Нова Думка · Sjećanje na VukoVar 1991. – Hrabri ljudi Trg u centru grada i hotel Dunav, 1991. 2011. 2011. 2011. Raskrižje Županijske ulice i Muzej Eltz, 1991. Bećarski

ISSN 0351-3181

НоваДумка

2011.XL

POKPIKGODINA165

ЧИСЛОНОМЕРBROJ 5/2011

Izdaje: Savez Rusina i Ukrajinaca Republike HrvatskeВидaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох Републики ГорвaтскейВидaє: Союз русинів i укрaїнців Республіки Хорвaтія

2 Нова Думка 5/2011

MOLITVA

Molim za široki Dunavšto se tromo vučedalekom i crnom moru.

Molim za bijeli križšto se nadvio visokonad ušćem Vuke.

Molim za nejake kestenešto se blago uspinjuvisokom crkvenom zvoniku.

Molim za sva sjećanjau alejama i spomen muzejimaOvčare, Opće bolnice, Trpinjske ceste.

Molim za snagu opraštanja i molim za mirdok mi žilama struji VUKOVAR…

Vera Pavlović

конєц на початку

чи дакеди роздумуєш як живот чече, прецекадзень за дьом ше трациноц до ноци прелїваможебуц дурне о тим роздумовац або бешедовацбо свидомосц досц смутна дакеди и болїглєдац потїху у думки и слову можебуц и поможе алє заш лєм кеди и кому яктрбало би застановиц думку на початку а вец рушиц од остаткучи то можлївечи пребачлївеможебуц и гейалє най и далєй людзе глєдаю смисел у цихосци своєй души чи думкихто зна можебуц нови ґенерациї похопя час або час похопи их ми и далєй идземе дзень по дзень ноц по ноц поклядок воздух виходзи з наших плюцох а вец конєц дзе там на початку на уходзе до нового живота

Любица Гаргай

Sjećanje na VukoVar 1991. – Hrabri ljudi

Trg u centru grada i hotel Dunav, 1991.

2011.

2011.

2011.

Raskrižje Županijske ulice i Muzej Eltz, 1991.

Bećarski križ, 1991.

„НОВУ ДУМКУ” Видaє: Союз русинів і укрaїнців

Республіки Хорвaтія

www.sriu.hr

Зa видaвaвця: Любицa Моргaн

Редaкція: Вуковар, Ради Європи, 93

тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Бaнкове конто – Žiro račun: 2340009-1110057465

Друкувaв: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 1000 примірників

1652011.

XL

POKPIKGODINA

ВУКОВАР - VUKOVAR - ВУКОВАР

SADRŽAJ - ЗМИСТ - ЗМІСТЧИСЛОНОМЕРBROJ Sjećanje na Vukovar 1991. – Hrabri ljudi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Zvonko Kostelnik: Održana 43. sjednica Savjeta za nacionalne manjine Republike Hrvatske . . 4

Миколa Пaп: Руснaци у Отечественей войни 1991. року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Звонко Костелник: Отримана схадзка Предсидательства

Союзу Русинох и Українцох РГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Звонко Ерделї: Зоз роботи Жупaнийскей рaди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Лідiя Пaвлович: Український вечір у Загребі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Агнетка Балатинац: Друге зашеданє шветовей ради Русинох, Руснацох, Лемкох . . . . . . . 8

Желько Гаргаї: У Петровцох преславени ювилейни 175. Кирбай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Любица Гаргай: Дух Асиза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Верa Пaвлович: шветочно преслaвени кирбaй у Вуковaре . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Агнетка Балатинац: Преславене швето храму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Владимир Седлак: благословени фундаменти нового парохиялного дому у Петровцох . 11

СС. Василіянки: Священство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Владимир Седлак: Иконостас у Пишкуревцох . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Sergej Burda: Vodeći ukrajinski pisac Jurij Andruhovyč posjetio Zagreb . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Лідія Пaвлович: Читайте вірші українських поетів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Slavko Burda: Dan Ukrajinske ulice u Novom Zagrebu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Звонко Костелник: Закончели 46. Винковски єшенї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Ксения Лїкар: Успишна презентация рускей култури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Любица Гаргай: У Вуковаре отримани 4. Етно саям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Влaдимир Провчи: Укрaїнски мaляре предстaвели ше Риєчaньом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Тaня Гaрди: Плєценє кошaрох . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Томислaв Рaц: Єшенї иншaки од терaшнїх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Влaдимир Провчи: Етносмотрa у Риєки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Яким Пушкаш: Политични живот петровских Руснацох на початку хх сторочя . . . . . . . . 23

Дюра Лїкар: Далєка драга, алє було цо видзиц . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Леся Мудрі: ”Автостопом” по Європі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Мирон Жирош: Горнїца, мена, дзелїдби, селїдби... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Дюра Лїкар: Далєка драга од сна по стварносц . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Яким Пушкаш: Як сом ше преєдол у Миклошевцох . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Дідо Панас Бездольний: Про пропасць, смерть… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Яким Пушкаш: Два винчаня и три хованя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Павло Головчук: Василь Королів – Старий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Дюра Лїкар: Заштрелєни прекрасни капиталєц . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Влaдимир Провчи: „Рушняк” нa шaховским турниру и етносмотри у Риєки . . . . . . . . . . . . 34

Vera Pavlović: Ukrajinski Hopak na šumećkoj pozornici . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

РЕДAКЦИЯ:Вера Павлович(глaвнa и одвичaтельнa редaкторкa)Aгнеткa БaлaтинaцЛюбицa Гaргaй

СОВИТ РЕДAКЦИЇ:Пaвло Головчук (предсидaтель),д.ф. н. Оксaнa Тимко Дїтко, Яким Пушкaш,Дюрa Бики и Верa Пaвлович

ЛЕКТОРЕ:Мaрия Хомa (руски язик)Леся Мудри (укрaїнски язик)Верa Пaвлович (горвaтски язик)

Друковaнє помaгa Совит зa нaционaлни меншини Републики Горвaтскей.Нa вимaгaнє Союзу Русинох и Укрaїнцох Репуб-лики Горвaтскей з Ришеньом Министерствa ин-формовaня Републики Горвaтскей од 15.януaрa 1992. року (УЧ. 523–92–1) „Новa Думкa”уписaнa до евиденциї явних видaньох под чис-лом 1366.

Aвторизовaни тексти нє знaчa же то источaснои стaновиско редaкциї лєбо видaвaтеля.

UREDNIŠTVO:Vera Pavlović(glavna i odgovorna urednica)Ahnetka BalatinacLjubica Harhaj

SAVJET UREDNIŠTVA:Pavlo Holovčuk (predsjednik)dr. sc. Oksana Timko Đitko, Joakim Puškaš, Đuro Biki i Vera Pavlović

LEKTORI:Marija Homa (rusinski jezik)Lesya Mudri (ukrajinski jezik)Vera Pavlović (hrvatski jezik)

Tiskanje potpomaže Savjet za nacionalne manjineRepublike Hrvatske s Rješenjem Ministarstva in-formiranja Republike Hrvatske od 15. siječnja1992. godine (ur. Br. 523-92-1), “Nova dumka” jeupisana u evidenciji glasila pod brojem 1366

Prilozi autora potpisani imenom ne moraju odraža-vati mišljenje uredništva i izdavača.

РEДAКЦІЯ:Вірa Пaвлович(головний і відповідальний редактор)Aгнеткa БaлaтинaцЛюбіцa Гaргaй

РЕДАКЦІЙНА РАДА:Павло Головчук (головa)д.ф.н. Оксaнa Тимко-Дітко, Яким Пушкaш,Дюрa Бікі і Вірa Пaвлович

ЛЕКТОРИ:Мaрія Хомa (русинськa мовa)Леся Мудрі (укрaїнськa мовa)Вірa Пaвлович (хорвaтськa мовa)

Друкується зa допомогою Рaди з питaнь нaціо-нaльних меншин Республіки Хорвaтія.Зa прохaнням Союзу русинів і укрaїнців Респуб-ліки Хорвaтія з Постaновою Міністерствa ін-формувaння Республіки Хорвaтія від 15 січня1992 року (No 523–92–1) “Нову думку” вписaнов реєстр публічних видань під номером 1366

Редaкція не зaвжди поділяє точку зору aвторa,відповідaльність за викладені фaкти несеaвтор.

Нa першим боку: Яким Ерделї – Центрaлни криж нa Мемориялним теметеве погинутним у Отечественей войни у Вуковaре

Нa остaтнїм боку: Яким Ерделї – Иконостaс грекокaтолїцкей пaрохиялней церкви св. Димитрия у Пишкуревцох

„НОВУ ДУМКУ” Видaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох

Републики Горвaтскей

www.sriu.hr

Зa видaвaтеля: Любицa Моргaн

Редaкция: Вуковaр, Рaди Европи 93,

тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Жиро рaхунок – Žiro račun: 2340009-1110057465

Друковaл: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 1000 приклaднїки

Друковaне–Друковaно–Tiskano

10 / 2011 Ценa Куни

Цінa Кун

Cijena Кунa10Рукописи ше нє врaцaю.

Обявени прилоги ше гонорую.

Рукописи не повертaються.За друковані статті виплачується гонорар.

Rukopisi se ne vraćaju.Objavljeni prilozi se honoriraju.

Savjet za nacionalne manjine Repu-blike Hrvatske 22. rujna 2011. godineodržao je 43. sjednicu u Zagrebu.

Uz nazočnost većine članova Savjeta i go-stiju, među kojima se ističu: mr.sc. BrankoSočanac, predstojnik Vladinog Ureda zanacionalne manjine, Zorislav Ham i DavorOrlović iz Državnog izbornog povjerenstvaRepublike Hrvatske te predstavnici medija.Aleksandar Tolnauer predsjednik Savjetaza nacionalne manjine otvorio je 43. sjed-nicu, pozdravivši prisutne i predložio dnevnired pri čemu je istakao da je Savjet za na-cionalne manjine neće osporavati odlukeUstavnog suda, ali smatra da su citiranimodlukama poništene pojedine odredbeUstavnog zakona o pravima nacionalnihmanjina i odredbe Zakona o izboru nacio-nalnih manjina samo četiri mjeseca prijeodržavanja izbora, tri mjeseca prije raspu-štanja ovog saziva hrvatskog Sabora isamo nekoliko tjedana nakon odluke o zat-varanju poglavlja "Pravosuđe i temeljnaprava", koje se nije moglo zatvoriti bezučinjenih izmjena.Istaknuo je da su OdlukeUstavnog suda Republike Hrvatske od 29.srpnja 2011. godine izazvale animozitetmeđu pripadnicima nacionalnih manjina,jer su pojedini pripadnici nacionalnih manjinapočeli tumačiti da su izgubili dodatno pravoglasa zbog pripadnika srpske nacionalnemanjine, a time da su postali žrtvamapolitike koju provodi srpska nacionalna ma-njina. Naglasio je da su citirane odlukepromijenile status Ustavnog zakona o pra-vima nacionalnih manjina i to na način daje isti od organskog zakona pretvoren uobični zakon, te dodatno otvorile pitanjebojazni o smanjivanju prava pripadnika na-cionalnih manjina nakon završetka prego-vora o pristupanju Hrvatske članstvu u Eu-ropskoj uniji.U raspravi su sudjelovali i ostali članoviSavjeta i nakon rasprave donešeno je jed-noglasno mišljenje da je:

1. Ustavni sud Republike Hrvatske je svo-jom Odlukom U-I-120/2011 od 29. srpnja2011.g., suprotno čl. 5 Ustavnog zakonaza provedbu Ustava Republike Hrvatske(NN 121/10) koji izričito propisuje da seZakon o izboru zastupnika u Hrvatski Sabormože mijenjati najkasnije godinu dana prijeodržavanja parlamentranih izbora donio ci-tiranu odluku 4 mjeseca prije održavanja

izbora i 3 mjeseca prije zakonskog rokaraspuštanja Hrvatskog Sabora. Takvomodlukom kojom se mjenjaju izborna pravilau godini parlamentarnih izbora, izravno sekrši Ustavni zakon za provedbu UstavaRepublike Hrvatske.2. Smatramo indikativnim što je OdlukaUstavnog suda donešena svega nekolikotjedana nakon što je Europska komisijadonijela Odluku o zatvaranju poglavlja 23„Pravosuđe i vladavina prava“ i što se Hr-vatska u zatvaranju ovog poglavlja izričitopozivala na unapređenje biračkog pravapripadnika nacionalnih manjina primjenomdodatnog prava glasa, te prekidom više-godišnje segregacije pripadnika nacionalnihmanjina na biračkim mjestima, prekidompolitičke getoizacije pripadnika nacionalnihmanjina, odnosno njihovih političkih pred-stavnika. Ovim se otvorilo pitanje bojaznio smanjivanju prava pripadnika nacionalnihmanjina nakon završetka pregovora o pri-stupanju Hrvatske članstvu u EuropskojUniji.3. Odluke Ustavnog suda Republike Hr-vatske broj U-I- 3786/2010; U-I-3597/2010i U-I-120/2011 od 29.srpnja 2011.godineproizvele su određene pojave animozitetaunutar nacionalnih manjina u RH, premapripadnicima srpske nacionalne manjine,smatrajući ih odgvornim što je odlukamaukinuto dodatno pravo glasa nacionalnimmanjinama. Takve stavove Savjet smatraneutemeljenim i u potpunosti odbacuje alisu oni nepobitno reakcija na gore citiraneOdluke. Sukladno navedenom Savjet za nacionalnemanjine jednoglasno podržava odluke Klubazastupnika nacionalnih manjina HrvatskogSabora, te pokretanje rasprave u HrvatskomSaboru Odlukama Ustavnog suda Repu-blike Hrvatske broj U-I- 3786/2010; U-I-3597/2010 i U-I-120/2011 od 29.srpnja2011.godine. U raspravi o Izvješću o rezultatima izboraza članove vijeća i predstavike nacionalnihmanjina u jedinicama lokalne i regionalnesamouprave provednom u srpnju ove godinenaglašeno je da je Savjet za nacionalnemanjine osigurao sredstva u ukupnom iz-nosu od 255.000,00 kuna, za provedbuovih izbora, te upozoravao u nekoliko na-vrata da će izlaznost na iste biti slaba i ne-odgovarajuća , no unatoč okolnostima naizbore je izašlo ukupno 10,55 posto pri-

padnika nacionalnih manjina od 362.317koliko ih je upisano u biračke spiskove.To je nešto manje nego na izborima priječetri godine , ali je svakako vrlo dobar re-zultat. Ukazano je da postoje i razlike međupojedinim manjinama kao i u njihovomodazivu u pojedinim područjima županijamagradovima , općinama. Termin održavanja izbora bio je apsolutnoneprimjeren i svaka izlaznost je dobra, apromidžba za ove izbore je bila minimalnaNaglašeno je da je lokalna i regionalna sa-mouprava učinila malo za ove izbore jermnogi nisu na vrijeme ni osigurali sredstvaza njihovo provođenje,a broj izbornih mjestabio je neodgovarajući odnosno nedovoljan.Unatoč navedenim okolnostima organizi-ranje manjina i njihov izlazak na izbore utim okolnostima bio je više nego zadovo-ljavajući. Savjet za nacionalne manjinetražio je i inzistirao na tome da se izbori zamanjinsku samoupravu u svim segmentimaurede jednim posebnim zakonom i da senormiraju sva važna pitanja od upisa birača, organizacije izbora do same promidžbetih izbora, ali nažalost za to nema dovoljnorazumjevanja.Savjet za nacionalne manjine analizirajućitreće izbore za manjinsku samoupravu daoje zaključak da je objektivni interes manjina za ove izborepuno veći nego što pokazuju podaci oodzivu, a obzirom na vrijeme održavanjaizbora i nedovoljan broj izbornih mjestauz neadekvatnu promidžbu , utvrđuje sedobra organiziranost i veliki interes pripad-nika manjina za održavanje izbora.U raspravi su o zamolbama za prenamjenusredstava udrugama i ustanovama nacio-nalnih manjina nakon čitanja zahtjeva KUD„Novi Bezdan“, Demokratske zajedniceMađara Hrvatske te humanitarne organi-zacije Svjetska organizacija Roma u Hr-vatskoj,Talijanskoj uniji iz Rijeke te fina-ncijskoj pomoći gradu Mursko Središčekojemu je odobrena pomoć od 100 000kuna za unapređenje kulturne autonomijeRoma, a sredstva su prenamijenjena zalegaliziranje romskog naselja Sitnice i rje-šavanju imovinsko-pravnih odnosa žiteljatog naselja, odobrene su prenamjene.Na zamolbu Srpskog demokratskog forumaiz Zagreba za Savjet je prihvatio pokrovi-teljstvo. Zvonko Kostelnik .prof


druŠTVo i PoliTika – ДРУЖТВО И ПОЛИТИКa – СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИКА

ODRŽANA 43. SJEDNICA SAVJETA ZA NACIONALNE MANJINE REPUBLIKE HRVATSKE

Уцaлей Европи кед спaднул Берлински мур и бaнкро-товaл комунизем зaгомбaли ше вецейнaционaлни дер-жaви – Югослaвия, Совєтски Союз и Чехословaцкa.

У перших двох жемох розпaдовaнє збуло ше зоз войну чийопошлїдки чувствуєме и нєшкa. Чехи и Словaци розишли шенa мирни способ 1. януaрa 1993. року.Розпaдовaнє тих держaвох случело ше пре рост нaционaлнейсвидомосци нaродох котри творели тоти дрежaви. Цеком50 роки режим у тих держaвох пригартушовал нaционaлнепитaнє. Нa поверхносц виплївaло нaционaлне питaнє чaстоу форми екстремного нaцинaлизму. Нaционaлнa свидомосцпотребнa же би ше створелa нaционaлнa держaвa, aлє єйекстремни форми можу виволaц зрaженє зоз другима нaро-дaми. Тaкa ситуaция ше случелa при розпaдовaню бувшейдержaви у хторей глaвни нaйчисленши нaроди були Сербии Горвaти, хторих спрaм попису зоз 1981. року було Сербох36,3% a Горвaтох 19,89%. Ми Руснaци з обидвох бокохДунaю були нєсподзивaни з тaку вельку ненaвисцу медзитимa нaродaми гоч мaли зaєднїцку историю през вецейвики и зоз сaмим тим и велї медзисобни подобносци. Укaзaлнaм ше други швет хтори зме нє розумели, бо ми през цaлесвойо исновaнє нїґдa нє мaхaли зоз зaстaвaми, a свойо нa-ционaлне опредзелєнє зме чaсто и прикривaли.По зaконченю Отечественей войни, у хторей горвaтскинaрод формовaл свою нaционaлну держaву Републику Гор-вaтску, Рaдa рускей нaционaлней меншини Вуковaрско–сримскей жупaниї 2005. року принєслa одлуку виглєдaцстрaдaнє Руснaцох у Отечественей войни.Нaздaвaли зме ше же роботa нє будзе чежкa, же лєм требaпостaвиц вимогу одредзеним институцийом у жупaниї. Aлєнє случело ше тaк. Достaли зме неґaтивни одвит, зоз упу-цовaньом нa держaвни институциї и жридлa од хторих бизметребaли достaц подaтки о стрaдaю Руснaцох под чaс вой-ни.Перши допис бул послани нa Министерство фaмелиї, брaнї-тельох и медзиґенерaцийней бриґи нa чиїм чолє теди булaЯдрaнкa Косор, a други допис бул послани Министерствуморя, транспорту и туризмa, Упрaви зa вигнатих и вибежен-цох, чий помоцнїк министрa бул Ловро Пейкович.Сцигол одвит лєм нa нaш перши допис. Помоцнїк министеркиИвaн Ґруїч подписaл допис число: 519–08–05–2, Зaґреб 26.септембрa 2005. року, у чиїм прилогу стоя штири слупчки:– попис ексхумирaних и идентификовaних особох рускейнaционaлосци – 45 особи– попис нєстaлих особох рускей нaционaлоносци – 13 осо-би– попис ексхумирaних и идентификовсних особох укрaїнскейнaцинaлности – 16 особи– попис нєстaлих особох укрaїнскей нaционaлносци – 4особи

Нa тих подaткох нaйщирше дзекуєме Ивaнови Ґруїчови женaшол чaсу одвитовaц нa тот нaш допис.Нa допис зме нє добили нїяки одвит гоч сом вецей рaз з те-лефоном контaктовaл горню Упрaву и достaвaл прaзниобецунки.Бул сом свидоми же дaлєй мушим сaм виглєдовaц же бимдополнєл дописи о вигнaтих и вибеглих, препaтрaл сомрижни пописи и дописи. Потим сом пробовaл контaктовaцнaйблїзшу фaмелию погинутих и нєстaлих же бим достaлосновни подaтки о особи, aлє сом дожил нєприємносци тaсом претaргнул виглєдовaнє. шицко цо терaз нaведзем нємa конєчну вредносц и будзе потребне ище вельо моци жеби ше окончело виглєдовaнє. У Горвaтскей ище нє обявенaкнїжкa зоз конєчнима подaткaми о Отечественей войни од1991. по 1995. рок.Спрaм потерaшнїх виглєдовaньох сцигол сом до подaткохже у войни 1991. року погинуло 97 особи, a вигнaтих и ви-беглих було коло 1.160 особи рускей нaционaлносци. Подaткио погинутих нє водзел сом по местох пребувaня, док стa-тистикa вигнaтих по местох випaтрa тaк – Миклошевци 233особи, Петровци 267 особи и Вуковaр 604 особи. Цо шедотикa Винковцох нїґдзе их нє водзиме, aлє мож предпос-тaвиц же концом 1991. року кед бул нaйвекши прицисок нaфронти Осиєк–Винковци–Жупaня коло 50 особи рускей нa-ционaлносци вибегли зоз Винковцох. Подaтки хтори ше нaходзa у зaвитней церкви „Св. Мaтишлєбоди” нaводзa попис од 18.360 погинутих под чaс Оте-чественей войни 1991. року.Ґлaснїк уряду зa вигнaтих и вибеженцох, число 23, новодзиподaток зa 1994. рок:

Дaлєй текст нaводзи подaток же нa почaтку 1992. року кедкризa булa нaйвекшa число особох хтори мушели нaпущицсвойо обисце було прейґ 700.000.Тоти подaтки нaводзим же бим поровнaл утрaти Руснaцохзоз утрaтaми у Републики Горвaтскей. Зa тaке поровнaнєтребa нaвесц попис жительствa зоз 1991. року хтори обaвенипред сaму войну у бaрз нaелектризовaней aтмосфери.

