ОфіційНе видаННя МіНістерства Освіти і НауКи, МОлОді та спОрту уКраїНи

WWW.PEDPRESA.COM ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

# 30 (1299) 23 липня 2012 року

ПРяМА МОвА

ДИТСАДоК МАЙБУТнЬоГоПоліпшення архітектури дитячих садків підвищить якість освітнього процесу

Монмолодьспорту провело огляд-конкурс на найкращий архітектурний дизайн-проект сучасного дошкільного навчального закладу

ужгородський національний університет відроджується після «епохи» керування вже колишнього ректора. стан, до якого було доведено ужНу, змусив «Освіту україни» виїхати на місце, аби провести власне розслідування

ДЕСАНТНИКИ ЗІ ШКІЛЬНИМИ ПОРТФЕЛЯМИ

ШКІЛЬНІ АВТОБУСИ – «SPA-САЛОНИ» ДЛЯ ЮНИХ ЗДОБУВАЧІВ ЗНАНЬ

АНТИРЕКТОР ВСТУП-2012: ФІНІШНА ПРЯМА

5 7

Більшість українських абітурієнтів зітхнули з полегшенням: документи подано. проте попереду тиждень очікування першої «хвилі» зарахування, а для когось – другої й третьої

у селищі погребище на вінниччині священик місцевого храму віктор Хоменко організував для дітей і молоді школу парашутистів

у новеньких салонах чергової партії шкільних автобусів, виділених урядом для перевезення дітей із сільської місцевості, безпека й комфорт маленьким пасажирам забезпечені 136

Стор.

14

Наріжний камінь превентивної освіти в україні – «Основи здоров’я» для 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл. Ми спілкуємося з одним із авторів нової програми – директором донецької школи № 64 Оксаною Москаленко

перВинна профіЛаКтиКа В чиСтоМУ ВигЛядіНаріжний камінь превентивної освіти в україні – «Основи здоров’я» для 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл. Ми спілкуємося

профіЛаКтиКа

Стор.

8

2 «Освіта України»Головнеза тиждень

З  метою моральної й матеріальної під-тримки  студентів  вищих  навчальних 

закладів і заохочення молоді до здобуття вищої  освіти  Кабінет  Міністрів  України ухвалив  розпорядження  «Про  призна-чення  соціальних  стипендій  Верховної Ради України студентам вищих навчаль-них  закладів  з  числа  дітей-сиріт  та  ді-тей  з  малозабезпечених  сімей  на  2012 навчальний  рік».

Постановою  Верховної  Ради  України від  24  жовтня  2002  р.  №  218  «Про  за-снування  соціальних  стипендій  Верхов-ної  Ради  України  для  студентів  вищих навчальних  закладів  з  числа  дітей-сиріт 

та  дітей  з  малозабезпечених  сімей»  за-сновано 50 стипендій для студентів ВНЗ І  –  ІІ  рівнів  акредитації  у  розмірі  750 гривень  і  100  стипендій  для  студентів ВНЗ  ІІІ  –  IV  рівнів  акредитації  у  роз-мірі  900  гривень.

Соціальна  стипендія  Верховної  Ради України  призначається  й  виплачується додатково  до  інших  стипендій  або  гран-тів, наданих фізичними або юридичними особами; державної допомоги відповідно до  законодавства  студентам  вищих  на-вчальних  закладів  з  числа  дітей-сиріт  і дітей  з  малозабезпечених  сімей,  які  на-вчаються за кошти державного бюджету 

на  денній  формі  навчання  в  державних і комунальних вищих навчальних закла-дах  І  –  IV  рівнів  акредитації.  Соціальні стипендії  Верховної  Ради  України  при-значаються  щорічно  з  1  січня  строком на один календарний рік. Прийняття по-станови  сприятиме  соціальному  станов-ленню  й  розвитку  молоді  в  Україні. 

Анонс

БАТЬКИ І ДІТИ 7   вересня  2012  року  в  Київсько-

му  міському  будинку  вчителя М ОНмолодьспорту  планує  провести Всеукраїнський  форум  «Батьки  і  діти» для  розвитку  державно-громадського управління  освітою,  поліпшення  взає-модії  між  батьківською,  учнівською  й педагогічною  громадськістю  України.

У  форумі  візьмуть  участь  250  деле-гатів  (представники  органів  управлін-ня  освітою,  батьківської  громадськості, голови  піклувальних  рад,  лідери  учнів-ського самоврядування, педагогічні пра-цівники  загальноосвітніх  і  позашкіль-них  навчальних  закладів)  із  27  регіонів України.

Серед запрошених – уповноважений Президента  України  з  прав  дитини,  де-путати  Верховної  Ради,  члени  Кабіне-ту  Міністрів,  представники  Національ-ної  академії  педагогічних  наук  України, Міністерства соціальної політики, Мініс-терства  внутрішніх  справ,  Міністерства охорони  здоров’я,  Міністерства  культу-ри і туризму, Міністерства фінансів, Мі-ністерства  економіки,  Державного  ко-мітету  телебачення  й  радіомовлення, Київської  міської  державної  адміністра-ції  й  представники  громадських  орга-нізацій.

Особливу  увагу  планується  приділи-ти  формуванню  позитивних  якостей підростаючого  покоління,  пріоритету сім’ї  у  вихованні  дітей,  налагодженню контролю  громадськості  за  дотриман-ням  моральних  норм  у  діяльності  засо-бів  масової  інформації  для  запобігання поширенню  алкоголю,  наркоманії,  зло-чинності  у  дитячому  середовищі  тощо.

Всеукраїнський  форум  «Батьки  і діти» – це унікальна можливість для лі-дерів учнівського самоврядування, бать-ків,  посадовців  і  педагогів  обговорити спільні  дії  у  навчанні  й  вихованні  дітей. Також  це  чудова  нагода  для  педагогів відчути  підтримку  батьків  у  розв’язанні проблем  сучасної  школи  й  розглянути спільні проекти, одним з яких буде Кон-цепція  сімейного  виховання  в  системі освіти  України  «Щаслива  родина»  на 2013  –  2022  роки. 

новини уряду

КАБМІН ПІДТРИМАВ СИРІТ

Студенти  Вінницького аграрного  університе-

ту працюватимуть на міні-заводах  і  міні-фабриках. Про  можливість  створен-ня на базі навчального за-кладу  таких  підприємств говорив  міністр  аграрної політики  і  продовольства України  Микола  Присяж-нюк.  Під  час  візиту  до  Ві-нницької  області  він  зу-стрівся  з  керівництвом  і студентами аграрного уні-верситету.

–  Ми  з  вашим  рек-тором  відпрацьовуємо модель  для  переведен-ня  університету  на  само-

оплатність,  –  сказав  Ми-кола  Присяжнюк.  –  Аби від  держави  навчальний заклад  залежав  лише  в разі  підготовки  фахівців за  держзамовленням.  Уні-верситет  має  повернути землі,  які  свого  часу  втра-тив,  і  навіть  придбати  ще. А  студенти  повинні  бра-ти участь у практичній ро-боті  на  міні-виробництвах при  університеті.  Ми  під-тримаємо таке починання. Думаємо  саме  на  базі  ва-шого  університету  зроби-ти  такий  пілотний  проект.

Ще  один  задум,  який незабаром  втілять  у  він-

ницькому  виші,  –  закрі-плення  студентів  за  сіль-ськими  радами. 

–  Від  кожного  фа-культету  закріпимо  за сільською  радою  по  од-ному  студенту  від  усіх курсів,  –  продовжив Микола  Присяжнюк.  – Саме  вони  рекомендува-тимуть сільському голові, як  поліпшити  динаміку розвитку  сільської  гро-мади.  Рік  у  рік  перспек-тиви  розвитку  сільради оцінюватимуться  і  ста-нуть  основами  для  сту-дентських  курсових  чи дипломних  робіт.

У вересні 2011 року у м. Києві відбувся Форум міністрів освіти європейських 

країн «Школа XXI століття: Київські  іні-ціативи».  Учасники  Форуму  прийняли заключне  Київське  комюніке,  основні питання  якого  стосувалися  переважно системи  середньої  освіти. 

Відповідно  до  цього  комюніке,  Київ виступив  з  ініціативою  проведення Першої  міжнародної  учнівської  олім-піади  з  історії  і  Першого  міжнародно-го  учнівського  турніру  з  прав  людини і  прав  дитини.

Міжнародна олімпіада з історії відбу-деться  17  –  21  вересня  2012  року  на базі  Київського  національного  універ-ситету  імені  Тараса  Шевченка,  Міжна-родний  учнівський  турнір  з  прав  люди-ни  та  прав  дитини  –  15  –  19  жовтня 

2012  року  на  базі  Одеської  національ-ної  юридичної  академії.

Завдання олімпіади з історії охоплю-ватимуть період античності: становлен-ня  античної  грецької  цивілізації;  ан-тична  грецька  цивілізація  класичної доби;  еллінізм;  Давній  Рим  у  VІІІ-І  ст. до  Р.Х.;  падіння  Республіки  та  рання імперія;  пізня  Римська  імперія.

Міжнародний  турнір  з  прав  люди-ни  і  прав  дитини  проводитиметься  для популяризації  правових  знань  серед учнівської  молоді,  створення  умов  для міжнародної співпраці в галузі вивчен-ня  учнями  прав  людини.  Це  буде  зма-гання  між  командами  середніх  шкіл, які  представлятимуть  і  обґрунтовува-тимуть  свою  позицію  в  наукових  дис-кусіях  –  правових  раундах.

вступнА кАмпАнія

МАйБутНІх журНАлІстІв – ДеСяТЬ оСІБ нА МІСце В Інституті  журналістики  Київсько-

го  національного  університету  іме-ні  Тараса  Шевченка  відбувся  творчий конкурс серед абітурієнтів, які вступа-ють  на  бакалаврську  програму  з  жур-налістики.  Для  виконання  творчого завдання для сотень абітурієнтів відбу-лася  прес-конференція  на  тему  «Шев-ченків  університет  святкує  свій  день народження»,  яку  провів  Іван  Патри-ляк,  кандидат  історичних  наук,  доцент історичного  факультету  університету.

За  словами  директора  Інституту журналістики  КНУ  імені  Тараса  Шев-ченка  Володимира  Різуна,  обирали тему,  відомості  з  якої  були  б  знайо-мими  зі  шкільної  лави,  пов’язаними  з університетом  і  мали  б  просвітниць-ку  складову. 

–  Завдяки  вдало  обраній  темі  в  абі-турієнта й потенційного першокурсни-ка  виховуються  патріотизм,  повага  і любов  до  свого  університету,  –  від-значає  керівник  прес-центру  КНУ  На-талія  Міщерська. 

–  Творчий  конкурс  –  це  особли-ва  форма  випробування,  він  повинен продемонструвати покликання абітурі-єнта  до  майбутнього  журналістського фаху,  –  впевнений  проректор  з  на-уково-педагогічної  роботи  КНУ  іме-ні  Тараса  Шевченка  Володимир  Бу-гров.  –  Тож,  аби  уникнути  закидів про  необ’єктивність  творчого  конкур-су,  вже  другий  рік  поспіль  ми  шифру-ємо  роботи  абітурієнтів.  Тільки  після того,  як  твори  зашифровані,  знеосо-блені,  їх передають екзаменаторам для перевірки.  Крім  того,  для  підвищення рівня  якості  перевірки  робіт  до  комі-сії  входять  не  лише  співробітники  Ін-ституту  журналістики,  а  й  Інституту філології. 

Володимир  Різун  зауважив,  що  за перебігом  творчого  конкурсу  також спостерігають  представники  громад-ських  організацій. 

–  Вимоги  до  конкурсу  оприлюд-нені  на  сайті  Інституту  журналісти-ки.  Є  п’ять  критеріїв:  точність  пере-дання  фактів,  повнота  охоплення  події прес-конференції,  логіка  викладу  тек-сту,  його  грамотність  і  заголовок,  – розповів  Володимир  Володимирович. 

За  словами  Володимира  Бугрова,  на денну  форму  навчання  до  Інституту журналістики  подано  757  заяв  на  75 місць  державного  замовлення,  тобто конкурс  становить  більш  як  10  осіб на  місце.  Одночасно  з  абітурієнтами Інституту  журналістики  творчий  кон-курс  проходили  абітурієнти,  які  бажа-ли  вступити  до  Військового  інституту. Адже  там  ведеться  підготовка  фахів-ців  для  Збройних  сил  за  спеціальніс-тю  «Військова  журналістика». 

–  Десять  осіб  на  місце  –  не  найви-щий  конкурс  в  університеті,  він  є  се-реднім.  Існують  такі,  де  на  одне  місце претендують  більш  як  п’ятдесят  осіб. Зокрема,  на  спеціальності  напрямків «туризм»  і  «англійський  переклад»,  – каже  Володимир  Анатолійович.

Максим КороденКо, «Освіта України»

фот

о Ю

рія

Тиво

нчук

а

вступ-2012

НЕДАлЕКО й ПІВМІЛЬЙонА

АгрАрнА освітА

СТУДенТИ РАДИТИМУТЬ сІлЬсЬКИМ ГОлОвАМ

учнівські змАгАння

вОсЕНИ – ОДрАЗу ДВА ПоТУЖнІ ТУРнІРИ

Вже 483 987 осіб взяли участь у вступ-ній  кампанії-2012,  при  цьому  кожен 

дев’ятий  вступник  скористався  систе-мою  електронного  подання.

Так, станом на дев’яту годину 20 лип-ня  абітурієнти  вже  подали  до  вищих навчальних  закладів  1  428  682  заяви.  В електронному вигляді ВНЗ отримали 187 410  заяв.

«Лише  за  минулу  добу  вступники  по-дали  92  673  заяви.  Як  бачимо,  вступна кампанія  триває  активно.  Хоча  вже  зараз можна говорити, що пік її минув. Найбіль-ше  заяв  за  один  день  надійшло  11  лип-ня.  Тоді  абітурієнти  подали  до  вузів  біль-ше  146  тисяч  заяв.  Думаю,  що  до  кінця вступної кампанії такої активності вже не буде.  Основна  частина  бажаючих  всту-пити  уже  надіслала  документи  для  участі в  конкурсному  відборі»,  –  зауважив  за-ступник  директора  Департаменту  вищої освіти М ОНмолодьспорту Микола Фомен-ко.  Він  додав,  що  найбільшу  активність сьогодні  проявили  вступники  з  Донецької й  Дніпропетровської  областей,  меншу  – з  Чернівецької  й  Закарпатської  областей.

ТоП-10 регіонів за активністю вступників:1.  Донецька  область  –  123  781.2.  Дніпропетровська  область  –  113  248.3.  Київ  –  89  771.4.  Львівська  область  –  89  068.5.  Харківська  область  –  65  529.6.  Одеська  область  –  59  062.7.  Київська  область  –  58  794.8.  Луганська  область  –  54  966.9.  Житомирська  область  –  49  546.10.  Волинська  область  –  48  657.

Лідерами  за  кількістю  поданих  заяв залишаються  Київський  національний університет  імені  Тараса  Шевченка (39  203  заяви),  Національний  техніч-ний  університет  України  «Київський політехнічний  інститут»  (33  681  зая-ва), Львівський національний універси-тет  імені  Івана  Франка  (32  037  заяв), Національний  авіаційний  університет (30  294  заяви)  і  Національний  універ-ситет  «Львівська  політехніка»  (27  832 заяви).  Ще  залишається  більше  деся-ти  ВНЗ,  до  яких  надійшло  від  двох  до десяти  заяв.

3№ 30, 23 липня 2012 року Головнеза тиждень

Літня  олімпіада,  яку  цього разу  приймає  Велика  Брита-

нія,  розпочнеться  вже  27  липня. На  ХХХ  Олімпійські  ігри  в  Лон-доні  вирушать  245  українських спортсменів.  Представники  на-шої  країни  змагатимуться  у  28 видах  спорту.  Найбільше  буде  легкоатлетів  –  78,  в  академічному  вес-луванні  візьмуть  участь  24  спортсмени,  у  плаванні  –  14  і  10  –  у  віль-ній  боротьбі  й  дзюдо.

Прапор  України  на  церемонії  відкриття  в  Лондоні  понесе  дзюдо-їст  Роман  Гонтюк.  Для  нього  ці  ігри  вже  треті.  З  попередніх  Олім-піад  в  Афінах  і  Пекіні  дзюдоїст  неодмінно  повертався  з  медалями. А  поки  триває  підготовка  до  церемонії  відкриття,  наші  спортсмени заселяються  в  олімпійське  селище.  До  речі,  воно  найкомпактніше  за всю  історію  ігор,  хоча  сюди  й  прибудуть  близько  16  тисяч  спортсме-нів  із  204  країн  світу.  Перші  поселенці  селища  –  батутисти  –  від-значили  чудові  умови  для  тренувань,  однак  поскаржилися  на  надто жорсткі  батути. 

Учениця  10  класу  Хмельницько-го  технологічного  багатопро-

фільного  ліцею  Христина  Ганзюк посіла  третє  місце  на  Міжнарод-ному  конкурсі  «Олімпіада  геніїв», що  відбувся  у  місті  Освего,  штат Нью-Йорк  (США)  з  24  до  30  черв-ня  цього  року.

Зі  своєю  роботою  «Роль  при-родних  мінеральних  сорбен-тів  у  процесах  очистки  води  й у  повсякденному  використанні» Христина  здобула  бронзу  серед майже  700  учасників  з  Америки і  Європи.

Матеріали  для  досліджень  ді-вчина  брала  на  Ташківському  ро-

довищі  у  Славутському  районі Хмельницької  області.  Унікаль-ність  її  праці  полягає  у  вико-ристанні  природних  мінералів. Христина  розробила  на  їх  осно-ві  сорбенти  для  очищення  води, наф топродуктів і виготовила мило, скраби,  пасти.  Цю  готову  продук-цію  вона  представила  на  міжна-родному  конкурсі.  Христина  Ган-зюк  була  єдиною  представницею України.

Право  на  участь  у  престиж-ному  міжнародному  конкурсі хмельничанка  отримала  як  ди-пломант  ІІ  ступеня  Всеукраїн-ського  конкурсу  «Intel-Еко  Укра-

їна-2012»  –  національного  етапу Міжнародного  конкурсу  науко-во-технічної  творчості  школярів Intel  ISEF  2012. 

В   Орландо  (США)  відбувся  чемпіонат  світу  з  пауерліфтингу  серед спортсменів  з  вадами  зору.  Україна  в  командному  заліку  посіла 

друге  місце.  Країну  представляли  9  спортсменів,  троє  з  яких  –  вихо-ванці Слов’янської загальноосвітньої школи-інтернату для сліпих  і сла-бозорих  дітей  (тренер  Ігор  Котляров  –  заслужений  тренер  України).

Євген Бабенко виборов дві золоті медалі. Нагороджено також випус-кників школи – студентів факультету фізичної культури Слов’янського державного  педагогічного  університету  –  Василісу  Козирєву  (дві  зо-лоті)  й  Володимира  Драного  (дві  срібні  медалі).  Обидва  спортсмени встановили  по  світовому  рекорду.

За  інформацією  Міністерства оборони,  під  час  вступної  кам-

панії-2012  відбувається  помітне зростання  конкурсу  на  навчання у  військових  вишах.  Про  це  на прес-конференції  повідомив  за-ступник  начальника  Генерально-го  штабу  Збройних  сил  Ігор  Ка-баненко.

Він також зазначив, що в поточ-ному  році  зростає  кількість  бажа-

ючих  продовжувати  навчання  піс-ля  закінчення  вишу,  зокрема,  на оперативно-тактичному  й  опера-тивно-стратегічному  факультетах військових  академій  Національ-ного  університету  оборони.  На-приклад,  цього  року  конкурс  на навчання  у  Військовому  інститу-ті  Київського  національного  уні-верситету  імені  Тараса  Шевчен-ка  становить  7,5  особи  на  1  місце.

міжнАродний рівень

СенСоРнІ РУКАВИЧКИ ПрИНЕслИ НАШИМ ПЕрЕМОГуУкраїнські студенти, випередивши більш ніж 70 команд-

суперників,  перемогли  в  номінації  одного  з  найсклад-ніших  змагань  конкурсу  –  «Дизайн  програмного  забез-печення»  (Software  Design).

Переможцями  стали  Антон  Пастернак,  Максим  Оси-ка,  Антон  Степанов,  Валерій  Ясаков  –  члени  команди quadSquad  із  Донецького  філіалу  Комп’ютерної  академії «ШАГ».  Студенти  працювали  над  проектом  більш  ніж півроку,  після  чого  блискуче  продемонстрували  свій  ви-нахід  світовій  спільноті.

У  фінальній  частині  Microsoft  Imagine  Cup  у  м.  Сід-неї  (Австралійський  Союз)  взяли  участь  105  команд  із  75 країн  світу.  Сума  загального  призового  фонду,  розподі-леного  між  переможцями  у  восьми  категоріях,  станови-ла  175  млн  доларів.  Уперше  за  десятирічну  історію  цього престижного міжнародного конкурсу українська команда не  лише  увійшла  до  фінальної  шестірки  разом  із  коман-дами  Японії,  Португалії,  Таїланду,  Греції,  Нової  Зеландії, а  й  упевнено  виборола  перше  місце,  успішно  захистив-ши  свій  проект  під  назвою  Enabl  Talk.

Створені  студентами  сенсорні  рукавички  з  відповід-ним  програмним  забезпеченням  для  комп’ютера  і  смарт-фона  дозволяють  перетворювати  мову  жестів  у  голосові повідомлення,  що  дозволить  полегшити  спілкування  глу-хим  і  німим  людям.  Бездоганні  технічні  характеристики нового  винаходу  підсилюються  ще  одним,  украй  важ-ливим  фактором  –  доступною  ціною  таких  рукавичок. Революційне  значення  інноваційного  пристрою  україн-ських  студентів  важко  переоцінити,  адже  це  дуже  важ-ливе технічне рішення для полегшення комунікацій міль-йонів  людей  з  вадами  мовлення.

кориснА співпрАця

ВИХоВАТИ ІнЖенеРА НОвОГО ЗрАЗКА

на  базі  Краматорського  цен-тру  професійно-технічної  осві-

ти  відбулися  курси  підвищення кваліфікації  для  82  майстрів  ви-робничого  навчання  Луганської  й Донецької  областей  за  напрямом «Зварник».

Курси  проводилися  відповід-но  до  навчальної  програми,  роз-робленої  в  Краматорському  цен-трі професійно-технічної освіти за напрямом  «Зварювання».  Програ-мою  передбачено  40  годин  вироб-ничого навчання за інноваційними технологіями.

Після  закінчення  занять  слуха-чі отримали свідоцтва про підтвер-дження  (підвищення)  кваліфікації й  сертифікат  про  навчання  за  ін-новаційними  технологіями.

Шпальти підготовано за матеріалами порталу pedpresa.com, прес-служб МОНмолодьспорту, НОК

Сьогодні  студенти  На-ціонального  гірничого  уні-верситету  мають  можли-вість  отримати  диплом  про вищу освіту не лише гірни-чого,  а  й  одного  чи  кількох зарубіжних  університетів Європи й Америки. У ново-му  навчальному  році  стар-тує  міжнародний  проект підготовки  магістрів  з  гір-ництва,  випускники  якого отримають  одночасно  ди-плом  трьох  країн  –  Укра-їни,  Німеччини  й  Австрії.

  –  Меморандум,  підпи-саний трьома університета-ми  –  України,  Німеччини і  Австрії,  розкриває  широ-кі  можливості  студентам, які  навчаються  на  спеціа-лізації «Гірництво», – гово-рить  ректор  НГУ  Геннадій Півняк. – Програма перед-бачає  навчання  у  трьох  ву-зах  з  отриманням  диплома Фрайберзької  гірничої  ака-демії, Монтан-Університету й  Національного  гірничого університету.  Для  учасни-ків  це  унікальна  можли-вість,  адже  курс  навчання відбувається  за  фінансо-вої  підтримки  університе-тів. Також ми маємо домов-леність  щодо  співучасті  в проекті  бізнесових  струк-тур.  Безумовно,  студен-там  доведеться  проходити 

конкурсний  відбір,  володі-ти  англійською  й,  бажано, німецькою  мовами.  Магіс-терська  підготовка  у  вузах країн  проходитиме  відпо-відно  до  високих  європей-ських  вимог. 

