Середа, 18 вересня 2019 року № 104 (5561)

Сирота-кріпачка Кітті Вербицька серед

убогості сучасної мови українського

серіального кіно та зміщених у часі та

просторі історичних фактах

стор. 12—13»

Поспішіть передплатити «Україну молоду» на четвертий квартал стор. 7

Із часу оголошення «хлібного»

перемир’я проросійські

формування обстрілювали наші

позиції більш як пів тисячі разів

стор. 2»

Накрити вогнем — і оббрехати

Ціна мистецтва, любові, підлот та кіноплагіату

стор. 8»

Будинок ексголови

НБУ Валерії

Гонтарєвої спалили

вщент у селищі

Гореничі під Києвом

Горіла садиба, палала

стор. 6»

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 24,771 грн

1 € = 27,325 грн

1 рос. руб. = 0,388 грн

У режимі обіцянки

Перший варіант Державного бюджету 2020 року містить чимало сподівань на хороше, але не включає в себе всі передвиборчі гасла нової влади

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 20192 ІнФорУМ

«Я — грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за Україну».Георгій Гонгадзе

журналіст, якого вбили в Україні за відстою-вання свободи слова

УКРАЇНА МОЛОДА

ВЛАДА

Підкилимні бої поза рингом«Слуги народу» хочуть ліквідувати посаду голови КМДАТарас ЗДОРОВИЛО

Несподіваного обороту цими днями набрала боротьба за кріс-ло столичного голови КМДА, за яке так затято взялася команда «Слуги народу». Як повідоми-ли у Telegram-каналі «Путч», «офіс президента вирішив при-пинити боротьбу за посаду го-лови КМДА й піти більш хит-рим шляхом, щоб на законодав-чому рівні ні в кого не виникло питань». Також зазначається, що в партії «Слуга народу» за-явили, нібито невдовзі посади голови КМДА взагалі не буде. Бо «СН» самі її приберуть у но-вому законі про столицю. Як пояснює голова партії «СН» нардеп Олександр Кор-нієнко, влада зацікавлена в тому, аби завершити почату ре-форму децентралізації, однією з головних тез якої є те, що в об-ластях більше не буде ніяких голів ОДА, як і голів КМДА. Фактично єдиними представни-ками центральної влади в регіо-нах зроблять префектів, і Київ тут не повинен бути винятком, а має опинитися в центрі рефор-ми. Нагадаємо, донедавна по-саду спотикання обіймав Ві-талій Кличко, обраний кия-нами мером столиці 25 трав-ня 2014 року. Він приступив до обов’язків 5 червня, а вже 25 червня паралельно ще й при-значений головою Київської міської адміністрації. На до-строкових мерських виборах Кличко також переміг восени 2015 року. Проте наприкінці липня 2019 року керівник офісу пре-зидента Андрій Богдан поп-росив Кабмін внести подання про звільнення Віталія Клич-ка з посади голови КМДА i вже на початку вересня Кабінет Міністрів, очолюваний щойно призначеним прем’єр-мініс-тром Олексієм Гончаруком, терміново погодив відставку. А причиною таких поспішних пертурбацій, як заявив Ві-талій Кличко, ображений та-кими, як він вважає, незакон-ними діями, стало те, що «пре-зидент України Володимир Зеленський планує призначи-ти на посаду голови Київської міськдержадміністрації свою людину. І таким чином розді-лити повноваження мера Киє-ва та голови КМДА». Можливо, тепер пристрасті й стишаться щодо посади очіль-ника КМДА, але «мерські вій-ни» лише розгораються. Адже «слуги народу» інтенсивно тор-педують тезу про дострокові ви-бори, аби мати й там свою лю-дину. Тим паче що за посаду мера Києва почне боротися та-кож пан Богдан, який про це за-явив привселюдно. ■

■

Леонід ШКІЛІНДЕЙ

За минулу добу українською сторо-ною зафіксовано 23 випадки порушен-ня режиму тиші збройними формування-ми Російської Федерації та їхніми посі-паками. Противник обстрілював позиції підрозділів Об’єднаних сил із забороне-них Мінськими угодами мінометів каліб-ру 120 мм та 82 мм. Також iз гранатометів різних систем та стрілецької зброї. На донецькому напрямку в районі від-повідальності оперативно-тактичного уг-руповання «Схід» ворог обстріляв позиції Об’єднаних сил поблизу Пищевика, Пав-лополя, Лебединського, Верхньоторець-кого, Водяного, Опитного, Невельського, Миколаївки, Мар’їнки, Красногорівки, Новотроїцького. На Луганському напрямку в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ» противник обстрі-ляв позиції наших захисників неподалік Луганського, Новотошківського, Новолу-ганського, Новгородського, Кримського, Залізного. За минулу добу внаслідок ворожих об-стрілів два військовослужбовці зі скла-ду Об’єднаних сил отримали поранення, один загинув. Учора район проведення операції Об’єднаних сил відвідали міністр оборони України Андрій Загороднюк та начальник Генерального штабу — Головнокоманду-вач ЗС України генерал-лейтенант Руслан Хомчак. Командувач ООС генерал-лейте-нант Володимир Кравченко, доповідаючи про ситуацію на фронті, акцентував ува-гу на тому, що встановлене в липні цього

року перемир’я в зоні проведення операції Об’єднаних сил мало позитивні наслідки винятково на початковому етапі. — У перші дні кількість ворожих об-стрілів дійсно зменшилася майже у два рази. Однак уже в серпні ми почали фік-сувати поступове збільшення кількості во-рожих обстрілів наших позицій за добу, в окремих випадках до двадцяти і більше. Загалом, із часу оголошення «хлібного» перемир’я ворог обстрілював наші пози-ції більше пів тисячі разів, з них вісімде-сят — із забороненої мінськими угодами зброї, — зазначив генерал Кравченко. За його словами, численні факти порушень режиму припинення вогню з боку окупа-ційних військ свідчать про їхній провока-тивний характер i спроби викликати во-гонь у відповідь. — Їхня мета — завдати максимально-го ураження особовому складу підрозділів операції Об’єднаних сил та за будь-яку ціну викликати вогонь у відповідь і через проросійські засоби масової інформації звинуватити нас у недотриманні Мiнсь-ких угод. Ми своє слово тримаємо, — на-голосив командувач Об’єднаних сил. Це був перший візит у район прове-дення ООС Андрія Загороднюка у статусі міністра оборони. Варто зазначити, що міністр, хоч і наголошував у своїх заявах про «політичність» своєї посади та цивіль-ний статус, був у військовій формі. За ін-формацією джерел «УМ», одним з основ-них завдань міністра та НГШ під час поїзд-ки було визначення морально-психологіч-ної готовності наших військ до розведення та оцінка технічних засобів уздовж лінії розмежування.

Напередодні під час спільної прес-кон-ференції iз президентом Словаччини пре-зидент Зеленський зробив доволі різку емоційну заяву щодо звинувачень його у здачі державних позицій у контексті саме відведення військ, нагадавши, що остан-ня зустріч «нормандської четвірки» відбу-лася в середині жовтня 2016 року. «Чого я очікую? Я очікую, що ця зустріч напри-кінці вересня відбудеться. Тому що, коли в нас війна в країні, не можуть бути зуст-річі один раз на три-чотири роки. У нас не-має часу стільки чекати, бо кожного дня гинуть наші хлопці», — сказав президент. Він назвав головні кроки у «нормандсько-му форматі»: вирішення питання, а не по-рушення теми остаточного обміну «всіх на всіх»; вирішення чітких термінів роз-ведення військ поблизу Золотого й Пет-рівського, а потім чіткі терміни, коли буде розведення військ уздовж усієї контакт-ної лінії; чіткі терміни обговорення місце-вих виборів в ОРДЛО. До виборів має від-бутись виведення всіх військ iз тимчасово окупованих територій. У понеділок 16 вересня в районі про-ведення ООС побував і керівник Лугансь-кої команди спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування ОБСЄ Юкка Туононен. Він відвідав ділянку роз-ведення №1, Станиця Луганська. Пан Ту-ононен розпочав свій візит на мирній те-риторії, а згодом перейшов через міст на тимчасово окуповану територію в напрям-ку Луганська. Юкка Туононен сказав, що бачить великі зміни. Проте не висловився з приводу присутності на ділянці розведен-ня представників окупаційних військ. ■

НА ФРОНТІ

Накрити вогнем — і оббрехатиІз часу оголошення «хлібного» перемир’я проросійські формування обстрілювали наші позиції більш як пів тисячі разів

■

Оксана СОВА

Шістнадцятого вересня 2000 року Георгій Гонгадзе пішов з роботи і зник. Вбивство журналіста стало однією з най-більш резонансних подій незалежної Ук-раїни і мало неабиякий вплив на подаль-ший хід історії. Журналіст, відомий критикою полі-тики чинного на той момент президента Леоніда Кучми, щойно заснував одне з впливових політичних інтернет-видань — сайт «Українська правда». Думки, висловлені за життя жур-налістом за покликанням, актуальні й досі — в нагадування поколінню пост-правди: «Ти робиш хорошу справу, а у твоїй рідній країні тебе або щонайбільше не помічають, або лають. Так було і в «сов-ку». «Корупція завжди є і була в усіх дер-жавах незалежно від устрою: демокра-тичного, тоталітарного чи будь-якого ін-шого. Цього процесу не можна позбути-ся, він є в Америці, є в будь-якій іншій демократичній країні. Але ми повинні зробити все, щоб ці рамки були макси-мально вузькими». «Президентство — це не школа, де можна вчитися». «Є загальні цінності, які треба відсто-ювати, цінності життя і смерті. Раніше чи пізніше настане час, і ми підемо з цьо-го життя, і вже на наших могилах не на-

пишуть «був він комуністом» чи «був він націоналістом»... Просто прізвище. А за-лишаться наші діти, наші нащадки, які ходитимуть біля наших плит на цвин-тарі, дивитимуться і згадуватимуть: «Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб ми жили щасливо?». «Я ніколи не боявся труднощів у цьо-му житті, але буває втома. Я хотів би сказати, що не хочу більше боятися, не хочу, щоб у цій державі думали так, як я думаю зараз». «Я дійсно хочу, щоб ми перестали ді-литися на червоних і жовто-синіх. Ми всі українці. У нас є Чорнобиль, у нас є бага-то проблем, які треба вирішувати. Режи-му дуже вигідно, щоб ми ділили все на лі-вих і правих. А ми всі — українці». «На дні немає жодної перспективи, і сьогодні я закликаю всіх затикати свої-ми задами дірки в нашому кораблі!» «Я, мабуть, не є великим авторите-том, але принаймні хотів би, щоб мою точку зору почули всі, хто сьогодні роз-мірковує над своєю долею і долею своєї держави». «Я хочу жити вільно, не ховатися, хочу податки платити, хочу, щоб мене не обдирали, хочу, щоб мене поважа-ли. Сьогоднішня влада цього не робить, і я вважаю, що саме тому її треба зміни-ти...» «Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні

думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалеж-ності свою молодість і навіть своє жит-тя». ■

Георгій Гонгадзе.❙

БІЛЬ

Георгій, якого ми втратилиПам’ять убитого за відданість професії журналіста вшанували... засекречуванням інформації із засідання Ради зі свободи слова

■

3УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019ІнФорУМПАМ’ЯТЬ

Окупація, не визволенняЯк викривлена інформація та маніпуляція історією слугують інструментами війниСвітлана МИЧКОТернопіль

Учора в тернопільському Українсь-кому домі «Перемога» проходив пред-ставницький форум «Совєтська окупа-ція Західної України 1939-го: погляд через 80 років». Організаторами захо-ду стали Тернопільська міська рада, Український інститут національної пам’яті, ГО «Українські студії страте-гічних досліджень», Тернопільський національний педагогічний універси-тет та Інститут українознавства НАН України. А ініціатором виступив місь-кий голова Сергій Надал, який вважає, що «сьогодні замало говорити лише про історичні оцінки, а варто форму-вати порядок денний на майбутнє для міст, регіону, України, Європи, з пози-ції об’єктивних цінностей та природних інтересів титульної нації». — Перший аспект — це наше само-усвідомлення як нації, у розумінні іс-торичних подій, — прокоментував Сер-гій Надал свою ініціативу. — У сучасно-му світі постправди та гібридної війни необхідно чітко розуміти свою історію і чітко виставляти оцінки, бо сьогодні викривлена інформація та маніпуляція історією слугують інструментами війни. В Україні досі свідомо нав’язують хибну думку про «визволення» у 1939 році. На-справді ж для України загалом це було продовженням найкривавішої радянсь-кої окупації, а для Західної України — її початком. Так зване «визволення» коштувало лише Західній Україні біль-ше 500 тисяч репресованих. Ті, хто по-дає події вересня 1939-го як визволення, свідомо чи несвідомо зберігають Украї-ну під впливом інформаційної окупації. Недарма саме аргумент «визволення» став одним iз головних у лексиконі мос-ковських пропагандистів у сучасній вій-ні проти України. Другий аспект — це розуміння на основі аналізу історичних паралелей наших теперішніх викликів. 80 років тому війна починалася з актив-ної інформаційної підготовки. За ра-дянські гроші і за допомогою агентури всіляко підривалася довіра до тодішніх українських національно-демократич-них партій та лідерів. Радянські агенти займалися підкупом української інтелі-генції. На міжнародній арені формував-ся непривабливий образ українця. В ті часи також були сильні «промосковсь-кі рухи», бо їх спеціально підживлюва-ли. Більшість прихильників «великої радянської України» зрозуміли обман лише тоді, коли опинилися у концтабо-рах, коли побачили справжнє «обличчя» визволителів... Міський голова Тернополя зазначив, що бачить паралелі з подіями 80-річної давності і в сьогоднішніх. «Тодішня міжнародна політика виявилася беззу-бою проти російського агресора, — ска-зав він. — І сьогодні, на жаль, ми помі-чаємо такі ж загрозливі тенденції. І ми, як казав перший лідер ОУН Євген Коно-валець, маємо до вибору, або бути твор-цями історії, або її жертвами. Відтак сьогодні маємо чітко розуміти історич-ні уроки і знати, де можливі компромі-си, а де вони неприпустимі». У форумі взяли участь науковці, ек-сперти, політики та лідери місцевого самоврядування, які сповідують націо-налістичну ідеологію. За словами Сер-гія Надала, ця подія покликана стати початком широкої дискусії про «праву антимосковську альтернативу для Ук-раїни та Європи». ■

■

Лариса САЛІМОНОВИЧХарків

Улітку пресслужба харківської поліції поширила досить неординарну інформацію. Невідомий зло-вмисник уночі відтиснув рами металопластиково-го вікна, зламав замки на вхідних дверях службо-вих кабінетів, розташованих на другому поверсі, та й забрав два ноутбуки, системні блоки, монітори і кілька флеш-носіїв. На цю новину, напевно, ніхто б не звернув особливої уваги, якби не суттєва деталь: крадій спокусився на добро місцевого суду. Більше місяця оперативники розшукували на-хабного злодюжку і навряд чи, певно, знайшли, якби той сміливець не здав награбоване до лом-барду. Правоохоронці почекали, доки спливе виз-начений термін для викупу й дозволили слідчому вилучити речові докази. Того ж дня крадія взяли під варту з альтернативою застави у 76 тисяч 840

гривень. Як з’ясувалося, відчайдух раніше вже був судимий. Востаннє 37-річний чоловік потрапив до в’язниці у 2017-му, але із присуджених йому чо-тирьох років відбув лише рік і був умовно-достро-ково звільнений. Напередодні судового засідання адвокат підозрю-ваного подавав скаргу і просив призначити його підо-пічному м’якший запобіжний захід, а саме — нічний

домашній арешт. Але суд відмовив, вказавши на те, що новий злочин було скоєно в період непогашеної суди-мості за попереднім вироком. До речі, чоловік офіцій-но не працевлаштований i не надав інформацію про за-конні джерела доходу. Крім того, для нього вже визна-чено можливість звільнення під заставу. Якщо провину підозрюваного доведуть, він може отримати термін від 3 до 6 років позбавлення волі. ■

КУРЙОЗИ

Безумно хоробрий?Правоохоронці затримали чоловіка, який примудрився очистити від оргтехніки два кабінети Господарського суду

■

Інф. «УМ»

Про готовність домовлятися з олі-гархом, що стрімко набирає внутріук-раїнської політичної ваги після прези-дентських виборів, Гончарук заявив у коментарі газеті «Файненшнл Таймс»: «Я повністю впевнений, що зараз нам потрібно зосередитися на зростанні й шукати спільні рішення замість того, щоб витрачати ресурси на знищення один одного. Тому я позитивно нала-штований щодо будь-якої риторики, спрямованої на пошук компромісу», — сказав український прем’єр-міністр. При цьому він додав, що «хоч який би був вихід, ми повинні його знайти разом iз МВФ».

Як відомо, Коломойський хоче $2 млрд за націоналізацію ПриватБанку. Симптоматично, що прес-служба уряду оперативно опублікувала новий комен-тар Гончарука з цього приводу. У ньо-му він уже стверджує, що ніякі перего-вори з Коломойським щодо ПриватБан-ку не ведуться: «Вранці вийшла стаття у Financial Times, в якій я коментую спра-ву ПриватБанку і нібито підкреслюю, що ми шукаємо компроміс у цьому пи-танні. Статтю одразу передрукували українські ЗМІ, які від себе додали, що уряд веде переговори з пошуку компро-місу з цього питання. Щоб уникнути по-дальших маніпуляцій і розголосу, хочу розставити крапки «над і»: уряд уважно вивчає ситуацію навколо ПриватБанку

(в тому числі й переговори з колишніми його власниками, які проводилися по-передньою незалежною наглядовою ра-дою банку). Жодних переговорів уряд ні з ким не веде», — заявив Гончарук. ПриватБанк був націоналізований наприкінці 2016 року. Держава отрима-ла 100% в його капіталі й фінустанову, щоб уникнути її банкрутства через вими-вання коштів, докапіталізували держав-ним коштом на суму 155 млрд гривень. Зараз націоналізація ПриватБан-ку є предметом численних судових роз-глядів між державою і колишніми ак-ціонерами. 13 вересня Коломойський сказав, що бачить гарне вікно можли-востей для дружнього врегулювання проблеми ПриватБанку. ■

ПОРОЗУМІЛИСЯ?

Прем’єр — Коломойський. ХронікиГлава уряду Олексій Гончарук вагається щодо компромісу з Ігорем Коломойським по ПриватБанку?

■

Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ

Організатором фестивалю журналістів з усіх регіонів став, як і попереднього разу, Український журналістсь-кий фонд, а співорганізато-ром навчальної програми — Національна спілка жур-налістів. Учасників зібралося цього разу більше 170. У наси-ченій чотириденній програмі — широка палітра освітніх, навчальних, розважальних заходів. Журналісти мали можливість і збагатитися но-вими знаннями з різних сфер, і взяти участь у майстер-кла-сах, і відпочити з душею. Варто зазначити, що особливий інтерес аудиторії викликали лекції ротарійсь-кого клубу «Київ Столиця», які проходили фахово, ціка-во, дискусійно. Адже спіке-рам iз досвідом міжнародної медійної діяльності завжди є чим поділитися. Ростислав Лукач розповів представникам ЗМІ про миро-творчі ініціативи Ротарі для України, діяльність українсь-ких Ротарі-клубів, яку сміли-во можна назвати народною дипломатією, що спрямовує свої сили на підтримку різ-номанітних ініціатив (миро-творчу, гуманітарну, освітню

та інші). З особливою увагою слухали його тренінг «Гран-ти для розвитку ЗМІ та жур-налістів. Сучасні тренди та новації». Ростислав Лукач озвучив багато практичної ін-формації для розуміння, як і де сьогодні знайти гроші на розвиток проєктів. Вікторія Виноградова — бізнес-тренер, завідувач ка-федри психології та педагогі-ки Таврійського національно-го університету — захопила присутніх темою емоційно-го інтелекту. Як ми керуємо емоціями, чи маємо здатність та бажання змінюватися, по-важаючи думку інших, — ці та інші питання викликали велику зацікавленість жур-налістів, довелося навіть вий-ти за рамки відведеного на тренінг часу. Інформативною для жур-налістів і власників ЗМІ ста-ла лекція від Юрія Перогани-ча, генерального директора Асоціації підприємств інфор-маційних технологій, заснов-ника ГО «Вікімедіа Україна / Wikimedia Ukraine» про Вікі-педію, як мірило спромож-ності народів творити інтелек-туальний продукт. У лекції йшлося, зокрема, про стати-стику активності, контенту, популярності Вікіпедії ук-

раїнською мовою, вимоги до статей (значимість предмета статті, її стиль, перевірність фактів, нейтральна точка зору, дотримання авторсько-го права), а також про те, як поводитися у випадку конф-ліктів щодо вмісту, про вико-ристання статистики перегля-ду статей для оцінки поточних суспільних інтересів та оцінки ефективності впливу на сус-пільство опублікованих жур-налістських матеріалів. У рамках медіа-фестива-лю була можливість познайо-митися і з творчістю відомої української дизайнерки одя-гу Євгенії Франковської. Це саме вона створила костюм для дружини британського принца Гаррі герцогині Сас-секської Меган Маркл. А в «Буковель» Євгенія привез-ла осінню колекцію власного бренду PETRA by Frankovska, яку й продемонстрували під бурхливі оплески самі ж учас-ниці фестивалю. Позитивом і гумором було наповнене спілкування з ди-ректором Українського жур-

налістського фонду, прези-дентом Ротарі-клубу Kyiv-Capital Людмилою Ольховсь-кою. «Протягом року тривав конкурс журналістських ма-теріалів у двох номінаціях — «Дій активно! Живи пози-тивно!» та «Поспішай твори-ти добро». Організатори праг-нули, щоб у нинішній непро-стий час у наших виданнях побільшало розповідей про конструктивних і активних людей, їхнi добрі справи. Пос-тавленої мети досягти вдало-ся. Надійшло понад тисячу робіт — колеги представили чудові матеріали про героїв сьогодення», — підтвердила Людмила Ольховська. До речі, нагородження пе-реможців конкурсу також відбулося на фестивалі в «Бу-ковелі». «Колеги обговорили про-блеми регіональної журналі-стики, наболіле питання співпраці з Укрпоштою, а та-кож нові канали комуніка-ції з ауди торією», — зазначи-ла перша заступниця голови НСЖУ Ліна Кущ. ■

ПОДІЇ

Об’єднання словомВсеукраїнський медіа-фестиваль «Буковель Натхнення» вже вдруге відбувся в Карпатах

■

Дискусія, як повернути емоції журналістів у конструктивне русло, послуговуючись корисними навиками, тривала більше очікуваного.Фото «Українського журналістського фонду».

