ВІСНИК - liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/vestniki/vest_bio_4(33)_2013.pdf · тваринному тілі», «елементарний склад речовин тваринного

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИОдЕСьКИй НАцІОНАльНИй УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕчНИКОВА

Odesa National University Herald

Вестник Одесского национального университета

ВІСНИКОдЕСьКОГО НАцІОНАльНОГОУНІВЕРСИТЕТУСерія: БіологіяНауковий журналВиходить 4 рази на рік Серія заснована у липні 2007 р.

Том 18, випуск 4(33) 2013

Одеса2013

Засновник та видавець: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Редакційна колегія журналу:І. М. Коваль (головний редактор), О. В. Запорожченко (заступник головного ре-

дактора), В. О. Іваниця (заступник головного редактора), С. М. Андрієвський, Ю. Ф. Ваксман, В. В. Глє бов, Л. М. Голубенко, Л. М. Дунаєва, В. В. Заморов, В. Є. Круг-лов, В. Г. Кушнір, В. В. Менчук, О. В. Сминтина, В. І. Труба, О. В. Тюрін, Є. А. Черкез, Є. М. Черноіваненко

Редакційна колегія серії:В. О. Іваниця, д.б.н, професор; Б. М. Галкін, д.б.н, професор; Л. М. Карпов, д.б.н,

професор; О. М. Слюсаренко, д.б.н, професор; В. П. Стойловський, д.б.н, професор; С. А. Петров, д.б.н, професор; Ф. П. Ткаченко, д.б.н, професор; В. М. Тоцький, д.б.н, професор; Т. О. Філіпова, д.б.н, професор; С. В. Чеботар, д.б.н., член-кор. НАНУ; І. Л. Вовчук, д.б.н.; Л. Б. Котлярова, к.філол.наук, доцент; Б. Г. Александров, д.б.н, про-фесор (науковий редактор); Г. В. Майкова, к.б.н., доцент – (відповідальний секретар)

Відповідно до постанови Президії ВАК України №1-05/6 від 14.06.2007 р. науковий журнал «Вісник Одеського національного університету. Біологія»

входить до Переліку наукових фахових видань України

Українською, російською та англійською мовами

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу інформаціїСерія КВ № 11455-328Р від 7.07.2006 р.

Затверджено до друку Вченою радою Одеського національного університету

імені І. І. Мечникова.

Адреса редакції: 65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

Тел: (+380-48) 68-79-32E-mail:[email protected]

© Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2013

Зміст

Петров С. А.ІСТОРІя КАФеДРи БІОХІМІЇ ОДеСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВеРСиТеТУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА .............................................................................................................. 7

Коваленко С. Г., Васильєва Т. В., Швець Г. А.КАФеДРА БОТАНІКи НА БІОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТеТІ ОНУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА .................................................................................................. 14

Чеботар С. В.ІСТОРІя КАФеДРи ГеНеТиКи І МОЛеКУЛяРНОЇ БІОЛОГІЇ ОДеСЬКОГО УНІВеРСиТеТУ .................................................................................................. 23

Заморов В. В., Джуртубаев М. М.ДО 80-РІЧЧя КАФеДРи ГІДРОБІОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ еКОЛОГІЇ ОДеСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВеРСиТеТУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА ................ 40

Стойловський В. П., Ківганов Д. А.ДО ІСТОРІЇ КАФеДРи ЗООЛОГІЇ ОДеСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВеРСиТеТУ . 49

Гвоздій С. П., Бурденюк О. І., Стенпковська Г. І.ІСТОРІя КАФеДРи МеДиЧНиХ ЗНАНЬ ТА БеЗПеКи жиТТЄДІяЛЬНОСТІ ОДеСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВеРСиТеТУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА ................. 58

Іваниця В. О., Юргелайтіс Н. Г., Бурлака Т. В., Гудзенко Т. В., Ямборко Г. В. МІКРОБІОЛОГІя В ОДеСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВеРСиТеТІ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА (1865–2013) ................................................................................................... 67

Лобков В. О., Рясіков Л. В., Суворов Ю. В.еТАПи РОЗВиТКУ ЗООЛОГІЧНОГО МУЗеЮ ОДеСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВеРСиТеТУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА ............................................................................ 82

Карпов Л. М., Сьомік Л. І., Гладкій Т. В.СТАНОВЛеННя І РОЗВиТОК КАФеДРи ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДиНи І ТВАРиН ОНУ ІМеНІ І. І. МеЧНиКОВА ........................................................................................................... 94

ПРАВиЛА ДЛя АВТОРІВ ........................................................................................................ 101

ВІСНИК ОдЕСьКОГО Випуск 4(33) Том 18НАцІОНАльНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 2013

сОДЕРЖАНИЕПетров С. А.иСТОРия КАФеДРЫ БиОХиМии ОДеССКОГО НАЦиОНАЛЬНОГО УНиВеРСиТеТА иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ....................................................................... 7

Коваленко С. Г., Васильева Т. В., Швец Г. А.КАФеДРА БОТАНиКи НА БиОЛОГиЧеСКОМ ФАКУЛЬТеТе ОНУ иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ..................................................................................................... 14

Чеботарь С. В.иСТОРия КАФеДРЫ ГеНеТиКи и МОЛеКУЛяРНОЙ БиОЛОГии ОДеССКОГО УНиВеРСиТеТА ................................................................................................ 23

Заморов В. В., Джуртубаев М. М.К 80-ЛеТиЮ КАФеДРЫ ГиДРОБиОЛОГии и ОБщеЙ эКОЛОГии ОДеССКОГО НАЦиОНАЛЬНОГО УНиВеРСиТеТА иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ....... 40

Стойловский В. П., Кивганов Д. А.К иСТОРии КАФеДРЫ ЗООЛОГии ОДеССКОГО НАЦиОНАЛЬНОГО УНиВеРСиТеТА ......................................................................................................................... 49

Гвоздий С. П., Бурденюк Е. И., Стенпковская Г. И.иСТОРия КАФеДРЫ МеДиЦиНСКиХ ЗНАНиЙ и БеЗОПАСНОСТи жиЗНеДеяТеЛЬНОСТи ОДеССКОГО НАЦиОНАЛЬНОГО УНиВеРСиТеТА иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ...................................................................................................... 58

Иваница В. А. , Юргелайтис Н. Г. , Бурлака Т. В. , Гудзенко Т. В., Ямборко А. В. МиКРОБиОЛОГия В ОДеССКОМ НАЦиОНАЛЬНОМ УНиВеРСиТеТе иМеНи и. и. МеЧНиКОВА (1865–2013) ................................................................................ 67

Лобков В. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В.эТАПЫ РАЗВиТия ЗООЛОГиЧеСКОГО МУЗея ОДеССКОГО НАЦиОНАЛЬНОГО УНиВеРСиТеТА иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ................................ 82

Карпов Л. М., Сёмик Л. И., Гладкий Т. В.СТАНОВЛеНие и РАЗВиТие КАФеДРЫ ФиЗиОЛОГии ЧеЛОВеКА и жиВОТНЫХ ОНУ иМеНи и. и. МеЧНиКОВА ............................................................... 94

ПРАВиЛА ДЛя АВТОРОВ ....................................................................................................... 101

CONTENTSPetrov S. A.HISTORY OF ODESA I. I. MECHNYKOV NATIONAL UNIVERSITY DEPARTMENT OF BIOCHEMISTRY ........................................................................................... 7

Kovalenko S. G., Vasylyeva T. V., Schvets G. A.DEPARTMENT OF BOTANY AT BIOLOGICAL FACULTY OF ONU AFTER I. I. MECHNYKOV .......................................................................................................... 14

Сhebotar S. V.HISTORY OF THE DEPARTMENT OF GENETICS AND MOLECULAR BIOLOGY OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY ............................................................ 23

Zamorov V. V., Dzhurtubayev M. M.TO THE 80TH ANNIVERSARY OF HYDROBIOLOGY AND GENERAL ECOLOGY DEPARTMENT OF ODESA NATIONAL I. I. MECHNYKOV UNIVERSITY ......................... 40

Stoylovsky V. P., Kivganov D. A.THE HISTORY OF ZOOLOGY DEPARTMENT OF ODESA NATIONAL UNIVERSITY ....... 49

Gvozdii S. P., Burdenyuk O. I., Stenpkovska G. I.HISTORY OF THE DEPARTMENT OF MEDICAL KNOWLEDGE AND LIFE SAFETY OF THE ODESA NATIONAL UNIVERSITY NAMED AFTER I. I. MECHNYKOV ................ 58

Ivanytsia V. O., Yurgelaytis N. G., Burlaka T. V., Gudzenko Т. V., Yamborko G. V. MICROBIOLOGY IN ODESA NATIONAL I. I. MECHNYKOV UNIVERSITY (1865–2013) .................................................................................................................................... 67

Lobkov V. O., Ryasikov L. V., Suvorov Y. V.THE STAGES OF THE DEVELOPMENT OF THE ZOOLOGICAL MUSEUM OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY ........................................................... 82

Karpov L. M., Semik L. I., Gladkiy T. V.FOUNDATION AND DEVELOPMENT OF DEPARTMENT OF HUMAN AND ANIMALS PHYSIOLOGY OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY .................................. 94

RULES FOR THE AUTHORS .................................................................................................... 101

77

Вісник ОНУ. Сер.: Біологія. 2013. Т. 18, вип. 4(33) ISSN 2077-1746

УДК 577:378.4(477.74)

С. А. Петров, д.б.н., професор, завідувач кафедриОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра біохімії,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, тел.: +38(0482) 68 78 75, е-mail: [email protected]

ІСТОРІЯ КАфЕДРИ БІОХІМІЇ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

В статті описана історія кафедри біохімії Одеського університету. Наведені дані щодо її заснування і вчених, які працювали на кафедрі. Охарактеризовані основні напрямки наукових досліджень співробітників кафедри.

Ключові слова: Одеський університет, кафедра біохімії, історія.

В 1901–1902 навчальному році на щойно організованому медичному факульте-ті Імператорського Новоросійського університету була утворена кафедра медичної хімії, яку очолив приват-доцент Імператорського Новоросійського університету А. К. Медведєв. В 1901 р. він був обраний на посаду екстраординарного профе-сора [1, 2].

А. К. Медведєв народився у 1863 році. Навчання почав на природничому від-діленні Імператорського університету Санкт-Петербургу, але потім перейшов до Імператорської військово-медичної академії. Під час навчання в академії він брав активну участь у експериментальній роботі. Зокрема, їм досліджений вплив стис-лого повітря, кисню і вугільної кислоти на нервову подразливість організму.

У 1888 році А. К. Медведєв отримав диплом з відзнакою в зв’язку з успішним закінченням академії, а також звання військового лікаря. З середини 1888 року до кінця 1892 року він виконував обов’язки судового лікаря на кораблях військово-морського флоту. У період з 1893 року по 1895 рік А. К. Медведєв працював у Ім-ператорської військово-медичної академії під керівництвом професорів І. М. Тар-ханова та І. П. Павлова. В 1893 році він захистив докторську дисертацію: «Про відношення лейкоцитів до потрапляння в кров деяких речовин».

В 1895 році А. К. Медведєв на запрошення екстраординарного професора Б. Ф. Веріго приїздить в Одесу, де займає посаду викладача кафедри зоології, по-рівняльної анатомії і фізіології на природничому відділенні фізико-математичного факультету. У 1896 році Медведєв був обраний Радою університету на посаду приват-доцента цієї кафедри. Анатолій Костянтинович першим в університеті почав викладати учбові курси «Фізіологічна хімія травлення і обміну речовин у тваринному тілі», «елементарний склад речовин тваринного організму, харчові ре-човини і травлення», а з 1897 року він почав проводити зі студентами практичні заняття з фізіологічної хімії.

© С. А. Петров, 2013

88

ISSN 2077-1746 Вісник ОНУ. Сер.: Біологія. 2013. Т. 18, вип. 4(33)

З моменту організації кафедри медичної хімії, її очільник професор А. К. Мед-ведєв почав читати курс «Фізіологічна хімія, хімія білкових речовин та їх найближ-чих похідних, вуглеводів і жирів, вчення про неорганічні ферменти та травні соки хімії травних процесів (кров та лімфа)» [2].

З сучасних позицій ця назва курсу здається дещо дивною, але не слід забувати, що на початку ХХ століття біохімія як наука робила перші кроки. Перші відомос-ті в цій галузі були іноді примітивними та хибними. В рамках вказаного курсу А. К. Медведєв одразу започаткував практичні заняття з групами студентів.

В 1902 році Анатолій Костянтинович отримав посаду ординарного професора [3]. Сфера наукових інтересів його торкалася механізмів утворення NH3 у тварин-ному організмі. Він показав прямий вплив гормонів щитовидної залози на швид-кість дезамінування в крові фенілаланіну, аланіну і аспартату. Крім того, він був автором понад 10 наукових праць, присвячених вивченню процесів окиснення. Він був автором першого підручника з біохімії, який назвав «Підручник по фізіологіч-ній хімії» (1905 р.).

Він працював в Новоросійському університету на посаді завідувача кафедри до 1920 року. Революційні події і фінансова нестабільність примусили його з роди-ною емігрувати до Болгарії.

З моменту організації кафедри медичної хімії на протязі першого учбового року єдиним викладачем кафедри був професор А. К. Медведєв.

В 1902–1903 учбовому році на кафедру був зарахований другий викладач – приват-доцент В. В. Зав’ялов [4].

В. В. Зав’ялов народився у 1873 році. В 1891 році він став студентом медичного факультету Імператорського Московського університету. Закінчивши університет у 1895 році він переїхав до Юр’єва (Тарту), де працював асистентом. В 1899 році він захистив докторську дисертацію і наступного року переїхав в Одесу. Протягом року Зав’ялов обіймав посаду лаборанта кафедри медичної хімії Новоросійського університету, а потім був переведений на посаду приват-доцента кафедри.

З 1903 по 1906 роки він працював на посаді екстраординарного професора ка-федри зоології, порівняльної анатомії та фізіології, а з 1906 до 1920 рр. він пере-бував на посаді ординарного професору цієї ж кафедри. Головним науковим досяг-ненням Зав’ялова є отримання пластеїну під час пепсинного перетравлення білків.

В 1920 році В. В. Зав’ялов виїхав до Болгарії, кафедра медичної хімії перестала існувати.

Новий етап біохімічних досліджень в Одеському університеті почався в 1944 ро ці з появою професора Ю. В. Медведєва.

Ю. В. Медведєв народився в Польщі. В 1925 році він закінчив Харківський сільгоспінститут і вступив до аспірантури, того ж року виїхав до Ленінграда, де під керівництвом академіка Костичева С. П. спеціалізувався в галузі біохімії рослин та мікробіології. З 1926 по 1932 рік він працював у лабораторії біохімії та фізіології

99


рослин АН СРСР. В 1932 р. він перейшов до Ленінградського державного універ-ситету на посаду доцента, де першим в СРСР організував курс та практикум з фер-ментів. Він розробив метод отримання етилового спирту з деревини. В 1936 році переїхав до Москви, де працював у хімічному секторі всесоюзного інституту екс-периментальної медицини. У тому ж році захистив докторську дисертацію: «Кіне-тична теорія біохімічних процесів». Наступного року він був обраний завідува-чем кафедри анатомії та фізіології рослин Харківського університету. В 1938 році отримав звання професора, а за три роки був обраний завідувачем кафедри хімії зерна Одеського інституту інженерів борошномельної промисловості та елеватор-ного господарства. Після звільнення Одеси від окупації в Одеському університеті була утворена кафедра біохімії та мікробіології, яку очолив Ю. В. Медведєв. Під час війни він не зміг евакуюватися і деякий час перебував на окупованій території.

Після звільнення Одеси в 1944 році він очолив кафедру біохімії і мікробіології Одеського державного університету (ОДУ) і одночасно зайняв посаду директора ботанічного саду і завідувача кафедри хімії зерна в інституті інженерів борошно-мельної промисловості [6]. На кафедрі було всього дві ставки викладачів – 1 ставка професора та 1 ставка асистента.

В 1949 році під тиском лисенківців кафедру було ліквідовано, а Ю. В. Медведєв пішов з ОДУ. Помер він у м. Душанбе, де і похований на міському цвинтарі.

В період 1933–1944 рр. та 1949–1964 рр. курс біологічної хімії на біологічному факультеті ОДУ читала доцент Г. О. Івановська [5].

В 1964 році була організована самостійна кафедра біохімії, яку очолив доктор медичних наук А. я. Розанов.

А. я. Розанов народився в Одесі в 1929 році. В 1944 році в 15-річному віці після дострокового закінчення школи він поступив в Одеський медичний інститут, який закінчив з відзнакою в 1949 році. В цьому ж році він вступив в аспірантуру. Під керівництвом професора Д. А. Цуверкалова він підготував кандидатську дисерта-цію, яку захистив в 1953 році. В 1952 році він був зарахований на посаду асистента кафедри біохімії Одеського медичного університету. На цій посаді він працював 10 років. За цей період підготував докторську дисертацію «Метаболізм тіаміну та його фосфорних ефірів і дисульфідів в тваринному організмі». В 1962 році він перейшов в інститут туберкульозу на посаду керівника біохімічної лабораторії. На цей посаді він працював до 1963 року. В цьому році він був обраний за конкурсом на посаду завідувача лабораторії біохімії Інститут геронтології та експерименталь-ної патології АМН СРСР (м. Київ). В 1964 році він захистив докторську дисер-тацію і був запрошений в Одеський державний університет на посаду завідувача щойно організованої кафедри біохімії.

В штаті кафедри було п’ять викладачів, один старший лаборант і один лаборант. На посаді викладачів, крім професора Розанова А. я., працювали доцент Голуб-цева М. В., доцент Тоцький В. М., доцент Коваль В. Т., асистент Карпов Л. М.

1010


На посаді старшого лаборанта працювала Монакіна Т. О. Доцент Голубцева М. В. була одною із аспіранток ще за часів професора Медведєва Ю. В. Її доля складала-ся досить складно. Довгий час партійне керівництво факультету не давало їй реко-мендацію в аспірантуру, тому що вона була донькою так званого «ворогу народу». Так називали майже всіх засуджених за сталінських часів.

З відкриттям в 1964 році кафедри вона зайняла посаду доцента і читала загаль-ний курс біофізики і спецкурс «Біохімія білка».

Доцент Тоцький В. М. читав спецкурс «Біохімія нуклеїнових кислот». На кафе-дрі біохімії він підготував докторську дисертацію і перейшов на посаду завідувача кафедри генетики.

Доцент Коваль В. Т. читав спецкурс «Біохімія антибіотиків» і «еволюційна біо-хімія». В 1975 році він очолив кафедру ботаніки.

Асистент Карпов Л. М. на кафедрі біохімії підготував з початку кандидатську, а потім і докторську дисертації і в 2001 році очолив кафедру фізіології людини і тварин.

В наступному році при кафедрі була організована аспірантура. Крім загальних курсів біохімії і біофізики в перші роки існування кафедри читались чотири спец-курси: «Молекулярні механізми регуляції біокаталізу», «Функції білків», «Біохімія нуклеїнових кислот» і «Біохімія рослин».

З перших днів існування кафедри завдяки зусиллям А. я. Розанова на кафедрі з’явилося сучасне на той період обладнання і значна кількість реактивів. На ка-федрі також була організована радіоізотопна лабораторія, яка зіграла вирішальну роль в подальших дослідженнях співробітників кафедри. В 1966 році А. я. Роза-нов отримав звання професора. Науковий досвід, отриманий А. я. Розановим в Інституті геронтології та експериментальної патології, дозволив йому організувати на кафедрі науковий напрям з вивчення механізмів геронтогенезу. Перші кандидат-ські дисертації, які виконувались на кафедрі, були присвячені саме цій проблемі.

Крім цього наукового напрямку на кафедрі в перші роки її існування виконува-лись дослідження механізмів зв’язування тетанотоксину в організмі.

Але головним напрямком досліджень було вивчення механізмів взаємодії віта-мінів в організмі. Професор Розанов А. я. організував ці дослідження під впливом академіка АН УРСР Р. В. Чаговця, який працював завідувачем відділу біохімії ві-тамінів та коферментів Інституту біохімії АН УРСР. Р В. Чаговець був засновни-ком вітамінологічних досліджень не тільки в Україні. Під його впливом професор Ю. М. Островський розпочав роботу з вивчення метаболізму вітамінів в м. Гродно (Білорусь) в відділі АН БРСР, який потім переріс в Інститут біохімії АН Білорусі.

Завдяки існуванню радіоізотопної лабораторії співробітники кафедри отримали можливість досліджувати динаміку розподілу і метаболізм в організмі 14С-тіаміну, 14С-нікотинової кислоти, 35S-ліпоату, 14С-біотину, 14С-рибофлавіну.

1111


В цих дослідженнях вперше було встановлено, що динаміка розподілу вітамі-нів має двох- або трьохфазний характер. Була висловлена гіпотеза щодо механізму такого явища.

Певне наукове значення мали дослідження впливу екстремальних факторів (гіпо ксія, гіпотермія) на динаміку розподілу вітамінів в організмі.

На кафедрі біохімії були вперше в СРСР синтезовані нікотиноїл-ГАМК-14С і пантогам-14С. Фармакодинаміка цих сполук теж була досліджена. Істотний внесок в теорію механізмів проникнення вітамінів крізь біологічні мембрани дали дослі-дження накопичення мічених вітамінів та їх метаболітів в мітохондріях. Було про-демонстровано, що цей процес здійснюється за допомогою специфічних білків.

Особливе місце в дослідженнях кафедри займала проблема взаємодії вітамінів в тваринному організмі.

Ці дослідження почалися з вивчення ефектів впливу одного вітаміну на роз-поділ і фіксацію в тканинах іншого. В значній більшості випадків був отриманий стимулюючий ефект парного введення функціонально пов’язаних вітамінів на фік-сацію кожного з них. В цих експериментах було продемонстровано, що введен-ня комплексу вітамінів, які в вигляді коферментів беруть участь у функціонально пов’язаних процесах, призводить до суттєвого збільшення накопичення кожного з них в тканинах.

Ці дослідження дозволили професору Розанову А. я. сформулювати гіпотезу співдружнього протеідизування вітамінів, що входять у формі коферментів в муль-тиензимні комплекси. Ця гіпотеза була прийнята вітамінологами як один з можли-вих механізмів взаємодії вітамінів в організмі.

Отримані результати мали практичне значення. На їх основі вперше в СРСР на кафедрі біохімії були створені ампульовані полівітамінні препарати.

В останні роки свого життя професор Розанов А. я. займався проблемою впли-ву екстремальних факторів на біохімічні процеси в організмі та питаннями нейро-хімії.

За період керування кафедрою біохімії (1964–1975 роки) під керівництвом Ро-занова А. я. було захищено більше 20 кандидатських дисертацій. Він був науковим консультантом 4 докторських дисертацій. Їм випущено 5 монографій і більше 200 наукових статей.

Він був прекрасним лектором. Студенти завжди з захопленням спілкувались з ним і слухали його лекції.

З 1995 року завідувачем кафедри став доцент О. В. Запорожченко. З 1980 року на кафедрі був розпочатий новий науковий напрямок з вивчення некоферментних функцій вітамінів.

Необхідність таких досліджень була продиктована наступними причинами. Ба-гато біохімічних ефектів, що спостерігалися після введення фізіологічних доз ві-тамінів, не вкладалося в рамки уявлень про коферментні функції вітамінів, а іноді

1212


були прямо протилежними цим уявленням. Крім того, дослідження біохімічних ефектів, які спостерігалися після введення катаболітів вітамінів, нездатних пере-творюватися в коферменти, продемонстрували ефекти впливу цих сполук на ряд біохімічних процесів.

В цих дослідженнях було продемонстровано, що такий катаболіт тіаміну, як тіохром здатен регулювати активність певної групи ферментів. Крім того, був ви-вчений характер катаболізму в організмі таких вітамінів як тіамін, ліпоєва кислота, пантотенова кислота і нікотинова кислота.

Специфічні функції катаболітів цих вітамінів зараз ретельно вивчаються.За цим напрямком опубліковано більше 100 наукових статей, 1 підручник. За-

хищено 1 докторську і 2 кандидатські дисертації.Співробітники кафедри біохімії брали участь і виступали з науковими допо-

відями на більш ніж 100 зарубіжних і вітчизняних з’їздах, симпозіумах та конфе-ренціях.

Випускники кафедри працюють в наукових установах України і 20 країнах світу.

Список використаної літератури

1. Грабовська Л. І. Розвиток наукової медичної теоретичної думки в Новоросійському університеті (1865–1920). Дис. на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Одеса. – 1959.

2. Наука в південному регіоні України (1971–2011). Запорожан В. Н., Кресюн В. М., Романо-ва Н. А. Одеський національний медичний університет. – Одеса: Фенікс, 2011. – С. 249–269.

3. Запорожченко О. В., Рясіков Л. В. Про одеський період в житті доктора медицини, ординар-ного професора фізіологічної хімії Імператорського Новоросійського університету Анатолія Костянтиновича Медведєва (1863–1921) // Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 175-річчю з дня народження І. М. Сєченова. – Одеса, 2004. – С. 23–25.

4. Богачик Т. А., Єфремова І. В., Рясіков Л. В. В. В. Зав’ялов (1873–1930) – ординар-ний професор кафедри зоології, порівняльної анатомії та фізіології природничого відділення Імператорського Новоросійського університету // Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 175-річчю з дня народження І. М. Сєченова. – Одеса, 2004. – С. 3–5.

5. Юрженко О. І. Історія Одеського університету за 100 років. – К.: Видавництво КДУ, 1968. – 423 с.

6. Кузнецов В. О. Професор Юрій Васильович Медведєв (05.06.1903 – 06.09.1969) // Історія Української науки на межі тисячоліть. – 2009. – Вип. 41. – С. 111–123.

7. Петров С. А. Розанов Анатолій якович. Біохімик. Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. – О.: Астропринт, 2000. – Т. 4. – С. 30–31.

Стаття надійшла до редакції 21.10.2013

1313


С. А. Петров Одесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра биохимииул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина,тел.: +38(0482) 68 78 75, е-mail: [email protected]

ИСТОРИЯ КАфЕДРЫ БИОХИМИИ ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

РезюмеКафедра биохимии как самостоятельное подразделение существует в Одесском уни-верситете с 1964 года. За это время на кафедре подготовлено 4 доктора наук и более 30 кандидатов наук. Сотрудники кафедры опубликовали более 500 научных работ. На-учные работы сотрудников кафедры широко известны как в Украине, так и за рубежом.Ключевые слова: Одесский университет, кафедра биохимии, история.

S. A. Petrov Odesa National Mechnykov University, Department of Biochemistry, 2, Dvoryanska str., Odesa, 65082,tel.: +38(0482) 68 78 75, е-mail: [email protected]

HISTORY OF ODESA I. I. MECHNYKOV NATIONAL UNIVERSITY DEPARTMENT OF BIOCHEMISTRY

SummaryDepartment of Biochemistry has existed in Odessa University from 1964. During this period at Department of Biochemistry were trained 4 doctors of sciences and more than 30 candi-dates of sciences. The members of the department published more than 500 scientific works. The scientific works of the department members are well known in Ukraine and abroad.Key words: Odesa University, Department of Biochemistry, history.

1414


УДК 58:378.4 (477.74)

С. Г. Коваленко, к.б.н., доцент, Т. В. Васильєва, к.б.н., доцент, Г. А. Швець, к.б.н., доцент, завідувач кафедриОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра ботаніки,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, e–mail: [email protected]

КАфЕДРА БОТАНІКИ НА БІОЛОГІЧНОМУ фАКУЛЬТЕТІ ОНУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

Висвітлено п’ять етапів у роботі кафедри ботаніки в складі біологічного факультету з 1933 року до сучасності. Підкреслено роль вчених кафедри у вивченні флори регіону та фізіологічних особливостей рослин.

Ключові слова: історія науки, Одеський національний університет, ботаніка, фізіологія рослин.

Ботаніка – це наука, з якої починалася низка зараз самостійних дисциплін, які дозволяють не лише зазирнути у глиб проблеми життя окремої рослини і рослин-ного світу, але й подивитись на їх багатогранність. Кафедра ботаніки є невід’ємною частиною кожного класичного університету, тому закономірно, що її історія по-чалася з дати заснування Імператорського Новоросійського університету – 13 (1) травня 1865 р. Однак біологічний факультет був заснований лише у вересні 1933 р., коли після 13–річної перерви, викликаної реорганізацією університету і утворенням на його основі декількох вищих навчальних закладів, було відновлено університет [4].

Згадуючи історію кафедри за більш ніж сторічний строк її існування [5, 8], не-обхідно зазначити, що спочатку в університеті було створено кафедру ботаніки. Через певний час на її основі виникли дві кафедрі: морфології та систематики рос-лин і анатомії та фізіології рослин. Після відновлення університету обидві кафедри існували до 1978 р., коли були знов об’єднані у кафедру ботаніки.

Наукова робота кафедр завжди була тісно пов’язана як із вивченням складу на-земної та водної флори, так і з пізнанням фізіолого-біохімічних процесів, прита-манних рослинам.

З-за неординарності епохи можна виділити декілька етапів у житті кафедри у складі факультету. Перший етап охоплює період до Великої Вітчизняної війни (1933–1941). Тоді кафедру очолював Г. Й. Потапенко (1889–1982), який не лише керував кафедрою морфології і систематики до 1943 р., але й плідно працював як дендролог, геоботанік, природоохоронець, ґрунтознавець, спеціаліст з лісознав-ства тощо [15]. Його дослідження флори і рослинності схилів Хаджибейського, Ку-яльницького, Дофінівського, Григор’ївського, Тилігульського лиманів, що увійшли до докторської дисертації на тему: «Растительность северо-западного побережья

© С. Г. Коваленко, Т. В. Васильєва, Г. А. Швець, 2013

1515


Чёрного моря», стали класичними. Тодішні співробітники кафедри проводили гео-ботанічні дослідження, вивчали степові та лісові фітоценози, водорості морського узбережжя та лиманів [16]. Іван Іванович Погребняк (1908–1982), аспірант відділу систематики рослин ботанічного саду (1931–1934 рр.) – після захисту у 1934 р. кандидатської дисертації «Морские водоросли Одесского побережья и их практи-ческое использование» працював спочатку асистентом, а потім доцентом кафедри і читав курси: «Нижчі рослини», «Гідрофлора», «Фітопатологія», «Філогенія рос-лин». Слід вказати, що під час підготовки дисертації Іван Іванович співпрацював з акад. В. І. Липським, докторами біологічних наук О. С. Зиновою, М. М. Вороніхі-ним, А. О. Єленкіним. як і І. І. Погребняк, його дружина Наталя (Анастасія) Зино-віївна жаренко (1909–1994) у 1931–1934 рр. була аспіранткою ботанічного саду, а після захисту у 1935 р. кандидатської дисертації на тему «Сорная растительность Одесского района и меры борьбы с ней» працювала спочатку асистентом, а потім доцентом кафедри [6]. З 1934 р. аспіранткою кафедри була Лідія Андріївна Ша-пошнікова (1911–1988), яка проводила геоботанічні дослідження у Чорному лісі і у 1939 р. захистила дисертацію «Динамика травянистого покрова на вырубках Чёрного леса», а далі читала курс географії рослин, продовжуючи вивчення лі-сових масивів Кіровоградської області. З того ж року аспіранткою кафедри була П. І. Гержедович, що також проводила геоботанічні дослідження і у 1937 р. захис-тила кандидатську дисертацію на тему «Алешковская арена как кормовая база жи-вотноводства – геоботанические исследования». Після захисту вона працювала на кафедрі спочатку асистентом, а потім доцентом (з 1939 р.). Аспіранткою кафедри у 1937–1939 рр. була Марія Вільгельмівна Домбровська (1914–1996), яка вивчала трав’янистий рослинний покрив лісових насаджень Весело-Боковеньківської ден-дростанції, а потім працювала асистентом кафедри. З 1938 р. аспіранткою кафедри була О. А. Гурська, що, як і О. А. щербіна, далі була асистентом кафедри. Темою роботи останньої було вивчення інтродукції деяких субтропічних рослин на півдні Одеської області та флори Рацинської лісної дачі (м. Вознесенськ). На кафедрі у передвоєнний час працювали також аспіранти З. В. Отроковська, темою роботи якої була рослинність кримської яйли, С. Г. Кисіль-Безфамільна, яка складала гео-ботанічну характеристику ковилово-степовой підзони Молдавії, та І. Ю. Красков-ська, що під керівництвом Г. Й. Потапенка вивчала рослинність лугів Барабойської долини та Грос-Лібентальської балки тодішнього Спартаківського району Одесь-кої області, а також пісків Південного Бугу [4, 16].

Під час окупації міста у 1941 р. університет переїхав спочатку у Майкоп, а потім у Байрам-Алі, де і знаходився до кінця Великої Вітчизняної війни. Співробітники кафедри: І. І. Погребняк, Н. З. жаренко, М. В. Домбровська вивчали флору і рос-линність Туркменії у верхів’ї Амудар’ї, проводили облік найважливіших видів рос-линної сировини, а Л. А. Шапошнікова досліджувала лікарські рослини Кубані та Середньої Азії. Багато уваги викладачі приділяли вихованню студентів, допомозі

1616


фронту. На фронті воювали О. О. Титаренко та Г. В. Ткаченко, які почали працю-вати на кафедрі вже у повоєнний період. У зайнятій ворогом Одесі з різних при-чин залишились Г. Й. Потапенко, О. С. Пилипенко, О. І. яворська, О. О. Філі пова, О. А. щербіна, Г. А. Боровіков, які працювали в університеті і прагнули зберегти його матеріальні цінності, хоча це не завжди вдавалося. Так, частину гербарію було вивезено до Бухаресту, звідки вона повернулася вже після Перемоги [4, 10].

Третій проміжок часу – це післявоєнний період, коли треба було відновити все порушене війною, знову налагодити роботу факультету у рідному місті. До 1955 року факультет працював у головному корпусі, поки не було побудовано будинок на Шампанському пров. 2. В новому корпусі з’явилося більше можливостей для розширення та покращення роботи. Від завідувачів кафедр вимагалося прикласти максимум зусиль для створення сучасних лабораторій і навчання студентів.