За  словами  ректора,  На-ціональний  гірничий  уні-верситет  у  міжнародно-му  проекті  бере  участь за  сприяння  МОНмолодь-спорту.  Для  випускників цієї  програми  відкриється перспектива  працювати  у високотехнологічних  ком-паніях України, а універси-тет  продовжує  йти  в  ногу з  часом  і  надавати  своїм студентам  нові  можливос-ті.  До  того  ж,  цей  значний досвід дозволить удоскона-лити освітні програми, роз-ширити  наукові  розробки. На  це  націлені  всі  універ-ситети  –  учасники  про-екту. 

знАй нАших

олімпіАдА-2012

Є тАкА професія

пто

хМЕлЬНИЧАНКА – ТРеТя нА оЛІМПІАДІ ГенІЇВ

ЛонДонСЬКе СеЛИЩе – НАйКОМПАКтНІШЕ

вІйсЬКОвІ ЗАКлАДИ КоРИСТУЮТЬСя ПоПУЛяРнІСТЮ

слАБОЗОрІ, АЛе СИЛЬнІ

ЗА ІнноВАцІЙнИМИ ТеХноЛоГІяМИ

особливий спорт

новини педпреси

Що ХВИЛЮЄ БАТЬКІВ ПЕрШОКлАсНИКІв?

Монмолодьспорту  для  ви-вчення  запитань,  які 

виникають  у  батьків  майбутніх першокласників,  і  забезпечення наступності  дошкільної  й  почат-кової  освіти  оголошує  проведен-ня  Всеукраїнського  інтернет-опи-тування  батьків  дітей,  які  підуть  у перший  клас.

Нагадаємо,  що  у  квітні  2011 року  проведено  Всеукраїнські  ін-тернет-збори  батьків  дітей  май-бутніх  першокласників.  В  обгово-ренні  питань  взяли  участь  понад 1000  респондентів.

Вступ до школи – це дійсно по-чаток  нового  етапу  в  житті  кож-ної  дитини.  На  запитання  «Що Вас  найбільше  турбує,  тривожить при підготовці дитини до школи?» більшість  батьків  відповіли:  «Го-товність  дитини  до  школи  й  про-цес  її  адаптації  в  першому  кла-сі  загальноосвітнього  навчального закладу».

Міністерством проведено відпо-відну  роботу  з  урахуванням  поба-жань  і  пропозицій  батьків  дітей, які  лише  розпочинають  шкіль-не  життя.  У  перших  класах  для батьків  введено  спеціальну  парту: можна  прийти  на  урок  і  подиви-тися,  як  адаптується  дитина  у  но-вому  для  неї  середовищі.

Чим  переймаються  батьки  май-бутніх  першокласників  сьогодні? Запрошуємо взяти участь в опиту-ванні.  Відповідний  перелік  питань буде  розміщено  на  освітньому порталі  державного  інформацій-но-виробничого  підприємства  ви-давництва  «Педагогічна  преса»  з 1  до  31  серпня  2012  року. 

4 «Освіта України»цілкомофіційно

інтелектуАльнА влАсність

«ПІрАтствО в ІНтЕрНЕтІ: А Що ЗАВТРА?»як удосконалити законодавство України в сфері авторського права й суміжних прав?

16 липня  2012  року  в  Одесі  відбувся  круглий  стіл «Піратство в інтернеті: а що завтра?», організо-ваний компанією «Інтернет Копірайт Менедж-

мент» за участю першого заступника голови Державної служби інтелектуальної власності України (далі – Дер-жавна  служба)  Олексія  Янова.  Вищезазначений  захід відбувся  в  рамках  Одеського  міжнародного  кінофести-валю,  який  урочисто  відкрився  13  липня  в  Одеському оперному  театрі.

У  своєму  виступі  Олексій  Янов,  зокрема,  зосередив увагу  на  особливостях  охорони  аудіовізуальних  творів у  мережі  інтернет  і  охороні  аудіовізуальних  виконань. Він  також  звернув  увагу  присутніх  на  досвід  боротьби з  інтернет-піратством  у  таких  країнах  світу,  як  Сполу-чені  Штати  Америки,  Франція,  Великобританія,  Казах-стан,  Японія,  Швейцарія.

Головним  питанням  було  вдосконалення  законодав-ства  України  в  сфері  авторського  права  й  суміжних прав.

Олексій  Янов  повідомив,  що  Міністерство  освіти  і науки,  молоді  та  спорту  України  (в  особі  Державної служби) здійснює супровід Законопроекту «Про внесен-ня  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України  віднос-но  врегулювання  питань  авторського  права  і  суміжних прав»  (від  15.06.2010  №  6523),  готуючи  його  до  другого читання (цей законопроект ухвалений у першому читан-ні  1  лютого  2011  року).  Положеннями  проекту  передба-чається, зокрема, посилення відповідальності за незакон-не  розміщення  й  використання  об’єктів  авторського  й суміжних  прав  у  мережі  інтернет  через  запровадження відповідальності для  їх порушників  і  тих осіб, чиї послу-ги  використовуються  для  порушення  авторських  прав у  цифровій  мережі.  Ефективна  боротьба  з  піратськи-ми  веб-сайтами  можлива  лише  за  сприяння  провайде-рів.  Тож  Законопроектом  №  6523  передбачено  процеду-ру,  відповідно  до  якої  інтернет-провайдер,  чиї  послуги використано  для  порушення  авторського  та/або  суміж-них  прав,  у  разі  порушення  процедур,  спрямованих  на боротьбу  з  піратством  в  інтернеті,  несе  з  відповідною особою-порушником  солідарну  відповідальність. 

–  Під  час  розробки  цього  за-конопроекту  враховано  законо-давчий  досвід  США,  Франції  й Великобританії.  У  законодавстві цих  держав  відображено  посиле-ну  роль  провайдерів.  Протидію-чи інтернет-піратству, вони мають змогу  застосовувати  відповідні санкції  до  піратських  сайтів  і  окремих  користувачів інтернету,  які  порушують  авторське  право  і  суміжні права,  –  зазначив  Олексій  Янов.

Положеннями  проекту  передбачено  відповідальність за  відтворення  без  дозволу  суб’єктів  авторського  пра-ва  аудіовізуальних  творів  під  час  їх  демонстрації  в  кі-нотеатрах (камкординг). Законопроект спрямовано і на вдосконалення  відносин  у  сфері  колективного  управ-ління  майновими  правами  суб’єктів  авторського  права й  суміжних  прав  шляхом  посилення  інституту  уповно-важених  організацій  колективного  управління,  а  саме:

–  упровадження  ефективних  механізмів  узяття  на облік  організацій  колективного  управління;

– введення жорстких критеріїв визначення уповно-важених  організацій  колективного  управління;

–  затвердження  чітких  норм  стосовно  здійснення нагляду  за  діяльністю  організацій  колективного  управ-ління,  зокрема,  положень  щодо  зняття  з  обліку  ор-ганізацій  колективного  управління,  виключення  упо-вноважених  організацій  колективного  управління  з відповідного  реєстру  (анулювання  свідоцтв);

–  визначення  випадків  використання  об’єктів  ав-торського  права  й  суміжних  прав,  у  яких  управління майновими  правами  суб’єктів  цих  прав  здійснюється виключно  через  уповноважені  організації  колективно-го  управління.

Своїм  досвідом  і  думками  щодо  обговорюваних  про-блем  поділилися  також  і  інші  учасники  круглого  сто-лу,  з-поміж  яких  були  М.О.  Сосновський  (виконавчий директор  Всеукраїнської  громадської  організації  «Все-українська  Ліга  Авторів»),  І.А.  Михайлов  (заступник голови  громадської  організації  «Українська  Антипірат-ська Асоціація із захисту прав на музичні, аудіовізуаль-ні  твори  й  комп’ютерні  програми»),  Г.Ш.  Чомахашвілі (директор  компанії  «Інтернет  Копірайт  Менеджмент»), а  також  продюсери,  режисери  й  інші  представники культурного  простору.

Прес-служба Державної служби інтелектуальної власності України

дМитро табачниК: «бУдьте МаКСиМаЛьно ВідКритиМи й УВажниМи до чУжих ідей»Необхідність  налагодження  ефек-тивного  діалогу  МОНмолодьспор-ту із представниками широкої гро-мадськості  не  викликає  сумнівів  у суспільства. Адже врахування гро-мадської  думки  при  формуванні  й реалізації державної політики є од-ним із неодмінних атрибутів демо-кратичної держави. Саме тому для забезпечення  участі  громадян  в управлінні  державними  справами у  сфері  освіти  і  науки,  інновацій і  інформатизації,  інтелектуальної власності, молоді, фізичної культу-ри  й  спорту,  ефективної  взаємодії МОНмолодьспорту  з  інститутами громадянського  суспільства  і  здій-снення  громадського  контролю  за діяльністю  міністерства  створено постійно  діючий  колегіальний  ви-борний  громадський  консульта-тивно-дорадчий  орган  –  Громад-ську  раду.

Міністр  Дмитро  Табачник  під час  виступу  подякував  усім,  хто приєднався до цієї нелегкої колек-тивної  роботи,  за  прагнення  плід-ної  співпраці,  розуміння  її  важли-вості  для  суспільства.

З  метою  вирішення  поставле-них  завдань  Громадська  рада  має право  утворювати  постійні  й  тим-часові  робочі  органи  (правління, секретаріат,  комісії,  ініціативні  й експертні  групи  тощо),  а  також ініціювати залучення фахівців від-повідних  галузей  у  якості  експер-тів  з  питань,  що  розглядаються  на засіданнях  Громадської  ради  та  її робочих  органів.  Саме  у  форма-ті  такого  загального  громадського обговорення вирішуватимуться га-лузеві  питання,  актуальні  для  на-шого  суспільства.

«У  мене  є  одне,  але  генераль-не  прохання  до  всіх  членів  Гро-мадської  ради,  –  заявив  Дмитро Табачник.  –  Будьте  максимально відкритими  й  уважними  до  чужих ідей.  І  те, що спершу здається, так би  мовити,  безальтернативним  рі-шенням,  може  бути  розглянуто  з іншого  боку:  хотілося  б,  аби  ваші ідеї  й  пропозиції  зазнавали  збага-чення або ж певної аргументованої трансформації  –  це  виведе  робо-ту  нашої  Громадської  ради  на  ди-вовижно  високий  рівень». 

багатоВеКторніСть роботи – ЗапорУКа УСпіхУЯк  зазначено  у  Положенні  про Громадську раду при МОНмолодь-спорту, метою цього консультатив-

но-дорадчого  органу  є  «забезпе-чення  реалізації  конституційних прав  громадян  щодо  їх  участі  в управлінні  державними  справами, у  формуванні  й  реалізації  держав-ної  політики  у  сфері  освіти  й  на-уки,  інновацій  і  інформатизації, інтелектуальної  власності,  молоді, фізичної культури і спорту шляхом ефективної взаємодії МОНмолодь-спорту  з  інститутами  громадян-ського  суспільства  для  реалізації в  Україні  принципу  верховенства людини,  розбудови  громадянсько-го  суспільства  й  правової  держа-ви,  забезпечення  свобод,  прав  і інтере сів  людини  й  громадянина». 

Дмитро  Табачник  нагадав  при-сутнім,  що  міністерство  чекає  на їхні  пропозиції  з  питань,  зазначе-них  у  Положенні.  Також  він  пові-домив,  що  Громадській  раді  буде забезпечено  представництво  у  до-радчих органах міністерства: голо-ва  Громадської  ради  Ярослав  Бо-любаш  увійде  до  складу  колегії МОНмолодьспорту.

Окрім  того,  міністр  підписав лист  керівникам  вищих  навчаль-них  закладів  щодо  дозволу  й  спри-яння  членам  Громадської  ради  при МОНмолодьспорту участі у спосте-реженні  за  роботою  приймальних комісій  ВНЗ  під  час  вступної  кам-панії  2012  року  за  умови  дотри-мання  вимог,  визначених  статтями 302,  303  Цивільного  Кодексу  Укра-їни  та  Законом  України  «Про  ін-формацію».  «Хотілося  б,  аби  ті  з вас,  хто  бажає  стати  спостерігача-ми, моніторили хід вступної кампа-нії й допомагали прозорості роботи приймальних комісій», – висловив побажання  Дмитро  Табачник.

«СпіВпраця, яК і ЛюбоВ, поВинна бУти ВЗаєМною», – переКонаний яроСЛаВ боЛюбашРобота  Громадської  ради  регулю-ється  постановами  Кабінету  Міні-стрів України, а також Положенням про  Громадську  раду  й  її  Регламен-том.  Діяльність  Громадської  ради здійснюватиметься  шляхом  ство-рення  і  функціонування  спеціаль-них  постійних  комісій,  кожна  з яких  опікуватиметься  окремими питаннями  відносно  сфери  діяль-ності  М ОНмолодьспорту.  Склад кожної  з  цих  комісій  затвердже-но  на  засіданні  Громадської  ради одноголосно.

Як  наголосив  голова  Громад-ської  ради  Ярослав  Болюбаш, 

освіта  є  найбільш  відповідальною галуззю,  в  якій  не  можна  роби-ти  помилок.  Саме  тому  одним  із найважливіших  завдань  діяльно-сті  Громадської  ради,  на  думку  її голови,  є  робота  на  засадах  чес-ності, відкритості й професіоналіз-му.  Ярослав  Болюбаш  підкреслив важливість  виокремлення  най-більш гострих, навіть болючих, пи-тань  і  винесення  їх  на  обговорен-ня. «Крім того, необхідно залучати до роботи й тих, кого не обрали до складу  Громадської  ради,  –  наго-лосив голова, – у жодному разі не втрачати  з  ними  контактів».

Питання,  винесені  на  поря-док  денний  засідання,  стосували-ся розгляду плану роботи Громад-ської  ради.  План  на  поточний  рік запропоновано  розглянути  піс-ля  надання  членами  Громадської ради  відповідних  пропозицій  до нього.

Учасники  засідання  обговори-ли  також  питання  про  створен-ня  належних  умов  для  роботи Громадської  ради,  передбачен-ня  для  МОНмолодьспорту  коштів на  здійснення  у  2013  році  спіль-но  з  Громадською  радою  заходів, пов’язаних  із  проведенням  кон-сультацій  з  громадськістю,  зо-крема,  соціологічних  досліджень, незалежних  експертиз  проектів суспільно  важливих  рішень.  Крім того,  розглянуто  пропозиції  й  зау-важення  до  Закону  України  «Про громадські об’єднання». За підсум-ками засідання голова Громадської ради  подякував  усім  за  бажання налагодити  діалог.

«Співпраця, як і любов, повин на бути  взаємною»,  –  переконаний Ярослав  Болюбаш.  Саме  створен-ня  Громадської  ради,  затверджен-ня  Положення  й  Регламенту, формування  постійних  комісій ознаменувало  собою  організова-ну  співпрацю  МОНмолодьспорту із  представниками  громадськос-ті.  Успішність  цієї  роботи  й  інші показники  її  ефективності  можна оцінити  уже  найближчим  часом: Громадська  рада  відкрита  для  усіх пропозицій.  Є  багато  гостро  дис-кусійних  питань,  але  все  ж  вар-то  сподіватися,  що  шлях  до  взає-морозуміння  буде  для  всіх  сторін приємним  і  успішним.  Механізм співпраці  із  громадськістю  нала-годжено  –  отже,  можна  сміливо говорити  про  «взаємність»  у  пло-щині  робочих  відносин.

Людмила МєдВєдСьКа, «Освіта України»

вектор розвитку

ноВИЙ РІВенЬ СПІВПРАцІ: ГрОМАДсЬКА вІДПОвІДАлЬНІстЬ вИщА ЗА ПЕрсОНАлЬНуПід таким гаслом відбулося засідання Громадської ради при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту, в якому 17 липня взяв участь і виступив Дмитро табачник. «створення Громадської ради – прозорий демократичний процес, якому передувала цікава й масштабна робота. І що є вкрай важливим – у результаті створено справді робочий орган, функціонування якого, без сумніву, приведе до продуктивної діяльності обраного колективу», – заявив міністр.

Запрошуємо всіх представників громадськості до співпраці! надсилайте свої пропозиції на електронну адресу: gromadskarada@mon.gov.ua

5№ 30, 23 липня 2012 року ГоСТратема

Складно  сказати,  яким  має бути  справжній  ректор. Мабуть,  хорошим  науков-

цем,  підприємцем  і  лідером, здатним  створити  команду.  Але після  відвідування  Ужгорода  ми точно  знаємо,  яким  ректор  не повинен  бути.  Як  могла  керува-ти  багатотисячним  колективом людина,  яка  місяцями  не  вихо-дила  на  роботу,  приятелювала  з оковитою  й  ховалася  за  лікар-няними? 

Такий «стиль» керування мав важкі  наслідки:  організаційний хаос,  який  тягнув  за  собою економічний  колапс.  Лідерства не  було  взагалі  –  керівники на  місцях  відчували,  що  ніх-то  ними  не  управляє,  і  кожен тягнув  ковдру  на  себе.  Студен-ти  припинили  сплачувати  уні-верситету  за  послуги:  в  травні поточного  року  заборгованість контрактників  складала  понад мільйон  гривень.  Борги  по  гур-тожиткам досягли трьох мільйо-нів.  Скрізь  по  ВНЗ  підрозділи мали  заборгованості  –  дисци-пліна  так  ослабла,  що  платити не  хотів  ніхто. 

Ще  одна  риса  пана  Веге-ша  –  повне  уникання  контак-тів із профільним міністерством. За  останні  три  роки  він  жодно-го  разу  не  був  на  прийомі  у  мі-ністра,  а  це  дуже  нетипово  для ректорів.  Крім  того,  його  не  ці-кавило  відкриття  нових  спеці-альностей  або  їх  переакредита-ція.  За  умови,  коли  більшість коштів  на  ВНЗ  дає  держава, треба  бути,  вибачте,  трохи  не при  собі,  щоб  не  координува-ти  роботу.

на Межі банКрУтСтВаКоли  в  середині  травня  нова управлінська  команда  прийшла до  керівництва  УжНУ,  було  ві-домо  про  запустіння,  старе  об-ладнання  й  відсутність  ремон-ту  в  будівлях  протягом  десяти років.  Вразила  головна  біда  – кількамісячна  заборгованість  із заробітної  плати  й  причини,  які до  цього  призвели. 

Відповідь  начебто  лежала  на поверхні:  грошей  не  вистачає, бо  злиденний  спецфонд  (скла-дається  із  зароблених  ВНЗ  ко-штів).  Подальший  аналіз  вия-вив  більш  глибокі  проблеми: насамперед,  низьку  наповню-ваність  спецфонду  й  роздуті штати. 

Кошторис  УжНУ  на  наступ-ний  рік  –  150  млн  грн.  Із  них держава  дає  приблизно  90  млн, решту  ВНЗ  має  заробити  сам. Проте  УжНУ  має  спецфонд  у 40  мільйонів  на  таке  господар-ство  –  дуже  мало.  Не  важко зробити  висновок,  що  низьке наповнення  спецфонду  –  ре-зультат  незадовільної  позабю-джетної  активності.  Простіше кажучи,  ВНЗ  нездатен  зароби-ти достатньо грошей, аби не сіс-ти  на  шию  державі.

А  як  ті  гроші  заробити,  якщо приватні  ВНЗ  переманювали контрактників до себе, а колиш-нє  керівництво  цього  не  помі-чало?  Замість  ведення  активної рекламної  кампанії  воно  наби-вало  ціни  за  навчання  на  спе-

ціальності,  попит  на  які  спадав. Що  й  призвело  до  порожніх  ау-диторій. Для прикладу: на спеці-альність  «Англійська  мова  й  лі-тература»  записалося  аж  п’ять контрактників! 

Неможливо, щоб колишнє ке-рівництво  не  знало  про  змен-шення  доходів.  Проте  Вегеш приймав  на  роботу  людей  за якоюсь дивною логікою, «не по-мічаючи»  того,  як  зростає  ар-мія  співробітників.  Як  наслі-док  –  сотні  людей  опинилися на  посадах  у  порушення  поряд-ку,  передбаченого  нормативни-ми  актами.  Тепер  за  роздуттям допоміжного  складу  УжНУ,  ма-буть,  тримає  рекорд  по  Україні. На одного викладача (а їх близь-ко  тисячі)  припадає  1,5  праців-ника  з  обслуговуючого  персо-налу.

КВартира За беЗціньНа тлі швидкого занепаду УжНУ особливо  непристойно  виглядає «приватизація»  Вегешем  части-ни корпусу біологічного факуль-тету  по  вул.  Волошина,  32. 

Як  людина  за  характером полохлива,  він  готував  «прива-тизацію»  ще  2005  року,  коли став  ректором.  Скориставшися 

службовим  становищем,  разом із  сім’єю  заселився  в  частину навчального  корпусу  загальною площею  107  кв.  м  і  перетворив її  на  особисту  квартиру. 

В  січні  2012  року,  відчуваю-чи,  що  контракт  не  подовжать, Вегеш  подав  заяву  в.о.  ректора Олександру Сливці на привати-зацію  квартири,  яка  викорис-товувалася,  як  свідчить  наказ Сливки, на умовах найму. А те-пер – трохи посміймося! Згідно наказу,  Вегешу  безоплатно  пе-редавалося  94  кв.  м  площі,  а  за надлишок  –  майже  13  кв.  м  – він  мав  сплатити  2,29  грн. 

І  це  при  тому,  що  він  і  його сім’я  покращення  житлових умов  не  потребували,  бо  воло-діли  новим  двоповерховим  бу-динком  площею  300  кв.  м  по вул.  Тячівській,  12.  До  речі,  по-ходження  коштів  для  його  бу-дівництва  невідоме. 

Так,  усього  за  2,29  гривень Вегеш  став  господарем  кварти-ри  в  центрі  міста  площею  май-же  107  кв.  м  за  ринковою  вар-тістю  близько  250  тисяч  доларів США!  І  це  незважаючи  на  те, що  в  УжНУ  не  вистачає  ауди-торій  для  занять,  а  гуртожитки переповнені.

Далі  історія  розвивалася  ти-пово.  Новим  керівництвом  ска-совано  наказ  Сливки  як  такий, що  грубо  суперечить  чинно-

му  законодавству,  а  останньо-го  звільнено  з  посади  проректо-ра  з  формулюванням  «у  зв’язку із  вчиненням  ним  одноразово-го  грубого  порушення  трудових обов’язків». 

Підставою  для  цих  рішень став  протест  міської  прокурату-ри  на  наказ  Сливки  про  при-ватизацію  квартири.  В  протесті прокурор  наголошував,  що  при-міщення  на  Волошина  –  дер-жавна  власність  МОНмолодь-спорту  в  особі  Ужгородського національного університету і що його приватизація відбулася без погодження  із  суб’єктом  управ-ління  об’єктами  держвласності. 

А  тому  рішення  Сливки  «грубо суперечить вимогам чинного за-конодавства». 

Нині  в  Ужгородському  міськ-районному  суді  йде  розгляд справи  за  позовом  УжНУ  до Вегеша  про  його  виселення  з квартири  №  1  по  вул.  А.  Воло-шина,  32. 

іЗ широКо ЗапЛющениМи очиМаУжНУ  –  найбільша  державна установа  в  області.  Універси-тет  володіє  37  об’єктами  неру-хомості,  зокрема,  50  будівлями. Загалом  УжНУ  належать  124  га землі.  А  довкола,  вже  вибач-те  за  відвертість,  повно  круків на  здобич  –  приватних  струк-тур,  організацій,  підприємливих людців.  Тут  лише  покажи  слаб-кість  –  відкусять  власність  із руками. 

