ПРАВИЛА ЩОДО ПРИСТРОЇВ МОРСЬКИХ …shipregister.ua/books/PVSS.pdf2.2.5 частини І “Класифікація” Правил класифікації

РЕГІСТР СУДНОПЛАВСТВА УКРАЇНИ

ПРАВИЛА ЩОДО ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ МОРСЬКИХ СУДЕН

ПРАВИЛА ПРО ВАНТАЖНУ МАРКУ

МОРСЬКИХ СУДЕН

Київ 2011

РЕГІСТР СУДНОПЛАВСТВА УКРАЇНИ


ПРАВИЛА ПРО ВАНТАЖНУ МАРКУ МОРСЬКИХ СУДЕН

КИЇВ 2011

УДК 656.6 Регістр судноплавства України. Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден. Правила про вантажну марку морських суден. Це видання Правил складене на ґрунті другого видання (2003 р.) з ура-

хуванням змін і доповнень, прийнятих за результатами аналізу Правил інших Класифікаційних товариств, зокрема Російського морського Регіст-ру судноплавства, а також сучасних науково-технічних та проектно-конструкторських розробок з проектування, побудови та експлуатації но-вих типів суден, плавучих споруд, інших об'єктів технічного нагляду, їх вузлів і деталей.

У Правилах враховані уніфіковані вимоги, інтерпретації і рекоменда-ції Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (МАКТ) і відповідні резолюції Міжнародної морської організації (ІМО).

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден і Пра-

вила про вантажну марку морських суден Регістру судноплавства України затверджені у відповідності з діючим положенням і вступають в силу 01.07.2011 року.

Офіційне видання Регістр судноплавства України

© Регістр судноплавства України, 2011

Третє видання, порівняно з попереднім виданням (2003 р.) містить на-ступні зміни та доповнення:

ПРАВИЛА ЩОДО ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

МОРСЬКИХ СУДЕН

1. Підрозділ 1.1 “Сфера поширення”– внесені зміни згідно положень 2.2.5 частини І “Класифікація” Правил класифікації та побудови суден щодо знаку обмеження району плавання в символі класу судна.

2. Підрозділ 1.4 “Технічна документація”– внесені зміни згідно поло-жень 4.2.4.3 частини І “Класифікація” Правил класифікації та побудови суден щодо технічної документації вантажопідіймальних пристроїв, яка повинна бути надана на схвалення Регістру.

3. Розділ 3 “Матеріали і зварювання”– внесені зміни і доповнення, стосовні застосування сталі в конструкціях вантажопідіймальних при-строїв, які аналогічні вимогам, викладеним в Правил класифікації та по-будови морських суден.

4. Підрозділ 5.5 “Прилади безпеки”– уточнені вимоги до обмежувачів вантажопідйомності кранів та введені вимоги щодо підвищення рівня автоматизації органів керування кранів та їх безпечної роботи.


1. В текст Правил внесені зміни згідно положень 2.2.5 частини І “Кла-сифікація” Правил класифікації та побудови суден щодо знаку обмеження району плавання в символі класу судна.

2. Підрозділ 1.4 “Обсяг нагляду і свідоцтва”– внесені зміни згідно по-ложень 4.2.8 частини І “Класифікація” Правил класифікації та побудови суден щодо технічної документації, яка повинна бути надана Регістру для призначення судну надводного борту відповідно до цих Правил.

3. В текст Правил внесені відповідні зміни щодо відповідності їх по-ложенням Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 р., зміненої Протоколом 1988р. до неї, переглянутим у 2003 КБМ ІМО резолюцією MSC.143(77), і зміненим резолюціями MSC.172(79), MSC.223(82) і MSC.270 (85).

4. В підрозділ 1.1.1 “Застосування ” та підрозділ 6.2 “Нанесення ван-тажних марок” – внесені відповідні положення щодо застосування цих Правил до плавучих (транспортних) доків та до стоянкових суден (плаву-чих причалів).

5. В підрозділ 1.2 “ Визначення і пояснення” – внесені відповідні зміни щодо визначення плавучих (транспортних) доків.

ЗМІСТ


1. Загальні положення ................................................................................... 8 1.1 Сфера поширення ....................................................................................... 8 1.2 Визначення і пояснення ............................................................................. 9 1.3 Обсяг нагляду ........................................................................................... 13 1.4 Технічна документація............................................................................. 20 1.5 Загальні технічні вимоги ......................................................................... 20 1.6 Спеціальні вимоги .................................................................................... 28 2. Норми розрахунку .................................................................................... 29 2.1 Загальні вказівки ...................................................................................... 29 2.2 Розрахункові навантаження і напруження ............................................. 29 2.3 Допустимі напруження, запаси міцності і стійкості ............................. 30 3. Матеріали і зварювання.......................................................................... 34 3.1 Матеріали .................................................................................................. 34 3.2 Зварювання ............................................................................................... 37 4. Суднові вантажні стріли ......................................................................... 38 4.1 Загальні вимоги ........................................................................................ 38 4.2 Розрахунок ................................................................................................ 41 4.3 Вантажні щогли ........................................................................................ 43 4.4 Стріли ........................................................................................................ 44 4.5 Лебідки і моталки ..................................................................................... 44 5. Суднові крани і підіймачі ....................................................................... 46 5.1 Загальні вимоги ........................................................................................ 46 5.2 Розрахунок ................................................................................................ 46 5.3 Металоконструкції ................................................................................... 47 5.4 Механізми ................................................................................................. 48 5.5 Прилади безпеки....................................................................................... 48 5.6 Противаги.................................................................................................. 50 5.7 Пересувні крани і підіймачі..................................................................... 50 6. Верхні будівлі плавучих кранів і кранових суден. Крани на

плавучих доках ...................................................................................... 51 6.1 Загальні вимоги ........................................................................................ 51 6.2 Розрахунок ................................................................................................ 51 6.3 Металоконструкції, барабани, блоки...................................................... 53 6.4 Випробування ........................................................................................... 53 7. Суднові ліфти ............................................................................................ 54 7.1 Загальні вимоги ........................................................................................ 54 7.2 Розрахунок ................................................................................................ 55 7.3 Металоконструкції ................................................................................... 59 7.4 Противага .................................................................................................. 63

Зміст 57.5 Буфери .......................................................................................................63 7.6 Уловлювачі................................................................................................63 7.7 Обмежувачі швидкості .............................................................................64 7.8 Канати, деталі канатної проводки і кріплення канатів..........................64 7.9 Лебідка.......................................................................................................65 7.10 Електричний привод, керування, сигналізація і освітлення ...............66 8. Суднові підіймальні платформи ............................................................70 8.1 Загальні вимоги.........................................................................................70 8.2 Розрахунок.................................................................................................73 9. Деталі і троси .............................................................................................75 9.1 Загальні вказівки.......................................................................................75 9.2 Незнімні деталі..........................................................................................76 9.3 Замінні деталі ............................................................................................77 9.4 Знімні деталі..............................................................................................79 9.5 Троси..........................................................................................................79 10. Випробування і огляди ..........................................................................80 10.1 Загальні вказівки.....................................................................................80 10.2 Випробування замінних і знімних деталей і тросів .............................81 10.3 Випробування і огляд складених вантажопідіймальних пристроїв ...85 10.4 Періодичні огляди і випробування........................................................90 10.5 Позачергові огляди і випробування ......................................................92 10.6 Норми зносу ............................................................................................93 11. Документи і маркування .......................................................................96 11.1 Документи ...............................................................................................96 11.2 Маркування і клеймування ....................................................................97 12. Нагляд за вантажопідіймальними пристроями в експлуатації ...102 12.1 Загальні вказівки...................................................................................102 12.2 Періодичні огляди замінних і знімних деталей і тросів судновою

адміністрацією .......................................................................................102 Додаток. Номенклатура відповідальних конструкцій, механізмів і

деталей вантажопідіймальних пристроїв, що підлягають нагляду Регістру (до 1.3.3 Правил) .....................................................................103


1. Загальні положення................................................................................107 1.1 Сфера поширення ...................................................................................107 1.2 Визначення і пояснення .........................................................................114 1.3 Райони плавання .....................................................................................121 1.4 Обсяг нагляду і свідоцтва ......................................................................123 1.5 Загальні технічні вимоги........................................................................128 2. Нанесення вантажної марки на суднах, які здійснюють міжнародні рейси, і пасажирських суднах районів плавання A, A-R1, A-R2, A-R2-RSN, B-R3-RSN, C-R3-RSN та D-R3 ................129

2.1 Палубна лінія і знак вантажної марки ..................................................129

6 Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден Правила про вантажну марку морських суден

2.2 Марки, які застосовуються зі знаком вантажної марки ...................... 130 2.3 Позначення і нанесення марок .............................................................. 136 3. Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси .............................................................. 137

3.1 Міцність і остійність судна ................................................................... 137 3.2 Будова та закриття отворів у корпусі і надбудовах............................. 138 3.3 Захист екіпажу ........................................................................................ 155 3.4 Спеціальні умови призначення надводного борту для суден

типу А ..................................................................................................... 159 4. Призначення величини мінімального надводного борту

для суден, які здійснюють міжнародні рейси, і пасажирських суден районів плавання A, A-R1, A-R2, A-R2-RSN, B-R3-RSN, C-R3-RSN та D-R3................................................................................ 160

4.1 Типи суден і таблиці надводного борту ............................................... 160 4.2 Надбудови та ящики .............................................................................. 167 4.3 Сідлуватість ............................................................................................ 173 4.4 Поправки до базисного надводного борту ........................................... 178 4.5 Визначення мінімального надводного борту....................................... 184 5. Спеціальні вимоги для суден, що здійснюють міжнародні

рейси, яким призначається лісний надводний борт ..................... 186 5.1 Умови призначення лісного надводного борту ................................... 186 5.2 Визначення мінімального лісного надводного борту ......................... 187 6. Вантажні марки суден довжиною 24 м і більше, які не

здійснюють міжнародних рейсів , і риболовецьких суден ........... 190 6.1 Застосування ........................................................................................... 190 6.2 Нанесення вантажних марок ................................................................. 190 6.3 Умови призначення надводного борту................................................. 192 6.4 Призначення мінімального надводного борту..................................... 193 6.5 Спеціальні вимоги для суден, яким призначається лісний

надводний борт ...................................................................................... 196 7. Вантажні марки плавучих бурових установок (ПБУ)..................... 197 7.1 Загальні положення ................................................................................ 197 7.2 Нанесення вантажних марок на ПБУ ................................................... 197 7.3 Величина мінімального надводного борту ПБУ і умови його

призначення ........................................................................................... 198 8. Вантажні марки суден довжиною менше 24 м .................................. 199 8.1 Застосування ........................................................................................... 199 8.2 Нанесення вантажної марки .................................................................. 199 8.3 Умови призначення надводного борту................................................. 200 8.4 Призначення мінімального надводного борту..................................... 201 Додаток. Зони, райони та сезонні періоди ................................................ 204


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 СФЕРА ПОШИРЕННЯ

1.1.1 Ці Правила поширюються на вантажопідіймальні пристрої, які встановлюють на морських суднах і плавучих спорудах і які призначені для навантаження, вивантаження і переміщення вантажів, що перевозять-ся на судні, і для переміщення людей, та інші вантажопідіймальні пристрої, які перераховані у 1.3.1.

Правила поширюються також на знімні деталі, що підвішують до ван-тажозахопного органу: стропи, підіймальні траверси, рами і спредери для контейнерів тощо, які є приналежністю судна.

1.1.2 Правила не поширюються на бурове обладнання, що підвішують, і вантажопідіймальні механізми технологічного призначення на плавучих бурових установках і бурових суднах, а також на вантажопідіймальні при-строї, які входять до складу спеціальних пристроїв на геоло-годослідницьких та трубоукладних суднах, суднах технічного флоту то-що, а також на грейфери і вантажопідіймальні електромагніти.

1.1.3 До вантажопідіймальних пристроїв, технічна документація яких надана на розгляд Регістру після набрання чинності цими Правилами, останні застосовуються повною мірою.

На існуючі вантажопідіймальні пристрої поширюються вимоги Пра-вил, за якими вони були побудовані, а також вимоги розділів 10–12 цих Правил. Використання цих Правил при ремонті та переобладнанні існую-чих вантажопідіймальних пристроїв і при заміні замінних та знімних деталей на цих пристроях, є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

1.1.4 Вантажопідіймальні пристрої, що не регламентуються цими Пра-вилами, або пристрої, призначені для експлуатації в особливих умовах, які не передбачені цими Правилами, є предметом спеціального розгляду Регі-стром.

1.1.5 Виконання вимог цих Правил є умовою видачі або збереження в силі документів Регістру щодо вантажопідіймальних пристроїв. Ці доку-менти не відносяться до класифікаційних документів Регістру.

1.1.6 Регістр може висунути додаткові вимоги, що не передбачені ци-ми Правилами, у разі їх необхідності для забезпечення безпечної роботи обладнання.

1.1.7 У відповідних розділах Правил враховані положення міжнарод-ної Конвенції щодо техніки безпеки та гігієни праці на портових роботах 1979 р. (МОП – 152).

1.1.8 Підтвердження відповідності пасажирського судна зі знаком А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 в символі класу судна положенням Директиви Ради 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року стосовно правил та норм безпеки на пасажирських суднах внутрішнього

1. Загальні положення 9 (морського каботажного) плавання повинне здійснюватися відповідно до вимог розділу 2.6.1 “Підтвердження відповідності згідно з директи-вою ради Європи” Загальних положень про діяльність при технічному нагляді з застосуванням до судна цих Правил і особливих вимог цих Правил, з врахуванням визначень цих термінів згідно з 2.6.1.2 “ Загаль-них положень про діяльність при технічному нагляді”, залежно від знаку, як для нових (побудовані 1 липня 1998 р. і після цієї дати), чи іс-нуючих (побудовані до 1 липня 1998 р.) суден, а саме:

- н о в і п а с а ж и р с ь к і с у д н а з і з н а к о м А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 - 1.1, 1.3, 1.4, 7, 12.

1.2 ВИЗНАЧЕННЯ І ПОЯСНЕННЯ

У цих Правилах прийняті такі визначення і пояснення: Б а ш м а к и с у д н о в о ї п і д і й м а л ь н о ї п л а т ф о р м и – елеме-

нти рухомих частин суднової підіймальної платформи, що забезпечують визначене положення платформи щодо напрямних.

Б у ф е р с у д н о в о ї п і д і й м а л ь н о ї п л а т ф о р м и – амортизо-ваний упор, що забезпечує значне поглинання енергії руху рухомої маси суднової підіймальної платформи.

В а ж к і с т р і л и – суднові вантажні стріли з вантажопідйомністю одиночної стріли 10 т і більше.

В а н т а ж н и й с у д н о в и й л і ф т – судновий ліфт, призначе-ний для підіймання і опускання вантажів без супроводу людей.

В а н т а ж о п і д і й м а л ь н и й п р и с т р і й – сукупність установле-них на судні (плавучій споруді) засобів, призначених для навантаження, вивантаження і переміщення вантажів та переміщення людей (суднові вантажні стріли, суднові крани, підіймачі, суднові ліфти, суднові підійма-льні платформи і верхні будівлі плавучих кранів, кранового судна).

В а н т а ж о п і д й о м н і с т ь – найбільша маса допустимого до піді-ймання вантажу, включаючи масу допоміжних пристосувань, що застосовують для кріплення вантажу: стропів, траверс, платформ, сіток тощо, а також грейферів, вантажопідіймальних електромагнітів, кюбелів і бадей.

В а н т а ж о п і д й о м н і с т ь с у д н о в о г о л і ф т а – найбільша ма-са людей або вантажів, на підіймання або спуск якої розраховано ліфт, включаючи масу допоміжних знімних пристроїв, що тимчасово встанов-люють у кабіні для кріплення вантажу, який підіймають.

В е р х н я б у д і в л я п л а в у ч о г о к р а н а , к р а н о в о г о с у д -н а т о щ о – вантажопідіймальна споруда, яка встановлена на відкритій палубі, що розрахована на несення вантажопідіймального пристрою і ван-тажу.

В и л і т с т р і л и – максимальна відстань між центром ваги піднято-го вантажу і вертикальною віссю обертання вертлюга шпора стріли.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 10 Мо т а л к и в а н т а ж н и х с т р і л – механізми, що служать для пе-

реміщення стріл без вантажу і утримання нерухомих під вантажем стріл, які приводяться в дію від лебідок, або мають автономний привод.

Д е т а л і – деталі вантажопідіймальних пристроїв, що служать для передачі зусиль і здійснення кінематичного зв'язку, крім деталей, які вхо-дять до складу механізмів.

Д о п у с т и м е р о б о ч е н а в а н т а ж е н н я ( S W L ) – максималь-но допустиме статичне зусилля, яке діє на кожну окрему частину вантажопідіймального пристрою.

Допустимим навантаженням (SWL) для багатошківних блоків є макси-мально допустиме навантаження на вушку.

Допустимим робочим навантаженням (SWL) для одношківних блоків з кріпленням або без кріплення на них корінного кінця троса блока є мак-симально допустиме зусилля в тросі блока. Для одношківного блока без кріплення корінного кінця допустиме зусилля в тросі становить половину його максимально допустимого навантаження на вушку блока.

Для одношківного блока з кріпленням корінного кінця допустиме зу-силля в тросі блока становить одну третину його максимального навантаження на вушку блока.

З а м і н н і д е т а л і – такі як ланцюги, кільця, гаки, скоби, блоки, тал-репи тощо, які є складовою частиною вантажопідіймального пристрою або знімних деталей, що прикріплені до конструкцій вантажопідіймально-го пристрою або знімних деталей роз'ємними з'єднаннями.

З н і м н і д е т а л і – стропи, підіймальні траверси, рами і спредери для контейнерів тощо, за допомогою яких вантаж може бути прикріпле-ний до вантажопідіймального пристрою, але які не є складовою частиною пристрою або вантажу.

К а б і н а с у д н о в о г о л і ф т а – вантажонесівна частина судново-го ліфта, що огороджена з бічних сторін на всю висоту, має підлогу і стельове перекриття.

К і н ц е в и й в и м и к а ч – пристрій, що автоматично обмежує пере-міщення вантажопідіймального пристрою або якої-небудь його частини шляхом відключення приводу механізму в кінцевих положеннях.

К о е ф і ц і є н т б е з п е к и – відношення мінімальної величини руй-нівного навантаження до величини допустимого робочого навантаження.

К о м п е т е н т н а о с о б а – інспектор Регістру або відповідальна особа, уповноважена або визнана Регістром.

Відповідальною особою, уповноваженою або визнаною Регістром як компетентна особа, може бути:

відповідальний представник підприємства, визнаний Регістром компе-тентною особою щодо виконання випробувань знімних і замінних деталей пробним навантаженням, випробувань сталевих і рослинних тросів і лан-цюгів, а також виконання термічної обробки деталей, за відсутності безпосереднього нагляду Регістру або за наявності у підприємства дозво-

1. Загальні положення 11 лу на виконання такого роду випробувань і робіт без нагляду Регістру; довірена особа Регістру, уповноважена виконувати нагляд відповідно до Договору про довіру функцій Регістру та угоди між Регістром і довіреною особою.

К о м п е т е н т н и й о р г а н – міністерство, урядова установа або інша адміністрація, що уповноважена випускати правила, розпорядження або інші інструкції, які мають силу закону.

Ко р и с н и й в и л і т с т р і л и – максимальна відстань від центра ва-ги піднятого вантажу до площини борту або транця понтона при горизонтальній посадці останнього.

Л е б і д к а з б а р а б а н о м – лебідка, що має барабан для намоту-вання тягових канатів.

Л е б і д к а з к а н а т о в е д у ч и м ш к і в о м – лебідка, обладнана шківом, що створює тягове зусилля в канаті за рахунок його тертя в канав-ках спеціального профілю.

Л е б і д к и – механізми для підіймання, опускання і переміщення вантажу або стріл.

Л е г к і с т р і л и – суднові вантажні стріли з вантажопідйомністю одиночної стріли менше ніж 10 т.

Ме т а л о к о н с т р у к ц і ї ( н е с і в н і к о н с т р у к ц і ї ) – стріли, щогли, колони, салінги, мости, портали, фундаменти та інші конструкції, що сприймають навантаження, яке діє на вантажопідіймальний пристрій.

Ме х а н і з м и – лебідки і моталки вантажних стріл, механізми піді-ймання вантажу, зміни вильоту стріли, повороту і пересування кранів і підіймачів.

Ме х а н і з о в а н а с т р і л а – вантажопідіймальний пристрій, що має стрілу, яку з вантажем можна підняти, опустити і повернути в поперечно-му напрямку за допомогою лебідок, які є невід'ємною частиною пристрою.

Н а п р я м н і с у д н о в о ї п і д і й м а л ь н о ї п л а т ф о р м и – скла-дова частина суднової підіймальної платформи, що призначена для надання необхідної траєкторії руху платформи, а також утримання її при спрацьовуванні уловлювачів.

Н е з н і м н і д е т а л і – обухи вантажні і відтяжок на стрілах, обухи топенантів і вертлюги шпор стріл з їх башмаками, вилки шпор стріл, бу-гелі щогл і стріл, обухи палубні, врізні шківи та інші деталі, що постійно закріплені на конструкціях вантажопідіймального пристрою або на корпу-сі судна.

О б м е ж у в а ч в а н т а ж о п і д й о м н о с т і – пристрій, що автома-тично обмежує навантаження на кран або його частину відключенням приводу механізму, коли навантаження перевищує допустиме робоче на-вантаження.

О б м е ж у в а ч ш в и д к о с т і л і ф т а – пристрій, що приводить у дію уловлювачі ліфта у разі перевищення заданої швидкості.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 12 П а с а ж и р с ь к и й с у д н о в и й л і ф т – судновий ліфт, призначе-

ний для підіймання і опускання людей або вантажів у супроводі людей. П і д і й м а ч – вантажопідіймальний пристрій спрощеної конструкції

типу кранбалок, тельферів, талі (гіні) і гордені з машинним або ручним приводом, стаціонарно встановлені на судні.

П л а в у ч а с п о р у д а – така як понтон, плавучий док, плавуча буро-ва установка або аналогічна плавуча конструкція.

П л а т ф о р м а с у д н о в о ї п і д і й м а л ь н о ї п л а т ф о р м и – ва-нтажонесівна частина суднової підіймальної платформи з бічною загорожею або без неї, що переміщується по напрямним за допомогою тросів, важільнотягової системи, гідравлічних конструктивних елементів, зубчастої рейки або шпинделя. Якщо конструктивно необхідно, платфор-ма утворює геометричний контур з палубою, фіксується запірними пристроями в робочих положеннях під час вантажних операцій і в поло-женні "по-похідному". Суднова підіймальна платформа може мати одну або дві платформи з метою одночасного виконання вантажних операцій на різних палубах.

П о в н и й о г л я д – зовнішній огляд, що доповнюється за необхіднос-ті іншими прийомами огляду, наприклад, обстукуванням ручником, вимірами, дефектоскопією, перевіркою у дії і розбиранням для з'ясування стану конструкцій, механізмів і деталей вантажопідіймального пристрою, що оглядають, і забезпечення їх безпечної роботи.

П о к а ж ч и к в а н т а ж о п і д й о м н о с т і – пристрій, що автоматич-но показує (незалежно від того, підвішений вантаж чи ні) гранично допустиме розрахункове для даного крана навантаження при різних раді-усах вильоту стріли.

П р и в і д н и й а г р е г а т – гідравлічні насосні станції, лебідки. П р и н ц и п в і л ь н о г о з а п о в н е н н я к а б і н и – визначення

вантажопідйомності пасажирського ліфта, виходячи з допустимої кіль-кості пасажирів, яка залежить від корисної площі підлоги кабіни.

П р о б н и й в а н т а ж – вантаж для проведення випробувань пробним навантаженням, маса якого засвідчується з точністю ±2 %.

С п р е д е р д л я к о н т е й н е р і в – вантажозахопне пристосування у вигляді рами або балки з пристроями для захоплення і переміщення кон-тейнерів, що відповідають міжнародним стандартам, і яке вручну або механічним способом фіксується у верхніх кутових фітингах контейнера.

С у д н о в а в а н т а ж н а с т р і л а – вантажопідіймальний пристрій, що здійснює утримання і переміщення вантажу системою тросів і блоків, закріплених на власній конструкції стріли і поза нею на щоглах, колонах, палубах і лебідках.

С у д н о в а п і д і й м а л ь н а п л а т ф о р м а – вантажопідіймальний пристрій з однією або кількома платформами для вертикального транспо-ртування вантажів між вантажними палубами судна з горизонтальним

1. Загальні положення 13 способом навантаження і вивантаження, що приводиться в дію гідравліч-ним або електромеханічним приводами.

С у д н о в и й к р а н – вантажопідіймальний пристрій (стаціонарний або пересувний) для переміщень вантажу, що не потребує системи тросів і блоків, які кріпляться поза власною конструкцією крана.

С у д н о в и й л і ф т – вантажопідіймальний пристрій, призначений для підіймання і опускання людей або вантажів у кабіні, напрямні якої розташовані вертикально в шахті стосовно положення судна на рівному кілі, обладнаний дверима, що замикаються, на посадочних або завантажу-вальних палубах.

У л о в л ю в а ч і л і ф т а – пристрої, що автоматично спрацьовують і гальмують з визначеним уповільненням та утримують на напрямних кабі-ну ліфта або противагу у разі перевищення заданої швидкості при русі вниз або обриві канатів.

У п о р с у д н о в о ї п і д і й м а л ь н о ї п л а т ф о р м и – пристрій, що обмежує рух платформи при аварійному переході або крайніх робочих положеннях.

Ша х т а л і ф т а – судновий простір, огороджений з усіх боків і при-значений для розміщення кабіни і противаги суднового ліфта.

Що р і ч н и й о г л я д – виконується з метою визначення відповіднос-ті вантажопідіймального пристрою виданій на нього документації. Обсяг щорічного огляду встановлюється інспектором Регістру залежно від тех-нічного стану пристрою. Прийнята в цих Правилах термінологія наведена у вигляді умовних по-значок на рис.1–5.

1.3 ОБСЯГ НАГЛЯДУ

1.3.1 Нагляду Регістру підлягають такі вантажопідіймальні пристрої: .1 суднові вантажні стріли, суднові крани і підіймачі вантажопідйомні-

стю 1 т і більше; .2 верхні будівлі плавучих кранів і кранових суден; .3 крани на плавучих доках і крани на плавучих бурових установках,

що призначені для навантаження і розвантаження суден забезпечення ПБУ вантажопідйомністю 1 т і більше;

.4 суднові ліфти вантажні вантажопідйомністю 250 кг і більше і паса-жирські з електроприводом, що призначені для підіймання і опускання людей і/або вантажів у кабіні, рух якої здійснюється канатами, зі швидкіс-тю не більше 1,0 м/с;

.5 суднові підіймальні платформи вантажопідйомністю 1 т і більше, підйом і спуск яких здійснюється зі швидкістю не більше 0,1 м/с.

Нагляд за вантажопідіймальними пристроями інших типів і призна-чень є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

1.3.2 Нагляд Регістру включає: .1 розгляд і схвалення технічної документації;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 14 .2 нагляд за виготовленням вантажопідіймальних пристроїв, встанов-

ленням їх на судні (плавучій споруді) і ремонтом; .3 огляди і випробування; .4 клеймування; .5 видачу документів Регістру і продовження термінів їх дії. 1.3.3 Об'єктами нагляду Регістру є: .1 суднові вантажні стріли: металоконструкції, лебідки і моталки, деталі і троси; .2 крани і підіймачі: механізми, металоконструкції, деталі і троси, прилади безпеки; .3 ліфти: металоконструкції, обладнання ліфтів, лебідки ліфтові, прилади безпеки, канати і деталі канатної проводки; .4 суднові підіймальні платформи: платформи, обладнання платформ, несівні засоби, запобіжні пристрої; .5 приводи механізмів; .6 електричне обладнання вантажопідіймальних пристроїв; .7 котли і посудини під тиском у складі вантажопідіймальних пристро-

їв; .8 системи і трубопроводи вантажопідіймальних пристроїв. Номенклатура відповідальних конструкцій, механізмів і деталей ван-

тажопідіймальних пристроїв, що підлягають нагляду Регістру, наведена в Додатку.

1.3.4 Нагляд за виготовленням, встановленням на судні і ремонтом ван-тажопідіймальних пристроїв, їх механізмів, металоконструкцій, деталей і приладів безпеки виконується відповідно до "Загальних положень про діяльність при технічному нагляді".

1.3.5 Нагляд за механізмами, гідравлічними і паровими приводами ме-ханізмів, системами і трубопроводами, електрообладнанням, виробами і матеріалами, а також за котлами і посудинами під тиском у частині, не регламентованій спеціальними вимогами цих Правил, повинний викону-ватися відповідно до застосовних вимог відповідних частин Правил класифікації та побудови морських суден.

1. Загальні положення 15 Якщо вимоги, що містяться в цих Правилах, є рівнозначними або ін-

шими, ніж вимоги відповідних частин Правил класифікації та побудови морських суден, перевага віддається цим Правилам.

1.3.6 Нагляд за механізованими стрілами, підіймачами типу кранбалок і тельферів виконується як за судновими кранами, а за підіймачами типу талі (гіні) і гордені – як за відповідними частинами суднових вантажних стріл.

Рис.1. Типове оснащення легкої вантажної стріли

1. Вантажна щогла 2. Стріла 3. Вантажна лебідка 4. Топенантна моталка 5. Штир вертлюга топенанта 6. Обух з вертлюгом топенанта 7. Башмак вертлюга топенанта 8. Топенантний блок 9. Топенант 10. Скоба 11. Вилка шпора стріли 12. Вертлюг шпора стріли 13. Обойма направляючого блока 14. Установне кільце

15. Башмак вертлюга шпора 16. Направляючий (відвідний) блок 17. Обух нока врізний 18. Верхній вантажний блок 19. Сполучна скоба 20. Вантажний шкентель 21. Нижній (рухомий) вантажний блок 22. Гак вантажний 23. Обух відтяжки 24. Мантиль відтяжки 25. Блок талів відтяжки 26. Ходовий кінець відтяжки 27. Обух палубний 28. Лопар топенанта

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 16

Рис.2. Варіант оснащення легкої вантажної стріли

1. Вантажна щогла 2. Вертлюг шпора 3. Вертлюг топенанта 4. Стріла 5. Врізний обух 6. Обух відтяжки 7. Вилка шпора стріли 8. Вісь вертлюга 9. Обойма направляючого блока вантаж-ного шкентеля 10. Обух топенанта 11. Вантажна лебідка 12. Вантажний шкентель 13. Направляючий (відвідний) блок вантажного шкентеля 14. Направляюча вантажного шкентеля 15. Вантажний блок 16. Коуш 17. Скоба

18. Вертлюг 19. Вантажний гак 20. Ланцюговий стопор топенанта 21. Трикутна планка 22. Турачка лебідки 23. Лопар топенанта 24. Топенант 25. Направляючий блок топенанта 26. Каніфас-блок 27. Талі відтяжки 28. Лебідка відтяжки 29. Ходовий кінець троса талів відтяж-ки 30. Нижній блок відтяжки 31. Верхній блок відтяжки 32. Вушко 33. Мантиль відтяжки 34. Коуш 35. Обух із круглою провушиною

1. Загальні положення 17

Рис.3. Типове оснащення важкої двотопенантної механізованої стріли

1. Портальна щогла 2. Салінг 3. Вертлюг шкентеля 4. Вертлюг топенанта 5. Вертлюг направляючого блока 6. Фундамент вертлюга шпора 7. Стріла 8. Обух топенанта 9. Обух шкентеля 10. Вилка шпора стріли 11. Вертлюг шпора стріли 12. Вантажна лебідка 13. Вантажний шкентель 14. Направляючий блок вантажного шкентеля 15. Обух шкентеля 16. Врізний шків

17. Скоба 18. Верхній вантажний блок талів 19. Нижній вантажний блок талів 20. Вушко 21. Вантажний гак 22. Вантажні талі 23. Лебідка топенантна 24. Топенант 25. Направляючий блок топенанта 26. Обух направляючого блока топенанта 27. Рухомий блок топенант-талів 28. Трикутна планка 29. Вертлюг 30. Обух блока топенант-талів 31. Подвійна вилка 32. Нерухомий блок топенант-талів 33. Топенант-талі


Рис.4. Типове оснащення для роботи спареними шкентелями

1. Портальна щогла 2. Поперечна балка 3. Люкова стріла 4. Забортна стріла 5. Вилка шпора стріли 6. Ноковий бугель 7. Вантажні лебідки 8. Вантажний шкентель 9. Трикутна планка 10. Вантажний гак

11. Вертлюг 12. Топенант 13. Обух топенанта 14. Топрик-талі 15. Контрвідтяжка 16. Талі відтяжки 17. Мантиль відтяжки 18. Обух відтяжки 19. Строп


Рис.5. Палубний повноповоротний кран

1. Колона крана 2. Коло опорно-поворотне 3. Поворотна частина крана 4. Гідроциліндр зміни вильоту стріли 5. Приміщення для механізмів крана 6. Кабіна керування 7. Підшипник шпора стріли 8. Стріла 9. Маркування 10. Захисний лист 11. Стопорна планка 12. Захист троса від спадання зі шківа

13. Гідромотор 14. Лебідка механізму підіймання ван-тажу 15. Вантажний шкентель 16. Тросовий патрон 17. Коуш 18. Скоба такелажна 19. Противага 20. Вертлюг 21. Сполучна ланка 22. Ланцюг 23. Вантажний гак

1.3.6 Нагляд за вантажними стрілами, кранами і підіймачами промис-

лових і риболовецьких суден, які використовуються під час роботи зі знаряддями лову, а також за нерухомо встановленими судновими стріла-ми, що призначені для роботи спареними шкентелями зі стрілами іншого судна, виконується як за звичайними пристроями для підіймання вантажу встановленої маси, тобто Регістр не бере участь у визначенні вантажопід-

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 20 йомності, яка необхідна для виконання робіт зі знаряддями лову, зарахо-вуючи це до компетенції судновласника.

1.4 ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

1.4.1 На схвалення Регістру технічна документація вантажопідіймаль-них пристроїв повинна бути надана в обсязі, зазначеному в 4.2.4.3 частини І "Класифікація" Правил класифікації та побудови суден.

1.4.2 Застосування металоконструкцій, деталей, механізмів і приладів, виготовлених за стандартами і технічними умовами, погодженими або схваленими Регістром, не потребує особливого погодження. Не потребує також особливого погодження застосування технологічних процесів, тер-мічної обробки і розрахунків, що проводяться за стандартами і технічними умовами, схваленими Регістром.

1.4.3 Регістр може в необхідних випадках вимагати розрахунки міцності суднових конструкцій і підкріплень корпусу в місцях встановлення щогл, колон, лебідок, кранів, підіймачів, обухів, а також кріплень стріл і кранів "по-похідному".

1.4.4 У разі змін вантажопідіймальних пристроїв у зв'язку з модерніза-цією або ремонтом обсяг наданої документації повинний відповідати проведеним змінам з урахуванням їх впливу на задоволення вимог цих Правил.

1.4.5 У разі пред'явлення до початкового огляду вантажопідіймальних пристроїв, побудованих за проектами, не схваленими Регістром, обсяг необхідної технічної документації, включаючи перевірочні розрахунки, повинний відповідати вимогам, наведеним в 1.4.1.

У деяких випадках скорочення необхідної технічної документації мо-же бути допущене за погодженням з Регістром, беручи до уваги докумен-ти заводів-виробників та іноземних компетентних органів нагляду (див. також 11.1.4).

1.5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.5.1 Усі вантажопідіймальні пристрої, їх металоконструкції, механіз-ми, деталі і прилади повинні проектуватися і виготовлятися відповідно до цих Правил і діючих стандартів, погоджених з Регістром. При цьому по-винна бути забезпечена безпечна експлуатація вантажопідіймального пристрою при заданих кутах крену і диференту при максимальному ви-льоті стріли і у заданому діапазоні температур навколишнього середовища.

1.5.2 Механізми (приводи) і гальма. .1 Механічні, гідравлічні і парові приводи, системи і трубопроводи,

електричне обладнання в частині, яка не регламентується спеціальними вимогами цих Правил, повинні задовольняти вимогам, що вимагаються частиною VIII "Системи і трубопроводи", розділами 6 і 7 частини IX "Ме-

1. Загальні положення 21 ханізми" і частиною XI "Електричне обладнання" Правил класифікації та побудови морських суден.

.2 Конструкція механізмів вантажопідіймальних пристроїв із приво-дом, що роз'єднується із механізмом, а також перемикальних механіз-мів, що служать для зміни швидкості руху, повинна запобігати падінню вантажу або самовільному руху стріли чи крана при роз'єднанні передачі від приводу до механізму або при перемиканні швидкостей.

У механізмів з гідроприводом повинні бути передбачені пристрої, що виключають падіння вантажу або самовільний рух стріли чи крана у разі падіння тиску в гідросистемі.

.3 Механізми підіймання вантажу і зміни вильоту стріли повинні бути виконані так, щоб опускання вантажу або стріли було можливо виконати тільки приводом.

Необхідно передбачити засоби, що дозволяють зробити безпечну зу-пинку і опускання вантажу у випадку аварії.

.4 Кожний механізм вантажопідіймального пристрою, за винятком ме-ханізмів із гвинтовими приводами з самогальмуванням або з приводом від гідравлічних циліндрів за наявності гідрозамків, повинний забезпечувати-ся гальмом, що забезпечує гальмування з коефіцієнтом запасу, зазначеним у відповідних підрозділах цих Правил.

Під коефіцієнтом запасу гальмування розуміється відношення момен-ту, який утворює гальмо, до статичного моменту, що утворює на гальмівному валу найбільший розрахунковий натяг троса (механізми піді-ймання вантажу, зміни вильоту і повороту стріл тросами), а для механізмів із жорстким кінематичним зв'язком (механізми повороту і пе-ресування кранів, зміни вильоту стріл) – розрахункова величина інерційних навантажень.

Конструкція повинна бути такою, щоб робочий соленоїд не міг бути збуджений зворотною ЕРС від якого-небудь двигуна, паразитними або блукаючими струмами або пробоєм ізоляції. У аварійному випадку, при відсутності подачі енергії на приводи механізмів підіймання, повинне бу-ти передбачене розгальмовування гальм вручну.

.5 Автоматичне гальмо повинне спрацьовувати: при поверненні важеля керування в нейтральне положення, при аварійному відключенні механічного приводу, при перерві в подачі енергії, у тому числі при повному роз'єднанні фаз

або значному спаданні напруги. .6 Гальма повинні бути замкнутого типу, якщо інше не зазначене у

відповідних підрозділах Правил, і діяти плавно, без поштовхів, мати прос-ті легкодоступні засоби регулювання і допускати зручну заміну фрикційних деталей.

.7 Механізми та їх фундаменти повинні надійно витримувати зусилля, що діють під час гальмування.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 22 .8 Зусилля для роботи з керованими гальмами не повинне перевищува-

ти на ручці або важелі 160 Н, а на педалі – 310 Н. Для гальма, що регулярно застосовується при звичайному режимі роботи, зусилля повин-ні бути зменшені принаймні у два рази. Гальмівні педалі повинні мати неслизьку поверхню.

.9 Механізми підіймання і зміни вильоту стріли вантажопідіймальних пристроїв, призначених спеціально для транспортування вибухових і токсич-них речовин, кислот та інших речовин, які вважаються небезпечними, повинні бути забезпечені двома автоматичними, діючими незалежно один від одного гальмами замкнутого типу, що забезпечують утримання вантажу (стріли) одним гальмом за відсутності подачі енергії. Гальма можуть бути послідовної дії.

Якщо між двигуном і редуктором знаходиться муфта, гальмо повинне бути насаджене на півмуфту з боку редуктора або на валу редуктора. Дру-ге гальмо може знаходитися на валу електродвигуна або в будь-якому місці приводного механізму. Гальма повинні бути розташовані таким чи-ном, щоб для контролю надійності одного гальма можна було легко усунути дію іншого.

Для механізмів підіймання і зміни вильоту з гідроциліндром допуска-ється відсутність другого пристрою, рівнозначного другому гальму.

.10 Механізми підіймання з ручним приводом повинні бути забезпече-ні автоматично діючим гальмом для утримання вантажу або "безпечною ручкою", що представляє собою з'єднання в одне конструктивне ціле руч-ки, храпового пристрою і гальма. Допускається використання інших пристроїв (гідропривод з ручним насосом), що виключають самовільне опускання вантажу.

.11 Вантажопідіймальні пристрої з ручним приводом повинні бути роз-раховані так, щоб зусилля, що припадає на кожного обслуговуючого, не перевищувало 160 Н. Ручні тягові ланцюги необхідно охороняти від їх падіння з ланцюгового колеса.

.12 Керовані розімкнуті гальма повинні бути фіксованими в замкнуто-му положенні. Створення зусилля гальмування гальмівними вантажами не допускається. Гальмівні пружини повинні бути натискними і мати направ-ляючі у вигляді втулки або оправки.

.13 Гальмо, яке встановлене між двигуном і передачею, повинне зна-ходитися на валу передачі.

.14 При забезпеченні роботи декількох механізмів одним приводом гальма повинні встановлюватися на кожному механізмі.

.15 Гальмівний барабан повинний бути захищений від впливу дощу, морської води, снігу, льоду, масел або жирів, якщо гальмо не сконструйо-ване для роботи без подібного захисту.

.16 Будь-яке гальмо: ручне, з приводом від ноги або автоматичне – по-винне розвивати гальмівний момент на 25 % більше ніж момент, який потрібний за найбільше несприятливого режиму роботи з вантажем мак-

1. Загальні положення 23 симальної вантажопідйомності незалежно від втрат у передачах механіз-мів.

1.5.3 Електричні приводи. .1 Електричні приводи вантажопідіймальних пристроїв, що обладнані

штучною вентиляцією, повинні мати блокування, яке не допускає вми-кання або продовження роботи приводу при виключеній вентиляції.

.2 Заземлення рухливої частини палубного крана повинне здійснюва-тися спеціальним кабелем, приєднаним до поворотної частини або до барабана, що обертається, струмознімачем, який має не менше двох щіток.

Допускається заземлення рухомих частин вантажопідіймальних при-строїв через катки і рейкові шляхи за умови забезпечення надійного контакту.

1.5.4 Системи гідравліки. .1 Розміри і конструкція систем гідравліки повинні відповідати встанов-

леним технічним нормам для гідравлічних систем. Безпека роботи гідравлічних систем при всіх передбачуваних умовах експлуатації повинна забезпечуватися за рахунок застосування відповідних заходів, наприклад, підбором фільтрів, охолоджувачів, пристроїв керування і регулювання, регу-люванням тиску в первинному контурі, вибором відповідного масла тощо.

.2 Конструкція гідравлічної системи повинна запобігати росту тиску більше допустимого. Повинні бути встановлені границі крайніх положень поршнів у серводвигунах.

.3 З'єднання труб повинні виконуватися із застосуванням шлангів ви-сокого тиску. Шланги повинні бути придатні для передбачуваних робочих рідин, тисків, температур, умов навколишнього середовища і відповідати вимогам визнаних стандартів.

Розривний тиск шланга повинний дорівнювати принаймні триразово-му встановленому тиску для запобіжного клапана.

Різьбові муфти з затискними кільцями і швом допускаються за погод-женням з Регістром.

.4 Система трубопроводів може з'єднуватися з іншою гідравлічною сис-темою, для якої таке з'єднання допускається. У цьому випадку рекомен-дується передбачати другий насосний агрегат і відповідні запірні клапани.

.5 Системи гідравлічних трубопроводів між серводвигунами або гід-ромоторами повинні бути виконані з підвищеним ступенем безпеки. Це також відноситься до всіх зв'язаних з ними пристроїв.

Для матеріалів без Свідоцтва про проведення випробувань запас міц-ності повинний бути не менше 2 відносно границі плинності і не менше 2,5 відносно границі міцності при стомленості.

Фланцеві болтові з'єднання повинні бути випробувані на щільність тис-ком, рівним 1,5 розрахункового тиску або 1,5 максимального робочого тиску.

.6 У гідравлічних серводвигунах повинні бути передбачені пристрої, які установлені безпосередньо на циліндрі, що діють у випадку виникнен-

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 24 ня тріщини в системі і запобігають швидкому падінню вантажу, стріли або мимовільному повороту пристрою.

.7 Гідравлічні серводвигуни повинні бути так встановлені і з'єднані з несучими металоконструкціями, щоб на шток поршня не передавалися зовнішні зусилля.

1.5.5 Барабани лебідок. .1 Барабани лебідок повинні мати таку довжину, щоб за можливістю

забезпечувалася одношарове навивання троса; в усіх випадках не повинне допускатися навивання троса більше ніж у трьох шарах. Виняток може бути допущений для важковагових пристроїв і двотопенантних вантажних стріл за умови, що є тросоукладальник або притискний пристрій троса з канавками. Застосування барабанів з навиванням троса більше ніж у трьох шарах є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

.2 Діаметр тросового барабана повинний бути не менше ніж 18 діамет-рів троса.

.3 Тросовий барабан для багатошарового навивання троса повинний бути обладнаний з обох торців ребордами, які повинні підніматися над верхнім шаром навивання не менше ніж на 2,5 діаметра троса.

Барабани з канавками, призначені для одношарового навивання двох гілок троса, ребордами можуть не забезпечуватися, якщо гілки навива-ються від країв барабана до середини. При навиванні на барабан з канавками однієї гілки троса реборда може не встановлюватися з боку кріплення троса на барабані.

.4 Барабани лебідок із машинним приводом при одношаровому нави-ванні троса повинні мати обичайку з нарізаною по гвинтовій лінії канавкою, виконаною так, щоб:

радіус дна канавки в поперечному перерізі перевищував радіус троса не менше ніж на 10 %;

довжина дуги виконаного по радіусу дна канавки відповідала сектору з кутом не менше ніж 120°;

зазор між двома сусідніми витками троса був достатнім, щоб трос, що сходить з барабана, не торкався сусіднього витка;

ширина канавки в поперечному перерізі збільшувалася в напрямку від дна назовні, якщо це необхідно.

.5 У лебідок, які обслуговують суднові крани і вантажні або механізо-вані стріли, топенантні і вантажні барабани повинні бути достатніми, щоб приймати робочу довжину троса, необхідного для підіймання вантажу з пайола трюму судна при перебуванні стріли в її крайньому верхньому робочому положенні, а також з пайола трюму ліхтера, пришвартованого до борту судна, при максимальному робочому вильоті стріли за борт і при найменшій осадці судна.

.6 Кількість повних витків, що залишаються на барабані лебідки, коли повна робоча довжина троса вибрана, повинна бути не менше:

1. Загальні положення 25 трьох – для гладких барабанів (без канавок) і двох – для барабанів з

канавками. За умови, що: один виток повинний залишитися на барабані лебідки суднової ванта-

жної стріли або крана, покладених на свої опори "по-похідному"; два витки – на барабані лебідки суднової вантажної стріли, коли стріла

знаходиться в найнижчому положенні "по-похідному"; три витки – у випадку пересувного крана, коли стріла опущена в гори-

зонтальне положення для зменшення або додавання секцій стріли; три витки – для механізованої стріли на жорстких опорах, коли стріла

знаходиться в найнижчому положенні "по-похідному". .7 Розташування барабана повинне забезпечувати правильне навивання

на нього троса. Кут максимального (крайнього) відхилення троса від пло-щини, що перпендикулярна до осі барабана, не повинний перевищувати 4°. При більшому куті відхилення троса барабан необхідно обладнати при-строями, що забезпечують правильне укладання троса на барабані.

Рекомендується всі барабани, які під час роботи знаходяться поза зо-ною видимості оператора, обладнати пристроями, що забезпечують правильне навивання і укладання троса на барабані.

1.5.6 Кріплення деталей і тросів. .1 Нерухомі осі, які служать опорою деталей, що на них обертаються,

(барабанів, шківів, коліс, катків тощо), повинні бути надійно укріплені від провертання і аксіального зміщення.

.2 Усі болтові, шпонкові і клинові з'єднання вантажопідіймальних при-строїв повинні бути такими, щоб запобігалося їх довільне розгвинчування і роз'єднання.

.3 Кріплення знімних деталей повинне виключати їх згин або скручу-вання, для чого допускається застосування вертлюгів. У системі підвісу вантажозахопного органа, якщо не виключене скручування шкентеля, по-винне бути передбачене встановлення вертлюга. Допускається застосування вертлюгів з кульковими і роликовими підшипниками, з мо-жливістю їх регулярного змащення. Вертлюги повинні вільно повертатися під навантаженням.

.4 Кінці тросів, що кріпляться до металоконструкцій або деталей, по-винні забезпечуватися коушами або закладатися в тросові патрони або затискачі схваленої Регістром конструкції. Кінці тросів, що кріпляться до барабанів лебідок, можуть не мати коушів або патронів, при цьому повин-не бути забезпечене надійне кріплення троса до барабана. Притискних пристроїв, що використовують силу тертя, повинно бути не менше двох.

.5 Ходові кінці тросів талів відтяжок важких стріл повинні надійно кріпитися до барабанів лебідок відтяжок.

Надійне кріплення тросів до барабанів повинно також забезпечуватися при використанні моталок для кріплення контрвідтяжок при роботі спаре-ними стрілами.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 26 .6 Розташування канатних шківів, блоків і кінців тросів, що кріпляться

до металоконструкцій, повинне запобігати спаданню канатів з барабанів і шківів блоків, а також виключати їх тертя один об одного або об метало-конструкцію. Кріплення канатів повинне бути розраховане на найбільше статичне зусилля, що викликане пробним навантаженням.

.7 У стріл і підіймачів, що застосовують для роботи зі знаряддями ло-ву, допускається використання палубних механізмів інших, ніж вантажні лебідки, з накладенням вантажного троса при роботі зі знаряддями лову шлагами на турачку палубного механізму та утриманням вільного кінця вручну.

У цьому випадку при випробуванні вантажопідіймального пристрою трос повинний бути надійно закріплений на турачці. До використовува-них таким чином палубних механізмів в інших випадках застосовуються відповідні вимоги цих Правил.

1.5.7 Органи керування і подачі живлення. .1 Органи керування механізмами вантажопідіймального пристрою

повинні бути виконані і встановлені таким чином, щоб напрямок руху ручок, важелів або маховиків відповідав напрямку руху вантажу; а саме: обертання маховика за годинниковою стрілкою повинне відповідати піді-йманню вантажу, зменшенню вильоту (підійманню стріли) і повороту вправо; переміщення вертикального важеля на себе чи горизонтального нагору – підійманню вантажу або зменшенню вильоту; переміщення ва-желя вправо – повороту вправо.

.2 Ручки, важелі або маховики в нульовому і робочих положеннях (зі ступінчастим регулюванням) повинні фіксуватися і мати позначення. Під фіксуванням розуміється утримання ручки у визначеному положенні, що потребує для виведення з цього положення зусилля більшого, ніж для ру-ху ручки між фіксованими положеннями.

Крім того, належить передбачити пристрій для блокування рукояток, важелів і маховиків у нульовому положенні.

Розташування рукояток, важелів, маховиків і педалей повинне забез-печувати зручне користування ними.

.3 Органи керування вантажопідіймальних пристроїв повинні забезпе-чувати виключення одночасної роботи більше ніж двох механізмів. Ця вимога не відноситься до пристроїв, в конструкції яких передбачається суміщення більшого числа рухів.

.4 Зусилля, що потрібне для елементів керування, не повинне переви-щувати 120 Н з ручним приводом і 300 Н з приводом від ноги. Зусилля, що потрібне для керування часто використовуваних елементів керування, не повинне перевищувати 40 Н. Для рідко використовуваних органів ке-рування може бути допущене ручне зусилля не більше ніж 160 Н.

Хід важеля керування не повинний перевищувати: 60 см при ручному керуванні, 25 см при керуванні ногою.

1. Загальні положення 27 .5 При кнопковому керуванні кожному напрямку руху повинна відпо-

відати окрема кнопка. Кнопки керування повинні мати пружинний або інший пристрій для

самоповернення в положення "Стоп", коли оператор знімає руку або по-слабляє її зусилля. Цей пристрій не повинний вимагати зусиль, що викликають втому оператора.

.6 Органи керування і контрольні прилади повинні бути розташовані на посту керування таким чином, щоб можна було легко охопити їх по-глядом. На них повинні бути чітко і міцно нанесені напрямки рухів або функцій, які вони викликають.

Важелі для пуску повинні мати умовне зображення і напис, що позна-чають напрямок переміщення для пуску даного пристрою.

Написи повинні бути на українській і англійській мовах. .7 Органи керування (контролери, рубильники, кнопки) вантажопі-

діймальними пристроями, що передбачені для транспортування небезпечних вантажів (вибухових речовин, кислот, радіоактивних речо-вин тощо) або для епізодичного транспортування людей у робочих клітях, а також органи керування, що застосовують при переносному дистанцій-ному керуванні, повинні мати пристрій для самоповернення в нульове положення.

Якщо під час дистанційного керування оператор не бачить барабана лебідки, то повинне бути забезпечене правильне навивання троса на бара-бан (див.1.5.5.7).

.8 Клапани підключення паропроводів до механізму підіймання пови-нні розташовуватися в безпосередній близькості до механізму, бути доступними в будь-який час і легкими в обслуговуванні.

.9 Маховики для пуску в експлуатацію повинні мати умовне зобра-ження і напис, що позначають напрямок обертання для відкривання і пуску пристроїв в експлуатацію.

.10 Якщо вантажна лебідка забезпечена передачею з перемінною швид-кістю і якщо положення важелів зміни швидкості в нейтральному положенні створює можливість вільного обертання барабана, то з боку барабана повинне бути передбачене запасне гальмо згідно з вимогами 1.5.2.10. Важіль зміни швидкості передачі повинний мати відповідний блокувальний пристрій, що виключає можливість відключення передачі під час підіймання або опускання вантажу.

.11 Живлення котушки електромагнітного гальма повинне виключати можливість випадкової подачі енергії при генераторному режимі роботи двигуна, блукаючими струмами або в результаті пробою ізоляції.

.12 У вантажопідіймальних пристроїв з електричним приводом подача живлення на електродвигуни повинна бути можлива лише після того, як відповідні ручки, маховики і важелі постів керування будуть встановлені в нульове положення.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 28 На посту керування або поблизу нього рекомендується передбачити

сигналізацію про наявність напруги в мережі живлення, а також візуальну сигналізацію про вмикання і вимикання електроприводу.

.13 Короткі замикання, а також інші несправності в колах керування електричними приводами не повинні призводити до запуску або продов-ження їх роботи, зміни напрямку їх обертання, розгальмування гальм або зберігання їх у розгальмованому стані.

За відсутності подачі енергії в колах керування всі включені в даний момент приводні механізми повинні автоматично зупинитися також і в тому випадку, якщо органи керування не знаходяться в нульовому поло-женні.

.14 Кола керування автономними електричними приводами моталок топенантів і контрвідтяжок з власним приводом повинні виключати мож-ливість вмикання або продовження роботи цих приводів з вантажем на гаку.

Замість блокування допускається забезпечення можливості вмикання зазначених приводів тільки уповноваженими особами екіпажу.

.15 Безпосередньо біля поста керування вантажопідіймальними при-строями у межах витягнутої руки оператора повинні бути встановлені кнопка або вимикач безпеки для відключення головного кола електрично-го приводу. Вони повинні бути пофарбовані в червоний колір і забезпечені написом "Стоп".

Для гідравлічних приводів з механізмом самоповернення важелів ке-рування в нульове положення вимикач не потрібний.

.16 У головному колі вантажопідіймального пристрою повинний бути встановлений вимикач, доступний тільки для уповноважених осіб екіпа-жу, або повинна бути забезпечена можливість запирати вимикач у відключеному стані.

.17 Застосування неізольованих тролейних проводів для живлення пе-ресувних вантажопідіймальних пристроїв не допускається.

.18 Повинна бути виключена можливість довільного вмикання елект-ричного приводу.

Електродвигун механізму підіймання повинний пускатися тільки після виходу рукоятки керування з нульового положення.

1.6 СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ

1.6.1 З метою запобігання іскроутворення при використанні вантажо-підіймальних пристроїв, що розташовані на палубах нафтоналивних, нафтозбиральних суден, газовозів, хімовозів та інших подібних суден, такі деталі, як гаки, скоби, вертлюги, ланцюги тощо, повинні бути виконані як іскробезпечні відповідно до визнаних стандартів.

2. Норми розрахунку 29

2. НОРМИ РОЗРАХУНКУ

2.1 ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

2.1.1 Методи розрахунку зусиль і напружень в елементах вантажопідійма-льних пристроїв Правилами не регламентуються, проте Регістр може в окремих випадках вимагати застосування схвалених ним методів розрахунку.

Рекомендовані методи розрахунків вантажопідіймальних пристроїв наведені в Збірці нормативно-методичних матеріалів Регістру СРСР, кни-га друга, 1980.

2.1.2 На механізовані стріли, підіймачі типу кранбалок і тельферів по-ширюються застосовні норми розрахунку суднових кранів, а на підіймачі типу талі (гіні) і гордені – норми розрахунку суднових вантажних стріл.

Останнє, з урахуванням особливостей, зазначених у 2.2.2 і 2.3.16, по-ширюється також на вантажопідіймальні пристосування.

На крани для плавучих бурових установок поширюються норми роз-рахунку суднових кранів з урахуванням особливостей їх експлуатації.

2.2 РОЗРАХУНКОВІ НАВАНТАЖЕННЯ І НАПРУЖЕННЯ

2.2.1 Розрахункові навантаження для суднових вантажних стріл, суд-нових кранів і підіймачів, верхніх будівель плавучих кранів і кранових суден, суднових ліфтів і суднових підіймальних платформ наведені у від-повідних розділах цих Правил.

2.2.2 Як розрахункове навантаження для знімних деталей береться вага вантажу, що безпечно піднімається, і власна вага.

Для спредерів необхідно взяти, що центр ваги контейнера зміщений відносно положення центра об'єму контейнера на 1/10 його ширини і до-вжини.

Для спредерів необхідно також брати особливий випадок навантажен-ня, при якому корисне навантаження сприймається тільки трьома захопними поворотними головками.

Для знімних деталей з підвішуванням на чотирьох гілках без вирівню-вання довжин треба довести забезпечення міцності для випадку, коли при невигідному прикладенні корисного навантаження навантажені тільки три гілки.

2.2.3 При розрахунках механізмів вантажопідіймальних пристроїв по-винні бути враховані наступні положення:

.1 розрахункові навантаження механізмів повинні визначатися з ураху-ванням навантажень вантажопідіймального пристрою і умов визначення зусиль в конструктивних елементах;

.2 запаси міцності деталей механізмів повинні бути не менше запасів міцності металоконструкцій вантажопідіймальних пристроїв;

.3 зубчасті передачі повинні задовольняти умовам 4.2 частини IX "Ме-ханізми" Правил класифікації та побудови морських суден.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 30 2.2.4 Величина втрат на тертя в шківах блоків і при згині тросів на

шківах приймається рівною 5 % на кожний шків з підшипником ковзання і 2 % – з підшипником кочення.

Зміна зусиль у конструктивних елементах вантажопідіймального при-строю при переміщенні тросів по блоках повинна враховуватися по найбільше несприятливому для кожного елемента руху або сукупності рухів (підіймання або опускання вантажу чи стріли).

2.2.5 При розрахунку стиснених і стиснено-зігнутих стержнів з достат-нім ступенем точності повинний враховуватися вплив поздовжніх сил з урахуванням ексцентриситету їх прикладання, будівельного вигину і по-чаткової кривизни від власної ваги на величину напружень (див. також 2.3.12).