❙❙❙

4 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 ПОЛІТИКА

Катерина БАЧИНСЬКА

Що зробили й чого чекати? Починаючи роботу в комітетах, парламентарії вирішили похвалити-ся результатами за два тижні роботи. Адже за цей час розглянуто 110 зако-нодавчих ініціатив, прийнято в цілому 9 законів i 44 законопроєкти ухвалено в першому читанні за основу. Ще більше запланували на цей тиждень. Верховна Рада має розгля-нути за три пленарні дні 39 питань. Із них — 24 законопроєкти, які потре-бують підготовки та розгляду в друго-му читанні. Темп зменшувати не пла-нують, так само працюватимуть у тур-борежимі. «Як ми бачимо з рейтингів і довіри громадян, країна підтримує наш темп і задоволена роботою парла-менту. Тому цього тижня ми не пла-нуємо збавляти темп, він буде насиче-ним, адже українці потребують швид-ких змін. І, як кажуть у нашій партії, «давайте зробимо це разом», — зазна-чив депутат від політичної партії «Слу-га народу» Олександр Корнієнко.

Швидко не означає якісно Але не всі депутати задоволені та-кими темпами роботи. У «Європейсь-кій Солідарності» заявили, що швид-ко не означає якісно. Адже минулого тижня низка законопроєктів, за які голосували, не пройшла повної про-цедури, яку вимагає регламент. «За-раз опозиція перебуває у такому стані, що, крім слова, їй більше нічого не да-ють. Ми не можемо ніяк впливати на процеси. Тому я закликаю депутатів рухатися професійно, фахово й пра-цювати на якість, а не на кількість», — зазначила депутатка від «Європей-ської Солідарності» Ірина Геращенко. Невдоволення в опозиції викликало й те, що до 11 жовтня в парламенті не буде години запитань до уряду. Тому депутатська фракція політичної пар-тії «Європейська Солідарність» звер-нулася до парламенту провести в цю п’ятницю, 20 вересня, під час пленар-ного засідання Верховної Ради зустріч з урядовцями. «Уже другий тиждень ми працюємо без години запитань до уряду. Зверніть увагу, що уряд знай-шов час виступити на YES, презенту-вати свою програму кому завгодно, тільки не парламенту, який його об-рав. А в нас є багато запитань: і щодо зовнішньої політики, і щодо бюджету. Тому наша політична сила наполягає на тому, щоб у п’ятницю була година запитань до уряду. Ми не налаштовані цькувати уряд, але ми повинні мати з ним діалог. Це європейська цивілізо-вана форма співпраці парламенту та уряду», — підкреслила політик. У відповідь на це голова Верхов-ної Ради Дмитро Разумков повідо-мив, що 20 вересня міністр фінансів Оксана Маркарова має намір предста-вити в парламенті проєкт Державного бюджету на 2020 рік. «Я думаю, що це компенсує годину запитань до уряду», — сказав спікер. Не задоволені тим, що пропону-ють «слуги народу», і в «Опозиційній платформі — За життя». Як і минуло-го тижня, депутати від президентсь-кої фракції вирішили зареєструвати винятково свої законопроєкти, а опо-зиціонерам це не сподобалося. «Мину-лого тижня ми розглядали лише ваші законопроєкти, цього тижня у планах лише те, що пропонує «Слуга народу». Нас не задовольняє така робота. Тому ми звертаємося до парламенту з про-ханням зареєструвати й наші законо-проєкти на цей тиждень», — зазначив депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Бойко. У свою чер-гу, у «Слузі народу» пообіцяли таки дослухатися до платформи «За життя» i внести до порядку денного їхнi ініціа-тиви. «У зв’язку з тим, що ми досить плідно працювали минулого тижня, ми не встигли все розглянути, що пла-нували. Тому й перенесли законопро-єкти «Слуги народу» на цей тиждень, але вже у середу ми зможемо внести й законопроєкти інших фракцій», — за-значив Разумков.

Виборчий кодекс теж доопрацювати Проговорили депутати й питання нового Виборчого кодексу. Адже пре-зидент України Володимир Зеленсь-кий повернув на повторний розгляд Верховній Раді Виборчий кодекс, за який проголосували депутати ще попереднього скликання. У пропо-зиціях президента до Виборчого ко-дексу України, які повернуто на роз-гляд, зазначено, що кодекс «містить положення, які не відповідають Кон-ституції України». У документі зазначено, що поло-ження Кодексу «не враховують ос-танні позитивні зміни до виборчого законодавства, спрямовані на його вдосконалення, не узгоджуються із законодавчими актами, які є базо-вими у відповідній сфері, не забезпе-чують належної регламентації та ор-ганізації виборчого процесу, ефек-тивного контролю за здійсненням ви-борчих процедур». «Аналіз положень Кодексу дає підстави для висновку про фактичне збереження складової, характерної для пропорційної вибор-чої системи із закритими списками», — йдеться у поданні. Також вказуєть-ся, що принцип гендерної рівності, закріплений у Кодексі, «на практиці може бути знівельований», на відсут-ність у Кодексі достатнього механіз-му забезпечення реалізації виборчих прав окремими категоріями осіб, на дискримінаційне та непропорційне обмеження прав кандидатів у нарде-пи порівняно з кандидатами на пост президента, а положення про необ-хідність проживання в Україні кан-дидата та безперервного перебування поза її межами (не більше 183 днів) «необґрунтовано обтяжують дотри-мання вимог цензу осілості». «Про-поную доопрацювати з урахуванням наведених зауважень iз метою забез-печення належної регламентації ви-борчого процесу, створення умов для вільного волевиявлення громадян України на основі конституційних принципів i демократичних стандар-тів організації та проведення виборів, унеможливлення будь-яких зловжи-вань i маніпуляцій під час проведен-ня виборів», — iдеться в поданні гла-ви держави. Доповідати пропозиції глави де-ржави під час повторного розгляду Виборчого кодексу на пленарному

засіданні ВР буде представник пре-зидента в парламенті Руслан Стефан-чук. «Наступні вибори починаються після того, як закінчуються поперед-ні, тому займатися підготовкою зако-ну треба завчасно. Треба підготувати якісний документ — закон, за яким можна буде проводити нормальні ви-бори в Україні. Але на це піде деякий час, тому сказати, що це буде скоро, не зовсім коректно», — зазначив спі-кер парламенту Дмитро Разумков.

Попередніх звільнили, а де нові? Коли ж з’явиться новий склад ЦВК? У президентській партії хоч і абстрактно, але обіцяють, що «най-ближчим часом». «Зараз надходять пропозиції від різних фракцій і пар-тій (щодо кандидатур до нового скла-ду ЦВК. — Ред.). Я думаю, що неза-баром ми побачимо й запропонований перелік осіб до складу Центральної виборчої комісії. І я сподіваюся, що найближчим часом Верховна Рада Ук-раїни розгляне це питання», — зазна-чив Разумков. Водночас на прохання уточнити, чи може відбутися розгляд цього питання вже цього пленарного тижня (17-20 вересня), спікер конк-ретної відповіді не дав, але зауважив: «Найближчим часом Верховна Рада розгляне це питання».

Реформа парламенту А от у цьому питанні все докорінно змінювати «слуги народу» не плану-ють. Цікаво, що сам Разумков вважає, що в попередньому скликанні Ради було напрацьовано чимало слушних пропозицій стосовно реформи парла-менту, і частину з них варто імплемен-тувати. «Я знаю, що раніше було на-працьовано досить велику кількість, на мій погляд, слушних пропозицій. Я думаю, що буде коректно поверну-тися до них. Частину з них точно мож-на буде імплементувати, адже всі пре-красно сьогодні розуміють, що регла-мент Верховної Ради не відповідає тим викликам, які стоять перед українсь-ким парламентом. Особливо — в су-часних умовах», — зазначив спікер Ради. Разумков також висловив споді-вання, що міжнародні партнери про-довжать співпрацю з Україною, завдя-ки чому наша держава зможе поверну-тися до дискусії щодо реформи парла-менту. ■

СОЦОПИТУВАННЯ

Не сотвори собi кумираУкраїнці найбільше довіряють президенту Володимиру Зеленському і Збройним силам України, а найменше — російським ЗМІСоломія БОНДАРЕНКО

Більше половини громадян України, а саме 57% опитаних, вважають, що події в Україні розвиваються у правильному на-прямку, i лише 17% — що Україні варто змінити вектор розвитку. 41% респонден-тів дотримується думки, що Україна здат-на подолати існуючі проблеми та труднощі впродовж найближчих кількох років, 40% — що здатна їх подолати у більш віддаленій перспективі, і лише 6% — що не здатна їх подолати і все лишиться так, як є. Вірять у нову владу понад 60% опита-них. Вони вважають, що діяльність коман-ди Зеленського призведе до покращення си-туації в країні, а 7% респондентів відпові-ли, що діяльність нових лідерів призведе до погіршення ситуації. Найбільшу довіру українці мають до президента України (йому довіряють 79% опитаних), Збройних сил України (74%), волонтерських організацій (69%), церк-ви (63%), Верховної Ради України (57%), ЗМІ України (56%) та Національної поліції (51%). Недовіру найчастіше висловлюють ЗМІ Росії (не довіряють їм 80% опитаних), су-довій системі загалом (72%), комерційним банкам (65%), політичним партіям (63%), прокуратурі (61%), Верховному Суду (59%), Конституційному Суду України (56%), державному апарату (чиновникам) (55%), Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) (54%), Спеціалізо-ванiй антикорупційній прокуратурі (53%), Національному агентству з питань запобі-гання корупції (НАЗК) (52%), Національ-ному банку України (51%), Антикорупцій-ниму суду (50%), профспілкам (49%). Діяльність президента Володимира Зе-ленського оцінюють позитивно 70% рес-пондентів (негативно — 9%), нового скла-ду Кабінету Міністрів України — вiдповiд-но, 45% і 8%, новообраної Верховної Ради України — вiдповiдно, 44% і 10%, фрак-ції партії «Слуга народу» у Верховній Раді України — вiдповiдно, 50% і 11%. Діяль-ність інших фракцій i депутатських груп у Верховній Раді України частіше оцінюють негативно: діяльність фракції партії «Єв-ропейська Солiдарнiсть» оцінюють пози-тивно лише 14% респондентів, негативно — 59%, діяльність фракції партії «Опози-ційна платформа — За життя» — вiдповiд-но, 17% і 54%, фракції партії «Всеукраїнсь-ке об’єднання «Батьківщина» — вiдповiд-но, 23% і 44%, фракції партії «Голос» — вiдповiдно, 23% і 35%, депутатської групи «За майбутнє» — вiдповiдно, 9% і 28%. 52% опитаних вважають, що та обстави-на, що у Верховній Раді України сформова-на більшість у складі однієї партії, матиме більше позитивних наслідків для країни, лише 11% — що матиме більше негативних наслідків, а 23% — що матиме приблизно однаковою мірою позитивні та негативні наслідки. Дослідження проведено соціологічною службою Центру Разумкова, опитано 2018 респондентів віком від 18 років у всіх регіо-нах України, за винятком Криму та окупо-ваних територій Донецької i Луганської об-ластей за вибіркою, що репрезентує дорос-ле населення країни за основними соціаль-но-демографічними показниками. Вибірку опитування будували як багатоступеневу, випадкову, з квотним відбором респонден-тів на останньому етапі. Теоретична похиб-ка вибірки (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. ■

■ ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Змінити всеПленарний тиждень парламентаріїв: робота в комітетах, новий Виборчий кодекс, ЦВК i бюджет на наступний рік

■

За три пленарні дні депутати запланували розглянути низку законопроєктів, новий склад ЦВК i новий Виборчий кодекс.Фото з сайта 5.ua.

❙❙❙

5УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019СВІТ

Петро НЕСТЕРЕНКО

Перша подія, яку все казахстансь-ке суспільство чекало з нетерпінням, — президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв звернувся до народу з Послан-ням, у якому озвучив найважливіші завдання, що стоять перед централь-ноазіатською державою в найближчій перспективі. Народ бажав бачити, як передвиб-орчі обіцянки нового президента знай-дуть конкретні форми і програми, і шу-кав відповіді на питання: чи здатен но-вий лідер поліпшити якість життя на-селення, підняти економіку, зробити кроки в бік побудови відкритого гро-мадянського суспільства і демократи-зації? У своєму першому Посланні прези-дента народові Казахстану Касим-Жо-март Токаєв чітко і ясно визначив на-прямки діяльності на найближчий рік для всіх гілок влади, кожному керівни-ку державного органу, державної ком-панії. Президент, зазначивши спад-коємність курсу першого президента Нурсултана Назарбаєва, зробив акцент на необхідності змінити деякі підходи в роботі. Одним із пріоритетних напрямів у діях нинішнього глави держави стане соціальна складова. Раніше вже зву-чало про підвищення рівня заробітної плати педагогам, у Посланні ж — К. То-каєв розширив свої плани щодо підви-щення статусу педагога шляхом ухва-лення законопроекту «Про статус педа-гога». Це хороший сигнал суспільству, що прийшов час не тільки гідно опла-чувати працю вчителів, а й поверну-ти високий статус Учителя. Амбітний план, проте стабільний кредитний рей-тинг у Національному фонді, дозволяє впевнено говорити про досягнення ба-жаного результату. Не менш важливий напрям — якість і доступність медичних послуг. Прези-дент підтвердив, що держава продов-жить зберігати гарантований обсяг бе-зоплатної медичної допомоги. Втім, як і розвиток системи соціальної підтрим-ки, обсяг якої за останні три роки збіль-шився більш ніж у 17 разів! Токаєв розуміє, що без наявності сильної економіки, що розвивається, неможливі соціальні реформи. Тому глава Казахстану в рішенні економіч-них задач бачить основу розвитку краї-ни. Пріорітетами, на його думку, по-винні стати, перш за все, ефективність, наукоємність, і цифровізація. Драйвером усієї казахстанської

економіки, на думку Токаєва, повинен стати аграрний сектор. Важлива заява прозвучала з його вуст: «Землі сільсь-когосподарського призначення прода-ватися іноземцям не будуть». І ця за-ява пролунала в контексті того, що все ще існує проблема недобросовісного ви-користання, а точніше, невикористан-ня земельних ділянок деякими «лати-фундистами». Таким чином, він дав старт ревізії ефективного використан-ня земель у сільській місцевості й одно-часно погасив запал деяких своїх опо-нентів, які спекулюють на темі прода-жу земель громадянам інших держав. Для малого та середнього бізнесу дуже важливим моментом стала увага президента до корупційних злочинів, тому що саме від наслідків корупції сильно страждають бізнес і суспільс-тво. У сфері взаємодії суспільства і де-ржави на перше місце ставляться за-конність, невідворотність покарання, особливо щодо тяжких злочинів проти осіб, статевої недоторканності, побуто-вого насильства. Акцент на посилення покарання ґвалтівникам — це, перш за все, показник того, що президент і його офіс чітко відслідковують викли-ки суспільства та оперативно на них ре-агують. Резонансні випадки насильс-тва над жінками та дітьми, що були оп-рилюднені навесні і влітку, не залиши-лися без уваги. І ось тепер, iз високої трибуни, було зазначено про необхід-ність посилення покарання для ґвал-тівників і педофілів. Президент Казахстану не обмежив-ся тільки соціально-економічними ініціативами. Токаєв у своєму посланні знову підтвердив прихильність до кур-су лібералізації у проведенні політич-них реформ. Він заявив про необхід-ність розвитку політичної конкурен-ції і багатопартійності, громадського і громадянського діалогу. При цьому він дав доручення відповідним структурам удосконалювати законодавство про мі-тинги таким чином, щоб, згідно з Кон-ституцією, громадяни могли вільно ви-ходити на мирні акції, висловлювати свою думку в установленому законом порядку. Усі ці заяви глави Казахстану свід-чать про те, що ця найбільша середньо-азіатська держава, багата нафтою та іншими природними ресурсами, має намір найближчим часом зробити не тільки економічний ривок, а й готова, всупереч встановленим традиціям, до сміливих кроків щодо демократизації суспільства. ■

Олег БОРОВСЬКИЙ

Прем’єр-міністр Польщі Мате-уш Моравецький не вважає закри-тим питання про отримання від Ні-меччини фінансової компенсації за напад на Польщу в 1939 році та по-дальшу окупацію країни. Про це він заявив в інтерв’ю медіа-групі Funke. «У Другій світовій війні ми втратили шість мільйонів людей — це набагато більше, ніж усі інші держави, які от-римали достатні репарації», — заявив Моравецький. Міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович вва-жає, що Польща зазнала дискриміна-ції з боку Німеччини у питанні випла-ти репарацій, про що він заявив аген-ції dpa раніше. Скільки саме Німеччина, на дум-ку польських урядовців, повинна від-шкодувати Польщі за завдані під час Другої світової війни збитки, поки не повідомляється. Наразі вивченням цього питання займається польська парламентська комісія. Її робота, за словами Моравецького, триватиме де-кілька місяців. У свою чергу, Німеччина відкидає вимоги Польщі та вважає питання ви-черпаним. Під час візиту до Варшави наприкінці липня міністр закордон-них справ ФРН Гайко Маас заявив, що питання виплати репарацій «з юри-дичної точки зору є закритим».

Тема репарацій для Польщі досі вважалася врегульованою, оскіль-ки Польща ніби сама відмовилась від виплат. Однак відповідна постано-ва Ради міністрів Польської Народної Республіки 1953 року, на думку ниніш-нього польського уряду, була ухвалена під тиском СРСР. Питання знову ак-туалізувалося після приходу до влади партії Ярослава Качинського «Право і справедливість» у 2015 році. Німецькі ЗМІ аналізують, які на-слідки можуть мати такі вимоги Поль-щі. Газета Bild Zeitung визнає, що жод-на країна під час війни не постражда-ла так, як Польща, проте пише, що ре-парації для неї не передбачені. Газета повторює німецькі пояснення, що за результатами Потсдамської конферен-ції, 15 відсотків воєнних репарацій, які було надано Радянському Союзу, мала отримати Польща. Але вона ні-бито відмовилася від них 1953 року. Bild стверджує, що наполягання на репараціях буде «отрутою» для по-дальшої польсько-німецької співпра-ці. «Для Берліна це означало би пере-тин червоної лінії», зазначає газета і нагадує, що Польща отримала колиш-ні східнонімецькі землі, і це мож-на розглядати як врегулювання бор-гу. Bild пише, що Варшава нічого не виграє у справі репарацій. Газета по-переджає, що вимога воєнних репа-рацій від Німеччини може мати нега-тивний вплив на німецько-польські відносини. А видання Die Welt стверджує, що, вимагаючи репарацій, польський уряд розпалює антинімецькі уперед-ження. Нагадаємо, влітку аналогічне пи-тання порушила й Греція, яка хоче від Німеччини репарацій не тільки за Дру-гу, а й за Першу світову війни («УМ» про це повідомляла). Проте Берлін і в цьому випадку вважає питання дале-кого минулого вичерпаним. ■

КУРС НА РЕФОРМИ

Є питання? Є i вiдповiдiПерше Послання президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва

■

Чеські «русини» в окупованому Криму Посольство України в Чехії закликає компетентні чеські ор-гани засудити відвідини оку-пованого Криму представника-ми керівництва так званої «Сві-тової ради Підкарпатських ру-синів». «Більшість учасників цієї групи вже не вперше пору-шують українське законодав ство стосовно відвідання окупованої території Автономної Республіки Крим. Хотіли б у зв’язку з цим їм лише нагадати, що за порушення порядку в’їзду на окуповані те-риторії передбачена не лише ад-міністративна, а й кримінальна відповідальність», — заявили в посольстві й закликали «компе-тентні органи Чеської Республі-ки вжити відповідних заходів до осіб, які закликають до порушен-ня санкцій або уже їх порушу-ють». Згодом МЗС Чехії повідо-мило, що поїздка мала «винят-ково приватний, а не офіційний характер, і чехи не порушували чеські закони».

