Embed Size (px)
Citation preview
№ 124Журнал для українських дітей Румунії
дзвоникМісячник Союзу Українців Румунії. 10 рік видання, липeнь, 2017 рік
Äçâîíèê (Clopoțel)№ 124, 2017 р.
Журнал для українських дітей Румунії.Заснований у 2007 році.
ISSN 2501-2630ISSN-L 2501-2630
Над Äçâîíèêîì працювали:Головний редактор: Микола КорсюкРедактор: тереза шендроюРедколегія: Іван Ковач, МихайлоМихайлюк, Михайло трайста, Марія Чубіка.
Адреса редакції:м. Бухарест, вул. Раду Попеску, 15, с.1тел.: 021-222-07-29; 021-222-07-37;телефони/факси: 021-222-07-37
Друкарня:«S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L»
Adresa redacției:str. Radu Popescu 15, sect. 1București, România.
Наша електронна адреса:[email protected]
Äçâîíèê пропонує:* казки й оповідання*вірші*загадки* дитячу енциклопедію* сторінку народознавства* пісеньки* сторінки-розмальовки* рухливі й дидактичні ігри* вироби своїми руками
Äçâîíèê завжди радо прислухається доваших пропозицій і друкуватиме надісла-ні вами спроби!
Увага! За достовірність надрукованихматеріалів відповідають їх автори!
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
ВишнІАнтонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував шевченко.Моя країно зоряна, біблійна й пишна,квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з євангелії, де світанки,де небо сонцем привалило білі села,цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,як за шевченка, знову поять пісню хмелем.
АВтопоРтРет«Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені».
«Я – закоханий в житті поганин».
«Привітання життя». З першої книжки «Привітання життя»
червоні клени й клени срібні,над кленами весна і вітер.Дочасності красо незглибна,невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавшиза сто червінців божевілля,захоплений поганин завжди,поет весняного похмілля.
тРи пеРСтенІКрилата скрипка на стіні,червоний дзбан, квітчаста скриня.У скрипці творчі сплять вогні,роса музична срібна й синя.
В квітчастій скрині співний корінь,п’янливе зілля, віск, насіннята на самому дні три зорі,трьох перстенів ясне каміння.
В червонім дзбані м’ятний трунок,зелені краплі яворові.Дзвони, окриленая струно,весні шаленій і любові!
підноситься угору дах,кружляє дзбан, співає скриня.І сонце, мов горючий птах,і ранок, спертий на вориння.
«Äçâîíèê», ¹ 124
3
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
ЗеленоМу КолоСКоВІ
Зеленому колоскові Співа жайвір колискову:– Тебе вітер колихає,Тебе дощик поливає – Рости в землю корінцями,Виповняйся зеренцями!
КоТИКИ-ВоРКоТИКИ
Котиків-воркотиків Рясно на вербі. Котиків-воркотиків Я нарву собі.
Котики-воркотики Всілися рядком.Поїть сонце котиків Теплим молоком.
Котики-воркотики В мене на вікні. Котики-воркотики –Гості весняні.
не глядить на котиків лиш вусатий кіт.Мабуть, зна, що котики –Це вербовий цвіт.
Хоче СПАТИ
Хоче спати гілка,Хоче спати бджілка.Хоче спати...Хоче спати...Спить...
Хоче спати пташка І мала мурашка.Хоче спати...Хоче спати...Спить...
Хоче спати кізка,Хоче вже й берізка.Хоче спати...Хоче спати...Спить...
оЙ, СеРдИТИЙ
ой, сердитий, ой, сердитий –Походжає, як борець,Всіх на світі хоче бити...То заходить за хлівець,
То по стежці крильми поре –недалеко до біди.Гей, тікайте – буде горе,Всі тікайте хто куди!
Пір’я дибки, вип’яв груди, дзьоб, як гострий топірець...Стережіться – бійка буде!ой, сердитий... горобець!
ЗАЙчИК МІСЯЦЯ нАдГРИЗ
чи тепер, чи колись Із солодким хрустом Зайчик місяця надгриз –думав, що капуста.
Місяць скік та й утік В небо синє-синє.не кружок-колобок –Тільки половина.
Заховався, повис,де хмарки, мов хустя...Зайчик місяця надгриз –думав, що капуста.
дощИК
ой ти дощику рясний,нашу ляльку полий,щоб мала Підросла,щоб великою була.
– Ба’, а коли той Великдень? – вкотреперепитує В.В.
– Буде, не втече. Відпусти груща, при-пнув на млинок бідного.
– не я, а дідусь, – винувато стоїть В.В.перед бабусею.
– Відпусти кажу, – хмуро кинула черезплече.
