1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА

ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Затверджую:

Ректор академії, професор

____________ В.І. Аранчій

«02» березня 2015 р.

ПП РР ОО ГГ РР АА ММ АА

ФФААХХООВВИИХХ ВВССТТУУППННИИХХ ВВИИППРРООББУУВВААННЬЬ

ссттууппееннееввооїї ппііддггооттооввккии ООККРР ««ММааггііссттрр»»

Галузь знань 0901 ««Сільське господарство і лісництво»»

ССППЕЕЦЦІІААЛЛЬЬННІІССТТЬЬ

88..0099001100220011 ««Технологія виробництва і переробки продукції

тваринництва»»

ПОЛТАВА – 2015

2

Програму підготували:

Поліщук А. А. – декан факультету технології виробництва та переробки

продукції тваринництва, завідувач кафедри годівлі та зоогігєни

сільськогосподарських тварин, доктор сільськогосподарських наук, професор

Нагаєвич В. М. - завідувач кафедри технології виробництва продукції

тваринництва, кандидат сільськогосподарських наук, професор;

Тендітник В. С. - завідувач кафедри технології переробки продукції

тваринництва кандидат сільськогосподарських наук, професор ПДАА

Войтенко С. Л. - завідувач кафедри розведення та генетики

сільськогосподарських тварин, доктор сільськогосподарських наук, старший

науковий співробітник;

Кузьменко Л. М. – голова науково методичної ради спеціальності 8.09010201

„Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва”, кандидат

сільськогосподарських наук, доцент

Програма розглянута та затверджена науково-методичною радою

спеціальності 8.09010201 „Технологія виробництва та переробки продукції

тваринництва’’12 лютого 2015 року протокол № 5

Відповідальний за випуск – голова науково-методичної ради спеціальності

8.09010201 „Технолоогія виробництва та переробки продукції тваринництва”

– Кузьменко Л. М.

3

ВСТУП

Головним завданням вступних фахових випробувань є виявлення у

вступників спеціальних знань і практичних навичок з комплексу фахових

навчальних дисциплін.

Для вступників на ОКР “Магістр” зі спеціальності “Технологія виробництва

та переробки продукції тваринництва ” цей комплекс включає дисципліни:

Технологія виробництва молока

Технологія виробництва продукції свинарства

Технологія виробництва продукції птахівництва

Технологія виробництва продукції вівчарства

Технологія виробництва продукції бджільництва

Технологія переробки продукції тваринництва

Економіка та бухгалтерський облік

При складанні вступних фахових випробувань вступники повинні показати

високу фахову, технологічну, економічну підготовку, вміння вирішувати

організаційно-господарські ситуації діяльності підприємства.

Технолог-дослідник повинен знати:

- основні технології виробництва, переробки та стандартизації і

сертифікації продукції тваринництва;

- законодавство України, що регламентує технологічну, господарську,

комерційну, виробничу, переробну, екологічну діяльність;

- нормативні акти Верховної Ради і Уряду України та інші нормативно-

методичні матеріали з питань організації технологічних процесів

виробництва та переробки продукції тваринництва, економічної

ефективності, елементи інновацій в організації виробництва на

підприємствах;

4

- проблеми розвитку та шляхи їх вирішення технологічних прийомів

виробництва, стандартизації, сертифікації продукції та продовольства;

- стратегічні цілі та тактичні прийоми функціонування підприємства на

внутрішньому та зовнішньому ринках;

- теоретичні основи, методи і форми організації технологічних процесів

виробництва та переробки продукції тваринництва, економічних і правових

відносин підприємства;

- методологію і методику організації виробничої та переробної

діяльності підприємств;

- напрямки підвищення ефективності технології виробництва та

переробки продукції тваринництва;

- методи і напрямки прогнозування, удосконалення та оптимізацію

виробничих процесів;

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВСТУПНИХ ФАХОВИХ ВИПРОБУВАНЬ

Вступні фахові випробування передбачають виконання тестових завдань, які

об’єктивно визначають їх рівень підготовки і складаються з тестової

перевірка знань з дисциплін, які вивчалися на рівні бакалавра. Вона охоплює

систему базових тестових завдань закритої форми із запропонованими

відповідями.

Тестові завдання закритої форми складаються з двох компонентів:

а) запитальної (змістовної) частини;

б) 4-5 відповідей.

Ці тести є складовою частиною фахового випробування вступників.

Для кожного вступника передбачається 50 тестових завдань. По кожному

завданню передбачається 4-5 варіантів відповіді, з яких студент повинен

вибрати вірні. Вага кожної правильної відповіді – 1 бал.

Максимальна кількість балів, які вступник може набрати за виконання

тестових завдань становить 100 балів (табл. 1).

5

6

Таблиця 1

Відповідність балів вступних фахових випробувань 100-бальній шкалі

Середній бал За 100-бальною

шкалою

Середній бал

За 100-бальною

шкалою

2,00-2,06 51 3,51-3,56 76

2,07-2,12 52 3,57-3,62 77

2,13-2,18 53 3,63-3,68 78

2,19-2,24 54 3,69-3,74 79

2,25-2,30 55 3,75-3,80 80

2,31-2,36 56 3,81-3,86 81

2,37-2,42 57 3,87-3,92 82

2,43-2,48 58 3,93-3,98 83

2,49-2,54 59 3,99-4,04 84

2,55-2,60 60 4,05-4,10 85

2,61-2,66 61 4,11-4,16 86

2,67-2,72 62 4,17-4,22 87

2,73-2,78 63 4,23-4,28 88

2,79-2,84 64 4,29-4,34 89

2,85-2,90 65 4,35-4,40 90

2,91-2,96 66 4,41-4,46 91

2,97-3,02 67 4,47-4,52 92

3,03-3,08 68 4,53-4,58 93

3,09-3,14 69 4,59-4,64 94

3,15-3,20 70 4,65-4,70 95

3,21-3,26 71 4,71-4,76 96

3,27-3,32 72 4,77-4,82 97

3,33-3,38 73 4,83-4,88 98

3,39-3,44 74 4,89-4,94 99

3,45-3,50 75 4,95-5,00 100

Попередній освітній або (та) освітньо-кваліфікаційний рівень і вимоги

до професійного відбору абітурієнтів:

Базова вища освіта за ОКР „Бакалавр” з напряму підготовки

„Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”.

Випускники вищого навчального закладу, які мають базову вищу

освіту за напрямом Сільське господарство і лісництво придатні до виконання

виробничих функцій (здійснення певних типів діяльності) та типових для

7

даної функції задач професійної діяльності. Кожній типовій задачі відповідає

компетенція, яка формується системою умінь щодо вирішення цієї задачі

діяльності складають вступні випробування і зараховуються на ОКР

«Магістр» напряму підготовки 8.09010201 Технологія виробництва та

переробки продукції тваринництва.

Підставою для забезпечення цієї програми є освітньо-професійна програма

підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем "бакалавр", основою, для якої

являється "базова вища освіта".

Компетенція

Компетенція фахівця кваліфікаційного рівня "бакалавр" за спеціальністю

"Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва" має

визначатися високим професійним потенціалом і ґрунтовною підготовкою

для діяльності не тільки в умовах функціонування сучасного сільського

господарства, але й виробничої сфери взагалі.

Кваліфікаційні вимоги до фахівця ОКР Магістр

Сучасна система вищої освіти у відповідних нормативних документах, щодо

удосконалення форм і методів організації підготовки фахівців певного

спеціалізованого профілю, розглядається як багаторівнева. Початковим з

передбачуваних рівнів повної вищої освіти є освітньо-кваліфікаційний рівень

"бакалавр", по закінченні якого передбачається, що студент має отримати

фундаментальну підготовку та відповідні до вимог цього рівня знання за

спеціальними дисциплінами. Наступним рівнем є "Магістр", який

характеризується таким складом ознак якості, що забезпечують йому

здатність виконувати фахові завдання чи обов'язки по складності вищі за

бакалавра та мати навички дослідної роботи.

Фах забезпечує достатній кругозір, уміння вирішувати виробничі задачі в

умовах дефіциту інформації, ресурсів та часу, бути ініціативним та

наполегливим, безперервно підвищувати свій теоретичний та

інтелектуальний рівень.

8

ЗМІСТ ВСТУПНИХ ФАХОВИХ ВИПРОБУВАНЬ В РОЗРІЗІ

НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

ДИСЦИПЛІНА:

Технологія виробництва молока

Організація відтворення стада в молочному скотарстві.

Нормована і повноцінна годівля корів.

Біологія і фізіологія лактації. Придатність корів до машинного доїння.

Механізація виробничих процесів на фермах і комплексах (водопостачання,

напування, годівля, доїння, догляд за доїльним обладнанням, прибирання

гною і його транспортування).

Приймання і облік молока на прифермській молочній. Санітарно-ветеринарні

заходи при виробництві молока.

Планування виробництва молока (оборот стада, плани парування і отелів,

плани потреби в кормах, організація зеленого конвеєра, потреба в робочій

силі, організація і оплата праці, фонд заробітної плати). Розрахунок річного

виробничого завдання молочному комплексу, (фермі).

Організація селекційно-племінної роботи направленої на підвищення

кількісних і якісних показників виробленого молока.

Використання молока в господарстві.

Технологія молока і молочних продуктів

Коротка історія розвитку молочної промисловості.

Харчове, дієтичне і лікувально-профілактичне значення молока і молочних

продуктів.

Обробка молока і його резервування в умовах молокопереробних

підприємств (приймання, механічна і теплова обробка, транспортування,

зберігання).

Стандарти і технологічні нормативи на молоко і молочні продукти.

9

Технологія молочних продуктів міських молочних заводів (питне молоко,

вершки, молочні напої, кисломолочні продукти, морозиво). Технологія

заквасок.

Технологія масла методом збивання в масловиготовлювачах періодичної і

безперервної дії, способом перетворення високожирних вершків.

Особливості технології окремих видів масла. Загальна технологія сирів

(тверді сичужні, м’які, розсільні, плавлені).

Біохімія дозрівання сирів і їх реалізація. Технологія згущених і сухих

молочних консервів. Технологія продуктів дитячого харчування. Технологія

продуктів із вторинної сировини (із збираного молока, маслянки і молочної

сироватки). Види і асортимент продуктів.

Виробничі розрахунки в молочній промисловості (матеріальний баланс,

витрати сировини і вихід готової продукції, розрахунок рецептур, баланс

жироодиниць).

Обладнання підприємств молочної промисловості, типи цих підприємств і

основи їх проектування.

Виробничі розрахунки витрат сировини і виходу основних молочних

продуктів, які базуються на рівняннях матеріального балансу.

Предметом вивчення дисципліни є знання по проведенню розрахунків у

виробництві молока.

В результаті вивчення дисципліни студенти набувають теоретичні знання і

практичні навички щодо складання рівнянь матеріального балансу,

виконання розрахунків під час сепарування і нормалізації молока

алгебраїчним і графічними методами, складання і перерахунку рецептур на

морозиво та плавлені сири, проведення розрахунку сировини і готової

продукції у виробництві різних видів питного молока, вершків, морозива,

плавлених сирів, згущених і сухих молочних консервів

Годівля великої рогатої худоби. При цьому більше уваги надається вивченню

кормових, отруйних та шкідливих рослин. Майбутній технолог повинен

10

правильно оцінити флористичний склад пасовищ, сінокосів, розпізнавати

рослини.

Вивчається склад основних рослинних формацій: луків, лісу, боліт та види

бур’янів. При вивченні рослинного покриву звертається увага на значення

екологічних факторів і їх вплив на рослини. Вивчають технологію

кормоприготування. Студенти знайомляться із суттю екологічних рядів,

життєвих форм рослин. Після закінчення практики вони здають гербарій і

звіт про практику або щоденник. Форма контролю по виконанню практики –

оцінка.

Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у

живленні тварин.

Схожість між хімічним складом тіла тварин і рослин відзначається.

Розділення хімічних елементів, які є в живих організмах. Кількісний вміст

протеїну, жирову поживність, або кількість жиру, вуглеводну поживність,

або кількість БЕР, мінеральну поживність, або кількість мінеральних

елементів, біологічно-активних речовин, вітамінів.

Фізіологічне значення води та поживних речовин.

Їх роль в регулюванні температури тіла. Зміни вмісту води в тілі тварин.

Найважливіший представник органічних речовин.

Фізіологічне значення мінеральних речовин.

Тема 2 Характеристика і фізіологічне значення протеїну для годівлі с.-г.

худоби

Склад “сирого протеїну”, високомолекулярні складні речовини що

Еміль Фішер перший дав уявлення про їх склад. Ним було встановлено,

основні складові частини. Процес яких сполук регулюється ДНК через

інформаційну РНК.

Властивості яких сполук обумовлені тим, що вони складаються із

амінокислот, а в склад останніх входять кислі (— СООН) і основні (— NH2)

групи, тобто властивості їх амфотерні. Створюють колоїди з водою,

слабкими кислотами і лугами сполуки?

