ержавний вищий навчальний заклад КИЇВСЬКИЙkneu.edu.ua/userfiles/arch/16-5222.pdf · Kryvoshlyk T. Liability insurance for increased danger sources

ISSN: 2310-9734

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДержавний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Заснований 2003 р.

Виходить двічі на рік

ISSN: 2310-9734 УДК 336.1:368.1:657.1

Фінанси, облік і аудит / Finance, accounting and audit / Fìnansi, oblìk ì audit

Збірник наукових праць.Засновано у 2003 році.Періодичність: 2 рази на рік.Мова видання: українська.

Засновник і видавець:Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Зареєстровано в Державному комітеті інформаційної політики, телебачення ірадіомовлення України. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ №7219 від 17.04.2003 р.

Збірник внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можутьпублікуватись результати дисертаційних робітна здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економіки(перереєстрація згідно наказу МОН України №528 від 12.05.2015 р.)

Зареєстровано в міжнародній наукометричній базіUlrich's Periodicals Directory (Ulrichsweb)

Рекомендовано до друку та до поширення через мережу ІнтернетВченою радою КНЕУ. Протокол №12 від 23 червня 2016 р.

Повне або часткове відтворення в пресі або розповсюдження іншими способамиматеріалів збірника без згоди видавця заборонено. Передрук і переклади дозволяютьсялише за згодою редакції. У разі передруку посилання на «Фінанси, облік і аудит»обов’язкове. Автори дали дозвіл на публікацію анотацій та/або повних текстів статей унаукометричних базах даних та в мережі Інтернет на умовах, визначених редакцією, та зметою використання результатів у навчанні та наукових дослідженнях.

Всі статті обов’язково проходять зовнішнє рецензування та рецензування членамиредакційної колегії збірника. Порядок передачі статей до друку визначено на інтернет-сторінці видання. Редакція може не поділяти точки зору авторів статей. За достовірністьфактів, статистичних даних та іншої інформації відповідальність несе автор. Редакція ненесе відповідальності за шкоду, що може бути завдана в результаті використання,невикористання або неналежного використання інформації, що міститься у даномувиданні.

© КНЕУ, 2016

РЕДАКЦІЯ:

Головний редактор:Федосов Віктор Михайлович, д-р екон. наук, професор, заслуженийдіяч науки і техніки,завідувач кафедри фінансів КНЕУ (Україна):[email protected]

Заступник головного редактора:Кіндрацька Любомира Максимівна, д-р екон. наук, професор, завідувачкафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічногоаналізу КНЕУ (Україна):[email protected]

Відповідальний секретар:Нікітін Андрій Валерійович, канд. екон. наук, доцент,доцент кафедри менеджменту банківської діяльності КНЕУ (Україна):[email protected]

Редактор англомовних текстів:Гладченко Лідія Петрівна, канд. екон. наук, доцент,доцент кафедри фінансів, КНЕУ (Україна):[email protected]

Члени редакційної колегії:Алексеєнко Максим Дмитрович, д-р екон. наук, професор, проф.кафедри банківської справи КНЕУ (Україна): [email protected]Аржевітін Станіслав Михайлович, д-р екон. наук, професор, зав.кафедри банківської справи КНЕУ (Україна): [email protected]Бондар Микола Іванович, д-р екон. наук, професор, зав. каф. облікупідприємницької діяльності КНЕУ (Україна): [email protected]Гаманкова Ольга Олексіївна, д-р екон. наук, професор, зав. каф.страхування КНЕУ (Україна): [email protected]Кузьмінська Ольга Едуардівна, канд. екон. наук, доцент, проф. каф.обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізуКНЕУ (Україна): [email protected]Кузьмінський Юрій Анатолійович, д-р екон. наук, професор, зав. каф.бухгалтерського обліку КНЕУ (Україна): [email protected]Майорова Тетяна Володимирівна, д-р екон. наук, професор, зав. каф.інвестиційної діяльності КНЕУ (Україна): [email protected]Мороз Анатолій Миколайович, д-р екон. наук, професор, професор-консультант кафедри банківської справи КНЕУ (Україна):[email protected]Опарін Валерій Михайлович, д-р екон. наук, професор, проф. кафедрифінансів КНЕУ (Україна): [email protected]Петрик Олена Анатоліївна, д-р екон. наук, професор, зав. каф. аудитуКНЕУ (Україна): [email protected]Примостка Людмила Олександрівна, д-р екон. наук, професор, зав.каф. менеджменту банківської діяльності КНЕУ (Україна):[email protected]Проскура Катерина Петрівна, д-р екон. наук, професор, проф. каф.аудиту КНЕУ (Україна): [email protected]

Свірко Світлана Володимирівна, д-р екон. наук, професор, проф. каф.обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізуКНЕУ (Україна): [email protected]Терещенко Олег Олександрович д-р екон. наук, професор, зав. каф.корпоративних фінансів і контролінгу КНЕУ (Україна):[email protected]Хлівний Володимир Кирилович, канд. екон. наук, професор, деканфінансово-економічного факультету КНЕУ (Україна): [email protected]Андреас Кнорр (Andreas Knorr) — проф., д-р, завідувач кафедриполітекономії, економічної та транспортної політики Німецькогоуніверситету управлінських наук, м. Шпеєр (Deutschen Universität fürVerwaltungswissenschaften Speyer), ФРН (Bundesrepublik Deutschland):[email protected]Іоанна Кочар (Joanna Koczar), д-р економіки, доцент, ад’юнкт кафедритеорії бухгалтерського обліку та економічного аналізу Вроцлавськогоекономічного університету, м. Вроцлав (Uniwersytet Ekonomiczny weWrocławiu), Республіка Польща (Rzeczpospolita Polska):[email protected]Андре В. Хайнеманн (André W. Heinemann), проф., д-р, професордержавних та регіональних фінансових відносин економічногофакультету Університету м. Бремен (Universität Bremen), ФРН(Bundesrepublik Deutschland): [email protected]

Адреса редакційної колегії:03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1,Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,тел. +38–(044)–371–62–48

e-mail: [email protected]сайт: http://faa.kneu.edu.ua/

Художник обкладинки Т. ЗябліцеваКоректор Ю. ПригорницькийВерстка І. Грибанової

Підп. до друку 27.07.16. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1.Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 14,41.Обл.-вид. арк. 16,40. Наклад 100 пр. Зам. 16-5222

Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

5

ЗМІСТ

Розділ І. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

Баранов А.Л. Власний капітал страхових корпорацій: сутність іструктура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Гапонюк М.А. Макрофінансова політика та корпоративний сек-тор: теоретичні аспекти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Гладченко Л.П. Інновації у фінансовій діяльності уряду в умовахсоціальних трансформацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Конопатська Л.В., Гойванюк М.П. Світовий досвід реалізації мо-нетарної політики центрального банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Кривошлик Т.Д. Сегмент видів страхування відповідальності вла-сників джерел підвищеної небезпеки на страховому ринкуУкраїни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

Куць Н.В. Використання показнику левериджу у банківськомупруденційному нагляді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

Кучер Т.Л. Вплив інноваційних інструментів фінансового ринкуУкраїни на трансформацію заощаджень в інвестиції . . . . . . . . 92

Майорова Т.В., Ляхова О.О. Система організації процесу проект-ного фінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

Примостка О.О. Банківський нагляд на основі теорії ігор . . . . . . . 117Смірнова О.О. Особливості проектного фінансування в Україні . . 130Стрільчук Ю.І. Сучасний стан банківського кредитування насе-

лення в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144Ходакевич С.І., Коваленко О. С. Кооперативні банки як ефектив-

ний інструмент фінансування аграрного сектору: історія,зарубіжний досвід і можливості для України . . . . . . . . . . . . 156

Розділ ІІ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ

Безверхий К.В. Розробка моделі системи внутрішньогосподар-ського контролю обліково-звітної інформації підприємства 172

Гнилицька Л.В., Суплякова О.В., Хілько А.Ю. Проблеми та перс-пективи впровадження звітності зі сталого розвитку вУкраїні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Свірко С.В. Базові положення облікового забезпечення управлін-ня бюджетними установами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214

Семениченко Ю.К. Аналітичне забезпечення процесу обслугову-вання клієнтів банків України: вимушена трансформація . . . 226

6

CONTENTS

Part І. MONEY, FINANCES AND CREDIT

Baranov A. Essence and structure of insurance corporations’ equity . . . . . 7Gaponyuk M. Macrofinancial policy and corporate sector: theoretical

aspects . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Hladchenko L. Innovations in government financial activity in terms

of social transformations . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Konopatska L., Goivaniuk M. Global experience of central bank

monetary policy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48Kryvoshlyk T. Liability insurance for increased danger sources owners

as a segment of insurance market in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . 64Kuts N. Leverage ratio application in banking prudential surveillance . . 79Kucher T. The innovative financial instruments influence on

transformation of savings into investments in Ukraine . . . . . . . . . 97Mayorova T., Liakhova O. Organization system for project financing

process . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104Prymostka O. Banking surveillance on the basis of game theory . . . . . 117Smirnova O. Special aspects of project financing in Ukraine . . . . . . . . 130Strilchuk J. The current state of bank lending to individuals in Ukraine

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144Khodakevych S., Kovalenko O. Cooperative banks as an effective

instrument of funding for agriculture: history, foreignexperience and opportunities for Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

Part II. ACCOUNTING, ANALYSIS AND AUDIT

Bezverkhyi K. Development of an internal control model for enterpriseaccounting and reporting . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

GnylytskaL., Suplyakova O., Khilko A. Problems and prospects forintroduction of sustainable development reporting in Ukraine . . 199

Svirko S. Basic aspects of accounting support for budget institutionsmanagement . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214

Semenichenko Y. Analytical support for the customer service processin the Ukrainian banks: forced transformation . . . . . . . . . . . . . . 226

Розділ І. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

УДК 368.03:657.631.6Баранов Андрій Леонідович,

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри страхування,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)E-mail: [email protected]

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ СТРАХОВИХ КОРПОРАЦІЙ:СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА

АНОТАЦІЯ. У статті поглиблено теоретико-методичні засади щодосутності та визначення власного капіталу страхових корпорацій. Ав-тором використано абстрактно-логічний метод (у процесі теоретич-них умовиводів і формування висновків); методи структурного та ста-тистичного аналізу (у процесі дослідження динаміки і структуривласного капіталу страхових корпорацій України); емпіричні методи до-сліджень (порівняння). Визначено власний капітал страхової корпораціїяк загальну суму засобів (переважно у грошовій формі), акумульовану зарахунок внесків власників і з внутрішніх джерел страховика, які авансу-ються в частину його активів для забезпечення його розвитку та до-даткового фінансового забезпечення виконання страхових зобов’язань.Здійснено порівняльну характеристику підходів до визначення складувласного капіталу страховика згідно з міжнародними та національнимистандартами бухгалтерського обліку. Детально проаналізовано стру-ктуру власного капіталу страхових корпорацій України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: страхування, корпорація, власний капітал, статут-ний капітал, нерозподілений прибуток.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Капітал у діяльності страхо-вих корпорацій відіграє вирішальну роль. Від його величини таструктури залежить ефективність роботи страховика, спромож-ність вчасно та у повній мірі виконувати взяті на себе зобов’я-зання, можливість продукувати нову вартість тощо.

Особливе місце в структурі капіталу займає власний капітал.Така його складова, як статутний капітал, дає можливість страхо-вику працювати на страховому ринку, адже існують вимоги щодойого мінімального розміру. Крім цього, статутний капітал висту-пає додатковою гарантією платоспроможності компанії. Ще один

© А. Л. Баранов, 2016 7

ISSN: 2310-9734 Finance, accounting and audit. 2016. Issue 2 (28)

8

елемент капіталу — нерозподілений прибуток — характеризуєрентабельність діяльності страховика, а також виступає джере-лом формування вільних резервів. Наявність сформованих віль-них резервів дає можливість збільшити спроможність страховоїкорпорації щодо прийняття ризиків на страхування, а, отже, на-ростити її грошові надходження і збільшити величину прибутку.Інші елементи власного капіталу також можуть виступати чин-никами забезпечення фінансової надійності страховика. Отже,власний капітал виступає невід’ємним та визначальним елемен-том у діяльності будь-якої страхової корпорації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню еко-номічної природи капіталу фірми чи корпорації присвячено бага-то праць зарубіжних і вітчизняних вчених, проте дуже мало до-слідників зосереджували свою увагу на особливостях формуван-ня саме власного капіталу. До таких вчених можна віднести: М.Д.Алексеєнка [1], І.О. Бланка [2], А.В. Боднарчука [3], В.В. Бочаро-ва [4], Є.Ф. Брігхема [5], Г.О. Крамаренко [6], В.Є. Леонтьєва [4],Б.С. Стеценка [7], В.М. Суторміну[8].

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Не зважаючи на значну кі-лькість дослідників, які в тій чи тій мірі займалися проблемамивизначення та формування власного капіталу, залишається щедуже багато проблем, пов’язаних з подальшими дослідженнямисутності та структури такого капіталу. Майже немає теоретичнихі прикладних досліджень специфіки власного капіталу страховихкорпорацій, його структури та особливостей формування.

Формулювання мети і завдання дослідження.Метою статтіє поглиблення уяви щодо сутності та структури власного капіта-лу страхових корпорацій, аналіз різних підходів до його визна-чення та обґрунтування практичних рекомендацій щодо структу-ри такого капіталу.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Питання сутнос-ті, змісту та особливостей формування власного капіталу фірмизавжди перебували в полі зору представників різних науковихнапрямків і шкіл. Перша згадка про власний капітал, як об’єктобліку, була в Італії в 1491 році [3], коли був створений відповід-ний рахунок бухгалтерського обліку для відображення взаємнихправ та обов’язків. Він відображав вкладення власника майна впідприємство. «Майно, що надійшло до підприємства таким чи-

ISSN: 2310-9734 Фінанси, облік і аудит. 2016. Випуск 2 (28)

9

ном відображалося за дебетом, а права на нього — за кредитомна рахунку «Власний капітал» [9].

Аналіз підходів до трактування власного капіталу різних нау-ковців засвідчив, що сучасна теорія і практика фінансів не даєйого загальноприйнятого визначення.

Дуже поширеним підходом до трактування сутності власногокапіталу є так званий залишковий принцип. Його суть полягає втому, що «власники звичайних акцій мають право залишковихвимог на активи (Residual claim)» [8, с. 96] після задоволення ви-мог усіх інших сторін. Цей принцип розкривається у такому ви-значенні, сформованому у Концептуальній основі фінансової зві-тності, виданої Радою з міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку (РМСБО) у вересні 2010 р.: «Власний капітал — це зали-шкова частка в активах суб’єкта господарювання після вираху-вання всіх його зобов’язань» [10]. Подібне трактування акцентуєувагу на активах і зобов’язаннях, а не на власному капіталі, тимсамим відводячи йому другорядну роль. Це суперечить фінансо-вій практиці, адже будь-яка діяльність може початися лише післяінвестування у неї початкового (власного) капіталу. Схоже ви-значення можна зустріти у більшості авторитетних зарубіжнихпідручниках з економіки, фінансів і менеджменту. Наприклад,К.Р. Макконелл і С.Л. Брю у своєму підручнику «Економікс:принципи, проблеми та політика» наводять таке визначення:«Власний капітал — загальний розмір активів мінус загальнийрозмір зобов’язань фірми або окремої особи; частка власниківфірми в загальному обсязі її активів [11, с. 781]. Є.Ф. Брігхем [5,с. 63—64] у підручнику «Основи фінансового менеджменту» ви-користовує поняття «акціонерний капітал» як синонім власногокапіталу та трактує його як залишок після віднімання від активівгрошових зобов’язань і привілейованих акцій. Тобто, окрім акце-нтування на другорядності, ці визначення не розкривають самуприроду поняття «власний капітал», а дають лише уяву про ме-тодику його розрахунку та специфіку відображення у фінансовійзвітності.

Упорядкування різних понять, які стосуються власного капі-талу, особливо тих, що використовуються в англомовній літера-турі, зробила В.М. Суторміна. У підручнику «Фінанси зарубіж-них корпорацій» вона зазначає: «Різниця між активами і зобов’я-заннями як з облікового, так і з економічного погляду являє со-бою чисту вартість (Net Worth). У балансах американських кор-


10

порацій вона називається правами акціонерів на власність(Shareholder’s Equity). Цей американський термін деякі авториперекладають як капітал власників корпорації або як акціонернийкапітал чи як власний капітал корпорації. Усі ці терміни взаємо-замінні і показують частку власності акціонерів, на відміну відзобов’язань, тобто боргів» [8, с. 90].

У вітчизняній економічній літературі використовується по-няття «власний капітал». Багато вітчизняних науковців не наво-дять власного бачення сутності власного капіталу, а лише корис-туються визначенням, наведеним у Міжнародних стандартах фі-нансової звітності. До них можна віднести Т.О. Гуренко,Л. Данілову, А.М. Кадацьку, Т.О. Кірсанову, А.П. Куліш, О. Ме-льник, В.М. Суторміну, А.Є. Черпак та ін.

Удалішим, на нашу думку, є підхід І.О. Бланка, який під влас-ним капіталом розуміє загальну суму засобів, що належать під-приємству на правах власності та використовуються ним для фо-рмування активів [2, с. 197]. Це визначення розкриває природувласного капіталу, проте породжує додаткову проблему, яку мо-жна сформулювати так: кому належить власний капітал? Власни-кам чи підприємству?

І.О. Бланк, а також ряд інших зарубіжних і вітчизняних нау-ковців, серед яких можна виокремити В.В. Бочарова, Ф.Ф. Бутин-ця, А.М. Ковальову, Г.О. Крамаренко, М.Г. Лапусту, В.Є. Леон-тьєва, О.А. Нужну, А.Г. Семенова, Л.Г. Скамай,О.Є. Чорну та ін.,вважають, що власний капітал (загальна сума засобів або загаль-на вартість коштів) належить підприємству (корпорації). Ми по-діляємо думку М.А. Гапонюка та Б.С. Стеценка, що «з точки зоруправової сторони, активи, які відображені в балансі, можуть на-лежати фірмі на правах власності, але це жодним чином не свід-читиме про використання саме власного капіталу для їх придбан-ня» [7].

Противниками такого підходу є Н.Н. Пойда-Носик і С.С. Гра-барчук, які стверджують, що «...те, що розділ І пасиву називаєть-ся «Власний капітал», у жодному разі не означає, що цей капіталналежить підприємству, зменшуючи тим самим суму його зо-бов’язань. Цей капітал називається лише тому власним, що вінналежить суб’єктам, які через свою причетність до даного під-приємства мають право називатися власниками підприємства»[12, с. 101]. До такого ж висновку, але по відношенню до банків-ських установ, приходить М.Д. Алексеєнко, який зазначає, що


11

«власний капітал належить засновникам, учасникам та акціоне-рам банку» [1, с. 35].

На нашу думку, підходи різних груп учених щодо вирішенняпроблеми приналежності власного капіталу підприємству (кор-порації) чи його власникам не протирічать, а, навпаки, доповню-ють один одного. Для того щоб обґрунтувати цю тезу, достатньодетально проаналізувати структуру власного капіталу та йогопроцедуру формування. З одного боку, право власності заснов-ників (власників) закріплено у вигляді акцій або часток у капіталізалежно від організаційно-правової форми підприємства, які їм(власникам) належать і були ними придбані. Проте, право їхньоївласності поширюється тільки на розмір статутного чи пайовогокапіталу, а не на інші складові власного капіталу. З другого боку,функціонуючи підприємство, крім статутного, «заробляє» додат-ковий і резервний капітали, нерозподілений прибуток тощо. Ціскладові власного капіталу з’являються в процесі ефективної дія-льності підприємства та належать йому як відособленій окремійодиниці підприємницької діяльності.

Такої ж думки притримується ряд вітчизняних учених. Середних і О.О. Терещенко, який стверджує, що «власний капітал по-казує частку майна підприємства, яка фінансується за рахуноккоштів власників і власних засобів підприємства» [13, с. 102].Тим самим підтверджуючи думку про те, що окремі елементивласного капіталу належать власникам, а інші — підприємству.

При визначенні сутності власного капіталу страховика намипропонується враховувати такі особливості формування йогоскладових, визначені Законом України «Про страхування» [14]:

― наявність сплаченого статутного фонду та наявність гаран-тійного фонду є однією з умов забезпечення платоспроможності,якої страховики зобов’язані дотримуватися;

― встановлення мінімальних розмірів статутного фонду стра-ховика, який займається видами страхування іншими, ніж страху-вання життя, та страховика, який займається страхуванням життя;

― віднесення до гарантійного фонду страховика додатковогота резервного капіталу, а також суми нерозподіленого прибутку;

― можливість формувати за рахунок нерозподіленого прибу-тку вільні резерви з метою забезпечення платоспроможностістраховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхо-вої діяльності;


12

― необхідність укладати договір перестрахування, якщострахова сума за окремим предметом договору страхування пере-вищує 10 % суми сплаченого статутного капіталу і сформованихвільних резервів і страхових резервів.

Усі ці особливості підтверджують важливість власного капі-талу для функціонування страхової компанії на будь-якому етапіїї розвитку. Власний капітал виступає додатковою гарантією ви-конання страховиком взятих на себе страхових зобов’язань у разівиникнення непередбачуваних несприятливих подій, коли вели-чини страхових резервів може не вистачити для покриття всіх зо-бов’язань. Крім цього, величина власного капіталу (статутнийкапітал і вільні резерви) впливає на величину ризиків, які страхо-вик може приймати на страхування, а, отже, на величину грошо-вих надходжень від операційної діяльності та фінансовий резуль-тат діяльності компанії загалом.

Проаналізовані підходи до трактування власного капіталуокремих дослідників та особливості його формування в страхо-вих компаніях, дають нам змогу визначити власний капітал стра-хової корпорації як загальну суму засобів (переважно у грошовійформі), акумульовану за рахунок внесків власників і з внутрішніхджерел страховика, які авансуються в частину його активів длязабезпечення його розвитку та додаткового фінансового забезпе-чення виконання страхових зобов’язань.

Для детальнішого розгляду сутності власного капіталу та осо-бливостей його формування у страхових корпораціях потрібнодослідити його структуру та специфіку формування окремих йо-го складових. Для цього нами було проаналізовано законодавчубазу в сфері бухгалтерського обліку та формування фінансовоїзвітності.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський об-лік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV,«фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ,представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності тасуб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно дочинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові ре-зультати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капіталта примітки до звітів» [15]. Отже, на страхові компанії такожрозповсюджується норма цього Закону. Крім цього, стаття 12-1зазначеного Закону передбачає, що «публічні акціонерні товари-ства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять го-


13

сподарську діяльність за видами, перелік яких визначається Ка-бінетом Міністрів України, складають фінансову звітність і кон-солідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами»[15].

Ми погоджуємося з думкою В.І. Воськало та Н.М. Воськало[16], що, незважаючи на майже повну відповідність структури фі-нансової звітності згідно з МСБО 1 «Подання фінансової звітнос-ті» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», віт-чизняні підприємства, в тому числі страховики, для їїскладанняздебільшого користуються формами, визначеними НП(С)БО 1.Цей вибір пояснюється тим, що МСБО 1 «не визначає порядок чиформат, у якому суб’єкт господарювання подає статті» [16] окре-мих фінансових звітів, а також дає можливість змінювати назви тапорядок наведення статей «згідно з характером суб’єкта господа-рювання та його операціями, щоби надати інформацію, яка є доре-чною для розуміння фінансового стану суб’єкта господарювання»[16]. Це призводить до виникнення суперечностей на практиці.

Наприклад, Звіт про фінансовий стан згідно з МСБО 1 пови-нен включати, як мінімум, статті, що подають такі суми: випуще-ний капітал і резерви, що відносяться до власників материнсько-го підприємства, неконтрольовані частки, представлені у влас-ному капіталі [17, п. 54]. Власний капітал та резерви, водночас,поділяють на різні класи, такі як: сплачений капітал, емісійнийдохід і капітальні резерви [17, п. 78], що не зовсім відповідає кла-сифікації складових власного капіталу згідно з НП(С)БО. Різни-цю в підходах до складових власного капіталу згідно з МСБО іНП(С)БО представлено у табл. 1.

Незважаючи на неспівпадання структури власного капіталу заМСБО і НП(С)БО, слід відзначити, що суттєвих відмінностейміж ними немає. Існують лише деякі протиріччя у назвах складо-вих капіталу та рівні їх деталізації. Проте, не можна стверджува-ти, що вимоги МСБО є меншими за вимоги НП(С)БО. Вони роз-порошені по багатьом стандартам і не мають наочного пред-ставлення, як це має місце у НП(С)БО (окремі форми фінансовоїзвітності та методичні рекомендації щодо їх заповнення). Томуми поділяємо думку В.І. Воськало та Н.М. Воськало, що «МСБО1 передбачає розкриття набагато ширшого кола інформації, ніжце передбачено вимогами НП(С)БО 1, і відображення такої інфо-рмації необхідно враховувати під час подальшого вдосконаленнята гармонізації вітчизняної звітності із МСБО 1» [16].


14

Таблиця 1СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ЗГІДНО З НП(С)БО І МСБО

НП(С)БО МСБОЗареєстрований (пайовий) капітал Сплачений капітал― внески до незареєстрованого статут-ного капіталу Емісійний дохід

― Капітал у дооцінках Капітальні резерви

― Додатковий капітал Неконтрольовані частки, пред-ставлені у власному капіталі

― емісійний дохід― накопичені курсові різниціРезервний капіталНерозподілений прибуток (непокритийзбиток)Неоплачений капіталВилучений капіталІнші резерви

Джерело: складено автором за: [17; 18].

Аналіз інформації, наведеної у табл. 1, підтверджує висновокпро більшу деталізацію складових власного капіталу в НП(С)БО1. Для суттєвішої характеристики цих складових розглянемо, щосаме відображається у відповідних статтях пасиву балансу кор-порації. Зміст цих статей наведено у Методичних рекомендаціяхщодо заповнення форм фінансової звітності [18]. У табл. 2 намизгруповано інформацію щодо змісту статей розділу «Власний ка-пітал» балансу страхових корпорацій України.

Таблиця 2ЗМІСТ СТАТЕЙ РОЗДІЛУ «ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ» БАЛАНСУСТРАХОВИХ КОРПОРАЦІЙ УКРАЇНИЗГІДНО НП(С)БО 1

Назва статті Зміст

Зареєстрований (пайовий)капітал

Зафіксована в установчих документах сумастатутного капіталу, іншого зареєстрованогокапіталу, а також пайовий капітал у сумі, якаформується відповідно до законодавства

Капітал у дооцінках Сума дооцінки необоротних активів і фінан-сових інструментів


15

Закінчення табл. 2Назва статті Зміст

Додатковий капітал Емісійний дохід (сума, на яку вартість про-дажу акцій власної емісії перевищує їхнюномінальну вартість), вартість безкоштовноотриманих необоротних активів, сума капіта-лу, який вкладено засновниками понад стату-тний капітал, накопичені курсові різниці, яківідповідно до НП(С)БО відображаються ускладі власного капіталу та інші складові до-даткового капіталу.У разі. якщо інформація про розмір емісійно-го доходу та накопичених курсових різницьвідповідає ознакам суттєвості, вона розкри-вається у додаткових статтях «Емісійний до-хід» та «Накопичені курсові різниці». До під-сумку балансу включається загальна сумадодаткового капіталу

Резервний капітал Сума резервів, створених відповідно до чин-ного законодавства або установчих докумен-тів за рахунок нерозподіленого прибутку під-приємства

Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)

Або сума нерозподіленого прибутку, або су-ма непокритого збитку. Сума непокритогозбитку наводиться в дужках і вираховуєтьсяпри визначенні підсумку власного капіталу

Неоплачений капітал Сума заборгованості власників (учасників) завнесками до статутного капіталу. Ця сума на-водиться в дужках і вираховується при ви-значенні підсумку власного капіталу

Вилучений капітал Фактична собівартість акцій власної емісіїабо часток, викуплених товариством у йогоучасників. Сума вилученого капіталу наво-диться в дужках і підлягає вирахуванню привизначенні підсумку власного капіталу

Інші резерви Інші компоненти власного капіталу страхо-виків, які не можуть бути включені до іншихстатей власного капіталу. Сума інших резер-вів включається до підсумку балансу

Джерело: складено автором за [18].


16

Велика кількість елементів власного капіталу, наведених утабл. 2, свідчить про його складну структуру. Для того щоб ви-значитися з важливістю цих елементів у діяльності страхових ко-рпорацій, проаналізуємо структуру власного капіталу страховихкорпорацій України (табл. 3).

Таблиця 3СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ СТРАХОВИХ КОРПОРАЦІЙ УКРАЇНИ

у 2012—2014 рр.

2012 2013 2014Показники млрд

грн % млрдгрн % млрд

грн %

Зареєстрованийкапітал 14,008 39,19 15,377 36,69 15,154 36,23

Внески до незареє-строваного статут-ного капіталу

— — — — 0,082 0,20

Капітал у дооцін-ках 0,914 2,56 0,910 2,17 1,445 3,45

Додатковий капі-тал 2,712 7,59 2,646 6,31 2,835 6,78

Емісійний дохід 1,731 4,84 1,791 4,27 2,286 5,46

Накопичені курсо-ві різниці 0,033 0,09 0,002 0,00 0,001 0,00

Резервний капітал 5,052 14,13 6,235 14,88 7,911 18,91

Нерозподіленийприбуток (непо-критий збиток)

11,227 31,41 14,961 35,70 13,642 32,61

Неоплачений капі-тал 0,034 0,10 0,099 0,24 0,014 0,03

Вилучений капітал 0,062 0,17 0,071 0,17 0,019 0,05

Інші резерви 1,930 5,40 1,949 4,65 0,794 1,90

Власний капітал 35,747 100,00 41,908 100,00 41,830 100,00

Джерело: складено автором на основі [19].


17

На основі аналізу структури власного капіталу, наведеної втабл. 3, можна зробити висновки. По-перше, основними елемен-тами власного капіталу вітчизняних страховиків є зареєстрованийі резервний капітали і нерозподілений прибуток, на які разомприпадало 84,73 % у 2012 р., 87,27 % у 2013 р. і 87,75 % у 2014 р.Значна частка саме цих елементів пояснюється наявністю зако-нодавчих вимог: до розміру мінімальної величини статутного ка-піталу, до значення резервного капіталу, який має бути пропор-ційним величині статутного, а також можливістю формувати зарахунок нерозподіленого прибутку вільні резерви. Також слідвідмітити такий елемент власного капіталу як додатковий капі-тал, не зважаючи на зменшення його частки у загальній структуріна протязі 2012—2014 рр. з 7,59 % до 6,78 %. Основна його част-ка представлена емісійним доходом, який виникає у процесі роз-міщення акцій за ціною, вищою за номінал. Це свідчить про зна-чну прибутковість таких цінних паперів та інтерес до них і всьогострахового ринку з боку інвесторів.

По-друге, протягом 2012—2014 рр. зменшилася частка зареєс-трованого капіталу з 39,19 % у 2012 р. до 36,23 % у 2014 р., щочастково можна пояснити зменшенням кількості страхових ком-паній за цей період з 414 до 382.

По-третє, на відміну від зареєстрованого капіталу, за цей пері-од збільшилися частки резервного капіталу та нерозподіленогоприбутку відповідно з 14,13 % у 2012 р. до 18,91 % у 2014 р. і з31,41 % у 2012 р. до 32,61 % у 2014 р. Зростання величини нероз-поділеного прибутку призвело до відповідного зростання резерв-ного капіталу через їх прямо пропорційний зв’язок. Оскільки не-розподілений прибуток характеризує накопичення або капіталі-зацію прибутків, у тому числі і за попередні періоди, то його змі-на відбувається не відразу, а інерційно, по відношенню до іншихпоказників. Незважаючи на зменшення всіх інших елементів вла-сного капіталу, нерозподілений прибуток ще не повністю відреа-гував на економічну ситуацію на ринку, завдяки постійному зро-станню його величини і в абсолютному, і в відносному значеннідо 2013 р.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Власним капіталом страхової корпорації можна вва-жати загальну суму засобів (переважно у грошовій формі), аку-мульовану за рахунок внесків власників і з внутрішніх джерелстраховика, які авансуються в частину його активів для забезпе-


18

чення його розвитку та додаткового фінансового забезпеченнявиконання страхових зобов’язань.

Особливістю страхової діяльності є те, що власний капітал нетільки забезпечує розвиток компанії, а й виступає додатковим га-рантом виконання нею страхових зобов’язань. Спочатку цим га-рантом виступає статутний капітал, тому і висуваються законо-давчі вимоги до його мінімального розміру, а потім — нерозпо-ділений прибуток, резервний і додатковий капітал. Їх значеннязалишається вагомим протягом усієї діяльності страхової корпо-рації, поступаючись лише страховим резервам.

Специфікою діяльності вітчизняних страховиків є те, що вла-сний капітал у них незалежно від стадії розвитку компанії знахо-диться на першому місці.

Бібліографічний список

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Моно-графія / М.Д. Алексеєнко. — К.: КНЕУ, 2002. — 276 с.

2. Бланк И.А. Управление капиталом: Учебный курс / И.А. Бланк. —К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. — 576 с.

3. Боднарчук А.В. Сутність власного капіталу як об’єкта обліку тааналізу / А.В. Боднарчук // Ефективна економіка [Електронний ресурс]. —2013. — № 8. — Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2234.

4. Бочаров В.В., Леонтьев В.Е. Корпоративные финансы / В.В. Бо-чаров, В.Е. Леонтьев. — СПб.: Питер, 2004. — 592 с.

5. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. /Є.Ф. Брігхем. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с.

6. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-ге вид.:Підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. — К.: Центр учбової літера-тури, 2009. — 520 с.

7. Гапонюк М.А., СтеценкоБ.С. Власний капітал акціонерного това-риства: полемічні питання теорії / М.А. Гапонюк, Б.С. Стеценко// Фі-нанси, облік і аудит. — 2012. — № 19. — С. 22-30.

8. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник /В.М. Суторміна. — К.: КНЕУ, 2004. — 566 с.

9. Петренко Н.І. Еволюція поняття «власний капітал» / Н.І. Петрен-ко // Економічні науки. Сер.: Облік і фінанси. — 2012. — Вип. 9 (3). —С. 42-51.

10. Концептуальна основа фінансової звітності [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/news /view/mizhna


19

rodni-standarty-finansovoi-zvitnosti-versiia-perekladu-ukrainskoiu-movoiu---rik?category=bjudzhet.

11. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы иполитика / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю // Пер. с англ. 11-го изд. — К.:ХаГар, 2000. — 785 с.

12. Пойда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприєм-ства / Н.Н. Пойда-Носик, С.С. Грабарчук // Фінанси України. — 2003. —№ 1. — С. 96-103.

13. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання:Навч. посібник / О.О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

14. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96- %D0 %B2 %D1 %80/page3.

15. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: За-кон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

16. Воськало В.І., Воськало Н.М. Відображення власного капіталу уфінансовій звітності підприємств різних організаційно-правових форм /В.І. Воськало, Н.М. Воськало // Науковий вісник НЛТУ України. —2014. — Вип. 24.3. — С. 203-209.

17. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/news/view/mizhnarodni-standarty-finansovoi-zvitnosti-versiia-perekladu-ukrainskoiu-movoiu---rik?category=bjudzhet.

18. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової зві-тності: Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р. № 433[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/Zakoni/MetodRek/metod_fin_otch_433.aspx.

19. Консолідовані звітні дані / Національна комісія, що здійснюєдержавне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [Електроннийресурс]. — Режим доступу:http://nfp.gov.ua/content/konsolidovani-zvitni-dani.html.

References

1. Alekseienko, M.D. Kapital banku: pytannia teorii i praktyky[Capital ofa bank: theory and practice]: Monohrafiia. — Kyiv: KNEU(2002). — 276p.[In Ukrainian].

2. Blank, I.A. Upravlenie kapitalom [Capital Management]: Uchebnyikurs. — Kyiv: Elha, Nika-Tsentr (2004). — 576 p.[InRussian].

3. Bodnarchuk, A.V. Sutnist vlasnoho kapitalu yak obiekta obliku taanalizu [The essence of equity as an object of accounting and analysis] //


20

Efektyvna ekonomika[Electronic resource]. —Available at:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2234[In Ukrainian].

4. Bocharov, V.V., Leontev, V.E. Korporativnye finansy[Corporatefinance]. — Sankt-Peterburh: Piter(2004). — 592 p.[InRussian].

5. Brihkhem Ye.F. Osnovy finansovoho menedzhmentu [Fundamentalsof Financial Management]. — Kyiv: Molod(1997). — 1000 p.[In Ukrainian].

6. Kramarenko, H.O., Chorna, O.Ye. Finansovyi menedzhment[Financial Management]. — Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury(2009). — 520p.[In Ukrainian].

7. Haponiuk, M.A., Stetsenko, B.S. Vlasnyi kapital aktsionernohotovarystva: polemichni pytannia teorii [Polemicalquestionsoftheoryofown-capitalofjointstockcompany] // Finansy, oblik i audyt, no. 19 (2012). — P.22-30.[In Ukrainian].

8. Sutormina, V.M. Finansy zarubizhnykh korporatsii [Finance of foreigncorporations]: Pidruchnyk. — Kyiv: KNEU(2004). — 566 p.[In Ukrainian].

9. Petrenko, N.I. Evoliutsiia poniattia «vlasnyi kapital» [The evolution ofthe concept of «equity»] // Ekonomichni nauky. Ser.: Oblik i finansy, no. 9(3)(2012). — P. 42-51.[In Ukrainian].

10. Kontseptualna osnova finansovoi zvitnosti [Financial reportingframework][Electronic resource]. —Available athttp://www.minfin.gov.ua/news/view/mizhnarodni-standarty-finansovoi-zvitnosti-versiia-perekladu-ukrainskoiu-movoiu---rik?category=bjudzhet[In Ukrainian].

11. Makkonnell, K.R., Briu, S.L. Ekonomiks: printsipy, problemyi politika[Economics: Principles, Problems and Policies]. — Kyiv:KhaHar(2000). —785 p.[InRussian].

12. Poida-Nosyk, N.N., Hrabarchuk, S.S. Finansovi resursy pidpryiemstva[Financial resources of an enterprise] // Finansy Ukrainy, no. 1 (2003). — P.96-103.[In Ukrainian].

13. Tereshchenko, O.O. Finansova diialnist subiektiv hospodariuvannia[Financial activities of business entities]: Navch. posibnyk. — Kyiv:KNEU(2003). — 554 p.[In Ukrainian].

14. Pro strakhuvannia [On insurance]: Zakon Ukrainy vid 07.03.1996 r.No. 85/96-VR[Electronic resource]. —Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96- %D0 %B2 %D1 %80/page3[In Ukrainian].

15. Pro bukhhalterskyi oblik ta finansovu zvitnist v Ukraini [OnAccounting and Financial Reporting in Ukraine]: Zakon Ukrainy vid16.07.1999 r. No. 996-XIV[Electronic resource]. — Available athttp://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-14[In Ukrainian].

16. Voskalo, V.I., Voskalo, N.M. Vidobrazhennia vlasnoho kapitalu ufinansovii zvitnosti pidpryiemstv riznykh orhanizatsiino-pravovykh form[Displaying equity in the financial statements of enterprises of differentorganizational forms] // Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, no. 24.3 (2014). —P. 203-209.[In Ukrainian].


21

17. Mizhnarodni standarty bukhhalterskoho obliku [InternationalAccountingStandards][Electronic resource]. —Available athttp://www.minfin.gov.ua/news/view/mizhnarodni-standarty-finansovoi-zvitnosti-versiia-perekladu-ukrainskoiu-movoiu---rik?category=bjudzhet[In Ukrainian].

18. Metodychni rekomendatsii shchodo zapovnennia form finansovoizvitnosti [Methodical recommendations for completing the forms offinancial reporting]: Nakaz Ministerstva finansiv Ukrainy vid 28.03.2013 r.No. 433 [Electronic resource]. —Available athttp://buhgalter911.com/Res/Zakoni/MetodRek/metod_fin_otch_433.aspx[In Ukrainian].

19. Konsolidovani zvitni dani [Consolidated reporting data] /Natsionalna komisiia, shcho zdiisniuie derzhavne rehuliuvannia u sferirynkiv finansovykh posluh [Electronic resource]. Available athttp://nfp.gov.ua/content/konsolidovani-zvitni-dani.html [In Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 25 травня 2016 р.

УДК 368.03:657.631.6Баранов Андрей Леонидович,

канд. экон. наук, доц., доцент кафедры страхования,ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»

(03680, Украина, Киев, проспект Победы, 54/1)E-mail: [email protected]

Собственный капитал страховых корпораций:сущность и структура

АННОТАЦИЯ. В статье углублены теоретико-методические основыотносительно сущности и определения собственного капитала стра-ховых компаний. Автором использованы абстрактно-логический метод(в процессе теоретических умозаключений и формирования выводов);методы структурного и статистического анализа (в процессе иссле-дования динамики и структуры собственного капитала страховых кор-пораций Украины) эмпирические методы исследований (сравнения).Определен собственный капитал страховой компании как общая суммасредств (преимущественно в денежной форме), аккумулированных засчет взносов собственников и из внутренних источников страховщика,которые авансируются в часть его активов для обеспечения его раз-вития и дополнительного финансового обеспечения выполнения стра-ховых обязательств. Осуществлено сравнительную характеристикуподходов к определению состава собственного капитала страховщикав соответствии с международными и национальными стандартами бу-хгалтерского учета. Подробно проанализирована структура собст-венного капитала страховых корпораций Украины.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: страхование, корпорация, собственный капитал,уставный капитал, нераспределенная прибыль.


22

UDC 368.03:657.631.6Baranov Andrii,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Insurance

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman(54/1, Peremohy Ave., Kyiv, 03680, Ukraine)

E-mail: [email protected]

Essence and structure of insurance corporations’equity

ABSTRACT. The article deepens theoretical and methodological basis for theunderstanding of essence and identifying insurance corporations’ equity. Theauthor has used the method of abstract logic (for theoretical reasoning andconclusions); methods of structural and statistical analysis (for exploring dy-namics and structure of insurance corporations’ equity in Ukraine); empiricalresearch methods (comparison). The study identifies equity of insurance corpo-ration as a total amount of assets (mainly in money terms), accumulated by in-surer through contributions of owners and from other domestic sources, andinvested in assets for further development and additional funding of insuranceliabilities. The author has compared approaches to the identifying of insurerequity according to the international and national accounting standards. Thestudy has examined the structure of insurance corporations’ equity in Ukraine.

KEY WORDS: insurance, corporation, equity, registered capital, retained profit.

УДК 336.76Гапонюк Микола Анатолійович,

канд. екон. наук, професор, зав. кафедри Фінансові ринки,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

(03680, Україна, Київ, вул. Дегтярівська, 49г)E-mail: [email protected]

МАКРОФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТАКОРПОРАТИВНИЙ СЕКТОР: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено теоретичні засади взаємозв’язку мак-рофінансової політики держави та фінансового господарства корпора-цій. На основі аналізу наукових позицій провідних учених виокремлено го-ловні завдання фінансової політики макрорівня на сучасному етапі.Держава має у своєму розпорядженні широке коло інструментів впливуна корпоративні фінанси, але абсолютна більшість з них можуть матирізний вплив на діяльність корпоративного сектору — як позитивний,

© М. А. Гапонюк, 2016


23

так і негативний. Як наслідок, держава повинна вкрай обережно підхо-дити до питання вибору тих чи тих інструментів макрофінансової по-літики.У той же час, фінансова домінанта сучасного корпоративного секторувизначила можливість впливу провідних транснаціональних корпораційна діяльність урядів, у тому числі — їх фінансову політику. Таким чиномвиникає конфлікт інтересів «бізнес-стратегія корпорації — макрофіна-нсова політика держави». При цьому як держава, так і корпорації змуше-ні докладати зусилля для синхронізації власних інтересів з інтересамиінших економічних агентів, оскільки тільки за такої умови забезпечу-ється сталий розвиток країни. Фактично провідні корпорації перебира-ють на себе частину функцій, що раніше властиві були насампереддержаві (наприклад, через механізм корпоративної соціальної відповіда-льності).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фінансова політика, макрофінансова політика, фінан-совий механізм, корпорація.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Домінування корпорацій насучасному етапі суттєво видозмінило принципи фінансової дія-льності як на макрорівні, так і на мікрорівні. Разом з тим, корпо-ратизація світової економіки об’єктивно співпала з її глобалізаці-єю, наслідком чого стало посилення взаємозалежностей міжрізноманітними процесами. Формування єдиного глобальногосередовища створило як численні переваги, так і посилило враз-ливість економічних агентів. Фактично в глобальній економіцівідбувається трансформація усталених підходів як до макрофіна-нсової політики держави, так і до корпоративного фінансовогоменеджменту. У цьому зв’язку слід зазначити, що основа такихтрансформацій — лідерство корпорацій в економіці, їх здатністьвирішувати надзвичайно складні та масштабні завдання, що непід силу суб’єктам бізнесу інших організаційно-правових форм.Лише кілька десятиліть тому на теоретичному рівні та у практич-ній площині вченими досліджувалося питання лише щодо впливудержавної фінансової політики на корпоративні фінанси, то заразслід говорити і про наявність зворотного впливу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впливумакрофінансової політики держави на корпоративний сектор іфінансове господарство вітчизняних корпорацій розглядалося вроботах багатьох вітчизняних економістів. Насамперед у цьомуконтексті слід виділити праці І. Бланка, В. Бабіченка, О. Даніло-ва, В. Зимовця, А. Крисоватого, В. Опаріна, Л. Птащенко, О. Те-рещенка, В. Федосова, С. Юрія та інших.


24

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Разом з тим, не применшу-ючи наукового доробку зазначених авторів, усе ж зазначимо, щов абсолютній більшості робіт макрофінансова політика державита функціонування корпоративних фінансів не розглядалися че-рез численних взаємозв’язків, а виключно в контексті впливудержави на фінансове господарство корпорацій. Більше того,глобальні стреси, що періодично стрясають світову економіку,засвідчують необхідність наукового аналізу і зв’язку зворотногопорядку «корпоративні стратегії — макрофінансова політикадержави».

Формулювання мети і завдання дослідження. Таким чином,мета статті — доповнити існуючі теоретичні положення фінансо-вої науки щодо якісних параметрів впливу макрофінансової полі-тики держави та фінансової стратегії корпорацій.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Досліджуючивказану проблему, насамперед зазначимо, що в наукових колах,незважаючи на її розробленість, до цього часу відсутній консен-сус щодо змісту понять «фінансова політика», «макрофінансоваполітика», і тим більше — щодо їх цілей. Відповідно доцільнорозглянути існуючі позиції провідних вчених.

Так, відомі вітчизняні фахівці В. Федосов ф С. Юрій вважа-ють, що фінансова політика — це цілеспрямована діяльністьдержави та інших суб’єктів господарювання у сфері формування,розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягненняпоставленої мети. Залежно від рівня реалізації вони розрізняють:фінансову політику держави (макрорівень); фінансову політикусуб’єктів господарювання (мікрорівень); фінансову політикуміжнародних організацій та фінансових інституцій (міжнароднийрівень) [1]. Таким чином, виходячи з позиції цих учених, фінан-сову політику держави можна ототожнювати з макрофінансовоюполітикою. Пікреслимо ще один симптоматичний момент — нау-ковці на чолі з В. Федосовим ф С. Юрієм вважають за доцільнене конкретизувати мету фінансової політики на усіх рівнях.

Інші вчені безпосередньо досліджують змістовні характерис-тики фінансової політики держави, вважаючи, що вона «…це су-купність державних заходів у сфері фінансової діяльності, спря-мованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл івикористання для виконання державою її функцій» [2]. На думку


25

О. Стойко основними складовими фінансової політики державиє: фіскальна політика; грошово-кредитна (монетарна) політика;митна політика; боргова політика; інвестиційна політика [2]. Якбачимо, на відміну від підходу попередніх авторів, О. Стойко таін. вважають, що цілеспрямування державної фінансової політи-ки — виконання державою своїх функцій.

Якщо багато вчених вважають за необхідне розділяти поняття«фінансова політика» та «фінансова політика держави», то відо-мий вітчизняний фахівець В. Опарін вважає: «…фінансова полі-тика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в ме-жах наданих їй функцій і повноважень у сфері фінансовоїдіяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій,громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за-вдань і досягнення поставлених цілей» [3].

На думку В. Опаріна, у широкому розумінні фінансова полі-тика відображає усі сторони функціонування фінансів і включаєв себе монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики [3].

Інші вчені, аналізуючи фінансову політику, наголошують нанеобхідності застосування її ефективності: «Фінансова політика— це комплекс державних заходів, що забезпечують ефективнефункціонування фінансів і фінансової системи». У подальшомудослідженні науковець зазначає, що фінансова політика охоплюєширокий комплекс заходів: розробку загальної концепції фінан-сової політики, визначення її основних напрямів, цілей і голо-вних завдань; створення адекватного фінансового механізму;управління фінансовою діяльністю держави та суб’єктів господа-рювання [4].

У свою чергу, С. Большаков стверджує, що «…фінансова по-літика — це матеріалізована у фінансові рішення і в практику ус-відомлення державою та суспільством, підприємствами і фірма-ми необхідність зростання добробуту суспільного і приватногокапіталу…, що здійснюється через об’єктивно притаманну фі-нансам функцію розподілу і перерозподілу тільки-но створеноївартості, яка виражена у грошовій формі» [5].

Російський науковець В. Ковальов досліджує державну фінан-сову політику як складову частину соціально-економічної полі-тики держави, яка спрямована на забезпечення збалансованогозростання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системикраїни [6].


26

Абсолютна більшість учених визначають необхідність держа-вного втручання в економічні процеси тими ж причинами, якістворюють умови і для державного втручання (регулювання) векономіку (рис. 1).

ДЕРЖ

АВНЕ

ВТР

УЧАННЯ

В ЕКОНОМІКУ

Недосконала конкуренція

Існування товарів та послуг, які відсутні на ринку абоіснує їх дефіцит

Існування товарів та послуг обов’язкового характеру

Наявність зовнішніх ефектів

Неповнота ринків

Асиметрія інформації

Виникнення періодичних криз

Нерівномірний розподіл економічних благ

Рис. 1. Причини державного втручання в економічні процеси

Джерело: систематизовано автором за [7, 8]

Більше того, фінансова політика розглядається виключно якскладова економічної політики. Так, П. Леоненко та П. Юхимен-ко вважають, що фінансова політика держави — це частина (під-система) її економічної політики, яка є сукупністю законодавчихі нормативних актів, бюджетно-податкових, інших фінансовихінструментів, інститутів та заходів державної влади, які згідно іззаконодавством мають повноваження щодо формування й вико-ристання фінансових ресурсів держави та регулюють фінансово-кредитні потоки у секторах економіки відповідно до стратегічнихі тактичних цілей державної економічної політики [9].


27

Інші вітчизняні науковці вважають, що функції держави векономіці формалізовано можна представити таким чином [10,с. 54]:

1) правове забезпечення економіки;2) підтримка конкурентного середовища;3) перерозподіл доходів на користь малозабезпечених верств

населення;4) виробництво суспільних благ;5) регулювання зовнішніх ефектів;6) стабілізація економіки.Загалом, підсумовуючи аналіз вказаного питання зазначимо,

що серед науковців існують розбіжності щодо тотожності дефі-ніцій «фінансова політика» та «фінансова політика держави». Нанаш погляд, у цьому контексті слід орієнтуватися на переважневикористання дефініції «макрофінансова політика».

При цьому, наукова дискусія триває і щодо цілей фінансовоїполітики держави, які доволі часто розглядаються в контекстіфункцій фінансів. Так, В. Боронос вважає, що особливо важли-вим у фінансовій політиці є забезпечення реалізації стимулюва-льної функції фінансів, а саме їх активного впливу на зростанняВВП. При цьому кожна ланка фінансової системи повинна пра-цювати у тісній взаємодії з іншими для забезпечення загальногорозвитку і зростання економіки країни та добробуту населення[11, c. 40].

Російський дослідник В. Ковальов вважає, що фінансова полі-тика повинна бути спрямована на забезпечення збалансованогозростання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системикраїни [6].

У своїй переважній більшості сучасні вчені узагальнюють ціліфінансової політики держави (як, зокрема, і цілі економічної по-літики), зводячи їх до таких варіантів: ефективне виконання дер-жавою своїх функцій; забезпечення економічного розвитку, за-безпечення сталого розвитку тощо. Надалі вважаємо за необхіднеорієнтуватися на виділення таких складових фінансової політикидержави (рис. 2).

Розглядаючи макрофінансову політику держави у зв’язку зфінансовими стратегіями сучасних корпорацій слід акцентуватиувагу на питаннях, що пов’язані з фінансовим середовищем, вякому вони функціонують.


28

ФІН

АНСОВА

ПОЛІТИКА

ДЕРЖ

АВИ Бюджетна

політика

Податковаполітика

Грошово-кредитнаполітика

Інвестиційнаполітика

Митна політика

Боргова політика

Рис. 2. Складові фінансової політики держави

Джерело: систематизовано автором за [1].

Відомий вітчизняний науковець І. Бланк зазначає, що фінан-сове середовище функціонування підприємства — це системаумов і чинників, що впливають на організацію, форми і результа-ти його фінансової діяльності. При цьому, на думку І. Бланка, зо-внішнє фінансове середовище фактично обмежене національноюфінансовою сферою [12].

У свою чергу Є. Шохіна стверджує, що фінансове середовищепідприємництва представляє сукупність господарюючих суб’єк-тів, що діють поза даного підприємства і впливають на можливо-сті фінансового менеджменту розміщувати грошові кошти таотримувати доходи [13].

Інші вчені підкреслюють окремі риси фінансового середови-ща: «Через динамічність зовнішнього середовища постає про-блема формування фінансової стратегії з урахуванням впливузначної кількості чинників екзогенного та ендогенного характеруна діяльність підприємств, що потребує подальшого досліджен-ня» [14, c. 27].

А. Таєв зазначає, що фінансове середовище підприємництва —це наявність умов і факторів, які опосередковують грошові від-


29

носини підприємства і які впливають на величину і напрямок ру-ху грошових потоків і вимагають прийняття фінансових управ-лінських рішень, спрямованих на досягнення підприємством [15,c. 5—6].

Т. Теплова конкретизує зовнішнє фінансове середовище доокремих факторів. До макрофакторів цей науковець відносить:суспільно-політичну ситуацію у країні; правову систему (ступіньрозвитку контрактів, захищеність власників, менеджерів, праців-ників, кредиторів, постачальників, покупців); структуру власнос-ті підприємства, грошово-кредитну та валютну політику держа-ви; організацію розрахунків між підприємствами (грошові, бар-терні); ступінь включення в світову економіку; рівень розвиткуфінансового ринку та фінансової інфраструктури [16].

У той же час, абсолютна більшість науковців, незважаючи нарізних виділення змістовних характеристик фінансового середо-вища корпорацій, продовжує сприймати його виключно якоб’єктивну складову, на яку вплинути корпораціям вкрай склад-но, а то й взагалі неможливо. На наш погляд, така позиція булавідносно коректною ще кілька десятиліть тому, проте на сучас-ному етапі розвитку вона повинна бути актуалізованою. Зокрема,російський учений Д. Плетньов сформував такі сценарії взаємо-відносин корпорацій і держави [17]:

1) продовження функціонування корпорацій на існуючихпринципах та в існуючих масштабах, що об’єктивно призведе усередньостроковій перспективі до зниження існуючих ресурсівнижче критичного мінімуму;

2) «відторгнення» суспільством економічної влади корпораційчерез різноманітні соціальні протести і т.п.;

3) поступова еволюція корпоративного сектору до ефектив-нішої форми організації, яка буде враховувати економічні інтере-си інших членів суспільства.

Акцентуємо увагу на позиції Е. Тоффлера: у новому суспільс-тві, що зароджується, корпорації будуть представляти собоюкомплексні організації, які виконуватимуть кілька функцій (а нетільки функції максимізації прибутку та обсягів виробництва).Керівник такої корпорації і буде відповідати за реалізацію вказа-них напрямків, які, доволі часто, не будуть мати ніякого відно-шення до економіки, а лежатимуть у площині релігійних відно-син, культурних і т.п. [18].


30

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Фактично мова йде про те, що в подальшому: по-перше, діяльність корпорацій усе більше видозмінюватиметься всторону зростання ролі неекономічної діяльності (зокрема, черезкорпоративну соціальну відповідальність); по-друге, відповіднізміни стосуватимуться і державної економічної політики, які по-винна задля забезпечення ефективності враховувати описані ви-ще трансформації. Насамкінець, слід звернути увагу на той факт,що видозмінюватимуться підходи і до розробки та реалізації ма-крофінансової політики.

Зокрема можна припустити що в демократичних країнах по-силюватиметься роль т.з. GR-менеджменту, за допомогою якогосучасні корпорації налагоджуватимуть взаємодію з урядовимиструктурами. Окрім того, макрофінансова політика поступовоставатиме продуктом консенсусу між урядом, корпораціями тасуспільством в цілому. На наш погляд, саме такий розвиток подійє найпривабливішим і для корпоративного сектору і для держави.Інакше посилюватиметься конфліктність між макрофінансовоюполітикою та корпоративними фінансовими стратегіями, що впідсумку деструктивно впливатиму і на економічну діяльністьдержави і на корпоративний сектор країни.


1. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В. М. Федосова,С. І. Юрія. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 576 с.

2. Фінанси: навч. посіб. / О.Я. Стойко, Д.І. Дема; за ред. О.Я. Стой-ка. — К.: Алерта. 2014.—432 с.

3. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-гевид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.

4. Пришва Н. Ю. Публічні доходи: поняття та особливості правово-го регулювання : монографія / Н. Ю. Пришва. — К. : КНТ, 2010. — 200 с.

5. Большаков С. В. Основы управления финансами : учебное посо-бие / С. В. Большаков. — М. : НД ФБК-ПРЕСС, 2000. — 560 с.

6. Ковалев В. В. Финансы / В. В. Ковалев. — М. : ТК Велби, Изд-воПроспект, 2006. — 520 с.

7. Айрапетян М. Экономическая политика: в поисках новой паради-гмы/ М. Айрапетян // Проблемы теории и практики управления. —2011. — № 8. — С. 8—18.

8. Козловський С. В. Економічна політика як базовий елемент меха-нізму управління чинниками розвитку сучасних економічних систем /


31

С. В. Козловський // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 1.— С. 13—20.

9. Теорія фінансів : навч. посіб. / П. M. Леоненко, П. Л. Юхименко,A. A. Ільєнко [та ін.]; за заг. ред. О. Д. Василика. — К. : Центр навчаль-ної літератури, 2005. — 480 с.

10. Отрошко О. До питання про економічні функції держави в су-часній ринковій економіці / О. Отрошко // Теоретичні та прикладні пи-итання економіки. — 2013. — Вип. 28, Т. 1. — С. 53—59.

11. Боронос В. Г.Методологічні засади управління фінансовим поте-нціалом території: монографія / В. Г. Боронос. — Суми: Сумський дер-жавний університет, 2011 . — 310 с.

12. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента : т. 1 / Бланк И.А.— [2-е изд., перераб. и доп.]. — К.: Эльга, Ника-центр, 2004. — 624 с.

13. Финансовый менеджмент : учебник / коллектив авторов ; под ред.проф. Е.И. Шохина. — 4-е изд., стер. — М.: КНОРУС, 2012. — 480 с.

14. Потій В. З. Фінансова стратегія підприємства як складова фінан-сового управління / В. З. Потій, О. М. Дем’яненко // Збірник наук.праць Національного ун-ту Державної податкової служби України. —2009. —№ 2. — С. 26—29.

15. Таев А. Г. Развитие финансовой среды предпринимательства намуниципальном мезоуровне: автореф. дис… канд. экон. наук : 08.00.10 /А. Г. Таев. — Волгоград, 2007 . — 20 c.

16. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом иинвестициями. — М.: ГУ-ВШЭ, 2000. —504 с.

17. Плетнев Д. А. Корпорация как способ организации материально-го производства/ Д. А. Плетнев // Вестник Московского университета.Серия 6. Экономика. — 2010. — № 6. — С. 36—45.

18. Тоффлер Э. Третья волна = The Third Wave, 1980. — М.: АСТ,2010. — 784 с.

References

1. Fedosov V. «Теоrija finansiv» [Theory of Finance]. — K.: CUL(2010). — 456 p. [In Ukrainian].

2. Stojko O. «Finansi» [Finance]. — K.: Alerta (2014). — 432 p. [InUkrainian].

3. Oparin V. «Finansi» [Finance]. — K.: KNEU (2002). — 240 p. [InUkrainian].

4. Prishva N. «Publichni dohodi: pon’att’a ta osoblivosti pravovogoreguluvann’a» [Public revenues: Concept and features of legal regulation].— K.:KNT (2010). — 200 p. [In Ukrainian].

5. Bolshakov S. «Osnovi upravlenija finansami» [Financial ManagementBasics]. — M.: ND FBK-PRESS (2010). — 560 p. [In Russian].


32

6. Koval’ov V. «Finansi» [Finance]. — M.: Prospekt (2006). — 520 p.[In Russian].

7. Ajrapet’an M. «Ekonomicheskaja politika: v poiskah novoj para-digmi» [Economic policy: in search of a new paradigm]. // Problemi teorii ipraktiki upravlenija (2011). — vol. 8. — pp. 8—18. [In Russian].

8. Kozlovskij, S. «Ekonomichna polityka yak bazovyy element mekha-nizmu upravlinnya chynnykamy rozvytku suchasnykh ekonomichnykh sys-tem» [Economic policy as a basic element management mechanism factorsof modern economic systems]. // Aktualni problemi ekonomiki (2010). —vol. 1. — pp. 13—20. [In Ukrainian].

9. Leonenko, P. «Teorija finansiv» [Theory of Finance]. // K.: CUL(2005). — 480 p. [In Ukrainian].

10. Otroshko, O. «Do pytannya pro ekonomichni funktsiyi derzhavy vsuchasniy rynkoviy ekonomitsi» [On the economic functions of the state inthe modern market economy].// Teoretychni ta prykladni pytannya ekono-miky (2013). — vol. 28. — pp. 53—59. [In Ukrainian].

