1

Виходитьз 1962 р.

№ 7–9(1435–1437)

КВІТЕНЬ2014 рік

Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т Б У Д І В Н И Ц Т В А І А Р Х І Т Е К Т У Р И

УКРАЇНІ!«Архітектура і Будівництво» пропонує читачам, насампе�

ред молоді, вірш на злободенну тему «Вставай, Україна». Твірнаписаний з оптимізмом і вірою в щасливе майбутнє Украї�ни і вийшов з–під пера Володимира Олексійовича Челпана.

Ми попросили доцента кафедри організації та управліннябудівництвом В.І.Савенка сказати декілька слів про автора:«Голос мого земляка з Донеччини, уродженця с. Красна по�ляна Донецької області пролунав як свіжий вітер з гір… Во�лодимир Челпан закінчив Луганський машинобудівний інсти�тут, ставши інженером�механіком, служив у Псковській повіт�ряно�десантній дивізії, працював на Куп’янському металур�гійному заводі…

Грек за національністю, він зацікавився проблемами піз�нання і вдосконалення навколишнього світу. Творчість і пог�

либлені заняття наукою та езотерикою стали основним стриж�нем життя Володимира Олексійовича. Брав участь у палом�ницьких мандрах до Єгипту, Ізраїлю, Непалу, Тибету, Риму длядуховного розвитку на нашій Землі…»

Вставай, Україна, підводься з колін,У нас є одна лиш дорога:Тягнись до зірок, до найвищих вершин,До щастя, любові, до Бога.В нас корні могутні і тіло міцнеІ душу Господь зігріває,А заздрість, розбрат і все інше такеТепер ми навік забуваєм.Гуртуймося разом в єдину сім’ю,Могутню і сильну державуІ мрію здійсним ми одвічну своюПро щастя, багатство і славу.

Володимир Челпан.

Міжнародні виставки

КНУБА — «ЛІДЕР НАУКОВО�ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

З 18 по 20 березня в Києві на території Виставкового Центру «КиївЕкспоПлаза»прошла П’ята Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти – 2014». Організаторамиїї були Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наукУкраїни, компанія »Виставковий Світ».

На фото: в.о. першого заступника Міністра Інна СОВСУН, Го!лова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лі!лія ГРИНЕВИЧ, завідувач відділу довузівської підготовки КНУБАНаталія БУРДЕЙНА, Президент Національної академії педагогіч!них наук України Василь КРЕМЕНЬ.

Ректор П.М.Куліков,зав. ВДП.Н.Б.Бурдейна, методисти ВДП: О.І. Лаврухіна, Т.І.Степуренко зістудентами КНУБА

РСС ФАІТ турбується про знання

ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ.ЗА КИМ ПРАВДА

Чесно кажучи, газета була здивована, коли довідала-ся, що студенти ради ВСС ФАІТ звернулися на кафедруполітичних наук з проханням прочитати в академічних гру-пах лекції, присвячені сьогоднішнім складним зовнішньо-політичним подіям навколо України. Часто буває, що мо-лодь важко затягти на лекції з таких тем, а тут ...

Ми зв’язалися із завідувачем кафедри політичних на-ук, доктором політичних наук Є.В.Перегудою і запитали,які питання, насамперед, розглядалися на цих лекціях.Ось, що він розповів: «Лекції провели я — завідувач ка-федри, доктор політичних наук Є.В. Перегуда та канди-дат історичних наук доцент В.П. Макогон. Головним чи-ном лекція була присвячена подіям, які відбуваються вКриму та навколо «бунтівного» півострова. Водночас, щобпояснити коріння сучасних подій, викладачі кафедри по-літичних наук вийшли за рамки останніх та приділили ба-гато часу історії Криму, починаючи від кімерійських таскіфських часів, відслідкували процеси формування ни-нішнього політичного населення півострова.

Водночас в ході однієї з лекцій було приділено увагурозвитку мовної ситуації в Україні в цілому. Ця тема вик-ликала жваву дискусію в аудиторії, яка показала, що аб-солютна більшість студентів відповідних груп виступає нелише проти надання російській мові статус другої державної, а й скептично ставить-ся до ідей впровадження в Україні регіональних мов».

Газета пропонує читачамрозповідь самих студентівФАІТу про те, як проходилиці заняття:

«Всім відомо про складнуполітичну ситуацію в країні і ко�жен намагається для себе ро�зібратися «за ким правда». Зцього приводу з 24 по 28 бе�резня на ФАІТі проводилисьлекції на тему: «Політична кри�за. Зовнішньо політичні аспек�ти» з політологом, докторомполітичних наук, доцентом тазавідувачем кафедри політич�них наук — Євгеном Вікторо�вичем Перегудою.

Український народ зіштов�хнувся з кризою, яка загрожуєєдності, суверенітету і держав�ності нашої країни і яка можеобернутися національною ка�тастрофою, що загрожує руй�нації України.

Ці події розпочалися підгаслом «Європейська револю�ція — політичні та суспільні змі�ни в Україні» в листопаді 2013— лютому 2014 року. Виклика�ні були відходом політичногокерівництва країни від законо�давчо закріпленого курсу наЄвропейську інтеграцію та по�дальшою протидією цьомукурсу. Однією з головних при�чин протестів стала надмірнаконцентрація влади в рукахПрезидента Віктора Януко�вича та його «сім’ї», створеннясистеми управління з ознака�ми фашизму. Все це призвелодо подій в Автономній Респуб�ліці Крим і місті Севастополь з23 лютого 2014 року. Під часпротистояння відбувалися су�тички між проросійсько на�лаштованими активістами зодного боку та проукраїнськи�ми силами і кримсько�татар�ською громадою з іншого.

Невідомими в російськійуніформі були захоплені таблоковані адміністративні бу�

дівлі, аеропорти у Сімферопо�лі та Севастополі, установизв’язку, засоби масової ін�формації тощо. Українськавлада називає кримські подіївійськовим втручанням Росіїта закликала міжнароднуспільноту виконувати свої зо�бов’язання щодо гарантій те�риторіальної цілісності та без�пеки України. Події у Кримузасудили представники іно�земних держав. Кримські по�дії виникли на фоні подій 18–20 лютого у Києві та регіонахУкраїни і призвели до усу�нення з поста Президента Ук�раїни Віктора Януковича тазатвердження нового Кабіне�ту Міністрів на чолі з АрсеніємЯценюком. Можна подумати,що Росія діяла через турботупро російську меншину в Кри�му та східній Україні, але неможна зрозуміти способу,яким вони це роблять. Звичай�но, є методи проведення пере�говорів з українським урядомдля заспокоєння ситуації.

Враховуючи вище сказа�не, лектор чітко пояснив си�туацію, яка зараз відбуваєть�ся в країні, розглянув можли�ві варіанти вирішення всіх по�літичних проблем. Кожен мав

можливість висловити своюдумку, отримати відповіді напитання, які давно цікавили.Все почалось з яскравої роз�повіді про історію України, їїтериторіальні кордони та тіс�ний зв’язок культури україн�ців з татарами, що сьогодніпроживають в Криму, а закін�чилось палкою дискусією, якастосується політичного ста�новища країни сьогодні. І,незважаючи на різні поглядиприсутніх, дійшли висновку,що головне — це мир у нашійнероздільній країні.

Отже, «круглий стіл» вдав�ся, студенти підтримувалилектора, задавали питання тавели дискусії, адже коженвисловлював свою думку.Викладач перш за все хотів,щоб ми зрозуміли і пам’ятали,що наша країна повинна бутиоднією цілою державою, і, як�що від’єднається хоча б одинрегіон, то це приведе до вій�ни. Ми повинні цього не до�пустити заради нашого май�бутнього».

Анна Садковська,Валерія Літвинчук,

студентки ПНК�21, ФАІТФото Андрія Маслюка —

фотокореспондента ФАІТу

Кожен мав можливість висловити думку…

Завкафедри політичних наук,д.т.н. Є.В..В.Перегуда

За програмою Виставкивідбулися презентації: закла�дів освіти України, закордон�них навчальних закладів таміжнародних представництв;досвіду співпраці з закордон�ними освітніми закладами,практики реалізації спільнихосвітніх і науково�технічнихпроектів. Також презентува�лася наукова та науково�тех�нічна діяльність наукових уста�нов і закладів освіти, демон�струвалися електронні нав�

чально�методичні комплекси,рейтингові системи, облад�нання, програми та рішеннядля системи освіти.

Відбулися науково�прак�тичні конференції, семінари,стендове обговорення проб�лем та конкурси для навчаль�них закладів, підприємств,школярів і студентів. Великаувага була приділена вступнійкампанії 2014 року в Україні таза кордоном.