І В.В. пішов визволяти хруща, після чогоспокійно сів на сходах.Йому чомусь подобалосьце місце. тут він вільноміг розкинути свої думки.помріяти, поміркувати,нікому не звіряючись ізпотаємним і водночасрозвіяти душу, прояснитиод сумбурності, що часомтіснила його тут далековід батька. Звідси подоба-лось спостерігати, якміниться ранкове небо, якзбігають з нього тонко-рунні хмарки, та ще лю -бив В.В. ранкові виспівизагадкового для ньогоптаха, якого не міг ніде йніяк вгледіти лише слуха-ти. той спів чомусь хвилював його, а інколий тривожив своєю рясною зливою перели-вів. Він не знав чий той різкий спів споло-хує вранішню тишу, тому сідав на сходах ідовго-предовго вслуховувався у бурхли-вий трепет. Спершу цей спів разив його, тачерез кілька днів він, В.В., уже милувавсяцими довгими крикливими звуками; вінраптовим скриком навівав йому збудже-ність, стрічу нового дня. І В.В. знав, що цейдень буде для нього успішним. Він обов’яз-ково піде кудись із дідусем і їм достеменнощось цікаве трапиться. шкода, що не спіз-нається із Цибулькою, вона б багато прощо розповіла йому. «Її вже давно нема, –сказала бабуся, випроваджуючи дідуся із
кухні. – Гарне собача було». отоді В.В. зва-жився запитати дідуся, що то за птах див-ний, який розстрілює вранішню тишу, три-вожачи його спокій.
– та оце кіс, синку. хіба не знаєш?– не знаю.– отак вони перекликаються. червоний
дзьоб у нього, а сам чорний.– Як це перекликаються? – перепитав
В.В.– ну, одзиваються одне
до другого, кличуть абибути разом.
– Ідіть подивитися чижито зацвіло. А то стирчи-те отут, – кричить із кухнібабуся.
– Може, зацвіло, – від-казує стиха дідусь.
– то й подивись, яклюди.
– А хіба я що, не знаю?– Знаєш, але йди поди-
вися, бо дощі лили. Може,залягло.
– ну й загадка.– Ідіть і не відворкуй.
Сидите мені на голові.І вони із В.В., хоч неохоче, пішкують у
житницю. Мовчки, без слів. І В.В. глибоко вдуші змирений, бо вважає, що саме такгодиться йти. Без слів.
День погожий. Жито ко лоситься, хвилю-ється од легкого подиху вітру. ще зелене,але вже пругке, налите. Дідусь час від часупризупиняється на помежів’ї лану, охкаєвід задоволення радо і гладить шорсткіколоски. В.В. дивиться на дідуся і сам пере-ймається його будоражністю. І сам собічомусь принюхується до недоспілого зеле-ного зерна. Воно ще малоде. пахне ніжномолоком. Але не коров’ячим. трішки тер-
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 124
4
(Продовження нa 5 стор.)
Микола КоРСюК
Коли РоДЯтьСЯ хРУщІ
пким і солодким, аж у голові по-тихенькупаморочиться.
– Буде хліб, чоловіче, – озиваєтьсянарешті дідусь до В.В., кладучи руку найого плече.
– тільки б, не дай Бог, посуха не впала.В.В. дивиться на дідуся, мовчить, а потім
стиха тулиться до дідусевого боку, начепогоджується з його словами. І йому таклегко на душі, так заспокійливо. Але й начежаль трішки цихслів, бо якась зажу-ра вчувається вдідусевих словах.
– Але хто знає чидоживе його збира-ти.
В.В. від цих слівморозом обпекло ів нього зненацькапрохопилось.
– Я приїду.– та що ти? тут
рук треба. Міцних.– Впораїмось.
Батько теж приїде. Завербуємо когось.Дідусь спокійно окинув поглядом зеле-
ний житній лан, глибоко вдихнув, післячого чомусь протер очі, подивився на голу-бе небо, що стелилося лагідне над житом,перехрестився широко й відрік.
– нехай Бог благословить та добрі лшди,– і пішов обніжком.
– Куди ми? – запитав В.В.– та до світу, синку, до світу. А він усюди.
он недалеко джерело під явором, там одпо-чинемо трішки і одчаємо душу. Вода в неїм’яка, питна.
В.В. не знав цієї нори, бо дідусь дотеперне розказував про неї.
– там буркут.– А що це буркут? – зацікавився В.В.– поп’єш, сам побачиш, – спокійно відпо-
вів наугад дідусь.Місцина була недалеко. під гіркою, густо
порослою ліщиною, з пухкою смугою жов-того моху. Дідусь, підтримуючись палицею,осівся, а В.В. стояв нерішучий, наче остері-
гався чогось. А в дійсності він боявся мок-роти.
– ну, ми заслужили на перепочинок, абабусі є що сказати. Сідай отут, – і дідусьвідкинув палицю, звільняючи при собімісце. та В.В. не сів, а зразу ж пригорнувсядо дідуся, вдихаючи від нього такий заман-ливий житній пах.
