МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ - bdpu.orgbdpu.org/sites/bdpu.org/files/konferencii/stud_tez/tezy_2… · Web vie . Раков С.А. Математична

Збірник тез наукових доповідей студентів. Том 3. Природничі науки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИБердянський державний педагогічний університет

ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ

СТУДЕНТІВБЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУна Днях науки 23 травня 2013 року

Том 3.Природничі науки

Бердянськ2013

1

Бердянський державний педагог ічний ун іверситет

УДК 37.01(06)ББК 74я5

З 41Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. – Том 3. Природничі науки. – Бердянськ : БДПУ, 2013. – 356 с.

Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол № 11 від 05.04.2013 р.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової

роботи, відповідальний редактор; Зарва Вікторія Анатоліївна – д.філол.н., проф., ректор Бердянського державного педагогічного університету; Алєксєєнко Ірина Вікторівна – д.політ.н., проф., декан соціально-гуманітарного факультету; Казанцева Лариса Іванівна – к.пед.н., доц., директор Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти; Коваль Людмила Вікторівна – д.пед.н., проф., директор Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв; Кушнірюк Сергій Георгійович – к.н. з фіз. вих. та спорту, доц., декан факультету фізичного виховання; Малихін Андрій Олександрович – к.пед.н., доц., директор Інституту фізико-математичної та технологічної освіти; Саєнко Владислав Григорович – д.екон.н, доц., декан факультету економіки та управління; Харлан Ольга Дмитрівна – д.філол.н., проф., директор Інституту філології та соціальних комунікацій; Хоменко Віталій Григорович – к.техн.н., доц., декан факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій.

У збірнику тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету друкуються матеріали виступів на Днях науки університету 23 травня 2013 року. У публікаціях розглядаються актуальні проблеми природничих і технічних дисциплін та методики їх викладання.

© Бердянський державний педагогічний університет

2


ЗМІСТМАТЕМАТИКА, ФІЗИКА ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИКЛАДАННЯ

Бабак Роман. До питання проведення тестового контролю в курсі алгебри 9 класу в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання....................................................................................................... 11Близнюк Роман. Управление орбитальным движением космических летательных аппаратов.............................................................................. 12Богучарова Лилия, Гребещенко Элеонора, Николаева Людмила. Моделирование некоторых задач электродинамики в пакете Mathcad.. 14Божко Ірина. Математичне моделювання засобами шкільної математики.................................................................................................. 16Буркут Ольга. Комп’ютерна підтримка процесу знаходження наближеного розв’язку диференціального рівняння................................ 18Дузь Олена. Напрямки організації навчання математики учнів старшої школи в умовах Web – зорієнтованого освітнього середовища................ 19Зиборов Андрей. Моделирование устойчивости систем дифференциальных уравнений применительно к фазовой автоподстройке частоты............................................................................. 21Каніна Єлизавета. Методичні аспекти інформаційного забезпечення системи дистанційного навчання............................................................... 23Каніна Єлизавета. Роль математичного моделювання в дослідженнях родовищ корисних копалин.......................................................................... 24Коноваленко Ірина. Моделювання процесу нітидизації фосфіду індію........ 26Крилов Євгеній. Квантові точки – сучасний етап розвитку наноелектроніки........................................................................................... 28Куріленко Євген. Перспективні наноструктурні матеріали..................... 29Лазаренко Ганна. Формування логічної та дослідницької математичних компетентностей у процесі вивчення змістової лінії рівнянь та нерівностей в основній школі...................................................................... 31Маковеев Николай. Моделирование устойчивости синхронного генератора, работающего на сеть большой мощности........................... 32Мухоедов Антон. Принципы и возможности трехмерной 34

3


графики.......Несторова Наталя. Розвиток аналітичного мислення учнів при вивченні числових послідовностей у класах з поглибленим вивченням математики..... 36Олейник Катерина. Психолого-педагогічні передумови формування евристичних здібностей учнів основної школи на уроках алгебри.......... 37Пажус Оксана. Організація науково-дослідницької діяльності учнів класів математичного профілю при вивченні математики....................... 39Пелешко Альона. Особливості навчання учнів основ теорії подільності в класах з поглибленим вивченням математики....................................... 40Пономаренко Анна. Наближене обчислення подвійних інтегралів від швидкоосцилюючих функцій з використанням спайн – інтерлінації функцій...................................................................................................................

42

Пономаренко Анна. Прикладний аспект математичної теорії вузлів.... 43Семенова Катерина. Дистанційне навчання: новий напрям організації сучасного освітнього простору................................................................... 45Семенова Катерина. Факультативні заняття у старшій школі в класах з поглибленим вивченням математики......................................................... 46Тінькова Дар’я. Роль математичної статистики у підготовці соціального педагога.................................................................................... 48Царук Єлизавета. Розвиток дослідницьких умінь учнів при розв’язуванні задач з параметрами............................................................. 50

ІНФОРМАТИКА ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯАндрєєв Михайло. Застосування Adobe Captivate для розробки інтерактивного програмного забезпечення............................................... 52Бессонов Олексій. Розробка мультимедійного методичного забезпечення дисципліни “Вища математика”.......................................... 53Бєляк Анастасія. Аналіз загальних можливостей застосування різних систем комп’ютерної математики для розв’язування задач з фізики..... 55Бєляк Анастасія. Використання мікроблогінгу в навчальному процесі...... 56Богдан Альона. Ефективні методи застосування презентацій.............. 58Богданов Сергій. Використання програми Foxit Reader в 59

4


освіті............Войтович Анна. Взаємозв’язок інтернет-адиктивної поведінки з творчою активністю особистості................................................................ 61Галаш Анна. Підготовка фахівців-економістів до майбутньої професійної діяльності на основі використання системи “1 С: Підприємство”............................................................................................. 63Гордусенко Оксана. Інформаційно-аналітична діяльність..................... 64Григор’ян Юлія. Використання системи комп’ютерної математики Marle в лабораторному практикумі з фізики.............................................. 66Григор’ян Юлія. Розміри на кресленні та створення розмірних стилів у середовищі САПР Аuto-CAD......................................................................... 67Григор’ян Юлія. Самоосвіта сучасної молоді за допомогою вебінарів....... 69Григор’ян Юлія. Інформаційна підтримка навчального процесу з використанням технології Вікі....................................................................... 72Григор’ян Ірина. Навчання програмуванню мікроконтролерів майбутніх інженерів-педагогів за допомогою “AVD-мікролаб ІІ”.................................. 73Голуб Оксана. Аналіз недоліків застосування баз даних для підтримки вступної кампанії у вищих навчальних закладах........................................ 76Горбачевська Олена. Сучасні технології навчання майбутніх інженерів-педагогів правовим основам захисту інформації.................... 78Димова Ірина. Застосування віртуального середовища Virtual Box при навчанні сучасним операційним системам................................................. 79Кисель Полина. Информация как объект гражданских правоотношений.......................................................................................... 81Кожевін Олександр. Захист конфіденційної інформації в системі “1 С:Підприємство”......................................................................................... 82Мітєва Анастасія. Використання програми “Windows Movie Maker” у навчальному процесі.................................................................................... 84Попов Пилип. Використання автоматизованих систем управління проектами при дипломному проектуванні.................................................. 85Попов Пилип. Аналіз технологій захисту бездротових мереж................ 87

5


Перечепа Наталя. Можливості хмарних сервісів та систем керування навчанням для вирішення задач дистанційної освіти................................ 90Рудченко Олександр. Порівняльна характеристика дзеркальних фотоапаратів................................................................................................. 91Савченко Сергій. Засоби боротьби зі спамом в умовах вищого навчального закладу.................................................................................... 93Светенко Дар’я. Порівняльний аналіз графічних редакторів Компас-3 D та AutoCAD та можливість їх застосування в навчальному процесі... 95Светенко Дар’я. Теоретичні і практичні основи підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей з мережевих технологій............. 96Сибірцев Віталій. Вільне програмне забезпечення в освіті..................... 98Сидоренко Павло. Використання системи комп’ютерної математики MathCAD в лабораторному практикумі з фізики......................................... 99Смолянинова Екатерина. Marle, как универсальная система программирования в обучении школьников................................................

101

Солоха Ольга. Аналітична складова інформаційної діяльності...............

103

Співак Ірина. Комп’ютерні технології в професійній підготовці майбутніх економістів....................................................................................

105

Столбченко Юрій. Аналіз операційної системи Microsoft Windows 8.............

106

Тернова Світлана. Технологія застосування експертних систем для навчання студентів медичних навчальних закладів...................................

108

Тюркеджи Анатолій. Міжнародний рейтинг університетів України.........

110

Тюркеджи Анатолій. Аналіз та проектування системи керування автошколою за допомогою уніфікованої мови моделювання....................

111

Узунова Юлія. Автоматизація облікового процесу з програмою “1 С: Підприємство”...............................................................................................

113

Хазієва Лідія. Особливості впливу Інтернет-адикції на ціннісно-мотиваційну сферу студентів.......................................................................

115

Хоменко Олександр. Огляд системи комп’ютерної математики для операційної системи 11

6


Linux........................................................................... 6Чирка Анна. Зв’язок властивостей темпераменту та інтернет-адиктивної поведінки особистості..............................................................

118

Шегда Михайло. Переваги використання мобільних пристроїв в навчальному процесі.....................................................................................

120

Щербина Євген. Аналіз розвитку портативної операційної системи андроїд..........................................................................................................

122

Щербина Євген. Брандмауер як спосіб захисту від атак у мережі..........

123

БІОЛОГІЯ. ЕКОЛОГІЯ. БЖД. ЗДОРОВ’Я. СПОРТ. РЕАБІЛІТАЦІЯ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Баран Ігор. Сонячна активність та навколишнє середовище...................

125

Беляєв Володимир. Шкідливість та користь малих доз іонізуючого випромінювання.............................................................................................

126

Беседа Дар’я. Здоров’я школяра: негативні та позитивні тенденції.........

128

Бижонов Вячеслав. Математические подходы к оптимизации функционального состояния спортсмена..................................................

130

Бобровська Анастасія. Аборт як соціальна проблема............................

132

Бондаренко Юлія. Особливості зимових надзвичайних ситуацій та показник їх наслідків на території України..................................................

133

Боярченко Ганна. Оптимізація фізичного стану баскетболісток на етапі спортивного вдосконалення...............................................................

134

Вертипорох Олександра. Характеристика впливу рухливих ігор на здоров’я дітей та розвиток швидкісно-силових здібностей учнів молодшого шкільного віку............................................................................

136

Воєвода Марина. Бронхіальна астма у дітей............................................

138

Ворожцов Олександр. Фізична реабілітація при захворюваннях серцево-судинної системи...........................................................................

140

Ворожцов Олександр. Вплив фізичної культури на розумові здібності людини..........................................................................................................

142

Гондаревская Анна. Экспериментальное апробирование

7


воздействия лекарственных комплексов на травмы спортсменов................................

143

Димова Ірина. Вплив рухливих ігор на фізичний та моральний стан студентів під час занять з фізичного виховання у ВУЗі.............................

145

Дубинська Юлія. Проблема діагностики пороків серця у дітей...............

147

Єрьоміна Дар’я. Вплив акселерації на здоров’я сучасних підлітків.........

148

Жовновата О. Динаміка розвитку спритності студенток І курсу економічних спеціальностей під впливом занять аеробного характеру....

150

Іванченко Юлія. Умовне гальмування в процесі навчання дітей............

152

Кальцева Євгенія. Аналіз анкетування про стан постави учнів 8-9 років......

154

Копійка Катерина. Визначення мотивації відвідування уроків фізичної культури учнів четвертих класів в залежності від стану їх здоров’я.........

155

Кравченко Юлія. Вплив рухливих ігор на розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку...................................................................

157

Махарін Юлія. Розвиток спритності та швидкості учнів молодшого шкільного віку засобами рухливих ігор як однієї з передумов фізичної підготовленості..............................................................................................

158

Митяненко Олексій. Вплив занять спортивним орієнтуванням на розвиток витривалості хлопців середнього шкільного віку.........................

160

Морозов Антон. Показники сформованості професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури..................

162

Решетняк Віктор. Вплив антропогенних електромагнітних полів на здоров’я людини...........................................................................................

163

Решетняк Віктор. Вплив рухливих ігор на розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку...................................................................

165

Сахно Ольга. Фізіологія рухової активності...............................................

167

Семенченко Аліна. Роль спадковості, конституції, віку та статі у виникненні захворювань...............................................................................

168

Сільченко Ганна. Мотиваційний компонент підготовки майбутніх учителів фізичної культури з упровадженням здоров’яформуючих технологій................................................................................................. 17

8


..... 0Траулина Наталья. Профилактика травматизма у бегунов на средние и длинные дистанции...................................................................................

172

Трюхан Ольга. Землетрус: дії населення й рятувальних формувань під час і після землетрусу; масштаби небезпеки............................................

173

Фоменко Юлія. Алергія як одна з найактуальніших проблем педіатрії...

175

Халак Катерина. Вегето-судинна дистонія та методи її лікування...........

177

Халак Катерина. Реакція системи кровообігу на фізичні навантаження в підлітків з вегетативною дисфункцією.......................................................

179

Хатько Сергій. Біохімічні проблеми захворювання на СНІД в Україні.....

180

Хатько Сергій. Фізіологічні механізми сну..................................................

182

Хоменко Юлія. Проблема збереження психічного здоров’я дітей та підлітків...........................................................................................................

184

Шитик Олександр. Методика розвитку силових здібностей у початківців в пауерліфтингу.........................................................................

185

Щербакова Альона. Рекреаційні можливості та екологічні проблеми міста – курорта Бердянськ............................................................................

186

Юрченко Інна. Здоровий спосіб життя – основа збереження здоров’я людини..........................................................................................................

187

ЕКОНОМІКА ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯБубер Тетяна. Структура та основні етапи інноваційного процесу..........

189

Бубер Тетяна. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил...

191

Букін Пилип. Концепція та модель створення корпоративного інформаційного порталу...............................................................................

194

Булах Євген. Інструменти менеджменту якості в системі управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.......................................

195

Бучакчийський Андрій. Інформаційна складова формування систем логістики підприємств торгівлі....................................................................

198

Воскобойников Денис. Аналіз ефективності соціальної політики в

9


Україні............................................................................................................

200

Гавриленко Наталія. Державна інноваційна політика в Україні ..............

203

Гавриленко Наталія. Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу промислових підприємств.........................................................

205

Галаш Анна. Проблеми та перспективи розвитку туристичної інфраструктури міста Бердянська................................................................

207

Гасанов Гамат. Географическая многоликость Республики Азербайджан.................................................................................................

210

Горнікова Анастасія. Математичне моделювання економічних криз......

212

Грінь Ганна. Модель оцінки конкурентоспроможності підприємства......

214

Грінь Ганна, Оленич Ян. Традиційні норми інституційного середовища земельно-майнового комплексу.................................................................

216

Давидов Роман. Методологія впровадження інформаційної автоматизованої системи управління сільськогосподарським підприємством...............................................................................................

217

Денисенко Анжеліка. Дослідження сучасних моделей інвестиційного попиту.............................................................................................................

219

Дяченко Катерина. Лісові ресурси України...............................................

221

Дяченко Катерина. Стимулювання інноваційної активності персоналу на підприємстві..............................................................................................

222

Єлагіна Любов. Трудова міграція населення України..............................

224

Желяков Руслан. ІТ аутсорсинг як інструмент зниження витрат підприємства.................................................................................................

225

Жук Марина. Сучасний стан фондового ринку України............................

227

Жук Марина. Зайнятість в Україні: проблеми та шляхи вирішення..........

229

Зозуля Альона. Міжнародна міграція робочої сили..................................

231

Зозуля Альона. Перспективи стимулювання інноваційно-

10


інвестиційного розвитку регіонів України ....................................................

233

Іванова Ганна. Аналіз потенціалу курортно-оздоровчого комплексу міста Бердянська...........................................................................................

236

Калач Ганна. Харчова промисловість України...........................................

238

Кальма Інна. Модельний аналіз з виробничої діяльності санаторія та шляхи її вдосконалення ...............................................................................

239

Kapanadze Tamta. Economic Study – Educational Resources in Geor-gia...

241

Клименко Марія. Економічна безпека в умовах ринкових трансформацій..............................................................................................

242

Клименко Марія. Оцінка ефективності інноваційних проектів на підприєвстві...................................................................................................

244

Клімович Дар’я. Оцінка привабливості інвестування вітчизняного підприємства ................................................................................................

246

Кожевін Олександр. Розрахунок рекреаційної місткості пляжної зони Запорізької області......................................................................................

248

Кожевін Олександр. Організація системи захисту комерційної таємниці на підприємстві...............................................................................

250

Кононов Дмитрий. Литература особенности реорганизации хозяйственных обществ в формах слияния и присоединения..................

251

Копилов Максим. Формування комплексного підходу до розробки маркетингової стратегії туристичної агенції...............................................

253

Куліда Олександра. Вдосконалення форм матеріального заохочення працівників сфери послуг............................................................................

256

Маслінков Євгеній. Моделі стратегічного управління підприємством....

260

Медведева Анна. Анализ законодательного регулирования делопроизводства в Республике Беларусь................................................

261

Мельникова Ганна. Зовнішні економічні зв’язки України..........................

263

Мельникова Ганна. Державне регулювання інноваційної діяльності......

265

Мухін Іван. Роль Інтернет-технологій в просуванні продукції на міжнародний 26

11


ринок....................................................................................... 8Ноздріна Ганна. Фактори та оцінка інвестиційної привабливості санаторно-курортного закладу.....................................................................

270

Носач Юлія. Розвиток економічної теорії в сучасній Україні ....................

273

Носач Юлія. Проблема безробіття в Україні..............................................

275

Оленич Ян. Особливості економічного розвитку країн СНД в період переходу до інноваційної економіки.............................................................

277

Оленич Ян. Регіональні аспекти забезпечення енергетичної безпеки.....

279

Омельницький Андрій. Бізнес-аналіз технологій взаємодії з користувачами продукції фірми та методи їх автоматизації.....................

280

Підварко Олена. Управління лісовим комплексом на засадах збалансованого розвитку.............................................................................

282

Підварко Олена Роль інновацій у підвищенні конкурентоспроможності підприємства..........................................................................................................

284

Пінчук Олександра. Розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури Сходу України як складова структурної модернізації економіки промислових регіонів...................................................................................

286

Пінчук Олександра. Інвестиційні ризики та причини їх виникнення.......

289

Пинчук Ксения. Правовое регулирование раздельного сбора твердых бытовых отходов...........................................................................................

291

Попова Ульяна. Теневая экономика России.............................................

293

Прокофьев Максим. О приостановлении оказания жилищно-коммунальных услуг в Республике Беларусь............................................

294

Савовська Анастасія. Пошук нової парадигми економічної теорії у ХХІ столітті............................................................................................................

296

Савовська Анастасія. Аналіз інфляційного процесу в Україні................

298

Савушкін Дмитро. Вибір інвестиційного проекту в процесі обґрунтування інвестиційних рішень...........................................................

299

Сіра Маргарита. Туристсько-рекреаційні ресурси ландшафтів................

301

12


Сіра Наталія. Безробіття серед молоді України.........................................

303

Сопелкина Наталя. Оцінка управління валютними ризиками в банках...

305

Співак Ірина. Маркетингові дослідження рекреаційно-туристичної сфери Запорізької області............................................................................

306

Співак Ірина. Стимулювання трудової діяльності персоналу підприємства....

308

Спіріна Тетяна. Газова промисловість України.........................................

310

Спіріна Тетяна. Інноваційний потенціал підприємства.............................

313

Тимченко А. Оцінка регіональної конкурентоспроможності.....................

316

Tramakidze Nino. Changes in the social security system of pension provision by the age (Georgia: 2004-2011).....................................................

317

Узунова Юлія. Сутність маркетингу в управлінні якістю продукції на прикладі “Avon products incorporation”..........................................................

319

Хоменко Ганна. Сучасний стан готельного господарства в Україні.........

320

Худякова Дарья. Анализ основных задач экспертной комиссии по работе с конфиденциальными документами..............................................

322

Шкута Анастасия. Повышение качества сервисных услуг гостиничного предприятия.................................................................................................

324

Шунько Сергій. Методи автоматизації інформаційної системи управління малим промисловим підприємством на основі нейромережевих технологій.........................................................................

326

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ. КРЕСЛЕННЯ

Блохіна Ольга. Викладання технічних дисциплін з використанням мультимедійних технологій..........................................................................

328

Боровой Сергій. Використання інформаційних технологій при вивченні технічних дисциплін......................................................................................

330

Вергун Надія. Мультимедійні технології на уроках технологій у школі..........

331

Вовк Наталія. Контроль навчальних досягнень учнів на уроках трудового навчання засобами інформаційних 33

13


технологій.......................... 3Дериведмідь Яна. Формування в учнів інтересу до українських народних традицій на уроках трудового навчання.....................................

334

Добренко Олександр. Аналіз програм трудового навчання загальноосвітньої школи...............................................................................

336

Дружинин Константин. Применение вероятностных методов при оценке характеристик надежности сельскохозяйственных машин...........

338

Зікун Андрій. Використання графічного редактора Компас-3 D при виконанні проектів на уроках креслення......................................................

340

Иванов Алексей. Экологическое воспитание на уроках технологии.......

341

Іотова Анастасія. Організація бінарних уроків з трудового навчання засобами проектої технології.......................................................................

343

Матюхин Иван. Численные методы при оценке работоспособности деталей..........................................................................................................

344

Підопригора Ганна. Індивідуальний підхід до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.............

346

Псарев Сергей. Моделирование как способ формирования проектно-технологической компетенции.....................................................................

348

Сергеев Илья. Предпрофильная подготовка в структуре профориентационной работы учителя технологии....................................

349

Сердюк Олена. Формування національної самосвідомості учнів засобами української вишивки.....................................................................

351

Чемерєва Каріна. Засоби формування естетичного смаку в учнів 7 класу на уроках трудового навчання...........................................................

353

14


МАТЕМАТИКА, ФІЗИКА ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИКЛАДАННЯ

Бабак Роман,студент 4 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук.керівник: В.В. Ачкан, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ДО ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ В КУРСІ АЛГЕБРИ 9 КЛАСУ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО

ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ

Сучасна школа поступово переорієнтовується на визнання особистості дитини найвищою цінністю; спрямування вчителя на гуманні, демократичні принципи виховання особистості, здатної до постійного оновлення та підвищення рівня власних знань, вміння застосовувати їх у змінених умовах, готової творчо підходити до вирішення виникаючих проблем. У зв’язку з цим перед закладами освіти постає завдання формування ключових, галузевих та предметних компетентностей. Всі ці запити сучасного суспільства щодо результативності освітніх систем спричинюють рух до формування змісту освіти на компетентнісній основі, обумовлює потребу розробити технології оцінювання рівня компетентностей учнів.

Питанням впровадження компетентнісного підходу в математичну освіту присвячені роботи С. Ракова [4], І. Аллагулової, Н. Ходирєвої, В. Ачкана [1], О. Шавальової Казачек Н.А. [2] та ін..

Метою нашої роботи є теоретичне обґрунтування та створенні елементів системи тестового контролю в курсі алгебри 9 класу в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання.

В нашій роботі ми проаналізували основні поняття та категорії педагогічної діагностики, зокрема поняття тесту, його складових, форм та типів, переваги та недоліки над звичайним контролем, зосередивши увагу на компетентнісному тесті. Для теоретично обґрунтованого створення компетентнісних тестів було проаналізовано поняття компетентності та компетенції, математичної компетентності та її складових. У нашому дослідженні ми орієнтуємось на означення математичної компетентності запропоноване С. Раковим та ієрархію математичних компетентностей запропоновану В. Ачканом. Аналіз наукових джерел дозволив уточнити основні вимоги щодо створення компетентісних тестів з алгебри в основній школі.

Також нами було проаналізовано програми з алгебри для загальноосвітніх класів та для класів з поглибленим вивченням математики, що дозволило нам звернути увагу на компетентності, які формуються під час вивчення курсу алгебри, що допомогло нам в створенні, за основними вимогами, компетентнісних тестів для таких навчальних тем як “Елементи прикладної математики” та “Числові послідовності”.

Як відмічається в загальних критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти [3] компетентність – це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях,

15


набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Тому безпосередньо оцінювати можна лише зовнішні прояви сформованості математичних компетентностей, тобто навчальні досягнення учнів.

Нами створено систему тестового контролю з тем …., яка включає в себе самостійні роботи навчаючого характеру, тематичні контрольні роботи та підсумкову контрольну роботу за який семестр. Перед кожним видом контролю виділено перелік задатностей учнів, які характеризують рівень сформованості математичних компетентностей за трьома рівнями, що запропоновані російськими дослідниками: рівень відтворення, рівень встановлення зв'язків, рівень міркувань. Завдання контрольних робіт крім цих трьох рівнів також зорієнтовані на перевірку однієї чи кількох математичних компетентностей запропонованих В. Ачканом: процедурної, логічної, дослідницької та конструктивно-графічнної.

Використання запропонованих елементів системи тестового контролю дозволяє виявити рівень сформованості математичних компетентностей учнів у процесі вивченні курсу алгебри 9 класу, створити систему корегуючи вправ, корегувати зміст, форми та методи навчання та, як наслідок, підвищити показники успішності навчання та мотивації до вивчення математики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ачкан В.В. Формування математичних компетентностей старшокласників у процесі вивчення рівнянь та нерівностей: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 “Теорія та методика навчання (математика)” / В.В. Ачкан. – К., 2009. – 20 с.

2. Казачек Н.А. Математическая компетентность будущего учителя математики / Н.А. Казачек. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ftp://194.226.213.129/text/kazachek_121_106_110.pdf

3. Наказ МОН України від 05.05.2008 № 371. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – www.mon.gov.ua/laws/MON_ 371 _08.doc

4. Раков С.А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ: Монографія / С.А. Раков. – Х.: Факт, 2005. – 360 с.

Близнюк Роман,студент 5 курса факультета информатики и управленияНаучный руководитель: В.Н. Подсвиров,к.т.н., доцент (ФГБОУ ВПО “ТГПИ имени А.П. Чехова”)

УПРАВЛЕНИЕ ОРБИТАЛЬНЫМ ДВИЖЕНИЕМ КОСМИЧЕСКИХ ЛЕТАТЕЛЬНЫХ АППАРАТОВ

Проблема управления пространственным движением летательных аппаратов имеет колоссальную историю своего развития, ей посвящены

16

http://www.mon.gov.ua/laws/MON_371_08.doc

ftp://194.226.213.129/text/kazachek_121_106_110.pdf


тысячи статей и сотни монографий. Решению этой проблемы посвятили свои труды великие ученые и выдающиеся конструкторы, а в связи с бурным развитием авиации и космонавтики ее актуальность в будущем будет только возрастать.

Ниже исследуется классическая модель движения космических летательных аппаратов (КЛА) с двумя управлениями разного вида на основе компьютерного метода анализа устойчивости. Метод базируется на необходимых и достаточных условиях устойчивости, полученных в результате равносильных преобразований разностных схем численного интегрирования.

Уравнения движения КЛА в плоскости орбиты имеют следующий вид [1, с. 2]:

(1)где , – полярные координаты, , – радиальная и трансверсальная

составляющие скорости; . – составляющие вектора тяги, –

большая и малая полуоси эллипса, – фокальный параметр, – эксцентриситет эллипса.

Рассматривается проблема системного синтеза новых объективных законов управления орбитальным движением КЛА на основе уже известных закономерностей – законов Кеплера, которые можно записать в виде следующих инвариантов – интегралов движения:

первый закон – инвариант,

второй закон – инвариант.

Выберем в качестве инвариантных многообразий и

. В полярных координатах функция с учетом инварианта

имеет вид

.В результате проведенного в [1, с. 7] исследования были получены

следующие законы управления:

, .

В качестве функции может быть выбрана одна из следующих

функций , .

Исследование выполнено для обоих управлений. В результате было

17


установлено, что при возмущении из диапазона решение системы (1) устойчиво, но не асимптотически.

Результаты численного моделирования решения (1) иллюстрирует рис. 1.

Рис. 1. Изменение радиуса и из (1)

ЛИТЕРАТУРА1. Колесников А.А., Ромм Я.Е., Буланов С.Г. Сравнительный анализ

устойчивости движения Меркурия на основе классического и синергетического законов тяготения // Материалы Четвертой Международной научной конференции “Системный синтез и прикладная синергетика”. – Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2011. – С. 40 – 51.

Богучарова Лилия,Гребещенко Элеонора, Николаева Людмила,студентки 2 курса физико-математического факультета Таганрогского государственного педагогического института имени А.П.ЧеховаНаучный руководитель: С.Н. Кихтенко, к.тех.н., доцент

МОДЕЛИРОВАНИЕ НЕКОТОРЫХ ЗАДАЧ ЭЛЕКТРОДИНАМИКИ В ПАКЕТЕ MATHCAD

Успешное изучение вузовского курса физики, в частности электродинамики, во многом зависит от умения студентов моделировать физические явления и процессы, выделяя их основные признаки и характеристики, от готовности к их описанию с помощью аппарата математической физики. Но даже при выполнении этих условий существенным препятствием является затруднение при создании зрительных образов, сопутствующих изучаемому материалу и отражающих

18


степень влияния тех или иных физических характеристик друг на друга, их качественные и количественные зависимости. Для графической визуализации электрических и магнитных полей используются понятия векторных линий, эквипотенциальных поверхностей, градиента и т.д. Часть из них, для самых простейших случаев, известны студентам ещё из школьного курса физики, но по мере усложнения рассматриваемых задач число иллюстраций становится все меньше и меньше. На наш взгляд этот недостаток можно в значительной степени уменьшить, используя вычислительные и графические возможности различных математических пакетов, в частности Mathcad.

В настоящее время этому вопросу уделяется всё больше и больше внимания. Появляются книги, учебные пособия, в которых авторы рассматривают возможности применения тех или иных математических пакетов для моделирования физических процессов и явлений [3],в ряде вузов разрабатываются виртуальные лабораторные работы по компьютерному моделированию, при этом преимущественно отражающие специфику вуза. Очевидно, что системная работа в этом направлении должна продолжаться и углубляться. С учётом этого, а также ввиду того, что для будущего учителя физики принцип наглядности обучения является одним из наиболее важных, мы ставим целью повысить эффективность изучения курса электродинамики, принимая участие в разработке и последующем применении компьютерных моделей.

Мы рассматривали задачи об электростатических полях систем неподвижных зарядов и о движении заряженных частиц в стационарных однородных электрических и магнитных полях. При моделировании электростатических полей систем произвольно расположенных зарядов и определении скалярного потенциала φ(R) используется принцип суперпозиции, а затем, рассчитывается напряженность поля по формуле Е = -grad φ [2]. Всё это для наглядности иллюстрируется построением эквипотенциальных поверхностей и векторных полей.

При моделировании движения заряженной частицы в однородных электрических и магнитных полях [1] основным предметом исследования является зависимость её траектории от основных параметров модели таких, как напряженность электрического поля и индукция магнитного поля, направление и величина начальной скорости, удельный заряд частицы. При построении этой модели можно комбинировать как аналитические, так и численные методы решения дифференциальных уравнений движения.

В заключение следует отметить, что моделирование физических процессов и явлений, обладая высокой степенью наглядности, само по себе обладает значительным развивающим эффектом, способствует развитию и укреплению межпредметных связей с математическим анализом, информатикой и, кроме того, стимулирует у студентов желание к более осознанному и углубленному изучению вузовского курса физики.

ЛИТЕРАТУРА1. Арцимович Л.А., Лукьянов СЮ. Движение заряженных

частиц в электрических и магнитных полях. М.: Наука, 1972, 224 с.

19


2. Бондарев Б.В. Курс общей физики : учеб. пособие для студентов высш. техн. учеб.: [ в 3 кн.] / Кн. 2. Электромагнетизм. Оптика. Квантовая физика. – 2005. – 438 с.

3. Поршнев С.В. Компьютерное моделирование физических процессов с использованием пакета MathCad. Учебное пособие – М.: Горячая линия – Телеком, 2002. - 252С.: ил.

Божко Ірина,студентка 5 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: К.Ю.Пастирєва,старший викладач (БДПУ)

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЗАСОБАМИШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИКИ

Одним із основних завдань сучасної освіти є формування практично компетентної особистості. Тому пошук нових можливостей підсилення прикладної спрямованості шкільного курсу математики, засобів формування навичок математичного моделювання є перспективним напрямком досліджень у сфері теорії і методики навчання математики.

Математичне моделювання – один з основних методів наукового дослідження і навчального пізнання, який є потужним інструментом для дослідження різних процесів і систем [1, с. 18].

Механізми дослідження методів математичного моделювання та їх використання в різних галузях науки і техніки знайшли своє відображення у працях В. Глушкова, А. Тихонова, Б. Гнеденка, А. Колмогорова, Г. Морозова та ін. Аспекти дослідження математичних моделей засобами інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема методичне забезпечення та методика навчання, розроблені М. Жалдаком, Н. Морзе, Г. Михаліним, С. Раковим та ін. У дисертаціях Л. Петерсон, В. Билкова, Є. Величка та інших розроблено методичні системи навчання учнів методу математичного моделювання засобами курсів математики (5-6 класи), алгебри (7-9 класи), алгебри і початків аналізу (10-11 класи), стереометрії (10-11 класи). Основні положення прикладної математики розкрито у роботах Г. Возняка, Ю. Колягіна, В. Фірсова тощо. Розробкою сучасних технологій розв’язання проблеми прикладної спрямованості шкільного курсу математики займаються Л. Соколенко, А. Прус, В. Швець та інші математики-методисти.

У останні роки в педагогічній пресі збільшилася кількість публікацій, присвячених прикладній спрямованості навчання математики і, зокрема, математичному моделюванню. Серед авторів слід відзначити Л. Нічуговську, С. Семенця, О. Гриб’юк, Л. Бойко та ін. Як правило, публікації містять можливі варіанти методичних розробок для ознайомлення учнів з математичним моделюванням у межах шкільної програми, а також системи задач, завдань та запитань до них. Висловлюються навіть побажання впровадити у навчальний процес самостійну змістову лінію

20


“математичне моделювання”.До основних цілей навчання математики належить формування умінь

будувати математичні моделі найпростіших реальних явищ, дослідити явища за заданими моделям, конструювати програми моделей; залучення учнів до досвіду творчої діяльності та формування у них вміння застосовувати його.

Але очевидно, що такі вміння повинні починати формуватися не в 8-11 класах, а значно раніше, вже у 5-6 класах, для чого можуть бути використані сюжетні задачі, що описують реальну або наближену до реальної ситуацію на неформально-математичній мові.

При цьому в 5-6 класах учні повинні: отримати уявлення про числовий та буквений вираз як математичні моделі; навчитися будувати числові та буквені вирази для розв’язування текстових задач, обчислювати їх значення; інтерпретувати отримані результати як розв’язки прикладних задач [1, с. 22].

У 7-9 класах, вивчаючи курс алгебри, учні мають: розширити відомості про математичні моделі, зокрема мати поняття про такі математичні моделі як алгебраїчні вирази, лінійні, квадратні та раціональні рівняння, раціональні нерівності, системи рівнянь і нерівностей, функції та їх графіки; навчитися будувати такі моделі під час розв’язування прикладних задач; інтерпретувати, отримані в ході дослідження побудованих математичних моделей, результати як розв’язки прикладних задач. Вивчаючи в основній школі планіметрію учні повинні: мати уявлення про геометричні фігури як математичні моделі реальних об’єктів; вміти застосовувати геометричні фігури і їх властивості до розв’язування прикладних задач; інтерпретувати отримані результати як розв’язки прикладних задач [1, с. 22].

У 10-11 класах, вивчаючи курс алгебри і початків аналізу, учні мають: розширити відомості про математичні моделі, зокрема мати поняття про такі математичні моделі як показникова, логарифмічна і степенева функції та їх графіки, показникові та логарифмічні рівняння і нерівності, похідна та інтеграл, стохастичні моделі; вміти будувати названі моделі під час розв’язування прикладних задач; інтерпретувати, отримані результати як розв’язки прикладних задач. Вивчаючи в старшій, профільній школі стереометрію учні повинні: мати уявлення про стереометричні фігури як математичні моделі реальних об’єктів; вміти застосовувати стереометричні фігури і їх властивості до розв’язування прикладних задач та інтерпретувати отримані результати як розв’язки прикладних задач [1, с. 22 – 23].

ЛІТЕРАТУРА1. Швець В.О. Математичне моделювання як змістова лінія шкільного

курсу математики / В.О. Швець // Дидактика математики : проблеми і дослідження : Міжнар. зб. наук. робіт. – Вип. 32. – Донецьк : Вид-во ДонНУ, 2009. – С. 16 – 23.

21


Буркут Ольга,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: О. Б. Красножон, к. пед. н., доцент (БДПУ)

КОМП’ЮТЕРНА ПІДТРИМКА ПРОЦЕСУ ЗНАХОДЖЕННЯ НАБЛИЖЕНОГО РОЗВ’ЯЗКУ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ

Засоби інформаційно-комунікаційних технологій сьогодні відіграють значну роль в усіх сферах життєдіяльності людства. Уміння вільно використовувати їх у своїй професійній діяльності є характерною ознакою сучасного фахівця з будь-якої спеціальності. Саме тому постає необхідність впровадження у навчальний процес вищого навчального педагогічного закладу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Термін “інформаційно-комунікаційні технології” є більш уживаним і усталеним у сучасній науково-педагогічній літературі і містить в собі достатній спектр потужних математичних програмних засобів, використання яких забезпечує автоматизацію розв’язання широкого класу математичних задач прикладного характеру. Одним із таких математичних програмних засобів є потужний професійний пакет для математичних обчислень Mathcad.

Обчислювальна математика, чисельні методи, методи обчислень, обчислювальні практикуми на ПЕОМ відносяться до основних дисциплін, необхідних для підготовки кваліфікованих фахівців з математичних спеціальностей. Мета вивчення циклу зазначених навчальних дисциплін полягає у забезпеченні засвоєння студентами теоретичних основ і формування в них навичок розв’язання різних прикладних задач із застосуванням математичних моделей і чисельних методів, які реалізуються на комп’ютері.

Актуальність роботи полягає у необхідності запропонування та систематизації методичних напрацювань з обчислювальних дисциплін, викладання яких здійснюється в умовах використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Мета роботи полягає в обґрунтуванні доцільності впровадження ІКТ у навчальний процес.

Як відомо з курсу диференціальних рівнянь, лише окремі типи диференціальних рівнянь допускають зведення їх розв’язання до операції інтегрування. Ще рідше вдається отримати розв’язок в елементарних функціях. Тому велике значення мають чисельні методи розв’язання диференціальних рівнянь, які дозволяють одержати наближені значення функції в необхідних точках.

У MathCAD існує 13 вбудованих функцій для розв’язання звичайних диференціальних рівнянь і систем звичайних диференціальних рівнянь різного порядку різними методами. Наведемо деякі з них:

rkfixed – призначена для розв’язування звичайних диференціальних рівнянь та системи з n диференціальних рівнянь за допомогою формули

22


Рунґе-Кутта четвертого порядку з фіксованим кроком і є базовою в пакеті;Rkadapt – функція для розв’язування нежорстких систем з розв’язком,

який змінюється повільно (є досить універсальною, тому її можна використовувати у багатьох випадках), використовує алгоритм з автоматичним вибором кроку інтегрування на основі формули Рунґе-Кутта четвертого порядку, але результат подається у рівновіддалених точках (як у rkfixed);

Stiffb – функція для розв’язування системи жорстких диференціальних рівнянь, використовує метод Булірш-Штура.

За допомогою засобів аналітичної (символьної) математики пакету MathCAD задачі такого типу розв’язуються досить просто: математичний пакет дозволяє уникнути значного обсягу "ручних" аналітичних операцій під час знаходження розв’язку диференціального рівняння.

На нашу думку, розв’язання задач з використанням математичних програмних засобів формує в студентів педагогічних вищих навчальних закладів широкий спектр алгоритмічних прийомів загального характеру, цінних для математичного розвитку особистості і таких, що можуть бути застосованими і на будь-якому іншому математичному матеріалі.

Отже, підготовка та видання якісних навчальних посібників із зазначених дисциплін й запропонування змістовних методичних напрацювань є пріоритетним завданням сучасної вищої математичної освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Демидович Б. П. Численные методы анализа. Приближение

функций, дифференциальные и интегральные уравнения / Демидович Б. П., Марон И. А., Шувалова Э. З. – М. : Государственное издательство физико-математической литературы, 1963. – 400 с.

2. Красножон О. Б. Відшукання наближених розв'язків диференціальних рівнянь за методом Адамса і Рунге-Кутта з використанням програмного засобу Mathcad / О. Б. Красножон // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 2. Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – Вип.11 (18). – С. 91-94.

Дузь Олена,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітинауковий керівник Н. С. Вагіна, к. пед.н., доцент (БДПУ)

НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ WEB – ЗОРІЄНТОВАНОГО ОСВІТНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА

Актуальність проблеми дослідження. Пріоритетними чинниками розвитку освіти ХХІ століття є розробка та впровадження освітніх інновацій, збагачення інформаційного освітнього простору на основі інформаційно-

23


комунікаційних технологій, використання мережних (web) ресурсів. Це спрямоване на забезпечення розширення доступності високоякісної освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві й, водночас з тим, зумовлює підвищення уваги вчених-педагогів і вчителів-практиків до створення відповідних складових методичних систем навчання окремих предметів, зокрема математики в старшій школі. У свою чергу, як наголошується у працях провідних вітчизняних фахівців (М. Жалдак, Н. Морзе, Ю. Рамський та ін..), основу для цього створює визначення ключових напрямків організації процесу вивчення навчальної дисципліни з орієнтацією на використання інформаційно-комунікаційних технологій і ресурсів мережі Інтернет.

Метою цієї публікації є розкриття результатів одного із завдань кваліфікаційного магістерського дослідження, що полягає у визначенні напрямків створення web-орієнтованих компонентів організації навчання математики учнів старшої школи.

Виклад основного матеріалу. Використання ресурсів мережі Інтернет стало невід'ємною частиною нашого життя. Маючи доступ до Інтернету й комп’ютерної техніки, можна не тільки модернізувати процесс професійної діяльності педагогів, які постійно перебувають у творчому пошуку шляхів вдосконалення методів і засобів навчання, а й наповнити новим змістом основну діяльність школярів – учіння. У теперішній час важко уявити освічену людину, яка б не володіла навичками роботи в Інтернеті й не використовувала б основні його ресурси [1], під якими можна розуміти такі, що мобілізують процес обміну й використання інформації, у тому числі – навчальної.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі передбачає визначення методів, форм і засобів навчання. З орієнтацією на створення web – зорієнтованого освітнього середовища напрямками організації навчання математики учнів старшої школи, які і психологічно, і фактично здатні працювати в режимі впровадження ІКТ, виступають:

1.Забезпечення інформаційно-змістової дистанційної підтримки навчання математики, що передбачає користування:

загально-інформаційними та довідковими Інтернет-ресурсами універсального призначення;

навчально-методичними матеріалами для вчителів; навчальними матеріалами для учнів.2.Організація доступу до он-лайн – лекцій, участі в он-лайн-

семінарах, конференціях, олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо.3.Організація он-лайн – опитувань, діагностики, поточної перевірки

знань і вмінь з математики (включаючи он-лайн тестування, дистанційну перевірку самостійних і творчих завдань).

4.Організація Інтернет – консультацій (у тому числі – через розміщення на шкільному сайті рубрики “Запитання – вчителю”, “Запитання – відповідь”).

5.Розробка тематичного Інтернет – навігатора, який би дозволив вчити школярів правильному орієнтуванню та вибору траєкторії доступу до потрібного математичного ресурсу.

24


Висновки. Створення web-зорієнтованого освітнього середовища, націленого на ефективну реалізацію особистісної орієнтації змісту навчання математики, активізацію самостійної пізнавальної діяльності старшокласників, збільшення доступності додаткового матеріалу для поглибленого вивчення учнями окремих тем і розділів, потребує наполегливої роботи вчителя, його глибокої обізнаності на питаннях, пов’язаних як із використанням готових матеріалів (або програм), так з творчою діяльністю зі створення власних доробок з урахуванням специфіки навчального закладу, його профілю, загальних особливостей та індивідуальних потреб учнів.

ЛІТЕРАТУРА1.Сисоєнко Н.А. Використання ресурсів мережі Інтернет у діяльності

вчителя / Сисоєнко Н.А. // Матеріали Міжнар. Науково-методичної конф. “Сучасний стан природничо-математичної та технологічної освіти: тенденції, перспективи” випуск 13, Херсон 2010. – C. 320-322.

2.Рамський Ю.С. Формування інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики у процесі їх підготовки до розробки освітніх ресурсів / Ю.С. Рамський, В.П. Олексюк // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: зб. наук. праць / Редкол. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – [Вип. 8 (15)]. – 2010. – С, 65-68.

Зиборов Андрей,студент 5 курса факультета информатики и управленияНаучный руководитель: С.Г. Буланов,к.т.н., доцент(ФГБОУ ВПО “ТГПИ имени А.П. Чехова”)

МОДЕЛИРОВАНИЕ УСТОЙЧИВОСТИ СИСТЕМ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫХ УРАВНЕНИЙ ПРИМЕНИТЕЛЬНО

К ФАЗОВОЙ АВТОПОДСТРОЙКЕ ЧАСТОТЫ

Анализ устойчивости по Ляпунову требуется выполнять во многих областях науки и техники, зачастую в режиме реального времени.

Ниже представлена схема компьютерного анализа устойчивости для случая линейных систем дифференциальных уравнений с нелинейной добавкой. Анализ прилагается к системе фазовой автоподстройки частоты (ФАПЧ) корректирующих фильтров высокочастотных шумов.

Для системы обыкновенных дифференциальных уравнений

(1)

условия устойчивости и асимптотической устойчивости имеют вид [1]:

, ,

25


при .

Цифровые системы ФАПЧ представляют собой сложные нелинейные системы автоматического регулирования, в которых выполняются арифметические и логические операции, описываемые с помощью рекуррентных соотношений. Если блоки системы работают с различными частотами, то математическое описание еще более усложняется. В этом случае для анализа системы в линейном и в нелинейном режиме используется квазинепрерывная модель цифровой системы ФАПЧ, представляющая собой соединение нелинейного безынерционного звена и линейного инерционного звена.

Ниже исследуется система ФАПЧ описываемая системой дифференциальных уравнений вида [1, с. 9]

(2)

, . (3)

Система (2) исследуется при значениях параметров ,

. Для численной реализации условий устойчивости требуется корректное задание правой части системы (2). Непосредственно это исключено при задании из (3), поскольку в точках ,

нарушается единственность значения. Чтобы обойти эту трудность выполняется замена значений пилообразного графика значениями , , в окрестности

каждой точки , . При этом радиус окрестности выбирается таким, чтобы для каждой точки окрестности

выполнялось неравенство . Для всех

остальных точек числовое задание прямолинейных звеньев графика выполняется согласно (3). В результате строится непрерывная

аппроксимация пилообразного графика с помощью корректно заданной функции.

В [1, с. 12] приводится программа, реализующая изложенный подход.Результат работы программы:

t=1000 norma= 2.723E-0004 t=2000 norma= 1.952E-0004 t=3000 norma= 1.479E-0004 t=4000 norma= 2.731E-0004 t=5000 norma= 1.988E-0004

Последовательность ограниченных значений нормы соответствует

26


устойчивости по Ляпунову, что интерпретируется как неустойчивость «в малом» системы ФАПЧ [1, с. 13].

ЛИТЕРАТУРА1. Я.Е. Ромм, С.Г. Буланов Компьютерный анализ устойчивости

линейных дифференциальных уравнений с нелинейной добавкой применительно к фазовой автоподстройке частоты. – Известия вузов. Северо-Кавказский регион. Технические науки. Серия “Управление, вычислительная техника и информатика”. – 2010. -№6.- С. 55 – 60.

Каніна Єлизавета, студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: І. В. Кірєєва,к.пед.н., доцент (БДПУ)

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Дистанційне навчання – навчання, в основу якого покладено використання сучасних комп'ютерних технологій, що дозволяють навчатись на відстані без безпосереднього, особистого контакту між викладачем і учнем. Дистанційне навчання являє собою методичну систему, при якій використовуються традиційні та інноваційні методи і засоби навчання, а основу навчального процесу складає цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота учня, який може займатися в зручному для себе місці і за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання і погоджену можливість контакту з викладачем та іншими учнями [1].

Аналіз розвитку дистанційного навчання показує, що найбільш серйозною проблемою, яка потребує вирішення, є: розробка педагогічного програмного забезпечення дистанційного навчання.

Цю проблему досліджувала велика кількість авторів, які внесли свій внесок в дистанційне навчання: А. Андрєєва, М. Бухаркіна, В. Васильева, В. Журавльова, Ж. Зайцева, А. Зіміна, А. Іванікова, М. Моісєєва, І. Медянкіна, В. Солдаткіна, Є. Полат, М. Нежуріна, І. Норєнкова, С. Савінський, Л. Тітарєва, В. Устінова, Є. Федорова, Є. Чубаркова, В. Ярних та інші.

Запропоновані цими та іншими дослідниками концептуалізація дистанційного навчання створюють підґрунтя для продовження методичних пошуків, що набуває особливої актуальності в умовах розробки та впроваджених нового покоління підручників з дистанційного навчання.

Впровадження дистанційної форми навчання дає можливість використання нових інформаційних технологій, зокрема на основі кейс-технології, CD / DVD-технології, навчального радіо і телебачення, засобів мережевих телекомунікацій, включаючи телеконференції, а також їх різних поєднань. Головною особливістю дистанційного навчання є надання учням можливості самостійно отримувати необхідні знання, користуючись

27


розвиненими інформаційними ресурсами, що надаються сучасними інформаційними технологіями. Інформаційні ресурси: бази даних і знань, комп'ютерні, в тому числі мультимедіа, навчальні та контролюючі системи, відео- і аудіозаписи, електронні бібліотеки – разом із традиційними підручниками та методичними посібниками створюють унікальну розподілену середу навчання, доступну широкої аудиторії.

Застосування засобів сучасних інформаційних комп'ютерних технологій, що надають студенту можливість ефективної самостійної роботи в поєднанні з отриманням консультацій від викладача по телекомунікаційних каналах зв'язку. Засобами дистанційного навчання можуть бути: комп'ютерні навчальні системи в звичайному і мультимедійному варіантах, навчальні книжки (тверді копії на паперових носіях та електронний варіант підручників, навчально-методичних посібників, довідників і так дальше), мережеві навчально-методичні посібники, аудіо навчально-інформаційні матеріали, відео навчально-інформаційні матеріали, електронні бібліотеки з віддаленим доступом [2, с. 311].

Сучасні комп'ютерні технології відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають зовсім нові можливості для творчості, знаходження й закріплення різних професійних навичок.

ЛІТЕРАТУРА1. Медянкина И.П. Вузовская библиотека в системе дистанционного

образования: использование элементов логико-структурного анализа / И. П. Медянкина, Л.К. Бобров // Науч. и техн. б-ки. – 2009. – № 12. – С. 5–11.

2. Чубаркова Е. В., Карасик А. А, Третьяков В. С. Дистанционное образование в УГТУ-УПИ: Опыт. Проблемы. Перспективы // Телематика-2004: Сб. тр. Всерос. науч.-метод. конф. – СПб., 2004. – с. 546.

Каніна Єлизавета,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освіти Наук. керівник: О. М. Литвин,д.ф-м.н., проф. (БДПУ)

РОЛЬ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В ДОСЛІДЖЕННЯХ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН

З технічної та теоретичної точок зору розвідка родовищ корисних копалин є однією з найважливіших ланок процесу їх дослідження та експлуатації. Ефективні методи розвідки можуть значно спростити, а отже і здешевити цей процес, при цьому основною задачею розвідки має виступати отримання якомога повнішої інформації про структуру та параметри родовища (потужність, глибина залягання, межі тощо).

Геологи-практики для розвідки тих чи інших корисних копалин користуються інформацією щодо наявності супутніх сполук хімічних елементів та закономірностей їх розташування у структурі земної кори. Втім,

28


в умовах осучаснення розвідувальних методів провідну роль відіграє використання просторово-структурних математичних моделей в околі досліджуваного родовища.

Значні внески у математичне моделювання об’єктів, процесів та явищ, у тому числі пов’язаних з геологією, зробили провідні вчені з галузі прикладної математики: І. Сергієнко, В. Дейнека, В. Скопецький, А. Самарський, Г. Марчук, В. Рвачов, О. Литвин та інші. На думку О. Литвина [1, c. 23] та інших дослідників, побудова математичної моделі є основою основ, центральним етапом дослідження, від якості моделі залежить доля всього подальшого аналізу процесу, явища, об’єкта.

Моделювання розподілу корисних копалин у земній корі здійснюється, переважним чином, за допомогою чисельних методів обробки інформації, здобутої за допомогою глибинного буріння, сейсмічного зондування, вивчення гравітації та магнітних полів планети тощо. До другої половини XX-го століття ці методи були найпоширенішими. Зокрема іх активно використовували для обробки даних про вміст мінеральних та органічних речовин у пробах грунту, вийнятого зі свердловин.

Наприкінці XX-го століття завдяки науковим відкриттям вчених-математиків (О. Литвин, Д. Шепард та ін.) з’явилася змога значно підвищити ефективність зазначених чисельних методів шляхом реалізації прикладної сутності теорії інтерлінації функцій, оскільки, як наголошується цими фахівцями, ще не вся наявна у кернах, тобто зразках твердих порід свердловин, інформація достатньо повно використовується для прогнозування структури залягання корисних копалин у земній корі.

Отже, на сьогоднішній день вельми актуальним є дослідження методів математичного моделювання розподілу корисних копалин, основаних на використанні інтерлінації функцій, що відрізняються високою точністю і можливістю використання даних про структуру кори в кожній свердловині (за структурою керна), в залежності від глибини і, що є найбільш цінним для практики, можуть бути використані для нерегулярно розміщених у просторі прямих (моделями яких є свердловини).

Предметом нашого дослідження є математичне моделювання розподілу корисних копалин за допомогою інтерлінації Д. Шепарда та О. Литвина, визначення кількості та складу даних, що знімаються з кернів свердловин, необхідних для побудови структурної, просторової математичної моделі досліджуваної ділянки, які дають змогу після відповідних узагальнень, будувати математичні моделі структури земної кори. Це спрямоване на розробку нових методів розвідки родовищ корисних копалин, які дозволяють ефективно використовувати методи сейсмічної томографії і враховувати умови створення родовищ корисних копалин.

Використання математичних моделей при розвідці й розробці родовищ корисних копалин відкриває нові можливості для оптимізації вибору горизонтів, напрямків видобутку корисних копалин, оцінки їх запасів, дослідження границь зон вилуджування кам'яної солі тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Литвин О.М. Інтерлінація функцій та деякі її застосування. – Х.:

29


Основа, 2002. – 544 с.2. Литвин О.Н. Формулы Тейлора и Даламбера. Интерлинация

функций. Методика изучения. Рекомендации преподавателям и студентам. Киев: УМК ВО, 1990. – 48 с.

Коноваленко Ірина,студентка 7 курсу інституту фізико-математичної та технологічної освіти,Наук. керівник: Я. О. Сичікова, ст. викладач (БДПУ)

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ НІТИДИЗАЦІЇ ФОСФІДУ ІНДІЮ

Актуальність: Нітриди III групи (GaN, InN) знаходять все більш широке застосування в сучасній твердотільній електроніці та оптоелектроніці, на їх основі можуть бути вироблені світлодіоди, датчики та високочастотні прибори [2]. Розробка математичної моделі для процесу нітридизації InN / por-InP, є актуальною, оскільки на даний момент не існує чіткої чисельної моделі цього процесу, що не дозволяє здійснювати контрольоване отримання напівпровідникових плівок із заздалегідь певними властивостями.

Ступінь досліджуваності проблеми: Пористі структури вперше були отримані А. Улером у 1956 р. у ході дослідження процесу електрохімічного полірування поверхні кремнію в розчині HF. Надалі цим питанням займалися Л. Кенхем, Х. Фоел та С. Ланда.

Метою даного дослідження є розробка математичної моделі дифузії домішок азоту в InP при конвертації поверхневих шарів підкладки InP у тонкі плівки InN під час нітридизації.

Процес нітридизації пластини InP проходить у середині реактору, який складається зі скляної кварцової трубки, до одного кінця якої підключене джерело атомарного азоту, а до другого вакуумна помпа, яка забезпечує протягування атомарного азоту крізь реактор.

Припустимо, що джерело азоту має клапан, який здатен регулювати потік атомів, що проходять крізь нього. Цей клапан відкривається та закривається періодично, зі сталою частотою за законом:

,

де – кількістьі атомів азоту, що проходять крізь клапан у

момент часу ; – максимально можлива кількість атомів, що проходять крізь клапан за 1 секунду; – циклічна частота клапану.

Концентрація проникнення азоту вглиб пластини InP описується рівнянням дифузії виду:

30


де – концентрація дифундуючої речовини на відстані від поверхні; – коефіцієнт дифузії; – глибина проникнення азоту вглиб кристалу фосфіду індію [1].

де – енергія активації для стрибку атомів; – температура дифузії; – стала Больцмана.

У нульовий момент часу концентрація атомів азоту у пластині фосфіду індію є нульовою, тому початковою умовою рівняння буде

. Граничними умовами будуть де – постійна поверхнева концентрація домішок при , .

Таким чином, задача має вигляд:

Розв'язуючи дане рівняння в частинних похідних за допомогою методу розкладу шуканої функції у ряд Фур'є отримаємо:

де

Висновки: Таким чином, була розроблена модель процесу нітридизації при потоці атомів азоту, який змінюється за заданим законом. Моделювання отримання матеріалів, які мають робочий діапазон в області високих частот, є розв’язком однієї з найбільш важливих задач сучасної оптоелектроніки.

ЛІТЕРАТУРА1. Тихонов А.Н., Самарский А.А. Уравнения математической физики.

/ А.Н. Тихонов, А.А. Самарский – М., Наука, 1977. – 735 с.2. Шутов С.В., Аппазов Э.С. О возможности применения нитрида

индия в термофотовольтаике // Письма в журн. техн. физики. 2004. Т. 30. – С. 7–11.

Крилов Євгеній, студент 1 курсу Інституту фізико-

31


математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Я. О. Сичікова, старший викладач (БДПУ)

КВАНТОВІ ТОЧКИ – СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ НАНОЕЛЕКТРОНІКИ

Створення і вивчення нанооб'єктів пониженої розмірності, квантових ям і квантових точок, є актуальним завданням як для фундаментальних досліджень, так і для застосувань в наноелектроніці і оптоелектроніці [1]. Рушійною силою для формування таких наноб'єктів виступає істотна різниця постійних кристалічних граток матеріалу квантових точок і матеріалу матриці [2]. В останні роки дослідження нульмірних об’єктів набуває все більшої популярності.

Квантова точка (КТ) – нанофрагмент провідника або напівпровідника, повністю обмежений за всіма трьома напрямками радіусом менше характерного Боровського радіусу екситона (пари електрон-дірка) в напівпровіднику і містить електрони провідності. З фізичної точки зору, КТ представляє із себе ідеальну тривимірну потенційну яму. Квантова точка – квазінульвимірна наноструктура, близька за розмірами до довжини хвилі електрона в цьому матеріалі. Особливістю такої структури є те, що в ній енергія носія заряду, обмеженого в пересуванні, дискретна, тому їх ще називають “штучними атомами”. При наданні енергії електрон в атомі переходить в збуджений стан і переміщується на більш високий рівень, через деякий час, втрачаючи енергію (випромінюючи фотон) і повертаючись на нижній рівень, так як він відповідає мінімуму потенційної енергії атома. Носій заряду в КТ прагне опинитися на дні потенційної ями, тому поводиться так само, як і в атомі. Відмінність КТ від атомів полягає в тому, що їх розмірами і внутрішньою структурою можна управляти.

Отримати квантові точки можна наступними методами: вирощування КТ на підкладці методом молекулярно-пучкової епітаксії, що містить мікронеоднорідності або при істотній відмінності параметрів елементарної комірки підкладки і напилюваного шару (епітаксіальні КТ) та самовирощування в розчині (іони взаємодіючих елементів об'єднуються в наноструктури, які “обростають” органічними молекулами) – колоїдні КТ.

Для широкого кола прикладних цілей значну роль відіграють нанокристали CdTe. Квантові точки (КТ) таких нанокристалів отримують за допомогою хімічного синтезу у різного типу колоїдних розчинах та полімерних матрицях [1].

Застосування КТ досить широко: освітлювальні прилади, колоїдні люмінофори, лазери, біологічні дослідження. КТ є головними претендентами для представлення кубітів у квантових обчислювальних приладах.

КТ є одними з найбільш перспективних технологій освітлення. Незважаючи на досить малий показник світлопередачі (до 40 Лм/Вт, що в 2 – 2.5 разів менше, ніж у промислових люмінофорів), прилади на основі КТ можуть випромінювати якісний білий світ, а не монохромний. Лазери на основі КТ мають велику температурну стабільність, ширину спектральної

32


лінії і швидкість передачі даних у порівнянні зі своїми газовими аналогами і лазерами на основі квантових ям.

Золі на основі колоїдних КТ перевершують органічні і неорганічні люмінофори по яскравості флуоресценції і фотостабільності. КТ мають дуже широкий спектр поглинання, і, отже, КТ різних розмірів можуть бути збуджені одним джерелом світла. Піки фотолюмінесценції КТ досить вузькі і симетричні, що також дуже важливо при одночасній ідентифікації багатьох флуоресцентних сигналів. Ці властивості відкривають застосування КТ в біологічних дослідженнях.

Існування квантових точок дозволить переглянути деякі принципи створення нових електронних приладів.

ЛІТЕРАТУРА1. Liu Y. Comparison of WaterSoluble CdTe Nanoparticles Synthesized in

Air and in Nitrogen / Y. Liu, W. Chen, A.G. Joly, Y. Wang, C. Pope, Y. Zhang, J-O Bovin, and P. Sherwood. // J. Phys. Chem.B. – 2006. – №110. – Р. 16992-17000.

2. Maronchuk I. Quantum dots PV-cells obtained by liquid phase epitaxy / I. Maronchuk, A. Minailov, E. Andronova et al. // Proceedings of the 19th Euro-pean Photovoltaic Solar Energy Conference. – 2004. – Paris, France. – P. 352 – 354.

Куріленко Євген, студент 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНаук. керівник: Я. О. Сичікова, старший викладач (БДПУ)

ПЕРСПЕКТИВНІ НАНОСТРУКТУРНІ МАТЕРІАЛИ

Більшість перспективних наноструктурних і некристалічних матеріалів з'явились порівняно недавно і стали об'єктом інтенсивних досліджень і розробок лише з кінця 80-тих років. Винятком можна вважати аморфні метали і сплави (металічні скла), вперше отримані ще в 50-ті роки і до цих пір привертають величезну увагу завдяки комплексу фізико-механічних властивостей, недоступних для металів з кристалічною будовою. Навіть однорідні за хімічним складом металічні скла володіють лише ближнім порядком в розташуванні атомів, який зберігається в межах п'яти-шести міжатомних відстаней, тобто в межах відстаней порядку 1 – 2 нм. Атоми утворюють тут невпорядковані локальні згущення і розрядження, позволяючі також розглядати металеві скла як неоднорідні і невпорядковані наноструктури. До такого типу наноструктур можна віднести нанокристалічні матеріали, вперше синтезовані в 1984 р. і що представляють собою полікристалічні тверді тіла з розмірами кристалітів від 3 до 100 нм. Малий розмір зерна (кристаліта) призводить до того, що значну частку обсягу матеріалу (іноді до 50%) займають межзеренні (між-крісталічні) кордони, що докорінно змінює механізми, відповідальні за формування макроскопічних

33


характеристик твердого тіла.Проміжне положення між металічним склом і нанокристалічних

тілами займають аморфно-нанокристалічні композити, виділені в окремий клас матеріалів тільки в 1987 р. Вони складаються з двох фаз – аморфної, що грає роль матриці, і нанокристалічною, представленої у вигляді окремих нанокрісталлітов. Виявилося, що механічні властивості (мікротвердість, межа міцності) таких композитів можуть значно, в 1.5 – 3 рази, перевищувати властивості матеріалу в аморфному або в звичайному полікристалічному стані, при тому, що їх пластичність залишається досить високою, істотно вище, ніж у аморфному стані [1].

Металеві стекла, нанокристалічні тіла і аморфно – нанокристалічні композити об'єднує те, що вони є метастабільними, неоднорідними і неупорядкованими системами з характерним наноскопічним масштабом неоднорідності. Поведінка дефектів в таких структурах вивчена дуже слабо, але можна з упевненістю стверджувати, що вона дуже сильно відрізняється від поведінки дефектів в традиційних матеріалах. Відзначимо істотну роль дисклінацій, які можна вважати невід'ємним елементом структури цих матеріалів.

Прикладом неоднорідних впорядкованих наноструктур може слугувати один видів тонкоплівкових твердотільних систем – так звані "напружені надгратки" (ННГ). ННГ являють собою багатошарові, іноді ізоперіодичні, композиції з плівок, що чергуються, різного хімічного складу наноскопічної товщини. Ці наноструктури були запропоновані в якості елемента з новими електронними та оптичними властивостями, напівпровідникові ННГ потім досліджувалися з метою вивчення механізмів утворення в них дислокацій невідповідності та визначення відповідних критичних параметрів ННГ. В даний час вони широко використовуються в різних областях мікро-і оптоелектроніки, зокрема, в якості спеціальних буферних шарів, що очищають тонкоплівкові напівпровідникові системи від ростових дислокацій. Велику увагу в останні роки привертають також металеві та керамічні НСР, як нові структури з незвичайними механічними, електричними і магнітними властивостями.

Відносно недавно, в 1984 р., з'явився ще один вид некристалічних матеріалів – квазікристали. За своєю будовою квазікристали займають проміжне положення між аморфними і кристалічними матеріалами. У квазікристалах, як і в аморфних тілах, в розташуванні атомів немає дальнього періодичного трансляційного порядку, притаманного кристалам. Однак в упаковці атомів є дальній орієнтаційний порядок, який є в кристалічних, але відсутній в аморфних структурах. Причому цей орієнтаційний порядок характеризується осями симетрії 5-го, 7-го і 10-го порядку, забороненими для звичайних кристалів. Відмінною рисою квазікристалів яляється наявність в ньому далекого квазіперіодичного трансляційного порядку в розташуванні атомів, який не зустрічається ні в яких інших твердих тілах.

Таким чином, ми розглянули кілька видів нових перспективних наноструктурних і некристалічних матеріалів: металеві скла, нанокристалічні тіла, аморфно-нанокристалічні композити, напружені надгратки, квазікристали і наноквазікртсталічні матеріали.

ЛІТЕРАТУРА1.Гуткін М.Ю., Овидько І.А.. Дефекти і механізми пластичності в

34


наноструктурних і некристалічних матеріалах. “Янус”, 2000.

Лазаренко Ганна,студентка 4 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНауковий керівник: В.В.Ачкан, к. пед.н., доцент, (БДПУ)

ФОРМУВАННЯ ЛОГІЧНОЇ ТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ МАТЕМАТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ РІВНЯНЬ

ТА НЕРІВНОСТЕЙ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

У контексті реформування математичної освіти побудови особистісно орієнтованої системи математичної підготовки важливого значення набуває впровадження компетентнісного підходу в організацію навчання. Модернізація освітніх технологій спрямована на підвищення активності та самостійності, розвиток творчих здібностей учнів, формування в них вмінь вільно опрацьовувати та плідно використовувати освітню інформацію.

Питанням впровадження компетентнісного підходу в математичну освіту присвячені роботи [2], І. Аллагулової [1], В. Ачкана, Е. Беляніної, С. Ракова, Н. Ходирєвої О. Шавальової та ін. Проте питання реалізації компетентнісного підходу при вивченні окремих розділів чи змістових ліній шкільного курсу математики досі є мало дослідженим.

Однією з основних змістових ліній шкільного курсу алгебри є лінія рівнянь і нерівностей, яка має розгалужену систему внутрішньопредметних зв’язків з іншими лініями курсу. Тому традиційно рівняння і нерівності широко представлені в завданнях державної підсумкової атестації з математики. Результати виконання цих завдань в останні роки суттєво погіршилися. Тож, актуальною на сьогодні є проблема, визначення і обґрунтування можливості удосконалення методики вивчення рівнянь та нерівностей у курсі алгебри і початків аналізу в умовах впровадження компетентнісного підходу до навчання.

В. Ачканом виділено наступні предметно-галузеві математичні компетентності учня: процедурну, конструктивно-графічну, логічну, дослідницьку. Зупинимося більш детально на шляхах та засобах формування логічної та дослідницької математичних компетентностей учнів основної школи.

Для набуття учнями логічної та дослідницької компетентностей при вивченні рівнянь та нерівностей доцільно організовувати діяльність учнів зі складання планів розв’язування рівнянь та нерівностей, реалізації складеного плану, аналізу одержаних результатів; розв’язувати з учнями усні вправи, спрямовані на розвиток їх логічного мислення та математичного мовлення; розв’язувати з учнями прикладні задачі, математичними моделями яких є рівняння та нерівності; організовувати пошуково-дослідницьку роботу (навчальні дослідження) учнів під час вивчення рівнянь і нерівностей з параметрами, систем рівнянь і нерівностей.

Завдання для усного розв’язування, що сприяють набуттю учнями логічної компетентності, виконують розвивальну функцію, можуть використовуватися з

35


метою закріплення вмінь, навичок та з метою контролю. У той же час подібні завдання не потребують громіздких розрахунків, їх розв’язування складається з 2 – 3 логічних кроків, вони привчають учнів аналізувати умову завдання та враховувати властивості функцій, що входять до рівняння (нерівності), перш ніж переходити до його розв’язування. Нами розроблєна система таких завдань. Наприклад, розв’язуючи рівняння , учні помічають, що ОДЗ заданого рівняння – порожня множина, отже, воно не має коренів.

Нами розроблено методичні рекомендації щодо організації пошуково-дослідницької роботи учнів (навчальних досліджень) з тригонометричними рівняннями і нерівностями з параметрами, системами рівнянь та нерівностей.

Нами розроблено систему прикладних задач, які в залежності від дидактичних цілей, що ставляться учителем, можна використовувати на різних етапах уроку, а також у самостійній роботі учнів.

Запропоновані шляхи удосконалення методики вивчення тригонометричних рівнянь та нерівностей сприяють набуттю учнями не лише логічної та дослідницької математичних компетентностей, але й формуванню в них здатностей складати плани своєї навчальної діяльності, аналізувати об’єкти, ситуації та взаємозв’язки, використовувати та оцінювати власні стратегії розв’язування пізнавальних проблем, висловлювати свою думку і т. ін., тобто сприяє набуттю ключових компетентностей.

ЛІТЕРАТУРА1. Ачкан В.В. Формування математичних компетентностей

старшокласників у процесі вивчення рівнянь та нерівностей : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Ачкан Віталій Валентинович – К., – 2009. – 224 с.

2. Аллагулова И.Н. Формирование математической компетентности старшеклассника в образовательном процессе: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Аллагулова Ирина Николаевна. – Оренбург, 2007. – 190 с.

3. Раков С.А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ: Монографія / С.А. Раков. – Х.: Факт, 2005. – 360 с.

Маковеев Николай,студент 5 курса факультета информатики и управленияНаучный руководитель: С.Г. Буланов,к.т.н., доцент (ФГБОУ ВПО “ТГПИ имени А.П. Чехова”)

МОДЕЛИРОВАНИЕ УСТОЙЧИВОСТИ СИНХРОННОГО ГЕНЕРАТОРА, РАБОТАЮЩЕГО НА СЕТЬ БОЛЬШОЙ МОЩНОСТИ

Исследования устойчивости по Ляпунову имеют важное значение в области теории управления, в механике, физике, в системах спутниковой связи, теории автоматического регулирования, в радиоэлектронике, в технологии создания микросхем сверхвысокой интеграции. Прикладной аспект разработки компьютерного моделирования и компьютерного

36


анализа устойчивости особо актуален для анализа устойчивости систем линейных дифференциальных уравнений (ЛДУ) при моделировании работы генераторов в энергетических системах большой мощности.

Представлена схема компьютерного анализа устойчивости синхронного генератора, работающего на сеть большой мощности. Анализ сводится к оценке устойчивости систем ЛДУ с постоянной матрицей коэффициентов большой размерности и выполняется на персональном компьютере в режиме реального времени.

В основу анализа устойчивости заложены преобразования разностных методов численного интегрирования, результатом которых являются условия устойчивости систем ЛДУ. Условия имеют форму матричных произведений, что позволяет реализовать их программно в виде цикла по количеству матричных сомножителей.

Метод Эйлера приближенного решения системы

(1)

имеет вид , . Разность между точным возмущённым и невозмущённым решением (1) имеет вид точного

равенства .

Отсюда следуют условия устойчивости и асимптотической устойчивости: линейная система устойчива тогда и только тогда когда бесконечное матричное произведение ограничено по норме для любого , асимптотически устойчива, если выполнено предыдущее утверждение и норма бесконечного матричного произведения стремится к нулю при стремлении к бесконечности [1, с. 3].

Система, моделирующая работу синхронного генератора на сеть большой мощности имеет вид , где матрица определяется как [1, с. 5]:

Данная система анализируется для двух случаев , .

В первом случае значения нормы монотонно убывают, стремясь к нулю, что в соответствии с условиями устойчивости трактуется как асимптотическая устойчивость.

Во втором случае значения нормы совершают колебания в ограниченном промежутке, что свидетельствует об устойчивости.

Разработана компьютерная модель анализа устойчивости синхронного генератора, работающего на сеть большой мощности. Анализ сводится к оценке характера устойчивости систем ЛДУ большой размерности и может осуществляться на персональном компьютере в

37


режиме реального времени.

ЛИТЕРАТУРА1. Я.Е. Ромм, С.Г. Буланов Компьютерный анализ устойчивости

систем линейных дифференциальных уравнений с приложением к оценке устойчивости синхронного генератора. – Известия ЮФУ. Технические науки. Актуальные проблемы производства и потребления электроэнергии. – Технологический институт Южного федерального университета. Таганрог. – 2009. – № 5. – С. 52 – 59.

Мухоед Антон,студент 3 курса политехнического факультетаНаучный руководитель: Е. М. Шнейдер, канд.пед.наук, доцент(ГАОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)

ПРИНЦИПЫ И ВОЗМОЖНОСТИ ТРЕХМЕРНОЙ ГРАФИКИОт паранойи до здравого смысла буквально рукой подать. И

всевозможные системы виртуальной реальности отлично демонстрируют этот тезис. Ведь за столь короткое время было изобретено множество предметов, устройств и технологий, в полезность которых верили только сумасшедшие изобретатели и писатели-фантасты.

Мир 3D – сложный мир для создания, но очень интересный для восприятия. Компьютерная графика может все: создать любую модель, анимировать персонажа.

Трёхмерная графика (3D Graphics, Три измерения изображения, 3 Dimensions, рус. “Три измерения”) – раздел компьютерной графики, совокупность приемов и инструментов (как программных, так и аппаратных), предназначенных для изображения объёмных объектов. Больше всего применяется для создания изображений на плоскости экрана или листа печатной продукции в архитектурной визуализации, кинематографе, телевидении, компьютерных играх, печатной продукции, а также в науке и промышленности. Трёхмерное изображение на плоскости отличается от двумерного тем, что включает построение геометрической проекции трёхмерной модели сцены на плоскость (например, экран компьютера) с помощью специализированных программ. Для получения трёхмерного изображения на плоскости требуются следующие шаги:

моделирование – создание трёхмерной математической модели сцены и объектов в ней.

рендеринг (визуализация) – построение проекции в соответствии с выбранной физической моделью.

вывод полученного изображения на устройство вывода – дисплей или принтер.

Сцена (виртуальное пространство моделирования) включает в себя несколько категорий объектов:

Геометрия (построенная с помощью различных техник модель,

38


например, здание) Материалы (информация о визуальных свойствах модели,

например цвет стен и отражающая/преломляющая способность окон) Источники света (настройки направления, мощности, спектра

освещения) Виртуальные камеры (выбор точки и угла построения проекции) Силы и воздействия (настройки динамических искажений объектов,

применяется в основном в анимации) Дополнительные эффекты (объекты, имитирующие атмосферные

явления: свет в тумане, облака, пламя и пр.)Задача трёхмерного моделирования – описать эти объекты и

разместить их в сцене с помощью геометрических преобразований в соответствии с требованиями к будущему изображению.

Вслед за моделированием следует этап рендеринга, где математическая (векторная) пространственная модель превращается в плоскую (растровую) картинку. Если требуется создать фильм, то рендерится последовательность таких картинок-кадров. Как структура данных, изображение на экране представлено матрицей точек, где каждая точка определена по крайней мере тремя числами: интенсивностью красного, синего и зелёного цвета. Таким образом, рендеринг преобразует трёхмерную векторную структуру данных в плоскую матрицу пикселов. Этот шаг часто требует очень сложных вычислений, особенно если требуется создать иллюзию реальности.

Развивающиеся с 1990-х годов технологии быстрого прототипирования (быстрого «макетирования») ликвидируют этот пробел. Следует заметить, что в технологиях быстрого прототипирования используется представление математической модели объекта в виде твердого тела.

Принцип оказания влияния 3D на наше зрительское восприятие заключается в задействовании обоих глаз человека, которыми он смотрит на вещи с двух разных углов. Небольшое расстояние между глазами позволяет воспринимать глубину.

В настоящее время подавляющее большинство трёхмерных изображений показывается при помощи стереоскопического эффекта, как наиболее лёгкого в реализации, хотя использование одной лишь стереоскопии нельзя назвать достаточным для объёмного восприятия. Человеческий глаз как в паре, так и в одиночку одинаково хорошо отличает объёмные объекты от плоских изображений.

Трёхмерные, или стереоскопические дисплеи, (3D displays, 3D screens) – дисплеи, посредством стереоскопического или какого-либо другого эффекта создающие иллюзию реального объёма у демонстрируемых изображений. Только есть ли смысл доносить такие новшества в народ? Из предложенных вариантов для обычного пользователя сегодня подойдут лишь варианты 3D-изображений от AMD/ATI и NVIDIA. Но если удастся создать такую систему, которая ничем не уступит нашему миру, то будет интересно узнать, какая из “реальностей” реальней? Не перепутать бы…

39


Нестерова Наталя,студентка 5 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Г. В. Лиходєєва,к. пед. н., доцент (БДПУ)

РОЗВИТОК АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ЧИСЛОВИХ ПОСЛІДОВНОСТЕЙ У КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ

ВИВЧЕННЯМ МАТЕМАТИКИ

Сьогодні освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя в навчально-виховному процесі. У цей час вчитель має навчатися управляти діяльністю, як усього колективу учнів, так і кожного окремого учня. Однак це неможливо в межах традиційного розуміння педагогічного процесу. Кращі вчителі завжди ведуть пошук, використовують методи активного навчання: роботу в парах, роботу в малих групах. Кожен вчитель бере на озброєння все найкраще. Використовують технічні засоби навчання, вводять опорні сигнали, роботу асистентів, збільшують час самостійної роботи на уроці.

Стимулювання учнів до активної роботи над власним розвитком – найважливіше завдання вчителя. “Вік живи – вік вчись” – каже народна мудрість. Але школа має не тільки формувати в учнів міцну основу знань, умінь і навичок, але й максимально розвивати розумову активність: вчити мислити, самостійно оновлювати і набувати знання, свідомо використовувати їх при розв’язанні теоретичних і практичних задач, тобто формувати свідому особистість учня.

Мислення – це завжди активний процес перетворення ситуації, що має особистісну значимість для людини, процес який включає в себе елементи творчості, пов’язані з новизною задачі, що розв’язується. Ступінь складності задачі, що розв’язується, визначається рівень активності мислення.

Розвиток мислення, як вміння думати пов’язане з залученням учнів до активної розумової діяльності, що дозволяє набути необхідні навички дослідження проблемної ситуації і визначення невідомого. Аналітичне мислення є не тільки одним з найважливіших компонентів процесу пізнавальної діяльності учнів, але і таким компонентом, без цілеспрямованого розвитку якого неможливо досягти ефективних результатів в оволодінні школярами системою математичних знань, умінь і навичок.

У процесі навчання математики природно приділяти особливу увагу розвитку в учнів якостей мислення, специфічних для аналітичного мислення. При умові, що проблемі розвитку мислення школярів при вивченні інших навчальних предметів буде приділено достатню увагу, небезпека одностороннього розвитку мислення не виникає.

Проблема розвитку аналітичного мислення має мати своє відображення в шкільному курсі математики у зв'язку з недостатньою підготовленістю учнів в цій частині, у зв'язку з великою кількість логічних помилок, які вони припускають при вивченні теми «Послідовності».

Вивчення теми “Послідовності” в дев’ятому класі з поглибленим

40


вивченням математики в основному ґрунтується на традиційному матеріалі, що вивчається в загальноосвітніх класах. Під час вивчення цієї теми формується математичний апарат використання методу математичної індукції, уявлення про границю послідовності і про обчислення суми нескінченної геометричної прогресії, а також розвивається аналітичне мислення.

Подальше вивчення числових послідовностей у класах з поглибленим вивченням математики відбувається в десятому класі. На цьому етапі важливо сформувати правильне уявлення про послідовність як функцію натурального аргументу, різні способи задання послідовностей, розглянути важливі класи числових послідовностей (монотонні, обмежені тощо). Також навчальною програмою з математики для класів з поглибленим вивченням математики передбачено вивчення границі числової послідовності та основних теорем про границі числових послідовностей.

Такий підхід сприяє природному розумінню переходу від поняття послідовності як функції натурального аргументу до поняття границі числової послідовності, а через неї – здійснити пропедевтичний перехід до границі функції. Для розвитку аналітичного мислення при вивченні теми “Числові послідовності” найбільш доцільно застосовувати у найрізноманітніших формах евристичний метод навчання.

ЛІТЕРАТУРА1. Буловацкий М. П. Разнообразить виды задач: [О развитии мышления

на уроках математики] // Математика в школе. – 1988 – №5 – с. 37-38.2. Бевз Г. П. Методика викладання математики. К. : Вища школа, 1989. –

323с.3. Векслер С. И. [О развитии мышления школьников на уроках

математики] // Математика в школе. – 1989 – №5 – С. 40-42.

Олейник Катерина,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: В.В.Ачкан,к.пед.н., доцент (БДПУ)

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ

АЛГЕБРИ

Школа XXI століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя. Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві й соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, ключовими компетентностями, для чого важливо формувати й розвивати в учнів основної школи евристичні вміння на уроках математики. У зв’язку з цим вчитель повинен спиратися на знання психолого-педагогічних закономірностей навчального процесу, які концентрують у собі досягнення психології, дидактики й відповідну методику застосування цих

41


закономірностей в навчанні математики.Відповідно до обраної теми, ми працюємо над методичними

рекомендаціями щодо розвитку евристичних здібностей учнів у процесі навчання алгебри як в класах загальноосвітнього профілю, так і в класах з поглибленим вивченням математики.

Психолого-педагогічні передумови організації евристичної діяльності розглядалися багатьма дослідниками, а саме: К. Власенко, І. Горчаковою, О. Скафою, З. Слєпкань, Т. Максимовою та ін. Так, найбільш широко були розглянуті психолого-педагогічні передумови формування евристичної діяльності під час навчання математики О. Скафою.

Для побудови методичної системи формування евристичних умінь учнів 7-9 класів у першу чергу вчителю необхідно вивчити вікові і психологічні особливості підліткового віку учнів, маючи на увазі лише ті їх особливості, які важливо враховувати в процесі навчання математики.

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою психічних процесів діяльності особистості школяра, тому вимагає рішучих (хоча і поступових) змін у формах взаємин, організації діяльності керівництва з боку вчителів. Увага в цьому віці відрізняється не тільки великим обсягом і стійкістю, але і специфічною вибірковістю. Виборчим, цілеспрямованим стає і сприйняття. Значно збільшується обсяг пам’яті, вона здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів. Важливою особливістю даного віку є те, що він має достатні передумови для формування активного, самостійного, творчого мислення. У підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розумовій діяльності. Зміст досліджуваних предметів і логіка побудови навчальних курсів вимагає нового характеру засвоєння знань, опори на самостійне мислення; необхідна здатність абстрагувати, узагальнювати, порівнювати, міркувати, робити висновки, доводити.

Для формування творчої особистості в процесі вивчення математики особливо важливі інтелектуально-евристичні здібності особистості, які включають: здібності генерувати ідеї; здібність до фантазії; асоціативність пам'яті, здібність відображати і встановлювати в свідомості нові зв'язки між компонентами задачі; здібність бачити протиріччя і проблеми; здібність до переносу знань, умінь у нові ситуації; здібність відмовлятися від нав'язливої ідеї, перебороти інерцію мислення; незалежність та критичність мислення.

Щодо технології евристичного навчання, то для актуалізації евристичних умінь стануть у нагоді: евристичний діалог; відриті завдання; евристичні ситуації та рефлексія.

Ще однією важливою передумовою успішного формування в учнів 7-9 класів евристичних умінь, на нашу думку, є розвиток дивергентного мислення.

Таким чином, ми розглянули основні психолого-педагогічні передумови формування евристичних здібностей учнів 7-9 класів на уроках з математики. Дотримання їх сукупності, діалектичної єдності може внести кардинальні зміни в навчально-виховний процес на уроках математики та гарантувати розв’язання вчителем проблеми формування евристичних умінь.


42


1. Скафа Е.И. Эвристическое обучение математике: теория, методика, технология. Монография. Донецк: Изд-во ДонНУ, 2004. – 439 с.

2. Гончарова І.В. Евристичні вміння: роль і значення в процесі навчання математики // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск XXXV / За загальною редакцією проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2007. – с.84-91.

Пажус Оксана,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: О.В. Куделіна,к.пед.н., доцент

ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ КЛАСІВ МАТЕМАТИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПРИ ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИКИ

Одними з основних завдань сучасної школи є пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.

У зв’язку з швидкими темпами накопичення нової інформації, особливо в природничо-математичних науках, уже в школі необхідно готувати школярів до неперервної освіти після її закінчення, що потребує формування в них пізнавального інтересу й самостійності відшукання шляхів його задоволення.

Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з математики, а й розвивалися механізми самоосвіти, самовиховання, самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, взаєморозуміння, спілкування, співпраці, необхідні для становлення особистості, здатної без сторонньої допомоги оволодівати знаннями і способами діяльності, розв’язувати пізнавальні задачі з метою подальшого перетворення й вдосконалення навколишньої дійсності. Ця властивість особистості формується головним чином у ході самостійної науково-дослідницької діяльності учнів.

На наш погляд організація цієї діяльності традиційно займає особливе місце в методиці навчання математики, оскільки потребує не тільки спеціально розроблених задач і розвиваючих вправ, залучення традиційних засобів навчання, але й гармонійного та педагогічно доцільного поєднання нових інформаційних технологій і традиційних методів навчання.

На думку сучасних науковців (В. Горох, Ю. Горошко, М. Жалдак, О. Скафа та ін.) комп’ютерна підтримка навчання з використанням сучасних програмних засобів дає значний педагогічний ефект, полегшуючи, розширюючи, поглиблюючи вивчення і розуміння навчального матеріалу на відповідних рівнях у загальноосвітніх навчальних закладах.

Упровадження сучасних ППЗ із спеціально розробленими дидактичними

43


матеріалами створює чудові можливості для організації дослідницької роботи учнів на уроках математики, індивідуалізації та диференціації навчання, активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх самостійності у вирішені конкретних навчальних завдань, удосконалення засобів подання навчальної інформації учням. Але використання сучасних ППЗ у навчанні взагалі і математики зокрема,не повинно стати самоціллю, а бути дидактично виправданим і гармонійно інтегрованим з традиційними методичними системами навчання, а також розбудовуватися на засадах дидактичних принципів навчання.

ЛІТЕРАТУРА1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти //

Математика в школі. – 2004. – №2. – С. 2-5. 2. Лиходєєва Г. В. Навчально-дослідницькі уміння та дослідницька

діяльність учнів у психолого-педагогічній літературі / Г. В. Лиходєєва // Дидактика математики : проблеми і дослідження : міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 27. Донецьк : Фірма ТЕАН, 2007. – С. 89-94.

3. Жалдак М. І.Математика з комп’ютером / М. І. Жалдак, Ю. В. Горошко, Є. Ф. Вінниченко. – К.: РННЦ “ДІНІТ”, 2004. – 254 с.

Пелешко Альона, студентка 5 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Г. В. Лиходєєва, к. пед. н., доцент

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВ ТЕОРІЇ ПОДІЛЬНОСТІ В КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ МАТЕМАТИКИ

До основних завдань навчання учнів математики в загальноосвітніх навчальних закладах відносять забезпечення міцного та свідомого оволодіння учнями системою математичних знань і умінь, формування рівня математичної культури, що є необхідним у продовженні освіти та майбутній діяльності.

Поглиблене вивчення математики, крім виконання зазначених вище завдань, передбачає формування в учнів стійкого інтересу до математики як предмета, виявлення та розвиток математичних здібностей, орієнтацію на професійну діяльність, що потребуватиме високого рівня математичних знань, підготовку до навчання у вищому навчальному закладі з відповідним фаховим спрямуванням.

Особливості навчання учнів математики у класах з поглибленим вивченням математики розглядалися в роботах таких вітчизняних науковців, як Д. Требенко, О. Требенко, В. Швець, С. Завало, В. Костарчук, Б. Хацет, Е. Лупова, В. Орач, Е. Тульчинська, В. Жохов, З. Слєпкань, А. Мордкович, Н. Вілєнкін, А. Чесноков, Г. Бевз, Д. Номеровський, К. Нєшков, Т. Мишустіна, Ю. Макаричев, Н. Міндюк, А. Мерзляк, М. Якір, В. Владімірова, Н. Владімірова, В. Полонський.

Поглиблене вивчення математики розпочинається у восьмому класу і

44


носить орієнтаційний характер. Саме на цьому етапі учні мають усвідомити ступінь свого інтересу до предмету і оцінити можливості оволодіння ним. Зміст навчання в таких класах орієнтований на більш повний, з наукової точки зору, розгляд питань базового рівня.

Програмою з математики для класів з поглибленим вивченням математики передбачено вивчення теми “Основи теорії подільності” у восьмому класі. За програмою тут розглядаються основні властивості подільності цілих чисел, конгруенції за модулем, ознаки подільності на 3, 9, 11, , , , поняття НСД і НСК кількох натуральних чисел, взаємнопрості числа, прості та складені числа, вивчається основна теорема арифметики, теорема про нескінченність множини простих чисел. Вважається, що тема “Основи теорії подільності” є найскладнішою для вивчення у 8 класі, оскільки в учнів практично не сформована потреба використання знань у цій області для розв’язування задач. Хоча проведений аналіз програм з математики для загальноосвітніх шкіл показав, що з теорією подільності учні вперше зустрічаються у шостому класі при вивченні теми “Подільність натуральних чисел”. Тут вони знайомляться із поняттями простого та складеного чисел, вчаться розкладати натуральні числа на прості множники, знаходити найбільший спільний дільник (НСД) і найменше спільне кратне (НСК) двох та кількох натуральних чисел.