У цілому в рамках вистав�ки «Сучасні заклади ос�віти 2014» свої вагомі ін�новаційні досягненняпрезентували 995 нав�чальних закладів різнихрівнів і форм власності,наукових установ, мето�дичних центрів, органівуправління освітою, асо�ціацій, закордонних ос�вітніх агенцій, видав�ництв, підприємств табізнес�структур, що за�

безпечують засобами навчан�ня галузь освіти з усіх регіонівУкраїни, а також учасники зЕстонії, Литви, Польщі, США,Росії, Молдови та Узбекиста�ну.

Особливо приємно відзна�чити, що на високому рівні бу�ла оцінена ефективність нау�кової діяльності нашого КНУ�БА. Київському національно�му університету будівництва іархітектури були вручені наго�роди. Серед них: Диплом «Лі�дер науково�технічної діяль�ності», присуджений «за висо�кі показники у рейтинговомувиставковому конкурсі «Нау�кова та науково�технічна ді�яльність», диплом «За презен�тацію досягнень в інноваційніймодернізації національної ос�віти» та Сертифікат якості на�укових публікацій. РектораКНУБА П.М. Кулікова нагоро�дили Почесною грамотою «Занаполегливу організаторськудіяльність з інноваційногорозвитку національної осві�ти».

ПідготувавТимофій Тимченко

2

Оксана Бичкова, ГоловаРСС ФАІТу

Декан ФАІТ В.М. Смірнов з кубком«Кращий факультет КНУБА»

Члени РСС ФАІТ з дипломами та грамотами за гідну роботу

Всі вони працюють на благо ФАІТ

Студентське самоврядування

ВИ — МОЛОДЦІ!ТАК ТРИМАТИ!

Студентські роки вважа�ються найкращими роками ужитті багатьох людей. Самеза студентства кожен стаєпо�справжньому дорослим:сам приймає рішення, зна�ходить вихід зі складних си�туацій, вирішує власні проб�леми, значна частина яких єсуто студентськими: внут�рішні проблеми вузу, фа�культету. Але, звичайно, са�мому подолати негаразди —нереально, тому необхіднооб’єднуватись і робити церазом. Для цього, і не лише,створене студентське са�моврядування: коли студен�

ти беруть активну участь ужитті не тільки окремої ака�демгрупи, а й в цілому дер�жави.

Давайте тепер зверне�мось до літературних дже�рел тлумачення слова «са�моврядування»: «форма уп�равління, за якого суспіль�ство чи певна організація

має право самостійно вирі�шувати питання внутрішньо�го керівництва». Можназробити висновок: студен�тське самоврядування — цеучасть студентів в управлін�ні вузом, молодіжним рухом.

Хочу нагадати вам, щосаме факультет АІТ отримавкубок «Кращого факультетуКНУБА». Значна частина пе�ремоги належить активнійроботі студентського са�моврядування. Оскільки по�ширились чутка, що роботастудрад неефективна і не�відчутна, інформування сту�дентів на низькому рівні, явирішила провести невелич�ке опитування студентів наФАІТ, щодо роботи нашоїстудради. Питання звучалитак:

1. Чи знаєте ви про існу�вання РСС і чи відчуваєте насвоєму факультеті його ро�боту?

2. Як ви вважаєте: чи дос�татньо інформування проподії на факультеті, в універ�ситеті?

3. Чи були ви проінфор�мовані про вибори новогоголови (в 2013р.) РСС? Як�що так, то чи були присутні?(Ні — чому?)

4. Чи знаєте ви про умовивступу до РСС і чи хотіли бсамі стати її членом?

5. Які, на вашу думку, єнедоліки в роботі РСС ФАІ�Ту? (вказати конкретно).

Проаналізувавши опиту�вання, робимо висновок.Більшість студентів знаютьпро досягнення студради

ФАІТу та її роботу. Тому, ок�рема подяка за ефективнуспівпрацю та інформуваннястудентів старостам акаде�мічних груп. Продовжуйте утому ж дусі!

Усі вибори, засідання тастаростати на факультетівідбуваються у відкритійформі. Це підтверджуютьвідповіді студентів у анкетах.Адже більшість з них булиприсутні або проінформова�ні старостами академічнихгруп про їх проведення.

Щодо інформування проумови вступу у РСС, то ви�яснилось, що і з цим теж

проблем немає. Аджекожного року ми прово�димо збори з першимкурсом, де присутнічлени студради. Саметам і оголошується всяінформація про РСС.Також окремо прово�диться опитування що�до бажання стати чле�ном РСС. Тому, усі ба�жаючі мають можли�вість працювати на бла�го факультету, таких наданий момент у нас 30.

Інформування теж надостатньому рівні: ок�ремо на факультеті єдошка оголошень та«скринька пропозицій».У соц. мережі «Вконтак�

ті» створена група «Студен�тське самоврядування ФАІ�Ту», куди може долучитиськожен з студентів факульте�ту. Ми завжди відкриті длянових побажань та пропози�цій. Звичайно, деякі студен�ти зазначили, що іноді буваєнедостатньо інформування,що визначається в деяких

анкетах як недолік. Та я ду�маю, що це нескладно вип�равити. Адже у наш час ін�формаційних технологій таактивного потенціалу нашихстарост академгруп, це нестане проблемою номеродин на факультеті.

Загалом, результати опи�тування не підвели наших

очікувань. Приємно буловідчувати, переглядаючи ан�кети, що ми працюємо не�дарма. Надіюсь, кожен сту�дент, який читає цю статтю,візьме для себе щось корис�не: хтось вступить до лавРСС, хтось зверне увагу наті кольорові оголошення, щорозвішуються саме для них,

хтось буде інформуватись вмережі.

Та найголовніше те, щотепер ми точно знаємо, щопрацюємо в тому «руслі», утому напрямку, адже думкастудентів на факультеті — цеодин з важливих критеріївоцінювання роботи студра�ди. Думаю, не дарма кубок«Кращого факультету КНУ�БА» прикрашає наш факуль�тет.

Також хочу висловити ок�рему подяку усім членамРСС ФАІТу — ви молодці!!!Так тримати! Давайте прик�ладемо усі зусилля, щобзвання кращого факультетуКНУБА не змінило своговласника! Також хочу вис�ловити подяку: заступникудекана по виховній роботіІ.М. Мороз та найкращомудекану В.М. Смірнову за

сприяння та допомогу в ро�боті нашої студради. Ви —наше коріння, без якого наснемає.

Якщо ви звикли жити ак�тивним життям, вмієте тан�цювати, співати, малюватичи просто хороші оратори— не залишайтесь байду�жими до життя факультету,

долучайтесь до роботи уРСС! Море позитиву, чудо�во проведений час, багатознайомих, друзів та чималоспілкування — вам гаранто�вано!

Оксана Бичкова,Голова РСС ФАІТу,

ПНК�41

РЕКОРД УКРАЇНИВСТАНОВЛЕНО!

КОЖЕН з нас хоче взятивід життя сповна та добити�ся успіху у своїх справах.Йдучи в гору по кар’єрній чинавчальній драбині, ми пе�ревершуємо свої результа�ти, тобто встановлюємовласні рекорди. Та є одно�думці, які намагаються цезробити гуртом, як відбу�лось це 6 квітня. Суть цьогорекорду у тому, що одночас�но певна кількість людей від�жимається 20 раз. Саме уКиєві, у парку Перемоги, від�бувся фестиваль «Здоров’я»у рамках Міжнародного дняспорту, де і пройшло масо�ве віджимання киян. Там бу�ли присутні: і студенти,включаючи КНУБівців, і шко�лярі, і просто жителі Києва.

Давайте пригадаємо ми�нулі результати такого дій�ства. У жовтні 2013 року ум. Харкові 715 учасників наплощі Свободи віджалисьодночасно 20 раз. Присутнібули переважно студентивишів Харкова. Ось такийрекорд був встановлений.

Організаторами фести�

Кваліфікаційною комісією і Президією АкадеміїБудівництва України (АБУ) на початку 2014 року булоприйнято рішення про прийняття до складу АБУ член�кореспондентами працівників КНУБА: В. В. Титок, О. М.Ємельянову, ст. викладачів кафедри організації тауправління будівництвом, О. С. Грищенка, заст. декана ПЦБ,С. В. Сьомку, доцента кафедри основ архітектури іархітектурного проектування. Також випускників КНУБА,працівників Київських будівельних організацій: О. В.Ситнікова, Я. О. Чайку. Іноземним членом АБУ прийнятогромадянина Йорданії, аспіранта КНУБА: АднанаАбделХамід Халіла Абу Саля. Побажаємо нових успіхів ітворчого натхнення новообраним членам АБУ.

В.Савенко, к.т.н.