11

Головним представником чого може бути казеїн молока, або ововітелін

яєчного жовтка. Різні корми мають різну біологічну повноцінність. Формули

для визначення біологічної цінності.

Тема 3 Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин

Назва сполук до складу органічних речовин яких входять вуглець, кисень,

водень. Емпірична формула їх Сn(H2O)m, тобто відношення кисню і водню в

них відповідає відношенню останніх до води.

Найбільш важливими моносахаридами являються.

Тваринний організм бідний на глюкозу, але загальний обмін вуглеводів

проходить через стадію глюкози, тому значення її найбільш важливе. d-

глюкоза має структуру.

Глікоген також побудований із розгалужених ланцюгів, тому його

колоїдні молекули мають шарообразну форму. Як і крохмаль, він має в

своєму складі фосфорну кислоту, але в більшій концентрації.

Найбільш важлива речовина стінки рослинної клітини, по кількості

переважає іноді інші. Травною системою тварин не розщеплюється, а

розщеплюється ферментами бактерій, які знаходяться на рослинах. В

хімічному відношенні стійка речовина.

Вміст і хімічний склад сирої клітковини залежить від виду рослин, фази

вегетації. В оболонці клітин молодих рослин більше целюлози, по мірі

дозрівання збільшується вміст лігніну, пентозанів.

Тема 4. Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин

Жири і олії є важливим джерелом енергії для тварин, оскільки в 1 г

міститься в 2,25 разів більше енергії, ніж в 1 г вуглеводів. Жири є

обов’язковим компонентом клітинних мембран, у вигляді фосфатидів разом з

іншими білковими комплексами створюють периферійний шар клітини, її

ліпідну оболонку, регулюють проходження в клітини і окремі її частини

необхідних поживних речовин та видалення кінцевих продуктів обміну.

Найбільш розповсюджена в природі реакція може проходити, як з

однаковими жирними кислотами, так і з різними.

12

При кімнатній температурі і температурі тіла тварин вони тверді. З

тваринних жирів найбільш легкоплавкі: молочний жир, кінське сало і жир

птиці.

Ознаками дефіциту НЖК являються дерматити, крихкість капілярів,

порушення відтворювальної функції, підвищенню падежу новонароджених

поросят. Всі ці негативні ознаки можна ліквідувати шляхом регулювання

рівня лінолевої жирної кислоти в раціонах особливо поросних свиноматок і

рано відлучених поросят, оскільки ці дві групи тварин найбільш чутливі до

рівня жирних кислот сімейства лінолевої кислоти. Це стосується і молодняка

великої і малої рогатої худоби.

Утворення жиру в тваринному організмі із органічних речовин кормів має

свою характерну особливість. Із білків і вуглеводів корму в тілі тварин

синтезується жир з хімічними і фізичними властивостями, характерними для

даного виду тварин. Але при утворенні тваринного жиру із рослинної олії і

особливо із жирів риби, жир тварин втрачає свою специфіку і придбає

властивості цих кормових жирів. При певних умовах годівлі такі корми, як

зерно кукурудзи і вівса, макуха, рибні відходи можуть негативно вплинути на

якість масла корів, сала свиней і м’ясо птиці. Ці корми зменшують

температуру плавлення тваринних жирів, підвищують здатність їх до

окислення і тим самим збільшують йодне число. Тривала годівля рибними

відходами, особливо в кінці відгодівлі, надає м’ясу і салу свиней жовто-

лимонний колір і специфічний рибний запах, внаслідок чого така продукція

бракується. Це ж відноситься і до птиці.

Тема 5 Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин

Основну частину тіла тварин, організм містить також певну кількість,

хоча і невелику мінеральних речовин. Згідно даних Гілберта і Лоза вміст

мінеральних речовин у різних видів тварин різний.

В складі мінеральних речовин в окремих видів тварин наявні значні

відмінності. Найбільш високий вміст мінеральних речовин спостерігається у

великої рогатої худоби, в якої сильно розвинений кістяк, у свиней їх майже

13

на половину менше. В добре вгодованих тварин відносна кількість

мінеральних речовин менша. Особливо велика різниця по вмісту мінеральних

речовин в різних тканинах. Кістки найбільш багаті на мінеральні речовини. В

протилежність органічним речовинам, вони не відіграють помітної ролі в

енергетичному обміні, оскільки кількість енергії, яка виділяється при

перетворенні мінеральних речовин така незначна, що її можна не

враховувати, незначна їх роль і в накопиченні м'язових тканин, не рахуючи

кісток і зубів, але органи і тканини відмирають при відсутності мінералів. Не

може нормально іти процес перетравлення і всмоктування поживних речовин

без їх наявності. В складі більше 700 ферментів знаходяться мінеральні

речовини, які активують їх дію. Без наявності фосфорної кислоти не може іти

процес згорання вуглеводів, особлива роль мінеральних речовин в підтримці

осмотичного тиску тканинних рідин. В більшості випадків осмотичний тиск

регулюється нирками, які створюють рівновагу, виводячи із організму в сечу

речовини з більш високим, чи з більш низьким осмотичним тиском. Дякуючи

наявності бікарбонатів кров постійно зберігає слаболужну реакцію.

Величезне значення для організму має співвідношення між кислотними і

лужними речовинами, регулювання яких також здійснюється нирками. При

годівлі тварин рослинними кормами переважає лужна реакція, але при

використанні кормів багатих на білок, або при голодуванні, коли тварини

вимушені використовувати білок організму, переважає кислотна реакція, що

може привести до ацидозу і пов’язані з ним негативні явища для організму.

Мінеральне живлення тварин балансується за абсолютним вмістом

окремих елементів в кормах і в цілому в раціоні, а також по співвідношенню

деяких елементів між собою.

Тема 6 Вітаміни та їх значення для організму тварин

Польський вчений Функ виділив із рису кристалічну речовину, яка

містила амінну групу, без якої виникло захворювання у людей бері-бері. Він

назвав цю речовину вітаміном (віта – життя, + амінна група), а захворювання

авітамінозом, або відсутністю цих речовин.

14

За хімічною будовою вітаміни є ациклічними вуглеводнями із

кількістю вуглеводних атомів 18 і 20. майже всі вітаміни в своїй молекулі

містять гідроксильну і карбоксильну групу і тільки в небагатьох є

аміногрупи.

Значення вітамінів для тварин полягає в тому, що вони впливають на

біохімічні процеси, які протікають в різних органах і тканинах, нормалізують

обмін речовин, підвищують захисні властивості організму.

В даний час відкрито більше 30 вітамінів необхідних для життя. Ознаки

недостачі вітаміну А: послаблення апетиту, в’ялість, зниження

продуктивності, сухість шкіри, кератинізація епітелію, кон’юктивіти,

світобоязливість, у самців порушення спермогенезу, у самок – аборти,

мастити.

Тема 7 Перетравність поживних речовин

Фізіологія і біохімія розглядають перетравність поживних речовин

ферментативний процес та хімічне перетворення в окремих частинах шлунку.

А для зоотехнії важлива кількісна сторона, тобто кількість поживних

речовин,що затрималось в організмі або поживні речовини корму мінус

поживні речовини калу, а лишок – перетравлені поживні речовини.Таким

показником є коефіцієнт перетравності.

Установлено, що індивідуальні відхилення у перетравленні органічної

речовини грубих кормів можуть досягати 14% у тварин однієї породи, а на

змішаних раціонах, де є значна частина концентратів, коренеплодів і

картоплі це не спостерігається.

Тема 8. Поживність кормів і методи її визначення

Обмін енергії в організмі тварин визначається або на контрольних

тваринах, яких забивають на початку досліду і в кінці. Далі по матеріальних

змінах (кількість жиру і білку) та згодованих кормів визначають продуктивну

дію корму, або по балансових і респіраційних дослідах, де по обміну азоту і

вуглецю і спожитому кисню і згодованих кормах визначають теж

відкладення жиру і білку і таким чином визначають продуктивну дію корму.

15

Література.

1. Богданов Г.А. Кормление с.-х. животных. М. Агропромиздат, - 1990.-

624c.

2. Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление с.-х. животных. -- Л.

Колос, - 1975. – 528с.

3. Ібатуллін І.І. та ін. Практикум з годівлі с.-г. тварин.- К, Вища освіта.-

2013. -432с.

4. Калашников О.П., Клейменов М.И. Нормы и рационы кормления с.-х.

животных. - М. Агропромиздат, 1985.-352с.

5. Карпусь М.М. Деталізована поживність кормів зони Лісостепу

України./ Довідник.- К. Урожай, 1991.- 347с.

6. Ноздрін М.Т. та ін. Деталізовані норми годівлі с.-г. тварин. -К.,

Урожай, 1991. – 341с.

7. Петухова К.О. та ін. Практикум по кормлению с.-г. животних.- М.

Агропромиздат, 1990. – 304с.

8. Томмэ М.Ф., Корма СССР. - М. Колос, 1975. – 450с.

9. Трончук И.С. Кормление свиней.- М. Агропромиздат,1990. – 174с.

10. Трончук И.С.Метод визначення поживності комбікормів для свиней

за хімічним складом. Вісник Полтавського державного

сільськогосподарського інституту .-2001.- №4.- С.69-71.

Вивчення організації роботи пунктів штучного осіменіння тварин:

планом забудови, режимом роботи, обладнанням. Методи і засоби

збереження сім’я, оцінки його якості. Підготовка сім’я і апаратури до

осіменіння.

Організація і техніка виявлення самок в охоті (корів, телиць), природне

спаровування чи штучне осіменіння (використання візо – мано - чи ректо-

цервікального методу штучного осіменіння самок). Оптимальний час і

кратність осіменіння, дози сперми і розбавнику. Умови підвищення

запліднення самок.

16

Вивчення документації по обліку осіменіння тварин, особливостями

закріплення плідників за матками, звітністю на пункті штучного осіменіння,

аналіз ефективності його роботи за рік. Заходи санітарної безпеки на пункті

штучного осіменіння.

Рослина є основою живлення тварин і людей. Тобто рослина є творець, а

всі останні – споживачі. Не дивлячись на це, все живе складає єдиний ланцюг

еволюції, кожному відведена своя особлива роль. На певному етапі домашні

тварини і людина є наче конкурентами за рослинну їжу. Це стосується, в

першу чергу, зерна злакових, бобових та масляних культур. Але декілька

разів більша частина органічної маси цих культур не придатна для

споживання людиною. Чисельність населення на земній кулі має тенденцію

до швидкого зростання, що в свою чергу і стимулює, і вимагає різкого

збільшення виробництва продуктів харчування і особливо продуктів

тваринництва. Виробництво тваринницької продукції може здійснюватися

екстенсивним або інтенсивним шляхом. Екстенсивне ведення тваринництва

пов’язане з використанням в зимовий період кормів-відходів рослинництва:

соломи, полови, жому, влітку зелених кормів і пасовищ.

Годівля тварин, як правило, незбалансована, через це продуктивність

тварин низька при високій витраті кормів. При екстенсивному веденні

тваринництва не витримуються зоогігієнічні вимоги утримання тварин,

використовуються аборигенні породи тварин. Інтенсивний шлях розвитку

тваринництва вимагає створення стабільної, повноцінної кормової бази,

високопродуктивних стад тварин, впровадження інтенсивних промислових

технологій виробництва. Центральним фактором інтенсифікації є кормова

база. Раціони з достатньою концентрацією поживних речовин в 1 кг сухої

речовини перетравлюються і використовуються на 15-20 % краще. За

рахунок повноцінної годівлі в три рази скорочуються витрати на підтримку

життя. для одержання все вищої і вищої продуктивності необхідна

повноцінна нормована годівля, бездефіцитна за поживних речовин, хоча для

кожної групи тварин є також свої біологічні ліміти, які можуть бути

17

досягнуті мабуть в дуже далекому майбутньому. Спеціаліст повинен знати

рецепти комбікормів, які використовуються для тварин різних видів, різного

віку і продуктивності; властивості і якості кормів; зміни, які проходять в

процесі заготівлі, зберіганні і підготовці до згодовування, державні стандарти

на корми, норми годівлі тварин, прогресивні технології, особливості годівлі

при промисловій технології, основні заходи інтенсивного вирощування

ремонтного молодняка і відгодівлі, особливості годівлі виробників і маток.

Крім того, технолог повинен вміти розраховувати потребу в кормах в

цілому для господарства, визначати кормові норми, розраховувати рецепти

гранул, брикетів, визначати їх поживність, складати раціони, визначати їх

біологічну повноцінність, розробляти рецепти комбікормів для тварин

різного віку і продуктивності, складати базу даних для роботи на

персональних комп’ютерах.

До завдань даного курсу відноситься також навчання майбутніх

спеціалістів методів розрахунку виходу поживних речовин з одиниці

кормових площ, взяття середніх проб кормів, визначення їх хімічного складу,

розрахунку їх поживності, розрахунку і приготування кормових добавок,

методів постановки науково-господарських дослідів на тваринах різних

видів.

Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин

у живленні тварин

Визначають шість груп речовин: вода, зола або мінеральні речовини,

сирий жир, сирий протеїн, сира клітковина, безазотисті екстрактивні

речовини (БЕР). Термін “сирий” означає, що в даній групі знаходиться не

чиста речовина, а там є і інші сполуки, які за хімічним аналізом визначаються

разом. Наприклад, при екструзії жиру ефіром, туди переходять всі сполуки,

які розчиняються в ефірі, а це в першу чергу нейтральний жир, віск, красячі

речовини.

Необхідно пояснити, що таке безазотисті екстрактивні речовини, або

БЕР. В цю групу відносять в першу чергу вуглеводи: крохмаль, прості цукри

18

(глюкозу, фруктозу), глікоген (тваринний цукор), органічні кислоти, ді- і полі

цукри.

Характеристика і фізіологічне значення протеїну для годівлі с.-г.

тварин

У випадку відсутності в кормі амінокислот, які тварина неспроможна сама

синтезувати, білок корму виникає явище недостачі білку,що викликає

порушення стану здоров’я тварин.

Згідно Розе, амінокислоти діляться на замінні, які синтезуються

безпосередньо в організмі тварин, і незамінні, які в обов’язковому порядку

повинні бути в кормах, що згодовують тварині.

Сполучення двох амінокислот називається дипептидом, трьох – три

пептидом, багатьох – полі пептидом. Досліди показали, що окремі

амінокислоти, створюючи молекули білку, розміщуються закономірно у

відповідні ряди, які повторюються в різних комбінаціях. Білки діляться на

прості білки, або протеїни, і на складні, або протеїди. Колагени – основна

органічна речовина кісток і хрящів. При зварюванні переходять в клей.

Містять багато гліцину, але відсутні триптофан і тирозин.

Складні білки в природі мають більше розповсюдження, ніж протеїни.

Хромопротеїди мають в своєму складі крім білку, фарбуючу речовину.

Біологічна цінність протеїну залежить від доступності амінокислот, тобто від

їх розчинності. Біологічна цінність кормової суміші може бути вищою, ніж

одного якогось корму. Так, біологічну цінність білку солодкого люпину

можна підвищити до 70% за рахунок добавки невеликої кількості кормів

тваринного походження.

В раціонах жуйних тварин дефіцитних за протеїном частина його може

бути доповнена небілковими азотистими сполуками. Ефективність

використання азотистих небілкових домішок може бути досягнута в умовах,

коли раціони збалансовані за енергією, мінеральними речовинами і

вітамінами. Обов’язкова умова при згодовуванні цих сполук – наявність в

раціоні достатнього рівня легкозасвоюваних вуглеводів – цукру і крохмалю.

19

Найбільше поширення мають застосування синтетичних амінокислот лізину і

метіоніну у вигляді домішок до комбікормі і кормових сумішок.

Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин

Крохмаль не є однорідною речовиною і складається із двох фракцій:

амілози і амілопектин Глікоген також побудований із розгалужених

ланцюгів, тому його колоїдні молекули мають шарообразну форму.

Клітковина має велике фізіологічне значення. Для одержання продуктивності

на нормальному рівні необхідно, щоб корови одержували в раціоні

легкорозчинні вуглеводи.

Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин

За своєю хімічною природою жири, або ліпіди є складними ефірами

трьохатомного спирту – гліцерину (1 молекула) з 3 молекулами жирних

кислот. В тілі тварин в залежності від виду, віку і вгодованості вміст жиру

може складати від 3-4 до 40-50%; в тілі телят при народженні вміст жиру

становить 3-4%, а в відгодованого вола – біля 40%, в худої вівці жиру біля

19%, а в жирної до 45%.

Воски – це ефіри жирних кислот: високомолекулярних одноатомних

спиртів. В рослин вони захищають їх від втрати вологи в спеку, а в тварин

забезпечують воскове покриття шерсті та пір’я в птиці, чим запобігають

намоканню. Кормової цінності не мають.

Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин.

Вивчена і доказана абсолютна необхідність мінеральних речовин в

складі кормових раціонів. організму співвідношення між кислотними і

лужними речовинами, регулювання яких також здійснюється нирками.

Визначають її в грам-еквівалентах по відношенню кислотних і лужних

елементів.

Вітаміни та їх значення для організму тварин

20

Основною частиною багатьох ферментів вони беруть участь в

розщепленні вуглеводнів і таким чином звільняють енергію, регулюють

обмін білків, розщеплюють жири і утворюють стероїдні гормони.

Вітамін Д регулює фосфорно-кальцієвий обмін, а недостача вітаміну А

призводить до накопичення в тканинах Р, Са і К. Біологічну активність

вітамінів і стандартизацію вітамінних препаратів встановлюють на

лабораторних тваринах. Для молодняку ефективні препарати на риб’ячому

жирі, або концентрати віт.А, краще із віт.Д і Е, для дорослих тварин корми з

високим вмістом каротину: морква, зелена трава, сіно.

Класифікація і стандартизація кормів

Кормами називають продукти рослинного, тваринного, мікробного та

іншого походження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не

спричиняють шкідливу дію на здоров’я тварин і забезпечують одержання

певного рівня продуктивності.

Основні вимоги, як пред’являються до кормових засобів, викладені в

державних стандартах, де враховується в першу чергу якість даного корму.

За вмістом вологи, протеїну, каротину, клітковини, органічних кислот,

механічних домішок корм відносять до певного класу чи сорту. на добре

окультурених, багатих гумусом грунтах, в яких інтенсивно протікають

мікробіологічні процеси, врожай і поживність кормів значно вища, ніж на

безструктурних. В зв’язку з цим в різних зонах країни складені біогеохімічні

карти, навіть в окремих господарствах, щоб можна було впливати на склад

грунтів за рахунок добрив. Хімічний склад рослин в значній мірі залежить

від кліматичних умов. Агротехніка має досить сильний вплив на поживність

кормів.

Фаза вегетації має суттєвий вплив на поживність і поїдання кормів. Всі

види кормів стандартизуються за якістю.

Потреба тварин в поживних речовинах

21

При голодуванні витрачає тканини власного тіла. Потреба тварин в

поживних речовинах – це кількість речовин і енергії, необхідна здоровим

тваринам при оптимальних умовах утримання і збалансованої годівлі для

підтримки життя, одержання певного рівня генетично обумовленої

продуктивності і проявлення репродуктивних функцій. Під потребою на

підтримку життя підрозумівають енергію основного обміну плюс 10% на

активність тварини, в зв’язку з тим, що неможливо виміряти тільки енергію

основного обміну. Ефективність використання обмінної енергії на підтримку

має тісний зв’язок з концентрацією обмінної енергії в сухій речовині. Чим

вища концентрація, тим вища ефективність використання енергії на

підтримку і на продукцію.

Потреба тварин в поживних речовинах залежить від багатьох факторів –

виду, породи, віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, фізичного

навантаження, умов утримання. Структура раціонів – процентне відношення

окремих видів і груп кормів за поживністю.

Вміст цукру і крохмалю в раціонах жуйних повинен бути в певному

співвідношенню з концентрацією протеїну. У великої рогатої худоби

цукрово-протеїнове відношення в раціоні тільних сухостійних корів повинне

бути в межах 0,8-1,0, а в раціонах лактуючих корів –1,1-1,3. Вуглеводно-

протеїнове відношення (крохмаль+цукор до перетравного протеїну) повинне

знаходитися на рівні 2,5-3. В раціонах овець відношення цукру до протеїну

коливається в межах 0,5-0,9, а сума цукру і крохмалю до перетравного

протеїну повинна складати 2,7-3.

Для кожної природно-економічної зони і для кожного господарства

повинна бути розроблена система годівлі тварин, яка б була пов’язана із

системою кормо виробництва і кормоприготування, системою утримання,

або точніше технологією виробництва тваринницької продукції. Всі ці

системи повинні базуватися на максимальному використанні власних

ресурсів: землі, кормів, тварин, приміщень, знарядь, машин і енергоносіїв.

22

Особливості годівлі великої рогатої худоби

Травлення у тварин відбувається в трьох органах: в ротовій порожнині, в

шлунку і кишечнику. Подрібнення корму набагато збільшує поверхню

корму, що в свою чергу покращує умови змочування травними соками,

доступу до поживних речовин різних ферментів. Найбільш суттєве значення

для тварин має однак здатність бактерій рубця, як нижчих рослин з таким же

обміном як у рослин, безпосередньо будувати білок свого тіла,

використовуючи для цієї цілі азотовмісні сполуки небілкової природи

(аміди). Таким шляхом вони сприяють перетворенню тваринами азотистих

сполук в білок свого тіла. Найбільш суттєвим явищем в рубці слід признати

процеси бродіння завдяки яким розкладаються складові частини клітинних

стінок, особливо грубих кормів, які багаті на сиру клітковину. Такого

бродіння кормів у тварин з однокамерним шлунком немає, тому корми із

значним вмістом клітковини у них значно гірше перетравлюються.

Добре перемішаний корм у жуйних із рубця не поступає в інші відділи

шлунку, а повертається при відригуванні знову в ротову порожнину, яке

починається через 30-60 хвилин після прийняття корму.

Дякуючи двохсторонньому перетиранню між листами книжки корм знову

механічно розтирається і одночасно далі переміщується аж доти, доки не

попаде в істинний шлунок – сичуг. В сичузі кормова маса поступово

насичується шлунковим соком, причому спочатку розположені шарами

порції корму не представляють однорідну масу. Кислотність шлункового

соку. У телят молоко поступає безпосередньо в сичуг. Ліпаз і амілаз в

сичужному соку немає. Головну роль в процесах травлення в тонкому відділі

виконують ферменти кишечного і підшлункового соку, а також складові

частини жовчі.

Особливості годівлі свиней

Для свиней характерна висока скоростиглість, що вигідно їх відрізняє від

інших видів сільськогосподарських тварин. Свині – всеїдні тварини. Вони

23

легко звикають до будь-яких кормів (рослинних, тваринних, харчових

відходів і відходів переробки олійних, рибних і м’ясопереробних

підприємств, але свині дуже вимогливі до повноцінної годівлі. На якість

жиру свиней впливає якість жиру кормів. Потреба свиней в елементах

живлення залежить від живої маси, віку, статі, виробничого призначення,

фізіологічного стану та інших факторів. критичні періоди в житті свиней з

точки зору годівлі. Особливо це період новонародженості, період

приучування до кормів, період відлучення від свиноматок, особливо при

ранньому відлученні, період поросності і підсису свиноматок. В ці періоди

особливу увагу необхідно звернути на повноцінність годівлі, насичення

раціонів поживними і біологічно активними речовинами, а також техніку

годівлі, яка характерна для кожного із цих періодів. Період відгодівлі – це

той період, коли максимально можна використати фактор всеїдності свиней,

тобто використати більш дешеві місцеві корми такі, як картопля,

коренеплоди, комбісилос, зелені корми, відходи різних виробництв,

використання цих кормів може скласти до 25-35% за поживністю.

Годівля овець

Вівці відносяться до жуйних тварин, але корми, багаті на клітковину,

перетравлюють гірше, ніж велика рогата худоба. Вовна – головний вид

продукції вівчарства на 97-99% складається із кератину, тому вони дуже

вимогливі до протеїнового живлення. Незбалансована годівля при дефіциті

енергії в раціоні маток в період кітності (особливо в останній період) і

лактації (особливо в перші 30 днів) веде до депресії утворення шерсті, її вад,

появленню голодної тонини (перехват). Вівці більш скоростиглі, ніж ВРХ.

Перебудова на травлення в рубці у них проходить уже в перші два місяці

життя. Тому і саму якісну м’ясну продукцію від овець можна одержати у віці

до 1 року. М’ясо таких тварин відзначається невисоким вмістом жиру,

високими смаковими і дієтичними характеристиками.

24

Енергетичне живлення в раціонах овець контролюється за кормовими

одиницями, обмінною енергією і сухою речовиною. Найважливіша умова

повноцінності годівлі – забезпечення тварин необхідним рівнем протеїну і

особливо сіркомісткими амінокислотами. Дефіцит сірки не тільки знижує

ріст вовни, але веде до зниження перетравності всіх поживних речовин і

зокрема, азотистих. Особливо це важливо при включенні в раціон овець

синтетичних азотистих речовин. Від стану здоров’я, вгодованості і годівлі

кітних маток залежить їх молочність, ріст і розвиток ягнят в ембріональний

період і майбутня продуктивність молодняку. В ембріональному періоді

ягнята проходять три стадії розвитку – зародкову, передплідну і плідну.

Годівля коней

Коні – травоїдні тварини із однокамерним шлунком. За будовою і

фізіологічними особливостями систем травлення вони ближче до свиней,ніж

до жуйних, хоча краще ніж свині здатні використовувати рослинні корми.

