0 800 509 707 З 08.30ДО 20.30

БЕЗКОШТОВНО,БЕЗ ВИХIДНИХ UKROP.COM.UA 1

ПРО НАБОЛІЛЕ

ЧАС ДІЯТИ

МИ ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВЕРНЕМОСЯ НА РІДНУ ЗЕМЛЮ!

«Я ПОДУМАВ, ЩО ПОЧИНАЄТЬСЯ ВІЙНА»

Захоплення півострова «зеленими чо-ловічками» без розпізнавальних знаків по-чалося 20 лютого 2014 року. Саме ця дата зазначена на медалях «За по-вернення Криму», якими пізніше на-городили кадро-вих російських військових, яких там «не було». Як немає їх і на Донбасі…

Кримський тата рин Ерфан Кудусов пригадує, як 23 лютого 2014 року впер-ше побачив у Ялті колону військової тех-ніки:

– Я стояв на зупинці біля траси Севастополь – Ялта і спостерігав, як про-їжджають вантажівки з російськими номе-рами. Всередині сиділи солдати, і я вирі-шив, що починається війна. Злякався, що кримських татар знову депортуватимуть або вбиватимуть. Наш народ таке вже пе-реживав…

А через кілька днів, 26 лютого, ми ви йшли під стіни Верховної Ради Криму. 12 тис. кримських татар разом з українцями відсто-ювали єдність і цілісність країни (на фото зверху), щоб не допустити відторгнення півострова. Тоді нам таки вдалося не допу-

стити голосування. Після цього Росія засто-сувала військову силу – в ніч на 27 лютого будівлю парламенту і Ради Міністрів АРК за-хопив російський спецназ…

ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ

Понад 70 років тому кримські татари вже стикалися з «во-лею Москви», коли у 1944-му, за розпоря-дженням Сталіна, їх примусово виселили з півострова. Увесь цей час правдами та не-

правдами тисячі з них робили відчайдушні спроби повернутися на рідну землю, бага-то хто проходив депортацію неодноразо-во. Та навіть коли у 1989-му Верховна Рада СРСР визнала її незаконною і злочинною, а татарам нарешті дозволили повернути-ся до Криму, зустріч з рідною землею була непростою.

– Ми відчули себе людьми другого сорту, – пригадує Ерфан Кудусов. – Кримських та-тар не брали на роботу, не давали їм землю у найрозвиненіших містах – Севастополі, Ялті тощо. Внаслідок такої політики в одних населених пунктах нас мешкало 30–40%, а в інших – лише 2%. Ці штучні обмеження не-мов демонстрували нам, хто ми є, а чинов-ники та частка населення не приховували своєї ворожості до нас…

І сьогодні, каже укропівець, історія пов-торюється. Росія заполонила півострів чиновниками різних рангів, представни-ками правоохоронних органів, ФСБ, МНС та Міноборони. Кількість некорінного на-селення збільшилася на 20–30%, і тепер у Криму критична більшість людей, які ні своїм корінням, ні культурою ніяк з ним не пов’язані.

І до проукраїнських патріотів, і до крим-ських татар окупанти не просто не дослухо-вуються, а всіляко їх репресують, відверто намагаючись вичавити з півострова. За роки анексії близько 50–60 тис. кримчан мусили залишити Крим, третина з них – кримські татари, які втрачають свої домівки вже не вперше.

– Ми дуже згуртований народ, і де б не опинялися – підтримуємо тісний зв’язок зі «своїми». Ті, хто виїхав, – з тими, хто зали-шився, і навпаки, – розповідає укропівець Алі Шаматовский, який теж виїхав з пів-острова. – Але всі кримчани, і ми, і вони, не розуміють, чому українська держава не намагається доносити інформацію до оку-пованого півострова, чому, зрештою, і досі не озвучений жодний притомний план його повернення. Дуже хочеться сподіватися, що він таки є.

Спілкуючись у соцмережах або телефо-ном, після привітання майже всі питають «Коли?». І кожен розуміє, про що йдеться. Ми всі віримо, що обов’язково повернемося на рідну землю. В український Крим!

Кримська республіканська організація «Українського об’єднання патріо-тів» – наймолодша в партійній родині УКРОПу: вона з’явилася лише чотири місяці тому, на початку грудня 2017-го. Проте кримчани і всі, хто небайду-жий до долі анексованого півострова, гуртуються разом, щоб запропонува-ти дієвий план його повернення.

– Для нас Крим – це Україна, – каже очільник партосередку Ерфан Кудусов, – і нам дуже болить, що держава сьогодні майже не перейма-ється ні долею півострова загалом, ні долею мого народу – кримських та-тар, які вже вдруге позбавлені своєї рідної землі. Не займаються цим як слід ані керівництво країни, ані чис-ленні партії. Єдина політсила, яка продемонструвала свою небайду-жість до «кримського питання», – це «Українське об’єднання патріотів». Саме тому ми стали до його лав.

Створення Кримської парторга-нізації стало можливим завдяки іні-ціативі кримських активістів і дієвій підтримці з боку Київської міської ор-

ганізації УКРОПу та «Майдану закор-донних справ». Ще за часів Революції гідності, розповідає Ерфан Кудусов, він познайомився з очільником «Майдану…» Богданом Яременком. А вже після фактичної втрати Криму став долучатися, за сприяння ук-ропівця, до обговорення стратегії повернен ня півострова.

– Саме в УКРОПі ми знайшли однодумців, які не лише на словах прагнуть цього, – констатує Ерфан. – Наша республіканська організація поки нечисленна, але все більше лю-дей дізнаються про неї та готові при-єднатися. Це кримчани, які нині меш-кають в Києві, на Херсонщині, Львів-щині, Одещині, Харківщині тощо.