З  УжНУ  так  і  сталося.  Поки Вегеш  «приватизував»  кварти-ру, університетська нерухомість шматок  за  шматком  переходила в  чужу  власність… 

«Оце  так!  Чесно  кажу,  пер-ший  раз  бачу,  раніше  цього  не було!»  –  професор  Роман  Офі-цінський  спантеличено  потирає лоба.  Нещодавно  призначений проректором, він охоче погодив-ся  показати  журналісту  «Осві-ти  України»  об’єкти  нерухомос-ті УжНУ. Причиною здивування 

став  металевий  паркан,  яким хтось  огородив  близько  шести соток  подвір’я  бібліотеки  іно-земної  літератури  УжНУ.  Ще  б пак,  район  престижний,  сотка там  коштує  від  12  тисяч  доларів США.  «Ми  обов’язково  розбе-ремося  з  цим,  обов’язково»,  – обіцяє  він. 

Згодом  «Освіта  України»  до-відалася,  що  подібних  випадків захоплення  власності  універ-ситету  кілька.  Так  було,  на-приклад,  із  земельною  ділян-кою  поблизу  вулиці  Тімірязєва. Цей  шматочок  землі  –  части-на  пам’ятки  природи  загально-державного  значення  «Ботаніч-

ний  сад  УжНУ»,  знаходиться вона  в  постійному  користуван-ні університету. І раптом у трав-ні  2010  року  з’являється  лист  за підписом  Вегеша  до  релігійної громади  Української  православ-ної  церкви  Святителя  Іоанна Шанхайського  і  Санфранцись-кого.  Суть  його  проста.  Цитує-мо:  (університет)  «не  заперечує проти  відчуження  земельної  ді-лянки  площею  0,2  га  за  умови одержання  дозволу  на  таке  від-чуження  від  Міністерства  осві-ти  і  науки  України». 

Проблема,  власне,  не  в  цьо-му  юридично  бездарному,  хоча й  хитромудрому  формулюван-ні.  Як  зазначав  у  приписі  про усунення  порушень  земель-ного  законодавства  Ужгород-ський  міжрайонний  прокурор Іван Цар, посадові особи універ-ситету  всупереч  закону  не  ви-несли  в  натуру  (на  місцевість) межі  Ботсаду.  Чи  домовився  з вірянами  Вегеш,  чи  просто  про-спав  –  невідомо.  Але  невине-сення  меж  дало  громаді  змогу захопити  ділянку. 

Чи  може  великий  універси-тет,  лідер  у  регіоні,  обійтися без  власної  бібліотеки?  Мабуть, Вегеш  вирішив,  що  може,  бо УжНУ  втрачає  приміщення,  де вона  знаходилася.  Йдеться  про колишню  будівлю  єпископської резиденції  (Греко-католицької 

церкви)  по  вулиці  Капітуль-ній,  9  загальною  площею  202 кв.  м.  Сухі  просторі  кімнати  ко-лишньої резиденції розташовані майже  в  центрі  міста,  непода-лік  від  корпусів  університету.  І це  ідеальне  для  бібліотеки  при-міщення  Вегеш  передав  у  2007 році  без  жодних  умов  і  засте-режень,  простим  актом  прийо-му-передачі! 

Звісно,  пізніше  під  тиском громадськості  УжНУ  Вегеш  на-магався  відіграти  назад.  Він  на-віть  подав  до  суду.  І  тут  зно-ву  стався  «дивний»  юридичний конфуз.  Як  свідчить  ухвала  За-карпатського  окружного  адмі-ністративного  суду,  який  за-крив  справу,  позов  не  можна було  розглядати  в  порядку  ад-міністративного  судочинства,  а лише  за  Цивільним  процесу-альним  кодексом.  Тобто  Вегеш і  його  юристи  знову  проспали і  подали  позов  не  до  того  суду. 

Джерела  в  УжНУ  стверджу-ють, що млява й незграбна юри-дична  поведінка  Вегеша  і  його команди  були  звичною  практи-кою.  Випадки  захоплення  влас-ності  університету  частішали, проте  колишній  ректор  виснов-ків  не  робив  –  його  команда не  виграла  в  суді  жодної  спра-ви.  Службова  недбалість  це  чи корупція  –  навіть  колеги  Ве-геша  того  не  знають.  Проте  в обох випадках йдеться про істот-ні  збитки  для  УжНУ.  І  це  мало б  привернути  увагу  компетент-них  органів.

«шоКоВа» терапіяЯк бачите, після Вегеша є що ви-правляти.  З  перших  днів  прихо-ду  нової  команди  в  УжНУ  дове-

лося займатися не якістю освіти і навіть не гуртожитками, а про-блемою  виплати  зарплати  пра-цівникам.  Однак  коштів  на  чер-вень  не  було  зовсім. 

Терміново  створена  комісія виробила  швидкі,  рішучі  й  не-популярні  заходи.  «Шокова» терапія  має  такий  вигляд.  Пер-ше:  налагодити  конструктивну співпрацю з М ОНмолодьспорту. Друге:  тимчасово  обмежити  ви-користання  праці  сумісників. Третє:  на  якийсь  час  припини-ти преміювання працівників, не-залежно  від  підстав.  Четверте: тимчасово  скасувати  надбавки працівникам. 

Як  стверджують  джерела  в УжНУ, сьогодні робиться все для стабілізації  фінансового  стану вишу. Скрізь підтягується дисци-пліна, де треба – домовляються, де  треба  –  тиснуть,  щоб  плати-ли  за  послуги.  І  колектив  ста-виться  з  розумінням  до  тимча-сових труднощів – протестів, на які  дехто  розраховував,  не  чути. 

Звичайно,  піднімати  ВНЗ  – справа  не  одного  чи  двох  міся-ців, тож спостерігати доведеться ще довго. «Освіта України» буде й  надалі  тримати  руку  на  пуль-сі – інформувати читача про по-дії  в  Ужгородському  національ-ному  університеті. 

юрій ЗУщиК, «Освіта України»

на тЛі шВидКого ЗанепадУ УжнУ неприСтойно ВигЛядає «приВатиЗація» вегеШеМ частиНи КОрПУсУ біОлОгічНОгО ФаКУльтетУ ПО вУл. вОлОШиНа, 32

Ужгородський національний університет відроджується після «епохи» керування вже колишнього ректора

схоже, Микола вегеш винайшов свою «формулу успіху». вона полягає в досконалому знанні того, як можна довести провідний вНЗ регіону до майже повного занепаду. Зовні вона проста: неефективність управління, помножена на явні порушення. та й реалізується легко: екс-ректор «працював» аж сім років – і університет ледве вижив… стан, до якого вегеш довів ужНу, змусив «Освіту україни» виїхати на місце, аби провести власне розслідування. Частину прикрих знахідок пропонуємо читачам.

АнТИРеКТоР

6 «Освіта України»ШляХомреформ

18 липня  2012  року  мі-ністр  освіти  і  нау-ки,  молоді  та  спор-

ту  Дмитро  Табачник  вручив представникам  районних  відді-лів  освіти  Дніпропетровської  й Полтавської  областей  ключі  від 78  шкільних  автобусів  (37  і  41 кожній  з  областей  відповідно). Урочисту  церемонію  передачі шкільних  автобусів  проведено на  території  ПрАТ  «Бориспіль-ський  автозавод»  з  участю  пе-дагогів,  школярів  і  їхніх  батьків.

доСтУпна оСВіта дЛя найВажЛиВіших гроМадянНадання  такої  кількості  машин для  перевезення  дітей  із  сіль-ської  місцевості  стало  можли-вим  у  рамках  Державної  ці-льової  соціальної  програми «Шкільний  автобус».  Її  затвер-джено  в  2003  році  урядом  на чолі  з  Віктором  Януковичем  для вирішення  питання  забезпечен-ня  доступності  й  якості  освіти. Адже майже третина школярів у нашій  країні  живе  у  віддалених населених пунктах, а отже – за межами  пішохідної  доступності шкіл.  На  початку  минулого  на-вчального  року  кількість  таких учнів  перевищувала  282  тисячі. З  огляду  на  це,  Кабінет  Міні-стрів  України  поставив  питання безпечного,  регулярного  й  без-коштовного  перевезення  дітей до  навчальних  закладів  на  по-стійний  контроль.

Президент  України  Віктор Янукович,  який  перебував  на посаді  Голови  уряду  під  час  за-твердження  і  стартування  про-грами  «Шкільний  автобус»,  та-кож питання її реалізації тримає на  особистому  контролі  –  ін-формаційна  довідка  про  кожну партію  шкільних  автобусів,  пе-реданих  до  тієї  чи  іншої  облас-ті,  лягає  йому  на  стіл.

Аналіз  дії  програми  «Шкіль-ний  автобус»  протягом  2003  – 2011  років,  за  період  яких  при-дбано  1091  машину,  змушує  нас констатувати:  реалізація  цієї  со-ціальної  програми,  на  жаль,  пе-ребуває  у  повній  залежності  від політичної  стабільності  в  країні. Простіше  кажучи:  вона  буксує із  кожною  зміною  уряду.  Так,  у 2008  –  2009  рр.  жодної  копійки з  державного  бюджету  не  виді-лено,  відповідно  –  не  переда-но  жодного  автобусу,  і  сільські школи  не  отримали  довгоочіку-ваного транспорту. За командою Віктора  Януковича  у  2010  році дію  програми  відновлено.  «Ми 

намагаємося  надолужити  те,  що тоді  втрачено,  і  ось  реальні  ре-зультати:  у  2010  році  передано 170  автобусів,  у  2011  –  май-же  250.  Цього  року  мені  приєм-но вам доповісти, що у сільській місцевості з’явиться ще 1000 но-веньких  шкільних  автобусів  – майже  стільки  ж,  як  і  за  весь період  реалізації  програми  зага-лом», – зазначив Дмитро Табач-ник.  Окрім  того,  частину  авто-бусів  обладнано  спеціально  для дітей  учнівського  віку  на  інва-лідних  візках  і  дітей  з  особли-вими  потребами.

«Ми  продовжуємо  реалізацію програми  «Шкільний  автобус» задля того, аби забезпечити якіс-ною  й  доступною  освітою  най-більш  важливих  громадян  нашої країни – школярів, адже саме їм належить  усе  ХХІ  століття»,  – зазначив  Дмитро  Табачник.

МашинобУдіВниКи – дітяМ«Бориспільський  автозавод» приймає  освітян  не  вперше:  не-щодавно  тут  передали  шкільні автобуси  для  Сумської  й  Жито-мирської областей. Загалом дер-жава у рамках програми вже по-вністю  забезпечила  три  області 

(Житомирську,  Сумську  й  Чер-нігівську)  транспортними  засо-бами  для  перевезення  дітей  із сільської  місцевості.  «Шкільний автобус  –  це  велике  благо,  бо дає змогу привезти дитину з ма-ленького хутора до добре облад-наної  школи,  де  кожен  предмет у  гарно  оснащеному  кабінеті викладатиме  вчитель-предмет-ник»,  –  зазначив  міністр.

У свою чергу, голова правлін-ня Приватного акціонерного то-вариства  «Бориспільський  авто-завод»  Валерій  Купцов  привітав усіх  освітян  із  радісною  подією й  висловив  сподівання,  що  ма-шинобудівники  ще  неодноразо-во  здійснять  свій  внесок  у  реа-лізацію  такої  важливої  справи. «Ці  автобуси  –  плоди  праці  со-тень  і  навіть  тисяч  людей,  які вкладали  у  них  сили  й  енергію, адже  вони  старалися  для  дітей. Ми  обіцяли  передати  465  без-печних  і  комфортних  шкільних автобусів  до  Першого  вересня цього  року,  і  я  хочу  запевнити вас,  що  колектив  нашого  заво-ду  своє  слово  дотримає».

Міністр  також  виголосив  по-дяку  від  усіх  освітян  працівни-кам  машинобудівної  промис-ловості,  які  беруть  участь  у реалізації  програми  «Шкільний автобус»,  –  передусім  за  те, що  пішли  державі  назустріч  і суттєво  знизили  ціну  на  тран-спортні  засоби  для  перевезен-ня  дітей,  у  той  час  як  якість цих  машин  залишилася  на  ви-сокому  рівні.  За  словами  Дми-тра  Табачника,  тих  виробників автобусів, які не дотримувалися технічних вимог до виготовлен-ня  таких  особливих  транспорт-них  засобів  як  шкільні  автобу-си,  не  було  допущено  до  участі в  тендері.

«наМ бУдь-яКі дорогі дороги»? МіЛьйони гриВень Заощаджено дЛя оСВітиШкільні  автобуси  –  не  лише потрібний  і  бажаний,  а  й вельми  щедрий  подарунок  від уряду.  Адже  велика  кількість коштів  у  кожній  області  ви-трачалася  на  оплату  приват-них  транспортних  засобів  для перевезення  дітей  із  сільської 

місцевості  до  місць  їхнього  на-вчання.  Майже  як  у  відомій пісні:  «Нам  будь-які  дорогі  до-роги».  Проте  в  пісні  щоденних реалій  дітей,  для  яких  дорога до  школи  справді  була  доро-гою, був сумний мотив. «Тепер ми не лише полегшимо навчан-ня  школярам  із  сільської  міс-цевості,  а  й  суттєво  скороти-мо  свої  бюджетні  видатки,  які ми  витрачали  на  оренду  при-ватних  перевізників,  –  адже ці  кошти  теж  повинні  працю-вати  на  освіту»,  –  наголосив начальник  Головного  управлін-ня  освіти  й  науки  Полтавської обласної державної адміністра-ції  Володимир  Мирошниченко. Надання шкільних автобусів – це  не  лише  суттєва  еконо-мія  мільйонів  гривень,  які  те-пер  спрямують  безпосередньо на  освіту.  Ключовим  є  те,  що шкільний  автобус  –  це  безпе-ка  і  комфорт  усіх  дітей.  Адже технічні  характеристики  цього виду транспорту не дозволяють водієві  підвищувати  швидкість більш  ніж  до  70  км.

Безпрецедентно велика кіль-кість  автобусів,  наданих  уря-дом  у  цьому  році  областям,  ви-кликала  справжній  радісний подив  у  отримувачів:  за  9  ро-ків  дії  програми  вони  отрима-ли  майже  таку  ж  кількість  но-вих  машин,  як  і  за  останній рік. Для порівняння: за всі роки реалізації програми «Шкільний автобус»  Дніпропетровська  об-ласть  отримала  від  держави  52 машини,  а  у  цьому  році  –  40; Полтавщина  за  9  років  –  56, а  зараз  полтавським  освітя-нам  вручили  41  машину.  Та-ким  чином,  майже  50  районів у  двох  областях  загалом  мати-муть  змогу  забезпечити  надан-ня  якісної  освіти  дітям  навіть із  найвіддаленіших  населених пунктів.

СпіЛьне СВято оСВітянСьКої родиниБагато  вдячних  слів  лу-нало  на  адресу  уряду, М ОНмолодьспорту,  машино-будівників  і  тих,  хто  долу-чився  до  реалізації  програми «Шкільний  автобус»  від  щас-ливих власників новеньких ма-шин.  Так,  від  усього  корпусу освітян  Полтавщини  виступив начальник  Головного  управлін-ня  освіти  і  науки  Полтавської обласної державної адміністра-ції  Володимир  Мирошниченко: «За  роки  існування  програми вперше  така  велика  кількість якісних  машин  для  перевезен-ня  дітей  прибуде  до  нашої  об-ласті.  Тож  велике  вам  спаси-бі від усієї Полтавської землі!».

Начальник відділу освіти Пе-триківської  районної  держав-ної адміністрації Дніпропетров-ської  області  Сергій  Пряніков також  долучився  до  слів  подя-ки,  додавши,  що  виголошує  їх від  усіх  дітей  Дніпропетров-ської  області,  для  яких  дорога до  навчальних  закладів  тепер стане  зручною  й  безпечною.

На  церемонію  передачі шкільних  автобусів  приїхали не  лише  посадовці-освітяни  й педагоги,  а  й  радісні  діти.  Учні Шишацької обласної гімназії-ін-тернату  для  обдарованих  дітей Олег Шарлай і Анна Кониш ви-словили  вдячність  від  усіх  шко-лярів, напрочуд гарно виступив-ши  із пісенними композиціями. Заспівала  для  присутніх  навіть начальник  відділу  Полтавської районної  державної  адміністра-ції  Ольга  Сень  –  пісню  «Одна калина». На завершення міністр дав  команду:  «По  машинах!»  – і  автобуси  вирушили  до  місць призначення.

Людмила МєдВєдСьКа, «Освіта України»

шКІЛЬнІ АВТоБУСИ – «SPA-САЛонИ» Для ЮНИх ЗДОБувАЧІв ЗНАНЬлатинський вислів Sanitas pro aqua тепер можна перефразувати: Sanitas pro avto – «Здоров’я через авто»! І це не випадкове порівняння – в новеньких салонах чергової партії шкільних автобусів, виділених урядом для перевезення дітей із сільської місцевості, безпека й комфорт маленьким пасажирам забезпечені цілком.

шКіЛьний аВтобУС – це ВеЛиКе бЛаго, бО Дає зМОгУ Привезти ДитиНУ з МалеНьКОгО хУтОра ДО ДОбре ОблаДНаНОї ШКОли

штАтний розпис

ПоСАДУ АСИСТенТА ВЧИТеЛя ввЕДЕНО ДО ПЕрЕлІКу ПЕДАГОГІЧНИх

18 липня  2012  року  на  засі-данні  уряду  прийнято  По-

станову  «Про  внесення  змін  до постанов  Кабінету  Міністрів України  від  14  квітня  1997  р. №  346,  від  14  червня  2000  р. №  963»,  розроблену  на  вико-нання  Плану  заходів  щодо  за-провадження  інклюзивного  й інтегрованого навчання у загаль-ноосвітніх  навчальних  закладах.

Перш  за  все,  розроблення нормативно-правового  акта  зу-мовлено необхідністю введення в  загальноосвітніх  навчальних закладах  з  інклюзивним  на-вчанням  посади  асистента  вчи-теля. Таку посаду може обійма-ти  особа,  яка  має  педагогічну освіту й пройшла курсову пере-підготовку  щодо  роботи  в  умо-вах  інклюзії.

Основні  завдання  асистента вчителя  загальноосвітнього  на-вчального  закладу  з  інклюзив-ним  навчанням  полягають  в адаптації  змісту  й  методів  на-вчання до можливостей і потреб дитини  з  особливими  освітні-ми  потребами,  застосуванні  під час уроку системи корекційних заходів,  спрямованих  на  опану-вання  навчального  матеріалу.

Асистент  учителя  разом  з учителями  збагачує  навчальну програму  й  допомагає  учням  з порушеннями  психофізичного розвитку  набувати  знань,  вмінь і  навичок,  необхідних  для  по-вноцінного  життя  в  класі,  шко-лі,  суспільстві.

Окрім  того,  компенсацію труднощів дитини з особливими освітніми  потребами  у  засвоєн-ні навчальної програми може за-безпечити  тільки  супровід  такої дитини  в  особі  асистента  вчите-ля.  Посада  асистента  вчителя  у класі  з  інклюзивним  навчанням передбачена  Порядком  органі-зації  інклюзивного  навчання  у загальноосвітніх  навчальних  за-кладах,  затвердженим  Постано-вою  Кабінету  Міністрів  Украї-ни  від  15  серпня  2011  р.  №  872; Типовими штатними норматива-ми  загальноосвітніх  навчальних закладів,  затвердженими  Нака-зом  Міністерства  освіти  і  на-уки,  молоді  та  спорту  України від  16.12.2010  №  1205  і  зареє-строваним  у  Міністерстві  юс-тиції  України  22.12.2010  за №  1308/18603.

Водночас,  постановою  за-безпечені  конституційні  права і  державні  гарантії  педагогіч-ним  працівникам,  які  працюва-тимуть  у  ЗНЗ  з  інклюзивним навчанням  на  посаді  асистента вчителя,  передбачені  для  педа-гогічних  працівників,  працюю-чих  з  дітьми,  які  потребують корекції  фізичного  та/або  ро-зумового  розвитку.

7№ 30, 23 липня 2012 року вСТУП–2012

«освіта  України»  й  освіт-ній  портал  ПедПРЕСА продовжують  розпові-

дати  про  найактуальніші  аспек-ти цьогорічної вступної кампанії у спецпроекті «Вступ-2012»! На-гадуємо, що тільки в нас на запи-тання  абітурієнтів  відповідають провідні  фахівці  Департаменту вищої  освіти  Міністерства  осві-ти  і  науки,  молоді  та  спорту.

про КонКУрСні баЛи й рейтинги– З якою кількістю балів, за-значених у сертифікаті зовніш-нього незалежного оцінюван-ня, абітурієнти допускаються до участі у конкурсному від-борі для вступу на навчання на основі повної загальної се-редньої освіти?

–  Приймальні  комісії  вищих навчальних закладів допускають до  участі  у  конкурсному  відбо-рі для вступу на навчання абіту-рієнтів  на  основі  повної  загаль-ної середньої освіти, які подають сертифікати  зовнішнього  неза-лежного  оцінювання  (або  їх  ко-пії)  з  відповідних  загальноосвіт-ніх  предметів:

l  для  здобуття  освітньо-ква-ліфікаційного  рівня  молодшого спеціаліста  потрібно  мати  не менше  124  балів  з  конкурсних предметів;

l  для  здобуття  освітньо-ква-ліфікаційного  рівня  бакалавра (спеціаліста,  магістра  медичного й  ветеринарно-медичного  спря-мувань)  –  не  нижче  124  балів  з непрофільних конкурсних пред-метів і не нижче 140 балів з про-фільних  конкурсних  предметів.

– Що таке конкурсний бал?– Конкурсний бал – підсум-

кова  кількість  балів  вступника, до  якої  входять  результати  оці-нювання  з  конкурсних  предме-тів,  творчих  конкурсів,  фахових екзаменів  й  інші  показники,  пе-редбачені цими Умовами й Пра-вилами  прийому  до  вищого  на-вчального  закладу.

– Які додаткові бали нарахо-вуються призерам (особам, на-городженим дипломами I – III ступенів) IV етапу Всеукраїн-ських учнівських олімпіад з базових предметів і призерам (особам, нагородженим дипло-мами I – III ступенів) III етапу Всеукраїнських конкурсів – за-хистів науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої ака-демії наук України?

Призерам  IV  етапу  Всеу-країнських  учнівських  олімпі-ад  з  базових  предметів  і  при-зерам  III  етапу  Всеукраїнських конкурсів  –  захистів  науково-дослідницьких  робіт  учнів  – членів  МАНУ,  що  відбули-ся  у  поточному  навчальному році,  за  переліком,  визначеним М ОНмолодьспорту,  до  конкурс-ного  бала  при  вступі  на  основі повної  загальної  середньої  осві-ти зараховується додатковий бал за  умови,  якщо  вони  вступають на напрями підготовки, для яких профільним  є  вступне  випробу-вання  з  предмета,  з  якого  вони є  призерами,  у  тому  числі:

l  інформатика  –  при  вступі на  напрями  «прикладна  матема-тика»,  «інформатика»,  «систем-ний  аналіз»,  «комп’ютерні  нау-ки»,  «комп’ютерна  інженерія», «програмна  інженерія»;

l  інформаційні  техноло-гії  –  при  вступі  на  напрями «прикладна  математика»,  «ін-форматика»,  «системний  ана-ліз»,  «комп’ютерні  науки», «комп’ютерна  інженерія», «про-грамна  інженерія»,  «системна інженерія»,  «автоматизація  та комп’ютерно-інтегровані  техно-логії»;

l  трудове  навчання  –  при вступі  на  напрями  «технологіч-на  освіта»,  «професійна  освіта»;

l  основи  економіки  –  при вступі  на  напрями  (спеціаль-ності)  галузі  знань  «економіка та  підприємництво»  й  напрями «міжнародні  економічні  відно-сини»  і  «міжнародний  бізнес»;

l  основи  правознавства  – при  вступі  на  напрями  (спеці-альності)  галузі  знань  «право» й  напрям  «міжнародне  право»;

l  історія  –  при  вступі  на  на-прями  (спеціальності)  «дошкіль-на  освіта»,  «початкова  освіта», «корекційна  освіта»  (за  нозоло-гіями),  «соціальна  педагогіка», «реклама  і  зв’язки  з  громад-ськістю  (за  видами  діяльності)», «видавнича справа та редагуван-ня»  й  напрями  (спеціальнос-ті)  галузей  знань  «культура», «мистецтво»,  «гуманітарні  нау-ки»,  «соціально-політичні  нау-ки»,  «соціальне  забезпечення»;

l екологія – при вступі на на-прями  (спеціальності),  для  яких профільними визначено предме-ти  «біологія»,  «хімія».

l  педагогіка  і  психологія  – при  вступі  й  напрями  (спеціаль-ності)  «психологія»,  «практична психологія»  й  напрями  (спеці-альності)  галузей  знань  «педа-гогічна  освіта».