КНУБІВЦІВ В АКАДЕМІЇ БУДІВНИЦТВАУКРАЇНИ ПОБІЛЬШАЛО

С.В. Сьомка отри!мав Диплом член — ко!респондента АБУ

валю, а саме «Спілки волон�терів України» та«STREETWORKOUT.ORG»була поставлена мета знай�ти більше 715 людей, якізможуть віджатись 20 раз.Виконавши тяжку роботупошуку учасників для ре�корду, все таки, 6 квітня, усібажаючі змогли доказати,що Київ — місто здорових та

сильних людей. Тепер да�вайте детальніше про цюподію.

Розпочалось усе з реєс�трації. Кожен, хто бажаввзяти участь у встановленнірекорду, заповнив анкету і:або насолоджувався чудо�вою погодою, музикою абозаймався на встановленихтурніках. Коли достатнякількість людей була заре�єстрована, розпочалась ор�ганізація учасників у шерен�ги. Вступне слово говориливедучі та присутні «зірки»»— це Василь Вірастюк, Віта�лій Козловський, ВікторПавлик, дядя Жора, Олег Лі�согор, Василь Бондарчук,Олексій Кузнецов, ДенисМінін, Олександр Педан таінші, які теж брали участь увстановленні рекорду.

Звичайно, усе розпоча�лось з гімну України, у вико�нанні Олексія Кузнецова. Цюатмосферу потрібно буловідчути: 917 киян, поклавшируку на серце, співали усіразом. Після цього, неодно�разові вигуки: «Слава Укра�

їні!» та «Героям Слава!» на�давали ще більше сил тапідтримували силу духу. Осьтак, патріотично зарядженіучасники розпочали вико�нання вправи віджимання.Звичайно був присутнійпредставник з «Національ�ного Реєстру Рекордів»,який фіксував кількість лю�дей та сам процес встанов�

лення рекорду України.Прийнявши упор лежачи,

усі — 917 учасників віджи�мались за рахунком ведучо�го. Виконавши вправу, усіучасники вигукували від за�доволення! Адже доказали:ми — здорова нація, ми —найкращі! Рекорд встанов�лено!!!

Після цього, була міні фо�тосесія з зірками та усіх учас�ників разом. На цьому фести�валь не закінчився. Відбулось

ще багато цікавих виступів, якіпідтверджували, що наша мо�лодь дійсно спортивна та ак�тивна, що усі присутні за здо�ровий спосіб життя. А саме:виступ дівчат STREET�WORKOUT, батл Арізона і СЛСабо Дніпро, бі�бой, паркур таобов’язково жива музика. Та�кож за програмою: виступиSTREETWORKOUT і всіх ба�жаючих, кіокушинкай�карате,футбольний фрістайл, пан�кратіон, тайський бокс ташпажний турнір.

Отже, можна зробити та�кий висновок: наша молодьза здоровий спосіб життя.Підтвердженням цього, євстановлений рекорду Ук�раїни. 917 учасників допо�могли доказати, що здоро�вий ЗОЖ — це круто, стиль�но та корисно. Приємно та�кож наголосити, що частин�ка успіху у організації тавстановленні рекорду Укра�їни належить студентамКНУБА.

ПідготувалаОксана Бичкова,

ПНК�41 (ФАІТ)

3

ОДА КОБЗАРЕВІВелика і могутня Україна(Як нам Всевишній повелів),Ти мов Христа на світ

принесла сина,І він про нас всім іншим розповів.Розповідав про гори і долини,Про дух незламаний народу

на Дніпрі,Про те, що живемо в своїй країні,Своя в ній правда й воля на землі.

У віршах славив рідну нашу мову,В картинах край наш рідний

прославляв.Так, в ті часи нелегка була доля,Але народ наш незалежність

здобував.І він здобув її, здобув

свою свободуНазло всім лютим ворогам своїм.

Задля нащадківБогданівського роду

З його клейнодів збудувавпросторий дім.

І в цьому домі нам віднині житиІ спільно будувати майбуття,І землю також спільно боронитиЗадля величного

та мирного життя.

Поет дніпровських круч і берегів,Співак країни

від Донбасу до Карпат!Для кожного із вільних козаківАрхангел ти, товариш ти і брат!

Живе про тебе пам’ять, не вмирає!І хай це буде знати вся Земля:Держава Україна не згасає,Бо в ній горить Шевченкова душа!

Ю. Тимофеєв,к.т.н., доцент

Шевченко — провідник у майбутнє

«З КОБЗАРЕМ У СЕРЦІ»2014 рік оголошено роком Тараса Шевченка і

впродовж всього року вся Україна, все прогре�сивне людство, весь світ вшановує пам’ять Ве�ликого Кобзаря. Тарас Григорович завжди був на�шим сучасником і зараз, як ніколи, він поруч з на�ми.

І неоднаково мені,Як Україну злії люди,Присплять, лукаві і в огні,Ії обкраденую збудять,Ох, не однаково мені.

Ці рядки і сьогодні луною відгукуються в серцікожного українця. Глибина його філософськоїдумки, широкі обрії його натхнення і таланту дій�сно неосяжні.

«З Кобзарем у серці» — під такою назвою з на�годи 200�річчя від дня народження Тараса Григо�ровича Шевченка 18 березня до читального залубібліотеки університету були запрошені гості налітературно�музичну композицію. Цей захід буворганізований спільно трьома підрозділами —бібліотекою університету, Службою волонтер�ства, благодійництва й милосердя КНУБА та мо�лодіжним театром БФ КНУБА «Крила ангела»,котрі вже давно співпрацюють з питань організа�ції вечорів, благодійних концертів та творчих зус�трічей.

Як і зазвичай, при підготовці літературно�му�зичних вечорів, працівники університетської біб�ліотеки підготували декілька ілюстративно�ху�дожніх виставок на тему Шевченкіани. Всі присут�ні могли ознайомитися з експозицією кращихтворчих робіт студентів архітектурного факульте�ту кафедри рисунка і живопису, спеціальності«Образотворче мистецтво».

Відкриваючи вечір, директор бібліотеки Ната�лія Іванівна Хілобоченко, привітала присутніх ізсвятом та підкреслила величезне значення впли�ву творчості Тараса Григоровича на самосвідо�мість сучасного молодого покоління.

Щиро й проникливо прозвучав виступ деканаархітектурного факультету Кащенка ОлександраВолодимировича. Він поділився спогадами просвоє сприйняття Шевченка ще з дитинства і роз�повів про те,як творчість Кобзаря надихала його,протягом життя працювати і творити.

Ведучі вечора — к.т.н., доцент кафедри орга�нізації та управління будівництвом, голова служ�би волонтерства, благодійництва й милосердя —Ю. Е. Тимофєєв та студентка першого курсу бу�дівельного факультету Мельник Ганна, розповілипро життєвий та творчий шлях Шевченка, прокрасу, багатство та розмаїття української мови.Власне, починаючи з Шевченка — проголосиливедучі — ми усвідомлюємо себе як єдина нація,єдиний народ.

Тарас Шевченко — відомий у світі, в першу чер�гу, як митець слова. Однак, це аж ніяк не забираєйого слави, як художника. І саме про цю грань йо�го таланту багато говорилось на вечері.

Студенти архітектурного факультету проко�ментували свої творчі науково�пошукові роботина тему «Тарас Шевченко — митець, архітектор,пейзажист», представлені на виставці в читаль�ному залі. Координатор виставки студентськихробіт — Білєнкова Світлана Вікторівна, доцент ка�федри рисунку та живопису, кандидат мистец�твознавства, учасник парламентських слухань уВерховній Раді України, присвячених 200�річчю здня народження Т. Г. Шевченка.

З ініціативи деканату архітектурного факуль�тету та бібліотеки учасники виставки були відзна�чені Подякою за вивчення та популяризацію твор�чості Т. Г. Шевченка. Серед нагороджених: БойкоГанна, Ілик Ірина, Гриценко Євген, Кандич Юлія,Кривуля Марія, Кузьменко Ольга, Лапіна Наталія,Лозова Тетяна, Лола Анастасія, Малиш Альбіна,

Мірошніченко Ксенія, Туловська Валерія, Романо�ва Валентина, Туранова Світлана, ТурчинецьАнастасія, Сиводід Марія, Чельник Олена, Чер�нецька Марина.

Продовжила тему Шевченко�художник на ве�чорі, викладач кафедри українознавства, доцентДикарєва Лариса Юріївна, яка зробила цікавий ізмістовний аналіз символів картини Т. Г. Шевчен�ка «Катерина».

З надзвичайним захопленням глядачі сприй�няли виступ дітей з обмеженими фізичними мож�ливостями, які проходять реабілітацію в спіціалі�зованому центрі «Родина», шефство над якимвзяв наш університет — Василевського Павла,Вергелис Інни, Усислій Назара. Вони прочиталивірші Шевченка.