У партії активно обговорюють питання, як об’єднувати розкида-них Україною кримчан, як дбати про їхнє житло та працевлаштуван-ня всередині країни. Такого досвіду сьогодні не має жодна інша політси-ла, і мені надзвичайно приємно, що саме ми з УКРОПом стали перши-ми, хто на державно-політичному рівні переймається цією пробле-мою. Тож не дивно, що до нас до-лучаються не лише кримчани, а й бійці, які воювали на Донбасі…

Юридично Кримський УКРОП за-реєстрований на Херсонщині, але

фактично роль «координаційного центру» організації поки виконує столичний офіс. Кримчани активно налагоджують комунікації з місце-вими осередками у різних регіонах, куди приїхало багато переселенців з півострова.

– Кожна партія, яка називає себе демократичною та проукраїнською, повинна мати у своїй програмі пунк-ти про повернення Криму, – переко-наний очільник столичних укропів-ців, голова правління Фонду «Май-дан закордонних справ» Богдан Яременко. – І втілювати їх у життя!

Чотири роки тому, 16 березня 2014-го, відбувся нелегітимний референдум про статус Кримського півострова

Історична довідка

У 1944 році за 2,5 дні з півострова силоміць вивезли понад 193 тис. кримських татар – 70 еше-лонів з людьми у товарних вагонах.В «операції» брали участь понад 32 тис.

працівників НКВС. На збір речей родинам дава-лося 15–20 хвилин. У 1945–1946 роках у місця депортації було заслано 8 995 кримських татар – ветеранів війни. Дорогою до місць переселення загинула

щонайменше 191 людина. Від голоду, вис на-ження та хвороб померли, за різними оцінками, 20–46 % всіх депортованих. Лише за півроку у 1944-му померли понад 16 тис. людей, з них по-ловина – діти до 16 років. До 1948-го смертність кримських татар усе-

меро (!) перевищувала народжуваність. До 1956-го кримські татари мали статус

спецпереселенців. За перетин кордону спецпосе-лення загрожувало до 25 років таборів. Народ чекав повернення на історичну бать-

ківщину цілих 45 років – до 1989-го.

КРИМСЬКИЙ ОСЕРЕДОК УКРОПУ НАРОЩУЄ АКТИВНІСТЬРоботу партійців – вимушених переселенців з анексованого півострова координує в столиці етнічний кримський татарин Ерфан Кудусов

Партійці з Кримського осередку допомагають кримчанам не втрача-ти прихильності до України, відчу-вати, що країна про них не забула. Саме тому столиця радо приймала і дитячий конкурс пісні і танцю Tatli ses, під час якого діти з півострова змагалися з учасниками з різних куточків України та Литви, і спортив-ний турнір з кримськотатарської на-ціональної боротьби куреш.

Серйозною політичною акцією стало пікетування Россотрудні-чєства та МЗС з вимогою розірвати дипломатичні відносини з краї-ною-агресором, яке кримські укро-півці провели разом зі своїми київ-ськими однопартійцями (на фото).

А ще кропітка щоденна робо-та – численні роз’яснення та допо-мога у відновленні або отриманні українських паспортів, атестатів, інформації, як вступати до вітчизня-них вишів, як та де навчатися укра-їнської мови, без якої немає сильної незалежної держави… А саме у таку повернеться Крим. Рано чи пізно це обов’язково станеться!

Уже за два дні після «вільного волевиявлення» кримчан, 93% яких нібито проголо-сували «за Росію», Путін підписав угоду про приєднання півострова до Росії, і краї-на-агресор на весь світ проголосила: «Крим – наш!» І як би нас не грів той факт, що це рішення визнається лише у лічених країнах світу, але реальність – сумна: півострів фактично завис між двома світами. Світла і тіні. Українським і російським. А долі сотень тисяч людей залишаються невизначеними. П’ятий рік поспіль… 26 лютого 2014 року, під стінами Верховної Ради АРК

18 травня 1944 року

23.02.2014 р.

УКРОПУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ

КРИМБЕРЕЗЕНЬ–КВІТЕНЬ, 2018

НАОДИНЦІ З УСІМА

СПОРТ І МИСТЕЦТВО

2 Загальнополітичне виданняРозповсюджується безкоштовно

Засновник – Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»Адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12, офіс 307. 

№3(14), 2018, березень-квітень КРИМ

Кримський татарин Ерфан Кудусов прийшов в «Українське об’єднан-ня патріотів» з чіткою метою – робити все, щоб про питання півострова не забули ні держава, ні міжнародна спільнота. Для нього це – не полі-тика, а життя. Його власне, родини, дітей…

Історії властиво повторювати-ся. Для одних це – лише приказ-ка, для інших – сумна реальність. 18 травня 1944-го за наказом Сталіна з Криму вивезли кримських татар. Примусово. У товарних вагонах. До Середньої Азії, що за тисячі кіломе-трів від рідної землі. Весь народ...

– Моя бабуся по маминій лінії та вся її сім’я – батьки і семеро братів та сестер – потрапили в різні еше-лони, тому й в Узбекистані опини-лися у різних місцях: сама бабуся

– у Ташкентській області, решта – в Андижанській. Поки вона шукала своїх рідних, її брати, сестри та мама померли від голоду. Але про це ба-буся дізналася лише через півтора року... – розповідає Ерфан Кудусов.

– Я багато чув про ту трагедію від неї, свого батька та інших ро-дичів, які це пережили, але ніколи навіть на хвилину не припускав, що за сім десятиліть по тому мені, народженому у депортації, теж до-ведеться «депортуватися».