Величина  додаткового  бала становить:

l  особам,  нагородженим  ди-пломами  I  ступеня,  –  50  балів;

l  особам,  нагородженим  ди-пломами  IІ  ступеня,  –  40  балів;

l  особам,  нагородженим  ди-пломами IІІ ступеня, – 30 балів.

l  Додатковий  бал  зарахову-ється  лише  за  одною  з  перелі-чених  вище  підстав.

– Чи може вищий навчальний заклад встановити вищу кіль-кість балів сертифіката з про-фільних предметів?

–  Вищий  навчальний  заклад на  окремі  напрями  (спеціаль-ності)  може  встановити  вищу кількість  балів  сертифіката  з профільних  загально освітніх предметів,  з  якими  абітурієнт допускається  до  участі  у  кон-курсному відборі для зарахуван-ня  на  навчання.

– Чи нараховуються додаткові бали вступникам, які закінчи-ли в рік вступу підготовчі кур-си, відділення тощо?

– Особам із числа професій-но орієнтованої молоді, які в рік вступу закінчили підготовчі кур-си (відділення, факультети дову-зівської  підготовки)  вищого  на-вчального закладу, для вступу на основі  повної  загальної  серед-ньої  освіти  до  цього  вищого  на-вчального  закладу  для  навчання на  природничо-математичних та  інженерно-технічних  напря-мах  підготовки  (спеціальностях) при  вступі  на  відповідний  на-прям  підготовки  (спеціальність) даного  вищого  навчального  за-кладу  додається  до  20  балів  (до 

двох балів – при вступі на осно-ві  базової  середньої  освіти)  за результатами  підсумкової  атес-тації.

Зазначена норма діє за умови, якщо  обсяг  навчальних  занять складає  не  менше  150  аудитор-них  годин  і  строк  навчання  ста-новить  не  менше  трьох  місяців.

– Чи можуть вступати до вищо-го навчального закладу абітурі-єнти, які з конкурсних предме-тів мають у сертифікаті менше ніж 124 бали?

–  Вищий  навчальний  заклад за  рішенням  приймальної  ко-місії  допускає  до  участі  у  кон-курсному  відборі  для  вступу на  навчання  особу,  яка  подає сертифікат  Українського  цен-тру  оцінювання  якості  освіти, кількість  балів  якого  з  одного з  непрофільних  загальноосвіт-ніх  предметів,  визначених  Пра-вилами  прийому  до  вищого  на-вчального закладу, нижча за 124 бали,  за  умови,  якщо  кількість балів  з  профільного  загально-освітнього  предмета,  зазначе-на  у  сертифікаті,  становить  не нижче  170  балів.

– Чи враховуються бали з не-профільного предмета?

–  Так,  однаково  врахову-ються  бали  з  усіх  конкурсних предметів.  Також  враховуєть-ся те, що вступник може отри-мати  при  вступі  на  основі  по-вної загальної середньої освіти додаткові  бали:  20  балів  –  за довузівську  підготовку  при вступі  на  інженерно-техніч-ні  та  природничо-математич-ні  напрями,  50  балів  –  при-зерам  (особам,  нагородженим дипломом  I  ступеня)  IV  ета-пу  Всеукраїнських  учнівських олімпіад  з  базових  предметів  і призерам  (особам,  нагородже-ним  дипломом  I  ступеня)  III етапу  Всеукраїнських  конкур-сів-захистів  науково-дослід-ницьких  робіт  учнів  –  членів Малої  академії  наук  України.

– Чи допускається мати мен-ше ніж 124 бали сертифіката при вступі на заочну контракт-ну форму навчання?

– Вимоги для вступу на одна-ковий  напрям  підготовки  (спе-ціальність)  на  денну  й  заочну, державну  чи  контрактну  форму однакові.  Якщо  Правилами  при-йому вищого навчального закла-ду  передбачено  певну  кількість конкурсних  балів  для  вступу  на обраний  напрям  (спеціальність), приймальна комісія не допускає до  участі  в  конкурсі  осіб  з  ниж-чою  кількістю  балів  у  сертифі-каті.

– Чи можливо вступати до вищого навчального закладу з атестатом, в якому є незадо-вільні оцінки (2 – 4 бали за 12-бальною шкалою)?

–  Так,  це  можливо.  Зазначе-не  впливатиме  тільки  на  серед-ній  бал  атестата,  який  врахову-ється  при  вступі.

– Яка мінімально допустима кількість балів з непрофіль-них предметів (нижче 124 ба-лів) надає право приймальній комісії допускати вступника до участі в конкурсному від-борі, якщо кількість балів з профільних загальноосвітніх предметів, визначених Прави-лами прийому ВНЗ, становить не нижче 170 балів?

–  Визначається  рішенням приймальної  комісії.– Якщо у сертифікаті Укра-їнського центру оцінювання якості освіти, виданому у 2008 або 2009, 2010, 2011 чи у 2012 роках, відсутні бали з предме-тів, що визначені Правилами прийому як профільні або не-профільні для конкурсного від-бору щодо вступу на обраний напрям (спеціальність), чи має право вищий навчальний за-клад проводити вступне ви-пробування з відповідної дис-ципліни?

– Ні, якщо це не передбаче-но Умовами прийому (розділ 8).

СпійМай першУ «хВиЛю» ЗарахУВання!– Яким чином формується рей-тинговий список вступників?

–  Рейтинговий  список  абі-турієнтів  формується  за  кате-горіями  в  такій  послідовності:

l  вступники,  які  мають  пра-во  на  зарахування  поза  кон-курсом;

l  особи,  рекомендовані  до зарахування  за  результатами співбесіди;

l  учасники  міжнародних олімпіад;

l  абітурієнти,  які  зарахову-ються  за  конкурсом.

До  рейтингового  списку  не включаються  вступники,  реко-мендовані  до  зарахування  на місця  цільового  прийому.  Цей список впорядковується за кон-курсним  балом  від  більшого  до меншого  і  з  урахуванням  пра-ва  на  першочергове  зарахуван-ня  при  однаковому  конкурсно-му  балі  в  порядку  додержання підстав  для  його  набуття.

– Де можна ознайомитися з рейтинговим списком вступ-ників?

–  Рейтингові  списки  вступ-ників оприлюднюються шляхом розміщення  на  інформаційних стендах  приймальної  комісії  та веб-сайтах  вищих  навчальних закладів  із  зазначенням  кате-горій  списку.  Ці  списки  онов-люються  при  внесенні  змін протягом  строку  проведення конкурсного  відбору.

– Яку кількість разів при-ймальна комісія ухвалює рі-шення щодо рекомендування до зарахування?

–  Приймальна  комісія  ухва-лює  рішення  про  рекоменду-вання  до  зарахування  на  на-вчання  на  місця  державного замовлення  у  три  етапи:  в  пер-ший,  п’ятий  і  восьмий  дні  після останнього  дня  прийому  заяв.

– Чи обов’язкові три «хвилі» зарахування?

–  Ні,  не  обов’язкові,  а  тіль-ки  за  необхідності.  У  випадку, якщо  у  перші  чотири  дні  піс-ля  оголошення  першого  спис-ку  рекомендованих  до  зара-хування  вступники  виконають усі  вимоги  й  нададуть  оригіна-ли  необхідних  документів,  по-треби  в  другій  і  третій  «хви-лях»  не  виникає.

– Чи існує додаткове зараху-вання?

–  Особи,  які  без  поважних причин не приступили до занять протягом  10  днів  від  дня  почат-ку  навчального  року,  відрахову-ються  з  числа  студентів  вищого навчального закладу. На звільне-ні  при  цьому  місця  може  про-водитися  додаткове  зарахуван-ня за конкурсом осіб, які подали сертифікати  Українського  цен-тру  оцінювання  якості  освіти (успішно  склали  вступні  випро-бування,  що  проводить  вищий навчальний  заклад)  до  цього  чи іншого  вищого  навчального  за-кладу  і  не  пройшли  за  конкур-сом  на  навчання.

– Хто може бути присутнім на засіданнях приймальної ко-місії?

–  На  засіданні  приймальної комісії  мають  право  бути  при-сутніми  представники  засобів масової  інформації  у  кількості не  більше  двох  осіб  від  одно-го  засобу.  Правилами  прийому до  вищого  навчального  закладу може  бути  визначено  порядок акредитації  журналістів  у  при-ймальній  комісії.

– Яким чином громадські орга-нізації здійснюють моніторинг проведення вступної кампанії вищими навчальними закла-дами?

–  Громадські  організа-ції  можуть  звернутися  до М ОНмолодьспорту  із  заявою про  надання  їм  права  вес-ти  спостереження  за  роботою приймальних  комісій.  Громад-ські  організації,  яким  таке  пра-во  надано  Міністерством,  мо-жуть  направляти  на  засідання приймальних  комісій  своїх  спо-стерігачів.  Приймальні  комісії зобов’язані  створити  належні умови  для  присутно сті  громад-ських  спостерігачів  на  своїх засіданнях,  а  також  надати  їм можливість  ознайомлення  з  до-кументами,  які  надаються  чле-нам  комісії  до  засідання.

– На кого покладається вирі-шення питань, пов’язаних із прийомом до вищого навчаль-ного закладу?

–  Усі  питання,  пов’язані  з прийомом  до  вищого  навчаль-ного  закладу,  вирішуються  при-ймальною  комісією  на  її  засі-даннях.  Рішення  приймальної комісії  повинні  оприлюднюва-тися  на  інформаційних  стендах і  на  офіційному  веб-сайті  вищо-го  навчального  закладу,  зазви-чай,  в  день  прийняття,  але  не пізніше  дня,  наступного  після прийняття.

– Яких дій вживати абітурієн-тові, якщо порушуються його права?

–  Насамперед,  треба  звер-нутися  з  письмовою  заявою  до приймальної  комісії  вищого  на-вчального  закладу.  У  разі  неза-довільного  вирішення  питання абітурієнт  може  зателефонува-ти  на  консультативний  телефон Міністерства освіти  і науки, мо-лоді  та  спорту  «Вступна  кампа-нія  2012  року» (044) 486-20-37 або  звернутися  до  міністерства з  письмовою  заявою. 

Дедалі більше українських абітурієнтів можуть зітхнути з полегшенням: документи подано. Проте попереду тиждень очікування першої «хвилі» зарахування, а для когось – другої й третьої.

ФІнІшнА ПРяМА

8 «Освіта України»Прямамова

–оксано Леонідівно, Ви брали участь у напи-санні програми за но-

вими стандартами з «Основ здоров’я». Розкажіть, будь лас-ка, як це відбувалося, і як Ви – директор школи – потрапили до складу робочої групи? Хіба навчальні програми пишуть не науковці?

–  Справа  в  тім,  що  у  скла-ді  авторського  колективу  будь-якої  навчальної  програми  є  і науковці-теоретики,  й  учите-лі-практики.  Керівником  на-шого  творчого  колективу  була Тетяна  Бойченко  –  дирек-тор  Науково-дослідного  інсти-туту  післядипломної  педагогіч-ної  освіти  НАПН  України,  яка ініціювала  свого  часу  внесення «Основ  здоров’я»  до  варіатив-ної  частини  навчального  плану. За  її  підручниками  ми  навча-лися  весь  цей  період.  Також  у складі  групи  були  інші  науков-ці.  Наприклад,  Тетяна  Ворон-цова  –  доцент  НПУ  Драгома-нова,  людина,  яка  присвятила своє  життя  інноваційним  фор-мам  роботи  з  дітьми,  науковий консультант  Інституту психоло-гії  Ольга  Гнатюк,  завідувач  ла-бораторії  навчальної  діяльнос-ті  Інституту  гігієни  Світлана Гозак,  науковий  співробітник Дніпропетровського  інституту післядипломної  освіти  Вікторія Савченко.  Мене  запросили  до цієї  групи  як  практика  –  саме такою я бачила свою місію. Ми працювали досить тривалий пе-ріод  часу.  То  було  літо  мину-лого  року  –  збиралися  в  Киє-ві  кожні  два  –  три  тижні.  Під час  першої  організаційної  на-ради  Борис  Михайлович  Же-бровський  дав  нам  свою  уста-новку:  червоною  ниткою  крізь усі навчальні програми має про-ходити  здоров’я  дитини.  І  цей підхід  ми  постаралися  реалі-зувати.  Матеріали  вивісили  на сайті, освітяни їх обговорювали, потім  відбувся  захист  у  Будин-ку  вчителя.  Тетяна  Воронцова підготувала  чудовий  підручник, який виграв міністерський кон-курс.  Цього  року  перші  класи вже  навчатимуться  згідно  з  но-вими  методиками. 

Мрії ЗдійСнюютьСя– Чому практиком обрали саме Вас?

–  Очевидно,  тому,  що  дав-но  займаюся  цією  тематикою. Я  є  національним  тренером  з упровадження  в  Україні  про-грам  «Корисні  звички»  і  «Ці-каво про корисне», які ще 2002 

року  презентовані  Міжнарод-ною  неурядовою  організаці-єю  ХОУП  у  Донецьку  і  Льво-ві.  Я  тоді  пройшла  підготовку як тренер з цих програм, отри-мала  сертифікат,  що  дає  змогу навчати  педагогів.  Ми  з  мето-дистом  Донецького  інституту післядипломної  педагогічної освіти  Наталією  Капінус  спо-чатку  проводили  навчальні  се-мінари  для  вчителів  Донеччи-ни, потім почали їздити по всій Україні  –  нас  запрошували  до Хмельниччини,  Луцька,  Вінни-ці.  Відгуки  –  найпозитивніші. Проект  свого  часу  дуже  добре підтримували фінансово, тож у нас  було  унікальне  методичне забезпечення:  кожному  вчите-леві,  який  приходив  на  семі-нар,  ми  видавали  посібник  і робочі  зошити  для  учнів.  Зро-зуміло,  що  будь-яка  підтрим-ка  громадських  організацій  із часом  закінчується,  проте  за-лишаються методичне забезпе-чення,  знання  і  досвід.  Усі  ці роки  ми  навчали  вчителів  по-чаткових  класів,  аби  вони  на-далі  працювали  з  дітьми,  впро-ваджували  «Корисні  звички» або  як  факультативний  курс, або  у  складі  «Основ  здоров’я», куди  це  все  дуже  вдало  інте-грується.  Тому,  отримавши  за-прошення  від  Олега  Вікторо-вича  Єреська  взяти  участь  у робочій  групі,  я  мала  диво-вижне  відчуття,  що  мрії  збу-ваються.  Не  хочу  сказати,  що «Основи здоров’я» – це на 100 відсотків «Корисні звички». Ні. Але дуже багато точок зіткнен-ня, багато спільного в підходах, в  ідеях.  Адже  «Корисні  звич-ки»  –  це,  передусім,  навички ефективного спілкування, про-філактика  алкоголізму  і  курін-ня,  курс  «Цікаво  про  корис-не»  присвячений  запобіганню інфекційним  захворюванням, туберкульозу,  ВІЛ/СНІДу. 

ВідСтрочити першУ СпробУ– Чесно кажучи, не зовсім зрозуміло, як із дітьми шес-ти – семи років можна говори-ти про профілактику СНІДу…

–  Унікальність  програми полягає  в  тому,  що  навчання ведеться  опосередковано.  Всі ці  негативні  явища  не  є  суто медичними,  це  проблеми  соці-уму. І ось коли ми вміємо ство-рити доброзичливу атмосферу, прищепити  навички  ефектив-ного  спілкування,  у  тому  чис-лі – не агресивно відстоювати свою  думку,  коли  у  нас  кому-нікації відбуваються так, щоби рівні  вербального  і  невербаль-ного  спілкування  збігалися,  і все  це  з  шестирічного  віку, ми  маємо  можливість  вихова-ти  людину,  котра  володіє  сво-їми  емоціями,  розуміє  життєві ризики,  з  якими  зустрічаєть-ся.  Це  не  означає,  що  якщо  в нас  упроваджується  цей  курс, то  всі  діти  відразу  кинуть  (або не почнуть) курити. Але в тому і  сенс  превентивної  освіти: якщо  перша  спроба  нікоти-ну  чи  алкоголю  максимально відстрочена  –  це  вже  велика перемога.  Тому  важливо  почи-нати  саме  з  першого  класу,  а не  в  14  –  15  років,  коли  ди-тина  стикається  з  максималь-ною  кількістю  ризиків,  і  не-рідко  є  вже  перша  спроба  і тютюну,  й  алкоголю,  і  чого  за-

вгодно.  У  такій  ситуації  мають працювати  вже  не  превентив-ні  програми,  а  вторинна  про-філактика.  А  предмет  «Осно-ви здоров’я», розрахований на початкову  й  основну  школи, тобто  з  першого  по  дев'ятий класи,  –  це  саме  первинна профілактика  в  чистому  ви-гляді,  яка  дає  змогу  запобігти будь-яким  негативним  момен-там (або хоча б відтермінувати їх). В  її основі – усвідомлення своєї  унікальності  й  унікаль-ності  оточуючих  людей,  умін-ня  толерантно  сприймати  цей світ  і  водночас  –  обстоюва-ти  свою  позицію.  Досвід  ро-боти  і  практика  в  цьому  на-прямі свідчать про те, що курс «Основи  здоров’я»  –  це  одна з  найпріоритетніших  ліній в  освітній  діяльності  в  ціло-му.  Адже  ці  навички  життєвої компетентності,  які  ми  фор-муємо  в  дітей,  забезпечують нам  упевненість  у  завтраш-ньому  дні.  Концепція  освіти  ЮНЕСКО  ХХI  століття  зво-диться до однієї простої  ідеї – навчитися жити разом. Так от, цей  курс  –  чудовий  інстру-ментарій,  який  дає  змогу  це здійснити.  Здавалося  б,  що  ми можемо  зробити  в  умовах  за-гальноосвітньої школи? Може-мо.  І  робимо.  І  результатив-ність  чудова.  Ми  відстежуємо ефективність  упровадження превентивних  програм  і  за-

вжди  бачимо  позитивну  дина-міку.  І  не  лише  в  оцінюванні знань  учнів.  Змінюються  сто-сунки  в  соціумі  –  це,  напев-но,  основний  критерій. 

інтераКтиВний форМат– «Основи здоров’я» викла-дають у школах уже десять років. Окрім інтеграції «Ко-рисних звичок», чим нова на-вчальна програма відрізняєть-ся від попередньої?

– Власне кажучи, ми про це й говоримо. В основу програми покладено  ідею  інтерактивно-го  формату:  це  прищеплення навичок  життєвої  компетент-ності,  інтерактивні  форми  ро-боти,  безумовно,  це  рольові ситуації.  Вони  прописані  і  в попередній  програмі  як  прак-тичні  роботи.  Але  тільки  живе програвання  якихось  позицій може  дати  очікуваний  резуль-тат.  У  режимі  класно-урочно-му  –  сидячи  за  партами,  слу-хаючи  вчителя  або  читаючи підручник  –  того  результа-ту  не  буде.  Тому  курс  цілком побудований  на  інтерактивній формі навчання. Це тренінгові заняття. Взагалі, згідно з мініс-терськими  нормативами,  курс «Основи  здоров’я»  треба  чи-тати  в  тренінговому  кабінеті. Якщо  діти  під  час  такого  уро-ку сидять за партами – це не-правильно. Тільки тренінговий кабінет  призначений  для  того, аби  ми  могли  реалізувати  цілі й  задачі,  які  перед  нами  сто-ять.  Хоча  багато  хто  каже,  що не  завжди  є  можливість  офор-мити  такий  кабінет  –  саме  в тому  форматі,  в  якому  хотіло-ся  б.  Але  винести  з  класу  всі меблі  і  залишити  лише  стільці в  змозі  кожен  навчальний  за-клад.  І  ми,  коли  зустрічаємося з  учителями,  говоримо  про  це. Звичайно,  є  спеціальні  реко-мендації щодо оснащення; зви-

ПеРВИннА ПРоФІЛАКТИКА в ЧИстОМу вИГляДІКурс «основи здоров’я» – одна з найпріоритетніших ліній освітньої діяльності

З вересня цього року в молодших класах українських шкіл упроваджуватимуться навчальні програми, створені за новими держстандартами початкової освіти. серед них наріжний камінь превентивної освіти в україні – «Основи здоров’я» для 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл. Мету цього предмета визначено як «формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я й безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки». Ми спілкуємося з одним із авторів нової програми – директором донецької школи № 64 Оксаною Москаленко.

преВентиВнУ оСВітУ ВажЛиВо починати СаМе В першоМУ КЛаСі, а Не в 14 – 15 рОКів, КОли ДитиНа стиКається з МаКсиМальНОю КільКістю ризиКів

біогрАфічнА довідкА

Оксана леонідівна Москаленко – вчитель вищої категорії, вчитель-методист, відмінник освіти україни. Делегат Першого з’їзду учителів країн сНД (Аста-на, Казахстан, 2009). живе і працює в Донецьку. Після закінчення у 1993 році Донецького державного університету за спеціальністю «Фізик. викла-дач» працювала в середній школі № 52 викладачем фізики. Потім – за-ступником директора з навчально-виховної роботи. 2001 року призначена директором загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 67. З 2009 року і до сьогодні – директор загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 64.Активно займається громадською діяльністю. З 2008 року є членом між-секторальної робочої групи Донецької обласної ради з питань протидії ту-беркульозу та вІл-інфекції/сНІДу. 2003 року взяла участь у дослідженні Британської ради «розуміння соціального й економічного впливу вІл та сНІДу в україні». в 2004-му стала учасником спільного проекту Міністер-ства охорони здоров’я україни та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй. З 2007 року – тренер-координатор Міжнародного жіночого право-захисного центру «ла страда україна». Більше 10 років є національним тренером програми превентивної освіти «Корисні звички». Поширює свій досвід серед освітян україни.З 2010 року бере активну участь у реалізації програми «Молодь в дії». За впровадження європейських стандартів й інноваційних методів поза-формальної освіти в роботу навчального закладу донецька загальноосвіт-ня школа І – ІІІ ступенів № 64 отримала звання «Європейська школа».у 2011 та 2012 роках – член робочої групи із розроблення навчальної програми з «Основ здоров’я» для 1 – 4 і 5 – 9 класів до нового стан-дарту базової і повної загальної середньої освіти.Автор методичного посібника «Формування життєвих навичок у випускників шкіл-інтернатів» (Донецьк, 2011 р.), навчальної програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою 1 – 4 класів з основ здоров’я Міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни (Київ, 2012 р.).