Вибух у центрі вірусології під Новосибірськом У Росії, під Новосибірськом, у державному науковому центрі вірусології «Вектор», який має одну з найповніших у світі колек-цій небезпечних вірусів, стався вибух. Як повідомляє «Радіо «Свобода» iз посиланням на «Росспоживнагляд», НП стала-ся на п’ятому поверсі шестипо-верхового лабораторного кор-пусу під час ремонтних робіт. Унаслідок вибуху газового ба-лона виникла пожежа на пло-щі 30 квадратних метрів. Зараз вогонь ліквідовано. Постраж-дав один робітник. У «Росспо-живнагляді» наголосили, що в приміщенні, де стався вибух, не

було біологічно небезпечних ре-човин. При цьому в будівлі на-укового центру вибито всі шиб-ки. Мер наукового міста Кольцо-во, де розташований «Вектор», Микола Красніков заявив, що на момент ремонту лабораторний корпус за призначенням не ви-користовувався та загрози біо-логічної небезпеки немає. Нага-даємо, що в радянські часи саме в цьому науковому центрі працю-вали над розробкою біологічної і бактеріологічної зброї, а також засобів захисту від неї. Також у «Векторі» зібрана унікальна ко-лекція культур мікроорганізмів — зокрема, це одне з двох місць у світі, де зберігається вірус віс-пи. У центрі зберігається і вірус лихоманки Ебола.

Президентка Словаччини розвіє міфи про Україну Президентка Словаць-кої Республіки Зузана Чапу-това, яка побувала в Україні з офіційним візитом, заявила, що про цю державу нині існує бага-то міфів та неправдивої інфор-мації, а тому важливо, щоб гро-мадяни її країни знали про си-туацію в Україні. «Я вважаю, це зближення (між обома країна-ми. — Ред.)є особливо важли-вим у той час, коли Україна пе-реживає важкі часи. Я шкодую про те, що існують різні міфи і неправди про неї. Саме тому я хочу, щоб наші громадяни знали і відкрито говорили про складну ситуацію, в якій пере-буває Україна, і про серйозні на-слідки порушення правил мир-ного співіснування між держа-вами», — написала Чапутова у «Фейсбуці». Вона повідомила, що запросила президента Ук-раїни Володимира Зеленсько-го відвідати Словаччину.

Затримали очільника Sputnik-Moldova У Кишиневі затримали го-лову пропагандистського ін-формаційного агентства Sputnik-Moldova Владіміра Новосадюка, повідомляє «Європейська прав-да». Затриманий перебуває в будівлі Національного центру бо-ротьби з корупцією (НЦБК). Ген-директор агенції Sputnik-Moldova вважається людиною, близькою до бізнесмена Ілана Шора, який утік iз країни і нині перебуває в Ізраїлі. Останнього підозрюють у причетності до крадіжки мільяр-да доларів iз трьох банків краї-ни. Слідство у цій справі зараз активно триває.

Стрілянина на кордоні На спірній ділянці кордо-ну між Киргизстаном і Таджи-кистаном у Ферганській долині 16 вересня сталася перестріл-ка, внаслідок якої щонайменше одна людина загинула і близь-ко 19, імовірно, зазнали пора-нення. Зокрема, міністерство охорони здоров’я Киргизста-ну заявило, що один прикор-донник був серйозно поране-ний, шестеро місцевих жителів зазнали травм. У свою чергу представники місцевої влади Таджикистану повідомили, що 12 їхніх громадян були в ре-зультаті конфлікту госпіталізо-вані. Представники влади двох країн звинувачують у відкрит-ті вогню одне одного, повідом-ляє «Радіо «Свобода». За да-ними «Німецької хвилі», у МЗС Киргизстану стверджують, що Таджикистан без узгодження з Киргизстаном почав будува-ти на цій ділянці військовий ог-лядовий пункт. Спір за цю ді-лянку кордону, нагадаємо, три-ває між обома країнами від мо-менту розвалу СРСР. ■

ВІДЛУННЯ ВІЙНИ

Ціна болю Польща і далі вимагатиме від Німеччини репарацій за Другу світову

■

НОВИНИ ПЛЮС■

6 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 ЕКОНОМІКА

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Новий український уряд, як і обіцяв, вчасно, тобто рівно 15 вересня, подав на розгляд до Верховної Ради проєкт Держав-ного бюджету на наступний 2020 рік. У документі містить-ся чимало популізму та статей, наповнення яких важко прогно-зувати. Втім незмінно високими залишаються витрати на обо-рону, освіту і медицину. Якщо країна, звичайно, зуміє зароби-ти ці гроші.

Даєш трирічку за два роки, або Ми просто подивимося За словами прем’єр-мініст-ра Олексія Гончарука, нинішній варіант державного кошторису на наступний рік стане останнім. У такому вигляді. Тобто уряд має намір відмовитися від практики щорічного планування і перейти хоча би на трирічне. Олексій Гончарук при цьому заявив: «Наша стратегія полягає у тому, щоб iз кожним роком державний борг ставав меншим. Для цього мало одного року — треба планувати це на се-редній і довгостроковий період». За словами очільника уряду, цьо-горіч ми востаннє ухвалюємо бюджет на один рік. Надалі цьо-му процесові передуватиме ухва-лення повноцінної трирічної де-кларації. Член урядової команди, міністр розвитку економіки Ти-мофій Милованов підтвердив, що досі макроекономічний прогноз робили на рік, а варто насправді постійно прогнозувати розвиток економіки і робити це системно. «У наступні кілька тижнів ми пе-реглянемо структуру і спробує-мо побудувати більш системний підхід до управління макроеко-номічним прогнозом», — наголо-сив Милованов. Цьогорічний бюджетний про-цес містить у собі й інші нововве-дення. Як заявив Гончарук, у не-ділю до парламенту подали пер-ший проєкт закону про бюджет, щоб депутати могли «на нього подивитися». «Протягом двох тижнів ми маємо подати програ-му діяльності уряду. Після цьо-го ця програма буде врахована між першим і другим читанням голосування за бюджет», — ска-зав очільник уряду. Наразі ж, як визнає й сама урядова команда, варіант де-ржавного кошторису зовсім не відповідає сценарію серіа-лу «Слуга народу» і навіть пе-редвиборчій програмі президен-та Володимира Зеленського. Го-ловний урядовець Олексій Гон-чарук не бачить у цьому нічого дивного. «Не дивуйтеся, що цей бюджет поки не враховує пере-важну більшість тих ідей, з яки-ми виходила команда президен-та на вибори», — чесно зізнався він. Проте пообіцяв виправити ситуацію, якщо будет така не-обхідність. Дедлайн — 2 листо-пада, адже саме до цієї дати має бути доопрацьований варіант Де-ржбюджету-2020.

Трохи мрій, трохи фантазій... Головний же анонс свого діти-ща, який озвучив прем’єр Гонча-рук, практично нічим не відріз-няється від подібних анонсів, що їх робили попередні керів-ники Кабміну. І який зводить-ся до обіцянок, що все буде добре і всім буде добре. «У цьому про-єкті бюджету ви вже побачите зменшення дефіциту, ви побачи-те, що і цей уряд, і команда пре-зидента мають намір зменшува-ти борг, який держава на сьогод-ні має. Ми прагнемо на певному етапі вийти в бездефіцитний бю-джет, коли наші видатки дорів-

нюватимуть нашим доходам», — сказав Гончарук, традиційно не вдаючись у деталі. Тобто не пояс-нивши, як він планує і нагодува-ти свій електорат, і віддати бор-ги, роблячи це все одночасно. Хоча при цьому і сам Гонча-рук десь у глибині своєї душі ро-зуміє, що сказане ним — не біль-ше, ніж яскрава декларація. Яку не просто буде реалізувати. «Це середньострокова мета, — уточ-няє він. — Ми, на жаль, не може-мо цього досягти за рік або навіть за два, але ми це тримаємо в дум-ках. Дефіцит бюджету в новому Бюджеті буде ще меншим, ніж у минулому».

Судячи зi слів очільника уря-ду, його команда слідуватиме шляхом свого попередника Воло-димира Гройсмана і надалі про-водитиме децентралізацію. Або принаймні робитиме вигляд, що проводить її, але багато і часто наголошуватиме на цьому. «Об-сяг доходів, тобто обсяг грошей, які держава збирає фактично з суспіль ства, з економіки і пере-розподіляє щодо ВВП, — також буде зменшуватися. Це означає, що ми прагнемо, щоб держави в економіці ставало менше», — сказав Олексій Гончарук. Будівництво і ремонт доріг, як зазначив прем’єр, залиша-тиметься серед пріоритетів уря-ду. Але цей момент уже чітко корелюється із передвиборчи-ми обіцянками «головного уря-довця» Володимира Зеленсь-кого. Втiм сам Гончарук при цьому не відмовляється від зро-зумілої істини: доріг в Україні ба-гато і коштів на всі може не вис-тачити. Тим паче що в програму треба дописати й інші грандіозні обіцянки «Слуги народу». «Ми усвідомлюємо, що цих грошей буде недостатньо для того, щоб вирішити всі амбітні завдання, які перед нами стоять. Ми окре-

мо під час представлення програ-ми дій уряду в парламенті поді-лимося своїми думками щодо фі-нансування будівництва доріг», — сказав він, знову ж таки зали-шивши у таємниці механізм цьо-го фінансування. Чи не єдиною світлою пля-мою представлення Держбю-джету минулими вихідними ста-ла зміна підходу до аграрних до-тацій. «Ми змінили підхід щодо державної підтримки агросек-тору. Замість дотування вели-ких підприємств ми сфокусує-мося на тому, щоб у разі ухва-лення земельної реформи ком-пенсувати відсоткову ставку для

фермерів, малих підприємств», — пообіцяв Гончарук, натяк-нувши, що мільярдних дотацій «Миронівському хлібопродук-ту» більше не буде. Щоправда, за дужками залишилася інтри-га, чи зуміє «спільне» міністерс-тво, яке постало після ліквідації МінАПК, втілити чесну і «без-відкатну» схему видачі дотацій справді тим фермерам, які не тільки її потребують, а й зуміють ефективно використати.

Цифри, якими вони є Головні ж макроекономічні показники, за які, можна споді-ватися, у повному складі прого-лосує фракція «Слуги народу», назагал виглядають так: дохо-ди державного бюджету на 2020 рік мають сягнути 1 079,5 млрд грн, у тому числі загального фон-ду — 962,7 млрд грн. Видатки традиційно бу-дуть більшими і становитимуть 1170,0 млрд грн. На національ-ну безпеку та оборону в наступ-ному році витратять 245,8 млрд гривень. Це своєрідний рекорд, який на 33,8 млрд перевищує цьогорічну цифру. Таким чином, можна сподіватися, що уряд не надто вірить в обіцянку прези-

дента Володимира Зеленського швидко завершити війну. «Без-пека та оборона мають один iз найвищих пріоритетів. Озвуче-ну суму в 2020 році ми планує-мо на різних розпорядників, які задіяні в безпеці та обороні», — сказала очільниця Мінфіну Ок-сана Маркарова. На розвиток дорожньої інф-

раструктури планують спряму-вати 74,4 млрд грн, у тому числі в Державний дорожній фонд — 69,7 млрд грн. Кошти підуть на розвиток мережі автомагістра-лей, утриманя доріг дер жавного значення, будівництво, реконс-трукцію — тобто на латання ямок, якщо перекласти з чинов-ницької мови на звичайну. Всьо-го за ці кошти мають відремонту-вати 24 тис. кілометрів доріг. Ще два мільярди гривень пла-нують витратити для підтримки енергетичної незалежності Ук-раїни. Пункт дуже цікавий, ос-кільки у ньому напрочуд легко можна «прописати» корупцій-ну складову в інтересах того чи іншого олігарха. Наразі ж озву-чені два мільярди передбачають закриття нерентабельних шахт, стимулювання енергоефектив-ності, підтримку впровадження Енергетичної стратегії до 2035 року та виділення «теплих кре-дитів». Мета боргової політики, про яку так детально говорив Олек-сій Гончарук, — забезпечити зменшення співвідношення об-сягу державного боргу до ВВП України. Уряд хоче досягти по-казника 46,7% на кінець 2020 року. Показник надзвичайно хо-роший, якщо Кабміну Гончару-ка, звичайно, вдасться його ре-алізувати. «Одним зi шляхів ре-алізації такої амбітної задачі є поступове зменшення дефіци-ту державного бюджету, до 2,09 % ВВП у 2020-му», — заявили у Мінфіні. Менше боргів, менше треба платити за їх обслуговування. Але тільки не в піковому наступ-ному році. Тож платежі за де-ржавним боргом у 2020 році ста-новитимуть близько 438,1 млрд грн, з яких обслуговування де-ржавного боргу — 145,2 млрд грн. На погашення державного

боргу піде 292,9 млрд гривень. Як і попередній уряд, коман-да Гончарука свято вірить у мож-ливість отримати дохід від прива-тизації. У наступному році аук-ціони, як сподіваються у Мін-фіні, принесуть нашій казні 5 млрд гривень. Це на 12 мільрядів менше, ніж було заплановано на нинішній рік. Але все ж таки ба-гато, якщо вести мову про наші потенційні можливості. Яким чином під час кризи влада актив-но і дорого продаватиме свої за-старілі об’єкти, у Кабміні наразі не пояснили. Утiм, як відомо, влада обіцяла пустити з молотка Укрзалізницю та Укрпошту.

Пішла Супрун — з’явились гроші На найбільш витратні статті нова влада, як ми бачимо, також не поскупилася. Так, на освіту планується виділити 136,4 млрд грн, що на 7,7 млрд грн більше, ніж було в нинішньому році. Із цієї суми перепаде не тільки шкільним учителям, на розви-ток закладів вищої освіти виді-лять майже 300 млн грн. Ще 108 млрд грн підуть на медицину. Це також рекорд — на 9,8 млрд гривень більше, ніж маємо сьогодні. Нова очільниця Мініс-терства охорони здоров’я, яка за-мінила медійну Уляну Супрун, отримає для реформ та взагалі для роботи галузі суттєво більшу суму. Закладено медичну субвен-цію в розмірі 14,6 млрд грн на ре-алізацію програми медичних га-рантій для первинної, екстреної, вторинної, спеціалізованої, та третинної, високоспеціалізова-ної, медичної допомоги. На реім-бурсацію, тобто забезпечення до-ступності медицини, вартості лі-карських засобів, передбачено 72,1 млрд грн, на централізова-не придбання медикаментів і ме-дичних виробів — 6,6 млрд грн, на лікування громадян за кордо-ном — 700 млн грн. Витрати на розвиток куль-тури та інформаційну сферу ста-новлять 8,6 млрд грн. При цьому мінімальна зарплата становитиме 4723 грн. Маємо зростання на 550 гривень у порівнянні з нинішнім роком. «Наше головне завдання — економічне зростання, вклю-чаючи зростання економічної ефективності. А в цілому це до-сить істотне зростання мінімаль-ної заробітної плати», — поясни-ла міністр фінансів Оксана Мар-карова. Фінансування Пенсійно-го фонду України з державно-го бюджету становитиме 172,6 млрд грн, що на 5,1 млрд грн більше, ніж у цьому році. На субсидії в проекті держ-бюджету на 2020 рік буде за-кладено 47,6 млрд грн. «Ми пройшли всі ці розрахунки з Міністерством соціальної політи-ки, в повній мірі всі, хто потре-буватиме субсидій, будуть ними забезпечені», — пообіцяла Мар-карова. Міністр додала, що в на-ступному році перебоїв iз випла-тами субсидій не буде. Раніше, як ми пам’ятаємо, урядовці також зменшували об-сяги дотацій, що їх закладали в Держбюджет. Так, кошторис 2019 року передбачав зменшен-ня субсидій на 22% у порівнян-ні з 2018 роком. Субвенція місце-вим бюджетам за цією статтею у 2019 р. передбачала 55,95 млрд грн, у 2018-му — 70,99 млрд гри-вень. Долар до кінця наступного року, як прогнозують в уряді, коштуватиме 28,2 грн. До речі, саме такий прогноз робили і на нинішній рік — щоправда, у ре-альності він є суттєво дешевшим. Принаймні наразі. ■

НАШІ ГРОШІ

У режимі обіцянкиПерший варіант Державного бюджету 2020 року містить чимало сподівань на хороше, але не включає в себе всі передвиборчі гасла нової влади

■

Проєкт Державного бюджету на 2020 рік містить у собі багато таємниць і загадок.Фото з сайта 24tv.ua.

❙❙

Наразі ж, як визнає й сама урядова команда, варіант державного кошторису зовсім не відповідає сценарію серіалу «Слуга народу» і навіть передвиборчій програмі президента Володимира Зеленського.

7УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019СЕЛЯНИ І К°

Інтернет для всіх — газета для обранихПоспішіть передплатити «Україну молоду» на четвертий квартал

Передплатна вартiсть

«України молодої»

на 2019 рiк:

на місяць — 62 грн. 62 коп.,

на два місяці — 125 грн. 24 коп.,

до кінця року — 187 грн. 86 коп.

Передплатний iндекс — 60970

Для органiзацiй, юридичних осiб:

на місяць — 82 грн. 62 коп.,

на два місяці — 165 грн. 24 коп.,

до кінця року — 247 грн. 86 коп.

Передплатний iндекс — 01555

П’ятничний номер:

на місяць — 23 грн. 11 коп.,на два місяці— 46 грн. 22 коп.,

до кінця року — 69 грн. 33 коп.

Передплатний iндекс — 49497

«Укрпошта» додатково за саму процедуру оформ-лення перед плати бере: на місяць — 2 грн. 90 коп., на квартал — 6 грн. 70 коп.

«Україну молоду» у своїх вiдгуках і читачi — як зi столицi, так i з глибинки, — i колеги-жур-налiсти оцiнюють як головну газету держави. Редакцiя «УМ» i надалi намагатиметься бути гiдною такої високої оцiнки i вашої уваги, ша-новнi читачi. Нині триває передплата на «Україну молоду» на жовтень і наступні місяці 2019 року як за елек-тронною версією Каталогу видань України «Пре-са поштою», так і за друкованим Каталогом ви-дань України «Преса поштою». Оформити передплату на жовтень мож-на до 18 вересня у відділеннях поштового зв’язку, в операційних залах поштамтів, у пун-ктах прий мання пе редплати, на сайті УДППЗ «Укр пошта» www.ukrposhta.ua, ДП «Преса» www.presa.ua. До наших постiйних читачiв ми традицiйно звертаємося: якщо ви багато рокiв передплачуєте «Україну молоду» — порадьте передплату i своїм родичам, друзям, сусiдам, знайомим.

