-ний банк України. Отримано ліцензію НБУ і триває підго-товка іншої необхідної доку-ментації.

Зембанк виконуватиме дві функції: комерційну − видава-тиме аграріям кредити під 6-8% річних під заставу землі, і госпо-дарську − розпоряджатиметься державною землею. 100% ста-тутного капіталу банку належить державі. Він має право здійсню-вати операції із земельними ді-лянками і майновими правами на земельні ділянки відповідно до законодавства України і свого статуту. Це буде установа, яка на перехідному етапі, поки не від-криється ринок землі, задоволь-нятиме потреби тих, хто захоче продати свої паї, і тих, хто захо-че придбати землю для ведення господарства.

«Укрвинпром» та Націо-нальний інститут винограду і вина «Магарач» разом вдоско-налюватимуть законодавство у галузі виноградарства та ви-норобства.

Спільно вони готуватимуть пропозиції змін до законодав-чих та нормативно-правових актів, а також здійснюватимуть професійний моніторинг якості виноробної продукції.

Щорічно Україна поставляє на зовнішні ринки близько 220 тис. тонн овочів і понад 100 тис. тонн фруктів і ягід на суму близько 250 млн доларів.

Завдяки сприятливим клі-матичним умовам, вдалому географічному розташуванню і значним обсягам виробництва Україна має всі шанси стати од-ним із провідних гравців на сві-товому ринку.

Ситі цифри

Ризикувати разом з державою

Землю в банк

Об’єднало вино

Овочевий гігант

ПРОДуКТОВА еКСПАНСІЯ ДО КИТАю До Піднебесної експортуватимуться зернові, олія, цукор і тваринницька продукція

Лише в цьому році товароо-біг між україною та Китаєм може збільшитися утричі. Про це повідомив Міністр аграрної політики та про-довольства україни Микола Присяжнюк, перебуваючи з робочим візитом у Китай-ській Народній Республіці.

стратегія

розВиток скотарстВа

Микола Присяжнюк домовився про ринки збуту рекордного врожаю

min

agro

.gov

.ua

З 29 вересня до 3 жовтня Київ прийматиме найбіль-ший світовий бджільниць-кий форум – Міжнародний Бджільницький Конгрес Апі-мондії, який стане наймасш-табнішою подією в історії українського АПК.

Цей захід відвідають понад 10 тис. делегатів зі 130 країн. У рам-ках конгресу працюватиме ви-ставка бджільницького обладнан-ня АпіЕкспо2013, де понад 100 провідних компаній зі всього сві-ту представлятимуть сучасні тех-нології ведення бджільницької справи, пасічницький інструмент і одяг, останні досягнення апіте-рапії, новинки ветеринарного за-безпечення пасіки, нові розробки і досягнення галузі, нові матері-али і технології для підвищення продуктивності бджільництва. Для пересічних громадян, що по-любляють мед, організовується виставка-ярмарок «Апімондія відкрита для публіки» (перший павільйон Міжнародного Вистав-кового Центру), де можна буде купити різноманітні види меду й інші якісні та сертифіковані ві-тчизняні бджільницькі продукти літнього та осіннього медозбору з різних регіонів нашої країни.

Сьогодні Україна входить у першу пʼятірку держав – світових лідерів бджільництва, а в Європі є першою. Бджільництвом за-ймається понад 400 тисяч укра-їнців, які утримують 3,7 мільйона бджолосімей. Щорічно в країні виробляється більше 80 тисяч тонн меду. А різноманітність природних зон обумовлює багат-ство сортів. Українці надають пе-ревагу меду з гречки, липи , мелі-си, соняшника та різноторав’я. А у виробництві найціннішого ака-цієвого меду нам немає рівних ніде у світі.

Влас. інф.

БДЖОЛЯРІ ЗЛІТАюТьСЯ ДО КИєВА

апімондія

за д

аним

и ін

фор

мац

ійно

го а

гент

ства

Agr

oNew

s

www.ridneselo.com

3

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

Знайшлися інвестори, які почали засівати чорнобильські поля. Ростиме тут пшениця, жито, овес, кукурудза, соняш-ник і навіть смородина.

Зараз лише у Поліському ра-йоні Київщини 12 тисяч гектарів необроблених полів. У сусідньому Іванківському – ще більше. Керів-ництво області шукає інвесторів, які змогли б за кілька років обро-бити всі ці площі. А що стосується радіації в продукції, то перевірки в іноземних лабораторіях пока-зали, що її в цих районах немає. Радіаційний фон на полі, де виса-дили кущі смородини, – шість мі-крорентген на годину – приблиз-но вдвічі нижчий, ніж у Києві.

Рівненщина витратила по-над 10 мільйонів гривень, аби обладнати сільські школи вну-трішніми сучасними санвузла-ми. Лише за рік вони з’явилися у 200 навчальних закладах.

Найбільше інвестували в здоров’я підростаючого поколін-ня у Володимирецькому районі – 2 мільйони 380 тисяч гривень. Також до числа лідерів потрапили Зарічненський, Березнівський і Рокитнівський райони.

На Вінничині відроджують населений пункт методом… запрошення городян купити в ньому хату.

Від великої любові до рідної малої батьківщини та прагнен-ня не дозволити селу занепасти, а також з метою привернення до нього молодих працьовитих та підприємливих людей сільський голова Липчанів Микола Сафтюк розмістив оголошення про про-даж обійсть, що вже не один рік стоять спорожнілими. А село ж мальовниче, та й ціни на будин-ки з присадибною ділянкою ціл-ком демократичні – найдорожче подвір’я коштує 20 тис. гривень.

На Черкащині у I півріччі введено в експлуатацію 6 під-відних газопроводів. Це дало можливість газифікувати 1602 будинки у Монастирищенсько-му, Маньківському, Шполян-ському, Лисянському та Горо-дищенському районах.

Усього за період із 2010 по 2012 рік в області введено в екс-плуатацію близько 40 підвідних газопроводів, що дало змогу га-зифікувати майже 60 сіл, завдяки чому «блакитний вогник» у до-мівках отримали понад 35 тисяч сільських жителів.

В Уляниках Рожищенського району Волинської області не-вдовзі буде заснована книга пам’яти, у який відтворять іс-торію села.

Її ініціатором став колиш-ній учитель Анатолій Домбров-ський, а літописцем буде міс-цевий священик отець Мирон. Сторінки книги присвятять землякам, а також загиблим солдатам Першої світової війни та Великої Вітчизняної.

Книга пам’яті

Продається село

А у нас – газ!

у русі життя

Школи з усіма зручностями

події В регіонах

З Чорнобиля – екологічно чисте

Чемпіонат проходив вчо-тирнадцяте. Проведення цих змагань – своєрідна атестація практичних навичок вальників лісу, де оцінюється якість їх-ньої праці та професіоналізм.

Чемпіонат відбувся у п’ять етапів: звалювання дерев, точ-не розкряжування, комбіно-ване розкряжування, обрізка сучків та монтаж пильного лан-цюга. Першим серед перших став представник Харківського обласного управління лісового і мисливського господарства

Сергій Домашкін, друге місце посів Олександр Сидоренко з Сумщини, а третє – Володимир Кухта з Львівської області. Се-ред юніорів, а це учасники ві-ком до 24 років, переміг пред-ставник АТ «МоторСіч» Ілля Домашкін.

Переможці фінальної час-тини отримали цінні грошові призи у 80, 50, 30 тисяч гривень за І, ІІ, ІІІ місце відповідно. Юніори – по 10 тис. гривень.

Влас. інф.

У школі взяли участь ліде-ри з усіх куточків України. До участі приєдналися Луганська профспілкова організація сту-дентів ВП «Політехнічний ко-ледж ЛНАУ», а також студенти Таврійського державного агро-технологічного університету.

Під час проведення школи студенти відвідали різнома-нітні тренінги, провели кон-курс «Поезія єднає серця» –

молодь декламувала вірші та обрала переможця конкурсу. Відбулися також спортивно-масові заходи СОТ «Здоров’як 2013». Організатори сподіва-ються, що набуті знання ста-нуть молодим людям у пригоді не тільки у навчанні, а й дорос-лому житті.

Прес-служба Профспілки працівників АПК

Побут дитсадка повністю відповідає назві. Далеко не всі батьки можуть забезпечити дітям такі умови вдома. Ме-блі тут з екологічно чистого матеріалу, «здорові» іграшки, універсальний санвузол, стіни пофарбовані у спокійних, при-ємних тонах, оздоблені квіта-ми і казковими героями. Згід-но з сучасними стандартами працюватиме кухня. Зворуш-ливо дизайнери попрацювали у яслах – ліжечка схожі на ма-мину колиску, зручні і вишу-кані, є спеціальні стільчики з вмонтованими столиками для прийому їжі. Не менш цікаво

діткам буде і на вулиці – для кожної групи тут облаштовані майданчики з пісочницями і каруселями. Словом, зробле-но, як для себе.

Будівництво садка у Ве-ликих Гаях розпочали у 2009 році. На момент відкриття за-кладу сума вкладених коштів становить 8 мільйонів гри-вень: 3 млн. 300 тис. грн. ви-ділили з сільського бюджету, 200 тис. грн. – з районного, 400 тис. грн. – з обласного, решта в сумі 4 млн. 200 тис. грн. – дер-жавні кошти.

Ірина Юрко

На Всеукраїнський чемпіонат вальників лісу, що прохо-див у вересні у Тетерівському лісгоспі (Київська область), з’їхалося майже чотири десятки лісорубів з усієї україни.

Наприкінці 2013 року на оздоровчій базі «Салют» (смт Ки-рилівка) Таврійського державного агротехнологічного уні-верситету відбулася І Школа профспілкового лідера АПК для Молодіжної Ради Профспілки працівників АПК, яка була організована Центральним комітетом профспілки.

у с. Великі Гаї на Тернопіллі відбулося урочисте від-криття новозбудованого дитячого садка «Країна дитин-ства», розрахованого на 115 дітей, які виховуватимуться у шести групах.

ТРІСКИ ЛеТЯТь!

ВИхОВАТИ ЛІДеРА

ЗРОБЛеНО, ЯК ДЛЯ СеБе

змагання професіоналіВ спраВи профспілкоВі

ноВобудоВа

промо

Будівництво "Країни дитинства" тривало майже 4 роки

Фот

о на

дан

е пр

ес-с

луж

бою

дер

жлі

сгос

пу

Фот

о на

дан

е пр

ес-с

луж

бою

про

фсп

ілки

ап

к

Фот

о ір

ини

юрк

о

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

4

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Клуб села Кругле Сватівського району побудований у 1963 році колгоспом ім. Куйбишева. Коли колгоспне майно розпаювали, клуб перейшов на баланс сіль-ської ради. І хто знає, в якому ста-ні він дійшов би до сьогоднішніх днів, якби не знайшлися в селі небайдужі люди.

– Люди у нас не зачерствіли душею і дуже дружні, – каже про односельців сільський голова Анатолій Козуб. – Ось, напри-клад, узимку, як ідуть рясні сні-гопади, то ми, знаходячись на відстані 20 км від траси Луганськ-Харків, можемо опинитися від-різаними від зовнішнього світу. Але такого ніколи не трапляєть-ся. Завжди знайдуться люди, які готові виїхати своєю технікою на розчищення шляху. Спільно і ремонтуємо дороги. Якщо треба, я протягом півгодини збираю 10-20 працездатних мужиків. При-ходять з лопатами, з ломами – і разом справа йде хутко.

Дружні селяни і у відпочин-ку. Коли в клубі захід, яблукові ніде впасти. А те, що за стінами клубу вітер або мороз, селянам байдуже, бо вже п'ять років клуб зігріває нова система опален-ня. Зроблена вона з розумом: не витрачалися на систему во-дяного опалення, а встановили газові конвектори. І виявилося дешевше, особливо в експлу-атації. У кожному окремому приміщенні можна підтриму-вати потрібну температуру, або ж взагалі відключити обігрів. А за кілька днів напередодні за-ходу включають конвектори в

залі для глядачів, — і будь ласка, там комфортно і затишно.

Щорічно в клубі, як є сили й фінанси, роблять поточний ре-монт, замінили вікна. Спонсори забезпечили музичною апара-турою: є синтезатор, електро-баян, електрогітара. Працюють гуртки.

Шість років поспіль діє во-кальний ансамбль «Калинонь-ка». У його складі 14 осіб, у тому числі два баяністи. Вік учасників від 30 до 65 років. Колишні доярки, подруги Надія Коробейник і Марія Безрубен-ко, раніше працювали в парі на

фермі, а тепер співають дуетом. Неодмінні учасниці колективу – завідуюча ФАПом Лариса Ко-робейник, медсестра Червоно-го Хреста Любов Стецько. Коли на фестивалі «Слобожанський спас» народна артистка Украї-ни Оксана Пекун почула, як спі-вають круглівські жінки, то за-хотіла особисто познайомитися з ними. А згодом, завдяки цьо-му знайомству, «Калинонька» взяла участь у «Фольк-music» на каналі УТ-1.

Завжди тепло вітають жи-телі села і виступи фольклор-ного колективу «Круглiвська

слобода». Його учасницю Ган-ну Серебрякову знають як до-ярку, що співала навіть під час доїння. Марія Козюберда наспівувала, поки варила кол-госпникам борщі. Тепер вони – сільські артистки. А коли за-ведуть разом з іншими учас-ницями ансамблю - їхня пісня наче душу виймає.

А ось учням місцевої шко-ли (до неї ходить 21 дитина) прийшлося до душі театральне мистецтво. «Снігова королева», «Лісова пісня», «Дванадцять місяців», «Кресало» – такі ви-стави у театрального колективу «Арлекін». Виступають разом із дорослими, і спільна творчість подобається всім.

Успіхи цих колективів – за-слуга... землевпорядника сіль-ради Тетяни Широкої. До чого тут, запитаєте, землевпоряд-ник? А до того, що Тетяна Ми-хайлівна не тільки знатна спі-вачка, а і (за сумісництвом, на півставки) художній керівник колективів.

Торік Круглівський сіль-ський клуб, в якому тепло і в прямому, і переносному сенсі, увійшов до трійки кращих на обласному етапі Всеукраїн-ського огляду-конкурсу клуб-них закладів у сільській місце-вості. Але хіба жителі Круглого все це роблять заради звань? Просто душа пісні просить.

лариСа ЧаЙка

– Обличчя мого села почало суттєво змінюватися відтоді, як громада таки домоглася свого – надання Слободі-Комарівці ста-тусу сільської ради, – вводить у курс справи її голова Любов Дульгер. – А доти воно було, вважайте, що ніяким. У селі абсолютно нічого не будува-лося, не ремонтувалося, навіть центральна дорога на дорогу не була схожою. Та ви ж добре знаєте, як ведеться населеним пунктам, що відносяться до ін-шої сільради. Зараз село на очах оживає, розвивається, люди міцніше за паї тримаються. Все так, як і повинно бути. Та що казати? Ви пройдіться Слобо-дою-Комарівцями, погомоніть з людьми про життя-буття, і вони вам скажуть, що тут справді варто жити.

Залюбки пройшовся вузень-кими вуличками. До «раю» в

селі ще далеко, однак за більш як десять років, відколи село на-було давно омріяного статусу, добрих змін-перемін сталося чимало. З чого почали? З об-лаштування дитячого закладу, якого тут ніколи не було. Набра-лося малечі аж на дві групи. Їхня кількість і зараз збільшується. Тому керівник села Дульгер зі своїми однодумцями всіляко турбується, аби жодна дитинка зі згоди батьків не полишилася поза дитсадком.

Довго милувався приміщен-ням школи-дев’ятирічки. Розко-шує в колишньому графському маєтку. Таких у краї було нема-ло, та їх час та люди поруйнува-ли. Одначе в Слободі-Комарів-цях це приміщення як пам’ятку історії зберегли і підтримують на такому рівні, що добрі завид-ки беруть. Після побаченого по-тішив себе думкою, що ні в кого не підніметься рука «оптимізу-вати» такий заклад.

Прямую на кут Мала Слобода, що за 7 кілометрів від центру. Цікавлюся в сільського голови, як дітки до школи звідсіля діс-таються?