…У 2014-му, коли після бага-тьох днів та ночей на Майдані я повернувся до Криму, за кіль-ка днів буквально шкірою від-чув, що мій народ знову на по-розі страшенної небезпеки. Наважитися залишити півост-рів було дуже непросто, бо у нас з дружиною четверо дітей. Водночас саме це і надало мені рішучості: я дуже сильно боявся за родину. Тому 28 лютого ми ви-рушили до Києва…

– Як вас зустріла столиця?– Зустріла добре, але перші два

роки були вкрай важкими. Де ми тільки не жили: готель, друзі, хри-стиянська громада, навіть дача Олега Скрипки. Змінювали дит-

садки, школи – це все непросто… Зараз більш-менш адаптувалися, вже самі зняли житло, працюємо. Ми ще не нагорі, але вже й не то-немо.

– До окупації Криму ви брали участь у Революції гідності. А після?

– Я продовжую боротьбу за незалежність. України, Криму, власної родини. Долучався і до громадянської блокади півос-трова, і до багатоденного піке-ту задля змін у представництві

Президента України в Криму. Ще був мотопробіг із Західної України до Чонгара на честь єд-ності українського та кримсько-татарського народів. І День на-шого прапора, і вечір-реквієм у

сумну річницю депортації, і багато іншого.

Як кримський татарин беру участь у всіх громад-ських починаннях, які іні-ціює Меджліс (законодав-чо-представницький орган,

аналог  парламенту. – Ред.). Був делегатом Всесвітнього конгресу кримськотарського народу, що від-бувся в Анкарі. Сьогодні Меджліс у вигнанні, але світ його підтримує, і це дуже важливо…

І взагалі, важливо робити все, що можеш. Власне, саме тому я в УКРОПі, тому я з атовцями, тому ви-користовую будь-яку можливість, щоб привертати увагу до найваж-ливішого для мене питання – звіль-нення Криму!

Республіканська в Автономній Республіці Крим організація партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» ВІДКРИТА ДЛЯ ВСІХ, КОМУ НЕБАЙДУЖА ДОЛЯ КРИМСЬКОГО ПІВОСТРОВА. ПРИЄДНУЙТЕСЬ!

Сторінка у Facebook: УКРОП Крим. Контактний тел.: +38 (050) 594-63-68. E-mail: erfankudusov@gmail.com

ЕРФАН КУДУСОВ: «МІЙ НАРОД ЗНОВУ В НЕБЕЗПЕЦІ»Голова партосередку «УКРОП Крим» розповів про cталінську депортацію, своє важке рішення про втечу в столицю та зусилля задля наближення торжества справедливості

Задля популяризації та збереження національної татарської куль-тури у Києві протягом нетривалого часу відбулися відразу дві яскраві події, в яких брали участь кримчани з анексованого півострова.

Яскравого та напрочуд видо-вищного конкурсу танцю і співу Tatli Ses учасники з Криму чекали

з нетерпінням і цікавістю. «Для тих, хто сьогодні живе фактично в окупації, вкрай важливо відчувати

єдність з усією Україною, – зазна-чив керівник Кримського осеред-ку УКРОПу Ерфан Кудусов, – зна-ти, що українці не забувають про Крим, підтримують його корінне населення, цікавляться нашою са-мобутньою культурою…»

Діти з різних куточків Криму, всієї України та Литви змагалися у чотирьох номінаціях: «Вокал», «Хореографія», «Художнє слово» й «Інструментальне мистецтво». Їх оцінювали відомий актор Ахтем Сеїтаблаєв, композитор Усеїн Бекіров, співачка Ельзара Баталова, заслужений працівник культури АР Крим Ельміра Бекирова, соліст балету Кримськотатарського ака-демічного театру Мідат Халілов, заслужений артист АР Крим Арсен Османов, музикант і дири-гент Дилявер Османов та Ерфан Кудусов. Почесними гостями були

член політради «Українського об’єднання патріотів», теж крим-чанин, Дмитро Сіманський і за-ступник голови Кримської партор-ганізації Анатолій Гарькавенко.

Не залишили укропівці поза увагою і змагання з кримськота-тарської національної боротьби куреш, приурочені до 100-ї річ-ниці з дня загибелі першого го-лови уряду Кримської республі-ки, автора гімну кримських татар Номана Челебіджихана.

Сотня учасників турніру також зібра-лися з усіх куточків Криму та України.

– Національна боротьба певним чином символізує і боротьбу політичну, – зазначив Анатолій Гарькавенко. – І те, що кримські татари залишаються незлам-ними. А ми завжди

підтримуватимемо їхнє прагнення бути частиною України.

На завершення обох змагань лунав гімн кримськотатарського народу, а учасники та переможці отримали цінні призи і подарунки від укропівців. Партійці впевне-ні, що такі спортивні та культурні заходи дуже важливі для мешкан-ців анексованого півострова. Бо додають їм віри у возз’єднання з українською родиною. Сьогодні ця віра допомагає їм жити.

«Ніколи не припускав, що теж буду змушений «депортуватися»

Укропівці долучилися до проведення в столиці кримськотатарського конкурсу пісні й танцю Tatli ses і турніру з національної боротьби куреш

«КРИМЧАНАМ ВАЖЛИВО ЗНАТИ, ЩО ПРО НИХ НЕ ЗАБУВАЮТЬ!»