Федір Михайлович Породко (1877–1948) завідував кафедрою анатомії і фізіоло-гії рослин понад 30 років (1916 – 1948), тобто у довоєнний та повоєнний час. Він був одним з десяти професорів, що евакуювалися разом з університетом. Його са-мовіддана праця у роки війни була відзначена орденом «Знак пошани» та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні». У повоєнний час він був також деканом біологічного факультету. Можна згадати багато його робіт, що не втратили своєї цінності навіть зараз. Але вкажемо лише праці з проблем проростання насін-ня. Останній науковий напрям розвивали його аспіранти, у подальшому доктори біологічних наук, Б. М. Аксентьєв і А. І. Дьоміна. Продовжується цей напрям і за-раз у сучасних дослідженнях кафедри [4, 7, 11, 17].

У наступні 5 років (1948–1953) кафедрою анатомії та фізіології рослин керував Георгій Андрійович Боровіков (1881–1958), чиї роботи були присвячені в той час вивченню полярності у рослин і можливості її змінити. Йому вдалося довести на прикладі клітин водорості Cladophora, що полярність можна змінювати.

Сергій Іванович Лебедєв (1904–1989), ректор Одеського державного універси-тету, академік УАСН, завідував цією кафедрою з 1953 до 1959 рр. Не торкаючись його роботи як ректора, вкажемо лише, що на кафедрі під його керівництвом ви-вчались проблеми фотосинтезу, фізіологічної ролі мікроелементів, пігментних систем та продуктивності чорноморських водоростей (О. І. Саннікова, І. О. ярце-ва, М. В. Голубцева), для практичних цілей вивчався агароїд філофори. З багатьох аспірантів С. І. Лебедєва у цей період виконали і захистили кандидатські дисер-тації О. І. Саннікова (1955 р. «Вплив бору та марганцю на ріст, плодоношення та вуглеводний обмін яблуні»), М. В. Голубцева, О. Г. Судьїна, І. О. ярцева, І. А. Аре-шидзе, Г. К. яценко та багато інших. Він був керівником кандидатської дисертації Костянтина Меркурійовича Ситника, який надалі став академіком і багато років керував роботою Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного. Після його від’їзду до Києва протягом року кафедрою керувала доцент М. В. Домбровська, яка захистила у 1946 р. кандидатську дисертацію на тему: «До фізіології цитрусових в умовах

1717


траншейної культури», а потім досліджувала фізіологічну дію та післядію гербі-цидів на кукурудзу та озиму пшеницю. На кафедрі у той час досліджувалась і дія мікроелементів, зокрема цинку на різні фізіологічні процеси у рослин (О. О. Тита-ренко), і біохімічні особливості рослин (Г. О. Івановська) [4, 8].

З 1961 по 1978 рік кафедру очолював Григорій Володимирович Ткаченко (1903–1979), чия докторська дисертація: «Біологія цвітіння і запліднення винограду в За-карпатті» була захищена у 1959 р. На кафедрі тоді вивчалася дія фізіологічно актив-них речовин, мікроелементів, фосфорних добрив, проблем алелопатії тощо. Його аспірантами у цей час були В. Т. Коваль, Г. А. Швець, С. Г. Коваленко, В. Г. Курьята (у подальшому доктор наук, професор), М. В. Москов, І. Д. Чернишов, П. І. Голін-ка, Абдель Фатах та ін. Г. В. Ткаченко був нагороджений орденом «Знак почета», медалями «За трудовое отличие» та участь у Великій Вітчизняній війні [4, 8, 17].

Кафедрою морфології та систематики рослин з повоєнного часу до 1978 року, коли на основі двох кафедр було створено кафедру ботаніки, керував І. І. Погреб-няк. Він детально вивчав водорості причорноморських водойм і захистив док-торську дисертацію на тему: «Донна рослинність лиманів Північно-Західного Причорномор’я і суміжних акваторій». У нього було 10 аспірантів, серед яких були М. О. Гусляков, Ф. П. Ткаченко, В. В. Сивцов, Абдельгані Нур ель – Дін Халіль, Імам та ін. За самовіддану працю був нагороджений орденом «Знак почета» та медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне» [4, 8, 17, 18]. Слід зазначити, що його аспіранти М. О. Гусляков та Ф. П. Ткаченко не лише успіш-но захистили кандидатські дисертації, але й підготували і захистили докторські [9]. Темою докторської дисертації Ф. П. Ткаченка, захищеної у 2007 р., був «Ма-крофітобентос північно-західної частини Чорного моря (флора, розповсюдження, екологія, перспективи практичного використання)». Співробітники кафедри у цей період багато уваги приділяли вивченню водоростей причорноморських водойм (О. А. Гурська, Н. М. Пашковська, С. М. Мілютіна), а також (разом із співробіт-никами ботанічного саду) займалися введенням в озеленення міста нових дерев і кущів (Н. З. жаренко), як наприклад, Pistacia vera L., Albizzia julibrissin Durazz., які дійсно прикрасили і сквер біля оперного театру, і парки, сквери та вулиці міста. Н. З. жаренко багато уваги приділяла вивченню ритмів росту і розвитку дослідних рослин, їх стійкості, ступеню акліматизації тощо. Одним із аспектів роботи було також вивчення флори і рослинності Північно-Західного Причорномор’я, Криму, Красноярського краю (Л. А. Шапошнікова, А. К. Арефьєва та ін.), рідкісних та зникаючих рослин (Л. А. Шапошнікова, М. Г. Кожура та ін.), лікарських рослин (А. І. Дьоміна) тощо. А. І. Дьоміна перейшла на кафедру після переводу фармацев-тичного інституту, де вона працювала, у Запоріжжя у 1959 р. і захистила у 1964 р. у Тарту докторську дисертацію на тему: «Сантониноносные полыни Украины, их биологические особенности и пути использования».

1818


Наступний етап охоплює більше 20 років. як вже вказувалося вище, у 1978 р. дві кафедри об’єднали у кафедру ботаніки. З 1978 року до кінця життя кафедру очолював Володимир Тимофійович Коваль (1936–1999), чиї наукові інтереси вклю-чали вивчення дії 15 – краун – 5 – ефіру на фізіолого-біохімічні показники рослин, впливу вітамінів на проникнення мембран мітохондрій, фізіологічної дії мікроеле-ментів. Він був керівником шести вітчизняних аспірантів, серед яких О. Б. Паузер, Т. В. Коломійчук, М. О. Лесіна, Г. А. Зеленіна, Л. В. Мурсанова і одного інозем-ного – Ліонга. Наукова робота кафедри йшла у двох напрямках: вивчення флори і рослинності Північно-Західного Причорномор’я (М. О. Гусляков до переходу на посаду завідувача кафедри гідробіології, Ф. П. Ткаченко, В. П. Герасим’юк, С. Г. Коваленко, О. М. Попова, І. П. Ружицька, С. Є. Дятлов – до переходу на кафе-дру гідробіології, Т. В. Васильєва) та вивчення фізіологічної ролі мікроелементів на різні сільськогосподарські культури, ферменти насіння на різних етапах онтоге-незу рослин (В. Т. Коваль, Г. А. Швець, З. Є. Захарієва, О. Б. Паузер, М. О. Лесіна). Після передчасної смерті В. Т. Коваля кафедру очолила Г. А. Швець [8, 13].

Останній виділений нами етап – це сучасний. У ХХІ ст. особлива увага при-діляється систематиці та практичному використанню морських та лиманних во-доростей (Ф. П. Ткаченко, В. П. Герасим’юк, О. Б. Куцин), грибів, лишайників (Ю. С. Назарчук), імунітету рослин до захворювань (О. М. Слюсаренко), виявлен-ню рідкісних та зникаючих видів рослин регіону (О. М. Попова, Т. В. Васильєва, С. Г. Коваленко, О. Ю. Бондаренко), вивченню дендрофлори (В. О. Кузнєцов: 2002–2005, В. В. Немерцалов) синантропної флори та карантинних бур’янів (Т. В. Васи-льєва, С. Г. Коваленко, І. П. Ружицька: 1937–2009, О. Ю. Бондаренко), впливу мікроелементів, фізіолого-активних речовин на рослини та тривалого зберігання на життєздатність насіння різних сільськогосподарських культур (Г. А. Швець, О. Б. Паузер, О. М. Ружицька, І. П. якуба). Співробітники кафедри у ХХІ сто-річчі взяли участь у виконанні програми TACIS «WW/SCRE1 / No.1 Придунай-ские озера: Устойчивое восстановление и сохранение естественного состояния и экосистем», в експедиціях з вивчення флори острову Зміїний та прилеглої аквато-рії, у складанні кадастру рослинного світу Одещини, в інвентаризації природно-заповідного фонду області і м. Одеси, вивченню різноманіття рослинного покриву узбережжя причорноморських лиманів та прилеглої акваторії. Окремою ланкою роботи є вивчення та збереження гербарію кафедри як національного надбання (О. Ю. Бондаренко, С. Г. Коваленко, Т. В. Васильєва).

Зараз на кафедрі виконують роботи аспіранти різних років навчання. Молоді співробітники успішно захищають дисертації. Лише за останні роки захищені такі кандидатські дисертації: О. Б. Куцин на тему: «Функціонування водоростей-макрофітів Чорного моря в умовах забруднення водного середовища» (2004, на-уковий керівник Ф. П. Ткаченко), І. П. якубою на тему: «Фізіолого-біохімічне об-ґрунтування оптимізації марганцевого живлення сільськогосподарських культур»

1919


(2007, науковий керівник О. Б. Паузер), В. В. Немерцаловим на тему: «Дендроф-лора міста Одеси (формування, сучасний стан, перспективи оптимізації)» (2008, науковий керівник С. І. Кузнєцов, Київ), Ю. С. Назарчук на тему: «Лишайники степової зони південного заходу України» (2011, науковий керівник С. я. Кондра-тюк, Київ). Під керівництвом О. М. Попової у 2008 р. захищена кандидатська дис-ертація Г. Ф. Аркушиної на тему: «Урбанофлора м. Кіровограду».

Під керівництвом Ф. П. Ткаченка підготовлені до захисту дисертації аспіран-тів О. А. Бабенко «Гриби Північно-Західного Причорномор’я» та О. М. Миронюк «еколого-біологічні особливості альгофлори малих річок», а також пошукувача B. М. Байрактара з питань біотехнології виноробства. Цього року під його керівни-цтвом почала навчання в аспірантурі Г. В. Сосницька – Ліщенюк. Т. В. Васильєва є керівником аспірантів Н. В. Герасимюк, що вивчає флору порушених екотопів м. Одеси, та І. Г. Савко (адвентивні види пониззя Дністра), а О. М. Попова – аспі-рантки І. Ф. Лозинської (дендрофлора межиріччя Дунай – Дністер). О. М. Ружиць-ка є науковим керівником роботи О. В. Борисової (Чумичкіної), яка досліджує структурно-функціональні та біохімічні властивості насіння різних видів пшениці.

Багато сил та старання прикладають лаборанти та біологи кафедри, насампе-ред Л. В. Мурсанова, О. Л. Будняк (яка завершує роботу над кандидатською ди-сертацією), Н. О. Стеценко. На рис. 1. представлено колектив кафедри разом із аспірантами.

Рис. 1. Колектив кафедри ботаніки у 2013 році (фото О. О. Ковтуна). Зліва направо сидять О. Б. Куцин, О. М. Попова, Ф. П. Ткаченко, Г. А. Швець, О. Б. Паузер, С. Г. Коваленко, Т. В. Васильєва, Ю. С. Назарчук; стоять О. В. Борисова (Чумичкіна), Л. В. Мурсанова,

Н. О. Стеценко, І. Ф. Лозинська, В. В. Немерцалов, Г. В. Сосницька – Ліщенюк, І. Г. Савко, В. П. Герасим’юк, І. П. якуба, О. М. Ружицька, Н. В. Герасимюк, О. Л. Будняк,

О. Ю. Бондаренко.

2020


щорічно співробітники кафедри публікують результати своїх досліджень у різних виданнях, беруть участь у вітчизняних та зарубіжних конференціях, до-помагають студентам-фуркантам готувати перші наукові роботи. У 2003 році ви-йшла з друку монографія Т. В. Васильєвої та С. Г. Коваленко «Конспект флори Південної Бессарабії» [3], у 2007 р. – «Конспект дендрофлори Одеси» (В. В. Не-мерцалов) [12], у 2008 р. – «Конспект урбанофлори Кіровограду» (Г. Ф. Аркушіна та О. М. Попова) [1], у 2009 р. – «Конспект флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул» (О. Ю. Бондаренко) [2]. У монографії «Острів Зміїний» [14] опубліко-вані матеріали Т. В. Васильєвої та Ю. С. Назарчук, а в «Algae of Ukraine» [19] – В. П. Герасим’юка. У 2011 р. співробітниками кафедри опубліковано 83 наукових праці, у 2012 – 51. В. В. Немерцалов та Ю. С. Назарчук з 2003 року кожні два роки проводять на базі кафедри наукову конференцію «Біорізноманіття. екологія. еволюція. Адаптація», у якій беруть участь не лише вітчизняні, але й зарубіжні дослідники, друкуються тези доповідей англійською, українською або російською з резюме мовою учасника. Багато уваги приділяється гербарію кафедри, що є на-ціональним надбанням. У 2012 р. випущено першу монографію з описом колекції Й. К. Пачоського (укладачі С. Г. Коваленко, О. Ю. Бондаренко, Т. В. Васильєва), підготовлено до друку монографію колекції П. С. Шестерикова (на честь 100-річ-чя виходу у світ Визначника флори околиць Одеси), готуються аналогічні роботи щодо Одеських Вищих жіночих Курсів, колекції е. е. Ліндеманна.


1. Аркушина Г. Ф. Конспект флори судинних рослин м. Кіровограда / Г. Ф. Аркушина, О. М. По-пова. – Кіровоград: Полімед – Сервіс, 2010. – 231 с.

2. Бондаренко О. Ю. Конспект флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул / О. Ю. Бондарен-ко. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. – 332 с.

3. Васильєва Т. В. Конспект флори Південної Бессарабії / Т. В. Васильєва, С. Г. Коваленко. – Одеса: Видавінформ, 2003. – 250 с.

4. Історія Одеського університету за 100 років (1865–1965). – К.: Вид. Київського ун-ту, 1968. – 423 с.

5. Коваленко С. Г. Біологічний факультет Одеського національного університету / С. Г. Кова-ленко, Т. В. Васильєва // Биоразнообразие. экология. эволюция. Адаптация: II Междунар. научн. конф. студентов, аспирантов и молод. учёных, посвящ. 140 – летию Одесского нацио-нального университета им. и. и. Мечникова, 28 марта – 1 апреля 2005 г.: Мат. конф. – Одесса, 2005. – С. 4.

6. Коваленко С. Г. До сторіччя з дня народження Анастасії Зиновіївни жаренко / С. Г. Ко-валенко, Т. В. Васильєва // Cтаровинні парки і ботанічні сади: проблеми та перспективи функціонування: ІІІ Міжнар. наук. конф. до 215 – річчя парку «Олександрія», 29 вересня – 3 жовтня 2008 р.: Тези доповідей. – Біла Церква, 2008. – С. 5.

7. Коваленко С. Г., Внесок А. І. Дьоміної в ресурсознавство України (до 100 – річчя від дня народження)/ С. Г. Коваленко, Т. В. Васильєва, М. В. Немерцалова // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. статей. Біологічні науки. – Запоріжжя, 2004. – Вип. 1. – С. 86–88.

2121


8. Коваленко С. Г. Ботаніки і ботанічні дослідження в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова (1865–2005) / С. Г. Коваленко, Т. В. Васильєва, Г. А. Швець. – Одеса: Фенікс, 2005. – 104 с.

9. Ковтун О. О. Гусляков Микола Омелянович. Біобібліографічний покажчик (серія «Бібліографія вчених університету». Вип. Біологи) / О. О. Ковтун, Т. В. Васильєва. – Одеса: Астропринт, 2005. – 32 с.

10. Кузнєцов В. О. Біологічний факультет Одеського національного університету в період тимчасової окупації м. Одеси (1941–1944 рр.) / В. О. Кузнєцов // Вісник ОНУ. – 2003. – Т. 8, вип. 1. – С. 228–246.

11. Немерцалов В. В. Перша жінка ботанік – доктор біологічних наук в Одеському університеті (до сторіччя з дня народження Антоніни Іванівни Дьоміної) / В. В. Немерцалов, С. В. Не-мерцалова, М. В. Немерцалова // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та пер-спективи досліджень: Міжнар. науково – практ. конф. студентів та молодих науковців.: Тези доп. – Одеса, 2005. – С. 138–139.

12. Немерцалов В. В. Конспект дендрофлори Одеси / В. В. Немерцалов. – Одеса: Альянс юг, 2007. – 96 с.

13. Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова за роки незалежності України 1991 – 2005 рр. – О.: Астропринт, 2005. – С. 54–57.

14. Острів Зміїний. Рослинний і тваринний світ : монографія / В. А. Сминтина [та ін.]; відп. ред. В. О. Іваниця; Одес. нац. ун – т ім. І. І. Мечникова. – О.: Астропринт, 2008. – С. 23–68, 69–81.

15. Пашковская Н. М. Забытые имена: Георгий Йосифович Потапенко / Н. М. Пашковська // Вісник ОНУ. Біологія. – 2004. – Т. 9, № 1. – С. 269–274.

16. Потапенко Г. И. история кафедры ботаники Одесского государственного университета за 75 лет существования 1865–1940 / Г. и. Потапенко. – Одеса: Печатный дом, 2010. – 88 с.

17. Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біограф. словник: у 4 т. – Одеса: Астропринт, 2000.

18. Ткаченко Ф. П. иван иванович Погребняк (к 100-летию со дня рождения) / Ф. П. Ткаченко, и. и. Маслов, Т. и. ерёменко, е. Н. Попова // Альгология . – 2008. – Т. 18, № 2. – С. 220–221.

19. Algae of Ukraine: Diversity, Nomenclature, Taxonomy, Ecology and Geography. – Vol. 2. – Bacillariophyta // V. P. Gerasimuk, O. V. Gerasymova, M. O. Struk (Konischuk), G. V. Terenko, O. P. Tsarenko (Bilous), P. M. Tsarenko, S. P. Wasser. – Ruggell, Liechtenchtein, 2009. – 410 c.

С. Г. Коваленко, Т. В. Васильева, Г. А. ШвецОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра ботаники,ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина, e-mail: [email protected]

КАфЕДРА БОТАНИКИ НА БИОЛОГИЧЕСКОМ фАКУЛЬТЕТЕ ОНУ ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

РезюмеРассмотрены пять этапов работы кафедры ботаники в составе биологического факуль-тета с 1933 г. до наших дней. Подчеркнута роль ученых кафедры в изучении флоры региона и физиологических особенностей растений. Ключевые слова: история науки, Одесский национальный университет, ботаника, физиология растений.

2222


S. G. Kovalenko, T. V. Vasylyeva, G. A. Schvets Odesa National Mechnykov University, Department of Botany2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine, e-mail: [email protected]

DEPARTMENT OF BOTANY AT BIOLOGICAL FACULTY OF ONU AFTER I. I. MECHNYKOV

SummaryIt has discussed five periods of working of Department of Botany of biological faculty from 1933 to our time. It is emphasized the role of this department scientists in the investigation of region flora and physiology peculiarities of plants.Key words: history of science, Odesa National University, botany, physiology of plants.


2323


УДК 575/576:378.4(477.74)

С. В. Чеботар, д.б.н., старший наук. співроб., завідувач кафедри Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра генетики та молекулярної біології,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна

ІСТОРІЯ КАфЕДРИ ГЕНЕТИКИ І МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ ОДЕСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

У статті висвітлено історію розвитку і становлення генетики в Новоросійському (Одеському) університеті, впровадження в навчальний процес і наукові дослідження теоретичних основ класичної і молекулярної генетики. У період з 1949 по 1977 роки розвиток генетичної наукової думки в Одеському державному університеті зазнав впли-ву «мічурінської генетики». Впевнене відродження й утвердження класичної генетики та розвиток генетико-біохімічних і молекулярних досліджень на кафедрі відбувався з 1977 року. В статті зазначені основні напрями наукової та навчально-методичної роботи викладачів кафедри.

Ключові слова: генетика, молекулярна біологія, історія науки.

Курс лекцій «Закони спадковості і методика добору сільськогосподарських рослин» в Одеському (тоді Новоросійському) університеті на природничому від-діленні фізико-математичного факультету першим почав читати приват-доцент Андрій Опанасович Сапєгін у 1912 році. Це трапилося після повернення Андрія Опанасовича з річного закордонного відрядження у наукові лабораторії Європи, де значний вплив на його наукові інтереси здійснили берлінський професор гене-тик е. Баур і празький цитолог і генетик Б. Немець, автор багатьох робіт з питань спадковості у рослин [1]. У 1912 році вийшли у світ «Законы наследственности, как основа селекции сельскохозяйственных растений», які Андрій Опанасович ви-клав за книгою е. Баура «Einführung in die experimentelle Vererbungslehre» [2]. Ро-ком пізніше курс лекцій, який читав А. О. Сапєгін в університеті, став називатися «Генетика і селекція» [1], а його підручник «Основы теории и методики селекции сельскохозяйственных растений», надрукований у 1913 р., був одним із перших віт чизняних посібників по селекції, який базувався на генетичних законах.

У цей же період А. О. Сапєгін був призначений керівником селекційного від-ділу Одеського дослідного поля при Південноросійському товаристві сільського господарства. З 1917 року Андрій Опанасович працює екстраординарним, а по-тім ординарним професором на кафедрі агрономії Новоросійського університету [3]. Інформації, якою була ця кафедра та хто на ній викладав, нами не знайдено. Однак відомо [4], що у Новоросійському університеті у 1916–1918 роках працю-вала агрономічна лабораторія, до якої А. О. Сапєгін, вважаємо, мав відношення. А. О. Сапєгін продовжує викладання генетики в Новоросійському університеті до 1922 року і одночасно веде заняття в Одеському сільськогосподарському інституті

© С. В. Чеботар, 2013

2424


з 1918 по 1928 рік [5]. У травні 1920 року Новоросійський університет був реор-ганізований в Одеський інститут народної освіти, який об’єднав декілька вищих навчальних закладів та проіснував ціле десятиріччя. Згідно історичних нарисів [4], у межах Одеського інституту народної освіти у 1922/1923 роках функціону-вали факультет соціального виховання та факультет професійної освіти. Останній складався з відділень: математичного, агробіологічного, історичного, відділення літератури і мови. Припускаємо, що в цей час А. О. Сапєгін викладав на агробі-ологічному відділенні. У 1923 р. Наркомос України доручив професору Одесько-го сільськогосподарського інституту А. О. Сапєгіну керівництво новоутвореною науково-дослідною кафедрою рослинництва при цьому інституті [2]. У ці ж роки А. О. Сапєгін видає низку методичних робіт та підручників з генетики і селекції, а саме: «Серединная ошибка и ее значение для оценки средних арифметических при сравнительных испытаниях» (1914), «Гибридологический анализ сопряженных признаков пшеницы» (1916), «Определение точности полевого опыта с помощью элементов вариационной статистики» (1921), «Вариационная статистика» (1922, перевидавалася шість разів до 1937), «Загальна методика селекції сільськогоспо-дарських рослин» (1925), редагує збірники статей «этапы менделизма» (1923) та «Вехи селекции» (1923).

Слід відмітити, що очолюваний А. О. Сапєгіним селекційний відділ Одеського дослідного поля при Південноросійському товаристві сільського господарства у 1918 році був перетворений в Одеську сільськогосподарську селекційну станцію, де під керівництвом А. О. Сапєгіна в науковий процес було впроваджено нові мето-ди, устаткування і апаратура. Серед них цитологічні дослідження, рентгенівська та холодильна установки, борошно-хлібопекарна лабораторія, теплиці та ін. Через 10 років на базі станції було організовано Український генетико-селекційний інститут (УСГІ), директором якого А. О. Сапєгін був до 1931 року. Відставці А. О. Сапєгіна з цієї посади сприяло те, що у суворі зими 1927–1928 та 1928–1929 років виведені ним сорти пшениці Кооператорка, Земка сильно постраждали або навіть зовсім загинули. Вчений був звинувачений у шкідництві й саботажі та заарештований за вказівкою наркома землеробства СРСР я. А. яковлева [1]. Після арешту у 1931–1933 роках А. О. Сапєгін працює заступником директора УГСІ з наукової роботи.

М. І. Вавилов особисто знав і високо цінував Андрія Опанасовича як спеціа-ліста і наполегливо запрошував його на посаду заступника директора Інституту генетики АН СРСР. У 1933 році А. О. Сапєгін погодився на запрошення та покинув Одесу. З 1933 до 1946 року він працював заступником директора Інституту генети-ки АН СРСР та одночасно з 1936 р. завідував відділом генетики та селекції рослин Інституту ботаніки АН УРСР [6].

Протягом більше 20 років А. О. Сапєгін залишався організатором і головним виконуючим різних заходів, що мали за мету створення в Одесі наукових установ генетико-селекційного напряму та підготовку для них кваліфікованих кадрів [1].

2525


У 1933 році був відновлений Одеський державний університет (ОДУ), в межах якого створюється біологічний факультет. Після від’їзду А. О. Сапєгіна до Академії наук УРСР генетику в університеті читав з 1931 по 1937 р. співробітник Генетично-селекційного інституту М. О. Ольшанський, а потім В. Ф. Хитринський − співро-бітник того ж інституту [4]. Обидва науковці були прихильниками «мічурінської генетики» та ревними прибічниками Т. Д. Лисенка. М. О. Ольшанський не при-ймав вчення менделізму-морганізму і дуже скептично ставився до генетичної ролі дезоксирибонуклеїнової кислоти. Так, у статті «К десятилетию августовской сессии ВАСХНиЛ» [7], він пише: «М. П. Дубинин преподносит гипотезу «ген ˗ молекула ДНК» так, как будто она не содержит противоречий», далі він досить докладно цитує теоретичні положення морганізму: «Ген ранее мыслился в виде частички хромосомы, …а теперь мыслится в виде входящей в состав хромосомы молекулы ДНК, точнее – в виде ее части, представленной четырьмя азотистыми основаниями», але стверджує, що це «метафизика и идеализм». Також в цій статті М. О. Ольшанський виступає категорично проти цитологічних досліджень, в яких за допомогою мікроскопу намагаються відшукати «мифическое вещество наслед-ственности». Він наполягає, що за останнє десятиріччя продемонстрована прак-тична безплідність вейсманізму-морганізму у той час, як «мічурінська генетика» дозволяє «в течение двух-трех поколений направленно изменять яровую пшеницу в озимую и, наоборот, озимую в яровую». Саме такими переробками ярої пшениці в озиму займався В. Ф. Хитринський, теоретичне підґрунтя яких викладав на біо-логічному факультеті. Пізніше В. Ф. Хитринським була захищена докторська дис-ертація «Направленное изменение наследственности растений путем воспитания как метод селекции» (1959 р.).

Після повернення університету з евакуації, де деканом біологічного факульте-ту був професор Г. А. Машталер (завідувач кафедри дарвінізму), який критично відносився до генетиків-морганістів, деякий час лекції з генетики читав доцент сільськогосподарського інституту Ю. П. Мірюта [4], вчителями якого в науці були Г. А. Левітський та Г. Д. Карпеченко.

Вже значно пізніше про Юрія Петровича Мірюту у біографічній статті, що наведена на сторінках «Музею генетики Сибіру» буде написано – видатний ге-нетик, вчений-селекціонер, педагог, один з яскравих представників вавиловської плеяди генетиків рослин, який багато зробив для відродження генетики в країні й подолання монополії лисенківщини у радянській біології [8]. А поки що у 1944 р. Ю. П. Мірюта переїжджає в Одесу з Горьківського державного університету, де він керував спеціалізацією з генетики і селекції рослин на кафедрі генетики, якою завідував у ті часи С. С. Четверіков. До 1948 р. Ю. П. Мірюта завідує кафедрою селекції і насіннєзнавства Одеського сільськогосподарського інституту і працює доцентом ОДУ. В ті роки Юрій Петрович підготував докторську дисертацію «Ге-нетическая сущность гетерозиса» (1947 р.), в якій була запропонована нова теорія

2626


гетерозису. Однак у зв’язку з сумно знаменитою для біологічної науки в СРСР сесією ВАСГНІЛ 1948 року захист дисертації не відбувся.

Самостійна кафедра генетики в ОДУ відкрита у вересні 1949 р. деканом біо-логічного факультету кандидатом сільськогосподарських наук Андрієм Іванови-чем Воробйовим [9], який був переведений в ОДУ за рік до цього із Всесоюзного Селекційно-генетичного інституту (ВСГІ) для «укріплення мічурінцями» універси-тету [1]. В 1955 р. ця кафедра була перейменована в кафедру генетики і дарвінізму, а в травні 1978 р. з ініціативи нового завідувача і декана факультету Владлена Ми-колайовича Тоцького реорганізована в кафедру генетики і молекулярної біології.

як вже наводилося в нарисі з історії кафедри [9], А. І. Воробйов (1902–1991) у 1923 р. закінчив Одеський сільськогосподарський інститут за фахом агроном-рослинник. Аспірантську підготовку пройшов у 1925–1929 р.р. на кафедрі гене-тики і селекції того ж інституту під керівництвом професора А. О. Сапєгіна. З ініціативи останнього А. І. Воробйов був відряджений до Ленінграда і Москви для ознайомлення з методикою робіт у кращих генетичних лабораторіях і вивчення літератури. Відрядження виявилися плідними: було зібрано літературні джерела для фундаментальної праці «Кратные хромосомные числа у близкородственных форм». Успішній роботі сприяло добре володіння іноземними мовами, а володіння цитогенетичними методами дало можливість накопичити власні експериментальні дані. З рукописом роботи ознайомились всесвітньо відомі вчені М. І. Вавилов і Г. А. Левитський, і вона була прийнята до друку.

Після закінчення аспірантури А. І. Воробйов працював деякий час в лабораторії Г. А. Левитського (Ленінград, ВІР). Повернувшись в Одесу, працював в Україн-ському генетико-селекційному інституті (УГСІ) фахівцем відділу фізіології [10], потім старшим науковим співробітником. Слід відмітити, що з жовтня 1929 року у тому ж інституті посаду старшого спеціаліста лабораторії морфології рослин зай-мав Т. Д. Лисенко [1].

Вчений ступінь кандидата сільськогосподарських наук А. І. Воробйову присво-єно в 1938 році без захисту дисертації. Докторську дисертацію захистив у 1951 р. в ОДУ імені І. І. Мечникова.

Завідувачем кафедри генетики ОДУ А. І. Воробйова призначили через рік після серпневої сесії ВАСГНІЛ 1948 року, на якій відбувся розгром менделізму-морганізму [1, 11]. А. І. Воробйов керував кафедрою з 1949 по 1977 рік. Увагу та багато часу він надавав організації навчального процесу і науково-дослідній роботі викладачів і студентів у напрямку розвитку «мічурінського вчення». Згід-но [9], написаний А. І. Воробйовим підручник «Основы мичуринской генетики» (1950) було перекладено на польську, чеську, румунську, японську та китайську мови. З метою поліпшення навчальної та виховної роботи А. І. Воробйов створив за власні кошти агробіологічну ділянку (біля біологічного факультету) з садом, квітником, лікарськими рослинами, моделлю пришкільної ділянки. Таким чином,

2727


були створені умови для набуття студентами під керівництвом викладачів навичок формування крони плодових дерев, догляду за рослинами, створення дослідних ділянок з метою виконання студентами курсових і дипломних робіт. Все це підви-щувало рівень практичної підготовки студентів як майбутніх фахівців-біологів, так і вчителів шкіл.

Оскільки кафедра генетики формувалася і розвивалася в складні для країни і її науки часи в період диктатури Т. Д. Лисенко, загальний курс «Генетика з основами селекції» А. І. Воробйов читав за міністерською програмою. За даними, зібраними Д. Урсу [1], восени 1947 року А. І. Воробйов поставив свій підпис під колективним листом керівних посадовців ВСГІ до міністра вищої освіти, в якому була вимога прибрати з викладання в сільськогосподарських і педагогічних вузах «буржуазну лженауку» – генетику.

За керівництва А. І. Воробйова кафедра забезпечувала викладання загальних курсів «Вступ до біології» (доцент О. Н. Радченко), «Генетика з основами селекції» (професор А. І. Воробйов), «Дарвінізм і історія біології» (доцент П. І. Дмитраш-ко), «Рослинництво» (доцент І. М. Сагайдак), «Цитологія з основами ембріології» (старший викладач 3. П. Коц) та спецкурсів «Біологія розвитку рослин», «Загальна селекція», «Вибрані розділи генетики» (професор А. І. Воробйов), згідно [9].

У спецкурсах, на лабораторних заняттях з генетики і цитології, на великому спецпрактикумі значне місце займали цитогенетичні методи. Курсові і дипломні роботи багатьох студентів виконувалися з використанням цих методів.

У науково-дослідній роботі наприкінці 60-х–70-х років викладачі і співробітники кафедри цитогенетичні дослідження поєднували з вивченням мутагенної дії ви-промінювання Со60 на насіння хлібних злаків (О. Н. Радченко, К. М. Шварцман). Встановлено частоту та спектр хромосомних перебудов в залежності від дози ви-промінювання. Усвідомлюючи необхідність використання методів цитоембріології для вирішення проблем, якими тоді займалася кафедра (примусове самозапилення, гібридизація, вплив мутагенних факторів на рослини), завідувач відрядив молодих викладачів (3. П. Коц і К. М. Нассаль) на стажування в лабораторію ембріоло-гії Інституту ботаніки АН УРСР, якою в той час керував учень С. Г. Навашина – я. С. Модилевський. Набутий досвід ці викладачі повною мірою використовували при викладанні курсу «Цитологія з основами ембріології», при проведенні окре-мих розділів великого спецпрактикуму, а також у науково-дослідній роботі.