«Україну молоду» можна прочитати в усьому світі через партнерську мережу PressReader

ПЕРЕДПЛАТА-2019■

■ Розкажіть про поря-док денний парламенту: які першочергові завдан-ня та пріоритети? — Є декілька сфер, якими зараз займаєть-ся аграрний комітет. Перший блок питань пов’язаний із земельною реформою і з усіма техніч-ними речами довкола цьо-го. Другий — дерегуляція земельних відносин: на-самперед, передача повно-важень із розпорядження сiльськогосподарськими землями за межами насе-лених пунктів сільрадам та ОТГ. Третій — прива-тизація. Четвертий — де-регуляція у всіх сферах АПК. Ще є блок питань, пов’язаних із водою, вод-ним господар ством і лісо-господарством. ■ Питання ринку зем-лі. Комітет почав уже го-тувати свій законопро-єкт? — Є два основних ро-бочих законопроєкти за-раз. Перший — той, який розробляє Світовий банк із залученням багатьох експертів. Другий готу-ють депутати (не тільки з нашого комітету, а й з ін-ших). Жоден із цих двох текстів до кінця не гото-вий. Ідеї у них збігаються на 70-60%. Ми почнемо їх розглядати (депутати, експерти, автори) на цьо-му тижні. Щодо всіх пуб-лічних посилів, які вже пролунали (що законо-проєкт готовий, вже об-нуляються договори ем-фітевзису, втричі підій-мається НГО) — не вірте їм. На рівні цих ідей уза-галі нічого не обговорю-валось. Тексти в роботі, ми ще самі не знаємо ос-таточні кінцеві варіанти. Вони мають бути погод-жені з Кабміном та інши-ми учасниками. І з рин-ком. Єдине, що ми буде-мо просити, це не затягу-вати з цим обговоренням. Воно буде відкритим. Тут немає якогось секрету, бо його не можна зробити апріорі, над ним працює дуже багато людей. ■ Дайте якихось дета-лей щодо земельного за-конопроєкту. — От як ви гадаєте: у нас земля має бути до-рогою чи дешевою? Від-повідь на це питання на 90% дає розуміння на-ступних речей, від яких треба відштовхуватися. Якщо ми хочемо дешеву землю, то встановлюємо багато обмежень. Якщо хочемо дорогу, то не треба жодних обмежень. Якщо ж щось посередині — зна-

чить, ми конструктивно підходимо до питань на-явності та відсутності об-межень. Більшість влас-ників паїв, якщо ви їх за-питаєте особисто, хочуть найдорожче продати пай, а учасники ринку — най-дешевше купити зем-лю. Ці речі слід називати своїми іменами. Ринок землі уже є, але тіньовий. Невідміна мораторію його не зупинить. Ніхто на 100% не спрогнозує, яка кількість землі вий-де на ринок, коли скасу-ють мораторій. Є певні дані, від яких можна від-штовхуватися. Якщо по-дивимося на ринки країн із такою ж земельною іс-торією, як у нас, напри-клад, ринок Молдови, де мораторію немає, то на рік у них продається 3% землі. Це корелюєть-ся з українською статис-тикою з оформлення до-говорів емфітевзису, яку ми бачимо зараз. ■ Коли ви плануєте по-дати чернетку земельно-го закону для громадсь-кості та парламенту? — Я думаю, до кінця цього місяця подамо зе-мельний законопроєкт у Раду. ■ Які ще базові поло-ження земельного зако-нопроєкту? — Почнемо з обме-жень щодо купівлі в одні руки. Я абсолютно зго-ден із тим, що це має ре-гулюватися в межах ан-тимонопольного зако-нодавства. Ця ідея оп-рацьовується і знайде відображення в окремих законопроєктах, які пре-зентують на обговорен-ня. Коли говоримо про антимонопольне законо-давство, то це обмежен-ня на рівні країни, облас-ті, ОТГ. Зараз обговорю-ються різні відсотки: на-приклад 10-15% на рівні області, 20-30% — ОТГ. Земельний законопроєкт від самого початку має бути робочим і таким, який виконуватиметься. Питання №1 — доступ на ринок іноземців. У ро-бочому варіанті сказа-но, що іноземці напряму, як фізична особа, не змо-жуть купувати сiльсько-господарськi землі. Робо-чий варіант: купувати ук-раїнську землю можуть тільки фізичні особи гро-мадяни України та юро-соби-резиденти України, зареєстровані згідно з чинним законодавством. Іноземців не обмежува-тимуть виступати спів-засновниками підпри-

ємств, які можуть вику-пити землю. Хочу наго-лосити: у більш ніж 90% договорах оренди є пра-во на переважний викуп землі для того, хто оброб-ляє цю землю. Це право прописане згідно з чин-ним законодавством, воно дійсне, і я впевнений, що воно буде підтверджене. Можливо, обговорювати-меться варіант розвину-ти його в законодавстві, пов’язаному з земель-ною реформою. Це пра-во — дуже ефективний спосіб для тих, хто гос-подарює на землі, вику-повувати цю землю. Я ре-ально не бачу дуже вели-ких іноземних гравців, яким цікаві конфлікт-ні ситуації довкола зем-лі після відкриття рин-ку. Немає ринків, де все викуплено іноземцями. Їх просто не існує. Є ри-нок, де в першу чергу гос-подарює власник, місце-вий житель. І буде бага-то речей у законодавстві, пов’язаних із тим, щоб цю ситуацію зберегти. Питання №2 — це хви-лювання з приводу до-ступу на ринок фермерів, яких зараз десятки ти-сяч. Це умовні господарс-тва, які обробляють сотні гектарів землі. Якщо ди-витися на всіх гравців аг-роринку, то ніхто враз не викупить усі землі, які наразі обробляє. У біль-шості агрокомпаній не-має ні бажання, ні фі-нансової можливості це зробити. Така тенденція збігається з настроями в суспільстві щодо «прода-ти землю». Середні й ве-ликі, безумовно, мають спрощений доступ до фі-нансування, бо є кредит-на історія, юристи, фі-нансисти. У малих про-блема з тим, що дуже часто в них немає кре-дитної історії, вони неці-каві банкам. А це — де-сятки тисяч фермерів. От на них і буде сконцентро-вана особлива увага уря-ду та парламенту. ■ А як бути з ризиком, що українські компанії стануть «закускою» для транснаціональних кор-порацій? — Це неможливо че-рез мільйон факторів. Ані практично, ані технічно. ■ Які запобіжники в законопроєкті унемож-ливлюють фінансові спе-куляції довкола землі піс-ля відкриття ринку? — Зараз вони обго-ворюються, йдеться про податок за перепродаж. Його розмір — тема дис-

кусійна. Розмір залежить від того, який буде розмір податку за першої купів-лі-продажу землі. Він має бути суттєво більшим, на-приклад у 2, 5, 10 разів. ■ Які механізми прода-жу землі передбачаються у законопроєкті? — Ми даємо мож-ливість це вирішувати власникам паїв та рин-ку. Є пайова земля — ре-гулюється цивільно-пра-вовими угодами тощо. Державна земля: позиція комітету однозначна — повноваження від Держ-геокадастру з розпоряд-ження землями, які поза межами населених пунк-тів повинні відійти міс-цевим громадам. Умовно є село, в якого 3 тис. гек-тарів і 200 га земель за-пасу. Сільрада чи грома-да ОТГ сама вирішує, що

зробити з 200 га землі: продати, здати в оренду, розбити на лоти (части-ну продає, частину здає в оренду). Але це має роби-тися у публічній сфері че-рез майданчик ProZorro. ■ А як продавати при-ватні паї? — Абсолютна біль-шість паїв у країні здані в оренду. В більшості цих договорів встановлено пе-реважне право викупу для того, хто обробляє цю землю. Це означає, якщо ви пайовик і хочете про-дати, то ви, першочерго-во, маєте запропонувати землю фермерові-орен-дарю чи тому підприємс-тву-орендарю, яке оброб-ляє вашу землю... ■ Ви ж розумієте, що коли відкриється ринок, з’явиться багато покуп-ців. Який механізм про-

дажу паїв пропонується після закінчення орен-ди? — Ми дамо ринку ці механізми в законопро-єкті згодом. ■ Ваш прогноз: скіль-ки земель у середньому може бути виставлено на продаж після відкрит-тя ринку землі в Україні з середини 2020 року, як це анонсував Гончарук? — На мій погляд, піс-ля відкриття ринку на продаж вийде близь-ко 10% пайових земель, але не більше. Чому це більше, ніж щорічні 3% у Молдові? Є відкладе-ний попит на нормаль-ну купівлю/продаж зем-лі. Є відкладені проєкти в садівництві, зрошенні й так далі. ■ Як зробити, щоб ціна для українця, який хоче продати свою землю, була адекватною, напри-клад як у Голландії — 70 тис. доларів за 1 га? — Ми хочемо ринко-ву ціну. Коли кажете про приклад Голландії, а в мене питання, а чому ви не берете приклад Арген-тини, Канади чи Амери-ки, Португалії, Румунії і Польщі? Не можна бра-ти в розрахунок поливні землі, на яких традицій-но вирощуються культу-ри (овочі, тюльпани), там інша економіка ціни. Не тільки в нас гектар землі не коштує $70 тис., а й у 90% розвинутих країн. ■ Що буде з держав-ними землями: їх пере-дадуть лише ОТГ чи усім сільрадам? — Моя позиція: дер-жавні землі сiльськогос-подарського призначен-ня за межами населених пунктів слід передати ОТГ і сільрадам якнай-швидше. В такому фор-маті запропонуємо зако-нопроєкт до Верховної Ради. ■ Яке місце земельних електронних аукціонів у новій моделі ринку Ук-раїни? — Це один з інстру-ментів продажу землі. Коли ми говоримо про дер-жавні землі й землі сіль-рад та ОТГ — пропонуєть-ся обов’язкова процеду-ра. Для власників паїв — один із варіантів. ■

З ПЕРШИХ ВУСТ

Як торгуватимемо землеюРинку не зупинити, вважає очільник профільного парламентського комітету

■

Наталія БІЛОУСОВА, головний редактор сайта AgroPolit.com

Агросектор України чекає тотальне перезавантаження. В умовах відсутності Мінагро-політики левова частка законодавчого супроводження, а відтак і запровадження цих реформ, лягає на плечі голови аграрного комітету та його членів. Тож із підтримкою ініціатив у сесійній залі проблем не має бути. Як відбуватиметься аграрна прива-тизація, в iнтерв’ю сайту AgroPolit.com днями розповів Микола Сольський, голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, народний депутат («Слуга народу»), яке «УМ» подає скорочено.

Малюнок Миколи КАПУСТИ.❙

8 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 ПРАВО

«Не знаю, до кого звертатися» І ось нове лихо: у ніч на вівторок, 17 вересня, поблизу столиці — у престиж-ному селищі Гореничі Києво-Свято-шинського району — підпалили садибу Валерії Гонтарєвої. Унаслідок пожежі головний будинок i кілька інших буді-вель згоріли вщент. «Наш будинок під Києвом у селищі Гореничі спалили. Кинули пляшку з за-пальною сумішшю через паркан. Буди-нок повністю згорів. Пожежникам не вдалося його навіть загасити. Це вже пов-не й остаточне свавілля! Я не знаю, куди мені звертатися», — зазначила Гонтарє-ва в коментарі низці вітчизняних ЗМІ. За її словами, під час пожежі в будин-ку нікого не було, оскільки вся родина пе-ребуває з нею в Лондоні. Тоді як, за дани-ми поліції, на території садиби був охоро-нець, який і почув сторонній шум. Зауважимо, що з травня будинок вико-ристовували як дачний, а до вересня цьо-го року територію домоволодіння охоро-няло шiсть працівників. Та на момент ви-никнення пожежі на місці був лише один охоронець. За неофіційними даними, бу-динок площею 316 квадратних метрів на-лежить Олегу Борисовичу Гонтарєву — чоловіку колишньої голови Нацбанку. Речник поліції Київської області Ми-кола Жукович повідомив, що поліція роз-глядає підпал як одну з версій загорян-ня дачного будинку. Водночас слідчі не виключають інші версії, наприклад не-обережне поводження з вогнем або корот-

ке замикання. На місці з ночі працювала слідчо-оперативна група. Коли ж право-охоронці переглянули записи з камер ві-деоспостереження, то зафіксували, що близько третьої ночі невідома особа, яку нині підозрюють у вчиненні підпалу, пе-релазила через паркан домоволодіння.

Хто той «ворог, що шкодить державі»? У свою чергу, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков доволі жорстко від-реагував на підпал садиби Гонтарєвої, ос-кільки це сталося під час візиту до Украї-ни місії Міжнародного валютного фонду. «Нічний підпал будинку Гонтарєвої — неприпустимий прояв кримінального тиску. Той, хто замовив і виконав це в мо-мент прибуття місії МВФ в Україну, — не просто підпалювач, він — ворог, який шкодить своїй державі. Поліція розслі-дує цю справу і докладе всіх зусиль для пошуку злочинця», — написав пан Ава-ков у своєму Twitter. Наразі слідчими відкрито криміналь-не провадження за ч. 2 ст. 194 Криміналь-ного кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна). Офіс президента України також від-реагував на це НП: «Пожежа в будинку колишньої очільниці НБУ — бруталь-ний злочин, швидке розкриття якого має стати пріоритетом у роботі правоохорон-них органів. Глава держави чекає від від-повідних відомств якнайшвидшого роз-криття цієї провокації». На Банковій додали, що в Україні всі

мають почуватися захищеними, неза-лежно від колишніх або нинішніх посад i політичних поглядів. Низка експертів уже висловила думку, що підпал будинку Гонтарєвої є помстою з боку її ворогів. Нагадаємо, Валерію Гонтарєву кіль-ка разів викликали на допит до ГПУ в кримінальному провадженні стосовно бізнесмена-втікача Сергія Курченка. Екс-голова Національного банку пові-домила, що не приїде до України, бо те-пер живе в Лондоні, й запросила слідчих до себе. Пані Гонтарєва також закидає Генпрокуратурі спроби дискредитувати реформи фінансового сектору, які вона проводила. Також Валерія Гонтарєва заявляла про постійні погрози з боку олігарха Ігоря Коломойського, якого вона вважає своїм головним ворогом, через націоналізацію «Приватбанку», проведену в часи прези-дентства Порошенка. Мовляв, мільярдер

обіцяв викрасти її з Великої Британії і на власному літаку привезти до України на суд. Тож саме йому вона закидає і органі-зацію аварії в Лондоні, коли її збило авто на переході. Тоді як бізнесмен Ігор Коломойсь-кий відреагував на заяву Валерії Гон-тарєвої, натякнувши, що не має стосун-ку до ДТП, в яку вона потрапила в Лон-доні: «Пам’ятаєте, вона говорила, що я їй щось там погрожував, літак хотів надісла-ти. Так я хочу уточнити, що обіцяв при-слати літак, а не автомобіль». Додамо, що на минулому тижні — 12 вересня — слідчі Державного бюро роз-слідувань провели обшуки у київській квартирі, де прописана Валерія Гонтарє-ва. Адже ще 27 серпня Печерський райсуд Києва надав ДБР дозвіл на силовий при-від Гонтарєвої на допит у справі про злов-живання службовим становищем члена-ми правління Нацбанку. ■

Іван БОЙКО Новопризначений заступник гене-рального прокурора — головний військо-вий прокурор Віктор Чумак — скасував рі-шення свого попередника Анатолія Матіо-са, через яке декларації військових проку-рорів вилучили з публічного доступу. Ідеться про постанову Матіоса від 31 березня 2017 року, яка забезпечувала конфіденційність даних низки посадових осіб військової прокуратури. Тоді з реєс-тру НАЗК зникло 72 декларації військо-вих прокурорів, а зараз їх удвічі більше, бо прокурори ще мали подати щорічні де-кларації за 2018 рік. «Відтепер інформація про статки вій-ськових прокурорів стане відкритою, і кожен громадянин матиме змогу ознайо-митися з нею на офіційному веб-сайті НАЗК», — йдеться у повідомленні прес-служби ГПУ.

Зауважимо, що НАЗК має оприлюд-нити декларації прокурорів одразу піс-ля того, як отримає офіційно відповідне рішення головного військового прокуро-ра Віктора Чумака. Раніше його попере-дник Матіос i колишнє керівництво ГПУ пояснювали рішення про приховування декларацій загрозою через конфлікт iз Росією. І хоча Центр протидії корупції ос-

каржував постанову Матіоса та рішен-ня НАЗК, проте 27 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва визнав законною постанову головного військового прокурора Анатолія Матіо-са про засекречування декларацій про-курорів. Апеляційний суд скаргу ЦПК також відхилив. До речі, суспільство досі не має досту-пу до декларацій посадовців Служби без-

пеки України. Зокрема, призначений пре-зидентом глава СБУ Іван Баканов заявив, що закон не зобов’язує його подавати де-кларацію, тому він цього не робитиме. Декларації керівництва СБУ не публі-куються для громадськості, але вони є у Службі безпеки. ■

Так виглядала садиба Гонтарєвої до НП.❙ДО РЕЧІ

Коли цей номер «УМ» готувався до друку, на інформацію про підпал будинку Валерії Гонтарєвої відреагував олігарх Ігор Коломойський, який натякнув, що ця НП може бути вигідна їй самій. «Тепер, швидше за все, її не видадуть. Тож думайте самі», — написав Коломойський на прохання кореспондента «Української правди» прокоментувати підпал будинку Гонтарєвої. На форумі YES минулої суботи журналісти запитували Коломойського про його конфлікт з ексго-ловою НБУ, на що олігарх відповідав, що в Гонтарєвої й без нього вистачає ворогів. У свою чергу, пані Гонтарєва заявила в коментарі «Радіо «Свобода», що не бачить, чим їй може допомогти статус політичного біженця у Великій Британії, навіть після підпалу її будинку в Україні. Також ексголова НБУ назвала «нісенітницею» припущення, що вона сама могла організувати під-пал будинку та автомобіля своєї невістки, щоб отримати політичний притулок у Великій Британії й уникнути слідства в Україні. Мовляв, інцидентів iз нею вистачило б уже на 20 політичних біженців. Адже їй погрожували впродовж останніх п’яти років. Зокрема, такі публічні погрози надходили їй від олігарха Ігоря Коломойського та ексзаступника голови адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова.

■

ПОМСТА

Горіла садиба, палалаБудинок ексголови НБУ Валерії Гонтарєвої спалили вщент у селищі Гореничі під Києвом

■

Віктор Чумак вважає, що військовим прокурорам нема чого приховувати.

❙❙

ОРГАНИ

У кишеню до прокурораГоловний військовий прокурор Віктор Чумак розсекретив декларації підлеглих

■

Головна будівля садиби згоріла вщент. Окремі прибудови вдалося врятувати. Фото Нацполіції.

❙❙

Іван ЛЕОНОВУ колишньої очільниці Нацбанку Валерії Гонтарєвої, яка нині живе і працює у Великій Британії, триває «чорна смуга» в житті: 30 серпня її збив автомобіль у центрі Лон-дона, внаслідок чого вона перенесла дві операції, а менш ніж за тиждень — у ніч на 5 вересня — невідомі підпалили автомобіль, зареєстрований на невістку ексголови НБУ, яку також звуть Валерія Гонтарєва.

9УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019ЗАХОПЛЕННЯ

Ганна ЯРОШЕНКОПолтава

«За фахом я швачка, однак ба-гато років не працювала, бо дог-лядала за хворими батьками. Загалом жила звичайним жит-тям, ніколи не була активісткою, — розповідає про себе полтавка Зоя Воронянська. — Але коли в твій дім стукає біда, тут уже ти розумієш, що просто не можеш стояти осторонь. Так із перших місяців війни на сході України в кабінеті № 118 Полтавської облдержадміністрації разом з іншими небайдужими полтавця-ми почала збирати гуманітарну допомогу нашим хлопцям на передову. Мушу сказати, во-лонтерська робота мене геть змінила, я стала зовсім іншою людиною. Хоч фізично все це було не так легко — доводило-ся тягати важкі мішки, ящики з консервацією тощо. У цей період пережила два мікроінсульти. Та, слава Богу, і після цього не зупинилася, а знову повернула-ся до нашої дружної команди волонтерів. І згодом, мабуть, у нагороду за це Господь дарував мені особливий дар — я почала розписувати меблі. До цього ма-лювала хіба що в середній школі. На відміну від мене, моя донька Інна з восьми років навчалася в художній школі. І якби я знала, що колись захоплюся художнь-ою творчістю, то, мабуть, сіла б за парту поруч із нею і всотувала все, чого її вчили».

