Основи наукових дослідженьgolub/ref/tsekhmistrova.pdf · Університету туризму, економіки і права, протокол №2 від

Міністерство освіти і науки України

Цехмістрова Г.С.

Основинаукових досліджень

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Українияк навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ 2004

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Українияк навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист від 20.05.03 №14/18.2-869).

Рецензенти: Стеченко Д.М. - доктор економічних наук, професор, зав.кафедри менеджменту та маркетингу в туризмі КУ ТЕП.Дудченко М.А. - доктор економічних наук, професорКиївського Інституту міжнародних відносин, КиївськогоНаціонального університету ім. Тараса Шевченка.

Рекомендовано до видання Науково-методичною радою КиївськогоУніверситету туризму, економіки і права, протокол №2 від 26.12.2002р.

Рекомендовано до видання Науково-методичною комісією знапрямку «Туризм», протокол № 1 від 23.01.2003 р.

Ц 55 Цехмістрова Г.С. - кандидат педагогічних наук, доцент кафедрипедагогіки та психології Київського Університету туризму,економіки і права.Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. - Київ:Видавничий Дім «Слово», 2004. - 240 с.

ISBN 966-8407-10-5

Навчальний посібник для студентів зі спеціальностей: міжнародні економічнівідносини, туризм, готельне господарство. В ньому узагальнено вимоги до науко-во-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі, подаються рекомен-дації з методології написання творчих робіт студентів, курсової, дипломної (ма-гістерської) робіт. Сформовано понятійний апарат науковця-початківця,передбачено контрольні запитання, тести для самоконтролю при самостійномуопрацюванні тексту лекцій студентами. Дано рекомендації щодо структури рефе-рату, наукової статті, рецензії, доповіді тощо.

Наведено основні вимоги Міністерства освіти і науки України до курсових,дипломних робіт, а також ВАК до дисертації та авторефератів.

Навчальний посібник може бути використаний магістрами, аспірантами таздобувачами, викладачами та науковими працівниками.

Вступ

Наука є складовою загальнолюдської культури, і томукожна людина має знати, що таке наука, наукові дослід-ження та як вони проводяться. Як показує статистика, 5-10 % випускників вищих навчальних закладів стають вче-ними, тобто наукова діяльність стає їх професійноюроботою. З наукою вони безпосередньо стикаються, пра-цюючи керівниками державних установ та підприємцями.В першому випадку вони сприяють прискоренню науко-во-технічного прогресу, в другому - збільшенню особисто-го прибутку, що є особливо важливим в умовах ринковоїекономіки.

Наукові знання, методичні підходи до їх отримання,"самі вчені стають товаром, який в умовах за негайним при-бутком поки що користується недостатнім запитом сусп- *ільства й держави. Але відомо, що економіка будь-якої"держави з однієї сторони залежить від успіхів галузі нау-ково-технічного прогресу, а з другої - впливає на інтен-сивність наукових досліджень та науково-технічних роз-робок. В Україні наукова діяльність регламентуєтьсяЗаконом України «Про наукову та науково-технічнудіяльність» який є основою цілеспрямованої політики взабезпеченні використання досягнень вітчизняної та світо-'вої науки і техніки для задоволення соціальних, економі-'чних, культурних та інших потреб.

У Законі України «Про вищу освіту» передбачено, щонаукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальнихзакладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності йздійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і ви- •робничої діяльності в системі вищої освіти. Вона передба-чає:

— розвиток різних форм наукової співпраці (в томучислі міжнародної), розв'язання складних наукових


проблем, упровадження результатів наукових дослід-жень і розробок;

- безпосередню участь учасників навчального процесув науково-дослідних роботах, що проводяться у вищомунавчальному закладі;

- планування проведення і виконання науково-педаго-гічними працівниками наукових досліджень у межах ос-новного робочого часу;

- організацію наукових, науково-практичних, науко-во-методичних семінарів, конференцій, олімпіад, кон-курсів, науково-дослідних, курсових, дипломних та іншихробіт учасників навчально-виховного процесу.

Успішне оволодіння навичками дослідження і творчоїроботи бакалаврами, спеціалістами і магістрами допома-гає їм порівняно легко включатися в професійнудіяльність, переводити наукові знання в площину практич-ного використання.

У зв'язку з цим до навчальних планів більшості спец-іальностей в блок природничо-наукових дисциплін вклю-чено вивчення дисципліни «Основи наукових дослід-жень» . Метою вивчення дисципліни є надання студентамнеобхідного обсягу знань у галузі наукових досліджень,підготовка їх до самостійного виконання наукової роботи,ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки по-відомлень, доповідей, наукових статей, курсових та дип-ломних робіт.

Зміст дисципліни «Основи наукових досліджень» ба-зується на знаннях, отриманих студентами на попереднь-ому курсі з основ економічної теорії, філософії, математи-ки, інформатики, статистики.

В умовах функціонування ринку та конкуренції сфераобслуговування населення, туризм і готельна індустрія,міжнародні відносини потребують фахівців, які змогли бзнаходити оптимальні рішення в складних нестабільних

Основи наукових досліджень

умовах економічних відносин, тобто вони повинні матинеобхідний мінімум знань з методології проведення нау-кових досліджень, вміти кваліфіковано самостійно оціню-вати і вирішувати поточні та стратегічні проблеми галузі.

Державною програмою розвитку туризму в Україні до2010 р. передбачено, що головною метою в сфері інновацій-ної діяльності та наукового забезпечення туризму є розроб-ка та впровадження новітніх технологій та наукових досяг-нень у практику здійснення туристичної діяльності,створення позитивного іміджу України як туристичної дер-жави та активізація просування національного туристич-ного продукту на світовий ринок послуг.

Становлення і розвиток інноваційної діяльності та нау-кове забезпечення туризму сприятиме створенню нових ори-гінальних туристичних продуктів, комплексному викори-станню та збереженню природного середовища такультурної спадщини, патріотичному вихованню, пропа-ганді здорового способу життя, зміцненню міжнародногоавторитету України. Актуальність проблеми та динамікаміжнародних стосунків вимагають швидкого реагування навсі зміни в світовому господарстві, поглибленого вивченнята наукового обґрунтування їх причин та наслідків. АджеУкраїна завдяки своєму науковому потенціалу здатнавідіграти велику роль щодо міжнародної участі її вчених увирішенні глобальних завдань переходу до стійкого еконо-мічного безпечного розвитку, в якому особливо велике зна-чення належить науці, яка спроможна забезпечити мето-дологічні та технологічні основи всіх необхідних змін.

Тому завданням цього курсу є висвітлення теоретичнихоснов, питань методики, технології та організації науково-дослідницької діяльності, тобто формування теоретичногой практичного підґрунтя для ефективного, кваліфіковано-го проведення наукових досліджень студентами, магістра-ми, як у процесі навчання у вузі, так і на практиці.


Оволодіння методологією і методами дослідженнясприяє розвиткові раціонального творчого мислення, оп-тимальній організації наукової творчості в умовах прак-тичної діяльності.

Головною умовою результативності наукової діяльностіє її безперервність та наступність, адже з кожним курсомстуденти набувають за обраною темою наукового пошукунові знання щодо попередніх. Починаючи з другого кур-су, студенти за допомогою викладачів обирають напрям татему наукового дослідження, накопичують інформацію,формують програму, пишуть реферати, курсові роботи,наукові статті, тези, доповіді, дипломну (магістерську)роботу. В результаті вивчення теоретичного курсу та ви-конання дослідження за обраною тематикою студент по-винен засвоїти методологію і методику досліджень, а та-кож уміти відбирати та аналізувати необхідну інформацію,формулювати мету, завдання та гіпотезу, планувати тапроводити експеримент, порівнювати його результати зтеоретичними обґрунтуваннями проблеми; формулювативисновки наукового дослідження; складати звіти, доповідіта статті за результатами дослідження.

Отже, даний навчальний посібник допоможе студентамкваліфіковано оволодіти понятійним апаратом, методи-кою виконання та оформлення науково-дослідної роботи,успішно захистити дипломну роботу і бути готовим до по-дальших творчих наукових пошуків у практичній роботіспеціаліста з питань надання послуг в туристсько-го-тельній індустрії та міжнародній економічній діяльності.

6


Тема 1: Наука — продуктивна сила розвиткусуспільства

-Предмет і сутність науки як сфери людськоїдіяльності.

- Понятійний апарат. Класифікація наук.

- Організація наукової діяльності в Україні.

Предмет і сутність науки як сфери людськоїдіяльності

Національною доктриною розвитку освіти України вXXI столітті визначено, що основними чинниками подаль-шого розвитку освіти є:

- єдність освіти і науки як умови модернізації освітньоїсистеми;

- достатній обсяг фінансування науки та підтримкавітчизняних наукових шкіл;

- фундаменталізація освіти, інтенсифікація науковихдосліджень у вищих навчальних закладах;

- формування змісту освіти на основі новітніх науко-вих і технологічних досягнень;

- інноваційна освітня діяльність у навчальних закла-дах усіх типів, рівні акредитації та форми власності;

- правовий захист освітніх інновацій та результати на-уково-педагогічної діяльності як інтелектуальної влас-ності;

- залучення до наукової діяльності учнівської та сту-дентської обдарованої молоді, педагогічних працівників;

- поглиблення співпраці і кооперації навчальних зак-ладів і наукових установ, широке залучення вчених НАН


України та галузевих академій до навчально-виховногопроцесу та дослідницької роботи в навчальних закладах;

- створення науково-інформаційного простору длядітей, молоді і всього активного населення, використаннядля цього можливостей нових комунікаційно-інформац-ійних засобів;

- запровадження цільових програм, що сприяютьінтеграції освіти і науки;

- випереджальний розвиток педагогіки і психології,внесення цих наук до переліку пріоритетних напрямів роз-витку науки в Україні.

Виникнення науки як сфери людської діяльності тіснопов'язано зі зростанням інтелекту людей. Ф. Енгельс пи-сав, що спочатку праця, а потім разом з нею і мова сталидвома найголовнішими стимулами, під впливом яких мо-зок мавпи поступово перетворився в людський. Праця якдіяльність викликана спочатку боротьбою за виживання,а потім - прагненням до комфорту. Це лише одна з рушій-них сил прогресу. З іншого боку, коли задоволені першіпотреби людини, прокидається друга рушійна сила -цікавість, цікавість до самого себе, співпрацівників, ото-чуючого середовища, до природи.

Отже, виділяється дві сфери людського інтересу - ма-теріальна (прагнення до комфорту) і духовна (прагненнязадовольнити цікавість).

До трудової діяльності відноситься виробничадіяльність людини, яка спрямована на отримання матері-ального продукту. До духовної сфери діяльності відносить-ся мистецтво, сфера послуг і наука. Вони забезпечують інте-лектуальне (духовне) багатство суспільства. У Віктора Гюгоє таке висловлювання: « Наука безперервно рухається впе-ред, перекреслюючи саму себе... Шедевр мистецтва народ-жується навіки. Данте не перекреслює Гомера», а Пушкін

8


писав: «Століття може рухатись вперед, але поезія зали-шається на одному місці... Між тим як поняття праці,відкриття великих представників астрономії, фізики, ме-дицини... застаріли і щодня змінюються іншими - твориж істинних поетів залишаються свіжими і вічно юними».

Поняття науки ґрунтується на її змісті та функціях усуспільстві.

Сучасні науковці визначають, що:Наука - це соціальнозначуща сфера людської діяль-

ності, функцією якої є вироблення й використання теоре-тично-систематизованих знань про дійсність. Наука є скла-довою частиною духовної культури людства. Як системазнань вона охоплює не тільки фактичні дані про предметиоточуючого світу, людської думки та дії, а й певні формита способи усвідомлення їх.

Отже, наука виступає як:- специфічна форма суспільної свідомості, основою

якої є система знань;- процес пізнання закономірностей об'єктивного світу;- певний вид суспільного розподілу праці;- процес виробництва знань і їх використання.Можна сказати, що наука склалася історично і являє

собою струнку систему понять і категорій, пов'язаних міжсобою за допомогою суджень (міркувань) та умовиводів.Звісно, не всякі знання можна розглядати як наукові. Не єнауковими ті знання, які людина отримує лише на основіпростого спостереження. Вони важливі в житті людини,але не розкривають сутності явищ, взаємозв'язку міжними, які дозволили б пояснити принципи виникненняпроцесу, явища та їх подальший розвиток. Метою наукиі є пізнання законів природи і суспільства, відповіднийвплив на природу й отримання корисних суспільству ре-зультатів.


Предметом науки є пов'язані між собою форми рухуматерії або особливості їх відображення у свідомості лю-дей. Саме матеріальні об'єкти природи визначають існуван-ня багатьох галузей знань. Достовірність наукових знаньвизначається не лише логікою, а перш за все обов'язковоюперевіркою їх на практиці, адже саме наука є основноюформою пізнання та зведення в певну систему знань пронавколишній світ і використання їх у практичній діяль-ності людей.

Історично наука пройшла довгий і складний шлях роз-витку від первинних, елементарних знань про природу допізнання складних закономірностей природи, суспільногорозвитку та людського мислення. Перші елементи наукиз'явилися ще у стародавньому світі у зв'язку з потребамисуспільної практики і носили суто практичний характер.Ще на зорі свого розвитку людство поліпшувало умови жит-тя за рахунок пізнання і деякого перетворювання оточую-чого його світу. Століттями і тисячоліттями досвід накопи-чувався, певним чином узагальнювався і передававсянаступним поколінням. Механізм наслідування накопиче-них відомостей поступово вдосконалювався за рахунок вста-новлення певних обрядів, традицій, а потім - і писемності.Так виникла історично перша форма науки (наука антич-ного світу), предмет вивчення якої становила вся природа вцілому. Первісно створена (антична) наука ще не ділиласяна окремі відособлені галузі і мала риси натурфілософії.

Натурфілософії відповідав метод наївної діалектики істихійного матеріалізму, коли геніальні здогадки перепліта-лись із фантастичними вимислами про оточуючий світ.

У V ст. до н.е. з натурфілософської системи античноїнауки в самостійну галузь пізнання починає виділятисяматематика, яка поділялася на арифметику і геометрію.В середині IV ст. до н.е. відособлюється астрономія.

10


У науково-філософській системі Аристотеля намітивсяподіл науки на фізику і метафізику (філософську онтоло-гію). Далі всередині цієї системи починають виділятисяяк самостійні наукові дисципліни логіка і психологія, зоо-логія і ботаніка, мінералогія і географія, естетика, етика іполітика. Отже, розпочався процес диференціації науки івиділення самостійних за своїм предметом і методами ок-ремих галузей знань.

З другої половини XV ст., в епоху Відродження, почи-нається період значного розвитку природознавства як на-уки, початок якого (середина XV ст. - середина XVI ст.) ха-рактеризується накопиченням великого фактичногоматеріалу про природу, отриманого експериментальнимиметодами. У цей час відбувається подальша диференціа-ція науки; в університетах починається викладання основфундаментальних наукових дисциплін - математики,фізики, хімії.

Другий період у розвитку природознавства, що може бутиохарактеризований як революційний у науці, посідає час відсередини XVI ст. до кінця XIX ст. Саме в цей період було зроб-лено видатні відкриття в фізиці, хімії, механіці, математиці,біології, астрономії, геології. Геоцентрична система побудо-ви світу, яка створена Птоломеєм у II ст., замінюється геліо-центричною (М.Копернік, Г.Галілей - XVT-XVTI ст.); буливідкриті закони всесвітнього тяжіння (І. Ньютон - кінецьXVII ст.), збереження маси в її хімічних перетвореннях(М.Ломоносов, А. Лавуазье - друга половина XVIII ст.), ви-явлені основні закони спадковості (Г. Мендель - кінець XVTIIст.). У другій половині XIX ст. Д.Менделєєвим було відкри-то періодичний закон у хімії. Справжній переворот у приро-дознавстві відбувся в результаті таких великих відкриттів:створення еволюційної теорії (Ч. Дарвін) і закону збережен-ня і перетворення енергії.

11


Революційні процеси, що відбувались у науці в XVI-XIX ст., привели до докорінної зміни поглядів на оточу-ючу дійсність. Перший етап революції (середина XVI ст.— кінець XVIII ст.) дозволив дійти висновку, що за види-містю явищ існує дійсність, яку наука і покликана висв-ітлювати.

Другий етап революції (кінець XIX ст.) призвів до кра-ху поглядів, згідно з якими природа з її предметами і зв'яз-ками вважалася незмінною і такою, що рухається вічно водному і тому самому колі. Вирішальну роль у цілому зігра-ли І. Кант і П. Лаплас, які створили космогонічну теорію.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. революція приро-дознавства вступила в нову, специфічну стадію. Фізикапереступила поріг мікросвіту, було відкрито електрон(Дж.Дж.Томсон, 1897 p.), закладено основи квантової ме-ханіки (М. Планк, 1990 p.), виявлено дискретний харак-тер радіоактивного випромінювання.

У XX ст. розвиток науки в усьому світі характеризуєть-ся виключно високими темпами. На основі досягнень ма-тематики, фізики, хімії, біології та інших наук отрималирозвиток молекулярна біологія, генетика, хімічна фізика,фізична хімія, кібернетика, біокібернетика та ін.

У сучасних умовах різко змінився характер науковогодослідження, підхід до вивчення явищ природи. На місцепопередньої ізоляції окремих дисциплін приходить їх взає-модія, проникнення одна в одну. Тепер який-небудь об'єктприроди або явище вивчається у комплексі взаєпов'яза-них наук.

Швидкі темпи розвитку науки в XX ст. стимулювалистворення наукознавства, яке вивчає закономірності фун-кціонування і розвиток науки, структуру і динаміку нау-кової діяльності, економіку та організацію наукових дос-ліджень, форми взаємодії її з іншими сферамиматеріального і духовного життя нашого суспільства.

12


Наука виникла внаслідок потреби виробництва в XVIIIст., коли численні хаотичні дані пізнання було впоряд-ковано, виділено й приведено в причинний зв'язок і знан-ня стали наукою, а наука наблизилася до свого завер-шення, тобто зімкнулась: з одного боку, з філософією, зіншого - з практикою. Масове виробництво, коопераціяу великих підприємствах із застосуванням машин підко-ряють уперше у великих масштабах сили природи(вітер, воду) і безпосередньо процес виробництва. Вико-ристання у широких масштабах сил природи у вироб-ництві, включення їх до капіталу збігаються з розвит-ком науки як самостійного фактора виробничогопроцесу. Якщо виробничий процес стає фактором, сфе-рою застосування науки, то наука, навпаки, стає факто-ром, функцією виробничого процесу. Накопичення ем-піричних знань упродовж тисячоліть дозволилорозвиватися знаряддям праці, хоча й дуже повільно, алев напрямку все більш складних пристроїв. Емпіричнаепоха у виробництві тривала майже до XX ст. Досягнув-ши певної межі складності, емпірична технологія вичер-пала свої можливості. Практичні потреби суспільстваобумовили розвиток технічних наук, що викликали про-грес у техніці. Через техніку наука стала все більшевпливати на виробництво. Наука почала перетворювати-ся на галузь суспільного виробництва, яка добуває необ-хідну для суспільства нову інформацію. Процес вироб-ництва нової інформації набув характеру прискореноговідтворення, і наука стала бурхливо розвиватися, що оз-начало початок епохи науково-технічної революції.

У науковому співтоваристві розрізняють три наукові на-прями: класичний, некласичний (індустріальне суспіль-ство) і постнекласичний (постіндустріальне суспільство),які виникли відповідно в XVI-XVII, XIX та другій половині

13


XX століття. Завдяки специфічним умовам розвитку, кла-сична наука виникла в умовах боротьби зі схоластикою іавторитарністю середньовічного мислення, в основу якогобуло взято методи вимірювання об'єкту пізнання, незалеж-но від суб'єкту.

Минуле XX століття ввійшло в історію як століття рац-іоналізму і розуму. Біля 500 природничих і 300 гуманітар-них наук та породжені ними техніка і технології деклару-вали свою спрямованість на захист інтересів людини вприроді та суспільстві. В індустріальному суспільстві відбу-вається концентрація виробництва і населення, урбаніза-ція, формування системи цінностей, орієнтованих на ефек-тивність, раціональність безвідносно до можливостейприродного середовища, тобто за будь-якої ціни. Суспіль-ство, сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання і роз-витку, створило реальну загрозу своєму існуванню.

Насправді вперше за всю історію в першій половині XXстоліття людство досягло критичної межі і в другій поло-вині цього століття, переступивши поріг, реально увійш-ло в період Великої Кризи. Пережито дві світові війни,атомні бомбардування, геноцид, з'явилися нові хвороби,загострилася екологічна проблема і це викликає сумнів уабсолютному прогресі науково-технічного шляху розвит-ку. Адже потужний розвиток економіки на основі досяг-нень науково-технічного прогресу виявився руйнівним ідля біосфери, погіршився стан довкілля, виснажуютьсяприродні ресурси, внаслідок чого зростає злиденність, дег-радують всі сфери суспільного життя, втрачаються духовніцінності.

На підставі аналізу минулого сучасна постнекласичнанаука обирає шлях антропосферного, біосферного чи но-осферного розвитку. При цьому економічне зростання тутдосягається на основі нових технологій, відбувається пе-

14


рехід від товаропродукуючої до обслуговуючої економіки,переважає виробництво послуг, інформації. Звідси і друганазва постіндустріального суспільства - інформаційне.характерною ознакою якого є знання та інформаційні тех-нології, поєднані з високою духовністю.

Сьогодні в контексті екологічних досліджень людиназнову з'явилась у центрі науки, і в науковій карті світунадається перевага гуманізації науки, бо «який світ, такай людина, яка людина, такий і світ». Вчений В. Гейзен-берг, відзначаючи цю тенденцію науки, зазначив, що, чимглибше ми вдивляємося у Всесвіт, тим більше бачимо вньому людину. Отже, розумна, творча діяльність людиниє вирішальним фактором розвитку біосфери та перетворен-ня її в ноосферу, яка буде задовольняти всі матеріальні,соціальні і естетичні потреби людства.

Постнекласична наука передбачає сітку взаємозв'язків,у яку включена людина. Характерною рисою постнекласич-ної науки є «людиновимірність». Значимість сучасної на-уки характеризується: усвідомленням місця і ролі людинив системі Людина — Природа - Суспільство.

Усвідомлення людиною незнання в будь-якій галузібуття викликає об'єктивну необхідність здобуття та транс-формації нових знань про нескінченну загальну гармоніюз природою.

Знання - це перевірений практикою результат пізнан-ня дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини.Саме процес руху людської думки від незнання до знанняназивають пізнанням, в основі якого лежить відтворенняу свідомості людини об'єктивної реальності. Це взаємодіясуб'єкта й об'єкта, результатом якого є нове знання просвіт, відображення об'єктивної дійсності в свідомості лю-дини в процесі її практичної діяльності (виробничої, розу-мової, наукової).

15


Вся наука, людські пізнання спрямовані на досягнен-ня достовірних знань, що відображають дійсність. Ці знан-ня існують у вигляді законів науки, теоретичних поло-жень, висновків, вчень, підтверджених практикою ііснуючих об'єктивно, незалежно від праці та відкриттявчених. Але разом з тим наукові знання можуть бутивідносні, абсолютні та апріорні.

Відносні знання відзначаються неповнотою відповід-ності образу і об'єкту.

Абсолютні знання - це повне, вичерпне відтворенняузагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолют-ну відповідність образу і об'єкту в певний період пізнання.

Апріорні знання - ті, що не ґрунтуються на досвіді, апередують йому і вказують шлях здобуття наукових знань.

Наукове пізнання - це дослідження, характерне свої-ми особливими цілями й завданнями, методами отриман-ня і перевірки нових знань. Воно покликане прокладатишлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішен-ня практичних проблем. Рушійною силою пізнання є прак-тика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребуєтеоретичного осмислення та обґрунтування, що створюєнадійну основу розуміння сутності явищ об'єктивноїдійсності. Шлях пізнання визначається від живого спог-лядання до абстрактного мислення і від останнього — допрактики. Це є головною функцією наукової діяльності.

Пізнання може бугичуттєвим і раціональним (схема 1).Чуттєве пізнання є наслідком безпосереднього зв'яз-

ку людини з оточуючим середовищем і реалізується черезелементи чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, пред-ставлення та уявлення.

Відчуття — це відображення в мозку людини власти-востей предметів чи явищ об'єктивного світу, які сприй-маються його органами чуття.

16


Сприйняття - це відображення в мозку людини влас-тивостей предметів чи явищ, які сприймаються його орга-нами чуття в якийсь відрізок часу і формують первиннийчуттєвий образ предмету, явища.

Представлення - це вторинний образ предмету, яви-ща, які в даний момент часу не діють на чуттєві органилюдини, але обов'язково діяли раніше.

Уявлення - це систематизація різних представлень вмозку людини, об'єднання їх у цілісну картину образів.

Раціональне пізнання - це опосередковане і узагаль-нене відображення в мозку людини суттєвих властивостей,причинних відносин і закономірних зв'язків між об'єкта-ми та явищами. Воно сприяє усвідомленню сутності про-цесу, виявляє закономірності їх розвитку. Формою раціо-нального пізнання є абстрактне мислення, різніміркування людини, структурними елементами яких єпоняття, судження, умовивід.

Отже, наука має дати відповідь на запитання: Що?Скільки? Чому? Які? Як?

На запитання: Як зробити? відповідає методикаНа запитання: Що зробити? - практикаВідповіді на ці запитання зумовлюють безпосередні цілі

науки - описування, пояснення і передбачення процесівта явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет їївивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто уширокому значенні — теоретичне відтворення дійсності.

Наука, як специфічний вид діяльності, спрямована наотримання нових теоретичних і прикладних знань про за-кономірності розвитку природи, суспільства і мислення,характеризується такими основними ознаками:

— наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, кон-цепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять,фактів);

17

Пізнання - рух людської думки від незнання до знання

Чуттєве пізнання - це наслідок безпосередньогозв'язку людини з оточуючим середовищем

Елементи чуттєвого пізнання

1Відчуття —

це сприйняттяорганами від

чуття об'єктивного світу та

відображенняйого в мозку

людини

1Сприйняття —відображення в

мозкулюдини

1Представлення

- вториннийобраз предмету,

явища, якіраніше діяли на

органивідчуттялюдини

1Уявлення -

перетвореннярізних

представленьв єдинуціліснукартинуобразів

Поняття —це думка, відбита в

узагальненій формі, відбиваєсуттєві й необхідні ознаки

предметів та явищ

|Стру

Раціональне пізнання - це опосередковане відображенняв мозку людини суттєвих властивостей, причинних

відносин і закономірних зв язків МІЖ об'єктом

Форми мислення

Абстрактнемислення

Логічнемислення

ктурніелементи пізнанняСудження -

думка, в якій задопомогою зв'язку понять

стверджується абозосереджується що небудь

Умовивід — процес мислення,який послідовно об'єднує

декілька суджень, на підставіяких виводиться нове судження

Види понять

~гконкретні абстрактні ВІДНОСНІ абсолютні

стверджу-вальні

негативні часткові умовні роздільні безпосередній опосередкований

Схема 1. Структура процесу пізнання.


- наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дос-лідження;

- практичною значущістю процесу, що вивчається.Отже, виникнення науки як сфери людської діяльності,

тісно пов'язане з природним процесом розподілу суспільноїпраці, зростанням інтелекту людей, прагненням їх до пізнан-ня невідомого, всього сущого, що складає основу їх буття.

Понятійний апарат, зміст та класифікація наук

Первинним поняттям при формуванні наукових знаньє наукова ідея - форма відображення у мисленні новогорозуміння об'єктивної реальності. Тому наукові ідеї є своє-рідним якісним скачком думки за межі вже раніше пізна-ного. Вони виступають і як передумови створення теорій, іяк елементи, що об'єднують окремі теорії у певну галузьзнань. Ідея є основою творчого процесу, продуктом людсь-кої думки, формою відображення дійсності. Вона базуєть-ся на наявних знаннях, виявляє раніше не помічені зако-номірності. Ідеї народжуються з практики, спостереженнянавколишнього світу і потреб життя, (схема 2). Матеріал-ізованим вираженням наукової ідеї є гіпотеза - це науко-ве припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ,процесів або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпо-теза як структурний елемент процесу пізнання є спробоюна основі узагальнення вже наявних знань вийти за йогомежі, тобто сформулювати нові наукові положення, дос-товірність яких потрібно довести. Процес пізнання вклю-чає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, до-помагає суттєво економити час і сили, цілеспрямованозібрати і згрупувати факти.

Гіпотези як і ідеї мають імовірнісний характер і прохо-дять у своєму розвитку три стадії:

19


— накопичення фактичного матеріалу і висунення найого основі припущень;

— формулювання та обґрунтування гіпотези;— перевірка отриманих результатів на їх практиці і на

основі уточнення гіпотези.Якщо отриманий практичний результат відповідає

припущенням, то гіпотеза перетворюється на наукову те-орію, тобто стає достовірним знанням. У практиці можеформулюватись декілька гіпотез з одного і того самого не-відомого явища, бо будь-яке явище багатогранне і пов'я-зане з іншими. Наявність різних гіпотез забезпечує тойрізнобічний аналіз, без якого неможливе суворе науковеузагальнення.

Процедури, за допомогою яких установлюєтьсяістинність будь-якого твердження, називають доказами.Докази використовують як у науці, так і в практичній діяль-ності людей. Доказами гіпотез у досліджуваних об'єктахможуть бути цитати, запозичені в інших авторів, оприлюд-нені аксіоматизовані знання, сформовані теорії (наприклад:таблиця Менделєєва - у хімії, закон Бойля-Маріотта - уфізиці) тощо. У доказах застосовують два способи встанов-лення істини: безпосередній і опосередкований.

При безпосередньому способі істина встановлюється впроцесі практичних дій - це може бути спостереження,демонстрація, вимірювання, розрахунок, облік тощо.

При опосередкованому способі, доказ є логічною проце-дурою встановлення істинності будь-якого твердженняза допомогою інших тверджень, істинність яких уже до-ведена, у структурі доказів можуть бути такі елементи:теза, аргумент і демонстрація.

Теза — це систематизований виклад основних поло-жень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснен-ня, ілюстрації тощо.

20


Аргумент - це підстава, доказ, які використовуютьсядля обґрунтування, підтвердження чогось.

Демонстрація (ілюстрація) - це форма зв'язку між ар-гументами та тезою (макети, таблиці, схеми).

Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв'язок явищ в при-роді і суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток,визначає закон. Це філософська категорія, що відображаєістотні, загальні, стійкі повторювані об'єктивні внутрішнізв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Закон здійснюєть-ся через сукупність одиничних, випадкових, мінливих, не-повторюваних відношень та функціонування речей. Законфіксує спільність явищ. Винайдений через здогадку, він по-требує логічного доведення і лише в такому разі він визнаєть-ся наукою.

Для доведення закону наука використовує судження.Це форма мислення, яка шляхом порівняння кількох по-нять дозволяє стверджувати або заперечувати наявність воб'єктах дослідження певних властивостей, якостей. Іна-кше, це будь-яке висловлювання, думка про певний пред-мет чи явище. Його можна отримати при безпосередньомуспостереженні будь-якого факту, або опосередковано задопомогою умовиводу

Умовивід - це розумова операція, в процесі якої з пев-ної кількості заданих суджень виводиться інше суджен-ня, яке певним чином пов'язане з вихідним.

Одним із результатів наукової діяльності є формуваннятеорії - найбільш високої форми узагальнення і система-тизації знань, що дає цілісне уявлення про закономірностіта суттєві зв'язки дійсності. Під теорією розуміється вчен-ня про узагальнений практичний досвід, тобто теорія бу-дується на результатах, отриманих на емпіричному рівнідосліджень. Ці результати впорядковуються, вписують-ся у струнку систему, об'єднану загальною ідеєю,

21

Iвея — інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації і розуміння сукупності зв'язків

Гіпотеза - передбачення причин, які впливають на наслідок, результаті

Закон -необхідні, стійкі відносини між явищами вприроді та суспільстві, які повторюються

специфічні

Теорія - найбільш високаформа наукового знання, узагальнення і

систематизації знань, яка дає уявлення прозакономірності та суттєві зв'язки дійсності

Іо

загальні І І універсальні І

Структурні елементи теорії

Факти —знання про об'єкт,

достовірністьякого доведена

Категорії -найбільш загальні і

фундаментальні поняття,які відображають суттєві

властивості

Аксіома -положення, які

приймаютьсябез доведення

Пості/лати ~твердження вмежах певної

наукової теорії якістина (аксіома)

Принципи —ОСНОВНІ ВИХІДНІ

положення будьякої теорії, вчення,науки чи світогляду

1Поняття —

думки, в яких узагальнюються тавиділяються предмети певного

класу за визначеними загальнимиспецифічними ознаками

Положення -сформульовані наукові

думки у формінаукового твердження

і іСудження -

думки, виражені в формірозповідного речення, якіможуть бути істинними чи

хибними

Закон -необхідні, стійкі

ВІДНОСИНИ між явищамив природі та суспільстві,

які повторюються

Обсяг поняття -коло предметів чи явищ, на які вони розповсюджуються

Зміст поняття —сукупність ознак, об'єднаних в даному понятті

Схема 2. Основні структурні елементи теорії пізнання.


уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, іде-алізацій, принципів, які дають можливість узагальнити іпізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати впливрізних факторів і запропонувати використати їх у прак-тичній роботі. Теорія виступає як форма синтетичногознання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і законивтрачають колишню автономність і перетворюютьсяна елементи цілісної системи наукових знань.

Наукові теорії, що ґрунтуються на пізнанні об'єктив-них законів природи, дозволяють передбачити явища, якіможуть виникнути в майбутньому як результат дії цихзаконів (наприклад: періодичний закон Д.І.Менделєєвапередбачив не існуючі на той час елементи).

Структуру теорій формують факти, поняття і суджен-ня, положення, закони, аксіоми і постулати, принципи.(Схема 3).

/SyV-i ^ категорії

Ґх<Г факти J >

Схема 3. Структура формування теорії.


Первинною ланкою в процесі пізнання є накопиченнянаукових фактів - знань про об'єкт чи явище, аргументо-ваність яких доведена, які стають складовою науковихзнань лише після їх систематизації та узагальнення за допо-могою понять, абстракцій, визначень.

Поняття є відображенням найбільш суттєвих і влас-тивих предмету чи явищу ознак. Вони можуть бути загаль-ними, частковими, збірними, абстрактними, конкретни-ми, абсолютними і відносними.

Зміст поняття - це сукупність об'єднаних у ньомуознак та властивостей. Розкриття змісту поняття нази-вається визначенням. У процесі розвитку наукових знаньвизначення можуть уточнюватись, доповнюватись у змістіновими ознаками. Визначенням, як правило, завершуєть-ся процес дослідження. Найбільш узагальнені й фундамен-тальні поняття називаються категоріями. Це форми лог-ічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєвісторони і відносини досліджуваного предмету. Найбільшзагальні абстракції: поняття про форму і зміст явищу-філософії; товарна вартість - у політекономії тощо.

Аксіома - це положення, яке сприймається без доказіву зв'язку з їх очевидністю.

Постулат - це твердження, яке сприймається в ме-жах певної наукової теорії, як істина без доказовості і вис-тупає в ролі аксіоми. Основою великих теоретичних уза-гальнень є принципи.

Принцип — це головне вихідне положення будь-якоїнаукової теорії, вчення, науки чи світогляду, виступає якперше і найабстрактніше визначення ідеї, як початковаформа систематизації знань. Під принципом в науковійтеорії розуміють саме абстрактне визначення ідеї, що ви-никла в результаті суб'єктивного вимірювання і аналізудосвіду людей.

24


У процесі пізнання наукові працівники користуютьсяпевною методологією наукового пізнання, яка передбачаєвідповідні види наукової діяльності.

Науковою діяльністю вважається інтелектуальна твор-ча праця, спрямована на здобуття і використання новихзнань.

У практиці застосовують різні види наукової діяльності:- науково-дослідницьку;- науково-організаційну;- науково-інформаційну;- науково-педагогічну та інші.Важливим завданням наукової діяльності є формуван-

ня системи знань, які сприяють найраціональнішій орган-ізації виробничих відносин та використанню виробничихсил в інтересах усіх членів суспільства. Вона включає в себевиконання трьох соціальних функцій:

- пізнавальну - задоволення потреб людини у пізнаннізаконів природи і суспільства. З моменту свого виникнен-ня наука веде боротьбу в галузях світогляду з теологією.Головними проблемами є: будова та виникнення Всесвіту,виникнення життя та розуму. Зі світоглядної точки зорунаука як сума знань дає наукову картину світу, як ціліснусистему уявлень про світ, його властивості та законо-мірності розвитку.

- культурно-виховну - розвиток культури, гуманіза-ція виховання та формування нової людини;

- практично-діючу - удосконалення виробництва ісистеми суспільних відносин, тобто безпосередньої вироб-ничої сили матеріального виробництва. Методи і дані на-уки використовуються при розробці програм спеціально-економічного розвитку.

Отже, можна сказати, що поняття науки потрібно розг-лядати з трьох основних позицій. По-перше, з теоретичної,

25


як систему знань, як форму суспільної свідомості; по-друге,як певний вид суспільного розподілу праці, як науковудіяльність, пов'язану з цілою системою відносин між уче-ними і науковими установами; по-третє, з позицій практич-ного застосування висновків науки, тобто їїсуспільноїролі.

Саме матеріальні об'єкти природи визначають існуван-ня багатьох галузей знань, об'єднаних у три великі групинаук, які розрізняються за предметами та методами досл-ідження:

- природничі (фізика, хімія, біологія, географія, аст-рологія та ін.), науки, предметом яких є різні види матеріїта форми їхнього руху, їх взаємозв'язки та закономірності;

- суспільні (економічні, філологічні, філософські,логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.), науки,предметом яких є дослідження соціально-економічних,політичних та ідеологічних закономірностей розвитку сус-пільних відносин;

- технічні (радіотехніка, машинобудування, літакобу-дування), предметом яких є дослідження конкретних тех-нічних характеристик і їх взаємозв'язки.

На межі між природничими, суспільними, технічни-ми науками розвиваються нові суміжні галузі науки, яктехнічна кібернетика, ергономіка, біоніка, біофізика, тех-нічна естетика та інші.

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погод-женням з Міністерством освіти і науки України, Держав-ним комітетом у справах науки і технологій України зат-верджено певну класифікацію галузей наук.

Відповідно до цієї класифікації Основними галузяминаук є:

01. Фізико-математичні науки.02. Хімічні науки.03. Біологічні науки.