ВІДВЕРТО ПРО НЕПРОСТЕ

«Чотири роки у фактичній окупації, як би це не називалося вголос», – саме так мій співрозмовник починає свою відповідь на банальне за-питання: «Як вам сьогодні живеться в Криму?» І просить не називати в газеті його прізвища. Бо у нього батьки, дружина, діти. І робота, яку не можна втратити. Адже родину треба годувати…

– Російська преса пише, що всі на півострові цілком задоволені нинішнім життям.

– Я не читаю, що пишуть, – я живу в Криму. І запевняю вас: усе, що розповідає російська преса, – брехня. Кримчани – не задоволені! Мені найбільше болить, що крим-ських татар, особливо тих, у кого великі сім’ї, кидають за ґрати без будь-яких обґрунтованих звинува-чень і навіть вбивають. Схоже, Росія завдає цілеспрямованого удару по

моєму народові. Та й інші – ті, хто у 2014-му щиро підтримав анексію Криму, – вже не радіють, як раніше.

Зарплати номінально зросли, але виживати на них складніше, ніж було з меншими. У кримчан ностальгія за українськими продук-тами, бо російські значно гірші. Речі теж неякісні…

А освіта – знаєте, який вигляд вона має «по-російськи»? Ми відкотилися у минуле років на 20. У перші ж дні анексії до Криму приїхали викладачі

з… Башкирії. Мали про-вести курси для наших педагогів. Почали, а потім розвели ру-ками: «Ми від вас відстали, ми не знаємо того, про що ви говорите, у нас такого ще не було».

– Але люди мовчать… – Тому чимало причин. Перед усім

– страх. По-друге, соромно зізнава-тися навіть самим собі, що жорстоко помилялися. А ще багато хто боїться повернення України, бо тоді дове-деться відповідати за скоєне…

– Ну а кримські татари? Ви на-магаєтесь якось змінити ситуа-цію?

– Ми хочемо її зміни-ти. Але машина, запу-щена в Криму, зламає

будь-кого. І татар вона теж сьогодні ламає.

Небезпечно на-віть поставити зайве

запитання, не те що вийти на акцію. Відкрито сказати, що

тобі не подобається Росія, – мит-тєво опинишся за ґратами. Тому взяти прапор і кричати «Свободу Криму!» – такого немає і не буде.

До речі, про прапори. У перші роки анексії мало не все завіша-ли триколорами. Нині вже не так багато, але цікаво, що здебіль-шого їх вивішують на мусуль-манські свята. Влада ніби демон-

струє, що мусульмани – за неї, хоча це не так.

– А українські – вивішують?– Ви просто не розумієте: якщо

хтось навісить бодай малесенький прапорець на автівку – щонаймен-ше матиме справу з ФСБ. Тому й українською ніхто не розмовляє. Хоч офіційно визнані три мови – російська, українська та кримсько-татарська, в держустановах будь-які документи вимагають перекла-дати російською...

– Хоч щось є, чому кримчани насправді радіють?

– Певна категорія людей, які люб лять їсти з совкової лопати, ра-діють святам. Ну, і цій лопаті…

Проукраїнськи налаштовані кримчани жартома кажуть: «Прийде Україна – ми їм покажемо!» Але, на жаль, реальних дій задля повер-нення Криму з боку України ми не бачимо. А так хочеться!

«МИ ВІДКОТИЛИСЯ У МИНУЛЕ РОКІВ НА 20»В ексклюзивному інтерв’ю з Криму – відверта розповідь про нинішнє життя на півострові, настрої мешканців, їхні розчарування, очікування та побоювання

3Свідоцтво про державну реєстраціюКВ№21696-1596Р від 24.11.2015 р. Відповідальна за випуск – Шерфетдінова-Ковех З.Р.

UKROPUKRAINA VATANPERVERLERI BIRLIGIDIR

QIRIMMART–APREL, 2018

EÑ KEDERLETKENLER AQQINDA

AREKET ETMEK VAQITI

BİZ MITLAQA ANA TOPRAĞIMIZĞA QAYTACAQMIZ

«MEN CENK BAŞLAYCAĞINI TÜŞÜNDİM»

Sözde «eşil adamçıqlarnen» Qırım işğali 2014 senesi fevralniñ 20-nci künü başlandı. Aynen bu sañ, «Qırım qay-tarulıvı içün» berilgen unvan-larda qayd etile. Olarnen biraz keççe, ne qadar Qırım ve Don-bassta olmağan-larını aytsalar da, russ arbiyleri taqdirlendi.

Qır ımta tar ı Yerfan Kudu sov hatırlay, 2014 se-nesi fevralniñ 23-nde il kere Yal ta şeerinde arbiy tehnikanen qaterni kördi:

– Men Aqyar – Aqmescit yolunda turıp russ nomeralarınen arbiy ara-balarnıñ nasıl keçkenini seyir ete edim. Ortada askerler otura edi, cenk başlaycağı neticesine keldim. Soñ qırımtatarlarnı kene sürgün etecekle­rinden qorqtım. Bizim halqımız endi buña oğrağan edi...

Bir qaç künden soñ ise, 26 fevral künü, Qırımnıñ Yuqarı Şurası ögüne çıqtıq. 12 biñ qırımtatarı ve ukrainliler, devlet bütünligini qorlaçalamaq, yarımadanıñ işğaline yol bermemek içün toplaştı. O kün saylavlarnıñ keçirilmemesine iriştik.

Bundan soñ Russiye endi arbiy küçüni qullandı. Sabası Yuqarı Şura, Nazirler binası, russ mahsus arbiyleri tarafından zapt etildi...