Діти розчулили всіх присутніх своїм щирим ви�конанням і отримали в нагороду та в підтримкубурхливі оплески та подарунки.

Неабиякий інтерес у присутніх викликав івиступ гостя свята — заслуженого діяча куль�тури України, випускника КНУБА (КІБІ) 1976 ро�ку, колекціонера творів Шевченка та матеріалівпро нього, організатора шести музеїв Кобзаряу різних регіонах України, і просто небайдужоїта щирої людини — Портянка Володимира Кос�тянтиновича.

Володимир Костянтинович — будівельник зафахом, а його хобі — вивчення творчості Шевчен�ка. Він заворожив глядачів цікавою та змістовноюрозповіддю про своє ставлення до постаті Шев�ченка та продемонстрував ексклюзивні експона�ти власної колекції «Кобзарів». Крім того, Портян�ко В. К. прокоментував експозицію колекції ста�тей про Шевченка, яку збирав багато років. Вонабула представлена в читальному залі і подарова�на бібліотеці університету. Це був не єдиний по�дарунок Володимира Костянтиновича. Бібліоте�ка університету отримала в дар від нього ще дис�ки: «Тарас Шевченко: життя та творчість» та «Твоїсини, Україно, твоя біль, твоя слава».

Прикладом єдності всіх народів землі, якихоб’єднало слово Кобзаря був виступ студентки 2�го курсу ПЦБ, громадянки Кенії Елізабет Екакоро,яка проникливо виконала а капелла пісню на сло�ва Т. Г. Шевченка «Думи, мої, думи».

Після офіційно�ознайомчої частини, святопродовжили артисти студентського театру КНУ�БА «Крила ангела». У концерті взяли участь сту�денти будівельного факультету, прозвучали пісніу виконанні артистів театру «Крила ангела» Світ�лани Данилової, Ані Насонової, Даші Шахової, Ка�ті Маргулець, Тоні Кайтанюк, та дебютантів ЛізиМамницької та Іллі Сергеєва. Разом із студента�ми виступив і викладач, доцент кафедри основархітектури та архітектурного проектування, кан�дидат архітектури, автор та виконавець своїх пі�сень Сергій Володимирович Сьомка.

З зацікавленістю глядачі сприйняли виступМихайла Галутвіна з альтернативною програмоюбікбоксу.

За звукорежисерським пультом працював —Дмитро Пугач, відеозйомку заходу здійснювавчлен прес�служби КНУБА — Володимир Чахоян,фото забезпечував постійний фотограф буді�вельного факультету — Олег Мазуренко.

Вечір добігав кінця, всі студенти та промовцівідчували теплу підтримку глядачів і доброзичли�ву атмосферу свята. І кожний з присутніх відкривдля себе свого Тараса.

«Учітесь, читайте…І чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь»

Т. Шевченко

Н. І. Хілобоченко,директор бібліотеки

До ювілею Кобзаря

ПАЛОМНИЦТВО В ШЕВЧЕНКІВ КРАЙ«Хочу розповісти читачам газети про свою поїздку

до Шевченкового краю. Правда, минуло вже 9 місяців,але до сього часу відчуваю захоплення і піднесення відрідних місць поета». Так сказав газеті Макар Сірчук,студент КНУБА. І ми із задоволенням надали йому міс-це в студентському друкованому органі.

Ой чого ти, дубе,на яр похилився?

Серед шедевральних крає�видів Черкаського краю виріз�няються дуби. Поважний вік таособлива міць оповиваютьдревні дерева особливоюаурою, навіть містикою. ВШевченковому краю є дуби,які на своєму віку бачили коза�ків, гайдамаків, холодноярців,повстанців, були свідками по�дій, які ввійшли в історію. Се�ред них — 1100�літній дубМаксима Залізняка, де відбу�валися козацькі ради (хутір Бу�да). У нього шість чи сім разіввлучала блискавка. І свідок

давніх подій усе ще живий…Три роки тому дуб почав за�

сихати — науковці з’ясували,що йому бракує органіки. Тазнайшлася меценатка з Кана�ди українського походження,котра профінансувала піджив�лення знаменитого дуба. За�копавши поміж його коріннямішок цукру, туші двох корів ітелиці, дерево порятували —

дуб зазеленів. І зараз створюєособливу ауру. Поряд щеодин, якому років 700, але вінуже майже засох. А його ро�весник у маєтку пана Енгель�гардта в селі Будище — зеле�ніє собі. Він бачив, як ТарасШевченко (служив у 1828 —1829 роках у пана козачком)малював тут свої ще юнацькікартини. Маєток, на кухні

якого Тарас також часто заси�нав над власним малюнком чипереписуванням при свічці,частково зберігся. Тривалийчас тут була школа. Зараз бу�динок (ту частину, яка не булазруйнована дотепер) рестав�рують, можливо, з часом будереконструйовано решту будів�лі. Але наразі найцікавішийоб’єкт тут — дуб, укріпленийцементом (стовбур розчахнув�ся, але цементом дерево скрі�пили), з підпертим металеви�ми трубами масивним гіллям.Щоб обняти його, десяти лю�дей замало.(Закінчення на 5!й стор.)

Катерина Костиркіна.Портрет Т. Шевченка. Муліне.

4Інтерв’ю з книголюбом

Володимир ПОРТЯНКО: «ШЕВЧЕНКО У МОЄМУ ЖИТТІ»

9 квітня відбулося довгоочікуване зма-гання команд нашого універу з «Танцю-вальної битви факультетів». Воно прово-дилось у рамках загально університет-ського конкурсу «Кубок факультетів КНУ-БА» на території Державного універси-тету телекомунікацій.

В танцювальному змаганні взяли участь 5факультетів КНУБА: будівельний, будівельно�технологічний, санітарно�технічний, факультетавтоматизації та інформаційних технологій тафакультет геоінформаційних систем та управ�ління територіями.

Насамперед, хочеться відзначити, що тан�цювальні номери учасників складалися з кла�сичних танцювальних програм і поєднувалися

Конкурс

НАЙТАЛАНОВИТІШИХ В ТАНЦЯХ ВИЗНАЧЕНОіз виконанням номерів, які відображали сучас�ні тенденції хореографічного мистецтва.

Журі, до складу якого увійшли представни�ки профспілкового комітету співробітників, сту�дентської ради, та знані столичні хореографи.підвело підсумки і визначило кращих.

Найбільш талановитими виявилися студен�ти з факультету ГІСУТ, які й отримали І місце втанцювальній битві. У підсумку три факультетинабрали однакову кількість балів (ФАІТ, БФ таБТФ), і, за рішенням журі, ІІ місце виборов фа�культет АІТ, ІІІ�тє — будівельний факультет, IV— будівельно�технологічний факультет, а V —санітарно�технічний факультет.

За інформацією пресс�служби С.Жарток,студкор газети

В.К.Портянко біля власної колекціїтворів Т. Шевченка

В.Портянко — гість бібліотеки КНУБА. Вечір «З Кобзарем у серці»

Володимир Портянко зі студенткою КНУ!БА — Елізабет Екакоро — громадянкою Кенії,якій подарував книжку з віршами поета

Протягом трьох десятків літ Володимир КостянтиновичПортянко збирав Шевченківську приватну колекцію. Вонаскладалася з книг Шевченка і про Шевченка…

Заслужений працівник культури України В.Портянко ставгостем бібліотеки університету, яка 18 березня провела лі-тературно-музичний вечір «З Кобзарем у серці « з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Цейматеріал про нього. Отже, читайте!

22 травня 2002 року в Донецьку надень Міжнародного Шевченківськоголітературно�мистецького свята «В сім’ївольній, новій…» почесні гості з Києва,Івано�Франківська започаткували фун�даментальну справу — відкрили літе�ратурно�художній музей Тараса Шев�ченка. До того ж — у приміщенні універ�сальної обласної наукової бібліотеки.

Але ідея створення на Донеччині му�зею Тараса Шевченка народилася да�леко від цього краю. Його базою сталаприватна колекція тоді головного кон�сультанта�інспектора Головного управ�ління організаційно�кадрової роботи тавзаємодії з регіонами АдміністраціїПрезидента України Володимира Пор�тянка. Пристрасний книголюб збиравсвою приватну Шевченкіану понад 30років, щоб передати її в дар донечча�нам. Та перший музей Шевченка на ос�нові колекції Володимира Костянтино�вича було відкрито ще раніше, у серпні2000 року у Вінниці… На сьогодні та�ких музеїв вже створено шість.

Газета «Архітектура і Будівництво»вирішила задати Володимирові Кос�тянтиновичу декілька питань на тему«Шевченко в моєму житті».

Нині, коли суспільство потряса!ють кризи, наростає відчуття моро!ку бездуховності, ваш внесок у ду!ховне відродження нації неоцінен!ний. Як у вас визріла така відданістьКобзарю?