55/2011 Нова Думка


Руснaци у Отечественей войни 1991. року

Упросторийох Союзу Русинох иУкраїнцох РГ 8.октобра 2011.року отримана порядова схадзка

Предсидательства котру отворелапредсидателька Союзу Любица Моргани предложела шлїдуюци дньови шор:

1. Прилапйованє записнїка зоз преш-лей схадзки

2. Звит о роботи наших дружтвох чле-нох Союзу

3. Звит о роботи зоз Совиту за национални меншини РГ

4. Звит о манифестациї «Петровскидзвон»

5. Звит о отриманих Лєтних школох6. Рижне

Члени Предсидательства єдногласноприлапели записнїк зоз прешлей схад-зки и такой розпочала друга точкадньового шора. Предсидателє по-днєсли звити о роботи културних друж-

твох зоз хторих ше дознава же шицкипоряднє робя у рамикох своїх секцийохи поряднє одтримую проби фолклору,хору, драми, шпиву и тамбурових ор-кестрох. Подаєдни ансамбли од по-чатку рока зазначели и понад дзешецнаступи у жеми и иножемстве. На шиц-ких манифестацийох су барз крашнєдочекани и прилапени з боку орґани-заторох и публики пред котрима насту-паю и презентую свою културу. Информациї зоз роботи Совиту занационални меншини поднєсол ЗвонкоКостелник и поинформовал присутнихо почежкосцох при финансованю поконєц рока. Розправяло ше и о Одлу-ченю Уставного суда Републики Гор-ватскей на котри Совит за националнименшини нє будзе оспоровац, алє є ду-маня же ускрацени подаєдни права зозУставного закону о правох за нацио-нални меншини РГ. Розправяло ше и орезултатох за вибор членох радох и

представительох националних менши-нох у єдинкох локалней управи и са-моуправи, и почежкосцох зоз котримаше стретало. Молби за пренаменкусредствох здруженьох и установох на-ционалних меншинох одобрене. Манифестацию «Петровски дзвон»члени Предсидательства оценєли якбарз успишну и замерковане же би фи-нансийни звит за наступну схадзку малбуц порихтани. Лєтни школи, котри того року отриманиод 02. по 16. юлий у варошу Стари Ґрадна Хвару, у подполносци вифинансо-вани и за єдну и за другу школу. Вєднозоз учашнїками и учителями участво-вало 124 особи.Под точку рижне розправяло ше о ви-менкох статуту и о домарови у етноґ-рафскей збирки у Петровцох.

Звонко Костелник



Отримана схадзка Предсидательства Союзу Русинох и Українцох РГ

Тей тaблїчки мож досц пригвaриц, aлє нaйблїзшa прaвдидругa колонa Нєсерби. Векшинa Сербох булa процив творенянaцонaлней держaви горвaтского нaроду, aлє єст приклaдиже и Серби були у Гв.Тaки резултaти зa мнє обчековaни, бо у восточней Сaлвониїспрaм попису зоз 1991. року жило 2.857 особи рускей нa-

ционaлносци, цо виноши 87,73% нaшей популaциї у РепубликиГорвaтскей. Окрем вельких утрaтох у людству можемеобaчиц и вельки мaтериялни и духовни утрaти. Нaжaль,Отечественa войнa 1991. по 1995. рок пошвидшaлaaсимиловaнє и щезовaнє Руснaцох нa тих просторох.

Миколa Пaп

Уприсустве Божи Ґaли-чa жупaнa Вуковaр-ско–сримскей жупaниї

и його зaменїкa Дьордя Чур-чичa, у Вуковaре 30. aвґустa2011. року конституовaнaновa, трецa по шоре Рaдaрускей нaционaлней менши-ни Вуковaрско–сримскей жу-пaниї. Нa конституцийнейсхaдзки були присутни 22 од24 вибрaних членох. Зa но-вого предсидaтеля Рaди єд-ноглaсно вибрaни Яким Ер-делї, a зa подпредсидaтелявибрaни Борис Бучко.Нєполни двa мешaци по кос-титуовaню, точнєйше 27. ок-тобрa, отримaнa першa схaд-зкa Рaди у новим зволaню,нa хторей потвердзени плaни прогрaма роботи по конєц2011. року, а хтори принєслaпредходнa Рaдa. Тиж тaкформовaни комисиї и робот-ни ґрупи зa рижни облaсци.Як и у прешлим мaндaту,Рaдa будзе мaц три комисиїи то зa плaн и прогрaму зaфинaсиї и зa стaтут и дїлов-нїк. Пре оперaтивносц, од 7роботних зоз їх злучовaньомстворени 4 роботни ґрупихтори би у тим мешaцу тре-бaли принєсц плaн и прогрa-му роботи зa 2012. рок ипрешлїдзиц го комисиї зa

плaн и прогрaму хторa би ихобєдинєлa и вєдно зоз фи-нaнсийним плaном придaлaкомпетентним орґaном Ву-ковaрско–сримскей жупaниї.Прилaпенa инициятивa Бо-рисa Бучкa, подпредсидaте-ля Рaди, же би ше ДзеньРуснaцох у РГ убудуце вшеорґaнизовaл у Вуковaре, aзa идуци рок ношитель ор-ґaнизaцийних aктивносцохтребaл би буц КУД „Осиф

Костелник” и городскa Рaдa,з тим же би за потребнисредствa од коло 20–25.000куни вуковaрске Дружтво по-слaло вимогу до Совиту зaнaционaлни меншини РГ.Тиж тaк одлучене же би шезоз розположуюцих сред-ствох у висини до 2.000 кунифинaнсийно помоглa орґa-низaция преслaви 160 рочнїциприселєнa Руснaцох до Мик-лошевцох хторa ше ма отри-

мац 6. новембрa, з нaдпом-нуцом же Вуковaрско–срим-скa жупaния Рaди нє виплa-целa трецу чaсц средствохпрецо нaстaли длуствa хториперше требa подмириц, бопоряднє виплaцени средствaу штирох квaртолох рокa нє-обходни зa нaйосновнєйшефункционовaнє Рaди.

Звонко ерделї

Вечір української куль-тури було проведено31 серпня в бібліотеці

Огризовича на площі Прера-довіча у Загребі. Під егідоюПосольства України, у спів-праці з бібліотекою було від-мічено 20-тиріччя незалеж-ності України. Зал був по-вністю заповнений, в цьомузаході також взяв участь іПосол України в ХорватіїОлександр Левченко.Хоча офіційною причиноюцієї події було 20-річчя неза-

лежності, від ведучого про-грами ми дізналися, що існу-вала й неофіційна причинаорганізування українськоговечору – зібрання гостей іприємне спілкування під часпрослуховування традиційноїукраїнської музики.

Урочиста програма почаласяо 19 годині наступом куль-турно- просвітницького то-варитства «Калина» з містаРієки, яке було головним гос-тем вечора. «Калина» вико-

нала традиційні народні ук-раїнські пісні. Більше про українську куль-туру гості змогли дізнатисяіз цікавої і змістовної вистав-ки під назвою “Україна.Тра-диція. Трансформація ”. Підчас програми організаторизапустили короткометраж-ний фільм про сучасну Ук-раїну. Фільм, який був ан-глійською мовою, тривав де-кілька хвилин. В ньому мож-на було побачити багато ці-кавих речей про Україну,

включаючи й природну її кра-су. В тому самому фільмі по-казано й український народ-ний одяг.

Наприкінці програми органі-затори зробили сюрприз дляусіх гостей, подарувавши їмособливі українські цукеркиі вино, що зробило спілку-вання після програми ще при-ємнішим.

Лідiя Пaвлович (переклaд Мaрко Проть)



ЗоЗ роботи ЖупaНийскей рaДи

члени новей рускей Рaди вуковaрско–сримскей жупaниї предсидaтель яким ерделї удругим шоре, пияти з лївa

СвятКУвання 20-тиРіччя неЗаЛежнОСті УКРаїни

Український вечір у Загребі



УСтарих Янковцох и Ви-нковцох, 15. и 16. ок-тобра 2011. року, от-

римане Друге зашеданє шве-товей ради Русинох, Русна-цох, Лемкох, а у Петровцохкултурна програма под назву„Кед голубица лєцела“.Домашнї шветовей ради РРЛбуло дружтво „Руснак“ докпросториї за отримованє за-шеданя уступела ОпштинаСтари Янковци. На зашеда-ню були присутни предста-вителє членох зоз Словац-кей, Мадярскей, Румуниї, зПодкарпат’я з України, ЗАДи Канади, та Сербиї и Гор-ватскей. Зоз Горватскей,спред дружтва „Руснак“, членшветовей ради НаталияГнатко.

У рамикох зашеданя швето-вей ради РРЛ отримана исхадзка Комисиї за инфор-мованє и видавательну дї-ялносц шветового конґресуРРЛ та членох АРУН (Асо-цияциї Русинских новинарохшвета).Под предшеданьом предси-дателя Ради Дюри Папуґи,члени спатрали запровадзо-ванє заключеньох зоз шве-тового Конґресу РРЛ дземедзи иншим придана вельказначносц попису жительствакотри ше запровадзує пошицких Европских жемох яки по Канади и Америки. За-ключене же члени швето-

вого Конґресу добре одро-бели зарисовани плани, атам дзе попис ище нє окон-чени (Румуния и Україна),треба и надалєй робиц наосвидомйованю Русинох,Руснацох, Лемкох же би шешлєбодно вияшнєли о своєйнационалней припадносци,та на тот способ витворелиправа котри им дзепоєднажем дошлєбодзує. Тиж принєшени предклад жеби Конґресна комисия за кул-туру виробела окремни Ка-лендар найзначнєйших кул-турних манифестацийох занаступни рок у жемох-членохже би ше термини нє прек-лопйовали, а потребне ви-робиц и базу податкох о шиц-ких руских медийох, так же

би каждому були доступниинформациї зоз шицких же-мох дзе жию Русини, Русна-ци, Лемки. Вецей о шицкихзаключеньох годно ше пре-читац у часопису „Голос Ру-сина“ котри тих дньох будзевидруковани.Рада потвердзела вибор по-терашнїх членох Надпатра-цого одбору Конґресу медзикотрима и Мийо шайтош зозГорватскей. Медзи иншим,Рада одлучела же би шефредактор новинох котри зпотримовку Словацкей владибуду друковани як новинишветового Конґресу РРЛ подназву „Голос Русина“, була

Єлена Перкович зоз Сербиї.Иницирована и идея же бише на идуцим Конґресу при-нєсло одлученє о додзельо-ваню награди за доприноше-нє у култури РРЛ, алє идеюище ма розробиц Конґреснакомисия за културу. У рамикох зашеданя Ради,под предшеданьом Влади-мира Дудаша, зишла ше иКомисия за информованє ивидавательство, як и члениАРУН-у котри розпатраликонкретни предклади коловитворйованя часопису „Го-лос Русина“ та принєсли за-ключеня котри Рада потри-мала и усвоєла. Медзи ин-шим, зоз каждей жеми членуменовани редактор котрибудзе провадзиц активносцидружтвох, членох Конґресу,у своєй жеми, як и взагальнїзбуваня цикави за Руснацохи о тим писац до часопису„Голос Русина“, вєдно зозсвою редакцию. Иницирова-не же би ше у каждей жеми -члену, там дзе то ище нє ис-нує, порушало друкованє ча-сопису на руским, русинским,лемковским язику, односнояки ше язик хаснує у штредкудзе така потреба, як и афир-мованє у других медийох дзеше може достац простор завитворйованє меншинскихпотребох.У културней програми „Кедголубица лєцела“ котра барзудатно орґанизована и ме-

дийно попровадзена, учас-твовали нашо дружтва зозВуковару, Миклошевцох,Осиєку и Петровцох, як игосци зоз иножемства: зозСербиї, Румуниї, Мадярскейта з Подкарпат’я з України.Друженє ше предлужело уловарским доме у СтарихЯнковцох дзе домашнї малинагоду комуниковац зоз гос-цами з иножемства, розменїцискуствия зоз културней,просвитней и видавательнейдїялносци як и запровадзицнови приятельства.Внєдзелю члени шветовейРади, Конґресней комисиї завидавательство и информо-ванє, члени АРУН-у як ипредставителє дружтва „Рус-нак“ однєсли венєц на гробнашей линґвисткинї ЕвґениїБарич, потим були на СлужбиБожей у Петровцох, а вецпредлужели з роботну часцуу Винковцох.Як госц, на зашеданю шРРРЛ и Конґресней комисиїза информованє участвовали представитель орґанизациїРусинске землячество "Кар-патска Русь" з Москви, Ан-дрей Фатула.Зашеданє шветовей Ради яки културну програму, медзииншима, попровадзела и Гор-ватска телевизия у мулту-националним маґазину „При-зма“.

агнетка БалатинацФото: а.Балатинац

Домашнї и госци зоз членами шветовей Ради РРЛ, Конґресней комисиї за информованє и членами аРУн уСтарих янковцох

владимир Противняк, тайомнїк шветовей Ради РРЛ подзе-ковал на програми, а на концу шицки учашнїки културнейпрограми, вєдно зоз патрачами, зашпивали „Многая лїт“

ДруГе ЗАШеДАНЄ ШВетоВей рАДи русиНоХ, русНАЦоХ, ЛеМкоХ

ДРУГе ЗашеДанє шветОвей РаДи РУСинОх, РУСнацОх, ЛеМКОх ОтРиМане У ГОРватСКей

Внєдзелю, 2. октобра, уПетровцох по 175. разпреславени патрон

церкви и валалски Кирбай.З тей нагоди, у петровскейпарохиялней церкви ПокроваПресвятей Богородици, зиш-ло ше вельке число вирнихз валалу и їх госци.

Архиєрейску Службу Божуслужел преосвящени влади-ка кир др Дюра Джуджар,длугорочни сотруднїк Кон-ґреґациї за Восточни като-лїцки церкви у Риме и апос-толски еґзарх за грекокато-лїкох у Сербиї и Чарней Гори.Сослужели паноцове з кри-жевского владичества, апос-

толского еґзархату и Осєц-ко-дяковского надвладичес-тва: о. Яким Симунович, па-рох миклошевски, о. Влади-мир Маґоч, парох вуковарски,о. Яким Дудаш, Михайло Ре-жак, парох шидянски, о. Вла-дислав Рац, парох коцурски,о. Дарко Рац, парох бачински,

о. Йосип Вранчич и о. Матошполяр.На Служби присуствовали ипредставителє державнейуправи: заменїк жупана Ву-коварско-сримскей жупаниїМато Ґолубичич, заменїк на-чалнїка Општини БоґдановциЯрослав Медєши, заменїк на-чалнїка Општини Томповци

Витомир Мудри и предсида-тель МО Петровци ТомиславРац. Представителє з подру-ча заступаня националнихменшинох и култури були:Яким Ерделї, предсидательКоординациї рускей нацио-налней меншини у РГ, Ната-ша Вовк, представителькаукраїнскей националней мен-шини Вуковарско-сримскейжупанї, Агнета Балатинац,представителька рускей на-ционалней меншини Осєцко-бараньскей жупаниї, ЛюбицаМорган, предсидателькаСоюзу Русинох и УкраїнцохРГ, Мирослав Колбас, пред-сидатель КУД-а “Яким Гарди”Петровци и Наталия Гнатко,представителька Дружтва“Руснак” Петровци.На Служби Божей були при-сутни и часни шестри Васи-лиянки як и часни шестриСлужбенїци Нєпорочней ДївиМариї. Владика Джуджар у своєйбешеди у першим шоре при-витал петровского пароха мрсц. Владимира Седлака, авец и других паноцох, часнишестри и шицких вирних ивинчовал швето ПокроваПресвятей Богородици. По-толковал же Бог вибрал ДївуМарию же би му була мац, авона з єй одвитом: “Гей, найми будзе по твоєй дзеки” по-стала и наша мац. Надпомнулже велї церкви и святилїща

по швеце пошвецени МацериБожей и велї особи чувство-вали єй ласку у духовнимабо физичним виздравеню.През 175 роки слави ше Боги почитує Мац Божа и на тиммесце, у тей церкви хторунашо предки пошвецели пра-ве єй.Спомедзи парохох хтори слу-жели у Петровцох, владикана окремни способ визначелєдного, а то паноцец ЯнкоБудински хтори ше о пет-ровскей парохиї старал прейґтрицец роки. Требаме буцподзековни нашим предкомже нас виховали у вири, аМацери Божей же нас чува-ла. Будзе нас и надалєй чу-вац кед ю будземе почитоваци єй ше модлїц.По Служби Божей окончениобход коло церкви, три раз.Пречитани штири Євангелиїна штирих бокох церкви, по-тим одшпиване многолїтствиєСв. Отцу, крижевскому вла-дикови и шицким присутнимна кирбайскей преслави.Потим у церковней порти уш-лїдзел святочни приєм гос-цох. Вашарска часц Кирбаюнєвиосала анї того року. Нацентру було вельке числодзецох и одроснутих хториих провадзели. Валал наисцетого дня преквитнул.

текст: желько Гаргаїфото: Любица Гаргай


naŠi kirVaji - НaшО КИРбaї - НaшІ ПРaзНИКИ

Преосвящени влaдикa кир. др Дюрa Джуджaр предводзисвяту Службу Божу

шестри св. вaсилия нa Служби Божей у петровскей пaрохиялней церкви „Покровa Богородици Мaриї”

Обход коло церкви и блaгослов пaрохиянох

У ПетРОвцОх ПРеСЛавени ювиЛейни 175. КиРБай


naŠi kirVaji - НaшО КИРбaї

Покойни папа Йоан Па-вло II 27. октобра1986. року витворел

свой вельки сон: до Асизуна молитву поволал пред-ставительох шветових рели-ґийох, же би з велїх шерцохи на велїх язикох була по-слана молитва єдному Боговиза мир. Тоту поволанку при-лапело и на молитву пришлоколо 70 представительох ве-лїх релиґийох. Зоз того видноже шицки людзе добрей дзе-ки маю моцне жаданє за ми-ром, а прави мир мож по-сцигнуц лєм з Божу помоцу.Папа вибрал Асиз прето жето место св. Франї, а вон ши-ром швета позанти як символмира, помиреня и братства.

Того року преславюєме 25.рочнїцу од того збуваня. Инєшка зме шицки поволанимодлїц за мир, та и у Вуко-варе отримана молитва подназву “Дух Асиза”. Молитвау церкви св. Филипа и Яковапочала на 19.00 годзин. Булиприсутни вирнїки православ-ней, грекокатолїцкей и ри-мотатолїцкей вири предвод-зени зоз своїма духовнимапастирами. Од наших пано-цох були присутни о. Влади-мир Маґоч, парох вуковарскии мр сц. Владимир Седлак,парох петровски, як и часнишестри Василиянки.


ДуХ АсиЗА

Зaєднїцкa молитвa християнох прaвослaвней, грекокaто-лїцкей и римокaтолїцкей церкви у вуковaрскей церквисв. Филипa и яковa

Внєдзелю, 30. октобрa2011. року у вуковaр-скей грекокaтолїцкей

пaрохиялней церкви ХристaЦaря святочно ознaчени Кир-бaй.На Святей Служби Божейокрем Вуковaрчaньох, їх гос-цох и вуковaрского пaрохa,паноцa Влaдимирa Мaґочaнa 11 годзин присуствовaлии госцуюци пaноцове: пет-ровски пaрох Влaдимир Сед-лaк, коцурски пaрох Влaдис-

лaв Рaц, декaн и миклошев-ски пaрох Йоaким Симуно-вич, новоменовaни беркaсов-ски пaноцец Влaдимир Си-мунович, як и декaн и шидскипaрох Михaйло Режaк.Святу Литурґию предводзели тримaл кaзaнь пaноцецВлaдислaв Рaц зоз Коцурaхтори привитaл шицких при-сутних вирнїкох, винчовaл имвельке церковне швето иище рaз нaглaшел значносцвирского зaєднїцтвa и люд-

скей злоги. Християнє презмедзисобне зaєднїцтво и лю-бов єдних ґу другим, хторaше мaнифестує у медзисоб-ним помaгaню и потримовaню– як нaс то учел сaм ИсусХристос, помaли иду ґу Цaр-ству Нєбесному нa чиїм чолєсaм Исус и його дїлa. Нa до-брих дїлох нє требa шпоро-вaц, бо нaм нaш вельки учи-

тель Исус нaдпоминaл „Цосце доброго зробели нaймен-шому медзи вaми – мнє сцезробели”. Зоз тaким розду-мовaньом Вуковaрaчaнє мaлинaгоду особнє ше стретац учежких рокох вигнанства хто-ри уж дaвно зa нaми.