TARIH TEKRARLANA70 yıl evelsi qırımta-

tarlar Moskvanıñ qara-rınen qarşılaşqan edi. 1944 senesi Stalinniñ emi rinen, qırımtatar hal qını Vatanından sür gün ettiler. Bütün bu vaqıt içersinde olar, elinden kelgenini yapıp Vatanına qaytmaq içün küreşti. Tek 1989 se-nesi Sovet Birliginiñ

Yuqarı Şurası sürgünlikniñ qanunsız olğanını qabul etken soñ, qırımtatar-larğa Vatanına qaytmaq içün razılıq berildi. Ana-Vatanğa qavuşmaq qolay olmadı.

– Biz özümizni ekinci nev insanlardan is ettik – dep tarif ete Erfan Kudusov. – Qırımtaralarnı işke almay ediler, şeerlerde ev almağa razılıq berilmey edi. Bu kibi si-yaset sebebinden bazı yerlerde qırımta-tarlarnıñ sayısı 30–40 fayızğa yetkende, diger yerlerde tek 2 fayıznı teşkil ete edi. Bu sıñırlanuvlar bizge kim olğanımıznı hatırlata edi, yerli akimiyet reisleri ise, bizge olğan duşmanlıqlarını iç gizlemey ediler...

Ukrop firqasınıñ azası bildirgenine köre, bugünde – bugün tarih tekrarlana. Russiye Qırımnı çeşit siyasetçiler, uquqqorçalayıcı organlar vekilleri, FSB, Arbiy Nazirlik ve Fevqulâde hızmetler Nazirliklerinen zapt etti. Asıl olmağan ealiniñ miqdarı 20–30 fayızğa yetti. Şimdi Qırımda yaşağanlarnıñ çoqusı, bu topraqlarnen ne tamırınen, ne de medeniyetinen bağlı degil...

Russiye Qırımtatar ve ukrain vatanper-verlerine qarşı repressiyalarnı qullanıp, olarnı yarımadadan mecburiy şekilde quvmağa tırışa. Üç yıllıq işğal devamında 60 biñge yaqın qırımlı Vatanını terk et-mege mecbur oldı, olarnıñ ekseriyeti endi bir qaç kere evini coyğan qırımtatarlardır.

– Biz pek birlik bir halqmız, ve ne yerde olsaq biri­birimizni destek etemiz. Em köçkenlerni, em de yarımadada qa-lğanlarnı – dep tarif ete Ukrop firqasınıñ azası Ali Şamatovskiy. O da, Qırımdan köçip kelmege mecbur oldı. – Lâkin epi-si qırımlılar, ne biz, ne olar, añlamay, ne içün Ukraina akimiyeti bu künge qadar, yarımadağa onıñ kelecegi aqta malümat bermey, qaytaruluvınen bağlı iç bir strate-giya taqdim etmey. Lâkin kene de, bu kibi strategiya olğanına ümüt etemiz.

İçtimaiy ağlarda, ya da telefonnen laf etken vaqıt, selâmlaşqan soñ ilk sual «Ne vaqıt?». Ve er kes, ne aqqında aytılğanını añlay. Biz epimiz işanamız ki, Vatanımızğa mıtlaqa qaytacaqmız. Ukrai-na içindeki Ana­Vatanımızğa!

Qırım «Ukraina Vatanperverleriniñ birligi» Qırım cumhuriy teşkilâtı UKROP firqa qorantasında eñ yaş olğanlardandır. O 4 ay evelsi 2017 senesiniñ başında peyda oldı. Buña baqmadan qırımlılar ve Qırımnıñ taqdirine pervasız olmağan er kim, onıñ qaytaruluvı içün areketlerde birleşe.

– Biz içün Qırım – bu Ukraina, – dep bildire Qırım firqası qısımınıñ reisi Erfan Kudusov, – biz pek qayğılanamız, çünki Ukraina dev-leti bugün, ne Qırımnıñ aqibetinen, ne de menim halqım, yani eki defa Vatanından marum qalğan qırımta-tarlarınıñ taqdirinen meraqlana. Bu-nen ne devlet reisleri, ne firqa yol-başçıları oğraşa. «Qırım sualine» lâqaytsızlıqnı köstergen yekâne siyasiy küç – bu «Ukraina vatanper-verleri birligidir». Onıñ içün biz oña kirişmege qarar aldıq.

Qırım firqa teşkilâtınıñ peyda olması, Qırım faalleri, UKROP Kiyev yerli teşkilâtı ve «Tış işler

Meydanınıñ» destek ve teşebbüsi yardımınen yüz berdi. Erfan Ku-dusovnıñ tarif etkenine köre, daa birlik inqilâbından berli o «Tış işler Maydanınıñ» reisi Bogdan Yare-menkonen tanış oldı. Qırım işğal etilgen soñ ise, Ukrop azası olarnen beraber Qırım qaytaruluvı mesele-leri muzakerelerine qoşulıp başladı.

– Aynen Ukropta biz, qırım-lılar biznen aynı tüşüngen insan-larnı taptıq. Olar tek ümüt etmey, – ayta Yerfan. – Bizim cumhuriy teşkilâtımız daa resmiyleştirilmedi, amma er kün daa çoq insan onı ögrenip, bizge qoşulmaq istey. Bu Kiyev, Herson, Lvov, Odessa, Har­

kov şeerlerinde yaşağan qırımtatar-lardır.

Firqada Ukraina tarfından savrulğan qırımlılırnı nasıl etip to-plamaq, olar içün ev ve devlette yaşayış şaraitleri yaratmaq sualleri muzakere etile. Bu kibi suallernen oğraşqan iç bir siyasiy quvet bugün yoqtır, ve men pek memnünim ki, bugün biz UKROPnen beraber, bu suallerni devlet­siyasiy seviye­sine kötergen yekâne küçmiz. Onıñ içün, bizlerge tek qırımlılar degil de, Donbassta cenkleşken askerler de qoşula…

Uquqiy taraftan Qırım UKROPi Herson şeerinde qayd etilgen. Amma işiniñ büyük qısmını pay-tahttan alıp baralar. Qırımlılar işğal etilgen Qırımdan köçip kelgen vatandaşlarınen, Ukrainanıñ çeşit şeerlerinde bağ tuta.