– А так, як і ми з вами, ніжка-ми, та ще й крізь глибокі сніги. Шкільний автобус? Дуже здався би, – наголошує Любов Георгіїв-на. – Але хто його виділить для такого малого сільця, коли того транспорту, запевняють, бракує навіть для великих сіл. Ось і до-лають 15 діточок день у день ці

кілометри, кваплячись на пер-ший урок.

– Та й це для села не най-більша проблема, – веде на ходу бесіду Любов Дульгер. – Найбо-лючішим для громади є те, що ми не маємо генплану розвитку села. А раз так, то чимало моло-дих сімей, котрі хочуть будува-тися, не мають права оформлю-вати документи на споруджен-ня власного житла.

– А що заважає мати ген-план?

– Та були б кошти! Трохи зі-брали, щось додав район. Але цього в результаті так мало, що нам до отримання генплану, як від землі до неба.

Сільрада дотаційна, проте громада не чекає манни небес-ної. Щось і власними зусиллями робить. Люди, приміром, по-турбувалися про облаштування світла в нічний час на головній вулиці села. Дрібка тих підпри-ємців – та все одно стягнулися. Як, зрештою, і на спорудження методом толоки адмінпримі-щення сільради, де її керів-ництво гостинно примістило поштове відділення. Можна будь-яку гору подолати, бо гро-мада – то таки велика сила. Але у стократ вона буде сильнішою і впевненішою, коли й держава без зайвих балачок підтриму-ватиме її у всіляких потрібних селу починах.

Іван агаТІЙ

розвиток територій

СКАРБНИЦЯ хОЧ І МАЛА, АЛе СВОЯСело почало розвиватися після надання йому статусу сільської ради

А В КРуГЛІВСьКОМу КЛуБІ ТеПЛОЗа рівнем комфорту та якістю талантів він увійшов до трійки кращих на Луганщині

актиВна громада

культурне середоВище

Чим земля та небо наділи-ли село Слобода-Комарівці Сторожинецького району Чернівецької області, – то від Бога. І розсипані довко-ла, скільки бачить око, куп-ки столітніх дубів та лип, і невеличкі в кілька соток озерця. А що ж від людей? Дбайливо доглянуті земель-ні наділи, ґаздівські обійстя, що кращі одні від інших…

у Луганській області з 569 клубів 385 знаходяться у сільській місцевості. І біль-шість поєднують одні й ті ж проблеми: протікають дахи, вичерпали свій ресурс музичні інструменти та апа-ратура, зносилися сценічні костюми, відсутнє опалення, але найбільша біда – немає самодіяльних колективів.

Сільський голова Любов Дульгер завітала до вишивальниці Марії Руснак

Школа-дев’ятирічка розкошує в колишньому графському маєтку

Ансамбль «Калинонька» взяв участь у «Фольк-music» на каналі УТ-1 Землевпорядник Тетяна Широка

grom

ady.

cv.u

a Ф

ото

іван

а а

гаті

я

Фот

о на

дан

е ав

торо

м

Фот

о л

арис

и Ч

айки

www.ridneselo.com

5

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

Звісно, що нікому не подо-баються ані засмічені узбіччя, ані звалища посеред вулиці, тим більш неприємні пахощі від них. Ніхто не прагне забруд-нити хімічними сполуками, що містяться у смітті, ґрунтові води, аби все це потім потра-пило до колодязів. Та це теоре-тично, а на практиці все, що не потрібне, селяни роками вики-дають, «куди бачать очі». А якщо почнеш дорікати їм, скаржити-муться, мовляв, вивіз сміття не організований. У сільській раді на будь-який запит відкажуть, що у них на це немає грошей. Ось і вирішили ми розібратися, кому бути цивілізованим не до-зволяє звичка, кому бракує гро-шей або ж уміння організувати процес.

Хто за дві гривні, хто безкоштовно

Насправді, за вивіз відходів повинен платити той, хто їх продукує. Якщо пан Іван випив воду з пляшки, з’їв цукерку, роз-пакував телевізор, то саме він, а не сільська рада має оплатити вивіз пляшки, обгортки, піно-пласту та картону. А сільська рада має укласти з комуналь-ним підприємством договір, щоб тару та пакувальні матеріа-ли вивезти у певні дні та в певне місце.

– Про що ви кажете! Добре, якщо хоч половина мешканців заплатить! От за кожну гривню доводиться воювати, – майже одними й тими ж словами від-повіли близько десятка сіль-ських голів, до яких ми звер-нулися з питанням, чому в них не організований вивіз твердих побутових відходів.

Проте є інші приклади. У селі Сокілець Немирівського району Вінницької області селяни зда-ють по 2 гривні на місяць, і при-близно раз на тиждень ті, хто має трактор чи машину, по чер-зі вивозять сміття на сільське сміттєзвалище. А Боратинська сільрада, до якої входять чоти-ри села Луцького району Волин-ської області, перепробувавши і платні послуги, і встановлення контейнерів на вулицях, при-йняла рішення, що вивозитиме сміття безкоштовно на трак-торі сільради. Люди в певний

час виносять сміття в мішках на вулицю, трактор проїздить і збирає їх. Люди звикли до цьо-го порядку, і коли трактора не-має, телефонують у сільраду і питають, коли буде. За словами голови Сергія Яручика, селяни навіть почали стежити за тим, щоб ніхто не викинув сміття в несанкціонованому місці.

Нерентабельна послуга

Якщо сільська або селищна рада не має власного тран-спорту, їй доведеться таки вмовити людей платити за

послугу з вивезення сміття й укласти про це договір з кому-нальним підприємством.

Хто сьогодні займається цією справою? Ще з радян-ських часів залишилася систе-ма райсількомунгоспів, і хоч у деяких районах вони ліквідо-вані, проте в 328-и працюють. Крім того, в кожній області є приватні компанії. Щоправда, якщо село знаходиться над-то далеко від міста, і перші, й другі вивізники їдуть туди неохоче або правлять вищої ціни.

– Наші підприємства го-тові вивозити сміття з сіл.

Для цього треба, щоб сільські ради встановили тарифи, які приносили б нашому підпри-ємству хоча би 10 відсотків рентабельності. Залежно від відстані й оплати за користу-вання полігоном, це може бути приблизно від 4 до 6 гривень з людини в місяць. У деяких об-ластях сміттєзвалища існують майже в кожному районі, а от, скажімо, на Тернопільщині – лише два на область, – по-яснює керівник об’єднання сільського комунального гос-подарства «Укрсількомунгосп» Володимир Хоменко.

У Стрийському районі на Львівщині практично все сміття вивозиться на районне сміттєзвалище. Платять селя-ни за це підприємству «Кому-нальник» 3,5 грн, але, як каже його керівник Світлана Козак, договори укладають аж ніяк не всі домовласники – в одно-му селі 90% жителів, в іншому лише половина, але й ті мають значні заборгованості. А ми мусимо за здане на полігон сміття платити щомісяця 18-20 тис. грн. Якщо вирахувати витрати на пальне та амор-тизацію, працюємо майже в збиток.

Заробити на смітті

Усім доводилося чути, що за кордоном побутові відходи – справжній клондайк для підпри-ємливих людей, бо сміття сорту-ють і використовують як сиро-вину для подальшої переробки. Для України ця тема не нова, але вкрай не розвинена. В нас теж є підприємства, які заробляють на переробці, проте вони весь час відчувають нестачу сировини. Нестача настільки відчутна, що підприємства самі готові приїха-ти і забрати певний обсяг пласти-ка або паперу-картону і, звісно, заплатити за це. Як, приміром, підприємство «Обухівміськвтор-ресурси»: і договір із сільрадою укладе, і спеціальні контейнери по селах розставить, і гроші за відходи у сільську скарбницю вкладе. Тільки де вони, ці сільра-ди? Поки заявок немає.

У цьому контексті пригаду-ється героїня одного з наших матеріалів Ганна Геращенко з Тернової Харківської області. Переїхавши до села, вона у при-леглому лісі організувала кілька суботників. За гроші, виручені за пластикові пляшки, спочатку побудували дитячий майдан-чик, а потім купили контейнери для сміття, бо у громади ще ба-гато потреб, і гроші за відходи зайвими не будуть.

Ірина ДмиТренко

газета розбиралася

доВкілля

Зовсім нещодавно сільську раду селища Чернелиця, що на Прикарпатті, облас-на природоохоронна про-куратура оштрафувала більш як на півмільйона гривень. Що ж вчинили селяни, що їх так покара-ли? В принципі, нічого осо-бливого – те ж саме, що роблять у більшості сіл на-шої країни: викидали сміт-тя туди, куди було зручно. А це територія заповідни-ка – національного парку «Дністровський каньйон». А якщо не заповідника, то хіба можна?

ЧИСТО, Де ПРИБИРАюТь Що треба зробити, щоб селяни змінили ставлення до сміття, перевершили городян у справі роздільного його збирання та почали заробляти на відходах?

Дійди до бака! Коли сміття розкладається, отруюються ґрунти і підземні води

1 Питання щодо облаштування сміттєзвалища твердих побутових відходів вирішується на сесії сільської ради (п. 6 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). На роз-

гляд виносяться ділянки, які можуть бути використані як такі, обговорюється їхнє облаштування, обслуговування та фінан-сування. Ділянка має бути за межами села, площа обирається із розрахунку її експлуатації протягом 15-20 років.

2 Обрана земельна ділянка погоджується з місцевими органами Міністерства екології та природних ресур-сів України, управліннями земельних ресурсів, мелі-

орації, водного господарства, санітарно-епідеміологічною службою.

3 На конкурсних засадах сільрадою визначається кому-нальне підприємство – виконавець послуг з вивезення побутових відходів.

4 Спільно з переможцем конкурсу сільрада розробляє план обслуговування житлових будинків, встановлен-ня сміттєвих баків, при цьому обираються такі баки,

щоб побутові та харчові відходи сортувалися окремо (ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Якщо сільраду все влаштовує, то між нею та комунальним підприємством укладається до-говір.

Збір сміття врегульований Правилами про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1070 від 10 грудня 2008 року. Там же наданий зразок типового договору між замов-ником послуг і виконавцем. Тарифи формуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1010 від 26 лип-ня 2006 року.

КроК за КроКом: від рішення до збору

– Сумніваюся, що наші се-ляни розкладатимуть сміття в різні пакети – окремо плас-тик, папір, скло, метал, як це відбувається в багатьох єв-ропейських країнах. Звички змінити важко, – говорить директор «Укрсількомун-госпу» Володимир Хоменко. – Вважаю, що краще за все встановити в кожному районі сортувальну лінію, – і «сміт-тєве питання» буде вирішене. Сучасні технології дозволя-ють зробити це, витративши 1-1,5 млн грн. Ці кошти до-сить швидко окупляться. По-вірте, облаштування та утри-мання полігонів обходиться не набагато дешевше, але ж яка від них шкода довкіллю!

▶ Одна пальчикова ба-тарейка може забруднити близько 400 літрів води або 20 кв. м ґрунту.▶ Один літр моторного

мастила, злитого на узбіч-чі, робить непридатними до 1000 тонн ґрунтових вод. ▶ Металічні банки розкла-

даються від 10 до 500 років, синтетична тканина, шкіряне взуття – до 40, пластиковий посуд – 50, автоакумулятори, електричні батарейки, гумові покришки, пластикові пляш-ки – понад 100, поліетилено-ва плівка – 200, одноразовий підгузок – 500 років.

Якщо громадянин відмов-ляється платити за центра-лізований вивіз сміття, він повинен надати документ (чек), який засвідчує, що вивіз сміття на полігон був організований ним само-стійно. Спалювати чи зако-пувати його у себе на городі не можна. Звалювати у двір покинутої хати, у лісосмузі, на пустиреві за селом – тим більше. На порушника, яко-го спіймають за руку, можна подати до суду.

особиста думка

а Ви знаєте, що…

за законом

voly

npos

t.com

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

6

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

тваринництво

А тепер про фазанів безпо-середньо. За рік кожна курочка фазана принесе вам не більше 40 яєць у період яйцекладки, щоб їх насиджувати. Вони діє-тичні, в них немає холестерину, вони довго зберігаються, але чи варто це клопотів, враховуючи мізерну кількість? Ідемо далі. Припустімо, заради м’яса цих екзотичних птахів ви захочете отримати курчат і дасте змо-гу самочці насиджувати яйця.

Тим більше, що ніяких проблем у вас не буде: квочка сама все зробить, бо краще за вас знає, що їй треба. Ви хіба що облад-наєте їй зручне місце для наси-джування десь у затишку і так, щоб птаха мала добру оглядо-вість навсібіч.

Але щойно фазаненяти ви-лупляться, вам таки буде чим зайнятися: вони абсолютно безпорадні, жалюгідні, мокрі, і матусиного тепла, щоб вижи-

ти, їм не вистачить. Доведеться забирати пташенят у примі-щення, додатково обігрівати, годувати спеціальним кормом. Вас дивує, що в природі фазани розмножуються без допомоги людини? Але ж у птахів там і можливості зовсім інші, і па-діж серед пташенят дуже зна-чний. У неволі допомагати ви-жити виводку доведеться вам, складаючи комбінований корм з чітким співвідношенням біл-ків, вітамінів, мікроелементів тощо. Досвідчені фазанярі ка-жуть, що у складі корму для цих птахів має бути приблизно 80 компонентів!

До речі, дорослих фазанів теж прогодувати не так про-сто. Щоб м’ясо було дієтичним, смачним і перевершувало сво-їми якостями м’ясо решти до-машньої птиці (як і має бути, якщо говорити про бізнес), корми теж мають бути чітко збалансованими за поживними речовинами. Головна проблема в тому, що фазанам потрібен протеїн кормів тваринного по-ходження. Звичайно, можна за-мінити в раціоні м’ясо на сою, але тут легко передати куті меду, оскільки бобові вважа-ються для них їжею, що важко засвоюється. Хоча, в принципі, ви можете годувати фазанів тими ж кормами, які згодову-єте курям: вологими мішан-ками, кукурудзою, пшеницею, висівками, соняшниковою ма-кухою, але з обов’язковим до-даванням кальцію, дріжджів, мікроелементів тощо. І тоді вже ніяких претензій до фаза-нячого м’яса: матимете те, що матимете.

Тож варто зважити всі «за» і «проти», перш ніж заводити цих розкішних птахів. Якщо маєте бажання і можливості, – хай щастить!

лариСа овЧаренко

Не дивлячись на те, що дурман є однією з найбільш отруйних рослин нашої флори, його і справ-ді можна застосовувати при лікуванні ран. Завдяки високому вмістові атропіну кашка з листя дурману має виражену кровоспинну, протинабрякову, протизапальну дії. До того ж різкий запах дурману здатен відлякувати комах. Кухонна сіль сприяє, щоб листя «пустило сік», та посилює дез-інфікуючі якості суміші. Позаяк у коней рани зазвичай ускладнюються запаленням та набряком, ця суміш дає добрий ефект. Найвищий – від свіжої суміші. Готуючи її, необхідно дотримуватися правил безпеки: запобігати потраплянню рослинної сировини на шкіру та слизові оболонки, не залишати препарат у посуді без маркування, не допускати контакту з їжею.

Так, цей метод оснований на тому, що мікроскопічні частки попелу здатні закупорювати ди-хальця вошей та пухопероїдів. Але ефект від такого способу боротьби з ними низький і надто сумнівний: курка не зможе цілодобово порпатися у такій ванні, а паразити без проблем можуть голодувати протягом кількох місяців і рано чи пізно дочекаються слушного часу для нападу.

Такий компрес може дати добрий ефект на певній стадії запального процесу, не тільки при маститі, а й травматичному запаленні суглобів, розтягненні сухожиль та м’язів, при значному місцевому на-бряку та підвищеній температурі. Але холод на вим’я може і зашкодити. На жаль, мастит майже не-можливо вилікувати одним компресом, потрібен комплексний підхід.

Прокоментував народні рецепти ветлікар ваСиль УСаТенко

Палаванський павлиновий фазан

А ЧИ ПРАВДА, ЩО……товчене листя дурману з додаванням солі загоює в коней рани й садна від збруї?