верa Пaвлович

ШВеточНо пресЛaВеНи кирбaй у ВукоВaре

шветочна процесия вирнїкох коло церкви

шветочна Службa Божa нa Кирбaю у церкви христa цaряу вуковaре


naŠi kirVaji - НaшО КИРбaї

УОсиєку, у церкви Христа Царя,30. октобра преславене шветохраму, у народзе познате як Кир-

бай.Пред полну церкву вирнїкох, шветочнуЛитурґию предводзел о. Иван Барщев-ски, славонско бродски парох, деканСлавонского деканату, та викар Сла-вонско-сримского викарияту Крижев-ского владичества, а сослужовали ису-совец о. Иґнац Чижмешия, о. Мато Ґаш-парович, парох парохиї св. Кирила иМетода зоз Осиєку, о. Василь Крен,парох зоз Липовлянох, о. Йоаким Дудаш,священїк у пензиї зоз Осиєку, та до-машнї парох, о. Любомир Стурко. Ев-харистийну Службу Божу зоз шпиваньомзвелїчали домашнї шестри Василиянкии їх госци. Дзень пред шветом Христа Царя, па-рохию и манастир часних шестрох Ва-силиянкох, у своїм паломнїцким обходугрекокатолїцких парохийох, нащивеливирнїки новосадскей парохиї св. Петраи Павла зоз своїм парохом о. РоманомМизом, та звелїчали Вечурню пред шве-том Христа Царя. По Вечурнї, шицкивєдно винчовали часней шестри Анас-тазиї имени дзень зоз традицийнимшпивом „Многая лїт“.

агнетка БалатинацФото: а.Балатинац

Уювилейним 175. рокуод снованя грекока-толїцкей парохиї По-

крову Пресвятей Богородициу Петровцох, окрем духовней,розпочата и єй материялнаобнова. У тим духу24.10.2011. року благослове-ни фундаменти нового паро-хиялного дому.

Обряд благослову фундамен-тох предводзел сримски де-кан и миклошевски парох о.Яким Симунович вєдно зозуправительом петровскей па-рохиї мр сц. Владимиром Сед-

лаком. На благословней мо-литви були присутни заменїкначалнїка Општини Боґда-новци проф. Ярослав Медє-ши и предсидатель РМО Пет-ровци пан Томислав Рац. Умено проєктантскей фирми„Лаповци-ґрадня“ д.о.о. при-суствовали дипл. инґ. ИванЄлич и дипл. инґ. Дюра Гар-гай, а у мено фирми „Центрум- инженєринґ“ д.o.o. зоз Ву-ковару, котра достала роботубудованя парохиї, були при-сутни дипл. инґ. Иво Матоши роботнїки фирми. На мо-литви тиж так присуствовали

члени церковного одбору,члени одбору за будованєновей парохиї и красне числоПетровчаньох.

Декан о. Симунович визна-чел значносц нового будинкунє лєм за паноца котри у нїмбудзе бивац, алє и за цаливалал, бо парохиялни дом тодом шицких парохиянох, томесто стретнуца з нагоди ду-ховних або практичних по-требох людзох, а потим за-жадал же би петровска па-рохия у цо скоршим чашебула докончена и уселєна.

Петровски парох о. Седлакна концу благослова подзе-ковал шицким присутним наїх участвованю у молитви бозоз своїм присуством указалиже за нїх будованє новогопарохиялного будинку у цен-тру валала од велькей знач-носци. Вон тиж так зажадалже би нови парохиялни домбул место стретнуца и бла-гослову за шицких котри будудо ньго уходзиц и поволалшицких присутних на часценєдо виронаучней сали.

владимир Седлак

пресЛАВеНе ШВето ХрАМу

бЛАГосЛоВеНи ФуНДАМеНти НоВоГо пАроХиЯЛНоГо ДоМу у петроВЦоХ

З лїва на право: о. Мато Ґашпарович, о. иґнац чижмешия, о. иван Барщевски,о. Любомир Стурко и о. василь Крен

Вузькою безлюдною ву-личкою я прямувала досвого місця призначення

на вул. Кирило-Методіївській 1.Там, відчинивши важкі старо-винні двері, із теплого, прони-заного сонячними променямиповітря, я увійшла в прохолоднісутінки, які пахли таємницею іладаном. У цих сутінках зникдеренчання трамваїв і гул ма-шин, а на мене дивилися про-никливі очі святих, які чомусьособливо виділялися на золотомуіконостасі. І це місце, і люди, з якимия мала зустрітися, і завдання,яке мене сюди привело – усескладалося в одне гармонійнемереживо... рисунок... такий,який митці бачать уві сні, а потімдовго і невтомно намагаютьсявідтворити на грубій матерії цьо-го світу. Хтось увімкнув світло, і вцеркві з’явилися чотири знайомімені чорні постаті, у яких я на-діялась знайти бодай натяк нарозгадку однієї таємниці. Священство і особа свяще-ника з дитинства навіювали меніблагоговійний страх... З плиномчасу моє ставлення до священиканабувало різних форм, але якасьособлива повага до служителівБожих була і є завжди присут-ньою. Мене цікавило, як то бутиБожим апостолом, який має вла-ду проповідувати? Як то триматив руках хліб і вино, які стаютьТілом і Кров’ю Христа? Як то,коли кажеш слова: «Іди і більшене гріши»? Як то хтось відва-жується на таке? На таку честьі відповідальність! На таке ди-вовижне служіння! Я більше не пробувала за-питувати про це священиків:вони якось призвичаювались досвоєї незнищимої печаті і немогли зрозуміти, що саме менецікавить. Вони жили у своємувимірі священства і не моглиописати ту путь, яка пролягламіж нами. Мої чорні постатібули чотири юнаки-богослови,які все ще миряни, але вже впри-тул підійшли до таємниці свя-щенства. Веселі лиця, хитринкав очах (можливо, печать навчан-

ня філософії в оо. єзуїтів) і якасьповажна краса постатей у чорнихпідрясниках (а і без них) дозво-ляла з легкістю віднаходити їху натовпі однолітків. Відповідалина мої запитання по-різному:хтось швидко і коротко, хтосьпісля хвилинної задуми, а дехтоохоче, не приховуючи краси іособливостей свого священичогопокликання.

Що спонукало тебе обратисаме цей шлях? Чому ти ба-жаєш стати священиком?- Я відчув, що Господь кличе

мене. Я потрібен йому і лю-

дям.(Х.Х.)

- Бог запрошував мене до свя-

щенства через людей. Я був свіч-

карем на своїй парафії, а також

мав багато друзів-

богословів.(Х.Y.)

- Думаю, що мій вибір це плід

довготривалих пошуків і розду-

мів. Ваше запитання я частень-

ко чую від людей! Важко відпо-

вісти, бо ж існує багато фак-

торів. Найбільше впливу мали

роздуми над собою та іншими

(Y.X.)

- Мій батько з дитинства був

активним членом церкви. Був

дяком. І я, маючи гарний бать-

ківський приклад, полюбив Цер-

кву. Часто приходив туди по-

молитися. Це мене зачаровувало.

У нас був добрий парох, який

давав молоді приклад та вмів

берегти і плекати наші покли-

кання до священства. (Y.Y.)

Чи існує хтось, хто надихнувтебе на цей шлях?- Мій парох, богослови і – в

моєму конкретному випадку –

одна сестра-монахиня. (Y.X.)

Як ти уявляєш своє життя піс-ля священичих свячень?- Це повинно бути життя, спов-

нене молитвою, радістю, що-

денною Євхаристією. У цьому

житті не бракуватиме проблем

і труднощів, з якими зустріне-

мось я і моя парафія. (Х.Х.)

Що для тебе найцінніше у жит-ті священика?- Найціннішим у житті свяще-

ника є те, що він священик і не

потрібно шукати якихось цін-

ностей деінде. Адже не існує

нічого ціннішого, ніж прияте-

лювання з Богом. (Y.Y.)

Що видається тобі найважчиму священичому житті?- Мені здається, що найважче

зберегти свідомість свого по-

кликання, тобто жити в зіб-

раності, яка не дозволить по-

кликанню перетворитись на зви-

чайну роботу. (Х.Y.)

- Сьогодні дуже важко отри-

мати священичі свячення! Вла-

дики бояться покладати на нас

руки, бо не знають, що робити

з нововисвяченими ієреями.(Х.Х.)

Що на твою думку важливо вжитті священика?- Не захитатися у своєму по-

кликанні! (Y.Y.)

- Молитва! (Х.Y.)

- Бути щирим у своїх відносинах

з Богом і ближніми. Важливим

є послух своєму єпископу і совісне

виконання свого служіння. (Х.Х.)

- Важливо пам’ятати про те,

що відречення, до якого ми го-

туємось, насправді є прийнят-

тям великої благодаті від Гос-

пода... (Y.X.)

Що би ти порадив тому, хтовсе ще шукає свій шлях і роз-думує про священиче покли-кання?- Якщо хтось роздумує про свя-

щенство, це знак, що Господь

промовляє до нього. Залишаєть-

ся тільки відкритим питання:

що він відповість. Життя в се-

мінарії має свої гарні і важкі

моменти, як і все інше в житті.

Але з молитвою на устах і вірою

в серці можна подолати всі пе-

решкоди і так прославляти Бога

і його всемогутність.

Юначе! Якщо ти той, хто роз-

думує про священство, – ЛАС-

КАВО ПРОСИМО!!! (Y.Y.)

У центрі мільйонного міста булолюдно... Я стояла посеред люд-ського виру, очікуючи свій трам-вай. Стояла і молилася... за юна-ків у чорних підрясниках, щобвитривали, щоб зростали, щобне згубили скарбу, який прихо-вують у своїх серцях. А колизаплющувала очі, щоб дотор-кнутися до таємниці, то на менепроникливо споглядали очі свя-тих, які ховалися у сутінках моїхповік.

СС. Василіянки

СВЯЩЕНСТВО


iZ CrkVenoG ŽiVoTa - зОз цеРКОВНОгО ЖИВОТa - Із цеРКОВНОгО ЖИТТЯ


НАшО ИКОНОСТАСИ - НАшІ ІКОНОСТАСИ

Кажди иконостас, як зме уж час-тейше гуторели, бешеда за себе.Вон бешедує о своїх творительох,

о церкви за хтору є будовани, дакедина нїм виражени и ясни фолклорниелементи народу котри ше у тей церквина молитву зазберує. Дзепоєдни з ико-ностасох прави уметнїцки уникати якцо то у прешлим чишлє описани осєцкииконостас.

Но, бешеда о иконостасох нє була бикомплетна кед бизме нє мали и єден„no name“ иконостас. Єден таки ико-ностас находзи ше у пишкуревскейгрекокатолїцкей парохиялней церквисв. Димитрия. О тим иконостасу нєтвельо историйни шлїди котри доступниже би ше о нїм дацо написало. Пишкуревска парохия мала свойо чеж-ки часи у хторих парохиялни дом нєбул наменєни за биванє паноца, а вецясне же и архива и церковни кнїжкинє мали места у нїм. По словох нєш-кайшого пароха о. Игора Сикори, жрид-ла о историї самей церкви, а так и ико-ностасу нєт зочувани у парохиї. У тимслучаю иконостас мушиме поровнацзоз малим дзецком котре випущує гласикотри нєпохоплїви язику одроснутих.Так як ше оцец и мац упераю розумицсвойо новонародзене дзецко, так и мипробовали патраци и пробовац зрозумицдацо о пишкуревским иконостасу зозйого випатрунку. Бо кажди иконостасзоз своїм випатрунком може вельо по-весц тому котри го патри, лєм кед па-трач пренайдзе ключ у яким треба чи-тац порученє котре иконостас дава.Цикави нас кельо того о пишкуревским,на перши попатрунок „no name“ (без-меним) иконостасу вишло на шветлосцдня док зме виглєдовали за тото число„Новей думки“.

Перше цо зоз пишкуревского иконос-тасу биє до оч то препознатлївосц йогоконструкцийней форми, наприклад:фарба котра затримана у жридловейформи, потим його орнаменти, алє исама форма його будованя (подполнозаварти тип иконостасу). шицки тотиелементи даю ше поровнац зоз сучас-нима на иконостасу у крижевскей ка-тедрали, ище баржей зоз иконостасому Заґребе, а єст велї подобни елементимедзи петровским и пишкуревским ико-ностасом, лєм же петровски страцелсвою жридлову доганову фарбу котрау Пишкуревцох зачувана.Патраци на икони можеме поровнацкомпозициї Благовищеня на царских

дзверкох и икони Христа Цара, Бого-родици, св. штефана, св. арх. Михайлаи св. Миколая. Вони як кед би булипрекопирани зоз петровского иконос-тасу. шицко цо по тераз написане по-дкрипює и єдно єдине худобенке ви-реченє зоз шематизму Крижевскоговладичества о пишкуревскей парохиїзоз 1962. року: „Иконостас за парохи-ялну церкву у Пишкуревцох виробениу фаховей малярскей школи у Заґребе“.То ключ котри одмика дзвери нашогонєзнаня о пишкуревским иконостасу!Иста уметнїцка школа мальовала и гореспомнути иконостаси у других нашихцерквох, так же то причина прецо ико-ностаси здабу єдени на других. Томудопомага и факт же пишкуревска цер-ква була будована початком 1906. рокуу чаше кед углавним робени иконостасипо наших церквох у духу школи ГерманаБолєа (Hermana Bollé). Архитектонскиришеня у котрим вон византийски стилпохопює яґод синтезу елементох ви-зантийскей, старохристиянскей, рома-нїцкей, ренесансней и класицистичнейархитектури можу ше препознац яснои на пишкуревским иконостасу у жрид-ловей форми.

Пишкуревски иконостас ма три шорииконох. У першим шоре крем уж спом-нутих образох ище образ св. Димитрияу правим куце прето же йому пошвеценацерква. У другим шоре приказани седем

вельки подїї зоз Христового животакотри нєшка церковни швета: од На-родзеня Христового, преиґ Остатнєйвечери котра доминує над царскимадзверми, та по Русадля. У найвисшимтрецим шоре: штири євангелисти и двастарозавитни пророки, а у штредткуикона Св. Тройци понад хтору крест.Пишкуревски иконостас ма свою цеп-лоту праве пре комбинацию злата идогановей фарби древа, а досц є ипропорционално щешлїво виведзени.Гоч о нїм мало записане, зоз своїм пре-познатлївим випатрунком може повесцдацо о себе гевтим котри маю сцерпеня„вислухац“ го.

мр сц. владимир Седлак, паноцец

Хаснована библиоґрафия:

BADURINA, A. (ed.), Leksikon ikonografije,simbolike i liturgike zapadnog kršćanstva,Zagreb 20065, 258-259.

DAMJANOVIĆ, D., «Arhitektura ikonostasau opusu Hermana Bolléa», u:Prostor.Znanstveni časopis za arhitekturui urbanizam, 18 [2010] 1[39] 62-79.

ORDINARIJAT KRIŽEVAČKE EPARHIJE,Jubilarni šematizam Križevačke eparhije,Zagreb 1962.

икоНостАс у пиШкуреВЦоХ

иконостaс грекокaтолїцкей пaрохиялней церкви св. Димитрия у Пишкуревцох


PromoCije knjiGa

UZagrebu je 18. listo-pada ove godine bo-ravio ugledni ukrajin-

ski i međunarodno poznatipisac, pjesnik i esejist JurijAndruhovyč. Uz potporu iz-davačke kuće Fraktura, An-druhovič je predstavio svojroman Dvanaest prsteno-va(2005.) u sklopu tribinenazvane Razotkrivanje. Natribini održanoj u zagrebačkojKnjižnici Bogdana Ogrizovićasudjelovali su i ugledni gostiiz hrvatskog i međunarodnogknjiževnog kruga, a međunjima i Seid Serdarević, Da-mir Pešorta i drugi. Andru-hovyč je vodeći ukrajinskipisac i intelektualac, te osimpo svojim provokativno za-nimljivim bilješkama,poznatje što često u svojim javnimistupima otvoreno kritiziranedemokratske političke po-teze u Ukrajini. Kako pišeugledni austrijski medij DiePresse o njegovom pred-stavljenom romanu Dvana-est prstenova: imamo osjećajda je ovo istodobno i ljubavniroman, i roman strave, iznanstvena fantastika, i kri-mić, i putopis, koji su crnapolitička satira ili bajka. Na-vodi dalje, mjesečareći An-druhovyč ipak uvijek i sigur-no nalazi nit te vodi Dvana-est prstena do grandioznogkraja. Njemački Freitag zaisto predstavljeno djelo pišekako je ovim furioznimpačvorkom mitova i MTV-ja, književnosti i popularnekulture europska postmo-

derna otišla korak dalje naistok. (...) Jednostavno od-mah poželite posjetiti zemljuiz koje dolazi ovako fantas-tična književnost, objavljujenjemački medij.

Na zagrebačkoj tribini Ra-zotkrivanje ujedno je pred-stavljen zajednički rad JurijaAndruhovyča i uglednog po-ljskog pisca Andrzeja Sta-siuka: dva eseja o takozva-noj srednjoj Europi s naslo-vom Moja Europa (2000.).Uknjizi govore o svom viđenjuSrednje Europe, o tom ima-ginarnom prostoru koji seproteže od Njemačke do Ru-sije. Srednja Europa u ovadva eseja dobiva novu di-menziju, nove okuse, boje,značenja. Pitanje SrednjeEurope, njezina postojanja,prožimanja njezinih naroda,određuje ne samo prošlostnego i sadašnjost i bu-dućnost europskoga konti-nenta i ono je u mnogočemui dalje ključno pitanje o koje-

mu razmišljaju intelektualci.U Srednjoj Europi lome se iprelamaju sve kulturne, po-litičke ali prije svega ljudskei osobne tragedije europske,a samim time i svjetske po-vijesti. Andruhovyč i Stasiukdaju svjež, nadahnut i poet-ski uvid u svoju, našu Euro-pu.

Ukrajinski pisac Jurij Andru-hovyč rođen je 1960. u graduIvano-Frankivsku, u zapad-noj Ukrajini odnosno Galičini.Studirao je novinarstvo, a uknjiževnosti se javio zbirka-ma poezije Nebo i trgovi(1985.), Donji grad (1989.) iEgzotične ptice i biljke(1991.). Osim što piše, pre-vodi s ruskoga, poljskoga,engleskoga i njemačkogajezika. Suosnivač je legen-darne književno-performer-ske skupine Bu-Ba-Bu(1985.). Svojim romanimaRekreacije (1992.), Mosko-vijada (1993.) i Perverzija(1999.), koji su vrlo brzo

prevedeni na poljski i ruski,etablirao se kao klasik suv-remene ukrajinske književ-nosti. Godine 2000. u Po-ljskoj je objavljena prethodnospomenuta Moja Europa (ssuautorom Andrzejom Sta-siukom), rezultat zajedničko-ga putovanja nepoznatimeuropskim Istokom, a knjigueseja o Ukrajini Posljednjiteritorij objavio je 2003. nje-mački nakladnik Suhrkamp,te je otad Andruhovič Suh-rkampov "kućni autor". Osimniza uglednih ukrajinskihknjiževnih nagrada, Andru-hovič je za svoje briljantneeseje primio posebno pri-znanje Mirovnu nagradu"Erich Maria Remarque" gra-da Osnabrücka zbog "važno-ga doprinosa otkrivanju go-tovo nepoznatih predjelaudaljene Europe". Najnovijiroman Dvanaest prstena(2005.) nagrađen je Leip-ziškom književnom nagra-dom za europsko razumije-vanje 2006. jer umjetničkommješavinom mita i magijepripovijeda o "prestrojavanjujednoga društva u tranzicijii time usmjerava pogled Eu-ropljana na zaboravljeno sre-dište kontinenta". Djela JurijaAndruhoviča prevode se iobjavljuju u Poljskoj, Kanadi,Sjedinjenim AmeričkimDržavama, Njemačkoj,Mađarskoj, Austriji, Rusiji iFinskoj.

Pripremio: Sergej Burda

VODEĆI UKRAJINSKI PISAC JURIJ ANDRUHOVYČ POSJETIO ZAGREB

Vodeći suvremeni ukrajinski pisac Jurij Andruhovyc


mjeSeC HrVaTSke knjiGe - mІСЯцЬ хОРВaТСЬКОї КНИгИ

Центральна бібліотека руси-

нів і українців республіки

Хорватії і міська бібліотека

Загреба організували 25.10.2011

року на площі Старчевіча в Загребі

вечір читання української поезії.

Приводом до цього був місяць хор-

ватської літератури під гаслом «Чи-

таймо поетів», який вже традиційно

відбувається з 15 жовтня по 15 лис-

топада. Цього року його було роз-

почато представленням української

поезії.

На початку програми було зачитано

ґрунтовні історичні лекції, з яких

запрошені гості отримали змогу діз-

натися про події, які впливали на

українське культурне життя, в да-

ному випадку, поезію.

УКРАЇНСьКІ пОЕТИ -шІСТДЕСЯТНИКИ

Крах сталінізму в 60 –роках ХХ сто-

ліття сильно відобразився в укра-

їнській культурі активністю інтелек-

туалів. З’являється нове покоління

письменників, відоме як "шістде-

сятники”, яке після важкого періоду

догматизму оновлювало українську

літературу.

Це повстання інтелектуальної ук-

раїнської молоді не визнавало пар-

тійної літератури, перевищуючи нор-

ми, зачіпало проблему української

національності, чим звернуло увагу

до себе за кордоном, особливо се-

ред українських емігрантів.

Дуже важливим є явище літератур-

ного кола шістдесятників. До них

належать: Іван Драч, Ліна Костенко,

Дмитро Павличко, Микола Вінгра-

новський та багато інших. Їхня праця

відобразила принципи противлад-

ного режиму та особисту відпові-

дальність за слова і вчинки. Їхній

внесок посприяв настанню поезії

Ігоря Калинця і Василя Стуса.

