Д.В. ЯнущенкоД.В. ЯнущенкоД.В. Янущенко

Складання звіту Складання звіту Складання звіту

про історикопро історикопро історико---географічну географічну географічну

експедицію учнекспедицію учнекспедицію учнівської молодіівської молодіівської молоді

«««Історія міст і сіл УкраїниІсторія міст і сіл УкраїниІсторія міст і сіл України»»» (((описописопис---нариснариснарис) ) )

Методичні рекомендаціїМетодичні рекомендаціїМетодичні рекомендації

1

Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді»

Запорізької обласної ради

Янущенко Д. В.

СКЛАДАННЯ ЗВІТУ ПРО ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНУ ЕКСПЕДИЦІЮ «ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ»

(ОПИС-НАРИС)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Запоріжжя, 2015

2

Укладач: Янущенко Д. В., керівник туристських груп

(експедицій), туристсько-краєзнавчий відділ КЗ «Центр туризму» ЗОР

Складання звіту про історико-географічну експедицію «Історія міст і сіл України» (опис-нарис) : Методичні рекомендації

Запоріжжя: КЗ «Центр туризму» ЗОР, 2015.

У посібнику надані рекомендації щодо складання звіту Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України» згідно Положення на 2015 рік. Наведені приклади оформлення робіт зі звітів, що брали участь в Обласному етапі Конкурсу 2012 – 2015 рр.

© Янущенко Д. В. 2015

© КЗ «Центр туризму» ЗОР 2015

3

ВСТУП

У 2007 році з метою виховання в учнівської та студентської молоді патріотичних почуттів, любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, бажання пізнавати і вивчати історико-культурні надбання нашого народу, природне довкілля був впроваджений Всеукраїнський конкурс туристсько-краєзнавчих експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України».

З метою надати методичну допомогу керівникам туристських груп та авторам звітних робіт були розроблені дані методичні рекомендації, в яких детально розглянуто пункти положення Конкурсу та надано «живий» приклад виконання вимог.

З метою надати методичну допомогу керівникам туристських груп та авторам звітних робіт були розроблені дані методичні рекомендації. В яких детально розглянуто пункти положення Конкурсу з урахуванням внесених змін з часів впровадження Конкурсу та надано «живий» приклад виконання вимог. Синім кольором у тексті виділені приклади з робіт, що брали участь в обласному етапі Конкурсу.

В даному посібнику не лише наведені рекомендації, а й відображені основні найбільш поширені помилки, які допускаються під час складання звітів. При цьому методичні рекомендації супроводжуються ілюстраціями, що відображають як правильно відбирати фотоматеріали, зображувати маршрут на картах, безпосередньо приведені основні типи карт, що мають бути розміщені в конкурсних роботах. Також в методичній розробці приведені Умови проведення обласного етапу Конкурсу та критерії оцінювання на 2015-2016 навчальний рік.

4

1. ВИМОГО ДО РОБОТИ

Загальні положення. Об’ємом звіту від 5 до 15 друкованих сторінок з додатками до 10 аркушів

ілюстративних матеріалів (фотографії 13x18 см, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо)

Усі матеріали подаються українською мовою в друкованому вигляді (шрифт Тіmes New Roman 14 рt, інтервал 1,5) та на електронних носіях (на СD-дисках), а також переплетеним і пронумерованим разом з додатками. Нумерація – наскрізна.

Титульна сторінка. На титульній сторінці вказується повна назва організації, яка проводить

експедицію, напрям краєзнавчих досліджень (опис-нарис або розробка маршруту), дані про авторську групу або автора; місто (село), район, область, навчальний заклад, клас (група), назва гуртка, прізвище, ім’я, по батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон.

5

ВІДДІЛ ОСВІТИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ РАЙОНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Костянтинівська спеціалізована різнопрофільна школа

І-ІІІ ст. «Прометей » з поглибленим вивченням предметів Мелітопольської

районної ради Запорізької області

ВСЕУКРАЇНСЬКА ІСТОРИКО – ГЕОГРАФІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ

УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ «ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ»

НАПРЯМ: НАРИС ОПИС

ТЕМА:

«СТЕПОВІ ПІРАМІДИ СЕЛА КОСТЯНТИНІВКИ»

Виконали :

туристсько-краєзнавчий гурток

«Пошук» Костянтинівської СРШ

«Прометей» з пвп.

Керівники:

вчитель географії Костянтинівської

СРШ «Прометей» з пвп

Кононенко Артем Васильович;

вчитель історії Костянтинівської

СРШ «Прометей» з пвп

Ландарь Оксана Олександрівна.

2014 рік

6

Зміст. У змісті вказуються назви всіх розділів, підрозділів та елементів звіту,

номер сторінки, з якої вони починаються.

ЗМІСТ Вступ…………………………………..…...……………………...………………..1 1. Історія виникнення села..……………………………………….....………..…..2 2. Сучасний стан села ……….…………..…………….……….……..…..…..…...3 3. Пам’ятні події історії села……………………………….……………….…….4 4. Славетні імена нашого села…….………………….…….…………...…….......5 5. Трудова слава нашого села………......................................................................6 6. Пам’ятки історії та історичні місця нашого села……………………......…....6 7. Природні пам’ятки………………………………………………….…...…..….8 8. Видатні люди села ……………………………………………………..…....….9 Висновки……………………………………………………………….…………..11 Використані джерела……………………………………………………………...12 Додатки………………………………………………………………………….…13 Розділи нарису-опису:

1) Анкета населеного пункту: - повна назва; - тип (місто, смт, село); - місце знаходження, адміністративне підпорядкування; - існуючий, вимираючий, зниклий.

Назва: Квіткове. Тип: село. Місце знаходження, основні данні: Код КОАТУУ: 2325586803. Населення: 173 чоловік. Площа: 0,66 км². Густота населення: 262,12 осіб/км². Поштовий індекс: 71242. Телефонний код: +380 6140. Географічні дані: координати: 47°05′33″ пн. ш. 36°17′12″ сх. д. 47°05′33″ пн. ш. 36°17′12″ сх. д. Адреса місцевої ради: 7124, с. Просторе, вул. Перемоги, 80; тел. 9-64-24 Адміністративне підпорядкування: Запорізька область, Чернігівський район, Просторівська сільська рада. Дата виникнення: 1820 рік. Вимираючий населений пункт.

7

2) Вступ (давнє минуле місцевості, обставини заснування). Варіант 1

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасній Україні важливу роль відіграють

завдання формування національної самосвідомості, виховання підростаючого

покоління на культурно – історичних цінностях нашого народу. Через історію

свого населеного пункту необхідно підтримувати інтерес різних верств

суспільства до витоків та першоджерел своєї історії. Ці знання допоможуть

нашим сучасникам і наступним поколінням збагнути зміни, які відбуваються в

країні, всебічно знати, хто ми є, чиї ми діти, яка наша минувшина, традиції,

культура.

Історія населених пунктів – це історія нашої країни, історія українського

народу. Ми маємо зберегти для наступних поколінь пам’ять про них.

Запропонована нами робота присвячена селу Партизани Приморського

району Запорізької області.

Об’єктом дослідження у роботі є історія села Партизани – існуючого

населеного пункту

Дослідження проводились Клименко Аліною Сергіївною ученицею 9

класу Партизанської ЗОШ І – ІІІ ст. та вчителем Гадючко Олександром

Олександровичем на протязі квітня – листопада 2012 року. Допомагали в роботі

учні туристично-краєзнавчого гуртка «СКІФ» ЗОЦТКУМ (додаток 1).

Основною метою нашої дослідницької роботи стало дослідження історії

села та його історичних пам’яток.