26


04. Геологічні науки.05. Технічні науки.06. Сільськогосподарські науки.07. Історичні науки.08. Економічні науки.09. Філософські науки.10. Філологічні науки.11. Географічні науки.12. Юридичні науки.13. Педагогічні науки.14. Медичні науки.15. Фармацевтичні науки.16. Ветеринарні науки.17. Мистецтвознавство.18. Архітектура.19. Психологічні науки.20. Військові науки.21. Національна безпека.22. Соціологічні науки.23. Політичні науки.24. Фізичні виховання і спорт.25. Державне управління.Нові знання, здобуті в процесі фундаментальних дослі-

джень та зафіксовані на носіях наукової інформації у формінаукового звіту, наукової праці, можуть бути оформленніу вигляді: наукових рефератів; наукових доповідей на кон-ференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; курсових(дипломних, магістерських) робіт; наукових перекладів;дисертацій (кандидатських або докторських); авторефе-ратів дисертацій; монографій; наукових статей; аналітич-них оглядів; авторських свідоцтв; бібліографічних покаж-чиків; підручників, навчальних посібників та ін.

Наука є складовою частиною духовної культури люд-ства. Як система знань вона охоплює не тільки фактичні

27

Цехмістрова Г,С.

дані про предмети навколишнього світу, людської думкита дії, не лише закони і принципи вивчення об'єктів, а йпевні форми та способи усвідомлення. Цим самим наукавиступає як форма суспільної свідомості.

Узагальнює і досліджує закономірності функціонуван-ня науки як системи знань і соціального інституту,здійснює прикладний системний аналіз організаційно-еко-номічних і соціально-управлінських умов підвищенняефективності процесів наукової діяльності комплекс нау-кових дисциплін під загальною назвою науковознавствота державні наукові установи і формування.

Організація наукової діяльності в Україні

Організацією науки в Україні займається Державнийкомітет у справах науки і технологій України, який виз-начає разом з науковими установами напрям розвитку на-укових досліджень та використання їх у народному госпо-дарстві. Державний комітет подає плани розвитку наукиУряду або Верховній Раді України на затвердження та за-безпечення фінансування із державного бюджету абоінших джерел.

Державна система організації і управління науковимидослідженнями в Україні дає можливість концентруватита орієнтувати науку на виконання найбільш важливихзавдань. Управління науковою діяльністю будується затериторіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:

- науково-дослідні та проектні установи й центри Ака-демії наук України (НАН);

- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні уста-нови, системи галузевих академії;

- науково-дослідні, проектні установи і центриміністерств і відомств;

28


— науково-дослідні установи і кафедри вищих навчаль-них закладів;

— науково-виробничі, проектні установи і центри припромислових підприємствах, об'єднаннях;

— ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів,підприємств завершує Державний комітет України з пи-тань науки і технологій, який забезпечує єдину державнуполітику в галузі науки та її використання в практиці.

Вищим державним науковим центром є Національнаакадемія наук України (НАН). Вона очолює і координуєразом з Державним комітетом у справах науки та техно-логій України фундаментальні і прикладні дослідження врізних галузях науки. НАН є державною науковою уста-новою, яка об'єднує всі напрями науки та підтримуєміжнародні зв'язки з науковими центрами інших країн.При Національній академії наук України створенаміжвідомча рада з координації фундаментальних дослід-жень. Очолює НАН України Президент, який обираєтьсязагальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря, Президію і ревізійну ком-ісію. НАН України має в своєму складі відділення з відпо-відних галузей науки, зокрема, математики, інформатики,механіки, фізики і астрономії; наук про землю; хімії, загаль-ної біології, економіки, історії, філософії, літератури, мовита мистецтва тощо.

До складу НАН входять наукові інститути з відповід-них галузей, є територіальні відділення (Донецьке, Захід-не, Південне та ін.) і територіальні філіали.

Відділення НАН об'єднують науково-дослідні інститу-ти (НДІ), які очолюють розвиток науки у певній галузізнань. У них зосереджені провідні наукові сили. Структу-ра управління в НДІ показана на схемі 4.

29


Директор Н ДІ

Заступникидиректора з наукової

роботи

Вченийсекретар

Вчена рада

Завідуючий науковим відділом

Завідуючий сектором (лабораторією)

Керівник тематичної(проблемної) групи

Схемк 4. Структура організації управління НДІ.

Крім НАН в Україні функціонують галузеві академії,наприклад: Академія педагогічних наук України, Українсь-ка академія аграрних наук, у складі якої є НДІ з економі-ки; Академія медичних наук України, Академія правовихнаук України, Академія мистецтв України. В туризмі,згідно з Постановою Кабінету Міністрів №1132 від 17 серп-ня 2002 року та наказом Держтурадміністрації України№219 К від 23 жовтня 2002 року, в м. Києві створено Нау-ковий центр розвитку туризму, функціонує науково-гро-мадська організація - Академія туризму України та нау-

30


ковий центр з туризму при КУТЕП. Результати науковихдосліджень в індустрії туризму публікуються в спеціаль-них журналах.

Видається науковий фаховий журнал «Наукові запис-ки КУТЕП», спеціальні журнали «Отель», «Турбізнес»,«Курортныеведомости», «Гостиничныйбизнес», «Туризмв Україні», «Отдых» та «Міжнародний туризм» тощо.

У галузевих НДІ окремі підрозділи здійснюють науковідослідження за темами профілю, переважно прикладногохарактеру, в яких має потребу галузь, до якої вони вхо-дять.

Науково-дослідну діяльність прикладного характеру нанижчих рівнях здійснюють в НДІ відділи, лабораторії, сек-тори, а також вищі навчальні заклади (університети, ака-демії, інститути). Останні мають спеціальні підрозділи, яківиконують науково-дослідні роботи за рахунок державнихбюджетних і госпрозрахункових коштів. Проводять досл-ідження науково-педагогічні працівники із залученнямстудентів, а також молодих учених, здобувачів кандидатсь-ких і докторських дисертацій за науковою тематикою ви-щих навчальних закладів.

Науково-дослідну роботу в КУТЕП організує науковийвідділ, який підпорядкований проректору з наукової ро-боти. Структурними підрозділами наукового відділу є ас-пірантура, наукове аслірантсько-студентське товариство«Синергія», редакційна рада щорічника «Наукові запис-ки КУТЕП», видаництво «КУТЕП», а також кафедри уні-верситету. За ініціативи наукового відділу КУТЕП запо-чатковано «Дослідницький комітет з проблем соціологіїтуризму» соціологічної Асоціації України.

Наукова діяльність КУТЕП спрямована на розробку за-гальноуніверситетської науково-дослідної теми: «Туризмяк суспільний феномен: проблеми теорії (туризмології) і

31


практики», що досліджується в розрізі філософії, соціо-логії, економіки, психології та педагогіки.

За останні два роки (2001-2002) викладачами КУТЕПпідготовлено та видано близько 250 наукових та науково-методичних праць, в тому числі: монографії, розділи ен-циклопедичних видань, підручники та навчальні посібни-ки. Щорічно проводяться міжнародні та всеукраїнськінауково-практичні конференції, семінари, «круглі столи»з проблем розвитку туризму, в тому числі Міжнародні се-мінари Всесвітньої туристської організації (ВТО).

Наукові розробки вчених, пошуки аспірантів, здобу-вачів публікуються у щорічнику «Наукові записки КУ-ТЕП», який є фаховим виданням із філософських наук(філософія, соціологія, політологія).

Магістри, аспіранти, здобувачі, молоді науковці є чле-нами аспірантсько-студентського товариства «Синергія»,беруть участь у постійно діючих аспірантських та профе-сорських читаннях, а також у студентських науково-прак-тичних конференціях.

Бібліотека університету має широкий спектр науково-методичної літератури, як вітчизняної так і зарубіжної - зпроблем туризму.

Університет плідно співпрацює з міністерствами(Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиціїУкраїни та ін.), академічними інститутами НАН Ук-раїни: філософії, історії України, соціології, політичних іетнонаціональних досліджень, археології; а також Акаде-мією педагогічних наук України, Національною бібліоте-кою ім. Вернадського, із зарубіжними партнерами - Ро-сією, Німеччиною, Білорусією, Бельгією, Польщею,Канадою, Китаєм.

Наукові розробки вчених університету втілюються впрактиці, зокрема у діяльності провідних готелів і турис-

32


тських фірм України: ВАТ «Готельний комплекс «Русь»,ВАТ «Готельний комплекс «Братислава», Готель«Прем'єр Палац», ВАТ «Готельний комплекс «Либідь»,ЗАТ «Супутник-Україна» та ін.

Науково-педагогічні працівники у вищих навчальнихзакладах можуть займати посади: асистент, викладач, стар-ший викладач, доцент, професор, зав. кафедрою. Співробіт-никам НДІ присвоюються звання молодшого науковогоспівробітника, наукового співробітника, старшого науково-го співробітника, провідного наукового співробітника, голов-ного наукового співробітника, зав. науковим відділом, зав.лабораторією. Найвидатнініі вчені обираються зборами НАНУкраїни, галузевими і громадськими академіями - члена-ми-кореспондентами і дійсними членами-академіками.

Для підготовки наукових кадрів в Україні діє аспірантура,докторантура, а також самостійна робота спеціалістів по на-писанню дисертації без відриву від виробництва (здобувачі).

Отже, суб'єктами наукової діяльності є: науковці,вчені та науково-педагогічні працівники, а також науковіустанови, наукові організації, вищі навчальні заклади III -IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері науко-вої та науково-технічної діяльності.

Тих, хто постійно займається науковою діяльністю,називають дослідниками, науковцями, науковими пра-цівниками, вченими.

Науковий працівник - це вчений, який за основниммісцем роботи та відповідно до трудового договору профес-ійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю тамає відповідну кваліфікацію, незалежно від наявності на-укового ступеня або вченого звання, підтверджену резуль-татами атестації.

Суттєвою особливістю розвитку науки є наступністьдосвіду і знань, єдність традицій і новаторства. Однією з

33


форм її втілення є наукові школи, функціонування якихпередбачає боротьбу думок, творчі дискусії та конструк-тивну критику. Науковою школою слід вважати творчуспівдружність вчених, які працюють в одній країні абов одному місті в певній галузі науки, об'єднанихспільністю підходів до вирішення проблеми, стилю ро-боти, спільністю наукового мислення, ідей і методів їхреалізацій

Головними ознаками наукової школи є:- наявність наукового лідера - видатного вченого, який

володіє умінням підбирати творчу молодь і навчати її мис-тецтва дослідження, створювати в колективі творчу, діло-ву, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійністьмислення й ініціативу;

- високу наукову кваліфікацію дослідників, згуртова-них навколо лідера;

- значущість одержаних результатів, високий науко-вий авторитет у певній галузі науки та громадському виз-нанні;

- оригінальність методики досліджень, спільність на-укових поглядів.

Широкого визнання набули наукові школи в галузі пе-дагогічної науки, пов'язані з іменами видатних українсь-ких вчених - педагогів В.Сухомлинського, І.Зязюна,Н.Ничкало, О.Савченко, М.Шкіля, М.Ярмаченкотабага-тьох-багатьох інших.

Тематика дослідження зазвичай формується за профілемвищого навчального закладу, його факультетів та кафедрна договірних засадах з підприємствами, організаціями абоу формі державного замовлення. Результати наукових дос-ліджень запроваджуються в практичну діяльність установ,організацій галузі, за їх матеріалами проводяться науко-во-практичні конференції, наукові семінари, захищають-ся кандидатські, докторські дисертації.

34


У практичній діяльності важливе значення мають такожнаукові просвітницькі товариства, покликані сприяти по-ширенню наукових знань, досягнень у галузях науки, тех-ніки, виробництва та культури серед населення.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення предмету і сутності науки.2. У чому полягає процес наукового пізнання?3. Схарактеризуйте пізнання, його види та структурні

елементи.4. Якими ознаками характеризується наукова

діяльність?5. Яка структура формування теорії?6. Дайте визначення наукової ідеї, гіпотези, теорії, за-

кону.7. Сформулюйте види, функції та предмет наукової

діяльності8. Що таке суб'єкт та предмет наукової діяльності,9. Схарактеризуйте наукову школу, її ознаки.10. Що передбачає класифікація наук?11. Назвіть види оформлення результатів наукової

діяльності.12. Яка структура управління в Науково-дослідному

інституті?13. Сутність організації наукової діяльності в вищому

навчальному закладі.14. Структурна організація наукової діяльності в Ук-

раїні.15. Які структурні елементи теорії пізнання?16. Дайте визначення поняття, положення, судження.

35


Тест № 1.

Завдання 1. Дайте визначення предмету науки:

а) матеріальні об'єкти природи;б) пов'язані між собою форми руху;в) особливості відображення форм руху матерії у свідо-

мості людей;г) пізнання постійного розвитку;д) форми мислення.

Завдання 2. Дайте визначення поняття науки:

а) процес пізнання закономірностей об'єктивного світу;б) система знань об'єктивних законів природи, суспіль-

ства і мислення, які перетворюються в безпосередню про-дуктивну силу суспільства в результаті діяльності людей;

в) особлива форма суспільної свідомості;г) динамічна система знань;д) все разом.

Завдання 3. Дайте визначення поняття знання:

а) продукт науки та її матеріал;б) перевірений практикою результат пізнання дійсності;в) адекватне відбиття дійсності в свідомості людини;г) результат праці людини;д) процес руху людської думки.

Завдання 4. Дайте визначення наукового пізнання:

а) це дослідження з певною метою, завданням та мето-дологією;

б) певні цілі і задачі;в) певні методи отримання і перевірки знань;г) теоретичні основи для практики;д) теоретичне осмислення та обгрунтування практики;

36

Основи наукоштх доелівяит*

Завдання 5. Продовжіть вислови:

а) пізнання може бути:б) відчуття - це...в) сприйняття - це...г) уявлення - це...

Завдання 6. Наука включає:

а) теорію;б) методологію;в) методику і техніку досліджень;г) об'єкт і предмет;д) науково-дослідні заклади.

Завдання 7. Назвіть наукові концепції:

а) класична;б) індустріальна;в) некласична;г) постнекласична;д)антропокласична.

Завдання 8. Головною функцією науки є:

а) пізнання об'єктивного світу від живого спогляданийдо абстрактного мислення і до практики;

б) участь у розвитку науково-технічного процесу;в) участь у вдосконаленні матеріального виробництва;г) участь у забезпеченні ефективності управління;д) участь у накопиченні фактів та розкритті законо

мірностей навколишнього світу.

Завдання 9. Характерні ознаки наукової діяльності:

а) систематизація знань;б) наявність наукової проблеми;в) наявність об'єкта і предмета дослідження;г) практична значущість процесу, що вивчається;

37


д) розкриття сутності явищ та взаємозв'язку між ними;є) специфічні методи пізнання.

Завдання 10. Дайте визначення гіпотези:

а) матеріалізоване визначення наукової ідеї;б) наукове припущення, висунуте для пояснення пев-

них процесів, явищ, які зумовлюють певний наслідок;в) структурний елемент теорії пізнання;г) формулювання нових наукових положень;д) вихідний момент пошуку, дослідження істини.

Завдання 11. Назвіть стадії формулювання гіпотези:

а) накопичення фактичного матеріалу і висунення при-пущення;

б) аналіз наукових джерел та теорій;в) виведення із припущення наслідків;г) постановка наукової проблеми;д) перевірка на практиці отриманих результатів і уточ-

нення (підтвердження) гіпотези.

Завдання 12. Дайте правильну відповідь:

а) доказ — це... а) те, що потрібно довести;б) закон - це... б) положення, яке використовується

для доведення теореми, аксіоми...;в) умовивід - це... в) логічна процедура встановлення

істинності будь-якого твердження задопомогою інших, уже доказанихтверджень;

г) теорія - це... г) це форма зв'язку між аргументомі тезою;

д) поняття - це... д) внутрішній суттєвий стійкий взає-мозв'язок явищ у природі й сус-пільстві;

є) теза - це... є) форма мислення, яка шляхом по-рівняння кількох понять дозволяє

38


стверджувати або заперечувати наяв-ність в об'єктах певних властивостей;

ж) аргумент - це... ж) розумова операція, в процесі якоїз певної кількості суджень виводиться нове судження;

з)демошяї>вція-це... з) найвища форма узагальнення і сис-тематизації знань, вчення, системаідей, суджень, положень;

є) судження - це... є) відображення найсуттєвіших ознак.

Завдання 13. Дайте правильну відповідь:

а) поняття - це... а) розкриття змісту поняття;б) визначення - це... б) форма логічного мислення, поняття,

в якій розкриваються внутрішні,суттєві сторони та відносини дослід-жуваних предметів;

в) категорії - це... в) положення, які сприймаються бездоказів;

г) аксіома — це... г) твердження як істина в межах пев-ної наукової теорії, сприймаютьсябез доказовості і виступають у роліаксіоми;

д) постулат - це... д) головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення, наукияк початкова форма систематизаціїзнань, абстрактне визначення ідеї;

є) принцип - це... є) відображення найбільш суттєвих івластивих предмету чи явищу ознак.

Завдання 14. Які функцїі виконує наука в суспільстві?

а) задоволення потреб людини у пізнанні законів при-роди і суспільства;

б) розвитку культури, гуманізації виховання і форму-вання нової людини;

в) удосконалення виробництва і суспільних відносин;

39


г) забезпечення обороноздатності держави і її міжна-родного іміджу;

д) формування різноманітних галузей наукових теорій.

Завдання 15. Об'єднайте наведені галузі знань у три групи:

а) Природничі 1. фізика2. хімія3. психологія

б) Суспільні 4. педагогіка5. логіка6. економіка

в) Філософські 7. філологія8. історія9. технологія10. географія11.право12. біологія13. філософія14. соціологія

Завдання 16, Л основі класифікації наук головнимметодом є:

а) методологічний;б) гносеологічний;в) логічний;г) історичний;д) проблемний;є) комплексний.

Завдання 17. Визначіть, які з перелічених назв нале-жать до вчених ступенів:

а) академік;б) член-кореспондент;в) професор;

40

Основи наукових дослідзтщь

г) доцент;д) магістр;є) кандидат наук?ж) доктор наук.

Завдання 18. Назвіть ознаки наукової школт

а) наявність наукового лідера;б) наявність докторів і кандидатів наук;в) висока наукова кваліфікація дослідників, згуртова-

них навколо лідера;г) значущість отриманих наукових результатів у певній

галузі;д) оригінальність методики досліджень;є) наявність відповідної матеріальної бази, територіаль-

ної єдності.

Завдання 19. Назвіть суб'єкти наукової діяльності:

а) науково-педагогічні працівники;б) студенти, асистенти;в) вчені;г) наукові працівники;д) всі разом.

Завдання 20. Сформуйте ієрархічну схему управліннянауковою діяльністю:

а) відділи з галузей науки;б) Національна академія наук (НАН);в) Державний комітет у справах науки і технологій України;г) територіальні відділення;д) науково-дослідні інститути;є) Державні академії наук;ж) лабораторії, сектори;з) навчальні заклади.


Глосарій термінів та понять (тема 1)

> наука> знання> пізнання> відчуття> сприйняття> уявлення> наукова ідея> гіпотеза> доказУ теза> аргумент

> судження> умовивід> теорія> поняття> визначення> аксіома> постулат> принципи> закон> факти> категорії

>>>>>>>>>>>

предмет наукиоб'єкт наукивченийнаукова школакандидат наукдоктор наукасистентдоцентпрофесоракадемікчлен-кореспондент

Правильні відповіді до завдань тесту №1

№ 1 - 6 , в; № 2 - 6 ; № 3 - 6 , в; № 4 - а ;№5 — а) ...чуттєве і раціональне;

б) це відображення в мозку людини властивостейпредмету, явища;в) це формування первинного чуттєвого образу пред-мета, явища;г) це систематизація, об'єднання різних представ-лень в цілісну картину образів;

№6 - а, б, в; №7 - а, в, г; №8 - а, д; №9 - а, б,г; №10 - 6;№11 - а,д; №;12 - а-в, б-д, в-ж, г-з, д-е, е-а, ж-б, з-г, е-є;№13 - а-є, 6-а, в-б, г-в, д-г, є-д, №14 - а,б,в; №15 - а)-1, 2,10, 9, 12; б)-4, 6, 7, 8,11; в)-3, 5,13,14; №16 - в; №17 - є,ж; №18 - а, в, г; №19 - д; №20 - в, а, 6; є, д, г, ж, з.

42

Література:

1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підруч-ник для студентів економічних спеціальностей вищих на-вчальних закладів. - К: Вища школа, 1997. - 271 с.

2. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное яв-ление/Отв.ред.А.Л.Яншин. - М: Наука, 1991.

3. Доброхот М.І. Сучасне і майбутнє української науки// Текст промови на III Всесвітньому форумі українців 18-20 серпня 2001 р., м. Київ// Освіта і управління. - т. 4 №3-4 - 2 0 0 1 . - с 7-13.

4. Державна програма розвитку туризму в Україні 2010року. - К. - 2002. - 3 0 с.

5. Закон України «Про вищу освіту» /Науково-практич-ний коментар під ред. Міністра освіти і науки УкраїниКременя В.Г. - К. - 2002. - 322 с/

6. Дудченко А.А. і др. Основы научных исследований.Учебное пособие. - К.; Т-во «Знання», КОО, 2000. - 114 с.

7. Шейко В.М., Кушнаренко П.М. Організація та ме-тодика науково-дослідницької діяльності // Підручник.Київ: «Знання - Прес», - 2002. - 293 с


Тема 2: Наукові дослідження — шлях дорозв'язання проблем методики

•** Процес наукового дослідження, його характерис-тика та етапи проведення.

— Науково-дослідницька діяльність студентів.

— Вибір теми та реалізація дослідження.

— Ефективність наукових досліджень.

Процес наукового дослідження, його характеристика таетапи проведення

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів.Без систематизації та узагальнення, без логічного осмис-лювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча фак-ти потрібні вченому, як повітря, але окремо взяті вони щене наука. Факти стають складовою частиною науковихзнань, якщо вони виступають у систематизованому уза-гальненому вигляді.

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до за-кінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спи-раючись на загальні та часткові методи дослідження, вче-ний отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинатидослідження, як узагальнити факти і яким шляхом іти довисновків. При цьому закономірним є дотримання такихрекомендацій:

- нічого не сприймати за істину, що не є достовірним іаксіоматичним;

- складні питання розділяти на стільки частин, скількипотрібно для вирішення проблеми; починати досліджен-

44


ня з найпростіших і найзручніших для пізнання речей доскладних і важких;

- зупинятись на всіх подробицях, на все звертати ува-гу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено;

У науці недостатньо встановити новий науковий факт,досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, по-казати його загальнопізнавальне теоретичне або практич-не значення, а також завчасно передбачити невідомі рані-ше нові процеси та явища. Наукова робота - це перш за всечітко спланована діяльність. При цьому кожний вчениймає право на свою точку зору, повинен мати свою думку, зякою бузумовно слід рахуватись.

Наука є суспільною за своїм походженням, розвиткомта використанням. Будь-яке наукове відкриття є загаль-ною працею, сумарним відтворенням людських успіхів упізнанні світу.

Тому наукове вивчення зобов'язує не тільки добросові-сно зображати чи просто описувати, й усвідомлювати своєставлення до того, що відомо або з досвіду, або з поперед-нього вивчення, тобто визначати якість невідомого за до-помогою відомого.

Формою здійснення розвитку науки є наукове дослід-ження, тобто цілеспрямоване вивчення за допомогою нау-кових методів явищі процесів, аналіз впливу на них різнихфакторів, а також вивчення взаємодії між явищами з ме-тою отримання переконливо доведених і корисних длянауки і практики рішень. Воно характеризується об'єктив-ністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Метою наукового дослідження є всебічне, об'єктивнеі ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик,зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і ме-тодів пізнання, а також отримання корисних для діяль-ності людини результатів, упровадження їх у виробництво

45

Цехтістрова Г.С.

для підвищення його ефективності. При науковому дослі-дженні важливо враховувати все, концентруючи увагу наосновних, ключових питаннях теми. Не можна не врахо-вувати побічні факти, які на перший погляд здаються ма-лозначимими.

Науково вивчати - це не тільки дивитись, але й бачи-ти, помічати окремі частковості, велике в малому, не відхи-ляючись від головної теми дослідження.

Результати наукових досліджень тим кращі, чим ви-щий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вищаїх достовірність та ефективність.

За цільовим призначенням до потреб практики науковідослідження прийнято поділяти на:

- фундаментальні (теоретичні);— прикладні.Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження

означають: основні, головні. І наукова теоретична та екс-периментальна діяльність спрямована на пізнання законів,що управляють поведінкою і взаємодією базисних струк-тур природи, суспільства, людини. Академік АН СРСРА.В. Гапонов-Грєхов (1926 р.) вважав, що розвиток приро-дознавства та сучасної техніки значною мірою залежитьвід прогресу в галузях фундаментальних наук - матема-тики і теоретичної фізики. Об'єднання наукових зусильцих галузей знань не раз приводило до формування глибо-ких концепцій, важливість яких далеко виходить за межічисто теоретичних інтересів.

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання резуль-татів фундаментальних досліджень для різних практичнихзавдань, на основі яких розробляється нове обладнання,нові машини, способи організації виробництва, техно-логічні процеси та ін., з метою отримання безпосередньо-

46


го економічного ефекту в конкретних галузях економіки.Прикладні дослідження піддаються плануванню, а фун-даментальні результати планувати складно. Крім того,прикладні розробки можуть бути впроваджені в промис-ловість і приносити економічний ефект. Фундаментальнірезультати безпосереднього прибутку не несуть, а їх вико-ристання може тривати десятиліттями.

При проведенні наукових досліджень відрізняють по-няття «об'єкт» і «предмет» пізнання і дослідження.

Об'єктом дослідження прийнято називати те, на щоспрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процесабо явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране длядослідження.

Предметом дослідження є досліджувані з певною ме-тою властивості, характерні для наукового пізнання, цевизначення певного «ракурсу» дослідження як припущен-ня про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми ха-рактеристики об'єкта. Під предметом дослідженнярозуміється те, що знаходиться в межах об'єкта і завждиспівпадає з темою дослідження. Один і той же об'єкт можебути предметом різних досліджень і навіть наукових на-прямів. Об'єкт і предмет дослідження, як категорії науко-вого процесу, співвідносяться між собою як загальне і час-ткове.

Об'єктом наукового дослідження є навколишній ма-теріальний світ та форми його відображення у людськійсвідомості людей, які існують незалежно від нашої свідо-мості, відбираються відповідно до мети дослідження.

Залежно від ступеня складності є прості і складніоб'єкти дослідження, відмінність між ними визначаєтьсякількістю елементів та видом зв'язку між ними. Наприк-лад, простим об'єктом дослідження в педагогіці є рівеньінформаційного забезпечення навчання, складним - ефек-тивність процесу навчання.

47


У першому випадку досліджується забезпечення на-вчальною літературою, згідно переліку дисциплін навчаль-ного плану, в другому - визначається вплив численнихфакторів на кінцевий результат навчання (якість викла-дання, технології навчання, рівень навченості та навчаль-ності студентів тощо).

Правильний вибір об'єкту вивчення навколишньогоматеріального світу відповідно до мети дослідження сприяєобгрунтованості результатів дослідження.

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів,які впливають на об'єкт дослідження, відборі і зосеред-женні уваги на найсуттєвіших з них. Критеріями відборує мета дослідження та кількісний рівень накопиченихфактів у цьому напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів,які впливають на об'єкт дослідження, має велике практич-не значення, оскільки впливає на ступінь достовірностірезультатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фак-тор не враховано, то висновки, здобуті в результаті дослід-ження, можуть бути помилковими, неповними або зовсімхибними. Виявлення суттєвих факторів простіше, якщодослідження грунтуються на добре опрацьованій теорії.Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, товикористовують гіпотези, наукові ідеї, сформовані в про-цесі попереднього вивчення об'єкта дослідження.

Отже, чим повніше враховано вплив середовища наоб'єкт дослідження, тим точнішими будуть результатинаукового дослідження. Середовище - це те, що впливаєна об'єкт дослідження.

Відібравши об'єкт, визначивши предмет і фактори, яківпливають на причинно-наслідкові результати стану об-'єкта, визначають його параметри, тобто повноту вивчен-ня відповідно до поставленої мети.

Наукове дослідження повинно розглядатись у неперер-вному розвитку, грунтуватись на зв'язку теорії з практикою.

48


Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізна-вальні завдання емпіричного і теоретичного напряму.

Емпіричні завдання вирішуються за допомогою спос-тереження, експерименту, вимірювання, описування.

Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і вияв-лення причин, зв'язків, залежностей, які дозволяють вста-новити поведінку об'єкта, визначити і вивчити його струк-туру, характеристику на основі розроблених у науціпринципів і методів пізнання.

Тут переважає використання аксіоматичних методів,системних, структурно-функціонального аналізу, матема-тичного моделювання.

У результаті отриманих знань формулюють закони,розробляють теорію, перевіряють факти тощо. Теоретичніпізнавальні завдання формують таким чином, щоб можнабуло їх перевірити емпірично.

У вирішенні емпіричних і особливо теоретичних зав-дань наукового дослідження важливе місце належить Ло-гічному методу пізнання, який дозволяє на основі умови-водів пояснити явища і процеси, викликати різніпропозиції та ідеї, встановлювати шляхи їх вирішення. Вінбудується на отриманих фактах і результатах емпіричнихдосліджень.

Систематизовані наукові знання класифікують зарізними ознаками:

а) за видом зв'язку з суспільним виробництвом (пол-іпшення організації праці, створення машин, конструкцій,теоретичні гуманітарні роботи тощо);

б) за ступенем важливості для народного господарства(роботи, що виконуються на замовлення міністерств,відомств);

в) за джерелами фінансування (держбюджетні, госпдо-говірні);

49


г) за терміном розробки (довготермінові, короткотермі-нові).

Традиційна модель наукового пізнання передбачає рухпо ланцюжку: встановлення емпіричних фактів - первин-не емпіричне узагальнення - виявлення відхилень фактіввід правил - винахід теоретичної гіпотези з новою аргу-ментацією - логічний висновок (дедукція) з гіпотези всіхфактів спостереження, що є перевіркою на її істинність.

Отже, процес наукового дослідження достатньо трива-лий і складний. Він починається з виникнення ідеї, а за-вершується доведенням правильності гіпотези і суджень.

Головними етапами наукового дослідження (схема 5) є:— виникнення ідеї, формулювання теми;— формування мети та завдань дослідження;— висунення гіпотези, теоретичні дослідження;- проведення експерименту, узагальнення наукових

фактів і результатів;- аналіз та оформлення наукових досліджень;- впровадження та визначення ефективності наукових

досліджень;Але в науці недостатньо встановити будь-який науко-

вий факт. Важливим є пояснення його з позиції науки,обгрунтування загально-пізнавального, теоретичного тапрактичного його значення. Накопичення науковихфактів у процесі досліджень є творчим процесом, в основіякого завжди лежить задум вченого, його ідея. Науковепізнання - дуже трудомісткий і складний процес, якийпотребує постійної високої напруги, праці з натхненням.Воно прирівнюється до подвигу і потребує максимальноїнапруги енергії людини, її мислення і дій, інакше воноперетворюється в ремісництво і ніколи на дасть нічого сут-тєвого.

50


Науково-дослідницька діяльність студентів

Науково-дослідницька діяльність студентів є одним ізнайважливіших засобів підвищення якості підготовки івиховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчозастосовувати в практичній діяльності найновіші досягнен-ня науково-технічного прогресу.

Як відомо, економічні і соціальні реформи, які здійсню-ються в Україні, значною мірою змінюють характер праціспеціалістів у сфері обслуговування. Згідно з цим зміню-ються відповідно і вимоги до підготовки кадрів. Серед най-головніших - вимоги розвитку спеціаліста творчого, ініціа-тивного, який має організаторські навички і'вмінняспрямовувати діяльність свого підрозділу на вдосконален-ня технологічного процесу шляхом запровадження у прак-тику нових досягнень наукової і технічної думки. Неодмі-нною умовою виконання цієї вимоги є широке залученнястудентів вищих навчальних закладів до науково-дослід-ної роботи, безпосереднє включення їх до сфери науковогожиття.

Оскільки головним завданням вищих навчальних зак-ладів є підготовка спеціалістів для народного господарства,то найважливішим (і характерним для вищої школи) пи-танням здійснення НДД було і залишається питання проїї вплив на навчальний процес. У цьому полягає основнаособливість організації науки у вищій школі.

Досвід свідчить, що розвиток наукових досліджень без-посередньо впливає на якість навчального процесу, оскіль-ки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань студентів,а й сам процес навчання і його структуру у вищій школі,підвищуючи ступінь підготовленості майбутніх спец-іалістів, їхній творчий практичний кругозір.

51


Науковийзакон

Veman

TV етап

III етап

Нетал

І етап

Науковатеорія

Аналіз і оформленнянаукових досліджень,

підтвердження гіпотези

Узагальненнянаукових фактів, проведення

експерименту

Висунення гіпотез, теоретичнідослідження

Формулювання мети та завдань

Виникнення ідей

Схема 5. Головні етапи наукового дослідження.

Розвиток науки у вищій школі передбачає підвищенняякості підготовки спеціалістів, здатних, у свою чергу, післязакінчення навчання самостійно вирішувати серйозні на-укові завдання, йти у рівень з передовими ідеями теорії іпрактики управління народним господарством в умовах

52


І >и нкової економіки. Тому саме у навчальному закладі важ-ливо прищепити студентам смак до наукових досліджень,привчити їх уже на цьому етапі мислити самостійно.

Отже, розвиток науки у вищій школі не лише змінюєзміст і значення навчальних дисциплін, а й підказує новіформи та методи проведення навчального процесу. Резуль-тати науково-дослідної роботи відбиваються в нових кур-сах, лекціях і практичних (семінарських) заняттях. Яксвідчить практика, залучення до наукової роботи робитьдля студентів дисципліни, які вивчаються, предметними,стимулюючи їх засвоєння. Причому науково-досліднадіяльність є органічною частиною і обов'язковою умовоюуспішної роботи вищих навчальних закладів. Студенти нелише отримують найновішу наукову практичну інформа-цію від викладачів на лекційних і семінарських заняттях,лабораторних роботах і виробничих практиках (особливостаршокурсники), а й беруть участь у наукових досліджен-нях. Отже, підвищення ефективності вузівських науково-дослідних робіт, залучення до їх виконання студентівпідвищують і якість підготовки спеціалістів вищої квалі-фікації. За рахунок цього вузівська наука має можливістьомолоджувати наукові кадри, оскільки приплив молодихучених здійснюється постійно. Ця особливість дає великіпереваги вищій школі як з точки зору розвитку самих дос-ліджень, так і з точки зору підготовки наукових кадрів.Тому специфіка роботи вищих навчальних закладів потре-бує не простого, а органічного поєднання навчально-виховноїі науково-дослідної роботи викладачів, аспірантів і сту-дентів. Типовими у цій галузі є інтеграція і подальшаспеціалізація наукової діяльності та прискорення темпівїї розвитку. При цьому наявність кафедр і спеціальностейрізних профілів і напрямів створює можливість проведен-ня комплексних досліджень.

53


У вищих навчальних закладах часто отримують розви-ток наукові дослідження на стику наук (наприклад, еко-номіки і менеджменту, бухгалтерського обліку та економ-іки, маркетингу і менеджменту, туризму і готельногогосподарства). Це дає певну перевагу науковим досліджен-ням, оскільки при всій складності і різноманітності сучас-ного світу багатоплановість і комплексність відіграють всевагомішу роль. Як відомо, інститути, університети маютьможливість створювати колективні форми різнихпідрозділів - такі, як міжкафедральні і міжфакультетськіоб'єднання, формування спільних груп для виконання тієїчи іншої дослідної роботи тощо.

Цілеспрямоване виконання наукових досліджень у гур-тках студентського наукового товариства, аспірантів тамолодих учених у вищому навчальному закладі сприяєформуванню всебічно розвиненої особистості фахівця, на-уковця. Організовує наукову роботу студентів випускаю-ча профілююча кафедра, яка є базовим методичним цент-ром з наукової роботи зі студентами. Для керівництванауковими дослідженнями вона призначає наукового ке-рівника (одного на 6-7 студентів).

Науково-дослідницька діяльність студентів включає всебе два взаємопов'язані напрями:

- навчання студентів елементам дослідницької діяль-ності, організації та методики наукової творчості;

- наукові дослідження, що здійснюють студенти підкерівництвом професорів і викладачів за загальнокафед-ральною, загально-факультетською чи вузівською науко-вою проблемою.

Зміст і структура науково-дослідницької діяльності сту-дентів забезпечує послідовність засобів і форм її проведеннявідповідно до логіки навчального процесу, зумовлює на-ступність її від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, відоднієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших.

54


Поступове зростання обсягу і складності набутих студен-тами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними нау-кової роботи забезпечує вирішення таких основних завдань:

- формування наукового світогляду, оволодіння мето-дологією та методами наукового дослідження;

- надання допомоги студентаму прискореному оволодінніспеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

- розвиток творчого мислення та індивідуальнихздібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

- прищеплення студентам навичок самостійної науко-во-дослідної роботи;

- розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоре-тичні знання у своїй практичній роботі;

- розширення теоретичного кругозору і наукової еру-диції майбутнього фахівця;

- створення та розвиток наукових шкіл, творчих колек-тивів, виховання у вузі резерву вчених, дослідників, вик-ладачів.

Організаційна структура науково-дослідницькоїдіяльності у вищому навчальному закладі може бути пред-ставлена в такому вигляді:

- проректор з наукової роботи;- рада науково-дослідницької діяльності студентів

інституту (університету) (РНДС);- рада студентського науково-творчого товариства фа-

культетів;- студентські науково-творчі товариства кафедр.Наукове керівництво студентським науково-творчим

товариством здійснюється науковим керівником, якийобирається Вченою радою вищого навчального закладу.Голова і члени ради призначаються наказами по інститу-ту, факультету.


Науково-дослідницька діяльність студентів вищого на-вчального закладу здійснюється за основними напрямами:

- науково-дослідна робота, що є складовою навчально-го процесу і обов'язкова для всіх студентів (написання ре-фератів, підготовка до семінарських занять, підготовка ізахист курсових, дипломних робіт, виконання завдань дос-лідницького характеру в період виробничої практики назамовлення підприємств тощо);

- науково-дослідницька робота студентів поза навчаль-ним процесом. Нею передбачається: участь у наукових гур-тках, виконанні госпрозрахункових наукових робіт у ме-жах творчої співпраці кафедр, факультетів;

- робота в студентських інформаційно-аналітичних,юридичних консультаціях, туристських фірмах, перекла-дацьких бюро тощо;

- рекламна, лекторська діяльність;- написання тез наукових доповідей, публікацій тощо.Студенти у курсових роботах із загальнотеоретичних та

спеціальних дисциплін використовують елементи науко-вих досліджень у формі наукового пошуку, готують оглядлітератури і розробляють пропозиції, що містять елемен-ти новизни з теми роботи; узагальнюють передовий прак-тичний досвід, застосовують економіко-математичні мето-ди, комп'ютерну та організаційну техніку, інформаційнітехнології. Проблеми наукового пошуку відображені укурсових роботах студентів, мають знайти своє продовжен-ня у дипломній роботі, а також бути частиною науковоїтематики відповідної кафедри.