Багато студентів кафедри, захопившись під час виконання курсових та диплом-них робіт цитоембріологічними дослідженнями, продовжували їх при виконанні дисертаційних робіт (Г. І. Білова, Т. П. Бланковська, В. К. Симоненко, Л. А. Муса-това, Чан Ту Нга та ін.).

У 1958–1965 р.р. під керівництвом А. І. Воробйова проводилися дослідження з цитоембріології перехресно-запильних рослин (кукурудза, жито, соняшник) за їх самозапилення після попередньої обробки приймочок розчинами деяких речовин

2828


(3. П. Коц, К. М. Нассаль, Т. П. Бланковська). У подальші роки колектив кафедри вивчав цитоембріологічні і цитогенетичні процеси у зв’язку з віддаленою гібриди-зацією злаків (Т. П. Бланковська, А. І. Воробйов), бавовнику (Г. І. Білова), гороху (Г. І. Білова, К. М. Нассаль) [9].

У результаті багаторічних, комплексних досліджень з використанням цитохі-мічної, цитометричної і цитофізіологічної методик були виявлені нові закономір-ності ембріонального розвитку рослин, визначені ознаки (в тому числі й кількісні), на підставі яких можна робити висновки про нормальний чи патологічний розви-ток ембріональних структур у злаків та айстрових. Крім цитогенетичних та ци-тоембріологічних досліджень, на кафедрі вивчали закономірності успадковуван-ня ознак за схрещування форм рослин, які значно розрізняються за біологічними властивостями (А. І. Воробйов).

Кандидат біологічних наук, доцент І. М. Сагайдак вивчав мінливість і продук-тивність однорічних сільськогосподарських рослин та багаторічних плодових за прищеплення додаткового коріння однієї або декількох рослин того ж чи іншого виду. Від Комітету у справах винахідництва та відкриттів при Раді міністрів СРСР він одержав Посвідчення про пріоритет у розробці нового методу одержання гете-розисного насіння (1963 р.) [9].

Провадилися дослідження з акліматизації і вивчення біологічних особливостей сіди багаторічної з метою впровадження цієї прядильної культури у сільськогоспо-дарське виробництво України (П. І. Дмитрашко), а також дослідження онтогенезу кукурудзи та її гібридів (О. Н. Радченко) [9].

З 1964 по 1992 роки на кафедрі працювала доцент Г. І. Білова. Нею у 1970 році на біологічному факультеті ОДУ була захищена кандидатська дисертація за темою: «Цитоэмбриология некоторых межвидовых гибридов хлопчатника». Г. І. Білова довгі роки на кафедрі викладала «Дарвінізм і еволюційне вчення», проводила ла-бораторні роботи з генетики, цитології, рослинництва, читала спеціальний курс «Генетика популяцій». У 1984 році Г. І. Білова нагороджена грамотою одеського відділу народної освіти за роботу з вчителями та учнями, що виступали на олім-піадах. Наукові інтереси Г. І. Білової були пов’язані з вивченням віддаленої гібри-дизації бавовнику і гороху, а також проблемами мутагенезу. За результатами до-сліджень нею опубліковано біля 20 наукових робіт.

У відповідності з науковими напрямами кафедри та загальним розвитком світо-вої науки щорічно змінювались кількість навчальних спецкурсів, їх номенклатура та зміст. Були введені нові спецкурси: «Мутагенез», (О. Н. Радченко), «Основи наукових досліджень» (А. І. Воробйов), «Генетика людини» (Г. І. Білова), «Мікро-скопічна техніка» і «ембріологія рослин» (Т. П. Бланковська) та ін.

Великий спецпрактикум було розширено новими розділами – експеримен-тальне розв’язання генетичних задач, генетичний аналіз з використанням модель-ного об’єкта – дрозофіли. Вела ці розділи К. М. Нассаль. Вона пройшла курси

2929


підвищення кваліфікації при кафедрі генетики Московського державного універ-ситету (МДУ) і стажування на кафедрі Ленінградського державного університету (ЛДУ), на яких оволоділа методиками розведення і схрещування дрозофіли, ана-лізу гібридних поколінь, привезла вперше в 1968–1970 роках мутантні лінії дрозо-філи для навчання студентів гібридологічному аналізу [12], дослідженню частоти кросинговеру, побудові генетичних карт та ін. К. М. Нассаль розробила необхідні для студентів методичні вказівки, деякими з них користуються на кафедрі і зараз. Відповідні розділи були введені і в лабораторні заняття з загального курсу «Гене-тика з основами селекції».

Перші привезені з МДУ мутантні лінії дрозофіли поклали початок створенню генетичної колекції видів та мутантних ліній дрозофіли, яка в даний час налічує більше 40 генотипів. За збереженням, чистотою і відтворенням колекції з 1976 року спостерігають інженери першої категорії Н. А. Стрельцова і З. В. Мірось. З 1980-х років на колекційних зразках дрозофіли виконувалися дослідження з мутагенезу. За більш ніж 30 років проведення експериментальних досліджень з використан-ням колекції дрозофіли на кафедрі захищено більше 250 кваліфікаційних робіт сту-дентів, виконані дисертаційні роботи О. М. Андрієвським (1988), Н. Д. Хаустовой (1990), З. У. Джан (1995) (Корея), Н. М. Аль-Шабли (2003) (Йорданія), Л. В. Лев-чук (2000), С. В. Білоконь (2007). Загальна кількість публікацій співробітників кафедри за результатами досліджень виконаних на дрозофілі у вітчизняних та за-кордонних наукових виданнях складає більше 300. Колекція дрозофіли активно використовується в навчальному процесі, зокрема для вирішення «живих» цикліч-них задач студентами за спеціальним курсом «Генетичний аналіз» та виконання досліджень у межах «Великого спецпрактикуму». За науковим значенням колекція дрозофіли, що зберігається на кафедрі, була внесена до Всесоюзного каталогу лі-ній дрозофіли у 1987 році.

Подальший розвиток наукових досліджень кафедри, навчально-виховного про-цесу, підготовка кваліфікованих кадрів та оновлення складу співробітників кафе-дри були пов’язані з новими вимогами, що обумовлені прогресом всіх галузей біо-логії, зокрема молекулярної генетики, молекулярної біології та ін.

У 1977 р. кафедру очолив доктор біологічних наук, професор, дійсний член Академії наук Вищої школи України, лауреат премії імені О. В. Палладіна Владлен Миколайович Тоцький. В. М. Тоцький народився 14 грудня 1936 року, в с. Остап-ківці Городокського району Хмельницької області. У 1959 році закінчив Одеський медичний інститут. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Со-держание АТФ и АТФ-азная активность органов и тканей белых крыс при раздель-ном и совместном действии на организм рентгеновских лучей, хлорэтиламинов и этиленаминов» [9].

В 1965 р. прийшов на викладацьку роботу на кафедру біохімії ОДУ імені І. І. Мечникова і вперше на біологічному факультеті розпочав читати спецкурси

3030


«Молекулярна біологія», «Антибіотики», «Механізми скорочення м’язів», «Струк-тура і функції нуклеїнових кислот». У 1967–1969 р.р. – консультант-викладач Улан-Баторського університету Монгольської Народної Республіки. В 1973–1982 р.р. і з 2000 по 2007 роки – декан біологічного факультету ОДУ. З 1982 по 1988 рік про-ректор ОДУ з навчально-методичної роботи.

В 1982 році В. М. Тоцький захистив в Інституті біохімії АН УРСР доктор-ську дисертацію «Мембранный транспорт некоторых коферментных витаминов». У 1983 р. йому присвоєно звання професора кафедри генетики і молекулярної біо-логії.

як декан і професор кафедри В. М. Тоцький велику увагу надає організації на-вчальної роботи. У 1978 році він реорганізував кафедру генетики і дарвінізму у кафедру генетики і молекулярної біології. З 1981 р. В. М. Тоцький читає студентам біологічного факультету загальний курс «Генетика з основами селекції». Він роз-робив власну програму цього курсу, що згодом стала основою затвердженої ВАК програми кандидатського мінімуму. Під його керівництвом запроваджено нові спецкурси з молекулярної біології, молекулярної генетики, біохімічної генетики, генетики людини, введено генетичні та фізико-хімічні методи досліджень у вели-кий спецпрактикум [9].

Професором В. М. Тоцьким заснована наукова школа «Генетичні механізми адаптації і еволюції», яка включає 2 доктори і 25 кандидатів наук. Основні на-прями наукових досліджень – генетична структура популяцій і фактори середови-ща; структура генотипів і пристосованість; генетична детермінація ознак стійкос-ті біонтів до чинників середовища; впровадження нових генетико-біохімічних та генетико-цитологічних критеріїв адаптивності, взаємодія й коадаптація генів тощо.

У період з 1969 по 1987 р. на кафедрі під керівництвом В. М. Тоцького про-водились дослідження в галузі генетики та селекції мікроорганізмів (разом з І. Й. Броу ном, О. Б. Полодієнко та С. Г. Каракіс), які завершилися створенням шта-мів Psuedomonas putida, здатних до суперпродукції метіоніну. ефективність одно-го із штамів підтверджена отриманням авторського свідоцтва на винахідництво.

В. М. Тоцький – автор трьох видань україномовної книги «Генетика», затвер-дженої Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів, та низки навчально-методичних видань. Ним опубліковано понад 250 наукових праць, серед яких дві монографії та більше 100 журнальних статей, в тому числі в зарубіжних та науковометричних журналах («Генетика», «Селекція та генетика», «Український біохімічний журнал», тощо). В 2007 році В. М. Тоцькому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки Укра-їни». За досягнення в педагогічній, науковій і організаторській роботі на посадах декана факультету, проректора університету і завідувача кафедри нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України (2006), Кабінету Міністрів України (2012), Почесною відзнакою Одеської обласної державної адміністрації (2011),

3131


Дипломом почесного члена Українського біохімічного товариства (2010), низкою Почесних грамот ректорату та профкому університету.

Професор кафедри генетики та молекулярної біології Бланковська Тамара Пи-липівна народилася 14 квітня 1935 року в м. Одеса. У 1958 р. закінчила біологіч-ний факультет, кафедру генетики і дарвінізму ОДУ. В 1965 р. захистила канди-датську дисертацію за темою «Цитохімічне дослідження ембріогенезу у рослин за різних термінів посіву незрілим та зрілим насінням». В 1992 році захистила докторську дисертацію за темою «Морфо-функціональні аспекти розвитку генера-тивних структур хлібних злаків» [9].

Наукові інтереси Бланковської Т. П. лежали в галузі генетичних аспектів емб-ріогенезу рослин. Вона читала загальні курси «Цитологія» та «Рослинництво», спецкурс «Генетичні основи селекції». Автор понад 200 наукових та навчально-методичних праць.

У 1979–1984 р.р. на кафедрі генетики та молекулярної біології працював доктор біологічних наук, лауреат Державної премії СРСР, академік НААН України профе-сор Б. С. Прістер – радіобіолог, агроном, еколог. як людина творча і енергійна він за цей короткий період роботи на кафедрі розробив курси «Радіоекологія» та «Про-блеми мутагенезу». Впровадив методику біологічного моніторингу навколишньо-го середовища з використанням в якості тест-об’єктів мікроорганізмів, гідробіон-тів та інших організмів. Розробив методику моніторингу водного середовища в інтересах водного та рибного господарства.

У 1982–2000 р. на кафедрі працювала кандидат біологічних наук доцент В. І. Максимова, яка у 1974 році захистила кандидатську дисертацію «Генетичес-кое и цито-эмбриологическое изучение полиплоидных форм кукурузы», яку вико-нала в Українському ордена Леніна науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики імені В. я. Юр’єва. В. І. Максимова впровадила в навчальний процес кафедри спецкурс ‹‹Культура рослинних клітин і тканин›› та розділи вели-кого спецпрактикуму з генетики кукурудзи та каріотипування рослин. Вона прово-дила практичні заняття з цитології і генетики, читала спеціальні курси: «Селекція рослин», «Генетика популяцій», «Основи наукових досліджень». Разом із співро-бітниками ВСГІ досліджувала цитогенетичну стабільність (мітоз і мейоз) алополі-плоїдів злаків (тритикале); провадила цитологічні та морфогенетичні дослідження в культурі сільськогосподарських рослин in vitro. Значну увагу В. І. Максимова надавала педагогічній та організаторській роботі – керувала гуртком генетиків, го-тувала студентів до конкурсів, школярів до олімпіад, довгі роки була вченим секре-тарем кафедри, брала активну участь у створенні філіалу кафедри у ВСГІ.

Кафедра підтримувала тісні зв’язки з ВСГІ. У відділі цитології і генетики, а та-кож у селекційних відділах студенти кафедри проходили виробничу практику, ви-конували курсові і дипломні роботи. В період навчальних практик студенти під ке-рівництвом викладачів виїздили до Москви, Ленінграда, Києва для ознайомлення

3232


з тематикою та методиками проведення досліджень у генетичних лабораторіях МДУ, Ленінградського державного університету ім. М. В. Ломоносова, Інституту генетичної інженерії і клітинної біології (м. Київ) тощо [9].

З 1984 по 2006 рік на кафедрі працювала к.б.н., доцент Н. Г. Гандирук. В 1986 р. вперше в університеті вона розпочала читати новий загальний курс «Біотехноло-гія», ввела нові спецкурси – «Біохімічна генетика», «екогенетика людини», отри-мала авторське свідоцтво на винахід способу виділення орнітозного антигену. З 1992 року Н. Г. Гандирук налагодила творчі зв’язки біологічного факультету з Рі-шельєвським ліцеєм при Одеському національному університеті (ОНУ). Активно працювала з обдарованою молоддю, підготувала понад 50 призерів III етапу, 15 призерів IV етапу Всеукраїнської олімпіади з біології. Нею підготовлено три сріб-них призери Міжнародних олімпіад з біології у Таїланді (1995 р), Швеції (1999 р.) та Бельгії (2001 р.). За активну роботу з обдарованою молоддю та підготовку при-зерів міжнародних олімпіад їй присвоєно почесне звання ‹‹Заслужений вчитель України›› [9].

Доцент кафедри, старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук Січняк Олександр Львович працює на кафедрі з 2000 року. Закінчив кафедру гене-тики і молекулярної біології ОДУ в 1982 році. В 1988 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Мейотична стабільність тритикале в залежності від способів їх одержання» у ВСГІ.

Наукові інтереси О. Л. Січняка пов’язані з механізмами онтогенетичної та філо-генетичної адаптації пшениць після віддаленої гібридизації. Він активно веде ре-зультативну науково-дослідну роботу з проблем формування генетичної коадапта-ції при створенні синтетичних генотипів злаків. В результаті цих досліджень були з’ясовані особливості впливу алоплазм на адаптивні властивості інтрогресивних форм пшениці, на стійкість пшениці до ряду абіотичних (низька температура, за-соленість ґрунту) та біотичних (бура та стеблова іржа, борошниста роса) факторів. З’ясована роль окремих ген-ензимних систем у формуванні адаптивності, особли-вості стабілізації мейозу у пшенично-чужорідних гібридів. Крім того О. Л. Січня-ком на кафедрі започатковані роботи з дослідження цитогенетичних ефектів пести-цидів на об’єкти захисту. За результатами досліджень ним опубліковано понад 100 наукових праць, серед яких 20 статей у міжнародних журналах.

О. Л. Січняк читає загальні курси «Генетика популяцій та еволюція», «Медична генетика», спеціальні курси «Цитогенетика», «Генетика та медицина», «Позахромосомна спадковість», «Популяційна генетика», «Популяційна біологія». Ним видано конспекти лекцій зі спеціальних курсів «Позахромосомна спадко-вість», «Імуногенетика», «Популяційна біологія», а також методичні посібники з «Генетики популяцій» та «Рослинництва».

3333


Багато уваги О. Л. Січняк приділяє роботі зі студентською і шкільною молод-дю, бере активну участь в організації і проведенні Всеукраїнських шкільних та студентських олімпіад з біології.

Доцент кафедри Хаустова Ніна Дмитрівна закінчила біологічний факультет ОДУ, кафедру біохімії. У 1982 р. почала працювати на кафедрі генетики і мо-лекулярної біології. В 1989 році захистила кандидатську дисертацію за темою «Адаптивный гетерозис и выражение гена Adh у дрозофилы» в Харківському на-ціональному університеті імені В. Н. Каразіна. Наукові інтереси Н. Д. Хаустової пов’язані з вивченням ролі генного балансу в адаптації дрозофіли до умов довкіл-ля. Читає загальний курс «Молекулярна біологія», спецкурси: «Основи генетич-ного аналізу» та «Генетика поведінки». Автор понад 100 наукових та навчально-методичних праць [9].

Доцент кафедри Андрієвський Олександр Михайлович у 1979 році закінчив кафедру біохімії ОДУ. В 1988 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Лужна пептидгідролаза кишковика та її інгібітори в онтогенезі дрозофіли». У 1993 році був зарахований на посаду доцента кафедри генетики та молекулярної біології, після того, як попрацював інженером та завідувачем лабораторії фізико-хімічних методів дослідження на біологічному факультеті [9].

Наукові інтереси О. М. Андрієвського пов’язані з дослідженням білкового по-ліморфізму в популяціях дрозофіли та ролі окремих ген-ензимних систем в он-тогенезі дрозофіли та інших біонтів. Читає загальні курси «Теорія еволюції» та «Методи молекулярної біології в біотехнології», спецкурси «Генетика вірусів та бактерій», «Молекулярні процеси еволюції»‚ «Фізико-хімічні методи досліджен-ня». Він вперше на біологічному факультеті розробив та запровадив в навчальний процес навчально-виробничу практику з фізико-хімічних методів дослідження для студентів, які навчаються за спеціальністю «Мікробіологія та вірусологія». Автор понад 90 наукових та науково-методичних публікацій. Багато років співпрацює з Одеським інститутом удосконалення вчителів. Бере активну участь у виховній ро-боті студентів.

Доцент кафедри Мірось Світлана Леонідівна в 1997 році закінчила ОНУ, ка-федру генетики та молекулярної біології. У 2003 році захистила кандидатську дисертацію за темою: «Генетическая детерминация устойчивости озимой мяг-кой пшеницы к возбудителю фузариоза колоса на юге Украины» в Селекційно-генетичному інституті – Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ – НЦНС). В 2004 р. долучилася до викладацького складу кафедри. Проводить наукову роботу в галузі дослідження генетики макроміцетів. Нею налагоджені творчі стосунки з відділом фітопатології та ентомології СГІ – НЦНС. Читає за-гальні курси «Цитологія», «Біотехнологія», а також спецкурси «Генетика люди-ни», «Імуногенетика», «Фармакогенетика», «Методи статистики в генетиці та се-лекції». На сьогодні автор біля 40 наукових та науково-методичних публікацій [9].

3434


Доцент кафедри Білоконь Світлана Василівна в 1994 році закінчила біологіч-ний факультет ОДУ, кафедру генетики і молекулярної біології. В 2006 році до-лучилася до викладацького складу кафедри. В 2007 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Мутации cn и vg и приспособленность генотипов Drosophila melanogaster Meig» в СГІ – НЦНС. Наукові інтереси пов’язані з вивченням меха-нізмів онтогенетичної та філогенетичної адаптації Drosophila melanogaster. Читає загальний курс «Молекулярна біологія», спецкурси «Проблеми мутагенезу», «Біо-хімічна генетика», «Генетичні основи адаптації». На сьогодні автор понад 30 на-укових та науково-методичних публікацій [9].

З 2006 року на кафедрі генетики та молекулярної біології розпочала свою трудову діяльність доцент Задерей Наталія Сергіївна. Вона закінчила кафедру в 1989 році і довгий час працювала в лабораторії біотехнології ВСГІ. У цей період Н. С. Задерей займалася розробкою умов культивування тканин, клітин та органів бобових рослин на штучних поживних середовищах в умовах in vitro. Н. С. За-дерей опанувала методи виділення протопластів з мезофіла листа та їх культиву-вання з метою отримання колоній та рослин-регенерантів. У 1992 році Н. С. За-дерей вступила до заочної аспірантури на кафедру генетики та успішно закінчила її. У 1997 році Н. С. Задерей захистила дисертацію зі спеціальності «Клітинна біологія» за темою «Культивування тканин і індукція морфогенезу in vitro у еспар-цету (Onobrychis sp.)» в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України (м. Київ). З 1999 по 2006 р. Н. С. Задерей працювала вчителем біології в Рішельєвському ліцеї, де підготувала значну кількість призерів обласних та Всеу-країнських олімпіад, за що отримала державну нагороду «Відмінник освіти».

На сьогоднішній день доцент Н. С. Задерей активно працює на кафедрі генети-ки, розробила курси лекцій з біотехнології, клітинної інженерії, фармакогенетики, молекулярних механізмів диференціації клітин. Наукові інтереси Н. С. Задерей продовжують бути тісно пов'язанні з технологіями in vitro. Задерей Н. С. є автором понад 20 наукових праць, у тому числі навчально-методичного посібника «Задач-ник з генетики та молекулярної біології» (2007).

Доцент кафедри Алєксєєва (Трочинська) Тетяна Григорівна закінчила біологіч-ний факультет у 2002 році, у тому ж році була прийнята в аспірантуру за спеці-альністю «Генетика» під керівництвом доктора біологічних наук, професора Блан-ковської Т. П. Після закінчення аспірантури у 2005 році залишилася працювати на кафедрі з початку на посаді старшого лаборанта, потім – спеціалістом І категорії. З 2007 по 2011 рік була відповідальним секретарем наукового журналу «Вісник ОНУ. Серія Біологія». У 2009 році Алєксєєва Т. Г. захистила кандидатську дисерта-цію за спеціальністю «Генетика» на тему: «Генотипові особливості прояву цитоме-тричних ознак клітин генеративних структур пшениці, жита та їх гібридів». Напря-ми наукової діяльності Алєксєєвої Т. Г. зосереджені на генетиці кількісних ознак, генетиці розвитку культурних рослин, цитогенетиці, дослідженні поліморфізму

3535


ген-ензимних систем. Т. Г. Алєксєєва викладає спеціальний курс «Генетика інди-відуального розвитку», проводить практичні заняття з цитології і генетики. Вона є автором понад 30 наукових публікацій.

У 2001–2010 роках була організована філія кафедри на базі Південного біотех-нологічного центру у рослинництві НААН України, яким керував академік НААН, д.б.н., професор Ю. М. Сиволап, у складі викладачів – сумісників, які працювали на посадах доцентів: к.б.н. Максимової В. І., к.б.н. Чеботар С. В., д.б.н. Ігнато-вої С. О., к.б.н. Бальвінської М. С., к.б.н. Кожухової Н. е., к.б.н. Солоденко А. Є., к.б.н. Балашової І. А. Студенти кафедри виконували у філії курсові, бакалаврські, магістерські роботи, навчались молекулярно-генетичним та біотехнологічним ме-тодам дослідження.

У 2011 році для викладацької роботи і поширення молекулярно-генетичних до-сліджень на кафедру на постійну посаду доцента було запрошено д.б.н. Сабіну Віталіївну Чеботар. Вона у 1988 році закінчила ОНУ, спеціалізувалася на кафедрі генетики та молекулярної біології. Трудову діяльність С. В. Чеботар розпочала у ВСГІ в 1988 р. на посаді старшого лаборанта відділу генної інженерії, там же в 1990–1993 рр. навчалася в аспірантурі, а з 1994 р. працювала науковим співробіт-ником відділу генної інженерії. Після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук в Інституті молекулярної біології і генети-ки (ІМБіГ, м. Київ) за темою «Молекулярно-генетический анализ интрогрессии элементов генома эгилопса в геном мягких пшениц» у 1995 році, С. В. Чеботар працювала старшим науковим співробітником відділу генної інженерії СГІ – НЦНС (1996–1999 р.р.). У 1998 році С. В. Чеботар проходила стажування в рамках німецького академічного обміну на кафедрі генетики Інституту біохімії, генетики та мікробіології Університету міста Регенсбург (Німеччина) під керівництвом про-фесора Р. Шмідта, у 2001–2002 р.р. у Генбанку та лабораторії генного і геномного картування Інституту генетики зернових культур м. Гатерслебен (Німеччина) під керівництвом приват-доцента А. Бьорнера і доктора М. Рьодер. У 2004–2007 роках С. В. Чеботар брала участь у міжнародній програмі досліджень, яка проводилася в лабораторії генетики та геноміки злакових культур Національного інституту агро-номічних досліджень (INRA) та Університету імені Блеза Паскаля м. Клермон-Ферран (Франція), де виконувала спільні дослідження з відомими у світі науков-цями з молекулярної генетики злаків (М. Бернардом, П. Сурдиллем, К. Фьюілле, Дж. Салсе).

У 2009 році С. В. Чеботар захистила докторську дисертацію зі спеціальності «Молекулярна генетика» за темою: «Молекулярно-генетичний аналіз генофонду озимої м’якої пшениці України» в ІМБіГ (м. Київ). У 2010 була обрана членом-кореспондентом Національної академії аграрних наук України. С. В. Чеботар – є автором понад 185 наукових праць, серед них більше 80 вийшло у закордонних виданнях.

3636


На кафедрі С. В. Чеботар викладає такі дисципліни: «Загальна цитологія», «Геноміка», «Генетична інженерія», «Рослинництво», «Молекулярні маркери», «Створення та детекція ГМО», «Регуляторні білки та системи клітин», проводить заняття з «Великого спецпрактикуму» з підрозділу «Основи молекулярної генети-ки». Протягом багатьох років є науковим керівником дипломних робіт студентів та аспірантів.

З 2013 року С. В. Чеботар зайняла посаду завідувача кафедри генетики та моле-кулярної біології. Під керівництвом С. В. Чеботар на кафедрі розвиваються роботи з молекулярної генетики злаків, а також молекулярно-генетичні дослідження гід-робіонтів Чорноморського басейну. Нею у програму «Великого спецпрактикуму», що проводиться на кафедрі, впроваджено навчання студентів сучасним методам ДНК-технології‚ основаним на полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР).

Нині викладацький склад кафедри нараховує 2 доктори і 7 кандидатів наук. Протягом 2008–2012 р.р. науковцями кафедри опубліковано 120 друкованих праць, в тому числі 21 у науко-метричних фахових виданнях України і зарубіжжя, отрима-но 3 патенти, захищено 3 кандидатські дисертації.

Кафедра забезпечує загальні курси: «Генетика», «Загальна цитологія», «Моле-кулярна біологія», «Медична генетика», «Генетика і медицина», «Теорії еволюції», «Геноміка», «Методи молекулярної біології у біотехнології», «Біотехнологія», «екологічна генетика та фармакогенетика», «Генетика популяцій та еволюція», «Рослинництво», «Біоетика та біобезпека». Крім того, кафедра забезпечує читання низки спеціальних дисциплін: «Основи генетичного аналізу», «Молекулярні про-цеси еволюції», «Біохімічна генетика», «Проблеми мутагенезу», «Цитогенетика», «Молекулярні маркери», «Генетична інженерія», «Генетика людини», «Генетика вірусів та бактерій», «Генетичні основи селекції», «Генетика поведінки», «Імуно-генетика», «Позахромосомна спадковість», «Фармакогенетика», «Молекулярна генетика», «Створення та детекція ГМО», «Регуляторні білки та системи клітин».

З середини 1990-х років на кафедрі під керівництвом В. М. Тоцького працює держбюджетна наукова група у складі висококваліфікованих науковців – мо-лекулярних біологів, біохіміків – к.б.н. В. А. Топтіков, к.б.н. Л. Ф. Дьяченко, к.б.н. О. М. Єршова. Дисертаційна робота В. А. Топтікова – «Взаимодействие экзогенной гомологичной ДНК с изолированными клеточными ядрами из пророс-тков кукурузы», Л. Ф. Дьяченко – «Онтогенетические особенности окисления пи-рувата митохондриями при витаминной и субстратно-гормональной индукции», О. М. Єршової – «Синтетические металлопорфирины и окислительные реакции гепатоцитов» були захищені в провідних наукових установах України. За роки роботи у складі держбюджетної наукової групи співробітники виконали дослі-дження майже з тридцяти фундаментальних тем та прикладних розробок. Основні напрями цих досліджень пов’язані з вивченням адаптивних комплексів генів у осо-бин популяції за конкретних умов існування, генетико-біохімічних особливостей

3737


онтогенезу рослин. Науковцями групи обґрунтовано використання систем ізозимів загально клітинних ферментів для прогнозування адаптивних можливостей сіль-ськогосподарських культур, розроблено та успішно впроваджено у практику тех-нологію оптимального культивування in vitro тканинних експлантів сортів карто-плі, суниці садової, алое і гвоздики.

В даний час наукова група вивчає генетико-біохімічні і морфометричні особли-вості чорноморської рапани Rapana venosa, як небезпечного інвазійного виду, з метою оцінки ступеня адаптивності цього молюска до умов Чорного моря і ви-значення перспективи використання показників стану популяцій цієї тварини для загальної оцінки стану екосистеми. За час існування наукової групи її науковцями опубліковано 80 праць, з них біля 10 – за кордоном.

Таким чином, основні напрями наукових досліджень кафедри присвячені таким проблемам:

– Пристосованість та стан ген-ензимних систем Drosophila melanogaster з екс-периментальних і природних популяцій;

– Динаміка генетичної структури досліджуваних популяцій Drosophila melanogaster при довготривалому впливі екологічних чинників;

– Взаємодія генів та їх коадаптація за добору у представників природних і екс-периментальних популяцій рослин і тварин;

– Аналіз експресії структурних генів ферментів та інших білків за умов онтоге-нетичної і філогенетичної адаптації рослин і тварин;

– експресивність структурних генів рослин за природної і штучної поліплоїдії;– Цитогенетичні та цитоембріологічні прояви кількісних ознак у рослин;– Моніторинг мутагенних ефектів пестицидів на модельних об’єктах і сільсько-

господарських культурах;– Поліморфізм ген-ензимних систем в популяціях окремих гідробіонтів Чорно-

морського басейну;– Стан ген-ензимних систем та адаптаційні властивості лікарських базидіомі-

цетів;– Молекулярно-генетичний аналіз генофонду озимої м’якої пшениці України та

споріднених злаків.Слід зазначити, що якісна підготовка спеціалістів, магістрів та аспірантів, а

також виконання планових наукових досліджень кафедри значною мірою забез-печуються якісною і кваліфікованою працею навчально-допоміжного персоналу кафедри: Мірось З. В., Стрельцової Н. А., Казур Т. В. та інших.

З метою забезпечення студентів базами практики для виконання курсових, ба-калаврських та магістерських робіт, а також для виконання спільних досліджень кафедра уклала угоди з провідними науково-дослідними установами Національної академії аграрних наук України – СГІ – НЦНС‚ Національним науковим центром – «Інститутом виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова».

3838


Проблему вивчення поліморфізму та адаптивного потенціалу окремих гідро-біонтів Чорного моря кафедра вирішує у співробітництві з кафедрою гідробіології та з Федеральною державною установою Росії – Інститутом біології внутрішніх вод імені І. Д. Папаніна РАН.

Крім того, науковці кафедри співпрацюють з вченими Одеського національного медичного університету, Науково-дослідного інституту молекулярно-генетичної та клітинної медицини, відділом молекулярної генетики; кафедрою загальної та молекулярної генетики біологічного факультету Київського національного універ-ситету імені Т. Г. Шевченка; з кафедрою генетики Харківського національного уні-верситету імені В. Н. Каразина, з кафедрою генетики і біотехнології Львівського національного університету імені І. Франка.


1. Урсу Д. Генетика в Одессе: сто лет борьбы, побед и поражений // http://dspace.onu.edu.ua2. Гурілова М. А. Андрій Опанасович Сапєгін Бібліографія вчених України РСР. – Київ: Наукова

думка‚ 1969. – 43 с.3. Новороссийский университет в воспоминаниях современников: Сборник воспоминаний /

Автор-составитель Ф. А. Самойлов. – Одесса: Астропринт, 1999. – 269 с.4. Юрженко О. І. Історія Одеського університету за 100 років. – Одеська друкоофсетна фабри-

ка, 1968. – 420 с.5. Ученый-селекционер, организатор науки, талантливый педагог (к 100-летию со дня рожде-

ния А. А. Сапегина) // Селекция и семеноводство. – 1984. –№ 3. – С. 34–35. 6. Коновалов В. П., Соколов В. М. В. Г. Ротмистров и А. А. Сапегин: у истоков Селекционно-

генетического института; Н. и. Вавилов и А. А. Сапегин: верность дружбе и науке. – Одеса: Астропринт, 2012. – 56 с.

7. Ольшанский М. А. К десятилетию августовской сессии ВАСХНиЛ // Агробиология. – 1958. – № 3. (111) – С. 3–18.

8. Музей генетики Сибири // www.bionet.nsc.ru9. Тоцький В. М., Бланковська Т. П., Гандирук Н. Г. Генетика в Одеському національному

університеті ім. І. І. Мечникова (1865–2005). – Одеса: Астропринт, 2005. – 71 с.10. Лифенко С. П. Селекційно-генетичний інститут: 100 років. 1912–2012: нариси з історії. –

Одеса: Астропринт, 2012. – 136 с.11. Захаров-Гезехус И. А. Николай иванович Вавилов в контексте эпохи. – М.-ижевск: НиЦ

«Регулярная и хаотическая динамика», институт компьютерных исследований, 2012. – 108 с.12. Андриевский А. М. Drosophila melanogaster как объект исследований в истории кафедры ге-

нетики и молекулярной биологии Одесского национального университета имени и. и. Меч-никова // Вісник ОНУ. – 2011. –Том 16. – С. 88–93.