У вивченні основ теорії подільності в класах з поглибленим вивченням математики виділено три основні напрями. Перший напрям передбачає знайомство з класичними ключовими поняттями теорії чисел, другий напрям стосується узагальнення і розширення знань з теорії подільності, розширення навичок їх практичного застосування, а третій напрям передбачає формування в учнів переконання в практичній застосовності теорії чисел шляхом розширення математичного світогляду.

Використання історичних відомостей щодо дослідження проблем простих чисел, чисел-близнюків, досконалих чисел сприяє емоційному підкріпленню інтересу до вивчення навчального матеріалу означеної теми. Ця тема – одна з тих, де найбільш яскраво проявляється здатність учнів до евристичного мислення, а отже, й до вивчення математики на поглибленому рівні.

Також слід зазначити, що задачі з теорії подільності дуже часто зустрічаються на олімпіадах з математики різного рівня, а розібраних прикладів і рекомендацій з пошуку розв’язків не так вже й багато. У цьому контексті, виділення класів задач, що використовують однакові методи розв’язування та формування “банку” таких задач є актуальною проблемою методики навчання математики, що потребує подальшого розв’язування.

ЛІТЕРАТУРА:1. Требенко Д. Я. Требенко О. О. Алгебра і теорія чисел: В 2-х ч. −

Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова. − 2006. − Ч.1. − 400 с.2. Завало С. Т., Костарчук В. М., Хацет Б. І. Алгебра і теорія чисел: В

2-х ч. − Київ: Вища шк. Головне вид-во, 1976. − Ч.2. − 384 с. 3. Швець В. О. До питання про якість шкільної математичної освіти //

Дидактика математики: проблеми і дослідження. − 2005. − Вип. 24. − С. 261–267.

45


Пономаренко Анна,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітинауковий керівник: О.М. Литвин, д.фіз-мат.н., професор

НАБЛИЖЕНЕ ОБЧИСЛЕННЯ ПОДВІЙНИХ ІНТЕГРАЛІВ ВІД ШВИДКООСЦИЛЮЮЧИХ ФУНКЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЛАЙН –

ІНТЕРЛІНАЦІЇ ФУНКЦІЙ

Актуальність. Сучасний світ неможливо уявити без використання комп’ютерних технологій. У будь-якій країні спеціалісти різних галузей науки: технологи, конструктори, геофізики, біологи, медики, художники-мультиплікатори та ін., проявляють неабиякий інтерес до ЕОМ та застосовують їх на практиці. Наприклад, медичні томографи, дослідження природних ресурсів Землі, дослідження оптимальних алгоритмів для розв’язування задач з радіоастрономії, радіолокації, кристалографії і т. ін. – і є сучасною задачею цифрової обробки. Для цього необхідно проводити обчислення з досить високою точністю, якомога меншою витратою часу, обробляючи при цьому великі масиви інформації. Ця проблема є актуальною і для задач цифрової обробки сигналів (ЦОС) та зображень.

Для вище вказаних досліджень та типових їм задач необхідні вміння наближено обчислювати інтеграли від швидкоосцилюючих функцій двох змінних за допомогою інформаційних операторів різних типів. В якості даних можуть бути інтеграли від наближуваної функції вздовж вибраної системи ліній, що перетинають досліджуваний об’єкт. Зокрема, задачу наближеного обчислення інтегралів у випадках, коли початкова інформація задається різними інформаційними операторами, дозволяє ефективно розв’язувати апарат інтерлінації функцій [1] відповідно на різних класах функцій. Важливим кроком в розв’язанні такої задачі є обчислення інтегралів за допомогою операторів кусково-сталої сплайн-інтерлінації.

О. Литвин у своїй роботі [1] вперше запропонував загальний метод побудови кубатурних формул для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних з використанням сплайн-інтерлінації функцій. Доведено, що побудовані кубатурні формули для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних є оптимальними за порядком точності на классах диференційовних функцій при деяких обмеженнях.

Мета дослідження: аналіз та систематизація елементів теорії обчислень та теорії сплайнів; побудова оптимальних за порядком точності кубатурних формул обчислення інтегральних перетворень функцій із застосуванням сплайн-інтерлінації функцій, на основі результатів досліджень доктора ф.-м. н., проф. О. Литвина та аспірантки О. Нечуйвітер, які використовують на порядок менше значень неосцилюючого множника підінтегральної функції ніж відомі при заданій точності; побудова оптимальної за порядком точності кубатурної формули для обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій

46


Методи дослідження: при виконанні дослідження магістерської роботи було вивчено науково-дослідну та технічну літературу; використано методи функціонального аналізу, теорії чисельних методів, теорія сплайнів, теорія наближення функцій однієї та двох змінних, методи наближення операторами сплайн – інтерлінації та сплайн – інтерполяції функцій однієї та двох змінних.

Висновки. У нашій магістерській роботі визначено та застосовано загальний метод побудови оптимальних за порядком точності кубатурних формул для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних з використанням сплайн-інтерлінації функцій. Кубатурна формула, яку запропоновано в нашій роботі, належить до класу кубатурних формул, які зводять обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції двох змінних до обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції однієї змінної. Це означає, що використовуючи певну квадратурну формулу для обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції однієї змінної ми можемо отримати різні кубатурні формули.

ЛІТЕРАТУРА1. Литвин О.М. “Інтерлінація функцій та деякі її застосування”/. – Х.:

Основа, 2002. – 544 с. 2. Жилейкин Я.М., Кукаркин А.Б. “Об оптимальном вычислении

интегралов от быстроосциллирующих функций” / ЖВМ и МФ, 1978. – 301 с.3. Жилейкин Я.М., Кукаркин А.Б. “Приближенное вычислении

интегралов от быстроосциллирующих функций : учебно-практическое пособие”. – М.: МГУ, 1987. – 99с.

Пономаренко Анна,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНауковий керівник: О.Г.Онуфрієнко, к.техн.н., доцент (БДПУ)

ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ МАТЕМАТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ВУЗЛІВ

Актуальність теми. Вузли перш, ніж стати предметом математичної теорії, широко використовувалися в практичній та художній діяльності.

Вузли – предмети прості та наочні. Ми, зазвичай, зустрічаємося з ними в повсякденному житті, але, можливо, не підозрюємо, що це ще й математичні об'єкти. Більше того, в останні 20 років математики і фізики з величезним зацікавленням і дивовижною інтенсивністю стали займатися відповідними теоріями, особливо теорією вузлів. Досить сказати, що за цей час чотири медалі Філдса було отримано саме за роботи, пов'язані з цією теорією. А саме, лауреатами медалі Філдса в різний час стали Володимир Дрінфельд з Харкова, який працює в Чикаго, Максим Концевич [3] з Москви, який працює в Парижі, Воган Джонс [2] з Нової Зеландії, що працює в Каліфорнії, і Едвард Віттен, фізик-теоретик, який працює в Прінстоні.

47


Теорія вузлів застосовується в топології та багатьох інших науках. Є спроби застосування теорії вузлів у символічній динаміці Ешлі Кліфордом “Книга вузлів Ешлі” (Ashley Clifford Warrent “the Ashley book of knots”) [1] та математичній теорії турбулентності.

Мета дослідження: розкрити та систематизувати елементи математичної теорії вузлів, визначити місце та роль реалізації прикладної спрямованості математичної теорії вузлів.

Методи дослідження: вивчення науково-дослідної, технічної та пізнавальної літератури; системний аналіз та порівняння науково-дослідної, технічної та

пізнавальної літератури; апробація математичної теорії вузлів в різних галузях науки; спостереження та співставлення результатів практики з

теоретичним матеріалом математичної теорії вузлів.Наукова новизна: в роботі вперше було розглянуто та висвітлено

прикладні аспекти математичної теорії вузлівПрактичне значення: представлений в роботі матеріал демонструє

різні напрями застосування математичної теорії вузлів у практиці; робота стане корисною для вивчення матеріалу школярами, студентами, викладачами та для всіх, хто зацікавлений математикою.

Висновки. Отже, тема дослідження присвячена вивченню математичної теорії вузлів та її практичному застосуванню. У роботі на прикладах продемонстровано практичне застосування математичної теорії вузлів у задачах фізики, механіки, топології, медицини, повсякденному житті та ін.

Вивчаючи математичну теорію вузлів, науковці все частіше приходять до висновку, що математична теорія вузлів відкриває нові горизонти та зв’язки з іншими науками, а також все нові й нові галузі науки.

ЛІТЕРАТУРА1. Ashley C.W. “The Ashley Book of Knots” / London-Boston:

Faber and Fabe Limited, 1947. – 638 с. 2. Воган Ф. Р. Джонс “Теория узлов и статистическая

механика” / Scientific American (издание на русском языке) №1 / М.: Вмире науки, 1991.

3. Концевич М. (Maxim Kontsevich, Yan Soibelman “Stability structures, motivic Donaldson-Thomas invariants and cluster transformations” / November 16, 2008. – 148 с.

Семенова Катерина,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: І. В. Кірєєва, к.пед.н., доцент

48


ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: НОВИЙ НАПРЯМ ОРГАНІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є: бурхливий розвиток інформаційних технологій; неперервне зниження вартості послуг на підключення та

використання глобальної мережі Інтернет, її ресурсів і сервісів; суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних

технологій в освітню практику; значне поширення засобів комп’ютерної техніки серед населення.Дистанційне навчання це форма навчання, за якою взаємодія між

викладачем і студентом здійснюється на відстані за допомогою інтернет-технологій або інших засобів, які передбачають інтерактивність [2].

Питаннями розробки науково педагогічних основ дистанційного навчання займалися таки провідні науковці як В. Биков, С. Гончаренко, М. Жалдак, В. Луговий, Н. Морзе, С. Раков, О. Співаковський, Л. Стефаненко. Аналіз результатів досліджень багатьох вчених у сфері дистанційного навчального процесу дозволило виявити його основні особливості:

орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів; суттєві потенційні можливості дистанційного навчання для

активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів; можливість організації відкритого навчання, розширення аудиторії

споживачів освітніх послуг; інтеграція світових освітніх послуг; зниження за певних умов матеріальних витрат на організацію і

здійснення процесу навчання.Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що

ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій. Дистанційне навчання включає в себе сучасні форми і методи конструювання та відображення змісту навчання, елементи модульного і комп’ютерного навчання, самостійної роботи учнів, застосування у навчанні сучасних інформаційних технологій. Для цієї технології характерна сильна пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це і робить дистанційне навчання технологією навчання XXI століття.

Процес дистанційного навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Перспективними напрямками розвитку дистанційного навчання ми вважаємо створення інтернет-курсів, які використовують відео лекції та відео семінари. Також можна використовувати комп’ютерні програми, результат роботи яких можуть бачити всі учасники курсів. Це можуть бути як навчальні програми, так і програми загального призначення.

Відмітимо переваги дистанційного навчання:

49


технологічність навчання, доступність навчання, гнучкий графік занять, можлива анонімність, індивідуальність систем навчання, документування процесу навчання, економія коштів.Дистанційне навчання впевнено входить в систему освіти як

ефективна система навчання, підготовки та неперервного підтримання високого кваліфікаційного рівня спеціалістів різних профілів [1, с. 189].

Отже, проведені нами дослідження розкривають суть дистанційного навчання, як наслідок процесу інформатизації суспільства та освіти, як найбільш перспективна, гуманістична, інтегральна форма освіти, орієнтована на індивідуалізацію навчання.

ЛІТЕРАТУРА1. Ибрагимов И.М. Информационные технологии и средства

дистанционного обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академія”, 2007. – 336 с.

2. Полат Е.С., Бухаркина М.Ю., Моисеева М.В. Теория и практика дистанционного обучения: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академія”, 2004. – 406 с.

Семенова Катерина,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНаук. керівник: В. В. Ачкан, к. пед. н., доцент (БДПУ)

ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ У СТАРШІЙ ШКОЛІ В КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ МАТЕМАТИКИ

Сучасний етап розвитку суспільства зумовлює необхідність переходу школи до нової освітньої парадигми, де на перший план виходять інтереси учня, розвиток його здібностей і потенціалу, задоволення індивідуальних запитів і освітніх потреб. Математика є тим навчальним предметом, який формує інтелект особистості. Для його подальшого всебічного розвитку в навчальних закладах впроваджуються факультативні заняття.

Методику організації факультативних занять з математики вивчали такі науковці, як З. Слєпкань [2], П. Александров, Н. Віленкін, Г. Дорофеєв, А. Мордкович, З. Скопець, С. Суворова, Н. Тарасенкова, В. Фірсов, О. Чашечнікова та ін. Проблемами методики вивчення поглибленого курсу математики займалися М. Бурда, В. Полонський, Є. Нелін, О. Шаран, В. Швець. Так, факультативні заняття в теоретичному плані стали об’єктом дослідження багатьох учених, але змістове наповнення факультативних занять у старшій школі в класах з поглибленим вивченням математики залишається

50


недосконалим і невпорядкованим. Поглиблене вивчення математики знаходить своє відображення в

загальноосвітньому курсі вивчення цього предмету в процесі поглиблення, розширення, застосування отриманих знань на практиці. Факультативи є успішним і доцільним способом реалізації такої діяльності. Теми факультативних занять переважно відповідають навчальній програмі, проте, у деяких випадках значно виходять за її межі. Зокрема, в методичних рекомендаціях щодо вивчення математики в 2012 – 2013 н. р. запропоновано такі теми курсів факультативних занять для класів з поглибленим вивченням математики: “Ціла й дробова частини числа” (Г. Апостолова), “Вища математика” (О. Морозов), “Введення у фрактальний аналіз” (В. Цибко), “Елементи стохастики” (Г. Лиходєєва), “Комплексні числа та їх застосування” (О. Шаран) [1].

Актуальність вище вказаної проблеми обумовили мету нашої роботи: розробити навчальне наповнення факультативних курсів загальноосвітніх навчальних закладів. Наша увага спрямована на розроблення факультативів “Математична логіка” й “Теорія рядів”.

Нами розробляється змістове наповнення факультативних занять “Математична логіка” та “Теорія рядів”, до яких входять завдання для аудиторної роботи, контролю та перевірки знань, самостійного опрацювання, додаткові завдання підвищеної складності.

Метою вивчення факультативу “Математична логіка” є формування уміння виконувати логічні операції й розвиток математичної культури за допомогою оволодіння відповідною математичною символікою, вдосконалення здібностей узагальнювати і конкретизувати, розвиток логічного мислення учнів. Метою вивчення факультативу “Теорія рядів” є вивчення з учнями основних положень теорії рядів, розвиток вміння описувати способи задавання рядів та виділяти їх основні класи, формування вмінь застосовування основних теорем до розв’язання практичних завдань та формування інтересу до математики.

Факультатив “Математична логіка” розрахований на 16 годин для 10-го класу з поглибленим вивченням математики. До нього доцільно включити такі теми: формули алгебри висловлень, таблиці істинності формул, тавтології, булеві функції, рівносильність формул алгебри висловлень, формули логіки предикатів, інтерпритація формул, рівносильність формул. Факультатив “Теорія рядів” розрахований на 16 годин для 11-го класу з поглибленим вивченням математики. До нього доцільно включити такі теми: числові ряди, збіжність та сума ряду, основні властивості збіжних рядів, знакододатні ряди, знакозмінні ряди, функціональні ряди, степеневі ряди, тригонометричні ряди Фур’є.

Для організації факультативних занять ми пропонуємо використовувати методи проблемного навчання: проблемний виклад, евристичні бесіди, дослідницький метод. При цьому кількість, обсяг та складність завдань для самостійного опрацювання повинна поступово збільшуватись впродовж вивчення факультативів. Система оцінювання знань учнів має бути достатньо гнучкою. Потрібно заохочувати учнів, використовувати оцінювання з метою мотивації до вивчення математики [2].

Таким чином, правильно організована й систематична робота з проведення факультативних занять зміцнює математичні знання учнів та розширює їхній математичний кругозір.

51


ЛІТЕРАТУРА1. Методичні рекомендації щодо вивчення математики у 2012-

2013 навчальному році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http :// mon . gov . ua / ua / activity / education /56/ general - secondary - education / metodichni - rekomendatsiji / .

2. Слєпкань З.І. Методика навчання математики. – К.: Зодіак-ЕКО, 2000. – 512 с.

Тінькова Дар’я,студентка 6 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНауковий керівник: В. В. Ачкан, кандидат пед. наук, доцент (БДПУ)

РОЛЬ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ У ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Суттєві зміни характеру, змісту вітчизняної педагогічної освіти актуалізують потребу розробки ефективних шляхів підготовки соціальних педагогів, оскільки це відносно нова професія, змістом якої є організація соціальної діяльності.

Соціальний педагог – працівник освітнього закладу, який створює умови для соціального і професійного саморозвитку учнів, організовуючи діяльність педагогів і батьків на основі принципу гуманізму, з урахуванням соціокультурних традицій регіону.

Соціальний педагог у своїй діяльності нерідко має справу з масивами емпіричної інформації і змушений будувати свої висновки в умовах невизначеності. Така ситуація зумовлена особливостями психологічних об’єктів. Як правило вони є стохастичними за своєю природою, їхній поведінці притаманна деяка невизначеність, а станам – випадковість. Тому педагогічні та психологічні дослідження з залученням математики здебільшого виконуються з використанням методів математичної статистики. Математична статистика вивчає і одночасно відображає ймовірнісну (випадкову) природу процесів і подій, що значною мірою є характерною рисою соціальної, політичної, педагогічної та інших сфер життя та діяльності, дозволяє обґрунтувати наукові висновки та науковий рівень соціально-педагогічних досліджень. Як наслідок, постає об’єктивна необхідність поглибленого вивчення та дослідження ролі математичної статистики у підготовці соціального педагога.

Вивчення математичної статистики у вищих навчальних закладах спрямоване на формування теоретичної й методологічної бази студентів для поглибленого опанування знаннями та уміннями щодо організації, проведення та інтерпретації результатів соціально-педагогічних та психологічних досліджень.

Теоретичну основу дослідження математичної статистики та її ролі у підготовці соціального педагога становлять праці багатьох відомих вчених, серед яких О. Безпалько, В. Бочарова, О. Гура, М. Жалдак, І. Закатова, А. Капська, М. Міхалин, Л. Міщик, Р. Овчарова, С. Пащенко, Л. Пундик,

52

http://mon.gov.ua/%20ua/activity/%20education/56/general-secondary-education/metodichni-rekomendatsiji/

http://mon.gov.ua/%20ua/activity/%20education/56/general-secondary-education/metodichni-rekomendatsiji/


С. Харченко та ін..Дослідження у будь-якій області, у тому числі в психології, припускає

отримання результатів – звичайно у вигляді чисел. Проте простий збір даних недостатній. Навіть об’єктивно і коректно зібрані дані нічого не говорять. Досліднику необхідно мати навички організовувати їх, обробляти та інтерпретувати, що не можливо без застосування математичних методів. Звичайно, можна посилатися на наявність сучасних комп’ютерних програм, використання яких зараз стає нормою для дослідника. Але будь-яка програма обробки даних переводе один набір чисел в інший набір чисел. При цьому передбачається багатий набір способів такого перетворення, вдалим чином розширюючи можливості аналізу даних. Проте для використання цих можливостей соціальний педагог повинен вміти : організовувати дослідження так, щоб його результати були доступні обробці у відповідності з проблемами дослідження, правильно обрати метод обробки, змістовно інтерпретувати результати обробки. Ці уміння не замінять ні комп’ютерна програма, ні «живий» математик – її творець.

Правильне застосування математичної статистики дозволяє соціальному педагогу: доводити правильність і обґрунтованість використаних методичних прийомів та методів; строго обґрунтовувати експериментальні плани; узагальнювати дані експерименту; знаходити залежності між експериментальними даними; виявляти наявність значних відмінностей між групами випробовуваних (наприклад експериментальними і контрольними); будувати математичні гіпотези; уникати логічних і змістовних помилок.

Сучасні методи математичної статистики, покликані з максимальною точністю і достовірністю опрацювати результати педагогічних досліджень, передбачають використання як параметричних, так і непараметричних методів, орієнтованих на експериментальні дані. Отже, дослідникові необхідні знання ряду найпростіших понять математичної статистики та уміння з ними працювати.

Математична статистика в руках соціального педагога може і повинна бути потужним інструментом, який дозволяє не тільки успішно балансувати у потоці експериментальних даних, але й перш за все сприяти становленню його об’єктивного мислення.

ЛІТЕРАТУРА1. Добреньков В.И. Методы социологического исследования:

учебник / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М. : ИНФА – М., 2006. – 768 с.2. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в

психологии / Е. В. Сидоренко. – Спб.: ООО “Речь”, 2002. – 350 с.3. Калинин С.И. Компьютерная обработка данных для психологов /

С.И. Калинин. – Спб.: ООО “Речь”, 2005. – 118 с.Царук Єлизавета,студентка 5 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: К.Ю.Пастирєва,старший викладач (БДПУ)

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ

53


ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ З ПАРАМЕТРАМИ

Проблема підготовки молодого покоління, здатного самостійно здобувати нові знання, неординарно мислити, використовувати знання у нових, незвичних умовах була, є і буде завжди актуальною. Сьогодні також виникає потреба не тільки в обізнаних і вмілих людях, але й у такій категорії людей, що здатна бачити, формулювати й вирішувати самостійно нові проблеми. Отже, формування і розвиток дослідницьких умінь учнів є актуальною проблемою сучасного навчання. Одним з основних шляхів вирішення цієї проблеми є наповнення навчального процесу спеціально підібраними системами задач із параметрами, в процесі розв’язування яких учні знайомляться з великою кількістю евристичних прийомів загального та спеціального характеру. При цьому залучення до навчального процесу задач із параметрами дозволяє природно й педагогічно доцільно імітувати повний процес прикладного математичного дослідження або окремих його етапів, що сприяє розвитку в учнів глибокого стійкого інтересу до дослідження.

У методичній літературі зустрічається ряд наукових праць, пов'язаних із задачами з параметрами, зокрема задач дослідницького характеру, авторами яких є: В. Голубєв, О. Гольдман, Г. Дорофєєв, М. Ігнатенко, О. Корміхін, В. Лейфура, В. Марков, С. Мещерякова, Г. Олійник, Н. Тарасенкова, І. Чучаєв, І. Шаригін та інші.

Роль розв’язування задач із параметрами та їх місце в змісті шкільної математичної освіти підлягає аналізу з урахуванням реалізації диференційованого та особистісно-орієнтованого підходів у навчанні. Таким чином, проблема формування й розвитку дослідницьких умінь учнів у процесі розв’язування математичних задач з параметрами є актуальною з точки зору розвитку творчої особистості школярів в умовах впровадження нової парадигми освіти.

Введення параметра дозволяє глибше зрозуміти задачу. У багатьох шкільних підручниках зустрічається прийом, коли треба розв’язати задачу, маючи різні конкретні числові значення даних величин, а потім – маючи буквені значення. Потрібно надати учням можливість самостійно формулювати задачу для загального випадку, при цьому звернути увагу на те, що, використовуючи багатоступінчасті узагальнення, з однієї задачі можна отримати декілька узагальнених. Вводячи параметри замість яких-небудь числових даних, учень стає на позицію дослідника. Йому необхідно проаналізувати всі можливі розв’язки даної задачі, можливі значення параметрів, які вони можуть приймати [1, с. 30 – 33].

При розв’язуванні таких задач за допомогою введення параметра і подальшого дослідження можливих варіантів в учнів розвиваються наступні дослідницькі вміння: висувати різні припущення з обґрунтуванням їх можливості (гіпотези); формулювати узагальнений теоретичний принцип, що пояснює суть задачі (ідею); математично формулювати проблему; передбачати результати; проводити аналогію; змінювати план дій з появою нових засобів, додаткових задач; будувати варіанти планів дії, розв’язування; бачити і виділяти елементи об'єкту, важливі для даної задачі; з'ясовувати узагальнений принцип дії; переводити узагальнені схеми дії в

54


конкретні операції; співвідносити результат дослідницької діяльності з метою; оцінювати значення дії; відкривати нові функції одного й того ж об'єкту; переносити знання в нові ситуації тощо [2, с. 25].

Отже, наповнення навчального процесу спеціально підібраними системами задач із параметрами є одним з основних шляхів формування й розвитку дослідницьких умінь учнів, а також організації елементів дослідницької діяльності на уроках математики. При цьому використання в процесі навчання математики системи задач з параметрами як моделей реальних процесів, їх дослідження, а також узагальнення математичних задач і тверджень сприяють інтелектуальному розвитку учнів, підвищенню їх інтересу до математики як до навчального предмета, розвитку дослідницьких умінь та формуванню загального рівня математичної підготовки.

ЛІТЕРАТУРА1. Горнштейн П.І. Задачі з параметрами / П.І. Горнштейн,

В.Б. Полонський, М.С. Якір. – К. : РІА “Текст”; МП “Око”, 1992. – 290 с.2. Горошко Ю.В. Розв’язування задача з параметрами за допомогою

програми GRAN1 / Ю.В. Горошко, Є.Ф. Вінниченко // Математика в школі. – 2006. – № 4. – С. 25 – 28.

55


ІНФОРМАТИКА ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ

Андрєєв Михайло,магістрант факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: В. І. Межуєв,д.т.н., доцент

ЗАСТОСУВАННЯ ADOBE CAPTIVATE ДЛЯ РОЗРОБКИ ІНТЕРАКТИВНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Актуальність. Розробка інтерактивних уроків є доцільною і актуальною при навчанні різних дисциплін [1]. Для цього наразі розроблено кілька програм. Ми розглянемо застосування Adobe Captivate, що надає можливість зробити процес навчання більш ефективним та інтенсивним.

Основна частина. Програма Adobe Captivate вважається однією із найкращих у сфері створення інтерактивного програмного забезпечення без необхідності написання коду. Adobe Captivate застосовується для створення ефективного навчального контенту.

Спочатку Adobe Captivate називався Flashcam і розроблявся компанією Nexus Concepts, як програма для запису з екрану. Ця програма була перероблена в E-learning інструмент і перейменований в RoboDemo. Після того, як Adobe System придбала цю компанію, ім'я програми було змінено на Captivate.

Adobe Captivate – це програма електронного навчання для ОС Microsoft Windows, яка використовується для демонстрації програмного забезпечення, запису відео-уроків, створення і симуляції програми, створення навчальних презентацій і різних тестів в. swf форматі. На відміну від існуючих засобів, Adobe Captivate дозволяє реалізувати методики інтерактивного навчання.

Метою роботи є визначення переваг Adobe Captivate для побудови інтерактивних уроків. Для цього розглянемо особливості Adobe Captivate.

За допомогою Captivate можна створювати і редагувати інтерактивні демонстрації програм, симуляції, підкасти, скрінкасти, ігри і уроки. Для демонстрацій програм, можливий запис відео у реальному часі. Створені за допомогою Captivate скрінкасти займають набагато менше місця, ніж повноцінні записи з екрану. Adobe Captivate також можна конвертувати презентацій Microsoft PowerPoint у формат Adobe Flash.

Можливо також конвертувати згенерований Adobe Captivate swf в. avi, для подальшого завантаження на сайти і відео-хостинги. Для створення симуляцій програм, Captivate підтримує обробку правої і лівої кнопки миші, а також натиснення клавіш на клавіатурі.

Користувачі можуть редагувати Captivate презентації для додавання ефектів, активних точок, текстових областей, відео і т.ін. Автори можуть редагувати вміст і змінювати час появи того чи іншого елемента. Натисканням на активні точки можна переходити як на інші слайди, так і на зовнішні посилання.

Captivate підтримує імпорт зображень, презентацій PowerPoint, відео Flv і аудіо в будь слайд проекту. Таким чином, інтерактивні уроки, озвучені

56


професійним диктором, мають можливість безпосередньо брати участь в навчальному процесі і допоможуть Вам збільшити ефективність навчання.

Adobe Captivate працює досить швидко, а зрозумілий користувальницький інтерфейс заощадить ваш час завдяки більшій кількості корисних функцій. Для тих, хто займається відеомонтажем може бути використані збірки 3d моделей, оформлення відео, звукові ефекти, саундтреки, плагіни. Разом з тим, Adobe Captivate підтримує систему шарів Photoshop, надаючи можливість створення анімацій окремо в кожному з шарів.

Висновок. Adobe Captivate – потужна програма для створення інтерактивних та відео курсів, тестових завдань, запису з екрана. Програма Adobe Captivate вважається по праву кращою розробкою у сфері створення проектів для електронного навчання без необхідності написання коду. Adobe Captivate працює досить швидко, а зрозумілий користувальницький інтерфейс заощадить ваш час завдяки великій кількості корисних функцій. Відеуроки з Adobe Captivate можна подивитися на www.video-step.com.

ЛІТЕРАТУРА1. Кашлев С. С. Интерактивные методы обучения2. Кибирев А.А., Веревкина Т.А. Интерактивные методы обучения.

Бессонов Олексій,студент 6 курс факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: Тимошенко Є. В.,к.т.н., доцент

РОЗРОБКА МУЛЬТИМЕДІЙНОГО МЕТОДИЧНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ВИЩА МАТЕМАТИКА”

Актуальність. Розвиток індустрії інформаційних послуг сфери освіти, що включає виробництво і публікацію учбово-методичних мультимедіа-матеріалів для студентів, поряд зі створенням і розвитком телекомунікаційних структур окремих освітніх установ і галузі в цілому складає основу формування інфраструктури інформатизації освіти. Особлива роль у процесі створення і використання інформаційних технологій належить у системі освіти як основному джерелу кваліфікованих кадрів і могутній базі фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Характерною рисою системи освіти є те, що вона виступає, з одного боку, як споживач, користувач, а з іншого боку – творця інформаційних технологій, що згодом використовуються у всіляких сферах. Це забезпечує практичну реалізацію концепції переходу від інформатизації освіти до інформатизації суспільства.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемам впровадження й ефективного застосування інформаційно-телекомунікаційних і мультимедійних технологій в освіті присвячено немало теоретичних і експериментальних праць, вітчизняних і зарубіжних педагогів. Окремі

57


питання цієї проблеми вже розкрито в працях Є. Аленічевої, Є. Артамонова, О. Марковського, Л. Шипіліина, А. Архипової, Г. Бухарової, Ю. Вітрова, О. Галустова, С. Григор`єва, В. Гриншкуна, Р. Лєвшенкова, Д. Матрос, Н. Осєтрової, О. Смірнова, О. Осіна, Є. Полат, М. Бухаркіної, М. Моісеєвої, А. Петрова та інших педагогів-дослідників.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності навчання з дисципліни “Вища математика”, за рахунок використання мультимедійних технологій.

При вивченні теоретичних аспектів застосування мультимедійних технологій ми застосовували традиційно-педагогічні методи дослідження, а саме педагогічне спостереження, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду. При впровадженні розробленого мультимедійного забезпечення в навчальний процес ми застосовували метод дослідження – педагогічний експеримент, щоб оцінити педагогічну ефективність даного мультимедійного методичного забезпечення.

Сутність дослідження. У процесі дослідження ми розглянули змістовий модуль “Випадкові величини” навчальної дисципліни “Вища математика” та розробили необхідне, на наш погляд, мультимедійне забезпечення.

У нашому мультимедійному забезпеченні лекційних занять використовується ієрархічна навігація по змісту лекційних робіт, взаємодія з користувачем, пояснювальні навчальні матеріали, незаглиблена контекстна інтерактивність завдяки якій студент мотивується до виконання роботи.

Даний навчальний матеріал у самостійному темпі можуть вивчати студенти у довільний час, особливо тоді, коли студент відсутній на лекції або працює за індивідуальним графіком.

Друга частина розробленого нами програмного продукту може використовуватися викладачем як на лекції при поясненні методів розв’язування задач, так і на практичному занятті при організації роботи студентів над розв’язуванням вправ за допомогою педагогічного програмного засобу Gran. Наша мільтимедійна програма виконує роль консультанта, за її допомогою студенти бачать послідовність виконання дій та паралельно з нашєю програмою отримують результати розв’язання задачі на своєму комп’ютери.

Основні висновки. На сьогодні інформатизація суспільства розвивається дуже швидко, і деяким галузям потрібно пристосуватися до змін. Треба зазначити, що система освіти також зазнала значних змін, які стосуються усій методичної системи, зокрема, форм та засобів навчання. Також необхідне впровадження електронних засобів навчання, у тому числі мультимедійних методичних матеріалів.

ЛІТЕРАТУРА1. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. – М.:

Педагогика, 1989. – 191 с.2. Гергей Т., Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы

эффективного применения компьютеров в учебном процессе // Вопросы психологии – 1985. – № 2. – С. 41–48.

3. Гершунский Б. С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. – М.: Педагогіка, 1987. – 264 с.

58


Бєляк Анастасія,студентка 2 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: І.О. Бардус, к.п.н., ст. викладач (БДПУ)

АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ СИСТЕМ КОМП’ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ ДЛЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ

З ФІЗИКИ

Актуальність. В наш час, широкого використання набули різноманітні системи комп’ютерної математики (СКМ). Серед них найпоширенішими є Math-ematica, Maple, Mathcad, Matlab. Перелічені СКМ дозволяють покроково розв'язувати різноманітні задач з демонстрацією проміжних результатів обчислень, а також моделювання динамічних об'єктів і процесів за аналітичними формулами, що необхідне при розв’язанні завдань з фізики.

Cтупінь досліджуваності проблеми. Проблемою застосування СКМ для розв’язання задач з фізики займалися такі науковці як: В. Ашкензи, В. Дьяконов, Д. Голоскоков, І. Лисенко, Р. Майєр, Є. Риндін та ін. Але дотепер немає чітких методичних рекомендацій щодо застосування різних СКМ для розв’язування задач з фізики.

Мета дослідження. Мета даного дослідження висвітлити можливості найбільш популярних СКМ для розв'язання задач з фізики. Сутність дослідження. Використання СКМ надає широкі можливості для розв'язання багатьох задач з фізики.

Основними фізичними задачами які розв’язуються за допомогою СКМ є: задачі, розв’язання яких потребує застосування чисельних методів вирішення рівнянь високих ступенів або трансцендентні рівняння, які легко вирішуються тільки чисельними методами; задачі, де виникає необхідність вирішення систем рівнянь; задачі, в яких пропонується знайти екстремуми функцій, якщо ці екстремуми неможливо знайти аналітично (в тому числі завдання щодо оптимізації простих конструкцій і процесів); задачі, де необхідно знайти певний інтеграл, обчислення якого можливо тільки чисельними методами; задачі, в яких дані задані у вигляді масиву чисел або такий масив може бути отриманий з заданого графіка; задачі на спектральний аналіз і синтез функції за відомим спектром; задачі, що призводять до диференціальних рівнянь.

Розв’язання задач з фізики значно полегшується за допомогою СКМ. Наприклад за допомогою пакету Maple можливо наочно проілюструвати принцип методу Фур'є (метод розділення змінних) при розв’язанні однорідного рівняння теплопровідності в нескінченному, полі нескінченному і кінцевому тонких стрижнях, в однорідному циліндрі і метод функцій Гріна (функцій джерела) при вирішенні неоднорідного рівняння теплопровідності, розглянути приклади рішень рівняння теплопровідності для різних початкових і граничних умов та інше. Засобами Maple проводиться побудова рішень та їх аналіз.

Система Mathcad вирізняється серед вищезазначених СКМ тим, що вона має зручний інтерфейс та широкі графічні можливості. З її допомогою розв’язуються задачі типу: обчислення середньої квадратичної швидкості

59


молекул за допомогою функції користувача, способи розподілу молекул по половинках ємності, розподіл Максвелла, броунівський рух, гармонійний аналіз, моделювання коливань математичного маятника, застосування принципу суперпозиції для розрахунку сил електростатичної взаємодії у разі великого числа зарядів і це ще не повний список задач, які вирішуються за допомогою системи Mathcad.

Для розрахунку символьних перетворень, які включають операції математичного аналізу, такі як диференціювання, інтегрування, розкладання в ряди, розв’язання диференціальних рівнянь доцільніше використовувати систему Mathematica, адже велику цінність при вирішенні загальних задач з фізики мають саме аналітичні вираження та залежності.

Ще одна з систем, яка є не менш важливою в рішенні задач з фізики це MatLab. Ця система дозволяє користувачу детально уявити основні етапи процесу вирішення загальних рівнянь математичної фізики: а саме особливості завдання граничних та початкових умов, методи дискретизації диференціальних рівнянь в часткових похідних та інше. Дана система надає широкий спектр пакетів з розширеннями для роботи з символьними розрахунками, оптимізації та моделювання.

Висновки. Отже, використання систем комп'ютерної математики для вирішення задач з фізики є дуже актуальним на сьогоднішній день, вони дозволяють отримати не тільки детальний опис задачі, але й отримати наочне зображення чи навіть анімацію. Кожна з систем має свої плюси та мінуси, та кожний користувач обирає собі більш ефективну та зручну спираючись на свої окремі індивідуальні потреби.

ЛІТЕРАТУРА1. Самарський А.А. Рівняння математичної фізики./ А.А. Самарський,

А.Н. Тихонов. – М.: Наука,1977. – 742 с.2. Арамановіч І.Г. Рівняння математичної фізики / І.Г. Арамановіч,

В.І. Левін. – М.: Наука,1964. – 288 с.

Бєляк Анастасія,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій. Наук. керівник: Л.В. Павленко,к. пед.н.

ВИКОРИСТАННЯ МІКРОБЛОГІНГУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Актуальність. Сьогодні велике розповсюдження отримали мікроблоги. Мікроблог – це різновид блог, що дозволяє користувачу писати короткі замітки та публікувати їх. На сьогодні існує велика кількість мікроблогів, найпопулярніший з них Twitter, його основним конкурентом є Jaiku, але останнім часом з’явилися багато сервісів з функцією мікроблогів, такі як: Powence, Folkstr, Tumblr, Plurk, а також популярні соціальні мережі з функцією

60

http://ru.wikipedia.org/wiki/Jaiku


мікроблогів – Facebook, MySpace, ВКонтакте. Актуальність даної теми полягає в використанні мікроблогів не лише, як засобу особистого спілкування, але і як засобу організації комунікативного зв’язку між викладачами та студентами.

Мета і методи дослідження. Теоретичне обґрунтування загальних можливостей використання мікроблогінгу в навчальному процесі для підвищення рівня інтерактивності й оперативності навчання.

Сутність дослідження. Використання соціальних веб-платформ і сервісів в навчальному процесі набуває все більшого розповсюдження та популярності. В освітніх методиках рекомендується використовувати наступні ресурси:

блоги (Вордпресс (англ.: WordPress)), ЖЖ (англ.: Livejournal), Блогспот (англ.: Blogspot)) і мікроблогінгу (Твіттер (англ.: Twitter), Сіріпро (англ.: SiriPro));

подкастинг (Подометік (англ.: PodOmatic), Майподкастнет (англ.: Mypodcast.Net));

різноманітні Вікі (Вікіпедія (англ.: Wikipedia), МедіаВікі (англ.: MediaWiki), ПібіВікі (англ.: PBwiki));

соціальні закладки (Делішес (англ.: Delicious), БобрДобр (англ.: BobrDobr), Дііго (англ.: Diigo));

соціальні файлообмінники (Скрібд (англ.: Scribd), Слайдшеер (англ.: SlideShare), Пікасо (англ.: Picasa));

Соціальні відеоканали (Ютьюб (англ.: YouTube), Вімео (англ.: Vimeo)).

Звернемо увагу на те, що саме блоги і мікроблоги сьогодні є одними з найбільш актуальних сервісів в освіті. Вони дають високий ступень взаємодії педагога й студентів, і тим самим забезпечують неперервність і оперативність усього навчального процесу. Мікроблогінг дозволяє організувати групове навчання, тобто можливість використання соціальної мережі для роботи і навчання, як одним користувачем так і групою, адже можливість об’єднання особистісного орієнтованих і групових форм навчання сприяє більшому ступеню розуміння та засвоєння навчального матеріалу, дає можливість викладачу оцінити результати роботи кожного учасника та його власний внесок. Розміщення оголошень, тем до семінарів, результатів контрольних робіт або інших корисних повідомлень в мікроблозі, дозволяє оперативно і масово донести потрібну інформацію до користувачів. Використання сучасних методів навчання досягає головної мети – привернення уваги студентів до досліджуваного матеріалу і залучення їх у більш активну дискусію, що забезпечує покращення комунікативного зв’язку між студентами та педагогом.

Основні висновки. Отже, можливо підкреслити, що використання мікроблогінгу в навчальному процесі є одним з важливих компонентів моделі розвитку сучасної освіти, його використання необхідне для формування комунікативних навичок, організації й управління будь-якими типами освітніх комунікацій, полегшення управління навчальною діяльністю студентів.

ЛІТЕРАТУРА1. Горошко О.І., Самойленко С.О. Твіттер як розмова через

контекст: від Освіти 2,0 до Освіті 3,0 [Електронний ресурс]. Режим

61

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5

http://ru.wikipedia.org/wiki/MySpace

http://ru.wikipedia.org/wiki/Facebook


доступу: http:// textology.ru/article.aspx?aId=2242. Каменів Н.О. Соціальні мережі в освітньому процесі // Сайт

Протон [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http://proton.org.ua/2011/05/blog-post.html

Богдан Альона,студентка 1 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтвНауковий керівник: Г. М. Алєксєєва

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЙ

Актуальність. Доволі часто виникає потреба у представленні чого-небудь нового: ідей, проектів, матеріалу лекції, продукції, товару тощо. Захід, на якому відбувається таке представлення, отримав назву презентація (англ. presentation – представлення). Презентація – офіційне представлення матеріалу, особи, підприємства, фірми, продукції, товару тощо.

З широким розповсюдженням персональних комп'ютерів почали створюватися спеціальні електронні документи, які містили матеріали рекламного або інформаційного характеру і були підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера. Ці документи стали називати комп'ютерними презентаціями, а програми для створення таких документів – системами опрацювання презентацій. Прикладні програми, призначені для створення комп’ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.

Мета дослідження. Метою нашої роботи є виявлення, та ефективні методи застосування презентацій в сфері освіти.

В останні роки комп’ютерні презентації стали однією з найбільш поширених технологій в навчанні. Найбільш відомою комп’ютерною програмою для створення презентацій є MS Power Point.

MS Power Point. Може бути незвичайно ефективним інструментом. За допомогою презентації на комп’ютері дуже зручно демонструвати різноманітні об’єкти, зображуючи предмет уроку. Крім того, з його допомогою можна швидко і легко вставити звук, відео (рис.1) , аудіо, анімацію, макети і об’єкти Word, Exсel, Internet (рис.2).

Power Point відкриває нові можливості:1. Зображення того, про що ви розповідаєте. Яким би гарним

оратором ви не були, фото часто може розповісти про це набагато більше. 2. Підкреслення основних моментів доповіді. Коли ви закінчили

розповідати про будь-який предмет, людину, інформацію, визначення чи головну думку на екрані, по закінченню великої теми або всієї презентації, можливо також показати всі значущі пункти і визначення разом.

3. Позакласна робота: ігри, змагання, турніри, вечори.

62


Рис.1. Майстер вставки об’єктів Рис.2. Вставка об’єкта «Звук»

Приклади використання презентацій на уроках інформатики: використання презентацій при повторенні вивченого матеріалу, пояснення нової теми; узагальнення і систематизація знань і засобів діяльності; робота з усними вправами; демонстрація умов і вирішень задач; демонстрація геометричних креслень; взаємоперевірка самостійних робіт за допомогою відповідей на слайді; проведення тестів; демонстрація портретів вчених і розповідь про їх відкриття.

Основні висновки. Використання інформаційних технологій в учбовому процесі хоч і трудоємчий процес за всіма відношеннями, але він виправдовує всі витрати, робить навчання більш цікавим, захоплюючим і змістовним.

ЛІТЕРАТУРА1. Дмитрий Лазарев. Презентація : Лучше один раз увидеть! – М.:

Альпина Бизнес Букс, 2009. – С. 142. 2. Дуг Лоу. PowerPoint 2010 для чайников = PowerPoint 2010 For

Dummies. – М. : “Діалектика”, 2011. – С. 320. 3. Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика і комп’ютерна техніка :

Навч. посібник. – К. : Вища освіта, 2006. – 359 с.

Богданов Сергій,студент 1 курсу інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтвНауковий керівник: Г.М.Алєксєєва

ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ FOXIT READER В ОСВІТІ

Актуальність. Засоби навчання поряд з живим словом педагога є важливим компонентом освітнього процесу і елементом учбово-матеріальної бази університету, роблячи великий вплив на всі інші його компоненти – цілі, зміст, форми, методи. Найбільш ефективну дію на учнів, надають сучасні аудіовізуальні і мультимедійні технології. Мультімедіа дозволяє забезпечити у відмінності від традиційних для нашого сприйняття засобів представлення звукової і відеоінформації, синтез трьох стихій (звуку, тексту і графіки, живого відео).

Мета. Розкрити сутність використання програми Foxit Reader в навчальному процесі для студентів спеціальності “хореографія”.

Існує безліч програм для читання PDF – форматів: Az''s Book Reader 2.2,

63


Bookseer, Haali Reader 2, Windjview, Adobe Reader, expert PDF Reader. Але ми віддаємо перевагу програмі Foxit Reader: зручні засоби навігації і пошуку, а так само застосування підтримує відтворення відеороликів і флеш-технологію.

Foxit Reader являє собою невеликий, швидкий і багатофункціональний перегляд PDF-документів, який дозволяє відкривати, переглядати та друкувати будь які PDF-файл. На відміну від інших безкоштовних PDF читачів, Foxit Reader також включає в себе простий у використанні функції спільної роботи, як можливість додавати анотації, заповнювати форми та додавати текст в PDF документи.

Копіювання вмісту PDF файлу. Пошук по вмісту Можливість створення каталога PDF файлів. Вбудована підтримка скриптів Java Швидкий друк документів. Можливість розширення плагінами. Програма PDF Foxit Reader надає користувачеві можливість базового редагування документів. З її допомогою можна внести корективи або додати свої замітки і примітки. Аналогічна програма від Adobe такої можливості не має. Скоректований документ можна зберігати в PDF або як стандартний текстовий файл, що в деяких випадках вельми зручно. Простий і зручний інтерфейс, швидка робота і наявність маси додаткових функцій – ось 3 характеристики, програми, що прекрасно відображають суть. Foxit Reader споживає значно менше ресурсів системи, ніж багато інших (це особливо помітно на великих документах з великою кількістю графічного вмісту) і відкриває файли майже миттєво, що, на жаль, властиво не всім програмам подібного типу. Що стосується інтерфейсу, то він максимально простий, зручний і зрозумілий. Програма має безліч режимів перегляду документів, підтримує інструменти коментування, закладки, уміє працювати з формами, включає масу додаткових функцій і інтегрується у всі популярні веб-браузери.

Все це нами було використано для створення методичного комплексу дисципліни “Інформаційні технології”: лекції, лабораторні, самостійні та індивідуальні заняття, модульний контроль за допомогою тестування, контрольні запитання, модульні контрольні роботи – тощо (рис.1.).

Рис.1. Фрагмент методичного комплексу з дисципліни “Інформаційні технології”

Висновок. Отже, Foxit Reader – невелика професійна програма для читання PDF формату, в порівнянні з іншими аналогами, швидша і простіша у використанні, що показує ефективність її використання в навчальному процесі для студентів спеціальності “хореографія”.


64


1. Юрій Меркулов Програми для читання PDF: Foxit Reader 2.2. ixbt (6 серпня 2008).

2. Світлана Шляхтіна Програми для перегляду pdf-документів: Foxit Reader 3.1. 3dnews (22 вересня 2009).

3.Смолянинова О.Г. Мультимедиа в образовании: Монография / О.Г.Смолянинова; Краснояр. гос. ун-т. – Красноярск, 2002. – 300 с.

Войтович Анна,студентка 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій БДПУНаук. керівник: С.К. Акімов, ст. викладач (БДПУ)

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ІНТЕРНЕТ-АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ З ТВОРЧОЮ АКТИВНОСТЮ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність дослідження. Сьогодні Інтернет надає особистості широкі можливості для самореалізації, найважливішою з яких є можливість творчості і презентацій своїх творчих досягнень в мережі.

Метою дослідження є оцінка впливу Інтернету, як потенційного адиктивного агента, на творчу активність особистості.

Методи дослідження. Серед психологічних методик використовувалися методика Рокича, тест "Креативність" Н. Вишнякової, методика Равена, опитувальник Т. Лірі, шкала визначення рівня суб'єктивного контролю. Анкета на інтернет-адикцію складалася з трьох тестів: Шкала інтернет-залежності, Тест Кулакова, Тест К. Янг.

Сутність дослідження. В Інтернеті особистість може з легкістю виявляти свій творчий потенціал: віртуально реалізовуючи фантазії і бажання з встановленням зручного зворотнього зв'язку; знаходженням бажаних "співрозмовників", що задовольняють будь-яким вимогам; необмеженим доступом до інформації; участю в різних тематичних форумах і спільнотах за інтересами [3]. Але поряд з численними можливостями, виникає небезпека переходу творчої реалізації в Інтернеті в інтернет-адиктивну поведінку. У цьому випадку відбувається багаторівневе включення особистості в віртуальну реальність з наростаючою ілюзорною оцінкою сьогодення. Колишнє "Я" нівелює без внутрішньої боротьби мотивів, автоматично, без опору і переживань за минулим [1].

Психологічні ознаки інтернет-адикції включають в себе підвищений настрій під час використання Інтернету; нестримний потяг до виходу в Інтернет; збільшення кількості часу перебування в Інтернеті; труднощі з припиненням сеансу зв'язку; наростаючі негативні емоції (дратівливість, апатія, понижений настрій, почуття порожнечі , нудьга) поза спілкуванням з комп'ютером; втрата інтересу до сім'ї, роботи, колишніх захоплень; безвідповідальність, невиконання обов'язків на роботі і вдома, часті помилки у виробничій діяльності [2].

Результати дослідження показали, що творче мислення і

65


емоційність мають негативну кореляцію з підозрілим типом характеру, коли інтернет-адиктивним студентам він характерний. Інтернет-адикти відчувають труднощі в інтерперсональних контактах через невпевненість в собі, підозрілості і боязні поганого відношення. У цьому випадку Інтернет виступає оптимальним і "безпечним" засобом спілкування. Користувач може в будь-який час перервати діалог в чаті або форумі, вибрати нового співрозмовника, залишатися анонімним або просто закрити вікно браузера [1]. У свою чергу формування такого типу відносин веде до некомунікабельності, замкнутості, скептицизму, розчарування в людях, скритності, прояву негативізму в вербальної агресії.

Творче мислення і емоційність мають негативний кореляційний зв'язок з інтернальністю в області невдач і виробничої інтернальністю, тоді як у інтернет-адиктивних студентів цей зв'язок прямий, що говорить про розвинене почуття суб'єктивного контролю по відношенню до негативних подій і ситуацій і може проявляться у схильності звинувачувати самого себе в різноманітних неприємностях і невдачах. Інтернет-адикти вважають себе, свої дії важливим фактором організації власної виробничої діяльності [1]. Вони відчувають надмірну відповідальність навіть за непідвладні їм обставини.

Висновки. Творчі і емоційні особистості за результатами кореляційного аналізу більш впевнені в собі і можуть адаптуватися до обставин. Тоді як у інтернет-адиктів підозрілість знаходиться на межі між адаптивною й екстремальною поведінкою. За результатами кореляції це свідчить про можливі труднощі соціальної адаптації [1]. Виражений прояв інтернальності у інтернет-адиктів скоріше є засобом компенсації невпевненості в собі, нездатності до організації життєдіяльності, адаптації в навколишньому світі.


1. Акімов С.К. Зв’язок інтернет-адиктивної поведінки з творчою активністю студентів (рос. м.) / Сергій Костянтинович Акімов // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України – К: Видавництво "Фенікс", 2012. – Т. ХІІ. Психологія творчості. – Випуск 14. – с. 10-17

2. Егоров А. Ю. Нехимические зависимости : [монография] / Алексей Юрьевич Егоров. – СПб. : Речь, 2007. – 190 с.

3. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы [Текст] : справ. практ. психолога / Ирина Германовна Малкина-Пых. – М. : Эксмо, 2006. – 1008 [1] с. ; 21 см. – (Справочник практического психолога). – Библиогр.: с. 962-1007.

Галаш Анна,

66


студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Смоліна І.С.,ст.викл. (БДПУ)

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ – ЕКОНОМІСТІВ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ

“1С:ПІДПРИЄМСТВО”

Актуальність. Сьогодні українське суспільство, як ніколи раніше, має потребу в компетентних фахівцях галузі економіки та фінансів, які упевнено діють у ситуаціях ризику та невизначеності, що притаманні сучасному стану економіки, політики та соціальної сфери. Особливо значущим повинно стати завдання формування компетентності економіста під час професійної підготовки.

Ступінь досліджуваності проблеми. Питання вдосконалення підготовки майбутніх економістів, компетенції яких дозволяли б їм ефективно працювати в умовах інформаційної економіки приділяли увагу автори В. Базилевич, В. Воронкова, В. Гужва, Н. Желябина, С Івахненко, В. Кривуца, Л. Мельник, В. Шквір та ін. Праці присвячені дослідженню системи «1С:Підприємство» розроблялися авторами, такими як Т. Багачова, А. Габец, В. Дубянський, А. Михайлов, С. Мітічкіна, та ін.

Мета дослідження – розглянути зміст навчання майбутніх економістів у середовищі системи „1С:Підприємство”.

Методи дослідження – вивчення, системний аналіз і узагальнення літератури за темою дослідження.

Сутність дослідження. Потреба в інформаційному обміні як в середині підприємств, так і з зовнішнім середовищем вирішується шляхом використання інформаційних систем. Для таких цілей в Україні, як і в багатьох країнах СНД, широко використовуються програмні продукти фірми “1С”, на базі яких створені сотні прикладних рішень, і які фактично стали головним стандартом управлінської діяльності різних об’єктів. Аргументами щодо застосування системи “1С:Підприємство” можуть бути такі [1]: система може продемонструвати сучасні підходи та технологію; має добру інформаційну та методичну підтримку; забезпечує комплексний підхід до рішення різних задач.

В Бердянському державному педагогічному університеті в навчальному процесі економістів – фахівців з напряму підготовки —“Професійна освіта. Економіка підприємств, маркетинг і менеджмент” використовується один з найбільш популярніших продуктів фірми 1С – система “1С:Підприємство”. При цьому на різних стадіях навчального процесу студенти вивчають конфігурацію “1С:Бухгалтерія для України”. При підготовці майбутніх економістів, найбільша увага, при вивченні відповідних дисциплін інформаційного циклу, приділяється таким об’єктам системи 1С:“Підприємство: Довідники, Співробітники Журнали – Договори, Виробництво, Заробітна плата, Банк, Каса тощо. Зв’язок між усіма журналами та довідниками дозволяє виключити ситуацію неузгодженості даних. Система “1С:Підприємство” має широкі можливості організації обліку, проста у вивченні завдяки тому, що надає можливість для вирішення

67


задач обліку використовувати необхідний мінімум засобів із дуже великого їх арсеналу. Система зручна у використанні, але в той же час, міцна, повна функціональних можливостей, її засоби забезпечують автоматизацію оперативного та управлінського обліку, аналіз й планування, розрахунок заробітної плати, управління реалізацією товарів та послуг на підприємствах малого та середнього бізнесу [2, с. 11].

Висновки. Таким чином, слід зробити висновок, що вивчення системи “1С:Підприємство” готує підґрунтя для того, щоб майбутній фахівець мав змогу виконувати означені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці вміння відразу після закінчення університету, відповідати вимогам конкретних замовників на сучасному ринку праці в Україні. Навчання студентів-економістів у системі “1С:Підприємство” із використанням сучасного інструментарію ІКТ можна розглядати як ефективну інноваційну технологію, що дозволяє якісно оперувати інформаційним потоками й приймати рішення на підприємствах і установах різних профілів та форм власності. Її використання поряд з традиційними формами підготовки фахівців дозволяє інтенсифікувати передачу інформації, сприяють формуванню в студентів навичок самостійно приймати рішення, працювати в колективі.

ЛІТЕРАТУРА1. І.В.Бакова, О.М. Гострик, О.І.Пронін. Використання системи “1С-

підприємство” для підготовки сучасних фахівців економістів у ВНЗ //Матер. НПК “ИТ в образовании”. – Москва-Киев., – 18 февраля 2010

2. О. В. Клименко. Інформаційні системи технології в обліку: навчальний посібник. – К.: – ЦУЛ, 2008. – 320 c.

Гордусенко Оксана, студентка 3 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологій Наук. керівник: Л.В.Горбатюк,ст. викладач (БДПУ)

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Складність і неоднозначність процесів, що протікають в світі, ризик і прагнення отримати хороший результат, різноманіття і надмірність інформації, необхідність її селекціонування, відсутність достовірного знання змушують нас застосовувати інформаційно-аналітичну діяльність в повсякденному житті, вона стає найважливішою характеристикою сучасного суспільства.

Терміни “інформаційно-аналітична діяльність”, “аналітична діяльність”, “аналіз”, “аналітика” досить популярні, тому здається, що зміст, який в них закладено, очевидний і зрозумілий [1 c. 5]. Сенс цієї особливо необхідної в сучасних умовах діяльності розкривається через розуміння доданків “інформаційна” та “аналітична”. Звернемося до етимології слова “аналіз”. Зазвичай термін “аналіз” розглядають в двох контекстах. З одного

68


боку, аналіз – це уявне розчленування об'єкта на елементи, яке дозволяє одержати уявлення про будову досліджуваного об'єкта, його структуру, частини. Згідно іншої точці зору, аналіз включає в себе і процедури синтезу, у зв'язку з цим аналіз ототожнюють з дослідницькою діяльністю. Доданок “інформаційна” означає ставлення до інформації як до ресурсу, володіння всім арсеналом засобів отримання, передачі, накопичення, зберігання, обробки та видачі інформації споживачеві.

Роль інформації в сучасному світі складно переоцінити. Одним з основних напрямків діяльності, на який сьогодні спирається і бізнес, і держструктури – це інформаційно-аналітичні матеріали, необхідні для прийняття ефективних управлінських рішень [2 c. 55].

Інформаційна аналітика займається виробництвом нового знання на основі переробки наявної інформації з метою оптимізації прийняття рішень. Сучасна інформаційна аналітика – складна комплексна діяльність, що спирається як на природний інтелект, так і на комп'ютерні технології оперування інформаційними масивами, методи математичного моделювання процесів і т. п.

Інформаційно-аналітична діяльність націлена на відстеження тенденцій, під впливом яких йде формування національних стратегій науково-технічного розвитку. На основі вивчення та аналізу діяльності у різних сферах здійснюється підготовка аналітичних матеріалів, що висвітлюють перспективні напрямки розвитку науки, техніки, виробництва, проблеми світової економіки та міжнародної політики, соціальної сфери. Найважливішим завданням даного виду діяльності є своєчасне доведення до споживачів в узагальненому вигляді найбільш актуальної інформації з цих питань у вигляді аналітичних оглядів, інформаційно-аналітичних довідок, цільових доповідних записів.

Сучасне суспільство все більше набуває рис інформаційного, тобто суспільства, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань. Основним видом вироблених продуктів стає інформаційний продукт. Необхідною умовою життя в такому суспільстві є володіння навичками ІАД, тому елементом структури професійної компетентності фахівця будь-якого профілю, в умовах інформатизації, повинна бути інформаційно-аналітична діяльність.

ЛІТЕРАТУРА1.Конотопов П.Ю. Інформаційно-аналітична робота і модель світу

експерта-аналітика // http://tiara.narod.ru/2002_1/a2002_1_5.html.2.Кузнєцов І.М. Підручник з інформаційно-аналітичної роботи. – М.:

ТОВ Вид-во “Яуза”, 2001. 320 с.

Григор’ян Юлія,

69


студентка 2 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: І.О. Бардус,к.п.н., ст.викладач (БДПУ)

ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ MAPLE В ЛАБОРАТОРНОМУ ПРАКТИКУМІ З ФІЗИКИ

Актуальність. Сьогодні розроблено значну кількість програмних засобів, використання яких дає змогу розв’язувати за допомогою комп’ютера досить широке коло математичних задач різного рівня складності. Використання систем комп’ютерної математики в лабораторному практикумі дозволяє візуалізувати фізичні об’єкти, використовувати анімації, різноманітні схеми, діаграми при виконанні лабораторних робіт, що сприяє кращому розумінню явищ та законів фізики, підвищенню інтересу студентів до вивчення матеріалу.

Одним із лідерів серед користувачів комп’ютерної математики є пакет Maple. Він оснащений досить зручним інтерфейсом та простий у використанні. Містить більше двох тисяч команд, за допомогою яких можна розв’язати системи рівнянь, задачі математичного аналізу, фізики, будувати графіки і поверхні, робити анімацію. Він дозволяє виконувати обчислення в аналітичному виді. Головною перевагою є здатність виконувати арифметичні дії в символьному вигляді.

Ступінь досліджуваності проблеми. Основи використання математичних середовищ у навчанні, зокрема системи комп’ютерної математики Maple, розглянуто у працях В. Дьяконова [2], Б. Манзона, В. Говорухіна, В. Цибуліна, Г. Прохорова, В. Колбєєва та ін.

Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є висвітлення можливостей та доцільністі використання системи комп’ютерної математики Maple в лабораторному практикумі з фізики.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел.

Сутність дослідження. При використанні пакету Maple весь математичний опис явищ, що вивчається, представляється в явному вигляді. Саме це дозволяє використовувати Maple для математичного моделювання фізичних процесів у вищій школі. Так, для того, щоб зробити модель будь-якого фізичного процесу, треба задати диференційне рівняння або систему диференційних рівнянь з початковими (крайовими) умовами та побудувати графік розв’язання цих рівнянь. Для цього Maple пропонує користувачеві потужний інструментарій для візуалізації результатів розрахунків за допомогою тривимірної графіки та анімації – пакети plots та DEtools. Такий підхід зумовлює зручність та ефективність застосування Maple для створення і дослідження математичних моделей різноманітних фізичних явищ і процесів, які є предметом вивчення навчальної дисципліни “Фізика” [1].

За допомогою програми Maple можна: 1) віртуалізувати лабораторні роботи; 2) мінімізувати похибки вимірювань;

70


3) розв’язувати задачі.За допомогою комп’ютерних моделей простіше й зручніше досліджувати

об’єкти, проводити обчислювальні експерименти, реальна постановка яких ускладнена або може дати непередбачений результат. Логічність комп’ютерних моделей дозволяє зафіксувати реакцію досліджуваного об’єкта на зміну його параметрів або початкових умов, і на підставі аналізу експериментальних даних виявити основні його властивості. Тематика таких досліджень із фізики охоплює такі її розділи, як динаміка, ланцюги постійного та змінного струму, коливальні процеси, перехідні процеси в коливальному контурі, коливання закріпленої струни і прямокутної мембрани, електромагнітні поля та хвилі, рух зарядженої частинки в електричному та магнітному полях, інтерференція хвиль тощо. Система комп’ютерної математики Maple включає пакет для візуалізації результатів розрахунків за допомого і тривимірної графіки та анімації. Це зумовлює зручність та ефективність застосування Maple для вивчення та моделювання фізичних явищ і процесів.

Основні висновки. Використання пакета Maple сприяє розвитку сучасної системи навчання, особливо на факультетах технічного напряму. Таким чином, участь у процесі навчання одночасно педагога і комп'ютера значно покращує якість освіти. Зрозуміло, що застосування комп’ютера не ставить за мету повністю витиснути лабораторні експерименти, але він дозволяє зробити їх більш наочними. На наш погляд, необхідно залишити певний перелік лабораторних робіт із традиційною методикою їх виконання. У той же час віртуальні роботи є відмінним доповненням до існуючих робіт традиційного лабораторного практикуму.

ЛІТЕРАТУРА1. Бардус І.О. Моделювання фізичних процесів за допомогою

системи комп’ютрної математики Maple / І.О. Бардус, Ю.О. Єфименко // Теорія та практика навчання фізико-математичних дисциплін: [збірник]. – Бердянськ: БДПУ, 2011. – №1. – С.38-46.

2. Дьяконов В. П. Maple 9.5 в математике, физике и образовании / В.П. Дьяконов. М.: СОЛОН-Пресс, 2006. – 720с.: ил. – (Серия “Библиотека профессионала”).

Григор’ян Юлія,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: Л. В. Горбатюк, ст. викладач (БДПУ)

РОЗМІРИ НА КРЕСЛЕННІ ТА СТВОРЕННЯ РОЗМІРНИХ СТИЛІВ У СЕРЕДОВИЩІ САПР AUTOCAD

Актуальність. Розміри – важлива складова частина більшості креслень в AutoCAD. За допомогою розмірів створюється конкретний кількісний опис проектованого виробу з урахуванням технологічних можливостей його виготовлення [1].

71


Нанесення розмірів є важливим етапом розробки конструкторської документації. В AutoCAD розміри можна наносити і редагувати багатьма способами. Використання розмірних стилів дозволяє швидко форматувати розміри, забезпечуючи їх відповідність державним і галузевим стандартам [2].

Ступінь досліджуваності проблеми. Проведений аналіз літератури та інтернет-джерел показав, що дана проблематика є широко розповсюдженою і дуже актуальною у сучасній інженерній практиці, але незважаючи на це вона не входить до програми вивчення дисципліни “Інженерна та комп’ютерна графіка”, яка є базовою при підготовці майбутнього інженера-педагога комп’ютерного профілю. Тому питання особливостей нанесення розмірів на креслення та створення розмірних стилів у середовищі САПР AutoCAD широко вивчається науковцями, але не набуло поширення серед студентів.

Мета і методи дослідження. Метою нашої роботи є вивчення технологій нанесення розмірів, а також налаштування форматів елементів розмірів, використовуючи наявні в AutoCAD засоби.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел, систематизація отриманих даних та практичний експеримент.

Сутність дослідження. В різних прикладних областях сучасного світу застосовуються різні стандарти, для яких використовуються різні розмірні стилі.

Порядок нанесення розмірів і зовнішній вигляд позначень в конструкторській документації визначається відповідними державними і галузевими стандартами. В Україні діє ГОСТ 2.307-68.

Для того, щоб створені проекти відповідали нормам законодавства конкретної країни в програмі AutoCAD передбачено кілька зручних способів створення розмірних стилів будь-якого типу і для будь-яких цілей.

Розмір на кресленні – це складний об’єкт, що складається з багатьох елементів [1]. AutoCAD підтримує три типи розмірів: лінійні, радіальні та кутові. Розміри можуть бути горизонтальними, вертикальними, паралельними, повернутими, ординатними; підтримується нанесення розмірів ланцюжком та від спільної бази.

Розміри можуть бути асоціативними, неасоціативними та розчленованими.

Розмірним стилем називається іменована група установок розмірних змінних, яка визначає зовнішній вигляд розміру. Створюючи різні розмірні стилі, можна просто і швидко задавати значення необхідних розмірних змінних та керувати положенням та виглядом розмірів, які наносяться. Розмірні стилі можна модифікувати, перейменовувати, видаляти та переносити в інше креслення. Кожний розмірний стиль може містити сім’ю вторинних стилів, які дозволяють створювати варіації відображення розмірного блоку для різних типів розмірів при збереженні спільних рис із первинним стилем, від якого вони походять.

У всіх нових кресленнях в САПР AutoCAD за умовчуванням використовується внутрішній розмірний стиль. Це стиль ISO-25 при використанні метричних одиниць вимірювання і стиль Standard при

72


використанні британських одиниць вимірювання.Контроль за розмірними змінними, які визначають розмірний стиль,

можна здійснювати двома способами: безпосереднім уведенням імені змінної у командному рядку або за допомогою діалогового вікна Dimension Style Manager (Менеджер розмірних стилів). Для виклику останнього використовується команда DYMSTYLE [2].

Основні висновки. Таким чином, проведене дослідження показало, що система автоматизованого проектування AutoCAD дозволяє, використовуючи вбудовані засоби, налаштовувати формати елементів розмірів у відповідності до державних та галузевих стандартів України, а також створювати шаблони розмірних стилів для нестандартних проектів.

ЛІТЕРАТУРА1. Финкельштейн Эллен. AutoCAD 2005 и AutoCAD LT 2005. Библия

пользователя : пер. с англ. – М. : Издательский дом “Вільямс”, 2005. – 1232 с.

2. Ванін В.В., Перевертун В.В., Надкернична Т.О. Комп’ютерна інженерна графіка в середовищі AutoCAD : навч. посібник. – К. : Каравела, 2005. – 336 с.

Григор’ян Юлія,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: О. В. Антоненко, к.т.н., доцент (БДПУ)

САМООСВІТА СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕБІНАРІВ

Актуальність. В результаті виникнення суспільної потреби в неперервній освіті в ХХІ столітті склалась особлива ситуація, в якій самоосвіта виступає в якості феномена, що набуває все більшого значення як для суспільства загалом, так і для особистості й окремих соціальних груп. Необхідність неперервного навчання стосується всіх людей незалежно від статі чи віку, освіти, соціального чи посадового стану, політичної чи ідеологічної орієнтації чи національності. І, що не менш важливо: цей навчальний процес не можна розглядати як завершений чи незавершений.

Окрім того, на сучасному етапі політичного, економічного та культурного розвитку нашої країни суспільство потребує фахівців із гнучким і оригінальним мисленням, здатних самостійно, творчо вирішувати суспільні завдання, які б неперервно поповнювали та вдосконалювали професійні знання та навички шляхом самоосвіти.

Самоосвіта – це своєрідний вид навчання протягом усього життя; це процес продовженого і поширеного навчання, який веде до збагачення інтелекту та розвитку особистості загалом, відповідно до її ідейних, соціальних, професійних та індивідуальних потреб. Самоосвіта – необхідна, постійна складова життя культурної, освіченої людини, заняття, що

73


супроводжує її завжди.Формування інтересу до самоосвіти є основним параметром оцінки

та життєво необхідним атрибутом студента, орієнтованого на успішний особистісний розвиток і професійне зростання.

З активним ростом Інтернету, самоосвіта перестає бути проблемою. Вибір спеціалізованих професійних тренінгів і курсів з кожним роком стає все більш якісним, різноманітним і доступним. Сьогодні мільйони людей вчаться онлайн і здобувають нові знання, нові професії й переконуються в ефективності самостійного навчання.

Ступінь досліджуваності проблеми. Теоретичні основи ефективного використання аудіо-візуальних засобів навчання розглянуто у працях С. Архангельского, В. Березняка, М. Борисової, В. Вербицької, В.Волинського, Г. Карпова, Л. Кулінської, М. Ляховицького, Л. Пресмана, В. Романова.

Дидактичний потенціал, методика використання таких систем ще достатньо не вивчені. І чи не найменшу на сьогоднішній день увагу приділено веб-конференціям та вебінарам як засобам навчання та самоосвіти. Можна лише виділити праці наукової школи Н. Морзе.

Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є збір, обробка та аналіз інформації з обраної проблематики, а також подальша її систематизація та узагальнення, що дозволить виділити головні тенденції і бачення питання самоосвіти сучасної молоді за допомогою вебінарів.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел і подальша систематизація отриманих даних.

Сутність дослідження. Самоосвіта є необхідною умовою навчання студентів у процесі їх професійної освіти у вищих навчальних закладах (ВНЗ) і виконує такі функції:

– спонукає студента стати активним учасником навчального процесу;– виступає критерієм оцінювання навчальних досягнень студентів;– виконує функцію глобалізації знання та швидкого взаємообміну за

допомогою мережі Інтернет;– виступає мотивувальним чинником самовдосконалення та

професійного зростання фахівця після завершення підготовки у ВНЗ;– забезпечує реалізацію принципу "освіта протягом усього життя",

сприяючи постійному вдосконаленню знань відповідно до наукового та технологічного розвитку суспільства.

Найефективнішим засобом самоосвіти через Інтернет у режимі реального часу є веб-конференція або вебінар.

Веб-конференція – технологія та інструмент для організації онлайн-зустрічей і спільної роботи в режимі реального часу через Інтернет. Веб-конференції дозволяють проводити онлайн-презентації, спільно працювати з документами і додатками, синхронно переглядати сайти, відеофайли та зображення. При цьому кожний учасник знаходиться на своєму робочому місці за комп'ютером.

Веб-конференції, які передбачають, в основному, “однобічне” подання інформації і мінімальний зворотний зв'язок від аудиторії, називають

74


вебінарами.Визначимо основні переваги та недоліки використання вебінарів.Переваги:1) Слухачі активно залучені в процес навчання, можуть ставити

питання, відразу ж отримувати пояснення та уточнювати незрозумілі для них моменти.

2) На відміну від звичайного семінару, слухачі по закінченні отримують запис, який можна використовувати для закріплення отриманої інформації.

3) Онлайн-курси у вигляді вебінару передбачають значну економію часу. Слухачам не треба витрачати час для того, щоб прибути до місця проведення зустрічі, вони навіть можуть знаходитись в різних країнах.

4) Завдяки вебінару існує можливість анонімності. Учасники однієї і тієї ж онлайн-конференції можуть не знати про особистості один одного.

5) Удосконалюються навички роботи з комп'ютером.6) Можливість одночасно навчатися на декількох курсах.7) Можливість самостійного вибору викладача, часу початку занять,

часу перерв і інтенсивності навчання. Ви можете вибрати для себе темп навчання, відповідний до ваших потреб і особистих побажань.

8) Велика кількість безкоштовних вебінарів за різними напрямами і тематикою.

Недоліком є те, що під час проведення вебінару між викладачем і аудиторією не буде встановлений такий же емоційний зв’язок, який з’являється в результаті “живого” спілкування.

Першою популярною програмою для вебінарів, що дозволяє спілкуватися і працювати над додатками і документами в режимі реального часу, стала програма Microsoft Netmeeting. Потім інструменти для вебінарів почали з’являтися в різних месенджерах. Останніми роками з’явилася велика кількість веб-сервісів, що надають різні інструменти для вебінарів, які працюють в браузері або за допомогою тонкого клієнта, що інсталюється.

Основні висновки. Отже, зважаючи на загальні тенденції розвитку сучасної освіти, проблема самоосвіти є актуальною і потребує подальшого дослідження. Крім того, надзвичайно важливу роль самоосвіта має на етапі здобуття студентами професійної освіти, вона стає основою майбутньої успішної професійної кар’єри і особистісного культурного зростання людини. Подальшого вивчення потребує дидактичний потенціал розглянутих засобів самоосвіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Жукевич І. П. Поняття самоосвіти студентів у контексті

неперервної освіти. / І. П. Жукевич // ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2011. – № 60. – С. 116-119.

2. Котяк В.В. Вебінари як засоби навчання у сучасній системі освіти / В.В. Котяк // НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. – № 7. – С. 130-133.

75


Григор’ян Юлія,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: М.П. Павленко, к.пед.н. (БДПУ)

ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЇ ВІКІ

Актуальність. Сучасний стан розвитку освіти потребує вільного доступу до інформації, знань та реалізації особистісного потенціалу студентів. Одним із засобів, що дозволяє реалізувати такий підхід, є технологія Вікі. Завдяки цій технології користувачі можуть власноруч редагувати й змінювати зміст сторінок сайтів, публікувати в мережі власні матеріали спостережень та досліджень, одночасно спільно працювати над одним документом. Залучення до такого освітнього простору в глобальній або локальні мережі сприятиме розвитку групової та колективної форм навчання в умовах інформатизації освіти.

Ступінь досліджуваності проблеми. Використання сучасних мережевих та телекомунікаційних технологій досліджується в роботах В. Бикова, А. Верланя, Ю. Горошка, А. Єршова, Ю. Жука, П. Маланюка, Н. Морзе, В. Олексюка, Ю. Рамського, Ю. Триуса та інших вчених.

Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є аналіз сучасних підходів до використання сучасних веб-технологій та обґрунтування необхідності застосування цієї технології в навчальному процесі.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення науково-методичної літератури.

Сутність дослідження. Вікі (англ. wiki) – веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, які надаються самим сайтом. Вікі пропонує всім користувачам редагувати будь-яку сторінку або створювати нові сторінки. Вікі-технології прагнуть залучити відвідувачів сайту до безперервного процесу створення і співпраці, який постійно зміняє вигляд сайту. Досвід організації освітніх проектів в рамках wiki-середовища показує високий рівень активності учасників, ефективність їх роботи і мережевих комунікацій. Комунікативні можливості реалізуються завдяки спільному редагуванню сторінок, а також за допомогою електронних обговорень у wiki або інших середовищах, таких як чат або форум [1]. Wiki-технологія є зручною базою для організації студентських проектів. Технології, які використовуються у вікі-сайтах, є відкритими і не залежать від конкретних програмних і апаратних платформ, для свого використання не потребують потужних ресурсів і специфічно організованих мереж передачі даних.

Використання вікі-технологій в навчальному процесі дає змогу [2]: створити єдину платформу для надання відомостей з певної галузі

знань; активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів; організовувати індивідуальну або групову роботу студентів; глибше вивчити необхідну галузь знань;

76


скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;

підвищити ефективність навчання студентів;Прикладами вікі-сайтів є:

http://uk.wikipedia.org – україномовна вікі-енциклопедія; www.eduwiki.uran.net.ua – “ВікіОсвіта” – мережеве об’єднання

учасників навчально-виховного процесу; http://wiki.km-school.ru – тематична вікі-енциклопедія, присвячена

використанню інформаційних технологій;Проектний характер роботи, співпраця, формування єдиного

продукту спільної діяльності наповнюють сенсом роботу студентів і викладачів, забезпечують змістовну взаємодію, обмін знаннями, оцінку і постійне вдосконалення освітнього процесу.

Основні висновки. Вікі-сайти є одним із перспективних мережевих середовищ, яке дозволяє накопичувати спільними зусиллями велику кількість освітніх веб-ресурсів. Їх використання має серйозний педагогічний потенціал, який може бути впроваджений в практичну діяльність. Ця технологія може стати в нагоді будь-якому вчителю, учню, викладачу чи студенту, її можна вільно використовувати в навчальному процесі.

Успішний досвід, отриманий в ході реалізації освітніх проектів у вікі-сайтах, переконує в глибоких взаємозв'язках освітніх і телекомунікаційних технологій, дає можливість удосконалити підготовку майбутніх фахівців на основі сучасних мережевих технологій.

ЛІТЕРАТУРА1. Гуменюк Л.Й. Використання інформаційно-комунікаційних ресурсів

в організації навчального процесу / Л.Й. Гуменюк // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://ly-bloggy.blogspot.com/2011/03/blog-post.html.

2. Стеценко Г.В. Педагогічний потенціал вікі-енциклопедії та її використання в навчально-виховному процесі / Г.В.Стеценко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. – 2008. – №7. – С. 53-57.

Григор’ян Ірина,студентка 7 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: О. В. Антоненко, к.т.н., доцент (БДПУ)

НАВЧАННЯ ПРОГРАМУВАННЮ МІКРОКОНТРОЛЕРІВ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗА ДОПОМОГОЮ “AVR-МІКРОЛАБ ІІ”

Актуальність. У наш час швидкого розвитку науки і техніки є велика проблема в нестачі підготовлених кваліфікованих фахівців комп’ютерного профілю. Хоча теоретичні знання, які студенти отримують на лекціях від викладачів, завжди відповідають духу часу, але, як відомо, для навчання

77

http://ly-bloggy.blogspot.com/2011/03/blog-post.html


фахівців комп’ютерного профілю набагато цінніше набуті в процесі навчання практичні навички, вміння поставити та вирішити задачу.

Кінцева мета будь-якого навчального процесу – використовувати отримані теоретичні знання на практиці. Досягається це в ході лабораторних і практичних робіт, зміст та обладнання яких повинні відповідати вимогам сучасності. Враховуючи, що комп'ютер в наш час не рідкість і вже давно широко використовується для проведення лабораторних і практичних занять, в основному для моделювання та роботи з програмним моделями різних об'єктів, то його слід перетворити на інструмент для вирішення завдань розвитку практичних знань, доповнивши деякими апаратними та програмними засобами. Отже, оснастивши комп'ютер датчиками і виконавчими пристроями, можна отримати сучасні прилади для проведення лабораторних і практичних занять, які будуть давати студентам наочне уявлення про сучасне обладнання та принципи його роботи.

Ступінь досліджуваності проблеми. Використання у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій широко розглядається у працях таких учених, як: А. Ашеров, В. Биков, А. Гуржій, О. Довгялло, І. Зязюн, М. Жалдак, І. Левченко, В. Лобунець, А. Мелецінек, Н. Морзе, Н. Кузьміна, Н. Ничкало, А. Нісімчук, А. Сейтешев, Ю. Триус та ін.

Проблему професійної підготовки фахівців комп’ютерного профілю на основі комп’ютерних технологій у педагогіці розглянуто в дисертаційних дослідженнях В. Бесараба, Р. Гуревича, О. Коваленко, А. Козибая, Є. Громова, О. Макаренко та ін.

Питання підготовки інженерів-педагогів досліджуються науковцями в загальнотеоретичному плані, без урахування вимог конкретної професійної діяльності майбутніх фахівців комп’ютерного профілю.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є теоретичний аналіз проблеми навчання програмуванню мікроконтролерів майбутніх інженерів-педагогів на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел і подальша систематизація отриманих даних та розробка дидактичного забезпечення.

Сутність дослідження. При підготовці майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю однією з базових дисциплін є “Архітектура мікропроцесорної техніки”. Вона є фундаментом для подальшого вивчення особливостей будь-яких мікропроцесорних систем та основ їх програмування. Тому успішне засвоєння знань з даної дисципліни необхідне для якісного вивчення суміжних дисциплін при подальшому навчанні.

Крім цього при вивченні дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” розглядаються особливості та принципи програмування сучасних мікроконтролерів, які широко використовуються при створенні сучасних приладів.

Також особливістю дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” є те, що велика кількість процесів, що розглядаються в цьому курсі не можуть бути описані лише вербально, а для кращого їх сприйняття повинні використовуватися різні способи подання матеріалу. Так поряд з теоретичними та графічними поясненнями доцільно проводити практичний експеримент, який можливо організувати за допомогою сучасних

78


інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).Використовуючи досягнення сучасної науки і техніки у БДПУ на

факультеті освітніх інженерно-педагогічних технологій створена навчальна лабораторія "Архітектура мікропроцесорної техніки", яка на даний момент вже впроваджена в процес навчання студентів. Створений комплекс лабораторних робіт для набуття практичних навичок з програмування мовою Assembler мікроконтролерів з RISC-архітектурою на базі AVR Atmega16 в межах дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” при підготовці майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю.

Лабораторний практикум з дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” проводиться за розробленим комплексом лабораторних робіт:

1. Технічний опис програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ”;

2. Вивчення інтегрованого середовища розробки програм для мікроконтролерів AVR Atmel AVR Studio 4;

3. Знайомство із програмним забезпеченням для розробки і налагодження електронних схем в режимі реального часу;

4. Вивчення команд роботи з регістрами й пам'яттю мікроконтролерів AVR;

5. Вивчення арифметичних і логічних команд мікроконтролерів AVR;6. Вивчення команд операцій з розрядами й команд порівняння

мікроконтролерів AVR;7. Вивчення команд безумовного й умовного переходів

мікроконтролерів AVR;8. Виведення інформації на 16-ти сегментні індикатори;9. Реалізація динамічної індикації в мікроконтролерах AVR.Кожне завдання до лабораторних робіт після успішного комп’ютерного

моделювання у віртуальному середовищі передбачає перевірку отриманих результатів на реальному мікроконтролері Atmega16, який складає основу програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ”.

Основні висновки. Таким чином, запропоновані елементи методики навчання програмуванню мікроконтролерів, а саме лабораторні роботи з використанням програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ” є ефективним дидактичним засобом, оскільки дозволяють візуалізувати реальні процеси покладені в основу роботи сучасної промислової та побутової електронної техніки.

ЛІТЕРАТУРА1. Балев В.Н. Виртуальная лаборатория на базе стенда AVR-

микролаб / В.Н. Балев, А.Н. Сущек // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Автоматика та приладобудування. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2008. – № 57. – С. 4–7.

2. Григор’ян І.В. Використання “AVR-мікролаб” для підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю/ І. В. Григор’ян // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк: Державний вищий навчальний заклад “Донецький національний технічний університет”, 2012. – Вип. 11 (202). – С.70-74. – (Серія : “Педагогіка, психологія і соціологія”).

79


Голуб Оксана,магістрант факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: В. І. Межуєв,д.т.н., доцент

АНАЛІЗ НЕДОЛІКІВ ЗАСТОСУВАННЯ БАЗ ДАНИХ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ВСТУПНОЇ КОМПАНІЇ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Актуальність. Інформаційне суспільство ставить перед людством принципово нове комплексне завдання – автоматизувати процеси, що забезпечують інформаційні потреби особистості, на основі раціонального використання технічних досягнень; звільнити людину від рутинної роботи, пов'язаної з передаванням, збиранням, перетворенням і зберіганням інформації; створити умови для глобального доступу до інформаційних ресурсів людства; забезпечити раціональне використання накопичених знань як основи розв'язання соціальних проблем.

Широке впровадження комп'ютерної техніки в усі сфери людської життєдіяльності відповідним чином відбивається і у сфері освіти. На сучасному етапі стає необхідністю використання комп’ютерних технологій в освітній діяльності. Розвиток Інтернет і сучасних технологій відкривають перед навчальними закладами новий рівень можливостей виходу на “відкритий інформаційний простір” і створення власного іміджу. Невід’ємним стає використання інформаційних технологій під час проведення вступної компанії до вищих навчальних закладів.

Щорічно близько 75% випускників середніх навчальних закладів намагаються вступити до ВУЗів. Для кожного із вступників потрібно завести особову справу, оформити дані, прийняти всі необхідні документи. Потім справи всіх вступників розподіляються і певним чином систематизуються. В процесі роботи приймальна комісія неодноразово звертається до цих документів, що потребує великого часу.

Прийом документів від абітурієнтів під час роботи приймальної комісії ВНЗ обмежений у часі та потребує контролю роботи технічних секретарів, перевірки валідності документів абітурієнтів, своєчасної і якісної підготовки супроводжувальних документів та звітів, чіткого та прозорого виконання основної задачі – зарахування абітурієнтів до ВНЗ.

На даний момент немає такої універсальної інформаційної системи, яка б задовольнила потреби будь-якого ВНЗ. Кожен ВНЗ розробляє власні інформаційні системи для своїх конкретних цілей і реалізує лише частину можливого функціоналу. Зазначимо, що створити велику базу даних – це зовсім не значить створити якісну базу даних. Лише та база приносить користь, дані в якій достовірні й актуальні [1].

Основна частина. Метою даною роботи є аналіз існуючих інформаційних систем та визначення оптимального та доступного варіанту виправлення недоліків для налагодженої роботи баз даних приймальних комісій ВНЗ.

Одна із самих потужних інформаційних систем на даний час – це єдина

80


державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО) [3] – автоматизована система накопичення, обробки, зберігання та захисту даних, у тому числі персональних, щодо закладів, які надають освітні послуги в Україні. ЄДЕБО введена в дію в 2012 році, і як показала вступна кампанія, має цілий ряд недоліків, які перешкоджають налагодженій роботі приймальної комісії: сервер, на якому розміщувалась єдина державна електронна база з питань освіти, працював зі збоями. Це також ускладнювало процес подачі документів, адже всю інформацію про вступника члени приймальної комісії повинні відразу ж вносити у ЄДЕБПО [3]; за таких умов функціонування ЄДЕБПО, було важко простежити кількість ВНЗ, у який вступник подав документи; не враховані особливості внесення заяв із дипломами кваліфікованого робітника (молодшого спеціаліста), переходи між статусами, особливості прийому на заочну форму навчання [2]; невідповідність балів у сертифікатах ЗНО, які подають абітурієнти, та тих, які ідентифікує ЄДЕБПО [3]; величезна кількість інструкцій та особливостей користування ЄДЕБПО; програма не є безкоштовною, при цьому додаткові робочі місця додатково оплачені.

Також на ринку баз даних приймальних комісій відома автоматизована система "Приймальна комісія" [4] – це технологічний програмний комплекс, який створено для автоматизації діяльності приймальної комісії навчального закладу, організацію роботи працівників, зменшення кількості документації на паперових носіях та для повного інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень на рівні приймальної комісії навчального закладу.

АС “Приймальна комісія” має набір функцій для підвищення оперативності та ефективності процесу прийому студентів у вищий навчальний заклад. Проте розробники такого комплексу встановили порівняно високу вартість для бюджетних ВНЗ. Придбання такого засобу не врегульовано законодавством України і, зокрема ВНЗ І-ІІ рівнів, не можуть оплатити його вартість.

Висновки. Застосування комп’ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення суттєво підвищує продуктивність роботи приймальної комісії, дозволяє автоматизувати обробку інформації і формування звітної документації, виключає дублювання даних та помилковий або не санкціонований доступ до даних.

При цьому при розробці бази даних для приймальної комісії слід відштовхуватися від основних правил прийому до ВНЗ, з тим розрахунком, що вони можуть бути скоректовані під певні умови та вимоги окремо взятого ВНЗ. Розроблена програма повинна повністю замінити паперовий аналог даної сфери діяльності. Потрібно забезпечити простоту користування інформаційною системою, повинна бути побудованою на знайомих користувачам прийомах та методах роботи з комп’ютером, мати зручний зрозумілий інтерфейс.

ЛІТЕРАТУРА1. Ілюшечкін В.М. Основи проектування та використання баз даних:

Навчальний посібник – К.; Вища школа –2004. – 531 с.2. Умови прийому до вищих навчальних закладів у 2013 році,

затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

81


від 5 листопада 2012 року № 1244 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 листопада 2012 року за № 1902/22214, 1903/22215.

3. Інтернет- ресурси: www.osvita.ua; www.ndipit.com.ua.

Горбачевська Олена,студентка 6 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: Н.В. Кравченко,к.ф.-м.н., доцент (БДПУ)

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ПРАВОВИМ ОСНОВАМ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ

Актуальність. Інтеграція України в європейський освітній простір, необхідність конкурентоспроможності майбутніх педагогів на ринку праці вимагають від вищої школи застосування інноваційних технологій навчання, які забезпечували б підготовку ініціативних, самостійно і творчо мислячих фахівців, що відрізняються системністю знань і ефективністю дій.

Ступінь дослідження проблеми. Досвід застосування у вищих навчальних закладах інноваційних технологій навчання, різні аспекти досліджуваної проблеми розглядали вчені: П. Гальперін, В. Давидов, Л. Занков, І. Бестужев-Лада, О. Кругліков, І. Перлака, Б. Сазонов, Л. Даниленко, І. Дичківська. Одним із найефективніших способів навчання студентів навичкам рішення типових проблем є метод конкретних ситуацій, або метод case-study. Методологічні аспекти методу case-study розглянуті в роботі [1].