9№ 30, 23 липня 2012 року Прямамова

ВСЕ ПРО ОСВІТУ

CТОСУЄТЬСЯ ВСІХ.ЦІКАВО КОЖНОМУ

• Важливі нормативні документи та всі аспекти освітньої політики, думки фахових освітян і батьків, наукові досягнення і проблеми наукового середовища, питання здоров’я педагогів і учнів, психологія і педагогіка – ВСЕ ЦЕ І БАГАТО ІНШОГО ЗІБРАНО НА ОДНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ РЕСУРСІ

• Можливість ONLINE-ПЕРЕДПЛАТИ НА ФАХОВІ ВИДАННЯ

• Унікальна докладна БАЗА ВСІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

• Найповніша новинна стрічка подій ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

чайно, добре, якби мали відпо-відну  мультимедійну  техніку, щоб  можна  було  робити  пре-зентації. Потрібні фломастери, маркери,  можливість  закріпи-ти на стінах результати роботи дітей.  Та  це  все  легко  вирішу-ється.  Ви  можете  взяти  ста-рі  шпалери  і  на  них  з  таким самим  задоволенням  працюва-ти  й  бачити  результати  сво-єї  праці. 

працюють УСі!– А у Вашій школі є такий кабінет?

– Звичайно, є. Це аудиторія, де  стоять  стільці.  Напевно,  там колись-таки  з’явиться  мульти-медійне обладнання. Але досвід роботи  показав,  що  і  цього  до-статньо.  Основне  –  аби  була можливість  розсадити  дітей так,  щоб  учитель  –  дорослий і  великий  –  не  домінував  над ними.  Коли  педагог  сидить  ра-зом  з  дітьми,  на  одному  рівні, з’являється  дивовижне  відчут-тя,  що  ми  гуртом  робимо  одну спільну  справу.  У  такому  фор-маті  спілкування  дітей  між  со-бою  і  з  учителем  народжуєть-ся  тут  і  тепер.  Сама  методика проведення  цих  занять  побу-дована  так,  що  є  можливість висловити  свою  думку  кожній дитині.  Вона  не  боїться  поми-литися,  бо  це  безоціночний курс,  і  водночас  розуміє,  що  її обов’язково  вислухають. 

Бачите,  сьогодні  поширюєть-ся  тенденція  тестової  перевірки знань  –  навіть  для  початкової школи.  Це  корисно  у  плані  під-готовки дітей до ЗНО. Але ж ми припинили  розмовляти  один  з одним!  Перестали  спілкуватися, обговорювати  цікаві  теми.  На-віть  якщо  взяти  такі  предмети, як  література  та  історія,  коли ми  завжди  щось  обговорювали, і  тим  самим  набували  навичок тих  комунікацій,  які  є  підгрун-тям  успішності  в  професійному і  в  особистому  житті  –  ми  ста-ли в основному писати. А тут – саме така унікальна можливість, що  дає  змогу  кожній  дитині  по-бачити  себе  абсолютно  повно-цінною  і  значущою,  висловити-ся  і  бути  почутою. 

– Ідеться про моделювання си-туацій?

–  Тут  можуть  бути  і  рольо-ві  ігри  –  задіяний  весь  спектр інтерактивних  форм  навчання. Це  робота  в  групах  від  двох  до восьми  людей,  де  кожен  може себе  побачити,  скажімо,  допо-відачем.  Можливість  моделю-вати  себе  в  різних  ситуаціях створює  той  фундамент,  який дає  можливість  дитині  бага-

товекторно  реалізувати  влас-ні  життєві  позиції.  Звичайно, це  енергізатори.  Вони  відріз-няються  від  традиційних,  ска-жімо,  фізкульт-пауз  тим,  що тут  відсутній  елемент  змаган-ня. Ці енергізатори так побудо-вані,  що  дають  змогу  однаково добре  працювати  всім.  Тобто досягати  мети  –  долучення  до роботи всіх 100 відсотків учнів. Навіть  тих,  у  кого  складнощі  з адаптацією  в  колективі.  Немає такого,  що  «я  тебе  не  візьму за  руку».  Так  вдало  побудова-но спілкування в цих мікрогру-пах, що охоплюються абсолют-но  всі  дітлахи.

торКнУтиСя іншого– Як приблизно це відбувається?

–  Самі  вправи  будуються так,  що  якщо  ми,  приміром, сьогодні  «їдемо  відпочивати  до Парижа»,  то  ручки  кладемо  на плечі  один  одному  і  замикаємо коло.  Але  перші  вправи-енергі-затори  –  без  тактильних  від-чуттів.  Тобто  лише  дивимося  і вчимося  говорити  потрібні  сло-ва. Стоячи, сидячи – як завгод-но.  І  поступово,  до  десятого заняття,  вже  починаємо  торка-тися  іншого.

Власне,  методологічні  осно-ви  –  це  робота  в  групах, вправи-енергізатори  і  найго-ловніше  –  доброзичлива  пси-хологічна атмосфера. Це єдино можливий  шлях  до  комфорт-них  умов.  Сьогодні  є  мето-дики,  які  дають  змогу  ство-рювати  таку  атмосферу  в дитячому  колективі.  В  резуль-таті  дитина  розкривається, отримує  можливість  говори-ти,  вирішувати  свої  пробле-ми,  що  важливо  –  створю-вати  фундамент  для  міцного здоров’я  –  власного. 

Найцікавіше,  що  методо-логія  плавно  переходить  і  у предмети  варіативної  части-ни  навчального  плану.  Такі як  література,  природознав-ство,  математика.  Ця  основа так  здорово  працює  на  залу-чення  всіх  дітей  до  освітніх  і виховних  процесів…  А  водно-час  –  змінює  стосунки  і  між учителями.  Мені  доводилося працювати  в  різних  педагогіч-них  колективах:  різні  школи, традиції,  різна  кількість  дітей. Унікальність  програми  в  тому, що  вона  ефективна  всюди.  Це навіть  можна  назвати  техно-логією:  роби  певним  чином  і отримаєш  результат.

До  речі,  користуючись  наго-дою,  хочу  сказати  спасибі  мі-ністерству  освіти  і  особисто Світлані  Фіцайло  –  головному спеціалісту  Департаменту  за-

гальної середньої та дошкільної освіти  МОНмолодьспорт у  – від  себе  і  своїх  колег.  Бо  за-вдяки  її  ініціативі  й  підтрим-ці  в  навчальних  програмах, які  впровадять  із  цього  року, «Основи  здоров’я»  займати-муть  одну  годину  на  тиждень. Раніше  було  всього  півгодини. Тобто  –  урок  через  тиждень. А  цього,  звичайно,  замало.  До того  ж  курс  має  бути  безпе-рервним. 

ВідпоВідаЛьніСть За СВій Вибір– Оксано Леонідівно, Ви, на-певно, знаєте, що не всі вчи-телі й батьки ставляться до предмета «Основи здоров’я» належним чином, не всі ро-зуміють його значущість. А тим більше – пріоритетність. Не кажучи вже, що деякі гро-мадські батьківські організа-ції постійно виступають про-ти шкільного курсу з основ здоров’я, намагаються встро-мити палиці в колеса, пишуть якісь відгуки у різні інстан-ції, а фахівців із превентив-ної освіти ледь не в розпусті неповнолітніх звинувачують. Звичайно, це дурниці, але ж вони теж якось впливають на громадську думку…

– Є таке прислів’я: «Собака бреше – караван іде». Всім не-адекватно  невдоволеним  (або 

ж  альтернативно  обдарова-ним) неможливо затулити роти. Ми  робимо  свою  справу  і  ро-битимемо  її  надалі.  Тим  біль-ше,  що  є  результати,  про  які  я говорила  вище. 

Інша  справа,  що  не  завжди предмет  «Основи  здоров’я» справді  ніс  ту  ідею,  яку  за-кладено  в  цей  курс.  Ключо-ва  думка  має  звучати  так: «Тільки  я  відповідальний  за своє  здоров’я».  На  жаль,  ми ще  не  в  змозі  повністю  по-збутися  радянської  спадщи-ни  –  впевненості,  що  в  усіх негараздах,  нещастях  і  хво-робах  винні  всі  –  держава, батьки,  вчителі,  лікарі,  еколо-гія,  хто  завгодно.  А  відчуття, що  лише  я  відповідальний  за мій  життєвий  вибір,  який  я роблю  кожного  дня  і  кожної миті,  десь  відходить  на  дру-

гий  план.  Не  хотілося  б  уза-гальнювати, але така тенденція все-таки  була.  Працюючи  з  ді-тьми,  і  насамперед  з  учителя-ми,  ми  сподіваємося,  що  після наших  тренінгових  занять  цей вектор  нарешті  розвертається в  бік  власної  відповідальнос-ті:  моє  життя  в  моїх  руках.  І навіть  якщо  я  вирішую  якісь проблеми  не  на  користь  свого здоров’я, я розумію, що це мій вибір.  Не  треба  нікого  звину-вачувати.  Звідси  і  відсутність агресії  –  коли  ти  сам  визна-єш  свою  відповідальність  за власні  вчинки. 

Відомо,  що  наша  краї-на  –  серед  лідерів  з  поши-рення  ВІЛ/СНІДу,  і  сьогодні зовсім  не  обов’язково  спожи-вати  ін’єкційні  наркотики  або бути  в  секс-бізнесі,  щоб  стати ВІЛ-позитивним.  Нині  ВІЛ  пі-шов  у  всі  прошарки  населення. Статевий  шлях  передачі  зрів-нявся  з  ін’єкційним.  Це  велика проблема,  і  в  наших  руках  – безпека  дітей. 

…Більше  п’яти  років  тому Британська Рада проводила до-слідження, які називалися «На-слідки ВІЛ/СНІДу для економі-ки  України».  І  там  наводились дані,  що  найвигідніше  вкла-дання  коштів  в  Україні  –  це ритуальні  послуги.  Тому  що  в рамках  песимістичного  сцена-рію  розвитку  суспільства  – якщо  воно  ніяк  не  відреагує на  сьогоднішні  виклики  –  ми почнемо  вимирати  цілими  ву-лицями...  Але,  окрім  песиміс-тичного  сценарію,  завжди  є  й оптимістичний.  Тому  ми  й  ка-жемо,  що  превентивні  програ-ми  є  пріоритетними.  І  те,  що «Основи  здоров’я»  внесені  мі-ністерством  до  обов’язкових предметів  з  першого  по  девя-тий  клас,  –  як  на  мій  погляд, велике досягнення. Тож будемо сподіватися,  що  нові  програми дадуть  справді  позитивний  ре-зультат  –  для  всіх  нас.  Пере-дусім  –  для  України  в  цілому. 

спілкувалася наталія КУЛиК, «Освіта України»

УніКаЛьніСть програМи В тоМУ, що Вона працює ВСюди. це Навіть МОжНа Назвати техНОлОгією: рОби ПевНиМ чиНОМ і ОтриМаєШ резУльтат

вАжливо

хто наВчатиМе ВчитеЛіВ?Найголовніше побажання авторів нової програми з «Основ здоров’я» до адміністрацій українських шкіл – це наявність навчених спеціалістів, які могли б викладати цей курс якіс-но і цікаво. словом, так, аби відчувався результат. в ін-шому разі це не має жодного сенсу. вищі навчальні заклади лише розпочинають підготовку фахівців із цього предмета. А поки що читати «Основи здоров’я» можуть учителі біології та інші викладачі, які пройшли спеціалізацію або курсову підготовку при облас-них інститутах післядипломної педагогічної освіти. Напри-клад, у Донецькому обласному ІППО є і те, й інше. Зви-чайно, спеціалізація – це набагато краще, ніж просто курси підвищення кваліфікації. щороку інститут надсилає директо-рам шкіл листи, в яких запитує, чи не потрібні їм фахівці з «Основ здоров’я». якщо в школі немає такого спеціаліс-та, адміністрація може направити туди будь-якого праців-ника (з педагогічною освітою, звичайно) для перекваліфі-кації. Це приблизно півроку очно-заочного навчання, після яких педагог отримує не просто сертифікат, а ще один ди-плом – учителя з методики викладання «Основ здоров’я». І отримує право проводити ці уроки в основній школі (з п’ятого по дев’ятий клас) як вузький спеціаліст.

теоретично такий фахівець може викладати і в початковій школі. І нерідко воно так і буває. Але, як показує досвід, краще, аби це робив класовод – учитель, який знаходиться поруч із дітьми весь час, і якого абсолютно справедливо називають «другою мамою». Для цього викладачеві, перш ніж брати перший клас, бажано (в ідеалі – обов’язково) пройти курсову підготовку в рамках підвищення кваліфі-кації. Зі слів директорів шкіл і самих учителів, це абсо-лютно не є проблемою. відомо, що в школах раз на п’ять років проводиться атестація педпрацівників, і обов’язковою умовою є проходження курсів підвищення кваліфікації при інститутах післядипломної педагогічної освіти, в більшості яких сьогодні приділяється багато уваги предмету «Осно-ви здоров’я». За словами Оксани Москаленко, максимальний коефіці-єнт корисної дії має саме така ситуація, коли з п’ятого по дев’ятий клас цей курс викладають учителі, які здобу-ли додаткову спеціалізацію, а малюків навчають класово-ди після проходження курсової підготовки.усі умови для того, аби «Основи здоров’я» як в основній, так і в початковій школі читали навчені спеціалісти, сьогод-ні є. Механізм працює. Потрібне лише бажання.

10 «Освіта України»хроніки

Провінційні

ранок,  хутір  Остапівка  по-близу  села  Макошине Менського району на Чер-

нігівщині.  До  місцевої  «віталь-ні» (за сумісництвом фельдшер-сько-акушерського  пункту) заходить  вісімдесятидворічна Ольга  Степанівна  Щербатен-ко,  весело  вітається.  Заходять й  інші.  Запитують  одне  одно-го про здоров’я, жартують, мов-ляв,  якщо  хворіємо,  отже  – живемо.  Приносять  книжки. Література,  звичайно,  чита-на-перечитана,  але  пенсіонери сміються,  що  це  одна  з  пере-ваг  «другої  молодості»  –скіль-ки  книжку  не  читай,  кожного разу  здається,  що  вперше.  Але нині  у  стареньких  з’явилася  ці-кава й відповідальна справа: ра-зом  зі  школярами  вони  пишуть історію  села. 

УСією гроМадоюІсторія  –  спільна,  але  кожна людина  літнього  віку  села  Ма-кошине  та  хуторів  Остапівки, Рожківки  й  Котички  має  в  ній власну  сторінку.  На  ній  ста-ренькі  діляться  рецептами  ви-живання  в  кризових  ситуаціях, розповідають,  як  можна  заліку-вати рани, саботувати примусо-ві  роботи  і,  основне  –  жити по  совісті. 

Ініціювала  цю  справу  голо-ва  Макошинської  благодійної організації  «Нащадки  Аратти» Наталія  Колесник.  (Араттою називали  в  давнину  цю  місци-ну.)  Організація  була  створена в  2004  році,  коли  велике  й  ма-льовниче село стрімко занепада-ло. Ще наприкінці 90-х заводи з виготовлення  сільгосптехніки  й залізобетонних  виробів  зупини-лися,  труби  в  Будинку  культури (так  гордо  іменується  сільський клуб) лопнули. Дітей у Макоши-ному дедалі меншало, а кількість пенсіонерів  –  збільшувалася.

Завдання  «Нащадки  Аратти» спочатку  ставили  невеликі:  опі-ку  над  соціально  незахищени-ми  (старими  й  малими),  орга-нізацію гуртків  і позашкільного дозвілля. 

Справа  самоорганізації  ма-кошинцям  сподобалася.  Обра-ли  нового  голову  сільради  – Кравцова Валерія Михайловича і,  не  чекаючи  «манни  столич-ної»  (тобто  коштів  на  газифі-кацію  й  ремонт  клубу)  грома-дою почали піднімати соціальне й  економічне  життя  глибинки.

«УКрМоВа – СУперКЛьоВа!»Спочатку  здружилися  з  Дувр-ським  коледжем  з  Великої Британії.  Макошинські  школя-

рі  з’їздили  до  Дувру,  потім  у село  приїхали  англійські  підліт-ки.  На  березі  Десни  постави-ли  старенькі  намети,  запалили ватру,  закинули  рибальську  во-лосінь.  Дуже  швидко  в  Англії на  поїздку  до  України  стали  за-писуватися  в  чергу.  Минулого року  сюди  приїхали  40  англій-ських  дітей  і  40  українських. Цього  року  в  таборі  також  40 англійців,  а  українців  –  60  (з усього  району).  Під  час  нашого візиту  макошинці  навчали  гос-тей  української  мови  й  пісня «Маруся  раз,  два,  три  калина» несподівано  зазвучала  в  «між-народному  варіанті»:  «Маруся one,  two,  three  калина,  чорня-вая  дівчина,  в  саду  ягоди  рва-ла».  На  футболках  (своїх  і  ан-глійських  друзів)  місцеві  діти пишуть  не  зовсім  літературно, але дуже щиро: «Укрмова – су-перкльова!».

«індіанСьКі» пригоди на деСніСільські  хлоп’ята  розповіли, що  ровесники  з  Великобрита-нії  спочатку  дуже  дивували-ся:  мовляв,  а  де  ваші  ведме-ді?  Але  місцеві  хлопці  честь села  не  посоромили:  показа-ли  трюки  на  ходулях  і  «польо-ти»  на  трапеції.  Гукнули  чоти-рирічного  Сергійка  Параду  і він  показав  справжні  шедеври циркової  акробатики.  Цирко-ва  трупа  в  невеликому  україн-ському  селі  для  англійців  ста-ла  неабиякою  несподіванкою. Трупа  «Юність»,  до  речі,  – дивовижна.  Організована  вона ще в вісімдесяті, після занепаду дев’яностих  відроджена,  і  нині є  єдиною  в  Україні  селищною цирковою  трупою,  яка  отрима-ла звання зразкової. Діти їздять на  гастролі  до  Данії,  Єгипту.  Є 

навіть  циркові  династії  –  на-приклад,  акробати  Валенти-на  Анатоліївна  Бур  та  її  донь-ка  Аліна. 

Для  повноти  ефекту  англій-ським  друзям  розповіли,  що  в селі є своя «Індія» (це чистісінь-ка  правда,  так  називають  ра-йон  селища).  Засмаглі  «індіан-ці»  на  ведмедів,  звичайно,  не полюють, але історії про метро-вих  щук  розповідають  залюб-ки.  І  так  само  радо  проводять для  гостей  села  «майстер-кла-си»  з  риболовлі.  Англійські  під-літки потім розповідають удома історії  про  неймовірні  пригоди на  Десні  й  журяться,  що  в  їх-ній  місцевій  річечці  «водиться» тільки  таблиця  Менделєєва.

яК гоЛоВа ЛеЛеченят рятУВаВМіж  тим,  і  циркова  трупа, і  три  футбольних  команди, і  гуртки  (вишивання,  «Вмілі руки»,  комп’ютерний  і  багато інших)  якраз  і  є  результатом відродження  ініціативи  грома-ди.  Голова  селищної  ради  Ва-лерій  Кравцов  жартує,  що  був момент,  коли  в  селі  залишили-ся  дві  тисячі  людей  (тисяча  – 

пенсіонери)  і  соціальна  сфера. Тоді й вирішили робити все сво-їми  силами:  будувати  спортзал, ремонтувати  школу  й  дитсадок, реконструювати  очисні  спору-ди  (цю  роботу  закінчили  в  2005 році  і  нині  в  Десну  не  потра-пляє жодна крапля каналізацій-них стоків) і газифікувати сели-ще.  У  2007  році  громада  взяла кредит  на  проведення  42  кіло-

метрів  газопроводу.  Голова  ро-бить ставку на збереження еко-логічної  чистоти  Придесення  й розвиток  сільського  туризму. Селище  невеличке,  але  тут  – і спуск на плотах,  і риболовля,  і ожина  та  гриби  в  лісі.  Сьогодні в  Макошине  приїжджають  де-сятки  сімей  з  Москви  й  Петер-бурга  (село  традиційно  виручає залізна  дорога),  яким  імпонує привітність  сельчан  і  страшен-но  подобаються  місцеві  ціни. 

«У  2009  році,  –  розповідає Валерій  Кравцов,  –  ми  пере-крили  дах  Будинку  культури, цього року до Дня незалежності плануємо  відкрити  спортивний зал.  Основне  –  змінити  свідо-мість людей, щоб вони не чека-ли  подачок,  а  змінювали  життя своїми  руками».

Голова  трохи  лукавить:  опа-лення  у  відремонтованому клубі  все  ще  не  працює,  а  за Десною на хуторах жителі  іме-нують  себе  робінзонами  через відірваність від цивілізації. Але макошинці  обирають  Валерія Кравцова на посаду голови вже втретє  –  надто  помітні  зміни відбуваються  в  селі  останні-ми  роками.  До  того  ж,  як  не 

намагається  відставний  офі-цер  Кравцов  триматися  солід-но  й  серйозно,  односельці  зна-ють  –  він  пам’ятає  не  лише про  людей,  а  й  про  птахів.  І коли  вітер  скинув  гніздо  біля дому  голови,  той,  забувши  со-лідність,  разом  із  онуками  го-дував  лелеченят  жабами,  аж доки  старі  птахи  не  поверну-лися  до  гнізда.  Перед  сусідами віджартовувався:  мовляв,  ряту-ємо  бусьок,  щоб  було  кому  не-мовлят в село приносити! (Нині в  селищі  200  школярів  і  130 дошкільнят,  і  ця  цифра  збіль-шується.)  До  речі,  спиляти  на дошки  стодвадцятирічний  дуб на  хуторі  Остапівка  також  го-лова  не  дозволив.

«ВІЧнИКИ» сЕлА МАКОШИНЕ не чекаючи «манни столичної», люди влаштовують соціальне й економічне життя села

люди літнього віку часто живуть учорашнім днем – коли дерева були високими, трава зеленою, а вони – молодими. Діти завжди мріють про майбутнє. Подружити два покоління, котрі символізують «учора» і «завтра» та змінити життя своїми руками зуміли в невеликому селі на Чернігівщині.

засМаглі «іНДіаНці» На веДМеДів Не ПОлюють, але іСторії про МетроВі щУКи роЗпоВідають ЗаЛюбКи

досвід виживАння

паМ’ятати, щоб не ЗнадобиВСяБлагодійна організація «Нащадки Аратти» не тільки влаштовує табори відпо-чинку. Її волонтери взяли під опіку сто тридцять сімей Макошиного. Завдяки співпраці з німецьким фондом «Пам’ять. відповідальність. Майбутнє» і про-грамі «Місце зустрічі: діалог» волонтери допомагають ветеранам, остарбайте-рам і просто літнім людям. Завдання програми – не тільки бути корисними стареньким, а й зробити так, щоб їхній досвід став корисним для суспільства. Директор Макошинської школи Наталія Коновець каже, що приклади того, як потрібно жити й діяти для добра людей та україни молодь сьогодні намага-ється відшукати в книжках. (Макошинські школярі, наприклад, зачитуються по-пулярною книжкою Мирослава Дочинця «вічник». Книга була номінована на здобуття Шевченківської премії 2012 року і є життєписом закарпатського му-дреця Андрія ворона.) «Але й у нас, – посміхається директорка, – чи не в кожному житті прикладів людяності – на добру книгу». Насамперед, це сто-сується досвіду виживання і взаємодопомоги за тоталітарних режимів: у гет-то, концтаборах, ГулАГу, в часи голоду. (На сільській вулиці і нині можна по-чути розповідь, як матері й бабусі носили на станцію хліб і теплі речі, коли в село прибув ешелон з голодними дітьми Поволжя. Багатьох дітей тоді про-сто розібрали по хатах.)Ніхто не хоче, щоб цей досвід знову знадобився, але він має стати пере-сторогою спробам будувати нові тоталітарні суспільства. та й для самих ста-реньких спілкування одне з одним та з молоддю корисне: вони відчувають себе потрібними. З літніми людьми в Макошиному дружать цілі класи! На-приклад, учні 5-го класу (класний керівник Надія Бусол) взяли шефство над вісімдесятидев’ятирічною Надією степанівною рачок, яка пережила блокаду ле-нінграда. І ходять до неї в гості не з примусу, а з задоволення. «стареньким потрібна не так хлібина, як увага», – переконана директорка.

Макошинських старожилів завжди зустрічають з квітами

Бабусю, давайте допоможу!