11. Boronos V. «Metodolohichni zasady upravlinnya finansovym potent-sialom terytoriyi» [Methodological principles of the local financial capacitymanagement] // Sumy: SDU (2011). — 310 p. [In Ukrainian].

12. Blank I. «Osnovi finansovogo menedjmenta» [Fundamentals of Finan-cial Management]. — K.: Nika-centr (2004). — 624 p. [In Russian].

13. Shokhin, E. «Finansovij menedjment» [Financial Management]. —M.:KNORUS (2012). — 480 p. [In Russian].

14. Potij V. «Finansova stratehiya pidpryyemstva yak skladova finanso-voho upravlinnya» [The financial strategy of a company as a component offinancial governance]. // Zbirnyk nauk. prats’ Natsional’noho un-tuDerzhavnoyi podatkovoyi sluzhby Ukrayiny (2009). — vol. 2. — pp. 26—29. [In Ukrainian].

15. Taev A. «Razvytye fynansovoy sredi predprynymatel’stva na munyt-sypal’nom mezourovne» [The development of the financial environment ofbusiness at the municipal mesolevel]. — Volgograd (2007). — 20 p. [InRussian].

16. Teplova T. «Finansovij menedjment: upravlenie kapitalom i investit-sijami» [Financial management: capital management and investment]. —M.: GU-BSHE (2000). — 504 p. [In Russian].

17. Pletnev D. «Korporatsyya kak sposob orhanyzatsyy materyal’nohoproyzvodstva» [Corporation as a way of organizing material production]. //Vestnyk Moskovskoho unyversyteta. Seryya 6. Ekonomyka (2010). — vol.6. — pp. 36—45. [In Russian].

18. Toffler, E. «Tretja volna» [The Third Wave]. — М.: АСТ (2010). —784 p. [In Russian].

Стаття надійшла до редакції 14 червня 2016 р.


33

УДК 336.76Гапонюк Николай Анатольевич

канд. экон. наук, профессор,зав. кафедры Финансовые рынки,ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»

(03680, Украина, Киев, ул. Дегтяревская, 49г)E-mail:[email protected]

Макрофинансовая политика и корпоративныйсектор: теоретические аспекты

АННОТАЦИЯ. В статье исследуются теоретические основы взаимо-связи макрофинансовой политики государства и финансового хозяйст-ва корпораций. На основе анализа научных позиций ведущих ученыхочерчены главные задачи финансовой политики макроуровня на совре-менном этапе. Государство имеет в своем распоряжении широкий кругинструментов влияния на корпоративные финансы, но абсолютноебольшинство из них могут имеет различно влияние на деятельностькорпоративного сектора — как позитивный, так и негативный. Вслед-ствие этого государство должно очень осторожно подходить к выборутех или иных инструментов макрофинансовой политики.В то же время, финансовая доминанта современного корпоративногосектора определила возможность влияния ведущих транснациональныхкорпораций на деятельность правительств, в том числе — их финан-совую политику. Таким образом возникает конфликт интересов «биз-нес-стратегия корпорации — макрофинансовая политика государст-ва». При этом как государство, так и корпорации вынуждены при-лагать усилия для синхронизации собственных интересов и интересовдругих экономических агентов, поскольку только в таких условиях дос-тигается уверенный рост страны. Фактически ведущие корпорацииперебирают на себя часть функций, которые раньше были характерныдля государства (например, с помощью механизма корпоративной со-циальной ответственности).

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: финансовая политика, макрофинансовая полити-ка, финансовый механизм, корпорация.

UDC 336.76GaponyukMykola,

Candidate of Sciences (Economics), Professor,Head of the Department of Financial Markets,

KyivNational Economic Universitynamed after VadymHetman(54/1,Peremohy Ave.,Кyiv, 03680, Ukraine)

E-mail:[email protected]

Macrofinancial policy and corporate sector:theoretical aspects

ABSTRACT. This article deals with theoretical principles of interconnectionbetween macrofinancial government policy and financial activity of a corpora-


34

tion. The author distinguishes the main tasks of macrofinancial policy based onanalysis of scientific positions of leading scientists. A government has a wideset of instruments that influence corporate finance, but most of them can havevaried effects on the activity in a corporate sector both positive and negative.As a result, a government should carefully choose macrofinancial policy in-struments.At the same time, financial dominant of a modern corporate sector determinesthe possibility of leading multinational corporations to influence the activity ofgovernments including their financial policy. In this way, the conflict of interests«business strategy of a corporation — macrofinancial government policy»arises. In this case, both a government and corporations have to make effortsto reconcile their interests, because only under such a condition the sustain-able development of a country is possible. In fact, leading corporations takeover some functions previously inherent to the governments (for example,through the mechanism of corporate social responsibility).

KEY WORDS: financial policy, macrofinancial policy, financial mechanism,corporation.

УДК 336.1:316.422:005.591.6Гладченко Лідія Петрівна,

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри фінансів, докторантДВНЗ „КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)E-mail:[email protected]

ІННОВАЦІЇ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУВ УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

АНОТАЦІЯ. Розвиток сучасних суспільств супроводжують соціальнітрансформації. Інновації, які відбуваються в державному секторі еконо-міки, безпосередньо залежать від них. Дане дослідження спрямоване навивчення застосування інновацій у фінансовій діяльності урядових ін-ституцій в Україні в умовах соціальних змін. Перш за все, в роботі ви-значено урядовий сектор національної економіки та розкрито специфікуфункціонування урядових інституцій. У статті охарактеризовано осно-вні інноваційні інструменти та технології державного фінансового ме-неджменту, які використовуються в Україні. Основне питання стосу-ється впливу соціальних трансформацій на урядові фінанси. Зарезультатами дослідження обґрунтовані напрями вдосконалення фінан-сового менеджменту в урядовому секторі на основі застосування інно-ваційних інструментів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: урядовий сектор економіки, урядові фінанси, фінансо-ві інновації, відкритий бюджет, е-демократія, е-урядування.

© Л. П. Гладченко, 2016


35

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Інноваційний розвиток у су-часних умовах є запорукою формування та реалізації конкурент-них переваг національної економіки у глобальному і динамічно-му світі. Він пронизує фактично усі сфери життєдіяльності суспіль-ства і функціонування усіх економічних суб’єктів, впливаючи напроцеси виробництва та управління, а також на якість задоволен-ня як індивідуальних, так і суспільних потреб. Урядовий секторнаціональної економіки, специфіку економічних процесів у яко-му визначає публічне адміністрування та спрямованість на задо-волення суспільних потреб, переживає етап кардинальних транс-формацій, зумовлених продовженням процесів становлення гро-мадянського суспільства в Україні та остаточної відмови від еле-ментів командно-адміністративної радянської системи управлін-ня. Реформування супроводжується запровадженням новітніхформ і методів урядування та переформатуванням усіх сфер від-носин органів публічної влади, у тому числі й фінансових. Відпо-відно до цього в урядовому секторі відбуваються інноваційнізміни у фінансовій діяльності органів влади усіх рівнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Переважна біль-шість публікацій, присвячених фінансовим інноваціям, пов’язаназ діяльністю банківських та інших кредитних інституцій, інвес-тиційних фондів, страхових компаній, посередників фондовогоринку, а також функціонування фінансового ринку загалом. Удержавному секторі економіки увага дослідників концентруєтьсялише на окремих аспектах його реформування та модернізації.Зокрема, найактуальнішими є питання бюджетної децентраліза-ції, середньострокового бюджетного планування, відкритого бю-джету, державного фінансового контролю, реформування подат-кового адміністрування. Серед провідних вітчизняних науковців-фінансистів, які досліджують фінансові інновації у державномуфінансовому менеджменті, можна назвати Опаріна В.М, Паєнт-ко Т.В., Сибірянську Ю.В., Тимченко О.М., Федосова В.М. таінших. Наразі більшість публікацій, присвячених інноваціям у ді-яльності держави, здійснена фахівцями з державного управління,тоді як фінансові дослідження проведені недостатньо.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Наукове дослідження ре-форм, які відбуваються в Україні в урядовому секторі і в держав-ному секторі в цілому, фокусується на інноваційних перетворен-


36

нях в окремих галузях і сферах діяльності. У той самий час, існуєпотреба систематизації та аналізу інновацій у фінансовій діяль-ності урядових інституцій в умовах активних соціальних транс-формацій, які переживає українське суспільство на сучасномуетапі свого розвитку.

Формулювання мети і завдань дослідження. Мета дослі-дження полягає у виявленні та систематизації інновацій у фінан-совій діяльності урядових інституцій в Україні. Для досягненняцієї мети необхідно вирішити низку завдань. По-перше, потрібновизначити урядовий сектор національної економіки та розкритиспецифіку функціонування урядових інституцій. По-друге, маютьбути окреслені соціальні трансформації, які переживає українсь-ке суспільство, і які можуть мати вплив на урядовий сектор. По-третє, необхідно виявити інноваційні інструменти та технології уфінансовій діяльності урядових інституцій, охарактеризувати їхспецифіку, а також систематизувати практику їхнього застосу-вання в Україні. По-четверте, мають бути обґрунтовані напрямивдосконалення фінансового менеджменту в урядовому секторі наоснові застосування інноваційних інструментів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Сучасна націо-нальна економіка розглядається в контексті її поділу на інститу-ційні сектори, основою чого виступають різні види інституційниходиниць. Інституційна одиниця — це економічна одиниця, яказдатна від власного імені володіти активами, приймати зо-бов’язання, брати участь в економічній діяльності та вступати воперації з іншими одиницями [2]. До інституційних одиниць на-лежать фінансові і нефінансові корпорації, домогосподарства,некомерційні організації, а також уряд (органи публічної влади).Інституційна структура урядового сектору включає (1) органидержавної влади та управління, (2) органи місцевого самовряду-вання та (3) неринкові некомерційні організації, які підконтроль-ні уряду, утримуються за рахунок бюджетних коштів і надаютьнеринкові послуги населенню. Об’єктом даного дослідження ви-ступають урядові інституції — органи публічної влади, тоді якпідконтрольні уряду неринкові некомерційні організації залиши-лися поза увагою.

Урядові інституції мають свою специфіку (рис. 1), яка зумов-лює їх відмінності від інших суб’єктів господарювання:


37

усі суб’єкти урядового сектору є юридичними особами, аотже мають юридичну адресу, права, обов’язки, несуть відпові-дальність тощо, багато з них мають розгалужену територіальнуструктуру;

заснування державних органів і здійснення ними діяльностібезпосередньо пов’язане з політичними процесами, а не з ринко-вою діяльністю;

з організаційно-правової точки зору вони являються бю-джетними установами, і утримуються за рахунок бюджетів, тобтофактично за рахунок коштів платників податків;

вони здійснюють функції публічної влади та публічногоадміністрування, що належить до категорії суспільних благ;

державні органи функціонують у рамках жорсткої ієрархіч-ної структури, для них типовою є побудова відносин (у тому чис-лі й фінансових) «зверху — донизу».

ОРГАНИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Функціонують як назагальнодержавному, так і на

місцевому рівні

Система органів влади утворюєжорстку ієрархічну структуру

Здійснюють функції публічноївлади і публічногоадміністрування

Їх заснування пов’язане зполітичними процесами

Являються юридичнимиособами — бюджетними

установами

Забезпечують виробництво /надання суспільних благ

Утримуються за рахунокбюджетних коштів (коштів

платників податків)

Діяльність органів влади єнеринковою

Рис. 1. Специфіка функціонування урядових інституцій —органів публічної влади

Загалом, у фінансово-економічній діяльності урядових інсти-туцій можна виділити три ключові особливості. По-перше, вониутримуються за рахунок бюджетних коштів, тобто коштів плат-


38

ників податків. Це створює об’єктивні передумови для підзвітно-сті органів влади перед громадянами — платниками податків.По-друге, їх діяльність є неринковою, а кошти витрачаються від-повідно до урядової політики, яка визначається національнимиінтересами, суспільними пріоритетами, завданнями, проблемамиі потребами суспільного розвитку, а не принципами комерційно-го розрахунку. Дана особливість видить на перший план пробле-ми раціонального ухвалення рішень і забезпечення ефективностідіяльності органів публічної влади. По-третє, вони здійснюютьвиробництво / надання суспільних благ, що акцентує увагу на су-спільному виборі на користь тих чи тих благ, фінансуванні їх ви-робництва (шляхом сплати податкових платежів) і забезпеченняналежної їх якості.

Усі тенденції розвитку соціуму напряму позначаються на ха-рактері функціонування органів публічної влади на загальнодер-жавному і на місцевому рівні, у тому числі й на їх фінансовій ді-яльності. Україна переживає історичний етап, на якому активновідбуваються соціальні трансформації. Вони викликані процеса-ми відмирання радянської командно-адміністративної системи,розвитком національної самосвідомості й становлення Українияк суверенної держави та відповідно пошуками адекватної сучас-ним реаліям системи фінансово-економічних відносин у всіхсферах і на всіх рівнях господарського життя. Соціальні транс-формації охоплюють найрізноманітніші аспекти життєдіяльностісоціуму. Серед наймасштабніших — перебудова взаємовідносинміж суспільством і державою. Так, основні тенденції стосуютьсядецентралізації влади та управління, набуття владою реальнихознак публічності, забезпечення її підзвітності та підконтрольно-сті суспільству, зміни характеру публічного адміністрування уконтексті його спрямування на служіння інтересам громадян, ак-тивної та безпосередньої участі громадян у політичному процесітощо. Зазначені процеси зумовлюють формування нових підходівв ухваленні органами влади фінансових рішень, нових технологійуправління фінансовими фондами, які знаходяться у розпоря-дженні центрального уряду на місцевих урядів.

Вплив соціальних трансформацій на фінансову діяльністьурядових інституцій в Україні має різні напрями (рис. 2) і можебути визначений як інноваційний. Відповідно до Закону України«Про інноваційну діяльність» [3], «інновації — новостворені (за-стосовані) і / або вдосконалені конкурентоспроможні технології,


39

продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішеннявиробничого, адміністративного, комерційного або іншого харак-теру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і /або соціальної сфери». Фінансові інновації в урядовому секторістосуються бюджетного менеджменту, предметом якого є бю-джетний процес, управління державним боргом, адмініструванняподатків. Під впливом суспільних змін урядові інституції в Укра-їні починають запроваджувати в свою фінансово-економічну дія-льність нові технології і процедури державного фінансового ме-неджменту, а також надання адміністративних послуг, що змінюєякість функціонування урядових фінансів, про що детальнішейтиметься далі.

Розвиток принципів публічності у фінансовійдіяльності органів влади на державному і

місцевому рівнях

Формування реальної фінансової підзвітності іпідконтрольності органів державної влади і

місцевого самоврядування перед громадянами

Трансформація процесів ухвалення рішень уподатково-бюджетній сфері завдяки

безпосередньому залученню до них активнихгромадян

Бюджетна децентралізація, зміна характеруміжбюджетних відносин, формування нової

якості фінансової відповідальності тафінансової ініціативи місцевих органів

Запровадження інформаційно-комунікаційнихтехнологій у процеси урядування, що має

вплив на рух фінансових потоків та управлінняними

Формування сервісного характеру наданняадміністративних послуг, яке має позначитисяна вартості цих послуг і на поведінці платників

податків

Рис. 2. Напрями впливу соціальних трансформаційна фінансову діяльність урядових інституцій в Україні

Найважливіші зміни, які відбуваються в державних фінансах,пов’язані з розвитком принципів їх публічності. Інституційні за-сади цього сформовані законодавчими актами України [4—8].Зокрема, вони спрямовані на забезпечення прозорості та відкри-тості інформації — відкритого доступу до фінансових даних.Відповідно до Закону України «Про відкритість використанняпублічних коштів» (стаття 1) до публічних коштів віднесені:

кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів і бюджету Автономної Республі-

ки Крим, кошти цільових фондів (Пенсійного фонду і фондів загаль-

нообов’язкового державного соціального страхування),


40

кошти Національного банку України та державних банків, кошти суб’єктів господарювання державної і комунальної

власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії.

На виконання цього закону в 2015 р. в Україні було утвореноофіційний державний інформаційний портал Є-Data, який є від-критим ресурсом у мережі Інтернет, і на якому оприлюднюєтьсяінформація про використання публічних коштів і реалізуєтьсяідея «Прозорого бюджету» [7]. На сьогоднішній день формуван-ня цього порталу все ще продовжується, він діє у тестовому ре-жимі. Так, далеко не всі розпорядники бюджетних коштів зареєс-тровані на ньому, а вже зареєстровані розпорядники наповнюютьпоки що не всі розділи. Також на порталі, поки він функціонує втестовому режимі, відсутні форми для розміщення всього обсягуінформації, яка відповідно до закону підлягає оприлюдненню.

Публічність урядових фінансів передбачає не тільки забезпе-чення відкритості фінансових даних, але й формування реальноїфінансової підзвітності і підконтрольності органів державноївлади. Це реалізується за двома напрямами: по-перше, підзвіт-ність органів виконавчої влади перед представницьким органом— парламентом, а по-друге, — підзвітність перед громадянськимсуспільством [9]. За оцінками Огляду відкритості бюджету, якийукладається незалежною групою Міжнародне бюджетне співро-бітництво [10], українська виконавча влада демонструє високийрівень підзвітності парламенту і вищим органам контролю (Раху-нковій палаті України): зі 100 можливих балів Україна в 2015 р.отримала відповідно 79 балів (підзвітність парламенту) і 83 бали(підзвітність вищим органам контролю). Але через украй низькуоцінку участі громадськості у бюджетному процесі (23 бали) за-гальний індекс відкритості бюджету, який є інтегральним показ-ником, склав лише 46 балів. Крім того, негативний вплив на ін-декс відкритості бюджету справила відсутність в Україні півріч-них оглядів виконання бюджету та бюджету для громадськості,який розробляється у форматі, зрозумілому для широких верствгромадян, які не є фахівцями у галузі державних фінансів, з ме-тою забезпечення зрозумілості політичних планів органів влади.Одним із кроків на покращення ситуації у цьому питанні Кабінетміністрів України у лютому 2016 р. ухвалив Концепцію створен-ня інтегрованої інформаційно-аналітичної системи «Прозорийбюджет» [7].


41

Порівняно з 2015 роком, Україна демонструє швидкі зміни си-туації у галузі взаємодії громадянського суспільства з органамивлади. Протягом 2015—2016 років відбуваються трансформаціїпроцесів ухвалення рішень у податково-бюджетній сфері завдякибезпосередньому залученню до них активних громадян. Потуж-ний вплив на фінансову діяльність урядових інституцій здійснюєволонтерський рух. Провідними формами взаємодії громадянсь-кого суспільства з урядовими інституціями в Україні є:

утворення громадських (у т.ч. волонтерських) рад, консуль-тативно-дорадчих та експертних органів, робочих груп і комісій,які функціонують при центральних і місцевих органах влади;

публічні консультації з громадськістю шляхом публічногообговорення та проведення опитувань з метою виявлення гро-мадської думки, у т.ч. щодо проектів нормативно-правових актів;

проведення державними органами громадських слухань,форумів, круглих столів, конференцій і зустрічей з громадськіс-тю, у т.ч. із використанням відео- та інтернет-комунікацій;

спільне виконання аналітичних, інформаційних, соціальнихта інших проектів;

інші форми співпраці.Провідна роль у взаємодії громадянського суспільства з уря-

довими інституціям належить процесу комунікації, який черездвосторонній обмін думками та інформацією здатний привестидо взаємопорозуміння. Завдяки сучасним інформаційно-комуні-каційним технологіям цей процес набуває абсолютно нової якостіі визначає нову реальність публічного адміністрування. Так, унизці розвинених країн світу (США, Великобританії, Канаді, Ав-стралії, Новій Зеландії та Нідерландах) ера нового публічногоменеджменту, яка почала домінувати з 1980-х років, вже закінчи-лася [12, с. 468]. Це відбулося завдяки розвитку ІКТ, інтернету тахмарних технологій.

На сьогодні провідне значення у функціонуванні урядовогосектору економіки багатьох країн світу набувають е-демократіята е-урядування. Під їх впливом змінюються фінансові відноси-ни органів влади і громадян, зазнає трансформацій бюджетнийпроцес і державний фінансовий менеджмент. Усі інновації у фі-нансовій діяльності уряду можна розділити на дві групи: інно-вації, пов’язані з технологіями державного фінансового мене-джменту, та інновації, пов’язані з е-демократією та е-урядуван-ням (рис. 3).


42

Електронні інструменти, які можуть застосовувати у своїйдіяльності урядові інституції — органи влади усіх рівнів, є дужерізноманітними, їх можна використовувати в бюджетному про-цесі, у діяльності міністерств, відомств, органів місцевого само-врядування, у взаємовідносинах з платниками податків, спожи-вачами адміністративних послуг, отримувачами соціальних допо-мог, у міжбюджетних відносинах тощо. На даному етапі розвиткув Україні саме зараз започатковується використання інструментіве-демократії та е-урядування, багато з яких функціонують лише вдеяких регіонах (лідерами серед яких є Київська область, Вінни-цька область, Одеська область, Львівська область, Дніпропетров-ська область) та часто в тестовому режимі. Це зумовлює склад-ність оцінки національних результатів їх запровадження.

ІННОВАЦІЇ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІУРЯДОВИХ ІНСТИТУЦІЙ

Інновації у технологіяхдержавного фінансового

менеджменту

Інновації, пов’язані з е-демократією та е-урядуванням

Програмно-цільове бюджетування

Державний фінансовий аудит

Партиципативні бюджети

Ризик-орієнтовані підходи уплануванні і контролі

е-сервіси

Відкритий бюджет

Візуалізація бюджетів

Відкриті дані

е-закупівлі

е-голосування

е-петиції

е-консультування

е-документообіг

е-адвокація

Онлайн форуми

е-опитування

Середньострокове бюджетування

Державно-приватне партнерство

Рис. 3. Інновації у фінансовій діяльності уряду

Неринковий характер діяльності визначає специфіку іннова-ційних змін в урядовому секторі, в якому інновацій можуть бутирезультатом (1) вольового рішення правлячих еліт, (2) запитугромадян щодо підвищення ефективності публічного адміністру-вання та якості суспільних благ. Це суттєво відрізняє практику


43

урядового сектору від приватного сектору, де інновації зумовленісилами ринкової конкуренції.

Застосування інноваційних практик у діяльності урядових ін-ституцій в Україні є нерівномірним як за територіями, так і в ча-сі. Деякі технології почали впроваджуватися ще з початку 2000-хроків. Наприклад, уже тоді в практиці державного фінансовогоменеджменту з’явилися програмно-цільове бюджетування і дер-жавний аудит. Разом з тим, як демонструє нинішній стан речей,вони не реалізували свій потенціал і не призвели до істотноговдосконалення бюджетної практики. Зокрема, державний фінан-совий аудит на практиці реалізується фактично як аудит відпові-дності і за своїм характером залишається дуже наближеним дотрадиційної ревізії. Одна із важливих причин цього полягає в па-нуванні системи ієрархічного управління, орієнтованої на дотри-мання правил і норм як найвищої мети. Це не дозволяє ні про-грамно-цільовому бюджетуванню, в основі якого знаходитьсярезультативний підхід, ні державному аудиту, спрямованому напідвищення ефективності, перетворитися на дієві технології дер-жавного фінансового менеджменту.

Активне запровадження в Україні е-демократії та е-уряду-вання розпочалося в останні два роки. Нетривалий термін їх іс-нування, територіальна нерівномірність їх використання, а такожтой факт, що значна кількість електронних інструментів поки щодіє в тестовому режимі, не дозволяють виявити та оцінити зага-льнонаціональний ефект від їх запровадження. Втім, інноваціїсамі по собі без зміни характеру роботи і принципів взаємовідно-син як всередині урядового сектору, так і з громадянами можуть іне призводити до очікуваних від них позитивних ефектів.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Ключовими суб’єктами урядового сектору національ-ної економіки є органи влади та управління загальнодержавногота місцевого рівнів. Специфіка їх фінансово-господарської діяль-ності зумовлена ієрархічною системою відносин у даному секто-рі, утриманням за рахунок бюджетних коштів, наданням суспіль-них благ. Соціальні трансформації, які нині переживає українськесуспільство і які пов’язані з відмиранням сформованої за радян-ських часів командно-адміністративної економіки, становленнямУкраїни як суверенної держави і розвитком демократії, виступа-ють потужним важелем запровадження інновацій у фінансовійдіяльності органів влади всіх рівнів. Фінансові інновації в урядо-


44

вому секторі пов’язані, преш за все, з бюджетним процесом,управлінням державним боргом, адмініструванням податків. Їхможна розглядати в розрізі двох груп: інновації, пов’язані з дер-жаним фінансовим менеджментом, та інновації, пов’язані з е-демократією та е-урядуванням. Застосування перших розпочало-ся в Україні на початку 2000-х років, але на сьогодні не принеслосуттєвих результатів у підвищенні якості державного фінансово-го менеджменту. Потужне запровадження інструментів е-демо-кратії та е-урядування розпочалося лише з 2015 року і поки щонеможливо оцінити загальнонаціональний ефект від їх застосу-вання. Оскільки урядові інституції функціонують поза ринком, тостимули запровадження інновацій у їхню фінансову діяльність івдосконалення державного фінансового менеджменту загаломнапряму залежать від розвитку демократичних процесів і грома-дянського суспільства.

Бібліографічний список1. Інновації у фінансовій сфері: монографія / В. М. Опарін, Т. В. Па-

єнтко, В. М. Федосов, О. М. Сущенко, Н. В. Савчук; ред.: В. М. Опарін;ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана", Ін-т фін.-інновац. до-слідж. — К. : КНЕУ, 2013. — 444 c.

2. Наказ Державної служби статистики України від 03.12.2014 р. №378 «Про затвердження Класифікації інституційних секторів економікиУкраїни». [Електронний ресурс] — Режим доступу: cct.com.ua/2014/03.12.2014_378.htm

3. Закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. №40-ІV. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15

4. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ.[Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

5. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від13.01.2011 р. № 2939-VІ. [Електронний ресурс] — Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2939-17

6. Закон України «Про відкритість використання публічних коштів»від 11.02.2015 р. № 183-VIII.[Електронний ресурс]— Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/183-19

7. РозпорядженняКМУ«Про схвалення Концепції створення інтег-рованої інформаційно-аналітичної системи «Прозорий бюджет» від


45

11.02.2016 р. № 92-р. [Електронний ресурс] — Режим досту-пу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/92-2016- %D1 %80

8. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про набори да-них, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від21.10.2015 р. № 835. [Електронний ресурс] — Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248573101

9.Hladchenko L. Government Financial Accountability and Transparencyin the Digital World // ICT in Education, Research and IndustrialApplications: Integration, Harmonization and Knowledge Transfer.Proceedings of the 12th International Conference, ICTERI 2016. — Vol.-1614 — P.477-484. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://ceur-ws.org/Vol-1614/

10. Open Budget Survey. — International Budget Partnership. [Елект-ронний ресурс]— Режим доступу: http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/OBS2015-Report-English.pdf

11. Каминкова И. Индекс открытости бюджета 2015: место Украиныв мировом рейтинге // Хвиля. — 02.03.2016 г. [Электронный ресурс] —Режим доступа: http://hvylya.net/analytics/economics/indeks-otkryitosti-byudzheta-2015-mesto-ukrainyi-v-mirovom-reytinge.html

12. Dunleavy, P., Margetts, H., Basto, W. S., Tinkler, J.: New PublicManagement Is Dead — Long Live Digital-Era Governance // Journal ofPublic Administration Research and Theory. — 2006. -№ 16 (3). —Р.468-494.

References

1. Innovatsii u finansoviy sferi: monografia[Innovations in financial area:Monograph] / V.M. Oparin, T.V. Paentko, V.M. Fedosov, O.M. Sushchenko,N.V. Savchuk; red. V.M. Oparin; DVNZ «KNEU», In-t fin-innov.doslidzh.— K.: KNEU, 2013. — 444 s. [In Ukrainian]

2. Nakaz Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy vid 03.12.2014 № 378«Pro zatverdzhennya Klasyfikatsii instytutsiynykh sektoriv ekonomikyUkrainy» [Orderof The State Statistical Serviceof Ukraine «OnapprovalofClassification of national economy institutional sectors in Ukraine»].[Elektronnyi resurs] — Availableat: cct.com.ua/2014/03.12.2014_378.htm [InUkrainian]

3. Zakon Ukrainy «Pro innovatsiinu diyalnist» [Law of Ukraine «Oninnovation activity»] vid 04.07.2002№ 40-ІV. [Elektronnyi resurs] —Availableat:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15[InUkrainian]


46

4. Zakon Ukrainy «Pro informatsiiu» [Law of Ukraine «On infor-mation»] vid 02.10.1992 № 2657-ХІІ. [Elektronnyi resurs] —Availableat:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12[InUkrainian]

5. Zakon Ukrainy «Pro dostup do publichnoi informatsii» [Law ofUkraine «On access to public information»] vid 13.01.2011 р. № 2939-VІ.[Elektronnyi resurs] — Availableat:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2939-17[InUkrainian]

6. Zakon Ukrainy «Pro vidkrytist vykorystannia publichnyh koshtiv»[Law of Ukraine «On openess of public resources disposal»] vid 11.02.2015р. № 183-VIII. [Elektronnyi resurs] — Availableat:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/183-19[InUkrainian]

7. Pozporiadzhennia KMU «Pro shvalennia Kontseptsii stvorenniaintegrovanoi informatsiino-analitychnoi systemy «Prozoryi Biudzhet» [KMU Order «On approval of The Concept of integrated information andanalytical system «Open Budget»] vid 11.02.2016 № 92-r. [Elektronnyiresurs] — Availableat:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/92-2016- %D1%80[InUkrainian]

8. Postanova KMU «Pro zatverdzhennia Polozhennia pro nabory dannyh,yaki pidliahaiut opryliudnenniu u formi vidkrytyh dannyh» [KMUResolution»Onapprovalof data sets that should be disclosed as open data»vid 21.10.2015 № 835. [Elektronnyi resurs] — Availableat:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248573101[InUkrainian]

9. Hladchenko L. Government Financial Accountability andTransparency in the Digital World // ICT in Education, Research andIndustrial Applications: Integration, Harmonization and KnowledgeTransfer. Proceedings of the 12th International Conference, ICTERI 2016. —Vol.-1614 — P.477-484. [Elektronnyi resurs] — Availableat:http://ceur-ws.org/Vol-1614/[In English]

10. Open Budget Survey. — International Budget Partnership.[Elektronnyiresurs] — Availableat:http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/OBS2015-Report-English.pdf[In English]

11. Kaminkova I. Indeks otkrytosti biudzheta 2015: mesto Ukrainy vmirovom reitinge [Open Budget Index: the place of Ukraine in the worldranking] // Hvylia. — 02.03.2016. [Elektronnyi resurs] — Availableat:http://hvylya.net/analytics/economics/indeks-otkryitosti-byudzheta-2015-mesto-ukrainyi-v-mirovom-reytinge.html [In Russian]

12. Dunleavy, P., Margetts, H., Basto, W. S., Tinkler, J.: New PublicManagement Is Dead — Long Live Digital-Era Governance // Journal ofPublic Administration Research and Theory. — 2006. -№ 16 (3). —Р.468-494. [In English]Стаття надійшла до редакції 12 червня 2016 р.


47

УДК 336.1:316.422:005.591.6Гладченко Лидия Петровна,

канд. экон. наук, доц., доцент кафедры финансов, докторантГВУЗ „КНЭУ имени Вадима Гетьмана»

(03680, Украина, Киев, проспект Победы, 54/1)E-mail:[email protected]

Инновации в финансовой деятельностиправительства в условиях социальных

трансформаций

АННОТАЦИЯ. Развитие современных обществ сопровождается социа-льными трансформациями. Инновации, которые происходят в государ-ственном секторе экономики, непосредственно зависят от них. Данноеисследование направлено на изучение применения инноваций в финан-совой деятельности правительственных институций в Украине вусловиях социальных изменений. Прежде всего, в работе определенправительственный сектор национальной экономики и раскрыта спе-цифика функционирования правительственных институций. В статьеохарактеризованы основные инновационные инструменты и техноло-гии государственного финансового менеджмента, которые применяю-тся в Украине. Основной вопрос касается влияния социальных транс-формаций на правительственные финансы. По результатам иссле-дования обоснованы направления усовершенствования финансовогоменеджмента в правительственном секторе на основе применения ин-новационных инструментов.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: правительственный сектор экономики, правите-льственные финансы, финансовые инновации, открытый бюджет, е-демократия, е-правительство.

UDC 336.1:316.422:005.591.6Hladchenko Lidiia,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Finance, Doctoral Candidate



Innovations in government financial activity in termsof social transformations

ABSTRACT. Social transformations accompany the development of modernsocieties. Innovations in a public sector directly depend on them. This paperaims at exploring innovations in financial activity of government institutions inUkraine in the context of social changes. First of all, the study has determineda government sector, and described the specifics of government institutionsactivity. The article distinguishes innovative instruments and technologies of


48

public financial management in Ukraine. The main item concerns socialtransformations influence on government finance. The research results havejustified the directions of financial management improvement based oninnovative instruments provision.

KEY WORDS: government sector, government finance, financial innovations,open budget, e-democracy, e-government.

УДК 336.71Конопатська Лариса Василівна,

канд. екон. наук, доцент, професор кафедрименеджменту банківської діяльностіДВНЗ „КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


Гойванюк Марина Петрівна,канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри

менеджменту банківської діяльності,ДВНЗ „КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,


СВІТОВИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ МОНЕТАРНОЇПОЛІТИКИ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ

АНОТАЦІЯ. Забезпечення сталого розвитку економіки країни, стабіль-ність банківської системи та національної грошової одиниці в значніймірі залежить від дієвої монетарної політики центрального банку. Тео-ретичним аспектам сутності, цілям, інструментам монетарної полі-тики присвячені фундаментальні роботи провідних учених світу. Устатті досліджено головні цілі центральних банків країн світу, що ма-ють стратегічний характер, спрямовані на підтримку соціального за-безпечення і економічного зростання. Світова практика нагромадилазначний досвід використання інструментів монетарної політики. Ви-вчено інструменти монетарної політики центральних банків країн світута пріоритетність їх використання. Розглянуто реалізацію монетарноїполітики в Україні та її стратегічні ініціативи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: монетарна політика, грошово-кредитна політика,цілі монетарної політики, інструменти монетарної політики.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Забезпечення сталого розвит-ку економіки країни, стабільність банківської системи та націо-

© Л. В. Конопатська,М. П. Гойванюк, 2016


49

нальної грошової одиниці в значній мірі залежить від монетарноїполітики центрального банку. Значимість монетарної політики векономіці держави, особливості застосування інструментів моне-тарної політики щодо регулювання грошово-кредитного ринку,зумовлюють необхідність дослідження світового досвіду реаліза-ції монетарної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження тео-ретичних і практичних аспектів монетарної політики центрально-го банку завжди викликали підвищений інтерес серед широкогокола відомих науковців і практиків. Проблематиці питань моне-тарної політики центрального банку присвячена низка праць нау-ковців, таких як: О. Вовчак, Н. Гребеник , О. Дзюблюк, В. Козюк,А. Мороз, М. Савлук, В. Міщенко, В. Стельмах, Е. Аргов,А. Бліндер, Л. Гамбакорт, М. Лабонте, Д. Стігліц, Дж. Уікс.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою дослі-дження є поглиблення теоретичних засад монетарної політики наоснові зарубіжного досвіду та визначення можливості їх застосу-вання в Україні. Досягнення поставленої мети передбачає розв’я-зання таких завдань: дослідити теоретичні аспекти щодо сутнос-ті, цілей та інструментів монетарної політики; проаналізуватиособливості здійснення монетарної політики в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрун-туванням отриманих наукових результатів. Забезпечення ста-лого розвитку економіки країни, стабільність банківської системита національної грошової одиниці в значній мірі залежить від діє-вої монетарної політики центрального банку.

Теоретичним аспектам сутності, цілям, інструментам монета-рної політики присвячені фундаментальні роботи провідних уче-них світу. В економічній теорії визначення поняття «монетарнаполітика» маєбагатоаспектний вираз, але у той же час відсутнєєдине бачення щодо змістовного наповнення даного поняття.

Розглянемо окремі підходи щодо трактування поняття «моне-тарна політика».

Монетарна політика центрального банку — це складова час-тина економічної політики держави. Вона являє собою системузаходів, що змінює обсяг грошей, що перебувають в обігу для до-сягнення основних економічних цілей. До них відносяться еко-номічне зростання, підвищення рівня зайнятості, стабільність ціні курсу національної валюти» [1].

М. І. Савлук визначає монетарну політику як комплекс взає-мопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визна-


50

чених економічних і соціальних цілей, заходів щодо регулюваннягрошового ринку, які здійснює держава через центральний банк[2, с. 676].

Так, за визначенням Е. Дж. Долана, монетарна політика — це-політика уряду, яка впливає на кількість грошей, які знаходятьсяв обігу [3, с. 38].

П. А. Самуельсон, В.Д. Нордгаус трактують монетарну полі-тику як складник макроекономічної політики, за допомогою якоїуряд контролює грошовий обіг держави, кредит і банківську сис-тему. Наголошено, що справжня природа монетарноїполітикиполягає в способах, за допомогою яких центральний банк конт-ролюєпропозицію грошей і зв’язки між грошима, національнимобсягом виробництва таінфляцією [4, с. 23].

Відповідно положень Федеральної резервної система (ФРС)монетарна політика визначається як дії, які визначає ФРС, щобвплинути на наявність і вартість грошей і кредиту [5].

Монетарна політика як механізм економічного регулюваннямає свої цілі та інструменти, які визначаються адекватно до хара-ктеру дій цього механізму.

Залежно від типу монетарної політики, стадії розвитку еконо-міки, стратегічні цілі монетарної політики у різних країн світуможуть мати різну змістовну наповненість (табл. 1).

Таблиця 1СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

КРАЇН СВІТУ*

Центральний банк Цілі монетарної політикиНаціональнийбанк України

Забезпечення стабільності національної грошовоїодиниці. Забезпеченнястабільності банківської систе-ми. Підтримка сталого економічного зростання, що єосновою сталого розвитку економіки країни

Банк Франції Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастри-хтською угодою в межах Єврозони

НімецькийБундесбанк

Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастри-хтською угодою в межах Єврозони

Банк Італії Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастри-хтською угодою в межах Єврозони

ФРС США Ефективне сприяння максимальній зайнятості, стій-ким цінам і помірним довгостроковим процентнимставкам


51

Закінчення табл. 1Центральний банк Цілі монетарної політикиБанк Англії Грошова стабільність (цінова стабільність та довіра до

національної валюти). Фінансова стабільність (вияв-лення та скорочення загроз фінансової системи в ці-лому). Підтримка економічних цілей уряду, в тому чи-слі, зростаннязайнятості, досягнення економічноїстабільності в цілому, і забезпечення належних умовдля сталого зростання виробництва

Банк Канади Сприяння результатам економічної діяльності та по-ліпшенню стандарту життяканадців шляхом збере-ження низької, стійкої та передбачуваної інфляції

Національнийбанк Швейцарії

Основна мета — забезпечення стабільності цін, з вра-хуванням потребекономічного розвитку, створючиналежні умови для економічного зростання

Банк Японії Емісія банкнот, а також валютне і грошово-кредитнерегулювання.Забезпечення безперебійних розрахунків між банкамита іншими фінансовимиінститутами. Сприяння впоря-дкованомуфункціонуванню фінансової системи. Ва-лютне і грошово-кредитне регулювання повинноспрямовуватися насприяння надійному розвитку наці-ональної економіки

Банк Швеції Забезпечення цінової стабільності. Досягнення повноїзайнятості. Сприяннястійкому економічному зростан-ню. Забезпечення ефективногофункціонування платі-жних систем. Забезпечення стабільності фінансовоїбанківської системи

Резервний банкАвстралії

Стабільність валюти Австралії; підтримання повноїзайнятості, економічного процвітання і добробуту на-селення Австралії

Банк Китаю Стабільність курсу національної валюти, що забезпе-чую в свою чергуекономічне зростання

Банк Грузії Забезпеченням цінової стабільності. Забезпеченнястабільності фінансовоїсистеми. Забезпечення еконо-мічного зростання у довгостроковій перспективі

Банк Ізраїлю Забезпеченням цінової стабільності. Досягнення по-вної зайнятості. Сприяннястійкому економічному зро-станню. Забезпечення стабільності фінансової банків-ської системи

*складено на основі [5—18]


52

Дані табл. 1 свідчать, що головні цілі центральних банківкраїн світу мають стратегічний характер, спрямовані на підтрим-ку соціального забезпечення і економічного зростання.

Світова практика нагромадила значний досвід використанняінструментів монетарної політики. Ці інструменти поділяютьсяна дві групи: інструменти опосередкованого впливу на грошовийринок та економічні процеси (операції на відкритому ринку, ре-гулювання норм обов’язкових резервів, облікова політика, рефі-нансування комерційних банків) та інструменти прямого впливу(встановлення прямих обмежень на кредитування центральнимбанком комерційних банків, встановлення прямих обмежень наздійснення емісійно-касових операцій тощо).

Центральним банком використовуються ті чи ті механізми таінструменти монетарної політики залежно від розвитку загально-економічних процесів, цілей монетарної політики, часового пері-оду, історичного формування монетарного середовища в країні.Дані щодо використання інструментів монетарної політикицентральних банків окремих країн світу наведено в табл. 2.

Як видно з табл. 2, найбільше використовується такий інстру-мент монетарної політики, як операції з цінними паперами навідкритому ринку. Даний інструмент застосовують такі органи,що виконують роль центрального банку: Федеративна системаСША, Європейський центральний банк, Швейцарський банк,Банк Японії, Народний банк Китаю та Національний банк Украї-ни. Наступним за використанням монетарним інструментом є об-лікова політика. Цей інструмент використовують Федеративнасистема США, Резервний банк Австралії, Банк Англії, Банк Ка-нади, Народний банк Китаю та Національний банк України. Та-кож органи, що виконують роль центрального банку, активно за-стосовують високопотужний інструмент впливу на пропозиціюгрошей — регулювання норм обов’язкових резервів. Цей інстру-мент використовують: Федеративна система США, Європейсь-кий центральний банк, Народний банк Китаю та Національнийбанк України. Кредитування центральним банком — це один ізінструментів опосередкованого впливу на грошовий ринок таекономічні процеси. Як видно з табл. 2, кредитування централь-ним банком, як інструмент монетарної політики, застосовуєШвейцарський банк, Європейський центральний банк, Народнийбанк Китаю та Національний банк України.


53

Отже, результати проведеного аналізу використання інстру-ментів монетарної політики свідчать, що одним із потенційно ді-євих інструментів монетарної політики є операції з цінними па-перами на відкритому ринку. Для розкриття його повногопотенціалу в Україні необхідно: узгодити законодавчу базу краї-ни і міжнародні стандарти; забезпечити прозорість фінансовогоринку; забезпечити прозорість звітності та операцій учасниківфінансового ринку; стимулювати консолідацію фінансових рин-ків зі збереженням конкуренції; урегулювати діяльність посеред-ників (агентів) на фінансовому ринку; упровадити відповідаль-ність фінансових установ за діяльність своїх посередників(агентів); забезпечити регулювання діяльності посередників (аге-нтів) на фінансовому ринку; розширення номенклатури ціннихпаперів. Застосування Національним банком України данного ін-струменту, шляхом проведення операції купівлі (продажу) цін-них паперів навідкритому ринку, враховуючи стан грошово-кредитного ринку, дозволяє:регулювати грошово-кредитний ри-нок; активізувати проведення міжбанківськихоперацій з ціннимипаперами, а також сприяє встановленню котирувальних цін на-них; здійснює операції з державними облігаціями України[19].

Розглянемо особливості здійснення монетарної політики вУкраїні.

Відповідно Закону України «Про Національний банк України»монетарну політику нашої країни визначає і проводить Націона-льний банк України. Головною метою грошово-кредитної полі-тики є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Рег-ламентує всі параметри монетарної політики в Україні єдинийдокумент — Основні засади грошово-кредитної політики. Цейдокумент розробляє і затверджує Рада НБУ на кожний наступнийрік [20].

У серпні 2015 року Правлінням Національного банку Українибуло схвалено проект Стратегії монетарної політики на 2016—2020 роки. Вона передбачає перехід до інфляційного таргету-вання до кінця 2016 року, а також визначає чіткі кількісні ціліщодо інфляції та механізми їх досягнення [21].

Проведення грошово-кредитної політики упродовж найближ-чих років виходитиме з необхідності сприяти поступовому зни-женню темпів інфляції. Її метою буде забезпечити досягнення се-редньострокової інфляційної цілі на рівні 5 % наприкінці 2019


54

року. Визначена така траєкторія досягнення середньостроковоїцілі щодо інфляції:

12 % з можливістю відхилення +/-3 % на кінець 2016 року,8 % +/-2 % на кінець 2017 року,6 %+/-2 % на кінець 2018 року,5 %+/-1 % на кінець 2019 року.

Таблиця 2ІНСТРУМЕНТИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

КРАЇН СВІТУ[18]

Інструменти монетарної політики

Орган,що виконує роль

центрального банку

Операціїна відкритому

ринку

Відсоткова ставка

Резервні

вим

оги

Відсотки за

балансовими

вим

огами

та балансовими

надлишками

Заходи

(схема

) кредитування під заставу

цінних

паперів

, забезпечених активами

Строкові депозити

Кредитування центральним банком

Офіційний

готівковий курс

Переоблік

векселів

Операції на валю

тному ринку

Національний банкУкраїни + + + + +Федеративнасистема США + + + + + +Європейськийцентральний банк + + +Швейцарськийбанк + +Банк Англії +Резервний банкНової Зеландії +Банк Канади +Банк Японії +Резервний банкАвстралії +Народний банкКитаю + + + + +


55

Ціль є незмінною величиною, на відміну від прогнозу інфля-ції, яка є розрахунковою величиною, що може змінюватися залеж-но від фактичних та очікуваних тенденцій в економіці. Саме надосягнення цілей спрямовується монетарна політика. Якщо згід-но з прогнозними розрахунками інфляція відрізняється від їїцільового рівня, необхідним є застосування центральним бан-ком інструментів монетарної політики для повернення її до цілі[21; 22].

Основні принципи грошово-кредитної політики на 2016—2020 роки полягатимуть у такому:

1) беззаперечна пріоритетність досягнення та підтримання ці-нової стабільності порівняно з іншими цілями та завданнямигрошово-кредитної політики;

2) дотримання режиму плаваючого обмінного курсу. Обмін-ний курс значною мірою визначатиметься ринковими умовамибез попереднього встановлення бажаного або прогнозного зна-чення. Водночас у разі потреби Національний банк здійснювати-ме інтервенції на валютному ринку з метою поповнення міжна-родних резервів або для запобігання надмірним коливаннямобмінного курсу;

3) перспективний характер прийняття рішень. Рішення щодопараметрів грошово-кредитної політики ґрунтуються на компле-ксному макро-економічному аналізі та прогнозі;

4) прозорість діяльності Національного банку. Детальні роз’-яснення дій Національного банку та причин, які їх зумовили, на-даватимуться учасникам ринку відразу після ухвалення рішення(шляхом оприлюднення прес-релізів і коментарів, проведенняпрес-брифінгів тощо) й узагальнюватимуться в офіційних аналі-тичних документах Національного банку, які регулярно розміщу-ватимуться на сторінці Офіційного інтернет-представництва На-ціонального банку;

5) інституційна, фінансова та операційна незалежність Націо-нального банку.

Національний банк не використовуватиме інструментів гро-шово-кредитної політики для досягнення будь-яких цілей, які за-грожуватимуть досягненню цінової стабільності. Національнийбанк досягатиме цілей щодо інфляції, насамперед, шляхом зміниключової процентної ставки грошово-кредитної політики (син-хронізованою з обліковою ставкою) — процентної ставки за опе-раціями Національного банку, що мають найбільший вплив на


56

стан грошово-кредитного ринку. Інші інструменти грошово-кредитної політики відіграватимуть допоміжну роль; вони сприя-тимуть згладжуванню передавання ефектів від зміни ключовоїставки політики в економіку, а також збалансованому розвиткуфінансових ринків [21; 22].

У 2015 році Національний банк проводив жорстку монетарнуполітику, яка була спрямована на зниження інфляції після досяг-нення нею пікових значень навесні, зумовлених рядом фундаме-нтальних факторів і підвищенням адміністративно-регульованихтарифів. Для стабілізації грошово-кредитного ринку широко за-стосовувався як монетарний, так і адміністративний інструмента-рій.

У І кварталі 2015 року проведення монетарної політики відбу-валося в стресових умовах. Падіння реального ВВП поглибилосядо 17,0 % у річному вимірі (до 3,5 % порівняно з ІV кварталом2014 року за вирахуванням сезонного чинника). Прискоренняекономічного спаду було наслідком руйнування інфраструктурита зниження завантаженості підприємств на сході країни, розривувиробничих зв’язків з іншими регіонами.

Суттєве зниження економічної активності супроводжувалосяпогіршенням очікувань через загострення військового конфліктуна сході України на початку року. Це спровокувало девальвацій-ний сплеск із суттєвим прискоренням споживчої інфляції. Так,знецінення обмінного курсу гривні відносно долара США протя-гом січня-лютого прискорилося до 76 %, а ІСЦ лише за квітеньзбільшився на 14,0 %, а в річному вимірі досяг 60,9 %. Окрім де-вальвації, внесок в інфляцію мало також заплановане підвищенняадміністративно регульованих тарифів.

За оцінками Національного банку, таке знецінення гривні бу-ло надмірним і не відповідало фундаментальним макроекономіч-ним параметрам. Для зупинення стрімкого погіршення ситуаціїна грошово-кредитному ринку та зниження негативних очікуваньщодо курсової та цінової динаміки Національний банк вжив рі-шучих заходів.

Зокрема, було підвищено облікову ставку: 06.02.2015 — з 14% до 19,5 %, а 04.03.2015 — до 30 % річних, а також запрова-джено низку адміністративних обмежень, спрямованих на поліп-шення ритмічності валютних надходжень на ринок і запобіганнянепродуктивному витоку капіталу за межі країни.


57

Незважаючи на складні умови, Національний банк з метоюпідвищення дієвості та прозорості грошово-кредитної політики з5 лютого 2015 року прийняв рішення про зміну операційних під-ходів до проведення грошово-кредитної політики. Було скасова-но практику проведення щоденних валютних аукціонів та оголо-шення індикативного курсу гривні, що дало змогу відновитисигнальну функцію офіційного обмінного курсу. У ІІ кварталі2015 року замороження військового конфлікту на Донбасі (унас-лідок початку дії мінських домовленостей) мало позитивні нас-лідки для реального сектору економіки).

Певна макроекономічна стабілізація разом із проведенням На-ціональним банком жорсткої політики та затвердженням Про-грами розширеного фінансування з Міжнародним валютним фон-дом сприяли стабілізації очікувань та зменшенню девальваційно-го тиску на гривню. Так протягом березня—червня 2015 рокукурс гривні відносно долара США укріпився на 24,3 %.

Посилення курсу гривні стало сигналом для поступового від-новлення довіри до банківської системи. Якщо з лютого 2015 ро-ку спостерігалося уповільнення темпів відпливу депозитів з бан-ківської системи, то вже з квітня почали зростати депозити насе-лення в національній валюті.

Установлення певної рівноваги на валютному ринку дало змо-гу Національному банку послабити частину адміністративнихобмежень, запроваджених у І кварталі. Серед таких заходів, зок-рема, було розширення переліку підстав для переказу юридични-ми особами іноземної валюти на основі індивідуальних ліцензійНаціонального банку.

У другій половині 2015 року спостерігалося покращення діло-вих очікувань, зумовлене появою ознак формування позитивнихтенденцій у реальному секторі. У ІІІ та IV кварталах реальнийВВП збільшився відповідно на 1,1 % та 1,4 % (порівняно з попе-реднім кварталом, за вирахуванням сезонного чинника). Спосте-рігалося уповільнення спаду реальних доходів населення та по-жвавлення в сільському господарстві. Сформувався стійкийтренд на зниження інфляції [22].

Упродовж ІІІ кварталу на грошово-кредитному ринку такожспостерігалися ознаки стабілізації. Тривало повільне відновленняприпливу депозитів у національній валюті та уповільнення від-пливу депозитів у іноземній валюті. Ураховуючи зазначене, а та-кож зменшення інфляційних ризиків і формування стійкого трен-


58

ду щодо зниження інфляції, Національний банк розпочав пом’як-шення грошово-кредитної політики — облікову ставку було по-етапно зниженоз 30 % до 22 % річних.

Стабілізація валютного ринку та отримання другого траншуфінансової допомоги від МВФ дали змогу пом’якшити адмініст-ративні обмеження та спростити здійснення контролю уповнова-женими банками за окремими операціями резидентів.

У IV кварталі 2015 року турбулентність валютного ринку по-силилася. Причинами цього були як зовнішні чинники (послаб-лення обмінних курсів валют країн основних торговельних парт-нерів, подальше зниження цін на ключові товари українськогоекспорту тощо), так і внутрішні (зростання невизначеності черезповільний бюджетний процес та затримку із надходженням офі-ційного фінансування). Як наслідок, відбулося помірне зниженняобмінного курсу гривні до долара США. За таких умов Націона-льний банк, виходячи із зобов’язань щодо дотримання режимугнучкого курсоутворення, не протидіяв стійким тенденціям у ди-наміці обмінного курсу, однак згладжував його надмірні коли-вання.

Незважаючи на усталений низхідний інфляційний тренд, з жо-втня і до кінця 2015 року Національний банк не змінював обліко-ву ставку, ураховуючи активізацію інфляційних ризиків. Прове-дення стриманої монетарної політики сприяло зниженню спо-живчої інфляції до 43,3 % на кінець року [22].

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Підводячи підсумки проведеного дослідження, слідзазначити, що забезпечення сталого розвитку економіки країни,стабільність банківської системи та національної грошової оди-ниці в значній мірі залежить від дієвої монетарної політики цент-рального банку. Монетарна політика як механізм економічногорегулювання має свої цілі та інструменти, які визначаються адек-ватно до характеру дій цього механізму. Залежно від типу моне-тарної політики, стадії розвитку економіки, стратегічні цілі моне-тарної політики у різних країн світу можуть мати різну змістовнунаповненість. Центральним банком використовуються ті чи тімеханізми та інструменти монетарної політики залежно від роз-витку загальноекономічних процесів, цілей монетарної політики,часового періоду, історичного формування монетарного середо-вища в країні.


59

У 2015 році Національний банк проводив жорстку монетарнуполітику, яка була спрямована на зниження інфляції після досяг-нення нею пікових значень навесні, зумовлених рядом фундаме-нтальних факторів і підвищенням адміністративно-регульованихтарифів. Для стабілізації грошово-кредитного ринку широко за-стосовувався як монетарний, так і адміністративний інструмента-рій. Відповідно до матеріалів Основних засад грошово-кредитноїполітики на 2016—2020 роки, досягнення НБУ основної цілі —цінової стабільності, може бути забезпечене за допомогою режи-му інфляційного таргетування. Сучасна монетарна політика На-ціонального банку також спрямована на досягнення таких цілей,як нарощення та підтримання достатнього рівня міжнародних ре-зервів та моніторинг за процесом зростання грошових агрегатіввідповідно до програми співпраці з МВФ.


1. MohantyM., TurnerPh. Monetarypolicy transmission in emergingmarket economies: what is new // BIS Papers. — 2008. — No 35. — 537 p.

2. Гроші та кредит : підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазе-пко та ін. За заг. ред. М.І. Савлука. — [5-те вид., без змін]. — К. :КНЕУ, 2009. — 740 с.

3. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная по-литика :учебник / под общ.ред. В. Лукашевича. — М., 1996. — 448 с.

4. Самуельсон П. А. Макроекономіка: підручник / П. А. Самуель-сон,В. Д. Нордгаус. — К. : Вид-во «Основи», 1995. — 676 с.

5. Монетарна політика. Офіційний сайт ФРС США [Електроннийресурс]. — Режим доступу :http://www.federalreserve.gov

6. Цілі монетарної політики. Офіційний сайт Банку Грузії [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу :

https://www.nbg.gov.ge/index.php?m=2&lng=eng7. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Франції [Електронний

ресурс]. — Режим доступу :https://www.banque-france.fr/accueil.html8. Монетарна політика. Офіційний сайт Німецького Бундесбанку

[Електроннийресурс]. — Режимдоступу:http://www.bundesbank.de/Navigation/DE/Home/home_node.html9. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Італії [Електронний

ресурс]. — Режим доступу :http://www.bancaditalia.it/servizi-cittadino/index.html

10. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Англії [Електроннийресурс]. — Режим доступу :

http://www.bankofengland.co.uk/Pages/home.aspx


60

11. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Канади [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу:http://www.bankofcanada.ca

12. Монетарна політика. Офіційний сайт Національного банкуШвейцарії [Електронний ресурс]. —Режим доступу :http://www.snb.ch/en/

13. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Японії [Електроннийресурс]. — Режим доступу :http://www.boj.or.jp/en/index.htm/

14. Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Швеції(TheRiksbank) [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.riksbank.se/en/15. Монетарна політика. Офіційний сайт Резервного банку Австралії

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rba.gov.au16. Монетарно політика. Офіційний сайт Народного Банку Китаю

[Електронний ресурс]. — Режимдоступу :http://www.pbc.gov.cn/english/130437/index.html

17.Монетарна політика. Офіційний сайт Банку Ізраїлю [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу :http://www.boi.org.il/he/Pages/Default.aspx

18. Губарєва І. О. Причинно-наслідкові зв’язки інструментів моне-тарної політики та показників сталого розвитку економіки країни (наприкладі облікової ставки НБУ) / І. О. Губарєва, Є. М. Огородня // Біз-нес Інформ. — 2013. — № 9. — С. 264—73.

19. Лист про наміри «Україна: Меморандум про економічну та фі-нансову політику» від 21.07.15 [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу:http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=20163929

20. Закон України «Про Національний банк України». [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14/paran101#n101

20. Стратегія монетарної політики на 2016-2020 роки. [Електроннийресурс]. — Режим доступу:http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=20985224&cat_id=68677

22. Річний звіт НБУ за 2015 рік. [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=31669311

References

1. MohantyM., TurnerPh. Monetarypolicy transmission in emergingmarket economies: what is new // BIS Papers. — 2008. — No 35. — 537 p.[In English]

2. Hroshi ta kredyt [Money and Credit]: pidruchnyk / M.I. Savlu, A.M.Moroz, I.M. Lazepko ta in. Za zah. red. M.I. Savluka. — [5-te vyd., bezzmin]. — K. : KNEU, 2009. — 740 s. [In Ukrainian]


61

3. Dolan Э. Dzh. Denhy, bankovskoe delo y denezhno-kredytnaiapolytyka [Money, banking and monetary policy]: uchebnyk / podobshch.red. V. Lukashevycha. — M., 1996 — 448 s. [In Russian]

4. Samuelson P. A. Makroekonomika [Macroeconomics]: pidruchnyk / P.A. Samuelson, V. D. Nordhaus. — K. : Vyd-vo «Osnovy», 1995. — 676 s.[In Ukrainian]

5. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait FRS SShA[Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.federalreserve.gov[InUkrainian]

6. Tsili monetarnoi polityky [Objectives of monetary policy]. Ofitsiinyisait Banku Hruzii [Elektronnyi resurs]. — Available at:https://www.nbg.gov.ge/index.php?m=2&lng=eng

7. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Frantsii[Elektronnyi resurs]. — Available at: https://www.banque-france.fr/accueil.html

8. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait NimetskohoBundesbanku [Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.bundesbank.de/Navigation/DE/Home/home_node.html

9. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Italii[Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.bancaditalia.it/servizi-cittadino/index.html

10. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Anhlii[Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.bankofengland.co.uk/Pages/home.aspx

11. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Kanady[Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu : http://www.bankofcanada.ca

12. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Natsionalnohobanku Shveitsarii [Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.snb.ch/en/

13. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Yaponii[Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.boj.or.jp/en/index.htm/

14. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Shvetsii(The Riksbank) [Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.riksbank.se/en/

15. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Rezervnohobanku Avstralii [Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.rba.gov.au

16. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait NarodnohoBanku Kytaiu [Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.pbc.gov.cn/english/130437/index.html

17. Monetarna polityka [Monetarypolicy]. Ofitsiinyi sait Banku Izrailiu[Elektronnyi resurs]. — Available at: http://www.boi.org.il/he/Pages/Default.aspx


62

18. HubarievaI. O. Prychynno-naslidkovizviazkyinstrumen=tivmonetar-noipolitykytapokaznykivstalohorozvytkuekonomikykrainy(naprykladioblikovoistavkyNBU) [Causeandeffect of monetarypolicyinstru-mentsandindicatorsforsustainabledevelopmentoftheeconomy (example,theNBUdiscountrate)] / I. O. Hubarieva, Ye. M. Ohorodnia // BiznesInform.— 2013. — No 9. — S. 264—273.[In Ukrainian]

19. Lyst pro namiry «Ukraina: Memorandum pro ekonomichnu tafinansovu polityku» [Letter of Intent "Ukraine: Memorandum of Economicand Financial Policies"] vid 21.07.15 [Elektronnyi resurs]. — Available at:http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=20163929 [In Ukrainian]

20. Zakon Ukrainy «Pro Natsionalnyi bank Ukrainy» [The Law ofUkraine "On the National Bank of Ukraine."]. [Elektronnyi resurs]. —Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14/paran101#n101[InUkrainian]

21. Stratehiiamonetarnoipolitykyna 2016-2020 roky [Monetary PolicyStrategy for the years 2016-2020]. [Elektronnyiresurs]. — Available at:http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=20985224&cat_id=68677[In Ukrainian]

22. RichnyizvitNBUza 2015 rik [Annual Report 2015 NBU].[Elektronnyiresurs]. — Available at: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=31669311[In Ukrainian]


УДК 336.71Конопатская Лариса Васильевнаканд. экон. наук, доцент, профессор

кафедры менеджментабанковской деятельностиГВУЗ «КНЭУимениВадимаГетьмана»

(03680, Украина, Киев, проспектПобеды, 54/1)E-mail:[email protected]

Гойванюк Марина Петровна,канд. экон. наук, доцент, доценткафедры

менеджментабанковской деятельностиГВУЗ «КНЭУимениВадимаГетьмана»

(03680, Украина, Киев, проспектПобеды, 54/1)E-mail:[email protected]

Мировой опыт реализации монетарной политикицентрального банка

АННОТАЦИЯ. Обеспечение устойчивого развития экономики страны,стабильность банковской системы и национальной денежной единицы взначительной степени зависит от эффективной монетарной полити-ки центрального банка. Теоретическим аспектам сущности, целям, ин-


63

струментам монетарной политики посвящены фундаментальные ра-боты ведущих ученых мира. В статье исследованы основные целицентральных банков стран мира, имеющие стратегический характер,направленные на поддержку социального обеспечения и экономическогороста. Мировая практика накопила значительный опыт использованияинструментов монетарной политики. Изучены инструменты монета-рной политики центральных банков стран мира и приоритетность ихиспользования. Рассмотрена реализация монетарной политики в Укра-ине и ее стратегические инициативы.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: монетарная политика, денежно-кредитная поли-тика, цели монетарной политики, инструменты монетарной политики

UDC 336.71Konopatska Larysa,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Professorat the Department ofBank Management


E-mail:[email protected] Maryna,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department ofBank Management



Global experience of central bank monetary policy

ABSTRACT. Sustainable development of a national economy, stability of abanking system and national currency are largely dependent on effectivemonetary policy of a central bank. The leading world scientists haveresearched theoretical aspects of monetary policy nature, objectives, andinstruments. The article examines the main worldwide objectives for centralbanks that have strategic purpose, and contribute to the social developmentand economic growth. The world practice has offered considerable experienceof using monetary policy instruments. This study has examined monetarypolicy instruments for central banks in foreign countries, and priorities in theirapplying, as well as monetary policy implementation in Ukraine and its strategicinitiatives.