Кожний студент під час навчальної та виробничої прак-тики, крім загального завдання, передбаченого програмоюпрактики, виконує відповідно до своєї спеціальності зав-дання дослідного характеру, які видає випускаюча кафед-ра. Виконання завдання відображається в щоденнику в

56


окремому розділі звіту про проходження практики і можевикористовуватись при підготовці доповідей на конфе-ренції, інформаційних семінарах, при написанні курсовихта дипломних робіт.

У дипломній роботі повинні мати місце елементи досл-ідницького пошуку, що характеризує здатність і підготов-леність студента теоретично осмислити актуальність обра-ної теми, її науково-прикладну цінність, можливістьпроведення самостійного наукового дослідження і засто-сування отриманих результатів у практичній діяльностібазового підприємства, за матеріалами якого виконувалосьдослідження.

Тому тематика дипломних робіт має бути тісно пов'я-зана з тематикою науково-дослідних робіт кафедри, з інте-ресами підприємства, на базі якого студент виконує дип-ломну роботу, бути частиною госпдоговірноїнауково-дослідної тематики кафедри, факультету вищогонавчального закладу (схема 6).

Вибір теми та реалізація наукового дослідження

Вибір теми наукового дослідження є одним з відпові-дальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент,повинна бути пов'язана з основними напрямками розвит-ку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного ту-ризму) та науковими дослідженнями, які проводяться увузі.

Під науковим напрямком розуміють сферу науковихдосліджень наукового колективу вищого навчального зак-ладу, який упродовж відповідного часу розв'язує ту чиіншу проблему. Науковий напрямок поділяється на окремінаукові проблеми. їх розв'язують декілька наукових ко-лективів протягом двох або більше років.

57


Науково-досяідницька робота в щюцвсінавчання (семінари, реферати)

Шуково-дослідницька роботав гюріод виробничої практики

Шуково-дсгДпницька робота привиконанні курсової і дипломної робіт

Шуково-дослідва роботавнавчальномупроцзсі

Оіуденгська науково-дослідна робота.

ЕЬуково-дослідна роботав позанавчальнийчас

Виконання кафедральноїгоспдоговцжої тематики

Оіудрнтські наукові гуртки,консультацд, <}ipvM

JbraopcbKa робота

Схема 6. Система науково-дослідної роботи студентів.


Кожна наукова проблема складається зряду тем. Тема- це наукове завдання, яке охоплює певну галузь науково-го дослідження. Вона базується на численних науковихпитаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібнішінаукові завдання, які належать до конкретної галузі нау-кового дослідження. Дослідження з окремих тем можутьбути індивідуальними або проводитись групою науковихпрацівників протягом одного або ряду років.

У кожній темі виділяються наукові питання, які вирі-шуються одним або кількома дослідниками. Наприклад:головною науковою проблемою в Київському університетітуризму, економіки і права є:

- « Туризм як суспільний феномен: проблеми теорії (ту-ризмологія) і практики»,

а факультетські теми такі:- «Глобалізація світової економіки і проблеми розвит-

ку міжнародного туризму»;- « Підвищення ефективності розвитку галузі туристсь-

ко-готельної індустрії»;- «Правове забезпечення туризму в Україні».Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колек-

тивного дослідження здійснюється студентами самостійноза затвердженою тематикою кафедри на підставі такихкритеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспек-тивність, відповідність профілю навчання студентів,здійснення розробки студентами теми в умовах універси-тету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, те-матичній спрямованості наукової роботи кафедр.

Під актуальністю теми розуміють її народногосподарсь-ку цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішен-ня для потреб розвитку народного господарства.

Так, кафедрою менеджменту і маркетингу КУТЕПрозроблено перелік тем, які потребують першочерговогодослідження. До них належать:

59


- Економічний ризик господарської діяльностіпідприємств туризму в умовах ринку та пропозиції щодоїх майна.

- Обгрунтування обсягу пропозицій послуг на підприє-мствах сфери туризму;

- Аналіз і обгрунтування чисельності та складу праці-вників підприємств готельного господарства.

- Вдосконалення системи управління персоналом ворганізаціях туристської індустрії.

- Аналіз ефективності інноваційної діяльностіпідприємств готельного господарства і туризму тощо.

Важливою вимогою до вибору теми дослідження є їїперспективність або стабільність: дослідник має усвідом-лювати тенденції розвитку явищ і процесів, які він зби-рається досліджувати. Вимоги перспективності визнача-ють параметри для вибору об'єкту обстеження, доборувідповідних методів дослідження, а також характеристи-ки умов, для яких буде здійснюватися впровадження ре-зультатів наукової роботи. Для оцінки перспективності темзастосовують два методи: математичний і експертнихоцінок. Професор А. Дудченко пропонує використовуватив прикладних темах показник перспективності Кп, в ос-нову якого покладені економічні показники ефективності:

Кп = Е з а г./Зд(1-Рр), де:Е — загальний очікуваний економічний ефект (грн.);Р - вірогідність ризику; встановлюється на основі нау-

кового прогнозу;З д - загальні витрати на наукове дослідження (грн.).Чим вищий Кп, тим перспективніша тема, яка пла-

нується для опрацювання.При застосуванні методу експертних оцінок викорис-

товують бальну шкалу оцінювання теми за певними кри-теріями перспективності групою експертів. Тема, яканабере найбільше балів, вважається перспективною.

60


Вибрана студентом тема мусить відповідати профілюнавчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчен-ня вузу буде мати змогу кваліфіковано використовувати впрактичній діяльності. Але це не означає, що в процесідослідження тема не може виходити за межі основної спец-іальної дисципліни. Навпаки, при виборі теми студентможе накреслити проведення досліджень питань і з сумі-жних дисциплін. Відповідність обраної теми за профілемнавчання студента диктується найчастіше необхідністювикористання основних результатів дослідження при на-писанні курсових і дипломних робіт, звіту про практику,при виступах на семінарах, конференціях тощо.

При виборі теми дослідження необхідно також ураху-вати можливості її розробки безпосередньо у навчальномузакладі. Насамперед мається на увазі той час, який сту-дент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з ура-хуванням усього навчального процесу. Окрім цього, по-винні бути враховані всі можливості розробки теми з точкизору витрат матеріальних і фінансових ресурсів. Досвідсвідчить, що велику роль при виборі теми студентомвідіграє ступінь її відповідності тематичній спрямованостінауково-дослідної роботи відповідної кафедри. Наприклад,тема розробляється студентом під керівництвом виклада-ча, наукового керівника, отже він зможе отримати квалі-фіковану допомогу лише тоді, коли цей викладач протя-гом якогось часу виконував дослідження з цього напрямку.

Окрім цього, при збігу кола наукових інтересів кафед-ри, викладача - керівника наукового дослідження і сту-дента значно підвищується інтерес до дослідження з бокустудента, прискорюється процес пошуку методів роботи івпровадження результатів НДД. Слід мати на увазі й те,що вибору теми має передувати ретельне ознайомленнястудента з відповідними вітчизняними і зарубіжними літе-ратурними джерелами своєї та суміжної спеціальності.

61


На другому етапі студент, згідно з обраною темою, са-мостійно добирає відповідні літературні джерела (книги,брошури, статті), офіційні документи, відомчі матеріали зтеми та опрацьовує їх.

Дані про літературне джерело заносяться на бібліотечнікартки та перфокарти. На кожне літературне джерело за-повнюється окрема картка.

Отже, формується картотека літературних джерел зтеми дослідження. Картки бажано згрупувати до відпові-дних питань, що розглядаються в науковій роботі.

Третій етап - уточнення проблеми (теми) і складан-ня змісту науково-дослідної роботи. При складанні змістуроботи перш за все необхідно зробити обгрунтування теми,визначити її актуальність, новизну, поставити мету, роз-робити завдання тощо.

Мета дослідження - це те, що в найзагальнішому виг-ляді потрібно досягти в кінцевому результаті досліджен-ня. Формулювання мети зазвичай починається словами:«розробити методику (модель, критерії, вимоги, основи,тощо)», «обгрунтувати...», «виявити...», розкрити особли-вості... », виявити можливості використання...» тощо.

Четвертий етап - формулювання гіпотези, науко-вого передбачення, припущення, висунутого для пояснен-ня будь-яких явищ, процесів, причин, які зумовили да-ний наслідок.

Гіпотеза є компасом, який визначає напрям діяльностідослідження. Вдало сформульована гіпотеза передбачаєневизначеність результату дослідження і спрямовує досл-ідження на доведення реальності існування передбачува-ного припущення.

П'ятий етап. Сформульована мета й гіпотеза дослід-ження логічно визначають завдання, які потрібно вирішу-вати в процесі роботи. Найчастіше всього вони звучать так:1) вивчити; 2) виявити; 3) розробити тощо. Бажано, щоб

62


відповіддю на поставлені завдання був зміст відповіднихрозділів роботи.

Шостим етапом є визначення методології досліджен-ня. У науково-дослідній роботі застосовуються переважнометоди спостереження в його різноманітних формах,аналіз і узагальнення власного практичного досвіду і дос-віду інших працівників, проводиться науковий експери-мент, аналіз результатів роботи підприємств, установ,різноманітні спеціальні дослідницькі методи, а також ме-тоди математичної статистики, моделювання, тощо.

Сьомий етап — робота з систематизації накопиченогоматеріалу відповідно до плану роботи, проведення аналізунаукових праць, практичного досвіду, узагальнення тощо.

Восьмий етап. На цьому етапі зібрані при експеримен-тальному дослідженні матеріали обробляють статистично.На основі отриманих матеріалів про окремі явища, що вив-чаються, визначають дані, які характеризують досліджу-ваний комплекс в цілому.

Зведення результатів дослідження не слід плутати зпідведенням підсумків, тобто підсумовуванням даних, на-копичених в ході дослідження. Після зведення результатівдослідження може вияснитись, що отримані дані недостат-ньо достовірні, виникає необхідність у додатковому зби-ранні матеріалів. Проводиться додаткова серія спостере-жень і експериментів. При цьому потрібно мати на увазі,що додаткові спостереження і експерименти повинні про-водитися в тих же умовах, що й основні. Зведені результа-ти дослідження підлягають вивченню та аналізу. Головнезавдання аналізу отриманих даних полягає у їх порівняннізі сформульованою гіпотезою та уточненням її.

Дев'ятий етап — складання розширеного плану нау-ково-дослідної роботи, відповідно до змісту напрацьованогоматеріалу.

63


Десятий етап - літературне оформлення результатівдослідження. Всі матеріали дослідження систематизуютьі готують до узагальнення та літературного оформлення,формулюються загальні висновки до науково-дослідноїроботи. При оформленні роботи слід керуватись вимогамиВАК. На схемі 7 показано етапи проведення наукового дос-лідження (за А.А. Киверялгом).

Впровадження результатів дослідження в практику- це початок застосування результатів дослідження у реаль-них практичних умовах в освіті, на виробництві тощо.

Ефективність наукових досліджень

Впровадження розрізняють за двома ознаками:- формою матеріального втілення (навчальні посібни-

ки, програми, методичні рекомендації, державні стандар-ти тощо);

- робочою функцією упорядкованих результатів (орган-ізація і управління навчальним, виробничим процесом, оп-тимізація, зміни в технології та процесі виробництва).

Оцінювання результатів дослідження. Якщо основ-ною характеристикою фундаментальних досліджень є іхтеоретична актуальність, новизна, концептуальність, до-казовість, перспективність і можливість запровадженнярезультатів у практику, то при розгляді прикладних досл-іджень слід оцінювати в першу чергу їх практичну акту-альність і значимість, можливість запровадження в прак-тику, ефективність результатів. Для наукових розробок тутцінною є новизна, актуальність і ефективність.

Економічна ефективність характеризується вираже-ними у вартісних вимірах показниками економії живої тауречевлюваної праці в суспільному виробництві, сфері по-слуг, які отримано від використання результатів НДД тапорівняння їх з витратами на проведення дослідження.

64


1 Вибір теми (проблеми) науково дослідної роботи

Ознайомленняз літературою

Складаннякартотеки за

літературнимиджерелами

Ознайомлення зпостановами

Вивченнядокументації

2 Детальне ознайомлення з проблемою задопомогою літературних джерел

Аналізфактичної

документації

З Уточнення проблеми (теми) і складанняпочаткового плану науково-дослідної роботи

Обґрунтуваннявибору теми

Актуальність і

Методидослідження

ZZLМета і завдання

дослідження

Анотація,реферат абовиписки з

літературнихджерел

Методи зведеннярезультатів

4 Побудова гіпотези

5. Підбір матеріалу

Спостереження7

Аналіз досліду

Перелікдосліджуван

их питань

Календарнийплан

Необхідні длядослідження

засоби

Експеримент Спеціальніметоди

6 Зведення результатів дослідження

Групуваннярезультатів

^ ~ ,Ручна чи механічнаобробка матеріалу

Складаннятаблиць

Складаннядіаграм тощо

7. Додатковий збір матеріалу(якщо потрібно)

8 Аналіз результатів дослідження

Теоретичнаобробка

результатів

Головні

9 Складання розширеногоплану науково-дослідної роботи

Розчленуванняроботи

Теоретичнаобробка

результатів

Підбірзаголовків

10 Літературне оформлення роботи

Найважливішівикористанілітературні

джерела

Схема 7. Етапи наукового дослідження (за Киверялгом А.А.).

65


Науково-технічна ефективність характеризуєприріст нових наукових знань, призначених для подаль-шого розвитку науки і техніки.

Соціальна ефективність виявляється в підвищенніжиттєвого рівня людей, розвитку охорони здоров'я, куль-тури, науки і освіти, поліпшенні екологічних умов тощо.

Названі види ефективності науково-дослідних робітвзаємопов'язані і впливають один на одного.

Специфіка вищої школи, багатогранність і багатоас-пектність форм роботи ставлять особливі вимоги до оцін-ки ефективності як її діяльності в цілому, так і науковихдосліджень.

Питання ускладнюється тим, що необхідно визначитине лише ефективність НДД, яка проводиться навчальни-ми закладами, а й ефективність її впливу на навчальнийпроцес, підвищення якості підготовки спеціалістів, зрос-тання викладацької майстерності науково-педагогічногоскладу тощо.

При оцінці ефективності науково-дослідних робіт, слідбрати до уваги весь комплекс робіт, пов'язаних з науко-вою діяльністю вищої школи: проведення самих дослід-жень, підготовку докторів і кандидатів наук, винахідниць-ку і патентно-ліцензійну роботу, видавничу діяльність,науково-дослідну роботу студентів.

Слід зупинитися на так званому понятті наукового по-тенціалу вузу, оскільки він відіграє суттєву роль в органі-зації наукових досліджень і в досягненні кінцевих резуль-татів. Рівень наукового потенціалу вищого навчальногозакладу багато в чому залежить не лише від наявної струк-тури науково-педагогічних кадрів, науково-інформаційноїі матеріально-технічної забезпеченості вузу, а й від опти-мальної організації наукової системи, від цілеспрямованоївзаємодії всіх перелічених ознак.

66


Проблема оцінки ефективності наукової діяльності маєдва аспекти, оскільки вищий навчальний заклад можнарозглядати як навчально-науковий центр. Звідси і два видиефективності наукової роботи: економічна — від упровад-ження, наприклад, у галузь туризму результатів заверше-них досліджень і когнітивна ефективність (нібито супут-ня, а насправді має першочергове значення дляпідвищення якості підготовки спеціалістів), яка отри-мується від написання нових підручників і наукових ста-тей, читання нових курсів лекцій, що грунтуються на нау-кових досягненнях в науковій роботі, проведенняконференцій, семінарів, курсів, широкого залучення сту-дентів до наукових досліджень.

Усе це і розкриває нам науковий потенціал вищого на-вчального закладу, який створюється в результаті його ба-гатогранної діяльності. Зрозуміло, що кількісно оцінитивплив науки на вдосконалення навчального процесу і якістьпідготовки спеціалістів практично неможливо, але не вра-ховувати цього позитивного явища також не можна.

Досвід і практика засвідчують, що розширення масш-табів наукової роботи у вищих навчальних закладах (ВНЗ)сприяє тому, що молоді спеціалісти, які приходять напідприємства і мають нові знання в галузі управління і тех-нологій, швидше розв'язують економічні та соціальні про-блеми практичної діяльності. Той студент, який у процесінавчання пройде хорошу школу науково-дослідної робо-ти, з великою користю для підприємств зможе розвиватинаукові дослідження і впроваджувати їх у практичну про-фесійну діяльність.

Специфіка проведення наукових досліджень у ВНЗ про-являється не лише у тому, що для цього потрібні спеціаль-но підготовлені кадри, спеціальне для тієї чи іншої галузінауки обладнання, особлива стаття витрат, а й у тому, якимчином будуть використані кінцеві результати цих

67


досліджень і який вони дадуть ефект. Тому ефективністьнаукової діяльності вищого навчального закладу необхіднорозглядати саме з цих позицій, виходячи з головного зав-дання вищої школи - вдосконалення підготовки високок-валіфікованих спеціалістів для народного господарства. Уцьому і полягає основна особливість оцінки ефективності на-укової діяльності вищого навчального закладу, що за своїмзмістом і головним призначенням багато в чому відрізняєть-ся від такого роду поняття щодо НДД, яка ведеться в нау-ково-дослідних інститутах та інших наукових закладах.

Визначення економічної ефективності НДД в умовахвиробництва є одним з найважливіших і найскладнішихзавдань. Вона передбачає вивчення ефективності впро-вадження нових технологічних процесів, удосконален-ня системи управління тощо. При цьому співставляютьсявитрати на проведення наукового дослідження та на йоговпровадження з отриманим економічним ефектом. Еко-номічні витрати за довгостроковими комплексниминауковими дослідницькими програмами визначаються наоснові розрахунку інтегрального показника за строкздійснення програми і наступного ефективного викорис-тання її результатів.

Отже, економічна ефективність наукових дослідженьв залежності від галузі та проблеми, яка розглядається,насамперед визначається на стадії техніко-економічногообгрунтування теми досліджень, уточнюється за кінцеви-ми результатом виконаної роботи і співставляється з от-риманим результатом практичного впровадження. Отже,практично в будь-якій науково-дослідній роботі поряд звибором і обгрунтуванням теми дослідження, виконаннямдослідження важливими є етапи впровадження його впрактику роботи тієї чи іншої системи та оцінка ефектив-ності (схема 8).

68


Монографії,статті, лекції,

доповіді,консультації

1. Упровадження результатів досліджевня впрактику

Програми,посібники,методичні

рекомендації,інструкції

Актуальність іновизна

Наочнінавчальніматеріали

2. Оцінка ефективності досліджень

Науковадоказовість

Можливістьупровадження

в практику

Схема 8. Результати практичної реалізації науковихдосліджень.



1. Дайте характеристику наукового дослідження.2. Які є форми наукових досліджень?3. Що таке об'єкт, предмет та фактори наукового досл-

ідження?4. Як Ви розумієте гіпотезу дослідження?5. Дайте визначення емпіричних завдань і методів дос-

лідження.6. Що розуміють під теоретичними завданнями дослід-

ження?7. Назвіть послідовність етапів наукового дослідження.8. Завдання науково-дослідницької діяльності сту-

дентів.9. Напрями науково-дослідницької діяльності у вищо-

му навчальному закладі.10. Організаційна структура науково-дослідницької

діяльності у вищому навчальному закладі.11. Вимоги до вибору теми дослідження.12. Етапи реалізації та оформлення результатів науко-

вого дослідження.13. Визначення ефективності науково-дослідної робо-

ти у ВНЗ і на практиці.

Тест № 2

Завдання 21. Дати визначення поняття «науковедослідження »:

а) цілісний підхід до вивчення окремих явищ;б) застосування історичного підходу до пізнання

дійсності;в) цілеспрямоване вивчення явищ і процесів, аналіз

впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодіїміж явищами.

70


Завдання 22. Які риси характерні для науковогодослідження:

а) послідовність;б) актуальність;в) доказовість;г) об'єктивність;д) відтворюваність;є) точність;ж) реальність.

Завдання 23. Об'єкт дослідження - це*

а) підприємство або галузь;б) процес чи явище, яке породжує проблемну ситуацію

і обране для дослідження;в) те, на що спрямований процес пізнання;г) навколишній матеріальний світ і його відобрадіе$рня

в свідомості людини.

Завдання 24. Предмет дослідження - це:

а) явище або процес, обрані для пізнання;б) фактори та взаємовідносини між ними;в) властивості явищ, процесів, досліджувані з певною

метою відносно їх ставлення до об'єкту.

Завдання 25. Емпіричний рівень пізнання — це:

а) описування;б) вимірювання;в) експеримент;г) спостереження;д) все разом.

Завдання 26. Методи теоретичного рівня пізнання:

а) системний;б) математичне моделювання;

71


в) аксіоматичний;г) діалектичний;д) групування і кореляції.

Завдання 27. Сформуйте модель наукового пізнання:

а) логічний висновок;б) виявлення відхилень від правил;в) первинне емпіричне узагальнення;г) встановлення емпіричних фактів;д) винахід теоретичної гіпотези з новою аргументацією.

Завдання 28. Назвіть головні етапи науковогодослідження за черговістю проведення (ж,....):

а) науковий закон;б) проведення експерименту;в) узагальнення наукових факторів;г) формулювання понять, суджень;д) доведення правильності гіпотез;є) висунення гіпотез; . " ,ж) виникнення ідеї.

Завдання 29. Науково-дослідницька діяльністьстудентів включає:

а) навчання елементам дослідницької діяльності прививченні спецкурсу;

б) наукові дослідження студентів під керівництвом про-фесорсько-викладацького складу в процесі навчання тапідготовки дипломних (курсових) робіт;

в) участь у студентських конференціях, наукових гурт-ках в позааудиторний час;

г) підготовка наукових статей, рекламна діяльність;д) аудиторне навчання студентів.

Т2

Основи наукових

Завдання ЗО. Знайдіть правильну відповідь:

а) спостереження - це...а)встановлення подібності пред-метів і явищ;

б) порівняння - це... б) процедура визначення кількіс-ного значення процесу;

в) вимірювання - це... в) засіб отримання первинної ін-формації про явище;

г) експеримент - це... г) вивчення окремих властиво-стей явища в спеціально створених умовах.

Завдання 31. Вимоги до вибору теми дослідження:

а) наявність близької за назвою і розробкою теми;б) актуальність;в) перспективність;г) відповідність профілю навчання;д) ступінь відповідності до загально-наукової проблеми

кафедри.

Завдання 32. Встановіть черговість етапів виконаннянауково-дослідної роботи:

а) уточнення проблеми і складення змісту;б) вивчення літературних джерел;в) вибір теми;г) визначення мети дослідження;д) формулювання завдань;є) визначення гіпотези;ж) проведення експерименту, досліду;з) аналіз результатів експерименту та систематизація

накопиченого матеріалу;і) складання розширеного плану роботи;й) літературне оформлення.

73


Завдання 33. За яких умов гіпотеза переконлива?:

а) не суперечить принципам наукового пізнання;б) враховує раніше відомі науці закони;в) пояснює всі фактори, для вивчення яких вона вису-

вається;г) принципово перевіряється;д) логічно не суперечлива;є) максимально проста;ж) все зазначене правильне.

Завдання 34. За якими напрямами визначаєтьсяефективність науково-дослідних робіт:

а) культурологічними;б) соціальними;в) економічними;г) науково-технічними;д) етнографічними.

Завдання 35. Якими показниками можна визначитиефективність науково-дослідної роботи у ВНЗ:

а) підготовка кандидатів, докторів наук;б) якість підготовки фахівців для народного господарства;в) рівень видавничої роботи;г) ступінь участі студентів у науково-практичних кон-

ференціях;д) зайнятість студентів у наукових гуртках;є) кількість наукових статей у журналах;ж) розробка і введення нових курсів;з) працевлаштування випускників.


Завдання 36. При визначенні змісту науковогопроблеми (теми) необхідно:

а) з'ясувати, які явища, предмети, процеси, законо-мірності має охоплювати проблема;

б) обмежити тему від питань суміжних тем;в) визначити коло літературних джерел і документів,

які є основними і вихідними в розробці проблеми;г) все зазначене.


> альтруїзм> аксіома> апорії> анкетування> аналогія> дефініції> ідеалізаціяУ істина>• інтуїція

> класифікація> концепція> парадигма> принципи> проблема> прогнозування> тема> компіляція

Правильні відповіді на запитання тесту №2

№21 - в; №22 - г, д, в, є; №23 - б; №24 - в; №25 - д; №26- а, б, в, є; №27 - г, в, б, д, а; №28 - ж, г, є, б,в, д, а; №29 - а,б; №30 - а-в; 6-а; в-б; г-г; №31 - б, в, д, №32 - в, б, г, є, д,. і,ж, з, а, й; №33 - ж; №34 - б, в, г, №35 - б; №36 - г.

75



1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручникдля студ. вузів екон.спец. - К.; Вища школа, 1997, - 271 с

2. Бурчин М.Н., Кузнецов В.И. Введение в современ-ную точную методологию науки: Структуры систем зна-ний. - М.; АО «Аспект-Пресс», - 1994. - 120 с.

3. Кыверялг А.А. Методы исследований в профессио-нальной педагогике. Таллин: Валчус, 1980. - 334 с.

4. Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційнихробіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. -К.; 1997. - 56 с

5. Мойсеюк Н.Є Педагогіка. Навч.пос. К.: 2001. - 608 с6. Подласый И.П. Педагогика. Учебник для студентов

вузов. - М.: Владос. - 1999. - Кн.1. - 576 с.7. Сидоренко В.К. Підготовка магістрів з педагогічних

спеціальностей: реальність та проблеми / Освіта, № 31, 29травня.

8. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи науковихдосліджень. - К.: 2000. - РНКЦ «ДІШТ», 2000. - 259 с

9. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та ме-тодика науково-дослідницької діяльності: Підручник длявищих навчальних закладів. - X: ХДАК, 1998. - 288 с

7ft

Основа наукдЫх доспіджт*

Тема 3: Осйови методології науково-дослщноїроботи

- Поняття про методологію досліджень, види тафункції наукових досліджень.

- Методи та техніка наукових досліджень.

- Методи досліджень на емпіричному й теоретич-ному рівнях.

Поняття про методологію досліджень, види та функціїнаукових досліджень

Перш ніж приступити до реалізації наукового дослід-ження на будь-якому рівні, студенти та молоді вчені по-винні ознайомитися з методологією та методами науковоїроботи. Тут важливе все: методика вибору проблеми татеми дослідження, збір та систематизація фактів, історіярозвитку проблеми, в основі якої лежить задум (ідея) дос-лідника. У філософському визначенні ідея — це продуктлюдського мислення, форма відображення дійсності, в нійміститься усвідомлення мети пізнання, перспектив дослі-дження та його практичне значення. Ідеї народжуються зпрактики спостереження навколишнього світу і потребжиття. Нова ідея — це якісний стрибок думки за межісприйнятих почуттями даних.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний ста-тус будь-якої наукової проблеми приводять до необхідностіїї вивчення у системі координат, що задається різнимирівнями методології науки.


Методологія — це:1) сукупність прийомів дослідження, що застосовують-

ся в певній науці;2) вчення про методи пізнання та перетворення

дійсності.Методологія науки (rp.methodos - спосіб, метод і logos

- наука, знання) - це система методологічних і методичнихпринципів і прийомів, операцій і форм побудови науковогознання. Філософський рівень методології функціонує у виг-ляді загальної системи принципів діалектики. Вона формуєсвітоглядну концепцію світової науки, тобто основні вихіднітеоретичні положення, які затвердилися в науці і які рівноюмірою треба знати: і філософію, і правознавство, і туризмо-логію, і філологію. У кожній галузі науки є, крім загаль-них, ще й свої специфічні теоретичні вихідні положення,які становлять 'її теоретичний фундамент.

Питання методології досить складне, оскільки саме цепоняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних нау-кових шкіл не розмежовують методологію і методи дослі-дження. У вітчизняній науковій традиції методологіюрозглядають як учення про методи пізнання або системунаукових принципів, на основі яких базується досліджен-ня і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів,методів, прийомів. Найчастіше методологію тлумачать яксукупність прийомів дослідження, що застосовуються вякійсь науці. Методику розуміють як сукупністьприйомів дослідження, включаючи техніку і різноманітніоперації з фактичним матеріалом.

Методологія виконує такі функції:- визначає способи здобуття наукових знань, які відоб-

ражають динаміку процесів та явищ;- передбачає особливий шлях, за допомогою якого

може бути досягнута науково-дослідна мета;

78


- забезпечує всебічність отримання інформації щодопроцесу чи явища, що вивчається;

- допомагає введенню нової інформації;- забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію

термінів і понять у науці;- створює систему наукової інформації, яка базується

на об'єктивних явищах, і логіко-аналітичний інструментнаукового пізнання.

Ці ознаки поняття «методологія», що визначають їїфункції в науці, дають змогу зробити такий висновок: ме-тодологія - це концептуальний виклад мети, змісту,методів дослідження, які забезпечують отримання мак-симально об'єктивної, точної, систематизованої інфор-мації про процеси та явища. Розрізняють три види мето-дології:

1. Філософську або фундаментальну - систему діалек-тичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьомуполі наукового пізнання, конкретизуючись і через загаль-нонаукову, і через часткову методологію.

2. Загально-наукову, яка використовується в переважнійбільшості наук і базується на загальнонаукових принципахдослідження: історичному, логічному, системному, моделю-вання тощо. Сучасні дослідники в наукових розробках відда-ють перевагу системно-діяльнісному підходу, тобто дослі-дженню комплексної взаємодії суттєвих компонентів:потреба—• суб'єкт—> об'єкт—»• процеси—• умовирезультат. Це забезпечує цілісність, комплексність, струк-турність, взаємозв'язок з зовнішнім середовищем, цілесп-рямованість і самоорганізацію дослідження, створює умо-ви комплексного вивчення будь-якої сфери людськоїдіяльності.

3. Частково-наукову - сукупність специфічних методівкожної конкретної науки, які є базою для вирішення дос-лідницької проблеми.

79

Цехмістпрова Г.С.

Філософська, або фундаментальна методологія євищим рівнем методології науки, що визначає загальнустратегію принципів пізнання особливостей явищ, про-цесів, сфер діяльності. Філософська методологія виконуєдві функції. По-перше, вона виявляє сутність науковоїдіяльності та її взаємозв'язки з іншими сферами діяль-ності, тобто розглядає науку відносно практики, суспіль-ства, культури людини. По-друге, методологія вирішуєзавдання вдосконалення, оптимізації наукової діяльності,спирається на розроблені нею світоглядні й загальметодо-логічні орієнтири та постулати.

Усі досягнення минулого були опрацьовані у виглядідіалектичного методу пізнання реальної дійсності, в ос-нову якого було покладено зв'язок теорії і практики, прин-ципи пізнанності реального світу, взаємодії зовнішнього івнутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного тощо. Пробле-ми наукового пізнання стали предметом постійного про-тистояння різних наукових поглядів на світ, на сутністьнауки та знання через антиномію в гносеології - антино-мію раціоналізму - емпіризму.

Методи та техніка наукових досліджень

Метод (від грецького methodos - шлях до чого-небудь)- в найбільш загальному випадку означає засіб досягнен-ня мети, спосіб дослідження явища, який визначає плано-мірний підхід до їх наукового пізнання та встановленняістини. Науковий метод - це спосіб пізнання явищдійсності в їх взаємозв'язку та розвитку, спосіб досягнен-ня поставленої мети і завдань дослідження і відповідає назапитання: «Якпізнавати?».

Методика дослідження — це система правил викорис-тання методів, прийомів та способів для проведення будь-

80


якого дослідження. Свідоме застосування науково обгрун-тованих методів слід розглядати як найсуттєвішу умовуотримання нових знань. Дослідник, який добре знає мето-ди дослідження і можливості їх застосування, витрачаєменше зусиль і працює успішніше, ніж той, хто у своємудослідженні спирається лише на інтуїцію або діє за прин-ципом «спроб і помилок». Звісно, що точні і правильніметоди - не єдині компоненти, що забезпечують успішністьнаукового дослідження. Методи не можуть, наприклад,замінити творчу думку дослідника, його здібність аналі-зувати, робити висновки і передбачення. Але застосуван-ня правильних методів спрямовує хід думок дослідника,відкриває перед ним найкоротший шлях для досягненнямети і забезпечує таким чином можливість раціональновитрачати енергію і час науковця. Кожний метод науко-вого пізнання слід розглядати як систему регулятивнихпринципів практичної і теоретичної діяльності людини.Методів пізнання об'єктивної дійсності відомо дуже бага-то. Правильний вибір методів дослідження потребує знан-ня їх класифікації.

Фундаментальним, узагальненим методом пізнаннядійсності є діалектичний метод. Об'єктивну основу йогоутворюють найбільш узагальнені закони розвитку матері-ального світу. Діалектичний підхід дає змогу обгрунтуватипричинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації таінтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем,змістом і формою, об'єктивність в оцінюванні дійсності.Діалектика виступає як знаряддя пізнання у всіх галузяхнауки і на всіх етапах наукового дослідження. Вона визна-чає позиції дослідника, стає основою інтерпретації об'єктата суб'єкта пізнання, процесу пізнання та його результатів.

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження можевідбуватись на двох рівнях: емпіричному (коли

81


здійснюється процес накопичення фактів) і теоретично-му (на якому здійснюється узагальнення знань), відповід-но до цих рівнів загальні методи пізнання умовно ділятьна три групи:

- методи емпіричного дослідження (спостереження,порівняння, вимірювання, експеримент);

- методи теоретичного дослідження (ідеалізація, фор-малізація, логічні й історичні методи);

- методи, що можуть бути застосовані на емпірич-ному і теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і син-тез, індукція й дедукція, моделювання).

Розглянемо названі групи методів детальніше.

Методи емпіричного дослідження

Спостереження - це систематичне цілеспрямоване, спец-іально організоване сприймання предметів і явищ об'єктив-ної дійсності, які виступають об'єктами дослідження. Якметод наукового пізнання спостереження дає можливістьодержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емп-іричних тверджень. Емпірична сукупність стає основою по-передньої систематизації об'єктів реальності, роблячи їх ви-хідними об'єктами наукового дослідження.

У соціології і соціальній психології розрізняють просте(звичайне) спостереження, коли події фіксують збоку, іспівучасне (включене) спостереження, коли дослідникадаптується в якомусь середовищі і аналізує події начебто«зсередини».

Спостереження мусить відповідати таким вимогам:- передбачуваності заздалегідь (спостереження прово-

диться для певного, чітко поставленого завдання);- планомірності (виконується за планом, складеним

відповідно до завдання спостереження);

82


- цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сто-рони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

- вибірковості (спостерігач активно шукає потрібніоб'єкти, риси, явища);

- системності (спостереження ведеться безперервноабо за певною системою).

Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищдійсності з метою установлення схожості чи відмінності міжними, а також знаходження загального, притаманного, щоможе бути властивим двом або кільком об'єктам досліджен-ня. Метод порівняння буде плідним, якщо при його засто-суванні виконуються такі вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між яки-ми може існувати певна об'єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найважливі-шими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання)ознаками.

Порівняння завжди є важливою передумовою узагаль-нення.

Узагальнення - логічний процес переходу від одинично-го до загального чи від менш загального до більш загальногознання, а також продукт розумової діяльності, форма відоб-раження загальних ознак і якостей об'єктивних явищ. Най-простіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванніоб'єктів на основі окремої ознаки (синкретичні об'єднання).Складнішим є комплексне узагальнення, при якому групаоб'єктів з різними основами об'єднуються в єдине ціле.Здійснюється узагальнення шляхом абстрагування від спе-цифічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відно-шень тощо), притаманних певним предметом.

Найпоширенішим і найважливішим способом такої об-робки є умовивід за аналогією. Об'єкти чи явища мо-жутьпорівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх

83


порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). У пер-шому випадку отримують якісні результати (більпіе-мен-іпе, вище-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надаєможливість отримати кількісні характеристики. Такі по-рівняння називають вимірюванням.

Вимірювання - це процедура визначення числовогозначення певної величини за допомогою одиниці виміру.Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні,кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюваннінеобхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, ета-лони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимі-рювання грунтується на порівнянні матеріальних об'єктів.Властивості, для яких при кількісному порівнянні засто-совують фізичні методи, називають фізичними величина-ми. Фізична величина - це властивість, загальна в якіс-ному відношенні для багатьох фізичних об'єктів, але укількісному відношенні індивідуальна для кожного об-'єкта. Наприклад, довжина, маса, електропровідністьтощо. Але запах або смак не можуть бути фізичними вели-чинами, тому що вони встановлюються на основі суб'єктив-них відчуттів. Мірою для кількісного порівняння однаковихвластивостей об'єктів є одиниця фізичної величини - фізич-на величина, якій за визначенням присвоєно числовезначення, що дорівнює 1. Одиницям фізичних величинприсвоюють повні і скорочені символьні позначення — роз-мірності. Цей метод широко використовується в педагогіці,методиці, психології (якість знань підготовки спеціалістів,успішність тощо).

Найважливішою складовою наукових досліджень є екс-перимент - апробація знання досліджуваних явищ в кон-трольованих або штучностворених умовах. Це такий методвивчення об'єкта, коли дослідник активно і цілеспрямова-но впливає на нього шляхом створення штучних умов чи

84


застосування звичайних умов, необхідних для виявленнявідповідних властивостей. Сам термін «експеримент» (відлатинського experimentum — спроба, дослід) означає науко-во поставлений дослід, спостереження досліджуваного яви-ща у певних умовах, що дозволяють багаторазововідтворювати його при повторенні цих умов. Експеримент- важливий елемент наукової практики вважається осно-вою теоретичного знання, критерієм його дійсності.Особливого значення набуває експеримент при вивченніекстремальних умов. З розвитком науки і техніки сфераексперименту значно розширюється, охоплюючи всебільшу сукупність об'єктів матеріального світу. В методо-логічному відношенні експеримент передбачає перехід дос-лідника від пасивного до активного способу діяльності.

Експеримент проводять:

- при необхідності відшукати у об'єкта раніше невідомівластивості;

- при перевірці правильності теоретичних побудов;- при демонстрації явища.Переваги експериментального вивчення об'єкта по-

рівняно зі спостереженням полягають у тому, що:- під час експерименту є можливість вивчати явище «у

чистому вигляді», усунувши побічні фактори, які прихо-вують основний процес;

- в експериментальних умовах можна досліджувативластивості об'єктів;

- існує можливість повторюваності експерименту, тоб-то проведення випробування стільки разів, скільки в цьо-му є необхідність.

Дослідження об'єкта проводиться поетапно: на кожномуетапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно доконкретного завдання. На першому етапі збору фактичного

85


матеріалу і його первинної систематизації використовуютьметоди: опитування (анкетування, інтерв'ювання, тесту-вання), експертних оцінок, а також лабораторні експе-рименти (у фізиці, хімії).