Молитва на творчість Якось пані Зої спало на дум-ку розмалювати лавку й пере-дати нашим бійцям на передо-ву. Лавка знайшлася в неї вдо-ма, її змайстрував покійний батько, котрий був таланови-тим столяром і лишив по собі в будинку подружжя Воро-нянських чимало дерев’яних меблів ручної роботи, які досі тішать око. «Мені хотілося своїм яскра-вим малюнком хоч трохи зігрі-ти, звеселити душі вояків, аби вони відчули, що ми про них не забуваємо. Розписуван-ня батькової лавки пішло на-стільки легко, що я просто ди-вувалася, — зізнається волон-терка. — Так моя перша розма-льована лавка помандрувала в тодішній батальйон патруль-ної служби міліції особливо-го призначення «Золоті воро-та», якому ми на ту пору допо-магали. Пригадую, бійці цього батальйону їхали через Полта-ву, і ми вночі вивезли їм на ав-тотрасу Київ — Харків зібрану нами передачу від полтавців. Разом із нею поїхала на фронт і моя пробна лавка. Після цьо-го із завмиранням серця чека-ла, як на неї відреагують бійці, бо я ж не професійна художни-ця. Аж тут одержую повідом-лення із фронту. Виявляєть-ся, командир, побачивши мою лавку, заявив: такій красі тут не місце, передамо, мовляв, цю лавку на виставку, присвячену героям АТО, до Національного музею історії України у Другій світовій війні, що в Києві. Отак моя перша розписана лавка од-разу потрапила до музею». Потім було багато інших

розмальованих рукою пані Зої меблів, які вирушили на фронт. Коли вона зрозуміла, що її роботи подобаються ін-шим, у хід пішло все, що мож-на було розписати: столи, та-буретки, скрині й навіть зви-чайні дощечки. А одного разу вона розмалювала навіть віз. Багато хто допомагав новона-родженій художниці придбати нехитрі меблі, нерідко й сама вона замовляла їх за власний кошт. А якось волонтерська ор-ганізація «Агенція сталого роз-витку», до якої належить жін-ка, посприяла в тому, аби одна з виправних колоній передала цілий самоскид зроблених на совість столів, лавок, табуре-ток. Отепер уже було де розгу-лятися її творчій фантазії. «Столи й лавки завж-ди були основою української хати. Нині особливо останніх багато хто позбувається. Я ж, розписуючи їх, цим самим даю їм друге життя. Із однією з роз-писаних лавок пов’язана ціка-ва історія, — пригадує Зоя Во-ронянська. — Якось керівник нашої волонтерської організа-ції Наталія Костіна, котра ба-гато зробила для наших війсь-ковослужбовців на сході Ук-раїни, неодноразово доправля-ла на фронт зібрану допомогу, повідомила мені, що хату, в якій стояв розписаний мною виріб із дерева, розбомбили (здається, це було в Зайцево-му). Хлопці, на щастя, лиши-лися живі, лавка ж «накри-лася». А через деякий час те-лефонує й не може стримати радості: «Зою, хлопці перед-звонили й сказали, що твоя лавка вціліла». Для мене то була одна з найбільш зворуш-ливих історій за увесь час моєї волонтерської діяльності». Хоч загалом те, що лавка вціліла, пані Зоя вважає неви-падковим. Адже завжди, перш ніж розпочати роботу, вона мо-литься. До того ж багато які з лавок військовий капелан — отець Сергій (Сущенко), який є її духовним наставником, ос-вячуючи будинок подружжя Воронянських, окропив свяче-ною водою. Лавка, що вціліла у зруйнованому під час бомбар-дування будинку, якраз і була однією з тих, які він освятив.

«А згодом із Божого благосло-вення почала розмальовувати меблі й для церков, — продов-жує свою розповідь Зоя Воро-нянська. — Я є прихожанкою Свято-Миколаївського і Свя-то-Успенського храмів, тож не дивно, що розписані мною меблі найперше з’явилися саме там. Коли великоднь-ої ночі пішла освячувати пас-ку до Свято-Успенського собо-ру й побачила там свої розпи-сані столи, які аж сяяли, до-даючи святкової атмосфери, повірте, кращого Великодня не було в моєму житті. Бага-то моїх робіт розійшлося й по інших церквах. Зокрема, одну з них передали священнослу-жителю з Луганщини — отцю Володимиру зі Старобільська, котрий разом зі своїм невели-ким приходом перейшов на бік Київського патріархату, а ще дві — митрополиту Київсько-му і всія України Епіфанію та главі Української греко-ка-толицької церкви Святосла-ву. Одну з лавок, розписану за словом Великого Кобзаря, по-дарувала до Канівського му-зею Тараса Шевченка». А скільки її робіт розійш-лося по всій лінії фронту, годі й порахувати. За підрахунка-ми волонтерки, не менше ста. А якщо рахувати ще й дощеч-ки, на яких вона малює кар-тини, то значно більше. Роз-писані нею лавки, табуретки стоять, зокрема, й у шпита-лях Дніпра, Києва, Харкова, Полтави, аби поранені пере-ключали свою увагу з болю на щось приємне, яскраве. Дві роботи разом із пересувним музеєм воїнів АТО мандрують Україною. А загалом пані Зоя мріє, аби розписані нею меб-лі були в кожній військовій частині, яким досі допомагає їхня волонтерська команда, бо, попри те, що бійці вже ма-ють краще забезпечення, вони все одно багато в чому відчу-вають потребу, особливо ж в увазі, турботі, вчасно сказа-ному теплому слові. Для роботи невгамовній ху-дожниці постійно потрібні меб-лі, і це, за її словами, чи не най-складніша тема — увесь час до-водиться просити, аби хтось їх подарував, змайстрував: «Сут-

тєву допомогу надав колишній голова Рунівщинської сільсь-кої ради, що в Полтавському районі, Володимир Сухарен-ко. Столи, лавки, виготовлені за його сприяння, такі зруч-ні. Брати Юрій та Олександр Бублики пообіцяли підкинути пару лавок і пару столів, так що я чекаю. Одну лавку пода-рував сусід, котрий змайстру-вав її власноруч. Розписавши її, досі нікому не віддала — це одна з моїх найулюбленіших робіт».

Талант і бійці-шанувальники Загалом у пані Зої чимало таких робіт, із якими їй важ-ко розлучатися. Вони осіда-ють в одній із кімнат будин-ку, яку волонтерка називає сховищем. Але це, говорить, до пори до часу, поки не знай-дуться люди, котрим захо-четься їх подарувати. «Як бачите, на одній із моїх картин зображена мати, котра не дочекалася сина з війни. До речі, один із волонтерів із на-шої команди — Олексій Ка-бушка — також втратив на Донбасі молодшого сина Ми-рослава. Про них навіть зня-ли у Франції фільм. Це дуже трагічна історія: батько, який повіз синові на фронт варени-ки, бо той його про це попро-сив, раптом дізнається, що того вже немає серед живих... На жаль, Олексія Михайлови-ча зараз здолала важка неду-га, тож ми всі за нього молимо-ся. Але, навіть перебуваючи в дуже тяжкому стані, він про-довжує допомагати іншим: ба-гато коштів, які жертвують на його лікування, спрямовує на волонтерську допомогу. Оце і є щедра волонтерська душа. Так, від сумного за нинішніх обставин нікуди не дінешся. Хоч зазвичай мої роботи ве-селі, добрі, теплі, — показу-ючи їх, Зоя Воронянська аж світиться. — Вони мають по-зитивну енергетику, бо я ніко-ли не малюю в кепському на-строї. Тут багато квітів (зок-рема мальв, соняшників), адже наша країна неодмін-но має бути квітучою, он ле-тять лелеки, і українка, зупи-нившись, замріялася — така ж гарна, як і наші українсь-кі пані. Іще на моїх малюн-ках, що є ніби уособленням самої України, нерідко при-сутні українська хата, млин, кінь. Дуже люблю малювати й півники, дерево життя. Звіс-но, це наївне мистецтво, але воно мені близьке, і я в жод-ному разі не хочу переучува-тися». Щодо фарб, які використо-вує художниця-самоучка, то це, говорить Зоя Воронянсь-ка, окрема історія. Спочат-ку вона пробувала розписува-ти меблі олійними фарбами, проте з цього нічого не вийш-ло, адже вони сохнули місяця-ми. Особливо затягувався про-цес узимку. А пані Зої потріб-но було, аби все відбувалося швидко. Відтак вона перейш-ла на акварельні фарби й на-віть полюбила з ними працю-вати, хоч за потреби в малих дозах підмішує й інші. Готову роботу покриває дорогим ла-ком, причому не одним шаром — від цього вона набуває іще більш виграшного вигляду, аж переливається. Коли впер-ше це зробила, то навіть сама здивувалася таким змінам. Зазвичай вона розписує лав-ку чи стіл за місяць-півтора. Квіти, за її словами, лягають на дерев’яну поверхню швид-

ше, натомість на якісь дрібні деталі доводиться витрачати більше часу. «Із фарбами мені дуже допо-магає Ірина Григорова — влас-ниця магазину для творчості та хобі «Артландія», котра є вели-кою патріоткою. Знаючи, що я розписую меблі для фронту, вона часто телефонує й каже: «Зою, ми назбирали для тебе фарб, прийди забери». Загалом дуже багато людей долучають-ся до моєї творчості, — ствер-джує пані Зоя. — За це їм без-межно вдячна. Як і нашим бій-цям на фронті, котрі мене на-дихають: якби не вони, нічого б цього не було, я б, мабуть, так ніколи й не відкрила в собі цьо-го Божого дару. І якби ще п’ять років тому хтось сказав мені, що хоча б моя малюсінька ро-бота потрапить на передову, а тим паче до церкви чи музею, я б із цієї людини просто посмія-лася, сказала б: такого не може бути! Але в Господа немає нічо-го неможливого». А от найкращим повідом-ленням для волонтерки стало те, що одну з її робіт у зоні воєн-ного протистояння... поцупи-ли. «Про це розповіла мені при-ятелька Таміла, котра також була волонтеркою, а потім піш-ла на фронт і нині гідно пред-ставляє нашу організацію на передовій. Найцікавіше те, що то була не якась особливо цін-на робота, скажімо, розписа-ний стіл, який можна десь за-стосувати. Ні, вкрали звичай-ну розмальовану дощечку, яку я передала на передову. Почув-ши про це, я неймовірно зраді-ла: дякувати Богу за те, що хтось достойно оцінив навіть мою маленьку роботу. От такі курйозні речі бувають, — пос-міхаючись, говорить Зоя Воро-нянська й додає: — Коли пере-даю хлопцям розписані меблі, завжди прошу єдине: можете, мовляв, використовувати їх, як завгодно, але за можливості ніколи не ставте на них випив-ку — навіть у свята». Наступного місяця одна з робіт Зої Воронянської має ви-рушити в мандри в Об’єднані Арабські Емірати. Там про-живає її донька, тож пані Зоя планує відвідати її й подару-вати свій розкладний розписа-ний столик тамтешньому пра-вославному храму. Останнім часом вона взагалі старається замовляти меблі, які б легко складалися, були компактни-ми, — у такому разі їх зручно транспортувати. «Виходить не-дешево, але це того варте. Від-мовляю собі багато в чому, але в цьому не можу відмовити, — зізнається жінка. — Чоловік Станіслав, буває, буркотить, висловлюючи невдоволення, бо він заробляє гроші, а я їх вкла-даю у свої роботи. Хоч загалом я йому дуже вдячна, бо якби не його підтримка, моя творчість не мала б такого розмаху». Звертаю увагу на розписані двері в будинку Воронянсь-ких. «Розписала їх, коли не мала, так би мовити, робочо-го матеріалу, а руки «просили-ся» малювати, — пояснює при-хильниця наївного мистецтва. — Як тільки ж з’являються меблі, переключаюся на них, бо домашня робота нікуди не дінеться, а хлопців на фрон-ті хочеться чимось порадува-ти. Уже й у багатьох друзів є мої роботи, багато хто просить щось із речей інтер’єру розпи-сати. Але я стараюся насампе-ред малювати для наших во-яків. І, повірте, заради цього варто жити. ■

БОЖИЙ ДАР

Хто на лавочці сидівВолонтерка розмальовує меблі у веселі кольори й передає їх на фронт

■

Розмальовані Зоєю Воронянською меблі мають позитивну енергетику.Фото Ганни ЯРОШЕНКО.

❙❙

ГЛАС НАРОДУ

Слухаємо чужих порад —робимо з користю для себеІ. ШІМАНЧУКРівне

Особистість і влада дуже взаємопов’язані. Скажімо, у двох сусідніх державах президентами стали люмпени-пролетарі. Перший — вихований на імперсько-шовініс-тичній ідеології великої Росії, пройшов чекістський вишкіл, практику роботи і поставив перед собою мету відновити російську імперію, сконцентрувавши у своїх руках усю державну владу. На здійснення цієї мети він поставив усі ресурси держави та ідеологію так званого «руского міра». Насамперед він створив сильну армію і завдяки «Газпрому» та іншим монополіям, що базують-ся на природних багатствах, поставив у залежність від російських енергетичних ресурсів Європу. Знаючи, що все у світі вирішується завдяки грошам і силі, Путін по-рушив усі міжнародні домовленості, що забезпечували мир у Європі та світі. Практика відносин Росії із Захо-дом показала, що Путін не помилився. Західні держа-ви щодо агресивної політики Росії спроможні тільки на «глибоке занепокоєння», а застосовані проти неї санк-ції не завдають їй значних збитків, що провокує, у свою чергу, Путіна на більш жорсткі дії щодо України чи Си-рії. Тому Путін може зважитись на будь-які воєнні аван-тюри, знаючи, що Захід не зможе йому протидіяти через своє боягузтво. Другий президент — люмпен-пролетарій Янукович — пройшов вишкіл у зеківських колоніях і також засвоїв, що все вирішують гроші і сила. Для цього сконцентру-вав усю владу у своїх руках, свої дії направив не на роз-будову держави, яка йому була чужа, а на особисте збага-чення. Він відчував себе васалом Путіна, знаючи, що той має компромат на нього, тому поступово здавав Україну (Харківські угоди, посади для росіян у СБУ, Міноборони тощо). Янукович не врахував волелюбність українців, що призвело до Майдану і втечі президента до Росії. Влада, як світська, так і релігійна, для окремих осіб стоїть на першому плані, її не кожен спроможний без-болісно віддати. Так, патріарх Філарет багато зробив для України, створивши УПЦ КП, яка переросла в самостій-ну автокефальну православну церкву України (ПЦУ), здо-бувши Томос від Вселенського патріарха, але не може ніяк змиритись із втратою влади над ПЦУ, як це свого часу зро-бив патріарх УГКЦ Гузар. А ось президент України Порошенко ввійде в історію як будівничий армії, державного статусу української мови, Томосу (а ще — «безвізу», асоціації з Євросоюзом). Це — кити, на яких стоїть будь-яка незалежна держава. Новий же президент Зеленський двічі порушував за-кони України, ще будучи кандидатом у президенти, — не прийшов на дебати у телестудію і показав свій бюлетень на виборчій дільниці. Вже після обрання у зверненнях до Верховної Ради ображає чинних депутатів, мабуть, не розуміючи, що всі його майбутні позитивні дії на посаді президента залежать так чи інакше від співпраці з парла-ментом і Кабінетом Міністрів, а тому ставитись до них пот-рібно з повагою, адже в нас не президентська республіка, а парламентсько-президентська. Якби ми завжди чинили за законами і Конституцією, то не втратили б Крим і частину Донбасу, ввівши своєчас-но воєнний стан. Не завжди потрібно дослухатися до порад західних партнерів. Україна б не стала незалежною, якби свого часу Рух дослухався порад президента США Буша-старшого. Ізраїль не став би державою, якби слухав захід-них партнерів. Тільки плідна робота всіх гілок влади, від-сторонення від влади олігархів, реформи і продовження руху в ЄС і НАТО зроблять Україну розвиненою європей-ською державою. ■

■

Степан ТРОХИМЧУК, професорЛьвів

Кожна нація є продуктом того природного та історичного довкіл-ля, в якому вона перебуває. Ук-раїнцям Божою ласкою була на-дана чудова і плодюча земля, яка дозволяла їм порівняно привільно займатися землеробством, забезпе-чувати себе всім необхідним. У та-ких умовах наші предки жили ві-докремлено один від одного, бо так вимагала тогочасна сільськогоспо-дарська практика, великі просто-ри, що сприяло формуванню мен-талітету хуторянства й особистої незалежності. Але це не допомага-ло об’єднанню їх у міцні громади, творенню управлінської вертикалі, розвитку аристократії, органів при-мусу. Вільними вони були, як вітер у полі. Та ще Господь послав нам сусідів і кочових мігрантів із дале-ких країв, які хижим оком завжди заглядали на чуже. Вони легко під-коряли осілих туземців, установ-лювати там свою владу і деспотію, змушували поневолений люд пра-цювати на себе. Так тривало півто-ри тисячі років нашої державотвор-чої історії, так діється і зараз. Вихідці з Ірану Кий, Щек, Хо-рив і сестра їхня Либідь встановили на наших землях ранньофеодаль-ну східну деспотію з пережитками рабства, що відображено в українсь-кому народному епосі. Через пів ти-сячі років їх змінили скандинавські варяги, серед яких були і слов’яни-поляки, представник яких Рюрик (слово «рюрик» у давньопольській мові означає сокіл. — Авт.) органі-зував на наших теренах доволі лібе-ральну феодальну державу, в якій поруч із закріпаченими селянами були і вільні землероби-власники. Під польським пануванням у се-редньовіччі на українських землях була встановлена влада великих зе-мельних магнатів і ліберальне крі-пацтво з досить вагомим прошарком середнього класу у вигляді сільсь-кої і міської шляхти та купецтва й ремісництва. Перевага в управлінні державними і громадськими спра-вами та привілеї надавалися власне етнічним полякам, а представни-ки інших народів визискувалися. Це призводило до бунтів і повстань, послаблення держави і зрештою — до її розвалу й розподілу наших зе-мель між сусідами. Під владою 300-літньої імпе-рії Романових українці опинилися

в умовах азійського феодального гніту, національного принижен-ня і матеріального визиску, на які тільки була здатна ця ординська ім-перія. Колись вільні козаки става-ли безправними кріпаками. Та й за 75 років більшовицької імперії зла українці пройшли ті самі кола пек-ла, що й за попередні віки, пережи-ли винищення національної еліти, загибель мільйонів співвітчизників у війнах і штучних голодоморах, страждання від принизливої руси-фікації. Такої наруги над собою від непрошених «братів», напевно, не знав жоден народ у світі. Після розпаду Радянського Со-юзу в 1991 р. постала Незалежна Українська держава, яка не мала тяглих традицій державотворен-ня, згуртованої національної елі-ти, а пригноблений колонізатора-ми простий люд думав, що щастя і добробут прийдуть самі по собі, без крові, сліз, виснажливої праці. Але згодом РФ вирішила відновити свою колоніальну імперію, вклю-чивши до неї й Україну. Новий дик-татор Путін проголосив, що розпад СРСР був найбiльшою геополітич-ною трагедією, а тому «собіраніє зємєль русскіх» є закономірним і виправданим процесом. Але, власне, саме існування СРСР було насправді геополітич-ним парадоксом, злоякісною ано-малією, що призвело до трагічних процесів, революцій і загарбниць-ких воєн і коштувало людству по-над сотню мільйонів убитих, по-ранених, померлих від голоду. Та найтрагічнішою виявилася побудо-ва нового типу авторитаризму і де-спотії під назвою «російський біль-шовизм». Із приходом до влади офіцера КДБ Путіна почався справжній хрестовий похід Росії проти Украї-ни з метою, як вона вважала, вип-равлення історичної геополітичної помилки. Путін не визнає україн-ців окремою самостійною нацією, а частиною якогось химерного єди-ного російського народу. Тобто він хоче нав’язати світові думку, що його наміри поглинути Україну іс-торично виправдані й закономір-ні. Для цього він перевів економі-ку Росії на воєнний лад, створив агресивну армію, розробив ганеб-ну воєнну доктрину гібридної вій-ни. Для України його стратегами вироблена і реалізується програ-ма дестабілізації і послаблення на-шої держави, творення у ній хаосу

і внутрішньої нестабільності, війни всіх проти всіх, щоб таким чином ми самі себе звоювали, самі себе по-бороли (Іван Мазепа). Спецслужби РФ фінансово та інформаційно під-тримували й далі підтримують усі політичні сили, від крайніх лівих до крайніх правих, щоб загострити ворожнечу, економічно і політично ослабити країну і довести світові, що Україна як окрема самостійна держава не відбулася. Недосвід-чені та наївні українські політики, совкова «вата», яка ще не стала де-ржавотворчим народом, клюнула на цю вудку і з завзяттям прирече-них ревно виконувала і виконує цю руйнівну політичну та економічну програму Путіна. Цьому сприяє на-явність в Україні потужної п’ятої колони Кремля, якій наша держа-ва створила сприятливі умови для її підривної діяльності. Та великою загрозою для нас є внутрішній окупант, тобто ті опо-зиційні сили проти Української держави, яскравими представни-ками яких є Новинський, Бойко, Вілкул, Рабінович, Медведчук, Му-раєв та сонм їм подібних. Таку страшну об’єднану ворожу силу наша держава може подолати тільки в коаліції з усіма демокра-тичними силами Заходу, Європей-ським Союзом, НАТО, США, Кана-дою. Японією. Лише за п’ять років каденції Петра Порошенка Українська де-ржава стала грати першим номе-ром, стала суб’єктом світової полі-тики, створила потужну світову антипутінську коаліцію, досягнула більших успіхів у державотворенні та реформуванні країни, ніж за всі попередні роки незалежності. Нашою дієвою українською зброєю проти окупанта були і є наші Майдани, Помаранчева революція та Революція гідності, об’єднаний український народ, який у час під-несення пасіонарності здатен твори-ти дива. Але низка наших родимих вад, таких, як хуторянство й ота-манство, заздрість, нетерплячість, бажання здобути все й одразу, а не в результаті важких і тривалих зу-силь, не дозволяє виграні війни пе-ретворювати на кінцеву й остаточну перемогу. Моральна й духовна сила українського народу ще ніким і ні-коли подолана не була (Павло Ти-чина), а тому наша славна Україна обов’язково повинна бути незалеж-ною демократичною процвітаючою європейською державою. ■

ПОЛІТПАРНАС

НезалежністьАркадій МУЗИЧУККиїв

Скоро десятків три, як без совєтського ярма,Та цього відчуття у багатьох нема. Немає досі...,У тих, які живуть у стані малоросів,Із душами у проросійськім хомуті,З рефлексами щурів або кротів,Які самі собою протилежні,Тому й морально ще залежні! ■

■

РЕФЛЕКСІЇ

Історична доля змушувала українців грати другим номеромУ наших руках змінити цей фатум

■

10 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 Я ВАМ ПИШУ...