KEY WORDS: monetary policy, monetary and credit policy, monetary policyobjectives, monetary policy instruments.


64

УДК 368.86:347.515.2:331.461Кривошлик Тетяна Дмитрівна,

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри страхування,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


СЕГМЕНТ ВИДІВ СТРАХУВАННЯВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ВЛАСНИКІВ ДЖЕРЕЛ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИНА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено сучасний стан страхування відповіда-льності власників джерел підвищеної небезпеки та виявлено проблеми,пов’язані з організацією його здійснення. Розкрито сутність страхуван-ня відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. У резуль-таті дослідження запропоновано авторське визначення цього поняттята авторський підхід до класифікації видів страхування відповідальностівласників джерел підвищеної небезпеки з виділенням таких груп: перша— об’єднує види страхування цивільної відповідальності власниківтранспортних засобів; друга — об’єднує види страхування цивільної від-повідальності суб’єктів господарювання, які експлуатують небезпечніоб’єкти; третя — об’єднує види страхування цивільної відповідальностіфізичних осіб, які володіють небезпечними об’єктами. На основі аналізусучасного стану страхування відповідальності власників джерел підви-щеної небезпеки виявлено тенденції його розвитку; визначено заходищодо активізації такого страхування в Україні з метою підвищення рів-ня соціально-економічного захисту потерпілих осіб. Результати дослі-дження можуть використовуватись науковцями, практиками та іншимиучасниками страхового процесу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:страхування відповідальності власників джерел під-вищеної небезпеки, страховий ринок, страхування цивільної відповідаль-ності власників транспортних засобів, екологічне страхування,обов’язкове страхування, джерела підвищеної небезпеки, небезпечніоб’єкти, страхування відповідальності.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Розвиток народного госпо-дарства будь-якої країни постійно супроводжується технічнімпрогресом. Впровадження та експлуатація принципово нових до-сяг-нень науки і техніки, а саме, машин, механізмів, виробничогоустаткування, будівельних конструкцій, різних знарядь праці, всилу своїх властивостей і за наявності певних несприятливих фа-кторів, здатні спричинити пошкодження об’єктів, заподіяти ма-теріальні збитки та шкоду довкіллю, призвести до загибелі, трав-мування, отруєння людей і тварин. Такі небезпечні технології та

© Т. Д. Кривошлик, 2016


65

речовини є об’єктами підвищеної небезпеки і належать до джерелпідвищеної небезпеки, під якими, відповідно до ст. 1187 Цивіль-ного кодексу України, розуміють «діяльність, пов’язану з вико-ристанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,утриманням диких звірів, службових собак і собак бійцівськихпорід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цюдіяльність здійснює та інших осіб» [1]. Зазначимо, що законодав-ством визначено лише приблизний перелік видів діяльності, якіможуть створювати підвищену небезпеку і спричиняти збитки.Цей перелік не є вичерпним, оскільки завдяки постійному розви-тку науки і техніки з’являються нові об’єкти, поводження з яки-ми може створювати підвищену ймовірність заподіяння шкоди.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної не-безпеки, повністю відповідає за завдану шкоду. Проте вона незавжди може відшкодувати збиток або з певних причин не відо-ма, тоді цивільно-правовий механізм її відповідальності не даєможливості захистити інтереси потерпілих осіб. Тому залученнявласників джерел підвищеної небезпеки до страхування дає мож-ливість з найменшими витратами компенсувати збитки, заподіяніпотерпілим (третім) особам.

В умовах збільшення кількості джерел підвищеної небезпеки,які використовуються у різноманітних сферах життєдіяльностілюдства та зростання кількості техногенних катастроф, що спри-чиняють мільярдні збитки державі, юридичним особам і грома-дянам, аналіз сучасного стану та організації такого страхування вУкраїні набуває особливого значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми забезпе-чення страхового захисту юридичних і фізичних осіб за допомо-гою страхування відповідальності знайшли своє відображення упрацях вітчизняних і зарубіжних учених: О. Алексеєва, В. Бази-левича, В. Варкало, О. Віленчука, О. Вовчак, О. Гаманкової, Т.Говорушко, М. Едельбахера, Ю. Журавльова, Ю. Заїкіна, О. За-лєтова, О. Козьменко, Ж. Лемера, К. Лібіх, Г. Моткіна, Ю. Спле-тухова, Й. Спухлера, В. Шахова, А. Швейтера, Я. Шумелди, Р.Юлдашева та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Віддаючи належне доробкувчених у цій сфері, слід зазначити, що проблеми розвитку стра-


66

хування відповідальності власників джерел підвищеної небезпе-ки в Україні свого належного наукового вивчення поки що неотримали. Пошуки шляхів підвищення його ролі у вирішенні со-ціально-економічних проблем суспільства продовжують залиша-тись актуальними. І нині цей сегмент страхового ринку потребуєкомплексного і системного дослідження, спрямованого на удо-сконалення законодавчого регулювання та зміцнення фінансовихоснов його проведення, наближення організаційних умов такогострахування до загальноєвропейських стандартів.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою статтіє дослідження сучасного стану страхування відповідальності вла-сників джерел підвищеної небезпеки на страховому ринку Украї-ни та виявлення проблем, пов’язаних з організацією його здійс-нення. Для досягнення зазначеної мети були поставлені такізавдання: розкрити сутність страхування відповідальності влас-ників джерел підвищеної небезпеки, оцінити сучасний стан стра-хування відповідальності власників джерел підвищеної небезпе-ки та виявити тенденції його розвитку; визначити заходи щодоактивізації такого страхування в Україні з метою підвищення рі-вня соціально-економічного захисту потерпілих осіб.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. У країнах з роз-виненою ринковою економікою страхування відповідальностівласників джерел підвищеної небезпеки отримало розповсю-дження у ХХ ст. Але якщо страхування відповідальності власни-ків транспортних засобів почало розвиватися у 20—30 рр. ХХстоліття, то страхування відповідальності власників джерел під-вищеної небезпеки за наслідками подій техногенного характерупочало здійснюватися зовсім недавно, лише у другій половиніХХ століття. Особливо необхідність його проведення була усві-домлена після кількох великих аварій на виробничих об’єктах, врезультаті яких було завдано великої шкоди життю, здоров’ю,майну фізичних осіб та навколишньому середовищу. До цих ава-рій відноситься найбільша техногенна катастрофа у світі, якасталася 3 грудня 1984 року в індійському місті Бхопал на підпри-ємствах американської компанії «Юніон Карбайд», яка призвеладо смерті близько 18 тисяч осіб, з яких 3 тисячі загинули безпо-середньо в день трагедії, а 15 тисяч осіб — в наступні роки [2].

У світовій практиці страхування відповідальності джерел під-вищеної небезпеки в обов’язковій формі здійснюється тільки що-


67

до страхування відповідальності власників транспортних засобівта об’єктів атомної енергетики. Відповідальність промисловихпідприємств, в більшості розвинених країн, підлягає страхуваннюу добровільному порядку.

В Україні система страхування відповідальності власниківджерел підвищеної небезпеки за наслідками подій техногенногохарактеру склалась ще пізніше. До 2002 р. ліквідація наслідківнадзвичайних ситуацій техногенного характеру здійснюваласятільки за рахунок коштів резервного фонду бюджету. Проте зго-дом висока соціальна значущість страхування цивільної відпові-дальності власників джерел підвищеної небезпеки і сформованісоціально-економічні умови зумовили законодавчу обов’язко-вість такого страхування.

Відповідно до Закону України «Про страхування» з 47 видівобов’язкового страхування, 17 видів — відносяться до страху-вання цивільної відповідальності джерел підвищеної небезпеки[3]. Причому тільки дванадцять із них реалізовані та діють, уп’яти видах страхування — порядок проведення не визначено,що свідчить про неузгодженість між виконавчою та законодав-чою владою на етапі прийняття рішень щодо віднесення того чиіншого виду страхування до обов’язкових.

На наш погляд, структурно можна виокремити три групи видівобов’язкового страхування відповідальності власників джерел під-вищеної небезпеки: перша група — об’єднує види страхуванняцивільної відповідальності власників транспортних засобів; другагрупа — об’єднує види страхування цивільної відповідальностісуб’єктів господарювання, які експлуатують небезпечні об’єкти;третя група — об’єднує види страхування цивільної відповідаль-ності фізичних осіб, які володіють небезпечними об’єктами.

Перша група охоплює види обов’язкового страхування циві-льної відповідальності власників транспортних засобів (табл. 1),які передбачають захист інтересів (прав) потерпілих осіб на від-шкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю або майну привикористанні іншими особами різних видів транспортних засобів(за винятком залізничного транспорту), оскільки потерпілий єнайменш захищеним з усіх учасників транспортного руху.

Незважаючи на те, що ст. 7 Закону України «Про страхування»передбачене обов’язкове страхування відповідальності морськогоперевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуваннямморського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих па-


68

сажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морськоготранспорту та третім особам і страхування відповідальності мор-ського судновласника, фактично ці два види страхування не здійс-нюються, як зазначалося вище, через відсутність нормативних ак-тів, які б регулювали порядок їх проведення.

Таблиця 1ВИДИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ

Види обов’язкового страхування (передбачені ст. 7 ЗаконуУкраїни «Про страхування») Дата введення в дію

1) Страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів

2004 рік

2) Страхування відповідальності повітряного перевіз-ника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті,вантажу

2002 рік

3) Страхування відповідальності експлуатанта повіт-ряного судна за шкоду, заподіяну третім особам

2002 рік

4) Страхування відповідальності морського перевізни-ка та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуваннямморського транспорту, щодо відшкодування збитків,завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншимкористувачам морського транспорту та третім особам

5) Страхування відповідальності морського судновлас-ника

Порядок прове-дення не визначе-но


Крім обов’язкової форми, такі види як страхування цивільноївідповідальності власників автотранспортних засобів, страхуван-ня відповідальності власників повітряного і водного транспорту(включаючи відповідальність перевізника) здійснюються і в доб-ровільній формі.

У другій групі страхування відповідальності власників джерелпідвищеної небезпеки об’єднані види обов’язкового страхуванняцивільної відповідальності суб’єктів господарювання, які експлу-атують небезпечні об’єкти (табл. 2).


69

Таблиця 2ВИДИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЯКІ ЕКСПЛУАТУЮТЬНЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ В УКРАЇНІ

Види обов’язкового страхування (передбачені ст. 7 Закону України«Про страхування»)

Дата введенняв дію

1) Страхування цивільної відповідальності суб’єктів госпо-дарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами тааваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи по-жежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська дія-льність на яких може призвести до аварій екологічного і са-нітарно-епідеміологічного характеру

2002 рік

2) Страхування відповідальності експортера та особи, якавідповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів,щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здо-ров’ю людини, власності та навколишньому природному се-редовищу під час транскордонного перевезення та утилізації(видалення) небезпечних відходів

2002 рік

3) Страхування відповідальності суб’єктів перевезення не-безпечних вантажів на випадок настання негативних наслід-ків при перевезенні небезпечних вантажів

2002 рік

4) Страхування цивільної відповідальності оператора ядер-ної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіянавнаслідок ядерного інциденту

2003 рік

5) Страхування майнових ризиків при промисловій розробціродовищ нафти і газу

2013 рік

6) Страхування майнових ризиків користувача надр під часдослідно-промислового і промислового видобування та ви-користання газу (метану) вугільних родовищ

2013 рік

7) Страхування цивільної відповідальності інвестора, в томучислі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за уго-дою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено та-кою угодою

2013 рік

8) Страхування майнових ризиків за угодою про розподілпродукції9) Страхування цивільної відповідальності суб’єктів госпо-дарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю абоздоров’ю людей під час зберігання та застосування пестици-дів і агрохімікатів10) Страхування цивільної відповідальності суб’єкта госпо-дарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особамунаслідок проведення вибухових робіт

Порядокпроведенняне визна-чено



70

Метою проведення видів обов’язкового страхування цивільноївідповідальності суб’єктів господарювання, які експлуатують не-безпечні об’єкти, є забезпечення відшкодування шкоди, заподія-ної життю, здоров’ю та майну третіх осіб, у тому числі довкіллю(природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповід-ного фонду), внаслідок пожеж, аварій та інших подій на об’єктахпідвищеної небезпеки.

Страхувальниками за цими видами страхування є суб’єкти го-сподарювання (здебільшого юридичні особи), господарська дія-льність яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру. При цьому зауважимо, що наяв-ність полісу обов’язкового страхування цивільної відповідально-сті у страхувальників, що експлуатують небезпечні об’єкти є не-обхідною умовою для отримання ними відповідних дозволів дляздійснення певних (небезпечних) видів господарської діяльності.

Об’єктами страхування за цією групою видів страхування ємайнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням страхувальни-ком заподіяної ним шкоди життю, здоров’ю фізичних осіб, на-вколишньому природному середовищу, майну фізичних і юриди-чних осіб. А страховим випадком є певна подія, внаслідокнастання якої у страхувальника виникає обов’язок щодо відшко-дування шкоди, заподіяної навколишньому природному середо-вищу та/або здоров’ю, майну людей під час провадження ним го-сподарської діяльності, причому ця подія сталася в період діїдоговору обов’язкового страхування та встановлено причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням шкоди довкіллю та/або здо-ров’ю людей і діяльністю страхувальника.

Страхові тарифи за такими видами страхування диференційо-вані за видами (категоріями небезпеки) об’єкта підвищеної не-безпеки з урахуванням різних факторів, залежно від ступеня ри-зику за конкретним видом (і договором) страхування. Їх розміринезначні, вони коливаються у межах від 0,009 % до 0,44 % стра-хової суми. Відповідно досить мізерними є страхові платежі,сплачувані страхувальниками. Так, наприклад, у 2015 р. середнійрозмір страхового платежу на один договір зі страхування циві-льної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, якаможе бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвище-ної небезпеки… становив 3,5 тис. грн; зі страхування відповіда-льності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів — 0,3 тис.грн; зі страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому


71

числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодоюпро розподіл продукції… — 10,9 тис. грн. Винятком є лише стра-хування цивільної відповідальності оператора ядерної установкиза ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного ін-циденту, за яким середній розмір страхового платежу на один до-говір був досить значним — 173,9 тис. грн [4]. Якщо звернутисядо зарубіжного досвіду, то, наприклад, у Німеччині власникипідприємств, що використовують водні, земельні ресурси та ре-сурси надр, повинні забезпечувати сплату страхових платежів задоговорами страхування на випадок раптового або аварійного за-бруднення в розмірі не меншому 1,4 млн DM за подію зі щоріч-ної страховою сумою до 6,0 млн DM. За очікувані і аварійний ви-падки забруднення платежі становлять не менш як 4,2 млн DM заподію з щорічної страховою сумою до 12 млн DM [5, 6].

Страхова сума за видами обов’язкового страхування цивільноївідповідальності суб’єктів господарювання, які експлуатують не-безпечні об’єкти встановлюється у певному розмірі, визначеномувідповідною постановою Кабінету Міністрів України. Проте заокремими видами страхування вона є мізерною. Так, наприклад,зі страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпеч-них вантажів страхова сума встановлюєтьсязалежно від класу не-безпеки вантажу від 60 до 120 неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян на кожну тонну вантажу (тобто від 1020 грн до2040 грн), а страхова виплата, у разі коли третя особа загинуластановить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(це 8500 грн !), у разі призначення потерпілій третій особі I, II іIII групи інвалідності виплата становить, відповідно, 450, 375,250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це, відпові-дно, 7650 грн, 6375 грн, 4250 грн) [7]. Проблему невідповідностірозміру страхових сум і виплат сучасним реаліям життя за окре-мими видами страхування можна розв’язати лише шляхом удо-сконалення державного регулювання цих видів страхування.

Види обов’язкового страхування цивільної відповідальностісуб’єктів господарювання, які експлуатують небезпечні об’єкти,по суті можна віднести до так званого «екологічного страхуван-ня», хоча законодавчого визначення такого терміну немає. Крімтого, враховуючи, що господарська діяльність страхувальників затакими видами страхування може призвести до аварій, катастрофекологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, цю групувидів страхування, на наш погляд, можна назвати ще як «страху-


72

вання відповідальності власників (експлуатантів) джерел підви-щеної небезпеки за наслідками подій техногенного характеру».

Третя група обов’язкового страхування відповідальності влас-ників джерел підвищеної небезпеки включає тільки два види:страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка можебути заподіяна третім особам і страхування цивільної відповіда-льності громадян України, що мають у власності чи іншому за-конному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіянатретій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи ви-користання цієї зброї (табл. 3).

За цією групою страхування страхувальниками можуть бутигромадяни, які володіють (зберігають, використовують) небезпе-чні об’єкти, перелік яких чітко визначений нормативними акта-ми. Причому, при страхуванні відповідальності власників собакдопускається укладення договорів страхування юридичними осо-бами на користь працівників, які використовують для виконанняслужбових обов’язків власних собак. До страхових ризиків нале-жить відповідальність страхувальника за тільки двома ризиками:1) шкоду, заподіяну життю і здоров’ю третіх осіб; 2) знищенняабо пошкодження майна третіх осіб.

Таблиця 3ВИДИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН,ЯКІ ВОЛОДІЮТЬ НЕБЕЗПЕЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ В УКРАЇНІ

Види обов’язкового страхування(передбачені ст. 7 Закону України «Про страхування»)

Дата вве-дення в дію

1) Страхування відповідальності власників собак щодо шкоди,яка може бути заподіяна третім особам

2002 рік

2) Страхування цивільної відповідальності громадян України,що мають у власності чи іншому законному володінні зброю,за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майнувнаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї

2002 рік


Розміри страхових тарифів за зазначеними видами страхуван-ня тотожні, причому вони одночасно є страховими платежами істановлять один неоподатковуваний мінімум доходів громадян(тобто 17 грн !) на один рік (та два неоподатковуваних мінімуми


73

доходів громадян для страхувальників-юридичних осіб) [8, 9].Розміри страхових сум за цими видами страхування також одна-кові і становлять: за смерть третьої особи — 11 000 грн; за інва-лідність І групи — 8250 грн, ІІ групи — 5500 грн, ІІІ групи —2750 грн; за кожен день тимчасової непрацездатності — 20 грн;за майнові збитки — 30,0 тисю грн [8, 9].

Зауважимо, що обов’язкове страхування відповідальності вла-сників собак і страхування цивільної відповідальності громадянУкраїни, що мають у власності зброю запроваджено на страхо-вому ринку України у 2002 року і з того часу, незважаючи назначне знецінення української грошової одиниці, тарифи та стра-хові суми і нині залишаються на тому ж рівні. На наш погляд,вищезазначені розміри тарифів і страхових сум потребують під-вищення, не менше ніж у 10 разів.

В Україні види обов’язкового страхування відповідальностівласників джерел підвищеної небезпеки розвиваються нерівномі-рно. Хоча у цілому загальний обсяг чистих страхових премій у2015 р. у порівнянні з 2013 р. збільшився з 2870,5 млн грн до3960,5 млн грн, або на 38 %, а питома вага у загальному обсязіпремій по ринку зросла з 10,0 % у 2013 р. до 13,3 % у 2015 р.

Найбільшим сегментом у структурі чистих страхових плате-жів з обов’язкового страхування відповідальності власників дже-рел підвищеної небезпеки є обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних за-собів, його частка протягом 2013—2015 рр. складала близько 95%. Це пов’язане із тим, що страхування цивільної відповідально-сті автовласників «розглядається як класичний, масовий видстрахування, до якого значним чином залучене населення краї-ни» [10, с. 174].

Чільне місце у структурі цього сегменту посідає страхуванняцивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядер-ну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциден-ту, частка чистих страхових платежів якого зросла від 2,7 % у2013 р. до 4,6 % у 2015 р. Решта видів у наведеній структуріобов’язкового страхування характеризується дуже низькою част-кою. При цьому найпомітнішими є частки страхування цивільноївідповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку можебути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної не-безпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти таоб’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до ава-


74

рій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (0,5 %у 2015 р.) та страхування відповідальності суб’єктів перевезеннянебезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідківпри перевезенні небезпечних вантажів (0,6 % у 2015 р.)

У добровільній формі розвиток отримали тільки страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспо-ртних засобів, страхування відповідальності власників повітряно-го транспорту та страхування відповідальності власників водноготранспорту, частка яких у структурі добровільного страхування у2015 р. становила, відповідно, 91,9 % , 5,2 % і 2,9 % [4].

Обсяг чистих страхових виплат за видами обов’язкового стра-хування відповідальності власників джерел підвищеної небезпе-ки протягом 2013—2015 рр. збільшився з 1046,3 млн грн до1304,5 млн грн, або на 24,7 %. Проте з 12 діючих видів обов’яз-кового страхування виплати здійснювалися лише за п’яти вида-ми: зі страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів (його частка у структурі виплат у2015 р. становить 99,8 %, рівень виплат — 34,8 %), страхуванняцивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядер-ну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту(його частка у структурі виплат — 0,2 %, рівень виплат — 1,6 %),страхування цивільної відповідальності громадян України, щомають у власності чи іншому законному володінні зброю (йогочастка у структурі виплат — 0,004 %, рівень виплат — 0,5 %),страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарюван-ня за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аварія-ми…(його частка у структурі виплат — 0,006 %, рівень виплат —0,4 %), страхування відповідальності власників собак за шкоду,яка може бути заподіяна третім особам (рівень виплат у 2015 р. —0,03 %). Такий незначний рівень виплат за видами обов’язковогострахування відповідальності власників джерел підвищеної не-безпеки свідчить про те, що цей сегмент страхового ринку Украї-ни перебуває на етапі становлення.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Проведене дослідження дає можливість зробити ви-сновок, що страхування відповідальності власників джерел під-вищеної небезпеки — це комплексне поняття, яке об’єднуєобов’язкові та добровільні види страхування відповідальності, якіздійснюються з метою забезпечення компенсації шкоди, заподія-ної життю, здоров’ю і майну фізичних осіб, навколишньому при-


75

родному середовищу та майну юридичних осіб внаслідок надзви-чайних ситуацій техногенного та іншого характеру на об’єктахпідвищеної небезпеки. Обов’язкова форма проведення цих видівстрахування на страховому ринку України є домінуючою, йогочастка за обсягом чистих страхових платежів становить 95 % у2015 р., частка добровільної форми страхування, відповідно, 5 %.Структура видів обов’язкового страхування відповідальностівласників джерел підвищеної небезпеки є незбалансованою (так,частка лише одного виду, а саме, страхування цивільної відпові-дальності автовласників становить 95 %). Незначний розвитокрешти видів обов’язкового страхування обумовлений рядом фак-торів, серед яких виділимо і прогалини у їх правовому регулю-ванні. Наразі законодавство у сфері обов’язкового страхуваннявідповідальності власників джерел підвищеної небезпеки потре-бує змін, а саме, збільшення розмірів тарифних ставок, страховихсум і страхових виплат за окремими видами страхування, удо-сконалення заходів із відшкодування збитків, заподіяних внаслі-док пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та інші.

Реалізація цих заходів буде сприяти тому, щоб страхуваннявідповідальності власників джерел підвищеної небезпеки сталомогутнім фінансовим механізмом щодо вирішення проблем, якістосуються безпечної діяльності фізичних осіб і суб’єктів госпо-дарювання та їх відповідальності перед третіми особами.

Напрямками подальших досліджень є удосконалення механіз-му страхування відповідальності власників джерел підвищеноїнебезпеки та підходів щодо оцінки збитків, заподіяних життю таздоров’ю, майну потерпілих осіб і навколишньому середовищу.


1. Цивільний кодекс Українивід 16.01.2003 № 435-IV. [Електроннийресурс]. ⎯ Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page3?nreg=435-15&find=3&text=1187&x=0&y=0.

2. Митюнин А.Хиросима химической индустрии / Митюнин А. —[Електронний ресурс]. ⎯ Режим доступу: http://samlib.ru/m/mitjunin_a/hir.shtml

3. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР. —[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96- %D0 %B2 %D1 %80

4. Консолідовані звітні дані за 2013 р., 2014 р., 2015 р. — Офіційнийсайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері


76

ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс]. ⎯ Режим доступу:http://nfp.gov.ua/content/konsolidovani-zvitni-dani.html

5. Niсkel W. (1996): Recycling-Handbuch: Strategien — Technologien —Produkte. — Dűsseldorf: VDI Verlag. — 526 S.

6. Zellner K. and Mulloy M. (1995), State-of-the-art waste treatmentprocesses in Germany, Proceedings of the Greek-German Workshop«Management of Municipal Waste» (N. Moussiopoulos, A. Karagiannidisand G. Kaiser, eds.), KFA, Р. 47—58.

7. Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язковогострахування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних ван-тажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезеннянебезпечних вантажів: Постанова Кабінету Міністрів України від01.06.2002 р. № 733. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/733-2002- %D0 %BF

8. Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язковогострахування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бутизаподіяна третім особам: Постанова Кабінету Міністрів України від09.07.2002 р. № 944. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/944-2002- %D0 %BF

9. Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язковогострахування цивільної відповідальності громадян України, що мають увласності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка можебути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберіган-ня чи використання цієї зброї: Постанова Кабінету Міністрів Українивід 29 березня 2002 р. № 402. — [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/402-2002- %D0 %BF

10. Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: теорія, мето-дологія, практика : монографія / О.О.Гаманкова. ⎯ К.: КНЕУ, 2009. ⎯283 с.

References

1. Tsyvilnyu kodeks Ukrayiny [Civil Code of Ukraine] 16.01.2003 no. 435-IV. [Electronic resource] — Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page3?nreg=435-15&find=3&text=1187&x=0&y=0. [InUkrainian]

2. Mityunin A. Khirosima khimicheskoy industriyi [Hiroshima ofchemical industry] [Electronic resource] — Available at: http://samlib.ru/m/mitjunin_a/hir.shtml[In Russian]

3. Pro strahuvannia: Zakon Ukrainy vid 07.03.1996 [Law of Ukraine «Oninsurance»] no. 85/96-VR [Electronic resource] — Available at:http://http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96- %D0 %B2 %D1 %80. [InUkrainian]


77

4. Konsolidovani zvitni dani za 2013 r., 2014 r., 2015 r.[ Consolidatedreporting data 2013,2014,2015]. The National Commission for StateRegulation of Financial Services Markets. Official site [Electronic resource]— Available at:http://nfp.gov.ua/content/konsolidovani-zvitni-dani.html. [InUkrainian]

5. Niсkel W. (1996): Recycling-Handbuch: Strategien — Technologien —Produkte. — Dűsseldorf: VDI Verlag, — 526 S. [In Germany]

6. Zellner K. and Mulloy M. (1995) State-of-the-art waste treatmentprocesses in Germany, Proceedings of the Greek-German Workshop«Management of Municipal Waste» (N. Moussiopoulos, A. Karagiannidisand G. Kaiser, eds.), KFA, pp. 47-58. [InEnglish]

7. Pro zatverdzhennia Poryadku i pravyl provedennia obovyazkovogostrakhuvannia tsyvilnoyi vidpovidalnosti subektiv perevezennia nebez-pechnykh vantazhiv na vypadok nastannia negatyvnykh naslidkiv pid chasperevezennia nebezpechnykh vantazhiv [On approval the rules formandatory insurance of liability for dangerous cargo transportation againstnegative consequences during hazardous cargo]: Postanova KabinetuMinistriv Ukrainy vid 01.06.2002 no. 733 [Electronic resource] — Availableat: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/733-2002-п. [In Ukrainian]

8. Pro zatverdzhennia Poryadku i pravyl provedennia obovyazkovogostrakhuvannia tsyvilnoyi vidpovidalnosti vlasnukiv sobak za shkodu, yakamozhe buty zapodiyana tretim osobam [On approval the rules for mandatoryinsurance of liability for dog owners against damages caused to thirdparties]: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 09.07.2002 no.944[Electronic resource] — Available at:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-п. [In Ukrainian]

9. Pro zatverdzhennia Poryadku i pravyl provedennia obovyazkovogostrakhuvannia tsyvilnoyi vidpovidalnosti gromadyan Ukrayiny, shcho mayutu vlasnosti chy inshomu zakonnomu volodinni zbroyu, za shkodu, yukamozhe buty zapodiyana tretiy osobi abo yiyi maynu vnaslidok volodinnia,zberigannia chy vykorystannia tsieyi zbroyi [On approval the rules formandatory civil liability insurance for citizens of Ukraine who own orotherwise legally possess weapons against harm caused to a third person orproperty as a result of possession, storage or use of weapons]: PostanovaKabinetu Ministriv Ukrainy vid 29.03.2002 no. 402 [Electronic resource] —Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/402-2002- %D0 %BF//.[In Ukrainian]

10. Hamankova O.O. Runok strakhovykh poslug Ukrayiny: teoriya,metodologiya, praktyka [Іnsurance market of Ukraine: theory, methodology,practice]. Monografiya. — K.: KNEU (2009). — Р. 283 [In Ukrainian]



78

УДК 368.86:347.515.2:331.461Кривошлык Татьяна Дмитриевна,

канд. экон. наук, доц., доцент кафедры страхования,ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Сегмент видов страхования ответственностивладельцев источников повышенной опасности

на страховом рынке Украины

АННОТАЦИЯ. В статье исследуется современное состояние страхо-вания ответственности владельцев источников повышенной опаснос-ти, а также определены проблемы, связанные с организацией его про-ведения. Раскрыта сущность страхования ответственности владель-цев источников повышенной опасности. В результате исследованияпредложены авторское определение этого понятия, а также классифи-кацию видов страхования ответственности владельцев источниковповышенной опасности с выделением следующих групп: первая — ох-ватывает виды страхования гражданской ответственности владель-цев транспортных средств; вторая группа — охватывает виды стра-хования гражданской ответственности хозяйствующих субъектов,эксплуатирующих опасные объекты; третья группа — охватываетвиды страхования гражданской ответственности физических лиц,владеющих опасными объектами. На основе анализа современного сос-тояния страхования ответственности владельцев источников повы-шенной опасности определены тенденции его развития; предложенынаправления активизации такого страхования в Украине с целью по-вышения уровня социально-экономической защиты потерпевших лиц.Результаты исследования могут использоваться учеными, практика-ми и другими участниками страхового процесса.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: страхование ответственности владельцев ис-точников повышенной опасности, страховой рынок, страхование граж-данской ответственности владельцев транспортных средств, эколо-гическое страхование, обязательное страхование, источники повы-шенной опасности, опасные объекты, страхование ответственности.

UDC368.86:347.515.2:331.461Kryvoshlyk Tatiana,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Insurance




79

Liability insurance for increased danger sourcesowners as a segment of insurance market in Ukraine

ABSTRACT. The article has examined the current state of liability insurance forincreased danger sources owners, and revealed problems in its organizationand implementation. The author has also revealed the essence of liabilityinsurance for increased danger sources owners. As the result of the study, theauthor has suggested the definition of this term, and developed author’sapproach to the classification of liability insurance for increased dangersources owners. There were outlined several groups: the first group includescivil liability insurance for vehicle owners; the second group embraces civilliability insurance for companies which operate dangerous objects; the thirdgroup covers civil liability insurance for individuals who possess dangerousobjects. The analysis of the current state of liability insurance for increaseddanger sources owners has discovered the development tendencies, andjustified measures for providing liability insurance in Ukraine to improve thesocio-economic protection of injured persons. The results of the study can beused by scientists, experts and other participants in the insurance process.

KEY WORDS: liability insurance for increased danger sources owners,insurance market, civil liability insurance for vehicle owners, environmentalinsurance, compulsory insurance, increased danger sources, dangerousobjects, liability insurance.

УДК 336.717Куць Наталія Вікторівна,

начальник управління маркетингу і комунікацій АТ «Піреус Банк»,здобувач кафедри менеджменту банківської діяльності

ДВНЗ «Київський національний економічнийуніверситет імені Вадима Гетьмана»,


ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКУ ЛЕВЕРИДЖУУ БАНКІВСЬКОМУ ПРУДЕНЦІЙНОМУ НАГЛЯДІ

АНОТАЦІЯ. Ключовим завданням статті є дослідження концепції леве-риджу банківських установ, еволюції підходів до розуміння та оцінки ле-вериджу та вивчення перспектив його використання в банківському на-гляді України з метою протидії фінансовим кризам та зміцненнюфінансової стійкості вітчизняної банківської системи. Автором виокре-млено різні підходи до вимірювання показнику левериджу у світі, проана-лізовано переваги його використання. На основі проведеного аналізузроблено висновок про доцільність застосування показнику левериджуяк обов’язкового економічного нормативу, та встановлення диференці-йованих мінімальних вимог до різних груп банківських установ, напри-клад за ступенем фінансової стійкості, розміру активів тощо, а також

© Н. В. Куць, 2016


80

інтервальних рекомендованих значень для різних стадій фінансовогоциклу. Це допоможе, посилити фінансову стійкість та стабільність на-ціонального банківського сектору у цілому та окремих банків зокрема,підтримає розвиток реального сектору та відновлення його кредиту-вання, а також посилить систему банківського нагляду в Україні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: банківська установа, леверидж, фінансове посеред-ництво, інструменти пруденційного нагляду, методи оцінки, достат-ність капіталу.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Фінансова криза 2014—2016рр. довела дуже низький рівень стійкості та надійності банківсь-кого сектору у цілому та окремих фінансових установ: лише за2015 р. і п’ять місяців 2016 р. статус неплатоспроможних отри-мали близько 50 українських банків. Як показує міжнародний до-свід, одним з ключових факторів виникнення криз на фінансово-му ринку є надмірний леверидж, особливо у банківськийустановах, які завдяки функціям фінансового посередництва ви-мушені працювати з набагато вищим рівнем левериджу ніж іншікомпанії. Утім, на сьогодні в Україні рівень левериджу не єоб’єктом регулювання з боку НБУ, а його оцінювання відбува-ється лише на рівні усієї системи у межах загальному моніторин-гу. Тож, проблема левериджу, його вплив на фінансовий стан ба-нківських установ і перспективи застосування у пруденційномунагляді потребують детального вивчення та опрацювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наслідки світовоїфінансової кризи привернули увагу багатьох дослідників до стій-кості фінансових посередників, впливу сформованого ними леве-риджу на їхню діяльність і фінансову стабільність, наслідкам де-левериджингу для оздоровлення фінансового сектору таекономіки у цілому. Найбільший внесок у дослідження цих таінших питань зробили M. Брейнюмайер, Ж. Гіонакоплос, Г. Гор-тон, A. Meтрик, Г. Нуньо, Л. Педерсен, І. Санніков, К. Томас, Ф.Хільдебранд, Х. Шин, T. Едриен. Утім, певні питання залиша-ються невизначеними та викликають багато дискусій до сьогодні,найголовніші з яких — методика оцінювання рівня левериджу,межи його регулювання, необхідність застосування у пруденцій-ному нагляді.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Незважаючи на важливістьоцінювання та регулювання левериджу банківських установ, у


81

пруденційному нагляді України показник левериджу розрахову-ється лише у консолідованому вигляді, а отже не є інструментомрегуляторного пливу на рівень левериджу окремих банківськихустанов. Це, у свою чергу, позбавляє регуляторні органи можли-вості прогнозування погіршення фінансового стану окремих бан-ків з його допомогою і не сприяє зміцненню їхньої фінансовоїстійкості. Відповідно, невизначеним залишається мінімальнийабо оптимальний рівень левериджу, що повинні формувати тапідтримувати українські банки.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою дано-го дослідження є розкриття сутності концепції «леверидж» й ево-люції підходів до його розуміння, а також аналіз сучасних моде-лей оцінювання та регулювання рівня левериджу у банківськомусекторі у контексті міжнародного досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Фінансовий ле-веридж (у транслітерації з англ. – ліврідж) виникає тоді, коли ак-тиви корпорації формуються за рахунок не власного капіталу, аінших, залучених коштів, та дозволяє фінансовій установі підви-щити свої потенційні прибутки або збитки з активів порівняно зтими, що могли б бути сформовано лише за рахунок власнихвкладень [1]. Таким чином, леверидж можна розглядати як часткуактивів, сформованих за рахунок залучених коштів.

Вочевидь, певний рівень левериджу є природнім і навіть не-обхідним для нормального функціонування економіки, адже йогоіснування забезпечується перерозподілом ресурсів з тих, хто на-копичує їх і має певні надлишки, до інвестиційних проектів, щомають потребу у фінансуванні, а отже є невід’ємною рисою дія-льності банківських установ як фінансових посередників, що ві-діграють ключову роль у перерозподілі грошових потоків у еко-номіці та зазвичай мають найбільший леверидж порівняно збудь-якими іншими корпораціями.

Водночас, саме надмірний леверидж банківських установ усечастіше визнається ключовим фактором виникнення та поширен-ня фінансових криз [2, с. 420]. Зокрема, однією з базових харак-теристик фінансової кризи 2008–2010 рр. Базельським комітетомз банківського нагляду було визнано формування надмірного ле-вериджу у банківській системі [3].

Негативний ефект левериджу на фінансову стабільність сис-теми та економіки у цілому можна пояснити трьома причинами.


82

По-перше, зростання рівня левериджу знижує здатність банківсь-кої установи протистояти форс-мажорним обставинам і покрива-ти можливі збитки за активними операціями, уникнути якихмайже неможливо, адже вони є невід’ємним елементом фінансо-вого посередництва. А оскільки збитки за активними операціямипокриваються саме з власного капіталу, рівень покриття активіввласним капіталом, інакше — його достатність повинна утриму-ватися на певному рівні. Тоді як надмірний рівень левериджупідвищує ризик неплатоспроможності та банкрутства.

По-друге, леверидж є не лише ключовим компонентом ризи-кованості окремої установи, а й передає ризики іншим установамчерез фінансові ринки по ланцюгу заборгованості, а отже є клю-човим компонентом інституційного ризику та так званої «інфек-ційності», що притаманна фінансовим кризам. Відповідно, уста-нови з більшим рівнем левериджу скоріше стикаються зізбитками ніж менш левериджні, тобто несуть більші ризики зби-тків. До того ж, їхнє банкрутство або загроза банкрутства матимебільший систематичний ефект перенесення потенційних збитківна їхніх партнерів, включаючи тих, які забезпечили позикові ре-сурси. А якщо партнери мають також високий рівень левериджу,цей ефект розповсюдиться навіть скоріше та глибше [4].

І по-третє, надмірний леверидж створює ризики майбутньогоделевериджінгу під час кризи та після неї, що являє собою скоро-чення або уникнення нарощування активів і залучених коштів,яке стримує економічне оздоровлення економіки та подальшепіднесення через обмеження пропозиції кредитних ресурсів, збі-льшення збитків і скорочення власних капіталів банківськихустанов.

Таким чином, оцінка та обмеження або регулювання рівня ле-вериджу є дуже важливими для розуміння та скорочення інсти-туційних і системних ризиків. З цією метою у низці країн засто-совується показник левериджу. Утім підходи до його оцінкивикликають багато дискусій серед науковців і практиків, а мето-дика розрахунку час від часу переглядається та вдосконалюється,і при цьому відрізняються у різних країнах, що пов’язано з одно-го боку, із різними вимогами бухгалтерського обліку та макро-пруден-ційного нагляду у різних країнах, а з іншого — із постій-ною зміною ринкових умов функціонування банківськогосектору.


83

Так, до середини 50-х рр. для оцінки фінансового левериджута достатності капіталу наглядовими органами багатьох країн ви-користовувалися показники, розраховані на основі співвідношен-ня зобов’язань банківської установи до власного капіталу [5, с.41]. Хоча в Україні цей показник використовувався набагато до-вше. Це було зумовлено підходом до розуміння капіталу банку якджерела захисту вкладників і кредиторів банківських установ, щодомінував серед дослідників, вчених і банкірів.

Утім, даний підхід мав низку недоліків, ключовим серед якихбуло те, що достатність капіталу оцінювалася без урахування ри-зиків, що несе банківська установа і які повинні бути покриті їївласним капіталом. Тож згодом цей підхід було поступово пере-глянуто і власний капітал банківської установи почав розгляда-тися як джерело покриття потенційних збитків, викликаних зни-женням реальної вартості активів, а достатність капіталу —показником, який, з одного боку, показує рівень участі власногокапіталу у формуванні активів і, відповідно, збитків за активнихоперацій, які банк може понести за рахунок власного капіталу,тобто без участі коштів вкладників і кредиторів банку, а з іншого— свідчить про рівень левериджу.

Відповідно, для оцінки левериджу фінансових установ регуля-торні органи та дослідники почали застосовувати іншу модель,що ґрунтується на зіставленні власного капіталу та активів банку.На сьогодні можна вирізнити два підходи до застосування цієїмоделі для оцінки, а у деяких країнах і для регулювання рівня ле-вериджу у банківській системі. Згідно з першим, показник леве-риджу розраховується як співвідношення капіталу банку (власно-го або регулятивного) до загальної суми активів (скориговані насуму певних рахунків, у т.ч. на загальну суму резервів за всімаактивними операціями та нематеріальні активи) і відображає рі-вень фінансування активів за рахунок власного капіталу, тобтоскільки грошових одиниць капіталу припадає на 1 грн активів.Саме цей підхід є на сьогодні найпоширенішим. Уже тривалийчас його застосовують у США, де розраховують показник леве-риджу як співвідношення мінімального рівня капіталу першогорівня до суми середніх загальних скоригованих активів (визна-чаються як квартальний середній обсяг загальних активів мінусвирахування на гудвіл, інвестиції, що вираховуються з капіталупершого рівня, та відкладені податки) [1]. Згодом показник леве-риджу було впроваджено у Швейцарії для окремих банківських


84

установ, а починаючи з 1 січня 2013 р. вступила у дію угода Ба-зель ІІІ, що передбачає поступове впровадження аналогічногопоказнику левериджу для усіх країн, що приєдналися до угоди.Згідно з нею, показник левериджу визначається як співвідношен-ня показника капіталу до показнику сукупних активів. Показни-ком капіталу для показника левериджу є капітал першого рівняабо сукупний регулятивний капітал, як і в ризик-зваженої моделі.Показником активів є сума балансових активів, вкладень у дери-вативи, операції з фінансування цінних паперів, та визначені ви-могами позабалансові операції [3].

Утім, деякі вчені піддають критиці даний підхід і пропонуютьвикористовувати обернений до нього показник – мультиплікаторлевериджу (в українській літературі — мультиплікатор капіталу),що відповідно розраховується як співвідношення сукупних акти-вів до власного капіталу та показує рівень ризикованості діяльно-сті банківської установи. Як стверджує аналітик генеральногодепартаменту ЕС з економіки та фінансів Ж. Бурке [6], «базель-ське» визначення показнику левериджу, хоч і є еквівалентним зматематичної точки зору, оберненому показнику, утім має певнінедоліки. По-перше, таке визначення приховує ризики ліквіднос-ті, що створює леверидж, а також мультиплікативний ефект ле-вериджу, що є дуже важливим для оцінки рівня існуючого ризи-ку. А по-друге, може створювати непорозуміння, адже де-фактовимірює не леверидж, а рівень захисту активів власним капіта-лом, тобто достатність капіталу. На сьогодні підхід оцінки та ре-гулювання левериджу у банківському секторі через розрахунокмультиплікатору левериджу застосовується у Канаді на рівніконсолідованих банківських груп. При цьому його розраховуютьяк співвідношення сукупних активів, до яких додано позабалан-сові статті, до її консолідованого капіталу, що являє собою сумукапіталів першого та другого рівня [6].

Тож, канадська модель є прозорішою ніж американська, оскі-льки враховує не лише балансовий леверидж, а й економічний,тобто такий, що формується не тільки за рахунок балансових ак-тивів, а й частково позабалансових. У даній моделі консолідованіактиви не можуть перевищувати капітал більше ніж у 20 разів,хоча до окремих банківських інститутів канадські наглядові ор-гани мають право застосовувати жорсткіші вимоги. Це відобра-жає консервативніший підхід ніж у США та жорсткіший, оскіль-ки враховує у розрахунку позабалансові операції.


85

В українському банківському нагляді до 2014 року показниклевериджу як показник достатності капіталу відносився перелікуекономічних нормативів, що встановлюються Національним Ба-нком України (Н3) та є обов’язковими для виконання усіма бан-ківськими установами. Розрахункова модель даного нормативубула схожа на «американській» підхід і передбачала вимірюванняспіввідношення основного капіталу до сукупних активів за вира-хуванням сформованих резервів за активними операціями. До2008 року його мінімальне значення повинно було становити 4%, а після кризи 2008 р. мінімальні вимоги НБУ до нього булопідвищено — до 9 %. Утім, у 2014 р. його було скасовано згідно зПостановою НБУ от 25.12.2014 № 368 [8], і на сьогодні Нацбан-ком для оцінки достатності капіталу застосовується лише одинобов’язковий норматив — достатності регулятивного капіталу(Н2), що розраховується згідно з вимогами угоди Базель II якспіввідношення регулятивного капіталу та сукупних активів,зважених за ступенем ризику [3], та має мінімальне нормативнезначення — 10 % [9]. Тоді як показник фінансового левериджурозраховується на рівні усієї системи як рекомендований індика-тор фінансової стійкості банківського сектору згідно з рекомен-даціями МВФ [10].

Утім, застосування простого показника левериджу має низкупереваг порівняно зв складнішим ризик-зваженим показникомдостатності капіталу.

По-перше, показник левериджу на відміну від ризик-зваженого показника достатності капіталу є повністю незалеж-ним від будь-яких складних припущень моделювання або каліб-рування. Завдяки цьому його простоті та прозорості, достатністьвласного капіталу може бути оцінено неупередженіше, без мож-ливості маніпулювання окремими критеріями моделі, а сильнішівимоги до його рівня — допоможуть збільшити загальний рівенькапіталу та захищеність банківського сектору від потенційнихзбитків, у т.ч. тих, що пов’язані із загальною соціально-економічною та політичною ситуацією та появою кризових тен-денцій і явищ. До того ж, простота його впровадження та моніто-рингу дозволяє дуже швидко та без зайвих витрат часу й коштівпочати застосовувати його у макропруденційному нагляді, разоміз існуючим режимом оцінювання адекватності капіталу.

По-друге, впровадження обов’язкових вимог до дотриманняпоказнику левериджу сприятимуть відновленню кредитування


86

реального сектору. Адже це скасує або урівноважить неприродністимули вкладати більшу частку активів у «синтетичні» інстру-менті, такі як деривативи, міжбанківські операції «репо», при-дбання державних облігацій, що у ризик-зваженої моделі каліб-руються як активи з пониженим ризиком, ніж у традиційнефінансування реального сектору економіки або споживче креди-тування. Відповідно, ризик-зважена модель достатності капіталувимагає від банківських установ утримувати більше капіталу затрадиційними видами активних операцій ніж за «синтетичними»операціями. Це, вочевидь, стимулює нарощування таких операційза рахунок традиційного кредитування, що у свою чергу є шкод-ливим для економічного розвитку країни у цілому, адже скорочуєпотенційні обсяги кредитування реального сектору та стримуєйого подальший розвиток. До того ж, під час фінансових кризнадмірна залежність окремих, особливо великих, банківськихустанов від міжбанківського кредитування, має додатковий де-стабілізаційний ефект на усю систему в цілому. Тим більше, щовеликі системні банківські установи продовжують надто орієнту-ватися на різні форми короткострокового міжбанківського креди-тування, а ризик-зважена модель забезпечує для цього усі стиму-ли . Тоді як традиційний показник левериджу не враховує різницірівня ризикованості окремих видів активів при оцінці вимог додостатності капіталу. Тож це могло б допомогти відновити кре-дитування реального сектору та уникнути стимулів формуватиздебільшого «синтетичні активи». При цьому, за певних умовможна було б очікувати зміщення фокусу банківського сектору зформування короткострокових на довгостроковіші активи у ши-ршого кола корпорацій нефінансового сектору. А це у свою чергузменшило б систематичні ризики короткострокових шоків усере-дині банківського сектору та велику концентрацію активів, що єсуб’єктом нижчих капітальних вимог з боку регулятору.

І по-третє, через те, що показник левериджу є досить гнучкимі багатоаспектним, його можна використовувати і як інструментімікро- й макропруденційної політики, і як антициклічний інстру-мент.


87

Рис. 1. Динаміка показнику левериджуу банківському секторі України, 2005–2016 рр.

Як показали дослідження, леверидж банків зростає під часекономічного піднесення та знижується під час спаду (див. рис.1). Причина цього явища полягає у тому, що банківські установиактивно управляють своїм левериджем під час кредитного циклучерез заставне кредитуваннятапозичання. Коли монетарна полі-тика більш «вільна» стосовно макроекономічних показників абостан економіки є менш ризикованим, банки розширюють свої ба-ланси та, як наслідок, пропозиція ліквідності зростає. Навпаки,коли монетарна політика є жорсткішою або ситуація на ринкустворює додаткові ризики ліквідності та неплатоспроможностібанки звужують свої баланси, скорочуючи загальну пропозиціюліквідності [10]. Тож, проциклічність левериджу виявляється утому, що зростання та стискання балансів скоріше посилюютьніж протидіють кредитному циклу та, відповідно, сприяють кри-зовим явищам

Вочевидь, така проциклічність створює певні ризики. По-перше, запровадження показнику всередині поточного фінансо-вого циклу може мати додатковий тиск делевериджу на банки.По-друге, у довгостроковій перспективі це може призвести донестійкої доступності кредитних ресурсів для банківських пози-чальників, адже у економічних спадів банки будуть вимушеніскорочувати фінансування клієнтів з тим, щоб виконувати вимо-ги нагляду до цього показника.

Тож, для зниження проциклічності регулятор може обмежитинарощування левериджу у періоди економічної стабілізації черезвстановлення мінімальних вимог до показнику левериджу або,навпаки, максимально можливого значення мультиплікатору ле-


88

вериджу. Навпаки, для періодів спаду варто розробити механізмпослаблення обмеження левериджу, оскільки постійні мінімальнівимоги до показнику левериджу або обмеження максимальногорівня його мультиплікатору з великою вірогідністю можуть при-звести до збільшення про циклічності через примушення банківзнижувати рівень левериджу протягом спадів і навпаки. Такиймеханізм дозволяє не лише мінімізувати проциклічність показни-ку левериджу, а й використовувати його як антициклічний ін-струмент. Саме у такий спосіб проблема проциклічності показ-нику левериджу було вирішено свого часу у Швейцарії: Фе-деральна банківська комісія застосувала підхід, згідно з яким уперіоди фінансової стабілізації, банки повинні дотримуватисярівня капіталу, що значно перевищує регуляторні мінімальні ви-моги, а коли цикл розгортається вони можуть скористатися по-слабленням вимог і використовувати створений раніш буфер ка-піталу [12]

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Маємо підстави сумувати, що фінансовий леверидж єключовим фактором, що провокує і посилює фінансову кризу.Надмірний леверидж збільшує вплив і швидкість настання шоківдля банківського сектору, тоді як зниження левериджу або деле-вереджінг, якого не можливо уникнути під час криз, здійснюєподальший негативний тиск на банківській сектор.

Для вирішення цих завдань та одночасного нівелювання недо-ліків існуючого показника достатності капіталу, розрахунок яко-го ґрунтується на ризик-зваженої моделі, доцільним є поверненнядо застосування показнику левериджу як обов’язкового економі-чного нормативу, модель розрахунку якого повинна ґрунтуватисяна співвідношенні капіталу першого рівня та сукупних активів,скоригованих на суму резервів, сформованих за активним опера-ціями, і нематеріальних активів з максимально можливим враху-ванням позабалансових операцій, що відповідає вимогам угодиБазель ІІІ.

При цьому, з урахуванням міжнародного досвіду та результа-тів власних досліджень, вважаємо ефективним встановлення ди-ференційованих мінімальних вимог до різних груп банківськихустанов, наприклад за ступенем фінансової стійкості, розміру ак-тивів тощо, а також інтервальних рекомендованих значень длярізних стадій фінансового циклу.


89

Цей крок допоможе, по-перше, посилити фінансову стійкість істабільність національного банківського сектору у цілому таокремих банків зокрема, а також зробить внесок у стабілізаціюміжнародної банківської системи. По-друге, впровадження показ-нику левериджу з інтервальними значеннями для різних груп бан-ків і залежно від етапу фінансового циклу певною мірою підтри-має розвиток реального сектору та його кредитування під часекономічних спадів. І, насамкінець, це посилить систему банківсь-кого нагляду, а отже зробить негативні наслідки надмірного леве-риджу та його вплив на стан банківського сектору та економіки уцілому керованішим і прогнозованішим.


1. Hulster K.D. The leverage ratio. A new binding limit on Banks. Publicpolicy for private Sector. – 2009. – №11 / [Електронний ресурс] // Режимдоступу до матеріалів: http://rru.worldbank.org/PublicPolicyJournal

2. Adrian T., Shin H. Liquidity and Leverage // Journal of FinancialIntermediation. – 2010. – № 19. – Р. 418—437.

3. Basel Committee on Banking Supervision. Basel III leverage ratioframework and disclosure requirements / [Електроннийресурс] // Режим-доступудоматеріалів: http://www.bis.org/publ/bcbs270.htm

4. Galo N., Carlos T. Bank Leverage Cycles (June 14, 2012). Banco deEspana Working Paper No. 1222. AvailableatSSRN: / [Електронний ре-сурс] // Режим доступу до матеріалів: http://ssrn.com/abstract=2084115or http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.2084115

5. Фетисов Г.Г. Оценка финансовой устойчивости коммерческогобанка / Г.Г. Фетисов // Бухгалтерия и банки. – 2002. – №10. – С. 39–50.

6. Burke J.V. The bonsai and gardener: using flow data to better assessfinancial sector leverage / [Електроннийресурс] // Режим доступу до ма-теріалів: http://ec.europa.eu/economy_finance/publications

7. Canada; 2009 Article IV Consultation: Staff Report; Staff Statement;and Public Information Notice on the Executive Board Discussion. / [Елект-ронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: https://ideas.repec.org/p/imf/imfscr/09-162.html

8. Національний банк України. Сайт у мережі Інтернет / [Електрон-ний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=64097

9. Постанова НБУ від 02.06.2009 р. № 315 Про схвалення Методикирозрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків вУкраїні / [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:http://ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/PB09025.html


90

10. Financial soundness indicators: compilation guide—Washington,D.C., USA : International Monetary Fund, 2006.//Режим доступу до мате-ріалів: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fsi/guide/2006/pdf/fsiFT.pdf

11. T. Adrian T, H. Shin. Liquidity, Monetary policy and FinancialCycles. Current issues in Economics and Finance. Federal Reserve Bank ofNew York. – 2008. – №14 (1).

12. P.M. Hildebrand 2008 Is basel II enough? The benefits of a LeverageRatio». Financial Markets group Lecture, London School of Economics,December 15 / [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:http://snb.ch›en/mmr/speeches/id/ref_20081215_pmh

References

1. Hulster K.D. The leverage ratio. A new binding limit on Banks. Publicpolicy for private Sector. — 2009. — #11. / [Electronic resource] —Available at:http://rru.worldbank.org/PublicPolicyJournal[In English]

2. Adrian T., Shin H. Liquidity and Leverage // Journal of FinancialIntermediation. – 2010. – # 19. – Р. 418–437 [In English]

3. Basel Committee on Banking Supervision. Basel III leverage ratioframework and disclosure requirements / [Electronic resource] – Availableat: http://www.bis.org/publ/bcbs270.htm[In English]

4. Galo N., Carlos T. Bank Leverage Cycles (June 14, 2012). Banco deEspana Working Paper No. 1222. Available at SSRN: / [Electronic resource]— Available at: http://ssrn.com/abstract=2084115 or http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.2084115[In English]

5. Fetisov G.G. Otsenka finansovoy ustoychivosti kommercheskogobanka [Commercial Banks Financial Soundness Evaluation] / G.G. Fetisov //Buhgalteriya i banki. — 2002. #10. — S. 39—50 [In Russian]

6. Burke J.V. The bonsai and gardener: using flow data to better assessfinancial sector leverage / [Electronic resource] – Available at:http://ec.europa.eu/economy_finance/publications[In English]

7. Canada; 2009 Article IV Consultation: Staff Report; Staff Statement;and Public Information Notice on the Executive Board Discussion. /[Electronic resource] – https://ideas.repec.org/p/imf/imfscr/09-162.html[InEnglish]

8. Natsionalniy bank Ukrayini. Sayt v merezhi Internet. / [Electronicresource] – Available at:http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=64097[In Ukrainian]

9. Postanova NBU # 315 vId 02.06.2009 r. Pro shvalennya Metodikirozrahunku ekonomIchnih normativIv regulyuvannya dIyalnostI bankIv v


91

UkraYinI / [Electronic resource] – Available at:http://ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/PB09025.html[In Ukrainian]

10. Financial soundness indicators: compilation guide – Washington,D.C., USA : International Monetary Fund, 2006/ [Electronic resource] –Available at: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fsi/guide/2006/pdf/fsiFT.pdf [In English]

11. T. Adrian T, H. Shin. Liquidity, Monetary policy and FinancialCycles. Current issues in Economics and Finance. Federal Reserve Bank ofNew York. – 2008. – #14 (1).

12. P.M. Hildebrand. 2008 Is basel II enough? The benefits of a LeverageRatio». Financial Markets group Lecture, London School of Economics,December 15 / [Electronic resource] — Available at: http://snb.ch›en/mmr/speeches/id/ref_20081215_pmh[In English]


УДК 336.717Куць Наталия Викторовна,

начальник управления маркетинга и коммуникацийАО «Пиреус Банк»,

соискатель кафедры менеджмента банковской деятельностиГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Использование показателя левериджав банковском пруденциальном надзоре

АННОТАЦИЯ. Ключевым заданием статьи является исследование кон-цепции левериджа банковских институтов, эволюции подходов к пони-манию и оценке левериджа и изучение перспектив его использования впруденциальном надзоре Украины с целью противодействия финансо-вым кризисам и укреплению финансовой стойкости отечественной ба-нковской системы. Автором выделены различные подходы к измерениюлевериджа в мире, проанализированы преимущества его использованияв пруденциальном надзоре. На основе проведенного анализа сделан вы-вод о целесообразности применения показателя финансового левери-джа в качестве обязательного экономического норматива и установ-ления дифференцированных минимальных требований к его уровню дляразных групп банков, например, по степени финансовой стойкости, ра-змеру активов, а также интервальных рекомендованных значений дляразличных стадий финансового цикла. Это поможет усилить финансо-вую стойкость и стабильность национального банковского сектор вцелом и отдельных банков в частности, поддержит развитие реально-го сектора экономики, а также усилит систему банковского надзора.


92

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: банковское учреждение, леверидж, финансовое по-средничество, инструменты пруденциального надзора, методы оценки,достаточность капитала.

UDC 336.717Kuts Nataliia,

Head of the Marketing and Communications Department at «PiraeusBank ICB»,

Fellow Applicant (PhD) at the Department of Bank ManagementKyiv National Economic University named after Vadym Hetman

(54/1, Peremohy Ave., Kyiv, 03680, Ukraine)E-mail: [email protected]

Leverage ratio application in banking prudentialsurveillance

ABSTRACT. The article key tasks are to study a concept of leverage inbanking sector, evolution of approaches to leverage understanding andmeasuring, and analysis of its applicability in prudential surveillance forfinancial crises prevention and strengthening Ukrainian banking sector financialsoundness. The author identifies approaches to leverage measuring, andanalyzes their advantages. On the basis of analysis, the research concludesabout the reasonability of leverage ratio usage as compulsory ratio, andapplying of differentiated minimum ratios for different bank groups, for examplein terms of financial soundness and assets, as well as interval reference valuesfor various stages of financial cycle. This will strengthen financial soundnessand sustainability of national banking sector as a whole and individual banks,contribute to the real economy development, and reinforce bankingsurveillance in Ukraine.

KEY WORDS: banking institution, leverage, financial intermediation, prudentialsurveillance tools, assessment methods, capital adequacy.