2.2.6 Якщо в перерізі діють нормальне і дотичне напруження, повинне визначатися зведене напруження σз, МПа, обчислене за формулою

22з 3τ+σ=σ , (2.2.6)

де σ – нормальне напруження у перерізі, що розглядається, МПа; τ – дотичне напруження у перерізі, що розглядається, МПа.

За цими напруженнями повинна виконуватися перевірка умов міцності. 2.2.7 Розрахунковий модуль пружності сталевих тросів приймається

рівним 98 ГПа. 2.2.8 При розрахунку на міцність клепаних або болтових конструкцій

площі і моменти опору перерізів визначаються з урахуванням віднімання отворів. При розрахунку на стійкість відрахування на отвори не вимага-ються.

2.3 ДОПУСТИМІ НАПРУЖЕННЯ, ЗАПАСИ МІЦНОСТІ І СТІЙКОСТІ

2.3.1 При дії розрахункових навантажень напруження в металоконст-рукціях суднових вантажопідіймальних пристроїв не повинні перевищувати допустимих величин, що наведені у табл.2.3.1.

Для щогл при одночасній роботі кількох легких одиночних стріл допус-тимі напруження можуть бути прийняті рівними 0,5 границі плинності матеріалу ReН .

Для щогл, розкріплених стоячим такелажем, допустимі напруження повинні прийматися на 10 % менше зазначених вище.

Для вантажопідіймальних пристроїв з ручним приводом допустимі на-пруження можуть бути прийнятими рівними 0,6 границі плинності матеріалу ReН .

Допустиме робоче навантаження (SWL) тросів (сталевих, рослинних і синтетичних) не повинне бути більше гарантованого розривного наванта-ження Fгар, встановленого при випробуванні зразка (при зазначених

2. Норми розрахунку 31 тросах), розділеного на коефіцієнт запасу міцності згідно з табл.2.3.7 і табл.2.3.8.

Таблиця 2.3.1

Вантажо-підйом-ність, т

Допустиме на-пруження в

частках від гра-ниці плинності матеріалу σ/ReН

Запас міц-ностіReН /σ

Коефіцієнт динамічності ψн = 0,7ReН /σ

Максимальна швидкість підіймання або опускання вантажу, за якої розра-хункова перевірка

коефіцієнта динамічності ψн не обов'язкова, м/с

5 і менше 0,40 2,50 1,75 1,00 10 0,42 2,38 1,67 0,89 15 0,44 2,27 1,59 0,78 20 0,46 2,18 1,52 0,69 25 0,48 2,08 1,46 0,61 30 0,50 2,00 1,40 0,53 40 0,54 1,85 1,30 0,40 50 0,57 1,76 1,23 0,31 60 0,59 1,70 1,19 0,25

75 і більше 0,60 1,67 1,17 0,22 П р и м і т к а . Проміжні значення визначаються інтерполяцією

2.3.2 У значення величини допустимих напружень табл.2.3.1 введені коефіцієнти динамічності дії навантажень, що дорівнюють

σ/7,0ψ eHн R= , (2.3.2-1)

де ψн – нормативний коефіцієнт динамічності, що визначається як відношен-ня очікуваного найбільшого динамічного зусилля до статичного зусилля при дії розрахункового навантаження;

ReН /σ – запас міцності згідно з табл.2.3.1.

При максимальній швидкості підіймання або опускання вантажу, яка становить більше ніж ( )1ψ33,1 н − м/с, необхідна розрахункова перевірка коефіцієнта динамічності, що може виконуватися за формулою

ст

318,01ψfv

+= , (2.3.2-2)

де ψ – коефіцієнт динамічності, що є відношенням динамічного зусилля до його статичної величини;

υ – найбільша швидкість переміщення вантажу, м/с; ƒст – розрахункове вертикальне зміщення точки підвісу вантажу (включаючи

зміну довжини троса) при статичній дії зусилля від ваги вантажу, що відповідає вантажопідйомності, м.

Якщо при цьому обчислений коефіцієнт динамічності ψ виявиться біль-ше ψн, то допустимі напруження, які зазначені в 2.3.1, повинні бути помножені на відношення ψн/ψ; якщо обчислений коефіцієнт виявиться

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 32 рівним або меншим ніж ψн, то ці напруження беруться такими, що дорів-нюють наведеним у 2.3.1.

За погодженням з Регістром розрахунок коефіцієнта динамічності мо-жна робити іншими методами.

2.3.3 При визначенні допустимих напружень для металоконструкцій за розрахункову границю плинності повинна прийматися її величина, яка гарантована стандартом або технічними умовами; проте в усіх випадках розрахункова границя плинності повинна прийматися не більше ніж 0,70 найменшої границі міцності (тимчасового опору), гарантованого стандар-том або технічними умовами.

2.3.4 Допустимі напруження, зазначені в 2.3.1, відносяться до дефор-мацій розтягу, стиску і згину, а також до зведених напружень.

Рекомендовані коефіцієнти переходу до допустимих напружень для інших видів деформації, а також для розрахунку зварних, клепаних і бол-тових з'єднань наведені в Збірці нормативно-методичних матеріалів Регістру СРСР, книга друга, 1980.

2.3.5 Конструкція і розміри знімних деталей повинні забезпечувати відсутність залишкових деформацій при випробуванні їх пробним наван-таженням відповідно до 10.2.1 і відсутність руйнування при випробуванні їх граничним навантаженням відповідно до 10.2.9. Деталі, що виготовлені за стандартами і нормалями, які погоджені з Регістром, вважаються таки-ми, що задовольняють цій умові.

Допустимі напруження для не стандартизованих незнімних деталей повинні прийматися не більшими, ніж допустимі напруження для метало-конструкцій (2.3.1–2.3.4).

2.3.6 Запас міцності ланцюгів топенантів, шкентелів, контрвідтяжок і незнімних деталей щодо розривного навантаження повинний бути не ме-нше ніж 4.

Запас міцності каліброваних ланцюгів, що працюють на зірочках у пі-діймачах з ручним приводом, повинний бути не менше ніж 3,2. Для ланцюгів, що працюють на зірочках у підіймачах з механічним приводом, запас міцності в кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром.

2.3.7 Запас міцності сталевих тросів щодо розривного навантаження троса в цілому повинний бути не менший ніж зазначений в табл.2.3.7.

2.3.8 Запас міцності тросів із рослинного волокна щодо розривного на-вантаження троса в цілому повинний бути не менше зазначеного в табл.2.3.8, а з синтетичного – не менше ніж 10.

2.3.9 Запас міцності повинний бути не менше запасу міцності (віднос-но границі плинності) на стиск того ж елемента.

2.3.10 Стиснені стрижні повинні перевіряться на загальну, а тонко-стінні їх елементи – на місцеву стійкість. Якщо вони задовольняють вимогам 4.3.3, не потрібна перевірка трубчастих конструкцій на місцеву міцність.

2. Норми розрахунку 33 Балки, що працюють на поперечний згин, повинні перевірятися на за-

гальну, а їх вертикальні стінки і стиснені пояски – на місцеву стійкість.

Таблиця 2.3.7 Запас міцності при вантажо-

підйомності, т Троси сталеві 10 і менше 11–160 161 і

більше Шкентелі, топенанти і талі відтяжок стріл, вантажні і стрілові троси кранів і троси знімних деталей

5 1910 85,810000

+SWL 3

10 і менше 30 50 і

більше Ванти і штаги, мантилі відтяжок, контр-відтяжки 4 3,5 3

Таблиця 2.3.8 Номінальний діаметр рослинного троса, мм Запас міцності

12 12 14–17 10 18–23 8 24–39 7

40 і більше 6

2.3.11 Критична сила центрально-стиснених стрижнів повинна визна-чатися з урахуванням початкових ексцентриситету поздовжніх сил і скривлення, сумарна величина яких повинна прийматися не менше ніж 0,001 довжини стрижня.

2.3.12 Сталеві суднові стріли можуть розраховуватися за умовним за-пасом стійкості, визначеним з урахуванням зміни перерізу по довжині стріли, але без урахування початкових ексцентриситету і скривлення. Ве-личина цього запасу повинна бути не менше ніж 4,5.

2.3.13 Гнучкість кожної з гілок центрально-стиснених стрижнів скла-деного перерізу на ділянці між з'єднувальними елементами (планками або решітками) не повинна перевищувати 40.

2.3.14 Гнучкість стиснених і розтягнутих елементів металоконструк-цій не повинна перевищувати величин, які зазначені у табл.2.3.14.

При визначенні гнучкості розрахункова довжина приймається з ураху-ванням виду закріплення на кінцях. Гнучкість визначається в площині головних моментів інерції.

Для суднових стріл може бути допущена гнучкість 175, а при осьовому зусиллі 19,60 кН і менше – 200.

2.3.15 Під час дії розрахункових навантажень напруження в метало-конструкціях верхніх будівель не повинні перевищувати допустимі напруження, які наведено в табл.2.3.15 з урахуванням вказівок 2.3.3 і 2.3.4.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 34 Таблиця 2.3.14

Гнучкість елементів Елементи металоконструкцій стиснених розтягнутих Пояски головних ферм 120 150 Однострижневі конструкції стріл, колон і щогл 150 180 Інші стрижні головних ферм і пояски допоміжних ферм 150 250 Усі інші стрижні 250 350

Таблиця 2.3.15 Комбінація максимальних

навантажень Допустимі напруження в частках границі

плинності σ/ReН Робочий стан 0,70 Неробочий стан 0,75

Для верхніх будівель найпростішої конструкції при використанні роз-рахункових навантажень як для суднових кранів (див.6.2.3) допустимі напруження повинні прийматися відповідно до 2.3.1.

2.3.16 При дії навантажень відповідно до 2.2.2 напруження, що вини-кають у сталевих конструкціях знімних деталей, не повинні перевищувати наведених у табл.2.3.1.

При випробуваннях знімних деталей пробним навантаженням напру-ження, що виникають, не повинні перевищувати 0,8ReН .

При розрахунку підшипників кочення знімних деталей статичний кое-фіцієнт запасу при нормальному навантаженні повинний бути не менше ніж 1,2. Питомий тиск між поворотною захопною головкою спредера і кутовим фітингом контейнера при статичному навантаженні не повинний перевищувати 50 МПа.

3. МАТЕРІАЛИ І ЗВАРЮВАННЯ

3.1 МАТЕРІАЛИ

3.1.1 Матеріали, що застосовують для виготовлення несівних напру-жених елементів металевих конструкцій, деталей і механізмів вантажопідіймальних пристроїв, а також термічна обробка поковок і ви-ливків у частині, не регламентованій спеціальними вимогами цих Правил, повинні відповідати вимогам частини XIII "Матеріали" Правил класифі-кації та побудови морських суден.

Допускається застосовувати сталь, виготовлену по міжнародних або національних стандартах, визнаних Регістром, якщо її відповідність під-тверджена наведеним у цьому розділі вимогам.

3.1.2 Усі несівні напружені елементи металоконструкцій, деталей і ме-ханізмів, крім випадків, перерахованих у 3.1.3 і 3.1.4, повинні виго-

3.Матеріали і зварювання 35 товлятися зі сталі; застосування інших матеріалів є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

3.1.3 Для виготовлення щік блоків для тросів з рослинного або синте-тичного волокна допускається застосування дерева твердих порід першого сорту.

3.1.4 Допускається застосування чавунного литва для виготовлення: .1 зубчастих, черв'ячних і ходових коліс вантажопідіймальних при-

строїв з ручним приводом; .2 черв'ячних коліс з ободом з бронзи; .3 барабанів і турачок лебідок, корпусів редукторів і шківів блоків; .4 колодок гальм, кронштейнів барабанів і корпусів підшипників; .5 корпусів і блоків гідроапаратури керування, гідромоторів, насосів. 3.1.5 Застосування сталевого литва для виготовлення деталей, крім

литих, що допускаються цими Правилами, є в кожному випадку предме-том спеціального розгляду Регістром.

3.1.6 Сталевий прокат для несівних елементів металоконструкцій ван-тажопідіймальних пристроїв і знімних деталей повинний задовольняти відповідним вимогам 3.2, 5.5 і 3.13 частини XIII "Матеріали" Правил кла-сифікації та побудови морських суден.

Вибір категорії сталі залежно від розрахункової температури ТА для зварних елементів конструкцій повинний здійснюватися згідно з табл.3.1.6-1 і 3.1.6-2, а також з урахуванням розташування вантажопідій-мального пристрою та групи конструктивного елементу.

Розрахункова температура ТА повинна визначатися у відповідності з 1.2.3 частини II "Корпус" Правил класифікації та побудови морських су-ден.

До спеціальних елементів належать конструктивні елементи, руйну-вання яких приводить до руйнування вантажопідіймального пристрою.

До основних елементів належать конструктивні елементи, піддані ви-соким напруженням.

Решта елементів належать до другорядних. Для елементів конструкцій, які навантажуються у Z-напрямку, пови-

нне бути передбачене застосування зет-сталей.

Таблиця 3.1.6-1 Температура випробувань на ударний згин зварюва-ної конструкційної сталі для вантажопідіймальних пристроїв, які розміщуються на суднах

Температура випробувань Товщина, мм Спеціальні елементи Основні елементи Другорядні елементи < 15 ТА + 10°С ТА + 20°С −

15 − 25 ТА ТА + 10°С ТА + 20°С 26 − 40 ТА - 20°С ТА ТА + 10°С 41 − 60 ТА - 30°С ТА - 10°С ТА

> 61 Спеціальний розгляд ТА - 20°С ТА - 10°С

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 36 Таблиця 3.1.6-2 Температура випробувань на ударний згин зварюва-ної конструкційної сталі для вантажопідіймальних пристроїв, які розміщуються на ПБУ/МСП

Температура випробувань Товщина, мм Спеціальні елементи Основні елементи Другорядні елементи < 15 ТА ТА + 10°С ТА + 20°С

15 − 25 ТА - 10°С ТА ТА + 10°С 26 − 40 ТА - 20°С ТА - 10°С ТА 41 − 60 ТА - 30°С1 ТА - 10°С ТА - 10°С

> 61 Спеціальний розгляд ТА - 20°С ТА - 20°С 1 Для підтвердження застосовності повинні бути визначені значення характе-ристик тріщиностійкості основного металу і металу зварних з'єднань (CTOD) при ТА.

3.1.7 У разі використання за погодженням з Регістром для металоконст-рукцій несуднобудівних сталей вони повинні відповідати вимогам до суднобудівних сталей.

3.1.8 Сталь поковок і виливків, що входять до складу зварних деталей вантажопідіймальних пристроїв, повинна задовольняти вимогам до ре-зультатів випробувань на ударний згин для прокату, виконаних при температурі, відповідній табл.3.1.6-1 і 3.1.6-2.

Сталь поковок і виливків не зварних деталей, а також не зварних де-талей, що виготовляються із прокату, включаючи болти, гаки, серги, втулки, вертлюги тощо, повинна задовольняти вимогам міжнародних або національних стандартах, визнаних Регістром, або іншим вимогам конт-рактної документації і результатам випробувань на ударний згин, але не нижче 27 Дж, при розрахунковій температурі ТА.

Сталь ланцюгів вантажопідіймальних пристроїв, призначених для ро-боти при температурі нижче ніж мінус 20 °С, повинна відповідати вимогам 3.6 частини XIII "Матеріали" Правил класифікації та побудови морських суден для сталі ланцюгів 2-ої або 3-ої категорії.

Ланцюги, що не потребують термообробки для підвищення якості або міцності, після виготовлення повинні бути нормалізовані.

3.1.9 Усі сталеві поковки і виливки в складі деталей вантажопідійма-льних пристроїв, а також зварні деталі з напруженими, близько розташованими або зварними швами, що перетинаються, підлягають тер-мічній обробці (поковки з легованих сталей – гартуванню і відпуску, поковки і виливки з вуглецевих сталей – гартуванню і відпуску або нор-малізації, електрозварні деталі – відпалу) для зняття внутрішніх напружень.

Термічна обробка деталей повинна проводитися в закритих (муфель-них) печах при надійному контролі температури. Режим термічної обробки встановлюється залежно від марки сталі, призначення і розмірів деталей і погоджується з Регістром.

3.Матеріали і зварювання 37 Проведення термічної обробки повинне підтверджуватися сертифіка-

том заводу-виробника. Відомості про термічну обробку замінних деталей повинні бути внесені у Свідоцтво за формою 2.9.4.

Якщо термічна обробка замінних деталей проводилася під наглядом компетентної особи, запис про це в частині II Регістрової книги прово-диться інспектором Регістру на підставі Свідоцтва, підписаного зазначеною компетентною особою.

Термічна обробка зварних деталей може не проводитися після спеці-ального схвалення Регістром. 3.1.10 За погодженням з Регістром для виготовлення конструкцій і деталей вантажопідіймальних пристроїв допускається застосування ста-лей підвищеної міцності при виконанні вимог, що застосовуються до сталей Правилами.

3.2 ЗВАРЮВАННЯ

3.2.1 Застосування зварювання в металоконструкціях, деталях і механіз-мах вантажопідіймальних пристроїв, контроль за якістю зварних швів та їх термічна обробка в частині, не регламентованій спеціальними вимогами цих Правил, повинні відповідати застосовуваним вимогам частини XIV "Зварювання" Правил класифікації та побудови морських суден.

Вибір зварювальних матеріалі і технологічних процесів зварювання по-винний здійснюватися відповідно до 2.2 частини XIV "Зварювання" Правил класифікації та побудови морських суден. Застосовуваний техно-логічний процес зварювання повинний бути схвалений Регістром.

3.2.2 Розміри кутових швів необхідно призначати можливо меншими за розрахунком на міцність або за технологічними умовами. Катет кутово-го шва повинний бути не менше ніж 4 мм і не більше ніж 1,2 найменшої товщини з'єднувальних елементів. Довжина кутового шва повинна бути не менше ніж 50 мм.

Якщо для зварювання таврових з'єднань таких відповідальних деталей, як обухи поворотних відтяжок (9.2.3), носок для кріплення направляючого блока (9.2.6), обух топенанта (9.2.8), обухи на корпусі судна і металоконст-рукціях (9.2.9), застосовують короткі зварні кутові шви, необхідно звертати особливу увагу на їх якість і контроль за зварними швами; зок-рема, якість швів необхідно перевіряти схваленим Регістром методом контролю по всій їх довжині.

3.2.3 Електрозварювання деталей круглого і кільцевого перерізів ма-лих діаметрів (ланцюгів, пруткових вант) повинне проводитися контактним способом.

3.2.4 Стикові зварні шви конструктивних елементів, які передають на-вантаження, орієнтовані поперек напрямку навантаження повинні виконуватися з переважним використанням двостороннього або одно-стороннього зварювання з проваром кореня шва. Допустимість одностороннього зварювання із застосуванням підкладної планки пови-

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 38 нна бути проаналізована при проектуванні з урахуванням циклічного навантаження конструкції. Для підвищення утомної міцності, якщо не-обхідно, застосовується додаткова обробка зварних швів методом аргонодугового оплавлення, поверхнево-пластичного деформування або абразивного зачищення.

3.2.5 У конструкціях із замкнутим контуром при відсутності доступу зсередини допускається застосування пробочних швів для закріплення закриваючого листа на внутрішньому наборі (діафрагмах). Вимоги до пробочних швів див. у 1.7.5.13 частини II "Корпус" Правил класифікації та побудови морських суден.

3.2.6 Ремонт зношених і пошкоджених незнімних деталей допускаєть-ся, за погодженням з Регістром, проводити за допомогою зварювання. Ремонт таким способом зношених або пошкоджених замінних деталей допускається за спеціальним погодженням з Регістром.

3.2.7 Якість зварних швів несівних елементів металоконструкцій повин-на бути перевірена радіографічним або іншим схваленим Регістром методом неруйнівного контролю. Контролю повинні бути піддані не менше ніж 10 % швів контрольованого з'єднання. Обов'язковому контро-лю підлягають місця перетину зварних швів. Кільцеві неперервні стикові шви щогл, колон, стріл та інших несівних металоконструкцій повинні під-даватися контролю на всій довжині. Зварні шви щогл (колон), на яких будуть установлені стріли вантажопідйомністю більше ніж 25 т, повинні бути піддані 100 % радіографічному контролю до висоти 3,5 м від палуби їх закріплення.

4. СУДНОВІ ВАНТАЖНІ СТРІЛИ

4.1 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

4.1.1 Вимоги цього розділу поширюються на суднові вантажні стріли звичайної конструкції, що працюють у наступних режимах:

одиночної однотопенантної стріли, двотопенантної стріли, механізованої стріли, спарених стріл. Стріли, що мають спеціальну конструкцію, підлягають особливому

розгляду Регістром. 4.1.2 Типові схеми оснастки суднових вантажних стріл наведені в

розд.1. 4.1.3 Кожна вантажна стріла повинна мати топенантну лебідку з меха-

нічним приводом, або топенантну моталку, що задовольняє вимогам 4.5.2. Там, де встановлювати моталки недоцільно або практично неможливо,

належить застосовувати ланцюговий стопор топенанта, з'єднаний з тросом топенанта за допомогою трикутної планки.

4.Суднові вантажні стріли 394.1.4 Ланцюговий стопор топенанта вантажних стріл повинний

кріпитися до обуха на палубі або щоглі. Кріплення тросів топенантів, відтяжок і контрвідтяжок за рахунок сил

тертя (тросові стопори, кнехти, роги) не допускається. 4.1.5 Довжина тросів топенанта і шкентеля повинна бути підібрана так,

щоб при всіх можливих комбінаціях розташування і руху стріл під час експлуатації мінімальна кількість витків на відповідному барабані була не менше ніж вимагає 1.5.5.6.

4.1.6 Використання каніфас-блоків для проведення тросів шкентелів і топенантів не допускається.

4.1.7 Якщо лебідка вантажної стріли має спільний двигун для підіймання та опускання або стріли, або вантажу, і стріла утримується за допомогою защіпки, що заскакує в барабан топенанта під час підіймання та опускання вантажу, то механізм зачеплення защіпки з барабаном повинний мати ефективний блокувальний пристрій, що діє таким чином, щоб защіпка не виходила з зачеплення з барабаном доти, поки двигун не ввійде в зачеплення з приводом барабана топенанта.

4.1.8 При зменшенні зусилля у вантажному шкентелі повинне бути виключене вільне падіння направляючого блока під впливом власної ваги. Для цього в конструкції вузла кріплення блока до обойми, насадженої на вертлюг шпора, повинний бути передбачений обмежуючий упор або направляючий блок повинний бути обладнаний головкою типу "качиний ніс".

4.1.9 Повинне бути передбачене надійне кріплення стріл "по-похідному". Якщо кріплення стріли "по-похідному" – вертикальне біля щогли і при цьому не забезпечується встановлення стріли за допомогою топенанта, необхідно передбачити спеціальний пристрій для такого встановлення.

4.1.10 Відтяжки для повороту вантажних стріл повинні бути спроектовані таким чином, щоб була забезпечена можливість роботи стріли при максимальному вильоті, крені судна 5° і диференті судна 2°.

4.1.11 Опору шпора стріли належить встановлювати над палубою, на якій встановлені лебідки, на такій висоті, щоб не заважати обслуговуючому персоналу і правильному намотуванню шкентеля на барабан.

4.1.12 Вертлюг шпора стріли з одиночним топенантом і обух топенанта, як правило, повинні знаходитися на одній вертикалі. Зміщення кріплення топенантів щодо шпора стріли є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром .

4.1.13 Фундаменти вертлюгів важких стріл повинні мати достатню міц-ність і жорсткість. Палуба в місці встановлення фундаменту повинна бути підкріплена. Підп'ятник вертлюга повинний бути забезпечений отвором для спускання води.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 404.1.14 Конструкція та встановлення двотопенантних стріл повинні

запобігати самовільному руху стріли в її крайніх положеннях. За необхідністю повинні бути передбачені конструктивні заходи щодо обмеження кутів повороту топенантів або стріл.

4.1.15 Механізовані стріли повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення в крайніх положеннях механізмів вильоту та повороту стріли, а також, в обґрунтованих випадках, іншими приладами безпеки відповідно до вимог 5.5.

4.1.16 Конструкція та розташування спарених вантажних стріл повинні передбачати можливість використання стріл у режимі роботи одиночних вантажних стріл.

4.1.17 Обладнання стріл, які встановлюють нерухомо для роботи спареними шкентелями, повинно включати:

.1 встановлення достатньо міцних контрвідтяжок і деталей їх кріплення біля палуби і нока стріли;

.2 встановлення деталей для спарювання шкентелів (у тому числі встановлення контрольного ланцюжка між шкентелями);

.3 здійснення заходів, що дозволяють у процесі експлуатації контролювати граничні положення стріл і контрвідтяжок, які передбачені розрахунком, а також кут розбіжності шкентелів, які повинні бути зазначені в Інструкції щодо роботи спареними стрілами.

Візуальні засоби контролю встановлення стріл або граничної висоти підіймання вантажу можуть застосовуватися при забезпеченні достатньої надійності такого контролю в дійсних умовах експлуатації (наприклад, якщо межа допустимих областей обслуговування або фіксовані схеми встановлення стріл визначаються такими судновими конструкціями, як комінгси люків, надбудови, рубки тощо).

Рекомендується застосування штатно встановлених покажчиків контролю положення стріли щодо горизонту і діаметральної площини судна.

За відсутності надійності візуального контролю граничних положень стріл і кута розбіжності шкентелів для цієї мети повинні бути передбачені такі конструктивні заходи, як маркування тросів топенантів і контрвідтяжок, обухів контрвідтяжок, або інші прийнятні заходи.

Фіксування місць кріплення контрвідтяжок та їх довжин повинне забезпечуватися конструктивним, а не візуальним контролем;

.4 встановлення топриків або внутрішніх відтяжок, що запобігають повороту стріли у бік контрвідтяжки.

4.1.18 При роботі стріл, призначених для роботи спареними шкентелями, повинне бути забезпечене вільне пронесення вантажу над планширом фальшборту і комінгсом люка при обмеженому куті розбіжності шкентелів, що не повинний перевищувати 120°.

4.1.19 Ходові кінці тросів талів відтяжок важких стріл повинні надійно кріпитися до барабанів лебідок.

4.Суднові вантажні стріли 41Надійне кріплення тросів до барабанів повинне також забезпечуватися

у разі використання моталок для кріплення контрвідтяжок при роботі спареними стрілами.

4.1.20 Знімні, замінні і незнімні деталі суднових вантажних стріл повинні відповідати вимогам розд.9.

4.2 РОЗРАХУНОК

4.2.1 Визначення зусиль в елементах вантажопідіймального пристрою при роботі одиночними стрілами повинне виконуватися при куті нахилу до горизонту: 15° – для легких стріл і 25° – для важких стріл.

Якщо найменший кут нахилу стріл в дійсних умовах експлуатації перевищує зазначений вище, у розрахунках може бути прийнятий цей найменший кут.

Для врізного шківа вантажного шкентеля і вантажних блоків зі шкентелем, що паралельний стрілі, розрахунок зусилля повинний виконуватися за можливим більшим в експлуатації кутом нахилу стріл, але не менше ніж 60°.

4.2.2 Максимальний кут нахилу стріли до горизонталі не повинний перевищувати 70°.

4.2.3 Максимальний кут повороту стріли відносно діаметральної площини при вильоті стріли за борт не повинний перевищувати 75°.

4.2.4 При конструктивному зміщенні шпора стріли щодо вертикалі, яка проходить через обух топенанта на величину, що перевищує 0,025 висоти обуха топенанта над шпором стріли, зусилля в стрілі, топенанті і відтяжках повинні визначатися спеціальним розрахунком з урахуванням обмежень щодо встановлення відтяжок і граничного положення стріл.

4.2.5 При розрахунку зусиль в елементах двотопенантної стріли можуть застосовуватися вимоги 4.2.1 з тією, проте, зміною, що натяг топенанта повинний визначатися при найбільшому повороті стріли у бік, протилежний топенанту, який розглядається.

При конструктивному зміщенні шпора двотопенантної стріли щодо вертикальної площини, яка проходить через обухи кріплення топенантів, можуть застосовуватися вимоги 4.2.4.

4.2.6 Повинне бути попереджене довільне завалювання двотопенантних стріл у горизонтальній площині при найбільшому повороті стріли від середнього положення. При цьому для важких стріл повинні враховуватися кути крену і диференту, зазначені в 4.2.9. Умовою, що запобігає завалюванню, вважається наявність горизонтальної складової натягу топенантів, перпендикулярної до напрямку стріли в плані, яка дорівнює не менше ніж 0,1 маси вантажу, що піднімається.

4.2.7 Визначення зусиль в елементах стріл, призначених для роботи спареними шкентелями, повинне виконуватися при найбільше несприятливому для елемента, що розраховують, положенні найбільшого

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 42вантажу, що безпечно піднімається, на траєкторії, визначеній обмеженим кутом розбіжності шкентелів (див.4.1.18).

Якщо для роботи передбачається декілька варіантів встановлення стріл, то для розрахунку повинний прийматися варіант, при якому виникають найбільші зусилля. Це стосується також визначення розрахункового положення стріл і контрвідтяжок під час встановлення площ, необхідних для обслуговування стріл, призначених для роботи спареними шкентелями.

Зусилля в стрілах, шкентелях і топенантах під час роботи спареними шкентелями, як правило, не повинні перевищувати зусиль у процесі роботи одиночними стрілами. Якщо ж зусилля в елементі пристрою (наприклад, осьове зусилля в стрілі) при роботі спареними шкентелями перевищує зусилля при роботі одиночними стрілами, то вибір міцних розмірів цього елемента повинний виконуватися за зусиллям при роботі спареними шкентелями.

4.2.8 Встановлення стріл і контрвідтяжок під час роботи спареними шкентелями повинне запобігати довільному завалюванню стріл до щогли (перекидання) за всіх можливих варіантів встановлення стріл і положеннях вантажу.

Перекиданню стріл дозволяється запобігати встановленням додаткових внутрішніх відтяжок. Для цієї мети можуть бути використані поворотні відтяжки.

Умовою, що запобігає перекиданню, вважається наявність позитивного натягу топенанта стріли з вантажем, але без урахування власної маси стріли та її деталей.

4.2.9 Розрахункове зусилля в поворотних відтяжках стріли повинне прийматися не менше ніж 25 % сили ваги вантажу, що відповідає вантажопідйомності.

Для важких стріл величина зусилля повинна бути перевірена при крені 5°, диференті 2° і найбільшому вильоті стріли за борт. Якщо кути крену або диференту в умовах експлуатації більші, ніж зазначені вище, то в розрахунку повинні прийматися дійсні значення кутів.

Якщо передбачені спеціальні заходи щодо зменшення кутів крену під час роботи важкою стрілою, наприклад баластування, то при розрахунку зусилля у відтяжці ці заходи можуть бути прийняті до уваги.

Розрахункове зусилля в топрику або талях, які з'єднують ноки спарених стріл, повинне прийматися не менше ніж 10 % сили ваги вантажу, що відповідає вантажопідйомності при роботі одиночною стрілою.

4.2.10 У разі одночасної роботи двох і більше легких стріл на одній щоглі взаємне розташування стріл повинне прийматися таким, при якому виникають найбільші напруження в перерізах щогли, а при розкріпленні щогли стоячим такелажем – і найбільший його натяг.

4.Суднові вантажні стріли 43За відсутності спеціальних обґрунтувань початковий натяг стоячого

такелажу треба приймати рівним 1/12 розривного зусилля троса в цілому. 4.2.11 Коли можливі декілька положень стріли, розрахунки

виконуються для кожного положення окремо. Допустимі кути нахилу повинні бути зазначені у Свідоцтві про випробування.

4.2.12 Для стріл, деталі яких закріплені на салінгу, необхідно враховувати моменти згину і кручення, що можуть виникнути при нерівномірному розподіленні сил у поліспастах.

4.2.13 За розрахункове навантаження для суднових вантажних стріл приймається вага вантажу, що піднімається.

Урахування власної ваги при розрахунку зусиль (крім розрахунку при роботі спарених стріл) необхідне, якщо маса стріли становить 20 % вантажопідйомності і більше.

При спеціальній (не трубчастій) конструкції стріл повинний бути врахований тиск вітру як для суднових кранів.

При визначенні зусиль у поворотних відтяжках важких стріл повинні бути враховані кути крену і диференту відповідно до 4.2.9.

4.3 ВАНТАЖНІ ЩОГЛИ

4.3.1 Вантажні щогли повинні мати принаймні дві жорсткі опори. Як верхня опора може служити палуба достатньо міцної рубки або надбудови.

Місця кріплення вантажних щогл повинні бути відповідно підкріплені. 4.3.2 Товщина стінок вантажних щогл, які розташовані у межах

закритих приміщень, повинна бути не менше ніж 5,0 мм, а у таких, що розташовані у відкритих просторах або таких, що не мають доступу усередину – не менше ніж 6,5 мм; у таких, що мають доступ усередину – не менше ніж 5,0 мм. Вантажні щогли, які використовують для вентиляції, повинні мати товщину стінки не менше ніж 6,5 мм.

4.3.3 Зовнішній діаметр вантажної щогли D, мм, залежно від товщини її стінок t, мм, не повинний перевищувати зазначених співвідношень:

( )ttD −= 25/1000 якщо t ≤ 15 мм, tD 100= якщо t > 15 мм.

Якщо напруження в щоглі нижче допустимих, може бути допущене збільшення її діаметра, що в кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром (див. також 2.3.1).

4.3.4 Конструкція вантажних щогл та їх деталей не повинна дозволяти накопичення води в недоступних місцях. Усі частини, крім закритих конструкцій, повинні бути доступні для огляду, очищення і фарбування.

4.3.5 Розрахункові зусилля у вантажних щоглах повинні визначатися при такому розташуванні стріли або комбінаціях стріл, що викликають найбільші зусилля.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 444.3.6 Штаги повинні встановлюватися так, щоб не перешкоджати

роботі стріл і рухомого такелажу. Не рекомендується закріплювати штаги до кінців салінга (траверси) щогли.

4.3.7 Троси стоячого такелажу повинні бути забезпечені талрепами; обухи кріплення вант і штагів повинні бути надійно укріплені на корпусі судна; напрямок площин обухів повинний відповідати зазначеному в 9.2.9. Кріплення двох і більше тросів одною деталлю (наприклад, скобою) не допускається.

4.4 СТРІЛИ

4.4.1 Товщина стінок сталевих стріл повинна бути не менше ніж 4 мм. Зовнішній діаметр стріл не повинний перевищувати розміри, які

зазначені в 4.3.3. Діаметр перерізів стріли біля нока і шпора повинний бути не менше

ніж 0,65 діаметра в середній частині стріли. Поперечні стикові зварні шви не повинні розташовуватися в середній

частині стріли. Розташування цих швів повинне відповідати стандартам, визнаним Регістром.

Найбільший будівельний вигин сталевої стріли повинний бути не більше ніж 1/1500 її довжини як у площині підвісу, так і в площині, їй перпендикулярній.

4.4.2 Обухи для кріплення відтяжок повинні розташовуватися на можливо меншій відстані від обухів кріплення вантажного блока відповідно до 9.2.9.

4.4.3 У випадку встановлення врізного шківа стріла повинна бути додатково підкріплена, для того щоб момент опору в районі встановлення шківа був не менший за момент опору стріли без шківа.

4.4.4 Після встановлення обухів, врізного шківа і закінчення всіх зварювальних робіт кожна стріла повинна бути випробувана на непроникність надуванням повітря тиском 0,03 МПа (0,3 кгс/см²).

4.4.5 Контроль якості зварних з'єднань стріл здійснюється зовнішнім оглядом, вимірами і радіографічним методом відповідно до 3.2.7.

4.5 ЛЕБІДКИ І МОТАЛКИ

4.5.1 Вантажні лебідки, а також лебідки топенантів і поворотних відтяжок стріл, які призначені для зміни положення стріл під вантажем, повинні задовольняти загальним технічним вимогам підрозділу 1.5. Їх привод повинний мати гальмовий момент, що перевищує у 1,5 рази необхідний номінальний момент.

4.5.2 Моталки топенантів і контрвідтяжок повинні бути забезпечені храповим пристроєм, що автоматично спрацьовує при роз'єднанні або виході з ладу приводів від лебідок, а також у разі вимкнення струму або припинення живлення електродвигуна автономного приводу моталки.

4.Суднові вантажні стріли 45У моталок, що приводяться в дію приводним тросом від барабана або

турачки лебідки, автоматичне спрацьовування може не вимагатися, якщо стопорний вал (собачка) піднімається над храповиком не більше ніж на 15 мм.

4.5.3 Моталки з автономним приводом повинні також відповідати вимогам до лебідок (див.4.5.1), за винятком вимог до гальм вантажопід-іймальних пристроїв з електроприводами.

4.5.4 У моталок, що приводяться в дію приводним тросом, барабан повинний бути розділений ребордою на дві частини: для робочого і приводного тросів. Повинне бути передбачене надійне кріплення приводного троса до барабана моталки і до барабана або турачки лебідки.

4.5.5 Лебідки і моталки повинні встановлюватися таким чином, щоб кут відхилення троса на обоймі барабана відносно площини, перпендикулярної до поздовжньої осі барабана, був не більше ніж 4º і щоб був достатній натяг троса для забезпечення правильного намотування троса на барабан при всіх можливих положеннях вантажних стріл. Якщо це необхідно, слід передбачити тросоукладник або пристрій для притискання (див. також 1.5.5.7).

4.5.6 У лебідок відтяжок однотопенантних важких стріл рекомендується передбачати заходи для запобігання виникненню недопустимих напружень у стрілі та топенанті під впливом тягових зусиль у відтяжках.

4.5.7 Механізми зачеплення (храпові колеса і собачки) повинні витримувати крутний момент, який перевищує не менше ніж у 1 ,5 рази максимальний крутний момент, що викликаний зусиллям у вантажній стрілі в умовах максимального навантаження.

4.5.8 Топенантна моталка, що приводиться в дію іншою лебідкою за допомогою приводного троса, не повинна використовуватися на вантажній стрілі, у якої допустиме робоче навантаження (при одинарному шкентелі) перевищує 3 т.

4.5.9 Приводний трос, що використовується для приведення в дію топенантної моталки:

не повинний застосовуватися на барабані, що у силу свого стану і конструкції може пошкодити трос;

не повинний мати на барабані більше витків, ніж передбачено. Додаткові витки можна накладати на барабан, що має відповідні реборди;

не слід попускати через барабан, особливо якщо цей трос зі штучного волокна.

Характеристики обраного троса повинні забезпечувати його достатню міцність і надійність при експлуатації.


5. СУДНОВІ КРАНИ І ПІДІЙМАЧІ


5.1.1 Цей розділ поширюється на крани, а також підіймачі, з урахуванням їх специфічних умов роботи та особливостей конструкцій.

5.1.2 Конструкція і встановлення стрілових кранів на суднах повинна запобігати їх перекиданню (див. також 5.7.1).

5.1.3 Конструкція кранів зі стрілами на гнучкому підвісі повинна запобігати спонтанному перекиданню стріли у бік, протилежний вильоту, з урахуванням можливих в експлуатації кренів і диферентів, із застосуванням у разі потреби обмежувальних упорів (див. також 5.2.4).

5.1.4 Конструкція суднових кранів і підіймачів повинна забезпечувати надійне кріплення їх до корпусу судна. Конструкції корпусу судна у місці встановлення крана або підіймача повинні бути відповідно підкріплені.

5.1.5 Повинно бути передбачене надійне кріплення суднових кранів, їх стріл і підіймачів "по-похідному".


5.2.1 За сумарне розрахункове навантаження для суднових кранів: .1 приймається маса вантажу, що підіймається, .2 приймається власна вага, .3 приймається тиск вітру на поверхні палубного крана і вантажу в

поздовжньому і поперечному напрямках, що дорівнює 400 Па. Під час розрахунку зусиль в елементах кранів повинні бути враховані

кути нахилу відповідно до 5.2.3. Для кранів, призначених для роботи на хвилюванні, розрахункові

навантаження повинні задовольняти вимоги 6.2.1 і 6.2.2. 5.2.2 При визначенні вітрового навантаження за розрахункову

навітряну площу крана необхідно брати: для конструкції з суцільними стінками – площу, обмежену контуром конструкції; для решітчастих конструкцій – площу, обмежену контуром конструкції, за вирахуванням просвітів між стержнями.

За розрахункову площу крана, що має кілька площин балок однакової висоти (суцільних або решітчастих), розташованих одна за одною, треба приймати: при відстані між балками меншій ніж висота балки – площу передньої балки повністю; при відстані між балками, яка дорівнює або більша ніж висота балки, але менша ніж подвійна її висота, площу передньої балки повністю плюс 50 % кожної наступної балки; при відстані між балками, що дорівнює або більша ніж подвійна її висота – площу всіх балок повністю. Частини задніх балок, що не перекриваються передньою балкою, враховуються повністю.

Для конструкцій з труб розмір розрахункової навітряної площі може бути зменшений множенням на поправочний коефіцієнт 0,75.

5.Суднові крани і підіймачі 47Розрахункова навітряна площа вантажу оцінюється за фактичним

контуром вантажів, для підіймання яких призначений кран. У кранів вантажопідйомністю до 10 т включно за відсутності достатніх

даних площа вантажу може бути взята 2 м2 на 1 т при вантажопідйомності до 2 т включно і 1 м2 на 1 т при вантажопідйомності 10 т; для проміжних вантажопідйомностей площа вантажу визначається інтерполяцією.

5.2.3 У разі визначення зусиль у конструктивних елементах суднових кранів розрахунок повинний виконуватися при крені 5° і диференті 2°. Якщо кути крену або диференту в умовах експлуатації більші, у розрахунку повинні прийматися дійсні значення кутів.

5.2.4 Для кранових стріл на гнучкому підвісі повинне бути доведене розрахунковим шляхом або функціональним випробуванням, що стріла не може перекинутися у бік, протилежний вильоту.

Умовою, що запобігає перекиданню, вважається наявність позитивного натягу стрілових тросів при найменшому вильоті і нахиленні у бік, протилежний вильоту на можливий в експлуатації кут (але не менше ніж 5° крену і 2° диференту) при тиску вітру з боку вильоту відповідно до 5.2.1.3.

5.3 МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЇ

5.3.1 Товщина стінок несівних елементів металоконструкцій, доступних для огляду і догляду з усіх боків, а також металоконструкцій кранів і підіймачів у закритих приміщеннях повинна бути не менше ніж 4 мм; товщина стінок коробчастих або трубчастих елементів металоконструкцій, недоступних для огляду і догляду з внутрішнього боку, повинна бути не менше ніж 6 мм.

Найбільший будівельний вигин стріли крана повинний бути не більше ніж 1/1500 її довжини як у площині підвісу, так і в площині, перпендикулярній до неї.

5.3.2 Зовнішній діаметр трубчастих елементів металоконструкцій не повинний перевищувати величини, зазначеної в 4.3.3.

5.3.3 Слід уникати навантаження заклепок на відрив головок, особливо якщо воно вібраційне; застосовувати таку конструкцію допускається тільки у виняткових випадках. Робота на розтяг заклепок з потайними або напівпотайними головками не допускається.

Отвори для заклепок і чистих болтів повинні свердлитися одночасно в з'єднуваних елементах або в окремих елементах по кондукторах.

Заклепки і болти в з'єднаннях несівних елементів повинні мати діаметр не менше ніж 12 мм.

Гранична товщина клепаних елементів не повинна перевищувати 5 діаметрів заклепки.

Кількість заклепок, що кріплять елемент у вузлі або розташовані на одному боці стику, повинна бути не менше двох.


5.4 МЕХАНІЗМИ

5.4.1 Механізми кранів і підіймачів повинні відповідати загальним технічним вимогам 1.5.

5.4.2 Коефіцієнт запасу гальмування механізму підіймання вантажу повинний бути не менше ніж 1,5. Коефіцієнт запасу гальмування механізму зміни вильоту стріли повинний бути не менше ніж 2; при цьому статичний момент на гальмівному валу, створюваний вагою вантажу, вагою стріли і противагою, повинний визначатися в такому положенні стріли, при якому величина моменту має найбільше значення.

За наявності на приводі двох і більше гальм запас гальмування встанов-люється за припущенням, що весь вантаж утримується одним гальмом.

Коефіцієнт запасу гальмування кожного з цих гальм у разі одночасного спрацьовування повинний бути не менше ніж 1,25. Якщо гальма спрацьовують не одночасно, застосовуються коефіцієнти запасу для одиночних гальм.

5.4.3 Гальма механізмів повороту і пересування повинні бути автоматично діючими або керованими; застосування гальм відкритого типу є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

Коефіцієнт запасу гальмування повинний бути не менше ніж 1. Коефіцієнт запасу гальмування для верхніх будівель плавучих кранів

(кранових суден) і кранів, призначених для роботи на хвилюванні, повинний бути не менше ніж 1,5.

Механізми повороту і пересування кранів з ручним гальмом повинні бути обладнані стопорами, що запобігають можливості спонтанного повороту або пересування кранів.

5.5 ПРИЛАДИ БЕЗПЕКИ

5.5.1 Крани, механізовані стріли і підіймачі повинні бути обладнані автоматично діючими пристроями-вимикачами для зупинення в крайніх положеннях механізмів:

.1 підіймання;

.2 зміни вильоту стріли;

.3 пересування крана, його візка, підіймача;

.4 повороту крана (для кранів з обмеженим кутом повороту) і механізованих стріл;

.5 замикання грейфера. Після спрацьовування кінцевих вимикачів повинна бути забезпечена

можливість руху механізмів у зворотному напрямку. При використанні замикачів, які шунтують кінцеві вимикачі

(наприклад, для опускання стріл кранів нижче положення максимального вильоту при встановленні "по-похідному"), замикачі повинні бути доступ-ні тільки для уповноважених осіб екіпажу.

5.Суднові крани і підіймачі 49Встановлення приладів безпеки для механізованих стріл, що працюють

за спареними схемами, є предметом спеціального розгляду Регістром. Якщо у стрілових кранів під час опускання стріла накладеться на

вантажозахопний пристрій, одночасно з підіймальним механізмом повинний відключатися механізм зміни вильоту стріли в напрямку опускання.

5.5.2 Стрілові крани зі змінною залежно від вильоту стріли вантажопід-йомністю повинні бути забезпечені автоматичним покажчиком вантажо-підйомності, що відповідає встановленому вильоту стріли. Шкала покаж-чика повинна бути видна оператору з його робочого місця.

В обмежувачах вантажопідйомності для вимірювання механічних зусиль і вильоту стріли необхідно установлювати датчики з електричним вихідним сигналом. В обмежувачах вантажопідйомності у разі пере-вищення межі спрацьовування, несправності обмежувача або відсутності живлення вихідні кола повинні бути розімкнені.

Для визначення допустимої вантажопідйомності допускається також вказування кута нахилу стріли. У цьому разі на посту керування повинна бути прикріплена таблиця або діаграма для перерахунку вказаних значень на допустиму вантажопідйомність при відповідному вильоті.

5.5.3 Крани, стійкість яких залежить від положення вантажу на гаку, повинні бути обладнані обмежувачами вантажного моменту, що автоматично відключають механізми крана у разі спроби підіймання вантажу, що перевищує вантажопідйомність, допустиму для даного вильоту стріли.

Обмежувач вантажопідйомності повинний спрацьовувати при підійманні вантажу, що перевищує допустиму вантажопідйомність на величину не менше ніж на 3 % і не більше ніж на 10 %. Після спрацьовування обмежувач вантажопідйомності не повинний перешкоджати опусканню вантажу.

Рекомендується встановлення обмежувачів на кранах інших типів і на підіймачах.

Для підвищення рівня безпеки при експлуатації суднових і палубних кранів рекомендується обладнувати їх реєстраторами наступних параметрів:

календарної дати і часу; поточного значення маси вантажу; поточного значення вильоту стріли; спрацьовування обмежувачах вантажопідйомності. 5.5.4 Крани зі змінним вильотом стріли і постійною вантажопідйомніс-

тю по всій ділянці вильоту стріли повинні бути обладнані обмежувачем вантажопідйомності підіймального механізму.

5.5.5 Вантажопідіймальні пристрої зі стаціонарним постом керування або радіотелекеруванням повинні бути обладнані звуковим по-переджувальним пристроєм, приведення в дію якого оператором повинне

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 50бути можливе в будь-який час. Звуковий попереджувальний сигнал повинний бути добре чутний і повинний чітко відрізнятися від інших звукових сигналів і робочого шуму.

5.5.6 Крани, які працюють у тандемному режимі і укріплені на загальному опорно-поворотному пристрої, а також крани, що окремо стоять і працюють в тандемному режимі, повинні бути забезпечені автоматично діючими вимикаючими пристроями для зупинки у випадку появи непогодженостей у роботі кранів або принаймні − обладнані звуковою сигналізацією для повідомлення оператора кранів про це.

Такі крани повинні бути обладнані системою керування, що забезпечує керування обома кранами з будь-якого з них на вибір оператора.

Відключення обох кранів при роботі в тандемному режимі повинне відбуватися при спрацьовуванні одного будь-якого обмежувача.

5.6 ПРОТИВАГИ

5.6.1 Конструкція кранової противаги повинна виключати можливість зміни встановленої маси в експлуатації. Кріплення окремих вантажів у противазі повинно виключати їх зміщення.

5.6.2 Пересувні противаги повинні або пересуватися автоматично зі зміною вильоту стріли, або залежно від останнього мати добре видимий покажчик положення противаги. Під час пересування рухомої противаги повинна бути виключена можливість її заклинювання.

5.7 ПЕРЕСУВНІ КРАНИ І ПІДІЙМАЧІ

5.7.1 Стійкість пересувних кранів повинна бути забезпечена як під час роботи, так і в неробочому стані. Перевірка стійкості повинна проводитися за методикою і нормами, схваленими Регістром.

5.7.2 Пересувні крани повинні бути обладнані міцними постійними рейковими захоплювачі або поворотними роликами.

5.7.3 Пересувні крани і підіймачі повинні мати протиугінні пристрої (знімні рейкові захоплювачі тощо).

5.7.4 Кріплення кранів і підйомників "по-похідному" повинне надійно запобігати їх пересуванню.

5.7.5 Ходові колеса механізмів пересування кранів, вантажних візків і підіймачів повинні бути виконані або встановлені таким чином, щоб виключалася можливість сходу коліс з рейок.

5.7.6 Рами пересувних кранів і вантажних візків повинні бути обладнані несівними деталями, що знаходяться на відстані не більше ніж 20 мм від рейок і можуть бути використані як опори у разі поломки коліс або осей. Деталі повинні бути розраховані на найбільше можливе навантаження.

6.Верхні будівлі плавучих кранів і кранових суден 515.7.7 Пересувні крани, вантажні візки і підіймачі з механічним

приводом пересування для пом'якшення можливого удару об упори повинні бути обладнані буферами. Буфери можуть бути встановлені на упорах.

5.7.8 На кінцях рейкової колії повинні бути встановлені упори, розраховані на сприйняття удару крана, візка або підіймача, що рухаються з найбільшим робочим вантажем при номінальній швидкості.

5.7.9 Під час пересування кількох кранів або вантажних візків на одній колії вони повинні бути обладнані обмежувачами пересування для запобігання сутичці.

6. ВЕРХНІ БУДІВЛІ ПЛАВУЧИХ КРАНІВ І КРАНОВИХ СУДЕН. КРАНИ НА ПЛАВУЧИХ ДОКАХ


6.1.1 До верхніх будівель плавучих кранів, кранових суден і до кранів на плавучих доках застосовуються усі вимоги цих Правил, що пред'являються до суднових кранів, з урахуванням змін і доповнень, зазначених у цьому розділі.

6.1.2 При допустимих в експлуатації нахиленнях плавучого крана або кранового судна габарити противаги не повинні виходити за лінію борту.

6.1.3 Верхні будівлі повинні бути обладнані обмежувачами вантажопід-йомності, що відповідають вимогам 5.5.3.


6.2.1 За розрахункові навантаження для верхніх будівель беруться такі: .1 вага вантажу (вантажопідйомність); .2 власна вага конструкцій і розташованого на них обладнання; .3 вітрове навантаження (тиск вітру на вантаж і металоконструкції)

приймається для максимальних навантажень робочого стану – не менше ніж 400 Па; для скидання вантажу – не менше ніж 125 Па, для максимального навантаження неробочого стану – не менше ніж 2000 Па; розрахунковий тиск вітру для неробочого стану може бути зменшений у разі подання обґрунтованих доказів, що враховують умови акваторії та експлуатації верхньої будівлі, але в усіх випадках він повинний прийматися не менше ніж 1000 Па;

.4 навантаження від крену і диференту судна (під час визначення зусиль у конструктивних елементах верхніх будівель, призначених для роботи на тихій воді, розрахунок повинний виконуватися для статичного крену 5° при положенні стріли поворотної верхньої будівлі на борт, і статичного диференту 2° при положенні стріли уздовж судна; якщо кути крену і диференту в умовах експлуатації більші ніж зазначені вище, то в розрахунку повинні прийматися дійсні значення кутів); сили інерції, що діють на верхню будівлю під час хитавиці на хвилюванні;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 52.5 інерційні навантаження при піднятті вантажу з підхопленням при

прискоренні (гальмуванні) підіймання (опускання) вантажу (коефіцієнт динамічності розраховується за методикою, схваленою Регістром; при цьому його величина для верхніх будівель, призначених для роботи на тихій воді, у будь-якому разі повинна прийматися не менше ніж 1,15, а для верхніх будівель, призначених для роботи на хвилюванні, – не менше ніж 1,4);

.6 сили інерції, що виникають при гальмуванні (розгоні) механізмів зміни вильоту, повороту або пересування і навантаження від розгойдування вантажу на хвилюванні (враховуються за допомогою кутів відхилення вантажу, визначених за методикою, схваленою Регістром; у будь-якому разі величини кутів повинні прийматися не менше ніж 3° уздовж і поперек стріли одночасно). Відлік кутів виконується від вертикалі при максимальному динамічному крені верхньої будівлі;

.7 відцентрові сили інерції, що виникають при повороті верхньої будівлі;

.8 вертикальні сили інерції, що діють на вантаж під час хитавиці на хвилюванні (враховуються за допомогою коефіцієнта динамічності, визначеного за методикою, схваленою Регістром; у будь-якому разі коефіцієнт приймається не менше ніж 1,25).

6.2.2 Як комбінації розрахункових навантажень для верхніх будівель беруться такі:

.1 нормальні навантаження робочого стану. Розрахунковими навантаженнями є вантажопідйомність, власна вага

конструкцій, сили інерції при плавних пусках і гальмуваннях, середній тиск вітру. Вони враховуються при розрахунку верхньої будівлі на витривалість (міцність при стомленості), що виконується за методикою, схваленою Регістром. Отримана при цьому величина запасу міцності повинна бути не менша ніж визначена розрахунком за 6.2.2.2;

.2 максимальні навантаження робочого стану. Перший випадок. Верхня будівля нерухома (працює тільки

підіймальний механізм), виконується підіймання (відривання) вантажу від землі (палуби) або гальмування його при опусканні, скидання вантажу.

Розрахунковими навантаженнями є вантажопідйомність з урахуванням найбільшого коефіцієнта динамічності, власна вага елементів конструкції і тиск вітру для робочого стану на конструкцію крана і вантаж, інерційні навантаження від скидання вантажу і від хитавиці на хвилюванні.

Коефіцієнт динамічності повинний визначатися з урахуванням найбільшої швидкості переміщення вантажу, жорсткості конструкції (включаючи троси) і мас конструкції і вантажу як для випадку підіймання (відривання) вантажу, так і для випадку гальмування під час спуску.

Другий випадок. Верхня будівля з вантажем знаходиться в русі (пересування, зміна вильоту стріли, поворот), причому відбувається гальмування або розгін одного з механізмів.

6.Верхні будівлі плавучих кранів і кранових суден 53Розрахунковими навантаженнями є вантажопідйомність і власна вага

елементів конструкції з урахуванням коефіцієнтів поштовхів під час руху по підкрановому шляху, найбільші горизонтальні сили інерції мас верхньої будівлі і вантажу з урахуванням буксування ходових коліс, скидання муфт граничного моменту або інших конструктивних особливостей, тиск вітру робочого стану на конструкцію і вантаж, інерційні навантаження від хитавиці на хвилюванні.

Коефіцієнт поштовхів визначається залежно від швидкості руху і наявності стиків у рейках;

.3 максимальне навантаження неробочого стану. Розрахунковими навантаженнями є власна вага елементів конструкції і тиск вітру неробочого стану на конструкцію.

За достатніх підстав може знадобитися застосування відмінних від зазначених комбінацій навантажень, обумовлених характером експлуатації або конструкцією верхніх будівель.

6.2.3 Для верхніх будівель найпростішої конструкції, наприклад, щоглових або щоглово-стрілових, можуть бути застосовані розрахункові навантаження, наведені в 5.2.1.

6.3 МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЇ, БАРАБАНИ, БЛОКИ

6.3.1 Товщина стінок несівних елементів металоконструкцій повинна бути не менше ніж, мм:

5,0 – при двосторонньому фарбуванні профілів, 6,0 – для закритих коробчастих перерізів, 5,0 – для гарячекатаних або пресованих труб з герметично закритими

торцями. 6.3.2 Ширина полки профілю у зварних конструкціях повинна бути не

менше 30 мм, а в клепаних або болтових – не менше ніж 50 мм. 6.3.3 Відношення діаметра барабана (блока) до діаметра троса повинне

бути не менше ніж 16 – для барабана, 18 – для робочого блока, 14 – для зрівняльного блока.

6.3.4 Конструктивно повинний бути передбачений доступ усередину металоконструкцій для можливості їх огляду зсередини. У разі неможливості забезпечення такого доступу повинні бути виконані вимоги 10.4.4.

6.3.5 Зварні конструкції та з'єднання елементів металоконструкцій повинні відповідати вимогам 1.7 частини II "Корпус" і частини XIV "Зварювання" Правил класифікації та побудови морських суден.

6.4 ВИПРОБУВАННЯ

6.4.1 Верхня будівля головного плавучого крана (кранового судна), призначеного для роботи на хвилюванні, повинна бути піддана випробуванням у натурних умовах в обсязі, що відповідає 10.3.4 при максимальних значеннях хвилювання і вітрового тиску.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 546.4.2 Верхня будівля серійного плавучого крана (кранового судна),

призначеного для роботи на хвилюванні, додатково до випробувань, що проводяться відповідно до 10.3.5, випробовується:

.1 пробним вантажем, який дорівнює 1,4 вантажопідйомності на максимальному вильоті стріли вздовж судна. Пробне навантаження прикладається статично, час витримки під навантаженням повинний бути не менше 5 хв;

.2 пробним вантажем, який дорівнює 1,25 вантажопідйомності в обсязі, що відповідає 10.3.4.

7. СУДНОВІ ЛІФТИ


7.1.1 Вимоги цього розділу не поширюються на суднові вантажні ліфти з вантажопідйомністю менше ніж 250 кг, ліфти спеціальних конструкцій, наприклад, забортні, а також на допоміжні пристрої, що утримують вантаж у кабіні: талрепи, гаки, башмаки на рейках, шлагбауми тощо, які є складовою частиною ліфта.

7.1.2 Ліфти та їх деталі повинні бути спроектовані, виготовлені та встановлені таким чином, щоб забезпечувалася їх надійна і безпечна експлуатація в повній відповідності з цими Правилами, визнаними стандартами на ліфти і технічними умовами на виготовлення, складеними відповідно до зазначених документів і затвердженими в установленому порядку.

7.1.3 Відношення діаметра барабана, канатоведучого шківа або блока, виміряного по дну канавки до діаметра каната, повинне бути не менше значень, наведених у табл.7.1.3.


Призначення ліфта

Барабан або канатоведучий шків Відвідні блоки

Блоки обмежувачів швидкості, вмикання уловлювачів тощо

Пасажирський 40 30 25 Вантажний 30 25 25

7.1.4 Ліфти повинні мати машинні приміщення, захищені від атмосфер-

них впливів, ізольовані та обладнані дверима, що зачиняються на замок. Розміри машинного приміщення повинні забезпечувати:

.1 підхід до лебідки та електродвигуна не менше ніж з двох боків при ширині проходу не менше ніж 500 мм;

.2 ширину проходу (у світу) з переднього боку панелей керування не менше ніж 750 мм.