Наталія Колесник: цю книгу пишуть школярі

11№ 30, 23 липня 2012 року

Одна  з  позитивних  змін  (для села чи не найголовніша) – за-лучення  людей  літнього  віку  до життя  громади,  увага  до  ста-реньких  і,  як  кажуть  у  Мако-шиному,  діалог  поколінь.

СеЛо В аЛьбоМіМакошинці  придумали  нестан-дартний спосіб спілкування лю-дей  літнього  віку  й  молоді.  Як було  сказано  вище,  вони  поча-ли  писати  історію  села! 

Два  роки  тому  «Нащадки Аратти»  почали  проект  «Сива стежина  у  сто  доріг»,  який  на-магається  активізувати  літніх людей  до  участі  в  громадсько-му  житті,  відчути  себе  потріб-ними  й  важливими.

Учні розпитують пенсіонерів, збирають  старі  світлини,  запи-сують  їхні  історії.  У  великому альбомі  (який  у  майбутньому може  стати  книжкою)  пишеть-ся життєпис села. Зібрано фото часів  громадянської  війни  (по-чаток  минулого  століття),  спо-гади  про  колективізацію,  го-лод,  війну,  примусову  працю в  Німеччині,  а  також  –  фото першої  сільської  школи,  історія сільського  драмтеатру  (фото  з 1918  року),  перший  склад  хору «Полісся»  1924  року,  і  –  об-личчя,  обличчя,  обличчя…  Саме ці  люди  –  в  кирзових  чобо-тях  узимку  і  босоніж  улітку, з  сором’язливими  посмішка-ми  і  одній  празниковій  сороч-ці на всіх світлинах за півстоліт-тя  життя  –  відбудовували  село 

після  пожеж  і  повоєнних  руїн, ростили  дітей,  рахували  палич-ки трудоднів, виручали одне-од-ного,  співали  й  ніколи  не  жалі-лися  на  свою  долю. 

Ви  не  повірите,  але  вони  й нині  не  скаржаться!

«Синя поВ’яЗКа» охоронної граМотиЗустрічаюся  з  Валентиною Дем’янівною  Білець,  1924  року народження.  В  світлій  хусти-ні,  спокійна  й  привітна.  Паль-ці  рук  майже  не  гнуться:  у шістнадцять  років  Валентина Степанівна  будувала  вузькоко-лійку  в  окупації.  «Діти  ледь  не примерзали  до  шпал,  –  згадує жінка,  –  зате  ми  носили  сині пов’язки,  а  це  був  знак  для  па-трулів,  що  нас  не  можна  за-бирати  на  примусову  працю  в Німеччину».  За  роботу  на  вузь-коколійці  давали  кілька  ложок крупи,  буханець  хліба  на  тиж-день. 

Перед  війною  Валентина Степанівна  закінчила  9  класів, 22  червня  мала  бути  випускна 

вечірка.  А  натомість  –  побігли ховатися  від  бомб  під  кручі. 

Після війни працювала в гос-піталі.  Каже:  «Основне  –  і  в найгірших  ситуаціях  залишати-ся  людиною.  Бо  на  чужій  біді ні  статків,  ні  зиску  не  надба-єш, все за водою піде. Та й  іме-на  активістів  продрозверстки чи  поліцаїв  люди  з  пам’яті  ви-креслили, а прізвище засновни-ка  українського  театру  в  селі (1918 рік) Петра Павловича Юр-кевича,  котрий  дружив  із  Кро-пивницьким,  пам’ятають».

«Нині  можна  жити,  –  під-сумовує  старенька.  –  Тільки  б пенсію  трохи  збільшили.  А  то вся  на  ліки  витрачається».

найСМачніші раВЛиКиЗустрічаюся  ще  з  однією  геро-їнею  сільського  життєпису  – Галиною  Семенівною  Лав-ською,  31  року  народження. З  розповідей  батьків  знає  про розкуркулення  їхньої  сім’ї,  яка жила на хуторі Остапівка. У них були  корівка  й  кінь  –  справ-жнє багатство для сільських ак-тивістів.  Мати  розповіла  їй,  що розкуркулювали  місцеві,  сусі-ди.  Вже  холодно  було,  але  ко-жушину, в яку мати кутала малу Галинку,  все  одно  зняли. 

В  колгоспі  Галина  Семенівна працювала  з  четвертого  класу. У  післявоєнні  роки  хутір  час-то  заливало:  худоба  на  фермі по  шию  в  воді  стояла.  На  два-три  місяці  хутір  перетворював-ся  на  острів.

«У 1947 році голод був, то ми коржики  з  лободи  пекли,  ма-куху  запарювали.  Ще  й  досі  ті «рецепти»  пам’ятаю.  Розпові-даю  школярам,  які  смачні  рав-лики,  запечені  на  вогнищі.  А цілющими  травами  можна  цілу аптеку замінити. Показую, який на  вигляд  золототисячник,  го-рицвіт,  буркун,  звіробій,  як  їх збирати  й  сушити». 

В гоСтях У «робінЗоніВ»Влітку  з  хуторів  до  села  мож-на  дістатися  двома  способами: 

вплав  і  поромом.  Є  ще  далекий об’їзний шлях залізничним мос-том, але на нього, як кажуть міс-цеві, ні бензину, ні кінських сил не  напасешся.  Пором  працює  з червня  і  до  першого  льоду.

Дерев’яна платформа, на яку заїжджає тракторець, мотоцикл з  коляскою  і  віз  із  сіном,  скри-пить  і  крениться  на  один  бік. Але  поромник  Сашко  заспоко-ює:  мовляв,  піднімайтеся  «на борт»,  поїдемо  з  вітерцем.  На поромі  –  прапор  України!  Пе-ревізники  жартома  називають його  «крейсером». 

«Пасажири» беруться за ста-левий  канат  (одному  поромни-ку  його  з  місця  не  зрушити) і  ми  рушаємо  до  Остапівки.  В гарну  погоду  плисти  на  поро-мі  –  чисте  щастя.  В  дощ,  тео-ретично, можна сховатись в ма-ленькій  «кабіні»  з  саморобною лавочкою.  Перевіз  платний:  за велосипед  треба  заплатити  дві гривні,  гужовий  транспорт  – вісім,  трактор  без  причепа  – 25,  комбайн  –  70.  З  сільськи-ми статками, як кажуть місцеві, не  наїздишся.

За  перевозом  видно  зачине-ний хутірський клуб у заростях кропиви.  Шибки  вибиті,  в  кім-наті,  де  була  бібліотека,  давно поселилися горобці. ФАП, мага-зинчик,  хліб  та  пошта  два  рази на  тиждень  –  ось  і  вся  цивілі-зація. 

Над  першим  же  чистеньким будиночком,  який  вигулькує  з заростей  кропиви  –  вицвіла ветеранська  стрічка.  Тут  живе перша  «співачка»  і  жартівни-ця  на  селі,  Ольга  Степанівна Щербатенко.  Маленького  зрос-ту,  худенька,  схожа  на  пташ-ку  бабуся,  усміхаючись,  розпо-відає  про  своє  життя.  Коржики з  лободи  (33  рік),  щавляники (41  –  45  рік),  знову  коржики  з лободи  (47  рік).  Потім  –  «стар-шою куди пошлють» у колгоспі. Дітей  виростила,  внуків  і  прав-

нуків  дочекалася.  Для  всього роду  Ольга  Степанівна  –  при-клад  стійкості  й  уміння  жити  з посмішкою. 

До  речі,  в  голови  Валерія Кравцова  вона  першим  ділом запитує,  коли  клуб  відкриють. Валерій  Михайлович  обнадіює: мовляв,  у  вересні  почнуть  ре-монт.  Благодійна  організація «Нащадки Аратти» обіцяє куль-турну програму  і навіть перевіз (планують  купити  великий  чо-вен).  «Восени,  –  каже  Наталія Колесник,  –  заспіваємо  на  ве-чорницях». 

до шКоЛи на траКторіВ  Остапівці  живе  півтори  сотні дорослих і дев’ять дітей. П’ятеро школярів  навчаються  в  Ядутах (це  вже  інший,  Борзнянський район), але автобус з Ядут доїж-джає лише до Майорівки. Потім асфальтова дорога закінчується і до  Остапівки  треба  чимчикува-ти  два  кілометри  пішки. 

«Моя  Даринка  в  цьому  році йде  до  першого  класу,  –  жу-риться  Світлана  Шепоніна,  – 

але  до  школи  –  хоч  на  крилах лети.  Автобус  до  нас  не  доїж-джає,  дорога  розбита.  Дві  ра-йонні адміністрації – Менська і Борзнянська  вирішують  питан-ня  з  дорогою,  але  грошей  поки що ні в кого немає. Днями були на прийомі в Борзнянській рай-адміністрації,  –  так  там  лише руками  розвели». 

Школа  в  Ядутах  хороша,  на-вчаються  діти  із  задоволенням, але  восени  й  навесні  два  кіло-метри  бездоріжжя,  буває,  до-водиться  долати  на  тракторі. Але  й  трактор  допомагає  не  за-вжди  –  в  деякі  роки  вода  по-вністю  відрізає  хутір  від  цивілі-зації,  як,  наприклад,  у  94  році. Хліб  і  ліки  доставляли  на  чов-нах.  Селяни  жартують,  що  їм не  звичайний,  а  підводний  чо-вен  потрібен.  Втім,  переїжджа-ти в село не квапляться. Навпа-ки,  ще  й  приїжджих  агітують  у них  залишатися.  Кажуть:  місто ослаблює  людину,  а  природа  – робить  сильнішою.

*  *  *«У шістдесят п’ять життя тіль-

ки  починається!»,  –  каже  євро-пеєць.  «У  шістдесят  п’ять  почи-наються  проблеми»,  –  зітхають українці. Мовляв, це тільки «там» пенсіонер  створить  громадську організацію,  спілкуватиметь-ся,  мандруватиме  й  відчуватиме себе  потрібним.  Макошинський досвід  показує:  ми  можемо  зро-бити  так,  щоб  літні  люди  не  від-чували  себе  «баластом  історії». Для  початку,  треба  просто  «по-знайомити»  їх  із  дітьми.

Світлана гаЛата, «Освіта України», Київ – Макошине – Київ

рядки з учнівських творів

дітКи, радійте життю!«Нещодавно прочитала книжку «вічник» Мирослава Дочинця. його головний герой – карпатський мудрець Андрій ворон вчився мудрості в Чорному лісі, в таборі й на засланні. Ми разом із людьми старшого віку пишемо історію села. в кожному мако-шинському дворі можна зустріти такого «вічника»! старші люди розповідають, що треба бачити все живе довкола й і радіти всьому: травині, дереву, грибо-ві, птиці, звіру, землі, небу. Кажуть: дітки, радійте життю, живіть гідно й по-рядно. Бо хто має волю, той має долю.»

Олена Хатамова, учениця 11 класу.

жити щаСЛиВо, неЗВажаючи ні на що«учора навідали бабусю валю (лагункову валентину Михайлівну. – Авт.). у війну її забрали в Німеччину, їй тоді п’ятнадцять років було. розповіла, як пра-цювала на військовій фабриці в місті Зуль. На ніч їм давали сім дрібненьких картоплин, а на обід – супчик з капусти. у 1945 році остарбайтерів звіль-нили американці, додому потім три місяці добиралися, голодні, але щасливі.тьотя валя каже: дітки, ніколи не можна опускати руки й зневірюватись. в цьому житті неважко бути нещасним, значно важче протистояти обставинам і жити щасливо, незважаючи ні на що».

Олена Сушко, учениця 11-го класу.

бабУСині піСні про ЛюбоВ«Ми з друзями записуємо розповіді дідусів і бабусь з нашого села. тепер знаю, що навіть сільські мовчуни й відлюдники – цікавезні. Одна з таких ба-бусь, наприклад, страшенно не любить чайок-чибісів. Але тепер я знаю, що вона в дитинстві рятувалась від голоду яйцями з польових гнізд. А вони на смак – гіркі-гіркі. Дивлячись на цих бабусь, розумію, що моя власна бабуся – не вічна, може піти від мене. тому хочу зробити для неї щось особливе, хороше. Записую її пісні. ви не повірите, але всі вони – веселі, про віру, надію й любов.»

Рибенок Ірина, учениця 11 класу.

хронікиПровінційні

аНглійсьКі ПіДлітКи рОзПОвіДають УДОМа ПрО НейМОвірНі ПригОДи На ДесНі й жУрятьСя, що В їхній МіСцеВій річечці «ВодитьСя» тіЛьКи табЛиця МендеЛєєВа

стАтистикА й совість

Кожен п’ятий українець є людиною похилого віку, кожен шостий – самотній. За даними голови парламентського Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів валерія сушкевича, в минулому році територіальними центрами соціального обслуговування не були охоплені і не отримали гарантованих зако-нами україни послуг та були вимушені самостійно долати складні життєві об-ставини 265 тисяч людей похилого віку та інвалідів. в перекладі на людську мову це означає, що українська держава (громади, міста та містечка) зали-шила напризволяще 265 тисяч безпомічних людей. Може, виживуть, а може, й ні. Це те саме, що залишити напризволяще свою совість.Макошинців у цьому списку – немає.

ди.  Вже  холодно  було,  але  ко-жушину, в яку мати кутала малу 

В  колгоспі  Галина  Семенівна працювала  з  четвертого  класу. У  післявоєнні  роки  хутір  час-то  заливало:  худоба  на  фермі по  шию  в  воді  стояла.  На  два-три  місяці  хутір  перетворював-

ний хутірський клуб у заростях кропиви.  Шибки  вибиті,  в  кім-наті,  де  була  бібліотека,  давно поселилися горобці. ФАП, мага-зинчик,  хліб  та  пошта  два  рази на  тиждень  –  ось  і  вся  цивілі-зація. 

жити щаСЛиВо, неЗВажаючи ні на що«учора навідали бабусю валю (лагункову валентину Михайлівну. –війну її забрали в Німеччину, їй тоді п’ятнадцять років було. розповіла, як пра-цювала на військовій фабриці в місті Зуль. На ніч їм давали сім дрібненьких картоплин, а на обід – супчик з капусти. у 1945 році остарбайтерів звіль-нили американці, додому потім три місяці добиралися, голодні, але щасливі.тьотя валя каже: дітки, ніколи не можна опускати руки й зневірюватись. в цьому житті неважко бути нещасним, значно важче протистояти обставинам і жити щасливо, незважаючи ні на що».

бабУСині піСні про ЛюбоВ«Ми з друзями записуємо розповіді дідусів і бабусь з нашого села. тепер знаю, що навіть сільські мовчуни й відлюдники – цікавезні. Одна з таких ба-бусь, наприклад, страшенно не любить чайок-чибісів. Але тепер я знаю, що вона в дитинстві рятувалась від голоду яйцями з польових гнізд. А вони на смак – гіркі-гіркі. Дивлячись на цих бабусь, розумію, що моя власна бабуся – не вічна, може піти від мене. тому хочу зробити для неї щось особливе, хороше. Записую її пісні. ви не повірите, але всі вони – веселі, про віру, надію й любов.»

На поромі – прапор україни

валентина демянівна Білець

Галина семенівна лавська

Ольга степанівна

Щербатенко

12 «Освіта України»і практика

Теорія

УКраїнСьКі ВеЛоСипедиСти МожУть КонКУрУВати на ЗМаганнях зі сПОртсМеНаМи УгОрщиНи, слОваччиНи, яПОНії, Китаю, Малайзії, Де хУДОжНій велОсПОрт рОзвивається ДавНО і є ДУже ПОПУлярНиМ

почав  розвивати  новий спорт  тренер  великобере-гівських  школярів  (а  та-

кож  директор  школи)  Тихомир Гейці.  Зважаючи  на  постійну зайнятість  Тихомира  Тихоми-ровича,  про  роботу  гуртка  роз-повідає  його  дружина,  вчитель фізичного  виховання  і  тренер Наталія  Гейці.

почаЛи З чотирьох…–  Німецькі  й  угорські  спорт-смени,  які  представляли  велоси-педний спорт у залі на показових виступах в Україні, завітали й до нашої  школи.  З  ними  приїхали головний  секретар  Міжнародної Федерації велоспорту Ганс Борн і старший тренер збірної Угорщи-ни Дьорді Нодь, – каже Наталія Степанівна.  –  Спортсмени  про-демонстрували  велобол  і  худож-ню  їзду  на  велосипеді,  виступи в  одиночних  категоріях,  парних і  четвірках.  Тоді  ж  голова  вело-сипедного  спорту  в  залі  збірної Угорщини  запропонував  співп-рацю.  Наші  учні  зацікавилися велоспортом  і  гості  подарували їм для започаткування гуртка чо-тири  велосипеди.

Незабаром  учнів  запросили на  чемпіонат  світу.  І  в  листо-паді  2000  року  українська  ко-манда  з  художньої  їзди  на  ве-лосипеді  вперше  виступила  на чемпіонаті  світу  в  німецькому місті  Боблінген.  Україну  пред-ставили Тихомир Гейці й 13-річ-ний  Степан  Гейці.  Після  повер-нення  з  міжнародних  змагань  і почали проводити систематичні заняття  з  велоспорту  в  школі. 

Відтоді  учні  беруть  участь  май-же  в  усіх  чемпіонатах  Європи й  світу,  а  також  їздять  на  від-криті  змагання  Угорщини,  Ні-меччини  й  Словаччини.

КонКУрУєМо З єВропоюОтже, хоча займатися закарпат-ці  незвичним  видом  спорту  по-чали не так  і давно, але вже до-сягли  певних  успіхів…

–  Починаючи  з  2001-го,  що-року проводимо відкриті чемпі-онати  України  з  велосипедно-го  спорту  в  залі,  –  розповідає Наталія  Гейці.  –  Причому вже  ми  запрошуємо  спортс-менів  з  Угорщини,  Німеччи-ни  й  Словаччини.  Наші  вихо-ванці  не одноразово  посідали призові  місця.  Результати,  які показують українські велосипе-дисти на змаганнях різного рів-ня,  втішні.  Вони  вже  можуть конкурувати  зі  спортсменами Угорщини,  Словаччини,  Японії, Китаю, Малайзії, де цей вид ве-лоспорту розвивається давно і є дуже  популярним.

Більше того, результати висту-пів  українських  спортсменів  на чемпіонатах Європи поліпшують-ся  рік  у  рік.  Наприклад,  в  оди-ночних  виступах  серед  чолові-ків  2011  року  посіли  12  місце, в  одиночних  виступах  серед  жі-нок 2009 року – 12 місце, в пар-них  виступах  серед  жінок  2009 року – п’яте. Особливо приємно, що минулого року молоді спортс-мени Крістіан Гей та Алекс Куче-ра  у  парних  виступах  вибороли третє  місце  на  чемпіонаті  Євро-пи  серед  юніорів  у  Австрії.

берегоВе прийМає чеМпіоніВ Хороші  результати  показують вихованці  гуртка  Шандор  Ші-мон,  Себастіан  Гей,  Кароль Капор,  Ріхард  Осускі,  Панна Клара  Зан-Фабіян  –  вони  по-сідають  призові  місця.  А  нещо-давно  в  Береговому  було  про-ведено  чемпіонат  України  з велосипедного  спорту  в  залі. Як, власне, відбулися змагання?

–  На  ХІ  відкритий  чемпіо-нат  України  з  художнього  ве-лоспорту  в  залі  знову  приїхали команди  з  Угорщини  й  Німеч-

чини,  –  коментує  Наталія  Гей-ці.  –  До  Закарпаття  на  зма-гання  завітала  навіть  чемпіонка Європи  й  світу  Каріна  Хайн. Вона  виступила  в  показовій програмі  разом  з  німецькою спортсменкою Сімоною Шльос-сер.  На  жаль,  Україну  сьогод-ні  може  представити  поки  що єдина  команда,  осередок  якої розміщено  саме  в  нас  на  За-карпатті.  Це  дуже  красивий  і цікавий  вид  спорту,  і  хотілося б,  аби  ним  зацікавилось  якомо-га  більше  тренерів  і  дітей.

Узагалі  змагання  відбували-ся  дуже  напружено.  Проходи-ли  вони  у  кількох  вікових  ка-тегоріях,  а  також  –  одиночних і  парних.  Серед  наймолодших перемогу здобули Балаж, Балінт та  Панна  Клара  Зан-Фабіян.  А перші місця чемпіонату Європи дісталися Себастіану та Крістіа-ну Гей, Катерині Лановій, Шан-дору  Шімону,  Катерині  Гейці, Домініці Товт. У парних змаган-нях  перемогу  здобули  Шандор Шімон  і  Кароль  Капор,  Крісті-ан  Гей  та  Алекс  Кучера. 

ЗМагання – МожЛиВіСть подиВитиСя на поМиЛКи–  Займатися  велосипедним спортом у залі, ще й таким його «художнім» видом, напевно, зо-

всім  непросто?  –  запитуємо  в тренера  юних  переможців. 

–  Якщо  дитина  здібна,  то вона  зможе  всього  навчити-ся,  –  відповідає  Наталія  Гей-ці.  –  Але  основний  акцент робимо  на  наполегливості. Звичайно,  потрібна  і  розвине-на  координація  рухів,  і  базова фізична  підготовка.  Діти  із  за-доволенням беруть участь у тре-нувальних зборах, набираються досвіду  й  нових  знань.

Балінт  Зан-Фабіян  й  Ріхард Осускі  коментують  своє  хобі: «Нам  надзвичайно  подобається 

займатися  велосипедним  спор-том,  їздити  на  різні  змагання. Подобається подорожувати, ви-вчати  нові  вправи,  знайомити-ся  з  іншими  дітьми».

Алекс  Кучера  й  Крістіан Гей  розповіли,  з  яким  настро-єм  їхали  на  чемпіонат  Європи серед  юніорів  з  велосипедно-го  спорту  в  залі,  що  відбував-ся  у  Бельгії:

–  Звичайно,  коли  їхали,  то переживали. Але змагання були дуже  дружелюбними.  Ми  посі-ли  четверте  місце  і  нам  зовсім трошечки  не  вистачило  до  тре-тього! Нині готуємося до чемпі-онату  світу  в  Німеччині. 

Хлопці, усміхаючись, кажуть, що  шукають  спонсорів,  адже поїздки  обходяться  недешево, ще  й  велосипеди  надзвичайно дорогі.  Крім  того,  діти  були  в захваті  від  великих,  просторих спортивних  залів,  в  яких  тре-нуються  й  змагаються  за  кор-доном. 

Спорт  –  це  конкуренція. Але  це  не  означає,  що  діти  не можуть  потоваришувати  один з  одним.  Зовсім  навпаки,  на змаганнях  вони  знайомлять-ся  зі  своїми  конкурентами, придивляються  один  до  одно-го,  вивчають,  у  кого  які  бали, досягнення,  рівень  підготовки. Особливо – яких помилок при-пускаються.  Не  обходиться,  на жаль,  без  падінь  і  навіть  травм. Інколи  спадає  на  думку,  що  ні-коли не повторимо і не вивчимо якісь  вправи,  –  кажуть  хлопці. Але  не  здаються.

Повертаючись  зі  змагань, діти  привозять  багато  вражень, ще  з  більшою  наполегливістю беруться  за  тренування.  За-няття  спортом  не  тільки  дає  їм можливість  подорожувати,  а  й додає  впевненості  в  собі.

тетяна роМочУСьКа, провідний спеціаліст

інформаційно-видавничого центру зіППО

ХУДоЖня НЕ тІлЬКИ ГІМНАстИКА…новий вид велоспорту набирає обертів у Закарпатті

«Не треба вигадувати велосипед!», – кажуть люди. Але це не означає, що потрібно відмовитися від винахідництва й креативності. Крім транспортного призначення, велосипед завоював свою нішу й у спорті. І не тільки у змаганнях на швидкість. виявляється, з велосипедом можна робити справжні акробатичні чудеса! щоб переконатися в цьому, завітайте в загальноосвітню школу в селі великі Береги Закарпатської області. тут школярі не просто катаються на велосипеді, та й засоби пересування у них – незвичні. у цих велосипедів немає гальм, кермо зігнуте у протилежний, ніж зазвичай, бік. такий диво-велосипед має витримувати велике навантаження. Адже на ньому юні спортсмени виконують неймовірні трюки, гасають, катаються, стоячи на кермі, інколи навіть педалі крутять руками, виконуючи парні вправи. А називається це захопливе шоу – велоспорт у залі або художній велоспорт.