Перед собою ми поставили такі завдання:

• вивчити історію виникнення села Партизани та переселення

українців з різноманітних куточків Європи та Азії в Приазов’я;

• дослідити традицій, звичаїв та легенд населення села;

• прослідкувати економічний розвиток села в ХІХ – ХХ ст.;

• встановити основні події з історії села;

• вивчити біографії видатних людей населеного пункту;

• описати історичні пам’ятки в селі та його околицях.

8

Ці проблеми неодноразово порушувалися в засобах масової інформації,

але не завжди дотримувалися керівниками села. Так у 2011 році голова

сільської Ради Перетятько Наталія Ігорівна наказала відзначити 150 річчя

заснування села, що не відповідає історичним фактам. Село засноване в 1860 р.

на місці двох ногайських аулів Канда-Казли та Канда-Тамголи селянами з села

Попівки Бердянського повіту.[1, 615-616]

У Миколи Попкова ми читаємо: «ПАРТИЗАНИ (до 1938 року –

Новопавлівка) село утворилося від злиття сіл Павлівка і Новопавлівка,

заснованих у 1860 році переселенцями з села Попівка (нині – Смирнове), а

також з Харківської, Полтавської та Орловської губерній. Колишня назва села

походить від імені Павла Дубовинина, який був засідателем земської управи від

Дмитрівської волості».[2, 12]

У книзі «Таврійська Єпархія» єпископа Гермогена вперше згадується про

походження села: «Новопавловка – при річці Обіточній. Тут ногайці мали два

аули Канда-Козли та Канда-Тогмали. Після переїзду їх до Туреччини в 1860 –

1861 роках, їх місце зайняли вихідці із губерній: Курської, Орловської,

Харківської і Полтавської та з села Попівка, Таврійської губернії, і в 1862 р.

утворився приход, названий Новопавлівкою на честь селянина Павла Дубовина,

колишнього засідателя в Дмитрівській волості.

Будинок для молитов кам’яний, однопристольний, побудований

прихожанами та освячений 17 березня 1863 року на честь Народження Божої

Матері. Причт: священик та псаломщик. Заробіток від казни 180крб . Та від

прихожан 900 крб., та 50 десятин землі. Живуть в окремих будинках. Прихожан

1406+1207=2613. Дух. 8+5 Прихожани в основному займаються

землеробством». [3]

Але є декілька розбіжностей з офіційною версію походження села та

питань, що вимагають пояснення. Так у Гермогена ногайські аули названі

Канда-Козли та Канда-Тогмали. А наа мапі «РАД ХХІХ Таврійська та

Катеринославська. Лист 15» аули названі Кандаказли та Кандатамголи в

інших джерелах вони написані як Канда-Казли та Канда-Тамголи (додаток 2).

Люди з прізвищами Дубовини чи Дубовинини в селі ніколи не

проживали, а інтереси селян у Дмитрівській волості виражав Павло Дубовик,

9

який працював учителем у школі. Якщо село назване на честь Павла

Дубовинина, то чому названо Ново-Павлівка, а не Павлівка, як, наприклад,

Борисівка (на честь першого старости – Борисенка) чи Єлисеївка (на честь

найстарішого діда села – Єлисея)? Чому село було поділено на Першу, Другу і

Третю сотні? Чому існували звичаї яких не було в навколишніх селах? Як

могли неосвічені селяни грати в таку гру як «120», де потрібно додавати,

віднімати, множити; були цифри зі знаком мінус? Чому в селі розмовляють

кубанською балачкою? На ці питання відповідає друга неофіційна версія

походження села.

Під час написання роботи ми користувалися методами спостереження,

історично-хронологічним, проблемним, використовували спогади старожилів.

Територіальні межі дослідження охоплюють с Партизани та

Приморський район.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає, в тому, що

результати дослідження можуть бути використані при створенні

узагальнюючих праць з історії Запорізької області, як додатковий матеріал у

вивченні історії рідного краю в загальноосвітніх школах та позашкільних

закладах.

Варіант 2

ВСТУП. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА КОСТЯНТИНІВКА

Село моє, для мене ти єдине,

Єдині твої луки і твої поля,

Єдине все, що серцю миле й рідне –

А рідним і святим для мене є твоя земля.

Костянтинівка – рідна домівка,

Ти найкраще село на землі,

Де б не був я, не їхав повір, ти,

Думка серця завжди у селі.

Т. Чорненька

Місцевість, на якій розташоване село Костянтинівка, почала

залюднюватись в період російсько-турецької війни 1768-1774 років. До того

10

часу кримський хан Шагин-Гірей вже не мав достатньо сил, і в 1774 році було

укладено Кючук-Кайнарджийський мир. 8 квітня 1783 року Катерина II

підписала маніфест «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і

всієї Кубанської сторони під Російську державу» [4]. Так землі нашого краю

увійшли до складу Росії.

Постійне населення стало з'являтися в 1790 році. Григорій Потьомкін

переселив сюди, у межиріччя Молочної і Берди, ногайців. У 1795 році на

«Молочні води» дозволили перебратися ногайцям з Північного Кавказу.

Таким чином, у 90–тих роках XVIII століття в Приазов'я повертаються

ногайці. На схід від р. Молочної і південь від р. Юшанли були виділені землі

для Єдисанської орди. Спочатку ногайці продовжували вести напівкочовий

спосіб життя, а зупиняючись на зимівлю в річкових долинах, вони

продовжували жити в кибитках. Але уряд наполягав, щоб ногайці перейшли до

осілого життя. Після цього на Молочній виникли аули: Єдинохта 1-а і 2-а (село

Констянтинівка), Баурдакі Эсебей 1-й (с. Вознесенка).

Важливим рубежем в історії нашого краю став 1842 рік, коли з території

Мелітопольського повіту був виділений Бердянський повіт [5]. Кордон між

ними пройшов по балці Куркулакській – річці Чингул – річці Молочній –

Молочному лиману. Таким чином, аул Єдинохта (сучасне село Костянтинівка)

перейшов до складу Бердянського повіту.

Французький емігрант граф де Мізон в 1860 році у відповідь на відмову

ногайців перейти на осілий спосіб життя, спалив всі ногайські кибитки, і вони

змушені були піти за межі Росії в Туреччину. Уряд поспішив заповнити кинуті

села і вдався до офіційного переселення селян із Слобідської, Лівобережної та

Правобережної України. Так, на місці колишнього ногайського поселення

Єдинохта 1-а і 2-а у 1861 році виникло село Костянтинівка Бердянського повіту

Таврійської губернії в результаті переселення частини жителів с. Андріївки

Бердянського повіту. Пізніше в село переселялися селяни з Воронезької,

Полтавської та Харківської губерній.

11

В 1869 р. у с. Костянтинівка на кошти прихожан була побудована кам’яна

церква із дзвіницею, освячена на честь Казанської ікони Божої Матері.

В 1886 році в селі Костянтинівка було 485 селянських дворів, з

населенням в 3035 д., крім того, там же проживали 38 сімей різночинців (181 д.)

[6]. З 1896 року діяло Костянтинівське кредитне товариство.

Згідно з даними Статистичного бюро Таврійського губернського земства

за 1915 рік у с. Костянтинівці було 847 садиб з 7930 мешканцями. У селі

знаходилася квартира земського начальника 3-го відділку Бердянського повіту,

фельдшерський пункт, було організоване сільськогосподарське відомство.

З 1917 року село у складі Мелітопольського повіту.

3) Сучасний стан.

Чисельність населення села Костянтинівка станом на 1 жовтня 2012 року

становить 12 045 осіб. Кількість дворів – 5 тисяч.

Площа сучасного села Костянтинівка становить 14,501 2км .

Орган місцевого самоврядування – Костянтинівська сільська рада. Голова

Костянтинівської сільської ради – Біленький Л. Г.