У разі потреби обслуговування панелей з заднього боку зазор (у світу) між панеллю і стіною повинний бути не менше ніж 750 мм;

7.Суднові ліфти 55.3 вільну площу в машинному приміщенні при вході не менше ніж

1000 × 1000 мм2. Висота машинного приміщення повинна забезпечувати можливість

монтажу і демонтажу обладнання. 7.1.5 У шахтах і машинних приміщеннях не допускається

розташування обладнання, що не належить до ліфтів. 7.1.6 Отвори для пропускання каната в підлозі машинного і блокового

приміщень повинні бути такого розміру, щоб зазор між канатом і кромкою отворів був не менше 25 мм. Навколо отвору повинні бути влаш-товані бортики висотою не менше ніж 50 мм.

7.1.7 Кожен виріз у палубі для площадки вантажного ліфта повинний бути обладнаний огородженнями висотою не менше ніж 1 м над рівнем палуби з кожної сторони вирізу, за винятком сторони доступу для вантажних операцій.

Механізми вантажного ліфта повинні бути блоковані, якщо огород-ження не цілком закрите.

7.1.8 По периметру кожного вирізу в палубі і під вантажною площадкою з усіх боків повинні бути поставлені пристрої для автоматичної зупинки площадки на даній палубі. Якщо на палубі розташовані блокувальні пристрої, за допомогою яких площадка зберігається в нерухомому стані під час вантажних операцій, то вони повинні бути зв'язані з механізмами керування вантажного ліфта таким чином, щоб відключалося живлення приводного механізму, поки блокувальні пристрої не звільнені.


7.2.1 Загальні вказівки. Методи розрахунку зусиль і напружень в елементах ліфта Правилами

не регламентуються, проте Регістр може в окремих випадках вимагати застосування схвалених ним методів розрахунку.

7.2.2 Розрахункові навантаження. 7.2.2.1 При розрахунку міцності та стійкості металоконструкцій і

незнімних деталей, а також деталей приладів безпеки і напрямних пристроїв належить врахувати:

.1 для робочого стану: вантажопідйомність; власну масу обладнання; складові ваги при крені судна 15°; складові ваги при диференті судна 3°; сили інерції при хитавиці; сили інерції при посадці кабін (противаг) на уловлювачі та буфери; .2 для неробочого стану: масу обладнання; складові ваги при крені судна 30°;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 56складові ваги при диференті 6°; сили інерції при хитавиці. Розрахункові навантаження повинні відповідати найнесприятливішому

випадку роботи елемента конструкції, що розглядається. 7.2.2.2 Для пасажирських ліфтів корисна площа підлоги кабіни встанов-

люється відповідно до табл.7.2.2.2.

Таблиця 7.2.2.2

Місткість кабіни, осіб

Корисна площа підлоги кабіни, м2, не більше ніж

Місткість кабіни, осіб Корисна площа

підлоги кабіни, м2, не більше ніж

3 0,70 12 2,20 4 0,90 13 2,35 5 1,10 14 2,50 6 1,30 15 2,65 7 1,45 16 2,80 8 1,60 17 2,95 9 1,75 18 3,10 10 1,90 19 3,25 11 2,05 20 3,40

П р и м і т к а . Вимоги таблиці не поширюються на ліфти, проект яких розроблений до 1982 р.

Найбільшу корисну площу підлоги кабіни допускається збільшити до таких розмірів, у м2:

1,17 – для 5 осіб; 1,66 – для 8 осіб; 2,35 – для 12 осіб; 3,56 – для 20 осіб. При визначенні вантажопідйомності ліфта маса однієї людини прий-

мається рівною 80 кг. Допускається враховувати зменшення корисної площі підлоги кабіни в

таких випадках: під час встановлення поруччя – пропорційно їх відстані від стін

кабіни; у разі застосування стулкових дверей – на величину площі, що займає

одна зі стулок при її відчиненні. При розрахунку навантажень положення центра ваги вантажу в кабіні

передбачається таким: для пасажирських ліфтів – на 1/6 ширини і 1/6 глибини від центра

підлоги кабіни; для вантажних ліфтів – на 1/2 ширини і 1/2 глибини.

Положення центра ваги вантажу або пасажирів по висоті приймається рівним не менше ніж 1/2 висоти кабіни, рахуючи від підлоги.

7.Суднові ліфти 57Якщо вантаж у ліфті транспортується на візку, повинно бути

обраховане фактичне розташування вантажу в кабіні. 7.2.2.3 Сили інерції при хитавиці, що вводяться в розрахунок, повинні

бути не менше визначених за зазначеними формулами. Бортова хитавиця Py=αQ [(0,061 θmax z/T1

2) +sin θmax] (7.2.2.3-1) Рz'= kαQ [(0,061 θmax y/T1

2) +cos θmax] (7.2.2.3-2)

Кільова хитавиця Рx =αQ [(0,061 ψ max z/T2

2) +sin ψ max] (7.2.2.3-3) Рz'= kαQ [(0,061 ψ max x/T2

2) +cos ψ max] (7.2.2.3-4)

де Рx – складова сил інерції, що паралельна поздовжній осі судна, кН; Ру – складова сил інерції, що паралельна поперечній осі судна, кН; Рz – складова сил інерції, що паралельна вертикальній осі судна, кН; Рz'– вертикальна складова сил інерції при бортовій хитавиці, кН; Рz''– вертикальна складова сил інерції при кільовій хитавиці, кН; α = 11,38, коефіцієнт, що дорівнює добутку постійного коефіцієнта 1,16 на

g = 9,81, де g – прискорення вільного падіння, м/с2; Q– маса елемента конструкції ліфта і/або допустимого вантажу, т; θmax, ψ max – амплітуди бортової і кільової хитавиці відповідно, град; амплітуди

хитавиці для робочого стану ліфта необхідно брати максимальними, при яких експлуатація ліфта ще дозволена, а для неробочого стану вони повинні бути не менше ніж 30° з періодом хитавиці 12 і 7 с відповідно;

х, у, z – координати центра ваги елемента конструкції ліфта відносно осей, початком яких є центр ваги судна, м;

T1, T2 – періоди бортової і кільової хитавиці відповідно, с; k – коефіцієнт динамічності, що враховує рух ліфта, мінімальні значення якого

для основних режимів роботи зазначені в табл.7.2.2.3-1.

Таблиця 7.2.2.3-1

№ з/п Режим роботи ліфта Коефіцієнт динамічності k

1 Пуск і зупинення ліфта 1,2 2 Посадка на буфер 3,5 3 Посадка на уловлювач різкого гальмування 3,5 4 Посадка на уловлювач плавного гальмування 3,0 5 Вкочування візка в кабіну 1,5

Можливе використання даних табл.7.2.2.3-2, проте при цьому необхідно врахувати значний вплив положення ліфта на величину результуючих складових навантаження.

7.2.2.4 За основу розрахунку міцності лебідок та їх фундаментів беруться тягові зусилля канатів відповідно до 7.2.3.2 з урахуванням втрат на подолання сил тертя, а також крену і диференту судна. Коефіцієнт динамічності визначається розрахунковим або експериментальним шляхом, проте в будь-якому випадку він повинний прийматися не менше ніж 1,4.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 587.2.2.5 Розрахункове уповільнення при аварійній посадці на робочій

швидкості кабіни порожнем або противаги на буфери повинне бути не більше ніж 25 м/с2. Допускається перевищення цієї величини, якщо тривалість дії цього перевищення не більше ніж 0,04 с. Буфери кабіни повинні бути також розраховані на сприйняття кінетичної енергії кабіни з пробним вантажем, який на 10 % перевищує вантажопідйомність ліфта.

Таблиця 7.2.2.3-2 Результуючі складові

навантаження, кН № з/п Випадки навантажень

Рx Ру Рz 1 Нормальна робота без нахилу судна – – 11,8Q 2 Нормальна робота при крені 15° і диференті 3° 1,1Q 3,2Q 16,4Q 3 Уловлювачі плавного гальмування або буфери при

крені 15° і диференті 3° 1,1Q 3,2Q 41,1Q

4 Уловлювачі різкого гальмування при крені 15° і диференті 3°

1,1Q 3,2Q 68,5Q

5 Ліфт не працює при крені 30° і диференті 6° 2,1Q 6,3Q 16,9Q П р и м і т к а . Результуючі складові враховують навантаження від сили

інерції, крену і диференту судна, зазначені в 7.2.2.1

7.2.3 Норми міцності. 7.2.3.1 При дії навантажень, зазначених у 7.2.2.1 з урахуванням 7.2.2.3,

напруження в елементах конструкції ліфтів не повинні перевищувати такі допустимі напруження з урахуванням вимог 2.3.3 і 2.3.4:

Таблиця 7.2.3.1 Режими роботи Допустимі порівняльні

напруження, не більше ніж 1 Пуск і зупинення ліфта 0,40ReH 2 Посадка на буфер 0,60ReH 3 Посадка на уловлювач різкого гальмування 0,70ReH 4 Посадка на уловлювач плавного гальмування 0,80ReH 5 Вкочування візка в кабіну 0,60ReH Для лебідок та їх фундаментів 0,60ReH

П р и м і т к а . ReH – верхня границя плинності застосовуваного матеріалу

При розрахунку міцності деталей з чавуну запас міцності щодо допустимих напружень повинний бути подвоєний.

7.2.3.2 Запас міцності тягових канатів щодо їх розривного зусилля в цілому повинний бути не менший ніж зазначений в табл.7.2.3.2.

Коефіцієнти запасу міцності тягових канатів у табл.7.2.3.2 прийняті стосовно однієї гілки. Навантаження S, кН, на одну гілку визначається за формулою

S = ( Q+ Qк+ Q1+ Q2)/100 п (7.2.3.2)

7.Суднові ліфти 59де Q – номінальна вантажопідйомність ліфта, кг;

Qк – маса кабіни, кг; Q1 – маса канатів від точки збігання їх з барабана або канатоведучого шківа чи

блока, розташованих до точки кріплення на кабіні при її нижньому положенні, кг; Q2 – маса натяжного пристрою урівноважувальних канатів, кг п – кількість канатів або гілок канатів, на яких підвішена кабіна.

Для каната вмикання уловлювача відношення розривного зусилля до максимального зусилля, обчисленого з урахуванням динаміки від хитавиці, повинне бути не менше ніж 5.

Таблиця 7.2.3.2 Тип лебідки Навантаження ліфтів барабанна тракційна

Пасажирського: статичне 9 12 динамічне 6,5 8,5

Вантажного: статичне 8 10 динамічне 5,5 7,0

7.2.4 Норми жорсткості та стійкості. 7.2.4.1 Жорсткість конструкції шахти, до якої кріпляться напрямні,

повинна бути такою, щоб під дією розрахункових навантажень, зазначених у 7.2.2.1, з урахуванням 7.2.2.3 і 7.2.2.4, сумарна пружна деформація по штихмасу (відстань між напрямними) була не більше ніж ±2 мм.

Прогин напрямних при тих самих навантаженнях не повинний перевищувати 0,001 відстані між опорами кріплення напрямних до шахти.

Прогин фундаментних балок під лебідкою при тих самих навантаженнях не повинний перевищувати 0,0005 відстані між опорами балок.

7.2.4.2 Гнучкість напрямних повинна бути не більше ніж 120.

7.3 МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЇ

7.3.1 Шахта. 7.3.1.1 Шахта ліфта повинна мати верхнє і нижнє перекриття, а також

загорожу по всій висоті. Перекриття і загорожа шахти повинні бути розраховані з урахуванням

навантажень відповідно до 7.2 і відповідати вимогам частини II "Корпус", частини V "Поділ на відсіки", частини VI "Протипожежний захист" Правил класифікації та побудови морських суден і Правил про вантажну марку морських суден.

7.3.1.2 Не допускається розташовувати шахти перед таранною перегородкою, а також на відстані меншій ніж 0,2В від борту.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 607.3.1.3 Для забезпечення виходу з шахти у разі аварійного зупинення

кабіни повинний бути передбачений стаціонарний трап або скоби для підіймання з кріпленням до шахти по всій її висоті.

7.3.1.4 У нижній частині шахти повинний бути приямок глибиною, що забезпечує відстань від опорної плити кабіни або противаги до буфера не більше ніж 200 мм при положенні кабіни на рівні нижньої зупинки. При положенні кабіни на повністю стисненому буфері відстань від дна приямка до нижніх виступаючих частин кабіни (за винятком башмаків нижньої балки і вертикального щита під порогом) повинна бути не менше ніж 750 мм. Зменшення цієї відстані може бути допущене за наявності знімних пристроїв, що забезпечують відстань не менше ніж 750 мм при посадці на них кабіни.

7.3.1.5 Осушення приямка шахт може здійснюватися ручними насосами, водяними ежекторами або іншими засобами осушення, а також за допомогою стічних труб, виведених у сусідні осушувані відсіки судна.

Стічні труби повинні обладнуватися легкодоступними самозапірними кранами. Діаметр їх повинний бути не менше ніж 39 мм.

7.3.1.6 Для обслуговування встановленого в шахті ліфта обладнання (відвідних блоків, обмежувача швидкості тощо) допускається облад-нувати у її загорожі та перекриттях люків, що закриваються, або знімних листів. Кришки люків і знімні листи повинні відкриватися назовні.

7.3.1.7 Внутрішня поверхня шахти з боку дверей кабіни повинна бути гладкою і рівною, без виступів і виїмок.

Ця вимога повинна виконуватися по всій ширині дверного прорізу плюс 50 мм у кожний бік, а по висоті – у межах зони відчинення дверей, але не менше ніж 300 мм у пасажирських ліфтів і не менше ніж 200 мм у вантажних ліфтів.

В інших місцях поверхні шахти, обмеженої шириною дверного прорізу плюс 50 мм у кожний бік, допускаються виступи і виїмки не більше ніж 150 мм; при цьому виступи і виїмки більше ніж 5 мм (крім ліфтів, кабіни яких мають автоматичні двері) повинні мати скоси під кутом не менше ніж 60° до горизонталі. У ліфтів з автоматичними дверима скоси необхідні тільки у виступів більше ніж 50 мм і тільки знизу.

7.3.1.8 Висота шахти ліфта повинна бути такою, щоб після спрацьовування кінцевих вимикачів і зупинення ліфта:

.1 забезпечувалася можливість вільного ходу кабіни (противаги) нагору на відстань не менше ніж 200 мм;

.2 відстань між площадкою на даху кабіни, призначеної для об-слуговування, і виступаючими частинами перекриття шахти або обладнання, встановленого під перекриттям, була не менше ніж 750 мм.

7.3.2 Шахтні двері. 7.3.2.1 Всі вхідні та завантажувальні прорізи в шахті повинні

закриватися дверима. Ширина дверей у світу повинна бути не більше ніж ширина кабіни ліфта. Навісні двері повинні відчинятися тільки назовні.

7.Суднові ліфти 61Висота дверей шахти пасажирських ліфтів повинна бути не менше ніж

1800 мм; при цьому мінімальний проріз у світу повинний становити 1600 мм. У вантажних ліфтів висота дверей шахти повинна бути не більше ніж 1400 мм, якщо при завантаженні і розвантаженні кабіни не потрібний вхід людей у кабіну. Висота дверей шахти вимірюється від палуби до верхньої кромки дверного прорізу.

7.3.2.2 Конструкція і матеріал дверей, якщо вони входять у герметичний контур, повинні відповідати вимогам частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" і частини VI "Протипожежний захист" Правил класифікації та побудови морських суден.

7.3.2.3 Двері повинні бути обладнані оглядовими отворами. У ліфтів з автоматично діючими дверима та у ліфтів, обладнаних на палубах зупинки покажчиками прибуття кабіни на дану палубу зупинки, наявність оглядових отворів у шахтних дверях необов'язкова.

7.3.2.4 Зусилля статичного стиснення стулок напівавтоматичних шахтних дверей повинне бути не більше ніж 150 Н.

7.3.2.5 Шахтні двері повинні бути обладнані запірними пристроями, що зачиняють двері перед тим, як кабіна піде з рівня зупинки на відстань 150 мм.

7.3.2.6 Шахтні двері, які відчиняються вручну, крім автоматичних запірних пристроїв повинні бути обладнані неавтоматичними пристроями, що утримують відчинені двері в закритому положенні.

7.3.2.7 Повинна бути виключена можливість відмикання запірного пристрою дверей ззовні шахти, коли на рівні цих дверей немає кабіни, а також при керуванні рухом кабіни з машинного приміщення ліфта (див.7.10.3.5).

Винятком є можливість відмикання замків дверей шахти за відсутності кабіни на зупинці за допомогою спеціальних пристроїв уповноваженими особами екіпажів.

7.3.2.8 Стулки автоматичних дверей у разі виникнення перешкоди під час їх зачинення повинні автоматично повернутися у вихідне положення.

7.3.3 Напрямні. 7.3.3.1 Кабіна ліфта та її противага повинні мати міцні та жорсткі

напрямні. 7.3.3.2 Напрямні та їх стики повинні бути захищені від зміщення в

будь-якому напрямку. 7.3.3.3 Довжина роликових напрямних для кабіни і противаги повинна

бути такою, щоб у разі можливих переміщень кабіни або відповідно противаги за межі їх крайніх робочих положень (і у разі стиснених буферів) башмаки не сходили зі своїх напрямних.

7.3.4 Кабіна. 7.3.4.1 Кабіна повинна мати підлогу і стельове перекриття, а також

загорожу на всю висоту.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 627.3.4.2 Кабіна повинна мати стельове перекриття, що має витримувати

без залишкової деформації навантаження від перебування на перекритті двох людей (маса однієї людини 80 кг).

7.3.4.3 Кабіни пасажирських ліфтів повинні бути обладнані дверима. Кабіни вантажних ліфтів можуть не мати дверей, що закривають дверний проріз, за наявності пристроїв для утримання вантажу (див.7.1.1). Розсувні двері ґратчастого типу допускаються тільки для кабін вантажних ліфтів.

7.3.4.4 Стулкові двері кабіни повинні відчинятися тільки всередину. 7.3.4.5 Зусилля статичного стиснення стулок автоматичних розсувних

дверей кабіни повинне бути не більше ніж 150 Н. 7.3.4.6 На підволоці кабіни пасажирського ліфта повинний бути

передбачений запірний люк розміром у світу 400 × 500 мм, а в самій кабіні скоб-трап або інший пристрій для можливості виходу на дах кабіни в аварійних випадках. У кабіні повинна знаходитися інструкція щодо використання аварійного виходу з кабіни шахти. За погодженням з Регістром допускається зменшення розмірів люка в ліфтах, спроектованих до 1982 р.

7.3.4.7 Кабіна пасажирського ліфта повинна мати поруччя. 7.3.4.8 Висота дверей кабіни ліфта повинна бути не менше ніж висота

шахтних дверей (див.7.3.2.1). 7.3.4.9 Рухома підлога кабіни повинна бути виконана з одного щита.

Розміри щита повинні бути такими, щоб ширина нерухомої частини підлоги (рамка) з бічних і задньої сторін кабіни не перевищувала 25 мм, щит повинний мати хід не більше ніж 20 мм. У кабінах, обладнаних рухомою підлогою при розсувних дверях і системі керування, що передбачає рух кабіни тільки із зачиненими дверима, поріг (нижні напрямні дверей) допускається виконувати нерухомим.

Вимикач рухомої підлоги ліфтів повинний приводити в дію контакти безпеки у разі досягнення навантаження на підлогу 250 Н.

Функцію рухомої підлоги допускається замінити надійним електрон-ним вантажовимірювальним пристроєм, що розташований між кабіною і тяговими канатами і який забезпечує при такому ж мінімальному навантаженні потрібний процес включення.

7.3.4.10 Під порогом кабіни на всю ширину дверей повинний бути встановлений вертикальний щит врівень з передньою кромкою порога або рухомої підлоги.

Висота щита повинна бути не менше ніж 150 мм, а в ліфтів з дверима шахти, що відчиняються за допомогою приводу до повного зупинення кабіни, – не менше ніж 300 мм.

7.3.4.11 У дверях кабін, що відчиняються вручну, повинні бути передбачені оглядові отвори.

7.Суднові ліфти 637.4 ПРОТИВАГА

7.4.1 Кріплення окремих вантажів у противазі повинне виключати зміщення цих вантажів більше ніж на 5 мм від їх нормального положення.

7.4.2 Маси противаги повинні бути надійно з'єднані притискними план-ками і стяжними болтами, гайки яких слід захищати шплінтами. Допускаються інші рівноцінні сполучні елементи.

7.4.3 Противага повинна бути обладнана напрямними башмачками. При обладнанні противаги роликовими башмаками повинні бути передбачені жорсткі контрольні башмаки.

7.4.4 Ліфти з барабанною лебідкою можуть бути виконані без противаги.

7.5 БУФЕРИ

7.5.1 У приямку шахти під кабіною і противагою повинні бути встанов-лені буфери (упори).

7.5.2 У ліфтів можуть застосовуватися пружинні або гідравлічні буфери, що забезпечують при посадці кабіни (противаги) на буфер уповільнення не більше ніж 25 м/с2. Перевищення цієї величини допускається, якщо час дії уповільнення не перевищує 0,04 с.

Застосування жорстких упорів з пружною прокладкою допускається тільки в ліфтів з номінальною швидкістю, що не перевищує 0,7 м/с.

Застосування жорсткого упора з пружною прокладкою в лікарняних ліфтах не допускається.

7.5.3 Уповільнення противаги при її посадці на буфер (упор) не повин-не викликати посадки кабіни на уловлювач.

7.6 УЛОВЛЮВАЧІ

7.6.1 Кабіни і противаги ліфтів повинні бути обладнані уловлювачами, здатними зупинити та утримати кабіну (противагу) на напрямних під час опускання у разі:

.1 зростання швидкості спуску до величини, зазначеної в 7.7.1.

.2 обриву канатів. 7.6.2 Уловлювачі кабін пасажирських ліфтів повинні приводитися в

дію обмежувачем швидкості. Уловлювачі кабін вантажних ліфтів допускається приводити в дію тільки при обриві всіх тягових канатів (без встановлення обмежувача швидкості) за допомогою зв'язку механізму вмикання уловлювачів:

.1 з тяговими канатами;

.2 з противагою;

.3 з механізмом вмикання уловлювачів противаги. 7.6.3 Уловлювачі противаги можуть приводитися в дію одним з таких

способів: .1 обмежувачем швидкості при зростанні швидкості опускання до

величини, зазначеної в 7.7.1;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 64.2 за допомогою зв'язку механізму вмикання уловлювачів з тяговими

канатами; .3 за допомогою зв'язку механізму вмикання уловлювачів з кабіною. 7.6.4 Кабіни і противаги всіх ліфтів можуть бути обладнані

уловлювачами як різкого, так і плавного гальмування; при цьому максимальна величина уповільнення при посадці кабіни або противаги на уловлювач не повинна перевищувати 25 м/с2 (без урахування хитавиці на хвилюванні). Допускається перевищення цієї величини, якщо час дії уповільнення не перевищує 0,04 с.

7.6.5 Уловлювачі повинні приводитися в дію тільки механічними пристроями.

7.6.6 Уловлювачі після спрацьовування повинні автоматично повертатися в робоче положення, як тільки кабіна (противага) починає підіймання.

7.7 ОБМЕЖУВАЧІ ШВИДКОСТІ

7.7.1 Обмежувачі швидкості повинні приводити в дію уловлювачі під час спуску кабіни (противаги) зі швидкістю, що перевищує робочу швидкість у межах 15–40 %.

7.7.2 Повинна бути забезпечена можливість випробування спрацьовування обмежувача і уловлювачів під час спуску кабіни (противаги) з робочою швидкістю. У разі неможливості випробування рухом кабіни перевірка спрацьовування обмежувача швидкості повинна бути забезпечена іншим способом.

7.7.3 У разі спрацьовування обмежувача швидкості тягове зусилля в робочій гілці каната повинно перевищувати зусилля для вмикання уловлювачів не менше ніж у два рази.

7.8 КАНАТИ, ДЕТАЛІ КАНАТНОЇ ПРОВОДКИ І КРІПЛЕННЯ КАНАТІВ

7.8.1 Для ліфтів канати повинні бути вибрані з розрахунку відповідно до 7.6.2, проте в пасажирських ліфтах їх діаметр ні в якому разі не повинний бути менше ніж 8 мм для тягових канатів і 6 мм для канатів обмежувачів швидкості.

7.8.2 Кількість окремих тягових канатів, на яких підвішується кабіна і противага, повинна бути не менше зазначеної в табл.7.8.2.

Таблиця 7.8.2 Тип лебідки Тип ліфта барабанна тракційна

Пасажирський 1 3 Вантажний 1 2

7.8.3 Канати, які застосовуються, повинні бути сталевими з лінійним торканням дротів, з органічним або синтетичним осердям і складатися з

7.Суднові ліфти 65одного куска. Допускається використання канатів зі сталевим осердям. У всьому іншому канати повинні відповідати вимогам національних стандартів і вимогам до канатів вантажопідіймальних пристроїв (див.9.5.1, 9.5.2, 9.5.4).

7.8.4 Повинна бути забезпечена належна міцність усіх деталей канатної проводки і кріплень канатів до кабіни, противаги і до барабана лебідки (у разі застосування барабанної лебідки). Стосовно блоків, коушів, патронів і затискачів, що пресуються, необхідно керуватися вимогами 9.3.4, 9.3.7, 10.2.1 і 10.2.4.

7.9 ЛЕБІДКА

7.9.1 Лебідки ліфтів можуть бути як тракційними (тобто з канатоведучим шківом), так і барабанними.

В обох випадках лебідка ліфтів повинна бути обладнана штурвалом або іншим пристроєм для приведення її в дію вручну з максимальним зусиллям не більше ніж 735 Н.

7.9.2 Кожна лебідка повинна бути обладнана автоматично діючим гальмом замкнутого типу з гальмівним моментом, що відповідає 1,5-кратному номінальному навантаженню на канатоведучому шківі або барабані під час спуску завантаженої кабіни. Застосування стрічкових гальм не допускається. Повинна бути передбачена можливість розгальмовування приводу ліфта для забезпечення переміщення кабіни при знеструмленому електродвигуні. Гальмівний барабан або гальмівний шків повинні бути встановлені на валу, що має нерозмикальний кінематичний зв'язок з канатоведучим шківом (барабаном). У разі припинення впливу на розгальмувальний пристрій дія гальма повинна відновлюватися автоматично.

7.9.3 У вузлах лебідки, що передають крутний момент (за винятком електродвигуна), застосування посадки з натягом деталей цих вузлів допускається тільки за умови додаткового кріплення їх шпонками, шпильками, болтами тощо. Додаткові кріпильні деталі повинні розраховуватися на найбільший крутний момент.

7.9.4 При одношаровому намотуванні каната на барабан останній повинний мати нарізні по гвинтовій лінії канавки. При багатошаровому намотуванні барабан може бути гладким, проте в цьому випадку обов'язкова наявність канатоукладника. Реборди гладких (без канавок) барабанів повинні підніматися над верхнім шаром намотування не менше ніж на 2,5 діаметра каната.

7.9.5 При найбільше низькому положенні кабіни і противаги на барабані повинні залишатися намотаними не менше ніж півтора витки кожного закріпленого на барабані каната, не враховуючи витків, що знаходяться під затискним пристроєм.

Елементи кріплення канатів на барабані повинні бути розраховані без урахування тертя каната.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 667.9.6 Канатоведучий шків повинний мати канавки, форма яких при

заданому куті обхвату канатами, а також при обраному матеріалі шківа давала б змогу забезпечувати необхідне зчеплення канатів зі шківом. Конструктивними заходами повинне бути забезпечене зупинення приводу ліфта, що виключає можливість підіймання кабіни при аварійному зупиненні противаги і навпаки. Спадання канатів (ланцюгів) з приводних і напрямних елементів повинне бути виключене в усіх режимах роботи ліфта.

7.10 ЕЛЕКТРИЧНИЙ ПРИВОД, КЕРУВАННЯ, СИГНАЛІЗАЦІЯ І ОСВІТЛЕННЯ

7.10.1 Загальні вимоги. 7.10.1.1 Електричне обладнання ліфта в частині, не регламентованій

спеціальними вимогами цих Правил, повинне відповідати вимогам частини XI "Електричне обладнання" Правил класифікації та побудови морських суден.

7.10.1.2 Живлення електричного приводу ліфта може здійснюватися як від головного, так і від секційного або групового розподільного щита через спеціальний пристрій-вимикач, встановлений у машинному приміщенні ліфта поблизу входу.

Вимикач повинний одночасно відключати живлення приводного двигуна і кіл керування. Якщо в машинному приміщенні встановлені приводні механізми кількох ліфтів, підведення напруги до кожного з них повинне проводитися через окремий вимикач.

7.10.1.3 Електричний привод ліфта повинний мати захист, який забезпечує відключення його у разі перевантаження, а також захист від короткого замикання в силовому ланцюзі, що діє без витримки часу.

7.10.1.4 Кола керування електричним приводом ліфта повинні мати пристрій-вимикач і захист від короткого замикання.

7.10.1.5 Ліфти всіх типів повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують відключення електричного двигуна, спрацьовування гальма і зупинення ліфта:

.1 у всіх випадках дії уловлювачів кабіни;

.2 у разі обривання або ослаблення одного, кількох або всіх тягових канатів як з боку кабіни, так і з боку противаги;

.3 у разі переходу кабіною крайніх зупинок більше ніж на 200 мм;

.4 у разі переходу крайніх робочих положень натяжного пристрою каната обмежувача швидкості;

.5 у разі відчинення дверей кабіни або шахти;

.6 у разі відмикання автоматичного замка дверей шахти (за винятком випадків, коли автоматичні замки відмикаються жорсткими, тобто нерухомими відводками).

7.10.1.6 На нерухомих конструкціях вимикачів з ручним керуванням повинні бути чітко позначені положення "увімкнено" і "вимкнено".

7.Суднові ліфти 677.10.1.7 Для заземлення кабіни ліфтів повинні використовуватися одна

з жил кабелю або один з проводів мережі живлення струмом. Як додатковий заземлювальний провідник рекомендується

використовувати несівні троси кабелів, а також несівні канати кабіни. 7.10.1.8 Металеві напрямні кабіни і противаги, а також металеві конст-

рукції загорожі шахти повинні мати надійні заземлювальні з'єднання з корпусом судна.

7.10.2 Електричний привод. 7.10.2.1 Електричний привод пасажирського ліфта повинний

забезпечувати повільність зрушення кабіни, рівномірне наростання прискорення, повільність гальмування та уповільнення руху кабіни при її підході до зупинки, а також точну її зупинку в дверях шахти.

При цьому максимальне прискорення (уповільнення) руху кабіни при робочому стані ліфта без урахування хитавиці не повинне перевищувати 2 м/с2.

Максимально допустиме уповільнення кабіни при зупинці кнопкою "безпеки" (див.7.8.3.2) повинне бути не більше ніж 3 м/с2.

7.10.2.2 Підключення приводного електричного двигуна до мережі повинне бути здійснене не менше ніж двома апаратами, що забезпечують подвійне розірвання кола живлення електричного двигуна при кожній зупинці ліфта.

7.10.2.3 Електричний привод ліфтів з номінальною швидкістю більше ніж 0,71 м/с повинний забезпечувати можливість руху кабіни зі швидкістю не більше ніж 0,35 м/с (швидкість огляду шахти див. також у 7.10.3.5).

7.10.2.4 Розгальмовування електричного магнітного гальма повинне здійснюватися одночасно з вмиканням приводного електричного двигуна або безпосередньо після його вмикання. Вимкнення приводного електрич-ного двигуна повинне супроводжуватися спрацьовуванням електричного магнітного гальма або вмиканням електричного гальмування з наступним спрацьовуванням електричного магнітного гальма.

7.10.3 Системи керування і сигналізації. 7.10.3.1 Живлення кіл керування електричним приводом ліфта повинне

здійснюватися від фідера живлення цього електричного приводу. Підключення до фідера повинне бути виконане після пристрою-вимикача.

7.10.3.2 Керування ліфтами повинне здійснюватися спеціальними кноп-ковими апаратами. Всі апарати керування, за винятком призначених тільки для виклику кабіни на навантажувальну палубу, повинні мати кноп-ки "безпеки", що забезпечують вимкнення живлення електричного приводу. Ці кнопки повинні бути червоного кольору, мати чітко видимий напис і розташовуватися поблизу кнопок керування.

7.10.3.3 Апарати керування пасажирськими ліфтами повинні встановлюватися в кабіні, а вантажними ліфтами – на навантажувальних палубах.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 687.10.3.4 Попутний виклик завантаженої кабіни пасажирського ліфта

від апаратів, установлених на навантажувальних палубах, допускається тільки при одночасному закриванні дверей шахти і кабіни. У вантажних ліфтах виконання попутного виклику під час руху завантаженої кабіни не допускається.

7.10.3.5 Для проведення оглядів шахти та її оснащення повинна бути передбачена можливість керування електричним приводом ліфта з даху кабіни за допомогою стаціонарного або переносного поста керування. При цьому швидкість руху кабіни не повинна перевищувати зазначеної в 7.10.2.3. Кнопковий апарат повинний бути обладнаний двома кнопками керування (одна – для підіймання, друга – для спуску кабіни), що мають самоповернення у положення "стоп". Для загальної перевірки роботи електрообладнання в машинному приміщенні ліфта повинний бути встановлений кнопковий апарат з кнопками "нагору", "униз" і "стоп".

Ліфти з номінальною швидкістю руху кабіни 0,70 м/с і менше для керування з даху повинні бути обладнані апаратами керування тільки на спуск кабіни, якщо забезпечення швидкості не більше ніж 0,35 м/с електричним приводом неможливе. При керуванні електричним приводом ліфта з даху кабіни або з машинного приміщення, якщо це передбачається, всі інші апарати керування повинні блокуватися або автоматично вимикатися.

7.10.3.6 На навантажувальних палубах повинна бути встановлена світ-лова сигналізація (сигнал "зайнято"), що вказує на завантаження ліфта, якщо кабіна обладнана пристроєм контролю за завантаженням; про рух ка-біни і про відчинені шахтні двері. Сигнал може бути вмонтований у апарат, який викликає, або розташований у безпосередній близькості від нього.

7.10.3.7 Електричний привод пасажирського ліфта повинний автоматично вимикатися при спробі підіймання вантажу, що перевищує вантажопідйомність ліфта на 10 % з одночасним вмиканням звукового або світлового сигналу "Ліфт перевантажений".

7.10.3.8 Пасажирські ліфти повинні бути обладнані сигнальним зв'язком, що вмикається з кабіни у разі несправності ліфта (при аварійному зупиненні кабіни між палубами, при посадці кабіни на уловлювачі тощо).

Коло цього сигнального зв'язку повинне бути незалежне від силового кола і кола керування. Живлення цієї системи зв'язку повинне бути передбачене від аварійного джерела енергії судна. Замість такого сигнального зв'язку допускається застосування телефонного або іншого двостороннього переговорного зв'язку.

7.10.3.9 Вимикачі для відключення внутрішнього і зовнішнього керування, розташовані поза шахтою і машинним приміщенням, повинні приводитися в дію спеціальним ключем.

7.Суднові ліфти 697.10.3.10 Приямок шахти повинний мати автоматичний сигнальний

пристрій, що спрацьовує у разі перевищення водою або іншою рідиною в приямку встановленого допустимого рівня.

7.10.4 Запобіжні пристрої. 7.10.4.1 Кінцеві вимикачі спуску і підіймання, що діють у колі

керування, дверні контакти і контакти уловлювачів повинні бути самоповертальними, причому повернення контакту вимикача у вихідний стан повинне здійснюватися тільки після припинення примусового впливу.

7.10.4.2 Кожні двері шахти і кабіни повинні бути обладнані електричними контактами, які включені у коло керування та забезпечують такі умови:

.1 пуск і рух кабіни повинні бути можливі тільки при зачинених і замк-нених дверях шахти і зачинених дверях кабіни. Допускається пуск і рух кабіни ліфта при зачинених, але не замкнених дверях шахти на відстань, що не перевищує 150 мм від рівня зупинки. Допускається пуск і рух кабіни з відчиненими дверима, якщо вона обладнана пристроєм, що фіксує відсутність пасажира або вантажу;

.2 відчинення дверей кабіни або шахти, а також відмикання автоматич-ного замка дверей шахти повинне викликати зупинку кабіни, що ру-хається, за винятком випадків, коли автоматичні замки відмикаються жорсткою (нерухомою) відводкою;

Дверні контакти при відкриванні дверей повинні працювати на розрив кола керування; робота на замикання не допускається;

.3 при багатостулкових дверях шахти або кабіни повинний бути забезпечений контроль за зачиненням кожної стулки.

7.10.4.3. Не допускається використання кінцевого вимикача головного струму як головного вимикача відповідно до 7.10.1.2.

7.10.4.4 У приямку шахти, а також під перекриттям шахти в місці встановлення відвідних блоків повинні бути встановлені вимикачі для відмикання кола керування вручну.

7.10.4.5 Повинне бути передбачене електричне блокування кришки люка на підволоці кабіни, що виключає можливість руху кабіни ліфта при відкритому стані кришки.

7.10.5 Освітлення. 7.10.5.1 Кабіна, шахта, приямок, машинне приміщення, а також

підходи і посадочні площадки ліфта повинні бути обладнані стаціонарним електричним освітленням, що відповідає вимогам розд.6 частини XI "Елек-тричне обладнання" Правил класифікації та побудови морських суден.

7.10.5.2 Живлення мережі освітлення кабіни ліфта повинне здійснюватися по окремому фідеру (від мережі освітлення судна) незалежно від фідера живлення електричного приводу.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 707.10.5.3 Повинне бути забезпечене постійне вмикання мережі

освітлення кабіни ліфта при відчинених дверях шахти, а для пасажирського ліфта – також за наявності людей або вантажу в кабіні.

7.10.5.4 Світильники в кабінах ліфтів повинні бути розташовані таким чином, щоб вони не заважали пасажирам, навантаженню і розвантаженню кабіни і не могли пошкоджуватися під час вантажних операцій.

7.10.5.5 У машинному відділенні ліфта, а також у приямку повинні бути встановлені штепсельні розетки для переносних ламп, що живляться струмом безпечної напруги.

7.10.5.6 Кабіна пасажирського ліфта повинна бути обладнана стаціонарним аварійним електричним освітленням, що відповідає вимогам 9.4 частини XI "Електричне обладнання" Правил класифікації та побудови морських суден.

8. СУДНОВІ ПІДІЙМАЛЬНІ ПЛАТФОРМИ


8.1.1 Вимоги цього розділу поширюються на суднові підіймальні платформи (СПП) вантажопідйомністю 1 т і більше і швидкістю підіймання і спуску не більше ніж 0,1 м/с, що призначені для навантаження/розвантаження у вертикальній площині вантажів і колісної техніки.

8.1.2 Конструкція і розташування суднових підіймальних платформ повинні забезпечувати безпечний догляд і огляд.

8.1.3 Платформи, передбачені для закриття вантажних отворів на відкритих палубах і незахищених надбудовах, повинні бути непроникними під час дії моря з урахуванням вимог розділу 7 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден.

8.1.4 Необхідно забезпечити, щоб поверхня платформи під час підіймання і спуску, а також під час вантажних операцій, з урахуванням зазначених у табл.8.2.2.1 нахилів судна, постійно перебувала в площині, паралельній вантажним палубам, що обслуговуються.

8.1.5 У разі поломки одного несівного засобу, ті, що залишилися, повин-ні конструктивно і функціонально забезпечити взаємодію платформи з напрямними деталями. При подібному аварійному випадку приводні агрегати суднової підіймальної платформи повинні автоматично зупинятися.

У відповідному випадку необхідно забезпечити за допомогою допоміж-ного пристрою контрольований спуск платформи в блоковане або підпірне положення, що дає змогу звільнити її від вантажу.

8.1.6 Троси для суднових підіймальних платформ можуть застосовуватися і без органічного осердя. Номінальну міцність під час розтягу дроту необхідно вибирати як для рухомого такелажу.

8.Суднові підіймальні платформи 718.1.7 У разі наявності тросового або ланцюгового підвісу платформи

повинні бути закріплені, принаймні, на чотирьох незалежних несівних засобах.

Кожний тросовий або ланцюговий підвіс повинний бути обладнаний вимикачем, який автоматично відключить привод у разі провисання або розірвання несівного засобу.

8.1.8 Для суднових підіймальних платформ рекомендується застосовувати попередньо розтягнуті троси. Навантаження розтягування, що діє не менше ніж 30 хв, повинне при цьому становити 0,7 мінімального розривного навантаження троса.

8.1.9 Під час монтажу на судні допускається заливання кінців сталевих тросів суднових підіймальних платформ у тросові патрони. Випробування з'єднань під навантаженням необхідно виконувати відповідно до 10.3.13.

8.1.10 Конструкція і пристрої керування судновими підіймальними платформами повинні забезпечувати можливість того, щоб у місцях навантаження платформа і вантажна палуба перебували на одному рівні та зберігали його під час вантажних операцій.

Якщо використовуються гнучкі несівні засоби (наприклад, троси) і рівень вирівнювання пристосуваннями автоматично не відновлюється, то перед навантаженням платформу необхідно стопорити на рівні палуби. Здійснене блокування повинне мати світлову сигналізацію на пульті керування. Підіймання і спуск платформи повинні проводитися тільки після її автоматичного деблокування або відключення сигнального пристрою.

Щоб уникнути помилок у керуванні, рекомендується автоматизувати схему керування аж до застосування програмних пристроїв.

8.1.11 Під час встановлення платформи "по-похідному" повинні бути передбачені її стопоріння на рівні палуби і блокування приводу. На пульті керування повинна спрацьовувати світлова сигналізація. Крени і диференти, що виникли під час руху судна, не повинні призводити до розстопоріння платформи.

8.1.12 Привод суднової підіймальної платформи повинний забезпечувати плавність зрушення платформи, рівномірне наростання швидкості, плавність гальмування та уповільнення руху платформи при її підході до місця зупинки, а також точне зупинення на потрібному рівні.

8.1.13 Приводні агрегати суднових підіймальних платформ, які знаходяться в закритих суднових приміщеннях, повинні бути сконструйовані з урахуванням діапазону температур, установленого для цих приміщень.

8.1.14 На гідравлічних приводних агрегатах, які у разі поломки в системі надійно запобігають самостійному спуску платформи, гальма можна не встановлювати.

8.1.15 Пульти керування суднових підіймальних платформ повинні бути розташовані в такий спосіб і мати такі пристрої, щоб обслуговуючий

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 72персонал, безпосередньо або за допомогою сигнальників, міг простежити весь шлях платформи. Проте пульт керування ні в якому разі не повинний бути розташований на відстані менше ніж 1500 мм від палубного отвору для платформи.

8.1.16 Комутаційні елементи на пульті керування суднових підіймальних платформ повинні бути встановлені з самоповерненням у нульове положення. Нахили судна, що виникли під час руху, не повинні викликати довільного пуску приводів підіймачів. Аварійні вимикачі необхідно розташовувати відповідно до 1.5.7.16.

8.1.17 За наявності кількох пультів керування повинне бути забезпечене одночасне використання тільки одного пульта і наявність відповідних пристроїв (переговорного) зв'язку.

8.1.18 За погодженням з Регістром допускається керування судновою підіймальною платформою з платформи.

8.1.19 На пульті керування повинна бути наступна світлова і звукова сигналізація:

.1 про спрацьовування будь-якого захисту;

.2 у разі руху платформи (миготлива лампа);

.3 про незакриття загорож;

.4 про несправності в електричній або гідравлічній схемі. На розсуд судновласника допускається встановлювати інші пристрої

сигналізації. 8.1.20 Усі пульти керування повинні бути обладнані пристроями, що

захищають їх від увімкнення некомпетентною особою. 8.1.21 Елементи керування і сигналізації повинні мати написи

українською та англійською мовами, що нанесені чітким шрифтом незмивною фарбою або іншим еквівалентним способом.

8.1.22 Суднові підіймальні платформи повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для найвищого і найнижчого положення платформи, а також приладами, які запобігають перевантаженню (обмежувачами вантажопідйомності). Гідравлічні приводи повинні бути захищені запобіжними клапанами, тиск спрацьовування яких повинний бути не більше ніж 1,1 максимального розрахункового тиску.

8.1.23 У разі аварії головного підіймального механізму пристрої безпеки повинні автоматично зупиняти платформу.

8.1.24 Вирізи в палубах для платформ повинні мати загорожу висотою не менше ніж 1 м. Рухомі загорожі повинні бути обладнані пристроями, що автоматично блокують або деблокують ці загорожі відповідно до руху платформи. Загорожі та захисні рейки повинні мати попереджувальне пофарбування та освітлення.

8.1.25 Якщо на платформах транспортуються люди, що займаються перевантаженням вантажів, не тільки сидячи в кабіні водія машини, але і прямо на платформі, то, принаймні, на одній з поздовжніх сторін платфор-

8.Суднові підіймальні платформи 73ми необхідно передбачити знімні загорожі, а також нанести міцне маркування з написом, що вказує місце знаходження людей на платформі.

Висота загорожі повинна бути не менше ніж 1 м при відстані між стояками не більше 3 м. Висота проміжного леєра повинна бути не менше ніж 0,5 м.

8.1.26 Простір під платформами, що пересуваються за допомогою важільно-тягової системи, шпинделів тощо, повинний бути захищений від доступу сторонніх людей. Для противаг необхідно передбачити закриті шахти. Ділянки, небезпечні під час руху платформи, необхідно маркувати попереджувальним пофарбуванням або попереджувальними сигнальними лампами.


8.2.1 Загальні вказівки. 8.2.1.1 Якщо не зазначене інше, у розрахунках міцності та стійкості

суднових підіймальних платформ необхідно врахувати загальні та спеціальні вимоги для вантажопідіймальних пристроїв, зокрема для кранів, зазначених у розд.2 і 5.

8.2.1.2 Розрахунковою умовою є підіймання і спуск платформ зі швидкістю не більше ніж 0,1 м/с тільки в порту. При розвантаженні несівного засобу платформа повинна стопоритися на рівні палуби.

8.2.1.3 Допустиме навантаження суднової підіймальної платформи, як мінімум, повинне відповідати допустимому навантаженню навколишньої палуби, на рівні якої кріпиться суднова підіймальна платформа "по-похідному".

8.2.1.4 Розрахунок необхідно виконувати за найбільше несприятливого розташування навантаження.

8.2.1.5 Платформи, передбачені також для закриття вантажних отворів на відкритих палубах і незахищених палубах надбудов, повинні розраховуватися з урахуванням вимог розд.7 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден.

8.2.2 Розрахункові навантаження. 8.2.2.1 Розрахункові навантаження для суднових підіймальних

платформ наведені в табл.8.2.2.1. 8.2.2.2 Крім навантаження, наведеного в табл.8.2.2.1, платформа повин-

на бути розрахована на статичне навантаження, що діє на вісь транспортного засобу, з урахуванням площі відбитка шин від колісної техніки.

Відповідні навантаження та їх розташування наведені в 3.2 частини II "Корпус" Правил класифікації та побудови морських суден.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 74Таблиця 8.2.2.1

Фаза навантаження

Випадок навантаже

ння Умова Розрахункові

навантаження Примітки

1 2 3 4 5

1.1 Платформа зафіксована на палубі

Власна вага, вага вантажу, що відповідає вантажопід-йомності (несприятливе розташування), статичні на-вантаження через нахили судна (5°крен, 2° дифе-рент), динамічні наванта-ження від колісної техніки

Несівний засіб розвантажений, прилади безпеки не передають зги-нальних і крутних моментів

Вантажні операції (навантаження і розвантаження)

1.2

Платформа зафіксована несівним засобом

Як для випадкунавантаження 1.1 –

2.1 Зведене на-вантаження

Власна вага, вага вантажу, що відповідає вантажопід-йомності, рівномірно роз-поділені по платформі, статичні навантаження че-рез нахили судна (5° крен, 2° диферент), динамічні навантаження внаслідок пуску і гальмування

2.2

Відповідне режиму робо-ти максималь-не наванта-ження при не-сприятливому розташуванні вантажу

Власна вага, вага вантажу, що відповідає вантажопід-йомності, статичні наван-таження через нахили судна (5° крен, 2° дифе-рент), динамічні наванта-ження внаслідок пуску і гальмування

За погодженням з Регістром динамічні навантаження внаслідок пуску і гальмування можна не враховувати

Підіймання і спуск

2.3

Поломка одного з несівних засобів

Власна вага, вага вантажу, що відповідає вантажопід-йомності, статичні наванта-ження через нахили судна (5° крен, 2° диферент), динамічні навантаження через поломку несівного засобу

Несівні засоби, що залишилися, повинні бути кон-структивно придатні для сприй-мання додаткових на-вантажень і по-дальшої експлу-атації

Платформа в положенні "по-похідному"

3

Платформа зафіксована на рівні верх-ньої палуби із забезпечен-ням водоне-проникності

Власна вага, вага вантажу, що відповідає вантажопідйомності, найтові сили, інерційні навантаження внаслідок хитавиці судна

Див. примітку до1.1

8.Суднові підіймальні платформи 758.2.3 Допустимі напруження, запаси міцності та критерії стійкості. 8.2.3.1 У разі впливу зазначених у 8.2.2 навантажень зведені

напруження, що виникають у металоконструкціях і незнімних деталях суднових підіймальних платформ, не повинні перевищувати значень, які наведені в табл.8.2.3.1.

8.2.3.2 Запас міцності несівних засобів (троси, ланцюги тощо), що працюють на розрив, повинний бути не менше 5.

У разі навантаження згідно з 2.3 відповідно до табл.8.2.2.1, необхідний запас міцності щодо розриву може прийматися на 50 % менше ніж значення, необхідні у нормальних випадках.

8.2.3.3 Під час розрахунку стійкості деталей суднових підіймальних платформ повинне забезпечуватися виконання вимог 2.3.9 – 2.3.11.

8.2.3.4 Жорсткість платформи в нормальних випадках навантаження (1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3) відповідно до табл.8.2.2.1 повинна бути достатньою, щоб прогини не перевищували l/250 (l – довжина між опорами, або довжина частини платформи, що звисає). Прогини платформ у стані "по-похідному", що повинні забезпечувати водонепроникність, не повинні перевищувати значення, наведені в 7.10.5.3 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден.

Таблиця 8.2.3.1

Допустиме зведене напруження, не більше ніж Випадок навантаження відповідно до табл.8.2.2.1 у в'язях і деталях в обшивках

1.1 0,7ReH 0,75ReH 1.2 0,7ReH 0,75ReH 2.1 0,7ReH 0,75ReH 2.2 0,8ReH 0,85ReH 2.3 0,9ReH 0,95ReH 3 0,7ReH 0,75ReH

П р и м і т к а . ReH – верхня границя плинності матеріалу, що застосовується

9. ДЕТАЛІ І ТРОСИ


9.1.1 Взаємне сполучення деталей у рухомих з'єднаннях повинне забезпечувати правильне прилягання опорних поверхонь з мінімально допустимими за умовами роботи зазорами в радіальному та аксіальному напрямах.

9.1.2 Різьбові з'єднання деталей повинні відповідати визнаним стандартам.


9.2 НЕЗНІМНІ ДЕТАЛІ

9.2.1 З'єднання незнімних деталей з металоконструкціями повинне забезпечувати достатню міцність і рівномірний розподіл зусиль у в'язях металоконструкцій.

9.2.2 Кут охоплення щогл кільцевого перерізу башмаком шпора та обухом топенанта повинний становити не менше ніж 40°, рахуючи від осі симетрії башмака. У нижній частині башмака кут охоплення може бути зменшений, проте повинний становити не менше ніж 30°. При інших конфігураціях перерізу охоплення повинне бути еквівалентним.

При менших величинах охоплення щогла в місці встановлення башмаків повинна бути підкріплена збільшенням товщини стінки або встановленням ребер жорсткості всередині щогли.

9.2.3 Обухи для кріплення до стріли вантажного блока і топенанта, а також відтяжок і контрвідтяжок повинні пропускатися крізь нок стріли і приварюватися з обох боків по всьому периметру. Обухи поворотних відтяжок легких стріл можуть не пропускатися крізь нок стріли при одночасному приварюванні їх до стріли і врізного обуха.

9.2.4 Вилки шпор стріл можуть виготовлятися кованої або зварної конструкції, а також зі сталевого литва.

Штирі вилок повинні бути обладнані гайками зі шплінтами; різьба штиря в опорній частині щоки вилки повинна займати не більше ніж 1/3 товщини щоки. 9.2.5 Для запобігання вискакуванню з нижнього підшипника башмака або підп'ятника вертлюги шпор стріл повинні мати відповідне стопоріння.

9.2.6 Обойми для кріплення напрямних блоків повинні виготовлятися з суцільної заготовки; носок для кріплення блока може бути приварений.

9.2.7 Башмак шпора стріли може бути зварної або литої конструкції. Нижній підшипник вертлюга повинний мати отвір для спускання води.

9.2.8 Башмак і обух топенанта можуть бути кованої, зварної або литої конструкції; обухи типу скоби – тільки ковані.

Штир обуха повинний бути захищений від вискакування з башмака і застопорений від прокручення в башмаку або обуху (якщо обух типу скоби).

Рекомендується встановлення латунної шайби під опорною поверхнею обуха.

При найменшому нахилі стріли напрям зусилля на вушку обуха повинний перетинати вісь штиря у верхній половині відстані між підшипниками башмака.

9.2.9 Обухи для кріплення стоячого такелажу, відтяжок і контрвідтяжок, ланцюгових топенантів, каніфас-блоків тощо до корпусу судна і металоконструкцій вантажопідіймальних пристроїв повинні мати міцність, відповідну зусиллям, які сприймаються, і мати форму, яка забезпечує правильне прилягання деталей, які кріпляться до них.

9.Деталі і троси 77Розташування обухів повинне забезпечувати збіг площини їх

найбільшої жорсткості з напрямом тросів стоячого такелажу, а для тросів зі змінним напрямом – відповідати середньому напряму троса.

Товщина листа, до якого приварюється обух, повинна бути не менше ніж 1/3 товщини обуха і в усіх випадках не менше 5 мм. Ребра жорсткості для підкріплення листів, як правило, повинні розташовуватися паралельно напряму обуха.

9.3 ЗАМІННІ ДЕТАЛІ

9.3.1 Вантажні гаки і скоби повинні бути ковані. Застосування пластин-частих гаків і скоб є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

Конструкція гаків суднових кранів і вантажних стріл, використовуваних під час перевантаження вантажів, повинна виключати зачеплення під час підіймання за виступаючі конструкції та зісковзування стропів. Вантажні гаки, скоби і деталі їх кріплення не повинні мати виступаючих частин і гострих кромок.

Для важких стріл і кранів вантажопідйомністю 10 т і більше допускається застосування дворогих гаків, які повинні відповідати вимогам до простих гаків. Дворогі гаки для плавучих кранів і вантажопідіймальних пристроїв суден технічного флоту за погодженням з Регістром можуть виконуватися без спеціального пристрою для захисту від зісковзування стропів і зачеплення.

9.3.2 Вертлюги вантажних гаків і блоків повинні бути ковані. Гайка вертлюга повинна бути надійно застопорена від прокручування на різьбі.

9.3.3 Скоби повинні бути ковані прямі зі штирями, закріпленими у вуш-ках на різьбі або гайками. Штирі або гайки повинні бути надійно застопорені.

Скоби вигнуті (круглі) можуть застосовуватися як вантажні скоби і скоби для тросів з рослинного або синтетичного волокна.

Скоби для кріплення деталей у системі підвішування вантажу (гаків, противаг, трикутних планок і ланцюгів) повинні мати штирі з напівпотайними головками без гайок.

Встановлення скоб повинне забезпечувати правильне прилягання штиря і виключати роботу скоби з перекосом.

9.3.4 Блок повинний бути виконаний таким чином, щоб виключалося заклинювання троса між щоками і шківом.

Осі шківів блоків повинні бути надійно застопорені від прокручування та аксіального зміщення.

При підшипниках ковзання шківи блоків повинні бути обладнані втулками з антифрикційних матеріалів (наприклад, з бронзи).

Вушка або вилки блоків повинні бути суцільнокованими, гайки вертлюгів повинні бути надійно застопорені. Застосування у вантажопіді-ймальних пристроях блоків з відкритими гаками не допускається.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 78Кріплення вилки на різьбі з надійним стопорінням є в кожному

випадку предметом спеціального розгляду Регістром. Діаметр шківів для сталевих тросів, виміряний по дну канавки,

повинний бути не менше ніж 14 діаметрів троса – для тросів, що переміщуються під навантаженням, і не менше ніж 9 діаметрів – для тросів, які не переміщуються під навантаженням.

Діаметр шківів для тросів з рослинного або синтетичного волокна повинний бути не менше 5 діаметрів троса.

Профіль канавки шківа повинен забезпечувати щільне укладення троса без заклинювання.

Діаметр шківа і профіль канавки повинні вибиратися виходячи з діаметра троса з найменшою розрахунковою границею міцності дротів.

Глибина канавок шківів повинна, як правило, дорівнювати діаметру троса і у будь-якому випадку складати не менше ніж 3/4 діаметра троса.

Дно канавки повинне мати контур окружності, утворюючи сегмент із кутом не менше ніж 120°. Радіус канавки повинен перевищувати радіус троса не менше ніж на 10 %.

9.3.5 Трикутні та багатокутні планки для з'єднання тросів або ланцюгів повинні мати товщину, яка відповідає зіву скоб, що кріпляться до них, з мінімальним зазором, який забезпечує вільний рух скоб; допускається застосування симетричних приварків.

9.3.6 Талрепи повинні застосовуватися з суцільнокованими вушками або вилками; застосування талрепів з гаками не допускається.

Конструкція талрепів повинна передбачати надійне стопоріння затягнутих гвинтів.

Кріплення вилки на різьбі з надійним стопорінням є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

9.3.7 Коуші повинні виготовлятися вільним куванням або штампуванням зі сталі. Застосування литих коушів є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

9.3.8 Ланцюги, які застосовуються у вантажопідіймальних пристроях, у частині, не регламентованій спеціальними вимогами цих Правил, повинні відповідати загальним вимогам 3.6 частини XIII "Матеріали" Правил класифікації та побудови морських суден.

Ланцюги повинні застосовуватися електрозварні (контактного зварювання) або ковальсько-горнового зварювання.

Як вантажні ланцюги повинні застосовуватися коротко-ланкові ланцюги (калібровані – у разі роботи на зірочках) з кінцевими ланками для кріплення.

Топенантні ланцюги, а також ланцюги, які застосовуються в складі контр-відтяжок, при роботі спареними стрілами повинні бути довго-ланкові.

9.3.9 Застосування з'єднувальних ланок (типу ланок якірних ланцюгів) у складі вантажопідіймального пристрою для кріплення тросів і ланцюгів

9.Деталі і троси 79до металоконструкцій і деталей є у кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

З'єднувальні ланки повинні бути ковані. Конструкція рознімання повинна забезпечувати надійне з'єднання обох половин ланки і надійне їх стопоріння від мимовільного роз'єднання.

Встановлення ланок повинне забезпечувати їх вільний рух в отворах деталей, що з'єднуються, і виключати роботу ланки з перекосом.

9.4 ЗНІМНІ ДЕТАЛІ

9.4.1 Знімні деталі (вантажозахопні пристрої) повинні відповідати вимогам 1.5, 5.3, 9.1–9.3 і 9.5.