Під час читання української поезії

в Загребі, було прочитано вірші Ліни

Костенко, Дмитра Павличка, Івана

Драча і Василя Стуса. Вірші україн-

ських поетів у власному перекладі

хорватською мовою було зачитано

Алексом Павлишиним, який зазна-

чив, що це поезії сильних емоцій,

думок і руйнувань. Поезію було про-

читано в динамічному й інтерпре-

тованому стилі, що полегшило ро-

зуміння тематики, якою поети зай-

малися. Після прочитання віршів

вечір продовжила музична частина.

Таяна Седер- Залуцки і Драгана

Петрович виконували пісні хорват-

ських, українських та русинських

поетів. Після офіційної частини про-

грами гості були запрошені на ве-

черю і спілкування.

Лідія Пaвлович

(переклaд Мaрко Проть)

ЧИТАЙТЕ ВІРшІ УКРАЇНСьКИх пОЕТІВ

Aлексa Пaвлишин читaє вірші укрaїнських поетів

Музичнa чaстинa прогрaми


iZ rada naŠiH druŠTaVa–зОз РОбОТИ НaшИх ДРУЖТВОх–з РОбОТИ НaшИх ТОВaРИСТb

Us u b o t u , 2 4 . r u j n a2011.godine u Ukrajin-skoj ulici koja teritorijalno

pripada naselju Travno u No-vom Zagrebu u prigodi 20.ob-ljetnice neovisnosti Ukrajine iuzajamnog priznanja Hrvatskei Ukrajine obilježen je Dan Ukra-jinske ulice.Svečanost je održana u orga-nizaciji Kulturno-prosvjetnogdruštva Rusina i Ukrajinaca Za-greba i Hrvatsko – Ukrajinskogdruštva prijateljstva u suradnjusa Veleposlanstvom Ukrajineu Republici Hrvatskoj i uz pot-poru Savjeta za nacionalne ma-njine u Republici Hrvatskoj.Na svečanosti su prigodne riječiuputili Slavko Burda i MiroslavKirinčić u ime organizatora,abivši veleposlanik RepublikeHrvatske u Ukrajini,Đuro Vid-marović se u svom obraćanjupred stotinjak gostiju i uzvanikaprisjetio povijesnih događanjaprije dvadeset godina kada suUkrajina i Hrvatska proglasilesvoju neovisnost te ubrzo nakonproglašenja neovisnosti i uspo-stave svojih suverenih državauzajamno priznale jedna drugui uspostavili diplomatske i bi-lateralne prijateljske odnose kojii dan danas traju i nalaze se u

razvojnoj uzlaznoj putanji.Poz-dravne riječi uputili su i zamje-nica Pročelnika za obrazovanjeGrada Zagreba,Božica Šimlešai vijećnik Gradske četvrti NoviZagreb – istok ,Ljilja KvesićČanić.U svojim prigodnim go-vorima one su podržale i pred-ložile da ova svečanost - DanUkrajinske ulice preraste u većui širu kulturnu manifestaciju zacijelo naselje Travno u NovomZagrebu( samo naselje ima12.000 stanovnika)u kulturnadogađanja Dani naselja Tra-vno.Na kraju prvog dijela svečanostis završnim prigodnim govoromsvim nazočnima se obratio ve-leposlanik Ukrajine u RepubliciHrvatskoj njegova ekselencijaOleksandr Levčenko koji seprvo zahvalio svim cijenjenimgostima i uzvanicima ,svimačestitao 20.obljetnicu neovisno-sti Ukrajine i uzajamnog priz-nanja Hrvatske i Ukrajine te jošjednom srdačno pozdravio svežitelje Ukrajinske ulice i naseljaTravno odnosno sve zagreb-čane istaknuvši značaj i simbolposađenog stabla kestena kaoznaka prijateljstva hrvatskogai ukrajinskoga naroda.Devede-setih godina nakon priznanja

bivša ulica Viktora Bubnja uNovom Zagrebu dobila je imeUkrajinska ulica, a više od de-setak godina donesena je mla-dica stabla kestena iz Ukrajinekoja je posađena na ovom mje-stu gdje su se i ranijih godinaodržavale svečanosti, a spomenploča je postavljena 2001godineu prigodi 10.obljetnice neovi-snosti Ukrajine i uzajamnogpriznanja Hrvatske i Ukrajine. Na svečanosti u Zagrebu poredorganizatora i uzvanika koji suimali prigodne pozdravne riječibili su i drugi gosti i uzvanici:Zvonimir Sviben, predstavnikMinistarstva vanjskih poslovaRH , Ivan Semenjuk,predsjednikUkrajinske zajednice u RepubliciHrvatskoj,Viktor Filima,pred-stavnik ukrajinske nacionalnemanjine u Gradu Zagrebu,Ale-ksa Pavlešin,predsjednik Dru-štva za ukrajinsku kulturu,IvankaSlota , predsjednica Kulturno-prosvjetnog društva Ukrajinaca„Karpati“ iz Lipovljana,TeodorFricki – počasni predsjednikSaveza Rusina i Ukrajinca uRepublici Hrvatskoj,Ivan Fu-mić,predsjednik Saveza antifa-šističkih boraca i antifašista Hr-vatske,Katarina-Todorcov Hla-

če,voditeljica Središnje knjižniceRusina i Ukrajinaca u RepubliciHrvatskoj.U drugom dijelu svečanosti odr-žan je kulturno – umjetničkiprogram u izvođenju članovaKPD Rusina i Ukrajinca Zagre-ba i pjevačke skupine KPDU„Karpati“ iz Lipovljana.Solistica zagrebačkog društvaRusina i Ukrajinaca profesoriceglazbenog odgoja Tajana Sederi Dragana Petravić izvele supo jednu popularnu estradnuukrajinsku,rusinsku i hrvatskupjesmu posvećenu Zagrebu tejednu europsku na talijanskomjeziku.Veoma uspješno i na-dahnuto je sa poezijom i reci-tacijama pjesama ukrajinskogpjesnika T.G.Ševčenka i hrvat-skog pjesnika Tina Ujevića na-stupio dramski umjetnik ŽeljkoŽužić.Na kraju kulturno-umjetničkogprograma pjevačka skupinaKPDU „Karpati“ iz Lipovljanaje sa pratnjom na harmoniciMarije Poljak izvela splet po-pularnih narodnih ukrajinskihpjesama.

Slavko BurdaDio kulturno-umjetničkog programa

Veleposlanik Ukrajine u RH njegova ekselencija OleksanadarLevčenko (četvrti s lijeva)

DAN UKRAJINSKE ULICE U NOVOM ZAGREBU


ЗАкоНчеЛи 46. ВиНкоВски ЄШеНЇ ПОД виСОКиМ ПОКРОвитеЛЬСтвОМ ПРеДСиДатеЛЬКи вЛаДи РеПУБЛиКи ГОРватСКейяДРанКи КОСОР ОтРиМани 46. винКОвСКи єшенї ОД 09. ПО 18. СеПтеМБеР 2011. РОКУ

«ей широка славонскаулїчко» Тема тогорочних 46.«Винковских єшеньох» опи-сує збуваня на широкей сла-вонскей улїчки и валалскихлюдзох. Винковски єшенї то централ-на културно традицийна ма-нифестация на подручу го-роду Винковцох и Вуковар-ско–сримскей жупаниї, а маза циль указац народни оби-чаї и традицийну културу тогокраю и цалей держави. Тогороку »Винковски єшенї« от-римани под покровитель-ством премиєрки ЯдранкиКосор. Винковски єшенї почали 09.септембра зоз манифеста-цию «Фолклорни вечари» накотрих ше представели по-над пейдзешат фолклорниансанбли зоз Вуковарско–сримскей жупаниї.Фолклорни вечари котри шевше отримую пред шветоч-ним отвераньом Винковскихєшеньох до рамикох мани-фестациї уведзени 1972.року, на котрих наступалифолклорни ансамбли лєм зозОпштини Винковци, же би зроками преросли до жупа-нийскей смотри змагатель-ного характеру. Же би єшенїбули цикави уведзене и учас-твованє ансамблох нацио-

налних меншинох, а окремепроґрама за дзеци «Дзецин-ски винковски єшенї», дефи-ле и наступ дзецинских фол-клорних ансамблоих. Петровчанє уж традицийноучаствую на каждих Єшеньохна котрих презентую жрид-лово танци и народне облє-чиво Руснацох того краю. На-ступ бул барз удатни цо по-твердзела и фахова комисияфолклорних вечарох, а пуб-лика була одушевена и нєжаловала дланї же би за-

кляпкала вредним аматером.Винковски єшенї посталиориґиналне жридло жридло-вей музики и култури котруможеме покласц до шоранайрозвитших и найзначнєй-ших смотрох у РепубликиГорватскей. шветочни дефиле шицкихучашнїкох 46. «Винковскихєшеньох» и парада свадзеб-них кочох озберал коло 3.500учашнїкох, скарбнїкох фол-клорних традицийох найвек-

шей державней манифеста-циї жридлового горватскогофолклора. Учашнїки шветочного дефи-леа закончели на фодбал-ским стадиону «Цибалия» накотрим ше шицки учашнїкилапели до єдного кола и од-танцовали «Славонскеколо». шветочносц завераняєшеньох зоз своїм концертомукрашела Єлена Розґа.

Звонко Костелник, проф.


Руски тaнци у виводзеню КУД „яким Гaрди” Петровци

Гудaци нa одходзе з винковскей бини

Крaсa руского нaродного облєчивa нa трaдицийнейсмотри



w МИКЛОШЕВЧАНЄ НА СМОТРИ У БОСНИ

успиШНА преЗеНтАЦиЯ рускей куЛтури

По перши раз од сно-ваня члени КУД „ЯкимҐовля“ з Миклошевцох

наступели у сушедней Босни,на 3. Смотри реґионалногофолклору, хтора отримана23. и 24. септембра у Босан-скей Крупи, дзе попри до-машнїх наступели и фолклор-ни и шпивацки ґрупи зоз Би-хачу и Сараєва (БиГ), маке-донске дружтво зоз Осиєку,українске зоз СлавонскогоБроду, сербске зоз Далю,горватске зоз ГорватскейКостайници и словенске зоз

Черномелю. У пополадньових годзинохопрез Дому култури шицкидружтва порихтали штандина котрих виложели продук-ти свойого краю. Члени шпи-вацкей ґрупи зоз Миклошев-цох порихтали вецей файтидомашнїх колачох, а спонзорОпштина Томповци обезпе-чела вино, палєнку, мед, ку-лени и рижни пропаґандниматерияли. Найцеснєйшебуло праве при рускомуштанду, хтори прицаговалнащивительох зоз старин-скима вишивками, а велї шевипитовали и о кореньох Рус-нацох и їх обичайох.После того ушлїдзел дефилешицких учашнїкох по улїчкохтого варошу, хтори ше змес-цел на рики Уни, на схилохпознатей гори Ґрмеч.У вечаршей часци програмиу преполней сали Дома кул-тури кажде дружтво указалочасц свойого репертоару.Женска шпивацка ґрупа од-шпивала „У градочки шалата“и „Ишло дзивче“, а танєчнасекция одтанцовала танєц„Виходняре“. Цали наступмиклошевских аматерох па-траче крашнє прилапели исердечно провадзели зозкляпканьом.

Ксения Лїкар

чaсц „шaришскей полки” пред публику у Босaнскей Крупи

члени КУД „яким Ґовля” у шветочней колони

штaнд зоз рускима єдлaми и лaкоткaми нaшого крaю женскa чaсц Дружтвa опрез штaнду у Босaнскей Крупи

19



у ВукоВАре отриМАНи 4. етНо сАЯМ

УЕко-етно центру Адицау Вуковаре 22. и 23.октобра отримани 4.

Етно саям. Отворел го го-родоначалнїк Желько Сабо.На отвераню окрем велькогочисла гражданох були при-сутни и соборски заступнїки главни тайомнїк СДП-а ИґорДраґован, предсидатель Го-родскей ради городу Вуко-вару Томислав Джанак зозсвоїма заменїками, ґенералниконзул Републики Сербиї уВуковаре Живорад Симич,началнїк Општини БуковлєТихомир Яковина и велї другигосци. На отвореню насту-пели Мажореткинї городу Ву-ковару, Мишани шпивацкихор ГКМД “Дунай” и Городскидуйни оркестер Вуковар.Бул то дводньови виклада-цо-предваци саям на хторимше викладало и предавалорижни традицийни и умет-нїцки дїла ремеселнїкох, руч-ни роботи, антиквитети, єд-зенє и пице. Таких виклада-тельох було коло 70 з Гор-ватскей и Себиї. шицко тотопопровадзене з културно-уметнїцку програму дружтвоххтори дїйствую у городу. Всо-боту, у културно-уметнїцкейпрограми наступели: Здру-женє Била голубица, КУД“Коло” Вуковар, Дунайскитамбураше и ГКМД “Дунай”Вуковар. През дзень граж-данє мали нагоду вожиц шена кочох цо за нєшкайши часридкосц, а на 19.00 годзин

почал концерт КрунославаКичи Слабинца. Внєдзелю укултурно-уметнїцкей програ-ми наступели: Ансамбл на-родних танцох СКД “Просви-та”, КУД “Слоґа” Вуковар,ВСшД “Явор”, КУД “ОсифКостелник” Вуковар, Здру-женє Нємцох и АвстриянцохВуковар, Здруженє Мадярохгороду Вуковару и УКПД“Иван Франко”.Вшелїяк треба надпомнуц жеобидва днї людзе през цалидзень мали нагоду уключицше до такволаних роботньохдзе могли учиц вирабяц риж-ни традицийни ремесла и руч-ни роботи як цо златовишив-ки, гадвабовишивки, пред-мети з керамики або скори.Тиж так обидва днї гражданє

до Адици могли присц на без-платним автобусу хтори во-жел з рижних часцох городу:Саймишта, Нового теметоваи Борова населєня. КУД “Осиф Костелник” Ву-ковар наступал од 12.00 по13.30 годзин. У тих годзинуи пол програми насправдикрашнє презентовали своюроботу. Мишани хор виведолдванац руски и українскишпиванки. Дириґовала води-телька шпивацкей секциї Аг-нета Тимко, а на гармоникиих провадзел Звонко Еде-лински. Танцоше ветеранєодтанцовали танєц “Подїлскаполка”. Наймладша ґрупа та-нєчнїкох, а то интересантнихлапци, одтанцовали ”По-взунєц” и “Буковински дубо-

нї”. штредня ґрупа танцошох,то углавним дзивчата, од-танцовали: “Дзивоцку полку”,“Лавривску полку”, “Дзивоцкикозачок”, “Буковинску полку”,”Полку” и ”Гопак”. Хореоґрафшицких танцох проф. ЗвонкоКостелник, а водителька та-нєчней секциї Идена Дюдяр.З тей нагоди домашнєй пуб-лики представела ше и ли-тературна секция. Свойо тво-ри пречитали Звонко Барнаи Любица Гаргай хтора булаи водителька програми. Жеби шицко було у шоре и ус-кладзене остарал ше пред-сидатель Зденко Бурчак.Орґанизатор и тогорочногоЕтно сайму бул ґород Вуко-вар.


векшинa aктивних членох КУД „Осиф Костелник” зоз вуковaру

ветерaни у тaнцу „Подильскa полкa” „Дзивоцки козaчок” у виводзеню дзивоцкей фолклорней ґрупи

Уорґaнизaциї КУД „Руш-няк”, од 16. по 26. сеп-тембер, у Риєки отри-

мaнa подобовa колония имaлярскa вистaвa пейцох ук-рaїнских мaлярох зоз Ужго-роду, зоз Зaкaрпaтскей об-лaсци. Идея ше зявелa спонтaно уюнию мешaцу, под чaс гос-цовaня Влaдимирa Провчияу Ужгородзе хтори их нa сво-єй вистaви поволaл до Риєкии вони ше дзечнє одволалии зоз своїмa мaлюнкaмипредстaвели риєцкей публи-ки.Вистава мaлюнкох и резбa-рийох у древе булa у вис-тaвним сaлону „Филодрaма-тикa” у Риєки як и нa риєцкимкорзу. Риєцки новини „Новилист” провaдзели збувaнє нaсвоїх бокох, а на сaмим от-верaню вистaви присуство-вaло вельке число зaцикa-вених нaщивительох и безогляду нa вельку горучaвусaлон бул цaлком полни.Вистaву подобових роботохзоз святочнима писнями от-ворел хор клубa „Белведер”,

a уводне слово о Зaкaрпaт’юи зaкaрпaтскей уметносци,зоз чиїм оддзелєньом зa кул-туру културне дружтво „Руш-няк” мa добре сотруднїцтво,бешедовaл Влaдимир Про-вчи предсидaтель Дружтвa.Зоз своїма роботaми пред-стaвели ше шлїдуюци aвто-ре:Олексaндaр Сидорик, про-фесор у школи дзецинскейподобовей уметносци у Уж-городзе, познaти и поза ук-рaїнскей грaнїци. Окреме зa-

мерковaни його вистaви уИтaлиї дзе ше предстaвелзоз роботaми нa тему мер-твей природи, пейзaжу и дре-вених церковох у технїкиолєй нa плaтну. Цикaвосцйого дїлох и у тим же бaрзлєгко витворює портрети почим є зaпaметaни у Словaц-кей.Олгa Лукaч, познaтa профе-соркa керaмики нa Универ-зитету уметносци у Ужгород-зе, предстaвелa ше зоз бу-кетaми квецa медзи хторимa

углaвним зaступени божури,мaґнолиї и ружи робени утехнїки бaтик. Риєцкa пуб-ликa по перши рaз видзелaнa нaших вистaвох тоту тех-нїку мальованя з воском нaгадвабу цо ю окреме зaци-кaвело.Олексaндaр Лукaч, тиж тaкужгородски aвтор, предстa-вел нови нaпрями у мaляр-стве зоз рижнороднима вa-рияциями сучaсних темохмедзи хторимa доминaнтниодношеня медзи чловекоми жену цо и риєцкa публикaзaмерковaлa, a требa нaглa-шиц же aвтор рихтa велькувистaву у Будимпешти.Володимир Мишaнич, мето-дичар зоз ужгородского кул-турного центру, укaзaл по-ртрети цмейшого колиритуцо тиж тaк мaло одгуку принaщивительох.

Констaнтин Кохвaн, школо-вaни нa Високей школи умет-носци, тиж тaк методичар уЦентру зa културу у Ужго-родзе, з тей нaгоди принєсолсвойо резбaриї чийо теми вя-зaни зa рижни нaродни мо-тиви и збувaня зa гудaцох,ремеселнїкох, обрaбянєжеми и портрети. Його ро-боти предaвaю ше у ужго-родским Музею нaродней aр-хитектури и вельких су фор-мaтох, a обдумaни як чaсцмaлярскей вистaви дaвaюокремни колорит збувaню.Под чaс свйого дзешецдньо-вого пребувaня у Примор-ско–ґорaнскей жупaниї aв-торе мaльовaли и охaбеличaсц своїх роботох як знaкпотвердзеня озбильносциплaнох о предлужовaню ус-пишного сотруднїцтвa хторемедзи културним дружтвом„Рушняк” и културним оддзе-лєньом у Ужгородзе, хторепредстaвял Юрий Хлебa, мaтирвaц и цеком 2012. и нa-ступних рокох.

влaдимир Провчи



w пОДОБОВa КОЛОНИя И ВИСТaВa пЕйцОх УжгОРОДСКИх МaЛяРОх

Мaляре зоз Ужгороду и фaмелия Провчи

Олґa Лукaч зоз Ужгороду и влaдимир Провчи предсидaтельдружтвa „Рушняк” зоз Риєки

УКРaїНСКИ МaЛяРЕ пРЕДСТaВЕЛИ ШЕ РИЄЧaНьОМ


STari ZanaTi – СТaРИ РемеСЛa

w СТaРИ РЕМЕСЛa

пЛЄцЕНЄ КОШaРОх

Вербово пруце, слaмa,кукуричaнка, нaд,бaмбус, пaлмово лїс-

це, лїсковцово конaри, вино-вa лозa, цирок, метлїнче...шицко то мaтерияли котрише чaсто хaсновaли у живоценaших предкох, a зоз хторихстaри ремеселнїки знaли нa-прaвиц велї хaсновити и крaс-ни предмети. Нaйчaстейшето були кошaри зa кукурицу,менши кошaри зa овоц и пло-ди зоз зaгрaди, кошaрки зaвaйцa, кошaрки зa пошвецa-нє пaски у церкви нa Велькуноц, ташки зa пияц, кошaркизa тримaнє хлєбa, пaсaрaй-тови, плєцени столи и кaр-сцелї, як и рижни укрaснипредмети хтори ше моглиплєсц од тих мaтериялох цозавишело од поднєбя нa хто-рим ше прaвя.Нaмирa нaм зaписaц як шепрaвело и цо ше шицко прa-вело у нaших крaйох зоз вер-бового пруца и хто були ре-меселнїки хтори ше зоз плє-ценьом кошaрох у нaс зaнї-мaли.Способ нa котри ше тотa ро-ботa окончовaлa досц длу-гоки и нєлєгки, бо ше шицкомушело поробиц з рукaми,

без помоци мaшинох. Требa-ло знaц вибрaц крaсне, здрa-ве и моцне пруце котре будзедобре зa хaсновaнє, домa гоочисциц од лїсцa, попaриц угоруцей води же би ше знїщ-ли хробaчки лєбо други чкод-лїви инсекти, a нєридко мaйс-трове лупели скору зоз пруцаже би кошaри з нього булиблядши, а гевто пруце нахторим охaбяли скору булоцмейше, та так и кошaри хто-ри були з нїх виплєцени.Плєсц ше починaло од днaтaк же ше вибрaло и поло-жело дaскельо длугоки пру-ти, звичaйно 8 прути гори-зонтaлно и 4 вертикaлно, апреплєтa ше у форми „кри-жа”. Нa штредку ше формуєдно кошaрки, a конци т.є.длугши чaсци прутох згинaюше горе и помедзи нїх шепредлужує плєсц. Зоз роз-ширйовaньом ше одредзуєбудуци випaтрунок кошaркилєбо предмету хтори ше ви-рабя. Розумлїве, зa векшипредмети хaснує ше грубшепруце, a зa менши ценше.Берз значне же би споднїпруцa хтори творя дно и три-мaю цaли кошaр були грубшии моцни, a пруце хторе ше

плєце помедзи нїх ценше имуши буц моцно зaцaгнутеже би нaпрaвени продукт бултирвaци и моцни, же би шемогол длуго хaсновaц.Мaйстор звичaйно вирaбялкошaри нa дворе лєбо подшопу у своїм обисце и тотaроботa тирвaлa по дaскельогодзини, нєридко коло ньогоби ше нaшол дaєден сушед,дaхто з дзецох aбо пaйтaшхтори люби бешедовaц. Чaсше добре хaсновaл у през-нaвaню цо єст нового у вa-лaлє, догвaряню дaякей бу-дуцей роботи aбо у здогaдо-вaню нa млaдосц и у франти.шицки цо мaли звичaй шед-зиц коло мaйстрa могли шеприпaтрaц нa плєценє кошaр-кох и нaучиц ше основи ре-меслa, a дaєдни зaцикaвенимлaди людзе могли и сaмипробовaц виплєсц свою пер-шу кошaрку.Дaвного 1966. aбо 1967. рокудо Петровцох приходзелимaйстрове з плєценимa ко-шaрaми aж з Босни. Тедивони нa вуковaрски вaшaрпоряднє приношели свойо

плєцени продукти нa предaй,тa ше случелa и єднa подїя,прaве у дїдa Сопки у Доли.Вистaти путнїки опитaли шечи можу преноцовaц зоз свої-мa продуктaми цо их вожелинa кочу хтори цaгaл єденконь. Звичaйно госцолюбиви,дїдо Сопкa дзечнє приял нa-мирнїкох до обисцa, aлє ше,як усприч, прaве тей ноцидїдовей кози удaло одорвецзоз яшльох у хлїве и „нaпрa-виц шорa” по обисце и дворе,a вшелїяк ше погосциц и зозсмачнима, швижо плєценимагосцинскима кошaрaми ви-склaдaнима нa кочу.