В селі працюють три навчальних заклади: Костянтинівське районне

НВО№1 «Таврія», ліцей «Ерудит», Костянтинівська багатопрофільна школа №3

«Прометей», два дитячих дошкільних заклада, Костянтинівська музична

школа, сільський Будинок Культури, аптека, спортивний клуб «Богатир».

Працюють три бібліотеки, в тому числі одна дитяча, з книжковим фондом

близько 40 тис. екземплярів книг.

Діє Костянтинівська дільнична лікарня на 35 ліжок, яка обслуговує крім

нашого села ще й сусідні села Мордвинівка, Нове і Тащенак, тобто 16450 осіб.

Медичний персонал лікарні нараховує 43 особи, з них – 13 лікарів. На території

села працює ще й фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).

На території села розташовані 42 магазини, торгові павільйони та кіоски,

працюють 6 кафе. Село має 110 кілометрів вуличного газопроводу.

На території села мешкав герой Радянського Союзу – П. Т. Одинець.

12

4) Значні для міста (села) історичні події.

ЗНАЧНІ ДЛЯ СЕЛА ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ

Костянтинівка в умовах Української

національно-демократичної революції

До 1917 року життя селян с. Костянтинівки було важким. В селі

функціонували 3 початкові школи: дві земські і одна церковно-приходська, які

охоплювали далеко не всіх дітей.

Був сільський фельдшер, урядник, священик. Тільки 2 чоловіки змогли до

революції 1917 р. одержати вищу освіту. Про революцію стало відомо у селі з

перших днів. 19 лютого 1918 р. відбувся Бердянський повітовий з’їзд Рад

селянських депутатів, який виніс рішення про необхідність Радам взяти владу у

свої руки. У квітні 1918 року м. Мелітополь і навколишні села були зайняті

білогвардійськими частинами полковника Дроздовського. У травні цього року

прийшли німецькі військові частини.

15 вересня 1918 р, м. Мелітополь та с. Костянтинівка були зайняті

частинами Червоної Армії, але згодом Червона Армія залишила місто та село

під тиском Добровольчої Армії Денікіна. Коли добровольці Денікіна

спробували провести мобілізацію селян у прилеглих до м. Мелітополя селах, у

тому числі у с. Костянтинівні, вона провалилася.

17 березня 1919 р. Червона Армія вигнала денікінців з села. 22 травня

1919 р. у м. Бердянську відбувся 3-й Бердянський з’їзд Рад робітників, селян і

червоноармійських депутатів по продовольчому питанню, делегатом від с.

Костянтинівки був Кошовий І.Т. – мірошник.

Згодом після цього, у червні 1919 р. у село знову вступила біла армія

Денікіна. Восени 1919 р. у м. Мелітополі та с. Костянтинівка воювала армія

Н.Махно. 11 січня 1920 р. частини Червоної Армії звільнили м. Мелітополь та

с. Костянтинівку від денікінців. У селі знову встановлена радянська влада.

Фронт знову наблизився до м. Мелітополя. У червні 1920 р. у місто і село

прийшла армія Врангеля. Це була остання спроба білогвардійців. У кінці

13

жовтня Червона Армія вибила білих з міста та села, а у листопаді – грудні 1920

р. були розбиті останні рештки війська батька Махна.

Костянтинівка в 20-30-х роках ХХ ст.

У листопаді 1920 р. знов був організований сільський Ревком і створений

комітет незаможних селян. На березень 1924 р. у селі комітет незаможних

селян нараховував 29 членів, які об’єднали 8 господарств на 22 десятинах землі.

На території с. Костянтинівка у 1927-1928 рр. нараховувалося 16 дрібних

господарств, товариств по спільній обробці землі, у тому числі «Землероб»,

«Зелений гай», «Перемога».

В історії України про страхітливий голодомор 1932-1933 років багато

десятиліть не згадувалося жодним словом.

Село Костянтинівка на початку 30-х років було чи не одним з найбільших

на території Мелітопольського району. Проте стан збереженості книги

реєстрації смерті по цьому селу за 1933 рік практично зводить нанівець всілякі

спроби встановити масштаби смертності від голодомору. Справа у тому, що

такі записи збереглися лише за січень 1933 року та лише один запис за квітень

того ж року. До того ж, як це було і в інших книгах, графа «причина смерті» - у

всіх записах по Костянтинівці порожня – вона просто не заповнювалася

реєстратором. У кожному з наведених свідоцтв про смерть такого запису

зроблено не було.

До липня 2007 року на місці захоронення двох сотень костянтинівців

стояв простий дерев’яний хрест. Тепер тут встановлено пам’ятник,

виготовлений по спеціальному проекту у м. Харкові. До 75 роковин голодомору

біля пам’ятника розбита Алея пам’яті. Дерев висаджено стільки, скільки

поховано костянтинівців.

Весною 1934 р. багато колгоспів в області виявилося у скрутному

становищі. Фінансовий стан був тяжким. Але господарство з часом росло і

кріпло. Уже у 1940 р. прибуток у колгоспі склав 800 тисяч карбованців. [11]

14

Але мирна праця колгоспників с.Костянтинівки була перервана війною:

22 черня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Фронт наближався до

м.Мелітополя. Багато жителів села влилося у ряди Червоної Армії.

Події Великої Вітчизняної війни в нашому краї

З 6 жовтня 1941 р. по 12 жовтня 1943 р. продовжувалася окупація села

німецько-фашистськими загарбниками. Гітлерівці грабували колгоспи, села,

мешканців села, сіяли смерть і заганяли у рабство на роботи до Німеччини.

14 400 мирних громадян м. Мелітополя і навколишніх сіл були розстріляні

фашистськими окупантами на території с. Костянтинівки у протитанковому

рву. У селі Костянтинівка споруджено меморіальну стіну «Живі – пам’ятайте!»

(автори – скульптори В. В’ялий і А. Дикий, архітектор Є.Євстаф’єв)(Додаток 1).

Під час окупації було вивезено до Німеччини 332 мешканця села, вбито

51 чоловіка, у тому числі 4 дітей у віці до 12 років; загнано при відступі 311

жителя. Село було спалене спеціальною командою. [12]

На фронтах Великої Вітчизняної війни билися 1546 чоловік с.

Костянтинівки, 3763 з них нагороджені орденами і медалями СРСР, 613

загинуло.

Уродженець села, командир орудійної обслуги 17-го артилерійського

полку 137-ї Бобруйської стрілкової дивізії старшина Одинець П.Т., важко

поранений, відбив зі своєю обслугою всі контратаки переважаючих сил ворога

на західному березі річки Нарев (Польща) і тим самим дав можливість

радянським частинам закріпитися на цій ділянці [1]. За цей подвиг П.Т.

Одинець був нагороджений званням Героя Радянського Союзу (Додаток 2-3). В

пам’ять цю непересічну особистість в селі Костянтинівка у 2011 році було

відкрито Сквер імені Героя Радянського Союзу П. Т. Одинця (Додаток 4).

На території сільської Ради знаходиться два братських захоронення –

парк ім. Леніна – 180 чоловік, парк ім. Фрунзе – 178 чол. (Додаток 5-6)

Протягом окупації в селі діяла підпільна група. На початку 1942 року

вчитель Красуцький Норберт Франційович (Додаток 7) і військовополонені

командири Червоної Армії Хлопотних М.І., Полежаєв В.М. організували

15

підпільну групу, у яку входили вчителі та військовополонені. У кінці 1942 року

група нараховувала до 20 чоловік. Серед населення проводилась широка

антифашистська агітація [10]. Група збирала зброю, але використати її не

встигли. У березні 1943 року підпільна група була розкрита карателями,

найактивніших членів було заарештовано і після катувань розстріляно.