9.4.2 Конструкція спредерів для контейнерів з урахуванням вітрового навантаження і нахилів судна повинна забезпечувати за допомогою змінюваної проводки тросів вантажопідіймальних пристроїв або спеціальних напрямних пристроїв, що належать до їх конструкції (наприклад, поворотних пристроїв), приведення їх у будь-яке просторове положення, необхідне для захоплення і встановлення контейнерів.

9.4.3 Одночасне запирання поворотних захопних головок повинне бути забезпечене конструктивно.

9.4.4 Повинна бути забезпечена можливість надійного фіксування пересувних балок телескопічних спредерів у відповідних робочих положеннях.

9.4.5 Вирівнювачі центрів ваги повинні бути ефективними, принаймні, при зміщенні центра ваги у поздовжньому напрямі контейнера.

9.4.6 Повинні бути передбачені пристрої, що зменшують розгойдування і запобігають неконтрольованому повороту в спредерів таких типів, конструкція підвіски яких не виключає ці рухи.

9.4.7 Надійне введення поворотних захопних головок у кутові фітинги контейнера при механічному керуванні необхідно контролювати за допомогою контактного датчика.

Утримання поворотних захопних головок у положенні запирання і звільнення необхідно забезпечувати за допомогою кінцевих вимикачів. На посту керування вантажопідіймального пристрою повинна бути світлова сигналізація про положення поворотних захопних головок.

9.5 ТРОСИ

9.5.1 Троси, що застосовують у вантажопідіймальних пристроях, у частині, не регламентованій спеціальними вимогами цих Правил, повинні відповідати вимогам підрозділів 3.15 і 6.6 частини XIII "Матеріали" Правил класифікації та побудови морських суден.

9.5.2 Для рухомого такелажу повинні застосовуватися сталеві троси з одним органічним осердям і з кількістю дротів не менше ніж 114; застосування тросів з великою кількістю осердь є предметом спеціального розгляду Регістром. Рекомендується застосовувати троси з розрахунковою

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 80границею міцності від 1275 до 1770 МПа з діаметром дротів у зовнішньому шарі звиву не менше ніж 0,6 мм.

За погодженням з Регістром можуть застосовуватися троси зі сталевим осердям. При цьому повинні враховуватися призначення троса і режим роботи вантажопідіймального пристрою. Співвідношення діаметрів шківів і барабанів до діаметра троса повинне бути максимально можливим, але не менше ніж 18.

9.5.3 Для стоячого такелажу повинні застосовуватися сталеві троси як з металевим так і з органічним осердям з діаметром дротів у зовнішньому шарі звиву не менше ніж 1 мм і кількістю дротів не менше ніж 42.

Рекомендується застосовувати троси з розрахунковою границею міцності від 1275 до 1670 МПа (краще менші значення).

9.5.4 Сталеві троси для рухомого і стоячого такелажу повинні бути виготовлені з оцинкованого дроту відповідно до визнаних стандартів з одного безперервного шматка, без вузлів і сточин.

9.5.5 Рослинні троси і троси з синтетичного волокна допускається застосовувати лише для линв талів поворотних відтяжок легких стріл і внутрішніх відтяжок або топриків під час роботи спареними стрілами, а також у вантажопідіймальних пристроях з ручним приводом. Діаметр тросів з рослинного або синтетичного волокна повинний бути не менше ніж 20 мм. Зусилля в ходовому кінці линви, що вибирається вручну, повинне бути не більше ніж 310 Н.

Застосування тросів із синтетичного волокна є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

10. ВИПРОБУВАННЯ І ОГЛЯДИ


10.1.1 Метою випробувань і оглядів є встановлення того, що вантажопідіймальний пристрій відповідає цим Правилам і перебуває у стані, який забезпечує безпечну експлуатацію.

10.1.2 Пред'явлення вантажопідіймальних пристроїв до випробувань і оглядів у передбачених Правилами випадках і у встановлені Правилами терміни, а також проведення всіх необхідних підготовчих робіт і проведення випробувань є обов'язком судновласника або заводу-виробника.

10.1.3 Проведення оглядів і нагляд за випробуваннями вантажо-підіймальних пристроїв, їх механізмів і деталей після побудови, переобладнання або ремонту повинне здійснюватися Регістром після подання документів, що засвідчують готовність і остаточне приймання на підприємстві.

10.Випробування і огляди 8110.1.4 При оглядах вантажопідіймального пристрою Регістром

адміністрація судна зобов'язана повідомити про всі помічені дефекти, а також про зміни в пристрої, ремонти і заміну деталей і тросів, проведені з моменту попереднього огляду.

10.1.5 У разі аварійних випадків з вантажопідіймальним пристроєм, що трапилися під час його експлуатації, адміністрація судна або судновласник повинні забезпечувати своєчасний огляд аварійного пристрою Регістром.

10.1.6 Якщо під час випробувань або оглядів буде виявлено, що вантажопідіймальний пристрій, його металоконструкції, деталі та механізми не відповідають цим Правилам або перебувають у стані, який не забезпечує безпечної експлуатації, то документи Регістру на вантажопідіймальний пристрій або його елементи не видаються, а документи на вантажопідіймальні пристрої, що перебувають в експлуатації, втрачають силу надалі до приведення цих пристроїв у відповідність з Правилами або до усунення дефектів.

10.1.7 Документи Регістру, що видані на вантажопідіймальний пристрій, втрачають силу у разі відсутності Свідоцтв, які вимагаються Правилами, про випробування та повні огляди або відмітки про своєчасне проведення періодичних оглядів, у разі невідповідності пристрою виданим на нього документам, а також після аварійних випадків.

10.1.8 Під час початкового огляду вантажопідіймального пристрою, виготовленого на відповідність вимогам іншого Класифікаційного товариства, судновласником повинні бути надані креслення і розрахунки в обсязі, зазначеному в 1.4.6, а також документи Класифікаційного товариства або заводу-виробника про приймання і випробування вантажопідіймальних пристроїв.

Випробування та огляди вантажопідіймальних пристроїв під час початкового огляду проводяться в обсязі, зазначеному в 10.3.

За наявності Свідоцтв інших Класифікаційних товариств (див. також 11.1.4) про випробування знімних замінних деталей і тросів повторне випробування не вимагається, якщо пробні навантаження, що застосовувалися, відповідають вимогам 10.2. 10.1.9 Пробні вантажі, що призначені для випробувань, повинні бути пристосовані для цієї мети і мати підтверджену документально масу. Маса литих болванок і, по можливості, інших вантажів повинна визначатися на вагах. Якщо визначення маси пробних вантажів на вагах неможливе, то вони визначаються розрахунковим шляхом.

10.2 ВИПРОБУВАННЯ ЗАМІННИХ І ЗНІМНИХ ДЕТАЛЕЙ І ТРОСІВ

10.2.1 Усі заново виготовлені замінні і знімні деталі вантажопідіймальних пристроїв повинні випробовуватися пробним

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 82навантаженням відповідно до табл.10.2.1 під наглядом компетентної особи.

Випробування повинне проводитися на машині, тарованій відповідним чином, або підвішуванням вантажу певної ваги. Гарантована точність машин для проведення випробувань повинна бути ±2 %, що повинно підтверджуватися відповідним документом.

Пробне навантаження прикладається статично, час витримки під наван-таженням повинний бути не менше ніж 5 хв.

Деталі у разі можливості повинні пред'являтися для випробування та огляду з антикорозійним покриттям (за винятком фарбування).

Коли SWL деталей дуже велика або їх розміри такі, що користуватися випробувальною установкою неможливо, випробування деталей належить проводити шляхом їх підвішування до відповідної конструкції або вантажопідіймального пристрою і прикладення до них пробного навантаження.


№ з/п Замінні та знімні деталі

Вантаж, що відповідає

допустимому навантаженню

SWL, т

Пробний вантаж, т

1 Ланцюги, вертлюги, скоби, гаки тощо

SWL ≤ 25 SWL > 25

2 × SWL (1,22 × SWL) + 20

2 Одношківні блоки без кріплення на них корінного кінця вантажного троса

SWL 4 × SWL

3 Одношківні блоки з кріпленням на них корінного кінця вантажного троса

SWL 6 × SWL

4 Багатошківні блоки SWL ≤ 25

25 < SWL ≤ 160 SWL > 160

2 × SWL (0,933 × SWL) + 27

1,1 × SWL

5 Знімні деталі (стропи, підні-мальні траверси, рами і спре-дери для контейнерів тощо)

SWL ≤ 10 10 < SWL ≤ 160

SWL > 160

2 × SWL (1,04 × SWL) + 9,6

1,1 × SWL

10.2.2 Декілька замінних деталей можуть випробуватися одночасно, якщо вони з'єднані так, як будуть працювати в реальних умовах, при цьому під час випробування забезпечується можливість кожну деталь піддавати навантаженню відповідно до її SWL.

10.2.3 Після випробування всі деталі повинні бути піддані повному огляду компетентною особою на відсутність дефектів або залишкових деформацій. Блоки повинні бути розібрані для огляду осей і шківів.

Проведення випробувань і оглядів при позитивних результатах повин-не підтверджуватися Свідоцтвом за формою 2.9.4 і записом в частині ΙΙ

10.Випробування і огляди 83Регістрової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв. Якщо випробування деталей проводилося під наглядом компетентної особи, Свідоцтво за формою 2.9.4 виписується інспектором Регістру на підставі Свідоцтва, оформленого з урахуванням 11.1.3 і підписаного зазначеною вище компетентною особою.

Клеймування випробуваних деталей проводиться відповідно до 11.2.1. 10.2.4 Спредери для контейнерів після випробування пробним

навантаженням додатково повинні піддаватися функціональним випробуванням, що відповідають експлуатаційному режиму.

Траверси для важких вантажів з великою вантажонесівною здатністю, що відносяться до визначених вантажопідіймальних пристроїв, вважають-ся випробуваними, якщо вони випробувалися в складі вантажопідіймаль-них пристроїв.

10.2.5 Усі деталі після ремонту підлягають повторному випробуванню та огляду компетентною особою відповідно до 10.2.1. Клеймо після пов-торного випробування повинне відновлюватися, якщо воно не збереглося після ремонту.

10.2.6 Випробування стальних канатів, рослинних і синтетичних канатів і ланцюгів повинне проводитись у відповідності з вимогами підрозділів 3.15, 6.6 і 7.1 частини XIII ″Матеріали″ Правил класифікації та побудови морських суден.

Патрони і затискачі, що пресуються, для закладення кінців сталевих тросів і коуша контрвідтяжки з напресованими втулками повинні випробовуватися разом з тросом після закладення кінців.

Проведення випробувань повинне бути підтверджене сертифікатом заводу-виробника, а для ланцюгів і сталевих тросів без/з кінцевими закріпленнями, коушами і затискачами, крім того, і Свідоцтвами за формами 2.9.4 і 2.9.5.

Якщо випробування проводилося під наглядом компетентної особи, Свідоцтва за формою 2.9.4 для ланцюгів і за формою 2.9.5 для сталевих тросів виписуються інспектором Регістру на підставі Свідоцтва, підписаного зазначеною компетентною особою.

10.2.7 Дворогі гаки повинні випробуватися пробним вантажем згідно з рис.10.2.7. Випробування може виконуватися однією операцією (рис.10.2.7,а) або двома операціями (рис.10.2.7,б).

10.2.8 Блоки з вилками повинні випробуватися підвішуванням пробного вантажу, як це показано на рис.10.2.8,а для одношківних блоків без вушка, рис.10.2.8,б для одношківних блоків з вушком і рис.10.2.8,в для багатошківних блоків, де n – кількість тросів.

10.2.9 Головні зразки замінних деталей, що стандартизуються, а також замінних деталей, виробництво яких освоюється заводом-виробником, повинні випробовуватися граничним навантаженням, яке дорівнює подвійному пробному навантаженню відповідно до 10.2.1; Регістр може вимагати таких випробувань і для головних зразків незнімних деталей. За

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 84узгодженням з Регістром деталі великої вантажопідйомності (100 т і біль-ше) можуть не піддаватися випробуванням граничним навантаженням, якщо розрахунками і результатами випробувань пробним навантаженням підтверджена їх достатня міцність.

Регістр може вимагати періодичну перевірку якості виготовлених замінних деталей випробуванням граничним навантаженням; кількість деталей з цієї партії, які підлягають такому випробуванню, визначається за погодженням з Регістром.

Деталь вважається такою, що витримала випробування, якщо при граничному навантаженні вона не зруйнувалася. Інспектор Регістру може вимагати продовження випробувань до зруйнування деталі.

Випробувані граничним навантаженням деталі використанню і ремонту не підлягають.

Випробування граничним навантаженням повинні проводитися заводом-виробником в обов'язковій присутності інспектора Регістру.

Результати випробувань повинні відображатися в акті заводу-виробника і підтверджуватися інспектором Регістру.

а б

Рис.10.2.7

а б в

Рис.10.2.8 10.2.10 Власні маси головних зразків або окремих виробів несерійного

виробництва знімних деталей необхідно визначити зважуванням.

10.Випробування і огляди 8510.3 ВИПРОБУВАННЯ І ОГЛЯД СКЛАДЕНИХ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

10.3.1 Крани, що випускаються заводами у складеному вигляді, лебідки і моталки повинні бути випробувані та оглянуті компетентною особою на заводі-виробнику відповідно до програми випробувань, схваленої Регістром, при навантаженнях, зазначених у табл.10.3.4.

Проведення цих випробувань і оглядів повинне бути підтверджене сертифікатом Регістру або заводу-виробника, підписаним компетентною особою.

Маркування і клеймування випробуваних кранів, лебідок і моталок повинне проводитися відповідно до підрозділу 11.2.

Теплоізоляція і фарбування деталей і вузлів, які зазнають навантаження, проводяться після випробування та огляду.

10.3.2 Перед випробуванням і оглядом після встановлення вантажопід-іймального пристрою на судно інспектору повинні бути надані відповідні Свідоцтва, які підписані компетентною особою; акти підприємства, що засвідчують відповідність вантажопідіймального пристрою технічній документації, схваленій Регістром; акти на поопераційний контроль за роботою і на контроль за якістю зварних з'єднань; сертифікати на матеріали і вироби та на проведення термічної обробки.

У разі конструктивних змін вантажопідіймальних пристроїв після модернізації або ремонту обсяг документації, що надається, повинний відповідати проведеним змінам.

Під час випробувань і оглядів вантажопідіймальних пристроїв, що перебувають в експлуатації та таких, що не зазнавали переобладнання, заміни або ремонту, обсяг документації, що надається, повинний відповідати зазначеному в підрозділі 11.1.

10.3.3 Вантажопідіймальний пристрій повинний пред'являтися до випробування складеним на судні в підготовленому вигляді. Перед випробуванням повинний бути проведений повний огляд пристрою відповідальним представником заводу, що здійснював монтаж і встановлення на судні, або особою, відповідальною за проведення випробувань. Вантажопідіймальний пристрій може бути пред'явлений до випробування, якщо при огляді не виявлені дефекти, що впливають на безпеку під час випробувань.

10.3.4 Після встановлення вантажопідіймального пристрою на судні перед введенням в експлуатацію всі крани, підіймачі і стріли з лебідками з усіма деталями, що належать до них, повинні випробовуватися пробним навантаженням, що визначається за табл.10.3.4 в залежності від вантажопідйомності.

Випробування при первісному і періодичному оглядах повинні виконуватися тільки пробним вантажем. У проміжках між періодичними випробуваннями після заміни або ремонту якої-небудь частини, яка несе

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 86навантаження, а також у разі потреби проведення додаткового випробування (наприклад, після усунення зауважень і/або виконання вимог, які виставлені інспектором після проведення випробувань пробним вантажем) за погодженням з Регістром допускається замість пробного вантажу використання пружинних або гідравлічних динамометрів, надійно і безпечно закріплених, за умови, що оснащення дозволяє піддати цю частину таким же напруженням (визначених розрахунком), яким вона піддавалася б, якби вантажопідіймальний пристрій випробувався пробним вантажем, a SWL вантажопідіймального пристрою не перевищує 15 т.

Таблиця 10.3.4 Вантажопідйомність SWL, т Пробне навантаження

Менше ніж 20 1,25×SWL Від 20 до 50 SWL + 5 т Більше ніж 50 1,1×SWL

Динамометри повинні таруватися з точністю ±2 %. Під час випробувань їх показання повинні залишатися незмінними не менше п'яти хвилин.

Якщо механізмом підіймання з гідравлічним приводом внаслідок обмеження тиску не можна підняти пробний вантаж, зазначений у табл.10.3.4, то за наявності Свідоцтва, що підтверджує його випробування пробним вантажем на заводі-виробнику, достатньо провести підіймання якнайбільшого вантажу при максимально допустимому тиску в системі гідравліки. У цьому випадку на заводах, що випускають крани в складеному вигляді, випробування пробним навантаженням можна проводити шляхом навішування на піднятий гак вантажу іншим вантажопідіймальним пристроєм.

Якщо тягове зусилля лебідки недостатнє для підіймання пробного вантажу, допускається його підіймання іншою лебідкою; проте гальмування та утримання пробного вантажу повинне бути здійснене лебідкою, яка випробовується.

Якщо для роботи важкою стрілою передбачені знімні штаги або ванти, під час випробування стріли вони повинні бути встановлені.

Переставні вантажні стріли підлягають випробуванню пробним навантаженням на кожній з передбачених для них опор.

Непереставні стріли, призначені для роботи над двома люками, підлягають випробуванню в положенні на кожний люк. Стріли з двома обухами підлягають випробуванню пробним навантаженням на кожному обуху.

Пробний вантаж повинний бути піднятий стрілами при куті нахилу до горизонту не менше 15° для легких і 25° для важких стріл, а у разі обмеження кутів нахилу в експлуатації більшими величинами – при цих кутах нахилу.

10.Випробування і огляди 87Механізовані стріли випробовуються пробним вантажем при

максимально допустимих в експлуатації кутах нахилу. Кути нахилу стріли зазначаються у Свідоцтві за формою 2.9.2 (див.

також 11.2.12). У механізованих стріл і кранів зі змінним вильотом стріли і постійною

вантажопідйомністю пробний вантаж повинний бути піднятий при максимальному і мінімальному її вильотах, а при змінній, залежно від вильоту стріли, вантажопідйомності – при максимальному і мінімальному вильотах для кожної встановленої вантажопідйомності.

Виліт стріл кранів зазначається у Свідоцтві за формою 2.9.2, а при змінному вильоті наноситься і на кран.

Після підіймання пробний вантаж повинний бути переміщений у крайні положення поворотом крана або стріли або пересуванням крана (підіймача, вантажного візка).

Робота гальм вантажних лебідок стріл і кранів повинна бути перевірена швидким опусканням пробного вантажу приблизно на 3 м і різким його гальмуванням. Це випробування проводиться принаймні у двох положеннях стріли.

Повинне бути перевірене також утримання пробного вантажу у висячому положенні при відключеному приводі лебідки та звільнення гальм вручну.

Для важких стріл повинна бути проведена зміна вильоту стріли під пробним навантаженням з перевіркою гальма топенантної лебідки.

Під час випробування повинна бути також перевірена робота аварійних вимикачів і блокування вантажних лебідок і моталок топенантів і контрвідтяжок з автономним приводом.

10.3.5 Після випробування крана пробним навантаженням він повинний бути випробуваний вантажем, що дорівнює вантажопідйомності, при роботі механізмів підіймання, повороту, зміни вильоту стріли і пересування з максимальною швидкістю; при цьому різким гальмуванням повинна бути перевірена робота гальм механізмів повороту, зміни вильоту і пересування.

При цьому випробуванні повинна бути також перевірена робота кінцевих вимикачів і покажчиків вильоту стріл.

Якщо у крана передбачене суміщення рухів (підіймання, зміни вильоту, повороту і пересування), повинна бути перевірена робота крана при допустимих варіантах такого суміщення.

За наявності у крана обмежувачів вантажопідйомності перевірка їх дії на спрацьовування повинна бути проведена підійманням граничного вантажу, встановленого відповідно до 5.5.3.

Таким чином випробовуються також механізовані стріли. 10.3.6 Якщо проведення випробувань підіймача, розташованого в

машинному відділенні, коридорі гребного вала та інших подібних закритих приміщеннях, утруднене конструктивними і технологічними

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 88умовами, то за погодженням з Регістром допускається його випробування проводити на спеціально обладнаному стенді поза цими приміщеннями.

Випробування монорейкової колії виконується на судні за допомогою динамометра з прикладенням пробного навантаження в різних точках по довжині монорейки. Після монтажу на судні перевіряється робота підіймача без навантаження.

Обухи для вантажних операцій у зазначених вище та інших приміщеннях повинні бути випробувані пробним навантаженням, яке дорівнює подвійному допустимому робочому навантаженню на вушко обуха. За погодженням з Регістром випробування допускається проводити за допомогою динамометра.

При позитивних результатах проведення випробувань і оглядів суднових вантажних стріл, суднових кранів і підіймачів повинне підтверджуватися Свідоцтвом за формою 2.9.2 і записом у частині I Регіст-рової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв.

10.3.7 Стріли, обладнані для роботи спареними шкентелями, кожна окремо підлягає випробуванню пробним навантаженням відповідно до 10.3.4. Крім того, стріли зі спареними шкентелями повинні бути випробувані вантажем, що дорівнює 1,25 вантажопідйомності при роботі спареними стрілами.

Під час випробування повинне бути проведене перенесення вантажу від нока однієї стріли до нока другої при положеннях, близьких до гранич-ного кута розбіжності шкентелів.

Якщо стріли обладнані для використання при різноманітних схемах їх встановлення, випробування повинне проводитися при таких схемах, що забезпечують найбільшу величину зусиль у контрвідтяжках.

Якщо при роботі спареними стрілами зусилля в будь-якому елементі пристрою (наприклад, осьове зусилля в стрілі) перевищує зусилля при роботі одиночної стріли (див.4.2.7), додатково повинне бути проведене випробування пристрою при такій схемі встановлення спарених стріл, щоб цей елемент пристрою був випробуваний в умовах, аналогічних розрахунковим.

Вибір схем встановлення стріл для випробування при роботі спареними стрілами вимагає аналізу розрахунків, внаслідок чого цей вибір повинний проводитися в процесі проектування і включатися в програму випробувань.

При випробуванні повинна бути перевірена можливість контролю за кутом розбіжності шкентелів і встановлення стріл та контрвідтяжок.

Після випробувань деталі та обладнання спарених стріл повинні бути пред'явлені Регістру для повного огляду на відсутність дефектів або залишкових деформацій.

При позитивних результатах проведення випробувань і оглядів повинне підтверджуватися Свідоцтвом за формою 2.9.3 і записом в частині I Регістрової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв.

10.Випробування і огляди 8910.3.8 Статичні випробування суднових ліфтів проводяться для перевір-

ки міцності механізмів ліфта, кабіни, канатів та їх кріплення, а також дії гальм.

У ліфта з тракційною лебідкою під час статичного випробування перевіряється відсутність проковзування канатів у канавках канатоведучого шківа.

Статичне випробування повинне виконуватися таким пробним вантажем: Рст = 1,5Р – для вантажних ліфтів з барабанною лебідкою;

Рст = 2Р – для пасажирських ліфтів усіх типів і для вантажних ліфтів з тракційною лебідкою, де Р – вантажопідйомність ліфта.

Під час статичного випробування кабіна із зазначеним навантаженням повинна перебувати в нижньому робочому положенні не менше 10 хв.

Допускається заміна статичного випробування ліфта з канатоведучим шківом трикратним переміщенням ліфта вниз із вантажем, що перевищує його вантажопідйомність на 50 %.

10.3.9 Динамічні випробування суднових ліфтів проводяться для перевірки дії механізму ліфта, гальма, уловлювачів і буферів. Динамічне випробування повинне виконуватися з таким пробним вантажем

Рдин = 1,1Р,

де Р – вантажопідйомність ліфта.

Під час випробування уловлювачів плавного гальмування і гідравлічних буферів вплив гальма лебідки повинний бути виключений.

10.3.10 Перевірка дії лебідки, гальма і буферів проводиться при номінальній швидкості. Під час випробування буферів повинні бути відключені поверхові вимикачі крайніх зупинок. Вимикання уловлювачів і буферів повинне бути проведене при розгальмованому гальмі. Якщо під час випробувань буферів відбувається поломка пружини або заїдання плунжера, результати випробування вважаються незадовільними.

10.3.11 Випробування уловлювачів, які спрацьовують від обмежувача швидкості, проводяться на робочій швидкості ліфта.

Під час випробування уловлювачів, які не спрацьовують від обмежувача швидкості, кабіна (противага) у нижньому положенні встановлюється на опору або підвішується на допоміжному канаті, тягові канати попускаються, після чого прибирається опора (перерізається допоміжний канат). Шлях, який проходить кабіна (противага) у вільному падінні до посадки на уловлювач, не повинний перевищувати 100 мм.

Випробування уловлювачів можуть виконуватися також іншим ефективним способом, що схвалений Регістром.

10.3.12 Після випробування пробним вантажем ліфт повинний бути підданий функціональним випробуванням вантажем, що дорівнює його

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 90вантажопідйомності. При цьому перевіряються системи керування, сигналізації, дверних контактів, кінцевих вимикачів та інших запобіжних пристроїв. Працездатність ліфта повинна бути перевірена також під час проведення ходових випробувань судна.

При позитивних результатах проведення випробувань і оглядів суднових ліфтів повинне підтверджуватися Свідоцтвом за формою 1.7.1 і записом у частині I Регістрової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв.

10.3.13 Статичні випробування суднових підіймальних платформ повинні виконуватися пробним вантажем, що дорівнює 1,25 вантажопідйомності.

Динамічні випробування суднових підіймальних платформ повинні виконуватися пробним вантажем, що дорівнює 1,1 вантажопідйомності в обсязі застосовних вимог цього підрозділу.

10.3.14 Після випробувань пробним вантажем суднова підіймальна платформа піддається функціональному випробуванню вантажем, що дорівнює вантажопідйомності, згідно з умовами експлуатації.

Функціональні випробування повинні складатися з кількох повних транспортних операцій відповідно до передбачуваних умов експлуатації: із завантаженими трейлерами і тягачами або відповідними іншими автомашинами. При цьому треба з урахуванням 8.2.3.4 зробити виміри деформації платформи та імітацію розриву одного з несівних засобів. Особливо необхідно перевірити прилади безпеки, задраювальні пристрої в палубних отворах і стопорні пристрої платформи з палубою. У платформ, які не мають стопорних пристроїв на рівні робочих палуб під час вантажних операцій, максимальний зазор по висоті між платформою і палубою повинний бути не більше ніж 20 мм.

При позитивних результатах проведення випробувань і оглядів повинно підтверджуватися Свідоцтвом за формою 2.9.2 і записом у частині I Регістрової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв.

10.3.15 Після випробування складеного вантажопідіймального пристрою металоконструкції, механізми, обладнання і прилади безпеки, деталі і троси вантажопідіймального пристрою повинні бути пред'явлені Регістру для повного огляду з метою виявлення дефектів або залишкових деформацій.

Якщо під час огляду будуть виявлені дефекти, що впливають на безпеку експлуатації вантажопідіймального пристрою, пошкоджені деталі або вузли повинні бути замінені або відремонтовані, після чого випробування повинні бути проведені повторно.

Клеймування вантажопідіймальних пристроїв після випробування проводиться відповідно до 11.2.3.

10.4 ПЕРІОДИЧНІ ОГЛЯДИ І ВИПРОБУВАННЯ

10.4.1 Усі стріли і деталі, постійно закріплені на стрілах, щоглах і

10.Випробування і огляди 91палубах (включаючи ланцюгові стопори топенантів), повинні піддаватися щорічному огляду інспектором Регістру не рідше одного разу на 12 міс і повному огляду інспектором Регістру не рідше одного разу на 5 років.

Результати оглядів повинні бути зазначені в частині I Регістрової книги суднових вантажопідіймальних пристроїв.

10.4.2 Суднові крани, механізовані стріли, підіймачі і лебідки стріл, суднові ліфти і суднові підіймальні платформи повинні піддаватися повному огляду інспектором Регістру не рідше одного разу на 12 міс.

Результати оглядів повинні бути зазначені в частині I Регістрової книги.

10.4.3 Всі замінні і знімні деталі повинні піддаватися повному оглядові інспектором Регістру не рідше одного разу на 12 міс.

Результати оглядів повинні бути зазначені в частині II Регістрової книги.

10.4.4 При періодичних повних оглядах і щорічних оглядах перевіряється наявність Свідоцтв про випробування вантажопідіймальних пристроїв, замінних і знімних деталей і тросів, наявність відповідного маркування і клейм, а також відміток у документації про періодичну термічну обробку замінних деталей, а також визначається технічний стан металоконструкцій, їх вузлів і з'єднань, механізмів і деталей вантажопідіймальних пристроїв.

Якщо під час періодичного огляду будуть виявлені дефекти, що впливають на безпеку експлуатації вантажопідіймальних пристроїв, а також зноси, що перевищують допустимі, то зношені або пошкоджені деталі повинні бути замінені або відремонтовані, а несправності – усунуті.

Замкнуті об'єми металевих конструкцій, недоступні для огляду, повинні бути піддані випробуванню надуванням повітря з надлишковим тиском 0,03 МПа та нанесенням піноутворюючого розчину. За погодженням з Регістром може бути допущений інший вид випробувань.

Виміри залишкових товщин металевих конструкцій повинні проводитися не рідше одного разу на 5 років.

У необхідних випадках після ремонту або заміни деталей повинні бути проведені позачергові огляди і випробування відповідно до підрозділу 10.5.

10.4.5 Періодичні випробування на судні складених ван-тажопідіймальних пристроїв повинні проводитися не рідше одного разу на 5 років в обсязі застосовних вимог підрозділу 10.3.

Позачергові випробування, проведені відповідно до підрозділу 10.5, зараховуються як періодичні випробування.

Проведення випробувань і пов'язаних з ними оглядів повинне підтверд-жуватися Свідоцтвом за формою 2.9.2.

10.4.6 Періодичні огляди вантажопідіймальних пристроїв суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, можуть поєднуватися зі щорічними ог-лядами судна із застосуванням заліків дострокових пред'явлень і відстрочок.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 9210.5 ПОЗАЧЕРГОВІ ОГЛЯДИ І ВИПРОБУВАННЯ

10.5.1 Під час заміни, переобладнання або ремонту ванта-жопідіймальних пристроїв, їх механізмів, металоконструкцій або деталей повинні бути проведені огляди і випробування складених вантажопідіймальних пристроїв в обсязі застосовних вимог підрозділу 10.3.

Зокрема, зазначені огляди і випробування повинні бути проведені в таких випадках:

.1 після заміни вантажопідіймального пристрою в цілому або після перенесення його в інше місце;

.2 після переобладнання вантажопідіймального пристрою, капітального ремонту або ремонту після аварії;

.3 після капітального ремонту, змін або заміни металоконструкцій, механізмів і незнімних деталей вантажопідіймальних пристроїв;

.4 після зміни висоти кріплення топенанта і у разі переміщення кріплень вант і штагів;

.5 після заміни або капітального ремонту лебідки або гальма, після заміни кабіни, противаги, електродвигуна, тягових канатів, барабана лебідки, після ремонту або заміни канатоведучого шківа суднового ліфта;

.6 після демонтажу вантажопідіймального пристрою, у силу визначених причин, і встановлення його на колишнє місце.

Після заміни замінних і знімних деталей і тросів проведення випробувань складеного вантажопідіймального пристрою не вимагається, проте він повинний мати Свідоцтва за формою 2.9.4 для деталей і 2.9.5 для тросів.

Проте після заміни спредерів повинне бути проведене випробування вантажопідіймального пристрою з підвішеним спредером і контейнером на функціонування, що відповідає режиму експлуатації.

Після заміни уловлювачів, обмежувачів швидкості або буфера статичне випробування суднового ліфта може не проводитися.

У разі зміни електричної схеми керування або заміни кабелів кола керування, а також у разі зміни конструкції кінцевого вимикача, дверних контактів, автоматичних замків, затяжних перемикачів, центрального повер-хового апарата або інших апаратів, що виконують ті самі функції, статичне і динамічне випробування суднового ліфта можуть не проводитися. При цьому достатньо обмежитися випробуваннями відповідно до 10.3.12.

Проведення позачергових оглядів і випробувань повинне підтверджуватися Свідоцтвом за формою 2.9.2.

10.5.2 Після аварійних випадків з вантажопідіймальним пристроєм під час його експлуатації повинний бути проведений позачерговий огляд для встановлення технічних причин, що викликали аварійний випадок.

10.Випробування і огляди 93Необхідний обсяг огляду в даному випадку визначається інспектором

Регістру. Огляд проводиться незалежно від терміну дії документів на пристрої.

10.6 НОРМИ ЗНОСУ

10.6.1 Ці норми є орієнтовними і можуть бути змінені залежно від характеру роботи елемента і виду зносу. Для уточнення впливу зносу на міцність і надійність елемента можуть застосовуватися розрахункові методи.

Норми стосуються місць найбільшого зносу. 10.6.2 Деталі зі зносом 10 % і більше по товщині або діаметру, а також

деталі з тріщинами, зламами або залишковими деформаціями не повинні допускатися до експлуатації.

При визначенні зносу шарнірних з'єднань вертлюгів і вилок шпор стріл, вертлюгів обухів топенантів стріл належить підходити до них як до підшипників ковзання. При цьому найбільші зазори по діаметру повинні відповідати нормам виробника.

10.6.3 Сталевий трос не повинний застосовуватися, якщо: .1 у будь-якому місці на його довжині, що дорівнює десятьом

діаметрам, кількість обривів дроту становить 5 % і більше загальної кількості дротів у тросі;

.2 з'являються тенденції до висування дротів з троса або цілих звивів;

.3 звив обірвано;

.4 є ознаки надмірного зносу у вигляді плоских поверхонь дротів;

.5 є ознаки корозії, особливо внутрішньої;

.6 обірвані дроти виявляються тільки в одному звиві або зосереджені на ділянці довжиною менше ніж десять діаметрів, або проявляються на петлях троса з металевими затискачами;

.7 є більше одного обірваного дроту з тих, які безпосередньо прилягають до металевого скріплення.

10.6.4 Рослинні та синтетичні троси за наявності розірвання каболок, прілості, значного зносу або деформації не повинні допускатися до експлуатації.

10.6.5 Металеві щогли і стріли, фундаменти лебідок, а також металоконструкції кранів і знімних деталей при залишковій товщині стінок 80 % і менше початкової їх товщини не повинні допускатися до експлуатації.

10.6.6 Знос деталей і вузлів ліфтів не повинні перевищувати норм, установлених заводом-будівельником, або вказаних нижче:

.1 Знос манжетів і сальникових ущільнень визначається за протіканням мастила.

.2 Зазор між якорем електромагніта гальма і ярмом не повинний перевищувати 4 мм.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 94.3 Зазор між канатом і дном канавки канатоведучого шківа повинний

бути не менше ніж 2 мм. .4 Неоднаковий знос канавок канатоведучого шківа одна відносно

одної допускається до меж, які дають змогу балансирній підвісці компенсувати перебіг канатів без вимикання контакту, що контролює перекіс важелів балансира.

.5 У разі більшого зносу канавок канатоведучий шків повинен бути проточений або замінений новим. Проточення канавок шківа дозволяється не більше одного разу.

.6 Бракування сталевих канатів суднових ліфтів, що перебувають у роботі, проводиться за кількістю обривів дротів на довжині одного кроку звиву каната відповідно до табл.10.6.6-1.

Таблиця 10.6.6-1. Кількість обривів дротів на довжині одного кроку звиву каната, за якої канат повинний бути забракований

Конструкція канатів 6 × 19 = 114

і одне органічне осердя 6 × 37 = 222

і одне органічне осердя Кількість обривів дротів на довжині одного кроку звиву

каната

Початковий коефіцієнт запасу міцності при встановленому Правилами

відношенні D/d (див.7.1.4) хрестової односторонньої хрестової односторонньої

До 9 14 7 23 12 9, 10 16 8 26 13 11, 12 18 9 29 14 13, 14 20 10 32 16 15, 16 22 11 35 18

Понад 16 24 12 38 19 П р и м і т к а . Обрив тонкого дроту приймається за 1, а обрив товстого – за 1,7

Кількість обривів дротів на одному кроці звиву як ознаку бракування каната, конструкція якого зазначена в табл.10.6.6-1, визначають виходячи з даних, розміщених у цій таблиці для каната, найближчого за кількістю звивів до кількості дротів у перерізі.

Наприклад, для каната конструкції 8 × 19 = 152 дроти з одним органічним осердям найближчим є канат 6 × 19 = 114 дротів з одним органічним осердям. Для визначення ознаки бракування слід дані табл.10.6.6-1 (кількість обривів на одному кроці звиву) для каната 6 × 19 = 114 дротів з одним органічним осердям помножити на коефіцієнт 96 : 72 = 1,33, де 96 і 72 – кількість дротів у зовнішніх шарах звивів одного і другого каната.

У разі наявності в канаті поверхневого зносу або корозії дротів кількість обривів дротів на кроці звиву як ознака бракування повинна бути зменшена відповідно до даних табл.10.6.6-2.

10.Випробування і огляди 95У разі зносу або корозії 40 % і більше початкового діаметра дротів

канат повинний бути забракований. У тих випадках, коли кабіна ліфта підвішена на двох канатах, кожний з

канатів бракується окремо, причому допускається заміна одного більше зношеного каната.

Таблиця 10.6.6-2. Норми бракування каната залежно від поверхневого зносу або корозії

Поверхневий знос або корозія дротів по діаметру, %

Кількість обривів дротів на кроці звиву у відсотках норм,

зазначених у табл.10.6.6-1 10 85 15 75 20 70 25 60

30 і більше 50

За наявності обривів на кроці звиву, кількість яких не досягає браку-вального показника і допустимого поверхневого зносу дротів, канат до-пускається до роботи за умови ретельного спостереження за його станом.

У разі виявлення в канаті обірваного звиву канат до подальшої роботи не допускається.

Кількість обривів дротів на кроці звиву канатів обмежувача швидкості не повинна перевищувати 20.

Якщо кабіна ліфта підвішена на трьох і більше канатах, їх бракування проводиться за середнім арифметичним значенням, визначеним виходячи з найбільшої кількості обривів дротів на довжині одного кроку звиву кож-ного каната.

При цьому в одного з канатів допускається підвищена кількість обривів дротів, але не більше ніж на 50 % порівняно із зазначеною у табл.10.6.6-1.

.7 Знос вкладишів башмаків кабіни і противаги допускається, якщо сумарний бічний зазор між робочою поверхнею напрямної і вкладишем не перевищує 4 мм, а сумарний торцевий проміжок (по штихмасу) не перевищує 8 мм.

.8 Обкладки гальмівних колодок можуть нормально експлуатуватися доти, поки їх товщина не зменшиться в середній частині до 1/2, а в крайній частині – до 1/3 початкової товщини.

.9 Знос черв'ячної пари редуктора лебідки перевіряється за величиною люфту в зачепленні.

При урівноваженому натягу гілок канатів, що йдуть на кабіну і противагу (або при повному ослабленні канатів), і при віджатих гальмівних колодках повертають штурвалом черв'як ліворуч і праворуч до відчутного упора. Холостий хід черв'яка не повинний перевищувати 1/10 повного оберту.


11. ДОКУМЕНТИ І МАРКУВАННЯ

11.1 ДОКУМЕНТИ

11.1.1 Судна і плавучі споруди, вантажопідіймальні пристрої яких перебувають під технічним наглядом Регістру, повинні мати (відповідно до встановлених пристроїв) такі документи:

.1 Регістрова книга суднових вантажопідіймальних пристроїв, форма 2.9.1 (N-1);

.2 Свідоцтво про випробування та повний огляд вантажопідіймальних пристроїв, форма 2.9.2 (N-2);

.3 Свідоцтво про випробування та повний огляд спарених вантажних стріл, форма 2.9.3 (N-2(U);

.4 Свідоцтво про випробування та повний огляд замінних та знімних деталей, форма 2.9.4 (N-3);

.5 Свідоцтво про випробування та повний огляд сталевого троса, форма 2.9.5 (N-4);

.6 Свідоцтво про випробування та повний огляд ліфтів, форма 1.7.1;

.7 Сертифікати заводу-виробника на рослинні та синтетичні троси;

.8 Інструкції щодо роботи спареними судновими вантажними стрілами і кранами.

11.1.2 Записи в Регістровій книзі та Свідоцтвах проводяться українською мовою, а для суден, що здійснюють міжнародні рейси, – також англійською мовою.

11.1.3 Детальний опис випробуваної деталі у формі 2.9.4 повинний містити умовне позначення за стандартом або допустиме навантаження для нестандартних деталей, марку матеріалу і вид термічної обробки, а також такі характерні розміри:

.1 для скоб – діаметр штиря, а при незвичному розмірі зіва – також діаметр спинки скоби і розмір зіва у світу;

.2 для вертлюжних підвісок блоків, вертлюгів і талрепів – діаметр різьби;

.3 для блоків – діаметр шківа по дну канавки та діаметр осі;

.4 для ланцюгів – калібр і вид ланки (коротка ланка, довга ланка).

.5 для сполучних ланок – калібр ланки і її довжину. 11.1.4 Наявність чинних документів інших Класифікаційних

товариств, вимоги яких визнаються Регістром еквівалентними вимогам цих Правил, є достатньою підставою для визнання придатності вантажопідіймального пристрою до безпечної його експлуатації. Проте у разі сумніву щодо технічного стану вантажопідіймального пристрою або його відповідності наявним документам, цей пристрій, незалежно від наявності відповідних документів, може бути піддано огляду або випробуванню на підставі цих Правил.

11. Документи і маркування 9711.2 МАРКУВАННЯ І КЛЕЙМУВАННЯ

11.2.1 Всі замінні і знімні деталі після випробування пробним вантажем відповідно до 10.2 у разі позитивних результатів огляду повинні маркуватися і клеймуватися. При цьому наносяться такі дані:

.1 маса вантажу, що відповідає допустимому робочому навантаженню з наявністю перед нею SWL, т;

.2 місяць і рік випробування;

.3 відмітний номер деталі;

.4 клеймо Регістру (у разі випробування під наглядом інспектора Регіст-ру) або клеймо підприємства (у разі випробування компетентною особою);

.5 власна маса з наявністю перед нею TW, т (для підіймальних траверс, балок, рам і спредерів);

.6 категорія сталі (див.табл.11.2.1).


Маркування сталі Категорія сталі

Величина напружень у зразку при руйнівному навантаженні, передбаченому стандартом ISО,

mR *, Н/мм2 L Маловуглецева 300

M Підвищеної міцності 400

P Легована 500 S " 630 T " 800

*Rm – тимчасовий опір розриву

Нанесення клейм і маркування повинне проводитися в таких місцях деталей:

г а к и – на одній з бічних поверхонь, а на дворогих гаках – на розширеній частині між рогами;

в е р т л ю г и – на одній з поверхонь розширеної частини серги в місці проходу стержня вушка;

с к о б и – на одній з бічних поверхонь скоби, поблизу вушка; б л о к и – на обоймі або щоці (за відсутності обойми – між вушком

і віссю шківа); х р е с т о в і в и л к и б л о к і в – на середині бічної поверхні; в е р т л ю ж н і п і д в і с к и б л о к і в – на бічній поверхні обойми,

поблизу штиря; т р о с о в і п а т р о н и – на конусній частині; л а н ц ю г и – на кінцевому кільці кожного кінця змички; с п о л у ч н і л а н к и – на одній з бічних поверхонь, а відмітний

номер – на центральній вставці замка; т а л р е п и – на муфті, а відмітний номер також на вушку або вилці;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 98з н і м н і д е т а л і – на добре видимому і захищеному місці несівної

рами або балки поблизу опори. Знімні поворотні пристрої спредерів для контейнерів повинні маркуватися їх відмітним номером.

Приклади маркування деталей показані на рис.11.2.1.1–11.2.1.5. При малих розмірах деталей, коли місця для маркування і клеймування

недостатньо, допускається не зазначати місяця і року випробування.

Рис.11.2.1.1. Маркування гака

Рис.11.2.1.2. Маркування дворогого гака

Рис.11.2.1.3. Маркування скоби

Рис.11.2.1.4. Маркування ланцюга

11. Документи і маркування 99

Рис.11.2.1.5. Маркування блока

11.2.2 На крани, лебідки і моталки, випробувані відповідно до 10.3.1, при позитивних результатах огляду повинна ставитися марка, що містить такі дані:

.1 вантажопідйомність, т, з проставлянням перед нею літер SWL (тягове зусилля, натяг топенанта, кН);


.3 відмітний номер;

.4 клеймо Регістру (у разі випробування під наглядом інспектора Регіст-ру) або клеймо підприємства (у разі випробування компетентною особою).

11.2.3 На кожний вантажопідіймальний пристрій, випробуваний пробним навантаженням відповідно до 10.3.4, при позитивних результатах огляду після випробування повинна ставитися марка, що містить такі дані:

.1 вантажопідйомність, т, з проставлянням перед нею літер SWL; для стріл також найменший допустимий кут нахилу до горизонту, а для кранів і механізованих стріл зі змінним вильотом – допустимий найменший і найбільший вильоти; при змінній залежно від вильоту стріли вантажопідйомності – найменший і найбільший вильоти для кожної встановленої вантажопідйомності; для пасажирських ліфтів – допустима кількість пасажирів;


.3 відмітний номер;

.4 клеймо Регістру. Нанесення клейма повинне проводитися на вилці шпора стріли, а в стрілових кранів – на нижньому кінці стріли поблизу опори. У суднових підіймальних платформ клеймо ставиться поблизу шарнірного з'єднання несівного засобу з платформою. В усіх випадках клеймо повинне наноситися на добре видному і доступному місці.

11.2.4 На лебідці ліфта повинна бути закріплена заводська табличка з вказівкою заводу-виробника, типу, номінального тягового зусилля, заводського номера, дати випуску і з клеймом Регістру про приймання лебідки.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 10011.2.5 Уловлювачі та обмежувачі швидкості повинні обладнуватися

заводською табличкою із зазначенням заводу-виробника, типу уловлювача та обмежувача швидкості, номінальної вантажопідйомності і номінальної швидкості, на які вони розраховані, заводського номера і дати випуску.

11.2.6 Гідравлічний буфер повинний бути обладнаний заводською табличкою із зазначенням заводу-виробника, типу буфера, номінальної швидкості, на яку він розрахований, заводського номера і дати випуску.

11.2.7 Один з тягових канатів, що вибирається, повинний мати табличку, на якій зазначені номінальний діаметр каната, конструкція, номінальний опір матеріалу розриву, номер стандарту, рід виконання і дата введення в експлуатацію.

11.2.8 Марки повинні бути достатньо чіткими і довговічними, місце їх нанесення повинне відзначатися відмітною фарбою.

Клеймо повинне мати заокруглений контур, щоб уникнути концентрації напружень і не повинне ставитися на місцях зварювання.

У випадках, коли матеріал, на який наноситься клеймо, дуже твердий або маркування на деталі може вплинути на подальшу безпечну експлуатацію, маркування повинне наноситися на табличку, диск тощо з прийнятного матеріалу, що прикріплені постійно до цієї деталі.

11.2.9 Якщо розмір маркування відповідно до 11.2.3.1 виявиться невиправдано громіздким, відомості про проміжні значення вантажо-підйомності крана можуть бути за погодженням з інспектором скорочені.

У цих випадках для кранів зі змінною залежно від вильоту стріли вантажопідйомністю, у кабіні кранівника на видному місці повинна бути встановлена табличка із зазначенням вильоту стріли для кожної встановленої вантажопідйомності.

11.2.10 На стрілах і металоконструкціях кранів написи необхідно кернити або наварювати. Суднові підіймальні платформи повинні мати написи на платформі або на щитках.

11.2.11 Позначення на вантажопідіймальні пристрої повинні нано-ситися арабськими цифрами з висотою шрифту не менше ніж 77 мм. Маркування допустимого навантаження траверс, балок, спредерів та інших подібних пристроїв повинне наноситися на добре видимому місці і з висотою шрифту, що дозволяє особам, що використовують пристрій, легко його прочитати.

У випадках, коли маркування наноситься безпосередньо на замінну деталь, висота шрифту не повинна перевищувати для деталей з допустимим навантаженням:

до 2 т включно – 3,0 мм, від 2 т до 8 т включно – 4,5 мм, більше ніж 8 т – 6,0 мм. При маркуванні замінних деталей круглого перерізу – ланцюга тощо,

висота шрифту не повинна перевищувати для деталей з діаметром:

11. Документи і маркування 101до 12,5 мм включно – 3,0 мм, від 12,5 до 26,0 мм включно – 4,5 мм, більше ніж 26,0 мм – 6,0 мм. Маркування на табличках, дисках тощо, прикріплених постійно до

деталі, можуть бути виконані в разі потреби і/або за вимогою компетентної особи і з висотою шрифту, що перевищує зазначену вище.

Приклади маркування зазначені в табл.11.2.11.

Таблиця 11.2.11 Знак маркування Значення знака

Стріли

SWL 1,5 т 15° Вантажопідйомність 1,5 т при нахилі стріли до горизонту не менше ніж 15°

SWL 5 т 30° Вантажопідйомність 5 т при нахилі стріли до горизонту не менше ніж 30°

SWL 3 – 5 т 15° При нахилі стріли до горизонту не менше ніж 15° вантажопідйомність 3 т при одинарному шкентелі та 5 т з блок-талями

SWL 3 – 5 т 30° При нахилі стріли до горизонту не менше ніж 30° вантажопідйомність 3 т при одинарному шкентелі та 5 т з блок-талями

SWL 3 – 5 т 10 т 15°

При нахилі стріли до горизонту не менше ніж 15° вантажопідйомність 3 т при одинарному шкентелі та 5 т з блок-талями. При нахилі стріли не менше ніж 25° у разі застосування спеціального оснащення стріли відповідно до проектної документації пристрою вантажопідйомність 10 т

SWL 20 т 25° Вантажопідйомність 20 т при нахилі стріли до горизонту не менше ніж 25°

SWL 3 т 2 т 15° V

Вантажопідйомність 3 т при нахилі стріли до горизонту не менше ніж 15° Вантажопідйомність 2 т при роботі спареними стрілами відповідно до інструкції щодо оснащення та експлуатації спарених стріл

Крани

SWL 3 т Вантажопідйомність 3 т (для нестрілових кранів і підій-мачів, а також кранів з постійним вильотом стріли)

SWL 1,5 т 4 – 12 м Вантажопідйомність 1,5 т при вильоті стріли від 4 до 12 м

SWL 3 т 4 – 12 м Вантажопідйомність 3 т при вильоті стріли від 4 до 12 м

SWL 5 т 4 – 6 м Вантажопідйомність 5 т при вильоті стріли від 4 до 6 м

SWL 32/8 т – 22/24 м

Вантажопідйомність при роботі основного механізму підіймання 32 т, при роботі допоміжного механізму підіймання 8 т Найбільший виліт основного гака 22 м, допоміжного гака 24 м


Закінчення табл.11.2.11 Знак маркування Значення знака

SWL м 2432т

16м т100 Вантажопідйомність 100 т при вильоті стріли 16 м і 32 т при вильоті 24 м

11.2.12 Крім зазначених у 11.2.3 вантажних характеристик на кожній вантажній стрілі та крані повинний наноситися порядковий номер пристрою на судні.

Нумерація пристроїв на судні проводиться в такому порядку: .1 усі легкі стріли, а також стріли вантажопідйомністю 10 т і більше, не

розташовані в ДП судна, починаючи з носа, – з правого борту на лівий; .2 усі важкі стріли, розташовані в ДП судна, починаючи з носа; .3 суднові крани, незалежно від вантажних стріл, починаючи з носа, – з

правого борту на лівий.

12. НАГЛЯД ЗА ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИМИ ПРИСТРОЯМИ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ


12.1.1 У проміжках між оглядами інспектором Регістру ванта-жопідіймальних пристроїв нагляд за відповідністю їх щодо виданих на них документів Регістру і цих Правил, дотримання встановлених обмежень щодо допустимої вантажопідйомності, вильоту стріл кранів і кутів нахилу вантажних стріл, контроль за встановленням стріл і контрвідтяжок та кута розходження шкентелів при роботі спареними стрілами, а також контроль за утриманням пристрою в стані, що забезпечує безпечну його експлуатацію, лежить на відповідальності адміністрації судна.

12.2 ПЕРІОДИЧНІ ОГЛЯДИ ЗАМІННИХ І ЗНІМНИХ ДЕТАЛЕЙ І ТРОСІВ СУДНОВОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ

12.2.1 Усі замінні і знімні деталі та троси повинні піддаватися пильному огляду відповідальною особою, яка призначена капітаном судна, не рідше одного разу на три місяці. Результати огляду вносяться відповідальною особою в частину III Регістрової книги суднових вантажо-підіймальних пристроїв.

Крім того, ретельний огляд замінних і знімних деталей і тросів повинний проводитися відповідальною особою перед кожним вико-ристанням вантажопідіймального пристрою. У цьому випадку записи в частину III Регістрової книги вносяться тільки при виявленні дефектів.

У разі виявлення в тросі розірваного дроту він повинний оглядатися не рідше одного разу в місяць.

Додаток 103

ДОДАТОК НОМЕНКЛАТУРА ВІДПОВІДАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ, МЕХАНІЗМІВ І ДЕТАЛЕЙ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ НАГЛЯДУ РЕГІСТРУ

(до 1.3.3 Правил) 1. СУДНОВІ ВАНТАЖНІ СТРІЛИ

1.1 Лебідки і моталки. .1 Лебідки вантажні. .2 Лебідки топенантні. .3 Лебідки відтяжок. .4 Моталки топенантні. .5 Моталки контрвідтяжок. 1.2 Металеві конcтрукції. .1 Щогли вантажні. .2 Короткі колони для встановлення шпор стріл. .3 Салінги. .4 Траверси. .5 Стріли. .6 Опори стріл. .7 Фундаменти лебідок і моталок. .8 Підкріплення корпусу судна в місцях встановлення щогл, лебідок і

обухів. 1.3 Деталі і троси. 1.3.1 Деталі замінні: .1 блоки; .2 гаки; .3 ланцюги; .4 скоби; .5 вертлюги; .6 талрепи; .7 коуші, тросові патрони і затискачі тросів, які пресуються; .8 трикутні та багатокутні планки; .9 нокові підвіски (серги) стріл; .10 хрестові вилки блоків; .11 допоміжні пристосування типу траверс, що є штатною приналежніс-

тю важких стріл (у кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром) ;

.12 стопори для кріплення контрвідтяжок з напресованими втулками. 1.3.2 Деталі незнімні: .1 обухи вантажні, топенантні, відтяжок і контрвідтяжок на ноках

стріл; .2 обухи палубні, на корпусі та металоконструкціях; .3 вилки шпорів стріл;

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 104.4 обухи топенантні з башмаками; .5 вертлюги шпорів стріл з башмаками; .6 врізні шківи стріл з обоймами;

1.3.3 Деталі знімні, які є штатною приналежністю судна: .1 стропи; .2 підйомні траверси; .3 рами; .4 спредери для контейнерів; .5 інші подібні деталі. 1.3.4 Троси: .1 ванти, штаги; .2 шкентелі, топенанти, талі та мантилі поворотних відтяжок; .3 контрвідтяжки і топрики при роботі спареними стрілами.

2. КРАНИ І ПІДІЙМАЧІ 2.1 Механізми. .1 Механізми підіймання вантажу. .2 Механізми зміни вильоту стріл. .3 Механізми повороту. .4 Механізми пересування. .5 Гальма. 2.2 Металоконструкції. .1 Мости. .2 Портали. .3 Стріли. .4 Рами. .5 Фундаменти. .6 Підкріплення корпусів суден, понтонів і доків у місцях

встановлення кранів. .7 Нерухомі та поворотні колони. .8 Коромисла і тяги рухомих противаг. .9 Упори для стріл у положенні "по-похідному". 2.3 Деталі та троси. 2.3.1 Деталі замінні: .1 блоки; .2 гаки; .3 ланцюги; .4 скоби; .5 вертлюги; .6 коуші, тросові патрони і затискачі тросів, які пресуються; .7 допоміжні пристрої типу траверс, що є штатним приладдям кранів

великої вантажопідйомності (у кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром).

2.3.2 Деталі незнімні:

Додаток 105.1 обухи; .2 цапфи, осі з підшипниками; .3 гвинти ходові; .4 катки.

2.3.3 Деталі знімні, які є штатною приналежністю судна: .1 стропи; .2 підіймальні траверси; .3 рами; .4 спредери для контейнерів; .5 інші подібні деталі. 2.3.4 Троси: .1 шкентельні; .2 стрілові; .3 грейферні. 2.4 Прилади безпеки. .1 Вимикачі кінцеві. .2 Автоматичні покажчики вильоту. .3 Обмежувачі вантажного моменту. .4 Сигнальні прилади. .5 Протиугінні пристрої. .6 Кнопки або вимикачі безпеки.

3. ЛІФТИ 3.1 Металоконструкції з незнімними деталями: .1 шахти; .2 напрямні; .3 кабіни; .4 перекриття; .5 фундаменти. 3.2 Обладнання ліфтів: .1 шахтні двері; .2 противаги; .3 упори і буфери. 3.3 Лебідки ліфтові (барабанні і тракційні): .1 вали вантажні; .2 муфти з'єднувальні; .3 рами фундаментні і корпуси; .4 гальма; .5 барабани. 3.4 Прилади безпеки: .1 уловлювачі; .2 обмежувачі швидкості; .3 кінцеві вимикачі опускання і підіймання.

Правила щодо вантажопідіймальних пристроїв морських суден 1063.5 Канати і деталі канатної проводки і кріплення канатів (шківи,

клинові обойми, клини, втулки, затискачі, притискні планки тощо). 4. СУДНОВІ ПІДІЙМАЛЬНІ ПЛАТФОРМИ

4.1 Платформи. 4.2. Обладнання платформ: .1 напрямні; .2 башмаки; .3 блокувальні пристрої; .4 буфери; .5 запірні пристрої; .6 загороджувальні пристрої; .7 передачі сили (механічні або гідравлічні). 4.3 Несівні засоби: .1 троси з напрямними; .2 ланцюги з напрямними; .3 кріпильні пристосування; .4 важільно-тягова система; .5 гідравлічні конструктивні елементи; .6 зубчасті рейки; .7 шпинделі. 4.4 Запобіжні пристрої. 5. ЕЛЕКТРИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ

ПРИСТРОЇВ .1 Електричні двигуни. .2 Електричні гальма. .3 Станція керування. .4 Кінцеві вимикачі. .5 Кнопки або вимикачі безпеки. .6 Пристрій контролю за масою вантажу. .7 Кабельна мережа. .8 Інше електричне обладнання, необхідне для безпечної роботи

вантажопідіймального пристрою. П р и м і т к а . Стосовно конкретних вантажопідіймальних пристроїв номен-

клатура змінюється відповідно до конструкції, проте в усіх випадках нагляду під-лягають елементи, які перелічені в Правилах, а також несівні напружені відповідальні елементи.

Зазначені в номенклатурі вантажопідіймальні пристрої, їх механізми, металеві конструкції, деталі та троси, а також прилади безпеки підлягають нагляду Регістру щодо виконання конструктивних і розрахункових вимог Правил, а у разі нагляду за виготовленням і ремонтом – також щодо матеріалів, термічної обробки та зварювання несівних напружених елементів відповідно до спеціальних вимог цих Правил, а також до застосовуваних вимог загального характеру частин III "Пристрої, обладнання і забезпечення", XIІІ "Матеріали" і XIV "Зварювання" Правил класифікації та побудови морських суден.