Опитування дає змогу отримати як фактичну інфор-мацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовійформі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливосформулювати запитання так, щоб вони відповідали по-ставленій меті. Анкета може включати декілька блоківзапитань, пов'язаних не лише з рівнем періодичності ви-користання тих чи інших засобів, а й оцінкою об'єкта дос-лідження.

Різновидом вибіркового опитування є тестування, якепроводиться з метою виявлення суттєвих ознак об'єкта,засобів його функціонування, використовується в лабора-торних експериментах, коли масове опитування через ан-кетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі— на початковому етапі дослідження, де воно виконує ве-рифікаційну функцію. Тести складають так, щоб однознач-но виявити ті чи інші властивості опитуваних.

Метод експертних оцінок використовується дляотримання змінних емпіричних даних. Проводиться опи-тування спеціальною групою; експертів (5-7 осіб) з метоювизначення певних змінних величин, необхідних дляоцінки досліджуваного питання. Експерти підбираються заознакою їх формального професійного статусу - посади, на-укового ступеня, стажу роботи тощо.

На другому етапі дослідження методи, що використо-вуються, мають цільове призначення — обробку отриманихданих, встановлення залежності кількісних та якісних по-казників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. Вибір і по-слідовність методів визначаються послідовністю обробкиданих.

86


На даному етапі широко використовуються методистатистичного аналізу: кореляційний, факторнийаналіз, метод імплікаційних шкал та інші.

Кореляційний аналіз - це процедура для вивченняспіввідношення між незалежними змінними. Зв'язок міжцими величинами виявляється у взаємній погодженостіспостережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт коре-ляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двомазмінними, тим точніше можна прогнозувати значенняоднієї з них за значенням інших.

Факторний аналіз дає можливість встановити бага-томірні зв'язки змінних величин за кількома ознаками.На основі парних кореляцій, отриманих у результаті ко-реляційного аналізу, одержують набір нових, укрупненихознак - факторів. У результаті послідовної процедури от-римують фактори другого, третього та інших рівнів. Фак-торний аналіз дає змогу подати отримані результати вузагальненому вигляді.

Метод імплікаційних шкал - це наочна форма вимірута оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістюабо інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типа-ми або рівнем виміру. Прості пікали дають однозначну оці-нку тієї чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею)можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак.Ця процедура називається шкалюванням (схема 9).

Методи досліджень на емпіричному та теоретичномурівнях

До методів, що застосовують на емпіричному й теоре-тичному рівнях досліджень, відносять, як правило,абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, мо-делювання та ін.

87

00oo Філософська — найзагальншіі

методи наукового пізнанняМетодологія - вчення про правиламислення при створенні теорії науки

Діалектичні закони

Єдності та боротьбипротилежності

;Переходу

КІЛЬКІСНИХ

1Запереченнязаперечень

Частковонаукові - сукупність методів дослідження конкретної науки

Загальнонаукова - сукупністьзагальних методів дослідження

Методи емпіричногодослідження

Спостереження -це спеціально

організоване сприйманняпредметів і явищ

Експеримент - цевивчення об'єкта явища в

штучних умовах

Системний підхід -комплексне пізнання об'єкту

Методи теоретичного дослідження

Порівняння —це зіставлення предметів

і явищ, визначення їхСХОЖОСТІ ЧИ ВІДМІННОСТІ

Вимірювання -це визначення числового

значення певногоявища, об'єкта

М Е Т О Д И

1опитування

(анкетування)

1тестування

1експертних

ОЦІНОКабстракції

ідеалізації

формалізації

аксіоматичні

історичні ілогічні

сходження відконкретного

Методи на емпіричному ітеоретичному рівнях дослідження

абстрагування

аналіз і синтез

індукція ідедукція

моделювання

математично-статистичні

М Е Т О Д И

Ікореляційного

аналізу+факторного

аналізу

1шкалювання

Схема 9. Структура методології та техніки наукових досліджень.


Абстрагування (від латинського терміну abstrahere, щоозначає відволікання) - це уявне відвернення від неістот-них, другорядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відно-шень між ними та виділення декількох сторін, які цікав-лять дослідника. Абстракція являє собою одну з такихсторін, форм пізнання, коли відбувається перехід від по-чуттєвого сприймання до уявного образу. Іноді абстраго-вані властивості і відношення пов'язуються з відомимикласами об'єктів («метал», «натуральне число», «росли-на»). У інших випадках вони уявляються ізольовано відтих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов'язані( « корисність », « краса », « моральність »).

Абстракція виділяє з явища одну певну сторону в «чис-тому вигляді », тобто у такому вигляді, в якому вона дійсноне існує. Наприклад, не буває «явища» чи «закону» вза-галі, існують конкретні закони і явища. Але без введенняабстрактного поняття «явище» дослідник не здатний гли-боко зрозуміти будь-яке конкретне явище.

Процес абстрагування проходить два етапи.Перший етап: виділення важливого в явищах і вста-

новлення незалежності або дещо слабкої залежності досл-іджуваних явищ від певних факторів (якщо об'єкт А незалежить безпосередньо від фактора Б, то можна відволік-тися від останнього як несуттєвого).

Другий етап: він полягає у тому, що один об'єкт замінюєть-ся іншим, простішим, котрий виступає «моделлю» першого.

Абстрагування може застосовуватись до реальних і аб-страктних об'єктів (таких, що вже раніше пройшли абст-рагування). Багатоступінчасте абстрагування приводить доабстракцій зростаючого ступеня узагальнення.

Існують деякі види абстракції:— ототожнення - утворення понять шляхом об'єднан-

ня предметів, пов'язаних відношеннями типу рівності в

89


особливий клас (відволікання від деяких індивідуальнихвластивостей предметів);

— ізолювання — виділення властивостей і відношень,нерозривно пов'язаних з предметами, і позначення їх пев-ними назвами;

— конструктивізації - відволікання від невизначе-ності меж реальних об'єктів (зупиняється безперервнийрух тощо);

— актуальної нескінченності - відволікання від неза-вершеності (і завершеності) процесу утворення нескінчен-ної множини, від неможливості задати її повним перелікомвсіх елементів (така множина розглядається як існуюча);

— потенційної здійсненності — відволікання від реаль-них меж людських можливостей, зумовлених обмежені-стю тривалості життя за часом та у просторі (нескінченністьвиступає вже як потенційно здійсненна).

Процеси абстрагування в системі логічного мисленнятісно пов'язані з іншими методами дослідження і пере-дусім з аналізом і синтезом.

Аналіз — це метод пізнання, який дає змогу поділитипредмет на частини з метою його детального вивчення.Синтез, навпаки, є наслідком з'єднання окремих частинчи рис предмета в єдине ціле.

Аналіз та синтез взаємопов'язані, вони являють собоюєдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об'єктата глибини проникнення в його сутність застосовуються аналізі синтез різного роду.

Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використо-вуються на стадії поверхового ознайомлення з об'єктом.При цьому здійснюється виділення окремих частин об'єкта,виявлення його властивостей, проводяться найпростіші ви-мірювання, фіксація безпосередніх даних, що лежать наповерхні. Цей вид аналізу і синтезу дає можливість пізна-

90


ти явище, однак для проникнення в його сутність він не-достатній.

Зворотний, або теоретичний, аналіз і синтез широковикористовуються для вивчення сутності досліджуваногоявища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деякихтеоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-наслідкових зв'язках різноманітних явищ.

Найглибше проникнути в сутність об'єкта дає змогуструктурно-генетичний аналіз і синтез. При цьому поглиб-лено вивчають причинно-наслідкові зв'язки. Цей тип аналі-зу і синтезу потребує виділення в складному явищі таких еле-ментів, таких ланцюгів, які є центральними, головними, щовирішально впливають на всі інші сторони об'єкта.

Індукція і дедукція. Справжня наука можлива лишена основі абстрактного мислення, послідовних міркуваньдослідника у вигляді суджень і висновків. У наукових суд-женнях встановлюються зв'язки між предметами чи яви-щами або між їхніми певними ознаками. Шлях до суджен-ня проходить через безпосереднє сприйняття предметів чиявищ, а також їхніх зв'язків. У наукових висновках однесудження змінюється іншим: на основі вже існуючих вис-новків робляться нові. Існує два основні види висновків:індуктивні (індукція) і дедуктивні (дедукція).

Індукція (від латинського inductio - наведення) являєсобою умовивід від часткового до загального, від окремихфактів до узагальнень, коли на основі знань про частинипредметів класу робиться висновок про клас в цілому. Якметод дослідження індукції - це процес дослідного вив-чення явищ, під час якого здійснюється перехід від окре-мих фактів до загальних положень.

Дедукція (від латинського deductio - виведення) - цетакий умовивід, у якому висновок про деякий елементмножини робиться на основі знання про загальні властивості

91


всієї множини. Дедуктивним у широкому розумінні вва-жається будь-який вивід взагалі, у більш специфічному інайбільш поширеному розумінні - доведення або виведен-ня твердження (наслідку) з одного або кількох інших твер-джень (посилань) на основі законів логіки, що мають дос-товірний характер. У випадку дедуктивного висновкунаслідок міститься у посиланнях приховано, тому вониповинні бути одержані з них на основі застосування методівлогічного аналізу.

Змістом дедукції як методу пізнання є застосуваннязагальних наукових положень при дослідженні конкрет-них явищ. Важливою передумовою дедукції у практиціпізнання є зведення конкретних завдань до загальних іперехід від розв'язання завдання у загальному вигляді доокремих його варіантів.

Моделювання - непрямий, опосередкований метод на-укового дослідження об'єктів пізнання (безпосереднє вив-чення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), якийгрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження.Суть моделювання полягає в заміщенні досліджуваногооб'єкта іншим, спеціально для цього створеним. Під мо-деллю розуміють уявну або матеріально реалізовану систе-му, котра, відображаючи чи відтворюючи об'єкт досліджен-ня, здатна замістити його так, що вона сама стає джереломінформації про об'єкт пізнання. Моделі можуть бути фізичні,математичні, природні, достатньо адекватні досліджувано-му явищу, процесу.

Серед методів теоретичних досліджень передусім слідназвати історичний, логічний, системний, когнітивний,моделювання та ін. методи системного аналізу, які перед-бачають вивчення складних об'єктів, систем в комплексі.Тут широко використовуються ЕОМ для вирішення і ана-лізу складних математичних задач щодо оптимізації про-

92


цесів і управління процесами на транспорті та великихпідприємствах.

До методів теоретичного дослідження слід також віднести:- метод сходження від абстрактного до конкретного;- метод ідеалізації;- метод формалізації;- аксіоматичний метод.Сходження від абстрактного до конкретного - це одна

з форм наукового пізнання. Згідно з цим методом мисленнябере свій початок від конкретного в дійсності до абстракт-ного в мисленні і від нього - до конкретного в мисленні.

Метод ідеалізації - мислене конструювання об'єктів,яких немає в дійсності, або які практично нездійсненні.Мета ідеалізації: позбавити реальні об'єкти деяких прита-манних їм властивостей і наділити (мис л єно) ці об'єктипевними нереальними і гіпотетичними властивостями.При цьому мета досягається завдяки:

- багатоступінчастому абстрагуванню;- переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь

властивості;- простому абстрагуванню.Формалізація - метод вивчення різноманітних об'єктів

шляхом відображення їхньої структури в знаковій форміза допомогою штучних мов, наприклад мовою математики.

Переваги формалізації:- вона забезпечує узагальненість підходу до вирішен-

ня проблем;- символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;- однозначність символіки (уникаємо багатозначності

звичайної мови);- дає змогу формувати знакові моделі об'єктів і замі-

нювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цихмоделей.

93


Завдяки своїй специфічності, формалізація забезпечуєузагальненість підходу до розв'язання пізнавальних про-блем. Крім того, символіка штучної мови надає стислостій чіткості фіксації значень формалізованих об'єктівпізнання, надає однозначності розуміння їх структури (навідміну від двозначності при застосуванні звичайної мови).

Формалізація, як правило, пов'язана із застосуваннямматематичного апарату. Як метод, формалізація, зводитьдослідження реальних змістових сторін об'єктів, властиво-стей і відношень до формального дослідження відповіднихїм знаків (абстрактних об'єктів); широко застосовується приматематичному моделюванні у багатьох галузях науки.

Серед великої різноманітності загальнонаукових методівокремо виділяють історичний і логічний методи досліджен-ня, які дозволяють мислено відтворити досліджуваний об'єкту всій його об'єктивній конкретності, уявити і зрозуміти йогов розвитку. За допомогою логічного методу дослідник на ос-нові опрацювання, критичного аналізу і формулюваннясвоїх пропозицій розвиває існуючі теоретичні уявлення абовисуває нові теоретичні припущення. Історичний методнадає можливість для всебічного дослідження явищ і подійу хронологічній послідовності, щоб відкрити їх внутрішнізв'язки та закономірності розвитку.

Загальнонауковий статус мають математичні (тобтокількісного вивчення процесів і явищ) і, зокрема, аксіо-матичний, статистичний, а також системно-структурні,кібернетичні, теоретико-інформаційні методи досліджень.Математичні методи важливого значення набувають приобробці матеріалів дослідження.

Аксіоматичний метод - це засіб побудови науковоїтеорії, при якому без доведення приймаються деякі тверд-ження (аксіоми), а потім використовуються для доведенняінших тверджень (теорем) за логічними правилами.

94

Основи наукових досліВжеііь


1. Що Ви вкладаєте в поняття «методологія дослід-ження»?

2. Які Вам відомі види методології?3. Що таке метод наукового пізнання?4. Які Ви знаєте методи пізнання?5. Які Ви знаєте методи емпіричного та теоретичного

рівнів дослідження?6. Класифікація методів. їх характеристика.7. Дайте визначення наукової ідеї.8. Роль логічних методів у наукових дослідженнях.9. В чому сутність діалектики процесу пізнання та сис-

темного методу досліджень?10. Індуктивний та дедуктивний методи дослідження.11. Що таке моделювання і коли воно використо-

вується?12. Методи теоретичних досліджень та їх характерис-

тика.

Тест № 3.

Завдання 37. Форма думки, в якій міститься усвідом-лення мети пізнання нового явища - це:

а) наукова ідея;б) закон;в) поняття;г) принцип.

Завдання 38. Методологія - це:

а) вчення про методи пізнання та перетвореннядійсності;

б) сукупність прийомів, методів та процедур досліджен-ня, що застосовуються в тій чи іншій соціальній галузізнань;

95


в) філософське вчення про методи пізнання;г) матеріалістична діалектика, теорія пізнання, що дос-

ліджує закони розвитку наукового знання в цілому;д) це концептуальний виклад мети, змісту, методів

дослідження, які забезпечують отримання максималь-но об'єктивної, точної, систематизованої інформації пропроцеси та явища.

Завдання 39. Що означає системний підхід в мето-дологи досліджень?

а) ґрунтовне вивчення явища, процесу;б) послідовність і цілісність виконання дослідження;в) комплексне дослідження великих і складних об'єктів

(систем) як єдиного цілого з узгодженням всіх його еле-ментів і частин за формулою: потреба - суб'єкт - об'єкт -процеси - умови - результат.

Завдання 40. Головні напрями методологи досліджень:

а) вивчення та аналіз наукових праць вітчизняних і за-рубіжних вчених;

б) визначення концепції дослідження;в) узагальнення ідей науковців;г) формулювання аналітичних висновків;д) проведення досліджень практичної реалізації ідеї.

Завдання 41. Метод - це:

а) засіб дослідження мети, спосіб пізнання явищдійсності в їх взаємозв'язку та розвитку;

б) засіб пізнання - спосіб відтворення в мисленні дослі-джуваного об'єкту;

в) потреба і місце застосування наукових прийомів упроцесі дослідження;

г) спосіб дослідження явищ, який визначає планомірнийпідхід до їх наукового пізнання та встановлення істини.

96


Завдання 42. Назвіть методи емпіричного дослідження:

а) спостереження, порівняння;б) формалізація, логічні;в) вимірювання, експеримент;г) математичні, моделювання.

Завдання 43. Назвіть методи теоретичного дослід-

а) ідеалізація, формалізація;б) індукція;в) моделювання;г) логічні, історичні;д) аксіоматичні.

Завдання 44. Назвіть методи на емпіричному і тео-ретичному рівнях дослідження:

а) абстрагування;б) аналіз і синтез;в) порівняння;г) індукція і дедукція;д) математично-статистичні;є) історичні.

Завдання 45. Які методи застосовуються в процесі екс-перименту?

а) опитування, тестування;б) ідеалізації;в) експертних оцінок і абстракції;г) логічні та історичні;д) шкалювання.

Завдання 46. Які види абстракції дастосоёуюМъ упроцесі дослідження?

а) ізолювання і ототожнювання;б) аналітичність;

т


в) конструктивізація;г) актуальна нескінченність;д) потенційне здійснення;є) емпіричність.

Завдання 48. Форми апробації результатів науковогодослідження:

а) нарада;б) конкурс;в) колоквіум;г) симпозіум;д) практична діяльність;є) конференція;ж) з'їзд, конгрес;з) наукова конференція;є) все зазначене правильне.

Завдання 49. Форми використання Матеріалівнаукового дослідження:

а) дисертація;б) доповідь, виступ;в) звіт про дослідження;г) наукова публікація;д) курсова (дипломна) робота;є) планування наукової проблеми.

Завдання 50. Назвіть основні види абстракци:

а) ізолювання;б) конструктивізація;в) потенційна здійснененість;г) ототожнення;д) моделювання;є) індукція;ж) дедукція;з) узагальнення;

98



> ідея> методологія> методика> системний> діалектика> метод> емпіричний> спостереження> порівняння> узагальнення> умовивід> вимірювання> експеримент> опитування> тестування> кореляція> імпліцитна

> імплікаційна школа> шкалювання> абстрагування> аналіз> синтез> індукція> дедукція> моделювання> метод ідеалізації> формалізація> аксіоматичний м^год> інформація> нарада> колоквіумУ симпозіум> конференція> з'їзди і конгрес

Правильні відповіді на завдання тесту №3

№37 - а; №38 - д; №39 - в; №40 - а, в, д; №41 - г; №42 -а, в; №43 - а, г, д; №44 - а, б, г, д; №45 - а, в; №46 - а, в, г, д;№47 - є; №48 - є; №49 - а, б, г, д; №50 - б, є, в, г, д, є, ж, з.

99



1. Алексюк A.M. Педагогіка вищої школи України.Щцр. - К.: Либідь, 1998. - 560 с

2. Гершунский Б.С. Прогностические методы в педа-гогике. - К.: Вища школа, 1994. - 207 с.

3. Фіцула М.М. Педагогіка. Навч.посіб. - К.: Акаде-мія, 2000. - 544 с.

4. Кыверлянг А.А. Методы исследования в професси-ональной педагогике. - Таллин: Валчус, 1980.

5. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах итаблицах. К.: Хорвест, 1999. - 384 с.

6. Загвязинский В.И. Методология и методика дидак-тического исследования. - М.: Педагогика, 1982.- 160 с.

7. Методы педагогического исследования. Лекция /Под ред. В.И.Журавлева. Учебн.пос. - М.: Просвещение,1972. -158 с.

8. МойсеюкН.Э. Педагогика. Навч.пос, 3-е изд., 2001.- 608 с.

Э.Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи науковихдосліджень. Навч.пос. - К.: РННЦ «ДІНІТ», 2000. - 259 с.

10. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та ме-тодика науково-дослідницької діяльності. Підручник. -К.: Знання-прес, 2002. - 295 с.

100


Тема 4: Інформаційне забезпечення науковихдосліджень

- Поняття про наукову інформацію та Тіроль упроведенні наукових досліджень.

- Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі.

- Техніка роботи зі спеціальною літературою.

Поняття про наукову інформацію та її роль упроведенні наукових досліджень

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин,коли темпи накопичення і передачі інформації зроста-ють, виникло протиріччя між виробництвом інформаціїта можливостями її споживання, переробки і викорис-тання. Потрібні відповідні методики орієнтації науко-вих працівників на найбільш продуктивний пошук івикористання відповідних інформаційних матеріалів.Слово «інформація» в перекладі з латинського означаєроз'яснення. Роз'яснення - це відомості про довкілля,про процеси, які здійснюються в ньому, про події і стан,що сприймаються людьми, які керують машинами тасистемами. Це одне із загальних понять науки, що озна-чає певні відомості, сукупність якихось даних, знань,детальна, систематизована подача певного відібраногоматеріалу, але без будь-якого аналізу.

Наукова інформація - це логічна інформація, якаотримується в процесі пізнання, адекватно відображаєзакономірності об'єктивного світу і використовується всуспільно-історичній практиці. Основні ознаки науко-вої інформації:

101


- вона отримується в процесі пізнання закономірно-стей об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика,і подається у відповідній формі;

— це документовані або публічно оголошувані відомостіпро вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, ви-робництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослід-но-конструкторської, виробничої та громадської діяль-ності.

Основні джерела науково-технічної інформації мож-на згрупувати в такому вигляді:

1. Монографія - це наукова праця, присвячена гли-бокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькійгалузі науки. Це наукова праця одного або декількох ав-торів. Вона має достатньо великий обсяг: не менше 50 сто-рінок машинописного тексту. Це наукове видання, щомістить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблемичи теми.

2. Збірник ~ це видання, яке складається з окремихробіт різних авторів, присвячених одному напряму, алез різних його галузей. У збірнику публікуються закін-чені праці з рекомендацією їх використання.

3. Періодичні видання - це журнали, бюлетені таінші видання з різних галузей науки і техніки. В періо-дичних виданнях можуть друкуватись праці і їх резуль-тати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, дос-тупній формі.

4. Спеціальні випуски технічних видань - це доку-менти інформаційного, рекламного плану, аналітичні,статистичні дані з проблеми.

5. Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні).6. Стандарти - це нормативно-технічні документи

щодо єдиних вимог до продукції, її розробки, виробниц-тву та застосуванню.

102


7. Навчальна література — це підручники, навчальніпосібники, навчально-методична література.

8. Надруковані документи — це дисертації, звіти пронауково-дослідну роботу, окремі праці. Це документидля студентів, аспірантів, які займаються науково-дос-лідною роботою: планові, звітні документи, статистичніта опубліковані доповіді, методичні та інструкційні ма-теріали.

9. Науково-інформаційна діяльність - сукупністьдій, спрямована на задоволення потреб громадян, юри-дичних осіб і держави, що полягає в її збиранні, аналі-тико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошукуі поширенні.

10. Інформаційні ресурси науково-технічної інфор-мації - це систематизовані зібрання науково-технічноїлітератури і документації, зафіксовані на паперових таінших носіях.

11. Довідково-інформаційний фонд — це сукупністьупорядкованих первинних документів і довідково-пошу-кового апарату, призначених для задоволення інформа-ційних потреб.

12. Довідково-пошуковий апарат - це сукупністьупорядкованих вторинних документів, створюваних дляпошуку першоджерел;

13. Інформаційні ресурси спільного користування- це сукупність інформаційних ресурсів державнихорганів науково-технічної інформації (бібліотека,фірми, організації);

14. Аналітико-статистична обробка науково-тех-нічної та практичної інформації;

15. Інформаційний ринок - це система економічних,організаційних і правових відносин щодо продажу і купівліінформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.

103


Законом України «Про інформацію» визначено го-ловні принципи інформаційних відносин:

- гарантованість права на інформацію;- доступність інформації та свобода обміну нею;- об'єктивність, вірогідність інформації;- повнота і точність інформації;- законність отримання, використання, поширення

і зберігання інформації.Право на інформацію мають усі громадяни України,

юридичні особи і державні органи. З метою задоволен-ня інформаційних потреб, органи державної влади тамісцевого самоврядування створюють інформаційніслужби, системи, мережі, бази і банки даних. Для при-скорення відбору потрібної інформації і підвищенняефективності праці в Україні створена загальнодержав-на служба науково-технічної інформації (НТІ). Вонавключає галузеві інформаційні центри - Республікансь-кий інститут, НТІ в НДІ, інформаційні центри, відділиНТІ в НДІ, конструкторських бюро на підпрємствах.

У процесі наукових досліджень зустрічається таке по-няття, як галузі інформації. Це сукупність докумен-тованих або публічно оголошениїх відомостей про відносносамостійні сфери життя і діяльності.

Розрізняють галузі інформації:- політична;- духовна;- науково-технічна;- соціальна;- економічна;- міжнародна.Чітке знання термінів та їх сутності, а також галузей

інформації дозволяє науковому досліднику оперативноїх знаходити, переробляти, узагальнювати та ефектив-но застосовувати для виконання відповідних завдань.

104


Значення і роль інформації в тому, що, по-перше, безнеї не може бути проведене те чи інше наукове досліджен-ня, по-друге, інформація досить швидко старіє, і потрібнепостійне поновлення матеріалів. За даними зарубіжнихджерел інтенсивність старіння інформації становить по-над 10% на день для газет, 10% на місяць для журналів,10% на рік для книг і монографій. Окрім цього, інформа-ція для дослідника є предметом і результатом його праці.Осмислюючи та опрацьовуючи потрібну інформацію, дос-лідник видає специфічний продукт: - якісно нову інфор-мацію. При цьому підраховано, що біля 50% свого часудослідник витрачає на пошук інформації. Тому доситьвідповідальним етапом наукового дослідження є вмінняоперативно знаходити і опрацьовувати потрібну інформа-цію з теми дослідження.

Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі

У процесі підготовки та проведення будь-якого досл-ідження можна виділити п'ять головних етапів:

- етап накопичення наукової інформації: бібліогра-фічний пошук наукової інформації, вивчення доку-ментів, основних джерел теми, складання огляду літе-ратури, вибір аспектів дослідження;

- формулювання теми, мети і завдання дослідження,визначення проблеми, обгрунтування об'єкту і предмету,мети, головних завдань, гіпотези дослідження;

- теоретичне дослідження - обгрунтування напрямів,вибір загальної методики, методів, розробка концепції, па-раметрів, формулювання висновків дослідження;

- проведення експерименту - розробка програми, ме-тодики, одержання і аналіз даних, формулювання вис-новків і результатів дослідження;

105


- оформлення результатів наукового дослідження,висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизнита практичної значущості.

Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізуінформаційних матеріалів з обраної теми. Інформаціюподіляють на:

- оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;- релеративну, що міститься в описах прототипів на-

укових завдань;- реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях,

резюме, рефератах;- сигнальну (вторинну) - інформацію попереднього

повідомлення;- довідкову (вторинну) - систематизовані короткі

відомості в будь-якій галузі знань.Отже, при опрацюванні інформації її можна поділи-

ти на дві групи.Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є

результатом безпосередніх соціологічних експеримен-тальних досліджень, вивчення практичного досвіду (цефактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

Вторинна інформація - це результат аналітичної об-робки та публікації інформації з теми дослідження (цеопубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:

- інформаційні видання (сигнальна інформація, ре-феративні журнали, експрес-інформація, огляди);

- довідкова література (енциклопедії, словники);- каталоги і картотеки;- бібліографічні видання (схеми 10,11).Ця інформація служить теоретичним та експеримен-

тальним підґрунтям, основою проведення наукового дос-лідження, є доказом наукової обгрунтованості роботи її,достовірності та новизни.

106


Первиннаінформація

•

Оригінальні,специфічні дані, зібрані

дослідником

Вибірметодів збору даних

Збірданих

і

Перевіркаданих

Аналіз даних

Вториннаінформація

1

В основномуопубліковані

документи

Вибірджерел

Вивченняджерел

Аналізджерел

г

Написанняогляду джерел

Аналізінформації і підготовка висновків

Схема 10. Схема процесу збору та аналізу науковоїінформації.

107

ЦехмШлрова Г.С.

Інформація про об'єктдослідження

Первинна інформація

Фактичні дані, зібранів процесі експерименту

Перевірка даних

Аналіз даних

Вторинна інформація

Вивчення опублікованихінформаційних джерел

Аналіз джерел

Написання оглядуджерел

Аналіз інформації і підготовкависновків

Схема 11. Загальна схема збору та аналізу науковоїінформації.

Достовірність - це достатня правильність, доказтого, що названий результат (закон, сукупність фактів)є істинним, правильним. Достовірність результатів івисновків обґрунтовується експериментом, логічнимдоказом, аналізом літературних та архівних джерел,перевірених на практиці. Є три групи методів доказудостовірності: аналітичні, експериментальні, підтверд-ження практики.

108


До найважливіших методів наукового пізнання нале-жать аналітичні методи. їх суть - доказ результату черезлогічні, математичні перетворення, аналіз статистичнихданих, опублікованих і неопублікованих документів (об-лікових, планових, аналітичних, анкетних).

У процесі експерименту проводяться наукові дослід-ження порівнюються теоретичні та експериментальні ре-зультати. При зіставлені наукового результату з прак-тикою необхідний збіг теоретичних положень зявищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях.Тому для вивчення теоретичного підґрунтя теми дослі-дження потрібне глибоке опрацювання джерел інфор-мації.

Знання опублікованої інформації дає змогу глибшеосмислити науковий і практичний матеріал інших вче-них, дослідників, виявити рівень дослідженості конк-ретної теми, підготувати огляд літератури з теми. По-трібну наукову інформацію дослідник отримує вбібліотеках та органах науково-технічної інформації.

Форми обслуговування читачів у бібліотеках майжескрізь однакові:

- довідково-бібліографічне обслуговування;- читальний зал;- абонемент або міжбібліотечний обмін (МБО);- заочний абонемент;- виготовлення фото і ксерокопій;- виготовлення мікрофільмів.Для опрацювання джерел з обраної теми використо*

вують інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки.У бібліотеках застосовується інформаційно-пошуко-s

ва мова (ШМ) бібліотечно-бібліографічного типу: універ-,сальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно^бібліографічна класифікація (БВК).

109


УДК систематизує всі людські знання у 10 розділах,де кожний розділ має десять підрозділів і т.ін. При цьо-му кожне нове поняття отримує свій числовий індекс

Кодовепозначенняіндексу знань

012

3

4567

»

9

Найменування індексу знань

ЗагальнийФілософія, психологіяРелігіяСуспільні науки, економікатуризмуФілософія, мовознавствоМатематика, природничі наукиПрикладні знанняМистецтво, прикладне мистецтвоХудожня література,літературознавствоГеографія, історія

Кодовим позначенням індексуються всі наукові знан-ня, явища, поняття. І кожне нове знання при його ви-никненні знаходить своє місце. В залежності від потребподілу інформаційно-пошукової мови до основнихіндексів додаються інші знаки, чим підвищуєтьсяспеціалізація УДК. Для зручності сприйняття кожні тризнаки відокремлюються крапкою (наприклад: 53376).

Багато років УДК застосовувалась як найбільш доскона-ла класифікація знань. Але згодом виникнення нових по-нять у науковій і практичній діяльності людей зумовиливпровадження бібліотечно-бібліографічної класифікації(ВБК), яка має іншу систему класифікації й індексаціїлюдських знань. Основна частина її буквено-цифровихіндексів побудована за десятковим принципом. Основніподі-

110


ли ББК розподілені у 21 відділах, кожний з яких має свійіндекс із великих букв українського алфавіту, наприклад:

Індекси знань Найменування індексів знаньА ЗагальнийБ Природничі наукиВ Фізико-математичні наукиГ Хімічні наукиД і т.д. Науки про землю і т.д.Всього: 21

Ці інформаційно-пошукові мови застосовуються приорганізації бібліотечних фондів. Основою інформацій-но-пошукового апарату бібліотек є каталоги. Це розта-шовані в порядку алфавіту картки з описом видань. Валфавітному каталозі - за прізвищами авторів та назва-ми публікацій незалежно від їх змісту; в предметному -картки з описом літературних джерел згруповані запредметними рубриками теж в алфавітному порядкуосновні каталоги формуються за принципом алфавітуабо за принципом систематизації знань. Крім основнихкаталогів створюються допоміжні: каталог періодики,картотеки статей і рецензій. Основними каталогами єсистематичний і алфавітний.

Алфавітні каталоги містять картки на книги, роз-ташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів чиназв, при цьому береться спочатку перша буква слова,за яким іде опис, потім - друга і т.д.

Систематичні каталоги містять картки на книги,в яких назви робіт розташовані за галузями знань, згідноз діючою класифікацією науки.

Предметні каталоги містять картки з назвамитворів з конкретних проблем і питань одного змісту.

111


Щоб користуватись каталогами, потрібно добре зна-ти принцип їх побудови.

Провідне місце належить алфавітним каталогам.По них можна встановити, які твори того чи іншого ав-тора є в бібліотеці. Картки каталогу розставлені за пер-шим словом бібліографічного опису книги: прізвищаавтора або назви книги, яка не має автора. Якщо першіслова співпадають, картки розставляються за другимсловом. Картки авторів з однаковим прізвищем - за ал-фавітом їх ініціалів тощо.

В систематичних каталогах картки згруповані влогічному порядку за галузями знань. Послідовністьрозміщення карток відповідає визначеній бібліог-рафічній класифікації - УДК чи ББК.

Довідковий апарат систематичного каталогу включаєпосилання, відправлення, довідкові картки та алфавіт-но-предметний покажчик. Посилання вказує, де знахо-диться література з близького чи суміжного питання(«див.також»), відправні карточки («див.») показуютьв якому відділі знаходиться література з даного питання.

Предметний каталог концентрує близькі за змістомматеріали в одному місці, що дуже зручно для дослідника.

Ключем до каталогів бібліотеки є бібліографічні по-кажчики. Вони можуть бути різними за своїм завданням,змістом і формою. Для визначення стану вивченості темипотрібно звернутись до інформаційних видань, які випус-кають інститути та служби науково-технічної інформації,центри інформації, бібліотеки і охоплюють всі галузі на-родного господарства. Тут можна ознайомитись не лишез відомостями про надруковані праці, а й з вміщенимиідеями та фактами. їх характеризує новизна поданоїінформації, повнота охоплення джерел і наявність довід-кового апарату, що полегшує пошук і систематизаціюлітератури.

112


Збір та обробку цих матеріалів в Україні здійснюютьКнижкова палата України, Український інститут нау-ково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ), На-ціональна бібліотека України ім. В.І.Вернадського таінші бібліотечно-інформаційні установи загальнодер-жавного або регіонального рівня.

Основна маса видань названих установ поділяєтьсяна три види:

- бібліографічні;- реферативні;- оглядові.Бібліографічні видання показують, що видано з пи-

тання, яке цікавить дослідника; часто це сигнальні по-кажчики без анотацій і рефератів. Цінність їх - у опера-тивності інформації про вихід у світ вітчизняної ізарубіжної літератури.

Реферативні видання містять публікації рефератів зкоротким викладом змісту первинного документа, фактич-ними даними і висновками (експрес інформаційні, рефе-ративні журнали, збірники та ін.), наприклад: РЖ «Еко-номіка. Економічні науки». Виданням Книжкової палатиУкраїни є бібліографічні покажчики: «Літопис книг»,«Літопис газетних статей», «Нові видання України» тощо.

Для пошуку та аналізу літератури, що видана в ми-нулі роки, має ретроспективна бібліографія, призна-чення якої є підготовка і розповсюдження бібліографіч-ної інформації про видання за певний період часу вминулому. Це можуть бути: тематичні огляди, прайс-листи видавництв, пристаттєві списки літератури тощо.

Поряд з інформаційними виданнями органів НТІ дляінформаційного пошуку слід використовувати автома-тизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банкиданих, Internet. Через службу Internet можна отримати

113


різноманітну інформацію. Не випадково говорять, щоInternet знає все.

За останні роки широко розвивається державна сис-тема збору, обробки, зберігання, ефективного пошуку тапередачі інформації з використанням сучасної обчислю-вальної техніки. Розробкою методології створення ефек-тивних інформаційних систем займається наука інфор-матика, яка має ряд специфічних напрямків розвитку:

- технічне створення автоматизованих інформацій-но-пошукових систем;

- програмний - забезпечення обчислювальних ма-шин програмами для користувачів;

- алгоритмічний - розробка алгоритмів змісту баз ібанків даних.

Сукупність уніфікованих інформацій та послуг поданихв стандартизованому вигляді називається інформаційнимпродуктом - це спеціалізовані нормативні видання, дер-жавні стандарти, будівельні норми і правила тощо.

Накопичення і зберігання великих інформаційнихмасивів — баз даних, дозволяє систематизувати докумен-ти за ознаками певної тематики, а також формувати бан-ки даних, для оперативного багатоцільового використан-ня відповідної інформації.

Досить популярним за останні роки стало викорис-тання інформаційної WEB-сторінки комп'ютерів.

Чи не є мережа WEB противагою бібліотеці?Ця мережа дає можливість змінити найбільш важ-

ливі основи створення, розповсюдження і застосуваннязнань у світі - в короткі терміни. Мільйони людей кори-стуються мережею WEB для оперативного пошукуінформації, перевірки та дискусії.

Інтернет і WEB стають інформаційним джерелом длямільйонів людей. До того ж це найчастіше діти шкільно-

114


го віку. Ці майбутні дорослі отримують уміння і навич-ки накопичення інформації та роботи з нею, і длябільшості з них ця мережа є більш привабливою аніжбібліотека чи вчитель. Чому?

її привабливість в тому, що користувачі мають дос-туп до інформації без будь-якої допомоги, участі чи кер-івництва другої особи (викладача, бібліотекаря) і мож-на використати в будь-який час доби, не потрібно нікудиїхати, тим більше, що інформація може отримуватисьза потребою.

І все ж мережа WEB не є універсальною заміною біб-ліотеки.

В чому ж недоліки WEB?І.Не вся інформація розміщена на сторінках WEB, a

та, що є дуже коротка за обсягом, зміст який міститьсяв цифровій формі дуже обмежений порівняно з друко-ваними матеріалами.

2.WEB - не завжди відповідає стандартам достовір-ності. Більшість матеріалів публікована без рецензій, безперевірки, гарантій (наприклад, з медицини, це думки ібачення окремих авторів).

З. WEB - не має каталогізації (описання змісту, форми)є лише мінімальна структура інформаційних матеріалів.

4.Не забезпечується ефективний пошук інформаціїфундаментальних наукових знань, і вона більше підхо-дить для обміну свіжою інформацією і спілкування.

В майбутньому бібліотека буде існувати як:- спеціально встановлені фонди документів, які по-

винні знаходитись в приміщенні бібліотек;- як фізичний простір для матеріалів в нецифровій

формі і як пункт доступу для тих, хто не може дозволи-ти собі мати необхідні засоби для отримання інформації;

- накопичення метаданих або опису змісту матері-алів, для посилання та полегшення пошуку інформації;

115


— збереження документів і пов'язаних з ними мета-даних;

— сфера доступу та послуги по інструктуванню.Функціонування автоматизованих систем обробки

інформації (АСОІ) грунтується на машинному перетво-ренні інформації з відповідної проблеми. АСОІ викори-стовується у науково-дослідному процесі в зв'язку із зро-станням обсягів інформації до таких меж, колидосліджувати будь-яку проблему без ЕОМ неможливо.Структура інформаційної системи включає в себе банкданих: файл, секцію файла, набір файлів, згрупованиху банку даних.