нАш лікнеп

під МУЗиКУ й беЗ гаЛьМ…Перший неофіційний чемпіонат світу з художньої їзди на велосипеді провів Ніколас Едвард Кауфман у 1888 році. Це була просто демонстрація трюків на велосипеді. Перший офіційний чемпіонат світу для чоловіків відбувся в 1956 році, для жінок – 1970-го.Найбільш популярний художній велоспорт – у Німеччині. там ним займають-ся близько десяти тисяч спортсменів. За складністю його можна порівняти з фігурним катанням або художньою гімнастикою. як і в цих видах спорту, ху-дожнім велосипедистам відводиться шість хвилин на виступ, під час якого та-кож може звучати музика. Гарне виконання вправ багато в чому залежить від чіткої координації й концентрації. Змагання з велоспорту в закритому приміщенні, як правило, відбуваються на майданчиках для гандболу або баскетболу, де виділяється ділянка 14 х 11 м. спортсмени виступають індивідуально чи командами: від двох до шести осіб. судді оцінюють обов’язкову й вільну програму. враховується не тільки чіткість виконання трюків, а й синхронність – коли йдеться про групові виступи. у ху-дожньому велоспорті можуть використовувати одно– й двоколісні велосипе-ди. в них досить жорстка конструкція, немає гальм і вільного ходу педалей.

до теми

ВеЛоСипед – УСьоМУ гоЛоВа Геніальне відкриття людського розуму і рук – колесо – започаткувало розви-ток найрізноманітніших видів транспорту. Найдавніший і найчисленніший серед них – велосипед. Дешево, зручно, екологічно чисто… Чи не тому популяр-ність найпростішого засобу пересування наперекір найсучаснішому автомобіле-будуванню зростає і зростає? Цим транспортом у всьому світі учні добирають-ся до шкіл. у Європі, коли до якоїсь місцевості не можуть дістатися шкільні автобуси, створюють «велоавтобус». учні організовуються в групу на чолі з учителем і так дістаються до школи. Навіть високопосадовці не нехтують ве-лосипедом. Ось і прем’єр-міністр Данії приїжджає на роботу з його допомо-гою (27 відсотків мешканців цієї країни також використовують для цього ве-лосипед). А в Італії вулицями рима пересуваються на двоколісному транспорті мер Франческо рутеллі й міністр соціального забезпечення роберто Мароні. що вже казати про Китай та Індію, де велосипедами користуються мільярди!До використання двоколісних «друзів» дехто підходить творчо. так, один євро-пейський оператор мобільного зв’язку представив прилад, з допомогою якого батарея мобілки заряджається, поки ви крутите педалі. А ось у великій Бри-танії студент розробив картонний велосипед із вторсировини. влада цієї краї-ни навіть пропонує створити спеціальні душові для велосипедів.

13№ 30, 23 липня 2012 рокудіти

екСТрім-

рано-вранці  отець  Віктор служить  молебень  перед строєм  дівчаток  і  хлопчи-

ків,  разом  з  ними  сходить  на борт  літака  й  піднімається  в небо.  Через  кілька  хвилин  над летовищем  розквітають  різно-кольорові  плями  парашутів…

Так  настоятель  храму  Успін-ня  Божої  Матері  отець  Віктор виховує  у  «крилатих  гвардій-ців»  (саме  так  називають  учнів школи «Юний десантник») віру в  Бога  і  любов  до  Вітчизни. 

– Отче Вікторе, розкажіть, будь ласка, як при церкві з'явилася школа парашутистів?

–  Я  служу  в  храмі  Успіння Божої  Матері  з  1997  року,  спо-чатку  до  церкви  ходило  дуже мало людей, – в основному ста-ренькі  бабусі.  Але  ж  майбут-нє  –  за  молоддю!  Сумно  ба-чити,  що  вже  давно  хлопчики не  мріють  бути  десантниками й  космонавтами,  що  служити 

в  лавах  Збройних  сил  не  пре-стижно.  До  того  ж  навпроти храму  є  магазин,  в  якому  про-даються  спиртні  напої.  Я  щове-чора  спостерігав,  як  біля  входу сидять  дівчатка  й  хлопчики  ро-ків  чотирнадцяти,  п’ють  пиво  й палять…  Тому  й  з'явилася  дум-ка  влаштувати  при  школі  вій-ськово-патріотичну  парашутно-десантну  школу. 

– Де ви навчилися стрибати з парашутом? Служили десант-ником?

–  Це  військова  таємниця (сміється.  –  Авт.)  Але  стриба-ти  почав  ще  до  армії.

– Школа називається «Юний десантник». Її учні не тільки парашутисти, а й десантники?

–  Так.  Якось  я  був  у  Єру-салимі  під  час  сходження  Бла-годатного  Вогню  й  був  вра-жений  патріотичністю  їхньої молоді.  Хлопці  служать  в  ар-мії  три  роки,  дівчата  –  два,  і це  обов’язково.  Я  побачив,  як вони  тримаються,  як  гордо  но-

сять  форму  і  пишаються  цим. Тоді  й  подумав,  що  для  нашої молоді  військово-патріотичне виховання  також  було  б  ко-рисним.  І  згадав  про  парашу-ти  і  військову  справу.

Так  народився  план  відкри-ти  парашутну  школу.  Отримав благословення  архієпископа Тульчинського  і  Брацлавського Іонафана  і  все  «закрутилося»: з’явилися спонсори, подарували літак,  парашути,  спорядження. 

– Літак?! –  Ан-2  подарували  школі  в 

травні  минулого  року.  Він  зро-блений  у  1985  році,  але  прой-шов  капремонт,  літає  справно. 

– Чи можна вважати школу альтернативою «Пласту»?

–  Розумієте,  це  школа  при церкві,  аналогів  в  Україні  поки що  немає.  Хоча  нині  в  Дніпро-петровську  створюють  схожу школу  за  нашим  прикладом.

– Ви їм допомагаєте?– Так, ми працюємо вже три 

роки  і  можемо  поділитися  до-свідом.

– Які вимоги до ваших учнів і як проходять тренування?

–  Наша  школа  є  безкоштов-ною.  Але  дитина  має  дотриму-ватися  правил  православного життя:  приходити  на  службу, добре поводитися. Перед стриб-ками, марш-кидками, тренуван-нями  обов’язкові  сповідь  і  при-частя.

Ми  приймаємо  до  школи  з чотирьох  –  п’яти  років,  але стрибати  з  парашутом  можна лише  з  14-ти.  Заняття  відбува-ються  щовівторка  і  щочетвер-га.  Наші  «десантники»  біжать на  заняття  відразу  після  уро-ків,  з  портфелями.  Спочат-

ку  учні  з  інструкторами  пара-шутно-десантного  Вінницького авіаційного  клубу  опановують теорію,  потім  починають  прак-тичні  заняття.  Тренуються  на землі:  стрибають  з  півтораме-трової  висоти,  навчаються  май-стерно  витягати  шнур.  Прак-тичне  навчання  продовжується три  –  чотири  години.  Потім їдемо на летовище. Там інструк-тори  допомагають  дітям  надяг-нути  парашути  (основний  і  за-пасний).  До  літака  сідає  десять осіб. Перший раз діти трохи бо-яться  стрибати,  зате  потім,  піс-ля  приземлення,  почуваються справжніми  героями. 

– Школу десантників відвіду-ють і хлопці, й дівчата?

– Спочатку в мене були сум-ніви  стосовно  того,  чи  можна брати дівчат, але нині вони роз-віялися.  У  нас  є  юнки,  які  хо-чуть  бути  офіцерами,  служити в  армії,  працювати  в  міліції. Вони  проходять  таку  саму  під-готовку,  як  і  хлопці,  вони  тен-дітні,  але  будь-якому  хлопцеві можуть  «утерти  носа».

– Скільки дітей у вас навча-ється?

–  П’ятдесят  учнів.

– Шефство над школою взя-ла елітна військова частина – спецпідрозділ розвідки 95-ї окремої аеромобільної брига-ди з Житомира. Як часто вони приїжджають і чому навчають, який досвід передають?

–  Вони  були  в  нас  кілька разів,  показували  мистецтво рукопашного  бою,  спілкували-ся  з  учнями.  Для  занять  снай-перською справою я запрошую їхніх  інструкторів,  які  навча-ють дітей усіх азів розвідуваль-ної справи. Це офіцери, які во-

ювали  в  Афганістані,  пройшли Ірак. 

– З якої висоти стрибаєте ви та ваші учні?

–  Від  600  до  4200  метрів  за-лежно  від  вправи.  Стрибок  – не забавка, ми робимо це не для задоволення.  Це  військова  під-готовка.  Ризик  для  життя  зве-дений  до  мінімуму,  але  він  є. Кожен  стрибок  –  наче  бойо-ве  завдання. 

– В яких військах служать ваші випускники в армії?

–  В  різних.  Звичайно,  про-сяться в десантники. Завдяки на-шій школі бути десантником зно-ву престижно. Це дуже серйозна підготовка,  це  військова  еліта.

– Чи не виступає церква про-ти мілітарі? Все-таки ідеологія християнства – мир, доброзич-ливість, смирення. Чи може до-бро бути з кулаками?

–  Добро  –  це  те,  що  захи-щає,  а  не  нападає.  Звичайно, добро  повинне  вміти  захищати і  захищатися.

Моє  завдання  –  виховати захисників  Вітчизни,  які  мали б  внутрішній  срижень,  могли  б сказати  «Честь  маю».

– У десантників є щасли-ві прикмети: не казати слово «крайній», не фотографувати-ся перед стрибком, не назива-ти кількість стрибків. Ви віри-те у прикмети?

–  Ні.  Я  не  кажу,  скільки  в мене  було  стрибків,  з  інших міркувань.  Прикмети  –  це  ар-мійські  забобони.  З  нами  Бог  і два парашути, – то навіщо нам прикмети?

спілкувалася анастасія гаЛата, «Освіта України»

ДеСАнТнИКИ ЗІ ШКІлЬНИМИ ПОртФЕляМИЩочетверга і щовівторка учні з Погребищ після уроків надягають парашути

в україні є райцентр, у якому підлітки у вільний час не тільки ганяють на велосипеді чи грають у футбол, а й... стрибають із парашутом. у селищі Погребище на вінниччині священик місцевого храму віктор хоменко організував для дітей і молоді школу парашутистів.

з перших вуст

яК ВиЗначити шВидКіСть поЛьотУ– Перший раз я трохи розгубився, – розповідає учень школи Юрій воло-вик. – А коли купол відкрився, то й настрій поліпшився. До речі, в де-сантників є перевірений спосіб ви-значення швидкості польоту. треба сплюнути, – тоді стане зрозуміло, з якою швидкістю летиш. Бути де-сантником – дуже круто!

парашУти біЛя ВіВтаря– Ми тренуємось у спортзалах, у церкві, – розповідає Юрій Підліс-ний. – Батюшка показує відео на комп’ютері, навчає складати парашу-ти. Мені подобаються польоти, хочу після школи вступати до Національ-ного авіаційного університету.

Сині поЛя– З висоти наше селище – зовсім крихітне, – розповідає учениця цер-ковної школи Надія Гуменюк. – По-сіви соняшника – жовтого кольору, поля, де росте жито, у травні й черв-ні ледь-ледь блакитні. А річка рось – синя. Це дуже красиво. Коли летиш, ніби вишитий рушничок внизу бачиш. Завдяки школі ми подружилися і за-вжди виручаємо одне одного.

стрибОК – Не забавКа, Ми рОбиМО це Не Для заДОвОлеННя. це війсьКОва ПіДгОтОвКа. риЗиК дЛя життя ЗВедений до МініМУМУ, аЛе Він є

до теми

Ми – МешКанці однієї пЛанети, паСажири одного ЛітаКажителі хутора Філютки поблизу Погребищ нещодавно прокинулися від шуму двигунів Бтр і дитячого сміху. Біля хутора відкрився перший в україні літній табір православної парашутно-десантної школи. Керівник табору – настоятель православного храму віктор хоменко. Каже, що парашутна школа для підлітків не вміщає всіх бажаючих, тому цього року ви-рішили влаштувати наметовий табір. Облаштували територію: поставили намети, душові, кухню. відібрали військову техніку: БрДМ-2, Бтр-60, ГАЗ-66, літак АН-2. Навчання й відпочинок у таборі – безкоштовні. Набираючи першу зміну, з кожною дитиною і її батьками отець віктор розмовляв особисто (з чотирнад-цяти до шістнадцяти років діти можуть стрибати тільки за дозволом батьків). Каже: головною умовою відбору було бажання дитини навчатися. Нині охочих потрапити до табору – ще більше: десять осіб на одне місце.Наймолодшому «бійцеві» у таборі – десять років. Діти з цікавістю кермують Бтр, в теорії й на практиці опановують рукопашний бій, зброю. в наметах не завжди тепло, але «десантники» не скаржаться: обливаються холодною водою і щоранку шикуються на зарядку. До речі, на кухні ніхто харчами не перебирає: за правилами парашутного спор-ту з вагою менш як 45 кілограмів в небо підніматися не можна.Діти готові стрибати щодня, але табір поки що може дозволити собі роз-кіш польотів тільки два – три рази на тиждень. тоді кожна дитина, пояснює отець віктор, зможе стрибнути з парашутом три – п’ять разів. Для початку це зовсім непогано!Досвідчені інструктори розповідають підліткам про премудрості парашутної справи. А ще – цікаві історії про польоти під куполом. весь табір, затаму-вавши подих, слухає розповіді про героїв-парашутистів. А ще – майже неймо-вірні історії про собак-парашутистів, які разом з військовими американського загону «Delta» стрибали з літака, щоб вистежити й обеззброїти противника. До речі, хлоп’ята ледь не до дірок зачитали книжку «Нічний політ» Антуана де сент-Екзюпері. На одній зі сторінок слова «ми – мешканці однієї плане-ти, пасажири одного літака» підкреслено кульковою ручкою. «сусіди по планеті» біля хутора Філютки й справді класні!

14 «Освіта України»майбутнє

БУдУємо

У конкурсі  можуть  брати  участь  гро-мадяни України, які вільно володіють 

українською  мовою,  мають  вчене  зван-ня професора, науковий ступінь доктора або  кандидата  наук  і  стаж  науково-пе-дагогічної  діяльності  не  менше  ніж  де-сять  років.

Строк подання заяв – один місяць  із дня  опублікування  оголошення.

Особи,  які  бажають  взяти  участь  у конкурсі,  подають  такі  документи:  за-

яву,  особовий  листок  з  обліку  кадрів  з фотографією, автобіографію, копії доку-ментів  про  вищу  освіту,  наукові  ступені і  вчені  звання,  копію  трудової  книжки, список друкованих праць і винаходів, за-вірених  у  встановленому  порядку. 

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ-135, просп. Перемоги, 10. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Довідки за телефона-ми: 486-74-92; 486-11-01.ре

клама

цілком офіційно

05.13.05 – комп’ютерні системи та компоненти; 08.00.04 – економіка та управління підприємства-

ми (за видами економічної діяльності); 12.00.01 – теорія та історія держави і права; істо-

рія політичних і правових учень; 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінан-

сове право; інформаційне право; 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія; 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку;24.00.03 – фізична реабілітація.

та запрошує до захисту дисертацій у спеціалізова-них вчених радах для здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук:1. наукового ступеня доктора юридичних наук Д.26.139.01 за спеціальностями:12.00.01 – теорія та історія держави і права; істо-

рія політичних і правових учень;12.00.07 – адміністративне право і процес; фінан-

сове право; інформаційне право;12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшуко-ва діяльність.

2. наукового ступеня доктора економічних наук Д.26.139.02 за спеціальностями:08.00.03 – економіка та управління національним

господарством;

08.00.04 – економіка та управління підприємства-ми (за видами економічної діяльності).

3. наукового ступеня кандидата педагогічних наук К.26.139.04 за спеціальностями:13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки;13.00.04 – теорія і методика професійної освіти.4. наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту К.26.139.04 (2011 р.) за спеціальністю:24.00.03 – фізична реабілітація.До аспірантури приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. вступ-ники подають заяву, особовий листок, копії диплома і додатка до нього, паспорта, трудової книжки (за наявності), список опублікованих праць та винаходів чи реферат з обраної наукової спеціальності, медич-ну довідку № 286-у, 4 фото (6 х 4), посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності). Паспорт та диплом подаються вступником особис-то. вступники складають вступні іспити зі спеціаль-ності, філософії та іноземної мови.Документи приймаються з 28 серпня до 28 вересня 2012 року за адресою:04071, м. Київ, вул. Хорива, буд.1-г, кім. 31Довідки за телефонами: 425-29-38, 428-74-12 (внутр.147), факс 428-73-14.е-mail: lopushanska@vmurol.com.ua.

ВідКритий Міжнародний УніВерСитет роЗВитКУ Людини «УКраїна» огоЛошУє КонКУрСний набір на 2012-2013 н/р. до аСпірантУри З ВідриВоМ та беЗ ВідриВУ Від ВиробництВа За СпеціаЛьноСтяМи:

МІнІСТеРСТВо ОсвІтИ І НАуКИ, МОлОДІ тА сПОрту уКрАЇНИоголошує конкурс на заміщення посади ректора Київського національного університету будівництва і архітектури

нині  дитячі  садки  розташовують-ся  в  будинках,  зведених  за  ти-повими  проектами  радянського 

періоду,  тому  часто  вже  не  відпові-дають  вимогам,  які  сучасні  освітяни і  громада  висувають  до  них.  Звісно, є  й  поодинокі  індивідуальні  проекти, які  вигідно  відрізняються  від  типових, наприклад  –  дитсадки,  розташовані на  території  котеджних  містечок.  Од-нак  таких  будівель  є  дуже  мало.  У М ОНмолодьспорту  вважають,  що  вже пора  осучаснити  не  тільки  зміст  до-шкільної  освіти,  а  й  її  «форму»  –  бу-дівлі  ДНЗ.  Адже  їх  без  перебільшення можна  назвати  колисками  інтелек-туального  майбутнього  країни,  тому вони  повинні  втілювати  новітні  ідеї в  архітектурно-будівельному  проекту-ванні.  Тож  для  забезпечення  розви-тку  мережі  сучасних  дитячих  садків і  виявлення  найкращих  архітектур-но-планувальних  рішень  на  колегії МОНмолодьспорту  вирішили  провес-ти  огляд-конкурс  на  найкращий  ар-хітектурний  дизайн-проект  сучасно-го  ДНЗ.  Варто  зазначити,  що  шанси на  перемогу  матимуть  лише  ті  про-екти,  які  будуть  не  просто  гарними «на  папері»,  а  й  враховуватимуть  по-бажання  освітян-практиків  –  праців-ників  дитсадків.

Організаційний  комітет  конкурсу очолив  заступник  міністра,  керівник апарату  МОНмолодьспорту  Петро  Ку-ліков.  До  речі,  Петро  Мусійович  є  про-фесійним  будівельником.  Захід  старту-вав  у  лютому  2012  року,  до  участі  в ньому  запросили  і  молодь  –  студентів ВНЗ,  які  вивчають  будівництво  і  архі-тектуру,  і  досвідчені  авторські  колекти-

ви.  Першими  відгукнулися  учасники  з Харківського  національного  університе-ту  будівництва  й  архітектури  і  Полтав-ського національного технічного універ-ситету  імені  Юрія  Кондратюка. 

–  Цей  конкурс  ми,  працівники  мі-ністерства,  вважаємо  дуже  важливою і  відповідальною  справою,  –  каже  на-чальник  відділу  дошкільної  освіти  Де-партаменту  загальної  середньої  і  до-шкільної  освіти  МОНмолодьспорту Тамара  Панасюк.  –  Саме  тому  ми  про-вели  виставку  дизайн-проектів  ДНЗ  на 60,  120  та  240  місць.  Вона  тривала  з 19  червня  по  9  липня  2012  року  і  заці-кавила  громадськість.  Крім  проектів  на ній  демонстрували  фотографії  сучасних українських  і  закордонних  садків,  які вже  працюють. 

Поліпшення архітектури дитячих сад-ків  підвищить  якість  освітнього  проце-су.  За  дослідженнями  психологів,  архі-тектурна  форма  дитячого  навчального закладу  має  неабияке  значення  для  ста-новлення  особистості.  Впливають  і  роз-міри будівлі, і геометрія приміщень, і ко-льорові  рішення  її  оздоблення.

На  нові  проекти  дитячих  садків може  вплинути  навіть…  демографічна ситуація  в  країні.  Адже  в  сучасному світі, зважаючи на вплив економічних і соціальних  обставин,  відбуваються  до-сить  стрімкі  спади  і  підйоми  народжу-ваності. Саме тому щороку змінюється 

потреба  в  місцях  у  ДНЗ.  Науковці  вва-жають, що і «місткість» дитячих садків не  обов’язково  повинна  бути  постій-ною.  І  архітектурні  рішення  повинні дати  змогу  гнучко  реагувати  на  збіль-шення  чи  зменшення  кількості  місць, необхідних  для  охоплення  маленьких громадян  дошкільною  освітою.  Як  це реалізувати?  Наприклад,  якщо  дітей багато,  то  більша  частина  площі  по-винна  бути  задіяною  для  потреб  дитя-чих  груп.  А  якщо  кількість  дітей,  які перебувають  у  дитсадку,  меншає,  то тимчасово  вільні  приміщення  можуть використовуватися  як  додаткові  ігро-теки,  простір  для  індивідуальної  твор-чості  чи  навіть  початкова  школа  (якщо говорити  про  комплекс  ДНЗ  –  почат-кова  школа).

Ще  однією  тенденцією  сучасних  ар-хітектурних  проектів  є  те,  що  всереди-ні  і  зовні  вони  насичені  деталями,  що несуть позитивну, пізнавальну інформа-цію, орієнтовану на дитяче сприймання. 

–  Ми  вдячні  всім,  хто  взяв  участь у  огляді-конкурсі,  –  каже  Тамара  Ві-кторівна.  –  І  сподіваємося,  що  вже  в недалекому  майбутньому  саме  за  цими дизайн-проектами будуть побудовані су-часні  дитячі  садки.

Свої  роботи  прислали  студенти  й  ко-лективи  Київського  національного  уні-верситету  будівництва  і  архітектури; Придніпровської  державної  академії  бу-дівництва  та  архітектури;  Харківського державного технічного університету бу-дівництва  і  архітектури;  Інституту  ар-хітектури  Національного  університету «Львівська  політехніка»;  Полтавського національного  технічного  університету.

–  МОНмолодьспорту  вже  підготува-ло  листи  до  Міністерства  регіонального розвитку, будівництва та житлово-кому-нального  господарства  України  і  голів обласних, Київської та Севастопольської міських  адміністрацій  щодо  розгляду  та врахування  дизайн  –  проектів,  надісла-них  на  огляд  –  конкурс,  –  розповіла Тамара Панасюк. – А електронні версії проектів  буде  розміщено  на  освітньому порталі  ПедПРЕСА.

Максим КороденКо, «Освіта України»

ПОліПШеННя архітеКтУри Дитячих саДКів підВищить яКіСть оСВітнього процеСУ

ДИТСАДоК: АрхІтЕКтурА МАЄ ЗНАЧЕННяДитячі садки не повинні бути схожими на бетонні «кубики». Адже і від архітектури ДНЗ залежить якість дошкільної освіти. так вважають учасники огляду-конкурсу на найкращий архітектурний дизайн-проект сучасного дошкільного навчального закладу, що проводить МОНмолодьспорту.