Хто в дитинстві зачитував-

ся лицарськими романами

Вальтера Скотта, той

оцінить силу і красу

цього велетня — серед-

ньовічного замку в селі

Сидорів, що на Тернопіль-

щині. Це справжнісінька

середньовічна фортеця

розміром 20 на 178(!)

метрів із потужними

стінами, збудована ще в

шістнадцятому столітті. І

хоча війни, облоги та й час

не щадили цю споруду,

проте й сьогодні вона

вражає своєю величчю.

Недарма ж її було занесе-

но до списку 100 чудесних

замків України.

11УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019СУСПІЛЬСТВО

Тарас ЗДОРОВИЛО

Державна наукова установа «Ен-циклопедичне видавництво» що-року проводить конференцію, присвячену енциклопедистиці. Але основним функціоналом установи є підготовка (згідно з указами президента 2013 і 2015 рр.) «Великої української енциклопедії». Це універсальна енциклопедія, яка охоплює всі галузі знань — хімію, фізику, біологію, математику, історію, географію, літературознавство тощо. Створення багатотомника, згідно з президентським указом, має завершитися у 2026 році У 2016 році вийшов друком 1-й том (А-Акц) накладом 1000 примірників (за програмою «Ук-раїнська книга»), наразі у верс-тці перебувають 2-й і 3-й томи (вони теж охоплюють слова на літеру «а»). Проте відсутність коштів гальмує друк накладу видання. Тому колектив науко-вої установи наполегливо пра-цює над створенням порталь-ної версії «Великої української енциклопедії» е-ВУЕ. Колектив установи запрошує ознайоми-тися з наповненням портальної версії енциклопедії й долучитися до її створення — стати автора-ми. Інформація про те, як саме долучитися до творення енцик-лопедії, є на головній сторінці («підвал») за посиланням http://vue.gov.ua. «УМ» зустрілася з директором «Енциклопедичного видавниц-тва» Аллою Киридон i попросила детальніше розповісти про робо-ту установи, зокрема, підготов-ку до майбутньої конференції, кропітку працю над ВУЕ та труд-нощі, які доводиться долати.

Написати статтю до енциклопедії — філігранна справа Цьогорічна конферен-ція «Енциклопедичний кон-тент і виклики сучасного сві-ту» має відбутися 30 жовтня (м. Київ). До обговорення запла-новано широкий спектр проблем енциклопедистики: здобутки, проблеми та перспективи сучас-ної української енциклопедисти-ки; порівняльна характеристика української та зарубіжної енцик-лопедистики; сучасна українсь-ка енциклопедистика та викли-ки цифрового світу; «Велика ук-раїнська енциклопедія» — муль-тимедійний проєкт національної ваги; принципи та критерії нау-ково-інформаційного наповнен-ня сучасних енциклопедій; мова і стиль енциклопедичних видань та інші. Відтак питання, що пропону-ються до обговорення, важливі не лише для тих, хто створює ен-циклопедії, а й для авторів. Адже

насправді написати статтю до ен-циклопедії — непроста, навіть філігранна справа. Це особли-вий жанр, iз характерними мов-но-стильовими особливостями, вивіреністю фактологічної скла-дової, чіткою регламентацією об-сягів статті тощо. Енциклопедій-на стаття має бути еталонною за змістовим наповненням, концен-трацією думки, новизною, ін-формативністю; виклад має бути стислим, виваженим, вивіреним, незаангажованим. Цікавою видається розмова про алгоритм роботи над текста-ми. Кожна стаття проходить кіль-ка фільтрів на унікальність текс-ту, редагування (літературне, нау-кове), оформлення бібліографії та ін. Важливою складовою є ілюст-ративний матеріал (малюнки, ри-сунки, інфографіка тощо). Ство-рення сучасних онлайн-енцик-лопедій теж може бути цікавою темою для конференційного об-говорення.

Електрона версія ВУЕ — не аналог книги Портал — це окрема історія ВУЕ. Зауважу, що над створен-ням портальної версії е-ВУЕ Де-ржавна наукова установа «Енцик-лопедичне видавництво» співпра-цює з Інститутом програмних сис-тем НАН України. Йдеться про створення особливого семантич-ного пошуку інформації за спе-ціальними параметрами, який здійснює машина. Ми, по-суті, є першими у цій царині. Якщо паперове видання при-значене переважно для чита-чів, то електронне — для чита-чів і слухачів (у тому числі для людей із порушенням зору, лю-дей з особливими освітніми пот-ребами). В електронній ВУЕ ши-роко застосовуються інтерак-тивні та мультимедійні засоби. Статті доповнені аудіо-, відеома-теріалами, ілюстраціями — світ-линами, картами, схемами, гра-фіками, діаграмами, малюнка-ми. Усі ці елементи інтегровано з текстом, що дає змогу зусібіч роз-крити суть явищ. Інформація в електронній версії розлогіша, ніж у версії дру-кованій, однак до обох версій є свої вимоги, обсяги, стилістика тощо. В електронній версії має бути витриманий стиль енцикло-педії. Крім того, всі тексти на пор-талі озвучуються, що розширює нашу аудиторію.

Є в нас ще й така цікавинка. Ми розглядаємо кожне поле, як окре-мий (але взаємопов’язаний) інфор-маційний простір. До прикладу, до рубрики «бібліографія» включено не лише літературу, що використав автор при написанні статті, а запро-поновано кілька видань, які дозво-ляють предметніше ознайомити-ся з питанням. Фактично надаєть-ся інформація для подальшого ос-мислення проблеми.

Автори, долучайтеся! Наявність висококваліфіко-ваного автора у виданні є запо-рукою перевіреності й достовір-ності інформації. З огляду на те, що більшість статей ВУЕ — ав-торські, звичайно, хотілося б до-лученості до когорти авторів ВУЕ професіоналів усіх наукових га-лузей, причому авторів, які були б глибинно заангажовані в ту чи іншу проблему, які при-святили своє наукове життя вив-ченню тієї чи іншої проблеми, були «впізнаваними» в царині конкретного дослідницького простору. Найактивнішими авторами є викладачі закладів вищої осві-ти. Кілька листів-звернень Мініс-терства освіти і науки щодо під-тримки проекту створення «Ве-ликої української енциклопедії» мали резонанс: у нас з’явилися партнери. На сайті установи та на порталі е-ВУЕ оприявнено за-клади вищої освіти, з якими має-мо угоди про співпрацю. Більшої підтримки й актив-ності хотілося б мати від уста-нов НАН України. Хоча до скла-ду Головної редакційної колегії здебільшого входять представни-ки академічних інституцій. На жаль, особливої активності ака-деміків серед авторів непоміт-но. Щоправда, майже в усіх від-діленнях НАН України (у 9 від-діленнях із 14) створено експер-тні групи, які надають фахову експертизу авторських статей, надісланих до ВУЕ. Ми вдяч-ні академікам-секретарям від-ділень та очільникам академіч-них інституцій за співпрацю (Ін-ститут історії України НАН Ук-раїни, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України, Інститут української мови НАН України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН Ук-раїни (відділення релігієзнавс-тва), Інститут програмних сис-тем НАН України та ін.).

Порятунок архівних документів Окрім підготовки видання ВУЕ та е-ВУЕ, колектив устано-ви опікується рятуванням і збе-реженням архівних докумен-тів енциклопедистики. Архіви колись зберігалися в цокольно-підвальному приміщенні (в до-волі жахливих умовах). Та й за-раз спеціально відведених площ для зберігання не маємо. За ініціативи й сприяння пер-шого заступника голови Держ-комтелерадіо Богдана Черва-ка, було створено спеціальну ко-місію з представників архівів, Держкомтелерадіо, Державної наукової установи «Енциклопе-дичне видавництво» для обсте-ження характеру й стану збере-женості документів. На жаль, отримали невтішний висновок експертів. Тоді ми вирішили ря-тувати документи власними си-лами. Спочатку перенесли їх на другий поверх (до слова, дякуємо за допомогу Держкомтелерадіо й службі «Київжитлоспецекс-плуатації»). Придбали спеціаль-ну апаратуру для знезаражен-ня. Вирішили спробувати взя-ти участь у грантовій програмі Українського культурного фон-ду для оцифрування частини ар-хіву, щоб дати документам дру-ге життя. Грант ми здобули (тра-вень 2019 р.), хоч сума і незнач-на. Не побоюся пафосу, але саме завдячуючи самовідданій праці наших співробітників рятуємо архіви. Наразі кілька співробіт-ників, окрім свого основного на-вантаження, опрацьовують цей «грантівський» матеріал: йде сканування документів, їх опис, створення спеціальної платфор-ми для оприлюднення матеріалів тощо. Опрацювання частини ар-хівних справ стане посильним внеском установи в збереження культурної пам’яті.

15 років без… опалення Наша установа вдячна за під-тримку Держкомтелерадіо, зок-рема голові комітету Олегу На-ливайку та його першому заступ-никові Богдану Черваку. Саме за їхнього сприяння ми робимо ба-гато кроків на випередження й намагаємося втілювати дуже ці-каві проєкти, хоча й за відсутності належного фінансування. Попри все, колектив засвідчує, що навіть в умовах безгрошів’я ми рухаємо-ся шляхом реалізації проєкту. На жаль, з огляду на брак коштів, слабкою є мотиваційна складо-ва авторів. Тому особливо хочеть-ся подякувати всім, хто долучився до створення «Великої української енциклопедії» й самовіддано (це не пафос, а констатація реалій), напо-легливо, а часом виснажливо пра-цює над створенням унікального інтелектуального продукту. Процес підготовки «Великої української енциклопедії» уск-ладнюється не лише браком фі-нансування, а й проблемами ма-теріально-організаційного ха-рактеру. Зокрема, на певний час (квітень 2017 — лютий 2018 рр.) колектив установи був поз-

бавлений можливості працюва-ти в приміщенні за адресою вул. Б. Хмельницького, 51-а. Ми ви-борювали право на повернення саме в цю будівлю, з огляду на іс-торичність і символічність при-міщення: саме тут видавалась перша універсальна «Українсь-ка радянська енциклопедія» під керівництвом Миколи Бажана (упродовж 1959-65 років вийш-ло 17 томів. Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упро-довж 1976—1985 років). Тоді всі чотири поверхи будівлі обіймала редакція УРЕ, з повноцінним на-лагодженим процесом видавниц-тва тощо. Наразі Державна нау-кова установа «Енциклопедич-не видавництво» займає лише 2-й поверх будівлі. Однак сутужно доводиться працювати взимку: понад п’ятнадцять років немає центрального опалення.

Наш оригінальний внесок у спільне самопізнання людства Універсальні енциклопедич-ні видання створюються у різ-них країнах світу. Будь-яка на-ція, яка себе поважає, мусить ма-ти енциклопедію універсального характеру як свідчення інтелекту-альної спроможності й репрезента-ції держави світові. Основою підготовки проєк-ту «Велика українська енцикло-педія» є україноцентричність. За усталеною для універсальних ен-циклопедій традицією, част-ка власне національного матеріа-лу в ВУЕ становитиме не мен-ше третини обсягу видання. Ук-раїна в ній має виступати не лише як органічна складова частина інтелектуально інтерпретова-ної картини світу, а й як суб’єкт ін-терпретації — в тому значенні, що цю енциклопедію творять ук-раїнські вчені, даючи самостій-ний інтелектуальний продукт на підставі освоєння досягнень світо-вої науки і методологій і таким чи-ном репрезентуючи здатність ук-раїнства запропонувати свій оригі-нальний внесок у спільне само-пізнання людства. Сподіваємося, що на друк«Великої української енциклопе-дії» держава знайде необхідний ресурс. Нагадаю, що 1-й том по-бачив світ завдяки програмі «Ук-раїнська книга» (на той час була в Держкомтелерадіо). Всі тися-чу примірників, собівартість ви-дання яких становила 452 тисячі гривень, — розійшлися по бібліо-теках, у вільному продажу їх не було. Дуже хотілося б, щоб пріорите-том гуманітарної та інформаційної політики в нашій державі було ви-дання достойного інтелектуально-го продукту — «Великої українсь-кої енциклопедії» як візитки держави. І цей інтелектуальний продукт має стати результатом роботи не однієї установи, а про-єктом національно значущим. Ми дякуємо нашим авторам-дописувачам і всім долученим до роботи над нею. Запрошуємо до продовження розмови на конфе-ренції 30 жовтня 2019 року. ■

Архівні документи перенесені з підвального приміщення.Фото Тараса ЗДОРОВИЛА.

❙❙

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОДУКТ

«Велика українська енциклопедія» — це проєкт державної ваги» В Україні триває створення універсального довідника, що охоплює всі галузі знань

■

Директор «Енциклопедичного видавництва» Алла Киридон.❙

12 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 КУЛЬТУРА

Український суржик і поганенька російська мова На формування середнього класу, як здається, взяв при-ціл телеканал СТБ. Принаймні своїм «молодіжним» серіалом «Кріпачка», який уперто нази-вають «Кріпосна». Фільм, який називають костюмованою дра-мою, по-своєму видовищний, місцями захоплюючий і навіть по-українськи романтичний. Рекламісти з «Ютубу» наголо-шують, що це нібито українсь-кий продукт, хоча знятий не по-українськи. Український мовний сур-жик (це вже я кажу від себе) проскакує інколи тільки з вуст кріпацького середовища. Все інше — поганенькою російсь-кою мовою (синтаксис, не росій-ський акцент тощо). Прикрий акцент, між іншим, прослухо-вується навіть в улюблених ук-раїнських акторів, які грали, скажімо, в колишньому нашо-му серіалі про Роксолану... Якби ожив соціалістичний реалізм, то він був би дуже ра-дий серіалу «Кріпачка»: у ньо-му ж бо впень розвінчано отих кріпосників, що «людей у ярма запрягли» (Шевченко), що «ста-вили їх за скотів» (Котляревсь-кий) тощо. Але є у фільмі й де-яка, по-новому побачена, суто українська романтика: насам-перед — поетизація молодіж-ної любові як найвищої цінності життя (кріпачка Кітті-Катери-на й поміщик Олексій-Альош-ка). З іншого боку, опоетизова-но найгірші риси в людській іс-тоті: ненажерливість, підлість і лицемірство (поміщики батько й син Червінські).

Намагаються все показати майже з однієї точки Із позицій художньої форми дуже жаль, що творці фільму багато сплагіатили у своїх по-передників. Маються на увазі, зокрема, кіноприйоми, які, здається, вичерпали себе ще в Голлівуді і навіть у турецькому серіалі про Роксолану. Колись Євген Маланюк зауважив, що

російська т. зв. класика є ціл-ковитим плагіатом з українсь-кого Гоголя. Так само в «Кріпачці» пах-нуть плагіатом численні ре-тардації, міміка й жести, спо-гадальні сцени, оніричні на-пливи, пейзажні «перебивки» сюжету з показами поміщиць-ких палаців (палацові Тарнов-ських у Качанівці тут «пощас-тило» найбільше), місячних та сонячних картинок, «рух» ге-роїв однаковою ходою тощо. Все це дуже набило оскому ще в турецькій «Роксолані», яку «Плюси» (починаючи з 2011-го) показують через кожних два роки. Причина цього криється, можливо, в убогості мови кіно загалом, але кіношникам вар-то б згадати, що була ж у нас й інша мова: пригадуєте, як Дов-женко фільмував військову «ма-совку» з мосту через Десну, що біля Чернігова, як він разом з оператором «біг» за Мічуріним, аби передати весь жах його туги за померлою дружиною, як він забродив по коліна в море-річку, аби «схопити» якийсь найоригі-нальніший кадр, як він «хоро-нив» Боженка в «Щорсі», як по-ранений Іван Орлюк падав не на землю, а на Земну кулю, тощо. Творці «Кріпачки» чомусь нікуди не забродять, не вила-зять ні на який міст, а намага-ються все показати майже з од-нієї точки. Відсутні в серіалі і другі-треті плани, підтексти й символіка, над чим, як здаєть-ся, добре попрацювали режисе-ри згаданої турецької «Роксо-лани» (короїди доїдають століт-нє дерево, «біла смерть» Рок-соланиного сина Джіхангіра, проведення поминального обі-ду Хюррем-Роксолани не піс-ля, а до відходу її за межу; їй до останніх днів не сходить із пам’яті, що вона не султанша, а Настя Лісовська з Рогатина, яку лейтмотивом супроводить у турецькому (!) фільмі українсь-ка (!) народна колискова «Ой, люлі-люлі — налетіли гулі...» тощо).

І режисери почали... тягнути кота за хвіст Щодо сюжету: він у «Кріпач-ці» є одним із варіантів сюжетів про відому Попелюшку, про ла-тиноамериканську рабиню Іза-уру тощо. Кріпачка Кітті (Кате-рина) за сюжетом серіалу пот-рапила в поміщицький вищий світ «завдяки» запроторенню її батька в «Сибір неісходиму» (він одного разу наквасив пику поміщику Червінському, яко-го, між іншим, квасять у серіалі не один раз, що змушує згадати приказку: «Дурного і в церкві б’ють»), а виховала в ній, Кате-рині, культурне начало «жаліс-лива» поміщиця, яка (разом із деспотом-чоловіком і таким же синочком) спричинила й роман-тичну трагедію її. «Суто кіно» про цю тра-гедію закінчилося, по суті, сце-нами вбивства коханого Кате-рини Олексія. У романтизмі як формі художнього мислен-ня герой, як знаємо, гине «сам від себе», а тут Олексієві в заги-белі «допоміг» Червінський-мо-лодший, бо він (крім усього) по-хижацьки небайдужий до Кіт-ті, а ненависть до Олексія ви-никла в нього за озвучену тим правду про його свідоме самопо-ранення під час Кримської вій-ни і вкрадений в убитого на вій-ні майора орден. Після сцени вбивства Олек-сія режисери фільму почали... тягнути кота за хвіст. Подіб-не спостерігалося і в турецькій «Роксолані», зокрема після за-вершення конфлікту «Роксола-на — великий візир Ібрагім». А нашумілий нещодавно «Чор-нобиль. Метелик» тягне того кота вже починаючи з перших серій. Як дорослий свідок тих подій можу запевнити, що «в натурі» вони тоді розгортали-ся значно стрімкіше, ніж про-понує цей серіал. Як наслідок, він (як і «Кріпачка» чи «Рок-солана», що розраховані нібито на середній клас) почав сповза-ти в розряд iще нижче, ніж се-редній. Найбільшою виною тут стало, мабуть, прагнення ре-жисерів бути хоч трохи прав-доподібними реалістами і заін-тригувати глядача-обивателя звичайною банальщиною: «А що ж буде далі?».

Із історією не дружать, або Про гасові лампи у Ніжині Прагнення правдоподібно-го реалізму в серіалах (особли-во в «Кріпачці») доведене інколи до елементарного абсурду. Події в ньому відносяться приблизно до 1855-1856 років. Саме тоді, як знаємо, закінчилася Кримська війна, в якій Російська імперія «вдовольнилася» цілковитою по-разкою. Є відомості, що та пораз-ка спричинила навіть суїцид імпе-ратора Ніколая Першого (Палкі-на). Якщо сучасна війна за Крим закінчиться теж поразкою моско-витської імперії і суїцидом її вож-дя Путлера, то фільм виявиться навіть більш ніж реалістичним. А поки що шукання правдо-подібності в серіалі йде цілком на шкоду йому. Навіть у дета-лях: гасові лампи, наприклад, у 1855 році використовували тіль-ки в австрійській Галичині, де до-бували нафту для виготовлення гасу, але ніяк не в районі Ніжи-на, де відбуваються події серіа-лу. У тому ж Ніжині в ті часи не було такого музично-драматично-го театру, як показують його нам у «Кріпачці». Далі — більше: за один фак-

тично день Червінський-молод-ший ніяк не міг «змотатися» ко-нячкою до Києва (до Печерської лаври) і повернутися назад; ім-перські поміщики (хоч якими б самодурами вони були) куплених собі кріпаків не тягли у свої маєт-ки босоніж (як продану-куплену Кітті) і прив’язаними до кінсь-ких підвід (таке практикувалося тільки в Османській імперії, куди саме таким способом гнали і Рок-солану та інших рабинь); одна з героїнь фільму не могла трима-ти в себе на столі «Народні опові-дання» Марка Вовчка, оскільки ця книжка вийшла в 1858 році, а «наші» події, як було сказано, розгортаються в 1855-му і, мож-ливо, в 1856 роках. На останнє, між іншим, натякає і написан-ня заповіту дружиною Червінсь-кого-старшого, під яким (запові-том) стоїть 1856 рік. Словом, подібних нісеніт ниць у серіалі проглядається безліч, і режисерам його слід було б усе-таки пам’ятати, що їхнім гляда-чем може бути не лише «серед-ній» клас, якому, в принципі, всі ці речі до великої лампади, а й гля-дач, який трохи знає вітчизняну історію та все, що з нею пов’язане.