– Діду, а чому ти беззубий? – враз вирва-лось у В.В.
– хіба це біда? Зуби як зуби, аби люди.та тут недовга бесіда. Бабуся зварила
вареники, я хапнув іпосипались. Гливкебуло. ну, біда зними. не помремо.ось жито густо вро-дило, а пожуватипожуємо, аби здо-ров’я. Води пив.
– Буркуту?– Авжеж.– Смачна, але я
геть зголоднів.– Знаю, тому й
привів тебе сюди.Вода ця голодна.
п’єш, п’єш і ненап’єшся. Завжди знову захо-чеш.
– нам би краще додому.– Я теж отак гадаю.Дідусь, спираючись на лікоть, ледве під-
вівся.– подай палицю, – і вони стиха побрели
додому, де вже давно непокоїлась бабуся.– Куди нипаєте так довго? – накинулась
вона на них, обтрушуючи фартух і підсу-ваючи хустку над чолом.
– Жито дивилися, – заспокійливо одки-нув дідусь. – Густе, зелене, щітка, у людейтеж, – і, легко спираючись на палицю, опус-тився на диван, начебто нічого не сталося.В.В. стояв у дверях охляний, зімлілий одголоду.
– Іди їсти, дитино, – посунула бабусятарілку з макаронами.
– не буду, буркуту напився, – стиха одмо-вив В.В. і пішов до своєї кімнати. там про-холодно.
(далі буде)
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 124
5
(Продовження із 4 стор.)
(п’єса для дітей)(Продовження з минулого числа.)
олімпія:Як мені не знати золотого правила, то кому
його знати? Джордже: Хочу почути його з твоїх уст.олімпія:Не голодуй, бо будеш багато їсти вечором.Джордже:Та де?!олімпія:Цукор найбільший ворог людині!Джордже: Та де?!олімпія:Не споживаєте солоних страв?Джордже:Ні.олімпія:А молочні продукти з низьким вмістом
жиру?Джордже: Не йдеться мова про правила дієти бале-
рин.олімпія:В балеті найголовнішою є дієта.Джордже:
Ми не говоримо про балет. олімпія:Ні?Джордже: Ні.
олімпія:І чому ми не можемо говорити про балет, чи
ти хочеш, щоб ми говорили про астрономію?Джордже: А чому б і не про астрономію? Гарна і ціка-
ва наука.олімпія:Ви, поети, завжди з думкою за зірками, а я
балерина, і мені треба завжди бути ногами наземлі. Я не розуміюсь на зорях.
Джордже: На зорях розуміється навіть вовк, а ти б не
розумілась.олімпія (здивовано):Вовк?! Відколи?!.. Вовк любить альпінізм.Джордже:Альпінізм?олімпія:Да!Джордже:Вовк любить альпінізм?
олімпія:Що тут такого дивного? Мені сказала його
сестра, що літними канікулами він іде в гори,бо любить альпінізм.
Джордже: Ти про котрого вовка?олімпія:Як про котрого? Про Петрика Вовка з вось-
мого Б, брата Марії Вовк з п’ятого А.
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 124
6
Михайло Гафія тРАЙСтА
уРоК ПАРеМІолоГІї
дійові особи
БоГдАн, шахіст АнКА, двоюрідна сестра
Богдана АндРІЙ ВолоШИн,
футболістАндРеЯ, сестра Андрія.еМІлЬ, каратист дЖоРдЖе, поет
олІМПІЯ, балеринаВАленТИнА, святкована АуРоРА, подружка
ОлімпіїМонІКА, подружка
ДжорджедІдІЯнА, подружка
МонікидІВчИнА ПеРША,дІВчИнА дРуГА
(Продовження нa 8 стор.)
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
7
«Äçâîíèê», ¹ 124
Стояв погожий ранок. Сонечко поволіпіднімалося з-поза Кимпи і слало намсвою теплу ранкову усмішку.
опісля воно почало котитися по про-сторому небi і, мабуть, хотіло перебігтиодиноких хмарок, які теж спішили, щоббути першими.
Я із моїми учнями йшли, щоб чим-скорше знайти між сухим листям у лісіта у траві на полях білих грибів-товсто-коренків, лисичок, голубінок та сирої-жок.
Цього року вони щедро обдарувалинас своїми делікатесами. ніхто із шука-чів не повернувся додому без грибів.
на полі тітки у Василини, що живе ухаті під самим лісом, вже сушаться насонці багато грибів.
Коли ми подалися на її поле, що біляхати, вона якраз поверталася із лісу.Кошики були повні грибів.
там були: товстокоренки – (білі гри -би), голубінки, сироїжки та лисички.
– Ану покажіть ви, – попрoсила вона.А коли побачила, що в нас їх мало, дужемало, то всі свої віддала нам та ще ска-зала:
– прийдіть завтра раненько та підеморазом, добре?