15№ 30, 23 липня 2012 рокусвіти

Уявні

то хто ж напиСаВ ЗнаМенитУ КаЗКУ?Відповідь на це запитання не така проста, як  може  здатися  на  перший  погляд.  По-чнемо  з  того,  що  й  досі  точно  невідомо, де і коли народився Рудольф Распе. Є різ-ні  версії.  Наприклад,  прийнято  вважати, що нібито в Ганновері, навесні 1737 року. Уся інша інформація дуже обмежена. До-стеменно  відомо,  що  він  вивчав  природ-ничі  науки  у  Геттінгені  і  Лейпцигу,  пра-цював  писарем,  а  потім  –  секретарем  у бібліотеці в Ганновері. У ті часи для осві-чених  людей  існували  дуже  цікаві  поса-ди,  для  нас,  сьогоднішніх,  малозрозумілі. А в XVIII столітті вони надавали творчим людям  можливість  не  лише  виконувати безпосередні службові обов’язки, а й, на-приклад, займатися дослідницькою робо-тою.  Ось  і  Распе,  працюючи  писарем, 1766  року  видає  латинські  твори  знаме-нитого вченого Лейбніца, а під час робо-ти  у  бібліотеці  пише  один  із  перших  ли-царських  романів  в  історії  європейської літератури  «Хермін  і  Гунільда»,  завдяки якому  його  було  прийнято  до  Королів-ської  літературної  спільноти.

До  речі,  видання  творів  Лейбніца Распе присвячує… Герлаху Адольфу фон  Мюнхгаузену,  ганноверсько-му  міністру  в  Лондоні,  майбут-ньому засновнику і куратору уні-верситету в Геттінгені, і (зверніть увагу!)  родичу  свого  майбутньо-го  героя,  барона  Мюнхгаузена.

Далі Рудольф Распе продовжує похід  бібліотечними  посадами.  У 1767  році  він  стає  професором  у Каролінумі і одночасно – нагляда-чем антикварного і монетного кабі-нетів і другим бібліотекарем у місце-вого  ландграфа.  І  весь  цей  час  Распе займається  науковою  роботою  у  сфе-рі  геології  і  мінералогії,  досліджує  анти-кварні  книги,  розшукує,  вивчає  і  систе-матизує  старовинні  монетні  й  книжкові колекції.  Його  посада  надає  можливість мандрувати  –  наприклад,  Вестфалією. Це  сьогодні  словосполучення  «мандри Вестфалією»  видається  сміховинним: скільки  тієї  Вестфалії  –  для  автомобі-ля?  Але  на  ті  часи…  Распе  пересуваєть-ся королівством, знайомиться з багатими чиновниками  і  можновладцями,  скупо-вує  рідкісні  речі  і  монети  для  замож-них  колекціонерів.  А  заодно  розшукує старовинні  рукописи,  записує  перекази різних  історій.  Все  це  стане  у  пригоді йому  потім. 

І,  мабуть,  саме  цей  період  життя  Ру-дольфа  Распе  пояснює  його  схильність до  фантастичних  і  авантюрних  пригод. 

Бо  він  і  сам  був  –  та  ще  «штучка»! 

Ми  вже  згадували,  що  невідомо  точ-но,  коли  і  де  він  народився.  Далі  –  ще цікавіше.  Оскільки  його  служба  була пов’язана із збиранням, скупкою, пере-продажем  усіляких  матеріальних,  та  й духовних  цінностей,  а  сам  він  жив  до-сить  скрутно,  зарплатня  на  таких  «гу-манітарних»  посадах  вже  й  у  ті  часи була  досить  умовною,  то  й  трапився з  Рудольфом  Распе  гріх.  Прихопив  він трохи  діамантів  одного  з  ландграфів і  майнув  собі…  до  Англії.  (Де,  якщо ви  пам’ятаєте,  працював  його  старий знайомий  –  Герлах  фон  Мюнхгаузен.) Тікаючи,  ледь  не  «погорів».  Його,  як кажуть, «вирахували», на арешт був ви-писаний  ордер,  і  вже  прийшли  за  ним судові  виконавці.  Але  на  ту  мить  Ру-дольф  Распе  вже  прославився  не  лише як дослідник і антиквар, а й як чудовий оповідач!  І  так  «запудрив»  мізки  лю-

дям,  які  мали  відвести  крадія  до  буце-гарні,  що  його…  відпустили  на  всі  чо-тири  сторони. 

Тим  самим  вони,  скоріш  за  все,  збе-регли для німецької, та й світової літера-тури  ще  ненаписаний  твір  про  пригоди барона Мюнхгаузена. Ну, а в Англії Рас-пе намагався займатися і літературою, і, судячи  з  уривків  інформації,  що  дійшла до наших часів, ще й бізнесом. Оскільки він був фахівцем, дослідником з мінера-логії,  то  й  намагався  створити  на  бри-танському  острові  щось  таке,  пов’язане із  копальнями  для  видобутку  цінних  мі-нералів,  хоча  одночасно  займався  тим, 

що  під  руку  потрапить.  Написав  науко-ву  роботу  про  вулкани  Німеччини  і  есе про…  походження  живопису  олією.  І  – писав.  Писав,  ховаючись  під  малозро-зумілим  псевдонімом  М-Г-З-Н.  Саме  в Англії  і  народився  знаменитий  брехун Мюнхгаузен,  проте  й  тут  усе  сталося так,  що  лише  підкреслило  авантюрну вдачу  Рудольфа  Распе.

СпраВжній барон Ось  ми  пишемо  –  «справжній»,  і  бре-шемо,  на  кшталт  барона.  Тому  що  він справді  –  справжній,  але  не  дуже,  бо з  ним,  звичайно  ж,  не  траплялося  нічо-гісінько  схожого  на  те,  що  понаписував потім  його  «несправжній»  біограф  Рас-пе.  Та  ще  й  невідомо  досі,  (дискутуєть-ся)  –  написав  все  це  сам  Распе  чи  все-таки  справжній  барон  Мюнхгаузен,  а Распе  лише  трохи  переробив  написане і  видав  за  своє?

Як би там не було, але ось вам справ-жня  біографія  барона  Карла  Фрідріха Ієроніма  фон  Мюнхгаузена,  німецько-го  офіцера  російської  армії. 

Народився  Карл  Мюнхгаузен  1720 року  в  містечку  Боденвердер,  (помер 1797 року), у молоді роки служив пажем в  герцога  Брауншвейзького,  з  яким  по-трапив  до  Росії,  де  теж  служив  у  армії і  1750  року  дослужився  до  ротмістра. Взагалі  рід  Мюнхгаузенів  має  древні корені,  його  пращур  супроводжував у  Хрестових  походах  самого  Фрідріха Барбаросу.  Потім  рід  майже  вимер,  за-лишився  від  нього  один  монах,  якого 

вирішили  відпустити  «на  волю»  для продовження  роду,  дали  нове  пріз-

вище  –  Мюнхгаузен,  залишивши при цьому родовий, аристократич-

ний  герб.  Тож  Карл  за  своїм  ха-зяїном  подався  до  Росії  і  навіть виявився причетним до знамен-ної,  знакової  для  Російської  ім-перії  події:  1744  року  в  Ризі барон Мюнхгаузен командував почесною  вартою,  яка  зустрі-чала  на  кордоні  Софію  Авгус-ту  Фредеріку,  майбутню  імпе-

ратрицю Росії – Катерину II! (У цьому  разі  в  будь-кого  може  ви-

никнути  море  різного  роду  алю-зій  і  асоціативних  думок  відносно 

того,  що  майбутню  найславетнішу  в історії  Росії  царицю  на  кордоні  пер-

шим  зустрів  ніхто  інший,  як  «король брехунів»  Мюнхгаузен!).

Судячи з усього, барон добре прижив-ся  в  Росії,  навіть  воював  за  неї  з  тур-ками, був хоробрим офіцером, але дуже любив  різні  веселі  історії,  і  сам  їх  виду-мував  заради  потіхи  в  колі  друзів.  Тут треба  зазначити,  що  з  німців  взагалі-то  весельчаки  ще  ті,  менталітет  у  них серйозний.  Не  те,  що  пожартувати  за-йвий  раз  –  пофантазувати  не  змусиш. А  Карл  жартував  і,  коли  повернувся-та-ки до Німеччини, аби отримати материн спадок,  дуже  смішно  і  яскраво  опису-вав  своїм  знайомим  роки,  які  провів  у «країні  білих  ведмедів».

Є  припущення,  що  саме  десь  на  та-ких зустрічах Рудольф Распе і познайо-мився  із  російським  офіцером,  німцем 

за  походженням  і  веселим  оповідачем за  покликом  душі,  і  в  ці  дні  зародилася в  Распе  ідея  –  написати  за  тими  опо-відями  книгу.  Власне,  так  і  сталося,  і все  було  би  чітко  і  гарно,  аби  не  сам Распе…  Він  у  Англії  ховався  від  пока-рання  за  крадіжку,  тому  писав  усе  під псевдонімом. Далі: мав близького друга, талановитого  німецького  поета  Готфрі-да  Бюргера,  який  і  допоміг  Рудольфо-ві написати першу версію «Мюнхгаузе-на» англійською мовою. Текст казкових пригод  барона  складено  так,  щоби  все, що  там  описано,  було  зрозумілим  для англійського читача, тому пригоди мали деякий  «морський  нахил».  А  як  же? «Володарка  морів»…  І  вже  згодом  той самий  Бюргер  перекладав  пригоди  ба-рона  «алаверди»  –  знову  з  англійської на  німецьку…  Так  і  ганяли  книгу  ту-ди-сюди  за  мовною  ознакою  у  кількох виданнях,  вщент  заплутали  читача  і  лі-тературознавців, які й досі сперечають-ся:  хто  ж  написав  знамениті  «Приго-ди  Мюнхгаузена»:  Бюргер,  Распе  чи, може,  сам  барон?

А сам барон Мюнхгаузен (той, справ-жній) був дуже задоволений тим, як його прославила в Європі ця книга. Він лише сердився  на  німецьких  літераторів,  які через  заздрощі  роздули  з  нього  ну  та-кого  вже  брехуна…  І  на  Місяць  на  ядрі літав,  і  з  болота  себе  витягав  за  власне волосся.  Ну,  літав,  то  й  що?

Просто  німецький  менталітет  не сприймав казкової фантастики. «Похму-рі  німецькі  генії»  хотіли,  щоб  усе  було розкладено  по  поличках.  Якщо  хто  сум-нівається  у  справедливості  цих  слів  про «менталітет»  –  нехай  назве  прізвище хоч  одного  відомого  сучасного  німець-кого  письменника-фантаста.

Смерть  Рудольфа  Распе  була  схожою на  його  неспокійне  життя:  він  тільки-но  «вляпався»  в  якусь  наступну  халепу, цього  разу  –  із  будівництвом  шахти  в Ірландії,  куди  втік  із  Лондона,  оскіль-ки  там  вийшло  знову  щось  «не  так»  із фінансуванням  шотландських  копалин. Помер  від  висипного  тифу,  і,  до  речі, того  самого  року  помер  його  співавтор Готфрід  Бюргер.  Обидва  пішли  з  жит-тя  фактично  жебраками. 

Між  іншим,  Адольфові  Гітлеру  «Ба-рон  Мюнхгаузен»  дуже  подобався.  Він навіть  хотів  з  допомогою  своєї  пропа-гандистської  машини  зробити  з  барона «патріота  Германії»,  і  1937  року  наказав відкрити  кімнату-музей  Мюнхгаузена.

ольга КоВаЛенКо, «Освіта України»

БАРон МЮнХГАУЗен, ОхОрОНЕЦЬ ІМПЕрАтрИЦІ КАтЕрИНИ IIОсь і незрозуміло, хто цікавіший: автор, німецький письменник рудольф распе, чи герой його найвідомішого у світі, безсмертного твору барон Мюнхгаузен? Нехай читач розсудить сам. треба лише одразу зазначити, що самі пригоди барона, описані рудольфом распе, не мають нічого спільного ні з біографією самого письменника, ні з життєписом справжнього (так, саме – справжнього!) барона Карла Фрідріха Ієроніма фон Мюнхгаузена, російського офіцера. хоча й сам автор, описуючи пригоди «найправдивішого у світі брехуна», теж нібито недалеко від нього пішов…

У Новій  Зеландії  чотириріч-ний  хлопчик  спробував  ку-

пити  старий  поїзд,  який  ви-ставила  на  торги  транспортна компанія.  Пропозицію  придба-ти транспортний засіб за 30 ти-сяч  доларів  малюк  зробив,  бав-лячись  за  комп’ютером.

За  повідомленням  місцевих ЗМІ,  у  компанії  надзвичайно зраділи,  коли  дізналися,  що 

потяг,  який  їздив  околицями Веллінгтона  з  1940-х  років  і був  списаний  минулого  тиж-ня,  на  інтернет-аукціоні  отри-мав  пропозицію  від  покупця. Проте, як з’ясувалося пізніше, придбати  поїзд  забажав  чоти-рирічний  хлопчик,  який  грав на  комп’ютері  за  відсутності матері.  Коли  вона  дізналася, що  накоїла  її  дитина,  то  від-

разу  відіслала  компанії  листа з проханням скасувати пропо-зицію.  У  відповідь  кореспон-денти  заявили,  що  вони  дуже розчаровані подією, але зазна-чили,  що  малюк,  який  нама-гався  купити  потяг,  мабуть, дуже  талановитий,  оскільки процедура  участі  в  аукціоні потребує  певних  знань  і  на-вичок.

ту-ту!

ПоТяГ ЗА 30 ТИСяЧ ДоЛАРІВ вИрІШИв ПрИДБАтИ ЧОтИрИрІЧНИй хлОПЧИК

16 «Освіта України»

Завідуючі відділами: Оксана КОВТОНЮК, Юрій ЗУЩИК, Ольга КОВАЛЕНКО, Максим КОрОдЕНКО, Олена СОЛОдОВНіК спецкореспондент – Наталія КУЛИКОглядачі – дмитро ШУЛіКіН, Анна ЦЯЦЬКОжурналісти – Наталія ЧОМКО, Світлана ГАЛАТАлітературні редактори –Людмила СКОрУК, Олена ЄСіПОВАхудожній редактор –Тетяна ВОрОШИЛОВСЬКАверстальник – Віталій СіГНАТУЛіНГоловний дизайнер – Антон ЯКОВЛЄВОператор комп’ютерного набору –роман ПЛОдЕНКО

редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

рукописи не повертаємо.

листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта україни» обов’язкове.

відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.тел.: (044) 486-7960, факс: (044) 486-8237e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.comРекламний відділ: тел. (044) 486-8581e-mail: reklama@pedpresa.com.ua

Газету надруковано в друкарні вАт «видавництво «Київська правда»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел. (044) 422-57-85Друк офсетний. Зам. № 616 від 21 липня 2012 року

реєстраційне свідоцтво: Кв № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олександр ОВЧАрГоловний редактор – ігор ЮрЧЕНКО Перший заступник головного редактора –Марія КОрЮНЕНКОЗаступник головного редактора –Людмила ЗАГЛАдАвідповідальний секретар –Світлана КУШПіЙЗаступник відповідального секретаря –Оксана ЖОВАНИКстарші літературні редактори –ірина ЗАЛЕСЬКА, Тетяна КАрПОВА

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у липні: 41 200 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни, Національна Академія педагогічних наук україни, Профспілка працівників освіти і науки, вища атестацІйна комісія україни, ДІвП видавництво «Педагогічна преса»

Видавець:# 30 (1299) 23 липня 2012 року

ОфіційНе видаННя МіНістерства Освіти і НауКи, МОлОді та спОрту уКраїНи

знати?БаЖаєТе

01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10;тел.: (044) 236-59-22;www.vbo.com.ua, e-mail: info@vbo.com.ua

рекл

ама

роботА мрії

П’ятИрІЧНА ДІвЧИНКА ВЛАшТУВАЛАСя ТеСТУВАТИ ІГРАшКИМаленька  британка  Джесіка  Ростбрук,  котрій  усього  п’ять 

років,  влаштувалася  на  роботу  з  тестування  дитячих  то-варів.  Роботодавцем  дівчинки  є  британська  компанія,  з  якою вони  підписали  угоду.  Обов'язки  Джесіки  полягають  у  тому, що  вона  цілий  рік  повинна  випробовувати  новинки  іграшок, які їй постачатимуть додому. Після «тестування» Джесіка скла-

датиме  звіт  про  те,  якою  є забавка «у справі». Дівчин-ка  поставилася  до  роботи дуже  серйозно,  оскільки розуміє,  що  від  її  рішен-ня залежатиме, як іграшки продаватимуться.  Вдома  у Джесіки вже ціла колекція цяцьок,  які  вона  отримала як  винагороду  за  роботу.

Знайомство  з  книгами,  що були  там  зібрані,  а  також із  щоденниками  і  робо-

чими  записами  самого  Гугеля справило  величезне  вражен-ня  на  Ушинського,  який  від-тоді  почав  вважати  його  своїм учителем.  А  сам  Гугель  називав себе  послідовником  знаменито-го  Песталоцці,  чиї  педагогічні ідеї  знаходили  тоді  все  більше прихильників  у  європейських освітянських  колах.

шафа, що ЗМіниЛа педагогіКУНародився  Єгор  Йосипович 1804  року  в  німецькій  Саксо-нії,  потім  п’ятирічним  сиро-тою  був  вивезений  до  Росії. Далі  в  його  біографії  вели-чезна  лакуна  –  невідомо,  хто саме  виховував  хлопця,  і  чому 

він  почав  опановувати  педаго-гічну  науку.  Але  навіть  із  не-значних  уривків  біографії,  що дійшли  до  нашого  часу,  мож-на  зробити  висновки,  що  тінь великого  Песталоцці  переслі-дувала  його  протягом  усього життя.  Наприклад,  йому  пота-ланило  виховуватися  в  пансіо-ні  Йогана  Мюральта,  який  був палким  прихильником  педаго-гічних  ідей  Песталоцці.  Мож-ливо,  саме  тут  і  сформувалися життєві  та  професійні  переко-нання  Єгора  Гугеля.  Бо  коли він,  відпрацювавши  виклада-чем  у  вищезгаданому  пансіоні, прийшов  на  викладацьку  робо-ту  до  Гатчинського  виховного будинку,  (з  1837  року  –  сиріт-ський  інститут),  у  його  мізках, вочевидь,  вже  був  складений подальший план роботи, причо-

му  спирався  він  ні  на  що  інше, як  на  досвід  роботи  та  ідеї  Йо-гана  Песталоцці. 

Молодість  і  заповзяття  пе-дагога  не  залишилися  непо-міченими  в  освітянському  се-редовищі  школи-інституту. Одразу  треба  сказати  кіль-ка  слів  про,  власне,  сам  на-вчальний  заклад.  Спочатку  в 1803  році  у  містечку  Гатчи-на  поблизу  Санкт-Петербурга за  наказом  імператриці  Марії Федорівни  створили  вихов-ний  будинок  для  сиріт  –  ді-тей  російських  офіцерів,  які загинули  під  час  воєнних  дій. Потім,  вже  за  царювання  Ні-колая  І,  його  перетворили  на Гатчинський сирітський інсти-тут,  єдиний  у  Російській  ім-перії  закритий  навчальний  за-клад  для  чоловіків.  Приймали сюди  лише  дітей  чиновників і  військовослужбовців,  з  4  до 14  років.  Освіту  інститут  на-давав  таку,  що  по  закінчен-ню  випускник  міг  вступити до  найпрестижніших  універ-ситетів,  обрати  собі  фах  за бажанням.  Тут  функціонува-ло  чимале  власне  господар-ство,  інститут  був  забезпече-ний так, що дітям і викладачам не треба було відволікатися на  побутові  дрібниці.

Там  і  розпочав  свою  діяль-ність  учитель,  небайдужий  і до  дітей,  і  до  методики  їх  ви-ховання.  Єгор  Гугель  навчав-ся  у  древньокитайських,  анти-чних, середньовічних педагогів, і  розробив  врешті-решт  власну систему  виховання  –  творчу, гуманістичну,  ефективну.  Саме ці  твори  і  записи  самого  Гуге-ля знайшов у «історичній шафі» Ушинський…

ідейний «батьКо» дошКіЛьнятПоняття  «дитячий  садок»  для нас  таке  саме  звичне,  як,  ска-жімо,  вода  чи  їжа.  Сьогодні важко  навіть  уявити,  що  дітей можна  виховувати  якось  інак-

ше. Але, щоб дійти до практич-ного  втілення  ідеї  дошкільного виховання  і  навчання  людству, зокрема  європейській  педаго-гічній  спільноті,  потрібні  були сотні  років  важкої  практики  і конкретні  приклади  педагогіч-ної  професійної  самовідданос-ті  вчителів-одинаків  на  зразок того  самого  Песталоцці. 

Єгор  Гугель  не  лише  випле-кав  у  собі  ідею  сучасного  ди-тячого  садка,  а  й  зумів  реалі-зувати  її  на  практиці.  У  1832 році  він  у  стінах  Гатчинського 

виховного  дому  для  сиріт  ство-рив  першу  в  Російській  імперії «малолітню  школу»  –  для  ді-тей  4  –  6  років.  Спочатку  там навчалися  всього  10  хлопчиків, потім,  коли  школу  було  пере-творено  на  інститут  (за  п’ять років),  там  проходили  навчаль-ний  курс  уже  120  дітей.  Осно-вне завдання: підготувати хлоп-чаків до вступу в  інститут. Сам Гугель вважав, що його завдан-ням є «правильний напрям роз-витку  дитячих  здібностей». 

Сталося  диво:  сама  присут-ність у стінах навчального закла-ду Єгора Гугеля зробила інститут ледь  не  взірцем  демократичної педагогічної  думки  –  і  це  в  Ро-сії,  де  у  школах  панувала  «палич-на»  дисципліна!  До  того  ж  ра-зом  з  однодумцями  Єгор  Гугель  

у  1833  –  1834  роках  організував випуск  «Педагогічного  журна-лу»,  в  якому  пропагував  власні ідеї  та  передовий  досвід  євро-пейських  освітян.  Журнал,  до речі,  цікаво  читати  й  досі,  на-писаний він мовою, якій можуть позаздрити  і  деякі  сучасні  пе-дагогічні  видання:  доступною  і  переконливою. 

Надто  популярним  ставав Гугель  і  серед  учнів,  і  в  сере-довищі  російських  педаго-гів.Цього  вже  освітянське  на-чальство  стерпіти  не  змогло. Його  почали  цькувати,  заби-рати  в  нього  викладацькі  го-дини,  інститутські  бюрократи, як  це  трапляється  й  досі,  по-чали  брати  гору.  Єгор  Гугель 

був  від  народження  дуже  враз-ливим,  боротися  з  нерозумін-ням  і  невіглаством  не  міг,  за-хворів  на  нервовий  розлад,  а потім  і  помер,  не  доживши  на-віть  до  40  років  –  у  1842-му. 

Тоді  й  була  опечатана  шафа з  його  книгами,  доступ  до  якої заборонили,  аж  поки  до  неї  не дістався Костянтин Ушинський. 

До  речі:  систему  виховання й елементарної освіти для ВСІХ дітей,  і  саму  назву  –  «дитячий садок» придумав співвітчизник Єгора Гугеля, Фрідріх Фребель. Він  вважав,  що  діти  –  справ-ді  –  «квіти  життя»,  і  виро-щувати  їх  повинні  садівники й  садівниці,  звідси  і  назва:  «дитячий  садок»!

ольга КоВаЛенКо, «Освіта України»

видАтні вчителі

ПеРшИЙ «САДІВнИК» ДИтяЧОГО сАДКАІм’я цього чоловіка, як не дивно, стало відомим у педагогічному світі завдяки його послідовнику й учню, який навіть не підозрював, що буде цим самим «учнем і послідовником»… та вийшло так, що видатний наш співвітчизник, педагог зі світовим ім’ям Костянтин ушинський, а на той час – просто вдумливий і не дуже зручний для царської влади педагог, після призначення на роботу до Гатчинського сирітського інституту натрапив там на опечатану попередниками бібліотеку, яка належала колишньому інспекторові класів Єгору йосиповичу Гугелю…

Гатчинський сирітський інститут