УДК 336.7Кучер Тарас Леонідович,

здобувач кафедри фінансові ринкиДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ НА

ТРАНСФОРМАЦІЮ ЗАОЩАДЖЕННЬ В ІНВЕСТИЦІЇ

АНОТАЦІЯ. У статті розкрито вплив запровадження та нарощення ви-користання інноваційних інструментів фінансового ринку на процес

© Т. Л. Кучер, 2016


93

трансформації локальних заощаджень в інвестиції. За допомогою порів-няльного аналізу було продемонстровано низьку ефективність акуму-лювання локальних заощаджень і трансформацію їх в інвестиції наукраїнському фінансовому ринку у зіставленні з країнами порівняльноїбази (Руміня, Болгарія, Росія, Словаччина, Чехія, Польща). Продемонст-ровано залежність між обсягами використання інноваційних інструмен-тів фінансового ринку та ефективністю трансформації локальних за-ощаджень в інвестиції. За допомогою регресійного аналізу побудованамодель, яка демонструє потенційний вплив нарощення обсягів викорис-тання інноваційних інструментів фінансового ринку на збільшення ефе-ктивності трансформації заощаджень в інвестицій в Україні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Інноваційні інструменти фінансового ринку, заоща-дження, інвестиції.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Згідно з сучасними теоріямиекономічного зростання ключовим фактором нарощення еконо-мічної активності через фінансовий ринок є інвестиції. Інвестиціїформуються за рахунок заощадження. Походження заощаджень єлокальним або міжнародним. Фінансовий ринок і набір фінан-сових інструментів повинні забезпечувати трансформацію за-ощаджень в інвестиції. Виходячи з тотожності використання за-ощаджень ми можемо стверджувати що левова частка неспожи-тих фінансових ресурсів трансформується в інвестиції, а саме вкупівлю або створенню нових капітальних товарів. Інвестиціїмають критично важливе значення у формуванні економічної ак-тивності в довгостроковому періоді, адже інвестиції створюютьнові капітальні товари [1, c. 280]. Високий рівень інвестицій пе-редбачає швидкий ріс запасів капіталу. За інших рівних умов, рі-вень виробництва буде вищий в тієї економіки, яка забезпечує бі-льший обсяг інвестування з більшим запасом капіталу, ніж у тієї,яка не має доступу до значних запасів капіталу.

Аналіз останніх дослідженьі публікацій. Й. Шумпетер у на-уковому доробку «Теорія економічного розвитку» висловив дум-ку щодо важливості поєднання інноваційних процесів у фінансо-вому та реальному секторах економіки, адже такий синтезформує підґрунтя для динамічного економічного зростання [2, c.153]. С. Юн у праці «Моделювання фінансових інновацій та еко-номічне зростання» дослідив вплив фінансових інновацій на еко-номічне зростання. На думку науковця, фінансові інновації збіль-шують ефективність фінансового посередництва через стимулю-вання зростання лінійки фінансових продуктів і послуг, які в


94

свою чергу забезпечують нарощення задоволення потреб підпри-ємств у додаткових ресурсах. Відтак, суб’єкти господарюваннянакопичують капітальні запаси, що призводить до економічногозростання [3]. Науковець П. Мішра продемонстрував, що фінан-сові інновації покращують мобілізацію заощаджень, нарощуютьпродуктивність капіталу, збільшують ефективність розподілу фі-нансового ресурсу, що позитивно впливає на економічне зрос-тання [4, c. 5]. Р. Мертон також довів позитивний зв’язок між фі-нансовими інноваціями та збільшенням економічної активності[5, c. 22]. Д. Лоурент пов’язав стимулювання фінансових іннова-цій з розвитком фінансових ринків у країнах, що розвивається, дояких належить і Україна [6].

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Однак зазначені досліджен-ня концентрувалися на фінансовій інновації загалом, не виокрем-люючи при цьому вплив окремої її складової — інноваційнихінструментів фінансового ринку. Відтак додаткового досліджен-ня потребує вплив інноваційних інструментів фінансового ринкуна трансформацію локальних заощаджень в інвестиції в Україні.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою статтіє аналіз потенційного впливу запровадження та нарощення вико-ристання інноваційних інструментів фінансового ринку в Україніна ефективність трансформації локальних заощаджень в інвести-ції та, як наслідок збільшення економічної активності. Для досяг-нення мети було поставлено такі завдання: аналіз ефективностітрансформації заощаджень в інвестиції в Україні в порівнянні зспівставними країнами; аналіз впливу використання інновацій-них інструментів фінансового ринку на збільшення ефективностітрансформації заощаджень в інвестиції; моделювання впливу ви-користання інноваційних інструментів фінансового ринку на збі-льшення ефективності трансформації заощаджень в інвестиції вУкраїні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Аналіз ефектив-ності трансформації заощаджень в інвестиції в Україні на нашудумку варто здійснювати в призмі порівняння з країнами, які ма-ли соціалістичне минули, подібні процеси встановлення фінансо-вого ринку та ринкової економіки загалом. Для порівняння намибуло обрано Румунію, Болгарію, Росію, Словаччину, Чехію таПольщу (країни порівняльної бази).


95

Як видно з рис. 1, рівень заощаджень до ВВП у країнах порів-няльної бази протягом останніх 15-ти років знаходився в діапазо-ні від 16—20 %. В Україні заощадження досягнули максимальнихзначень у 2004 році (більше 30 % до ВВП). У період з 2004 по2014 рр. заощадження в Україні демонстрували стійку тенденціюзниження частки до ВВП. До 2009 р. в Україні заощадження зна-ходилися на вищому рівні, ніж у країн порівняльної бази. Після2009—2010 рр. в Україні частка заощадження до ВВП почаластрімко знижувати і в 2013—2014 рр. досягла позначки нижче 10%. У країнах порівняльної бази, навпаки, з 2009 року переважалатенденція до нарощення заощаджень. Відтак, ми можемо побачи-ти, що заощадження, як основа для українських локальних інвес-тицій, за останніх 10 років постійно знижувалася порівняно доВВП. Тобто перерозподіл доданої вартості, яка створюється вкраїні, відбувалося таким чином, що протягом останніх 10-ти ро-ків внутрішнє джерело інвестицій постійно скорочувалося. В та-ких умовах особливо, гостро стоїть питання ефективності транс-формації внутрішніх заощаджень в інвестиції.

Рис. 1. Співвідношення заощаджень до ВВПДжерело: складено автором на основі [7]

Як демонструє нам рис. 2, частка інвестицій в Україні протя-гом останніх 15-ти років знаходився на нижчому рівні, ніж у


96

країн порівняльної бази. До 2007 р. інвестицій в Україні та вкраїнах порівняльної бази демонстрували висхідні тенденції. Пі-сля посткризового відновлення в 2011 р. в Україні відбувалосястрімке зниження частки інвестицій у ВВП до 14 %. Відтак,Україна протягом достатньо тривалого часу забезпечувала ниж-чій рівень одного з факторів економічного зростання в порівняніз країнами аналогами, які в середньому формували вищий рівеньінвестицій ніж Україна. Низький рівень інвестицій порівняно зкраїнами аналогами свідчить про критично важливе значенняефективності трансформації заощаджень в інвестиції, як одного зфакторів економічного зростання.

Рис. 2. Співвідношення інвестицій до ВВПДжерело: складено автором на основі [8]

Ключовим сектором фінансового ринку, на який припадаєтрансформація заощаджень в інвестиції, є кредитний ринок. Якдемонструє нам рис. 3, український кредитний ринок до 2005 р.розвивався в межах тенденції, які були притаманні країнам порі-вняльної бази, адже співвідношення виданих кредитів до ВВП вУкраїні знаходилися такому ж рівні, як і в інших подібних краї-нах. Але після 2005 року обсяги кредитування по відношенню доВВП в Україні почали зростати значними темпами та в 2009 роцівже складали більше 100 % ВВП. Після незначного зниження об-


97

сяги кредитування знову зросли до області в 100 % у 2014 році.На відміну від України, обсяги кредитування в країнах порівня-льної бази збільшившись до рівня в 60 % ВВП і залишались нацьому рівні останніх 5 років. Відтак, в Україні кредитне наванта-ження суттєво вище ніж у країнах порівняльної бази.

Рис. 3. Співвідношення виданих кредитів до ВВП

Джерело: складено автором на основі [9]

Значне кредитне навантаження на ВВП має позитивний ефектпри ефективному використанні кредитних ресурсів. Зокрема, як-що кредитні активи направляються на нарощення капітальнихзапасів в економіці, тобто на інвестиції. Проаналізуємо як спів-відносяться інвестиції до кредитів в Україні порівняно з країнамипорівняльної бази.

У 2000–2001 рр. інвестиції до кредитів України та країн порі-вняльної бази були на рівні 90—80 %. У подальшому ми бачимо(рис. 4), що переважали тенденції до зниження частки інвестиційу виданих кредитах, як в Україні, так і в країнах порівняльної ба-зи. Проблема в тому, що частка інвестицій у кредитах країнахпорівняльної бази знизилися до 40 % і продовжує знаходитись вобласті 40 % уже 5 років. В Україні ж частка кредитів, які потра-


98

пляють до інвестицій, зменшувалася до рівня нижчого за 20 % інаразі там залишається. Таким чином, ми можемо стверджувати,що трансформація заощаджень через кредитний ринок відбува-ється не ефективно, адже невелика частка кредитів виступає уролі фундаментального важеля економічного зростання. Значнекредитування не забезпечує нарощення інвестицій в економіціУкраїни. Відтак ми можемо зробити висновок, що в Україні, по-рівняно з країнами порівняльної бази, достатньо низькі заоща-дження та інвестиції, а кредитне навантаження високе. Таким чи-ном, запровадження інноваційних інструментів фінансовогоринку повинно бути сконцентроване на збільшення ефективностітрансформації заощаджень в інвестиції, тобто забезпечення на-правленості кредитів в інвестиції.

Рис. 4. Співвідношення інвестицій до виданих кредитів

Джерело: складено автором на основі [8—10]

Враховуючи те, що в Україні достатньо низька частка креди-тів трансформується в інвестиції порівняно з країнами порівня-льної бази, на рис. 5 ми зобразили різницю у забезпеченні креди-тами інвестицій між Україною та країнами порівняльної бази. Яквидно з рис. 5, зростання ефективності трансформації заоща-


99

джень в інвестиції через кредитний ринок у країн порівняльноїбази порівняно Україною супроводжувалося збільшенням обсягіввикористання інноваційних інструментів. Цей взаємозв’язок під-тверджується позитивною кореляцією у 77,5 %. Це підтверджуєнаше твердження про позитивний вплив інноваційних фінансо-вих інструментів на збільшення ефективності трансформації за-ощаджень в інвестиції.

Рис. 5. Динаміка обсягів використання інноваційних фінансовихінструментів у країнах порівняльної бази та спреду співвідношенняінвестицій до ВВП між Україною та країнами порівняльної бази

Джерело: складено автором на основі [8,11—13]

Вплив інноваційних інструментів фінансового ринку на наро-щення інвестицій демонструє регресійний аналіз з таким резуль-татом: y = 0,0294x + 0,0597, R² = 0,6015. Регресійний аналіз до-зволяє нам інтерпретувати отримані результати взаємозв’язків українах порівняльної бази на український фінансовий ринок таекономіку в цілому. Використовуючи результати регресійногоаналізу ми побудували модель, яка демонструє нам вплив впро-вадження, розвитку та нарощення обсягів використання іннова-


100

ційних інструментів фінансового ринку на збільшення ефектив-ності трансформації заощаджень в інвестиції через кредитнийринок.

Рис. 6. Модель впливу використання інноваційних інструментівфінансового ринку на частку інвестицій в ВВП України через

трансформацію кредитів в інвестиції

Джерело: складено автором

Я видно з рис. 6, за умови збільшення обсягів використанняінноваційних інструментів фінансового ринку в Україні до 2,5млрд дол. США за інших рівних умов буде супроводжуватисязбільшенням частки інвестицій у ВВП до 16 % при початковомурівні в 14 %. Зростання обсягів використання інноваційних ін-струментів фінансового ринку інноваційних фінансових інстру-ментів до 10 млрд дол. США вже буде забезпечувати 23,9 % інве-стицій у ВВП.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Отже, побудувавши модель впливу розвитку, впрова-дження та збільшення обсягів використання інноваційних фінан-


101

сових інструментів в Україні на трансформацію локальних за-ощаджень в інвестиції на базі аналізу країн порівняльної бази(Румунія, Болгарія, Росія, Словаччина, Чехія та Польща) ми мо-жемо зробити наступний висновок. Розширення системи україн-ського фінансового інструментарію буде мати позитивний ефектна збільшення ефективність роботи фінансового ринку, адже ін-новаційні інструменти забезпечать вищий рівень трансформаціїзаощаджень в інвестиції. Збільшення частки інвестицій в ВВПУкраїни є ключовим елементом забезпечення зростання економі-ки України в майбутньому.

Подальші дослідження мають бути направленні на пошук су-купного ефекту від обсягів використання інноваційних інструме-нтів фінансового ринку на збільшення ефективності трансформа-ції як внутрішніх так і зовнішніх заощаджень в інвестицій вукраїнську економіку.

Бібліографічний список.

1. Абель Э., Бернанке Б. Макроэкономика: 5-е изд. – М.: Питер,2010. – 768 с.

2. Шумпетер Й. А. Теорія економічного розвитку. Дослідженняприбутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу. – К.:КМАб, 2011. – 242 с.

3. Chou, Yuan K. Modelling Financial Innovation and Economic Growth// The Journal of Economic Education, 2007. – Taylor & Francis

4. Mishra, P. K., Financial Innovation and Economic Growth - ATheoretical Approac // Social Science Research Network (September 3,2008).

5. Merton, Robert C., Financial Innovation and Economic Performance.// Journal of Applied Corporate Finance, 4 (Winter), 12-22, 1992.

6. Laurent L. Jacque Financial Innovations and the Dynamics ofEmerging Capital Markets, Working paper, Fletcher School of Law andDiplomacy, Tufts University and HEC School of Management.2007

7.The World Bank Data. Gross savings ( % of GDP). [Електронний ре-сурс] – Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator/NY.GNS.ICTR.ZS/countries

8. The World Bank Data. Gross capital formation ( % of GDP). [Елект-ронний ресурс] – Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator/NE.GDI.TOTL.ZS/countries

9. The World Bank Data. Domestic credit provided by financial sector (% of GDP). [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://data.worldbank.org/indicator/FS.AST.DOMS.GD.ZS


102

10. The World Bank Data. GDP (current US$). [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.CD/countries

11. Exchange-traded derivatives statistics. [Електронний ресурс] – Ре-жим доступу: http://www.bis.org/statistics/extderiv.htm

12. Semiannual OTC derivatives statistics. [Електронний ресурс] – Ре-жим доступу: http://www.bis.org/statistics/derstats.htm

13. Triennial OTC derivatives statistics. [Електронний ресурс] – Ре-жим доступу: http://www.bis.org/statistics/derstats3y.htm

References

1. AbelA. B., BernankeB. S. Makroekonomika. Pyatoe izdanie[Macroeconomics. Fifth edition]. — M.: Piter, 2010. – 768 p. [In Russian]

2. SchumpeterJ. A. Teoriya economichnogo rozvytku. Doslidjennyaprybutkiv, kredytu, vidsotka ta economichnogo cyklu [The theory ofeconomic development. An inquiry into profits, capital, credit, interest, andthe business cycle]. KMAb. K.: 2011. – 242 p. [In Ukrainian]

3. Yuan K.C. Modelling Financial Innovation and Economic Growth //The Journal of Economic Education, 2007 - Taylor & Francis [In English]

4. Mishra P. K. Financial Innovation and Economic Growth - ATheoretical Approach // Social Science Research Network (September 3,2008). [In English]

5. MertonR.C. Financial Innovation and Economic Performance //Journal of Applied Corporate Finance, 4 (Winter), 12-22, 1992. [In English]

6. Laurent L. Jacque Financial Innovations and the Dynamics of EmergingCapital Markets, Working paper, Fletcher School of Law and Diplomacy, TuftsUniversity and HEC School of Management.2007 [In English]

7.The World Bank Data. Gross savings ( % of GDP). [Electronicresource] — Available at: http://data.worldbank.org/indicator/NY.GNS.ICTR.ZS/countries [In English]

8. The World Bank Data. Gross capital formation ( % of GDP).[Electronic resource] — Available at: http://data.worldbank.org/indicator/NE.GDI.TOTL.ZS/countries [In English]

9. The World Bank Data. Domestic credit provided by financial sector (% of GDP. [Electronic resource] — Available at: http://data.worldbank.org/indicator/FS.AST.DOMS.GD.ZS [In English]

10. The World Bank Data. GDP (current US$). [Electronic resource] —Available at: http://data.worldbank.org/indicator/NY. GDP.MKTP. CD/countries[In English]

11. The Bank of International Settlements Data. Exchange-tradedderivatives statistics. [Electronic resource] — Available at: http://www.bis.org/statistics/extderiv.htm [In English]


103

12. The Bank of International Settlements Data. Semiannual OTCderivatives statistics. [Electronic resource] — Available at: http://www.bis.org /statistics/derstats.htm [In English]

13. The Bank of International Settlements Data. Triennial OTCderivatives statistics. [Electronic resource] — Available at:http://www.bis.org/statistics/derstats3y.htm [In English]


УДК 336.7Кучер Тарас Леонидович,

соискатель кафедры финансовые рынкиГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Влияние инновационных финансовыхинструментов финансового рынка Украинына трансформацию сбережений в инвестиции

АННОТАЦИЯ. В статье раскрыто влияние внедрения и наращиваниеиспользования инновационных инструментов финансового рынка напроцесс трансформации локальных сбережений в инвестиции. С помо-щью сравнительного анализа была продемонстрирована низкая эффе-ктивность аккумулирования локальных сбережений, и трансформацияих в инвестиции на украинском финансовом рынке в сопоставлении состранами сравнительной базы (Румыния, Болгария, Россия, Словакия,Чехия, Польша). Продемонстрирована зависимость между объемамииспользования инновационных инструментов финансового рынка и эф-фективностью трансформации локальных сбережений в инвестиции. Спомощью регрессионного анализа построена модель, которая демон-стрирует потенциальное влияние увеличения объемов использованияинновационных инструментов финансового рынка на увеличение эффе-ктивности трансформации сбережений в инвестиций в Украину.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: инновационные инструменты финансового рынка,сбережения, инвестиции.

UDC 336.7Kucher Taras,

Fellow Applicant (PhD) at the Department of Financial MarketsKyiv National Economic University named after Vadym Hetman



104

The innovative financial instruments influenceon transformation of savings into investments

in Ukraine

ABSTRACT. The article has revealed the influence of introduction andincreasing use of innovative financial instruments in financial markets on theprocess of transformation of local savings into investments. Throughcomparative analysis, the author has demonstrated low efficiency of localsavings accumulation and their transformation into investments in theUkrainian financial market as compared to the comparative countries(Romania, Bulgaria, Russia, Slovakia, Czech Republic and Poland). The studyhas discovered the relationship between the volume of innovative instrumentsin financial markets and efficiency of local savings transformation intoinvestments. Regression analysis model demonstrates the potential positiveinfluence of innovative instruments expansion in financial markets on efficiencyof transformation of savings into investments in Ukraine.

KEY WORDS: innovative financial market instruments, savings, investments.

УДК 336.645.1Майорова Тетяна Володимирівна,

доктор екон. наук, проф.,завідувач кафедри інвестиційної діяльності

ДВНЗ “КНЕУ імені Вадима Гетьмана»(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)

E-mail:[email protected]Ляхова Олена Олександрівна,

канд. екон. наук, доц.,доцент кафедри інвестиційної діяльності

ДВНЗ „КНЕУ імені Вадима Гетьмана»(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)


CИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

АНОТАЦІЯ. У статті систематизовано процес організації проектногофінансування через сукупність принципів та етапів організації процесуфінансування проектів, суб’єктів та об’єктів, методів та джерел фор-мування капіталу, методології оцінки ефективності проектів, інстру-ментів управління проектними ризиками, нормативно-правового та ін-формаційного забезпечення взаємовідносин між учасниками такогофінансування. Крім того, досліджено внутрішнє та зовнішнє середови-ще проектного фінансування, розкрито зміст системи проектного фі-нансування, виокремлено етапи процесу організації проектного фінан-сування та представлено їх коротку характеристику.Використання таких методів наукового дослідження, яксистематизаціята узагальнення дало можливість уточнити складові системи органі-зації процесу проектного фінансування та виділити принципи організації

© Т. В. Майорова,О. О. Ляхова, 2016


105

проектного фінансування, а методів аналізу та синтезу — конкретизу-вати етапи організації процесу проектного фінансування.Подальші дослідження спрямовуватимуться на поглиблене вивчення тадеталізацію окремих компонентів етапів організації процесу проектно-го фінансування з метою визначення можливостей їх застосування впрактичній діяльності суб’єктів проектного фінансування та викорис-тання при побудові алгоритму реалізації конкретного проекту за схе-мою проектного фінансування.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: проект, інвестиційна діяльність,проектне фінансу-вання, процес проектного фінансування, фінансовий менеджмент, фі-нансова стратегія.

Постановка проблемита її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. У світовій практиці для реалі-зації великих і капіталомістких проектів уже кілька десятилітьактивно використовується проектне фінансування. Проте суб’єк-ти господарювання, що діють на території України, постійно від-чувають зростаючу потребу у реалізації проектів, які є аналогіч-ними за своєю складністю та масштабністю. Тому проектне фі-нансування стає потенційно все більше необхідним для України,а можливість повноцінного застосування досвіду проектного фі-нансування є суттєвою для розвитку українських компаній і в кі-нцевому рахунку, і для економіки країни.

Переважна більшість робіт вітчизняних та іноземних науко-вців зорієнтована на загальніпитання змісту та особливостей про-ектного фінансування. У той же час відсутнє комплексне дослі-дження процесу організації проектного фінансування як системи.Потребує подальшого розгляду систематизація ключових елеме-нтів процесу організації проектного фінансування та їх функціо-нування під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальна теоріяпроектного фінансування детально викладена у таких зарубіжнихучених, як А. Барінов [1], В. Бочаров [2], Б. Есті [3], Е. Йєскомб[4], С. Лєбєдєв [5], В. Катасонов, Д. Морозов [6] та ін. Серед віт-чизняних науковців популяризували зміст проектного фінансу-вання Г. Бардиш [7], В. Жуков [8], Т. Куриленко [9], А. Пересада[10], В. Сословський [11] та ін. Разом з тим, незважаючи на знач-ний науковий доробок з цих питань, дослідженнями не охопленовсього спектру системи проектного фінансування, виокремленнюїї окремих складових елементів.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Євроінтеграційні процеси,


106

що активізувалися в Україні, потребують доповнення та вдоско-налення напрацювань зокрема, в частині розробки новітніх мето-дичних рекомендацій з організації проектного фінансування зурахуванням міжнародних стандартів і передового світового до-свіду. Додаткового дослідження вимагають методологічні засадиформування системи організації процесу проектного фінансуван-ня під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою статтіє розробка методологічних засад формування системи організаціїпроцесу проектного фінансування. Для досягнення мети було по-ставлено такі завдання: визначити принципи організації проект-ного фінансування та на їх основі систематизувати етапи процесуорганізації проектного фінансування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток проект-ного фінансування у будь-якій країні напряму залежить від сту-пеня розвиненості та ефективності функціонування системи ор-ганізації процесу проектного фінансування — сукупностіпринципів та етапів організації процесу фінансування проектів,суб’єктів та об’єктів, методів і джерел формування капіталу, ме-тодології оцінки ефективності проектів, інструментів управлінняпроектними ризиками, нормативно-правового та інформаційногозабезпечення взаємовідносин між учасниками такого фінансу-вання (рис. 1).

Система організації процесу проектного фінансування є від-критою для активної взаємодії зі зовнішнім ринковим середови-щем і передбачає необхідність перспективного управління інвес-тиційною (проектною) діяльністю на основі методології передба-чення її напрямків, адаптації до загальних цілей організації прое-ктної діяльності в постійно змінюваних умовах.

Для успішної реалізації будь-якого проекту надзвичайно важ-ливим є пошук найоптимальніших форм, методів та інструментіврозміщення фінансових ресурсів у проект на довгостроковій ос-нові з прийнятним для інвесторів і кредиторів ступенів ризику тадохідності. Особливої уваги в організації проектного фінансу-вання варто приділяти взаємовідносинам між суб’єктами, які фу-нкціонують у межах визначеної системи, та діють на основі взає-мної узгодженості в процесі реалізації проекту.

Основою успішного функціонування системи організації про-цесу проектного фінансування є принципи організації. Як ключо-вий елемент системи вони орієнтовані на множину джерел та ін-


107

струментів фінансування та сприяють ефективній реалізації інве-стицій з метою їх капіталізації у майбутньому.

ЕТАПИ ПРОЦЕСУПРОЕКТНОГО

ФІНАНСУВАННЯ

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇПРОЕКТНОГО

ФІНАНСУВАННЯ

СУБ’ЄКТИПРОЕКТНОГОФІНАНСУВАННЯ

ОБ’ЄКТИ ПРОЕКТНОГОФІНАНСУВАННЯ

МЕТОДИТА ДЖЕРЕЛАФОРМУВАННЯІНВЕСТИЦІ

ЙНОГО КАПІТАЛУ

ОЦІНКАЕФЕКТИВНОСТІПРОЕКТУ

ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ

СИСТЕМАОРГАНІЗАЦІЇПРОЦЕСУ

ПРОЕКТНОГОФІНАНСУВАННЯ

СУКУПНІСТЬПРАВОВІДНОСИН МІЖ

УЧАСНИКАМИ

Зовнішнє середовище проектного фінансування

Внутрішнє середовище проектного фінансування

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІФАКТОРИ

ПОЛІТИЧНІФАКТОРИ

ПРАВОВІФАКТОРИ

СОЦІАЛЬНІФАКТОРИ

Рис. 1. Система організації процесу проектного фінансування

До найважливіших принципів організації проектного фінансу-вання відносять:

цільову орієнтацію системи проектного фінансування,об’єктом якої виступає проект, а джерелом повернення коштів єгрошовий потік конкретного проекту;

множинність джерел фінансування; розподіл ризиків проектного фінансування серед основних

його учасників; логічність, обґрунтованість та юридичну захищеність ме-

тодів та інструментів проектного фінансування; гнучкість та адаптивність, що передбачає постійне налаго-

дження, як усієї системи фінансування, так і окремих її елементів


108

на умови впливу зовнішнього середовища, в тому числі на мін-ливі умови кон’юнктури ринку.

Процес організації проектного фінансування передбачає про-ходження чотирьох етапів (рис. 2).

На першому — підготовчому етапі проектного фінансуванняініціатор (замовник) проекту ідентифікує свою бізнес-ідею таздійснює вибір об’єктів проектного фінансування. Таку бізнес-ідею можна створити самостійно, опрацьовуючи інформацію ізрізних джерел чи виокремити в процесі цілеспрямованого твор-чого пошуку. Але можна запозичити вже готову ідею та дати їйнове життя через механізм придбання існуючих підприємств, по-глинання або створення спільних підприємств чи викупу.

Існує безліч джерел нових ідей. Серед найкорисніших назива-ють відгуки споживачів продукції, особливості продукції конку-рентів, висновки працівників відділу ринку та маркетингу, дер-жавні програми розвитку, напрями науково-дослідницьких роз-робок, дослідження передового світового досвіду в окремихгалузях економіки.

Після виокремлення ідеї проекту переходять до інвестиційно-го проектуванняабо розробки проектно-кошторисної докумен-тації, складовими якої є: робочий проект, ескізний проект, робо-ча документація, техніко-економічний розрахунок, техніко-економічне обґрунтування та кошторисна документація. Це над-звичайно важливий і відповідальний етап у проектному фінансу-ванні, бо від якості та рівня проектних рішень залежить ефектив-ність інвестицій, правильність визначення кошторисної вартостіпроекту та термінів його реалізації.

Ключовим елементом проектно-кошторисної документації єтехніко-економічне обґрунтування (ТЕО) і техніко-економіч-ний розрахунок (ТЕР) будівництва. Окрім розробки проектно-кошторисної документації на першому етапі організації проект-ного фінансування ініціатор та інвестор (спонсор) проекту визна-чають доцільність створення спеціалізованої проектної компа-нії (СПК) —команди кваліфікованих менеджерів проекту, наяких покладено керування напрямами реалізації проекту у вста-новлені терміни та в межах визначеного кошторису.

За умови організації проектного управління шляхом створен-ня СПК досягається тісний взаємозв’язок і взаємодія між вико-навцями, високий рівень відповідальності, планування і контро-лю, легкість в управлінні конфліктами. В межах кожної окремої


109

СПК створюється проектна команда, формування якої є доціль-ним навіть тоді, коли для здійснення проекту недоцільно органі-зовувати СПК.

• ідентифікація бізнес-ідеї, вибір об’єктів проектного фінансування• порядок проектування (розроблення проектно-кошторисної документації)• розроблення ТЕО проекту• створення СПК або формування команди проекту• пошук учасників проектного фінансування та укладання з ними попередніх угод

ЕТАП 1. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

ЕТАП 2. ЕТАП ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТУ

• формування фінансової стратегії проектної діяльності• вибір форми та виду проектного фінансування• формування фінансової моделі проекту (бюджетування проекту)• вибір джерел та інструментів фінансування проекту• оцінка вартості інвестиційних ресурсів• формування оптимальної структури інвестиційного капіталу проекту• пошук кредиторів (спонсорів) проекту• укладання угод з фінансування проекту

ЕТАП 3. ЕТАП ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОЕКТУ

• формування організаційної структури фінансового менеджменту проекту• освоєння фінансових ресурсів проекту• обслуговування проектних кредитів• визначення порядку виплати дивідендів інвесторам (спонсорам) проекту• моніторинг проектного фінансування• коригування вартості робіт за проектом• залучення додаткового фінансування у випадку зростання вартості робіт за проектом

ЕТАП 4. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

• формування інвестиційної стратегії розвиткуоб’єкта проектного фінансування у майбутньому

• узгодження нових умов співробітництвапартнерів проекту

Рис. 2. Етапи процесу організації проектного фінансування

На завершення підготовчого етапу організації проектного фі-нансування керівник проекту та інші менеджери СПК здійсню-ють пошук функціональних учасників реалізації проекту та укла-дають з ними попередні угоди (договори про наміри).


110

Другий етап організації проектного фінансування розпочина-ється із розроблення ініціатором (замовником) проекту або спе-ціалізованою проектною компанією фінансової стратегії під-приємства з реалізації проекту. Ключові складові такоїстратегії мають бути обов’язково погодженими з інвесторами(спонсорами) проекту.

Фінансова стратегія підприємства з реалізації проекту — цегенеральний план дій із забезпечення проекту фінансовими кош-тами, що базується на основі фінансового прогнозування проект-ної діяльності, включаючи оптимізацію різних фінансових дже-рел та інструментів, розподілу прибутку від інвестиційної діяль-ності, безготівкових розрахунків, податкової і цінової політикитощо.

Ключовими завданнями фінансової стратегіїпідприємства є:1) забезпечення ефективного вкладання фінансових ресурсіву

проект з метою отримання максимального ефекту (фінансового,соціального, екологічного та ін.);

2) визначення фінансових взаємовідносин із учасниками прое-кту (постачальниками і покупцями, бюджетами всіх рівнів, бан-ками та ін.);

3) підготовка можливих варіантів залучення фінансових ре-сурсів для проекту та дій фінансового менеджменту в разі не-стійкого стану підприємства.

Важливим у стратегії є вибір форми та виду проектного фі-нансування. На другому етапі організації проектного фінансу-вання після формування фінансової стратегії переходять до роз-роблення фінансової моделі проекту. Це входить до функційфінансового менеджера спеціалізованої проектної компанії.

Базою фінансової моделі проекту виступає бюджетування якінструмент управління проектом, в основі якого лежить календа-рний план робіт за проектом, планування інвестиційних та опе-раційних витрат за проектом, планування доходів від реалізаціїпроекту з подальшим їх розподілом у часі, з урахуванням ступеняризику та невизначеності проекту.

Важливе місце при формуванні фінансової моделі проектувідводиться фінансовому плану проекту. Основна мета складанняфінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат уплановому періоді.Фінансовий план проектуявляє собою фінансову частину про-

екту та представляє собою узагальнюючий плановий документ,


111

який відображає надходження та витрачання грошових коштів умежах проекту на поточний і довгостроковий періоди. Таким чи-ном об’єктом фінансового плану виступають фінансові ресурсипроекту.

У структуру фінансового плану проекту включається детальнахарактеристика джерел фінансування із обов’язковим зазначен-ням із яких джерел будуть фінансуватися витрати за проектом,які не покриваються кредитом (зарплатня, оренда тощо). Також умежах фінансового плану розраховуються: прогноз прибут-ків/збитків окремо по проекту, прогноз руху коштів за проектом,обсяги реалізації майбутньої продукції проекту за кожним пері-одом та групою товарів; показники фінансових таблиць та ін.

У фінансовому плані проектузазначаються бажані форми фі-нансування проекту, обираються інструменти та методи фінансу-вання, визначається структура джерел фінансування та умовиотримання зовнішнього фінансування, у тому числі узгоджують-ся терміни фінансування, графік погашення кредиту, проценти,комісійні тощо.

Важливим у фінансовому плані проекту є обґрунтування спів-відношення позикового та акціонерного капіталу та визначенняможливостей оптимізації оподаткування, отримання фінансовігарантії за проектом тощо.

Ключовим в організації проектного фінансування є вибір дже-рел та інструментів фінансування проекту. Їх обсяги багато в чо-му визначаються структурою інвестиційного капіталу, а такожвартістю інвестиційних ресурсів. Тому оцінка вартості інвести-ційних ресурсів і формування оптимальної структури інвестицій-ного капіталу проектує конче необхідними складовими визначе-ного етапу.

Якщо проект буде мати позитивний фінансовий результат, то-ді він буде привабливим для потенційних кредиторів та інвесто-рів. Це стане головною умовою отримання фінансової підтримкив процесі зовнішнього фінансування для проекту.

Пошук кредиторів і спонсорів здійснює керівник проекту. Вйого обов’язки входить і укладання угод з ними.

Укладання угод із фінансування проекту надзвичайно важ-ливий етап в організації проектного фінансування. Системаугод/контрактів у проектному фінансуванні представляє собоюпроектні угоди та допоміжні контракти, які юридично закріплю-ють взаємовідносини учасників проектного фінансування [4]. Від


112

того, як правильно та юридично грамотно вони укладені зале-жить, у якому обсязі будуть залучені фінансові ресурси та заякою ціною.

Наступним, третім етапом у процесі організації проектногофінансування є етап фінансового менеджменту проекту. Нацьому етапі формується організаційна структура фінансовогоменеджменту проекту, яка враховує стратегію та тактику управ-ління проектами та представляє собою діяльність, спрямовану нареалізацію проекту з максимально можливою ефективністю призаданих обмеженнях щодо періоду його здійснення,ресурсів, якібудуть використовуватися і якості кінцевих результатів.

Організаційна структура фінансового менеджменту формуєть-ся в межах спеціалізованої проектної компанії. Залежно від видупроекту та форми проектного фінансування в кожному конкрет-ному випадку діє своя особлива фінансово-організаційна струк-тура.

Наприклад, організаційна модель фінансової служби при реа-лізації невеликих проектів є досить спрощеною. Фінансовий ме-неджер, як правило, виконує функції головного бухгалтера, ауди-тора, податкового консультанта, менеджера по роботі із банкомтощо.

Для великих проектів найхарактернішим є виділення спеціаль-них служб фінансового менеджменту та значна структурованістьапарату управління фінансами (фінансовий менеджер проекту—керівники спеціалізованих фінансових підрозділів — фінансовіменеджери різного рівня і різної спеціалізації).

У період освоєння фінансових ресурсів проекту, тобто йогореалізації, відбувається фінансування робіт за проектом, забезпе-чення проекту матеріально-технічними ресурсами та технологіч-ним обладнанням, здійснення будівельно-монтажних робіт, ви-конання пусконалагоджувальних робіт, введення об’єкту вексплуатацію, обслуговування проектних кредитів, визначен-ня порядку виплати дивідендів інвесторам проекту, розрахун-ки за виконані роботи тощо.

Упродовж усього періоду реалізації проекту фінансові мене-джери мають здійснювати моніторинг проектного фінансуван-ня. Належне виконання проекту контролюється менеджерами ос-новних учасників проекту. Процес здійснення контролю за умо-вами фінансування реалізується по-різному залежно від статусуучасника (статусу кредитора, інвестора, підрядника чи ініціатора).


113

Якщо відповідно до рішення замовника чи інших основнихучасників проекту затверджений раніше проект чи його кошто-рисна частина потребують зміни вартості, то відбувається кори-гування вартості робіт за проектом. А у випадку зростання варто-сті робіт за проектом вирішується завдання щодо залученнядодаткового фінансування.

Заключний етап проектного фінансування включає формуван-ня інвестиційної стратегії розвитку об’єкта проектного фінансу-вання в майбутньому, а також узгодження нових умов співробіт-ництва партнерів проекту (така необхідність настає з появоюнових учасників бізнесу) та містить умови виходу основних уча-сників з проекту. На даному етапі обирається стратегія виходуінвесторів з проекту, термін і вартість виходу з проекту.

На систему організації процесу проектного фінансування в ці-лому, та її окремі елементи, зокрема, здійснює вплив зовнішнєринкове середовище [12]. Найзначимішими є фінансово-еконо-мічні, правові, політичні та соціальні чинники.

Так, при дослідженні фінансово-економічних факторів вивча-ється вплив фінансово-кредитної системи на можливості реаліза-ції проекту, динаміка валютного курсу, оцінюються можливостіотримати прибуток на інвестиції, що вкладаються в проект і про-водиться аналіз зовнішніх проектних ризиків.

При врахуванні впливу політичних факторів вивчається рівеньдемократичних перетворень і політична стабільність у країні,ступінь впливу держави на процес реалізації проекту.

Правові фактори включають законодавче забезпечення праввласності, правові гарантії здійснення проекту, регулювання пра-вового поля діяльності іноземних інвесторів і податкового зако-нодавства.

Соціальні фактори впливають на внутрішнє середовище прое-ктного фінансування при дослідженні рівня розвитку соціальноїсфери та особливостей її фінансування, можливостей реалізаціїсоціальних проектів,рівня соціальної напруженості в країні тасоціальних умов проживання населення.

У цілому системне дослідження змісту організації процесупроектного фінансування надало можливістьнам уточнити ви-значення поняття «проектне фінансування — це система фінан-сово-кредитних і договірних відносин учасників проекту із за-стосуванням елементів фінансового інжинірингу, що вирізняєть-ся від інших методів фінансування сукупністю особливостей,


114

пов’язаних з природою проектів, для яких він використовується,за умови, що джерелами погашення заборгованості виступаютьвиключно грошові потоки проекту».

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Таким чином, розуміння основ проектного фінансу-вання, зокрема, системи організації процесу проектного фінансу-вання, принципів та етапів організації проектного фінансуваннядасть можливість побудови ефективної схеми взаємодії учасниківпроектного фінансування, що впливатиме на ефективність реалі-зації масштабних інвестиційних проектів. Подальші дослідженняспрямовуватимуться на поглиблене вивчення та деталізаціюокремих компонентів етапів організації процесу проектного фі-нансування з метою визначення можливостей їх застосування впрактичній діяльності суб’єктів проектного фінансування та ви-користання в процесі побудови алгоритму реалізації конкретногопроекту за схемою проектного фінансування.


1. Проджект файненсинг. Технологии финансирования инвестици-онных проектов [Текст] : практикум / А. Э. Баринов. – М. : Ось-89,2007. – 432 с.

2. Бочаров В.В. Финансовый инжиниринг / Бочаров В.В. – СПб. :Питер, 2004. – 400 с.

3. B.C. Esty. Modern Project Finance: A Casebook / John Wiley &Sons, 2004. – Р. 25.

4. Йескомб Э.Р. Принципы проектного финансирования / Э.Р. Йес-комб; пер. с англ. И.В. Васильевской / Под общ. pед. Д.А. Рябых. – М.:Вершина, 2008. – С. 98—100.

5. Лебедев П. Проектное финансирование: Факторы успеха // Кон-сультант. – 2005. – №11 / [Електронний ресурс] // Режим доступу доматеріалів: www.iteam.ru/publications/project/section_36/article_2419

6. Катасонов В.Ю. Проектне фінансування / В.Ю. Катасонов, Д.С.Морозов. – М.: АНКИ, 2000. – 272 с.

7. Бардиш Г. О. Проектне фінансування : підручник / Г. О. Бардиш. –К.: Хай-Тек Прес, 2008. – 463 с.

8. Жуков В.В. Проектне фінансування : навч. посібник / В.В. Жуков. –2-ге вид. [випр. і доп.]. – Харьков : Вид-во «ІНЖЕК», 2004. – 236 с.

9. Куриленко Т. П. Проектне фінансування / Т. П. Куриленко. – К.:Кондор, 2006. – 208 с.

10. Пересада А. А. Проектне фінансування: Підручник / Пересада А.А., Майорова Т. В., Ляхова О. О. – К.: КНЕУ, 2005. – 735 c.


115

11. Сословський В.Г. Проектне фінансування / В.Г. Сословський. –Львів: Новий Світ – 2000, 2011. – 261 с.

12. Активізація інвестиційного процесу в Україні: колективна моно-графія / [Т.В. Майорова, М.І. Диба, С.В. Онишко та ін.]; за наук. ред.М.І. Диби, Т.В. Майорової. – К.: КНЕУ, 2012. – С. 25–27.

References

1. Barynov, A. E. Prodzhekt fajnensynh. Tekhnolohyy fynansyrovanyiaynvestytsyonnykh proektov : praktykum [Projectfinancing. Technologyfinancing of investment projects], Os’-89, Moskva (2007). — 432 p. [InRussian]

2. Bocharov, V.V. Fynansovyj ynzhynyrynh [Financial engineering],Pyter, SPb. (2004). — 400 p. [In Russian]

3. Esty, B.C. (2004), Modern Project Finance: A Casebook / John Wiley& Sons, p.25 [In English]

4. Yeskomb, E. R. Printsipi proektnogo finansirovaniya [Principles ofproject financing], Vershina, Moskva (2008). — P. 98—100 [In Russian]

5. Lebedev P. Proektnoe finansirovanie: Faktory uspeha[Projectfinancing: Factors of success] // Konsul’tant, no.11, (2005) [Electronicresource] — Availzble at: www.iteam.ru/publications/project/section_36/article_2419 [In Russian]

6. KatasonovV.Ju. Proektnefіnansuvannja [Projectfinancing], ANKI,Moskva (2000). — 272 p. [In Russian]

7. Bardysh H. O. Proektne finansuvannia : pidruchnyk [Project-financing], Khaj-Tek Pres , Kyiv (2008). — 463 p. [in Ukraine]

8. Zhukov V.V. Proektne finansuvannia: navch. Posibnyk[Project-financing], 2nd ed, INZhEK, Khar’kov (2004). — 236 p. [in Ukraine]

9. Kurylenko T. P. Proektne finansuvannia [Projectfinancing], Kondor,Kyiv (2006). — 208p. [in Ukraine]

10. Peresada A. A. Proektne finansuvannia: Pidruchnyk [Projectfinan-cing], KNEU, Kyiv (2005). — 735 p. [in Ukraine]

11. Soslovs’kyj V.H. Proektne finansuvannia [Projectfinancing], NovyjSvit-2000, L’viv (2011). — 261 p. [in Ukraine]

12. Aktivizatsiya investitsiynogo protsesu v Ukraini: kolektivna monogra-fiya [Activisation of investment processin Ukraine]. / T.V. Mayorova, M.I. Di-ba, S.V. Onishkotain.; zanauk.red. M.I. Diba, T.V. Mayorova, KNEU,Kyiv(2012). — P. 25–27 [In Ukrainian]Стаття надійшла до редакції 6 червня 2016 р.


116

УДК 336.645.1Майорова Татьяна Владимировна,

доктор экон. наук, проф.,заведующий кафедрыинвестиционной деятельности

ГВУЗ „КНЭУ имени Вадима Гетьмана»(03680, Украина, Киев, проспект Победы, 54/1)

E-mail:[email protected]Ляхова Елена Александровна,

канд. экон. наук, доц.,доценткафедрыинвестиционной деятельностиГВУЗ „КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Система организации процесса проектногофинансирования

АННОТАЦИЯ. В статье систематизирован процесс организации прое-ктного финансирования посредством совокупности принципов и эта-пов организации процесса финансирования проектов, субъектов и объ-ектов, методов и источников формирования капитала, методологииоценки эффективности проектов, инструментов управления проект-ными рисками, нормативно-правового и информационного обеспеченияотношений между участниками такого финансирования. Кроме этого,исследованы внутренняя и внешняя среда проектного финансирования,раскрыто содержание системы проектного финансирования, выделеныэтапы процесса организации проектного финансирования и представ-лена их короткая характеристика.Использование таких методов научного исследования как системати-зация и обобщение дало возможность уточнить составляющие систе-мы организации процесса проектного финансирования и выделитьпринципы организации проектного финансирования, а методов анализаи синтеза — конкретизировать этапы организации процесса проект-ного финансирования.Дальнейшие исследования будут направлены на углубленное изучение идетализацию отдельных составляющих этапов организации процессапроектного финансирования с целью определения возможностей их ис-пользования в практической деятельности субъектов проектного фи-нансирования и использования при построении алгоритма реализацииконкретного проекта в пределах схемы проектного финансирования.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: проект, инвестиционная деятельность, проект-ное финансирование, процесс проектного финансирования, финансовыйменеджмент, финансовая стратегия.


117

УДК 336.645.1Mayorova Tetiana,

Doctor of Sciences (Economics), Professor,Head of the Department of Investment Activity


E-mail:[email protected] Olena,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Investment Activity



Organization system for project financing processABSTRACT. This article systematizes an organization process for projectfinancing through a set of principles and milestones of projects funding,subjects and objects, methods and sources of raising capital, methodology forproject effectiveness assessing, tools for project risk management, legal andinformation support for the participants of project funding. Moreover, the articlestudies the internal and external environment for project financing, reveals thecontent of project financing system, identifies milestones of organizationprocess for project financing, and presents their brief description.The use of such methods of scientific research as systematization andgeneralization makes it possible to refine the components of organizationsystem for project financing and identify project financing principles, as well asspecify the milestones of project financing process through the methods ofanalysis and synthesis.Further research supposes in-depth study and specification of individualcomponents of project financing milestones to ensure their practical applicationand developing an algorithm for a specific project implementation in terms ofproject financing pattern.

KEY WORDS: project, investment activity, project financing, project financingprocess, financial management, financial strategy

УДК 336.72Примостка Олена Олександрівна,

доктор економічних наук,професор кафедри банківської справи,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ ІГОРАНОТАЦІЯ. Банки відіграють надзвичайно важливу роль в економіці ітому їх діяльність ретельно регулюється і контролюється. У даній

© О. О. Примостка, 2016


118

статті розглянуто відносини між банками і органами банківського на-гляду і досліджено, як наглядові органи можуть адаптувати своюстратегію і бути ефективнішими у досягненні цілей нагляду. З метоюпобудови матриці переваг і візуалізації карти альтернатив, банківськийнагляд розглянуто як пряму взаємодію банку і наглядових органів і за-ключається у перевірці відповідності щодо дотримання певного наборузаздалегідь визначених правил. Знання наглядових органів про банки, якісхильніші до порушень правил можуть допомогти адаптувати страте-гію нагляду і знизити загальний рівень порушень у системі. Теорія ігорявляє собою відправну точку для дослідження взаємодії і прийняттястратегічних рішень, контрольні ігри є особливим видом некооперати-вної гри (в теоретико-ігровому сенсі), в якій одна сторона (наглядовийорган, НБУ) перевіряє, чи є інша сторона (банк) дотримується певнихправил. НБУ прагне стримувати небажані або неправомірні дії банкушляхом стимулювання "правильної" поведінку, і / або, найчастіше, кара-ючи "неправильну" поведінку. Банк хоче реалізовувати "неправильну" по-ведінку, якщо він може залишитися непоміченим чиновником, у разі ви-явлення, банк прагне дотримуватися правил. Відносини оцінюється ізвикористанням методології теорії ігор, моделюється поведінка, стра-тегії та взаємодія банків та органів нагляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Банківський нагляд, теорія ігор, моделювання, стра-тегія, матриця виплат.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Стабільність банківської дія-льності є однією з найважливіших передумов забезпечення еко-номічного зростання національного господарства. Забезпечитистійке функціонування банків має постійний і високоефективнийнагляд за їх діяльністю. Збільшення спектру банківських послугта операцій супроводжується постійним всезростаючим рівнемризику, який відповідно потребує удосконалення методичних іпрактичних підходів до існуючої системи нагляду з боку центра-льних банків країн. Традиційні методи не завжди змінюютьсяадекватними темпами та модернізуються до вимог часу, тому по-ступово актуалізується питання пошуку альтернатив для побудо-ви системи ефективного банківського нагляду. Одним із такихінноваційних підходів до побудови системи нагляду є теорія ігор.Зазначений підхід до створення системи нагляду залишається ма-ло дослідженим, а тому потребує подальших наукових розробок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема форму-вання та ефективного функціонування банківського нагляду ши-роко досліджується багатьма вітчизняними та зарубіжними вче-ними, серед яких [1—14]. Але, зважаючи на всезростаючі вимогидо нагляду та необхідність пошуку нових методів аналізу ефек-тивності банківського нагляду, доречно звернути увагу на теорію


119

ігор як методу нагляду. Теорії ігор також присвячена значна кі-лькість праць, зокрема авторами теорії є Д.Ф. Нейман і О. Мор-генштерн [15], джерелом для вивчення переваг і недоліків теоріїігор, а також її можливостей в умовах сучасної економіки є до-слідження Роберта Гібонса [16]. Варті уваги праці Девіда Крепса[17], де без зайвої математизації наводяться усі особливості теоріїігор та перспективи її розвитку в економіці і Джин Тіроль [18], вякій акцент зроблено на теорії галузевих ринків і теорії недоско-налої конкуренції. Отже, на основі джерел [15—22] можна ствер-джувати, що теорія ігор є теорією математичних моделей, які ві-дображають прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.Оскільки сторони конфлікту зацікавлені в тому, щоб приховативід супротивника (наглядового органу) власні наміри, прийняттярішень, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності. Вартозазначити, що фактор невизначеності можна інтерпретувати якпротивника суб’єкта, який приймає рішення (тим самим прийн-яття рішень в умовах невизначеності можна розуміти як прийн-яття рішень в умовах конфлікту).

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Дослідники банківського на-гляду часто зосереджуються на показниках достатності капіталу,кредитному, ринковому та операційному ризиках і макроеконо-мому впливу на операції банків, проте, такий важливий аспектбанківської діяльності, як відносини між банками і наглядовимиорганами залишається поза увагою. Цей малодосліджений аспектфункціонування банківської системи потребує подальшого до-слідження та використання нестандартних підходів до побудовистратегії нагляду.

Формулювання мети і завдання дослідження. Дослідити мо-жливість застосування теорії ігор як методу банківського нагляду.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Теорія ігор булазаснована Джоном фон Нейманом і Оскаром Моргенштерном івисвітлена у їх першій роботі “The Theory of Games and EconomicBehavior”, виданій у 1944 році [15]. Використання цього поняття пояснюється схожістю логіки прийняття рішень у такихіграх, як шахи і покер. Характерною особливітю методологічногопідходу теорії ігор є те, що результат для приймаючого рішеннязалежить не тільки від рішення одного учасника, але й від того,яке рішення приймуть інші учасники ринку. Тому оптимальне


120

рішення не може бути отримане в результаті прийняття рішенняоднією особою. Також питання використання теорії ігор дослі-джувалося французьким математиком Е. Борелем та А. Вальдом,які розробили теоретичне підґрунтя нового підходу до статисти-чної теорії прийняття рішень.

Банки у ринковій економіці відіграють ключову роль і їх без-перебійне функціонування має важливе значення для фінансово-го сектора і економіки в цілому. «Велика Депресія» 1930-х років іглобальна фінансова криза 2007 року, а також багатьох інших ба-нківських криз, показали, що нездатність системно важливих ба-нків виконувати свої функції може мати руйнівні і довгостроковінаслідки для економіки і суспільства в цілому. Особливу рольсистематично важливих банків у забезпеченні економічної стабі-льності вже давно визнала переважна більшість країн і почала за-стосовувати жорсткіші моніторингові заходи для контролю їх ді-яльності [23].

Банківський нагляд має на меті кілька цілей, найважливішимиз яких є захист вкладників і зниження системного ризику (ризиктого, що вихід з ладу одного ключа установа буде істотно пору-шити інші важливі установи). Один із головних напрямів банків-ського нагляду висвітлений у рекомендаціях Базельського комі-тету з банківського нагляду "Основні принципи ефективногоБанківський нагляд" [24], який містить 25 принципів, якими по-винні керуватися органи банківського нагляду з метою підви-щення ефективності. Проте, не дивлячись на те вказані принципиприймаються в якості найкращої практики, остання глобальнафінансова криза показала, що їх реалізація є непростою, і що іс-нують численні відмінності в реалізації принципів, які залежатьвід рівня участі наглядових органів у діяльності банків [23]. З ін-шого боку, автори, які детально вивчали банківський нагляд і ба-нківські системи у світі зробили висновки на користь стратегіїдерегулювання повноважень, яка була визнана ненадійною підчас останньої глобальної фінансової кризи [25]. Власне заснуван-ня Базельського комітету з питань банківського нагляду спричи-нено прагненням уникнути «дилеми в’язня», результатом якої мігби бути ефект міждержавної конкуренції за найліберальніше ре-гулювання в банківській сфері з метою залучення банківськогокапіталу. Отже, держави-члени домовилися про мінімальні стан-дарти, зменшивши таким чином майбутні втрати, пов’язані зймовірним виникненням банківських криз.


121

Світова фінансова криза привела до того, що на багато роківпрактично єдиним стабільним джерелом інвестицій в економікуУкраїни стануть внутрішні джерела, а депозитний портфель бан-ків якраз і є таким джерелом. А в сфері управління ефективністюфункціонування банків стикаються інтереси та цілі великої кіль-кості економічних суб’єктів, які контролюють потужні соціаль-но-економічні структури. Ці сили можуть бути зацікавлені в сти-мулюванні неефективного функціонування діяльності банків, ітому має місце системна, інституційна загроза фінансовій систе-мі України та економіці в цілому.

З метою побудови матриці переваг і візуалізації карти альтер-натив доречно зробити певні припущення. Банківський наглядрозглядається як пряма взаємодія банку та наглядових органів ізаключається у перевірці відповідності щодо дотримання певногонабору заздалегідь визначених правил. Також у системі є обме-ження ресурсів і передбачається, що процес нагляду потребує ре-сурсів (триває певний час, протягом якого наглядовий орган неможе контролювати інші установи) і наглядові органи повиннівибрати кого контролювати, оскільки вони не можуть виконуватинагляд над всіми банками постійно і одночасно.

З урахуванням припущень, можемо стверджувати, що знаннянаглядових органів про банки, які схильніші до порушень правилможуть допомогти адаптувати стратегію нагляду і знизити зага-льний рівень порушень у системі. Припущення про існування рі-зниці у схильності до порушення правил ґрунтується на тому, щодеякі правила є ресурсоємнішими для дотримання (для всіх бан-ків), а також, що банки оцінюють вигоду від дотримання деякихправил нижче ніж для інших. Важливо відзначити, що, незважа-ючи на те, що гіпотеза здається очевидною, і органи нагляду, наоснові цього знання, адаптують власні стратегії нагляду, банкитакож будуть схильні до зміни своєї стратегії, маючи менше сти-мулів порушувати правила, які вони вважають наглядові органиконтролюватимуть і більше стимулів порушувати інші правила.Таким чином, це знання може навіть збільшити загальну кіль-кість порушень у системі.

Теорія ігор являє собою відправну точку для дослідження вза-ємодії і прийняття стратегічних рішень, контрольні ігри є особ-ливим видом некооперативної гри (в теоретико-ігровому сенсі), вякій одна сторона (наглядовий орган, НБУ) перевіряє, чи є іншасторона (банк) дотримується певних правил. НБУ прагне стриму-


122

вати небажані або неправомірні дії банку шляхом стимулювання"правильної" поведінку, і / або, найчастіше, караючи "неправиль-ну" поведінку. Банк хоче реалізовувати "неправильну" поведінку,якщо він може залишитися непоміченим чиновником, у разі ви-явлення, банк прагне дотримуватися правил. Вплив штрафів нарегульованих суб’єктів було вивчено Тсебелісі [26] і показанонеоднозначний їх вплив на дотримання правил. Важливо відзна-чити, що чиновник, як правило, має обмежені ресурси, так щошвидкість виявлення «неправильної поведінки» ніколи не можебути 100 %.

Постановка задачі. Із наведеного випливає, що основні ризи-ки для реалізації ефективного банківського нагляду в Україні зо-середжені на рівні «чиновник (НБУ) — підприємець (банк)», босаме результатом узгодження цих сторін і буде, в кінцевому під-сумку, визначати результат. Побудуємо теоретико-ігрову модельдля узгодження інтересів НБУ, який здійснює нагляд, та банку,який повинен виконувати нормативні вимоги. Отримано умови,за яких інтереси НБУ і банку відповідають інтересам суспільства,зацікавлених в ефективній роботі банківської системи. Наведеноінституційні механізми, які контролюють цей процес та отриманосистему критеріїв.

Базова теоретико-ігрова модель. У чиновника НБУ (S) є такістратегії: здійснювати нагляд не якісно (1-q), здійснювати наглядякісно (q). У банку (B) є, відповідно, дві стратегії: працювати че-сно та дотримуватися нормативів (t) або ж не дотримуватися (1-t). Перший хід робить чиновник, а потім вступає в гру і банк, та-ким чином, процес узгодження інтересів чиновника та банку мо-же бути змодельований динамічною грою (рис.1) [27].

Рис. 1. Динамічна гра «наглядовий орган — банк»за умови дотримання нормативів


123

Виграш НБУ позначено через S із відповідними індексами, абанку — відповідно через B, індекси у виграшів відповідаютьстратегіям гравців, а стрілки показують переваги гравців (рис. 2).

ЧиновникБанк

Якісна перевірка(q)

Не якіснаперевірка

(1-q)

Дотриманняправил (1-t)

SCSBCS

SCNBCN

Недотриманняправил (t)

SVSBVS

SVNBVN

Рис. 2. Матриця виплат

Виграші банку (1) та НБУ (2) запишемо таким чином:BCS> BVS BVN> BCN (1);SCN> SCS SVS> SVN (2).

Відповідно до описаних виграшей, очевидно, що і банк, і НБУзавжди можуть мати причину змінити свої стратегії; отже, єди-ною рівноважною стратегією є змішана стратегія. Ймовірністьпорушення правил банком р, а ймовірність виконання НБУ на-гляду позначається q. У дослідженні Тсебелісі показано, що оп-тимальне поєднання чистих стратегій, яким слідують гравці ви-значається формулою (3) для банку і (4) для НБУ [26]:

p*= (3)

q*= (4)

Важливо відзначити, що ці рівняння свідчить про те, що пока-рання не впливає на рівень дотримання нормативів, тобто збіль-шення або зменшення штрафних санкцій не корелює з рівнем по-рушення правил (BVS) так як і частота порушень у рівновазі (р*).


124

Це важливо, тому що, як правило, інтуїтивно передбачається, щовище покарання буде стримуючим фактором для зниження зага-льного рівня порушень. Рівень рівноваги між «дотриманням-недотриманням» правил відповідно до матриці виплат залежитьтільки від виплат НБУ, а не від виплат банку. Зростання штраф-них санкцій призведе до зниження ймовірності виконання НБУнагляду (q*), отже зрушення рівноваги системи має однаковий,але протилежний вплив на як на НБУ так і на банки. З іншого бо-ку, існують дослідження, які стверджують, що посилення заходівборотьби з корупцією може стимулювати злочинність і спонука-ти наглядові органи та банки порушувати правила [28]. Невеликізміни у структурі покарань не впливають на рівноважний стансистеми, але із зростанням змін амплітуда коливань системи зро-стає та призводить до зрушень рівноваги, в першу чергу вплива-ючи на ймовірності змін стратегії наглядових органів [29].

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. У даній статті представлено модель взаємодії міжбанками та органами банківського нагляду і показано, що знаннятого, що банки схильніші до порушення деяких правил, на від-міну від інших правил, може допомогти наглядовим органамадаптувати свою стратегію нагляду і бути ефективнішими в до-сягненні кінцевої мети, тобто зменшити загальну кількість пору-шень правил у системі. Наглядові органи повинні визначитиособливості регуляторних правил, ґрунтуючись на схильностібанків до порушень, і відповідно адаптувати власні стратегія зметою підвищення ефективності нагляду та вибору оптимальноїстратегії.

Превалюючи підходом до банківського регулювання і наглядує підхід на основі ризику, в якому іноді буває не так багато яснихі чітких правил, але банки зобов’язані дотримуватись правил і їхвиконувати, таким чином, спостереження стає більше схоже надіалог між банками та наглядовими органами і процес визначен-ня «дотримання» чи «не дотримання» правилами стає все склад-нішим. З іншого боку, правила іноді можуть бути об’ємними ідуже складними для розуміння, виконання та перевірки дотри-мання, тому не завжди можуть представляти собою гарну основудля ефективного управління банком.


125


1. Закон України «Про Національний банк України» № 679 – XIV //Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — 238 с.

2. Гейвандов Я. Основы правового регулирования банковской сис-темы в Российской Федерации / Я.А. Гейвандов // Государство и право.— 1997. — № 6. — С. 84—95.

3. Гроші та кредит / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна. —К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

4. Грушко В. Банківський нагляд: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.закл. / В.І. Грушко, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, К.Є. Раєвський. — К.:Центр навч. л-ри, 2004. — 264 c.

5. Грюнинг X. Анализ банковских рисков. Система оценки корпора-тивного управления и управления финансовым риском / X. ван Грю-нинг, С. Брайович-Братанович. — М.: Издательство «Весь Мир», 2007— 304 с.

6. Жарковская Е. Банковское дело. / Е.П. Жарковская. — М.: Омега-Л, 2006. — 452 с.

7. Загородній А. Фінансовий словник: 4-те вид., випр. та доп. / А.Г.Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. — К.: Знання, 2002. — 566 с.