Банк даних є сукупністю наборів файлів, згрупова-них у масивах даних.

Відомо, що в практиці міжнародних організацій упроцесі обміну інформацією та при вирішенні завданьміжнародних економічних, науково-технічних, куль-турних, спортивних та інших зв'язків використовують-ся скорочені назви країн - блоки буквеної та цифровоїідентифікації країн.

Міжнародна організація з стандартизації (ІСО) роз-робила коди для кожної країни.

Щодо України традиційно вживають такі блоки бук-веної та цифрової ідентифікації:

- двобуквений алфавітний код України -UA- реко-мендований Міжнародною організацією з стандартизації(ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворю-вати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвоюУкраїни без будь-якого посилання на її географічне по-ложення або статус;

- трибуквений порядковий код - 804 - присвоєнийстатистичним бюро Організації об'єднаних націй і ви-користовується для статистичних розрахунків.

116


Ці блоки ідентифікації України зафіксовані для ви-користання Міжнародною організацією з стандартизаціїу стандарті НСО 3166-88 «Коды для представления на-званий стран».

ООН у своїй роботі також користується цими трьомаблоками ідентифікації України.

Техніка роботи зі спеціальною літературою

Наукові дослідження базуються на досягненнях на-уки, тому не випадково кожна стаття, брошура, книгавключає в себе посилання на попередні дослідження.

Доповідь, реферат, курсова (дипломна) робота маютьбути пов'язані з інформаційними матеріалами і міститиогляд літератури за тематикою дослідження, а це вимагаєвід дослідника наполегливої праці з науковою літературою.

Уміти працювати з книгою - це означає швидко роз-биратися в її структурі, правильно оцінювати і фіксува-ти в зручній формі все, що здається цікавим і потрібним,для виконання наукового дослідження.

Вважається, що вивчення літератури з обраної темислід починати із загальних робіт, щоб мати уявленнящодо основних питань, близьких до теми дослідження, апотім вести пошук нових видань спеціальної літератури.

При чому на першому етапі слід охопити якомогабільше джерел, а потім поступово «відсіювати» зайві ви-дання. Однак продуктивнішою є методика, за якою від са-мого початку роботи свідомо обмежується коло джерел, авивчення починається саме з тих, що мають безпосереднєвідношення до теми наукового дослідження. Як показуєдосвід, надмірне коло джерел інформації на довгий часгальмує вирішення конкретної наукової проблеми.

Особливо важлива власна організація роботи, яка по-винна відповідати головній ідеї наукової організації

117

Цех містрова Г.С.

праці - максимальний ефект при мінімальний витратічасу. Це означає, що в будь-якій праці необхідно відпра-цювати такі методи, які б дозволили виконати то й жеобсяг робіт за більш короткий відрізок часу. Навчитисьраціональному використанню свого бюджету часу одна-ково важливо і студенту і науковому досліднику.

Рекомендаційно можна зорієнтуватись на наступне:перед початком роботи потрібно зосередити увагу напредметі вивчення. Для цього пропонується відволіка-тись від усіх поточних турбот і переключитись на зміст імету виконуваної роботи. Зосередженню уваги сприяєнаведення порядку на своєму робочому місці.

Після цього потрібно зразу ж дати увазі інтенсивненавантаження, звичка до довгого розкачування на по-чатку роботи є шкідливою.

В процесі заняття рекомендується рішуче відкидативсі побічні думки та асоціації, думати лише про роботу.При цьому поступово створюються сприятливі умовидля зосередження уваги.

Інтенсивно працююча людина не реагує на сторонніподразники.

В педагогічній психології, педагогіці та методиці роз-роблені численні конкретно-наукові рекомендації, спря-мовані на покращення організації розумової праці. В ме-тодичному плані мова йде перш за все про організаціюсприйняття, опрацювання і засвоєння знань.

Процес засвоєння знань починається з їх сприйняття(читання, слухання, безпосереднього спостереженняфактів).

Спочатку уточнюється мета роботи. Читати або слуха-ти «просто так», безцільно — означає марно витрачати час.

На початку роботи потрібно попередньо ознайомитисьз відібраними джерелами. Методика читання науковоїлітератури дещо інша ніж художньої. Є «швидке» і «по-

118


вільне» читання: побіжний огляд змісту книги або ре-тельне опрацювання. Побіжний перегляд змісту даєможливість ознайомитись з книгою в загальних рисах,коли досліднику стає зрозуміло, що в цій книзі містить-ся потрібна інформація і її потрібно ретельно опрацюва-ти, або отримати лише загальну уяву. Тобто побіжнийперегляд - це по суті «пошукове читання».

Текст має бути не лише прочитаним, а й опрацьова-ним з олівцем в руках, з певними нотатками. Якщо євласний примірник, або ксерокопія журналу, книги,можна робити позначки на полях.

Прискорити цілеспрямований відбір і вивчення літе-ратури допоможе чітка орієнтація дослідника на темупроблеми та основні її питання (розділи і підрозділи).Звичайно ж, читання - це стимуляція ідей. Уважне оз-найомлення з будь-яким текстом повинне викликатипевні думки, гіпотези, які відповідають власному погля-ду на речі.

Етапи вивчення наукових джерел інформації можнаподілити на:

- загальне ознайомлення з вирішенням наукової про-блеми;

- побіжний перегляд відібраної літератури і система-тизація її відповідно до змісту роботи і черговості вив-чення, опрацювання;

- читання за послідовністю розміщення матеріалу;- вибіркове читання окремих частин;- виписування потрібного матеріалу для формуван-

ня тексту науково-дослідної роботи;- критичне оцінювання записаного, редагування і чи-

стовий запис як фрагменту тексту наукової роботи(статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисер-тації тощо).

Можлива дещо інша методика опрацювання літе-ратурних джерел. Аркуш паперу ділять пополам

119


вертикальною рискою. З лівої сторони записують змістпрочитаного, а з правої - свої зауваження з виділеннямособливо значущих визначень, формулювань. Слід ука-зувати не лише бібліографічний опис джерел, а й шиф-ри предметних рубрик, які відповідають розділу науко-вої роботи, не випадково завжди говориться пронеобхідність читання «з олівцем в руках». Ведення за-писів при читанні літератури є обов'язковим, воносприяє кращому засвоєнню прочитаного. Головне - за-фіксувати уявлення про дане джерело інформації і поможливості передбачити майбутню потребу в даних, якімістяться в книзі і в межах розумного взяти із неї все,що може знадобитися в подальшій роботі.

Існують практичні прийоми, які спрямовані на те,щоб записи в процесі читання відбирали найменше часуі щоб потім ними можна було легко скористатися. Якщокнига особиста, то записи можна робити прямо на по-лях, маючи при цьому свою систему умовних позначок.

Зазвичай застосовують три групи знаків:- знаки схвалення окремих висловів в текст (підкрес-

лення, знаки оклику);- знаки нерозуміння, заперечення — хвилясте

підкреслення, запитальні знаки, слова: для чого? як?звідки це? або посилання на іншу сторінку тексту?

- знаки доповнення - для фіксування додатковоїінформації, пропозицій читача (пунктирна лінія, запи-си типу: «див. також»).

Якщо ж книга чужа чи бібліотечна безумовно роби-ти в ній якісь позначки є ознакою відсутності культури.Тут потрібно використовувати записи в робочих зоши-тах, а краще на окремих аркушах, чи картках.

Зазвичай виписують лише найбільш суттєве для даноїкниги чи статті і те, що викликає певну професійнуцікавість та особистий інтерес. Щоб уникнути повторень,

120


записи треба проводити після ознайомлюючого «швид-кого» читання.

При швидкому читанні книги можна робити паперовізаставки в тих місцях, які здаються на перший поглядособливо цікавими.

Записи по ходу читання повинні бути зручними длявикористання і кваліфікованими. Вдумайтесь з цьогоприводу у висловлювання І.Павлова: «Навчіться роби-ти чорнову роботу в науці. Вивчайте, співстав л яйте, на-копичуйте факти. Яким би досконалим не було крилоптаха, воно ніколи не змогло б підняти його вверх без опо-ру на повітря. Факти - це повітря вченого. Без них ви незможете злетіти. Без них ваші «теорії» пусті потуги».

В роботі з джерелами, накопиченні фактів з метою еко-номії часу, потрібно прагнути до лаконізму, використо-вуючи різного виду скорочення. Система скорочення за-писів може бути індивідуальною, продуманою завчасно,виходячи з загальноприйнятих правил. Це може бутилише початок слова (аудиторія - ауд.), викидання серед-ньої частини (видавництво - в-во, менеджмент - мен-т),введення косої риски у скороченні словосполучень (с/ариф - середнє арифметичне) та ін. Досвід свідчить, щопри цьому темп записів може бути значно вищим - 40-70слів за хвилину.

Велику економію часу дає також застосування умовнихзнаків - символів, о більше, менше, = дорівнює, S - стан-дарт.

Розташування записів допомагає уясненню логічнихзв'язків між окремими поняттями, їх ієрархію, виділен-ня заголовків, ключових слів, розчленування тексту,підкреслювання, нумерація, різні кольори тощо.

Великі переваги має картотечна форма запису, коли ко-жен запис робиться на окремій картці з міцного паперу абокартону. Кожна така картка використовується для записів

121


з одного питання, розглядається, як одиниця, що має своємісце в науковій роботі. Картки легко можна системати-зувати в будь-якому порядку, робити вставки в тексті ру-копису.

Практичною рекомендацією є ведення записів лишена одній стороні аркушу. При цьому прискорюється по-шук і систематизація, дає можливість робити будь-яківставки в тексті використовувати записи при підготовцідоповідей, наукових статей, тощо.

Коли робити записи? Однозначної відповіді тут датине можна, але краще робити записи при повторному чи-танні літератури.

В процесі опрацювання джерел слід відбирати лишенаукові факти.

Науковий факт - це елемент, який лежить в основі нау-кового пізнання, відображає об'єктивні властивості процесівта явищ: новизну, точність та об'єктивність і достовірність.Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять ос-танні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал.

Особливою формою фактичного матеріалу є цита-ти - це дослівний уривок твору, чийсь вислів, щоорганічно вписуються в текст наукової роботи якпідтвердження чи заперечення певної думки. Тут по-трібна особлива старанність, бо будь-яка недбалість увиписках даних повертається втратою додатковогочасу на уточнення думки автора. Часто буває так, щоокремі думки передаються своїми словами без дослів-ного виписування цитат.

Виходячи з їх змісту, автор здійснює аналіз і синтез,будує систему обґрунтованих доказів.

Цитати використовуються і для підтвердження окре-мих суджень, які висловлює дослідник. При цитуванніджерел слід дотримуватись правил:

122


- текст цитати починається і закінчується лапками інаводиться в тій граматичній формі, в якій він поданийу джерелі, із збереженням особливостей авторського на-писання. Наукові терміни, запропоновані іншими авто-рами не виділяються лапками, за винятком тих, що вик-ликали загальну полеміку. У цих випадкахвикористовується вираз «так званий»;

- цитування повинно бути повним, без довільногоскорочення авторського тексту і без перекручення думокавтора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні до-пускається і позначається трьома крапками. Вони став-ляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині,на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за нимстояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов' язково супроводжується посилан-ням на джерело, ставиться порядковий номер за перелікомлітературних джерел з виділенням у квадратних дужках;

- при непрямому цитуванні (переказі думки), що даєзначну економію тексту, слід бути гранично точним увикладенні думок автора, конкретним щодо оцінюван-ня його результатів і давати відповідні посилання наджерело;

- цитати мають органічно «вписуватись» в контекстнаукової роботи.

Досить складною роботою при виконанні наукового дос-лідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути при-мітивності і помилок в аналізі літератури слід уважно сис-тематизувати погляди вчених в такому порядку:

- сутність даного явища, процесу (позиція декількохавторів збігається в такому то аспекті);

- що становить зміст даного процесу чи явища (йогокомпоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

- погляди вчених з приводу шляхів вирішення даноїпроблеми на практиці (хто і що пропонує);

123


- які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях,трапляються в практиці;

- які чинники, умови ефективного розвитку проце-су чи явища в даній галузі виділені вченими.

Огляд джерел дає змогу визначити новий напрям на-укового дослідження, його значення для розвитку наукиі практики, актуальність теми.

Огляд літературних джерел дає можливість виявитипрофесійну компетентність дослідника, його особистийвнесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослі-дженнями. Вивчення літератури здійснюється не для за-позичення матеріалу, а для обдумування знайденоїінформації і вироблення власної концепції, що може ста-ти самостійною публікацією автора.

В кінці кожної роботи після висновків подається спи-сок використаних джерел.

Джерела можна розміщувати в списку одним із та-ких способів:

- у порядку назви посилань у тексті (найзручніший);- в алфавітному порядку перших літер прізвищ ав-

торів або назв;- у хронологічному порядку.Посилання в тексті слід позначити номерами джерел,

за якими вони зазначені у «Списку використаних дже-рел», їх виділяють квадратними дужками. Наприклад,«...у працях [1-3, 7, 23] приділено особливу увагу дослі-дженням цього аспекту проблеми».

Якщо наводять цитату або статистичні дані з джере-ла з великою кількістю сторінок, крім номера зазнача-ють сторінку, де взята цитата, наприклад: «...на думкуамериканського фахівця Ф.Котлера доцільно виділититакі етапи проведення маркетингового дослідження [43,с 234]...».

124


Джерела, з яких запозичені таблиці та рисунки пода-ють безпосередньо після таблиць та рисунків. Далі зали-шають два інтервали та продовжують текстову частину.

Посилання на рисунки, таблиці та формули в дип-ломній роботі вказують їх порядковим номером, наприк-лад: «на рис. 2.3 можна побачити...» / «повернемося дотабл. 1.3...» / «розрахуємо за формулою (2.1)...».

Відомості про джерела, які включені до списку, не-обхідно подавати згідно вимог державного стандарту.Приклади оформлення бібліографічного опису в «Спис-ку використаних джерел»:

1. Аралов М.С. Создание собственного дела: первыешаги.//МЭ иМО. - 1991. - №1. - 121-128 с.

2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы ме-неджмента: Пер.с англ. - М.: Дело, 1992. - 896 с.

3. Народне господарство України в 1992 році: Стати-стичний щорічник./Мін.статистики України. - К.: Тех-ніка- 1993-493 с

4. Портер М. Международная конкуренция: Пер. сангл. / Под ред. В.Д.Щетинина. - М.: Международныеотношения, 1993. - 276 с.

5. Про господарські товариства. Закон України. Відо-мості Верховної Ради України. - 1991. - №63. - 15-18 с.

6. Юридический справочник предпринимателя./Ру-к.авт.колл. Ю.С.Шемшушенко/. - К.:Перлит про-дакшн, ЛТДД992. - 636 с і т.д.

Бібліографічний опис складають відповідно до чиннихстандартів з бібліотечної та видавничої справи (зокрема:ГОСТ 7.1.-84 Библиографическое описание документа.Общие требования и правила составления. ДСТУ 3582-97Інформація та документація скорочення слів в ук-раїнській мові в бібліографічному описі: Загальні вимо-ги та правила: ГОСТ 7.12-93 Библиографическая запись.


Сокращение слов на русском языке. Общие требования иправила).

Бібліографічний опис складають безпосередньо задрукованим твором або виписують з каталогів і бібліог-рафічних покажчиків повністю без пропусків будь-якихелементів, скорочення назв та ін. Дотримання автора-ми вимог чинних стандартів є обов'язковим.

Список використаних джерел - елемент бібліографі-чного апарату, відбиває самостійну творчу роботу авто-ра і свідчить про рівень проведеного дослідження.


1. Поняття про наукову інформацію.2. Види та ознаки наукової інформації.3. Що таке інформатика, і які завдання вона вирішує?4. Назвіть головні принципи інформаційних відносин

та галузі інформації.5. Які етапи накопичення наукової інформації?6. Які ви знаєте етапи вивчення наукових джерел?7. Що Ви розумієте під системою опрацювання інфор-

маційних джерел?8. Інформаційно-пошукова мова бібліотек УДК, ББК.

Дайте характеристику.9. Поняття та види каталогів.10. Використання автоматизації та EOT. Недоліки

інформації WEB.11. Техніка опрацювання інформації.12. Який порядок роботи над текстом?13. Які вимоги до використання цитат?14. Бібліографічний опис літератури. Які вимоги ДО

оформлення?15. Які види каталогів використовуються?

126

Тест № 4

Завдання 51. Дайте визначення «інформації»:

а) це відомості про події та процеси;б) це детальне систематизоване подання певного

відібраного матеріалу без будь-якого аналізу;в) це певні відомості, сукупність якихось даних, знань;г) все вище зазначене.

Завдання 52. Назвіть основні ознаки науковоїінформації,:

а) формування відомостей про наукову роботу;б) отримання в процесі пізнання закономірностей

об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика іоформлення її у відповідній формі;

в) документовані і публічно оголошувані відомостіпро досягнення науки, виробництва;

г) результати науково-дослідної роботи вітчизнянихдослідників;

д) результати впровадження наукових досліджень впрактику.

Завдання 53. Виберіть правильні відповіді:

а) монографія - це... а) система економічних органі-заційних і правових відносинщодо продажу і купівлі техно-логії, послуг, продукції тощо;

б) збірник - це... б) нормативні документи щодоєдиних вимог до продукції, їїрозробки, виробництву та зас-тосування;

в) періодичні видання - це... в) це видання, яке склада-ється з окремих робіт різних

127


авторів, присвячених одному на-пряму, але з різних галузей;

г) стандарт - це... г) наукова праця, присвяченаглибокому викладу матеріалу вконкретній галузі науки;

д) довідково-інформаційний фонд - це...д) журнали, бюлетені, інші ви-дання з різних галузей науки ітехніки;

є) інформаційний ринок - це...є) сукупність упорядкованихпервинних документів і довідкового пошукового апарату.

Завдання 54. Виберіть головні принципиінформаційних відносин:

а) повнота і точність інформації;б) сучасність та оперативність;в) доступність та свобода обміну нею;г) гарантованість прав;д) об'єктивність і точність;є) систематичність і регулярність;ж) порівнянність в часі і просторі.

Завдання 55. Визначте відповідність документівгалузям знань:

а) політична; а) Історія України;б) духовна; б) Журнал «Вища школа»;в) соціальна; в)Журнал «Гуманітарнінауки»;г) економічна; г) Біблія;д) міжнародна; д) Безпека життєдіяльності;є) науково-технічна, є) Журнал «Готельний бізнес»;

ж) Журнал «Юний технік»;з) газета «Освіта»;

128


к) монографія « Гуманізм і філо-софські проблеми сучасності»;л) Журнал «Бізнес-інформ»;м) Журнал «Міжнародний туризм».

Завдання 56. До якої групи наукової інформації від-носяться: інформаційні видання, каталоги?

а) вторинної;

б) первинної.

Завдання 57. Інформація розділяється на:

а) оглядову, реферативну, релевативну;б) сигнальну, довідкову;в) міжнародну і національну;г) соціологічну і екологічну;д) практичну і теоретичну.

Завдання 58. До якої групи інформаційних джерелвідносяться звітні та статистичні дані, облікова іаналітична інформація, архівні та анкетні дані?

а) аксіоматичні;б) неаксіоматичні.

Завдання 59. За якими критеріями визначаєтьсяякість інформації в науковому дослідженні?

а) цільове призначення;б) цінність і надійність;в) достовірність і достойність;г) швидкодієвість і періодичність;д) спосіб і форми подання;є) дискретність і безперервність;ж) за всіма зазначеними критеріями.

129


Завдання 60. Дати повне визначення етапівдослідження:

а) накопичення наукової інформації...б) формулювання теми дослідження...в) теоретичне дослідження...г) експеримент...д) оформлення...

Завдання 61. Що таке достовірність науково-дослідної роботи?

а) це доказ істинності, правильності результату екс-перименту;

б) літературне наукове обґрунтування експерименту;в) перевірка на практиці висновків експерименту.

Завдання 62. Доповніть форми обслуговування в біб-ліотеках:

а) робота в читальному залі;б)...в)...г)...д)...

Завдання 63. В яких каталогах картки з описомлітературних джерел сформовані в алфавітномупорядку за змістом знань?

а) предметних;б) алфавітних;в) систематичних;

Завдання 64. Сформулюйте основні недолікц привикористанні мережі WEB сторінки Internet.

а) в)б) г)

130


Завдання 65. Які функції буде виконувати бібліотекав майбутньому?

а) б) в) г) д)

Завдання 66. Ієрархія основних етапів вивченнянаукових джерел інформації:

а) виписування цитат;б) «швидке» читання матеріалу;в) вибіркове читання окремих частин;г) загальне ознайомлення з науковою проблемою;д) перегляд літератури і систематизація;є) критичне оцінювання, редагування запису.

Завдання 67. Способи розміщення в спискулітературних джерел:

а) хронологічному;б) в порядку посилань у тексті;в) в алфавітному порядку за першою літерою прізви-

ща автора;г) все зазначене вірне.


> монографія > алфавітний каталог> збірник > систематичний каталог> періодика > предметний каталог> стандарт > бібліографічні видання> навчальна література > реферативні видання> інформаційні ресурси > інформаційний продукт> довідково-пошуковий апарат > цитата> інформаційний ринок > валідність> інформація > гносеологія> достовірність

131


Вірні відповіді на запитання тесту №4

№51 - а-б; №52 - б; в; №53 - а-г; б-в; в-д; г-б; д-е;№54 - г, в, д, а; №55 - а; а, з; б-г; в-к, б, в, д; г-е, л; д-м;е-ж;

№56 - а; №57 - а,б; №58 - а; №59 - ж;№60 - а) вивчення документів, основних джерел тем;

складання картотеки; б) обґрунтування об'єкта і пред-мета, мети, головних завдань та гіпотези дослідження;в) вибір методики, розробка концепцій; г) розробка про-грами методики та одержання даних; д) написання вис-новків, рекомендацій тощо.

№61 - в; №63 - в; №66 - г, д, б,в, є, а; №67 - в.


1 .Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. Підручникдля студентів екон.спец.вузів.-К.; Вищашк., 1997. - 271 с

2.Библиографическое описание документа. Общиетребования и правила составления: ГОСТ 7.1 -84. - Введ.01.01.86. - М: Изд-во стандартов, 1988. - 71 с.

З. Інформація та документація. Скорочення слів в ук-раїнській мові у бібліографічному описі. Загальні вимо-ги та правила: ДСТУ 3582-97:-Введ.01.07.98.-К.: Дер-жстандарт України, 1998. - 16с.

4.КрейденкоВ.С. Библиотечные исследования. Науч-ные основы: Учебн.пособие. - М.: Книга, 1983. - 143 с.

б.Кушнаренко Н.М. Документоведение. Учебник длявузов культуры.-2-е издание, перераб. и допол. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 460 с.

6.Романчиков В.І. Основи наукових досліджень. На-вч.пос. - К.: Ф. «ВШОЛ», 1997, - 242 с.

7.Закон України «Про інформацію» // Голос України- 1 9 9 2 . - 2 3 лист.

8. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методикаНДД: Щдруч. для вищ.навч.закладів. - X.: ХДАК, 1998. - 288 с.

132


Тема 5: Курсова, дипломна, магістерськароботи: написання, оформлення, захист

- Загальні положення.

— Курсова (дипломна) робота. Загальна характери-стика, послідовність, виконання та оформлення.

— Етапи наукового дослідження, оформлення та за-хист дипломної роботи.

- Магістерськароботаяк кваліфікаційне дослідження.

Загальні положення

Як показує досвід, широкий вибір форм організації на-уково-дослідної роботи студентів має велике значення длястворення у вищому навчальному закладі атмосфери твор-чості, а залучення студентів до наукових дослідженьсприяє активізації їх розумової діяльності, самовдоскона-ленню і самореалізації.

Вивчення курсу «Основи наукових досліджень», мето-дології наукової праці дає можливість студентам впевне-но включатись у виконання простих форм дослідження відпідготовки виступу на семінарському занятті, рефератів зконкретної дисципліни до виконання курсових (диплом-них) робіт та наукових статей, публікацій.

Виконання конкретної науково-дослідної роботи про-водиться в декілька етапів. На першому етапі формують-ся тема її і мета, рекомендуються літературні джерела,здійснюється загальне ознайомлення з літературними дже-релами, складається короткий план-проспект досліджен-ня і загальний календарний план виконання роботи. Це

133


найпростіша форма науково-дослідної роботи студента.Вона, як правило, передує більш поглибленій науковійроботі, але на перших курсах носить самостійний харак-тер. Ця форма завершується підготовленими літературни-ми рефератами з тем певних дисциплін і передбачає поглиб-лення, систематизацію та закріплення теоретичних знаньстудентів, набуття ними навичок самостійної обробки, уза-гальнення та короткого систематизованого викладу мате-ріалу.

Робота з наявною літературою та іншими джереламиінформації є первинним науковим пошуком. Тому, почи-наючи наукову розробку, студент зобов'язаний ознайоми-тись зі станом інформації з даного питання, врахувати імаксимально використати матеріали досліджень, прове-дених раніше.

У процесі підготовки наукової роботи, реферату, вис-тупу студент складає список використаної літератури зтеми дослідження, збирає відгуки і рецензії на статті, нау-ково-дослідні роботи однокурсників, які раніше працюва-ли над цим питанням.

Студенти спеціальностей «Міжнародні економічнівідносини», «Туризм», «Готельнегосподарство» в процесінавчання виконують 2-3 курсові роботи, а по закінченню— дипломну роботу, мета яких - закріпити елементи нау-ково-дослідної роботи студента, отримати додаткову інфор-мацію з дисципліни на стадії первинного наукового пошу-ку і показати на випуску свою готовність вирішуватитеоретичні і практичні завдання зі своєї спеціальності.

Елементи наукового пошуку, які містяться в курсовихроботах з обраного напряму дослідження, мають знайтисвоє відбиття і продовження в реальній дипломній магі-стерській роботі.

134

Курсова і дипломна роботи

Курсова робота є одним із видів наукової роботи, само-стійним навчально-науковим дослідженням студента, ви-конується на кожному курсі з певної дисципліни або з двох-трьох дисциплін одного спрямування. Виконання курсовоїроботи має за мету дати студентам навички проведеннянаукового дослідження, розвинути у них навички творчоїсамостійної роботи, оволодіння загальнонауковими і спе-ціальними методами сучасних наукових досліджень, по-глибленим вивченням будь-якого питання, теми навчаль-ної дисципліни. Згідно з Положенням про організаціюнавчального процесу у вищих навчальних закладах Украї-ни курсова робота виконується з метою закріплення, по-глиблення і узагальнення знань, одержаних студентамиза час навчання та їх застосування до комплексного вирі-шення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданнямнавчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичнимипотребами конкретного фаху. Керівництво здійснюється, якправило, найбільш кваліфікованими викладачами профілю-ючих кафедр. Термін виконання курсових робіт визначаєть-ся робочим навчальним планом.

Курсова робота допомагає студентові системно показатитеоретичні знання з вивченої дисципліни, оволодіти первин-ними навичками дослідної роботи, на перших курсах - зінформаційними матеріалами, на третьому-четвертому - зпрактичними даними роботи конкретних під-приємств га-лузі, збирати дані, аналізувати, творчо осмислювати, форму-лювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмету дос-лідження. Тут є слушна нагода проконтролювати знання івміння студента, правильно організувати дослідну роботу,оформити її результати і показати готовність до виконання

135


підсумкової роботи з фаху. Виконання курсової роботи по-винне сприяти поглибленому засвоєнню лекційного курсу іотриманню навичок у галузі вирішення практичних завдань.Це потребує від студента не тільки знань загальної і спеціаль-ної літератури з теми, а й умінь проводити економіко-мате-матичні, експертні та інші дослідження, пов'язувати питан-ня теорії з практикою, робити узагальнення, формувативисновки та пропозиції з поліпшення ефективності сферипослуг та міжнародних економічних відносин.

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни що-річно затверджується кафедрою. Студентам надається пра-во вільного вибору теми, при цьому використовуються різніматеріали: перспективні і поточні плани, бізнес-план, бух-галтерські і статистичні звіти, матеріали окремих відділів,дані оперативного обліку на конкретному підприємстві.

На якість курсової роботи суттєво впливає вміле викори-стання практичного матеріалу. Підбір даних підприємства,їх критичне осмислення та обробка є досить важливим ета-пом у підготовці і написанні курсової роботи.

Процес виконання курсової роботи поділяється на дек-ілька етапів, а саме:

- вибір теми курсової роботи;- підготовка до написання курсової роботи;- складання плану роботи;- формування тексту курсової роботи;- оформлення роботи;- захист курсової роботи.Активна робота з вибору теми починається зі спільної на-

ради студентів і викладачів - наукових керівників. Доцільнопри цьому врахувати актуальність теми для об 'єкту досліджен-ня, професійні інтереси студента й напрямок науково-дослід-ницької роботи, якщо він вже визначився раніше.

Вибираючи тему курсової роботи з тематики, запропо-нованої кафедрою, студент повинен зорієнтуватись у тому,

136


щоб дослідження, здійснене в процесі розробки курсовоїроботи, можливо було продовжити в подальших науковихпошуках.

Назва курсової роботи повинна бути короткою, відпов-ідати обраній спеціальності та суті дослідження. Виходя-чи з цього найбільш оптимальним варіантом назви курсо-вих робіт можуть починатись зі слів «Обґрунтування»,«Розробка...», «Аналіз».

Вибрана тема погоджуються з науковим керівником ізатверджується на кафедрі. Подальше її змінення або ко-ригування можливе лише з дозволу наукового керівникапри достатньому обґрунтуванні змін студентом.

У процесі підготовки до написання курсової роботи підби-раються й вивчаються літературні джерела, складаєтьсябібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науко-вий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійнийпошук літературних джерел здійснюється за допомогоюбібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), рефе-ративних журналів, бібліографічних довідників. Особливуувагу слід звернути на періодичні видання: газети, журнали,де можна знайти останні результати досліджень спеціалістів.Важливо підібрати джерела сучасної зарубіжної літератури.Методика вивчення літератури, як основа наукового дослід-ження в курсовій роботі, залежить від характеру й індивіду-альних особливостей студента - загальноосвітнього рівня йспеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті,звичок і працездатності. Разом з цим є доцільним дотриман-ня загальних правил опрацювання літератури. Спочатку по-трібно ознайомитись з основною літературою (підручника-ми, теоретичними статтями), а потім - прикладною(законодавчими актами, інструктивними матеріалами, стат-тями про конкретні дослідження чи досвід господарюваннятощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід по-

137


чинати лише після опрацювання простіших (підручників).Вивчення книг передує вивченню статей давніших видань —найновіших джерел.

Відібрана література підлягає уважній обробці. Попе-реднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, чи-тання передмови, анотації. Розділи, що мають особливезначення для курсової роботи, старанно обробляють, звер-таючи особливу увагу на ідеї й пропозиції щодо вирішен-ня проблемних питань обраної теми, дискусійні питання,наявність різних точок зору й протиріч.

У процесі опрацювання літератури на окремих аркушахабо картках роблять конспективні записи, виписки з тек-сту, цитати, цифровий матеріал. При цьому слід обов'яз-ково робити повні бібліографічні записи джерел: автора,назва книги (статті), видавництва (назви журналу), рокувидання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінкиз тим, щоб використати ці записи для підготовки спискувикористаної літератури й зробити необхідні посилання наджерела в тексті курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами єосновою для складання плану курсової роботи. План вклю-чає: вступ; 3-4 взаємопов'язані і логічно побудовані питан-ня, що дозволяють розкрити тему; висновки. Самостійноскладений студентом план обговорюються з науковим кері-вником, у разі необхідності коригується й після цього зат-верджується. Формування тексту курсової роботи відбу-вається шляхом систематизації й обробки зібранихматеріалів з кожної позиції плану. До тексту вносятьсятільки старанно підібрані й цілеспрямовано проаналізованіматеріали. На цьому ж етапі виконуються обчислення, об-ґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підби-рається ілюстративний матеріал (графіки, рисунки, таб-лиці). У процесі роботи визначається необхідність

138


доповнення додатковими матеріалами. Одержаний чорно-вий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюютьсядеякі положення, остаточно формулюються всі висновки йпропозиції.

Текст курсової роботи повинен бути відредагованим,стилістично витриманим як наукове дослідження. Оста-точне оформлення курсової роботи здійснюється у відповід-ності з вимогами, які детально описані в наступному пара-графі стосовно виконання та оформлення дипломної роботи.

Виконана курсова робота у встановлений регламентомтермін здається керівникові курсу й після реєстрації пере-дається науковому керівнику для рецензування. У своїйрецензії викладач зазначає позитивні сторони й недолікикурсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулю-вання основних положень та висновків, наявність еле-ментів творчого пошуку й новизни, величину масиву оп-рацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту йоформлення роботи, а також робить висновок щодо допус-ку до захисту з попередньою оцінкою за чотирибальноюшкалою. У разі незадовільної оцінки робота повинна бутиперероблена з урахуванням зауважень рецензента. Вдру-ге робота здається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється за встановленимграфіком, прилюдно, перед комісією. Процедура захиступередбачає стислий виклад студентом головних проблемдослідження та їх вирішення, відповіді на запитаннячленів комісії. До захисту студент отримує свою роботу,знайомиться з рецензією й готується аргументовано відпо-вісти на зауваження й запитання. У процесі захисту чле-нами комісії оцінюється глибина знань студентом дослід-жуваної теми, уміння вести дискусію, обґрунтовувати йвідстоювати свою точку зору, чітко відповідати на по-ставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в

139


відомість та залікову книжку студента и перезахисту непідлягає.

Наприклад, студенти, які навчаються за спеціальністю«Міжнародні економічні відносини», пишуть курсову ро-боту на другому курсі з дисципліни «Світова економіка» зпримірної тематики:

1 .Аналіз і узагальнення даних щодо наявного стану таперспектив розвитку туризму СІЛА.

2. Аналіз і узагальнення даних щодо наявного стану таперспектив поступу туризму Канади.

3. Аналіз і узагальнення даних щодо наявного стану таперспектив поступу туризму ФРН.

4. Місце і роль національних економік у системі світо-господарських зв'язків.

5. Міжнародний поділ праці і сучасні світогосподарськізв'язки.

6. Світові ринки і міжнародні економічні відносини.7. Регіональні проблеми світової економіки.8. Світове господарство: системне визначення, суть, за-

кономірності й тенденції розвитку.9. Людські ресурси в світовому господарстві.10. Європейська інтеграція і глобалізація: проблеми

взаємовпливу.11. Світовий ринок капіталів: суть і сучасні проблеми.12. Україна на світовому ринку послуг.13. Україна на світовому ринку капіталів.На третьому і четвертому курсі студенти пишуть кур-

сову роботу з дисципліни «Міжнародні економічні відно-сини». Примірна тематика:

1. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.2. Місце нових індустріальних країн у світовій торгівлі.3. Міжнародні валютні ринки.4. Європейський валютний союз та його вплив на су-

часні МЕВ.

140


5. Проблеми інтеграції країн Східної Європи.6. Україна в європейських інтеграційних процесах.7. Міжнародна торгівля ліцензіями й «ноу-хау» на су-

часному етапі.8. Ціноутворення на світових товарних ринках.9. Глобальні проблеми МЕВ.10. Прогнози розвитку світового господарства на почат-

ку XXI сторіччя.11. Країни Південно-східної Азії в системі міжнарод-

ного руху капіталу.12. Вплив валютної політики на зовнішньоекономічну

діяльність країн з перехідною економікою.13. Міжнародний поділ праці в сучасних умовах.14. Міжнародна (трудова) міграція в сучасних умовах.15. Проблема навколишнього середовища в сучасних

умовах МЕВ.16. Інтеграція країн Східної Європи та міжнародний ту-

ризм.17. Тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні.18. Оцінка фінансового результату зовнішньоекономі-

чної діяльності туристської фірми.Курсова робота повинна бути логічно побудованою й

мати характер цілісного й завершеного самостійного дос-лідження. Традиційно курсова робота має описово-розра-хунковий характер і складається зі вступу, основної час-тини й висновків.

Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність вибра-ної теми, дається характеристика сучасного стану дослід-жуваної проблеми, визначається мета курсової роботи й зав-дання, вказується предмет та об'єкт дослідження. У вступіварто також звернути увагу на рівень розробленості теми увітчизняній та зарубіжний літературі, виділити дискусійніпитання й невирішені проблеми. Рекомендований обсягвступу - 2-3 сторінки.

141


Основна частина роботи поділяється на 3-4 розділи.Перший, як правило, присвячується теоретико-методоло-гічним аспектам досліджуваної теми, другий - методич-ним підходам та діагностичним засобам, третій - аналізустану об'єкту дослідження, четвертий - рекомендаціям тапропозиціям щодо вирішення досліджуваної проблеми.Усі ці розділи повинні бути логічно пов'язані між собою.Теоретичні положення й методичні підходи є основою дляаналізу первинних матеріалів або статистичної інформації.Висновки й рекомендації базуються на результатах аналі-зу. Рекомендації можуть торкатись також теоретико-ме-тодологічних основ, понятійного апарату й інструмента-рію дослідження. У залежності від особливостейдосліджуваної проблеми тут застосовують методи науко-вого дослідження, про які йшла мова в попередніх темах.Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: ко-роткий вступ, факти та їх опис, проведення дослідженняна основі обраного наукового методологічного апарату,проведення підсумків. Висновки повинні нести науковуновизну чи особисту думку автора до уже відомого матері-алу як результату проведеного дослідження.

Заключна частина роботи — висновки — це короткерезюме з усього змісту курсової роботи. Тут вміщуютьсявисновки та рекомендації, що показують, якою мірою ви-рішено завдання й досягнуто мети, сформульованої увступі. Обсяг заключної частини - 2-3 сторінки.

Невід'ємною частиною курсової роботи є список літе-ратури, який включає перелік усіх джерел, використаниху процесі роботи.

Окремі частини тексту, що мають самостійне значення(об'ємні розрахунки, методики, алгоритми), можуть бутивміщені в додатки. Рекомендований обсяг курсової роботине повинен перевищувати ЗО друкованих аркушів.

142


Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-науко-ве дослідження студента, яке виконується на завершально-му етапі навчання студента у вищому закладі освіти.

Дипломна робота - це самостійна творча робота, яка но-сить технологічно-економічний характер, відбиває рівень те-оретичних знань і практичних навичок випускника, йогоздатність до професійної діяльності як фахівця.

У більшості випадків дипломна робота є поглибленоюрозробкою теми курсової роботи студента-випускника.Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширен-ня теоретичних знань і практичних умінь зі спеціальностіта застосування їх при вирішенні конкретних наукових,виробничих та інших завдань.

Успішний захист дипломної роботи є підставою дляприсвоєння випускнику Державною екзаменаційною ко-місією (ДЕК) кваліфікації відповідно до чинного «Перелікукваліфікацій», розробленого Міністерством освіти і наукиУкраїни та видання йому державного документа про вищуосвіту.