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 СФЕРА ПОШИРЕННЯ

1.1.1 Застосування. 1.1.1.1 Ці Правила поширюються на такі піднаглядні Регістру закриті

(палубні) судна: .1 на судна, які здійснюють міжнародні рейси, за винятком: нових суден довжиною менше 24 м; існуючих суден валовою місткістю менше 150; прогулянкових яхт, які не займаються комерційними перевезеннями; риболовецьких суден; .2 на судна довжиною 24 м і більше, які не здійснюють міжнародні

рейси, за винятком пасажирських суден, зазначених в 1.1.1.1.5, і прогуля-нкових яхт, що не займаються комерційними перевезеннями, і риболо-вецькі судна;

.3 на всі типи нових плавучих бурових установок (ПБУ);

.4 на судна довжиною менше 24 м, за винятком прогулянкових яхт, які не займаються комерційними перевезеннями;

.5 на пасажирські морські та змішаного (море − ріка) плавання судна, що здійснюють внутрішні рейси (морський каботаж), ці Правила поши-рюються залежно від знаку обмеження району плавання в символі класу судна згідно з 2.2.5.1.5 частини І “Класифікація” Правил класифікації та побудови суден1 з врахуванням класифікації пасажирських суден згідно з Директивою Ради Європи 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року стосовно правил та норм безпеки на пасажирських суднах внутрішнього (морського каботажного) плавання, зі змінами Директивами 2002/25/ЄС від 05.03.2002, 2002/84/ЄС від 05.11.2002, 2003/24/ЄС від 14.04.2003 і 2003/75/ЄС від 29.07.2003 і з застосуванням для суден: - зі знаками А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN (Клас А) – вимог для суден від-повідно необмеженого району плавання і зі знаками обмежених районів плавання R1, R2 і R2-RSN з окремо обумовленими додатковими вимога-ми залежно від знаку; - зі знаком В-R3-RSN (Клас В) – вимог для суден зі знаком обмеження району плавання R3-RSN з окремо обумовленими додатковими вимогами для знаку В-R3-RSN; - зі знаком С-R3-RSN (Клас C) – вимог для суден зі знаком обмеження району плавання R3-RSN з окремо обумовленими додатковими вимогами для знаку С-R3-RSN; - зі знаком D-R3 (Клас D) – вимог для суден зі знаком обмеження ра-йону плавання R3 з окремо обумовленими додатковими вимогами для знаку D-R3.

1 Далі – частина І “Класифікація”.

1. Загальні положення 109При підтвердженні відповідності вимогам названої Директиви ЄС па-

сажирських морських та змішаного (море - ріка) плавання суден, що здій-снюють внутрішні рейси, де чітко визначено вказівками в частинах цих Правил, у т.ч. з врахуванням 2.6.1 “Підтвердження відповідності згідно з директивами ради Європи” Загальних положень про діяльність при техні-чному нагляді, ці Правила поширюються на нові і існуючі судна з враху-ванням визначень цих термінів згідно з 2.6.1.2 розділу 2.6.1 “Підтвер-дження відповідності згідно з директивами ради Європи” Загальних по-ложень про діяльність при технічному нагляді. Інші вимоги цих Правил застосовуються відповідно до присвоєного судну знаку, як зазначено ви-ще у цьому пункті.

Навіть у разі необхідності згідно з вимогами застосування резолюції ІМО для існуючих суден, судна, що були побудовані до 2 років після дати прийняття ІМО такої резолюції, не повинні відповідати цій резолюції, якщо вони відповідають попередній застосовній резолюції(ям), за наявності такої.

При виконанні зазначеними суднами міжнародних рейсів, а також до суден, до яких згідно з 2.6.1.1.2 Загальних положень про діяльність при технічному нагляді названа Директива не застосовується, повинні засто-совуватися вимоги цих Правил без врахування вимог до суден зі знаками згідно з 2.2.5.1.5 частини І “Класифікація”;

.6 прогулянкові яхти, які не займаються комерційними перевезеннями, що здійснюють і не здійснюють міжнародні рейси.

1.1.1.2 Положення, що містяться в розд. 2 – 8 цих Правил, застосову-ються до нових суден.

Існуючі судна, що не відповідають усім вимогам цих Правил, повинні щонайменше відповідати положенням Правил, які застосовувалися до таких суден до набрання чинності цими Правилами. Для таких суден збільшення їх надводного борту не вимагається. Проте, для того щоб одержати будь-яке зменшення надводного борту порівняно з тим, який був установлений раніше, існуючі судна повинні відповідати усім вимогам цих Правил.

При підтвердженні відповідності вимогам Директиви Ради Європи 98/18/ЄС пасажирських суден, зазначених в 1.1.1.1.5, положення, які міс-тяться в розд. 2 – 8 цих Правил, застосовуються до нових чи існуючих суден, як зазначено в 1.1.1.1.5 з врахуванням 1.1.7.

1.1.1.3 Положення, які містяться у додатку до цих Правил, застосову-ються до нових та існуючих суден незалежно від дати їх побудови. Порт, розташований на межі двох зон або районів, вважається таким, що знахо-диться у межах тієї зони або району, звідки судно прибуває або куди воно прямує.

1.1.1.4 Вимоги, які містяться в розд. 2 – 5 цих Правил, розроблені на ґрунті Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 р., зміненої Про-

Правила про вантажну марку морських суден 110 токолом 1988р. до неї, переглянутим у 2003 р.2 з поправками, і застосову-ються до суден, зазначених в 1.1.1.1.1, та довжиною 24м і більше, зазна-чених в 1.1.1.1.5, кілі яких закладені або які перебували в подібній стадії побудови 1 січня 2005 р. або після цієї дати, якщо в цих Правилах не за-значене інше. При цьому вимоги розд.3 застосовуються до кожного судна, якому призначений мінімальний надводний борт. Відступи від цих вимог можуть бути дозволені для тих суден, яким надводний борт призначений більше мінімального, за умови, що передбачені заходи безпеки визнані Регістром достатніми.

Якщо судну призначається надлишковий надводний борт такий, що осадка по вантажну марку не перевищує осадки, яка відповідає мінімаль-ному літньому надводному борту того ж судна, але з умовною палубою надводного борту, розташованою нижче дійсної палуби надводного бор-ту на відстані не менше стандартної висоти надбудови, то у разі засто-сування вимог 3.2.2 – 3.2.9, 3.2.12, 3.2.13 і 3.3 дійсна палуба надводного борту може розглядатися, як палуба надбудови.

1.1.1.5 Вимоги, які містяться в розд. 6 цих Правил, застосовуються: .1 до суден, зазначених в 1.1.1.1.2; при цьому надводний борт призна-

чається залежно від допущеного для них району плавання як: суднам необмеженого району плавання і прирівняних до них; суднам обмежених районів плавання R1, R2 і R2-RSN, R3-RSN; суднам обмеженого району плавання R3; .2 до суден, що здійснюють міжнародні рейси виключно в Каспійсько-

му морі. 1.1.1.6 Вимоги, які містяться в розд.8 цих Правил, застосовуються до

суден, зазначених в 1.1.1.1.4, які здійснюють рейси в обмежених районах плавання R1, R2 і R2-RSN, R3-RSN і R3, а також пасажирських, зазначе-них в 1.1.1.1.5, довжиною меншою ніж 24 м зі знаком В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 (знаки А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN таким суднам не нада-ються).

ПБУ надводний борт призначається відповідно до вимог розд.7 цих Правил.

1.1.1.7 Самохідним суднам, а також ліхтерам, баржам та іншим неса-мохідним і стоянковим, включаючи плавучі причали, суднам надводний борт призначається відповідно до вимог розділів 2, 3, 4, 8 і 6.1 – 6.4 цих Правил.

До стоянкових суден, включаючи плавучі причали, застосовуються вимоги цих Правил до несамохідних суден обмеженого району плаван-ня R3 портового чи рейдового плавання, залежно від місця стоянки.

Плавучим (транспортним) докам надводний борт призначається для виконання функцій транспортування судна (об’єкта) відповідно до ви-

2 Далі – Міжнародна конвенція про вантажну марку

1. Загальні положення 111мог розд. 3 і 6 цих Правил, як для судна типу А залежно від призначеного району виконання транспортних операцій.

Плавучим докам і плавучим (транспортним) докам для виконання інших функцій надводний борт цими Правилами не призначається і встановлюється відповідним проектній граничній глибині занурення, виходячи з умов забезпечення міцності та остійності дока згідно з вимо-гами 3.13 частини ІІ “Корпус” і 4.3 частини V “Остійність” Правил кла-сифікації та побудови морських суден.

1.1.1.8 Суднам, що перевозять палубні лісні вантажі, на додаток до над-водних бортів, зазначених у 1.1.1.7, може бути призначений лісний надвод-ний борт відповідно до положень розд. 5 і 6.5 цих Правил.

1.1.1.9 Суднам, що несуть вітрило, незалежно від того, чи є воно єди-ним або додатковим засобом руху, і буксирам надводний борт признача-ється відповідно до вимог розділів 2, 3, 4, 6 і 8 цих Правил. Необхідність збільшення одержаного в такий спосіб надводного борту і величина цього збільшення є предметом спеціального розгляду Регістром.

1.1.1.10 Дерев'яним, композитним або суднам, побудованим з інших матеріалів, застосування яких схвалене Регістром, а також суднам, конс-труктивні особливості яких роблять застосування положень цих Правил недоцільним або непрактичним, надводний борт призначається Регістром у кожному випадку.

1.1.1.11 Вантажним суднам, зазначеним в 1.1.1.1.1, додатково може бути призначений надводний борт для експлуатації в обмеженому районі плавання у відповідності до положень розд.6.

Вантажним суднам, зазначеним в 1.1.1.1.2, необмеженого району пла-вання може бути призначений додатковий надводний борт для експлуата-ції в обмеженому районі плавання R1.

Вантажним суднам, зазначеним в 1.1.1.1.2, обмежених районів плаван-ня, крім R3, а також трюмним земснарядам і ґрунтовідвізним шаландам, незалежно від району їх плавання без ґрунту в трюмах, може бути при-значений додатковий надводний борт для експлуатації в обмеженому ра-йоні плавання R3.

1.1.1.12 Суднам обмеженого району плавання може бути призначений також надводний борт для експлуатації на внутрішніх водних шляхах від-повідно до Правил класифікації та побудови суден внутрішнього плавання.

1.1.1.13 До прогулянкових яхт, які не займаються комерційними пере-везеннями (розглядаються як прогулянкове судно згідно з 1.2.1 частини І “Класифікація”), що здійснюють чи не здійснюють міжнародні рейси, за-значених в 1.1.1.1.6, застосовуються положення цих Правил як до суден, зазначених в 1.1.1.1.2 і 1.1.1.1.4 залежно від довжини яхти.

1.1.1.14 Ці Правила поширюються як на судна, які класифікуються, так і на судна, що не класифікуються.

Правила про вантажну марку морських суден 112 1.1.2 Звільнення. 1.1.2.1 Судна, що здійснюють міжнародні рейси між сусідніми порта-

ми двох або більше держав, можуть бути звільнені від виконання поло-жень Міжнародної конвенції про вантажну марку, поки вони здійснюють такі рейси, якщо уряди держав, у яких розташовані ці порти, визнають, що завдяки безпечному характеру або умовам таких рейсів між вказаними портами застосування положень зазначеної Конвенції до суден, що здійс-нюють подібні рейси, є недоцільним або зайвим.

Таке рішення повинне бути оформлене у вигляді угоди між урядами, які домовляються відносно умов плавання конкретних суден або у ви-гляді регіональної угоди про вантажну марку для будь-яких суден, які плавають під прапорами цих держав.

1.1.2.2 Судно, яке має нові конструктивні особливості, може бути зві-льнене від виконання будь-якого положення Міжнародної конвенції про вантажну марку і цих Правил, що серйозно утруднює дослідження відно-сно зазначених особливостей та їх застосування на суднах. Проте, таке судно повинне відповідати вимогам безпеки, що є достатніми для здійс-нення перевезень, для яких судно призначене і які забезпечують його без-пеку.

Ці вимоги повинні бути також прийнятні для урядів держав, порти яких буде відвідувати судно.

1.1.2.3 Судно, що не здійснює, як правило, міжнародних рейсів, але яке повинне здійснити одиничний міжнародний рейс, може бути звільне-не від виконання будь-якої вимоги Міжнародної конвенції про вантажну марку за умови, що це судно відповідає вимогам безпеки, що є достатніми для виконання зазначеного рейсу.

1.1.2.4 Судно обмежених районів плавання R1, R2 і R2-RSN, R3-RSN і R3, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3, яке за виня-ткових обставин повинне здійснити одиничний рейс поза встановленим для нього районом плавання, може бути звільнене Регістром від виконан-ня будь-якого положення цих Правил за умови, що це судно відповідає вимогам безпеки, що є, на думку Регістру, достатніми для виконання за-значеного рейсу.

1.1.3 Рівноцінні заміни. Регістр може дозволити застосовувати на судні обладнання, матеріали,

засоби і прилади або здійснювати заходи інші, ніж ті, що вимагають Між-народна конвенція про вантажну марку і ці Правила, якщо випробування-ми або іншим чином буде доведено, що таке обладнання, матеріал, засоби і прилади або заходи є не менше ефективні ніж ті, що вимагають Конвен-ція та ці Правила.

1.1.4 Дозволи для експериментальних цілей. Ніщо в цих Правилах не перешкоджає Регістрові дозволяти проведен-

ня в експериментальних цілях особливих заходів щодо судна, до якого застосовуються ці Правила.

1. Загальні положення 1131.1.5 Надання звільнень та повідомлення зацікавлених урядів. Зазначені в 1.1.2.1 – 1.1.2.3 звільнення надаються Адміністрацією, під

прапором якої плаває судно, з урахуванням положень Міжнародної кон-венції про вантажну марку.

Одночасно з наданням звільнень відповідно до 1.1.2.1 і 1.1.2.2, вида-чею дозволів на рівноцінні заміни відповідно до 1.1.3 і дозволів для екс-периментальних цілей відповідно до 1.1.4 на судна, зазначені в 1.1.1.1.1, відповідно до положень Міжнародної конвенції про вантажну марку Ад-міністрація повідомляє Міжнародній Морській Організації (ІМО) для роз-силання урядам держав, що прийняли Міжнародну конвенцію про ванта-жну марку, дані про звільнення та їх причини, дані про рівноцінні заміни разом зі звітом про проведені випробування і дані про заходи, дозволені для експериментальних цілей.

1.1.6 Ремонт, переобладнання і модернізація. 1.1.6.1 Судно, що зазнало ремонту, переобладнання і модернізації, по-

винне принаймні відповідати вимогам, які раніше застосовувалися до цьо-го судна. При цьому вимоги до існуючого судна після ремонту не пови-нні, як правило, відрізнятися від вимог до нового судна у більшій мірі, ніж це мало місце до ремонту.

1.1.6.2 Судна після ремонту, переобладнання і модернізації істотного характеру, а також обладнання, яке встановлюється на ньому, повинні відповідати вимогам для нових суден у тій мірі, в якій це доцільно і об-ґрунтовано.

1.1.7 Підтвердження відповідності пасажирського судна зі знаком А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 в символі класу судна положенням Директиви Ради 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року стосовно правил та норм безпеки на пасажирських суднах внутрішнього (морського каботажного) плавання повинне здійснюватися відповідно до вимог розділу 2.6.1 “Підтвердження відповідності згідно з директи-вою ради Європи” Загальних положень про діяльність при технічному нагляді з застосуванням до судна цих Правил і особливих вимог цих Правил, з врахуванням визначень цих термінів згідно з 2.6.1.2 “ Загаль-них положень про діяльність при технічному нагляді”, залежно від зна-ку, як для нових (побудовані 1 липня 1998 р. і після цієї дати), чи існую-чих (побудовані до 1 липня 1998 р.) суден, а саме:

- н о в і с у д н а з і з н а к о м В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3, т а і с н у ю ч і с у д н а з і з н а к о м В-R3-RSN - 2.2.6, 3.2.11, 6.2, 6.3;

- н о в і с у д н а з і з н а к о м А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 - 1.5.1.3;

- н о в і с у д н а з і з н а к о м В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 - 3.2.10.1, 3.2.11;

- н о в і с у д н а з і з н а к о м А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 д о в ж и н о ю 2 4 м т а б і л ь ш е –

Правила про вантажну марку морських суден 114 2, 4, 5, 1.1.1.1, 1.1.1.4 , 1.1.2.4;

- н о в і с у д н а з і з н а к о м В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3, д о -в ж и н о ю м е н ш о ю н і ж 2 4 м - 1.1.1.6, 8.1.1.

1.2 ВИЗНАЧЕННЯ І ПОЯСНЕННЯ Визначення і пояснення, що належать до загальної термінології Пра-

вил, наведені в Загальних положеннях про діяльність при технічному на-гляді та частині І “Класифікація”.

У цих Правилах прийняті такі визначення. Б а к – надбудова, яка простягається від носу судна або, як мінімум, від

носового перпендикуляра в сторону корми, але не доходить до кормового перпендикуляра.

В і т р и л ь н е с у д н о – судно, що має достатню площу вітрил для ходу, незалежно від наявності механічних засобів руху.

В и с о т а н а д б у д о в и – мінімальна відстань, виміряна по вертикалі біля борту від верхньої кромки бімса палуби надбудови до верхньої кром-ки бімса палуби надводного борту.

В о д о н е п р о н и к н і с т ь – здатність конструкції запобігати попа-данню води через неї у будь-якому напрямку при максимальному напорі води, який вона повинна витримати.

Г л а д к о п а л у б н е с у д н о – судно, що не має надбудов на палубі надводного борту.

Ґ р у н т о в і д в і з н а ш а л а н д а – судно, призначене тільки для транспортування ґрунту.

Д о в ж и н а н а д б у д о в и S – середня довжина тієї частини надбудови, що знаходиться в межах довжини судна L.

Д о в ж и н а с у д н а L – 96 % повної довжини по ватерлінії, що проходить на висоті, яка дорівнює 85 % найменшої теоретичної висоти борту, або довжина від передньої кромки форштевня до осі балера руля по тій самій ватерлінії, якщо ця довжина більша (рис.1.2-1).

Якщо форштевень має увігнуту форму вище ніж ця ватерлінія, довжи-на судна вимірюється від точки, що лежить на ватерлінії і є проекцією крайньої (на ділянці вище ніж ватерлінія) кормової точки форштевня на цю саму ватерлінію (рис.1.2-2).

Довжина судна, що складається з послідовно і постійно жорстко з'єд-наних секцій, визначається виходячи з повної довжини состава. Секція з механічною установкою повинна включатися у повну довжину, якщо вона має жорстке з'єднання з составом; у протилежному випадку вона повинна розглядатися як окреме судно.

На суднах, спроектованих з диферентом, найменша теоретична висота борту вимірюється по вертикалі у місці дотику лінії сідлуватості палуби надводного борту і прямої лінії, проведеної паралельно лінії кіля. Ватер-лінія, за якою вимірюється довжина судна, повинна бути паралельна конструктивній ватерлінії.


Рис.1.2-1

Рис.1.2-2

З а к р и т а н а д б у д о в а – надбудова, в якій кінцеві перегородки мають достатню міцність; отвори для доступу в цих перегородках, якщо вони є, обладнані дверима, що відповідають вимогам 3.2.2; усі інші отво-ри в бортах або в кінцевих перегородках надбудов обладнані надійними, непроникними під час дії моря засобами закриття.

С е р е д н я н а д б у д о в а а б о ю т не повинні розглядатися як за-криті, якщо для екіпажу не забезпечений доступ у машинне відділення і в усі інші робочі приміщення всередині цих надбудов з будь-якого місця найвищої відкритої палуби або вище неї іншими шляхами протягом усьо-го часу, коли отвори в перегородках закриті.

З а к р и т е ( п а л у б н е ) с у д н о – судно, що має на всій довжині палубу, отвори на відкритих частинах якої мають засоби для непроникно-го під час дії моря закриття і нижче якої отвори в бортах мають постійні засоби для водонепроникного закриття.

І с н у ю ч е с у д н о – судно, що не є новим. К в а р т е р д е к – піднята уступом на неповномірну висоту твіндека

кормова частина верхньої палуби. К і н ц е в і ч а с т и н и – частини довжини судна по 0,05L від носового

і кормового перпендикулярів. Код е к с ОНС 2 0 0 8 року – Міжнародний кодекс з остійності

Правила про вантажну марку морських суден 116 суден у непошкодженому стані 2008 року3.

К о е ф і ц і є н т з а г а л ь н о ї п о в н о т и C b – коефіцієнт, що виз-начається за формулою

1LBdCb

∇= ,

де ∇ – об'ємна водотоннажність без обшивки і виступаючих частин на судні з металевою обшивкою або об'ємна водотоннажність по зовнішній поверхні кор-пусу без виступаючих частин на судні з обшивкою з іншого матеріалу, що беруть-ся при теоретичній осадці d1, м3;

d1 – 85 % найменшої теоретичної висоти борту Dmin, м. П р и м і т к а . Умовність визначення L може приводити до значення коефіці-

єнта загальної повноти більше 1, наприклад, для суден понтонного типу. Не зва-жаючи на це, отримане значення Сь > 1 повинне використовуватися у наступних розрахунках як Сь =1.

При визначенні Сь для багатокорпусних суден необхідно враховувати ширину всього судна згідно з визначенням ширини судна В у цьому під-розділі, а не одного корпусу.

К о л о д я з ь – будь-яка ділянка на відкритій палубі, де може накопичуватися вода. Колодязі вважаються ділянками палуби, які обмежені з двох або більше сторін палубними надбудовами.

М і ж н а р о д н и й р е й с – морський рейс з країни, на яку поширю-ється Міжнародна конвенція про вантажну марку, до порту, розташовано-го за межами цієї країни, або навпаки.

Н а д б у д о в а – закрита палубою споруда на палубі надводного борту, що простягається від борту до борту або не доходить до будь-якого з бор-тів судна на відстань не більше 4 % ширини судна В.

Піднятий квартердек розглядається як надбудова. Н а д б у д о в а с у ц і л ь н а – надбудова, яка простягається, як міні-

мум, від носового до кормового перпендикуляра. Н а д б у д о в а с е р е д н я – надбудова, яка розташовується у межах

від носового до кормового перпендикулярів, але не доходить до жодного із них.

Н а д в о д н и й б о р т – відстань, яка вимірюється по вертикалі біля борту на середині довжини судна від верхньої кромки палубної лінії до верхньої кромки відповідної вантажної марки.

Н а п і в б а к – частково заглиблений у корпус судна бак (звичайно на половину стандартної висоти).

Н а п і в ю т – частково заглиблений у корпус судна ют (звичайно на половину стандартної висоти).

3 Кодекс ОНС 2008 року складається з вступу, частини А (положення якої

повинні розглядатися як обов’язкові), і частини В, (положення якої повинні роз-глядатися як рекомендаційні), прийнятий резолюцією ІМО MSC.267(85).

1. Загальні положення 117Н е п р о н и к н и й п і д ч а с д і ї м о р я – термін, що відноситься до

конструкцій у надводній частині судна і означає, що в будь-яких морських умовах вода не проникає всередину судна.

Н о в е с у д н о – це судно: .1 з числа зазначених в 1.1.1.1.1 і 1.1.1.1.2, кіль якого закладений або

яке перебувало у подібній стадії побудови4 в день або після дати набрання чинності Міжнародною конвенцією про вантажну марку 1966 р., тобто 21 липня 1968 р. Для суден, зазначених в 1.1.1.1, для застосування розд.2 – 5 цих Правил згідно з 1.1.1.4 нове судно, це судно кіль якого закладений або яке перебувало у подібній стадії побудови 1 січня 2005 р. або після цієї дати;

.2 з числа зазначених в 1.1.1.1.4, кіль якого закладений або яке перебу-вало у подібній стадії побудови 1 липня 1975 р. або після цієї дати;

.3 з числа зазначених в 1.1.1.1.5, при підтверджені відповідності судна вимогам Директиви Ради 98/18/ЄС, кіль якого закладений або яке знахо-диться у подібній стадії побудови 1 липня 1998 року або після цієї дати.

Н о с о в и й і к о р м о в и й п е р п е н д и к у л я р и – перпендикуля-ри до ватерлінії в носовому і кормовому кінцях довжини судна L. Н о с о -в и й п е р п е н д и к у л я р повинний збігатися з передньою кромкою форштевня на ватерлінії, по якій виміряється довжина.

П а л у б а н а д б у д о в и – палуба, що утворює верхню межу надбу-дови.

П а л у б а н а д в о д н о г о б о р т у – палуба, відносно якої розрахо-вується надводний борт. Звичайно це найвища безперервна, не захищена від дії моря і погоди палуба, що має постійні засоби закриття всіх отворів на її відкритих частинах і нижче якої всі отвори в бортах судна обладнані постійними засобами для водонепроникного закриття.

На судні, яке має палубу надводного борту з уступом довжиною біль-ше ніж 1 м, що простягається по всій ширині судна, найнижча частина відкритої палуби та її продовження, паралельне верхній частині палуби поза районом уступу, приймаються за палубу надводного борту, як зазна-чено на рис.1.2-3.

За бажанням судновласника і при схваленні Регістру за палубу надвод-ного борту може бути прийнята палуба, розташована нижче, за умови, що вона є суцільною і постійною палубою, неперервною в поздовжньому напрямі принаймні між машинним відділенням і піковими перегородками, а також безперервною в поперечному напрямі.

Така палуба надводного борту всередині вантажних приміщень повин-на, як мінімум, складатися з відповідно підкріплених стрингерів по бортах

4 "У подібній стадії побудови" означає стадію, на якій розпочаті побудова, яка

визначається такою, що стосується даного судна, і складання даного судна, і при цьому витрачено не менше 50 т або 1 % розрахункової маси всіх матеріалів корпусу залежно від того, що менше.

Правила про вантажну марку морських суден 118 судна в поздовжньому напрямі та на кожній водонепроникній перегород-ці, що доходить до верхньої палуби, у поперечному напрямі.

Ширина цих стрингерів повинна бути не менше ніж та, що буде вважа-тися необхідною з точки зору конструкції та експлуатації.

Якщо ця нижня палуба має уступ довжиною більше ніж 1 м, що ви-кликає несуцільність по всій ширині судна, найнижча частина палуби та її продовження, паралельне верхній частині палуби поза районом уступу, береться за палубу надводного борту. Якщо за палубу надводного борту береться нижня палуба, тоді частина корпусу, розташована вище палуби надводного борту, при виконанні умов призначення і обчислення надвод-ного борту розглядається як надбудова.

Рис.1.2-3

На ліхтеровозах і подібних наплавних суднах докового типу за палубу надводного борта може бути прийнята:

сама верхня безперервна палуба − за умови, що всі отвори в ній забезпечені непроникними під час дії моря засобами закриття, задоволь-няючими вимогам цих Правил, а кормовий вантажний порт має водо-непроникне закриття;

вантажна палуба − якщо вантажний простір не має відповідних за-криттів зверху або з корми, при цьому водонепроникна конструкція вище вантажної палуби може розглядатися з врахуванням положень 4.2.2.3 як надбудова з нішею в кормовій перегородці у вигляді вантажного простору;

безперервна палуба, яка не забезпечує непроникного під час дії моря закриття вантажного трюма, за умови, що вантажний трюм має водо-непроникне закриття з корми до рівня цієї палуби, а також:

палуба є суцільною і безперервною в поздовжньому і поперечному напрямках принаймні поза районом обмеженим поздовжніми і попереч-ними перегородками вантажного трюма;

величина надводного борта визначена з урахуванням поправки на рецес у відповідності з положеннями 4.4.9.1-4.4.9.3;

достатній рівень безпеки судна підтверджений модельними випробу-

1. Загальні положення 119ваннями і розрахунками, враховуючими можливість надходження води у вантажний простір в результаті атмосферних опадів і забризкування, а та-кож передбачені відповідні засоби осушення.

На плавучих (транспортних) доках, при виконанні функцій транспор-тування судна (об’єкта), за палубу надводного борту приймається ста-пель-палуба; при цьому водонепроникна конструкція башт доку, при наявності, вище стапель-палуби може розглядатися з урахуванням поло-жень 4.2 як надбудова.

П а л у б н и й л і с н и й в а н т а ж – вантаж лісу, що перевозиться на відкритій частині палуби надводного борту або надбудови. Термін не по-ширюється на деревну масу або на подібний їй вантаж.

П і д н я т и й к в а р т е р д е к – надбудова, яка простягається до носа від кормового перпендикуляра і звичайно має висоту, меншу ніж стан-дартна надбудова, а також суцільну носову перегородку, глухі бортові ілюмінатори, обладнані ефективними штормовими кришками та горло-вини з кришками на болтах. У випадку, коли вказана перегородка несуці-льна через наявність дверей і вхідних отворів, така надбудова є ютом.

П л а в у ч и й ( т р а н с п о р т н и й ) д о к – несамохідне судно техні-чного флоту, призначене для підіймання із води судна (плавучої спору-ди), його ремонту чи технічного обслуговування, транспортування та спу-ску на воду (див. також 3.13.1.1 частини ІІ “Корпус” Правил класифікації та побудови морських суден). П л а в у ч и й д о к – теж саме без функції транспортування.

Р о з р а х у н к о в а в и с о т а б о р т у D – теоретична висота борту на середині довжини судна плюс товщина листа палубного стрингера палуби надводного борту, якщо він є, плюс розмір t(L – S)/L, якщо відкрита палу-ба надводного борту між надбудовами має дерев'яне покриття, де t – середня товщина дерев'яного покриття відкритого настилу поза палубни-ми отворами, мм; S – сумарна довжина надбудов, м.

Якщо дерев'яне покриття палуби не простягається цілком між надбу-довами, поправка повинна прийматися такою, що дорівнює tl1/L, де l1 – зведена довжина покритої площі, що простягається від борту до борту, м.

Розрахунковою висотою борту на судні, що має заокруглене з'єднання палуби з бортом радіусом більше ніж 4 % ширини судна В або інше не-звичне з'єднання, є розрахункова висота борту судна, яке на середині дов-жини має переріз з вертикальними бортами вгорі, з таким самим вигином бімса та у якого площа верхньої частини перерізу дорівнює площі верх-ньої частини дійсного перерізу (рис.1.2-4).

Р у б к а – закрита палубою споруда на палубі надводного борту або на палубі надбудови, що не доходить до бортів судна на відстань більше ніж 4 % ширини судна В і має двері, ілюмінатори або інші подібні отвори в зовнішніх перегородках.

Правила про вантажну марку морських суден 120

Рис.1.2-4

Судно з повною (верхньою) палубою - означає судно, яке об-ладнане повною (загальною) палубою, відкритою впливу погодних умов та моря, яка має постійні засоби закриття всіх отворів у відкритій її частині та нижче, де всі отвори по бортах судна оснащені постійними за-собами, щонайменше водонепроникного закриття. Повна (загальна) палу-ба може бути водонепроникною палубою або еквівалентною їй спорудою, що складається з неводонепроникної палуби, цілком закритої водонепро-никною спорудою адекватної міцності, призначеною для збереження водонепроникності та оснащеної пристроями водонепроникного закриття.

С у д н о з м і ш а н о г о ( м о р е – р і к а ) п л а в а н н я – самохідне судно, призначене для безперевалювальних перевезень вантажів та паса-жирів морським і внутрішнім (річковим) водним шляхом.

Т е о р е т и ч н а в и с о т а б о р т у – відстань, виміряна по вертикалі від верхньої кромки горизонтального кіля до верхньої кромки бімса палу-би надводного борту біля борту. На дерев'яних і композитних суднах ця відстань вимірюється від нижньої кромки шпунта в кілі. Якщо днище на середині довжини судна має увігнуту форму або є стовщені шпунтові по-яси, висота борту вимірюється від точки перетину продовженої плоскої частини днища з бічною поверхнею кіля.

На суднах, що мають заокруглене з'єднання палуби з бортом, теоретич-на висота борту повинна вимірюватися до точки перетину продовжених теоретичних ліній палуби і борту, так якби це з'єднання мало кутову конс-трукцію.

Якщо палуба надводного борту має уступ довжиною більше ніж 1 м, що викликає несуцільність по всій ширині судна, і підвищена частина па-луби простягається над точкою виміру теоретичної висоти борту, ця висо-та борту повинна вимірюватися до умовної лінії, яка є продовженням ниж-ньої частини палуби паралельно підвищеній частині. Уступ довжиною 1 м або менше повинний розглядатися як рецес відповідно до 4.4.9.

Т р ю м н и й з е м с н а р я д – судно, що виймає ґрунт будь-якими пристроями і має трюми для його транспортування.

Х о д о в и й м і с т о к – надбудова, яка не виходить за межі носового або кормового перпендикуляра. Окремий місток – це місток, який не з'єд-наний з іншими надбудовами. Місток, кормова перегородка якого знахо-диться у межах 0,05L від кормового перпендикуляра, не вважається окре-мим містком (див. рис.1.2-5).

1. Загальні положення 121Ши р и н а с у д н а В – найбільша ширина, виміряна на середині дов-

жини судна до зовнішньої кромки шпангоута на суднах з металевою об-шивкою і до зовнішньої поверхні корпусу на суднах з обшивкою з іншого матеріалу.

Рис.1.2-5

Що р і ч н а д а т а – день і місяць кожного року, які відповідають даті закінчення терміну дії відповідного свідоцтва.

Ют – надбудова, що простягається від корми судна або, як мінімум, від кормового перпендикуляра до носа, але не доходить до носового пер-пендикуляра. Ют може простягатися від точки кормового перпендикуляра до корми.

Ящ и к – закрита палубою споруда на палубі надводного борту, яка не доходить до будь-якого борту судна на відстань більше ніж 4 % ширини судна В і не має дверей, ілюмінаторів та інших подібних отворів у зовні-шніх перегородках.

1.3 РАЙОНИ ПЛАВАННЯ

У цих Правилах прийнятий такий поділ суден за допущеними для них районами плавання:

.1 судна необмеженого району плавання;

.2 судна обмеженого району плавання R1: плавання в морських ра-йонах з висотою хвилі 3 %-ї забезпеченості 8,5 м з віддаленням від місця укриття не більше 200 миль і з допустимою відстанню між місцями укрит-тя не більше 400 миль;

.3 судна обмеженого району плавання R2: плавання в морських ра-йонах з висотою хвилі 3 %-ї забезпеченості 7,0 м з віддаленням від місця укриття не більше 100 миль і з допустимою відстанню між місцями укрит-тя не більше 200 миль;

.4 судна обмеженого району плавання R2-RSN: змішане (море – рі-ка) плавання на хвилюванні з висотою хвилі 3 %-ї забезпеченості 6,0 м і віддаленням від місця укриття:

у відкритих морях не більше 50 миль і з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 100 миль;

у закритих морях не більше 100 миль і з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 200 миль;

Правила про вантажну марку морських суден 122 .5 судна обмеженого району плавання R3-RSN: змішане (море – рі-

ка) плавання на хвилюванні з висотою хвилі 3 %-ї забезпеченості 3,5 м з урахуванням конкретних обмежень по району і умовах плавання, обумов-лених вітрохвильовими режимами басейнів, з установленням допустимого віддалення від місця укриття, яке не повинне перевищувати 50 миль;

.6 судна обмеженого району плавання R3: прибережне, рейдове і портове плавання у межах, встановлених Регістром у кожному випадку;

.7 для пасажирських морських та змішаного (море − ріка) плавання су-ден, що здійснюють внутрішні рейси (морський каботаж), крім суден, до яких згідно 2.6.1.1.2 Загальних положень про діяльність при технічному нагляді Директива 98/18/ЄС не застосовується, встановлюються наступні знаки та відповідні кожному знаку обмеження:

.7.1 А – плавання за межами району плавання суден з обмеженнями району В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3 без додаткових граничних обме-жень і обмежень хвильового режиму – необмежений район плавання;

.7.2 А-R1– плавання в умовах з висотою хвиль 3%-ї забезпеченості 8,5 м, за межами району плавання суден з обмеженнями району В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3, з віддаленням від місця укриття не більше 200 миль та з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 400 миль;

.7.3 А-R2 – плавання в умовах з висотою хвиль 3%-ї забезпеченості 7,0 м, за межами району плавання суден з обмеженнями району В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3, з віддаленням від місця укриття не біль-ше 100 миль та з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 200 миль;

.7.4 А-R2-RSN – змішане (море - ріка) плавання в умовах з висотою хвиль 3%-ї забезпеченості 6,0 м, за межами району плавання суден з об-меженнями району В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3, з віддаленням від місця укриття:

у відкритих морях не більше 50 миль та з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 100 миль;

у закритих морях не більше 100 миль та з допустимою відстанню між місцями укриття не більше 200 миль;

.7.5 В-R3-RSN – змішане (море - ріка) плавання в умовах з висотою хвиль 3%-ї забезпеченості 3,5 м і більше (може встановлюватися конкрет-на висота хвиль до 6,0 м), в межах курсу яких судно ніколи не відходить від берегової лінії більше ніж на 20 миль, на яку особи, що потерпіли від катастрофи з судном, можуть висадитися, при середній припливній висо-ті, і не більше 50 миль від місця укриття;

.7.6 С-R3-RSN – змішане (море - ріка) плавання в морських районах, в яких вірогідність (повторюваність) істотної висоти хвиль 2,5 м і більше або хвиль 3-% забезпеченості висотою більше 3,5 м менша ніж 10 % про-тягом однорічного періоду при експлуатації судна круглий рік, або протя-гом обмеженого встановленого періоду року для експлуатації виключно в

1. Загальні положення 123цей період (наприклад, літній період експлуатації), в межах курсу якого воно ніколи не відходить далі 15 миль від місця укриття та не більше ніж 5 миль від берегової лінії, на яку особи, що постраждали від лиха з суд-ном, можуть висадитися при середній припливній висоті;

.7.7 D-R3 - змішане (море - ріка) плавання в морських районах, в яких вірогідність (повторюваність) істотної висоти хвиль 1,5 м і більше або хвиль 3-% забезпеченості висотою більше 2,0 м менша ніж 10 % протя-гом однорічного періоду при експлуатації судна круглий рік, або протя-гом обмеженого встановленого періоду року для експлуатації виключно в цей період (наприклад, літній період експлуатації), в межах курсу якого воно ніколи не відходить далі 6 миль від місця укриття та не більше ніж 3 миль від берегової лінії, на яку особи, що постраждали від лиха з суд-ном, можуть висадитися при середній припливній висоті;

.7.8 конкретні географічні та сезонні обмеження басейнів плавання са-мохідних пасажирських суден зі знаками В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3 зазначені в табл. 2.2.5.3-2 частини І “Класифікація”;

.7.9 для пасажирських суден довжиною меншою 24 м не допускають-ся райони зі знаками А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN;

.8 конкретні обмеження для роботи плавучих кранів (виконання ван-тажопідіймальних операцій і плавання з можливим перевезенням ванта-жів на палубі і/або в трюмі) встановлюються Регістром у кожному випад-ку.

1.4 ОБСЯГ НАГЛЯДУ І СВІДОЦТВА

1.4.1 Технічна документація. Для призначення судну надводного борту відповідно до цих Правил

Регістру повинна бути надана документація згідно вимог 4.2.8 частини І “Класифікація”.

1.4.2 Огляд і нанесення вантажних марок. На суднах, що плавають під прапором України, надводний борт яких

призначається відповідно до цих Правил, огляд і нанесення вантажних марок здійснює Регістр.

Огляд і нанесення вантажних марок на судна, що здійснюють міжна-родні рейси, можуть проводитися також іншою організацією або особою, у тому числі й іноземними, уповноваженими на це урядом. Регістр може проводити огляд і перевірку нанесення вантажних марок на класифіковані ним судна, що плавають під іноземним прапором, за уповноваженням від-повідного уряду. У таких випадках уряд держави, під прапором якої пла-ває судно, цілком гарантує повноту і ретельність огляду та нанесення ван-тажних марок.

1.4.3 Початковий огляд, огляд для поновлення свідоцтва і щорічні огляди.

Судно підлягає таким оглядам:

Правила про вантажну марку морських суден 124 .1 огляду, який здійснюється в період технічного нагляду за побудо-

вою судна, або первісного огляду судна, побудованого без нагляду Ре-гістру або органу, уповноваженого ним до заміщення.

Огляд включає повну перевірку конструкції та обладнання судна в межах, передбачених для судна цими Правилами. Такий огляд проводить-ся, щоб пересвідчитися в тому, що розташування, будова, матеріал і міц-ність судна цілком відповідають вимогам цих Правил.

За результатами огляду складаються характеристика умов призначення вантажної марки за Правилами Регістру і розрахунок надводного борту та видаються свідоцтва, зазначені в 1.4.5;

.2 огляду для поновлення свідоцтва, який проводиться через проміжки часу, що не перевищують 5 років, за виключенням випадків, передбаче-них в 1.4.8.2, 1.4.8.5–1.4.8.7, щоб пересвідчитися в тому, що конструкція та обладнання за розташуванням, обладнанням, матеріалом і міцністю цілком відповідають вимогам цих Правил.

За результатами огляду складається Акт огляду судна для поновлення вантажної марки;

.3 щорічному огляду в межах трьох місяців до і після кожної щорічної дати свідоцтва, щоб пересвідчитися в тому, що в корпусі та надбудовах судна не було проведено змін, що впливають на розрахунок надводного борту і положення вантажних марок, і що пристрої для закриття отворів, фальшборт і леєрні огорожі, штормові портики, засоби доступу до примі-щення екіпажу і пасажирів утримуються в належному стані, вантажні мар-ки нанесені правильно, і що судно забезпечене інформацією, вказаною у підрозділі 3.1.

Про щорічні огляди робиться запис у Свідоцтві про вантажну марку або у Свідоцтві про вилучення для вантажної марки, що видається відпо-відно до 1.1.2.2 цих Правил.

1.4.4 Збереження умов після огляду. Після проведення будь-якого огляду відповідно до 1.4.3 без санкції Ре-

гістру не допускається ніяких змін у конструкції, обладнанні, пристроях, матеріалах або розмірах в'язей, що оглядалися.

1.4.5 Видача свідоцтв. 1.4.5.1 Суднам, які відповідно до цих Правил були оглянуті і на борти

яких були нанесені вантажні марки, видаються: .1 М і ж н а р о д н е с в і д о ц т в о п р о в а н т а ж н у м а р к у – кож-

ному судну, зазначеному в 1.1.1.1.1; .2 С в і д о ц т в о п р о в а н т а ж н у м а р к у – кожному судну, за-

значеному в 1.1.1.1.25, 1.1.1.1.4 і в 1.1.1.1.5, 1.1.1.16 та 1.1.1.7.

5 Суднам необмеженого району плавання, крім риболовецьких, може бути

видане Міжнародне свідоцтво про вантажну марку. Вантажні марки на зазначені вище судна повинні наноситися відповідно до положень розд.2.

1. Загальні положення 1251.4.5.2 Суднам, які здійснюють міжнародні рейси і підлягають звіль-

ненню на підставі 1.1.2.1, що відповідно до цих Правил були оглянуті і на їх борти нанесені вантажні марки, видається Регіональне свідоцтво про вантажну марку.

1.4.5.3 Суднам, які мають нові конструктивні особливості та підляга-ють вилученню на підставі 1.1.2.2 і відповідно до цих Правил були огля-нуті та на борти яких були нанесені вантажні марки, видаються:

.1 М і ж н а р о д н е с в і д о ц т в о п р о з в і л ь н е н н я д л я в а н -т а ж н о ї м а р к и – кожному судну, зазначеному в 1.1.1.1.1. У свідоцтві зазначається призначений надводний борт і допустимі умови експлуатації судна;

.2 С в і д о ц т в о п р о в а н т а ж н у м а р к у – кожному судну, за-значеному в 1.1.1.1.2, 1.1.1.1.4 і в 1.1.1.1.5.

У Свідоцтві зазначається, що судну призначений надводний борт на підставі і відповідно до 1.1.2.2 цих Правил, а також вказуються допустимі умови експлуатації судна;

1.4.5.4 Суднам, зазначеним в 1.1.1.1.2, які за виняткових обставин здійснюють міжнародний рейс на підставі 1.1.2.3 і які були оглянуті від-повідно до цих Правил, видається Міжнародне свідоцтво про звільнення для вантажної марки.

Вантажна марка для такого одиничного рейсу на борти судна не нано-ситься, а допущений надводний борт, позначка про огляд судна та умови здійснення рейсу зазначаються в Міжнародному свідоцтві про звільнення для вантажної марки.

1.4.5.5 Суднам, зазначеним в 1.1.1.1.2 і 1.1.1.1.4, які за виняткових об-ставин здійснюють одиничний рейс поза встановленим для них районом плавання на підставі 1.1.2.4, і які були оглянуті відповідно до цих Правил, видається Свідоцтво на разовий перегін.

Вантажна марка для такого одиничного рейсу на борти судна не нано-ситься, а допущений надводний борт, відмітка про огляд судна та умови здійснення рейсу зазначаються у Свідоцтві на разовий перегін.

1.4.5.6 На судна, які плавають під прапором України, Свідоцтва, зазна-чені в 1.4.5.1–1.4.5.5, видаються Регістром. Міжнародні свідоцтва можуть бути також видані іншою організацією або особою, в тому числі й інозем-ними, належним чином уповноваженими на це Урядом України.

Регістр може видавати міжнародні свідоцтва на судна, які плавають під іноземним прапором, за уповноваженням відповідного уряду. У таких випадках уряд держави, під прапором якої плаває судно, несе повну від-повідальність за свідоцтво.

1.4.6 Видача або підтвердження свідоцтва іншим урядом. 1.4.6.1 Уряд держави-учасниці Міжнародної конвенції про вантажну

марку 1966 р. може на прохання уряду іншої такої держави провести або доручити провести огляд судна і, пересвідчившись у тому, що судно від-повідає положенням цієї Конвенції, видати (підтвердити) або уповнова-

Правила про вантажну марку морських суден 126 жити видати (підтвердити) йому Міжнародне свідоцтво про вантажну ма-рку.

1.4.6.2 Копії свідоцтва, акта про огляд і розрахунку надводного борту подаються у можливо короткий термін органу уряду, на прохання якого здійснюється огляд.

1.4.6.3 Видане у такий спосіб свідоцтво повинне містити запис про те, що воно видане на прохання уряду держави, під прапором якої плаває або буде плавати судно. Воно має таку ж силу і визнається нарівні зі свідоцт-вом, яке видається відповідно до 1.4.5.

1.4.6.4 Міжнародне свідоцтво про вантажну марку не видається судну, яке плаває під прапором держави, уряд якої не прийняв у встановленому порядку Міжнародну конвенцію про вантажну марку.

1.4.7 Форма свідоцтв. Свідоцтва, які видаються, та їх завірені копії повинні точно відтворю-

вати розташування друкованого тексту затверджених Регістром форм сві-доцтв. Форма міжнародних свідоцтв повинна відповідати зразкам, дода-ним до Міжнародної конвенції про вантажну марку.

Міжнародні свідоцтва, які видаються Регістром, складаються україн-ською мовою з обов'язковим перекладом на англійську. Інші свідоцтва складаються тільки українською мовою.

1.4.8 Термін дії і дійсність свідоцтв. 1.4.8.1 Свідоцтво про вантажну марку видається на термін не більше

ніж 5 років. 1.4.8.2 Період дії свідоцтва про вантажну марку визначається з ураху-

ванням наступного: .1 незалежно від вказаного в 1.4.8.1, коли огляд для поновлення свідоцт-

ва закінчений у межах 3 місяців до дати закінчення терміну дії існуючого свідоцтва, нове свідоцтво дійсне від дати закінчення огляду для понов-лення свідоцтва до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення терміну дії існуючого свідоцтва;

.2 коли огляд для поновлення свідоцтва закінчений після дати закін-чення терміну дії існуючого свідоцтва, нове свідоцтво дійсне від дати за-кінчення огляду для поновлення свідоцтва до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення терміну дії існуючого свідоцтва;

.3 коли огляд для поновлення свідоцтва закінчений у межах більше ніж за 3 місяці до дати закінчення терміну дії існуючого свідоцтва, нове сві-доцтво дійсне від дати закінчення огляду для поновлення свідоцтва до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення огляду для поновлення свідоцтва.

1.4.8.3 Якщо свідоцтво видається на термін менше 5 років, Регістр мо-же продовжити дію свідоцтва з дати закінчення терміну дії до максималь-ного терміну (5 років), за умови, що відповідним чином проведені щорічні огляди, зазначені в 1.4.3, які використовуються, коли свідоцтво видається на 5-річний період.

1. Загальні положення 1271.4.8.4 Якщо після огляду для поновлення свідоцтва у відповідності з

1.4.3.2 нове свідоцтво не може бути видане судну до дати закінчення тер-міну дії існуючого свідоцтва, особа або організація, які проводять огляд, можуть продовжити існуюче свідоцтво на термін не більше ніж на 5 міся-ців. Це продовження повинне бути підтверджене записом у свідоцтві і повинне надаватися тільки у випадках, коли не проводилося ніяких змін у конструкції, обладнанні, пристроях, матеріалах або розмірах елементів конструкції, які впливають на величину надводного борту судна.

1.4.8.5 Якщо у момент закінчення терміну дії свідоцтва судно не зна-ходиться в порту, у якому воно повинне оглядатися, термін дії свідоцтва може бути продовжений Регістром, але таке продовження надається тіль-ки для того, щоб дати можливість судну закінчити свій рейс до порту, в якому воно повинне оглядатися, і тільки у тих випадках, коли таке про-довження стане необхідним і доцільним. Ніяке свідоцтво не продовжуєть-ся на термін, який перевищує 3 місяці, і судно, якому надається таке про-довження, не має права при прибутті у порт, у якому воно повинне огля-датися, покинути цей порт в силу цього продовження без нового свідоцт-ва. Коли закінчений огляд для поновлення свідоцтва, нове свідоцтво дійс-не до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення терміну дії існу-ючого свідоцтва, встановленої до надання продовження.

1.4.8.6 Свідоцтво, видане судну, яке здійснює короткі рейси, що не продовжене у відповідності з вищезазначеними положеннями цього пунк-ту, може бути продовжене Регістром на пільговий термін до одного міся-ця від дати закінчення вказаного у ньому терміну дії. Коли проведений огляд для поновлення свідоцтва, нове свідоцтво дійсне до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення терміну дії існуючого свідоцтва, встановленої до надання продовження.

1.4.8.7 У особливих випадках Регістр може не видавати нове свідоцтво з дати закінчення періоду дії існуючого свідоцтва, як це вимагається у відповідності до 1.4.8.2, 1.4.8.5 і 1.4.8.6. У цих випадках нове свідоцтво дійсне до дати, яка не перевищує 5 років від дати закінчення огляду для поновлення свідоцтва.

1.4.8.8 Якщо щорічний огляд закінчений до періоду, вказаного в 1.4.3.3, то:

.1 щорічна дата, вказана у свідоцтві, повинна бути змінена внесенням запису на дату, яка повинна бути не пізніше 3 місяців після дати, на яку був закінчений огляд;

.2 наступний щорічний огляд повинний бути закінчений у період, за-значений в 1.4.3.3, використовуючи нову щорічну дату;

.3 дата закінчення терміну дії свідоцтва може залишатися без змін за умови, що один або більше щорічних оглядів проведені так, щоб не були перевищені максимальні періоди між оглядами, зазначеними в 1.4.3.

1.4.8.9 Свідоцтво про вантажну марку втрачає силу у будь-якому з на-ступних випадків:

Правила про вантажну марку морських суден 128 .1 у корпусі або надбудовах судна були проведені суттєві зміни, які

можуть привести до збільшення надводного борту; .2 пристрої і засоби, зазначені в 1.4.3.3, не перебувають у належному

стані; .3 у свідоцтві немає підтвердження про те, що судно оглянуте у відпо-

відності з 1.4.3.3; .4 міцність конструкції судна знижена до меж, які не забезпечують йо-

го безпеку. 1.4.8.10 Міжнародне свідоцтво про звільнення для вантажної марки. 1.4.8.10.1 Період дії Міжнародного свідоцтва про звільнення для ван-

тажної марки, виданого судну, яке звільнюється від виконання вимог Міжнародної конвенції про вантажну марку у відповідності з пунктом 2 статті 6, не повинний перевищувати 5 років. Таке свідоцтво поновлюєть-ся, підтверджується, продовжується і анулюється у тому ж порядку, як і Міжнародне свідоцтво про вантажну марку.

1.4.8.10.2 Період дії Міжнародного свідоцтва про звільнення для ван-тажної марки, наданого судну, яке звільнюється від виконання вимог Міжнародної конвенції про вантажну марку у відповідності з пунктом 4 статті 6, обмежується тривалістю разового рейсу, для якого воно видається.

1.4.8.11 Міжнародне свідоцтво, видане судну, втрачає силу при пере-дачі цього судна під прапор іншої держави.

1.5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.5.1 Загальні положення. 1.5.1.1 Для встановлення єдиних принципів і вимог, які стосуються

граничного завантаження суден, у цих Правилах нормується мінімальна величина надводного борту при плаванні суден у визначених районах і у визначену пору року.

1.5.1.2 Ніщо у цих Правилах не перешкоджає призначенню більшого надводного борту ніж мінімальний надводний борт, який визначається відповідно до розділів 3–8.

1.5.1.3 Пасажирські судна районів плавання А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 повинні мати повну (верхню) палу-бу.

1.5.2 Положення вантажної марки. 1.5.2.1 Призначений судну надводний борт фіксується шляхом нане-

сення на кожному борті судна позначки палубної лінії, знака вантажної марки та вантажних марок, які позначають найбільші осадки, до яких суд-но може бути навантажене при різноманітних умовах плавання.

1.5.2.2 При призначенні надводного борту передбачається, що нанесені на борти судна вантажні марки, які відповідають сезону, зоні або району, в якому судно може опинитися, не повинні бути занурені у воду протягом усього часу, коли судно виходить у море, перебуває у плаванні та прихо-дить у порт. Виняток допускається лише в таких випадках:

1. Загальні положення 129.1 коли судно знаходиться у прісній воді зі щільністю, рівною одиниці,

вантажна марка, відповідна сезону, зоні або району може бути занурена на величину поправки для прісної води, яка зазначена у свідоцтві про ван-тажну марку.

Якщо питома вага води відрізняється від одиниці, поправка повинна бути пропорційною різниці між 1,025 і дійсною питомою вагою;

.2 коли судно відходить з порту, розташованого на річці або у внутріш-ніх водах, допускається його більше завантаження відповідно до маси палива і всіх інших матеріалів, що будуть витрачені судном між портом відходу і морем.

1.5.3 Судна, які класифікуються. На суднах, які класифікуються Регістром, замість положень розд.3,

підрозділів 5.1, 6.3 і 8.3, а також положень цих Правил, що належать до технічної документації, яка подається на розгляд, можуть застосовуватися відповідні положення частин Правил класифікації та побудови морських суден Регістру. При цьому відступи від цих Правил можуть допускатися лише у тих випадках, коли вони не суперечать цим Правилам.

2 НАНЕСЕННЯ ВАНТАЖНОЇ МАРКИ НА СУДНАХ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ МІЖНАРОДНІ РЕЙСИ, І ПАСАЖИРСЬКИХ СУДНАХ РАЙОНІВ ПЛАВАННЯ А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN,

В-R3-RSN, С-R3-RSN ТА D-R3

2.1 ПАЛУБНА ЛІНІЯ І ЗНАК ВАНТАЖНОЇ МАРКИ

2.1.1 Палубна лінія. Палубна лінія становить собою горизонтальну лінію довжиною 300 і

шириною 25 мм. Вона наноситься посередині довжини судна з кожного борту, як правило таким чином, щоб її верхня кромка проходила через точку, в якій продовжена назовні верхня поверхня палуби надводного бо-рту перетинає зовнішню поверхню бортової обшивки судна.

Якщо на палубі надводного борту посередині довжини судна є дере-в'яний настил, верхня кромка палубної лінії повинна проходити через точ-ку перетину продовженої назовні верхньої поверхні фактичного настилу палуб із зовнішньою поверхнею бортової обшивки судна (рис.2.1.1-1).

У тих випадках, коли нанести палубну лінію зазначеним способом не-можливо або незручно, вона може бути нанесена виходячи з іншої фіксо-ваної на борту судна точки, за умови, що величина надводного борту буде відповідно виправлена. Положення зазначеної точки відносно прийнятої палуби надводного борту повинне бути зазначене у Свідоцтві про вантаж-ну марку. Наприклад, на суднах із заокругленим з'єднанням палуби з бор-том верхня кромка палубної лінії може проходити через точку а і відстань її до точки b – перетинання продовженої верхньої поверхні палуби надвод-ного борту із зовнішньою поверхнею бортової обшивки зазначається у Свідоцтві про вантажну марку (рис.2.1.1-2).

Правила про вантажну марку морських суден 130 Якщо судно має надбудову на всій довжині палуби або за палубу над-

водного борту прийнята нижня палуба судна, то розрахункове значення мінімального надводного борту, визначене без урахування поправки на положення палубної лінії, може бути таким, що палубна лінія буде пере-тинати кільце знака вантажної марки. У такому випадку, якщо судну при-значається мінімальний надводний борт, палубну лінію необхідно наноси-ти на борт судна так, щоб вона була вище знака вантажної марки і найви-щої вантажної марки. Відповідна поправка на положення палубної лінії відносно палуби надводного борту враховується у розрахунку і вказується у Свідоцтві про вантажну марку.

Рис.2.1.1-1 Рис.2.1.1-2

2.1.2 Знак вантажної марки. Знак вантажної марки становить собою кільце із зовнішнім діаметром

300 і шириною 25 мм, яке перетинається горизонтальною лінією довжи-ною 450 і шириною 25 мм таким чином, що верхня кромка цієї горизонта-льної лінії проходить через центр кільця.

Центр кільця знаходиться на середині довжини судна на відстані, рів-ній призначеному літньому надводному борту, виміряному по вертикалі униз від верхньої кромки палубної лінії (рис.2.1.2).

2.2 МАРКИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ЗІ ЗНАКОМ ВАНТАЖНОЇ МАРКИ

2.2.1 Марки на суднах з мінімальним надводним бортом. Марки, які позначають положення вантажних ватерліній судна при йо-

го завантаженні в різних зонах, районах і в сезонні періоди плавання, становлять собою горизонтальні лінії довжиною 230 і шириною 25 мм, нанесені до носа (якщо інше не обумовлено окремо) і перпендикулярно до вертикальної лінії шириною 25 мм, проведеної на відстані 540 мм до носа від центра кільця вантажної марки (рис.2.2.1).

2.Нанесення вантажної марки на суднах, які здійснюють міжнародні рейси 131

Рис.2.1.2

Застосовуються наступні вантажні марки: .1 літня вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою лінії, що

проходить через центр кільця, а також верхньою кромкою лінії, позначе-ної літерою Л (S)1;

.2 зимова вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерою З (W);

.3 зимова вантажна марка для Північної Атлантики, що визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерами ЗПА (WNA);

.4 тропічна вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерою Т (T);

.5 вантажна марка для прісної води влітку, яка визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерою П (F) і нанесеної до корми від верти-кальної лінії.

Відстань між вантажною маркою для прісної води влітку і літньою ван-тажною маркою являє собою допустиме збільшення осадки судна у пріс-ній воді також для інших вантажних марок З (W) і ЗПА (WNA);

.6 тропічна марка для прісної води, яка визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерами ТП (TF) і нанесеної до корми від вертикальної лінії.

2.2.2 Марки на суднах з мінімальним лісним надводним бортом. Якщо відповідно до вимог розділу 5 цих Правил вантажному судну

призначається лісний надводний борт, на додаток до звичайних вантаж-них марок наносяться лісні вантажні марки. Ці марки відзначають поло-ження вантажних ватерліній судна при його завантаженні в різних зонах, районах і в сезонні періоди плавання і являють собою горизонтальні лінії

1 У разі видачі Міжнародного свідоцтва про вантажну марку, позначення

марок у тексті Свідоцтв і на бортах судна повинне бути виконане літерами латинського алфавіту.