8. Лаврушин О. Банковское дело: современная система кредитова-ния / О.И. Лаврушин, О.Н. Афанасьева. — М.: Кнорус, 2007. — 264 с.

9. Міщенко В. Банківський нагляд: Навчальний посібник / В.І. Мі-щенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва. — К.: Знання,2004. — 406 c.

10. Науменкова С. Системи регулювання ринків фінансових послугзарубіжних країн / С.В. Науменкова, В.І. Міщенко. — К.: Центр науко-вих досліджень НБУ, УБС НБУ, 2010. — 170 с.

11. Рогова Н. Деякі теоретичні аспекти державного регулювання бан-ківської діяльності. // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 36–39.

12. Тен В. Экономические основы стабильности банковской системыРоссии / В.В. Тен, Б.И. Герасимов. — Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн.ун-та, 2001. — 308 с.

13. Bestmann U. Finanz- und Börsenlexikon. — 4. Auflage. — München:Deutscher Taschenbuch Verlag, 2000. — 934 S.

14. Newman P. The New Palgrave Dictionary of Money & Finance (in 3volumes). / P. Newman, M. Milgate, J. Eatwell (Editors). — Vo- lume 1. —London: Macmillan Press Limited, 1992. — 865 p.

15. Теория игр и экономическое поведение. Фон Нейман Дж., Морге-нштерн О. — М.: Издательство „Наука», 1970. — 708 с.

16. Gibbons, Robert. Game Theory for Applied Economists, PrincetonUniversity Press, 1992 . — Р. 288.

17. Kreps, David. Game Theory and Economic Modelling ClarendonLectures on Economics, Oxford University Press, 1990.


126

18. Tirole, Jean. The Theory of Industrial Organization. MIT Press, 1988.19. Экономико-математические модели в системе управления пред-

приятиями // Под ред. Н.П.Федоренко, Н.П. Шубкиной. — М.: Наука,1983. —393 с.

20. А. А. Васин, В. В. Морозов — Теория игр и модели математи-ческой экономики. — М.: Издательство: МАКС Пресс, 2005. — 272 с.

21. Карлин C. Математические методы в теории игр, программиро-вании и экономике. — М.: Мир, 1964. – 838 с.

22. Петросян Л.А., Зенкевич Н.А. Теория игр: Учебн. пособие. —М.: Книжный дом Университет, 1998.

23. A dangerous embrace, The Economist, The Economist NewspaperLimited, 20th May 2011, London, UK.

24. Core Principles for Effective Banking Supervision, Basel Committeeon Banking Supervision, Basel, Switzerland, 2006.

25. Barth J R, Caprio G jr., Levine R: Rethinking Bank Regulation - TillAngels Govern, Cambridge University Press, New York, USA, 2006.

26. Tsebelis G, The Effect of Fines on Regulated Industries: GameTheory vs. Decision Theory, 1991 // Journal of Theoretical Politics. – Vol.3. – No.1. – Р. 81–101.

27. А.А. Шиян. Теорія ігор: основи та застосування в економіці таменеджменті: Навчальний посібник. — Вінниця: ВНТУ, 2009. — 164 с.

28. Friehe T: Correlated payoffs in the inspection game: some theoryand an application to corruption // Public Choice. – 2008. – Vol.137. –No.1. – Р. 127–143, Springer

29. Franckx L.: Penalty and Crime with Lumpy Choices // Journal ofTheoretical Politics. – 2004. – Vol.16. – No.4. – Р. 403–421.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro Natsionalnyy bank Ukrainy» [Law of Ukraine"On the National Bank of Ukraine]. r. No 679 — XIV // VidomostiVerkhovnoi Rady Ukrainy. — 1999. — No 29. — 238 s. [In Ukrainian]

2. Heyvandov Ia. Osnovy pravovoho rehulyrovanyia bankovskoysystemy v Rossyyskoy Federatsyy [Principles of legal regulation bankovtionsystems in the Russian Federation]. / Ia.A. Heyvandov // Hosudarstvo ipravo. — 1997. — No 6. — S. 84—95. [In Russian]

3. Hroshi ta kredyt [Money and credit]. / M.I. Savluk, A.M. Moroz,M.F. Pukhovkina. — K.: KNEU, 2001. — 602 s. [In Ukrainian]

4. Hrushko V. Bankivskyy� nahliad: Navch. posib. dlia stud. vyshch.navch. Zakl [Bank surveilllance. for students. HI. teach. bookmark] / V.I.Hrushko, S.M. Laptiev, O.S. Liubun, K.Ie. Raievskyy. — Kyiv: Tsentrnavch. l-ry, 2004. — 264 c. [In Ukrainian]

5. Hriunynh X. Analyz bankovskykh ryskov. Systema otsenkykorporatyvnoho upravlenyia y upravlenyia fynansovгm ryskom[Analysis


127

Banking risks. Assesing system for corporate management and riskmanagement finance]. / X. van Hriunynh, S. Brayovych-Bratanovych. — M.:Yzdatel- stvo «Ves Myr», 2007 — 304 s. [In Russian]

6. Zharkovskaia E. Bankovskoe delo [Banking] / E.P. Zharkovskaia. —M.: Omeha-L, 2006. — 452 s. [In Russian]

7. Zahorodniy A. Finansovyy slovnyk [Financial Dictionary]. 4-te vyd.,vypr. ta dop. / A.H. Zahorodniy, H.L. Vozniuk, T.S. Smovzhenko. — K.:«Znannia», 2002. — 566 s. [In Ukrainian]

8. Lavrushyn O. Bankovskoe delo: sovremennaia systema kredy-tovanyia [Banking: modern system of lending]. / O.Y. Lavrushyn, O.N.Afanaseva. — M.: Knorus, 2007. — 264 s. [In Russian]

9. Mishchenko V. Bankivskyy nahliad: Navchalnyy posibnyk [Bankingsupervision: Textbook] / V.I. Mishchenko, A.P. Yatseniuk, V.V. Kovalenko,O.H. Korenieva. — K.: Znannia, 2004. — 406 c. [In Ukrainian]

10. Naumenkova S. Systemy rehuliuvannia rynkiv finansovykh posluhzarubizhnykh krain.[Systems of financial services regulation abroad]. / S.V.Naumenkova, V.I. Mishchenko. — K.: Tsentr naukovykh doslidzhen NBU,UBS NBU, 2010. — 170 s. [In Ukrainian]

11. Rohova N. Deiaki teoretychni aspekty derzhavnoho rehuliuvanniabankivskoi diialnosti [Some theoretical aspects of state regulation ofbanking. // Ukraine economy]. // Ekonomika Ukrainy. — 2004. — No 4. —S. 36—39. [In Ukrainian]

12. Ten V. Ekonomycheskye osnovy stabylnosty bankovskoy systemyRossyy [Principles of Economic stabylity of bank system in Russia]. / V.V.Ten, B.Y. Herasymov. — Tambov: Yzd-vo Tamb. hos. tekhn. un-ta, 2001.— 308 s. [In Russian]

13. Bestmann U. Finanz- und Börsenlexikon. — 4. Auflage. — München:Deutscher Taschenbuch Verlag, 2000. — 934 S. [In German]

14. Newman P. The New Palgrave Dictionary of Money & Finance (in 3volumes). / P. Newman, M. Milgate, J. Eatwell (Editors). — Volume 1. —London: Macmillan Press Limited, 1992. — 865 p. [In English]

15. Teoryia yhr y povedenye. Fon Neiman Dzh., Morhenshtern O. — M.:Yzdatelstvo „Nauka», 1970 — 708 s.[In Russian]

16. Gibbons, Robert. Game Theory for Applied Economists, PrincetonUniversity Press, 1992 . — r.288.[In English]

17. Kreps, David. Game Theory and Economic Modelling ClarendonLectures on Economics, Oxford University Press, 1990. [In English]

18. Tirole, Jean. The Theory of Industrial Organization. MIT Press,1988.[In English]

19. Ekonomyko-matematycheskye modely v systeme upravlenyiapredpryiatyiamy[Economic and mathematical models in the enterprisemanagement system]. // Pod red. N.P.Fedorenko, N.P. Shubkynoi. — M.:Nauka, 1983. —393 s.[In Russian]


128

20. A. A. Vasyn, V. V. Morozov — Teoryia yhr y modely matematy-cheskoi ekonomyky[Game theory and mathematical models of the econo-my]. — M.: Yzdatelstvo: MAKS Press, 2005. — 272 s. [In Russian]

21. Karlyn C. Matematycheskye metodы v teoryy yhr, prohram-myrovanyy y ekonomyke[Mathematical methods in the theory of games,programming and economics]. — M.: Myr, 1964. 838 s. [In Russian]

22. Petrosian L.A., Zenkevych N.A. Teoryia yhr Uchebn[Theory oflearning games]. posobye. — M.:Knyzhnыi dom Unyversytet, 1998.[InRussian]

23. A dangerous embrace, The Economist, The Economist NewspaperLimited, 20th May 2011, London, UK.[In English]

24. Core Principles for Effective Banking Supervision, BaselCommittee on Banking Supervision, Basel, Switzerland, 2006.[In English]

25. Barth J R, Caprio G jr., Levine R: Rethinking Bank Regulation - TillAngels Govern, Cambridge University Press, New York, USA, 2006.[InEnglish]

26. Tsebelis G, The Effect of Fines on Regulated Industries: GameTheory vs. Decision Theory, 1991, Journal of Theoretical Politics, Vol.3,No.1, pp. 81-101.[In English]

27. A.A. Shyian Teoriia ihor: osnovy ta zastosuvannia v ekonomitsi tamenedzhmenti. Navchalnyi posibnyk[Game theory: basics and application ineconomics and management]. — Vinnytsia: VNTU, 2009. — 164 s. [InUkrainian]

28. Friehe T: Correlated payoffs in the inspection game: some theoryand an application to corruption // Public Choice. – 2008. – Vol.137. –No.1. – Р. 127–143, Springer [In English]

29. Franckx L: Penalty and Crime with Lumpy Choices // Journal ofTheoretical Politics. – 2004. – Vol.16. – No.4. – Р. 403–421. [In English]


УДК 336.72Примостка Елена Александровна,

доктор экономических наук,профессор кафедры банковского дела,

Киевский национальныйэкономический университет имени Вадима Гетьмана


Банковский надзор на основе теории игр

АННОТАЦИЯ. Банки играют чрезвычайно важную роль в экономике и по-этому их деятельность тщательно регулируется и контролируется.


129

В данной статье рассматриваются отношения между банками и орга-нами банковского надзора и исследуется, как надзорные органы могутадаптировать свою стратегию и быть более эффективными в до-стижении целей надзора. С целью построения матрицы преимуществ ивизуализации карты альтернатив, банковский надзор рассматривает-ся как прямое взаимодействие банка и надзорных органов и заключает-ся в проверке соответствия соблюдения определенного набора зара-нее определенных правил. Знание надзорных органов о банках, которыеболее склонны к нарушениям правил могут помочь адаптироватьстратегию надзора и снизить общий уровень нарушений в системе.Теория игр представляет собой отправную точку для исследованиявзаимодействия и принятия стратегических решений, контрольныеигры является особым видом некооперативных игры (в теоретико-игровом смысле), в которой одна сторона (надзорный орган, НБУ) про-веряет, есть ли другая сторона (банк) придерживается определенныхправил. НБУ стремится сдерживать нежелательные или неправомер-ные действия банка путем стимулирования "правильной" поведение, и /или, чаще всего, наказывая "неправильную" поведение. Банк хочет реа-лизовывать "неправильную" поведение, если он может остаться неза-меченным чиновником, в случае обнаружения, банк стремится соблю-дать правила. Отношения оценивается с использованием методологиитеории игр, моделируется поведение, стратегии и взаимодействиебанков и органов надзора.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. Банковский надзор, теория игр, моделирование,стратегия, матрица выплат.

UDC 336.72Prymostka Olena,

Doctor of Sciences (Economics),Professor at the Department of Banking,



Banking surveillance on the basis of game theoryABSTRACT. Banks play an important role in the economy, and therefore theiractivities are carefully regulated and controlled. This article discusses therelationship between banks and supervisory authorities, and investigates howsupervisory authorities can adapt their strategy and become more effective inachieving the surveillance objectives. In order to develop a benefits matrix andvisualize an alternatives map, the article studies banking surveillance in thecontext of interaction between a bank and the supervisory authorities, whichconcerns the verification of compliance with a specific set of predeterminedrules. Supervisory authorities’ information about banks, which are prone to failthe compliancewith the rules, promotes the adaptation of surveillance strategyand reduction of the overall level of irregularities in the banking system. Gametheory is a starting point for the research of interaction and strategic decision-making. Control games are a special type of non-cooperative game (in thegame theory sense) in which one party (the supervisor, NBU) monitors whetherthe other party (a bank) complies with certain rules. NBU seeks to deter a bank


130

from unwanted or illegal actions through stimulating the "correct" behavior and/ or in most cases punishing "bad" behavior. A bank wants to behave in the"wrong" way when it supposes to be unnoticed, and after having beendetected, a bank tends to follow the rules. The study examines relations on thebasis of the game theory methodology, and simulates behavior, strategy andinteraction between banks and supervisory authorities.

KEY WORDS: banking surveillance, game theory, simulation, strategy, payoffmatrix.

УДК 336.648Смірнова Ольга Олегівна,

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри інвестиційної діяльностіДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

(54/1, Проспект Перемоги, Київ, Україна,03680)E-mail: [email protected]

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯВ УКРАЇНІ

АНОТАЦІЯ. Розробка та реалізація масштабних довгострокових інвес-тиційних проектів на засадах проектного фінансування набуває все бі-льшого значення в умовах економічної нестабільності та гострої не-стачі фінансових ресурсів. Як свідчить світовий досвід, саме банківськіустанови виконують функції організаторів і фінансових ініціаторів здій-снення великих інвестиційних проектів та програм, відіграють виріша-льну роль у мобілізації фінансових інвестиційних ресурсів.Проектне фінансування як різновид фінансування реальних інвестиційзарекомендувало себе як досить успішний спосіб залучення коштів дляфінансування інвестиційних проектів у промислово розвинутих країнах,проте для України це відносно новий банківський продукт. У чистому ви-гляді його пропонує обмежене коло банків, що обумовлено низкою чинни-ків, які унеможливлюють його повноцінне використання. Тому пошукможливостей і шляхів вирішення проблем розвитку банківського проек-тного фінансування в Україні як фактора активізації інвестиційної дія-льності банків, є однією з найактуальніших проблем сучасної економікиУкраїни.У статті розглянуто сучасний стан проектного фінансування в Україні.Автор детально аналізує законодавчу та нормативну базу проектногофінансування та його специфіку у вітчизняних умовах. Досліджуючи різніточки зору провідних економістів світу в галузі проектного фінансуван-ня, автор розглянув можливості їх застосування в процесі фінансуванняінвестиційних проектів в Україні. Стаття також містить пропозиціїавтора щодо удосконалення механізму проектного фінансування вУкраїні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА; інвестиційний проект, проектне фінансування, інве-стиційні ресурси.

© О. О. Смірнова, 2016


131

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Проектне фінансування як рі-зновид фінансування реальних інвестицій, зарекомендувало себеяк доволі успішний спосіб залучення коштів для фінансуванняінвестиційних проектів у розвинутих країнах. Сьогодні більшістьбанківських установ світу спрямовують значні кошти на креди-тування інвестиційних проектів, не лише як учасники, а й як ор-ганізатори проектного фінансування. Така ситуація обумовленаможливістю для банків отримувати великий прибуток, а такожполіпшити власний імідж на світовому фінансовому ринку, тасвічить про зацікавленість банків у розвитку даної сфери. Проте вУкраїні залишається низка факторів, які не дозволяють викорис-товувати проектне фінансування повною мірою.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Наукове підґрунтяформування інформаційно-аналітичних основ проектного фінан-сування закладено у фундаментальних працях зарубіжних дослі-дників, зокрема: Г. Вінтера, С. Гатті, Дж. Делмона, Б. Істі, Д. Ле-мба, Л. Ленга, П. Лінча, Р. Мертона, П. Невитта, П. Роуза, Ф.Фабоцци, Е.Фео, Дж. Фіннерті та ін. Сучасні тенденції участі ба-нків в операціях проектного фінансування відображені в роботахбагатьох вітчизняних науковців, у тому числі: Г.О. Бардиш, О.В.Васюренка, Ж.М. Довгань, В.Ю. Катасонова, С.М. Козьменка,Т.П. Куриленко, Т.В. Майорової, Д.С. Морозова, А.А. Пересади,І.В. Сала, О.М. Теліженка, В.В. Шеремета, В.Д. Шапіро.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Незважаючи на суттєві нау-кові результати, отримані дослідниками в цій сфері, ряд важли-вих проблем як загальнонаукового, так і прикладного характерузалишаються не вирішеними остаточно. Це стосується, переду-сім, впровадження системного підходу до управління проектнимфінансуванням у банку, врахування фактору ризику при обраннісхем його реалізації, застосування науково-методичних підходівдо формування та оптимізації портфелю проектів банку. Об’єк-тивна необхідність розвитку наукових досліджень з даної проб-лематики, її актуальність і практична значущість для розвиткуекономіки України обумовили вибір теми, мети та завдань дослі-дження.

Формулювання мети і завдання дослідження. Мета: ком-плексне дослідження проектного фінансування, розробка реко-


132

мендацій щодо його удосконалення в умовах становлення ринко-вої економіки. Завдання дослідження: здійснити аналіз сучасногостану проектного фінансування, визначити існуючі проблемирозвитку проектного фінансування в Україні; сформувати конце-пцію розбудови вітчизняного ринку проектного фінансування.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Проектне фінан-сування як різновид фінансування реальних інвестицій, зареко-мендувало себе як доволі успішний спосіб залучення коштів дляфінансування інвестиційних проектів у розвинутих країнах. Сьо-годні більшість банківських установ світу спрямовують значнікошти на кредитування інвестиційних проектів, не лише як учас-ники, а й як організатори проектного фінансування. Така ситуа-ція обумовлена можливістю для банків отримувати великий при-буток, а також поліпшити власний імідж на світовому фінансо-вому ринку, та свічить про зацікавленість банків у розвитку даноїсфери [1]. Проте в Україні залишається низка факторів, які недозволяють використовувати проектне фінансування повноюмірою.

Причини, що стримують розвиток проектного фінансування вУкраїні, можна згрупувати за такими напрямами:

• недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел борговогофінансування;

• невідповідність між доходами і позичками всередині країнита обслуговуванням боргів у валюті;

• відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектногофінансування;

• недостатній досвід розроблення системи такого типу фінан-сування для великих інвестиційних проектів;

• обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проект-ного фінансування – організацій та фірм, що можуть брати на се-бе функції керуючих великими проектами;

• недостатньо розвинуті правова культура та законодавчастабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а такожнадання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінан-суванням;

• несприятливий інвестиційний клімат для залучення капіталу.Так, одним з головних чинників, які стримують розвиток про-

ектного фінансування в Україні, є обмеження Національного ба-нку щодо обсягів інвестування. Оскільки проектне фінансування,


133

по-перше, потребує значних фінансових вкладень, а по-друге, но-сить довготривалий характер, то для його ефективного здійснен-ня необхідним є забезпечення доступності кредитів для позича-льників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнутишляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комер-ційних банків у напрямі зниження норми резервування. При цьо-му важливо створити стимулюючу систему обов’язкового резер-вування для банків, що активно займаються інвестиційнимкредитуванням.

Розвиток операцій банківського проектного фінансування вУкраїні також гальмує відсутність адекватної нормативно-пра-вової бази, зокрема, законодавчої основи для здійснення ряду фі-нансових операцій, які активно застосовуються у всьому світі(синдикація, секютиризація), а також відсутність чіткої законода-вчої процедури реалізації майнових прав на об’єкти нерухомості,що будуються.

Суттєвим недоліком є і жорсткий порядок оподаткування дов-гострокових інвестиційних проектів, який передбачає сплату ба-нком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект щене дає віддачі, а мають місце лише витрати. Така практика штуч-но завищує вартість проекту і знижує його ефективність.

Однією з основних проблем розвитку проектного фінансуван-ня є невисока питома вага довгострокових коштів у пасивах бан-ків і надзвичайно високі ризики довгострокового кредитування.Банкам значно простіше та безпечніше заробляти на корот-кострокових торгових операціях, ніж на інвестиційних проектах,окупність яких дуже складно спрогнозувати. Крім того, зазначи-мо, що кредитувати на тривалий термін можуть дозволити собілише великі банки, які мають вихід на ринок зовнішніх запози-чень, і «доньки» іноземних банків, які одержують довгостроковерефінансування від материнських структур. Маючи скромні капі-тали, вітчизняні банки кредитують переважно проекти середньо-го бізнесу (річні обороти — близько 50 млн дол. США).

Відсутність досвіду із впровадження проектного фінансуванняв Україні пояснюється відносно недовгим шляхом його розвитку.Як наслідок, банки неправильно розуміють його сутність, отото-жнюють його з кредитуванням, у результаті чого оцінюють неприбутковість проекту, а поточну діяльність позичальника та на-копичені ним активи.


134

Ще одним суттєвим чинником, який стоїть на перешкоді роз-витку даного виду операцій в Україні, є несприятливий інвести-ційний клімат. Для подолання даної перешкоди, вкрай необхід-ним є втручання держави шляхом надання гарантій страхуванняпроектних ризиків, у тому числі, надання гарантій банкам, якіфінансують інвестиційні проекти [2].

Варто зазначити, що на сьогоднішній день, проектне фінансу-вання як система в Україні не застосовується. Для його станов-лення і розвитку необхідні певні передумови і відповідний рівеньрозвитку ринкової інфраструктури.

Основною законодавчою передумовою для здійснення проек-тного фінансування є наявність законодавства про розподіл про-дукції та врахування його вимог у стандартах бухгалтерськогообліку та порядку оподаткування. Його наявність визначаєтьсянеобхідністю відокремлення власне результатів проекту від су-купних підсумків фінансової діяльності організації, у рамках якоїздійснюється проект. Вони не завжди рівнозначні, і навіть мо-жуть мати різну якість. Природно, що в цих умовах втрачаєтьсяпрозорість результатів проекту, а отже, впевненість інвестора усправедливій компенсації свого ризику при здійсненні проектно-го фінансування.

В Україні хоч і прийнято такий закон, однак він є недоскона-лим і суперечить іншим нормативним актам. Особливо яскравоце можна побачити при зіставленні зі стандартами бухгалтерсь-кого обліку і податковим законодавством. У результаті інвесторне може бути впевненим у тому, що результат, від рівня досяг-нення якого і визначаються його прибутки, розрахований прави-льно.

Ці побоювання цілком справедливі, тому що відсутність нор-мативних актів щодо виділення продукту проекту з поточної дія-льності фірми може призвести до:

• завищення собівартості продукту проекту внаслідок пере-несення на нього частки постійних операційних витрат підприєм-ства, на якому впроваджується проект;

• списання на проект збитків основної діяльності;• неможливості точного розподілення точного обліку доходів

з основної діяльності та таких, які виникли внаслідок реалізаціїпроекту;

• труднощів у забезпеченні прав інвестора на проект у разійого невдачі.


135

Серйозною перешкодою для широкого використання схемпроектного фінансування є нерозвиненість банківського секторуУкраїни. Чинні нині норми регулювання активних банківськихоперацій, формування резервів, участі банківського капіталу вреальному секторі економіки практично не залишають шансівдля успішного освоєння цієї перспективної схеми фінансової під-тримки здійснення проектів.

На жаль, нерозвиненість фондового ринку обмежує викорис-тання традиційних для зарубіжної практики інструментів управ-ління ризиками проектного фінансування [3].

Крім того, розвиток проектного фінансування, також, гальму-ється внаслідок впливу деяких макроекономічних чинників, дояких належать:

• диверсифікованість джерел інвестиційних ресурсів в умовахусе більш обмеженого обсягу бюджетних ресурсів і різкого зрос-тання обсягів державного зовнішнього запозичення;

• негативні тенденції в розподілі фінансових ресурсів, щоутворяться в державі, у розрізі суб’єктів володіння і розпоря-дження;

• правова неузгодженість окремих складових економічної по-літики, у першу чергу структурної, податкової та інвестиційної;

• нерозвиненість фондового ринку;• зростання питомої ваги збиткових підприємств;• відсутність необхідних умов для трансформації заощаджень в

інвестиції;• високий рівень інвестиційних ризиків;• значна тінізація економіки.Проектне фінансування для України є відносно новим банків-

ським продуктом. У чистому вигляді його пропонує обмеженеколо банків. На сьогодні відсутня офіційна статистика Націона-льного банку України відносно обсягів проектного фінансування.Банки не розголошують умови своєї участі в проектах, що свід-чить про незрілість даного сегменту ринку банківських послуг, і,відповідно, негативно впливає на його розвиток.

Разом з тим, досить велика кількість банків успішно викорис-товує цей вид фінансування. У деяких крупних банках, як прави-ло з іноземними інвестиціями, певний час уже функціонуютьспеціально створені відділи (департаменти) проектного фінансу-вання, поступово зростає попит на фахівців у галузі проектного


136

фінансування та менеджменту. Все це вказує на актуальність за-провадження визначеної форми підтримки реалізації проектів.

Активність банківських установ на ринку проектного фінан-сування України поки що залишається низькою. Серед причинтакої ситуації необхідно, перш за все, назвати зовнішні чинники:

• незадовільні темпи ринкових перетворень;• низький рівень розвитку реального сектору економіки;• слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної

кількості підприємств;• слабка інфраструктура фондового ринку;• невизначеність щодо ринку землі;• низький рівень захисту прав кредиторів;• високий ризик країни.Дослідження стану та перспектив розвитку проектного фінан-

сування, здійснюваного вітчизняними банками, показало, що бі-льшість з них стикається з проблемою формування саме ефекти-вного портфелю проектів. Крім того, на основі узагальненнянаукового доробку вітчизняних і зарубіжних фахівців у дослі-джуваній сфері, можна стверджувати, що найбільша увага в літе-ратурі приділяється питанням поточного управління проектнимидіями, що фактично обмежує життєвий цикл досліджуваної опе-рації моментом початку реалізації проектів і перетворює задачуефективного управління портфелем проектів на критерій успіхупроектного фінансування. Таким чином, постає необхідність вра-хування часового горизонту передпроектних дій при оцінці пері-оду окупності операції проектного фінансування та на важливос-ті забезпечення узгодженості організаційних заходів щодоприйняття банком рішення щодо участі в її здійсненні.

З метою здійснення цих заходів, запропоновано таку послідо-вність:

1. Попередній відбір проектів за критерієм відповідності стра-тегічним орієнтирам інвестиційної діяльності банку, а такожумовам поточної та прогнозованої ринкової кон’юнктури.

2. Формування системи ресурсних обмежень банку (часових,фінансових, кадрових тощо) та коригування переліку проектів увідповідності до системи ресурсних обмежень.

3. Оцінка потенційної спроможності проектів бути реалізова-ними за техніко-конструкційними параметрами та комерційноїперспективи їх реалізації, коригування переліку проектів, що


137

спрямовуються для подальшого аналізу (аналіз здійснюється якспівробітниками банку, так і зовнішніми експертами).

4. Детальний аналіз та перевірка проектної документації закожними проектом, уточнення прогнозів руху потоків грошовихкоштів за проектами, розробка альтернативних сценаріїв їх реалі-зації з урахуванням асиметрії інформації, формування найімовір-ніших сценаріїв реалізації проектів.

5. Відбір проектів за результатами оцінки їх ефективності (безурахування точної схеми фінансування) та ризиковості.

6. Формування консорціуму інвесторів індивідуально за кож-ним проектом, узгодження інтересів банку та інших спів інвесто-рів, уточнення схеми розподілу результатів реалізації проектів.

7. Розробка детальної схеми та інструментів фінансування длябанку за кожним проектом, визначення функцій банку при реалі-зації проекту (єдиний інвестор, співінвестор, гарант, організатор,брокер тощо).

8. Часова та просторова оптимізація фінансових ресурсів бан-ку (якщо він є учасником реалізації відразу кількох проектів).

9. Уточнення прогнозів руху потоків грошових коштів за про-ектами з урахуванням фінансових потоків, пов’язаних зі схемоюфінансування.

10. Узгодження можливостей відділу проектного фінансуваннябанку щодо проектного адміністрування, оперативного управлін-ня портфелем проектів.

11. Оцінка необхідності здійснення організаційно-структурнихзмін у банку для успішної реалізації портфелю проектів.

12. Прийняття остаточного рішення щодо участі в реалізаціїконкретного проекту за схемою проектного фінансування.

Виходячи з визначеного, можна виділити кілька варіантів,умови яких спонукають комерційні банки до участі у проектномуфінансуванні.

1. За результатами оцінки проекту встановлено його високажиттєздатність і прибутковість. Такий варіант може схилитибанк до прийняття позитивного рішення щодо участі у фінансу-ванні такого проекту навіть при умові низької кредитоспромож-ності інших учасників проектного процесу та непереконливих га-рантій погашення кредиту.

2. У ході попередньої оцінки інвестиційного проекту було ви-значено рівень очікуваних грошових потоків від реалізації проек-ту, який цілком задовольнив банк, як джерело покриття боргу.


138

3. Окрім визначених у результаті оцінки перспективних пото-ків грошових коштів, які повністю або частково задовольняютьбанк у якості забезпечення іншої частини кредиту кредитноюугодою, визначено інші активи позичальника (які було встанов-лено після ретельного оцінювання його фінансового стану).

4. У результаті проведеного аналізу фінансового стану під-приємства-позичальника було встановлено його високий рейтинг,що вказує на його спроможність своєчасного погашення боргу.

Таким чином, на основі проведеного аналізу можна зробити ви-сновок, що український ринок проектного фінансування у перспек-тиві рухатиметься у бік зближення зі своїми західними аналогами. Зцих позицій можна очікувати збільшення масштабів проектів, щофінансуються за цією схемою, збільшення термінів запозичень, під-вищення питомої ваги позикового капіталу та застосування новихсхем, зокрема, з опціоном на пакет акцій. Тим більше, що перева-гою для українських банків є можливість вивчення зарубіжного до-свіду впровадження даної послуги, дослідження можливих схем їївикористання, але вже з урахуванням вітчизняної специфіки, щодасть можливість уникнути ряду помилок.

Також, для пришвидшення розвитку даного виду банківськоїдіяльності, необхідно створити сприятливе інвестиційне середо-вище проектного фінансування, основними елементами якого по-винні бути:

• інформаційне та маркетингове середовища відбору перспе-ктивних галузевих і регіональних ринків, первинного виборуефективних інвестиційних проектів і програм, отримувачів інвес-тицій;

• технологічна, екологічна та фінансова експертизи інвести-ційних проектів і програм для цілей прийняття інвестиційних рі-шень;

• оцінка активів отримувачів інвестицій;• оцінка ефективності проектів;• страхове обслуговування проекту та інвестора, мінімізації

ризиків;• комплексне фінансове обслуговування процесу реалізації

проекту;• управління проектом, контроль його розвитку та забезпе-

чення повернення інвестицій.Можливостями вирішення недостатнього рівню розвитку проек-

тного фінансування є посилення ролі держави через надання гаран-


139

тій страхування проектних ризиків, у тому числі гарантій банкам,які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм,охоплених системою державних пріоритетів, податкове стимулю-вання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського співробі-тництва у сфері спільного фінансування інвестиційних проектів. Щеіснують передумови та можливості розвитку даного напрямку внайближчі 5–10 років, що може бути пов’язано з прийняттям на рі-вні держави відповідних законодавчих актів, які захистять інтересикредиторів та інвесторів у проектному фінансуванні, а також спрос-тять механізм отримання даного фінансування.

Істотного значення для розвитку проектного фінансування вУкраїні набуває вивчення можливостей адаптації досвіду світовоїпрактики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного фі-нансування, що їх використовують у розвинутих країнах, та мож-ливостей їх застосування в Україні.

Український ринок проектного фінансування залежить насам-перед від впливу циклічності економіки, інвестиційної привабли-вості та політичної ситуації. Дотримання заходів щодо підви-щення ефективності даного виду фінансування у перспективіпризведе до зближення із практикою зарубіжного досвіду. Вна-слідок цього варто очікувати збільшення масштабів проектногофінансування, підвищення структури позикового капіталу, зни-ження рівня відсоткових ставок і витрат на проектні роботи, роз-ширення кола інвесторів і залучення комерційних організацій доздійснення операцій проектного фінансування.

З урахуванням важливості координації інвестиційної діяльно-сті в Україні, доцільно створити Центр проектного фінансування,який би сприяв залученню фінансових ресурсів, у тому числі зов-нішнього фінансування, і забезпеченню реалізації інвестиційнихпроектів, які мають пріоритетний для національної економіки ха-рактер. Завданнями такого Центру мають бути:

• проведення моніторингу реалізації портфеля проектів, якіздійснюються за рахунок позик міжнародних фінансових органі-зацій;

• підготовка оглядових та узагальнюючих матеріалів за порт-фелем проектів;

• виконання заходів, що підвищують ефективність реалізаціїдіючих проектів;

• виконання ролі представника уряду в спільних гарантійнихопераціях з міжнародними організаціями;


140

• здійснення моніторингу та фінансування передпроектнихдосліджень, включених у програму запозичень;

• підготовка для уряду та ключових міністерств оглядових ма-теріалів міжнародних організацій, що перебувають на стадії про-позицій;

• розроблення техніко-економічних обґрунтувань, проектно-пошукових робіт з проектів;

• сприяння підвищенню ефективності роботи структурнихпідрозділів міністерств, які беруть безпосередню участь у процесіформування програми зовнішніх запозичень України;

• здійснення інформаційної, консультаційної та методологіч-ної підтримки підприємств з метою забезпечення їх активної уча-сті в національних і міжнародних конкурсах на постачання това-рів, робіт і послуг;

• сприяння розвитку системи конкурсної закупівлі товарів,робіт і послуг на державному, регіональному та муніципальномурівнях.

З метою стимулювання розвитку проектного фінансування вУкраїні можна запропонувати такі кроки:

по-перше, забезпечити доступність довгострокових інвести-ційних кредитів для позичальників шляхом зниження їхньої вар-тості. Цього можна досягнути шляхом перегляду наявної системирезервування коштів комерційних банків у напрямі зниження но-рми резервування;

по-друге, запровадити державне відшкодування (часткове)процентних ставок за довгостроковими інвестиційними кредита-ми, що спрямовуються у пріоритетні галузі економіки, і передба-чити ці обсяги відшкодування в державному бюджеті. Для цьогопотрібно виділити в державному бюджеті України кошти на ком-пенсацію відсотків;

по-третє. Досить поширеною в рамках проектного фінансу-вання великих, зокрема інфраструктурних, проектів у світі єпрактика застосування консорціумних об’єднань, які дозволяютьмінімізувати проектні ризики шляхом їх розділення між учасни-ками, а також уникнення недофінансування проектів через про-блеми, пов’язані з ліквідністю кредиторі;

по-четверте, проектне фінансування не може виявити всіхсвоїх позитивних сторін без розвинутої мережі фінансових інсти-тутів: інвестиційних банків, універсальних банків, інвестиційнихфондів, довірчих товариств тощо. Однак в Україні реалізують


141

проекти проектного фінансування лише універсальні банки, оскі-льки інших установ немає. Тому банківська система України сьо-годні має бути зорієнтована на створення і розвиток зазначенихфінансових інститутів.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Проектне фінансування як спеціалізований вид банків-ської діяльності зарекомендувало себе як досить успішний спосібзалучення коштів для фінансування інвестиційних проектів у роз-винених країнах та є однією з найбільш поширених форм органі-зації залучення інвестицій у реальний сектор економіки як у про-мислово розвинених, так і в нових індустріальних країнах, щорозвиваються. Воно є найсучаснішим і найперспективнішим засо-бом мобілізації різних джерел фінансових ресурсів і комплексноговикористання технологій проектного менеджменту при реалізаціївеликомасштабних і капіталомістких інвестиційних проектів.

Провідна роль при організації проектного фінансування нале-жить банкам, що надає їм можливість розширення бізнесу, вихо-ду на нові сегменти внутрішнього та світового ринку, дозволяєкомплексно задовольнити ресурсні, продуктові та комунікаційніпотреби своїх клієнтів.

Проектне фінансування є досить ризикованим видом банків-ської діяльності. Значущість для банку ризиків, притаманнихпроектному фінансуванню, суттєво залежить від функцій, якібанк виконує в цій операції – кредитора, інвестора (єдиного або вконсорціумі), лізингодавця [4] та гаранта. При цьому, управлінняризиками у систем проектного фінансування має базуватись насистемному підході та застосуванні банками комплексу різнома-нітних методів, підходів та інструментів. Особливостями проект-ного фінансування українськими банками є: фінансування пере-важно в вільноконвертованій валюті, максимальний термін фі-нансування від 5 до 10 років, частка позичальника в бюджетіпроекту фінансування має складати від 20 % до 30 %, а мінімаль-ний розмір проекту – 500 тис. дол. США – 1,5 млн євро. Середміжнародних схем проектного фінансування, що застосовуються,хоч і досить рідко, українськими банками є консорціумне фінан-сування (Укрексімбанк–Ощадбанк») та фінансування за допомо-гою експортно-імпортних агенцій (ПАТ «Райффайзен БанкАваль», ПАТ «УкрСиббанк» та інші).

Основними рекомендаціями щодо розвитку проектного фінан-сування в Україні є: сприяння підвищенню привабливості інвес-


142

тиційного клімату країни для залучення капіталу; забезпеченнядоступності довгострокових інвестиційних кредитів для позича-льників шляхом зниження їхньої вартості, зокрема шляхом пере-гляду наявної системи резервування коштів комерційних банків унапрямі зниження норми резервування; запровадження держав-ного відшкодування (часткове) процентних ставок за довгостро-ковими інвестиційними кредитами, що спрямовуються у пріо-ритетні галузі економіки, і передбачити ці обсяги відшкодуванняв державному бюджеті; поліпшення законодавчої бази у сфері уз-годження та розподілу ризиків; покращення умов банківськогокредитування та ін.


1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від07.12.2000 № 2121-III.— [Електронний ресурс]. — [Режим доступу]:http://zakon.rada.gov.ua

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-XII.— [Електронний ресурс]. — [Режим доступу]: http://zakon.rada.gov.ua

3. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулюванняринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.— [Електроннийресурс]. — [Режим доступу]: http://zakon.rada.gov.ua

4. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР.— [Електронний ресурс]. — [Режим доступу]: http://zakon.rada.gov.ua

Refrences

1. Pro banky ta bankivsku diyalnist:Zakon Ukrainy [On banks andbanking] vid 07.12.2000 №2121-III.— Available at: http://zakon.rada.gov.ua[Legal Act of Ukraine]

2. Pro investisiynu diyalnist:Zakon Ukrainy [On investment activity] vid18.09.1991 №1560-XII.— Available at:http://zakon.rada.gov.ua[Legal Actof Ukraine]

3. Pro finansovy poslugy taderzavne reguluvannya rinkiv finansovihposlug:Zakon Ukrainy [Onfinancial services and government control offinancial servicesmarkets] vid 12.07.2001 №2664-III.— Availableat:http://zakon.rada.gov.ua[Legal Act of Ukraine]

4. Pro finansovy lising:Zakon Ukrainy [Onfinance leasing] vid16.12.1997 №723/97-BP.— Available at:http://zakon.rada.gov.ua[Legal Actof Ukraine]Стаття надійшла до редакції 30 травня 2016 р.


143

УДК 336.648Смирнова Ольга Олеговна,

канд. экон. наук, доцент,доцент кафедры инвестиционной деятельности ГВУЗ «КНЭУ име-

ни Вадима Гетьмана» (03680, Украина, Киев, проспект Победы 54/1)

E-mail:o.smirnova@ukr/net

Особенности проектного финансированияв Украине

АННОТАЦИЯ. Разработка и реализация масштабных долгосрочныхпроектов на основе проектного финансирования приобретает все бо-льшее значение в условиях экономической нестабильности и остройнехватки финансовых ресурсов. Как свидетельствует мировой опыт,именно банковские учреждения выполняют функции организаторов ифинансовых инициаторов реализации крупных инвестиционных проек-тов и программ, играют решающую роль в мобилизации финансовыхинвестиционных ресурсов.Проектное финансирование как разновидность финансирования реаль-ных инвестиций зарекомендовало себе как достаточно успешный спо-соб привлечения средств для финансирования инвестиционных проек-тов в промышленно развитых странах, хотя для Украины этоотносительно новый банковский продукт. В чистом виде его предлага-ет ограниченное число банков, что обусловлено рядом факторов, ко-торые препятствуют его полноценному использованию. Поэтому по-иск возможностей и путей решения проблем развития банковскогопроектного финансирования в Украине как фактора активизации инве-стиционной деятельности банков является одной из наиболее актуа-льных проблем современной экономики Украины.В статье рассматривается современное состояние проектного фина-нсирования в Украине. Автор детально анализирует законодательнуюи нормативную базу проектного финансирования и его специфику вотечественных условиях. Исследуя разные точки зрения ведущих эко-номистов мира в сфере проектного финансирования, автор рассмат-ривает возможности их использования в процессе финансирования ин-вестиционных проектов в Украине. Статья также содержитпредложения автора по усовершенствованию механизма проектногофинансирования в Украине.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: инвестиционный проект, проектное финансирова-ние, инвестиционные ресурсы.

UDC 336.648Smirnova Olga,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Investment Activity




144

Special aspects of project financing in UkraineABSTRACT. Development and implementation of large-scale and long-terminvestment projects on principles of project financing acquire an increasingsignificance in terms of economic instability and sharp lack of financialresources. According to the international experience, bank institutions performas promoters and financial initiators of large-scale investment projects andprograms, and play a crucial role in raising investment resources.The project financing as a form of the real investments funding has proven tobe a sufficiently successful method of raising money for investment projects inthe developed industrial countries. However, this is a relatively new bankingproduct for Ukraine. A limited number of banks offers it per se. It caused bydifferent factors that make its comprehensive usage impossible. That is whysearching capabilities and ways of overcoming the problems of banking projectfinancing in Ukraine as a factor of banking investment activation is one of thebiggest economic challenges in Ukraine.The article explores the current state of project financing in Ukraine. The authorexamines thoroughly legislation in project financing and its specifics. Havinginvestigated the academics’ views on project financing, the author examinespossibilities of their application in the process of investment projects funding inUkraine. The article outlines the author’s recommendations on improvementsof project financing mechanism in Ukraine.

KEY WORDS: investment project, project financing, investment resources.

УДК 336.71Стрільчук Юлія Ігорівна,

аспіранка кафедри банківської справи,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


СУЧАСНИЙ СТАН БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯНАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто сучасний стан банківського кредиту-вання населення в Україні. Показано місце кредитів для населення уструктурі кредитів, що надаються банками України. Проаналізованодинаміку розвитку різних видів банківських кредитів, що надаються фі-зичним особам. Розглянуто динаміку кредитів для населення, класифі-кованих за різними ознаками, такими як строковість, валюта номінації,цільове призначення тощо. Проведено аналіз ринку банківського креди-тування населення за останні десять років. Визначено основні тенден-ції розвитку банківського кредитування населення в Україні. Виявленочинники, які вплинули на зміну його динаміки. Окремо уваго присвяченоіпотечному кредитуванню населення, його розвитку в Україні та фак-торам, що впливають на даний вид кредитування. Розглянуто спожив-че банківське кредитування, визначено тенденції та перспективи йогорозвитку в Україні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: банківське кредитування населення, іпотечний кре-дит, споживчий кредит.

© Ю. І. Стрільчук, 2016


145

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науко-вими чи практичними завданнями. Банківське кредитуваннянаселення відіграє важливу роль у соціальному та економічно-му розвитку країни, сприяє підвищенню соціальних стандартів,впливає на формування платоспроможного попиту, що в своючергу стимулює процес суспільного відтворення. Разом з тимданий вид кредиту в сучасних умовах не набув належного роз-витку. У зв’язку з цим дослідження сучасного стану та факто-рів впливу на динаміку даного виду кредиту сприятиме вирі-шенню ряду проблем у сегменті банківського кредитуваннянаселення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розви-тку банківського кредитування населення в Україні, зокрема йогосучасного стану, присвячені праці таких учених, як М. Алексе-єнко, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дзюблюк, В. Корнєєв,В. Міщенко, Л. Примостка, М. Савлук, Т. Смовженко. Разом зтим мінливість макроекономічної ситуації в країні зумовлює не-обхідність подальшого дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Незважаючи на наявність векономічній літературі публікацій, присвячених банківськомукредитуванню населення, потребує уваги розгляд сучасногостану у розрізі окремих видів кредиту. Волатильність ринку ба-нківського кредитування спричиняє необхідність постійногоаналізу стану досліджуваного виду кредиту та динаміки йогорозвитку.

Формулювання мети і завдання дослідження. Мета дослі-дження — на основі вивчення ринку банківського кредитуваннявизначити сучасний стан банківського кредитування населення,виявити тенденції його розвитку, чинники, які на них впливаютьі показати шляхи подолання негативних тенденцій. Завдання до-слідження — дослідити ринок банківського кредитування насе-лення в Україні, визначити тенденції та окреслити перспективнінапрями його розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним об-ґрунтуванням отриманих наукових результатів. Банківськекредитування є одним із ключових напрямків банківської діяль-ності. Кредитування банками населення набуло значного розви-тку в Україні. Даний вид кредитування є досить поширеним,


146

причому деякі банки спеціалізуються переважно на кредитуван-ні фізичних осіб. Частка кредитів, наданих банками України фі-зичним особам, у загальному обсязі кредитування єдосить знач-ною (табл. 1).

Дані табл. 1 свідчать, що протягом останніх 10 років часткакредитів, наданих фізичним особам варіювалася. Так, з 2005 по2008 рік даний вид кредитування набував свого розвитку, спо-стерігалося зростання частки кредитів, наданих фізичним осо-бам. Найбільша частка кредитів, наданих банками України фі-зичним особам, мала місце у 2008 році і становила 38,21 %.Після 2008 року прослідковується падіння даного показникавнаслідок глобальної фінансової кризи. За даними табл. 1 мо-жемо прослідкувати також динаміку обсягів кредитування фізи-чних осіб протягом десяти років. У 2005—2006 роках спостері-гався значний приріст кредитування фізичних осіб (121,1 % і130,0 % відповідно). У 2007 та 2008 роках обсяги кредитуванняфізичних осіб зростали, але меншими темпами. Починаючи з2009 року спостерігалося зменшення обсягів даного виду креди-тування. Тобто, піком, переломним моментом, став 2008 рік.Лише у 2013 та 2014 роках сума кредитів, наданих фізичнимособам почала зростати. Приріст становив 3,1 % і 9,1 % відпові-дно. Проте, відносно загального обсягу кредитів, наданих бан-ками України, частка кредитування фізичних осіб зменшується.Найменшого значення досліджуваний показник досяг у 2014році (20,69 %). Залишки за кредитами, наданими фізичним осо-бам, у гривневому еквіваленті збільшилися за 2014 рікна17,7млрд грн і на 01.01.2015 становили 211,215 млрд грн. Зростанняспостерігалося виключно за рахунок курсової переоцінки, в тойчас як у валютах кредитна заборгованість зменшилася. Вагомимфактором, що впливав на зниження залишків кредитів протягом2015 року, був статистичний ефект через ліквідацію низки бан-ків. Як наслідок, зниження залишків за кредитами в національ-ній валюті, наданими як фізичним, так і юридичним особам,прискорилося наприкінці 2015 року [2. с. 40].


147

Таблиця 1КРЕДИТИ, НАДАНІ БАНКАМИ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ 2005—2015 рр.

ТА ЗА 1 КВАРТАЛ 2016 р. (залишки коштів на кінець періоду)

РікКредитинаданівсього,млн грн

У т. ч., кредити,надані фізичнимособам, млн грн

Відноснийприріст кредитів,наданих фізичним

особам,до попереднього

періоду, %

Частка кредитів,наданих фізичним

особам,у загальній сумі,

%

2005 143 423 35 659 121,1 24,86

2006 245 230 82 010 130,0 33,44

2007 426 867 160 386 95,6 37,57

2008 734 022 280 490 74,9 38,21

2009 723 295 241 249 –14,0 33,35

2010 732 823 209 538 –13,1 28,59

2011 801 809 201 224 –4,0 25,10

2012 815 142 187 629 –6,8 23,02

2013 910 782 193 529 3,1 21,25

2014 1 020 667 211 215 9,1 20,69

2015 981 627 174 869 –17,21 17,81

1 квар-тал

20161 017 520 176 878 1,15 17,38

Побудовано автором за даними [1].

На рис. 1 представлено структуру кредитів, наданих банкамиУкраїни станом на 01.01.2016. Отже, дані рисунка свідчать проте, що станом на 01.01.2016 частка кредитів, наданих фізичнимособам становила 17,81 %. Це значення є безпрецедентно низь-ким за останні 10 років. Така ситуація частково спричинена тим,що банки не відновили у повному обсязі кредитування фізичнихосіб після глобальної фінансової кризи 2008 року, оскільки таківиди кредитування, як іпотечне та кредитування на купівлю ав-томобілів є високоризиковими для банків.


148

Рис. 1. Структура кредитів, наданих банками України,станом на 01.01.2016 (складено автором за даними [1])

Динаміка кредитів, наданих фізичним особам, протягом 2015року формувалася також під впливом зменшення депозитної базибанків, погіршення платоспроможності позичальників та зміникурсу гривні. Протягом року спостерігалися труднощі з обслуго-вуванням кредитів домогосподарствами, особливо в іноземнійвалюті, у зв’язку зі зміною курсу гривні до основних іноземнихвалют, зменшенням реальної заробітної плати та внутрішньоюміграцією. Залишки кредитів, наданих домашнім господарствам унаціональній валюті на кінець І кварталу 2016 року зменшилися зпочатку року на 0,1 %, що насамперед зумовлювалося низькоюкредитоспроможністю останніх і високою вартістю кредитнихресурсів [2, с. 39]. Склад і структуру кредитів, наданих фізичнимособам, відображено у табл. 2.

За даними таблиці простежується, що протягом 2006—2014років найбільшу частку серед кредитів, наданих фізичним осо-бам, займали споживчі кредити. Друге місце посідають кредитина придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості (від 25% до 40 %).


149

Таблиця 2СКЛАД І СТРУКТУРА КРЕДИТІВ, НАДАНИХ БАНКАМИ УКРАЇНИ

ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ ПРОТЯГОМ 2006—2015 рр.

Споживчі кредити

Кредитина придбання,будівництво

та реконструкціюнерухомості

Інші кредити

Рік

Кредити

, надані

фізичним

особам,

всього

, млн

грн

млн грн

частка

від

загальної

суми

, %

млн грн

частка

від

загальної

суми

, %

млн грн

частка

від

загальної

суми

, %

2006 82 010 58453 71,28 20412 24,89 3145 3,83

2007 160 386 115032 71,72 40778 25,42 4577 2,86

2008 280 490 186088 66,34 88352 31,50 6050 2,16

2009 241249 137113 56,83 98792 40,95 5343 2,22

2010 209538 122942 58,67 81953 39,11 4643 2,22

2011 201 224 126192 62,71 70447 35,01 4585 2,28

2012 187 629 125011 66,63 58427 31,14 4191 2,23

2013 193 529 137346 70,97 51447 26,58 4736 2,45

2014 211 215 135094 63,96 71803 34,00 4318 2,04

2015 174 869 104 879 59, 98 66 169 37,84 3 821 2,18

Побудовано автором за даними [1]

Станом на 01.01.2016 найбільшу частку серед кредитів, на-даних фізичним особам, займали споживчі кредити (майже 60%). Частка кредитів на придбання, будівництво та реконструк-цію нерухомості становили 37,84 %. Отже, провідним видомкредиту, що надається банками фізичним особам, є споживчийкредит. На нашу думку, це спричинено тим, що ризики спожив-чого кредитування менші, ніж ризики при кредитуванні на при-дбання, будівництво та реконструкцію нерухомості. Доцільнимбуде проаналізувати динаміку обсягів споживчого кредитування(рис. 2).


150

Рис. 2. Динаміка споживчих кредитів, наданих банками Українифізичним особам протягом 2006—2015 рр. (побудовано автором

за даними [1])

На рис. 3 можна побачити, що обсяги споживчих кредитівзростали до 2008 року. Далі до 2010 року відбувася спад спожив-чого кредитування так само, як і банківського кредитування в ці-лому. Починаючи з 2010 року обсяги споживчих кредитів варію-валися. Після 2013 року спостерігається тенденція до зменшенняспоживчого кредитування. Це спричинено погіршенням економі-чної ситуації у країні, зниженням кредитоспроможності пзичаль-ників.

До кредитів, що надаються фізичним особам, належать такожіпотечні кредити. До іпотечних кредитів включаються ті, що ма-ють кілька видів забезпечення, серед яких найбільшим забезпе-ченням за вартістю є майнові права на майбутнє нерухоме майножитлового фонду, майнові права на інше майбутнє нерухомемайно, нерухоме майно житлового фонду та інше нерухоме май-но [1]. У табл. 3 відображено динаміку іпотечних кредитів, нада-них банками України фізичним собам протягом 2006—2015 років.

Відповідно до даних табл. 3, зростання обсягів іпотечногокредитування фізичних осіб відбувалося з 2006 по 2008 рік. Тем-пи приросту становили 256,11 % і 96,23 % у 2007 та 2008 рокахвідповідно. Починаючи з 2008 року обсяги іпотечних кредитівзменшувалися. При цьому найбільшу частку серед кредитів, на-даних фізичним особам, іпотечні кредити становили у 2009 році(55,03 %). Так само як і інші види кредитування, іпотечне креди-


151

тування призупинилося після 2008 року внаслідок світової фі-нансової кризи. Даний вид кредитування є довгостроковим іздійснювався переважно в іноземній валюті, а саме у дол. США.Тому іпотечні кредити є найризиковішими для банків серед ін-ших кредитів, що надаються фізичним особам. Обсяги іпотечнихкредитів почали зростати у 2014 році. Така тенденція спричиненане реальним приростом кредитів, а тим, що внаслідок падіннякурсу гривні обсяги кредитів, наданих у іноземній валюті, у пе-рерахунку в гривневому еквіваленті збільшилися, а також зрослазаборгованість за такими кредитами. У 2016 році стагнація іпоте-чного сегмента зумовлена негативним впливом очікувань стосо-вно загальної економічної активності, інфляційних і курсовихочікувань. Попит на іпотечні кредити був сталим і слабким, порі-вняно з попитом на споживчі кредити, який продовжував зроста-ти завдяки збільшенню витратна товари довготривалого користу-вання. У I кварталі 2016 року відбулося певне пом’як-шення стандартів споживчого кредитування домогосподарств пе-реважно через зростанняконкуренції та послаблення інфляційно-го тиску. У сегменті іпотечного кредитування стандарти в ціломузмінилися незначно [4, с. 4].

Таблиця 3ДИНАМІКА ІПОТЕЧНИХ КРЕДИТІВ, НАДАНИХ БАНКАМИ УКРАЇНИ

ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ ПРОТЯГОМ 2006—2015 рр.

У т. ч. іпотечні кредити Приріст іпотечних креди-тів до попереднього року

РікКредити,

надані фізичнимособам, млн грн млн грн

частка відзагальноїсуми, %

абсолют-ний, млн

грнвідносний,

%

2006 82 010 20 523 25,02 — —2007 160 386 73 084 45,57 52561 256,112008 280 490 143 416 51,13 70332 96,232009 241 249 132 757 55,03 –10659 –7,432010 209 538 110 725 52,84 –22032 –16,602011 201 224 97 431 48,42 –13294 –12,012012 187 629 63 158 33,66 –34273 –35,182013 193 529 56 270 29,08 –6888 –10,912014 211 215 72 156 34,16 15 886 28,23

2015 174 869 71220 40,73 –936 –1,3



152

Дляглибшого аналізу необхідно дослідити обсяги та структу-ру кредитів, наданих фізичним особам банками України за стро-ками (табл. 4).

Дані табл. 4 свідчать, що найбільшу частку займають довго-строкові кредити терміном понад 5 років, а найменшу — кредитидо 1 року. Частка кредитів терміном понад 5 років досягла свогомаксимального значення у 2009 році і становила 69,59 %. Внаслі-док фінансової кризи 2008 року частка кредитів терміном понад 5років почала зменшуватися, а частка кредитів до 1 року — зрос-тати. Максимального значення набула частка кредитів до 1 рокуу 2014 році і становила 27,00 %, оскільки банки не мають довго-строкових ресурсів, а також не хочуть брати на себе ризики. У2015 році спостерігалося зростання частки кредитів, наданих настрок понад 5 років. У цей період відбувалося неодноразове па-діння курсу гривні. Зростання обсягів кредитів, наданих на строкпонад 5 років відбулося внаслідок переоцінки залишків за креди-тами, наданими в іноземних валютах.

Таблиця 4КРЕДИТИ, НАДАНІ БАНКАМИ УКРАЇНИ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ,ЗА СТРОКАМИ КРЕДИТУВАННЯ ПРОТЯГОМ 2007—2015 рр.

До 1 року Від 1 до 5 років Понад 5 років

Рік

Кредити,надані

фізичнимособам,млн грн

млнгрн

частка,%

млнгрн

частка,%

млнгрн

частка,%

2007 160 386 20 733 7,97 50 433 43,16 89 221 55,632008 280 490 27 803 7,39 70 382 17,98 182 306 65,002009 241249 22 523 11,52 50 852 29,17 167 874 69,592010 209538 26 559 10,75 38 484 24,27 144 494 68,962011 201 224 35 870 13,20 43 046 19,12 122 309 60,782012 187 629 38 571 19,12 47 413 22,94 101 647 54,172013 193 529 55 177 19,93 52 997 24,50 85 354 44,102014 211 215 57 020 27,00 46 184 21,87 108 011 51,132015 174 869 40679 23,26 34615 19,79 99574 56,94


Структуру кредитів, наданих фізичним особам, у розрізі ва-лют станом на 01.01.2016 відображено на рис. 3.


153

Рис. 3. Структура кредитів, наданих банками Українифізичним особам, у розрізі валют станом на 01.01.2016

(побудовано автором за даними [1])

Дані рис. 3 свідчать про те, що станом на 01.01.2016 найбіль-шу частку серед кредитів, наданих фізичних особам, становиликредити у дол. США — 51,35 %. Кредити, надані у гривні, стано-вили 45,78 %. Ще 2,87 % займають кредити, надані в інших ва-лютах, таких як євро, російський рубль тощо. Склад і структурукредитів, наданих банками України фізичним особам, протягом2006–2015 років у розрізі валют відображено у табл.5.

Відповідно до даних табл. 5, за період з 2006 по 2011 рік най-більшу частку серед кредитів, наданих фізичним особам, стано-вили кредити, надані у дол. США (понад 58 %). Максимальногозначення частка кредитів у дол. США досягла у 2009 році і ста-новила 68,87 %. До 2009 року частка кредитів, наданих у гривні,скорочувалася з 37,43 % у 2006 році до 27,63 % у 2009 році. Піс-ля 2009 року спостерігається зменшення частки кредитів у інозе-мній валюті та зростання частки кредитів у національній валюті.Така тенденція була спричинена забороною Національним бан-ком України кредитування фізичних осіб у іноземній валюті.Підвищення частки кредитів, наданих в іноземній валюті протя-гом 2014 та 2015 років спричинене падінням курсу гривні, а та-кож погіршенням кредитоспроможності позичальників, унаслі-док чого вони були не в змозі погашати заборгованість передбанками, що підвищило валютні та кредитні ризики для банків.Таким чином, залишки за кредитами, наданими фізичним особамв іноземній валюті, зростали. Погіршення платоспроможності по-зичальників відобразилося на зростанні залишків простроченоїзаборгованості фізичних осіб на 51,9 %, у тому числі в іноземнійвалюті — на 12,5 млрд грн або на 70,8 % за рік [5].


154

Таблиця 5КРЕДИТИ, НАДАНІ БАНКАМИ УКРАЇНИ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ,

У РОЗРІЗІ ВАЛЮТ ПРОТЯГОМ 2006—2015 рр.

Кредити,надані у гривні

Кредити, наданіу дол. США Інші

Рік

Кредити,надані

фізичнимособам,млн грн

млнгрн

частка,%

млнгрн

частка,%

млнгрн

частка,%

2006 82 010 30 693 37,43 48 291 58,88 3 026 3,692007 160 386 58 403 36,41 96 232 60,00 5 751 3,592008 280 490 78 822 28,10 192250 68,54 9 418 3,362009 241249 66 669 27,63 166151 68,87 8 429 3,492010 209538 64 758 30,91 138138 65,93 6 642 3,172011 201 224 86 675 43,07 109698 54,52 4 851 2,412012 187 629 102690 54,73 81 085 43,22 3 854 2,052013 193 529 125681 64,94 64 549 33,35 3 299 1,702014 211 215 110 076 52,12 96 409 45,64 4 730 2,242015 174 869 80051 45,78 89795 51,35 5023 2,87


Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. За результатами аналізу сучасного стану банківськогокредитування фізичних осіб виявлено основні тенденції його роз-витку, такі як зменшення частки кредитів, наданих фізичнимособам, у загальному обсязі кредитування; переважання спожив-чих кредитів у структурі кредитів, наданих фізичним особам;зростання частки кредитів у національній валюті; зменшення ча-стки іпотечних кредитів і скорочення довгострокового кредиту-вання фізичних осіб. Отже, банківське кредитування фізичнихосіб може набути свого розвитку в умовах досягнення макроеко-номічної стабільності, що дасть змогу нарощувати портфель іпо-течних кредитів, сприятиме пожвавленню довгострокового кре-дитування населення.