3939


С. В. ЧеботарьОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра генетики и молекулярной биологии, ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина

ИСТОРИЯ КАфЕДРЫ ГЕНЕТИКИ И МОЛЕКУЛЯРНОЙ БИОЛОГИИ ОДЕССКОГО УНИВЕРСИТЕТА

РезюмеВ статье отражена история развития и становления генетики в Новороссийском (Одес-ском) университете, внедрения в учебный процесс теоретических основ классиче-ской генетики. В период с 1949 по 1977 год развитие генетической научной мысли в Одесском государственном университете испытало влияние «мичуринской генетики». Уверенное возрождение и утверждение классической генетики и развитие генетико-биохимических и молекулярных исследований на кафедре происходило с 1977 года. В статье указанны направления научной и учебно-методической работы преподавате-лей и научных сотрудников кафедры. Ключевые слова: генетика, молекулярная биология, история науки.

S. V. СhebotarOdesa National Mechnykov University, Department of Genetics and Molecular Biology,2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine

HISTORY OF THE DEPARTMENT OF GENETICS AND MOLECULAR BIOLOGY OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY

SummaryThe article covers the history of the genetics at the Novorosiysky (Odesa) University and implementation of the theory of classical genetics to learning process. In the period from 1949 to 1977 the development of genetics in the Odesa State University have influenced the effect of «Michurinist genetics». Confident revival and assertion of classical genetics and the development of biochemical-genetics researches at the department have happened since 1977. The direction of scientific and educational work of professors and docents of the department have been shown. Key words: genetics, molecular biology, history of science.


.

4040


УДК 574:378.4(477.74)

В. В. Заморов, к.б.н., заведующий кафедройМ. М. Джуртубаев, к.б.н., доцентОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра гидробиологии и общей экологии, ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина, e-mail: [email protected]

К 80-ЛЕТИЮ КАфЕДРЫ ГИДРОБИОЛОГИИ И ОБщЕЙ эКОЛОГИИ ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

Рассмотрены основные этапы работы и достижения кафедры гидробиологии и общей экологии в учебном процессе и научных исследованиях в составе биологического фа-культета ОНУ с 1933 г. по настоящее время. Показана роль преподавателей и научных сотрудников кафедры в гидробиологических и ихтиологических исследованиях северо-западной части Черного моря, лиманов и озер, ихтиофауны Мирового океана.

Ключевые слова: Одесский национальный университет, кафедра, гидробиология, их-тиология, история.

Кафедра гидробиологии была организована в 1933 г., одновременно с биологи-ческим факультетом Одесского университета. Но изучение жизни моря у берегов Одессы началось значительно раньше – трудно представить, чтобы в приморском городе естествоиспытатели не интересовались морем. Среди немалого количества таких людей выделяется Александр Давидович Нордман, немец по происхожде-нию, сын полковника российской армии. А. Д. Нордман получил степень доктора медицины за исследования в области гельминтологии. В 1832 г. он стал профессо-ром естественной истории в Ришельевском лицее в Одессе. Поставив преподава-ние ботаники и зоологии на уровень университетских требований, А. Д. Нордман в значительной степени подготовил преобразование лицея в императорский Но-вороссийский Университет в 1865 г. А. Д. Нордман опубликовал несколько работ по морской фауне, в том числе в 1840 г. «Наблюдения над Понтической фауной», где были рассмотрены черноморские промысловые рыбы, приведен их список и цветные изображения. С приглашением на работу в университет выдающихся учёных – ильи ильича Мечникова (1867 г.) и Александра Онуфриевича Ковалев-ского (1874 г.) заметно усилилось изучение морской фауны – губок, медуз, мол-люсков. императорский Новороссийский Университет был в те годы одним из мировых центров сравнительно-эмбриологических исследований.

В этот же период прошли два съезда русских естествоиспытателей. На I съезде (1868 г.) профессор иван Андреевич Маркузен выступил с докладом о фауне Чёрного моря по результатам исследований в районе Одессы. и. и. Мечников в докладе о пелагической фауне Чёрного моря дал первый очерк черноморско-го планктона. На основании решения II съезда (1869 г.) в 1871 г. была открыта

© В. В. Заморов, М. М. Джуртубаев, 2013

4141


Севастопольская биологическая станция, ныне институт биологии южных мо-рей НАН Украины, организованная в значительной степени благодаря Обществу естествоиспытателей при нашем университете и, главным образом, на средства об-щества. им же станция поддерживалась и далее, снабжая, в свою очередь, морски-ми животными зоологический кабинет («зародыш» зоологического музея) универ-ситета. До 1879 г. станция находилась в Одессе, т. к. первоначально не располагала в Севастополе постоянным помещением.

Университетскую морскую зоологическую станцию организовал в 1902 г. про-фессор Петр Николаевич Бучинский. Станция расположилась на нижней террасе ботанического сада Одессы. это сразу ускорило процесс инвентаризации фауны Одесского залива; начались исследования экологической направленности, что осо-бенно чётко проявилось в работах сотрудника зоотомического кабинета универ-ситета Николая Васильевича Куделина. Ученики профессора Дмитрия Констан-тиновича Третьякова, тогда ещё студенты, Николай Александрович Загоровский и Дмитрий Леонидович Рубинштейн опубликовали статью «Материалы к системе биоценозов Одесского залива» [4], где впервые представили качественную харак-теристику биоценозов прибрежных скал, зарослей зостеры, диогенового песка, др.

Н. А. Загоровский был знатоком жизни лиманов, которым посвятил около 20 значительных работ, несколько популярных книг. именно он стал первым заведу-ющим кафедрой гидробиологии в 1933 г.

Предвоенные годы (1933–1940) можно, очевидно, рассматривать как этап ста-новления кафедры, концентрации на ней гидробиологических исследований. Боль-шой вклад в эту работу внёс доцент Алексей Константинович Макаров, возглавив-ший кафедру после Н. А. Загоровского. До университета А. К. Макаров работал на Азово-Черноморской ихтиологической станции. В университете много внимания уделял исследованиям лиманов, предлиманных участков моря, низовьев рек. изу-чал ракообразных, моллюсков, речных и лиманных рыб. Среди опубликованных в это время его работ «Распространение мизид, кумацей и солоноватоводных мол-люсков в лиманах северного Причерноморья» (1938 г.). В 1937 г. А. К. Макаров впервые обнаружил в Днепровско-Бугском лимане вселенца – так называемого голландского краба.

С началом Великой Отечественной войны многие преподаватели ушли на фронт. А. К. Макаров погиб при обороне Севастополя в 1942 г., там же погибли препо-даватели кафедры доцент Гавриил иванович Коноплёв – последний довоенный декан биологического факультета, а также старший преподаватель иван ефимович Калибердин. В годы войны университет находился в эвакуации – сначала в Май-копе (Адыгейская автономная область), затем с 1942 по 1944 год в Байрам-Али (Туркмения). В этот период кафедрой руководил профессор Владимир иванович Сухарев, проводивший бальнеологические исследования.

4242


Необходимо также упомянуть, что румынские власти, считавшие Одессу час-тью Транснистрии, организовали работу университета в оккупированном городе. Заведующим кафедрой гидробиологии в этот период был ученик П. Н. Бучинского профессор Александр Ромулович Прендель.

После освобождения Одессы 10 апреля 1944 г. университет вернулся до-мой, приступил к новому учебному году. А. Р. Прендель оставался заведующим кафедрой до 1965 г. Он – автор известных монографий «Кровососущие комары Украины» (Серия «Фауна Украины) и «Малярия» (5 изданий). В Украине в это вре-мя интенсивно развивалось прудовое рыбоводство. Под руководством А. Р. Прен-деля на кафедре проводились исследования прудов Одесской, Кировоградской, Николаевской и других областей с целью их рыбохозяйственного использования.

Вернувшийся после окончания войны в университет ученик Н. А. Загоровского и профессора Д. К. Третьякова доцент Семен Борисович Гринбарт возобновил ис-следования зообентоса и зоокомпоненты обрастаний Одесского залива и лиманов, начатые им сразу после образования кафедры. В работе «Зообентос Одеської за-токи» [1], им впервые была дана количественная характеристика донных биоцено-зов, описан новый для залива биоценоз корбулёмиевого песка.

Большое внимание С. Б. Гринбарт уделял зообентосу лиманов, предлиманных участков моря – от Березанского лимана до закрытых лиманов в те годы изма-ильской области (Шаболат, Алибей, Бурнас, Шаганы). В 1967 г. С. Б. Гринбарт защитил докторскую диссертацию «Зообентос лиманов северо-западного Причер-номорья и смежных с ними участков моря». С. Б. Гринбарт работал в должности профессора кафедры до 1974 г., затем – профессором-консультантом.

В настоящее время зообентос Одесского залива и прилежащей акватории моря изучает старший преподаватель кафедры Александр Васильевич Чернявский.

В 1949 г. была организована биостанция в новом месте – в Одесском заливе в районе пересыпи между Хаджибейским лиманом и морем. Сразу после войны она принадлежала Одесскому областному отделу народного образования. Став уни-верситетской, она функционировала тогда как лаборатория при кафедре зоологии позвоночных, которой заведовал профессор иван иванович Пузанов. Заведование станцией было возложено на Ювеналия Петровича Зайцева (ныне – академика НАН Украины), который вёл регулярные гидробиологические наблюдения, в част-ности, изучал ихтиопланктон, нейстон. Позднее станция вернулась в район бота-нического сада, где долгое время располагалась в небольшом старом помещении.

С 1956 по 1971 год на кафедре по совместительству работал заведующий Одесской гидробиологической станцией АН УССР профессор Константин Алек-сандрович Виноградов, в 1964–1965 гг. на общественных началах исполнявший обязанности заведующего кафедрой. именно по его инициативе в учебный план факультета введен общий курс «Общая гидробиология», который читается по на-стоящее время. При активном участии К. А. Виноградова было приобретено судно

4343


для морских исследований – «Академик Андрусов». Судно работало в приустьевых районах северо-западной части Черного моря, на борту которого проводили свои исследования сотрудники биологического факультета, других научных учрежде-ний и высших учебных заведений страны.

В конце 1965 г. с выходом А. Р. Пренделя на пенсию, кафедру возглавил доцент Федор Сергеевич Замбриборщ, до этого активно занимавшийся ихтиологией на кафедре зоологии позвоночных. В 1966 г. он защитил докторскую диссертацию «Рыбы устьев рек и причерноморских водоёмов северо-западной части Чёрного моря и условия их существования».

В развитии кафедры многое связано с именем Ф. С. Замбриборща. это зна-чительное увеличение исследований по хоздоговорной тематике, работа сотруд-ников и студентов кафедры в Мировом океане на судах Азово-Черноморского научно-исследовательского института морского рыбного хозяйства и океаногра-фии, многочисленные экспедиции по Чёрному морю на университетском судне с обязательным участием студентов, развитие нового для кафедры токсикологичес-кого направления исследований, строительство современной гидробиологической станции, др. В 1970–1973 гг. Ф. С. Замбриборщ был деканом биологического фа-культета.

С 1967 по 1975 год на кафедре работал ихтиолог профессор Виктор Сергеевич Чепурнов. Много внимания уделял изучению биологии и динамики численности рыб водоемов Дунай-Днестровского междуречья и прилегающей к ним северо-западной части Черного моря. В 1968–1969 гг. был деканом биологического фа-культета.

После ухода Ф. С. Замбриборща на пенсию кафедру несколько лет (1982–1984 гг.) возглавлял профессор Николай Петрович Новиков – ихтиолог с боль-шим опытом работы в Мировом океане, Чёрном и дальневосточных морях. В это время на кафедре выполнялись исследования по изучению биологии и экологии промысловых видов черноморских рыб.

В сентябре 1986 г. кафедру объединили с кафедрами зоологии беспозвоночных и зоологии позвоночных в кафедру зоологии и гидробиологии, которую возглавил профессор Всеволод Денисович Севастьянов. С 1990 г. кафедра снова становится самостоятельным структурным подразделением факультета, но с тех пор и по сей день это кафедра гидробиологии и общей экологии. Формально «общая экология» резко расширяет круг возможных исследований, но на кафедре сохраняется при-оритет гидробиологического и ихтиологического направлений.

Заведующим стал перешедший с кафедры ботаники доцент Николай еме-льянович Гусляков, ученик профессоров Ф. С. Замбриборща и ивана иванови-ча Погребняка. Н. е. Гусляков – один из соавторов атласа-определителя донных диатомовых водорослей Чёрного моря. В конце 90-х годов прошлого столетия и в начале нынешнего руководил исследованиями по установлению причин массовой

4444


гибели растительноядных рыб в придунайских озёрах. В 2003 г. защитил доктор-скую диссертацию «Диатомовые водоросли бентоса Чёрного моря и сопредельных водоёмов (морфология, систематика, экология, биогеография)».

С 2005 г. кафедру возглавляет ученик профессора Ф. С. Замбриборща доцент Вениамин Вениаминович Заморов, декан биологического факультета с 2006 г. За-щитил кандидатскую диссертацию «Питание и трофические связи желтопёрого и большеглазого тунцов и алепизавра в западной части индийского океана». В насто-ящее время изучает популяционную структуру промысловых видов рыб, сочетая подходы классической ихтиологии с современными молекулярно-генетическими методами. Также под его руководством разрабатываются методы математического моделирования динамических показателей популяций промысловых рыб с целью оценки их потенциальной численности и биомассы.

исследования в области популяционной биологии рыб проводят старшие пре-подаватели кафедры ирина Леонидовна Рыжко и Юрий Викторович Караванский. При активном участии Ю. В. Караванского на базе биологического факультета открыты курсы аквариумистики, где все желающие могут получить теоретичес-кие знания и освоить практические навыки работы по программе «Декоративное рыбоводство».

Вспомним ещё одного ихтиолога кафедры, специалиста по ихтиопланктону доцента Марию Андреевну Винникову. Ученица профессора и. и. Пузанова, она проработала на кафедре более 50 лет. М. А. Винникова внесла большой вклад в подготовку выпускников факультета, кафедры как учителей средних школ – много лет читала курс «Методика преподавания биологии в средней школе», вела педа-гогическую практику на биологическом факультете.

В разные годы на кафедре работали доцент Антонина Александровна Буянов-ская, к.б.н. научный сотрудник Надежда ивановна Стахорская, ассистент Лилия Дмитриевна Бабанина, изучавшие зоопланктон северо-западной части Черного моря; специалист по морскому зообентосу ассистент Леонтий Сергеевич Гарба; старший преподаватель Наталья ивановна Беленкова, проводившая исследования зообентоса придунайских озёр; ассистент Владислав Альфредович Малаховский, изучавший промысловых рыб Одесского региона.

В настоящее время на кафедре активизируются научные исследования на море и континентальных водоёмах. Заведующий кафедрой В. В. Заморов, старший пре-подаватель А. В. Чернявский, научные сотрудники Мария Афанасьевна Заморо-ва, Юрий Михайлович Джуртубаев, заведующий гидробиологической станцией доцент Олег Алексеевич Ковтун приняли участие в комплексных исследованиях острова Змеиный и прилегающей морской акватории в 2003–2009 гг. Была изучена ихтиофауна приостровной акватории, в частности, демерсальные рыбы. исследо-ван макрозообентос на различных субстратах и глубинах. Разработаны рекомен-дации для проведения мероприятий по охране и рациональному использованию

4545


представителей донного ихтиоценоза и бентоса в акватории острова. Результаты исследований отражены в монографии «Острів Зміїний. екосистема прибережних вод» [8].

В 2000–2001 гг. преподаватели кафедры приняли участие в международном проекте TACIS «Придунайские озёра: устойчивое сохранение и восстановление естественного состояния и экосистем». Был представлен видовой состав рыб озёр, изучены некоторые аспекты биологии основных промысловых видов. Особое вни-мание уделено белому и пёстрому толстолобикам, массовую гибель которых, как было отмечено выше, неоднократно наблюдали в озёрах.

Также проведены исследования макрозообентоса озёр за пределами их литоральных зон – изучен видовой состав, численность и биомасса. Установле-но, что после сооружения защитных дамб наиболее тяжёлая экологическая си-туация сложилась в озере Китай. Результаты исследований по проекту TACIS представлены в специальном выпуске «Вісника Одеського національного універ-ситету» [2].

С 2006 г. по настоящее время на кафедре в рамках госбюджетной тематики Министерства образования и науки Украины в режиме круглогодичного мони-торинга проводятся исследования макрозообентоса и бентосоядных рыб приду-найских озёр. Доцент Михаил Михайлович Джуртубаев и младший научный со-трудник Ю. М. Джуртубаев обнаружили 178 видов макрозообентоса, изучили их распределение по озёрам, количественную характеристику зообентоса в новых экологических условиях, сложившихся после сооружения дамб и сокращения связи озёр с Дунаем. В это же время старший преподаватель Ольга Александров-на Семёнова провела оценку токсичности донных отложений озёр методами био-тестирования. Продолжаются исследования ихтиофауны озер, особое внимание уделено экологии и биологии промысловых видов рыб [5, 6].

Результаты исследований изложены, в частности, в монографиях «Брюхоногие моллюски придунайских озёр и водотоков Одесской области» [3] и «Ранняя диаг-ностика состояния водоемов» [7]. Результатом изучения питания рыб-бентофагов, кормового макрозообентоса, его продукции, явилось методическое пособие «Ме-тодичні рекомендації щодо оцінки рибопродуктивності придунайських озер за ста-ном макрозообентосу» (2012 г.), а также разработка программного обеспечения для их использования. Результаты исследований применяются в научно-практической деятельности предприятиями и учреждениями Государственного агентства рыбного хозяйства Украины, которые осуществляют охрану, воспроизводство и рациональное использование живых водных ресурсов в Одесской области.

Широко внедряются результаты исследований коллектива кафедры и в учебный процесс. В настоящее время на дневном и заочном отделениях биологического фа-культета преподаватели кафедры читают общие курсы «Гидробиология», «Гисто-логия», «Биосферология», «Биоэтика и биологическая безопасность», «Методика

4646


преподавания биологии», а также «Основы экологии» для студентов других факуль-тетов университета. Для студентов-гидробиологов читаются специальные курсы: «Фауна Мирового океана», «Основы океанографии», «экология континентальных вод», «Морфология и анатомия рыб», «Бентосология», «Методы гидробиологи-ческих исследований», «Малакология», «Аквакультура», «Систематика рыб и их разнообразие», «Популяционная экология гидробионтов», «Биоэнергетика гидро-бионтов и водных сообществ», «экология рыб», «Антропогенная гидроэкология», «Основы экологии современного Чёрного моря», «экологическая безопасность морских экосистем», «Опасные гидробионты».

Практические навыки исследовательской работы по гидробиологии, ихтио-логии, токсикологии студенты получают на обширном «Большом специальном практикуме», включающем занятия по фито- и зоопланктону, фито- и зообентосу, рыбам, водной токсикологии и биотестированию, а также во время летней прак-тики.

Хорошей традицией на кафедре стало привлечение к преподавательской работе ведущих специалистов академических учреждений. Так, ученые Одесского фи-лиала института биологии южных морей академик НАН Украины Ю. П. Зайцев, руководитель филиала профессор Борис Георгиевич Александров, заведующие отделами филиала профессор Людмила Викторовна Воробьева и доцент Сергей евгеньевич Дятлов читают лекции по общим и специальным курсам для студентов кафедры и биологического факультета.

Кафедра развивает сотрудничество с другими вузами Украины и зарубежных стран; с научными и рыбохозяйственными учреждениями и организациями – институтом гидробиологии НАН Украины (г. Киев), Национальным научно-природоведческим музеем НАН Украины (г. Киев), институтом биологии южных морей НАН Украины (г. Севастополь), Одесским центром Южного научно-исследовательского института морского рыбного хозяйства и океанографии, др.

Возрастает значение гидробиологической станции – базы научных исследо-ваний сотрудников кафедр биологического факультета, студенческих практик и дипломных исследований. Станция является центром подводных гидробиологи-ческих исследований в нашем регионе. С 2004 г. гидробиологической станцией руководит кандидат биологических наук О. А. Ковтун.

Большую работу по обеспечению учебного процесса проводят биолог Ольга Леонтьевна Соловьёва, ведущий специалист Ася Олеговна Веретенникова, стар-ший лаборант Мария Семёновна Михайленко.

За годы существования кафедры университетские дипломы получили около 1500 наших студентов, в том числе более 100 – из других государств. На кафедре защищено четыре докторские и около 60 кандидатских диссертаций.

Прошло 80 лет со дня рождения кафедры гидробиологии. Можно с удовлетворе-нием отметить, что нынешняя кафедра гидробиологии и общей экологии Одесского

4747


национального университета имени и. и. Мечникова вносит свой достойный вклад в подготовку высококвалифицированных специалистов-биологов (гидробиологов и ихтиологов), а также в изучение жизни моря и континентальных водоёмов.

Список используемой литературы

1. Гринбарт С. Б. Зообентос Одеської затоки // Праці Одеськ. Держ. ун-ту – 1949. – Т. 4 (57). – С. 51–73.

2. Джуртубаев М. М., Ковтун О. А. Зообентос Придунайских озёр // Вісник Одеськ. нац. ун-ту. – 2002. – Т. 7, вип. 2. екологія. – С. 107–114.

3. Джуртубаев М. М., Джуртубаев Ю. М., Заморов В. В. Брюхоногие моллюски придунайских озёр и водотоков Одесской области. – Одесский Печатный дом, 2012. – 128 с.

4. Загоровский Н. А., Рубинштейн Д. Материалы к системе биоценозов Одесского залива // Зап. имп. о-ва сельск. хоз. южной России. – 1916. – Т. 86, вып. 1. – С. 203–244.

5. Заморов В. В., Джуртубаев М. М., Олейник Ю. Н., Радионова Н. П. ихтиологические ис-следования на придунайских озерах //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. – № 2 (29) – 2006. – С. 19–21.

6. Заморова М. П., Заморов В. В. живлення бичка-кругляка Neogobius melanostomus (Pallas) в придунайському озері ялпуг // Науковий вісник Чернівецького університету, «Біологічні системи». – 2012. – Т. 4, вип. 4. – С. 502–506.

7. Коломейченко Г. Ю., Петров С. А., Семенова О. А. Ранняя диагностика состояния водое-мов. – Одесса: ВМВ, 2012. – 132 с.

8. Острів Зміїний. екосистема прибережних вод (гол. ред. Сминтина В. А.). – Одеса: Астро-принт, 2008. – 228 с.

В. В. Заморов, М. М. ДжуртубаєвОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра гідробіології та загальної екології,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, e-mail: [email protected]

ДО 80-РІЧЧЯ КАфЕДРИ ГІДРОБІОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

РезюмеРозглянуті основні етапи роботи та досягнення кафедри гідробіології та загальної екології у навчальному процесі й наукових дослідженнях у складі біологічного факуль-тету ОНУ з 1933 р. до нашого часу. Показана роль викладачів та наукових співробітників кафедри у гідробіологічних та іхтіологічних дослідженнях північно-західної частини Чорного моря, лиманів та озер, іхтіофауни Світового океану.Ключові слова: Одеський національний університет, кафедра, гідробіологія, іхтіологія, історія.

4848


V. V. Zamorov, M. M. Dzhurtubayev Odesa National Mechynkov University, Hydrobiology and General Ecology Department, 2, Dvoryanskaya str., Odesa, 65082, Ukraine, e-mail: [email protected]

TO THE 80TH ANNIVERSARY OF HYDROBIOLOGY AND GENERAL ECOLOGY DEPARTMENT OF ODESA NATIONAL I. I. MECHNYKOV UNIVERSITY

SummaryThe main educational and scientific steps of Hydrobiology and General Ecology Department work and achievements in the frame of biological faculty of ONU from 1933 till present time are provided. The role of the lecturers and researchers of the Department in hydrobiological and ichthyological researches of the northwestern part of the Black Sea, estuaries and lakes, the fish fauna of the oceans is described.Key words: Odesa National University, Department, Hydrobiology, ichthyology, history.


4949


УДК 59:378.4(477.74)

В. П. Стойловський, д.б.н., професор, завідувач кафедри,Д. А. Ківганов, к.б.н., доцентОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра зоології, вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, e-mail: [email protected]

ДО ІСТОРІЇ КАфЕДРИ ЗООЛОГІЇ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Наведено огляд основних етапів формування та розвитку кафедри зоології Одеського національного університету.

Ключові слова: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра зоології, історія.

Перші наукові дослідження з зоології в Одеському регіоні слід пов’язувати з іменами професорів кабінету природничої історії Рішельєвського ліцею – О. Д. Нордмана та Д. О. Байкова. Ними вивчались представники морської (лиман-ної) та річкової, а також окремі види сухопутної фауни в період з 1832 по 1865 рр. Зоологічні дослідження знайшли продовження в Імператорському Новоросійсько-му університеті в рамках новоутвореної кафедри зоології, порівняльної анатомії та фізіології у 1865 на природничому відділені фізико-математичного факультету. Кафедра складалась з декількох навчальних підрозділів: зоологічного кабінету з лабораторією та музеєм; зооанатомічного кабінету з лабораторією; фізіологічного кабінету. Першим завідувачем кафедри був ординарний професор, фахівець-зоолог І. А. Маркузен (1811–1891) відомий дослідами з анатомічної будови зубів, нирок та елементів нервової системи різних хребетних тварин.

У 1868 році І. А. Маркузен запросив І. І. Мечникова, після захисту його магіс-терської дисертації, на посаду приват-доцента кафедри. І. І. Мечников (1845–1916) вивчав пелагічну фауну Чорного моря. Працюючи в зоологічній лабораторії кафед-ри, він відкрив невідомі механізми розвитку личинкової форми Phoronis та отри-мав нові відомості про пілідії немертин і молодих поліхет. В цій же зоологічній лабораторії працював талановитий учень професора І. А. Маркузена – В. І. Шман-кевич (1839–1880), який за визначенням І. І. Пузанова (1885–1971) був не тільки піонером експериментально-екологічного напряму в Одесі, але і засновником гід-робіологічних досліджень приодеських лиманів [8]. Особливості будови морських тварин на мікрорівні вивчались у лабораторії гістології, яка на кафедрі була від-крита стараннями доцента кафедри О. Ф. Стуарта. Наприкінці 1869 р. перший за-відувач кафедри І. А. Маркузен подав у відставку.

Короткий проміжок часу з 1869 по 1870 рр. усі підрозділи кафедри очолював штатний доцент, доктор медицини Н. Й. Бернштейн (1838–1891). Йому разом з хранителем музеїв І. М. Відгальмом вдалося впорядкувати вже зібрані колекції і

© В. П. Стойловський, Д. А. Ківганов, 2013

5050


систематизувати всі наявні препарати. Окрім того, доктор медицини В. Й. Берн-штейн обладнав та організував діяльність спеціальної лабораторії при музеї, де велись практичні заняття та дослідження з анатомії [13].

Після захисту докторської дисертації у 1869 році І. І. Мечников за конкурсом був обраний ординарним професором кафедри і з 04.01.1870 р. до 26.05.1882 р. за-відував зоологічним кабінетом з лабораторією та музеєм [14]. Ним на кафедрі були започатковані ембріологічні дослідження. За період 1870–1881 рр. І. І. Мечников виконав у лабораторії досліди з вивчення розвитку медуз, сифонофор, багатоніжок, губок, планарій; проводив також антропологічні дослідження. І. І. Мечников літом в 1873 і 1874 рр. провів збирання черепів калмиків під час наукових відряджень до Астраханської губернії та навколишніх територій. Він вперше в антропології вико-ристав порівняльний метод, що дозволив йому отримати важливі результати як про особливості будови черепів різних калмицьких племен, так і про їх походження.

І. І. Мечников сприяв появі на кафедрі О. О. Ковалевського (1840–1901) і І. М. Сєченова (1829–1905). Останні були дослідниками розвитку і процесів жит-тєдіяльності тваринних організмів. І. М. Сєченов з 10.04.1871 р. був завідувачем фізіологічного кабінету [15].

Ординарний професор зоології О. О. Ковалевський працював в Одесі з 1874 до 1890 року, коли вже був обраний дійсним академіком в Імператорську Акаде-мію наук [16]. З 1874 по 1890 рр. він був завідувачем зоотомічним кабінетом з лабораторією і музеєм. О. О. Ковалевський провадив різнопланові ембріологічні та порівняльно-анатомічні дослідження тварин різних систематичних груп, по-чинаючи з найпростіших до нижчих хордових. Він виховав цілу плеяду талано-витих учнів – П. М. Бучинського (1852–1927), я. М. Лебединського (1858–1929), С. М. Моріна (1863–1941), М. А. Шульгіна. Останній працював з О. О. Ковалев-ським з 1888 до 1890 рр.

Наукова діяльність І. І. Мечникова та О. О. Ковалевського базувалась на ви-вченні величезного зоологічного матеріалу різних морів Атлантичного та Індій-ського океанів, морських зоологічних станцій Італії, Франції, Німеччини. Ними був встановлений філогенетичний зв’язок між різними систематичними групами безхребетних і хребетних. Це було внеском та підтвердженням еволюційної теорії Ч. Дарвіна, який неодноразово відмічав на дієву підтримку його наукових поглядів з боку дослідників-натуралістів з кафедри зоології університету Одеси.

З осені 1882 року до літа 1897 року зоологічний кабінет ІНУ разом з лабора-торією та музеєм очолював В. В. Заленський [20], який здійснив значний обсяг наукової роботи у напрямку порівняльної ембріології та анатомії, палеозоології. З 1897 до 1920-х років цей підрозділ університету очолювали: ординарний профе-сор В. М. Репяхов (1897–1905), потім заслужений ординарний професор я. М. Ле-бединський (1905–1918 рр.).

5151


Наступником я. М. Лебединського був професор Д. К. Третьяков, який захис-тив зоологічний музей від загибелі в часи кривавої громадянської війни.

Зоотомічний кабінет кафедри з лабораторією та музеєм у період з 1890 р. до 1897 р. очолював ординарний професор В. М. Репяхов (1852–1905), який активно впроваджував гістологічні методи дослідження багатьох морфологічних особли-востей тварин, започатковані О. О. Ковалевським і І. І. Мечниковим [13].

Після В. М. Репяхова зоотомічний кабінет, музей та лабораторію кафедри очолював ординарний професор П. М. Бучинський (1897–1911). Він активно ви-вчав фауну одноклітинних тварин у Чорному морі та лиманах навколо Одеси. Він створив (1902 р.) морську зоологічну станцію, яку офіційно відкрили у вересні 1904 року. П. М. Бучинський до 1911 року був першим президентом студентського зоологічного гуртка, який був створений ним у 1904 р. Зоологічний гурток кафед-ри зоології і до нині є справжнім осередком наукових досліджень молодих вчених і трибуною, де вони виступають з першими доповідями про свої результативні по-шуки в науці.

З 1912 року на кафедрі працював професор Д. К. Третьяков. Вчений надзви-чайно багато зробив для розвитку зоотомічного кабінету у складний період його розвитку: створив при ньому спеціальний музей порівняльної анатомії, роз-ширив зоотомічну лабораторію, збагативши її обладнанням для морфологіч-них і порівняльно-гістологічних досліджень. Серед учнів Д. К. Третьякова були О. Р. Прендель, М. О. Загоровський, Д. Л. Рубінштейн та ін.

На першому етапі розвитку кафедри з 1865–1920 рр. зоологічні досліджен-ня носили переважно характер інвентаризації фауни з елементами порівняльно-ембріологічних підходів.

В 1920–1933 рр. класичний університет в Одесі був тимчасово закритий. Зо-ологічні дослідження з експериментальної морської зоології та палеозоології про-водились на відповідних кафедрах Інституту народної освіти та Інституту профе-сійної освіти, де викладали професори Д. К. Третьяков, М. Г. Лігнау, О. О. Браунер (1857–1941), С. М. Морін, а також в лабораторіях науково-дослідного Зоолого-біологічного інституту, який був створений академіком Д. К. Третьяковим у 1929 р. [21, 22].

Наступний період тривав з 1933 р. по 1941 р., коли у знов відкритому Одесько-му державному університеті (ОДУ) до 1937 р. існувала єдина кафедра зоології, яку очолював академік Д. К. Третьяков. Він розпочав еколого-морфологічні дослід-ження на кафедрі.

З 1937 р. в ОДУ існувало вже дві зоологічні кафедри: зоології безхребет-них тварин (рис. 1), завідувачем якої у 1937–1976 рр. був професор, член-кор. АН України М. П. Савчук (1899–1976), членами кафедри – професор, ентомо-лог О. М. Кириченко (1883–1942), доцент С. М. Морін та ін.; зоології хребет-них тварин, завіду вачем якої у 1937–1941 рр. був професор, академік АН України

5252


Д. К. Третьяков (1878–1950), членами кафедри – доценти Г. І. Конопльов, К. Т. Бре-нейза, М. М. жуков, П. І. Дмитрашко та аспірантами Н. І. Шамутіна, Ф. С. Замб-риборщ, е. І. Бешляга, Б. А. янковський. Директором зоомузею в 1941 р. був професор О. О. Браунер .

Рис. 1. Бешевлі Л. Ю., Савчук М. П., Тарнавська Н. В., Бритва Н. я., Панайотова Н. (середина 50-х р.)

З 26.07.1941 р. по 03.09.1944 р. ОНУ перебував в евакуації. Обидві кафедри в той час очолював професор М. П. Савчук. Університет був розташований спочатку у м. Майкопі (1941–1942 рр.), а згодом – у м. Байрам-Алі (1942–1944 рр.), де спів-робітники кафедр виконували значний обсяг як педагогічної, так і прикладної на-укової роботи. Серед вчених слід згадати асистента Л. Ю. Бешевлі та інших зооло-гів [24]. На південному фронті, під час героїчної оборони Севастополя у листопаді 1941 р., смертю героя загинув другий декан біологічного факультету ОДУ, доцент кафедри зоології хребетних тварин Г. І. Конопльов (1906–1941).

Одночасно, частина викладачів та студентів залишились в окупованій Одесі і ка-федра зоології увійшла до Королівського університету Трансністрії (з 16.10.1941 р. до 10.04.1944 р.). Кафедру очолював професор О. Р. Прендель (1888–1970), а робо-тою зоологічного музею опікувався професор С. А. Нікітін (1899–1956). Саме їм вдалося зберегти багато рідкісних експонатів з фондів кафедри зоології та музею, які не змогли евакуювати.