…при вошивості птиці слід заповнювати ящики, де «купаються» кури, деревним попелом (дерево має бути спалене до білого кольору)?

…при маститі на вим’я накладають компрес із мокрої глини з додаванням розчину оцту?

ФАЗАНИ НА ОБІЙСТІ на ринок

народні рецепти

Якщо з декоративною метою розводити фазанів, заради краси цих казкових птахів, – то варто. А з практичного боку, то краще мати цесарок: і м’ясо в них чудове, і яйця цілющі, і колорадських жуків знищують не гірше за фазанів. Та й клопоту з ними набагато менше, ніж із фазанами.

Чи варто розводити фазанів, щоб знищували колорад-ських жуків? Чим, до речі, птахів годують, чи смачне м’ясо та яйця?

Віктор Народниченко, Сумська обл.

– Лікарю, ми чухаємось. По-над два місяці тому це почалося у Миколи, а нещодавно – в мене. Які тільки ліки не пробували! Скільки грошей витратили! Нічо-го не допомагає. Через це не мо-жемо відвідати до дочок, які на-вчаються в університеті у Чернів-цях, і їм не дозволяємо приїхати. Боїмося, що хвороба перейде на них. Цей свербіж став нестерп-ним. Соромно з’явитись на люди.

Я вислухав їхні скарги і пора-див продовжити лікування в дис-пансері, куди вони звертались раніше.

– Та це даремно. Нам там дали за гроші якусь водичку (місцеве населення «водичкою» називає всі водні розчини ліків), та корис-ті від неї ніякої, – відказав Мико-ла. – Ми вже втратили будь-яку віру в одужання, залишилася на-дія тільки на вас.

Я дав згоду зарадити людям у біді й наступного дня прийшов на їхнє обійстя, щоб обстежити домашніх тварин. Під опікою господині перебували корова, свині, кури. Собака Дружок ні-коли не залишала двір, проте, за словами хазяїв, до нього інколи забігали сусідські собаки. Я огля-нув тварину. Вона була дещо ви-снажена. Місцями складки шкіри на голові та шиї були вкриті стру-пами, на корені хвоста і крижах – облисіння зі слідами подряпин

від розчухування. Господиня розповіла, що ці

місця на шкірі собаки вона вже декілька разів обробляла роз-чином йоду, змащувала кремом, але не допомогло. Собака майже безперервно чухається. Особливо вночі.

Після лабораторного дослі-дження зіскобів зі шкіри хворо-го собаки було виявлені кліщі – збудники саркоптозу. Обсте-жили тоді господарів – у місцях щільного прилягання одягу до тіла (шия, груди, поперек) – теж кліщі. Після їхніх укусів зали-шаються плями, що сверблять, з болючими і пекучими вузликами та пухирцями. Може, це короста, на яку хворіє лише людина? Бо її збудниками також є кліщі. Однак характерні коростяні ходи були відсутні. І тепер не залишилося сумнівів, що хвороба перейшла на подружжя від Дружка.

Почалося лікування. А через 10 днів, коли я приїхав, щоб по-вторно ввести собаці препарат івомек, родина зібралася вже в повному складі – до рідної до-мівки на вихідні приїхали дочки-студентки. Батьки були щасливі. Приємно було бачити їхні усміх-нені обличчя, усвідомлювати, що здоров’я і радість повернулись.

волоДимир кравЧУк, ветлікар

– Нині про коней-гуцули-ків багато говорять, але від-роджувати та селекціонувати породу взялися лиш по кілька ініціаторів з України, Словач-чини, Польщі та Угорщини, – розповідає директор кінно-спортивного клубу Віталій Ан-тонюк. – А ці коні, до речі, для нашого регіону – незамінні. Вони можуть не лише возити вантажі чи туристів горами, але й виступати на змаганнях.

За словами пана Антоню-ка, «гуцулики» дуже витривалі та продуктивні. Вони живуть до 30 років, а у віці понад 20 років зберігають здатність до розмноження. Із вагою 100-150 кг на спині гуцульський кінь може спокійно пройти каменистими гірськими стеж-ками до 100(!) кілометрів. Ці коні добрі та спокійні, тому їх дуже люблять діти. А ще тва-рини швидкі й придатні для верхової їзди. Наразі в Че-ремхові є 15 коней-гуцуликів, вони «працюють» із дітками в кінно-спортивному гуртку, беруть участь у конкурах. І вже є успіхи, адже вихованці клу-бу посідали призові місця на змаганнях різних рівнів на ко-нях-гуцуликах.

У рамках свята відбувся па-рад коней гуцульської породи та випробування «гуцульською стежкою». Тваринам треба було подолати 15 натураль-них і штучних перешкод, роз-ташованих на дистанції 1500-2000 метрів: кладку, лабіринт, хвіртку, низький перехід, кру-тий спуск, перехід через ріку, вітролом тощо. Крім цього, на швидкість їздили однокінні та парокінні запряжки.

СабІна рУЖиЦька

ПОВеРНеНА РАДІСТь

ГуЦуЛьСьКИМ КОНЯМ БуТИ!

лихо Від улюбленціВ

ВрятуВати породу

Якось до нашої дільниці звернулось подружжя літніх лю-дей із села Сергії Путильського району Черновицької облас-ті – Микола та Олена. Привіталися. Запросив сісти. Подяку-вали. І тільки коли ми залишилися віч-на-віч, жінка почала розповідати.

Коні для гірських стежок

Під такою назвою у селі Черемхів Коломийського району Івано-Франківської області на базі місцевого кінно-спортив-ного клубу відбулися змагання коней гуцульської породи.

zoop

ictu

re.ru

Фот

о са

біни

руж

ицьк

ої

www.ridneselo.com

7

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

гроші

– По-друге, – веде далі підпри-ємець, – важливо правильно збе-рігати овочі. В умовах сухого при-міщення цибуля лежить 3-4 мі-сяці, а то й півроку. Краще за все тримати її у паперових мішках із поліетиленовими вкладками. Од-нак, якщо сухо, можна просто на-сипом. По-третє, треба знати, які саме сорти цибулі купувати, бо всі вони мають різну кількість сухої речовини. Найбільше її у сортах Халцедон та Золотиста доне-цька (12-14%), тому з тонни си-ровини виходить 120 кг сушеної. Звичайна ж золотава цибуля, яку продають на ринках бабусі, дасть лише 70 кг, адже в ній тільки 7% сухої речовини.

Від вмісту сухої речовини за-лежить і призначення цибулі. Та, що містить 12-14%, іде на консер-вацію, супи, її охоче купують рес-торани для обсмажування. З тієї,

де сухої речовини 5-7%, виготов-ляється суха приправа, що легко кришиться.

Процес приготування сушеної цибулі виглядає так. Спершу під-приємець купує овочі у місцевих жителів. Оскільки постійний штат у товариства маленький – дирек-тор, бухгалтер та охорона, він на-ймає тимчасових працівників, які відрізають у цибулин хвостики, що є доволі копіткою роботою. Далі овочі нарізаються кільцями або соломкою та відправляються до спеціальної очисної машини. І починається, власне, сушіння.

Воно триває 2,5-4 години, проходить у три етапи, у трьох сушильних шафах. Перша дає температуру 80-83 градусів, друга нижчу – приблизно 75, третя ще нижчу – до 65-70 градусів.

З 1000 кг сирої цибулі вихо-дить приблизно 100 кг сухої. Тоб-

то усушка становить 90%. Заро-біток такий: 1 кг сушіння коштує 35 грн, тож на тонні сировини можна заробити 3500 грн. Якщо відняти зарплату та податок, за-лишається 500-700 грн. Багато це чи мало? Все залежить від обсягів виробництва та попиту.

– З одного боку, проблем ба-гато – свіжа цибуля псується, її треба швидко переробляти, а для цього потрібні робочі руки і, від-повідно, гроші для оплати, – каже Юрій Буцан. – Одного разу нам довелося викинути 3 тонни цибу-лі, бо вона проросла – не встигли переробити. З іншого боку, якщо знайдеться нормальний замов-ник, який щомісяця купуватиме хоча б 10 тонн продукції, то мож-на непогано жити, маючи 40-50 тис. гривень на місяць.

Окрім цибулі, Юрій продає компотні суміші (яблука-гру-ші), чорноплідну горобину. За-раз фірма бере участь у тендері Уманського вітамінного заводу на сушену шипшину. Взагалі, вся продукція робиться за принци-пом «замовили – висушили», щоб товар не псувався на складі.

– Ми принципово не вико-ристовуємо хімії, тому наша цибуля – просто золотиста, а не біла, як сніг, – запевняє підпри-ємець. – Заради цікавості я ко-лись купив 100 г білосніжної су-шеної цибулі – так від неї тхну-ло більше, ніж від свіжої! Колір неприродний, ніби вибілений. Хімікати додаються, щоб довше зберегти товар. Цибулю чимось обсипають, чув, що навіть об-прискують кислотою. У деяких випадках ніби занурюють у спе-ціальні розчини задля довго-вічності та «бадьорого» вигляду. Це дуже небезпечно. І не наш принцип роботи.

наТалІя ФеДорова

Не стверджуватиму, що на селі п’ють усі, та, ніде правди поді-ти, самогоноваріння і торгів-ля оковитою – чи не найпри-бутковіший бізнес. Чималий попит, відсутність перевірок контролюючих органів, рента-бельність виробництва (примі-ром, з кіло цукру за 7 гривень – дві півлітрові пляшки по 12 гривень) сприяють його стій-кому розвиткові.

При цьому новоспечені шин-карі не гребують нічим, аби їх-ній продукт справляв якомога сильнішу дію, а саме їхня «точка» користувалася найбільшою по-пулярністю. За словами десятків тих, хто не цурається зайвої чар-ки, для підвищення градусу до продукту додають карбід, сухий спирт, вапно, пральний порошок та курячий послід. А про пласти-кові пляшки, кинуті в закваску, розповідь окрема.

Усі ми знаємо, що пластиковий посуд використовувати повторно шкідливо, не в усі пляшки чи ста-канчики можна наливати гарячі чи алкогольні напої, оскільки під впливом як високої температури, так і спирту пластик виділяє над-звичайно токсичні речовини, які фактично не виводяться з орга-нізму, більше того – сприяють ви-никненню злоякісних пухлин. А тепер уявімо бідон, до якого вки-нуті разом із розчиненими дріж-джами та цукром кілька викорис-таних пластикових пляшок. Ще й поставили посудину під теплою грубкою чи котлом – для кращого ефекту.

Коли через два тижні відкри-вають перевірити, чи переграла як слід закваска, від пляшок за-лишаються лише пробки, решта розчиняється. І ось із цієї речо-вини під час кипіння виходять «чарівні» пари горілочки. Полі-хлорвініли посилюють бродіння та утворюють сполуки, які значно потужніше, ніж природні спирти, впливають на клітини головного мозку. Ці сполуки містять галю-циногени. А звідси, за свідченням лікарів, зростання алкогольних епілепсій, енцефалопатій, слабо-умства, а також алкогольних по-лінейропатій, тобто ураження па-ралічем периферичної системи, зокрема, ніг.

У готову горілку, кажуть зна-вці, не гребують додавати диме-дрол або клофелін. При вживанні завищених доз останнього не ви-ключена навіть смерть. Не дивно, що самі виробники, коли до них приходять гості, йдуть до магази-на і купують «казьонку».

Щодо покарання за виготов-лення і зберігання спиртного, то наші закони не зачіпають тих, хто жене горілку лише для себе чи для сусідки. Бо ж не секрет, що на селі без такої валюти як оковита поки що не обходиться. Щоб правоохо-ронці завітати туди, де налашто-ване шинкарство, потрібна заява односельців чи сільського голови та згода господарів впустити в оселю дільничного. Якщо міліція знайде в оселі закваску чи гото-вий продукт, представник органу правопорядку складе протокол, і власник має сплатити штраф за виготовлення самогону у сумі від трьох до десяти неоподатковува-них мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 170 гривень. Такий збиток вправна шинкарка може і до вечора відшкодувати.

Раніше за доведений факт збуту самогону шинкарі несли кримінальну відповідальність. А з введенням нового Криміналь-но-процесуального кодексу мо-жуть отримати адміністративне покарання – штраф від 1700 до 8500 гривень (від 100 до 500 нео-податковуваних мінімумів дохо-дів громадян). Як бачимо, пока-рання суттєве, але насправді його отримують нечасто, адже довести злочин сьогодні стало значно складніше, ніж раніше: для цього необхідні свідчення тих, хто ку-пував на «точці», а вони «своїх» не здають. До того ж, навіть якщо є заява від односельців, увійти до оселі, щоб довести провину, мож-на лише з постановою суду на проведення обшуку.

За словами правоохоронців, після введення в дію нового КПК кількість громадян, які були при-тягнуті до відповідальності за виготовлення, зберігання та збут самогону, значно зменшилася, у деяких районах – уполовину.

Останнім часом серед клієн-тів самогонників дедалі більше молоді. Як тут не згадати гасло французької антиалкогольної ліги: «Коли батьки п’ють, діти цо-каються»?

А проаналізувавши долю ро-дин, де займалися чи займають-ся горілчаним бізнесом, легко простежити закономірність: усіх їх рано чи пізно спіткало лихо. В одних руйнувалася сім’я, в інших хворіли і навіть помирали діти. Тобто не йшли ті гроші на добро. Можливо, людські сльози та про-кляття залишали свій слід. Адже здавна відомо, що на чужому горі власного щастя не побудуєш.

наСТя ЧоПІвСька

Кожна погожа година у селах – золота. Триває сезон ко-пання бульби. Самотні люди або ті, в яких рідні далеко, часто просять сусідів і знайо-мих допомогти. Трапляється, приходять навіть до центрів зайнятості – пропонують без-робітним попрацювати.

Помічники нині йдуть на го-роди охоче, бо гроші платять непогані, деякі господарі ще й нагодують, а то й кілька відер картоплі безкоштовно дадуть.

– У мене картоплею засадже-но 30 соток, адже маю дві свині й дві корови, – каже Марія Мо-роз з Галицького району. – Діти в мене на заробітках, онуки ще малі, от і звертаюся по допомогу до знайомих. Окрім мене, пра-цювало двоє людей. Платила їм по сто гривень, тому що обід да-вала, а якби без обіду, то було би 120. У нас на роботу наймають-ся переважно жінки. Чоловіки батрачити не люблять, а якщо

й працюють, то через кілька го-дин вимагають «могорича». Яка то вже робота?

Не гребують копанням карто-плі і студенти, переважно вихід-ці з сіл.

– Хочу мати одяг не гірший, ніж у ровесників, чиї батьки в Америці чи Італії працюють, – каже Іван Гребенюк з Косівщини, 18-річний студент одного з івано-франківських коледжів. – А ще я мобілку хочу «круту», і дівчину в кіно та кафе повести, і за Інтер-нет заплатити.

Батьки хлопця безробітні, пе-ребиваються випадковими заро-бітками. Юнак на картоплі за два дні заробив 200 гривень, а сти-пендія в нього 540. Працював у суботу від восьмої ранку до вось-мої вечора, їжу приносили госпо-дарі. Сусіди, побачивши, як добре працює Іван, попросили хлопця і їм допомогти.

А деякі молоді спритники збираються по двоє-троє і рекла-мують свої послуги зі збирання

картоплі через оголошення, які клеять на автобусних зупинках. Тепер клієнтів у молодих людей вистачає.

– Спочатку селяни ставилися до нас з осторогою, а згодом по-чали рекомендувати друзям, ро-дичам та сусідам, – каже Василь, один із таких «бізнесменів».

Найбільше замовлень на субо-ту. Тоді разом зі студентами пра-цюють і господарі. Але й заробіт-ки при цьому в хлопців менші. Тому студенти згодні навіть пари пропустити, щоб попрацювати у будні. У кого немає грошей, щоб найняти робітників, до-мовляється з родичами та зна-йомими, допомагають один одному. А деякі голови сільрад організовують толоки для са-мотніх мешканців сіл. Дідусям і бабцям допомагає ініціативна молодь і працівники сільради. Закликають до своєрідного ми-лосердя й священики.