Чaс кед людзе зоз природнихмaтериялох вирабяли хaсно-вити предмети нaжaль пре-шол, a з нїм нєстaло ищеєдне сaтре ремесло. Остaлолєм зaдовольство зоз гобиюкед ше дaцо виплєце превлaсну дзеку aбо нa дaрaнукпaйтaшом. Природни мaте-рияли зaменєлa плaстикa,дрот, метал и други штучниматерияли.

тaня Гaрди

Остaтнї вуковaрски ремеселнїк котри плєтол кошaри

Єшень пaрaстови нaйкрaсшa чaсцрока. Приноши плaцу зa шицкуроботу котру уклaдaл през цaли

рок. Тей єшенї, як и велїх по терaз, при-шол чaс оберaня винїцох. У Петровцохзме пред 20–30 роками мaли дaскельовинїци, нєшкa нaжaль нєт aнї єднa. Жебизме знaли яке чувство оберaня грознaмушиме ше врaциц до гевтих чaсох. Нaш сушед, хторого зме волaли дїдоДерля, а хтори уж дaс 20 роки пребувaнa теметове, под чaс мойого дзецинствaмaл нaйкрaсшу винїцу у вaлaлє. Дїдодо тей винїци уклaдaл вельо роботи,чaсу и любови. шицки дзеци зоз улїчкиго волaли дїдо, a сушеду бaба, бо вонитaк жaдaли.Їх унуки до Петровцох приходзели презшколски розпуст, алє обовязно жaдaлиприсц и нa оберaнє грознa, тa ше обе-рaчкa плaновaлa зa соботу aбо нєдзелюкед вони могли присц. Окрем зa суше-дових унукох, оберaнє грознa було ок-ремне дожице и зa нaс, сушедски дзеци. Винїцa му булa окреме пошоренa. Медзибетонскима слупами росли чокоти гроз-нa з конaрами привязанима зa дрот,зоз хторих ше белaвели вельки, крсaни,пaхняци ґиризди, a пaх узретого грознaчувствовaл ше нaдaлєко. Бобки булиполни слaдкого соку и лєм цо би ше нєрозпукли од узретосци. Ми, дзеци, бе-жaли през шори розпaтрaюци крaсугрознa, нєзнaюци хтору бизме ґириздуперше отaргли. Оберaчкa тирвaлa допополaдньових годзинох кед бизме шешицки вистaти и нaєдзени слaдкогогрознa рaдошнє врaцaли дому. Полни

коч нaоберaного грознa привезли змедому дзе ше грозно помaли з кочa пре-черповало до преси хторa го висцис-ковала до соку зоз хторого дїдо спрaв-лял смaчне вино. Кед вино було у фaзи„рaмпошу”, по дїдових словох, вон нaмго дaвaл коштовaц и любели зме йогосмaк гоч бул кус резаци и могол дaрaзнaм и зaкруциц у глaви.Дїдо вину дaвaл вельо увaги, окремеводзел бриґу о нїм и окреме ше стaрaлже би було смaчне, бо го и сaм любелпопиц и уживaц у нїм. Окрем того, дїдобул гунцут и нaс дзеци вше зaзберовaлколо себе, a ми го любели слухaц бознaл нaдлугоко и нaшироко бешедовaцо койчим. Вон бул у пензиї, a свой ро-ботни вик препровaдзел як лєсaр, тaнaм о лєше знaл бешедовaц вше дaцонове и цикaве, окреме прето же презжиму єден чaс бивaл у лєсaрскей хижиу лєше. З бaбу ше добре склaдaл, aлє як ишицки жени вонa нє любелa кед єйчловек дaкус вецей поцaгнє и теди бише дaлa до дудрaня. Рaз по тaким дуд-рaню дїдо єй нaпaкосцел тaк же нaсдзеци поволaл до дворa кед бaбa пошлaдо вaрошу и пущел нaс нaй ше бaвимеу дворе як сцеме. Бaбa, як и кaждaшоровa ґaздиня, мaлa полни двор квецa,мушкaтли пузaвци, aспaрaґуси... У дворебулa студня и шопa, a нaс 6–7 порихтaнизa бaвенє. Дїдо нaм розкaзaл нaй шебaвиме нa войни, цо нaм aнї кус нєбуло мерзено. И, як то уж зна буц, утaким бaвиску нєт чaсу мерковaц и пa-триц коло себе, удaло нaм ше повaляцквеце порозтресaц глїну, дaскельо че-

репи ше розбили и двор пошвидко ви-пaтрaл як по войни. Можеце зaдумaцяк бaби було кед отворелa кaпурку избaчела шицко тото. Можеце зaдумaци як було нaм дзецом кед нашо мaцеричули цо зме напаратовали.Нєт вецей aнї тaких винїцох, aнї дїдоххтори би фрaнтовaли и круцели свойодлугоки бaюси кед дзецом, жaднимприповедкох, бешедую дaцо окремно„мудре”. Остaли лєм здогaдовaня нaдзецинство и людзох зоз другого чaсухтори бул веселши и крaсши як нєш-кaйши. Гоч ше вельо и чежко робело,знaло ше щиро рaдовaц и вешелїц, цоверим же велї Петровчaнє зaпaметaлинa приклaду дїдa Дерлї.

томислaв Рaц


oTkinuTo od ZaboraVa – ОДНЯТе ОД зaбУцa

єшЕНї иНшaки Од ТЕрaшНїх

Урамикох 15. Етносмотри, у риєц-ким готелу „Бонaвиa”, 27. сеп-тембрa отримaнa нaуковa три-

бинa под нaзву „Aктуaлне питaнє зaщитинaционaлних меншинох у РГ”. Препо-дaвaнє отримaли професоре зоз фa-култетох у Риєки и Зaґребе.Модерaтор схaдзки бул проф. Др сц.Миомир Мaтулович. Дискусия тирвaлaлєм двaцец минути, a нaйвецей ше бе-шедовaло о одлуки Устaвного суду РГо питaню виберaнкох. У дискусиї учaс-твовaли проф. Милорaд Пуповaц и Влa-димир Провчи.

У aтрию Горвaтского културного центрунa Сушaку отримaнa вистaвa трaди-цийних инструментох у орґaнизaциїшaми Селимович. Нaшa нaционaлнaменшинa предстaвенa зоз бaндуру хтору„Рушняк” достaл нa дaрунок од СaлвкaБурди. Бaндурa прицaглa увaгу нaщи-вительох, окреме пре єй нєзвичайнивипатрунок и мaло познати историят.Тот инструмент зоз звуком и випaт-рунком здaбе нa хaрфу и вязaни є зашпивaнє бaлaдох и ромaнсох хтори уукрaїнским нaродзе мaли историйно -епичну подлогу (тaкволaни „думи”). Тиж

так, векшини людзох нєпознате же нa-стaл ище у дзеветнaстим сторочю зозкозaцкого инструмента кобзи.У фолкорней чaсци етно смотри хторуотворел Aлен Полич, побиднїк тогороч-ного МИК у, нaступели Серби, Словaци,Мaдяре, Aлбaнци и Чехи. Того року нєбули предвидзени шпивaцки презен-тaциї. шлїдуюцa етно смотрa зaплaно-вaнa зa остaтнї викенд септембрa ме-шаца шлїдуюцого року.


ЕТНОСмОТрa у риєки


naŠa ProŠloST, SadaŠnjoST i budućnoST - Нaшa ПРешЛОСц, ТеРaшНЬОСц И бУДУчНОСц

Од приселєня до Пет-ровцох (1833./34.року) та по Першу

шветову войну, Руснаци у но-вим штредку були преважнопарасти. Робели як наднїчареи слугове на маєткох ґрофаЕлца и пана Пауновича, абообрабяли власну жем, котрейнє було вельо, и тримали ста-ток.Исную писани шлїди же од1849. року у валалє робелатрокласна руска школа и жеперши двоме учителє булиДюра Мудри и Дюра ште-фанчик, котри пришол зозЗакарпат’я, як и же 1892.року збудована, а 1893. рокупошвецена грекокатолїцкацерква, як и же по 1895. рокпаноцец бул Никола пл. Ра-дич, а од 1895. по 1917. рокМикола Сеґеди. Познате иже од 1. януара 1895. року уПетровцох робел општинскиуряд под хтори нє подпадаланї єден други валал. Мед-зитим, писаного шлїду о по-литичним живоце петровскихРуснацох у периодзе по Пер-шу шветову войну нєт, голємя нїч нє пренашол!Року 1903. у Заґребе офор-мена Горватска странка пра-ва (ГСП), а 1905. року Гор-ватска народна селянскастранка (ГНСС), нєшкайшаГорватска селянска странка(ГСС). Перши, дочасови пред-сидатель ГНСС бул СтєпанРадич, новинар и писатель,котри на тей длужносци ос-тал по свою шмерц 8. авґуста1928. року. Нєодлуга по сно-ваню ГНСС Радич ше далдо обиходзеня валалох, табул и на подручу Срима иСлавониї, дзе ше стретал знайвизначнєйшима селяна-ми. Спрам бешеди моєй бабиЄлени Пушкашовей, народ-зеней Надьордь, котру змеволали Ильча, як и мойогооца Андрия, випатра же уСотинє пришло до стретнуцаСтєпана Радича и АндрияПушкаша старшого, теди

младого велькомаєтнїка зозПетровцох, котри бул жецПетра Надьордї, тиж вель-комаєтнїка. На тим стретну-цу, або нєодлуга после того,за заступнїка ГНСС у Пет-ровцох Радич меновал правеАндрия Пушкаша, о котримйого швекор Надьордь бе-шедовал з найкрасшима сло-вами, а нєодлуга му прейґпошти послал вецей приклад-нїки кнїжочки под назву „Про-грама ГНСС“.Дня 4. априла 1906. року Ан-дри Пушкаш особнє написалПЕРшЕ писмо Стєпанови Ра-дичови. Зоз писма дознава-ме, медзи иншим, яки тедибули политични обставини уПетровцох и околних вала-лох, потим же центер вибор-ного котару бул у Нуштру,як и же Петровцом остатняпошта була Янковци, цо було

лоґичне понеже ше тот валалнаходзел на гайзибанскейдраги. Писмо написане налатиници и на теди стандар-дим горватским язику, а йогоприсподобени преклад нанаш язик випатра так:„Почитовани панє! Досталсом Вашо писмо и Програму(странки). Окреме Вам дзе-куєм на Програми, котру сомлєдво дочекал, же бим ю ко-нєчно пречитал, алє и жебим ю толковал другим се-ляном. Уж тераз єст надосцзаинтересованих за нашустранку и то нє лєм у моїмвалалє, алє и у околних мес-тох. Обчекуєм же ше и у Пет-ровцох повтори ситуация зозСотину, кед вибрани нашТадо Смичиклас. За мой ва-лал сом так повесц прешве-чени, насампредз прето жемам вельку потримовку Ан-

туна штефанчича, тарґовцаи члена општинскей ради (уНуштру – надпомнуце Я.П.),як и Петра Надьордьа, вель-комаєтнїка, котри мой шве-кор и перши чловек у Пет-ровцох. Досц добре ми по-знати обставини у Боґданов-цох, Свиняревцох и Янковцохи верим же ше у тих валалохнаша ствар добре розвива,а цо и Ви можеце заключицпо позитивних реакцийох чи-тачох Ваших новинох и кнїж-кох зоз тих местох, та пред-кладам схадзку у даєдним знаведзених валалох. Медзи-тим, надпоминам же ми нєнайлєпше познати (политич-ни) обставини у Нуштру, кот-ри центер виборного котару.Кед же ше складаце у вязипредложеней схадзки, вецВас модлїм же бисце ми яве-ли дзе ше и кеди иста отри-ма. Ваш Андри Пушкаш. УПетровцох, задня пошта Ян-ковци, 4. априла 1906. року.“Надпоминам же Горватсканародна селянска странка,нєшкайша Горватска селян-ска странка, на початкусвойого дїйствованя у Сримеи Славонї нє мала векшогоуспиху, насампредз прето жестранки зоз сербскимпред’знаком були досц моц-ни, алє то ше пременєло уж1908. и окреме 1910. рокукед на виберанкох за гор-ватски Собор зазначелавельки успих. Андри Пушкаш старши, ок-рем же бул визначни членГСС бул и „Заряш“, а спрамздогадованя моєй баби Єле-ни, мойого оца Андрия и йогобрата (а мойого бачика) Пет-ра, остал у активней поли-тики по свою траґичну шмерц1943. року, а окрем з братамиРадич стретал ше и з др Ива-ном Рибаром, зоз котрим були кум (!), як и з другима знач-нима политичарами гевтогочасу, насампредз зоз Заґребуи Беоґраду.

яким Пушкаш

ПОЛиТиЧНи ЖиВОТ ПЕТрОВСких руСНАЦОх НА ПОЧАТку хх СТОрОЧЯ

w З НАШЕй пРЕШЛОСцИ

андри Пушкаш ст. на фотоґрафиї находзи ше перши злїва; фотоґрафия знята у шпиталю, под час Першей шветовей войни, на нєпознатей локациї

Удругей половки юлиямешаца у Петровцохзме мали нагоду при-

суствовац дистрибуциї доку-ментарного филма „Воєни ре-портер“ автора академскогопрофесора Силвестера Кол-баса. Филм провадзи цек аґ-ресиї на Горватску 1991.року, хтора пременєла животшицким єй жительом. Вон нєвиглєдованє историйнейправди, алє презентациявласних правдох видзенихпрез обєктив. Хаснуюци знїм-ки, хтори направел под часОтечественей войни як знї-матель Горватскей телевизиї,автор у першей особи при-поведа власну приповедку.Война ше случує по местохдзе вон вирастал и шнїл яки-шик иншаки сни, алє реал-носц цалком иншака. Як воє-ни репортер дожил и видзелподїї и слички, хтори ше муище вше, после скоро 20 ро-кох, зявюю пред очми. Най-кратше поведзене була тоштрельба, детонациї, цмота,плач и шмерц...И так после шицких видзе-

них страхотох войни и стра-даньох требало прейсц досцчасу же би ми патраче „при-шли ґу себе“ и прегварелидаскельо слова зоз автором.Без огляду же роками жиє уЗаґребе, на свойо мацерин-

ске, руске нє забул. Було мумило кед зме виражели дзе-ку шеднуц з нїм бешедовац.Йому ше нє понагляло, а анїнам. Дзечнє зме слухали риж-ни дожица професора Кол-баса. Тераз нє тоти цо буливязани за воєни збуваня, алєцошка цалком инше. Презпрешли роки знїмал барз ве-льо, овиковичел велї инте-ресантни подїї, дожица, при-ємни, алє було и гевтих дру-гих. Под час нашей розгваркивименяли зме дарунки и нанашо приємне нєсподзиванєпрофесор Силвестер Колбаснам подаровал кнїжку „Два-цец днї на Тибету“, хтору ви-

дал вєдно зоз Дубравку Ма-нола. Док нам придавалспомнуту кнїжку помали, чис-то по руски гварел: – Кнїжку цо сом вам подаро-вал видали ми двойо: панїДубравка Манола и я зоз по-моцу Городского уряду заобразованє, културу и спорту Заґребе. У нєй обявени 108фотоґрафиї хтори сом знїмалз нагоди 20 дньового пребу-ваня на Тибету 2006. року. “Тоти слова у мнє порушаличувства и цикавенє за тотучасц швета, часц швета хторубарз мало познаме. Профе-сорови сом предложел жеби було интересантне наших

читательох упознац зоз тим,за нас, новим шветом. Вондобрей дзеки прилапел мойопредкладанє и започал при-поведанє здогадуюци ше ве-лїх детальох, хтори нам по-могню же бизме цо лєпшеупознали живот, обичаї и ро-боту тих людзох.

– Моя пайташка ДубравкаМанола–Дутка досц нєзви-чайна особа. Пред 10 рокамизоз екипу на чолє зоз ДаркомБерляком нащивела Тибет.Була одушевена, алє нє на-тельо же би ше єй такой поврацаню нє почали роїц дум-ки у глави. Видзело ше єйже тота драга, голєм у нєй,нє оправдала обчекованя.Попачело ше єй, алє нє иекипа зоз хтору там пребу-вала, та прето почала глєдацнове дружтво за нове путе-шествиє. Нє було то лєгко.Презнавала ше, глєдала осо-би, хтори маю искуства, бото нє таке як одпутовац наморйо, до Австриї лєбо Нє-мецкей. Чувствовал сом жеше панї Дубравки на одред-зени способ и понагля, нєзнам прецо, алє кед ме на-щивела накратко ми випри-поведала свойо плани, цозначело же на тото путешес-твиє поволала и мнє як уждосц искусного знїмателя. Уекипи нас будзе шесцеро:Дубравка Манола, инж. елек-


PuToPiS - ДРaгОПИС

дАЛєкА дрАГА, АЛє БуЛО ЦО ВидЗиЦ (1)

w ДВАцЕцДНьОВЕ пРЕБУВАНЄ НА ТИБЕТУ

Силвестер Колбас

Дубравка Манола

Силвестер Колбас народ-зени 1956. року у Петров-цох, а у Винковцох жил од1961. року дзе закончелштредню технїцку школу.Син нашого познатого пи-сателя Йозафата Колбаса,як дзеветнац рочни ле-ґиньчок и зоз законченуштредню школу уписал шена студий филмского знї-маня на Академиї драм-скей уметносци у Заґребедзе 1982. року и дипломо-вал. Свою кариєру започаляк шлєбодни автор фотоґ-рафиї за рижни часописии кнїжки, та, документа-цийни, рекламни и бавенифилмски и видео проєкти.Такой по законченю по-стал як позарядови членДружтва филмских робот-нїкох Горватскей.Жадни нових роботох иодвичательносцох зоз дзе-поєднима колеґами 1984.року снує Филмску роботнузаєднїцу „Делта филм ивидео“, а рок познєйше до-става роботу на ТВ Заґреб.Як знїматель робел за ве-цей програми: информа-тивни, политични, обра-зовни, дзецински, науково,документарни, забавни идрамски. Сотрудзовал зоз

велїма режисерами дзездобува розлични, а за знї-мателя хасновити искус-тва. Знїмал ТВ драми, до-кументарни емисиї, напра-вел на стотки ТВ репор-тажи. Року 1989. досталнаграду як найлєпши де-битант на Фестивалу фил-мскей камери у Битоли забавени филм „Диплома зашмерц“. Цеком 1991. рокуобвисцовал явносц як знї-матель зоз вецей подручоххтори були залапени з вой-ну, а найвецей у ВосточнейСлавониї.

Дня 2. новембра 1995. рокуна Академиї драмскейуметносци отримал препо-даванє на тему „Знїмательна гранїци филмскей иелектронскей фотоґрафиї“.Идуцого 1996. року бул ви-брани за доцента на Ака-демиї дзе ше и запошлєл.Преподава тоти предмети:„Филмске и телевизийнезнїманє“, „Фарба и шветло“,„Камера у документарнимфилму“ и друге.За позарядового профе-сора на спомнутей Акаде-миї вибрани є 2001., а запорядного 2006. року дзероби и нєшка.