5353


Після повернення з евакуації (1944 р.) кафедру зоології безхребетних очолю-вав М. П. Савчук (до 1976 р.). Його наступником був професор В. Д. Севастьянов (1976–1986), який у складі авторського колективу під керівництвом М. С. Гілярова, отримав у 1980 р. Державну премію СРСР за 3-томне видання «Определитель оби-тающих в почве клещей». З 1968 по 1989 рр. на кафедрі працювала талановитий дослідник і педагог професор О. П. Андрійко (1921–1989 рр.). Вона зробила зна-чний внесок у вивчення паразитів птахів та ссавців України та Молдови.

Кафедру зоології хребетних до 1947 р. очолював професор Прендель О. Р. З 1947 по 1971 рр. завідувачем кафедри зоології був видатний вчений І. І. Пузанов. У післявоєнні роки професор І. І. Пузанов очолив комплексні дослідження лиманів Північно-Західного Причорномор’я. Ним започатковано вивчення фауни нових і старих лісових насаджень та їх ролі у степових біоценозах. Велика увага приді-лялась вивченню міграцій птахів та небезпеці зіткнення їх з літаками. Професору І. І. Пузанову належить велика роль у формуванні природоохоронного світогляду студентів та природокористувачів регіону. Він був яскравим організатором науко-вих досліджень усього колективу кафедри зоології хребетних тварин (рис. 2, 3).

Рис. 2. Назаренко Л. Ф., Страутман Ф. І., Чернишенко А. С., Пузанов І. І., Богачик Т. А., Замбриборщ Ф. С. (кінець 60-х р.)

Певний час (1964–1967 рр.) на кафедрі зоології хребетних успішно працював визнаний фахівець-орнітолог, професор Ф. І. Страутман (1912–1967).

З 1971 по 1984 рр. кафедру зоології хребетних очолював Л. Ф. Назаренко – учень І. І. Пузанова, талановитий орнітолог, який зробив певний поштовх в вивченні орні-тофауни північно-західного Причорномор’я. Нетривалий період кафедру зоології

5454


хребетних з 1984 до 1986 рр. (до об’єднання з кафедрою зоології безхребетних та кафедрою гідробіології) очолював доцент А. І. Корзюков, який започаткував ви-вчення міграцій птахів через о. Зміїний.

Рис. 3. Ардамацька Т. Б., Пузанов І. І. (кінець 60-х р.)

Після об’єднання кафедр зоології хребетних, зоології безхребетних та гідро-біології у 1986 р. була створена кафедра зоології та гідробіології – її завідувачем стає доктор біологічних наук В. Д. Севастьянов. У 1990 р. кафедра гідробіології відокремилась від кафедри зоології. Керівником кафедри зоології до 2006 року був професор В. Д. Севастьянов (1929–2013). Нині кафедру зоології очолює доктор бі-ологічних наук, професор В. П. Стойловський [25]. Він веде значну педагогічну ро-боту серед студентів біологічного факультету, виконує великий обсяг наукових до-сліджень у різних напрямках (біологія та екологія тварин, сучасна справа охорони довкілля та ін.). Зараз разом з ним на кафедрі працюють: доценти Бурдейна С. я., Ківганов Д. А., Кириленко Н. А., Корзюков А. І., Олійник Ю. М., Трач В. А., Фур-ман О. К., старший викладач Черничко К. Й., викладач Дели О. Ф. (рис. 4).

Наукові та педагогічні розробки викладачів і співробітників кафедри в цей час тісно пов’язані з вивченням біологічного різноманіття. Особлива увага приділя-ється вивченню міграцій птахів через о. Зміїний. Традиційним на кафедрі є ви-вчення фауністики та систематики членистоногих тварин, зокрема павуків, кліщів та комах.

Продовжується вивчення проблем оптимізації природничо-заповідної мережі, розширення природничо-заповідного фонду регіону за рахунок створення нових і збільшення площі існуючих територій, які знаходяться під охороною.

5555


Рис. 4. Кафедра зоології в 2013 р.: перший ряд – Фурман О. К., Ремез З. М., Стойловський В. П., Корзюков А. І., другий ряд – Олійник Ю. М., Ківганов Д. А., Делі О. Ф.,

Борсук О. Д., Трач В. А., Черничко К. Й., Бурдейна С. я., Богданчик І. В., Лобков В. О., Кириленко Н. А.

Аналіз і систематизація всього науково-технічного і прикладного матеріалу з проблем вивчення і охорони видового різноманіття, заповідної справи, дозволили розробити і впровадити наукові проекти які відомі в Україні і за її межами.


1. ДАОО (Державний архів Одеської області). Фонд 42. Опис 1-2. Справа 3. Л. Б-7.2. ДАОО. Фонд 45. Опис 11. Справа 1. Л.-12.3. Маркевич А. И. Двадцатипятилетіе императорскаго Новороссійскаго Университета. исто-

рическая записка и Академическіе списки. – Одесса: экономическая типография, 1880. – С. 443.

4. ДАОО. Фонд 42. Опис 35. Справа 61. Усі листи.5. ДАОО. Фонд 42. Опис 35. Справа 65. Л. 89-92.6. Савчук Н. А. Одесский университет за 75 лет (1965–1940). – Одесса: Типография ОГУ,

1940. – С. 13.7. Назаренко Л. Ф. Зоологічний музей // Історія Одеського університету за 100 років / Відп. ред.

Юрженко О. І. – К.: Видавництво КДУ, 1968. – С. 157-159.8. Пузанов И. И. Столетние итоги зоологических исследований в Одессе // Труды Одесского

Госуниверситета им. и. и. Мечникова. – 1954. – Т. 144. – С. 73–83.

5656


9. Прендель А. Р. Роль одесских ученых в изучении фауны беспозвоночных Черного моря и ближайших материковых водоемов // Труды Одесского Госуниверситета им. и. и. Мечнико-ва. – 1894. – Т. 144. – С. 49–55.

10. Пузанов И. И. Вклад Одесских ученых в развитие зоологической науки // Тез. докл. Одесской общегородской биологической научной конференции, посвящ. 300-летию воссоединения Украины с Россией. 3-я секция Зоологические науки. – Одесса: Типогр. ОГУ, 1954. – С. 3–6.

11. Браунер А. А. Воспоминания бывшего студента естественного отделения физико-математического факультета Новороссийского (ныне Одесского) университета 1876–1881 гг. // Памяти профессора Александра Александровича Браунера (1857–1941): Сб. вос-поминаний и научн. тр. – Одесса, 1997. – С. 13–30.

12. ДАОО. Фонд 42. Опис 35. Справа 65. Л. 51–54.13. Богачик Т. А., Дьяков В. А., Рясіков Л. В. Вклад ученых зоологов ОНУ имени Мечникова

(Новороссийского) в становление и развитие зоологического музея // Філософські пошуки. – 2003. – Вип. 14–15. – С. 141–153.

14. ДАОО. Фонд 45. Опис 4. Справа 2296. Листи 19,26,47.15. ДАОО. Фонд 42. Опис 35. Справа 109. Листи 113, 115.16. ДАОО. Фонд 45. Опис 19. Справа 602. Листи 2–12.17. Пилипчук О. Я. Александр Онуфриевич Ковалевский. – М.: Наука, 2003. – С. 113–122.18. Фролов В. А. Война с микробами. интригующие подробности открытия Мечникова. – М.:

эксмо, 2008. – 303 с.19. Бабий Т. П., Коханова Л. Л. Биологи. Биографический справочник. – К.: Наукова думка,

1984. – 815 с.20. Історія Одеського університету за 100 років / Відп. ред. Юрженко О. І. – К.: Вид-во КДУ,

1968. – 423 с.21. ДАОО. Фонд Р 150. Опис 1. Справа 30. Лист 210.22. ДАОО. Фонд Р 5039. Опис 2. Справа 3. Лист 1–5.23. Зелинский И. П. Одесский университет в 1865–1990 рр. – Одесса: Маяк, 1991. – 160 с.24. Савчук М. П. Одеський Державний Університет в роки Великої Вітчизняної війни // Развитие

зоологических исследований в Одесском университете. Академик Д. К. Третьяков и его на-учная школа: Сб. воспоминаний и научн. тр. – Одесса, 1999. – С. 68–77.

25. Стойловський В. П., Богачик Т. А., Рясіков Л. В. Нариси з історії кафедри зоології Одесь-кого (Новоросійського) університету // Вісник ОНУ. – 2010. – Сер.: Біологія, т. 15, вип. 6. – С. 125–133.

В. П. Стойловский, Д. А. КивгановОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра зоологии, ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина, e-mail: [email protected]

К ИСТОРИИ КАфЕДРЫ ЗООЛОГИИ ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА

РезюмеПриведён обзор основных этапов формирования и развития кафедры зоологии Одес-ского национального университета.Ключевые слова: Одесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафед ра зоологии, история.

5757


V. P. Stoylovsky, D. A. KivganovOdesa Mechnykov National University, Department of Zoology,2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine, e-mail: [email protected]

THE HISTORY OF ZOOLOGY DEPARTMENT OF ODESA NATIONAL UNIVERSITY

SummaryProvides the overview of the main stages of formation and development of the Zoology De-partment of Odesa National University.Key words: Odesa Mechnykov National University, Zoology Department, history.

Cтаття надійшла до редакції 25.10.2013

5858


УДК 614:378.4(477.74)

С. П. Гвоздій, к. пед. н., доцент, завідувач кафедри,О. І. Бурденюк, старший викладач,Г. І. Стенпковська, старший викладачОдеський національний університет імені І. І. Мечникова,кафедра медичних знань та безпеки життєдіяльності,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, e-mail: [email protected]

ІСТОРІЯ КАфЕДРИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ ТА БЕЗПЕКИ жИТТєДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

У статті представлено історію кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності. Наведені дані щодо навчальної, наукової, методичної, громадської, виховної роботи колективу кафедри. Проаналізовані основні досягнення, подані перспективи розвитку.

Ключові слова: Одеський національний університет, кафедра медичних знань та без-пеки життєдіяльності.

Відомо, що у складі військової кафедри у 1945-1946 навчальному році поряд з кабінетами артилерійської, військово-технічної, загальновійськової підготовки та кабінету фізичної культури існував кабінет військово-медичної підготовки.

У 1963-1964 навчальному році на біологічному факультеті Одеського держав-ного університету імені І. І. Мечникова була заснована кафедра медичних знань, яку протягом 15 років очолював полковник медичної служби Михайло Борисович Хаіт – відомий в Україні та СРСР фахівець з практики підготовки висококваліфі-кованих спеціалістів – медиків.

В 1964-1965 та наступних учбових роках також існувала кафедра цивільної оборони, яка здійснювала підготовку медичних сестер з присвоєнням їм військо-вого звання молодший сержант медичної служби та переведення їх до категорії «військовозабов’язаний», що підтверджувалося військовим квитком належної форми.

До медичної підготовки спочатку заснування кафедри цивільної оборони залу-чалися студентки гуманітарних факультетів, пізніше серед випускників цієї кафед-ри були і студентки інших факультетів, зокрема біологічного.

Наказом Міністерства вищих навчальних закладів УРСР за № 363 від 16 жовтня 1978 року кафедра «Цивільної оборони» була реорганізована. До складу кафедри входили два цикли: цивільної оборони та медичної підготовки. Керівниками кафе-дри у різні роки були Г. А. Цюпо-Гран; к.м.н., доцент В. А. Каліцев; к.м.н., доцент Й. М. Авратинський; к.м.н., доцент І. В. Іванова.

Цикл цивільної оборони тривалий час забезпечували талановиті виклада-чі, які мали військовий досвід: генерал Бойчук В. К., полковники Керпель В. я.,

© С. П. Гвоздій, О. І. Бурденюк, Г. І. Стенпковська, 2013

5959


Калниш В. З., Самкнулов В. І., Козикін А. Г., Кирпач Л. М. к.т.н., доцент Неізвест-ний М. О., к.б.н., доцент Багаєва О. С. тощо. Медичну підготовку студентів до дій при стихійних лихах і масових ураженнях людей проводили к.м.н., доценти Катун-цевська Г. П., Кірілюк ж. І., ямпольський М. П., полковник медичної служби Гре-чаний К. В. та ін. Нажаль, деяких з перелічених немає у живих, але їх пам’ятають і шанують.

Детальної інформації щодо діяльності кафедри до 1986 року не збереглося. Про-те, велику подяку співробітники кафедри по теперішній час висловлюють Вченій Раді Одеського національного університету (ОНУ), яка підтримала вибір колективу щодо кандидатури к.м.н., доцента Йосипа Мироновича Авратинського на посаду завідувача кафедри, незважаючи на тиск з боку владних структур щодо іншого пре-тендента на посаду. Особливо слід підкреслити, що значної активності діяльність кафедри набула саме під керівництвом Й. М. Авратинського, який поповнив склад кафедри кваліфікованими кадрами і сформував міцний, творчий колектив. У цей період студенти ОНУ отримували свідоцтво «Медичної сестри цивільної оборо-ни» встановленого державного зразка. До нас по сьогоднішній день звертаються випуск ники різних років для отримання відомостей про курси, які вони прослуха-ли, про свідоцтво, яке підтверджує їх медичний фах. Така підготовка додає пріори-тету нашим випускникам для працевлаштування в тому числі за кордоном.

З 1990 року кафедра була реформована в кафедру «Основ медичних знань» у зв’язку з викладанням додаткових медичних дисциплін. Діяльність кафедри з пер-ших днів її заснування і по теперішній час пов’язана із життєво важливими пи-таннями збереження здоров’я, надання першої медичної допомоги, поведінки під час надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Протягом усіх років керівництва Й. М. Авратинського кафедра здійснювала ак-тивну пропаганду донорства серед студентів та викладачів університету. Проводи-ли семінари-тренінги щодо надання першої медичної допомоги з викладачами всіх факультетів. У науковій роботі кафедра співпрацювала з Одеським НДІ вірусології.

З 1997 у зв’язку з розширенням спектру викладання нормативних та медичних дисциплін кафедра реорганізована у «Кафедру медичних знань та безпеки життєді-яльності», яку очолила к.м.н., доцент Іванова Ірина Вадимівна. За роки її керівниц-тва (1997-2010 рр.) на кафедрі було запроваджено п’ять нормативних дисциплін (Безпека життєдіяльності, Основи охорони праці, Охорона праці в галузі, Цивільна оборона, Основи медичних знань) та 15 медичних дисциплін та спецкурсів.

На кафедрі були розроблені, затверджені та впроваджені для спеціальностей «Фармацевтична хімія», «Мікробіологія та вірусологія», «Біологія», «Медич-на фізика» такі медичні дисципліни: «Патологія», «Перша долікарська допо-мога у загрозливих станах», «Функціональна та лабораторна діагностика пато-логічних станів», «Судова медицина», «Загальний догляд за хворими», «Основи

6060


фармацевтичної гігієни», «Загальна гігієна», «Здоров’я сім’ї», «Інфекційні та тро-пічні захворювання», «Нетрадиційні методи оздоровлення та лікування», «Ме-дичне товарознавство», «Перша долікарська допомога при травмах та нещасних випадках», «Профілактика венеричних захворювань та здоров’я сім’ї», «Дитячі хвороби», «Клінічна фармакологія» тощо.

У 1999 році співробітники кафедри на чолі з Івановою І. В. увійшли до складу робочої групи Міністерства освіти України по розробці Державного стандарту вищої освіти з дисципліни «Безпека життєдіяльності людини» (наказ Міністер-ства освіти України № 25 від 01.02.1999 р.). На міському телеканалі «Компас» І. В. Івановою проведено цикл передач з першої медичної допомоги та загального догляду для населення. Опубліковано більше 90 наукових праць (особистих та у співавторстві).

З метою підвищення кваліфікації фахівців і престижу дисципліни «Безпе-ка життєдіяльності» (БДж) у травні 2002 року вперше в Україні за ініціативою І. В. Іванової була організована і проведена Всеукраїнська студентська олімпіада з «Безпеки життя і діяльності людини», другий етап якої проходив на базі кафедри медичних знань та БжД ОНУ імені І. І. Мечникова протягом трьох років. Запо-чаткована в Одесі, Всеукраїнська студентська олімпіада затвердила БДж як попу-лярну, цікаву і необхідну дисципліну для студентів вищих навчальних закладів [4].

Метою олімпіади було формування культури та правильної соціальної позиції людини щодо власної безпеки, мотивації її безпечної поведінки в різних сферах іс-нування, засвоєння необхідних знань та вмінь для мінімізації ризику та зменшення потенційно можливих втрат або пошкоджень у небезпечних ситуаціях. До складу журі другого етапу залучалися фахівці зі Львова, Києва, Харкова, Одеси.

Участь у першій Всеукраїнській студентській олімпіаді з БДж взяли 63 сту-денти з 31 вищого навчального закладу 12 областей України. Для участі у дру-гій олімпіаді (2003 року) було зареєстровано 83 студента з 33 вищих навчальних закладів 14 областей України. Загальна кількість студентів з 2002 року постійно збільшувалася и у 2013 році досягла 153 студентів (у м. Рівне), а з 2010 року – на-була Міжнародного статусу.

Високий рівень викладання та підготовки студентів з нормативної дисципліни БДж, відповідальне ставлення до захисту гідності університету під час другого туру Всеукраїнської студентської олімпіади дало свої результати. Студенти ОНУ імені І. І. Мечникова посідали призові місця як у себе «вдома»: О. Л. Васильєва – І місце (2002), К. Д. Крилова – І місце (2003), Н. В. Любінецька І місце (2004), так і в інших навчальних закладах, у яких проводилась олімпіада. У 2006 році у другому турі Всеукраїнської студентської олімпіади, який проводився на базі НТУ «Хар-ківський політехнічний інститут», посів ІІІ місце студент фізичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова Сергій Ткаченко. У 2010 році в Сумському державному

6161


університеті ІІ місце посіла студентка геолого-географічного факультету Альона Струцинська.

У 2013 році олімпіада проводилась у м. Рівне, в Університеті водного госпо-дарства та природокористування. Студентка біологічного факультету ОНУ Ірина Маринова посіла І місце на Всеукраїнській олімпіаді та ІІ місце у Міжнародній студентській олімпіаді з професійно-орієнтованої дисципліни БДж.

Уперше у 2013 році студенти ОНУ взяли участь у Всеукраїнській студентській олімпіаді з «Основ охорони праці», яка проводилась на базі університету цивільно-го захисту (м. Харків). Шмичков Микола (біологічний факультет) посів 4-е місце.

На базі кафедри проходили і проходять на даний момент навчання студенти усіх спеціальностей, форм навчання та різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (ба-калавр, спеціаліст, магістр). Крім студентів з усієї України, на кафедрі навчалися іноземні студенти з Сирії, Марокко, Туніса, Туреччини, Ємену, В’єтнаму, Афганіс-тану, Китаю, Ірану та інших країн.

З метою запровадження інтерактивних методів та осучаснення навчання викла-дачі кафедри постійно використовують мультимедійне обладнання для демонстра-ції тематичних презентацій та відео-матеріалів, прилади радіаційної та хімічної розвідки, муляжі, фантоми, медичний інвентар тощо.

Крім навчально-педагогічної діяльності на кафедрі постійно проводилась наукова робота. Науково-дослідна робота викладачів кафедри спрямована на питання життє-діяльності людини, вплив чинників навколишнього середовища на організм люди-ни, безпечну поведінку, попередження агресії та насильства тощо. Особлива увага акцентується на питаннях безпечної життєдіяльності та здорового способу життя.

Предметом детального та прискіпливого наукового вивчення на кафедрі були:1. Оцінка ефективності комплексного захисту від грипу населення м. Одеса

шляхом виявлення особливостей епідемічного процесу з метою удосконалення системи протиепідемічних заходів (1985-1989 рр.);

2. Вивчення ендоекології різних соціальних груп і визначення ефективних шля-хів їх реабілітації (1995-1997 рр.);

3. Методологічні та практичні підходи щодо превентивної реабілітації студен-тів згідно їх рівня здоров’я та медико-соціальних знань (2002-2006 рр.);

4. Методологічні та практичні підходи щодо виявлення та профілактики на-сильства в студентському середовищі (2007-2010 рр.);

5. Розробка підходів теоретичної та практичної підготовки студентів універси-тету до безпечної життєдіяльності (2011-2015 рр.) та інші.

Викладачі кафедри проводять рецензування авторефератів дисертації на здо-буття наукового ступеню, навчально-методичної літератури фахівців споріднених напрямів.

До наукової роботи кафедри активно долучаються студенти різних факульте-тів, які готують наукові публікації, допомагають у математичній обробці резуль-

6262


татів, виступають на міжнародних та всеукраїнських конференціях. Представники кафедри брали участь у виставці сучасних наукових досягнень університету.

На кафедрі регулярно проводяться наукові та методичні семінари, під час яких обговорюються новини законодавства з охорони праці, статистика надзвичайних ситуацій в Україні та світі за поточний та минулий період, досягнення сучасної медицини, проблеми, перспективи вищої школи, дайджести періодичних видань фахового напряму тощо.

Усвідомлюючи необхідність підвищення свого педагогічного, творчого та профе-сійного потенціалу співробітники кафедри медичних знань та безпеки життє-діяльності регулярно проходять підвищення кваліфікації у провідних установах та навчальних закладах України, знайомляться з сучасною науково-методичною літера-турою, періодичними виданнями, досягненнями колег інших навчальних закладів.

Діяльність кафедри з перших днів її заснування була нерозривно пов’язана із студентською молоддю. Час, який проведений студентами в Alma-mater, це важли-вий період у житті молоді, період становлення особистості, формування світогля-ду, моральних принципів, формування життєвого досвіду і професійних навичок. І викладачі кафедри намагаються усіма можливими шляхами сприяти розвитку означених якостей, проводять велику громадську та пояснювальну роботу. У гур-тожитках університету та в позааудиторний час проводилась виховна та про-світницька робота щодо профілактики дифтерії, туберкульозу, респіраторних та шлунково-кишкових захворювань; бесіди про донорство, гігієну статевого життя, профілактику СНІДу, венеричних хвороб та шкідливих звичок, народну медицину тощо. Викладачами кафедри під керівництвом завідувача кафедри постійно велася і проводиться виховна робота спрямована на попередження насильства, агресії, конфліктних ситуацій, формування культури здоров’я та запровадження здорового способу життя, сумлінне ставлення до особистої безпеки та безпечної поведінки в повсякденних, надзвичайних умовах та ін.

На кафедрі підготовлені питання та проведено анкетування молоді з проблеми боротьби зі СНІДом та разом з управлінням у справах сім’ї та молодіжної політи-ки Одеського міськвиконкому з 1998 року організовувались акції до дня бороть-би зі СНІДом: тижневий семінар з медико-соціальних проблем для педагогів-організаторів молодіжних клубів, дискотеки до дня боротьби зі СНІДом, конкурси, вікторини.

Лікарі, які працювали і працюють на кафедрі, завжди надавали необхідну, без-коштовну професійну медичну консультативну допомогу співробітникам універси-тету, студентам, відвідувачам кафедри. Усі, хто звертався до кафедри, отримували завжди відповідь про профілактику захворювань, рекомендації щодо оздоровлення організму, на що звернути увагу при певних скаргах та до якого фахівця медичної установи з ними звернутися та ін.

Кафедра визнається авторитетною серед споріднених кафедр ВНЗ України. Ознаками цього є той факт, що її завідувачі (Іванова І. В., Гвоздій С. П.) входять

6363


до складу Науково-методичної комісії з «Цивільної безпеки» Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. І. В. Іванова була прийнята до лав акаде-міків двох академій: «Академії безпеки та основ здоров’я» та «Міжнародної акаде-мії безпеки життєдіяльності».

У 2006 році кафедрою була організована міжвузівська науково-практична конфе-ренція «Формування патріотизму, моральності, культури, здорового способу життя у студентської молоді» (24-25 травня 2006 р.) на базі ОНУ імені І. І. Мечникова [5].

З 2010-2011 н.р. кафедру очолила к.пед.н., доцент Світлана Петрівна Гвоздій, яка після закінчення у 1999 році ОНУ імені І. І. Мечникова розпочала свою трудову діяльність в якості викладача кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльнос-ті. У 2007 році С. П. Гвоздій успішно захистила кандидатську дисертацію з теми: «Підготовка майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки» [1].

Нове бачення розвитку кафедри, нові підходи до викладання навчальних дисци-плін додало кафедрі стабільності та перспективності. В якості молодого завідувача С. П. Гвоздій робить кроки для популяризації та актуалізації наукового напряму «Цивільна безпека». Так, у вересні – жовтні 2011 року С. П. Гвоздій було зроблено 6 відео-репортажів за підтримкою Одеського міського телеканалу «Град». Тема-тика репортажів: «Землетруси. Поведінка при них», «Натовп, поведінка під час натовпу», «Хімічна небезпека», «Пожежі та поведінка при них», «Кровотечі та пе-реломи. Перша допомога», «Опіки. Види та перша допомога».

Кафедра здійснює співробітництво та обмін досвідом з вищими навчальними закладами Одеси та України (Київський національний політехнічний університет, Харківський національний політехнічний університет, Національний авіаційний університет, Львівський національний університет імені І. Франка, Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова, Миколаївський кораблебудівель-ний університет імені адмірала Макарова, Державний заклад «Південноукраїн-ський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеський національний морський університет, житомирський державний педагогічний уні-верситет, Херсонський державний університет та ін.) з питань безпеки життєдіяль-ності, цивільного захисту, здоров’я людини.

За Наказом Голови Одеської обласної державної адміністрації з 1999 року була створена Науково-методична рада «Безпека життєдіяльності людини» при вищих навчальних закладах освіти Одеської області. До складу Ради входять усі вищі нав чальні заклади м. Одеса, між якими ведеться постійна співпраця, обмін досві-дом, навчально-методичними посібниками, інформацією тощо. Головою ради була обрана І. В. Іванова. Базою ради виступала кафедра медичних знань та безпеки життєдіяльності ОНУ імені І. І. Мечникова. Для розповсюдження досвіту роботи на всі заклади освіти різних рівнів з 17 травня 2012 року Раду реорганізовано й перейменовано у науково-методичну раду з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення Одеської області. Головою Ради обрано С. П. Гвоздій.

6464


І. В. Іванова відігравала і відіграє по теперішній час велику роль у розвитку кафед-ри і тому для збереження наступності, досвіду та знань вона була запрошена до складу Ради в якості наукового консультанта.

На базі кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності у жовтні 2012 р. було проведено показове заняття за участю представників міської рятувальної служби 15-77 на чолі з генерал-майором О. Б. Рогожкіним. У занятті взяли участь більше 200 студентів різних факультетів, які оцінили проведений захід як надзви-чайно цікавий і необхідний [6].

За сприянням Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області на міських курсах першої категорії та обласних курсах протягом 2012-2013 навчального року С. П. Гвоздій спільно з І. В. Івановою було проведено низку семінарів-тренінгів за темами: «Психолого-педагогічні та методологічні підходи до вивчення курсів Основ здоров’я, БжД, проведення за-нять з ЦЗ у загальноосвітніх навчальних закладах»; «Попередження насильства по відношенню до дітей молодшого шкільного віку»; «Соціально-психологічні аспек-ти безпеки життєдіяльності: теорія, методика, практика»; «Методики підготовки і проведення занять та основних заходів з ЦЗ, безпеки життєдіяльності в загальноос-вітніх та професійно-технічних закладах освіти». До участі у семінарах-тренінгах були залучені вчителі «Основ здоров’я», класні керівників загальноосвітніх шкіл (ЗОШ), учителі початкових класів, керівники ЗОШ та метод об’єднань тощо.

Завдяки роботі науково-методичної ради з питань цивільного захисту та БДж населення Одеської області в Одесі проводилась міжнародна акція щодо поперед-ження насильства серед дітей під егідою Французької асоціації з безпеки дитин-ства ENDIS та міжнародного клубу «Ротарі». До акції приєдналися представники 20 шкіл та гімназій м. Одеси, клуб «Альянс франсез» м. Одеса та всі учасники семінарів-тренінгів.

Про громадську роботу кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності вийшли статті у міських газетах [2, 3, 6] та відео репортаж на міському телеканалі «Град».

Кафедра медичних знань та безпеки життєдіяльності за підтримки Науково-методичної ради з питань цивільного захисту та БДж населення Одеської облас-ті спільно з Профкомом студентів та аспірантів ОНУ імені І. І. Мечникова взяла участь в акції «Зроби світ чистіше! Почни з себе!».

На даний момент на кафедрі працюють 3 кандидата наук (з них 2 доцента і 1 асистент), 5 старших викладачів. Викладачі кафедри нагороджені грамотами та відзнаками ректора та профспілки університету, облдержадміністрації та адміні-страцією інших навчальних закладів за плідну наукову, громадську, навчально-методичну роботу, високий рівень підготовки студентів.

6565


Рис. 1. Колектив кафедри БДж у 2013 р: верхній ряд – Доброва В. Л.; Гвоздій С. П.; Поліщук Л. М.; Глінська Л. я.; Бельченко С. М. нижній ряд – Кузіна Л. В.; Стенпковська Г. І.;

Бурденюк О. І.; Шапкіна Т. І.

За період з 1998 року по вересень 2013 року кафедрою опубліковано 197 науко-вих робіт. З них – два навчальних посібника, рекомендованих Міністерством освіти і науки України; чотири навчально-методичних посібника, 37 методичних вказівок та рекомендацій, 34 статті у фахових виданнях України, 83 наукових статті та тез у матеріалах конференцій, 37 робіт спільно зі студентами. Лише за останні три нав-чальних роки (2010-2013) кафедра взяла участь у 30 конференціях різного рівня.

У рамках співпраці з Науково-методичною комісією з цивільної безпеки Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України колектив кафедри інтенсивно працює над модернізацією та удосконаленням викладання нормативних дисциплін. Кафедра на сучасному етапі розвитку накопичує навчально-методичні матеріали, вивчає досвід інших ВНЗ, готує матеріально-технічну базу для відкрит-тя нової спеціальності вчителя «Основ здоров’я». Одним із пріоритетних напрям-ків роботи ми вважаємо залучення до роботи кафедри молодих фахівців. Колектив кафедри з ентузіазмом дивиться на перспективи свого розвитку.


1. Гвоздій С. П. Підготовка майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки. Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Південноукраїнський держ. ун-т ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2007. – 246 с.

6666


2. Гужавіна О. Безпека дитини у центрі уваги дорослих // «Думська площа» (Одеський вісник). – № 40 (21.12.2012).

3. Жукова Мария. Как учить «Основам здоровья», учили... учителей // Общественно-политическая газета «Вечерняя Одесса» – №52 (9774). – 06 апреля 2013 г.

4. Іванова І. В. Аналіз ефективності викладання Безпеки життєдіяльності» у вищих навчаль-них закладах України за результатами першої Всеукраїнської олімпіади // Матеріали другої науково-практичної Конференції: Безпека життя і діяльності людини – освіта, наука, практи-ка:. – К.: НАУ, 2003. – С.31-33.

5. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції „Формування патріотизму, моральності, культури, здорового способу життя у студентської молоді» (24-25 травня 2006 р). – Одеса: Асторпринт, 2006. – С. 280.

6. Стерненко Мария. Служба «0-77»: на занятия, как по вызову // Общественно-политическая газета «Вечерняя Одесса». – №155–156 (9681–9682). – 18 октября 2012 г.

С. П. Гвоздий, Е. И. Бурденюк, Г. И. Стенпковская Одесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра медицинских знаний и безопасности жизнедеятельностиул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, e-mail: [email protected]

ИСТОРИЯ КАфЕДРЫ МЕДИЦИНСКИХ ЗНАНИЙ И БЕЗОПАСНОСТИ жИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

РезюмеВ статье представлена история кафедры медицинских знаний и безопасности жизне-деятельности. Приведены данные по учебной, научной, методической, общественной, воспитательной работе коллектива кафедры. Проанализированы основные достижения, представлены перспективы развития.Ключевые слова: Одесский национальный университет, кафедра медицинских знаний и безопасности жизнедеятельности.

S. P. Gvozdii, O. I. Burdenyuk, G. I. Stenpkovska Odesa National Mechnykov University, Department of Medical Knowledge and Life Safety, 2, Dvoryanska str., Odesa, 65082, e-mail: [email protected]

HISTORY OF THE DEPARTMENT OF MEDICAL KNOWLEDGE AND LIFE SAFETY OF THE ODESA NATIONAL UNIVERSITY NAMED AFTER I. I. MECHNYKOV

SummaryThe article presents the history of the Department of Medical Knowledge and Life Safety. The data on educational, scientific, methodological, social, educational work of the Department staff are given. The main achievements are analyzed and the prospects of development are proposed.Key words: Odesa National University, Department of Medical Knowledge and Life Safety.


6767


УДК 579:378.4(477.74)’’1865/2013’’

В. О. Іваниця, д.б.н., завідувач кафедри Н. Г. Юргелайтіс, нач. Редакційно-видавничого відділу ОНУТ. В. Бурлака, наук. співр. ННБЦ ОНУТ. В. Гудзенко, к.б.н., доцентГ. В. Ямборко, к.т.н., доцентОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра мікробіології, вірусології та біотехнологіївул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, e-mail: [email protected]

МІКРОБІОЛОГІЯ В ОДЕСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА (1865–2013)

Метою статті є висвітлення багатої історії мікробіологічних досліджень та 80-літньої історії кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. На багатому фактичному матеріалі показано станов-лення мікробіології в університеті, біля витоків якої стояли видатні вчені – професор Л.С. Ценковський, лауреат Нобелівської премії І.І. Мечников, академік Д.К. Заболотний та інші. Висвітлено участь викладачів та наукових співробітників кафедри у підготовці фахівців мікробіологів, вірусологів, біотехнологів та проведенні наукових досліджень.

Ключові слова: мікробіологія, вірусологія, біотехнологія, історія науки.

На кафедрі мікробіології, вірусології та біотехнології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова з давніх часів підтримується добра традиція – звернення до історії мікробіології в Одеському національному університеті, до біографії вчених та педагогів, які працювали в мікробіологічних лабораторіях і на кафедрі.