Бібліографічний список1. Грошово-кредитна та фінанасова статистика НБУ [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=27843415&cat_id=44578#1

2. Інфляційний звіт [Електронний ресурс] / Січень 2016. – Режимдоступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=27033423


155

3. Інфляційний звіт [Електронний ресурс] / Квітень 2016. – Режимдоступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=30350020

4. Аналітичний звіт. Опитування про умови кредитування [Елект-ронний ресурс] / ІІ квартал 2016. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=30391036

5. Банківська система 2015: виклики та перспективи [Електроннийресурс] / Лютий 2015. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=14741673

References1. Hroshovo-kreditna ta finansova statystyka NBU [Monetary and

Financial Statistics of the National Bank of Ukraine] : [Electronic resource]— Available at: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=27843415&cat_id=44578#1 [In Ukrainian]

2. Infliatsiinyi zvit [Inflation Report]. / January 2016 : [Electronicresource] — Available at: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=27033423 [In Ukrainian]

3. Infliatsiinyi zvit [Inflation Report]. / April 2016 : [Electronic resource]— Available at: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=30350020 [InUkrainian]

4. Analytychnyi zvit. Opytuvannia pro umovy kredituvannia [AnalyticalReport. Lending Terms Questionnaire]. II Quarter 2016 : [Electronicresource] — Available at: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=30391036 [In Ukrainian]

5. Bankivska systema 2015: vykliki ta perspektyvy [Tha Banking System2015: Challenges and Prospects]. February 2015 : [Electronic resource] —Available at: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=14741673[In Ukrainian]Стаття надійшла до редакції 13 червня 2016 р.

УДК 336.71Стрельчук Юлия Игоревна

аспирантка кафедры банковского делаГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Современно состояние банковскогокредитования населения в Украине

АННОТАЦИЯ. В статье рассматривается современное состояние бан-ковского кредитования населения в Украине. Показано место кредитовдля населения в структуре кредитов, предоставляемых банками Укра-ины. Проанализирована динамика развития различных видов банковско-


156

го кредита для физических лиц. Рассмотрена динамика кредитов длянаселения, классифицированых по различным критериям, таким каксрок, валюта номинации, целевое назначение кредита и т.д. Осущест-влен анализ рынка банковского кредитования населения за последнеедесятилетие. Определены основные тенденции развития банковскогокредитования населения в Украине. Выявлены факторы, которые по-влияли на изменение его динамики. Отдельное внимание посвящаетсяипотечному кредитованию населения, его развитию в Украине и фак-торам, которые влияют на динамику данного вида кредитования. Рас-смотрено банковское потребительское кредитование, определены те-нденции и перспективы его развития в Украине.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: банковское кредитование населения, ипотечныйкредит, потребительский кредит.

UDC 336.71Strilchuk Juliia,

PhD Student at the Department of BankingKyiv National Economic University named after Vadym Hetman


The current state of bank lending to individualsіn Ukraine

ABSTRACT. The article has examined the current state of bank lending toindividuals in Ukraine. It demonstrates the bank loans to individuals in thestructure of total bank lending in Ukraine. The author has analyzed thedynamics of different kinds of bank loans to individuals in terms of maturity,loan currency, lending purpose and other. Analysis has covered ten years ofmarket development of bank lending to individuals in Ukraine, and revealedlending tendencies. The author determines factors that influence thedevelopment of bank lending to individuals. Special attention is paid to themortgage lending to individuals, its development and factors that influence itsdynamics. The author also focuses on consumer bank lending, defines itstendencies and prospects in Ukraine.

KEY WORDS: bank lending to individuals, mortgage loan, consumer loan.

УДК 336.713;338.434(100:477)Ходакевич Сергій Іванович,

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри банківської справиДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


Коваленко Олександр Сергійович,аспірант кафедри банківської справи,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


© С. І. Ходакевич,О. С. Коваленко, 2016


157

КООПЕРАТИВНІ БАНКИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙІНСТРУМЕНТ ФІНАНСУВАННЯ АГРАРНОГОСЕКТОРУ: ІСТОРІЯ, ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

І МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИАНОТАЦІЯ. Зроблено історичний екскурс становлення та розвитку ко-оперативних банків як провідної форми кредитної кооперації. Дослідженозарубіжну практику діяльності кооперативних банків у деяких європей-ських країнах, а також їх роль у кредитуванні аграрного сектору. Вияв-лено, що кооперативні банки історично пов’язані з аграрним сектором.Перші кредитні кооперативи почали утворюватися в сільській місцево-сті. Переважною частиною клієнтів є малий і середній бізнес. Розвитоккооперативів і кооперативних банків у тому числі потребує державноїпідтримки. За результатами проведеного дослідження запропонованозаходи щодо становлення та розвитку кооперативних банків в Україні.Розвиток даних інститутів дозволяє не лише досягти забезпечення фі-нансовими ресурсами аграрного сектору, а й стабілізації банківської си-стеми загалом шляхом її диверсифікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: кооперативний банк, аграрний сектор, кредитна ко-операція, сільські території,Ф. Райффайзен, Г. Шульц-Деліч.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завдання. Розвиток аграрного сектору по-требує значних фінансових ресурсів. Власних коштів не достат-ньо, доступ до зовнішніх ресурсів є досить обмежений. У такихумовах виникає необхідність пошуку інструментів фінансуванняаграрного сектору. Як свідчить зарубіжний досвід, основнимджерелом фінансових ресурсів для аграрного сектору виступаютькооперативні банки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема коопераціїшироко вивчається українськими вченими. У тому числі й темакооперативних банків. Серед робіт вітчизняних авторів, які при-свячені даній темі, слід виділити роботи М.А. Міненко [1] таМ.Б. Чижевської [2], в яких міститься значні напрацювання в да-ному напрямі.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Попри наявність науковогодоробку в даному напрямку вивчення теми кооперативних банківпотребує подальшого розвитку, пошуку шляхів створення коопе-ративних банків в Україні, чим і обумовлюється дане досліджен-ня. Важливо дослідити зарубіжний досвід, виділити успішні еле-менти з метою використання в українській практиці.


158

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою дано-го дослідження є вивчення історії та зарубіжного досвіду станов-лення та діяльності кооперативних банків, а також їх роль у кре-дитуванні аграрного сектору; з’ясувати позитивні моменти длязастосування в Україні та виявити негативні для їх запобігання.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Початком розви-тку кооперативних банків можна вважати становлення коопера-тивних відносин в Європі, яке припадає на середину ХІХ століт-тя. Перші кооперативи були створені в Німеччині, а точніше наземлях, які зараз входять до сучасної Німеччини. В той час — всередині ХІХ століття, це були окремі державні утворення. Та-ким чином, по праву Батьківщиною кооперативного руху, в томучислі й кооперативних банків, може вважатися Німеччина.

Найрозповсюдженішою формою перших кооперативів буликредитні кооперативи. Майже одночасно в Німеччині почали дія-ти дві моделі кредитної кооперації, названі на честь їх засновни-ків: модель Ф. Райффайзена та модель Г. Шульца-Деліча (ваго-мий внесок у розвиток кооперативного руху зробив також К.Гааз. Його кооперативи мали свої відмінні особливості. Однак, убільшості випадків виокремлюють лише дві моделі). Попри те,що вони мали свої відмінності, їх об’єднувало те, що люди коо-перувалися з метою взаємодопомоги. Хоча використовували прицьому різні форми та методи.

Важливим моментом є з’ясування основних причин, що спо-нукали до створення кооперативів. В [1] зазначається, що: «уза-гальнюючим підґрунтям руху була реакція на наростаючий руй-нівний вплив лихварства на дрібне сільськогосподарське вироб-ництво». Сільські мешканці були найбіднішою верствою насе-лення, а тому мало представляли інтерес для комерційних банків.Забігаючи наперед і проводячи паралель з нинішньою ситуацієюв аграрному секторі України, варто відзначити, що зараз малі тасередні виробники сільськогосподарської продукції практично немають доступу до фінансових ресурсів, у тому числі й кредитів.Основна причина, яка є доволі банальною, — практична відсут-ність присутності банків у сільській місцевості. Очевидним є на-явність однакової проблеми, що була в той час (середина ХІХстоліття) в Європі та нинішніми українськими реаліями сільськихтериторій.


159

Добре знаючи потреби селян, Ф. Райффайзен спочатку спро-бувавдопомогти їм шляхом створення благодійних товариств.Цей проект зазнав провалу, після чого Ф. Райффайзен взявся зарозробку правил функціонування сільських товариств на прин-ципах взаємодопомоги, що відповідали статусу селян, рівню їхосвіти та уявленням про навколишній світ [2].

Моделі Ф. Райффайзена та Г. Шульца-Деліча були зорієнтова-ні на різні соціальні групи суспільства. Модель Райффайзена бу-ла зорієнтована на сільських мешканців, у свою чергу модельШульце-Деліча — на міське населення (робітників, торговців,службовців…). Цим можна пояснити те, що моделі Ф. Райф-файзена та Г. Шульца-Деліча мали різні принципи побудови (рис.1), оскільки, очевидно, кооперативні формування мали інтегрува-тися в різних середовищах.

Рис. 1. Основні принципи двох моделей кредитних кооперативів —Ф. Райффайзена та Г. Шульца-ДелічаСистематизовано на основі [2]

Ощадно-позикові товариства Шульце-Деліча за своїми голо-вними рисами нагадували банківську установу, тому й отримали


160

назву «народний банк». Але головною ідеєю Шульце-Деліча бу-ло зробити свої банки «примусовими ощадними касами», з ме-тою навчання членів товариства робити заощадження [2].

Цікавим є той факт, що імпульс до розвитку кооперативів бувзгори. Ф. Райффайзен, який є одним з батьків кооперативного ру-ху, був бургомістром міста, в якому з’явився перший кооператив.Ініціативи була саме від нього. На той час він представляв органвлади.

Після Німеччини, кооперативний рух розповсюдився по ін-ших країнах. Кооперативи, в тому числі й кредитні кооперативи,почали поширюватися на землі сучасної Австрії, Франції, Італіїі т.д.

Особливість кооперативних банків відображаються в їх орієн-тації на роздрібний банкінг. Основними їх клієнтами виступаютьфізичні особи, малі та середні підприємства, фермери. Переважнокооперативні банки зорієнтовані на обслуговування сільських те-риторій.

Кооперативні банки зорієнтовані на регіональне обслугову-вання клієнтів. Діючи в різних регіонах, переважно, сільській мі-сцевості, кооперативні банки не виступають в ролі конкурентів, арадше партнерами.

На кількість як локальних, так і регіональних кооперативнихбанків в країні впливає кілька об’єктивних факторів:

• розміри країни (фізична площа);• чисельність населення;• густота розселення в окремому районі;• розвиток телекомунікаційних технологій (більші відстані не

є вже великою проблемою; час проведення операцій та прийнят-тя рішень зменшується).

Регіональні банки, якими володіють місцеві кооперативні бан-ки, виконують такі основні завдання у відношенні до них:

• представляють кооперативні банки на вищому рівні;• регулюють ліквідність;• перерозподіляють ресурси.Враховуючи описані особливості, можна підсумувати, що ко-

оперативним банком вважається фінансова установа, яка має на-ступні ознаки-відмінності від комерційних банків (ідеалізованаформа) є:

• обслуговування власних членів (основна ознака);


161

• основна мета — задоволення потреб власників у фінансовихпослугах, а не максимізація прибутку;

• неможливість продати частку банку;• регіональний характер.Проте, варто зазначити, що в сучасних умовах межі між коо-

перативними та комерційними банками є досить розмитими. Вдеяких випадках, кооперативні банки можуть розміщувати кор-поративні цінні папери на фондових біржах. Обслуговуваннявласних клієнтів хоча й залишається основною метою, однак ко-оперативні банки обслуговуються клієнтів, які не є членами. То-му, провести чітку межу між комерційними та кооперативнимибанками складно. Їхня відмінність більше лежить в площині ор-ганізації діяльності та політики банку (його бізнес-моделі).

Важливість кооперативних банків підтверджується зарубіж-ним досвідом. Кооперативні банки відіграють важливу роль у ба-нківських системах багатьох європейських країн — Німеччина,Австрія,Франція, Нідерланди. Особливо це стосується аграрногосектору.

Фінансова кризи також зумовила загострення уваги на коопе-ративних банках, які ведуть консервативнішу політику ніж коме-рційні банки. Зумовлено це основними цілями цих різних типів.Максимізація прибутку — мета, яка лежить в основі діяльностікомерційних банків, призводить до надмірних ризиків, які берутьна себе ці фінансові установи. Результатом стало складне фінан-сове становище комерційних банків під час фінансової кризи.Кооперативні банки ж виступили своєрідною подушкою стабілі-зації як банківської системи (та фінансової загалом) так і еконо-міки певних європейських країн.

Для дослідження зарубіжного досвіду було обрано кілька роз-винутих країн. Серед них — Німеччина, яка є батьківщиною яккооперативного руху загалом, так і кредитних банків, Нідерландита Польща.

НімеччинаКраїна має потужну економіку, є політичним і фінансовим

центром Європи та всього світу. Банківська система країни єнайпотужнішою на континентальній частині Європи та другою вЄвропі, поступаючись лише банківській системі Великої Брита-нії. Активи банківської системи Німеччини на 2007 рік становили€7 562 млрд (рис. 2).


162

Рис. 2. Активи банківських систем європейських країн,2007 рік, € млрд [3]

Німеччина має розвинуту систему кооперативних банків. Упершу чергу, це пояснюється історичними причинами, адже ста-новлення кооперативного руху відбувалося на землях сучасноїНімеччини. Через деякий час рух розповсюдився по іншим краї-нам.

На 2012 рік у країні нараховувалося 1104 кооперативних бан-ків (56 % від загальної кількості), які мали 11778 відділень (32,5% загальної кількості). При цьому, кооперативні банки контро-люють 12 % активів банківської системи.

Кооперативні банки відіграють важливу роль у кредитуванніаграрного сектору Німеччини. Підтвердженням цього є дані, зо-бражені на рис. 3. Частка кооперативних банків в кредитуванняаграрного сектору складає 50 %. Тобто, половина кредитногопортфелю, половина кредитів в аграрний сектор Німеччини над-ходять з кооперативних банків.

Рис. 3. Частка кооперативних банків в кредитуванні аграрного секторув 2005 та 2015 роках (Джерело [4])


163

НідерландиКооперативні банки в Нідерландах представлені локальними

кооперативними банками та центральним кооперативним інсти-тутом — Рабобанк (Rabobank). Останній є потужною фінансовоюустановою та сильним гравцем у світі. Однією з головних функ-цій Рабобанку є регулювання ліквідності та представлення коо-перативних банків, які одночасно є власниками Рабобанку.

Місцеві відділення Рабобанку — це незалежні кооперативнібанки, кожний з яких обслуговує власну територію, здійснюючиоперації від імені своїх клієнтів, що там мешкають. Будучи окре-мим кооперативним інститутом (структурно організований запринципом «всі підпорядковуються одному»), Рабобанк Нідер-ландів представляє інтереси місцевих відділень і управляє їх лік-відними активами [2].

Спочатку банк був зорієнтований виключно на потреби аграр-ного сектору. Зараз він обслуговує майже всі галузі економікиНідерландів [2].

Згідно офіційного звіту банку за 2015 рік до банку входило106 місцевих банків з мережею у 506 відділень («branchoffices»).Кількість членів-власників банку складала 1,9 млн осіб. Цікавимє визначення офіційної мети фінансової установи — бути ліди-руючим зорієнтованим на споживача кооперативним банком уНідерландах і лідируючим банком на ринку їжі на аграрного ви-робництва у світі. Лідирування на власному ринку безперечно —84 % ринку фінансування аграрного виробництва та виробництваїжі [5].

ПольщаКооперативні банки відіграють важливу роль у фінансуванні

аграрного сектору країни та сільських територій. У 2009 році на-раховувалося 577 кооперативних банків, які мали близько 4000відділень [6, ст. 116].

Членами кооперативних банків у 2009 році було 2,5 млн осіб(8,9 % населення країни). Активи кооперативних банків (2009рік) становили 57,8 PLNмлрд (5,5 % банк. системи) і власний ка-пітал 6 PLNмлрд (6,5 % банк. системи). Згідно з [6, ст. 120], від-повідно до опитування більшість банків (71 %) стверджували, щомають до 50 робітників; 50 % мають статутний капітал нижче€5млн.

Зі зміною законодавства в 2001 році кооперативні банкиПольщі були зобов’язані до 2007 року наростити власний капітал


164

до €1 млн [6, ст. 119]. Цей захід був покликаний зміцнити коопе-ративну банківську систему Польщі.

У європейських країнах, які входять до складу ЄвропейськогоСоюзу, кооперативні банки виступають у ролі каналів, через яківиробники сільськогосподарської продукції отримують кошти ззагальних фондів. Не кажучи вже про те, що вони відіграють ана-логічну роль в окремих державах, де також існують фонди фінан-сування аграрного сектору. Аналогічну роль зможуть виконуватий кооперативні банки в Україні, звичайно, якщо держава сприя-тиме їхньому виникненню.

Перші кооперативні банки/товариства були схожі на сучаснікредитні спілки, що зараз діють в Україні. Назви таких інститу-цій відрізнялися залежно від країни, де вони діяли. Однак, за сут-ністю вони були схожими.

Сучасні кредитні спілки, які є очевидним прикладом коопера-ції, мають багато спільного з банками. Однак, кредитні спілки засвоєю сутністю є неприбутковими організаціями (юридично за-кріплено в Законі України «Про кредитні спілки», стаття 1, пункт1 [7]), а відповідно не сплачують податок на прибуток.

Попри ряд позитивних моментів існування розвинутих коопе-ративних відносин, існує ряд тенденцій, які зараз відбуваються вкраїнах Західної Європи (які в основному беруться за приклад ічий досвід аналізується) і несуть у собі загрозу для кредитної ко-операції. Одним з таких чинників є стандартизація ЄС. Стандар-тизація призвела до того, що в ряді країн кооперативні банки, аразом з ними й ощадні банки, які також, являють собою важли-вий структурний елемент фінансової системи, майже повністюзникли.

Важливим для розбудови системи кооперативних банків вУкраїні є участь держави в цьому процесі. Кооперативні банкиобов’язково з’являться у майбутньому, оскільки це ефективнаформа співпраці в межах ринкової економіки. Зарубіжний досвідяскраво це демонструє. Однак цей процес займе значний промі-жок часу. Вихідним буде усвідомлення населенням можливостейутворення кооперативних товариств. Потім поступове накопи-чення капіталу цими товариствами. За нинішнього законодавства(на 13.03.2016 року) для створення банку необхідною умовою ємінімальний статутний капітал у розмірі 500 млн грн (донедавнабуло 120 млн грн). Дана норма стримує утворення нових комер-ційних банків, не кажучи вже про утворення кооперативних. Всі


165

ці факти вказують на те, що процес виникнення першого банкуможе зайняти десятки років. Це аж ніяк не відповідає інтересамУкраїни. Розвиток завжди потребує часу, деструкція відбуваєтьсямиттєво. Україні потрібна сильна, стабільна банківська система,важливою частиною якої мають стати кооперативні банки.

На нашу думку, важливою тенденцією у розвитку фінансовогосектору України має стати поступова трансформація кредитнихспілок у кооперативні банки з юридичним закріпленням їхньогостатусу. Найбільшою перепоною, яка може стати на цьому шля-ху, — розмір мінімального розміру статутного та регулятивногокапіталу для банку, закріплена статтею 31 Закону України «Пробанки та банківську діяльність». Відповідно до цієї норми законумінімальний розмір статутного капіталу банку на момент ство-рення не може бути менше 500 млн грн.

Оскільки основним мотивом діяльності комерційних банків єекономічний зиск, а перед кооперативними стоять інші цілі напершому місці, то очевидно, що економічна ефективність остан-ніх є нижчою. Однак, при цьому варто відмітити, що при меншійекономічній ефективності кооперативних банків у порівнянні закціонерними, призводить до їх вищої соціальної ефективності. Єважливою проблемою знаходження балансу між цими двома по-казниками. Й кооперативні банки є чудовим інструментом длядосягнення цієї цілі.

Проблемою залишається те, що значний сегмент, а саме дрібніта середні сільськогосподарські виробники (у реаліях України цеті, що зареєстровані за межами міст), залишаються поза увагоюкомерційних банків, які складають монотонне ядро нашої банків-ської системи. Банківська система не здатна задовольнити їхніпотреби в фінансових ресурсах. Причина є досить банальною —відсутність будь-якого контакту з потенційними клієнтами —присутність банків у сільській місцевості дуже низька. Дрібні тасередні сільськогосподарські виробники не мають доступу до фі-нансових ресурсів.

Проблемою також є те, що позичальники не мають можливос-ті брати кредити за такими високими відсотковими ставками. Зіншої сторони, для банків ці клієнти не є привабливими з оглядуна низький рівень кредитоспроможності та можливості наданнязастави.

Перераховані проблеми (відсутність доступу до фінансовихресурсів дрібних і середніх сільськогосподарських виробників)


166

вирішувалися саме створенням кооперативів для їх вирішення.Інструмент, перевірений часом. Україна потребує розвитку коо-перативів.

Розвиток аграрного сектору може відбуватися й без підтримкиз боку держави. Однак, державна підтримка у вигляді державноїполітики розвитку аграрного сектору виступає одночасно ін-струментом і механізмом планованого системного направленогорозвитку вказаного сектору. Частиною такої політики має статирозвиток кооперативних банків (на початковому етапі кредитнихспілок) для забезпечення фінансовими ресурсами сільськогоспо-дарських виробників.

Кооперативні банки є значним роботодавцем, що робить їхфункціонування додатковим соціальним фактором. Оскільки, во-ни широко присутні в сільській місцевості, то це є ще однимплюсом. А відповідно, в економічних реаліях українського села,даний факт може слугувати додатковим фактором покращеннясоціального становища.

Потреба у створенні кооперативних банків зумовлена тим, що:• як свідчить зарубіжний досвід, це одне з основних джерел

фінансування аграрного сектору та малого та середнього бізнесу(SME — small and mediumenter prises);

• кооперативні банки стійко перенесли фінансову кризу2008—2009 років (не останню роль зіграла консервативна меншризикована бізнес-модель банків). Україні необхідна наявністьподушки безпеки фінансової системи, якою виступили коопера-тивні банки в певних країнах під час фінансової кризи і, такимчином, структурно диверсифікувати банківську систему країни;

• дозволить розширити доступ до банківських послуг у сіль-ській місцевості. Як наслідок, залучити сільських мешканців досучасних тенденцій розвитку.

Вартим уваги є те, що до радянського періоду історії в Українідіяла розгалужена система кооперативних банків, яка, в першучергу, була зорієнтована на аграрний сектор. На жаль, їх розви-ток був примусово зупинений. На разі, відновити їх діяльність єважким завданням і потребує значного часу. Але відновлення ді-яльності цього інституту в економіці країни дозволить заповнитизначну прогалину, яка існує у зв’язку з їх відсутністю.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Кооперація — це форма економічної співпраці. Людиоб’єднуються для досягнення власних цілей. При цьому існує ос-


167

новна мета, що їх об’єднує і заради чого вони об’єднуються. Че-рез досягнення власних цілей члени кооперативів допомагаютьодне одному. Тобто, успіх одного призводить до успіху інших, авідповідно й суспільства загалом.

Кооперація направлена на поліпшення економічного стано-вища її членів, збільшення їхнього достатку. Досить цікавою ду-мкою є, що кооперація — це не лише тип виробництва чи формагосподарювання, а економічно обумовлена ідеологія виживання,перш за все, в жорстких економічних умовах сільськогосподар-ського виробника, у тому числі трансформаційних криз, глобалі-зації світового економічного простору [8].

Історичний досвід зарубіжних країн яскраво свідчить про ви-нятково важливу роль розвитку кооперації загалом і кредитноїкооперації у тому числі. На жаль, у питанні кооперативних бан-ків в Україні існує одна велика проблема — це їх відсутність. ВУкраїні на початок 2016 року немає жодного кооперативного ба-нку. Ситуація має бути кардинально змінена. Держава має при-ймати активну участь в створенні кооперативів. У цьому напрям-ку необхідним є виділення коштів (можливо, на регіональномурівні) для формування статутного фонду кредитних кооперативів.Формою надання таких коштів може бути довгостроковий без-відсотковий кредит.

Отже, можна сказати, що:1. З самого початку становлення кооперативних банків вони

були пов’язані з аграрним сектором. Поступова капіталізація до-зволила розширити спектр діяльності та обслуговувати інші галу-зі економіки. Обслуговування аграрного сектору залишаєтьсяпріоритетним напрямом діяльності кооперативних банків.

2. У першу чергу кооперативні банки спрямовані на обслуго-вування малого та середнього бізнесу. Відповідно, розвиток сек-тору кооперативних банків необхідний не лише для аграрногосектору, а й для малого бізнесу, що веде діяльність в інших галу-зях економіки (як у сільській місцевості, так і в місті).

3. Найшвидшим способом розвитку кредитної кооперації євсебічна підтримка держави. На нашу думку, першим кроком длярозвитку має стати виділення коштів для створення перших кре-дитних спілок на селі з такими параметрами:

статутний капітал — 100—200 тис. грн (довгостроковий (10,15, 20 років) безвідсотковий цільовий кредит, наданий держа-вою);


168

надання кредитів лише на виробничі потреби (придбання ос-новних засобів);

мінімальний вступний внесок (наприклад, 100—200 грн).4. Розвиток сектору кооперативних банків можна розцінювати

як засіб диверсифікації банківської системи, що дозволить розпо-ділити та зменшити ризики.

5. Кооперативні банки мають мати обмежену географію дія-льності, затверджену юридично. Регіональний принцип лежить воснові діяльності кооперативних банків і в основі їх сутності.Юридичне закріплення цього положення має лише зміцнити сис-тему.

Розвиток кредитної кооперації має досягнути в довгостроковійперспективі основної мети — ріст капіталізації кредитних спілокі їх поступової трансформації в кооперативні банки. Сприянняцьому процесу має забезпечувати держава, оскільки є нагальноюпотребою в створенні та активному розвитку кооперативних бан-ків.

Розвинута система кооперативних банків дозволяє залучитидо банківської системи грошові ресурси, що знаходяться в сіль-ського населення.


1. Міненко М. А. Кооперативні об’єднання Німеччини як основа дляформування соціально-економічного середовища / М. А. Міненко. //Економіка АПК. — 2013. — №7. — С. 113—119.

2. Чижевська М.Б. Історія розвитку кредитної кооперації розвину-тих країн / М.Б. Чижевська // Економіка: проблеми теорії і практики.Збірник наукових праць. — Вип. 218: У 4 т. Том І. — Дніпропетровськ:ДНУ, 2006. — С. 89—99.

3. Статистика Європейського центрального банку [Електронний ре-сурс] // European Central Bank — Режим доступу до ресурсу:http://www.ecb.europa.eu/home/html/index.en.html.

4. German bank lending: Market share developments in individualsectors [Електронний ресурс] // Deutsche Bank. — 2015. — Режим до-ступу до ресурсу: https://www.dbresearch.com/PROD/DBR_INTERNET_EN-PROD/PROD0000000000365479/German_bank_lending %3A_Market_share_developments_in_.PDF.

5. Annual Report 2015 [Електронний ресурс] // Rabobank Group. —2015. — Режим доступу до ресурсу: https://www.rabobank.com/en/ima-ges/rabobank-annual-report-2015.pdf.


169

6. Siudek T. Polish cooperative banking sector in the face of systemictransformation and European integration in agriculture [Електронний ре-сурс] / Tomasz Siudek // Agricultural Economics (AGRICECON). — 2010.— Режим доступу до ресурсу: http://www.agriculturejournals.cz/publicFiles/18335.pdf.

7. Закон України "Про кредитні спілки" [Електронний ресурс] //Верховна Рада України. — 2001. — Режим доступу до ресурсу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2908-14.

8. Касянюк О. І. Кооперація заради добробуту і заможності - реко-мендаційний список літератури до Всесвітнього дня кооперації [Елект-ронний ресурс] / О. І. Касянюк // Головна бібліотека об’єднання сільсь-когосподарських бібліотек Житомирської області. — 2015. — Режимдоступу до ресурсу: http://lib.znau.edu.ua/jirbis2/images/phocagallery/Other/Cooperaciya.pdf.

References

1. Minenko M. A. Kooperatyvni ob’iednannia Nimechchyny iak osnovadlia formuvannia sotsial’no-ekonomichnoho seredovyscha [Germancooperatives as the base for creating social-economic environment] //Ekonomika APK. — vol. 7. — Р. 113—119. [In Ukrainian].

2. Chyzhevs’ka M.B. Istoriia rozvytku kredytnoi kooperatsii rozvynutykhkrain [History of credit cooperation development in developed countries] //Ekonomika: problemy teorii i praktyky. Zbirnyk naukovykh prats’. — vol.218. — Р. 89—99. [In Ukrainian].

3. ECB Statistics. — Aavailable at http://www.ecb.europa.eu/home/html/index.en.html. [In English]

4. Schildbach J. German bank lending: Market share developments inindividual sectors. - Available at https://www.dbresearch.com/PROD/DBR_INTERNET_EN-PROD/PROD0000000000365479/German_bank_lending%3A_Market_share_developments_in_.PDF. [In English].

5. Annual Report of Rabobank (2015). - Available at https://www.rabobank.com/en/images/rabobank-annual-report-2015.pdf. [In English].

6. Siudek T.Polish cooperative banking sector in the face of systemictransformation and European integration in agriculture. - Available athttp://www.agriculturejournals.cz/publicFiles/18335.pdf. [In English].

7. Verkhovna Rada of Ukraine The Law of Ukraine "On credit unions".- Available at http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2908-14. [In Ukrainian].

8. Kasianiuk O.I. Kooperatsiia zarady dobrobutu i zamozhnosti[Cooperation for welfare and prosperity]. -Available at http://lib.znau.edu.ua/jirbis2/images/phocagallery/Other/Cooperaciya.pdf. [In Ukrainian].



170

УДК 336.713;338.434(100:477)Ходакевич Сергей Иванович,

канд. экон. наук, доц.,доцент кафедрыбанковского дела,ГВУЗ „КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Коваленко Александр Сергеевич,аспирант кафедры банківського дела,ГВУЗ „КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Кооперативные банки как эффективныйинструмент финансирования аграрного сектора:

история, зарубежный опыт и возможностидля Украины

АННОТАЦИЯ. Сделано исторический экскурс становления и развитиякооперативных банков как ведущей формы кредитной кооперации. Исс-ледована зарубежная практика деятельности кооперативных банков внекоторых европейских странах, а также их роль в кредитовании агра-рного сектора. Обнаружено, что кооперативные банки историческисвязаны с аграрным сектором. Первые кредитные кооперативы началисоздаваться в сельской местности. Преимущественно клиентами яв-ляются малый и средний бизнес. Развитие кооперативов и кооперати-вных банков нуждается в государственной поддержке. За результата-ми проведенного исследования предложены меры по становлению иразвитию кооперативных банков в Украине. Развитие данных инсти-тутов позволяет не только обеспечить финансовыми ресурсами агра-рный сектор, но и стабилизировать банковскую систему путем ее ди-версификации.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: кооперативный банк, аграрный сектор, кредитнаякооперация, сельские территории, Ф. Райффайзен, Г. Шульц-Делич.

УДК 336.713;338.434(100:477)Khodakevych Sergii,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Banking


E-mail:[email protected] Oleksandr,

PhD Student at the Department of BankingKyiv National Economic University named after Vadym Hetman

(54/1, Peremohy Ave., Kyiv, 03680, Ukraine)E-mail:[email protected]


171

Cooperative banks as an effective instrumentof funding for agriculture: history, foreign experience

and opportunities for Ukraine

ABSTRACT. This study has reviewed the origin and development ofcooperative banks as the leading form of credit cooperation. The authors haveexplored foreign experience of cooperative banks in several Europeancountries, and their role in lending to the agricultural sector. They concludedthat the existence of cooperative banks is historically connected withagriculture. The first credit cooperatives were established in the rural area. Thebulk of their customers are small and medium business. Development ofcooperatives including cooperative banks needs government support. Theresearch results offer measures for establishing and development ofcooperative banks in Ukraine. Development of these institutions ensuresfunding resources for agriculture, as well as bank system stabilization throughits diversification.

KEY WORDS: cooperative bank, agricultural sector, credit cooperation, ruralarea, F. Raiffeisen, F. Schulze-Delitzsch.

Розділ ІІ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ

УДК 657.6:658.1Безверхий Костянтин Вікторович,

канд. екон. наук, доцент кафедри обліку і аудиту,Київський національний університет технологій та дизайну

(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 2)E-mail: [email protected]

РОЗРОБКА МОДЕЛІ СИСТЕМИВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО

КОНТРОЛЮ ОБЛІКОВО-ЗВІТНОЇ ІНФОРМАЦІЇПІДПРИЄМСТВА

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто розробку моделі системи внутрішньо-господарського контролю обліково-звітної інформації підприємства.Метою дослідження є розробка моделі системи внутрішньогосподарсь-кого контролю обліково-звітної інформації підприємства. Дослідженнямоделі системи внутрішньогосподарського контролю обліково-звітноїінформації підприємства в умовах інституційних перетворень здійсню-ється в нерозривному зв’язку з виробничими та інтеграційними проце-сами. Запропонована модель системи внутрішньогосподарського конт-ролю обліково-звітної інформації комплексно забезпечує вирішенняпитань організації та методології його проведення з метою забезпе-чення ефективної діяльності суб’єкта господарювання. Отриманий ре-зультат буде корисним для застосування в практичній діяльностісуб’єктів господарювання при розробці системи внутрішньогосподарсь-кого контролю обліково-звітної інформації підприємства. Результатдослідження має теоретичну і практичну цінність при розробці системивнутрішньогосподарського контролю обліково-звітної інформації під-приємства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: внутрішньогосподарський контроль, модель, моде-лювання, система, обліково-звітна інформація

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. В умовах інновативного роз-витку характерною рисою економічних суб’єктів стає швидказміна основних факторів виробництва, що на перший план ста-вить завдання управління змінами і формування адаптивних ін-струментів для їх управління. У цьому випадку особливого зна-чення набуває організація внутрішньогосподарського контролюобліково-звітної інформації підприємства, спрямованого на своє-часне виявлення виникаючих диспропорцій і резервів виробниц-

© К. В. Безверхий, 2016 172


173

тва, що дозволяє розробити заходи з усунення ризиків зниженнярезультативності та економічності поточного виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні питан-ня розробки моделі системи внутрішньогосподарського контро-лю підприємства в різний час займалися такі зарубіжні та вітчиз-няні вчені-економісти, як О. Акєнтьєва, Б. Аманжолова, С.Бардаш, О. Бірюк, Ю. Божина, М. Бондар, К. Боримська, К. Боцо-єва, Т. Боцян, Т. Бутинець, Н. Виговська, Т. Галямова, Л. Гордіє-нко, Л. Гусак, Б. Жарилгасова, І. Заєць, С. Івахненков, Є. Калюга,О. Колумбет, С. Концева, М. Корінько, В. Король, Р. Костирко,М. Кругла, В. Максімова, Л. Медвідь, Т. Міщенко, Т. Муренко,О. Павелко, В. Пантелеєв, Н. Петренко, А. Рабошук, Ю. Ржавіна,О. Ромашко, Л. Савенков, Р. Савченко, Т. Серебрякова, І. Сереб-ренікова, М. Чік, С. Щеголькова, Г. Яровенко та інші [2—44].

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Не зменшуючи вагомостінаукових напрацювань провідних учених, зауважимо, що питан-ня розробки моделі системи внутрішньогосподарського контро-лю обліково-звітної інформації підприємства не знайшли відо-браження в їх роботах. Це зумовлює поглиблення та розширеннядослідження в напрямі розробки моделі системи внутрішньогос-подарського контролю обліково-звітної інформації підприємства.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою дано-го дослідження є розробка моделі системи внутрішньогосподар-ського контролю обліково-звітної інформації підприємства. Длядосягнення поставленої мети в дослідженні пропонується вирі-шити такі завдання: а) дослідити сутність процесу моделювання;б) навести класифікацію моделей в економіці, які можуть бутизастосовані для господарського контролю; в) охарактеризуватимодель управління ризиками у відповідності до COSO; г) проана-лізувати інтегровану концепцію внутрішнього контролю (МодельCOSO-ERM); д) побудувати модель системи внутрішньогоспо-дарського контролю обліково-звітної інформації підприємства.

Матеріали та методи. Матеріалами дослідження є міжнарод-не законодавства з питань розробки концептуальних моделейвнутрішнього контролю. Теоретико-методологічною основоюдослідження є діалектичний метод наукового пізнання та систем-ний підхід щодо розробки моделі системи внутрішньогосподар-ського контролю обліково-звітної інформації підприємства. Ме-тод моделювання використовується для побудови моделі системи


174

внутрішньогосподарського контролю обліково-звітної інформаціїпідприємства. Метод пізнання об’єкта дослідження ґрунтуєтьсяна системному та синергетичному підходах, відповідно до якихрозробка моделі системи внутрішньогосподарського контролюобліково-звітної інформації підприємства розглядається в нероз-ривному зв’язку із забезпеченням ефективної діяльності суб’єктагосподарювання.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. У сучасних умо-вах ведення господарської діяльності перед підприємствами всегостріше постає питання розробки ефективної та надійної систе-ми їх внутрішньогосподарського контролю. Для цього пропону-ється використати загальнонауковий метод пізнання — моделю-вання. У загальному розумінні моделювання є способом пізнанняпроцесів і явищ за допомогою побудови їх моделей (зразків). Усучасній науці використовуються різні моделі, серед яких виді-лимо модель у формі опису об’єкта дослідження з використаннямформалізованої мови символьних позначень, характерних длявідповідної науки.

За схематичним поданням процес моделювання можна презе-нтувати у такому вигляді (рис. 1).

Концептуальну модель побудови системи внутрішнього конт-ролю підприємства наводить О. Акєнтьєва, що складається з: а)місії; б) мети; в) об’єкта; г) предмету; ґ) постулатів, принципів іправил; д) структури; е) організації технології; є) організаціїуправління [2, c. 9].

Б. Аманжолова пропонує модель концептуальних основ фор-мування системи внутрішнього контролю [3, c. 33].

Провідний вітчизняний учений-економіст С. Бардаш розгля-дає класифікаційну модель принципів економічного (господарсь-кого) контролю як складного поліморфічного явища [4, c. 74].

О. Бірюк і В. Король наводять організаційно-методичну мо-дель внутрішньогосподарського контролю виробництва цукровихбуряків з урахуванням якості продукції [5, c. 134].

Ю. Божина пропонує модель внутрішньогосподарського конт-рою у птахівництві [6, c. 9].

Модель системи внутрішньогосподарського контролю інвес-тиційної діяльності пропонує М. Бондар [7, c. 197].


175

Рис. 1. Сутність процесу моделювання [1, c. 194]

К. Боримська та Т. Кирик наводить організаційну модель вну-трішньогосподарського контролю операцій з оренди державногочи комунального майна [8, c. 38].

Модель методики внутрішнього контролю сільськогосподар-ського виробництва наводить К. Боцоєва [9, c. 19].

Т. Боцян розробила модель побудови системи внутрішньогоконтролю в умовах комп’ютеризації [10, c. 15].

Провідний учений у галузі господарського контролю Т. Бути-нець зазначає, що сучасна модель контролю вимагає впрова-дження якісно нового підходу до організації системи контролюна сучасному етапі розвитку економіки України, яка дедалі біль-ше набуває властивостей змішаної [11, c. 238]. Автор виділяє такімоделі: а) модель процесу господарського контролю [11, c. 488];б) модель етапів внутрішнього контролю ФГЖ [11, c. 489]. ТакожТ. Бутинець і Р. Савченко пропонують модель управлінськогоконтролю руху засобів підприємства та його стадії [12, c. 164].

Вітчизняний економіст Н. Виговська розробила організаційнімоделі служби внутрішнього контролю для малих підприємств таакціонерних товариств [13, c. 234—235].

Модель контролю ведення бухгалтерського обліку на ділянціобліку грошових коштів та їх еквівалентів наводить О. Височан[14, c. 14].

Т. Галямова пропонує концептуальну модель реформуваннявнутрішньогосподарського контролю на основі розвитку внутрі-шнього аудиту [15, c. 8].


176

Модель інформаційного забезпечення процедур внутрішньогоконтролю витрат незавершеного виробництва пивоварних під-приємств розробила Л. Гордієнко [16, c. 12]

Модель внутрішнього контролю виробничих запасів в умовахлогістичного підходу до їх управління пропонує Л. Гусак [17,c. 69—70].

Модель інформаційного забезпечення внутрішнього економі-чного контролю фінансових результатів діяльності в системіуправлінського обліку наводить Б. Жарилгасова [18, c. 23].

І. Заєць описує модель організації внутрішнього контролю змайном, що не належить підприємству на правах власності [19,c. 158].

Провідний вітчизняний учений-економіст С. Івахненков про-понує виділяти окремі алгоритмічні моделі (рис. 2), які, як вважаєавтор, є справедливою для господарського контролю [20, c. 296].

Ідеальні (знакові) моделі

Математичні

Імітаційні

Алгоритмічні

Аналітичні

Концептуальні(вербальні, графічні)

Рис. 2. Класифікація моделей в економіці, що може бути застосованадля господарського контролю [20, c. 296]

Для повного розкриття об’єктів контролю, його основних вла-стивостей, і функцій, як вважає Є. Калюга, найдоцільніше вико-ристовувати функціональні або організаційні моделі [21, c. 75].Автор виділяє наступні моделі: 1) модель контрольних дій виро-бництва готової продукції [21, c. 76]; 2) модель об’єктів контро-лю і джерел інформації про матеріальні цінності [21, c. 77];3) модель методичних прийомів і узагальнення результатів конт-ролю операцій з товарно-матеріальними цінностями [21, c. 78];4) модель об’єктів контролю і джерел інформації про план виро-бництва продукції [21, c. 80]; 5) модель методичних прийомівпроведення і узагальнення результатів контролю виконання пла-ну виробництва продукції [21, c. 81]; 6) модель попереднього і


177

поточного контролю і реалізації готової продукції [21, c. 115];7) модель програмно-логічного контролю [21, c. 115]; 8) модельпопереднього контролю за рухом матеріалів [21, c. 154];9) модель контролю документальної перевірки господарськихоперацій [21, c. 249]; 10) модель контролю організації і стану бу-хгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності припроведенні комплексних ревізій [21, c. 266—267].

Вітчизняний учений-економіст О. Колумбет наводить модельорганізації обліку і здійснення контролю руху оборотних матері-альних активів [22, c. 275].

Концептуальну модель розвитку внутрішньогосподарськогоконтролю у сільськогосподарських підприємствах пропонуєС. Концева [23, c. 8].

М. Корінько впровадив модель внутрішнього контролю диве-рсифікації діяльності суб’єкта господарювання [24, c. 19].

Р. Костирко виділяє такі моделі контролю: а) інформаційнамодель контролю та аналізу резервів ефективного використаннята відтворення необоротних активів [25, c. 246]; б) модель конт-ролю витрат для групи підприємств з одиничним типом вироб-ництва та дрібносерійних промислових підприємств [25, c. 302 —303]; в) інформаційна модель пооб’єктного контролю і аналізувитрат [25, c. 334]; г) структурно-функціональна модель по-об’єктного контролю непрямих витрат господарського суб’єкта[25, c. 350]. Р. Костирко розробив організаційну модель по-об’єктного контролю ефективності діяльності підприємства, яканаочно демонструє послідовність, форми контролю і їх взаємо-зв’язок, механізм використання контрольної інформації для при-йняття управлінських рішень і розробки заходів щодо формуван-ня резервів на покриття ризику втрат прибутку (економічнихвигід) підприємства [26, c. 96].

Модель внутрішньогосподарського контролю якості молочно-го скотарства запровадила М. Кругла [27, c. 10].

Провідний вітчизняний учений-економіст В. Максімова виді-ляє чотири моделі внутрішньогосподарського контролю: а)суб’єктну модель контролю [28, c. 16]; б) об’єктну модель конт-ролю [28, c. 18]; в) методологічну модель контролю [28, c. 19—21]; г) комунікативну модель контролю [28, c. 24—27].

Л. Медвідь і Д. Харинович-Яворська наводять концептуальнумодель організації внутрішнього контролю підприємств роздріб-ної торгівлі [29].


178

Організаційно-методичну модель контролю витрат за центра-ми відповідальності м’ясопереробного підприємства розробилаТ. Міщенко [30, c. 128].

Т. Муренко пропонує принципову модель організації внут-рішнього контролю фінансової звітності залізничних підпри-ємств [31, c. 177].

Організаційно-методичну модель контролю доходів і витратосновної діяльності будівельних підприємств впроваджує О. Па-велко [32, c. 12]

Моделювання широко застосовується в управлінні, причомуна практиці використовуються складні математичні моделі. Мо-делювання внутрішньогосподарського контролю передбачає ви-користання моделей для визначення поведінки та характеристиксистем контролю [33, c. 170]. В. Пантелеєв пропонує створититаксометричну модель управління ввнутрішньогосподарськимконтролем на прикладі мікрорівня [33, c. 170].

Н. Петренко запропонувала модель методики контролю опе-рацій із зобов’язаннями, що включає шість складових: 1) переві-рка підстави виникнення зобов’язань; 2) перевірка своєчасностіта повноти погашення зобов’язань; 3) встановлення повноти при-буткування запасів, виконання робіт, надання послуг; 4) прове-дення інвентаризації залишків зобов’язань; 5) перевірка правиль-ність ведення бухгалтерського обліку зобов’язань; 6) уза-гальнення переліку порушень, виявлених у ході контролю [34,c. 416].

Досліджуючи моделі внутрішнього контролю А. Рабошук по-рівнює модель COSO та СoCo [35, c. 69]. Аналогічно до COSOмодель СоСо покликана підвищити ефективність діяльності ком-паній. Внутрішній контроль у моделі СоСо розглядається в кон-тексті того, як виконуються поставлені завдання, і включає тіелементи організації (включаючи ресурси, системи, процеси,культуру, структуру та завдання), які в сукупності підтримуютьлюдей у досягненні ними цілей. Модель СоСо деталізує дії, щосприяють досягненню кращого результату для суб’єкта господа-рювання; важливим є врахування припущення щодо ймовірнихзмін у зовнішньому стосовно суб’єкта господарювання середо-вищі, а ефективність системи внутрішнього контролю при цьомувизначається можливістю адаптації контролю до змін зовнішніхумов.


179

На відміну від COSO, де основою внутрішнього контролю єконтрольні процедури, модель CoCo фокусується на людськихцінностях та аспектах їх поведінки, почутті ідентичності органі-зації, політиці управління людськими ресурсами, відповідальнос-ті та підзвітності, взаємній довірі [35, c. 69—70].

Модель управління ризиками відповідно до COSO (Com-mittee of Sponsoring Organizations of the Treadway Commission)наведено в табл. 1.

Таблиця 1МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО COSO

[36, с. 385—386]

Складові№з/п

Компонентмоделі

Елемент Зміст

Відповідальніособи

Філософія та стильуправління

Комплекс пере-конань та уста-новок підприєм-

ства

Ризик-апетит Ступінь припус-тимого ризику

Наглядова рада аборада директорів

Критична оцінката перевірка дія-льності керівни-

цтва

Чесність, етичніцінності, компете-нція співробітників

Етичні стандар-ти й стандартиповедінки

Делегуванняповноважень

і відповідальності

Межі, у яких до-зволяється ініці-атива працівни-

ків

1Внутрішнєсередовище

(Internalenvironment)

Стандарти вобласті керування

кадрами

Прийом на робо-ту, просування,навчання, оцінкаспівробітників

Керівництвопідприємст-ва, наглядо-ва рада, весьперсонал

підприємст-ва


180

Продовження табл. 1.Складові№

з/пКомпонентмоделі Елемент Зміст

Відповідальніособи

Стратегічні(загальні)

Сенс існуванняпідприємства

Тактичні(за видамидіяльності)

Ефективність іпродуктивністьдіяльностікомпанії

Підготовказвітності

Забезпеченнядостовірності

2Постановка

цілей(Objective

setting)

Дотриманнязаконодавства

Дотриманнядіючих нормати-

вних актів

Керівництвопідприємст-ва, наглядо-ва рада

Події, вплив якихбуде негативним

Ризики, які не-обхідно оцінити

3

Визначенняподій(Event

identifica-tion)

Події, вплив якихбуде позитивним

Можливості, якінеобхідно

врахувати в про-цесі формування

стратегії

Керівництвопідприємст-ва (вибираєметоди ви-значенняподій)

Ймовірністьвиникнення

Можливості то-го, що подія від-

будеться4

Оцінка ри-зиків (Riskassessment)

Ступінь впливуНаслідки того,

що подіявідбудеться

Керівництвопідприємст-ва (вибираєджерела ін-формації,методи оці-нки ризиків)

Відхиленнявід ризику

Припиненнядіяльності, щоведе до ризику

Скорочення ризикуДії зі зменшеннявірогідностінастання абовпливу ризику

Перерозподілризику Перенос ризику

5Реагуванняна ризик

(Riskresponse)

Прийняття ризикуВідсутність дій,що приводять дозниження ризику

Керівництвопідприємст-

ва


181

Закінчення табл. 1.

6Засоби

контролю(Control

activities)

Процедуриконтролю:

а) керуванння ін-формаційнимитехнологіями;б) керування

безпекою; в) ви-значення

інформаційно-технологічноїінфраструктури;г) придбання,

розробка й техніч-не обслуговування

програмногозабезпечення

Дії, здійснюванібезпосередньоабо з викорис-танням техніч-них засобів, щозабезпечуютьреагування наризики з бокукерівництва

Керівництвопідприємст-

ва

Внутрішніта зовнішніінформаційнісистеми

Інформація ізвнутрішніхі зовнішніх

джерел для ви-користання

в прийнятті рі-шень

з реагуванняна зміну умовдіяльності

7

Інформаціята комуні-

кації(Information

andcommunicati

on)

Комунікації

Засоби комуні-кації: положенняпро політику,меморандуми,електронні по-відомлення, до-шка оголошень,

інтернет-трансляція, відеоповідомлення

Керівництвопідприємст-ва, наглядо-ва рада, весьперсонал

підприємст-ва

8 Моніторинг(Monitoring)

Поточниймоніторинг

Постійне спо-стереження задіяльністю під-приємства з ме-тою визначеннядії засобів конт-ролю в часі

Керівництвопідприємст-ва, внутрі-шні аудито-

ри,керівникиопераційнихпідрозділів


182

Сьогодні модель COSO-ERM містить вісім компонентів, яківзаємопов’язані між собою, що наведено на рис. 2.

Ю. Ржавіна розробила модель системи внутрішнього контро-лю [38, c. 16].

Інформаційну модель внутрішнього контролю торговельногопідприємства [39, c.12] та організаційну модель внутрішньогоконтролю витрат підприємства [39, c.12] наводить О. Ромашко.

Модель системи внутрішнього контролю, що інтегрована в за-гальну систему управління економічного об’єкта наводить Л. Са-венков [40, c. 18].

Підприємства

Структурний

підрозділ

Функції

Господарські

процеси

та операції

Внутрішнє середовище здійснення контролю

Формування цілей

Опис процесів

Ідентифікація процесів

Спроби реагування на ризики, управління ними

Механізм контролю (контрольні заходи)

Організація інформаційного та комунікаційного обміну

Здійснення моніторингу системи внутрішнього контролю тавідстежування результатів реалізації контрольних заходів

Цілі

звітування

тавідповідаль

ності

Операційн

іцілі

Стратегічні

цілі

Мета

діяльністю

Рис. 2. Інтегрована концепція внутрішнього контролю(Модель COSO-ERM) [37, c. 121]

Російський учений Т. Серебрякова досліджує концептуальнімоделі внутрішнього наскрізного контролю, де виділяє: а) синте-зовану модель системи внутрішнього економічного контролю; б)модель наскрізного внутрішнього контролю; в) модель внутріш-нього економічного контролю в системі бухгалтерського обліку[41, c. 33—35].

І. Серебренікова розглядає модель організації контролю напопередній стадії будівельної діяльності, що фінансується з різ-них джерел [42, c. 22].

Н. Хаймьонова наводить логіко-структурну модель контролюза виконанням бюджетів витрат підприємств автомобілебудуван-ня [43, с. 161].


183

Модель внутрішнього контролю витрат на підприємствах лі-сового господарства пропонує М. Чік [44, c. 142].

На основі комплексного підходу С. Щеголькова розробиламодель організації внутрішнього контролю в управлінні витрата-ми підприємства, яка інтегрує такі складові елементи: передумо-ви організації внутрішнього контролю, інформаційне забезпечен-ня, визначення пріоритетних завдань з удосконалення організаціївнутрішнього контролю, формування системи внутрішнього кон-тролю в управлінні витратами підприємства [45]

Графічну модель внутрішнього контролю наводить Г. Яровен-ко [46].

Загальновизнані (концептуальні) моделі внутрішньогосподар-ського контролю, що орієнтовані на ризик, наведено в табл. 2.

Таблиця 2КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ(УЗАГАЛЬНЕНО НА ОСНОВІ ДОСЛІДЖЕНЬ

Т. СЕРЕБРЯКОВОЇ [42, c. 27])

Найменування моделей

№з/п Показники

СOBIT(Control

Objectives forInformationand RelatedTechnology)

[47]

SAC [48] COSO [49]SAS 55/78

[50; 51], ISA400/315 [52;

53]

1 2 3 4 5 6

1 Зацікавленікористувачі

Менедж-мент, ауди-тори інфор-маційнихсистем

Внутрішніаудитори

Менедж-мент

Зовнішніаудитори

2

Підходи дотлумаченнявнутріш-ньогоспо-дарськогоконтролю

Сукупністьпроцесів (ут.ч. норми,процедури,прийоми таорганіза-

ційні струк-тури)

Сукупністьпроцесів,підсистем ілюдей

Процес Процес


184

Продовження табл. 1.Найменування моделей


СOBIT(Control


[47]

SAC [48] COSO [49]SAS 55/78

[50; 51], ISA400/315 [52;

53]

3

Цілі внут-рішнь

огосподар-ського

контролю

— ефектив-ність і ре-зультатив-

ністьоперацій;

— конфіде-нційність,цілісність ідоступністьінформації;— достові-рність фі-нансовоїзвітності;— дотри-мання зако-нодавствата правил



— достові-рність фі-нансовоїзвітності;— дотри-мання зако-нодавствата правил







4 Компонен-ти СВГК

Компонентиневизначе-ні. Зони ко-нтролю:

— плану-вання та ор-ганізація;— при-дбання тавпрова-дження;

— доставката підтрим-

ка;— моніто-

ринг

— контро-льне сере-довище;

— автома-тизована таручна сис-тема бухга-лтерськогообліку;

— процеду-ри контро-

лю


— управ-ління ризи-ком (ризик-менедж-мент);

— контро-льні дії;

— інформа-ція і кому-нікація;

— моніто-ринг


— оцінкаризика;

— контро-льні дії;

— інформа-ція і кому-нікація;

— моніто-ринг


185

Закінчення табл. 1.Найменування моделей


СOBIT(Control


[47]

SAC [48] COSO [49]SAS 55/78

[50; 51], ISA400/315 [52;

53]

5 Об’єктиконтролю

Інформа-ційні техно-

логії

Інформа-ційні техно-

логіїПідприємс-

твоФінансовазвітність

6 Обсяг ви-вчення

За періодчасу




7Відповіда-льність заСВГК

Керівницт-во




Вказані моделі внутрішньогосподарського контролю, що на-ведені у табл. 1, не в повній мірі враховують специфіку діяльнос-ті вітчизняних підприємств, тому нами пропонується така модельсистеми внутрішньогосподарського контролю обліково-звітноїінформації підприємства (табл. 3).

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. У результаті проведеного дослідження, нами булорозроблено та запропоновано модель системи внутрішньогоспо-дарського контролю обліково-звітної інформації підприємства,яка включає: а) суб’єкти контролю; б) об’єкти контролю; в) дже-рела інформації; г) методичні прийоми проведення контролю; ґ)методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів контро-лю, яка комплексно забезпечує вирішення питань організації таметодології його проведення з метою забезпечення ефективноїдіяльності суб’єкта господарювання. У подальших дослідженняхпропонується зосередити увагу на питанні оцінки ефективностісистеми внутрішньогосподарського контролю обліково-звітноїінформації підприємства.

Таблиця

3МОДЕЛ

Ь СИСТЕ

МИ

ВНУТР

ІШНЬО

ГОСПОДАРС

ЬКОГО

КОНТРО

ЛЮ

ОБЛ

ІКОВО

-ЗВІТНОЇ ІНФОРМ

АЦІЇ

ПІДПРИ

ЄМСТВ

АISSN: 2310-9734 Finance, accounting and audit. 2016. Issue 2 (28)

186


187


1. Економічні дослідження (методологія, інструментарій, організа-ція, апробація): [Навч. посіб.] / за ред. А. А. Мазаракі. — [2-ге вид., до-пов.]. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2011. — 296 с.

2. Акєнтьєва О.Б. Підвищення економічної ефективності системивнутрішнього контролю підприємства: автореф. дис. ... канд. екон. на-ук: 08.06.01 — «Економіка, організація і управління підприємствами» /О. Б. Акєнтьєва. — Донецьк, 2006. — 20 с.

3. Аманжолова Б. А. Теория и методология формирования системвнутреннего контроля взаимосвязанных организаций: автореф. дис. ...докт. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерский учет, статистика» / Б. А.Аманжолова. — Новосибирск, 2008. — 33 с.

4. Бардаш С.В. Економічний контроль в Україні: системний підхід:[Моногр.] / С. В. Бардаш. — К.: КНТЕУ, 2010. — 656 с.

5. Бірюк О.Г. Облік і контроль в управлінні виробництвом та реалі-зацією цукрових буряків: [Моногр.] / О. Г. Бірюк, В. В. Король. — К.:КНЕУ, 2014. — 285 с.

6. Божина Ю.В. Развитие системы внутрихозяйственного контроляв птицеводстве : автореф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтер-ский учет, статистика» / Ю. В. Божина. — М., 2008. — 20 с.

7. Бондар М.І. Інвестиційна діяльність: методика та організація об-ліку і контролю: [Моногр.] / М. І. Бондар. — К.: КНЕУ, 2008. — 256 с.

8. Боримська К.П. Методика проведення внутрішнього контролюорендних операцій майна комунальної власності / К. П. Боримська, Т.В. Кирик // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, ко-нтролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць. Серія : Бухгал-терський облік, контроль і аналіз. — Житомир: ЖДТУ. — 2012. — Ви-пуск 1 (22). — С. 38 — 49.

9. Боцоева К. А. Развитие внутреннего контроля в системе управле-ния сельским хозяйством (на примере Республики Северная Осетия-Алания): автореф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерскийучет, статистика» / К. А. Боцоева. — Краснодар, 2015. — 24 с.

10. Боцян Т.В. Облік і внутрішній контроль діяльності підприємств вумовах використання комп’ютерних технологій: управлінський аспект:автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.09 — «Бухгалтерський облік,аналіз та аудит» / Т. В. Боцян. — К., 2005. — 20 с.

11. Бутинець Ф.Ф. Розвиток науки господарського контролю: про-блеми теорії, методології, практики : [Моногр.] / Т.А. Бутинець. — Жи-томир : ЖДТУ, 2011. — 772 с.

12. Сучасний бухгалтерський облік і контроль: проблеми розвитку:[Моногр.] / під заг. ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир: ПП «Рута»,2014. — 380 с.


188

13. Виговська Н.Г. Господарський контроль в соціально орієнтова-ній економіці: проблеми теорії та методології: [Моногр.] / Н. Г. Вигов-ська. — Житомир: ЖДТУ, 2006. — 288 с.

14. Височан О. С. Облік і контроль грошових коштів та їх еквівален-тів: теорія, методика, організація: автореф. дис. ... канд. екон. наук:08.00.09 — «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О. С. Височан. —К., 2009. — 23 с.

15. Галлямова Т.Р. Реформирование внутрихозяйственного контроляна базе внутреннего управленческого аудита в сельскохозяйственныхорганизациях: автореф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.05 «Экономика иуправление народным хозяйством», 08.00.12 «Бухгалтерский учет, ста-тистика» / Т. В. Галлямова. — Ижевск, 2005. — 20 с.

16. Гордієнко Л.П. Облік і контроль незавершеного виробництва пи-воварних підприємств: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.09 —«Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Л. П. Гордієнко. — К., 2016.— 22 с.

17. Гусак Л.В. Нормативне забезпечення внутрішнього контролювиробничих запасів в умовах логістичного підходу до їх управління / Л.В. Гусак // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, кон-тролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Бухгал-терський облік, контроль і аналіз. — 2012. — Вип. 2 (23). — С. 67—72.

18. Жарылгасова Б. Т. Теория и методика экономического контроляформирования финансовый результатов в сельскохозяйственных орга-низациях: автореф. дис. ... докт. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерскийучет, статистика» / Б. Т. Жарылгасова. — М., 2009. — 43 с.

19. Заєць І.В. Організація внутрішнього контролю операцій з май-ном, що не належить підприємству на правах власності / І. В. Заєць //Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю іаналізу. Міжнародний збірник наукових праць. Серія : Бухгалтерськийоблік, контроль і аналіз. — 2011. — Вип. 1 (19). — С. 154 — 159.

20. Івахненков С.В. Інформаційні технології в аудиті та внутрішньо-господарському контролі: дис. ... докт. екон. наук: 08.00.09 — «Бухгал-терський облік, аналіз та аудит» / С. В. Івахненков. — К., 2011. — 577 с.

21. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль в системіуправління: [Моногр.] / Є. В. Калюга. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. —360 с.

22. Колумбет О.П. Бухгалтерський облік, аналіз і контроль оборот-них матеріальних активів: методологія та організація: [Моногр.] / О. П.Колумбет. — К.: ЦП «Компринт», 2014. — 442 с.

23. Концевая С.Р. Моделирование и организационно-методическиеаспекты внутрихозяйственного контроля в сельском хозяйстве: авто-реф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерский учет, статисти-ка» / С. Р. Концевая. — М., 2007. — 23 с.


189

24. Корінько М.Д. Контроль та аналіз діяльності суб’єктів господа-рювання в умовах її диверсифікації: теорія, методологія, організація:автореф. дис. ... докт. екон. наук: 08.00.09 — «Бухгалтерський облік,аналіз та аудит» / М. Д. Корінько. — К., 2008. — 36 с.