Я народився на Черкащині у Кор�сунь�Шевченківському районі і вважаюсебе земляком Тараса Шевченка. Мійбатько, Костянтин Петрович, був сіль�ським учителем, і у нього, як і в кожно�го вчителя, була своя бібліотека. Цябібліотека і дісталася мені у спадщину.У ній було два «Кобзарі». Один із нихпройшов з батьком всю війну. Звідси йбере початок моя Шевченківська біб�ліотека, яка на сьогодні налічувала бблизько 2000 книг Шевченка і проШевченка.

Саме Кобзар навчив мене, щеюнака, пишатись історією свого наро�ду, цінувати вітчизняну культуру… Дорозуміння Шевченкової величі прихо�див не раз за життя. І це розуміння зроками поглиблювалося. Шевченкоспонукав мене вивчати минуле нашо�го народу і знати правду про нього. Вінзаклав у душу паростки національноїгідності. Я осягав: як пристрасною смі�ливістю Шевченко внутрішньо розкрі�пачував людей. Він не зрікся жодноїсвоєї ідеї, жодного переконання. Ось учому велич Кобзаря і ось що спонука�ло мене збирати свою Шевченкіану.

Вас годилося б назвати мецена!том, бо пожертвувані особисті ко!лекції дуже цінні. Ви залюбки відда!ли найдорожче для вас, на що вит!рачено десятиліття пошуків, до чо!го прикипіли серцем… Чи таки бувякийсь чинник, що спонукав вас доколекціонування?

Почав збирати все, що має відно�шення до Шевченка, з того дня, колимій син Віталій приніс зі школи фото�

типічне видання «Кобзаря» 1840 ро�ку. Хтось із дітей його здав на маку�латуру. Можете мені повірити, що ко�ли я взяв цю книгу, у мене затремтілируки і стало якось не по собі. І зараз,коли бачу на базарі книгу Шевченка,яка лежить на підлозі і яку продаютьза безцінь, не можу пройти мимо,щоб її не купити.

Але ж ваші дарунки… Знайом!лячись з описом вашої колекції,яку зробили провідні наукові пра!цівники Національного музею Та!раса Шевченка і яку ви подарува!ли донеччанам (а це 830 книг), пе!реконуєшся, наскільки вони цінні.Назву лише кілька видань «Кобза!ря»: Санкт!Петербург — 1876 р.,1883 р., 1907 р., Київ — 1894 р.,Львів — 1898 р… «Повний збірниктворів Т.Г.Шевченка» (Катеринос!лав, 1914 р.), «Твори Тараса Шев!ченка» (Львів, 1917 р.) …

Особливу цінність мають видан!ня «Кобзаря» 1908 року під редак!цією Івана Франка, «ЗапретнийКобзар» 1922 року, «Кобзарі», якібули видані під час Великої Вітчиз!няної війни у 1942, 1943 і 1944 ро!ках на прохання бійців із фронту. Ачого вартий унікальний журнал «Ос!нова» 1861 року, в якому ще за жит!тя Тараса було надруковано один ізйого віршів…

За свідченням науковців, вели!

ку цінність являють книжки, присвя!чені Шевченку!художникові, зокре!ма «Тарас Шевченко як маляр»О.Новицького, яку надруковано у1914 році Науковим товариствомім. Шевченка.

Коли в мене зібралася чимала біб�ліотека, то, безумовно, виникло питан�ня: чому вона не працює? Її бачили ли�ше мої знайомі та друзі, які, дізнав�шись, що збираю Шевченкіану, поча�ли дарувати мені книги, за що я їм щи�ро вдячний. Щоб ознайомити із колек�цією ширше коло людей, слід було ро�бити виставки книг, та часу бракувало.Я працював багато і займатися цимпрактично не міг. А так хотілося поділи�тись унікальним надбанням з іншимилюдьми.

Сама доля розпорядилась і допо�могла. У 1999 році почав працювати ізВінницькою областю і перше, що менезацікавило, а як в області вшановуютьШевченка? З’ясувалося, у Вінниці є ли�ше бюст Тараса Шевченка біля школи№30 (до речі пам’ятника Батьку Тара�су у Вінниці немає до цього часу). І тодівиникла ідея створити шкільний музейКобзаря. Не історичний, а літературно�художній, тобто музей, у якому будутькниги і картини Шевченка, матеріалипро нього. Запропонував сто книг ізмоєї книгозбірні, картини, плакати,листівки. І тодішній голова облдержад�міністрації Юрій Іванович Іванов під�тримав мій проект. Ми довідалися тодіпро неймовірну річ: школі №30, біляякої і стоїть бюст Кобзаря, 1961 рокубуло присвоєно ім’я Тараса Шевченка,

але чомусь із часом, через не зовсімзрозумілі причини, про це було «забу�то». Можливо, комусь таке гучне ім’я рі�зало вухо, так само і більмом на оці ставбюст Шевченка на подвір’ї школи. Бу�ли бажаючі, які пропонували його пе�ренести, мовляв тут мало ходить лю�дей! І ось мене запрошено на відкрит�тя літературно�художнього музею 21серпня 2000 року. Цей день увійшов умоє життя як один із найщасливіших.

А як зародилась ідея створитифундаментальний музей у Донець!ку, практично віддавши всі свої ко!лекційні надбання?

Того ж, 2000 року, я почав працю�вати як головний консультант�інспек�тор з Донецькою областю. Цей крайдорогий мені — тут починалася моятрудова молодість. Коли часом чув, щона Донеччині мешкають «східняки»,«москалі», ставало боляче за цей чудо�вий край. Стверджую, що тут завждишанували і шанують українську мову йкультуру. На підтвердження приведу,що писали газети про святкування Між�народного Шевченківського літератур�но�мистецького свята «В сім’ї вольній,

новій» на Донеччині у 2002 році. Газета«Високий замок» за 25 травня 2002 ро�ку: «… ми не відчули, що хтось тут косодивиться на галичан за «нашоукраїн�ськість». На Донеччині побачили чима�ло такого, що ми б галичани, назвалипоєднанням непоєднуваного. Скажімо,звучання всюди російської мови і ве�лика шана до Тараса Шевченка, тонкерозуміння його Слова, його значеннядля соборності, державності України.Чи от ще про непоєднуване. Відкриттялітературно�художнього музею ТарасаШевченка відбулося в обласній універ�сальній науковій бібліотеці імені … На�дії Костянтинівни Крупської. І нічого, чу�довий музей Великого Поета, основуякого склали унікальні експонати з ко�лекції черкащанина Володимира Пор�тянка». Газета «За вільну Україну» за 31травня 2002 року: «Скрізь, де виступа�ли письменники й артисти, люди про�являли підвищений інтерес. Люди слу�хали, розуміли і сприймали українськеслово! Вони аплодували щиро та охоче,у багатьох на очах бриніла сльоза. Осьвам і баєчки про «нєпоніманіє україн�ського язика», «несприйняття та начеб�то ворожість до усього українського вДонецькому краї».

А ще мені хотілося залишити про се�бе добру пам’ять у Донбасі. Взагалі, ко�ли ми планували відкриття музею, ніх�то не розраховував, що ця значна по�дія відбудеться саме у дні Шевченків�ського свята. Такий збіг обставин меніздається символічним.

З ким я не спілкувався на Донеччи�ні: чи з керівниками, чи із спеціаліста�ми, я пропонував свою ідею створен�ня музею Тараса Шевченка. І всі гово�рили: такий музей треба робити.. Піс�ля цього за допомоги міської влади бу�ло проведено реконструкцію примі�щення обласної наукової універсальноїбібліотеки, а мої книги переїхали до До�нецька.

Сьогодні поруч з музеєм стоїтьпам’ятник Кобзареві, який було відкри�то у 1955 році. Тоді поет�донеччанинВіктор Соколов написав такі вірші:

Він прийшов на Донбас,Як до рідного дому.І спинився ТарасНа бульварі новому.І навкруг без кінцяРідні діти і внукиПростягли до співцяРоботящії руки.

Володимире Костянтиновичу,ваша унікальна колекція переїхаладо Донецька.. Вам за створення та!кого музею було присвоєно почес!не звання Заслужений працівниккультури України. Скажіть, вашапристрасть не облишила вас?