Автори, що підготували цей матеріал, поставили за мету привернути увагу до історичної спадщини і дати оглядову панораму сучасних напрямків науково-дослідних робіт на кафедрі та передати цю інформацію наступним поколінням викладачів, науковців, аспірантів та студентів кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології з впевненістю, що вони продовжать справу розвитку мікробіоло-гічної науки та підготовки кадрів мікробіологів, вірусологів та біотехнологів в на-шому університеті.

Людські долі в науці мають непросту історію… і за невиразними науковими проблемами постають живі обличчя тих, хто жив і творив багато років тому.

Бурхлива молодість мікробіології, в якій громадська думка бачила порятунок від епідемій, що часто виникали на різних континентах наприкінці ХІХ століт-тя, захоплювала видатних університетських учених – представників традиційних наук: ботаніки, зоології, медицини, хімії, а також сучасну молодь, що захоплюєть-ся наукою.

Університетом, де викладали лектори, що приваблювали молодь півдня Укра-їни, Кавказу, Центральної Росії, наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, був

© В. О. Іваниця, Н. Г. Юргелайтіс, Т. В. Бурлака, Т. В. Гудзенко, Г. В. ямборко, 2013

6868


Імператорський Новоросійський університет (ІНУ), відкритий 13 травня 1865 року на базі Рішельєвського ліцею [8].

Розвиток мікробіології в Одеському університеті та перші роботи в галузі бак-теріології пов’язані з іменами видатних вчених-природознавців кінця ХІХ – почат-ку ХХ століття. Почесний список імен учених та подвижників науки, дослідників-новаторів, що тісно поєднували свої наукові відкриття з практичними потребами життя, слід почати з імен засновників вітчизняної мікробіології в Імператорському Новоросійському університеті – Л. С. Ценковського та І. І. Мечникова [13, 16].

Лев Семенович Ценковський (1822–1887) – ординарний професор, бота-нік, протистолог і бактеріолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1881) був першим завідувачем кафедри ботаніки в університеті (1865–1871) і першим президентом Новоросійського товариства природодослідників (1869–1871). Л. С. Ценковський створив наукові школи ботаніків та бактеріологів. За відгуками сучасників, Л. С. Ценковський «поступово піднімав перед очима науки пелену чудового світу мікроорганізмів». епопея розробки ним методу вакцинації проти сибірки і засобів збереження вакцини постає блискучою епохою в історії до-сягнень мікробіології. Л. С. Ценковський вивчав особливості мікроорганізмів, які викликають свічення морської води, і бродильних бактерій. Він розробив основи вивчення морфології мікроорганізмів [12].

Подальший розвиток мікробіологічних досліджень в університеті пов’язаний з іменем видатного вченого біолога Іллі Ілліча Мечникова, ім’я якого з 1945 р., з на-годи 80-річчя з дня заснування, було присвоєно Одеському університету. І. І. Меч-ников (1845–1916) – один із засновників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини (1908, спільно з П. ерліхом), Почесний член Петербурзької Академії наук (з 1902) [10, 13]. Працював в університеті з 1867 р. по 1882 р. як ординар-ний професор завідував кабінетом зоології, порівняльної анатомії та фізіології. І. І. Мечников вивчав грибкові і бактеріальні хвороби комах і не тільки обґрун-тував можливість біологічного методу боротьби з комахами, але і запроваджував його на практиці. Він був одним із перших, хто звернув пильну увагу на мікробіоту кишковика і її вплив на здоров’я людини, дійшов висновку про наявність законо-мірного зв’язку між тривалістю життя і мікробіотою кишковика та про можливість використання молочнокислих бактерій для боротьби з шкідливими мешканцями, досліджував механізми старіння [6]. Одеський період діяльності І. І. Мечникова пов’язаний з Новоросійським товариством природодослідників, де у той час пре-зидентом був Л. С. Ценковський. Він плідно працював на посаді секретаря товари-ства, а потім сам був його президентом.

У 1886 р. в Париж до Луї Пастера було відряджено М. Ф. Гамалію з прохан-ням про допомогу щодо створення бактеріологічної станції в Одесі. Л. Пастер з готовністю відгукнувся і передав до Одеси дорогоцінний матеріал для щеплення проти сказу великої рогатої худоби. У 1886 р. в Одесі була створена перша в Росії і

6969


друга в світі, після Паризької, бактеріологічна станція, яка відіграла важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами. Очолити її запросили І. І. Мечникова, де поруч з ним працювали М. Ф. Гамалія та я. Ю. Бардах. Станція відіграла важливу роль у застосуванні пастерівських вакцин проти сказу та боротьбі з інфекційними хворобами. Сила тяжіння особистості І. І. Мечникова як дослідника і як генератора ідей в мікробіології, збереглася і після того, як він улаштувався до Пастерівського інституту [6].

З 1897 року в лабораторії І. І. Мечникова працював мікробіолог та імунолог О. М. Безредка (1870–1940), який закінчив наш університет (1892) та медичний ко-ледж у Парижі (1897). З 1916 року він був заступником директора Пастерівського інституту. Його основні наукові роботи присвячені проблемі імунітету.

М. Ф. Гамалія (1859–1949) – видатний вчений мікробіолог та епідеміолог, по-чесний академік АН СРСР (з 1940), академік АМН СРСР (з 1945), лауреат Держав-ної премії СРСР. У 1880 р. М. Ф. Гамалія закінчив Новоросійський університет. Він керував протиепідемічними заходами під час епідемії чуми в Одесі. М. Ф. Га-малія – автор ряду класичних робіт та посібників у галузі медичної мікробіології. Він провів низку оригінальних досліджень з питань теорії та практики мікробіоло-гії, вірусології, загальної патології, імунології, виказав припущення про існуван-ня прихованих форм інфекційних хвороб, відкрив бактеріолізини та явище лізису мікробів, довів, що висипний тиф передається вошами, вперше виявив роль кора-бельних пацюків у розповсюдженні чуми. М. Ф. Гамалія створив протихолерну і противіспяну вакцини та розробив низку санітарно-профілактичних заходів бо-ротьби з чумою, холерою, висипним та поворотним тифами, грипом та ін. Перебу-ваючи на посаді приват-доцента кафедри загальної патології та бактеріології Но-воросійського університету, М. Ф. Гамалія розробив та обґрунтував план заходів боротьби з чумою та холерою в Одесі. У 1899–1908 рр. він очолює створений за його ініціативою Бактеріологічний інститут в Одесі [4, 7, 11, 19].

У Новоросійському університеті протягом 34 років продовжувалася науково-педагогічна діяльність доктора медицини я. Ю. Бардаха (1857–1929), в минулому випускника природничого відділення фізико-математичного факультету універси-тету (1880). Вже з 1886–1887 роках я. Ю. Бардах проводив на бактеріологічній станції практичні заняття з бактеріології. Науково-педагогічна діяльність про-фесора я. Ю. Бардаха та його співробітників стала підставою для створення в Одеському університеті самостійної кафедри мікробіології. У 1922 р. була ство-рена науково-дослідна кафедра біології і сектор мікробіології (мікробіологічна ла-бораторія). Завідував сектором я. Ю. Бардах, на той час вже фахівець загальної і солоноозерної мікробіології. Видатний вчений у галузі медичної бактеріології, я. Ю. Бардах один із перших запровадив з 1895 року викладання самостійного кур-су бактеріології для студентів природознавчого відділення фізико математичного факультету. В основу курсу я. Ю. Бардах поклав екологію мікроорганізмів, їхню

7070


участь у колообігу речовин у природі і значення у практичній діяльності людини. За роки роботи в університеті, професор я. Ю. Бардах вів велику роботу в галузі загальної та медичної мікробіології, імунології та епідеміології. Дослідження про-водилися також з вивчення мікроорганізмів одеських лиманів, стічних вод та полів зрошення, що мало важливе епідеміологічне значення, розроблялися методи біо-логічного очищення води, досліджувалися особливості екології мікроорганізмів, які мешкають за умов високої концентрації солей та високого осмотичного тиску в середовищі, вивчалися мікроорганізми солоних озер [3]. я. Ю. Бардах називав своїм учителем з бактеріології І. І. Мечникова, а їх обох своїми вчителями вважав видатний мікробіолог та епідеміолог Данило Кирилович Заболотний (1866–1922). Знайомство Д. К. Заболотного з І. І. Мечниковим відбулося на щойно створеній бактеріологічній станції [17].

Д. К. Заболотний у 1887–1890 роках вивчав фосфоресценцію одеських лиманів, мікроорганізми снігу та біологію сірководневих бактерій. Його основні наукові праці присвячені вивченню інфекційних хвороб (чуми, холери, сифілісу). Д. К. За-болотний – відомий мікробіолог та епідеміолог, академік АН УРСР (з 1922), ака-демік АН СРСР (з 1929), президент АН УРСР (1928–1929 рр.). У 1919–1923 роках він – ректор Одеського медичного інституту, в якому створив і очолив першу в сві-ті кафедру епідеміології. У 1928–1929 роках він очолює заснований за його ініці-ативою Інституту мікробіології та епідеміології АН УРСР в Києві (тепер Інститут мікробіології і вірусології НАН України), з яким кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології пов’язана творчою співпрацею.

З іменем І. І. Мечникова пов’язана і наукова діяльність мікробіолога, імунолога і патолога академіка АН УРСР (з 1926) Лева Олександровича Тарасевича (1868–1927), який працював у Парижі (1900–1902). Впродовж п’яти років Л. О. Тарасе-вич викладав на медичному факультеті університету (1902–1907). У 1912 році за редакцією Тарасевича вийшов 3-томний підручник «Медицинская микробиоло-гия». Л. О. Тарасевич – один із організаторів першої вітчизняної станції з контр-олю бактерійних препаратів (1918). Він заснував та очолював Державний інститут народної охорони здоров’я імені Луї Пастера (1920–1927) [2].

Ординарний професор ІНУ, хімік-органік Олександр Андрійович Веріго (1837–1905) велике значення приділяв дослідженням прикладного характеру. У 1877 р. він почав займатися дослідженням одеських лиманів, знайшов у них цілий ряд речовин, які є продуктами відновлення і розкладу неорганічних і органічних ре-човин [9].

Хімік-органік, академік АН СРСР (з 1929), лауреат Державних премій СРСР Микола Дмитрович Зелінський (1861–1953) був вченим широкого профілю. За-ймаючись органічною хімією, він цікавився суміжними галузями наук. У 1891 р. біолог-еволюціоніст, професор О. О. Ковалевський запропонував М. Д. Зелінсько-му, який на той час працював в університеті, взяти участь в експедиції на Чорне

7171


море для виявлення джерел накопичення в морі сірководню. В результаті дослі-джень М. Д. Зелінський виявив, що наявність сірководню в глибинах Чорного моря є наслідком життєдіяльності мікроорганізмів [6].

Івана Львовича Сербінова (1872–1925), який працював в Новоросійському уні-верситеті з 1916 р., а у 1919–1920 рр., займав посаду директора Ботанічного саду університету, вважають основоположником вивчення бактеріальних хвороб рос-лин. Ним розроблено методику вивчення бактеріозів рослин, описано і вивчено бактеріоз картоплі і буряка, некроз і рак плодових дерев, гумоз сорго і т. ін., відкри-то нові види бактерій, які викликають хвороби рослин. Вперше у Європі він вия-вив постійний симбіоз у листках винограду, вражених мільдью, грибка Plasmopara viticola і бактерії Micrococcus acidovorum, описав бактеріальні хвороби бджіл. Він був автором підручників «Общая микробиология» (1916) та «Сельскохозяйствен-ная микробиология» (1922).

З часу організації і відкриття в Новоросійському університеті медичного фа-культету (1900), тут широко розгорнулися дослідження в галузі медичної бактері-ології. Одним із представників цього напряму був Володимир Валерійович Підви-соцький (1857–1913), патолог та імунолог, перший декан і ординарний професор медичного факультету, який досліджував роль бактерій у розвитку пухлин. Він брав активну участь в організації боротьби з епідеміями холери у Києві та чуми в Одесі, вивчав проказу в експедиції на Кавказі, стажувався в Пастерівському інсти-туті в Парижі та інших наукових лабораторіях Західної Європи [6].

Не можна не згадати ім’я вихованця та випускника університету, учня Мечни-кова, всесвітньо відомого Володимира Ароновича Хавкіна (1860–1930). У 1884 р. він закінчив курс природничих наук фізико-математичного факультету університе-ту, після чого працював в зоологічному музеї університету, потім – у женевсько-му університеті, Пастерівському інституті в Парижі. У 1893 р. молодий вчений від’їжджає до Індії за направленням Британського уряду для ліквідації епідемії холери. В Бомбеї він організовує протичумну лабораторію, де одним із перших створює найбільш дієву протичумну вакцину. На честь заслуг доктора Хавкіна в боротьбі з епідемією чуми в 1925 році уряд Індії видав наказ реорганізувати велику дослідницьку протичумну лабораторію в Інститут імені Хавкіна [9, 18].

На межі століть і в перші десятиліття ХХ століття закінчувалася романтична юність нової галузі науки, освяченої іменами Луї Пастера, Роберта Коха та інших піонерів мікробіології, в яку різними шляхами йшли адепти нової науки. Почина-ється планомірна та цілеспрямована підготовка фахівців-мікробіологів на спеці-ально створюваних з цією метою університетських кафедрах.

У 1933 р. на біологічному факультеті, окрім традиційних кафедр – ботаніки, зоології та фізіології – була створена кафедра мікробіології. Її першим завідую-чим став професор Лев Йосипович Рубенчик (1896–1988). На кафедрі під керів-ництвом Л. Й. Рубенчика науково-дослідна робота продовжувалася у напрямі,

7272


започаткованому професорами університету мікробіологом я. Ю. Бардахом, хіміком-органіком О. А. Веріго, хіміком М. Д. Зелінським, котрі заклали підґрунтя еколого-мікробіологічних досліджень. Колектив кафедри під керівництвом Л. Й. Рубенчик займався дослідженнями з проблем загальної, водної та геологічної мікробіології. У 1939 р. його обирають членом-кореспондентом АН України. Співробітники кафе-дри під його керівництвом вивчали мікробіоту лікувальної грязі та процеси грязе-утворення в причорноморських лиманах, мікробіоту ґрунту полів зрошення. Вони виявили особливості життєдіяльності різних груп мікроорганізмів солоних озер. Широко відомі дослідження Л. Й. Рубенчика, пов’язані з геохімічною діяльністю бактерій циклу сірки, зокрема, сульфатредукувальних бактерій як основних агентів утворення біогенного сірководню в морях і ґрунтах. Враховуючи важливість праць вченого у вивченні геохімічної діяльності бактерій циклу сірки, одна з бактерій цієї групи була названа Vibrio rubentshikii. На кафедрі також проводилися дослідження з мікробіологічної корозії бетонів морських гідротехнічних споруд [1].

Під час евакуації університету до РСФСР (м. Майкоп) 1941–1942 рр. та до Туркменістану (м. Байрам-Алі) 1942–1944 рр. в роки війни кафедру мікробіології очолював професор Давид Лазарович Шаміс, який став основоположником мікро-біології в Казахстані, та член-кореспондентом АН Казахстану. У ті важкі воєнні часи в евакуації на кафедрі розроблялися питання загальної та технічної мікробіо-логії. Науково-педагогічну роботу вели доцент Ольга Євдокимівна Савчук (1912–1998) та інші.

В перше повоєнне десятиліття завідувачем кафедри мікробіології були з 1944 до 1945 доктор біологічних наук, професор Юрій Васильович Медвєдєв, з 1945 по 1946 роки доктор медичних наук Володимир Всеволодович Сукнєв (1893–1946) та з 1947 по 1952 роки доктор медичних наук Сергій Михайлович Мінервін (1888–1971).

Більше тридцяти років – з 1952 по 1983 рр. – кафедрою керувала чл.-кор. АН України (з 1947) професор Віра Петрівна Тульчинська (1906–1994) [5]. Завдяки її зусиллям у 1963 році кафедра мікробіології була перейменована в кафедру мікро-біології і вірусології. Наукові інтереси В. П. Тульчинської включали такі сфери діяльності, як медичну, водну, загальну мікробіологію, вірусологію, імунологію, екологію, проводили фундаментальні дослідження з проблеми фітонцидів. Питан-ня використання фітонцидної активності проти патогенних мікробів знайшли відо-браження у книзі В.П. Тульчинської у співавторстві з Н. Г. Юргелайтіс «Растения против микробов» (К.:Урожай, 1980, 1981, 1989).

Співробітники кафедри проводили дослідження на стійкість до мікробних по-шкоджень, зокрема, на грибостійкість матеріалів та виробів, що застосовуються в автотранспортній, кораблебудівній, радіотехнічній, легкій, харчовій та інших галу-зях народного господарства (М. С. Мішнаєвський, Н. Г. Юргелайтіс, О. С. Багаєва, О. В. Кошелєва, Н. О. Єлинська).

7373


Під керівництвом В. П. Тульчинської вивчали мікробне населення північно-західної частини Чорного моря та дельти Дунаю, Азовського та Білого морів. В. П. Тульчинська розвивала нові перспективні дослідження з використання живої складової Чорного моря – гідробіонтів як продуцентів фізіологічно-активних речо-вин, у тому числі – антибіотиків, вітамінів, ферментів, амінокислот [20].

Професор Д. С. щасний (1903–1974) займався медичною мікробіологією та імунологією, досліджував застосування тканинних препаратів для підвищення за-хисних функцій організму та лікування бактеріологічних інфекцій.

Доцент Савчук Ольга Євдокимівна (1912–1999) читала курс лекцій з технічної мікробіології, ґрунтової мікробіології, проводила дослідження з проблем водної мікробіології та біопошкодження.

Доцент Ізабела Ісааківна Фалькова вперше на кафедрі почала викладати загаль-ний курс вірусології, читала спеціальні курси «Збудники захворювань людини», «Бактеріофаги», «Культура клітин».

Доцент Герасименко Діна Дмитрівна (1934–2006) розробила та читала курси «Санітарна мікробіологія», «Антибіотики», «Бактерії збудники захворювань» та «епідеміологія».

Асистент кафедри Ганна Павлівна Куварзіна (1921–1997) – висококваліфікова-ний методист-мікробіолог вела лабораторні заняття з малого та спеціального прак-тикуму.

Доцент Алфер’єва Мадлена Олександрівна (1927–1997) вперше на кафедрі по-чала викладати загальний курс «Імунології», читала спеціальні курси «Бактерії збудники захворювань людини» та інші.

Доцент Джуртубаєва Людмила Олексіївна (1945–2012) читала курси «Мікро-біологія», «Біологія окремих груп мікроорганізмів», «екологія мікроорганізмів», а також малий та спеціальний практикуми та проводила дослідження бактерій-деструкторів роду Pseudomonas.

Пізніше загальний курс «Основи імунології» читала доцент Худченко Галина Василівна (1942–2002). Першою на кафедрі вона вела курс «Фізико-хімічні методи досліджень», «Мікроекологія людини та тварин» та інші.

Впродовж багатьох років на кафедрі працював кандидат біологічних наук Ми-хайло Семенович Мішнаєвський (1930–2002), спеціаліст в галузі біопошкоджень, знавець історії мікробіології і, зокрема, історії мікробіології в стінах Одеського університету.

З 1975 р. під керівництвом В. П. Тульчинської розпочато дослідження з біо-технології очистки стічних вод. Основною метою був пошук активних бактерій-деструкторів біорезистентних органічних сполук із різних екологічних ніш, в тому числі з морської води, активного мулу очисних споруд, стічних вод підприємств. На кафедрі були закладені наукові основи використання іммобілізованих бактерій-деструкторів у природоохоронних біотехнологіях. Ці розробки демонструвались

7474


на ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР (1984–1989) і були відзначені бронзовою та сріб-ною медалями. (Г. А. Кожанова, Т. В. Гудзенко, Т. В. Васильєва, Т. О. Бєляєва, Н. С. Бобрешова).

Доцентом І. І. Фальковою в 1960 році були започатковані дослідження з ви-користанням in vitro культур клітин людини. Вперше була отримана і субкульти-вована первинно-трипсинізована культура гонад чорноморського бичка-кругляка (І. І. Фалькова, Г. П. Куварзіна). Вивчалися морфологічні особливості культури клітин і їх використання для оцінки токсико-генетичної дії полютантів; патогенні властивості мікроорганізмів, вилучених з морського середовища (Т. В. Гудзенко, Г. І. Сіненко, О. П. Конарева, Л. А. Лісютина).

У 1978–1983 роках були відпрацьовані класичні мікробіологічні тести на ге-нотоксичність і мутагенність. Для біотестування були використані бактеріаль-ні (Salmonella typhimurium TA 98, Salmonella typhimurium TA 100) та водоростеві (Chlorella vulgaris A) тест-системи, а також моделі культури клітин людини, ссав-ців та гідробіонтів (М. М. Панченко, Т. В. Васильєва, Т. В. Гудзенко, В. В. Губанов, Т. В. Бурлака, М. А. Кіяницька, Г. І. Сіненко).

У 1978–1990 роках проведено дослідження з проблем морської мікробіології, зокрема, вивчалося мікробне населення Балтійського, Берінгова та Чукотського морів, а також прибережних вод Чорного моря від гирла Дунаю до гирла Дніпра (В. О. Іваниця, О. Є. Савчук, М. М. Панченко, Г. В. Худченко, Л. Л. житецька, Т. В. Бурлака, М. А. Кіяницька, Г. І. Синенко).

Дослідження з ґрунтової мікробіології починаються практично з моменту від-криття кафедри, коли її очолював Л. Й. Рубенчик. Ці дослідження продовжено і під керівництвом В. П. Тульчинської. Окремі роботи з ґрунтової мікробіології викону-валися асистентом кафедри В. М. Гуреєвою. З 1978 по 1981 роки ці дослідження в співпраці з кафедрою ґрунтознавства університету пов’язані з розробкою наукових основ зрошення чорноземів південно-західного регіону України. Мікробіологічна частина роботи полягала в порівняльному вивченні змін кількісних та якісних ха-рактеристик мікробних ценозів зрошуваних та богарних ґрунтів (Л. Л. житецька, Л. В. Мойсеєва, Т. М. Кривицька). Проведено мікробіологічну оцінку можливості використання природних і стічних вод для зрошення південних чорноземів.

З 1983 року завідувачем кафедри мікробіології та вірусології став доктор біоло-гічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Володимир Олек-сійович Іваниця. У 1974 році він закінчив Одеський національний університет, у 1978 – цільову аспірантуру на кафедрі мікробіології Московського університету. Після завершення навчання в аспірантурі він працює на посаді асистента кафе-дри, з 1981 р. – на посаді доцента, а з 1983 р. – завідувача кафедри мікробіології і вірусології. З 1990 року він є віце-президентом Товариства мікробіологів Укра-їни та головою його регіонального відділення. Докторську дисертацію «Стан та

7575


мінливість мікробних ценозів морських екосистем» захистив у 1996 р. в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.

Коло наукових інтересів кафедри розширюється. Запропоновано концепцію мін-ливості мікроорганізмів у бік зростання їх агресивних властивостей (у тому числі резистентності до антибіотиків і ознак патогенності) в умовах забрудненого при-родного середовища під тиском хімічних токсикантів. В 80-х роках ХХ століття на кафедрі започатковано роботи з біології, систематики та екології морських бакте-рій, зокрема ковзних бактерій. Вперше встановлено наявність та визначена чисель-ність ковзних бактерій у воді відкритих районів Світового океану. В подальшому з 2005 року вивчається біологічна різноманітність морських дріжджів, анаммокс бактерій та бактерій роду Bacillus (В. О. Іваниця, Н. О. Єлинська, О. Л. Рахімова, ж. А. Бугайцова, А. Є. Бухтіяров, Г. В. Лісютін, С. О. Білоіваненко, М. М. Чабан). Розпочато викладання курсу «Біоінформатика» (Н. Ю. Васильєва), а з 2012 року – дослідження з метагеноміки мікроорганізмів Чорного моря та інтегронів морських бактерій (В. О. Іваниця, ж. Ю. Сергєєва, Н. Ю. Васильєва, О. Є. Боброва) [15].

На кафедрі створено колекцію культур морських та практично-корисних мікро-організмів, яка увійшла як філія до Національної колекції культур мікроорганізмів та у 2004 р. отримала статус Національного надбання.

У зв’язку з бурхливим розвитком марікультури морських молюсків проведено вивчення мікробіоти мідій, зокрема кількісного та якісного складу хемооргано-трофних бактерій, їх біологічних особливостей та характеру взаємодії з молюска-ми (В. О. Іваниця, Н. О. Єлинська, А. Г. Джахуді).

У 1996 році на кафедрі розпочато вивчення молочнокислих бактерій. (В. О. Іва-ниця, Н. О. Єлинська, Г. В. ямборко, Н. В. Кур’ята, І. В. Фабіянська, О. І. янчен-ко, О. В. Басюл). Проведено фундаментальні дослідження з вивчення біологічних властивостей та видового складу бактерій роду Lactobacillus та розроблена про-мислова технологія заквасок. Розпочато вивчення молочнокислих бактерій, вилу-чених з морських гідробіонтів та ферментованих продуктів.

Отримано нові знання про взаємовідносини мікроорганізмів з полютанта-ми, формування множинної резистентності до генотоксикантів і антибіотиків за умов хронічного пресу хімічних забруднювачів, про механізми адаптивної мін-ливості мікроорганізмів до зростаючих концентрацій токсикантів (В. О. Іваниця, Г. А. Кожанова, Т. В. Васильєва, Т. М. Кривицька, Т. В. Бурлака, Т. В. Гудзенко, Н. Г. Юргелайтіс, А. Є. Бухтіяров, Н. Ю. Васильєва, Н. С. Бобрешова, Т. О. Бєляє-ва, А. М. Хит рова).

Досліджена мікробіологічна природа внутрішньої корозії трубопроводів Одесь-ких теплових мереж (В. О. Іваниця, Т. В. Васильєва, Н. Ю. Васильєва, Н. Г. Юрге-лайтіс, Т. В. Бурлака, Н. С. Бобрешова, А. М. Хитрова).

У 1988–1994 роках проведено добір активних штамів для інокуляції насіння сільськогосподарських рослин з необхідними параметрами ростової активності.

7676


Продемонстрована перспективність, екологічна безпечність та економічна доціль-ність використання бактерій Cytophaga в біотехнологіях вирощування сільськогос-подарських культур (Т. М. Кривицька, О. С. Багаєва, О. Б. Паузер).

З 1999 р. під керівництвом професора Т. О. Філіпової та професора Б. М. Гал-кіна проводиться вивчення чутливості бактерій до антибіотиків, інтерферону та низькомолекулярного індуктора інтерферону аміксину, стану фагоцитарної систе-ми мишей за умов тривалої персистенції сальмонел в організмі, динаміку накопи-чення 3Н-аміксину в імунокомпетентних органах і клітинах мишей (О. Ю. Зінчен-ко, М. Ю. Русакова, М. Б. Галкін, Т. Ю. Степанова, І. Ю. Малярчик). Визначено умови використання клітин дріжджів як експериментальних моделей для пошуку фотосенсибілізуючих препаратів. Досліджено темнову та фото-індуковану дію низки синтетичних порфіринів на ріст деяких грампозитивних та грамнегатив-них бактерій, протизапальну дію рослинного меланіну та його вплив на ріст лак-тобацил. Розпочато дослідження з проблем біоплівки та механізмів її утворення (Т. О. Філіпова, В. О. Іваниця, М. Б. Галкін).

З 2000 року ведуться дослідження з вивчення вірусних та бактеріальних збудни-ків захворювань винограду, зокрема збудника бактеріального раку. Розробляються молекулярно-біологічні методи діагностики цих захворювань та заходи боротьби з ними (В. О. Іваниця, Б. Н. Мілкус, Н. В. Лиманська, І. Д. Зубер, Н. В. Коротаєва, К. Д. Крилова, ж. Ю. Сергєєва, А. Г. Мерліч, Д. О. Бабенко).

Починаючи з 2002 року здійснюється вивчення вищих грибів медичного при-значення, розроблено технологію їх культивування, методи вивчення та регуляції чисельності комах-шкідників з використанням бактерій роду Bacillus (В. О. Івани-ця, О. С. Багаєва, Т. М. Кривицька, Н. С. Бобрешова, Т. В. Гудзенко, С. П. Ужевська, Ю. Ю. Дуденко, С. Л. Мірось, С. І. Ракітська, О. К. Багаєв).

У 2003 році розпочато мікробіологічні дослідження на науково-дослідній станції «Острів Зміїний» Одеського національного університету з спостереження за мікроорганізмами та вірусами, що переносяться птахами в Україну і Європу (В. О. Іваниця, Т. В. Гудзенко, О. Г. Горшкова, Н. М. Процишина).

У співпраці з Інститутом мікробіології та вірусології НААНУ (Ф.І. Товкач) на кафедрі започатковано дослідження вірусів прокаріот. З 2005 року проводяться дослідження, зокрема, бактеріофагів ервіній і бактеріоцинів та розробка з їх ви-користанням нових засобів захисту рослин від фітопатогенних бактерій (Ф. І. Тов-кач, В. О. Іваниця, Г. І. жумінська, Т. В. Іваниця, ж. Ю. Сергєєва, К. Д. Крилова, Н. В. Ліманська, Г.В. ямборко, О. В. Басюл).

Таким чином, на сьогоднішній день напрямки наукової роботи кафедри мікро-біології, вірусології та біотехнології різноманітні й охоплюють майже всі галузі мікробіології, а також сільського господарства, охорони здоров’я, навколишнього середовища.

7777


На базі кафедри та проблемних науково-дослідних лабораторій університету створено Біотехнологічний науково-навчальний центр, на базі якого виконують-ся наукові розробки за державним замовленням. Активна науково-дослідна робо-та проводиться у межах базового фінансування за рахунок державного бюджету МОНУ, за державним замовленням у межах договорів з Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України, за підтримки Фонду фун-даментальних досліджень МОН України, у межах державної програми «Наука в університетах», спільно з НАНУ і НААНУ за держбюджетними темами. У меж-ах договорів МОН України як складові частини «Комплексної програми розви-тку інфраструктури і впровадження господарської діяльності на острові Зміїний і континентальному шельфі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 31.05.2002 р. виконувалися 4 теми, 4 теми – у межах договорів МОН України за Угодами між Урядом України та Урядами інших держав, у тому числі Соціалістичної Республіки В’єтнам, Французької республіки.

За останні 6 років в Одеському національному університеті імені І. І. Мечни-кова вперше в Україні було створено експериментальне біотехнологічне виробни-цтво з метою доведення інноваційних біотехнологічних розробок Одеського на-ціонального університету імені І. І. Мечникова та інших університетів до стадії промислового виробництва, їх масштабування, розробки технологічної докумен-тації та трансферу цих технологій у виробництво. Створення експериментального біотехнологічного виробництва дало можливість організувати впровадження ін-новаційних біотехнологічних розробок та виробництво вітчизняних мікробних та антимікробних препаратів для медицини, ветеринарії та рослинництва, створених на базі мікроорганізмів.

Основною науковою продукцією фундаментальних досліджень були нові дані щодо біохімічних, молекулярно-біологічних та молекулярно-генетичних власти-востей фітопатогенних бактерій родів Erwinia, Ralstonia, Agrobacterium та молоч-нокислих бактерій роду Lactobacillus, їх макромолекулярних і коліциноподібних бактеріоцинів та механізмів їх дії на мікроорганізми. Вперше був розроблений на основі бактеріофагів та бактеріоцинів препарат для захисту рослин від збудників кореневих гнилей. Препарат призначено для застосування при вирощуванні рос-лин в умовах закритого ґрунту. Це дало можливість реалізувати нову стратегію контролю за фітопатогенами, обґрунтувати доцільність використання бактеріоци-нів та бактеріофагів для захисту рослин від бактеріозів, що зумовлені інфекціями типу «м’яка гниль», «вілт» (в’янення) та «бактеріальний рак», збудниками яких є Erwinia carotovora, Ralstonia solanacearum, Agrobacterium tumеfaciens (Rizobium vitis), відповідно.

Результати наукових досліджень співробітників кафедри публікуються у провідних журналах, віднесених до науково-метричних баз даних, журналах з імпакт-фактором, виданнях з переліку ВАК. З 2007 р. в Одеському національному

7878


університеті імені І. І. Мечникова засновано і випускається науковий журнал «Мікро біологія і біотехнологія», який включено до Переліку фахових видань ВАК України і зареєстровано у ISSN. Він входить до науково-метричної бази даних Ін-декс Копернікус.

За високі досягнення у науково-дослідній роботі викладачі, науковці і студенти кафедри отримали нагороди. У 1997 р. студентка Кур’ята Н. В. і аспірант Бухті-яров А. Є. отримали грант Дж. Сороса. Стипендію Президента України отриму-вали аспірантка Кур’ята Н. В. (2002 р.), студенти Крилова К. (2005 р.), Галкін М. (2007 р.), Палий Г. (2011 р.), Златогурська М. (2013 р.), Марінова І. (2013 р.). Сту-денти Толпіна М. (2007 р.), Горшкова О. (2008 р.), Лозова О. (2008 р.), Настенко В. (2013 р.) стали переможцями у конкурсі Стипендіальної програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука. Стипендію Д. К. Заболотного отримували студенти Пав-лова Г. (2008 р.), Гаврик А. (2008 р.), Волик О. (2011 р.), Омельчук О. (2011 р.), яременко К. (2011 р.), Кондратюк Т. (2013 р.). Персональні стипендії Ректора Одеського національного університету імені І. І. Мечникова отримували студенти Шмичков М. (2004 р.), Шубчинський В. (2005 р.), Стоянова М. (2008 р.), Михайло-ва Г. (2008 р.), Мерліч А. (2011 р.), Шулякова С. (2011 р.), Самойленко Т. (2011 р.), Масловська Н. (2013 р.), Семенець А. (2013 р.).