СабІна рУЖиЦька

Не ПИЙТе, хЛОПЦІ, уКРАїНА ПРОСИТь

НАКОПАТИ НА КІЛьКА СОТеНь

брудний бізнес

можна заробити

СуШеНА ЦИБуЛЯ ДЛЯ ВИШуКАНИх СТРАВКиянин Юрій Буцан сушить цибулю у невеличкому селищі Стара Синява Хмельницької області

– узявся за цю справу відносно недавно – торік, але пев-ний досвід уже маю, – розповідає юрій Михайлович. – По-перше, можу сказати, що попит на таку продукцію є, осо-бливо активно всі починають купувати її перед зимою. Тож товар не залежується.

Власна спраВа

pl.a

ll.b

iz

кар

икат

ура

оле

га л

октє

ва

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

8

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

В агрофірми «Вербка», що в Крижопільському районі на Ві-нниччині, високі врожаї – норма. Цього року врожайність зерно-вих становить у середньому 55 ц/га, озимої пшениці – 60 ц/га, ячменю – 52 ц/га. Кожен із 1415 гектарів, засіяних цукровими бу-ряками, дав по 600 ц.

Збирають їх цілодобово у дві зміни, бо хочуть встигнути до кінця жовтня. Одне сумно: у гос-подарстві відправили у відставку українські бурякові комбайни, працюють виключно на техніці іноземного походження. А сиро-вини вже чекають на Городків-ському цукрозаводі.

– Я вважаю, – каже директор агрофірми «Вербка» Віктор Гон-тар, – що вигіднішої культури, ніж цукрові буряки, немає, хоч і важко їх вирощувати.

На випадок поломки у поле виїздить вагончик із необхідни-

ми запчастинами. Під час буряко-вих жнив у «Вербці» налагоджене харчування землеробів, страви готують у їдальні господарства і вивозять обіди безпосередньо в поле – до агрегатів. Є у розпоря-дженні людей і аптечки, і завжди свіжа джерельна вода. Люди не нарікають на виробничі трудно-щі, бо знають, що все оплатиться: зарплата в комбайнерів під час збирання сягає 5-6 тис. гривень.

Відпочинок директор агрофір-ми зазвичай знаходить на власній пасіці, яку тримає вже багато ро-ків на присадибній ділянці, у те-плиці, де вирощує взимку огірки, помідори, редиску, у виноград-нику та садку. А коли всі роботи, в тому числі й бурякові жнива, позаду, Гонтар занурюється у фі-лософську літературу, якою захо-плюється. І так – до посівної.

волоДимир бренДУляк

Те, що недотримання сівоз-мін призводить до виснаження ґрунтів, – аксіома. А нинішній рік показав, що вирощування лише пшениці або соняшнику загрожує ще й перевиробни-цтвом, падінням цін і, як наслі-док, недоотриманням прибутку.

Тож мудро вчинив Зіновій Ді-доха, керівник СВФ «Фантазія», що в Новоайдарському районі Луганщини, засіявши олійним льоном 64 га землі. Це невелике сільгосппідприємство орендує 210 га землі. Щоб розплачува-тися з пайовиками, на 40 га ви-сівають пшеницю і жито. Як же бути з іншими площами?

– Коли землі мало, більш ре-тельно шукають варіантів для

отримання прибутку, – каже Зі-новій Дідоха.

Культура льону для Луган-ської області не традиційна, висівають його мало, але ке-рівник СВФ впевнений, що це тимчасове явище. Перша пе-ревага льону в тому, що він – справжній фітосанітар полів. Завдяки його кореневим виді-ленням ґрунт очищується від багатьох шкідливих для рос-лин хвороб, тому в коротко-пільних сівозмінах за участю соняшнику льон незамінний. Крім того, він невибагливий у вирощуванні. Не буде проблем і зі збутом.

лариСа ЧаЙка

щедрі лани

І нікого вже не дивує кукуру-дза, яка дає 10-15 тонн зерна з гектара, озима пшениця з уро-жайністю 8-10 т/га, картопля – 45-60 т/га, що в 4 рази більше се-редньостатистичних показників минулого десятиріччя. У багатьох господарствах, які культивують нові гібриди озимого ріпаку, со-няшнику, сої, результати переви-щують 4-5 тонн з гектара.

Сьогодні національні сортові ресурси нараховують понад 7000 сортів. З них 3777 – вітчизняної селекції, або 52 відсотки. За тем-пами формування цих ресурсів Україна наблизитись до Німеччи-ни і Росії та випередила інші су-сідні держави. І все це – результат кропіткої, творчої і дієвої праці тих, хто продовжує роботу се-лекціонерів, оцінює, вивчає і ви-пробовує нові сорти, – фахівців Українського інституту експерти-зи сортів рослин та 98 його регіо-нальних філій.

У 2012 році до Держреєстру було внесено 2173 сорти зернових культур, серед них 416 озимих (у т.ч. 266 сортів пшениці) та 1757 сортів ярих культур, з яких 120 ячменю, 621 гібрид кукурудзи. За характеристиками переважна більшість цих сортів відповідає вимогам сучасних інтенсивних агротехнологій та споживчого ринку.

ПШЕНИЦЯ. Сільгоспвироб-никам уперше запропоновано 18 нових високоврожайних сор-тів озимої пшениці, які в серед-ньому дають 5,5-6,2 т/га. За три роки експертизи нові сорти ози-мої пшениці Сотниця, Дарунок Поділля, Лановий, Полянка, Задумка одеська, Тацітус у ба-гатьох закладах експертизи сте-пової і лісостепової зон сформу-вали урожайність 7,92-8,81 т/га, а в Маньківській сортодослідній станції сорт Тацітус – 9,86 т/га. В окремі роки урожайність деяких з них сягала понад 10 тонн з гек-тара.

У реєстрі збільшилася кіль-кість екстра-сильних сортів: Пан-на, Селянка, Куяльник, Вдала, Скарбниця, Лимарівна, На-талка, Переяславка, Почаївка. Вони мають високі хлібопекар-ські якості, фактично на рівні кра-щих світових.

Покращено сортимент озимої твердої та ярої пшениць. До ви-рощування рекомендовано 52 сорти, з яких 65% – української селекції. Нові сорти озимої твер-дої мають рівень урожайності 6-8 т/га, ярої – 4-5 т/га. Бурштин, Ла-гуна, Дельфін, Спадщина най-кращі для виробництва круп і ма-каронів, Аранка, Трізо, Сперан-ца дають борошно найвищих ґа-

тунків. Нові зареєстровані сорти пшениці озимої твердої Шулин-дінка і Андромеда мають серед-ню і вище-середню зимостійкість і за цим показником наблизились або зрівнялися із сортами озимої м’якої.

ЯЧМІНЬ. У Держреєстрі 120 сортів ярого ячменю. Майже вдвічі збільшилася кількість сор-тів ячменю ярого для отримання високоякісного солоду. Зареє-стровано 4 сорти – Себастьян, Оболонь, Ростенцій, Юкатан з генетично успадкованими пиво-варними властивостями, які збе-рігаються і в посушливі роки. До 15% збільшилася кількість сортів ячменю з підвищеною стійкістю до посухи, що в умовах змін клі-мату і глобального потепління є стабілізуючим фактором уро-жайності.

ОВЕС. Уперше зареєстровано сорти вітчизняної селекції, при-датні як для переробки на крупи, так і для дитячого харчування. З кожним роком дедалі більшого значення в аграріїв і населення набуває овес голозерний як ді-єтичний продукт. Завдяки кро-піткій праці українських селекці-онерів вдалося за короткий пері-од створити, а державній системі відібрати і поповнити Державний реєстр на 2013 рік двома його сортами з високим рівнем про-дуктивності: Марафон та Скарб України.

ГОРОХ. На 2013 рік були ре-комендовані два нові сорти Че-кригінський та Аудит з різни-ми строками дозрівання, вони придатні до прямого комбайну-вання, мають високий вміст си-рого протеїну.

КУКУРУДЗА. Удосконале-но гібридний склад кукурудзи, особливо в ранньостиглій групі. Практично у кожній ґрунтово-кліматичній зоні країни, включа-ючи Полісся, створені умови для отримання зерна цієї найваж-ливішої енергетичної культури. Генетичний потенціал її врожай-ності в ранньостиглій групі зріс з 6 до 12-16 т/га. Нині вже багато агроформувань на великих пло-щах отримують урожай 10-12 т/га. Висока врожайність та скорос-тиглість нових гібридів дає мож-ливість збільшити зони вирощу-вання і поширити її в західних та північних регіонах України. На даний час придатними до по-ширення в зоні Степу є 342, Лісо-степу – 356, Поліссі – 232 гібриди.

Сучасні нові гібриди кукурудзи відрізняються підвищеною холо-достійкістю, швидким стартовим ростом і, відповідно, потребують надранніх та ранніх строків сівби, що в свою чергу забезпечує опти-мізацію вегетативного періоду та гарантоване дозрівання зерна. Серед них: Візир, ДМС 3908, ЄС Олімпус, Вензель, ДКС 4082, ДА Сонка, ДМС 2508, Жокарі, Джо-ді, Зуфавор.

СОНЯШНИК. 200 гібридами цієї культури поповнився Держав-ний реєстр сортів рослин. Це дало можливість забезпечити вирощу-вання соняшнику в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, хоча основні площі зосереджені в зоні Степу. Питома вага ультраранніх гібридів – понад 20%. Завдяки цьому українські сільгоспвироб-ники практично відмовилися від

вирощування сортів пізнього тер-міну дозрівання. Значно поліп-шений і склад гібридів. З’явилися гібриди з високим вмістом оле-їнової та пальмітинової кислот, які дають високоякісну олію з тривалішим терміном зберігання та придатністю для виробництва високоякісних сортів маргарину і майонезу. Дедалі більшим попи-том користуються кондитерські гібриди соняшнику, яких сьогодні в Держреєстрі сім.

КАРТОПЛЯ. Держреєстр до-повнили сорти столового напря-му, стійкі до нематоди, з доброю товарністю і лежкістю бульб. Це Струмок, Нектар, Щедрик, Саванна, Маргарита, Джейд, Кібіц. Зареєстровано три нових цінних сорти: Тайфун, Бонус, Фазан – для отримання чіпсів ви-сокої якості зі світлим кольором, а також ще два сорти Рамос та Та-ленд, придатні для приготування картоплі фрі. Вперше до реєстру пропонується перший сорт кар-топлі Актріс із пониженим вміс-том крохмалю (12%), який реко-мендується для діабетиків.

За останні 10 років Державний реєстр поповнився новим по-колінням цінних культур: сорго рисозерне, гірчиця біла та сиза, рижій ярий, цикорій, конюшина відкритозіва, мальва, пайза, сера-делла, люцерна хмелевидна, міт-лиця біла, чина лісова та багато інших.

леонІД УлиЧ,микола ЗагинаЙло,

валенТина лиСІкова, Український інститут

експертизи сортів рослин

НАПОєНІ СОКАМИ РІДНОї ЗеМЛІНові сорти ладні давати Україні щороку на 3-3,5 млн тонн зернових більше

сортоВі ресурси

НеЗАМІННА ЛАНКА СІВОЗМІНИ

альтернатиВа

Дружні сходи льону Версаль вже на початку літа обіцяли добрий урожай

Віктор Гонтар вважає цукрові буряки найвигіднішою культурою

Так принаймні стверджу-ють спеціалісти установи, яка займається випробу-ванням сортів і гібридів української і закордонної селекції, – українського ін-ституту експертизи сортів рослин. Через його дослід-ні поля проходить чимало зразків. Найкращі зано-сяться до Державного реє-стру сортів рослин.

БуРЯКОВІ ЖНИВА є таке господарстВо

Фот

о на

дан

е ав

торо

мФ

ото

Воло

дим

ира

брен

дул

яка

Фот

о на

дан

е ав

торо

м

www.ridneselo.com

9

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

Відзначено максимальне ураження рослин вірусними захворюваннями: альтерна-ріозом, фітофторозом і вер-шинною гниллю. В окремих регіонах це призвело до повної загибелі посівів. Зафіксоване і значне пошкодження плодів совкою.

З кожним сезоном дово-диться переконуватися в тому, що певні прийоми обробітку томатів стають єдиним поря-тунком. Це шпалерний спосіб вирощування (особливо висо-корослих сортів); застосування мульчування посівів; викорис-тання стійких до хвороб сор-

тів; впровадження краплин-ного поливу; обробка посівів стимуляторами; позакореневе підживлення. Тільки завдяки їм ми змогли максимально збе-регти посіви.

Рослини, закріплені на шпа-лері, своєчасно пасинкували, коріння вкрили хвойною муль-чею, вологу давали безпосеред-ньо під корінь. Як результат, томати не піддалися погодним катаклізмам. Завдяки мульчі не було потреби рихлити між-ряддя і полоти бур’яни. До того ж ґрунт стає більш родючим, оскільки мульчуючі матеріали (перегній, опале листя, скошена

трава, солома, хвоя) поступово розкладаються і перепрівають. Коренева система під мульчею добре забезпечена киснем.

Якщо технологія – половина успіху, то інша половина – вда-лий підбір сорту. Найбільш за-хоплені городники не тільки створюють власний сортимент різних термінів дозрівання, а й постійно експериментують з новинками. Підприємство, що працює під ТМ «Во саду ли, в огороде» (www.lazareva.info ) за сприяння Дніпропетровського агроуніверситету, теж не стоїть осторонь цього процесу.

Відомо, що селекція бакла-жанів здійснюється шляхом створення сортів з білосніжною м’якоттю, генетичною стійкіс-тю проти зайвого накопичення гіркоти. Сьогодні ми можемо стверджувати, що, крім кругло-

го Геліоса, гідними захоплення є Сауран з грибним присмаком, Смугастий рейс, Білий лебідь.

У цьому сезоні в колекції ба-клажанів виділився і досліджу-ваний нами зразок шаблевидної форми, який ми звемо «з Сінга-пуру». До його достойностей слід віднести відмінний товарний вигляд: плід темно-фіолетовий, довжиною 25-30 см, діаметром 2-3 см. Має білосніжну ніжну без гіркоти м’якоть, чудовий смак після переробки. На кущах фор-муються 5-10 плодів. Сорт стійкий до фузаріозного в’янення. Насін-ня тривалий час не дозрівають, що подовжує період споживання. Цей баклажан заслуговує найви-щої оцінки та застосування.

Ще один улюбленець з Сінга-пуру – сорт томата Черрі, най-смачніший із групи черрі. Плід «з нігтик», масою 25-30 г, червоний,

глянсовий, солодкий. У кисті 10-15 плодиків. Висота куща до 1 м, під час цвітіння кущ жовтий від великої кількості квітів, плоди максимально запилюються. В результаті з 27 кущів зібрали 15 відер смачних помідорів. Сорт придатний для споживання у сві-жому вигляді та для консервуван-ня, сушіння, а також для оформ-лення страв.

З великоплідних рожевих то-матів шедевром нашої селекції визнано сорт Бабушкін секрет, про який ми вже розповідали. Перевага сорту – висока посухо- і хворобостійкість. Окремі плоди досягають маси до 1 кг, а плодо-ношення триває аж до морозів.

Для любителів незвичайного також можна порекомендувати новий китайський огірок Китай-ське диво. У будь-яких неспри-ятливих умовах формує плоди довжиною до 30 см, діаметром 2-3 см, має тонку ніжну шкірку. Відмінний аромат, смак, без гір-коти. Високостійкий до пошире-них захворювань. Придатний для літніх посівів, плодоносить до морозів. Краще вирощувати на шпалері.

Нагадуємо, що у вересні-жов-тні проводиться безкоштовна розсилка насіння томата сорту Бабушкін секрет. Для одержан-ня насіння і безкоштовних ка-талогів пропонуємо надіслати чистий конверт зі зворотною адресою: 03083, Київ, а/с 44, Ла-заревій Олені Миколаївні.