Навпаки. Якщо відкриття першогомузею Тараса Шевченка я назвав длясебе подією фантастичною, то від�криття другого музею підтвердиломої плани — такі музеї треба створю�вати. Це потрібно не мені, а треба на�шим онукам і правнукам. 9 березня2005 року було відкрито кімнату�му�зей Тараса Шевченка у Київськомувійськовому ліцеї ім. Івана Богуна. 30травня 2008 року створено «Світли�цю Шевченкового заповіту» (так наз�

вали музей) у школі №25 м.Він�ниця. 11 березня 2009 року внауково�технічній бібліотеціВійськового інституту телеко�мунікацій та інформатизаціїНТУУ «Київський політехнічнийінститут» відкрито «КуточокШевченкового заповіту», вякому можна побачити твориШевченка мовами різних наро�дів, його картини і книги, книгипро Тараса. У цьому році 21 ве�ресня в Будинку культури м.Се�менівка Чернігівської областівідкрито Народний музей Та�раса Шевченка. Вірю, що будеще і сьомий, і восьмий… А то�му продовжую збирати видан�ня Шевченка і про Шевченка.

Коли часом чую зловтішно�зневажливе або розгублено�безпорадне: національна ідея неспрацювала, маю всі підставизаперечить: ідея патріотизмупрацювала й працюватиме. І за�порука тому — наш великий Спі�

вець недолі, страждань і величі Украї�ни.

І завжди згадую слова Бориса Олій�ника: «Тарас Шевченко не дав нам за�бути, що ми — українці, і вже тому вінбезсмертний». Творчість Кобзаряоб’єднує нас, незалежно від того, деми мешкаємо — на Східній чи ЗахіднійУкраїні.

Нам відомо, що ви збираєте та!кож вірші про Батька Тараса.

Це правда. На сьогодні зібрано вжебільше 1200 віршів. У 2004 році вийшовмій збірник «Віщий Тарас» у 2 х томах,до якого увійшло 320 віршів, присвяче�них Тарасу Шевченку. Це видання вий�шло завдяки тодішньому голові Він�ницької облдержадміністрації ІвановуЮрію Івановичу і голові Вінницькоїписьменницької організації КаменюкуМихайлу Феодосійовичу, нині заступ�нику Голови Спілки письменників Укра�їни. На жаль, видати більшу збірку я нев змозі. Хотів би сказати, що весь жит�тєвий і творчий шлях Тараса Григоро�вича описано у віршах українських по�етів і поетів світу.

І на закінчення нашої розмови.. Як�що не заперечуєте, я прочитаю свійвірш (хоча і не пишу віршів) «Вічний якУкраїна»:

Моя країно, краю веселковий,Ти зустрічаєш ювілей Тараса.Він мріяв уві снах про край казковий,Мою країну — золоту окрасу.

Стоять тополі, як тоді стояли,І чують пісню золотих ланів…Тут козаки бувало битви вигравалиІ слухали кобзарських гнівний спів.

Пашисті дні і ночі солов’їніІ шелест трав некошених стоїть.Іде Тараса свято по країні –Святкуєм ювілей аж двох століть.

Нехай ідуть роки і вже століттяТа пам’ятаєм ми про те завжди,Як жив Тарас в сурове лихоліттяІ мріяв, мріяв про щасливі дні.

Є на світі така країна,Вона як мати рідна для нас.І вічно буде жити Україна,І вічно буде жити і Тарас.

Воістину пророчі слова! І мене ра�дує те, що ми правнуки Тараса робимовсе можливе і неможливе у наш скрут�ний і непростий час, щоб велич його нетільки не зменшувалась, а навпаки —зростала. До речі, цей вірш став піс�нею�гімном Тарасу Шевченку. Музикунаписав Волк Анатолій Григорович,місцевий композитор — незрячий му�зикант. 21 вересня під час відкриттямузею ця пісня прозвучала у виконаннінародного ансамблю «Джерело» і бу�ла тепло зустрінута всіма присутніми.

І останнє запитання до вас, Во!лодимире Костянтиновичу: як виоцінюєте підготовку до 200!річчявід дня народження Тараса Шевчен!ка?

Відкриття Народного музею ТарасаШевченка в м. Семенівка говорить проте, що на місцях люди знають про Та�расів ювілей і готуються до нього. Алемені було дуже прикро, що на відкрит�тя музею не приїхав ніхто із обласнихчиновників і навіть губернатор. Ось вамі відношення до Батька Тараса.

Мені відомо, що в бібліотеках і шко�лах України готувалися до славногоювілею. З багатьма спілкуюсь і чим мо�жу допомагаю. Так що свято будемосвяткувати.

І є приємна для мене новина. Газе�та «Літературна Україна» за 24 жовтня2013 року на першій сторінці опубліку�вала повідомлення, що Спілка пись�менників України підтримала мою про�позицію щодо ювілейної медалі начесть Тараса Шевченка і звернулась доПрезидента України щодо її запровад�ження.

31 січня 2014 року підписано Указпрезидента України, яким дано дору�чення Кабінету Міністрів України щодо«розроблення і виготовлення пам’ят�ного нагрудного знака «200 років віддня народження Тараса Шевченка тавідзначення цим нагрудним знаком».

Так що я «согласен на медаль».

Підготовлено газетою

5Вперше!

ПОЧЕСНІ ДОКТОРИ БУДІВНИЦТВА АБУВ Україні вперше запроваджено почес�

ну вчену ступінь — Доктор будівництва АБУ.І 7�го квітня 2014 року Вчена Рада №1 Ака�демії будівництва України під головуваннямд.т.н. професора КНУБА І.І. Назаренка та�кож уперше провела публічні слухання і за�хист ступенів докторів будівництва АБУ.

На захист були представлені 2 роботи:1. Підвищення ефективності будівельнихробіт шляхом впровадження системи уп�равління якістю та енергоефективних тех�нологій. (здобувач Савенко В.І.); 2. Дослід�ження проблем різання грунтів (здобувачСмірнов В.М.)

Після проведених доповідей, питань ідискусій членами Ради АБУ одноголосно(12 — 0, 12 — 0 ) здобувачам були присвоє�ні почесні ступені Докторів будівництва АБУ.

І.Бондар,лауреат премії ім. М. С.Буднікова

На Вченій раді АБУ під час захисту ступенів докторів будівництва АБУ. СлухаютьВ.І. Савенка. В.М.Смірнов після публічного слухання

До ювілею Кобзаря

ПАЛОМНИЦТВО В ШЕВЧЕНКІВ КРАЙСвіте тихий

Найбільш бентежними йхвилюючими були відвідинимісць народження й дитинстваТараса Шевченка. Керелівка(ми звикли до назви Кирилів�ка, яка побутувала з початкуХІХ ст., хоч місцеві музейніпрацівники вказують на поход�ження назви від «керели» —дерев’яні ковші для просію�вання зерна, які виготовлялимісцеві мешканці) з 1929 рокуназивається Шевченкове. Нав’їзді в село нас зустрічає Та�рас із ягням («я пас ягнята заселом»). І взагалі — тут чима�ло камерних пам’ятників Коб�зареві — при дорогах, і в музеїШевченка.

Село засноване ще в XVIIстолітті, перша згадка про ньо�го датована 1618 роком. 1816року Григорій Шевченко з дру�жиною Катериною (в дівоцтвіБойко) придбали дворище. ТутТарас провів своє дитинство.Ще 1939 року на цьому місцівідкрили літературно�меморі�альний музей. 1992 року селадитинства Шевченка (Морин�ці, де народився, Керелівка,Будище, де служив козачком упана, Вільшана, де починаєть�ся перша наука Тараса) об’єд�нали в Державний історико�культурний заповідник «Бать�ківщина Тараса Шевченка», з26 січня 2006 — національний.

Проводячи екскурсію, му�

зейні працівники розповідаютьпро побут села тих часів і продитинство поета й художника,про його родину і творчість. УШевченковому живе більше 30родичів Кобзаря (5�е — 6�е по�коління). Експозиція наповне�на давніми предметами побу�ту та меблями, віднайденимина території села. Тут і архео�логічні знахідки, і предмети до�машнього вжитку, і вишивані таткані речі (поповнюємо свійлексикон новим словом — хо�лодайка, тобто туніка), і прик�раси. Є ікони, яким понад 200років (мальовані місцевимибогомазами, як тоді називалиіконописців).

Виставлені деякі твори та�лановитих родичів. Троюрід�ний брат Григорій Петрович —перший фотохудожник села(кін. ХІХ — поч. ХХ ст.). Племін�ник Яків, маючи 17 років, нідене навчаючись живопису, май�стерно змалював Тараса Гри�горовича.

Та найцікавіше в ній — ав�тентичні речі Тараса Шевченка.Тут і його лист до брата, й ав�тографи поезій (уявляєте, цевсе писане власноруч Кобза�рем!), і картини. Стіл і лава збатьківської хати аж відполіро�вані руками відвідувачів — кож�ному хочеться торкнутися меб�

лів, де сидів Тарас. Вони не за�городжені обмежувальнимистрічками, тому ця трепетна діядоступна кожному відвідуваче�ві музею. Вражає портрет Шев�ченка, виконаний КатериноюКостиркіною в техніці муліне (звідстані півметра й не скажеш,що то не малюнок). В музеї ек�спонується одна із трьох пос�мертних масок поета (ще дві вКиєві). Зберігся камінь із бать�кової могили (вважають, що на�пис власноручно зробив Та�рас). Григорій Якович був похо�ваний на сільському цвинтарі.Нещодавно його могилу від�найшли.