25. Костирко Р.О. Контроль і аналіз в системі управління економіч-ним потенціалом господарюючого суб’єкта: методологія та організація:[Моногр.] / Р. О. Костирко. — Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля,2010. — 728 с.

26. Костирко Р.О. Організація пооб’єктного контролю ефективностідіяльності підприємств / Р. О. Костирко // Фінансовий простір. — 2016.— № 1 (21). — С. 93—99.

27. Кругла М.М. Облік і контроль в управлінні якістю продукції мо-лочного скотарства: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.09 — «Бух-галтерський облік, аналіз та аудит» / М. М. Кругла. — К., 2012. — 21 с.

28. Максімова В.Ф. Контроль в управлінні економічними процесамина підприємстві: [Навч. посіб.] / В. Ф. Максімова. — Суми: ВТД «Уні-верситетська книга», 2008. — 190 с.

29. Медвідь Л.Г. Організаційно-методичні аспекти внутрішнього ко-нтролю діяльності торговельних підприємств у конкурентному середо-вищі / Л. Г. Медвідь, Д. О. Харинович-Яворська // [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3524.

30. Міщенко Т.М. Облік і контроль витрат виробництва м’ясо-продукції: дис. … канд. екон. наук: 08.00.09 — «Бухгалтерський облік,аналіз та аудит» / Т. М. Міщенко. — К., 2015. — 257 с.

31. Муренко Т.О. Організація контролю фінансової звітності (наприкладі підприємств залізничного транспорту України): дис. … канд.екон. наук: 08.00.09 — «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Т. О.Муренко. — Одеса, 2012. — 226 с.

32. Павелко О.В. Облік та контроль доходів і витрат основної діяль-ності будівельних підприємств: автореф. дис. ... канд. екон. наук:08.00.09 — «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О. В. Павелко. —К., 2010. — 21 с.

33. Пантелеєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методоло-гія та організація: [Моногр.] / В. П. Пантелеєв. — К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2008. — 491 с.

34. Петренко Н.І. Бухгалтерський облік і контроль операцій із рухупасивів підприємства: проблеми теорії, методології, практики: [Моно-гр.] / Н. І. Петренко. — Житомир: ЖДТУ, 2012. — 544 с.

35. Рабошук А.В. Моделі внутрішнього контролю: порівняльна ха-рактеристика / А. В. Рабошук // Проблеми і перспективи розвитку бан-ківської системи України : збірник тез доповідей ХIV Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції (27—28 жовтня 2011 р.). — Суми :ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. — Т. 1. — C. 69 — 70.


190

36. Аудит: [Підручник] / І. І. Пилипенко, Т. О. Каменська, М. Д. Ко-рінько та інші. — К.: ДП «Інформ.-аналіт. агенство», 2015. — 643 с.

37. Коцупатрий М.М. Внутрішньогосподарський контроль в управ-лінні діяльністю сільськогосподарських підприємств: [Моногр.] / М. М.Коцупатрий, У. О. Марчук. — Вінниця: ПП «ТД «Едельвейс і К», 2014.— 268 с.

38. Ржавина Ю.В. Методика и организация управленческого учета ивнутреннего контроля в торговых фармацевтических компаниях: авто-реф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерский учет, статисти-ка» / Ю. В. Ржавина. — Йошкар-Ола, 2012. — 24 с.

39. Ромашко О.М. Облік і контроль витрат в системі економічноїбезпеки підприємства: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.09 —«Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О. М. Ромашко. — К., 2015.— 24 с.

40. Савенков Л.Д. Модель системы сквозного внутреннего контроляна промышленных предприятиях: автореф. дис. ... канд. экон. наук :08.00.12 «Бухгалтерский учет, статистика» / Л. Д. Савенков. — М.,2015. — 25 с.

41. Серебрякова Т.Ю. Концептуальные модели сквозного внутрен-него контроля: автореф. дис. ... докт. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерс-кий учет, статистика» / Т. Ю. Серебрякова. — Йошкар-Ола, 2010. —48 с.

42. Серебренникова И.В. Развитие методики бухгалтерского учетарасходов и внутреннего контроля строительной организации на предва-рительном этапе инвестиционно-строительной деятельности: автореф.дис. ... канд. экон. наук : 08.00.12 «Бухгалтерский учет, статистика» / И.В. Серебренникова. — Ростов-на-Дону, 2014. — 25 с.

43. Хаймьонова Н.С. Облік і контроль за центрами відповідальностів системі управління витратами діяльності підприємства: дис. ... канд.екон. наук: 08.00.09 — «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Н. С.Хаймьонова. — Львів, 2016. — 334 с.

44. Чік М.Ю. Внутрішньогосподарський контроль витрат на підпри-ємствах лісового господарства / М. Ю. Чік // Вісник Житомирськогонаціонального технічного університету. — 2012. — № 2 (60). — С. 171— 174.

45. Щеголькова С.В. Удосконалення організації внутрішнього конт-ролю в управлінні витратами машинобудівного підприємства: автореф.дис. ... канд. екон. наук: 08.00.04 — «Економіка та управління підпри-ємствами» / С. В. Щеголькова. — Луганськ, 2008. — 18 с.

46. Яровенко, Г.М. Перспективи автоматизації внутрішнього конт-ролю на підприємствах [Текст] / Г.М. Яровенко // Сучасні та перспек-тивні методи і моделі управління в економіці: [Моногр.] : у 2 ч. / за ред.Д-ра екон. наук, проф. А.О. Єпіфанова. — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ»,2008. — Ч.2.—256 с.


191

47. COBIT 5 A Business Framework for the Governance and Manage-ment of Enterprise IT [Electronic resource]. — Mode of access to theresource: https://cobitonline.isaca.org/l3-main?book=framework#frame-work-chapter02.

48. Сравнение концепций внутреннего контроля [Электронный ре-сурс]. — Режим доступа : http://bankir.ru/tehnologii/s/sravnenie-koncepcii-vnytrennego-kontrolya-1383854.

49. COSO Enterprise Risk Management-Integrated Framework Update[Electronic resource]. — Mode of access to the resource: COSO EnterpriseRisk Management-Integrated Framework Update.

50. Statement on Auditing Standards 55 Consideration of the internalcontrol structure in a financial statement audit [Electronic resource]. —Mode of access to the resource: http://umiss.lib.olemiss.edu:82/articles/1038078.6626/1.PDF.

51. Statement on Auditing Standards 78 Consideration of internal controlstructure in a financial statement audit: An amendment to SAS no. 55[Electronic resource]. — Mode of access to the resource: http://umiss.lib.olemiss.edu:82/articles/1038105.6703/1.PDF.

52. International standard on auditing 400 Risk assessments and internalcontrol [Electronic resource]. — Mode of access to the resource:http://www.icisa.cag.gov.in/Background %20Material/RISK %20ASSt%20AND %20INTNL %20CONTROL %20ISA_400.pdf.

53. International standard on auditing 315 Identifying and assessing therisks of material misstatement through understanding the entity and itsenvironment [Electronic resource]. — Mode of access to the resource:http://www.ifac.org/system/files/downloads/a017-2010-iaasb-handbook-isa-315.pdf.

References

1. Ekonomichni doslidzhennya (metodologiya, instrumentarij, organi-zaciya, aprobaciya) [Economic research (methodology, tools, organization,testing)]: [Navch. posib.] / za red. A. A. Mazaraki. — [2-ge vyd., dopov.]. —K.: Kyiv. nacz. torg.-ekon. un-t, 2011. — 296 p. [In Ukrainian]

2. Akyentyeva O.B. Pidvyshhennya ekonomichnoyi efektyvnosti systemyvnutrishnogo kontrolyu pidpryyemstva [Improving cost effectiveness of theinternal control]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk: 08.06.01 — «Ekonomika,organizaciya i upravlinnya pidpryyemstvamy» / O. B. Akyentyeva. —Doneczk, 2006. — 20 p. [In Ukrainian]

3. Amanzholova B. A. Teoryya y metodologyya formyrovanyya systemvnutrennego kontrolya vzaymosvyazannыx organyzacyj [Theory andMethodology of the internal control system of interconnected organizations]:avtoref. dys. ... dokt. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyj uchet, statystyka»/ B. A. Amanzholova. — Novosybyrsk, 2008. — 33 p. [In Russian]


192

4. Bardash S.V. Ekonomichnyj kontrol v Ukrayini: systemnyj pidxid[Economic control in Ukraine: systematic approach]: [Monogr.] / S. V.Bardash. — K.: KNTEU, 2010. — 656 p. [In Ukrainian]

5. Biryuk O.G. Oblik i kontrol v upravlinni vyrobnycztvom tarealizaciyeyu czukrovyx buryakiv [Accounting and control to manage theproduction and sale of sugar beet]: [Monogr.] / O. G. Biryuk, V. V. Korol.— K.: KNEU, 2014. — 285 p. [In Ukrainian]

6. Bozhyna Yu.V. Razvytye systemi vnutryxozyajstvennogo kontrolya vptycevodstve [The development of on-farm monitoring system in the

poultry industry]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.12«Buxgalterskyj uchet, statystyka» / Yu. V. Bozhyna. — Moskva, 2008. —20 p. [In Russian]

7. Bondar M.I. Investycijna diyalnist: metodyka ta organizaciya obliku ikontrolyu [Investment activities: methods and organization of accountingand control]: [Monogr.] / M. I. Bondar. — K.: KNEU, 2008. — 256 p. [InUkrainian]

8. Borymska K.P. Metodyka provedennya vnutrishnogo kontrolyuorendnyx operacij majna komunalnoyi vlasnosti [Methods of internalcontrols leases communal property] / K. P. Borymska, T. V. Kyryk //Problemy teoriyi ta metodologiyi buxgalterskogo obliku, kontrolyu i analizu.Mizhnarodnyj zbirnyk naukovyx pracz. Seriya : Buxgalterskyj oblik, kontrol ianaliz. — Zhytomyr: ZhDTU. — 2012. — Vypusk 1 (22). — P. 38 — 49.[In Ukrainian]

9. Boczoeva K. A. Razvytye vnutrennego kontrolya v systemeupravlenyya selskym xozyajstvom (na prymere Respublyky SevernayaOsetyya-Alanyya) [Development of internal control in the agriculturalmanagement system (on the example of the Republic of North Ossetia-Alania)]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyj uchet,statystyka» / K. A. Boczoeva. — Krasnodar, 2015. — 24 p. [In Russian]

10. Bocyan T.V. Oblik i vnutrishnij kontrol diyalnosti pidpryyemstv vumovax vykorystannya kompyuternyx texnologij: upravlinskyj aspect[Accounting and internal control of enterprises in terms of computertechnology: administrative aspect]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk:08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / T. V. Bocyan. — K.,2005. — 20 p. [In Ukrainian]

11. Butynecz F.F. Rozvytok nauky gospodarskogo kontrolyu: problemyteoriyi, metodologiyi, praktyky [The development of economic controlscience: problems of theory, methodology, practice]: [Monogr.] / T.A.Butynecz. — Zhytomyr : ZhDTU, 2011. — 772 p. [In Ukrainian]

12. Suchasnyj buxgalterskyj oblik i kontrol: problemy rozvytku[Contemporary Accounting and Control: Problems of Development]:[Monogr.] / pid zag. red. prof. F.F. Butyncya. — Zhytomyr: PP «Ruta»,2014. — 380 p. [In Ukrainian]


193

13. Vygovska N.G. Gospodarskyj kontrol v socialno oriyentovanijekonomici: problemy teoriyi ta metodologiyi [Economic control in sociallyoriented economy: problems of theory and methodology]: [Monogr.] / N. G.Vygovska. — Zhytomyr: ZhDTU, 2006. — 288 p. [In Ukrainian]

14. Vysochan O. S. Oblik i kontrol groshovyx koshtiv ta yix ekvivalentiv:teoriya, metodyka, organizaciya [Accounting and control of cash and cashequivalents: theory, methodology, organization]: avtoref. dys. ... kand. ekon.nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / O. S. Vysochan.— K., 2009. — 23 p. [In Ukrainian]

15. Gallyamova T.R. Reformyrovanye vnutryxozyajstvennogo kontrolyana baze vnutrennego upravlencheskogo audyta v selskoxozyajstvennixorganyzacyyax [Reforming farm monitoring based on internal managementaudit in the agricultural organizations]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk :08.00.05 «Ekonomyka y upravlenye narodnim xozyajstvom», 08.00.12«Buxgalterskyj uchet, statystyka» / T. V. Gallyamova. — Yzhevsk, 2005. —20 p. [In Russian]

16. Gordiyenko L.P. Oblik i kontrol nezavershenogo vyrobnycztvapyvovarnyx pidpryyemstv [Accounting and control progress breweries]:avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz taaudyt» / L. P. Gordiyenko. — K., 2016. — 22 p. [In Ukrainian]

17. Gusak L.V. Normatyvne zabezpechennya vnutrishnogo kontrolyuvyrobnychyx zapasiv v umovax logistychnogo pidxodu do yix upravlinnya[Normative internal control of inventory in terms of logistics approach totheir management] / L. V. Gusak // Problemy teoriyi ta metodologiyibuxgalterskogo obliku, kontrolyu i analizu. Mizhnarodnyj zbirnyk naukovyxpracz. Seriya: Buxgalterskyj oblik, kontrol i analiz. — 2012. — Vypusk 2(23). — P. 67 — 72 [In Ukrainian]

18. Zharilgasova B. T. Teoryya y metodyka ekonomycheskogo kontrolyaformyrovanyya fynansovij rezultatov v selskoxozyajstvennix organyzacyyax[Theory and methods of economic control of the financial results inagricultural organizations]: avtoref. dys. ... dokt. эkon. nauk: 08.00.12«Buxgalterskyj uchet, statystyka» / B. T. Zharilgasova. — M., 2009. — 43 p.[In Russian]

19. Zayecz I.V. Organizaciya vnutrishnogo kontrolyu operacij z majnom,shho ne nalezhyt pidpryyemstvu na pravax vlasnosti [The organization ofinternal control operations with property that does not belong to theenterprise on the property rights] / I. V. Zayecz // Problemy teoriyi tametodologiyi buxgalterskogo obliku, kontrolyu i analizu. Mizhnarodnyjzbirnyk naukovyx pracz. Seriya : Buxgalterskyj oblik, kontrol i analiz. —2011. — Vypusk 1 (19). — P. 154 — 159 [In Ukrainian]

20. Ivaxnenkov S.V. Informacijni texnologiyi v audyti tavnutrishnogospodarskomu kontroli [Information technology audit andinternal control]: dys. ... dokt. ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik,analiz ta audyt» / S. V. Ivaxnenkov. — K., 2011. — 577 p. [In Ukrainian]


194

21. Kalyuga Ye.V. Finansovo-gospodarskyj kontrol v systemiupravlinnya [The financial and economic control in the management]:[Monogr.] / Ye. V. Kalyuga. — K.: Elga, Nika-Centr, 2002. — 360 p. [InUkrainian]

22. Kolumbet O.P. Buxgalterskyj oblik, analiz i kontrol oborotnyxmaterialnyx aktyviv: metodologiya ta organizaciya [Accounting, analysisand control of tangible current assets: Methodology and organization]:[Monogr.] / O. P. Kolumbet. — K.: CzP «Komprynt», 2014. — 442 p. [InUkrainian]

23. Koncevaya S.R. Modelyrovanye y organyzacyonno-metodycheskyeaspekti vnutryxozyajstvennogo kontrolya v selskom xozyajstve [Modelingand organizational and methodological aspects of the farm control inagriculture]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyjuchet, statystyka» / S. R. Koncevaya. — M., 2007. — 23 p. [In Russian]

24. Korinko M.D. Kontrol ta analiz diyalnosti subyektivgospodaryuvannya v umovax yiyi dyversyfikaciyi: teoriya, metodologiya,organizaciya [Monitoring and analysis of business entities in terms ofdiversification: theory, methodology, organization]: avtoref. dys. ... dokt.ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / M. D.Korinko. — K., 2008. — 36 p. [In Ukrainian]

25. Kostyrko R.O. Kontrol i analiz v systemi upravlinnya ekonomichnympotencialom gospodaryuyuchogo subyekta: metodologiya ta organizaciya[Monitoring and analysis in the management of the economic potential of theentity: methodology and organization]: [Monogr.] / R. O. Kostyrko. —Lugansk: Vydavnycztvo SNU im. V. Dalya, 2010. — 728 p. [In Ukrainian]

26. Kostyrko R.O. Organizaciya poobyektnogo kontrolyu efektyvnostidiyalnosti pidpryyemstv [Organization of object efficiency control forenterprises] / R. O. Kostyrko // Finansovyj prostir. — 2016. — № 1 (21). —P. 93 — 99 [In Ukrainian]

27. Krugla M.M. Oblik i kontrol v upravlinni yakistyu produkciyimolochnogo skotarstva [Accounting and control in the management ofquality dairy]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyjoblik, analiz ta audyt» / M. M. Krugla. — K., 2012. — 21 p. [In Ukrainian]

28. Maksimova V.F. Kontrol v upravlinni ekonomichnymy procesamy napidpryyemstvi [Control in economic management of an enterprise]: [Navch.posib.] / V. F. Maksimova. — Sumy: VTD «Universytetska knyga», 2008.— 190 p. [In Ukrainian]

29. Medvid L.G. Organizacijno-metodychni aspekty vnutrishnogokontrolyu diyalnosti torgovelnyx pidpryyemstv u konkurentnomuseredovyshhi [Organizational and methodological aspects of internal controlof commercial enterprises in a competitive environment] / L. G. Medvid, D.O. Xarynovych-Yavorska // [Elektronnyj resurs]. — Rezhym dostupu :http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3524 [In Ukrainian]


195

30. Mishhenko T.M. Oblik i control vytrat vyrobnycztva myasopro-dukciyi [Accounting and control of production costs of meat]: dys. … kand.ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / T. M.Mishhenko. — Kyiv, 2015. — 257 p. [In Ukrainian]

31. Murenko T.O. Organizaciya kontrolyu finansovoyi zvitnosti (naprykladi pidpryyemstv zaliznychnogo transportu Ukrayiny) [Organization ofcontrol of financial statements (in terms of railways in Ukraine)]: dys. …kand. ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / T. O.Murenko. — Odesa, 2012. — 226 p. [In Ukrainian]

32. Pavelko O.V. Oblik ta kontrol doxodiv i vytrat osnovnoyi diyalnostibudivelnyx pidpryyemstv [Accounting and control of income andexpenditure of the main construction companies]: avtoref. dys. ... kand. ekon.nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / O. V. Pavelko. —K., 2010. — 21 p. [In Ukrainian]

33. Panteleyev V.P. Vnutrishnogospodarskyj kontrol: metodologiya taorganizaciya [Internal control: methodology and organization]: [Monogr.] /V. P. Panteleyev. — K.: DP «Inform.-analit. agentstvo», 2008. — 491 p. [InUkrainian]

34. Petrenko N.I. Buxgalterskyj oblik i kontrol operacij iz ruxu pasyvivpidpryyemstva: problemy teoriyi, metodologiyi, praktyky [Accounting andcontrol of traffic operations liabilities of the company: problems of theory,methodology, practice]: [Monogr.] / N. I. Petrenko. — Zhytomyr: ZhDTU,2012. — 544 p. [In Ukrainian]

35. Raboshuk A.V. Modeli vnutrishnogo kontrolyu: porivnyalnaxarakterystyka [Internal control models: comparative characteristics] / A. V.Raboshuk // Problemy i perspektyvy rozvytku bankivskoyi systemy Ukrayiny:zbirnyk tez dopovidej XIV Vseukrayinskoyi naukovo-praktychnoyikonferenciyi (27—28 zhovtnya 2011 p.). — Sumy: DVNZ «UABS NBU»,2011. — T. 1. — P. 69 — 70 [In Ukrainian]

36. Audyt [Audit]: [Pidruchnyk] / I. I. Pylypenko, T. O. Kamenska, M.D. Korinko ta inshi. — K.: DP «Inform.-analit. agenstvo», 2015. — 643 p.[In Ukrainian]

37. Koczupatryj M.M. Vnutrishnogospodarskyj kontrol v upravlinnidiyalnistyu silskogospodarskyx pidpryyemstv [Internal control in themanagement of farms]: [Monogr.] / M. M. Koczupatryj, U. O. Marchuk. —Vinnycya: PP «TD «Edelvejs i K», 2014. — 268 p. [In Ukrainian]

38. Rzhavyna Yu.V. Metodyka y organyzacyya upravlencheskogo uchetay vnutrennego kontrolya v torgovix farmacevtycheskyx kompanyyax[Methodology and organization of management accounting and internalcontrol systems in commercial pharmaceutical companies]: avtoref. dys. ...kand. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyj uchet, statystyka» / Yu. V.Rzhavyna. — Joshkar-Ola, 2012. — 24 p. [In Russian]

39. Romashko O.M. Oblik i kontrol vytrat v systemi ekonomichnoyibezpeky pidpryyemstva [Accounting and cost control in the system of


196

economic security]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk: 08.00.09 —«Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt» / O. M. Romashko. — K., 2015. — 24p. [In Ukrainian]

40. Savenkov L.D. Model systemi skvoznogo vnutrennego kontrolya napromishlennыx predpryyatyyax [Model of the internal control systems forindustrial enterprises]: avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.12«Buxgalterskyj uchet, statystyka» / L. D. Savenkov. — Moskva, 2015. — 25p. [In Russian]

41. Serebryakova T.Yu. Konceptualnie modely skvoznogo vnutrennegokontrolya [Conceptual models through the internal control]: avtoref. dys. ...dokt. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyj uchet, statystyka» / T. Yu.Serebryakova. — Joshkar-Ola, 2010. — 48 p. [In Russian]

42. Serebrennykova Y.V. Razvytye metodyky buxgalterskogo uchetarasxodov y vnutrennego kontrolya stroytelnoj organyzacyy na predvarytel-nom etape ynvestycyonno-stroytelnoj deyatelnosty [The development ofmethods of accounting costs and the internal control of a construction com-pany in the preliminary stage of investment and construction activities]:avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.12 «Buxgalterskyj uchet,statystyka» / Y. V. Serebrennykova. — Rostov-na-Donu, 2014. — 25 p. [InRussian]

43. Xajmonova N.S. Oblik i kontrol za centramy vidpovidalnosti vsystemi upravlinnya vytratamy diyalnosti pidpryyemstva [Accounting andcontrol centers of responsibility in the management costs of the company]:dys. ... kand. ekon. nauk: 08.00.09 — «Buxgalterskyj oblik, analiz ta audyt»/ N. S. Xajmonova. — Lviv, 2016. — 334 p. [In Ukrainian]

44. Chik M.Yu. Vnutrishnogospodarskyj kontrol vytrat na pidpryy-emstvax lisovogo gospodarstva [Internal control spending on forestry enter-prises] / M. Yu. Chik // Visnyk Zhytomyrskogo nacionalnogo texnichnogouniversytetu. — 2012. — № 2 (60). — P. 171 — 174. [In Ukrainian]

45. Shhegolkova S.V. Udoskonalennya organizaciyi vnutrishnogo kon-trolyu v upravlinni vytratamy mashynobudivnogo pidpryyemstva [Improve-ment of internal controls in managing expenditures engineering company] :avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk: 08.00.04 — «Ekonomika ta upravlinnyapidpryyemstvamy» / S. V. Shhegolkova. — Lugansk, 2008. — 18 p. [InUkrainian]

46. Yarovenko G.M. Perspektyvy avtomatyzaciyi vnutrishnogo kontro-lyu na

pidpryyemstvax [Prospects for the automation of internal control inenterprises] / G.M. Yarovenko // Suchasni ta perspektyvni metody i modeliupravlinnya v ekonomici: [Monogr.] : u 2 ch. / za red. D-ra ekon. nauk, prof.A.O. Yepifanova. — Sumy: DVNZ «UABS NBU», 2008. — Ch.2.—256 p.[In Ukrainian]

47. COBIT 5 A Business Framework for the Governance and Manage-ment of Enterprise IT [Electronic resource]. — Available at: https://


197

cobitonline.isaca.org/l3-main?book=framework#framework-chapter02. [InEnglish]

48. Sravnenye koncepcyj vnutrennego kontrolya [Comparison of internalcontrol concepts] [Elektronnij resurs]. — Available at: http://bankir.ru/tehnologii/s/sravnenie-koncepcii-vnytrennego-kontrolya-1383854. [In Rus-sian]

49. COSO Enterprise Risk Management-Integrated Framework Update[Electronic resource]. — Available at: COSO Enterprise Risk Management-Integrated Framework Update. [In English]

50. Statement on Auditing Standards 55 Consideration of the internalcontrol structure in a financial statement audit [Electronic resource]. —Available at: http://umiss.lib.olemiss.edu:82/articles/1038078.6626/1.PDF.[In English]

51. Statement on Auditing Standards 78 Consideration of internal controlstructure in a financial statement audit: An amendment to SAS no. 55 [Elec-tronic resource]. — Available at: http://umiss.lib.olemiss.edu:82/articles/1038105.6703/1.PDF. [In English]

52. International standard on auditing 400 Risk assessments and internalcontrol [Electronic resource]. — Available at: http://www.icisa.cag.gov.in/Background %20Material/RISK %20ASSt %20AND %20INTNL %20CONTROL %20ISA_400.pdf. [In English]

53. International standard on auditing 315 Identifying and assessing therisks of material misstatement through understanding the entity and its envi-ronment [Electronic resource]. — Available at: http://www.ifac.org/system/files/downloads/a017-2010-iaasb-handbook-isa-315.pdf. [In English]


УДК 657.6:658.1Безверхий Константин Викторович,

канд. экон. наук, доцент кафедры учета и аудита,Киевский национальный университет технологий и дизайна

(01011, г. Киев, ул. Немировича-Данченко, д. 2)E-mail: [email protected]

Разработка модели системывнутрихозяйственного контроля учетно-отчетной

информации предприятия

АННОТАЦИЯ. В статье рассмотрено разработку модели системывнутрихозяйственного контроля учетно-отчетной информации пред-приятия. Целью исследования является разработка модели системывнутрихозяйственного контроля учетно-отчетной информации пред-


198

приятия. Исследование модели системы внутрихозяйственного кон-троля учетно-отчетной информации предприятия в условиях инсти-туциональных преобразований осуществляется в неразрывной связи спроизводственными и интеграционными процессами. Предложеннаямодель системы внутрихозяйственного контроля учетно-отчетнойинформации комплексно обеспечивает решение вопросов организации иметодологии его проведения с целью обеспечения эффективной дея-тельности предприятия. Полученный результат будет полезным дляприменения в практической деятельности субъектов хозяйствованияпри разработке системы внутрихозяйственного контроля учетно-отчетной информации предприятия. Результат исследования имееттеоретическую и практическую ценность при разработке системывнутрихозяйственного контроля учетно-отчетной информации пред-приятия.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: внутрихозяйственный контроль, модель, модели-рование, система, учетно-отчетная информация

UDC 657.411:657.37Bezverkhyi Kostiantyn,

Candidate of Sciences (Economics),Associate Professor at the Department of Accounting and Audit,

Kyiv National University of Technology and Design(2, Nemyrovych-Danchenko Str., Kyiv, 01011, Ukraine)


Development of an internal control modelfor enterprise accounting and reporting

ABSTRACT. The article discusses the development of an internal controlmodel for enterprise accounting and reporting. The research aims at develop-ment of an internal control model for enterprise information on accounting andreporting. The study examines internal control model for enterprise accountingand reporting in terms of institutional transformations and in close connectionwith production and integration processes. The proposed internal control modelfor enterprise accounting and reporting comprehensively resolves issues of or-ganization and methodology of control to ensure effective enterprise perform-ance. The research result is significant for business practice in the context ofdevelopment of an internal control system for enterprise accounting and re-porting. It also has theoretical and practical significance for the development ofan internal control system for enterprise accounting and reporting.

KEY WORDS: internal control, model, simulation, system, accounting andreporting


199

УДК 657.05: 351.863Гнилицька Лариса Володимирівна,

д. е. н., проф., професор кафедри бухгалтерського облікуДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


Суплякова Ольга Вячеславівна,студентка магістратури обліково-економічного факультету

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)

E-mail: [email protected]Хілько Анастасія Юріївна,

студентка магістратури обліково-економічного факультетуДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯЗВІТНОСТІ ЗІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

АНОТАЦІЯ. У статті розкрито основні проблеми сучасної практикивпровадження соціального звітування в Україні, визначено пріоритети увиборі форматів соціальних звітів та охарактеризовано елементи со-ціальної політики, що знаходять відображення у звітності зі сталогорозвитку вітчизняних підприємств. Встановлено, що низка важливихаспектів соціальної відповідальності не знаходить достатнього відо-браження у нефінансовій звітності українських компаній. Відтак, дослі-джено прогресивний досвід відображення у складі показників соціальноїзвітності інформації про протидію корупції, ризиконебезпечність діяль-ності та відповідальність підприємства за наслідки ризиків.Визначено причини низької довіри суспільства до соціальної звітності вУкраїні та запропоновано зарубіжний досвід, використання якого дозво-лить забезпечити участь зацікавлених сторін в процесах соціальногозвітування та врегулювати питання щодо можливості реального відо-браження в звітах переваг та існуючих проблем, пов’язаних з діяльністюпідприємства, що зробить соціальну звітність правдивим інструмен-том ефективного управління в галузі стійкого функціонування та роз-витку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: звітність зі сталого розвитку; соціальна відповіда-льність; концепція сталого розвитку.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Сучасний етап соціально-економічних відносин в Україні характеризується зростаннямуваги до соціальних та екологічних проблем, що зумовлює необ-хідність трансформації положень економічної науки в напрямі

© Л. В. Гнилицька, О. В.Суплякова,А. Ю. Хілько, 2016


200

забезпечення сталого розвитку економічних систем усіх рівнів.Концепція сталого розвитку спрямована на гармонізацію еконо-мічних, соціальних та екологічних складових суспільного розви-тку, що дозволяє вирішувати проблеми збереження навколиш-нього середовища, підвищення соціального розвитку суспільствата подолання наслідків економічної кризи.

Втіленням принципів концепції сталого розвитку виступаєЗвітність зі сталого розвитку, яка вміщує сукупність даних, щовідображають середовище існування, методи співпраці з групамивпливу, результати діяльності підприємства в економічній, соціа-льній та екологічній сфері життя суспільства. Така звітність є пу-блічною і розглядається як інструмент інформування акціонерів,співробітників, партнерів та клієнтів підприємства про те, як іякими темпами воно реалізує закладені в своїх стратегічних пла-нах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добро-буту та екологічної стабільності.

У світовій і вітчизняній практиці звітність зі сталого розвиткуможе бути представлена: Соціальним звітом (Social reporting),Звітом із корпоративної соціальної відповідальності (CorporateSocial Responsibility Reporting), Звітом із корпоративної відпові-дальності (Corporate Responsibility Report), Звітом з прогресу(Progress Report), Звітом зі сталого розвитку (SustainableDevelopment Reporting) та ін. Характеристику найрозповсюдже-ніших у світовій практиці звітів надано в табл. 1.

Залежно від підходу до формування показників звітності зісталого розвитку виокремлюють:

1. Звіти складені у довільній формі, які є найпоширенішими упрактичній діяльності, вони призначені для зовнішніх користува-чів. При цьому не вимагають проведення соціального аудиту.

2. Комплексні звіти складені за методом потрійного підсумку(Triple Bottom-Line). Сутність даного методу полягає у висвіт-ленні діяльності компанії під трьома кутами зору: економічнихрезультатів діяльності — фінансово-економічні і виробничі пока-зники; екологічних результатів діяльності — вплив основної дія-льності на довкілля і здоров’я людей; соціальних результатів дія-льності — широкий спектр інформації, яка стосується діяльностікомпанії щодо своїх працівників, клієнтів, місцевих громад, ін-ших цільових аудиторій та суспільства в цілому.

3. Стандартизовані звіти. Такі формати мають певні перева-ги над попередніми і полягають у можливостях порівняння зі зві-


201

тами інших компаній, що уможливлює визначення соціальногорейтингу компанії та визнання її у міжнародній діловій спільноті.Значущості стандартизованим звітам додає можливість чи необ-хідність проходження аудиту і, як результат, більша довіра доних користувачів.

Таблиця 1НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНІ ФОРМАТИ ЗВІТНОСТІ

ЗІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ [1, ст. 105]

Звіт із прогресу(про виконанняпринципів Гло-бального Дого-вору ООН)

Складається лише під-приємствами — членамиГлобального ДоговоруООН, у звіті відобража-ється стан виконанняпринципів соціальноївідповідальності та планина майбутнє (не прохо-дить аудит)

Складають лише раз на ріку довільній формі компанії.Він містить наступну інфо-рмацію: вступне слово кері-вника компанії, основніпринципи Глобального До-говору ООН, які компаніяреалізує у свої соціальнійполітиці, плани на майбутнє

Звіт зі сталогорозвитку(SustainableDevelopmentReporting)

Містить чіткі індикаторищодо діяльності компанії(можливий аудит)

Відображає економічні, со-ціальні та екологічні досяг-нення, має чіткі критерії,яких компанія повиннадотримуватися при йогоскладанні

Звіт із корпора-тивної відпові-дальності(CorporateResponsibilityReporting)

Заснований на діалозі зстейкхолдерами, струк-турно відповідає їх інфо-рмаційним запитам (мо-жливий аудит)

Звіт за оцінкою успіху ор-ганізації в економічному,екологічному та соціально-му середовищі

Однак, дослідження практики оприлюднення нефінансовихзвітів в Україні за 2010—2015 роки показало, що частка нестан-дартизованих звітів складає 91,5 % і лише 8,5 % — звітів за GRI-стандартом.

Така ситуація пов’язана, у першу чергу, з відсутністю теоре-тичного обґрунтування і практичного досвіду у переважної біль-шості вітчизняних підприємств щодо формування показників со-ціальної відповідальності, а по-друге, нерозумінням перевагстандартизованих звітів. Відтак, виникає необхідність дослі-дження сучасної практики формування показників соціальної зві-тності вітчизняними суб’єктами господарювання та визначення


202

подальших перспектив щодо обґрунтування стандартизованихформатів такої звітності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні першінаукові розробки присвячені проблемам інформаційного відо-браження соціальної відповідальності бізнесу почали з’являтисялише на початку 2000-х років і за півтора десятиліття ХХІ століт-тя набрали значних обертів у частині теоретичного обґрунтуван-ня та прикладних розробок у висвітленні питань соціально-орієнтованої діяльності суб’єкта господарювання у його відкри-тій звітності.

До найсерйозніших досліджень у цій царині знань слід віднес-ти праці таких вітчизняних учених, як В. Євдокимова та Д. Гри-цишена [2], І. Жиглей [3], С. Короля [1], Л. Слюсаревої [4], в якихрозкрито сутність звітності зі сталого розвитку та запропонованомеханізм відображення у ній соціальної політики, яка проводить-ся бізнес-структурами відносно внутрішніх і зовнішніх груп заці-кавлених осіб.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Проте, не дивлячись на зна-чні напрацювання вітчизняних фахівців у частині інформаційно-го відображення соціально-орієнтованої діяльності суб’єктагосподарювання, слід зазначити, що комплексних розробок при-свячених дослідженню формату звітності зі сталого розвитку уйого відповідності до сучасних потреб користувачів соціальноїінформації не проводилося.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою даноїстатті є обґрунтування концептуальних підходів до побудови фо-рмату звітності зі сталого розвитку у відповідності до сучаснихпотреб користувачів у нефінансовій інформації.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Складання звіт-ності зі сталого розвитку продиктовано, у першу чергу, виконан-ням соціальної функції бухгалтерського обліку. Наявністьсоціальної звітності поряд із фінансовою дозволяє зацікавленимособам отримувати дані про соціальні та екологічні аспекти дія-льності підприємства в комплексі з інформацією про фінансовірезультати. При цьому соціальна звітність здатна доповнити фі-нансові звіти даними, що відображають перспективи компанії,конкретизувати інформацію про фактори бізнесу, що визначають


203

її вартість (інтелектуальний, організаційний капітал) та окресли-ти тенденції управління підприємницькими ризиками.

Детальний перелік інформації, що має розкриватися у соціа-льних звітах у відповідності до потреб окремих груп зацікавле-них осіб, представлено в табл.2.

Таблиця 2ІНТЕРЕСИ ГРУП ЗАЦІКАВЛЕНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬСЯ

ЧЕРЕЗ ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ЗВІТНОСТІ [3, c. 59]

№з/п Групи користувачів Інтереси

1 ВласникиОцінка ефективності соціальних проектів, форму-вання довіри до підприємства та прийняття рішеньщодо утримання чи реалізації акцій (для акціоне-рів)

2 Менеджери Аналіз проведених соціальних проектів і стратегі-чне планування, зменшення трансакційних витрат

3 Інші працівникиМотивація праці, формування робочої атмосфери,зменшення розбіжностей у колективі, зростанняпродуктивності

4 Інвестори Аналіз ризиків і визначення можливостей інвесту-вання в підприємство та його проекти

Формування уявлення про соціально відповідаль-ну діяльність підприємства, прийняття рішеньщодо придбання товарів (продукції, послуг)

5 КонтрагентиФормування довіри до підприємства з боку креди-торів і прийняття рішень щодо продовження чиприпинення ділових відносин

6 Уряд (держава)Ставлення до підприємства як до платника подат-ків, прийняття рішення щодо подання судових по-зовів і надання податкових пільг

7Місцева громадата суспільні інсти-

тути

Одержання інформації про внесок підприємства впідвищення рівня та якості життя місцевої грома-ди, покращання соціальної інфраструктури, забез-печення зайнятості, здійснення благодійних захо-дів та заходів з охорони довкілля тощо

Кожне підприємство визначає формат соціальної звітностівідповідно до власних потреб, при цьому, як показує практикасоціального звітування, українські компанії обережно підходять


204

до розкриття інформації про нефінансові аспекти діяльності. Донайпоширеніших аспектів нефінансового звітування слід віднес-ти: умови праці та розвиток людського капіталу; збереження івідтворення довкілля; доброчинність і благодійництво; співпрацяз місцевими громадами.

На підтвердження цього висновку в табл. 3 узагальнимо стру-ктуру Звітів зі сталого розвитку крупних українських компаній.

Таблиця 3СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНОЇ ЗВІТНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ ЗА 2015 рік

ТОВ «МетінвестХолдинг»

ІП Кока-Кола Бе-веріджиз Україна ПАТ «Оболонь» ПрАТ «Київстар»

Видобування рудита вугілля, вироб-ництво коксу, ви-плавка сталі та ви-готовлення трубвеликого діаметра

Виробництвобезалкогольнихнапоїв

Виробництвопива

Діяльність усфері безпрово-дового електро-зв’язку

Розділи Звітів зі сталого розвитку

Група МетінвестЗагальна інфор-мація про дія-льність

Корпорація Корпоративнийзвіт

Екологія Дбаємо про до-вкілля Екологія

Стійкий розви-ток і соціальніініціативи

Співробітники Компенсації тапільги Люди —

Люди і міста Підтримка роз-витку молоді Суспільство —

Безпека Етика бізнесу Економіка —

— Загальні поло-ження звіту

Інновації татехнології —

Як бачимо, усі компанії центральне місце у своїх звітах відво-дять опису соціальних програм спрямованих на покращення умовпраці та підвищення кваліфікації персоналу. Зокрема розкрива-ють інформацію про участь своїх працівників у різноманітних


205

тренінгах і програмах підвищення кваліфікації, наводять системуоцінки ефективності роботи та мотивації персоналу, відобража-ють соціальні вигоди для своїх працівників, декларують гіднеставлення до них і створення безпечних умов праці.

Висвітлення екологічних аспектів діяльності відбувається тежу найрізноманітніші способи. Деякі компанії (зокрема, ПАТ«Оболонь», ІП Кока-Кола Беверіджиз Україна) вважають за доці-льне розкривати детальну інформацію як про екологічні ініціати-ви, наприклад, обсяг інвестицій у проведення відповідних заходівщодо зменшення забруднення довкілля та отриманих від них ре-зультатів, так і надавати детальний опис свого впливу на навко-лишнє середовище. Інші ж компанії (наприклад, ПрАТ «Київс-тар») лише декларують свою відданість принципам збереженнядовкілля.

Доброчинні акції та проекти залишаються домінантою україн-ських нефінансових звітів. Компанії подають докладну інформа-цію про надання адресної благодійної допомоги та проведеннясоціальних акцій загального спрямування. Через призму добро-чинності висвітлюється у нефінансових звітах і тема співпраці змісцевими громадами. Це, зокрема, допомога у покращенні соці-ально-побутових умов у місцях розташування виробничих під-розділів компаній, допомога місцевим органам влади тощо [4,c. 92].

Майже усі компанії у своїй звітності подають короткий описекономічної діяльності, наводять дані про доходи та прибутки,описують поступ на ринку ведення бізнесу, розкривають інфор-мацію про групи основних клієнтів.

Водночас низка аспектів соціальної відповідальності не зна-ходить достатнього відображення у нефінансовій звітності украї-нських компаній, а саме:

• інформація про протидію корупції;• інформація про ризиконебезпечність діяльності та визна-

чення можливостей інвестування в підприємство та його про-екти;

• інформація про відповідальність за наслідки ризиків упро-довж усього життєвого циклу продукції.

Незважаючи на надзвичайну важливість для суспільства інфо-рмації про заходи з антикорупційного менеджменту та результа-ти їх проведення, підприємства у своїй переважаючій більшостіволіють не торкатися цих питань. Серед досліджених звітів лише


206

ІП Кока-Кола Беверіджиз Україна декларує, що одним із принци-пів її діяльності є антикорупційний принцип (протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво і хабарництво)[5]. Однак жодних результатів такої протидії у соціальній звітно-сті не наводиться.

Практично не знаходять відображення і питання пов’язані зоцінюванням та управлінням ризиками підприємницької діяльно-сті. Серед досліджених підприємств найвідкритішим у цьому пи-танні виявилося ТОВ «Метінвест Холдинг». Як зазначається уСоціальному звіті ТОВ «Метінвест Холдинг» за 2014—2015 ро-ки, компанія веде системну і планомірну роботу по виявленнюджерел небезпеки, оцінці якості та зниженню ризиків. З 2011 ро-ку в Компанії впроваджено два стандарти: «Оцінка та зниженняризику виробничих процесів», який ґрунтується на Міжнароднійметодиці HAZID (hazard identification), і «Управління при здійс-ненні інвестиційних проектів».

Результатом запровадження стандартів є покращення якості,виявлення помилок за ключовими питаннями технології, а такожпопередження можливих похибок. Такий підхід дозволяє виклю-чити всі потенційні небезпеки ще на стадії проектування. Відтак,починаючи з 2013 року Компанією проведено 19 оцінок ризиків іза результатами оцінок здійснено понад 100 заходів з мінімізаціїризиків [6].

Узагальнення ризиків здійснюють шляхом формування Картиризиків, яка є частиною бізнес-плану і включає перелік ключовихпотенційних небезпек і конкретні кроки з управління ними.У зв’язку з подіями на Сході України в карту ризиків 2015 рокубуло включено проблеми, які можуть реалізуватися в разі пода-льшої ескалації конфлікту.

Окрім того загострення соціально-політичної обстановки в2014 році підштовхнуло компанію до створення моделі корпора-тивного кризового реагування. Вона виробила алгоритм дій, якийописує підходи до роботи в кризових ситуаціях на різних рівнях:від структурного підрозділу до керуючої Компанії.

Не менш важливим аспектом нефінансового звітування, щомайже не знаходить відображення у сучасних форматах соціаль-ної звітності вітчизняних підприємств, є формування уявленняпро соціальну відповідальність діяльності підприємства. Найши-рше інформацію про відповідальність за наслідки своєї діяльнос-ті, тобто про те, як компанія розглядає свою відповідальність за


207

продукцію впродовж усього життєвого циклу представило усвоєму Звіті зі сталого розвитку ПАТ «Оболонь». Звіт даної ком-панії передбачає поєднання фінансових та нефінансових даних ірозкриває перелік реальних і потенційних ризиків, викликанихтехнологічними особливостями виробництва пива та економіч-ною ситуацією на ринку його реалізації. Окрім того у 2015 роціПАТ «Оболонь» зазначає низку соціальних ризиків, пов’язаних здіяльністю ПАТ «Оболонь», що мали наслідки для персоналу таінших стейкхолдерів корпорації, зокрема:

• падіння споживчого попиту населення, спричинене зни-женням купівельної спроможності. Наслідком скорочення дохо-дів населення є скорочення споживання пива;

• антитерористичні операції (бойові дії на Сході). Як наслі-док, втрата 7 % територій збуту окупованих Донецької та Луган-ської областей; пограбування складів продукції у Донецьку таЛуганську; втрата роботи для торгових команд компанії в зоніпроведення АТО; більше 100 мобілізованих працівників корпо-рації;

• втрата традиційних регіонів збуту (Автономна РеспублікаКрим). Як наслідок, втрата 8 % ринку збуту виробниками пива;зупинка поставок продукції на півострів; невизначений статус за-воду корпорації з виробництва безалкогольних напоїв у Севасто-полі [7].

Окрім істотної строкатості показників соціальної звітності, якібільшою мірою виступають засобом реклами підприємства, а ніжмірилом його соціальної відповідальності, соціальні звіти україн-ських підприємств у своїй переважаючій більшості не носятьстандартизованого характеру.

Зокрема ТОВ Метінвест Холдинг у 2015 році надало Соціаль-ний звіт, який не має уніфікованої форми, хоч надає порівняльнуінформацію за два роки. На жаль, така тенденція не є позитив-ною, якщо згадати, що саме ця компанія у складі корпорації СКМбула першою в Україні, що склала звіт із корпоративної соціаль-ної відповідальності, який був опублікований у 2005 році. Сьо-годні компанія єдина серед вітчизняного бізнесу підготувала чо-тири соціальних звіти, два з яких — за стандартами GRI.

Звіт зі сталого розвитку Кока-Кола Беверіджиз Україна за2012—2014 роки також є досить деталізованим і присвяченим рі-зним аспектам діяльності компанії Кока-Кола в Україні. Так, усвоєму звіті підприємство подає загальну інформацію про діяль-


208

ність, деталізує дані про роботу, направлену на підвищення доб-робуту, побудову сильної громади та турботу про довкілля. Од-нак у звіті дуже мало надано фінансової інформації, що розкри-ває соціальні та екологічні аспекти діяльності компанії.

У свою чергу компанія Київстар не складає окремого звіту зісталого розвитку, він є складовою річного звіту компанії, щоскладається з корпоративного звіту; звіту зі стійкого розвитку тасоціальних ініціатив; консолідованої фінансової звітності (міс-тить форми звітності, основні положення облікової політики ізвіт аудитора) [8].

Отже, досвід сучасного соціального звітування українськихпідприємств ґрунтується в основному на наданні нестандартизо-ваних звітів, що не вимагають підтвердження їх достовірності.Така ситуація значно знижує довіру суспільства до соціальноїзвітності, адже за даними опитування 82 % респондентів заявили,що в більшій мірі довіряли б інформації про соціальну відповіда-льність суб’єкта господарювання у звітності, якби вона підтвер-джувалася незалежним (недержавним) органом, а у 70 % опита-них ступінь довіри зріс у разі наявності державного запевнення[9].

Окрім того соціальна звітність в Україні значно відстає засвоїм поширенням від інших країн. Зокрема, інформацію пронефiнансовi аспекти діяльності надають лише 11 % українськихпідприємств, що є лідерами за обсягами чистого доходу. Тоді яку розвинених країнах такі звіти готують 80 % найбільших компа-ній і 45 % компаній з найвищими доходами у країнах, що розви-ваються [10, с. 34].

Такий стан речей пояснюється, з одного боку, тим, що вУкраїні складання соціальної звітності не задеклароване на дер-жавному рівні, а, відтак, передбачає необов’язковість її форму-вання. З іншого боку самі користувачі такої звітності доволі ске-птично ставляться до процесу її підготовки та достовірностінаданих в ній показників, підкреслюючи той факт, що нестандар-тизований вибір критеріїв соціальної звітності дозволяє підпри-ємствам розкривати у ній тільки сприятливу для себе інформаціюi уникати тих даних, що свідчать про негативну динаміку.

Як наслідок, 45 % представників бізнесу, що взяли участь вопитуванні, вважають складання соціальної звітності виключнопрерогативою великих компаній, 35 % заявили, що соціальна звіт-ність має заохочуватися, але не вимагатися у обов’язковому по-


209

рядку, 13 % опитаних вважають її складання зайвим, а інші 9 %респондентів нічого не знають про переваги нефінансового звіту-вання [9, с.27].

Тому перед українським законодавством у сфері економікипостає завдання забезпечити найадекватнішу участь зацікавленихсторін у процесах соціального звітування, а також врегулюватипитання щодо можливості реального оцінювання складових капі-талу з метою повного відображення у звітах переваг та існуючихпроблем, пов’язаних з діяльністю підприємства, що зробить соці-альну звітність правдивим інструментом ефективного управлінняв галузі безпеки та розвитку.

У цьому контексті цікавим для запровадження у вітчизнянупрактику є досвід таких країн, як ПАР, Данія та Великобританія,в яких чітко визначені правила складання соціальної звітності, атакож механізми взаємодії підприємств з державою, некомерцій-ними установами, громадськістю тощо. Зокрема, компанії, що за-реєстровані на Фондовій біржі Йоганнесбурга зобов’язані готува-ти зведений звіт, який поряд з фінансовою звітністю включає ізвіт зі сталого розвитку. У Данії найбільші приватні та державніпідприємства повинні включати корпоративну соціальну звіт-ність в річний фінансовий звіт, а у Великобританії публічні ком-панії у річному фінансовому звіті мають надавати звіти з соці-альних та екологічних питань.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Проведені дослідження дають можливість сформу-лювати ряд узагальнюючих положень, що розкривають сучаснітенденції у формуванні соціальної звітності вітчизняних підпри-ємств.

1. Звітність зі сталого розвитку є інструментом соціальної від-повідальності бізнесу. Наявність нефiнансової звітності поряд ізфінансовою дозволяє зацікавленим особам отримувати дані просоціальні та екологічні аспекти діяльності підприємства в комп-лексі з інформацією про фінансові результати.

2. Кожне підприємство визначає формат соціальної звітностівідповідно до власних потреб. До найпоширеніших аспектів не-фінансового звітування в Україні слід віднести: умови праці тарозвиток людського капіталу; збереження і відтворення довкілля;доброчинність і благодійництво; співпраця з місцевими гро-мадами.


210

3. До найбільших вигід, що приносить нефінансове звітуваннядля українських компаній відносять: розкриття ефективності со-ціальної та екологічної політики впливу компанії на навколишнєсередовище; висвітлення політики компанії щодо проблем до-вкілля, економічного та соціального розвитку; покращення репу-тації компанії на ринку.

4. Однак, соціальна звітність в Україні значно відстає за своїмпоширенням від інших країн. Такий стан речей пояснюється, зодного боку, тим, що в Україні складання соціальної звітності незадеклароване на державному рівні. З іншого боку самі користу-вачі такої звітності доволі скептично ставляться до процесу їїпідготовки та достовірності наданих в ній показників.

5. Тому подальші дослідження в галузі соціального звітуванняповинні стосуватися розробки механізмів адекватної участі заці-кавлених сторін у процесах соціального звітування та норматив-ного врегулювати питання щодо реального оцінювання складо-вих капіталу з метою повного відображення в звітах переваг таіснуючих проблем, пов’язаних з діяльністю підприємства.


1. Король С. Нефінансова звітність підприємства / С. Король // Віс-ник КНТЕУ. — 2011. — №6. — [Електронний доступ]: file:///C:/Users/admin/Downloads/Vknteu_2011_6_12.pdf

2. Концепція управління економічною безпекою суб’єктів господарю-вання в контексті теорії сталого розвитку: [Моногр.] / В. Євдокимов, О.Олійник, Д. Грицишен, О. Грищенко. — Житомир: ЖДТУ, 2013. — 252 c.

3. Жиглей І.В. Бухгалтерський облік соціально відповідальної дія-льності суб’єктів господарювання: необхідність та орієнтири розвитку:[Моногр.] / І. В. Жиглей. — Житомир: ЖДТУ, 2010. — 496 c.

4. Слюсарева Л.В.. Використання нефінансової звітності, як запору-ка застосування соціально-етичного маркетингу підприємствамиУкраїни / Л.В. Слюсарева // Вісник Сумського національного аграрногоуніверситету Серія «Економіка і менеджмент». — 2012. — Випуск 3(51). — С. 90—93.

5. Звіт з соціальної відповідальності Кока-Кола Беверіджиз Україназа 2013-2015 роки. [Електронний доступ]: http://coca-cola-csr-report.com.ua/.

6. Соціальний звіт ТОВ «Метінвест Холдинг» за 2014—2015 роки.[Електронний доступ]: http://www.metinvestholding.com/upload/metinvest/report/32 /Social_Report_Metinvest_3_Medium.pdf


211

7. Звіт зі сталого розвитку ПАТ «Оболонь» за 2014 рік. [Електро-нний доступ]: http://report.obolon.ua/img/Obolon_AnnualReport-2014_ua.pdf.

8. Річний звіт ПрАТ «Київстар» за 2014 рік. [Електронний доступ]:http://www.kyivstar.ua/f/1/about/about/partners/2014.pdf.

9. Корпоративная социальная ответственность: общественные ожи-дания. Потребители, менеджеры, лидеры общественного мнения и экс-перты оценивают социальную роль бизнеса в России / Под ред.: С. Е.Литовченко, М. И. Корсакова. — М.: Ассоциация менеджеров, 2003. —100 с.

10. Нефiнансова звітність - інструмент соціально відповідального бі-знесу. — К.: ФОП Костюченко О М., 2010. — 82 с.

References

1. Korol S. «Nefinansova zvitnist pidpryiemstva / S.Korol [Non-financial statements] // Visnyk KNTEU. — 2011. — №6.— Available at:file:///C:/Users/admin/Downloads/Vknteu_2011_6_12.pdf [In Ukrainian]

2. «Kontseptsiia upravlinnia ekonomichnoiu bezpekoiu subiektivhospodariuvannia v konteksti teorii staloho rozvytku» [The concept ofeconomic security of compsnies in the context of the theory of sustainabledevelopment:]: [Monohr.] / V. Yevdokymov, O. Oliinyk, D. Hrytsyshen, O.Hryshchenko. — Zhytomyr: ZhDTU, 2013. — 252 c. [In Ukrainian]

3. Zhyhlei I.V. «Bukhhalterskyi oblik sotsialno vidpovidalnoi diialnostisubiektiv hospodariuvannia: neobkhidnist ta oriientyry rozvytku»[Accounting for socially responsible business: the need and benchmarks]:[Monohr.] / I. V. Zhyhlei. — Zhytomyr: ZhDTU, 2010. — 496 c. [InUkrainian]

4. Sliusareva L.V.. «Vykorystannia nefinansovoi zvitnosti yak zaporukazastosuvannia sotsialno-etychnoho marketynhu pidpryiemstvamy Ukrainy»[Applying non-financial reporting as a guarantee for using of social-ethicalmarketing in companies in Ukraine] / L.V. Sliusareva // Visnyk Sumskohonatsionalnoho ahrarnoho universytetu Seriia «Eko nomika i menedzhment»,- 2012.- Vypusk 3 (51) - S. 90 — 93. [In Ukrainian]

5. «Zvit z sotsialnoi vidpovidalnosti Koka-Kola Beveridzhyz Ukraina za2013-2015 roky». [Report on Social Responsibility of Coca-Cola BeveragesUkraine for 2013-2015] — Available at: http://coca-cola-csr-report.com.ua/.[In Ukrainian]

6. «Sotsialnyi zvit TOV «Metinvest Kholdynh» za 2014-2015 roky».[Social report of «Metinvest Holding» for 2014-2015] — Available at:http://www.metinvestholding.com/upload/metinvest/report/32/Social_Report_Metinvest_3_Medium.pdf [In Ukrainian]


212

7. «Zvit zi staloho rozvytku PAT «Obolon» za 2014 rik». [Report onSustainable Development PJSC «Obolon»] Available at: http://report.obolon.ua/img/Obolon_AnnualReport-2014_ua.pdf [In Ukrainian]

8. «Richnyi zvit PrAT «Kyivstar» za 2014 rik». [Annual report of JSC«Kyivstar» 2014]. — Available at: http://www.kyivstar.ua/f/1/about/about/partners/2014.pdf. [In Ukrainian]

9. «Korporatyvnaia sotsyalnaia otvetstvennost: obshchestvennыeozhydanyia. Potrebytely, menedzhery, lydery obshchestvennoho mnenyia yeksperty otsenyvaiut sotsyalnuiu rol byznesa v Rossyy» [Corporate socialresponsibility: public expectations. Consumers, managers, opinion leadersand experts estimate the social role of business in Russia] / Pod red.: S. E.Lytovchenko, M. Y. Korsakova. — M.: Assotsyatsyia menedzherov, 2003.— 100 s. [In Russian]

10. «Nefinansova zvitnist - instrument sotsialno vidpovidalnohobiznesu». [Non-financial statements is a tool for socially responsiblebusiness.] — Kyiv: FOP Kostiuchenko O M., 2010. - 82 s. [In Ukrainian].


УДК 657.05: 351.863Гнилицкая Лариса Владимировна,

д. э. н., проф., профессор кафедры бухгалтерского учетаГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Суплякова Ольга Вячеславовна,студентка магистратуры учётно-экономического факультета

ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»(03680, Украина, Киев, проспект Победы, 54/1)

E-mail: [email protected]Хилько Анастасия Юрьевна,

студентка магистратуры учётно-экономического факультета,ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Проблемы и перспективы внедрения отчетностипо устойчивому развитию в Украине

АННОТАЦИЯ. В статье раскрыты основные проблемы современнойпрактики внедрения социальной отчетности в Украине, определеныприоритеты в выборе форматов социальных отчетов и охарактери-зованы элементы социальной политики, которые находят отражение вотчетности по устойчивому развитию отечественных предприятий.


213

Установлено, что ряд важных аспектов социальной ответственностине находит достаточного отражения в нефинансовой отчетности ук-раинских компаний. Поэтому, исследован прогрессивный опыт отраже-ния в составе показателей социальной отчетности информации опротиводействии коррупции, уровне рискованности деятельности иответственности предприятия за последствия рисков.Определены причины низкого доверия общества к социальной отчетно-сти в Украине, и предложен зарубежный опыт, использование которогопозволит обеспечить участие заинтересованных сторон в процессахсоциальной ответственности и урегулирует вопрос о возможности ре-ального отображения в отчетах преимуществ и существующих про-блем, связанных с деятельностью предприятия, что сделает социаль-ную отчетность истинным инструментом эффективного управления вобласти устойчивого функционирования и развития.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: отчетность по устойчивому развитию; социаль-ная ответственность; концепция устойчивого развития.

UDC 657.05: 351.863Gnylytska Larisa,

Doctor of Sciences (Economics), Professor,Professor at the Department of Accounting


E-mail: [email protected] Olga,

Master Student at the Faculty of Accounting and EconomicsKyiv National Economic University named after Vadym Hetman


Khilko Anastasia,Master Student at the Faculty of Accounting and Economics



Problems and prospects for introductionof sustainable development reporting in Ukraine

ABSTRACT. The article examines the basic problems for introduction of socialreporting in Ukraine. It has determined priorities at choosing the socialreporting formats, and characterized social policy elements, that are reflectedin sustainable development reporting of domestic enterprises. The study hasconcluded that a number of important aspects of social responsibility is notsufficiently reflected in the non-financial statements of Ukrainian companies.Thus, the article has studied advanced experience of disclosure information oncombating corruption, risks connected with company activity, and companyresponsibility for the consequences of risks as indicators of social reporting.The reasons for low public confidence in social reporting in Ukraine weredetermined. Having examined international experience, the authors suggest


214

applying it for ensuring stakeholders’ participation in social reporting, andadequate reflection of advantages and problems concerning company activitiesin the reports. That will turn social reporting into reliable tool for goodgovernance and sustainable development.

KEY WORDS: sustainable development reporting; social responsibility;concept of sustainable development.