Метою даної роботи є проаналізувати шляхи впровадження інноваційних технологій в навчальний процес, показати можливості і ефективність використання кейс-технологій в практиці підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю навчання.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, практичний порівняльний підхід до програмних продуктів.

Сутність дослідження. Метод case-study, або метод конкретних ситуацій – метод активного проблемно–ситуаційного аналізу, заснований на навчанні шляхом вирішення конкретних задач – ситуацій (кейсів), що дозволяє підготувати професійно орієнтованого спеціаліста, здатного творчо приймати рішення. Кейс – це навчальна конкретна ситуація, спеціально розроблена на основі фактичного матеріалу з метою наступного його аналізу під час занять [2]. Навчаючись студенти повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати краще з них. Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі або ж наближені до реальної ситуації. Метод конкретних ситуацій (метод case-study) відноситься до неігрових імітаційних активних методів навчання. Впровадження методу case-study в практику вищої професійної освіти в даний час є досить актуальним.

При підготовці інженерів-педагогів комп’ютерного профілю навчання особливе значення має дисципліна “Правові основи захисту інформації”. Метою курсу є вивчення студентами юридичної бази у сфері інформаційних

82

http://www.ndipit.com.ua/

http://www.osvita.ua/


відносин, завдання і повноваження органів влади, котрі реалізують державну політику інформаційної безпеки.

Комплексне використання інформаційних та комунікативних можливостей Internet володіє великими потенційними можливостями у сфері правової освіти. Вони вражаючі і практично безмежні та дозволяють спланувати ефективне використання телеконікацій в навчанні, повністю інтегрувати його матеріал з навчальним курсом. Особливо це важливо в правовій освіті, тому що українське законодавство оновлюється, мало не кожні півроку. Для розробки ситуаційних задач було використано єдиний державний реєстр судових рішень [3], який дозволив розробити завдання на основі фактичного матеріалу.

Основні висновки: Використання методу case-study впливає на професіоналізацію студентів, формує інтерес і позитивну мотивацію до навчання, стимулює їх успіх. За результатом виконаної роботи було розроблено case-завдання ситуаційних задач для дисципліни “Правові основи захисту інформації”.

.ЛІТЕРАТУРА

1. Кравченко Д.В. Сучасні технології навчання майбутніх інженерів-педагогів. / Д.В. Кравченко, Л.М. Кравченко // Наукові праці. Серія: Педагогіка, психологія і соціологія. Випуск 8 (174) – Донецьк: ДВНЗ “ДонНТУ”. – 2010. – С.85-92.

2. Метод кейс –решений (case – study) – создание кейсов, обсуждение кейсов, анализ, проблема: / Эл. Ресурс . – Режим доступа: http://evolkov.net/case/case.study.html

3. Єдиний державний реєстр судових рішень / Эл. Ресурс . – Режим доступа: http://www.reyestr.court.gov.ua/

Димова Ірина,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: І. О. Бардус, к.пед.н., ст. викладач (БДПУ)

ЗАСТОСОВУВАННЯ ВІРТУАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА VIRTUAL BOX ПРИ НАВЧАННІ СУЧАСНИМ ОПЕРАЦІЙНИМ СИСТЕМАМ

Актуальність. На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства стрімко зростає кількість нових операційних систем (ОС). Майбутнім інженерам-педагогам комп’ютерного профілю необхідно орієнтуватися в цьому різноманітті ОС. Проте, не завжди технічне забезпечення навчального процесу дозволяє встановлювати декілька операційних систем на одному комп’ютері. У такому випадку дуже зручно використовувати віртуальне програмне середовище. Найпоширенішим програмним продуктом віртуалізації ОС є Virtual Box. Сучасна віртуальна машина дозволяє приховати від встановленої на ній операційної системи деякі параметри фізичних пристроїв комп'ютера і тим самим забезпечити взаємну незалежність ОС та встановленого обладнання [1]. Саме тому актуальним є використання Virtual Box для вивчення студентами сучасних

83

http://www.reyestr.court.gov.ua/

http://evolkov.net/case/case.study.html


операційних систем.Ступінь досліджуваності проблеми. Оскільки явище віртуалізації

на науковому та методичному рівні достатньо не досліджувалося, то можна виділити тих вчених і науковців, які вивчали близькі до цієї проблеми поняття, такі як віртуальні системи та віртуалізація суспільства. Серед науковців, які досліджували проблематику глобальних систем в контексті технологічного й інформаційного розвитку, можна виділити наступних: Ф. Віола, Н. Луман, Г. Маклюен, Р. Нельсон, Д. Ходгсон, А. Гультяєв, Ю. Мєдвєдєв. Однак проблема використання Virtual Box при навчанні студентів інженерно-педагогічних спеціальностей комп’ютерного профілю є недостатньо вирішеною та потребує подальшого дослідження.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є аналіз можливостей застосування програмного продукту Virtual Box для набуття студентами практичних навичок при вивченні сучасних операційних систем.

Сутність дослідження. Технологія віртуальних машин дозволяє запускати на одному комп'ютері декілька різних ОС одночасно, або оперативно переходити від роботи в середовищі однієї системи до роботи другої без перезапуску комп'ютера. Причому, працюючи з додатковою, "гостьовою" операційною системою, неможливо побачити жодних обмежень у використанні її можливостей, отримуючи повну ілюзію роботи з реальною системою. І при цьому студенти можуть виконувати в такій системі різні маловивчені або потенційно небезпечні для неї операції, абсолютно не турбуючись про наслідки: адже система все-таки є віртуальною, і її збій означатиме лише пошкодження одного-двох файлів, відсутність яких ніяк не скажеться на роботі реальної системи. З точки зору користувача, віртуальна машина – це конкретний екземпляр певного віртуального обчислювального середовища ("віртуального комп’ютера"), створений за допомогою спеціального програмного інструменту. Зазвичай такі інструменти дозволяють створювати і запускати довільне число віртуальних машин, яке обмежується лише фізичними ресурсами реального комп'ютера. Але насправді віртуальна машина не має доступу до фізичних ресурсів реального комп'ютера. Робота з ними покладена на монітор віртуальних машин, а також на ще одну службову програму – драйвер віртуальних машин [2]. Програмний продукт Virtual Box має ряд переваг: кросплатформеність, модульність, підтримка USB 2.0, коли пристрої хост-машини стають доступними для гостьових ОС, підтримка образів жорстких дисків VMDK (VMware) і VHD (Microsoft Virtual PC), включаючи snapshots, підтримка віртуалізації аудіопристроїв (емуляція AC97 або SoundBlaster 16 або Intel HD Audio), підтримка різних видів мережевої взаємодії (NAT, Host Networking via Bridged, Internal), підтримка низки збережених станів віртуальної машини (snapshots), до яких може бути проведений "відкат" з будь-якого стану гостьової системи, підтримка Shared Folders для простого обміну файлами між хостовой і гостьової системами (для гостьових систем Windows 2000 і новіше, Linux і Solaris), підтримка інтеграції робочих столів (seamless mode) хостової й гостьової ОС, є можливість вибору мови інтерфейсу (підтримується і російськомовний інтерфейс) та інші.

Основні висновки. Отже, застосування програмного продукту Virtual

84


Box сприяє набуттю студентами практичних навичок щодо роботи з сучасними операційними системами.

використання окрім засвоєння студентами теоретичних відомостей при вивченні сучасних операційних систем важливим фактором є набуття ними практичних навичок, які допомагає отримати дуже зручним чином саме віртуальне середовище Virtual Box.

ЛІТЕРАТУРА1. Гультяев А. К. Виртуальные машины. Несколько компьютеров в

одном / А. К. Гультяев. – С-Пб. : Питер, 2006. – 225 с. 2. Диттнер Роджер. Виртуализация и Microsoft Virtual Server 2005 /

Диттнер Роджер. – М. : Бином, 2008. – 432 с.

Кисель Полина,студентка 3 курса факультета коммуникаций и права Научный руководитель: Т.В. Абарович, ассистент (Минский институт управления)

ИНФОРМАЦИЯ КАК ОБЪЕКТ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВООТНОШЕНИЙ

В соответствии со ст. 128 Гражданского кодекса Республики Беларусь (далее – ГК) охраняемая информация является объектом гражданских правоотношений [1]. Данные отношения регулируются не только ГК, но и Законом Республики Беларусь “Об информации, информатизации и защите информации” от 10 ноября 2008 г. № 455-З (далее – Закон) [3].

Значимость информации подчеркивается и в Конституции Республики Беларусь, которая включает положения, регулирующие основы поиска, получения и распространения информации. Так, например, в статье 34 официально закреплено следующее: “Гражданам Республики Беларусь гарантируется право на получение, хранение и распространение полной, достоверной и своевременной информации о деятельности государственных органов, общественных объединений, о политической, экономической, культурной и международной жизни, состоянии окружающей среды. Государственные органы, общественные объединения, должностные лица обязаны предоставить гражданину Республики Беларусь возможность ознакомиться с материалами, затрагивающими его права и законные интересы. Пользование информацией может быть ограничено законодательством в целях защиты чести, достоинства, личной и семейной жизни граждан и полного осуществления ими своих прав” [2].

Несмотря на признание информации в качестве объекта гражданского права, закрепление понятия “информация” в Законе, ГК не раскрывает ни понятия “информация”, ни тем более понятия “охраняемая информация”, что,

85


в свою очередь, обуславливает актуальность данного исследования. В связи с этим главная цель в данной работе – выявить пробелы в гражданском законодательстве и сформулировать понятие “охраняемой информации”.

На наш взгляд, следовало бы включить в ГК нормы права, закрепляющие понятие “информация”, ее виды, их соотношение и взаимосвязь. Вместе с тем, считаем необходимым в главу 6 ГК после статьи 128 включить статью, содержащую понятие охраняемой информации и прописывающую её правовой режим, чтобы усовершенствовать гражданское законодательство нашего государства. В этой связи, предлагаем свой вариант понятия охраняемой информации: “Охраняемая информация – это особый самостоятельный объект гражданских правоотношений, означающий совокупность каких-либо сведений, разъяснений, изложений, интересующих кого-либо и представленных в различной форме, находящийся под защитой норм гражданского законодательства”.

ЛИТЕРАТУРА1. Гражданский кодекс Республики Беларусь: Кодекс Респ. Беларусь,

7 дек. 1998 г., № 218-З: в ред. кодекса Респ. Беларусь от 28.08.2012 г. // Консультант плюс: Беларусь [Электрон. ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. Центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.

2. Конституция Республики Беларусь 1994 года (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996г. и 17 октября 2004г.) – Минск: Амалфея, 2005. – 48 с.

3. Об информации, информатизации и защите информации: Закон Респ. Беларусь, 10 ноября 2008 г., № 455-З // Консультант плюс: Беларусь [Электрон. ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. Центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.

Кожевін Олександр,студент 6 курсу факультетуекономіки і управлінняНауковий керівник: І.С. Смоліна, ст. викл. (БДПУ)

ЗАХИСТ КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ “1С: ПІДПРИЄМСТВО”

Актуальність дослідження. Забезпечення захисту конфіденційної інформації є однією з найважливіших властивостей програмного забезпечення. 1С: Підприємство – це система, яка передбачає введення до бази даних важливих даних про співробітників і результати господарсько-фінансової діяльності організації, тому надійність збереження конфіденційних даних для цього пакету програм є особливо актуальним.

Ступінь досліджуваності проблеми. Питання захисту конфіденційної інформації у системі “1С: Підприємство” досліджували Е. Бойко, А. Габец, Д. Гончаров, М. Радченко, М. Селіщев, П. Чістов та інші.

Метою дослідження є з’ясування принципів організації захисту інформації у системі “1С: Підприємство”.

86


Методи дослідження: аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація інформації, індукція і дедукція.

Сутність дослідження. Базовий принцип захисту даних в клієнт-серверному варіанті полягає в тому, що користувачі не мають прямого доступу до файлів інформаційної бази. «Посередником» між клієнтами 1С: Підприємства і сервером СУБД є робочий процес rphost, який звертається із запитом до СУБД від імені свого облікового запису. Потім отриманий результат повертається до клієнта [2].

Комплексне поняття безпеки системи складається на основі її захищеності на різних ділянках. Можна виділити три основні ділянки захисту даних: “Клієнт – кластер 1С: Підприємство”, “Кластер 1С: Підприємства – СУБД”, “Користувач системи”.

Ділянка захисту даних “Клієнт – кластер 1С: Підприємство”. При підключенні до інформаційної бази користувач вказує свій логін і пароль. Якщо в системі існує обліковий запис з відповідними параметрами, то доступ дозволяється. Обліковий запис створюється для кожної інформаційної бази, що використовується користувачем. При цьому виконується запит до робочого процесу кластера, розташованому на сервері 1С: Підприємства.

Ділянка захисту даних “Кластер – СУБД” Захист даних, переданих між кластером серверів 1С: Підприємства та сервером СУБД, здійснюється засобами СУБД. MS SQL Server дозволяє організувати шифрування переданих даних за допомогою сертифікатів.

Ділянка захисту даних “Людина” (“Користувач системи”). Навіть найдосконаліший захист не може гарантувати безпеку системи, якщо до неї має доступ несумлінний або неакуратний користувач. Системний адміністратор володіє інформацією про паролі, головний бухгалтер – фінансовою інформацією компанії і т.д. Це означає, що завжди є ще одна ланка системи, яке може виявитися проблемною в захисті інформації [1].

На практиці захист конфіденційної інформації реалізується також шляхом створення автономних робочих місць, які містять у своїй базі даних тільки потрібну для роботи інформацію.

Доступу до даних можливий при використанні механізму обміну даними в 1С. Механізм обміну даними дозволяє організувати як двосторонній обмін, так і односторонній обмін даними між базами і певними видами документів. Таким способом можна створювати "дзеркальні" копії баз. З точки зору захисту комерційної таємниці механізм обміну дозволяє створювати системи баз, між якими відбувається автоматичний обмін даними із заданою періодичністю. Існує гарантія, що для заданого робочого місця є тільки необхідні для роботи дані. Реєстрація змін в документах і довідниках відбувається автоматично. Можна використовувати пріоритетність змін даних, тобто дозволити виправлення тільки тим користувачам, що мають необхідні права. Кожна база може бути розміщена на окремому сервері [3].

Висновок. Таким чином, захист конфіденційної інформації у системі “1с: Підприємство полягає у тому, що при вході в систему програма запитує пароль (не менше шести символів), прикладні рішення реєструють вхід і вихід користувача з системи, користувачі можуть створювати резервні копії баз даних і самостійно налаштовувати реєстрацію подій аутентифікації на вкладці “Захист персональних

87


даних”. Також існує можливість створення автономних робочих місць.ЛІТЕРАТУРА

1. Безпека в 1С Підприємство 8 Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bankstatey.com/index.php?newsid=21265

2. Защита персональных данных в "1С: Предприятие 8.2z" [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.izcity. com/data/ security/article2431.htm.

3. Самойленко В.В. Защита коммерческой тайны в 1С Предприятии [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://1cv8.net.ua/ zaschita_ kommercheskoiy_taiyni_v_1s_predpriyatii.html.

Мітєва Анастасія,студентка 1 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтвНауковий керівник: Г. М. Алєксєєва

ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ “WINDOWS MOVIE MAKER” У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Актуальність. Сьогодні все ширше починають використовувати в навчальному процесі сучасні технічні засоби. На багатьох уроках у школах, в університетах користуються можливістю демонструвати найрізноманітніші презентації, відеоролики тощо. Такий новий, сучасний стиль навчання сприяє найбільш глибокому сприйняттю інформації, точнішому його розумінню, адже біля 80 – 90 відсотків інформації людина отримує через зір.

На сучасному етапі розвитку освіти у кожного учня є можливість створити власний аудіо – або відеофайл, користуючись досить доступними та легкими у використанні програмами. Однією із таких є програма – Windows Movie Maker. За її допомогою можна записувати відеоінформацію та аудіоматеріали на комп'ютер, імпортувати існуючі файли мультимедіа, які підтримуються цією програмою, для використання їх в проекті. Ця програма актуальна тим, що у неї є дуже багато можливостей (розділення, об’єднання, монтаж, створення відеокліпів, використання відеопереходів, відеоефектів і назв тощо) і в той самий час з нею дуже легко і комфортно працювати.

Мета. Програма Windows Movie Maker має використовуватися в навчальному процесі з метою розвинення в учнів творчого мислення, власної концепції розуміння та викладу інформації, розвитку властивості доцільно конструювати та структурувати матеріал. Також ця програма впроваджується для того, щоб учні навчилися працювати з мультимедійними файлами, знати якомога більше способів їх обробки, та що найголовніше – створення.

Сутність дослідження. Існує декілька варіантів монтажу кліпів. Розділення кліпу. Можна розділити відеокліп на два кліпи. Це зручно,

якщо потрібно додати зображення або відеоперехід в середині кліпу. Можна розділити кліп, який відображається на розкадровуванні або шкалі часу поточного проекту, або розділити кліп на панелі змісту.

Об'єднання кліпів. Можна об'єднати два або кілька суміжних відеокліпів.

88

http://1cv8.net.ua/%20zaschita_%20kommercheskoiy_taiyni_v_1s_predpriyatii.html

http://1cv8.net.ua/%20zaschita_%20kommercheskoiy_taiyni_v_1s_predpriyatii.html


Термін "суміжні" означає, що кліпи були зняті разом і закінчення одного кліпу є початком наступного. Об'єднання кліпів зручне в тому випадку, якщо є кілька коротких кліпів і їх потрібно проглянути як один кліп на розкадровуванні або шкалі часу. Як і розділення кліпу, об'єднання суміжних кліпів можна виконати на панелі змісту або на розкадровуванні чи шкалі часу.

Монтаж кліпу. Можна приховати частини кліпу, які не потрібно відображати. Наприклад, можна обрізати початок або кінець кліпу. При виконанні обрізання дані не видаляються з матеріалів джерела. У будь-який час можна видалити точки монтажу, щоб повернути кліп до початкової довжини. Кліпи можна вмонтовувати тільки після їх додавання на розкадровування або шкалу часу. Не можна виконувати обрізання кліпів на панелі змісту.

Створення кліпів. Можна також створювати кліпи з відеокліпів після їх імпорту або запису в програмі Windows Movie Maker. Це дозволяє створювати кліпи у будь-який момент при роботі з програмою Windows Movie Maker. Шляхом розділення відеокліпів на невеликі кліпи можна легко знайти певну частину записаного або імпортованого відеозображення у фільмі.

У нашому дослідженні для створення звітного відеокліпу ми використовували відеофайли, що були зняті на концертах за участі студентів спеціальності “Хореографія”. У цій роботі ми користувалися майже всіма варіантами монтажу кліпів, та різноманітними відеоефектами та відеопереходами.

Основні висновки. Впровадження в навчання використання програм для створення та обробки відеофайлів, є новим рівнем у розвитку системи освіти. Це помітно підвищить ефективність навчання, сприятиме саморозвитку учнів, та розвиненню у них творчих здібностей, здатності самостійно створювати щось нове, або вмінню якісно перетворити вже існуюче, що є несумлінно великим кроком до покращення та розвитку освітньої системи.

ЛІТЕРАТУРА1. Смолянинова О.Г. Мультимедиа в образовании: Монография /

О.Г.Смолянинова; Краснояр. гос. ун-т. – Красноярск, 2002. – 300 с.2. Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для

вчителів / Авт. кол.; За ред. Ю.І. Машбиця / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997. – 264 с.

3. Соловьева Г.К. Современные технологии для учителя. – СПб.: БХВ-Петербург, 2003. – 160 с.

Попов Пилип, студент 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: О. С. Коваленко,старший викладач

ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ ПРИ ДИПЛОМНОМУ ПРОЕКТУВАННІ

Актуальність: Важливими умовами покращення та прискорення дипломного проектування є використання комп’ютерних технологий, зокрема, автоматизованих систем управління проектами (АСУП). Тому

89


постає необхідність проаналізувати можливість використання АСУП при дипломному проектуванні студентів.

Ступінь дослідженності проблеми: Сучасному світові притаманна незліченна кількість проектів, які стосуються найрізноманітніших аспектів людської діяльності. Поширення проектів призвело до появи автоматизованих систем управління проектами. Проблемою використання АСУП при дипломному проектуванні займалися такі науковці, як Г. Луценко, Д. Локк, В. Загв’язінський та ін.

Мета дослідження: Проаналізувати можливість використання АСУП при дипломному проектуванні.

Сутність дослідження: Слово “проект” достатньо часто вживається у нашому житті. Такі заходи мають низку спільних ознак, що характеризують їх як проекти. А саме: спрямованість на досягнення результату; обмеженість у часі; конкретні дати початку і закінчення; наявність певного бюджету.

До цих заходів в повній мірі можна віднести дипломне проектування.Зараз існують тисячі програм для планування проектів, які

відрізняються одна від одної не тільки набором функцій, а й ціною. Однак, можна виділити ряд структурних елементів, що входять до складу автоматизованих систем управління проектами незалежно від типу програмного продукту: засоби для календарно-сіткового планування; засоби для вирішення окремих завдань (розробка бюджетів, аналіз ризиків, управління контрактами, часом); засоби для спрощення і обмеження доступу до проектних даних; засоби організації комунікацій; засоби для інтеграції з іншими прикладними програмами.

На даний час пакет Microsoft Project є найпоширенішою у світі системою управління проектами. Пакет Microsoft Project зазвичай розглядається як непрофесійний інструмент, орієнтований на управління проектами малих та середніх масштабів. Слід зазначити, що середовище Microsoft Project є дуже зручним для опанування. Відповідно, час, який студенти витратять для освоювання автоматизованої системи, є незначним у порівнянні з часом, що відводиться на виконання проекту.

Для планування виконання основних завдань проекту – обсягу, часу, витрат – студенту треба знати, які роботи виконувати, які ресурси виділяються на ці роботи. Відповідь на ці питання дає структуризація проекту, яка полягає у формуванні структури проектних робіт, затрат і узгодженні їх із організаційною структурою. Вона передбачає розробку так званої робочої структури проекту (Work Breakdown Structure – WBS), організаційної структури проекту (Organization Breakdown Structure – OBS), і затратної структури проекту (Cost Breakdown Structure – CBS).

Також структуризація є основою створення системи управління проектом через запровадження схеми тотальної інтеграції, структуризації і кодування, які використовуються для того, щоб інтегрувати виконувані роботи, й організацію проекту, встановлення ієрархії планів і звітів у розрізі проекту та організаційних підрозділів.

Використання автоматизованої системи управління дозволяє спланувати задачі відповідно до їх значимості, і часу необхідного на їх виконання.

90


Відповідно до сіткових підходів, у середовищі MS Project було розроблено ряд основних діаграм та графіків, що описують дипломний проект: сітковий графік, що є графічним представленням робіт проекту, яке відбиває їх послідовність та взаємозв’язок; календарний графік, що відбиває планові й фактичні дані про початок, кінець і тривалість кожного робочого елементу.

Діаграма Ганта – лінійний графік, що задає строки початку й закінчення взаємозалежних робіт із зазначенням ресурсів, що використовуються для іх виконання

При побудові сіткового графіку проекту MS Project відразу розраховує його характеристики і визначає критичний шлях, який показує найменший час, який є необхідним, аби повністю виконати усі роботи за проектом, що значною мірою допомагає студенту розрахувати час на виконання дипломного проекту.

Якщо відбувається відставання від графіку, або одна задача виявляється довшою на виконання, то MS Project автоматично встановить нові календарні строки, які дозволять закінчити проект з найменшими втратами в часі.

Разом з тим, у складі MS Project є засоби, що дозволяють також налаштовувати параметри використання ресурсів проекту.

ВисновкиЗастосування проектів дозволяє збалансовано поєднати логіку

вирішення проблем з логікою діяльності окремого студента, важливим аспектом використання проектів є глибоке, усвідомлене засвоєння знань. Важливу роль відіграє не лише розробка проекту, а й розробка робіт проекту, календарного графіку, строків початку і закінчення певної роботи, ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань.

Тому при дипломному проектуванні важливим аспектом є використання автоматизованих систем управління проектами, які значною мірою полегшать цей процес для студентів.

ЛІТЕРАТУРА1.Луценко Г.В. Використання автоматизованих систем управління в

навчальній та науковій діяльності / Г. В. Луценко, Гр. В. Луценко // Вісник Черкаського університету. – 2010. – №189-1. – С.39 – 44.

2.Богданов В.О. Управление проектами в Microsoft Project / О. В. Богданов – СПб. : Питер, 2003 – 640с.

Попов Пилип,студент 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: М. П. Павленко,к.пед.н.

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАХИСТУ БЕЗДРОТОВИХ МЕРЕЖ

Актуальність. Тема безпеки бездротових мереж, як і раніше залишається актуальною, хоча вже досить давно існують надійні методи їх захисту. Однак з розвитком бездротових технологій винаходять і нові засоби проникнення у

91


мережу. Тому проблема визначення надійнішої технології захисту, яка зможе забезпечити більшу ступень безпеки бездротових мереж є актуальною.

Ступінь досліджуваності проблеми. Способи захисту інформації та інших ресурсів постійно змінюються, як змінюється наше суспільство і технології. Дуже важливо зрозуміти це, щоб розробити правильний підхід до забезпечення безпеки. Значну частину своїх наукових праць проблемі захисту бездротових мереж посвятили такі науковці, як Брюс Шнайер, Скотт Флюхрер.

Мета і методи дослідження. Проаналізувати технології захисту бездротових мереж з метою виявлення найбільш ефективних.

Сутність дослідження. Якщо для проникнення в звичайну (дротову) мережу зловмиснику необхідно фізично (по дроту) підключитися до неї, то у випадку з бездротовою Wi-Fi мережею все набагато простіше – необхідно лише знаходитися в зоні прийому мережі. Нелегальний користувач, проникнувши у бездротову мережу може завдати значних проблем. Окрім очевидного доступу до конфіденційних файлів, це може бути:

розсилка спаму від вашого імені;крадіжка Інтернет-трафіку;прослуховування незахищених розмов.Однак технології постійно вдосконалюються, і якщо на початку свого

розвитку Wi-Fi-мережі були практично беззахисними проти атак, то зараз ситуація помітно змінилася на краще.

Розглянемо існуючі технології захисту.Технологія WEP (Wired Equivalent Privacy) була розроблена

спеціально для шифрування потоку даних, що передаються в рамках локальної мережі. Проте в ній використовується не найстійкіший алгоритм RC4 зі статичним ключем. Існує 64 -, 128 -, 256 – і 512-бітове шифрування. Для посилення захисту частина ключа (від 40 біт в 64-бітному шифруванні) є статичною, а інша частина – динамічною, так званий вектор ініціалізації (Initialization Vector або IV). Динамічна частина є 24-бітовим вектором. Основною вразливістю WEP є те, що вектор ініціалізації повторюється через певний проміжок часу (24 біта – близько 16 мільйонів комбінацій). Зловмиснику буде необхідно лише зібрати ці повтори і за лічені секунди зламати решту частини ключа. Після чого він входить в мережу, як звичайний зареєстрований користувач. Для підвищення рівня безпеки можна додатково застосовувати стандарт 802.1x або VPN.

WPA (Wi-Fi Protected Access) – більш стійкий алгоритм шифрування, ніж WEP. Високий рівень безпеки досягається за рахунок використання протоколів TKIP і MIC.

TKIP – протокол інтеграції тимчасового ключа (Temporal Key Integrity Protocol) – кожному пристрою привласнюється змінний ключ.

MIC – технологія перевірки цілісності повідомлень (Message Integrity Check) – захищає від перехоплення пакетів і їх перенаправленія. Стандарт TKIP використовує автоматично підібрані 128-бітові ключі, які створюються непередбачуваним способом, і загальна кількість їх варіацій сягає 500 мільярдів. Складна ієрархічна система алгоритму підбору ключів і динамічна їх заміна через кожні 10 тис. переданих пакетів, роблять систему максимально захищеною. MIC використовує математичний алгоритм, який

92


дозволяє звіряти відправлені в одній і отримані в іншій точці дані. Якщо визначені зміни і результат порівняння не сходиться, такі дані вважаються помилковими і відкидають. Існує два різновиди WPA.

WPA-PSK (Pre-shared key) – для генерації ключів мережі і для входу в мережу використовується ключова фраза. Оптимальний варіант для домашньої або невеликої офісної мережі.

WPA-802.1x – вхід в мережу здійснюється через сервер аутентифікації. Оптимально для мережі великої компанії.

WPA2 багато в чому побудований на основі попередньої версії, WPA, що використовує елементи IEEE 802.11i. Стандарт передбачає застосування шифрування AES, аутентифікацію 802.1x, а також захисних специфікацій RSN і CCMP. Як передбачається, WPA2 повинен істотно підвищити захищеність Wi-Fi-мереж в порівнянні з іншими технологіями. За аналогією з WPA, WPA2 також має два різновиди: WPA2-PSK і WPA2-802.1x.

IEEE 802.1x – це новий стандарт, за основу якого взято виправлення недоліків технологій безпеки, які використовують в 802.11, зокрема можливість злому WEP, залежність від технологій виробника і т.д. 802.1x передбачає підключення до мережі навіть PDA-пристроїв, що дозволяє краще використовувати саму ідею безпровідного зв'язку. З іншого боку, 802.1x і 802.11 є сумісними стандартами. 802.1x базується на протоколах EAP та TLS.

EAP (Extensible Authentication Protocol) – протокол розширеної аутентифікації. Використовується спільно з RADIUS-сервером у великих мережах.

TLS (Transport Layer Security) – протокол, який забезпечує цілісність і шифрування переданих даних між сервером і клієнтом, їх взаємну аутентифікацію, запобігаючи перехопленню і підміні повідомлень.

Технологія віртуальних приватних мереж VPN (Virtual Private Network) була запропонована компанією Intel. Замислювалася вона для захищеного підключення клієнтів до мережі через загальнодоступні Інтернет-канали. Принцип дії VPN – створення так званих безпечних «тунелів» від користувача до вузла доступу або сервера. І хоч VPN спочатку не був розрахований для роботи з Wi-Fi, він підходить для будь-якого типу мереж. Для шифрування трафіку в VPN найчастіше застосовується протокол IPSec (близько 70% випадків), рідше – PPTP або L2TP. При цьому можуть використовуватися такі алгоритми, як DES, Triple DES, AES і MD5. VPN підтримується на багатьох платформах (Windows, Linux, Solaris) як програмними, так і апаратними засобами. Варто відзначити високу надійність – поки що ще не зафіксовано випадків злому VPN-мереж. Зазвичай VPN рекомендується застосовувати у великих корпоративних мережах, для домашнього користувача встановлення і налагодження може здатися занадто складною. Одним з недоліків є зменшення пропускної спроможності каналу на 35%.

Висновки. Потрібно пам'ятати, що майже завжди бездротова мережа пов'язана з дротовою, а це, крім необхідності захищати бездротові канали, є мотивом до впровадження нових методів захисту в бездротових мережах. В іншому випадку мережа буде мати фрагментарний захист, що, є загрозою безпеці.

Необхідно поєднувати як протокольні і програмні засоби захисту, так і адміністративні. Має сенс впровадити технології Intrusion Detection Systems (IDS) або спеціальних програмних пакетів для виявлення можливих вторгнень.

93


ЛІТЕРАТУРА1. Гордейчик С.В. Безопасность беспроводных сетей / С.В. Гордейчик,

В.В. Дубровин. – М. : Горячая линия – Телеком, 2008. – 288 с.

Перечепа Наталя,студентка 7 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: М.В. Кудінов,к.пед.н. (БДПУ)

МОЖЛИВОСТІ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ ТА СИСТЕМ КЕРУВАННЯ НАВЧАННЯМ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Актуальність нашого дослідження пов’язана із постійним ростом значимості інтегративних процесів у галузі інформаційних технологій та глобалізацією освіти, появою віртуальних навчальних середовищ (Virtual Learning Environment – VLE), за іншою назвою – систем керування навчанням (Learning Management System – LMS), розвитком та доступністю застосування хмарних технологій в освіті [1].

Саме необхідність розв’язання проблеми підтримки електронного та дистанційного навчання за допомогою найсучасніших програмно-технічних засобів і спонукала до порівняльного аналізу їхніх можливостей та визначення перспектив розвитку.

Метою нашого дослідження є порівняння функціональних можливостей хмарних сервісів та систем керування навчанням і визначення перспектив їх застосування в електронній освіті.

Сутність дослідження. Розглядаючи електронні сервіси LMS та хмарних обчислень, ми виокремили таку базову функціональність:

1. Комунікаційні можливості (у свою чергу, деталізація: форум, миттєві повідомлення, електронна пошта, блог, вікі-ресурси та колективне редагування, голосування та огляди, створення груп для колективної роботи, аудіо-відео-конференції, загальні електронні дошки).

2. Інструменти оцінювання (у свою чергу, деталізація: контрольні опитування, завантаження домашніх вправ, журнал успішності).

3. Контент (у свою чергу, деталізація: груповий репозитарій документів, персональне сховище документів, словник, потоки новин).

У процесі дослідження розглянуто функціонал двох найбільш широко використовуваних VLE-систем –Blackboardта Moodleу порівнянні із можливостями, пропонованими відповідними хмарними сервісами Microsoft і Google. У порівняння також включений сервіс “Групи Google” – загально доступної системи, яка може бути легко додана до “GoogleApps для навчальних закладів” в якості майданчика для спільної роботи в групах. Слід мати на увазі, що зміни в даній області носять перманентний характер, і нові можливості постійно додаються в усі перераховані системи. Деякі з інструментів, такі як можливість зберігання персональних документів, можуть, не будучи частиною самих VLE-систем, надаватися за допомогою плагінів до цих систем. У той же час

94


інші можливості, такі як проведення синхронних відео-конференцій і загальна електронна «класна дошка» поставляються в звичайних версіях таких комерційних систем, як Elluminate або Webex. Також, слід враховувати, що різні системи по-різному реалізують згадані можливості. VLE намагаються надавати інструменти, спрямовані саме на освітні потреби, в той час як хмарні сервіси служать для вирішення більш загальних задач.

Вивчаючи отримані дані, зауважимо, що хмарні сервіси реалізують більшу частину функціоналу віртуального навчального оточення, за винятком засобів оцінки. Звичайно, GoogleApps дозволяє створювати огляди, які можна використовувати для оцінки, підтримує автоматичну генерацію звітів для експерта про внесок студентів. Але все ж у цій системі немає настільки розвинених інструментів тестування як в Moodle та Blackboard, які потрібні для серйозного використання електронної системи оцінки. Так само ні в одній системі хмарних додатків немає журналу успішності.

Треба також відзначити такий освітній додаток, який може виявитися першим кандидатом на переміщення в хмару – це електронне портфоліо. Можливості хмарних додатків (або їх відсутність), як і у випадку з будь-якої іншої системою використовуваної для потреб освіти, можуть мати серйозний вплив на проектування навчальних завдань і систем оцінок і на підсумковий навчальний досвід, отримуваний студентами. Постачальник може, наприклад, видаляти облікові записи користувачів, які не були використані протягом певного періоду часу. Така система буде очевидно не непридатна наприклад тому випадку, якщо обліковий запис користувача електронного портфоліо використовується для безперервної освіти (навчання протягом усього життя).

Висновки. Таким чином, виконаний аналіз можливостей застосування середовищ керування навчанням та хмарних технологій для потреб електронної освіти дав можливість зробити висновок, що жодне із п’яти розглянутих середовищ не може забезпечити усієї сукупності функцій, які притаманні дистанційній формі навчання. Виходячи з цього, необхідно активізуватипроцесиінтеграції середовищ LMSта хмарних сервісів.

ЛІТЕРАТУРА1. Биков В.Ю. Технології хмарних обчислень, ІКТ-аутсорсінг та нові

функції ІКТ-підрозділів навчальних закладів і наукових установ. / В.Ю.Биков // Інформаційні технології в освіті. – 2011. – № 10. – С. 08-23.

Рудченко Олександр,студент 5 курсу факультету освітніх-інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: С.К.Акімов, ст. викладач (БДПУ)

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЗЕРКАЛЬНИХ ФОТОАПАРАТІВ

Актуальність. Дзеркальний фотоапарат – фотоапарат, що використовує для вибору об'єктів зйомки видошукач, в оптичну схему якого входить дзеркало, що перенаправляє світловий потік від об'єктива в окуляр або на матове скло. Для

95


починаючого користувача досить актуальною є проблема вибору найкращої моделі, яка змогла б об'єднати в собі доступну ціну і гарну якість.

Мета і методи дослідження. Теоретичний аналіз інтернет-ресурсів, а також порівняльний аналіз камер для початківців в одній ціновій категорії трьох найпопулярніших на ринку фірм, з метою виявлення плюсів і мінусів кожної з них.

Сутність дослідження. Дзеркальні фотоапарати для починаючих фотолюбителів походять від фотокамер початкового рівня. З часом ці моделі набули більше автоматичних режимів, обзавелися звичними для компактних фотоапаратів режимами візування по екрану, відеозаписом. У їх конструкції стали застосовувати поворотний екран. Сучасні дзеркальні фотоапарати для початківців можна розділити на дві групи: дорожчі та функціональні, представляють собою логічне продовження лінійок дзеркальних камер початкового рівня, та більш бюджетні й прості – призначені для тих, хто вирішив спробувати фотографувати, маючи в руках дзеркальний апарат та набір змінної оптики [1; 2].

Таблиця 1Дзеркальні фотоапарати для початківців трьох найпопулярніших

на ринку України фірмЕлемент

фотоапаратуCanon EOS 600D 18-55

IS II KitSony Alpha SLT-A37

BodyNikon D3100 18-105VR

Kit

Матриця

CMOS 22,3 x 14,9 мм18,7 млн. пікселів (робочих 18 млн.

пікселів)

CMOS, 16.5 МпіксРозміри: 23.5 x 15.6 мм

(розмір APS-C)Кольоровий фільтр: червоний, зелений,

синій, основні кольори

КМОП-матриця, розмір 23,1 x 15,4 мм (формат DX), 14,2 ефективних

пікселів

Дозвіл зображення

JPEG: 5184x3456 (L)3456x2304 (M)2592x1728 (S)

JPEG:L: 4912 x 3264 M: 3568 x 2368 S: 2448 x 1624

4608 x 3072 [L] 3456 × 2304 [M] 2304 × 1536 [S]

Світлочутливість

JPEG: 5184x3456 (L)3456x2304 (M)2592x1728 (S)

RAW:5184x3456

ISO 100-16000

Від 100 до 3200 одиниць ISO з кроком 1 EV

Можливість автоматичного

управління чутливістю ISO

Фокусування

TTL-CT-SIRСистема: 9 точкова, з

центральним перехресним датчикомРежими: AI фокус, Один

кадр, AI серво

Авто, система автомат. активізації

автофокусування при наближенні камери до ока, широка область

фокусування, точкова

Автофокус: покадрового автофокусування;

безперервний стежить;автоматичний вибір режиму; Ручне фокусування (MF):

можна використовувати електронний далекомір

Запис зображення RAW + JPEG RAW + JPEG RAW + JPEG

Запис відео Full HD (1920x1080) Full HD (1920x1080) Full HD (1920x1080)Режими

опрацювання експозиції

Автоматичний режимРучний режим.

Автоматичний, пріоритет витримки,

пріоритет діафрагми.

Матричний: 3D кольоровий,

центрозважиний.

Експокорекція +/- 2 EV з кроком 1/2 або 1/3 ступені

+/- 3.0 EV (з кроком 1/3 EV)

Від -5 до +5 EV з кроком 1/3 EV

Видошукач Тип: ПентадзеркалоЕлектронний

Шкала функції SteadyShot Inside

Тип:Пентадзеркало

96


Основні висновки. Детальний огляд фотокамер трьох фірм, не може чітко виділити найкращу модель, адже кожна з них має свої плюси та мінуси, позитивні та негативні сторони. Тому при виборі дзеркального фотоапарату користувач повинен орієнтуватися на власні потреби та вимоги, чітко відповідати на питання, чого він сам хоче від фотоапарату, чи важливі для нього різноманітні функції.

Для фотографа початківця ми радимо модель Sony Alpha SLT-A37 Body, що найбільш відповідає вимогам сучасного бюджетного дзеркального фотоапарату.

ЛІТЕРАТУРА1. Выбор ZOOM : Лучшие зеркальные фотоаппараты для

начинающих. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zoom.cnews. ru/ publication/item/35280

2. Фотоаппараты – Интернет магазин Rozetka.ua. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rozetka.com.ua/photo/ c80001/filter/ preset= zerkal.

Савченко Сергій, студент 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: І. О. Бардус, к.п.н., ст. викладач (БДПУ)

ЗАСОБИ БОРОТЬБИ ЗІ СПАМОМ В УМОВАХ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Актуальність дослідження. Сьогодні інформаційні технології є невід'ємною частиною нашого життя. Internet розвивався на основі довіри, тобто віри в те, що люди будуть твердо дотримуватися прийнятих норм співжиття. Кожен, хто має доступ в Internet, може відправити по електронній пошті стільки повідомлень, скільки схоче, що приводить до того, що в поштовій скриньці є безліч неприємних, дратівливих спам-повідомлень, які надходять щодня.

Тому набуває актуальності проблема запобігання від потрапляння в адресні списки розповсюдження спаму. Про поширеність цієї проблеми говорить той факт, що спам становить близько половини всіх повідомлень, що присилаються електронною поштою, і за прогнозами аналітиків до 2012 року буде состовлять 75% всіх повідомлень.

Ступінь дослідження проблеми. Проблема боротьби з вірусними атаками та спамом досліджувалося такими вченими як: Джо Вагнер, Кріс Міллер, Девід Лумстейн, Майк Хілал. В працях Роберта Веймсі наведено огляд програмного забезпечення та захисним утилітам. Проте проблема боротьби зі спамом в умовах вищого навчального закладу залишається недостатньо висвітленою.

Мета дослідження. На основі аналізу літературних джерел та інтернет-ресурсів визначить ефективні засоби боротьби зі спамом в умовах

97

http://zoom.cnews/


вищого навчального закладу.Сутність дослідження. Для рядових користувачів Internet є засобом

спілкування, листування та пошуку інформації. Для такої категорії користувачів Internet можуть виникнути серйозні проблеми пов'язані зі спамом, вірусами, шпигунськими програми, спливаючими оголошеннями. Величезна кількість непотрібних повідомлень завдає очевидної шкоди одержувачам. Дуже часто інтернет-трафік коштує дорого, і користувачеві доводиться сплачувати за очевидно непотрібні листи.

Зараз спамери використовують також миттєві повідомлення, щоб заманювати користувачів на свої сайти. Так званий спимо (spim-instant messaging) слід уникати так само, як і спаму в електронній пошті.

Оскільки спам є джерелом величезних прибутків для його розробників, то розповсюджувачі постійно вдосконалюють технології віддаленого доступу. Тому не існує однозначно обраного засобу боротьби зі спамом. Потрібно вживати профілактичні заходи, щоб обмежити кількість спаму і зменшити завдану ним шкоду. Такими заходами є:

1. зберігати свою адресу в секреті і не потрапляти в списки спамерів;

2. намагатися назвати свою адресу незвично, якщо є можливість підібрати точно вгадувану адресу;

3. при виборі логіна постаратися придумати незвичайне поєднання символів;

4. вказати таке ім'я для своєї електронної адреси, яка не застосовується іншими користувачами або іншими провайдерами (чим популярний провайдер, тим більша ймовірність, що буде приходити спам).

5. при реєстрації завжди потрібно використовувати додаткову адресу, має сенс створити кілька додаткових адрес.

Незважаючи на всі зусилля, частина спаму таки потрапляє в поштову скриньку. Можливі варіанти:

a) відмовитися від подальшого отримання спаму;b) відключити перегляд спам-зображень (будь-яка

картинка при перегляді повідомлення, непристойна чи ні, несе в собі цю небезпеку, і найкраще буде відключити висновок картинок на екран);

c) не відповідати на спам. Він існує тільки тому, що на нього відповідають

Основні висновки. Підводячи підсумки, можна сказати, що кращий спосіб уникнути спаму – це берегтися від потрапляння до адресних списків їх розповсюджувачів. Для цього потрібно завести електронну адресу, яку важко було б підібрати. Ніколи не відповідати на спам, а також не потрапляти в адресні списки організаційнавіть знайомих.

ЛІТЕРАТУРА1. Фейнштайн К. Защита ПК от спама, вирусов, всплывающих окон и

шпионских программ / Кен Фейнштайн; Пер. с англ. О.Б. Вереиной. – М. : НТ Пресс, 2005. – 240 с.: ил.

98


Светенко Дар’я, студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: І.О.Бардус, к.п.н., ст. викладач (БДПУ)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГРАФІЧНИХ РЕДАКТОРІВ КОМПАС-3D ТА AUTOCAD ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ

Актуальність. Для майбутньої професійної діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей комп’ютерного профілю, яка пов’язана з розробкою технічної документації, креслень, проектів необхідно оволодіти сучасними комп'ютерними графічними пакетами. На сьогодні найпотужнішими, динамічними інженерними системами автоматизації проектування самих різноманітних об’єктів є: SolidWorks, WinMashin, Inventor, ProEngineer, T-Flex, серед яких найпростішими у застосуванні є AutoCAD та Компас-3D. Дані графічні системи дозволяють виконувати креслення від найпростіших деталей, вузлів до складних машинобудівних, архітектурних та будівельних об’єктів.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемою використання Au-toCAD займались такі науковці як: Майк Є. Беалл, Бад Баррелл, Девід М. Пітцер. Вивченням проблем використання комп’ютерної системи Компас-3D займались: А. Є. Потьомкін, Є. М. Кудрявцев та інші. Проте проблема вибору програмного продукту, який би можна було використовувати в навчальному процесі залишається мало вивченою.

Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є визначення можливостей застосування графічних пакетів Компас-3D та Au-toCAD в навчальному процесі студентами інженерно-педагогічних спеціальностей комп’ютерного профілю.

Сутність дослідження. При виборі системи для виконання креслень актуальними є наступні питання: ступінь наближення графічних редакторів до стандартів Єдиної системи конструкторської документації, можливість повного виконання креслення, простота використання в навчальному процесі. Будь-яка сучасна система проектування – є прикладним пакетом, тому для ефективного її застосування студентам, потрібно знати переваги та недоліки кожної з них, уявляти алгоритм виконання поставлених завдань.

Порівнюючи два графічних програмних комплекси AutoCAD та Компас-3D можна визначити перевагу того чи іншого графічного редактора. Система AutoCAD оснащена досконалими засобами двовимірного проектування і оформлення креслень, а також зручними інструментами моделювання. Програма дозволяє виконувати різні види креслярсько-конструкторських робіт, необхідних в багатьох областях технічного проектування. AutoCAD дозволяє будувати зображення з найпростіших відрізків, дуг, кіл, редагувати зображення, штрихування і текст; включати в креслення типові графічні елементи, які зберігаються в бібліотеці; наносити розміри; зберігати створені креслення; отримувати паперову копію

99


креслення на принтері. Отже AutoCAD у своєму середовищі дозволяє швидко створювати геометричні моделі та дає змогу користувачеві формувати розрахункові схеми і коректно імпортувати дані.

Система Компас-3D призначена для створення тривимірних асоціативних моделей окремих деталей і складальних одиниць, що містять як оригінальні, так і стандартизовані конструктивні елементи. Ця технологія дозволяє швидко одержувати моделі типових виробів на основі одного разу спроектованого прототипу. Система має потужний функціонал для роботи над проектами, що включають кілька тисяч збірок, деталей і стандартних виробів. Так Компас-3D дозволяє виконувати розгортку отриманого листового тіла, створювати будь-які масиви формоутворюючих елементів та компонентів зборок, вставляти в модель стандартні вироби з бібліотеки. Все це дає можливість не тільки розглядати і вивчати різні технічні деталі та механізми в цілому, але й робити необхідні розрізи, у різних проекціях бачити деталі та механізми в тривимірному зображенні.

Крім того, графічний пакет Компас-3D дозволяє створювати плоскі креслення і тривимірні параметричні моделі, демонструвати процеси формоутворення, моделювання та конструювання, що сприяє кращому оволодінню системою графічних знань та вмінь студентами в курсі "Інженерна та комп'ютерна графіка".

Основні висновки. Порівнюючи два графічних редактора Компас-3D і AutoCAD, на нашу думку, перша має низку переваг над другою, оскільки вона маючи той самий набір інструментів та функціональних можливостей, простіша у використанні та вивченні студентами. Студенти якісніше й швидше отримують навички з виконання конструкторських робіт, користуючись пакетом Компас-3D.

ЛІТЕРАТУРА1. Мисько М. В. Введение в AutoCAD. Компьютерные технологи при

выполнении чертежей / М. В. Мисько. – Минск: БГУИР, 2007. – 18 с.2. Малюх В. Н. Введение в современные САПР: Курс лекций /

В. Н. Малюх. – М.: ДМК Пресс, 2010. – 192 с.

Светенко Дар’я,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: Л.В. Павленко, к.пед. н.

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ З МЕРЕЖЕВИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність.Програма дисципліни “Комп’ютері мережі” для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей Бердянського державного педагогічного університету передбачає теоретичну, лабораторну, самостійну та індивідуальну підготовку студентів. Ці види роботи мають на

100


меті набуття студентами знань умінь та навичок, які вони зможуть використати у своїй майбутній професійні діяльності[1].

В основу методики покладено формування вміння та навички проектувати, розробляти, прокладати, настроювати та керувати комп’ютерноюмережею. Тобто підготовка студентів спрямована на прикладне та практичне використання мережевого устаткування та програмного забезпечення, призначеного для налагодження мережі.

Ступінь досліджуваності проблеми. Особливості професійної підготовки інженера-педагога знайшли відображення в дослідженнях Б. Арпентьєва, С. Артюха, А. Ашерова, В. Безрукової, О. Бєлової, Е. Зеєра, О. Коваленко, М. Лазарєва, О. Маленка, А. Мелецинека, Н. Ничкало та ін.

Мета і методи дослідження. Визначити теоретичні та практичні основи підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей комп’ютерного профілю з дисципліни “Комп’ютерні мережі”.

Сутність дослідження. Теоретична підготовка студентів здійснюється підчас проведення лекційних занять. Лекція є основну формою роботи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу. Для проведення лекційних занять доцільно використовувати наступні варіанти подання навчального матеріалу: елементи проблемних ситуацій, візуалізації інформації, прес-конференції.

Використання проблемних ситуацій на лекційних заняттях з дисциплін "Комп’ютерні мережі" полягає у формулюванні задачі та поступовому підведенні студентів до її розв’язання. Так, питання комутації у глобальних мережах дозволяє використати таку методику, а саме поняття комутації пакетів, як розвиток системи комутації каналів та повідомлень.

Елементи візуалізації інформації підчас лекції, якщо вони сприймаються та усвідомлюються студентами, є опорою для практичних дій. Крім того унаочнена інформація не тільки ілюструє навчальний матеріал, а є самостійним носієм інформації. Для проведення лекційних занять для візуалізації навчального матеріалу доцільно використовувати мультимедіапроектор для демонстрації відео, анімації, електронних презентацій тощо. Протягом лекцій також застосовуються друковані матеріали, що містять головні тези, схеми, таблиці, визначення, структуровані поняття.

Використання елементів прес-конференції протягом проведення лекції дає можливість студентами уточнити складні питання, розглянути детальніше окремі проблеми, що викликали інтерес або потребують додаткового пояснення. Використання цієї методики має місце у переходах між ключовими проблемами, що розглядаються на занятті.

Особлива увага приділяється зв’язку навчального матеріалу з майбутньою спеціальністю, це досягається шляхом використання прикладів що мають виробничу спрямованість.

Практична підготовка здійснювалася під час проведення лабораторного практикуму, самостійної роботи та індивідуальних завдань.

Протягом навчання студентів комп’ютерних мереж варто активно застосовуємо електронне навчальне середовище, що створено на базі системи комп’ютерного мережевого навчання Moodle. У цьому середовищі реалізовані наступні види підтримки навчальної діяльності студентів: тексти

101


лекцій, лабораторно-практичних самостійних та індивідуальних робіт, створений електронний довідник з комп’ютерних мереж, що містить понад 3000 визначень, подані електронні презентації, довідкові матеріали, тексти мережевих стандартів, створені база тестових питань з усіх модулів дисципліни та тести підсумкового контролю знань. Окремо необхідно зазначити, що студенти можуть здавати самостійні та індивідуальні роботи у електронному вигляді використовуючи Moodle.

ЛІТЕРАТУРА1. Фурман А. В. Освітні сценарії у системі модульно-розвивального

навчання [Тернопільський національний економічний ун-т ; НДІ методології та економіки вищої освіти] / Фурман А. В. – Тернопіль : Наук. вид., 2009. – 40 с.

Сибірцев Віталій,студент 6 курс факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: Тимошенко Є.В.,к.т.н., доцент

ВІЛЬНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ОСВІТІ

Актуальність. У зв'язку із збільшеними вимогами до ліцензування ПЗ, все більша кількість людей замислюється про те, що робити в ситуації, що склалася. Найбільш гостро це питання постає в сфері освіти. Один з способи вирішення цієї проблеми – використання вільного програмного забезпечення, так як вартість одного дистрибутива Microsoft Windows в який не включено жодних освітніх та офісних програм занадто велика.

Основний матеріал. Спільнота, що займається вільним програмним забезпеченням, просуває ідею безкоштовного програмного забезпечення, що поставляється з відкритим вихідним кодом. Рішення, побудовані під ідеологією вільного програмного забезпечення, в більшості своїй безкоштовні і поширюються вільно, тобто можна вільно використовувати, поширювати дане програмне забезпечення, але при цьому, дотримуючись, правила ліцензії поставляється в місці з цим програмним забезпеченням [1].

Одним з основних проектів заснованих на ідеології вільного програмного забезпечення є дистрибутиви Linux. Щоб детальніше описати Linux – найбільш точним буде порівняння з конструктором. Дистрибутив Linux – це конструктор, з якого зібрано кілька готових моделей. Їх можна розібрати, поміняти окремі частини, або навіть зібрати свою модель.

До складу дистрибутивів Linux входить не тільки операційна система, але ще й безліч інших програмних продуктів. Нерідко виходить так, що після установки дистрибутива, більше нічого не потрібно, тому що в стандартному наборі є все, що потрібно для роботи – текстові та графічні редактори, відео та аудіо програвачі, інтернет утиліти, засоби розробки програм та багато іншого.

При використанні Windows в якості основної операційної системи складається проблема одностороннього навчання, у зв'язку з цим з'явилася необхідність відкидати вузька спрямованість у навчанні комп'ютерної грамотності.

102


Саме використання вільного програмного забезпечення дає розуміння принципів роботи з комп'ютерними технологіями в цілому, а не ілюзію вміння роботи з комп'ютером, після освоєння декількох простих операцій в роботі з конкретною прикладною програмою, ідеальний навчальний курс повинен дати студенту "міцне розуміння того, що необхідно для використання комп'ютерних технологій за допомогою ряду різних додатків. Навчають таким чином студенти можуть застосовувати інформаційні технології в нестандартних ситуаціях. Ці здібності переходять за межі знань певного програмного забезпечення" [2].

Прикладом використання вільного програмного забезпечення в освіті може служити IDE Eclipse при вивченні мови програмування C++. Eclipse один із кращих інструментів для програмування, що з'явився як проект IBM Canada project, у 2001 році він став вільним програмним забезпеченням. Eclipse – найбільш сучасне і універсальне крос-платформне середовище, яка дозволяє легко інтегрувати практично будь-яку систему збору проекту, контролю версії (svn, hg, git, perforce), дає широкі можливості для управління проектами та має редактор з семантичним підсвічуванням коду [3]. Eclipse є повноцінним аналогом платних систем розробки програмного забезпечення які надає компанія Microsoft та інші.

Висновки. Використання операційної системи Linux в освітніх установах може відкрити величезні можливості. Так, наприклад, ВНЗ може зібрати дистрибутив для власних цілей, зі своїм набором програмного забезпечення. Встановлення та налаштування робочого місця зведеться до натискання кнопки “встановити” – все буде встановлено в готовому вигляді. Більше того, можливо безкоштовне розповсюдження цього набору програмного забезпечення в стінах ВНЗ, і кожен студент міг би встановити і працювати з цим набором програмного забезпечення на своєму домашньому комп'ютера, безкоштовно, і при цьому воно буде ліцензійним.

ЛІТЕРАТУРА1.Свободное программное обеспечение [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/ Свободное_ программное_ обеспечение2.Доклад "Linux в образовании" [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://my.runtu.org/blog/warpc/doklad-linux-v-obrazovanii3. Среды разработки С++ для Ubuntu [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://habrahabr.ru/post/161217/

Сидоренко Павло,студент 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій Наук. керівник: І. О. Бардус, к.п.н., ст. викладач (БДПУ)

ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ MATHCAD В ЛАБОРАТОРНОМУ ПРАКТИКУМІ З ФІЗИКИ

Актуальнiсть. Для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей дуже важливим є використання комп’ютерних технологій у навчанні. У вивченні

103


курсу фізики також дуже корисними є комп’ютерні програми. Наприклад, при виконанні лабораторних робіт з фізики для проведення розрахунків та побудови графіків можна користуватися програмним пакетом MathCAD. Система MathCAD має дуже простий інтерфейс і дозволяє проводити складні розрахунки в простий спосіб, і зовсім не вимагає глибоких математичних знань.

Ступінь досліджування проблеми. Загальна методика використання ЕОМ в процесі вивчення фізики викладена в роботах: П. Атаманчука, В. Заболотного, О. Іваницького, Ю. Пасічника, Н. Сосницької, Н. Стучинської. В роботах В. Дьяконова, Г. Коткина, В. Черкасского, А. Тихоненко запропоновані приклади використання прикладних пакетів програм для моделювання фізичних процесів. Проте, проблема використання системи комп’ютерної математики MathCad в лабораторному практикумі з фізики для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей висвітлена не повністю.

Мета і методи дослідження. Проаналізувавши літературні джерела визначити можливість і доцільність використання студентами пакету MathCAD при виконанні лабораторних робіт з фізики.

Сутність дослідження. MathCAD – система комп'ютерної алгебри з класу систем автоматизованого проектування, орієнтована на підготовку інтерактивних документів з обчисленнями і візуальним супроводженням, відрізняється легкістю використання і застосування для колективної роботи.

Студент маючи деякий досвід роботи з програмним пакетом MathCAD може швидко і якісно проводити дослідження об’єктів, виконувати точні розрахунки та будувати графіки. Адже MathCAd дозволяє: 1) розв’язувати лінійні та нелінійні рівняння й системи в чисельному і символьному вигляді; 2) побудувати двовимірні й тривимірні графіки, у тому числі з використанням анімації; зокрема, на екрані комп'ютера легко отримати візуалізацію броунівського руху частинки, а потім, натискаючи клавіши Ctrl + F9, спостерігати різні варіанти візуалізації; 3) чисельно й символьно диференціювати та інтегрувати, символьно обчислювати границі; 4) виконувати операції з векторами; 5) здійснити інтеграцію з САПР системами, використовувати результати обчислень в якості керуючих параметрів; 6) моделювати фізичні явища.

Комп'ютерне моделювання є одним з ефективних методів вивчення фізичних систем. За допомогою комп'ютерних моделей простіше й зручніше досліджувати об’єкти, проводити обчислювальні експерименти, реальна постановка яких ускладнена або може дати непередбачений результат. Логічність і формалізованість комп'ютерних моделей дозволяє виявити основні фактори, що визначають властивості досліджуваних об'єктів, встановлювати зміну фізичної системи на зміни її параметрів і початкових умов

Значною перевагою використовування програмного пакету MathCAD над реальним виконанням експерименту є дешевизна, доступність, змога спостерігання швидкоплинних процесів та моделювання складних внутрішніх фізичних процесів.

Виконання віртуального експерименту перед виконанням лабораторних робіт на реальному устаткуванні має особливо велике значення для студентів інженерно-педагогічних навчальних закладів, оскільки він відбиває сучасну логіку проектування технічних систем: 1) концепція, 2) теоретичні розрахунки,

104


3) комп'ютерне моделювання, 4) реальний експеримент.Основні висновки. Використання пакету MathCAD надає широкі

можливості в лабораторному практикумі з фізики. На наш погляд, є доцільним рекомендувати застосування MathCAD у роботі студентів оскільки він дуже простий в освоєнні і порівняно з іншими методами вивчення фізичних систем не вимагає вивчення складних формул.

ЛІТЕРАТУРА1. Бардус І. О. Моделювання фізичних процесів за допомогою

системи комп’ютерної математики Maple / І. О. Бардус, Ю. О. Єфименко // Теорія та практика навчання фізико-математичних та технологічних дисциплін : [збірник]. – Бердянськ : БДПУ, 2011. – № 1. – С. 38–46.

2. Майер Р. В. Решение физических задач с помощью пакета MathCAD / Р. В. Майер. – Глазов : ГГПИ, 2006. – 37 c.

Смолянинова Екатерина,студентка 5 курса факультета информатики и управленияНаучный руководитель: И.А. Тюшнякова,к.т.н., доцент(ФГБОУ ВПО “ТГПИ имени А.П. Чехова”)

MAPLE, КАК УНИВЕРСАЛЬНАЯ СИСТЕМА ПРОГРАММИРОВАНИЯ В ОБУЧЕНИИ ШКОЛЬНИКОВ

В настоящее время широкое распространение получило профильное обучение. Такое обучение позволяет более полно учитывать интересы, склонности и способности обучающихся, создавать условия для образования старшеклассников в соответствии с их профессиональными интересами и намерениями в отношении продолжения образования.

Современное программное обеспечение обучающего характера позволяет разнообразить и углубить учебный процесс, что благотворно сказывается на эффективности обучения. Применение математических программ MatLab, Maple, Mathematica на уроках информатики позволяет решать сложные задачи, делать большие математические преобразования, не допуская при этом ошибок. При этом ученики чувствуют себя более уверенными. Сокращается время решения задач.

Целью исследования является развитие методической системы обучения и разработки урока по информатике для подготовки школьников, ориентированных на применение компьютерных математических пакетов для обучения моделирования, алгоритмизации и программированию, на примере системы пакета символьной математики Maple. Это позволяет:

1. Экспериментально проверить эффективность усовершенствованной системы обучения информатике, основанной на использовании компьютерного математического пакета для подготовки школьников;

2. Изучить новые подходы к обучению школьников основам

105


программирования на уроках информатики;3. Выявить факторы развития умения программирования учащихся,

при создании библиотеки процедур [1, с. 30].Применение пакета Maple на уроках информатики в сочетании с

универсальными системами программирования позволяет повысить интерес к изучаемому предмету, способствует развитию у учащихся алгоритмического, математического и пространственного мышления, а также овладению знаниями и умениями в области моделирования, алгоритмизации и программирования, реализует дидактический принцип наглядности в обучении, повышает мотивацию к обучению и профессиональную ориентацию учащихся, развивает их научное творчество.

Использование математического пакета Maple и метода проектов, способствует повышению эффективности обучения и развитию познавательной активности учащихся, формированию потребности и практических навыков использования информационных технологий в профессиональной деятельности [2, с. 44].

Необходимость применения математического пакета в школе при изучении таких дисциплин, как, физика, химия, определяется, следующими причинами:

Современный учитель должен быть ориентирован на применение современных программных средств при проведении различных математических расчетов.

Использование этих систем позволит усложнить задачи, решаемые на занятиях или при выполнении домашних, лабораторных работ, что позволит более основательно усвоить изучаемый материал.

Применение данных математических систем дает возможность увеличить долю самостоятельной работы школьников в учебном процессе.

Реализация решения задач в математическом пакете Maple происходит в несколько этапов:

Математический анализ условия. Компьютерная реализация. Анализ полученных результатов.Все возможности Maple в сочетании с прекрасно выполненным и

удобным пользовательским интерфейсом и мощной справочной системой делают его первоклассной программной средой для решения самых разнообразных математических задач, способной оказать пользователям действенную помощь в решении учебных и реальных научно-технических задач.

ЛИТЕРАТУРА1. Говорухин, В.Н. Введение в Maple. Математический пакет для всех

[Текст] / В.Н. Говорухин, В.Г. Цыбулин.– М.: Мир, 1997. – 208 с.2. Беленкова, И.В. Методика использования математических пакетов в

профессиональной подготовке студентов вуза [Текст]: Дис. канд. пед. наук / И.В. Беленкова. – Екатеринбург, 2004. – 150 c.

106


Солоха Ольга,студентка 3 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій Наук.керівник: Л.В.Горбатюк, ст. викладач (БДПУ)

АНАЛІТИЧНА СКЛАДОВА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Активний розвиток інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД) у державних і комерційних установах набув ознак однієї з істотних тенденцій останнього часу. Її актуалізація зумовлена певними об'єктивними факторами: з одного боку – це демократизація соціального життя, розвиток ринкових відносин, легітимність, бурхливий розвиток підприємницької діяльності, а з іншого – пов'язане з ними підвищення значимості інтелектуальної складової при прийнятті рішень в управлінській та інших сферах суспільного життя, а також зростаючий потік інформації, необхідний для прийняття управлінських рішень і здійснення інших видів суспільної діяльності. В останні роки набув широкого визнання соціальний статус ІАД, яке характеризується певними ознаками (інформованість суспільства про існування аналітики, визнання феномену аналітики як інструменту управління складними процесами, засоби розкриття сутності подій, що відбуваються, та в прогнозуванні їхнього подальшого розвитку, формування уявлення щодо професіонального аналітика як експерта, який має ексклюзивні знання). Відбуваються становлення професійного співтовариства аналітиків, посилення відкритості ІАД, її результатів, суттєві структурні зміни аналітики, пов'язані з посиленням її професіоналізації та спеціалізації, поглибленням поділу праці. Стрімко здійснюється всебічна технологізація аналітичної діяльності, насичення сучасним програмно-комп'ютерним забезпеченням, евристичними методами пізнання.

Сутність інформаційно-аналітичної діяльності полягає в застосуванні на стадії впорядкування (інформаційна складова) методів аналітичної обробки нформації та методів аналізу на базі інформаційних знань, підготовлених завдяки інтелектуальній обробці інформаційних масивів (аналітична складова). Це свідчить про наявність в ІАД двох аналітичних стадій оброблення: на етапі формування структурованої інформації і на етапі здійснення системного аналізу певної практичної діяльності з метою прийняття рішень. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення різних видів діяльності сприяє ефективнішому використанню інформації в управлінських процесах.

До інформаційно-аналітичної інфраструктури належать як найдавніші винаходи людства (бібліотеки, архіви, бібліографічні служби), так і сучасніші реферативні служби, органи НТІ, новітні фірми, що розробляють електронні (зокрема, мережеві) інформаційні ресурси. Інформаційно- аналітичні служби (підрозділи) функціонують у структурі органів влади, міністерствах і відомствах, системі НТІ, органах ЗМІ, сфері бізнесу, при політичних партіях і рухах тощо. Загальною відмітною особливістю цих служб є їх органічна інтегрованість у відповідні сфери діяльності, функціональний і організаційний симбіоз з їх соціальними інститутами і конкретними організаціями. У діяльності зазначених аналітичних служб, покликаних здійснювати інформаційний супровід керування у

107


відповідних сферах, найчіткіше виявляється інформаційно-допоміжна природа.Термін “аналітика” містить два основні змісти. Це галузь діяльності, що

стрімко розвивається і базується на отриманні інформації за допомогою аналітичних методів для практичної діяльності. Аналітика в цьому аспекті є діяльністю з виробництва знання про процес і в процесі вироблення, прийняття й реалізації рішень [1 c. 51]. Інший аспект трактування аналітики – це ототожнення її з прикладною управлінською дисципліною, що використовує різноманітні методи дослідження й аргументації з метою розробки принципів і методів підготовки, прийняття та реалізації рішень у проблемних ситуаціях.

З позиції діяльнісного підходу аналітику можна розглядати як специфічну діяльність певного суб'єкта в певному проблемному полі. Зокрема, аналітична діяльність в управлінні реалізується за двома класами суб'єктів: за рівнем організації та залежно від належності до сфери реалізації аналітики й використання результатів. Перший клас охоплює значний спектр суб'єктів – від спеціальних аналітичних інституцій до менеджерів організації. До аналітичної діяльності належать ті процедури й процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, породжують нову інформацію, дозволяють виявляти нові проблеми або їх аспекти, пропонувати нетрадиційні способи їх вирішення [2 с. 12].

Сучасна інформаційна аналітика – складна комплексна діяльність, що основується як на природному інтелекті, так і на комп'ютерних технологіях оперування інформаційними масивами, методах математичного моделювання процесів. Інформаційна аналітика виконує, насамперед, завдання якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому плані з науковою (виробництво нового знання) й управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю.

Якщо розглядати інформаційну аналітику як діяльність, то її певною мірою можна ототожнювати з інформаційно-аналітичною діяльністю (ІАД), а з позицій процесного підходу – як сукупність спрямованих на певний предмет операцій мислення і технологічних процедур, виконання яких у певній послідовності забезпечує вирішення поставленого завдання. Водночас зазначимо, що процес ІАД складається з таких компонентів: організаційного; методичного; інформаційного; комунікаційного; формування висновків і пропозицій.

Таким чином, інформаційна аналітика як складова інформаційної діяльності, охоплює, певні процеси як аналітичної, так й інформаційної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Бакуменко В. Аналітичне забезпечення формування державно-

управлінських рішень / В. Бакуменко // Вісн. Української академії державного управління. – 2000. – № 4. – С. 50-58.

2. Бережной О. А. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень / О. А. Бережной // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 9 (39). – С. 1-29.

108


Співак Ірина,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: І.С. Смоліна, ст. викладач (БДПУ)

КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

Актуальність дослідження. В Україні, як і в сучасному світі існує глобальна проблема комп’ютерізації всіх сфер людського життя. Тому впровадження комп'ютерних технологій в освіту можна охарактеризувати як логічний і необхідний крок в розвитку сучасного інформаційного світу в цілому. На сучасному етапі розвитку дидактики набувають актуальності питання використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі як такі, що сприяють оптимізації і інтенсифікації освітнього процесу.

Аналіз досвіду підготовки економістів підтверджує актуальність використання комп’ютерних технологій при підготовці економістів є обов’язковим компонентом процесу навчання в результаті чого майбутні фахівці спроможні виконувати професійні завдання за допомогою комп’ютера без перепідготовки та тривалої адаптації.

Ступінь досліджуваності проблеми. Актуальність використання комп’ютерних технологій відзначена вченими такими як: В. Дик, Б. Дмитрієвский, В. Подольский, А. Уринцов, О. Хохлов та інші.

Мета дослідження. Метою роботи є проведення порівняльної характеристики найбільш популярних програм і виявити найбільш ефективну для роботи майбутнім економістам

Методи дослідження Теоретичною та методологічною базою написання роботи є: підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів, а також дослідженні операцій в економіки, матеріали періодичної преси, методичні вказівки, ресурси глобальної мережі Internet.

Сутність дослідження. На сьогоднішній день існує широкий вибір бухгалтерських програм, для вивчення, таких як: “1С: Підприємство”, “Парус-бухгалтерія”, “Галактика”, “БЕСТ”, тощо. [2]

Система "1С: Підприємство" призначена для вирішення широкого спектру задач автоматизації обліку, які стоять перед сучасними підприємствами, що динамічно розвиваються. На сьогоднішній день система “1С: Підприємство” найпоширеніша серед економістів. Вона охоплює масштабну лінійку програм, автоматизувати облік, та дозволяє вводити операції в журнал операцій, копіювати проводки в журналі операцій, встановлювати робочий період, вести аналітичний облік, вчать настроювати параметри субконто, створювати первинні документи, отримувати звітні форми.

Система “Парус-бухгалтерія” призначена для підготовки та обліку документів фінансово-господарської діяльності підприємства, накопичення інформації про здійснені господарські операції на бухгалтерських рахунках, отримання внутрішньої і зовнішньої звітності.

Система “Галактика” – комплексна система автоматизації управління

109


підприємством. Система володіє широкими функціональними можливостями і є основою єдиного інформаційного простору підприємства. Система орієнтована на автоматизацію вирішення завдань, що виникають на всіх стадіях управлінського циклу.

Програма “БЕСТ” призначена для автоматизації підприємств торгівлі, виробництва, сфери послуг і бюджетних організацій. До основних функцій програми відносяться: ведення Головної книги (АРМ головного бухгалтера); облік касових операцій; облік операцій з банком; облік основних засобів; облік виробничих запасів; облік товарів і готової продукції; управління продажами (реалізацією); заробітна плата.

Висновок. Аналіз характеристик бухгалтерського програмного забезпечення дає можливість зробити висновки, що для підприємств найбільш прийнятними додатками є система “1С: Підприємство”. Програма просто піддається регулюванню на поточне законодавство та конкретне підприємство, вона пристосована до потреб малого бізнесу, і підходить під будь-яку конфігурацію комп'ютера та має зв'язок з кошторисними програмами. Взагалі уподобання між інформаційними системами будуть віддаватися вже виходячи з цілей і засобів підприємств на основі аналізу позитивних і негативних сторін. У свою чергу для підприємств із специфічною формою побудови бухгалтерського обліку більш зручним буде використання програми “Парус-бухгалтерія”, так як в ній можна побудувати ту систему обліку, яка потрібна з урахуванням специфіки підприємства. А для підприємств оптової торгівлі найбільш придатною є програма “БЕСТ”.

ЛІТЕРАТУРА1. 1С: Предприятие 7.7: Конфигурация. Бухгалтерский учет для

Украины: Руководство по ведению учета (описание конфигурации). – Фирма 1С. – М., 2000.

2. Матвейкин В.Г., Дмитриевский Б.С. Автоматизированный бухгалтерский учёт процессов реализации: Учеб. пособие. – Тамбов: Изд-вo Тамб. гоc. техн. ун-та, 2008, С. – 56.

3. Хохлов А.Е. Автоматизированные системы бухгалтерского учёта: Конспект лекций. – Пенза: Изд-во Пенз. гос. ун-та, 2008. – 108 с.

Столбченко Юрій,студент 5 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: С.К.Акімов, ст. викладач (БДПУ)

АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ MICROSOFT WINDOWS 8

Актуальність. На сьогоднішній день інноваційні технології не стоять на місці і кожну хвилину в світі винаходять нові комп’ютерні розробки та гаджети. Це стимулює розробників ОС до нових кроків вперед, і революції в інформаційному світі. Жоден комп'ютер чи мобільний телефон не може

110


обійтися без операційної системи для виконання свого призначення.Мета і методи дослідження. Проаналізувати новітню операційну

систему від Microsoft Windows 8 та виділити основні нововведення і характеристики даного програмного забезпечення.

Основним методом дослідження є теоретичний аналіз та опрацювання інтернет-ресурсів компанії Microsoft.

Сутність дослідження. Основні нововведення Microsoft Windows 8: Internet Explorer 10. В Windows 8 включений в настільному і

сенсорному варіантах. Останній не підтримує плагіни або ActiveX, але включає в себе версію програвача Adobe Flash Player, який оптимізований для сенсорного управління.

Магазин додатків Windows Store. Windows Store – єдиний спосіб покупки і завантаження Metro-додатків, а також додатків для робочого столу в Windows RT.

Аутентифікація користувача. Додано два нових методи для аутентифікації користувача: картинка-пароль, яка дозволяє користувачеві увійти в систему за допомогою трьох торкань, і чотиризначний PIN-код, а також вбудована підтримка біометричних пристроїв.

Новий диспетчер задач. У Windows 8 диспетчер задач був повністю змінений. Додані нові графіки продуктивності, оптимізовано управління виконуються додатками, фоновими процесорами і службами на єдиній вкладці “Продуктивність”. Також в диспетчер задач було перенесено управління автозавантаженням з “Конфігурації системи”.

Windows 8 на відміну від своїх попередників – Windows 7 і Windows XP використовує новий інтерфейс під назвою Modern (раніше – Metro), створений спеціально для сенсорної взаємодії. Цей простий у використанні інтерфейс відображає важливі відомості і надає користувачеві необхідні функції контролю [1; 2].

Сенсорна навігація, а не просто навігація на сенсорному пристрої. Надаючи швидкі та гнучкі можливості сенсорної навігації, Internet Explorer 10 на нових пристроях з ОС Windows 8 концентрує увагу саме на сайтах.

У нову систему була додана підтримка USB 3.0, Bluetooth 4.0, DirectX 11.1, і NET.Framework 4.0. Система стала ще більш стабільним в порівнянні з Windows 7.

Розширення основних можливостей. Все найкраще з Windows 7, тільки ще краще. Операційна система Windows 8 створена на базі перевіреної платформи Windows 7 і включає численні вдосконалення у аспектах продуктивності, безпеки, конфіденційності та надійності системи [1].

Збереження та вдосконалення улюблених можливостей досвідчених користувачів. Для тих, кому не вистачає можливостей ПК, Windows 8 пропонує покращений диспетчер задач і провідник Windows, а також нові гнучкі можливості для установок з декількома моніторами.

Одна Windows – багато форм і розмірів. Підтримка наборів мікросхем на основі ARM, пристроїв x86 і сенсорів означає, що Windows 8 прекрасно працює з цілим рядом різних пристроїв – від 10-дюймових планшетних комп'ютерів до ноутбуків і комп'ютерів класу all-in-one (“все в одному”) з 27 – дюймові екранами з високою роздільною здатністю [2].

111


Основні висновки. Підводячи підсумки можна зробити висновок, що на ринку програмного забезпечення з'явився новий гравець. Windows 8. На відміну від своїх попередників – Windows 7 і Windows XP використовує новий інтерфейс під назвою Modern. Оновився браузер Internet Explorer 10. IE 10 в Windows 8 включений в настільному і сенсорному варіантах. Останній не підтримує плагіни або ActiveX, але включає в себе версію програвача Adobe Flash Player, який оптимізований для сенсорного управління.

ЛІТЕРАТУРА1. Microsoft Україна. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.microsoft.com/uk-ua/default.aspx.2. Windows 8 и Windows RT. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу

: http://windows.microsoft.com/ru-RU/windows-8/meet

Тернова Світлана,магістрант факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: В. І. Межуєв,д.т.н., доцент

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСПЕРТНИХ СИСТЕМ ДЛЯ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У наш час, разом із розвитком можливостей технологій навчання спостерігається процес реформування медичної професійної освіти. Чи не найважливішим завданням цього процесу є вдосконалення підготовки лікарів та молодшого медичного персоналу. Один із шляхів досягнення цієї мети – розробка та дослідження методик оволодіння студентами-медиками професійними знаннями та прийомами фахової розумової діяльності.

Експертні системи надають можливість вивчення принципово нових пізнавальних задач – створення баз знань у предметній галузі з медицини, які потребують досить добре розвинутих абстрактного, логічного й творчого мислення, умінь систематизувати та узагальнювати інформацію. Робота із створення баз знань створює передумови для формування професійних знань майбутніх медичних спеціалістів, адже експертні системи (ЕС) – це клас комп’ютерних програм, які пропонують рекомендації, проводять аналіз, виконують класифікацію, дають консультації і ставлять діагноз [1, с. 28-34].

Головна відмінність ЕС від інших програмних засобів – це наявність бази знань, у якій знання зберігаються у вигляді записів на деякій мові подання знань (МПЗ), що дозволяє легко змінювати та доповнювати базу знань у формі, що зрозуміла спеціалістам – розробникам ЕС. У звичайних програмах знання створені за допомогою спеціальних алгоритмів і лише програміст (автор програми) може їх корегувати. Наприклад, CLIPS, Prolog – мови програмування, що використовується для створення експертних систем [2, с. 84].

В базі знань зберігаються об'єкти пізнання, які складають сукупність

112


знань, що об'єднані за чотирма типами концептуальних зв'язків: спільності, портативності (співвідношення цілого і частини), зіставлення, функціональної взаємозалежності [3, с. 101].

Можна навести приклади таких відомих експертних систем як Mycin – діагностика інфекційних хвороб крові та рекомендація антибіотиків. R1 (експертна система) та XCon – обробка запитів. STD Wizard – експертна система для рекомендації та вибору медичних аналізів (діагностики).

Основними особливостями та перевагами експертних систем є: сталість: знання експертної системи зберігаються протягом

довгого часу і нікуди не зникають, у той час як людська компетенція слабшає із часом, перерва у діяльності людини-експерта може серйозно відбитися на її професійних якостях, крім того, експерти-люди можуть звільнитися з роботи та ін., тобто їхні знання можуть бути втрачені;

легкість передавання або відтворення: передача знань від однієї людини до іншої – довгий і дорогий процес, передача штучної інформації – це лише процес копіювання програми або файлу даних;

доступність: експертна система – засіб масового виробництва експертних знань, що дозволяє багатьом користувачам одержати доступ до експертних знань;

можливість одержання й об’єднання експертних знань з багатьох джерел: за допомогою експертних систем можуть бути зібрані знання багатьох експертів і залучені до роботи над задачею, виконуваної одночасно і безупинно у будь-яку годину дня і ночі; рівень експертних знань, скомбінованих шляхом об’єднання знань декількох експертів, може перевищувати рівень знань окремо узятого експерта-людини;

стійкість і відтворюваність результатів: експерт-людина може приймати в тотожних ситуаціях різні рішення через емоційні фактори або втому, у той час, як результати роботи експертних систем стабільні і являють собою незмінно правильні, позбавлені емоцій і повні відповіді за будь-яких обставин;

низька вартість: експерти, особливо висококваліфіковані, обходяться дуже дорого, у той же час, як експертні системи, навпаки, є порівняно недорогими – їхня розробка є дорогою, але вони є дешевими в експлуатації: вартість надання експертних знань у розрахунку на окремого користувача істотно знижується;

швидкий відгук: експертна система може реагувати швидше і бути більш готовою до роботи, ніж експерт-людина, особливо в деяких екстрених ситуаціях, де може знадобитися більш швидка реакція, ніж у людини.

Між тим, істотним недоліком експертних систем є значні трудові витрати, необхідні для поповнення баз знань [4, с. 117]. Розробка експертних систем навчального призначення потребує спеціальних програмних оболонок, які пристосовані для того, щоб їх міг заповнювати викладач, який не є фахівцем в галузі програмування, що робить його автором автоматизованого навчального курсу і заохочує до роботи із засобами комп'ютерних технологій навчання.

Висновки. Таким чином, застосування комп’ютерних технологій дає можливість зробити процеси навчання більш ефективними та інтенсивними.


113


1. Добровська Л.М. Дидактичні умови впровадження комп'ютерних експертних систем у навчальний процес медичних вузів // Освіта і управління. – 1998. – № 4. – С.133-137.

2. Джексон П. Введение в экспертные системы. – Вильямс, 2001. 3. Уотерман Д. Руководство по экспертным системам / Д. Уотерман. –

М. : Мир, 1989. 4. Экспертные системы: состояние и перспективы // Д.А. Поспелов; "Наука";

1989.

Тюркеджи Анатолій,студент 6 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: Н.В. Кравченко, к.фіз.-мат. н., доцент

МІЖНАРОДНИЙ РЕЙТИНГ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

Актуальність. В умовах стрімко зростаючого глобального попиту на вищу освіту зростає актуальність рейтингів університетів світу, результати яких не тільки дозволяють оцінити якість вищої освіти, але й впливають на нього в глобальному масштабі.

Мета і методи дослідження. Мета даної роботи – дослідити та проаналізувати міжнародний рейтинг університетів України в системі webometrics.

Сутність дослідження. Серед визнаних міжнародних рейтингів особливе місце займає рейтинг Webometrics (Webometrics Ranking of World Universities) [1], в якому оцінка університетів світу здійснюється на основі результатів аналізу вузівських веб-сайтів. Рейтинг проводиться з 2004 року міжнародною дослідницькою групою "Laboratorio de Internet", що займається вивченням освітньої та наукової діяльності в мережі Інтернет. Результати публікуються двічі на рік (січень, липень).

Висока оцінка університетського веб-сайту свідчить про політику заохочення нових технологій і наявності ресурсів для їх розвитку. Індикатори рейтингу вимірюють обсяг, наочність і популярність веб-сторінок університетського сайту.

Загальний показник рейтингу Webometrics визначається підсумовуванням зважених у відсотках, значень чотирьох індикаторів:

• S (Size) – кількість сторінок, що фіксується Google, Yahoo, Live Search, Exalead (коефіцієнт: 25% в 2004-2008р.р., 20% в 2009р.);

• V (Visibility) – число унікальних зовнішніх посилань від Yahoo (коефіцієнт: 50% у 2004 – 2009р.р.);

• R (Rich files) – “насичені” файли, представлені в форматах Adobe Acrobat (.Pdf), Adobe PostScript (.Ps), Microsoft Word (.Doc) та Microsoft Powerpoint (.Ppt); (коефіцієнт: 12,5 % в 2004-2008р.р., 15% в 2009 р.);

• Sc (Scholar) – наукові матеріали (документи, доповіді, публікації), що містяться в базі Google Scholar (коефіцієнт: 12,5% у 2004 – 2008р.р., 15% в 2009р.).

Інтерес вузів до рейтингу Webometrics в значній мірі обумовлений широким охопленням університетів світу. У 2010 р. ранжовано 8000 університетів, тобто більше, ніж британському (рейтинг газети «Times») і шанхайському (ARWU) рейтингах – в 40 і 16 разів, відповідно. У липні 2012 року розглянуто близько 21000 вузів із 203 країн.

114


В першу тисячу рейтингу входять 3 українських вузи, серед них: Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", який знаходиться на 713 позиції; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, він займає 973 місце; Донецький національний технічний університет знаходиться на 982 позиції.

Серед перших п'яти тисяч знаходиться 41 вищий заклад України.Бердянський державний педагогічний університет займає 41 позицію

серед ВНЗ України, і входить до п’яти тисяч кращих ВНЗ світу.Нижче наводяться рекомендації укладачів рейтингу, неодноразово

опубліковані в роботах СГА [2] і РейтОР [3]: кожен вуз повинен вибрати унікальний домен для використання усіма сайтами вузу; постійне оновлення контенту на сайті; всі ресурси вузу повинні бути конвертовані в веб-сторінки; з урахуванням глобальної аудиторії Інтернету версії на іноземних мовах, особливо англійською, обов'язкові не тільки для головної сторінки, але і для всіх тематичних розділів, особливо для наукових матеріалів; бажано використання збагачених (“насичених”) файлів у форматах pdf та doc; важливо не тільки відстежувати число відвідувань сайту, а й аналізувати походження, розподіл і причини відвідування сторінок сайту.

Основні висновки. Проаналізувавши критерії оцінювання Webometrics зробили висновки що три критерія залежать від наповнення сайту. Суттєвим недоліком сайту БДПУ є недостатня кількість англомовних сторінок. Шляхом до зростання рейтингу університету є активна публікація наукових робіт студентів та викладачів.

ЛІТЕРАТУРА1. Webometrics Ranking of World Universities / Эл. Ресурс. – Режим

доступа:http://www.webometrics.info2. О.М. Карпенко, М,Д. Бершадская. Высшее образование в странах

мира: анализ данных образовательной статистики и глобальных рейтингов в сфере образования. М: изд-во СГУ. – 2009. – С.96-98

3. Консалтинг и оценка рейтинга ВУЗов / Эл. Ресурс . – Режим доступа: http://www.reitor.ru/ru/news/education_news/index.php?from11 =3&vid11= 28&id19= 1154

Тюркеджи Анатолій,студент 6 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: М.В. Кудінов,к.пед.н. (БДПУ)

АНАЛІЗ ТА ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ АВТОШКОЛОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ УНІФІКОВАНОЇ МОВИ

МОДЕЛЮВАННЯ

Актуальність дослідження. Функціонування сучасного високотехнологічного середовища обумовлює підвищення вимог до створюваного програмного забезпечення, зростання його обсягів та складності з метою задоволення потреб широкого кола користувачів. Особливо актуальним є створення надійних інформаційних систем(ІС)

115


обробки персональної, фінансової, статистичної та інших видів інформації, розробка відмовостійких систем керування й прийняття рішень тощо. Для цього початковим етапам – аналізу та проектуванню ІС приділяють якомога більше уваги, застосовують автоматизовані засоби підтримки цих етапів – структурні й об’єктно-орієнтовані нотації та комп'ютерні середовища візуального моделювання.

Метою даного дослідження є практичне застосування уніфікованої мови моделювання UML (Unified Modeling Language) на початкових етапах розробки системи керування ІС “Авто школа”.

Сутність дослідження. Розроблювана нами ІС призначена для того, щоб автоматизувати роботу закладів, що спеціалізуються на підготовці майбутніх водіїв транспортних засобів. Концептуальна модель її функціонування описана нами за допомогою діаграм варіантів використання (use case diagrams). Діаграми варіантів використання служать основою для досягнення взаєморозуміння між професіоналами, що працюють над проектом і замовниками; варіант використання є типовою функцією взаємодії користувача з ІС. У нашому випадку варіант використання створювався в процесі обговорення із користувачами тих речей, які вони хотіли б отримати від системи (користувачів також відображено на діаграмах варіантів використання). При цьому кожній окремій функції, яку вони хотіли реалізувати, надано деяке ім'я і записано її короткий текстовий опис (це все, що необхідно на етапі аналізу). Знання деяких деталей може знадобитися, якщо передбачається, що даний варіант використання містить важливі архітектурні відгалуження; більш ґрунтовно варіанти використання розкриваються під час конкретної ітерації в процесі проектування.

Для кожного варіанту використання нами були визначені:• діаграми взаємодії об'єктів (у т.ч. діаграма послідовності – sequence

diagram, та кооперативна – collaboration diagram),• діаграма класів (class diagram),• діаграма переходів станів (state diagram).Ці діаграми є деталізацією тієї чи іншої функції, яку уособлює варіант

використання, їх створення є наступним етапом життєвого циклу програмного засобу ІС “Авто школа” – етапом проектування. Даний етап охоплював розробку логічного рівня моделі UML, що в свою чергу, дозволяє визначити дві площини погляду на систему: статичний і динамічний підходи. Статичний підхід виражається діаграмами класів, що є основою для генерації програмного коду на обраній мові програмування. Динамічний підхід описується двома типами діаграм: діаграмами взаємодії об'єктів (діаграми послідовності та кооперативні) і діаграмами переходу станів (може бути виражена динаміка конкретного класу: кожен стан задається вершиною; визначені вхідний і вихідні стани, а також умови переходу зі стану в стан).

Фізична модель системи керування автошколою на уніфікованій мові моделювання UML представлена компонентною діаграмою (component diagram), яка описує розподіл реалізації класів за модулями, і діаграмою поставки (розміщення) (deployment diagram). Після первинної побудови статичної моделі із використанням діаграм класів можна провести генерацію коду на обраній мові програмування. На рівні коду можна ввести нові класи,

116


змінити атрибути і методи класів моделі і потім синхронізувати код і модель, виконавши зворотне проектування, тобто за модифікованим кодом побудувати нову модель взаємозв'язків класів між собою. Повторення такої процедури кілька разів називається ітераційним моделюванням (round-trip modeling), яке становить основу поступового уточнення постановки задачі та узгодження вимог замовника з наявними ресурсами.