Праворуч від входу на тери�торію дворища — пам’ятникмандрівному Тарасові з вузли�ком на плечі (його перша ман�дрівка — до стовпів, які небо

підпирають), за ним — батьків�ська хата. Вперше її відновилиу 1989 році за малюнками са�мого Тараса, взявши за зразокзбережені в селі будівлі (а в тічаси вони були подібні одна наодну). Але 8 вересня 1991�го— за кілька днів після віднов�лення незалежності України —хату підпалили. Та зараз воназнову стоїть на тому ж місці (цедещо збоку від того, де стоя�ла справжня хата Шевченків).Коли заходиш всередину(низько поклонившись, бодвері тут дуже низькі, вікна ма�лесенькі), млієш від пахощів сі�на (на долівці) і квітів (усі гли�няні посудини наповнені буке�тами трав). Усюди вишивка,ткані речі, образи. Тісно, алезатишно. Подвір’я Шевченківчимале. Земля була неорна(пагорби, а внизу стави), від�так дешева, придбали її цілийгектар. Зараз це сад, де кож�не дерево посаджене кимосьіз родини.

Посаджу коло хатиниНа вспомин дружиніІ яблуньку, і грушеньку,На вспомин єдиній!Можна скуштувати Шев�

ченкового яблука чи сливи, по�милуватись калиною (їй понад100 років)...

У садку похована мати Та�

раса Катерина. Загальновідо�мий факт, що померла моло�дою, маючи лише 40 років (відсухот). Та вражає, що в такомумолодому віці, усвідомлюючи,що кінець близько, розсудли�во і спокійно дає розпоряд�ження: враховуючи, що маєп’ятеро малих дітей, проситьпоховати в саду. Таке спокійне,філософське ставлення досмерті, очевидно, передалосяй синові. Як наголосив на па�нахиді на могилі Кобзаря в Ка�неві отець Тарас Жеплин�ський, це християнське сприй�няття, з тонкою іронією (як івпродовж усього життя). Тіль�ки святі люди, вважає отецьТарас, відчувають день своєїкончини і можуть із таким спо�коєм про це писати:

Чи не покинуть нам,небого,

Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршуватьТа заходиться риштуватьВози в далекую дорогу,На той світ, друже мій,

до Бога,Почимчикуєм спочивать.Пам’ять матері, яка подару�

вала українцям генія, вшанову�ють усі, хто буває в музеї. Ек�скурсоводи зачитують присвя�чений їй вірш Лева Сорокіна.

«Учися, серденько,колись з нас будуть

люде»У цій садибі чомусь найза�

тишніше. Вшановуємо щепам’ять Григорія Шевченка(його могила недалеко відпам’ятника Тарасові в Шев�ченковому — одного з трьох запроектом одного автора, дваінші в Черкасах і Торонто).Їдемо ще подивитися на тусправжню хату дяка, в якогопочинав учитися Шевченко(хоч добре знаємо про ту «на�уку»; та талант і в таких умовахзумів пробитися) — вона збе�реглася дотепер. Щоб на сті�ни, з яких, мовлячи по сучас�ному, «стартував» Шевченко�художник, могли подивитися ймайбутні покоління, хату за�консервували. Довкола вели�ких вікон «ковпака» ходимо йзазираємо на хату, з якої по�чався шлях Тараса у мистец�тво. — У голову приходитьдумка, що вже в ті часи освітадавала багато. Тарас Шевчен�ко мав талант і дуже хотів учи�тися, працювати. І хоч які неп�рості були умови, він старав�ся. Із 17 учнів у дяка тільки троєзакінчило науку, серед них Та�рас Шевченко. Із кріпака Шев�

ченко став академіком. Остан�ній пункт нашого насиченогодня — Моринці, де Тарас впер�ше побачив світ. Щоправда,дорогою екскурсовод розпові�дає, що мешканці села Шам�пань вважають саме себе зем�ляками великого Українця. Во�ни запевняють, що молодеподружжя ранньою весноюїхало з гостей, і саме в Шам�пані (є таке на Черкащині) в Ка�терини почалися перейми. Мипочали свою мандрівку з моги�ли Тараса Шевченка, а тепернарешті прибули до місця йо�го народження.

Останнім пунктом призна�чення мого паломництва доШевченка стало місце його на�родження. Екскурсія до хати�ни, де Тарас уперше подав го�

лос, на подвір’я, де зробивперші кроки, — найбільш зво�рушлива.

«Мене там матиповивала...»

Отож, остання зупинка вШевченковому краї — Морин�ці.

Тарасова доля звідсільПодибала в сіру епоху.Пройшла через тисячу сіл —На Моринці схожих

хоч трохи,— пише у вірші «Морин�

ський етюд» місцевий поет,член НСПУ Анатолій Савченко,у творчості якого Шевченкіана— провідна тема.

Саме тут народилася 1783року мати Тараса Катерина —в родині Якима та ПараскиБойків (а зовсім не наБойківщині, як помилко�во вважає багато хто,хоч, очевидно, поход�ження її предків — самез бойків). Вважають, щовона була вільною, алепішла заміж за кріпака —очевидно, з великої лю�бові. Син Тарас народив�ся в іншій хаті — Копія(Андрія Колесника).

Екскурсовод нам роз�повів, що управитель по�міщика Енгельгардта

примусив вагітну жінку працю�вати в холодній воді (витягува�ти коноплі зі ставка), від чогопізніше вона померла разом ізненародженою дитиною. Її чо�ловік Копій напав на управите�ля і побив його, за що «загри�мів» у Сибір. Позаяк хата сто�яла пусткою, молоде подруж�жя Шевченків попросило доз�волу переселитися туди ізтрьома дітьми з Керелівки відбатьків Григорія (діда Івана,котрий прожив понад 100 ро�ків). Тарас дуже любив свогодіда — старий гайдамака роз�повідав малому чимало ціка�вих історій, зокрема про Колі�ївщину. Пізніше ті розповіділягли в основу багатьох пое�зій, а в музеї у Шевченковомузберігся портрет дідуся Шев�ченкового пензля («Спасибі,дідусю, що ти заховав / В го�лові столітній ту славу козачу;/ Я її онукам тепер розка�зав...»).

9 березня 1814 року у ційхаті народилася четверта дити�на Шевченків —Тарас. «У жите�ля села Морин�ці ГригоріяШевченка і дру�жини Катерининародився синТарас. Молиту�вав і хрестивієрей ОлексійБ а з а р и н �ський», –запи�сано в метрич�ній книзі. Та по�заяк за кількароків після зас�

лання Колес�ник повернув�ся (часто випи�вав і тоді при�ходив до Шев�ченків, дорікавїм, що живуть уйого хаті), тобатьки в 1816році допомог�ли сім’ї Григо�рія придбатиземлю в Кере�лівці. Бачилипам’ятник Ма�тері Кобзаря здитиною — в

Моринцях (встановлено 2006року в день народження поета).І перші кроки Тарас Шевченкозробив саме тут, у Моринцях.Перші роки життя пов’язані зцими двома хатинами — бать�ківською (хоч і чужою) та дідо�вою. Обидві хати відтворені1989 року. Для наших сучасни�ків вони надзвичайно подібні:низькі, з малесенькими вікна�ми, недалеко від входу піч, білявікон лави, посеред хати(ближче до стіни, на якій обра�зи) — стіл. Навколо подвір’яЯкима і Параски Бойків (бать�ків Катерини) виплетений ізвербової лози тин. Поруч із ха�тою — дерев’яна комора (клу�ня), перенесена на це місце зШевченкового у 2004 році. В ін�вентарній книзі села Моринціза 1796 рік записано, що сім’я

Бойків має ниву, леваду, віз, па�ру волів, а також пасіку на 34колоди. Ще біля хати Копія —кузня, відтворена 2006 року.Хоча на той час (коли Морин�цями володів Василь Енгель�гардт) жителі села здебільшо�го займалися хліборобством,скотарством та чумакували. Та�рас Шевченко провів тут лишеперші два роки (неповні), та надумку приходять не колискові,а радше поезії, навіяні розпо�відями дідуся Івана:

Бувало, в неділю,закривши мінею,

По чарці з сусідомвипивши тієї,

Батько діда просить,щоб той розказав

Про Коліївщину,як колись бувало,

Як Залізняк,Гонта ляхів покарав.

Столітні очі, як зорі, сіяли.А слово за словом

сміялось, лилось:Як ляхи конали,

як Сміла горіла...