олена лаЗарєва, кандидат сільгоспнаук,

олекСІЙ лаЗарєв, агроном-спеціаліст

СОРТИ, ЯКІ ВІДЗНАЧИЛИСЯпідсумки сезону

Круглий Геліос, шаблеподібний «з Сінгапуру» та Білий лебідь Бабушкін секрет Китайське диво

Літо знову видалося якесь «непомідорне». Це зазначають багато городників. Сигнали про масові захворювання по-мідорів почали надходити вже з другої декади червня, особливо після рясних заливних дощів.

Відомо, що саме з наших зе-мель тривалий час це пряне на-сіння постачалося на світовий ринок, та популярність його з часом упала і зрештою звелася до настоювання на насінні гану-су горілки (пам’ятаєте, була ра-ніше «Анісовка»?). Проте сфера використання цієї рослини до-сить широка: зелень або насін-ня – як пряний додаток до м’яса і риби, салатів, супів, гарнірів, домашнього плавленого сиру, кисломолочних продуктів, ква-су, кисло-солодких соусів (2 г на літр). Молоді зонтики (одразу після цвітіння) закладають у ма-ринади й соління, особливо при маринуванні слив і груш.

Але, як правило, найбільше цінується зріле насіння ганусу. Його використовують кондите-ри, виробники м’ясних і горілча-них виробів. Воно смакує до ква-шеної капусти і мочених яблук. Порошок із насіння рослини під-мішують у тісто на хліб, пироги, пряники, торти. До речі, тільки насінню ганусу або його порош-ку по силах перебити будь-які

небажані запахи під час при-готування їжі. Наприклад, на-сінням можна щедро обмастити рибу і дати так трохи постояти, а потім зернинки прибрати.

Насіння ганусу з його ефірними оліями – лі-кувальний засіб, який дає спазмолітичний і знеболювальний ефект. Застосовують при за-хворюваннях дихальних шляхів, при ангінах, по-рушеннях травлення, колітах. Особливо часто користуються послугами ганусу літні люди, яких тривожать спазми кишків-ника з надмірним газоутворен-ням, проблеми з сечовиведен-ням. Тому раджу тримати на-сіння ганусу в своїй домашній аптечці.

Заварювати його слід подріб-неним, узявши 1-2 чайні ложки на склянку окропу і настоявши протягом години. Пити такий настій треба по 50 мл тричі на день за півгодини до їди.

Для лікування дихальних шляхів, як правило, застосову-ють ганусову олію (аптечну): капніть 3-5 крапель на шмато-чок цукру і розсмоктуйте. До речі, ганусова олія – чудовий засіб від комарів, бліх у тварин, пташиних кліщів.

лариСа овЧаренко

Чимало рослин, не про-йшовши випробування ча-сом, відійшли в минуле, і те-пер ми майже їх не викорис-товуємо. Серед таких – аніс звичайний, або ганус.

ПІД ЗОНТИКОМ ГАНуСуПряне, солодкувате на смак насіння буде доречним у салаті, вилікує від ангіни

неВипраВдано забутий

городництво

Знайдіть для ганусу діляноч-ку з окультуреним, легким, по-живним ґрунтом, бо на важкій глині він рости відмовиться. Якщо органіка вносилася під попередник, можете бути певні, що залишків йому вистачить. Якщо ділянка давно не підго-довувалась гноєм, варто внести 30 кг перегною або компосту на 10 кв. м, а також фосфорні й калійні добрива під осінній обробіток: 200-300 г суперфос-

фату і 200-250 г калійної солі. А вже весною, під культивацію, внесете ще й аміачної селітри – 150-200 г.

Сіють ганус ранньої весни пророщеним насінням у воло-гий ґрунт. Воно дасть сходи че-рез 10-12 днів, але якщо весна холодна, то може сидіти й мі-сяць. Сходи витримують легкі весняні приморозки. Можна сіяти у лютневі вікна. Якщо аніс розміщують на підготовленій

ділянці, чистій від бур’янів, можливий посів і під зиму.

Сіяти треба на глибину 3-4 см, але якщо дуже мокро, то на 1,5 см. Між рядками залишайте 45 см. Щойно з’являться сходи, міжряддя треба обов’язково обробити на глибину 4-6 см, а коли з’являться 6-7 листочків – на глибину до 10-12 см.

Поливають ганус за відсут-ності добрих дощів двічі-тричі за вегетацію, аби рослини не почали рано стеблуватися, що значно знизить якість продук-ції. Оскільки ганус – чудовий медонос, то бджоли навідувати-муть його часто, і тоді зонтики з насінням будуть повними, а на-сіння відмінної якості.

Цвіте ганус у червні-липні. Зелень варто збирати до цвітін-ня, поки вона ніжна і найбільш цінна за своїм складом, а от на-сіння доведеться чекати до по-чатку осені, коли стебла почнуть жовтіти. Зонтики треба вчасно зрізати, поки вони не почали розсипати насіння. Вони до-зріють у вас під навісом і ви їх без втрат обмолотите, провієте, складете зернятат в полотняний мішечок і зберігатимете в про-холодному, сухому місці.

МОЖЛИВИЙ ПОСІВ ПІД ЗИМу

Зонтики одразу після цвітіння закладають у маринади й соління

sado

ved.

com

Фот

о о

лени

лаз

арєв

ої

Фот

о о

лени

лаз

арєв

ої

Фот

о о

лени

лаз

арєв

ої

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

10

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Про кліматичні умови пів-острова більшість людей має дуже приблизне уявлення і впевнена, що це райське місце – цілий рік літо і сонце, а лимони, апельсини, інжир і гранати бук-вально валяються під ногами від моря до моря. На жаль, це не так. Цитрусові тут взагалі не ростуть, а інжир і гранат – тіль-ки на Південному березі. Але ж увесь Крим, як не дивно, в Ялту не вміщається.

Розташована на висоті 400 м над рівнем моря, та ще на пів-

нічному схилі Кримських гір, наша ділянка в селі Донське Сім-феропольського району до уяв-ного Криму не має жодного від-ношення. Навіть на південному березі неукривні виноградники не культивують вище 300 м над рівнем моря. Виходить, що ми маємо клімат Донецька, Кіро-вограда, Житомира і т.п., тільки він ще посилюється присутніс-тю гір: поки на вершинах ле-жить сніг, дуже висока ймовір-ність заморозків. Перші морози (до мінус 7 градусів) можливі з 27 вересня, останні (до мінус 14 градусів) – до 22 травня. І вони трапляються досить регулярно, особливо весняні.

Зима 2011-2012 року була просто катастрофічною. За шквального вітру, що нещадно рвав дахи з будинків, темпе-ратура опускалася до мінус 37 градусів, тоді як у Донецьку фік-

сували мінус 32, у Києві – мінус 31, у Рівному – мінус 30 граду-сів. Ось і доводиться підбирати культури і агротехніку, що від-повідають настільки жорстким умовам. Це найбільш морозо-стійкі сорти винограду, що не вкриваються, бо ростуть на аль-танці (Восторг, Вікторія, Тим-ур, Ніна, Новий подарок), сор-ти хурми, зизифусу, персиків, черешні, яблуні, груші, сливи, кизилу, фундука і всього іншого.

Враховуючи те, що гранат та інжир – культури теплолюбні і світлолюбні, розміщувати їх потрібно на сонячному, добре захищеному від зимових вітрів місці, висаджуючи на відстані чотирьох-п’яти метрів один від одного.

На зиму обов’язково вкрива-ємо. Щоб зробити це було легко, вирощуємо у вигляді кущів сорти з коротким вегетаційним періо-

дом, щоб плоди встигали дозрі-ти, на зиму пригинаємо до землі та вкриваємо землею. Для цього в середині листопада забиваємо біля кожного куща в напрямку ряду по два дерев’яних кілочки з кожного боку, схиляємо гілки, які можна нахилити, прив’язуємо до кілків і засипаємо ґрунтом з міжрядь. Навіть десяток гілок се-редньої товщини, укриті в такий спосіб, здатні дати до сорока кі-лограмів плодів.

Навесні не можна зволікати з розкриттям, щоб не запріла кора. Зазвичай це робимо на початку квітня, але цього року довелося відкрити в кінці лю-того – настало незвично раннє тепло. Небезпека морозів, зви-чайно, ще не минула, але мінус 10 градусів інжир і гранат пере-носять легко.

І, звичайно, всі сорти інжи-ру та граната чудово почува-

ються в оранжереях, теплицях і на сонячних верандах. Але треба пам’ятати, що від роз-міру горщика залежить вели-чина рослини і її врожайність – у сірниковій коробці кавуна не виростити. Існують кімнат-ні гранати заввишки з метр у дорослому стані, однак це культура скоріш декоративна. До речі, плоди на ній цілком справжні. От тільки вони дося-гають розмірів з куряче яйце, навіть на особливо потужних екземплярах, та містять кілька десятків яскравих, смачних і соковитих зерен – якщо плодів на рослині не більше трьох-чотирьох. В іншому разі вони будуть завбільшки з черешню. Для великих плодових рос-лин, щоб отримати нормаль-ний урожай, потрібна ємність у п’ять-сім відер. Найчастіше для цього використовують по-ловинки столітрових бочок або спеціально виготовлені кон-тейнери.

Таким, що найкраще підхо-дить для вирощування в при-міщенні, на наш погляд, є інжир Брунсвік, який має найбільшу ремонтантність і самоплідність. Чудово показали себе гранати Таврійський і Гюлоша роже-ва, які до того ж характеризу-ються високою декоративністю. У сприятливих умовах вони цві-туть і плодоносять круглий рік. Яскраво-зелене листя, великі вогняно-червоні дзвоники кві-тів і важкі кулі численних пло-дів милують око, особливо коли за вікном сніжна круговерть. То чому не створити собі райський куточок, якщо є таке бажання?

волоДимир І нІна волкови050-551-98-34

Останніми роками розрахову-вати на рясний урожай волось-ких горіхів не доводилося: дерева страждали через суворі зими, а квіткові бруньки – під час вес-няних заморозків. У такому ви-падку чи є взагалі сенс займатися цією культурою?

Так, якщо йдеться про слаб-корослий сорт Ідеал. Під час цвітіння він проявляє часткову ремонтантність – жіночі квітки зібрані в китиці й розпускають-ся по черзі від основи до верхів-ки суцвіття, що триває протягом кількох тижнів. Чоловічі сережки сиплють пилок теж неодночасно – вони розташовані біля основи майже кожного листка, нові квіт-ки утворюються по мірі росту па-гонів, тож пилок дозріває в ті самі терміни, що і зав’язі.

І ось підтвердження. Якось на-прикінці квітня вдарив заморо-зок у мінус 7 градусів, підмерзли навіть квітки кизилу, чого на на-шій пам’яті не траплялося жод-ного разу, а Ідеалу хоч би що, буквально ломився від горіхів. Деревина у нього міцна, гілки не відламуються, а просто лягають на землю. Минулорічної зими, коли 6-8 лютого при 37-градус-ному морозі штормовий вітер зривав дахи з будинків, загинули могутні столітні дерева волосько-

го горіха, Ідеал же не постраждав і приніс повний урожай.

З розмноженням теж спосте-рігаємо один із рідкісних винят-ків: на відміну від більшості рос-лин, сіянці Ідеалу на 95% збері-гають властивості батьківських форм, тому його без побоювання можна розмножувати насінням. За тривалістю життя цей сорт анітрохи не поступається висо-корослим і плодоносить сотню років, чому підвищена зимо- і морозостійкість вельми сприя-ють. Однак, враховуючи тенден-цію останніх років до підвищен-ня температур і посилення по-сухи, такий сорт, що інтенсивно плодоносить, вимагає рясного зрошення. І цю потребу необхід-но задовольняти.

волоДимир І нІна волкови

садівництво

ЯК ЗАВеСТИ РАЙСьКІ КуЩІ?особлиВості агротехніки

Немає такого садівника, який би не мріяв виростити на своїй ділянці гранат або інжир, а краще і те, й інше відразу. Тільки от клімат начебто не той – холодну-вато, морозно буває. Одним словом, не Крим.

реклама

ІДеАЛьНИЙ ІДеАЛ саджаю сам та раджу Вам

Гранат Гюлоша рожева

Час збирати урожай

Вкривання гранату. Тепер ще треба засипати ґрунтом

Фот

о Во

лод

имир

а Во

лков

а

Фот

о Во

лод

имир

а Во

лков

а

Фот

о н

іни

Волк

ової

www.ridneselo.com

11

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

виноградарство

Солодкий південний вино-град цілком може прижитися та плодоносити, навіть якщо ваш сад розташований у середніх або північних регіонах України. Адже були випадки, коли в суворі зими фруктові дерева вимерзали, а теплолюбна лоза залишалася ці-лою, ще й давала добрий урожай.

З чого ж почати? З вибору сорту, звичайно. Їх у світі більше п’яти тисяч. А орієнтуватися бу-демо, як усі досвідчені виногра-дарі, на вимоги сорту до тепла. Вирішальне значення мають два показники. Перший: скільки днів потрібно сорту від розпускання вічка (а це відбувається при плюс 10 градусів) і до повного дозріван-ня ягід. Другий показник: скільки тепла сорт потребує за цей час, що фахівці називають «сумою актив-них температур». Наприклад, для дозрівання ягід надраннього сор-ту потрібно 95-105 днів при сумі температур 2300 градусів. Вихо-дить, що врожай дозріє, якщо про-тягом трьох місяців виноградний кущ отримає таку кількість тепла. Дуже ранні сорти потребують 105-115 днів і суму температур у 2400 градусів, ранні – 115-125 днів і 2500-2600 градусів, раннє-серед-ні – 125-135 днів і 2600 градусів, середні – 135-145 днів і 2700-2800 градусів, середнє-пізні – 145-155 днів і 2800-2900 градусів, пізні – 155-165 днів і 2900 – 3000 граду-сів, дуже пізні – понад 165 днів і понад 3000 градусів.

Тепер спробуємо прикинути, чи дістанеться винограду необ-хідна кількість тепла в умовах, приміром, Волині чи Чернігів-щини. За даними метеорологів, сума активних температур за час вегетації винограду в цих облас-тях зазвичай становить близько 2600 градусів. Виходить, що в цих районах треба вирощувати тільки надранні, ранні та раннє-середні сорти.

Другий момент, який впли-ває на розвиток лози і якість грон, – ґрунт. Виноград дуже чутливий до кількості активних карбонатів (вапна). Якщо склад землі не підходить, він хворіє на хлороз і швидко гине. В цьому, до речі, часто й приховується причина невдач винограда-рів-початківців. Наприклад, підщепа РхР101-14 витримує лише 9% активних карбонатів, а от Кобер5ББ – до 19%. Перед закладкою посадок дуже добре було б зробити вибірковий агро-хімічний аналіз ґрунту. Фахівці Інституту виноградарства і ви-норобства ім. Таїрова НААНУ (Одеса) готові порадити, як пра-вильно відібрати пробу, а також готові дослідити її, отримавши зразки навіть поштою.

Оцінюємо, наскільки той чи інший сорт морозостійкий. Від цього залежить, чи треба буде його вкривати. Є сорти, для яких і 30-градусні морози не пробле-ма, але, як правило, смак у таких простуватий. Що стосується більш смачних, але менш морозостій-ких, то під час їхнього вирощу-вання доведеться дотримуватись певних правил агротехніки й укривання на зиму.

Витримати всі примхи на-шого клімату під силу лише здоровим рослинам. Тому на-магайтеся знайти саджанці сор-тів, в описах яких є позначка КС – комплексностійкий (рос. КУ – комплексноустойчивый). Осо-бливо це важливо для західних областей, де протягом вегетацій-ного періоду переважає віднос-но висока вологість повітря, що спричиняє грибкові захворюван-ня.

Один із таких комплексно-стійких столових сортів – дуже рання за термінами дозрівання Аркадія. З неї взагалі добре по-чинати виноградарську справу. Не примхлива. І навіть якщо ви через брак досвіду припуститесь помилки, вона все одно дасть урожай. До популярних і «лег-ких» у вирощуванні належать також столові Флора, Прєобра-женіе, Лівія, Пам’яті Дженєєва (Академiк), Мускат жемчуж-ний, Кобзар, Сонячне гроно Магарача і технічні (для вироб-ництва вина) Голубок, Аромат-

ний, Цитронний Магарача і Красень (придатні для вирощу-вання по всій Україні). Та яким би невибагливим не був сорт, при затіненні й недостатній кількості поживних речовин він все одно дасть поганий урожай.