Висновки. У процесі практичного дослідження за допомогою уніфікованої мови моделювання UML нами проведено аналіз та проектування системи керування автошколою та створено підґрунтя для написання програмного коду у відповідності до визначених вимог та необхідної функціональності.

ЛІТЕРАТУРА1. Кудінов М. Методичні аспекти використання CASE-середовищ як

об’єктів та засобів навчання основ автоматизованого проектування складних програмних систем / М. Кудінов // Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ: БДПУ, 2010. – №2. – С. 191-194.

Узунова Юлія,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Смоліна І.С., старший викладач

АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ З ПРОГРАМОЮ “1С:ПІДПРИЄМСТВО”

Актуальність проблеми. В ринкових умовах господарювання автоматизація процесу обліку дає можливість економити підприємству свій час та кошти, а головне своєчасно приймати ефективні управлінські рішення. На ринку програмних продуктів представлено широкий спектр програм по автоматизації бухгалтерського обліку, найпоширенішою з яких і найбільш адаптованою до української системи ведення обліку є пакет “1С: Підприємство”.

Ступінь досліджуваності проблеми. Дослідженням проблематики цього питання вчені займаються відносно нещодавно, оскільки стрімкий розвиток комп’ютерних технологій ми спостерігаємо лише останніми десятиліттями. Проблема інформаційних технологій певним чином висвітлювалась у працях таких вчених як Ю. Атаманчук, Р. Вендровська, І. Грошев, А. Калина, Л. Котенко, В. Медведєв, В. Подольський та ін.

Мета дослідження: обґрунтувати комп’ютеризацію облікового процесу з програмою “1С:Підприємство”.

Методи дослідження: робота з першоджерелами; аналіз статей; теоретичне узагальнення.

Сутність дослідження. Програма “1С: Підприємство” являє собою цілу сукупність підпрограм, компонентів, модулів настройки конфігурації. На

117


технологічній платформі “1С: Підприємство” створено цілий ряд програмних продуктів (наприклад, “1С: Заробітна плата та управління персоналом”, “1С: Бухгалтерія”, “1С:Франчайзінг”), набір побудованих на її основі додатків для управління господарської діяльністю підприємств.

Технологічна платформа забезпечує: підтримку завдань різних систем оподаткування, кадровий облік, автоматизацію нарахування та виплати зарплати, обчислення регламентованих законодавством податків і внесків, формування цінової політики, управління оптовою та роздрібною торгівлею, управління взаєморозрахунками, планування закупівель і продаж, планування постачань та видатків грошових коштів, формування бюджету установ, контроль планових і фактичних даних бюджету, визначення фінансових результатів, підготовку регламентованої звітності [2, c.178 ].

Задачі обліку і управління можуть істотно відрізнятися залежно від роду діяльності підприємства, галузі, специфіки продукції або послуг, що надаються, розміру і структури підприємства тощо. Важко собі представити одну програму, призначену для масового використовування і задовольняючу при цьому потребам більшості підприємств. При цьому керівнику, з одного боку, необхідне рішення, відповідне специфіці саме його підприємства, але, з другого боку, він розуміє переваги вживання масового перевіреного продукту. Поєднання цих потреб і забезпечує “1С:Підприємство” як система програм. Програмні продукти системи “1С: Підприємство” можуть бути адаптовані до будь-яких особливостей обліку на конкретному підприємстві [1,c.15].

При застосуванні автоматизованого облікового продукту “1С: Підприємство” можна вирішити проблему оперативності звітних даних. Якщо при паперовій бухгалтерії операції потребують великих затрат праці та завжди пов’язані з помилками, то при застосуванні програми ці операції виконуються з мінімальною участю людини [3,c.96].

У силу наведених причин система 1С: Підприємство в теперішній час є найпопулярнішим засобом автоматизації облікового процесу на підприємствах усіх галузей і видів власності.

В Україні більш широкого розповсюдження набула програма “1С: Підприємство 7.7”. Проте сьогодні дедалі більшої популярності набуває нова версія цієї програми “1С: Підприємство 8.0” завдяки своїм новим додатковим можливостям.

Основні висновки. Система програм “1С:Підприємство” призначена для вирішення широкого спектру задач автоматизації обліку, які стоять перед сучасними підприємствами, що динамічно розвиваються. Вона є системою прикладних рішень, побудованих за єдиними принципами і на єдиній технологічній платформі: “1С:Підприємство”. Керівник може вибрати рішення, яке відповідає актуальним потребам підприємства і надалі розвиватиметься у міру зростання підприємства або розширення задач автоматизації.

ЛІТЕРАТУРА1. Буктинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку:

Підручник / Ф.Ф. Буктинець, С.В. Івахненков. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 544 с.

118


2. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах / В.М Гужва. – К:.КНЕУ, 2001. – 400с.

3. Шуремов Е.Л. Автоматизированные информационные системы бухгалтерского учета, анализа, аудита / Е.Л. Шуремов. – М., 2001. − 366 с.

Хазієва Лідія,студентка 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: С.К. Акімов, ст. викладач (БДПУ)

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ІНТЕРНЕТ-АДИКЦІЇ НА ЦІННІСНО-МОТИВАЦІЙНУ СФЕРУ СТУДЕНТІВ

Актуальність дослідження. Провідною діяльністю періоду студентства є навчально-професійна діяльність. Вона своєрідна за своїми цілями і завданнями, змістом, зовнішніми і внутрішніми умовами, засобами, труднощами, особливостям перебігу психічних процесів, проявів мотивації.

Дослідженнями специфіки навчальної діяльності студентів займалися багато психологів. Зокрема, Б. Ананьєв зазначає, що позиція особистості як суб'єкта суспільної поведінки і соціальної діяльності являє складну систему відносин особистості, установок і мотивів, цілей і цінностей [2]. К.Штарк вказує, що на становлення особистості студента, його мотивації впливають такі чинники: передісторія, яка характеризує його до вступу у вуз, сьогоднішнє становище і навчальна діяльність у вузі, а також життєві плани майбутнього фахівця [3].

При цьому центральним, системоутворюючим компонентом періоду навчання у вищому навчальному закладі виступають ціннісні орієнтації. Система ціннісних орієнтацій знаходиться в центрі змістовного відношення “Я-світ” і визначає мотиваційний вектор соціальної поведінки студента.

Інтернет дозволяє підвищити інформаційні можливості для успішності навчальної діяльності студентів. Але в свою чергу він можу бути адиктивним агентом. Під час пошуку необхідної інформації студенти часто не контролюють час, проведений за комп'ютером, відволікаються на соціальні мережі, ігри, переходять від сайту до сайту та ін. З часом це може призвести до інтернет-адиктивної поведінки та негативно позначиться як на успішності та навчально-пізнавальній діяльності студентів, так і на індивідуально-психологічних властивостях особистості [1].

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз психологічної літератури показав, що багатьма дослідниками наголошується тісний зв'язок ціннісних орієнтацій з мотиваційною сферою особистості. Формування ціннісних орієнтацій у процесі навчання визначається розвитком і усвідомленням власних мотивів навчання, відповідних цінностей, а також особливостями змісту та організації навчального процесу [1].

Метою дослідження є емпірична оцінка впливу Інтернету як адитивного агенту на успішність навчання і ціннісно-мотиваційну сферу студентів.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз психологічної літератури, стосовно проблеми дослідження); емпіричні (методика “Мотивація навчання

119


у вузі” Т. Ільїної, методика Рокича для виявлення термінальних та інструментальних цінностей. Анкета на інтернет-адикції складалася з трьох тестів: шкала інтернет-залежності, тест Кулакова, тест К. Янг).

Сутність дослідження полягає у розгляді впливу інтернет-адиктивної поведінки на ціннісно-мотиваційну сферу студентів та успішність їх навчання.

Серед цінностей у інтернет-адиктивних студентів домінують високі життєві запити, матеріально забезпечене життя, суспільне визнання. Незалежним від Інтернету студентам важливі здоров'я, любов, незалежність, працьовитість, життєва мудрість і інтелектуальний розвиток.

Результати дослідження показали, що у двох групах студентів основною мотивацією навчання у вузі є отримання диплома. У незалежних студентів також важлива мотивація придбання знань, тоді як у інтернет-адиктивних студентів – мотивація оволодіння професією.

Основні висновки. Аналіз результатів дослідження ціннісно-мотиваційної сфери студентів показує тенденцію у Інтернет-адиктивних студентів до споживчої спрямованості становлення особистості.

У структурі особистості Інтернет-адиктів виражена спрямованість до зовнішньої мотивації навчання, а у незалежних від Інтернету студентів до внутрішньої [1].

ЛІТЕРАТУРА1. Акимов С.К. Особенности влияния интернет-аддикции на

ценностно-мотивационную сферу студентов // Наука і освіта. Психологія: Науково-практичний журнал Південного наукового Центру НАПН України [Тематичний спецвипуск: "Актуальні проблеми рекреаційної психології дитинства"] – Одеса: ПНЦ НАПН України, 2011. – №11., с. 9-14

2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Мастера психологии»).

3. Штарке Курт. Студенты: Становление личности [текст] / К. Штарке ; ред. В. Т. Лисовский ; пер. с нем. С. Д. Дежурова. – М. : Прогресс, 1982. – 135 с. – (Серия : “Социализм: Опыт. Проблемы. Перспективы”).

Хоменко Олександр, студент 2 курсу факультету освітніхінженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: І.О. Бардус, к.п.н., ст.викладач (БДПУ)

ОГЛЯД СИСТЕМ КОМП'ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ ДЛЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМІ LINUX

Актуальність. З сучасною тенденцією до легалізації програмного забезпечення, на перші позиції користувачів виходить операційна система Linux (ОС Linux), яка є безкоштовним програмним продуктом високої якості. Проте, разом з цим з’являється така проблема, як добір систем комп'ютерної математики та математичних пакетів, сумісних з ОС Linux, які придатні для застосування у навчальному процесі ВНЗ.

120


Ступінь дослідження проблеми. Дослідженням та розробкою безкоштовних аналогів систем комп'ютерної математики, сумісних з ОС Linux займались такі вчені як: Вільям Стейн, Вільям Шелтер, Олександр Бікмеєв та ін. Проте проблема використання безкоштовних СКМ для ОС Linux в навчальному процесі є нерозв’язаною.

Метою дослідження є аналіз функціональних можливостей систем комп'ютерної математики для ОС Linux для використання у навчальному процесі.

Сутність дослідження. Першою програмою яку ми оглянемо буде SciDAVis вона має простий в освоєнні і інтуїтивно зрозумілий інтерфейс і основною її функцією є побудова 2D i 3D графіків. Вбудовані засоби аналізу SсiDAVis включають в себе порядкову та постолбцову статистику таблиць, згортку та зворотну згортку та ін.

FreeMat є вільним програмним середовищем для швидких інженерних і наукових прототипів й обробки даних. Воно схоже на такі комерційні системи, як MATLAB і IDL.

Maxima має найширший набір засобів для проведення аналітичних обчислень, чисельних обчислень і побудови графіків. По набору можливостей система близька до таких комерційних систем як Maple і Mathematica. Крім того вона має декілька графічних інтерфейсів та налаштувань, а також може працювати в режимі командного рядка.

Scilab ця програма має сотні математичних функцій, і дає можливість додавати нові, написані на різних мовах (C, C++, Fortran). Також є різноманітні структури даних (списки, поліноми, раціональні функції, лінійні системи), інтерпретатор і мова високого рівня. Scilab був спроектований як відкрита система, і користувачі можуть додавати в нього свої типи даних і операції шляхом перевантаження. Scilab має схожу з MATLAB мову програмування. До складу пакету входить утиліта, що дозволяє конвертувати документи Matlab в Scilab. Scilab дозволяє працювати з елементарними і великим числом спеціальних функцій, має потужні засоби роботи з матрицями, поліномами (в тому числі і символьні), здійснювати чисельні обчислення (наприклад, чисельне інтегрування) і рішення задач лінійної алгебри, оптимізації та симуляції, потужні статистичні функції, а також засіб для побудови і роботи з графіками.

GNU Octave представляє інтерактивний командний інтерфейс для вирішення лінійних та нелінійних математичних задач, а також проведення інших чисельних експериментів. Крім того, Octave можна використовувати для пакетної обробки. Мова Octave оперує арифметикою дійсних і комплексних скалярів і матриць, має розширення для вирішення лінійних алгебраїчних задач, знаходження коренів систем нелінійних алгебраїчних рівнянь, роботи з поліномами, вирішення різних диференціальних рівнянь, інтегрування систем диференційних та диференційно-алгебраїчних рівнянь першого порядку, інтегрування функцій на кінцевих і нескінченних інтервалах. Цей список можна легко розширити, використовуючи мову Octave.

Sage являє собою альтернативу системам Magma, Maple, Mathematica, і MATLAB. В Sage крім основних функцій (обчислювальних и побудови графіків), взятих з різних систем програмної математики є ще інтерфейс notebook для перегляду і повторного використання введених

121


команд і отриманих результатів, включаючи графіки і текстові анотації, доступний з більшості сучасних веб-браузерів. Sage може виконуватися як локально, так і віддалено. Можливість підготовки науково-технічної документації з використанням редактора формул та можливістю вбудовування Sage в документацію формату LaTeX.

Висновки. Всі вище перелічені програми мають ліцензію GNU General Public License, тобто безкоштовні у використанні. З цих програм ми рекомендуємо використовувати такі як Sage яка покриває багато областей математики, включаючи алгебру, комбінаторику, обчислювальну математику і матаналіз і FreeMat розширеній у побудові графіків і тривимірній візуалізації. Ці програми були зроблені вже з існуючих аналогів, завдяки чому вони є дуже функціональні використані у навчанні.

ЛІТЕРАТУРА1. Linux. Wikipedia: [електронний ресурс]. – Джерело доступу:

http://ru.wikipedia.org/wiki/Linux.2. Журнал Linux Format. Свободная математика: [електронний

ресурс]. – Джерело доступу: http://wiki.linuxformat.ru/index.php

Чирка Анна,студентка 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: С.К. Акімов, ст. викладач (БДПУ)

ЗВ'ЯЗОК ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ ТА ІНТЕРНЕТ-АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність. У сучасній психології темперамент розглядається як базовий аспект індивідуальності, обумовлений “переважно біологічними властивостями людського організму”. Разом з тим, темперамент може бути визначений і як компонент більш високоорганізованих структур інтегральної індивідуальності.

Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених властивостям темпераменту, необхідно зазначити, що вивчення зв'язку темпераменту та інтернет-адиктивної поведінки досліджено мало.

Сучасна людина все частіше використовує в повсякденному житті Інтернет як універсальний дослідницький засіб і засіб пошуку інформації. Можливості глобальної мережі настільки широкі, що часто людина не контролює час, проведений в Інтернеті, і замінює його інформативну функцію розвагами, іграми, спілкуванням у соціальних мережах. Ці дії можуть з часом призвести до інтернет-адиктивної поведінки [1; 2].

Метою дослідження є емпірична оцінка зв'язку властивостей темпераменту та інтернет-адиктивної поведінки особистості.

Серед психологічних методик дослідження було використано тест-опитувальник Я. Стреляу; методику Равена для виявлення логічності

122


мислення; методику виявлення інтегральної самооцінки особистості. Комплекс методик на виявлення інтернет-адикції складався із трьох тестів: шкала інтернет-залежності; тест Кулакова; тест К. Янг.

Сутність дослідження. Термін “інтернет-адикція” було запропоновано І. Голдбергом для опису непереборного бажання користуватися Інтернетом. Вчений стверджував, що інтернет-адикція впливає на побутову, навчальну, соціальну та психологічну сфери діяльності і позначає патологічне використання комп'ютера для залучення до соціальної взаємодії. Дж. Сулер вважає, що інтернет-адиктивна поведінка має ознаки всіх типів адиктивної поведінки та відповідає загальним для всіх адикцій критеріям. Аналіз особливостей інтернет-адикції виявляє, що її важливою складовою, порівняно з іншими адикціями, є багаторівневе включення адикта у віртуальну реальність із наростаючою ілюзорною оцінкою того, що відбувається. Адиктивна особистість використовує власну систему цінностей, особливе мислення, сприйняття та емоції [2].

Аналіз психологічної літератури свідчить, що окремі прояви інтернет-адикції пов’язані з динамічними характеристиками особистості, зокрема з темпераментом. Особливості темпераменту можуть зумовлювати схильність особистості до інтернет-адиктивної поведінки. Численні дослідження доводять, що динамічні прояви особистісних властивостей корелюють з властивостями темпераменту. У той же час, як фундамент структури індивідуальності темперамент виконує важливу адаптивну функцію. Наявність таких стійких властивостей особистості як, наприклад, активність, емоційність, дає можливість максимально оптимізувати енергетичні витрати. Темперамент сам виступає як регулятор поведінки та пов'язаних з ним внутрішніх процесів [1].

Існує необхідність визначення властивостей індивідуальності і, зокрема особливостей темпераменту, що зумовлюють стійкість особистості до деструктивних впливів інтернет-адиктивних агентів.

Результати дослідження показали, що у інтернет-адиктів всі результати за показниками шкал збудження, гальмування та рухливості нервових процесів є нижчими. Кореляційний аналіз виявив зв'язок властивостей темпераменту та інтернет-адиктивної поведінки особистості. Встановлено, що, чим вище сила та рухливість нервових процесів, тим менше ймовірність впливу Інтернету, як адиктивного агенту на особистість [1].

Основні висновки. Емпіричне дослідження показало, що у інтернет-адиктивних особистостей спостерігаються проблеми з судженнями на основі лінійних взаємозв'язків. Здатність до лінійної диференціації має позитивний кореляційний зв'язок із силою збудження та рухливості нервових процесів. Чим вищі показники за шкалами збудження та рухливості нервових процесів, тим більше особистість здатна до логічного мислення, і навпаки, чим нижче показники, тим більше ймовірність впливу інтернет-адикивних агентів на особистість студента та слабка здатність студента до висновків на основі лінійних взаємозв'язків [1].

ЛІТЕРАТУРА1. Акімов С.К. Зв'язок властивостей темпераменту та інтернет-

адиктивної поведінки студентів // Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди.

123


Психологія. – Харків : ХНПУ, 2012. – Вип. 43. Частина ІІ. – с. 5-132. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы [текст] : справ.

практ. психолога / Ирина Германовна Малкина-Пых. – М. : Эксмо, 2006. – 1008 [1] с. ; 21 см. – (Справочник практического психолога). – Библиогр.: с. 962-1007.

Шегда Михайло,магістрант факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: В. І. Межуєв,д.т.н., доцент

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Актуальність. Останні декілька років мобільні пристрої під управлінням систем Android та Windows Phone отримали широке використання в сучасному житті. На сьогодні відсоток мобільних пристроїв з операційною системою Android становить близько 500 мільйонів пристроїв. Кількість мобільних додатків, що зберігаються в магазині Google Play Market становить більш ніж 600 тисяч. Саме активне використання мобільних пристроїв робить актуальним їх доцільність використання в навчальному процесі. Таким чином, постає потреба розробки програмних продуктів навчального характеру для даних мобільних систем.

Деякі програмні продукти навчального характеру стали популярними, оскільки вони виконані в формі гри. Це дозволило зробити їх більш цікавими для студентів та учнів, та стимулювати отримання певних навиків або знань. Саме розробка програмних продуктів навчального характеру є на даний момент актуальною задачею.

Основна частина. На сьогоднішній день ПК стає більше інструментом для виконання професійних обов’язків, ніж мультимедійним центром. Служби та процеси, що виконуються на ПК є більш доцільним використовувати для програмування, роботи з документами, аналізу, пошуку, керування мережею та ін. Використання мобільних пристроїв надає переваги в навчальному процесі, адже ПК:

є більш енергоємним, а отже мобільний пристрій буде працювати більше часу від батареї. Ноутбук після повної зарядки працює 3-4 години, а планшет приблизно 8-10 годин.

програмні продукти на ПК потребують більших апаратних ресурсів ніж на планшетах. Це дозволяє розробляти більш ємкі програмні продукти.

наявність на планшетних пристроях GPS (система глобального позиціонування) дозволяє розробляти програмні продукти, що надавють інформацію про місце знаходження пристрою, про відстань до інших об’єктів, отримати дані про об’єкти.

планшетні пристрої мають влаштовані 3G модеми, що роблять їх незалежними від локальної мережі, стаціонарного модему або WI-FI точки

124


доступу. Використання 3G технології дозволяє програмним продуктам отримувати своєчасну інформацію з будь-якої точки світу, де є покриття мобільних мереж. Це дозволяє зробити їх динамічними, своєчасними та інтегрованими. Також вони дозволяють підтримувати зворотній зв'язок з користувачами. Саме розробка програмних продуктів такого характеру є основним напрямом майбутнього цифрової техніки.

ПК є дуже залежним від вірусних та спам атак, що робить роботу на ньому дещо незручною, а операційна система Android, маюча в своїй основі ядро Unix, для вірусних та спам атак не доступна. Це дозволяє бути більш впевненим в безпеці інформації.

ПК є дуже громіздкими та залежними від електричних та локальних мереж, а ноутбуки незручно тримати в руках через їх вагу. Планшети, які є малогабаритними та легкими є більш зручними для навчальних цілей.

технологія голосового вводу та керування робить планшет більш зручним, а функція голосового читання з екрану робить процес використання планшету більш ефективним.

Іншим питанням є власне процес розробки програмного забезпечення для Android. Розв’язується це питання за допомогою засобу розробки Eclipse, де за допомогою довантаження в неї мови програмування Java, Android SDK, Android NDK. Мова програмування Java є основною мовою програмування для Android, а SDK є засобом візуалізації процесу розробки додатку для Android. Також SDK дозволяє емулювати віртуальний екран пристрою з системою Android та перевіряти працездатність розробленого додатку. Також SDK дозволяє використовувати підключений через USB-порт реальний планшет\телефон в процесі розробки додатку. NDK дозволяє використовувати в процесі програмування коди написані на мові С++. Саме використання SDK та NDK робить процес розробки додатків візуальним та зручним, адже моделювати поведінку додатку з допомогою візуальних інструментів та засобів простіше та швидше ніж будувати її лише з допомогою мови програмування.

Висновки. Отже планшети є більш зручним варіантом обчислювальних пристроїв, добре підходять для навчальних цілей. Понятий інтерфейс системи Android та сенсорний екран дозволяє більш ефективно акцентувати увагу на навчальному матеріалі, через подання інформації у візуальній формі, інтерактивному доступі до цікавої інформації та контролі за допомогою доступу до Інтернету. Можливості голосового вводу та читання дозволяють перевіряти або краще запам’ятовувати матеріал. Оскільки пристрій має більший час активної роботи, то процес навчання буде більш продуктивним. Менша вага дає змогу його використання будь-де. А простий та візуальний процес розробки додатків робить пристрій швидким та легким. Це дає змогу мобільному пристрою бути доцільним для використання його в педагогічних цілях. А отже доцільним є проектування додатків навчального характеру.

ЛІТЕРАТУРА1. Android за 24 часа. Программирование приложений под ОС Android

систему Google/ ДэрсиЛ., КондерШ. – М.: Рид Групп, 2011. – 464 с.

125


2. А. Семакова Введение в разработку приложений для смартфонов на ОС Android. – http://www.intuit.ru/ department/ se/inintelandroid/1/

Щербина Євген,студент 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: Н.В. Кравченко, к. фіз.-мат. н., доцент (БДПУ)

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПОРТАТИВНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ АНДРОЇД

Актуальність. Андроїд (Android) – портативна операційна система для комунікаторів, планшетних комп'ютерів, електронних книжок, цифрових програвачів, наручних годинників, нетбуків і смартбуків, заснована на ядрі Linux. Операційна система андроїд є однією з найбільш поширених портативних операційних систем. У 75% смартфонів, проданих в третьому кварталі 2012 року, була встановлена операційна система Андроїд [1] .

Дослідивши особливості розвитку найпоширеної портативної операційної системи можливо виявити тенденції та спрогнозувати розвиток потравних операційних систем.

Мета і методи дослідження. Мета даної роботи – дослідити та проаналізувати розвиток операційної системи Андроїд.

Сутність дослідження. Перша розробка портативної операційної системи Андроїд почалась з компанії Android Inc., яка з часом була куплена корпарацією Google. Згодом Google ініціювала створення альянсу Open Handset Alliance (OHA), який зараз і займається підтримкою і подальшим розвитком платформи. Android дозволяє створювати Java-додатки, що керують пристроєм через розроблені Google бібліотеки. Android Native Development Kit створює додатки, написані на Сі та інших мовах [1]. 21 жовтня 2008 альянс OHA опублікував вихідний код платформи Android. В реліз увійшов весь стек Android: і операційна система, і проміжне ПО і основні кінцеві додатки. Ліцензією на вихідний код Android є Apache License 2.0.

Історія розвитку Андроїд: липень(2005) – Компанія Google купила Android Inc.; 5 вересня (2007) – була анонсована відкрита мобільна платформа Android, заснована на ядрі Linux; 12 листопада (2007) – була представлена і запропонована для скачування перша версія пакету для розробників Android “Early Look” SDK; 18 серпня (2008) – OHA оголосила про випуск нової версії SDK 0.9 beta; 23 вересня (2008) – анонсували перший пристрій на базі платформи Android 1.0 смартфон T-Mobile G1 (HTC Dream); 30 квітня (2009) – вийшло офіційне оновлення Android 1.5 (Cupcake); 15 вересня (2009) – вийшла версія Android 1.6 (Donut); 26 жовтня (2009) – випущена версія Android 2.0 (Eclair); 3 грудня (2009) – випущена Android 2.0.1.; 12 січня (2010) – випущена Android 2.1 (Flan); травень (2010) – випущена Android 2.2 (FroYo); грудень (2010) – випущена Android 2.3 (Gingerbread); 22 лютого (2011) – випущена Android 3.0 (Honeycomb); 19

126

http://www.intuit.ru/%20department/%20se/inintelandroid/1/


жовтня (2011) – випущена Android 4.0 Ice Cream Sandwich; 29 жовтня (2012) – випущена Android 4.2 Jelly Bean [1].

До головних переваг Андроїда, як для користувача, можна віднести доступність та високу швидкість впровадження нових модифікацій.

З випуском нових портативних пристроїв, виникає необхідність оновлювати операційну систему. Розробники постійно оновлюють та поліпшують роботу Андроїд для підтримки останніх мобільних технологій. Для багатьох людей, що купували свій перший смартфон з новою операційною системою, це був чи не визначальний фактор.Також важливою перевагою Андроїд можна вважати його доступність. Але це призвело до фрагментованості, яка найчастіше є першим і основним аргументів проти портативної операційної системи. Так, величезний асортимент телефонів і планшетів ─ велика проблема для розробників. Десятки екранів з різною роздільною здатністю, різні форм-фактори, цілий спектр версій операційної системи і різні процесори помітно збільшують витрати на розробку, а особливо – на тестування додатків.

Однак головний недолік Андроїда є і його головною перевагою. Ви можете вибрати пристрій на будь-який смак і, найголовніше, ціну. Ось чому iOS ніколи не наздожене Android з продажу [2].

Основні висновки. Портативна операційна система Андроїд завдяки своїй доступності та новизні, а також відкритого початкового коду для розробників який відкриває широкі можливості для розробки і впровадження під нові пристрої самі різні додатки, все більше захоплює ринок портативних пристроїв.

Прослідивши за розвитком Андроїда треба відмітити, що перші версії були орієнтовані на мобільні телефони з сенсорним екраном. З часом були розробленні версії для планшетів, які розвивалися паралельно до смартфонів. Останні розробки дозволили об'єднати ці два сегменти під одну версію Андроїд, яка може робити на усіх портативних пристроях. У майбутньому розробники будуть орієнтуватися на більш широкий сегмент цифрових пристроїв.

ЛІТЕРАТУРА1. http://ru.wikipedia.org/wiki/Android2. http://root-nation.com/14/08/2012/pochemu-my-vybiraem-android/

Щербина Євген,студента 5 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНаук. керівник: А. П. Чуприна, к.пед.н., доцент (БДПУ)

БРАНДМАУЕР ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ВІД АТАК У МЕРЕЖІ

Актуальність. Сьогодні проблема захисту інформації в комп'ютерних мережах від несанкціонованого доступу є особливо актуальною. Актуальність даної проблеми пояснюється, насамперед, великою кількістю інформації, що зберігається на сучасних персональних комп'ютерах і передається по локальних і глобальних мережах.

127


Через недосконалість операційних систем і мереж існує ймовірність того, що до комп'ютера користувача, який має доступ до Інтернету, може бути підключений інший комп'ютер. Зловмисник, використовуючи певне програмне забезпечення, може здійснювати певні неправомірні операції на комп'ютері користувача [1, с. 486].

Для запобігання несанкціонованого доступу до інформації з'являється необхідність використання брандмауера.

Ступінь досліджуваності проблеми. Розгляданням даної проблеми займалися С. Глушаков, М. Бабенко, Н. Тесленко та С. Яремчук. Але питання підвищення рівня захисту інформації за допомогою спільної роботи антивірусної програми і брандмауера залишилися без уваги.

Мета і методи дослідження. На основі аналізу літературних джерел визначити ступінь необхідності використання брандмауера при роботі за персональним комп'ютером.

Сутність дослідження. Для захисту комп'ютера від різних видів атак існує спеціальний вид програм, які називаються брандмауерами. Вони значно підвищують безпеку, повністю або частково контролюючи роботу в мережі [1, с. 485].

Завдання брандмауерів – фільтрація вхідного і вихідного трафіку і блокування несанкціонованого доступу до комп'ютера. Справа в тому, що для роботи в мережі операційна система використовує сервіси, які, в свою чергу, відкривають порти і чекають підключення до них. Знаючи номер порту, користувач може підключитися до нього з віддаленого комп'ютера і отримати доступ до деяких ресурсів [2, с. 108].

При роботі за персональним комп'ютером необхідно контролювати як вхідний, так і вихідний трафік. У першому випадку система буде захищена від спроби несанкціонованого доступу ззовні, а контроль вихідного трафіку дозволить блокувати "трояни" та інші злісні програми, що намагаються отримати доступ в Інтернет.

Для більш надійного захисту від проникнення брандмауер обов'язково повинен використовуватися спільно з антивірусною програмою. Це не взаємовиключні, а доповнюючи один одного додатки, хоча багато сьогоднішніх брандмауери вже виросли в справжні системи захисту, які вміють відстежувати як спроби проникнення, так і шкідливу активність вірусів [2, с. 109].

Основні висновки. Брандмауер може значно підвищити мережеву безпеку і зменшити ризик для комп'ютера в мережі шляхом фільтрації небезпечних за своєю природою служб. У результаті комп'ютер буде піддаватися набагато меншому числу небезпек, так як через брандмауер зможуть пройти тільки безпечні пакети.

Слід також врахувати, що, хоча всі брандмауери схожі, кожна конкретна реалізація може містити помилки, які можуть бути використані як для мережевої атаки, так і вірусної.

ЛІТЕРАТУРА1. Глушаков С. В. Секреты хакера: защита и атака / С. В. Глушаков,

М. И. Бабенко, Н. С. Тесленко. – Москва: АСТ: АСТ Москва, 2010. – 544 с.2. Яремчук С. А. Защита вашего компьютера от сбоев, спама,

вирусов и хакеров / С. А. Яремчук. – СПб.: Питер, 2007. – 288 с.

128


БІОЛОГІЯ. ЕКОЛОГІЯ. БЖД. ЗДОРОВ’Я. СПОРТ. РЕАБІЛІТАЦІЯ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Баран Ігор,студент 1 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освітиНаук. керівник: В.В. Гнатюк, к. біол. н., ст. викладач

СОНЯЧНА АКТИВНІСТЬ ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Початок XXI ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін.

Відомо, що природне середовище утворює визначені, найчастіше специфічні умови для розвитку живих організмів. Серед цих умов вагоме місце посідає сонячне випромінювання або сонячна активність – термін, що характеризує поточну сонячну радіацію, її спектральний розподіл, супутні електромагнітні явища та зміни в часі характеристик Сонця.

Сонячна радіація є основним природним джерелом теплової та світлової енергії, без якої неможливе існування органічного життя на Землі. Зараз вже не викликає сумнівів такий причинно-наслідковий ланцюг: сонячна активність – збурення магнітосфери та іоносфери – зростання напруги електромагнітного поля Землі – реакція живого організму [1. c. 65-67].

Так, наприклад, по відношенню до людського організму, встановлено, що з посиленням сонячної активності, у людей псується настрій, знижується працездатність, порушується ритм життя. У цей період реєструють підвищення загострень хронічних хвороб, насамперед серцево-судинної системи та ЦНС, дорожнього травматизму. Передусім сонячна активність впливає на систему крові людини. Під час геомагнітних бур швидкість згортання крові зменшується на 8%. А кількість білих кров'яних тілець – лейкоцитів, від яких, як відомо, залежить опірність організму різним інфекційним захворюванням, у роки активного Сонця знижується в 1,5-1,7 раза, тому поширеність епідемій у цей час може залежати не лише від посилення діяльності патогенних мікроорганізмів [1. c. 67, 2. c. 84-86].

Слід зазначити, що час від часу на сонці, в активній його області, із зростанням чисельності сонячних плям, відбуваються раптові вибухи плазми – сонячні спалахи. Вони породжують потужне іонізуюче випромінювання (в основному рентгенівське, яке досягає орбіти Землі через 8 хв 20 с.). Коли Земля потрапляє в такий потік, деформується її магнітосфера і виникає такзвана магнітна буря. Так, під час сильної магнітної бурі 11 лютого 1958 р. у Швеції був зареєстрований вихід з ладу електричних ліній, де на кабелях горіла ізоляція, та виходили з ладу запобіжники і трансформатори [1].

Сонячна активність також впливає на магнітосферу, атмосферу, техносферу і біосферу Землі викликаючи при цьому певні зміни навколишнього середовища. Наприклад тваринний світ до цього явища

129


також небайдужий. Тісно пов'язані з 11-річним циклом періоди підвищеного розмноження павуків каракуртів, бліх, пустельної саранчі тощо, що призводить до масово поширення та завдавання шкоди або ж навпаки, їхнього чисельного видового скорочення [3].

За твердженням О. Чижевського, радянського біофізика, який вивчав вплив сонячної активності і циклів активності Сонця на явища в біосфері, у тому числі на соціально-історичні процеси, сонячна активність впливає на поширення епідемій і пандемій холери, грипу, дизентерії, дифтерії, тобто розповсюдження хвороб на цілі країни та материки, а також на поширення епізоотій – масових захворювань тварин. Він наголошував, що існує прямий вплив космічних факторів (сонячної активності) на поведінку організованих людських мас і на хід всесвітньо-історичного процесу, починаючи з V століття до Р.Х. і до нашого часу.

Сонячна активність суттєво впливає на клімат нашої планети, посилюючи при цьому парниковий ефект, що призводить до підняття температури, а це зумовлює танення льодовиків та посиленню інтенсивності випаровування вологи з поверхні світових океанів, морів та континентів, формуючи при цьому потужні циклони, які в останні роки значно посилилися. Так, чисельні урагани, паводки, шторми, зокрема нещодавно вирувавший супер-шторм “Сенді”, наносять колосальні збитки навколишньому середовищу та економікам країн, забираючи при цьому велику кількість людських життів.

Отже, навівши лише малу кількість прикладів певних аргументів та фактів з даної проблеми, ми показали суттєвий вплив сонячної активності на навколишнє середовище, та важливість у регулярному спостереженні за небесним світилом, аналізуючи різні явища та процеси, які відбуваються на ньому. Саме цим і займаються багато обсерваторій та велика кількість науковців по усього світу.

ЛІТЕРАТУРА1. Витинский Ю. И. Солнечная активность. – 2-е изд. /

Ю. И. Витинский. – М. : Наука, 1983. – 193 с.2. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Ірина Дуднікова. ;

Європейський ун-т. – 2-е вид., доп.. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. – 267 с.3. Смит К., Хэнеуолт Ф. Молекулярная фотобиология, пер. с англ. /

К. Смит, Ф. Хэнеуолт. – М. : , 1972. – 226 с.

Беляєв Володимир, студент 2 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНаук. керівник: В.В. Гнатюк, к. біол. н., ст. викладач

ШКІДЛИВІСТЬ ТА КОРИСТЬ МАЛИХ ДОЗ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Іонізуюче випромінювання за своїми характеристиками припускає можливість ушкодження біологічних молекул. Але таке випромінювання характерне для Землі, і вся еволюція життя проходила в умовах постійного радіаційного впливу.

130


У середині 20-го сторіччя відбувалося масштабне випробування ядерної зброї, використання атомної енергетики та іонізуючого опромінення в народному господарстві, що призвело до збільшення радіаційного фону на планеті.

У нас час усе більше приділяється уваги дослідженню дії радіації у відносно малих дозах. Особливо це питання стало актуальним внаслідок техногенної екологічної катастрофи на ЧАЕС (1986) [1,2].

У першу чергу потрібно з’ясувати, які дози опромінення вважають малими. Серед вчених у цьому питанні немає одностайності, але більшість з них вважають, що діапазон малих доз знаходиться вище природного фону й може перевищувати його в десять разів.

За визначенням міжнародної організації – Наукового комітету ООН з дії атомної радіації (UNSCEAR),− малі дози опромінення становлять 0,2 Гр для іонізуючих випромінювань із низьким значенням ЛПЕ й 0,05 Гр – із високим, а за потужністю поглинутої дози − приблизно 0,05 Гр/хв.

Іноді вважають (Бурлаков, 2000 ), що малі дози іонізуючого випромінювання відповідають значенням, які на два або більше порядки менші за летальні [1].

Під впливом малих доз іонізуючого випромінювання проявляється низка стохастичних й детерміністичних ефектів, які не спостерігаються під час опромінення в більших дозах.

До стохастичних ефектів належать хромосомні аберації, точкові мутації, трансформації клітин − інакше кажучи, ті радіобіологічні реакції, які не мають дозового порогу.

До основних детерміністичних ефектів малих доз належать:- адаптивна відповідь – зростання стійкості до дії підвищених доз

іонізуючого випромінювання;- стимуляція проліферативної активності бактеріальних, тваринних і

рослинних клітин у культурі;- інтенсифікація різних біохімічних і фізіологічних процесів унаслідок

опромінення клітин та багатоклітинних організмів.- Вона може супроводжуватися загальною активацією процесів

життєдіяльності організму, що виражається в посиленні росту, нагромадженні біомаси, прискоренні темпів розвитку (радіостимуляція, або радіаційний гормезис).

Ефекти малих доз не вичерпуються зазначеними вище явищами. Вони неоднаково проявляються в різних біологічних системах. Так, виявлено зміни активності тимідинкінази, експресії низки генів, організації геному, індукцію апотозу.

Переважна більшість радіобіологів, у тому числі, й українських, дотримуються так званої концепції безпорогової дії іонізуючих випромінювань на організм. На думку відомого радіобіолога, академіка НААН України І. Гудкова (2005), немає нешкідливих для організму доз опромінення іонізуючою радіацією.

Тобто, якою б не була доза, достатньо потрапляння одного кванта гамма- чи рентгенівського випромінювання, однієї альфа-, бета-, нейтронної чи іншої високоенергетичної частинки в молекулу ДНК – мішень, дії радіації, щоб

131


викликати в ній мутацію з різними можливими наслідками: морфологічними та функціональними змінами в самому організмі аж до виникнення ракових новоутворень, якщо клітина соматична; найнесподіванішими спадковими змінами у нащадків аж до двадцятого покоління, якщо клітина статева. Іншими словами – немає порога дози, до якого опромінення живого організму іонізуючою радіацією можна було б вважати нешкідливим [3].

Отже, враховуючи можливу дію малих доз іонізуючого випромінювання на організм людини, слід проводити систематичні моніторингові дослідження рекреаційних зон населених пунктів задля безпеки та поінформованості як відпочиваючих, так і місцевого населення.

ЛІТЕРАТУРА1. Бурлаков Е. Б. Сверхмалые дозы большая загадка природы.

Малым дозам необходимо больше внимания / Е. Б. Бурлаков // Экология и жизнь. – 2000. – №2. – С. 38–42.

2. Гнатюк В. В., Улинець В. З. Проблематика малих доз радіації / В. В. Гнатюк, В. З. Улинець // Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування : збірник матеріалів міжнарод. конф. (Кам’нець-Подільський, 10-11 травня 2011р.) / Кам’нець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, НПП «Подільські Товтри». – Кам’нець-Подільський : Мошинський, 2011. – С. 240-243.

3. Гудков І. М. Стратегія протирадіаційного захисту (роздуми радіобіолога в сучасній радіаційній ситуації). Академіки УААН / Гудков Ігор Миколайович. – К. : Аграрна наука, 2005. – С. 26–51.

Беседа Дар’я,студентка 1 курсу Інституту філології та соціальних комунікаційНаук. керівник: Н. Б. Сопнєва, к. пед. н., доцент (БДПУ)

ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРА: НЕГАТИВНІ ТА ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Навчання – це певний етап у житті кожної людини, під час якого вона здобуває певні знання та навички, якими буде користуватися впродовж усього життя. Початок навчання має велике соціальне, психічне та культурне значення в житті людини.

Тема “Здоров’я школяра: негативні та позитивні тенденції” є цілком актуальною, бо у сучасному суспільстві життя і здоров’я людини – це найвищі цінності. Але навчання має ряд особливостей, які негативно впливають на здоров’я дитини. Таким чином, майже 90 % дітей шкільного віку мають відхилення у здоров’ї.

Мета цієї роботи полягає в тому, щоб визначити негативний та позитивний вплив навчання на здоров’я школяра.

Завдання роботи: 1) познайомитися з поняттям розумової праці та дослідити вплив

132


цього процесу на здоров’я дитини; 2) визначити причини виникнення втоми та перевтоми у дітей

шкільного віку; 3) дослідити методи боротьби з негативним впливом навчання на

здоров’я школяра; 4) з’ясувати, що входить до валеологічних норм організації

розумової праці.Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної,

валеологічної та медичної літератури з ціллю досягнення мети та розв’язання поставлених задач.

У процесі навчання дитина знайомиться з новою та незнайомою для неї сферою – сферою розумової праці. При розумовій праці енергетичні витрати організму значно нижчі, ніж при фізичній. Однак, не варто вважати розумову працю легким заняттям для організму людини. Нехтування вимогами раціональної організації та гігієни під час розумової праці створюють серйозні передумови порушень здоров’я та працездатності людини. Головна особливість розумової праці у фізіологічному відношенні – це те, що головний мозок виконує функції не тільки координуючого, але й основного працюючого органу. При цьому значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюються прийом і переробка інформації, утворюються нові комплекси умовних та безумовних рефлексів, зростають ролі функцій уваги, пам’яті, зростає напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Учні часто через розумову працю переносять стресові ситуації – це контрольні, самостійні роботи, іспити тощо. Всі ці фактори негативно впливають на фізичне та психічне здоров’я школярів.

Розумова праця, як і будь-яка інтенсивна робота, пов’язана із втомою. Що означає це поняття? Втома – це тимчасове зменшення функціональних можливостей організму, викликане інтенсивною або довгочасною працею, яке призводить до зниження працездатності [1, с.401]. Втома може проявлятися у зниженні кількості та якості виконуваної праці, а також погіршенням регуляції функцій організму [1, с.401].

У еволюційному плані втомлення формувалося як пристосувальна реакція. У людини втомлення – це захисна біологічна реакція [1, с.403].

Результатом нераціональної організації розумової праці може бути перевтома – комплекс функціональних порушень в організмі, викликаний надмірною втомою або прогресуючим накопиченням втоми, що зберігається протягом тривалого часу [1, с.403]. Якщо втома – це нормальне фізіологічне явище, то перевтому варто розглянути як патологічний стан [1, с.403].

Заходи боротьби з втомою повинні бути спрямовані па попередження перевтоми і прискорення відновлювальних процесів [1, с.404]. Для цього необхідно дотримуватися і регулювати режим дня школяра. Правильний режим дня школяра – це доцільно організований розклад добової діяльності, що відповідає віковим особливостям і передбачає автоматизм життєвих процесів, що повторюється кожен день [2,с.56]. Учні, які слідкують за своїм режимом дня, швидше втягуються у працю та менше втомлюються [2, с.56]. У задачу побудови режиму дня входить правильна організація сну,

133


харчування, організація зміни видів діяльності – фізичної та розумової, чергування праці та відпочинку [2, с.56].

Отже, можна зробити висновок, що навчання – це складний процес, який несе в собі як позитивні, так і негативні тенденції. Неправильна організація цього процесу веде до порушення здоров’я дитини. Втома та перевтома – це основні показники неправильної організації процесу навчання. Щоб запобігти цьому, треба дотримуватися основних валеологічних норм організації розумової праці.

ЛІТЕРАТУРА1. Велика медична енциклопедія / за ред. Б. В. Петровського – 3-є

вид. – М.: Радянська енциклопедія, 1985. – 560 с.2. Валеологія. Довідник школяра / С. Н. Заготова, – Донецьк : ПКФ

“БАО”, 1999. – 448 с.

Бижонов Вячеслав,студент 2 курса физико-математического факультета Научный руководитель: Хало П. В., к. тех. н., доцент (ТГПИ имени A.П. Чехова)

МАТЕМАТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОПТИМИЗАЦИИ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СПОРТСМЕНА

Актуальность. Возможности улучшения высших мировых достижений за счёт непрерывного возрастания объема и интенсивности тренировочных нагрузок не безграничны, поэтому учёные и тренеры настойчиво ищут пути рационального использования физических возможностей человека. В связи с этим особую актуальность приобретает проблема оптимизации функционального состояния спортсмена с целью повышения спортивного мастерства и впоследствии улучшения результатов.

Степень исследования. Анализ специальной литературы и данных обобщения передового спортивного опыта показал, что одно из важнейших значений в решении нашей проблемы имеет научно-практическое знание мягких вычислений, связанное с умением выявления оценки и коррекции функционального состояния спортсмена при выполнении физических упражнений во время помех, различных факторов внешней среды. Однако, несмотря на значительный накопленный практический и теоретический опыт проблема разработана в неполной мере [1. С.62].

Цель и методы исследования. Основной целью нашего исследования является построение математической модели оптимизации психофизиологического состояния спортсмена. Предварительный анализ данной проблемы показал, что наиболее эффективными здесь могут оказаться методы мягких вычислений. Появление термина мягкие вычисления обычно объясняют тем, что мягкие, или гибридные системы, такие как нечеткие нейронные сети (ННС) с генетической настройкой

134


параметров, демонстрируют взаимное усиление достоинств и погашение недостатков отдельных методов. Очевидно, что представление знаний в нейронных сетях (НС) в виде матриц весов не позволяет строить объяснение проделанного распознавания или прогнозирования, в то время как системы вывода на базе нечетких правил позволяют строить объяснения как обратные протоколы вывода. НС обучаются с помощью универсального алгоритма, то есть трудоемкое извлечение знаний заменяется сбором достаточной по объему обучающей выборки [2. C.24].

Сущность исследования. Проблема оптимизации функционального состояния спортсмена с целью повышения спортивного мастерства и впоследствии улучшения результатов можно рассмотреть в применении к следящим системам. Для построения и изучения адаптивной следящей системы выразим задачу в терминах расширенного состояния

(1)Формируемого в дискретном времени уравнением

,

(2)

(3)

с управляющим воздействием u и помехами (факторами внешней среды)

с нулевым средним значением. Функциональное состояние наблюдается посредством вектора

(4)

,

(5)

(6)

135


с помехами с нулевым средним значением, где символ

Кронекера. Выводы. Таким образом, методы мягких вычислений могут быть

использованы для построения моделей оптимизации функционального состояния спортсмена.

ЛИТЕРАТУРА1. Хало П.В., Галалу В.Г., Омельченко В.П. P-адические модели

психофизиологических состояний [Электронный ресурс] / П.В. Хало // Инженерный вестник Дона: электронный научно-инновационный журнал – электрон. дан. – 2011. – Режим доступа: http://www.ivdon.ru

2. Ярушкина Н.Г. Прикладные интеллектуальные системы, основанные на мягких вычислениях / Н.Г. Ярушкина // Ульяновск: УлГТУ, 2004. – 139с.

Бобровська Анастасія,студентка 2 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освітиНауковий керівник: С. І. Кара,cтарший викладач (БДПУ)

АБОРТ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА

Актуальність. Сучасна Україна потерпає від демографічної кризи, зумовленої різким спадом народжуваності. Однією з причин цієї критичної ситуації є велика кількість абортів. Штучний аборт, продовжує займати невиправдано велике місце серед методів регуляції народжуваності в Україні.

Тому метою дослідження є характеристика аборту як соціальної проблеми суспільства та його впливу на здоров’я людини.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема абортів турбує людство не одне століття. За даними ВООЗ, щороку у світі здійснюється 50 млн. абортів. На сьогодні в більшості країн світу аборт легалізовано й визначено законодавством показання до його здійснення та допустимі строки вагітності, на яких її можна штучно перервати.

Дуже актуальною є проблема штучного переривання вагітності з точки зору демографії. Останні 10 років кількість населення України стрімко падає, зростає смертність, а кількість народжених вдвічі менша, ніж померлих. Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн – до 43,3 млн чол. (за оптимістичним варіантом) чи навіть до 40,3 млн. (за песимістичним).

Сутність дослідження. Аборт узаконити можна, але зробити його безпечним неможливо.

Аналіз медичної, психологічної літератури показує, що це – не проста операція, яка загрожує здоров'ю жінки. Існує величезна, кількість способів переривання вагітності на різних строках, і якими б передовими й новітніми вони

136

http://www.ivdon.ru/


не були, кількість ускладнень після них у десятки разів більша, лікарі їх називають понад 100: починаючи з короткотермінових (кровотечі, запалення, порушення менструального циклу), закінчуючи довготривалими (безпліддя) або ж летальними випадками. Також є відстрочені наслідки, які проявляються через 10-15 років, такі, як рак молочної залози, або ж постабортний синдром – порушення психіки жінки, що супроводжуєтьься депресією, агресивністю, неврозами.

Психологами доведено, що аборт впливає на психічний стан чоловіка та дітей, яких має жінка. Тобто це не суто її особиста справа – це проблема всього суспільства.

Шляхи вирішення зазначеної проблеми вбачаємо в запобіганні небажаної вагітності, підвищенні рівні статевої культури молоді, турботі про материнство і батьківство, покращенні соціальних умов.

Основні висновки. Отже, аборт – це штучне переривання вагітності, яке тягне за собою безліч негативних наслідків. Статеве життя припускає не тільки задоволення, але й відповідальність за можливі наслідки. Тому слід пам'ятати про культуру статевого життя.

ЛІТЕРАТУРА1. Іващук Л. Ю. Валеологія: навч. посіб. / Л. Ю. Іващук,

С. М. Онишкевич. – Тернопіль: навчальна книга, 2010. – 400 с.

Бондаренко Юлія, студентка 6 курсу Інституту філології та соціальних комунікацій Наук. керівник: С. І. Жульова, к. пед. н. (БДПУ)

ОСОБЛИВОСТІ ЗИМОВИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ПОКАЗНИК ЇХ НАСЛІДКІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Актуальність досліджуваної теми полягає у тому, що зимові надзвичайні ситуації – це найпоширеніша аварійна обстановка для населення й під час туризму. Безпосередньою причиною загибелі 12 – 15% відпочивальників під час нещасних випадків узимку, стало переохолодження. Обстановка в Україні досить нестабільна – вона може супроводжуватися морозами, ожеледицею, сильними вітрами, снігопадами, так і зливами, що призводять до повені.

Ступінь дослідження обраної теми на низькому рівні. Більшість науковців оминають або побіжно розглядають дану проблему. Питання про особливості виживання у зимовий час розглядала Л. Михайлова, зимові природні аномалії на північній півкулі досліджували І. Латишева, Н. Домбровська та інші, про особливості зимових аварійних ситуацій(рекомендації для туристів) писав А. Ільїчев.

Мета нашого дослідження – проаналізувати особливості надзвичайних ситуацій зимового часу, простежити, як вони проявляються на території України та які мають наслідки.

Під час роботи були використані такі методи дослідження як аналіз

137


наукової, нормативної літератури, матеріалів з газет; синтез отриманих даних та їх узагальнення.

Зимові надзвичайні ситуації – це категорія надзвичайних ситуацій природного характеру, що може включати й вторинні наслідки у вигляді надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Зимові надзвичайні ситуації природного характеру в основному включають гідрологічні (затор, зажор, повінь, сель) та метеорологічні (град, сильні снігопади і заметілі, сильні морози, тумани) небезпечні явища.

На території України протягом п’яти років зимова обстановка – неоднозначна. При цьому значним підвищення аварійної ситуації характеризується зима 2009 – 2010 років. Аналогічну інформацію подає нам газета Фокус.ua. За даними в цей час в Україні загинуло 27 людей внаслідок переохолодження й обмороження, а 30 січня 2010 року – вже 333 людини.

Вторинними наслідками природного характеру зимового часу на 2009-2010 рік стали високий рівень автомобільних аварій, затори на дорогах по всій Україні, знеструмлено понад 400 населених пунктів. Також внаслідок в Запорізькій області внаслідок шторму було затоплено 65 баз відпочинку. Травмування українців зросло на третину.

Внаслідок таких зимових лих були створенні пункти для обігріву бездомних, штаб для автомобілістів, які застрягли через сніг. За даними ЗМІ такі кроки не покращило становище в Україні, зафіксовано, що МНС не було готовим до такої зими.

Зими 2010 – 2011, 2011 – 2012 років в Україні не становили глобальної небезпеки, проте внаслідок потепління та сильних дощів простежувались затоплення територій на локальному рівні в Україні.

Згідно з даними ЗМІ на сьогоднішній день готовність України до зимової обстановки на високому рівні (перевірки ДАІ транспорту, комунальниками комунально-енергетичних мереж, перевірки АЕС тощо). Міністерством надзвичайних ситуацій України було створений документ “Про стан готовності сил МНС України до виконання завдань за призначенням в осінньо-зимовий період”, де Колегія відзначає стан готовності сил МНС України як задовільний.

Таким чином, зимові надзвичайні ситуації являють собою сукупність руйнівних природних явищ та вторинно техногенних аварій. Наслідками цієї категорії надзвичайних ситуацій є травмованість і смертність населення, короткочасне або повне припинення роботи промислових та інших об’єктів, аварії, катастрофи тощо. Всі ці аргументи підтверджують, що зимовий період досить небезпечний, який потребує значної уваги як влади, сил МНС, так і мирного населення.

ЛІТЕРАТУРА1.Ильичев А. А. Зимняя аварийная ситуація. – М. : МГЦТК, “Дорога”,

1991. – 98 с.2.Латышева И.В., Лощенко К.А., Домбровская Н.С., Шахаева Е.В. Зимние

погодные аномалии на территории северного полушария в 2011-2012 г. // Междисциплинарные исследования в науке и образовании. – 2012. – № 1. – 9 с.

3.Про стан готовності сил МНС України до виконання завдань за призначенням в осінньо-зимовий період: Рішення колегії № 32 від 18 жовтня 2012 року. – К.

Боярченко Ганна,

138


студентка 5 курсу факультетуфізичного вихованняНаук. керівник: Осіпов В.М., к.н.фіз.вих.та спорту, доцент

ОПТИМІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ БАСКЕТБОЛІСТОК НА ЕТАПІ СПОРТИВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Актуальність. Вивчення науково-практичних основ забезпечення ефективності змагальної діяльності спортсменів на етапах становлення спортивної майстерності показало, що серед найбільш значущих її чинників досить високе місце відводиться проблемі відновлення функціональних систем організму молодих спортсменів після високих і граничних фізичних і психоемоційних навантажень. У даний час практика спортивного тренування показала, що неможливо ефективно вирішувати свої основні завдання по відновленню організму після фізичних навантажень без розробки та обгрунтування засобів впливу на організм, які виступають в якості додаткових факторів тренування.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проведений аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження показав, що питаннями відновлення спортсменів після тренувальних і змагальних навантажень займалися багато науковців: В. Зотов, 1990; А. Бірюков, 1999; В. Платонов, 2002; Г. Макарова, 2003; Ж. Козіна, 2002; В. Дубровський, 2005; В. Осіпов, 2012 та інші [1, 2, 3].

Мета і методи дослідження. Мета роботи – охарактеризувати методику використання відновлювальних засобів для оптимізації фізичного стану баскетболісток на етапі спортивного вдосконалення.

Сутність дослідження. Баскетболісти на етапі спортивного вдосконалення успішніше адаптуються до фізичних, ніж до психічних навантажень, що виражається в зниженні ефективності ігрової діяльності в екстремальних умовах гри. Тому найбільш доцільно в цих умовах збільшувати навантаження за рахунок вправ, що виконуються в аеробному режимі, включення в тренувальний процес спрямованих дихальних вправ і проведення відновлювальних заходів.Планування тренувальних дій з використанням комплексу відновлювальних засобів і заходів забезпечує більш раціональні дії баскетболістів в умовах спортивного протиборства, характерних для баскетболу.

Застосування комплексної методики, що включає спрямований тренувальний вплив і відновлювальні заходи в навчально-тренувальному процесі баскетболісток, сприяє ефективному протіканню відновних процесів і більш якісної підготовки до змагальної діяльності баскетболісток на етапі спортивного вдосконалення, збереження здоров'я і спортивної форми спортсменок. Запропонована методика припускає використання педагогічних, медико-біологічних і психофізіологічних засобів і методів відновлення, спрямованих на підготовку баскетболістів до змагальних навантажень.

Педагогічні засоби припускали раціональне планування тренувальних навантажень з урахуванням етапу тренування (по мікроциклу) з обов'язковим

139


дотриманням принципів комплексності, наступності та варіативності. Основними методами, що використовуються на тренуваннях, були: метод повторного виконання вправи, інтервальний метод, ігровий метод, метод кругового тренування.

Психорегулюючі засоби включають спрямовані дихальні вправи, елементи йоги і аутотренінгу, метою яких є зниження рівня реактивної тривожності юних баскетболісток. У підготовчій, основній і заключній частинах тренування спортсменкам пропонуються дихальні вправи активізуючого та відновлюючого характеру; далі – вправи йоги і елементи аутотренінгу, спрямовані на більш ефективне відновлення на психічну релаксацію.

Застосування медико-біологічних засобів відновлення (ручний масаж, гідро- і термопроцедури) забезпечують відповідну спрямованість впливу та дозволяють управляти відновними процесами спортсменок з метою підвищення їх функціональних можливостей. Поєднання засобів відновлення тонізуючої та релаксуючої спрямованості створює передумови для взаємодії “термінового” і “відставленого” ефектів відновлення, завдяки яким з'являєся можливість змінювати функціональну активність організму спортсменок залежно від завдань тренувального процесу, виводячи їх на якісно вищий рівень функціонування.

Висновки. Запропонована нами методика відновлювальних заходів сприятиме покращенню фізичного стану спортсменок, а відповідно й більш успішному вирішенню спортивних рухових завдань.

ЛІТЕРАТУРА1. Козіна Ж. Вплив нетрадиційних психолого-педагогічних та медико-

біологічних методів відновлення на функціональний стан юних баскетболісток 11-12 років / Ж.Козіна, В.Слюсарев, Д.Тугай // Теорія та практика фізичного виховання. – Харків: ХДПУ, 2002. – №2.- С.35-44.

2. Осипов В.Н. Физическая реабилитация спортсменок для профилактики утомления в женском баскетболе / В.Н.Осипов // Физическое воспитание студентов: науч. жур. под ред. проф. Ермакова С.С. – Х. : ХГАДИ, 2011. № 5. С. 71-75.

3. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В.Н. Платонов. – К. : Олимпийская литература, 2004. – 808 с.

Вертипорох Олександра, студентка 3 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: О.В.Третяк, викл. (БДПУ)

ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ РУХЛИВИХ ІГОР НА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА РОЗВИТОК ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

140


Зміцнення і збереження здоров’я учнів, підвищення рівня їх фізичної підготовленості є головними завданнями, які гостро стоять перед українським суспільством. Для вирішення цієї складної та важливої проблеми необхідно розробляти ефективні засоби впливу на організм дітей, які б відповідали закономірностям їх росту і розвитку. Щоб досягти оптимального педагогічного ефекту в розвитку швидкісно-силових здібностей необхідно використання рухливих ігор, які раціонально збалансовані за спрямованістю, потужністю і обсягом з урахуванням індивідуальних особливостей організму дітей. Тому, є актуальним вивчення впливу рухливих ігор на здоров’я та розвиток швидкісно-силових здібностей дітей молодшого шкільного віку. Теорія і практика переконує, що молодший шкільний вік – відповідальний етап у забезпеченні належного підґрунтя формування здорової, гармонійно розвиненої особистості, а рухливі ігри вчені визначають універсальними засобами всебічного розвитку дітей[1].

На необхідність використання різноманітних ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені, педагоги: Ян Амос Коменський, А. Макаренко, К. Ушинський, В. Сухомлинський. На думку А. Гужаловського, Е. Вільчковького, Н. Фоміна, В. Філіна та інших авторів вік від 7 до 10 років є сенситивним для розвитку швидкісно-силових здібностей [2].

Мета роботи: проаналізувати вплив рухливих ігор на здоров”я та розвитjк швидкісно-силових здібностей дітей молодшого шкільного віку. Завдання – з’ясувати стан дослідження проблеми впливу рухливих ігор на здоров’я дітей та розвиток їх швидкісно-силових здібностей, визначити потребу включення рухливих ігор в процес навчання та виховання молодших школярів, обґрунтувати ефективність впровадження рухливих ігор, як засобу розвитку швидкісно-силових здібностей учнів молодших класів. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; аналіз документальних матеріалів, анкетування.

Аналіз публікацій свідчить про те, що є розроблена методика проведення уроків з використанням рухливих ігор у початковій школі, обґрунтовані та уточнені особливості методики їх проведення на уроках фізичної культури у відповідності до навчальних програм загальноосвітньої школи, а також з’ясовано вплив цих ігор на розвиток фізичних якостей дітей.

П. Лесгафт визнавав, що рухлива гра одна з важливих засобів фізичного виховання. Вчений вказував, що в процесі гри дитина вчиться справлятися з труднощами та покращує своє здоров я. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час.

У результаті анкетування молодших школярів виявлено, що більшість учнів бажають займатися рухливими та спортивними іграми (47%), плаванням (27%), туризмом (15%), танцями (11%).

Проаналізувавши документальні матеріали різних шкіл України, стало зрозуміло, що навчальні заклади, які застосовували рухливі ігри (6 разів на тиждень) в процесі фізичного виховання досягли покращення стану соматичного здоров я школярів: відсоток школярів, які знаходилися в безпечній зоні здоров'я збільшився на 15 % для вище середнього рівня та

141


на 15 % для високого рівня. Відсоток школярів, які знаходилися в зоні ризику скоротився на 30 %. Коли вчителі приймали нормативи,то помітили,що діти котрі займалися рухливими іграми показали набагато кращі результати у стрибках в довжину: найбільший приріст середніх арифметичних різниць у дівчат 2 класу зросло на 20,5 см; дівчатка 3 класів покращили контрольний результат стрибка в середньому на 12,25 см;у 4 класах спостерігалася зміна показника на 13 см[3].

Висновки. Аналіз документальних матеріалів дає можливість спостерігати підвищення рівня соматичного здоров'я школярів, які відвідують заняття з елементами рухливих ігор має такі показники: 5 % мають середній рівень здоров'я, 75 % мають рівень вище середнього та 20 % мають високий рівень здоров'я. Аналіз літературних даних дав можливість визначити,що правильно методично побудований урок із застосуванням ігор і естафет дає можливість з великою ефективністю розв’язувати навчальні завдання,покращувати розвиток швидкісно-силових здібностей. Важливо відмітити покращення емоційного фону,підвищення інтересу до занять фізичними вправами та навіть поява ініціативи у значної кількості дітей до занять у спортивних секціях.

ЛІТЕРАТУРА1. Былеева Л.В. Подвижные игры / Былеева Л.В. – М. : Физкультура и

спорт,1982. – 224 с.2. Фомин Н.А. Возврастные особенности физического воспитания /

Н.А. Фомин, В.П. Филин. – М. : Физкультура и спорт,1972. – 175 с.3. Яковлев В.Г. Воспитание физических качеств у детей школьного

возвраста // В.Г. Яковлев Теория и практика физической культуры. – 1965.-№9. – С.9 – 15.

Воєвода Марина,студентка 1 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освітиНаук. керівник: Орловська В.В.,старший викладач (БДПУ)

БРОНХІАЛЬНА АСТМА У ДІТЕЙ

Актуальність. Досить актуальною протягом останнього десятиліття стала проблема захворювання на бронхіальну астму серед населення. На сьогодні у світі на бронхіальну астму страждають близько 300 млн. людей, причому у більшості пацієнтів ця хвороба не контролюється. Поширеність хвороби залежить від низки фактів: інтенсивності експозиції алергенів, забруднення навколишнього середовища, зміни харчового раціону, імунної реактивності і генетичних особливостей. В Україні сьогодні зареєстровано більш як 300 тисяч хворих на бронхіальну астму.

Рівень досліджуваності даної проблеми. Бронхіальна астма – одне з найрозповсюджених захворювань і серед дитячого населення. Стан

142


досліджуваності даної проблеми серед науковців та медичних працівників значно зріс за останнє десятиліття. Епідеміологічні дані останніх років свідчать про те, що від 5 до 10% дітей страждають цим захворюванням, і з кожним роком цей показник збільшується. Серьозне занепокоєння викликає також зростання смертності від бронхіальної астми та кількість госпіталізацій у педіатричні установи, тому бронхіальна астма є однією з актуальних проблем медицини та інших галузей роботи з людьми, зокрема з дітьми в навчальних закладах.

Мета дослідження полягає у розгляді етіології бронхіальної астми, основних симптомів хвороби, наявності “передвісників” приступу бронхіальної астми, основні діагностичні критерії хвороби у дітей (клінічні та анамнестичні), профілактика та елімінаційний режим. Також важливими питаннями з даної теми є контроль хвороби, профілактики розвиту бронхіальних нападів дитини в вдома та в закладах освіти, а також ПМД при порушенні дихання хворої дитини.

Сутність дослідження. Бронхіальна астма – самостійне захворювання, основу якого становить хронічне запалення дихальних шляхів, що супроводжується змінами чутливості та реактивності бронхів. У дітей вона характеризується дуже складним патогенезом, що пов’язано з незрілістю функції деяких елементів імунітету, яка сприяє атопії. Ключовим моментом у розвитку бронхіальної астми у дітей перших років життя є взаємодія незрілої імунної системи, росту і розвитку легенів. Це поліетіологічна хвороба. Основну роль у її виникненні відіграють алергени інфекційної та неінфекційної природи.

Слід ваховувати, що до неінфекційних алергенів відосять: побутові алергени – домашній пил, книжковий пил, пір’я з подушки тощо; алергени рослинного і тваринного походження – пилок дерев і трав, сіно, шерсть, лупа тварин, залишки комах і членистоногих, особливо дафній, харчові алергени – полуниці, курячі, гусячі яйця, шоколад, краби, раки, риба, злаки; медикаментозні алергени – більшість антибіотиків, вітаміни; алергени хімічного походження – синтетичні клеї, порошки тощо. Бронхіальна астма, причиною якої є неінфекційні алергени, називається атопічною [1, 2 ].

Таким чином, астму слід розглядати не лише як просте звуження бронхів, спричинене скороченням бронхіальних м’язів, бо відомий її зв’язок із запальною реакцією, що охоплює усі структури бронхіальної стінки, а не лише м’язи. Існує міцний зв’язок між цим бронхіальним запальним процесом і бронхіальною надчутливістю. Порівняно зі здоровими індивідуумами, хворі на астму мають підвищену чутливість до вдихання подразних речовин типу гістаміну та метахоліну. Звуження повітряних шляхів може виникати також у пацієнтів з підвищеною чутливістю при фізичному навантаженні, гіпервентиляції або вдиханні холодного повітря.

Інфекційні алергени (бактерії, віруси, грибки, гельмінти, найпростіші) спричинюють бронхіальну астму, яку називають інфекційноалергічною. Як доводить практика, найчастіше вона виникає у хворих на інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхів, легенів (хронічні бронхіти та пневмонії) [2].

Сучасний підхід до лікування бронхіальної астми. Грунтується на класифікації за ступенем тяжкості перебігу астми.

143


Бронхіальна астма проявляється нападом ядухи, астматичним станом або, за відсутності таких, симптомами дихального дискомфорту (нападоподібний кашель, дистанційні хрипи та задишка).

Висновок. Не тільки медичним працівникам, але й кожному педагогові важливо вміти розпізнати та надати першу медичну допомогу хворій дитині. Від ефективності лікування астматичного стану залежить життя хворого. Слід зауважити, що у тому випадку, коли астматичний стан пов’язаний з інфекційним процесом у легенях, важливо своєчасно ввести парентерально антибіотики. Тому педагог має знати про наявність хвороби у дитини, регуляро спілкуватися з батьками дітей, вміти надавати першу медичноу допомогу відповідно до визначеної лікарем методики лікування.

ЛІТЕРАТУРА1. Большая медцинская энциклопедия: в 30 т. / [ главн. ред.

Петровский Б.В.] – М.: “Советская энциклопедия”, 1976. – Т.3. – 428 с.2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. /

Г.Н.Дранник – Одесса: Астропринт, 1999. – 603 с.3. Неотложные состояния у детей /Ред.В.М. Сидельникова. – Київ:

Здоров’я,1994. – 404 с.

Ворожцов Олександр, студент 4 курсу факультетуфізичного виховання Науковий керівник: Осіпов В.М.,к.н.фіз.вих.і спорту, доцент

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Актуальність. Хвороби серцево-судинної системи відносяться до числа найбільш поширених і частіше інших призводять до інвалідності та смерті.В економічно розвинених країнах в кінці XX в. Смертність від цих хвороб становила понад 50%. Для багатьох захворювань серцево-судинної системи характерно хронічний перебіг з поступово прогресуючим погіршенням стану хворого.

Ступінь дослідження проблеми. За даними статистики (ВООЗ) Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я.

Мета і методи дослідження. Обґрунтувати застосування фізичної реабілітації на організм людини при захворюваннях серцево-судинної системи.

Сутність дослідження. Виникнення і перебіг серцево-судинних тісно пов'язані з наявністю чинників ризику, основними серед яких є підвищений артеріальний тиск, порушений ліпідний обмін, надлишкова маса тіла, нездоровий спосіб життя та фактори оточуючого середовища (психоемоційні навантаження, шкідливий вплив довкілля та побуту).

Проведені епідеміологічні дослідження свідчать про надзвичайну поширеність цих факторів ризику серед населення України: у 35,3 % дорослих

144


мешканців виявляється артеріальна гіпертензія, 56,8 % осіб мають надлишкову масу тіла, 43,9 % чоловіків та 16,5 % жінок палять, 43,6 % осіб ведуть малорухомий спосіб життя. 62,2 % населення України помирає від ішемічної хвороби серця і цереброваскулярних захворювань, питома вага яких в структурі смертності від серцево-судинних захворювань становить відповідно 65,7 та 21,9 %. Зумовлюючи майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності хвороби системи кровообігу негативно впливають на тривалість і якість життя населення. Мозковий інсульт є основною причиною інвалідності. Тільки 20 % осіб, що залишилися живими, повертаються до активного життя [1, 2].

При наявності захворювання заняття фізичними вправами надають лікувальний ефект і припиняють подальший його розвиток. Суворо дозовані, поступово зростаючі фізичні навантаження підвищують функціональні можливості серцево-судинної системи, служать важливим засобом реабілітації. При хронічних захворюваннях, після того як досягнуто стійке поліпшення та подальше вдосконалення функцій серцево-судинної системи неможливо, фізичні вправи застосовуються як метод підтримуючої терапії. Лікувальну фізичну культуру застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється як чотири основні механізми: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними. Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження.

Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин. Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при порушеннях коронарного. М'язова діяльність стимулює периферичний кровообіг. Спостерігається збільшення кількості функціонуючих капілярів, розширення просвіту судин, зниження тонусу артеріол, зменшення периферичного опору кровотоку. Він прискорюється, активізується венозний і лімфатичний обіг, що сприяє ліквідації або зменшенню набряків, запобігає виникненню тромбоемболій, зменшує прояви недостатності кровообігу, полегшує роботу серця.

Основні висновки. При захворюваннях серцево-судинної системи фізична реабілітація має надзвичайно велике значення, оскільки порушення функції серця призводить до різкого зниження рухової активності і працездатності. Серцево-судинні захворювання лікують комплексно з включенням медикаментозного лікування, дієтотерапії, психотерапії, відповідного рухового режиму, фізичної реабілітації. Рання рухова

145


активізація хворих сприяє розвитку колатерального кровообігу, впливає на фізичний і психологічний стан хворих, скорочує період госпіталізації і зменшує ризик небезпечних ускладнень.

ЛІТЕРАТУРА1. Гриценко В. Здоров'я людини як багатоаспектна проблема /

В. Гриценко // Вісник національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С.51-56.

2. Скурихина Л.А. Физические факторы в лечении и реабилитации больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы / Л.А. Скурихина. – М.: Медицина, 1979. – 208 с.

Ворожцов Олександр,студент 4 курсу факультету фізичного вихованняНауковий керівник: С.Н. Писаренко, ст. викладач (БДПУ)

ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ ЛЮДИНИ

Актуальність. Якщо людина міцної статури, загартована, то її організм здатен активно протистояти різного виду хворобам. У слабких людей ця здатність суттєво знижена. Вірний спосіб боротьби з хворобами – укріплення здоров’я. Для цього існує багато засобів – фізична культура, загартовування, дотримання правил гігієни, добре харчування.

Ступінь дослідження проблеми. На основі отриманих даних під час проходження практики у школі та опрацювання тематичної літератури.

Мета і методи дослідження. Мета довести, що регулярні заняття фізичною культурою – позитивно впливають на всі системи органів людини та на розумову діяльність зокрема. Методи – опитування, спостереження.

Сутність дослідження. Встановлено, що учні, які систематично займаються спортом, фізично більш розвинені, ніж їх однолітки, які не займаються спортом. Вони вище ростом, мають більшу вагу і окружність грудної клітки, м'язова сила і життєва ємність легенів у них вище. (Життєва ємність легень – найбільший обсяг видихнутого повітря після найбільш глибокого вдиху.) Зріст юнаків 16 років, які займаються спортом, в середньому 170,4 см, а в інших він дорівнює 163,6 см, вага відповідно – 62,3 і 52 , 8 кг. Заняття фізкультурою і спортом тренують серцево-судинну систему, роблять її витривалою до великих навантажень. Фізичне навантаження сприяє розвитку кістково-м'язової системи. Ранкова гімнастика, уроки фізкультури, заняття в спортивних секціях, рухливі ігри та спортивні розваги, туризм – все це зміцнює здоров'я і оберігає організм від захворювань. Було виділено специфічний вплив уроку фізкультури на протікання розумових процесів. Так, при однаковому вихідному рівні до уроків та після уроку фізкультури розумова діяльність учнів протікала активніше, ніж після уроку математики: зросла точність виконання завдання, кількість переглянутих знаків збільшилося на 21%, швидкість розумової діяльності зросла на 6%, в той час як після уроку математики вона

146


знизилася на 3%.Таким чином, ці результати відносяться до числа отриманих різними

дослідниками даних, що свідчать про те, що під впливом фізичних вправ відбувається активізація психічних процесів, яка позитивно позначається на здійсненні розумової діяльності в цілому.

У зв'язку з цим представляють інтерес і результати вивчення особливостей протікання психічних процесів в учнів, звільнених від занять фізкультурою, а саме у тих, хто:

1) не був присутній на заняттях у спортивному залі, а знаходився в класі;

2) присутній в спортивному залі і спостерігав за своїми товаришами.Показники розумової діяльності у другої групи виявилися лише на

2,5% гірше відповідних показників у займалися фізкультурою учнів, а у першої групи – на 19,4% гірше.

Таким чином, навіть тільки присутність на уроці фізкультури і спостерігання за тими хто займається, активізують психічну діяльність учнів. Аналогічний вплив на процеси уваги знайдено у звільнених від фізкультури. Така загальна закономірність впливу занять фізичними вправами на активізацію розумової діяльності учнів. Але є й ряд даних, що свідчать про те, що досягнення такого позитивного впливу вимагає диференційованого використання фізичних вправ, що розрізняються по виду і тривалості виконання, а також обліку індивідуально-типологічних особливостей і ступеня фізичної підготовленості учнів. Так, експериментально встановлено, що тривалість ускладненого бігу (зі стрибками) прямо пов'язана з обсягом короткочасної пам'яті: чим тривалий біг (в межах 1,5 хв), тим більше обсяг пам'яті.

При виконанні стрибків через лавку спостерігається зворотне: стрибки в протягом 15-45 с. роблять сильний негативний вплив на процеси короткочасного запам'ятовування. Крім того, один і той же вид вправ, що виконують протягом різних періодів часу, може надати різний вплив на процеси пам'яті.

Основні висновки. Отже, з вищесказаного матеріалу, можна підвести підсумок, що заняття фізичною культурою – позитивно впливає на організм людини та її розумову діяльність, але для більшого ефекту, слід підбирати вправи враховуючи індивідуальні особливості кожного, беручи до уваги можливості організму та рівень його фізичних здібностей.

ЛІТЕРАТУРА1. Пирогова Б.А. Факторы, определяющие физическую

работоспособность / Б.А. Пирогова // журнал Здоровье2. Горшков В.Н. Влияние больших тренировочных нагрузок на иммунитет /

В.Н. Горшков, М.Я. Левин // Физкультура и спорт. – Москва, 1984.3. Лидьярд. А. Основных принципы и правила оздоровительной

тренировки / А. Лидьярд // Физкультура и спорт. – Москва, 1982.

Гондаревская Анна, студентка 2 курса физико-математического факультета

147


Научный руководитель: Гармонова В.Е.,старший преподаватель(ФГБОУ ВПО “Таганрогский государственный педагогический институт имени А.П.Чехова”)

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ АПРОБИРОВАНИЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ КОМПЛЕКСОВ НА ТРАВМЫ СПОРТСМЕНОВ

У каждого человека в жизни когда-либо были травмы, например, синяки или растяжения. В спорте без травм не обходится практически ни одного дня. Данная работа направленна на описание опыта апробирования применения лекарственных комплексов для обезболивания и быстрого лечения травм.

Актуальность данной работы заключается в том, что были получены положительные практические результаты эффективности лечения лекарственными комплексами травм и ушибов, полученных на тренировках и в процессе соревнований.

Данное средство мы получили, изучив ряд доступных материалов по траволечению [1; 2; 3], на основе натуральных компонентов, без применения консервантов, что дает максимальную эффективность действия активных веществ лекарственных растений, оно практически не вызывает аллергических реакции, что не редко происходит от лекарств, приобретённых в розничной сети аптек.

Цель нашей работы заключалась в апробации, проверке эффективности на собственном опыте, полученных на основе натуральных компонентов мазей от синяков и ушибов.

Для достижения данной цели, мы выбрали из разнообразной литературы растительные компоненты, на которые аллергические реакции крайне редки. Были отобраны следующие виды растительного сырья: листья и цветки зверобоя продырявленного, листья алое-вера, листья и стебли чистотела большого, листья и стебли золотого уса, корни и стебли лопуха. Далее была проведена экстракция активных веществ лекарственных растений. В основу мази положен мед с добавлением глицерина (влагоудерживающее и смягчающее средство) и несколько капель эфирного масла эвкалипта, оказывающее успокаивающее и обезболивающее действие.

Для экстракции активных компонентов лекарственных растений нам потребовалось: измельчить растительное сырье при помощи деревянного ножа и рук ; поместить 5-10г измельченной массы в круглодонную колбу и прилить 25-35мл дистиллированной воды. Плотно закрыть колбу и поместить на водяную баню; нагреть баню до интенсивного кипения, затем уменьшить напряжение (вода должна слегка кипеть только по краям водяной бани – это соответствует оптимальной температуре экстракции растений); экстрагировать активные вещества в течение 15-20 мин. (для корня лопуха – 30 мин.); необходимо было следить за уровнем воды в бане и при необходимости подливать горячую воду; далее снять колбу с водяной бани и остудить её при комнатной температуре; затем отфильтровать полученную смесь, налить фильтрат в чашку для выпаривания и нагревать

148


на электроплитке, пока первоначальный объем не уменьшится вдвое.Данные пункты были выполнены нами для всех пяти растений в

отдельности. Затем мы взяли мёд, как основу нашей мази, и начали добавлять в него по 5-7 мл каждого экстракта, добавили остальные компоненты и дали настояться. После этого мазь была готова к использованию.

Работа и апробация проводилась сначала на базе Староминской школы № 2 (Краснодарский край) под руководством учителя биологии и химии Иващенко Л.Н. Названа мазь была – “Ай! Болит”. Первоначальное тестирование данного лекарственного препарата проводилось среди учеников и учителей означенной школы. 75% испытуемых, использовавших наше лечебное средство, подтвердили, что ушибы проходят менее болезненно и синяки рассасываются в среднем на 2 – 3 дня быстрее, чем обычно при использовании мазей из аптек, при этом не возникало больших отеков и воспалительных явлений в ушибленных тканях, а результаты первичной апробации были представлены ещё на краевой конференции школьников “Эврика” в 2009 и 2010г.г..

Далее апробация осуществлялась в педагогическом институте участниками секции по волейболу.

Безусловно, каждый человек сам выбирает, чем ему лечить те или иные травмы, однако, мазь “Ай! Болит” уже три года помогает ускорению эпителизации тканей при ушибах и синяках, а также предупреждает воспалительные явления, снимает отёки, ускоряет рассасывание гематом, ликвидирует посттравматическое воспаление у школьников и студентов, которые о ней знают.

ЛИТЕРАТУРА1. Иванов В.И. Траволечение: новейший справочник. – М.: Эксмо-

пресс, 2006.2. Иванова Н.Н. Лечение травами по методам народной медицины.

– Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.3. Лебедева А.Ф. Лекарственные растения. Самая полная

энциклопедия. – М.: Изд-во АСТ, 2006.

Димова Ірина,студентка 2 курсу факультету освітніх інженерно-педагогічних технологійНауковий керівник: І. В. Писанець, викл. (БДПУ)

ВПЛИВ РУХЛИВИХ ІГОР НА ФІЗИЧНИЙ ТА МОРАЛЬНИЙ СТАН СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВУЗІ

У період змін у національній системі освіти України перед вищою школою ставляться важливі завдання. Метою фізичного виховання у вузах є сприяння підготовці гармонійно розвинутих, висококваліфікованих

149


спеціалістів. В процесі навчання у вузі з курсу фізичного виховання передбачається вирішення основного завдання – виховання в студентів високих моральних вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці.

Розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування такої особистості. В Законі України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, державній національній програмі “Освіта” та Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання – здоров'я нації” визначено, що сьогодні особливої ваги набуває єдність виховних впливів на особистість протягом усього періоду ії розвитку. З огляду на це, для вищої школи актуальним є питання належного фізичного виховання студентів, їх стабільного стану здоров'я та повноцінного розвитку. Універсальними засобами такого всебічного розвитку вчені визначають рухливі ігри.

Гра – особливий вид діяльності людини, що виникає у відповідь на соціальну потребу підготовки молоді до життя. Рухливі ігри на заняттях з фізичного виховання у вузі в першу чергу служать завданням фізичної підготовки й удосконалюванню елементів спортивної техніки, а також вихованню рішучості, волі й інших важливих якостей.

П. Лесгафт визнавав, що рухлива гра – одна з важливих засобів фізичного виховання. Вчений вказував, що в процесі гри учасники вчаться справлятися з труднощами. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час. Насамперед, у ній передбачені такі вимоги:

- гра повинна вирішувати певне завдання;- у проведенні ігор варто дотримуватись систематичності та

послідовності;- організаційна діяльність педагогів повинна бути спрямована на

підвищення активності і самостійності учасників гри.Рухливі ігри – один із важливих засобів всебічного виховання

особистості, характерною особливістю якого є комплексність впливу на організм і на всі сторони особистості. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання. Активна рухова діяльність і позитивні емоції, викликані нею, підсилюють усі фізіологічні процеси в організмі, поліпшують роботу усіх органів і систем. Несподівані ситуації, що виникли під час гри, привчають учасників доцільно використовувати набуті рухові навички і уміння.

Освітнє значення ігор полягає в тому, що вони формують рухові уміння і навички із бігу, стрибків, метання; розвивають основні фізичні якості (силу, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість); дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю.

У рухливих іграх створюються найсприятливіші умови для виховання фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості). Захоплені змістом гри, учасники можуть виконувати одні і ті ж рухи з інтересом і до того ж багато разів, не помічаючи втоми. Під час гри студенти діють відповідно до правил-вимог, які обов'язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню таких якостей, як взаємодопомога, колективізм, чесність, дисциплінованість.

150


Разом з тим потреба виконувати правила, а також переборювати перешкоди, неминучі під час гри, сприяє вихованню вольових якостей – витримки, сміливості, рішучості. В іграх учасникам доводиться самим вирішувати, як діяти, щоб досягти певної мети. Швидка і часом несподівана зміна умов змушує учасників шукати усе нові і нові шляхи вирішення завдань, які постають перед ними. Саме це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативи, творчості та кмітливості. При правильній організації гри набуваються навички культурної поведінки, закріплюються поняття про взаємини людей і почуття високої відповідальності за свої вчинки. Рухлива гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного характеру людини. Наші ігри мають риси нашої культури. Отож, ігри мають особливе значення не для однієї особистості чи організованої групи, але й для всього суспільства. Тому суттєвим є створення на заняттях з фізичного виховання таких ситуацій ігровими засобами, щоб студенти відчули й зрозуміли, що потрібно їм для їхнього особистого й суспільного життя. Ігровими заняттями можна закріплювати знання з мови, історії, географії, культури, техніки та ін. Але найважливіше те, що в ігровій ситуації формується характер.

ЛІТЕРАТУРА1. Жуков М.Н. Подвижные игры: Учеб. для студ. пед. вузов / Жуков

М.Н. – М.: Издательский центр “Академия”, 2000. – 160 с. 2. Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту

http://www.sport.iatp.org.ua/

Дубинська Юлія,студентка 1 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти Наук. керівник : Орловська В.В.,старший викладач (БДПУ)

ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ПОРОКІВ СЕРЦЯ У ДІТЕЙ

Актуальність теми. За останні роки, на загальному тлі кількості природжених вад розвитку та смертності від них, в Україні зростає частота пороків серця у дітей. Варто зазначити, що за останні роки збільшилась кількість захворювань саме у новороджуваних.Тому на початку ХХІ століття ця проблема набуває соціального значення, оскільки вона веде до ранньої інвалідизації хворих, зниження якості та тривалості життя. Смертність від пороків серця є високою і становить 177 випадків на 100 тисяч народжених живими дітей, з них, за відсутності своєчасної кардіохірургічної допомоги, 90 % помирають протягом першого року життя від недостатності медикаментів та медичної техніки.

Ступінь досліджуваності проблеми. Щорічно в стінах спеціалізованих лікарень робиться близько 1,5 тисяч операцій при вродженому пороці серця. Фахівці центрів вважають, що більшість дітей

151


повинні оперуватися в ранньому віці. Консультації, діагностика й лікування для маленьких пацієнтів проводяться безкоштовно (засоби виділяються з державного бюджету). Перед госпіталізацією дитини необхідно записати на прийом до поліклініки при спеціалізованій лікарні, що і видасть вам ще один важливий документ – консультативний висновок. Порок серця – не вирок. Важливо тільки не втрачати надію й вчасно допомогти маляті [1, 2, 3].

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми правильної та своечасної діагностики пороку серця у дітей.

Сутність дослідження. Існують різні інструментальні методи діагностики вад серця у новонароджених. Ось деякі з них.

• Пренатальний ультразвукове дослідження. Може виявити ознаки аномалій серця. Виявлення пороку до народження дає час лікарям-педіатрам на підготовку до надання медичної допомоги.

• УЗД серця (ехокардіогра-фія). Основний метод діагностики. Більшість патологічних змін можуть бути виявлені досвідченим фахівцем при ехокардіографії.

• Катетеризація серця. Через стегнову вену в серці і основні судини вводиться спеціальний катетер для надходження контрастної речовини. Це дозволяє безпосередньо оцінити характер кровотоку, виміряти тиск і рівень насичення крові киснем в серці. Цей метод може використовуватися і з терапевтичною метою.

Висновок. Отже, навіть якщо вагітність протікала сприятливо і були пройдені всі необхідні обстеження, потрібно перевірити сердечко малюка після народження. Пороки серця – це органічні ураження його клапанів.Вроджені пороки є наслідком дефектів у формуванні серця і великих судин під час внутрішньоутробного розвитку дитини.Пороки серця порушують загальний кровообіг, механізм і характер якого залежить від виду пороку.На 100% виключити наявність вродженої вади серця можна, вдавшись до такого дослідження, як ехокардіографія, або ультразвукове дослідження серця. Але за однієї умови: якщо воно буде виконано досвідченим лікарем. Далеко не у всіх поліклініках є такий прилад і висококваліфікований фахівець. При підозрах на вроджений порок серця педіатр направляє дитину для цього дослідження в іншу поліклініку або кардіохірургічний центр. Однак деякі вроджені вади серця у перші місяці життя бувають безсимптомними, тобто не мають ніяких проявів.

ЛІТЕРАТУРА1. Апанасенко Г.А. Лечебная физкультура при заболеваниях

сердечно-сосудистой системы. / В.В. Волков, Р.Г. Науменко, Г. А. Апанасенко // – Киев: Здоров'я, 1987. – 120 с.

2. Мутафьян О. А. Пороки сердца у детей и подростков / О. А. Мутафьян. – Москва, ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 560 с.

3. Смирнов Н.Н. Гипопластический синдром левых отделов сердца в пренатальном периоде. Ультразвуковаядиагностика в акушерстве, гинекологии и педиатрии. / И Т. Стремоухова, И.В. Пахомов, Н.Н. Смирнов // Киев: Здоров'я, – Т.9. –№ 1. – 2001 – 360 с.

Єрьоміна Дар’я,

152


студентка 3 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНаук. керівник: Н. Б. Сопнєва, к.пед.н. доцент (БДПУ)

ВПЛИВ АКСЕЛЕРАЦІЇ НА ЗДОРОВ’Я СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ

Поняття акселерації відомо у всьому світі. Це явище являє собою прискорений ріст і розвиток дітей та підлітків у порівнянні з минулими поколіннями. Проблема акселерації є актуальною для сучасних науковців, педагогів та соціологів. Дослідження вчених-біологів доводять, що вона пов’язана з фізичною зрілістю організму. Психологи стверджують, що акселерація – це перш за все остаточна сформованість психологічних якостей людини. З’ясуємо, як акселерація впливає на стан здоров’я та фізичний розвиток підлітків. Визначимо, які позитивні та негативні тенденції виникають при цьому. Це дуже важливі питання, на які необхідно не тільки знайти відповіді, а й надати їм вірну оцінку, зробити правильні висновки, розробити необхідний план дій, адже від цього буде залежати як здоров’я, так і подальше життя сучасної молоді.