ТЕЛЕБУМ

Ціна мистецтва, любові, підлот та кіноплагіатуСирота-кріпачка Кітті Вербицька серед убогості сучасної мови українського серіального кіно та зміщених у часі та просторі історичних фактах

■

Михайло НАЄНКО, директор Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

Вважається (і небезпідставно), що українську революцію 1917 року «підготувала» класична література романтизму: Шевченко, Марко Вовчок, Франко, Панас Мирний, Леся, Стефаник, Коцюбинський... Невипадково першими лідерами її, революції, були тоді письменни-ки й історики: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Олександр Лотоцький та інші. Так само припускають, що американців ХХ століття сформував Гол-лівуд. Тобто фільми кіноіндустрії Голлівуду. Кінофільми «білих теле-фонів» сприяли утвердженню фашизму Гітлера і Муссоліні, «магічна проза» Маркеса і його школи поставила з голови на ноги всю латино-американську свідомість... Відтак ціну мистецтва важко переоцінити. Цим шляхом пробує йти нині й наша кіно- та телеіндустрія. Одна лиш біда: вона продукує поки що кіно- й телефільми навіть не для се-реднього класу. Те, що протягом останніх років показують «Плюси», на середній явно не тягне: всілякі «Останні москалі», «Свати» тощо. Вони, як можна припустити, сформували ту половину нашого електо-рату (10 мільйонів дорослого населення!), який узагалі не прийшов на останні вибори в Раду, а друга половина розподілилася у відсотках так, що... знаєте, як...

Кріпачка, яку виробники називають винятково «Кріпосна».Фото з сайта film.ua.

❙❙❙❙

Таку Україну бачать глядачі серіалу «Кріпачка».Фото StarLight Films.

❙❙

13УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019КУЛЬТУРА

Словом, реалістичні вкраплення в серіалі йому тільки на шкоду і тому режисери були б більш правдивими, якби до кінця залиша-лися в канонах романтизму. Утім я, мабуть, надто серйозно міркую про серіал, який (за жанром) запланова-ний був не «по-серйозному», а як мелод-раматичне дійство. Серйозності від мелод-рам, як знаємо, вимагати не прийнято (як від оперети — серйозної музики), але все ж, мабуть, слід пам’ятати загальновизна-ну претензію: «Не треба нас дурить». Ми й без серіалів задурені дійсністю далі ні-куди і хотіли хоча б якоюсь романтичною історією втішити себе. Якщо в наступних серіях (за їхньою термінологією — в дру-гому сезоні) творці серіалу спробують ки-нути чисту душею Кітті (Катерину) ще й у київські борделі, то то вже буде, як ска-зав би поет Микола Вінграновський, пов-ний... капець. Так він, між іншим, сказав мені по телефону, переглянувши екраніза-цію «Чорної ради» П. Куліша. Порівняно з нею, за його словами, навіть наша «Рок-солана» виглядає шедевральною. На слово «шедевральною» була накладена, щоправ-да, інтонаційна іронія.

І прізвища відомих українців Окремо хочеться сказати про акторську гру в «Кріпачці». Подекуди вона просто блискуча: і тих, що виконували роль зако-ханих Кітті та Олексія, і матері Олексія, і кріпачки-кухарки Павлусі, і колоритно-го коваля Назара, і дуже ексцентричної та зневаженої прикажчиком Яковом кріпач-ки Гальки, і молодої шельми-поміщиці, яка кожним своїм жестом мстить Катерині за її любов до Олексія (сама ж бо мала на нього «види», але він відхилив її пропози-цію, а вона серед публіки поширила цю си-туацію з точністю до навпаки), і навіть обох деспотів Червінських. Старший із них, між іншим, закрутив роман із актрисою Яхон-товою, чим, по суті, довів до смерті свою за-конну жону й актуалізував одвічну залеж-ність діячів культури від меценатської опі-ки грошовитих ловеласів. Щоб «не відставати від моди», режисе-ри не обійшлися й без еротичних сцен. Про-те лиш одна з них — з участю згаданої ак-торки і підстаркуватого Червінського — сприймається більш-менш цнотливою, а всі інші — це до краю грубезний (по-собачо-му!) натуралізм. Маються на увазі, насам-перед, статеві наскоки поміщиків та при-кажчиків на юних кріпачок, бо в стосун-ках кріпачки Катерини й поміщика Олек-сія, як головних героїв серіалу, еротика відсутня цілком. Там домінує суто почут-тєве начало любові, за яку герої й розпла-чуються дуже дорогою ціною. В усіх анонсах про цей серіал акцен-тується, що він український, але викона-ний, як я говорив, російською мовою. А суто українського в ньому лиш дещиця: то у вигляді добре знаних прізвищ (Олек-сій має прізвище Лесі Українки — Косач, Кітті-Катерина — прізвище автора музики Державного гімну України Вербицького, один цукрозаводчик — прізвище сучасно-го письменника Жадана), то кількох суто фольклорних вкраплень. Не залишають байдужими, наприклад, виступи «якогось» фольклорного ансамб-лю в Ніжинському театрі й особливо — сце-на молодіжних забав, на яку в день Івана Купала прийшли подивитися коваль Назар та Кітті-Катерина. Адже їх постійно ізолю-ють від дійсності владні поміщики у своєму (Качанівка!) палаці. Жаль, що режисери не спромоглися у

фільмі на щось трохи більше, і тому вийш-ло в них майже так, як і в суто «поміщиць-кому» романі Пушкіна «Євгеній Онєгін», де національний колорит кремлядської ім-перії займає не більше одного відсотка ху-дожнього тексту. До того ж, побаченого з панського ґанку. Режисери «Кріпачки» теж ніби на пень наїхали, фактично не ба-чачи України в Україні. Це, мабуть, най-складніша тема для сучасного кіно- й те-лемистецтва. Що підтверджує, зокрема, і нібито найбільш український недавній фільм «Гуцулка Ксеня». Дивлячись на все українське теж із панського ґанку, творці його цілковито переграли себе: актори і весь антураж твору не «живуть» у ньому, а тіль-ки «грають». І вийшла така собі «іграшка», якою дехто захоплюється навіть у зарубіж-ному прокаті. Не усвідомлюючи, що «жит-тя» і «гра в життя» — це дуже різні речі.

Коли зніматимуть для людей думаючих? Із цією проблемою найтісніше пов’язана проблема інша, чи не найголовніша: коли ж почнеться в нас творення українських серіалів не тільки для середнього (чи ниж-че середнього), а й для вищого класу? Серіа-ли для людей думаючих, для творчої елі-ти, для тих, хто рухає прогрес? Наголошу: за останні майже 30 років катастрофічно швидко росла та кількість наших співвіт-чизників, які життя сприймали не як ду-мання, а як розвагу. Тим часом саме дума-юче людство могло б продовжити творення національної людини, яку почали плекати представники романтизму ще в ХІХ століт-ті й зрештою вивели на передній край про-гресу згадуваних лідерів української рево-люції 1917—1920 рр. Нині, звичайно, за вікном пульсує інак-ший час і багато в чому інакшою постає проблема творення людини. Рецептів щодо цього не існує і диктат у творчому процесі ніколи не дасть позитиву. Але незмінним має залишитися художній критерій: якщо ставиш-пишеш про заробітчан, то тягнися не до безликої горлиці, а до рівня «Камін-ного хреста»; коли «взявся» за тему любові і за чар берегів, від яких відштовхуються у своїй творчості людські генії, то рівняйся на «Лісову пісню» і «Зачаровану Десну». І обов’язково слід постійно пам’ятати про мрію найбільшого нашого романтика з Моринців-Керелівки: у його уявленні нова людина повинна «сохранить полёт орла // И сердце чистой голубицы», а на оновленій сучасниками землі щоб не було ніякого су-постата, а тільки син і тільки мати. ■

МОРАЛЬ І ПРАВО

Виробники серіалу «Кріпачка», запрошуючи на майстер-клас із креативним продюсером й однією з авторок сценарію Талою Пристаєцькою (ціна участі, до речі, — 500 грн), переконують (зрозуміло, росій-ською мовою), що «Кріпачка» — «дуже оптиміс-тичний сигнал про те, що український продукт може викликати зацікавленість у світі й успішно продавати-ся в інші країни. Права на показ серіалу купили Поль-ща, Литва, Чорногорія, Сербія, Боснія і Герцоговина, Македонія, Словенія і Хорватія. Директор польського канала TVP із задоволенням повідомив, що у період показу «Кріпачка» була найпопулярнішим продуктом на місцевому телебаченні». На замовлення СТБ серіал знімали Film.ua і StarLight Films. Комерційному успіху приватних компаній можна порадіти. Утім чи можна вироб-ників назвати соціально відповідальними? Такими є ті, хто дбає про власні прибутки, популяризуючи своїм продуктом уцілому Україну справжню. Бо ін-формаційна війна — значною частиною саме у те-левізорах по всьому світу.

■

У ролі матері Олексія Косача знялася Ольга Сумська.Фото з сайта stb.ua.

❙❙

Валентина САМЧЕНКОЛьвів — Київ

Виставковий проект у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького, що ок-реслений датами від 20 червня до 22 вересня, мож-на назвати уславленням людських фантазій і віри. Бо хто вони, «Ангели» і всі крилаті художні персоналії, яких зібрали разом в аж 22 залах Палацу Лозинсько-го? Виплекані віками несчисленною кількістю землян фантазії, які матеріалізувалися в картинах і скульпту-рах. Херувимів, серафимів та архангелів породила віра у надприродні сили, а Хроноса і лагіднішого Та-натоса — зневіра перед стихіями і плинністю часу. «Ангелів» називають наймасштабнішим мис-тецьким проектом року. Бо разом із виокремленою самодостатньою постійною експозицією Музею Пін-зеля, елегантно доповненою візуальною інсталя-цією «Крила» Тіберія Сільваші та музичною «Хвала во Вишніх» Святослава Луньова, — це понад 400 ек-спонатів на площі більш ніж 2 тис. кв. м. І якою б ціка-вою не була кураторська екскурсія Павла Гудімова — навіть побіжне особисте знайомство з кожним персо-нажем кожної попередньої зали змушує дослухатися до розповіді про мешканців наступної через стіни. Найцікавіші твори, факти та історії, щоби пред-ставити їх під загальною назвою «Ангели», кура-торська група Павла Гудімова попередньо відшуко-вувала впродовж трьох років. Основний масив істо-рично важливих експонатів збирали в українських музеях, бібліотеках і приватних колекціях, фільму-вали скульптури й розписи в соборах. У результаті поєднали, логічно структуруючи, іконографію, гра-вюри, живопис, плакати, комікси, фентезі, скульпту-ри і навіть побутові артефакти. Відразу в першій виставковій залі Палацу Ло-зинського стає зрозуміло, що один із найголовніших — Хронос (тобто Час), в якого теж є крила і який поки милостиво відкинув убік косу і дозволяє насолоджу-ватися життям. Це літографія Оноре Дом’є із серії «Новини дня», надрукована ще 10 січня 1867 року в паризькій газеті Le Charivari. А щоб нагадати про вічність, висить і осяйно-золотавий Сфінкс (1910-й) Івана Труша. І летять крилаті коні Марії Примаченко з написом «Коник космосу він літає І літать буде повік його ніхто не забуде» (1978 р.). Ніяк не проминути сакральні образи архангелів та архістратигів, частина їх зі збірки Львівської галереї, з Волинського музею і Чернігівського, столичного Му-зею Івана Гончара. Тимчасово у львівських залах і зна-мените «Благовіщення» Олександра Мурашка, і, влас-не, не менш відомий «Ангел» Михайла Врубеля. Ще — роботи Георгія Нарбута, Олекси Новаківсь-кого, Олени Кульчицької, наїв Мирослава Ягоди. Пла-

кати Марка Шагала, Богдана Новаковського... Загалом виставкова частина розділена на 5 тематичних блоків. Перший — «Крилаті» — про ідентифікацію ангелів серед численних крилатих істот міфології. «Сюжети» — про входження їх у релігійну канву. Блок «Арханге-ли та ієрархії» — це погляд на чини надземної спіль-ноти. А розділ «Культура» присвячений історії образу ангела в мистецькій традиції — від стародавніх фре-сок, ренесансної гравюри, через барокову скульптуру й живопис символізму — до ілюстрації та інсталяції. І п’ята частина — «Ангели та люди». Це треба встигнути подивитися! Бо розлетять-ся... ■

Валентина САМЧЕНКО

У Львові 18 вересня офіційно стартує 26-й BookForum. Один із двох найголовніших книжко-вих фестивалів України, який цього разу за фокусну тему взяв назву вірша Грицька Чубая «Відшукуван-ня причетного», збере впродовж п’яти днів понад ти-сячу українських та інозених учасників. Події — ор-ганізатори анонсують їх 700! — наповнять навкололі-тературними темами понад 30 локацій міста. Окрім насичених днів, запланована й Ніч поезії та музики non-stop. Наприклад, презентують новий роман Марії Матіос «Букова земля» та два нові детективи Андрія Кокотюхи «Вигнанець і Чорна вдова» та «Вигнанець і Полтавська відьма». Ірена Карпа та Сергій Жадан ста-нуть учасниками дикусії «Культура як інструмент гіб-ридної війни». Ірен Роздобудько розповість про влас-ний досвід написання сценарію та роману, де головним героєм є реальна історична особистість, на майстер-класі «Сценарій байопіка: з чого почати». Дискутува-тимуть на тему «Українське кіно: ретроспекція у май-бутнє». Мовознавець та популяризатор української мови Олександр Авраменко представить нові посіб-ники з української мови і літератури для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання... Насиченим і змістовним буде тематичний клас-

тер «Історія». Дослідниця Ірина Дмитришин, завіду-вачка кафедри українських студій в Інституті східних мов і цивілізацій у Парижі, презентує книжку «Гри-горій Орлик, або Козацька нація у французькій дип-ломатії» — про маловідому сторінку європейської історії, пов’язану з постаттю сина автора першої Ук-раїнської Конституції, похресника Івана Мазепи, який став помітною особистістю у французькій дипломатії XVIII століття і завжди дбав про незалежність своєї Батьківщини. Також розгорнеться дискусія навко-ло нової книги Сергія Громенка «250 років фальші: російські міфи історії Криму». Цілий блок подій BookForum-2019 присвячує ру-хові українських правозахисників радянської доби: від розлогого узагальненого обговорення «Шістдесятни-ки, дисиденти: сучасний стан осмислення явища» до презентації оновленого перевидання «Листів до сина» Василя Стуса. Публічною акцією підтримки колегами і читачами стане представлення на львівському фо-румі книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Нагадаємо, нині проросійський політик в Україні Вік-тор Медведчук, так званий адвокат у ганебній судовій справі у 1980-му, що стала другим судилищем над Ва-силем Стусом, нещодавно подав позов із вимогою до автора цього дослідження та харківського видавниц-тва Vivat... вилучити книжку за нібито розповсюджен-ня неправдивої про нього інформації. ■

ФОРУМ

Книжкова п’ятиденкаНайважливіші 699 літературних подій на львівському фестивалі

■

АРТ-ПРОСТІР

Чин і звання крилатихПонад 400 сюжетів виставки «Ангели»

■

Крилатий повелитель часу Хронос. Фото Валентини САМЧЕНКО.

❙❙

Ангел Пінзеля.❙

14 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 СМАЧНЕ ЖИТТЯ

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Сезон яблук — дивовижний сезон! Принаймні я яблука їла б, яблуками милувалася і, якби мала хист, яблука малювала б. Про хист зараз не говоритиму, а от про рецепти хочеться сказа-ти кілька слів. Бо з яблук мож-на приготувати такий шедевр, що й собі здивуєшся. Причому з мінімумом зусиль і часу. Ось, приміром, яблучний пиріг за рецептом киянки Нелі Марченко — якраз такий! Аро-матний, пухкий, рум’яний — він точно стане родзинкою ва-шого столу, спечіть! Наталя роз-повідає про всі кроки цієї смач-ної випічки дуже детально. Нам знадобляться:1 ст. борошна;1 ст. цукру;1 ст. манки;розпушувач тіста — 1,5-2 ч. л.;1 ст. молока;вершкове масло — 30-50 гр;яблука — 5 шт.; лимонний сік — 2-3 ст. л.;ваніль, кориця, цукрова пудра. Натираємо яблука на круп-ній терці, поливаємо лимон-ним соком, додаємо корицю за бажанням, перемішуємо. Змішуємо сухі продукти: цукор (до нього за бажанням можна додати ваніль чи ваніль-ний цукор), манку, борошно ра-зом із розпушувачем тіста. Вми-каємо для розігріву до 180°С ду-ховку. Форму для випікання змащуємо маслом і вистилаємо пергаментним папером, який теж змащуємо вершковим мас-лом. У мене форма діаметром 28

см, тож я робила два прошар-ки з яблук; для меншої форми можна зробити три шари яблуч-ної начинки. Отже, натерті яблука діли-мо на дві рівні частини, сухі продукти — на три. Починає-мо «складати» пиріг — на дно форми висипаємо одну части-ну сухої суміші, розрівнює-мо її по формі. Далі рівномір-но викладаємо перший шар на-тертих яблук. Знову висипаємо другий шар сухих продуктів, розрівнюємо. За ним іде дру-гий шар яблук, теж розрівнює-мо його по формі. І зверху виси-паємо третю частину змішаної сухої суміші, розрівнюємо. У стакан гарячого молока додає-мо вершкове масло, щоб воно там розтопилося. Далі поли-ваємо цим молоком зверху наш пиріг (ложкою, акуратно). Ви-делкою або ножем робимо про-коли по всьому пирогу, щоб він добре просяк. Духовка до цього моменту має бути нагріта до 180°С. Ста-вимо пиріг випікатися на 50 хв. Орієнтуйтесь на свою техні-ку, бо у своїй духовці я його ви-пікала при температурі 150 гра-дусів півтори години. Готовому пирогу даємо охолонути і насто-ятися хвилин 20-30, виймаємо

його з форми і посипаємо цукро-вою пудрою та із задоволенням смакуємо. Дуже простий у при-готуванні і дуже смачний пиріг вартий вашої уваги.

Варення яблучне, дуже смачне! Так відразу й прокоменту-вала свій рецепт яблучного ва-рення його авторка — киянка Марія Григоренко. Думаю, що в кожної господині в «загашни-ку» має бути баночка (або біль-ше) яблучного варення, як мо-

виться, — про запас. Оцей, із таким незвичайним смаком ко-риці і гвоздики, що словами не передати», — як каже господи-ня, якраз для нас. Отож потрібно 1 кг почище-них яблук потерти на буряковій тертці й засипати їх 1 кг цукру та почекати, щоб пустили сік. Варити на невеликому вогні, помішуючи. Додати на цю масу 1/3 чай-ної ложки меленої кориці і 7 штук гвоздичок. Варити на ма-лому вогні до готовності (тобто

пробувати, щоб крапля варен-ня не розтікалась на тарілці. За-кривати в стерилізовані баноч-ки. Надзвичайний смак і аро-мат!

Салат «Буряк плюс яблуко» Словом, дорівнює любові. Бо то смачно, а значить, така стра-ва полюбиться рідним. Рецеп-том поділилася Лариса Пошпур із Тернопільщини — добре нам знайома кулінарна майстриня. «Дуже корисний і смачний са-лат, — каже вона. — Відрила для себе запечене яблуко в са-латі». За її рецептом потрібно від-варений буряк порізати довіль-ними шматочками. На патель-ні розігріти олію (2 столові лож-ки), вкинути порізаний буряк , 2-3 столові ложки бальзамічно-го оцту (може бути яблучний), 3 столові ложки цукру (я дода-ла столову ложку меду). Перемішувати ложкою, щоб рідина випаровувалася, а буря-ки вбирали смак оцту і цукру. Наприкінці додати 5-6 штук чорносливу, порізаного нав-піл. Коли буряк вистиг, додаємо печене порізане яблуко (я дала велике яблуко, можна і біль-ше), другу частину буряку, по-сипати кунжутом і горіхами. Можна і сиром фета посипа-ти, і додати руколу — хто лю-бить. Отож рекомендуємо фай-ним господиням у яблучний се-зон готувати багато яблук! Смачного! ■

Салат зимовий «До всього»Потрібно:Огірки — 1,4 кгКабачки — 1,4 кгМорква — 0,3 кгПомідори — 0,5 кгЧасник — 5-6 зубочківОлія — 50-70 грПетрушка — 0,30 грСіль — 1 ст. лЦукор — 3/4 склянкиОцет — 1 ст. лПерець чорний/духмяний — по 5 шт.Гострий перець свіжий — за смаком. Овочі ріжемо велики-ми кубиками. Моркву на-тираємо. Часник ріжемо тоненькими пластина-ми. В емальовану кастру-лю вкладаємо всі овочі, після чого перемішуємо. У процесі перемішуван-ня потрібно додати олію, часник, сіль і цукор. Далі отриману суміш стави-мо на невеликий вогонь. Після закипання вари-мо ще впродовж 20 хви-лин, повільно помішую-чи овочі. Додаємо зелень,

попередньо подрібнивши, і проварюємо салат ще 10 хвилин. Гарячим салат пот-рібно розкласти в зазда-легідь підготовлені й стерилізовані пів-літрові банки, закру-чуємо, перевертає-мо й укутуємо. Виходить 6-7 ба-нок.