Важливе значення має тип цвітіння. Він буває жіночий або двостатевий. Сортам із функці-онально жіночим типом квітки потрібен запильник – інший сорт, бо бджіл квітучий виноград не приваблює. Новачкам реко-мендується купувати двостатеві сорти або відразу кілька різних. Вони запилятимуть одне одного, а це дуже важливо для майбут-нього урожаю.

У садових справах нерідко править мода. Ось і нині вино-градарі у гонитві за саджанцями каліфорнійського походження. Але ще невідомо, як поведуть себе ці сорти в конкретному саду. Якщо хочете виростити здорові кущі і хороші ягоди, варто придбати сорти, переві-рені часом і практикою, пере-вагу віддавайте районованим. Звертайтеся обов’язково в сер-тифіковані розплідники (таких в Україні шість), де посадковий матеріал гарантовано вільний від хвороб.

Як правило, від посадки мо-лодого саджанця до отриман-ня перших урожаїв проходить 4 роки. Протягом цього часу лозу необхідно постійно підрізати і формувати.

ПРИРуЧАєМО ЛОЗуОбирайте «правильний» сорт, орієнтуючись на суму температур і склад ґрунту

Після того, як виноград по-чали вирощувати у тепли-ці, можна стверджувати, що його вирощують скрізь. Проте у теплиці – це доро-го, і садівники продовжу-ють випробовувати в умо-вах відкритого ґрунту нові сорти, просуваючи їх все далі на північ.

закладка посадок

Виноградні саджанці поді-ляються на нещеплені і ще-плені. Для високопродуктив-ного і довговічного виноград-ника слід купувати щеплені саджанці, які бувають визрілі (вік 1-2 роки) і вегетуючі (з зе-леним приростом, саджають навесні).

При купівлі визрілого са-джанця, звертайте увагу на кореневу систему. Вона по-винна бути вологою, на п’яті чубука – не менше 3 коренів довжиною 15 см і діаметром не менше 3 мм. При садінні у південних районах довжина чубука повинна бути не мен-ше 40 см. А в північних райо-нах і на піщаних ґрунтах – не менше 50-60 см. Визріла час-тина однорічного пагона при-щепи повинна бути довжиною не менше 15 см, діаметром не менше 7 мм.

При осінньому садінні не-обхідно вживати всіх заходів щодо захисту кущів від низь-ких температур, плямистого некрозу та інших несприят-ливих зимових умов (вимо-кання, випрівання). Саджання проводитися тільки у вологий ґрунт. Оптимальним термі-ном є період з кінця жовтня до середини листопада до настання перезволоження ґрунту і зимових морозів.

При підготовці щеплених або кореневласних саджанців

до садіння вкорочують при-ріст до 2-4 вічок. П’яткові ко-рені освіжають до живих тка-нин і вкорочують до 10-12см. Саджанці вимочують у воді протягом 2-3 діб. Остаточ-но підготовлені саджанці та живці перед садінням зану-рюють корінням у бовтанку. Її готують з 2 частин землі і 1 частини коров’ячого гною і доводять до сметаноподібно-го стану.

Для саджанців краще підго-тувати ями. Навколо кілочка позначають контур майбут-ньої ями, а потім, видаливши його, копають яму шириною 30-40 см і глибиною на 10-15 см більше прийнятої гли-бини висаджування. На дно ями насипають конусоподіб-ний горбок із землі, змішаної з 3-5 кг перегною і 100-200 г суперфосфату. Саджанець встановлюють у центрі ями вертикально, добре розправ-ляючи коріння вниз по пагор-бу. Місце спайки у щепленого саджанця чи голівка у коре-невласного саджанця пови-нні бути на рівні ґрунту або на 1-2 см нижче.

Ямку засипають наполо-вину землею, ущільнюють її і заливають 1-2 відрами води. Після вбирання вологи ямки повністю засипають пухким ґрунтом, роблячи горбок на 3-4 см вище вічка.

ЧуБуК у ПРОФІЛь І АНФАС

Поради давали: волоДимир лІховСькоЙ, начальник відділу селекції та генетики Національного інституту винограду і вина «Магарач», анДрІЙ ШТирбУ, начальник відділу виноградарства ННЦ «Інститут виноградарства та виноробства ім. Таїрова»

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

12

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

А ви є членом профспілки? Люди чомусь згадують про це об’єднання, коли втрачають роботу або хочуть відпочити за пільговою путівкою. А от академік Української і Росій-ської академій сільськогоспо-дарських наук, доктор сіль-гопнаук, заслужений агроном України Валентин Сергійович

Циков зберігає вірність своїй профспілці 67 років.

Саме цей факт став приво-

дом для визнання його лауреа-том всеукраїнського конкурсу, оголошеного Профспілкою пра-цівників АПК України. Вален-тин Сергійович відзначений за довготривале перебування у її лавах, активність у профспілко-вому житті та продовження тру-дової діяльності, бо й досі, у свої майже 90 років, він працює.

До профспілки студент ін-ституту сільського господарства Циков вступив у далекому 1946 році, отримавши темно-зелену книжечку, яку зберігає й досі ра-зом із вклеєними в неї марками про членські внески. Після ви-пуску потрапив до глухого села на Київщині – три роки працю-вав там агрономом. Потім пере-їхав на Дніпропетровщину, де займав різні посади, а згодом очолив Всесоюзний науково-

дослідний інститут кукурудзи. Після реформи АПК директорові інституту, докторові сільгопнаук наук Цикову довелося додатково взяти на себе обов’язки гене-рального директора науково-ви-робничого об’єднання «Дніпро», куди входили 15 дослідних стан-цій, розташованих у багатьох областях України. Загалом, Ва-лентину Сергійовичу присвоєно 15 звань, він має шість орденів, серед яких орден Леніна за роз-робку механізованих технологій для отримання високих урожаїв у Дніпропетровській області.

Разом із дипломом лауреата ветеран отримав і грошову пре-мію, яку вручив голова Проф-спілки працівників АПК Ігор Со-пєлкін. До речі, серед лауреатів профспілкового конкурсу є й 83-річна жінка з Черкащини, її профспілковий квиток датова-ний 1943 роком.

валенТина лиТвиненко

12 герої нашого часу

– У нас місткість гумусу ста-новить усього 0,7%, – розпові-дає господар. – Приїхали якось з лабораторії, узяли проби. «Так це ж не ґрунт, а пляжний пісок», – кажуть. Воно дійсно так, ще й рельєф складний. Але на цих зем-лях уже вирощено до 300 сортів картоплі, інших культур, і врожаї поки що дозволяють заробляти і на життя, і на розвиток. А великий той урожай чи малий? Не знаю, з чим порівняти, бо не знаю, у кого ще є такі бідні землі. Одне тішить: ніхто на них не зазіхне.

У «Левоні» працює 70 людей, у сезон – до 150. Загалом підприєм-ство обробляє 1400 га, а починало з 60 гектарів. Вони були найгір-шими, тому й стояли порожніми. З того часу і впродовж восьми ро-ків господар, як він каже, «виро-щує землю». Культивує її за прин-ципом: скільки забрав – стільки віддай. Дискуємо на глибину не більше 5 см, дотримується сівозміни, вирощує сидерати, вносить у якості добрив рослинні рештки. «Бо мікроорганізми, які переробляють органіку на гумус, такі голодні!» – каже. Після карто-плі на поле потрапляють озима пшениця, люпин, ячмінь. Щоб заробити, цього року посіяв куку-рудзу та не вгадав: ціни на неї не

обіцяють прибутку. Проте споді-вається заробити на картоплі, яка в цілому по країні цього року не задалася.

Сільським господарством Василь Левицький зайнявся тільки у 2005 році, за його сло-вами, з переляку – життя зму-сило. Розуміти це треба так, що опинився тоді чоловік у стано-вищі, коли потрібно було при-йняти рішення. І він прийняв, як не один раз до й після того. А й справді, який бізнес без уміння зробити рішучий крок? До 2005 року був він спеціаліс-том з виробництва крохмалю, за роки незалежності збудував два цехи, один завод.

Останній – у 1999 році на те-риторії власного господарства, що знаходиться у смт Седнів Чернігівського району. «З пере-ляку», – знов пояснює жартома. Збудували завод за півроку, по-тім потроху закупали обладнан-ня, почавши переробку картоплі лише з 2 т клубнів на годину, а зараз – 10 т/год. А згодом при-йшло розуміння, що сировина має бути власною. Та щоб її ви-рощувати, треба мати техніку для обробітку землі. І вже точно «з переляку» купив тоді Левиць-кий картоплесаджалку за ціною дорогого авто. Та цей крок на той момент виправдав себе – і посадив, і зібрав.

Іншу техніку: трактори, спе-ціалізовані причепи, комбайн, обприскувач, протруювач, куль-тиватор – усього 11 одиниць – Василь Гаврилович купляв уже у лізинг, зробивши чіткий розра-хунок прибутків і витрат. За сім років через державну компанію «Украгролізинг» він прибрав ві-тчизняної техніки на 1 млн 700 тис. гривень. Привабили 3,5% річ-них, під які вона давалася, у той час як комерційні банки міцно тримались і тримаються за 20-30 відсотків.

– Коли ж станете до вироб-ництва крохмалю? – цікавлюся я, оглядаючи потужності завода «Левони», де картопля дрібнить-

ся, потім крохмальне молочко відстоюється, крохмаль модифі-кується (обробляється температу-рою або окислюється) та розпако-вується.

– Не знаю, чи цього року, – від-казує пан Левицький, – бо ви-ходить не вигідно. Якщо у тому році картоплю віддавали по 60 копійок, в цьому, бачу, зможемо по 2 гривні продати. Така ариф-метика виходить: на виробни-цтво одного кілограма крохмалю потрібно 6 кг картоплі. Тож нам сьогодні вигідніше віддати ці 6 кг за 12 гривень, ніж переробляти їх, витрачаючись на енергоносії, а потім реалізувати кіло крохмалю лише за 6 грн 50 копійок.

Потім Василь Гаврилович роз-мірковує про справи держав-ницькі. Каже, що поки українські крохмальні заводи не можуть створити конкуренції росій-ським, білоруським і з дальнього зарубіжжя через високу ціну на енергоносії. Саме через дорогі газ і електроенергію він, Левиць-кий, не зміг запустити лінію з ви-робництва сухого картопляного пюре. Порахував замовникові, скільки йому коштуватиме пюре, і той придбав більш дешеву біло-руську продукцію. З тієї ж причи-ни залишається у планах і вироб-ництво карамельної патоки.

– Донька не раз мені дорікала, – каже пан Василь, – «Тато, інші будують власний дім, а ти завод», «Інші їздять відпочивати, а ти купуєш техніку», «Інші їздять на нормальній машині, а ти все на «вісімці». Нарешті, розмінявши сьомий десяток, я дослухався до доньчиних та синових порад. Бу-дую дім, купив «Нісан», а думка-ми я все одно тут, на виробництві. Бо зупинятися, заспокоюватися ніяк не можна.

олена СУхорУкова

«З ПеРеЛЯКу» СТВОРИВ ПРИБуТКОВе ГОСПОДАРСТВОВасиль Левицький з Чернігівщини спочатку вирощує землю, потім картоплю, а надлишки переробляє на крохмаль

Відомо, що Чернігівщина – край картопляний, тому не виникає питання, чому Ва-силь Гаврилович Левиць-кий, власник дочірнього підприємства «Левона-С» приватного науково-вироб-ничого підприємства «Ле-вона», займається вирощу-ванням цього овочу. Дивує інше: як можна отримувати пристойні врожаї на таких бідних ґрунтах?

рішення – праВо сильних

Василь Левицький сподівається, що його завод працюватиме безперебійно

ПРОФСПІЛКОВИЙ ДОВГОЖИТеЛьВірність Вибору промо

Фот

о о

лени

сух

орук

ової

Фот

о на

дан

е п

роф

спіл

кою

ап

к

www.ridneselo.com

13

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

Перевтілення

Коли батьки повмирали, хата лишилась порожньою. Валерій Дмитрович у той час працював. Потім, після виходу на пенсію, два роки шукав собі нового заняття, аж поки не повернувся думками до батьківської хати та ділянки біля неї. Тепер йому шкода, що даремно згаяв час, бо треба було відразу їхати у Пороги.

– У городі та саду я працював і раніше, але ставився до цього якось відсторонено, не було усві-домлення того, що це моє яблуч-ко, тобто вирощене власними ру-ками, мої вишенька, мед, гронка винограду, – ділиться думками господар.

Поступово зі звичайної сади-би обійстя перетворилось на ку-точок з дослідними ділянками. Є тепличка, підростає власний са-дивний матеріал. Урожаю виста-чає для себе, синів та внуків. За-лишки урожаю і саджанці госпо-дар вивозить на місцевий ринок. І там із дивуванням спостерігає, як селяни купують овочі та фрук-ти, навіть петрушку чи кріп, а їхні ділянки біля будинків тим часом заростають бур’янами.

– Людина втратила потяг до землі, – зауважує Валерій Дми-трович. – Ось, скажімо, покоління моїх батьків на городі вирощу-вало все. Залишки виносили на базар. Земля їх рятувала у най-скрутніші часи. Та й за нинішніх умов город – реальна можливість вирішити фінансові проблеми, бо город – це «золота жила», особли-во для пенсіонера.

7,5 сотки прибутку

Садок Прилипка займає лише 3,5 сотки, але на ньому присутнє все різноманіття плодових куль-тур. Господар прагне садити кар-ликові і напівкарликові дерева, які й родять рясно, і зручні для обробітку та збирання врожаю. Але всім відомо, що карликова підщепа (для яблунь – М9), яка власне і дає сорту низькорослість, має поверхневі корені і потребує частого поливу. Тому пан Валерій у якості підщепи став використо-вувати сіянці, які самі витягують вологу з нижчих шарів ґрунту, а карликову підщепу застосовує як вставку (20 см) з уже прищепле-ною на нею брунькою того чи ін-шого сорту. На площі у 3,5 гектара таких дерев можна посадити не менше ста, вони даватимуть що-року по 15-20 кг плодів.

Особливу увагу привертає над-звичайно щедрий, як для Віннич-чини, виноградник. Під нього у Прилипка відведено 4 сотки, де висаджено близько 400 корчів столового і технічного (винного)

– всього понад 170 сортів. Кожна лоза дає 10-15 кілограмів ягід. Якщо залишати більше грон, то урожай буде вищий, але дрібна ягода. Валерій Дмитрович виса-джує сорти всіх термінів дозрі-вання – від ранніх до пізніх, тому родина їсть виноград з червня по жовтень, а потім завдяки особли-вому зберіганню – до весни на-ступного року.

Підсмажена «колорада»

– Вирощуючи овочі, забез-печте їхнє споживання з ранньої пори, – радить наш герой. – У мене для цього є дві невеличкі теплички, розташовані на площі 40 кв. м, вони простої конструк-ції, висотою 2 метри, накриті плівкою. В одній ростуть тільки помідори, яким не бажане сусід-ство з іншими овочами. Сорок кущів вистачає для споживання у свіжому вигляді, соку та солінь. А поки приходить час висадки розсади, у цій тепличці встига-ємо виростити редиску, цибулю на зелень. Потім тут ростуть пе-трушка, кріп, селера, які з тома-тами уживаються добре. У другій теплиці висіваємо по рядочку перцю, баклажанів, огірків, ран-ньої капусти – і цього вдосталь.

Але теплицям потрібна ува-га: крапельний полив, мульчу-вання соломою або перегноєм тощо. Роботи починаються на-прикінці березня, коли споруди накриваються плівкою. Кілька днів земля прогрівається, потім висіваються редиска та цибуля. А в кінці квітня – на початку травня настає черга розсади зі стаканчиків.

Тут городина росте до пізньої осені, не хворіє, урожай збира-ють до пізніх морозів. А коли вже час прибирати, господар викопує корчі помідорів з землею, підві-шує їх у прохолодному місці. Так помідори поступово дозрівають до самого Нового року.