У 2003 році проф. Іваниця В. О. отримав почесне звання «Заслужений діяч на-уки та техніки України», грамоту Президента України, грамоту Кабінету міністрів, орден «За заслуги» ІІІ ступеня, доцент, к.б.н. Гудзенко Т. В. і доцент, к.б.н. Єлин-ська Н. О. отримали Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України, доцент, к.б.н. Панченко М. М. отримав Почесний знак «Відмінник освіти» Міністерства освіти і науки України.

Стипендію Кабінету Міністрів України для молодих вчених отримували доцент Бухтіяров А. Є. (у 2001–2003 рр.), доцент ямборко Г. В. (у 2004–2006 рр.), доцент Страшнова І. В. (у 2008–2010 рр.), доцент Ліманська Н. В. (у 2009–2011 рр.).

Науковим співробітникам, к.б.н. Г. жумінській та Т. Іваниці у 2011 р. разом з співробітниками Інституту мікробіології та вірусології НАНУ присуджена «Пре-мія Верховної Ради України для талановитих молодих учених у галузі фундамен-тальних та прикладних досліджень і науково-технічних розробок» за цикл робіт «Молекулярна генетика автономних генетичних елементів та перспективи їх ви-користання в біотехнології».

У 2012 р. наукові співробітники Сєргєєва ж. Ю., Іваниця Т. В., Крилова К. Д. отримали Премію НАН України для молодих учених вищих навчальних закладів за кращу наукову роботу: «Фагово-плазмідні взаємовідносини в дефектній полілі-зогенній системі Erwinia carotovora». У 2013 р. доцент Гудзенко Т. В. нагороджена Почесною відзнакою Одеської обласної ради.

У 2013 р. професор Іваниця В. О. разом з співробітниками Інституту мікробі-ології та вірусології НАНУ д.б.н. Ф. І. Товкачем та д.б.н. Л. А. Пасічник отримав

7979


премію НАН України ім. Д. К. Заболотного за цикл робіт «Фітопатогенні бакте-рії – збудники особливо небезпечних захворювань рослин та їх автономні генетич-ні елементи».

За останні 10 років викладачі кафедри брали участь більше, ніж у 100 науково-практичних конференціях різного рівня, на яких обговорювалися питання, що сто-суються сучасних проблем мікробіології, а також проблем викладання біологічних дисциплін.

На базі кафедри та силами її співробітників у 1993 р. проведено VIII з’їзд мі-кробіологів України, у 2000 році міжнародну конференцію «екологія і біогеохіміч-на діяльність мікроорганізмів», у 2004 р. – Х з’їзд мікробіологів України, у 2011 році – з’їзд Українського біохімічного товариства та цілий ряд міжнародних науко-вих конференцій з проблем мікробіології і біотехнології.

У 2006 році започатковано щорічну «Міжнародну Літню школу з молекулярної мікробіології і біотехнології» для молодих учених.

У 2012 році відкрито підготовку фахівців за спеціальністю «біотехнологія», а кафедру, як базову, з 2013 року перейменовано на кафедру «Мікробіології, вірусо-логії та біотехнології».

Зусиллями В. О. Іваниці з 2008 року на біологічному факультеті відкрито спец-раду з захисту докторських та кандидатських дисертацій з спеціальностей біотех-нологія, біохімія, екологія.

У 2008 році на кафедрі відкрита підготовка аспірантів за спеціальністю «віру-сологія», а у 2011 році – за спеціальністю «біотехнологія».

За 80 років існування кафедра підготувала більше 2500 фахівців мікробіологів і вірусологів.

З 1994 р. на кафедрі організована підготовка фахівців за спеціальністю «Мі-кробіологія і вірусологія» за кваліфікаційним рівнем «магістр», а з 2010 року – за директивним рішенням МОН – за двома окремими магістерськими програмами – «мікробіологія» та «вірусологія».

І на завершення слід відзначити весь колектив викладачів, науковців, аспіран-тів та лаборантів, які на цей час забезпечують науковий та навчальний процес на кафедрі мікробіології, вірусології та біотехнології: професори: д.б.н В. О. Івани-ця, д.б.н. Т. О. Філіпова, д.б.н. Б. М. Галкін; д.б.н. Ф. І. Товкач, доценти: к.б.н. Т. В. Гудзенко, к.б.н. Н. О. Єлинська, к.б.н. М. М. Панченко, к.т.н. Г. В. ямбор-ко, к.б.н. А. Є. Бухтіяров, к.т.н. І. В. Страшнова , к.б.н. Н. В. Ліманська, к.б.н. О. Ю. Зінченко; старші викладачі: С. А. Афонін, Г. В. Лісютін; наукові співробіт-ники: с.н.с., доц., к.б.н. Т. В. Іваниця, с.н.с., доц., к.б.н. С. П. Ужевська, с.н.с., к.б.н. Н. Ю. Васильєва, с.н.с., к.б.н. М. Ю. Русакова, с.н.с., к.б.н. ж. Ю. Сергеєва, н.с., к.б.н. К. Д. Крилова, с.н.с., к.б.н. А. М. Остапчук, ст.н.с., к.х.н. О. В. Волювач, н.с. к.б.н. М. Б. Галкін, с.н.с. С. І. Ракитська, с.н.с. Н. С. Бобрешова, н.с. Т. О. Бєляєва, н.с. Т. В. Бурлака, н.с. А. М. Хитрова, н.с. І. П. Конуп, н.с. І. В. Пузирьова, м.н.с. І. Ю. Малярчик, м.н.с. О. Г. Горшкова, м.н.с. С. О. Білоіваненко, м.н.с. О. В. Басюл, м.н.с. М. М. Чабан, пров. інженер О. К. Багаєв; аспіранти А. Мерліч, Д. О. Бабенко;

8080


О. Є. Боброва, Н. В. Коротаєва, Ю. Ю. Дуденко, Є. Ю. Пахомова, Мухліс Абедала-бас; навчально-допоміжний персонал: зав. навчальної лабораторії В. В. Демиден-ко, фахівець Г. В. Кирдогло, фахівець К. М. Кранга.


1. Андреюк К. И. Лев иосифович Рубенчик (к 100-летию со дня рождения) // Микробиологиче-ский журнал. – 1996. – Т. 58. – № 1. – С. 106–107.

2. Биологи: Библиографический справочник. – Киев: Наукова думка, 1984. – С. 814.3. Гиммельфарб Я. К., Гродский К. М. Д. К. Заболотный (1866–1929). – М.: Государственное

изд-во медицинской лит-ры, 1950. – 222 с.4. Грязнов И. С. Николай Фёдорович Гамалея // Под ред. чл-корр. АМН СССР Г. е. Болдыре-

ва. – М., 1949. – С. 93.5. Гудзенко Т. В., Кожанова Г. А. Член-кореспондент АН Украины Тульчинская Вера Петров-

на // Видные учёные Одессы. – Вып. 3, к 200-летию г. Одесса. – Одесса, 1993. – С. 10–13.6. Іваниця В. О., Юргелайтис Н. Г., Бурлака Т. В. Мікробіологія в Одеському національному

університеті ім. І. І. Мечникова (1865–2003). – Одесса: Фенікс, 2004. – 136 с.7. Історія Одеського університету за 100 років. – Київ: Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 423 с.8. История создания Неаполитанской зоологической станции // Природа. – 1992. – № 12 –

С. 34.9. Історія Одеського університету (1865–2000). – Одеса: Астропринт, 2000. – С. 224.10. Могилевский Б. Мечников и. и. – М.: Медицина, 1958. – С. 351.11. Мененушкин Ю. И. Н. Ф. Гамалея. – М.: Медицина, 1967. – С. 71.12. Метелкин А. И. Л. С. Ценковский – основоположник отечественной школы микробиологов

1822–1887. – М.: Гос. изд-во медицинской лит-ры, 1950. – 261 с.13. Мечников И. И. Страницы воспоминаний. – М.: изд-во АН СССР, 1946. – 276 с.14. Наукові розробки Одеського національного університету ім. І. І. Мечни кова. – Одеса: Астро-

принт, 2004. – 123 с.15. Новороссийский университет в воспоминаниях современников: Сборник воспоминаний /

Автор-составитель Ф. А. Самойлов. – Одесса: Астропринт, 1999. – 269 с.16. Одесский университет 1865–1990. – Киев: Лыбидь, 1991. – 159 с.17. Пицык Н. Е. Даниил Кириллович Заболотный. – М.: Наука, 1988. – 301 с.18. Поповский М. Судьба доктора Хавкина. – М.: изд-во восточной ли тературы, 1963. – 131 с.19. Почётный академик Н. Ф. Гамалея: Воспоминания. – М.: изд-во АН СССР, 1947. – С. 227. 20. Професори Одеського университету. – В 4-х т. – Одеса: Астропринт, 2000.

В. А. Иваница, Н. Г. Юргелайтис, Т. В. Бурлака, Т. В. Гудзенко, А. В. ЯмборкоОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра микробиологии, вирусологии и биотехнологииул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина, e-mail: [email protected]

МИКРОБИОЛОГИЯ В ОДЕССКОМ НАЦИОНАЛЬНОМ УНИВЕРСИТЕТЕ ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА (1865–2013)

РезюмеЦель статьи – освещение богатой истории микробиологических исследований и 80-лет-ней истории кафедры микробиологии, вирусологии и биотехнологии Одесского нацио-

8181


нального университета имени и. и. Мечникова. На основе обширного фактического материала показано становление микробиологии в университете, около истоков кото-рой стояли выдающиеся ученые – профессор Л. С. Ценковский, лауреат Нобелевской премии и. и. Мечников, академик Д. К. Заболотный и другие. Отражено участие препо-давателей и научных сотрудников кафедры в подготовке специалистов микробиологов, вирусологов, биотехнологов и проведении научных исследований.Ключевые слова: микробиология, вирусология, биотехнология, история науки

V. O. Ivanytsia, N. G. Yurgelaytis, T. V. Burlaka, Т. V. Gudzenko, G. V. YamborkoOdesa National Mechnykov University, Department of Mіkrobіology, Vіrusology and Bіotehnology2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine, e-mail: [email protected]

MICROBIOLOGY IN ODESA NATIONAL I. I. MECHNYKOV UNIVERSITY (1865–2013)

Summary The purpose of the article is presentation of rich history of microbiological researches and 80-years-old history of Chair of Microbiology, Virology and Biotechnology of the Odesa National I. I. Mechnykov University. According the rich actual material the becoming of mi-crobiology in an university since works of famous scientists – professor L. S. Cenkovskiy, Nobel Laureate I. I. Mechnikov et al. – has been shown. The participating of professors and researchers of chair in the preparation of microbiologists, virologists, biotechnologists and the organization of scientific investigations has been reflected.Key words: microbiology, virology, biotechnology, history of science.


8282


УДК 59:069.015:378.4(477.74)

В. А. Лобков, к.б.н. заведующий зоомузеем, Л. В. Рясиков, ст. лаборант зоомузея, Ю. В. Суворов, лаборант зоомузеяОдесский национальный университет имени и. и. Мечникова, Зоологический музей,ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина, е-mail: [email protected]

эТАПЫ РАЗВИТИЯ ЗООЛОГИЧЕСКОГО МУЗЕЯ ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

Описаны этапы развития зоологического музея Одесского университета с 1933 по 2013 гг. Обращено внимание на источники поступления музейных экспонатов, личности сотрудников, организационные формы музейной работы, научную и просветительскую деятельность.

Ключевые слова: Одесский университет, зоологический музей, музееведение.

история зоологического музея Одесского национального университета берет начало в середине XIX столетия. его коллекции начали формироваться еще до официального открытия императорского Новороссийского университета в 1865 г. Свыше 20 лет объекты природы собирались для императорского Ришельевско-го лицея, на базе которого и был основан университет. Наиболее ценными были сборы для кабинета естественной истории профессора А. Д. Нордмана, известно-го исследователя фауны Северного Причерноморья. Музейное собрание служило преимущественно учебным и научным целям. Чтобы попасть в музей посторон-ним посетителям требовалось брать специальное разрешение ректора.

В 1920 г. университет был расформирован, а на его основе были созданы самостоятельные институты. Музейные собрания достались институту народно-го образования (иНО). его администрация негативно относилась к музеям. Она считала, что они для иНО не нужны. Было даже намерение вывести все музеи из здания института. В конце 1930 г. Народным Комиссариатом Просвещения на базе исследовательских кафедр биологии и геологии был организован Одесский фи-лиал научно-исследовательского Зоолого-Биологического института (ЗООБиН), директором которого назначили академика Д. К. Третьякова. По его предложению и благодаря активности секретаря ЗООБиНА товарища Склярука Наркомпрос со-гласился передать зоологический, зоотомический и геолого-палеонтологический музеи вновь созданному институту [2]. Часть экспонатов оставили в зоологичес-ком кабинете иНО для лекционной демонстрации.

После формальной передачи началась реорганизация музеев. Зоологичес-кий и зоотомический были объединены в один зоологический музей. Он не

© В. А. Лобков, Л. В. Рясиков, Ю. В. Суворов, 2013

8383


имел штатных единиц, кроме заведующего, который занялся реорганизацией экспозиции млекопитающих и птиц, поэтому Д. К. Третьяков сам упорядочил кол-лекции беспозвоночных и рыб, многих из которых переопределил и перемонти-ровал. Вновь созданный музей стали посещать школьные и другие экскурсии [3].

Рис.1. Академик Д. К. Третьяков – инициатор передачи коллекции зоологического музея в Зоолого-биологический институт (ЗООБиН) в 1930 году.

После организации университета в 1933 г. в его состав был включен ЗООБиН вместе с музеем. В 1933–1936 гг. им заведовала аспирантка Д. К. Третьякова Ф. С. Хинчук. В 1936 г. заведующим музеем назначают С. Б. Гринбарта. ему при-надлежит идея его реконструкции. Планы были поддержаны Д. К. Третьяковым, а помогали им практически воплотиться в жизнь научный консультант зоологи-ческого музея профессор А. А. Браунер, заместитель заведующего Н. Н. жуков, старший лаборант и. О. Генесин. ими, с помощью декана Д. К. Третьякова при непосредственном участии С. Б. Гринбарта, было сделано чрезвычайно много: расширены фонды (их количество достигло 10 000 экспонатов), созданы три час-ти экспозиции: «животное царство СССР и других стран»; «происхождение чело-века»; «история микроскопа». Все это позволило расширить музей, значительно переоборудовать экспозиции, в особенности ихтиологический раздел, дополнить новыми экспонатами.

В годы оккупации Одессы зоологический музей использовался для проведения занятий со студентами в открытом в 1942 г. румынскими властями Королевском

8484


университете Транснистрии. экспозиция остаётся в прежних помещениях, за исключением наиболее ценных коробок с экзотическими насекомыми, которые пе-ред оставлением Одессы Красной Армией были замурованы в нишах главного кор-пуса университета и сохранялись так вплоть до освобождения города. В начальный период оккупации курировал деятельность музея профессор А. Р. Прендель, а с декабря 1942 г. по сентябрь 1944 г. эту функцию выполнял бывший аспирант Д. К. Третьякова профессор С. А. Никитин. Оба они одновременно преподавали зоологические дисциплины в румынском университете.

Рис. 2. экспозиция млекопитающих в старом здании университета по ул. П. Великого, 2 (1940–1950 гг.).

8585


После освобождения Одессы на должность директора зоологического музея назначают доцента Н. Н. жукова, вернувшегося из эвакуации. Однако в декабре 1944 г. он внезапно умирает. Директором музея становится Л. е. Бешевли. В музей возвращается после демобилизации бывший сотрудник и. О. Генесин, окончившие биологический факультет и. В. Березюк, В. С. Губский, Л. Ф. Назаренко, А. я. Сло-бодяник; поступает на работу Ю. С. Никандров – будущий чемпион мира по стен-довой стрельбе, а позже С. В. Михайлов, который ещё до Великой Отечественной

Рис. 3. экспозиция птиц в старом здании университета по ул. П. Великого, 2 (1940–1950 гг.).

8686


войны окончил специальные курсы таксидермистов при Московском обществе охотников. Благодаря самоотверженной работе этих людей музейная экспозиция и фондовые коллекции были восстановлены и систематизированы. В последующие годы таксидермисты С. В. Михайлов и Ю. С. Никандров изготавливают чучела крупных животных. Одних они добыли лично во время экспедиционных выездов на Кавказ (туры, серны, медведь, кабан), других передал Одесский зоопарк (зу-бробизон, лама, антилопы, страусы, удавы, лев) и китобойная флотилия (тюлень-крабоед, антарктические котики).

После возвращения университета из эвакуации в штате музея числились заве-дующий, 3 старших и 2 младших научных сотрудника, 2 лаборанта, старший пре-паратор. Одновременно с работой в музее научные сотрудники, которыми в разные годы были: энтомологи и. К. Лопатин, и. В. Березюк, гельминтолог В. С. Губский, малаколог А. я. Слободяник, орнитолог Л. Ф. Назаренко, териологи Н. П. Мин-галеева, и. Г. Гурский, ихтиолог Н. Н. Петрикеева, акаролог Л. А. журавлёва, участвовали в выполнении научной тематики кафедры зоологии позвоночных, которую с 1947 г. возглавил проф. и. и. Пузанов. Уже с начала 50-х годов они выступают с докладами на научных конференциях, съездах, публикуют свои работы. Основным направлением исследовательской деятельности стало изучение фауны Северо-западного Причерноморья и путей рационального использования природных ресурсов. В этот период были подготовлены кандидатские диссерта-ции по жукам-листоедам, птицам Нижнего Приднестровья, гамазовым клещам грызунов (и. К. Лопатин, Л. Ф. Назаренко, Л. А. журавлёва).

В 1949 г. по просьбе ректора ОГУ Н. А. Савчука, китобойная флотилия «Слава» подарила музею скелет 27-метрового синего кита. из-за плохого качества обра-ботки кости «пахли», что послужило поводом для их перевозки в Ботанический сад университета, где они были присыпаны землёй для биологической очистки. Последняя длилась около 6 лет, после чего скелет был помещён на специально изготовленный подиум. В таком виде он экспонировался до 1965 г. К столетию университета силами сотрудников и рабочих стройгруппы была смонтирована из металлических труб специальная конструкция, которая позволила приподнять ске-лет и демонстрировать его в наиболее «естественном» виде. За проделанную ра-боту коллектив сотрудников был поощрён благодарностью ректора с занесением в трудовые книжки.

В 1955 г. биологический факультет переезжает в новое трёхэтажное здание в Шампанском переулке на территории будущего университетского городка. Туда же переводится и зоологический музей. Он занимает три просторных зала площадью свыше 1 000 м2, где располагается и поныне.

В 1960-е годы экспозиция музея пополнялась новыми видами местной фауны (птицами, насекомыми), которых добывают сами сотрудники. Благодаря работе таксидермиста С. В. Михайлова, его помощников – лаборантов Ю. В. Суворова,

8787


Ю. А. Буянова, художников П. Велигурского, Б. Володарского, Ю. Горобца созда-ются художественные биогруппы «Удавы», «Волки на днёвке», «Бобры», «В плав-нях Дуная», чучела крупных акул, скатов, тюленей и другие экспонаты.

Рис. 4. экспозиция беспозвоночных в новом здании биологического факультета по Шампанскому переулку, 2 после переезда зоологического музея в 1956 г.

Пополнять музей помогают многочисленные помощники – научные сотрудни-ки ЮгНиРО, Рыбпромразведки, китобойных флотилий (Г. Соляник, В. Штейн-берг, В. Тот, э. Мейснер, Ю. Бегань, В. Мирошников, и. Левичев, Ю. Мусий, е. Дмитриенко), многие из которых – бывшие студенты биологического факуль-тета. Китобои привозят замороженные тушки и шкуры альбатросов, пингвинов, тюленей. Во время научных рейсов ЮгНиРО собираются для музея рыбы ин-дийского океана, моллюски, кораллы. Усилиями энтомологов С. я. Блинштейна и и. В. Мальцева расширяется и реконструируется экспозиция насекомых. Быстро пополняется и териологическая коллекция. Бригада охотников-волчатников, в ко-торую входят и. Г. Гурский, С. В. Михайлов, Л. Ф. Назаренко, обеспечивает му-зей черепами волков. Общества охотников доставляют головы косуль, лисиц, дру-гих млекопитающих. В 1968 г. Г. и. Филимонов передаёт в дар музею коллекцию шкурок колибри и некоторых других экзотических видов птиц. В 1969 г. старший лаборант Ю. Н. Буянов во главе группы студентов-практикантов отправляется на научно-исследовательском судне «Скиф» в индийский океан. из поездки им были привезены шкуры крупных экземпляров рыбы-пилы и акулохвостого ската, из которых С. В. Михайлов изготовил чучела для экспозиции.

8888


В 1960-е годы музей часто посещается экскурсантами. Помимо школьников, экскурсии проводятся и для отдыхающих в санаториях. Количество экскурсантов увеличивается до 6 000 человек. Для сравнения укажем, что с 1.09.1938 г. по 20.04.1939 г. музей посетили 732 учащихся школ, 655 учащихся техникумов, 942 студента вузов и 58 прочих лиц. Количество студентов университета, посетивших музей, составило 459 человек [2]. Просветительская деятельность проявляется и в помощи в организации новых музеев (облсовета УООР, окрсовета ВВОО, от-дела природы краеведческого музея), оформлении выставок, школьных кабине-тов зоологии и др. 1960-е годы можно охарактеризовать как время своеобразно-го «ренессанса» деятельности музея. Переезд в новые просторные помещения, ненасыщенность экспозиции экспонатами, коллектив высококвалифицированных сотрудников-энтузиастов, благоприятное стечение обстоятельств (стабильная об-становка в стране, устойчивое финансирование, добровольные помощники, пони-мание проблем руководством факультета и университета) позволили значительно расширить экспозицию и пополнить научные коллекции.

К 1980-м годам фауна Причерноморья в экспозиции музея оказывается пред-ставленной наиболее полно. Новые виды поступают из других регионов СССР в обмен на местную фауну (насекомые, кладки и шкурки птиц). Тесное сотруд-ничество устанавливается с коллегами из Новосибирска, ирбита, Киева. В 1981–1985 гг. для сбора материалов сотрудники музея В. А. Лобков, Ю. Н. Олейник, Ю. В. Шильниковский участвуют в экспедициях кафедры почвоведения универ-ситета в Забайкалье, Красноярском крае, посещают Северный Кавказ и Западный Казахстан. В 1986–1988 гг. для пополнения музея экспонатами А. Б. Трескин и В. В. Заморов направляются в научные группы экспедиций ЮгНиРО, которые ра-ботали в западной части индийского океана. За 4 рейса ими собраны и доставлены в Одессу раковины тропических моллюсков, кораллы, рыбы.

В 1980-е годы в музее работает талантливый таксидермист-реставратор Д. Г. Фи-лимонов. им искусно раскрашены многие чучела рептилий, заново переделаны некоторые чучела тропических птиц, создана экспозиция «Орнитофауна Централь-ной Америки». Музейная экспозиция пополняется чучелом рыбы-луны, передан-ной музею Н. Бородиным, корифенами, скатами и др., изготовленными лаборан-том таксидермистом А. Б. Трескиным. Увеличивается териологическая коллекция. Материал доставляется охотниками, собирается лично сотрудниками музея во вре-мя выездов в природу в составе экспедиций биологического факультета и зоому-зея. В 1980-е годы особое внимание уделяется учётно-хранительской работе. Вся документация переводится на новые формы учёта в соответствии с утверждённой в 1984 г. «инструкцией по учету и хранению музейных ценностей...», обяза-тельной для всех музеев. Составляются охранно-топографические описи, новые инвентарные книги, научные паспорта и другие документы. Для обеспечения учебного процесса сотрудниками музея были составлены методические указания

8989


по проведению экскурсий, сбору и обработке музейных материалов. Подготовлен каталог териологической коллекции, которая в 1986 г. насчитывала 5 000 единиц хранения. В 1995 г. опубликовано «Дополнение к каталогу...», которое включило описание ещё 1 450 черепов млекопитающих. Пополнение коллекции не прекра-щается и поныне. Работа по сбору, препарированию, этикетированию предметов этой коллекции составляет значительную часть музейной работы.

Развитие музея, его экспозиционная и хранительская работы тесно связаны с материальным обеспечением. если в 1960-х гг. было проведено 2 ремонта всех помещений, изготовлены специальные витрины для 4 биогрупп, металлический каркас для кита, отдельная пристенная витрина для экспозиции копытных, то в по-следующее время финансирование подобных мероприятий сокращалось. Только в 1989 г., через 19 лет, начат очередной ремонт помещений, который в 1992 г. был приостановлен из-за ухудшения государственного финансирования университета. В связи с этим зал, где размещены чучела птиц, не был введён в эксплуатацию. К тому же из-за протекания кровли здесь обрушилась часть потолка. Более 10 лет в зале проводились только учебные занятия для студентов. иным посетителям до-ступ в него был закрыт. и только в 2007 г. после ремонта он снова открылся для посещения жителям и гостям Одессы.

Рис.5. Современная экспозиция рыб зоологического музея, 2010 г.

9090


Зоологический музей всегда испытывал нехватку подсобных помеще-ний и хранилищ. В здании биологического факультета, обладая просторными экспозиционными залами, он не имел специального помещения для хранения научных коллекций. Последние располагались в отгороженных витринами частях залов. Помещение для их научной обработки отсутствовало. Нередко специалис-там приходилось работать в экспозиционных залах в отсутствие экскурсий. это обстоятельство препятствовало привлечению научных работников к исследова-тельской работе с фондами музея, рекламированию богатства музейного собрания среди учёных. Положение было исправлено в ходе ремонта зала «Птицы» в 2006 г. Часть помещения была отгорожена перегородками, где разместились коллекции влажных и сухих препаратов.

В музее ранее ощущался недостаток места для работы таксидермиста. Мастер-ская в 15 м2 затрудняла качественное изготовление крупных чучел, а её располо-жение рядом с экспозиционным залом, создавало дискомфорт экскурсантам из-за запахов от обрабатываемых животных. В 2006 г. музею было передано отдельное здание бывшего спецвивария площадью 70 м2, куда была переведена таксидерми-ческая мастерская.

Сокращение финансирования учётно-хранительской и научной деятельности с начала 1990-х гг. заставило сотрудников музея искать новые формы обеспече-ния музейной работы. Тем более, что общественно-политическая обстановка в стране допускала благотворительную поддержку науки и просвещения. В 1992 г. коллектив музея и некоторые сотрудники биологического факультета выступили учредителями общественной благотворительной организации «Музейный фонд им. А. А. Браунера». её основной целью был сбор пожертвований на содержание зоологического музея. Благотворителями являлись не очень богатые посетители музея, однако накапливаемых за 1–2 года средств оказывалось достаточно для при-обретения раковин тропических моллюсков, инсектицидов, строительных матери-алов для текущего ремонта витрин и кровли, который обычно выполняли сами сотрудники музея.

Либерализация издательской деятельности открыла дорогу к изданию с 1992 г. научных трудов зоологического музея (тт. 1–4), материалов научных конференций. Коллектив музея и Музейный фонд выступили организаторами 6 «Чтений памяти А. А. Браунера» и конференции «Развитие зоологических исследований в ОГУ», посвящённой академику Д. К. Третьякову и его школе. Публикация фаунистических находок – одна из форм документирования состава дикой природы, потому привле-чение авторов в указанные издания явилось естественным продолжением научной деятельности музея, заключающейся в сборе и хранении информации о фауне При-черноморья. Музейный фонд выступил учредителем научного журнала «известия Музейного фонда им. А. А. Браунера», который издаётся с 2004 г. В нём публику-ются статьи по вопросам естественно-научного музееведения, описания музейных

9191


коллекций, истории музея и биологического факультета, материалы научных кон-ференций, которые проводятся зоомузеем. Примечательно что издательская дея-тельность осуществляется без каких-либо затрат со стороны университета.

Научная работа всегда была одним из направлений деятельности зоологичес-кого музея. До 1964 г. она проводилась научными сотрудниками. В 1964 г. ставки научных сотрудников всех университетских музеев в связи с изменением штатного расписания были заменены ставками лаборантов. В зоомузее ввели должности за-ведующего, трёх старших лаборантов, трёх лаборантов, и одного старшего препа-ратора. С этого времени и до начала 1980-х гг. научная работа сотрудников музея проводилась в порядке их личной инициативы и не финансировалась. Впослед-ствии она стала возможной в связи с их участием в факультетской научной темати-ке, а в 1985–1990 гг. музей самостоятельно выполнял научно-исследовательскую работу по теме «изучение разнокачественности внутрипопуляционных группи-ровок животных, как основы механизмов популяционной авторегуляции». Од-новременно сотрудники участвовали в молодёжной научной программе «Тиро-цит» – собирали щитовидные железы позвоночных. В её рамках Ю. Н. Олейник изучал функционирование этой железы у крапчатых сусликов, которое в 1995 г. завершилось защитой кандидатской диссертации. В 1960–1981 гг. сотрудника-ми музея защищены кандидатские диссертации, посвящённые изучению жуже-лиц (и. В. Мальцев), гамазовых клещей (О. К. Фурман), волков (и. Г. Гурский), крапчатых сусликов (В. А. Лобков). Результаты исследований сотрудников зо-ологического музея Одесского университета отражены в 180 научных работах по энтомологии, орнитологии, териологии, истории науки, полный список которых опубликован в известиях Музейного фонда имени А. А. Браунера к 140-летию университета [1].

На протяжении всех лет своего функционирования зоомузей являлся кузницей научно-педагогических кадров биологического факультета университета и других учебных заведений. Только за послевоенный период музейную практику прошли свыше 100 человек, которые в подавляющем большинстве были выпускниками био логического факультета. из числа сотрудников зоомузея стали докторами наук: С. Б. Гринбарт, и. К. Лопатин, В. П. Стойловский; кандидатами наук: Ф. С. Хин-чук, Л. Ф. Назаренко, Л. е. Бешевли, и. В. Мальцев, О. К. Фурман, Л. А. журавлёва, и. Г. Гурский, Л. В. Пересадько, В. А. Лобков, С. Л. Курочкин, Ю. Н. Олейник, В. В. Заморов, Г. Б. Черников, О. А. Ковтун.

Характерной чертой зоомузея в советский период было наличие специалис-тов, самостоятельно изготавливавших музейные экспонаты. Благодаря работам таксидермистов Ю. С. Никандрова, С. В. Михайлова, Ю. А. Буянова, А. Б. Трес-кина, Д. Г. Филимонова, В. А. Лобкова, Б. Володарского и других сотрудников экспозиция зоологического музея в послевоенные годы увеличилась почти вдвое. если до 1913 г. экспонаты, в том числе изготовленные из представителей

9292


отечественной фауны, в основном, закупались у зарубежных и российских постав-щиков наглядных пособий, то за последние 60 лет лишь в 1967 г. у Окского заповед-ника университет приобрёл чучела 3-х бобров для биогруппы за 430 рублей. Все остальные экспонаты изготавливались музейными сотрудниками самостоятельно из предоставленных в дар музею, либо добытых ими лично животных, экономя для университета немалые средства. Можно утверждать, что в зоологическом му-зее сформировалась одесская школа таксидермии, представители которой освоили и развили все виды таксидермических работ и в настоящее время выполняют их на уровне мировых стандартов.

Профессионализм формируется не только обучением, но и постоянной практи-кой. В штате музея всегда были сотрудники, проработавшие в нем десятки лет и накопившие огромный практический опыт музейной работы. Благодаря им сохра-нялась преемственность в работе разных поколений музейщиков. От 40 до 50 лет в зоомузее проработали и. М. Видгальм, и. и. Генесин, Ю. В. Суворов, В. А. Лоб-ков, свыше 30 лет – А. я. Слободяник, А. Б. Трескин, еще 6 сотрудников – свыше 15 лет.

В настоящее время экспозиционная площадь музея составляет 1 000 м2, где размещены 7,5 тыс. экспонатов, расположенных по систематическому принципу, имеются отдельные тематические витрины и 4 биогруппы. В музее проводятся за-нятия со студентами биологического и геолого-географического факультетов ОНУ, а также студентами других вузов Одессы. ежегодно сотрудники музея проводят от 200 до 300 ознакомительных и тематических экскурсий со школьниками и другими посетителями.

Список использованной литературы

1. Научные публикации сотрудников зоологического музея Одесского (Новороссийского) уни-верситета (1869–2005) // известия Музейного фонда имени А. А. Браунера. – 2005. – № 1. – С. 8–16.

2. Одесский университет за 75 лет (1865–1940). – Одесса: Типография ОГУ, 1940. – 166 с.3. Третьяков Д. К. Нариси історії кафедри зоології. Рукопис. – 1940. – 63 с.

В. О. Лобков, Л. В. Рясіков, Ю. В. СуворовОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, зоомузей,вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна, е-mail: [email protected]

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЗООЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

РезюмеОписано етапи розвитку зоологічного музею Одеського університету з 1933 по 2013 рр. Звернено увагу на джерела надходження музейних експонатів, особистості

9393


співробітників, організаційні форми музейної роботи, наукову й просвітницьку діяльність.Ключові слова: Одеський університет, зоологічний музей, музеєзнавство.

V. O. Lobkov, L. V. Ryasikov, Y. V. SuvorovOdesa National Mechnykov University, Museum of Zoology,2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine, e-mail: [email protected]

THE STAGES OF THE DEVELOPMENT OF THE ZOOLOGICAL MUSEUM OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY

SummaryThe stages of the development of the Zoological Museum of Odesa University from 1933 to 2013 have been described. The attention is given to the sources of the museum exhibits, the person of employees, organizational forms of museum work, scientific and educational activities.Key words: University of Odesa, Zoological Museum, museology

Стаття надійшла до редакції 3.10.2013.