– Добре!, – крикнули ми.– А тепер беріть і сушених та кваше-
них, покуштуйте, бо тут у мене грибнецарство.
тітка Василина запросила нас у холо-док, дала напитися боркуту і почаларозказувати:
– тут, у цій хатині жили мої батьки,але їх уже немає, бо вже давненьковідійшли у вічність. тепер тут, у ційхатині, живу та господарюю, я.
– А ви не боїтеся жити тут сама? –запитав Іванко.
– ні, дитинко, ні, бо я тут народилася,тут виросла, та тут і буду помирати, якприйде тому пора, – відказала вона. –Взагалі, я вам, діточки, скажу: я люблютут жити, бо тут під лісом чисте повіт-ря, смачна кринична вода – боркут,якого люблю пити, бо він дає мені силита здоров’я. А ще тут літом збираюбагато малин, чорниць, афин, з якихзаготовляю джеми. Їх мені вистачить навсю довгу зиму.
– А в село хoдите? – Коли в мене є часу, бо, як бачите,
тут у мене хазяйство – мої корови такози, поля та ліс. тут моє царство.
– У вас дуже велике поле, а хто вамдопомагає в роботі? – запитала оленка.
– В мене є добрі робітники, – відка-зала тітка, опісля усміхнулася і пока-зала свої напружені руки та порепанідолоні.
Майже всі діточки обдивляли тітчинідолоні. А вони були порепані-порепані.
– А тепер ходіть зі мною, – сказала іповела їх на велике рівне-рівне полe,де із трави червоно усміхалося до нихморе суниць.
– Яка краса! – весело скрикнулаЯринка і почала рвати та ласуватиними.
– ой, які спілі та солодкі-солодкі! –вигукнув Миколка.
– Я щодня збирала би їх! – веселопрощебетала оксанка.
Із високого груня, як на долоні, видносело, окружене зеленим царством травта дерев.
Марія чУБІКА
ГРиБи КличУть У лІСи
(Продовження нa 8 стор.)
Яка божественна краса тут насправдіна кожному кроці, – подумала я і опіслямовила вголос: а вона тут на кожномукроці.
тут живе та працює тітка Василина.Вона тендітна мов дівчина, низькогозросту, але дуже роботяща.
хата в неї невелика, вкрита черепи-цею, червоніє аж до села.
Біля хати пахне м’ятою, звіробоєм тапольовим чебрецем.
– А тут, ой які гарні манюсінькі жовтіквіточки! – крикнула Анночка.
– Як називаються ці квіти? – запита-ла Марічка.
– Це звіробій, – лікарська рослина. Ізнеї дуже добрий чай від шлунка, – ска-зала тітка.
Ми ще довго сиділи у великому садунашої доброї господині і знавця різнихлікарських рослин.
– тітко Василино, тітко Василино! –крикнув петрик. – А це що за рослина?
– ой, Боже, я й забула за чебрець,простіть мене стареньку.
Це пахуча рослина. У неї гарнийзапах, а вживають його для м’яснихвиробів.
ще трохи побули із тіткоюВасилиною, і коли вже сонечко котило-ся за обрій, попрощалися із нею, а вонапросила ще прийти.
Ми пообіцяли їй та рушили додому,бо сонечко вже губилось за горизон-том, але ми ще довго махали їй руками.
Джордже: А я про вовка, вовка. олімпія:Про Вовка Вовка?Джордже: Да!олімпія:Я такого не знаю, навіть не чула про нього.Джордже:І чула, і бачила.олімпія:В якому він класі цей Вовк? Джордже: У сьомому, в підручнику зоології – canus
lupus – живе в лісу і виє на зорі: Ау-у-у-у-у-у-у-у!
(Анка вибігає з кухні.)Анка:Що трапилось?Джордже:Знакомтесь. (Вказує рукою на Анку.)Анка – двоєрідна сестра Богдана.
(Вказує рукою на Олімпію.)Олімпія, балерина з ногами вічно на
землі. Анка:Вибачаюсь, я вся в борошні.(Цілуються.)Почула Джорджове: «Ау-у-у» і подума-
ла, що трапилось щось з ним. олімпія:Ми розмовляли про...Джордже:Про зоологію.Анка:Прекрасно!Джордже:Головно тоді, коли зоологія виявляється
наукою, що знаходиться між балетом і аст-рономією. Звісно: метафорично.
Анка:Ліпше повернусь до моїх пирогів, поки
зоологія не займається і гастрономією.(Aнка виходить)
(Далі буде.)
8
«Äçâîíèê», ¹ 124
(Продовження із 7 стор.)
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●(Продовження із 6 стор.)
«Äçâîíèê», ¹ 124●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
9
тепле літо вже в розгорі. Воно гуляє пополях та селах і червонить ягоди, які вису-вують свої червоні плоди поміж стебель-цята зеленої травички.
понад кущами та квітами гудуть бджоли,щоб опісля подарувати дітям та старшимсмачного меду.