Ростуть на городі овочі й у від-критому ґрунті. Кілька соток – для картоплі. Хімікатами не обробля-ють, підживлення ділянки прово-дять виключно органікою.

– А як ви боретеся з колорад-ськими жуками?

– Я їх «підсмажую». Накри-ваю вдень під сонцем ділянки картоплі почергово плівкою на 10-15 хвилин. Під нею за цей час утворюється 40-градусна спека. Личинка її не витримує і опадає. Так проходжу по всій ділянці. Че-рез день-два оглядаю і за потреби операцію повторюю.

Золота комаха

Це про бджолу, а пасіку Вале-рій Дмитрович називає домаш-ньою аптекою. Він не уявляє, чим би лікував суглоби, хребет, аби не настоянки. Незамінні у Прилип-ків прополіс, маточне молочко, обніжка, перга, не кажучи вже про мед. Господар вважає, що не-величка пасіка має бути у кожній садибі. Колись його батько три-мав до 50 сімей, він – 10, бо немає кормової бази. Коли в сусідній Молдові поля цвітуть, то Валерій Дмитрович жартує, що виписує для бджіл закордонні паспорти, щоб ті летіли через кордон і зби-рали нектар. Кожна сім’я дає від 15 до 25 кг меду.

Як усі їхні діди-прадіди, При-липки надлишки урожаю везуть на базар. Покупці знають, що то чиста, без хімікатів продукція, вироблена для себе, то й залюбки купують. Також вирощує госпо-дар під замовлення саджанці ви-нограду, груш, яблунь. Це суттєво поповнює сімейний бюджет. Бу-вають такі місяці, що пенсіонери Прилипки «забувають» дорогу до Ощадбанку за пенсією, бо виста-чає грошей і без того.

вІра Тихонова

Знаним в окрузі садівни-ком і виноградарем Вале-рій Дмитрович став після того, як вийшов на пенсію та відродив батьківську садибу в селі Пороги Ям-пільського району. Відто-ді невеличка ділянка не лише годує його родину, а й дає прибутки.

«ЗОЛОТА ЖИЛА» ДЛЯ ПеНСІОНеРІВ У Валерія Прилипка з Вінниччини фрукти й овочі родять тоннами, виноградні грона звисають мало не до землі. І всі ці щедроти – лише на 10 сотках

розумний підхід

герої нашого часу

ВИНОГРАД у ПОПеЛІ

Пізні сорти винограду пан Валерій зберігає до вес-ни завдяки простому дідів-ському методові – у дерев-ному попелі.

На дно тари, приміром, ящика, насипається суха тирса з фруктових дерев (інша може дати гіркоту), зверху через сито просі-вається деревний попіл. З цим ящиком господар іде до куща з виноградом. Секато-ром акуратно зрізує гроно, не торкаючись ягід, щоб не пошкодити верхній сизува-тий наліт на ягоді – пруін, а потім ножицями видаляє сухі, недозрілі і пошкоджені ягоди.

Грона вкладаються у ящик гілочкою догори, од-ним шаром, щоб не торка-лись одне одного та бор-тиків. Потім на кожен зріз гілочки грона насаджується ягідка – так воно буде жи-витися деякий час глюко-зою. А зверху через сито насівається невеликий шар попелу.

Ці ящики можна збері-гати у погребі, який добре провітрюється чи навіть у літній кухні. Перед тим приміщення бажано обро-бити сіркою, побілити, щоб убити бактерії.

Температура приміщення може коливатися у межах від 8 до 1 градуса тепла. У кутках можна поставити негашене вапно, яке вбирає вологу.

СуШІННЯ ПІД СКЛОМ

– Щоб зберегти якомога більше урожаю, ми давно практикуємо сушіння на сонці, – розповідає госпо-дар. – А нещодавно цей ме-тод удосконалили.

Одного разу, коли ми су-шили яблука і груші, почав накрапувати дощик. Я шви-денько накрив їх товстим склом, яке було під рукою. Коли через 2-3 дні відкрив, здивувався – весь продукт був в ідеальному стані, без почорнінь та мав гарний колір.

З тих пір ми сушимо фрукти не на відкритому повітрі, а під склом.

Велика кількість урожаю змусила Прилипків придба-ти сушарку «Садочок». З ви-нограду роблять родзинки, які набагато смачніші, ніж з магазину, бо вони не міс-тять консервантів. Сушать навіть овочі – помідори, зе-лену цибулю, перець, морк-ву і гарбузи. І вже з сушено-го гарбуза готують смачні каші. До сушарки також по-трапляють калина, малина, смородина.

Кожна лоза дає 10-15 кілограмів ягід. Якщо залишати більше грон, то урожай буде вищий, але дрібна ягода

Господар прагне садити карлики і напівкарлики Невеличка пасіка має бути у кожній садибі

запаси

Фот

о Ві

ри т

ихон

ової

Фот

о Ві

ри т

ихон

ової

Фот

о Ві

ри т

ихон

ової

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

14

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

будьте здорові!

– Найоптимальнішими є так звані «люксембурзькі правила», – розповідає Юрій Сіренко, го-ловний позаштатний кардіолог МОЗ України. – Вони названі на честь держави, в якій майже 10 років тому європейські фахівці розробили і затвердили «рецепт здорового серця». Правила скла-даються з чотирьох вимог. Їх про-маркували цифрами, які, якщо їх поставити в рядок, утворюють номер телефону, за яким євро-пейці можуть отримати консуль-тацію з усіх серцевих питань, у тому числі в критичних станах: 0–30–140–90–5.

Вічним наш «двигун», у пря-мому розумінні, ці правила не зроблять, але суттєво подовжити його життя і наше здоров’я таки здатні.

0 – нуль цигарок на добу. Ток-сичні та канцерогенні речо-

вини, які в них знаходяться, отру-юють і руйнують наш організм (і серце в тому числі) на клітинно-му рівні. Крім того, тютюнопа-

ління веде до спазмування судин. Що би курець не робив для поліп-шення здоров’я, суттєво покра-щити самопочуття він не зможе.

30 – мінімум хвилин, упро-довж яких людина має

активно рухатися щодня. Ор-ганізм насичується киснем, і за рахунок посиленого кровообігу нормалізується обмін речовин. Як наслідок, вага стає оптималь-ною, підвищується тонус судин, тренуються серцеві м’язи. Гіпо-динамія у жителів села – звісно, проблема не така нагальна, як у городян. Але тут є нюанс. Наван-тажуватися повинна максималь-на група м’язів одночасно, а рухи мають бути динамічними. Тому сінокіс, скажімо, – «фізкультура» корисна, а от лущення стонад-цяти качанів кукурудзи в одній позі, ще й із зсутуленою спиною, – ні. Крім того, в осіннє-зимовий період спосіб життя селян не над-то активний. Тому їм, як і решті українців, фахівці радять вклю-чити в розпорядок дня прогулян-

ки пішки: 8000 кроків на день до-статньо.

140/90 – такий і ви-щий артері-

альний тиск неприпустимі. Адже коли тиск вищий за класичний 120/80, серце і вся судинна сис-тема працюють за межами своїх можливостей, тут і до захворю-вання недалеко. Один із прямих провокаторів підвищення тиску – зайва вага. Може, це стосується і вас? Нормою вважається індекс маси тіла від 18,5 до 25. Вирахо-вується він так: розділіть масу тіла (в кілограмах) на зріст (у ме-трах), зведений у квадрат. Примі-ром, ви важите 80 кг, а ваш зріст – 1,70 м. Зводимо цифру вашого

росту у квадрат: 1,70х1,70=2,89. Тепер розділимо 80 (вагу) на 2,89. Виходить 27. Майже норма. А щоб не потрапити в зону ризику, хар-чуйтеся за порадами Всесвітньої організації охорони здоров’я, які легко представити у виді різно-кольорової піраміди.

«Зелені» продукти, тобто ті, які їсти можна не вагаючись, пови-нні складати 70%. Це крупи і хліб, але обов’язково із борошна гру-бого помелу, свіжі овочі і фрукти (їх треба з’їдати не менше 500 г на день), риба (вона має бути на столі двічі на тиждень), курятина, індичка, кріль.

Кількість «жовтих» страв має становити не більше 20%. Це мо-

локо і кисломолочні продукти, нежирні свинина, яловичина, ба-ранина, яйця, масло.

«Червоні» продукти – цукор, кондитерські вироби, ковбаси, консерви, алкоголь, солодкі газо-вані напої. Їх краще не вживати, Але якщо дуже хочеться, то від усього раціону вони мають стано-вити скромні 10%, а то й менше.

Мінеральну воду, джерельну, морси і свіжі соки потрібно пити протягом дня. Загальна кількість рідини в день – 1,5-2 л. Оскільки людина на 70-80% складається із рідини, то таким чином підтри-мується її рівень в нашому орга-нізмі. А це, по-перше, забезпе-чить нормальне функціонування всіх систем організму, по-друге, упередить загущення крові, що важливо для серцево-судинної системи.

5 – вище цієї цифри рівень холестерину підніматися не

повинен. Для цього треба обмеж-ити споживання червоного м’яса (не більше 300 г) і яєць (не біль-ше 3 штук) на тиждень. Слід ви-ключити з раціону будь-які жирні продукти. Рослинна нерафінова-на олія – виняток. Поліненасиче-ні жирні кислоти, на які вона ба-гата, корисні. Крім того, олія має м’який жовчогінний ефект.

На п’ятірку має бути і кількість солі – 5 г на добу. Інакше серце-во-судинна система буде надто навантажуватися через затримку зайвої рідини в організмі. Згідно з дослідженнями МОЗ України, більшість українців з’їдає аж 10-12 г! І це не дивно, адже тільки в 100 г хліба не менш як 1 г солі.

У Європі вже давно на законо-давчому рівні виробників різно-манітної продукції зобов’язали знизити кількість солі в рецепту-рі. У нас же поки що таких стан-дартизованих вимог немає. Про-те ми самі можемо контролювати кількість солоненького на нашо-му столі.

До речі, краще замінити зви-чайну кухонну сіль на морську, бо вона багата мінералами і мікро-елементами. Така сіль, звісно, до-рожча, але набагато дешевша, ніж лікування.

наТалІя анДрощУк

МОТОР НА ВСе ЖИТТЯЩоб він працював із гарантією, дотримуйтеся «люксембурзьких правил», їжте «зелені» продукти та не дратуйтеся

29 Вересня – ВсесВітній день серця

Смертність від серцево-судинних захворювань (ССЗ) в україні стоїть на першому місці (65%). При цьому ко-жен третій померлий ніколи не звертався до лікаря із серцевими проблемами, бо навіть не знав, що вони в нього є. І це прикро, тому що заходи з попередження ССЗ доволі прості. Завдяки їм у країнах європи сумний показник нижчий втричі.

Здавалося б, що спільного між мішком картоплі чи сумкою з молочними продуктами, яку се-лянин тягне на продаж, і стено-кардією? А зв’язок прямий.

Перша «С» – самомасаж

– Справа в тому, що регуляр-не перевантаження м’язів спини у зоні лопаток призводить до їхнього затискання, – пояснює лікар-невропатолог, рефлексоте-рапевт, автор унікальної методи-ки лікування вегетативних пору-шень Ірина Бартош. – Чи сталося затискання, перевірити несклад-но: якщо при піднімані лівої руки ви відчуваєте дискомфорт в області лопатки, проблеми є – вже порушено постачання крові і кисню в міжреберній області.

А якщо нестача хронічна, вона з часом призведе до проблем із серцево-судиною системою. За таким самим принципом по-рушення в роботі серця можуть виникнути при затисканні в ін-ших частинах тіла. Адже наш ор-ганізм – єдина замкнена систе-ма. Хіба що проблеми із серцем в такому разі виникають у більш віддаленій перспективі.

Вихід – уникайте тривалих статичних і непомірних наван-тажень на будь-які частини тіла. Якщо ж затискання вже виникло, регулярно проводьте самомасаж проблемних зон. Для цього під-кладіть під найболючішу точ-ку великий тенісний м’яч (або дерев’яне яйце) і лягайте на ньо-го всією масою тіла. Лежіть так 2-3 хвилини до зникнення болю.

Друга «С» – стрибаюча хода

– Серце має надмірне наван-таження, якщо погано працює периферична система кровообі-гу, – розповідає Ірина Бартош. – А добра профілактика застою крові у віддалених частинах ор-ганізму – це хода-стрибки, тобто перекочування з п’ятки на но-сок. Ходіть так по 10-15 хвилин щодня. «Стрибаючі» кроки – на-дійна профілактика гіпертонії, оскільки кров розподіляється рівномірно по всіх судинах.

Третя «С» – cтриманість

Негативна емоція сприйма-ється судинами як удар. А що ми робимо, коли нам загро-

жує ляпас? Рефлекторно при-ймаємо позу боксера, тому що готові захищатися: у нас стис-каються кулаки та й весь орга-нізм напружується. Так само наше тіло реагує і на загрозу психологічного характеру. А кожне затискання м’язів, як вже було сказано, це порушен-ня кровообігу.

Крім того, через стрес по-рушується робота вегетативної нервової системи. А оскільки вона є «головнокомандувачем» усіх нервових реакцій, то пере-бої в ній автоматично призво-дять до проблем (більших або менших) у всьому організмі. Ось чому той, хто «вариться» з ранку до ночі в негативі і не вміє правильно на нього ре-агувати, має чималий букет

хвороб і «слабке» серце. Що ж робити?

– У конфліктній ситуації не відповідайте кривднико-ві тією ж монетою, – радить Ірина Петрівна. – Адже агресія породжує лише агресію, і за-тискання неминучі. Але й за-лишати в собі негативні емоції – не вихід, блокувань теж не уникнути. Правильно вчини-ти так: упередити конфлікт, а якщо він уже виник, загасити його. Для цього найкраще від-повісти на нападки опонента… згодою. Приміром: «Ви знову пізно!» – «Так, я знову спізнив-ся і це погано». Або: «Дивись, куди сунеш!» – «Вибачте, будь ласка! Вам мабуть боляче?» От і все! Підстав для суперечок, сварок і з’ясувань немає.

ВРЯТує ТРИ «С»

aok-

bv.d

e

www.ridneselo.com

15

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року Передплатний індекс 89782

Якось їхали ми з моїм дав-нім добрим другом селом Гальчин, що на Житомирщи-ні, і зупинилися біля криниці. «Давай, поп’ємо з неї, бо ця криниця особлива і років їй багато», – запропонував Ві-ктор.

– А якщо хочеш дізнатися про її історію, – вів далі това-риш, – то гукнемо хазяїна.

Микола Якович Тимченко як раз порався на подвір’ї і ні-чого не мав проти спілкуван-ня. Сіли у холодку.

– Було це десь на початку 20-х років минулого століття, – розпочав здалека. – Батькові моєму і ще чотирьом селянам виділили землю, щоб побуду-вати хату за селом Гальчин. Так виник хутір. А в передво-єнному 1939-му році, за нака-зом Сталіна, надійшла дирек-тива ліквідувати малі хутори. Селянам виділили землю на

новому місці в центрі села. Шкода було розбирати майже нову хату, але що вдієш? Ху-доба була вже в колгоспі. Тож на нове місце взяли з собою лише нехитрі пожитки та зня-ли кільця з колодяя, який ра-ніше напував п’ять хуторських сімей.

Марія Харитонівна, мати нашого розповідача, володі-ла секретами пошуку джерел і скоро знайшла місце для нової криниці. Але сусіди попроси-ли копати криницю в такому місці, де б і вони могли брати воду. Тимченки погодилися. І Марія відшукала ще одне дже-рело – на узбіччі двох доріг.

Головним копачем був її чо-ловік Яків, бо мав у цій справі досвід, а сусіди допомагали. Копали довго, втомилися, а води все немає. Стали сумні-ватися, чи є там взагалі джере-ло, бо ж глибина була вже десь

метрів шістнадцять. А Марія стояла на своєму: «Копайте, хлопці!» Ще трішки, – і всі по-чули радісний крик старого Тимченка: «Вода!»