9494


УДК[591.1+612]:378.4(477.74)

Л. М. Карпов, д.б.н., профессор, заведующий кафедрой,Л. И. Сёмик, к.б.н., доцент,Т. В. Гладкий, к.б.н., доцент, Одесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра физиологии человека и животных, ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина

СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ КАфЕДРЫ фИЗИОЛОГИИ ЧЕЛОВЕКА И жИВОТНЫХ ОНУ ИМЕНИ И. И. МЕЧНИКОВА

Рассмотрены основные этапы становления и развития кафедры физиологии человека и животных и её место в 148-летней истории Одесского (Новороссийского) университе-та: от периода подготовки кадровых и материальных условий (1872 год) и до настояще-го времени. Показан вклад выдающихся учёных, которые работали на кафедре в разные годы, начиная с и. М. Сеченова. Охарактеризовано современное состояние учебной и научной работы кафедры, основные достижения и приоритеты, а также главные на-правления деятельности её выпускников.

Ключевые слова: история, Одесский университет, кафедра физиологии человека и жи-вотных.

Кафедра физиологии человека и животных стала формироваться одновременно с основанием императорского Новороссийского университета (иНУ). В ее стенах в указанные периоды трудились выдающиеся физиологи с мировым именем: На-тан Осипович Бернштейн, иван Михайлович Сеченов, Бронислав Фортунатович Вериго, Петр Антонович Спиро, Василий Васильевич Завьялов, Даниил Семе-нович Воронцов, иван Соломонович Беритов, Борис Петрович Бабкин, евгений иванович Синельников, Рафаил Осипович Файтельберг, Валерий Дмитриевич Та-раненко.

Первые этапы организации ординарным профессором и. М. Сеченовым фи-зиологической лаборатории, на базе которой постепенно возникла кафедра физи-ологии человека и животных, датируются 1872 годом и были осуществлены на кафедре зоологии, сравнительной анатомии и физиологии иНУ. После переезда из Петербурга в Одессу и. М. Сеченов много усилий приложил для оснащения физиологического кабинета оборудованием. Приобретал за собственные средства аппаратуру за рубежом, изготавливал приборы в университетской мастерской.

Работая в Одессе около 6 лет, и. М. Сеченов выполнил ряд важных физиоло-гических работ. Здесь он установил значение гемоглобина и жидкой части кро-ви для связывания и транспорта углекислого газа. В Одессе он сделал важнейшее открытие, что не только в центральной нервной системе, но и в периферической, возбуждение чередуется с процессами торможения. Результаты этих исследований были им опубликованы в трудах Новороссийского Общества естествоиспытателей

© Л. М. Карпов, Л. и. Сёмик, Т. В. Гладкий, 2013

9595


в статье под названием «Несколько замечаний о действии на нервы очень быстро следующих друг за другом раздражений». Важнейшие исследования и. М. Сече-нов выполнил совместно с и. и. Мечниковым и студентом В. М. Репяховым о влиянии блуждающего нерва на деятельность сердца.

Следует также отметить, что в Одессе и. М. Сеченов вместе с А. О. Ковалев-ским перевёл на русский язык основные труды Ч. Дарвина. Физиологические работы и. М. Сеченова, опубликованные в период его работы в Одессе, вошли в золотой фонд отечественной науки.

После отъезда и. М. Сеченова из Одессы в 1876 г. лабораторию физиологии в университете возглавил его ученик приват-доцент П. А. Спиро. Он продолжил исследования по физиологии центральной нервной системы, открыл явление ре-ципрокной иннервации, описал явление рефлекторного последействия, обнару-жил явление суммации в нервных центрах, изучал явление гипноза. После смерти П. А. Спиро 25 ноября 1893 г. лабораторию физиологии возглавил также ученик и. М. Сеченова – экстраординарный профессор Б. Ф. Вериго. В Одессе (с 1894 г.) он, в основном, разрабатывал два направления: нейрофизиологию и проблемы им-мунитета.

исследуя физиологию нервной системы он доказал, что между процессом воз-буждения и проводимостью нерва существуют определенные взаимоотношения. Возбуждение он трактовал как процесс скачкообразный, в ходе которого в нерве происходит перераспределение ионов. Широкие исследования Б. Ф. Вериго про-вел и в области иммунологии.

После перехода Б. Ф. Вериго в 1900 г. на кафедру физиологии медицин-ского факультета иНУ заведующим лабораторией физиологии был избран экстраординарный профессор В. В. Завьялов (1903 г.). В эту лабораторию в 1915 г. приходят работать молодые приват-доценты и. С. Беритов и Д. С. Воронцов. Ра-ботая в течении 4-х лет в Одессе и. С. Беритов установил закон спаренной ир-радиации возбуждения в ЦНС, исследовал реципрокную иннервацию скелетных мышц. В это же время Д. С. Воронцов изучал механизм проведения возбуждения по нервам и электропотенциалы нервов, исследовал электрокардиограмму сердца лягушки. В связи с отъездом за границу (в Болгарию) в январе 1920 г. ординарного профессора В. В. Завьялова, заведование переходит к профессору Б. П. Бабкину.

В 1920 г. на базе физиологической лаборатории кафедры зоологии, сравнитель-ной анатомии и физиологии организуется кафедра физиологии животных. В 1920–1922 г. этой кафедрой заведовал ученик и. П. Павлова Б. П. Бабкин. Основная про-блема, которая разрабатывалась в этот период – физиология пищеварения.

В 1922 г. профессор Б. П. Бабкин был вынужден уехать за границу и кафедру физиологии возглавил профессор е. и. Синельников. е. и. Синельников родился в 1885 г. в Москве. В 1905 г. он поступил на медицинский факультет МГУ и окон-

9696


чил его в 1911 г. После этого уехал в Цюрих (Швейцария) для совершенствования знаний в области физиологии.

В 1912 г. е. и. Синельников возвращается в Петербург и начинает работать в лаборатории и. П. Павлова в институте экспериментальной медицины, участвуя в разработке проблем высшей нервной деятельности. В 1918 г. е. и. Синельников переезжает в Одессу на кафедру нормальной физиологии медицинского факульте-та Новороссийского университета.

В 1922 г. профессор е. и. Синельников возглавил кафедру физиологии Одесско-го университета. Научные исследования е. и. Синельникова касались различных разделов физиологии: физиологии центральной и вегетативной нервной системы, теплорегуляции, физиологии пищеварения и лимфатических образований.

Разработав специальную методику согревания и охлаждения крови, при-текающей к мозгу, профессор е. и. Синельников доказал, что возбудителем теплорегуляционных центров в коре головного мозга и других отделах является изменение температуры крови. Сотрудникам руководимой им кафедры принадле-жит также заслуга установления условно-рефлекторной регуляции температуры тела.

Под его руководством были успешно защищены кандидатские диссерта-ции Семенюк Л. А., Гугель-Морозовой Т. М., Соломяным В. М., Диком я. М., Захаровым А. В., Волей З. М., Шульгиной Н. С.

Детально разрабатывались в этот период на кафедре проблемы физиологии пищеварения, иннервации слюнных желез, секреторной и моторной деятельнос-ти кишечника человека и животных. изучалась роль лимфатических образований кишечника в функционировании систем организма.

Умер е. и. Синельников в сентябре 1951 г. После смерти е. и. Синельнико-ва кафедру физиологии до 1978 г. возглавлял его ученик – профессор Одесского сельскохозяйственного института Р. О. Файтельберг. Вместе с коллективом сотруд-ников он продолжил исследования е. и. Синельникова по физиологии пищеваре-ния и разрабатывал эту проблему в течение многих лет. В результате этой работы была исследована роль различных отделов коры головного мозга и мозжечка в регуляции процессов всасывания в тонком кишечнике. В опытах была изучена всасывательная функция толстого кишечника у овец, на животных с внешними анастомозами, изучена роль интерорецепторов в тонком кишечнике в процессах пищеварения и всасывания при голоде и жажде, определена роль слепого отде-ла кишечника овец в пищеварительных процессах. Кроме того, была разработа-на специальная методика для изучения всасывания лекарственных препаратов и пищевых веществ в ротовой полости и детально исследованы эти процессы.

Результаты этих исследований опубликованы в 6 монографиях и печата-лись в центральных физиологических и биологических журналах страны (более 280 статей). Профессор Р. О. Файтельберг создал одесскую школу

9797


физиологов-гастроэнтерологов. Под его руководством были защищены 6 доктор-ских и 46 кандидатских диссертаций, в том числе Бочаровой Н. К., Рябовой Л. А., Алексеевой З. и., Венгржановским П. Н., Скалацкой А. С., Сёмик Л. и., Глад-кий Т. В., ермаковой Т. А., Рахимбердиевой А., Соколовой А. Г., Баланом В. Д., Башевой Н. Н., Василевским В. С. и др. Под руководством Р. О. Файтельберга по-дготовили и защитили докторские диссертации Семенюк Л. А., Гешелин С. А., Марченко А. и., Нгуен Тай Лыонг, Гуска Н. и., щербина М. и.

С 1948 по 1990 гг. Р. О. Файтельберг с сотрудниками организовали и прове-ли 18 всесоюзных, республиканских и областных научных съездов, симпозиумов, конференций по проблеме физиологии пищеварения и всасывания в желудочно-кишечном тракте. Под руководством и непосредственном активном участии проф. Р. О. Файтельберга были также безупречно организованы и проведены целый ряд конференций посвящённых юбилейным датам учёных: В. и. Вернадского, и. М. Сеченова, А. О. Ковалевского, А. и. Герцена, и. и. Мечникова, М. В. Ломо-носова.

С 1958 г. профессор Р. О. Файтельберг вместе с профессором и. и. Пузановым возглавлял секцию истории науки и техники в Одесском Доме ученых.

По инициативе Р. О. Файтельберга вышли в свет научные издания «Видные учёные Одессы» и «Корифеи физиологической науки Украины и России», были изданы мемуарные сборники «Пережитое». Рафаил Осипович Файтельберг награждён рядом правительственных наград и почетными грамотами Президиума Верховного Совета СССР и Украины.

Ушел из жизни Р. О. Файтельберг в 1998 г. на 96 году жизни.С 1978 по 1999 гг. кафедрой физиологии руководил профессор Тараненко В. Д.

С его приходом были организованы и оснащены современным оборудованием две электрофизиологические лаборатории, а также медико-биологическая клиника (ви-варий) и, впервые в Одессе, были внедрены микроэлектродные методики нейро-физиологических исследований. Основным направлением исследований явилось изучение механизмов межнейронного взаимодействия в коре головного мозга. Активно исследовались клеточные механизмы, лежащие в основе пароксизмаль-ной активности в коре и других структурах мозга. изучались механизмы функцио-нирования медиаторно-рецепторных систем ЦНС. Были установлены механизмы действия конвульсантов и веществ ГАМК-эргической природы (совместно с про-фессором Л. М. Карповым) на процессы постсинаптического торможения. Ак-тивно проводились нейроморфологические исследования коры головного мозга после различных воздействий (совместно с доцентом Сёмик Л. и.). При нём ка-федра стала известным в стране и за рубежом центром нейрофизиологии. По этим проблемам было защищено 10 кандидатских диссертаций (Ти мофеев и.В., Тур-кин В. В., Кирьязова Т. Х., Лопанцев В. э., Топольник е. В., Берете Намори, Судха и др.). Ученики кафедры в настоящее время работают в известных университетах

9898


и клиниках США, Канады, Германии. В течение 13 лет профессор Тараненко В. Д. (1986–1999 гг.) был деканом биологического факультета. 31 декабря 1999 г. В. Д. Тараненко скончался после тяжёлой болезни.

В 2000 г. обязанности заведующего кафедрой исполняла доцент Л. и. Сёмик.С 2001 г. кафедру возглавил доктор биологических наук профессор Л. М. Кар-

пов, который продолжает и развивает научные направления и традиции, заложенные предшественниками. При этом большое внимание уделяется изучению действия новых физиологически активных веществ, в том числе с нейротропными свой-ствами.

В настоящее время в составе кафедры работают 2 доктора и 5 кандидатов наук. За последние 5 лет научными работниками кафедры опубликовано 90 печатных работ, в том числе в наукометрических изданиях Украины: защищено 3 кандидат-ские диссертации.

Кафедра обеспечивает чтение общих курсов: «Хронобиология», «Анатомия человека», «Физиология человека и животных», «Методология и методы биоло-гических исследований». А также специальных курсов: «Морфология и эволюция нервной системы», «Физиология дыхания», «Возрастная физиология», «Физиоло-гия выделения», «Физиология возбудимых тканей», «Физиология ЦНС с основами психофизиологии», «Физиология и патофизиология органа зрения», «Физиология сердечно-сосудистой системы», «Физиология и патофизиология крови», «Физио-логия и патофизиология пищеварения», «экологическая физиология», «Физиоло-гическое действие биологически активных веществ», «Физиология мышц».

Общие курсы по анатомии и физиологии человека сотрудники кафедры препо-дают также для студентов физического и химического факультетов.

Основные научные интересы кафедры: – механизмы межнейронного взаимодействия в коре главного мозга; – клеточные механизмы, лежащие в основе пароксизмальной активности в коре

и других структурах мозга; – изучение и моделирование процессов функционирования медиаторных сис-

тем центральной нервной системы; – исследование механизмов действия физиологически активных веществ на

разные системы организма в условиях экспериментальных патологических состо-яний;

– действие разных типов гипоксии на организм;– гипобарическая оксигенация, баротерапия.– действие электромагнитных полей и радиации на физиолого-биохимические

системы организма. Для решения этих проблем кафедра имеет медико-биологическую клинику, две

лаборатории и базы практики, на которых студенты проводят свои опыты. это ла-боратории института глазных болезней и тканевой терапии имени В. П. Филатова,

9999


лаборатории Физико-химического института НАН Украины имени А. В. Богатско-го и прочие.

Кафедра плодотворно сотрудничает с институтом физиологии НАН Украины имени А. А. Богомольца (г. Киев), Киевским национальным университетом име-ни Т. Г. Шевченко, институтом геронтологии НАН Украины (г. Киев), институ-том физиологии имени и. М. Сеченова (г. Санкт-Петербург), институтом глазных болезней и тканевой терапии АМН Украины имени В. П. Филатова (г. Одесса), Физико-химическим институтом НАН Украины имени А. В. Богатского (г. Одесса), Московским Государственным университетом имени М. В. Ломоносова, Военно-медицинской академией имени С. М. Кирова (г. Санкт-Петербург).

Выпускники кафедры востребованы достаточно широко, но, главным обра-зом, в сфере медицины (лаборанты, врачи-лаборанты клинических лабораторий), в научно-исследовательских учреждениях и институтах (медицинского, физио-логического, фармакологического, токсилогического профилей). Многие из них работают в средних и высших учебных заведениях, в том числе и в ОНУ имени и. и. Мечникова.

В настоящее время на кафедре в качестве преподавателей работают: Карпов Леонид Михайлович – доктор биологических наук, профессор, заведу-

ющий кафедрой;Осташков Константин Владимирович – доктор медицинских наук, профессор;Сёмик Лидия ивановна – кандидат биологических наук, доцент;Гладкий Татьяна Владимировна – кандидат биологических наук, доцент, замес-

титель декана биологического факультета;Майкова Анна Викторовна – кандидат биологических наук, доцент;Лавренко Анна Николаевна – кандидат медицинских наук, доцент;Павличенко Ольга Дмитриевна – старший преподаватель;Коломийчук Татьяна Викторовна – старший преподаватель, учёный секретарь

кафедры;Денисенко Оксана Викторовна – старший преподаватель. Преподаватели, учебно-вспомогательный персонал, аспиранты и студенты

готовятся достойно встретить 150-летие Одесского национального университе-та. При этом главной целью ставят не только сохранение того высокого уровня кафедры, который был достигнут предшественниками, но и решение новых задач, выдвинутых современностью, а именно: подтверждение научной школы и приори-тетного научного направления, модернизация кафедры и её научного и учебного потенциала.

Список использованной литературы

1. Історія Одеського університету за 100 років / Відп. ред. Юрженко О. І. – К.: Вид-во КДУ, 1968. – 423 с.

100100


2. Браунер А. А. Воспоминания бывшего студента естественного отделения физико-математического факультета Новороссийского (ныне Одесского) университета 1876–1881 гг. // Памяти профессора Александра Александровича Браунера (1857–1941): Сб. вос-поминаний и научн. тр. — Одесса, 1997.

3. Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. Т. 2. А-І. – О.: Астропрінт, 2000. – 445 с.

4. Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. Т. 3. К-П. – О.: Астропрінт, 2000. – 539 с.

5. Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. Т. 4. Р-я. – О.: Астропрінт, 2000. – 542 с.

Л. М. Карпов, Л. І. Сьомік, Т. В. ГладкійОдеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра фізіології людини і тварин, вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КАфЕДРИ фІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИН ОНУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

РезюмеРозглянуто основні етапи становлення й розвитку кафедри фізіології людини і тварин та її місце в 148-літній історії Одеського (Новоросійського) університету: від періоду підготовки кадрових та матеріальних умов (1872 рік) і дотепер. Показано внесок видат-них учених, які працювали на кафедрі в різні роки, починаючи з І. М. Сєченова. Оха-рактеризовано сучасний стан навчальної й наукової праці кафедри, основні досягнення й пріоритети, а також головні напрямки діяльності її випускників.Ключові слова: історія, Одеський університет, кафедра фізіології людини і тварин.

L. M. Karpov, L. I. Semik, T. V. GladkiyOdesa National Mechnykov University, Department of Human and Animals Physiology, 2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine

FOUNDATION AND DEVELOPMENT OF DEPARTMENT OF HUMAN AND ANIMALS PHYSIOLOGY OF ODESA NATIONAL MECHNYKOV UNIVERSITY

SummaryIt was investigated the periods of foundation and development of Department of Human and Animals Physiology and its place in 148-year history of the Odesa (Novorosyisk) University: from the period of training the personnel and material conditions (1872) to the our time. It was presented the contribution of the famous scientists who worked in the department over the years, starting with Sechenov I. M. It was described the current state of educational and scientific work of the department, its main achievements and priorities, and the main activities of its graduates.Key words: history, Odesa university, Department of Human and Animals Physiology.

Cтаття надійшла до редакції 05.11.2013

101101

Правила для авторів

ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВ

1. ПРОФІЛЬ ЖУРНАЛУ

1.1. «Вісник Одеського національного університету» (серія «Біологія») здій-снює такі публікації:

1. Наукові статті2. Короткі повідомленняЗ. Бібліографія.4. Матеріали конференцій.5. Рецензії6. Матеріали з історії науки та університету1.2. У певному конкретному випуску один автор має право надрукувати тільки

одну самостійну статтю1.3. Мова видання — українська, російська, англійська)1.4. До редакції «Вісника...» подається відредагований і погоджений з ред-

колегією текст статті, записаної на електронному носії у форматі *.dос (гарнітура Times New Roman (Cyr), кегль 14, відстань між рядками 1,5 інтервали; поля: ліве — 2,5 см, праве — 1,5 см, верхнє — 2 см, нижнє — 2 см), набраний без застосування функції «Розстановка переносів» та два екземпляри «роздруківки» з неї.

Резюме двома додатковими мовами (зразок оформлення публікації наведено на-прикінці Правил).

Рекомендація кафедри або наукової установи до друку

2. ПІДГОТОВКА СТАТТІ — ОБОВ’ЯЗКОВІ СКЛАДОВІ

Оригінальна стаття має включати:2.1. Вступ, в якому обговорюють актуальність проблеми, формулюють мету та

основні завдання дослідження2.2. Матеріали і методи дослідження2.3. Результати дослідження2.4. Аналіз результатів або їх обговорення 2.5. Висновки2.6. Список літератури2.7. Анотація (мовою оригіналу статті) і резюме2.8. Ключові слова

3. ОФОРМЛЕННЯ РУКОПИСУ, ОБСЯГ. ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА РОЗТАШУВАННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ СКЛАДОВИХ СТАТТІ

3.1. Обсяг рукопису наукової статті (з урахуванням малюнків, таблиць і під-писів до них. анотацій, резюме, списку літератури) — 8 — 12 сторінок друкова-ного тексту, оглядів — до 20 сторінок, рецензій — до 3 сторінок, коротких по-відомлень — до 2 сторінок. Рукописи більшого обсягу приймаються до журналу тільки після попереднього узгодження з редколегією.

102102


3.2. Послідовність друкування окремих складових наукової статті має бути такою:

1. УДК — в лівому верхньому кутку першого аркуша2. Прізвище та ініціали автора (авторів) мовою статті, вчений ступінь та посада

(скорочено)3. Назва наукової установи (в тому числі відділу, кафедри, де виконано працю).4. Повна поштова адреса (за міжнародним стандартом), телефон та електронна

адреса (e-mail) для співпраці з авторами.5. Назва статті. Вона повинна точно відбивати зміст праці, бути короткою (в

межах 9 повнозначних слів), містити ключові слова.6. Анотація мовою оригіналу друкується перед початком статті з відступом 20

мм від лівого поля.7. Під анотацією друкуються ключові слова.8. Далі йде текст статті, список літератури.9. Таблиці та малюнки разом з підписами та необхідними поясненнями до них

розміщуються у тексті статті.10. На окремому аркуші подаються резюме (російською та англійською мовами

для україномовних статей: українською та англійською — для російськомовних), оформлених таким чином: прізвище та ініціали автора (авторів), назва наукової установи, повна поштова адреса установи, назва статті, слово «Резюме» («Sum-mary»), текст резюме, ключові слова.

3.3 Стаття повинна бути підписана автором (авторами).

4. МОВНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ: ТЕРМІНОЛОГІЯ. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ, ПОСИЛАННЯ. ТАБЛИЦІ, СХЕМИ, МАЛЮНКИ

4.1. Автори несуть повну відповідальність за бездоганне мовне оформлення тексту, за правильну українську наукову термінологію (її слід звіряти за фаховими термінологічними словниками).

4.2. Латинські біологічні терміни (назви видів, родів) подаються обов’язково латиницею і курсивом. За першого вживання латинської назви у дужках слід обов’язково подати український відповідник назви.

4.3. якщо часто повторювані у тексті словосполучення автор вважає за потріб-не скоротити, то такі абревіатури за першого вживання наводять у дужках. Напри-клад: селекційно-генетичний інститут (далі СГІ).

4.4. Посилання на літературу подаються у тексті статті, обов’язково у квадрат-них дужках, цифрами. Цифра в дужках позначає номер праці у «Списку літера-тури». Назви праць у списку літератури розташовуються у алфавітному порядку і оформлюються за правилами ВАК (див. «Бюлетень ВАК України, 2009, № 5, с. 26-30).

4.5. Цифровий матеріал, по можливості, слід зводити у таблиці і не дублювати у тексті. Таблиці повинні бути компактними, мати порядковий номер; графи, колон-ки мають бути точно визначеними логічно і графічно. Цифровий матеріал таблиць слід обробити статистично. Матеріал таблиць (як і малюнків) повинен бути зрозу-мілим незалежно від тексту статті.

При об’єднанні декількох рисунків або фотографій в один рисунок рекоменду-ється позначати кожен з них прописними літерами знизу. Наприклад:

103103


а бРис. Підпис рисунку

4.6. Рисунки виконуються у програмах «Діаграма Microsoft Graph» або «Діа-грама Microsoft Excel» та вставляються у текст. Кожна крива на рисунку повинна мати номер, зміст кривих пояснюється у підписах під рисунком. На осях абсцис і ординат рисунка зазначається лише величина, що вимірюється, і розмірність в одиницях СІ (%, мм, г і т.п.).

4.7. У розділі «Результати досліджень» (якщо цей розділ не поєднаний з «Ана-лізом результатів», див. 2.4) необхідно викласти лише виявлені ефекти без комен-тарів — всі коментарі та пояснення подаються в «Аналізі результатів». При ви-кладі результатів слід уникати повторення змісту таблиць та рисунків, а звертати увагу на найважливіші факти та певні закономірності, що з них випливають. Мате-матичні (хімічні) формули виконуються засобами внутрішнього редактора формул «Microsoft Equal» і, при потребі, нумеруються.

4.8. У розділі «Аналіз результатів» необхідно показати причинно-результативні зв’язки між встановленими ефектами, порівняти отриману інформацію з даними літератури і наголосити на виявлених нових даних. При аналізі слід посилатися на ілюстративний матеріал статті. Аналіз має закінчуватися відповіддю на питання, поставлені у вступі.

5. ЛІТЕРАТУРАСписок літератури друкується мовою оригіналу відповідної праці. Назви праць

у списку літератури розташовуються у алфавітному порядку і оформлюються за правилами ВАКу.

Приклади бібліографічних описаньКниги, монографії, атласи, словникиГорячковский А. М. Клиническая биохимия в лабораторной диагностике: [спра-

вочное пособие] / А. М. Горячковский. — Одесса: екология, 2005. — 616 с.Эккерт Р. Физиология животных. Механизмы и адаптация / Р. эккерт,

Д. Рэнделл, Дж. Огастин; пер. с англ. Н. Н. Алипова, М. и. Харченко. — М.: Мир, 1992. — 344 с. — (Т. 2)

Поздеев О. К. Медицинская микробиология: учебник для ВУЗов / под ред. В. и. Покровского. — М.: ГэОТАР-МеД, 2002. — 786 с.

Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. и. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. — К.: Наукова думка, 1987. — 548 с.

Анатомія пам’яті: атлас схем і рисунків провідних шляхів і структур нерво-вої системи, що беруть участь у процесах пам’яті: посіб. для студ. та лікарів / О. Л. Дроздов, Л. А. Дзяк, В. О. Козлов, В. Д. Маковецький. — 2-ге вид, розшир. та доповн. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. — 218 с.

Українсько-німецький тематичний словник / [уклад. Н. яцко та ін.]. — К.: Кар-пенко, 2007. — 219 с.

Статті із журналів Андриевский А. М. Онтогенетические особенности пептидгидролазной актив-

ности экстрактов тканей Drosophila melanogaster / А. М. Андриевский, С. В. Ка-таненко, В. Н. Тоцкий // Укр. биохим. журн. — 1982. — Т.5 4, № 5. — С. 519–524.

Zhou S. Drug bioactivation, covalent binding to target proteins and toxicity relevance / S. Zhou, E. Chhan, W. Duan, F. Newmen // Drug Metab Rev. — 2005. — Vol. 37 (1) — P. 41–213.

ЗбіркиАндриевский А. М.Спектр тканевых карбоксиэстераз в онтогенезе суслика крап-

чатого (Spermophilus suslicus Guld.) / А. М. Андриевский, Ю. Н. Олейник, В. А. Ку-черов, А. С. Асманская // Генетика в современном обществе: науч. конф., 3–5 окт. 2004 г.: тезисы докл. — Харьков, 2004. — С. 12.

Селекция in vitro генотипов пшеницы с комплексной устойчивостью к фузари-озу злаков / е. А. Клечковская, С. А. игнатова, А. и. Слепченко и др. // Биология клеток растений in vitro, биотехнология и сохранение генофонда: VII междунар. симп.: труды. — Москва, 2001. — С. 372.

De Man J. C. Cell transfer and Interferon Studies / J. C. De Man, M. Rogosa, M. E. Sharpe // Abstracts of the V International symposium of immunopharmacol-ogy,17–21 May 2004: proc. of conf, Quebec, 2004. — P. 31.

Дисертації, автореферати дисертаціїОлярник О. О. Дослідження процесів перекисного окислення ліпідів та актив-

ності ферментів антиоксидантного захисту при цукровому діабеті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня, канд. біол. наук: 03.00.04 «Биохимия» / О. О. Олярник. — К., 2007. — 17 с.

Олярник О. О. Дослідження процесів перекисного окислення ліпідів та актив-ності ферментів антиоксидантного захисту при цукровому діабеті: дис… канд. біол. наук: 03.00.04 / Олексій Олексійович Орляник. — Київ, 2007. — 117 с.

Депоновані наукові роботи, патенти, авторськи свідотстваРябушко Л. И. Микрофитобентос Филлофорного поля Зернова. – Севастополь:

Деп. в ВиНиТи 11.07.91 г., № 2981. — В91, 1991. — 28 с.Патент України СО7Д 243/24 ФС № 953812. Способ отримання 3-окси-7-

бром-5(орто-хлор)-бенздиазепина / и. и. иванов; заявитель и патентообладатель Физико-химический институт им. А. В. Богатского. – № 19803; Заявл. 09.04.90; опубл. 22.06.92; НКи 355/68. — 3 с.

Скорочення назв міст при вказівці міста видання: Київ – К.; Львів – Л.; Оде-са – О.; Харків – Х.; Москва – М.; Ленінград – не скорочується; Санкт-Петербург – С.Пб.; Сімферополь – Сімф.; Дніпропетровськ – Д.; Ростов на Дону – Ростов н/Д.

6. АНОТАЦІЯ. РЕЗЮМЕ. КОЛОНТИТУЛИ

Анотація (коротка стисла характеристика змісту праці) подається мовою оригі-налу статті, містить не більше 50 повнозначних слів і передує (окремим абзацом) основному тексту статті.

105105


Резюме (короткий висновок з основними положеннями праці) подається росій-ською та англійською мовами, містить не більше 50 повнозначних слів та друку-ється на окремому аркуші. якщо стаття написана російською мовою, то резюме подається українською та англійською.

Колонтитул (скорочений заголовок статті для друкування зверху на кожній сто-рінці тексту праці) подається мовою оригіналу статті разом з прізвищем та ініціа-лами автора на окремому аркуші.

Редколегія має право редагувати текст статей, рисунків та підписів до них, по-годжуючи відредагований варіант з автором, а також відхиляти рукописи, якщо вони не відповідають вимогам «Вісника ОНУ». Рукописи статей, що прийняті до публікування, авторам не повертаються.

7. ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПУБЛІКАЦІїУДК 576.315:575.222.73:633.1

Т. Г. Трочинська, к.б.н., доцент Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, кафедра генетики і молекулярної біології, вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна

ЕКСПРЕСІЯ ТА КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ ЦИТОМЕТРИЧНИХ ОЗНАК КЛІТИН ЧОЛОВІЧИХ ГЕНЕРАТИВНИХ СТРУКТУР ПШЕНИЦІ, жИТА ТА ЇХ ГІБРИДІВ В ОНТОГЕНЕЗІ РОСЛИН

За допомогою комп’ютерної цитометрії визначено показники оптичної щільності ядерець і цитоплазми клітин чоловічих генеративних структур пшениці, жита та міжродових гібридів першого покоління за забарвлення на сумарний білок. Виявлено суттєвий видовий та сортовий поліморфізм у прояві досліджуваних кількісних ознак у батьківських форм. Встановлено наявність високого кореляційного зв’язку між вмістом білків у ядерці і цитоплазмі досліджуваних клітин усіх використаних злаків протягом мікроспорогенезу. Показано зміни кореляційних зв’язків між об’ємом ядерець і вмістом білків у ядерці і цитоплазмі в процесі мікроспорогенезу.

Ключові слова: мінливість, каріометричні ознаки, цитохімічні ознаки, кореляція, пше-ниця, жито, пшенично-житні гібриди

... Текст вступу до статтіМатеріали та методи Текст матеріалів та методів роботиРезультати та їх обговоренняВикладення результатів та їх аналіз Висновки Список літератури1. Анатомія пам’яті: атлас схем і рисунків провідних шляхів і структур нер-

вової системи, що беруть участь у процесах пам’яті: посіб. для студ. та лікарів / О. Л. Дроздов, Л. А. Дзяк, В. О. Козлов, В. ДМаковецький. – 2-ге вид, розшир. та доповн. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 218 с.

2. …

106106


Т. Г. Трочинская Одесский национальный университет имени и. и. Мечникова, кафедра генетики и молекулярной биологии, ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина

эКСПРЕССИЯ И КОРРЕЛЯЦИОННЫЕ СВЯЗИ ЦИТОМЕТРИЧЕСКИХ ПРИЗНАКОВ КЛЕТОК МУжСКИХ ГЕНЕРАТИВНИХ СТРУКТУР ПШЕНИЦІ, РжИ И ИХ ГИБРИДОВ В ОНТОГЕНЕЗЕ

РезюмеС помощью компъютерной цитофотометрии определены показатели оптической плот-ности ядрышек и цитоплазмы клеток мужских генеративных структур пшеницы, ржи и межродовых гибридов первого поколения при окрашивании на суммарный белок. Уста-новлен существенный видовой и сортовой полиморфизм в проявлении изученных ко-личественных признаков родительских форм. Показана высокая корреляционная связь между содержанием белков в ядрышках и цитоплазме изученных клеток всех исполь-зованных злаков на протяжении микроспорогенеза. Выявлены изменения корреляцион-ных связей между объемом ядрышек и содержанием белков в ядрышках и цитоплазме в процессе микроспорогенеза.

Ключевые слова: изменчивость, кариометрические признаки, цитохимические при-знаки, корреляция, пшеница, рожь, пшенично-ржаные гибриды.

T. G. Trochinskaya Odesa National Mechnykov University, Department of Genetics and Molecular Biology, 2, Dvoryanska Str., Odesa, 65082, Ukraine

ExPRESSION AND CORRELATION OF СYTOMETRICAL CHARACTERS OF WHEAT, RYE AND WHEAT-RYE HYBRIDS F1 MALE GENERATIVE STRUCTURES CELLS

SummaryThe optical density indices of nucleolei and cytoplasm of male generative structures cells of wheat, rye and F1 intergeneric hybrids, stained for the detection of total protein have been estimated. The essential differences depending on the species and cultivar have been determined for investigated characters of parental forms cells. The close correlation between protein content in the nucleolei and cytoplasm of all studied cereals cells have been shown during microsporogenesis. The dynamics of correlation between nucleolei volumes and protein content of nucleolei and cytoplasm have been observed for cells of male generative structures in microsporogenesis

Key words: changeability, cariometrical characters, cytochemical characters, correlation, wheat, rye, wheat-rye hybrids.

Верстка Вітвицька В.Г.

Підписано до друку 12.03.2014 р. Формат 70×108/16. Папір офсетний. Гарнітура Newton. Друк цифровий. Ум. друк. арк. 8,75.

Тираж 100 прим. Зам. № 951.

Видавець і виготовлювачОдеський національний університет імені І.І. Мечникова

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4215 від 22.11.2011 р.65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 12, Україна

Тел.: (048) 723 28 39e-mail: [email protected]

Documents

ВІСНИК - liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/vestniki/vest_bio_4(33)_2013.pdf · тваринному тілі», «елементарний склад речовин тваринного