Акселерація на даному етапі – процес, без якого ми не можемо навіть уявити собі розвиток сучасного підлітка. Рівень фізіологічного розвитку й інтенсивність росту залежать від спадковості, умов життя та кліматичних особливостей місця проживання. Погані умови та харчування можуть призвести до затримки росту, а також до більш пізнього розвитку. Саме через різницю цих умов підлітковий вік наступає у всіх по-різному.

Вчені відзначають акселерацію з другої половини дев'ятнадцятого століття. При народженні діти важать більше на 100-300 грам, а їх зріст збільшився приблизно на сантиметр в порівнянні з даними новонароджених минулого століття. Кожні десять років п'яти-семирічні діти ставали вище на півтора сантиметра в середньому, і важче на 0,5 кг. Ріст підлітків збільшився в середньому на 10-15 см.

Також досить сильно прискорилося статеве дозрівання. Якщо в 19 столітті у європейських дівчат перша менструація була в 16-17 років, то нині вони починаються раніше на 3-4 роки, іноді й більше. Це ж характерно і для дозрівання хлопчиків. [1]

У зв'язку з акселерацією підліткам та юнакам раніше стає цікава тема міжстатевих стосунків. При цьому розрив між фізичним розвитком і емоційною зрілістю збільшується, а це веде до складних та суперечливим переживань. Тому система статевого виховання та освіти повинна створювати гуманістичні установки.

З метою виявлення процесу акселерації, на базі ЗОШ №7 було проведено дослідження акселеративних змін поколінь (з врахуванням антропометричних та фізичних даних) за допомогою анкетування учнів 10 класів, збору і систематизації матеріалів, вилучених на уроках фізкультури, аналізу медичних карток різних поколінь учнів цієї школи. При порівнянні даних, отриманих з медичних карток учнів 10 класів, виявлено, що їх середній зріст збільшився на 4 см, а середня вага тіла зросла на 3 кілограми.

153


Показники виконання нормативів з фізпідготовки учнями 11-х класів свідчать про те, що учні 80-х років ХХ сторіччя пробігали дистанцію 100 м. на 1,4 секунди швидше ніж сучасна молодь. Старшокласники 30 років тому були сильніші, тому середній показник їх підтягувань кращий у 2 рази. Дані показників метання гранат свідчать про те, що сучасна молодь слабша ніж молодь 30 років назад. Така ж ситуація з показниками бігу на 3 км: учні випускних класів були спритнішими на 2 хв.

За статистичними даними, рівень захворюваності школярів майже на 60% вищий ніж серед їх однолітків 25-30 років тому.

Причини виникнення акселерації припускають різні. Педагоги і соціологи пов’язують акселерацію з культурним, духовним і соціальним розвитком особистості. Причому педагоги акцентують увагу на розриві у розвитку не тільки фізіологічних процесів організму, а й громадської соціалізації особистості. [2]

На основі всіх проведених спостережень ми можемо стверджувати, що процес акселерації має місце у сучасному житті. Дійсно, середній зріст, середня вага сучасних підлітків вищі, ніж 30 років тому. Також на основі спостережень ми можемо говорити про погіршення фізичного стану сучасного підростаючого покоління. Воно слабше, ніж 30 років тому. Акселератівні зміни призвели до погіршення роботи імунітету, до частих захворювань, до “помолодіння” деяких хвороб. Необхідно приділити особливу увагу профілактиці шкідливих звичок сучасної молоді.

Отже, ми бачимо, що акселерація підлітків у сучасному світі дуже активно проникає у життя, i система освіти й виховання не може не зважати на це. Неможливо формувати систему освіти i виховання без необхідних змін, які визначають процес акселерації.

ЛІТЕРАТУРА1. Властовский В. Г. Акселерация, рост и развитие детей /

В. Г. Властовский. – М. : Медицина, 1976. – 278 с.2. Антропов X. А. Загрязнение среды и вопросы акселерации /

X. А. Антропов // Гигиена и санитария. 1985. – №6. – С. 60.

Жовновата О.,студентка 5 курсу факультету фізичного вихованняНауковий керівник: Єфімов С.В. викл. (БДПУ)

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ СПРИТНОСТІ СТУДЕНТОК І КУРСУ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ПІД ВПЛИВОМ ЗАНЯТЬ АЕРОБНОГО

ХАРАКТЕРУ

Актуальність. Спритність – це здатність керувати тілом чи його частинами за просторово-тимчасовими та динамічними характеристиками [1,3]. Спритність виражається в здатності до освоєння нових, складних у

154


координаційному відношенні рухів і їхній перебудові відповідно до вимог ситуації, що змінюється. Спритність базується на взаємодії з усіма фізичними якостями, має комплексний характер і пов'язана з руховими навичками. Здатність до прояву спритності забезпечує успішність дій практично у всіх видах фізичних вправ і відбиває швидкість, доцільність і ефективність рішення рухової задачі [2].

Сутність дослідження. Для контролю за динамікою розвитку спритності, ми спостерігали за результатами Державного тестування. На початку експерименту студентки контрольної та експериментальної груп склали тест на спритність (човниковий біг 4х9). Результати тестування підлягали обробці методом математичної статистики за t – критерієм Стьюдента (Таблиця 1.1) і було виявлено М – середнє значення, та m – середнє відхилення.

Таблиця 1.1Показник розвитку спритності студенток І курсу економічних

спеціальностей за результатами тестування на початку педагогічного експерименту

Рухова якість КГ ЕГ t РМ±m М±mСпритність, сек. 10,91±0,3 10,94±0,34 0,3 > 0,05

Аналізуючи отримані дані, можна відзначити, що в ході перевірки рівня розвитку фізичної якості такої як спритність, між контрольною та експериментальної групами, не виділено явних відмінностей в показниках. Отримане емпіричне значення t = 0.3 і знаходиться в зоні незначущості.

Після того як результати були оброблені і зафіксовані, студенткам експериментальної групи було запропоновано на заняттях фізичної культури займатися аеробікою, а студентки контрольної групи продовжували займатися за класичною методикою на основі державної програми фізичного виховання. Заняття аеробікою комплексно включало в себе заняття з степ-аеробікою, комплексу вправ з предметами та ін. Заняття проводилися протягом 3 місяців 2 рази на тиждень.

Після цього студенткам обох груп було запропоновано в рівних умовах знов скласти цей тест (човниковий біг 4х9). Результати тестування підлягали обробці методом математичної статистики (Таблиця 1.2).

Таблиця 1.2Показник розвитку спритності студенток І курсу економічних

спеціальностей за результатами контрольного етапу педагогічного експерименту

Рухова якість КГ ЕГ t РМ±m М±mСпритність, сек. 10,97±0,23 10,65±0,23 3,4 < 0,05

Після отриманих результатів на контрольному етапі педагогічного експерименту нами було отримано позитивну динаміку розвитку спритності у студенток експериментальної групи, яка займалася на заняттях з

155


фізичного виховання аеробікою. Таблиця показує, що отримане емпіричне значення t = 3,4 і знаходиться в зоні значущості, а Р<0,05, що вказує на достовірність результату, а діаграма дає чітку картину показників рівня розвитку спритності студенток контрольної та експериментальної груп.

Основні висновки. Це дає підстави стверджувати, що заняття аеробікою у тижневому циклі занять студенток І курсу економічних спеціальностей позитивно впливають на розвиток такої фізичної якості як спритність.

ЛІТЕРАТУРА1. Теория и методика физического воспитания. Том 2. //Учебник для

высших учебных заведений физического воспитания и спорта. /Под ред. Круцевич Т.Ю. – К.: Олимпийская литература, 2003 – 391с.

2. Череповська О. А. Аеробіка: методичні вказівки до проведення занять з танцювальної аеробіки зи студентками І – ІІ курсів вищих навчальних закладів / О. А. Череповська, Т. В. Палагнюк. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. [56].

3. Шиян Б.М. Теорія та методика фізичного виховання школярів / Шиян Б.М. Навчальна книга – Богдан. Т.1., 2001 – 247с.

Іванченко Юлія,студентка 2 курсу факультету фізичного виховання Науковий керівник: С. М. Хатунцева, к.пед.н., доцент (БДПУ)

УМОВНЕ ГАЛЬМУВАННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

Актуальність. Актуальною залишається проблема вивчення умовного гальмування в процесі навчання. Людина – біолого-соціальна істота тому важливим є таке її виховання, яке б дозволяло усвідомлювати власні вчинки та керувати ними в мінливих умовах дійсності.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблему умовного гальмування в процесі навчання досліджували як вітчізняні так і зарубіжні вчені. Як засвідчував грузинській фізіолг І. Беріташвілі, в разі згасання умовного рефлексу, відбувається скасування підкріплення зворотнього зв’язку, в результаті чого настае гальмування кіркових нейронів, що брали участь в утворенні тимчасового зв’язку. Нейронну організацію умовного гальмування досліджували У. Гасанов, А. Батуев, Г. Чайченко, Л. Воронін, І. Павлов та інші. За твердженням І. Павлова умовне гальмування виникае на основі безумовного за механізмом тимчасового зв’язку.

Метою нашої роботи є вивчення умовного гальмування в процесі навчання.

Сутність дослідження. Згасаюче гальмування виникае у тому випадку, коли умовний подразник багато разів не підкріплюється безумовним. Згасанням можна пояснити неміцність знань навчального матеріалу, якщо він не закріплювався повторенням, тимчасову втрату

156


навички гри на музичному інструментіі, катанні на велосипеді, забування віршів та інше. Згасання лежить в основі забування. Завдяки згасанню умовних рефлексів організм перестае реагувати на сигнали, які втратили своє значення. За рахунок згасаючого гальмування організм звільняється від непотрібних умовних рефлексів, що втратили сигнальне значення [1, с. 59]. Доведено, що згасаюче гальмування відбувається повільно, тому дітей важко відучити від шкідливих звичок, якщо не підкріплювати знання з теми, учні з часом можуть її забути [2, с. 54]. Запізнювальне гальмування розвивається, якщо безумовний подразник давати з запізненням після умовного. У дітей запізнювальне гальмування виробляється з труднощами під впливом виховання і тренування. Першокласник тягне руку, встаючи з-за парти, намагаючись привернути увагу вчителя, важко привчити його стримувати свої бажання. Тільки з настанням старшого шкільного віку відмічається у дітей витримка, вміння стримувати свої бажання, сила волі. Диференціювальне гальмування виробляється внаслідок підкріплення одних умовних подразників і непідкріплення інших. Завдяки диференціювальному гальмуванню молодші школярі у прцесі навчання розрізняють звуки, кольори, відтінки, форму предметів, тварин, рослин, з багатьох предметів обирають той, який потрібний. Отже, це дає можливість дітям засвоіти правильне написання букв, фіксувати результати спостережень. З перших днів життя дитини починає вироблятися диференціювання. Це допомогає орієнтуватися в навколишньому світі, вичленяти з нього подразники значущі, сигнальні. У дітей диференціювальне гальмування досягає свого функціонального удосконалення між 3 і 4 роками. Швидкість і стійкість диференціювання з віком збільшується. Проте тонке диференціювання, а також тривале застосування гальмівного подразника для дітей завжди становить дуже важке нервове завдання, що нерідко може викликати розлад нормального взаємовідношення між процесами збудження і гальмування, призвести до неврозу. Процес навчання пов’язаний з виробленням у дітей умовних гальм. Наприкклад, слово “не можна” гальмує умовні рефлекси, небажані на першому етапі навчання. Умовне гальмування має велике значення в житті школярів. Воно виявляється під час навчання, виховання, занять спортом, бо різні правила, норми поведінки, закони людського суспільства є умовними гальмами. Умовні гальма втрачають люди, що зловживають алкоголем і наркотоками. Без умовних гальм така людина здатна на різні протиправні вчинки, кримінальні дії, що призводять до великих людських трагедій, руйнації життя. Збудження та гальмування в корі великого мозку – дві сторони нервового процесу, що забеспечує найскладніший взаємозв’язок між організмом людини і навколишнім середовищем. Зберігальне гальмування розвивається внаслідок стомлення після тривалої роботи, воно спрямоване на збереження нервових структур від функціонального виснаження і морфологічного руйнування. Таким чином, у втомлених дітей виникають труднощі з виконанням певних завдань. Чим меньша за віком дитина, тим довше зберігаються виробленні у неї умовні рефлекси.

Висновки. Отже, умовне гальмування – це цілісна реакція організму,

157


яка утворюється на базі умовного рефлексу і співіснує з ним.

ЛІТЕРАТУРА1.Чайченко Г. М. Основы физиологии высшей нервной

деятельности / Чайченко Г.М. – К. : Вища школа, 1987. – 170 с.1.Воронин Л. Г. Физиология высшей нервной деятельности / Воронин

Л. Г. – Москва: Высшая школа, 1979. – 310 с.

Кальцева Євгенія,студентка 1 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: С.М. Данило, ст.викл. (БДПУ)

АНАЛІЗ АНКЕТУВАННЯ ПРО СТАН ПОСТАВИ УЧНІВ 8-9 РОКІВ

Актуальність. Сучасний рівень розвитку суспільства активізує наукові дослідження, які спрямовані на вирішення проблем формування і зміцнення здоров'я підростаючого покоління. [1]

Одним з критеріїв здоров'я є правильна постава, яка має нестійкий характер в період посиленого росту тіла дитини, що припадає на молодший шкільний вік. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. [2].

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема стану постави учнів молодшого шкільного віку має велике державне, наукове і практичне значення.

За даними М. Бурмистрової, 54% міських і 50% сільських дітей надходять у перший клас із функціональними порушеннями постави, а до кінця кожного навчального року в класі з’являється ще 10% учнів з порушенням постави у зв’язку з тим, що школярі перебувають до 43% навчального часу в несприятливих позах.

Мета і методи дослідження. Для отримання більш об'єктивної інформації про стан постави учнів молодшого шкільного віку загальноосвітніх шкіл міста Бердянська, ми використовували метод анкетування. Даний метод має суттєву перевагу, порівняно з іншими методами дослідження, забезпечує високу порівняльність та легкість обробки отриманих даних.

Сутність дослідження. Нами було проведено опитування учнів молодшого шкільного віку загальноосвітніх шкіл № 4, 3, 2 міста Бердянська за авторською анкетою, у якому брало участь 190 осіб. Респондентами виступили 75 учнів ЗОШ № 4, 58 учнів ЗОШ № 3 та 57 учнів ЗОШ № 2. Запитання анкети розбиті на три групи (смислові блоки) та забезпечені послідовність і логічність їх розміщення. Перший смисловий блок включає в себе запитання для найбільш точної характеристики якісного стану постави учнів 3-4 класів.

В результаті аналізу відповідей на перше запитання “Чи є у Вас відхилення у стані здоров’я?” ми отримали такі результати: зі 190 учнів 60 %

158


відповіли, що не мають відхилень у стані здоров’я, є але незначні – у 27 % учнів та мають відхилення у стані здоров’я – 13% учнів.

На друге запитання анкети “До якої медичної групи Ви належите?” результати відповідей розподілились так: зі 190 школярів до основної групи належать 78%, до підготовчої групи – 8% та до спеціально медичної групи 14% школярів.

За аналізом результатів відповідей на трете запитання “Чи маєте Ви порушення постави?” ми бачимо, що мають порушення постави 19%, не мають порушень 72% та не мають уявлення про свій стан постави 9% учнів.

Відповіді на четверте запитання “Чи турбує Вас біль у спині під час довгого сидіння за партою або столом?” свідчать про те, що 13% учнів турбує біль, 19% – не турбує та 68% учнів турбує біль, але інколи.

На п’яте запитання “Чи відчуваєте Ви біль під час виконання фізичних вправ?” школярі відповіли таким чином: зі 190 учнів відчувають біль – 9%, не відчувають біль – 62% і відчувають біль, але інколи 29% респондентів.

Загалом аналізуючи запитання першого блоку анкети ми підвели підсумки та розподілили учнів молодшого шкільного віку (190 осіб), які приймали участь у нашому дослідженні на три групи. В першу групу увійшли 58% учнів, які не мають відхилень у стані здоров’я та порушень постави, належать до основної групи і їх не турбує біль під час виконання різних видів діяльності. У другу групу – 28% учнів, які мають незначні відхилення у стані здоров’я, належать до підготовчої групи, вони не знають чи є в них порушення постави і їх турбує біль у спині, але інколи та до третьої групи ми віднесли 14% молодших школярів, які мають відхилення у стані здоров’я та постави, належать до спеціальної медичної групи і відчувають біль у спині. Дані подані графічно у відсотковому співвідношенні на діаграмі (рис. 1.).

58

2814

0

20

40

60

перша група драгу групатретя група

Рис. 1. Відповіді учнів молодшого шкільного віку на запитання першого блоку анкети

Основні висновки. Аналіз анкетування стану постави учнів молодшого шкільного віку свідчить про середній рівень сформованості знань про правильну поставу в учнів молодшого шкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА1. Арефьєв В.Г. Основи теорії та методики фізичного виховання: [підручник] /

В.Г. Арефьєв. – К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 268с.2. Москаленко Н.В. Фізичне виховання молодших школярів:

[монографія] / Н.В. Москаленко. – Д.: Видавництво “Інновація”, 2007. – 252 с.

Копійка Катерина,студентка 5 курсу факультету фізичного виховання

159


Наук. керівник: Данило С.М., ст. викладач (БДПУ)

ВИЗНАЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ВІДВІДУВАННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ЧЕТВЕРТИХ КЛАСІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТАНУ

ЇХ ЗДОРОВ′Я

Актуальність. За статистикою МОЗ України, 50 % учнів практикують фізичну активність лише 0,5-1 годину на тиждень. 10% дітей закінчують школу умовно здоровими [1,с.13], інші вже в підлітковому віці мають хронічні захворювання (42 %). Для виявлення способів рішення даної проблеми потрібне визначення мотиваційного прагнення розвивати свої фізичні та духовні сили і можливості.

Ступінь досліджуваності проблеми. Вивчення проблеми здоров'я на теоретичному, практичному рівнях та визначення рівня мотиваційного відношення до уроків фізичної культури, зокрема висвітлені у працях таких вчених як: В. Вернадський, М. Амосов, Г. Апанасенко; В. Сухомлинський, Б. Болотов, С. Кириленко, Т. Круцевич, О. Власюк, Р. Гаджиєва, М. Данилевич.

Мета та методи дослідження. Мета дослідження – теоретичне обґрунтовування і експериментальна перевірка ефективності умов визначення в учнів молодших класів усвідомленої потреби в регулярних заняттях фізичною культурою в залежності від стану їх здоров’я. Методи дослідження: теоретичні – аналіз, порівняння, узагальнення, за допомогою яких були відкриті теоретичні підходи у психолого-педагогічній літературі до проблеми визначення мотивації відвідування уроків фізичної культури учнів молодших класів в залежності від стану їх здоров’я; емпіричні – анкетування; статистичні – поєднання кількісного та якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу із застосуванням методів математичної статистики.

Сутність дослідження. Для визначення мотивації відвідування уроків фізичної культури учнів 4 класів в залежності від стану їх здоров’я, було обрано 4-Б клас ЗОШ І-ІІІ ст. №4. Кількість дітей в класі – 20, з них 9 дівчат і 11 хлопчиків.

На І етапі дослідження було проведено анкетування учнів 4-Б класу. За відповідями дітей можна дослідити, що рівень стану їх здоров’я за теоретичними показниками дорівнює: 9,1% – високий рівень; 22,4% – середній, та 68,5% – низький; відношення до фізичної культури дорівнює: 63,7% – високий рівень, 26,5% – середній, і 9,8% – низький; та рівень мотивації по відношенню до відвідування уроків фізичної культури дорівнює: 18,7% – високий рівень, 51,2% – середній, та 30,1% низький.

На ІІ етапі дослідження було практичне визначення рівня стану здоров’я учнів 4 класів за допомогою експертної оцінки Г.Л. Апанасенко [2, с.79. Для чого вимірювали такі показники у стані спокою: ЖЄЛ (мл), ЧСС (уд/хв), АТ (мм.рт.ст.), маса тіла (кг), довжина тіла (см), динамометрія кисті (кг). Всі перераховані показники оцінювали у балах, а їх суму порівнювали зі шкалою оцінки результатів тестування і у такий спосіб отримували загальну оцінку рівня фізичного здоров’я.

Таблиця 1

160


Загальна оцінка рівня фізичного здоров’я учнів четвертих класів

Стать Низький Нижче середнього Середній Вище

середнього Високий

Індекс ваги та довжини тілаХлопці 3,8% 30,6% 43,4% 18,7% 4,2%

Дівчата 4,8% 51,4% 36,3% 7,5% 0%

Життєва ємність легень

Хлопці 3,1% 25,2% 47,4% 21,9% 2,4%

Дівчата 1,8% 19,4% 51,7% 23,2% 3,9%

Динамометрія кисті

Хлопці 57,3% 31,4% 8,2% 3,1% 0,0%

Дівчата 62,8% 29,6% 7,6% 0,0% 0,0%

Індекс Робінсона

Хлопці 41,7% 22,4% 20,6% 12,3% 3,0%

Дівчата 28,1% 29,9% 33,4% 6,5% 2,1%

Індекс Руф’є

Хлопці 71,2% 25,6% 3,2% 0,0% 0,0%

Дівчата 65,2% 33,1% 1,7% 0,0% 0,0%

Основні висновки: Данні мотиваційного відношення учнів молодшого шкільного віку, рівня їх здоров’я свідчать про те, що проблема визначення рівня мотиваційного відношення учнів молодшого шкільного віку до регулярних занять фізичними вправами, в залежності від стану їх здоров’я, була і є актуальною на сьогоднішній день, та потребує ще більш детальнішого розглядання та вивчення.

ЛІТЕРАТУРА1. Сапуга І.Є. Стан здоров’я дітей України і фактори „ризику”

шкільного середовища / Сапуга І. Є. – К.: Фізична культура, спорт та здоров’я нації, 2007. – №9. – С. 42.

2. Апанасенко Г.Л. Методика оценки уровня физического здоровья по прямым показателям / Апанасенко Г.Л. – Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины: Респ. межвед. сб. – К.: 1988. – Вып.19. – С. 153.

Кравченко Юлія,студентка 3 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: Н.М. Самсутіна, ст. викл. (БДПУ)

ВПЛИВ РУХЛИВИХ ІГОР НА РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

161


Гра – вид діяльності дитини, який представляє свідому, ініціативну діяльність, спрямовану на досягнення умовної мети. У грі задовольняються фізичні і духовні потреби дитини, у ній формується її розум, вольові якості. Єдиною формою діяльності дитини є гра, її організм вимагає виходу в діяльності, яка відповідає його внутрішньому станові. У грі дитина виховує свої моральні і фізичні якості. Тому, через гру можна впливати на дитячий колектив, виключаючи прямий тиск, покарання, зайву нервозність у роботі [1].

Багато фахівців [1, 2, 3] показують, що розвиток рухових якостей – одне з центральних завдань фізичного виховання в школі, і його вирішення має здійснюватися комплексно, починаючи з раннього віку. Тому, для більш правильного відображення явищ дійсності, введено поняття комплексних якостей: швидкісно-силові якості, силова витривалість, швидкісно-силова витривалість, "вибухова" сила і т.д.

Мета дослідження – обґрунтувати ефективність впливу рухливих ігор на розвиток фізичних якостей і підвищення рівня фізичної підготовленості учнів.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури та педагогічний експеримент.

Одним з основних шляхів всебічного виховання рухових якостей в умовах школи є застосування спеціальних вправ і рухливих ігор, за допомогою яких можна не тільки успішно навчати дітей різним руховим навичкам, але й цілеспрямовано впливати на виховання всіх рухових якостей. Тому, вже з молодшого шкільного віку необхідно приділяти велику увагу рухливим іграм і спеціальним вправам.

Численні результати досліджень показують, що в умовах школи можна добиватися значного приросту всіх рухових якостей [1, 3]. Практикою фізичного виховання підтверджується, що успішний розвиток рухових якостей у молодших школярів викликає у них інтерес до виконання різних вправ, тому необхідно якомога більше урізноманітнювати засоби, методи і форми цієї роботи. У зв'язку з цим, на наш погляд, досить ефективним засобом комплексного вдосконалення рухових якостей є рухливі ігри, які можуть бути застосовані на уроках з фізичної культури.

Аналіз літератури показав, що рухливі ігри є ефективним засобом фізичного виховання та сприяють вихованню фізичних якостей.

ЛІТЕРАТУРА1. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания: [учебн.

для студ. фак. физ. культуры пед ин-тов] / Ашмарин Б.А. – М. : Просвещение, 1990. 287 с.

2. Былеева Л.В. Подвижные игры / Л.В. Былеева, И.М. Коротков, В. Г. Яковлев : [учебн. пособие для ин-тов физической культуры]. [4-е изд., перераб. и дополн]. М. : Физкультура и спорт, 1974. 208 с.

3. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников / Гужаловский А.А. – Мн. : Нар. асвета, 1978. – 88 с.

Махарін Юлія,студентка 5 курсу факультету

162


фізичного вихованняНаук. Керівник: С. М. Данило, ст. викл. (БДПУ)

РОЗВИТОК СПРИТНОСТІ ТА ШВИДКОСТІ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР ЯК ОДНІЄЇ

З ПЕРЕДУМОВ ЇХ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

Актуальність. В останній час фізичний розвиток дітей шкільного віку залишає бажати кращого. Доведено, що правильне формування рухової сфери дитини є фундаментом для гармонійного розвитку особистості, для найвищого розкриття та виявлення потенційних можливостей кожної людини, її здібностей і талантів. Важливо пам'ятати головне: вихована з дитинства потреба в рухах – запорука здорового життя підростаючого покоління [1, c.35]. Дитина не буде засмучуватись через те, що в неї не виходить та чи інша вправа тому, що в процесі гри учень менше загострює увагу на своїх недоліках, а навпаки хоче показати всі свої уміння та навички, також рухливі ігри допомагають займаючимся гармонійно розвиватися, як фізично так і інтелектуально.

Ступінь досліджуваності проблеми. Теоретично – методологічним підґрунтям для нашого дослідження стали роботи вчених щодо розвитку фізичних якостей зокрема спритності та швидкості, за допомогою рухливих ігор (О. Бауер, А. Демчишин, М. Ємельянова, В. Кузнєцов, І. Коротков).

Мета і методи дослідження. Мета дослідження – обґрунтувати ефективність впливу рухливих ігор на розвиток спритності та швидкості дітей молодшого шкільного віку. Методи дослідження – теоретичні – аналіз науково-методичної літератури, порівняння, систематизація педагогічних фактів, за допомогою яких зіставлялися теоретичні підходи у психолого-педагогічній літературі до проблеми розвитку спритності та швидкості учнів молодшого шкільного віку; емпіричні – тестування, педагогічне спостереження; статичні – поєднання кількісного та якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу із застосуванням методів математичної статистики та факторного аналізу, які були використані з метою обробки результатів педагогічного експерименту.

Сутність дослідження. Наше дослідження проводилося у два етапи. На теоретичному етапі визначена сфера і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна, методична література з даної теми; аналізувалася робота передових вчителів початкових класів у сфері використання рухливих ігор як засобу розвитку спритності та швидкості в молодших школярів. Експериментальний етап був пов’язаний із тим, що на основі напрацьованої інформації проводився формуючий експеримент, пов’язаний з розвитком спритності та швидкості на основі використання комплексу рухливих ігор, вивчалася їх ефективність та практична значущість. Експериментальне дослідження проводилося у Бердянській ЗОШ №4 І-ІІІ ступенів Запорізької області. Ним було охоплено 28 учнів третіх класів. Виявилося, що в рухливих іграх створюються найсприятливіші умови для розвитку спритності та швидкості. В експериментальному 3-б

163


класі ми впроваджували такі рухливі ігри для розвитку одних з найважливіших якостей людини – спритності та швидкості: “Космонавти”; “Чітко в ціль”; “За м’ячем супротивника”; [2, с. 8 – 12] і т.д. Метою узагальнюючого етапу експериментального дослідження стало визначення впливу рухливих ігор в ході занять з фізичного виховання на рівень спритності та швидкості дітей молодшого шкільного віку. Всі учасники експерименту були розділені на дві групи: контрольну – 14 учнів; експериментальну – 14 учнів. На початку експерименту в обох групах досліджуваних було проведене педагогічне тестування для визначення рівня розвитку спритності та швидкості учнів 9-10 років. В ході формуючого етапу експерименту уроки фізичного виховання в групах проводились за різними програмами. В контрольній групі уроки проводились на основі програмового змісту фізичної культури без використання рухливих ігор. В експериментальній групі зміст уроків будувався на основі використання рухливих ігор [3, с. 43]. Отримані результати тестування серед учнів третіх класів ЗОШ № 4 міста Бердянська свідчать про те, що показники розвитку спритності та швидкості збільшилися на 2% в експериментальному класі. Це вказує на те, що застосування підібраних нами рухливих ігор було ефективним для розвитку спритності та швидкості учнів молодшого шкільного віку, що сприяло покращенню їх фізичної підготовленості.

Основні висновки. Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчує, що рухливі ігри мають велике значення для розвитку спритності та швидкості у дітей молодшого шкільного віку та підвищення рівня їх фізичної підготовленості.

ЛІТЕРАТУРА1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г. С. Абрамова //

Деловая книга – Екатеренбург : 1999. – С. 35.2. Коротков І.М. Рухливі ігри в школі / І. М. Коротков // На допомогу

вчителям фіз. культури – Москва : Просвітлення, 1979. – С. 8 – 12.3. Лях В.И. Сенситивные периоды развития координационных

способностей детей 7-17 лет / В. И. Лях // Новые достижения по возрастной физиологии – Москва : 1984. – С. 43.

Митяненко Олексій,студент 5 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: С.В. Єфімов, викл. (БДПУ)

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ СПОРТИВНИМ ОРІЄНТУВАННЯМ НА РОЗВИТОК ВИТРИВАЛОСТІ ХЛОПЦІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Актуальність. Національна Доктрина розвитку фізичної культури і спорту в Україні орієнтує українське суспільство на формування розвитку фізичної культури і спорту. Вирішення цих завдань можливе за рахунок організації активного дозвілля та впровадження спортивного орієнтування,

164


як одного з засобів підвищення рівня фізичної підготовленості. [2]Спортивне орієнтування – вид спорту, суть якого полягає в

орієнтуванні на місцевості за допомогою карти, компаса та найшвидшого знаходження заданих контрольних пунктів. Для досягнення високого результату необхідно в рівній мірі володіти всіма компонентами: фізичною, технічною, тактичною, психічною та інтегральною підготовленістю. [1]

Поряд із заняттями спортом, користуючись лише картою й компасом, знаходячи в незнайомій місцевості контрольні пункти, можна розбудовувати фізичні якості, зокрема витривалість. Витривалість багато в чому визначає загальний рівень працездатності, в результаті раціонального розвитку витривалості можливе підвищення кардіореспіраторних можливостей, а відповідно і стану соматичного здоров'я підростаючого покоління.

Мета і методи дослідження. В результаті аналізу літературних джерел та оцінки Гарвардського степ-тесту визначити вплив занять спортивним орієнтуванням на розвиток витривалості хлопців середнього шкільного віку.

Сутність дослідження. На початку нашого дослідження була вивчена та проаналізована навчально-методична література з обраної тематики.

На другому етапі дослідження були підібрані дві групи учнів середнього шкільного віку: до першої групи ввійшли хлопці, які будуть займатися у гуртку зі спортивного орієнтування протягом 3 місяців, до другої групи – школярі, які не братимуть участь у гуртковій роботі.

В результаті аналізу вимірювання показників Гарвардського степ-тесту до та після експерименту можна побачити що результати фізичної підготовки хлопців середнього шкільного віку, які займаються спортивним орієнтуванням, підвищилися з рівня “нижче середнього” до “середнього”, а в хлопців, які не займалися у гуртку залишилися таким ж, тобто “погані”. Це свідчить про позитивний вплив тренувань зі спортивного орієнтування на розвиток витривалості. Результати зображені графічно на діаграмі (рис. 1., рис. 2).

Рис. 1. Результати учнів середнього шкільного віку, які займалися у гуртку зі спортивного орієнтування

165

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D1%81

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82


Рис. 2. Результати учнів середнього шкільного віку, які не займалися у гуртку зі спортивного орієнтування

Основні висновки. В результаті проведеного експерименту ми виявили позитивний вплив занять спортивним орієнтуванням на розвиток витривалості. Таким чином активне використання спортивне орієнтування для розвитку витривалості є доцільним.

ЛІТЕРАТУРА1. Грабовський Ю. Спортивний туризм / Грабовський Ю., Скалій О.,

Скалій Т.; навч. Посібник. – Київ : Богдан, 2008. – 304 с.2. Указ Президента України “Про Національну доктрину розвитку

фізичної культури і спорту” ( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1505/2005 ( 1505/2005 ) від 21.10.2005. Спорт сьогодні і завтра / За ред. Михайлушка Є.О. – К., 2005.

Морозов Антон,студент 3 курсу факультету фізичного вихованняНауковий керівник: Самсутіна Н.М., к.пед.н., ст. викладач

ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ

КУЛЬТУРИ

Постановка проблеми. Погіршення стану здоров’я підростаючого покоління підвищило вимоги до підготовки висококваліфікованих учителів фізичної культури, які мають сприяти формуванню традицій і культури здорового способу життя, престижу здоров’я, залученню учнів до активних занять фізичною культурою.

Н. Москаленко зазначає, що “розвиток сфери фізичної культури і спорту в значній мірі обумовлюється діяльністю висококваліфікованих кадрів” [1, с. 137]. Автор вважає, що “фізичне виховання в школі є складовою частиною навчально-виховного процесу” [1, с. 137]. На думку Н. Москаленко, “забезпечити таку організацію фізкультурно-спортивної роботи, яка відповідала б вимогам сьогодення, може вчитель, який

166


впевнено володіє сучасною психолого-педагогічною теорією і технологією професійної діяльності” [1, с. 137].

Мета дослідження. Визначити показники сформованості професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури.

Завдання дослідження. Провести аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури щодо з’ясування показників сформованості професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури.

Суть дослідження. Теоретичний аналіз наукових джерел [2, с.87] показав, що професійні функціональні компетентності учителя фізичної культури мають у своїй структурі спільні компоненти, які включають мотивацію до виконання професійних функцій учителя фізичної культури, систему знань, рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості, а також навички, необхідні для виконання загальнопедагогічних і специфічних функцій.

Тому основними структурними компонентами професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури нами визначено такі, як мотиваційний, когнітивний та діяльнісно-практичний.

Мотиваційний компонент професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури характеризується показником, який свідчить про наявність у студентів мотивації до виконання професійних функцій учителя фізичної культури.

Когнітивний компонент професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури характеризується показником, який свідчить про наявність у студентів знань, необхідних для виконання професійних функцій учителя фізичної культури.

Студент повинен оволодіти знаннями про значення і вплив фізкультурних занять на організм людини та її особистість; знаннями про значення фізичної культури для зміцнення здоров’я; знаннями про різноманітні форми занять з фізичного виховання; знаннями про методики розвитку фізичних якостей; знаннями про запобігання травматизму на уроках фізичної культури; знаннями про сучасні здоров’язбережувальні технології у фізичному вихованні школярів; знаннями про здоров’я і здоровий спосіб життя; знаннями про правила суддівства змагань з різних видів спорту.

Діяльнісно-практичний компонент професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури характеризується показником, який свідчить про наявність у студентів загальної фізичної підготовленості, спеціальних рухових умінь та навичок, умінь та навичок, необхідних для виконання загальнопедагогічних і специфічних функцій учителя фізичної культури.

Висновки. Таким чином, з’ясовано структурні компоненти професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури, до яких віднесено: мотиваційний, когнітивний та діяльнісно-практичний. Визначено показники сформованості компонентів професійних функціональних компетентностей учителя фізичної культури.

ЛІТЕРАТУРА1.Москаленко Н. В. Фізичне виховання молодших школярів : [монографія] /

Н. В. Москаленко. – Дніпропетровськ : Інновація, 2007. – 252 с.2. Самсутіна Н.М. Критерії, показники та рівні сформованості професійних

167


функціональних компетентностей майбутніх учителів фізичної культури / Н. М. Самсутіна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / за ред. С. С. Єрмакова. – Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2012. – №8. – С. 83-87.

Решетняк Віктор,студент 3 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: Л. М. Кравченко,к.хім.н., доцент (БДПУ)

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Актуальність. Сучасна людина протягом значного часу перебуває під дією штучних полів, створених електронними системами та системами електропостачання. Особливо інтенсивно входять у наше життя комп’ютерні й телевізійні системи, радіотелефони, різноманітна побутова техніка, але інформація про те, наскільки безпечними для здоров’я користувача є нові апаратні, програмні, мережеві розробки виявляється, як правило, недостатньою або відсутньою. Окрім того, серед професіоналів існує досить легковажне ставлення до даної проблеми.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз досліджень і публікацій показує, що електромагнітні поля, створені технічними системами, навіть у сотні разів слабші за природне поле Землі, небезпечні для здоров’я [1].

Мета і методи дослідження. Мета статті – окреслити можливі шляхи зменшення негативного впливу антропогенних електромагнітних полів на здоров’я сучасної людини.

Сутність дослідження. За частотою антропогенні електромагнітні випромінювання поділяють на: 1) низькочастотні 0,003Гц – 30кГц; 2) радіохвилі високочастотного діапазону (ВЧ) 30кГц – 300МГц; 3) радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ) 30 -300МГц; 4) надвисокочастотні (НВЧ) 300МГц – 300ГГц. Якщо розглядати небезпеки, які чекають на користувача радіотелефону, то з’ясується, що область опромінення під час роботи радіотелефону це передусім головний мозок та периферичні рецептори вестибулярного, зорового й слухового аналізаторів. При використанні сотових телефонів з робочою частотою 450- 900 мГц довжина хвилі випромінювання незначно перевищує розміри голови людини. В цьому випадку випромінювання поглинається нерівномірно. Розрахунки поглинутої енергії електромагнітного поля в мозку людини показують, що при використанні радіотелефону потужністю 0,6 Вт з робочою частотою 900 мГц питома енергія поля у головному мозку складає від 120 до 230 мкВт/см2

(норматив для користувачів сотових телефонів 100 мкВт/см2). Тому можна очікувати, що тривалий повторний вплив гранично допустимих доз випромінювання (особливо у дециметровому діапазоні хвиль) може призвести до зміни біоелектричної активності різних структур мозку і ,як наслідок, до розладу його функцій (наприклад, порушення довгострокової та короткострокової пам’яті). Випромінювання сотового телефону має складно

168


модульований характер, одна з компонент якого – низькочастотна. Але саме низькі (1 – 15 Гц) частоти відповідають ритмам мозку людини, і модульовані електромагнітні поля можуть вибірково подавляти або посилювати ці біоритми, примусово впливаючи на діяльність мозку.

Проблема впливу моніторів на людину визначається кількома факторами: великим обсягом відтвореної інформації та випромінюваннями різної природи. Дисплеї, сконструйовані на основі електроннопроміневої трубки , є джерелами електростатичного поля, м’якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного, видимого, низькочастотного, наднизькочастотного та високочастотного електромагнітного випромінювання. Електромагнітні поля біля комп’ютера (особливо низькочастотні) справляють певний вплив на людину. З’ясовано, що випромінювання низької частоти у першу чергу впливає на центральну нервову систему, спричиняючи головний біль, головокружіння, блювоту, депресію, безсоння, відсутність апетиту, виникнення синдрому стресу. Нервова система реагує навіть на короткі за тривалістю впливи відносно слабких полів: змінюється гормональний стан організму, порушуються біоструми мозку. Особливо страждають від цього процеси, пов’язані з навчанням і запам’ятовуванням. Низькочастотне електромагнітне поле може бути причиною шкірних захворювань, хвороб серцево-судинної системи та кишково-шлункового тракту; воно впливає на білі кров’яні тільця, що призводить до появ пухлин, у тому числі й злоякісних. Статистика свідчить, що праця за комп’ютером порушує нормальний хід вагітності, підвищує ймовірність викиду і часто є причиною появи на світ дітей з вадами розвитку.

Штучні поля, що генеруються технічними системами, як правило, мають антиприродну орієнтацію. Саме в цьому прихована причина несумісності штучних полів і живих організмів.

Висновки. На шляху до безпечних електромагнітних полів підхід, заснований на створенні технічних систем з властивим шкідливим фактором і наступним його усуненням, є мало перспективним. Принцип відповідності полів штучних систем полям природних об’єктів має лежати в основі проектування біобезпечних технічних систем, що гармоніюють з Природою. Окрім того, формування екологічної свідомості всіх верств населення є визначальною умовою безпечної життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Кравченко Л.М. Аналіз антропогенних електромагнітних

випромінювань та їх вплив на організм людини / Л.М.Кравченко, О.С.Кот // Збірник доповідей VIII Міжнародної наукової конференції “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”. – Донецьк, 2009. – С. 76-77.

Решетняк Віктор,студент 3 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: О.В Третяк, викл. (БДПУ)

169


ВПЛИВ РУХЛИВИХ ІГОР НА РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

У сучасному суспільстві виявляється протиріччя між вимогами фізичної підготовленості дітей і способом життя. Природні умови та навчання в школі обмежують рухову діяльність і не забезпечують необхідного режиму, що дозволяє більш значно підвищити рівень життєво необхідних рухових якостей [1].

Вчені які довели вплив рухливих ігор на розвиток фізичних якостей: О. Горьк, А. Макаренко. П. Лесгафт, Д. Хухлаєва та ін.

Метою нашого дослідження є пошук доцільних засобів і методів підвищення фізичної підготовленості учнів засобами рухливих ігор. Методи дослiдження: аналіз науково-методичної літератури.

Для більшості учнів, що займаються розумовою працею, характерні нервово-емоційні перевантаження, це є основною причиною зниження працездатності і високої захворюваності серед них. Слід підкреслити, що в сучасних умовах в профілактиці хвороб, зміцненні здоров'я і підвищення працездатності учнів, першорядну роль відіграє широке використання засобів і методів фізичної підготовки. Шкільний вік є відповідальним періодом життя учня у формуванні фізичного компонента здоров'я і культурних навичок, що забезпечують його зміцнення, удосконалення та збереження у майбутньому. Тому результатом фізичного виховання школярів молодших класів повинні стати високий рівень здоров'я та формування фундаменту фізичної культури майбутньої дорослої людини [2].

Протягом життя людина тісно пов'язана з грою, причому в період самого активного формування – в дитячі та юнацькі роки ігрова діяльність займає найбільше місце. Зміст ігор змінюється разом із ростом і розвитком дитини. Якщо на перших етапах ігрова діяльність носить спрощений характер, то пізніше вона значно збагачується як за формою, так і за змістом. Ці зміни визначаються зростаючою роллю свідомості в житті дитини. Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрова діяльність завжди пов'язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх однолітків.

В ігровій діяльності використовуються складні і різноманітні рухи, в яких можуть бути задіяні всі м'язи, що сприятиме гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Умови ігрового змагання вимагають від учасника досить великих фізичних навантажень. Почерговa зміна моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями, які потребують невеликого напруження, дозволяє гравцям виконувати великий обсяг роботи. Змінний характер навантаження відповідає віковим особливостям підростаючого організму і виявляє сприятливий вплив на діяльність функціональних систем організму.

170


Таким чином, за допомогою рухливих ігор розвиваються різноманітні рухові якості, і перш за все швидкість і спритність. Одночасно закріплюються й удосконалюються рухові навички; рухові якості проявляються повніше й різноманітніше. Рухові навички формуються гнучкими та пластичними.

ЛІТЕРАТУРА1. Кузнецов В.К. Вікові особливості розвитку спеціальних силових

якостей у лижників-гонщиків 11-18 років / / Теорія і практика фізичного виховання. – 1979. – № 3. – С.12-15.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология : [учеб. пособие для студентов ВУЗов] / Ермолаев Ю.А. – М., 1985. – 80 с.

Сахно Ольга,студентка 2 курсу факультету фізичного вихованняНауковий керівник: С. М. Хатунцева, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ФІЗІОЛОГІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

Актуальність. Найбільш загальним проявом життєдіяльності організму, основним засобом пристосування його до зовнішнього середовища є рухова діяльність. Оскільки в мозку наявні центральні моторні програми, тому залишається актуальним вивчення нервових структур, в яких вони зберігаються та їх фізіологічних механізмів.

Ступінь досліджуваності проблеми. Дослідники такі, як М. Бернштейн, П. Анохін, Ч. Шеррінгтон, І. Павлов, А. Батуєв накопичили експериментальні факти, що підтверджують реальне існування двох механізмів управління рухом: за допомогою центральних моторних програм і за допомогою зворотної аферентації, що використовується для безперервного контролю і корекції виконуваного руху. На принципову роль зворотної аферентації в регуляції руху і поведінки в цілому вказували М. Бернштейн, П. Анохін, І. Павлов. Значення аферентних систем для контролю за мотонейронами спинного мозку було показане англійським фізіологом Ч. Шеррінгтоном. На основі дослідів з умовними рефлексами І. Павлов встановлює, що моторна кора одержує сенсорні проекції від рецепторів м'язової і суглобової чутливості.

Метою нашої роботи є вивчення механізму виникнення рухів. Сутність дослідження. Фізіологічною основою рухових навичок є утворення і

закріплення динамічного стереотипу в корі великих півкуль головного мозку. Оскільки динамічний стереотип – порівняно стійка система тимчасових умовно рефлекторних зв’язків у корі головного мозку, в процесі життєдіяльності людини він утворюється при багаторазовому повторенні одних і тих же впливів зовнішнього середовища. Динамічні стереотипи, що лежать в основі рухових навичок, не є

171


постійними. Вони дуже рухливі і варіативні. Тому, завдяки цьому спортсмен має можливість будувати різні варіанти рухового акту, зберігаючи основу набутої рухової навички. Існує два види рухових функцій: підтримка положення тіла і власне руху. У природних умовах відділити їх один від одного неможливо, оскільки рух без одночасного утримання певної пози також неможливий, як і утримання пози без руху. Виокремлюють три групи нейронів, що послідовно залучаються до процесу здійснення умовно-рефлекторного рухової навички. Всі три популяції нейронів реєструються в тім'яній та в лобовій корі. Перша група нейронів реагує на просторові властивості умовного подразника. Друга група нейронів змінює свою активність тільки в період відстрочення, по-різному реагуючи на умовний сигнал. Третя група нейронів реагує в пусковий період програми.

Дослідники припускають, що сенсорні нейрони передають інформацію другій групі нейронів, що відповідають за короткочасну пам'ять і збуджуються протягом всього періоду відстрочення, зберігаючи тим самим одержану інформацію. Третя група нейронів – нейрони моторних програм. Більшість нейрофізіологів зазначають, що мозочок виконує різні програми рухів, а потім і зберігає їх. У ньому зберігаються програми складних і автоматично виконуваних рухових актів, які сформувалися за життя і людини [2, с. 4]. Виказане припущення, що зберігання інформації в мозочку здійснюється на модифікованих синапсах клітин Пуркиньє. Проте слід мати на увазі, що функції мозочка не зводяться тільки до створення і зберігання моторних програм. Показано, що частота розрядів нейронів проміжного ядра мозочка корелює із швидкістю здійсненого руху. Крім того, мозочок вважають центром координації різних рухових актів, органом рівноваги і регуляції м'язового тонусу. Поряд з мозочком важливе значення мають базальні ганглії, вважають, що вони мають відношення як до зберігання програм природжених рухових актів, так і рухових автоматизмів [1, с. 373].

Моторну кору розглядають як центральну структуру, що управляє найтоншими рухами, посилає свої сигнали до мотонейронів спинного мозку. Саме в моторній корі будується кінцевий варіант моторного управління рухом. Моторна кора використовує обидва принципи управління: контроль через оберти сенсорного зв'язку і через механізм програмування. Це досягається тим, що до неї сходяться сигнали від м'язової активності, від сенсомоторної, зорової і інших відділів кори, які використовуються для моторного контролю корекції руху. Крім того, до моторної кори конвергують сигнали, пов'язані з програмуванням руху з передніх відділів кори і підкірки.

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок що, управління і контроль над рухом включає обробку інформації, одержуваної через прямі і зворотні зв'язки між передніми відділами кори, моторною корою, мозочком, базальними гангліями, а також стовбуром мозку і спинним мозком. Важлива роль належить пропріорецептивній і екстерорецептивній аферентації. Рухова система організована за ієрархічним принципом з поступовим збільшенням складності сенсомоторної інтеграції.

ЛІТЕРАТУРА1. Бернштейн Н. А. Фізіологія рухів і активність / Бернштейн Н. А. – М.

: Наука, 1990. – 373 с.2. Донський Д. Д. Психосоматичні механізми управління руховими діями

172


людини / Донський Д. Д., Дмитрієв С. В. // – Теорія і практика фізичної культури. – К, 1999, – № 9. – С. 4.

Семенченко Аліна,студентка 1 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освітиНауковий керівник: Н.Б. Сопнєва, к. пед. н., доцент (БДПУ)

РОЛЬ СПАДКОВОСТІ, КОНСТИТУЦІЇ, ВІКУ ТА СТАТІ У ВИНИКНЕННІ ЗАХВОРЮВАНЬ

Вплив спадкових, конститутивних, вікових та статевих особливостей людського організму на захворюваність – явище значуще для профілактики виникнення захворювань. Дослідження ролі перелічених особливостей надасть основу для проектування і створення відповідних профілактичних та лікувальних заходів.

Робота містить в собі вступ, шість розділів та висновки. У вступі обґрунтовано актуальність та мету заданої теми, виділені

основні завдання,методи та об’єкти дослідження. Метою даного дослідження є вивчення впливу спадковості, конституції, віку, статі на захворюваність та взаємодія цих особливостей з зовнішнім середовищем людського організму. Об’єктом дослідження було обрано групи людей, що відрізняються за віковими, статевими та конститутивними ознаками

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання та обрані відповідні їм методи:

1. Розділити групи за віком, статтю, конститутивними та спадковими особливостями. Виконання цього завдання відбувалося методом порівняння основних характеристик, притаманним цим групам.

2. Визначити групи генетичного ризику та умови можливого прояву спадкових хвороб.

3. Визначити типи конституцій серед об’єктів. Для виконання цього завдання був обраний метод антропометрії, що дав змогу класифікувати об’єктів шляхом вимірювання основних показників та порівняння з стандартами.

4. Дослідити середовища життєдіяльності об’єктів, психологічний фон та рівень стресових ситуацій середовища, що досягалося методом спостереження.

5. Дослідити частоту захворюваності серед обраних груп, порівняти результати зі статистичними даними за останні роки. Для виконання завдання було взято статистику захворюваності за 2008 – 2012 роки та порівняно з опрацьованою статистикою досліджуваних груп.

6. Створити рекомендації щодо профілактики захворюваності серед населення на основі отриманих результатів. Оптимізувати дані рекомендації.

Друга частина роботи містить в собі дослідження впливу вікових

173


особливостей на захворюваність. Кожний віковий період людини характеризується ступенем розвиненості організму та стійкості до хвороботворних факторів.

Третій розділ описує вплив статевої приналежності на стійкість до захворювань. Досліджуються теорії про більшу витривалість чоловічого організму, ніж жіночого.

Четвертий розділ досліджує роль кожного з типів конституції як у захисті,так і у чутливості до збудників хвороб, крім цього, було встановлено, що порушення конституційного складу також призводить до захворювань різних органів та систем органів.

П’ятий розділ описує вплив спадковості на захворюваність. Визначена роль генетичного ризику, спадкових хвороб, мутацій та вплив зовнішніх і внутрішніх спадкових ознак.

Шостий розділ містить узагальнення щодо взаємодії чинників захворювань між собою та з навколишні середовищем життєдіяльності людини, наводить статистичні дані частоти захворюваності серед обраних груп, рекомендації щодо профілактики захворювань, зумовленими спадковими, конститутивними, віковими або статевими факторами.

За отриманими результатами були зроблені такі основні висновки:1) Середовище існування має безпосередній зв'язок з

хвороботворними факторами і вплив на виникнення та перебіг захворювань.

2) Кожен тип конституції, віковий період, статева належність характеризується схильністю до певних груп захворювань.

3) Конституція, вік, стать, спадковість, по відношенню до виникнення захворювань, взаємозалежні та співпрацюють у тісній взаємодії з середовищем життєдіяльності людини.

ЛІТЕРАТУРА1. Грибан В.Г. Валеологія: навчальний посібник / В.Г.Грибан – К.:

Центр навчальної літератури, 2005. – 256 с.2. Петленко В.П. Основы валеологии. Книга первая / В.П.Петленко.

– К. : “Олимпийская литература”, 1998. – 433 с.

Сільченко Ганна,студент 4 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: О. Ю. Дорошенко, викл. (БДПУ)

МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З ВПРОВАДЖЕННЯ

ЗДОРОВ’ЯФОРМУЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність. В Україні об’єктивно склалися такі несприятливі соціально-економічні та соціально-педагогічні умови як важка екологічна ситуація, інформаційне перенасичення та інтенсифікація навчального процесу, які привели до погіршення стану здоров’я дітей різного віку,

174

http://uchebnikfree.com/page/chitay/uchebnik/uch-8.html

http://uchebnikfree.com/page/chitay/uchebnik/uch-8.html


негативного ставлення їх до основних принципів здорового способу життя. За оцінкою фахівців, приблизно 75% хвороб дорослих є наслідком умов життя в дитячі та юнацькі роки. Майже 90% учнів мають відхилення у стані здоров’я, а більше 50% – незадовільну фізичну підготовку [1, с. 26].

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз наукової літератури свідчить про різні підходи до покращення підготовки фахівців фізичного виховання: удосконалення спортивно-педагогічної підготовки спеціалістів вивчали О. Демінський, С. Єрмаков, Г. Максименко та ін.; теоретико-методичну основу професійної підготовки вчителів фізичного виховання розглядали Т. Круцевич, В Платонов, Л. Сущенко, Б. Шиян та ін. У колі наукових пошуків можна також виокремити дослідження, які стосуються власне формування культури здоров’я різних груп населення: В. Горащука, Г. Кривошеєвої, С. Лебедченко, А. Магіна, О. Мельника, Ю. Хмєлєвського та ін.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати основні критерії мотиваційного компоненту підготовки майбутніх учителів фізичної культури мотивації до впровадження здоров’ яформуючих технологій.

Методи дослідження – аналіз, порівняння та узагальнення літературних джерел з даної проблеми.

Сутність дослідження. Психологічний словник визначає мотив як спонукання до діяльності, пов’язане з задоволенням потреб суб’єктів, основна причина, якого знаходиться в основі вибору дій та вчинків особистості [2, с. 246].

В якості мотиву називались найрізноманітніші психологічні феномени, такі як:

- наміри, уявлення, ідеї, почуття (Л. Божович); - потреби, нахили, спонукання, схильності (X. Хекхаузен); - бажання, звички, думки, відчуття обов’язку (П. Рудик); - морально-політичні настанови (Г. Ковалев); - психічні процеси, стан та властивості особистості (К. Платонов).Мотиваційний компонент визначається рівнем сформованості у

майбутніх учителів фізичної культури мотивації до виконання функцій учителя фізичної культури з впровадження здоров’ яформуючих технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл:

- формуванню позитивної емоційної настанови на здоровий спосіб життя, вироблення почуття відповідальності у дотриманні здорового способу життя;

- позитивного ставлення майбутніх учителів фізичної культури до власного здоров’я і школярів як до найвищої цінності;

- формування мотиваційно-цінного ставлення до формування культури здоров’я школярів;

- виявлення цілеспрямованого професійного інтересу до здоров’я дітей і власного, пошук найбільш ефективних здоров’яформуючих технологій для формування, збереження, зміцнення здоров’я;

- постійна потреба в дотриманні здорового способу життя, саморозвитку, самовдосконалення;

- формування мотивації на досягнення успіху в організації здоров’яформуючої роботи і бажання досягти належного рівня

175


здоров’яформуючої компетентності.Основні висновки. Негативні тенденції у стані здоров’я населення

України призводять до зростання числа школярів, які віднесені до підготовчої та спеціальної медичної групи. Сучасний учитель фізичної культури має можливість повною мірою сприяти вихованню повноціної здорової молоді, формувати в неї високий рівень культури здоров’я.

Мотиваційний компонент видіграє важливу роль у формуванні майбутніх учителів фізичної культури до виконання функцій учителя фізичної культури з впровадження здоров’ яформуючих технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл.

ЛІТЕРАТУРА1. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников

(теория и практика). – Луганск: Альма-матер, 2003. – 376 с.2. Психологический словарь / [Давыдова В.В., Запорожец А.В., Ломов

Б.Ф. и др.]; под. ред. В.В.Давыдова. – Науч.-исслед.ин-т общей и педагогической психологи Акад. пед. наук СССР. – М.: Педагогика, 1983. – 448с.

Траулина Наталья,студентка 3 курса Научный руководитель: Г.А.Дорофеева,доцент (Таганрогский государственныйпедагогический институт имени А.П.Чехова)

ПРОФИЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМА У БЕГУНОВ НА СРЕДНИЕ И ДЛИННЫЕ ДИСТАНЦИИ

Актуальность исследования.Профилактический опыт мышления по поводу тренировочной и соревновательной деятельности у тренеров и спортсменов должен быть приоритетным.

Степень исследования проблемы.В спорте много проблем, и одна из них – это травматизм. Спорт как напряженная, активная деятельность, связанная с рядом экстремальных ситуаций.для того чтобы физическая культура и спорт несли свою оздоровительную функцию необходимо соблюдать определенные условия. Эти условия заключаются, прежде всего, в отсутствии физической и эмоциональной перегрузки, в нормировании тренировочных нагрузок, их оптимальности, неуклонном следовании спортивному (здоровому) образу жизни, соблюдении режима быта, питания и т.п.

По мнению тренеров сборной команды страны по видам выносливости (В. Евстратов; С. Епишин; Ю. Кулаков 2006) [1, с. 15], проблема тут не только втом, что лидеры сборной не могут проявить себя, но и в низких результатах вбеге на средние и длинные дистанции в стране в целом. Это объясняется, в первую очередь, большой загруженностью юных атлетов соревнованиями (Попов В. 2005). Многие юные спортсмены “закрывают” одновременно юношеские, юниорские и взрослые календари.Другая причина – частые ошибки в работе тренеров, нарушающих принципыпостепенности, применяющих форсированные методы тренировки, либо “взрослые” нагрузки в работе с юношами и особенно – с юниорами.

176


Исследований по этому вопросу явно недостаточно (Ю. Травин 2006; В. Кулаков 2006). По мнению ряда специалистов (Ю. Травин 2006; В. Куличенко 2008; В. Горшков 2003, А. Якимов 2006) [1, с.34] данное положениена современном этапе развития бега на средние дистанции не в состоянииобеспечить должного уровня подготовки бегунов в достижении результатовмирового класса.

В этой связи тренировочныенагрузки в юношеском спорте не должны быть максимальными. И как указывает Д. Суслов (2009), каждому уровню спортивных достижений долженсоответствовать свой уровень объемов и интенсивности тренировочных нагрузок.

Цель исследования: обобщить опыт работы ведущих специалистов по вопросам профилактики травматизма при занятиях легкой атлетикой.

Методы исследования: синтез, анализ, сопоставление, анкетирование, опрос.Сущность исследования.К основным средствам и методам

профилактики травматизма, разработанных по рекомендациям ведущих тренеров по легкой атлетике можно отнести следующее:1.Преодоление причин, обуславливающих травматизм. Все лица, занимающиеся бегом, должны предварительно пройти осмотр у спортивного врача. Дистанцию бега следует увеличивать постепенно и последовательно. Совершенно обязательным является выполнение санитарно-гигиенических требований, прохождение регулярного врачебного контроля. 2.Правильная организация тренировочных занятий. 3.Укрепление мышц голени, бедра и связочного аппарата коленного и голеностопного суставов. 4.Подбор наиболее рациональных (с учетом индивидуальных особенностей спортсмена) упражнений для совершенствования специальной физической подготовки. 5.Постоянный контроль состояния здоровья. 6.Использование средств восстановления. 7.Подготовка и осмотр места для беговых упражнений. 8.Соблюдение гигиенических требований, предъявляемых к одежде и обуви, в зависимости от метеорологических условий.

Выводы. 1.В легкой атлетике, в частности у бегунов на средние и длинные дистанции, острые травмы опорно-двигательного аппарата составляют 24% всей патологии, хронические – 76%.2.Среди травм преобладают повреждения нижних конечностей – 80%, травмы верхних конечностей составляют – 2%; туловища и головы -18%.3.Анализ обращаемости за специализированной помощью показал, что основной контингент пациентов приходится на возраст 15-24 года (70%), выявлена также неодинаковая обращаемость по половому признаку.4.Согласно результатам анкетирования выяснилось, что наибольший процент травматизма – 54% приходится на соревновательный период, 36% – на подготовительный и 10% на переходный период.5.Основные направления профилактики травматизма в легкой атлетике:укрепление мышц верхних и нижних конечностей;укрепление миоэнтезического и капсульно-связочного аппарата;правильная методика и организация учебно-тренировочных занятий и соревнований;выполнение правил гигиены и учет результатов врачебного контроля.

ЛИТЕРАТУРА1.Башкиров В.Ф. Профилактика травм у спортсменов./ В.Ф Башкиров.

– М. : Физкультура и спорт, 2007. – С.3-55

177


2.Бирюков А.А. Средства восстановления работоспособности спортсмена / А.А. Бирюков, К.А. Кафаров. – М. : Физкультура и спорт, 2008. – С.152

3.Геселевич В.А. Характеристика спортивного травматизма. (Легкая атлетика)/ В.А. Геселевич. – М. : Физкультура и спорт, 2011. – С.76-77

Трюхан Ольга,студентка 6 курсу Інституту філології та соціальних комунікаційНаук. керівник: С. І. Жульова, к. пед. наук (БДПУ)

ЗЕМЛЕТРУС: ДІЇ НАСЕЛЕННЯ Й РЯТУВАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ПІД ЧАС І ПІСЛЯ ЗЕМЛЕТРУСУ; МАСШТАБИ НЕБЕЗПЕКИ

Стихійні лиха є небезпечними явищами, процесами природного походження, наслідки яких несуть шкоду матеріальним цінностям, об’єктам народного господарства, системам життєдіяльності населення. Причини виникнення та інтенсивність розвитку, розміри збитків специфічні для кожного різновиду цієї групи надзвичайних ситуацій, спільними властивостями виступають велика територія ураження, сильна психологічна дія на населення й руйнівний вплив на навколишнє середовище. Землетрус – один з найнебезпечніших видів стихійних лих.

Питання щодо місця землетрусу серед інших надзвичайних ситуацій, характер явища і способи ліквідації його наслідків досліджувалися такими науковцями, як Ю. Дмітрієв, Ю. Єлін, О. Ємченко, М. Зерова, М. Стеблюк та ін. Наше дослідження спрямоване на поєднання теоретичного базису проблеми й фактичних даних.

Мета роботи – проаналізувати необхідні дії населення й сил цивільного захисту (далі – ЦЗ) під час і після землетрусу, окреслити масштаби небезпеки цього явища. Предметом є теоретичний і фактичний матеріал, об’єктом – інформація про порядок порятунку населення, ліквідації наслідків землетрусу, сучасні дані щодо негативного впливу стихійного лиха.

Землетруси – це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень, розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі [3, с. 56]. Глибина осередку землетрусу в середньому – 60 км, але може сягати й глибини у 700 км.

Поводження населення під час землетрусу має першою й найголовнішою умовою збереження спокою, паніка заважатиме раціональним, акуратним і доцільним діям. У висотній споруді забороняється вихід до сходів або ліфта. Найбільшу небезпеку представляють предмети, уламки, фрагменти конструкції будівлі, електричні дроти. Балконний чи дверний отвір – найміцніші елементи будинку, тому треба рухатися до них, після закінчення поштовхів швидше вийти на відкритий простір. При знаходженні на вулиці під час землетрусу потрібно відійти на безпечну відстань від споруд (далі, ніж висота будівлі), уникати

178


перебування біля об’єктів господарської діяльності, у яких містяться вубохо- й пожежонебезпечні, вибухові, отруйні речовини.

Заходи сил ЦЗ при загрозі землетрусу мають на меті створення умов для проведення рятувальних й інших невідкладних робіт, допомогу постраждалим, зменшення втрат. При виникненні характерних ознак цього стихійного лиха приводяться в готовність штаби, служби й формування ЦЗ, повідомляються керівники, власники й спеціалісти підприємств, господарств, установ, що локалізовані в зоні ураження. Має місце оповіщення населення про виникнення загрози, роз’яснення правил поведінки, організація спостереження за такими характерними особливостями землетрусу, як підняття рівня води, рух селевого потоку, зсув, стан дамб, гребель, загат, мостів.

Після землетрусу здійснюється пошук постраждалих під завалами, надання їм першої медичної допомоги, психологічної підтримки, забезпечення подальшого лікування, оцінка обстановки. Сили ЦЗ забезпечують огляд будівель, перевірку загрози пожежі, обвалу споруд, витікання газу, стану електро-, газо-, і водопостачання.

Фактичні дані свідчать, що наслідки землетрусу іноді досягають жахливих масштабів. Так, лише в цьому році біля берегів Індонезії, Нової Зеландії, о. Тайвань, на південно-заході Турції відбувалися землетруси магнітудою 6,7, 5,0, 6,5, 6,1 відповідно. В італійській області Емілія-Романья у травні 2012 року мали місце два руйнівних землетруси магнітудою 6,0 і 5,8. Наслідками стало руйнування сотень домів, будівель і пам’ятників архітектури, загибель 26 і поранення 400 чоловік. Матеріальна шкода склала 5 млрд. євро. У липні 2012 року відбувся землетрус магнітудою 4,3 на півночі Італії, що тривав близько години. Від серії цих природних явищ в китайській провінції Юньнань у вересні 2012 року постраждало 740 тисяч чоловік, а економічні втрати склали 551 млн доларів [1; 2].

Таким чином, землетруси охоплюють великі території й характеризуються руйнуванням будівель, споруд і конструкцій, загибеллю людей, виникненням пожеж і аварій, затопленням населених пунктів. Дії населення й сил ЦЗ мають відбуватися без паніки, організовано й оперативно для уникнення або зменшення негативних наслідків стихійного явища.

ЛІТЕРАТУРА1. Вести. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL :

http://www.vesti.ru/. 2. Новости по теме “Природные катаклизмы” Украины [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : URL : http://focus.ua/theme/116/page/2/. – Фокус.UA.

3. Стеблюк М. Л. Цивільна оборона: підручник / М. Л. Стеблюк. – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання, 2004. – 490 с.

Фоменко Юлія,студентка 2 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник : Орловська В.В.,

179

http://focus.ua/theme/116/page/2/

http://www.vesti.ru/


старший викладач (БДПУ)

АЛЕРГІЯ ОДНА З НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ ПЕДІАТРІЇ

Актуальність. Алергія одна з найактуальніших проблем педіатрії. Поширеність її у всьому світі росте з кожним роком і приблизно кожні 10 років подвоюється. У кожної третьої людини на Землі відзначаються ті або інші форми алергії. Якщо збережеться така тенденція, то до 2015 року, за даними ВООЗ, половина жителів Європейського континенту страждатиме алергією в тій або іншій формі.

Ступінь досліджуваності проблеми. Алергія – це захворювання імунної системи, що виражається в надчутливості на яку-небудь речовину і гіперзахисну реакцію на нього.Алергічні захворювання – це дерматити, токсикодермія, екзема, сверблячкові захворювання і професійні дерматози. Алергічні захворювання належать до найбільш поширених в дитячому віці. Ця цифра росте з кожним роком. Приблизно кожна четверта-п'ята дитина страждає від алергічних проявів. Найбільш висока поширеність алергічних хвороб спостерігається серед дітей, які мешкають у великих містах, особливо з високим рівнем забруднення повітряного середовища хімічними продуктами промислового виробництва і автомобільного транспорту.Згідно з останніми статистичними даними в одному місті Києві налічується близько 20 тисяч дітей з алергічними захворюваннями, серед них найбільше хворих з бронхіальною астмою, алергічними ренітами[2].

Мета і організація дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми алергічних захворювань у дітей.

В Україні дослідження за програмою “ISAAC” вперше розпочаті національним центром в 1997 році, який був організований на кафедрі соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я ХДМУ (ректор університету акад. А. Циганенко, зав. кафедри проф. Н. Галічева). Національним центром була проведена організаційно-методична робота (переклад методики, адаптація ії до умов України). У результаті проведеного дослідження встановлено, що загальна поширеність симптоматичних проявів бронхіальної астми склала 111,2 на 1000 дітей, алергічного риніту – 178,8%, атопічного дерматиту – 55,5%.Серед дітей міської місцевості симптоматичні прояви зустрічалися частіше, ніж сільської: відповідно астма – 125,4% і 98,3%, алергічний риніт – 199,5% і 160,2%, атопічний дерматит 68,6% і 43,8% . Ще одне дослідження проводилося в лікарні Університету міста Падуя за участю 107 маленьких пацієнтів і їх батьків. Воно показало, що діти, які не отримують достатню кількість вітаміну D, можуть піддаватися підвищеному ризику розвитку алергії. Вчені з Нью-Йорка вивчили рівні вмісту вітаміну D в крові більш ніж у 3 100 дітей і підлітків, а також у 3 400 дорослих. В результаті не було виявлено ніякого зв'язку між низьким вмістом вітаміну D у дорослих і алергією. Проте, зв'язок був значним у дітей і підлітків. Усі учасники здали аналіз крові на вимір рівня імуноглобуліну – білок, який виробляється, коли імунна система реагує на алергени. Результати показали, що діти і підлітки у віці від 1 до 21 року з низькими рівнями вітаміну D були чутливі до 11 з 17 алергенів, у тому числі

180


до екологічних і харчових[1]. Сутність дослідження. Проведене порівняння наших даних з даними 57

країн світу дозволило зробити висновок, що рівень поширеності симптоматичних проявів бронхіальної астми, алергічного риніту та атопічного дерматиту в Україні має середньоєвропейський рівень. Поширеність симптоматичних проявів астми серед дітей 13-14 років у різних країнах світу коливається в межах від 2,1% до 32,2%, у середньому складаючи 13,8%. В Україні цей показник склав 11,6 випадків на 100 обстежених.

Чинниками, сприяючими розвитку алергії, є: спадкова схильність; несприятливий вплив довкілля; особливості харчування матері в період вагітності; живлення в дитячому віці; супутні захворювання[3].

Висновки. Одже, алергія одна з найактуальніших проблем педіатрії, яка буде досліджувати ще багатьма науковцями. Ступінь досліджуваності проблеми залишаеться відкритим питанням сьогодення в медицині. Характер медикаментозної терапії залежить від клінічних проявів окремих нозологічних форм. Дієтотерапія є найбільш ефективною при лікуванні дітей раннього віку.

ЛІТЕРАТУРА1. Вельтищев Ю. В.Атопічна алергія у дітей. / О.Б.Святкина,

Ю. В. Вельтищев // Рос. вісник педіатрії. – 1995. – 4–10 с. 2. Ласиця О. А. Алергічні захворювання/ О. А Ласиця. – за ред.

П.С. Мощича. – К.: Здоров’я, 1994 . – Т. 1. – 654 с.3. Пыцкий В.И. Аллергические заболевания. / А.В.Артомасова,

Н.В.Адрианова ,В.И. Пыцкий. – М: Триада-Х, 1999. – 470 с.

Халак Катерина,студентка 4 курсу факультетуфізичного вихованняНаук. керівник: Осіпов В.М., к.н.фіз.вих.та спорту, доцент

ВЕГЕТО-СУДИННА ДИСТОНІЯ ТА МЕТОДИ ЇЇ ЛІКУВАННЯ

Актуальність. Вегетосудинна дистонія (ВСД) – стан, що характеризується порушенням вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції. Це синдром, який виникає за багатьох видів патології [1].

Ступінь досліджуваності проблеми. Вегетосудинна дистонія – найбільш розповсюджений розлад серцево-судинної системи, який виявляється у 15-30 % дітей. У 33 % із них він зберігається у наступні періоди життя, у 17-20 % – прогресує. У 7,3-12,5 % дітей спостерігаються кризи [2].

Мета і методи дослідження. Мета нашого дослідження – розглянути етіологію, патогенез та методи лікування вегетосудинної дистонії.

Сутність дослідження. У структурі вегетативної нервової системи (ВНС) розрізняють сегментарний і надсегментарний відділи. До першого належать вегетативні центри стовбура головного та спинного

181


мозку:мезенцефалічний (парасимпатичний), бульбарний (парасимпатичний), тораколюмбальний (симпатичний), сакральний (парасимпатичний).Вищий вегетативний центр організму – гіпоталамус. Лімбіко-гіпоталамо-ретикулярний комплекс забезпечує ерготропні (пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища – холоду, голоду, енергетичне забезпечення психічної та фізичної діяльності, контроль за перебігом катаболічних процесів) і трофотропні дії (регуляція анаболічних процесів, анафілактичні реакції, підтримка гомеостазу).

Виникненню ВСД сприяють деякі спадкові та набуті фактори. До головних спадкових факторів належать: спадкова схильність до ВСД: конституційні особливості діяльності ВНС, спадкова дизавтономія, підвищена чутливість судин до гуморальних впливів; вади розвитку центральної нервової системи; вади розвитку залоз внутрішньої секреції; характерологічні особливості, пов’язані з типом реагування на стрес. Набутими факторами, які впливають на стан надсегментарних вегетативних центрів є: асфіксія або пологова травма, за яких ушкоджуються вегетативні центри кори головного мозку, гіпоталамуса, судинні сплетення; пологові ушкодження шийного відділу хребта; травми черепа, інфекції, інтоксикації; психоемоційне перевантаження; гормональний дисбаланс в організмі під час пре- та пубертатного періодів; порушення режиму дня (гіподинамія, невисипання), неповноцінне харчування тощо; часті інфекційні захворювання, осередки хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс); метеорологічні впливи. Внаслідок вегетативної дисфункції порушується іннервація внутрішніх органів, що обумовлює дискінезію шлунково-кишкового тракту, функціональні кардіопатії, судинні дистонії. При ушкодженні структур ВНС виникають морфологічні зміни (спазм судин), які пов’язані з виділенням медіаторів (норадреналін, ацетилхолін, серотонін), гормонів надниркових залоз. Для визначення ступеня та характеру вегетативних порушень, з’ясування стану периферичного та мозкового кровообігу доцільно проводити певні обстеження. Вивчення вегетативного гомеостазу включає визначення вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та забезпечення діяльності. Вихідний вегетативний тонус, який характеризує стан ВНС у період відносного спокою, визначають за таблицею О. Вейна та співавторів (1981) з урахуванням ознак порушення органів і за даними ЕКГ та кардіоінтервалографії.

Основні висновки. Лікування ВСД проводять з урахуванням типу ВСД. Лікування включає комплекс немедикаментозних і медикаментозних засобів. Велике значення має нормалізація фізичних навантажень, відпочинку, режиму дня. До раціону дітей з симпатикотонією включають харчові продукти, що містять солі магнію. Ці солі мають судино-розширювальну, антиспастичну дію. До таких продуктів належать: гречана, вівсяна, пшенична крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, петрушка. З їжі виключають соління, маринади, прянощі. Дітям із ВСД показані лікувальні ванни: хвойні, які надають седативний, гіпотензивний, діуретичний вплив (на курс 10-12 ванн щодня або через день); кисневі ванни; хлоридно-натрієві ванни, які покращують центральний та периферичний кровообіг,

182


нормалізують тонус судин, функцію нирок, процеси обміну; заспокійливі ванни з відварами нагідків, череди, шавлії, валеріани, хмелю, липи, які нормалізують діяльність ЦНС та сон дитини. З водних процедур застосовують теплий дощовий, циркуляційний душ. Курс 12-15 сеансів. При ваготонії показані кисневі, перлинні, радонові ванни. За відсутності ефекту від перелічених заходів необхідно переходити до медикаментозної терапії.

ЛІТЕРАТУРА1. Вейн М.А. Вегетативные расстройства / М.А.Вейн. – М: Медицина,

2003. – 746 с.2. Леженко Г.О. Вегетативні дисфункції у дітей. Патогенез,

діагностика і терапевтична тактика / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова // Дитячий лікар: наук.-прак. жур. для педіатрів. – Киїів, 2011. – №4. – С. 20-32.

Халак Катерина,студентка 4 курсу факультетуфізичного вихованняНаук. керівник: Осіпов В.М., к.н.фіз.вих.та спорту, доцент

РЕАКЦІЯ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ НА ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ В ПІДЛІТКІВ З ВЕГЕТАТИВНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Актуальність. Синдром вегетативної дисфункції є одним з найбільш поширених патологічних станів серед усієї соматичної патології підліткового віку та за своєю поширеністю поступається лише ГРВІ. Останнім часом спостерігається збільшення поширеності вегетативних дисфункцій серед дітей, що можна пов’язати з погіршенням екологічної ситуації, збільшенням навантаження в школі, зменшенням кількості дітей, які тренуються в спортивних секціях, та іншими подібними причинами. З огляду на цю проблему й була визначена тема нашого дослідження.

Ступінь досліджуваності проблеми. Поширеність вегетативних розладів, за даними деяких авторів, становить від 20 до 56% від усіх захворювань дитячого віку. Найчастіше симптоми вегетативної дисфункції спостерігаються у підлітків; їхня частота в популяції хлопчиків, за даними різних авторів, коливається від 54,6 до 72,6%, а серед дівчаток від 62,4 до 78,2%, що зумовлено пубертатною гормональною перебудовою організму, напруженням функціонування різних органів і систем та значним розумово-фізичним навантаженням [1].

Мета і методи дослідження. Мета нашого дослідження – вивчити реакцію системи кровообігу на фізичне навантаження в підлітків з вегетативною дисфункцією для занять оздоровчою фізкультурою.

Методи дослідження включали вимірювання артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС) до і після дозованого фізичного навантаження (степергометрія 3 хв) з подальшим розрахунком вегетативного (ВІ) і серцевого (СІ) індексів [2]. У дослідженні приймали

183


участь школярі 14-16 років, у яких спостерігалися вегетативні розлади.Сутність дослідження. Результати дослідження показали, що вихідний

вегетативний стан підлітків, які мали вегетативні розлади, визначався як парасимпатичний, що було характерно для більшої частини дітей, але в третини випробуваних спостерігалася й симпатикотонія. Крім того, вихідним типом кровообігу виявився гіпокінетичний, що склало 82% від загальної вибірки дітей. Поряд з цим були виділені гіпер- і еукінетики, кількість яких склала 18%.Після фізичного навантаження, як очікувалося, відбувся перерозподіл індивідуумів за вегетативним індексом в сторону симпатикотонії – 70%, що призвело до зменшення ваготоніків на 50% по відношенню до вихідного стану. Крім того, спостерігалося зниження гіпокінетиків на 35% і збільшення гіпер- і еукінетиків на 27% та 8% відповідно. Це дає підстави припустити, що для половини дітей навантаження є фізіологічним, тоді як інша половина до даного навантаженні не була адаптована, тобто, до цієї половини відносяться індивідууми з низькою фізичною активністю.Виявилося, що ті підлітки, у яких зазначалося зростання значень обох індексів, не займаються фізичною культурою, а решта отримують навантаження на уроках фізкультури в школі та деякі додатково займаються в спортивних секціях. Отже, рівнем фізичної активності можна й пояснити різні зміни вегетативного статусу й типів кровообігу в досліджуваних дітей. Переважання симпатичного тонусу перед фізичним навантаженням для таких підлітків може бути викликано так званим передстартовим станом.

Зі спортивної фізіології ясно, що в умовах спокою швидкість споживання кисню і хвилинний об'єм кровообігу мало відрізняються у тренованих і нетренованих людей. Однак, механізми підтримання хвилинного об’єму кровообігу (від якого залежить величина серцевого індексу) у них різні. У результаті посилення парасимпатичних і ослаблення симпатичних впливів на серце, зменшення виділення катехоламінів наднирниками і зниження чутливості серця до цих речовин у осіб, які займаються аеробними вправами, значно зменшується частота серцевих скорочень (ЧСС), і досягає стану фізіологічної брадикардії. Брадикардія в спокої у тренованих осіб компенсується більш високими показникамисистолічного об'єму серця. Зростання об'єму систоли в результаті тривалого тренування є наслідком збільшення об'єму шлуночків серця і скорочувальної здатності міокарда.

Висновки. Таким чином, у протестованих підлітків збільшення вегетативного тонусу в бік симпатикотонії і, відповідно, зміна типу кровообігу з гіпокінетичного на гіперкінетичний свідчить про адекватну реакцію системи кровообігу на дозоване навантаження. Така реакція характерна для нетренованих і слабо тренованих дітей. У той час як зниження симпатичного тонусу кровообігу після дозованого навантаження, крім того, посилення ваготонії і при цьому збільшення кровообігу, інакше як неадекватною реакцією назвати не можна, тобто представлені з таким типом реагування підлітки до фізичного навантаженні не адаптовані, що й потрібно враховувати при побудові оздоровчих тренувань.

ЛІТЕРАТУРА1. Леженко Г.О. Вегетативні дисфункції у дітей. Патогенез,

діагностика і терапевтична тактика / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова // Дитячий лікар: наук.-прак. жур. для педіатрів. – К., 2011. – №4. – С. 20-32.

2. Осипов В.Н. Показатели центральной гемодинамики у баскетболисток

184


высокого класса / В.Н.Осипов, Е.Н.Осипова // Спортивная кардиология: Сборник материалов Всероссийской научно-практической конференции, 18-19 мая 2011 года. – Москва: РГУФКСМиТ, 2011. – С. 100-103.

Хатько Сергій,студент 1 курсу факультету фізичного вихованнянаук. керівник: О.П. Мягченко,к. хім. н., доцент

БІОХІМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХВОРЮВАННЯ НА СНІД В УКРАЇНІ

Актуальність теми полягає у недостатньому дослідженні проблеми виникнення ВІЛ інфекції, та СНІДу в організмі людини.

Метою роботи є аналіз статистичних даних рівню захворюваності СНІДу в Україні, та шляхів профілактики СНІДу.

Сутність дослідження полягає в аналізі стану даних захворюваності СНІДу в Україні.

Завдяки даним міжнародного Альянсу З ВІЛ та СНІД України можна з’ясувати тенденції змін захворювання на СНІД. За даними цієї організації показники захворюваності на СНІД в Україні зростають з року в рік. За даними стану захворюваності на СНІД Україна займає 5 місце у світі, попереду тільки країни Африки. Серед країн Європи наша держава займає одне з перших місць. Проте за статистикою Європейських організацій с цього питання спостерігається зменшення захворюваності на СНІД. Статистичні дані в м. Бердянськ відсутні через недостатню обстежуваність населення відповідними органами. Бердянськ по області знаходиться на 3 місці по захворюваності на СНІД, перед ним тільки Зароріжжя та Мелітополь. Нами були проаналізовані різні погляди соціуму на це питання. Одні вважають, що СНІД – велика бізнес афера, інші що СНІДу взагалі не існує. Ця думка обумовлена такими поняттями: “Імунодефіцит був і 200 років тому, проте мови про СНІД тоді і близько не було”. “Всі кажуть, що наркомани помирають від СНІДу, але вони вмирають і від наркотиків, які руйнують імунну систему організму [2].

Коли у цитоплазму клітини потрапляють компоненти вірусу, зворотна транскриптаза будує за допомогою РНК молекули вірусної ДНК, які проникають в ядро і занурюються в хромосому. Після більш-менш тривалого перебування в неактивній формі у хромосомі ДНК вірусу (провірус), подібно вулкану починає діяти породжуючи нові частинки. У цьому процесі беруть участь клітинні ферменти, фактори і механізми, так як процес транскрипції вірусної ДНК за механізмом нічим не відрізняється від транскрипції будь-якого клітинного гену. На цій стадії дуже важко ліками зупинити розмноження вірусу, бо вони будуть згубними для генів клітини, при тому не тільки які містять вірус, але і всіх інших здорових клітин організму.

Однин з найбільш поширених хімічних засобів проти СНІДу в даний час є – азидотимидин який пригнічує процес зворотної транскрипції вірусної РНК. Вибірковою антивірусною дією володіє препарат GLQ223, білок, який

185


синтезований з кореневих бульб китайського огірка Trichosanthus kirillowi.Правильній модифікації білків ВІЛ заважає кастаноспермін-

рослинний алканоід. Виходу зрілих частинок ВІЛ (віріонів) з клітин перешкоджає інтерферон, який блокує зараження здорових клітин.

Для профілактики СНІДу створюють діагностикуми для швидкого й однозначного виявлення ВІЛ. Ця проблема тепер вирішена через сучасні діагностикуми, та налагоджено їх масове виробництво. Більшість таких діагностикумів засновані на виявленні в крові вірусних білків за допомогою антитіл. Перспективним вважають виявлення слідових кількостей ВІЛ за допомогою ланцюгової полімеразної реакції. [1, c 53-58]

Незважаючи на те що виявлено кілька антигенів проти ВІЛ, жоден з них не дозволяє поки повністю запобігти розвитку захворювання. Обумовлено це безліччю причин:нестабільністю зв'язків вірусу з клітиною, наявність у них небажаних побічних ефектів і головне – недостатньою ефективністю. В даний час дослідники не пов'язують свої надії з відсутністю ефективного препарату. Мабуть, необхідна розробка різноманітних речовин, здатних впливати на різні етапи життєвого циклу ВІЛ. Тому триває пошук принципово нових підходів. СНІД – це складна наукова проблема, яка полягає в очищенні генетичного апарату клітин від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без рішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом. А таких наукових питань це захворювання поставило багато.

Основні висновки: 1) Відсутність препаратів проти ВІД-СНІД, та їх низька ефективність; 2) Недотримання правил особистої гігієни багатьох людей; 3) Висока мутагенність вірусу у клітинах організму.

ЛІТЕРАТУРА1. Биотехнология за рубежом под ред. К.Г. Газарян, В.З. Тарантул. –

Москва, 1990. – 64 с.2. http://www.aidsalliance.org.ua , створ. у 2000 р.

Хатько Сергій,студент 1 курсу факультетуфізичного вихованняНаук. керівник: С.М. Хатунцева, к. пед. н., доцент (БДПУ)

ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СНУ

Актуальність теми. Сон є важливим фізіологічним процесом для нормальної життєдіяльності людини, відновлення психічних і фізичних сил організму, дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Ступінь досліджуваності проблеми. Механізми виникнення сну привертають увагу як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Засновником “науки про сон” є М. Манасеїна, учениця фізіолога І. Тарханова, яка вивчала значення сну для організму. Сучасні уявлення про природу сну сформувалися

186

http://www.aidsalliance.org.ua/


у другій половині 20 ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма). Найбільшими досягненнями в цій області було відкриття американськими вченними Н. Клейтманом, У. Дементом і французьким дослідником М. Жуве так званого парадоксального сну [1, с 549-554]. Згідно точки зору Клейтмана і деяких його прибічників, сон – це єдиний процес, а фаза швидкого сну являє собою відображення періодичного "вторгнення" механізмів бадьорості всередину процесу сну. Н. Клейтман і Ю Азеринский характеризують цей стан як перехідний між бадьорістю та сном [1, с 549-554]. Згідно М. Жуве, швидкий сон – це особливий, третій стан організму, який характеризується парадоксальним поєднанням активності мозку і розслаблення м‘язів, активна бадьорість, направлена всередину. Згідно теорії І. Павлова, сон і внутрішнє гальмування за своєю фізіологічною основою представляють єдиний процес кортикоїдного гальмування, розповсюдженого в корі головного мозку, що зберігає реактивність кіркових клітин [2, с 537-539].

Метою нашого дослідження є вивчення фізіологічних механізмів сну.Сутність дослідження. Ретикулярна формація виявляє помітний вплив на

електричну активність головного мозку, на функціональний стан кори головного мозку, підкіркових центрів, мозочка і спинного мозку. У висхідній частині ретикулярної формації реєструється характерна для стану неспання організму реакція зміни електричної активності кори головного мозку, яка характеризується зникненням повільних, ритмічних коливань електричної активності мозку. Руйнування ретикулярної формації мозкового стовбура, навпаки, викликає стан тривалого сну, супроводжується появою в корі великих півкуль хвиль низької частоти і великої амплітуди. Висхідна частина ретикулярної формації пов'язана з підвищенням і зниженням чутливості кори головного мозку. Вона відіграє важливу роль в управлінні механізмами сну і неспання, навчання й уваги. В свою чергу кора головного мозку через низхідні нервові волокна також здатна впливати на ретикулярну формацію, що більшість вчених пов’язує зі свідомою психологічною саморегуляцією людини [1, с. 549-554]. Дослідники вважають, що сон – періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Природний сон включає дві фази – повільний сон (повільнопливний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний). При засинанні людина проходить такі стадії: дрімоту, поверхневий сон, сон помірної глибини і глибокий сон. Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. Вченими встановлено, що у молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20-25 %. Науковці засвідчують, що повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід до фази парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронізація ритмів, тобто високовольтна повільна активність зміняються швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла і виникають швидкі рухи очей. Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок. При досліді на пробудження під

187

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C'%D1%8F%D0%B7%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BA


час парадоксального сну у 80 % людей свідчить про переживання емоційно забарвлених сновидінь, а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає біля 20 % часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години [1, с 549-554]. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

Основні висновки. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.

ЛІТЕРАТУРА1. Філімонов В. І. Нормальна фізіологія / Філімонов В. І. – К. : Вища

школа, 1994.–607 с. 2. Федонюк Я. І. Анатомія та фізіологія з патологією / Федонюк Я. І. –

Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. – 607 с.Хоменко Юлія,студентка 2 курсу факультету фізичного вихованняНауковий керівник: С. І. Кара,cтарший викладач (БДПУ)

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Актуальність. Людське життя є найвищою цінністю, перед суспільством постає ряд важливих завдань, серед яких головним є вирішення проблеми збереження здоров’я людини, не тільки фізичного, а й психічного. Збереження фізичного і психічного здоров’я особистості, зокрема підростаючого покоління, є одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти.

Ступінь досліджуваності проблеми. Психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості.

У літературних джерелах поняття “психічне здоров’я” вченим розглядається як: стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію; єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманними їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями; стан динамічної рівноваги індивіда з оточуючим природним і суспільним середовищем.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми збереження психічного здоров’я дітей та підлітків.

Сутність дослідження. Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей значно скорочується. У літературних джерелах зустрічаються спроби охарактеризувати причини шкільної невротизації дитини, яка призводить до дезадаптивного стану.