Криниця вийшла такою гли-бокою, що навіть кілець не ви-стачило. Тоді виклали верхню частину камінням, скріпивши його розчином, а одне кільце поставили нагорі. Вода вияви-лася чистою, холодною і смач-ною. Колись, кажуть, жниварі у полі просили їздового привез-ти їм води тільки з Тимченко-вої криниці.

Два сусіди Якова Тимченка, що копали криницю, загинули на воєнних фронтах. Сам Яків помер у віці 97 років. А крини-ці пішов уже 72-й рік.

У 1990-х роках після 30-річ-ної служби мічманом на флоті в Прибалтиці повернувся до рідного Гальчина син Микола. Поновив з сусідом стару кри-ницю, а священик Микола Гав-рилів на Водохрещу освятив її.

– І ви тепер, Миколо Якови-чу, живете з дружиною в Галь-чині на батьківському обійсті?

– Коли я вийшов на пен-сію, то мені як військовому за вислугою років дали в Києві квартиру. Та тепер там живуть діти, а ми переїхали в село, по-раємося на городі.

– За Києвом не жалкуєте?– Нема коли, щомісяця їз-

димо до дітей у столицю. А зараз у нас відпочивають троє внуків. Оздоровлюємо їх сві-жим повітрям, натуральною їжею та смачною водою з кри-ниці, що викопав їхній прадід.

волоДимир бренДУляк

ПРАДІДОВА КРИНИЦЯродинні сВятині

Біля батькової криниці син Микола

Людмила Іванівна поклала переді мною дорогу її серцю світлину. Наприкінці 30-х років минулого сторіччя фотографу позують дві молоді полтавські дівчини у народному вбранні. Та, що зліва, – мати Людмили, Євдокія Іванівна Святобатько з села Полив’яного Миргородсько-го району Полтавської області.

Цієї доброї жінки, фельдше-ра, яка залишила по собі бла-годатні спогади, вже немає на світі. Вона лікувала поранених під час війни, понад тридцять років працювала у селі Мар-ченки завідуючою фельдшер-сько-акушерським пунктом, а потім завідуючою оздоровчим пунктом на миргородському будівельному комбінаті. Від-даність Євдокії Іванівни бла-городній професії надихнула й рідних – донька й онук стали лікарями.

А ще про жінку нагадують численні вишивки: сорочки з мережаними рукавами, рушни-ки на весілля доньці, а потім і онукові. Збереглися гарно оздо-блені серветки, скатертини. За-хоплюють візерунки, вигадані майстринею. Але найбільше вражають килими з мішкови-ни: на темному тлі буяє зелень і квітнуть троянди. В одному з них майстриня закодувала пам’ятний напис-присвяту улю-бленому онукові.

Повагу до українських тра-дицій, сприйняття краси на-родної вишивки та її символіки у Євдокії Іванівни виховували з дитинства. Її родина добре знала, що калина вберігає від нечистої сили, виноград обіцяє родючість, червоні нитки – то кольори сонця, чорні – землі.

Вишита сорочка, яку Євдокія вдягала ще дівчиною, теж збе-реглася. Можливо, саме в ній дівчина позує фотографу дале-ких років минулого сторіччя.

ольга ЗІнЧенко

www.ridneselo.com

15

Передплатний індекс 89782

джерела

ВИШИВАЛА ДІВЧИНА…людина зі сВітлини

Де б не з’являвся Іван Іль-чишин зі своїми старовин-ними жорнами, навколо нього завжди збирається багато людей. Дітлахи і жительки міст просять до-зволу спробувати молоти і дивуються, що це не так легко. А статечні чоловіки з виглядом знавців радять, що та як робити, і дають зрозуміти, що самі мололи борошно не раз.

Іван Романович живе у селі Жабокруки Тлумацького району Івано-Франківської області. До роботи на землі не те що звик – іншого життя не уявляє. Не з тих, хто любить розмірковувати, чи легка вона і чи вдячна. Просто працює. І має особливу пошану до всього старовинного – культу-ри, звичаїв, вишивок, рецептів.

На запитання, чи ці жорна з домашнього музею, відпові-дає здивовано:

– Чому з музею? Ми і зараз ними користуємося, коли тре-ба щось змолоти.

– А коли треба? І чи треба? Вибір борошна у магазинах такий великий…

– Зате від жорен – смачні-ше.

Іван Ільчишин береться показувати. Насипає жменю зерна, розмелює. Пропонує потерти між пальцями.

– Це борошно пересіваємо і виходить так зване «разо-ве борошно». З нього робили «разові вареники». А чому смачніше? Бо в жорнах бо-рошно не нагрівається, як у сучасному млині. Воно вихо-дить холодне, іншої якості.

А якщо треба, приміром, з кукурудзи зробити не борош-но, а крупу, то вдома є під-йомник, щоб жорна підніма-ти.

Іван Ільчишин каже, що «разові вареники» та ще й зі шкварочками – смачнішого не куштував. Статечні гляда-чі, з тих, хто має сільське ко-ріння, з ним погоджуються.

А побачити, як жорна ме-лють борошно, цікаво і дітям, і дорослим. Тому і возить Іван Ільчишин свої жорна по фес-тивалях і святах.

галина ДобоШ

ВІД ЖОРеН хЛІБ СМАЧНІШИЙз даВніх-даВен у сьогодення

Спробувати жорна у дії цікаво і дітям, і дорослим

Євдокія Святобатько зліва

Усі візерунки і сюжети вишивок майстриня вигадувала самапромо

Фот

о Га

лини

доб

ошФ

ото

над

ане

авто

ром

Фот

о о

льги

зін

ченк

оФ

ото

з ар

хіву

сім

'ї с

в'ят

обат

ьків

№ 18 (043) 25 вересня 2013 року

господарю на заМітку16

Виходить два рази на місяць (2 та 4 середи)Засновники: ТОВ «СГ «Універсум», Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад.Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополітики України. Головний редактор: Олена Сухорукова

Свідоцтво: Серія КВ № 18390-7190Р, видане Дер-жавною реєстраційною службою України. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редак-ції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. За зміст рекламних матеріалів та приватних ого-лошень на сторінках газети відповідальність несе рекламодавець.

Адреса для листування: 01001, Київ, а/с 166, ТОВ «СГ «Універсум», «Рідне село Україна». Телефон редакції 067 549 59 40.www.ridneselo.come-mail редакції: info@ridneselo.comЗ питань розміщення реклами, оголошень звертати-ся за тел.: (044) 221 40 30; e-mail: pr@ridneselo.comЗ питань передплати та розповсюдження газети — за тел.: (066) 640 15 94.

Передплатний індекс 89782 Надруковано у друкарні ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна», 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6

Наклад 87 840 примірниківЗамовлення № 250913

Всеукраїнська газета «Рідне село Україна»

У баварському містечку Ре-денталь були проведені жартів-ливі змагання серед кроликів на швидкість і висоту стриб-ків. «Легкоатлети», серед яких були молоді кролі різних порід

у малій і середній ваговій ка-тегорії, повинні були подолати перешкоди заввишки 25 і 40 см. Кролячі стрибки – нова «фіш-ка» серед власників домашніх кроликів у Центральній Європі.

Оголошення про продаж чи купівлю насіння, саджанців, про-стої сільськогосподарської техніки чи тварин приймаються без-коштовно, але тільки від фізичних осіб. Обсяг ‒ не більше 20 слів. Увага! Об'яви публикуються одноразово. Телефон для зв’язку: 068-303-12-49, 066-640-15-94.

об’яВи рідного села

ШуКАю РОБОТу• Сім’я з метою переїзду в сільську

місцевість. Чоловік – інженер-буді-вельник, жінка –вчитель фізкультури, реабілітолог. 097-241-52-45.

ПРОДАМ• Чорнушку ріпчастої цибулі, уро-

жай 2013 року. 095-632-63-81, Григо-рій (смт Вартівка, Луганська обл.).

• Поштою саджанці садової суниці Зенга-Зенгана по 1,50 грн, саджанці кизилу по 20 грн. 096-5652513, Ірина.

• Цибулини червоних ранніх тюль-панів з гарантованим цвітінням у перший рік. 096-781-07-26, Валентина (Олевськ, Житомирська обл.)

• Курчат бройлерів Кобб-500. 050-927-93-54, Андрій (Донецька обл.).

• Коней середнього віку, виконують всі сільгоспроботи. 099-329-09-31, Пе-тро Миколайович (Житомирська обл.)

• Міні-млин однофазний, продук-тивність 300 кг/год, ціна 1400 грн. 097-144-87-22, Михайло Васильович.

• Зернодробарки-млини 1 т/год (4700 грн), зернодробарки-змішувачі 1 т/год (7000 грн), роторні косарки 2,6 м (17 000 грн), багатофункційні кор-мозбиральні машини до подрібнюва-чів до кормокомбайнів (5000 грн). 066-700-71-06, Михайло Іванович.

• Новий доїльний агрегат АІД-1Р, в-ва Харків. 067-87-69-483, Василь (с. Велика Білозерка, Запорізька обл.)

• Зернову сівалку, УАЗ-450 (без документів). 03264-4-15-25, Ярослав Михайлович (с. Задвірря, Бузький р-н, Львівська обл.)

• Два вулики, інкубатор на 50 яєць. 067-416-90-78, Ярослав (Іллічевськ, Одеська обл.)

• Газ-53, 1989 р.в., дизель Д-240. Ціна договірна. 095-400-70-72, В’ячеслав.

• Газифікований будинок біля річ-ки Сула. Водогін, господарські будівлі, літня кухня, погріб, колодязь. Приса-дибна ділянка 0,3 га. 050-600-56-04, Микола Іванович (Лохвицький р-н, Полтавська обл.)

• Дві хати біля Кременчузького водосховища у с. Лящівка Чорноба-ївського району Черкаської області. Приватизовані. Газ, водогін, госпо-дарські будівлі. Ціна за одну (приса-дибна ділянка 50 соток) - 60 тис. грн, за другу (25 соток) - 40 тис. грн. 098-939-77-68, Ольга.

• Газифікований будинок у м. Ло-зова Харківської обл. Літня кухня, ділянка 0,7Га. 098-974-93-22, Володи-мир Іванович.

• Газифікований цегляний буди-нок площею 207 кв.м з усіма зруч-ностями, 21 сотка. Є літня кухня, по-гріб, гараж. 097-678-07-38, 098-496-84-51, Галина Петрівна (с.Осламів, Хмельницька обл.)

оце так!

природні синоптики

Ох, і звикли ж ми одразу ду-мати про найгірше! Нічого див-ного в ранньому переселенні мишей до хати немає: хіба ви самі не помітили, як різко похо-лодало надворі, які дощі ллють по свій країні? Та вам є де схова-тися, а мишам – ні. Навіть якщо і мають нори в садку чи на полі, їх заливає холодна вода, тож вихід у тваринок один – тікати в сухий притулок.

Домові миші, навіть якщо все літо провели в садку, під зиму

обов’язково повернуться до хати – ближче до тепла. Ви ж, мабуть, помічали, що ваша кішка цілими днями полювала в садку, чекаю-чи в засаді необережної мишки, а в хаті чи в сараї в теплу пору року її не втримаєш, бо їй там робити нічого. До речі, чим суво-ріша зима очікується, тим рані-ше гризуни переселяються в те-пло. Тільки зазвичай це трапля-ється десь у жовтні, а не в серпні.

Залишаються зимувати над-ворі миші полівки, та й то не

всі: деякі з них уже давно стали домашніми і теж підтягують-ся до горищ, сараїв, сінників. А та решта, що ризикує зимувати не в приміщеннях, будує собі нори під скирдами сіна чи соло-ми в полі або влаштовує зимові квартири прямо на землі, але обов’язково стягуючи в гніздо побільше сіна. Такі горбочки можна побачити, коли випаде сніг і вкриє землю: наче кро-тові кучі витинаються. Хоча й спрацьовує у тваринок інстинкт самозбереження, все ж весною, розгрібаючи такі гнізда, мож-на побачити мишині напівсухі тільця: не розрахували своїх сил, не змогли передбачити міцності морозів і в результаті замерзли.

А щодо землетрусу чи кінця світу, будьте спокійні: якби таке лихо тваринки передчували, то навпаки – тікали б із хати подалі.

лариСа овЧаренко

НА ПеРШІСТь СеРеД КРОЛІВ

РАННє ПеРеСеЛеННЯЗазвичай ціле літо миші в хаті і в сараї не турбують: їх не видно і не чути. Та цього року вже в серпні почали шур-хотіти за гіпсокартонною обшивкою комірчини, «тупоті-ти» на горищі. Кажуть люди, що тварини передбачають усілякі природні негаразди, тож, можливо, треба чекати землетрусу якогось чи взагалі кінця світу?

Раїса Малишко, Кіровоградська обл.

Переможці наших розі-грашів серед передплатників вже отримали фотоапарат, телевізор, доїльний апарат і морозильну камеру. Приз на-ступного розіграшу – річ дуже потрібна в господарстві – МО-ТОБЛОК. Та це лише головний приз. Окрім нього, редакція порадує своїх читачів ОБПРИ-СКУВАЧЕМ, СУШАРКОЮ для овочів і фруктів, НАСІННЯМ овочевих культур від ТМ «Во саду ли, в огороде».

Для участі в розіграші оформіть річну передплату газети «Рідне село Україна» на 2014 рік у будь-якому від-

діленні «Укрпошти» або онлайн на сайті ДП «Преса» (www.presa.ua).

Надішліть ксерокопію кви-танції на адресу редакції: газета «Рідне село Україна», ТОВ «СГ Універсум», а/с 166, м. Київ, 01001. Не забудьте вказати номер телефону для зв’язку з переможцем.

Увага! Передплатна кам-панія розпочинається у ЖОВТНІ поточного року.

Вартість річної передпла-ти (12 міс.) на «Рідне село Україна» – 48 грн 12 коп.

наші конкурси

РОЗІГРуєТьСЯ МОТОБЛОК!

Розіграш відбудеться 20 грудня 2013 року. Результати будуть опубліковані у №24 від 25 грудня 2013 року.

Щасти вам!

Уже треті вибори поспіль у нашому селі немає конкурентів Федору Кіндратовичу на посаду сільського голови. І знаєте чому? Бо все гаразд: бур’яни прибрані, кладовище впорядковане, біля обійсть чисто. Але ж як йому те вдається, не витрачаючи коштів з сільської казни, знають тільки ті, кого заскочили.

А справа вся в корові й у тому, що голова не довіряє дружині гнати вранці худобину на пасо-вище, а робить це сам: з одного

кінця села на інший. Заспані жі-ночки не завжди зважають, про що говорять, а сільський «мер» усе кладе собі на ум.

Вранішня балаканина госпо-динь на кшталт «що, де, коли, по чому та з ким» для пана голови – відверті «громадські слухання», завдяки яким він володіє важли-вою сільською інформацією.

Приміром, бідкалася Ган-на сусідкам, що на Маковія її Михайло не лише напився, а прийшов додому опівночі, ще

й із відбитками губної помади на сорочці. Аж вус закрутився у голови: котра ж із жінок завела «наліво» чоловіка, бо Михайло не з тих, хто стане ініціатором? І не довго проводив слідство: на другому кінці села тітка Марина, коли вже худобу гнали додому, сама голові поскаржилася:

– Послав Бог невістку: на свя-то Маковія додому повернулася посеред ночі. По всьому видно, що не в храмі молилася… Тепер прохає, щоб не казала синові, який у Києві охоронцем працює.

От і попався Михайло! Через два дні чоловік, пояснюючи до-питливим щось на зразок: «Ну, як же я відмовлю рідному на-чальству», в старенької баби Фе-дори зосереджено латав огоро-жу, щоб не псувала вигляду села. Отаку ціну призначив Кіндрато-вич за своє мовчання про «стри-бок у гречку». А слово Кіндрато-вича – закон.

Ніхто і не посміє назвати його шантажистом, проте чи-мало селян мріють, щоб голова продав свою корову. Бо змуси-ти жінок не балакати – справа нездійсненна.

оДарка ЖиТомирСька

НА «ГРОМАДСьКІ СЛухАННЯ» З… КОРОВОюжиттєВі байки

реклама

supe

rcoo

lpic

s.co

m

кар

икат

ура

оле

га л

октє

ва