Губи у коней дуже рухливі і чутливі, вони мають добрий нюх, а тому в

годівниці вони залишають камінці, грудочки землі, насіння бур’яну. Сильні

жуйні мускули і міцні зуби дозволяють коням споживати тверді, сухі і

соковиті корми, а також траву. Корм довго не затримується в шлунку і

переходить безпосередньо в тонкий відділ. Шлунок коней біля стравоходу

має куполоподібний сліпий мішок, який вкритий слизистою оболонкою

кожного типу. Цей мішок відділений від інших залозистих зон

кардинальними залозами і заселений активною мікрофлорою. Клітковина

перетравлюється в сліпій кишці і товстому відділі, але ефективність її

використання складає 2/3 використання у жуйних. Коні добре

використовують жири. Тому вони досить ефективно можуть споживати

раціони, які містять до 15% яловичого жиру або 20% кукурудзяної олії.

Мускульна робота, яку виконують коні, супроводжується підвищенням

обміну речовин і посиленням розпаду резервних поживних речовин в

організмі – глікогену, жиру, білку. Чим інтенсивніша і триваліша робота, тим

25

більше коні повинні отримувати енергетичного матеріалу у вигляді

органічної речовини корму.

Хороша працездатність коней і їх тривале використання можливе (10-12

років) лише при правильній годівлі і хорошому утриманні. Кращий вид

грубого корму для коней – лугове сіно і степне з перевагою злакових:

костриці, пирію, тимофіївки, житняку, м’ятлику. При необхідності частина

сіна може бути замінена соломою ярових культур: ячмінною, овсяною,

просяною, пшеничною, але при цьому обов’язкове балансування за

протеїном за рахунок концентрованих кормів.

Годівля птиці

В птахівництві порівнюючи з іншими видами галузей тваринництва

досягнутий найбільш високий науково-технічний прогрес. Корм в зобі

затримується, змішується з водою, пом’якшується, під дією амілази слини,

бактеріальних і ферментативних процесів здійснюється гідроліз крохмалю.

Зоб регулює надходження корму в шлунки. Сухий і багатий клітковиною

корм довше затримується в зобі, ніж вологий. Молодняку в ранньому віці

необхідно згодовувати корми без плівки і забезпечують гравієм, без якого

перетравність корму, особливо зеленої маси і сінного борошна і цілого зерна

знижується на 20-30%. Коефіцієнти перетравності поживних речовин нижчі,

ніж у інших видів тварин. При інтенсивних системах виробництва продукції

птахівництва рівень обмінної енергії являється найбільш лімітуючим

фактором живлення. Для підвищення концентрації енергії в раціонах птиці

до них додають рослинні і тваринні жири. Гравій із кварцу і граніту не

розчиняється в кишковому соці і може знаходитись в шлунку більше двох

місяців, сприяючи перетравленню корму. Розмір частинок гравію для

несучок повинен бути 5-8 мм. Кухонну сіль в комбікорм необхідно включати

висушену і мілко подрібнену, а якщо годується птиця вологими мішанками,

то у вигляді розчину. Комбікорми для племінної птиці схожі, але містять

трохи більше шротів, кормів тваринного походження і преміксів.

26

Годівля хутрових звірів

Звірі являються типовими представниками хижаків – це норки, голубі

песці, сріблясто-чорні лисиці, соболь В зв’язку з малими розмірами

кишечнику корм швидко проходить через нього і час знаходження корму в

кишечнику, наприклад, норки складає всього 142 хв. з коливаннями від 62 до

240 хв. А повне видалення залишків корму складає 15-20 годин після годівлі.

При згодовуванні звірям конини або риби необхідно на кожні 100 ккал. ОЕ

додавати 2-5 мг віт. Е. Вікасол (К) дають два рази в період вагітності 0,5-1 мг

на одну голову перед народженням приплоду. Нестача віт.В1 в молоці може

викликати проноси у молодняку. Хороше джерело цього вітаміну дріжджі,

але їх згодовують окремо від рибних кормів і кормів, які містять жир,

кількість 0,5-0,6 мг тіаміну на 100 ккал.

Література.

11. Богданов Г.А. Кормление с.-х. животных. М. Агропромиздат, - 1990.-

624c.

12. Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление с.-х. животных. -- Л.

Колос, - 1975. – 528с.

13. Ібатуллін І.І. та ін. Практикум з годівлі с.-г. тварин.- К, Вища освіта.-

2003. -432с.

14. Калашников О.П., Клейменов М.И. Нормы и рационы кормления с.-х.

животных. - М. Агропромиздат, 1985.-352с.

15. Карпусь М.М. Деталізована поживність кормів зони Лісостепу

України./ Довідник.- К. Урожай, 1991.- 347с.

16. Ноздрін М.Т. та ін. Деталізовані норми годівлі с.-г. тварин. -К.,

Урожай, 1991. – 341с.

17. Петухова К.О. та ін. Практикум по кормлению с.-г. животних.- М.

Агропромиздат, 1990. – 304с.

18. Томмэ М.Ф., Корма СССР. - М. Колос, 1975. – 450с.

19. Трончук И.С. Кормление свиней.- М. Агропромиздат,1990. – 174с.

27

20. Трончук И.С.Метод визначення поживності комбікормів для свиней за

хімічним складом. Вісник Полтавського державного сільськогосподарського

інституту .-2001.- №4.- С.69-71.

1.Чистопородне розведення. Разведення по лініях і родинах.

Лінії: 1. Генеалогічні; Заводска лінія; Споріднене спаровування;

2. Схрещування; поглинальні, ввідне; ввідтворювальне (заводське);

промислове; перемінне;

3. Гібридизація. Статева зрілість. Фізіологічна зрілість.

4. Генетична стійкість до захворювань і стресів.

5. Ріст і розвиток тварин. Конституція тварин.

6. Фактори що впливають на ріст і розвиток тварин.

7. Вплив факторів зовнішнього середовища. Закон Чірвінского і Малігонова.

Походження і еволюція сільськогосподарських тварин

Класифікація видів тварин. Одомашнення – цілеспрямований і раціональний

процес діяльності людини.

Зміна біологічних особливостей тварин.

Вчення про породу

Порода як основний засіб тваринницького виробництва.

Біологічні особливості породи. Принципи породного районування.

Акліматизація порід.

Структура породи. Класифікація порід за походженням, напрямком

продуктивності, поширенням кількістю і якістю праці, затрачених на їх

формування.

Індивідуальний розвиток, (онтогенез) сільськогосподарських тварин

Звя’язок онтогенезу з філогенезом. Ріст і диференціація, спеціалізація

та інтеграція клітин тканини та органів у виконанні певних функцій.

Нерівномірність, періодичність і ритмічність росту тварин: адаптація і

компенсація недорозвинення.

28

Методи вивчення і оцінювання індивідуального розвитку тварин.

Принципи прогнозування росту живої маси і лінійних промірів, розробка

стандартів росту тварин. Селекційні показники онтогенезу.

Періоди і фази онтогенезу. Фактори впливу на індивідуальний розвиток

тварин.

Роль спадковості і умов зовнішнього середовища, взаємодія між ними в

процесі формування організму.

Зворотні і незворотні форми недорозвиненості.

Управління індивідуальним розвитком в ембріональний і

постембріональний період.

Вирощування молодняку в залежності від мети використання і

спеціалізації напряму продуктивності і технічних рішень.

Статева і господарська зрілість тварин.

Конституція, екстер’єр та інтр’єр сільськогосподарських тварин

Учення про конституцію. Класифікація типів конституції. Їх морфо

фізіологічне значення. Роль спадковості і умов зовнішнього середовища у

формуванні конституційних типів. Залежність між типами конституції і

продуктивністю, напрямом спеціалізації, станом здоров’я і темпераментом

тварин.

Продуктивність сільськогосподарських тварин

Поняття про тваринницьку продукцію і продуктивність тварин. Зумовленість

продуктивності деякими біологічними особливостями тварин.

Вплив генотипових і паратипових факторів на мінливість ознак та їх

успадковуваність.

Основні види продуктивності с.-г. тварин: молочна, м’ясна, яйцева,

вовнова, шкуркова, робочі якості, спермо продуктивність, плодючість,

Оцінювання племінних якостей тварин

Поняття про генотип, фенотип і племінну цінність. Реакція генотипу на

умови середовища. Принцип оцінювання генотипу тварин за їх фенотипом,

29

потомством, походженням. Визначення племінної цінності тварин за

власними показниками. Особливості методів оцінювання племінної цінності

моно плідних і багатоплідних тварин. Методи і моделі селекційних індексів.

Ймовірність ознаки племінної цінності.

Корекція племінної цінності на вплив середовищних і генотипових факторів.

Роль контрольно-випробувальних станцій, станцій контрольної відгодівлі,

селекційних корівників, іподромів в оцінюванні племінної цінності тварин.

Порівняння дочок з однолітками, як основний метод визначення племінної

цінності плідників.

Поняття про генетичний потенціал.

Відбір сільськогосподарських тварин

Теоретичні основи і загальні положення відбору. Методи відбору:

природній, штучний, технологічний, селекційний, стабілізувальний, поліпшу

вальний, односпрямований і різноспрямований. Фоми відбору: масовй,

індивідуальний і родинний.

Племінний відбір

Сутність і значення добору. Класифікація методів підбору. Генетичні

методи оцінки і прогнозу результатів добору і підвищення його

ефективності. Однорідний (гомогенний) і різнорідний (гетерогенний) підбір,

їх біологічна сутність, позитивні сторони і недоліки. Зоотехнічні завдання,

що вирішуються методами підбору.

Методи розведення с.-г. тварин

Поняття про методи розведення як процес поліпшення спорідненості

груп тварин, стад і порід.

Чистопородне розведення.

Розведення за лініями і родинами. Характерні властивості ліній.

Класифікація ліній: заводська, формальна, генеалогічна група. Методи

виведення нових ліній.

Схрещування.

30

Сутність і завдання схрещування. Біологічні властивості помі сей:

підвищення гетерозиготності, виникнення комбінаційних форм мінливості.

Виявлення ефекту схрещування і гетерозису.

Вбирне схрещування: мета генетична сутність і завдання. Умови

годівлі та утримання.

Відтворне (заводське) схрещування): генетичні особливості. Умови, що

забезпечують його результативність. Методи і етапи виведення породи за

відтворного схрещування. Роль інбридингу.

Ввідне схрещування Варіанти і етапи ввідного схрещування.

Перспективи використання ввідного схрещування заводських порід з

локальними та аборигенними породами для відновлення втрачених генів, що

контролюють стан здоров’я і пристосованість до умов зовнішнього

середовища.

Методи промислового схрещування. Просте, дво- і три- порідне,

перемінне, реципрокне. Поняття про міжпорідну гібридизацію. Схрещування

спеціалізованих ліній у птахівництві і свинарстві. Схрещування тварин, що

належать до інбредних, спеціалізованих і синтетичних ліній.

Міжвидова гібридизація. Мета, генетична сутність і зоотехнічні

завдання, що вирішуються гібридизацією. Біологічні особливості гібридів.

Перспективи гібридизації в тваринництві.

Організація і планування племінної роботи

Структура племінної служби.

Завдання і функції спец підприємств з племінної роботи. Особливості

організації племінної роботи в молочному скотарстві, свинарстві, вівчарстві,

птахівництві та інших галузях тваринництва.

Законодавчі акти і відомчі положення племінної справи.

Автоматизація племінного обліку і управління селекційним процесом за

допомогою ЕОМ. Створення автоматизованих інформаційних систем у

племінній роботі за допомогою ЕОМ. Планування племінної роботи.

Великомасштабна селекція у тваринництві

31

Сутність великомасштабної селекції. Моделі перенесення генетичного

прогресу в популяціях із племінних стад у товарині.

Система великомасштабної селекції. Моделювання на ПЕОМ

альтернативних варіантів програми селекції.

Технологія виробництва продукції птахівництва

Тема І. Конституція і екстер’єр с.-г. птахів.

В птахівництві існує дві класифікації типів конституції. Перша і друга.

Перша класифікація проводиться по напрямку продуктивності птиці (схема

№1). Птиця яєчного типу має не велику живу масу, слабо розвинуті м’язи і

високу яйценесучість. Птиця м’ясного типу навпаки має високий показник

живої маси, добре розвинуті грудні м’язи та м’язи задніх кінцівок і низьку

яйценосність.

Птиця загально-користувального типу має проміжні показники. В них

більша жива маса ніж у птиці яєчного типу, але нижча яйценесучість ніж у

них. Але менша жива маса ніж у курей м’ясного типу і більша ніж у них

яйценесучість. В свою чергу птиця яєчно-м’ясного типу ухиляється в яєчний

тип, а м’ясо-яєчного в м’ясний тип.

Тема 2. Оперення птиці, форми гребеня та будова скелету у курей.

Ті частини тіла, які покриті пір’ям, звуться птерилії, а ті, що не покриті,

пір’ями аптерії. Аптерії у індиків, цесарок, голошийних курей тощо.

Пір’я захищають птицю від холоду, спеки і дощу. Пристосована до холоду

водоплавна птиця. Її теплонепроникний пух, особливо на боках, животі і

грудях, дозволяє їй переносити морози до -25ºС і нижче. Ось чому пір’я і пух

водоплавної птиці високо цінуються і використовуються навіть в

космонавтиці.