Правила про вантажну марку морських суден 132 довжиною 230 і шириною 25 мм, нанесені до корми (якщо інше не обумов-лено окремо) і перпендикулярно до вертикальної лінії шириною 25 мм, проведеної на відстані 540 мм до корми від центра кільця знака вантажної марки (рис.2.2.1).

Рис.2.2.1

Застосовуються наступні лісні вантажні марки: .1 лісна літня вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою лі-

нії, позначеної літерами ЛЛ (LS); .2 лісна зимова вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою

лінії, позначеної літерами ЛЗ (LW); .3 лісна зимова вантажна марка для Північної Атлантики, яка визнача-

ється верхньою кромкою лінії, позначеної літерами ЛЗПА (LWNA); .4 лісна тропічна вантажна марка, яка визначається верхньою кромкою

лінії, позначеної літерами ЛТ (LT); .5 лісна вантажна марка для прісної води влітку, яка визначається верх-

ньою кромкою лінії, позначеної літерами ЛП (LF) і нанесеної до носа від вертикальної лінії. Відстань між лісною вантажною маркою для прісної води влітку і літньою лісною вантажною маркою являє собою допустиме збільшення осадки судна у прісній воді і для інших лісних вантажних ма-рок ЛЗ (LW) і ЛЗПА (LWNA);

.6 лісна тропічна вантажна марка для прісної води, яка визначається верхньою кромкою лінії, позначеної літерами ЛТП (LTF) і нанесеної до носа від вертикальної лінії.

2.2.3 Марки на вітрильних суднах з мінімальним надводним бортом.

На вітрильне судно разом зі знаком вантажної марки наносяться тільки марка для прісної води влітку і зимова вантажна марка для Північної Ат-лантики (рис.2.2.3).

Такі судна в літній та зимовій зонах, районах і в сезонні періоди в солоній морській воді можуть завантажуватися до верхньої кромки гори-зонтальної лінії, яка перетинає центр кільця знака вантажної марки.


Рис.2.2.3

2.2.4 Вантажні марки поділу на відсіки. .1 Вантажна марка поділу на відсіки визначається верхньою кромкою горизонтальної лінії (довжиною 230 і шириною 25 мм), позначається літе-рою С і наноситься на рівні схваленої ватерлінії поділу на відсіки до кор-ми від вертикальної лінії, зазначеної в 2.2.1.

Якщо марка поділу на відсіки розташована нижче найнижчої марки із зазначених у 2.2.1, то вона наноситься до корми від умовного продовжен-ня зазначеної вище вертикальної лінії.

.2 Ні в якому разі марка поділу на відсіки не повинна наноситися вище найвищої вантажної марки для солоної води на суднах з мінімальним над-водним бортом або вище горизонтальної лінії знака вантажної марки на суднах з надлишковим надводним бортом.

.3 Надводний борт, який відповідає вантажній марці поділу на відсіки, вимірюється від палубної лінії, зазначеної в 2.1.1.

2.2.5 Вантажні марки на суднах з постійним надлишковим надводним бортом.

На судні, якому з будь-яких причин призначається надлишковий (сто-совно мінімального) надводний борт, вантажна марка повинна наноситися в такий спосіб (рис.2.2.5):

.1 Знак вантажної марки (рис.2.1.2) повинний розташовуватися униз від палубної лінії на відстані, рівній призначеному надлишковому надво-дному борту.

.2 Разом зі знаком вантажної марки повинні наноситися вантажна мар-ка для прісної води влітку (2.2.1.5), а також зимова вантажна марка та/або зимова вантажна марка для Північної Атлантики (2.2.1 і 2.2.2), якщо ви-значені відповідно до цих Правил зимовий надводний борт і/або зимовий надводний борт у Північній Атлантиці перевищують призначений судну надлишковий надводний борт.

.3 Поправка на прісну воду в усіх випадках визначається виходячи з осадки, що відповідає призначеному надлишковому надводному борту.

.4 За винятком марки для прісної води, ніякі інші марки не повинні на-носитися вище горизонтальної лінії знака вантажної марки.


Рис.2.2.5

2.2.6 Вантажні марки поділу на відсіки на пасажирських суднах. Вантажні марки поділу на відсіки на пасажирських суднах повинні на-

носитися в такий спосіб: .1 На пасажирських суднах, призначених виключно для перевезення

пасажирів, у яких надводний борт, що відповідає найвищій ватерлінії по-ділу на відсіки, дорівнює або перевищує мінімальний літній надводний борт, призначений відповідно до цих Правил, або надлишковий надвод-ний борт, призначений з будь-яких інших причин, знак вантажної марки і вантажна марка поділу на відсіки наносяться на рівні найвищої ватерлінії поділу на відсіки, схваленої Регістром.

Вантажна марка поділу на відсіки для таких суден позначається С1. Інші вантажні марки наносяться як для судна з надлишковим надвод-

ним бортом відповідно до 2.2.5.2 і 2.2.5.3 (рис.2.2.6.1). .2 На пасажирських суднах, що мають приміщення, спеціально при-

стосовані для перевезення пасажирів і вантажів, можуть наноситися де-кілька вантажних марок поділу на відсіки, кожна з яких відповідає схва-леній Регістром ватерлінії поділу на відсіки для встановленого судновлас-ником того чи іншого варіанту експлуатації судна.

Вантажна марка поділу на відсіки для основного варіанту перевезення пасажирів позначається знаком С1, а для інших варіантів – знаками С2, С3 тощо (рис.2.2.6.2).

При варіантах експлуатації судна без пасажирів на борту вантажні мар-ки поділу на відсіки C1, C2, С3 тощо можуть бути занурені у воду.

.3 Величина надводного борту, що відповідає кожній марці поділу на відсіки C1, C2, С3 тощо, зазначається у Свідоцтві про безпеку пасажир-ського судна.


Рис.2.2.6.1

Рис.2.2.6.2

2.2.7 Вантажні марки поділу на відсіки на непасажирських суднах. Вантажні марки поділу на відсіки наносяться тільки в тому випадку,

якщо схвалена Регістром ватерлінія поділу на відсіки розташовується ниж-че вантажної ватерлінії, що відповідає найвищій із зазначених у 2.2.1 і 2.2.5 вантажних марок у солоній воді.

Вантажні марки поділу на відсіки позначаються Cl, C2, С3 тощо і на-носяться на бортах судна додатково до марок, зазначених у 2.2.1 і 2.2.5 (див. рис.2.2.6.2).

Правила про вантажну марку морських суден 136 Осадка судна, яка відповідає кожній вантажній марці поділу на відсі-

ки, а також умовам, у разі виконання яких судно повинне завантажуватися до тієї або іншої марки поділу на відсіки, зазначається у Свідоцтві про придатність до плавання та у Класифікаційному свідоцтві.

2.3 ПОЗНАЧЕННЯ І НАНЕСЕННЯ МАРОК

2.3.1 Позначення сезонних марок. 2.3.1.1 Якщо характеристики судна, особливості його експлуатації або

навігаційні обмеження приводять до того, що будь-які сезонні вантажні марки не можуть бути застосовані, такі марки можуть не наноситися і величина надводного борту для них у Міжнародному свідоцтві про ван-тажну марку не зазначається.

2.3.1.2 Якщо зимова вантажна марка для Північної Атлантики збіга-ється із зимовою вантажною маркою у тій самій вертикальній лінії, ця вантажна марка повинна позначатися літерою З (W).

2.3.1.3 Якщо марки ватерлінії поділу судна на відсіки збігаються з ван-тажною маркою для прісної води влітку, ця вантажна марка повинна по-значатися літерами СП (СF).

2.3.1.4 Якщо судну призначається надлишковий надводний борт, при плаванні в усіх зонах, районах і в сезонні періоди, крім тих, які передба-чено позначити відповідними марками, судно повинне завантажуватися в солоній воді не вище ніж до верхньої кромки горизонтальної лінії знака вантажної марки. Ця лінія будь-якими літерами, які стосуються умов пла-вання, не позначається.

У Свідоцтві про вантажну марку надводний борт для марок, який від-повідає зонам і сезонним періодам (якщо вони застосовуються), вказуєть-ся такий же, як для літньої вантажної марки.

2.3.1.5 Літери, які позначають вантажні марки, зовнішні вільні кінці яких направлені у бік від кільця, повинні розташовуватися проти цих кін-ців так, щоб нижні кромки літер знаходилися на рівні верхніх кромок лі-ній марок. Літери, які позначають вантажні марки, вільні кінці яких на-правлені до кільця, рекомендується, якщо дозволяє відстань між марками, розташовувати над лініями марок біля їх вільних кінців. Висота літер, що позначають марки, повинна бути не менше 50 мм.

2.3.2 Знак організації, яка призначила вантажну марку. Позначення організації, яка призначила вантажну марку, наноситься

над горизонтальною лінією, що проходить через центр кільця знака ван-тажної марки. Позначення Регістру складається з літер Р і У висотою 115 і шириною 75 мм, які розміщуються з боків кільця.

2.3.3 Деталі нанесення марок. Кільце, лінії та літери повинні бути нанесені білою або жовтою фар-

бою на темному фоні або чорною фарбою на світлому фоні. Попередньо вони повинні бути приварені або нанесені іншим схваленим Регістром способом, який забезпечує їх довговічність.

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 137На суднах з дерев'яною обшивкою вони повинні бути прорізані в

обшивці на глибину принаймні 3 мм. Марки повинні бути добре помітні і забезпечувати можливість замірів

надводного борту з точністю ±2 мм.

3. УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ НАДВОДНОГО БОРТУ ДЛЯ СУДЕН, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ МІЖНАРОДНІ РЕЙСИ

3.1 МІЦНІСТЬ І ОСТІЙНІСТЬ СУДНА

3.1.1 Загальні вказівки. У цих Правилах передбачається, що рід і розміщення вантажу,

баласту, запасів тощо такі, що в усіх умовах експлуатації в конструкціях судна не виникнуть надмірні напруження і буде забезпечена достатня остійність судна.

У цих Правилах також передбачається, що судно після ремонту, модер-нізації або переобладнання відповідає у повному обсязі вказаному вище і капітан судна забезпечений, згідно з вимогами 3.1.3 та 3.1.5, належним чином схваленими Регістром документами, в яких відображені виконані зміни судна.

3.1.2 Міцність судна. Регістр повинний пересвідчитися в тому, що міцність конструкцій

судна достатня в діапазоні осадок до ватерлінії, яка відповідає допущеному літньому надводному борту в солоній воді. Це стосується загальної та місцевої міцності корпусу і надбудов, розміри яких визначаються залежно від осадки судна (надводного борту), міцності кінцевих перегородок закритих надбудов, а також міцності машинно-котельних шахт і конструкцій, які їх захищають, ящиків, рубок (використовуваних для приміщень екіпажу), сходових рубок, тамбурів тощо.

Судно, побудоване за Правилами Регістру або за правилами визнаного ним іншого класифікаційного товариства і підтримуване у стані, що відповідає вимогам зазначених правил, розглядається як таке, що має дос-татню міцність для відповідного надводного борту.

3.1.3 Інформація про завантаження судна. Капітан кожного нового судна, на яке поширюються вимоги 1.4

частини ІІ "Корпус" Правил класифікації та побудови морських суден, повинний бути забезпечений достатньою інформацією, схваленою Регістром, яка дає можливість проводити завантаження і баластування судна таким чином, щоб уникнути появи неприйнятних напружень у суднових конструкціях.

3.1.4 Остійність судна. Остійність судна в усьому діапазоні осадок до відповідної

найменшому надводному борту повинна відповідати вимогам частини IV "Остійність" Правил класифікації та побудови морських суден або

Правила про вантажну марку морських суден 138відповідних Правил визнаного іншого класифікаційного товариства, які враховують міжнародні вимоги до остійності.

Cудна, побудовані 1 липня 2010 р. або після цієї дати, повинні, як мінімум, відповідати вимогам частини А Кодексу ОНС 2008 року.

3.1.5 Інформація про остійність судна. Капітан кожного судна повинний бути забезпечений схваленою

Регістром інформацією, яка дає йому настанови щодо забезпечення достатньої остійності судна у різних умовах експлуатації.

Інформація повинна бути складена з урахуванням вимог 1.4.11 частини ІV "Остійність" Правил класифікації та побудови морських суден.

3.2 БУДОВА ТА ЗАКРИТТЯ ОТВОРІВ У КОРПУСІ І НАДБУДОВАХ

3.2.1 Розташування люків, сходових отворів і вентиляторів. У цих Правилах установлені такі два райони розташування люків,

сходових отворів і вентиляторів: .1 район 1 – відкриті палуби надводного борту і піднятого квартердеку,

а також відкриті палуби надбудов, розташовані в межах ¼ довжини судна від носового перпендикуляра;

.2 район 2: – відкриті палуби надбудов, розташовані поза межами ¼ довжини судна від носового перпендикуляра на висоті не меншій стандартної висоти надбудови над палубою надводного борту;

– відкриті палуби надбудов, розташовані в межах ¼ довжини судна від носового перпендикуляра, які знаходяться вище палуби надводного борту на висоті, рівній двом чи більше стандартним висотам надбудови.

3.2.2 Двері. 3.2.2.1 Усі отвори для доступу в кінцевих перегородках закритих

надбудов повинні мати двері зі сталі або з іншого еквівалентного матеріалу, що мають окантовку і постійно та міцно прикріплені до перегородки. Двері повинні бути підкріплені та улаштовані таким чином, щоб їх конструкція мала таку ж міцність, як перегородка, що не має отворів, і при закритих дверях була б непроникною під час дії моря. Засоби, що забезпечують непроникність цих дверей, повинні складатися з прокладок і затискних пристосувань або з інших еквівалентних засобів і повинні бути постійно прикріплені до перегородки або до самих дверей, які повинні відчинятися, зачинятися та задраюватися з обох боків перегородки.

Двері, як правило, повинні відчинятися назовні. Двері, що відчиняються усередину, допускаються лише за наявності спеціального схвалення Регістром.

3.2.2.2 Висота комінгсів отворів для доступу в перегородках на кінцях закритих надбудов повинна бути не менше 380 мм над палубою, якщо в цих Правилах не обумовлене інше.

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 1393.2.3 Вантажні та інші люки. Конструкція та засоби забезпечення непроникності під час дії моря

вантажних та інших люків, розташованих у районах 1 і 2, повинні бути принаймні рівноцінними зазначеним у 3.2.5. Можливість застосування положень 3.2.4 до таких люків є предметом спеціального розгляду Регістром.

Якщо завданням на проектування розрахункові навантаження на криш-ки люків передбачаються більшими, ніж зазначено нижче, кришки повинні бути розраховані на ці збільшені навантаження. При цьому повинні бути виконані наведені нижче вимоги до прогинів і запасів міцності конструкцій.

Вимоги до комінгсів і кришок незахищених люків на палубах вище палуби надбудов цими Правилами не регламентуються, за виключенням вимог до проникних під час дії моря люкових закриттів контейнерних суден, наведених в 3.2.14.

3.2.4 Люки, закриті знімними кришками, непроникність яких під час дії моря забезпечена брезентами та пристроями для їх закріплення.

3.2.4.1 Комінгси люків повинні бути надійної конструкції, а їх висота над палубою повинна бути не менше 600 мм – у районі 1, 450 мм – у районі 2.

3.2.4.2 Ширина кожної опорної поверхні люкових кришок повинна бути не менше 65 мм.

3.2.4.3 Якщо кришки люків дерев'яні, їх товщина після обробки повин-на бути не менше 60 мм при прогоні між опорами не більше ніж 1,5 м.

3.2.4.4 Якщо кришки виготовлені зі сталі, їх міцність повинна бути розрахована на навантаження, зазначені в 3.2.5.2, з запасом міцності 1,25 по відношенню до верхньої границі плинності матеріалу.

Вони повинні бути спроектовані таким чином, щоб при зазначених навантаженнях прогин кришок не перевищував 0,0056 прогону.

3.2.4.5 Якщо знімні бімси для підтримання кришок люків виготовлені зі сталі, їх міцність повинна бути розрахована на навантаження не менше 3,5 т/м² для люків, розташованих у районі 1, і не менше 2,6 т/м² для люків, розташованих у районі 2, із запасом міцності 1,47 відносно найменшого значення верхньої границі плинності матеріалу. Прогин бімсів за цих навантажень не повинний перевищувати 0,0044 прогону.

3.2.4.6 Для суден довжиною менше 100 м розрахункові навантаження, зазначені в 3.2.4.5, можуть бути зменшені до наступних значень:

на суднах довжиною 24 м для люків, розташованих у районі 1, – до 2,0 т/м² і для люків, розташованих у районі 2, – до 1,5 т/м²;

на суднах довжиною більшою ніж 24 м, але меншою 100 м, розрахункові навантаження визначаються лінійною інтерполяцією, приймаючи для довжини судна 100 м значення, зазначені в 3.2.4.5.

Правила про вантажну марку морських суден 1403.2.4.7 Якщо коробчасті кришки, які застосовуються замість знімних

бімсів і кришок, виготовлені зі сталі, їх міцність повинна бути розрахована на навантаження, наведені в 3.2.5.2, із запасом міцності 1,47 відносно найменшого значення верхньої границі плинності матеріалу. Вони повинні бути спроектовані таким чином, щоб прогин не перевищував 0,0044 прогону. Товщина листів із сталі, що утворюють верх кришок, повинна бути не менше 1 % відстані між ребрами жорсткості або 6 мм, залежно від того, що більше.

3.2.4.8 Міцність і жорсткість кришок, виготовлених не зі звичайної вуглецевої сталі, а з іншого матеріалу, повинні бути еквівалентними виго-товленим із вуглецевої сталі. Креслення і розрахунки повинні бути надані на спеціальний розгляд Регістру.

3.2.4.9 Опори або гнізда для знімних бімсів повинні мати міцну конструкцію і забезпечувати надійне встановлення та кріплення бімсів. Якщо застосовуються бімси типу, що зрушується, пристрої повинні забезпечувати належне стопоріння бімсів при закритому люку.

3.2.4.10 Скоби повинні відповідати скосу клинів. Ширина скоб повин-на бути не менше 65 мм і відстань між їх центрами – не більше ніж 600 мм. Крайні скоби повинні бути встановлені на кожній поздовжній і поперечній стороні на відстані не більше ніж 150 мм від кутів люка.

3.2.4.11 Шини і клини повинні бути надійними і в гарному стані. Клини повинні бути виготовлені з дерева твердої породи або з іншого рівноцінного матеріалу. Вони повинні мати скіс клина не більше ніж 1:6 і товщину тонкого кінця не менше 13 мм.

3.2.4.12 Кожний люк, розташований у районах 1 і 2, повинний закриватися не менше ніж двома шарами брезенту в хорошому стані. Брезенти повинні бути водонепроникними і достатньо міцними, схваленої стандартної ваги та якості.

3.2.4.13 Для всіх люків, розташованих у районах 1 і 2, повинні бути передбачені сталеві штаби або інші рівноцінні засоби для надійного і незалежного кріплення кожної секції люкових кришок поверх брезентів після встановлення шин. Кришки люків довжиною більше ніж 1,5 м повинні бути закріплені принаймні двома такими пристосуваннями.

Еквівалентні пристрої кріплення, які застосовуються замість сталевих штаб, повинні бути виготовлені із матеріалів, міцність яких є еквівалентною сталі, а пружність, як матеріалів, так і всього пристрою, не більше ніж у сталі. Сталеві троси не можуть вважатися як задовільні еквівалентні засоби кріплення.

У разі використання пристроїв, що мають неплоску поверхню прилягання, повинні бути здійснені заходи для того, щоб брезентові чохли були надійно захищені від можливих пошкоджень.

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 1413.2.5 Люки, закриті непроникними під час дії моря кришками зі

сталі або з іншого рівноцінного матеріалу. 3.2.5.1 Всі люки, розташовані в районах 1 і 2, повинні бути обладнані

кришками зі сталі або іншого рівноцінного матеріалу. Кришки повинні бути непроникні під час дії моря і обладнані ущільненнями і затискачами. Засоби кріплення і підтримки непроникності під час дії моря повинні задовольняти вимогам 7.10.8 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден. Пристрої повинні забезпечувати підтримку непроникності за будь-якого стану моря. Для цього випробування на непроникність повинні проводитися при початковому огляді, а також можуть проводитися при щорічному огляді і при огляді для поновлення свідоцтва або через більше короткі проміжки часу.

Комінгси люків, як правило, повинні задовольняти вимогам 3.2.4.1. Висота комінгсів люків, які задовольняють вимогам 3.2.5.2 − 3.2.5.3,

може бути зменшена або комінгси можуть взагалі бути відсутні, якщо Регістр переконається в тому, що безпека судна не погіршиться за будь-якого стану моря. При цьому особлива увага повинна бути звернена на забезпечення надійного ущільнення кришок люків без комінгса.

3.2.5.2 Мінімальні розрахункові навантаження для кришок люків. 3.2.5.2.1 На суднах довжиною 100 м і більше навантаження для кришок

люків розраховуються наступним чином: .1 кришки люків району 1, розташовані в носовій частині ¼ довжини

судна, розраховуються на хвильове навантаження, т/м2, на носовому перпендикулярі за формулою

Навантаження = 5+ (LН – 100)α (3.2.5.2.1.1)

де LН – приймається рівною довжині L, але не більше 340 м; α – приймається за табл.3.2.5.2.1.1, і лінійно знижується до 3,5 т/м² у кінці ¼ довжини від носового перпен-

дикуляру. Розрахункове навантаження, що використовується для кожної

секції кришок люків, повинне прийматися рівним тому, яке визначене в її середній частині;

Таблиця 3.2.5.2.1.1 Тип судна α

Судна з надводним бортом типу «В» 0,0074 Судна, яким призначений зменшений надводний борт у відповідності з 4.1.3.4 або 4.1.3.5

0,0363

.2 усі інші кришки люків району 1 розраховуються на навантаження 3,5 т/м²;

Правила про вантажну марку морських суден 142.3 кришки люків району 2 розраховуються на навантаження

2,6 т/м²; .4 якщо люк району 1 розташований вище принаймні на стандартну

висоту надбудови над палубою надводного борту, він може розра-ховуватися на навантаження, зазначене в табл.3.2.5.2.3 для люків, розташованих на палубі надбудови.

3.2.5.2.2 На суднах довжиною 24 м навантаження для кришок люків розраховуються наступним чином:

.1 кришки люків району 1, розташовані в носовій частині ¼ довжини судна, розраховуються на хвильове навантаження 2,43 т/м2 на носовому перпендикулярі, яка лінійно знижується до 2,0 т/м² у кінці ¼ довжини від носового перпендикуляру. Розрахункове навантаження, що використовується для кожної секції кришок люків, повинне прийматися рівним тому, яке визначене в її середній частині;

.2 усі інші кришки люків району 1 розраховуются на навантаження 2,0 т/м²;

.3 кришки люків району 2 розраховуются на навантаження 1,5 т/м²;

.4 якщо люк району 1 розташований вище палуби надводного борту на висоті, рівній принаймні стандартній висоті надбудови, він може розраховуватися на навантаження, зазначене в табл.3.2.5.2.3 для люків, розташованих на палубі надбудови.

3.2.5.2.3 На суднах довжиною від 24 м до 100 м хвильове навантаження для кришок люків приймається лінійною інтерполяцією величин із табл. 3.2.5.2.3.

Таблиця 3.2.5.2.3 Поздовжнє місцеположення Місцеположення

Носовий перпендикуляр

0,25 L До корми від 0,25 L

L > 100 м Палуба надводного борту Формула (3.2.5.2.1.1) 3,5 т/м² 3,5 т/м² Палуба надбудови 3,5 т/м² 2,6 т/м²

L = 100 м Палуба надводного борту 5,0 т/м² 3,5 т/м² 3,5 т/м² Палуба надбудови 3,5 т/м² 2,6 т/м²

L = 24 м Палуба надводного борту 2,43 т/м² 2,0 т/м² 2,0 т/м² Палуба надбудови 2,0 т/м² 1,5 т/м²

3.2.5.3 Усі кришки люків проектуються таким чином, щоб: .1 максимальне напруження, визначене у відповідності з наванта-

женнями, що зазначені вище, з запасом міцності 1,25 не перевищувало мінімальної верхньої границі плинності матеріалу і критичної напруженості при втраті стійкості;

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 143.2 прогин не перевищував 0,0056 прогону; .3 сталева обшивка верху кришок мала товщину не менше одного

відсотка від прогону між ребрами жорсткості або 6 мм, залежно від того, що більше, і

.4 для кришок вантажних люків товщина в’язей, визначена із умов 3.2.5.3.1, 3.2.5.3.2 і 3.2.5.3.3, повинна бути збільшена на наступні корозійні добавки:

для одинарних кришок - на 2 мм для всіх листів обшивки і ребер жорсткості на всіх суднах;

для коробчастих кришок - на 2 мм для верхніх і нижніх листів обшивки і на 1,5 мм для внутрішніх в’язей на навалювальних суднах, рудовозах і комбінованих суднах і на 1,5 мм для верхніх і нижніх листів обшивки і на 1,0 мм для внутрішніх в’язей на інших суднах;

для люкових кришок вантажних трюмів стільникового типа, призначених для перевезення контейнерів, замість корозійних добавок, що зазначені вище, застосовується добавка 1,0 мм для всіх елементів конструкції кришок.

П р и м і т к а . При розрахунку напружень і прогинів люкових кришок розрахунковий тиск на поверхню кришки визначається, виходячи із розрахункових навантажень, зазначених вище, в одиницях маси на площу і вертикального прискорення, рівного 1,0 g.

3.2.5.4 Засоби кріплення кришок і підтримки їх непроникності під час дії моря інші, ніж ущільнення і затискачі, повинні бути схвалені Регістром.

3.2.5.5 Кришки люків, що опираються на комінгси, повинні кріпитися в їх закритому положенні засобами, здатними протистояти горизон-тальним навантаженням за будь-якого стану моря.

3.2.6 Отвори в машинні відділення. 3.2.6.1 Отвори, які ведуть у машинні відділення, розташовані в

районах 1 і 2, повинні мати належну обробку і повинні бути надійно захищені сталевими шахтами достатньої міцності. У тих випадках, коли ці шахти не захищені надбудовами, ящиками або рубками, схваленими Регістром, їх міцність повинна бути розглянута спеціально.

Двері в такі шахти повинні відповідати вимогам 3.2.2.1. Висота комінгсів повинна бути не менше 600 мм над настилом палуби

для отворів, розташованих у районі 1, і не менше 380 мм для отворів, розташованих у районі 2. Інші отвори в таких шахтах повинні бути обладнані рівноцінними кришками, постійно прикріпленими на своїх місцях.

Якщо шахти машинного відділення на судні, якому призначений зменшений надводний борт у відповідності з 4.1.3.4 або 4.1.3.5, не захищені іншими спорудами, в таких шахтах повинні установлюватися подвійні двері, які відповідають вимогам 3.2.2.1. Комінгс внутрішніх

Правила про вантажну марку морських суден 144дверей повинний бути висотою не менше 230 мм в сполученні з комінгсом зовнішніх дверей висотою 600 мм.

3.2.6.2 Комінгси котельних люків, димових труб і вентиляторів машинних відділень на відкритих частинах палуби надводного борту або надбудов повинні підніматися над палубою наскільки це доцільно і можливо здійснити. Отвори котельних люків повинні мати міцні кришки зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу, які постійно прикріплені на своїх місцях. Кришки повинні забезпечувати непроникність під час дії моря.

Якщо висота комінгсів вентиляторів машинного відділення або приміщення аварійних генераторів не задовольняє вимогам 3.2.8.3, то непроникні під час дії моря закриття, які вимагаються відповідно до 3.2.8.4, повинні застосовуватися у поєднанні з іншими підходящими пристроями, що гарантують безперервну і адекватну вентиляцію цих приміщень.

Вентилятори, необхідні для безперервного постачання повітря в приміщення аварійного генератора, якщо воно враховується в плавучості при розрахунках остійності або захищає отвір, який веде до низу, повинні мати комінгси достатньої висоти, щоб відповідати вимогам 3.2.8.3 без необхідності установлення засобів закриття, непроникних під час дії моря.

3.2.7 Інші отвори в палубах надводного борту і надбудов. 3.2.7.1 Горловини і невеликі лючки без комінгсів, розташовані в

районах 1 і 2 або усередині будь-яких надбудов, крім закритих, повинні закриватися міцними кришками, що забезпечують водонепроникність. Кришки, не закріплені близько розташованими болтами, повинні бути постійно прикріплені на шарнірах або іншим схваленим Регістром способом.

3.2.7.2 Інші отвори в палубах надводного борту, крім люків, отворів у машинні відділення, горловин і невеликих лючків без комінгсів, повинні бути захищені закритою надбудовою, рубкою або сходовим тамбуром рівноцінної міцності, непроникними під час дії моря.

Будь-які такі отвори у відкритій палубі надбудов або у верхньому настилі рубки на палубі надводного борту, що служать для доступу в приміщення, розташовані під палубою надводного борту, або у приміщення в межах закритої надбудови, повинні бути захищені міцною рубкою або сходовим тамбуром.

Дверні отвори в таких рубках або в сходових тамбурах повинні бути обладнані дверима, які відповідають вимогам 3.2.2.1.

Якщо отвори всередині рубок захищені подібними тамбурами необхідної міцності, двері яких відповідають вимогам 3.2.2, зовнішні двері рубки можуть не відповідати цим вимогам.

Отвори у верхньому настилі міцної рубки, яка має висоту не менше ніж стандартна висота надбудови, допускається не захищати міцною

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 145рубкою або сходовим тамбуром, якщо така рубка розташована на піднятому квартердеку або надбудові, які мають висоту, не меншу стандартної. Зазначені отвори, проте, повинні мати схвалені Регістром закриття.

3.2.7.3 Висота комінгсів дверних вирізів у перегородках середньої надбудови і юта, якщо останні відповідають вимогам, які ставляться до закритих надбудов, крім вимоги про наявність додаткових засобів доступу, повинна бути не менше 600 мм.

Висота комінгсів дверних вирізів у перегородках сходових тамбурів повинна бути не менше 600 мм в районі 1 і не менше 380 мм в районі 2.

Висота комінгсів дверних вирізів у перегородках рубок, які ведуть до приміщень, розташованих під палубою надводного борту або в приміщення розташованої нижче закритої надбудови, повинна бути не менше:

600 мм – у районі 1, якщо в рубку не забезпечений додатковий доступ з розташованої вище палуби;

380 мм – в районі 1, якщо такий додатковий доступ є, а також у районі 2. 3.2.7.4 Якщо міцність надбудов, рубок і сходових тамбурів не

відповідає вимогам 3.1.2 або якщо закриваючі пристрої у них не відповідають вимогам 3.2.2, 3.2.7.1, 3.2.7.2, 3.2.7.3 і 3.2.12, то отвори для доступу, розташовані всередині таких надбудов, рубок і тамбурів, повинні розглядатися як незакриті, і такі, що знаходяться на відкритій палубі.

3.2.8 Вентилятори. 3.2.8.1 Вентилятори з приміщень, що знаходяться під палубою

надводного борту або під палубами закритих надбудов, розташовані в районах 1 або 2, повинні мати комінгси зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу міцної конструкції, які надійно приєднані до палуби.

Вентилятори, розташовані в районі 1, повинні мати комінгси висотою не менше 900 мм над настилом палуби; у районі 2 висота комінгсів повин-на бути не менше 760 мм над настилом палуби.

Можливість зменшення висоти комінгсів вентиляторів у кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром.

Якщо висота комінгса будь-якого вентилятора перевищує 900 мм, він повинний бути спеціально підкріплений.

3.2.8.2 Вентилятори, що проходять через відкриті надбудови, на палубі надводного борту повинні мати міцні комінгси зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу.

3.2.8.3 Розташовані в районі 1 вентилятори, комінгси яких піднімаються над палубою більше ніж на 4,5 м, і розташовані в районі 2 вентилятори, комінгси яких піднімаються над палубою більше ніж на 2,3 м, можуть не мати закриваючих пристроїв.

3.2.8.4 Крім вентиляторів, зазначених у 3.2.8.3, отвори вентиляторів повинні бути обладнані надійними закриваючими пристроями, непроникними під час дії моря. На суднах довжиною менше 100 м

Правила про вантажну марку морських суден 146закриваючі пристрої повинні бути постійно прикріплені. Якщо на інших суднах це не передбачене, закриваючі пристрої повинні зберігатися у зручному місці поблизу вентиляторів, для яких вони призначені.

Закриваючі пристрої повинні бути виготовлені зі сталі або іншого рівноцінного матеріалу. Застосування дерев'яних пробок і парусинових чохлів у районах 1 і 2 недопустимо.

3.2.9 Повітряні труби. Якщо повітряні труби баластних та інших цистерн піднімаються над

палубами надводного борту або надбудов, то виступаючі частини таких труб повинні бути міцної конструкції. Висота від палуби до нижньої кромки отвору, звідки рідина може стікати униз, повинна бути не менше 760 мм на палубі надводного борту і 450 мм на палубі надбудов. Якщо така висота заважатиме роботам на судні, то може бути схвалена менша висота за умови, що закриваючі пристрої, а також наявність інших обставин виправдовують прийняття такої висоти.

Вихідні кінці повітряних труб повинні бути обладнані постійно прикріпленими закриваючими пристроями, що надійно виключають можливість попадання забортної води в цистерни. Закриваючі пристрої вихідних кінців повітряних труб, розташованих на відкритих палубах, повинні бути автоматично діючими. На нафтоналивних суднах допускається застосування дихальних клапанів.

3.2.10 Вантажні порти та інші подібні їм отвори. 3.2.10.1 Вантажні порти та інші подібні до них отвори в бортах суден,

розташовані нижче палуби надводного борту, повинні бути обладнані дверима, спроектованими таким чином, щоб забезпечити водонепроникність і конструктивну міцність, що відповідає навколишній обшивці корпусу.

Число таких отворів повинне бути мінімальним, наскільки це можливо при даній конструкції та умовах експлуатації судна.

Нижня кромка отворів, як правило, повинна бути не нижче лінії, проведеної паралельно палубі надводного борту біля борту, яка має саму нижню точку не менше ніж на 230 мм вище верхньої кромки найвищої вантажної марки, призначеної судну. Більше низьке розташування отворів може бути допущене у виняткових випадках, якщо Регістру буде доведено, що безпека судна при цьому не знижується.

У таких випадках повинні передбачатися другі, внутрішні водонепроникні двері рівноцінної міцності, пристрій, що показує надходження води у приміщення між дверима, і осушення цього приміщення в лляла зі встановленням легкодоступного запірного клапана або інші схвалені Регістром заходи. Зовнішні двері, як правило, повинні відчинятися назовні.

3.2.10.2 Задраювання кормових, носових і бортових дверей великих розмірів у звичайних умовах повинне проводитися за допомогою приводів

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 147від джерела енергії, якщо ручні пристрої для цієї мети не є легкодоступними і зручними.

Повинні бути передбачені заходи, щоб у разі виходу з ладу приводів від джерела енергії двері залишалися непроникно задраєними.

3.2.11 Шпігати, приймальні та відливні отвори і сміттєпроводи. 3.2.11.1 Відливні отвори в зовнішній обшивці судна з приміщень,

розташованих нижче палуби надводного борту, або з надбудов і рубок на палубі надводного борту, обладнаних дверима відповідно до вимог 3.2.2, за виключенням зазначених в 3.2.11.2, повинні бути забезпечені надійними і доступними засобами для запобігання проникненню води усередину судна.

Кожний відливний отвір трубопроводів, які мають або можуть мати в зазначених приміщеннях відкриті кінці, як правило, повинний бути обладнаний одним незворотним клапаном з примусовими засобами закривання його з місця, розташованого вище палуби перегородок для суден, що отримують у символі класу знак поділу на відсіки, і вище палуби надводного борту для всіх інших суден. Засоби для керування клапанами з примусовим закриванням повинні бути легкодоступними і повинні бути обладнані покажчиком, що показує, відкритий чи закритий клапан.

Замість одного незворотного клапана з примусовим засобом закривання може бути встановлено незворотний клапан і запірний клапан, що має привод з палуби перегородок або з палуби надводного борту відповідно.

На суднах, які не отримують у символі класу знака поділу на відсіки, приводи клапанів санітарних відливних отворів і шпігатів, що виводяться за борт у районі машинних відділень, де є вахта, можуть бути місцевими.

Якщо відстань по вертикалі від літньої вантажної ватерлінії (для суден з лісним надводним бортом – від лісної літньої ватерлінії) до відкритого кінця відливної труби усередині судна перевищує 0,01L, на відливній трубі можуть бути встановлені два незворотних клапани без примусового закривання. При цьому один клапан повинний встановлюватися біля борту, а другий повинний розташовуватися вище найвищої ватерлінії в солоній воді, що допускається для даного судна, у місці, завжди доступному в умовах експлуатації. У тих випадках, коли між двома незворотними клапанами є запірний клапан з місцевим приводом, другий від борту незворотний клапан може встановлюватися і нижче найвищої ватерлінії в солоній воді, допущеної для даного судна.

Якщо зазначена відстань до відкритого кінця відливної труби усередині судна перевищує 0,02L, може бути допущене встановлення біля борту одного незворотного клапана без примусових засобів закривання. При цьому на суднах, що відповідають вимогам частини V "Поділ на відсіки" Правил класифікації та побудови морських суден, встановлення одного клапана допускається тільки тоді, коли відстань від відкритого кінця

Правила про вантажну марку морських суден 148відливної труби усередині судна до аварійної ватерлінії буде не менше 300 мм.

Зазначені вимоги про встановлення незворотних клапанів не поширюються на відливні отвори, що повинні бути обов'язково закриті в морі, наприклад, отвори для осушення верхніх бортових баластних цистерн самопливом за борт. Для таких отворів достатньо мати запірні клапани, керовані з палуби.

На сміттєпроводах замість незворотного клапана з примусовим закриттям з місця вище палуби надводного борту можуть бути встановлені дві засувки, які керуються з палуби завантаження сміттєпроводу і забезпечені системою блокування. Нижня засувка додатково повинна керуватися з місця вище палуби надводного борту. Відстань між двома засувками повинна бути такою, щоб не перешкоджати роботі системи блокування.

Внутрішній кінець сміттєпроводу рекомендується розташовувати так, щоб він підвищувався не менше ніж на 1000 мм над ватерлінією при осад-ці судна по літню (лісну літню, якщо застосовне) вантажну марку і залишався вище ватерлінії при нахиленні судна з цього положення до кута крену 8,5° на будь-який борт.

Якщо внутрішній кінець сміттєпроводу підвищується над літньою (лісною літньою, якщо застосовне) ватерлінією більше ніж на 0,01L, то керування засувкою з місця вище палуби надводного борту вимагається за умови, що засувка на борті завжди доступна в умовах експлуатації.

Як альтернативний варіант верхня засувка може замінюватися навісною непроникною під впливом моря кришкою на внутрішньому кінці сміттєпроводу з одночасною установкою захлопки замість нижньої засувки. Кришка і захлопка повинні мати блокування, яке не допускає їх одночасне відкриття.

Деталі конструкції сміттєпроводу, включаючи кришку, повинні мати товщину, достатню для забезпечення міцності.

Приводи засувок і/або навісної кришки повинні мати добре примітне маркування: "Тримати закритим, коли не використовується".

Внутрішній кінець сміттєпроводу повинний бути розташований на 300 мм вище граничної лінії занурення на пасажирському судні або найвищої аварійної ватерлінії на вантажному судні, на яке поширюються вимоги частини V "Поділ на відсіки" Правил класифікації та побудови морських суден.

У протилежному випадку внутрішній кінець сміттєпроводу таких суден повинний мати незворотну водонепроникну кришку/клапан, встановлену у легкодоступному місці вище самої високої вантажної ватерлінії, з гвинтовим приводом, що керується з місця вище палуби перегородок, який має покажчик про закритий чи відкритий стан кришки і маркування: "Тримати закритим, коли не використовується".

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 1493.2.11.2 Шпігати, які проходять через обшивку і беруть початок із

закритих надбудов, призначених для перевезення вантажів, можуть встановлюватися тільки у тому випадку, якщо бортова лінія палуби надводного борту занурюється у воду при крені судна більше 5°.

У протилежному випадку стік повинний здійснюватись усередину судна у відповідності з вимогами 7.12 частини VIIІ "Системи і трубопроводи" Правил класифікації та побудови морських суден.

3.2.11.3 У машинних відділеннях, де є вахта, керування забортними приймальними і відливними клапанами систем і трубопроводів головних і допоміжних механізмів може здійснюватися місцевими приводами. Приводи керування повинні бути легкодоступними і повинні бути обладнані покажчиками, що показують, відкритий чи закритий клапан.

Повністю автоматизовані машинні відділення стосовно керування зазначеними клапанами прирівнюються до машинних відділень з обслуговуючим персоналом, за умови, що передбачено пристрої, які сигналізують про надходження води до цих приміщень.

3.2.11.4 Шпігати і стічні труби, які беруть початок із відкритих палуб і з приміщень, не зазначених у 3.2.11.1, і що проходять через обшивку на відстані нижче 450 мм від палуби надводного борту або менше 600 мм над літньою вантажною ватерлінією, повинні бути обладнані незворотними клапанами біля обшивки.

Ці клапани можуть не встановлюватися, якщо трубопровід, там де він проходить через закриту надбудову, і нижче палуби надводного борту , має товщину не меншу зазначеної в 3.2.11.8

3.2.11.5 Шпігати з надбудов і рубок, які не мають для доступу в них дверей, що відповідають вимогам 3.2.2, повинні бути відведені за борт.

У разі, якщо вони проходять через обшивку на відстані меншій ніж 450 мм від палуби надводного борту або більше ніж 600 мм над літньою вантажною ватерлінією, виконання вимог 3.2.11.4 щодо обладнання незворотними клапанами біля обшивки не вимагається.

3.2.11.6 Уся бортова арматура і клапани, необхідні відповідно до цього пункту, повинні бути виготовлені зі сталі, бронзи або з іншого схваленого Регістром в'язкого матеріалу.

Клапани з сірого чавуну або з подібного матеріалу не допускаються. Усі труби, необхідні відповідно до цього пункту, повинні бути виготов-

лені зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу, схваленого Регістром. 3.2.11.7 Якщо цими Правилами не застережене інше, шпігати і стічні

трубопроводи до найближчого клапана до обшивки борту, який зазначений в 3.2.11.8, повинні мати товщину стінок не менше:

4,5 мм – якщо зовнішній діаметр трубопроводу 155 мм і менше, 6,0 мм – якщо зовнішній діаметр трубопроводу 220 мм і більше. Проміжні значення необхідно визначати лінійною інтерполяцією.

Правила про вантажну марку морських суден 1503.2.11.8 Будь-які шпігати і стічні трубопроводи на ділянці між

обшивкою борту і найближчим до неї клапаном, який вимагається цими Правилами, повинні мати товщину стінок трубопроводу не менше:

7,0 мм – якщо зовнішній діаметр трубопроводу 80 мм і менше, 10,0 мм – якщо зовнішній діаметр трубопроводу 180 мм; 12,5 мм – якщо зовнішній діаметр трубопроводу 220 мм і більше. Проміжні значення необхідно визначати лінійною інтерполяцією. 3.2.12 Бортові ілюмінатори, ілюмінатори і світлові люки. 3.2.12.1 Бортові ілюмінатори та ілюмінатори разом з їх склом і

штормовими кришками, якщо вони встановлюються, повинні мати міцну конструкцію, схвалену Регістром.

Під бортовими ілюмінаторами розуміються круглі або овальні отвори площею не більше 0,16 м2.

Ілюмінатори звичайно являють собою прямокутні отвори із заокругленими кутами. Круглі або овальні отвори площею більше 0,16 м2 розглядаються як ілюмінатори.

3.2.12.2 Бортові ілюмінатори повинні бути оснащені внутрішніми, постійно прикріпленими на петлях, штормовими кришками, якщо вони встановлені:

нижче палуби надводного борту, у першому ярусі закритих надбудов, у рубках і сходових тамбурах на палубі надводного борту, які

захищають отвори, що ведуть у розташовані нижче приміщення, або плавучість яких враховується у розрахунках остійності.

3.2.12.3 Штормові кришки, які вимагаються цими Правилами, повинні забезпечувати водонепроникне закриття ілюмінаторів, встановлених нижче палуби надводного борту, і непроникне під час дії моря закриття бортових ілюмінаторів і ілюмінаторів, встановлених вище палуби надводного борту.

3.2.12.4 Бортові ілюмінатори повинні встановлюватися так, щоб їх ниж-ня кромка була не нижче лінії, проведеної паралельно палубі надводного борту біля борту, найнижча точка якої розташована вище літньої вантажної марки (або лісної літньої вантажної марки, якщо вона призначена) на відстані 2,5 % ширини судна або 500 мм, дивлячись по тому, що більше.

3.2.12.5 На суднах, надводний борт яким призначається з урахуванням вимог аварійної остійності, бортові ілюмінатори, які можуть бути зануреними у воду в будь-якій стадії затоплення або спрямлення у будь-якому з випадків пошкоджень, що розглядаються (не беручи до уваги випадку пошкодження відсіку, в якому вони розташовані), повинні бути такими, що не відкриваються.

3.2.12.6 Не допускається встановлення ілюмінаторів у районах, перелічених в 3.2.12.2.

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 151Ілюмінатори і бортові ілюмінатори в бортовій обшивці другого ярусу

надбудов, які захищають прямий доступ вниз або які враховуються у розрахунках остійності, повинні бути забезпечені надійними, навішаними на петлях, внутрішніми штормовими кришками.

Ілюмінатори і бортові ілюмінатори, розташовані з відступом від борту у другому ярусі надбудов або рубок, які захищають прямий доступ вниз, у приміщення, перелічені в 3.2.12.2, повинні бути забезпечені навішеними на петлях внутрішніми штормовими кришками або, за умови забезпечення доступу до них, постійно прикріпленими зовнішніми штормовими кришками.

Штормові кришки можуть не встановлюватися на ілюмінатори і бортові ілюмінатори в приміщеннях другого ярусу надбудов, якщо каютні перегородки і двері відділяють ці ілюмінатори і/або бортові ілюмінатори від незахищених сходів донизу, і якщо ці приміщення не враховуються в розрахунках остійності.

3.2.12.7 Рубки, розташовані на піднятому квартердеку або на палубі надбудови чи на палубі рубки, які менші відповідної стандартної висоти, можуть розглядатися, у відношенні вимог до штормових кришок, як розташовані у другому ярусі, за умови, що висота піднятого квартердеку або надбудови чи рубки, на яких вони розташовані, не менша, ніж стандартна висота квартердеку.

3.2.12.8 Ілюмінатори світлових люків повинні мати скло товщиною, яка відповідає їх розмірам і розташуванню на судні, як це вимагається для ілюмінаторів і бортових ілюмінаторів. Ілюмінатори світлових люків, незалежно від їх розташування на судні, повинні бути захищені від механічних пошкоджень, а при їх встановленні в районах 1 або 2, – забезпечені постійно прикріпленими внутрішніми або зовнішніми штормовими кришками.

3.2.13 Штормові портики. 3.2.13.1 Якщо фальшборт на відкритих частинах палуби надводного

борту або надбудов утворює колодязі, повинні бути вжиті заходи для швидкого стоку води з палуб та їх осушення.

За винятком випадків, передбачених у 3.2.13.2, 3.2.13.3 і 3.2.13.4, мінімальна площа штормових портиків А, м2, з кожного борту судна для кожного колодязя в районі 1 повинна визначатися за наведеними нижче формулами, якщо сідлуватість палуби в районі колодязя дорівнює стандартній або більше неї. Мінімальна площа для кожного колодязя на палубах надбудов у районі 2 повинна становити ½ площі, яка визначається за цими формулами.

Якщо довжина фальшборту l на ділянці колодязя становить 20 м або менше, то

A = 0,7 + 0,035l. (3.2.13.1-1)

Якщо l більше 20 м, то

Правила про вантажну марку морських суден 152 A = 0,07l. (3.2.13.1-2)

У будь-якому випадку немає потреби брати l більше 0,7L. Якщо середня висота фальшборту більше 1,2 м, необхідна площа

повинна бути збільшена з розрахунку по 0,004 м2 на кожний метр довжини колодязя для кожної 0,1 м різниці по висоті. Якщо середня висота фальшборту менше 0,9 м, необхідна площа може бути зменшена з розрахунку по 0,004 м2 на кожний метр довжини колодязя для кожної 0,1 м різниці по висоті.

3.2.13.2 На суднах без сідлуватості обчислена відповідно до 3.2.13.1 площа повинна бути збільшена на 50 %. Якщо сідлуватість судна менше стандартної, відсоткове збільшення повинне бути отримане лінійною інтерполяцією.

3.2.13.3 На гладкопалубному судні, у середній частині якого є рубка міцної конструкції шириною не менше 0,8B і з проходом по бортах не більше ніж 1,5 м, площа портиків може визначатися для кожного борту відповідно до 3.2.13.1 окремо для частин колодязя перед рубкою і за нею, виходячи з довжини цих частин, а не для колодязя, з обмеженням його загальної довжини величиною 0,7L.

Якщо біля носового кінця рубки, розташованої в середній частині судна на палубі надводного борту, встановлена ефективна захисна перегородка по всій ширині судна, то площа портиків може визначатися для колодязів до носа і корми від такої перегородки без обмеження ширини рубки.

3.2.13.4 Якщо судно, що має ящик, не відповідає вимогам 4.2.4.1.5, або якщо неперервні (або в більшій частині неперервні) поздовжні комінгси люків установлені між роздільними надбудовами, мінімальна площа штор-мових портиків повинна бути визначена за табл.3.2.13.4.

Таблиця 3.2.13.4 Ширина люка або ящика у відсотках ширини судна

Площа штормових портиків, у відсотках загальної площі фальшборту

40 і менше 20 75 і більше 10

П р и м і т к а . Площа штормових портиків для проміжних значень визначається лінійною інтерполяцією.

3.2.13.5 За наявності між окремими надбудовами поздовжніх комінгсів люків, що мають "розриви", необхідна площа штормових портиків повинна визначатися в такий спосіб:

.1 Мінімальна площа штормових портиків у фальшборті повинна обчислюватися відповідно до 3.2.13.1 та 3.2.13.2, якщо сумарна площа "розривів" у поздовжніх комінгсах люків, за відрахуванням площі проекцій встановленого між люками обладнання, обмежена висотою

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 153колодязя, буде не менше величини, визначеної відповідно до 3.2.13.4, вважаючи комінгси безперервними.

.2 Мінімальна площа штормових портиків у фальшборті повинна обчислюватися відповідно до 3.2.13.4, якщо сумарна площа "розривів" у поздовжніх комінгсах люків, за відрахуванням площі проекцій встановленого між люками обладнання, обмежена висотою колодязя, дорівнюватиме визначеній відповідно до 3.2.13.1 та 3.2.13.2 або буде менше неї.

.3 Мінімальна площа A, м2, штормових портиків у фальшборті в тих випадках, коли площа "розривів" у поздовжніх комінгсах люків менше ніж зазначено в 3.2.13.5.1, але більше ніж у 3.2.13.5.2, може обчислюватися за інтерполяційною формулою

,р21 fAAA −+= (3.2.13.5.3)

де A1 – мінімальна площа штормових портиків, визначена відповідно до 3.2.13.1 та 3.2.13.2, враховуючи "розриви" між комінгсами для протоку води, м2;

А2 – мінімальна площа штормових портиків, визначена відповідно до 3.2.13.4, вважаючи комінгси неперервними, м2;

fp – сумарна площа розривів у поздовжніх комінгсах люків за відрахуванням проекцій встановленого між люками обладнання, обмежена висотою колодязя, м2.

3.2.13.6 На суднах, які мають надбудови, відкриті з одного будь-якого або обох кінців, площа штормових портиків для таких надбудов і для колодязів, які утворені фальшбортом на відкритій палубі і сполучаються з відкритою надбудовою, повинна обчислюватися, як вказано нижче.

.1 Площа портиків у фальшборті, який формує колодязь, що сполучається з відкритою надбудовою на палубі надводного борту, обчислюється у повній відповідності з 3.2.13.1 і 3.2.13.2 за виключенням того, що для визначення мінімальної площі А формула 3.2.13.1-1 або 3.2.13.1-2 повинна обиратися залежно від суми довжини колодязя і відкритого простору у надбудові – lt, проте у розрахунок приймається довжина колодязя, що розглядається, – lw.

.2 Мінімальна площа A, м2, для відкритої надбудови, обчислюється за формулами 3.2.13.1-1 або 3.2.13.1-2, де як розрахункова довжина приймається lt. Отримана площа помножується на коефіцієнт (b0 /lt)(1 – (lw /lt)2), що враховує ширину отвору у перегородці між надбудовою і колодязем – b0 і відношення довжин колодязя і надбудови. Відкоригована відповідно до 3.2.13.2 площа є площею штормових портиків для відкритої надбудови на палубі надводного борту.

.3 Якщо відкрита надбудова і колодязь розташовані на палубі надбудови в районі 2, то отримані, як вказано вище, площі повинні бути помножені на коефіцієнт

0,5hст /hw,

Правила про вантажну марку морських суден 154де hст – стандартна висота надбудови; hw – підвищення палуби колодязя над палубою надводного борту.

3.2.13.7 Нижні кромки штормових портиків у фальшборті і протоки, зазначені в 3.2.13.5, повинні бути розташовані настільки близько до палуби, наскільки це практично можна здійснити. Дві третини необхідної площі штормових портиків і протоків повинні бути розташовані на половині довжини колодязя, найближчої до нижньої точки кривої сідлуватості. На суднах без сідлуватості в районі колодязя площа портиків і протоків повинна бути розподілена по довжині колодязів рівномірно.

3.2.13.8 Отвори штормових портиків у фальшборті повинні бути захищені леєрами або прутами, розташованими на відстані близько 230 мм один від одного. Якщо штормові портики обладнані кришками, повинні бути передбачені достатні зазори, щоб уникнути заїдання. Шарніри повинні мати штирі або підшипники з некородуючого матеріалу. Якщо кришки обладнані пристроями для їх закріплення, вони повинні мати схвалену Регістром конструкцію.

3.2.14 Проникні під час дії моря люкові закриття, розташовані вище палуби надбудов.

3.2.14.1 Проникні під час дії моря люкові закриття можуть використовуватися на контейнерних суднах.

3.2.14.2 Такі закриття можуть встановлюватися на вантажних люках, розташованих на відкритих палубах, які підвищуються, як мінімум, на дві стандартні висоти надбудови над фактичною палубою надводного борту або умовною палубою надводного борту, якій відповідає мінімальний над-водний борт, що менший або дорівнює фактично призначеному для судна надводному борту. Якщо люкове закриття або його частина розташовуються у межах четвертої частини довжини судна (¼ L) від носового перпендикуляра, то палуба, на якій розташоване таке люкове закриття, повинна підвищуватися, як мінімум, на три стандартних висоти надбудови над фактичною або умовною палубою надводного борту.

Умовна палуба надводного борту використовується тільки з метою вимірювання висоти палуби, на якій розташовуються люкові закриття, і може бути уявною.

3.2.14.3 Висота комінгсів люків повинна бути не менше 600 мм. 3.2.14.4 Щілини між панелями люкових закриттів повинні

розглядатися як відкриті отвори при виконанні розрахунків остійності непошкодженого судна і аварійної остійності. Ці щілини повинні бути якомога меншими і, як правило, не повинні перевищувати 50 мм.

3.2.14.5 Лабіринтні ущільнення, ватервейси або подібні їм конструкції повинні бути встановлені по периметру кришок безпосередньо в районі щілин для того, щоб звести до мінімуму надходження в трюм води, яка стікає із зовнішньої поверхні кришок.

3.2.14.6 Розміри конструктивних елементів люкових кришок і пристрої кріплення повинні бути рівноцінні розмірам конструктивних елементів

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 155для непроникних під час дії моря закриттів, які визначаються відповідно з 7.10 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден. Для деталей кришки застосовні корозійні добавки, зазначені в 3.2.5.5.4.

3.2.14.7 У тому випадку, коли у трюмі, який має щілини у люковому закритті не більше 50 мм, встановлена стаціонарна газова протипожежна система, продуктивність цієї системи повинна бути збільшена на 10 % порівняно з установленою за умови, що люкові закриття непроникні під час дії моря. При величині зазору більше 50 мм повинна бути передбачена стаціонарна система водорозпилення.

3.2.14.8 Осушувальна система вантажних трюмів з проникними під час дії моря люковими закриттями повинна мати підвищену продуктивність, яка враховує додаткове надходження води від постійної кількості опадів, що дорівнює 100 мм/год і надходить через загальну площу щілин у люковому закритті, або від водяної спринклерної системи (стаціонарної системи водорозпилення), якщо така встановлена, зважаючи на те, що більше.

Внутрішній діаметр осушувальної магістралі повинний відповідати підвищеній продуктивності осушувального насоса. У кожному вантажному трюмі повинна бути передбачена сигналізація максимального рівня води в стічних колодязях.

3.2.14.9 Контейнерні трюми, оснащені проникними під час дії моря люковими закриттями, на суднах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, повинні розглядатися як відкриті контейнерні трюми у відношенні вимог до розміщення і сумісності небезпечних вантажів.

3.2.15 Труби ланцюгових клюзів і ланцюгові ящики. 3.2.15.1 Труби ланцюгових клюзів і ланцюгові ящики повинні бути

водонепроникними по верхню палубу включно. 3.2.15.2 Труби ланцюгових клюзів, через які проходять якірні

ланцюги, повинні бути обладнанні постійно прикріпленими пристроями закриття, які забезпечують мінімальне надходження води.

3.3 ЗАХИСТ ЕКІПАЖУ

3.3.1 Леєрні огорожі та фальшборт. На всіх відкритих ділянках палуби надводного борту і палуб надбудов,

ящиків і рубок повинні бути встановлені надійні леєрні огорожі або фальш-борт.

Висота фальшборту або леєрних огорож повинна бути не менше 1 м від палуби. Проте, якщо така висота заважатиме нормальній роботі на судні, може бути схвалена менша висота, якщо Регістру буде доведено, що забезпечений достатній захист.

Леєрні огорожі, які установлюються на палубах надбудов і надводного борту, повинні мати принаймні три леєра.

Правила про вантажну марку морських суден 156Просвіт під найнижчим леєром леєрних огорож не повинний

перевищувати 230 мм. Відстань між іншими леєрами повинна бути не більше ніж 380 мм. Якщо судно має заокруглений ширстрек, леєрні стояки повинні бути встановлені на плоскій частині палуби.

В інших місцях установлюються леєрні огорожі, які повинні мати принаймні два леєра.

Постійні, знімні чи відкидні стояки повинні установлюватися на відстані приблизно 1,5 м один від одного. У разі застосування ланцюгів чи тросів з дроту повинні бути виконані вимоги Приміток 1 – 5 до 3.3.2.

3.3.2 Засоби доступу. Для захисту екіпажу при переходах до житлових приміщень,

машинного відділення та усіх інших місць, які використовуються під час експлуатації судна, повинні бути передбачені надійні засоби доступу, які відповідають, як мінімум, одному з видів проходів, наведених в табл.3.3.2, в залежності від типу судна і величини призначеного літнього надводного борту.