Основними завданнями виконання дипломної роботи є:- Закріплення та поглиблення теоретичних знань та

набуття умінь самостійного вирішення конкретних зав-дань підприємств і установ туристської галузі;

- Набуття умінь самостійного аналітичного опрацюван-ня та обґрунтування конкретних технолого-економічнихпроблем галузі.

- Розвиток умінь студента самостійно систематизува-ти та аналізувати літературу з теми, оволодіння методи-кою досліджень узагальнень та логічного викладу матері-алу.

В дипломній роботі студент повинен:- Показати міцні теоретичні знання з обраної теми та

вміння проблемно їх застосовувати.

143


- Обґрунтувати актуальність теми, відповідність її су-часному стану розвитку науки, практичним завданнямгалузі.

- Уміти критично аналізувати монографічні та періо-дичні видання з теми, узагальнювати матеріали діяльностіпідприємств і організацій, робити висновки і пропозиції.

- Дати характеристику історії досліджуваної проблеми.- Показати уміння та навички в проведенні експери-

менту, аналізу і розрахунків, володіння сучасною обчис-лювальною технікою.

- Уміти узагальнювати результати, застосовувати су-часні методи оцінки економічної і соціальної ефективностізапропонованих заходів, лаконічності формулювати вис-новки і аргументації, обґрунтувати практичні рекомен-дації виробництву.

Загальними вимогами до дипломної роботи є:- цільова спрямованість;- чітка побудова;- логічна послідовність викладу матеріалу;- глибина дослідження і повнота висвітлення питань;- переконливість аргументацій;- стислість і точність формулювань;- конкретність викладу результатів роботи;- доказовість висновків і обґрунтованість рекомен-

дацій;- грамотне оформлення.Дипломна робота повинна бути виконана державною

мовою. У дипломній роботі не повинно бути переписаних зпідручників положень і формулювань, а допускаютьсялише посилання на них. До захисту дипломних робіт до-пускаються студенти, які виконали всі вимоги навчально-го плану, пройшли і захистили виробничу практику, по-дали в установлений термін дипломну роботу і позитивнівідгуки на неї.

144


Тематика курсових, дипломних робіт розробляєтьсяпрофілюючими та випускаючими кафедрами. Вона повин-на бути актуальною і відповідати вимогам державногостандарту, відповідати стану та перспективам розвиткунауки й техніки, вирішувати конкретні завданняпідприємств і установ туристсько-готельної індустрії таміжнародного туризму.

Теми дипломних робіт випускників сформульовані зурахуванням замовлень конкретних підприємств, резуль-татів виробничих практик, наукових досліджень студентіву процесі навчання. Наприклад:

- Управління організаційно-економічним розвиткомтуристсько-готельного комплексу.

- Управління використанням курортно-рекреаційногопотенціалу регіону.

- Кластерна модель регіонального розвитку туризму вУкраїні.

- Стратегічні орієнтири і сценарії розвитку міжнарод-ного туризму в Україні.

- Науково-методичні основи діагностики управліннятуристською фірмою.

Наприклад, студенти-випускники, які навчаються заспеціальністю «Міжнародні економічні відносини», вико-нують дипломну роботу з дисциплін кафедри світового гос-подарства і міжнародних економічних відносин з такоїпримірної тематики:

1. Державне регулювання діяльності міжнародних мо-нополій.

2. Екологічний туризм в Україні: міжнародний досвідта вітчизняна практика.

3. Інвестиційні проекти туристських фірм: міжнарод-ний досвід та вітчизняна практика.

4. Історичний аспект становлення сфери туризму в Ук-раїні.

145


5. Лізинг у світовій економіці: стан та перспективи роз-витку.

6. Міжнародний туризм в Україні: проблеми та перс-пективи розвитку.

7. Місце і роль України в міжнародній політиці туризму.8. Правове і фінансове забезпечення міжнародного ту-

ризму.9. Сільський туризм в Україні: міжнародний досвід та

вітчизняна практика.10. Тенденції розвитку внутрішнього туризму: світовий

досвід та вітчизняна практика.11. Технологія організації процесу управління діловою

активністю туристської фірми.12. Фінансовий механізм формування вільних економіч-

них зон: міжнародний досвід та вітчизняна практика.13. Тощо.З врахуванням зазначеного студенти вибирають тему

дипломної роботи із затвердженої на випусковій кафедрітематики або пропонують свою тему, обґрунтовують її ак-туальність і відповідність фахові. Організація і контрольза процесом підготовки й захисту курсових і дипломнихробіт покладається на завідувачів кафедр і викладачів -керівників дипломних робіт.

Після затвердження теми студент разом з науковимкерівником складає завдання на виконання дипломноїроботи, яке затверджує завідувач кафедри.

Завдання складається в двох екземплярах: перший ви-дається студенту перед переддипломною практикою, од-ним із завдань якої є збір і узагальнення інформації длядипломної роботи, другий - залишається на кафедрі і ра-зом з дипломною роботою подається до захисту.

Незалежно від обраної теми структура курсової та дип-ломної роботи ідентична і має бути такою:

146


- Титульний аркуш;- Завдання на виконання дипломної роботи;- Зміст;- Перелік умовних позначень (при необхідності);- Вступ;- Основна частина з декількома підрозділами;- Загальні висновки;- Список використаних джерел;- Додатки (при необхідності).Цей процес можна представити на схеагі 12 як алгоритм

курсової (дипломної) роботи:

Етапи роботи над дослідженням та оформленнямкурсової та дипломної робіт

Весь процес роботи над дослідженням поділяється натри основні етапи:

- підготовчий;- етап роботи над змістом;- заключний етап.Підготовчий етап розпочинається з вибору теми курсо-

вої і дипломної роботи, її осмислення та обґрунтування ак-туальності. Вибір теми студент здійснює з науковим керів-ником, враховуючи особисті попередні напрацювання,зацікавленість певною проблемою та можливістю підборупрактичного матеріалу роботи фірм, підприємства, органі-зації галузі. При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослід-'*ження необхідно зважати на те, що між ними і темою кур--1

сової (дипломної) роботи є система логічної ув'язки. Об'єкт"дослідження - це вся сукупність відношень різних аспектівтеорії і практики науки, яка слугує для дослідження дже-релом інформації (це галузь, підприємство) або це явище,процес, який породжує проблему і прагне вивчення.

147


Вибір теми,

ознайомлення знею,

обґрунтування

Виявлення та

підбірлітератури з

теми,вивчення її

З'ясування

об'єкта,предмета,

завданьдослідження

Складання

робочоїкартотеки,

літератури зтеми

Складання

роботи, узгодженняз керівником

Викладання текстуроботи зй

структурою

іВивчення досвіду

роботи, проведенняексперименту чи

анкетування

Формулювання висновкш та рекомендацій

Написання вступу та огляду використаних джерел

Подання роботи науковому керівникові для написання відгуку

Доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника,оформлення роботи

А.Подання роботи на рецензування та захист, отримання рецензії

Схема 12. Алгоритм написання та оформлення курсової(дипломної) роботи.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Целише суттєві зв'язки та відношення, властивості, аспек-ти, функції, які є визначальними для даного дослідження(управління, кадрове забезпечення, ефективність). Інши-ми словами, об'єктом виступає те, що досліджується, апредметом — те, що в цьому об'єкті має наукове пояснен-ня, тобто як категорії наукового процесу вони співвідно-сяться між собою як загальне і часткове, предмет визна-чає тему дослідження.

148


Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметомдослідження, а також його кінцевим результатом і шля-хами його дослідження, вона співпадає з формулюван-ням теми.

Для досягнення поставленої мети дослідження студентвизначає послідовне виконання відповідних завдань, як:

- вирішення та обґрунтування теоретичних питань про-блеми дослідження;

- всебічне вивчення практики, при потребі проведен-ня експерименту з даної проблеми, накопичення даних,аналіз і систематизація їх, математичне опрацювання,виявлення типового стану, недоліків, упущень, вивченняпередового досвіду;

- обґрунтування системи заходів щодо вирішення про-блеми, розробка методичних рекомендацій та пропозиційщодо використання результатів дослідження в практицівідповідних установ і організацій.

Особлива відповідальність кафедри і наукового керів-ника за стан написання дипломної роботи, які:

- видають завдання;- надають допомогу студенту в розробці календарного

графіку на період виконання дипломної роботи;- рекомендують студенту необхідну літературу з теми;- проводять консультації відповідно до затвердженого

графіку;- систематично контролюють хід роботи;- Науковий керівник дає детальний відгук на закінче-

ну дипломну роботу.Кафедрі надається право заслуховувати студентів з ок-

ремих розділів дипломної роботи за рахунок часу, виділе-ного на наукове керівництво. Консультанти запрошуютьсяз науково-педагогічного складу вузу і фахівців підприємствта організацій відповідної професійної кваліфікації.

149


Наступним процесом роботи є безпосереднє ознайом-лення студента з основними літературними джерелами зтеми курсової (дипломної) роботи: каталогом і картотекоюкафедри та бібліотеки, навчальною й іншою інформацій-ною літературою, формування робочої картотеки з теми.Складену картотеку необхідно дати на перегляд керівни-кові, який порекомендує праці, котрі треба вивчити в пер-шу чергу, а також ті, які слід виключити з картотеки, абовключити до неї. Після цього студент знаходить потрібнулітературу і розпочинає вивчення, та конспектування літе-ратури з теми дипломної роботи. Після вивчення і конс-пектування матеріалу його необхідно ще раз переглянути,щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення тасформувати попередній план роботи, який обов'язковопогодити з керівником і доопрацювати завдання на вико-нання курсової (дипломної) роботи.

Дипломна робота повинна бути оформлена відповіднодо плану і правильно грамотно виконана. Титульний ар-куш оформляється відповідно до зразка (додаток Д).

Перед вступом при потребі необхідно дати перелікумовних позначень, термінів, скорочень, символів, вико-ристаних у науковій роботі. Перелік треба друкувати дво-ма колонками, в яких зліва за абеткою наводять - визна-чення, скорочення; справа - їх детальну розшифровку.

У вступі слід коротко викласти оцінку сучасного станунаукової проблеми, новизну та актуальність досліджуваноїтеми, сформулювати актуальність, зв'язок з науковимипрограмами, планами, а також вказати мету роботи, об'єкті предмет дослідження, обрані методи, розкрити сутністьданої роботи та значущість отриманих результатів.

В основній частині, поділеній на окремі розділи, викла-дають зміст теми дослідження. В кожному розділі повиннабути завершеність змісту, головна ідея, а також тези підтвер-

150


джені фактами, думками різних авторів, результатами анке-тування, експерименту, аналітичних даних практичногодосвіду. Думки мають бутипов'язані між собоюлогічно, увесьтекст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожнийвисновок повинен логічно підкріпляти попередній, один до-каз випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність.До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, а позакінченні роботи - формулюються загальні висновки до всієїроботи в цілому.

На заключному етапі передбачається уточнення сту-дентом вступу та формування висновків до дипломної ро-боти, оформлення списку літератури та додатків, редагу-вання тексту, його доопрацювання з урахуваннямзауважень наукового керівника, підготовка роботи до за-хисту. У висновках потрібно наголосити на якісних такількісних показниках здобутих результатів, обґрунтува-ти достовірність результатів дослідження, викласти реко-мендації щодо їх використання.

В стислій формі, в логічній послідовності викладаютьсязроблені автором узагальнення, пропозиції та їх значимість.Такий висновок повинен бути покладений в основу доповідіпри захисті дипломної роботи перед ДЕК.

Особливе значення має оформлення дипломної роботи.,Робота може бути в рукописному варіанті, надрукована намашинці або з використанням ЕОМ. Найкращим є ос-танній варіант, бо полегшується редагування і є мож-ливість подальшого використання при написанні іншихнаукових праць. Загальний обсяг дипломної роботи маєбути в межах 60-80 друкованих аркушів. Робота вико-нується на білому папері формату А-4 (210-297 мм).Бібліографічний опис складають безпосередньо за друко-ваним текстом роботи.

Список використаних джерел складається на основіробочої картотеки і є «візитною карткою» автора роботи,

151


його професійним обличчям, свідчить про рівень володін-ня навичками роботи з науковою літературою.

При складанні списку використаних джерел необхіднодотримуватися вимог державного стандарту. Кожнийбібліографічний запис починають з нового рядка з поряд-ковою нумерацією. Літературу розташовують в алфавітно-му порядку авторів та назв праць, спочатку видання украї-нською мовою, потім - іноземною (див. тема 4).

Звернути увагу на те, щоб посилання в тексті на вико-ристані джерела були позначені тим порядковим номером,яким воно записано у списку використаної літератури звиділенням двома квадратними дужками, наприклад «...у працях [1-7]...»

Про кожен документ (книжку) подаються такі відо-мості: прізвище та ініціали автора, якщо книжка написа-на двома чи трьома авторами, то їх прізвища перерахову-ються за таким порядком, в якому вони вказані в книжці,повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки, підза-головок, який уточнює назву (якщо він вказаний на ти-тульному аркуші); дані про повторне видання; назва місцявидання книжки в називному відмінку (для міст Києва,Харкова, Москви, Санкт-Петербургу) вживаються скоро-чення: К., X., М., Л., СПб; назва видавництва (без лапок);рік видання (без слів «рік» або скорочення «р.»); кількістьсторінок із скороченням «с.».

Кожна група відомостей відокремлюються одна від одноїзнаком крапка і тире (.-).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.Документи, які мають більше трьох авторів, описують за

назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють післяостаннього слова назви, наводять ініціали і прізвища чоти-рьох авторів (якщо книжку написано чотирма) або трьох «таін.» (якщо книжку написано п'ятьма і більше авторами).

152


Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора(або авторів), то запис даних про книжку починають з на-зви, після чого за косою рискою вказують прізвище редак-тора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем і всіостанні елементи за прізвищем автора.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, жур-налах та інших періодичних виданнях, повинні мати:прізвище та ініціали автора статті; назву статті, після чогоставиться дві косих риски, йде повна видання, в якомурозміщена стаття, за викладеними вище правилами, а дляжурналу - назва, рік випуску, номер сторінок, на якихрозміщена стаття.

Для нормативно-технічної та проектної документаціївказують номер документа, його назву, термін дії.

При оформленні тексту дипломної роботи потрібно та-кож витримати загальні вимоги до ілюстрацій, таблиць,форм, тощо.

ІлюстраціїІлюструють дипломні роботи, виходячи з певного загаль-

ного задуму, за ретельно продуманим тематичним планом,який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'я-заних із другорядними деталями тексту і запобігти невип-равданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем.Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюст-рації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальнимиданими (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має три основні еле-менти:

найменування графічного сюжету позначається ско-роченим словом «Рис»; порядковий номер ілюстрації,який вказується без знаку номера арабськими цифрами;тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст ізякомога стислою характеристикою зображеного.

153


Основними видами ілюстративного матеріалу в дип-ломній роботі є: креслення, технічний рисунок, схема,фотографія, діаграма і графік. Не варто оформлювати по-силання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лишеповторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, девикладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачевітреба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді ви-разу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або звороту типу: «...якце видно з рис. 3.1», або «...як це показано нарис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чіткевідтворення (електрографічне копіювання, мікрофільму-вання). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пас-тою чорного кольору на білому непрозорому папері.

ТаблиціЦифровий матеріал, як правило, повинен оформляти-

ся у вигляді таблиць.Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують

над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву іслово «Таблиця» розміщують в правому верхньому куті ззазначенням її номера. Номер таблиці повинен складати-ся з номера розділуі порядкового номера таблиці, між яки-ми ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таб-лиця першого розділу).

Приклад побудови таблиціТаблиця (номер)

Головка

Боковик Графи (колонки)

Заголовок граф

Підзаголовкиграф

154


При переносі частини таблиці на інший аркуш (сто-рінку) слово «таблиця» і її номер вказують один раз спра-ва над першою частиною таблиці, над іншими частинамипишуть слова «Продовження таблиці» і вказують її номер.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, абопідмет (позначення тих предметів, які в ній характеризу-ються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, ане у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок(тобто дані, якими характеризується присудок) - у про-графці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок надграфою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовокрядка в боковику - всіх даних цього рядка. Заголовок кож-ної графи в головці таблиці має бути якомога коротким.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер,підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають однеречення із заголовком, і з великих, якщо вони є само-стійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.Графу з порядковими номерами рядків до таблиці вклю-чати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неїв тексті таким чином, щоб її можна було читати без пово-роту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годин-никовою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядківможна переносити на інший аркуш. При перенесенні таб-лиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки надїї першою частиною. Таблицю з великою кількістю графможна ділити на частини і розміщувати одну частину надіншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таб-лиці виходять за формат сторінки, то в першому випадкув кожній частині таблиці повторюють її заголовок, а в дру-гому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, скла-дається з одного слова, його можна замінити лапками:

155


якщо з двох або більше слів, то при першому повтореннійого замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Стави-ти лапки замість цифр, марок, знаків, математичних іхімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо циф-рові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не пода-ють, то в ньому ставлять прочерк.

ФормулиПри використанні формул необхідно дотримуватися

певних техніко-орфографічних правил.Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі

мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання,інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це сто-сується також і всіх нумерованих формул. Для економіїмісця кілька коротких однотипних формул, відокремле-них від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну підодною. Невеликі і нескладні формули, що не мають само-стійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів тре-ба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності,в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і чис-лового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Першийрядок пояснення починається зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільнимирядками. Вище і нижче кожної формули потрібно зали-шити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння невміщується в один рядок, його слід перенести після знакарівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення(х), ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посиланняв наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.Порядкові номери позначають арабськими цифрами вкруглих дужках біля правого берега сторінки без крапкивід формули до її номера.

156

Основи наукових досліджені

ДодаткиДодатки оформлюють як продовження дипломної ро-

боти на наступних її сторінках або у вигляді окремої час-тини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань утексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дип-ломної роботи, кожний такий додаток повинен починатисяз нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надру-кований угорі малими літерами з першої великої симетрич-но до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літе-рами з першої великої друкується слово «Додаток » івелика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерамиукраїнської абетки, за винятком літер Г,Є,Є,Ї,О,Ч, Ь, на-приклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позна-чається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою)на титульному аркуші під назвою дипломної роботи дру-кують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал,необхідний для повного сприйняття дипломної роботи:

- проміжні математичні доведення, формули і розра-хунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;- протоколи і акти випробувань, розрахунки економі-

чного ефекту;- ілюстрації допоміжного характеру;- інструкції та методики, розроблені в процесі виконан-

ня роботи.Зброшурована у твердій палітурі дипломна робота по-

дається студентом завідувачу випускаючої кафедри, якийприймає остаточне рішення щодо її допуску до захисту вДержавній комісії з захисту дипломних робіт, про що робить

157


відповідну позначку (ставить підпис біля висновку комісіїз попереднього захисту).

Після одержання допуску до захисту студент отримуєна випускаючій кафедрі направлення на зовнішнє рецен-зування.

Зовнішній рецензент - провідний спеціаліст галузі абонауковець - ретельно ознайомлюється з дипломною робо-тою та складає рецензію.

До внутрішньої сторінки обкладинки дипломної робо-ти студент приклеює конверт, у якому розміщує зовніш-ню рецензію.

При наявності листа-замовлення з підприємства сту-дент має отримати також відгук на дипломну роботу відпідприємства-замовника. Цей відгук та лист замовникатреба також покласти в конверт.

Захист дипломної роботи

До захисту студент готує стислу доповідь, в якій слідкоротко викласти основні результати дослідження. Регла-мент доповіді - 10-15 хвилин. На підкріплення доповідірозробляють наочні матеріали (4-6 сторінок з найважливі-шими рисунками та таблицями, які оформлюються у виг-ляді плакатів або друкуються на принтері для кожногочлена комісії; за бажанням, додаються слайди, фотографії,макети, рекламні проспекти тощо).

Перед захистом доцільно ретельно прочитати зовніш-ню рецензію, особливу увагу звернути на висловлені рецен-зентом зауваження і підготувати аргументовані відповіді.

Захист дипломної роботи є відкритим, за бажанням сту-дент може запросити на захист своїх рідних та близьких.Захист дипломної роботи відбувається на відкритому засі-данні державної екзаменаційної комісії та регламентується

158


«Положенням про організацію нав-чального процесу у ви-щих навчальних закладах ». Захист дипломних робіт можепроводитись як у вищому навчальному закладі, так і напідприємствах у закладах і організаціях, якщо там є доних практичний інтерес.

Перед захистом дипломних робіт декан факультетуподає Державній комісії такі документи:

- зведена відомість про виконання студентами навчаль-ного плану і про отримані ними оцінки з теоретичних дис-циплін, курсових робіт, практик, державних екзаменів;

- відгук керівника про дипломну роботу;- рецензію на дипломну роботу спеціаліста відповідної

кваліфікації і профілю.Процедура захисту включає:- доповідь студента про зміст роботи;- запитання до автора;- оголошення відгуку наукового керівника або його

виступ (для дипломної роботи й рецензента);- відповіді студента на запитання членів ДЕК;- заключне слово студента;- рішення комісії про оцінку роботи.Виступ студент готує заздалегідь, при цьому потрібно

висвітлити такі важливі питання: обґрунтувати акту-альність теми дослідження, мету завдання, об'єкт, пред-мет дослідження, які методи використані, основні теоре-тичні положення та їх підтвердження в процесіекспериментального дослідження. Доповідь не повиннатривати більше 15 хвилин (Додаток Д). Бажано мати таб-лиці, кодоплівки для ілюстрації.

Під час захисту дипломної роботи студент зобов'язанийдати вичерпні відповіді на всі зауваження у відгуках тарецензіях, а також у виступах на захисті.

Захист дипломної роботи фіксується у протоколі ДЕК.

159


Крапці курсові (дипломні) роботи рекомендуються наконкурси студентських робіт, а також до друку в студен-тських наукових збірниках.

Відгук наукового керівника дипломної роботи пишеть-ся у довільній формі з урахуванням: актуальності теминаукового і практичного значення роботи, ступінь само-стійності у виконанні дипломної роботи, новизну та оригі-нальність, використання літератури, логічність, по-слідовність, аргументованість змісту, відповідністьпрофесійній спрямованості випускника.

Спеціаліст-практик відповідної кваліфікації надає ре-цензію на дипломну роботу, в якій висвітлює в основному тіж питання, звертає увагу на оформлення та окремі недолікироботи. Рецензент як і науковий керівник оцінює роботу зачотирибальною системою.

Після виступу студента, оголошення відгуку керівни-ка і зовнішньої рецензії дипломник відповідає на заданійому питання членами ДЕК, а також присутніми на за-хисті.

По закінченню захисту ДЕК на закритому засіданні об-говорює результати захисту дипломних робіт, оцінює їх зурахуванням складання державних іспитів і приймаєрішення про присвоєння студенту-дипломнику відповід-ної кваліфікації.

Державна екзаменаційна комісія приймає рішення та-кож про видання диплому з відзнакою та рекомендації доаспірантури.

Студент, який не захистив дипломної роботи, допус-кається до повторного захисту лише один раз протягомтрьох років після закінчення вищого навчального закла-ду за окрему, додаткову оплату.

Захищені дипломні роботи реєструються і здаються ви-пускаючою кафедрою в архів на зберігання протягом 5 років.

160


Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

Магістр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахів-ця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціалістаздобув поглиблені спеціальні уміння та знання інновацій-ного характеру, має певний досвід їх застосування та про-дукування нових знань для вирішення проблемних про-фесійних завдань у певній галузі. Магістр повинен матишироку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володі-ти методологією наукової творчості, сучасними інформа-ційними технологіями, методами отримання, обробки,зберігання і використання наукової інформації, бути спро-можним до творчої науково-дослідницької і науково-педа-гогічної діяльності.

Магістерська освітньо-професійна програма включає всебе дві приблизно однакові за обсягом складові - освітнюі науково-дослідницьку. Зміст науково-дослідницької ро-боти магістра визначається індивідуальним планом. Одно-часно призначається науковий керівник, котрий повиненмати науковий ступінь і (або) вчене звання і працювати вданому ВНЗ.

Підготовка магістра завершується захистом магістерсь-кої роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Магістерська робота — це самостійна випускна нау-ково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційнуфункцію, тобто готується з метою публічного захисту і от-римання академічного ступеня магістра. Основне завдан-ня її автора - продемонструвати рівень своєї наукової ква-ліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук івирішувати конкретні наукові завдання.

Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюю-чий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки

161


магістра, а з іншого - самостійним оригінальним науко-вим дослідженням студента, у розробці якого зацікавленіустанови, організації або підприємства, при цьому студентупорядковує за власним розсудом накопичені наукові фак-ти та доводить їх наукову цінність або практичну зна-чимість.

Оскільки підготовка магістрів є справою відносно но-вою, то поки ще не розроблені більш-менш уніфікованівимоги щодо змісту й структури магістерської роботи яквиду кваліфікаційної роботи. Специфічним є не лише змістмагістерської роботи, а й форма його викладу, яка харак-теризується певним ступенем абстрагування, активним за-стосуванням математичного апарату, засобів логічногомислення, комп'ютерних методик та математичної стати-стики.

Для викладу матеріалу роботи характерні аргументо-ваність суджень та точність приведених даних. Орієнтую-чись на читачів з високою професійною підготовкою, ав-тор включає в свій текст увесь знаковий апарат (таблиці,формули, символи, діаграми, схеми, графіки тощо), тобтовсе те, що складає мову науки. Структура магістерськоїроботи аналогічна дипломній і включає:

- титульний аркуш;- зміст;

, — вступ;- розділи і підрозділи основної частини;- висновки;- список використаних джерел;

. - додатки.Наповнення кожної частини магістерської роботи виз-

начається темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошукбібліографічних джерел, вивчення їх і добір фактичногоматеріалу, методика написання, правила оформлення та

162


захисту магістерської роботи мають багато спільного з дип-ломною роботою студента і кандидатською дисертацієюздобувача наукового ступеня. Тому в процесі її підготовкислід застосувати методичні і технічні прийоми підготовкинаукової праці.

Норми наукової комунікації суворо регламентує харак-тер викладу наукової інформації, вимагаючи відмову відвисловлювання власної думки у чистому вигляді. У зв'яз-ку з цим автори роботи намагаються уживати мовні кон-струкції, які виключають застосування особового займен-ника «я». Автор виступає у множині, вживає замість «я»займенник «ми», і це виправдано, бо будь-яке досліджен-ня є наслідком роботи групи людей, колективна творчість.

Вимоги до магістерської роботи в науковому відношеннівищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кан-дидатської дисертації.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступе-ня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницьки-ми працями, магістерська робота як самостійне науковедослідження кваліфікується як навчально-дослідницькапраця, в основу якої покладено моделювання більш-меншвідомих рішень. її тематика та науковий рівень маютьвідповідати освітньо-професійній програмі навчання. Ви-конання зазначеної роботи повинне не стільки вирішува-ти наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що їїавтор здатний належним чином вести науковий пошук,розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методиі прийоми їх вирішення.

При оцінці випускної кваліфікаційної роботи виходятьз того, що магістр повинен уміти:

- формулювати мету і завдання дослідження;- складати план дослідження;

163


- вести бібліографічний пошук із застосуванням сучас-них інформаційних технологій;

- використовувати сучасні методи наукового дослід-ження, модифікувати наявні та розробляти нові методи,виходячи із завдань конкретного дослідження;

- обробляти отримані дані, аналізувати і синтезуватиїх на базі відомих літературних джерел;

- оформляти результати досліджень відповідно до су-часних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

Процедура підготовки і захисту магістерської роботиподібна до захисту дипломної роботи.

На нашу думку, при визначенні особливостей диплом-ної роботи магістра слід виходити з того, що дипломна ро-бота взагалі - випускна самостійна робота навчально-дос-лідного характеру, яка виконується студентами, щозакінчують гуманітарні вищі навчальні заклади. Написан-ня та захист дипломної роботи є перевіркою готовності сту-дента до майбутньої професійної діяльності.

Майбутня професійна діяльність магістра педагогічної,наукової чи управлінської діяльності у відповідній галузіекономіки повинна бути пов'язана з виконанням функційвикладача вищого навчального закладу, наукового праці-вника чи менеджера. Ось саме готовність до такої діяль-ності і повинна засвідчувати дипломна робота магістрів.

Магістерська робота подається у вигляді, який дозво-ляє зробити висновок, наскільки повно відображені та об-ґрунтовані положення, висновки та рекомендації, якімістяться в роботі, їх новизна і значимість. Сукупність от-риманих у такій роботі результатів повинна свідчити пронаявність у її автора первинних навичок наукової роботи.Магістерська робота як наукова праця досить специфічна.Перш за все, її відрізняє від інших наукових робіт те, щовона виконує кваліфікаційну функцію. У зв'язку з цим

164


основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєїнаукової кваліфікації та вміння самостійно вести науко-вий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання. Магі-стерська робота закріплює отриману інформацію у виглядітекстового та ілюстративного матеріалу, в яких студент-магістрант упорядковує за власним розсудом накопиченінаукові факти та доводить наукову цінність або практичнузначимість тих чи інших положень. Магістерська роботавідображає як загальнонаукові, так і спеціальні методи на-укового пізнання, правомірність яких обґрунтовується вкожному конкретному випадку їх використання.

Зміст магістерської роботи в найбільш систематизова-ному вигляді фіксує як вихідні передумови наукового дос-лідження, так і весь його хід, а також отримані при цьомурезультати. Причому тут не просто описуються науковіфакти, а й проводиться їх всебічний аналіз, розглядають-ся типові ситуації, відповідно до обраної теми.

Наприклад, магістрам з менеджменту в Університетітуризму, економіки і права пропонуються теми диплом-них робіт:

1. Управління використанням курортно-рекреаційно-го потенціалу регіону.

2. Діагностика привабливості і формування іміджу ту-ристично-рекреаційних регіонів України.

3. Науково-методичні основи діагностики управліннятуристською фірмою.

4. Ринок іноземного туризму в Україні - структура ітрансформація.

5. Науково-методичні основи вивчення рекреаційнихзон України.

6. Наукові основи створення рекреаційно-туристичнихвільних економічних зон в регіонах.

7. Стратегія корпорації на ринку туристично-рекреацій-них послуг.

165


8. Методично-організаційні засади використання марке-тингових досліджень в управлінні туристськими фірмами.

9. Ринок іноземного туризму в Україні, структура ітрансформація.

Успішність виконання магістерської роботи великоюмірою залежить від уміння вибрати найрезультативнішіметоди дослідження, оскільки саме вони дозволяють до-сягти поставленої у роботі мети. Методологія виконаннямагістерської роботи, вимоги до її оформлення аналогічнідипломній роботі, але детальніше розкривається акту-альність теми дослідження, наукова проблема і її доведен-ня. Якомога ретельніше формується зміст вступної части-ни, обов'язковим є визначення об'єкта і предметадослідження. Загальні висновки магістерської роботи ви-конують роль закінчення обумовленого логікою проведен-ня дослідження у формі послідовного, логічного викладен-ня отриманих підсумкових результатів, їх співвідношенняз загальною метою, конкретними завданнями, поставле-ними і сформульованими у вступі. Саме результатами тео-ретичного і практичного дослідження у своїй дипломнійроботі магістрант має змогу засвідчити рівень науковоїпідготовки.

На основі цього може бути розроблений авторський курслекцій або цикл семінарських чи лабораторних занять, си-стема засобів наочності, педагогічні програмні засоби тощо.

Порядок виконання і захисту магістерської роботи мож-на подати в такій схемі:

1. Обрання теми магістерської роботи.Теми магістерських наукових досліджень повинні

відповідати напрямку професійного спрямування згідно зіспеціалізацією.

Теми магістерських робіт розробляються професорсь-ко-викладацьким складом факультету Університету. З

166


метою уникнення плагіату теми робіт поновлюються що-року.

Магістрант обирає тему згідно зі своєю спеціальністю,про це ним складається заява на ім'я завідувача профілю-ючої кафедри (Додаток А).

2. Визначення наукового керівництва.Наукове керівництво магістерської роботи здійснюєть-

ся, як правило, провідними фахівцями профілюючої ви-пускаючої кафедри факультету.

На допомогу магістрантам до написання робіт можутьзалучатися консультанти з числа науково-педагогічнихпрацівників вищих закладів освіти та працівників галузі,які мають значний досвід роботи.

3. Затвердження теми магістерської роботи, науко-вого керівництва.

Теми магістерських робіт, обраних магістрами та нау-кове керівництво обговорюються на засіданні відповіднихкафедр і затверджуються рішенням вченої ради Універси-тету не пізніше ніж за 5 місяців до захисту.

У необхідних випадках існує можливість зміни та ко-рекції теми магістерського дослідження, плану роботи, за-міни наукового керівництва. Ці питання вирішуються назасіданнях випускаючих кафедр не пізніше ніж за 2 місяцідо терміну подання магістерської роботи до захисту.

4. Складання плану магістерської роботи.На підставі завдання на виконання магістерської робо-

ти та календарного плану роботи (Додаток Б, В), план маг-істерської роботи складається магістром самостійно, узгод-жується з науковим керівником, затверджується назасіданні кафедри.

5. Організація написання роботи.Протягом навчального року магістром проводиться оп-

рацювання наукової літератури, практичних матеріалівроботи туристських фірм, готелів, інших установ галузі,

167


визначається методологія дослідження, аналізуються станта шляхи розробки даної проблеми, розробляються виснов-ки.

Навчальним планом передбачається надання магістрамвільних днів для підготовки магістерських робіт і консуль-тацій.

У період підготовки магістерських дослідженьздійснюється поточний кафедральний контроль і роботанаукового керівника і консультантів з магістром. Поточ-ний кафедральний контроль, проводиться методом обго-ворення структурних розділів магістерської роботи з виз-наченням необхідних моментів дослідження, щопотребують опрацювання або переробки.

Кафедрою встановлюються контрольні терміни звіту-вання магістра.

Науковий керівник здійснює:- перевірку виконання плану дослідження;- рекомендації щодо джерел інформації та застосуван-

ня методів дослідження;- контроль за дотриманням термінів підготовки магі-

стерської роботи.6. Рецензування.Не пізніше ніж за місяць до захисту роботи вона по-

дається науковому керівникові з метою підготовки нимвідгуку на дослідження, а також направляється на рецен-зування. Рецензія може бути надана професорсько-викла-дацьким складом або науковцями певного фаху, які пра-цюють у галузі проблематики, що розробляється магістром.Рецензія подається в письмовій формі.

На виконану магістерську роботу науковий керівник ірецензенти складають відгук за такою схемою:

- актуальність дослідження;

168


- ефективність використаної методології наукового по-шуку;

- рівень використання набутих у процесі навчання вмагістратурі теоретичних знань;

- перспективність запропонованих рекомендацій і вис-новків;

- недоліки роботи.7. Проведення обговорення магістерської роботи, до-

пуск до захисту.Попереднє обговорення магістерської роботи

здійснюється на засіданні профільної кафедри або спільнихзасідань кафедр з урахуванням висновків наукового кері-вника та рецензентів і має на меті проведення магістроманалізу пропозицій і зауважень, доопрацювання роботидля її захисту на ДЕК та одержання магістром кафедраль-ного допуску до захисту, оформленого протокольно.

8. Подання магістерської роботи до захисту в ДЕК.До захисту допускаються магістри за умови повного ви-

конання навчального плану. Термін подання магістерсь-кої роботи до ДЕКу - 2 тижні до захисту.

9. Організація захисту магістерських робіт.Для захисту магістерської роботи створюються комісії

за основними напрямками наукових досліджень з числадосвідченіших працівників професорсько-викладацькогоскладу, а також із залученням керівництва галузевих уп-равлінь у складі Голови, секретаря, трьох членів.

При захисті магістерських робіт у державну комісію по-даються:

- магістерська робота з витягом з протоколу засіданняпрофільної кафедри про допуск магістра до захисту;

169


- письмовий відгук наукового керівника з характерис-тикою діяльності магістра під час виконання магістерсь-кої роботи;

- письмова рецензія на магістерську роботу.До комісій ДЕКу можуть подаватися й інші матеріали,

які характеризують наукову і практичну цінність викона-ної магістерської роботи: надруковані статті за темою ро-боти, документи, що вказують на практичне застосуванняроботи тощо.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритомузасіданні Державної екзаменаційної комісії за участю неменш ніж половини її складу при обов'язковій присутностіголови комісії. Графік роботи комісії затверджується нака-зом ректора Університету. Для захисту роботи магістр готуєдоповідь (15-20 хвилин), яка повинна відбивати зміст дослі-дження, його мету, завдання, предмет та об'єкт; обґрунту-вання вибору теми, ступеня її висвітлення в науковій літе-ратурі. Основна частина доповіді присвячуєтьсявикладенню науково-практичних висновків і рекомендацій,результатів за матеріалами дослідження (Додаток Д).

Після доповіді магістра і його відповідей на запитанняоголошуються рецензії на роботу, відгук наукового керів-ника. Магістру надається можливість дати пояснення щодозауважень, дати відповіді на запитання членів ДЕК.Відповіді мають бути короткими (як правило з двох-трьохречень), впевненими, чіткими, конкретно відповідати напоставлене запитання. Рішення про оцінку захисту диплом-ної, магістерської роботи приймається на закритому засі-данні ДЕК, результат оголошується після затвердженняпротоколу головою ДЕК.

Випускники магістратури, які за підсумками навчанняотримали диплом з відзнакою, можуть рекомендуватисяВченою радою Університету для вступу до аспірантури.

170


Магістри, які виконали наукову роботу, але одержалипід час захисту оцінку «незадовільно», отримують довідкувстановленого Міністерством освіти і науки України зраз-ка, їм надається право повторного захисту магістерськоїроботи протягом одного року. При повторному захисті не-обхідним є проведення нового рецензування. Щодо остан-нього ДЕК виносить відповідне рішення і фіксує його про-токольно. Рішення комісії є остаточним і оскарженню непідлягає.

Секретар комісії із захисту магістерських робіт післязахисту здає їх до бібліотеки (архіву), де вони реєструють-ся і зберігаються у фонді магістерських робіт протягом 5років. Магістерські роботи, що мають вагоме науково-практичне значення, можуть бути, за пропозицією комісії,рекомендовані ДЕКом для опублікування у вигляді окре-мих навчальних посібників. За магістерськими роботамизберігається статус авторського права.

Аналіз виконання і захисту магістерських робіт вУніверситеті дає можливість акцентувати увагумагістрів на типових помилках, зокрема:

1. Зміст роботи не відповідає плану магістерської робо-ти або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбиваютьреальну проблемну ситуацію, стан об'єкта.

3. Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сфор-мульована абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта іпредмета дослідження.

4. Автор не виявив самостійності, робота являє собоюкомпіляцію або плагіат.

5. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучаснихофіційних і нормативних документів, нової спеціальної літе-ратури (останні 2-10 років) з теми дослідження.

т:


6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публ-ікацій з теми роботи має форму анотованого списку і невідбиває рівня досліджуваності проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію особистого експе-риментального дослідження (його суть, тривалість, місцепроведення, кількість обстежуваних, їхні характеристи-ки), поверхово висвітлено стан практики.