Кожна пір’їна має три назви:

1. за будовою

32

2. за функцією

3. за місцем знаходження на тілі птиці.

Тема3. Зовнішні ознаки у курей, які визначають хорошу і погану несучку.

Зовнішні ознаки хорошої несучки.

Зовнішні ознаки поганої несучки.

Зовнішні ознаки курки, яка несеться.

Зовнішні ознаки курки яка не несеться.

Розвиток голови курей.

Тема 4 Вивчення статей і промірів сільськогосподарської птиці

Основні проміри с/г птиці.

Індекси будови тіла

Екстер’єрний профіль.

Статі тіла птиці різних видів.

Тема 5. Відбір яєць для інкубації, морфологічна будова яйця.

Відбір яєць для інкубації.

Зберігання і транспортування яєць.

Морфологічна будова яйця курки.

Хімічний склад яєць різних видів птиці.

Хімічний склад жовтка і білка яєць різних видів птиці.

Тема 6. Облік яєчної продуктивності курей на птахофермі господарства.

Облік яєчної продуктивності курей за різний відрізок часу і при різних

показниках.

Облік яєчної продуктивності курей проводиться по різних показниках.

1.1.Валове виробництво яєць. Це виробництво загальної кількості яєць від

всього поголів’я курей за певний час. За рік, за місяць, за квартал і т.д.

1.2.Господарський рік – з 1 січня по 31 грудня. Біологічний рік – від

першого знесеного яйця до сезонної линьки. Ці періоди не рідко співпадають

(по 12 місяців).

33

1.3.Виробництво яєць на середньорічну несучку. Визначають шляхом

ділення валової кількості яєць за рік на середнє поголів’я курей за рік.

1.4. Виробництво яєць на початкову несучку. Визначають шляхом ділення

валової кількості яєць за рік на поголів’я курей на початок року. Тим самим

визначають життєздатність курей.

1.5.Пік яйце несучості – це місяць коли курка дає найбільшу кількість

яєць.

1.6.Інтенсивність яйце несучості – це відсоткове відношення кількості

знесених яєць до кількості днів даного періоду.

Тема 7. Визначення м’ясної продуктивності сільськогосподарської птиці”

Поняття про м’ясну скоростиглість.

Зовнішні м’ясні форми екстер’єру птиці.

Забійна маса, забійний вихід, потрошені і напівпотрошені тушки.

Визначення категорій вгодованості птиці різних видів.

Хімічний склад м’яса птиці різних видів.

Здатність птиці до підвищеної енергії росту і досягнення в ранньому

забійному віці високих показників живої маси зветься м’ясною

скоростиглістю. М’ясна скоростиглість залежить від багатьох факторів.

Водоплавна птиця росте швидше ніж сухопутна і має більшу живу масу в

ранньому забійному віці.

Тема 8. Облік індивідуальної продуктивності і індивідуального

походження птиці.

Облік індивідуальної продуктивності птиці. Облік індивідуального

походження птиці. Види парування.

В племінній роботі велике, рішуче значення має облік індивідуальної

яєчної продуктивності птиці (оцінка яйце несучість кожної птиці

індивідуально). Недотримання даного параметру унеможливлює відбір і

добір птиці за продуктивністю. За даних умов або вся птиця, або тільки самці

утримуються в індивідуальних клітках, а закріплені за ними самки в групових

клітках. Або частіше за все застосовується гніздове спаровування.

34

Спаровування в селекційних гніздах - це секції в пташнику (селекційному), де

в кожній секції знаходиться один самець і закріплені за ним самки. Птиця

кожної секції має алюмінієві кільця з інвентарними номерами. Ці кільця

надівають їй на лапу, коли переводять в селекційний пташник, в віці за 2 тижні

до віку статевої скоростиглості.

Тема 9 Бонітування с.-г. птиці

Мета бонітування.

Особливості бонітування курей яєчного напрямку продуктивності.

Особливості бонітування курей м'ясного напрямку продуктивності.

Мета бонітування - оцінка племінних і продуктивних якостей птиці різних

видів і порід, і розділення їх на відповідальні класи.

Бонітування проводиться в племінних птахівничих господарствах,

заводах, репродукторах. При бонітуванні оцінку птиці проводять по

показниках найбільш важливих продуктивних ознак, одержаних в

середньому по кожній племінній і віковій групі птиці.

Птиця, яка перевіряється по якості нащадків, оцінюється

індивідуально. Бонітуванню підлягає птиця наступих племінних груп:

а) Сполучні лінії;

б) Окремі заводські лінії;

в) Господарські популяції;

г) Батьківські форми гібридів

Бонітуються стада одновікової, типової за екстер'єром, добре розвинутої і

здорової птиці з показниками продуктивності не нижче другого класу

відповідальної групи.

По результатах бонітування на кожну племінну групу птиці

заповнюється паспорт, який є головним документом, який підтверджує

належність птиці до певного бонітувального класу.

Кожний вид птиці (кури, качки, індики і гуси) мають свої особливості

бонітування і нараховування балів за певні продуктивні і племінні показники.

Але кінцевий бал бонітування нараховується для всіх видів, порід, сполучних

35

та заводських ліній птиці по таблиці № 5 "Визначення класу птиці по

комплексу ознак".

2. Бонітування курей яєчного напрямку продуктивності.

Ці кури бонітуються:

а) Від 150 до 300-денного віку по показниках продуктивності матерів за

500 днів життя.

б) Від 300 до 500-денного віку по власній продуктивності за цей період

часу з враховуванням яйценесучості їх матерів.

в) Переярі бонітуються по показниках продуктивності за 500 днів життя з

враховуванням яйценесучості їх дочок.

Тема 10 Годівля сільськогосподарської птиці

Основи годівлі птиці

Годівля дорослої птиці різних видів.

На відміну від решти с.-г. г тварин, у птиці визначається поживність 100

г кормів у вигляді обмінної енергії, сирого протеїну, сирого жиру, сирої

клітковини, амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів. Всі ці показники

нормуються в залежності від виду, породи, статі і різного віку с/г птиці, а

також від її фізіологічного стану.

Типи годівлі.

Існує три типи годівлі птиці.

Сухий тип – коли птиця одержує тільки сухі корми. Частіше всього це

комбікорми розсипні, або гранульовані, інколи в поєднанні з зерном. Якщо

годівниці заповняють сухими кормами на одну четверту, розсиплеться 2-3%

корму, при заповненні на половину – 4-5% розсиплеться, при заповненні на

¾ розсип складає 8-10%. А якщо кормушки засипають до верху, повними,

розсип складає 12-20%.

Вологий тип.

Коли подрібнені концентровані кори зволожують водою, сироваткою,

бульйоном з відходів м’яса тощо. До мішанки добавляють вітаміни, мікро- і

мікроелементи. Мішанка повинна бути розсипчастою, жидкості в мішанці

36

повинно бути не більше 40%. Об’єм мішанки нормують так, щоб вся вона

використовувалася за 40-50 хв. Якщо її з’їли швидше, то її добавляють.

Комбінований тип. Коли в годівлі застосовують сухе зерно, сухий

комбікорм і вологі мішанки. У фермерських господарствах такий тип годівлі

використовується частіше всього.

При любому способі годівлі в окремих годівницях насипають мілкий

гравій і ракушняк. На птахофабриках застосовується тільки сухий тип

годівлі. Взагалі птиця охоче поїдає вологу мішанку. Але її роздачу дуже

важко механізувати, майже неможливо.

Повнораціонні корми.

Це комбікорми, які по поживності відповідають кормовій нормі. Такі

комбікорми повністю задовольняють потребу птиці в поживних речовинах. В

них стільки, скільки птиця вимагає обмінної енергії, сирого протеїну, сирого

жиру, клітковини, а також вітамінів, макро- і мікроелементів. В неповно

раціонні комбікорми слід добавляти компоненти яких недостача на місті.

Інколи стає потреба перевести корми в сухі, бо нерідко в господарстві немає

трав’яного борошна, сухого збираного молока, рибного борошна і таке інше.

А є вологі корми: зелена люцерна, сирі відвійки, свіжа риба.

Тема 11. Технологія виробництва харчових яєць і м’яса бройлерів

Технологія виробництва харчових яєць.

Технологія виробництва м’яса бройлерів.

Технологія виробництва харчових яєць.

Література:

Рубан Б.В. Птицы и птицеводство Еспада, -2002. -520с.

Ознайомлення з нормами технологічного проектування і техніко-

економічними показниками підприємств молочної і м’ясної

37

промисловості ВНТП 645/1347-85. Санітарні норми проектування

промислових підприємств.

Номенклатура, потужність, режим роботи молокопереробних і

м’ясопереробних підприємств і асортимент продукції. Розміщення і взаємна

ув’язка споруд на території підприємств, об’ємно-планувальні рішення.

Підбір і розміщення технологічного обладнання, трубопроводів. Комплексна

автоматизація і механізація технологічного процесу. Розрахунок площ.

Компоновка приміщень виробничого корпусу. Компоновка технологічного

обладнання. Генеральний план підприємства. Техніко-економічна частина

проекту: калькуляція собівартості і техніко-економічні показники молочної

продукції.

Забезпечення освоєння студентами технології переробки молока, зокрема

очищення, охолодження, зберігання з метою цільно-молочної реалізації,

технологічні процеси консервування шляхом висушування, згущення;

виготовлення різноманітних молочних продуктів.

Технологічне забезпечення основних переробних робіт (приймання на

переробку, охолодження, зберігання, виготовлення консервованих продуктів,

утилізація відходів переробки, зберігання готової продукції, виробництво

лактози, та інших фармацевтичних препаратів.

Наукові основи побудови технологічно–обґрунтованих процесів переробки,

системи і способи виготовлення продуктів, перевірка якості сировини і

розроблення заходів по її покращенню з метою одержання високоякісної

продукції, боротьбу з комахами та хворобами, що викликають псування

продуктів.

Технологічні процесів, які мають місце під час виготовлення м’ясопродуктів,

біохімічних перетворень різних компонентів вихідної сировини, які можна

пояснити тільки порівнюючи з даними, отриманими під час вивчення

прижиттєвих біохімічних процесів.

38

Предметом вивчення дисципліни є хімічний склад м’яса та м’ясопродуктів;

біохімічні процеси під час дозрівання, зберігання та технологічних переробок

продуктів забою тварин; процеси аутолітичного розпаду, що обумовлюють

явища змін властивостей вихідної сировини після забою тварин. Вивчення

дисципліни проходить як теоретично (лекції), так і практично (лабораторні

роботи) під час яких досліджується хімічний склад і властивості м’яса та

м’ясних продуктів за загальноприйнятими методиками.

Хімічний склад м’яса; біохімічні процеси під час дозрівання, зберігання та

технологічної переробки м’яса; процеси аутолітичного розпаду, що

обумовлюють явища змін властивостей вихідної сировини після забою

тварин; а також практичних навичок біохімічних досліджень м’яса та

м’ясопродуктів.

Література

Сидоров М. А., Корнелаева Р. П. Микробиология мяса и мясопродуктов. –

М.: Колос. – 2000.

Степаненко П.П. Микробиология молока и молочных продуктов. Москва,

2003.

Асонов Н. Р. Микробиология. Москва ВО, Агропромиздат, 1989.

Асонов Н. Р. Практикум по микробиологии. Москва, „Колос”, 1974.

Харченко С. М. Мікробіологія. Київ, Сільгоспосвіта, 1994.

Підготовка до забою, приймання та здавання забійних тварин, знати

основи технології та гігієни під час виробництва продукції тваринництва.

Передбачено вивчення державних стандартів, іншої нормативно-технічної

документації, методів контролю та управління за виробництвом

високоякісної тваринницької продукції.

Забійні тварини, їх транспортування, передзабійне утримання, методика

огляду туш і внутрішніх органів, основи технології та гігієна переробки

забійних тварин. Основи технології переробки м’яса і виготовлення м’ясних

продуктів, транспортування продуктів, які швидко псуються і забезпечення

холодильним транспортом. Санітарно-гігієнічна оцінка переробки м’яса

39

птиці та кролів. Утилізація і знезаражування відходів переробки туш після

забою.

Склад і властивостей мікрофлори молока, впливу мікробіологічних процесів

і продуктів життєдіяльності бактерій на якість молока і молочних продуктів.

Корисна і шкідлива мікрофлора молока, її склад і властивості,

мікробіологічні процеси, які протікають в молоці при виготовленні молочних

продуктів. Вивчення дисципліни проходить як теоретично (лекції), так і

практично (лабораторні роботи, навчальна практика) під час яких

досліджуються мікробіологічні властивості корисних та шкідливих бактерій

різних груп які присутні в молоці та молочних продуктах.

У результаті вивчення дисципліни студенти набувають теоретичні знання

відносно складу мікрофлори молока, його морфологічних і біохімічних

властивостей при наявності мікроорганізмів, мікробіологічних процесів, що

протікають в молоці і молочних продуктах під дією молочнокислих бактерій

і іншої корисної мікрофлори молока, та практичних навичок з виділення

чистих культур молочнокислих бактерій, виготовленню із них бактеріальних

заквасок і використанню їх при виробництві різноманітного асортименту

молочних продуктів на молокозаводах України.