Допустимі види улаштування проходів, зазначених в табл.3.3.2: а – підпалубний перехід с хорошим освітленням і вентиляцією (шириною в світу 0,8 м і висотою 2,0 м), розташований якомога ближче до палуби надводного борту, який з'єднує ділянки, що розглядаються, і забезпечує доступ до них;

b – постійний перехідний місток надійної конструкції, установлений на одному рівні або вище палуби надбудови в діаметральній площині суд-на або якомога ближче до неї, і який служить як неперервна платформа шириною, у крайньому випадку, 0,6 м з нековзною поверхнею і леєрною огорожею з обох боків по всій довжині. Леєрні огорожі повинні бути висотою не менше 1 м з відстанню між леєрами, відповідною вимогам 3.3.1, і повинні опиратися на стояки, розташовані на відстані не більше 1,5 м один від одного. Повинні бути передбачені обмежувачі для ніг;

с – постійний перехід шириною, у крайньому випадку, 0,6 м на рівні палуби надводного борту, який має два ряди леєрних огорож, що відповідають вимогам 3.3.1, зі стояками, встановленими на відстані не більше 3 м один від одного. Для суден типу В комінгси люків висотою не менше 0,6 м можуть вважатися однією зі сторін переходу, за умови, що у проміжках між люками будуть встановлені два ряди леєрних огорож;

d – рятувальний трос з дроту діаметром не менше 10 мм, який опирається на стояки, встановлені на відстані біля 10 м один від одного, або один леєр або трос з дроту, прикріплений до комінгсів люків, який проходить і по ділянках між люками, де він має відповідні опори;

е – постійний перехідний місток надійної конструкції, встановлений на одному рівні або вище палуби надбудови в діаметральній площині суд-на або якомога ближче до неї і:

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 157Таблиця 3.3.2

Припустима будова проходу в залежності від

типу судна* Призначення судна

Розташування проходу на судні

Призначений судну над-водний борт,

мм A B–100 B–60 B, B+

≤ 3000 a b e

a b e

a, b, c(1) e

f(1)

1.1 Проходи до середньої частини судна 1.1.1 Між ютом і середньою надбудовою, або 1.1.2 Між ютом і рубкою, яка має житлові приміщення і/або навігаційне обладнання

> 3000 a b e

а b e

a, b c(1), c(2)

e f(1), f(2)

≤ 3000 a b

c(1)e

f(1)

а b

c(1),c(2)e

f(1),f(2)

a b

c(1), c(2) e

f(1), f(2)

1. Усі судна, крім нафтоналивних, хімовозів і газовозів

1.2 Проходи до кінцевих частин судна 1.2.1 Між ютом і носом судна (якщо відсутня середня надбудова), або 1.2.2 Між середньою надбудовою і носом судна,або 1.2.3 Між рубкою, яка має житлові приміщення і/або навігаційне обладнання, і носом судна, або 1.2.4 На гладкопалубному судні – між приміщенням для екіпажу і носовою та кормовою кінцевими частинами судна

> 3000 a b

c(1)

d(1) e

f(1)

а b

c(1),c(2)

d(1),d(2) e

f(1),f(2)

а b

c(1),c(2), c(4)

d(1),d(2), d(4) e

f(1),f(2), f(4)

a b

c(1) c(2) c(4) d(1) d(2) d(3)

e f(1) f(2) f(4)

≤ (Af + hs)** е f(1) f(5)

2.1 Прохід до носа судна 2.1.1 Між ютом і носом судна або 2.1.2 Між рубкою, яка має житлові приміщення і/або навігаційне обладнання, і носом судна, або 2.1.3 На гладкопалубному судні – між приміщенням для екіпажу і носовою кінцевою частиною судна

> (Af + hs)** а e

f(1) f(2)

2. Нафтоналивні судна, хімовози і газовози

2.2 Прохід до корми судна2.2.1 На гладкопалубному судні – між приміщенням для екіпажу і кормовою кінцевою частиною судна

Так, як визначено в 1.2.4 цієї таблиці для інших типів суден

Правила про вантажну марку морських суден 158 Закінчення табл. 3.3.2

* Для мети застосування цієї таблиці визначаються наступні типи судна: "А" – як він визначений в 4.1.2; "В" – як він визначений в 4.1.3; "В-60" – відповідає положенням 4.1.3.4; "В-100" – відповідає положенням 4.1.3.5; "В+" – відповідає положенням 4.1.3.6.

** Af – мінімальний літний надводний борт судна типу A; hs – стандартна висота надбудови

який служить як безперервна платформа шириною не менше 1,0 м (для танкерів довжиною менше 100 м – шириною не менше 0,6 м);

розташований таким чином, щоб не перешкоджати вільному проходу через робочі ділянки палуби;

виготовлений з вогнестійкого і нековзного матеріалу; обладнаний леєрними огорожами висотою не менше 1 м з відстанню

між стояками не більше 1,5 м і які відповідають вимогам 3.3.1; забезпечений обмежувачами для ніг з кожного боку; який має сходи на палубу, за необхідності забезпечені трапами, з

відстанню між ними не більше 40 м; який має міцні навіси, встановлені поруч з перехідним містком на

відстані не більше 45 м один від одного, якщо відкрита ділянка, яку прий-деться долати, більше 70 м. Кожен такий навіс повинний забезпечувати захист від непогоди з боку носа і бортів судна, у крайньому випадку, для однієї особи;

f – постійний перехід надійної конструкції, встановлений на палубі над-водного борту в діаметральній площині судна або якомога ближче до неї, з такими ж специфікаційними даними, як і постійний перехідний місток, вказаний в е, за виключенням обмежувачів для ніг. На суднах типу В (на яких допускається перевезення рідких вантажів), де сумарна висота комінг-са і кришки люка у зборі складає не менше 1 м, можна вважати, що комінг-си люків утворюють одну зі сторін переходу, за умови, що між люками будуть встановлені два ряди леєрних огорож.

У необхідних випадках альтернативні поперечні варіанти розташування проходів типів с, d і f можуть бути наступними:

(1) – у діаметральній площині судна або поблизу неї (на палубі або на кришках люків);

(2) – на обох бортах судна; (3) – на одному борті судна, з можливістю встановлення на будь-

якому борті; (4) – тільки на одному борті; (5) – по кожній стороні люків, якомога ближче до діаметральної

площини судна.

П р и м і т к и : 1.У всіх випадках встановлення тросів з дроту повинні бути передбачені пристрої, які забезпечують їх належний натяг.

2. Троси з дроту замість леєрних огорож можуть бути допущені лише в

3.Умови призначення надводного борту для суден, які здійснюють міжнародні рейси 159особливих випадках і тільки на обмежених ділянках.

3. Відрізки ланцюгів замість леєрних огорож можуть бути допущені, якщо вони будуть встановлені між двома стаціонарними стояками.

4. У разі встановлення стояків кожен третій з них повинний опиратися на розпірку або кронштейн.

5. Для знімних і відкидних стояків повинна бути передбачена можливість закріплення їх у вертикальному положенні.

6. Повинна бути передбачена можливість подолання перешкод у вигляді труб або іншої постійної арматури, якщо такі є.

7. Ширина перехідного містка або проходу на рівні палуби, як правило, не повинна перевищувати 1,5 м.

3.3.3 Укладення палубного вантажу. Палубний вантаж, який перевозиться на будь-якому судні, повинний

бути укладений таким чином, щоб кожний отвір, що розташований у районі вантажу і забезпечує доступ у приміщення екіпажу, машинне відділення та в усі інші місця, які використовуються під час експлуатації судна, міг бути належним чином закритий і задраєний з метою запобігання проникненню води через нього. Повинний бути передбачений надійний захист у вигляді леєрних огорож або рятувальних леєрів над палубним вантажем, якщо немає зручних проходів на палубі або під палубою судна.

3.4 СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ НАДВОДНОГО БОРТУ ДЛЯ СУДЕН ТИПУ А

3.4.1 Машинні шахти. Машинні шахти на суднах типу А, визначення яких дано в 4.1.2.1,

повинні бути захищені закритим ютом або середньою надбудовою принаймні стандартної висоти або рубкою рівної висоти і рівноцінної міцності. Машинні шахти можуть бути незахищеними, якщо в них немає отворів для безпосереднього доступу в машинне відділення з палуби надводного борту. Проте двері, які відповідають вимогам 3.2.2.1, з комінгсом висотою не менше 600 мм у районі 1 і не менше 380 мм у районі 2, можуть бути допущені в машинній шахті, якщо вона веде в приміщення або в коридор, що мають таку ж міцність, як і шахта, і які відокремлені від трапа в машинне відділення другими дверима зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу, які є непроникними під час дії моря і мають комінгс висотою не менше 230 мм.

3.4.2 Перехідний місток і засоби доступу. Перехідні містки і засоби доступу повинні відповідати вимогам

табл.3.3.2 з урахуванням призначення судна і величини літнього надводного борту.

Правила про вантажну марку морських суден 1603.4.3 Люки. Незахищені люки, розташовані в районі 1 і на розширювальних шахтах

суден типу А, повинні бути обладнані надійними водонепроникними кришками зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу.

3.4.4 Пристрої для стоку води з палуб. Судна типу А с фальшбортом повинні мати, як правило, відкриті

леєрні огорожі, встановлені принаймні на 1/2 довжини незахищених частин відкритої палуби.

Якщо встановлений суцільний фальшборт, площа штормових портиків у його нижній частині повинна бути не менше 30 % загальної площі фальшборту. Верхня кромка ширстрека повинна розташовуватися наскільки можливо низько.

Якщо надбудови з'єднані ящиками, повинні бути передбачені леєрні огорожі по всій довжині незахищених частин палуби надводного борту.

Якщо висота обмежуючих комінгсів, встановлених на палубі судна для попередження розливу нафтопродуктів при вантажних операціях, більше 300 мм, то в них повинні бути влаштовані штормові портики, які відповідають вимогам 3.2.13. Кришки портиків, у разі находження судна у морі, повинні розташовуватися і кріпитися таким чином, щоб не створювати перешкод для стоку води з палуби судна.

4. ПРИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ МІНІМАЛЬНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ ДЛЯ СУДЕН, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ МІЖНАРОДНІ

РЕЙСИ, І ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН РАЙОНІВ ПЛАВАННЯ А, А-R1, А-R2, А-R2-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN ТА D-R3

4.1 ТИПИ СУДЕН І ТАБЛИЦІ НАДВОДНОГО БОРТУ

4.1.1 Для обчислення величини надводного борту судна поділяються на типи А і В.

4.1.2 Судна типу А. 4.1.2.1 Судно типу А – це судно: спроектоване для перевезення тільки рідких вантажів наливом; з високою конструктивною безперервністю відкритої палуби, яка має

лише невеликі отвори для доступу у вантажні танки, що закриваються водонепроникними кришками зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу, обладнаними прокладками;

яке має малий коефіцієнт проникності заповнених вантажних приміщень.

4.1.2.2 Судно типу А (за винятком нафтоналивних суден, хімовозів і газовозів), якщо його довжина більше 150 м і йому призначений надводний борт менший, ніж судну типу В, при завантаженні по літню вантажну ватерлінію повинне витримувати затоплення одного будь-якого відсіку. При цьому коефіцієнти проникності повинні братися:

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 1610,95 – для будь-яких відсіків і приміщень, які затоплюються, крім

машинного відділення; 0,85 – для машинного відділення, яке затоплюється. Для нафтоналивних суден, хімовозів і газовозів повинні виконуватися

вимоги розд.3 частини V "Поділ на відсіки" Правил класифікації та побудови морських суден.

4.1.2.3 Судну типу А надводний борт повинний бути призначений не менше зазначеного у табл.4.1.2.3.

4.1.3 Судна типу В. 4.1.3.1 Усі судна, які не відповідають положенням, що відносяться до

суден типу А, викладеним у 4.1.2.1. і 4.1.2.2, повинні розглядатися як судна типу В.

4.1.3.2 Суднам типу В, які мають у районі 1 люки, обладнані люковими кришками, що відповідають вимогам 3.2.5, за винятком 3.2.5.4, і якщо не застосовні положення 4.1.3.3 – 4.1.3.5, надводний борт повинний призначатися не менше зазначеного у табл.4.1.3.2.

4.1.3.3 Будь-якому судну типу В довжиною більше ніж 100 м Регістр може дозволити зменшення надводного борту порівняно із зазначеним у 4.1.3.2, якщо з урахуванням допущеного зменшення:

.1 заходи для захисту екіпажу відповідають вимогам 3.3.2, передбаченим для суден типу В–60;

.2 пристрої для видалення води з палуб відповідають вимогам 3.2.13; при цьому площа штормових портиків у фальшборті, що утворює колодязі на палубі надводного борту, становить не менше 25 % загальної площі фальшборту;

.3 кришки люків у районах 1 і 2 відповідають вимогам 3.2.5, за винятком 3.2.5.4; при цьому особливу увагу необхідно звернути на пристрої, що забезпечують їх ущільнення та задраювання.

Кришки вантажних люків на суднах, призначених для перевезення навалювальних вантажів, повинні також відповідати вимогам підрозділу 7.14 частини ІІІ "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден;

.4 судно, завантажене до літньої вантажної ватерлінії, залишатиметься на плаву в задовільних умовах рівноваги після затоплення одного будь-якого ушкодженого відсіку (крім машинного відділення), беручи його коефіцієнт проникності рівним 0,95. Таке судно довжиною більше ніж 150 м повинне витримувати також затоплення машинного відділення, що розглядається окремо, але з коефіцієнтом проникності 0,85.

4.1.3.4 Під час розрахунку надводного борту для суден типу В, що відповідають вимогам 4.1.3.3, величини табл.4.1.3.2 не допускається зменшувати більше ніж на 60 % різниці між значеннями за табл. 4.1.3.2 і табл. 4.1.2.3 для суден відповідних довжин.

Правила про вантажну марку морських суден 162Таблиця 4.1.2.3. Базисний надводний борт для суден типу А Довжина судна, м

Надводний борт, мм

Довжина судна, м






24 200 70 706 116 1392 162 2155 25 208 71 720 117 1409 163 2169 26 217 72 733 118 1426 164 2184 27 225 73 746 119 1442 165 2198 28 233 74 760 120 1459 166 2212 29 242 75 773 121 1476 167 2226 30 250 76 786 122 1494 168 2240 31 258 77 800 123 1511 169 2254 32 267 78 814 124 1528 170 2268 33 275 79 828 125 1546 171 2281 34 283 80 841 126 1563 172 2294 35 292 81 855 127 1580 173 2307 36 300 82 869 128 1598 174 2320 37 308 83 883 129 1615 175 2332 38 316 84 897 130 1632 176 2345 39 325 85 911 131 1650 177 2357 40 334 86 926 132 1667 178 2369 41 344 87 940 133 1684 179 2381 42 354 88 955 134 1702 180 2393 43 364 89 969 135 1719 181 2405 44 374 90 984 136 1736 182 2416 45 385 91 999 137 1753 183 2428 46 396 92 1014 138 1770 184 2440 47 408 93 1029 139 1787 185 2451 48 420 94 1044 140 1803 186 2463 49 432 95 1059 141 1820 187 2474 50 443 96 1074 142 1837 188 2486 51 455 97 1089 143 1853 189 2497 52 467 98 1105 144 1870 190 2508 53 478 99 1120 145 1886 191 2519 54 490 100 1135 146 1903 192 2530 55 503 101 1151 147 1919 193 2541 56 516 102 1166 148 1935 194 2552 57 530 103 1181 149 1952 195 2562 58 544 104 1196 150 1968 196 2572 59 559 105 1212 151 1984 197 2582 60 573 106 1228 152 2000 198 2592 61 587 107 1244 153 2016 199 2602 62 600 108 1260 154 2032 200 2612 63 613 109 1276 155 2048 201 2622 64 626 110 1293 156 2064 202 2632 65 639 111 1309 157 2080 203 2641 66 653 112 1326 158 2096 204 2650 67 666 113 1342 159 2111 205 2659 68 680 114 1359 160 2126 206 2669 69 693 115 1376 161 2141 207 2678

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 163Закінчення табл.4.1.2.3

208 2687 248 3000 288 3211 328 3353 209 2696 249 3006 289 3215 329 3355 210 2705 250 3012 290 3220 330 3358 211 2714 251 3018 291 3224 331 3361 212 2723 252 3024' 292 3228 332 3363 213 2732 253 3030 293 3233 333 3366 214 2741 254 3036 294 3237 334 3368 215 2749 255 3042 295 3241 335 3371 216 2758 256 3048 296 3246 336 3373 217 2767 257 3054 297 3250 337 3375 218 2775 258 3060 298 3254 338 3378 219 2784 259 3066 299 3258 339 3380 220 2792 260 3072 300 3262 340 3382 221 2801 261 3078 301 3266 341 3385 222 2809 262 3084 302 3270 342 3387 223 2817 263 3089 303 3274 343 3389 224 2825 264 3095 304 3278 344 3392 225 2833 265 3101 305 3281 345 3394 226 2841 266 3106 306 3285 346 3396 227 2849 267 3112 307 3288 347 3399 228 2857 268 3117 308 3292 348 3401 229 2865 269 3123 309 3295 349 3403 230 2872 270 3128 310 3298 350 3406 231 2880 271 3133 311 3302 351 3408 232 2888 272 3138 312 3305 352 3410 233 2895 273 3143 313 3308 353 3412 234 2903 274 3148 314 3312 354 3414 235 2910 275 3153 315 3315 355 3416 236 2918 276 3158 316 3318 356 3418 237 2925 277 3163 317 3322 357 3420 238 2932 278 3167 318 3325 358 3422 239 2939 279 3172 319 3328 359 3423 240 2946 280 3176 320 3331 360 3425 241 2953 281 3181 321 3334 361 3427 242 2959 282 3185 322 3337 362 3428 243 2966 283 3189 323 3339 363 3430 244 2973 284 3194 324 3342 364 3432 245 2979 285 3198 325 3345 365 3433 246 2986 286 3202 326 3347 247 2993 287 3207 327 3350

П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається лінійною інтерполяцією.

Для суден довжиною від 365 до 400 м розмір базисного надводного борту, мм, визначається за виразом 16,10L – 0,02L2 + 221.

Базисний надводний борт суден довжиною більше ніж 400 м повинний дорівнювати постійній величині 3460 мм

Правила про вантажну марку морських суден 164Таблиця 4.1.3.2. Базисний надводний борт для суден типу В Довжина судна, м








24 200 69 705 114 1565 159 2500 25 208 70 721 115 1587 160 2520 26 217 71 738 116 1609 161 2540 27 225 72 754 117 1630 162 2560 28 233 73 769 118 1651 163 2580 29 242 74 784 119 1671 164 2600 30 250 75 800 120 1690 165 2620 31 258 76 816 121 1709 166 2640 32 267 77 833 122 1729 167 2660 33 275 78 850 123 1750 168 2680 34 283 79 868 124 1771 169 2698 35 292 80 887 125 1793 170 2716 36 300 81 905 12б 1815 171 2735 37 308 82 923 127 1837 172 2754 38 316 83 942 128 1859 173 2774 39 325 84 960 129 1880 174 2795 40 334 85 978 130 1901 175 2815 41 344 86 996 131 1921 176 2835 42 354 87 1015 132 1940 177 2855 43 364 88 1034 133 1959 178 2875 44 374 89 1054 134 1979 179 2895 45 385 90 1075 135 2000 180 2915 46 396 91 1096 136 2021 181 2933 47 408 92 1116 137 2043 182 2952 48 420 93 1135 138 2065 183 2970 49 432 94 1154 139 2087 184 2988 50 443 95 1172 140 2109 185 3007 51 455 96 1190 141 2130 186 3025 52 467 97 1209 142 2151 187 3044 53 478 98 1229 143 2171 188 3062 54 490 99 1250 144 2190 189 3080 55 503 100 1271 145 2209 190 3098 56 516 101 1293 146 2229 191 3116 57 530 102 1315 147 2250 192 3134 58 544 103 1337 148 2271 193 3151 59 559 104 1359 149 2293 194 3167 60 573 105 1380 150 2315 195 3185 61 587 106 1401 151 2334 196 3202 62 601 107 1421 152 2354 197 3219 63 615 108 1440 153 2375 198 3235 64 629 109 1459 154 2396 199 3249 65 644 110 1479 155 2418 200 3264 66 659 111 1500 156 2440 201 3280 67 674 112 1521 157 2460 202 3296 68 689 113 1543 158 2480 203 3313

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 165

Закінчення табл.4.1.3.2 204 3330 245 3949 286 4467 327 4920 205 3347 246 3965 287 4478 328 4931 206 3363 247 3978 288 4490 329 4943 207 3380 248 3992 289 4502 330 4955 208 3397 249 4005 290 4513 331 4965 209 3413 250 4018 291 4525 332 4975 210 3430 251 4032 292 4537 333 4985 211 3445 252 4045 293 4548 334 4995 212 3460 253 4058 294 4560 335 5005 213 3475 254 4072 295 4572 336 5015 214 3490 255 4085 296 4583 337 5025 215 3505 256 4098 297 4595 338 5035 216 3520 257 4112 298 4607 339 5045 217 3537 258 4125 299 4618 340 5055 218 3554 259 4139 300 4630 341 5065 219 3570 260 4152 301 4642 342 5075 220 3586 261 4165 302 4654 343 5086 221 3601 262 4177 303 4665 344 5097 222 3615 263 4189 304 4676 345 5108 223 3630 264 4201 305 4686 346 1519 224 3645 265 4214 306 4695 347 5130 225 3660 266 4227 307 4704 348 5140 226 3675 267 4240 308 4714 349 5150 227 3690 268 4252 309 4725 350 5160 228 3705 269 4264 310 4736 351 5170 229 3720 270 4276 311 4748 352 5180 230 3735 271 4289 312 4757 353 5190 231 3750 272 4302 313 4768 354 5200 232 3765 273 4315 314 4779 355 5210 233 3780 274 4327 315 4790 356 5220 234 3795 275 4339 316 4801 357 5230 235 3808 276 4350 317 4812 358 5240 236 3821 277 4362 318 4823 359 5250 237 3835 278 4373 319 4834 360 5260 238 3849 279 4385 320 4844 361 5268 239 3864 280 4397 321 4855 362 5276 240 3880 281 4408 322 4866 363 5285 241 3893 282 4420 323 4878 364 5294 242 3906 283 4432 324 4890 365 5303 243 3920 284 4443 325 4899 244 3934 285 4455 326 4909

П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається лінійною інтерполяцією.

Для суден довжиною від 365 до 400 м базисний надводний борт, мм, визначається за виразом: 23L – 0,0188L2 – 587.

Базисний надводний борт суден довжиною більше ніж 400 м повинний дорі-внювати постійній величині 5605 мм.

Правила про вантажну марку морських суден 1664.1.3.5 Зменшення табличного надводного борту, що допускається

4.1.3.4, може бути доведене до повної різниці між значеннями величин за табл.4.1.3.2 і табл.4.1.2.3, якщо судно відповідає вимогам 3.4.1, 3.4.2 і 3.4.4 (так якби воно було судном типу А) і крім того, відповідає положенням 4.1.3.3.1–4.1.3.3.4 , за винятком того, що вказівка 4.1.3.3.4 про затоплення одного будь-якого пошкодженого відсіку повинна розглядатися як вказівка про затоплення будь-яких двох суміжних за довжиною відсіків, жодний з яких не є машинним відділенням.

Крім того, судно довжиною 150 м і більше, завантажене до літньої ван-тажної ватерлінії, повинне залишатися на плаву в задовільних умовах рівноваги після затоплення машинного відділення, що розглядається окремо.

4.1.3.6 Суднам типу В, які в районі 1 мають вантажні люки, обладнані кришками відповідно до 3.2.4 (за винятком 3.2.4.7) або які обладнані пристроями кріплення, що допускаються у відповідності з 3.2.5.4, надводний борт повинний призначатися на підставі значень величин табл.4.1.3.2, збільшених на надбавки, зазначені в табл.4.1.3.6.

4.1.4 Несамохідні судна. 4.1.4.1 Ліхтеру або іншому несамохідному судну надводний борт

повинний призначатися відповідно до цих Правил. Проте до несамохідних суден, що не мають на борту людей, вимоги

3.3, 3.4.2 і 4.4.8 не застосовуються. Таким несамохідним суднам, які не мають на борту людей і в яких на палубі надводного борту є тільки невеликі, не більше ніж 1,5 м2, отвори для доступу, закриті водонепроникними кришками зі сталі або з іншого рівноцінного матеріалу, обладнані прокладками, надводний борт може бути призначений на 25 % менше розрахованого відповідно до цих Правил.

При цьому для несамохідних суден, які перевозять палубний вантаж, зазначене зменшення допустиме тільки для надводного борту, обчисленого як для звичайного судна типу В.

Остійність несамохідних суден з вантажем на відкритій палубі є предметом спеціального розгляду Регістром.

Знімні листи, якщо вони передбачені проектом, повинні бути спроектовані таким чином, щоб забезпечити водонепроникність, конструктивну міцність і цілісність, рівноцінні обшивці палуби, і повинні кріпитися до палуби болтами, які розташовані близько один до одного.

4.1.5 Розрахунки затоплення відсіків. При виконанні розрахунків відповідно до 4.1.2.2, 4.1.3.3, 4.1.3.4 і

4.1.3.5 повинні бути задоволені вимоги до початкової посадки та умов навантаження судна, до розмірів пошкодження і характеру затоплення, а також до умов рівноваги судна після затоплення, зазначені в розд. 4 частини V "Поділ на відсіки" Правил класифікації та побудови морських суден.

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 167Для нафтоналивних суден, хімовозів і газовозів повинні бути виконані

вимоги розд. 3 частини V "Поділ на відсіки" Правил класифікації та побудови морських суден.

Таблиця 4.1.3.6. Надбавка до базисного надводного борту для суден типу В з люковими кришками, що відповідають вимогам 3.2.4 (крім 3.2.4.7)


Надбавка до над-водного борту, мм







108 і менше

50 132 136 156 251 180 313

109 52 133 142 157 254 181 315 110 55 134 147 158 258 182 318 111 57 135 153 159 261 183 320 112 59 136 159 160 264 184 322 113 62 137 164 161 267 185 325 114 64 138 170 162 270 186 327 115 68 139 175 163 273 187 329 116 70 140 181 164 275 188 332 117 73 141 186 165 278 189 334 118 76 142 191 166 280 190 336 119 80 143 196 167 283 191 339 120 84 144 201 168 285 192 341 121 87 145 206 169 287 193 343 122 91 146 210 170 290 194 346 123 95 147 215 171 292 195 348 124 99 148 219 172 294 196 350 125 103 149 224 173 297 197 353 126 108 150 228 174 299 198 355 127 112 151 232 175 301 199 357 128 116 152 236 176 304 200 358 129 121 153 240 177 306 130 126 154 244 178 308 131 131 155 247 179 311 П р и м і т к а . Надбавка до надводного борту для суден проміжних довжин

визначається лінійною інтерполяцією. Для суден довжиною більше ніж 200 м надбавка встановлюється Регістром

4.2 НАДБУДОВИ ТА ЯЩИКИ

4.2.1 Стандартна висота надбудови. Стандартна висота надбудови повинна визначатися за табл.4.2.1. 4.2.2 Довжина надбудови. 4.2.2.1 За винятком положень, передбачених у 4.2.2.2 і 4.2.2.3, довжина

надбудови S повинна дорівнювати середньому значенню довжини тих частин надбудов, що знаходяться в межах довжини L.

Правила про вантажну марку морських суден 168Таблиця 4.2.1

Довжина судна, м Піднятий квартердек, м Усі інші надбудови, м 30 або менше 0,9 1,8

75 1,2 1,8 125 і більше 1,8 2,3 П р и м і т к а . Стандартна висота надбудови для суден проміжних довжин

визначається лінійною інтерполяцією

4.2.2.2 Якщо кінцева перегородка закритої надбудови має плавну опуклу форму, то довжина надбудови може бути збільшена виходячи із заміни опуклої перегородки еквівалентною плоскою перегородкою. Це збільшення ΔS повинне дорівнювати 2/3 протяжності опуклої частини перегородки по довжині судна f. Максимальна протяжність опуклої частини, що може бути взята до уваги під час визначення цього збільшення, дорівнює 1/2 ширини надбудови в місці перетинання перегородки надбудови з її бортом b1 (див. рис.4.2.2.2).

4.2.2.3 Якщо перегородка надбудови має нішу, довжина надбудови повинна бути зменшена на величину, що дорівнює площі ніші, поділеній на ширину надбудови в середині довжини ніші.

Якщо ніша несиметрична відносно діаметральної площини судна, найбільша частина ніші повинна розглядатися як така, що застосовується до обох бортів судна.

Ніша може не мати закриття палубою зверху.

Рис.4.2.2.2

Якщо люк вантажного трюму, який відповідає вимогам 3.2.5 і має висоту комінгсів вище рівня палуби надбудови, встановлений у ніші надбудови і повністю займає всю площу ніші в плані, то такий люк може розглядатися як частина надбудови, і зменшення розрахункової довжини надбудови з метою урахування ніші не вимагається. Висота

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 169комінгса люка, виміряна від рівня палуби надбудови, повинна відповідати вимогам 3.2.5.1.

Якщо надбудова має виступ шириною на кожному боці від діаметральної площини щонайменше 30 % ширини судна, то довжина надбудови може бути збільшена відповідно до 4.2.2.2, вважаючи, що еквівалентна перегородка надбудови має форму параболи. Ця парабола повинна мати вершину на перетині виступу з діаметральною площиною, проходити через точки перетину дійсної перегородки надбудови зі сторонами виступу і простягатися до бортів судна. Парабола повинна повністю входити у межі надбудови та її виступів (див. рис.4.2.2.3.1).

Коли як виступ кінцевої перегородки надбудови розглядається рубка, яка прилягає до неї, парабола, зазначена вище, може мати вершину не на перегородці виступу, як зазначено вище, а усередині нього, походячи з того, що протяжність параболи за довжиною не повинна перебіль-шувати половини ширини надбудови в місці перетину параболи з бортами (див. рис.4.2.2.3.2).

Рис.4.2.2.3.1

Рис.4.2.2.3.2

S

Правила про вантажну марку морських суден 1704.2.2.4 Довжина S надбудови, що має похилу кінцеву перегородку,

визначається в такий спосіб: .1 якщо висота надбудови за межами нахилу дорівнює або менше стан-

дартної висоти, довжина S повинна бути визначена відповідно до рис.4.2.2.4.1;

l1 22

1l

lS +=

Рис.4.2.2.4.1

.2 якщо висота надбудови більше стандартної, довжина S повинна бути визначена відповідно до рис.4.2.2.4.2;

.3 вищезазначене стосується тільки того випадку, коли нахил, віднесений до базисної лінії, дорівнює або більше 15°. Якщо нахил менше 15°, конструкція повинна розглядатися як сідлуватість.

Рис.4.2.2.4.2

4.2.3 Розрахункова довжина надбудови. 4.2.3.1 Розрахункова довжина Е закритої надбудови стандартної

висоти, за винятком випадку, передбаченого в 4.2.3.2, повинна дорівнювати її довжині.

4.2.3.2 Якщо закрита надбудова стандартної висоти не доходить до бор-тів судна на величину до 0,04В, розрахункова довжина повинна дорівнювати довжині, помноженій на відношення ширини надбудови в середині її довжини до ширини судна в цьому ж перерізі.

Якщо надбудова відступає від бортів на частині її довжини, ця зміна повинна бути застосована тільки до цієї відступаючої частини.

4.2.3.3 Якщо висота закритої надбудови менше стандартної, розрахункова довжина повинна дорівнювати довжині, зменшеній пропорційно відношенню фактичної висоти до стандартної. При висоті надбудови більше стандартної ніякого збільшення її розрахункової довжини не проводиться.

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 1714.2.3.4 Розрахункова довжина піднятого квартердеку, якщо він має

суцільну кінцеву перегородку і висоту не менше стандартної, повинна братися рівною його фактичній довжині. При висоті квартердеку менше стандартної його розрахункова довжина дорівнює довжині, зменшеній пропорційно відношенню дійсної висоти квартердеку до його стандартної висоти.

Розрахункова довжина піднятого квартердеку може враховуватися лише до її найбільшого значення в межах 0,6L від кормового перпендикуляра. Це положення стосується також до тих випадків, коли разом з піднятим квартердеком є ют.

Якщо перегородка піднятого квартердеку має вирізи із закриттями, непроникними під впливом моря, такий квартердек повинний розглядатися як ют, висота якого менше ніж стандартна. На суднах, які мають надбудову, що простягається уздовж усієї довжини палуби надводного борту, частина цієї надбудови від кормового перпендикуляра до найбільшої довжини 0,6L може розглядатися як піднятий квартердек. При цьому, якщо водонепроникної перегородки на відстані 0,6L від кормового перпендикуляра немає, носова кінцева перегородка надбудови може розглядатися як така, що виконує роль такої перегородки.

4.2.3.5 Надбудови, які не є закритими, при визначенні розрахункової довжини враховуватися не повинні.

4.2.4 Ящики. 4.2.4.1 Ящик або подібна йому конструкція, що не доходить до бортів

судна, враховується у разі виконання таких умов: .1 міцність ящика не менше ніж міцність надбудови; .2 люки влаштовуються в палубі ящика, комінгси та кришки люків

відповідають вимогам 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4 і 3.2.5. Стінки ящика, який включений у розрахунок надводного борту, повин-

ні бути суцільними. Допускається встановлення бортових вікон глухого типу і лазів з кришками на болтах. Ширина палубного стрингера ящика забезпечує задовільний прохід і достатню поперечну міцність. На відкритій частині палуби надводного борту в районі ящика можуть бути допущені лише невеликі отвори для доступу, обладнані водонепроникними кришками;

.3 постійна робоча платформа, обладнана леєрними огорожами, по дов-жині судна забезпечується палубою ящика або палубами роздільних ящиків, з'єднаних з надбудовами надійними постійними перехідними містками;

.4 вентилятори захищені ящиком і забезпечені водонепроникними кришками або захищені іншими рівноцінними засобами;

.5 відкриті леєрні огорожі встановлено на відкритих частинах палуби надводного борту в районі ящика принаймні на половині їх довжини. Якщо допущене встановлення суцільного фальшборту, площа штормових портиків у його нижній частині повинна бути не менше 33 % загальної

Правила про вантажну марку морських суден 172площі фальшборту; верхня кромка ширстрека повинна розташовуватися наскільки можливо низько;

.6 машинні шахти захищені ящиком, надбудовою принаймні стандартної висоти або рубкою такої ж висоти і рівноцінної міцності;

.7 ширина ящика становить принаймні 0,6В;

.8 на судні без надбудови довжина ящика становить не менше ніж 0,6L. 4.2.4.2 Неперервні вантажні люки можуть розглядатися під час

розрахунків надводного борту як ящики, якщо виконуються всі умови, наведені в 4.2.4.1.

При цьому зазначений у 4.2.4.1.2 палубний стрингер може встановлюватися ззовні неперервного комінгса люків і повинний становити собою суцільний належним чином обпертий і підкріплений лист, що забезпечує вільний прохід шириною не менше 450 мм по кожному борту судна.

Такий стрингер повинний розташовуватися над палубою надводного борту якнайвище.

Пристрої для закріплення кришок люків повинні бути доступні зі стрин-гера або з проходу.

Ширина ящика повинна вимірюватися між поздовжніми комінгсами люків.

4.2.4.3 Коли ящик включається в розрахунок надводного борту і прилягає до таких надбудов як ют, середня надбудова або бак, то отвори не повинні влаштовуватися в тій частині перегородки, яка є загальною для ящика і надбудови. Виняток може бути зроблений для невеликих отворів, наприклад таких, як отвори для трубопроводів, кабелю, лазів з кришками на болтах.

4.2.5 Стандартна висота ящика. Стандартна висота ящика дорівнює стандартній висоті надбудови,

зазначеній в табл.4.2.1, але не висоті піднятого квартердеку. 4.2.6 Розрахункова довжина ящика. 4.2.6.1 Розрахункова довжина ящика дорівнює повній довжині ящика

стандартної висоти, який враховується, помноженій на відношення його середньої ширини до ширини судна.

4.2.6.2 Якщо висота ящика менше ніж стандартна, його розрахункова довжина повинна зменшуватися пропорційно відношенню фактичної висоти до стандартної.

Якщо висота ящика перевищує стандартну, ніякого збільшення його розрахункової довжини не проводиться.

У тих випадках, коли висота комінгса люків на палубі ящика менша зазначеної в 3.2.4.1, з дійсної висоти ящика повинне бути зроблене відрахування, що відповідає різниці між необхідною і фактичною висотою комінгса.

Якщо дійсна висота ящика менше ніж стандартна, необхідна висота комінгса повинна братися в усіх випадках рівною 600 мм.

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 173Зменшення фактичної висоти ящика не потрібне, якщо висоту

комінгса менше стандартної мають тільки невеликі люки на палубі ящика, що звільнені Регістром від вимоги до стандартної висоти комінгсів.

Якщо як ящик розглядається вантажний люк, то за розрахункову висоту ящика приймається висота комінгса люка, зменшена на більшу з величин: 600 мм або відстань від верху комінгса люка до стрингера, якщо він встановлений ззовні комінгса люка, як вказано в 4.2.4.2.

4.3 СІДЛУВАТІСТЬ

4.3.1 Вимір сідлуватості. 4.3.1.1 Сідлуватість повинна вимірюватися від палуби біля борту до

базисної лінії, проведеної паралельно кільовій лінії через лінію сідлуватості на середині довжини судна. Якщо найнижча точка сідлуватості не збігається із серединою довжини судна, ординати ділянки кривої сідлуватості, розташованої нижче базисної лінії, повинні враховуватися як від'ємні.

4.3.1.2 На суднах, спроектованих з диферентом, сідлуватість повинна вимірюватися відносно базисної лінії, проведеної паралельно конструк-тивній вантажній ватерлінії.

4.3.1.3 На гладкопалубних суднах і на суднах з роздільними надбудовами сідлуватість повинна вимірюватися біля палуби надводного борту.

4.3.1.4 На суднах з незвичним з'єднанням палуби з бортом, у яких у цій частині біля бортів є виступ або заглиблення, сідлуватість повинна розглядатися стосовно розрахункової висоти борту (див. рис.1.2-4).

4.3.1.5 На суднах з надбудовою, яка простягається по всій довжині палуби надводного борту, сідлуватість повинна вимірюватися біля палуби надбудови.

Якщо висота надбудови перевищує стандартну, найменша різниця Z між дійсною і стандартною висотами повинна додаватися до кожної кінцевої ординати. Аналогічно цьому проміжні ординати на відстанях 1/6L і 1/3L від кожного перпендикуляра повинні збільшуватися на величину 0,444Z і 0,111Z відповідно (рис.4.3.1.5).

4.3.1.6 Якщо палуба закритої надбудови має принаймні таку ж сідлуватість, як відкрита палуба надводного борту, сідлуватість закритої частини палуби надводного борту не береться до уваги. За лінію сідлуватості в районі такої надбудови береться продовження сідлуватості відкритої частини палуби надводного борту, паралельне сідлуватості палуби надбудови (рис.4.3.1.6). У випадку, коли палуба надводного борту не має сідлуватості, сідлуватість кінцевої надбудови і/або надлишок її висоти можуть бути враховані як сідлуватість палуби надводного борту, якщо така надбудова простягається не менше ніж на 0,15L від перпендикуляра. При меншій довжині кінцевої надбудови можуть бути використані положення 4.3.1.7.


Z=h-hcт 0,444Z 0,444Z 0,444Z 0,444Z Z=h-hcт

Рис.4.3.1.5

Рис.4.3.1.6

4.3.1.7 Якщо сідлуватість палуби закритого бака або юта більше ніж сідлуватість палуби надводного борту або якщо ці бак і ют мають висоту більше стандартної, а також якщо не застосовується 4.3.1.6, сідлуватість палуби надводного борту повинна бути збільшена, як передбачено в 4.3.4. Для піднятого квартердеку в кінцевих частинах судна аналогічна поправка може бути прийнята тільки у тому випадку, якщо його фактична висота перевищує стандартну для всіх інших надбудов відповідно до табл.4.2.1.

4.3.1.8 Для закритого бака або юта, розташованого на надбудові, що йде уздовж усієї довжини судна, або для другого ярусу закритого бака або юта може бути прийнята поправка до сідлуватості, передбачена в 4.3.4. При цьому величина Z повинна прийматися рівною дійсній висоті цього бака або юта на носовому або кормовому перпендикулярі.

Якщо суцільна надбудова, на якій розташовані бак і ют, має висоту біль-шу стандартної, і надлишок її висоти не врахований, як передбачено в 4.3.1.5, то поправка до сідлуватості може бути врахована за формулою (4.3.4) як для суцільної надбудови, так і для розташованих на ній бака і

Базисна лінія

Палуба надводного борту

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 175юта. При цьому Z для носової і кормової частин суцільної надбудови визначається, як зазначено на рис.4.3.1.8-1, а для бака і юта, розташованих на надбудові, враховується величина Z ', яка визначається за формулою

Z '= Zv + h – Z. ( 4.3.1.8-1)

Якщо висота першого ярусу закритого бака або юта більше стандартної, то при визначенні поправки до сідлуватості, передбаченої 4.3.4, величина Z для першого ярусу цього бака або юта визначається, як вказано на рис.4.3.1.8-2, а для другого ярусу враховується величина Z ', яка визначається за формулою

Z '= Z 'v + h – Z . ( 4.3.1.8-2)

Якщо довжина першого ярусу закритого бака або юта більше 0,5L, квадратична парабола повинна починатися на міделі, як зазначено на рис.4.3.1.8-1.

Рис.4.3.1.8-1

Рис.4.3.1.8-2

На рис.4.3.1.8-1 і 4.3.1.8-2 прийняті такі позначення: Zv – найменша різниця між дійсною і стандартною висотами надбудови;

Правила про вантажну марку морських суден 176Z – кінцева ордината квадратичної параболи, що має вершину в точці А і

проходить через точку X. Якщо величина Z більше (Z v + h), вона повинна братися рівною (Zv + h).

4.3.2 Стандартний профіль сідлуватості. Ординати стандартного профілю сідлуватості наведені в табл.4.3.2, де

довжина судна вимірюється в метрах.

Таблиця 4.3.2 Положення ординати Ордината, мм Коефіцієнт

Кормовий перпендикуляр ⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ +10

325 L

1

1/6L від КП ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ +1031,11 L 3

1/3L від КП ⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ +10

38,2 L

3

Кормо

ва половина

Середина довжини судна 0 1 Середина довжини судна 0 1

1/3L від НП ⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ +10

36,5 L

3

1/6L від НП ⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ +10

32,22 L

3

Носова половина

Носовий перпендикуляр ⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ +10

350 L

1

4.3.3 Вимірювання відхилень від стандартного профілю сідлуватості.

4.3.3.1 Якщо профіль сідлуватості відрізняється від стандартного, чотири ординати носової та кормової половин профілю повинні множитися на відповідні коефіцієнти, наведені в табл.4.3.2. Різниця між сумами відповідних добутків дійсної і стандартної сідлуватості, поділена на 8, визначає нестачу або надлишок сідлуватості в носовій та кормовій половинах. Середнє арифметичне надлишку або нестачі в носовій та кормовій половинах визначає надлишок або нестачу сідлуватості судна.

4.3.3.2 Якщо кормова половина профілю сідлуватості вище ніж стандартна, а носова половина нижче, ніякий вплив надлишку сідлуватості в кормі не повинний братися до уваги, а повинна враховуватися тільки нестача її в носовій частині.

4.3.3.3 Якщо носова половина профілю сідлуватості вище ніж стандарт-на, а сідлуватість кормової частини становить не менше 75 % стандартної, вплив надлишку сідлуватості в носовій частині та нестачі сідлуватості в кормі повинні братися до уваги. Якщо сідлуватість кормової частини

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 177становить менше 50 % стандартної, надлишок сідлуватості в носовій частині не повинний братися до уваги, а враховується тільки нестача сідлуватості в кормі. Якщо сідлуватість кормової частини становить 50–75 % стандартної, враховується пропорційна поправка на надлишок сідлуватості в носовій частині і повна нестача сідлуватості в кормі.

4.3.4 Поправка на надлишок сідлуватості або висоти кінцевих надбудов.

Якщо враховуються впливи надлишку сідлуватості або висоти юта або бака, поправку на надлишок сідлуватості або висоту кінцевих надбудов необхідно визначати за формулою

,3/ LLZC ′Δ = (4.3.4)

де ∆C – поправка до сідлуватості, що віднімається від нестачі або додається до надлишку сідлуватості судна, мм;

Z – різниця між дійсною висотою надбудови на кормовому або на носовому перпендикулярі і стандартною висотою надбудови, мм;

L'– середня довжина закритого юта або бака аж до максимальної довжини, рів-ної 0,5L, м.

Формула (4.3.4) становить собою віднесену до довжини судна площу квадратичної параболи, яка є дотичною до дійсної кривої сідлуватості в точці перетину перегородки надбудови з палубою надводного борту і перетинає кінцеву ординату в точці, що лежить нижче палуби надбудови на відстані, рівній висоті надбудови, яка враховується. Палуба надбудови в будь-якій точці повинна бути вище цієї кривої не менше ніж на стандартну висоту надбудови (рис.4.3.4-1, 4.3.4-2 і 4.3.4-3).

Якщо поправка до сідлуватості носової або кормової половини судна визначається окремо, у знаменнику наведеної вище формули замість L повинно бути взято 0,5L.

Рис.4.3.4-1 Рис.4.3.4-2


Рис.4.3.4-3

4.4 ПОПРАВКИ ДО БАЗИСНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

4.4.1 Визначення надводного борту. Для суден типів А і В різної довжини, що відповідають вимогам цих

Правил, мінімальний літній надводний борт визначається за табл.4.1.2.3 і 4.1.3.2 з урахуванням наведених нижче поправок. Ці поправки враховують відхилення геометричних характеристик судна від стандартних, для яких наведені табличні значення мінімального літнього надводного борту.

4.4.2 Поправка до надводного борту для суден типу В довжиною менше 100 м.

Базисний надводний борт для суден типу В довжиною від 24 до 100 м, які мають закриті надбудови з розрахунковою довжиною, рівною менше ніж 35 % довжини судна, повинний бути збільшений на поправку, мм,

7,5(100– L)[0,35– (E/L)], (4.4.2)

де Е – розрахункова довжина надбудов, що визначається без урахування ящиків, м.

4.4.3 Поправка на коефіцієнт загальної повноти. Якщо коефіцієнт загальної повноти Сb більше 0,68, то базисний надвод-

ний борт, визначений за табл.4.1.2.3 і 4.1.3.2 і змінений згідно з 4.1.3.4, 4.1.3.5, 4.1.3.6 і 4.4.2, якщо вони застосовуються, повинний бути помножений на коефіцієнт, визначений за формулою

(Сb + 0,68)/1,36. (4.4.3)

4.4.4 Поправка на висоту борту. 4.4.4.1 Якщо розрахункова висота борту D перевищує L/15, надводний борт повинний бути збільшений на поправку, мм,

[D– (E/L)]R. (4.4.4.1)

де R = L/0,48 – при довжині судна менше 120 м; R = 250 – при довжині судна 120 м і більше.

4.4.4.2 Якщо D менше L/15, відрахування не повинно проводитися. Виняток становлять судна з закритими надбудовами, які простягаються принаймні на 0,6L у середині довжини судна, із суцільним ящиком або з

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 179поєднанням окремих закритих надбудов і ящиків, що простягаються на всю довжину судна. Для таких суден надводний борт повинний бути зменшений на значення, наведене в 4.4.4.1.

Якщо висота надбудови, піднятого квартердеку або ящика менша ніж їх відповідна стандартна висота, відрахування повинно бути зменшено у відношенні фактичної висоти до стандартної висоти. У разі наявності кількох надбудов, квартердеку і ящиків різної висоти їх зведена висота визначається як середня, виходячи з фактичних і стандартних висот, а також довжин окремих надбудов і ящиків. При цьому надбудови, квартер-дек або ящики, які мають висоту більше стандартної, враховуються як такі, що мають стандартну висоту.

4.4.5 Поправка на положення палубної лінії. Якщо дійсна вертикальна відстань від верхньої кромки

горизонтального кіля (на дерев'яних і композитних суднах – від нижньої кромки шпунта в кілі) до верхньої кромки палубної лінії, вказаної в 2.1.1, більше або менше значення D, різницю між висотами необхідно відповідно додати до надводного борту або відняти від нього.

4.4.6 Відрахування на надбудови і ящики. 4.4.6.1 Якщо розрахункова довжина надбудов і ящиків становить 1,0L,

відрахування з надводного борту повинне дорівнювати 350 мм для суден довжиною 24 м, 860 мм – для суден довжиною 85 м і 1070 мм – для суден довжиною 122 м і більше. Відрахування для суден проміжних довжин повинні визначатися лінійною інтерполяцією.

4.4.6.2 Якщо сумарна розрахункова довжина надбудов і ящиків менше ніж 1,0L, відрахування у відсотках від зазначених вище величин повинне бути визначене за табл.4.4.6.2

Таблиця 4.4.6.2 Відсотки відрахувань для суден типу А і В Сумарна розра-хункова довжина надбудов і ящиків

0 0,1L 0,2L 0,3L 0,4L 0,5L 0,6L 0,7L 0,8L 0,9L 1,0L

Відсоток відрахування для надбудов усіх типів

0 7 14 21 31 41 52 63 75,3 87,7 100

П р и м і т к а . Відсотки відрахувань для проміжних довжин надбудов визначаються лінійною інтерполяцією

4.4.6.3 Для суден типу В, якщо розрахункова довжина бака менше ніж 0,07L, відрахування не допускаються.

Правила про вантажну марку морських суден 1804.4.7 Поправка на відхилення від стандартного профілю

сідлуватості. 4.4.7.1 Поправка на відхилення від стандартного профілю сідлуватості

становить добуток величини нестачі або надлишку сідлуватості (4.3.3 і 4.3.4) на величину, мм,

0,75 – S/2 L, (4.4.7.1)

де S – сумарна довжина закритих надбудов, м. Ящики при визначенні сумарної довжини закритих надбудов (S) не враховуються.

4.4.7.2 Якщо сідлуватість менше ніж стандартна, поправка на нестачу сідлуватості, визначена згідно з 4.4.7.1, повинна бути додана до надводного борту.

4.4.7.3 На суднах, у яких закрита надбудова простягається на 0,1L до носа і 0,1L до корми від середини довжини судна, поправку на надлишок сідлуватості, визначену згідно з 4.4.7.1, необхідно відняти від надводного борту.

На суднах, у яких немає закритої надбудови, що перекриває середину довжини судна, ніякого відрахування з надводного борту не повинно проводитися.

Якщо закрита надбудова перекриває менше ніж 0,1L до носа і 0,1L до корми від середини довжини судна, відрахування повинне визначатися лінійною інтерполяцією. Поправка на надлишок сідлуватості при цьому зменшується у відношенні (а + b)/0,2L, де а і b – відстані носової та кормової перегородок закритої середньої надбудови від середини довжини судна, м.

Якщо значення а і b перевищує 0,1L, воно береться рівним 0,1L. Якщо висота такої надбудови або піднятого квартердеку менша ніж

відповідна стандартна висота, відрахування з надводного борту повинне бути зменшене у відношенні фактичної висоти до відповідної стандартної висоти.

Максимальне відрахування на надлишок сідлуватості в усіх випадках повинне братися не більше ніж 125 мм на 100 м довжини судна.

4.4.8 Мінімальна висота в носовій частині і запас плавучості. 4.4.8.1 Висота в носовій частині, яка визначається як відстань по

вертикалі на носовому перпендикулярі між ватерлінією, що відповідає призначеному літньому надводному борту при найбільшому розрахунковому диференті на ніс, і верхньою кромкою відкритої палуби біля борту, повинна бути не менше величини, у мм, що визначаються за формулами:

Fb = [6075(L/100) – 1875(L/100)² + 200(L/100)³]× ×(2,08 + 0,609 Сb – 1,603Сwf – 0,0129 L/d1), (4.4.8.1)

де Fb – розрахункова мінімальна висота в носовій частині, мм

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 181 L – довжина судна, визначена в 1.2, м; В – теоретична ширина судна, визначена в 1.2, м; d1 – 85% найменшої теоретичної висоти борту, м; Сb – коефіцієнт загальної повноти, визначена в 1.2; Сwf – коефіцієнт загальної повноти площі ватерлінії до носу від L/2; Сwf = 2Аwf /(В/L); Аwf – площа ватерлінії до носу від L/2 за осадки d1, м²;

Пасажирські судна обмеженого району плавання D-R3 звільняються від вимог стосовно мінімально припустимої висоти в носовій частині.

4.4.8.2 Якщо висота в носовій частині, що вимагається в 4.4.8.1, досягається за рахунок сідлуватості, то сідлуватість повинна простягатися не менше ніж на 0,15L від носового перпендикуляра. При цьому кожна точка дійсної сідлуватості повинна розташовуватися не нижче лінії квадратичної параболи, на 0,15L від носового перпендикуляра дотичної до горизонтальної прямої, яка проведена через точку дійсної сідлуватості на середині довжини судна і проходить через точку на носовому перпендикулярі, що відповідає мінімальній висоті в носовій частині.

4.4.8.3 Якщо висота в носовій частині, що вимагається в 4.4.8.1, досягається за рахунок надбудови, така надбудова повинна простягатися від форштевня до точки, розташованої на відстані не менше ніж 0,07L до корми від носового перпендикуляра, і повинна бути закритою.

4.4.8.4 Під час розрахунку висоти в носовій частині сідлуватість палуби бака може враховуватися також у тому випадку, коли довжина бака менше ніж 0,15L, але більше ніж 0,07L, за умови, що висота бака не менше половини стандартної висоти надбудови відповідно до 4.2.1 між 0,07L і носовим перпендикуляром.

Якщо висота бака менше половини стандартної висоти надбудови, зазначеної в 4.2.1, збільшена висота в носовій частині може бути визначена в такий спосіб: .1 квадратичною параболою, яка починається на відстані 0,15L від носового перпендикуляра на рівні, що дорівнює висоті борту на середині довжини судна, яка проведена через точку перетину перегородки бака з палубою і доходить до точки перетину параболи з носовим перпендикуляром, розташованої не вище палуби бака, якщо палуба надводного борту має сідлуватість, що простягається від точки, яка знаходиться не менше ніж на 0,15L до корми від носового перпендикуляра (див. рис.4.4.8.4.1). Якщо, проте, висота, позначена символом ht на рис.4.4.8.4.1, менше висоти, позначеної символом hb, то ht може бути замінено на hb у дійсній висоті в носовій частині;

.2 лінією, яка проходить біля борту паралельно базисній лінії від точки палуби бака, розташованої на відстані 0,07L від носового перпендикуляра, до носового перпендикуляра, якщо палуба надводного борту має

Правила про вантажну марку морських суден 182сідлуватість, що простягається менше ніж на 0,15L від носового перпендикуляра, або не має сідлуватості (рис.4.4.8.4.2).

Рис.4.4.8.4.1

Рис.4.4.8.4.2

4.4.8.5 Суднам, яким призначається лісний надводний борт, мінімальна висота в носовій частині визначається не від лісного літнього надводного борту, а як це зазначено в 4.4.8.1.

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 1834.4.8.6 Питання про призначення надводного борту новим суднам, які

внаслідок особливих вимог експлуатації не можуть відповідати вимогам 4.4.8.1, 4.4.8.2 і 4.4.8.3, а також існуючим суднам, що не відповідають цим вимогам, у кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром.

4.4.8.7 Всі судна з призначеним для типу В надводним бортом, інші ніж нафтоналивні судна, хімовози і газовози, повинні мати додатковий запас плавучості в носовій кінцевій частині. На відстані рівній 0,15L до корми від носового перпендикуляра сума проекцій площ на діаметральну площину, в межах частини корпусу судна між літньою вантажною ватерлінією і лінією палуби біля борту та проекції закритої надбудови, м², якщо вона є, повинна бути не менше:

[0,15Fmin + 4(L/3+10)] L/1000, м2 (4.4.8.7)

де Fmin = (F0×f1) + f2, мм; F0 – табличний надводний борт за табл..4.1.3.2 (з урахуванням 4.1.3.4 або

4.1.3.5, що застосовне), мм; f1 – поправка на коефіцієнт загальної повноти (див.4.4.3); f2 – поправка на висоту борту (див.4.4.4), мм.

4.4.9 Поправка на рецес у палубі надводного борту. 4.4.9.1 Якщо в палубі надводного борту є рецес, що не простягається до борту судна, надводний борт, розрахований без урахування рецесу, повинний бути виправлений на величину, яка одержується із втрати плавучості, що не увійшла до розрахунку надводного борту. Поправка повинна дорівнювати величині, що визначається діленням об'єму рецеса (lbdp) на площу ватерлінії (Аw) судна на рівні 85 % висоти борту (рис.4.4.9.1).

Рис.4.4.9.1

4.4.9.2 Поправка повинна бути додана безпосередньо до надводного борту, що отримується після того, як будуть виконані всі інші поправки, за винятком поправки на висоту в носовій частині.

Правила про вантажну марку морських суден 1844.4.9.3 Якщо надводний борт, виправлений на втрату плавучості,

більший ніж найменший геометричний надводний борт, що визначається виходячи з висоти борту судна, яка вимірюється до дна рецеса, може застосовуватися останнє значення.

4.4.9.4 Рецеси в нижчерозташованій палубі, яка призначена палубою надводного борту, можуть не враховуватися, якщо всі отвори у відкритій палубі обладнані постійними засобами закриття.

4.4.9.5 Вимоги 4.4.9.1–4.4.9.4 не стосуються днопоглиблювальних снарядів, ґрунтовідвізних шаланд або подібних до них типів суден, які мають великі відкриті вантажні приміщення і підлягають у кожному випадку спеціальному розгляду Регістром.

4.4.9.6 Якщо бурові шахти, розташовані всередині корпусу судна, сполучаються із забортним простором, об'єм таких шахт не повинний ураховуватися ні в яких гідростатичних розрахунках. Поправка до геометричного надводного борту, яка враховує утрату плавучості, повинна бути зроблена, якщо площа поперечного перерізу частини шахти, розташованої вище ватерлінії, що проходить на рівні 85% висоти борту, перебільшує площу поперечного перерізу частини шахти, розташованої нижче цієї ватерлінії. Ця поправка повинна обчислюватися у відповідності з 4.4.9.1, розглядаючи як рецес тільки частину шахти, яка розташована вище ватерлінії, що проходить на рівні 85% висоти борту. Якщо закрита надбудова включає до себе частину шахти, розрахункова довжина надбудови повинна бути зменшена на величину, рівну частці від ділення площі шахти в плані на ширину надбудови в середині довжини шахти.

4.5 ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

4.5.1 Літній надводний борт. 4.5.1.1 Мінімальним літнім надводним бортом повинний бути

надводний борт, отриманий за табл.4.1.2.3 і 4.1.3.2 з урахуванням положень, зазначених у 4.1.2, 4.1.3 і 4.1.4, якщо вони застосовуються, і поправок, зазначених у 4.4.2–4.4.7 і, якщо вони застосовуються, у 4.4.8 і 4.4.9.

4.5.1.2 Надводний борт у солоній воді, обчислений відповідно до 4.5.1.1, але без поправки на положення палубної лінії, передбаченої в 4.4.5, повинний бути не менше 50 мм. Для суден, які мають у районі 1 вантажні люки з кришками, що не відповідають вимогам 3.2.4.7, 3.2.5 або 3.4.3, надводний борт повинний бути не менше 150 мм.

4.5.1.3 Для суден забезпечення мінімальна висота в кормі, що ви-значається як відстань по вертикалі на кормовому перпендикулярі від ватерлінії, яка відповідає призначеному літньому надводному борту і найбільшому експлуатаційному диференту на корму, до верхньої кромки відкритої палуби біля борту, повинна бути не менше 0,005 довжини судна L.

4.Призначення величини мінімального надводного борту для суден 1854.5.2 Тропічний надводний борт. 4.5.2.1 Мінімальним тропічним надводним бортом повинний бути над-

водний борт, отриманий відрахуванням від літнього надводного борту 1/48 літньої осадки, виміряної від верху горизонтального кіля до центра кільця знака вантажної марки.

4.5.2.2 Надводний борт у солоній воді, обчислений відповідно до 4.5.2.1, але без поправки на положення палубної лінії, передбаченої в 4.4.5, повинний бути не менше 50 мм. Для суден, що мають у районі 1 вантажні люки з кришками, які не відповідають вимогам 3.2.4.7, 3.2.5 або 3.4.3, надводний борт повинний бути не менше 150 мм.