– Özüni ukrain ve demokratik dep bildirgen er bir firqa, şahsiy programmasında Qırım qaytaru-luvınen bağlı noqtalarğa saip ol-malı – bundan paytahttaki ukrop azalarınıñ reisi, «Tış işleri Mey-danınıñ» yolbaşçısı Bogdan Yaremenko emin.

Dört yıl evelsi, martnıñ 16-nda 2014 senesi, Qırım statusını belgilegen qanunsız referendum olıp keçti

Tarihiy malümatname

1944 senesi eki yarım kün içersinde, Qırımdan 193 biñ qırımtatarını 70 ayvan eşelonlarına yüklep sürgün ettiler. «Operatsiyada» 32 biñ NKVD hadimleri

iştirak etti. Eşyalarnı toplamaq içün insanlarğa 15 daqiqa berildi.1945–1946 seneleri sürgün etilgen yerlerge, 8 995 qırımtatar cenk veteranı yollanılğan edi. Yolda açlıq, hastalıq, ve yorğunlıq

neticesinde sürgün etilgenlerniñ 20-den 46 fayızğa qadar insan elâk oldı. Tek yarım yıl içersinde 1944 senesi 16 biñ insan öldi, olardan yarısı balalar edi. 1948 senesine qadar qırımtatarlarnıñ

ölümi, doğğanından 7 kere yüksekçe edi. 1956 senesine qadar qırımtatarlar

mahsus muhacirler statusına saip edi. Mahsus yaşav territoriyasınıñ sıñırlarını keçkenler içün 25 yıl tabor cezası berile bile edi. Halq tarihiy Vatanına qaytmaq içün

1989 senesine qadar, yani 45 yıl bekledi.

UKROPNIÑ QIRIM QISIMI FAALLEŞEFirqacılarnıñ işini, yani işğal etilgen Qırımdan mecburiy köçkenlerniñ işini paytahtta qavmiy qırımtatarı Erfan Kudusov alıp bara

Qırım bölüginiñ firqacıları, qırımlılarğa Ukrainanen bağlı ümütlerni coymamağa, ve devlet olarnı unutmağanını hatırlatmağa devam ete. Aynen şu sebepten, paytaht mında keçirilgen bala istidatlar yarışı Tatli sesni büyük quçaqlarnen qarşıladı. Yarışta işğal etilgen Qırımdan balalar Ukraina, Litvaniyadan kelgen bal-alarnen raqip oldı.

Ciddiy siyasiy aktsiyalardan biri – bu Russ işbirligi ve Ukraina tış işleri Nazirligi ögünde keçiril-gen piketlerdir. Anda, Ukrainadan Russiyenen diplomatik munaseb-etlerniñ yekünlenmesi talap etil-gen edi.

Ve er künlik zametli işler – Ükraina pasportlar, attestatlarınıñ alınuv ve añlatuv yardımları, aliy oquv yurtlarına kiriş sualleri çez-ilmesi, Ukraina tili ne yerde ögre-nilmesi kerek sualleri ve ilâhre... Aynen böyle şekilde Qırım qay-tacaq. Keç, ya da tez bu mıtlaq olacaqtır.

Qısım Sözde referendumdan eki kün keçken soñ, sanki bu seçimlerde 93 fayız qırımlı Russiyege qoşulmağa istegeni belgilendi, bundan soñ Pütin Qırımnıñ Russiyege qoşulğanınen bağlı qarar imzaladı. Tecavuzcı Russiye «Qırım bizim» – dep bütün dünyağa ilân etti. Ne qadar bizni, bu işğalni medeniy devletlerniñ qabul etmemesi quvandırsa da, yarımada Russiye işğali altında bulunıp, eki dünya arasında olmağa devam ete. Ukraina ve Russiye. Yüzlerce biñ insannıñ aqibeti ise belgilenmey qala. 26 fevral 2014 senisi, Qırım Yuqarı Şurası ögünde

18 mayis 1944 senesi

23.02.2014 s.

ER KESNEN YAÑLIZLIQTA

SPORT VE MEDENİYET

Qırımtatarı Erfan Kudusov «Ukraina vatanperverleri birleşmesine» tam maqsadnen keldi – bu Qırım meselesini Ukraina ve halqara topluluq unutmamasıdır. Onıñ içün bu – siyaset degil de, ömürdir. Özü, qorantası ve balalarnıñ ömüri...

Tarih daima tekrarlana. Ba-zıları içün bu – ata-sözü, digerleri içün ise bu – aqiqattır. 1944 sen-esi mayıs 18-de Stalinniñ emirin-en Qırımdan qırımtatarları sürgün etildi. Halq ayvan vagonlarına otur-tıldı. Ekseriyetnen, bütün halqnı Orta Asiyağa sürgün ettiler...

– Ana taraftan qartanam ve bütün qrantası – ana­baba ve 7 abla­qardaşı ayrı eşelonlarğa tüştiler, onıñ içün Özbekistanda da ayrı­ayrı yerlerge ketirildiler. Qar-

tanam Taşkent, digerleri ise Andijan vilâyetlerine tüşti. Özüniñ yaqınlarını qıdırğan vaqıt, anası ve qardaşları açlıqtan elâk oldı. Erfan Ku-dusovnıñ aytqanına köre, qartanası bunı tek yarım yıldın soñ ögrendi...