Чинники погіршення психічного здоров’я особистості у шкільний період визначено різноманітні. До них належать: непідготовленість дитини до школи; вплив авторитарного вчителя; дитячі страхи; порушення

188


психогігієнічних основ навчального процесу, оптимумів навчальної діяльності, гармонії творчих здібностей; гіподинамія та ін.

Основні висновки. Одними з найголовніших умов збереження психічного здоров'я дітей та підлітків є: застосування особистісно орієнтованих технологій навчання; дотримання психогігієнічних норм організації навчання з урахуванням індивідуальних норм навантаження; здатність планувати навчальне навантаження, спрямованого не лише на зберігання стану повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й на збільшення якості психічного здоров’я дітей.

ЛІТЕРАТУРА1. Технологія моніторингу психічного здоров’я школярів /

О. А. Бесєдіна, Г. М. Даниленко, Н. М. Колотій та ін. // Методичні рекомендації. – Харків, 2000. – 22 с.

2. Коцур Н. І. Психогігієна: навч. посібник. / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 380 с.

Шитик Олександр,студент 4 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: Р.І. Літус, ст.викл. (БДПУ)

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПОЧАТКІВЦІВ В ПАУЕРЛІФТИНГУ

Актуальність досліджуваної проблеми. Завдяки збільшеній популярності пауерліфтингу серед молоді і дорослого населення, цим силовим видом спорту починає займатися все більше людей. Популярність пауерліфтингу пояснюється простотою, доступністю цього виду спорту, благотворним впливом на здоровя спортсмена. І у зв'язку з цим виникає проблема перед новаками – з чого почати? І яка методика тренувань найбільш ефективна? Проблема вибору правильної методики тренувань для новаків пов’язана з їх великою кількістю і в більшій частині, неповним науковим обґрунтуванням. [2] Ознайомившись з системою тренувань з пауерліфтингу, ми вибрали одну з відомих вітчизняних методик тренування початківців – пауерліфтерів. [3]

Ступінь досліджуваності проблеми. Ця проблема не достатньо вивчена фахівцями в цьому виді спорту, тому ступінь досліджуваності проблеми є актуальною.

Мета дослідження. Вивчення методики формування силових здібностей початківців в пауерліфтингу.

Сутність дослідження На початковому етапі багато атлетів часто переоцінюють свої можливості і на кожному тренуванні вони прагнуть піднімати максимальну вагу, що може привести до випадків травматизму. Тренер завжди повинен пам'ятати, що під час розучування техніки виконання класичних вправ, головне значення має не вага штанги, а кількість повторень в підході. При виконанні вправ зі штангою не можна допускати великої напруги. Розучувати техніку корисно з снарядом

189


середньої ваги. [1] Таким чином, головним завданням при написанні місячного плану для групи новачків є вивчення техніки класичних вправ, а також поліпшення загальної і фізичної підготовки.

Основні висновки. Аналіз наукової літератури показав, що найбільш ефективний метод розвитку силових здібностей у початківців – є повторний метод. Досліджена методика рівноцінно впливає на всі три вправи, що є важливим на початковому етапі спортивних тренувань.

ЛІТЕРАТУРА1. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в

спорте / Верхошанский Ю.В. – М. : Физкультура и спорт, 1977. – 53 с.2. Глядя С.А., Стань сильным! Учебно-методическое пособие по основам

пауэрлифтинга / Старов М.А., Батыгин Ю.В. – Х. : К-Центр, 1998. – 43 с.3. Муравьев В.Л. Пауэрлифтинг. Путь к силе / Муравьев В.Л. – М. :

Издательство “Светлана П”. – 1998. – 3 c.

Щербакова Альона,студентка 2 курсу факультету фізичного вихованняНаук. керівник: Л. М. Кравченко,к.хім.н., доцент (БДПУ)

РЕКРЕАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТА – КУРОРТА БЕРДЯНСЬК

Актуальність. Надання місту Бердянськ статусу міста-курорта вимагає особливо благополучного екологічного стану.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз досліджень і публікацій показує, що підприємства міста скидають у море щорічно 16-17 млн. куб. м стічних вод, у повітря викидається близько 55 тон шкідливих речовин за рік. У Бердянську на кожного мешканця у середньому за добу припадає майже 0,4 кг шкідливих речовин, що значно менше, ніж у середньому в сусідніх містах. Тому територію міста можна вважати умовно екологічно чистою, а екологічну ситуацію відносно благополучною, але спостерігається тенденція до зниження рекреаційних можливостей міста [1].

Мета і методи дослідження. Мета статті – окреслити можливі шляхи покращання екологічного стану та оздоровчих можливостей міста-курорта.

Сутність дослідження. Проблема питної води має для міста не лише загально медичне, санітарно-гігієнічне, але й економічне значення. Вважається, що рішення цієї проблеми полягає у подачі води з Каховського водосховища на Дніпрі. Але сучасний Дніпро, віднесений до річок третьої категорії, а це означає, що його вода не придатна у якості питної без спеціальної очистки на установках, які у місті відсутні. Це результат того, що до Дніпра скидають стічні води майже дві тисячи промислових підприємств України, великі міста: Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ. Вміст завислих речовин у дніпровській воді й забруднень органічної природи настільки великий, що при наявних схемах, установках і потужностях

190


водопідготовки практично неможливо досягти нормативів СанПіН “Вода питна. Гігіїчні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” як за токсикологічними та органолептичними показниками, так і за мікробіологічними характеристиками. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, характерної не тільки для Бердянська, а і для інших населених пунктів півдня України, може бути розбудова пристроїв для опріснення води.

Велика проблема Бердянська – утилізація промислових та побутових відходів, яких протягом року утворюється понад 100 тис. тон. Для міста-курорта вона особливо загострюється в період курортного сезону, коли місто перетворюється у величезну машину з виробництва сміття. В той же час 20 – 30 % об’єму сміттєвих контейнерів та урн заповнені повітрям, тому що порожні пакувальні матеріали мають великі розміри. Реальним кроком для покращання ситуації буде зміна ставлення до сміття: “Зменши об’єм порожніх пакувальних матеріалів, що викидаєш, і твій двір, вулиця стануть охайнішими!”. Слабо контрольоване використання сполук важких металів на підприємствах, у побуті призвело до отруєння ними ґрунтів міста. Так, територія нафтохімічного завода “АЗМОЛ”, площею 14 гектарів, забруднена цинком, свинцем, вольфрамом, міддю, молібденом. Площа у 58,5 га Першотравневого заводу також забруднена свинцем, цинком, міддю, молібденом. Концентрація цинку, свинцю, вольфраму у районі Південгідромаша перевищує їх граничного допустиму концентрацію (ГДК) у 15 разів.

У середньому маса шкідливих речовин у повітрі щорічно збільшується на 5-10%, що майже співпадає із зростанням кількості автомобільного транспорту і як результат – із темпами захворюваності. У місті нараховується 11970 будинків, в основному у приватному секторі, які опалюються вугіллям. А на опалювальний сезон його потрібно у середньому майже 20 тисяч тон. Якщо врахувати, що в ньому міститься майже 5% сірки, і при спалюванні утворюються токсичні оксиди сірки, вуглецю (чадний газ), азоту, то в середньому, у повітря надходить ще майже 2-3 тисячі тон шкідливих для здоров’я людей речовин.Великої шкоди завдають котельні на вугіллі, в яких часто спалюють і горючі промислові відходи – гуму, пластмаси, з яких виділяються дуже токсичні сполуки – діоксини. А такі речовини є активними канцерогенами та мутагенами, які сприяють прояву шкідливих мутацій у клітинах людей, тварин і рослин.

Заходи щодо покращання екологічного стану міста включають розробку комплексної програми та створення єдиної системи екологічного моніторингу. В числі цих заходів основними є використання нових технологій на підприємствах і транспорті для зменшення забруднення атмосфери; очистка стічних вод і безпечне поводження з твердими відходами; ландшафтна організація території, виділення заповідних зон; захист земель від підтоплення; використання комплексних прийомів боротьби із забрудненням ґрунтів важкими металами, пестицидами, нафтопродуктами, токсичними солями; підвищення рівня екологічної свідомості, екологічної культури городян та гостей міста-курорта Бердянськ.

ЛІТЕРАТУРА1. Кравченко Л.Н. Оценка воздействия ветроэнергетики на окружающую

среду города Бердянска / Л.Н.Кравченко, П.О.Лопарев // Збірка доповідей XX Всеукраїнської наукової конференції “Охорона навколишнього середовища та

191


раціональне використання природних ресурсів” 13–15 квітня 2010 р. – Донецьк, ДонНТУ – С.76-77.

Юрченко Інна,студентка 1 курсу факультетуфізичного вихованняНауковий керівник: С. І. Кара,cтарший викладач (БДПУ)

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – ОСНОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Актуальність. Життя людини є найвищою цінністю, тому перед суспільством постає ряд важливих завдань, серед яких головним є вирішення проблеми збереження здоров’я людини.

За даними ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначається умовами і способом життя, на 25 % – екологічними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами і лише на 10-15 % – діяльністю системи охорони здоров'я.

Тому метою дослідження є вивчення проблеми здорового способу життя як основи здоров’я людини.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемі здорового способу життя присвячені науково-педагогічні праці як вчених України, так і Росії: Н. Березіної, М. Галябарник, Л. Гримака та ін. Здоровий спосіб життя вченими розглядається як відсутність шкідливих звичок, пріоритетна світоглядна установка на цінність людського життя та здоров’я. Вчений І. Павлов стверджував: “Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок...”.

Сутність дослідження. Здоровий спосіб життя – це все в людській життєдіяльності, що стосується збереження та зміцнення здоров’я. Його складові включають різні елементи, що містять фізичне, психічне, духовне та соціальне здоров’я. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини.

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й обов'язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну.

Вважаємо, що збереження та зміцнення здоров’я людини має також здійснюватися шляхом реалізації комплексу заходів, спрямованих на: популяризацію здорового способу життя та подолання стану суспільної байдужості до власного здоров’я; виховання потреби серед підлітків та молоді у руховій активності, необхідності занять фізичною культурою.

Основні висновки. Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню здоров'я особистості та суспільства в цілому.

192


ЛІТЕРАТУРА3. Психология здоровья : Учебник для вузов / под ред.

Г. С. Никифорова. – СПб. : Питер, 2006. – 607 с.

193


ЕКОНОМІКА ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ

Бубер Тетяна,студентка 3 курсу факультету економіки та управліннянауковий керівник Марченко К.В.,к.е.н, доцент (БДПУ)

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Формування глобального інформаційного суспільства, становлення нового технологічного способу виробництва потребує здійснення ефективної державної інноваційної політики. Мета такої політики полягає у формуванні нової, інноваційної за змістом реструктуризації національної економіки, яка базуватиметься на ефективній реалізації здобутків фундаментальної науки. У такому підході головним ресурсом ефективно функціонуючих систем господарювання мають стати творчі здібності людей, інноваційний інтелектуальний капітал. Адже визначальною характеристикою економік розвинених країн, інтеграцію з якими активізує наша держава, є поняття: "інновація", "інноваційна діяльність". Таким чином вивчення даної проблеми є актуальним на сьогоднiшнiй день.

Розроблення нових напрямів інноваційної політики ЄС здійснюється відповідно до Лісабонської стратегії (2000 р.) будівництва "найбільш конкурентоспроможної і найбільш динамічної у світі економіки, що базується на знаннях". У документах Європейської Комісії інновації розглядають як багатопланову концепцію, що розвивається від простої лінійної моделі, у якій визначальним є дослідження і розроблення, до системної моделі, в якій інновації виникають у процесі комплексної взаємодії між індивідами, організаціями та їхніми працівниками.

У дослідженнях структури інноваційного процесу більшість вітчизняних учених дотримується схеми: “дослідження – розробки – виробництво – маркетинг – продаж”. Американські дослідники розглядають інноваційний процес докладніше: “фундаментальні дослідження – прикладні дослідження – розробки – дослідження ринку – конструювання – дослідне виробництво – ринкове випробування – комерційне виробництво” [1]. Усі вказані етапи взаємозумовлені і забезпечують успіх нововведення лише за умови інтеграції їх у єдине ціле.

Специфіка інноваційного процесу така, що з розробленням інновації центр уваги поступово переміщується від сфери досліджень до сфери збуту. Водночас елементи інноваційного процесу перебувають у тісній взаємодії, постійно обмінюючись інформацією. Тому головними цiлями дослiдження виступатимуть вивчення специфiки, етапiв інноваційного процесу.

Інноваційний процес – це процес створення, розповсюдження і впровадження продукції і технології, які відрізняються науково-технічною новизною і задовольняють нові потреби спільноти. Інноваційний процес передбачає перетворення наукового знання у фізичну реальність,

194


здійснюється у просторі і часі і складається з певних залежних етапів[1].Інноваційний процес має чітку орієнтацію на кінцевий результат

прикладного характеру, який забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект. Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, у наслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають: стан-зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо); стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.); специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

Інноваційний процес має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: науковий, технічний, технологічний, експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності[2]: фундаментальні дослідження (ФД); прикладні дослідження (ПД); дослідно-конструкторські розробки (ДКР); дослідно-експериментальні розробки (ДЕР); дослідна база наук (ДБН); в організаційно-економічна робота (ОЕР); промислове виробництво нових товарів (ПВНТ), масове виробництво.

Таким чином, iнноваційний процес – це не тільки складний, але і взаємопов'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва).

Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці – від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

Розробка сучасних технологій і продукції дає змогу підприємствам збільшувати прибуток, тим самим поліпшуючи економічне становище і конкурентоспроможність як самих підприємств, так і країн, де вони розташовані. У цьому зв'язку прискорення інноваційних процесів є важливою складовою державної політики в усіх розвинених країнах.

ЛIТЕРАТУРА1. Ільєнкова С.Д. Інноваційний менеджмент : підручник. – К. : Вид-во

"Юніті". – 2001. – С. 374.2. Микитюк П.П. – Інноваційний менеджмент: навчальний посібник

для вузів. – Київ:"Центр навчальної літератури". – 2007 р. – 400 с.

195


Бубер Тетяна,студентка 3 курсу факультету економіки та управліннянауковий керівник: Макарова І.А., старший викладач (БДПУ)

ЗАКОНОМІРНОСТІ Й ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Актуальнiстю даної теми є те, що РПС здійснюється у просторі, що характеризується багатомірністю, має власні специфічні закони й закономірності розвитку, їх треба враховувати у наукових дослідженнях та у практиці розміщення виробництва.

Розміщення продуктивних сил – це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людини. Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві. Закономірність – це об'єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв'язок явищ природи з громадським життям.

Закони й закономірності – об'єктивні відношення, що не залежать від волі окремих людей. Проте суспільні закони, включно з економічними, даються взнаки лише у процесі суспільної діяльності. У цьому їхня відмінність від законів природи Так, закономірності розміщення продуктивних сил виявляються у відношеннях між виробничою діяльністю людей і територією, на якій люди діють. Пізнання й практичне використання закономірностей допомагає щонайкраще розмістити виробництво, найефективніше організувати територію, провадити оптимальну регіональну політику. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил або принципами регіональної соціально-економічної політики[1].

Тому важливiсть дослiдження цiєї проблеми має певний рiвень, щодо формування конкретного принципу розміщення продуктивних сил або закономiрностей, якi безпосередньо випливають на розмiщення виробництва.

Метою РПС має бути забезпечення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації господарства, технологічне оновлення виробництва. Основними методами політики РПС виступатимуть[1]:

– перевага інтересів регіону над інтересами галузей, відомств, окремих підприємств і організацій;

– всебічне врахування економічних, технологічних, етнічних, екологічних та соціально-демографічних передумов та факторів розміщення продуктивних сил і розвитку регіону з наданням переваги чинникам соціальним та екологічним;

– пріоритет інтенсивного, ресурсозберігаючого підходу до розміщення продуктивних сил при обмеженні матеріаломісткого виробництва;

196


– потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

Тому розглянувши змiст закономiрностей та принципiв розкривається сутнiсть проведення даного дослiдження. Краще спочатку розглянути основні закономірності, а потім – комплекс найважливіших принципів розміщення продуктивних сил[2].

Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта.

Закономірність територіального поділу праці виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіональні економічні зв'язки.

Закономірність економічної цілісності регіону. Вона полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер.

Закономірність регіональної інтеграції господарства діалектично пов’язана з закономірністю територіального поділу праці: видокремлення регіонів через їхню спеціалізацію конче вимагає налагодження тісних економічних зв'язків поміж ними.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. Якщо економічна інтеграція – це радше процес, ніж результат, то комплекс є наслідком цього процесу.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико-економічними особливостями розвитку.

Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів пов'язана з процесами територіального поділу праці й регіональною інтеграцією. Це об'єктивна закономірність, яку треба враховувати в економічній політиці.

До принципів розміщення продуктивних сил, як вже згадувалося, належить свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Зупинімось на найважливіших принципах[2].

Принцип збалансованості й пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого витримувалася б рівновага між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів регіону – з іншого.

197


Принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належать концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування. Сутність принципу полягає у тому, що спосіб розміщення виробництва повинен стимулювати ефективний розвиток національних форм його організації.

Принцип збереження екологічної рівноваги. Цим принципом, хоча він і є одним з головних, тривалий час нехтували у господарській практиці. Господарство регіону може бути збалансоване за більшістю параметрів, але якщо при цьому виникає екологічна напруженість, то воно не може визнаватися ефективним. Принципу екологічної рівноваги має підпорядковуватися решта вигод, що з'являється за різних варіантів розміщення продуктивних сил. Тому він може називатися принципом екологічного імперативу.

Принцип обмеженого централізму полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, системи пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б і інтересам загальнодержавним, і інтересам регіональним, допомагаючи підвищувати життєвий рівень населення.

Сучасний світовий розвиток продуктивних сил характеризується істотним посиленням внутрішньо- та міжрегіональної інтеграції. Внутрішньорегіональна інтеграція, що зумовлена географічною цілісністю регіону, розвивається переважно на основі економічних взаємозв'язків між усіма елементами його господарського комплексу. Внаслідок цього формується цілісна інтегрована господарська система або єдиний регіональний економічний простір. Міжрегіональна економічна інтеграція розвивається на базі територіального поділу праці, оскільки спеціалізація регіонів, їх певне територіальне відокремлення потребує встановлення й поглиблення економічних міжрегіональних зв'язків. Розвиток інтеграційних взаємозв'язків та комплексне вдосконалення розміщення об'єктів виробничого і невиробничого призначення повинні спричинити до зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів. Саме на це спрямовуються і заходи державної полiтики РПС. Разом з тим між регіонами існують істотні відмінності, зумовлені різним природно-ресурсним потенціалом, структурою економіки, соціально-економічними умовами розвитку. Отже, зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів вимагає надзвичайно великих зусиль в несприятливих економічних умовах, коли гостро відчувається нестача матеріальних і фінансових ресурсів.

В економічній і економіко-географічній літературі мають місце різні трактування сутності закономірностей розміщення продуктивних сил. Тому загальні економічні закони у конкретному, економічному середовищі проявляються як закономірності, що в подальшому формують i принципи РПС, за для кращого розмiщення виробництва.

ЛIТЕРАТУРА1. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В. В. Ковалевський,

О. Л. Михайлик, В. Ф. Семенов та ін. – К.: Знання, КОО, 1998. – С. 285.2. Кравців В. С. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях

України // Регіональна економік

198


Букін Пилип,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ)

КОНЦЕПЦІЯ ТА МОДЕЛЬ СТВОРЕННЯ КОРПОРАТИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРТАЛУ.

Важливим завданням для крупної, територіально розподіленої організації, співробітники якої використовують в своїй роботі різнорідні інформаційні джерела і системи автоматизації, є створення корпоративного порталу, що є закономірним етапом впорядковування і стандартизації діяльності, представлення інформації, забезпечення її доступності як для внутрішніх, так і для зовнішніх споживачів. Створення корпоративного порталу напрямлено на підвищення ефективності діяльності співробітників за рахунок централізованого надання високорівневих сервісів доступу до зовнішніх і внутрішніх інформаційних ресурсів компанії.

Слідуючи поставленій задачі, створення корпоративного інформаційного порталу, в більшості випадків, забезпечує максимальне задоволення потреб всіх існуючих і потенційних користувачів корпоративної інформаційної системи по найширшому діапазону аналітичних, управлінських, представницьких інформаційних ресурсів з використанням найсучасніших інформаційних технологій. Ґрунтуючись на цьому, ми пропонуємо використовувати системний підхід до розкриття сутності створення корпоративного інформаційного порталу.

Базою для реалізації системного підходу є, засновані на відкритих описах інтерфейсів на мові XML системи ведення баз даних і доступу до них, алгоритми оновлення інформації, система пошуку інформації, система розмежування доступу і авторизації користувачів, web-сервіси. Основою інтеграції інформаційних систем в порталі є протоколи мережі Інтернет, зокрема, протокол передачі даних TCP/IP та протокол обміну даними HTTP. Входження інформаційних систем в портал засноване на відкритості порталу (тобто наявності можливості для будь-якої системи бути включеною в його склад), рівності прав власників схожих по інформаційному змісту ресурсів, організаційній автономності кожного ресурсу від інших і від порталу.

Корпоративний інформаційний портал повинне включати декілька підсистем, що реалізовують спеціалізовані функції:

Підсистема базових служб: авторизація і аутоінтефікація; каталог ресурсів; дискусійні форуми; новини; налаштування призначеного для користувача інтерфейсу; адаптери порталу і додатків.

Підсистема організації і доступу до даних: зберігання даних і роботу з інформаційною базою порталу; робота з метаінформацією (служби підтримки метаданих, довідники метаданих).

Підсистема управління: управління продуктивністю і адміністрування; забезпечення безпеки порталу; управління кластерами; багато аспектний аудит і моніторинг порталу; статистика порталу; трасування і моделювання

199


web-середовиищ і мереж; кешування контенту.Підсистема інтеграції: між портальна інтеграція баз даних і метаданих

(імпорт, експорт, координація); інтеграція пошукових процедур; інтеграція систем безпеки; інтеграція додатків; інтеграція подієвих і довідкових систем.

Підсистема забезпечення комунікацій: пошта; різні Web-браузери, клієнти, і мобільні пристрої; мережеві форуми, чати, опити, голосування, служби підтримки колективної роботи.

Підсистема розвитку і модифікації: інструментарій для модифікації і розробки; засоби створення персональних сторінок користувачів порталу.

Підсистема портальних застосувань, що забезпечує роботу різних профільних сервісів і прикладних інформаційних систем.

Сформульований вище підхід до створення корпоративного інформаційного порталу повинен містити можливості застосування промислових технологій і сучасних моделей об'єднання та обробки інформації, що дозволить створити портал, який, в ідеалі, надасть повний набір інформаційних сервісів, потрібних широкій аудиторії користувачів порталу для вирішення своїх професійних завдань; реалізацію інформаційних і контекстних технологій на вже наявних комп'ютерних і телекомунікаційних ресурсах, максимальну зацікавленості кожного учасника професійного співтовариства корпоративного порталу – від апарату управління університетом до учня або абітурієнта; реалізувати інноваційні технології вже сьогодні, а у міру вдосконалення інформаційних технологій технічні системні вирішення порталу не вимагають переробки, вони так само є практично інваріантними до телекомунікаційної інфраструктури комп'ютерної мережі замовника.

ЛІТЕРАТУРА1. Івченко В. Интернет-порталы: содержание и технологи / В. Ивченко.

– М.: Просвещение, 2009. – 455 с. 2. Граф Х. Создание веб-сайтов с помощью Joomla 1.5. / Х. Граф. –

М.: Вильямс, 2009. – 312 с.3. Ромашев В. CMS Drupal: Система управления содержимым сайта /

В. Ромашов. – Питер, 2010. – 255 с.

Булах Євген,студент 7 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Балабанова О.І., к.е.н. (БДПУ)

ІНСТРУМЕНТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯКОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність. Питання підвищення конкурентоспроможності об’єктів туристичної індустрії вже не преший рік є актуальними. Зокрема, активно опрацьовуються проблеми вдосконалення нормативно-правової регламентації якості та безпеки послуг курортної та туристично-рекреаційної сфери шляхом стандартизації та сертифікації. Проблема сертифікації

200


продукту туристичної галузі – далеко не єдина, адже рівень конкурентоспроможності визначається й низкою інших чинників, наприклад, таких, як бізнес-середовище, досконалість стратегій підприємства та ін.

Ступінь досліджуваності теми. Окремі аспекти конкурентоздатності рекреаційно-туристичних комплексів, туристської сфери досліджували вітчизняні та російські науковці І. Давиденко, Т. Лужанська, Н. Вельгош, С. Гальперіна, А. Рогачов, І. Скопіна, І. Ополченов та ін. Однак, на нашу думку, проблеми конкурентоспроможності галузі потребують системного аналізу з виявленням інституційних засад подальшого розвитку.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є виявлення інституційних засад підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств України з урахуванням світового досвіду.

Сутність дослідження. В ході дослідження встановлено, що інституційне середовище діяльності та розвитку туристичної галузі сьогодні потребує системних змін, спрямованих на подолання неузгодженості дій регіональної та міської влади щодо визначення пріоритетних напрямків розвитку. Низька якість суспільних інститутів, обумовлена відсутністю законодавчої легалізованості, сприяє зниженню ефективності та якості інституційного середовища.

Для визначення оптимальних шляхів вирішення зазначених проблем проаналізовано світовий досвід щодо створення умов інноваційного розвитку туристичної галузі, зокрема, застосування сертифікації як інструменту підвищення конкурентноздатності товарів та послуг на ринку [6]

Сертифікація являє собою інструмент менеджменту для державних, виробничих, недержавних закладів, призначений для створення умов застосування принципів стійкого розвитку туристичної індустрії на початку її становлення. В останні десятиліття ХХ століття досить поширеними стали ідеї екотуризму та його сертифікації. Міжнародна Асоціація Екотуризму (TIES) визначає екотуризм як “відповідальна подорож в природні місцевості, які зберігають оточуюче середовище та покращують добробут місцевих жителів” [7]

Серед лідируючих глобальних, національних програм сертифікації стійкого (sustainable) та екотуризму можна виділити такі, як Blue Flag, Green Globe 2000, Green Hotel Initiative, Kiskeya Alternativa, Alianza Verde’s Green Deal, PAN Parks, Smart Voyager, and Saskatchewan’s Horizons, система ANVR-PMZ, the Green Tourism Business Scheme, а також ряд нових ініціатив в Бейлізе, Бразилії, Фіджі, Кенії, Перу, Південній Африці, Шрі-Ланці, Швеції, Вермонті, Ісландії, Словенії.

Всю сукупність існуючих програм сертифікації туристичних послуг можна поділити за двома методологічними підходами: 1) засновані на визначенні критеріїв внутрішніх процесів, 2) засновані на визначенні критеріїв результативності (досягнутого) з урахуванням факторів зовнішнього середовища.

В Україні з 01.10.1999 р. впроваджено обов’язкову систему сертифікації готельних послуг і послуг харчування, що надаються суб’єктами туристичної діяльності згідно з нормативними документами (Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93 (46-

201


93) “Про стандартизацію і сертифікацію”, Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 “Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні”, ДСТУ, СанПіН). Вказану сертифікацію здійснюють органи сертифікації, акредитовані в державній системі УкрСЕПРО на проведення сертифікації.

Для більшості туристичних підприємств, причому не тільки України, а й інших країн світу, досить актуальним питанням при прийнятті рішення щодо добровільної сертифікації є питання визначення ефективності програм сертифікації, серед яких чи не найнагальніше – питання фінансування. На конференціях Всесвітньої туристичної організації, присвячених обґрунтованій сертифікації туристичних послуг [8], висловлюються рекомендації щодо вирішення названих питань. Так, на думку експертів ВТО, при сертифікації доцільно залучати додаткові “інтелектуальні” ресурси, наприклад ВУЗи, для проведення досліджень та моніторингу ефективності сертифікації; виявляти додаткові джерела фінансування, в т.ч. державні, грантові через іноземні фінансові інституції; виявляти та залучати до фінансування інших суб’єктів туристичної індустрії, які теж отримують вигоду від цього процесу (наприклад, авіакомпанії); кооперування з громадськими організаціями, галузевими об’єднаннями, асоціаціями, державними органами влади з метою уникнення дублювання зусиль.

Для підприємств, що приймають рішення про сертифікацію, проблема фінансування ускладнюється наявністю двох аспектів: з одного боку, необхідно забезпечити фінансування процедури сертифікації, з іншого – профінансувати заходи з вдосконалення внутрішніх та зовнішніх змінних діяльності підприємства, що підлягають сертифікації. В цих умовах необхідною є державна підтримка і стимулювання у вигляді зниження податкового навантаження, додаткові переваги при ліцензуванні (подовження терміну дії ліцензії), покращення умов кредитування (пільгові відсоткові ставки, державні гарантії), гранти, компенсація витрат на сертифікацію, організація урочистих церемоній (наприклад, нагородження кращих підприємств року з особливими досягненнями в сфері добровільної сертифікації).

Слід зазначити, що внаслідок існування великої кількості брендів сертифікаційних програм (більше 100) туристам стає все складніше визначати, що саме (які об’єкти) було сертифіковано. Це призводить до зниження попиту серед споживачів на сертифіковані послуги. Більше того, за оцінками експертів, менше ніж 1% туристичних закладів залучилися до зазначених програм. В Україні можна сказати, що дана проблема практично відсутня, по-перше, внаслідок відсутності практики проходження добровільної сертифікації туристичних послуг взагалі, а по-друге, до теперішнього часу питанням сертифікації послуг вітчизняні кінцеві споживачі не цікавились взагалі; наявність сертифікату цікавила й цікавить перевіряючи органи.

Для уникнення цієї проблеми необхідно забезпечити розуміння споживачами призначення, змісту програм сертифікації, знання ними того, які об’єкти сертифіковані; важливо якомога точніше визначити рівень

202


споживчої цінності даних об’єктів; необхідно сформувати довіру з боку споживачів та зацікавлених сторін до власне процесу сертифікації;

Основні висновки.1. Недосконалість інституційних засад функціонування та розвитку

туристичної галузі обумовлює низьку її конкурентноздатність на міжнародному ринку.

2. Сертифікація за міжнародними стандартами є фактором підвищення якості туристичних послуг, рівня сервісного обслуговування, покращення іміджу, формування сильних, конкурентоздатних на міжнародному ринку вітчизняних туристичних брендів.

3. Запровадження легалізованої практики добровільної сертифікації туристичних послуг, з урахуванням світового позитивного та негативного досвіду, є складовою формування інституційних засад розвитку галузі.

4. Врахування позитивного та негативного світового досвіду є цілком логічним та доцільним, особливо з огляду на те, що проаналізовані програми сертифікації – це інновації, практика впровадження яких передбачає вивчення та врахування саме найкращих світових аналогів.

ЛІТЕРАТУРА1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол. :

С.В. Мочерний та ін. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2002. – С. 3552. Fergus Tyler Maclaren. A Strategic Overview of Ecotourism Accredita-

tion and Certification: The Road Forward [Електронний ресурс] / Режим доступу: http :// www . uneptie . org / pc / tourism / ecotourism / home . htm # segment

3. WTO Asia-Pacific Conference On Sustainability Certification of Tourism ActivitiesKuala Lumpur, Malaysia, 11-13 December 2003: Final Report [Електронний ресурс] / Режим доступу: http:www//world-tourism.org/ sustain-able/conf/

Бучакчийський Андрій,студент 6 курсу факультету економіки та управління, Наук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ ЛОГІСТИКИ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ

Ринкові умови обумовлюють необхідність управління торговельною діяльністю підприємств торгівлі на засадах концепції логістики та з використанням інструментарію управління ланцюгами постачань; останнє, в свою чергу, вимагає формування в кожному торговельному підприємстві, яке є учасником ланцюгів постачань товарів споживчого призначення, власної системи логістики, інтегрованої за конкретними матеріальними потоками у відповідні логістичні формування.

Для побудови системи логістики підприємства торгівлі необхідно

203

http://www.uneptie.org/pc/%20tourism/ecotourism/%20home.%20htm#segment


уточнити сам зміст даного поняття, оскільки в теоретичному плані все ще існує проблема неоднозначності трактування навіть найбільш розповсюджених, фундаментальних понять, якими оперують науковці і практики даної сфери. Ключовим для вирішення цієї проблеми, на наш погляд, має бути тлумачення Європейської Логістичної Асоціації, яка у у глосарії до Стандартів з логістики та управління ланцюгами постачань визначила, що управління ланцюгами постачань – це “організація, планування, контроль та регулювання товарного потоку, починаючи з отримання замовлення і закупівлі сировини та матеріалів для забезпечення виробництва товарів і в-подальшому через виробництво та розподіл доведення його з оптимальними витратами ресурсів до кінцевого споживача відповідно до вимог ринку” [1, с. 5].

Виходячи з цього, система логістики підприємства торгівлі повинна розглядатись як складна, спеціально організована економічна система, спрямована на оптимізацію процесів трансформації матеріального (насамперед – товарного) потоку шляхом інтеграції логістичної діяльності даного суб’єкта господарювання в межах ланцюга постачань завдяки використанню теорії та інструментарію логістичного менеджменту.

При цьому процес управління такою складною динамічною системою базується на зборі інформації про керований об’єкт, її аналізі, підготовці і прийнятті управлінських рішень, а також контролі та організації виконання цих рішень. Управління логістикою підприємства торгівлі може бути ефективним, якщо здійснюється неперервний оперативний контроль за об’єктом управління, оснований на постійному зборі, аналізі й перетворенні інформації про нього, а тому визначальним ресурсом, який забезпечує можливості реалізації концептуальних засад, принципів, методів і прийомів логістичного менеджменту, є інформація. Зважаючи на те, що логістична діяльність підприємства торгівлі охоплює різні функціональні напрямки діяльності торговельного підприємства, для потреб управління логістичною діяльністю в системі логістичного менеджменту має бути забезпечено наявність інформації, яка б адекватно відображала початковий стан логістичної системи торговельного підприємства (на момент формування/реінжинірингу системи логістики), формалізовані цілі і завдання її функціонування, а також динамічні зміни параметрів системи та її елементів, зокрема – щодо процесів просторового переміщування товарної маси, здійснення комплексу внутрішньомагазинних та/або складських торгово-технологічних операцій, виконання операцій зберігання товарів, їх підготовки до продажу, кількісних та якісних перетворень товарних партій, реалізації товарів оптовим або роздрібним покупцям, а також – розвитку інфраструктури оптової та роздрібної торгівлі, організації перевезень торговельних вантажів, організації логістичного обслуговування споживачів тощо [2].

Реалізація комплексу завдань логістичного менеджменту для підприємств торгівлі пов’язана з необхідністю формування сучасної логістичної інформаційної системи [3]. Така інформаційна система підприємства торгівлі в комплексі засобів логістичного менеджменту покликана забезпечувати отримання, зберігання, опрацювання (використання) та передавання інформації, необхідної насамперед для

204


планування й контролю організації закупівельної логістики (процесів оптових закупівель і доставки закуплених товарних ресурсів до торговельного підприємства), управління рухом товарного потоку, розробки системи управління запасами, управління замовленнями, управління процесами оптової та роздрібної реалізації товарів (збутова логістика), а також здійснювати інформаційний супровід (документальне оформлення) виконуваних логістичних операцій задля обліку, контролю й оптимізації логістичних витрат.

ЛІТЕРАТУРА1. Terminology in Logistics. Terms and DeFnitions / Glossary of Logistics

Terms. – European Logistics Association, 2005. – 100 p.2. Логистика в Восточной Европе: Справочник по управлению

системами логистики в Восточной Европе, или что необходимо знать, чтобы система логистики была на 30 % эффективнее / Н. Круминьш, К. Витолиньш – Рига, Schenker, 2007.- 190 с.

3. Економіка логістичних систем : [монографія] / Васелевський М., Білик І., Дейнега О. та ін.; за наук. ред. Є. Крикавського та С. Кубіва. – Львів : НУ “Львів. Політехніка”, 2008. – 596 с.

Воскобойников Денис,студент 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Бережна О.О., к.е.н, доцент (БДПУ)

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Питання соціальної політики є одним із найактуальніших в Україні. Через проблеми у цій сфері люди влаштовують мітинги, демонстрації, голодування, переходять до агресивних дій тощо (у приклад можна навести недавні події у грудні 2011 року – виступи чорнобильців через урізання пенсій); політики вправно спекулюють цією темою, підіймають її у різних політичних дискусіях, дають необдумані обіцянки під час передвиборчих компаній. Тож усі ці дії самі говорять про актуальність та серйозні проблеми у цьому питанні.

Метою даної роботи є аналіз соціальної політики, її структури, виділення проблем та знаходження реальних методів їх вирішення у найближчому майбутньому з урахуванням особливостей економічного стану та потенціалу України..

Об'єктом вивчення та аналізу є процес формування соціальної політики, нарахування пенсій.

Предмет дослідження – напрями та методи здійснення соціальної політики в Україні. Аналіз пенсійного забезпечення населення України як прикладу соціальної політики.

У політології соціальна політика розглядається як особливий напрямок діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію

205


життєво важливих соціальних потреб і інтересів людей та соціальних спільнот [3, с.130-147]. Соціальна політика – це діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

Соціальна політика покликана розв’язувати суперечності між поточними й перспективними інтересами суспільства, між інтересами класів, соціальних груп та верств, які (інтереси) зовсім не однакові. Соціальна політика постійно відповідає на запитання: інтереси яких соціальних груп задовольнити негайно, а яких груп пізніше, як саме можна задовольнити ці інтереси.

Ефективна соціальна політика в суспільстві перебуває у нерозривному зв’язку з процесами всебічної демократизації політичної системи. У разі необхідності для вирішення особливо гострих і масштабних соціальних проблем можна використати й всенародні референдуми [1, с 42].

Активна соціальна політика, що проводиться державними органами та установами, має охоплювати всі аспекти соціального життя, усі сектори соціальної сфери [2, с 36]. Ця обставина зумовлює й головні завдання у сфері державного регулювання та контролювання соціальної політики: надання пріоритетного значення соціальній орієнтації економіки, регулювання всієї системи соціальних та етнонаціональних відносин на засаді оптимального взаємозв’язку особистих, групових і загальнодержавних інтересів; своєчасне виявлення й розв’язання соціальних суперечностей та конфліктів; сприяння формуванню таких суспільних умов, які б позитивно впливали на розвиток соціальної структури суспільства з урахуванням потреб виробництва, науково-технічного, соціального й духовного прогресу, здійснення необхідних заходів для оздоровлення соціально-морального клімату в країні; створення дійових соціальних стимулів для високопродуктивної і якісної праці; дотримання в суспільстві (з урахуванням його об’єктивних можливостей) принципу соціальної справедливості, що є нагальною потребою внаслідок небаченого досі соціального і майнового розшарування населення України за тривалої економічної кризи. Вирішення цих проблем і має визначати основний зміст соціальної політики в Україні.

Визначимо завдання соціальної політики: довгострокові (перспективні) – обумовлюються пошуком оптимального співвідношення соціально-економічної стабільності з економічним зростанням; короткострокові (поточні) – формуються залежно від вихідних позицій суспільства.

Принципи соціальної політики: раціональність – досягнення найкращого співвідношення мети соціальної політики та засобів її реалізації; соціальна справедливість – визнання однакових можливостей для всіх членів суспільства; соціальна безпека – передбачуваність певних життєвих ризиків.

Соціальна політика реалізується як через державні «одномоментні» рішення – соціальні заходи, так і через соціальні програми. Соціальна програма є

206


системою заходів, спрямованих на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. У соціальній програмі визначаються необхідні параметри та нормативи, що регулюють різноманітні явища соціального життя в суспільстві: кваліфікація ситуації, загальне рішення, етапи вирішення конкретних завдань, заходи й способи реалізації кожного етапу. Нерідко для формування соціальних програм застосовується так зване дерево цілей, що уможливлює системний виклад процесу просування від етапу до етапу реалізації програми.

У більшості країн заходу пенсійне забезпечення переважно здійснюється недержавними пенсійними фондами і компаніями по страхуванню життя. В Україні ж запроваджена солідарна пенсійна система, яка має ряд проблем, які загрожують її фінансовій стабільності. Так у 2010 році бюджет пенсійного фонду України складав 141 млрд. грн, що дорівнює 78,2% від державного бюджету. До Пенсійного фонду підприємства відраховують 33,2% фонду оплати праці кожного найнятого робітника, а сам працюючий – ще 2%. Але цих грошей все одно не вистачає. У 2010 році дефіцит Пенсійного фонду в 35 млрд. грн. був компенсований з державного бюджету. Але навіть всі ці заходи не дозволяють забезпечити українським пенсіонерам гідний рівень життя. На 1 січня 2011 року середня пенсія в Україні складала 1205 грн.,а мінімальна – 764 грн, при цьому прожитковий мінімум становить 894 грн. Вдумайтесь в ці цифри! Адже держава не здатна гарантувати людині старість навіть на рівні прожиткового мінімуму. Такий стан речей пояснюється тим, що сьогодні в Україні на 10 працюючих припадає 9 пенсіонерів. Через кілька років кількість тих, що працюють і пенсіонерів зрівняється. При таких обставинах нашу країну в найближчому майбутньому чекає криза не тільки пенсійного забезпечення, а передусім ускладнення демографічної ситуації і погіршення макроекономічних показників розвитку, так як значна частина державного бюджету буде направлена на покриття дефіциту солідарної системи пенсійного забезпечення.

Як показує практика, збільшення кількості осіб похилого віку служить причиною зростання державних витрат на їх соціальне забезпечення. Наприклад, пенсійні виплати збільшилися з 9% ВВП в 2006 році до 11,4% в 2007 році. Ця тенденція продовжилася і досягла рекордного рівня в 15,6% ВВП в 2009 році. Як наголошується в дослідженні Світового банку,в 2025 році питома вага громадян у віці старше 65 років складатиме близько 20% населення України (у 2000 році ця категорія населення налічувала 14%). Це трохи менше, ніж прогнозується, наприклад, в Словенії (23%), Хорватії (22%), Чеській Республіці (22%), Болгарії (21%), Угорщині (21%) і Польщі (21%). Але є одне але: у них вже сформувався ринок недержавного пенсійного забезпечення, а у нас – почалася лише стадія формування і та, украй повільно.

Враховуючи досвід інших країн, для України досить складним інструментом вирішення проблеми пенсійного забезпечення є збільшення віку виходу на пенсію, хоча і воно потребує екстреного рішення через його поетапне впровадження. Зараз в нашій країні вік виходу громадян на пенсію є одним з найбільш низьких серед європейських країн. Проте, збільшення пенсійного віку з урахування середньої тривалості життя в Україні у жінок 68 років і у чоловіків 57 років, може навіть погрішити існуючу ситуацію: більшість чоловіків не доживе до пенсійного віку. Підвищення розміру пенсійних внесків також не є ефективною мірою. За оцінкою Світового банку, українські підприємці в середньому платять

207


майже 60% свого прибутку у вигляді податків, в той же час відповідний середній світовий показник складає 40%.

Таким чином, для нашої країни найбільш прийнятною формою вирішення проблем пенсійного забезпечення – це відкриття для громадян індивідуальних пенсійних програм в недержавних пенсійних фондах і компаніях по страхуванню життя.

Відкриття індивідуальних пенсійних програм вигідне і для громадянина, і для підприємства.

Після зробленої праці можна зробити висновок: соціальна політика України (як і всі інші галузі) потребує особливої уваги професіоналів, фахівців у конкретній галузі; значних капіталовкладень; як мінімум, часткового перегляду системи, методів та курсу здійснення соціальної політики. Наприклад, для того, щоб держава значно підвищила пенсії, потрібні стабільність та серйозний економічний ріст, які дадуть змогу збільшити заробітну плату, із зарплатні буде стягуватись більше коштів до пенсійного фонду (чим більша зарплата, тим більша сума у відсотку податку), тоді буде можливість виділити потрібне фінансування пенсій. Але цей варіант, нажаль, у найближчий час неможливий, тим паче зараз спостерігається суттєве збільшення пенсіонерів (виходять на пенсію ті, хто народився після війни) і зменшення народжуваності та тривалості життя, тобто пенсіонерів стає більше, а робочої сили – все менше і менше.. Тож, перший варіант економіка України фізично не спроможна реалізувати, принаймні, зараз. Є інший варіант – відкриття індивідуальних пенсійних програм. Це більш підходить для економіки нашої країни на даний час.

Соціальна політика нашої країни, як й інші галузі, потребує додаткових коштів, досвідчених спеціалістів-урядовців та часу на реалізацію її реформи.

ЛІТЕРАТУРА1. Барков В. Ю. Національні й соціальні проблеми як предмет

політики в сучасній Україні. / В. Ю.Барков. – К., 2000.2. Паламарчук В. М. Соціальна стратегія в Україні в період

здійснення економічних реформ. / В. М. Паламарчук – К., 2000.3. Скуратівський В. А. Соціальна політика / В. Скуратівський,

О. Палій, Е. Лібанова – К., 2001.

Гавриленко Наталія,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник К. В. Марченко, ст. викл.(БДПУ)

ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

Інноваційна політика держави – це вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою прямих та опосередкованих важелів правового та економічного регулювання задля розвитку науки і техніки та інноваційних процесів.

Проблема розвитку національної інноваційної інфраструктури не

208


посідає надто вагоме місце в наукових дослідженнях, проте окремі автори приділяють цій тематиці велику увагу. Серед них О. Чучко, М. Якубовский та В. Щукін, Н. Фролова, Л. Федулова та інші.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Набір методів і засобів державної інноваційної політики досить широкий. Це різні державні заходи, які стимулюють інноваційну активність бізнесу; коригування податкового, патентно-ліцензійного законодавства; амортизаційних відрахувань; регулювання переда-вання технології; система контрактних взаємовідносин; зняття ряду обмежень щодо охорони навколишнього середовища, антитрестівсь-кого законодавства; різні форми підтримки міжорганізаційної ко-операції та малого інноваційного бізнесу.

Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все багаті країни. Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку [1, с. 92-93].

Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами мають стати розробка й реалізація державної політики, спрямованої на структурну модернізацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід на інноваційний шлях розвитку і становлення України як високотехнологічної держави.

Основними принципами державної інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності тощо.

Таким чином уряд має забезпечити умови, які гарантували б щорічне збільшення обсягу інвестицій (за рахунок усіх джерел фінансування) для забезпечення інноваційного розвитку.

Про пріоритетність розвитку інноваційних процесів у національних економіках як розвинених країн, так і країн, що бурхливо розвиваються, свідчить той факт, що за останні 15 років кількість осіб, зайнятих у сфері інноваційної діяльності у США та країнах ЄС зросла удвічі, а у Південно-Східній Азії – у 4 рази. У той самий час в Україні цей показник скоротився удвічі. У Ірландії, сучасному технологічному лідер і Європи , частка інноваційно активних підприємств у 2004-му році становила 73 % , що для порівняння в Україні складає приблизно 12 % [3].

У навчальній літературі зустрічаємо таке узагальнене визначення

209


інноваційної інфраструктури – це всі інформаційні, організаційні, маркетингові, освітні й інші мережі, які допомагають новій ідеї добиратися до своєї практичної реалізації й знаходити свого споживача. За допомогою різних елементів інноваційної інфраструктури вирішуються основні завдання сприяння інноваційної діяльності: інформаційне забезпечення; виробничо-технологічна підтримка інноваційної діяльності; сертифікація, стандартизація та інтелектуальний захист інноваційної продукції; підготовки, перепідготовка й підвищення кваліфікації кадрів для інноваційної діяльності та ін [2].

З вище викладеного можна зробити висновок, що фундаментом інноваційної економіки є інноваційна інфраструктура. Для цілеспрямованої, послідовної державної інноваційної політики, серед інших заходів, необхідним є забезпечення структурної повноти, комплексності і системності нормативно-правової і законодавчої бази інноваційного розвитку освітньої галузі.


1. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків:Константа. – 2006. – 245 с.

2. Рудь Н.Т. Економіка: організація інноваційної діяльності: Навч. посібник. – Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2007. – С.171–201.

3. Центр Разумкова. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації // Національна безпека і оборона. – 2004 . – № 7. – 120 с.

Гавриленко Наталія,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник О. А. Ліпанова, ст. викл.(БДПУ)

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Актуальність даного питання визначається тим, що виробничий

потенціал є важливою складовою потенціалу підприємства, ефективне використання якого дозволяє йому значно вплинути на свою конкурентоспроможність.

Ефективність функціонування виробничого потенціалу визначає ступінь досягнення певного потенційного результату діяльності підприємства за визначений період часу.

Питання визначення сутності виробничого потенціалу і його ефективного використання є предметом дослідження багатьох вчених-економістів: А. Анчишкіна, О. Ареф’єва, 3. Герасимчука, Л. Ковальської, І. Чичкало-Кондрацької та ін.

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку

210


підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь якій системі: цілісність, цілеспрямованість, складність, взаємозамінність, альтернативність його елементів, взаємозв’язок та взаємодія елементів виробничого потенціалу, самовідтворюваність, інноваційна сприйнятливість, гнучкість, соціально-економічні наслідки використання.

Всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, яка стоїть перед підприємством, – виготовленню конкурентоспроможної продукції [2, с. 19].

Ключові фактори конкурентоспроможності – це унікальна комбінація наявного виробничого потенціалу підприємства з нагромадженим у минулому досвідом його використання, що сприяє виготовленню конкурентоспроможної продукції, завдяки реалізації якої підприємство здатне забезпечити своє існування в довгостроковій перспективі.

Цільовий аналіз виробничого потенціалу здійснюється відносно змін, які необхідно внести у виробничий потенціал для виготовлення певних видів продукції, оскільки кожне підприємство зацікавлене з мінімальними витратами своєчасно реагувати на зміни потреб споживачів.

Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу виконують за допомогою експертних оцінок, які дають змогу визначити рівень відповідності виробничого потенціалу підприємства обраним стратегіям по окремих складових. Одержані значення дозволяють зорієнтуватись у характері заходів, які треба здійснити на підприємстві для забезпечення виконання стратегій.

Допустимі і недопустимі відхилення від потенційного результату виробничо-господарської діяльності підприємства відображають поняття низької і високої ефективності [2, с. 20].

Одним із підходів до вимірювання ефективності є запропонований С.Іщук метод оцінювання стохастичних меж виробництва і собівартості продукції, призначений для розрахунку реальної ефективності виробничого потенціалу підприємства. Цей метод допомагає відображати ефективність використання виробничого потенціалу підприємства у вигляді багатомірної величини і значно точніше ідентифікувати взаємозв’язки між його елементами [1, с. 48].

Кількісна оцінка результативності потенціалу підприємства здійснюється за допомогою показників продуктивності, ефективності і рентабельності.

Можна виділити частинну факторну продуктивність, тобто продуктивність окремого ресурсу, сукупну продуктивність, або ефективність, що максимально враховує всі ресурси.

Рентабельність показує, наскільки прибутково функціонує потенціал підприємства.

Процес кількісної оцінки можливостей відновлення виробничого потенціалу підприємства в цілому складається з трьох етапів. На першому етапі визначається рентабельність власного капіталу підприємства. На основі зіставлення показників поточного і базисного періодів, а також аналізу динаміки приймається рішення про подальшу оцінку. На другому –

211


встановлюються обсяги ресурсних резервів збереження і розвитку виробничого потенціалу. З цією метою розраховуються продуктивність кожного ресурсу, ефективність сукупності ресурсів та рентабельність виробничих ресурсів. На третьому етапі кількісної оцінки визначаються резерви управління щодо формування потенціалу підприємства, адаптованого до ринкового середовища [1, с. 49-50].

Отже, було б доцільно відмітити, що на даний момент на більшості промислових підприємств спостерігається недозавантаження виробничих потужностей, внаслідок чого спостерігається недовикористання їхнього виробничого потенціалу. Тому, кожне підприємство повинне прагнути досягти високого рівня виробничого потенціалу, який відповідає умовам самостійного розв’язання основних проблем, пов’язаних з переходом у новий напрямок діяльності та може забезпечити потрібний саморозвиток у процесі виконання робіт.

ЛІТЕРАТУРА1. Іщук С.А. Концептуальні засади формування та розвитку

виробничого потенціалу промислових підприємств / Іщук С.А. // Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С.48-50.

2. Чичкало-Кондрацька І.Б. Новий підхід до оцінки резервів виробничого потенціалу підприємств / Чичкало-Кондрацька І.Б. // Регіональні перспективи. – 2000. – №1. – С.19-20.

Галаш Анна,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Гудзь М.В.,д.е.н., професор

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ МІСТА БЕРДЯНСЬКА

Актуальність. Сфера туризму є однією із галузей економіки, яка постійно потребує реформації та розвитку всіх її елементів. У зв`язку з цим перед туристичними підприємствами постійно постають нові проблеми, наприклад, покращення рівня обслуговування, оновлення ринка збуту туристичних послуг, розширення асортименту та інші. Вказані чинники потребують швидкого реагування.

Одним із напрямів вирішення таких питань є розширення сфери діяльності й організації більш привабливої туристичної інфраструктури, а це неможливо без виявлення та реалізації її ресурсів, що потребують використання державних та приватних інвестицій.

Досліджуваність проблеми. Питанням розвитку туризму та його інфраструктури присвячені дослідження багатьох вітчизняних і закордонних економістів, серед яких: К. Асплунд, Е. Джанджугазова, В. Гуляєв, Ф. Котлер, І. Рейн, Т. Ткаченко, Д. Хайдер, С. Яковлева та багатьох інших.

212


У проведених дослідженнях багато уваги приділяється галузевому і регіональному рівню розвитку туризму, розглянуто маркетинг місць і територій, функції, склад і структуру галузевих і територіальних інфраструктур, але комплексне питання розвитку туристичної інфраструктури на місцевому рівні з урахуванням регіональної специфіки, напрямів розвитку, ресурсного потенціалу, існуючого попиту і пропозиції для такого туристичного міста як Бердянськ досі не вивчені детально, що і підкреслює актуальність дослідження.

Метою тез є дослідження особливостей розвитку туристичної інфраструктури м. Бердянська. Визначення основних перешкод та перспектив для її розвитку.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція).

Основна частина. Головним, в ефективному використанні рекреаційних ресурсів й забезпеченні високих результатів розвитку туризму, є наявність та стан туристичної інфраструктури. Інфраструктура туризму – ієрархічно організована сукупність взаємозалежних структур і ресурсний потенціал, що у комплексі створюють умови для туризму й обслуговують туристичну діяльність.

Інфраструктура туризму являє собою трирівневу систему.Перший рівень інфраструктури туризму представлений виробничою

інфраструктурою – комплексом діючих споруд, будівель, транспортних мереж, систем, котрі безпосередньо не відносяться до виробництва турпродукту, але необхідних для надання туристичних послуг, – транспорт, зв'язок, енергетика, комунальне господарство, фінанси, страхування, безпека. Другий і третій рівні туристської інфраструктури формують підприємства та організації, які безпосередньо беруть участь в туристичній діяльності та формуванні турпродукту. Це підприємства з прокату автомобілів, таксопарки; кафе та ресторани; спортклуби, музеї, театри і кінотеатри, виставкові зали, цирки, зоопарки, казино і т.д. [1]

Оцінюючи сучасний стан туристичної інфраструктури Бердянська, необхідно відзначити основні тенденції її розвитку. Туризму приділяється велика увага. У 2005 місто дістало статус курорту державного значення. На місцевому рівні приймаються програми розвитку туризму.

Курортно-рекреаційний та туристичний комплекс міста Бердянська нараховує 118 закладів, у тому числі: 87 санаторно-курортних та оздоровчих закладів (6 санаторіїв, 66 баз відпочинку, пансіонатів та туристичних притулків, 15 дитячих та спортивно-оздоровчих закладів), 12 закладів готельного типу, 19 туристичних фірм [3]. За січень-червень 2012 року організовано оздоровились та пролікувались 25 113 осіб, у тому числі дитячі заклади оздоровлення та відпочинку відвідали 5 627 дітей. [2].

У курортно-рекреаційній і туристичній галузі в 2003 – 2007 роках установилася стійка тенденція до збільшення кількості відпочиваючих. Так, у 2003 році відпочило 437,0 тис. осіб, у 2004 році – 495,17 тис. осіб, в 2005 році їх кількість становила 547,0 тис. осіб, у 2006 році близько 600,0 тис. осіб, у 2007 р. місто-курорт Бердянськ відвідало понад 600,0 тис. відпочиваючих. [3].

Але, розвиток інфраструктури курорту потребує розв’язання соціально-економічних, екологічних проблем та завдань. Так, необхідно

213

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B7

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7


розвивати та поліпшувати лікувальну базу санаторіїв, створювати нові об’єкти та проводити капітальний ремонт існуючих санаторно-курортних та оздоровчих закладів, розвивати рекреаційний комплекс: будівництво готельних комплексів, баз відпочинку тощо. Істотним фактором розвитку туризму є розвиток сфери послуг, покращення їх якості та створення зручного транспортного сполучення.

Аналіз стану туристичної інфраструктури міста, дозволив виявити певні проблеми в існуючому становищі окремих ії елементів.

Загальною проблемою розвитку туризму є недостатнє використання туристичного потенціалу та слабке позиціювання на міжнародному ринку. Пропозиції туристичних підприємств міста слабо представлені в мережі Інтернет.

Також, у місті працює недостатня кількість екскурсоводів та гідів. Рівень підготовки екскурсоводів, гідів, провідників та туристичних інструкторів, здебільшого, не відповідає потребам та запитам відвідувачів міста.

Що стосується готелів , то при загальній тенденції збільшення кількості туристів існуюче готельне господарство не задовольняє потреб туристів. Всього у місті існує 22 заклади готельного типу. Більшість діючих готелів потребують реконструкції і модернізації, розширення асортименту додаткових послуг, підвищення якості обслуговування.

Проблемою та перспективою одночасно постає питання наявності у місті недорогих закладів розміщення, необхідних для розвитку активного і молодіжного туризму. В місті та передмісті відсутня така категорія закладів проживання як кемпінги та майданчики для наметів. Створення таких закладів розміщення орієнтовані на задоволення потреб переважно таких категорій туристів, як: студенти, школярі та працююча молодь.

Одним із перспективних напрямів є лікувально-оздоровчий туризм з використанням місцевих рекреаційних та інших природних ресурсів, але він потребує значних капіталовкладень. Багато існуючих в місті закладів потребують реконструкції, модернізації і переобладнання.

Регіон має великий потенціал для розвитку так званого “зеленого” туризму: сприятливі екологічні та кліматичні умови, унікальний ландшафт, цікаві природні об’єкти і території, історико-архітектурні пам’ятки, зручні шляхи сполучення. Цей напрям є одним із найбільш перспективних з огляду на загальну тенденцію розвитку такого виду туризму в Україні.

Для вирішення цих питань розробляються інвестиційні проекти підприємств та установ м. Бердянська. Так, за 2011 рік реалізовано 18 інвестиційних проектів, які профінансовано з державного бюджету в сумі 40,0 млн. грн. По кожному інвестиційному проекту було розроблено покроковий план реалізації з вказівкою певних термінів виконання.[3]

Прискорити розвиток туризму в Бердянську дозволять: 1) розробка сітки цікавих туристичних маршрутів з урахуванням потреб та інтересів приїжджаючих гостей, потенціалу туристичних ресурсів з подальшим представленням комерційних пропозицій іноземним туристичним фірмам для їх використання; 2) забезпечення випуску високоякісної рекламно – інформаційної продукції на іноземних мовах, яка висвітлить туристичні можливості, історію, культуру міста для розповсюдження серед іноземних туристів.

Висновок. Якщо розглядати динаміку розвитку туризму в Бердянську, то її

214


можна визначити як позитивну. Щорічно в місті відпочиває і оздоровляється порядку 600,0 тис. чоловік, які зміцнюють своє здоров'я, з яких близько 100 тис. чоловік відпочивають організовано. Разом з тим, за сприятливих умов у Бердянську може оздоровитися в 3-4 рази більше відпочиваючих.

З метою подальшого розвитку туристичної і курортної галузі міста розробляються програми і заходи щодо збереження курортно-рекреаційних територій. У розвиток інфраструктури курортної сфери вкладається щорічно близько 20,0 млн.грн. Впроваджуються нові методики лікування та діагностики, зміцнюється лікувально-діагностична база санаторно-курортних установ.

Майбутнє Бердянська обумовлено розвитком курортних територій. Місто має у своєму розпорядженні достатньо високий потенціал природних рекреаційних ресурсів і сприятливі кліматичні умови. Потенціал також закладений в розширенні оздоровчих закладів. Є вільні рекреаційні території, які можна використовувати для розміщення нових оздоровчих закладів.

Однак у прагненні активно розвивати туризм, місто стикається з деякими проблемами. Для Бердянську на сучасному етапі найбільш серйозними перешкодами у розвитку туризму є проблема підготовки кадрів, слаборозвинена транспортна мережа і слабке позиціонування на міжнародному ринку. Саме рішення даних проблем дозволить місту більш динамічно розвивати туризм і вийти на міжнародний ринок зі своїм унікальним продуктом.

ЛІТЕРАУРА1. Архипова В.Ф., Левіза А.С. Про інфраструктуру як визначальний

фактор розвитку туризму в регіоні / / Вісник ВлГУ. – 2005. – № 7. – С. 21-23.2. Офіційний сайт Бердянської міської ради [Електронний ресурс] / –

Підсумки соціально-економічного розвитку м. Бердянськ за січень-червень 2012 року . – Бердянськ, 2012. Режим доступу: http://rada.berdyansk.net

3. Офіційний сайт Бердянської міської ради [Електронний ресурс] / – Концепція розвитку туризму і курорту в м. Бердянськ. – Бердянськ, 2012. Режим доступу: http://rada.berdyansk.net

Гасанов Гамат,студент 5 курса факультета педагогическогообразования и сервисных технологийНаучный руководитель: З.В. Аракчеева, к. п. н., доцент (Магнитогорский государственный университет)

ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ МНОГОЛИКОСТЬ РЕСПУБЛИКИ АЗЕРБАЙДЖАН

Азербайджанская Республика, занимает всю восточную часть Закавказья, расположена на границе, между Европой и Азией. Он является региональным лидером Южного Кавказа, поскольку это самое крупное, наиболее экономически развитое и политически значимое государство на международной арене среди таких стран, как Абхазия, Армения, Грузия и

215


Южная Осетия. И сегодня новая независимая страна известна в мире во многом благодаря своим нефтегазовым ресурсам. Однако эта страна обладает также огромным туристским потенциалом. Средневековые географы Ближнего Востока считали, что рай находится на территории Азербайджана. Уникальное расположение Азербайджана в том, что он расположен в 9-ти, из 11 природно-климатических зон земного шара, от субтропиков до горно-тундровой зоны, богатый растительный и животный мир благоприятствуют развитию туризма на данной территории. Более половины территории страны занимают отроги Талышских гор, Большого и Малого Кавказа.

Азербайджан издревле называют "Страной Огней". Причиной тому месторождения нефти и газа, залегающие близко к поверхности. В небольшом селении Дигях недалеко от Баку стоит гора Янар Даг, что в переводе с азербайджанского означает «Огненная гора». Огонь из этой горы вырывается на поверхность, раскаляя землю и нагревая воздух. Несмотря на то, что уже существует научное объяснение этого явления, горящая земля и в настоящее время производит на зрителя сильное впечатление. Эти факелы огня, вырастающие из земли, потрясали воображение древних людей, поэтому в Азербайджане зародилась религия зороастризм. Сюда вплоть до конца XIX века совершали паломничество огнепоклонники из Индии. Их храм до сих пор сохранился на Апшеронском полуострове, недалеко от Баку. Здесь впервые в мире в 1848 году начинается промышленная добыча нефти, поэтому к концу ХIX века Баку становится нефтяной столицей мира.

Материальными объектами многоликой культуры Азербайджана в первую очередь являются исторические памятники практически всех периодов азербайджанской истории от времен Мидии Атропатена и Кавказской Албании (первое тысячелетие до н. э.) до наших дней. Один из таких памятников историко-культурный заповедник “Гобустан”, находящийся в 70 километрах от Баку. Это крупнейшее из обнаруженных на постсоветском пространстве скопление наскальных рисунков, в составе которого насчитывается более 4 тысяч уникальных скальных участков, пещер, крепостей и могильников. Многие из его памятников имеют возраст около 10 тыс. лет.

Один из символов Баку ансамбль Дворца Ширваншахов, сложившийся в начале XV века. Эта одна из жемчужин азербайджанского средневекового зодчества. Сооружения этого архитектурного ансамбля расположены в старой части города под названием «Ичери-шехер» (“Внутренний город”) на самой высокой точке одного из холмов Баку.

Не менее известным символом азербайджанской столицы считается Девичья Башня. Выразительность облика этой башни, не имеющей сколько-нибудь близких аналогий в архитектуре оборонительных сооружений стран Переднего Востока и Западной Европы, место, которое она занимает в прибрежной панораме Баку, делают этот памятник средневековья уникальным. Башня окутана романтическим ореолом, о ней существует много легенд.

Располагаясь на границе двух континентов, Европы и Азии, Азербайджан находится под влиянием исламской культуры и западной модернизации. Поэтому, сохраняя и чтя свои традиции, эта страна не отстает от современных темпов развития общества. Наряду с Турцией

216


Азербайджан является одним из немногих европеизированных исламских государств.

Первые русские поселенцы в Азербайджане появились в начале XIX века. Это были в основном крестьяне-молокане из центральных губерний, которых царское правительство переселяло на южные окраины империи. Следующая волна переселенцев из России хлынула во время нефтяного бума конца XIX – начала XX века в Баку, ставший к тому времени одним из промышленных, а также культурных центров Российской Империи.

Сегодня в Азербайджане проживает около 360 тысяч русских, это составляет примерно 4 % от общего населения страны в 9, 6 миллиона человек В Баку продолжает функционировать единственный в СНГ Институт по подготовке преподавателей русского языка и литературы, в отличие от остальных стран бывшего СССР в Азербайджане с 1991 года не закрылась ни одна русская школа.

Исторические, экономико-политические и культурные связи между Россией и Азербайджаном в сочетании с туристической привлекательностью Азербайджана при профессиональной организации выездного туризма способны сделать туристскую дестинацию этого прикаспийского государства одним из новых популярных направлений интересного и относительно недорого отдыха российских туристов.

ЛИТЕРАТУРА1. Горянин А. Б. Русскому об Азербайджане и азербайджанцах /

А. Б. Горянин, А. Н. Севастьянов. – М.: изд-во “Известия”, 2009. 248 с. 2. Джафаров Дж. Международный туризм в Азербайджане: учебное

пособие для вузов / Дж. Джафаров, А. Г. Алекперов. Баку: издательство Азербайджанского института туризма, 2007. – 137 с.

3. Третьякова Т. Н. Туристско-рекреационные ресурсы стран Ближнего Зарубежья: учебное пособие для студентов специальности 230500 “Социально-культурный сервис и туризм” / Т. Н. Третьякова, О. В. Котлярова. – Челябинск: Урал ГАФК, 2005. 152 с.

4. www.eurovision.tv / Eurovision Song Contest – Baku 2012

Горнікова Анастасія,студентка 6 курсу факультету економіки та управління, Наук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ

Поняття “криза” має багато трактувань. “Класичне” економічне поняття кризи означає не бажану і драматичну фазу в ринковій економічній системі, що характеризується коливаннями і негативними явищами, перешкодами. У цьому сенсі поняття кризи довгий час утримувало місце в схемі теорій кон’юнктури економічного розвитку.

217

http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9%20%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82%20%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%202012%20%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D0%BD&source=web&cd=3&ved=0CHoQFjAC&url=http%3A%2F%2Fwww.eurovision.tv%2F&ei=B-jDT9uFEvPc4QSN-pHQCQ&usg=AFQjCNHwFqkaYzjyswEN6FaBPqKiSrhziQ

http://www.eurovision.tv/


Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати економічним циклом. Криза – найважливіша фаза циклу, яка починає і завершує його. У ній зосереджено основні ознаки циклічного процесу відтворення. Сутність кризи – різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через “омертвіння” капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит – ставка позичкового процента. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

Необхідність розробки методик ранньої ідентифікації економічних криз диктується як світовим, так і українським досвідом. В роботі приведено сукупність моделей аналізу різних фаз економічного циклу, заснованих на принципі мультиплікатора-акселератора, за допомогою яких можна провести ефективний ситуаційний аналіз кризових ситуацій в економіці країни. Один з найбільш поширених підходів до такого дослідження виходить з неокейнсіанської теорії взаємодії механізмів мультиплікатора і акселератора. У моделі Самуельсона-Хікса в явному вигляді використовуються лінійний мультиплікатор-акселератор з запізненням. Механізм акселерації капітальних вкладень є також центральним пунктом в моделі, запропонованої М. Калецьким. У ній розглядається динаміка основного капіталу на макрорівні. Її особливість – облік двох типів запізнювання: у рішеннях про інвестування і в здійсненні капітальних вкладень. Динаміка змінних в моделі Калецького задана в безперервному часу, а рівняння капіталу приймає форму лінійного диференціально-різницевого співвідношення. В одному з варіантів моделі Гудвіна також враховується два запізнювання – в процесі мультиплікації національного доходу і в реалізації інвестицій, пов'язаних з ефектом акселерації.

Важливою рисою всіх цих моделей є, з одного боку, використання простих балансових макровідносин, наприклад, тотожності національного доходу, рівності інвестицій і заощаджень, а з іншого – впровадження в тій чи іншій формі запізнювань в опис механізму мультиплікатора – акселератора. Саме облік запізнювань дозволяє виявити коливальні режими в моделях такого типу. Слід ще раз зазначити, що саме розробка Гудвіна була базою для подальшого розвитку моделювання циклічності економічного розвитку (наприклад, моделі Тевеса).

Проблема криз в економіці за більш ніж вікову історію її існування стала осередком для дослідження багатьох чинників, що роблять найбільш істотний вплив на розвиток і функціонування системи світового і національного господарства. Виявлення причин коливань соціально-економічного розвитку набуло винятково важливе значення як засіб запобігання тих негативних впливів, які тягнуть за собою періоди спади і

218


рецесії в господарському житті країни. Тому проблема криз завжди привертала увагу вчених-економістів і сьогодні залишається однією з центральних проблем економічної теорії.

ЛІТЕРАТУРА1. Воронін Ю. Ориентиры выхода из экономического кризиса //

Экономист, 2010. – №5. – . С. 11-21.2. Яковец Ю.В. Русский циклизм: новое видение прошлого и будущого. –

Lewinston-Queenston-Lampeter. The Edwin Mellen Press, 2009 – 309 p.3. Яковець Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 2010. – 506

с.

Грінь Ганна,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ)

МОДЕЛЬ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах інтеграції економіки України в міжнародний економічний простір і у зв'язку з посиленням процесів глобалізації, забезпечення конкурентоспроможності підприємства є основою ефективності його діяльності на стратегічному рівні. Недостатнє вивчення питань конкурентоспроможності підприємства може привести не тільки до її зниження, але і до виникнення конкурентних недоліків, що є загрозою подальшій діяльності підприємства.

На сьогоднішній день актуальним є питання реалізації системного підходу в процесі оцінки конкурентоспроможності підприємств, розробки економіко-математичних моделей, що дозволяють отримати узагальнений критерій конкурентоспроможності підприємств. Задачею дослідження є конструювання загальної моделі синтетичного інтегрального критерію, і визначення конкретних дій, які повинні привести до вирішення проблеми [1].

Швидкі зміни зовнішнього середовища вітчизняних підприємств стимулюють появу нових методів, систем і підходів до управління конкурентоспроможністю. Найбільш поширеними є методи оцінки можливостей конкурентів за допомогою спеціальних експертних досліджень і непрямих розрахунків на основі відомих даних. Широко використовується на практиці для аналізу конкурентів і “метод віддзеркалення”, що полягає у виявленні інформації про фірму, що цікавить, у клієнтів або посередників даної фірми. Зручним інструментом порівняння можливостей підприємства і основних конкурентів є побудова багатокутника конкурентоспроможності, що є графічним відображенням оцінок положення підприємства і конкурентів по найбільш значущих напрямах діяльності. В якості оцінюваних напрямів діяльності підприємства і основних конкурентів може бути вибране

219


визначене чітко обмежене число параметрів. Угрупування параметрів спирається на аналіз широкого комплексу

проблем технічного, економічного і соціального характеру, внаслідок чого виявляються змінні, що забезпечують конкурентоспроможність. Початковою точкою такого аналізу є визначення переліку технічних і економічних чинників конкурентоспроможності, які трактуються як сукупність критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства [2].

Внутрішні конкурентні переваги, що визначають ринкові позиції господарюючого суб'єкта, пропонується згрупувати по шести найбільш значущих аспектах:

1) конкурентоспроможність виробу;2) фінансовий стан підприємства;3) ефективність маркетингової діяльності;4) рентабельність продажів;5) імідж (марочний капітал) підприємства;6) ефективність менеджменту.

Пропонована в роботі методика оцінки рівня фінансової конкурентоспроможності підприємства, заснована на використанні методів багатовимірного аналізу, ухвалення рішень і економетричного моделювання, це включає наступні основні етапи: формування інформаційного простору показників фінансової конкурентоспроможності підприємства; побудова локальних коефіцієнтів і формування комплексного показника фінансової конкурентоспроможності підприємства; вибір пріоритетів інноваційного фінансового розвитку на основі аналізу моделей панельних даних [3].

Вибір даного математичного інструментарію для дослідження рівня фінансової конкурентоспроможності українських підприємств обумовлений наступними характеристиками: при розгляді завдань побудови багатофакторної регресійної моделі фінансової конкурентоспроможності підприємства(з урахуванням галузевої спрямованості), що відображає значущість впливу окремих чинників, використання панельних даних дозволяє вирішити проблему розширення інформаційної бази; застосування панельних даних приводить до підвищення ефективності оцінок в порівнянні з оцінюванням на основі окремих моделей тимчасових і варіаційних рядів; перевагою моделей, отриманих на основі панельних даних, є вирішення проблеми пропущених даних в моделі. Проблема пропущення даних є особливо серйозною, якщо виключена з моделі змінна корелює з включеннимі в модель чинниками;

ЛІТЕРАТУРА1. Шевченко Л.С. Конкурентна діагностика фірми: концепція, методі /

Монографія: ВД “ІНЖЕК”, 2008. – 240 с.2. Тищенко А.Н. Формирование конкурентной позиции предприятия в

условиях кризиса/ Иванов Ю.Б. Монография ИД “ИНЖЕК”, 2007. – 367стр.3. Іванов Ю.Б. Теоретичні основи конкурентної стратегії

підприємства: Монографія / ВД “ІНЖЕК”, 2006.- 384 с.

Грінь Ганна,

220


Оленич Ян, студенти 6 курсу факультет економіки та управлінняНауковий керівник: Задворна О.В.,ст. викл. (БДПУ)

ТРАДИЦІЙНІ НОРМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗЕМЕЛЬНО-МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

У статті піддано аналізу народно-правові уявлення про власність на землю українських селян у VI-ХІХ ст. Певна річ, що ці уявлення значно відрізняються від власне правових положень, є віртуальною власністю, тобто такою, що існує лише у свідомості селян. Це стереотип народної правосвідомості, який селяни намагалися реалізувати на практиці.

Вагомий внесок у розвиток інституційних ідей зробили Дж. Бьюкенен М. Вебер, Т. Веблен, О. Вільямсон Л. Девіс , Т. Еггертсон, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Окслі, Дж. Ходжсон та інші [1]. Аналізові інституційного середовища в перехідній економіціприсвячені дослідження учених А. Аслунда, В. Вольчика, М. Дерябіної, Р. Капелюшнікова С. Кірдіної, Г. Клейнера, та інших [2].

Метою нашого дослідження є дослідити історичні пам’ятки земельного права. Об’єктом нашого дослідження є норми інституційного середовища. Предметом – розвиток земельних правовідносин.

Регулювання земельних відносин нормами звичаєвого права здійснювалось на території нинішньої України багато віків.

1. Земельно-правові відносини та їх регулювання часів Київської Русі (VI – початок XIII ст.) та Литовсько-Руської держави (друга пол. XIV – перша пол. XVI ст.).

Київська Русь була феодальною державою з князівсько-дружинним устроєм. Князь роздавав волості підлеглим князям. Громадськими землями управляла громада та її орган – віче, які свої внутрішньо громадські відносини вирішували як за нормами звичаєвого права, так і окремими нормами “Руської правди”. Внаслідок Люблинської унії селянську землю починають вважати або державною, або панською. Поступово селяни втрачають право продажу своєї землі.

2. Українські землі під владою Речі Посполитої та Російської імперії до скасування кріпосного права. Політика закріпачення селян, посилення утисків селян з боку панів-поміщиків спонукало селян втікати від переслідувань на вільні землі, якими були землі Запорізької Січі.

3. Скасування кріпосного права в 1861 році. Закон передбачав, що через дев'ять років селяни мали право перейти на викуп. Порядок викупу визначався спеціальним законом – Положенням про викуп. Це Положення розрізняло право викупу садиби і право викупу польового наділу.

4. Столипінська аграрна реформа. На підставі указу селянам відчужувались "оброчні статті" по мірі закінчення укладених ними орендних договорів. Ціна викупу встановлювалась землевпорядними комісіями по середній капіталізованій оцінці. Не підпадали під відчуження землі, зайняті цінними будівлями, відведені церквам та школам, необхідні для потреб місцевого населення.

5. Становлення і розвиток земельного права в Україні в період з 1917 р. до 1991 р. Декретом РНК РРФСР “Про соціалізацію землі” від 19 лютого

221


1918 р. приватна власність на землю скасовувалась назавжди і земля передавалась трудящим на засадах зрівняльного землекористування.

Рис.1 Складові інституційного середовища земельно–майнового комплексу (ЗМК)

Отже, традиційні (неформальні) норми мають глибоке історичне коріння в житті народу, пов’язані зі стереотипами поведінки, що притаманні суспільству, і у підсумку найбільше впливають на матрицю розвитку ЗМК; політичні (юридичні) правила встановлюють ієрархічну структуру суспільства, механізм прийняття рішень і найбільш важливі характеристики контролю за діяльністю. Вони базуються на взаємному дотриманні зобов’язань між державою і домогосподарствами, між фінансовими інститутами і домогосподарствами тощо; економічні правила визначають форми організації і функціонування фінансових інститутів, в рамках яких фінансові установи укладають інституційні угоди і приймають рішення про використання грошових ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА1. Дерябина М. Институциональные аспекты постсоциалистическо

гопереходного ип.сна / М. Дерябина // Вопросы эконо-мики. – 2001. – №2. – С. 108 – 124.

2. Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посібник. – К.: “Знання”, 2000. – С. 111.

Давидов Роман,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ

МЕТОДОЛОГІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ

ПІДПРИЄМСТВОМ

Одним з найважливіших напрямків вдосконалення управління сільськогосподарським виробництвом є створення автоматизованих систем управління. Впровадження таких систем забезпечує удосконалення управління, піднімає його на новий якісний рівень, дозволяє працювати в

222


одній глобальній системі, а не в безлічі малих, несумісних між собою мереж.З самого початку створення сільськогосподарської діяльності, завжди

створюється система управління цим підприємством. Цій системі зазвичай не приділяють певної уваги, вона працює тільки для підтримки діяльності підприємства. І коли всі інші напрямки діяльності підприємства постійно вдосконалювалися, то система управління підприємством майже завжди залишалася незмінною, і інколи підлаштовувалася під основну діяльність. І тільки через деякий час стає зрозумілим, що без автоматизованої системи управління, діяльність підприємства не є досить ефективною. І коли керівництво вирішило, що їм потрібна така система, то вони зіткнулися з тим, що досить важно впровадити нову систему управління у працююче виробництво.

Існують два основні підходи розробки автоматизованої системи. Перший підхід називають функціонально-модульним, він є частиною більш загального структурного підходу. У його основу покладено принцип функціональної декомпозиції, при якій структура системи описується в термінах ієрархії її функцій і передачі інформації між окремими функціональними елементами. Другий, об'єктно-орієнтований підхід, використовує об'єктну декомпозицію. При цьому структура системи описується в термінах об'єктів і зв'язків між ними, а поведінка системи описується в термінах обміну повідомленнями між об'єктами [1].

Для розробки автоматизованих систем управління підприємством існує ряд програмно-технологічних засобів спеціального класу – CASE-засобів, що реалізують CASE-технологію створення програмних засобів. Вони являє собою сукупність методів проектування програмних засобів, а також набір інструментальних засобів, що дозволяють у наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх стадіях розробки і супроводу ПЗ і розробляти додатки у відповідності з інформаційними потребами користувачів. Більшість існуючих CASE-засобів засновано на методах структурного або об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування, що використовують специфікації у вигляді діаграм або текстів для опису зовнішніх вимог, зв'язків між моделями системи, динаміки поводження системи та архітектури програмних засобів [2].

Другою важливою ідеєю, що лежить в основі структурних методів, є ідея ієрархії. Для розуміння складної системи недостатньо розбивки її на частини, необхідно ці частини організувати певним чином, а саме у вигляді ієрархічних структур. Усі складні системи Всесвіту організовані в ієрархії: від галактик до елементарних частинок. Людина при створенні складних систем також наслідує природі. Будь-яка організація має директора, заступників за напрямками, ієрархію керівників підрозділів, рядових службовців. Крім того, структурні методи широко використовують візуальне моделювання, що служить для полегшення розуміння складних систем [3].

Дослідження в рамках впровадження інформаційної автоматизованої системи управління сільськогосподарським підприємством дозволило отримати наступні результати: розглянуто методології проектування системи управління підприємством та розробка нової системи управління; запропоновано системний підхід до визначення потреб підприємства щодо роботи з автоматизованою системою управління; побудована системна

223


модель управління економічною діяльністю підприємства “Маїс”.

ЛІТЕРАТУРА1. Существующие подходы к проектированию программного

обеспечения экономических информационных систем и их общая характеристика. – Режим доступу: http://migku.wikidot.com/gos-pis-4

2. Калянов Г.Н. Консалтинг при автоматизации предприятий / Каляное Г.Н. – М.: Синтег, 2007. – 311 с.

3. Kuhn, D. L. (2009) Selecting and effectively using a computer aided software engineering tool. Annual Westinghouse computer symposium; 6-7 Nov 2009; Pittsburgh, PA (USA); DOE Project.

Денисенко Анжеліка,студент 6 курсу факультету економіки та управління, Наук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МОДЕЛЕЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОПИТУ

Проблема створення сприятливого інвестиційного клімату завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим способом забезпечення умов виходу держави з економічної кризи, сприяють впровадженню нових технологій, сучасних видів устаткування, передового досвіду іноземних підприємств, методів управління та виробничої культури, збільшенню продуктивності праці, підвищенню добробуту населення тощо. Тому питання про стан інвестицій в Україні та перспективи їх збільшення особливо актуальне на сучасному етапі економічного розвитку держави.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції являються основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падало значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останнього років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни.

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку

224


у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авiа і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазодобича, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, що поступово удосконалюється з метою досягнення більшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їхнього використання. Зокрема , іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення надзвичайних заходів при стихійних лихах, аваріях, епідеміях, епізоотіях. При цьому закордонному інвестору гарантується адекватна й ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитку, включаючи упущену вигоду і моральний збиток, заподіяний їм у результаті дій, чи бездіяльності неналежного виконання державними органами України або посадових осіб передбачених законодавством зобов'язань перед іноземним інвестором. У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його капіталовкладень у натуральній чи формі у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і терміновий переклад за кордон прибутків і інших засобів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій.

В даній роботі було обґрунтовано пропозиції і рекомендації по стимулюванню інвестиційної активності підприємств в Україні. До основних можна віднести: орієнтованість на ринок законодавчої бази; зниження податкового тиску на підприємства; удосконалення механізму проведення міжнародних тендерів; надання гарантій іноземним інвесторам; удосконалення аграрної політики і політики у сфері приватизації.

ЛІТЕРАТУРА1. Гріньов В.М. Інвестування. / В.М. Гріньов, В.О. Корда. – К.: Знання,

2010. – 452 с.2. Гунський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. /

Б.В. Гунський. – К.: Наукова думка, 2009. – 390 с.3. Комашенко Т.М. Інвестиційний ринок України в глобальному

середовищи // Економіка та держава. – 2009. – №9. – С. 86-94.

Дяченко Катерина,

225


студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Ліпанова О.А.,старший викладач (БДПУ)

ЛІСОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Актуальність проблеми полягає у великій значимості лісних ресурсів для навколишнього середовища та економіки держави.

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.

Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає-2,8%, по чисельності працюючих-4,6%, по вартості основних виробничих фондів-близько-2%.

Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі

Метою дослідження є розробка планів щодо збереження лісових масивів України. Проблемою стає масова вирубка лісу, що призвело до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його ростовим групам. На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості.

По народногосподарському значенню і функціям ліси України розділяють на дві групи. До першої групи (48% площі лісів) відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення. Деревину в лісах першої групи заготовляють при проведенні лісогосподарських заходів – рубок уводу за лісом санітарних і лісовідновлюючих рубок спілого лісу.

До другої групи (52%), належать ліси, які мають захисне і граничне експлуатаційне призначення.

Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством.

Як один із методів дослідження можливе значне розширення площі лісів, використавуючі, еродовані або низькопродуктивні землі. З загальної площі таких земель можливо було б використати біля 4млн га.

Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння та інше.

Специфічним є лісозаготівельне виробництво яке забезпечує заготівлю та транспортування круглих лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю

226


виробничого циклу постійно переміщається по території лісового фонду.Предмет праці розосереджений на значній території На нього істотно

впливають природні фактори – клімат, рельєф та ін. Предмет праці в лісозаготівельному виробництві – продукт природного походження який на відміну від предмета праці інших видобувних галузей промисловості (вугільної, нафтодобувної та ін) може поновлюватися природним шляхом.

ВисновкиДля визначення перспективних напрямків розвитку лісової

промисловості необхідно обґрунтувати напрямки формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробниче-ресурсного потенціалу. Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом порівняння світового досвіду з становищем у лісовій галузі України.

ЛІТЕРАТУРА1.Шаблій О. “Економічна географіяЯ”. – Л. : Світ. 1994.2.Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу. – К. : Знання.

1992.3.Маценко Г. Все про ліс. Які вони дерева України // Магістраль. –

1997. – №42 – 43., спец. випуск.4.Рущак М. Ліси України: управління, експлуатація, відтворення //

Економіка України. 1995. – №6.5.Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового

комплексу: приорітети, структура, ефективність. // Економіка України. – 1999. – №1.

6.Голуб О. Реструктуризувати лісовий фонд України // Економіка України. – 1998. – №11.

Дяченко Катерина,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Марченко К.В., к.е.н., доцент (БДПУ)

СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Актуальність теми. В сучасних конкурентних умовах перед кожним суб’єктом господарювання і країною загалом постала проблема досягнення і утримання конкурентних позицій. Для країн, які стали на шлях побудови ринкової економіки, перемога в конкуренції означає, передусім, перемогу в розробці і впровадження інновацій. Це питання набуває доленосного значення, адже ті країни, які будуть не здатні реально конкурувати із країнами „золотого мільярда”, будуть економічно пригнічені в найближчі роки і витіснені на периферію світового господарства.

227


Близьким за аналогією є становище підприємства. Лише засвоєння інноваційної моделі розвитку, якої дотримуються економічно розвинені країни, може дати зміцнення конкурентних позицій підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим, світовий досвід все більше переконує в тому, що економічний і соціальний прогрес, в кінцевому рахунку, залежить не стільки від систем управління якістю, організації виробництва, його технічного оснащення, скільки від творчої активності людини, її бажання працювати з високою трудовою віддачею, ентузіазмом, прагненням до постійного оновлення знань та їхньої реалізації у трудовому процесі.

Метою роботи є розвиток теоретичних положень і обґрунтування методичних засад, стимулювання інноваційної активності персоналу підприємств. Для досягнення мети стали наступні задачі: – розглянути сутність і функції стимулювання праці; – виявити види стимулювання інноваційної діяльності; – встановити вибір стратегії стимулювання інноваційної діяльності; – обґрунтувати науково – методичні засади створення системи мотивації продуктивності праці персоналу на підприємстві; – обґрунтувати основні напрямки диверсифікації систем матеріального стимулювання праці на підприємствах; – визначити матеріальне стимулювання праці в інноваційних формах; – виявити стимулювання інноваційної активності персоналу; – проаналізувати стимулювання праці і витрати виробництва. Діяльність працівників українських підприємств зумовлена реальними потребами – прагненням чогось досягти чи чогось уникнути.

Як основне джерело коштів для розширеного відтворення робочої сили заробітна плата мотивує високоефективну працю та підставі ринкової кон’юнктури стає специфічним регулятором перерозподілу робочої сили між регіонами, галузями та підприємствами, впливаючи на її міграцію й закріплення кадрів на виробництві.

Отже, функцією заробітної плати є забезпечення соціальної справедливості у відносинах між найманими працівниками і власниками основних засобів за розподілу доходів, а також за встановлення частки новоствореного доходу найманими працівниками відповідно до трудового внеску кожного з дотриманням принципу: за рівну працю – рівну плату. З наведених вище функцій заробітної плати первинною є відтворювальна, що має забезпечувати кожному працівникові можливості власною працею повністю відтворювати свою робочу силу відповідної кваліфікації та підтримувати гідний рівень життя.

ЛІТЕРАТУРА1.Підвищення ефективності мотивації персоналу в управлінні

локальними електричними мережами / Г.О.Коваленко, О. В.Амельницька // – Т. – 2005. – С.172-178.

2. Економiчна соціологія / А.В. Дорин. – М. – 2004. – стр.12-134.3. Соціологія праці: підручник для ВНЗ / М. П. Лукашевич. – К. – 2004.

– С. 231-245.Єлагіна Любов,

228


студентка 2 курсу факультету економіки та управління Науковий керівник: Буженіца В.В.

ТРУДОВА МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Актуальність цієї роботи полягая в тім, що на даному етапу часу Україна переживає проблеми, пов'язані із нестачею висококваліфікованих трудових ресурсів. Трудовий потенціал держави та кількість економічно активного населення є одними з найголовніших факторів, які визначають рівень економічної розвинутості країни. Одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та його перерозподіл між окремими регіонами та населеними пунктами, є міграції населення. Міграції – це переміщення людей із зміною місця проживання. Вони мають різну інтенсивність, спрямованість,тривалість залежно від багатьох причин.[2]

Метою даної роботи є дослідження статистичних даних, визначення основних причин і напрямків, що викликають міграції населення, а також виявлення найбільш характерних особливостей цих міграцій.

Об'єкт дослідження даної роботи: трудова міграція населення України.

Предметом дослідження: теоретичні та практичні проблеми трудової міграції населення.

Наукова новизна: основний науковий результат полягає у більш детальному розгляді теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо зменшення рівня міграції населення України за кордон на основі організаційно-економічного забезпечення відповідних заходів.

Сучасні тенденції зовнішньої трудові міграції пов'язані з соціально- економічними та політичними процесами в державі. Так, для України як нестабільної країни, з глибокими кризовими явищами в усіх сферах життя, характерний довготривалий потужний зовнішньоміграційний процес.