8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження,висновки не відповідають поставленим завданням.

9. У роботі немає посилань на першоджерела або вка-зані не ті, з яких запозичено матеріал.

10. Бібліографічний опис джерел у списку використа-ної літератури наведено довільно, без дотримання вимогдержавного стандарту.

11. Як ілюстраційний матеріал використано таблиці,діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підруч-ника, навчального посібника, монографії або науковоїстатті.

12. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимо-гам роботи, виконана неохайно, з помилками.

172


ДодатокА

Київськ£й Університет туризму, економіки і права

ФакультетКафедраСпеціальність_

«•Згоден»зав. кафедри_

_200_р.

Завідувачу кафедри_

Студента_

ЗАЯВА

Прошу закріпити за мною тему дипломної (магістерської) ро-боти «Робота буде виконуватись на матеріалах

(назва та розташування підприємств (організації, регіону))

Обсяги і характер діяльності, стан економіки та управління в

(скорочені назви підприємств (організації, регіону))достатні для виконання даної дипломної (магістерської) робо-ти на їх матеріалах.

« » 200_ р.(Підпис)

173


Завданняна виконання дипломної (магістерської) роботи

ДодатокБ

Київський університет туризму, економіки і права

ФакультетКафедраСпеціальність

ЗАВДАННЯна дипломну (магістерську) роботу

• ЗАТВЕРДЖЕНО»зав.кафедри

« » _200_р.

1. Тема роботи(прізвище, ім'я, по батькові)

Затверджена наказом по Університету від « » 2002 р. №2. Термін здачі роботи3. Вхідні дані до роботи

4. Зміст розрахунково-пояснювальноі записки (перелік питань, що підляга-ють розробці)

5. Перелік аналітично-розрахункового матеріалу (з точною вказівкою пере-ліку показників (параметрів), одержання яких за даними підприємств обо-в'язкове)

6. Консультації з вказівкою розділів, які до них відносяться:

Розділ Консультант Підпис, дата

Завдання видав Завдання прийняв

Дата видачі завдання_

Керівник _(підпис)

174


Додаток В

Календарний план виконання дипломної

(магістерської) роботи

Поря-док

№

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Найменування етапівмагістерської роботи

Вибір теми магістерськоїроботи

Розробка завдання намагістерську роботу

Складання календарного планувиконання магістерськоїроботи

Написання першого(теоретичного) розділу роботи

Подача керівнику першогорозділу роботи на перевірку

Збирання матеріалу для напи-сання другого розділу роботи

Написання другого розділу

Подання керівнику другогорозділу роботи на перевірку

Розробка пропозицій ірекомендацій для написаннятретього розділу

Написання третього розділуроботи

Термінвиконання

етапівмагістерської

роботи

Примітка

175


11

12

13

14

15

16

17

18

19

Подання керівнику третьогорозділу роботи на перевірку

Написання вступу і загальнихвисновків та пропозицій домагістерської роботи

Оформлення магістерськоїроботи

Подання магістерської роботикерівнику на рецензування

Рецензування магістерськоїроботи

Зовнішнє рецензуваннямагістерської роботи

Кафедральний захист роботи

Подання роботи в ДЕК

Захист роботи в ДЕК

МагістрантКерівник роботи

іта


Додаток ГТитульний аркуш дипломної роботи

Міністерство освіти і науки УкраїниКиївський університет туризму, економіки і права

Кафедра менеджменту та маркетингу в туризмі

Дипломна робота

за спеціальністю 7.050201 Менеджмент організацій•Маркетинг привабливості рекреаційно-турнстичних

регіонів України»

Студент-виконавець:

прізвище, ім'я, по батькові, підпис

курс, група, факультет

Науковий керівник


науковий ступінь, вчене звання

Допущено до захистуЗав. кафедри

2002 р.Рецензент:


науковий ступінь, вчене звання,посада, місце роботи

177


ДодатокД

Структура доповіді при захисті дипломної роботита розподіл часу

1. Представлення студента та теми дипломної роботи.

2. Причини вибору та актуальність теми роботи.

3. Мета роботи та її завдання.

4. Предмет, об'єкт та хронологічні терміни дослідження.

5. Логіка побудови роботи в першому і другому розділах.

6. Обґрунтування висновків і пропозицій третього розділу.

7.Основні положення нових документів, опублікованихпісля подання роботи до захисту.

8. Відгуки та зауваження до роботи з боку керівника та ре-цензента.

9. Заключна частина (перспективи подальшого досліджен-ня теми).

Розрахунки часу:

п.п. 1-4 - до 3-4 хв.,п.5 - доЗ-4хв.,п.6-до 7-10 хв.,п.7,9-до2хв.

Обсяг 7-9 аркушів тексту в форматі Word розміру форма-ту 14 пунктів з 1,5 інтервалом.

178



1. Які є форми науково-дослідної роботи студентів?2. Які повні вимоги до виконання курсової роботи?3. В чому особливості виконання дипломної роботи?4. Які основні вимоги до дипломної роботи?5. Структура та алгоритм написання курсової (диплом-

ної) роботи.6. Які є етапи роботи при проведенні наукового дослід-

ження?7. Що таке робоча картотека літератури?8. Які вимоги до формування тексту курсової (диплом-

ної) роботи?9. Оформлення формул, ілюстрацій, додатків та спис-

ку використаної літератури.10. Керівництво курсовою (дипломною) роботою та її за-

хист.11. Особливості виконання і захисту магістерської ро-

боти.12. Характерні помилки в написанні та оформленні

курсової, дипломної, магістерської роботи.13. Що таке об'єкт, предмет та фактори наукового дос-

лідження?14. Дайте визначення емпіричних завдань і методів дос-

лідження.15. Завдання науково-дослідницької діяльності сту-

дентів-магістрів.16. Яка послідовність доповіді при захисті дипломної

роботи?17. Які вимоги до вибору та обґрунтування актуальності

теми?18. Які особливості формування змісту вступної частини?19. Яка схема написання відгуку (рецензії) на магі-

стерську роботу?

179

Тест № 5.

Завдання 68. Загальні вимоги до дипломної роботипередбачають (вкажіть головні):

а) цільову спрямованість;б) сучасність тематики;в) логічну послідовність викладу матеріалу;г) стислість і конкретність;д) оформлення додатків;є) доказовість висновків і рекомендацій;ж) професійне спрямування.

Завдання 69. Що потрібно доповнити до структуридипломної роботи?:

а) титульний аркуш;б)в)г) вступ;д) основна частина;є)ж)з)

Завдання 70. За даними назв літературних джерелзробіть вірний їх опис.

Завдання 71. Що потрібно підготувати студенту дозахисту дипломної роботи перед ДЕК?:

Завдання 72. Оформіть титульний аркуш дипломноїроботи.

Завдання М73. Назвіть структуру відгуку надипломну роботу.

180

Основи наукових досліджену

>

>>>>>>>

Глосарій наукових понять і

курсова робота;

дипломна робота;титульний аркуш;етапи роботи;бібліографічний опис;таблиця;ілюстрація;формули;

>>>>>>>

термінів (тема 5)

додатки;

рецензія;відгук;магістерська робота;резюме;реферат;доповідь

Правильні відповіді на завдання тесту №5

№68 — а,в,г,е; №69 - б) завдання на виконання дипломноїроботи; в) зміст;е) висновки; ж) список; з) додатки;

№71 - дипломна робота, відгук наукового керівника,письмова рецензія на роботу (наукові статті тощо);

№73 - актуальність дослідження, ефективність викорис-таної методології, рівень теоретичних знань, перспективністьрекомендацій і висновків, недоліків.


1. Бюлетень вищої атестаційної комісії України. - К.; - №2— 2000, 47 ст.

2. Уваров А.А. - Дипломные и курсовые работы по экономи-ческим специальностям - М.: Дело и Сервис. - 2000. - 77 с.

3. Олійник П. М. Методичні рекомендації до виконання ма-гістерської роботи зі спеціальності «Правознавство». - К.; КУ-ТЕП.-2001,-21с.

4. Сидоренко В. Підготовка магістрів з педагогічних спеціаль-ностей: реальність та проблеми // Освіта. - №31. - 29 травня.

5. Стеченко Д. М. - Методичні вказівки до виконання, оформ-лення та захисту магістерських робіт. - К.; КУТЕП. - 2001. - 35 с

6. Шейко В. М., Кушнаренко Н. Т. - Організація та методи-ка науково-дослідницької діяльності. Підр. - Знання-Прес. •*•2002. - 295 с

181

Тема 6: Оформлення та форми впровадженнярезультатів наукового дослідження

- Наукова публікація: поняття, функції, основнівиди.

- Наукова монографія, наукова стаття, тези.

- Реферат, доповідь, виступ.

- Методика підготовки та оформлення публікацій.

- Форми звітності при науковому дослідженні.

Наукова публікація: поняття, функції, основні види

Результати науково-дослідної роботи оформляють нелише у вигляді курсової або дипломної роботи. Вони уза-гальнюються також у кандидатських і докторських ди-сертаціях, авторефератах дисертацій, тезах доповідей,статтях, монографіях, методичних і практичних матер-іалах, підручниках, навчальних посібниках тощо.

Для майбутнього фахівця, науковця дуже важливимє володіння методологією підготовки наукової публі-кації. Написання реферату, наукової статті, тез допові-дей на конференції повинно відповідати вимогам жанрупублікації і відповідно сприйматись читачами і слуха-чами. Це висуває певні вимоги до логіки побудови їх,форми, стилю і мови.

Розглянемо методику підготовки окремих видів пуб-лікацій чи виступів, враховуючи при цьому особливостікожного виду, залежність від рівня завершеності дослі-дження, а також з врахуванням кола читачів чи слу-хачів, на яких вони розраховані.

182


Наукова публікація (в перекладі з латинського -publicato - оголошую всенародно, оприлюднюю) — це до-ведення інформації до громадськості за допомогою пре-си, радіомовлення, телебачення; розміщення в різнихвиданнях (газетах, книгах, підручниках).

Головні функції публікацій:- Оприлюднення результатів наукової роботи;- Сприяння встановленню пріоритету автора при ана-

логічних за змістом наукових статтях;- Свідчення про особистий внесок дослідника в роз-

робку наукової проблеми;- Підтвердження достовірності основних результатів і

висновків наукової роботи, її новизни та наукового рівня,оскільки після виходу в світ публікація стає об'єктом вив-чення й оцінки широкою науковою громадськістю.

- Підтвердження факту апробації та впровадженнярезультатів і висновків дисертації;

- Відображення основного змісту, наукового рівня тановизни дослідження;

- Забезпечення первинною науковою інформацієюсуспільства, повідомлення про появу нового науковогознання, передача його у загальне користування;

Особливе значення мають наукові публікації, що вий-шли друком у формі видань. Державний стандарт Ук-раїни. 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та виз-начення» визначає видання як документ, який пройшовредакційно-видавниче опрацювання, виготовленийшляхом друкування, тиснення або іншим способом,містить інформацію, призначену для поширення і відпо-відає вимогам державних стандартів, інших норматив-них документів щодо видавничого оформлення і полігра-фічного виконання.

Науковим вважається видання результатів теоретич-них або емпіричних досліджень, а також підготовлених

183


науковцями до публікації пам'яток культури, історич-них документів, літературних текстів. Воно призначе-не для фахівців відповідної галузі та наукової роботи.

Наукові видання можуть бути двох груп:- науково-дослідні;- джерелознавчі.До науково-дослідних належать (схема 14):- монографія (наукова праця, присвячена досліджен-

ню однієї теми);- науковий реферат (автореферат) - коротке викла-

дення автором змісту наукового дослідження, дисерта-ційної роботи перед поданням її до захисту;

- інформативний реферат - коротке письмове викла-дення однієї наукової праці, що стисло висвітлює їїзміст. Він акцентує увагу на нових повідомленнях;

- тези доповідей, а також матеріали наукової конфе-ренції (неперіодичний збірник підсумків конференції,доповідей, рекомендацій та рішень);

- збірники наукових праць (збірники матеріалів дос-ліджень наукових статей, виконаних у наукових уста-новах, навчальних закладах).

До другої групи наукових видань належать: джере-лознавчі видання або наукові документальні видання,які містять пам'ятки культури та історичні документи,що пройшли текстологічне опрацювання, мають комен-тарі, вступи, статті, допоміжні покажчики тощо.

Серед наукових неперіодичних видань можна виділити:- книги (книжкове видання обсягом понад 48 сто-

рінок);- брошури (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сто-

рінок).Статус наукового видання потребує суворого дотри-

мання вимог видавничого оформлення видання:

184


Зупинимось на головних:- Вихідні відомості — сукупність даних, які харак-

теризують видання і призначені для його оформлення,бібліографічної обробки, статистичного обліку й інфор-мування читача. Це: відомості про авторів; заголовок ви-дання (назва); надзаголовні дані; підзаголовні дані; ну-мерація; шифр зберігання видання; індекс УДК; індексББК; авторський знак; макет анотованої каталожноїкартки; знак охорони авторського права; міжнароднийстандартний номер ISBN.

1

•

•

•

Збірники науковихпраць

АвторефератІнформативний реферат

Монографія

Науково-дослідні

Брошури

Книги

Джерелознавчі

Наукові публікації

Схема 13. Перелік наукових публікацій.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, на-зву видавництва, рік випуску.

Випускні дані передбачають: дату подання оригіналу*на видання; дату підписання видання до друку; формаг

185


паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітурушрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання вумовних друкованих аркушах, що приведені до форма-ту паперового аркуша 60x90 см; обсяг видання в обліко-во-видавничих аркушах; номер замовлення поліграфі-чного підприємства; назву і поштову адресу видавництві поліграфічного підприємства. Випускні дані розміщу-ють на останній сторінці видання або на звороті титуль-ного аркуша.

Статті наукового характеру друкуються переважно взбірниках або журналах.

Науковий журнал - журнал, що містить статті та ма-теріали досліджень теоретичного або прикладного ха-рактеру і призначений переважно для фахівців певноїгалузі науки.

За цільовим призначенням наукові журнали поділя-ють на: • 1 ,

- науково-практичні;- науково-теоретичні;- науково-методичні. » -Особливе значення мають наукові статті для здобу-

вачів наукового ступеня доктора чи кандидата наук.Окрім, зазначених вимог до них є ще й додаткові:

1. Статті мають публікуватись у провідних науковихфахових журналах та інших періодичних наукових фа-хових виданнях. їх перелік затверджує ВАК Українипри дотриманні таких вимог:

- наявність у складі редакційної комісії не менше п'я-ти докторів наук з відповідної галузі науки, серед якихобов'язково три мають бути штатні працівники науко-вої установи, організації чи вищого навчального закла-ду, що видає журнал (періодичні видання);

- журнали підписуються до друку виключно за реко-мендацією Вченої ради наукової установи (організації чи

186


вищого навчального закладу), що його видає, про що заз-начається у вихідних даних;

- тираж не менше ніж 100 примірників;- повне дотримання вимог до редакційного оформ-

лення періодичного видання згідно з державними стан-дартами України;

- наявність журналу (періодичного видання) у фондібібліотек України, перелік яких затверджено ВАК Украї-ни.

2. Публікація не більше однієї статті здобувача за те-мою дисертації в одному випуску (номері) журналу (абоіншого друкованого видання).

3. Не зараховуються праці, в яких немає повного опи-су наукових результатів, що засвідчує їх достовірність,або в яких повторюються результати, опубліковані рані-ше в інших наукових працях, що входять до списку ос-новних.

Кількість і якість публікацій з теми дослідження єкритерієм оцінки роботи.

Вважається, що дисертація виконана на належномурівні, якщо з кожного її розділу і підрозділу можна підго-тувати статтю, а за її загальними результатами - моно-графію.

При захисті докторської дисертації здобувач повиненвидати монографію обсягом не менше 10 друкованих ар-кушів та не менше 20 статей у наукових провідних фа-хових журналах України (для гуманітарних і суспіль-них наук), не менше 15 публікацій основного змістудисертації (для природничих і технічних наук).

Кількість публікацій може бути змінена, якщо:- загальний обсяг індивідуальних публікацій переви-

щує 5 авторських аркушів.- у здобувача значна загальна кількість публікацій.

187


При загальній кількості статей не менше 20 кількістьіндивідуальних з них має бути не меншою п'яти. Призагальній кількості статей не менше ЗО кількість індиві-дуальних має бути не менше чотирьох. Взагалі ВАКцінує, коли більшість публікацій без співавторів і всіопубліковані до прийняття дисертації до захисту. Достатей без співавторів прирівнюються розділи моно-графій, підручників, навчальних посібників, написаніавтором особисто.

Для здобувача ступеня кандидата наук:- мінімальна кількість публікацій не менше трьох ста-

тей основного змісту дисертації у вигляді статей у нау-кових фахових виданнях України або інших країн; пе-релік яких затверджує ВАК України.

- Зараховуються лише ті статті, в наукових фаховихвиданнях, які на момент прийняття дисертації до захи-сту вийшли з друку.

До опублікованих праць, які додатково відображаютьнаукові результати дисертації, належать авторськісвідоцтва на винаходи, державні стандарти, промисловізразки, рукописи праць депонованих в установах дер-жавної системи науково-технічної інформації та аното-ваних в наукових журналах, брошури, інформаційнікартки на нові матеріали, що внесені до державного бан-ку даних, тези доповідей, матеріали, виголошені на на-укових конференціях, конгресах, симпозіумах, семіна-рах тощо. Тези доповідей включають до спискуопублікованих праць за умови, що вони слугують вста-новленню пріоритету, або коли їх зміст не викладений вінших публікаціях.

Наукові видання (зокрема наукові монографії, журна-ли чи збірники), в яких опубліковані основні результатидисертаційних робіт, мають бути доступними читачеві,

188


знаходитися у фондах провідних вітчизняних бібліотек,обов'язково надсилатися в установлений перелік установ,який затверджений ВАК України. До них належать:

- Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадсь-кого (03039, Київ, проспект 40 річчя Жовтня, 3);

- Національна парламентська бібліотека України(01601, Київ, вул. Грушевського 1);

- Державна науково-технічна бібліотека України901171, Київ-171, вул. Горького, 180);

- Львівська державна наукова бібліотека ім. В.С.Сте-фаника (79001, Львов, вул. Стефаника, 2);

- Одеська державна наукова бібліотека ім. М.Горь-кого (65020, Одеса, вул. Пастера, 13);

- Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Ко-роленка (61003, Харків, прв. Короленка, 18);

- Книжкова палата України (02094, Київ, пр. Гагарі-на, 27).

Отже науковими виданнями (в т.ч. і науковими мо-нографіями), в яких можуть бути вміщені публікації заосновним змістом дисертацій вважаються лише ті видан-ня, які надійшли до перелічених установ.

Певні труднощі у авторів виникають при визначенніобсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основ-них одиниць обчислення наукової інформації, поширю-ваних засобами друку.

До них належать:- Авторський аркуш;- Друкований аркуш;- Обліково-видавничий аркуш.Найбільш вживаним в практиці є авторський аркуш —

це одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40.000друкованих знаків (літери, цифри, розділові знаки, коженпробіл між словами тощо), один авторський аркуш дорі-

189


внює 24 сторінкам машинописного тексту, надруковано-го через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А4.

Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна при-близно визначити, розділивши загальну кількість сто-рінок машинописного тексту на 24.

У авторських аркушах визначається обсяг рукописуу видавничому договорі.

Обліково-видавничий аркуш - це одиниця облікудрукованого твору, що дорівнює, як авторський аркуш,40 000 друкованих знаків прозового тексту, 700 рядкамвіршованого тексту або 3000 см2 рекламного ілюстрова-ного тексту.

В обліково-видавничих аркушах враховуються ті ча-стини видання, які не є результатом авторської праці(видавнича анотація, зміст, вихідні відомості на обкла-динці, справі, випускні дані, порядкові номери сторінок,редакційна передмова, рисунок та ін.).

Кожний науковець систематично веде облік власнихпублікацій у картотеці списку або комп'ютерному бан-ку даних за схемою: назва праці; характер роботи;вихідні дані; обсяг в авторських аркушах; термін та на-зва видання. Потрібно мати оригінали або копії власнихпублікацій.

Наукова монографія, наукова стаття, теза доповіді -

Монографія - це наукова праця, яка містить повнеабо поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми,що належить одному або декільком авторам. Є два видимонографій: наукові і практичні.

Наукова монографія - це науково-дослідницька пра-ця, предметом якої є вичерпне узагальнення теоретично-го матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним

190


його аналізом, визначенням вагомості, формулюваннямнових наукових концепцій. Монографія фіксує науковийпріоритет, забезпечує первинною науковою інформацієюсуспільство, слугує висвітленню основного змісту і ре-зультатів наукового, дисертаційного дослідження.

Наукову монографію характеризує єдність змісту івона свідчить про науковий внесок здобувача в науку ірозглядається як кваліфікаційна наукова праця. За цихумов вона заміняє дисертаційну роботу. Обсяг індивіду-альної монографії здобувача наукового ступеня докторанаук, яка зараховується як дисертація, має становитине менше 10 авторських аркушів у галузі технічних іприродничих наук і не менше 15 авторських аркушів угалузі гуманітарних і суспільних наук.

Другий тип наукової монографії — це наукова праця,яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації іоднією з основних публікацій за темою дослідження, прицьому до неї висуваються вимоги:

- обсяг - не менш як 10 обліково-видавничих ар-кушів;

- наявність рецензій двох докторів наук, за відповід-ною спеціальністю;

- наявність рекомендації вченої ради науково-дослі-дної установи або вищого навчального закладу;

- тираж не менше 300 примірників;- наявність міжнародного стандартного номера ISBN.Між дисертацією і монографією є певні відмінності:По-перше в дисертації передбачається виклад науко-

вих результатів і висновків, отриманих особисто автором.Монографія - це виклад результатів, ідей, концепцій, якіналежать як здобувачеві, так і іншим авторам.

По-друге, дисертація містить нові наукові результа-ти, висновки, факти, а монографія може викладати як

191


нові результати, так і методичні, технічні рішення, фак-ти, які вже відомі.

По-третє, дисертація за вимогами ВАК має визначе-ну структуру і правила оформлення, яких необхідно дот-римуватись. До монографій таких вимог не ставлять.

По-четверте - дисертація, це рукопис, який збері-гається в обмеженій кількості примірників у певнихбібліотечних установах. Монографія - це видання, якепройшло відповідне редакційно-видавниче опрацюван-ня, виготовлене друкарським або іншим способом, ви-дане у фаховому видавництві України.

Дисертація виконується у відповідності з вимогамидержавних стандартів щодо друку та оформлення, чогоне встановлюється для монографії і її структури.

Традиційно склалась композиційна структура науко-вої монографії: титульний аркуш, анотація, перелікумовних позначень (при необхідності) вступ або перед-мова, основна частина, висновки або післямова, літера-тура, допоміжні покажчики, додатки, зміст.

Монографія призначена перш за все для вчених і маєвідповідати за змістом і формою жанру публікації. Особ-ливе значення тут мають чіткість формулювань і викла-ду матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, кон-цепцій, висновків. її обсяг має бути не менший 6друкованих аркушів. Вимоги до сутності викладу мате-ріалу в розділах монографії, аналогічні до вимог іншихнаукових публікацій з певними особливостями їх при-значення.

Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якійподаються проміжні або кінцеві результати, висвітлю-ються конкретні окремі питання за темою дослідження,фіксується науковий пріоритет автора, робить її матері-ал надбанням фахівців.

192


Наукова стаття подається до редакції в завершено-му вигляді відповідно до вимог, які публікуються в ок-ремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам'-ятки автору. Оптимальний обсяг наукової статті (0,5 —0,7авт.арк.).

Рукопис статті повинен мати повну назву роботипрізвище та ініціали автора, анотацію (на окремійсторінці), список використаної літератури.

Стаття має просту структуру:- вступ (постановка наукової проблеми, акту-

альність, зв'язок з найважливішими завданнями, щопостають перед Україною, значення для розвитку пев-ної галузі науки і практики - 1 абзац або 5-10 рядків);

- основні дослідження і публікації з проблеми, за ос-танній час, на яких спирається автор, проблеми виділ єн-1ня невирішених питань, яким присвячена стаття (0,5 -2 сторінки машинописного тексту);

- формулювання мети статті (постановка завдан-ня) - висловлюється головна ідея даної публікації, якасуттєво-відрізняється від сучасних уявлень про пробле-му, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звер-тається увага на введення до наукового обігу новихфактів, висновків, рекомендацій, закономірностей абоуточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених.Мета статті випливає з постановки наукової проблемита огляду основних публікацій з тем (1 абзац, або 5-10рядків);

- виклад змісту власного дослідження - основна ча-стина статті. В ній висвітлюються основні положення ірезультати наукового дослідження, особисті ідеї, дум-ки, отримані наукові факти, програма експерименту.Аналіз отриманих результатів, особистий внесок авто-ра в реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок).

193


- Висновок, в якому формулюється основний умо-вивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значен-ня для теорії і практики, суспільна значущість та перс-пективи (1/3 сторінки).

Відповідно до постанови Президії ВАК України від15.01.2003 р. №705/1 наукові статті зараховуються якфахові при наявності таких необхідних елементів: по-становка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок ізважливими науковими чи практичними завданнями;аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започат-ковано розв'язання даної проблеми і на які спираєтьсяавтор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, котрим присвячується означена стаття; фор-мулювання цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуван-ням отриманих наукових результатів; висновки з дано-го дослідження і перспективи подальших розвідок у да-ному напрямку.

При написанні наукової статті слід дотримуватисьпевних правил:

- у правому верхньому куті розміщується прізвищета ініціали автора; за необхідністю вказуються відо-мості, що доповнюють дані про автора;

- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку(краще до п'яти слів);

- ініціали ставлять перед прізвищем;- слід уникати стилю наукового звіту;- недоцільно ставити риторичні запитання; більше

користуватись розповідними реченнями;- не перевантажувати текст цифрами при переліках

тих чи інших думок, положень, вимог;- прийнятним у тексті є використання словосполучень

переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку»,

194


«спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-пер-ше», «по-друге», «можливо», «задумкою», «заданими»,«між іншим», «в зв'язку з тим», «на відміну», «поряд зцим», тощо.

- цитати в статті використовуються дуже рідко (мож-на в дужках зробити посилання на ученого, який впер-ше дослідив проблему);

- усі посилання на авторитети подаються на початкустатті, основний обсяг присвячується викладу власнихдумок автора;

- Стаття має завершуватись конкретними висновками ірекомендаціями та додається список використаних джерел.

Рукопис статті підписується автором і подається (ра-зом з дискетою) до редакції у двох примірниках. В окре-мих випадках в науковій статті до фахових видань даєть-ся анотація (резюме) українською, російською іанглійською мовами.

Вони є свідченням апробації науково-дослідної робо-ти. Слід сказати, що апробація наукової роботи на нау-кових конференціях, семінарах, є обов'язковою при на-писанні дисертації.

Тези (від thesis - положення, твердження) - це ко-ротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, по-ложення наукової доповіді, повідомлення, статті абоіншої наукової праці.

Тези доповіді - це опубліковані на початку науковоїконференції (з'їзду, симпозіуму) матеріали попереднь-ого характеру, що містять виклад основних аспектів на-укової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машино-писного тексту через 1,5-2 інтервали.

Алгоритм тези можна подати так:теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат

- перспектива.

195


Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформ-ляють згідно до вимог:

- у правому верхньому куті розміщують прізвище авто-ра та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

- назва тез доповіді коротко відображає головну ідею,думку, положення ( 2 - 5 слів);

- послідовність викладу змісту може бути наступна:актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науціі практиці; основна ідея, положення, висновки дослід-ження; основні результати та їх практичне значення. Втезах зазвичай не використовують цитати, цифровийматеріал.

Формулювання кожної тези починається з новогорядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену водному або кількох реченнях.

Реферат, доповідь, виступ, книги

Вже з першого року навчання у вузі студенти повиннівміти підготувати реферат, виступ на семінарі, доповідьна науково-практичній конференції.

Яких же вимог слід дотримуватись при їх підготовціта оформленні.

Реферат (лат, referre - доповідати, повідомляти)ко-роткий виклад змісту одного або декількох документів зпевної теми. При індивідуальній роботі з літературою ре-ферат є короткий збагачений запис ідей з декількох дже-рел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеїаудиторії.

Обсяг реферату залежить від обраної теми, змісту доку-ментів, їх наукової цінності або практичного значення.

Найчастіше маємо справу з інформативними і розши-реними (зведеними) рефератами.

196


Інформативний реферат повністю розкриває змісттеми, містить основні фактичні і теоретичні повідомлен-ня. Він потребує глибокого вивчення першоджерел, доб-рої пам'яті, уміння пов'язувати теоретичні положенняз сучасністю, робити глибокий аналіз та практичні вис-новки, нарешті вчить проводити дискусію.

В такому рефераті мають бути визначені: предмет дос-лідження і метод роботи; наведені основні результати;викладені дані про умови дослідження, сформульованівласні пропозиції автора щодо практичного значеннязмісту і уміння довести його до аудиторії слухачів. Рефе-рат може бути посібником для усного виступу з елемен-тами імпровізації.

Інформаційні реферати можуть розміщуватися у пер-винних документах (книгах, журналах, збірникахпраць, звітах про науково-дослідну роботу) і у вторин-них документах (реферативних журналах і збірниках,інформаційних картках та ін.).

Розширений або зведений (оглядовий, багатоджерель-ний) реферат містить відомості про певну кількість опуб-лікованих і неопублікованих документів з однієї теми,зміст яких викладено у вигляді однорідного тексту.

Алгоритм структури реферату:- Вступ- Розділ І. Історія та теорія питання- Розділ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.- Висновки- Література- Додатки (при потребі).У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливість,

і значущість в конкретній галузі науки або практики.У розділі І наводяться основні теоретичні, експери-,

ментальні дослідження з теми. Подається перелік основ-

197і


них змістовних аспектів проблеми, які раніше розгляда-лись вченими, визначаються недостатньо досліджені пи-тання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості.

У розділі II подається поглиблений аналіз сучасногостану процесу або явища, тлумачення основних поглядіві позицій проблеми. Особлива увага приділяється вияв-ленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним,новим методикам вивчення проблеми, практичного дос-віду та висловлення власної думки щодо перспектив роз-витку досліджуваної проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї,думки, оцінки, пропозиції науковця.

До списку літератури включаються публікації пе-реважно останніх 5-10 років. Особливо цінуються праціостаннього року видання.

У додатках наводяться формули, таблиці, схеми,якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Вибір теми реферату студенти здійснюють відповід-но до тематики затвердженої на кафедрі та за погоджен-ням з науковим керівником.

Обсяг розширеного реферату 20-24 сторінки.Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і

стислим. У рефераті використовується стандартизованатермінологія, значення якої зрозуміле з контексту.

Реферат рецензується, оцінюється і враховується припроведенні підсумкового заліку, іспиту з відповідної дис-ципліни.

Рецензія {відгук) на реферат або іншу науково-дослід-ну роботу має об'єктивно оцінювати позитивні і негативнійого сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оціни-ти вміння автора поставити проблему, обґрунтувати їїсоціальне значення, розуміння автором співвідношенняміж реальною проблемою і рівнем її концептуальності; по-

198


вноту висвітлення літературних джерел; глибину їх ана-лізу, володіння методами збору; аналізу та інтерпретаціїемпіричної інформації; самостійність роботи, оригі-нальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування вис-новків і рекомендацій.

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятимдля наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, алепринциповим.

Відносно до автора роботи речення слід будувати втретій особі минулого часу («Студент поставив..., розк-рив..., довів..., обґрунтував») до самої роботи - в тепері-шньому часі («реферат містить..., розкриває..., підтвер-джує...»).

Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона маєорганічно випливати зі змісту документа.

Досить поширеною формою оприлюднення резуль-татів наукового дослідження є доповіді та повідомлення.

Доповідь - це документ, у якому викладаються упевні питання, даються висновки, пропозиції. Вона при-значена для усного (публічного) прочитання та обгово-рення.

Розрізняють такі види доповідей:1. Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за

певний час);2. Поточні (інформація про хід роботи);3. На теми наукових досліджень.Наукова доповідь - це публічно виголошене повідом-

лення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми(теми, питання), одна із форм оприлюднення результатівнаукової роботи, можливості за короткий проміжок часу«увійти» в наукове товариство за умови яскравого вис-тупу.

Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.

199


Алгоритм тексту доповіді:Вступ - Основна частина - Підсумкова частинаУ вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумо-

вила потребу публічного виступу, потім обґрунтовуєть-ся основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, те-оретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.

Порівняно з науковою публікацією публічна доповідьмає свої особливості. Є два методи написання доповіді.

1. Дослідник готує спочатку тези свого виступу і наоснові їх пише доповідь на семінар чи конференцію, ре-дагує і готує до опублікування у науковому збірнику, якдоповідь чи статтю.

2. Дослідник пише доповідь, а потім у скороченомувигляді знайомить з нею аудиторію.

При написанні доповіді слід зважати на те, що знач-на, суттєва частина її надрукована в тезах, частина - наслайдах, кодоплівках, плакатах, тому доповідач лише даєокремі коментарі до ілюстрованого матеріалу, опубліко-вані тези. Це дозволяє зекономити час виступу на 20-40%.Доцільним є посилання на попередні виступи, полеміч-ний характер доповідей, що викликає інтерес у слухачів.

При формуванні змісту доповіді слід врахувати, щоза 10 хвилин людина може прочитати текст надрукова-ний на чотирьох сторінках машинописного тексту (че-рез два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сто-рінок (до 30 хвилини).

Повідомлення, виступ можуть бути обсягом на 4-6сторінок.

При підготовці наукової публікації, доповіді, висту-пу потрібно уникати:

- неточності і розпливчастості формулювання назви;- невизначеності особистого внеску в дослідження;- поверхового викладу змісту та результатів дослід-

ження;

200


- дублювання змісту публікацій;- досить короткого терміну оприлюднення резуль-

татів дисертації.При цьому тексти монографій, рефератів, виступів по-

винні відповідати темі і змісту науково-дослідної роботи.Результати наукового дослідження можуть завершу-

ватись написанням книг, зокрема підручників і навчаль-них посібників.

Розглянемо їх особливості та структуру.Підручник - навчальне видання, що містить систе-

матизований виклад змісту навчальної дисципліни,відповідає програмі та офіційно затверджений як такийвид видання.

Навчальний посібник - навчальне видання, що час-тково чи повністю замінює або доповнює підручник таофіційно затверджене як такий вид видання.

Вони затверджуються Міністерством освіти і наукиУкраїни як нормативні видання з відповідним грифом.Присвоєння грифу означає, що підручник або навчаль-ний посібник відповідає встановленим вимогам: щодовідповідності навчальній програмі за змістом, щодо об-сягу і щодо технічного оформлення.

При створенні підручників та навчальних, методич-них посібників необхідно врахувати такі вимоги:

- навчальні книги повинні мати високий науково-ме-тодичний рівень, містити відповідний довідковий апарат;

- підручники та навчальні посібники мають бути на-писані в доступній формі, навчальний матеріал повиненбути пов'язаний з практичними завданнями, у книзі по-винні простежуватись тісні міжпредметні зв'язки;

- у підручниках і посібниках необхідно посилити ува-гу до питань їх професійної орієнтації з урахуванням ви-користання ЕОМ.

201


Структура навчальної книги передбачає: зміст (пе-релік розділів); вступ (передмова); основний текст; пи-тання, тести для самоконтролю, обов'язкові та додатковізадачі, приклади; довідково-інформаційні дані для роз-в'язання задач (таблиці, схеми тощо);бібліографічнийсписок; апарат для орієнтації в матеріалах книги (пред-метний, іменний покажчики), додатки, які мають без-посереднє значення до теми книги.

Таким чином, кожний дослідник науковець обираєнайпридатніший спосіб для перетворення так званого чер-нового варіанту рукопису в остаточний вид наукової праці.

Методика підготовки та оформлення публікацій довидання

Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною спра-вою дослідника. Стиль і методика їх підготовки залежитьвід творчості та задуму автора, власного розуміння пробле-ми. При цьому можуть використовуватись різні методичніприйоми викладу наукового матеріалу, зокрема:

1) послідовний;2) цілісний (з наступною обробкою кожної частини,

розділу);3) вибірковий (розділи пишуться окремо).Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схе-

му підготовки публікації: ідея (задум), план, відбір ма-теріалу; групування, його систематизація, редагування.

Тут дотримуються послідовності викладу матеріалу,виключено повтор; але звичайно, є зайві витрати часуна послідовне опрацювання інформації;

Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорно-вому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях,внесення доповнень, виправлень. Тут економиться час,

202


але є небезпека порушення послідовності викладу мате-ріалу.

Вибірковий виклад матеріалу часто використовують-ся дослідниками так, як їм зручно. При цьому важли-вим є доведення кожного розділу до кінцевого результа-ту, щоб при об'єднанні розділів в цілому матеріал бувготовий до видання.

У процесі написання наукової праці умовно виділя-ють декілька етапів: формування задуму і складання по-переднього плану; відбір і підготовка матеріалів, групу-вання їх та опрацювання рукопису.

На першому етапі задуму формулюється мета даноїроботи, на яке коло читачів вона розрахована, які мате-ріали в ній подавати; передбачається повнота і ґрун-товність викладу; теоретичне та практичне спрямуван-ня; які ілюстративні матеріали необхідні для розкриттяїї змісту. Визначається попередня назва праці, яку потімможна корегувати.

Бажано зразу ж скласти план роботи або план-про-спект, який вимагають видавництва.

План-проспект відбиває задум праці і відтворюєструктуру майбутньої публікації.

Відбір і підготовка матеріалів пов'язані з ретельнимдобром вихідного матеріалу в будь-якій послідовності,окремими частинами, тобто все те, що знадобиться на на-ступних етапах роботи над рукописом.

Наступний етап передбачає групування матеріалів запопереднім планом-проспектом і паралельно визначаєтьсярубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядко-вані є л ементи-частини, розділи, підрозділи, пункти, іна-кше створення чорнового макета праці.

При опрацюванні рукопису уточнюються йогозміст, оцінюються висновки, логічність і послідовністьвикладу матеріалу, відповідність назв роботи та її

203


розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргу-ментованість основних положень, новизна теоретична іпрактична значущість роботи.

Досить важливим в підготовці білового рукопису єоформлення його та літературна правка.

Після написання тексту автор практично і принци-пово його оцінює: кожний висновок, формули, таблиці,окремі речення перечитуються, перевіряються виснов-ки, аргументи, факти, теоретична і практична зна-чущість матеріалу публікації;

Аналізується правильність оформлення рукопису:літературні джерела, цитати.