Ясне сонечко всміхається з висоти, босинє небо чисте-чисте і немов би забори-нило хмаркам гуляти по ньому. тому вониподалися і гуляють далеко від наших країв,щоб ми мали змогу досхочу намилуватисяним.
Я із моїми учнями ру -шили в екскурсію, щобподихати чистим повіт-рям, помилуватися без-хмарним небом, гарячимсонечком, куканням зо -зулі, щебетанням пташокта морем різних квітів.
Ми йшли дорогою, щоведе аж до підмагуру дотунелю, де находитьсякриниця із доброю хо -лодною водою.
Всі набрали у своїпляшки смачної води,назбирали гарних квіточок: жовтих кульба-бок, голубих дзвіночків, зелено-жовтихлисточків папороті, ромашок та білих кві-ток бузини, які вживаються для чаю.
Сіли у холодку, щоб відпочити та щосьперекусити і заодно дивитися на той біктиси.
через кілька хвилин Василько запитав: – пані вчителько, прошу скажіть, як
називається цей місяць? – Діточки, – цей літній місяць називаєть-
ся – липнем.– А чому його так звуть? – запитав юрко.– Я вам поясню, – цього місяця почина-
ють цвісти липи.
«Ку-ку, ку-ку,чути усе,Бором, поточкомлісом, гайочком,Голос, голос гуде!» /2
не встигли ми закінчити пісеньку, ажблизько нас почулося:
Ку-ку!, ку-ку!, ку-ку!» – ой, як гарно, – шепнули дівчатка,
немов боялися наполохати зозульку, якаще трохи побула близь-ко нас, далі стала їстигусінь на зелених лис-точках, а опісля по летілау сади губити гусінь,адже вона так і зветься –лікарем дерев. Діточки,щоб ви знали, що зозуляне будує собі гніздечко,як інші птахи, а підкидаєяєчка другим. А ще вонале тить в далекі країсама. Весною знов по -вертається до нас, а мирадіємо, коли почуємо їїритмічне ку-ку, ку-ку!
Ми ще трохи посиділи, а опісля рушилидодому.
– ой, як гарно ми провели цей день, –сказали вони і скоро розбіглися по домів-ках.
Діточкам можна прочитати вірш:
Марія чУБІКА
БАВить липень плоДи ЗолотІ
лИПКАЯ маленька липка,виросту велика, – не ламай мене.
Я медовим цвітомзацвіту над світомбережи мене.Тінь тобі я кинуу гарячу днину, – ти шануй мене.
Канікули літні. наші ровесникирозійшлися. хто поїхав на море, а дехтоподався в гори, а хтось залишивсявдома, як ми із сестрою. Зараз сіноко-си, ми з сестрою хочемо під нашу силудопомогти родичам. хоч би принести ізкриниці свіжої, холодної водички.Робили ми це по черзі. теперсаме черга сестрички, якавзяла глечика і пішла поводу.
Ми довго чекали на їїповернення із водою,та вона чомусь бари-лася.
Бабуся, як зав -жди, має на все по -яснення.
Звертаючись домене, говорить;
– твоя мама тежтак робила. Візьмевідеречко на воду,побачить дітей на ву -лиці, відерце під тин, асама до них. Забуде провсе, і про воду теж.
Мені самій нетерпеливить-ся. прийдеться самій іти по воду.Як говорить народне прислів’я; «яблу-ко недалеко котиться від яблуні», – сер-дито бурчить бабуся.
Іду за сестрою і думаю;– що могло із нею трапитися? Стрі -
нула дітей, якийсь звір перейшов їйдорогу, чи, можливо, розбила глечик?Він зліплений із глини, спеціально дляводи, щоб вона довше стояла холод-ною.
недалеко від криниці я побачив гле-
чик окрай дороги, а сестри ніде невидно. Я почав голосно кликати її, тавона не озивалася.
озираюсь навкруги і бачу потолоче-ну траву. Іду туди, аж поки не дійшов добукетика різноманітних польових кві-тів, залишений біля «протоптаної стеж-
ки», і пішов нею далі, аж поки неопинився біля китиці черво-
них полуниць. Ідучи далі,побачив капелюх сес-
трички. повний грибів,а її самої не видно.
що сталося? – по -думав і почав клика-ти. Собака, який бувзі мною почав гавка-ти, але одклику нанаші «крики» не бу -ло, і ми пішли далі вглибину лісу.
насправді сестри -чка загубилася, як
вона розповіла нам,почувши гавкіт собаки.
Впізнала його, голоснопокликала і він понісся до
неї, а я за ним. Був дужерадий, що сестричка здорова, і ми
повернулися на доріжку, слідами дій -шли до мами і батька, які вже чекалинас біля оборога.
Мама, обійнявши сестричку, запита-ла, що і як, і попросила розказати попорядку, як все це сталося і чому?