Найбільш поширена міграція серед чоловіків, які складають дві третини загальної кількості мігрантів (6,7% та 3,5% відповідно від чоловіків та жінок працездатного віку). Міські мешканці становлять більше половини трудових мігрантів (54,4%). Разом з тим у структурі сільського населення 8% – трудові мігранти проти 4,0% жителів міста. Це пояснюється тим, що сільське населення є більш вмотивованим щодо пошуку роботи за кордоном, через неможливість працевлаштуватись за місцем проживання.

Більшість трудових мігрантів чоловіків (58,2 % загальної їх кількості) -одружені, тобто полишили сім'ї під час виїзду на заробітки, що створює значні демографічно-сімейні проблеми для країни. Серед жінок- мігрантів одружені складали також більше половини (51,3%), при цьому 22,2% розлучених та 3,9% удових жінок, що вище за показники чоловічого населення. Це пояснюється необхідністю пошуку шляхів підвищення доходів неповним сім'ям, насамперед з метою забезпечення належного існування та одержання освіти дітям.

Потоки трудових міграцій мають чітку географічну спрямованість- переважно вони здійснюються до найближчих країн або більш віддалених країн, але з привабливішими умовами. Серед трудових мігрантів близько половини

229


(48,1%) працюють в Російській Федерації та майже стільки ж – у країнах Європейського Союзу, переважно в Італії (13,4%), Чеській Республіці (11,9%), Польщі (8,0%), Угорщині (3,25), Іспанії (2,7) та Португалії (2,6%). При цьому, найактивнішу участь у зовнішніх трудових міграціях беруть мешканці західних регіонів (12,9% населення працездатного віку), найменше залучені до них жителі північних регіонів (1,7% населення працездатного віку). Серед західних регіонів (Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Львівська області) трудові мігранти складають 57,4% від загальної кількості. Поширеність трудових міграцій серед населення зазначених областей має глибокі історичні корені, оскільки ці регіони здавна характеризувалися як праценадлишкові. [1]

Згідно даних звіту державної статистики форми 1-Тм (нажаль, дані суттєво занижені) міграція за видами економічної діяльності розподілилась наступним чином: транспорт і зв'язок – 85% від загальної кількості мігрантів, будівництво – 4%, готельно-ресторанний бізнес та рибне господарство – 3 %, сільське господарство, мисливство та лісове господарство, колективні, громадські та особисті послуги – 2%.

Можна зробити висновок, що ситуація з міграцією, яка склалася в Україні, є критичною. Для забезпечення депопуляції нації необхідне негайне втручання уряду та проведення ним грамотних законодавчих, організаційних і господарських заходів у сфері соціально-демографічної політики, спрямованих на створення робочих місць з гідною заробітною платою і відповідною соціальною захищеністю. Право громадянина виїжджати за кордон є невід'ємним від його права на гідний рівень життя вдома: права мати роботу або власну справу, яка б давала змогу реалізувати себе та забезпечити добробут сім'ї.

ЛІТЕРАТУРА1. Васильківкський Д.М., Осійчук О.А. Зовнішня трудова міграція в Україні:

сучасний стан, причини, наслідки // Вісник Хм.нац.ун. – 2009. – №1. – С. 97-101. 2. Пуригіна О.Г., Сардак С.Є. Міжнародна міграція : навч. посіб. – К. :

ВЦ “Академія", 2007. – 312 с.

Желяков Руслан,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ)

IT АУТСОРСИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

На сучасному етапі розвитку економіки існує багато методів зниження витрат підприємств зі своїми інструментами. Аутсорсинг є напрямом, що тільки розвивається в Україні, і одним з актуальних неврахованих інструментів.

Метою роботи є дослідження аутсорсингу як інструмента зниження

230


статей витрат підприємства. Розкрити роль і неврахований потенціал.Аутсорсинг – це використання зовнішнього трудового ресурсу з

метою обслуговування і забезпечення деяких функціональних частин підприємства. В даному випадку можуть виступати виробничі або інформаційні системи фірми. Синонімом до слова аутсорсинг можна віднести таке поняття як лізинг персоналу або трудових ресурсів. Тобто, надання робочої сили для обслуговування або виконання бізнес-процесів підприємства професіоналами, які не є співробітниками даної компанії. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, більш випадковий характер і обмежених початком і кінцем, на аутсорсинг передаються зазвичай функції по професійній підтримці і безперебійній працездатності окремих систем і інфраструктури на основі тривалого контракту.

На ринку праці України одним з самих оплачуваних є IT персонал. Це пов'язано з недостатньою пропозицією праці по відношенню до попиту на нього і висока конкуренція серед компанії тих, що бажають роздобути в свій штат хороші кадри. Однією з переваг аутсорсинга є те, що компанія може одноразово обслуговувати декілька клієнтів, використовуючи при цьому один трудовий ресурс. Це дозволить добитися становлення рівноваги на ринку IT персоналу.

З основних переваг використання підприємством аутсорсинга можна виділити:

1. Зниження витрат пов'язаних з управлінськими витратами.2. Економія на податках на зарплату.3. Поліпшення якості отримуваних продуктів.4. Зниження рисок пов'язаних з невиконанням зобов'язань вчасно.5. Підвищення конкурентоспроможності фірми.

Якщо ж розглядати дані твердження в розрізі, то ми отримаємо повну картину. Звернення до послуг аутсорсинга надасть можливість фірмі скоротити витрати на управлінський персонал. По суті, ми платитимемо за те, що інша компанія силами своїх людських ресурсів обслуговуватиме нашу систему. Це понизить витрати на персонал, а ми і далі отримуватимемо необхідну нам функціональність, яка раніше забезпечувалася внутрішніми ресурсами підприємства. Таким чином зменшивши статті витрат на існуючі функції і вивільнивши фінансові і людські ресурси можна направити їх на розвиток нових областей діяльності фірми або ж що існують, які потребують ретельнішого контролю і поліпшення.

Підписання договору з аутсорсингової компанією перенесе ризики пов'язані з не професійністю персоналу з нас на сторонню організацію, дозволить позбавитися від витрат на поліпшення якості отримуваної продукції або послуги за рахунок підвищення професіоналізму трудових кадрів. Так само невиконання зобов'язань в зазначений термін частково перекладатиме провину на аутсорсера.

Звичайно ж, так само як і будь-який фінансовий інструмент аутсорсинг має і декілька мінусів:

1. Відносно низький рівень підготовки персоналу на Українському ринку.2. Вірогідність набору некваліфікованого персоналу в штат

231


аутсорсингової компанії.Ці два чинники хоч і мають негативний вплив але в цілому на

загальну картину вони надають менш негативний ефект який нівелюється вищезгаданими позитивними характеристиками. До того ж носять імовірнісний характер, що може виражатися лише в незначному збільшенні риски.

Висновок: аутсорсинг є одним з недооцінених напрямів бізнесу і інструментів зниження витрат підприємства. Це негативно позначається на економіку, як окремих фінансових одиниць, так і всієї держави. Ефективність використання послуг аутсорсингової компанії доведено зарубіжним досвідом і перевірено часом. Це не лише дозволяє скоротити витрати, звільнити фінансові і трудові ресурси, але і підвищити ефективність і продуктивність роботи підприємства. Розвиток аутсорсинга необхідний для поліпшення фінансового стану держави і суб'єктів економічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1.Аникин Б.А. Аутсорсинг и аутстаффинг. Высокие технологии

менеджмента / Б.А. Аникин, И.Л. Рудая. – М. : Инфра-М, 2009. – 320 с.2.Михайлов Д.В. Аутсорсинг. Новая система организация бизнеса /

Д.В. Михайлов. – М. : КноРус, 2010. – 256 с.3.Дж. Брайан Хейвуд. Аутсорсинг: в поисках конкурентных

преимуществ. – М. : “Вильямс”, 2010. – 276 с.

Жук Марина,cтудентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Буженица В.В., асистент (БДПУ)

СУЧАСНИЙ СТАН ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Актуальність даної теми для України полягає в тому, що національний фондовий ринок розвинений слабо, хоча вже є значні досягнення.

В Україні продовжується складний процес становлення і розвитку незалежної, демократичної, правової держави, і інтеграції його в світову економічну і політичну систему. Перехід України від централізованої планової економіки до ринкової викликає значну зміну відносин власності, міняє структури і механізм функціонування багатьох господарюючих суб'єктів. В результаті повністю міняються форми фінансових зв'язків між різними суб'єктами, виникають нові, не використовувані плановою економікою, інститути, з якими доводиться мати справу практично всім учасникам ринку.

Метою даної роботи є дослідження фондового ринку України, аналіз динаміки розвитку, і виявлення перспектив.

Об’єкт дослідження: фондовий ринок України.

232


Предмет дослідження – сучасний стан фондового ринку України, подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку.

На сьогодні фондовий ринок знаходиться у постійному розвитку, разом зі зростанням світової економіки. Оскільки його поява була пов’язана з потребами товарного виробництва – розвиток фондового ринку став важливою умовою прогресу економіки всіх передових країн.

Аналіз фондового ринку України свідчить, що за 20 років розвитку він не став джерелом залучення інвестицій, а є лише засобом, за допомогою якого власники ефективно виходять із колишнього бізнесу, продаючи його зовнішнім інвесторам, рефінансують борги і створюють інструменти для укладення угод злиття та поглинання компаній. [1]

Зусиллями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів.

Наприкінці 2011 року індекс інвестиційної привабливості України знизився до кризового рівня 2,56 (у другому кварталі 2011 р. становив 3.39 (дані Європейської бізнес-асоціації). Дана тенденція до зниження спостерігається і в наступному році. У другому кварталі 2012 року Індекс інвестиційної привабливості України залишився майже на такому ж низькому рівні – 2.19 балів з п’яти можливих – у порівнянні з 2.18 у першому кварталі. Основними причинами стабільно низького рівня інвестиційної привабливості країни є посилення тиску на бізнес з боку владних структур, фаворитизм, складне адміністрування податків. [2]

Основні проблеми розвитку фондового ринку України: недостатня капіталізація фондового ринку; незначна частка організованого ринку цінних паперів; недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій; відсутність єдиного центрального депозитарію; невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям; нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів; недостатня прозорість українського фондового ринку.

У результаті проведеного дослідження доцільно запропонувати комплекс заходів з реформування, які будуть спрямовані на подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку та забезпечення його ефективного функціонування:

підвищити капіталізацію та ліквідність організованого ринку цінних паперів шляхом використання фондових бірж у процесі приватизації через первинне публічне розміщення акцій;

створити універсальну національну біржу, яка буде діяти на принципах регульованих ринків ЄС і здатна інтегруватися у світовий фінансовий простір;

забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;

удосконалити інституційну структуру ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення;

розробити ефективну систему державного регулювання ринків

233


капіталу з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо.

Таким чином, розробленні стратегії розвитку фондового ринку, які представлені в роботі, дозволять Україні інтегрувати у світовий фондовий ринок, вирішити питання щодо залучення ресурсів та зміцнити національну конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.

ЛІТЕРАТУРА1. Гриценко Л.Л. Проблеми розвитку фондового ринку України в

умовах фінансової глобалізації / Л.Л. Гриценко, В.В. Роєнко // Механізм регулювання економіки. − 2010. − № 2. – с.45-51.

2. Звіт Державної комісії ціннихпаперів і фондового ринку за перше півріччя 2011 року // www.ssmsc.gov.ua.

Жук Марина,студентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Буженица В.В.,асистент (БДПУ)

ЗАЙНЯТІСТЬ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Трансформації в економіці та криза в Україні сприяли загостренню багатьох проблем, зокрема проблеми зайнятості, нестабільної ситуації на ринку праці, дисбалансу попиту і пропозиції робочої сили. Саме в таких умовах зростає значимість ефективної діяльності суб’єктів державного управління. Державна служба зайнятості посідає одне із головних місць серед них. Тому, проблема зайнятості, а також соціальної захищеності населення на сьогоднішній день є досить актуальною.Зниження обсягів виробництва, скорочення кількості робочих місць, підвищення рівня інфляції спричинили збільшення чисельності безробітних та бідних.

Метою даної роботи є аналіз проблеми зайнятості в Україні та виявлення проблем, а також шляхів їх вирішення.

Об’єкт дослідження: зайнятість в Україні.Предмет дослідження – теоретичні та практичні проблеми безробіття

в Україні.Кількість зайнятого населення віком 15– 70 років у І півріччі 2011р.,

порівняно з І півріччям 2010р., збільшилась на 34,1 тис. осіб або на 0,2 % та становила 20,2 млн осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн або 91,0 %. Рівень зайнятості населення віком 15– 70 років відповідно зріс за означений період з 58,4 % до 59,0 %, а у населення працездатного віку з 65,4 % до 66,2 %.

Збільшення рівня зайнятості населення відбулося у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника зафіксовано у Сумській, Донецькій та Рівненській областях. Максимальне значення цього показника в І півріччі 2011р. було у м. Києві (64,1 %), а мінімальне – у Івано-

234

http://worldukraine.org/?p=1565

http://www.ssmsc.gov.ua/


Франківській (52,9 %) області.В структурі зайнятого населення продовжується скорочення питомої

ваги найманих працівників на фоні зростання частки працюючих у секторі самостійної зайнятості. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у І півріччі 2011р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилась на 41,1 тис. осіб і складала 4,6 млн осіб, або 22,6 % загальної кількості зайнятого населення віком 15– 70 років.

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, на 1 серпня 2011р. становила 484,3 тис. осіб.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 серпня 2011р. становила 469,5 тис. осіб, або чверть усіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 72,7% осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а решта безробітних не мали професійної підготовки [3]. Слід зазначити, що середня тривалість зареєстрованого безробіття порівняно з відповідним періодом 2010р. не змінилася і на кінець червня поточного року становила 6 місяців. Кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості 12 місяців і більше, у зазначеному періоді зменшилася на 3,6% і на кінець червня становила 32,4 тис. осіб, або 6,4% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних[4].

В умовах такого масштабного безробіття виникає необхідність розроблення державних програм та заходів щодо захисту працездатного населення. До цих заходів належать: фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, які з метою запобігання вивільненню тимчасово переводяться за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року); фінансування витрат працедавця на професійну перепідготовку чи підвищення кваліфікації працівників, відносно яких є загроза вивільнення через реорганізацію чи перепрофілювання підприємства, тимчасову зупинку виробництва, за умови збереження за працівниками робочого місця [1].

Проведений аналіззайнятості населення в Україні констатує, що відбулось зменшення рівня безробіття на три десятих відсотка. Разом з тим, в сучасних умовах такі зрушення в кращу сторону майже не змінили ситуації. Тому, головною ціллю державної політики в «кризовий період» є забезпечення гарантованого прожиткового мінімуму. Для боротьби з безробіттям основними напрямками політики повинна бути оптимізація зайнятості, сприяння посиленню здатності працівників адаптуватися, забезпечення рівних умов на ринку праці.

ЛІТЕРАТУРА1. Глевацька Н.М. Зайнятість населення України в умовах нестабільної

економічної ситуації: основні проблеми і напрями їх вирішення / Н.М.Глевацька, В.А.Михайлович // Наукові праці КНТУ. – 2010. – № 17. – С. 183-192.

2. Про зайнятість населення [Електронний ресурс]: закон України: [прийнято Верховною Радою 1 березня 1991 р.]: [за станом на 29 січня 2012 р.]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/803-12

3. Державний комітет статистики // http://www.ukrstat.gov.ua/.Зозуля Альона,

235


студентка 3 курсу факультетуекономіки та управлінняНауковий керівник: О.А. Ліпанова, ст. викладач (БДПУ)

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

Актуальність дослідження. Міжнародна міграція робочої сили становить собою переселення працездатного населення з одних країн в інші строком більш ніж на один рік, викликане причинами економічного та іншого характеру. Ця проблема на сьогодні в Україні стоїть дуже гостро, адже з кожним роком кількість людей, які мігрують закордон збільшується. При цьому із країни в країну щороку переїжджають до 20 млн. чоловік.

Ступінь дослідження проблеми міграції робочої сили на високому рівні, бо як свідчить міжнародна статистика, на розвинуті країни припадає майже 90% всіх виплат трудового доходу іноземним робітникам-нерезидентам і близько 70 % всіх приватних неоплачених переказів, в той час як на всі інші країни припадає відповідно 10 % і 30 %. А це означає, що саме в розвинуті країни емігрує працездатне населення з країн, що розвиваються, в тому числі і країн з перехідною економікою. Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили. А це все призводить до зменшення обсягу виробництва національного доходу і ВВП, падають темпи розвитку НТП. Еміграція дуже часто завдає шкоди інтелектуальному потенціалу країн-експортерів робочої сили.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування причин міграції робочої сили та аналіз наслідків і масштабів цієї проблеми.

Найголовнішими методами дослідження були теоретичні – розгляд даних про сучасний стан міжнародної міграції робочої сили, аналітичні – аналіз даних кількості людей, що мігрують закордон.

Причини, які породжують міграцію робочої сили: 1. Загальні (визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних

економічних відносин): інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, які обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в ній інших.

2. Специфічні (пов'язані тільки з міграцією): відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій.

Якщо Особливості міжнародної трудової міграції на сучасному етапі:1) переважання міграції робочої сили у загальному обсязі

міграційних потоків;2) зростання демографічних факторів у розвитку міжнародної

міграції робочої сили;3) розширення географії міжнародної міграції робочої сили

(зростає кількість країн, звідки емігрує і куди іммігрує населення);4) збільшення обсягів нелегальної міграції;

236


5) глобальний характер міжнародної міграції робочої сили. Точно визначити обсяги міжнародної міграції робочої сили вкрай

складно. Проте навіть приблизні дані свідчать про те, що масштаби міграції робочої сили є достатньо великими. Про масштаби міжнародної міграції робочої сили судять за вартісними показниками, що фіксуються у платіжних балансах країн світової співдружності. В статистиці платіжного балансу показники, пов'язані з міграцією робочої сили, виступають частиною балансу поточних операцій і класифікуються за статтями: трудовий доход (виплати зайнятим), переміщення мігрантів і перекази працівників.

Під впливом еміграції відбуваються негативні зміни у віковій та статевій структурі населення країн-донорів. Серед тих, хто залишає країну в пошуках роботи і заробітку, переважають чоловіки працездатного віку. А тому в країні спостерігається старіння нації та зростання питомої ваги жінок в загальній чисельності населення.

Кінець широкомасштабній вільній міграції населення було покладено в 20-х роках ХХ століття, коли в більшості країн утвердилось імміграційне законодавство і появилися міжнародні угоди, регулюючи переміщення населення. Відтоді правові акти, що регулюють міграцію населення, розвивалися в напрямі запровадження більш жорстких обмежень для міжнародного пересування робочої сили.

Розрізняють кілька рівнів регулювання міжнародної міграції робочої сили, зокрема: національний, міжнародний, інтеграційний.

1. Національний рівень регулювання міжнародної міграції робочої сили становить собою сукупність заходів окремої держави щодо регулювання міграції в своїй країні.

2. Міжнародний рівень становить собою сукупність заходів країн світової співдружності щодо регулювання міграції робочої сили в межах світового співтовариства.

3. Інтеграційний рівень становить собою сукупність заходів групи країн щодо регулювання міграції робочої сили між країнами-учасниками інтеграційного об'єднання.

Нині Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні. Статистичні дані свідчать, що кількість останніх приблизно в 10 разів менша, ніж кількість українців, які працюють за кордоном. При цьому йдеться лише про офіційну статистику, яка не враховує нелегальних мігрантів та біженців. За експертними оцінками, щорічно за кордоном працює від 3 до 5 млн. громадян України, переважна більшість з яких працевлаштовуються на території інших держав нелегально.

Всезростаючі обсяги еміграції з України викликані: високим рівнем безробіття в країні, у тому числі прихованого; різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні та країнах

Заходу; відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох

обдарованих людей; економічною нестабільністю в країні та невизначеністю шляхів

237


виходу з неї; відсутністю безпеки громадян тощо.Міграція робочої сили для України на даний час має переважно

негативні наслідки. З метою зменшення еміграції робочої сили з України (особливо нелегальної) необхідне провадження системи заходів, які повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки – створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо.

Можна зробити висновки, що у сучасному світі міграція робочої сили є важливою частиною економічного життя країн, адже цей процес є практично неконтрольованим, хаотичним, з нього важко вилучити конкретні кількісні показники. Саме тому держава має забезпечувати певний набір заходів щодо упорядкування міграційних процесів.

Регулювання міжнародної міграції робочої сили на інтеграційному рівні здійснюється шляхом виконання угод, договорів, правил та контрактів, укладених між державами інтеграційного об'єднання.

ЛІТЕРАТУРА1. Лапшина, Ірина Анатоліївна Міжнародна міграція робочої сили:

український аспект (за матеріалами західних областей України): Спец.:08.05.01; Автореф. дис. канд. економ. наук. – Тернопіль, 2002. – 20с.

2. Малиновська Олена Анатоліївна Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями. – К. : Вид-во НАДУ, 2004.

3. Малиновська Олена Анатоліївна Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. – К. : Бланк-Прес, 2004.

Зозуля Алёна,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Марченко К.В., к.е.н, доцент

ПЕРСПЕКТИВИ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Актуальність теми дослідження. Інвестиційна привабливість та інноваційна активність представляють собою дві взаємопов‘язані компоненти інноваційно-інвестиційного розвитку регіону. Перша з них більше характеризує залучення, а друга – спрямування і використання капіталовкладень. Взаємовплив зазначених складових регіонально інноваційно-інвестиційного процесу пояснюється, по-перше, залежністю стабільного і збалансованого економічного (насамперед, інноваційного) розвитку від сприятливого інвестиційного клімату у регіоні, а по-друге – виграванням у конкурентній боротьбі за інвестиційні ресурси передусім тих регіонів, “на території яких сконцентровано виробничі ресурси, існує

238


розвинена інфраструктура та присутня продуктивна співпраця місцевої влади та бізнесу”.

Ступінь дослідження проблеми. Необхідність розв‘язання проблеми недостатньої інвестиційної привабливості та інноваційної активності регіонів України на сьогодні знаходиться на високому рівні. Саме тому лише комплексне розв‘язання зазначеної проблеми дозволить забезпечити інноваційно-інвестиційний розвиток регіонів України.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та аналіз перспектив стимулювання інноваційно–інвестиційного розвитку регіонів України.

Методами дослідження є теоретичні – розгляд найголовніших перспектив, аналітичні – наукове дослідження стимулів, наукового узагальнення та систематизації під час визначення та групування факторів, які впливають на інноваційно-інвестиційний розвиток регіонів.

За результатами дослідження основних тенденцій розвитку регіонів України (зокрема її західних областей) у 2010 р., можна виділити такі основні чинники активізації регіональних інноваційно-інвестиційних процесів:

- завантаження наявних виробничих потужностей і збільшення обсягів промислового виробництва (для Закарпатської, Рівненської, Волинської областей);

- пожвавлення світової кон‘юнктури та зростання обсягів продажу промислової продукції вітчизняного виробництва (для Рівненської і Волинської областей);

- оптимізація структури зовнішньої торгівлі, збільшенням надходжень від зовнішньоторговельної діяльності та поліпшенням фінансових результатів діяльності підприємств (Волинь і Львівщина);

- зростання обсягів короткострокових заощаджень суб‘єктів господарювання і населення та збільшення на цій основі інвестиційного ресурсу (Закарпатська і Волинська області);

- зростання обсягів інвестування в основний капітал і житлове будівництво (Івано-Франківщина);

- поліпшення ряду соціальних показників розвитку регіонів: зниження рівня безробіття (найбільше у Рівненській області – на 12,4%), збільшення реальних наявних доходів населення (у Волинській області – на 16,6%), приріст реальної зарплати (на Рівненщині – на 14,8%).

Дієвим засобом стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України, є подолання гальмівних тенденцій, які проявилися за 2008-2010 рр. Серед таких гальмівних тенденцій необхідно звернути особливу увагу на такі:

- зростання диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів (за рядом основних показників, нормованих за чисельністю населення: розрив між регіонами країни за значенням показника ВРП на 1 особу зріс до 3 разів, капітальних інвестицій – до 4 разів, середньої зарплати – до 1,6 разів, рівень безробіття – зменшився до 5,4 разів, але залишився досить високим);

- зменшення консолідованості економіки країни внаслідок більшої орієнтованості регіонів на експорт продукції, аніж на інтенсифікацію міжрегіонального обороту, а також зниження внутрішнього попиту на власні

239


(для країни) інноваційні засоби виробництва; - загострення проблем у соціальній сфері, які мали би вирішуватися на

місцевому рівні, щодо збільшення розриву у рівні номінальних доходів на особу в регіонах, продовження занепаду окремих територій через трудові міграції;

- збільшення фінансової залежності регіонів від державних трансфертів (у 2010 р. – до 49,1% у доходах місцевих бюджетів) і не завжди коректне спрямування і використання одержаних коштів, зокрема недоотримання достатнього обсягу коштів для інвестування у слаборозвинених регіонах та ін.

Відповідно, можна виділити два основних напрямки стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів:

1) використання інвестиційного потенціалу регіонів із метою їх інноваційного розвитку;

2) зменшення диспропорційних впливів і створення консолідованої економіки країни як комплексу регіонів.

Серед стимулюючих заходів, відповідно до першого виділеного напрямку, головними є такі:

- внесення доповнень до відповідних нормативно-законодавчих актів України щодо надання повноважень місцевим, регіональним і державним органам влади із розроблення основних напрямів інвестиційної політики в регіоні, які б стосувалися визначення основних пріоритетів інвестування регіону, залучення коштів під перспективні інноваційно-інвестиційні проекти та їх координації;

- створення рад вітчизняних та іноземних інвесторів при місцевих органах влади і самоврядування;

- надання державної підтримки інвестиційним проектам, що реалізуються в реальному секторі, через пільгові кредити, державні гарантії повернення коштів інвесторів;

- підтримка інфраструктурних проектів, зокрема надання інвестиційних субвенцій елементам виробничої, комерційної та соціальної інфраструктури регіонів для забезпечення їх розвитку.

Серед стимулюючих заходів, відповідно до другого виділеного напрямку, головним є:

1) розроблення та запровадження ефективної регіональної політики, зокрема на основі чіткого розподілу повноважень у трикутнику «центральна влада – регіональний рівень – місцевий рівень»;

2) інтенсифікація механізмів виробничо-кооперативної взаємодії між підприємствами різних регіонів;

3) запровадження сучасних форм підтримки (наприклад, інвестиційна субвенція) для сприяння створенню нових робочих місць на регіональному (локальному) рівні, насамперед у сфері розвитку інновацій;

4) інтенсифікація міжнародного співробітництва регіонів, зокрема надання органам місцевої влади повноважень із відбору та фінансування міжнародних проектів.

На соціально – економічний розвиток регіонів суттєво впливає інноваційно-інвестиційна діяльність підприємств, які функціонують на їх території. Інвестиційна активність регіону визначається рівнем її доходності,

240


з точки зору потенційних можливостей економічного зростання і, відповідно, інвестиційною привабливістю і можливістю здійснення інвестицій за рахунок накопиченого в регіоні потенціалу, та показниками ліквідності, які характеризують рух грошових потоків у регіоні, можливість перетворення накопичених прибутків у реальні грошові кошти.

В країні необхідно активізувати інноваційно-інвестиційну діяльність шляхом: орієнтації виробництва на потреби внутрішнього ринку; впровадження наукоємних технологій замість матеріало- та енергоємних; виробництва вітчизняних товарів замість імпорту товарів аналогічної групи; підвищення конкурентоздатності виробленої продукції тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Регіони України у післякризовий період: ризики та перспективи

розвитку: [аналіт. доп.; за ред. С. О. Білої]. – К.: НІСД, 2011. – 104 с.2. Шевченко О.В. Інвестиційна активність регіонів України: вплив на

економічне зростання / О.В. Шевченко // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 1(10). – С. 175–181

3. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України [Текст] / В. Трегобчук // Вісник НАН України. – 2002. – № 2. – С. 18–22.

Іванова Ганна,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: М.В. Гудзь,д.екон.н., професор (БДПУ)

АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ КУРОРТНО-ОЗДОРОВЧОГО КОМПЛЕКСУ МІСТА БЕРДЯНСЬК

Актуальність теми дослідження. У кожної людини є своє уявлення про те, яким має бути відпочинок. Численні пансіонати, бази відпочинку готелі і санаторії пропонують широкий спектр послуг, які задовольнять смак будь-якого, навіть самого вимогливого клієнта. Багато залежить від фінансового стану, а також від здоров’я та індивідуальних потреб кожної людини, тому іноді дуже важко зробити правильний вибір і підібрати такий заклад, відпочинок в якому запам’ятався б на все життя.

Дослідження даної проблеми набуває сьогодні особливої актуальності, оскільки туризм в місті Бердянськ може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення місцевого бюджету, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого міста.

Мета дослідження: проаналізувати потенціал та вартість послуг курортно-оздоровчих закладів міста Бердянськ.

Методи дослідження: аналіз; робота з першоджерелами; спостереження та теоретичне узагальнення.

241


Сутність дослідження. Бердянськ по праву вважається одним з найпопулярніших курортів, який знаходиться на узбережжі Азовського моря. Місто славиться не тільки своїм зручним розташуванням, але і прекрасними піщаними пляжами, теплим морем та сприятливим приморсько-степовим кліматом.

Курортно-оздоровчий комплекс міста Бердянськ складають бази відпочинку, пансіонати, готелі та санаторії. Санаторії на відміну від інших закладів надають не тільки прекрасний відпочинок, але і якісне лікування та оздоровлення організму.

Отже, розмірковуючи про те, де краще провести свій відпочинок у Бердянську, сучасний споживач, не бажаючи витрачати зайві гроші на оплату посередницьких послуг туристичних компаній, в першу чергу скористається послугами мережі Інтернет. Тому далі будуть розглянуті тільки ті самі великі та популярні курортно-оздоровчі заклади Бердянська, інформацію про які легко та швидко можна знайти, скориставшись послугами різних сайтів та інтернет-порталів.

У Бердянську бази відпочинку складають половину курортно-оздоровчих закладів міста. Частка готелів становить 32%, пансіонати і санаторії в рівних співвідношеннях посідають останнє місце.

Рис. 1. Курортно-оздоровчий комплекс міста Бердянськ

Рис. 2 Вартість послуг курортно-оздоровчих закладів Бердянська (грн./доба з однієї людини )

Із діаграми видно, що в місті Бердянську вартість проживання на базах відпочинку значно менша (середня – 162 грн.), ніж в готелях (середня – 282 грн.) У санаторіях ціна за послуги найвища, тому що ці установи надають численні оздоровчі послуги (середня – 315 грн.).

Основні висновки. Для гарного та порівняно недорогого відпочинку в Бердянську підійдуть численні бази відпочинку. У готелях і пансіонатах доведеться витратити більше коштів, але вони нададуть більш різноманітні

242


послуги для будь-якого вибагливого клієнта. Також за невелику плату можна пройти якісний курс лікування в санаторіях.

Проаналізований потенціал курортно-оздоровчого комплексу міста Бердянськ сприяє залученню коштів та інвестицій.

ЛІТЕРАТУРА1. Туристическая компания “Азовтур”. Официальный сайт

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.azovtour.com/catalogue/;2. Курорт Бердянск [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://berdyansk.org.ua/.

Калач Ганна,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Макарова І.А.,ст. викладач (БДПУ)

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Актуальність теми. Науково обґрунтоване забезпечення людства, зокрема населення будь-якої країни світу в продовольстві високої якості – глобальна проблема розвитку міжнародної спільноти. Особлива роль у розв’язанні продовольчої проблеми на регіональному, національному та загальнопланетарному рівнях належить харчовій індустрії, яка є не лише завершальною функціональною ланкою виробництва продовольчої продукції, а й реальним організатором та інтегратором ефективного, раціонального і збалансованого функціонування продовольчого комплексу кожної держави.

Варто зазначити, що актуальним економічним проблемам промислового розвитку присвячені наукові розробки таких відомих українських науковців, як О. Алимов, О. Амоша, Б. Буркинський, В. Геєць, Б. Данилишин

Харчова промисловість України налічує на сьогодні понад 22 тисячі підприємств, на яких зайнято більше півмільйона чоловік. Питома вага харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва у 2003 р. становила 18,9%.

За цим показником вона утримує друге місце після чорної металургії. У Вінницькій, Волинській, Тернопільській та Чернігівській областях галузь складає основу промислового виробництва, займаючи в його структурі понад або майже 50%. Питома вага вітчизняних продуктів на внутрішньому продовольчому ринку досягла 93,6%. Галузь здатна забезпечити внутрішні потреби у продовольчих товарах, має значний експортний потенціал та позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Обсяги іноземних інвестицій складають майже третину від загальних капіталовкладень в економіку України. Протягом останніх років галузь входить до п'ятірки лідерів, що постійно нарощують обсяги виробництва.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості, показати роль і значення харчової промисловості в господарському комплексі та підвищенні якості життя

243

http://berdyansk.org.ua/

http://www.azovtour.com/catalogue/


населення України та її регіонів.Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та при-

кладні проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості України на етапі ринкових перетворень та в контексті реалізації соціально орієнованої моделі суспільно-економічного розвитку країни.

Обґрунтування сутності територіальної організації харчової промисловості, виявлення і врахування її чинників складає наукову основу для розв’язання задач оптимального розміщення підприємств галузі, збалансованості сировинної бази і потужності переробних підприємств, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, оцінки потенційних можливостей регіонів для самозабезпечення основними видами продовольчих товарів, участі у формуванні резервного фонду та експортного потенціалу держави, прогнозування розвитку і розміщення харчової промисловості, її галузей та виробництв. Необхідним є формування нової структури управління харчовою промисловістю з чітким розподілом функцій між ланками галузевого управління та функціональними органами державного і регіонального управління, з визначенням кола їх спільної діяльності і відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА1.Сичевський М.П. Удосконалення організаційно-економічного механізму

розвитку харчової промисловості України. – К.: Науковий світ, 2004. – 375 с.2.Сычевский Н.П. Развитие и повышение эффективности производства

пиво-безалкогольной промышленности. – К.: УГУПТ, 1998. – 112 с.3.Сычевский Н.П., Ганечко Л.А. Винодельческая промышленность //

Территориальные особенности размещения пищевой промышленности УССР. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 167–181 (особистий внесок: дослідження регіональних аспектів розвитку підприємств первинного виноробства та їх сировинної бази).

4.Смоляковская И.В., Сычевский Н.П. Развитие производства пищевой потребительской тары. – К.: Техника, 1986. – 110 с. (особистий внесок: обґрунтування шляхів та напрямків розвитку тарного господарства у харчовій промисловості).

Кальма Інна,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ)

МОДЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ З ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ САНАТОРІЯ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Рекреація як економічно вигідна галузь господарювання, має всі підстави зайняти в перспективі одне з провідних місць у структурі регіонального господарського комплексу. Тому сьогодні надзвичайно актуальним є питання вибору оптимальної стратегії розвитку рекреаційної індустрії і здійснення ефективної політики її практичної реалізації.

244


Розорбці теорії економіко-математичного моделювання та її застосування у реальній економіці присвячені роботи таких відчизняних дослідників: К. Багриновський, В. Вітлинський, В. Вовк, В. Гейц, В. Забродський, В. Заруба, Т. Клебанова, К. Ковальчук, Ю. Лисенко, В. Михйлевич. Великий вклад в розвиток теорії моделювання економіки рекреації внесли А. Черняк, Л. Сєргєєва, П. Гудзь, В. Василенко, В. Мамутов, П.В. Захарченко та інші.

Метою роботи є побудова та економічний аналіз математичних моделей, які можна використовувати для розвитку та оптимізації роботи санаторно-курортної галузі України.

Методи дослідження – економічний аналіз підприємства, математичні моделі інтеграції систем, динамічні моделі розвитку.

Засобами теорії хаосу та теорії катастроф побудовано декілька моделей, які відображають основні функціональні риси діяльності курортно-рекреаційних комплексів України. Зокрема, проведено моделювання можливостей розвитку курортних систем, знайдена оптимальна магістраль розвитку та визначені умови її існування. Також побудовано моделі адаптивної поведінки та конкурентоспроможності курортно-рекреаційних систем, які показують, що основою їх розвитку є інноваційна складова та можливість отримання синергетичного ефекту. З метою дослідження цих параметрів побудовано модель внутрішніх інтеграційних процесів підприємств курортно-рекреаційної сфери на різних етапах її функціонування з отриманням такого ефекту. Економічний аналіз результатів моделювання показав наступне.

Оскільки рекреація має перш за все велике соціальне значення і на ефективність суспільного виробництва впливає шляхом розширеного відновлення трудових ресурсів, економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів застосовується тільки для тих лікувальних речовин, факторів, властивостей, народногосподарський ефект використання яких можна виміряти. Така оцінка можлива для мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, лісу, поверхневих вод, природних національних парків.

В теперішній час актуальним і необхідним стає режим обмеженого і збалансованого рекреаційного природокористування, організованого на принципах безперервності і невиснажливості з метою подальшого екологічно сталого розвитку об'єктів природно-заповідного фонду.

Для того, щоб підвищити рівень курортно-рекреаційної сфери України використовують різні засоби. Один з найефективніших – це інтеграція підприємств в єдину рекреасистему. За допомогою цього об’єднуються ресурси і підприємства стають більш конкурентоспроможними на курортно-рекреаційному ринку України і світу.

Рекреаційна система України на даному етапі розвитку не є пріоритетним напрямком у формуванні ВВП, але ця галузь має великий потенціал для її розвитку. Зараз розглядається багато варіантів для цього. Один з них – це інтеграція підприємств в одне ціле.

ЛІТЕРАТУРА1. Захарченко П.В., Модели экономики курортно-

245


рекреационных систем: Монография / Науч. ред.. проф.. А.И. Черняк. – Бердянськ: Видавництво Ткачук А.В., 2010. – 392 с.

2. Козлова Т.Н. Влияние экономического кризиса на деятельность туристических фирм /Т.Н.Козлова// Экономика Украины. – 2008. – №2. – С.21-29.

3. Джефферс Дж. Введение в системный аналіз: применение в экологии/ Дж. Джефферс; пер. с англ.. Д.О. Логофета. – М.: Мир, 2011. – 256с.

თამთა კაპანაძე სოციალურ მეცნიერებათა, ბიზნესისა და სამართლის ფაკულტეტი ხელმძღვანელი: დოქტ. რუიზან მექვაბიძე გორის

სახელმწიფო სასწავლო უნივერსიტეტი

ეკონომიკური სასწავლო – საგანმანათლებლო რესურსების პრობლემები საქართველოში

საქართველოს გადასვლამ გეგმიური ეკონომიკიდან საბაზრო ეკონომიკაზე, სრულიად შეცვალა ეკონომიკის, როგორც სოციალური მეცნიერების და მისი მონათესავე მეცნიერებების შინაარსობრივი გააზრება. პრობლემებს შორის მნიშვნელოვანი როლი ეკუთვნის სასწავლო საგანმანათლებლო რესურსებს, რომელიც საუნივერსიტეტო განათლებისათვის ითხოვს მუდმივ განახლებას. კიდევ მეტი, ამ მახასიათებლის მუდმივად, მაღალ დონეზე შენარჩუნება, სხვა პარამეტრებთან ერთად, აუცილებელი მოთხოვნაა უნივერსიტეტების აკრედიტაციის პროცესისათვის, რაც ერთ--ერთ პუნქტად დაედო აგრარული უნივერსიტეტის საქმიანობის შეწყვეტას 2013 წლის მარტში.

კვლევის მიზანი მოიცავდა საუნივერსიტეტო განათლებისათვის აუცულებელი სასწავლო რესურესების შესწავლას მათი სისტემატიური განახლების თვალსაზრისით. კვლევის მიზანი გაპირობებული იყო იმ მოტივით, რომ საქართველოს ეკონომიკა, ისე, როგორც სხვა პოსტ საბჭოთა ქვეყნების ეკონომიკა გეგმიური ეკონომიკიდან საბაზრო ეკონომიკაზე გადავიდა, რის შედეგადაც: სრულიად შეიცვალა სასწავლო პროგრამები, სასწავლო ლიტერატურა, სწავლების გზები და მეთოდები

კვლევა ჩატარდა საქართველოს ოთხი უნივერსიტეტის ფონზე.: ივ. ჯავახიშვილის თბილისის სახ. უნივერსიტეტი (თსუ), ილიას სახ. უნივერსიტეტი (ილია), საქართველოს ტექნიკური უნივერსიტეტი (სტუ), გორის სახ. სასწავლო უნივერსიტეტი (გუ). პირველი სამი უნივერსიტეტი საქართველოში წამყვანი უნივერსიტეტებს შორის არიან.

მოძიებული ინფორმაციისანალიზმა აჩვენა: 1. საუნივერსიტეტო წიგნად ფონდს შევსება და გადახალისება ესაჭიროება; 2. ეკონომიკური მეცნიერების წიგნადი ფონდის მხოლოდ ნაწილია თანამედროვე სტანდარტების შესაბამისი; 3. სახელმძღვანელოების ნაწილი საბაზრო ეკონომიკაზე გადასვლის პერიოდამდეა გამოცემული; 4. უნივერსიტეტების წიგნადი ფონდი გაიზრდილია უცხოენოვანი ლიტერატურით, თუმცა ასეთი ლიტერატურის გამომყენებელი კონტიგენტი უნივერსიტეტბის მიხედვით მნიშვნელოვნად განსხვავდება ერთმანეთისაგან.

კვლევის შედეგებმა აჩვენა შემდეგი:

246


1. საუკეთესო მაჩვენებლებით ლიდერობს ილიას უნივერსიტეტი, რომელიც სისტემატიურად ანახლებს არა მარტო წიგნად ფონდს, არამედ ინტერნეტ რესურსებსაც, რაც საკმაოდ ხელმისაწვდომია სტუდენტისათვის. შემედგ დონეზეა თსუ და სტუ. გორის უნივერსიტეტი, მიუხედავად სტუდენტების ბევრად მცირე კონტინგენტისა, არ ჩამოუვარდება მათ სასწავლო ლიტერატურის განახლებით, მაგრამ მეოთხე ადგილზეა სტუდენტების მიერ რესურსების გამოყენებით და რაც კიდევ მნიშვნელოვანია, ინტერნეტ რსურსების გმაოყენებითაც;

2. სასწავლო საგანმანათლებლო რესურსებში მნიშვნელოვანი წილი მოდის ინგლისურენოვან ლიტერატურაზე, რაც სტუდენტებისა და აკადემიური პერსონალისაგან ითხოვს ინგლისური ენის ციდნას. საქართველოს განათლების სამინისტრომ კანონიც მიიღო სტუდენტებისათვის ინგლისური ენის ცოდნის მოთხოვნით B2 დონეზე, თუმცა საეჭვოა, რომ ეს მოთხოვნა განხორციელდეს ინგლისური ენის სწავლების ამაღლების გარეშე და და ალბათ, სამინისტროსაც მოუწევს ამ ბრძანების გადახედვა.

3. უნივერსიტეტბმა თავის თავზე აიღეს უცხოენოვანი სასწავლო ლიტერატურის თარგმნა, რაც ილიას უნივერსიტეტმა უკეთ განახორციელა. ლიტერატურის თარგმნამზე შემოთავაზებული პროექტები, ასევე, უკეთ აქვს გამოყენებული ილიაუნის, შემდეგ თსუ-ს და შემდეგ – სტუ-ს. გორის უნივერსიტეტს ასეთი პროექტი ჯერ არ განუხორციელებია.

ლიტერატურაConclusion of the monitoring group about Agrarian State

University .(pdf.file), თბილისი, 2013www.tsu.ge ; www.stu.edu.ge; www.iliauni.edu.ge ;

www.gu.edu.ge

Клименко Марія,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Ліпанова О.А., ст. викладач (БДПУ)

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Актуальність теми. Процес формування ринкових відносин в Україні супроводжується глибокою соціально-економічною кризою, яка спровокувала уповільнення суспільного розвитку. Комплекс проблем, які пов’язані з ринковими трансформаціями, підсилюється такими економічними явищами, як дефіцит державного бюджету, інфляція, падіння рівня виробництва, наявність безробіття та різке падіння рівня життя населення. Негативні економічні явища набувають ще більшого масштабу у зв’язку з відсутністю науково обґрунтованої стратегії національного розвитку, основаної на економічно безпечних орієнтирах. Разом з тим, проблема економічної безпеки ніколи не існувала відокремлено. Вона є похідною від специфіки економічного зростання на кожній стадії розвитку

247

http://referatu.net.ua/referats/7569/172006

http://www.gu.edu.ge/

http://www.iliauni.edu.ge/

http://www.stu.edu.ge/

http://www.tsu.ge/


суспільства.Ступінь досліджуваності проблеми. Еволюцію формування економічної

думки в області визначення теоретичних основ економічної безпеки можна дослідити в наукових працях зарубіжних та українських вчених – Д. Ламбера, П. Кінга, Р. Нолана, Л. Абалкіна, А. Архіпова, О. Бухвальд, В. Сенчагова, С. Глазьєва, В. Медведєва, Є. Олейнікова, О. Тамбовцева, Є. Човушяна, О. Білоруса, В. Геєця, З. Варналія, Д. Лук’яненка, А. Козаченка, Є. Панченка, А. Гриценка, Т. Костюк, О. Чаусовського, Ю. Лисенка, Т. Пастернак-Таранущенка та ін. Вони, в межах своїх досліджень, торкаються питань, пов’язаних з економічною природою безпеки держави, з її суб’єктами та об’єктами, сутністю, критеріями, системами показників та їх граничними значеннями; взаємозалежності функціональних складових економічної безпеки та напрямків їх забезпечення, методологічних і теоретичних проблем оцінки, аналізу та забезпечення національної та економічної безпеки України з урахуванням її сучасного стану. Однак, критичний огляд наукових наробок з проблем економічно безпечного розвитку дозволяє стверджувати, що деякі методологічні та теоретичні питання залишаються не в повній мірі дослідженими.

Мета дослідження. Метою є наукове обґрунтування сутності економічної безпеки як системи, головних напрямків забезпечення економічної безпеки реального сектору економіки на прикладі України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою написання роботи є: підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів, а також дослідженні операцій в економіки, матеріали періодичної преси, методичні вказівки, ресурси глобальної мережі Internet.

Сутність дослідження. Природно, що трансформаційні процеси в економіці сприяють подальшому розвитку не тільки конкретної економіки, а й економічної теорії. В цьому контексті відносно новою категорією є економічна безпека. За своїм змістом економічна безпека належить до числа тих проблем, від вирішення яких залежить стан тієї або іншої держави, тому що її забезпечення дозволяє реалізувати ефективний розвиток, результатом якого є економічна незалежність, відновлення виробництва, раціональна зайнятість, зростання рівня життя та соціальної захищеності населення, зовнішньоекономічна рівновага. При цьому знищуються або нейтралізуються загрози докорінним інтересам як держави в цілому, так і кожного її мешканця.

Зокрема, процес формування змістовності категорії “економічна безпека” був дуже тривалим: від вузького – захист комерційної таємниці, до широкого – ефективне використання ресурсів для забезпечення сталого функціонування економіки. Але, більшість науковців розглядає економічну безпеку як “стан”, або “процес”, що спрощує її сутність.

Економічна безпека – це економічні відносини з приводу досягнення такого рівня розвитку економіки, при якому здійснюється ефективне задоволення потреб і гарантований захист інтересів усіх суб’єктів економіки, навіть при несприятливих умовах внутрішнього і зовнішнього середовища.

Основою формування засад глобальної безпеки є міжнародна, яка, в свою чергу, залежить від інтересів і рівня національної безпеки окремих держав, остання – від нижчих рівнів ієрархії: регіон, підприємство, особистість. Поняття “національна безпека” в Адміністративному Кодексі

248


України визначає головні складові цієї категорії, зокрема – економічну. Висновки. Проблеми формування правової держави диктують

необхідність переоснащення існуючих концепцій національної безпеки, економічної безпеки та безпеки підприємницької діяльності. В умовах перехідної економіки суб'єкти підприємницької діяльності, що отримали господарську самостійність відчули необхідність шукати принципово нові підходи до забезпечення власної економічної безпеки, що вимагає докорінної зміни всієї системи захисту економічних інтересів. Безпека підприємництва – це такий стан об'єкта, коли йому не загрожує небезпека, зберігається його незалежність, надійність, цілісність є захищеність від небезпеки або існуючих загроз. Іншими словами, безпека об'єкта засвідчує про те, що він в змозі вирішувати поставлені завдання, а у випадку виникнення різного роду непередбачених обставин, небезпек, загроз у змозі від них захиститись або відновити свою дієздатність. Таке розуміння безпеки може служити методологічною основою для теоретичного обґрунтування як економічної безпеки держави, регіону, так і окремо взятого підприємства.

ЛІТЕРАТУРА1. Трансформаційна економіка: Навчальний посібник для студ. вищих

навчальних закладів/ Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий, О.М. Мельник; Ред. В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2006. – 612 с.

2. Трансформаційна економіка: Навч. посібник/ В.С. Савчук, Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий та ін./ За ред. В.С. Савчука, Ю.К. Зайцева; М – во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад “Київський нац. екон. ун– т ім. В. Гетьмана”. – 2 – ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 613 с.

3. Трансформаційна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Ю.К. Зайцев та ін.; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад.

Клименко Марія,студентка 3 курсу aакультету економіки та управління Наук. керівник: К. В. Марченко, к.е.н., доцент (БДПУ)

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Актуальність теми. Інвестиції, як відомо, є одним з найбільш важливих показників життєдіяльності суспільства в цілому. Тому, у період трансформації економіки місце інвестиційної діяльності в країні суттєво зростає. Дуже важливе місце в інвестиційній діяльності будь-якого суб’єкту господарювання займає фінансування інноваційних проектів. Інноваційна діяльність зводиться до розробки інноваційних проектів і програм. Отже, набуває актуальності представлена робота, в якій розглядаються напрямки і методи стосовно економічної оцінки інноваційної діяльності та інноваційних рішень суб’єктів господарювання.

Ступінь досліджуваної роботи. Дослідженням інвестицій, інновацій

249


та інноваційних процесів, а також оцінці ефективності інноваційних проектів приділялась увага багатьма авторами. Проблематиці інноваційної діяльності, методологічним питанням ефективності інноваційних проектів присвячено праці зарубіжних і вітчизняних вчених: В. Александрової, І. Алексєєва, О. Амоша, Ю. Бажала, І. Балабанова, Д. Кокуріна, А. Кузнєцової, О. Лапко, І. Луніної, Н. Лапіна, Я. Лудченко, О. Мотовилова, С. Науменкової, С. Онишко, А. Пригожина, А. Савчука, М. Туган-Барановського, Л. Федулової, Р. Фатхудінова, М. Чухрай, Й. Шумпетера, Ю. Яковця, А. Яковлєва та ін. Незважаючи на те, що у світовій практиці існує багато наукових підходів до визначення ефективності інноваційних проектів, майже всі вони дають можливість оцінити ефективність проекту лише після його впровадження.

Мета і методи дослідження. Мета даного дослідження є розробка теоретичних та методичних рекомендацій з оцінки ефективності інноваційних проектів на підприємствах. Методологія дослідження заключає в собі наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань інноваційної діяльності, оцінки ефективності інновацій, управління інноваційними ризиками, чинне законодавство України, що регламентує інноваційну діяльність. Для вирішення поставлених завдань будуть використовуватись загальнонаукові методи досліджень, зокрема: метод системного аналізу, метод економіко-статистичного аналізу, метод порівняння, метод прогнозування та економіко-математичного.

Сутність дослідження. Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, порівняння різночасових показників здійснюють шляхом приведення (дисконтування) їх до цінності в початковому періоді (до одного моменту). Процес дисконтування є зворотним нарахуванню складних відсотків. Метод нарахування за складним відсотками полягає в тому, що в першому періоді нарахування відбувається на початкову суму кредиту, потім вона підсумовується з нарахованими відсотками і в кожному наступному періоді відсотки нараховуються на вже нарощену суму. Таким чином, база для нарахування відсотків постійно змінюється. Сума, яка одержується в результаті накопичення відсотків, називається майбутньою вартістю суми вкладу після закінчення терміну, на який робиться розрахунок Початкова сума вкладу називається поточною вартістю На практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат (benefit/costratio). Строк окупності, як правило, розраховується на базі недисконтованих доходів. У міжнародній практиці застосовується показник періоду окупності.

Під період окупності розуміється тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватим сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту (чистий прибуток після відрахування податку плюс фінансові витрати плюс амортизація).

Основні висновки. Отже, проведені дослідження дають розуміння того, важливими завданням підприємств у інноваційній сфері є проведення відбору інноваційних проектів для подальшої реалізації на альтернативних

250


засадах і застосування для цього методики, яка б враховувала всі аспекти діяльності підприємства і показувала ефективність інноваційного проекту не лише після його впровадження, але й на стадії його розробки. Проведення у розділі аналізу методів економічної оцінки інноваційних проектів виявить складність у прийнятті вірного рішення при здійсненні оцінки ефективності нововведень в чистому вигляді. Для зменшення впливу ризиків на кінцеві результати інноваційних проектів у магістерській роботі запропонуємо метод мінімізації ризику виробництва інноваційної продукції.

ЛІТЕРАТУРА1. Санто, Б. Инновация как средство экономического развития : Пер.

с венг. с изм. и доп. авт. / Борис Санто ; Общ. ред. и вступ. ст. Б.В.Сазонова. – М. : Прогресс, 1990 . – C. 121-130

2. Коновалов, В.М. Инновационная сага / В.М. Коновалов . – М. и др. : Вильямс, 2005 . – C. 35-40

3. О.В. Коршун, Формирование методики оценки эффективности инновационных проектов,Екатеринбург, 2004г. – C. 120

Клімович Дар’я, Студентка 4 курс факультету економіки і управлінняНауковий керівник: Кобельчук Н.М., старший викладач (БДПУ)

ОЦІНКА ПРИВАБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми: Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, воно інтегрує інтереси і ресурси громадян, фірм та держави щодо ефективного соціально-економічного розвитку.

Аналіз досліджень і публікацій: При оцінці інвестиційної привабливості підприємства необхідно враховувати певні фактори. Які потрібно дослідити.

Мета статті: Основним завданням даного дослідження є визначення найважливіших факторів інвестиційної привабливості підприємства та їх аналіз на прикладі Запорізького відкритого акціонерного товариства “Мотор Січ”.

Виклад основного матеріалу дослідження: Інвестиційна привабливість підприємства – це сукупність характеристик його виробничої, комерційної, фінансової, управлінської діяльності та особливостей інвестиційного клімату, що свідчать про доцільність здійснення інвестицій в нього. Перемогу отримує інвестиційно-привабливіший об’єкт вкладення інвестицій. При оцінці інвестиційної привабливості підприємства необхідно враховувати певні фактори.

До зовнішніх факторів належить: галузь, де функціонує підприємство; його місцезнаходження; відносини з владою; та власники підприємства. До внутрішніх факторів належать: виробничий потенціал; фінансовий стан;

251


менеджмент та інвестиційна програма [3. С. 165].Перший фактор – це галузь. ВАТ “Мотор Січ” входить в склад

авіапромислового комплексу України, традиційно глибоко інтегрованого з підприємствами Росії. Компанія є багаторічним виробником авіадвигунів для середніх та важких вертольотів, а також літаків виробництва України та Росії.

Відносини з владою. Так як ВАТ “Мотор Січ” вносить вагомий вклад в розвиток наукових та технологічних розробок в сфері авіабудівництва України, постійно співпрацює з іноземними партнера, поширюючи українську продукцію по всьому світу – підвищує при цьому імідж країни на світовому рівні, підприємство завжди отримує різного роду пільги та преференції від влади, бюджетне фінансування своїх інвестиційних проектів.

Виробничий потенціал ВАТ “Мотор Січ”. Підприємство є прикладом ефективного управління виробничим потенціалом. Слід зазначити, що особливості управління виробничим потенціалом полягають в тому, що основні види продукції даного товариства становлять конкуренцію передовим виробам провідних фірм світу. ВАТ “Мотор Січ” є експортоорієнтованим підприємством, частка експорту в загальному обсязі реалізації продукції склала 83,8% [1, С. 2-3].

Фінансовий стан підприємства. Найважливішими показниками оцінки фінансового стану підприємства є показники рентабельності, ліквідності, незалежності. Рентабельність продажу в 2011 році збільшилась і склала 19,8%. Рентабельність поточних активів виросла, що є позитивним результатом діяльності підприємства, і складає 28,9%.

Рентабельність в цьому році збільшилась і склала 34,1%. Рентабельність власного капіталу ВАТ “Мотор Січ” знаходиться на достатньо високому рівні, що свідчить про ефективність його діяльності [2. С. 47 – 48]. Коефіцієнт поточної ліквідності в цьому періоді складає 2.0. Це означає, що платоспроможність підприємства на достатньо високому рівні. Коефіцієнт швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності зменшилось, що свідчить про зниження платоспроможності підприємства.

Безперервне та ефективне функціонування ВАТ “Мотор Січ” забезпечується завдяки чітко спланованій організаційній структурі, керування якою здійснюють операційні директора, в тому числі: технічний директор, директор з виробництва, директор з якості, директор з маркетингу, фінансовий директор, директор з корпоративних прав та інвестиційних проектів, директор з будівництва та соціального розвитку, директор з управління персоналом, директор зі зв’язків з громадськістю.

Висновки: В результаті дослідження було виявлено, що фактори зовнішнього і внутрішнього середовища мають безпосередній вплив на інвестиційну привабливість будь-якого підприємства. Найвагоміший впив мають галузь, відносини з владою, виробничий потенціал, фінансовий стан та менеджмент.

ЛІТЕРАТУРА1. Богун В.Л. Формування та підвищення ефективності використання

виробничого потенціалу підприємства в умовах ринкової економіки2. Годовой отчет деятельности за 2010 год ОАО “Мотор Сич”.

motorsich.ua/userfiles/file/God%20otchet%202010.pdf

252


3. Коюда П.М Оцінка інвестиційної привабливості / Коюда П.М [Зб. наук. ст. “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України”]. – Харків: Фінарт, 2006. – 351 c.

Кожевін Олександр,студент 6 курсу факультету економіки і управлінняНауковий керівник: М.В. Ґудзь, д.екон.н., професор (БДПУ)

РОЗРАХУНОК РЕКРЕАЦІЙНОЇ МІСТКОСТІ ПЛЯЖНОЇ ЗОНИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Актуальність дослідження. Запорізька область на півдні омивається Азовським морем. Саме завдяки своєму географічному розташуванню область має значний туристично-рекреаційний потенціал, який потрібно використовувати заради економічного зростання в регіоні. Розрахунок рекреаційної місткості пляжів є актуальним питанням, вирішення якого дозволяє оцінити наявний рекреаційний потенціал прибережної смуги і, порівнявши його з можливостями, які вже використовуються, виявити резерви для залучення більшої кількості відпочиваючих у літній період.

Ступінь досліджуваності проблеми. Дослідженням питання рекреаційної місткості пляжної зони займалися такі вчені, як І. Смирнов, Л. Донченко, О. Бейдик, Н. Фоменко та інші, проте питання вимагає подальшого вивчення і конкретизації відносно Запорізької області.

Метою дослідження є розрахунок рекреаційної місткості пляжів Запорізької області і виявлення наявних резервів підвищення кількості туристів, що приїжджають до регіону.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація інформації, математичні розрахунки.

Сутність дослідження. Дослідження рекреаційної місткості пляжної зони доцільно проводити за наступним алгоритмом [1, с.49].

1. Розраховується показник забезпеченості берегової лінії пляжами за формулою:

Зп = Lп / Lзаг,де Зп – забезпеченість пляжами, Lп – довжина пляжів, Lзаг –

загальна довжина берегової лінії.Зважаючи на те, що довжина берегової смуги Азовського моря та

його лиманів у межах Запорізької області становить 365,5 км, а довжина пляжів, придатних для рекреації (крім природоохоронних територій) – 120 км, Зп = 120 / 365,5 = 328,3 м/км.

2. Обчислюється показник максимально можливої місткості пляжів:Мп = Lп / Сн,

де Мп – максимально можлива одноразова місткість пляжів, осіб; Сн – санітарна норма довжини пляжу на одну особу (0,2 м/особу). Отже, Мп = 120000 / 0,2 = 600000 осіб.

253


3. Визначається показник ступеня використання пляжних ресурсів:Вп = Мр / Мп,

де Вп – ступінь використання пляжних ресурсів організованими туристами, %; Мр – місткість рекреаційних закладів, осіб.

Місткість рекреаційних підприємств Запорізького Приазов'я у 2011 р. становила 59 300 місць, отже

Вп = (59300 / 600000) * 100% = 9,9 %4. Визначається показник максимально можливої річної ємності

пляжів:Ммр = Мп * Т,

де Ммр – максимально можлива річна ємність пляжів, осіб за день; Т – тривалість періоду зі сприятливими погодними умовами для відпочинку, днів.

Сприятливий період для літнього відпочинку на узбережжі Запорізького Приазов'я триває 110 днів [2, с.115], причому він коротший, ніж період, коли температура води стає такою, що дозволяється купатися, адже в цьому разі враховуються обмежувальні кліматичні чинники (дощ, сильний вітер, шторм):

Ммр = 600000 * 110 = 66000000 людино-днів5. Обчислюють показник максимального річного туристичного потоку:

Пмр = Ммр / Тс,де Пмр – максимально можливий річний туристичний потік, Тс –

середня тривалість туру, днів. Пмр = 66000000 / 20 = 3 300 000 осіб.Саме таку максимальну чисельність туристів може прийняти в рік

Запорізьке Приазов'я. Але для цього потрібно розширювати матеріально-технічну базу туризму в регіоні, насамперед готельного господарства.

Висновок. Рекреаційна місткість пляжної зони Запорізької області дуже висока і складає 3,3 млн. осіб на рік. У 2011 році регіон прийняв 326 150 туристів, або 9,9 % від максимально можливого туристичного потоку, що свідчить про занадто низький рівень використання наявного курортно-рекреаційного потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА1. Дмитрук О.Ю., Дмитрук С.В. Екотуризм : навч. посіб. – К.:

Альтерпрес, 2009. – 358 с.2. Смирнов І.Г. Логістика туризму: навч. посібник. – К. : Знання, 2009.

– 444 с.

Кожевін Олександр,студент 6 курсу факультету економіки і управлінняНауковий керівник: Ю.А. Білова, асистент (БДПУ)

254


ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Актуальність дослідження. В умовах ринкової економіки постійно зростає значення інформаційних ресурсів, особливо таких, що мають комерційну цінність. Комерційна таємниця у наш час потребує ефективної системи захисту, яка змогла б мінімізувати ризик її втрати чи потрапляння до конкурентів.

Ступінь досліджуваності проблеми. Дослідженню окремих напрямів проблеми захисту комерційної таємниці присвятили свої праці Ю. Бабенко, О. Бєліков, Ю. Мірошник, О. Івченко, П. Пригунов, та ін., проте питання потребує подальшого вивчення і систематизації.

Метою дослідження є розкриття змісту складових частин системи захисту комерційної таємниці на підприємствах.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація інформації, індукція і дедукція.

Сутність дослідження. Згідно Цивільного кодексу України, Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, і у зв'язку з цим має комерційну цінність [1].

До неправомірного збирання, розкриття та використання комерційної таємниці належать: неправомірне збирання комерційної таємниці, розголошення комерційної таємниці, схилення до розголошення комерційної таємниці, неправомірне використання комерційної таємниці [2].

Система захисту комерційної таємниці на підприємстві складається з сукупності юридичних, адміністративних, соціально-психологічних і технічних заходів. Юридичні заходи включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, складання супутніх документів (наприклад, положення про комерційну таємницю, яке регламентує порядок доступу до секретної інформації), а також запровадження системи, за якої кожний працівник під розписку ознайомлюватиметься з цими документами і відповідальністю за їх порушення.

Адміністративні заходи передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цих заходах необхідно визначити, які посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. Доступ до комерційної таємниці не може бути обмежений для керівника та органів підприємства, які контролюють його діяльність. У разі, якщо працівникам для службових потреб необхідні дані, що містять комерційну таємницю, слід визначити порядок доступу до такої інформації цих співробітників. До адміністративних заходів можна також віднести патентування нових винаходів та реєстрацію прав на комерційне найменування і торговельну марку [2].

До соціально-психологічних заходів належать бесіди та проведення занять з працівниками з приводу впровадження новітніх технологій, їхніх пропозицій та повторне попередження їх про відповідальність за

255


розголошення таких відомостей, а також створення позитивного робочого клімату в колективі, аби уникнути осіб, невдоволених своїм становищем, які можуть продати інформацію, або «пожалітися» про становище своєї фірми.

Технічні заходи захисту інформації передбачають використання апаратних, програмних та криптографічних засобів захисту. В свою чергу, апаратні засоби захисту застосовуються для вирішення таких завдань: перешкоджання візуальному спостереженню і дистанційному підслуховуванню; нейтралізація паразитних електромагнітних випромінювань і наводок; виявлення технічних засобів підслуховування і магнітного запису, несанкціоновано встановлених або які пронесено до установ підприємства; захист інформації, що передається засобами зв'язку і знаходяться в системах автоматизованої обробки даних.

Висновок. Людина, яка має доступ до цінної інформації, має спокусу скористатись нею задля власного збагачення. Саме тому в умовах технологічного прогресу дуже велику роль відіграє захист усіх видів інформації: надрукованої на папері, збереженої на електронних носіях і навіть тієї, що зберігається у пам’яті працівників. Забезпечення захисту комерційної таємниці на підприємстві потребує впровадження складної системи різнопланових заходів, що потребує чималих капіталовкладень, кваліфікованих управлінських рішень, і зусиль як з боку керівництва, так і з боку співробітників.

ЛІТЕРАТУРА1. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page92. Франчук С. Як організувати захист комерційної таємниці на

підприємстві [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/article/1326/

Кононов Дмитрий, магистрант первого года обученияфакультет коммуникаций и права Научный руководитель: Т.В. Телятицкая,к. юр. н., доцентМинский институт управления

ЛИТЕРАТУРА ОСОБЕННОСТИ РЕОРГАНИЗАЦИИ ХОЗЯЙСТВЕННЫХ ОБЩЕСТВ В ФОРМАХ СЛИЯНИЯ И ПРИСОЕДИНЕНИЯ

Изучение реорганизации хозяйственных обществ характеризуется наличием множества проблемных и дискуссионных вопросов. Действующее законодательство регулирует данную область правоотношений лишь поверхностно, устанавливая, по сути, только общие подходы и правила. Гражданский кодекс Республики Беларусь содержит лишь общие правила реорганизации, единые для всех юридических лиц.

С правовой точки зрения небезынтересным представляется вопрос о принятии решения о реорганизации хозяйственных обществ в формах слияния и присоединения. Принципиальной особенностью реорганизации в

256


данных формах является "усложненный юридический состав". В такой реорганизации участвуют несколько субъектов. Исходя из положений ст. 53 ГК решение о реорганизации принимается каждым участвующим в реорганизации лицом самостоятельно. Следуя логике законодателя, один и тот же процесс слияния или присоединения сопровождается принятием нескольких решений, в каждом из которых один из участников этого процесса выражает согласие на реорганизацию самого себя. Такое индивидуальное решение по своей правовой природе является односторонней сделкой.

Таким образом, непосредственное решение о слиянии или присоединении логически вытекает из принятых индивидуальных решений всех потенциальных участников реорганизации, однако не имеет при этом конкретного внешнего выражения или фиксации. Фактически можно говорить о том, что каждое подобное индивидуальное решение о реорганизации является действительным и влечет какие-то последствия только в том случае, если аналогичное решение принято иными участниками реорганизации.

Можно предположить, что такой подход несколько некорректен, так как каждое индивидуальное решение о реорганизации в отдельности имеет, скорее, формальный характер. Определяющую роль играет то решение, которое принимается совместно юридическими лицами, предполагающими участвовать в реорганизации, так как именно от договоренности между сторонами зависит судьба реорганизации. Ведь, безусловно то, что до принятия индивидуального решения будущие участники слияния или присоединения совместно рассматривают этот вопрос и приходят к выводу о необходимости реорганизации. При существующем подходе такое решение остается формальным, не имеет письменного закрепления и вообще не упоминается законодателем.

Некоторые шаги по решению данной проблемы предприняты законодательством о хозяйственных обществах. Статьи 16 и 17 Закона о хозяйственных обществах предусматривают необходимость заключения и утверждения договоров о слиянии или присоединении. Однако, исходя из ст. 16, 17, 23 Закона о хозяйственных обществах, данным договорам предшествует принятие решения о реорганизации каждым из реорганизуемых лиц.

При необходимости заключения договора индивидуальное решение, совершаемое посредством выражения воли одной стороны, носит сугубо формальный характер. По этому, более обоснованным стоит рассматривать в качестве решения о реорганизации момент утверждения сторонами договора о присоединении или договора о слиянии. Эта точка зрения была высказана Фуком Я.И.

Учитывая изложенное, следует предположить, что именно договор о слиянии (присоединении), в котором должно закрепиться решение всех потенциальных участников реорганизации о слиянии (присоединении), и пошагово будут прописаны все этапы реорганизации, позволит избежать судебных разбирательств.

ЛИТЕРАТУРА

257


1. Мартыненко Э. Договоры о слиянии и присоединении хозяйственных обществ / Мартыненко Э. // Юстиция Беларуси. – 2006. – N 2. – С. 53 – 54.

2. Функ Я.И. Акционерное общество: комментарий к Закону Республики Беларусь "О хозяйственных обществах": в 5 кн. – Минск: Амалфея, 2008. – Кн. 5. – 444 с.

3. Войтович Г.И. Реорганизация хозяйственных обществ / Г.И.Войтович // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.

Копилов Максим,студент 7 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Г.В.Казачковська, к.е.н., доцент (БДПУ)

ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗРОБКИ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ

Історично склалося так, що вітчизняні підприємства не мають достатньо досвіду у маркетингової діяльності. На більшості підприємств дотепер здійснюють виробничо-орієнтоване, а не маркетингово-орієнтоване управління діяльністю і не надають важливого значення стратегічному маркетингу. Досвід українських підприємств свідчить про те, що сьогодні не достатньо оптимізувати витрати на виробництво та зменшувати собівартість продукції для того щоби залишатися конкурентоздатними та збільшувати свою частку на ринку. Тому розробка методології та теоретичне обґрунтування маркетингових стратегій як одного з визначальних чинників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства набуває сьогодні значної актуальності.

Аналіз досліджень та публікацій: дослідженням проблем стратегічного маркетингового планування, формування маркетингових стратегій займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені: І. Ансофф, В. Геєць, В. Герасимчук, Ф. Вірсема, Л. Койк, Ф. Котлєр, Н. Лебіга, О. Крайник, Є. Крикавський, Н. Куденко, О. Кузьмін, Ж. Ламбен, М. МакДональд, Г. Мінцберг, Дж. Мур, М. Окландер, А. Павленко, М. Портер, К. Прахалад, Т. Решетілова, М. Трейсі, С. Скибінський, А. Старостіна, Г. Хамел, Ф. Хміль та інші. У їх працях розглядаються питання формування принципів стратегічного маркетингу, класифікації видів стратегій маркетингу, методичних підходів до маркетингового планування та використання маркетингових стратегій.

Метою дослідження є виявлення та аналіз основних підходів до розробки маркетингових стратегій, та розробка маркетингових стратегічних альтернатів для туристичної агенції за результатами SWOT аналізу.

Предметом та основною категорією стратегічного маркетингового планування є маркетингова стратегія. В літературі існують різні підходи до

258


визначення цього поняття. Так за визначенням Ф. Котлера «стратегія маркетингу – раціональна логічна побудова, керуючись якою організаційна одиниця розраховує вирішити свої маркетингові завдання. Вона включає в себе конкретні заходи щодо цільових ринків, комплексу маркетингу й рівня витрат».

Проф. Гаркавенко [1,с.173] під поняттям “стратегія маркетингу” розуміє “докладний усебічний план досягнення маркетингових цілей”, Г Багієв, В. Тарасевич, X. Анн [2,с.171] – “генеральну програму діяльності на цільових ринках, що включає головні напрямки маркетингової діяльності фірми та інструментарій комплексу маркетингу”, М. Дмитрук [3,с.32] – “сценарій дій із реалізації маркетингових цілей”.

Ці визначення, на нашу думку, мають ряд недоліків: частина авторів подають просто загальне визначення стратегії підприємства, не уточнюючи при цьому її маркетингову специфіку; визначення стратегії як напряму (вектору), схеми дій не є достатньо конкретним. Також, на нашу думку, не доцільно розмежовувати поняття “стратегії маркетингу” та “маркетингової стратегії” [2,с.39], які фактично характеризують одне і те ж поняття.

На думку автора, “маркетингову стратегію підприємства” доцільно визначити як комплекс заходів з постановки та досягнення маркетингових цілей, які в свою чергу формуються на основі стратегічних цілей підприємства, з врахуванням особливостей зовнішнього середовища та внутрішнього потенціалу підприємства, а також маркетингових засобів їх досягнення.

Згідно з загально прийнятою точкою зору розрізняють маркетингові стратегії, які розробляються на трьох рівнях: на корпоративному, функціональному та інструментальному. Тобто погоджуючись з думкою Н. Куденко “хоча стратегія маркетингу відноситься до функціональних і формується керівниками підрозділу маркетингу, стратегічне маркетингове планування пронизує всі рівні стратегічного управління підприємством” [2, с.39].

Проаналізуємо підходи до формування маркетингових стратегії на різних рівнях (корпоративному, функціональному, інструментальному) [1, с.60]. Корпоративні стратегії маркетингу визначають спосіб взаємодії з ринком і узгодження потенціалу підприємства з його вимогами. Вони спрямовані на вирішення завдань, пов'язаних з процесом збільшення обсягу підприємницької діяльності, зусиллями щодо задоволення ринкового попиту, створенням нових сфер діяльності, стимулюванням ініціативи і творчості працівників підприємства з більш глибоким вивченням потреб і задоволення запитів споживачів і т.п. Корпоративні стратегії визначають шляхи кращого використання ресурсів підприємства для задоволення потреб ринку.

Стратегічні маркетингові рішення, що приймаються на корпоративному рівні, тісно пов’язані з питаннями стратегічного менеджменту. Однак вони мають і яскраво виражений маркетинговий характер.

Можна виділити три напрями маркетингових стратегій на функціональному рівні:

стратегії сегментації ринку дозволяють підприємству вибрати ділянки ринку, сегментовані за різними ознаками.

стратегії позиціонування дають можливість знайти привабливе

259


становище продукції підприємства на обраному сегменті ринку щодо продукції конкурентів в очах потенційних споживачів.

стратегії комплексу маркетингу формує маркетинг-мікс, що забезпечує підприємству рішення завдань по росту продажів, досягнення певної частки ринку та формуванню позитивного ставлення споживачів до продукції підприємства на обраному сегменті.

При формуванні маркетингових стратегії вирішального значення набуває аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища організації. Для проведення аудиту доцільно використовувати SWOT-аналіз, який вивчає внутрішні сильні і слабкі сторони організації та можливості і загрози середовища. Результати SWOT аналізу туристичної агенції “Глобус” демонструють необхідність розробки стратегію маркетингу, яка передбачає гнучке пристосування діяльності фірми до ринкових умов з урахуванням позиції товару на ринку, комплексу заходів по збуту, врахування зміни рівня і стилю життя споживачів, залучення різних категорій споживачів, як за віком, так і за рівнем доходу. Для цього необхідно: систематичне планування маркетингової діяльності, використання нових каналів просування послуг такі як:

використання Інтернет-ресурсу: регулярне оновлення сайту компанії, дозволить споживачам отримувати інформації про послуги фірми, акціях, допоможе зорієнтуватися з вибором туру;

реклама на місцях, проведення ознайомлювальних зустрічей на підприємствах та в навчальних закладах міста;

розповсюдження поліграфічної продукції, яка буде служити не стільки засобом залучення нових споживачів, скільки нагадуванням про фірму, буде формувати позитивний образ у свідомості споживача;

постійне спостереження за станом ринку туроператорів, за появою на ньому нових “гравців”;

розширення мережі постачальників: співпраця з новими туроператорами сприятиме розширенню асортименту пропонованих послуг.

Наступна стратегічна альтернатива – це розробка цінової стратегії, яка б орієнтувалася на сегмент споживачів із середнім рівнем доходу. Зниження цін на тур послуги може бути досягнуто за рахунок наступних варіантів: продаж туру за нижчою ціною, це підвищить його привабливість в умовах зниження купівельної спроможності споживачів однак зменшить відсоток прибутку тур агента. Такий варіант буде виправданим при різкому зниженні купівельної спроможності споживачів, і при посиленні конкурентної боротьби на ринку. Просування та продаж міжсезонних турів та гарячих путівок, ціна на які не висока через те, що в міжсезоння завантаження туристичних центрів, як правило, нижче. Цей варіант не тягне за собою втрати очікуваних відсотків від продажу туру для турагента.

Використання даних стратегічних альтернатив матиме позитивний вплив на збільшення попиту на послуги туристичної агенції “Глобус”, допоможе подолати фактор сезонності, поліпшить конкурентну позицію організації за рахунок кращої організації роботи з маркетингу.

Результатом наукового дослідження є уточнено поняття маркетингової стратегії підприємства, яку на нашу думку доцільно розглядати як комплекс заходів з постановки та досягнення маркетингових цілей, які в свою чергу формуються на основі стратегічних цілей підприємства, з врахуванням

260


особливостей зовнішнього середовища та внутрішнього потенціалу підприємства, а також маркетингових засобів їх досягнення.

В рамках дослідження проаналізовано основні підходи до розробки маркетингових стратегій які на нашу думку можна віднести до двох груп. Перша із них відображає більш традиційний підхід, згідно з яким основою маркетингової стратегії є вибір цільових сегментів, позиціонування товару та комплекс маркетингу – товар, ціна, збут, просування. Інший підхід, представлений у більш сучасних працях, зокрема, роботах, виходить за межі комплексу маркетингу при формулюванні маркетингових стратегій. Вони трактуються значно ширше і за суттю, і за рівнями прийняття. Стверджується, що маркетингові стратегії приймаються на всіх рівнях управління, в тому числі на найвищих.

Проаналізовано діяльність туристичної агенції «Глобус» та розроблені стратегічні маркетингові альтернативи, орієнтовані на використання нових каналів просування та збуту продукції в комплексі з розробкою цінових стратегічних альтернатив орієнтованих на різні сегменти споживачів.

ЛІТЕРАТУРА1. Гаркавенко С.С. Маркетинг / С.С. Гаркавенко Маркетинг – К.:

Лібра, 2008. – 382 с.2. Солов’єв Б.А. Модульна програма для менеджерів: управління

маркетингом / Б.А. Солов’єв Модульна програма для менеджерів: управління маркетингом // модуль 13.-2009 С. 60-86.

3. Дмитрук М. Стратегічний маркетинг: данина моді високих понять чи інструмент конкурентної боротьби / М. Дмитрук Стратегічний маркетинг: данина моді високих понять чи інструмент конкурентної боротьби // Маркетинг и реклама. – 2003. – № 5-6. – С. 32-37.

Куліда Олександра,студентка 7 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Г.В.Казачковська, к.е.н., доцент (БДПУ)

ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАОХОЧЕННЯПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ СФЕРИ ПОСЛУГ

Проблема виходу економіки України з кризового стану може бути успішно подоланою шляхом посилення ролі невиробничої сфери економіки. Одним з таких напрямів є становлення і розвиток туристичної діяльності. Із зростання загальної кількості туристів помітного розвитку здобула інфраструктура готельного бізнесу. На сучасному етапі цей бізнес розвивається з такою швидкістю (особливо це помітно в курортних зонах України), що готелі буквально повинні боротися за своє "місце під сонцем".

Успіх будь-якої організації, а особливо готельних підприємств, багато в чому залежить від персоналу – напевно, найнестабільнішої складової

261


готельного бізнесу. Для того, щоб працівники прагнули досягти цілей організації, керівники в процесі управління трудовими ресурсами повинні враховувати фактори мотивації.

Вирішення проблем пов’язаних з дослідженням стимулювання праці, пошуком методів і механізмів реалізації мотивації щодо підвищення продуктивності трудової діяльності відображено в працях як економістів-класиків (А. Маслоу, Ф. Гілбрет, А. Врум, Ф. Герцберг, Д. МакГрегор), так і відомих вітчизняних і російських авторів (Г. Папірян, Л. Нечаюк, І. Мунін, Х. Роглєв, Н. Кабушкін), роботи яких більш детально розглядають особливості матеріального заохочення персоналу готельного господарства.

Метою дослідження є виявлення особливостей процесу формування мотивації трудової діяльності на підприємстві, ознайомлення з новими концептуальними підходами щодо матеріального стимулювання працівників. Для досягнення мети були використані такі методи як науково-пошуковий, дослідницький, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Функціонування будь-якого підприємства завжди пов’язано з людським фактором. Правильна організація виробництва або надання послуг звичайно дуже важлива, але успішна робота підприємства насамперед залежить від конкретних людей, їх кваліфікації, знань, компетенції, дисципліни, мотивації.

Те, що працівників треба спонукати до дії для досягнення деякого результату, керівникам було відомо з давніх-давен. Не розмірковуючи над теоретичною основою даного питання, вони досить успішно направляли діяльність своїх підлеглих чи підданих на досягнення поставлених або природнім шляхом виникаючих цілей, тих цілей, які керівники, як би вони не називались, вважали своїми. Для цього вони використовували різноманітні прийоми і методи для формування у членів організації мотивів відповідної поведінки. Але ясно, що такі стихійні підходи до мотивації обмежені і не можуть використовуватися в сучасних умовах.

Існує багато визначень поняття “мотивація”, адже проблемами цього питання займаються і економісти, і психологи, і соціологи, які акцентують свою увагу на різних аспектах даного питання. Проаналізувавши і виділивши ключові моменти з основних трактувань даного поняття, можна зробити висновок, що мотивація – це: 1) використання мотивів поведінки; 2) спонукання до активної діяльності; 3) процес стимулювання; дія будь-яких стимулів; 4) сукупність внутрішніх стимулів. На перший погляд, може здатися, що стимулювання і мотивація – це рівноцінні поняття, адже їх об’єднує те, що вони означають спонукання до цільової діяльності, насправді відмінність між ними залежить від чинників, які визначають причини, що спонукають до дії: стимул обумовлюється інтересом, тобто конкретизованою потребою. Поняття мотиву є ширшим від поняття стимулу – стимул стає мотивом, коли він усвідомлюється людиною.

Співвідношення моральних і матеріальних стимулів на різних підприємствах суттєво відрізняється. На більшості фірм Західної Європи поступово зменшується частина матеріальної винагороди і збільшується частина нематеріальних стимулів, в той час, як для більшості українських підприємств і організацій характерним залишається збільшення частини

262


матеріальної винагороди в доходах. Дієвості нематеріальних принципів також надають великого значення. Це пояснюється не тільки прагненням до соціальної гармонії, а й можливістю уникнення податків, які набувають в ринковій економіці ще більш важливішого значення і підштовхує роботодавців на пошуки можливостей їх не сплати.

Відповідно до трудового законодавства України розмір матеріального заохочення визначається з урахуванням результатів роботи працівника і тривалості стажу цієї роботи в готельному підприємстві. Рішення про виплату винагороди затверджується адміністрацією і узгоджується з виборним профспілковим органом (якщо такий є на підприємстві), а сама винагорода виплачується після підбиття підсумків господарської діяльності.

В результаті проведених досліджень було виявлено, що преміювання мотивує сильніше, ніж щорічне підвищення заробітної плати [2, 245]. Хоча, як пишуть Нечаюк Л. І. і Телеш Н. О. у книзі "Готельний-ресторанний бізнес: Менеджмент": “При анкетуванні працівників управлінської сфери виявилось, що лише 12% з них основним мотивом діяльності вважають гроші. Водночас майже 38% основним мотиваційним елементом вважають славу, 35% – задоволення від змісту роботи, а близько 15% – Владу” [3, 126] Це пояснюється тим, що у кожного працівника управлінського апарату мотиваційна основа є індивідуальною й зумовлюється рядом факторів: рівнем добробуту, соціальним статусом, посадою, кваліфікацією, ціннісною орієнтацією тощо.

Формування ефективно діючої преміальної системи для конкретного суб’єкта господарювання має розпочинатися з обґрунтування: джерел виплати премій; показників та умов преміювання; категорій персоналу, які доцільно преміювати; періодичності та порядку виплати премій. Підставою для преміювання може бути: економія ресурсів, збільшення обсягів продажу послуг і прибутку, зниження витрат, зростання курсу акцій, підвищення якості обслуговування, раціоналізаторська та наукова діяльність на користь готельного комплексу.

В американських фірмах вже досить тривалий час використовується такі 2 системи преміювання, названі прізвищами їхніх авторів – Скенлона і Ракера. Перша з них ґрунтується на розподілі між працівниками і компанією економії витрат на заробітну плату в пропорції 1:3, отриманої в результаті підвищення ефективності праці [1, 363]. Система Ракера базується на формуванні преміального фонду залежно від збільшення умовно-чистої продукції в розрахунку на 1$ заробітної плати, при цьому для визначення розміру премій конкретним працівникам до уваги беруть переважно якісні показники їхньої діяльності.

При створенні системи стимулювання на підприємстві необхідно дотримувати принципу гнучкості системи: виплата індивідуальних премій, надбавки за стаж, досвід, системи колективних премій, розраховані, у першу чергу, на робітників, і системи участі в прибутках, розраховані на фахівців і керівників.

Будь-яка система матеріального стимулювання має багато недоліків. Наприклад, виплачуючи премії, керівники найчастіше не враховують характер і складність праці, виплати не завжди відповідають особистому

263


внеску, тому що кошти найчастіше розподіляються пропорційно окладу. Стимулювання не може охопити весь обсяг робіт, оскільки багато трудових функцій взагалі не фіксується в посадових інструкціях і нормативних актах.

Для дослідження проблем формування системи матеріального заохочення на конкретному підприємстві було обрано міні-готель «Панама» (м. Бердянськ). В результаті аналізу рівня мотивації персоналу за допомогою методу анонімного анкетування було виявлено, що 55% опитаних задоволені своєю зарплатою, майже ¾ не вважають розмір премій достатнім. Найкращим стимулом було визнано матеріальне заохочення, при цьому показниками виплати преміювання на підприємстві є: сумлінне виконання обов’язків, наведених в посадовій інструкції; дотримання трудової дисципліни і вимог щодо зовнішнього вигляду і правил особистої гігієни і санітарії; дотримання вимог техніки безпеки і протипожежної безпеки; дбайливе відношення до майна готелю; якісне обслуговування клієнтів; комунікабельність; ініціативність; підвищення кваліфікації; здібність до прийняття оптимальних рішень у межах своєї компетенції. Преміювання на протязі року відбувалося нерівномірно, найбільший середній відсоток премії від зарплати припадав на літні місяці, коли рентабельність діяльності і коефіцієнт завантаження номерів був найбільший.

Спираючись на вимоги до преміювання в готелі і результати відповідей в анкетах було сформульовано ряд рекомендацій з удосконалювання системи преміювання:

зведення до мінімуму суб'єктивізму можна досягти тільки за рахунок впровадження організаційно-технічних методів, таких як встановлення певних нормативів, занесення звітності їх виконання до комп’ютера;

премію доцільно було б виплачувати тільки тоді, коли її розмір перевищував би 10% до основної заробітної плати. Найкращий час виплати преміювання кінець курортного сезону (20-ті числа вересня);

періодичне проведення керівництвом розрахунку коефіцієнта ефективності чинної системи преміювання;

прив’язання розміру надбавок до зарплати до такого показника як коефіцієнт завантаженості номерів.

Це стимулюватиме персонал більш якісно виконувати свою роботу; працівники, зацікавлені в розвитку діяльності готелю, будуть вносити свої ідеї і пропозиції щодо вдосконалення роботи закладу; проведення раз на півріччя опитування працівників щодо задоволення ними своєю зарплатою, преміями і надбавками, умовами праці тощо; важливості тих чи інших факторів мотивації.

Підводячи підсумки дослідження, слід зазначити, що стимулювання праці – досить складний процес, але якщо його правильно організувати, то він принесе позитивний ефект у вигляді зростання прибутків і підвищення рентабельності підприємства. Для вдосконалення системи заохочень потрібно враховувати індивідуальні потреби персоналу, конкретизувати показники виплати премій, поєднувати матеріальні заохочення з моральними стимулами, економічно обґрунтовувати виплати премій і надбавок, диференціація грошових заохочень в залежності не тільки від кількості виконаної роботи, а й від її якості, специфіки виконуваних робіт,

264


застосування новітніх концепцій у сфері мотивації праці. У подальших дослідженнях варто звернути увагу на питання

залежності зростання продуктивності праці на підприємстві від проведених заходів щодо вдосконалювання системи мотивації.

ЛІТЕРАТУРА1.Котов А.М. Мотивація персоналу / А.М. Котов Мотивація персоналу.

– К.: КНЕУ, 2002. – С. 352-3842. Мунін І. Змійов А. Управління сучасним готельним комплексом / Мунін І.

Змійов А. Управління сучасним готельним комплексом – К.: Ліра, 2008. – С. 222-2493.Нечаюк Л. І. Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес:

Менеджмент. / Л. І. Нечаю, Н. О. Телеш Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С. 112-129

Маслінков Євгеній,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ)

МОДЕЛІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Господарська діяльність підприємств в ринкових умовах ставить перед ними особливі вимоги до їх системи управління. Велика кількість чинників, що впливають на економіку підприємства, значна невизначеність цих чинників, відсутність однозначних аналітичних залежностей між параметрами, що характеризують діяльність підприємств, обумовлюють складність завдань управління ними.

Основною метою наукового дослідження є розробка моделей оптимізації стратегічного управління з використанням економіко-математичного моделювання.

Сучасна теорія стратегічного управління представлена досить різними підходами не лише до понять і моделей стратегічної поведінки, але і до їх інструментально-методичного забезпечення. На цьому фоні привабливою виглядає класифікація стратегічного інструментарію за трьома групами: конструктивно-аналітичний, на основі досвіду і знань та на основі ідей і інновацій. Перший включає: стратегічне планерування, аналіз чутливості, метод дискусій, сценарне планерування, теорію варіантів, теорію ігор, стратегічні семінари, класичні матричні моделі. Дослідний інструментарій включає логічний покроковий підхід, процеси розподілу ресурсів, культурні процеси, когнітивно-інтуїтивні методи, політичні процеси. Інноваційний підхід містить наступні дії: розширення кордонів появи інновацій, створення інноваційної культури організації, встановлення “простих правил”, підтримка нестійкого нерівноважного стану організації, створення контексту для самонавчальної організації.