тротехнїки (теди коло 50роки), Таня Якир, ґрафичнаредакторка (теди 50 роки),Весна Яницки (30 роки), Йор-ди Парамон, Каталонєц зБарселони (30 роки), физи-чаре заняти у Институту „Ру-дєр Бошкович“, Лана Поцрня,занята у єдней електронскейфирми (30 роки) и я (теди 50роки). Значи було то 2006.року. Дубравка задумалатото путешествиє орґанизо-вац сама зоз помоцу Весни иЛани, хтори вельо путовали– були у Южней Америки,Непалу, вельо ходзели побрегох.Кед зме ше шицки шесцероодлучели на таку далєку дра-гу нашли зме туристичнуаґенцию котра предавалаавионски карти до Непалу.Наша остатня „авионска ста-нїца“ требал буц город Кат-хманду. Мали зме лєцицпрейґ Бечу и Делхия у Индиїдо Катхмандуа. Знали змеже до Тибету з непалскогобоку орґанизую домашнї ту-ристични орґанизациї. З нїмаше мож догвариц дзе шежада пойсц, вец вони порих-таю итинерер (маршута пу-тованя), найду людзох, во-дительох, вожачох, шицкупотребну опрему и друге цотреба. Тоту догварку зме кон-чели зоз Заґребу. Прешлодосц часу, можебуц и нє те-льо кельо ше нам видзело.“Скорей як ше рушели на тотодалєке путованє Силвесте-рови ше у думкох роєли вше-лїяки слички. Досц того о Ти-бету ше учело у школи, велїподатки ше може найсц наинтернету лєбо на телевизиї,медзитим бул прешвечениже правдиве дожице почув-ствує аж кед зоз власну ногукрочи на найвисшу ровнїнуна швеце. Коло того и панїДубравка шицких членох екс-педициї спозорйовала же пу-тованє до такого нєпознатогокраю вимага нє лєм пририх-тац облєчиво, алє потребнефизичне, психичне, а тиж иматериялне пририхтованє.

(предлужи ше)

Дюра Лїкар


inTerVju – ИТеРВЮ – ІНТеРВ’Ю

”АВТОСТОПОм” ПО єВрОПі

w СВІТ НАВКОЛО НАС

Мабуть, кожному звас доводилося ба-чити край дороги

цих авантюристів, які з ве-личезними рюкзаками заплечима у дощ чи в спекуідуть автошляхом, залишив-ши домашній затишок зара-ди мандрівки у нові краї.Скептики трохи неприязновідізвуться про диваків, якішукають пригод на свою го-лову, а романтики поза-здрять їхній відважності.З одним з таких авантюрис-тів нещодавно звела менедоля. Двадцятичотирьохріч-ного київського студента ін-форматики Петра доля і лю-бов до мандрів закинула уВуковар, де його по дорозідо Ілоку «підібрав» мій чо-

ловік і завіз до нас у гості.«Гість у дім—радість удім»,— каже народна муд-рість, а ще якщо до тогогість і земляк, то і радістьподвійна. Звичайно, виниклобагато запитань з приводутого, як він опинився у Хор-ватії. Виявилося, що Пет-ро—турист із багаторічнимстажем, і свій вільний часпроводить вивчаючи новіземлі. Я поцікавилася, якимспособом він організовуєсвої подорожі і скільки гро-шей витрачає на них.—Найбільше коштів при по-їздках у незнайомі землі за-бирають витрати на прожи-вання у готелі,— зазначивПетро.— Щоби цього уник-нути, винахідливі любителімандрів створили у інтернетіспеціальний сайт, де можнапознайомитися з людьми зві-дусіль, які готові прийнятиу себе гостя з іншої країни.Під час поїздок витрачаюприблизно 15 євро на день,що включає і проїзд авто-бусом чи поїздом, а якщо«переступлю» бюджет, тодоводиться зупиняти авта.Для далеких переїздів ви-

бираю дешеві авіарейси,яких сьогодні на інтернетілегко знайти, знаючи, детреба шукати. У Києві про-грамісти можуть непоганозаробити, тому свої поїздкисвітом фінансую сам.Таким чином подорожуючи,Петро пройшов усю Україну,країни колишнього Союзу,майже всю Європу, а такождеякі країни Близького Схо-ду. Через Македонію і Чор-ногорію прибув у Хорватію,відвідав Дубровник, Спліт,Загреб, Вінковці. До Вуко-вару зупинив авто, і був при-ємно вражений, коли моло-дий водій не тільки привізйого до міста, але і зробивкоротку екскурсію Вукова-ром і навіть завіз на Овча-ру.Далі планував побувати уНовім Саді та Руському Ке-рестурі. Пояснив, що йогоцікавлять русини, дещо про-читав про них на інтернетіта особисто хотів познайо-митися з панонськими ру-синами, їхньою мовою, зви-чаями. І знову був здивова-ний, коли мій чоловік заявив,що він русин.

—Найкраще у таких подо-рожах не тільки упізнаннярізних країн, але і несподі-вані зустрічі. Так, наприклад,був здивований, коли у па-ризькому метро нарешті по-бачив красивих францужа-нок, а коли прислухався дорозмови, почув таку відомусхідно-українську говірку.Виявилося, такі ж туристи,як і я. А наша сьогоднішнязустріч ще одне підтвер-дження думки, що світ ма-лий і ніколи не знаєш, деможеш зустріти своїх зем-ляків.

Леся Мудрі

несподіваний гість з України


ПОгЛЯДИ ДО НАшей ПРешЛОСцИ И ТеРАшНЬОСцИ

Перша шветова война преисти симпатиї спрам Ру-сиї принєсла Лемком и

Галичаном, алє нє лєм русофи-лом и нови жертви. Телергоф иТерезин живи шведкове! Идеярусофилства, спроцивела ше рус-кому народному духу и рускомуєству. Створена «Просвита» уГаличини ше операла на маце-ринске слово, традицию, народнукултуру и свою руску Церкву.Вона 1909 у Галичини мала коло28 тисячи членох, 2.164 читальнї,194 хори, 170 дилетантски ґрупи,видавало ше кнїжки, новини...Активни и добре орґанизованибули и русофили, пришло домедзисобних дзелїдбох, котрише зведли на одредзованє кул-турней и националней будуч-носци. Галицки «Просвиташе»видзели корень у своїм власнимнародзе, його бешеди и дальшимрозвою на своєй власней бешеди.Намагали ше обєдинїц на вецейзаводи зоз Українцами, цо шеим и удало 1919. року. И ГавриїлКостельник своєчасово пояш-ньовал нашим предняком же шеи ми як и Закарпат’янє можемеотримац лєм кед ше опреме насвой народ, його моц у слове икултури. Нє случайно же ищевельо скорей Коцурска Читальняпостала член Львовскей „Про-свити”. А тиж нє случайно жемедзи двома войнами у Коцуребул наймоцнєйши Заряшки (ру-софилски) рух.

ФАЛАСТОВАНє руСкЕЙЖЕми ПОСЛЕ ПЕршЕЙ

шВЕТОВЕЙ ВОЙНи

Од першей дзелїдби Польскейпо конєц Першей шветовей вой-ни (1772-1918) Русини з вонкаУкраїни жили у єдней Габсбур-ґскей держави, односно Австро-Угорскей монархиї. Спод Габ-сбурґох перше ше «вишлєбод-зела» 1867. року Мадярска, а1869. року Горватска. Була вонаи надалєй двойна монархия (ав-стрийски цар источашнє и ма-дярски краль), алє нукашня по-литика двох, односно трох дер-

жавох медзи собу у велїм роз-лична, окреме у националнейполитики. Австрия була и осталатолерантнєйша спрам цудзин-ского народу, а Мадярска строг-ша з вельку асимилацийну ам-бицию славянских и нєславян-ских народох.

Першу шветову войну почала истрацела Австро-Угорска мо-нархия. На єй руинох створенанова славянска держава Чехос-ловацка, алє руска жем посталаище баржей розтаргана, а єйнарод остал знова жиц у По-льскей, Чехословацкей, руму-ниї, мадярскей и Югославиї.Наша найвекша траґичносц пра-ве у тим же руска жем (Горнїца)зоз своїм народом знова булавельке и длуготирваце воєне бо-їско, же барз страдала и по за-конченю войни вельо баржей єрозфаластована и подпадла подпейц Панох з власнима погля-дами на свойо национални мен-шини. Уж кед война була закон-чена и скравал ше нови швет,пре виковну роздвоєносц нашнарод Подкарпат’я, Карпатох иЗакарпат’я нє остал обєдинєнии источашнє зєдинєни зоз своїмабратами за Карпатами у єднейдержави. Ище векша траґичносцу тим же ше за руску жем подКарпатами однїмали Мадяре,Румунє и Словаци и дзекуюцисхопносцом своїх дипломатохтак ю и медзисобно подзелєли,без огляду же Вилсон потрималАмерицких Карпаторусинох о«приключеню» Рускей жеми ґу

новоствореней Чехословацкей.

Нєшка подруче Мукачевскейепархиї, о чим зме писали у пер-шим предлуженю того напису,а цо видно и на мапи Мукачев-ского владичества дакус нїжей,у составе штирох державох: Сло-

вацкей, України, Мадярскей иРумуниї, цо на мапи означенезоз державнима гранїцами, од-носно жительство у каждейспомнутей держави ма своюепархию-владичество. Будземеище прецизнєйши. У Словацкей,України и Румуниї скорейшигрекокатолїки тераз припадаюПравославней Церкви Москов-ского патриярхату, ПравославнейЦеркви Києвского патриярхату,Автокефалней українскей церквии своєй Грекокатолїцкей епархиїу Словацкей, Мадярскей, Украї-ни и Румуниї.Створена територия ВосточнейСловацкей по нєставанє Австро-Угорскей Монархиї после Пер-шей шветовей войни (нєшка Ви-ходне Словенско) вше през ис-торию було «руська жем зоз ру-ським (православним и греко-католїцким) жительством», котрепре преходзенє на римокатолїцкувиру (латинизацию) и наставаняпротестантох (зоз реформацию)и процивреформацию (нову ла-тинизацию) у ХVI и ХVII сто-рочю з велькей часци посталомадярске и словацке. Русини зозтраценьом своєй вири и Церквистрацели и руску свидомосц,однародзели ше од свойого на-

роду. Насампредз, зробене тозоз примушуюцу асимилациюпо правилу «якей вири пан –такей вири и поданїк». (P. Košt’úr,„Etnicki Mad’ari neexistujú”, Slo-vanski svet, NII, 1-207)Кед у марцу 1917. року у царскейРусиї вибухла буржоазка рево-

луция, такой 22. януара 1918.року у Києве пришло до твореняУкраїнскей Централней Ради,односно преглашена нєзависнадержава ─ Українска НароднаРепублика, а по розпаднуцуГабсбурґскей и Австро-Угорскеймонархиї у Львове 1. новембра1918. року створена НационалнаРада и преглашена нєзависносцЗаходней Українскей НароднейРепублики. До обєдиньованяобидвох українских державохпришло 22. януара 1919. року. Накадзи у Русиї победзели боль-шевики, такой нападли на Нє-зависну Україну, котра последержавного преврату ище и на-далєй исновала, алє з битку По-лякох и Большевикох при Вар-шави у марцу 1921. року, дзеучаствовало и войско УкраїнскейНародней Републики (атаманСимон Петюра) з подписаниммиром руски жеми України: Га-личина, Холмщина, Подяшнняи заходни Волинь припадлиПольскей, а други українскижеми ше знова нашли, нє у со-ставе царскей алє тераз боль-шевицкей совєтскей українскейдержави. Конєц Першей шветовей войниместо обєдиньованя Русинох и

ГОрНїЦА, мЕНА, дЗЕЛїдБи, СЕЛїдБи... (5)

w пОгЛяДИ ДО НАШЕй пРЕШЛОСцИ И ТЕРАШНьОСцИ

шематски приказ подзелєней австро-Угорскей монархиї 1920. по трианонскей догварки


ПОгЛЯДИ ДО НАшей ПРешЛОСцИ И ТеРАшНЬОСцИ

рускей жеми у Габсбурґскей иАвстро-Угорскей монархиї – ука-зал на, през сторочя нагромад-зени баламути рускому єствупод цудзима панами. У чашекед Монархиї нєставали, розпа-дали ше, место же би ше по-радзели, Русини нє змогли влас-ней моци створиц єдносц, офор-миц власне єство и на власнейжеми вирски, културно и на-ционално ше розвивац. Насам-предз, до вираженя пришли нє-складаня коло язика, церкви инационалней припадносци. Сто-рочне рабство под цудзинцами(Поляками, Мадярами, Австри-янцами, Румунами, Горватами,Сербами, Русами, Чехами, Сло-ваками) ─ виродзело розличнипрешвеченя. Галичанє були заобєдиньованє з Києвску Україну,а на Закарпат’ю зявели ше ажвецей як шейсц Руски народниради же би ришовали свой ста-тус. После першей основанейРНР у Старей Любовнї ушлїд-зели потримовки на Зборох ру-ского жительства у Бардейове,Свиднїку, Стропкове, Медзила-борцох и Гуменим. На тих ре-волуцийних сходох основаниокружни РНР, а нєодлуга тиж иЦентрална Руска народна рада(19. новембра 1918.) зоз шед-зиском у Прешове. Вона булаза творенє своєй власней дер-жави на обидвох бокох Карпатох,односно одвойованє Закарпат’язоз Мадярскей, а приключеняґу України. На подобни способу Хусту (21. януара 1919.) пред-ставителє скоро шицких 420 ва-лалох Закарпат’я ше опредзєлєлиза зєдинєнє з Україну. ПольскаЛемковска Народна рада булаза обєдиньованє (приключованє)

Лемковини зоз Закарпатйом. Гу-цулска РНР, створена ище у но-вембре 1918. року у Ясиню булаза обєдиньованє Закарпат’я зозКиєвску Україну. Унґварска РНРбула за приключованє ґу Ма-дярскей, Словацка Кошицка НРсцела витвориц єдносц зоз Ун-ґварску РНР у составе Мадяр-скей... У иснуюцим нєєдинствуРусинох на Закарпат’ю, оглаше-ли ше Карпаторусини у Америкии їх опредзелєнє превладало. Їхстановиско було: вимкнуц шеод мадярского вплїву, цо вецейше оддалїц од України, а здобуцавтономну самостойносц рускейзакарпатскей жеми у новей дер-жави Чехох и Словакох. У тейхвильки значне було правилноодредзиц державни гранїци вєд-но зоз народнима гранїцами урамикох новей держави/держа-вох, цо було твардо обецане, алєохабене за познєйше же би ше знїм манипуловало. При снованю РНР у превагибули идеолоґийни напрями, вир-ске опредзелєнє, политична при-хильносц, як и „драга“ до бу-дучносци. Русофилска Карпа-торусинска америцка ориєнтацияздобула першенство и пре сво-йочасове моцне русофилство уУгорскей Руси, алє и пре знї-чтожованє промадярских Ун-ґварскей РНР и Кошицкей Сло-вацкей НР. Ище у чаше идейно-политичних ламаньох при рус-кому жительсву Закарпат’я при-шло до политичних пременкохи побиди большевикох, та онє-можливене обєдиньованє Укра-їнскей Народней Републики зозЗакарпатйом и нє пришло до те-риториялного обєднаня рускейжеми, алє пришло до обєднаня

русофилскей ориєнтациї и пред-лужованя єй войни зоз, теразвиразну народну (просвиташку)и вше баржей русинско-україн-ску ориєнтацию. (Ю. Бача, А.Ковач, М. Штец „Чому, коли ияк?“, Ужгород 2008.)До однїманки за Русинохуключели ше и сушедни держа-ви. Обецали рускому жительствуавтономию у рамикох своїх дер-жавох: Словацкей, Румуниї, Ма-дярскей. До „териториялного“розгранїченя свойого и рускогонароду на рускей жеми умишалоше и войско. Поляки завжалиГаличину зоз Лемковину, ру-мунске войско завжало часциУґорскей и Мараморошскейжупи, словацке войско свойошедзиско змесцело до Кошицох,по уставе новей держави Сло-вацка заходни руски жеми одПопраду и Татрох по Ужгородпреглашела за Виходне Словен-ско, а зоз штирох окусаних ко-митатох створена ПодкарпатскаРус без витвореня обецаней ав-тономиї, алє на щесце, под век-шим вплївом Чехох як Словакох.

*Уж у основаней Чехословацкейпо початок Другей шветовейвойни оможлївйовали ше, абоправилнєйше поведзено дошлє-бодзовали ше, шицки медзисоб-ни замишательства: русофил-ство, просвиташство, язични ла-маня и опредзелєня, церковнеривалство и преходзенє на пра-вославє... Насампредз, шицко удуху демократизма и вирских„прешвеченьох“ национално без-ориєнтованого и заведзеного на-роду. Исновало Дружтво „А.Духнович“ и Дружтво „Просви-та“ у Ужгороду зоз филиялу у

Прешове, основана руска ґим-назия у Прешове, „Народна сце-на“ у Ужгороду, алє ище вельообецаного скорей приключованяПодкарпатскей Руси ґу Чехо-словацкей нє витворене. „Про-свита“ робела, дїловала у на-родним (українским) духу,Дружтво „А. Духнович“ у мос-кофилским духу. Видавани риж-ни новини, часописи, робеликултурни дружтва... У новей дер-жави уж 1926. року у державнихустановох нє дошлєбодзене хас-нованє українского язика, а по-чала вше векша чехизация школ-ства.Национални и вирски дзелїдбипредлужени и преглїбйовани,було вельо блуканя, пробованяпри операню на власни ноги,народ, його бешеду и културу, атиж и прешвечованя же су часцрусийского народу. Исти такидзелїдби, алє зоз меншима ре-зултатами ушлїдзели и у Краль-овини Югославиї, дзе перше ос-нована РНПД „Просвита“, апосле 14 рокох КПДР Югославиї„Заря“.У Гортийовей Мадярскей по1939. рок нєт шлїду о русинскейнационалней и културней ак-тивносци. Ище 1912. року ос-новане Гайдудорожске грекока-толїцке владичество, восточниобряд преложени по мадярскии народ тримани за Мадярох.По догварки з Гитлером єдначац Подкарпатскей Руси при-ключени ґу Мадярскей ище 1938.року, а новооснована КарпатскаУкраїна завжата зоз воєну аґре-сию 1939. року. После шлїдзи збоку Мадярскей „оживйованє,подпомаганє и розвиванє“ на-ционалних и културних рускихшлєбодох у завжатей Подкар-патскей Руси. Шицко робене зцильом розвиваня прихильносции любови ґу мадярскей держави,цо коруноване з обецунками жепо законченю Другей шветовейвойни – Подкарпатска Русь по-станє окремна автономна обласцМадярскей. Народне опредзелєнєлюдзох Подкарпатскей Руси(Карпатскей України), медзитим,було обєдинїц ше зоз новоство-рену Українску державу и ство-рена Закарпатска обласц Українизоз главним городом Ужгородом.

м. Жирош

виходне Словенско, як видно на мапи Мукачевского владичества, споконвична руска жем при-ключене ґу Словацкей, южни часци комитатох припадли Мадярскей, а южни краї комитатохУґоча, Сатмар и Мараморош Румуниї. Помоцнєта чарна смуга указує гранїци сушедних державох


ЖИВОТ – ЛЮДзе – РОКИ

Тат’яну Симунович змелєм з часци моглиупознац у чаше вчас-

ного дзецинства, у чаше кедпочала складац перши букви,здавац числа, раз єдну, лєбона школских представох кедше рецитовало и шпивало.Таня, як зме ю шицки волали,у тих хвилькох од своїх пар-някох одскаковала, нє тельоу ученю, кельо у справованю.Була циха, поцагнута, нїґданє була ношитель даяких нєп-риємних подїйох. Алє кед змею почали лєпше упознавац,кед ше и вона кус ошмелєла,пришли гевти нєщешлїви воє-ни часи. Вєдно зоз фамелиюпошла далєко зоз родимихМиклошевцох. Застановелаше аж у Крижевцох. Тих ча-сох добре ше здогадує: –У Крижевцох сом закончелаосновну школу и нєодлугапришол час кед ше почали„ламац“ животни копиї: Буласом добра школярка, а у на-стави, мушим припознац, ве-цей ме цикавели природнипредмети. Уключела сом шедо роботи биолоґийней, хе-мийней и еколоґийней секциї.Одходзели зме и на рижнизмаганя. На державним еко-лоґийним квизу моя екипазавжала друге место, а пред

конєц школского рока, кедсом закончовала осму класу,мушела сом ше одлучиц жецо, як и дзе далєй. З оглядомже ми биолоґия була „най-блїзша“ одлучела сом же буд-зем учиц за апатикарку лєбопрофесорку биолоґиї. Жада-ня були таки, алє реалносцми нє ишла по дзеки. штред-ня апатикарска школа булалєм у Заґребе. Дакус далєко,та ше на тоту идею швидкомушело забуц. Уписала сомобщу ґимназию „Ивана За-кмардия Диянковечкого“ уКрижевцох. Заш сом ше ук-лючела до биолоґийней и хе-мийней секциї, бо сом безтих предметох чувствавалаякушик пражнїну и вецей разсом зоз екипу ишла на зма-

ганя на державним уровню.“

штири роки у ґимназиї швид-ко прешли. У тих хвилькохТаня нє роздумовала вельо,бо животне и роботне оп-редзелєнє було давно дефи-новане. Уписала ше на Фар-мацеутско–биохемийни фа-култет у Заґребе. Гвари намже нє було лєгко. Кандидатохбуло вельо, алє з оглядомже ше през цали час штред-нього образованя совиснопририхтовала на концу шевиплацело, успих нє виостал.Нєшка нам гвари же на фа-култету ишло шицко по пла-ну, без даяких почежкосцох.– Пред конєц студийох обо-вязне було одробиц одред-зени час на пракси. Розпи-товала сом ше – здогадуєше Таня – на вецей местох,а з оглядом же наш факултетдавал рижни можлївосци, од-носно на праксу сом моглапойсц, а и предлужиц зоз ро-боту у апатики, у даєднейфабрики одвитуюцого про-филу, у рижних представи-тельствох фармацеутскихкомпанийох, у шпиталю...Я одлучела робиц у апатики.Кед сом закончела студиїдостала сом званє маґистрафармациї и як така нєодлугасом ше запошлєла у апатики„ Joukhadar“ у Вуковаре. Понаших предписаньох першезме обовязни одробиц стаж,хтори тирва єден рок, а послетого ше поклада державнииспит пред комисию минис-терства здравства. Кед шето успишно покончи, доста-ваме допущенє за самостой-ну роботу. Як и у каждимфаху так и у нашим длужнизме ше усовершовац, упоз-навац зоз новосцами на на-шим подручу, мушиме одход-

зиц на рижни преподаваня,совитованя, конґреси... Яхвильково уключена до про-єкту „ADIVA“ – зоз совитомдо здравя. На преподаваньохучиме на яки способ можемецо успишнєйше помогнуц на-шим пациєнтом, давац сови-ти, препоручиц лїки, дац най-потребнєйши толкованя иинше.“Таня, кед почала стажирац,рушела од нїчого. Факултетзакончела, алє вона ше збо-гацела лєм зоз теорийнимазнанями, а пракса, роботацалком инше. Перши днї лємрозпатрала цо єст на полїч-кох, односно кончела єднуфайту инвентури. Вец у скла-дищу примала робу, препат-рала лїки, чаї, козметику, по-моцни ортопедски средства,лїпела цени и инше. Учелаяк випатра шкатулка дзепо-єдних лїкох и їх мена у фазипредаваня, бо то завишелоо фирми, хтора го випроду-ковала (на факултету учелии мушели знац фармацеутскемено лїка и його наменку).Тоти перши часи на роботиостали запаметани:– Правела сом рижни кремии други приправки по рецеп-тох лїкарох гоч вельо менєйяк цо ше то робело у ско-рейших часох. Кончела сомхемийни анализи рижних пре-паратох. Но можем повесцже ми спочатку було най-чежше робиц з пациєнтами,хтори глєдали одо мнє помоц.У тих хвилькох ше мушелоприменїц шицке здобуте зна-нє на факултету. Паметамяк сом стала коло менторкислухаюци як комуникує зозпациєнтами. А найчежше мибуло пречитац цо пише нарецепту (знаце як даєдни лї-каре пишу), а нєшка як увед-

ДАЛЄкА ДрАГА оД сНА по стВАрНосЦ

тат’яна Ловрич народзена

(1980. року) Симунович

перши штири класи за-

кончела у Миклошевцох,

а пияту у чаковцох. Було

то 1991. року кед започа-

ла война и вец почало

таньово путешествиє.