Тема 1.Молочнокислі стрептококи і палички.

Загальна характеристика молочнокислих стрептококів і паличок.

Мезофільні стрептококи, їх форма, розмір, оптимальна температура

розвитку, гранична кислотність, використання.

Термофільні стрептококи, їх форма, розмір, оптимальна температура

розвитку, гранична кислотність, використання.

Ентерококи.

Термофільні молочнокислі палички, стрептобактерії, бета-бактерії.

Види паличок, які використовують для виробництва заквасок.

Термостійкі молочнокислі палички, мікробактерії, їх кислотоутворення.

Біфідобактерії.

Тема 2. Мікроорганізми - збудники псування молока і молочних продуктів.

40

Маслянокислі бактерії, їх відмінні ознаки. Вади молочних продуктів, які

вони викликають. Джерела обсімінення молока маслянокислими бактеріями.

Протеолітичні і ліполітичні мікроорганізми: гнилісні бактерії і плісняві

гриби.

Гнилісні бактерії, які викликають глибокий розпад білків.

Гнилісні аероби і анаероби, їх культуральні і морфологічні властивості.

Плісняві гриби.

Бактеріофаги.

Тема 3. Мікробіологія сирого молока.

Вплив хімічного складу молока на розвиток мікроорганізмів.

Джерела первинного бакобсіменіння молока мікроорганізмами. Кількісний і

якісний склад мікрофлори молока.

Вплив умов отримання молока на його мікробіологічні показники.

Бактерицидна фаза молока. Фактори, які впливають на продовження

бактерицидної фази.

Зміна мікрофлори молока в процесі зберігання. Фази мікрофлори молока.

Тема 4. Мікробіологія питного молока.

Вимоги діючого стандарту до мікробіологічних показників пастеризованого

молока і вершків.

Способи зниження бактеріальної забрудненості молока:

Очищення.

Охолодження.

Теплова обробка: пастеризація і стерилізація молока.

Мікробіологічний контроль виробництва пастеризованого і стерилізованого

молока.

Тема 5 Закваски

Принцип підбору культур до складу заквасок для різних молочних продуктів.

Вимоги до молока для виробництва закваски.

Види заквасок: рідкі і сухі закваски. Способи їх приготування в спеціальних

лабораторіях.

41

Види бактеріальних концентратів.

Культури плісенів і дріжджів.

Виготовлення заквасок на виробництві: лабораторної, виробничої.

Мікробіологічний контроль виробництва і якості закваски.

Тема 6. Мікробіологія кисломолочних продуктів.

Умови розвитку мікроорганізмів у виробництві кисломолочних продуктів.

Мікробіологія кисломолочних продуктів, які обробляються на заквасках

мезофільних молочнокислих стрептококів.

Мікробіологія кисломолочних продуктів, які виробляються на заквасках

термофільних молочнокислих бактерій.

Мікробіологічний контроль виробництва кисломолочних продуктів.

Тема 7. Мікробіологія масла.

Умови розвитку мікроорганізмів у маслі.

Джерела первинної мікрофлори масла.

Закваска для кисловершкового масла.

Фактори, які обумовлюють аромат масла.

Кількісний і якісний склад мікрофлори масла, його зміна при різних

температурах зберігання.

Умови підвищення стійкості масла.

Мікробіологічний контроль виробництва масла.

Тема 8 Мікробіологія сиру.

Фактори, що обумовлюють бакзабрудненість молока, сиропридатність

молока.

Роль мікроорганізмів у визріванні молока.

Мікрофлора заквасок для сирів з високою температурою ΙΙ нагрівання, з

низькою температурою ΙΙ нагрівання та м’яких сирів.

Розвиток мікрофлори в процесі виробництва сирів.

Особливості мікробіологічних процесів при визріванні сирів.

42

Література:

1. Полищук П.К., Дербинова Э.С., Казанцева Н.Н. «Микробиология молока

и молочных продуктов». – М.: Пищевая промышленность, 1978.

2. Полищук П.К., Дербинова Э.С., Казанцева Н.Н. «Лабораторный

практикум по микробиологии молока и молочных продуктов». – М.: Легкая и

пищевая промышленность, 1982.

3. Инструкция по микробиологическому контролю производства на

предприятиях молочной промышленности. – Москва, 1987.

4. Степаненко П.П. Микробиология молока и молочных продуктов. –

Учебник для студентов ВУЗов. – Москва, 2003

5. Радаева И.А., Гордециани В.С., Шульгина С.П. «Технология молочных

консервов и заменителей цельного молока». – М.: Агропромиздат, 1986.

6. Медузов В.С. и др. «Производство детских молочных продуктов». – М.:

Легкая и пищевая промышленность, 1981.

Вивчити роль мікробів в загально біологічних процесах, а також

мікробіологічні процеси в продуктах тваринного походження і особливо при

забої з патологіями тварин.

вивчення студентами принципів систематики, морфології і фізіології,

ширини розповсюдження мікроорганізмів в природі і їх роль в перетворенні

речовин, дії факторів зовнішнього середовища на прокаріотичні клітини:

вивчити роль мікроорганізмів в процесах одержання доброякісних продуктів

тваринного походження і подовження періоду їх зберігання.

набуття фундаментальних знань, а також практичного досвіду з вивчення

різних груп мікроорганізмів, які поширені в ґрунті, воді, повітрі, кормах, і

можуть потрапляти до продуктів харчування та інших об’єктів довкілля.

Тема 1. Характеристика джерел забруднення м’яса і м’ясопродуктів

мікрофлорою

Заходи по зменшенню забруднення. Джерела прижиттєвого і післязабійного

забруднення тварин і туш мікрофлорою

43

Заходи по зменшенню забруднення

Тема 2. Характеристика груп мікроорганізмів, які забруднюють м’ясо і

м’ясопродукти і

Вплив мікробів на їх якість (властивості гнильних бактерій, пліснявих грибів,

актиноміцетів, дріжджів та мікрококів,

зміни складу мікрофлори у м’ясі при консервуванні його холодом, солінням

та сушінням

Тема 3 Характеристика мікрофлори ковбасних виробів та м’ясних

консервів і

Вплив її на якість цих продуктів при зберіганні

Джерела забруднення мікрофлорою консервів і вплив її на їх якість

Умови ізоляції і карантинування тварин (наявність ізоляторів і карантинних

приміщень, догляд і годівля тварин).

Профілактика хвороб тварин

Знайомство з планом проведення протиепізоотичних заходів, з

ветеринарною аптекою. Визначити найчастіші захворювання тварин у

господарстві. Особливу увагу звернути на антропозоонози – спільні хвороби

тварин і людей.

Аналіз даних про загибель всіх видів тварин та з’ясувати причини.

Профілактичні заходи проти інфекційних захворювань: знешкодження і

утилізація трупів, збирання гною і його знешкодження, дезінфекція

приміщень, вигульних майданчиків, дератизація.

Заходи з ліквідації інфекційних захворювань тварин у неблагополучних

господарствах: серологічні і алергічні дослідження, запровадження

карантину або обмежуючих заходів, виділення тварин явно хворих,

підозрюваних у захворюванні, підозрюваних у зараженні в окремі групи та

робота по проведенню оздоровчих заходів у цих групах.

44

Інвазійні хвороби тварин у господарствах, їх діагностика та боротьба з

інвазіями.

Тема 1 Предмет і задачі дисципліни .

Основи патологічної фізіології і анатомії. Вчення про хворобу.

Патологічний процес, стан.

Тема 2 Вчення про хворобу. Патологічний процес, стан .

Перебіг хвороби. Смерть. Агонія. Реактивність організму і його

роль в патології. Видова реактивність. Зовнішні та внутрішні

захисні пристосування організму. Імунологічна реактивність.

Імунітет та його види.

Тема 3. Клінічна діагностика .

Симптоми хвороби.

Загальні та спеціальні методи досліджень. Диспансеризація

тварин.

Тема 4. Асептика та антисептика. Знеболювання .

Види знеболення. Кастрація та профілактика після кастраційних

ускладнень. Травми та травматизм тварин.

Закриті механічні пошкодження.

Відкриті механічні пошкодження.

Тема 5 Хвороби шкіри. Види хірургічних інфекцій

Хвороби очей, кінцівок. Профілактика хвороб органів дихання.

Риніт, ларингіт, бронхіт, бронхопневмонія, крупозна пневмонія,

емфізема легень, плеврит.

Хвороби серцево-судинної системи: міокардит, міокардоз,

перикардит.

Тема 6 Профілактика хвороб органів травлення .

45

Стоматит, фарингіт, закупорка стравоходу, взуття рубця,

переповнення рубця, гіпотонія і атонія передшлунків,

травматичний ретикуліт. Хвороби шлунку і кишок з явищами

колік.

Тема 7. Профілактика хвороб органів сечостатевої системи.

Нефрит, пієліт, уретрит, цистит, параліч сечового міхура,

сечокам’яна хвороба, метрит, ендометрит, вульвовагініт.

Тема 8 Хвороби обумовлені порушенням обміну речовин:

Кетози, А,Д,Е гіповітамінози, каннібалізм, паракератоз.

Тема 9 Отруєння тварин кормами, отруйними рослинами,

пестицидами і добривами .

Отруєння кормовими і цукровими буряками, кукурудзою,

кухонною сіллю, сечовиною, бавовниковою макухою, жомом

цукрових буряків, лютиком, хвощем, азотистими і калійними

добривами.

Тема 10 Профілактика інфекційних хвороб . Специфічна

профілактика. Ліквідація інфекційних хвороб. Хвороби загальні

для різних видів тварин. Охорона тваринницьких господарств від

заносу збудників інфекційних хвороб. Загальні протиепізоотичні

заходи у боротьбі з епізоотіями. Інфекційні хвороби молодняку

(колібактеріоз, сальманельоз. диплококова інфекція).

Тема 11. Паразитарні хвороби тварин . Трематодози,

нематодози, еймеріози. Основні методи лабораторної діагностики.

Заходи профілактики та боротьби.

Література

1.Абуладзе К.И. и др. Паразитология и инвазионные болезни

сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 1982.

2. Бурделев Т.Е., Жильцов.В.Г. Практикум по основам ветеринарии. М.:

Колос, 1982.

46

3. Конопаткин А. А. Эпизоотология и инфекционные болезни

сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 1983.

4. Литвин В. П., Береза В. И. и др. Болезни молодняка сельскохозяйственных

животных. К., Урожай - 1992.

5. Основы ветеринарии Под ред. Т. Е. Бурделева. М.: Колос, 1978.

6. Поляков А. А. Ветеринарная санитария. Учебное пособие. - М., Колос, -

1979.

7. Хорошилов И. Ф., Родин В. И. Ветеринарное обслуживание

животноводческих комплексов. М.: Колос, 1983.

8. Шарабрин И. Г. Патология обмена веществ и ее профилактика у животных

специализированных хозяйств промышленного типа. М.: Колос, 1983.

Машини і механізми технологічних процесів виробництва та переробки

продукції тваринництва

Технологічні процеси і використання машин та обладнання, що

застосовується у господарствах для заготівлі і консервування кормів (соломи,

сіна, сінажу, коренеплодів, комбінованого силосу та ін.), механізацію

водопостачання, приготування кормів, роботу кормоцеху, кормокухні,

технологію і механізацію роздачі кормів, процесу доїння корів, доїльні

установки, режим роботи доїльних апаратів.

Машини, обладнання і технології первинної переробки молока, засоби

механізації прибирання гною і обладнання для механізації санітарно –

гігієнічних робіт на фермах.

Технологічне обладнання підприємств переробки продукції тваринництва.

Механізми обліку сировини, підготовки її до переробки. Процеси і апарати,

що застосовуються

Література - Яцун С.С. Механізація технологічних процесів на фермі - Київ.

Мета. 2003. -448 с.

Структура м’ясопереробного підприємства. Транспортування, приймання і

утримання худоби перед забоєм. Правила оформлення супровідної

47

документації. Визначення категорій вгодованості тварин за видовими

групами.

Технологія забою і первинної переробки забійних тварин. Методи оглушення

і знекровлення, що використовуються на підприємстві. Вивчити технологічні

процеси механічного зняття шкури, видалення внутрішніх органів,

розпилювання туш, туалет. Обладнання, що використовується при первинній

обробці туш тварин. Визначення категорій вгодованості забійних тварин,

клеймування туш.

Технологія первинної обробки птиці. Транспортування і приймання птиці.

Методи оглушення, забою, знекровлення,, вилучення пір’я, туалет,

опалювання і потрошіння птиці, що використовуються на підприємстві.

Визначення категорій вгодованості тушок птиці, клеймування.

Ознайомитися з первинною обробкою жиру-сирцю, харчових субпродуктів,

кишок, ендокринно-ферментної сировини. Збір, первинна обробка та методи

консервування крові на підприємстві. Ознайомлення з обладнанням.