Оглянувши обидві хати, на�милувавшись мальовничимкраєвидом (тут виразні яри ігорби), покидаємо садибу. На�ша насичена Шевченкіанапромайнула надто швидко...

Незабутні враження зали�шилися від дивовижних крає�видів Шевченкового краю. Мибачили і вітряки, і гарні пере�ліски, і столітні дуби, пройшли�ся стежинами, які так запалималому Тарасові в душу, щонавіть тоді, коли він опинивсяв чужому Петербурзі (холодно�му, панському місті, якого нелюбив), його любов, його від�даність Україні була такою без�межною, що вона не тільки на�дихала його, всю його твор�чість, а й ось уже мало не 200літ надихає нас, українців, і миживемо його серцем, його лю�бов’ю. — Я переконався, щодуже правильно відвідуватитакі місця, — це об’єднує лю�дей, до того ж — довкола та�кої гідної постаті, як наш Коб�зар. По�друге, нам завжди невистачає часу на те, щоб дос�лідити й пошанувати своє рід�не.

Макар Сірчук,студент КНУБА

(Закінчення.Початок на 3!й стор.)

Могила матері поета — Катерини

6

НАШ САЙТ В ІНТЕРНЕТІ: www.knuba.edu.ua; e!mail:arh_bud@knuba.edu.ua

Засновник — Київський національній університетбудівництва і архітектури

Свідоцтво про реєстрацію: КІ, № 137 від 20.12.1995 р.

Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи точки зору автора.Редакція лишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали авторів.

Зам. 214�04�14. Тир.750. Верстка та друк ТОВ фірма “Антологія”, вул. Маршала Гречка, 13.

Редактор Ірина ГеращенковаАдреса редакції: 03180, м. Київ�180, Повітрофлотський

проспект, 31, кімн. 608а, тел. 241�55�35

Команду архітектурного факультету з плавання за І місце в першомуетапі Спартакіади КНУБА (естафетне плавання), в складі: Валерія Скітей!кіна — 42а, Тетяни Сізової — 31а, Романа Рубана — 34б, Дарини Бу!ченко — 15, Владислава Мосійчука — 28, Надії Дзюби — 13б, Олек!сандра Ліпандіна — 13а, Дар’ї Гладишевої — 14б, Артура Шустова —17, Анастасії Ущапівської — 12б, Іллі Гвоздєва — 13а, Ірини Шти!хорської — 12б, Дмитра Бадрака — 28, Катерини Баланди — 11а,Александра Талли — 11(іноз.), Юлії Кащук — ОМ11.

Бажаємо міцного здоров’я, бадьорості духу, вдалих стартів і нових яс�кравих перемог!

Ігор Россипчук,ст. викладач кафедри фізвиховання і спорту

Плавання

ВІТАЄМО АРХІТЕКТОРІВ!

НОВИНИ З БЛАКИТНИХДОРІЖОК

3–4 березня в КНУБА пройшли змагання з пла�вання «Весняні естафети» між збірними команда�ми факультетів. Так, спортсмени збірних команд —4 хлопця і дві дівчини — стартували 4�го березня вкомбінованій естафеті на 50 м вільним стилем. Підгучні оплески вболіваль�ників на фінішну запли�ву першою прибулакоманда архітектур!ного факультету. Дру!гою — збірна командафакультету ФАІТ і са!нітарно!технічного.Третьою була командабудівельного і четвер!тою — збірна командафакультетів ГІСУТ таБТФ.

Хочеться особливо від�значити плавців КирилаТкача (ПЦБ�52, кандидат вмайстри спорту — КМС),Максима Тітова (ПНК�21, 1розряд), Антона Андреєва(БМО�12, 1 розряд), Богда�на Марунчака (ПЦБ — 34,КМС), Ірину Погар (ТКД�11,1 розряд), Олександра Тал�ла, (арх..ф. �11, іноз. сту�дент), Олексія Ліпандіна(арх.ф. — 13), Настю Ліщи�ну (ПЦБ — 12), Аню Крав�ченко, (ПЦБ�26), ЄвгенаКалінічука (ПЦБ — 22), Ма�рину Чернецьку (ОМ�21),Юлю Косяк (ГІСТ�11).

Окремо хочеться по�дякувати суддівській ко�легії за чітке проведеннязмагань — головномусудді С.В.Пеху, ст. викла�дачу кафедри фізвихо�вання і спорту, головномусекретареві — О.А. Озе�ровій, ст. судді секундо�метристу, Д.М.Шарапо�ву, ст. викладачу кафедриФВІС університету.

Інформація і фотоВ.Чахояна (ЦІТ)

Ст. суддя Д.М.Шарапов, викладач кафедриразом з командою

Викладачі кафедри ФВіС

КОМАНДА ПЦБ — ПЕРЕМОЖЦІУ МІНІ–ФУТБОЛІ

Перехідний кубок КНУБА

Команда ПЦБ — переможницяКоманда санітарно!технічного — друге місце

У фінальному турнірі чемпіонатуКиївського національного універси�тету будівництва і архітектури з міні�футболу між студентами будівельно�

— Працюючи зі студентами янавчився виділяти більш обдарова�них студентів і створювати їм мож�ливості для саморозвитку за допо�могою різних конкурсів та науковихзмагань.

Олімпіади

ГІДНО ПРЕДСТАВИВ УНІВЕРСИТЕТ

Тарасенко Микита якраз один зтаких студентів. Він навчається на4 курсі спеціальності ІУСТ. З першихкурсів він показав себе як хорошийстудент та виконавець різних задачна рідній кафедрі. Викладачі та пер�сонал кафедри запропонували йо�му у вільний від роботи час попра�цювати лаборантом кафедри, щодозволило хлопцю доторкнутися дооднієї з практичних сторін майбут�ньої спеціальності. Звичайно, всеохопити не можливо, тому він про�довжив самовдосконалення і робо�ту над практичними олімпіадами,які пропонуються в нашому нав�чальному закладі, та має суттєві ус�піхи в них. Так, наприклад, Микитана Міжнародній студентській олім�піаді з інформаційних технологій

«ІТ — Universe» разом з товаришемпо групі пройшли заочний етап, авже територіальний етап проходивтільки він. Звичайно, скоро буде інаціональний етап, у якому хлопецьвізьме участь, але він не зупиняєть�ся на досягнутому і запрошений доучасті у фінальному конкурсі «Прог�рамування 1С: Підприємство 8», щопроходитиме 24–25 квітня 2014 ро�ку на базі Київського національно�го університету культури і мис�тецтв…Крім того, юнак разом з дру�зями та однодумцями готуєтьсявже до командної олімпіади попрограмуванню.

Хочеться побажати йому успіхіву всіх починаннях та наснаги в зма�ганнях.

Інформація газети

ЧЕМПІОНАТ КИЄВА З БОКСУ СЕРЕДСТУДЕНТІВ

Наші болільники: С.І. Бобровник таП.М.Куліков

Збірна КНУБА з боксу

З 19 по 21 березня пройшов чемпіонат міста Ки�єва з боксу серед студентів. Вітаємо членів збір�ної команди КНУБА:

Євгена Пугачова — ІІ місце, ГД�51Богдана Клецького — ІІ місце, МО�11Станіслава Самарського — ІІІ місце, ПЦБ�13Романа Грищенка — ІІІ місце, АРХ�13БРостислава Драчка — ІV місце, ПЦБ�24Мирослава Дудника — IV місце, ГД�31Андрія Оніщенка — ІV місце, ГІСТ�21

Спортсменам було особливо приємно відчува�ти підтримку болільників. І не простих, а Началь�ника Київського міського управління комітету з фі�зичного виховання і спорту МОН України Сергія Іл�ліча Бобровника та ректора нашого навчальногозакладу Петра Мусійовича Кулікова. Вони завждипідтримують спортсменів. Цього разу підтримкаозначала виділення боксерам талонів на харчуван�ня та боксерської форми. Бажаємо вам подаль�ших успіхів!

Ректорат КНУБА, кафедра ФВіС

го та санітарно�технічного факульте�тів перемогла команда будівельногофакультету у такому складі:

Микита Морозов,

Вячеслав Ковтонюк,Сергій Пасіхов,Іван Селівоненко,Сергій Побережний,Віталій Штакал,Щур Володимир — капі!

тан команди. На другому місці спор�

тсмени санітарно — техніч�ного факультету. Новихспортивних звершень!

Микита Тарасенко, четвертокурсник ІУСТ нашого університету, підкерівництвом асистента кафедри інформаційних технологій М.П.Пригари показав високі результати у II етапі Міжнародної студен-тської олімпіади з інформаційних технологій «ІТ — Universe». Газетапопросила викладача кафедри інформаційних технологій МихайлаПетровича Пригару розповісти про свого обдарованого студента.

С.В.Пех — головнийСуддя змагань