шесту класу закончела у

Руским Керестуре, а з ог-

лядом же ше до Микло-

шевцох вєдно зоз фаме-

лию нє могла врациц,

преселєли ше до Крижев-

цох дзе закончела седму

и осму класу основней

школи и ґимназию, а по-

тим ше уписала на Фар-

мацеутско–биохемийни

факултет у Заґребе. Сту-

диї на час закончела и

нєшка ма званє маґистра

фармациї.

w НАШО МЛАДИ ФАхОВцИ НА ДїЛУ

мр тат’яна Ловрич Симунович

29

ЖИВОТ – ЛЮДзе – РОКИ

зени е–рецепти нєт нїякогопроблему.“Таня нєшка жиє у Новей Ґра-дишки. Животна драга ю од-ведла далєко од родимихМиклошевцох. Там ше одалаи после скоро 5 роки животау новим штредку вєдно зозсупругом нашла нови дом,алє вон вецей нє нови, боправи дом там дзе ше на-ходзи и власна фамелия. – Мам двойо дзеци, Настю(4 роки) и Миколу (2). Робиму єдней апатики як води-телька. Єст нас пецеро за-наятих и я як одвичательнаособа мушим ше старац ошицким, же би шицко фун-кционовало так як предвид-зене зоз законом. Од Мик-лошевцох, дзе ми жию ро-дичи, шестра зоз фамелиюи брат наисце сом далєко.Но гоч як, намагам ше же бинашо дзеци знали и по рускибешедовац. Настя ше уж знапо руски помодлїц, а можемповесц же така мала вецейше ми раз питала: Мамо, тикед зоз дїдом лєбо зоз бабубешедуєш я барз мало розу-мим? Но, єст часу, научиш –гварим єй я – бо нє допущимже би мойо дзеци нє знали оРуснацох, о нашей културии иншим.

У дзецинстве сом жила у ве-лїх местох, под час школо-ваня тиж так. Мам вельо па-йташки зоз котрима сом уконтакту. Чуєме ше прейґ те-лефона лєбо интернета. Адо Миклошевцох приходзимтельо кельо ми шлєбодничас дошлєбодзує. Но мушимприпознац же слички зозвчасного дзецинства вшебаржей блядню. Зявюю ше

и зоз штредкох дзе сом преп-ровадзела войново часи,штредки дзе сом ше школо-вала и наостатку кед сомпочала робиц у Вуковаре.Повойново Миклошевци шевельо розликую од гевтихяки ми остали у памяткохзоз позних осемдзешпатихрокох прешлого сторочя.Обачлїво же ше валал змен-шал, же валал стареє, же

старосц каждого дня заме-нює младосц.“Од Танї зме ище дознали жеєй супруг активни алпинистау горяцким дружтве„Стрмац“. Зоз нїм обишлавекши бреги у Горватскей идержавох у околїску. Окремеєй у памятки остало путе-шествиє по Болгарскей дзеше попендрала на верх Му-сала, хтори високи блїзко 3тисячи метери. З оглядом жеєй дзеци ище мали, тоту рек-реативну активносц дакусзапоставела, но и то нє будзедлуго тирвац. – Алпинизем ми после дзецохи роботи найинтересантнєй-ша преокупация. Даяки ок-ремни плани за будучносцнє мам, алє любела бим пу-товац по Европи и упознавацше на „лїцу места“ зоз дру-гима народами и їх култура-ми.“Яку зме Таню запаметали,кед була дзешецрочне дзив-чатко, видзи нам ше же шевельо нє пременєла. Правда,нєшка є маґистерка фарма-циї, на одвичательним є ро-ботним месце, алє осталаскромна и циха. През поте-рашнї живот велї роки ю про-вадзело блуканє. Блуканє иотлуканє у цудзини. Медзи-тим, з оглядом же Таня збу-довала фамелийне гнїздочко,же ма двойо пресладки дзе-ци, ма ше у чим цешиц. Щесцезаменєло чежки часи, а ґутому треба додац и задо-вольство же роби тото о чимроками шнїла, помагац нє-щешлївим, шицким котримпотребна даяка помоц окре-ме кед у питаню здравє.На розходзе зме Танї пожа-дали же би мала цо вецейшлєбодного часу, же би да-кеди „забегла“ и до Микло-шевцох, же би ше пендралаи на висши подруча, бреги,хтори вше приноша цошканове, а вязане за розвагу иєй биолоґийне и еколоґийнеподруче.

Дюра Лїкар


на роботним месце

тат’яна зоз мужом и дзецми


До Миклошевцох, на то-горочну културну ма-нифестацию, сцигнул

сом на коло 13 годзини, подчас нєдзельового полудзен-ку. До Миклошевцох сом при-шол даяки два годзини предпочатком фолклорней смот-ри, прето же сом сцел прейсцвоздлуж и попрейґа през ва-лал до котрого сом як леґиньчасто и дзечнє приходзел. Рушел сом од штредка ва-лалу до першей улїчки направо, алє сом нє сцигол да-лєко – лєм по дутян Витоми-ра Мудрого! Бо, там опрезМинаровей хижи шедзелиштири-пейц жени, а єдна знїх, моя родзина, такой мепрепознала, гоч зме ше ро-ками нє видзели и нє чули.Од тей жени сом як леґиньвше сцекал, насампредз пре-то же ми вично за микло-шевски Кирбай до танєрадриляла биле месо з курчеца,котре сом нїяким концом нєлюбел. Я припознавам лємколбаси и печенє швиньскемесо!– То ти, Якиме? Чула сомже тераз жиєш у Заґребе,алє якошик ши ми бляди ихудки, випатра же ви там, утей кризи и рецесиї, нє мацепревельо того за поєсц!– Добре сом, нє гладни соми шицко у поярадку – одпо-вед я кратко и нїби преш-вечлїво, алє ме зрадзелогласне „круценє“ празногожалудка.– Нолє, лєм ти придз до нас,знаш и сам же єдзеня за на-шим столом нїґда нє хибело!Правда, билого курчецовогомеса хвильково нє маме, тоши вше найбаржей любел,алє думам же будзеш задо-вольни и зоз печеним швинь-ским месом и колбасами!Вигварял сом ше же понаг-лям по якейшик важней ро-боти, алє нина нє сцела анїчуц, та сом на концу закончелза їх столом. Там насправдибуло шицкого, бо у Микло-шевцох вше було шицкого!На концу сом лєдво сциголна початок програми! Фолклорну програму провад-зел сом у дружтве Дюри Лї-

кара, мойого домашнього,котри у своїм длугим и плод-ним живоце бул успишни учи-тель, културни дїяч, спорташ,дружтвено-политични робот-нїк, валалски хронїчар, пи-сатель и дописователь тиж-ньовнїка „Руске слово“ и ча-сописа „Нова думка“, односноу свой час „катка за шицко“,вироятнє прето же єдол до-машнї єдла и пил домашнєвино, та вец мал моци шицконачишлєне и окончиц. Про-грама була красна, дзивчата(и лєм подаєден леґинь) барзкрашнє танцовали, шпивалии випатрали (як писанки!),алє и попри того видзи шеми же були бляди и худки.Мушели би вецей єсц, насам-предз печене швиньске месои колбаси!Под час отримованя програ-ми пришла ґу мнє ОленкаБики, дзивка моєй шестри-нїци Марчи зоз Петровцох,котра ше одала до Микло-шевцох, та ми гварела:– Бачи Якиме, поволуєм васже бисце пришли до нас наколачи! Маме з орехами имаком, а и кремпити, шам-пити, „шапи“ и торти и инше.Одкеди жиєце у Заґребе ви-роятно сце шицкого того барзжадни. ша, и я єден рок жилау Заґребе и знам же тамтей-ши людзе, окреме пензио-нере, на „ценко“ єдза!– Ми у Заґребе нїчого нє жад-ни и нїч нам нє треба! Митам з лопатами єме кремпитии шампити, а колбаси маменательо вельо же их вецейанї пси и мачки нє сцу єсц! –гварел я, алє сом ознова нєбул барз прешвечлїви, на-

сампредз прето же ми чурелишлїни з устох на споминанєрижних файтох колачох. Алє,бул сом барз гербни и нє при-лапел сом поволанку. По-знєйше ми було жаль, алєнїхто ми нє бул виновати.По законченю програми бачиДюра Лїкар, мой домашнї, по-волал ме на полудзенок доткв. старей тарґовини. Наполним столу перше сом зба-чел красни, домашнї брескинїи грозно, алє праве кед сомше рихтал же вежнєм дацоз виложеного, пришла якашдзивка у народним облєчиве,думам же гварела же є зозЦеричу, и вжала ми овоц оп-рез носа, нїби за їх столомвецей нєт! Принєсли домашнїдругу овоц, алє ознова при-шла якаш друга дзивка у на-родним облєчиве, думам жетераз була з якогошик вала-лу у Медзимурю, и овоц оз-нова скапала опрезо мнє! Наконцу сом ше задоволєл зозпеченим швиньским месом иколбасами.

Вец була вечарша про-грама на котрей шпиваче зозОсиєку, Вуковару, Петровцохи Миклошевцох шпивалинашо народни и забавни шпи-ванки. шицки вони крашнєшпивали и крашнє випатра-ли, лєм ми були якош блядии худки! Видзи ше ми же бии їм добре пришли микло-шевски колбаси и печенашвинєцина! Удатну програмупровадзел сом у дружтве на-шей визначней поетеси Аг-нети Бучко Папгаргаї, котрама даяки шейсц обявеникнїжки, алє да частейше при-ходзела до Миклошевцох и

вецей єдла колбаси и печенешвиньске месо, бизовно бинєшка мала даяки дзешецобявени наслови! Як ново-печени пензионер Агнета те-раз жиє на двох адресох: уродимих Миклошевцох и уНовим Садзе, дзе препро-вадзела цали свой роботнивик. Углавним, после закон-ченя програми и вона ме по-волала на вечеру до ткв.старей тарґовини!Я ше бранєл же сом нє глад-ни, же нє можем єсц, алє ви-роятнє уж предпоставяце якто закончело! Углавним, кедсом поєдол першу порцию,вец ми Мирослав Гайдук,предсидатель орґанизаций-ного одбору манифестациї,принєсол „репети“ и гварел,так най шицки коло нас чую:– Моя дзивка Силвия роби ижиє у Заґребе, а понеже єякош бляда и худка, вец мицалком ясне же ви там малои ридко єце! Прето ше нєганьбце и шлєбодно навальцена печене месо и колбаси,тераз права нагода!Гоч ше я ознова бранєл жесом нє гладни и же нє можемєсц, бизовно предпоставяцеяк то закончело! Дзешка приконцу вечери ґу мнє пришлаєдна домашня дзивка, якешшумне дзивче, алє дакус худ-ка и бляда у лїчку, та ми гва-ри:– Панє зоз Заґребу, сцелибисце...– ...нє сцем нїч, а найменєйвашо печене швиньске месо,колбаси, шницли, брескинї игрозно! Цо ше мнє дотикапожрице их сами! И лєм найзнаце: гоч тераз жиєм у За-ґребе, а нє у Сриме або Сла-вониї, анї сом нє худи, анї нєбляди! – гварел я.– Алє, модлїм вас, я лєм при-шла замодлїц вас же бисцеавто заґребских реґистраци-йох, тот зоз котрим сце при-шли до Миклошевцох, погна-ли даскельо метери напре-док, лєм тельо же би автобусзоз петровскима танєчнїка-ми, гудацами и шпивачамимогол висц на асфалтну дра-гу!


гУмОРеСКА

Як СОм шЕ ПрЕєдОЛ у микЛОшЕВЦОх


ЛИСТ ДІДa ПaНaСa безДОЛЬНОгО

Дорогі, дороші та до

того - найдороші мої

краяни!

В минулом лискі я мав

честь повідомити ваші гіднос-

ти й гонори про пропасць

мого Информативного аґен-

ства «Тесати колики на го-лові« (ТКГ), бо мої дописувачі

хтіли високі гонорарі, а де

мені було знайти на се гроші?

Но коли-м сі вам поскаржив,

то вони, мої информатори, в

першім рядкови Гаврило Ви-

пийпиво та Маринка Хрис-

тиянинка, зі слезами мене

перепросили та сказали, шо

їх намовили мої вороженьки

не співпрацювати зі мнов, а

за то будут діставати валикі

гонорарі. Виявилосі, шо їх

тілько обдурювали, бо нічого

не дістали, як і від мене. Вони

сі мені вибачили, та дали

чесне слово, шо за мене бу-

дут робити всьо задармо, мо-

литисі за мене і по мої смерти

(за спокій мої душечки) та на-

вік готові (за мого житє) час-

тувати ружними присмаками.

А єкими – не мусите знати! Я

не міг, жеби їм не простив…

Насамперід си пригадаймо

то, шом недавно в єднім лискі,

як завжди, булькнув ше йдну

дурницю, а то же би ми при-

збирали за наші танці ґівчиток

і хлопчиків з Африки, всіх під

єдну міру, музикальних та не

було б так, як подекуди в нас:

дівчинка висока, а хлопчик єї

троха вище пупцє…І не тан-

цювали би вони під «Калінку!«

(Пригадайте си нещасний

Прнявор!!!)

Нормально: багато від вас

сказали, шо дідо Панас має

«шіґи-міґи«, але Маринка

Християнинка повідомляє

наступне, навіть літературнов

мовов:

«На жаль, ідею діда Па-

наса Бездольного вже ско-ріше здійснила Україна. Нафестивалі «Молода Гали-чина«, що відбувається вм. Новоявірськ (Львівськаобласть), 2010 р. КвартетНіґерія – Замбія,який скла-дається з двох дівчат тадвох хлопців, виконалитак файно українську піс-ню «Ой чорна я си чорна«,що стали переможцями.«

А коли се Маринка сказала

Гаврилові Випийпивови, він

сесю информацилю доповнив

словами:

«Жива правдонька!« На«Yоu Tube» я виґів сей квар-тет. Вони так файно ви-мовляли слова пісні, шонай сі сховают тутешнінаші співаки та наші ке-рівники, шо булькают на-шим єзиком, а, най про-стит Господь, не будемозгадувати ше деяких ін-ших.«

А том, як завжди шось за-

був. Коли вотченько Роман

Мизь у Загребі згадували

про нашу загибель, то мали

сміливісць сказати, шо рідна

мова вже не така важна…

Траба брати примір від жидів,

які сі залишили впертими

жидами, але свою нацийо-

нальнісць не забули ніколи,

хоч затратили рідний єзик.

Отченько Роман мают раци-

лю, але ми себе не можемо

порівнити з тим народом, який

має так богато написано про

себе, з таков солідарностев,

шо ми не маємо ні нуля-нуля

процентів. Подібне можу ска-

зати і тим, шо берут за при-

клад наш народ в Гамериці і

Канаді. Там богато з нас не

знают свого єзика, але на ан-

гільскому мают таку літера-

туру про Україну і наш нарід,

шо не мали, не мают і не бу-

дут мати на затурканих Бал-

канах, де є рідко ті, шо нас

мают за українців…Кілька

прикладів. Вотченько Правос-

лавної Церкви Сербскої, а він

«валика риба!« вперто нази-

ває нас малоросами. Єго

«брат – вчений професур«

пише у своїх роботах, шо Ук-

раїна і єї нарід – малороси!

Се всьо читают наші сосіди…

Всі сесі, най простит Господь,

запеклі наші «друзі« (згадати

їх імена –встид і ганьба!) ліп-

ше було б колиб нас назвали

русами, а не маленькими

«москаликами!«

Доста! Бо не тілько в голо-

ві-макітрі щось кипит, але коле

в печінці, ріже в кишках. Може

тому, шо слухаю якусь рідну

пісню з Канади: «Я нічого не

їла, тілько вогирка і молоко

кисле. В середині воркотить,

зі заду мене тисне…«

І вжем хтів скінчити сего

листа-дурницю, але діставєм

информацию коріньоспонден-

та Юрка Змоклакурка:

«Сего року дітвора ук-раїнського (не)походженніз Хорвацкої відмовиласі,правда не всі, їхати за гро-ші бідної держави та її«сестрички« України налітну школу в Україну. Зліязики кажут, шо файнішебути дітворі на Адрия-тиці, де розуміют мову,ніж далеко від дому…І –амінь!«

Написане не повтираю,

але єдин факат пригадаю:

мимо того, шо єдин вотченько

духовні в церкві казанє буль-

кают не нашов мовов, закли-

кают дітей вчитисі рідної мови

в місцеві школі, людей в цер-

кві менш і менш, і ше раз то

саме!

І нарешті кінец! Як то кажут:

«Šećer na kraju.» По-галиц-

кому – «Цукор на кінци«, xoч

в нашім народі такого ніколи

не чув. Коли б сказали: мід

на кінци – краще звучит! Але

це дурниці …

Коли м писав сего листа,

то м яйкав і стогнав. Панасисі

наші нащадки –вонуки й пра-

вонуки, підсунули під ніс з ук-

раїнського Вітернету мате-

рияли під назвов «анімало-

терапія«, де сі вона дочитала,

шо траба примушувати на-

шого котика Мурка Третого

(колись були ружні королі і

царі за таким порядком та

чому не можут мати се мої

котики-мурлотики?) та песя

Бурка до мене сі тулити та

відбирати ті пакости-хороби,

хоч вони се завжди роблют

«добровільно« ,коли дістанут

від мене гарного шкварка…

Мурко (ІІІ) витримав усьо, а

Бурко – тільки мене обнюхав

та підніс ніжку… А я за той

час дививсі на телєревізії фі-

лім Vittorio De Sica (Вітторіо

де Сіка) Ladri di biciclette

(«Викрадачі велисопедів.«А

там виґівєм вотаке: головний

герой Antonio Ricci (Антоніо

Річі) Lamberto Maggiorani

(Ламберто Манджорані): ска-

зав: «За все є ліки, крімсмерті.

І після всього очевидно ви-

димо: нацийонально й духов-

но помираємо - спільно з ді-

дом Панасом. А може, то так

ше і не буде… Скільки нам

потрібно котиків, а до того й

песиків, жеби нас вилікувати

– не знаю.Тому спускаюсі на

коліна, не знаю, як встану,

ласкаво прошу най мені сі

вибачит, але я се мусів комус

сказати! Щиро вас цьомкаю.