Героїчно загинули Красуцький Н.Ф., Полежаєв В.М., Кураков О.П.,

Науменко М.О., Карпов Д.І., Чорна В.І., Мінін І.М., Чубарь В.І. (Додаток 8-10)

В селі Костянтинівка під час Другої світової війни діяв також визвольно-

революційний рух Організації Українських Націоналістів (ОУН). Учасниками

самостійницького підпілля, які звинувачувалися у приналежності до ОУН

с.Костянтинівки є Шевченко Петро та Коломієць Михайло (1912 р. н.).

23 жовтня 1943 року м. Мелітополь був очищений від гітлерівців, у селі

почалося відродження життя.

Відбудова села Костянтинівки після війни й подальший розвиток

Уцілілі мешканці повернулися на попелище, стали відроджувати

господарство. Все потрібно було починати з початку.

Весняна посівна компанія пройшла у важких умовах. Не було насіння.

Держава виділила насіння за рахунок позики, але доставляти його з

м.Мелітополя доводилося на коровах або навіть на плечах. Наші односельці

пережили важкий період – голод 1946-1947 рр., головною причиною якого

стала посуха 1946 р.

Тільки у 1950 році було відроджено зруйноване війною господарство й

почався розвиток села.

З проголошенням незалежності України село ще більше розквітло. Його

керівництво на чолі з сільським головою (Чупрун А. Д., Мельник М. В. та

Біленький Л. Г., який зараз обіймає цю посаду) завжди намагалися зробити для

свого села якомога більше корисного.

5) Видатні постаті міста (села). Мається на увазі найперше ті видатні люди, що роблять щось корисне для

села на час написання роботи. Видатні постаті нашого краю:

16

Скиба Тетяна Олексіївна (рік випуску 1975) – головний редактор

регіонального громадсько-політичного щотижневика «Час і ми». Підтримує

тісний зв’язок з громадою села та з працівниками

школи, висвітлює події сільського життя в газеті «Час і

ми». Саме за допомогою газети в Приморській ЗОШ І-

ІІІ ст. в 2011 році перейшли на електроопалення.

Тетяна Олексіївна допомагає людям, які опинилися в

складних життєвих ситуаціях. Саме завдяки їй жителю

села, батькові двох учнів Приморської школи,

Афанасьєву С.В., який потрапив у складні життєві обставини, була вручена

інвалідна коляска, яку сім’я не могла придбати майже три роки.

Кубрак Сергій Іванович - заслужений тренер України. Народився 16

жовтня 1963 року в селі Костянтинівка Мелітопольського району у родині

звичайного робітника.

В 1970 році пішов до Костянтинівської

СШ №1. Після закінчення школи працював

токарем на Мелітопольському моторному заводі.

З 1981 по 1983 р. майбутній чемпіон

служив у лавах Радянської армії у розвід роті у

м. Терасполі Молдавської РСР. Після

демобілізації повернувся на завод.

З 1984 по 1985 рік працював

інструктором-методистом по спорту в колгоспі

імені Леніна села Костянтинівки.

З 1987 року по даний час він працює

тренером-викладачем з гирьового спорту, готує

майбутніх чемпіонів у Мелітопольській районній дитячо-юнацькій спортивній

школі «СК Богатир» в селі Костянтинівка. Сам же гирьовим спортом почав

Чемпіонат світу у Мілані, 2010

Кубрак Сергій Іванович (зліва) зі

своїм вихованцем Черніковим

Рис. 10. Скиба Т.О.

17

займатися ще у школі (з 1978 р.). До цього захоплювався різними видами

спорту: вільною боротьбою, легкою атлетикою, гімнастикою.

Спортсмен здобув багато досягнень і став майстром спорту

Міжнародного класу. Зокрема, Кубрак Сергій Іванович є:

• 10 разовим чемпіоном світу серед ветеранів 2003-2011рр., чемпіоном і

рекордсменом СРСР – 1987 р. (м. Москва);

• Чемпіоном Кубка СРСР – 1988 (м. Вороніж);

• Чемпіоном ВДФСО профспілок – 1988 р. (м. Магнітогорськ);

• Семиразовим призером чемпіонатів СРСР (1985-1990);

• Семиразовим чемпіоном України;

• Дворазовим Володарем Кубку України;

• Бронзовим призером світу – 2000 р. (м. Казань);

• 27 – разовим переможцем Всесоюзних, Всеукраїнських та

Міжнародних змагань.

Сергій Іванович встановив 32 рекорди України, 8 рекордів СРСР, 8

рекордів світу і 8 рекордів Європи серед ветеранів.

Працюючі тренером він підготував 24 майстри спорту, 4 чемпіонів світу

серед юнаків і юніорів, 7 призерів світу, більше 70 кандидатів в майстри спорту

і більше 120 спортсменів Ι розряду.

В 2011 році за видатні досягнення з відродження Вітчизни Кубрак

Сергій Іванович нагороджений Міжнародною атестаційною Радою орденом

«Крилатий Лев» (наказ №123 від 14.07.2011 року).

6) Музеї населеного пункту (в тому числі шкільні).

6) Історико-краєзнавчий музей с.Балки

Однією зі скарбниць, в якій зберігається історія, є музей. Це книга

пам'яті. Є музей і в селі Балки. Розташований на території КЗ «Балківська ЗОШ

І-ІІІ ступенів».

Кожна справа має свій початок, тому і наш музей має свою історію

створення. В 1967 році вчитель історії М. М. Черняєв разом з дітьми розпочав

18

збирати музейні експонати. Спочатку вони зберігалися у спеціально

пристосованому приміщенні, але їх ставало все більше і більше. Виділивши

окрему кімнату, захопився цією справою і директор школи Савовський Іван

Петрович, історик за фахом, який був співробітником Київської археологічної

експедиції, що займалася на околицях нашого села розкопками Гайманової

могили. Пізніше було проведено інвентаризацію експонатів (більше 6 тисяч)

основного та допоміжного фондів.

З 2009 року він дістав назву: комунальний заклад «Балківський історико-

краєзнавчий музей РДА».

На даний момент музей містить чотири зали: 2 історичних, 2 етнографічних.

В першій залі зберігаються залишки давнини: рештки матеріальної

культури первісної людини; кістки динозавра, білого слона, бивні мамонта

тощо.

Відмінною рисою історії села Балки є Гайманова могила, де археологами

знайдені золоті і срібні прикраси, предмети побуту які зараз зберігаються в

історичних музеях Києва та Санкт-Петербурга. В Балківському музеї

експонується мідний казан,

уламки посуду, амфори,

скіфські баби – це все

знахідки з великої

Гайманової могили (додаток

12).

В цій залі розміщені

експонати козацької доби:

пістолі, шабля, козацький

казан, порохівниці, люльки

та інше (додаток 13). В етнографічній залі музею можна познайомитися з

багатою експозицією предметів побуту та знарядь праці дореволюційного села

нашого краю (додаток 14).

Наступна експозиція - «Народні умільці», яких знайшла пошукова група

19

музею. Це роботи майстринь – вишивальниць, різьба по дереву Олександра

Шмідта, художнє литво, гончарна справа. Зал зроблений у вигляді української

світлиці. Макет української печі з лежанкою, що прикрашена вишитими гладдю

подушками та рядниною, мисник - де зберігається посуд від поміщика

Тернавського, величні самовари – господарі великих родин, скриня, лави,

прядки (додаток 15).

Цікаві вишивки на рушниках, подушках, простирадлах, сорочках –

вишиванках. Є оригінальний одяг з домотканого сукна – це 2 сіряка та ликовий

лапоть (додаток 16).

Окремий зал бойової слави містить фотографії та короткі літописи про

бойовий шлях односельчан, амуніція, трофеї та зброя часів Громадянської

війни, Великої Вітчизняної війни (додаток 17).