Сестричка почала мимоволі:– по дорозі я побачила такі гарні бар-
висті польові квіти, поставила глечикбіля дороги, а сама пішла збирати їх,скласти букет і подарувати мамі. Вони
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
10
«Äçâîíèê», ¹ 124
Василина ГОЛОВЧУК
Забудько
наче манили мене, здаючись одна гар-нішою за другу.
Коли склала гарний букет, хотілаповернутися, та запримітила під кущемчервоні світлі полуниці. І не стримала-ся, пішла поласувати ними.
поставила букет біля стежки витоп-таної і пішла зрвати їх, але так, як іквіти, вони манили мене і я пішла зби-рати в жмуток, який теж поклала білядороги, а сама подалася за грибами,яких тільки що побачила.
І так грибок за грибком назбиралаповний капелюшок. тільки що хотілаповертати, як побачила недалеко відмене козенятко чи оленятко, – таке гар-неньке рудого кольору із ясними цяточ-ками. тільки піднялася, воно побачиломене і побігло в ліс. А я за ним.
не спіймала, а заблукала. І ходилалісом, плачучи та шукаючи виходу ізнього.
Капелюшок із грибами, жмуток полу-ниць та букет квітів я залишила приподрозі як знак, щоб знала повернути-ся і позбирати їх.
Бабуся, не дочекавшись нас, бо вжеурвався їй терпець, як говорить вона,сама пішла до криниці побачити навласні очі, що сталося. не дійшовши,побачила глечик, взяла і вернулася наполе, а звідти додому.
Глечик там ми не знайшли, і «бог ізним», – говорить мама, – купимо дру-гий, гаразд що все добре.
Вдома вже чекала бабуся із вечерею.Запросила до столу, щоб скоріше пове-черяти, а потім розповісти всі подро -бниці пригоди.
Бабусі було дуже цікаво, та все ждокоряла сестрі.
– ти, мабуть, хотіла, щоб ми померливід спраги.
– ось так і сталося, – почала розказу-вати внучка, і всі ми уважно слухали їїпригодницьку оповідь.
накінець я обнімаю сестричку і глу-зую із неї:
– хіба це першинка у тебе, що забу-ває про нас, як тільки що побачиш ціка-ве для себе? Достеменно так, як малий«забудько».
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
11
«Äçâîíèê», ¹ 124
КокіВперше рідкісне дерево виявили на
Гаваях у 1860 році, а вже в 1950-муКокі вважали зниклим видом. Радостівчених не було меж, коли в 1970 роцівони знайшли ще один екземплярнезвичайної квітки. Та вже в 1978деревце згоріло.
На щастя, одну з гілок Кокі вдалосяврятувати та виростити з неї 23
дерева, які нині радують гавайськенаселення сотнями яскраво-червонихквітів.
РІДКІСнІ тА пРеКРАСнІ КВІти
(Продовження із 10 стор.)
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
12
«Äçâîíèê», ¹ 124
(продовження з попереднього числа)
Михайлo Гафія тРАЙСтА
неЙМоВІРнІ пРиГоДи КотиГАРБУЗенКА(Графічна дитяча оповідь за ідеєю Степана Трайсти)
Я теж їхня посестриця, а звутьмене Зеленолиця, – озвалася зеленаредька.
Бачу, багато вас редьок-посе-стриць, – здивувався Гарбупесик.
Багато нас, багато, – відповілипосестриці.
ще є в нас й інші посестриці: при-морські, дикі, польові, гордні, олійніта солодкі, – додала чорна редька
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
13
«Äçâîíèê», ¹ 124
Малюнки: Степан та Михайло Трайста
поможем, поможем, – погодилисьпосестриці.
А чи поможете ви мені? – запитавГарбупесик.
ти сам скажеш, – відповіла редькабіла.
А не питаєте в чому?
Віночок, сплетений з квіточок і трав,оздоблений яскравими стрічками, – одинз найпоширеніших та найдавніших укра-їнських символів. Це в першу чергу сим-вол дівування, дівочої цнотливості.носять його тількидівчатка від 3-охроків і до одруження.
Історiя вінка почи-нається у глибокійдавнині. наші предкиза допомогою голов-них уборів і вінківпрагнули захиститисебе від усього пога-ного і недоброго, атакож забезпечитидобробут родини. Ві -домо, що капелюхичи хустки захищаютьне тільки від недоб-рих сил, а й від холоду або сонця. А отвіночок – це прикраса, магічний знак таоберіг. Він призначений насамперед захи-щати дівчину від напасників, не щасть,нечистої сили, від зурочення і злих чар.тому іноді між квітами у вінок впліталичасник, любисток та полин – від цьогозілля втікала всіляка чортівня.