Кабачки закусочні 3 кг кабачків порізати кружаль-цями висо-тою 0,5 см і переріза-ти навпіл. 500 грамів моркви порізати кружальця-ми також. Далі нам знадобить-ся:перець солодкий 2-3 шт;250 грамів води;2 ст. л. солі;150 грамів цукру;100 грамів олії;150 грамів оцту;2 головки часнику (по-

давити чи порізати). Спеції за бажанням — перець духмяний, чорний, лист лавровий, перець гір-кий. Зелень — без фанатиз-му, за смаком — кріп, пет-

р у ш -ка.

У вели-кий баняк в к и д а є -мо все, ок-рім кабач-ків. Коли все забуль-кає, додає-

мо кабачки і варимо на се-

редньому вог-ні п’ять хвилин,

але не більше. Розкладаємо в стерилі-зовані півлітрові банки, закатуємо, перевертаємо і вкутуємо. Із цієї порції виходить 6-7 баночок.

Кабачки мариновані на зиму Кабачки залити во-дою на 10-12 годин. По-мити, обсушити. Наріза-ти кружальцями по 1 см і порізати навпіл. У сте-рилізовані банки поклас-ти лавровий лист, хрін, перець горошком (дух-мяний/чорний), часник, гіркий перець за смаком, кріп сушений (суцвіття). Заповнити банки кабач-ками. Залити окропом на 10-15 хвилин. Доки банки з кабачками прогрівають-ся, поставити нову воду на окріп. Злити і знов зали-ти свіжим окропом. Дати постояти 10 хвилин. Злити воду в баняк.

Готуємо маринад. На півторалітрову (1,5 л) банку кабачків — по 1 ст. л солі, 1 ст. л цукру, 1 ст. л оцту. Оцет додати без-посередньо в розчин солі з цукром, який перед цим прокипів 5 хвилин. Залити кабачки, за-катати, перевернути і вку-тати.

Салат «Під горілочку» І під горілочку, і до картопельки взимку — саме те! Потрібно:капуста — 1 кг; морква — 1 кг;цибуля ріпчаста — 1 кг; перець болгарський — 1 кг; помідори — 1 кг;огірки — 1 кг;олія — 150 г; оцет — 200 г; цукор — 5 ст. л.;сіль — 5 ч. л.;перец чорний/духмяний, гіркий за смаком;лавровий лист (порвати на три-чотири частини);зерна кропу — за смаком. Овочі помити, почи-стити і все нарізати со-ломкою. Помідори порі-зати навпіл. Викласти в миску, залити олією, оц-том, засипати цукром і сіллю, додати спеції. Пе-ремішати і дати настояти-ся впродовж години. Кож-ні 15 хвилин перемішує-мо. Перекласти в баняк і поставити варити, по-стійно перемішуючи. Піс-ля закипання варити не більше 7-10 хвилин. Роз-класти в стерилізовані банки рівномірно з мари-надом. Закатати і вкутати на добу. Зберігаймо літні та осінні смаки в баночках! Смачного! ■

ПРО ЗАПАС

Літо в банці Прості, економні та швидкі закрутки на зиму

■

НА ДЕСЕРТ

Ех, яблучко, та на тарілочці!Смачні фрукти — словами не передати!

■

Яблучний пиріг: мінімум часу — максимум смаку.❙

До зими готові!❙

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Хоч ми навчилися заморожувати, сушити, маринувати і заквашувати літні та осінні дари садів і городів, щоб так зберегти максимум корисного, що є в них, усе ж таки хочеться ще й літнього салатику. Щоб узимку відварити картоплі в мундирах, пок-раяти тоненько сало і відкрити салат з ароматом літа чи ранньої осені. А чому б і не приготувати такий? Цікавими рецептами салатів на зиму поділилася Євгенія Терещук у кулінарній спіль-ноті. Можу сказати, що вони дуже смакують і зараз. А що? Мусила ж я скуштувати, перш ніж радити! Отож готуємо салати із сезонних овочів.

СЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 2019 15СПОРТ

«Звісно, програвати прикро, але це нормально — вчасно отримати «на горіхи» потрібно було. Це корисно для подальшої підготовки»

Сергій Вітерголовний тренер ХК «Донбас» (Донецьк)

УКРАЇНА МОЛОДА

Григорій ХАТА

На борцівський чемпіонат світу до Казахстану українсь-ка збірна вирушила, маючи на меті провести генеральну ре-петицію перед літньою Олім-піадою-2020 в Токіо. Утім, ок-рім перевірки свого медально-го потенціалу, головний ак-цент у синьо-жовтій збірній зроблено на здобуття олімпій-ських ліцензій, котрі на ЧС-2019 зможуть отримати шес-теро кращих борців у кожній із вагових категорій. «На минулому ЧС у нас було «золото» і дві «бронзи», тож якщо повторимо цей ре-зультат, буду задоволений. — наголосив головний тренер команди українських борчинь Володимир Євонов. — Однак ліцензій здобути хотілося б більше, аби в майбутньому не відволікатися на кваліфі-каційні турніри й цілеспря-мовано готуватися до літніх Ігор». Водночас першу нагороду для «синьо-жовтих» на чем-піонаті світу-2019, який про-ходить у нещодавно перейме-нованій на честь колишнього президента країни Нурсулта-на Назарбаєва столиці Казах-стану — місті Нур-Султан, приніс борець греко-римсь-

кого стилю Жан Беленюк. Поїхавши на «мундіаль» у статусі народного депутата й відвідавши перед турніром парламент Казахстану, Жан здобув у Нур-Султані свій дру-гий у кар’єрі титул чемпіона світу. Уперше на найвищу схо-динку планетарного п’є де-сталу Беленюк піднявся в 2015 році в американсько-му Лас-Вегасі. Відтоді зна-ний спортсмен зібрав чима-лу кількість престижних на-город, розжившись, зокрема, й «сріблом» Олімпіади-2016 в Ріо. Утім, без сумніву, амбіції Беленюка сягають олімпійсь-кого «золота», й переможний виступ на цьогорічному чем-піонаті світу був одним із важ-ливих підготовчих аспектів до Олімпіади-2020. «Споді-ваюся, що після Токіо зможу на мажорній ноті завершити борцівську кар’єру. Хочеть-ся провести життя яскраво, аби в старості було що дітям розповісти», — розпочинаю-чи політичну кар’єру, гово-рив Жан Беленюк. Водночас репетиція перед майбутніми Іграми Жану вда-лася на славу. «Я дуже бага-то працював для того, аби до-сягти цієї перемоги. У фіналі

мені протистояв дуже сильний суперник, і я радий, що зміг перемогти», — відзначив Бе-ленюк. Так, у вирішальній су-тичці ЧС іменитому українсь-кому «класику» опонував не-

поступливий угорець Віктор Лоренч, якого Жан зумів пе-ремогти лише з перевагою в одне очко — 2:1. Додамо, що на шляху до фіналу у своїй категорії до

87 кг Беленюк по черзі здо-лав білоруса Миколу Стаду-ба (3:1), хорвата Івана Хукле-ка (7:1), мексиканця Альфон-со Лейву Йепеса (5:1) та німця Деніса Кудлу (2:1). ■

Григорій ХАТА

Знаючи стан зимового спорту в Ук-раїні, дивуватися, що перед стартом нового сезону у вітчизняному хокей-ному господарстві виникли проблеми, думається, не варто. Іще за кілька тижнів до першого вкидання шайби Федерація хокею Ук-раїни та Українська хокейна ліга ніяк не могли залагодити організаційні не-порозуміння. Практично до останньо-го розглядався варіант, що організа-тором чемпіонату країни знову буде ФХУ, хоча й самі клуби, й УХЛ, котра останні три сезони відповідала за всі оргпитання, не бажали кардинальних змін. Зрештою, за три дні до старту ново-го ЧУ, зібравши велику пресконферен-цію, генеральний директор УХЛ Сергій Варламов із полегшенням заявив, що ліга досягла домовленостей з ФХУ, яка передала їй права на проведення чем-піонату на наступні три роки. До того ж гендир УХЛ наголосив, що з ниніш-нього сезону в українському хокеї пла-нується проведення матчу всіх зірок та, за прикладом НХЛ, «зимової кла-сики» під відкритим небом на футболь-ному стадіоні. Водночас стартовий поєдинок УХЛ-2019/2020 відбувся на ковзанці «Аль-таїр» у Дружківці, де кілька останніх сезонів свої матчі проводить флагман вітчизняного хокею та чинний чемпіон країни — «Донбас». За традицією, в першому матчі нового сезону зійшли-ся дві найкращі команди попереднього розіграшу — «Донбас» та «Дніпро». Вочевидь херсонській команді доб-ре запам’яталася її невдача в «золотій» серії, тож ні підтримка рідних стін, ні чемпіонський статус не допоміг до-нецькому колективу продовжити пе-реможну серію. І нехай основний час стартового поєдинку завершився вні-

чию, в «овертаймі» «дніпряни» все ж повернули невеличкий боржок своєму принциповому опоненту (5:4), проде-

монструвавши таким чином готовність і надалі конкурувати за чільну позицію в українському хокеї.

«Цей успіх додасть нам упевненос-ті. Перемога над командою хорошого рівня завжди додає сил», — зазначив головний тренер «Дніпра» Дмитро Під-гурський. При цьому очільник «Донбасу» Сер-гій Вітер визнав, що в програному мат-чі його підопічні діяли дещо самовпев-нено. «Звісно, програвати прикро, але це нормально — вчасно отримати на горіхи потрібно було. Це корисно для подальшої підготовки», — відзначив наставник донецької команди, котра в жовтні розпочне боротьбу за Континен-тальний кубок. Аби нарешті подолати груповий етап другого раунду КК, донеччани зголосилися бути його господарями. Щоправда, проводити свої домашні матчі на євроарені «Донбас» буде не в Дружківці, а значно далі від зони бойо-вих дій — в Броварах, що під Києвом. Донедавна тут були прописані «Крижані вовки», однак з минуло-го сезону вони представляють столи-цю. Після зміни місця проживання у «вовків», які раніше виступали в ролі аутсайдерів, схоже, дещо змінилася й кваліфікація. Принаймні в матчі пер-шого туру вони впевнено здобули три очки, розгромивши харківське «Дина-мо» — 6:2. Водночас найбільший ра-хунок першого туру було зафіксовано в матчі між «Кременчуком» та «Білим барсом» — 6:0.. ■

Жан Беленюк — дворазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби.Фото з сайта ukranews.com.

❙❙

БОРОТЬБА

«Жити потрібно яскраво»Перша нагорода вітчизняних борців на чемпіонаті світу в Казахстані в активі народного депутата

■

ХОКЕЙ

Повчальний урокНа старт нового сезону під егідою української хокейної ліги вийшло шість колективів

■

Чинний чемпіон країни — «Донбас» — у стартовому матчі нового чемпіонату країни програв віцечемпіону з Херсона.Фото з сайта uhl.ua.

❙❙❙

КАЛЕЙДОСКОПСЕРЕДА, 18 ВЕРЕСНЯ 201916

Читайте в наступному номері:

КРОСВОРД ВІД МАЛАНКИ №104■

ПОГОДА■

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло Дорошенко

Засновник i видавець —

ПП «Україна молода»

Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

© Дорошенко М.І., 2013

Передплатні індекси: 60970, 1555

Наша адреса: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50

Телефони редакції: 044-361-62-61;

з мобільного: 094-926-32-61

Електронна пошта редакції:ukrmoloda@ukr.net

Рекламне бюро:

reklama-umoloda@ukr.net

Вiддiл реалiзацiї:

454-84-41

sale_umoloda@ukr.net

«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kyiv.ua

Відділи:

економіки — wagmer@ukr.net

культури, історії, суспільних проблем —

vsamchenko@i.ua

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 3009104

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 541 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», Газета виходить

у вівторок, середу, п’ятницю—суботу (спільний номер)

Тираж 86734

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.

Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець.

Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа»,

«Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми»,

«Проекти», «Альма-матер», «Продукт», «Протистояння»,

«Вітаємо», «Любов і шана».

Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

ПРИКОЛИ■

Інформація

надана

Гідрометцентром

України.

Захід +3…+8

+10…+15

Північ +4…+9

+11…+16

Центр +4…+9

+14…+19

Схід +4…+9

+13…+18

дощ,

гроза

сонячно

мінлива

хмарність

хмарно

дощ

снігПівдень +4…+9

+15…+20

— Розо Мойсеївно, а вчора ви говорили, що все було добровiльно. — Товаришу лейтенанте, діа-мант виявився фальшивим, значить, це все-таки було згвалтування.

* * * — Роза Марківна скаржить-ся подрузі: «Дуже хочеться тепла, любові, чоловічих рук на талії, та й талію хочеться».

* * * — Сьомо, шо сталося? Звідки синець? — Та Іда повернулася з сана-торію і за показаннями лічильника з’ясувала, скільки ночей я не ночу-

вав удома.

* * * — Рабиновичу, як життя? Рабинович, зітхнувши: — Мухам би сподобалося.

* * * — Моню, а ти казав колись своїй дружині, що ти про неї ду-маєш? — Звичайно, хочеш шрам на го-лові покажу?

* * * Одеса. Продуктовий магазин. Анонс: «Особи, які не потребують решти, обслуговуються позачерго-во».

Ловець проукраїнських душ доброокийІван Світличний, засуджений за антирадянську діяльність до семи років таборів суворого режиму та п’яти років заслання, протестував голодуванням

По горизонталі: 1. Сім’я левів чи парад пред-ставників ЛГБТ-спільнот. 4. Відомий одеський пляж. 8. Довга глибока ка-нава, що має оборонне призначен-ня. 9. Невеликі пиріжки різної фор-ми в узбецькій кухні з начинкою з руб-леного м’яса, цибулі і зелених пряних трав. 10. Спосіб з’єднання деталей за допомогою клею. 11. Жанр рок-музи-ки, що зародився у Британії на початку 1960-х років. 12. Вишивка або смуж-ка тканини на краях одягу, взуття для оздоблення. 13. Сорт білого виногра-ду та вино з нього. 15. Православний Святий, якого називають Цілителем. 21. Спеціальний прилад для перегля-ду діафільмів та слайдів. 24. Облас-ний центр, рідне місто Юрка Журав-ля та Анжеліки Рудницької. 25. Пред-ставник одного з давніх індіанських племен, що жило на території Перу. 26. Штучний супутник. 27. Народна депутатка минулого скликання, юрис-тка, яка наполягала, щоб її звали Альо-ною. 28. «Збільшовиченої ... піонери, піонери — партія веде!» (Павло Тичи-на). 29. Предмет, який видають у гар-деробі в обмін на одяг. 30. Насильни-цьке незаконне забирання частини за-робленого.По вертикалі: 1. Місце, де стоять вулики із бджо лами. 2. Бразильський екс-ле-гіонер київського «Динамо», який у

2009—2013 роках виступав під номе-ром 44. 3. Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє коман-дуючого. 4. Викопна мавпа, проміж-на ланка в еволюції людини за тео-рією Дарвіна. 5. Творче псевдо класи-ка білоруської літератури Костянтина Міцкевича. 6. Ім’я подружки Дональ-да Дака із Діснеївського серіалу. 7. Переносне житло чукчів. 14. Відомий польський письменник-фантаст, ав-тор «Соляриса». 16. Частина обличчя, яку не варто сунути до чужого проса. 17. Граф ство у Великобританії. 18. Бо-ковий або верхній брус рами дверей. 19. Американський учений, винахід-ник лампи розжарювання, телефона і фонографа. 20. Солодке виноград-не вино, настояне на ароматичних тра-вах. 22. Чоловіче ім’я. 23. Найманий убивця.■

Кросворд №103від 17 вересня

Адреналіна ШУГАЙ

В українському прокаті стартує показ британсько-американського політичного три-лера «Державні таємниці». Стрічка заснова-на на реальних подіях. У 2003 році співробіт-ниця британської розвідки Кетрін Ган опри-люднила секретну записку АНБ (підрозділ міноборони США). У ній ішлося про змову високопосадовців США і Великобританії та незаконні дії, які передували вторгненню в Ірак. Публікація записки викликала справж-ній міжнародний скандал, а Кетрін Ган була

арештована за обвинуваченням у розголо-шенні державної таємниці. Роль спецаген-тки, якій доводиться робити нелегкий вибір між обов’язком і власною совістю, блискуче втілила на екрані Кіра Найтлі. А от у реальному житті актриса виявила-ся ще тим «партизаном». Адже Кіра нещо-давно вдруге стала мамою, та своїм прихиль-никам про радісну подію й слова не сказала! Зовсім випадково Кіру Найтлі та її чоловіка Джеймса Райтона, які прогулювалися з візоч-ком для немовлят, уздрів на вулицях Лондона папараці та зазнімкував! Молода мама поки

що ніяк не коментує цю інформацію, тому ні стать новонародженого маляти, ні ім’я наразі не відомі. Про вагітність 36-річної Кіри стало ві-домо в травні. Свій цікавий стан вона тради-ційно не коментувала, але чималий круглий животик, з яким актриса з’явилася на одно-му із заходів, говорив сам за себе. Нагадає-мо, старшій донці пари — Еді — вже чоти-ри роки. Раніше актриса розповідала в своїх інтерв’ю, що поєднувати материнство і кіно їй допомагає «сильна група підтримки» — чу-довий чоловік, мама і тесть. ■

Варка ВОНСОВИЧ

Є різні методи боротьби за навколишнє середовище: зби-рати пожертви для збережен-ня зелених насаджень або ж са-мотужки саджати дерева, писа-ти петиції до місцевої влади, а то й у вищі інстанції, виходити з пікетами проти незаконних забу-дов чи вирубування лісів тощо. Не факт, що всі вони однаково ефективні, але справа кожного робити те, що він у змозі. Зов-сім неординарний і навіть ек-зотичний метод захистити при-роду втілила у життя жителька Британських островів Кейт Кан-нінгем. 34-річна жінка виріши-

ла вийти заміж за... бузину й офіційно змінити своє прізви-ще на «Елдер», що англійською й означає «бузина». Що цікаво, у Кейт є сім’я — її бойфренд та двійко дітей, які повністю під-тримали її у цій ексцентричній витівці, адже, як заявила сама пані Каннінгем-Елдер, мета цьо-го вчинку благородна — збере-

ження довкілля. Саме завдяки приверненню уваги до цієї це-ремонії Кейт намагається зупи-нити прокладання дороги через парк. Що цікаво, це не перший подібний вчинок у світі, здійсне-ний заради охорони флори нашої планети, адже це прописна істи-на, що земля — наш спільний

дім, про який ми повинні дбати всі гуртом. Так, скажімо, житель-ка США також вийшла заміж, тільки цього разу за старезний фікус, аби його не зрубали. А от, скажімо, в Мексиці це взагалі по-ширена практика — одружувати-ся з деревами. Таким чином мо-лодята ніби отримують благосло-вення від природи. ■

ФЛОРА

Заміж за... бузинуЯк британка за довкілля боролася

■

НАРОДИНИ

Таємниці Кіри НайтліАкторка так і не вийшла з ролі секретного агента

■

Кіра Найтлі.❙

19 вересня за прогнозами синоптиків

Київ: хмарно з проясненнями, мiсцями невеликий дощ. Вiтер захiдний, 7-12 м/с. Температура вночi +6...+8, удень +14...+16.

Миргород: без опадiв. Уночi +6...+8, удень +15...+17.Вiнниця: мiсцями невеликий дощ. Уночi +6...8, удень +15...+17.Одеса: без опадiв. Уночi +7...+9, удень +17...+19.

17 вересня температура води в Чорному та Азовському мо-рях становила 20-22 градуси, у Днiпрi бiля Києва — 19.

Курорти Карпат: хмарно з проясненнями, мiсцями невели-кий дощ. Трускавець: уночi +5...+7, удень +12...+14. Моршин: уночi +4...+6, удень +12...+14.