7) Пам’ятки історії, археології, природи, культури; інші туристсько-рекреаційні

та екскурсійні об’єкти.

Пам’ятки історії та історичні місця нашого села

Від старожилів нашого села Бабич М.Ф., Полякової Е.І., Лободи Н.М., Скрипки

М.С. ми дізналися, яке наше село було красиве в ті часи, коли тут жили німці –

колоністи. Будинки будувалися великі, міцні, усі на дві половини, на два господаря.

В селі і зараз збереглися кілька будинків, які представляють собою справжні

історичні пам’ятки нашого села. (Фотододатки 2. 9.) Іншим таким будинком є,

наприклад, будинок Гречко Є.В. (при німцях це була школа) (Фотододатки 1. 6.).

Цей будинок зберігся дуже добре, навіть підлога там не мінялася, вона й досі дуже

міцна. І хоч проживають Гречки в цьому будинку з 1969 року, та до сих пір будинок

за адресою вул. Дубініна, 69 називають німецькою школою. Сюди ніколи не

забувають навідатись іноземні туристи. Часто серед них

бувають ті люди, які починали свій шкільний шлях саме біля

порогу цієї будівлі. Родина Гречко дуже гордиться тим, що

живе в цьому будинку, а тому й намагається завжди

утримувати його в гарному вигляді. Навколо будинку

20

насаджений чудовий фруктовий сад, з весни до пізньої осені цвітуть квіти.

Є ще один будинок, який заслуговує на нашу увагу. Зі слів Лободи Н.М. та

Скрипки М.С., на тому місці, де зараз живуть Ковальчуки, раніше була садиба німця

– колоніста. Його дім був дуже великий, на два господаря. В одній частині жила

сім’я німців, а другу займали Остощуки (Скрипка Л.С. – це їхня донька). Саме з цим

будинком була пов’язана досить цікава, на нашу думку, подія. В роки громадянської

війни в наших краях ім’я Нестора Махна було добре відоме всім. Махно добре знав,

що німці живуть заможно, однак німецькі села чомусь обходив осторонь. Так

сталося, що Махно заїхав в наше село саме в той час, коли господар маєтку

готувався до весілля своєї доньки. Махно уклав угоду з німцем, за умовами якої,

німець поповнює запас харчів для всього загону махновців, а ті, в свою чергу,

зобов’язалися охороняти чотири дні всю родину господаря та його гостей. Весілля

пройшло дуже добре, Нестор Махно свого слова дотримав і нікого в селі не

скривдив. До речі, відомо про цю подію нам стало тільки влітку цього року, коли до

шкільного музею завітав онук того самого німця-колоніста.

Чималу історичну пам’ятку представляє собою і молитовний будинок. Як ми

вияснили під час пошукової роботи, це не тільки добре відбудований німецький

будинок. Саме в цьому будинку жила родина Дубініна І.В., Героя Радянського

Союзу, нашого земляка. І хоча цей факт згадують самі квітковці дуже рідко, однак

літні люди, які жили в селі в роки війни, добре пам’ятають і родину Івана

Володимировича, і його будинок. (фото 6)

Хутір Шевченкове

На східній околиці села є великий пустир. Всі жителі Квіткового добре знають,

що тут колись був розташований мальовничий хутір Шевченкове. Хутір був

заснований українськими переселенцями на початку ХХ століття поряд з німецькою

колонією Паства (нині – с.Квіткове). Жителі хутора в основному займалися

тваринництвом та рослинництвом, чому сприяли високогумусні чорноземи та

соковиті трави на цілинних степових ділянках, що розкинулись поряд. Як згадують

старожили с Квіткове, хутір потопав в зелені садів. Про це й зараз свідчать

фруктові дерева, що й досі родять. Цікаво, що німецькі колоністи спочатку

21

поселилися в верхів'ях витоку Юшанли (це якраз на місці хутора), але після

будівництва 4 будинків село перенесли на 1,5 км на південь (причина - відсутність

води).

На місці хутора залишилася і стара криниця. Вона майже захована серед

очеретів, то й не дивно, що про неї ніхто з жителів Квіткового і не згадує. За

допомогою ми звернулися до старожилів села. Нам допоміг дідусь Лігостова

Артура, учня 10 класу нашої школи. Він і розповів нам, що «Колись тут був

великий колодязь з доброю водою для напування худоби. Жителі хутора займались

скотарством, бо навколо хутора були чудові цілинні пасовиська. Щоб не

приганяти череду в село в полудень, пастухи вели худобу прямо до цієї криниці. Вода

в ній була добра, аж солодка, тому худоба із задоволенням приходила сюди в

спекотні літні дні. А коли хутір закрили, то ця криниця ще якийсь час допомагала

пастухам, аж поки очерети не сховали її за своєю зеленою стіною. Кажуть, що

хутір закрили саме через нестачу питної води, однак це не правда, бо вода в хуторі

була добра скрізь: і в криницях, і в колодязях.». Криниця має чималі розміри,

приблизно 3×3м, а до неї, кажуть, був приєднаний стік, де й напували худобу.

Природні пам’ятки

Старий плантаж

Він заслуговує на особливу увагу і особливе ставлення до себе. Усі дерева в

1835 році тому насадили німці – колоністи. В 1851 році в ньому росло 40436 дерев.

В плантажі багато дерев, вік яких понад 100 – 150 років – це дуби, ясени, липи,

груші. «Плантаже» - тобто «плантація», так називали німці ці штучні лісопосадки,

які насаджували скрізь в наших просторих безмежних степах чи то для захисту від

посушливих вітрів, чи то для краси та душевного відпочинку. Фото 7)

За свідченням старих місцевих жителів Бабич М.Ф., Лободи Н.М. та інших цей

плантаж насадили німці ще при заснуванні колонії. Уся територія була розділена

просіками між сім’ями колоністів. Кожний доглядав свою територію, тому плантаж

завжди мав охайний вигляд. (Фотододатки 2. 7)

Бабич Мотря Пилипівна (1931 р.н.) згадує, що «за тих часів плантаж

доглядався заможними німцями-колоністами. Дерева були насаджені рядами, між

22

ними проходили алеї та стояли лави. А навкруги дерев завжди було чисто, охайно,

навіть обкопано. Німці любили тут відпочивати. …По іншу сторону р. Юшанли

жили бідніші німці. І тому ця частина називалася «линтвер». Тут вже було трохи

не так, як у багатих німців, та все одно було охайно й чисто.» (Фотододатки 2. 8)

Навряд би збереглися і досі ці дерева, якби їх раніше не доглядали так добре.

Плантаж захищає наше село і річку від сильних вітрів та пилових бур, які так часто

у нас бувають.

ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ, КУЛЬТУРИ

Будинок Священика

Колишній будинок Священика розташований на вул. Щорса. Він був

збудований у 1906 на кошти парафіян. Це - одноповерхова, цегляна будівля, дах

двосхилий під шифером. На фасаді три вікна, вхід в центрі через веранду.

(Додаток 14)

Після Кримської війни і еміграції ногайців у село Костянтинівка

переселилися частина жителів с. Андріївки Бердянського повіту, пізніше селяни

з Воронезької, Полтавської та Харківської губерній. У 1864 у селі

нараховувалося 244 двори, 1834 мешканців. В 1869 році в с. Костянтинівка на

кошти прихожан була побудована кам’яна церква з дзвіницею, освячена на

честь Казанської ікони Божої Матері. [13].

В 1906 році «тщанием прихожан» замість старої «маловместительной»

церкви була побудована кам’яна п’ятиглава, в одному зв’язку із дзвіницею,

церква з триярусним іконостасом з білого карського мармуру, з колонами із

онікса та сірого мармуру, Святий Престол та жертвенник також були із

мармуру, а також будинки для церковнослужителів [7].