– Men er vaqıt bu facianı qar-tanam, babam ve daa diger arqa-balarımnıñ tilinden diñley edim. Amma bilesiñizmi, iç tüşünmez edim ki, bir kün kelecek ve men, sürgünlikke oğrap Qırımdan köçmege mecbur qalacam.

…2014 senesi Maydanda bir qaç kün ve gece keçirgen soñ, men Qırımğa qayttım, bilesiñizmi eki kün içersinde halqım kene büyük facia ve telüke ögünde olğanını is ettim. Qırımdan köçmek qara-rını almağa qolay degil edi, çünki ömür arqadaşımnen beraber bizim 4 balamız bar. Bir taraftan bu da maña,qarar bermege yardım etti. Men qorantam içün pek qorqa edim. Neticede fevralniñ 28­de biz Kiyevge köçtik…

– Paytaht sizni nasıl qarşıladı?– Âhşı qarşıladı, lâkin birinci

yıllar pek ağır edi.Yaşamağanımız yer qalmadı: raatlıqhane, dost-lar, hristian cemiyeti, atta Öleg Skripkanıñ evinde de qaldıq. Bala bağçalarnı, mekteplerni deñiştirdik

– bularnıñ episi qolay degil.Şimdi biraz olsa da yerleştik, kirağa ev al-dıq, çalışamız. Köterilmedik, amma boğulmaymız.

– İşğalden evel siz İtibar İn-qilâbında iştirak etken ediñiz. Ya şimdi?

– Men mustaqillik içün küreşni devam etem. Ukraina, Qırım ve şahsiy qorantam içün devam etem. Men Qırım qamaçav akt-siyasına qoşulğan edim, Qırım-da Ukraina Prezidenti temsil-

ciliginde deñişmeler olması içün de, faal iştirak etken edim. Bun-dan da ğayrı ukrain ve qırımtatar halqınnı birligine bağışlanğan avtoqoşuda yer aldım. Daa bir çoq Qırımnen bağlı tedbirlerde iştirak ettim.

Men qırımtatarım, ve Meclisniñ teşebbüsinen ötkerilgen episi cemaat tedbirlerinde iştirak etem. (Meclis – Qırımtatarlarnıñ temsiliy organı). Ankarada

keçirilgen Bütündünya qırımta-tarlar kongresiniñ delegesi edim. Bugün Meclis sürgünlikte, lâkin bütün dünya onı destek ete, bu ise pek müim…

Umumen alğanda, er daim elinden kelgenini yapmaq kerek. Onıñ içün men UKROP firqa-sındam. Onıñ içün men ATO azalarınen beraberim, Qırım qaytaruluvı içün diqqatlarnı celp etüv istiqametinden er şeyni yapmağa tırışam.

Qırım Muhtar Cumhuriyetiniñ UKROP firqasınıñ Qırım bölügi, YARIMADANIÑ AQIBETINE PERVASIZ QALMAĞANLAR IÇÜN AÇIQTIR. QOŞULUÑIZ!

Facebook saifesi: УКРОП Крим. Telefon nomerası: +38 (050) 594-63-68. E-mail: erfankudusov@gmail.com

YERFAN KUDUSOV: «HALQIM KENE TELÜKEDE»«UKROP QIRIM» bölüginiñ idarecisi Stalinnıñ sürgünligi, özüniñ Ukraina qıtasına köçmege nasıl mecbur qalğanını, ve adaletlik oğrunda küreş aqqında tarif etti

Qırımtatar milliy medeniyetiniñ keñleştirilmesi ve saqlanılması içün Kiyevde eki tantanalı tedbir ötkerildi. Anda işğal etilgenyarımadadan qırımlılar iştirak etti.

Eñ tatantalı bala istidatlar yarışı Tatli Sesni Qırımdan işti-rakçilersabırsızlıqnen bekledi.

«Bugün işğal altında yaşağan-lar içün Ukrainanen bağnı tut-maq pek müimdir, – dep bildire

UKROP firqası Qırımbölüginiñ idarecisi Erfan Kudusov. Qayd etkenine köre, qırımlılar içün Ukraina halqı olarnı unut-mağanını, destek etkenini ve medeniyetinen meraqlanğanını bilmek, aqiqaten de pek müim.

Qırım, Ukraina, Litvaniya ve daa bir çoq diger yerlerden kelgen ba-lalar 4 nominatsiya boyunca yarıştı: «Yır», «Oyun», «Edebiy söz» ve «Alet ustalığı». Baalarnı olarğa belli rejissör Ahtem Seitablayev, yırcı Elzara Batalova, Qırım Muhtar Cumhuriyetindenam qazanğan oca Elmira Bekirova, Midat Ha-lilov, Qırımda nam qazanğan artist Arsen Osmanov, muzıkant Dilâver Osmanov ve Erfan Kudusov ber-diler. Müim musafirler sırasında UKROP firqasınıñ azası Dmit-riy Simanskiy, ve Qırım bölügi

idarecisiniñ muavini Anatoliy Garkavenko oldılar.

Ukrop azaları milliy küreş adetine de pervasız qalmadı. Bu tedbir Qırımtatar halqınıñ birinci prezidenti, milliy marşnıñ müellifi Noman Çelebicihannıñ öldürülgeninden 100 yıllığına bağışlanğan edi.

Turnirde iştirak etken yüzlerce küreşçi Qırım ve Ukrainanıñ

çeşit köşelerinden keldiler.