Сама назва «вінок» є загальною. В різ-них регіонах і в різний час він мав іншуназву: вєнок, чільце, лубок, коробуля,теремок, кодина, фес, корона, цвіток, квіт-ка, косиці та інше. тяжко уявити, але вУкраїні вінки плели у понад 77-ох випад-ках: на 3 роки, 4, 6; віночки кохання, відда-ності, розлуки, надії; вінок весільний, чер-нечий, різдвяний і так далі. Влітку віночоксплітали з різних трав і квітів, восени – із
золотавого та червоного листя, взимку –із паперових або воскових квітів.Збирали квіти у певні дні й у певну годинув залежності від призначення вінка.Категорично заборонялося вплітати
«нечисте зілля» –папороть, вовчі я -годи, дурман та ін..хлопців під час пле-тіння поблизу немало бути. Віночокбув як витвір ми -стецтва, відзеркаллядівочої душі: мо воюквітів вона виражаласвої почуття, стандуші, події, які відбу-валися в її житті.
Мистецтво плестивінок раніше переда-валося з покоління в
покоління. Важливо було знати, як і колизбирати квіти, як вплітати і зберегти, якезілля з яким поєднувати, як замочуватиквіти у рослинних соках, щоб вони довшебули свіжими. Адже, вважалося, що сві-жий вінок – на добро, а зів’ялий – недоб-рий знак. Якщо вінок розвився чи розі-рвався – чекай біди. обряд вінкоплетинобов’язково супроводжувався піснями таприказками. Малечі вінки плели старшісестри та матері. Вінки підкладали підподушку, щоб побачити віщий сон. Вінок,виготовлений дівчиною, означав чистотупосіву. А сплетений вагітною жінкою – бувмагічним і надавав плодючість полям іхудобі.
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
14
«Äçâîíèê», ¹ 124
ольга Сенишин
ВІночоК В УКРАЇнСьКІЙ тРАДиЦІЇ
(Продовження нa 15 стор.)
Ñòîð³íêà íàðîäîçíàâñòâà
Усього у вінку могло бути до 12 різнихквіток, кожна з яких мала своє значення.Мак вважається не тільки квіткою мрій,але й символом родючості, краси тамолодості. подекуди мак вважають сим-волом пам’яті й печалі; ромашка – сим-вол кохання, ніжності та вірності; соняш-ник – відданості й вірності; волошки увіночку – символ людяності; ружа, маль-ва і півонія – символи віри, надії, любові;м’ята – оберіг дитини та її здоров’я; мате-ринка – символ материнської любові;лілея – дівочі чари,чистота, цно та; ди -в’ясил – ко рінь де -в’яти сил, який зміц-нює та повертаєздоров’я; безсмерт-ник – символ здо-ров’я, за гоює вираз-ки і рани; цвіт вишніта яблуні – мате-ринська відданістьта лю бов; калина –краса та дівоча вро -да; хміль – гнучкістьі розум; польовийдзвіночок – вдяч-ність.
щоб посилити захисну силу вінкапоміж квітів вплітали зілля та листя:полин – «траву над травами», буркунзілля – символ вірності, що може з’єдну-вати розлучене подружжя; листя дуба –символ сили. Але чи не найсильнішимоберегом вважають барвінок – символжиття та безсмертя душі людської, оберігвід злих сил, зілля кохання та дівочоїкраси, чистого шлюбу.
не менше значення приділялося стріч-кам (лєнтам, биндам): їх кольору, довжи-ні, підбору. традиційно їх могло бути від7 до 12. Стрічки, як і квіти, виконувалиоберегову функцію і символізуваливеселку (райдугу) на небі.
Кожен з кольорів був і оберегом, і ліка-рем, захищаючи волосся від чужого ока.
Кольори стрічок були природних, спокій-них тонів, не занадто яскраві. Стрічкивимірювали по довжині коси, розрізалинижче коси, щоб її сховати. найпершоюпо центру в’язали світло-коричневустрічку – символ землі–годувальниці,пообіч якої жовті – символ сонця; заними – світло-зелені й темно-зелені –краса та молодість; голубі й сині – небо івода, що надають силу й здоров’я. Далійшли жовтогаряча – символ хліба, фіоле-това – мудрість, малинова – душевність іщирість, рожева – достаток. Білу впліта-
ли лише тоді, коликінці її були розшитісріблом і золотом(на лівому – сонце,на правому – мі ся -ць). невишита стріч-ка не пов’язувалася,це був символ па -м’яті про померлих,як і квітка-мак. Дів -чата, що вплітали увіночок мак, підв’я -зу вали до ньогочервону стрі чку –символ печалі ймагічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок бла-китні стрічки. І люди при зустрічі обдаро-вували таку дівчину подарунками, хлі-бом, грошима, бажали їй стати щасливоюй багатою. Дівчина ж у вдячність дарува-ла тим людям стрічку з вінка.