Церкві належали дві церковно-приходські школи й сторожка. Одна школа

була побудована в 1890 році, друга – 1898 році. В церковно-приходських

школах навчали дітей грамоті. Церкві належало 50,5 десятин землі: 1 десятина

під церквою, 3 будівлями й цвинтарем при церкві та 49,5 десятин орної землі за

4 км від церкви.

23

В 1914 р. настоятелем церкви був священик Петро Андрійович Федоров.

Тепер у колишньому будинку священика міститься аптека.

Будівля колишньої церковнопарафіяльної школи

Будівля колишньої церковнопарафіяльної школи знаходиться на вул.

Шкільна. Збудована у 1898 на кошти парафіян. Це одноповерховий, цегляний

будинок, дах чотирисхилий під шифером, "Г"- подібний у плані. По периметру

розмішено 19 вікон прямокутної форми. (Додаток 15)

Вхід з боку двору з ганком і чотирма сходинками. Збоку причілка вхід до

квартири вчителя. Школа мала чотирирічний курс навчання. В 1910-1911

навчальному році тут навчалося 79 хлопчиків та 40 дівчаток. У 1920-х в будинку

діяла трудова школа, пізніше початкова. Зовні будинок зберіг свій первісний

вигляд. Всередині його переобладнано. Тепер колишня школа потребує ремонту.

8) Список використаної літератури та архівних документів.

Список використаних джерел та літератури

1. Араджиони М. А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и

историография этнической истории и культуры. (80-е XVII гг.-90-е гг. ХХв.) -

Симферополь, 1999.

2. Араджиони М. А. К вопросу об этнолингвистической ситуации в Крыму в

XVI - XVIII вв. // Записки історико-філологічного товариства Андрія

Білецького. - К., 1998.

3. Баскаков Н.А. Тюркские языки. - М., 1966, приложение №1.

4. Гаркавець А. Н. Тюркские языки на Украине. - К., 1988.

5. Гуревич Б. М. Санитарное описание школ Мариупольского уезда и

результаты исследования физического состояния учащихся в них.

Екатеринослав. 1904.

6. Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького

досвіду /За заг. Ред. Ю.І. Римаренка. - К., 2000.

7. Казарин В. Язык - это философия мира // www.inforos.ru.

24

8.Киор В.И. Тоцкая И.В. О некоторых парадоксах языковой ситуации в

регионе Приазовья //Греки Украины: история и современность. - Донецк, 1991.

9.Лиганова Л. Про особливості панаїра - престольного свята греків Приазов'я

// Східний світ. - 2000. -№1. -

10. Маріупольський краєзнавчий музей. - Фонди. – Дело Мариупольского

Греческого суда. - № 3503-Д. Приговор сельского схода села Карань

Мариупольского уезда о посылке двух депутатов в С-Петербург для выяснения

“прав по воинской повинности”. - 7 декабря 1874 г.;№ 6259-Д. Дело об отпуске

леса из казенних Леонтьевых, Глухих и Дерезоватыхбуераков жителям

Мариупольского греческого округа; № 6271-Д. Жалоба поселян села

Игнатьевка в МГС на смотрителя ИванаКалцатина. Фрагмент. - 20-29 июля

1846 г. - Арк. 352, 353.

11. Маркевич А.И. К вопросу о положении христиан в Крыму во время

татарского владычества. - Симферополь, 1910.

12. Муратов С.Н. Материалы по говорам тюркоязычных греков (урумов)

Донецкой области УССР // Краткие сообщения института народов Азии. - Л.,

1963. - №72.

13. Піддубний А.І. Це було в Новокерменчику // ”Запорізька правда ” за 14

червня 1989.

14. Піддубний А.І. Новокерменчик: грудень 1937-го // Реабілітовані історією.

Книга перша. Запоріжжя. 2004

15. Пулянос А.Н. К Антропологии греков СССР// Вопросы антропологии. -

1960. - Вып. 4.

16.Соколов И.И. О языке греков Мариупольского и Сталинского округов

//Язык и литература. - 1930. - Т.6.

17. Шевчук С. Край Кам’яних могил. смт. Куйбишеве. 2007.

18. За матеріалами збірника ”Запорізький архів. Студії з історії греків

Південної України ХVІІІ-ХХ ст”.

19. http://uk.wikipedia.org/wiki/Розівський_район

21. https://sites.google.com

25

Додатки

Додатковий матеріал об’єм – до 10 аркушів (фото 13х18, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо)

Фотододатки 1. Пошукова робота

Фото 1 Молитовний будинок в с.Квіткове

Фото 2. Зустріч із прихожанами церкви Сандуляк Н. О. та Дмитрощук О. П.

26

Додаток 2. Центр села Костянтинівка у 1950-ті роки та 2014 року. Будівлі колишньої церковнопарафіяльної школи та колишньої церковної сторожки

27

Додаток 3 Копія архівної довідки що до історії с. Костантинівка

28

Додаток 4

Карта місцевості сер. XIX ст.

29

Додаток 5. Карта - схема заселення нашого краю

Додаток 6 Карта місцевості перш. пол. XVIII ст.

30

Додаток 7. План садиби Миклашевських в 1920-ті рр. (закреслені будівлі – зруйновані)

31

ДОДАТОК 8 Знайдений підйомний археологічний матеріал вздовж берегової смуги, на

ділянці с. Біленьке – с. Червонодніпровка (знахідки зроблені гуртком «Скаутинг і краєзнавство», керівник Бородін С. Е.)

32

Додаток 9. Архівні матеріали районної газети «Нива» за різні роки.

2012 р.

1989 р. 1993 р.

33

Додаток 1 Умови проведення

ІІ туру Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України» 2015-2016 навчальний рік.

В утвердженні Української незалежної держави важливу роль відіграють завдання формування національної самосвідомості, виховання підростаючого покоління на культурно-історичних цінностях нашого народу. Скарбницею народної пам’яті є історичне краєзнавство. Саме через краєзнавчі дослідження та історичну науку необхідно підтримувати інтерес різних верств суспільства до витоків і першоджерел своєї історії, до вивчення рідного краю, історії міст і сіл. Ці знання допоможуть нашим сучасникам і наступним поколінням збагнути зміни, які відбуваються в країні, всебічно знати, хто ми є, чиї ми діти, яка наша минувшина, традиції, культура.

На теренах України більше 30 тисяч міст і сіл. У їх числі понад 800 міст, селищ міського типу та понад 5000 сіл, яким

минуло 300 років. Деякі з них відзначили свій тисячолітній ювілей. 39 найстародавніших українських міст рішенням Уряду взято під державну охорону.

В силу соціально-політичних та економічних причин лише у XX столітті з карти України зникло майже 2 тисячі населених пунктів.

Історія населених пунктів – це історія нашої країни, історія українського народу. Ми маємо зберегти для наступних поколінь пам’ять про них.

Всеукраїнська історико-географічна експедиція «Історія міст і сіл України» (надалі – експедиція) започаткована Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, Всеукраїнською спілкою краєзнавців, Українським географічним товариством.

1. Мета: виховання в учнівської та студентської молоді патріотичних почуттів, любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, бажання пізнавати і вивчати історико-культурні надбання нашого народу, природне довкілля.

2. Завдання експедиції - залучення навчальних закладів, наукових установ, підприємств і

організацій, широкого кола громадськості, вчених, краєзнавців до участі в дослідженні історії міст і сіл України;

- залучення учнівської та студентської молоді до краєзнавчої та науково-дослідницької роботи;

- набуття учнями та студентами поглиблених об'єктивних знань з історії рідного села чи міста, про визначні місця, історичні події та видатних людей свого краю;

- збір та систематизація краєзнавчих матеріалів до видання нової

34

редакції енциклопедичного видання багатотомної «Історії міст і сіл України»;

- розкриття туристичних та екскурсійних можливостей свого краю

- привернення уваги державних установ, громадських організацій, широкого кола громадян до збереження та відродження історико-культурної спадщини українського народу, пам’яті втрачених населених пунктів України.