– Kureş, bir taraftan siyasiy küreşni de temsil ete, – dep bildirdi Anatolіy Garka-venko. – Bu qır ımtatar larnıñ boysunmağanını köstere. Biz ise olarnıñ Ukrainanen birligini er vaqıt destekleymiz.

Eki tedbirniñ soñunda qırımta-tar milliy marşı yañğıradı. Ğalipçi ve iştirakçiler ise UKROP azal-arından bahşışlarnı qazandılar. Firqacılar emin ki, sport ve me-deniy yarışlar, işğal etilgen yarı-madada yaşağanlar içün pek müim. Çünki bu kibi tedbirler olarğa, Ukrainağa qaytacaqları-na ümüt bere. Bugün ümüt olarğa yaşamağa yardım ete.

«İç tüşünmez edim ki, bir kün sürgünlikke oğraycam»

UKROP azaları paytahta ötkerilgen bala istidatlar yarışı Tatli seste iştirak ettiler, bunnen beraber «KUREŞ» milliy adetinde de rol aldılar

«QIRIMLILAR İÇÜN UNUTULMAĞANLARINI BİLMEK PEK MÜİM»

QOLAY OLMAĞANLAR AQQINDA

«Sesli aytılmasa da, işğal altında keçken balaban 4 yıl» – «Qırımda nasıl yaşayış?» degen sualge, gazetada adını aytmamağa rica etken vatandaşımız cevap berip subetni başlay. Onıñ ana-babası, ömür arqadaşı, balaları bar. Ğayıp etmege olmağan işi mevcut. Çünki aileni sıylamaq kerek, aynen şu sebepten adını aytmamağa rica ete…

– Russ matbuatları yaza ki, yarı-mada er kes, şimdiki ayatından pek memnün. Doğrumı?

– Men yazğanlarnı oqumayım, – men Qırımda yaşayım. Emin oluñız ki, matbuatta yazılğan er şey, – yalan. Qırımlılar – memnün degil! Meni kederletken eñ müim şey, qorantaları balaban olğan qırımta-tarlarnı apishanelerge uydurılğan sebeplernen taşlağanıdırlar. Malüm ki, Russiye menim halqıma qarşı sistematik şekilde ücüm ete.

Şunı qayd etmek kerek ki, 2014 se-nesi Russiyege qol tutqanlar bile, şimdi pek quvanmay.

Aylılqlar östi, amma fiyatlar bir çoq kere köterildi. Qırımlılar ukrain mahsulatlarını sağına, çünki Russi-yeniñki pek keyfiyetli degil. Diger şeyler de öyle...

Tasil – bilesiñizmi, russça nasıl körüne? Biz 20 yılğa artqa qay-ttıq. Qırım işğaliniñ ilk künlerinde, bizge Başkortastandan ocalar kel-gen edi. Güya olar bizni ögretecek.

Baş ladı la r, soñra ay-ttılar ki: «Biz sizin bilgenleriñizni bilmeymiz, bizde daa böyle şeyler kirsetilmegen».

– Amma insanlar susa…

– Çünki sebepler bar. Birinciden qorqu. Ekinci-den, özüne bile aytmağa utanç bergen şey, yañlıştılar. Üçünci-den ise, çoqusı insanlar Ukrai-na qaytacağından qorqa, çünki yapılğanlar içün cevap bermek kerk olacaq…

– Ya qırımtatarlar? Siz vazi-yetni deñiştirmek içün, bir şey yapasıñızmı?

– Elbette, biz deñiştirmek isteymiz. Lâkin bu repressiv maşi-na Qırımda çalışa, ve

er kesni yıqmağa

azır. A k t s i y a ğ a çıqmaq degil de, bu

aqta sualni seslendirmek bile telükeli.Russiyeni begenmegen-

ini bildirsen, tezden apishanege tüşeceksin. Onıñ içün qoluna bay-raqnı alıp «Qırımğa serestlik» – dep bağırmağa olmaz.

Söz arası bayraqlar. İşğalniñ ilk künlerinde, er kes russ bayraqları-nen yüre edi.Şimdi ise öyle degil, meraqlısı şunda ki ekseriayetnen bayraqlarnı musulman bayramları olğan vaqıt asalar. Akimiyet kösteri

ki, sanki musulmanlar Russiyenen, amma bu – yalan.

– Ukraina bayraqlarnı asalarmı?– Siz añlamaysıñız: eger siz ara-

banızğa bile, küçük bir bayraq as-sañız, FSBnen qarşılaşacaqsıñız. Onıñ içün ukrain tilinde de, kimse laf etmey. Resmiy şekilde ise 3 til devlet tili olaraq ilân etildi – russ, ukrain ve qırımtatar. Amma devlet müessiselerinde vesiqalarnı russ tilini tercime etmege talap eteler...

– Qırımlılar aqiqaten sevingen bir şey barmı?

– Sovetlerden qalma aşamağa sevgen insanlar belki de quvanacaq şey tapadırlar...

Ukraina tarafını tutqan qımlılar ayta ki: «Ukraina keler, ve biz dün-yanıñ qaç buçaq olğanını köster-emiz». Amma yazıq ki, Ukraina tarafından körümli areketlerni körmeymiz. Pek istemiz, amma körmeymiz.

«BİZ 20 YILĞA ARTQA QAYTTIQ»Qırımda berilgen unikal intervyüda – yarımadada aqiqiy yaşayış şaraitleri, yerli sakinlerniñ keyifleri, beklenti ve qazanğanları

4 Підписано до друку 10.04.2018 р.Наклад: 5000 прим. Замовлення № 3654.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗЕТНИЙ СИНДИКАТ»07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16-Б

№3(14), 2018, mart-aprel QIRIM