УДК 657 Свірко Світлана Володимирівна,

д.е.н., проф., професор кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах

та економічного аналізуДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»


БАЗОВІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКОВОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМИ

УСТАНОВАМИ

АНОТАЦІЯ. Мета дослідження полягає в опрацюванні базових положеньоблікового забезпечення управління бюджетними установами в кон-тексті виявлення реальних потреб антикризового управління бюджет-ною сферою. Методологічною основою дослідження виступили загаль-нонаукові (узагальнення, дедукція, індукція, абстрагування, моделюван-ня, аналогії) та специфічні методи дослідження. У наслідок проведеногодослідження сформовано обліково-управлінські кластери фінансовогообліку бюджетних установ в контексті об’єктного та інструментар-ного підходів. З метою створення адресного цілеспрямованого сегмен-тарного інформаційного простору, що стане дієвим підґрунтям дляприйняття ефективних та оптимальних управлінських рішень в бю-джетній сфері, подальше опрацювання та поглиблення реалізації якоб’єктного, так і інструментарного підходів повинно відбуватись як вмежах фінансового, так і управлінського обліку бюджетних установ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: бюджетні установи, бухгалтерський облік, фінансо-вий облік, управлінський облік, облікове забезпечення управління.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Тенденції розвитку вітчизня-ної бюджетної сфери свідчать про погіршення фінансових, мате-ріальних, соціальних, політичних умов її функціонування. Самеце призвело до того, що традиційно розвинута мережа бюджет-них установ за останню чверть століття скоротилась більше ніжна 20 %, а 56 тис. діючих станом на лютий 2016 року бюджетних

© С. В. Свірко, 2016


215

установ перебувають у режимі постійного обмеження та скоро-чення фінансових ресурсів1. Подальше згортання діяльності вка-заних суб’єктів господарювання безумовно призведе до оптимі-зації видатків державного та місцевого бюджетів, утім, такийкрок, на тлі падіння рівня життя широких верств населенняУкраїни, закономірно спричинить соціальний, а згодом і полі-тичний вибух у країні. Окрім того, реалізація наміру щодо розбу-дови соціально-орієнтованої економіки, який став гаслом утворе-ної незалежної республіки Україна та надалі був підтвердженийкожним з урядів країни, не можлива без стійкого розвиненогобюджетного сектора. За цих умов можливим варіантом вирішен-ня цієї проблеми вбачається шлях переосмислення як загальногомеханізму управління вказаними суб’єктами господарювання, такі його складових. Важливе місце серед останніх відведено бухга-лтерському обліку, що неодноразово було визнано всієї економі-чною спільнотою. Так, засновник класичної школи адміністрати-вного управління французький інженер, менеджер і підприємецьАнрі Файоль у своїй праці «Загальне та промислове управління»зазначав, що серед інших п’яти груп операцій або суттєвих фун-кцій підприємств важливу роль «органу зору» відіграють обліко-ві операції; продовжуючи розгляд цієї складової господарськогожиття підприємств, автор стверджує: «добре рахунковедення -....могутній засіб управління» [1, с. 9—11].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання місця іролі бухгалтерського обліку бюджетних установ в механізміуправління вказаними суб’єктами господарювання були у різнічаси поставлені та опрацьовані такими вітчизняними вченими:Андрієнко О.М., Атамасом П.Й., Джогою Р.Т., Гізатуліною Л.В.,Дорошенко О.О., Жидеєвою Л.І., Кондратюк І.О., ЛевицькоюС.О., Михаи�ловим М. Г., Славковою О. П., Синельник Л.М.,Старченко Н.М., Сушко Н.І., Телегунь М. І., Фірером Д.О., Ша-рою Є.Ю. [2—9]. Аналіз праць вказаних науковців свідчить протрадиційний розгляд усталених елементів облікового механізмуфактично відокремлено від реальних запитів управління бюдже-тною сферою.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Вочевидь, такий формаль-

1 За даними Державної казначейської служби України. / [Електронний ре-сурс]//Режим доступу до матеріалів: http://treasury.gov.ua/main/uk/publish/category/22813


216

ний підхід не дозволяє окреслити межі та акцентувати на страте-гічно важливих ділянках обліку в загальному механізмі управ-ління бюджетними установами. Вирішенню цієї проблеми сприя-тиме дослідження облікової системи бюджетних установ уконтексті дійсних потреб управління бюджетною сферою за су-часних економічних умов.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою даноїпублікації є опрацювання базових положень облікового забезпе-чення управління бюджетними установами в контексті виявленняреальних потреб антикризового управління бюджетною сферою.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Бюджетні уста-нови в Україні є своєрідними суб’єктами господарювання, які яв-ляють собою за функціонально-організаційною структуроюоргани державної влади, органи місцевого самоврядування, а та-кож організації, створені ними у встановленому порядку, що по-вністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджетучи місцевого бюджету [7, с.16]. Основа такої своєрідності поля-гає у специфіці діяльності цих установ, яку можна окреслити та-кими пунктами [10, с.144—146; 11]:

• бюджетні установи мають первинно подвійну економічнуприроду оскільки в межах економіки країни загалом вони висту-пають в якості суб’єктів господарювання/економічних суб’єктів,а в межах бюджетної системи та процесу — розпорядниками бю-джетних коштів;

• бюджетні установи функціонують на засадах неприбутково-сті (ст. 2 Бюджетного кодексу України);

• бюджетні установи повністю утримуються за рахунок кош-тів державного або місцевих бюджетів (ст. 2 Бюджетного кодексуУкраїни);

• майно бюджетних установ фактично належить державі абомісцевій громаді та перебуває в установі на правах оперативногоуправління (ст. 22, 24 Господарського кодексу України);

• діяльність бюджетних установ слід розглядати як в економі-чному аспекті, так і у соціально-політичному, оскільки бюджетніустанови покликані виконувати ряд функцій, що делегуються на-родом України державі, яка, у свою чергу, є гарантом їх забезпе-чення і виконання (ст. 6, 17, 19, 27, 46, 49, 53, 54, 59 КонституціїУкраїни);


217

• діяльність бюджетних установ досить різнопланова, що по-яснюється широким спектром функцій держави (ст. 6, 17, 19, 27,46, 49, 53, 54, 59 Конституції України);

• результатом діяльності бюджетних установ виступають по-слуги або виконані робіти відповідного галузевого спрямування,а тому сфери діяльності бюджетних установ досить часто харак-теризують як сферу «нематеріального виробництва»;

• у сфері «нематеріального виробництва» найчастіше відбува-ється збіг двох фаз руху та реалізації послуги та робіт, тобто тра-диційна схема «виробництво — розподіл — обмін — споживан-ня» набуває вигляду: «виробництво — споживання».

Зазначені особливості впливають на основні характеристикипроцесу управління бюджетними установами, а саме:

загальною місією управління бюджетними установами є за-безпечення створення вказаними суб’єктами господарювання су-спільних благ і послуг, квазі-державних благ;

організаційно останній є багаторівневий і складний черезнаявність внутрішньої (апарат управління установи) та зовніш-ньої (головні розпорядники бюджетних коштів і відповідні орга-ни виконавчої влади) підсистем управління, різнопрофільністювказаних суб’єктів господарювання, поєднання двох різних дже-рел фінансового забезпечення діяльності — загального та спеціа-льного фондів;

центральною позицією його фінансової складової виступа-ють доходи та видатки бюджетних установ у розрізі відповіднихфондів;

плановий процес базується на елементах програмно-цільо-вого методу планування та виконання державного та місцевихбюджетів;

контрольний механізм спрямований передусім на реалізаціюзаконних прав і запитів держави як «правовласника» бюджетнихустанов щодо збереження майна, ефективного використання бю-джетних коштів, дотримання режиму суворої економії та цільо-вого використання бюджетних коштів;

Вивчення сучасної практики управління бюджетними устано-вами дозволило виявити такі проблеми, як системного, так і фун-кціонального характеру:

перманентна зростаюча обмеженість власне обсягу фінан-сових ресурсів, джерелом утворення яких виступає загальнийфонд державного та місцевих бюджетів;


218

досить значна зарегламентованість порядку отримання тавикористання коштів спеціального фонду державного та місцево-го бюджетів;

фактична відсутність механізму ціноутворення щодо послугбюджетних установ із паралельним застосуванням витратногометоду визначення вартості продукту їх діяльності на базі перед-усім показників максимально мінімізованих витрат загальногофонду;

практичне ігнорування поняття «якість» щодо продукту ді-яльності бюджетних установ, яке передусім проявляється в ніве-люванні його вартісної оцінки, і, як наслідок, відсутність поняття«брак» у традиційному його розумінні;

за наявності досить розвинутого, хоча і обмеженого проце-су планування, фактично повна відсутність прогнозування діяль-ності бюджетних установ;

відсутність механізму виявлення, дослідження, врахування тауправління ризиками в контексті діяльності бюджетних установ.

На підставі наведених позицій логічною вбачається така суку-пність першочергових завдань системи управління бюджетнимиустановами:

1. підвищення ефективності механізмів режиму економії бю-джетних коштів, підвищення ефективності механізму режиму ці-льового використання бюджетних коштів, забезпеченні збере-ження майна бюджетних устано;

2. удосконалення механізму управління захищеними видатка-ми бюджету;

3. розвиток механізму управління виконанням бюджетнихпрограм;

4. формування механізму управління ризиками бюджетнихустанов;

5. розбудова науково-обґрунтованого механізму калькулю-вання та ціноутворення щодо продукту діяльності бюджетнихустанов;

6. створення підсистеми стратегічного управління бюджетни-ми установами та налагодження механізму прогнозування діяль-ності бюджетних установ.

Вирішення перерахованих завдань можливе за умов екстрапо-ляції в системі бухгалтерського обліку через адекватну ідентифі-кацію відповідних облікових завдань та наступну реалізаціюостанніх. В умовах розбудови нової структурно-елементної осно-


219

ви системи бухгалтерського обліку бюджетних установ предста-влену сукупність завдань управління бюджетними установамидоцільно визначати в межах підсистем фінансового та управлін-ського обліку. Нагадаймо, що [12]: фінансовий облік у бюджет-них установах — це підсистема бухгалтерського обліку, яка пе-редбачає комплексний облік активів, зобов’язань і капіталусуб’єктів зазначеного сектору через суцільне, повне й безперерв-не відображення господарських операцій і процесів за звітнийперіод, на меті якої є формування та надання інформації про гос-подарську діяльність вказаних суб’єктів господарювання внутрі-шнім і зовнішнім користувачам для прийняття останніми відпо-відних управлінських та економічних рішень; управлінськийоблік в бюджетних установах являє собою підсистемою бухгал-терського обліку в межах якої здійснюється деталізований за ви-бірковими критеріями облік (збирання, обробка, накопичення) іцільовий контроль та аналіз доходів, витрат і результатів вико-нання кошторису, а також передача внутрішнім користувачамоперативної інформації для прийняття управлінських рішень.

Опрацювання змістовного навантаження завдань управліннябюджетними установами в контексті наданих авторських визна-чень фінансового та управлінського обліку, а також їх розгорну-тої характеристики, представленої в більш ранніх публікаціях ав-тора, призвело до такого розмежування завдань управління:завдання 1—4 — сфера фінансового обліку; 5, 6 — сфера управ-лінського обліку. При цьому слід зауважити, що за умов нероз-виненості позицій управлінського обліку в бюджетних установахв цілому завдання цього векторного спрямування потребуютьопрацювання в окремій публікації. Завдання 1—4 фактично реа-лізовуються на практиці, втім, цілеспрямованої сфокусованої об-лікової підтримки вони не мають. Отже, пропонуємо розглянутисаме вказані позиції.

Формування таких обліково-управлінських кластерів фінансо-вого обліку бюджетних установ передбачає осмислення сегмен-тів кожного з них і визначення у якості теоретичного підґрунтязагального характеру. Такий процес має відбуватись у контекстіоб’єктного та інструментарного підходів, що мають бути засто-совані у наведеній логічній послідовності.

За об’єктним підходом пропонується нормативно-методичнийпідхід опрацювання напрямів облікового дослідження відповід-них об’єктів, результат якого представлено в табл.1.


220

Таблиця 1ЗМІСТОВНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

ОСНОВНИХ ОБЛІКОВИХ КЛАСТЕРІВ В МЕЖАХФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВВ КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЗАПИТІВ УПРАВЛІННЯ

Бухгалтерський облік у забезпеченні режиму економіїбюджетних коштів

Поняття бюджетних коштів у контексті бюджетного законодавства. Поря-док формування та розподілу бюджетних коштів. Поняття економії бюдже-тних коштів і напрями її забезпечення. Нормативне забезпечення порядкуекономії бюджетних коштів. Облік зобов’язань бюджетних установ у кон-тексті забезпечення режиму економії бюджетних коштів. Облік поточнихвитрат в контексті забезпечення режиму економії бюджетних коштів. Обліккапітальних витрат у контексті забезпечення режиму економії бюджетнихкоштів. Облік доходів у контексті забезпечення суворого режиму економіїбюджетних коштів.Облікове узагальнення інформації для прийняття управлінських рішень що-до забезпечення режиму економії в бюджетних установах

Облікове забезпечення цільовоговикористання бюджетних коштів

Поняття цільового використання бюджетних коштів у контексті бюджетно-го законодавства. Нормативне забезпечення порядку цільового використан-ня бюджетних коштів. Класифікація видатків бюджетних установ в упоряд-куванні процедур цільового використання бюджетних коштів. Принципипобудови класифікації видатків бюджетних установ. Облік активів бюджет-них установ у контексті забезпечення цільового використання бюджетнихкоштів. Облік зобов’язань бюджетних установ у контексті забезпечення ці-льового використання бюджетних коштів. Облік капіталу контексті забезпе-чення цільового використання бюджетних коштів. Облікове узагальненняінформації для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення цільо-вого використання бюджетних коштівМайно бюджетних установ і його склад. Правове регулювання закріпленнямайна бюджетних установ. Класифікація майна бюджетних установ як ком-плексного об’єкту бухгалтерського обліку. Поняття збереження майна бю-джетних установ. Відповідальність за збереження майна бюджетних установ.Нормативне забезпечення порядку збереження майна бюджетних установ.Облік необоротних активів у контексті збереження майна бюджетних установ.Облік запасів у контексті збереження майна бюджетних установ. Облік готів-кових та інших грошових коштів у контексті збереження майна бюджетнихустанов. Облік безготівкових грошових коштів у контексті збереження майнабюджетних установ. Облік розрахунків у контексті збереження майна бюдже-тних установ. Облікове узагальнення інформації для прийняття управлінськихрішень щодо збереження майна бюджетних установ


221

Закінчення табл.Бухгалтерський облік у забезпеченні

збереження майна бюджетних установБухгалтерський облік в управлінні захищеними видатками бюджету

Поняття видатків бюджету. Захищені видатки бюджету, їх економічна сут-ність та призначення. Нормативне забезпечення механізму захищених вида-тків бюджету. Облік оплати праці працівників бюджетних установ. Облікнарахування на заробітну плату. Облік стипендій. Облік медикаментів і пе-рев’язувальних матеріалів. Облік продуктів харчування. Облік розрахунківза комунальні послуги та енергоносії. Облік процесу підготовки кадрів ви-щими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації. Облік проведення фу-ндаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних роз-робок. Облікове узагальнення інформації для прийняття управлінськихрішень щодо захищених видатків бюджету

Облікове забезпечення виконання бюджетних програмПрограмно-цільовий метод у бюджетному процесі: поняття, принципи тамеханізм його дії. Нормативне забезпечення програмно-цільового методубюджетного процесу. Класифікація видатків за програмами: призначення тапорядок побудови. Поняття бюджетної програми та їх види. Паспорт бю-джетної програми та порядок його складання. Облік бюджетних асигнуваньі доходів загального фонду в контексті забезпечення виконання бюджетнихпрограм. Облік надходжень і доходів спеціального фонду в контексті забез-печення виконання бюджетних програм. Облік видатків загального та спеці-ального фондів у контексті забезпечення виконання бюджетних програм.Облікове узагальнення інформації для прийняття управлінських рішень що-до забезпечення виконання бюджетних програм

Бухгалтерський облік в управлінні ризиками бюджетних установПоняття ризиків у контексті бюджетної сфери. Види та класифікація ризиківбюджетних установ. Облік в управління ризиками дохідної частини кошто-рису за загальним і спеціальним фондами. Облік в управління ризиками ви-даткової частини кошторису за загальним і спеціальним фондами. Облік вуправління ризиками щодо майна бюджетних установ. Облікове узагаль-нення інформації для прийняття управлінських рішень щодо управління ри-зиками бюджетних установ

Інструментарний підхід передбачає ідентифікацію в межах кож-ного з представлених обліково-управлінських кластерів конкрет-них результативних позицій щодо реалізації методологічного ін-струментарію бухгалтерського обліку бюджетних установ. Зга-даймо, що класична вітчизняна теорія бухгалтерського облікувиокремлює так звані чотири «золоті» пари, які контексті власнелогіки побудови облікового процесу виглядають таким чином: до-кументування та інвентаризація — на етапі первинного спостере-ження, оцінка та калькулювання — на етапі вартісного вимірю-


222

вання, рахунки та подвійний запис — на етапі поточного групу-вання, баланс і звітність — на етапі підсумкового узагальнення таподальшої систематизації даних. Таким чином, результатом кінце-вої реалізації вказаного підходу має виступити визначена сукуп-ність документів бухгалтерського оформлення (на всіх етапах —первинного, поточного, підсумкового — обліку), підло-дів до оці-нки, номенклатура відповідних рахунків щодо об’єктів кластерів.

Надбудовою сформованого за такою методою теоретичногопідґрунтя виступатиме діяча методика бухгалтерського обліку вбюджетних установах у межах бюджетного та іншого вітчизня-ного законодавства.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Застосування на практиці презентований авторськогопідходу до формування базових положень облікового забезпе-чення управління бюджетними установами уможливить за відпо-відних умов створення адресного цілеспрямованого сегментарно-го інформаційного простору, що стане дієвим підґрунтям дляприйняття ефективних та оптимальних управлінських рішень убюджетній сфері. При цьому первинною із вказаних вимог ви-ступає подальше опрацювання та поглиблення реалізації якоб’єктного, так і інструментарного підходів в межах фінансовогота управлінського обліку бюджетних установ.

Бібліографічний список:

1. Управление — это наука и искусство: А.Файоль, Г.Эмерсон,Ф.Тейлор, Г.Форд. — М.: Республика, 1992. — 351 с.

2. Джога Р.Т., Свірко С.В., Синельник Л.М. Бухгалтерський облік убюджетних установах.: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.

3. Бухгалтерський облік та фінансовий контроль — складові інфор-маційного підґрунтя євроінтеграційних процесів в Україні: У 4 т. / Ред-кол.: М. Я. Азаров (голова) та ін. — К.: НДФІ, 2007. — Т. 3: Бухгалтер-ський облік і звітність установ та організацій державного сектору вУкраїні: напрями та перспективи розвитку / Т. І. Єфименко, С. О. Леви-цька, Л. Г. Ловінська, С. В. Свірко. — 2007. — 552 с.

4. Атамас П.И. Облік у бюджетних установах: Навч. посіб. [длястудентів вищ. навч. закл.] / П.И. Атамас — К.: Центр учбової літерату-ри, 2009. — 288 с.

5. Шара Є.Ю., Андрієнко О.М., Жидеєва Л.І. Бухгалтерський облік убюджетних установах і організаціях.: навч. посібник. — К.: Центр на-вчальної літератури, 2011 — 440 с.


223

6. Михайлов М. Г., Телегунь М. І., Славкова О. П. Бухгалтерськийоблік у бюджетних установах. Навчальний посібник. — К.: Центр уч-бової літератури, 2011. — 384 с.

7. Дорошенко С.В., Кондратюк І.О., Свірко С.В., Старченко Н.М.Бухгалтерський облік і контроль у контексті Бюджетного кодексуУкраїни : навч. посіб. / О. О. Дорошенко, І. О. Кондратюк, С. В. Свірко,Н. М. Старченко. — К.: ДННУ «Акад. фін. управління», 2012.− 940 с.

8. Бухгалтерский облік і контроль державного сектору в умовах мо-дернізації управління державними фінансами: у 2 т./ за ред. Л.Г. Ло-винської. — К.: ДННУ «Акад.фін.управління», 2013. — Т. 1: Реформу-вання бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до між-народних стандартів / Л.Г. Ловінська, Н.І. Сушко, С.В.Свірко та ін.. —2013. — 568 с.

9. Фірер Д. О. Місце та роль бухгалтерського обліку в управліннібюджетними установами / Д. О. Фірер // Облік і фінанси. — 2014. — №3. — С. 77—84.

10. Свірко С.В. Бухгалтерський облік в бюджетних установах Украї-ни: методологія і організація [Текст]: дис...д-ра екон. наук: 08.06.04/ Свірко Світлана Володимирівна; Київський національний економіч-ний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К., 2006. — 520 с.

11.Свірко С.В. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: мето-дологія та організація: Монографія. — К.: КНЕУ, 2006. — 243 с.

12. Свірко С.В. Особливості фінансового та управлінського обліку вбюджетних установах України // Вчені записки. Науковий збірник. —Вип. 18. — К.: КНЕУ, 2016.

References1. Upravlenie — eto nauka i iskusstvo: A.Fajol’, G.Jemerson, F.Tejlor,

G.Ford. — M.: Respublika, 1992. — 351 s. [in Russian]2. Dzhoga R.T., Svіrko S.V., Sinel’nik L.M. Buhgalters’kij oblіk u

bjudzhetnih ustanovah.: Pіdruchnik. — K.: KNEU, 2003. — 483 s. [inUkrainian]

3. Buhgalters’kij oblіk ta fіnansovij kontrol’ — skladovі іnformacіjnogopіdґruntja єvroіntegracіjnih procesіv v Ukraїnі: U 4 t. / Redkol.: M. Ja.Azarov (golova) ta іn. — K.: NDFІ, 2007. — T. 3: Buhgalters’kij oblіk іzvіtnіst’ ustanov ta organіzacіj derzhavnogo sektoru v Ukraїnі: naprjami taperspektivi rozvitku / T. І. Єfimenko, S. O. Levic’ka, L. G. Lovіns’ka, S. V.Svіrko. — 2007. — 552 s. [in Ukrainian]

4. Atamas P.J. Oblіk u bjudzhetnih ustanovah: Navch. posіb. [dljastudentіv vishh. navch. zakl.] / P.J. Atamas — K.: Centr uchbovoї lіteraturi,2009. — 288 s. [in Ukrainian]

5. Shara Є.Ju., Andrієnko O.M., Zhideєva L.І. Buhgalters’kij oblіk ubjudzhetnih ustanovah і organіzacіjah.: navch. posіbnik. — K.: Centrnavchal’noї lіteraturi, 2011 – 440 s. [in Ukrainian]


224

6. Mihajlov M. G., Telegun’ M. І., Slavkova O. P. Buhgalters’kij oblіk ubjudzhetnih ustanovah. Navchal’nij posіbnik. — K.: Centr uchbovoїlіteraturi, 2011. — 384 s. [in Ukrainian]

7. Doroshenko S.V., Kondratjuk І.O., Svіrko S.V., Starchenko N.M.Buhgalters’kij oblіk і kontrol’ u kontekstі Bjudzhetnogo kodeksu Ukraїni :navch. posіb. / O. O. Doroshenko, І. O. Kon-dratjuk, S. V. Svіrko, N. M.Starchenko. — K.: DNNU «Akad. fіn. upravlіnnja», 2012.− 940 s. [inUkrainian]

8. Buhgalterskij oblіk і kontrol’ derzhavnogo sektoru v umovah mod-ernіzacії upravlіnnja derzhavnimi fіnansami: u 2 t./ za red. L.G.Lovins’koї.— K.: DNNU «Akad.fіn.upravlіnnja», 2013. T. 1: Reformuvannja buhgal-ters’kogo oblіku v derzhavnomu sektorі vіdpovіdno do mіzhnarodnih stan-dartіv / L.G. Lovіns’ka, N.І. Sushko, S.V. Svіrko ta іn.. — 2013. — 568 s.[in Ukrainian]

9. Fіrer D. O. Mіsce ta rol’ buhgalters’kogo oblіku v upravlіnnі bjudz-hetnimi ustanovami / D. O. Fіrer // Oblіk і fіnansi. — 2014. — № 3. — S.77—84. [in Ukrainian]

10. Svіrko S.V. Buhgalters’kij oblіk v bjudzhetnih ustanovah Ukraїni: me-todologіja і organіzacіja [Tekst]: dis...d-ra ekon. nauk: 08.06.04/ Svіrko Svіtlana Volodimirіvna; Kiїvs’kij nacіonal’nij ekonomіchnij un-tіm. Vadima Get’mana. — K., 2006. — 520 s. [in Ukrainian]

11.Svіrko S.V. Buhgalters’kij oblіk u bjudzhetnih ustanovah: metodologіjata organіzacіja: Monografіja. — K.: KNEU, 2006. — 243s. [in Ukrainian]

12. Svіrko S.V. Osoblivostі fіnansovogo ta upravlіns’kogo oblіku v bjudz-hetnih ustanovah Ukraїni // Vchenі zapiski. Naukovij zbіrnik. — Vip.18. —K.: KNEU, 2016. [in Ukrainian]


УДК 657Свирко Светлана Владимировна,

д.э.н., проф., профессор кафедры учетав кредитных и бюджетных учреждениях

и экономического анализа,ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»


Базовые положения учетного обеспеченияуправления бюджетными учреждениями

АННОТАЦИЯ. Цель исследования заключается в разработке базовыхположений учетного обеспечения управления бюджетными учреждени-ями в контексте выявленных реальных потребностей антикризисногоуправления бюджетной сферой. Методологической основой исследова-


225

ния выступили общенаучные (обобщение, дедукция, индукция, абстра-гирование, моделирование, аналогии) и специфические методы иссле-дования. В результате проведенного исследования сформированы уче-тно-управленческие кластеры финансового учета бюджетныхучреждений в контексте объектного и инструментарного подходов. Сцелью создания адресного целенаправленного сегментарного инфор-мационного пространства, которое станет действенным основаниемдля принятия эффективных и оптимальных управленческих решений вбюджетной сфере, дальнейшее исследование и углубление реализациикак объектного, так и инструментарного подходов должно происхо-дить как в пределах финансового, так и управленческого учета бю-джетных учреждений.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: бюджетные учреждения, бухгалтерский учет, фи-нансовый учет, управленческий учет, учетное обеспечение управления.

UDC 657Svirko Svitlana,

Dr. of Sciences (Economics), Professor,Professor at the Department of Accounting in Credit and Budget

Institutions, and Economic AnalysisKyiv National Economic University named after Vadym Hetman


Basic aspects of accounting support for budgetinstitutions management

ABSTRACT. The study aims at exploring the basic aspects of accounting sup-port for budget institutions management in the context of identifying the realneeds of crisis management in budget sector. Research methodology of thisstudy includes general methods (generalization, deduction, induction, abstrac-tion, simulation, and analogy) and specific methods. The research results pro-vide accounting and managerial clusters for financial accounting in budget in-stitutions in the context of the object and instrumental approaches. Furtherdevelopment and implementation of the object and instrumental approachesshould embrace financial and management accounting in budget institutions toform target-focused and segmented information environment. It will establish avalid framework for effective and optimal managerial decisions in budget sec-tor.

KEY WORDS: budget institutions, accounting, financial accounting, manage-ment accounting, accounting support of management.


226

УДК 657:336.7Семениченко Юлія Костянтинівна,

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри обліку в кредитних і бю-джетних установах та економічного аналізу,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»(03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)


АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ БАНКІВ УКРАЇНИ:

ВИМУШЕНА ТРАНСФОРМАЦІЯ

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена дослідженню проблем формування якіс-ного аналітичного забезпечення процесу обслуговування клієнтів банківв умовах трансформації банківського сектору України. В роботі пред-ставлено методологію маркетингового та стратегічного аналізу бан-ків. Зроблено критичну оцінку наукових підходів до концепцій маркетин-гу, виявлено новітні тенденції у технологіях клієнтоорієнтованого об-слуговування. Дане дослідження розкриває зміст різних підходів до побу-дови системи аналізу для потреб маркетингу і стратегічного аналізу,фінансового планування банку, визначає цілі і ключові завдання даних ви-дів аналізу, представляє класифікацію методів і прийомів економічногоаналізу. Стаття має практичне значення для департаментів банків, якізаймаються стратегічним плануванням і аналізом банків, і загалом длябанківського менеджменту. Результати дослідження можуть бути ус-пішно використані в побудові як оптимальних стратегій управління су-часними банками України, так і антикризової методології загальногоаналізу діяльності банків. Робота має значний соціальний вплив на роз-виток банківської науки в умовах скорочення банківського сегменту ірозроблення менеджерами заходів з втримання позитивної динаміки по-казників діючих установ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: аналіз, маркетинг, стратегія, фінансове планування,методи, прийоми, обслуговування клієнтів.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими наукови-ми чи практичними завданнями. Розвиток ситуації в банківсь-кому секторі України на протязі 2015—2016 років свідчить пронаявність чинників, які тягнуть за собою значне скороченнясуб’єктів ринку, а саме: швидке за термінами збільшення розмі-рів капіталу банку; жорсткі вимоги висвітлення банками передНаціональним банком України структури власності; санкції цен-трального банку за порушення у сфері фінансового моніторингу.НБУ дійсно збирається скоротити учасників банківського ринкудо мінімуму. Причинами виведення банків з ринку є прихованекредитування осіб, зв’язаних з кінцевими власниками і керівни-

© Ю. К. Семениченко, 2016


227

ками банків. Для виведення коштів з банків використовуютьсявидача кредитів пов’язаним особам або виплати на їх користь задоговором-порукою. Такі моделі бізнесу характерні для більшос-ті українських фінансово-промислових груп, які на гроші вклад-ників розвивають свої основні бізнеси. Серед останніх прикладівбанків, що збанкрутіли, установи, що мали надлишковий рівеньінсайдерського кредитування (VAB-банк, «Фінансова ініціатива»,«Фінанси і кредит»), установи, які присвоїли і вивели на балансвклади фізичних осіб (банк «Михайловський») та установи, вяких виникли проблеми з власниками (акціонерами), що відмо-вились докапіталізовувати власні банки (банки «Хрещатик» і«Фідобанк») (за матеріалами [1, 2]).

Знаходячись в умовах постійного пресингу як з боку органівнагляду, так і з боку клієнтів, інвесторів і зовнішніх наглядачів,банки мусять перебудувати систему менеджменту, змінити кон-цепції управління для того, щоб зуміти залишитися в своєму сег-менті ринку, завоювати сегменти, що звільнилися, а також при-йняти до своїх лав клієнтів збанкрутілих банків. У цих складнихумовах забезпечення ефективного функціонування банків потре-бує економічно грамотного управління їх діяльністю, яка в багаточому визначається організацією і якістю аналітичної роботи в ба-нку. Особливу важливість аналіз набуває в умовах конкуренції,що постійно загострюється, постійного контролю з боку держав-них органів, та намагання банків відповідати міжнародним стан-дартам банківської діяльності, у тому числі в частині бухгалтер-ського обліку і звітності.

Треба зазначити, що для того, щоб координувати продажіпродуктів більшій кількості клієнтів різних цільових груп, а та-кож створити оптимальні партнерські форми взаємовідносин ба-нку і клієнтів, фінансовий менеджмент повинен перейти від форммасового обслуговування клієнтів до індивідуальних технологійобслуговування. Отже, для кожного з етапів створення проблем-ноорієнтованого підходу до клієнтів необхідне аналітичне забез-печення, яке заключається в основній своїй частині у формулю-ванні цілей управлінської підтримки, виборі методів оцінкистратегії діяльності та розробці методики системного аналізупланів фінансового менеджменту клієнта, дохідності клієнта длябанку, оптимальних сервісних пропозицій для клієнтів.


228

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний вплив настановлення і розвиток теоретико-методологічних основ аналізудіяльності банків зробили дослідження провідних українських ізарубіжних учених О.В. Васюренка, П.Г. Вашківа, С.С. Гераси-менка, А.В. Головача, М.П. Денисенка, В.Б. Захожая, С.В. Кала-бухової, В.Б. Кириленка, Т.Д. Косової, Г.Г. Коробової, В.Н. Ко-четкова, О.І. Лаврушина, А.В. Нікітіна, О.М. Момота, А.В.Сидорової, Г.С. Панової, П.І. Пастера, І.М. Парасій-Вергуненко,О.Б. Ширінської, А.А. Шустікова, З.І. Щибиволка, Е.І. Ткача, Р.І.Тиркало [1, 2, 4, 5]. Використання статистичних методів аналізудіяльності банківських установ досліджували в своїх працях за-рубіжні науковці Джост А., Інгліш Л., Фраулі А., Беррі М., Дю-ранд Д., Снайдер Дж., Льюіс І., ФростС., Зайцев О. [3—5]. Праціданих авторів розкривають методологію аналізу банківської дія-льності з боку використання методів для різних видів аналізу: за-гального аналізу банків, стратегічного аналізу банків, маркетин-гового аналізу, фінансово-економічного аналізу за результатамизвітності.

Виділення невирішених раніше частин загальної пробле-ми, котрим присвячується стаття. Маркетинговий або страте-гічний аналіз передує двом таким видам аналізу банківської дія-льності: управлінському внутрішньому аналізу, який заповнюєть-ся на 90 % аналізом різноманітних ризиків, у тому числі за опе-раційними сегментами, і фінансово-економічному аналізу, щомає потужний арсенал підвидів і методів, але в практиці україн-ських банків зводиться до ретроспективного аналізу різної бан-ківської звітності і прогнозного аналізу фінансових результатів.У сучасних складних умовах традиційні вимоги, що пред’явля-ються до методів аналізу, суттєво змінюються. Актуальні про-блеми маркетингу, систем фінансового планування у банку і самепроцесів якісного клієнтоорієнтованого обслуговування вимага-ють розроблення єдиної концепції побудови аналітичного забез-печення, що буде інтегрувати всі бізнес-процеси і забезпечуватиефективність їх управління.

Формулювання мети і завдання дослідження. Продовжую-чи серію публікацій щодо трансформації видів банківського ана-лізу і базових методів аналізу, в цьому дослідженні з’ясуємо су-часні тенденції, які присутні в методах стратегічного абомаркетингового аналізу банку. Основною метою статті є дослі-


229

дження трансформації базових методів економічного аналізу длязабезпечення одного із видів аналізу банківської діяльності: стра-тегічного або маркетингового аналізу. Завданнями дослідженнявиділимо такі: 1) розглянути вимоги, яким повинно відповідатианалітичне забезпечення процесу обслуговування клієнтів банкув умовах невизначеності; 2) визначити цілі і завдання маркетин-гового та стратегічного аналізу в банках, які залишаються на ри-нку банківських послуг після скорочення банківського сегменту;3) розробити і обґрунтувати класифікацію методів та прийомів,що будуть використовуватися в маркетинговому (стратегічному)аналізі при формуванні бази оцінки нових продуктів, діючих іпотенційних клієнтів, їх ймовірних потреб і побажань у банківсь-кому обслуговуванні в майбутньому.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру-нтуванням отриманих наукових результатів. Маркетинговадіяльність банку базується на виробленої практикою принципах івиборі визначеної концепції. Система принципів банківськогомаркетингу включає облік кон’юктури ринку, максимальне при-стосування послуг, що пропонуються, до його вимог, цілеспря-мований вплив на ринок, довгостроковий характер цілей марке-тингу, націленість на явно виражений комерційний результат.Залеж-но від ступеню розвитку ситуації на ринку, кваліфікаціїперсоналу банк вибирає концепцію управління, що орієнтованийна ринок. Як стверджує член-кореспондент Академії економіч-них наук Російської Федерації Н.І. Валенцева, це можуть бутиконцепція створення нового продукту, концепція удосконаленнябанківського продукту, концепція маркетингу цільового ринку,концепція соціально-етичного маркетингу [7, с.131—132].

На сьогоднішній день стає актуальним розробка концепції«зворотнього зв’язку» між банком і клієнтом. Цю концепцію вар-то прийняти до уваги банкам України, хоча на її реалізацію необ-хідно виділити значний обсяг коштів, тому що департаменти ба-нків будуть займатися не тільки операціями із підвищення рівняплатоспроможності клієнтів і рівня фінансової стійкості, але йзміною фінансової стратегії суб’єктів з метою прискорення їхекономічного зростання. Проблеми клієнтоорієнтованих банків-ських технологій займалися не тільки такі відомі економісти вбанківській сфері, як Ю.С. Масленченков і Ю.Н. Тронін [11,


230

с.18—21], але й молоді науковці , такі як А. Мамонтов, який роз-виває концепцію «близькості до споживача» [12].

Управління взаємовідносинами з клієнтами є методом побу-дови ближчого і глибшого співробітництва за рахунок готовностіі спроможності установ банку змінювати свою політику по від-ношенню до споживачів на основі знань про них і побажань різ-них соціальних груп, що особисто ними висловлюються. Такийпідхід дає значні результати саме в роздрібному обслуговуваннібанків, оскільки для нього характерні складність, порівняно ви-сокий рівень ризиків і намагання установи до довгостроковоговзаємовигідного співробітництва із споживачами, що необхіднедля нарощення доходів.

Маркетингова політика, що побудована на управлінні взаємо-відносинами із споживачами, дозволяє підвищити ефективністьзаходів з утримання клієнтів. Але міцне співробітництво можнапобудувати лише при наявності можливостей для двосторонньоїкомунікації і зворотнього зв’язку. Таким чином, можна заздале-гідь передбачити потреби, що виникають у клієнтів, а їх залучен-ня до інтерактивного діалогу дозволить визначити вподобання,які вони мають.

У банках вважають, що залучення нового клієнта обходитьсядорожче, ніж утримання діючого клієнта, тобто діючі клієнтиможуть приносити більше прибутку, ніж потенціальні. Більшетого, чим довше вдається утримати клієнта, тим більше з’явля-ється можливостей для перехресних продаж фінансових продук-тів. Але, оскільки банки в Україні, як правило, пропонують прак-тично ідентичний набір продуктів і послуг, якість роботи конкре-тної установи оцінюється клієнтами на основі власного суб’єк-тивного сприйняття.

Отже, установа банку повинна мати детальні знання про кліє-нтів і володіти операційною гнучкістю, що дозволить швидко ре-агувати на потреби, які в них виникають. Такий підхід передба-чає аналіз досвіду взаємодії на всіх стадіях життєвого циклу,розробку ієрархії клієнтських вимог, а також створення механіз-мів зворотнього зв’язку. Аналізується не стільки цінність конкре-тної операції з клієнтом, скільки цінність всього циклу співробіт-ництва клієнта з банком. Також, не всі клієнти будуть однаковоприбутковими, тому необхідна спроможність швидко і точно


231

класифікувати їх у відповідності з необхідним рівнем сервісу іпотенційною доходністю.

Треба із сумом зазначити, що в Україні закінчився час, колибільшість клієнтів розглядали банки як установи, що допомага-ють підвищити якість життя. Зовнішні економічні фактори, в ос-новному політичного характеру, призвели до того, що населенняі корпоративні клієнти відносяться до банків, як до установ длятимчасового зберігання коштів. В умовах скорочення банківсько-го сектору банки будуть вимушені розроблювати індивідуальніпідходи до клієнтів, які будуть виражені в намаганні банкірівзрозуміти і задовольнити їх унікальні потреби.

Малі та великі банки, які впроваджують стратегію близькостідо споживача, будуть діяти по-різному, що пояснюється відмін-ностями в обсягах наявних у них ресурсів. Для збору інформаціїпро ринок і управління нею, проведення відповідної сегментації,визначення цільових категорій, розробки персоналізованих про-позицій і ефективного використання сервісних каналів потрібновсебічне використання інформаційних технологій.

Через те, що проведення необхідних змін повинно торкнутисябільшості видів діяльності, роздрібні банки неминуче стикаютьсяз низкою проблем. Це можуть бути інерція, історично зумовленіметоди прийняття рішень, нездатність маркетингового підрозділузібрати і необхідним чином обробити ринкові дані, непослідов-ність у зосередженні на потребах клієнта, неефективний розподілвідповідальності тощо.

Для подолання даних труднощів банкам слід остаточно перене-сти центр уваги з продуктів на клієнтів, поліпшити внутрішню ко-ординацію та інтеграцію, зорієнтувати діяльність усіх відділів намаркетинг, щоб зробити розуміння клієнта головною рушійноюсилою нової стратегії. Цей крок вимагає організації зворотногозв’язку і проведення ринкових досліджень для визначення того,яка саме інформація потрібна, як її слід збирати і використовуватидля досягнення максимального ефекту. На цьому етапі просто не-обхідно, щоб вся організація мала єдину мету, яка полягає в забез-печенні максимальної цінності взаємин з клієнтами. Потрібен по-стійний моніторинг для формування цілісного представлення,координації активності каналів розподілу і контролю над ними.

Роз’яснимо вимоги, яким повинно відповідати аналітичне за-безпечення систем фінансового і стратегічного планування та


232

процесу обслуговування клієнтів банку в умовах невизначеності.Це повинні бути такі вимоги:

• із-за невизначеності майбутнього як для довгостроковихпрогнозів, так і для короткострокових повинно використовувати-ся сценарне моделювання;

• для найефективнішої побудови структури аналітичної сис-теми використати змішану структуру, основне для якої мати заголовного функціонального керівника начальника підрозділуекономічного аналізу та управління ризиками банку. Це адаптив-но-цільова структура системи аналізу. Необхідність проведеннястратегічних змін в організації структури обумовлена двома при-чинами: переходом від одного стратегічного стану системи доіншого і непереривністю характеру адаптації системи аналізу дозмін зовнішнього середовища, зокрема швидкої зміни технологійекономічного аналізу [13];

• завдання інтеграції всіх процесів фінансового планування іобслуговування клієнтів вимагають використання єдиної логіки іметодології фінансового аналізу і прогнозування в стратегічномууправлінні, бізнес-процесах. Рішенням стає стандартизація мето-дології аналізу для будь-яких банківських установ;

• аналіз здійснюється в єдиному інформаційному просторі,для формування якого банки повинні створити «панорамне дос’єклієнта» у вигляді панорамного інформаційного огляду за клієн-тами [14].

У Департаменти банків, які займаються аналізом діяльностібанку, у тому числі забезпечують маркетинг, надходить надлиш-ковий обсяг інформації із різних джерел, до того ж, вона переда-ється настільки швидко, що виконавці аналізу не в змозі надовгозберегти її обсяг. З цього гігантського інформаційного потокуважливо оперативно відсіяти малозначні і непотрібні блоки, за-лишаючи тільки ті відомості, які мають істотне значення дляефективного ведення та розвитку фінансового бізнесу. Необхідноперевіряти і укрупнювати надходження інформації, щоб зрозумі-ти її корисність, після чого аналітики повинні створювати відпо-відні ієрархії, схеми і категорії даних, якими згодом можнауправляти.

При здійсненні за допомогою новітнього аналітичного про-грамного забезпечення аналізу клієнтських даних банківські ана-літики повинні переслідувати такі цілі.


233

По-перше, банк за допомогою сегментації вкладників на за-можних споживачів комерційних банківських послуг, роздрібнихклієнтів і власників малого бізнесу повинен прагнути запропону-вати кожному відповідні послуги. Крім того, охоплюються і такікатегорії, як вік, сімейний стан, життєвий цикл, професія (спеціа-льність).

По-друге, важливо оцінити дохідність і прибутковість клієнта(рентабельність послуги). Тут банк повинен прагнути створитисистему справедливого ціноутворення і доступної вартості фі-нансових послуг у відношенні із споживачами. Ідентифікуючиклієнтів, які не є прибутковими, потрібно намагатися знайтишляхи підвищення якості їх обслуговування та запропонувати їмсаме ті банківські продукти, в яких вони найбільше відчуваютьпотребу. Використання різних аналітичних методів для цих цілейможна подивитися в табл. 1.

По-третє, переслідується мета чіткого аналізу подій у життіклієнтів і складання прогнозу їх можливих потреб у фінансовихпродуктах в майбутньому. У деяких зарубіжних банківських ана-літичних програмах постійно аналізується поведінка і дії спожи-вачів, при цьому намагаючись змоделювати їх проблеми чи по-треби на найближчу перспективу. Для цього використовуєтьсяінформація про рух коштів на банківських рахунках вкладників, атакож про їхні фінансові трансакції. Якщо простежується ситуа-ція, що клієнти звужують свої бізнес-відносини з даним банком,то аналітики намагаються знайти шляхи збереження співробітни-цтва в колишніх обсягах. Якщо ж споживач збільшує баланс насвоїх рахунках або ж посилює активність із проведення банківсь-ких трансакцій, необхідно переводити його в категорію привіле-йованих клієнтів.

По-четверте, необхідно створити базу даних маркетинговоїінформації за корпоративними клієнтами банків у розрізі терито-рій, що представляє інтерес для конкретного банку. В даному ви-падку поглиблений аналіз клієнтської бази банку передбачає:

• взаємоув’язування бази даних корпоративної клієнтури з іс-нуючими в банку базами даних про продукти (послуги), кредитніпортфелі, акціонерів;

• взаємодію бази даних з корпоративної клієнтури банку із зо-внішніми даними даних про юридичних осіб міста (району),включаючи також бази даних незалежних спеціалізованих марке-тингових організацій.


234

Підсумком даного дослідження є формування в банку регуля-рно актуалізуємої бази даних з власної корпоративної клієнтури,заснованої на повній пов’язаності баз даних внутрішньої і зовні-шньої інформації про компанії та фірми в зонах ділових інтересівконкретного банку.

Таблица 1ГРУПУВАННЯ МЕТОДІВ

СТРАТЕГІЧНОГО І МАРКЕТИНГОВОГО АНАЛІЗУ(ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ МАТЕРІАЛІВ [7, 11, 14])

Напрямистратегічногоабо маркетинго-вого аналізу

Методи і прийомиекономічного

аналізу,що можуть бутивикористані

Ключові складовіта характеристика методу аналізу

1 2 3Маркетинговий (стратегічний) аналіз

Ситуаційнийаналіз

Зовнішній аналіз: оцінка макроситуаціїв процесі СТЕП-аналізу — сценарнийаналіз і прогнозування; мікроаналіз —сегментний аналіз ринку Внутрішнійаналіз — аналіз фінансового стану ідинамічний аналіз клієнтської базиSWOT-аналіз

Метод коефіціє-нтів і методи ма-тематичної ста-

тистики(параметричні танепараметричні)

Аналіз системи фінансових і нефінан-сових показників діяльності — ключо-вих показників результативності (КПР)в межах збалансованої системи показ-ників (ССП або BSC)

Методи прогно-зування

Прогнозування обсягів потенційногоринку (обсягів продаж банківськихпродуктів)Прогнозування ринкових цін на бан-ківські продуктиПрогнозування платіжної позиції бан-ку (ліквідності)

Маркетингове(стратегічне)планування

Метод функціо-нально-

вартісного аналі-зу (ФСА)

Використання даних управлінськогообліку. Методика розрахунку собівар-тості операцій із використанням різнихформ документів


235

Продовження табл. 1





1 2 3Метод сценарно-го фінансовогомоделювання

Оцінка очікуємих грошових потоків івартості активів (продуктів) при різнихсценаріях: розгляд найменш і най-більш сприятливого сценарію, іншихсценаріїв із різними пропозиціями ма-кро- і мікрозмінних

Метод стрес-тестування

Метод оцінки чутливості портфеля досуттєвих змін макроекономічних пока-зників або до виключних, але можли-вих подій. Оцінка потенційного впливуна фінансовий стан кредитної органі-зації ряду заданих змін у факторах ри-зику, які відповідають винятковим по-діям

Аналіз ризиківу стратегічно-му плануванні

Методи EaR іVaR

Методи оцінки очікуємих і непередба-чених ризиків банку. Розрахунок вар-тості активів на основі дисконтуваннягрошового потоку з поправкою на ри-зик. VaR — вимірювання потенційногопадіння вартості ризикованого активуабо портфелю на протязі визначеногоперіоду часу при заданому довірчомуінтервалі

Аналіз процесу обслуговування клієнтів (у т.ч. клієнтських даних)

Оцінка під-приємницько-го клімату урегіонах (об-ластях, містах)

Експертна мето-дика аналізу

Узагальнена кількісна оцінка підпри-ємницького клімату — ранг регіону ізвикористанням вагових коефіцієнтів


236

Закінчення табл. 2





1 2 3Аналіз ринкупотенційної

клієнтури бан-ку (корпора-тивних клієн-тів і фізичних

осіб)

Метод класифі-кації

Сегментнийаналіз

Створення «па-норамного дос’є

клієнта»

Класифікація корпоративних клієнтів,що існують у сегменті банку.Повна сегментація локального ринкубанківських послуг.Створення бази даних клієнтів за кате-горіями (за видами клієнтів) в розрізітериторіальних підрозділів банку (від-ділень, філій): ретроспективна інфор-мація, що відображає ризики, прибут-ковість (дохідність), оцінки щодозадоволення або незадоволення запро-понованим банком сервісом

Аналіз корис-ності клієнтадля банку

Арсенал статис-тичних і матема-тичних методів

(прогнознийаналіз, фактор-ний стохастич-ний аналіз,

функціональнийаналіз)

Операційно-вартісний аналіз

Моделі розрахунку і оцінки грошовогопотоку клієнта. Розрахунок дохідності(прибутковості) клієнта на основі ме-тоду коефіцієнтів. Методи прогнозу-вання дохідності клієнта для банку наоснові апостеріорної оцінки середньоїваги залишку коштів на рахунках відоборотів клієнта.Оцінка доходності клієнтів — аналізрахунків корпоративного клієнта абофізичної особи, метою якого є виміря-ти витрати (собівартість) конкретноїоперації

Аналіз рента-бельності бан-ківської опе-

рації ірентабельнос-ті клієнта для

банку

Управлінськийаналіз

Статистичніметоди (середні

величини)Балансовийметод (за ре-

зультатами звіт-ності)Метод

коефіцієнтів

Визначення внутрішніх доходів та ви-трат від розміщених (залучених) ре-сурсів при проведенні операції на ос-нові середніх значень обсягів ресурсів.Динамічний аналіз доходів банку запослуги, витрат банку, коефіцієнтіврентабельності за конкретним клієн-том дозволяє оцінити поліпшення абопогіршення показників його роботи зпозицій банку


237

По-п’яте, потрібно проводити збір і аналіз інформації про іншібанки міста (району, регіону — області), включаючи належністьконкретного корпоративного клієнта до того чи того банку (бан-ках); відомості про продуктові ряди банків, що функціонують наданій території, розцінки і тарифи на послуги, конкурентні пере-ваги і недоліки головних операторів ринку. За результатами да-ного дослідження проводиться повна сегментація локального ри-нку банківських послуг, визначається частка всіх банків терто-рії,їх динаміки, а також, звільнення сегментів і можливості захоп-лення ринку [11, c. 47—49].

По-шосте, метою аналізу клієнтських даних можна назвати ви-вчення соціальних медіа-ресурсів (моніторинг інтернетівськогомедіапростору за допомогою спеціального аналітичного програм-ного забезпечення репутації і бренду банку) і створення системуправління зворотним зв’язком корпоративних осіб (підприємств,фірм, корпорацій). Остання система пропонує клієнтам повідомля-ти оцінки банку в онлайновому режимі у вигляді файлів-звітів.

Виконувати дані цілі аналітичне забезпечення може за допо-могою потужного арсеналу методів економічного аналізу (див.табл. 1). Розглянемо основні напрямки аналізу стратегічного і фі-нансового планування, а також аналізу клієнтського обслуго-вування з відповідним інструментарієм у вигляді прийомів і спо-собів аналізу.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даномунапрямку. Методи аналізу банківської діяльності, що перерахо-вані в табл. 1, повинні бути використані в розробці клієнтоорієн-тованих стратегій і нових продуктів для того, щоб в повній мірізабезпечити управління процесом обслуговування клієнтів банкув умовах невизначеності. Введення системи аналізу рентабельно-сті клієнтів дозволяє виявити найперспективніші групи клієнтівзалежно від їх галузевої належності та інших характеристик. Такастатистика і аналіз динаміки рентабельності клієнтів є базою длярозробки банківських послуг з позицій найбільшої прийнятностідля конкретних груп клієнтів. При цьому тарифна і процентнаполітика банку за різними категоріями клієнтів може коректува-тися залежно від поточних і перспективних задач банку. Впрова-дження системи розрахунку рентабельності клієнта дозволитьскорегувати процентну і тарифну політику банку за допомогоюдодаткової розробки заходів щодо підвищення рентабельностіклієнтів.


238

Також треба зазначити критичну важливість створення «пано-рамного» інформаційного огляду за категоріями клієнтів. Впро-вадження передових інформаційних систем і сховищ даних вукраїнських банках дозволить шляхом вбудованих аналітичнихінструментів найточніше визначати прибутковість фінансовихпродуктів, клієнтів і банківських відділень (філій). Розуміння по-казника рентабельності клієнта слід віднести до числа головнихкомпонентів створення панорамного інформаційного дос’є наспоживача. На цій основі банк може приймати рішення, які бу-дуть вигідні як для банку, так і для його вкладників. Серед пока-зників дос’є можна назвати використання геокодування адресівклієнтів банку на сервері, після чого визначається прибутковістьабо збитковість відділень банку за таким фактором, як географіч-не розташування щодо споживачів послуг.

Отже, банкіри повинні розроблювати операційні моделі, якідозволять індивідуально працювати з клієнтом або групою клієн-тів (якщо операції відбуваються на незначні суми і банки фор-мують портфелі), таким чином контролюючи прибутковість бан-ку. Внутрішню інфраструктуру необхідно будувати таким чином,щоб вона дозволяла задіяти різні моделі створення і розподілуфінансових продуктів і послуг. Інформаційні системи банків і ви-сокоорганізоване аналітичне забезпечення стає необхідними за-собами успішної реалізації двостороннього діалогу з клієнтами.


1. Бабенко М. По второму кругу / М.Бабенко // Фокус. — 2016. —№22(482). — С. 34—36.

2. Козуб Т. «Большой банкопад начнется осенью» / Т.Козуб // Вести.— 2016. — №088(728). — С. 2.

3. Зайцев О. Навигаторы информационного моря / О.Зайцев // Бан-ковская практика за рубежом. — 2012. — №7. — С. 56—63.

4. Макуч Уильям М. Руководство по кредитному скорингу / под ред.Элизабет Мэйз; пер.с англ. И.М. Тикота; науч. ред. Д.И. Вороненко /У.М. Макуч, Г.Г. Чендлер, М.Т. Пинсетич, К.М. Тобин и др. — Минск:Гревцов паблишер, 2008. — 464 с.

5. Фрост Стівен М. Настольна книга банківського аналітика: Гроші,ризики і професійні прийоми / Пер. з англ.; За наук. ред. М.В. Рудя / Ст.М. Фрост. — Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2006. — 672 с.

6. Парасій-Вергуненко І.М. Управлінський облік і аналіз у банках:навч.посіб. / І.М. Парасій-Вергуненко, В.Б. Кириленко, Т.В. Ларікова.— К.: КНЕУ, 2012. — 644 с.


239

7. Лаврушин О.И. Банковский менеджмент: учебник / О.И. Лавру-шин, И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева, З.Г. Ширинская и др. / кол. авто-ров; под ред. д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина.— 4-е изд., стер.— М.: КНОРУС, 2011. — 560 с.

8. Вашків П.Г. Фінансово-банківська статистика/ навч. посіб. длястуд. вищих навчальних закладів / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сто-рожук, Є.І. Ткач. — К.: Видавництво «Либідь», 2007. - 512 с.

9. Головач А.В. Статистика банківської діяльності [Текст] : навч. по-сібник / А.В. Головач, В.Б. Захожай, К.С. Базилевич. — К. : МАУП,1999. — 176 с.

10. Нікітін, А.В. Маркетинг у банку [Текст] : навч. посіб. / А.В. Нікі-тін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко ; М-во освіти і науки України,ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». — Вид. 2-ге, беззмін. — К. : КНЕУ, 2009. — 432 с.

11. Масленченков Ю.С. Работа банка с корпоративными клиентами:Учебн.пособие для вузов / Ю.С. Масленченков, Ю.Н. Тронин. — М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 358 с.

12. Мамонтов А. Эмоции и расчет/ А.Мамонтов // Банковская прак-тика за рубежом. — 2012. — №6. — С. 54—59.

13. Семениченко Ю.К. Структура аналітичної системи в банках якодин із внутрішніх факторів виникнення фінансової кризи / Ю.К. Семе-ниченко // Фінанси, облік і аудит: збірник наукових праць. — 2013. —Вип.20/1. — К.: КНЕУ. — С. 516—521.

14. Дамодаран Асват. Стратегический риск-менеджмент: принципыи методики: Пер. с англ. / А. Дамодаран. — М.: ООО «И.Д. Вильямс»,2010. — 496 с.

References

1. Babenko M. Po vtoromu crugu [The second round] // Fokus. —(2016). — №22 (482). — P. 34—36 [In Russian].

2. Kozub T. «Bolshoi bankopad nachnetsia oseniu» [«A large drop inbanking will start in autumn»] // Vesti. — (2016). — №088 (728). — P. 2[In Russian].

3. Zaitchev O. Navigatori informazionnogo moria [Navigators ofinformation sea] // Bankovskaia practika za rubezom. — (2012). — №7. —P. 56—63 [In Russian].

4. Makuch Uiliam M. Rukovodstvo po creditnomu scoringu [Handbookon credit scoring]/ pod red. Elizabet Meis; per. s angl. I.M.Tikota; nauch.red.D.I.Voronenko/ U.M.Makuch, G.G.Chendler, M.T.Pinsetich, K.M.Tobin idrug. — Minsk: Grevtshov Pablisher, (2008). — 464 p. [In Russian].

5. Frost, Stiven M. Nastolna kniga bankivskogo analitika: Groshi, riziki iprofesiini priiomi [Handbook for banking analyst: money, risks and


240

professional techniques] / Per. z angl.; Za nauk. red. M.V.Rudia / St.M.Frost.— Dnipropetrovsk: Balans Business Books, (2006). — 672 p. [In Russian].

6. Parasiy-Vergunenko I.M. Upravlinskiy oblik i analis u bankah:navch.posib. [Management accounting and analysis for banks] / I.M.Parasiy-Vergunenko, V.B. Kirilenko, T.V. Larikova. — K.: KNEU, (2012).— 644 p. [In Ukrainian]

7. Lavrushin O.I. Bankovskiy menedzment: uchebnik [Bankmanagement: a handbook] / O.I. Lavrushin, I.D. Mamonova, N.I.Valentzeva, Z.G.Shirinskaya i dr. / kol. avtorov: pod red. Doct. econ. nauk,prof. O.I. Lavrushina. — 4-e izd., ster. — M.: KNORUS, (2011). — 560 p.[In Russian].

8. Vashkiv P.G. Finansovo-bankivska statistika [Financial and bankingstatistics]/ navch.posib. dlia stud. vishih navchalnih zakladiv / P.G.Vashkiv,P.I. Paster, V.P. Storozuk, E.I. Tkach. — K.: Vidavnitztvo Libid, (2007). —512 p. [In Ukrainian]

9. Golovach A.V. Statistika bankivskoi diialnosti [Tekst] [Bankingstatistics]: navch. Posibnik / A.V. Golovach, V.B. Zahozai, K.S. Basilevich.— K.:MAUP, (1999). — 176 p. [In Ukrainian]

10. Nikiti, A.V. Marketing u banku [Tekst] [ Marketing in the bank]:navch.posib. / А.V. Nikitin, G.P. Bortnikov, A.V. Fedorchenko; M-vo osvitii nauki Ukraini, DVNZ «Kyiv National Economic University named VadymHetman». — Vid. 2-ge, bez zmin. — K.: KNEU, (2009). — 432 p. [InUkrainian]

11. Maslenchenkov U.S. Rabota banka s korporativnimi klientami [Bankwork with corporate customers]: Uchebn. posobie dlia vuzov / U.S.Maslenchenkov, U.H. Tronin. — M.: UNITI-DANA, (2003). — 358 p. [InRussian].

12. Mamontov A. Emotzii i raschet [Emotions and calculation] /A. Mamontov // Bankovskaia practika za rubezom. — (2012). — №6. —P. 54—59. [In Russian].

13. Semenichenko I.K. Struktura analitichnoi sistemi v bankah iak odin izvnutrishnih faktoriv viniknennia finansovoi krizi [Structure of analysissystem in banks as one of the internal factors of the financial crisis] /I.K.Semenichenko // Finansi, oblik i audit: zbirnik naukovih praz. — (2013).— Vip. 20/1. — Kyiv: KNEU. — P. 516—521. [In Ukrainian]

14. Damodaran, Asvat. Strategicheskiy risk-menedzment: prinzipi imetodiki [Strategic risk management: principles and methods]: Per. s angl. /A. Damodaran. — M.: OOO «I.D.Viliams», (2010). — 496 p. [In Russian].



241

УДК 657:336.7Семениченко Юлия Константиновна,

канд. экон. наук, доц., доцент кафедры учета в кредитныхи бюджетных учереждениях и экономического анализа,

ГВУЗ «КНЭУ имени Вадима Гетьмана»(03680, Украина, Киев, проспект Победы, 54/1)


Аналитическое обеспечение процессаобслуживания клиентов банков Украины:

вынужденная трансформация

АННОТАЦИЯ. Статья посвящена исследованию проблем формированиякачественного аналитического обеспечения процесса обслуживанияклиентов банков в условиях трансформации банковского сектора Укра-ины. В работе представлена методология маркетингового и страте-гического анализа банков. Сделана критическая оценка научных подхо-дов к концепциям маркетинга, обнаружены новейшие тенденции втехнологиях клиентоориентированного обслуживания. Данное иссле-дование раскрывает содержание различных подходов к построению си-стемы анализа для нужд маркетинга и стратегического анализа, фи-нансового планирования банка, определяет цели и ключевые задачиданных видов анализа, представляет классификацию методов и при-емов экономического анализа. Статья имеет практическое значениедля департаментов банков, которые занимаются стратегическимпланированием и анализом банков, и в целом для банковского менедж-мента. Результаты исследования могут быть успешно использованы впостроении как оптимальных стратегий управления современнымибанками Украины, так и антикризисной методологии общего анализадеятельности банков. Работа имеет значительное социальное влия-ние на развитие банковской науки в условиях сокращения банковскогосегмента и разработки менеджерами мер по удержанию положитель-ной динамики показателей действующих учреждений.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: анализ, маркетинг, стратегия, финансовое пла-нирование, методы, приемы, обслуживание клиентов.

УДК 657:336.7Semenichenko Yuliia,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor,Associate Professor at the Department of Accounting in Credit and

Budget Institutions, and Economic AnalysisKyiv National Economic University named Vadym Hetman



242

Analytical support for the customer service processin the Ukrainian banks: forced transformation

ABSTRACT. This article examines issues of development the high-qualityanalytical support for the process of bank customer service in terms of bankingsector transformation in Ukraine. The paper presents the methodology ofmarketing and strategic analysis for banks. The author has made a criticalassessment of scientific approaches to the marketing concepts, and revealedthe latest trends in technology of client-oriented service. This paper reveals thecontent of different approaches to the development of an analytical system forthe purposes of marketing and strategic analysis, and bank financial planning.It also defines goals and key objectives for analysis, and presents classificationof methods and techniques for economic analysis. The article has practicalsignificance for the departments of banks, which are engaged in strategicplanning and analysis, and for general bank management. Research resultscan be successfully used for the development of optimal managementstrategies for banks in Ukraine, and anti-crisis methodology for the generalbank analysis. The paper has a significant social influence on the developmentof banking science in the context of the banking sector contraction, andelaboration of measures for the retaining the positive dynamics of the existinginstitutions indicators.

KEY WORDS: analysis, marketing, strategy, financial planning, methods,techniques, customer service.

Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. / [відп. ред. В. М. Федо-сов]. 2016. Випуск 2 (28). 1—248.

Для нотаток





Documents

ержавний вищий навчальний заклад КИЇВСЬКИЙkneu.edu.ua/userfiles/arch/16-5222.pdf · Kryvoshlyk T. Liability insurance for increased danger sources