3. Час і місце проведення Експедиція носить довгостроковий характер. ІІ – обласний – тур Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції

учнівської молоді «Історія міст і сіл України» проводиться з 1 січня 2015 до 10 січня 2016 р. на території Запорізької області.

4. Керівництво експедицією

Загальне керівництво експедицією здійснює Міністерство освіти і науки України, Правління Всеукраїнської спілки краєзнавців, Правління Українського географічного товариства. Безпосередня відповідальність за проведення експедиції та підведення загальних підсумків покладається на Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді.

Загальне керівництво ІІ етапом експедиції здійснює Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької облдержадміністрації.

Організаційне і методичне керівництво експедицією безпосередньо здійснює КЗ «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» ЗОР (КЗ «Центр туризму» ЗОР).

Координатор ІІ етапу експедиції: краєзнавчий відділ КЗ «Центр туризму» ЗОР (завідувач відділу: Петроченко Віктор Іванович);

Голова журі: Гуленко Кім Сергійович, методист краєзнавчого відділу; Тел.: (061) 224-24-71; Факс: (061) 224-02-71; E-mail: kray_zoctkum@ukr.net www: zoctkum.ucoz.ua 69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 46-А

Загальне керівництво І етапом експедиції в районах (містах) області здійснюють районні (міські) відділи (управління) освіти.

5. Фінансування

Проведення експедиції на місцях, нагородження кращих учасників 1-го та 2-го турів здійснюється за рахунок місцевих бюджетних коштів та інших джерел фінансування згідно діючого законодавства.

6. Учасники експедиції Учні загальноосвітніх та вихованці позашкільних закладів, студенти

вищих навчальних закладів І-ІІ ступенів акредитації, інші дитячі та юнацькі об’єднання області.

7. Зміст експедиції

7.1. Програма експедиції

35

Програма експедиції передбачає забезпечення комплексу дій, спрямованих на глибоке вивчення історії міста чи села, його героїчних і трагічних сторінок, знайомство з героями минулого і сучасності у контексті історії рідного краю. Орієнтовними напрямами краєзнавчого пошуку можуть бути:

- назва населеного пункту (сучасна) та її походження; - географічне місце знаходження; - виникнення населеного пункту, важливі суспільно-політичні віхи його

історії в т.ч. дата і джерела першого письмового згадування; - формування культурного, просвітницького, освітнього та культово-

релігійного середовища; - чинники матеріального виробництва: засоби і форми господарювання,

наявність природно-рекреаційних ресурсів; - народні промисли як форма поєднання матеріальної культури,

вжиткового мистецтва і виробництва; - визначні особистості, що народилися в цьому населеному пункті, їх

внесок у розвиток населеного пункту, краю, України, світу; - значення і роль населеного пункту у формуванні етносоціальних

процесів, адміністративної структури, особливостей економічного розвитку території, державотворчих процесів;

- кількість дворів (для сіл та селищ), чисельність населення станом на…

- туристсько-рекреаційні та екскурсійні можливості населеного пункту. Учасники експедиції вивчають і описують історію села чи міста відповідно до зазначених напрямів (усіх або частини).

7.2. Вимоги до змісту та оформлення роботи Матеріали оформляються по одному з варіантів (номінацій): - нарис-опис; - розробка 1-5-денних туристсько-краєзнавчих маршрутів або екскурсій; Усі матеріали подаються українською мовою в друкованому вигляді

(шрифт Тіmes New Roman 14 рt, інтервал 1,5) та на електронних носіях (на СD-дисках). У додатки можуть входити ілюстровані матеріали (фото 13×18 см, копії архівних документів, плани і карти місцевості, схеми, малюнки, легенди тощо).

Учасники експедиції готують такі матеріали: • Анкету (дані про авторську групу або автора; місто (село), район,

область, навчальний заклад, клас (група), назва гуртка, прізвище, ім’я, по батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон (при наявності), іншу додаткову інформацію про авторів).

• Нарис-опис об’ємом від 5 до 15 друкованих сторінок з додатками до 10 аркушів ілюстративних матеріалів (фотографії 13x18 см, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо). Нарис-опис включає розділи: 1) Анкета населеного пункту:

- повна назва; - тип (місто, смт, село);

36

- місце знаходження, адміністративне підпорядкування; - існуючий, вимираючий, зниклий.

2) Вступ (давнє минуле місцевості, обставини заснування). 3) Сучасний стан. 4) Значні для міста (села) історичні події. 5) Видатні постаті міста (села). 6) Музеї населеного пункту (в тому числі шкільні). 7) Пам’ятки історії, археології, природи, культури; інші туристсько-

рекреаційні та екскурсійні об’єкти. 8) Список використаної літератури та архівних документів.

• Розробку 1-5-денного туристсько-краєзнавчого маршруту або екскурсії (додаток 2) .

8. Підведення підсумків і нагородження

8.1. Підсумки експедиції підводяться щорічно. Для участі у ІІ – обласному – турі матеріали, що відповідають даним Умовам, надсилаються на адресу КЗ «Центр туризму» ЗОР до 10 січня 2016 року, окремо:

- нарис-опис міста (села); - туристсько-краєзнавчий маршрут.

8.2. На підставі висновків суддівської колегії 50% робіт, які посіли І-ІІІ місця за кожним напрямом експедиції, нагороджуються грамотами КЗ «Центр туризму» ЗОР.

Керівники виконавців робіт, що стали переможцями у окремих номінаціях експедиції, нагороджуються грамотами Департаменту освіти і науки облдержадміністрації.

8.3. Кращі роботи направляються до Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді для участі у ІІІ Всеукраїнському етапі експедиції.

37

Додаток 1

до Умов проведення ІІ туру Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України»

Орієнтовні критерії оцінювання туристсько-краєзнавчих маршрутів

Всеукраїнської історико-географічної експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України»

1.Відповідність щодо вимог оформлення титульного листа (3 б.): 1.1. назва роботи …………………………………….…….................................................... 1 б.; 1.2. дані про виконавців (назва об’єднання учнів чи окремих виконавців, навчального закладу, місто (село), район, область, прізвище керівника) ………………………...........

2 б.

2. Вимоги до тексту роботи ( 8 б.): 2.1. 5-15 друкованих сторінок, шрифт 14 (Times New Romаn), інтервал 1,5, формат листа А-4 ……..………………………………………………………………………………

5 б.;

2.2. наявність електронного носія ..………………………………………………………... 3 б.

3. Експедиційний пошук ( 26 б.): 3.1. об’єм та глибина експедиційних досліджень ………………………………………… 16 б.; 3.2. науковість, посилання на джерела……………………………………………………. 10 б.

4. Відповідність методиці складання туристсько-краєзнавчого маршруту та повнота поданої інформації (38 б.): 4.1. вступна частина………………………………………………………………………… 5 б.; 4.2. довідкові дані про екскурсійний маршрут: тематика , перелік населених пунктів та екскурсійних об’єктів в них, на який вік учасників розрахований маршрут, сезонність, вид транспорту чи способу пересування, відстань …………………………. …………...

8 б.;

4.3. схема маршруту ………………………………………………………………………… 10 б.; 4.4. опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті ………………………………….. 10 б.; 4.5. довідкова інформація: режим роботи екскурсійних об’єктів, розклад руху транспорту, місця ночівель та біваків, закладів харчування…………………………….

5 б.

5. Додатковий матеріал (15 б.): 5.1. об’єм – до 10 аркушів (фото 13х18, копії архівних документів, малюнки, схеми. легенди тощо)………………………………………………………………………………...