Сьогодні вінок – популярний літнійаксесуар. образ української дівчини, аособливо влітку, неможливий без увінча-ної квітами голови. Ми звикли бачитийого на сучасниках творчих колективів,просто на заходах за участі дітей тамолоді. часто його вдягають і на вечірки,фестивалі чи концерти. тож давайте при-ділимо трішки уваги і правильному скла-данню і носінню цієї надзвичайно силь-ної прикраси та оберегу. любіть та пова-жайте себе! Будьте гарними!
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
15
«Äçâîíèê», ¹ 124
(Продовження з 14 cтopiнки)
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
16
«Äçâîíèê», ¹ 124
Здрастуй, сонечко! Я всміхаюсь сонечку: – Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці –Хай вона цвіте! Я всміхаюсь дощику:
– лийся, мов з відра! друзям усміхаюся – Зичу їм добра!
ÇÄÐÀÑÒÓÉ, ÑÎÍÅ×ÊÎ!
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
17
«Äçâîíèê», ¹ 124
Тисне вчасно гальма й газ,Відвезе усюди нас.для доріг він хлопець свій!За кермом сидить…
Знань чимало в нього є,дітлахам їх віддає.Міста Знань постійний житель -носить горде ймення…
Привітала нас піснями із весною І живе з нами під стріхою одною.
В трубах дірочки латає,В них несправність виправляє.Труб і кранів чудо-технікдобрий дядечко…
Водій
(ластівка)
Вчитель
Сантехнік
³äãàäàé
498 роки тому – 20 вересня 1519 року знамени-тий португальський мандрівник Фернан Магелланрозпочав навколосвітню подорож із портуСанлукар, Іспанія.
П’ять кораблів на чолі з «Вікторією» вирушилина Захід, щоб повернутися додому зі Сходу –Магеллан, як і Колумб, вірив, що Земля кругла.
Більше 17 000 км проплив мандрівник разом зі
своїми товаришами морями та океанами, де на нихчатували випробування та чимало небезпек.
Фернан Магеллан відкрив доти невідоме Європіатлантичне узбережжя Південної Америки. Завдякисистемі сигналізації, яку вигадав мореплавець, йогокораблі жодного разу не загубили один одного уморських просторах.
А чи знаєш Ти, дорогий друже, що назву Тихомуокеану дав саме Фернан Магеллан? І не дарма. Зацілих чотири місяці плавання океаном не сталосяжодного шторму.
Подорож виявилася набагато складнішою, ніжочікував Магеллан. Екіпаж охопив голод та хвороби.Досягнувши у 1522-му незнаних раніше Філіп -
пінських островів,Магеллан загинув усути чці з туземця-ми.
Вцілілий екіпажпо спіхом повернув-ся на судна та про-довжив рух на За -хід. Додому суди -лося повернутисьлише двом кора -блям. У вересні1522-го за вершиланавколосвітню по -дорож «Ві кторія».
Зго дом прибув і «Трині дад». Багатства, привезеніморяками цього корабля, дозволили повністю від-шкодувати збитки від втрати інших суден.
Отож, як Ти вже зрозумів, Магеллан та йогосоратники довели, що Земля все-таки кругла і,попливши на Захід, можна повернутися назад зіСходу. Виявили мандрівники і те, що на планетібільше океанів, а не суші, як вважав ранішеКолумб.
Подорож Магеллана мала неабияке значеннядля кращого розуміння світу людством. На честьвідомого мореплавця-відкривача назвали протоку,
що відділяє ма -терик ПівденноїАмерики відостровів Вогня -ної Землі.
Ім’я мандрів-ника носять ідва скупченнязірок – Велика іМала Магелла -нові хмари.
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
навколосвітня подорож Магеллана
«Äçâîíèê», ¹ 124
18
●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●
19
«Äçâîíèê», ¹ 124
літо – найкраща пора аби роз-повісти малюку про славетно-го мореплавця Фернана Ма -геллана та виготовити змен-шену «копію» його корабля. Аокеан юному мандрівникові замі-нить прозора посудина з водоюта блакитним барвником.
щоб виготовити пліт своїмируками, Тобі знадобляться:
• винні пробки,• резинки для банкнот,• зубочистка,
• відрізок блискучого паперудля вітрил.
Все дуже просто: зв’яжи тривинні пробки резинками побоках. Посе редині плоту вставзубочистку. натягни вітрило іздекоративного паперу або міц-
ної тканини. Корабель готовий!наповни посудину мушлями,
піском, іграшковими рибками тавирушай у захоплюючу морськуподорож.
(Пустунчик)
Çðîáè âëàñíèìè ðóêàìè!
КоРАБлИК ІЗ ВИннИХ ПРоБоК
Учні VI-го класу «Б» школи с. Верхня Рівна
лучіан Вaлepiй Maчoкa, 10 років, с. Peмeти
олександ Кoзaрюк та паул Кідеша,І клас, c. негостина
Ïèøàºìîñÿ íàøèìè ä³òüìè!