4.5.3 Зимовий надводний борт. 4.5.3.1 Мінімальним зимовим надводним бортом повинний бути

надводний борт, отриманий додаванням до літнього надводного борту 1/48 літньої осадки, виміряної від верху горизонтального кіля до центра кільця знака вантажної марки.

4.5.3.2 Якщо мінімальний літній надводний борт, обчислений відповід-но до 4.5.1.1, буде менше ніж надводний борт, що допускається 4.5.1.2, поправка для зимового надводного борту повинна додаватися до допущеного літнього надводного борту.

4.5.4 Зимовий надводний борт у Північній Атлантиці. Мінімальним надводним бортом для суден довжиною не більше ніж

100 м, які виходять у будь-яку частину району Північної Атлантики, визначену в п.8 Додатка до цієї частини, протягом зимового сезонного періоду, повинний бути зимовий надводний борт, збільшений на 50 мм. Для суден довжиною більше ніж 100 м зимовим надводним бортом для Північної Атлантики повинний бути зимовий надводний борт.

4.5.5 Надводний борт у прісній воді. 4.5.5.1 Мінімальний надводний борт у прісній воді з питомою вагою,

що дорівнює одиниці, повинний бути отриманий шляхом відрахування з мінімального надводного борту в солоній воді величини, см, визначеної за формулою

Δ/40T, (4.5.5.1)

де Δ – водотоннажність судна в солоній воді до літньої вантажної ватерлінії, т; Т – число тонн на 1 см осадки в солоній воді до літньої вантажної ватерлінії.

4.5.5.2 Якщо мінімальний літній надводний борт, обчислений відповід-но до 4.5.1.1, буде менше ніж надводний борт, що допускається 4.5.1.2, поправка для надводного борту в прісній воді повинна відраховуватися з допущеного літнього надводного борту.

4.5.5.3 Якщо водотоннажність до літньої вантажної ватерлінії не може бути встановлена, відрахування повинно становити 1/48 літньої осадки, виміряної від верху горизонтального кіля до центра кільця знака вантажної марки.


5. СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ДЛЯ СУДЕН, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ МІЖНАРОДНІ РЕЙСИ, ЯКИМ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ ЛІСНИЙ

НАДВОДНИЙ БОРТ

5.1 УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІСНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

5.1.1 Лісна вантажна марка. Лісний палубний вантаж може розглядатися як такий, що надає судну

визначену додаткову плавучість і більш високий ступінь захисту від впливу моря. З цієї причини суднам, які перевозять лісний палубний вантаж, може бути дозволене зменшення надводного борту, що обчисляється відповідно до положень цього підрозділу, і нанесення марок на борти судна відповідно до положень 2.2.2. Проте для того, щоб застосувати такий спеціальний надводний борт, судно повинне відповідати визначеним умовам, пов'язаним з його конструкцією і викладеним у 5.1.2, а укладення палубного лісного вантажу повинно відповідати умовам, викладеним у 5.1.3.

5.1.2 Конструкція судна. 5.1.2.1 Судна повинні мати бак принаймні стандартної висоти і

довжиною не менше ніж 0,07L. Крім того, судна довжиною менше 100 м повинні мати в кормі або ют не менше стандартної висоти, або піднятий квартердек з палубною рубкою або з міцним сталевим піддашком, загальна висота яких принаймні дорівнює стандартній висоті юта.

5.1.2.2 Міждонні цистерни, розташовані в районі протяжністю 0,25L до носа і до корми від середини довжини судна, повинні мати водонепроник-ний поздовжній поділ, схвалений Регістром.

5.1.2.3 Судно повинне бути обладнане або постійним фальшбортом висотою не менше 1 м, спеціально підкріпленим біля верхньої кромки, підтримуваним міцними стояками фальшборту і обладнаним необхідними штормовими портиками, або надійним леєрним пристроєм такої ж висоти і особливо міцної конструкції. Стояки фальшборту повинні надійно прикріплюватися до палуби по бімсах або на інших, спеціально підкріплених місцях.

5.1.3 Укладання вантажу. 5.1.3.1 Отвори на відкритій палубі, над якими укладається вантаж,

повинні бути надійно закриті і задраєні, а вентилятори і повітряні труби надійно захищені.

5.1.3.2 Лісний палубний вантаж повинний укладатися принаймні по всій наявній довжині, що становить довжину колодязів між надбудовами.

На суднах, які не мають у кормі обмежувальної надбудови, ліс необхідно укладати принаймні до кормового кінця останнього люка.

Лісний палубний вантаж повинний укладатися якнайближче до бортів з урахуванням наявних перешкод, таких як: леєрні огорожі, ребра

5.Спеціальні вимоги до суден, яким призначається лісний надводний борт 187фальшборту, стояки тощо, за умови, що вільні проміжки на борту судна не перевищуватимуть 0,04В.

Ліс повинний бути укладений якнайщільніше на висоту не менше стандартної висоти надбудови, але не піднятого квартердеку.

5.1.3.3 Допустима для даного судна висота лісного палубного вантажу повинна бути зазначена в Інформації про остійність судна. На судні, яке плаває взимку в сезонній зимовій зоні, висота палубного вантажу над відкритою палубою не повинна перевищувати 1/3 найбільшої ширини судна.

Повинні бути вжиті заходи для забезпечення достатнього запасу остійності на всіх стадіях рейсу, причому повинне враховуватися збільшення та зменшення маси, наприклад, внаслідок намокання вантажу і зледеніння, а також внаслідок витрачання палива і запасів.

5.1.3.4 Лісний палубний вантаж повинний бути компактно укладений, принайтовлений і закріплений. Ні в якому разі вантаж не повинний перешкоджати керуванню судном і проведенню необхідних робіт на ньому.

5.1.3.5 Стояки, якщо вони потрібні відповідно до роду лісу, що перевозиться, повинні бути достатньо міцними. Розміри стояків необхідно брати з урахуванням ширини судна.

Міцність стояків не повинна перевищувати міцності фальшборту. Відстань між ними повинна відповідати довжині і роду лісу, що перевозиться, але не повинна перевищувати 3 м. Для кріплення стояків повинні бути передбачені міцні косинці, металеві гнізда або інші рівноцінні засоби.

5.1.3.6 Лісний палубний вантаж повинний бути надійно закріплений по всій довжині незалежними найтовами, що охоплюють його.

Відстань між найтовами повинна визначатися залежно від найбільшої висоти вантажу над відкритою палубою поблизу від найтова:

.1 при висоті 4 м і менше відстань повинна бути не більше ніж 3 м;

.2 при висоті 6 м і більше відстань повинна бути не більше ніж 1,5 м;

.3 при проміжних висотах середня відстань повинна бути отримана лінійною інтерполяцією.

Якщо висота палубного лісного вантажу перевищує 6 м, міцність найтовів є предметом спеціального розгляду Регістром. Рими для цих найтовів повинні бути надійно прикріплені до ширстрека або листа палубного стрингера з проміжками не більше ніж 3 м. Відстань від кінцевої перегородки надбудови до першого рима повинна бути не більше ніж 2 м.

Рими і найтови повинні передбачатися на відстані 0,6 м і 1,5 м від кінців палубного лісного вантажу, якщо відсутня перегородка.

5.1.3.7 Найтови повинні являти собою ланцюг з короткими ланками або гнучкий сталевий трос, причому розривне навантаження для ланцюга

Правила про вантажну марку морських суден 188або розривне зусилля для троса в цілому повинне становити не менше 133,4 кН.

Найтови повинні мати завжди доступні відкидні гаки і талрепи. Найтови з дротового троса повинні включати короткі відрізки ланцюга з довгими ланками, які дають змогу регулювати довжину найтова.

Якщо ліс має довжину менше 3,6 м, відстань між найтовами повинна бути зменшена або вжиті інші заходи залежно від довжини лісу.

5.1.3.8 Розривне навантаження скоб, натягувальних пристроїв та інших допоміжних деталей, що включаються до найтовів, з ланцюга або сталевого троса та їх кріплення повинне становити не менше 138,3 кН. Кожний компонент повинний бути випробуваний навантаженням не менше 55 кН.

Після пробного навантаження жодна деталь кріплення не повинна мати пошкоджень або залишкової деформації.

5.1.3.9 Вантаж повинний бути достатньо вирівняний для забезпечення переходів по ньому. Леєрні огорожі або рятувальні леєри з проміжками між леєрами по вертикалі не більше ніж 330 мм повинні бути встановлені з кожного боку палубного лісного вантажу з підвищенням над ним не мен-ше 1 м.

При нерівному розташуванні вантажу повинна передбачатися безпечна поверхня для проходу шириною не менше 600 мм, встановлена на поверхні вантажу і надійно закріплена під рятівним леєром або поруч з ним.

5.1.3.10 Рульові пристрої повинні бути надійно захищені від пошкод-ження вантажем і наскільки можливо більш доступними. Повинний бути передбачений надійний засіб для керування рулем у разі поломки голов-ного рульового приводу.

5.2 ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО ЛІСНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

5.2.1 Лісний літній надводний борт.

Мінімальний лісний літній надводний борт повинний обчислюватися відповідно до 4.1.3.1 і 4.1.3.2, а також з урахуванням поправок, зазначених у 4.4.2 – 4.4.7 і, якщо це може бути застосовано, у 4.1.4 і 4.4.9. При цьому наведені в табл. 4.4.6.2 відсотки замінюються наведеними в табл.5.2.1.

5.2.2 Лісний зимовий надводний борт. Мінімальний лісний зимовий надводний борт повинний бути

одержаний додаванням до мінімального лісного літнього надводного борту 1/36 лісної літньої осадки.

5.2.3 Лісний зимовий надводний борт для Північної Атлантики. Мінімальний лісний зимовий надводний борт для Північної Атлантики

повинний співпадати із зимовим надводним бортом для Північної Атлантики, зазначеним у 4.5.4 (рис.5.2.3).

5.Спеціальні вимоги до суден, яким призначається лісний надводний борт 189Таблиця 5.2.1

Сумарна розрахункова довжина надбудов і ящиків

0 0,1L 0,2L 0,3L 0,4L 0,5L 0,6L 0,7L 0,8L 0,9L 1,0L

Відсотки відрахування для всіх типів надбудов

20 31 42 53 64 70 76 82 88 94 100

П р и м і т к а . Відсотки відрахувань для проміжних довжин надбудов і ящиків визначаються лінійною інтерполяцією

5.2.4 Лісний тропічний надводний борт. Мінімальний лісний тропічний надводний борт повинний бути

одержаний відніманням від лісного літнього надводного борту 1/48 лісної літньої осадки.

Рис.5.2.3

5.2.5 Лісний надводний борт у прісній воді. Мінімальний лісний надводний борт у прісній воді повинний

обчислюватися відповідно до 4.5.5.1 або відповідно до 4.5.5.2, виходячи з лісної літньої осадки.

5.2.6 Лісний надводний борт на суднах типу В зі зменшеним надводним бортом.

Суднам типу В, які одержують відповідно до 4.1.3.4 і 4.1.3.5 зменшений надводний борт, лісний надводний борт повинний призначатися відповідно до положень цього підрозділу як для звичайного судна типу В.

При цьому лісний зимовий надводний борт і/або лісний зимовий над-водний борт для Північної Атлантики не повинен призначатися більшим, ніж зимовий надводний борт, обчислений для судна типу В зі зменшеним надводним бортом.


6. ВАНТАЖНІ МАРКИ СУДЕН ДОВЖИНОЮ 24 м І БІЛЬШЕ, ЯКІ НЕ ЗДІЙСНЮЮТЬ МІЖНАРОДНИХ РЕЙСІВ1, І

РИБОЛОВЕЦЬКИХ СУДЕН

6.1 ЗАСТОСУВАННЯ

6.1.1 Судна, зазначені в 1.1.1.1.2, можуть одержати мінімальний надводний борт залежно від допущеного для них району плавання і призначення:

.1 судна необмеженого плавання, вітрильні судна незалежно від району плавання, а також судна обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN, які експлуатуються в північних морях (Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське і Чукотське), у Беринговому та Охотському морях – відповідно до 6.4.1 і 6.5.2;

.2 судна обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN, крім зазначених у 6.1.1.1, – відповідно до 6.4.2 і 6.5.2;

.3 судна обмеженого району плавання R3 – відповідно до 6.4.3 і 6.5.2. Для призначення надводного борту на кожному судні повинні бути

виконані усі вимоги, зазначені в 6.3. Можливість відступу від цих вимог є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

6.2 НАНЕСЕННЯ ВАНТАЖНИХ МАРОК

6.2.1 Палубна лінія. Палубна лінія на кожному судні позначається відповідно до 2.1.1. На плавучих доках палубна лінія наноситься тільки на плавучих

(транспортних) доках для виконання функції транспортування судна (об’єкта).

6.2.2 Знак вантажної марки. Знак вантажної марки для кожного судна являє собою кільце із зов-

нішнім діаметром 300 і шириною 25 мм, розділене вертикальною лінією шириною 25 мм, яка проходить через його центр, і перетяте горизонтальною лінією довжиною 450 і шириною 25 мм таким чином, що верхня кромка цієї горизонтальної лінії проходить через центр кільця.

Центр кільця розміщується на середині довжини судна на відстані, що дорівнює призначеному літньому надводному борту, виміряному вертикально вниз від верхньої кромки палубної лінії (див.рис.6.2.2).

На плавучих доках знак вантажної марки наноситься тільки на плавучих (транспортних) доках для виконання функції транспортування судна (об’єкта). На плавучих доках і на плавучих (транспортних) доках для позначення встановленого надводного борту, який відповідає

1 Суднам, які здійснюють міжнародні рейси виключно в Каспійському морі,

надводний борт призначається відповідно до положень цього розділу як суднам обмеженого району плавання R1.

6.Вантажні марки суден довжиною 24 м і більше 191проектній граничній глибині занурення, на середині довжини доку наноситься горизонтальна лінія довжиною 450 мм і шириною 25 мм таким чином, щоб верхня кромка цієї горизонтальної лінії проходила на рівні встановленої граничної глибини занурення.

На внутрішніх стінках башт доку також повинні бути нанесені горизонтальні лінії, аналогічні горизонтальним лініям вантажної марки.

Рис.6.2.2

6.2.3 Марки, які застосовуються зі знаком вантажної марки. 6.2.3.1 Марки, які відзначають положення вантажних ватерліній на

суднах необмеженого району плавання під час їх експлуатації в різних зонах, районах і в сезонні періоди, повинні застосовуватися відповідно до вимог 2.2.

Вантажна марка судна необмеженого району плавання з мінімальним надводним бортом наведена на рис.6.2.3.1.

6.2.3.2 На суднах обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN, R3-RSN і R3 під час їх експлуатації в різних районах і в сезонні періоди повинні застосовуватися такі вантажні марки з числа передбачених у 2.2.1 і 2.2.2:

.1 Літня вантажна марка (Л).

.2 Зимова вантажна марка (З).

.3 Вантажна марка для прісної води влітку (П).

.4 Лісна літня вантажна марка (ЛЛ).

.5 Лісна зимова вантажна марка (ЛЗ).

.6 Лісна вантажна марка для прісної води влітку (ЛП). Нанесення вантажних марок на вітрильних суднах, а також на суднах з

надлишковим надводним бортом повинне проводитися стосовно до положень 2.2.3–2.2.6. При цьому наносяться марки тільки з числа зазначених вище.

Вантажна марка суден обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN, R3-RSN і R3 з мінімальним надводним бортом наведена на рис.6.2.3.2.


Рис.6.2.3.1 Рис.6.2.3.2

6.2.4 Подвійні марки. 6.2.4.1 Якщо відповідно до 1.1.1.11 судну призначається подвійний

надводний борт, знак додаткової вантажної марки на борти судна не наноситься. Додаткові вантажні марки наносяться на відстані 1200 мм до носа (для лісних марок – до корми) від центра кільця знака основної вантажної марки (рис.6.2.4.1-1 і 6.2.4.1-2).

6.2.5 Позначення і нанесення марок. Позначення і нанесення вантажних марок на суднах, які не здійснюють

міжнародних рейсів, і на риболовецьких суднах повинні проводитися відповідно до 2.3.

Рис.6.2.4.1-1 Рис.6.2.4.1-2

6.3 УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ НАДВОДНОГО БОРТУ

6.3.1 На кожному судні повинні бути виконані вимоги розд.3. Допускаються відступи, перераховані в 6.3.1.1 – 6.3.1.4. Плавучі (транспортні) доки при виконанні функції транспортування

судна (об’єкта) розглядаються як вантажні судна. 6.3.1.1 На суднах обмежених районів плавання R2, R2-RSN і R3-RSN,

за винятком зазначених в 6.1.1.1, висота комінгсів дверей, люків, вентиляторів і повітряних труб може бути зменшена.

Величина цього зменшення залежить від умов плавання та конструктивних особливостей судна і в кожному випадку є предметом спеціального розгляду Регістром. У всіх випадках зменшені висоти повинні бути не менше наведених нижче для суден обмеженого району плавання R3.

6.Вантажні марки суден довжиною 24 м і більше 1936.3.1.2 На суднах обмеженого району плавання R3, висота комінгсів

дверей, люків, вентиляторів і повітряних труб може бути зменшена до зазначених нижче значень:

.1 висота комінгсів дверей, зазначена в 3.2.2.2, – до 230 мм;

.2 висота комінгсів люків, зазначена в 3.2.4.1, – до 450 мм у районі 1 і до 380 мм у районі 2;

.3 висота комінгсів дверей, зазначена в 3.2.6.1 і 3.2.7.3, – з 600 до 450 мм і з 380 до 230 мм;

.4 висота комінгсів вентиляторів, зазначена в 3.2.8.1, – до 760 мм у районі 1 і до 600 мм у районі 2;

.5 висота повітряних труб, зазначена в 3.2.9, – до 600 мм на палубах надводного борту, а також утоплених бака і юта і до 380 мм на палубах інших надбудов.

6.3.1.3 На суднах обмежених районів плавання R2, R2-RSN, R3-RSN і R3 бортові ілюмінатори не повинні встановлюватися так, щоб їх нижня кромка знаходилася нижче лінії, яка проведена паралельно палубі надводного борту біля борту і має найнижчу точку на відстані, що дорівнює 0,025В над літньою вантажною маркою.

6.3.1.4 Розрахункові навантаження на люкові закриття, вказані в 3.2.4 і 3.2.5, можуть бути зменшені для суден обмежених районів плавання R2, R2-RSN, R3-RSN і R3 у відповідності з 7.10.4.1 частини ІІІ "Пристрої, обладнання і забезпечення" Правил класифікації та побудови морських суден.

6.3.2 Суднам обмеженого району плавання, за винятком R3, може бути призначений надводний борт у відповідності з 6.4, менший ніж зазна-чений в розд.4, за умови позитивних результатів комплексної оцінки морехідності, які включають оцінку заливання, керованості і втрати швидкості ходу на зустрічному хвилюванні, що відповідає призначеному району плавання судна.

6.4 ПРИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

6.4.1 Судна необмеженого району плавання та прирівняні до них. Мінімальний надводний борт суден необмеженого району плавання і

прирівняних до них згідно з 6.1.1.1 повинний розраховуватися у повній відповідності з положеннями розділу 4.

6.4.2 Судна обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN. 6.4.2.1 Мінімальний надводний борт суден обмежених районів

плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN, за винятком зазначених у 6.1.1.1, повинний розраховуватися відповідно до положень розд.4, крім 4.5.2 і 4.5.4, а також відповідно до положень 6.4.2.2 і 6.4.2.3.

6.4.2.2 Суднам типу А надводний борт повинний призначатися за табл.6.4.2.2. У разі застосування положень розд.4 усі посилання на табл.4.1.2.3 повинні бути замінені посиланнями на табл.6.4.2.2.

Правила про вантажну марку морських суден 194Таблиця 6.4.2.2. Базисний надводний борт суден типу А обмежених

районів плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

24 190 69 630 114 1279 159 2031 27 210 72 670 117 1329 162 2075 30 235 75 710 120 1379 165 2118 33 260 78 750. 123 1431 168 2160 36 285 81 790 126 1483 171 2201 39 310 84 830 129 1535 174 2240 42 335 87 870 132 1587 177 2287 45 365 90 910 135 1639 180 2313 48 395 93 955 138 1690 183 2348 51 425 96 1000 141 1740 186 2383 54 455 99 1045 144 1790 189 2417 57 490 102 1090 147 1839 192 2450 60 525 105 1135 150 1888 195 2482 63 560 108 1180 153 1936 198 2512 66 595 111 1229 156 1984 201 2542 П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається

лінійною інтерполяцією. Для суден довжиною більше ніж 201 м базисний надводний борт встановлюється Регістром

6.4.2.3 Суднам типу В надводний борт повинний призначатися за табл.6.4.2.3. У разі застосування положень розд.4 усі посилання на табл.4.1.3.2 повинні бути замінені посиланнями на табл.6.4.2.3.

Таблиця 6.4.2.3. Базисний надводний борт суден типу В обмежених районів плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

24 200 69 650 114 1405 159 2340 27 225 72 690 117 1470 162 2400 30 250 75 730 120 1530 165 2460 33 275 78 770 123 1590 168 2520 36 300 81 815 126 1655 171 2575 39 325 84 860 129 1720 174 2635 42 350 87 905 132 1780 177 2695 45 380 90 955 135 1840 180 2755 48 410 93 1005 138 1905 183 2810 51 440 96 1055 141 1970 186 2866 54 470 99 1110 144 2030 189 2920 57 505 102 1165 147 2090 192 2974 60 540 105 1220 150 2155 195 3025 63 575 108 1280 153 2215 198 3075 66 610 111 1340 156 2280 201 3120

6.Вантажні марки суден довжиною 24 м і більше 195Закінчення табл. 6.4.2.3. П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається

лінійною інтерполяцією. Для суден довжиною більше ніж 201 м базисний надводний борт встановлюється Регістром

6.4.3 Судна обмеженого району плавання R3. 6.4.3.1 Надводний борт суден обмеженого району плавання R3 повин-

ний розраховуватися відповідно до положень розд. 4 (крім 4.1.2.2, 4.4.2, 4.4.8, 4.5.2 і 4.5.4), а також відповідно до положень 6.4.3.2 і 6.4.3.3.

Висота в носовій частині на суднах прибережного плавання повинна бути не менше розміру мінімального надводного борту, збільшеного на ординату стандартної сідлуватості на носовому перпендикулярі.

6.4.3.2 Суднам типу А надводний борт повинний призначатися за табл.6.4.3.2. У разі застосування положень розд.4 усі посилання на табл.4.1.2.3 повинні бути замінені посиланнями на табл.6.4.3.2.

6.4.3.3 Суднам типу В надводний борт повинний призначатися за табл.6.4.3.3. У разі застосування положень розд.4 усі посилання на табл.4.1.3.2 повинні бути замінені посиланнями на табл.6.4.3.3.

Таблиця 6.4.3.2. Базисний надводний борт суден типу А обмеженого району плавання R3

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

24 190 57 460 90 820 123 1317 27 210 60 490 93 860 126 1369 30 230 63 520 96 900 129 1421 33 250 66 550 99 945 132 1473 36 275 69 580 102 990 135 1525 39 300 72 610 105 1035 138 1586 42 325 75 645 108 1080 141 1626 45 350 78 680 111 1125 144 1676 48 375 81 710 114 1170 147 1725 51 400 84 745 117 1215 150 1774 54 430 87 780 120 1265

П р и м і т к а . Надводний борт суден проміжних довжин визначається лінійною інтерполяцією.

Для суден довжиною більше ніж 150 м базисний надводний борт встановлюється Регістром

Правила про вантажну марку морських суден 196Таблиця 6.4.3.3. Базисний надводний борт суден типу В обмеженого району плавання R3

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

Довжина

судна,

м

Надводний

борт

, мм

24 200 57 475 90 880 123 1450 27 220 60 505 93 925 126 1515 30 240 63 535 96 975 129 1580 33 260 66 565 99 1025 132 1640 36 280 69 600 102 1075 135 1700 39 305 72 635 105 1125 138 1765 42 330 75 670 108 1175 141 1830 45 355 78 710 111 1230 144 1890 48 385 81 750 114 1285 147 1950 51 415 84 790 117 1340 150 2015 54 445 87 835 120 1390 П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається

лінійною інтерполяцією. Для суден довжиною більше ніж 150 м базисний надводний борт встановлю-ється Регістром

6.5 СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ДЛЯ СУДЕН, ЯКИМ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ ЛІСНИЙ НАДВОДНИЙ БОРТ

6.5.1 Умови призначення лісного надводного борту. Для призначення лісного надводного борту на суднах повинні бути

виконані вимоги підрозділу 5.1. 6.5.2 Визначення мінімального лісного надводного борту. 6.5.2.1 Мінімальний лісний літній надводний борт повинний

обчислюватися: .1 відповідно до 4.1.3.1 і 4.1.3.2 – для суден необмеженого району

плавання і прирівняних до них відповідно до 6.1.1; .2 відповідно до 4.1.3.1 і 6.4.2.3 – для суден обмежених районів

плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN, крім зазначених у 6.1.1; .3 відповідно до 4.1.3.1 і 6.4.3.3 – для суден обмеженого району плавання

R3. При цьому враховуються поправки, зазначені в 4.4.2 – 4.4.7 і, якщо це

може бути застосовано, у 4.1.4. При визначенні відрахування на надбудови і ящики відповідно до 4.4.6 табл.4.4.6.2 заміняється табл.5.2.1.

6.5.2.2 Мінімальний лісний зимовий надводний борт повинний бути отриманий додаванням до мінімального лісного літнього надводного борту 1/36 лісної літньої осадки, виміряної від верхньої кромки горизонтального кіля.

7.Вантажні марки плавучих бурових установок (ПБУ) 1976.5.2.3 Мінімальний лісний надводний борт у прісній воді повинний

обчислюватися відповідно до 4.5.5, виходячи з лісної літньої вантажної ватерлінії.

7. ВАНТАЖНІ МАРКИ ПЛАВУЧИХ БУРОВИХ УСТАНОВОК (ПБУ)

7.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

7.1.1 Сфера поширення. 7.1.1.1 Ці вимоги поширюються на бурові судна і ПБУ, зазначені в 1.2

частини I "Класифікація" Правил класифікації, побудови і обладнання плавучих бурових установок і морських стаціонарних платформ1 і призначені для виконання бурових робіт з метою розвідки і/або видобутку підземних ресурсів морського дна.

7.1.1.2 ПБУ, при проектуванні яких використані принципово нові технічні рішення, що стосуються конструкції ПБУ, сил підтримання тощо, до яких не можуть бути застосовані ці Правила, є предметом спеціального розгляду Регістром.

7.1.1.3 Існуючі ПБУ, які не відповідають повною мірою цим вимогам, повинні щонайменше відповідати положенням Правил, які застосовувалися до цих ПБУ до набрання чинності цих вимог.

7.1.2 Визначення та пояснення. 7.1.2.1 Визначення та пояснення, що стосуються термінології цього

підрозділу, якщо в останньому не обумовлене інше, зазначені в 1.2. 7.1.3 Обсяг технічного нагляду і Свідоцтва. 7.1.3.1 Обсяг технічного нагляду і Свідоцтва повинні відповідати

вимогам 1.4. 7.1.4 Загальні технічні вимоги. 7.1.4.1 У цих вимогах встановлюються мінімальні величини над-

водного борту ПБУ. Ніщо у вимогах не перешкоджає призначенню більших значень надводного борту порівняно з величинами, визначеними відповідно до 7.3.1–7.3.3.

7.1.5 Застосування вантажної марки. 7.1.5.1 Вантажна марка застосовується: на бурових суднах; на самопідіймальних ПБУ – у стані переходу (перегону); на напівзанурених і занурених ПБУ – у робочому стані.

7.2 НАНЕСЕННЯ ВАНТАЖНИХ МАРОК НА ПБУ

7.2.1 Палубна лінія і знак вантажної марки. 7.2.1.1 Розміри палубної лінії встановлюються відповідно до 2.1.1. 7.2.1.2 Палубна лінія наноситься:

1 Далі – Правила ПБУ.

Правила про вантажну марку морських суден 198на бурових суднах і самопідіймальних ПБУ – відповідно до 2.1.1; на напівзанурених і занурених ПБУ – на колонах над знаком вантажної

марки із зазначенням у Міжнародному свідоцтві про вантажну марку її відстані від найнижчої кромки корпусу (робочої платформи) ПБУ.

7.2.1.3 Розміри і форма знака вантажної марки повинні відповідати 2.1.2. Кількість і розташування знаків вантажної марки у кожному випадку підлягають погодженню з Регістром.

7.2.2 Марки, які застосовуються зі знаком вантажної марки. 7.2.2.1 Для бурових суден і самопідіймальних ПБУ повинні

застосовуватися марки, зазначені в 2.2. Для напівзанурених і занурених ПБУ марки не наносяться.

7.2.3 Знак організації, яка призначила вантажну марку. Деталі нанесення марок. Позначення осадок.

7.2.3.1 Позначення організації, яка призначила вантажну марку, і деталі нанесення марок проводяться відповідно до 2.3.

7.2.3.2 Колони напівзанурених і занурених ПБУ вище і нижче осадки в робочому стані рекомендується фарбувати в різні кольори.

Ватерлінії у стані жорстокого шторму (якщо така передбачається проектом) і у разі переходу (перегону) рекомендується визначати пофарбованою смугою шириною 100 мм. При цьому лінією позначення осадки вважається нижня кромка смуги. Верхня і нижня кромки смуги керняться.

Вантажні марки, ватерлінії, а також марки заглиблень повинні бути добре видимі обслуговуючому персоналу під час проведення швартувань, під час занурення і виринання установки.

Цифри марок заглиблення на понтонах показують осадку в дециметрах, а на колонах – у метрах.

7.3 ВЕЛИЧИНА МІНІМАЛЬНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ ПБУ І УМОВИ ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

7.3.1 Бурові судна. 7.3.1.1 Величина надводного борту бурових суден і умови його

призначення визначаються відповідно до розділів 2 і 3. 7.3.1.2 У разі наявності колодязів, таких як бурові шахти, шахти для

спуску (підіймання) водолазного дзвона та інших колодязів, розташованих усередині корпусу, їх об'єм повинний відніматися від водотоннажності установки при визначенні коефіцієнта загальної повноти для цілей розрахунку надводного борту. При цьому повинна бути прийнята надбавка до надводного борту, яка дорівнює об'єму колодязя, поділеному на площу ватерлінії (без урахування площі вирізів). Відрахування об'єму колодязів або вирізів проводиться у випадку, коли такий перевищує 0,5 % від водотоннажності.

У протилежному випадку відрахування від водотоннажності і поправка до надводного борту не проводяться.

7.Вантажні марки плавучих бурових установок (ПБУ) 1997.3.2 Самопідіймальні ПБУ. 7.3.2.1 Величина надводного борту самопідіймальних установок і

умови його призначення визначаються відповідно до розд. 2 і 3. 7.3.2.2 Колодязі або вирізи, розташовані усередині корпусу ПБУ,

необхідно враховувати відповідно до вимог 7.3.1.2. 7.3.2.3 Конструкції опорних колон, що мають плавучість, не повинні

враховуватися під час визначення водотоннажності для цілей розрахунку надводного борту.

7.3.2.4 Під час призначення величини надводного борту самопідіймальної ПБУ повинні виконуватися вимоги 4.4.8 щодо мінімальної висоти в носовій частині, якщо при буксируванні установки передбачається перебування на її борту команди.

У тих випадках, коли цю вимогу важко виконати, Регістру в кожному конкретному випадку повинні бути надані достатні обґрунтування, що підтверджують безпеку переходу (перегону) ПБУ в заданому районі із зазначенням допустимих величин бальності вітру і хвилювання на період переходу (перегону).

7.3.3 Напівзанурені ПБУ. 7.3.3.1 Величина надводного борту ПБУ визначається величиною

кліренсу, прийнятого згідно з 3.2.1.2 частини II "Корпус" Правил ПБУ, розрахунками остійності в непошкодженому і пошкодженому стані та розрахунками міцності.

7.3.3.2 Висоти комінгсів та закриття дверей, люків, вентиляторів, висоти повітряних труб тощо на робочій палубі, а також санітарних відливних отворів, що проходять через зовнішню обшивку і беруть початок у приміщеннях, врахованих під час розрахунку плечей остійності форми, повинні відповідати вимогам частин III "Пристрої, обладнання і забезпечення ПБУ/МСП " і VIII "Системи і трубопроводи" Правил ПБУ.

8. ВАНТАЖНІ МАРКИ СУДЕН ДОВЖИНОЮ МЕНШЕ 24 м

8.1 ЗАСТОСУВАННЯ

8.1.1 Судна, зазначені в 1.1.1.1.4, можуть одержати мінімальний надводний борт для плавання в допущених обмежених районах плавання R1, R2, R2-RSN і R3-RSN, R3, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 відповідно до 8.4.

Для призначення надводного борту на кожному судні повинні бути виконані всі вимоги, зазначені в 8.3. Можливі відступи від цих вимог є в кожному випадку предметом спеціального розгляду Регістром.

8.2 НАНЕСЕННЯ ВАНТАЖНОЇ МАРКИ

8.2.1 Палубна лінія. Палубна лінія становить собою горизонтальну лінію довжиною 200 мм і

шириною 20 мм. Вона наноситься на борти судна відповідно до 2.1.1.

Правила про вантажну марку морських суден 2008.2.2 Знак вантажної марки. Знак вантажної марки становить собою кільце з зовнішнім діаметром

200 і шириною 20 мм, розділене вертикальною лінією шириною 20 мм, яка проходить через його центр, і перетяте горизонтальною лінією довжиною 300 і шириною 20 мм таким чином, що верхня кромка цієї горизонтальної лінії проходить через центр кільця.

Центр кільця розміщується на середині довжини судна на відстані, що дорівнює призначеному надводному борту, виміряному по вертикалі униз від верхньої кромки палубної лінії (відповідно до рис.6.2.2).

8.2.3 Марки, які застосовуються зі знаком вантажної марки. Судна не мають спеціальних марок, які відмічають положення

вантажних ватерліній при плаванні в різних зонах, районах і в сезонні періоди, а також у прісній воді, і можуть завантажуватися до верхньої кромки горизонтальної лінії, що проходить через центр кільця знака вантажної марки.

Положення знака вантажної марки на пасажирських суднах та інших суднах з надлишковим надводним бортом повинне призначатися стосовно положень 2.2.4 – 2.2.6.

При цьому на пасажирських суднах разом зі знаком вантажної марки наносяться додаткові марки поділу судна на відсіки.

8.2.4 Позначення та нанесення марок. Позначення та нанесення вантажних марок повинне проводитися

відповідно до 2.3. При цьому розміри літер, зазначені в 2.3.2, повинні братися 75 за висотою і 50 мм за шириною.

8.3 УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ НАДВОДНОГО БОРТУ

8.3.1 На кожному судні повинні бути виконані вимоги розд. 3, а також наступні вимоги.

8.3.1.1 на суднах обмежених районів плавання R2, R2-RSN, R3-RSN, R3, В-R3-RSN, С-R3-RSN та D-R3 висота комінгсів дверей, люків і вентиляторів може бути зменшена:


.2 висота комінгсів люків, зазначена в 3.2.4.1, – до 380 мм для суден обмеженого району плавання R2, R2-RSN, R3-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN, та до 300 мм – для суден обмеженого району плавання R3 і D-R3, незалежно від місця розташування люка на судні;

.3 висота комінгсів люків, зазначена в 3.2.4.1, – до 300 мм для риболо-вецьких суден у районі 2;



.6 висота комінгсів вентиляторів, зазначена в 3.2.8.1, – до 300 мм; 8.3.1.2 розрахункові навантаження для люків можуть бути знижені на

15 % для суден обмеженого району плавання R2, R2-RSN, R3-RSN, В-R3-RSN, С-R3-RSN, та на 30 % – для суден обмеженого району плавання R3

8. Вантажні марки суден довжиною менше 24 м 201і D-R3, стосовно розрахункового навантаження, зазначеного в 3.2.4.5 для суден довжиною 24 м;

8.3.1.3 на суднах обмежених районів плавання R2, R2-RSN, R3-RSN, R3, В-R3-RSN, С-R3-RSN і D-R3 бортові ілюмінатори не повинні встановлюватися так, щоб їх нижня кромка знаходилася нижче лінії, яка проведена паралельно палубі надводного борту біля борту і має найнижчу точку на відстані від ватерлінії, що проходить через центр кільця знака вантажної марки, яка дорівнює:

300 мм для суден обмеженого району плавання R2, R2-RSN, R3-RSN, В-R3-RSN і С-R3-RSN;

150 мм для суден обмеженого району плавання R3 та D-R3. 8.3.1.4 мінімальна площа штормових портиків у фальшборті, зазначена

в 3.2.13.1, повинна бути не менше 10 % площі кожної неперервної ділянки фальшборту, при цьому 3.2.13.2 – 3.2.13.5 не застосовуються.

8.3.1.5 На суднах обмеженого району плавання R3 відливні забортні отвори, зазначені в 3.2.11, можуть бути обладнані тільки одним незворотно-запірним клапаном з місцевим керуванням.

8.4 ПРИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО НАДВОДНОГО БОРТУ

8.4.1 Таблиця надводного борту. Надводний борт судну повинний бути призначений не менше

вказаного в табл.8.4.1.

Таблиця 8.4.1. Базисний надводний борт Довжина судна, м 10 і менше 15 20 24 Надводний борт, мм 306 340 375 400 П р и м і т к а . Надводний борт для суден проміжних довжин визначається

лінійною інтерполяцією

8.4.2 Надбудови. 8.4.2.1 Стандартна висота надбудови береться рівною 1 м. 8.4.2.2 Розрахункова довжина надбудови. .1 Розрахункова довжина закритої надбудови стандартної висоти, за

винятком випадку, передбаченого в 8.4.2.2.3, повинна дорівнювати її довжині.

.2 Якщо висота закритої надбудови менше ніж стандартна, то її розрахункова довжина повинна дорівнювати довжині, зменшеній пропорційно відношенню фактичної висоти надбудови до стандартної.

При висоті надбудови більше ніж стандартна збільшення її розрахункової довжини не проводиться.

.3 Якщо надбудова є баком, розрахункова довжина такої надбудови може бути збільшена в 1,5 рази.

8.4.3 Поправки до базисного надводного борту. 8.4.3.1 Визначення надводного борту.

Правила про вантажну марку морських суден 202Надводний борт для суден, які відповідають вимогам цих Правил,

визначається за табл.8.4.1 з урахуванням наведених нижче поправок. 8.4.3.2 Поправка на висоту борту. Якщо розрахункова висота борту D перевищує L/15, надводний борт

повинний бути збільшений на величину, мм, (D – L/15)L/ 0,48. (8.4.3.2)

Якщо D менше ніж L/15, відрахування не проводиться. 8.4.3.3 Відрахування на надбудови. Якщо судно має закриті надбудови, його надводний борт, визначений

відповідно до 8.4.3.1 і 8.4.3.2, може бути зменшений: на 5 % при сумарній розрахунковій довжині надбудов, що дорівнює 0,2L; на 20 % при сумарній розрахунковій довжині надбудов, що дорівнює

0,5L і більше. Проміжні значення відрахувань визначаються лінійною інтерполяцією. 8.4.3.4 Поправка на висоту комінгсів. Судно повинне одержати збільшення висоти надводного борту в тому

випадку, коли висота хоча б одного з комінгсів палубних отворів, що ведуть у приміщення, які при перевірці непотоплюваності розглядаються як самостійні відсіки, менше визначених цими Правилами.

Збільшення висоти надводного борту повинне становити Δf = hн – hф, (8.4.3.4)

де hн – hф – найбільша різниця у висотах комінгса необхідної та фактичної. 8.4.3.5 Поправка на кут входу палуби у воду1. Незалежно від вимог 8.4.1, 8.4.3.2, 8.4.3.3, 8.4.3.4 надводний борт

риболовецьких суден повинний бути таким, щоб кут входу палуби у воду був не менше 12° для судна довжиною до 15 м, не менше 6° для судна довжиною 24 м.

Величина мінімально допустимого кута входу палуби у воду для проміжних значень довжин суден визначається лінійною інтерполяцією.

8.4.3.6 Мінімальна висота надводного борту в носовій частині. 8.4.3.6.1 Висота надводного борту в носовій частині, визначення якої

дано в 4.4.8.1, повинна бути не менше ніж величина

.мм),500

1(56 LL − (8.4.3.6.1)

8.4.3.6.2 Протяжність сідлуватості або надбудови, за рахунок яких досягається висота борту в носовій частині, яка вимагається в 8.4.3.6.1, визначається відповідно до 4.4.8.2 і 4.4.8.3.

1 Кут входу палуби у воду – кут, виміряний у перерізі на середині довжини

судна між ватерлінією та прямою, яка з'єднує точку перетину ватерлінії з діаметральною площиною, і точку, що знаходиться на борту судна на рівні розрахункової висоти борту.

8. Вантажні марки суден довжиною менше 24 м 2038.4.3.6.3 Незалежно від 8.4.3.6.1 мінімальна висота захищеного

надводного борту в носовій частині, що вимірюється аналогічно висоті в носовій частині відповідно до 4.4.8.1, але до верхньої кромки планшира фальшборту або піддашка, повинна бути не менше 0,1L.

8.4.3.6.4 Якщо висота захищеного надводного борту в носовій частині досягається за рахунок фальшборту або піддашка, то останні повинні простягатися від форштевня до точки, розташованої на відстані не менше 0,1L до корми від носового перпендикуляра.

8.4.3.6.5 Пасажирські судна району плавання D-R3 звільняються від вимог щодо мінімальної висоти в носовій частині.

8.4.3.7 Мінімальна висота надводного борту в кормі. 8.4.3.7.1 Мінімальна висота надводного борту в кормі, яка

визначається аналогічно 4.4.8.1, але на кормовому перпендикулярі при найбільшому розрахунковому диференті на корму, повинна становити не менше ніж половини висоти надводного борту в носовій частині, зазначеної в 8.4.3.6.1.

8.4.3.7.2 Якщо висота надводного борту в кормі, зазначена в 8.4.3.7.1, досягається за рахунок сідлуватості або надбудови, то протяжність останніх повинна бути не менше ніж половина тих, які вимагаються у 4.4.8.2 і 4.4.8.3 відповідно.

8.4.3.8 Для суден портового і рейдового плавання допускається зниження висоти надводного борту в носовій частині та у кормі. При цьому висота в носовій частині повинна залишатися не менше 0,5 м, а висота в кормі – не менше ніж мінімальна висота в середній частині судна.

8.4.3.9 Для суден, які мають сідлуватість або такі надбудови, що вимоги 8.4.3.6 і 8.4.3.7 задовольняються з надлишком, Регістр може допустити зниження надводного борту порівняно із зазначеним у цьому підрозділі за умови належного розташування і надійності закриття отворів у палубі та надбудовах.

8.4.3.10 Для суден, які мають рецес на палубі надводного борту, величина надводного борту, розрахована з урахуванням 8.4.3.1 – 8.4.3.3, повинна бути збільшена на поправку, розраховану у відповідності з 4.4.9.

Для суден, до яких застосування даної методики неможливе внаслідок великих розмірів рецесу, призначення надводного є предметом спеціального розгляду Регістром.


ДОДАТОК

ЗОНИ, РАЙОНИ ТА СЕЗОННІ ПЕРІОДИ

1. ЗАГАЛЬНЕ

1.1 Зони і райони, наведені в цьому додатку, в основному визначаються такими критеріями:

.1 літні – не більше ніж 10 % часу з вітром силою 8 балів за шкалою Бофорта (34 вуз) і більше;

.2 тропічні – не більше ніж 1 % часу з вітром силою 8 балів за шкалою Бофорта (34 вуз) і більше. Не більше одного тропічного шторму за 10 років у будь-якому окремому календарному місяці на будь-якій площі 5° за довготою і 5° за широтою.

У визначених особливих районах з практичних міркувань можливо до деякої міри послабити ці вимоги.

У кінці цього додатка дається карта зон і районів, визначення яких наведено нижче.

2. ПІВНІЧНІ ЗИМОВІ СЕЗОННІ ЗОНИ І РАЙОНИ

2.1 Зимові сезонні зони І і II у Північній Атлантиці

2.1.1 Зимова сезонна зона I у Північній Атлантиці обмежується меридіаном 50° з. д. від узбережжя Гренландії до 45° пн. ш., паралеллю 45° пн. ш. до 15° з. д., меридіаном 15° з. д. до 60° пн. ш., паралеллю 60° пн. ш. до Грінвічського меридіана, звідти по цьому меридіану на північ.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 16 жовтня по 15 квітня;

л і т н і й – з 16 квітня по 15 жовтня.

2.1.2 Зимова сезонна зона II у Північній Атлантиці обмежується меридіаном 68° 30' з. д. від узбережжя Сполучених Штатів до 40° пн. ш., прямою лінією до точки 36° пн. ш., 73° з. д., паралеллю 36° пн. ш. до 25° з. д. і прямою лінією до мису Торіньяна.

До цієї зони не входять зимова сезонна зона I у Північній Атлантиці, зимовий сезонний район у Північній Атлантиці та Балтійське море, обмежене паралеллю, на якій знаходиться мис Скоу в протоці Скагеррак. Шетлендські острови повинні розглядатися як такі, що знаходяться на межі зимових сезонних зон I і II у Північній Атлантиці.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 1 листопада по 31 березня; л і т н і й – з 1 квітня по 31 жовтня.

Додаток 2052.2 Зимовий сезонний район у Північній Атлантиці

2.2.1 Межа зимового сезонного району в Північній Атлантиці проходить по меридіану 68° 30' з. д. від узбережжя Сполучених Штатів до 40° пн. ш., по прямій лінії до самої південної точки перетину меридіана 61° з. д. з узбережжям Канади та уздовж східного узбережжя Канади і Сполучених Штатів.

Сезонні періоди: .1 для суден довжиною більше 100 м: з и м о в и й – з 16 грудня по 15 лютого; л і т н і й – з 16 лютого по 15 грудня; .2 для суден довжиною 100 м і менше: з и м о в и й – з 1 листопада по 31 березня; л і т н і й – з 1 квітня по 31 жовтня.

2.3 Зимова сезонна зона в північній частині Тихого океану

2.3.1 Південна межа зимової сезонної зони в північній частині Тихого океану проходить по паралелі 50° пн. ш. від східного узбережжя Російської Федерації до західного узбережжя о. Сахалін, уздовж західного узбережжя о. Сахалін до південного краю мису Крильон, по прямій лінії до Вакканаї, Хоккайдо (Японія), по східному і південному узбережжю Хоккайдо до 145° с. д., по меридіану 145° с. д. до 35° пн. ш., по паралелі 35° пн. ш. до 150° з. д. і по прямій лінії до південного краю о. Даля (Аляска).

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 16 жовтня по 15 квітня; л і т н і й – з 16 квітня по 15 жовтня.

3. ПІВДЕННА ЗИМОВА СЕЗОННА ЗОНА

3.1 Північна межа південної зимової сезонної зони проходить по прямій лінії від східного узбережжя Американського континенту біля мису Трес-Пунтас до точки 34° пд. ш. і 50° з. д., по паралелі 34° пд. ш. до 17° с. д., по прямій лінії до точки 35° 10' пд. ш. і 20° с. д., по прямій лінії до точки 34° пд. ш. і 28° с. д., по прямій лінії до точки 35° 30' пд. ш. і 118° с. д. по прямій лінії до мису Грім на північному узбережжі Тасманії, уздовж північного і східного берегів Тасманії до найбільш південної точки о. Бруні, по прямій лінії до мису Блек Рок на о. Стюарт, по прямій лінії до точки 47° пд. ш. і 170° с. д., по прямій лінії до точки 33° пд. ш. і 170° з. д. і по паралелі 33° пд. ш. до точки 33° пд. ш., 79° з. д., звідти по прямій лінії до точки 41° пд. ш., 75° з. д., звідти по прямій лінії до маяка Пунта-Корона на острові Чілое 41° 47' пд. ш., 73° 53' з. д., звідти уздовж північного, східного і південного узбережжя острова Чілое до точки 43° 20' пд. ш., 74° 20' з. д., звідти по меридіану 74° 20' з. д. до паралелі 45° 45'

Правила про вантажну марку морських суден 206пд. ш., включаючи внутрішню зону каналів Чілое від меридіана 74° 20' з. д. на схід.

Вальпараїсо повинний розглядатися як такий, що знаходиться на межі міх літньою і зимовою сезонними зонами.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 16 квітня по 15 жовтня; л і т н і й – з 16 жовтня по 15 квітня.

4. ТРОПІЧНА ЗОНА

4.1 Північна межа тропічної зони

4.1.1 Північна межа тропічної зони проходить по паралелі 13° пн. ш. від східного узбережжя Американського континенту до 60° з. д., по прямій лінії до точки 10° пн. ш. і 58° з. д., по паралелі 10° пн. ш. до 20° з. д., по меридіану 20° з. д. до 30° пн. ш., по паралелі 30° пн. ш. до західного узбережжя Африки, від східного узбережжя Африки по паралелі 8° пн. ш. до 70° с. д., по меридіану 70° с. д. до 13° пн. ш., по паралелі 13° пн. ш. до західного узбережжя Індії, по південному узбережжю Індії до 10° 30' пн. ш. на східному узбережжі Індії, по прямій лінії до точки 9° пн. ш. і 82° с. д., по меридіану 82° с. д. до 8° пн. ш., по паралелі 8° пн. ш. до західного узбережжя Малайзії, по узбережжю Південно-Східної Азії до східного узбережжя В'єтнаму на 10° пн. ш. по паралелі 10° пн. ш. до 145° с. д., по меридіану 145° с. д. до 13° пн. ш. і по паралелі 13° пн. ш. до західного узбережжя Американського континенту.

Сайгон повинний розглядатися як такий, що знаходиться на межі між тропічною зоною і тропічним сезонним районом.

4.2 Південна межа тропічної зони

4.2.1 Південна межа тропічної зони проходить по прямій лінії від порту Сантос (Бразилія) до точки, де меридіан 40° з. д. перетинає тропік Козерога, по тропіку Козерога до західного узбережжя Африки, від східного узбережжя Африки по паралелі 20° пд. ш. до західного узбережжя Мадагаскара, по західному і північному узбережжях Мадагаскара до 50° с. д., по меридіану 50° с. д. до 10° пд. ш., по паралелі 10° пд. ш. до 98° с. д., по прямій лінії до порту Дарвін (Австралія), по узбережжю Австралії та о. Вессел на схід до мису Вессел, по паралелі 11° пд. ш. до західного берега мису Йорк, від східного берега мису Йорк по паралелі 11° пд. ш. до 150° з. д., по прямій лінії до точки 26° пд. ш., 75° з. д. і по прямій лінії до точки 32°47' пд. ш., 72° з. д. і звідти по паралелі 32°47' пд. ш. до західного побережжя Південної Америки.

Вальпараїсо і Сантос повинні розглядатися як такі, що знаходяться на межі між тропічною та літньою зонами.

Додаток 2074.3 Райони, які повинні бути включені до тропічної зони

4.3.1 Наступні райони повинні розглядатися як такі, що входять у тропічну зону:

.1 Суецький канал, Червоне море, Аденська затока від Порт-Саїда до меридіана 45° с. д. Аден і Бербера повинні розглядатися як такі, що знаходяться на межі між тропічною зоною і тропічним сезонним районом;

.2 Перська затока до меридіана 59° с. д.;

.3 район, обмежений паралеллю 22° пд. ш. від східного узбережжя Австралії до Великого Бар'єрного Рифа, уздовж Великого Бар'єрного Рифа до 11° пд. ш. Північною межею цього району є південна межа тропічної зони.

5. ТРОПІЧНІ СЕЗОННІ РАЙОНИ

5.1 У Північній Атлантиці

5.1.1 Район, обмежений: на півночі – прямою лінією від мису Катош (Юкатан) до мису Сан-

Антоніо на о. Куба, північним узбережжям Куби до 20° пн. ш., паралеллю 20° пн. ш. до 20° з. д.;

на заході – узбережжям Американського континенту; на півдні та сході – північною межею тропічної зони.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 листопада по 15 липня; л і т н і й – з 16 липня по 31 жовтня.

5.2 В Аравійському морі

5.2.1 Район, обмежений: на заході – узбережжям Африки, меридіаном 45° с. д. в Аденській

затоці, узбережжям Південної Аравії та меридіаном 59° с. д. в Оманській затоці;

на півночі та сході – узбережжями Пакистану та Індії; на півдні – північною межею тропічної зони.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 вересня по 31 травня; л і т н і й – з 1 червня по 31 серпня.

5.3 У Бенгальській затоці

5.3.1 Бенгальська затока на північ від північної межі тропічної зони.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 грудня по 30 квітня; л і т н і й – з 1 травня по 30 листопада.

Правила про вантажну марку морських суден 2085.4 У південній частині Індійського океану

5.4.1 Наступні райони: .1 район, обмежений: на півночі та заході – південною межею тропічної зони і східним

узбережжям о. Мадагаскар; на півдні – паралеллю 20° пд. ш.; на сході – прямою лінією від точки 20° пд. ш. і 50° с. д. до точки 15°

пд. ш. і 51° 30' с. д., меридіаном 51° 30' с. д. до 10° пд. ш.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 квітня по 30 листопада; л і т н і й – з 1 грудня по 31 березня.

.2 район, обмежений: на півночі – південною межею тропічної зони; на сході – узбережжям Австралії; на півдні – паралеллю 15° пд. ш. від 51° 30' с. д. до 114° с. д.,

меридіаном 114° с. д. до узбережжя Австралії; на заході – меридіаном 51° 30' с. д.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 травня по 30 листопада; л і т н і й – з 1 грудня по 30 квітня.

5.5 У Південно-Китайському морі

5.5.1 Район обмежений: на заході і півночі – узбережжями В'єтнаму і Китаю від 10° пн. ш. до

Гонконгу; на сході – прямою лінією від Гонконгу до порту Суал (о. Лусон) і

західним узбережжям о-вів Лусон, Самар і Лейт до 10° пн. ш.; на півдні – паралеллю 10° пн. ш.; Гонконг і Суал повинні розглядатися як такі, що знаходяться на межі

між тропічним сезонним районом і літньою зоною.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 21 січня по 30 квітня; л і т н і й – з 1 травня по 20 січня.

5.6 У північній частині Тихого океану

5.6.1 Наступні райони: .1 район, обмежений: на півночі – паралеллю 25° пн. ш.; на заході – меридіаном 160° с. д.; на півдні – паралеллю 13° пн. ш.;

Додаток 209на сході – меридіаном 130° з. д.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 квітня по 31 жовтня; л і т н і й – з 1 листопада по 31 березня;

.2 район, обмежений: на півночі та сході – західним узбережжям Американського континен-

ту; на заході – меридіаном 123° з. д. від узбережжя Американського

континенту до 33° пн. ш. і прямою лінією від точки 33° пн. ш. і 123° з. д. до точки 13° пн. ш. і 105° з. д.;

на півдні – паралеллю 13° пн. ш.

Сезонні періоди: т р о п і ч н и й – з 1 березня по 30 червня і з 1 листопада по 30

листопада; л і т н і й – з 1 липня по 31 жовтня і з 1 грудня по 28/29 лютого.

5.7 У південній частині Тихого океану

5.7.1 Наступні райони: .1 Затока Карпентарія на південь від 11° пд. ш.


.2 Район, обмежений: на півночі та сході – південною межею тропічної зони; на півдні – паралеллю 24° пд. ш. від східного узбережжя Австралії до

154° с. д., меридіаном 154° с. д. до тропіка Козерога, тропіком Козерога до 150° з. д., меридіаном 150° з. д. до 20° пд. ш., паралеллю 20° пд. ш. до точ-ки, де вона перетинає південну межу тропічної зони;

на заході – межами району, що знаходиться в межах Великого Бар'єр-ного Рифа, включеного в тропічну зону, і східним узбережжям Австралії.


6. ЛІТНІ ЗОНИ

6.1 Райони, не зазначені в 2–5 цього додатка, становлять літню зону. Проте зимовим сезонним районом для суден довжиною 100 м і

менше є район, обмежений: на півночі та заході – східним узбережжям Сполучених Штатів;

Правила про вантажну марку морських суден 210на сході – 68° 30' з. д. від узбережжя Сполучених Штатів до 40° пн. ш. і

прямою лінією до точки 36° пн. ш. і 73° з. д.; на півдні – паралеллю 36° пн. ш.


7. ЗАКРИТІ МОРЯ

7.1 Балтійське море

7.1.1 Балтійське море, обмежене паралеллю на широті Скоу в протоці Скагеррак, включене до літньої зони.

Проте для суден довжиною 100 м і менше – це зимовий сезонний район.


7.2 Чорне та Азовське моря

7.2.1 Чорне та Азовське моря включені до літньої зони. Проте для суден довжиною 100 м і менше район на північ від 44° пн. ш. є зимовим сезонним районом.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 1 грудня по 28/29 лютого; л і т н і й – з 1 березня по 30 листопада.

7.3 Середземне море

7.3.1 Середземне море включене до літньої зони. Проте для суден довжиною 100 м і менше зимовим сезонним

районом є район, обмежений: на півночі та заході – узбережжями Франції та Іспанії і

меридіаном 3° с. д. від узбережжя Іспанії до 40° пн. ш.; на півдні – паралеллю 40° пн. ш. від 3° с. д. до західного узбережжя

Сардінії; на сході – західним і північним берегами Сардінії від 40° пн. ш. до 9°

с. д., меридіаном 9° с. д. до південного узбережжя Корсіки, західним і північним узбережжям Корсіки до 9° с. д. і прямою лінією до мису Сисьє.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 16 грудня до 15 березня; л і т н і й – з 16 березня по 15 грудня.

Додаток 211

7.4 Японське море

7.4.1 Японське море на південь від 50° пн. ш. включено до літньої зони.

Проте для суден довжиною 100 м і менше район між паралеллю 50° пн. ш. і прямою лінією від східного узбережжя Кореї на 38° пн. ш. до західного узбережжя о. Хоккайдо (Японія) на 43° 12' пн. ш. є зимовим сезонним районом.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 1 грудня по 28/29 лютого; л і т н і й – з 1 березня по 30 листопада.

7.5 Каспійське море

7.5.1 Каспійське море включене до літньої зони. Проте для суден довжиною 100 м і менше – це зимовий сезонний район.

Сезонні періоди: з и м о в и й – з 1 грудня по 15 березня; л і т н і й – з 16 березня по 30 листопада.

8. ЗИМОВА ВАНТАЖНА МАРКА ДЛЯ ПІВНІЧНОЇ АТЛАНТИКИ

8.1 Частина Північної Атлантики, зазначена в 4.5.4, складається: .1 з частини зимової сезонної зони II у Північній Атлантиці, що лежить

між меридіанами 15° з. д. і 50° з. д.; .2 з усієї зимової сезонної зони I у Північній Атлантиці. Шетлендські

о-ви розглядаються як такі, що знаходяться на межі.


Додаток

Регістр судноплавства України

ПРАВИЛА ЩОДО ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ МОРСЬКИХ

СУДЕН


Редакційна колегія Регістру судноплавства України під загальним керівництвом к.т.н. В.В. Севрюкова у складі: А.О. Білокурець, В.Д. Губенко, І.Й. Махек.

Підписано до друку 28. 03. 2011р. Формат 60 × 841/16

Регістр судноплавства України 04070, Київ, вул. П. Сагайдачного, 10

Видрукувано з електронної версії в форматі .pdf, наданої Регістром судноплавства України,

в друкарні

Замовлення № _____

Наклад 100 прим.

Documents

ПРАВИЛА ЩОДО ПРИСТРОЇВ МОРСЬКИХ …shipregister.ua/books/PVSS.pdf2.2.5 частини І “Класифікація” Правил класифікації