Вивчення в умовах підприємства методів консервування м’яса та інших

продуктів забою тварин. Охолодження, заморожування і зберігання м’яса у

холодильнику. Методи соління сировини, що застосовуються на

підприємстві. Ознайомлення з обладнанням.

Сортове розрубування туш забійних тварин. Вивчення технології

виробництва ковбас і копченостей. Обладнання ковбасного цеху.

Подрібнення та соління сировини, способи термічної обробки. Асортимент

ковбасних виробів і копченостей, що випускається підприємством. Контроль

якості готової продукції.

Ознайомлення з роботою консервного виробництва. Відділення по

виготовленню консервної тари. Асортимент. Технологічне обладнання, що

використовується при виробництві консервів.

Технохімічний контроль – його призначення та методи, що

використовуються на підприємстві.

48

Асортимент ковбасних виробів на підприємстві. Вимоги до сировини та

готової продукції. Характеристика технологічних процесів виготовлення

ковбасних виробів різного асортименту.

Асортимент натуральних м'ясних продуктів, технологічна схема їх

виготовлення. Підготовка і засолення сировини, копчення м'ясопродуктів,

варіння солоних м'ясних продуктів, охолодження і зберігання солоних

м'ясних продуктів.

Технохімічний контроль процесу виготовлення ковбасних та натуральних

м'ясних виробів. Оцінювання якості ковбасних виробів та солоно-копчених

продуктів за органолептичними та фізико-хімічними показниками відповідно

до чинних стандартів. Біохімічні дослідження ефективності теплової

обробки. Гігієна зберігання і транспортування ковбас та натуральних

м'ясопродуктів, їх ветеринарно-санітарна експертиза.

Асортимент та характеристика напівфабрикатів (великошматкових,

порційних, дрібношматкових, м'ясного фаршу) із яловичини, свинини і

баранини відповідно до вимог нормативної документації. Технологічні

процеси виготовлення напівфабрикатів. Схема розбирання яловичих і

свинячих напівтуш і баранячих туш. Упакування, маркування та зберігання

напівфабрикатів.

Призначення, будови і принципу роботи основного сучасного технологічного

обладнання для переробки молока та отримання практичних навичок

розрахунку і підбору технологічного обладнання в лінії виробництва

молочних продуктів.

Призначення, будову і принцип роботи технологічного обладнання для

виробництва молочних продуктів, здобувають практичні навички розрахунку

і підбирання обладнання в технологічні лінії по виробництву молочних

продуктів.

Аналіз сучасного стану переробної промисловості в Україні, необхідність

демонополізації великих переробних підприємств, наближення новостворених

підприємств різної форми власності до місць виробництва продукції. Роль

49

малих м'ясопереробних підприємств в розширенні асортименту, зниженні

собівартості та підвищенні якості готової продукції. Вивчає обґрунтування

доцільності використання машин і механізмів під час переробки сировини

тваринництва залежно від умов і обсягу виробництва. Визначення об'єктів, які

можна демонтувати та реконструювати.

Предметом даної дисципліни є вивчення класифікації, будови та принципу

дії основних видів обладнання, яке використовується при первинній

переробці худоби, виготовленні ковбасних виробів, копченостей,

напівфабрикатів та м’ясних баночних консервів.

вона профілюючою дисципліною циклу спеціальних дисциплін. При

вивченні даної дисципліни студент вчиться визначати та аналізувати

продуктивність обладнання, його основні характеристики і призначення;

визначати необхідну чисельність обладнання на тій чи іншій ділянці

виробництва; розміщувати обладнання згідно технологічної поточності в

ковбасному, консервному та м’ясожировому виробництві. Дисципліна

вивчає: перелік основного і допоміжного обладнання цехів з первинної

переробки худоби ковбасного та консервного виробництв.

Процеси виготовлення м'ясних напівфабрикатів. Визначення якості готової

продукції відповідно до вимог чинних стандартів.

Класифікація консервів за видом сировини, складом, температурою термічної

обробки та призначенням. Вимоги до сировини, тари і готової продукції.

Маркування споживчої тари. Підготовка м'ясної сировини, субпродуктів,

тушок птиці і кролів до консервування: подрібнення, перемішування та

соління м'ясної сировини; попередня теплова обробка сировини; підготовка

тари; порціонування і закатування банок. Термообробка консервів. Гігієна

консервного виробництва. Вади баночних консервів. Технохімічний

контроль процесу виготовлення консервів. Оцінювання якості м'ясних

консервів відповідно до вимог чинних стандартів.

Харчові тваринні жири. Технологія виробництва харчових жирів з

використанням різноманітного обладнання. Упакування і зберігання

50

харчових тваринних жирів. Визначення якості харчових жирів за

органолептичними та хімічними показниками.

Виробництво технічних жирів і кормового борошна, їх характеристика та

використання. Види сировини для виробництва технічного жиру і кормового

борошна. Підготовка сировини та способи її переробки. Установка для

виготовлення борошна та параметри термічної обробки сировини.

Упакування і зберігання готової продукції.

Хімічний склад, харчова та біологічна цінність яєць. Вимоги стандарту до

якості харчових курячих яєць. Правила маркування і упакування харчових

яєць. Умови і термін зберігання дієтичних і столових яєць. Вимоги до яєць

для промислової переробки. Оцінювання якісних показників яєць відповідно

до вимог стандарту. Вади яєць. Технологія виробництва яєчного порошку та

меланжу. Вимоги до якості готової продукції.

Морфологічний і хімічний склад, харчова та біологічна цінність риби.

Способи консервування риби. Характеристика технологічних процесів

переробки риби під час виготовлення рибних продуктів. Умови і термін

зберігання готової продукції. Дослідження риби та рибопродуктів на

доброякісність. Ветеринарно-санітарне оцінювання риби за інфекційних та

інвазійних хвороб і отруєнь. Класифікація, хімічний склад, харчова та

біологічна цінність бджолиного меду. Оцінювання якості меду до вимог

державного стандарту. Первинна обробка та вимоги до зберігання

відкачаного меду.

Призначення, будова і принципом роботи обладнання підприємств молочної

промисловості:

для приймання і зберігання молока;

для транспортування молока в межах підприємства;

для механічної обробки молока;

для теплової обробки молока;

для виробництва кисломолочного сиру і виробів з нього;

для виробництва масла;

51

для виробництва твердих сичужних сирів;

для виробництва плавлених сирів;

для виробництва технічного казеїну;

для виробництва сухих і згущених молочних продуктів.

Аналіз сучасного стану переробної промисловості в Україні, необхідність

демонополізації великих переробних підприємств, наближення новостворених

підприємств різної форми власності до місць виробництва продукції. Роль

малих м'ясопереробних підприємств в розширенні асортименту, зниженні

собівартості та підвищенні якості готової продукції.

Основні вимоги до механізації технологічних процесів під час переробки

тваринницької продукції в умовах ведення фермерських господарств і розвитку

малих переробних підприємств.

Переробка продукції: транспортування і зберігання сировини; підвісні колії та

підвісні конвеєри; стаціонарний підлоговий транспорт, обладнання для

напірного транспортування, яке використовується на підприємстві;

обладнання для забою худоби та розбирання туш, ножі для знімання шкіри;

агрегати механічного знімання шкір, мийні машини, скребмашини та

міздрильні машини; обладнання для розбирання туш, машини для миття та

очищення продуктів тваринництва; машини для обробки субпродуктів, кишок,

шкур; обладнання для подрібнення м'ясо-жирової сировини; характеристика

дробарок, силових подрібнювачів, машин для різання заморожених блоків та

нарізання напівфабрикатів, машини для перемішування м'ясо-жирової

сировини. Методичні основи стандартизації та сертифікації

сільськогосподарської продукції

Вивчення нормативно-правових документів, чинних стандартів і законів

щодо сільського господарства та переробної промисловості продукції

тваринництва.

Розвиток стандартизації, організаційні теоретичні та методичні основи

стандартизації. Якість та управління якістю сільськогосподарської продукції,

стандартизація і сертифікація.

52

Тема 1 Значення стандартизації в Україні

Господарсько-економічне значення стандартизації

Суть стандартизації, її різновидності

Історія становлення державної системи стандартизації в Україні

Функції стандартизації

Предмет, мета та принципи стандартизації

Тема 2. Організаційні основи ДССУ

Органи і служби ДССУ. Суб’єкти стандартизації

Технічні комітети, їх функції та обов’язки

Головні і базові організації, їх роль

Органи галузевої та місцевої стандартизації

Об’єкти стандартизації

Тема 3. Порядок розробки, затвердження і впровадження стандартів в

Україні

Види стандартів. Категорії нормативних документів.

Порядок розроблення та експертизи НД в Україні

Правила державної реєстрації і впровадження НД

Державний нагляд і відомчий контроль за впровадженням і дотриманням НД

Міжнародна (ІSО) та європейська (ЄС) організації зі стандартизації

Тема 4. Стандартизація продукції скотарства

ДСТУ 3662-97 „Молоко коров’яче заготівельне”

ГОСТ 5110-55 „ВРХ для забою”. Підготовка ВРХ до реалізації і забою

ГОСТ 779-55 „М’ясо яловичина в напівтушах і четвертинах”. Технічні умови

Класифікація яловичих шкур. Оцінка їх якості.

Тема 5. Стандартизація продукції свинарства

Свині-як сировина для м’ясної промисловості

ГОСТ 1213-74 „Свині для забою”. Категорії свинопоголів’я, яке реалізують на

забій

ГОСТ 7724-77 „М’ясо свинина в туша і напівтушах”. Технічні умови

Класифікація свинячих шкур. Оцінка їх якості

53

Тема 6. Стандартизація продукції вівчарства, козівництва та

птахівництва

Стандартизація птиці та продукції птахівництва. Харчові яйця

М’ясо баранина і козлятина. Вимоги до показників якості

Вимоги стандартів до смушкової продукції

Вимоги стандартів до вовнової і шубної продукції

Тема 7. Стандартизація як метод управління якістю продукції

Суть і елементи управління якістю продукції

Класифікація показників якості продукції

Методи оцінки якості і контроль її показників

Комплексна система управління якістю продукції (КС УЯП). Її становлення і

значення

Тема 8 Сертифікація виробництв і продукції - як метод управління

якістю продукції

Державна система сертифікації-УкрСЕПРО

Структура і функції органів сертифікації. Їх акредитація

Випробувальні лабораторії. Порядок їх акредитації

Загальні правила та порядок проведення сертифікації

Тема 9. Метрологічне забезпечення виробництва якісної продукції

Метрологічна служба в Україні і її діяльність

Основні поняття і визначення в галузі метрології

Методи вимірювань і їх класифікація. Еталони та зразки

Ревізія та експертиза засобів вимірювань

Удосконалення роботи метрологічної служби в Україні

біохімічних, фізико-хімічних та технологічних процесів переробки молока на

різноманітні молочні продукти. Завдання, яке студент повинен виконати, це

вивчити технологічні процеси переробки молочної сировини, вимоги

Держстандартів та сучасні методи контролю якості сировини і продуктів.

Наука технологія, як сукупність прийомів і способів перетворення сировини

в продукти відомого складу і властивостей.

54

Молоко як сировина, її механічна і теплова обробка та наукові параметри

якості. Загальні технологічні схеми і процеси виробництва молочних

продуктів. Економічна доцільність переробки молока в переробних цехах

різних форм власності. Рекламування продукції і впровадження маркетингу в

процес реалізації продукції.

Література – 1.Шалыгина А.М. Молоко/М. ДеЛи принт. 2004. -455 с.

2. Голубева Л. В. Молоко./ Колос 376 с.

Технологія переробки м'яса і виготовлення м'ясних продуктів

формування у майбутніх фахівців глибоких і всебічних теоретичних знань з

питань біохімічних, фізико-хімічних та технологічних процесів при

виготовленні продукції тваринництва різноманітного асортименту – м’ясних

напівфабрикатів, консервів, технічних концентратів.

Характеристика якісних показників продуктів різного асортименту.

Значення білків та азотовмісних речовин в технологічному процесі.

Технологічні процеси виробництва продуктів харчування різними способами

– коптіння, варіння, консервування, і заморожування.

Оволодіння державними стандартами до сировини тваринного походження і

готової продукції; сучасними методами контролю якості м’ясних продуктів,

впроваджувати високоефективні технології переробки продукції

тваринництва з виготовленням доброякісної продукції.

Література – Винникова Л.Г. М'ясо /Київ. Інкос. 2006. 600 с.

Значення в збереженні здоров’я людей.

Ветсанекспертиза продуктів забою тварин в разі виявлення інфекційних та

інвазійних хвороб:

Ветеринарно – санітарне оцінювання туш, внутрішніх органів та інших

продуктів забою при виявленні інфекційних хвороб, що передаються людині

через м’ясо та м’ясні продукти;

Ветсанекспертиза туш і внутрішніх органів забійних тварин при виявленні

інвазійних хвороб.

55

Тема 3 Ветсанекспертиза продуктів забою тварин при виявленні

незаразних хвороб, отруєнь, антибіотиків та радіоактивного ураження.