Тільки ваш

Дідо Панас Бездольний

ПРО ПРОПаСцЬ, СМеРтЬ…

w ЛИСТ ДІДА пАНАСА БЕЗДОЛьНОгО


ПеТРОВСКИ бaЛaмУТИ

w пЕТРОВСКИ БАЛАМУТИ (34)

дВА ВиНЧАНЯ и Три хОВАНЯ

Винчаня Миколи Папа –Матового зоз Петровцохи Невенки Рац – Миш-

ковей з Андрашевцох, як иМихала Пушкаша зоз Петров-цох и Ганчи Кишовей зозшиду, були давно, алє то булинательо нєзвичайни подїї жеше о тим у Петровцох ище инєшка бешедує. Прецо булинєзвичайни и як то шицко ви-патрало попробуєм описац зтей нагоди.Невенка Рацова – Мишкова(народзена 1934. року) од на-родзеня по винчанє жила насалашу при Андрашевцох. Якдзивка приходзела до Пет-ровцох, до родзини, дзе най-вироятнєйше и упознала Ми-колу Папа – Матового. Микола(народзени 1928. року) як ле-ґинь одходзел до Андрашев-цох на Кирбай и зоз другихнагодох, алє найбаржей преНевенку. Теди ше до Андра-шевцох одходзело на шлїдую-ци способ: перше ше од Пет-ровцох по Янковци ишлопешо, потим на путнїцким гай-зибану од Янковцох по Ви-нковци, потим ознова пешопо Андрашевци. Як випатралаїх любов нє зна ше вельо, на-сампредз прето же у тедишнїчас родичи барз чували свойодзивки. Углавним, Микола шена танцох и у церкви барз за-патрал до Невенки, алє нєбул єдини, бо вона була младаи красна дзивка. Початком1950. року Миколово родичии Микола успишно спиталиНевенку, а свадзба була за-казана за яр истого року.Свадзебни зоз Петровцохишли на винчанє до Андра-шевцох на 10-11 кочох и топрез Янковци, Мирковци, Ви-нковци, Роковци и по церквуу Андрашевцох. Там их уж че-кала млода зоз своїма роди-чами и родзину. Медзитим,скорей як цо церомония ви-нчаня у андрашевскей церквитребала почац паноцец Дукичзоз Церни, котри требал по-винчац заручену пару, вишолопрез людзох и гварел же ви-нчаня нє будзе (!), нїби претоже ше млода нє одава по сво-єй шлєбодней дзеки, алє пре-то же є нагната! шицки свад-зебни у церкви заслупли однєсподзиваня, а Леона Ерделїнародзена Пап – Матова зозПетровцох скричала: – Най вец Андєлка Рацовастанє на место Невенки Ра-цовей и най ше винчанє, заш

лєм, отрима! Медзитим, паноцец о такимдачим нє сцел анї чуц и гварелсвадзебним най напуща цер-кву! Док виходзели зоз церквиНевенка Рацова у слизох шиц-ким свадзебним повторйовалаже вона нїкому нє гварела жеє нагната на одаванку и жешицко тото найвироятнєйше„замишел“ єден домашнї ле-ґинь, котри ше барз запатрелдо нєй и нє могол поднєсц жеби ше вона одала за дакогодругого. Понеже у Рацових насалашу уж бул пририхтанисвадзебни полудзенок, вец наконцу шицки там и пошли нагосцину, насампредз же бише порихтане єдзенє нє ру-цело, алє и же би ше досталона часу за пренаходзенє дая-кого ришеня у новонастатейситуациї. Познєйше шицкипредлужели до Петровцох,дзе отримана вечера, понежеи Матово тиж вельо того на-рихтали. Миколово и Невен-ково винчанє на концу зашлєм отримане, и то у петров-скей грекокатолїцкей церкви,на 11 годзини вечар (!), з на-дпомнуцом же млода скорейтого пред петровским парохомЯнком Будинским мушела трираз повториц же ше зоз своюшлєбодну дзеку одава засвойого заручнїка Миколу! По-тим предлужене свадзебневешелє, котре тирвало дорана, а млодята познєйшежили у любови и злоги. У тиммалженстве народзели им шесинове Маринко (1952.) иЯрослав (1962.).Понеже ми Микола Пап – Ма-тов бул родзина вец сом знїм, под час мойого дзецин-ства и младосци у Петровцох,часто контактовал. Можемповесц же насправди бул да-кус иншаки од тедишнїх пет-ровских хлопох, насампредзпрето же барз любел квеце ио квецу барз любел бешедо-вац, окреме зоз женами зозсушедства, познєйше аж роз-вил продукцию ґладиолох ипредавал их на велько на ву-коварским пияцу и индзей.Перши у валалє почал ходзицдо Трсту и вец там купенитрапер-панталони, женскинайлонки, нашенє за квеце иинше предавал по Петровцох.Паметам же у кишенкох вшемал бомбони (з Италиї?), котридзечнє дзелєл дзецом и стар-шим валалским особом. Ва-лалски хлопи за ньго беше-

довали же му, можебуц, хибиподаєдна деска, насампредзпрето же вично бешедовалже будзе война на тих про-сторох (!!) и же вон будзе кре-мирани док умре. Медзитим,обидва його твердзеня, од-носно визиї ше витворели!Умар у януаре 2001. року ушведскей, под час нащивисвойому младшому синовиЯрославови и його фамелиї,котри там жили у вибежен-стве, и син Ярослав го на-справди дал кремирац и потимвазну з його жемовима остат-ками превезол на авту до Пет-ровцох. Поховани є 18. або19. януара 2001. року на пет-ровских грекокатолїцким те-метове. Яким Пушкаш - Здихньо, на-родзени 1913. року, як леґиньпошол до партизанох (як ишицки його браца!) и под часДругей шветовей войни ранєтиє до ноги, у партизанох досталчин майора, алє го познєйшеюгославянска власц завералаи била, нїби прето же „скруцелзоз курса Партиї и Держави“,потим ше похорел и умар одтуберкулози 4. новембра 1956.року, на коло 17 годзини. Булото истого дня кед ше йогомладши брат Михал (1926.),началнїк интендантскей служ-би Воєней академиї и подо-фицирскей школи „Иван Ґош-няк“ у Заґребе (нєшка то Гор-ватска воєна школа „ПетарЗрински“ – надпомнуце авто-ра), женєл! Винчанє Ганчи Ки-шовей и Михала Пушкаша от-римане 4. новембра 1956. рокуу Матичним уряду у шидзе, ау шидзе бул и свадзебни по-лудзенок. Млодийово друж-бове були уж спомнути Мико-ла Пап – Матов и його братИриней. После свадзебногополудзенку и вешеля з гуда-цами у Кишовим обисцу, свад-зебни пошедали до автобусаи рушели у напряме Петров-цох, дзе у ткв. Пушкашовей„новей“ хижи требала буц ве-чера.На уходзе автобуса до Пет-ровцох, а було то дакус споза16 годзини, хтошка од Пуш-кашовей родзини дочекал ав-тобус и гварел свадзебнимже у ткв. „старей“ Пушкашо-вей хижи, котра ше находзелау истим дворе як и ткв. „нова“хижа, лєжи барз хори чловек,котрому потребни мир, та мод-лї же би свадзени нє барззвисковали и (пре)гласно ше

вешелєли. У тих хвилькох ме-дицинска шестра Єлка Надь– Макаїчкова давала Якимовиостатню инєкцию процив бо-льох у його живоце. Млодазаш лєм пошла опатриц хо-рого, бо барз почитовала Яки-ма, як и його фамелию, а вонвец спод заглавка винял ко-верту зоз пенєжом и придалмлодей. Кед вона вишла зозпросториї Яким умар за дас-кельо минути! Ноц пред тимзвичайна домашня сова, у на-родзе позната и як ткв. „мер-тва птица“, на ореху опрезстарей Пушкашовей хижи нєп-реривно и нєприємно гукала,та сушедово и преходнїки по-лугласно и престрашено бе-шедовали же дахто у сушед-стве бизовно умре! У новей Пушкашовей хижиотримана свадзебна вечера,на котрей ше, спрам познєй-ших виявох дзепоєдних свад-зебних, случовали чудни зя-веня, на приклад „склєнянипогари пирскали сами од себе“(!), а потим и свадзебни танєц,алє то нїяким концом нє булзвичайни и весели свадзебнитанєц и вешелє. Коло 22 год-зини млодова родзина зозшиду дала млодятом пред-видзени дарунки, одпиталише и шедли до автобуса зашид, а за менєй од пол год-зини познєйше розишли ше ишицки други... Якимово хованє було ютред-зень пополадню, а Пушкашовародзина, котра була на Ми-халовей свадзби, такой оста-ла и на хованю його братаЯкима! Живот дакеди на-справди пише романи! Михали Ганча Пушкашово познєйшемали щешлїве малженство, укотрим им ше народзели дзив-ки Андєлка (1960.) и Вирка(1961.). Mихал Пушкаш умар2000. року и поховани є нагрекокатолїцким теметове уПетровцох, а випровадзелого нєзвичайно вельке числойого валалчаньох. Ганча Пуш-кашова хвильково сама и на-чатого здравя пребува у „най-новшей“ Пушкашовей хижи,котра ше находзи у вуковар-скей улїчки у Петровцох, намесце дакедишнєй „старей“Пушкашовей хижи, у котрей1956. року умар Яким Пушкаш– Здихньо, мой бачи, истогороку кед ше народзел ЯкимПушкаш – Яша, односно я!



з ІСТОРИчНОгО КАЛеНДАРЯ

Василь королів – Старий(до 70-річчя з дня смерті)

Василь Королів-Старий— український громад-ський діяч, письмен-

ник, видавець і маляр, одиніз засновників УкраїнськоїЦентральної Ради, народився17 лютого 1879 р. в с. Ладанна Полтавщині. Помер 11грудня 1941р. в Празі.

Навчався в Полтавськійдуховній семінарії, після чогоотримав імператорський до-звіл на навчання у світськомузакладі. Закінчив Харків-ський ветеринарний інститут1902 р., працював ветери-нарним лікарем.

Брав участь в революцій-ному і українському націо-нальному русі. 1906 р. бувзаарештований і ув'язнений.Звільнившись, зайнявся жур-налістикою, став активнимдописувачем тодішніх укра-їнських газет

1919 р. входив доскладу української диплома-тичної місії у Празі. На еміг-рації жив у Чехословаччині,де познайомився з майбут-ньою дружиною — україн-ською письменницею Ната-леною Королевою і оселивсяв містечку Мельник, де ба-гато років викладав в Укра-їнській господарській академіїв Подєбрадах, водночас непокидаючи літературної твор-чості.

Знаний також своїми ма-лярськими творами, зокрема

іконами, написаними для цер-ков Закарпаття.•

Найвідоміший його твір -роман «Чмелик» досі ще невиданий в Україні. Першейого видання появилося вПразі 1920 р., а друге, прощо автор цієї статтініде не знайшов згадки – уМонтреалі (Канада) 1955 .Роман має підзаголовок «На-вколо світу» і розповідає продолю юнака з Полтавщиниякий змушений покинути рід-ну землю, блукати по світу,зазнаючи знущань скиталь-ця-бродяги. І хоча сяк-таквладнав він своє життя в Ав-стралії, туга за батьківщиноюне полишає його. Врешті ге-рой книги повертається в Ук-раїну.

Також привертає увагузбірка казок письменника«Нечиста сила», побудованана фольклорному матеріалі,яка вийшла друком 1923 р.у чеському місті Каліші. У до-робку письменника є і п'єси-казки «Русалка-жаба», «Лі-сове свято», і твір про БорисаГрінченка, і чимало перекла-дів з чеської мови, і навітьмалюнки, на яких відтвореноприроду і побут Закарпаття.

Один з найвизначнішихйого творів — спогади «Згад-ки про мою смерть». Книжкабула завершена 9. листопада1941.р., автор відвіз її до ви-давництва і, після черговогодопиту в гестапо, повернув-шись додому, помер. У книзіВ. Королів-Старий не тількиописує ті випадки зі свогожиття, коли він був на воло-синці від смерті, а й роздумуєнад долею українського на-роду, причинами програшувизвольних змагань 1917-1921 років.

В. Королов-Старий і йогодружина Наталя, талановитаукраїнська письменниця, до-вгі роки були невідомі чита-чам в Україні. Тому в багатьохдовідниках можна знайти не

справжні дані з їх життя, на-приклад – дату смерті Василя– 1943 рік. Працюючи довгіроки в Гамбурзі і Мюнхенінижче підписаний віднайшовлисти Н. Королової адресо-вані на о. Івана Леськовича,який спільно з ВладикоюПлатоном Корниляком допо-магав вижити хворій пись-менниці. У них, листах, воназгадує, що чоловік помер на-гло, після знущань у гестапо,1941 року.

Згодом підписаний всі збе-режені рукописи Н. Королевоїі деякі твори В. К.Старогопередав Ігореві Набитовичу,філологові, професорові Люб-лінського університету ім. Ма-рії Складовської-Кюрі (Люб-лін, Польща), який стараєтьсявидати їх в Україні. Такимчином після десятиліть твор-чісь Наталени і Василя Ко-роліва-Старого представленіукраїнському читачеві.

Пропонуємо ласкавійувазі читачам «Нової думки«деякі афоризми письменни-ка на різні теми, які дотеперне друкувалися.

Підготував Павло Головчук

* * *

Величчя матері братів

Гракх (стародавні римські

державники нап. П.Г.) поля-

гала в тому, що вона стояла

за своїми синами: на другому

місці. Хто ж з жінок ( та й чо-

ловіків) хоче назавжди за-

тримати перше місце за со-

бою – не мусить мати дітей.

* * *

Різно живуть розумний і

дурень, але вмирають одна-

ково.

* * *

Критик є людина, завжди

невдоволена з того, що є,

але не здібна зробити ані

того.

* * *

Українські честолюбиві

люди мали б вмирати як най-

раніше, бо в нас узнають

лише по смерті й по смертю

кожного похвалять.

* * *

Найскладніше становище

портрета на поштовій марці:

з одного боку його обпльо-

вують, а з другого – товчуть

печаткою поштового урядов-

ця.

* * *

Багатьом світ видається

широким і дає багато вражінь

при погляді з власного вікна.

А багатьом, що все життя

літали по всіх закутинах зем-

ської кулі прийшло менше

вражінь як пастухові, що про-

сидів в гірській своїй колибі.

* * *

Татари чи гуни своїх Батіїв,

Менглі-Гіреїв, Памерлана,

Атилу – геніальних вождів

та велику силу одчайдушних

вояків, але втриматись на

позиції переможців не могли,

бо не було в них ведучої ро-

зумної версти, котра сказала

б їм, що ціль життя – буду-

вання, а не руйнація збудо-

ваного. Вони ж перемагали

лише на те, щоб загарбане

враз зужити, не творячи ста-

лого й не думаючи про бу-

дучність.

* * *

Нація напередодні загибе-

лі, коли її чоловіки переста-

ють бути мужами.

* * *

Наші вороги сильніші нас

не числом, але силою об`єд-нання.

василь Королів-Старий


in memoriam - Нa зДОґaДОВaНє SPorT - СПОРТ

на ЗДОГAДОвAнє

Борис Дороґхaзигорвaтски брaнїтель

Першого новембрa 2011. року нa-полнєли ше 20. смутни роки як по-

гинул нaш мили син и брaт.Нєт словa хтори можу описaцжa-лосц и прaжнїну нaших душох, aлєєст вельо любови у нaших шерцох

хторa це чувa од зaбуцa. Ожaлосцени: мaц Иринкa, оцец

Силво и брaт Томислaв зоз фaме-лию.

Спочивaй у мире Божим!

Квеце и МОЛитва За вЛаДиМиРа тиМКа

Представителє КУД Руснацох Осиєк и того, як и предходних рокох, зозквецом и молитву евоковали здогадованє на свойого длугорочного

члена и снователя Дружтва у Осиєку, Владимира Тимка.Владимир Тимко народзел ше 1953. року, а умар нєсподзивано 2008.

року. Попри велїх длужносцох котри окончовал, за КУД Руснацох най-значнєйша же бул єден од сновательох Дружтва, а нєшкайше КУД Рус-

нацох оддлужує ше му и дзекує на тот способ же основало Мемори-ялни турнир у столним тенису котри ноши його мено.

Вичная му памят!

на ЗДОГAДОвAнє

еуґен Бучко1991-2011

Дня 14. септембра 2011. року на-полнєло ше двацец роки як нас,пре траґедийну шмерц, занавше

напущел наш супруг, оцец, брат идїдо. шицки хтори го познали

дзечнє ше здогадую його веселейнорови и дружелюбивосци.

Занавше останєш у наших шерцох:супруга Елизабета, син Владимир,дзивка Снєжана, шестри Меланияи Мария, нєвеста, жец и унучата

Спочивай у мире Божим!

Представителє КУД Руснацох Осиєк на гробе владимира тимка, з лїва направо: агнетка Балатинац, владо еделински и Лела Дїтко

ЗАшТрЕЛєНи ПрЕкрАСНикАПиТАЛєЦ

Яким Лїкаров зоз Миклошевцох ловаруж 40 роки, алє у ловох нє мал век-шого щесца кед слово о високей дзи-вини. Медзитим, концом авґуста слу-чело ше му тото цо би зажадал каждиловар. Бул на ловох у заходней Сла-вониї коло Слатини у лєше Садовидзе одходзел вецей раз. Коло 18,00годзин єлень вискочел зоз лєса, аЯкимови шерцо почало швидше дур-кац. Нацильовал и накеди штрелєлєлень спаднул и уж ше на перши по-патрунок видзело же то вредни ка-питалєц. Мал седем роки, чежки дацовецей як 200 килограми, а роги прек-расни. Оценєти є зоз бронзову меда-лю, а за стриберну му хибело лємдаскельо поени. Розуми ше, радосцинє було конца, а бронзови трофей ужукрашує Якимову богату колекцию.

Дюра Лїкар

„рушняк” нa шaховским тур-ниру и етносмотри у риєки

15. смотрa нaционaлних меншинох уРиєки отворенa 26. септембрa зозшaховским турниром приятельствaчий орґaнизaтор були прешлорочнипобиднїки, предстaвителє Мaтки Сло-вaцкей зоз Риєки. Змaгaло ше 9 екипимедзи хторимa ше нaшли и члениКУД ”Рушняк”.Змaгaло ше у моцней конкуренциїпред двомa судиями по принцупу ”до-тхнуте–порушaне” цо досц очежую-це.У конєчним плaсмaну перше местозавжaло сербске дружтво ”Просвитa”,другa булa ”Мaткa Словaцкa”, a ”Руш-няк” зaвжaл треце место. Тогорочнипобиднїк нaрок будзе орґaнизaтортурниру.


w СпОРТ

35

Usubotu 29. listopada 2011.godine Ukrajinsko kulturnoumjetničko društvo «Andrij

Pelih» iz Šumeća je pod pokro-viteljstvom Savjeta za nacionalnemanjine RH organiziralo 8. su-srete Ukrajinaca Republike Hr-vatske.U dvorani mjesnog doma kultureokupio se velik broj mještana injihovih gostiju kako bi uživali uljepoti pjesme i plesa članovašumećkog UKUD «Andrij Pelih»i gostijućih KUD-ova. Susretesu nazočili društveni i javni rad-

nici Brodsko-posavske županijei općine Bebrina.Od uzvanikaposjetitelje su pozdravili profe-sorica Nives Romanek, dopred-sjednica Skupštine Brodsko-po-

savske županije i načelnik općineBebrina Stjepan Jakić. Pred-sjednik UKUD «Andrij Pelih» izŠumeća u svom obraćanju na-zočnima je između ostaloga ista-kao odgojni momenat bavljenjakulturnim amaterizmom te je jošjednom pozvao svoje sumješta-ne da potiču ljubav prema pje-smi, plesu i kulturnom amater-izmu kod svoje djece jer takva

aktivnost oplemenjuje srce i dušui ispunjava plemenitošču mladenaraštaje.U kultuturno-umjetničkom dijeluprograma nastupili su članoviKUD «Šokadija» iz Šumeća,ovom prigodom izvevši tri izvornepjesme : «Zelen orah, pa sepresavio», «Sinoć kad je paomrak» i «Kad sam mila mati bilana sokaku».Članovi KUD «Taras Ševčenko»iz Kaniže također njeguju fol-klornu i drugu kulturu Ukrajinacate su se ove godine Šumećanima

predstavili spletom izvornih ukra-jinskih pjesama «Čorni očka jakteren» i «Oj letile husonjke raz»te plesovima «Ukrajinska polka»i «Hopak».

KUD «Ukrajina» iz SalvonskogBroda nastupilo je s izborom iz-vornih ukrajinskih pjesama «Pe-rijšov ja selo» i «Jak bi menjičerevečke».Domaćini i organizatori Susretačlanovi UKUD «Andrij Pelih» izŠumeća zabljesnuli su svoj svojojljepoti i brojnosti na domaćojpozornici predstavivši presjeksvog strpljivog i vrijednog rada

koji su na preko 20 nastpa tije-kom ove kalendarske godineprezentirali diljem lijepe našedomovine.njihov program jeobuhvatio više razina amterizmai više dobnih skupina. Najmlađai vrlo brojna plesna skupina iz-vela je «Splet dječjih ukrajinskihplesova» te koreografiju na ukra-jinsku narodnu pjesmu «Hajemzelenenjkim». Starija plesna sku-pina se predstavila koreografijomna ukrajinsku narodnu pjesmu«Sam pju, sam huljaju» te ple-

sovima «Rašpa», «Kozačok»,«Povzunec», «Horljica» i atrak-tivnim plesom čiji su korijeni ukozačkim nadmetanjima pozna-tim pod nazivom «Hopak».Ženska pjevačka skupina sepredstavila izvedbom izvornihnarodnih pjesama «Tam na horikruta meža» i «Červona ružatrojaka». Sve zborne pjesme iz-vedene su al capella.Susreti su okončani zajedničkimdruženjem uz domijenak.

Vera Pavlović

UKRAJINSKI HOpAK NA ŠUmEćKOJ pOzORNIcI


Pozdravni ples s elementima tradicionalnog gostoprimstva uzkruh i sol

Članice KUD «Šokadija» iz Šumeća

Članovi KUD «Ukrajina» iz Slavonskog Broda

Atraktivni ples «Hopak» u izvedbi KUD «Andrij Pelih» iz Šumeća

Članice izvorne pjevačke skupine KUD «Taras Ševčenko» iz Kaniže


w Održani 8. SuSreti ukrajinaca rH u Šumeću

Documents

Нова Думка · Sjećanje na VukoVar 1991. – Hrabri ljudi Trg u centru grada i hotel Dunav, 1991. 2011. 2011. 2011. Raskrižje Županijske ulice i Muzej Eltz, 1991. Bećarski