Підготовлений для передачі у видавництво, рукописмає відповідати певним вимогам, зумовленим процесомйого подальшої підготовки до друку, про більшість з нихуже йшла мова в попередніх розділах навчального по-сібника. В зведеному вигляді вони мають бути такі:

- авторський текстовий оригінал (рукопис) включаєв себе титульний аркуш, анотацію (а для наукових видань- реферат), основний текст, тексти довідкового характе-ру і додаткові тексти (покажчики, коментарі, примітки,додатки), бібліографічні списки, посилання, зміст;

- текст рукопису і всі матеріали до нього подавати увидавництво у двох примірниках;

- сторінки рукопису мають бути одного розміру (від203x288 до 210x297 мм);

- матеріал друкувати ЕОМ малими літерами черездва інтервали на одній стороні аркуша;

- в одному рядку має бути 60-65 знаків (рахуючи роз-ділові знаки і пробіли між літерами), на одній сторінцісуцільного тексту - 28-30 рядків;

- при визначенні обсягу рукопису необхідно виходи-ти з того, що в одному авторському аркуші налічується40 000 знаків;

204


- поля сторінок оригіналу мають бути: ліві - не мен-ше 20 мм, верхні - 20, праві - 10, нижні - 20;

- абзацний виступ має бути однаковим і дорівнюва-ти трьом ударам;

- усі заголовки і виділення в тексті друкувати мали-ми літерами, заголовки відокремлювати від тексту зго-ри і знизу прогалинами в три інтервали;

- посилання розміщуються в нижній частині сто-рінки, їх не переносять на наступну сторінку;

- у рукописі зазначають всі необхідні, на думку ав-тора, виділення літер і частин тексту;

- чітко визначають підпорядкованість заголовків іпідзаголовків;

- виправлення в рукописі дозволяються, але небільше п'яти на одній сторінці; вони можуть бути вдру-ковані або написані від руки чорним чорнилом; зайвілітери або слова можна зчистити, заклеїти або зафарбу-вати;

- сторінки рукопису послідовно нумеруються, почи-наючи з обкладинки і до останньої сторінки, в правомуверхньому куті - простим олівцем; на титульному аркушівказувати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;

- рукопис підписується автором (співавторами) аборедакторові на титульному аркуші з зазначенням дати;

- ілюстративні матеріали виконуються чітко, у фор-маті, що забезпечує розуміння всіх деталей при можли-вому зменшенні зображення.

Для підручників крім двох зовнішніх позитивних ре-цензій, розглянутих вченими радами вищих навчальнихзакладів відповідними науково-методичними комісіямиНауково-методичної ради Міністерства освіти і наукиУкраїни, подаються на затвердження колегії міністер-ства, а навчально-методичні посібники - заступниковідержавного секретаря.

205


Згідно з наказом Міністерства освіти України №70 від02.06.98 р. підручникам, посібникам та іншій навчаль-но-методичній літературі для вищих навчальних зак-ладів надаються грифи, які встановлюють призначення,вид навчальної книги і зазначаються на титульнійсторінці, а на звороті її вказується, ким і коли прийняторішення про надання грифів.

Колегією Міністерства освіти і науки України нада-ються грифи:

- «Затверджено Міністерством освіти і науки Украї-ни» - підручникам, що потребують перевидання;

- «Допущено Міністерством освіти і науки України»- підручникам і навчальним посібникам з дисциплін, пе-редбачених галузевою компонентою державних стан-дартів вищої освіти.

Заступниками міністра освіти і науки України" надаєть-ся гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки Ук-раїни» - навчальним посібникам з дисциплін, передбаче-них компонентою вищого навчального закладу державнихстандартів вищої освіти, словникам, довідникам.

Рукописи, яким надані грифи, вносяться до видавни-чих планів.

Форми звітності при науковому дослідженні ,

Виконуючи науково-дослідну роботу, студенти офор-мляють реферати, курсові (дипломні) роботи, виступина семінарі, конференції, наукові статті; наукові праці-вники, спеціалісти готують інформації, дисертації,звіти, аналітичні записки тощо.

Наукові результати - це нові знання, отримані в про-цесі виконання науково-дослідної роботи. Вони повиннівідповідати таким вимогам, як:

206


- актуальність на даний період розвитку науки і прак-тики;

- новизна: вперше отримані, розвинуті, розроблені;- практичне значення, використання в професійній

роботі фахівця;- достовірність: - коректність використання матема-

тичних моделей, формул:- точність виконання розрахунків;- повторюваність в процесі експерименту;- однозначність формувань.Наукові результати повинні пройти апробацію, бути

опублікованими в спеціальній науковій літературі, мативідповідні рецензії.

В процесі апробації з метою інформування про резуль-тати виконаних наукових досліджень, розробки реко-мендацій за напрямами подальшої роботи використан-ня їх в навчальному процесі чи в умовах виробництваорганізується обговорення проблеми на кафедрі, на се-мінарі, симпозіумах спеціалістів, науково-практичнихконференціях (схема 14).

Інформація про дослідження є документом, в якомумістяться результати дослідження без їх інтерпретації(пояснення числових даних):

- стисле викладення проблемної ситуації;- перелік цілей та завдань НДР;- описання соціально-демографічних характеристик

вибіркової сукупності;- розподіл відповідей на запитання анкет чи інтерв'ю

та результати аналізу документів у вигляді таблиць.


Узагальнення результатів дослідження

<

Інформація Інформаційна

запискаАналітична

запискаЗвіт по

НДР

Виступ

Нарада

Науковапублікація

Доповідь Курсоваробота

Дипломнаробота

Дисертація

Колоквіум,семінар

Симпозіум Конференція З'їзд,конгрес

Захист

Використання в практичній діяльності

Схема 14. Форми звітності та впровадження ре-зультатів дослідження.

Інформаційна записка про дослідження є невеликоюза обсягом, має ті ж вимоги, що й інформація, але більшдетально коментуються підсумки дослідної діяльності зконкретними висновками.

Аналітична записка про дослідження може завер-шувати значні етапи досліджень чи бути основнимпідсумковим документом невеликих науково-досліднихробіт. Вона має більший обсяг і таку структуру:

208


1) вступ;2) основна частина;3) заключна частина.У вступі обґрунтовується необхідність проведеного

дослідження, використання тих чи інших методів збо-ру, обробки та аналізу інформації; описується мета, зав-дання, дається характеристика техніки дослідження.

Основна частина включає аналіз досягнутих резуль-татів дослідження, обробку та систематизацію кількіснихі якісних понять, встановлення закономірностей.

У заключній частині наводяться основні висновки ташляхи розв'язання виявлених проблем, рекомендації дляпрактичного застосування. При проведенні фундамен-тальних наукових досліджень, головним підсумковим до-кументом є звіт про НДР. Він містить такі обов'язкові еле-менти:

- титульний лист;- список виконавців;- зміст;- перелік умовних позначень та символів;- вступ;- основну частину;- заключну частину;- список використаної літератури;- додатки (таблиці, схеми).При виконанні та оформленні звіту щодо проведеної

науково-дослідної роботи необхідно дотримуватись за-гальних вимог, передбачених державним стандартом довідповідного виду робіт.

Обсяг звіту не перевищує 90-100 сторінок одноготому, а томів має бути декілька. При складанні звіту,слід дотримуватись таких вимог: чіткість, логічність,конкретність викладення, аргументованість висновків,

209


точність формулювань, обґрунтованість рекомендацій тапропозицій.

Значну частину наукових інформацій та звітів вико-ристовують для удосконалення управління процесом,підвищення ефективності діяльності підприємств,організацій та установ.

Широко використовується така форма впроваджен-ня як доповіді, виступи, лекції на наукових та практич-них заходах.

Нарада - це форма колективних контактів вчених іфахівців одного наукового спрямування.

Колоквіум - це форма колективних зустрічей, де, якправило, обмін думками вчених різних напрямів, тобто цеформа невимушеної дискусії, але де є офіційні доповідачі.

Симпозіум — це напівофіційна бесіда за завчаснопідготовленими доповідями, а також виступами експ-ромтом. Це можуть бути і бесіди в кулуарах.

Конференція - найбільш поширена форма обмінуінформацією за певною тематикою. Одна частина допо-відачів повідомляє певні наукові ідеї, результати дослі-дження, досвіду роботи, інша — більша частина є слуха-чами, сприймають інформацію беруть участь вобговоренні.

Тут на доповідачів і слухачів велике інформаційне на-вантаження, тому встановлюються регламент в висту-пах і обговоренні, організовується секційна робота.

На конференціях може використовуватись стендоваінформація, виставка літератури, зразки матеріалів,оформлюються тематичні експозиції конференції, заз-вичай приймаються рішення і рекомендації.

З'їзди, конгреси, виставки, ярмарки, фестивалі -є найбільш високою і представницькою формою спілку-вання, вони носять національний або міжнародний

210


характер. Тут відпрацьовується стратегія певної галузінауки і економіки, здійснюється обмін досвідом та на-уковими напрацюваннями фахівців, забезпечується ко-ординація наукових досліджень в широких просторихмежах світової спільноти. Ці форми спілкування особ-ливо є характерні і перспектвні для розвитку туристсь-кої інфраструктури України. Вони сприяють розширен-ню міжнародних контактів, взаєморозумінню міжнародами, створюють необхідні передумови успішногорозвитку вітчизняної індустрії туризму та додатково-му надходженню коштів до державної скарбниці.


1. Що таке наукова публікація та її основні види?2. Монографія: поняття, алгоритм написання.3. Наукова стаття, вимоги до її оформлення.4. Що таке авторський, друкований таобліково-видав4

ничий аркуш.5. Які відмінності між дисертацією і монографією?6. Тези доповіді, алгоритм тези.7. Які методичні прийоми використовуються при

підготовці публікації.8. Реферат, алгоритм його підготовки.9. Які вимоги до написання рецензії?10. Доповідь, види та вимоги до підготовки.11. Вимоги до підготовки підручників і навчальних

посібників.12. Яка структура звіту про НДР?13. Які форми звітності з наукових дослідженнях?14. Форми впровадження результатів наукового дос-

лідження.

211


Тест № 6.

Завдання 74. Наукова публікація це:

а) виступ у пресі;б) виступ по радіомовленню;в) розміщення інформації в фахових та інших видан-

нях;г) все зазначене вірне.

Завдання 75. До якої групи наукових виданьналежать: монографія, тези доповідей,автореферат?:

а) науково-дослідної;б) джерелознавчої.

Завдання 76. До якої групи видавничого оформленнявідносяться дані про автора, заголовок видання,індекс УДК і ББК, міжнародний стандартний номерISBN?:

а) випускні дані;б) вихідні дані;в) випускні відомості.

Завдання 77. Які бібліотеки входять до обов'язковогопереліку затвердженого ВАК України?:

а) Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського;б) Львівська державна наукова бібліотека ім. В.С.Сте-

фаника;в) Луганська державна наукова бібліотека;г) Книжкова палата України;д) Кримська державна бібліотека м. Сімферополь.

Завдання 78. В яких одиницях рахується обсягрукопису у видавничому договорі?:

212


а) обліково-видавничому аркуші;б) авторському аркуші;в) друкованому аркуші.

Завдання 79. Дайте вірну відповідь, яка це робота:якщо в ній викладено результати одногодослідження, висновки, визначена структура іобмежене видання:

а) монографія;б) дисертація.

Завдання 80. В якій науковій праці подаєтьсякороткий виклад основних аспектів дослідження?:

а) наукова стаття;б) реферат;в) тези доповіді.

Завдання 81. Які методичні прийоми викладунаукового матеріалу?:

а) цілісний;б) послідовний;в) вибірковий;г) все зазначене вірно.

Завдання 82. Які види доповідей застосовуються впрактиці?:

а) звітні;б) поточні;в) наукові;г) все зазначене вірно.

Завдання 83. До якого виду видавничого оформленнявідносяться дані про місце випуску видання, назвавидавництва, рік випуску?:

213


а) вихідні дані;б) випускні дані;в) вихідні відомості.

Завдання 84. Назвіть основні види абЄтракцїі:

а) ізолювання;б) конструктивізації;в) потенційної здійсненності;г) ототожнення;д) моделювання;є) індукції;ж) дедукції;з) узагальнення;

Завдання 85. Назвіть форми звітності при науковомудослідженні:

а) реферат;б) інформація;в) дисертація;г) аналітична записка;д)звіт;є)все зазначене вірне.

Правильні відповіді на запитання тесту №6

№74 - г; №75 - б; №76 - в; №77 - а, б, г; №78 - б; №79- б; №80 - а; №81 - г; №82 - г; №83 - а; №84 - є; №85 -б, є, в, г, д, є, ж, з.

214



> публікація >> автореферат >> монографія >> тези >> наукові >

збірники >> брошура

рецензія > вихідні данінаукова стаття > випускні даніреферат > вихідні відомостідоповідьвідгукалгоритм

> авторський аркуш> друкований аркуш> обліково-видавничий

аркуш


1. Бюлетень вищої атестаційної комісії України. К. -№2, - 2000.

2. Білуха М.П. Основи наукових досліджень. Підруч-ник. - К., Вища школа, 1997. - 271 с

3. Кузнецов И.Н. Подготовка и оформление рефера-тов курсовых и дипломных работ: Минск. — ООО «СЭР-ВАТ».-2000. -243 с.

4. Левківський К.М. Методичні рекомендації щодоструктури змісту та обсягів підручників і навчальних по-сібників для вищих навчальних закладів //Вища шко-ла. - 1/2002 К. «Знання». - с 117-120//.

5. Попов Г.Х. Техника личной работы. - М., 1979. -125 с.

6. Переліки та форми документів, які використову-ються при атестації наукових та науково-педагогічнихпрацівників // Бюл.ВДК України.-2000. - №2. - 48 с

7. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та ме-тодика науково дослідницької діяльності. Підручник,К., Знання-Прес. - 2002. 295 с

215


ГЛОСАРІЙ

Абсолютне — те, що існує через себе, отже самостійне,безумовне за своєю суттю і безвідносне до будь-чого, неза-лежне, алей «досконале», «логічнозавершене».

Абстрагування—прийом мислення, що передбачає відоб-раження в людській свідомості предметів і явищ об'єктив-ної дійсності, мисленого відокремлення від їхніх другоряд-них властивостей і відносин та виділення загальної ознаки,що характеризує клас предметів.

Академік — академічне звання дійсних членів ПАН тагалузевих академій України: найвище вчене звання, якемають особи, обрані до Академій наук.

Аксіома — твердження, положення, що приймаютьсябез доведення.

Актуальність теми — сучасність, злободенність, важ-ливість будь-чого на даний момент і в даній ситуації длявирішення даної проблеми.

Алгоритм — система правил для розв'язування певноготипу задач.

Альтруїзм — етичний принцип, що полягає в безкорис-ливому прагненні до діяльності на благо інших в проти-лежність егоїзму.

Аналіз — розчленування цілого на складові частини(сторони, ознаки, властивості, відносин) з метою їх деталь-ного вивчення.

216


Аналогія — міркування, в яких із подібності двохоб'єктів за окремими ознаками робиться висновок про їхподібність і по інших ознаках. Використовується при ви-суненні гіпотез, дає поштовх до висловлювання припу-щень.

Анкетування — один із засобів письмового опитуваннязначної кількості респондентів за повною схемою анкетиабо опитувального листа.

Анотація — короткі відомості про книгу, статтю, моно-графію.

Апорія — суперечність в міркуванні, яка здається непе-реборною.

Аспект — точка зору, за якою розглядається об'єкт дос-лідження.

Аспектація — пошук оптимального вигляду науковоїроботи.

Валідність — критерії оцінки якості тексту.

Верифікація — перевірка, емпіричне підтвердженнятеоретичних положень науки шляхом співставлення їх зоб'єктом дослідження, даними відчуття та експерименту,це повторюваність результату дослідження.

Визначення — логічна дія, за допомогою якої об'єктповинен відрізнятися від інших шляхом встановлення йогоспецифічних і типових ознак чи такого розкриття змістутерміна, яке позначає даний об'єкт і замінює опис йоговластивостей.

217


Визначення (дефініція) — стисле наукове визначеннязмісту якогось поняття.

Вимірювання — операція, в основі якої лежить порівнян-ня об'єктів за певними подібними властивостями чи озна-ками з використанням кількісних характеристик.

Відображення — загальна властивість матерії, яка по-лягає в тому, що за певних умов взаємодії одна матеріаль-на система відтворює у специфічній для неї формі певністорони іншої системи, яка взаємодіє з нею.

Відчуття—відображення властивостей предметів об'єктив-ної дійсності, що впливають на органи чуття; як відображен-ня об'єктивних властивостей речей відчуття є засобом пізнан-ня дійсності.

Галузь інформації — це сукупність документованих абопублічно оголошених відомостей про відносно самостійнісфери життя і діяльності.

Генезис — процес створення та становлення будь-якогоприродного чи соціального явища.

Гіпотеза — наукове передбачення, припущення,істинність якого не визначено, висунуте для поясненнябудь-яких явищ, процесів, причин, які зумовлюють данийнаслідок.

Гносеологія —вчення про сутність і закономірностіпізнання.

Дедукція — форма достовірного умовиводу від загаль-ного положення до часткового, в якому висновок про ок-

218


ремі випадки множинної сукупності робиться на основізнання про загальні властивості всієї множини.

Дефініція — коротке визначення змісту якогось поняття.

Довідково-інформаційний фонд — це сукупність упо-рядкованих первинних документів і довідково-пошуково-го апарату, призначених для задоволення інформаційнихпотреб.

Доказ — обґрунтування (встановлення) істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень,істинність яких доведена.

Експеримент - апробація досліджуваних явищ в конт-рольованих, штучно створених умовах.

Задача наукова — теоретична задача, що вимагає вста-новлення невідомої раніше певної закономірності, власти-вості чи явища.

Закон — філософська категорія, що відображає істотні,загальні, необхідні, стійкі, повторювані відношення за-лежності між предметами і явищами об'єктивної дійсності,що випливають з їхньої сутності.

Засоби науки — методи мислення, емпіричного дослід-ження, а також технічні засоби.

Збірник — це видання, яке складається із окремих робітрізних авторів, присвячених одному напряму, але з різнихйого галузей.

219


Ідеалізація — конструювання об'єктів, яких немає вдійсності або які практично не здійснились, наділенняоб'єктів властивостями, які відповідають ідеалу.

Ідея — це продукт людського мислення, форма духов-но-пізнавального відображення дійсності, спрямована наїї перетворення. В ній відображається не лише об'єкт вив-чення, але й усвідомлюється мета та її практичне втілен-ня. Оволодіваючи масами людей, ідея здатна ставати ве-ликою перетворюючою матеріальною силою.

Імпліцитно— заплутано, сплутано, опосередковано(міститься в даному міркуванні).

Індукція — метод дослідження та спосіб міркування, прияких загальний висновок будується на основі частковихпосилань.

Інтуїція — спроможність безпосереднього розумінняістини. Результати інтуїтивного пізнання з часом логічнодоводяться і перевіряються практично.

Інформаційний ринок — це система економічних, орган-ізаційних і правових відносин щодо продажу і купівліінформаційних ресурсів.

Істина —вірне, адекватне відображення предметів іявищ дійсності, відтворення їх так, як вони існують позамежами нашої свідомості. Істина об'єктивна за змістом, алесуб'єктивна за формою, як результат діяльності людсько-го мислення.

Каталог алфавітний — система карток з описом видан-ня, розташованих в порядку алфавіту за прізвищем авторівта назвами публікації, незалежно від їхнього змісту.

220


Каталог предметний — містить дані про пилину літера-туру з певного предмета та інформацію про її игру попи н І нипредметними рубриками, які теж розташовані и алфпмІТ'ному порядку.

Категорія — форма логічного мислення, в якій роакри-ваються внутрішні, суттєві сторони і відносини досліджу-ваних предметів. Категорії пов'язані з вирішенням основ-ного питання філософії: відношення мислення та буття.Основні категорії: матерія, свідомість, рух, простір і час,якість і кількість, зміст і форма тощо.

Класифікація — система співпідпорядкованих понять(класів, об'єктів) будь-якої галузі знання чи діяльностілюдини, як засіб для встановлення зв'язків між цими по-няттями чи класами об'єктів.

Компіляція — наукова праця, яка розроблена на основізапозичених в інших авторів матеріалів без самостійногоїх дослідження та обробки.

Концепція — система поглядів на будь-що, головна дум-ка при визначенні мети та завдань дослідження шляхіийого проведення. Проведений задум, конструктивнийпринцип різних видів діяльності.

Метод дослідження — засіб досягнення мети, пізнанняявищ дійсності в їх взаємозв'язку і розвитку. Спосіб відтво-рення досліджуваного об'єкту або предмету.

Методологія дослідження — сукупність конкретнихприйомів і способів для проведення будь-якого науковогодослідження.

221


Моделювання — вивчення об'єкту (оригіналу) шляхомстворення і дослідження його копії (моделі), яка заміняєоригінал з певних сторін, які цікавлять пізнання і підля-гають вивченню, непрямий, опосередкований метод нау-кового дослідження.

Монографія — наукове видання, що містить повне і ви-черпне всебічне дослідження якоїсь однієї проблеми читеми.

Наука — система знань об'єктивних законів природи,суспільства і мислення, які отримуються і перетворюють-ся в безпосередню продуктивну силу суспільства в резуль-таті спеціальної діяльності людей.

Наукова інформація —це одне із загальних понять на-уки, що означає певні відомості, сукупність якихось да-них, знань тощо.

Наукова тема — задача наукового характеру, яка потре-бує проведення наукового дослідження.

Наукова школа — неформальна творча співдружність вмежах будь-якого наукового напряму висококваліфікова-них дослідників, об'єднаних спільністю підходів.

Наукове дослідження — цілеспрямоване вивченняявищ, процесів, аналіз впливу на них різних факторів, атакож вивчення взаємодії між явищами з метою отриман-ня переконливо доведених і корисних для науки і практи-ки рішень.

Наукознавство—розділ науки, який вивчає закономірностіїї функціонування і розвитку, структуру і динаміку наукової

222


діяльності, взаємодію науки з іншими сферами матеріального ідуховного життя суспільства

Наукометрія — галузь наукознавства, яка займаєтьсястатистичними дослідженнями структури і динаміки на-укової інформації.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність,спрямована на отримання і виконання нових знань

Об'єкт дослідження — процес або явище, яке породжуєпроблемну ситуацію і обране для дослідження.

Парадигма — поняття сучасної науки, яке означає особ-ливий спосіб організації наукових знань щодо того чи іншо-го бачення світу та відповідні зразки або моделі досліджен-ня. Зміна парадигми розглядається наукою як революція.

Періодичне видання — це журнали, бюлетні та іншівидання з різних галузей науки і техніки з викладом мате-ріалу в популярній доступній формі

Поняття — відображення найбільш суттєвих і власти-вих предмету чи явищу признаків.

Предмет дослідження — все те, що знаходиться в межахоб'єкту дослідження у визначеному аспекті пізнання. Цедосліджувані з певною метою властивості, ставлення дооб'єкту. Конкретне матеріальне явище, що сприймаєтьсяорганами чуття.

Принципи — головні вихідні положення будь-якоїтеорії, вчення, науки; внутрішні переконання людини, їїусталений погляд на те чи інше питання.

223


Проблема — велика множинність наукових питань май-бутніх досліджень; складне теоретичне або практичне пи-тання, що потребує дослідження.

Прогнозування — спеціальне наукове дослідження кон-курентних перспектив розвитку будь-якого явища; процеснаукового передбачення майбутнього стану предмета чиявища на основі аналізу його минулого й сучасного, систе-матична, науково-обгрунтована інформація про якісні ікількісні характеристики розвитку цього предмета чи яви-ща в перспективі.

Резюме — короткий висновок, що містить основні по-ложення доповіді, промови, наукові праці, дискусії.. Вка-зівка на зміст первинної роботи, гранично лаконічна, можебути у вигляді одного речення. Розміщується в кінці статтіі містить інформацію оцінного характеру

Релятивність — відносність людських знань.

Реферат — письмова форма доповіді на певну тему, змістлише повідомляє про щось, а не переконує в чомусь; інфор-мативне видання, яке визначає короткий виклад змістунаукового дослідження.

Синтез — поєднання раніше виділених частин предме-ту дослідження в єдине ціле.

Спостереження — це метод цілеспрямованого дослід-ження об'єктивної дійсності, в тому вигляді, в якому вонаіснує в природі та суспільстві і доступна безпосередньо длясприйняття людиною без втручання в неї.

Стандарт — норма, зразок, мірило.

224


Стандарти — це нормативні документи, в яких встанов-лені єдині вимоги до основних властивостей будь-якої про-дукції або виду робіт.

Судження—це форма думки про певний предмет чи явище.

Теза — стислий виклад основних положень, науковоїпраці, статті, доповіді, який передбачає попереднє ознай-омлення учасників семінарів, конференцій, симпозіумів зрезультатами наукового дослідження.

Тема — наукове завдання, яке охоплює визначну галузьнаукового дослідження.

Теорія — вчення, система ідей або принципів, високаформа узагальнення і систематизації знань, спрямованихна визначення того чи іншого явища. Це форма синтетич-ного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і зако-ни втрачають колишню автономність і перетворюються наелементи цілісної системи наукових знань.

Теорія — система знань, що описує і пояснює сукупністьявищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій га-лузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку).Теорія будується на результатах, отриманих на емпірич-ному рівні досліджень. Теорія має бути ефективною, кон-структивною і простою.

Теорія пізнання (гносеологія) — вчення про природупізнання та його можливості, основні закономірності, фор-ми та методи пізнання людиною навколишньої дійсності.

Узагальнення — логічна дія, в процесі якої здійснюєтьсяперехід від одиничного до загального. Узагальнення відбу-

225


вається шляхом абстрагування при утворенні понять, суд-жень, теорії.

Умовивід — це така форма мислення, в результаті якої зодного або кількох суджень, що відображають зв'язки і відно-шення предметів об'єктивної дійсності виводиться нове суд-ження, міркування, нова думка, що містить вже нове знан-ня про досліджувані предмети, явища, процеси.

Уява — психічний процес, що полягає у створенні лю-диною нових образів, думок, на основі її попереднього дос-віду. Особливим видом уяви є мрія.

Факт науковий —реальність, дійсність, складовий еле-мент основи наукового знання, віддзеркалення об'єктив-них властивостей речей і процесів. Характерні властивостінаукового факту - новизна, точність, об'єктивність, дос-товірність. На основі фактів будуються теорії, виводятьсязакони

Цитата — дослівний уривок з твору, чийсь вислів, щонаводиться (письмово чи усно) як підтвердження або запе-речення певної думки чи ілюстрації до фактичного матер-іалу.

Член-кореспондент — академічне звання, що надаєть-ся вченому, обраному до складу академічних наук.

$26


Навчальна програма

Зміст

Вступ

Місце наукових досліджень у системі підготовкифахівців для роботи у сфері міжнародних відносин, туриз-му і готельного господарства.

Актуальність вивчення дисципліни «Основи науковихдосліджень», мета і завдання, значення курсу у форму-ванні особистості майбутнього фахівця, набутті навичокнауково-дослідної роботи.

Програма та послідовність вивчення навчальної дис-ципліни. Характеристика рекомендованої літератури.

Тема 1. Наука - продуктивна сила суспільства.Предмет та поняття про науку, її сутність, історичні

аспекти розвитку. Процес пізнання, його види та структу-ра, понятійний апарат, зміст і функції науки. Наука яксистема знань, закономірності її розвитку. Гіпотеза, дока-зи та формування теорій.

Класифікація науки, взаємозв'язок між: трьома розді-лами наукового знання: природознавством, суспільними(соціальними) науками і філософією.

Організація наукової діяльності в Україні та в вищихнавчальних закладах. Наукові школи, їх головні ознаки.

Тема 2. Наукові дослідження — шлях, до розв'язанняпроблем методики.

Суть і основні види та етапи наукових досліджень.Об'єкт, предмет наукового дослідження.

Науково-дослідницька діяльність студентів, напрямироботи та організаційна структура. Вибір теми та реаліза-

227


ція дослідження, визначення мети і задач наукового дослі-дження. Основні форми та етапи наукових досліджень сту-дентів. Розробка структури проблеми. Послідовність і кон-кретизація. Вивчення історичного аспекту проблеми.Попередній план та складання графіку роботи, план змістуроботи. Принцип системного підходу в наукових досліджен-нях: цілісність, всебічність, системоутворюючі відносини,субординація, динамічність.

Розрахунок ефективності науково-дослідних робіт, їїкритерії та проблеми оцінки. Ефективність наукової діяль-ності у вищому навчальному закладі.

ТемаЗ. Основи методологи науково-дослідної роботи.Поняття про методологію досліджень, види та функції

наукових досліджень. Два рівні пізнання в методологіїнаукових досліджень: емпіричний і теоретичний. Загаль-на і часткова методологія науки.

Методи та техніка наукових досліджень, їх класифікація.Методи емпіричного дослідження. Методи теоретично-

го дослідження. Експеримент та його характерні особли-вості в процесі дослідження. Аналіз і синтез, індукція і де-дукція, історичний і логічний методи дослідження.

Гіпотеза і докази у наукових дослідженнях. Способивстановлення істини: безпосередній і опосередкований.

Методика здійснення наукових досліджень у туристсь-ко-готельній індустрії та міжнародному туризмі. Стадіїнаукових досліджень: організаційна, дослідна, узагальнен-ня, апробація, реалізація результатів.

Тема 4. Інформаційне забезпечення наукових дослі-джень.

Поняття, терміни та роль інформації в проведенні нау-кових досліджень. Види та галузі інформації. Пошук вто-

228


ринної документальної інформації з теми дослідження,бібліографічні видання.

Отримання і аналіз первинної інформації. Інформація вінформаційно-пошукових системах бібліотек та установахнауково-технічної інформації. Вторинна інформація. Про-цес збору та аналізу наукової інформації.

Бібліотечно-бібліографічні джерела інформації та авто-матизовані системи обробки інформації на ЕОМ. Катало-ги, їх види та характеристика. Техніка роботи з науковоюлітературою. Оформлення бібліографічного опису літера-тури та списку використаних джерел в процесі науковогодослідження.

Тема 5. Курсова, дипломна (магістерська) роботи:написання, оформлення, захист.

Форми завершення наукових досліджень у вищих на-вчальних закладах освіти. Курсова (дипломна) робота: за-гальна характеристика, послідовність виконання, підго-товчий етап, робота з текстом, оформлення.

Керівництво курсовою (дипломною) роботою, її рецен-зування та захист. Магістерська (дипломна) робота як ква-ліфікаційне дослідження. Оформлення документів на маг-істерську дипломну роботу. Етапи написання.

Підготовка до захисту дипломної роботи повідомленняпро основні результати наукового дослідження. Харак-терні недоліки при виконанні дипломної роботи.

Тема 6. Оформлення та форми впровадження резуль-татів наукового дослідження.

Сутність наукової публікації, її основні види, функції,кількість і обсяг. Наукова монографія, наукова стаття, тезинаукової доповіді. Реферат. Доповідь. Методика написан-ня тексту.

229


Літературна обробка наукового тексту. Одиниці обчис-лення обсягу наукової роботи. Вимоги до тексту науковоїстатті. Тон викладу. Особливості цитування. Редагуваннятексту і підготовка його до друку. Типова структура ре-цензії (відгуку). Внесення правок після рецензування.

Підручник, навчальний посібник, вимоги до написан-ня та оформлення. Методика підготовки та оформленняпублікацій. Надання грифу Міністерства освіти і наукиУкраїни. Форми звітності при науковому дослідженні таапробації результатів дослідження.

Самостійна робота

Для досягнення поставлених завдань щодо оволодіннякурсом «Основи наукових досліджень» цикл аудиторнихзанять має доповнюватися роботою студентів як в аудито-ріях (практичні та семінарські заняття), так і в позаауди-торний час (вдома чи в бібліотеці).

Студенти мають опрацювати самостійно:а) лекційний матеріал доповнити нормативно-право-

вими документами, детальним поглибленням щодо інно-ваційного та технологічного бізнесу, сучасних теорій іконцепцій науково-дослідної роботи;

б) підготувати реферати, рецензії та відгуки на конт-рольні роботи за заданою тематикою;

в) підготувати короткі повідомлення до захисту рефе-рату; тези, доповіді на конференцію, наукову статтю;

г) підготуватись до заліку.Результати ефективності самостійної роботи визнача-

ються якістю підготовки рефератів та інших видів оформ-лення науково-дослідної роботи, та під час контролю знаньза тестами або за контрольними запитаннями.

230


Примірна тематика рефератів

1. Туризм як системний об'єкт вивчення.2. Туризм відпочинку та розваг.3. Діловий та конгресний туризм.4. Релігійний та паломницький туризм.5. Лікувально-оздоровчий туризм.6. Специфіка та склад туристської індустрії.7. Міжнародний туризм.8. Гостинність в європейській культурі.9. Історія подорожей та традицій гостинності (Месопо-

тамія, Стародавній Схід, Середньовіччя).10. Гостинність в стародавніх культурах.11. Соціально-психологічні причини становлення ту*

ризму.12. Томас Кук: священик, меценат-підприємець.13. Туризм на початку та в середині XX століття.14. Індустрія гостинності України.15. Всесвітня туристська організація (ВТО) та її значен-

ня в розвитку міжнародного туризму.16. Сільський (зелений) екологічний туризм.17. Спортивно-оздоровчий молодіжний та дитячий ту-

ризм.18. Екскурсійна діяльність в туризмі.19. Пам'ятки містобудування і архітектури України та

перспективи їх використання як туристичних ресурсів.20. Розвиток регіонального етнічного туризму.21. Готельне господарство Києва.22. Класифікація готелів за кордоном і в Києві.23. Сучасні проблеми готельного господарства Києва.24. Краєзнавство і туризм: проблеми взаємодії.25. Сучасний стан і розвиток туризму в Україні.


Перелік питань до підсумкового модульного заліку

1. В чому сутність предмету науки?2. Головна функція науки?3. Назвіть структурні елементи науки.4. Класифікація наук.5. Які особи відносяться до наукових і науково-педаго-

гічних працівників?6. Які фактори впливають на продуктивність розумо-

вої праці дослідника?7. Охарактеризувати систему і органи управління нау-

кою України?8. Види науково-дослідної роботи студентів у вищому

навчальному закладі?9. Поняття про наукове дослідження?10. Основні етапи організації наукових досліджень.11. Які вимоги ставляться до теми досліджень та її фор-

мулювання?12. Послідовність та схема розробки структури пробле-

ми дослідження.13. Назвати принципи системного підходу до наукових

досліджень.14. З якими факторами пов'язана розробка наукової

теорії?15. Гіпотеза, її значення в процесі наукових досліджені.16. Особливості загальної і часткової методології.17. Поняття «метод», його зміст і характерні особливості.18. Яка сутність теоретичного і емпіричного пізнання?19. Загальнонаукові методи пізнання.20. Конкретно-наукові методи пізнання.21. Значення якості інформації в наукових дослідженнях.22. Види інформації та методика оволодіння нею в про-

цесі дослідження.

232


23. Що відноситься до джерел наукових досліджень?їх класифікація.

24. Законодавство, науково-технічна політика і норма-тивна база наукових досліджень в Україні.

25. Сутність наукових документів та їх види.26. В чому відмінністьпонять «методика», «методоло-

гія», «методи»?27. Методика роботи з інформаційними джерелами,

вимоги до роботи над текстом.28. Поняття та вимоги до написання реферату.29. Доповідь (повідомлення) її види та методичні вимо-

ги до тексту.30. Наукова стаття, структурні елементи та вимоги до

написання.31. Курсова робота, вимоги до формування змісту, на-

писання тексту та захист.32. Рецензія, анотація, тези, резюме - їх особливості та

призначення.33. Наукова монографія, види та вимоги до структури і

оформлення тексту.34. Наукова публікація: поняття, функції, основні види.35. Які форми впровадження результатів наукових дос-

ліджень?36. Охарактеризувати мотиваційні аспекти проведен-

ня наукових досліджень.37. Механізми фінансування та визначення ефектив-

ності наукових досліджень.38. Підручник, навчальний посібник. Вимоги до фор-

мування тексту та видання.

233

Зміст

Вступ З1. Наука — продуктивна сила розвитку суспільства

1.1. Предмет і сутність науки як сфери людської 7діяльності1.2. Понятійний апарат. Класифікація наук 191.3. Організація наукової діяльності в Україні... 28Контрольні запитання, тести та література дотеми 35

2. Наукові дослідження — шлях до розв'язанняпроблем методики

2.1. Процес наукового дослідження, його харак-теристика та етапи проведення 442.2. Науково-дослідницька діяльність студентів... 512.3. Вибір теми та реалізація дослідження 572.4. Ефективність наукових досліджень 64Контрольні запитання, тести та література дотеми 70

3. Основи методології науково-дослідної роботи3.1. Поняття про методологію досліджень, видита функції наукових досліджень 773.2. Методи та техніка наукових досліджень 803.3. Методи досліджень на емпіричному йтеоретичному рівнях 87Контрольні запитання, тести та література дотеми 95

4. Інформаційне забезпечення науковихдосліджень

4.1. Поняття про наукову інформацію та її рольу про веденні наукових досліджень 1014.2. Джерела інформації та їх використання внауково-дослідній роботі 105


4.3. Техніка роботи зі спеціальноюлітературою 117Контрольні запитання, тести та література дотеми 126

5. Курсова, дипломна, магістерська роботи:написання, оформлення, захист

5.1. Загальні положення 1335.2. Курсова (дипломна) робота. Загальна харак-теристика та їх виконання на прикладі спе-ціальностей туристсько-готельного профілю.... 1355.3. Етапи наукового дослідження, оформ-лення та захисту дипломної роботи 1475.4. Магістерська робота як кваліфікаційнедослідження 161Контрольні запитання, тести та література дотеми 179

6. Оформлення та форми впровадженнярезультатів наукового дослідження

6.1. Наукова публікація: поняття, функції,основні види 1826.2. Наукова монографія, наукова стаття, тези... 190

6.3. Методика підготовки та оформленняпублікацій 2026.4. Форми звітності при науковомудослідженні 206Контрольні запитання, тести та література до 179темиГлосарій 216Навчальна програма 227

Самостійна робота 230

Зміст 234

235


Основинаукових досліджень

Навчальний посібник

Відповідальний за випуск Кальченко Н.В.

Підписано до друку 03.03.04.Формат 60x84/16. Гарнітура School Book.

Папір офсетний. Друк офсетний.Умови, друк. арк. 13,95. Обл.-вид. арк. 11,08.

Зам. № 44

ТОВ «Видавничий Дім «Слово»04071, м. Київ, вул. Олегівська, 36, оф. 310.

Свідоцтво про реєстрацію №1289 від 20.03.2003.Тел. 463-64-06, тел./факс 462-48-63

E-mail: [email protected]

Віддруковано з готових діапозитивів замовникаПП «Гарант-Сервіс»

03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 46.Свідоцтво про реєстрацію № 1256 від 10.02.2003.

Тел. 206-20-75, 206-20-76

Documents

Основи наукових дослідженьgolub/ref/tsekhmistrova.pdf · Університету туризму, економіки і права, протокол №2 від