Ветсанекспертиза туш та органів забійних тварин при виявленні незаразних

хвороб різних органів та систем організму;

Ветсанекспертиза туш та органів забійних тварин при виявленні отруєнь

токсичними. Ветсанекспертиза туш та органів забійних тварин при виявленні

антибіотиків та радіоактивного ураження.

Тема 4. Ветсанекспертиза туш і внутрішніх органів забійних

тварин при токсикоінфекціях і токсикозах мікробного походження та

при вимушеному забої тварин. Способи знезараження м’яса:

Поняття про харчові токсикоінфекції, санітарна оцінка м’яса та інших

харчових продуктів при токсикоінфекціях;

Поняття про токсикози мікробного походження, санітарна оцінка м’яса та

інших харчових продуктів при цих токсикозах.

Ветсанекспертиза м'яса при вимушеному забої тварин;

Методи розізнавання м’яса, отриманого від здорових і хворих тварин;

Способи знезараження м’яса і м’ясних продуктів.

ветсанекспертиза крові та виготовленних із неї продуктів;

Ветсанекспертиза ендокринної, шкіряно – хутряної і технічної сировини.

Література:

1. Якубчак О.М. та інші. Ветеринарно –санітарна експертиза з основами

технології і стандартизації продуктів тваринництва.-Київ: ТОВ „Біопром”,

2005.

2. Хоменко В.І. Практикум з ветеринарно - санітарної експертизи з

основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і

рослинництва. Видавництво „Ветінформ”. Київ – 1998 р., - 240с.

3. Хоменко В.И. Гигиена получения и ветсанконтроль молока по

государственному стандарту. Изд „Урожай”, Киев – 1990 г.

4.Загаєвський И.С. Справочник по ветеринарно – санитарной єкспертизе

животноводческой продукции. Киев, „Урожай”: 1976 г.

56

Технохімічний контроль на підприємствах, діючих державних стандартів і

технічних умов на сировину та готову продукцію, схем контролю сировини і

виробничих процесів, засвоєння правил відбору проб і підготовки їх до

аналізу, методик аналізів визначення показників складу, якості і безпеки

молочної та м’ясної продукції, яєць, меду та продуктів лову.

Предметом вивчення дисципліни є знання по організації і проведенню

технохімічного контролю під час виробництва молочної і м’ясної продукції,

яєць, меду та продуктів лову.

В результаті вивчення дисципліни студенти набувають теоретичні знання та

практичні навички щодо вимог нормативної документації до сировини і

готової продукції, порядку контролю сировини, виробничих процесів і

готової продукції, засвоюють правила відбору проб і підготовки їх до аналізу

та методики проведення аналізів визначення показників якості і безпеки

харчової продукції.

Технохімічний контроль м’яса

1. Основи законодавства використання харчових продуктів з м’ясної

сировини

2. Органолептична оцінка якості м’ясних продуктів

3. Хімічна оцінка м’ясних продуктів

4. Методика виявлення хворих і загиблих тварин

Технохімічний контроль продуктів лову

1. Атестація виробництв переробки продуктів лову

2. Органолептична оцінка риби

3. Хімічна оцінка продуктів лову

4. Дослідження кулінарних виробів з риби

Хімічний контроль яєць птиці і бджолиного меду

1.Вимоги хімічного аналізу яєць птиці

2. Санітарна оцінка яєць птиці

3. Хімічний аналіз меду

4. Визначення ознак фальсифікації меду

57

1. Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю

і сертифікація: Підручник / Р.В. Бичківський, П.Г. Столярчук, П.Р. Гамула. –

2-ге вид., випр. і доп. - Львів.: Львівська політехніка, 2004. - 560 с.

2. . Кардаш В.Я. Стандартизация и управление качеством продукции. -

К.: Изд. при Киевском госуниверситете «Выща школа», 1985. - 129 с.

3. Крылова Г.Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии:

Учебник для ВУЗов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 711 с.

4. Маньковський А. Я., Пабат В. О., Рибалка М. М. Стандартизація

продукції тваринництва. Програма навчальної дисципліни. К «Аграрна

освіта», 2002. – 10 с.

5. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації

(підручник). - К.: В-во стандартів, 1997. -150 с.

6. Шишкин И.Ф. Метрология, стандартизация и управление качеством.

Под ред. Н.С. Соломенко. - М.: Изд-во стандартов, 1990. - 342 с.

7. Беда Я.А. и др. Стандартизация и управление качеством производства

сельскохозяйственной продукции /Я.А. Беда, А.П. Беда, Ф.Ф. Стерликов. -

М.: Колос, 1984. - 160 с.

Економіка та бухгалтерський облік

Забезпечує студентам цілісну і логічно-послідовну систему знань про

організацію та функціонування системи в сільськогосподарських

підприємствах, забезпечення майбутніх фахівців необхідними знаннями та

навичками для їх успішної роботи у виробничих та переробних організаціях.

Сприяє засвоєння стратегії організації, методики досліджень, сутності

товарної політики, методи ціноутворення і систему контрактних відносин;

приймання та обґрунтування стратегічних рішень.

Організація комплексних досліджень ринку формування, оцінювання активів

переробних підприємств, економіки та аграрної політики, економічний аналіз

58

механізму контрактних відносин з участю сільськогосподарських

обслуговуючих формувань.

Проектування технологічних ліній в умовах сільськогосподарського

виробництва. Розробка перспективних технологічних процесів

Розроблення ефективних технологічних процесів, обґрунтування структури

потокових технологічних ліній.

Об’ємно планувальні рішення, стадії та порядок проектування, будівничі і

технологічні норми. Студенти набувають теоретичні знання та практичні

навички по проектуванню підприємств, а саме: навчаються підбирати

асортимент продуктів згідно профілю підприємства, складати схему

переробки сировини, схеми технохімічного і мікробіологічного контролю,

проводити продуктовий розрахунок і розрахунок та підбір обладнання в

технологічні лінії по виробництву молочних і м’ясних продуктів, аналізувати

нормативну документацію і обгрунтовувати технологічну поточність та

параметри режимів виробництва продуктів запроектованого асортименту,

визначати джерела забруднення і розробляти заходи по охороні довкілля у

виробництві даних продуктів, виконувати креслення плану цеху і

технологічної лінії виробництва продуктів згідно теми курсового проекту.

Вивчення теоретичних основ інформатики та комп’ютерної техніки.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати: основні поняття інформатики, склад, пристрої та технічні

характеристики сучасних персональних комп’ютерів, можливості та

застосування операційної системи Windows, текстового редактора Word та

електронних таблиць Excel;

вміти: використовувати комп’ютер в практичної роботі, працювати в

текстовому редакторі Word та електронних таблицях Excel.

є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців з таких питань:

інформаційні технології, їх роль і місце у сучасному суспільстві;

архітектура та принципи функціонування персональних комп’ютерів;

програмне забезпечення сучасних комп’ютерів;

59

технологія роботи операційної системи Windows;

технологія роботи в текстовому редакторі Word та електронних таблицях

Excel;

вивчення дисципліни є засоби комп’ютерної техніки, формалізація та

алгоритмізація сучасних інформаційних процесів. В єдиному методичному

підході, який заснований на системі задача-засіб-методи-прийоми,

відбувається перехресна взаємодія дисциплін, що вивчаються. Конкретна

дисципліна поставляє комплекс задача-методи, комп’ютерна техніка

забезпечує комплекс засоби-прийоми.

Склад та функціонування ПЕОМ, операційна система Windows, текстовий

редактор Word, електронні таблиці Excel.

Забезпечення студентів знаннями методології математичного програмування

у тваринництві, уміння застосовувати існуючі методи під час планування та

організації виробництва тваринницької продукції залежно від поставленої

мети.

Теоретичні знання та практичні навички одержані студентами в процесі

освоєння курсу дозволять не тільки аналізувати ефективність окремих

виробничих процесів, але й визначати шляхи їх оптимізації. Застосування

методів математичного програмування, сучасних програмних та технічних

засобів спирається на знання та практичний досвід отриманий студентами у

процесі вивчення теоретичних курсів, та дозволяє розширити їх можливості

під час засвоєння дисциплін, професійної та практичної підготовки,

виконання курсових і випускних проектів (робіт).

уміння використовувати сучасні математичні моделі і методи, програмні та

технічні засоби при проведенні імітаційного моделювання процесу

виробництва продукції тваринництва. Складати науково-обгрунтовані

програми виробництва та переробки продукції тваринництва. Оцінювати

ефективність напрямків в розподілі та використанні матеріальних ресурсів,

оптимального планування та управління виробництвом продукції

60

тваринництва. Трактувати отримані результати проведення математичного

моделювання.

Предмет і методи математичного програмування.

Рішення задач методами лінійного програмування.

Виробничі функції та визначення їх параметрів у тваринництві.

Перелік питань для тестових випробувань ОКР «Магістр»

1. Оптимальним строком збирання злакових трав на сіно є фаза:

2. Для встановлення норми підтримувальної годівлі враховують такий

фактор:

3. Оптимальним використанням жеребців є такий режим:

4. Оптимальним використанням кнурів є такий режим

5. Для розмноження сперми бугаїв-плідників використовують таке

середовище:

6. Адаптація може бути:

7. Тривалість інтервалу між поколіннями у свиней становить:

8. Бджолині матки паруються у віці:

9. Маса тіла робочої бджоли у бджолиній сім’ї становить;

10. Бджолосім’ї виставляють із зимівника за температури зовнішнього

повітря;

11. Для нормальної зимівлі бджіл слід створити такі умови:

12. Для визначення категорії вгодованості свиней враховують такі

показники:

13.Серед ставкових риб до хижих належать:

14.У нагульному ставку вирощують рибу такої вікової групи:

15.У м’ясних кросах використовують такі породи курей;

16.Із наведеного переліку кросів с.-г. птахів кроси індиків:

17.Другий цикл яйцекладки спричиняється таким заходом:

18.Гніздові номери поросятам роблять таким способом мічення:

19.Свиней вибраковують із стада за наявності таких вад екстер’єру:

61

20.Для профілактики аліментарної анемії поросят сисунів застосовують

внутрішньом’язево такі препарати;

21. Основними показниками під час бонітування молочної продуктивності

корови є;

22. Для оцінювання функціональних властивостей вим’я враховують такі

показники;

23. До хімічних методів знезараження питної води відносять:

24.Налив локалізується на такій частині тіла коня:

25.При якому режимі пастеризують молоко для виготовлення

кисломолочних продуктів?

26.Які операції виконуються при первинній обробці молока?

27.Назвіть найбільш характерні фактори, які впливають на відтворну

здатність великої рогатої худоби?

28.Які породи великої рогатої худоби відносять до: 1 - молочних, 2 -

комбінованих?

29.Як розуміти термін – вгодованість тварин ?

30.Що таке енергетична цінність м’яса?

31.Які хімічні показники якості м’яса?

32.Які морфологічні показники якості м’яса?

33.Яке обладнання використовується при складанні фаршу варених

неструктурованих ковбас?

34.Стіни тваринницьких приміщень мають відповідати таким вимогам:

35.Типи конституції тварин за П. М. Кулешовим:

36.Вкажіть оптимальні строки настання господарської зрілості у с.-г.

тварин:

37Абсолютний середньодобовий приріст живої маси визначається за

формулою:

38Назвіть морфологічні ознаки оцінки вим’я корів;

39.Як визначається ефект гетерозису?

62

40.Які породи великої рогатої худоби одержано при чистопородному

розведенні?

41.Який набір хромосом утримують самці і самиці при гетеро-

хромосомному визначенні статі?

42.Коли виникає потреба у виведенні нових порід?

43.Під час групового зважування тварин ураховують такі показники;

44.Ветеринарно-санітарний огляд птахів перед забоєм здійснюється за

такого стану ознак;

45.Для визначення в кормах вмісту сирого протеїну застосовують такі

методи:

46.Що є основою сідла вершника

47.Спільними для збруї (спорядження) рисистого і верхового коней є

такі елементи:

48.Показником настригу чистої вовни в овець є:

49.Під час бонітування овець показниками чистої вовни є такі ознаки:

50.Вирощування на м’ясо молодняку с.-г. птахів таких видів у

середньому триває:

51.За масою яйця курей поділяють на такі категорії;

52.Оптимальна норма парувань кнурів зі свиноматками на місяць

залежно від режиму використання і віку:

53.Оптимальні параметри беконної відгодівлі молодняку свиней є

такі:

54.Питне молоко зазначених видів має такі режими температурної

обробки:

55.Первинна обробка молока включає такі технологічні процеси:

56.Для визначення в кормах вмісту сирої клітковини застосовують

такі методи:

57.Чеддеризація сирної маси

58.У кормі рівень біологічної цінності білка залежить від такого

фактора:

63

59.У стабілізації ненасичених жирних кислот, що запобігає утворенню

токсичних ліпо-пероксидів бере участь такий вітамін:

60.Клас сінажу і силосу визначають

Голова фахової комісії

За спеціальність ТВППТ ОКР «Магістр»,

професор Войтенко С. Л.