5 б;

5.2. якість та значимість ілюстративного матеріалу………………………………………. 10 б.

6. Якість оформлення роботи (10 б.): 6.1. стиль викладу …………………………………………………………….……………. 5 б.; 6.2. грамотність та охайність……………………………………………………………….. 5 б.

7. Список використаної літератури та архівних документів............................... 5 б.

Максимальна сума - 105 балів.

38

Додаток 2 до Умов проведення ІІ туру Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України»

Орієнтовні критерії оцінювання нарисів-описів Всеукраїнської історико-географічної

експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України»

1. Відповідність щодо вимог оформлення титульного листа (3 б.): 1.1. назва роботи ………………………………….…….................................................... 1 б.; 1.2. дані про виконавців (назва об’єднання учнів чи окремих виконавців, навчального закладу, місто (село), район, область, прізвище керівника) ………………………...........

2 б.

2. Вимоги до тексту роботи (8 б.): 2.1. 5-15 друкованих сторінок, шрифт 14 (Times New Romаn), інтервал 1,5, формат листа А-4 ……………………………………………………………………………………

5 б.;

2.2. наявність електронного носія………………………………………………………... 3 б.

3. Довідка про об’єкт (29 б.): 3.1. анкета (повна назва, місце знаходження, адміністративне підпорядкування, існуючий, вимираючий, зниклий населений пункт) ………………………………………

5 б.;

3.2. вступ …………………………………………………………………………………... 5 б.; 3.3. сучасний стан населеного пункту .…………………………………………………….. 5 б.(0*); 3.4. значні для населеного пункту історичні події………………………………………… 7 б.(10*); 3.5. видатні постаті населеного пункту …………………………………………………… 7 б.(9*);

4. Експедиційний пошук (30 б.): 4.1. об’єм та глибина експедиційних досліджень ……………………………………..... 15 б.; 4.2. науковість, посилання на джерела…………………………………………….……...... 5 б.; 4.3. історична достовірність подій, фактів………………………………………………… 10 б;

5. Додатковий матеріал (15 б): 5.1. об’єм – до 10 аркушів (фото 13х18, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо)……………………………………………………………………………….

5 б;

5.2. якість та значимість ілюстративного матеріалу………………………………………. 10 б;

6. Якість оформлення роботи (10 б.): 6.1. грамотність та охайність…………….……………………………………….............. 5 б.; 6.2. стиль викладу.………………………………………….……………........................... 5 б;

7. Список використаної літератури та архівних документів....................... 5 б.

Максимальна сума – 100 балів. * - бали, що нараховуються для робіт про зниклі населені пункти

39

Додаток 3 Аналітична довідка Обласного етапу всеукраїнської історико-географічної

експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України» у Запорізькій області у 2015 р. (витяг)

Підсумовуючи результати експедиції, оргкомітет вважає за доцільне звернути увагу учасників експедиції на деякі недоліки представлених на конкурс науково-дослідницьких робіт.

Основною проблемою багатьох робіт є неправильне оформлення. Не витримані вимоги до оформлення титульної сторінки (дані про виконавців не є повними), технічні вимоги до тексту (шрифт, інтервал між строками). У деяких випадках відсутні електронні варіанти робіт. Багато робіт оформлені неохайно.

Інколи автори нарисів-описів не включають в свою роботу певні розділи, що є обов’язковими: анкета, вступ, сучасний стан населеного пункту, значні для населеного пункту історичні події, видатні постаті населеного пункту.

Учасники експедиції, що розробляють туристсько-краєзнавчі маршрути, часто відходять від методики складання туристсько-краєзнавчого маршруту.

Багато робіт, нажаль, мають низький науковий рівень або взагалі являють собою реферати, побудовані на інформації з мережі Інтернет, а не на власних експедиційних дослідженнях.

Основні недоліки викликані безумовно недостатньою увагою авторів до вимог оформлення науково-дослідницьких робіт, що викладені в положенні про експедицію «Історія міст і сіл України».

В подальшому оргкомітет експедиції рекомендує авторам нарисів-описів більше уваги приділяти структурі роботи: висвітлювати всі без виключення розділи, що запропоновані у положенні про експедицію. В анкеті радимо докладно вказувати місце знаходження населеного пункту, наводити його географічні координати. Слід звернути увагу на те, що за положенням про експедицію у вступі треба наводити не тільки інформацію про актуальність дослідження, його мету та завдання, а й обставини заснування населеного пункту. Розділ «Сучасний стан населеного пункту» повинен бути оздоблений якісними фотографіями та мати посилання на додатки, що яскраво висвітлюють сьогодення населеного пункту. Також цей розділ повинен розповідати про всі сфери сучасного буття міста чи села: господарство, економіку, освіту, культурне життя тощо. В розділі «Значні для населеного пункту історичні події» пропонуємо викладати матеріал структурно, тобто розділяти на підрозділи, що відповідають окремим періодам або подіям в історії населеного пункту. Цей розділ повинен бути найбільш змістовним. Розповідаючи про видатні постаті населеного пункту, треба вибрати декілька цікавих особистостей (3-4 постаті) та докладно описати їх біографію та значущість для власного населеного пункту, додати до розділу якісні фотографії або зображення кожного діяча.

Авторам туристсько-краєзнавчих маршрутів оргкомітет експедиції рекомендує більш ретельно підходити до методики описання маршруту. У

40

вступній частині бажано розповісти про учасників групи, що розробляє маршрут (або автора маршруту), вказати актуальність розробки маршруту, навести мету та завдання, що були поставлені перед розробкою маршруту. Також рекомендуємо оздобити даний розділ фотографіями авторської групи чи автора маршруту. Довідкові дані про екскурсійний маршрут треба наводити докладно. Схема маршруту повинна бути розробленою докладно та мати легенду. Найбільш змістовним повинен бути розділ «Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті». Не треба також забувати про довідкову інформацію по маршруту.

Всі дані, що наводяться в роботі бажано підкріплювати посиланнями на список джерел та літератури, або додатки.

Рекомендуємо всім учасникам експедиції звернути увагу на опис об’єму та глибини експедиційних досліджень. Робота повинна бути оздоблена фотографіями авторів під час проведення досліджень: в бібліотеці, в архіві, в польових умовах, в ході інтерв’ювання очевидців історичних подій, старожилів тощо. Вступна частина кожної роботи повинна нести розповідь по передумови початку досліджень за даною темою. Можна вказати, що саме зацікавило займатися краєзнавчим пошуком, що надихнуло, з якими проблемами довелося стикатися в ході роботи і т. ін. В тексті роботи також радимо висловлювати власні думки, аналізувати факти, зіставляти дані.

Додатковий матеріал рекомендуємо наводити різноплановий: фотографії юних дослідників за роботою, фотографії цікавих місць, краєзнавчих об’єктів, картографічний матеріал, копії архівних матеріалів, газетних статей тощо.

Список використаної літератури та архівних документів повинен містити не менше ніж 10-15 позицій, бути структурованим за типом джерел та оформленим відповідно до вимог до списку джерел.

Звертаємо особливу увагу на необхідність надання електронного варіанта роботи.

Оргкомітет експедиції

«Історія міст і сіл України-2014»

41

ПРИМІТКИ

42

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

Янущенко Дмитро Вікторович

Складання звіту про історико-географічну експедицію

«Історія міст і сіл України» (опис-нарис): Методичні рекомендації

Формат 62х84 1/16. Папір офсетний. Друк струминний. Умовн.-друк. арк. 3,0. Тираж 3

Видання підготовлено до друку і надруковано у

КЗ «Центр туризму» ЗОР 69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 46-а

Тел./факс: (061) 224-02-71. Тел.: 224-24-71 E-mail: info_turcenter@ukr.net Сайт: www.zoctkum.ucoz.ua