Синергетичний підхід до процесу управління стратегією управління спирається на принципи еволюційного розвитку. Відповідно до його ми

265


розглядаємо стратегічну модель для мети його впровадження на підприємстві як процес її послідовного розвитку у складі чотирьох типів:

1. Економічна модель стратегії синергетичного типа.2. Модель стратегічного планерування.3. Економічна модель з елементами повчальної стратегії.4. Модель інноваційного типа з повним вживанням повчальної

стратегії.Відповідно до характеристики кожного з трьох названих вище

інструментів і чотирьох стратегічних моделей можна зробити висновки про міру відповідності кожної групи інструментів певної стратегічної моделі. Тенденція така, що при розвитку стратегічної моделі від економічної до інноваційної відбувається зниження вірогідності використання конструктивно-аналітичного інструментарію і зростання використання “дослідного” і “інноваційного” інструментів.

Таким чином, поєднання якісного змістовного аналізу стратегічних дій і їх результатів із застосуванням до цих процесів навіть окремих нескладних математичних моделей дозволяє підняти науково-практичну обґрунтованість стратегічних рішень. Це підкреслює, якими значними можливостями в майбутньому володіє методологія міждисциплінарного синергетичного підходу і його теоретичні основи для вдосконалення розвитку системи стратегічного управління.

ЛІТЕРАТУРА1. Забелин П.В., Моисеева М.К. Основы стратегического управления.

– М.: Дело, 2007 – 311 с. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое управление и хозяйственная

политика. – М.: Ком книга, 2010 – 466

Медведева Анна,студентка 4 курса факультета педагогическогообразования и сервисных технологийНаучный руководитель: Д. Г. Ямалтдинова, ассистент (Магнитогорский государственный университет)

АНАЛИЗ ЗАКОНОДАТЕЛЬНОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ДЕЛОПРОИЗВОДСТВА В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ

В данной статье рассмотрен опыт законодательного регулирования делопроизводства в странах СНГ, а в частности в республике Беларусь. Данный выбор не случаен, ведь страны Содружества занимают важное геополитическое положение, они являются связующим звеном между объединенной Европой и бурно развивающимися странами Азиатско-Тихоокеанского региона. Их экономический потенциал позволяет ускорять или же ослаблять указанные взаимодействия. Беларусь в свое время переняла опыт ведения делопроизводства в СССР, что отражено в

266


действующей законодательной базе, регулирующей вопросы делопроизводства. Целью настоящего исследования является показать, что Беларусь является прямым приемником законодательного регулирования делопроизводства России.

В настоящее время в Республике Беларусь действует ряд общегосударственных нормативных актов, регламентирующих наиболее общие правила подготовки, оформления и организации работы с документами в организациях, схожие с теми, что действуют в России. Данное утверждение наглядно отражено в таблице:

Сравнение законодательной базы по делопроизводству в Беларуси и России

Беларусь РоссияСТБ 6.38-2004 “Унифицированные системы документации. Унифицированная система организационно-распорядительной документации. Требования к оформлению документов”

ГОСТ Р 6.30-2003 “Унифицированные системы документации. Унифицированная система организационно-распорядительной документации. Требования к оформлению документов”

ГОСТ 16487-83 “Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения”

ГОСТ Р 51141-98 “Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения”

Общегосударственный классификатор управленческой документации – ОКРБ 010-95 “Унифицированные документы”

Общероссийский классификатор управленческой документации ОК 011-93

Государственная система документационного обеспечения управления. Основные положения. Общие требования к документам и службам документационного обеспечения (ГСДОУ)

Государственная система документационного обеспечения управления. Основные положения. Общие требования к документам и службам документационного обеспечения (ГСДОУ)

Инструкция по делопроизводству в государственных органах и организациях Республики Беларусь (утв. Постановлением Министерства юстиции Республики Беларусь от 19.01.2009 № 4)

Типовая инструкция по делопроизводству в федеральных органах исполнительной власти (утв. Приказом Минкультуры РФ от 8 ноября 2005 г. № 536) – утратила силуПравила делопроизводства в федеральных органах исполнительной власти (утв. Постановлением Правительства РФ от 15 июня 2009 г. № 477) – действуют

СТБ 6.38-2004 распространяется на организационно-распорядительные документы, в которых фиксируются решения административных, организационных вопросов, вопросов управления, взаимодействия, обеспечения и регулирования деятельности органов государственной власти, предприятий, организаций. Стандарт установил состав реквизитов, требования к их оформлению, к бланкам, к изготовлению, учету, использованию и хранению бланков с воспроизведением Государственного герба Республики Беларусь.

ГОСТ 16487-83 содержит основные термины, применяемые в процессе делопроизводства. Термины в нем расположены по трем разделам: “Общие понятия”, “Делопроизводство”, “Архивное дело”. Для каждого понятия установлен один стандартизованный термин.

ОКРБ 010-95 служит основой для систематизации документов в справочных информационно-поисковых системах. Коды ОКУД являются идентификаторами форм документов и подлежат обязательному проставлению в бланках унифицированных форм при их типографском издании. В него включены унифицированные системы документации,

267


обязательные для применения и документационного общения юридических лиц, которые состоят из систематизированного набора унифицированных форм документов.

Единым документом для Беларуси и России является ГСДОУ, т.к. данный документ был принят еще в СССР. Инструкция по делопроизводству в государственных органах и организациях Республики Беларусь – наиболее полный общеотраслевой документ, регламентирующий работу с документами: устанавливает общие требования к документированию управленческой деятельности и организации работы с документами; правила подготовки, оформления, учета, тиражирования, контроля исполнения, оперативного хранения, формирования дел, составления и работы с номенклатурой дел, использования и подготовки к передаче в архив.

Таким образом, выполненный анализ показал, что законодательная база, регулирующая вопросы делопроизводства в Республике Беларусь и в нашей стране достаточно схожая. Однако, на наш взгляд, нашим соседям необходимо задуматься над обновлением и совершенствованием нормативной базы по делопроизводству, более детальной проработке некоторых вопросов делопроизводства.

Мельникова Ганна,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Макарова І.А., старший викладач (БДПУ)

ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ

Зовнішні зв’язки (ЗЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих контактів.

Ця тема дуже актуальна для вивчення, адже на сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв’язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв’язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія, Білорусь, Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.

Метою вивчення цієї теми є визначення структури та головних функцій зовнішньо економічних зв’язків. Дослідження базується на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, зокрема: аналіз і синтез; узагальнення; систематизації; класифікації; системно-функціональний.

Внаслідок впровадження режиму вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії зовнішньоторговельний баланс з цими країнами істотно

268


покращується. Нині питома вага зовнішньоторговельного обороту з цими країнами перевищує 63% від загального товарообігу, в тому числі по експорту цей показник сягає 60%, а по імпорту – більше ніж 65%.

Основним торговельним партнером України залишається Російська Федерація, на яку припадає майже половина загальних обсягів торгівлі України. Росія задовольняє майже 100% потреби України в годинниках, швейних машинах; поставляє значну частину легкових і вантажних автомобілів, радіоприймальних пристроїв, програвачів, відеомагнітофонів, персональних комп’ютерів, одягу, взуття, тканин, целюлози, синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і рибопродуктів, задовольняє майже 4/5 потреби в лісоматеріалах, майже 90% потреби в нафті і нафтопродуктах, понад 70% потреби в природному газі; частково поставляє електроенергію і деякі сорти чорного прокату.

В експорті з України до Росії переважають чорні метали, які задовольняють майже половину потреби в них з боку Росії. Економічна присутність України в багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії вкрай недостатня, хоча країни цих регіонів можуть бути активними імпортерами українських машинобудівних виробів, продукції хімічної, металургійної промисловості.

У цілому Україна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо з Білоруссю, Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Таджикистаном, Узбекистаном, Естонією. Разом з тим Україна має велике від’ємне торговельне сальдо з Росією, Туркменією, Казахстаном.

Крім країн СНД і Балтії, Україна розширює зовнішньоекономічні зв’язки з багатьма розвинутими країнами світу. В останні роки найбільші експортні поставки Україна здійснювала до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10% загального обсягу експорту), Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько 5%), Німеччини (майже 600 млн. дол., або 4%), Італії (близько 3%), Польщі (майже 3%), Угорщини і США (більше ніж по 2%), Словаччини (майже 2%).

Сучасна зовнішньоекономічна політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національної економіки.

Одним з головних завдань щодо розвитку зовнішніх економічних зв’язків України є забезпечення просування товарів українського виробництва на нові зарубіжні ринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження традиційних ринків України з державами, які утворилися на теренах колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним з пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв’язках.

Аналіз структури і обсягів зовнішньої торгівлі України за останні роки свідчить про те, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс товарообіг при випереджаючому збільшенні обсягів експорту.

Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічних зв’язків з країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту з співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні господарюючих суб’єктів шляхом

269


створення спільних підприємств, транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та інших господарських структур.

Гальмують зростання обсягів вітчизняного експорту також такі чинники: низька ефективність виробництва, висока енерго- та матеріалоємність продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. Останнє не дозволяє переносити новітні конкурентноспроможні технології ВПК у цивільні галузі. До цього необхідно додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин і устаткування, невиправдане ввезення багатьох споживчих товарів, фактичну відсутність фінансової організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Отже, розглянувши стан зовнішньо економічних зв’язків України ми переконалися у тому, що наша країна займає добрі гарне мiсце у цiй системi, бере активну участь у міжнародному подiлi працi та налагоджує новi знайомства для розширення ґрунту своєї дiяльностi. Та для найбiльш ефективної роботи на державному рiвнi потрiбно забезпечити: зміну структури зовнішньоторговельного обороту, стимулювання вивозу продукції високого ступеня переробки, створення пільгових умов для імпорту в Україну обладнання, яке тут не виробляється, регулювання присутності України на світовому ринку капіталу.

ЛIТЕРАТУРА1. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил: [Підручник] / Є. П. Качан.

– К.: Вища школа, 1998. – С. 359—373.2. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил: [Підручник] / В.

В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк. – К.: Знання, КОО, 1998. – С. 401–451.3. Філіпенко А. С., Бураковський І. В., Будкін В. С. Міжнародні економічні

відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський,В. С. Будкін. – К.: Либідь, 1994. – 254 с.

Мельникова Ганна,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Марченко К. В.,к.е.н, доцент (БДПУ)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Світова економіка початку ХХІ ст. характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основні акценти сьогодні переміщуються на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки, що базується на знаннях. В її основі лежать інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво.

На сучасному етапi розвитку України це питання дуже актуальне, адже пріоритет переходу вітчизняної економіки на шлях інноваційних перетворень та активна роль держави у цьому процесі визначені на

270


найвищому державному рівні. Дослідження базується на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, зокрема: аналіз і синтез; узагальнення; систематизації; класифікації; системно-функціональний.

Проблеми інноваційної політики привертають до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, представників бізнесових структур. У цьому напрямі плідно працюють такі українські вчені як В. Александрова, Ю. Бажал, М. Гаман, А. Гальчинський, О. Лапко, І. Новікова, В. Рижов, В. Хаустов, Т. Панфілова та багато ін. Можна стверджувати, що в цілому сформувалася досить цілісна система наукових поглядів щодо проблем державного регулювання інноваційної діяльності.

Без підтримки з боку держави вітчизняного виробника при реалізації ним інноваційних проектів переведення економіки на інноваційний шлях є нереальним. Саме держава повинна створювати умови для існування та постійного розширення інноваційної діяльності шляхом зменшення ставок оподаткування інноваційної продукції і прямої фінансової підтримки інноваційної діяльності та іншими шляхами. З огляду на це, метою статті є дослідження шляхів державного регулювання та визначення пріоритетних напрямів державної підтримки інноваційної діяльності.

Мета державного регулювання на кожному історичному етапі розвитку економіки залежить від багатьох обставин і, у першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Класичний набір цілей державного регулювання економічно розвинутих країн передбачає такі складові : економічне зростання; повну зайнятість; економічну ефективність; стабільний рівень цін; економічну свободу; справедливий розподіл доходів; економічну забезпеченість; збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно зі Законом України "Про інноваційну діяльність" , головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення національної інноваційної системи: прийнято Закон "Про інноваційну діяльність", є законодавчі передумови для функціонування ринку венчурного капіталу, створюється мережа інноваційних структур. Серед останніх документів значним досягненням стало прийняття Верховною Радою України Закону України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" (№43 3 -ІV від 16 січня 2003 р.), в якому сформульовано правові, економічні й організаційні основи формування і реалізації пріоритетних напрямків у країні.

В умовах недостатнього бюджетного фінансування науково-технічної сфери зростає необхідність реалізації позабюджетного стимулювання науково-технічного прогресу. Так, ефективною схемою фінансування інноваційної діяльності могла б стати мережа спеціалізованих державних небанківських фінансово-кредитних установ у різних галузях економіки й окремих регіонах для кредитування інноваційних проектів.

271


Стимулюванню інноваційної діяльності має сприяти й комерціалізація науково-технічних досліджень та розробок. Процес комерціалізації науково-технічної сфери неможливо реалізувати за відсутністю механізму трансферу технологій.

Позитивний досвід багатьох країн свідчить про перспективність для широкого й ефективного впровадження новітніх технологій, комерційної реалізації інновацій, створених внаслідок наукових досліджень і розробок, функціонування мережі таких інноваційних структур як технологічні парки, технопо-ліси, інноваційні бізнес-інкубатори. На даний час головним дієвим механізмом реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України є система технологічних парків, які діють на підставі Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків". Здійснюючи концентрацію наукових, виробничих та фінансових ресурсів, технопарки забезпечують впровадження у виробництво наукомістких розробок, високих технологій, створення конкурентоспроможної на світових ринках продукції.

В Україні налічується 64 бізнес-інкубатори та 4 центри інновацій і трансферу технологій у системі Міністерства освіти і науки України. У цілому створення інноваційних структур, особливо бізнес-інкубаторів, в останні роки уповільнилося. Поряд із проблемами з фінансуванням, їхньому подальшому розвитку перешкоджає відсутність відповідної законодавчої й нормативно-правової бази.

Сьогодні необхідність вирішення проблем, пов'язаних з інноваційним розвитком економіки України, набуває особливого значення. Та без здійснення державою рішучих кроків і дій у напрямку стимулювання інноваційної діяльності ці питання залишаються невирішеними. Держава як організатор і координатор структурних зрушень має створювати умови для активізації національного науково-технічного потенціалу й інноваційної діяльності, впровадження нових технологічних укладів, подолання розриву між наукою і виробництвом, забезпечення реального трансферу технологій.

Отже, результати наведеного аналізу свідчать, що в Україні необхідно найближчим часом на загальнодержавному й регіональному рівнях здійснити комплекс заходів з організаційно-економічного і правового забезпечення, створення й ефективного стимулювання інноваційних структур, які в інших країнах демонструють позитивні результати щодо реалізації інновацій. Особливої уваги та цільової підтримки з боку держави потребує венчурний бізнес, зокрема створення законодавчого забезпечення та надання податкових стимулів до фінансування інновацій.

ЛIТЕРАТУРА1. Волков О.І. Економіка й організація інноваційної діяльності:

[Підручник] / О.І. Волков, М.П. Денисенко . – К.: ВД "Професіонал", 2004. – 479 с.2. Баляснікова Є.В. Передумови створення інноваційної моделі

розвитку економіки України / Є.В. Баляснікова // Актуальні проблеми економіки, 2004, № 10. – С. 127-134.

3. Про інноваційну діяльність: Закон України// Урядовий кур'єр, 2002, 7 серпня.

272


Мухін Іван, студент 4 курсу факультету економіки і управлінняНауковий керівник: Кобельчук Н.М., старший викладач (БДПУ)

РОЛЬ ІНТЕРЕНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОСУВАННІ ПРОДУКЦІЇ НА МІЖНАРОДНИЙ РИНОК

Вступ. Обґрунтування ролі мережі Інтернет у просуванні продукції підприємств та дослідження спектру бізнес-операцій, які входять до компетенції електронної комерції, дозволили визначити, що сфера її застосування щільно пов’язана із збутовою діяльністю підприємства, зокрема з просуванням продукції на ринок. Це дає можливість із максимальною ефективністю використовувати мережу Інтернет для інформаційних і комерційних цілей підприємства.

Актуальність. Донедавна Інтернет сприймався переважно як глобальна бібліотека, і головною його задачею вважалася допомога у пошуку потрібної інформації і організація доступу до неї. Нині головне завдання мережі Інтернет – її прикладне використання в економіці України, в основних бізнес-процесах сучасних підприємств.

Мета і завдання статті. Метою дослідження є розробка і обґрунтування теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій щодо формування сучасного механізму управління просуванням продукції підприємств засобами Інтернет-технологій.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань: розробити і обґрунтувати теоретичні положення, методологічні і практичні рекомендації щодо формування сучасного механізму управління просуванням продукції підприємств засобами інтернет-технологій.

Виклад основного матеріалу. Розглянуто 100 Інтернет-проектів (Web-сайтів) підприємств, представлених в українському й російському сегментах всесвітньої мережі Інтернет. Кожен із сайтів оцінювали за такими критеріями: у групі “маркетингові цілі” – Інтернет-реклама, стимулювання збуту, прямий маркетинг та паблік рілейшнз; у групі «логістичні цілі» – подання інформації щодо продукції, організація взаємодії з представниками цільової аудиторії (ПЦА) щодо збутової мережі просування продукції, організація онлайнової підтримки збуту.

Поряд із зазначеними критеріями були додатково розглянуті технологічна безпомилковість та ергономічність дизайну.

Результати контент-аналізу свідчать: як російські, так і українські Інтернет-проекти підприємств є переважно інформаційними, їхня роль фактично зводиться до збору комерційних пропозицій. Але російські Web-сайти відрізняються дещо вищою якістю. Українські підприємства орієнтуються переважно на надання інформації рекламно-маркетингового характеру (кількість вітчизняних сайтів такого типу – 67%), структура їх спрощена, нема можливості вибору та замовлення продукції у режимі он-

273


лайн через спеціальну форму, тобто Інтернет є лише засобом рекламування продукції та підприємства.

Дослідження виявило, що можливість використання Інтернет-технологій в усіх бізнес-процесах, зокрема й у збутовій діяльності, як інструменту просування продукції на ринок, до цього часу не розглядалася як реальна перспектива, управлінські рішення власників (керівників) підприємств не розповсюджуються на цю сферу бізнесу.

Результати виявили те, що відсутність стандартних методик і досвіду ведення бізнесу в електронному просторі створює проблему вибору оптимальної моделі Інтернет-проекту підприємства для різних цілей електронної присутності та функціонування у мережі Інтернет в умовах специфіки діяльності окремого підприємства.

Ієрархічне представлення задачі включає три рівні і має наступний вигляд: на вершині ієрархії розміщена основна ціль – вибір моделі Інтернет-проекту підприємства, на другому рівні виявлені й згруповані цілі та переваги Інтернет-технологій, які являють собою критерії оцінки альтернатив, на третьому –альтернативи, що досліджуються.

Визначені переваги кожної групи чинників привабливості Інтернет-технологій створили методичну основу для розробки ієрархічної моделі вибору Інтернет-проекту.

Запропонована методика має універсальний характер і може бути використана підприємствами незалежно від галузевої приналежності та форм власності для вибору оптимальної моделі Інтернет-проекту електронної присутності та його функціонування у мережі Інтернет.

Висновки. На основі всебічного аналізу теорії та практики міжорганізаційної електронної взаємодії за напрямом електронної комерції “підприємство – підприємство” (B2B), а також узагальнення розробок щодо становлення та ефективності використання Інтернет-технологій у галузі збуту запропоновано розв’язання актуальної науково-практичної проблеми – управління просуванням продукції підприємств засобами Інтернет-технологій. У процесі дослідження вирішено усі поставленні завдання, що дало змогу досягти поставлену мету. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки:

ЛІТЕРАТУРА1. Ярова І.І. Електронна торгівля як перспективний напрямок

інноваційного розвитку торгівлі // Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна. –2005. – № 19. – С. 421-425.

2. Ситник В.Ф., Краєва О.С. Технологія автоматизованої обробки економічної інформації: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 200 с.

Ноздріна Ганна,студентка 7 курсу факультетуекономіки та управлінняНаук. керівник: Г.В.Казачковська, к.е.н., доцент (БДПУ)

274


ФАКТОРИ ТА ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАКЛАДУ

Сучасний розвиток туристичної індустрії обумовлюється характерними курортно-рекреаційними особливостями кожного регіону країни, котрі визначають його економічний потенціал, а також активністю інвесторів. Подолання проблеми низької інвестиційної активності в галузі передбачає проведення досліджень факторів, які обумовлюють інвестиційну привабливість курорту взагалі та оцінку інвестиційної привабливості окремих санаторно-курортних закладів.

Дослідження управління інвестиційною привабливістю на макро-, мезо- та мікрорівнях ведуться українськими та іноземними вченими; питання оцінки інвестиційної привабливості відображені у роботах І. Бланка, Г. Козаченко, А. Садекова, В. Савчука, А. Асаула та ін., кожен з яких використовує різний набір фінансових показників та пропонує певні способи оцінки інвестиційної привабливості підприємств на державному та регіональному рівні [1, с.43].

Метою дослідження є виявлення факторів, які впливають на інвестиційну привабливість курорту, та проведення порівняльної оцінки інвестиційної привабливості на рівні санаторно-курортного підприємства.

Наукові роботи провідних економістів містять визначення поняття “інвестиційна привабливість”, які відрізняються між собою ступенем узагальнення, конкретизації, трактуванням місця та ролі інвестицій на різних рівнях економічної системи держави, акцентами на суб’єктах та об’єктах інвестиційної діяльності.

Поняття інвестиційна привабливість регіону також не має єдиного визначення. В економічній літературі його визначають як відповідність регіону основним цілям інвесторів, що полягають у прибутковості, безризиковості та ліквідності інвестицій, або як становище регіону в той чи інший момент часу, тенденції його розвитку, що відображаються в інвестиційній активності [2, с.48].

Регіональна інвестиційна політика передбачає дії державних та місцевих органів влади щодо удосконалення нормативно-правової бази підтримки потенційних інвесторів для розвитку інвестицій процесу у конкурентоспроможному регіоні. Оцінка інвестиційної привабливості повинна формуватися таким чином, щоб цілі, завдання, методичні прийоми і механізми надавали можливість інвесторам отримати повну достовірну інформацію про діяльність і можливості регіону, а також забезпечили вчасне залучення інвестиційного капіталу в необхідних для регіону розмірах.

Рівень інвестиційної привабливості регіону можна визначити такими факторами, як природний потенціал, розвиненість інфраструктури, наявність науково-технічного, економічного, трудового потенціалу, податкових пільг, обсяги промислового та сільськогосподарського виробництва, показники, що характеризують економічний розвиток регіону. Російський вчений А. Асаул розподілив усі ці фактори на три групи:

1. Фактори, що впливають на рівень інвестиційного потенціалу

275


регіону (природно-географічний, трудовий, виробничий, інноваційний, інституціональний, інфраструктурний, фінансовий, споживчий потенціали).

2. Фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків (законодавчі, політичні, соціальні, економічні, екологічні та кримінальні ризики).

3. Інвестиційна активність (концентрація і розподіл інвестиційного капіталу, активізація впровадження нових виробничих потужностей, розвиток прямих і портфельних інвестицій) [3, с.65].

Проаналізуємо дію цих факторів на прикладі санаторно-курортних закладів, які входять до системи лікувально-оздоровчих закладів профспілок України ПрАТ “Укрпрофоздоровниця”: санаторію “Прибой” розташованому в Кримському регіоні, санаторію “ім. Пирогова” в Одеському регіоні, санаторію “Слов’янський курорт” в Донецькому регіоні та ПрАТ “Приазовкурорт” в Запорізькому регіоні. З урахуванням специфіки санаторно-курортної діяльності, на наш погляд, доцільно проводити аналіз таких показників: загальний та діючий ліжковий фонд, коефіцієнт використання діючих ліжок, кількість проведених ліжко-днів, кількість обслужених осіб, кількість обслужених осіб на 1 працівника, загальна кількість та кількість проатестованих лікарів(у тому числі лікарів апарату) і середнього персоналу, доходи та витрати підприємства, сума чистого прибутку/збитку, на: 1 діюче ліжко, 1 ліжко-день, 1 працівника, 1 грн. доходу, 1 грн. зарплати, сума коштів віднесених на збільшення основних фондів та обсяг фактично виконаних капітальних вкладень.

До першої групи факторів, які впливають на рішення потенційного інвестора щодо вибору об’єкта інвестування, нами віднесено показники чистого прибутку або збитку, кількості діючого ліжкового фонду, проведених ліжко-днів, обслужених осіб, кількості лікарів, середнього персоналу підприємства та рівень їх кваліфікаційної підготовки.

Аналізуючи структуру ліжкового фонду, можна сказати, що спостерігається зменшення використання діючих ліжок, що відображає коефіцієнт використання діючих ліжок. В санаторії “Прибой” в 2011 р. він становив 0,08% (на 0,11% менше ніж в 2010р.), в санаторій “ім. Пирогова” – 0,19% ( на 0,07% менше ніж в 2008 р.), в санаторії “Слов’янський курорт” – 0,75% ( на 0,17% менше ніж в 2008р.), в ПрАТ “Приазовкурорт” – 0,36% ( на 0,17% менше ніж в 2008р.).

В санаторії “Прибой” в 2011 році кількість обслужених осіб складала 6654 чоловік (на 5361 чоловік більше ніж в 2010 році), однак в інших курортах спостерігається тенденція до зниження, так в 2011 році в санаторій “ім. Пирогова” були обслужені 5088 чоловік (на 1842 менше ніж в 2010р.), в санаторії “Слов’янський курорт” – 13458 чоловік (на 2475 чоловік менше ніж за 2008р.), а в ПрАТ “Приазовкурорт” – 16377 чоловік (на 8861 чоловік менше ніж в 2008 р.).

Ще один важливий показник – кваліфікація персоналу санаторно-курортного закладу. В санаторії “Прибой” в 2011 р. пройшли атестацію 24 лікарі та 45 чоловік середнього персоналу, а за 2009 і 2010 роки лише 1лікар та 1 чол. середнього персоналу. В санаторій “ім. Пирогова” було атестовано 72 лікарі, що на 65 чол. більше ніж за 2009 та 2010 р., та 84 чол. середнього персоналу, що на 80 чол. більше ніж в 2009 та 2010 р.. В

276


санаторії “Слов’янський курорт” пройшли атестацію 59 лікарів в 2010 та 2011 р., що на 3 чол. більше ніж в 2009р., та 145 чол. середнього персоналу, що на 10 чол. більше ніж в 2009р. і на 1чол. ніж в 2010р.. В ПрАТ “Приазовкурорт” було атестовано 53 лікарі, що на 41 чол. менше ніж за 2009р., та 90 чол. середнього персоналу, що на 74 чол. менше ніж в 2010 р.

Зменшення вищезазначених показників призводять до зменшення прибутку санаторно-курортних підприємств. Аналізуючи діяльність санаторіїв можна відзначити, що з кожним роком зменшується кількість осіб які отримують санаторно-курортне лікування, зношуються основні фонди, що призводить до зменшення діючих ліжок, а отже і до зменшення прибутку підприємств.

До другої групи відносяться фактори, які впливають на діяльність потенційних інвесторів у даному регіоні. Особлива увага приділяється економічним ризикам – це можуть бути нестабільне надходження коштів від реалізації наданих послуг, підвищення виробничих витрат, неплатоспроможність покупців, незадовільний фінансовий стан партнерів, високі ставки податку на землю, та законодавчим ризикам – це несприятливі зміни в податковому законодавстві: введення нових податків, зміни ставок оподаткування, скасування податкових пільг.

Третя група факторів визначає об’єм інвестицій та їх розподіл відповідно цільового призначення.

Охарактеризувавши інвестиційну активність санаторно-курортних закладів під дією факторів, які дали змогу оцінити інвестиційну привабливість кожного підприємства, було виявлено, що найбільш інвестиційно привабливим являється санаторій “ім. Пирогова” (8,73), на другому місці санаторій “Слов’янський курорт” (8,57), на третьому – санаторій “Прибой” (7,14), а на четвертому – ПрАТ “Приазовкурорт” (6,76).

ПрАТ “Приазовкурорт” має найменший рівень інвестиційної привабливості – 6,76, для того щоб активізувати свою діяльність підприємству необхідно збільшити кількість проведених ліжко-днів, кількість діючого ліжкового фонду, кількість обслужених осіб, продуктивність праці персоналу, збільшити обсяги введених основних фондів, збільшити обсяг прибутку на 1 діюче ліжко, та на 1 гривню заробітної плати.

В результаті дослідження можна зробити висновок, що інвестиційну привабливість економічної системи необхідно розглядати на різних взаємопов’язаних рівнях: галузевому, регіональному, місцевому, на рівні підприємства. Проблема інвестиційної привабливості санаторно-курортного підприємства, визначення критеріїв оцінки її рівня та проведення порівняльного аналізу для оцінки інвестиційної привабливості різник курортів, а також оцінки динаміки рівня інвестиційної привабливості окремого курорту є досить актуальною і тому потребує подальшого вивчення.

Розрахунок показника рівня інвестиційної привабливості з визначенням вагових коефіцієнтів, які відображають внесок кожного фактору (групи факторів) в інтегральну оцінку рівня інвестиційної привабливості, а також універсальність методики, можливість її застосування як в межах одного закладу, так і для порівняння декількох санаторіїв (курортів) створюють необхідну інформаційну базу для прийняття інвесторами відповідних рішень. Проблема аналізу факторів та оцінки

277


інвестиційної привабливості регіону вирішена нами шляхом аналізу інвестиційної привабливості окремих курортів.

Застосування даної методики в системі управління інвестиційною діяльністю окремого санаторно-курортного закладу створює передумови для підвищення ефективності управління закладом в цілому.

ЛІТЕРАТУРА1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент : [учебный курс] / Бланк

И.А. – К. : Эльга-Н, 2002. – с. 3262. Садеков А.А. Инвестиционная привлекательность предприятия

(методология и методика оценки): Моногр. / А.А. Садеков Н.А., Лисова. – Донецк: ДонГУЭТ, 2001. – С. 22.

3. Савчук В.П. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие / В.П. Савчук, С.И. Прилипко, Е.Г. Величко. – К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. – С. 26.

Носач Юлія,студентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНаук.керівник:Задворна О.В.,старший викладач БДПУ

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Сучасний етап розвитку економічної думки – це період від 80-х років XX ст., для якого характерні намагання подолати кризовий стан, перетворитися на систему об'єктивних і неупереджених досліджень перехідної економіки і ринкової економічної системи.

Тому метою дослідження є аналіз та вирішення проблем,які постають перед Україною на сьогоднішній день.

Завдання даного дослідження полягає у вивченні проблеми державного регулювання економіки в курсі історії економічних учень, доведенню, що сучасна Україна не може в чистому вигляді скористатися жодною з теоретичних концепцій регулювання західної економіки.

Один із кращих спеціалістів з історії економічних вчень М. Туган-Барановський, характеризуючи основні тенденції та напрямки розвитку економічної думки в Україні,відзначав, що все більше увага економістів переноситься на соціальні явища, породжувані капіталізмом, на розв‘язання питання “про причини стійкої бідності серед зростаючого багатства”.

Кризові явища в економіці завжди були підґрунтям для теоретичних проривів в економічній науці, адже будь-яка криза загострює всі суперечності, виявляє слабкі місця, розгортає перед очима людей різноманітність економічних форм. Саме такий кризово-інноваційний процес характерний для розвитку економічної теорії в Україні.

Насамперед необхідно усвідомити сутність і чинники трансформаційних процесів у розвитку економічної теорії в Україні. Сутність

278


їх полягає в переході від одноконцептуальної теорії, яка розвивається здебільшого ізольовано від світової економічної науки, до багатоконцептуальної теорії, що вбирає в себе всі досягнення світової економічної думки. Це передбачає такі заходи:

1. Освоєння знань, набутих світовою наукою, і впровадження їх у науковий обіг та практику економічної діяльності.

2. Збереження реальних здобутків попередніх теоретичних концепцій шляхом очищення їх від ідеологічних нашарувань.

3. Адаптація нових теоретичних економічних поглядів до економічних реалій сучасності.

Формування в Україні нового типу ринкових відносин посилює інтерес до економічної теорії та економічної політики сучасних цивілізованих держав, яка спирається на аргументовану економічну теорію. Вивчаючи історію формування основних напрямів і шкіл в економічній науці, сучасні економічні теорії, а також практику їх використання державами при розробці соціально-економічної політики, ми все більше переконуємося в необхідності змішаного типу економіки, інтегрованої у світову систему [1,с.322].

Сьогодні Україна орієнтується на розвинені капіталістичні ринкові відносини, але рівень розвитку її продуктивних сил такий, що потребує врахування особливостей української дійсності при розробленні та застосуванні програм державного регулювання. Слід врахувати такі особливості:

1) Україні необхідно стимулювати виробництво і торгівлю шляхом зниження податків та проведення інноваційної політики;

2) оптимізувати державну грошово-кредитну політику;3) обмежити державну монополію зовнішньої торгівлі щодо

найважливіших видів сировини, енергетичних ресурсів та ін.;4) запровадити державну монополію на виробництво і реалізацію

таких найбільш ліквідних товарів, як лікеро-горілчані та тютюнові вироби.[2,с.365]

Вирішення цих проблем дасть змогу поповнювати державний бюджет України та більш повно задовольняти соціально-економічні потреби.

Підводячи підсумки можна сказати, що сучасний стан розвитку економіки України характеризується створенням умов для привілейованих ринкових зв'язків, що втілюються як у сформуванні приватних форм власності, так і в ідеї скасування багатьох елементів системи тоталітаризму в державному регулюванні економіки. Україна повинна мати змогу розвиватися як самостійна держава,як потужний економічний механізм на світовій арені. Наша держава повинна досягти максимального рівня розвитку порівняно з іншими державами.

ЛІТЕРАТУРА1.Ковальчук, В. М. Історія економіки та економічної думки: навч.

посібник – К., 2008. – 647 с.2.П.П.Мазурок. Історія економічних учень:навчальний посібник-

К.,2007.-458с.

279


Носач Юлія,студентка 2 курсу факультету економіки та управління Наук. керівник: В.В.Буженіца,асистент (БДПУ)

ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. За визначенням Міжнародної організації праці, безробітним є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У Законі України про зайнятість безробітними вважаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.[2,c.55]

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом, що становить загрозу для сталого економічного розвитку країни, через те, що спричиняє чимало соціальних проблем (погіршення рівня життя, зниження кваліфікації працівників, ріст злочинності, зниження самооцінки людини та ін.).Ця проблема недостатньо досліджена, бо ринок праці та спеціалістів, які необхідні на ньому постійно змінюється.

Згідно статистичних даних, показники безробіття є дещо нижчими у великих містах: Києві, Одеси, Харкові, східних та південних регіонах з відносно диверсифікованою економікою та перспективами економічного зростання, ніж у сільських та моно структурних регіонах зі слабо розвинутою інфраструктурою та невисоким потенціалом для швидкої реструктуризації (що здебільшого спостерігається в західній та північній частинах країни) спостерігаються високі показники безробіття.

Тому мета моєї роботи полягає у пошуку шляхів зменшення безробіття.

Наукова новизна полягає в аналізі безробіття протягом останніх років.

Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття однією з головних проблем суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки. Навіть за наявності вільних робочих місць забезпечення повної зайнятості є неможливим. Над проблемою безробіття працювали як закордоні, так і вітчизняні вчені.

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус, пояснюючи його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Досить ретельно досліджував безробіття К. Маркс у "Капіталі". Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів

280


виробництва, що приходяться на одного працівника. Цікаве трактування безробіття видного англійського економіста А. Пігу, що у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення. Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари.

Скорочення зайнятості і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентоспроможною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочиналися, збільшувалася кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні особи, що звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.[1,c.12]

Рівень зареєстрованого безробіття в Україні до кінця січня 2009 року склав 3,2% населення працездатного віку.

У грудні 2008 року цей показник становив 3%, у листопаді – 2,3%, у жовтні – 1,9%. Раніше три місяці підряд безробіття становила 1,8%. У червні 2008 року рівень безробіття становив 1,9%, в травні – 2,0%, у квітні – 2,2%, у березні – 2,3%, у сiчнi-лютому – 2,4%.

До кінця січня 2009 року зареєстровано 900,6 тисяч безробітних (у грудні – 844,9 тисяч). З них допомогу по безробіттю одержували 670,9 тисяч чоловік (у грудні – 652,1 тисяч). Середній розмір такої допомоги склав 604,42 грн. на місяць (раніше – 571,07 гри.).

Серед зареєстрованих на кінець січня безробітних 485,2 тисяч – жінки, більшість із безробітних – 463,9 тисяч – міські мешканці (раніше безробіття було вище серед сільського населення).

В Україні рівень безробіття за підсумками 2011 р. знизився на 0,2 п.п. – до 1,8%. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

При цьому в грудні 2011 р. безробіття виріс відразу на 0,3 п.п.За даними Держстату, на 1 січня 2012 р. в Державній службі

зайнятості було зареєстровано 482,8 тис. безробітних (413,1 тис. у листопаді), з них 365,3 тис. (298,4 в листопаді) тис. отримують допомогу з безробіття. Середній розмір допомоги на одного безробітного склав 845 грн (879 грн в листопаді 2011 р.)

Найбільш високе безробіття в Україні в цьому році було зареєстроване в лютому. Тоді статус безробітного мали 616,7 тис. людей, або 2,2% українців. Рівень безробіття став знижуватися з квітня і досяг мінімуму в жовтні. Тоді безробітними в Україні були "всього" 378,9 тис. осіб, що становило близько 1,4% від всього населення працездатного віку.

Основні висновки: для досягнення сталого розвитку країни необхідно скоротити рівень безробіття за допомогою створення умов для

281


навчання та перенавчання населення, що сприятиме стабілізації життя людей через наближення обсягу попиту робочої сили до її пропонування. Однак, існує ще один шлях рішення цієї проблеми-через створення могутньої сервісної системи по роботі с кадрами. Для подолання безробіття в Україні потрібно проводити певні заходи, такі, як: реалізація державної та регіональної програм зайнятості; приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм; захист внутрішнього ринку праці; приєднання України до міжнародного ринку праці; забезпечення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних та ін. Також необхідно звернути увагу на оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття. Напрями боротьби з безробіттям мають забезпечуватися підвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти; підвищення кваліфікації; розширення діапазону оволодіння працівниками професій і спеціальностей; розвиток таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили, як медицина, культура, спорт.

ЛІТЕРАТУРА1. Гальків Л.І. / Втрати людського капіталу України: чинник

безробіття // Економіка і регіони. – 2009. – №2. – с.113.2. Лопатіна К. А., Стан тв напрями ліквідації проблеми безробіття в

Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. – 2011. – №16(113). С.86.3. Держцентр зайнятості: Рівень безробіття в Україні нижче, ніж у ЄС

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukranews.com.

Оленич Ян,студент 6 курсу факультет економіки та управлінняНауковий керівник: Задворна О.В.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СНД В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Найважливіша тенденція розвитку сучасної економіки, обумовленої її глобалізацією, інформатизацією та постіндустрійним інноваційним розвитком являється кластерізація. Використання досвіду країн, які раніше від пострадянських держав приступили до модернізації економіко-політичної системи і формування ринкової економіки, вимагає пильного і глибокого вивчення. Спираючись на досвід цих країн ми повинні планувати розвиток економіки України.

Успішна політична трансформація, що супроводжується зростанням добробуту і соціальної стабільності, є обов'язковою умовою прогресивного

282


економічного розвитку держави. Його початковий поштовх залежить головним чином від державної політики. Все це обумовлює актуальність обраної теми.

У своїх соціально-економічних реформах, країни ЄС присвячували велику увагу соціальній політиці і подоланню безробіття, вирішували практичні питання виробництва і продажу в сільськогосподарській галузі, промисловості, сфері обслуговування управління і міжнародної торгівлі.

Метою представленого дослідження є вивчення особливостей економічного розвитку країн в процесі трансформації економічної і політичної системи, дати характеристику інноваційної економіки, виділити її основні межі у взаємозв’язку з кількісним та якісним визначенням сталого розвитку економіки країн СНД.

Для успішного вирішення поставленої мети необхідно виділити такі завдання: проаналізувати етапи розвитку країн СНД в даний час; порівняти можливості країн співдружності з економічно розвиненими країнами; запропонувати дороги використання інноваційної економіки країнами СНД.

Ключовою ланкою переходу країн СНД до стабільного прогресуючого розвитку є промисловість. Успадкувало економік країн СНД, що трансформуються, надіндустріальною і ресурсно-сировинною структурою. Приватизація і структурна перебудова як два ключові компоненти промислової трансформації.

Кластерний підхід в розвитку економіки країни, обґрунтований М. Портером, розглядає кожну галузь як частину комплексу взаємозв'язаних секторів.

Етапи і результати розвитку кластерів в Росії і їх відмінності від територіально-виробничих комплексів які в плановому порядку створювалися в роки п'ятирічок.

Інноваційна економіка – перший етап формування постіндустріального інформаційного суспільства, яке давно стало реальністю для розвинених країн далекого зарубіжжя.

Проблеми, що виникли у ряді країн СНД на перших етапах переходу до інноваційної економіки. Вплив науко місткості виробництва на розвиток країни в цілому.

Розвиток ринку високих технологій заснованого на конкурентній контрактній системі виконання конкретних проектів і персональних завдань, на прикладі Республіки Білорусь, має бути еталоном для України, треба використовувати їх досвід. Розкривати значення саморозвитку національної економіки, заснованої на соціальних факторах розвитку та ефективного використання людського капіталу.

Необхідність переходу Росії до інноваційної економіки, основні риси якої полягають в: нова якість економічного зростання; нова структура економіки; інноваційна система як особлива ланка інфраструктури; зміна структури бізнесу; перехід до кластерної економіки.

Підводячи підсумки даної роботи можна зробити наступні висновки: необхідність вибору грамотного сценарію розвитку країн співдружності; гостра необхідність фінансових вкладень в проекти модернізації економіки; створення конкурентоздатної економіки; розвиток державних корпорацій.

283


ЛІТЕРАТУРА1. Ложко В.В. Формування людського капіталу – інноваційна

стратегія соціально-економічного розвитку держави і її регіонів // Проблеми сучасної економіки. – 2008. – С. 51–54.

2. Ефимов В.А. Основиы системного управления в условиях глобализации. – СПб. – 2006. – С. 29.

Оленич Ян,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: П.В. Захарченко, д.е.н., професор (БДПУ

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇБЕЗПЕКИ

В роботі розглянуто принципові положення і аспекти проблеми енергетичної безпеки держави та її регіонів, проведено аналіз окремих показників енергозабезпечення та енерговикористання в розрізі регіонів України, окреслено основні проблеми підвищення енергетичної безпеки та сформульовано рекомендації щодо підвищення її рівня.

Об'єктом дослідження виступає споживання енергетичних ресурсів, що виробляються і споживаються на території України.

Надзвичайно важливим аспектом у забезпеченні енергобезпеки є ефективне використання енергоресурсів. Для досягнення позитивних результатів у енергоефективному використанні ресурсів на рівні як окремого регіону, так і на рівні держави в цілому слід вирішити основні проблеми, які уповільнюють процес забезпечення енергетичної і економічної безпеки [1]. До таких проблем можна віднести наступні:

1) високий рівень енергоємності економіки регіонів. Негативні тенденції даного показника доповнюються показником забруднення атмосфери в регіонах. Найвищим цей показник є у Донецькій (34,3% від загальної кількості викидів в атмосферу в Україні), Дніпропетровській (23,2%), Луганській (11,3%) областях (розраховано згідно даних джерела [2]);

2) системи теплопостачання та житлово-комунального господарства, які працюють за старими і неефективними схемами роботи. Централізоване теплопостачання щорічно доводить свою неефективність великою кількістю аварій, високим рівнем втрат тепла, енергозатратною складовою тощо. Спорудження малих та середніх котелень має значні переваги, про що свідчить зарубіжний і вже подекуди вітчизняний досвід [3];

3) високий рівень зносу матеріальної складової промисловості. Модернізація основних фондів повинна передбачати використання ефективного обладнання. Зарубіжний досвід демонструє практику використання квот на виготовлення продукції з підвищеним рівнем споживання енергії. Поетапне використання даного підходу може дати

284


позивний результат для України [4];4) незадовільний рівень управління процесом енергоспоживання на

рівні регіону Проблема полягає у відсутності або невиконанні програм енергоефективності та енергозбереження на рівні регіону.

Поняття енергетичної безпеки повинне розглядатись із врахування економічного підґрунтя даної категорії, враховувати екологічні та управлінські аспекти процесів енергозабезпечення. Ситуація енергозабезпечення та енергоефективності в розрізі окремих регіонів демонструє актуальність та необхідність проведення подальших досліджень і формування рекомендацій щодо підвищення рівня названих показників. Це вимагає їхнього постійного моніторингу з метою внесення коректив. Проблема енергетичної безпеки носить комплексний характер і тісно переплітається із проблемами економічного та соціального розвитку регіонів та держави загалом.

ЛІТЕРАТУРА1 Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення

[Текст] / В. . Шлемко, І. Ф. Бінько : Монографія. – К. : НІСД, 1997. – 144 с.2. Бараннік В.О. Енергетична безпека: регіональний вимір

[Електронний есурс] / В.О.Бараннік. – Режим доступу до ресурсу:http://www.niss.gov.ua/book/rozdil/3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року

[Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://search.ligazakon.ua/

Омельницький Андрій,студент 6 курсу факультету економіки та управління, Наук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

БІЗНЕС-АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ВЗАЄМОДІЇ З КОРИСТУВАЧАМИ ПРОДУКЦІЇ ФІРМИ ТА МЕТОДИ

ЇХ АВТОМАТИЗАЦІ

Бурхливий розвиток ринку на сьогоднішній день змушує шукати все нові і нові підходи до стратегії бізнесу. Боротьба за клієнта вже не обмежується поліпшенням якості товару і зниженням його ціни. Тепер подібні змагання проходять не на рівні виробництва або продажу, а на рівні роботи з клієнтами. Конкуренція спонукає компанії шукати і знаходити більш модифіковані інструменти формування конкурентних переваг власного бізнесу. Своєрідний внесок до загострення конкуренції вносять інформаційні технології. Поява систем побудованих на технології CRM (Customer Relationship Management) дозволяє організаціям створювати власні конкурентні переваги, які базуються розширені стосунків з клієнтами.

CRM виріс з концепції партнерського маркетингу. Сучасна концепція CRM розглядає продажу не як окремий акт, здійснений конкретним продавцем конкретному покупцеві, але як безперервний процес, в який

285


залучений кожен співробітник компанії. Головним завданням таких систем – підвищення ефективності бізнес процесів, спрямованих на залучення і утримання клієнтів – в маркетингу, продажах, сервісі і обслуговуванні, незалежно від каналу, через який відбувається контакт з клієнтом [1].

Виходячи з результатів проведеного дослідження можна стверджувати, що перспективи впровадження CRM в Україні є. На даному етапі розвитку українські підприємства досить близько підійшли до використання у бізнесі, як концепції (клієнто-орієнтованого бізнес-процесу), так і CRM-систем. Головним мотивом впровадження CRM-проекту в Україні, залишається потреба у розширенні бази клієнтів, практично нічого не змінюючи ні в самому підході організації взаємин, як з ними, так і з внутрішніми споживачами, тобто власними співробітниками. Невипадково, ініціатором впровадження CRM-проекту на українських підприємствах, як правило, виступає департамент IT, а не топ-менеджмент і вже тим більше, не представники з підрозділу продажів (збуту). Для того, щоб реалізація CRM-проекту відбулася успішно, перш за все, необхідно щоб всі співробітники компанії зрозуміли новий підхід до організації взаємин з клієнтами та усвідомили свою особисту роль в загальному прагненні по пошуку всіх потенційних клієнтів,а також підтримці взаємин з ними настільки довго, наскільки вони залишатимуться взаємовигідними [2].

Системи класу CRM спрямовані на створення великої бази «вірних» клієнтів, яка є для підприємств довгостроковим конкурентною перевагою. Але часто в рекламі CRM-технологій упор робиться на можливості ведення безперервної взаємодії з клієнтами з питань, пов'язаних з просуванням, продажем і підтримкою продуктів і послуг, тобто на операційній активності. Ця діяльність є дуже важливим елементом CRM-технологій. Проте вона реалізує тільки частина можливостей, які може дати стратегія орієнтації на клієнта. Не менш важливу роль у реалізації CRM-стратегії відіграють інструменти, які повинні забезпечувати оперативний і стратегічний аналіз, а також оцінку ситуації і підтримку прийняття управлінських рішень в області маркетингу та збуту продукції підприємства.

Провівши дослідження відносин між виробником і споживачем, розглянувши основну роль та функції CRM-систем, можна зробити такі висновки.

1. Особливо актуальною сьогодні є впровадження маркетологами концепції соціально-етичного маркетингу. Суть її полягає в тому, що компанія спочатку визначає проблеми, вимоги та інтереси цільових ринків, а потім забезпечує клієнтам найвищу споживчу цінність шляхами, які підтримують чи навіть поліпшують добробут клієнта і суспільства.

2. Одним із засобів впровадження вищезгаданої концепції є управління відносинами з клієнтами, що досягається за допомогою впровадження CRM-систем, які покликані організувати процес обслуговування клієнтів таким чином, щоб для останніх він був максимально приємним, зручним і ненав'язливим. CRM-системи здатні забезпечити менеджера інформацією про клієнта в розрізі його замовлень, з приведенням дати очікуваної наступної покупки, а також з урахуванням попередніх побажань клієнта.

286


3. CRM-системи дозволяють компаніям впровадити персоналізований підхід до їхніх клієнтів, що є безперечною перевагою в умовах сьогодення. Адже в деяких галузях, таких як, наприклад, сільське господарство, важка промисловість, виробляти товар без попереднього замовлення взагалі нелогічно. Тому багато галузей працюють саме за такою схемою: замовлення – виробництво – реалізація замовнику.

ЛІТЕРАТУРА1. Інформаційні системи і технології в маркетингу: Навч.посібник /

Пінчук Н.С.,Галузинський Г.П.,Орленко Н.С. – К.:КНЕУ,2009. – 341 с.2. Особливості організації служби маркетингової політики комунікацій.

Детальна інформація // http://referaty.com.ua/ukr/details/9665/2/

Підварко Олена,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. Керівник: Макарова І.А., ст. викл. (БДПУ)

УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ КОМПЛЕКСОМ НА ЗАСАДАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ

Сьогодні в Україні спостерігається складна еколого-економічна ситуація. Лісове господарство продовжує функціонувати в кризовому становищі. Стан лісів не відповідає економічним і екологічним вимогам. Площа лісів за останнє тисячоліття скоротилася більш ніж у три рази, відбулося антропогенне переформування лісових ландшафтів, знизилася їх природна продуктивність та біорізноманіття. Лісові насадження виснажені надмірними рубками в минулому, їх природно-захисні функції нижчі потенційно можливих. Через відсутність інвестицій залишаються низькими темпи лісовідновлення і лісорозведення, поглибилась диспропорція між лісоресурсною базою, можливостями лісоексплуатації та лісоспоживання [1]. Це об’єктивно зумовлює актуальність обґрунтування організаційно-економічних механізмів та інструментів управління лісогосподарюванням на засадах збалансованого розвитку.

Дослідження вищезазначених проблем знайшли своє відображення в наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: І. Антоненко, О. Балацького, Б. Буркинського, С. Генсірука, Т. Галушкіної, З. Герасимчук, Б. Данилишина, Я. Дяченка, С. Ілляшенка, Я. Коваля та інших.

Екологічна орієнтованість збалансованого розвитку лісового комплексу реалізується на основі екологізації продуктивної організації відтворювальних процесів, зокрема і управлінської організації. Сучасний стан управління лісовим комплексом здебільшого ґрунтується на ресурсній моделі лісогосподарювання, основним принципом якої є безперервне та невиснажливе лісокористування. Поступовий перехід на екологічно орієнтовану систему управління в лісовому господарстві забезпечує

287

http://referaty.com.ua/ukr/details/9665/2/


одночасне досягнення лісоекологічних, еколого-економічних та соціальних цілей лісокористування. Отже, метою даного дослідження є формування і розвиток збалансованого управління лісогосподарюванням, яке реалізується у таких видових формах, як екологічне та екосистемне управління, а також екосистемний і екологічний менеджмент.

В основу дослідження покладено загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення та принципи сучасної економіки природокористування і лісокористування, економічної теорії сталого розвитку, теорії менеджменту та управління.

Екологічне управління як складова лісогосподарського виробництва – це система управлінського впливу, спрямованого на екологізацію лісогосподарського та лісопромислового виробництв, яка реалізується у межах інституціонального регулювання раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, існуючого лісового, природоохоронного та екологічного законодавства, які враховують, певною мірою, принципи сталого розвитку лісового господарства [2].

Екосистемне управління лісами, лісогосподарюванням спрямовано на реалізацію екосистемного підходу до раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, який також значною мірою має регулюючу основу з боку державних структур з урахуванням міжнародних ініціатив щодо сталого розвитку лісового господарства.

Еколого-економічне управління лісогосподарюванням на рівні підприємства орієнтовано на узгодження лісоекологічних, виробничих, еколого-економічних та соціально-екологічних інтересів усіх зацікавлених сторін (власної діяльності, лісокористувачів, лісоспоживачів, громадськості) на основі підприємницьких ініціатив у сфері лісогосподарського та лісопромислового виробництва, що ґрунтується на екологічній орієнтації лісогосподарського менеджменту.

Екосистемний і екологічний менеджмент у лісогосподарюванні є складовою загальної системи лісогосподарського менеджменту підприємств та включає: організаційну структуру, систему екологізації планування, розподіл і регулювання екологічної та соціальної відповідальності між підрозділами; процедури, процеси і ресурси, які необхідні для розроблення та досягнення цілей лісоекологічної політики, а також її перегляду та коригування.

Таким чином, система екологоорієнтованого лісогосподарського менеджменту (екологічного та екосистемного) повинна стати органічною складовою, інструментом (підмеханізмом) практичної реалізації механізму еколого-економічного управління в системі загального управління лісовим комплексом. Реалізація механізмів та інструментів збалансованого управління лісовим комплексом сприятиме вирішеннюеколого-економічних протиріч та конфліктів, які виникають у процесах використання та відтворення лісових ресурсів між існуючими підрозділами лісового підприємства, а також гармонізації взаємовідносин із колом зацікавлених сторін-стейкхолдерів: споживачами лісової продукції, конкурентами, економічними суб'єктами багатоцільового лісокористування, інвесторами, державними органами лісового господарства, громадськістю.

288


ЛІТЕРАТУРА1. Состояние лесов мира 2011 [інформаційно-аналітичний матеріал].

– Рим: ФАО. – 2011. – 167 с.2. Фурдичко О.І. Лісова галузь України у контексті збалансованого

розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров. – К.: Основа, 2009. – 424 с.

Підварко Олена,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. Керівник: К.В. Марченко, доцент (БДПУ)

РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах господарювання здійснення успішної конкурентної боротьби є однією з головних задач підприємства. В умовах високої динамічності конкурентного середовища для отримання та утримання виграшної конкурентної позиції необхідним є впровадження інновацій.

На думку В. Литвиненко, рушійними силами нинішньої економіки є знання, зміни та глобалізація [2].

Тому актуальним є завдання аналізу та оцінки практики впровадження сучасних інноваційних технологій управління в українському бізнес-середовищі.

Істотний внесок у дослідження ролі інновацій в економічному розвитку та підвищенні конкурентоспроможності підприємств зробили наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених: І. Алєксєєва, Дж. М. Кейнса, В. Гейця, А. Маршала, М. Портера, А. Поручника, К. Прахалада, Е. Райнерта, П. Рапкіна, А. Садєкова, Дж. Сакса та та інших.

Випередження підприємством суперників у впровадженні інновацій забезпечує йому виграшну конкурентну позицію на ринку, проте високими є ризики невдачі. Оскільки ціна, якість та унікальність товару порівнюються з відповідними показниками конкурентів, то для досягнення виграшної конкурентної позиції необхідно зосередити увагу на забезпеченні переваг саме тут. Забезпечення високої якості, унікальності та прийнятної ціни і, таким чином, високої конкурентоспроможності є можливим за рахунок використання інноваційного чинника.

Отже, метою даного дослідження є визначення ролі інноваційних технологій в управлінні підприємством в сучасних змінних умовах зовнішнього середовища.

На даному етапі в Україні інновації у виробництві найчастіше проявляються у заміні морально застарілого обладнання більш новим. Проте цього не достатньо для забезпечення стійких конкурентних позицій на ринку в майбутньому, що пов’язано із швидким застаріванням існуючих

289


технологій та динамічним розвитком нових у більшості галузей. Велика швидкість інноваційних процесів у світі та впровадження їх результатів у виробництво спричинює постійну появу нових видів виробництв та відмирання попередніх.

Тільки постійне оновлення технологічної бази підприємства за рахунок інноваційної діяльності може забезпечити утримання конкурентних переваг [1].

Інновації створюють нові методи досягнення конкурентоспроможності або кращі способи конкурентної боротьби при використанні старих засобів. Можна виділити декілька головних переваг, першою серед яких, є зниження ціни – один з найефективніших чинників конкуренції, але це призводить до зниження прибутку. Щоб цього не допустити потрібно здійснити певні заходи, а саме, створення новітнього продукту, якому не має аналогів, або створити конкурентні переваги існуючого продукту, тобто модернізація. Другою, але не менш важливою, є освоєння нових сегментів ринку, що надає абсолютну перевагу перед конкурентами. Створюючи нову продукцію підприємство стає безумовним монополістом, дозволяючи призначити будь-яку ціну, обмежуючись лише тим, скільки покупець згодний заплатити за задоволення своїх потреб. Крім того, підприємство залишається лідером деякий час, навіть коли на ньому з'являються конкуренти, за рахунок того, що люди звикли купувати продукцію цього виробника.

Створення нової продукції, або модернізація старого товару дає можливість принести додатковий прибуток. Розробка нового продукту дозволяє захопити значну частку ринку, що тягне за собою збільшення продажу продукції підприємства. Якщо перевага досягнута за рахунок випуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструкторських розробках, то для знищення такої переваги конкурентам треба розробити ці секрети з найменшими витратами. Всі ці шляхи вимагають великих витрат, зусиль і часу у конкурентів. Це означає, що на деякий час фірма виявляється у лідируючому і недосяжному положенні, вона стійко конкурентноздатна.

При цьому, як свідчить світова практика, ефект інноваційної діяльності підприємства з точки зору його конкурентоспроможності має три складові:

1) підвищення конкурентоспроможності товару, що створює конкурентні переваги на найближчу і середньострокову перспективу;

2) прищеплення нових потреб, що створює конкурентні переваги на віддалену перспективу;

3) підвищення ефективності виробництва, що трансформує конкурентоспроможність товарної маси в конкурентоспроможність підприємства.

Товар, в якому реалізовано «ноу-хау», зберігає конкурентоспроможну перевагу до тих пір, поки зберігається конфіденційність використаного в ньому “ноу-хау”. Товаровиробники, зацікавлені у придбанні, для підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, або укладають угоди з власником «ноу-хау» про можливість їх використання, або намагаються придбати конфіденційну інформацію неправомірними засобами [3].

290


Вирішальним чинником, на нашу думку, у підвищенні конкурентоспроможності підприємств є сприяння інноваційним процесам шляхом реалізації регіональних програм та адресної допомоги підприємствам у пошуках шляхів більш ефективного використання власного капіталу з подальшим його вивільненням для інноваційних цілей; сприяння та забезпечення підвищення інвестиційної привабливості; та сприяння спрощення доступу до кредитних ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА1. Городецька Л.О., Шевченко І.Г. Оцінка впливу інновацій на

конкурентоспроможність підприємства [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/ soc_gum/ppei/2011_31/Gorodec.pdf

2. Литвиненко В. Конкурентоспроможність компанії в “новій” економіці [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdme/2011_2/litvinenko.pdf

3. Хозяйственное право. Круглова Н.Ю. 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во РДЛ, 2001 . – 912 с

Пінчук Олександра,магістрантка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: М. В. Гудзь, д.екон.н., професор

РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СХОДУ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА СТРУКТУРНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

ПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ"

Актуальність теми полягає у тому, що розвиток сфери послуг, у т.ч. рекреаційно-туристичної сфери в наш час є дуже перспективним і потребує структурної модернізації.

Мета дослідження: висвітлити загальнонаціональні та регіональні (локальні) проблеми розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури та ефективного використання ресурсного туристично-рекреаційного потенціалу промислових регіонів Сходу України.

Об’єкт дослідження – розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури Сходу України як складової процесу структурної модернізації економіки промислових регіонів.

Предмет дослідження – теоретичні засади та практичні рекомендації щодо розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури як складової процесу структурної модернізації промислових регіонів Сходу України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку туристично-рекреаційної сфери присвячено немало робіт в різних галузях: економіки, географії, розміщення продуктивних сил. Сприяють розвитку туристично-рекреаційної інфораструктури України Державні та регіональні

291

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdme/2011_2/litvinenko.pdf

http://www.nbuv.gov.ua/%20portal/%20soc_gum/ppei/2011_31/Gorodec.pdf

http://www.nbuv.gov.ua/%20portal/%20soc_gum/ppei/2011_31/Gorodec.pdf


програми розвитку, стратегічні програми. Серед дослідників слід виділити: В. Азара, Л. Багрову, О. Бейдика, Ю. Вєдєніна, Г. Вітавської, Н. Гулевської, Е. Котлярова, В. Мацоли, М. Мироненка, О. Розметова, І. Твердохлєбова, С. Харічкова, Б. Буркинського, П. Гудзя, М. Гудзь, В. Пономаренка та ін.

Поступове вичерпання потенціалу екстенсивного розвитку домінуючого ресурсномісткого виробництва (вугільного та металургійного) промислових регіонів Сходу України загострює системні соціально-економічні проблеми цих територій, вимагає пошуку нових сфер, напрямків та важелів розвитку економіки промислових регіонів. Перспективним (з урахуванням наявного на місцевому рівні ресурсного потенціалу) є розвиток сфери послуг, у т.ч. рекреаційно-туристичної сфери.

Розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури та використання туристично-рекреаційного потенціалу слід розглядати як взаємопов'язану послідовність кроків і дій, що здійснюються у відповідності з певною логікою і направлених на досягнення стратегічних цілей структурної модернізації. З цієї точки зору основними елементами процесу виступають: легітимізація стратегії, здійснення структурних змін, мобілізація ресурсів, оперативне управління реалізацією стратегії розвитку, контроль, коригування та оцінка ефективності реалізації стратегії структурної модернізації. [1]

Природно-кліматичні та історичні умови створили на Сході України потужну ресурсну базу для розвитку туристично-рекреаційної індустрії, та, відповідно, розбудови туристично-рекреаційної інфраструктури. Це дозволить здійснити структурну модернізацію економіки промислових регіонів (у т.ч. Донецької, Луганської, Запорізької областей), сприятиме переорієнтації їх економіки на зростання доданої вартості сфери послуг на основі ефективного використання наявного на регіональному рівні ресурсного потенціалу.

У Донецькій області зосереджено 16 % санаторно-курортних закладів України. У межах області знаходиться майже 110 км узбережжя Азовського моря з унікальними мілководними піщаними пляжами, національний природний парк “Святі гори” (м. Святогірськ), Хомутовський степ, заповідник Кам’яні Могили, Слов’янські озера карстового походження, Краснолиманський ліс з унікальним кліматом, ландшафтні парки та ландшафтний заказник “Бесташ”.

На території Запорізької області розташовано 314 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 122 тис.га, з них 23 території загальнодержавного значення та 291 місцевого значення. На Запоріжжі діє Ландшафтний заказник місцевого значення “Балка Різана”, 2 національних природних парки “Великий Луг” та Приазовський національний природний парк, Острів Хортиця, Державний історико-археологічний заповідник “Кам’яна Могила”[2].

Основним завданням дослідження є вивчення системних проблем, які гальмують розвиток туристично-рекреаційної сфери та рекреаційно-туристичної інфраструктури на Сході України:

1) проблема розвитку туристично-рекреаційної сфери та туристично-рекреаційної інфраструктури на загальнонаціональному (загальнодержавному) рівні, що обумовлені: недосконалою нормативно-

292


правовою базою забезпечення туристично-рекреаційної сфери; слабким рівнем розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури: транспортної, готельного господарства; інформаційного забезпечення тощо;

2) системні проблеми розвитку туристично-рекреаційної сфери та туристично-рекреаційної інфраструктури на локальному (регіональному, місцевому) рівні, що обумовлені: низьким рівнем зацікавленості регіональної влади у використанні наявного на місцевому рівні туристично-рекреаційного потенціалу; незадовільною ситуацією у сфері розвитку готельного бізнесу, що зорієнтований, переважно, на високі ціни та клієнтів з доходами вище середнього рівня; низьким рівнем розвитку внутрішнього (регіонального) туризму (у тому числі внаслідок його низької рентабельності для туроператорів (низькі ціни на внутрішні туристичні маршрути, нестабільний та незначний обсяг продажів внутрішньоукраїнських туристичних турів); високим рівнем екологічного забруднення території промислових регіонів; браком кваліфікованих фахівців у сфері туристично-рекреаційного бізнесу, що вільно володіють іноземною мовою (іноземними мовами).

Висновки. При наявності значного ресурсного потенціалу туризм та рекреація не посідають вагомого місця у структурі економіки промислових регіонів Сходу України. Отже, для стимулювання розвитку туристично-рекреаційної сфери економічної діяльності необхідно сформувати стратегічні напрямки та поєднати державні і регіональні дії щодо подолання системних проблем, які заважають їх розвитку, сприяти формуванню дієвої туристично-рекреаційної інфраструктури. У свою чергу, реалізація означеного дозволить:

1. Активізувати підприємницьку діяльність, “розблокувати” економічну активність на місцевому (регіональному) рівні.

2. Системно задіяти наявний в регіоні туристичний та рекреаційних потенціал для реалізації прогресивних структурних зрушень на рівні регіональної економіки (у т.ч. – збільшити питому вагу сфери послуг у ВРП промислових регіонів).

3. Стимулювати інвестиційну активність у регіоні (залучити внутрішні та зовнішні інвестиції).

4. Враховуючи соціальну спрямованість туристично-рекреаційної сфери (у відношенні до нього), необхідно проводити пільгову кредитну політику, спрямовану на підтримку малого та середнього підприємництва в індустрії туризму та відпочинку. Відповідне кредитне обслуговування можливе через відкриття рахунків цільових фондів у державних банках або створення спеціалізованого банку.

5. Сприяти розвитку міжрегіонального співробітництва (як у сфері залучення інвестиційних ресурсів, так і стосовно розвитку спільних міжрегіональних рекреаційно-туристичних маршрутів, спільної промоції регіонального потенціалу на зовнішніх ринках).

6. Розв’язати еколого-економічні проблеми регіонів, сприяти становленню в регіонах “зеленої економіки” (у т.ч. шляхом поступового збільшення використання альтернативної енергетики, запровадження систем енергозаощадження та ефективного енергоспоживання). [3]

293


ЛІТЕРАТУРА1. Любінцева О.О., Панко ва Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси

України: навчальний посібник. – К.:Альтерпрес, 2007. – 369 с.2. Програма розвитку рекреаційно-курортного комплексу та туризму

в Запорізькій області на 2011-2015 роки.3. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія – К.: Центр

навчальної літератури, 2007. – 312 с.

Пінчук Олександра,магістрантка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Ю.А. Білова,асистент

ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ

Актуальність теми полягає в тому, що для української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падіння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які працюють на вітчизняному ринку, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.

Ступінь досліджуваності проблеми. Розглядом цієї проблеми займаються такі вітчизняні вчені-економісти, як: С. Москвін, В. Верба, О. Загородніх, Б. Щукін, О. Устинко, Л. Алексеєнко, Т. Романюк та ін. Серед зарубіжних науковців, які досліджували інвестиційні ризики, – Ф. Найт, К. Редхед, Т. Бачкаі, У. Шарп, А. Альгін.

Метою дослідження є визначення категорії “ризик”, “інвестиційний ризик”, аналіз видів інвестиційних ризиків, причин їх виникнення та форм страхування ризиків і розгляд методів їх оцінки.

Здійснення підприємництва в будь-якій формі пов’язане з ризиком. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недодержання доходів, порівняно з прогнозованими.

Уперше найбільш загальне визначення ризику дав Ф.Х. Найт: ризик – це спосіб дій у неясній, невизначеній обстановці.

Ризик – це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки в разі неуспіху. [3]

Інвестиційний ризик – це можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційних ризиків: політичний; загальноекономічний; правовий; технічний; ризик учасників проекту; фінансовий; маркетинговий; екологічний.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації

294


конкретних проектів.Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок

широкого спектра сторін інвестування, пов’язаних з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад, ринків збуту чи постачання сировини й матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

Нарешті, ризик учасників проекту може бути пов’язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів. [1]

Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він містить всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів (табл. 1.)

Інвестиційні ризики та причини їх виникненняВид ризику Причини виникнення

Втраченого зиску Імовірність появи непрямих (побічних) фінансових утрат, які виражаються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою певного заходу, завдяки якому вона могла отримати прибуток

Зниження дохідності

Імовірність зниження розміру відсотків та дивідендів за портфельними інвестиціями, вкладами, кредитами

Процентний будь-які зміни в облікових ставках державного банку; зміни маржі комерційних банків за кредитами та депозитними рахунками; зміни в розмірах, обов’язкових для резервування фондів комерційних банків у державному банку; зміни в системі оподаткування всіх суб’єктів господарювання та фінансових інститутів; будь-які зміни в портфелі інвестицій підприємства, зміни в дохідності власне інвестицій; імовірність змін у структурі пасивів (співвідношення власних і позикових коштів); зростання банківського відсотка, випуск цінних паперів з фіксованим відсотком; вкладення коштів інвестором у середньо- та довгострокові цінні папери при поточному підвищенні середньострокового відсотка, порівняно з фіксованим рівнем

Кредитний біржовий імовірність виникнення втрат у результаті проведення фірмою біржових

угод селективний (вибору)

неправильний вибір видів капітальних вкладень, цінних паперів під час формування інвестиційного портфеля, вибору позичальника тощо

ліквідності імовірність втрат у процесі реалізації цінних паперів чи інших товарів унаслідок зміни їх якості, споживчої вартості

банкрутства неправильний спосіб вкладення капіталу; повна втрата підприємцем

295


власного капіталу; неспроможність розрахуватися за власними зобов’язаннями

Інвестиціями з припустимим рівнем ризику прийнято називати такі вкладення, коли існує ймовірність втратити весь чистий прибуток за цим інвестиційним проектом. [2]

Критерієм критичного рівня ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї виручки. Це означає, що не можна брати до виконання інвестиційний проект, якщо в одному з 10 випадків може бути втрачений прибуток, в одному зі 100 – валовий дохід, а в одному з 1000 – усе вкладене майно.

Отже, умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків, порівняно з можливими, або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов’язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.

ЛІТЕРАТУРА1. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування:

Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377с.2. Пересада А.А., Смірнова О.О., Онікієнко С.В., Ляхова О.О.

Інвестування: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 252 с.

3. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997. – 384 с.

Пинчук Ксения,студентка 2 курса Минского института управленияНаучный руководитель: Ю.С. Мамонтова,м.ю.н. (Минский институт управления)

ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РАЗДЕЛЬНОГО СБОРА ТВЕРДЫХ БЫТОВЫХ ОТХОДОВ

Борьба с различными видами мусора – одна из главных проблем экологии. Поэтому экологическая политика Республики Беларусь в числе приоритетных направлений предусматривает совершенствование системы обращения с отходами, создание условий их максимального вовлечения в гражданский оборот в качестве вторичных материальных ресурсов, снижение вредного воздействия таких отходов на окружающую среду.

Ключевым нормативным документом, регулирующим все этапы обращения с отходами, является Закон Республики Беларусь “Об обращении с отходами” 1. Закон устанавливает принципы организации сбора и удаления твердых бытовых отходов (далее – ТБО), обязанности субъектов, связанных с образованием, сбором и удалением ТБО.

Закон закрепляет принцип приоритетности переработки ТБО в полезную продукцию или энергию по отношению к сжиганию или

296


захоронению ТБО. Для реализации этого принципа Законом устанавливаются обязанности населения, как производителя ТБО, и служб коммунального хозяйства, а также определенные правила сбора ТБО.

Согласно Закону жители обязаны собирать ТБО раздельно, если для этого созданы соответствующие условия, например, расставлены специальные контейнеры для разных видов отходов, организованы пункты сбора вторичных ресурсов и т.п. В свою очередь, коммунальные службы, обслуживающие дома, обязаны создать условия для выполнения жителями установленной Законом обязанности. Под раздельным сбором ТБО понимается процесс сбора отходов по видам в отдельные контейнеры. То есть, для организации раздельного сбора отходов необходимо, чтобы эти службы установили контейнеры для стекла, металла, бумажных, пластиковых и иных отходов. Возможен вариант, когда устанавливается один или несколько контейнеров для совместного сбора нескольких видов вторичных материальных ресурсов.

Сбор и удаление ТБО, в том числе и разделение их по видам, должно проводиться организованно, в рамках схемы обращения с коммунальными отходами. Эти схемы должны разрабатываться местными исполнительными и распорядительными органами. Кроме того, в каждом населенном пункте должна быть разработана программа по сбору и переработке вторичных материальных ресурсов, которая утверждается местными исполнительными и распорядительными органами и включает показатели по сбору вторичных материальных ресурсов и их использованию в качестве вторичного сырья, мероприятия по переработке вторичного сырья.

Стоит отметить, что Закон запрещает захоронение отходов, являющихся вторичными материальными ресурсами, и применение таких технологий обезвреживания ТБО, которые приводят к образованию стойких органических загрязнителей. Примером таких технологий, запрещенных на законодательном уровне, является сжигание несортированных ТБО, поскольку в этом случае образуются опасные для здоровья стойкие органические загрязнители.

Таким образом, Закон “Об обращении с отходами” обязывает коммунальные службы и исполнительные власти наладить повсеместно систему сбора и удаления ТБО с максимальным извлечением вторичных ресурсов, а население – участвовать в раздельном сборе бытовых отходов.

ЛИТЕРАТУРА1. Об обращении с отходами: Закон Респ. Беларусь, 20 июля 2007 г.,

№ 271-З: в ред. Закона Респ. Беларусь от 7 янв. 2012 г. // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.

Попова Ульяна,студентка 4 курса финансово-экономического факультетаНаучный руководитель: И. В. Синицына,канд. экон. наук, доцент

297


(ГАОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)

ТЕНЕВАЯ ЭКОНОМИКА РОССИИ

Теневая экономика оказывает влияние на все сферы жизни современного общества. Предмет исследования достаточно трудно измерить экономическими методами, при этом её фактическое наличие легко определить. За последнее десятилетие масштабы теневой экономики резко возросли. В 2012 году, согласно данным Всемирного банка, в России на теневую экономику приходится 48,6% ВВП, однако Росстат не согласен с этой цифрой и утверждает, что доля неофициальной экономики в России составляет 15-16 % ВВП, занято в теневом бизнесе примерно 13 млн. человек или 17–18% экономически активного населения [1]. Таким образом, актуальность выбранной темы исследования не вызывает сомнения.

Теневой сектор оказывает огромное влияние на экономическое положение государства, а именно, во-первых, из-за сокрытия от официальной статистики величины своих доходов нелегальными предприятиями возрастает уровень уплачиваемых законопослушными налогоплательщиками налогов; во-вторых, теневая экономика не позволяет достаточно эффективно осуществлять макроэкономическую политику; в-третьих, последствия функционирования теневых предприятий также не имеют официального отражения, что представляет серьезную угрозу и для экологии в целом. Помимо этого, теневая экономика действует в сферах, противоречащих официальному законодательству, что несет за собой не только экономический, но нравственный ущерб для общества.

С другой стороны, теневая экономика, в какой-то степени решает вопросы занятости и доходов населения. Предприятия, занятые в теневом бизнесе, обеспечивают безработных рабочими местами с неплохим заработком. Нелегальные предприятия могут выпускать продукцию, достаточно высокого качества, но по относительно низкой стоимости, что вытекает из-за неоплаты официальных налогов и сборов.

Для оценки объемов теневого бизнеса используется несколько методов. Наиболее простым методом является определение суммы, а неформальных рыночных отношений “по производству”. Для чего проводится исследование рынка на предмет оборачиваемости и средних цен. Данный метод имеет недостаток: нельзя определить недобор бюджета по налогам и сборам. Поэтому более действенным является метод, учитывающий расходы домашних хозяйств, из которых в дальнейшем вычитается сумма неформальных продаж.

Таким образом, можно сделать вывод, что роль теневой экономики в России неоднозначна. С одной стороны, неуплата налогов и сборов ведет к повышению конкурентных преимуществ предприятий в теневой сфере экономики, способствует получению дополнительных доходов работников, влияет на снижение уровня реальной безработицы. С другой стороны, теневая экономика оказывает влияние на государственный бюджет России, снижает эффективность макроэкономической политики, отрицательно

298


влияет на состояние инвестиционной среды, конкурентной среды для законопослушных налогоплательщиков, наносит ущерб национальным интересам государства, его экономической безопасности.

Для решения проблемы теневой сферы национального хозяйства необходимо разработать основные направления экономической политики на основе комплексного социально-экономического и экономико-правового подходов. Необходимо экономически заинтересовать граждан, чтобы у них появился стимул к получению официальной заработной платы, что возможно добиться повышением размера легальной минимальной оплаты труда; ужесточить меры наказания участников теневой экономики, например, для предприятий, нарушающих закон в этой области, возможно, ввести угрозы ликвидации вместо штрафа в настоящее время; более тесно сотрудничать с ведомствами, министерствами, учреждениями, органами государственной власти, осуществляющими оценку уровня нелегального сектора экономики для получения доступа к базам данных, а также участия в совместных проектах.

В заключение следует подчеркнуть, что только сбалансированный комплекс научно обоснованных экономических и административных мер с учетом региональной специфики может обеспечить сокращение теневого оборота и на этой основе дать положительную тенденцию к устойчивому развитию экономики.

ЛИТЕРАТУРАСайт федеральной службы государственной статистики.

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www. gks.ru.

Прокофьев Максим,магистр юрид. наук, соискательНаучный руководитель: Т.В. Телятицкаяк. юрид. наук, доцент(Минский институт управления)

О ПРИОСТАНОВЛЕНИИ ОКАЗАНИЯ ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНЫХ УСЛУГ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ

Под жилищно-коммунальными услугами понимаются услуги по поддержанию и (или) восстановлению надлежащего санитарного и (или) технического состояния жилых домов, иных капитальных строений (зданий, сооружений), жилых и вспомогательных помещений, придомовой территории, по обеспечению их благоустроенности, благоприятных и безопасных условий для проживания граждан, включающие в себя коммунальные услуги, техническое обслуживание, текущий ремонт, капитальный ремонт и иные жилищно-коммунальные услуги, предоставляемые в соответствии с договорами [1].

Жилищно-коммунальные услуги оказываются на возмездной основе, в связи с чем, потребители обязаны оплачивать такие услуги в сроки, установленные законодательством и (или) договором.

299


В соответствии с абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закона “О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг”, в случае наличия у потребителя задолженности по оплате жилищно-коммунальных услуг и не погашения ее в установленные сроки, исполнитель вправе их приостанавливать оказание [2].

В свою очередь, приостановление жилищно-коммунальных услуг потребителю в многоквартирном доме может затронуть права и интересы других граждан, проживающих в данном доме.

На сегодняшний день имеется фактическая возможность приостанавливать основную жилищно-коммунальную услугу водоотведение. При этом данные действия со стороны исполнителя по отношению к должнику будут противоречить интересам других жильцов, а также приводить к не соответствию санитарного состояния жилого помещения, что в дальнейшем может привести к непригодности для проживания в таком помещении.

По тем же основаниям необходимо исключить возможность исполнителей приостанавливать такие жилищно-коммунальные услуги, как централизованное теплоснабжение и холодное водоснабжение.

В состав жилищного фонда Республики Беларусь входят частные жилые дома граждан, которые подлежат жилищно-коммунальному обслуживанию в соответствии с заключенными договорами. При этом в части таких домов отсутствует централизованное теплоснабжение. В целях отопления жилого дома население использует котлы на твердом и жидком топливе (газ), а также электрические нагревательные приборы.

Таким образом, основная жилищно-коммунальная услуга централизованное теплоснабжение может реализовываться потребителями за счет иных жилищно-коммунальных услуг (газоснабжение, электроснабжение).

В 2011 году в Российской Федерации пенсионерка замерзла заживо в своем доме по причине приостановлении у нее электроснабжения из-за наличия задолженности. Для отопления дома ей использовались электрические нагреватели.

Исходя указанной ситуации, необходимо исключить возможность исполнителей приостанавливать услуги электроснабжения и централизованного газоснабжения в зимний период, когда названные услуги используются для отопления частного жилого дома.

На основании изложенного, в целях укрепления социальной защищенности населения в области оказания жилищно-коммунальных услуг, абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закона “О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг” необходимо изложить в следующей редакции:

Исполнитель имеет право: “приостанавливать оказание коммунальных услуг потребителю, имеющему без уважительных причин задолженность по их оплате и не погасившему ее в установленные сроки, в порядке, установленном Советом Министров Республики Беларусь, за исключением централизованного теплоснабжения, холодного водоснабжения и водоотведения, а также электроснабжения и централизованного газоснабжения в зимний период, когда они используются для отопления частного жилого дома”.

300


ЛИТЕРАТУРА1. Жилищный кодекс Республики Беларусь, 28 июля 2012 г. № 428-

З // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Республики Беларусь. – Минск, 2013;

2. О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг: Закон Респ. Беларусь, 16 июля 2008 г., № 405-З // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Республики Беларусь. – Минск, 2013;

Савовська Анастасія,студентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Задворна О.В.

ПОШУК НОВОЇ ПАРАДИГМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ У XXI СТОЛІТТІ

Актуальність такого пошуку пов’язана з кризою економічної теорії, що особливо загострилася в останні десятиріччя, необхідністю визначення шляхів її подолання, а також через те, що розвиток суміжних напрямів економічної теорії вимагає, щоб політична економія бачила зв'язок між виробничими відносинами і рухом господарських форм, в яких виробничі відносини знаходять своє емпіричне буття, яке людина пристосовує до господарської практики [1, с. 112].

Мета дослідження є окреслення найважливіших аспектів нової суспільно-економічної парадигми економічної теорії та майбутнього господарського розвитку.

Завдання даного дослідження полягає у вивчені новітніх економічних теорій, вивченні особливостей впливу морально-етичних норм на поведінку господарюючих суб’єктів і напрямки розвитку суспільства.

Фундаментальні складові майбутньої суспільно-економічної парадигми вивчали такі вчені: Д. Белл, Ф. Фукуяма, А. Тоффлер, М. Кастельс, російські економісти І. Пригожин, В. Іноземцев, В. Радаєв, А. Чухно, В. Геєць, В. Базилевич, В. Ільїн та ін.

Ю. Яковець у статті “Смена экономической парадигмы и борьба научных школ” відзначає, що раз у кілька століть змінюється переважна парадигма економічної науки. Причина цього криється не стільки в науковому знанні, скільки в радикальних змінах об'єкта вивчення цієї галузі знання. У цій статті автор виділяє кілька течій економічної думки: 1) це несхибні прихильники індустріальної парадигми в марксистській модифікації; 2) наукові “перевертні”, які легко змінили прихильність до марксизму на його протилежність; 3) прихильники його шукають порятунок у доіндустріальних епохах, у теологічному підході до економіки та історії або у визнанні загальної плідності природи як єдиного або головного творця багатства; 4) поступове формування нової течії, яка формує основи нових наукових шкіл [2, с. 64].

Основними моментами нової теорії розвитку суспільства за С. Булгаковим є: “абсолютна цінність особистості та ідеальна свобода

301


людської душі, що спроможна до нескінченного розвитку і самовдосконалення; абсолютний розум, правлячий світом і історією [3, c. 81]. Тому доцільно широко запроваджувати вивчення національних моральних цінностей, правил поведінки як у навчальному процесі, так і широко використовувати їх у наукових дослідженнях, формуванні громадянської свідомості та в соціально-економічній політиці України.

Західний неокласичний мейнстрім почав відходити від морально-поведінкових аспектів у бік раціоналістично-господарських розрізів аналізу поведінки суб’єктів економіки [4, c. 53]. Сучасна економічна теорія сформувалася і пройшла етап свого становлення в період бурхливого, практично лінійного зростання індустріального господарства. В її основу покладено лінійну парадигму зростання, яке на деякий час переривається окремими якісними стрибками економічних криз. Проте жодна криза не може підірвати здатність господарської системи до відновлення тимчасово втраченого потенціалу зростання.

Таким чином, сучасна криза може й повинна спрямувати економічну теорію не тільки до дослідження моделей економічних циклів і економічного розвитку, підвищення економічної й моральної відповідальності бізнесу за результати господарювання, не тільки до подолання дефіциту інноваційної мотивації та інноваційних ідей. Суть нової парадигми соціально- економічного розвитку – перехід до суспільства високої моральності, якості життя та сталого розвитку. Для забезпечення сталого майбутнього економічного розвитку необхідно формувати нову наукову парадигму економічної теорії та розбудовувати економіку України. Перспективами досліджень є подальший пошук можливостей врахування морально-ціннісних аспектів у науковій парадигмі економічної теорії та практиці господарювання ХХІ ст.

ЛІТЕРАТУРА1. Инновационное развитие экономики России: роль университетов:

III Международная конференция. – Москва, МГУ имени М.В. Ломоносова, Экономический факультет; 21-24 апреля, 2010 г. Сборник статей: Том 1. – Рыбинск: ООО “Офис 2000”, 2010 – 712 с.

2. Економічна теорія на порозі XXI століття – 6: 2 кн. Кн. 1: Філософія господарства. – Кн. 2: Теоретична економія / під ред. Ю.М. Осипова, Є.С. Зотовой. – М., 2002. – 520 с.

3. С.Н. Булгаков Твори у двох томах. – 2. Вибрані статті. – М.: Наука, 1993. – 752 c.

4. Маршалл А. Принципи економічної науки. – М.: Видавнича група “Прогресс”. – 1993. – 415 с.

Савовська Анастасія,студентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Бережна О.О., к.е.н., доцент

АНАЛІЗ ІНФЛЯЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Дана тема актуальна тим, що інфляція являє собою одну з найбільш

302


гострих проблем сучасного розвитку економіки, негативно впливаючи на всі сторони життя суспільства.

Метою даної роботи є аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні та розглядання шляхів подолання інфляції в Україні.

Об`єктом дослідження є інфляційний процес в Україні.Предметом дослідження є актуальні підходи до вирішення проблеми

механізму інфляції. Над цією проблемою працюють фахівці такі як Д. Олійник, А. Щетинін, М. Михайличенко, О. Охріменко та інші.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Рухаючись до ринку, наша економіка, в першу чергу засвоює його негативні сторони. Завдання стоїть у стримуванні процесу і пристосуванні до нього. Слід зазначити, що інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні та соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні.

Боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на цьому наріжному камені тримається вся соціально-економічна, фінансова й банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.

Інфляція відображає не лише хворобливий стан економіки та соціальної сфери, а й тлумачиться як хвороба грошей. Важливо з'ясувати, як вона підриває роль грошей у функції загального еквівалента, ставить під сумнів їхню здатність виконувати роль супертовару, позбавляє гроші здатності виконувати притаманні їм функції. Роблячи гроші перманентно знецінюваними, інфляція ставить під сумнів функцію грошей як міри вартості. Адже безперервно знецінювані гроші не можуть вимірювати товарну вартість, яка є стабільною.

Сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин.[1] с.76-81.

Якщо у 2009 році економіка України відновила зростання за рахунок головним чином споживчого попиту та експорту, то в 2010 році є всі ознаки збільшення також і інвестиційного попиту, що разом із поліпшенням регуляторного середовища обумовить економічний розвиток у 2011 році на рівні 4,5% [2] с.93-102.

У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування – на 1,3%. Це нижче порівняно із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній

303


показник 2002-2010 років – 1,7%).Аналітики відзначають ряд чинників, які призведуть до зростання

інфляції в 2010 р.: підвищення цін на газ для населення і комунальних підприємств, можлива волатильність курсу гривні в першому півріччі через пом’якшення грошово-кредитної політики, а також високі інфляційні очікування бізнесу. Згідно з прогнозами “Ренесанс Капітал Україна”, зростання споживчих цін у 2010 р. становитиме 13%, в 2011 р. – 11,3%, в 2012 р.– 9,2% [3].

Таким чином, можна зробити висновок, запропонувавши наступні заходи для зменшення рівня інфляції в Україні: 1) державна політика спрямовується на зміцнення механізмів ринкової системи; тільки вони здатні викликати природне уповільнення зростання цін; 2) уряд має непомітно дотримуватися курсу на поступове подолання інфляції та користуватися довір'ям більшості населення; рівень довір’я до антиінфляційної політики є одним із чинників від якого залежить величина втрат пов’язаних із проведенням дезінфляціії.

ЛІТЕРАТУРА1. Горбанський А.Б. Ідентифікація типу інфляційного процесу в

Україні/ А.Б. Горбанський // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. – №1. – с.76-81.

2. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні / В.С.Марцин //Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №1. – С.93-102.

3. Эксперты: 2007 год наступит не ранее 2012 года [Электронный ресурс] //Траст. – Режим доступа: http://www.trust.ua/news/21128.html.

Савушкін Дмитро,студент 6 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

ВИБІР ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ В ПРОЦЕСІ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

Актуальність дослідження обумовлена зростаючою закономірністю взаємодії компаній з суб'єктами ринкової економіки, оскільки інвестиції являють собою ефективний засіб конкурентної боротьби і захоплення нових ринків. Нововведення дослідження полягає в обґрунтуванні методики оцінки ефективності інвестиційного проекту на підприємстві.

У фінансовій теорії обґрунтування інвестиційних рішень опирається на фундаментальні роботи Г. Марковіца, Д. Тобіна, У. Шарпа, Л. Крушвіца, І. Мойсеєнко. Проте на сьогоднішній день значна увага приділена саме кількісним методам обґрунтування інвестиційних рішень і практично поза увагою залишається такий ключовий фактор процесу обґрунтування інвестиційних рішень, як якісний метод, до якого і відносять експертні методи.

Метою даної роботи є вибір оптимального інвестиційного проекту за допомогою інтегрально експертно-аналітичного методу

304


Усі методи інвестиційних рішень поділяються на кількісні та якісні. Кількісні методи застосовують у випадках, коли фактори, що впливають на вибір рішення можна кількісно визначити та оцінити. Якісні методи використовуються тоді коли фактори, що визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати, або вони не піддаються кількісному вимірюванню взагалі (експертні методи) [1].

Експертний метод – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців. Такі методи прийняття інвестиційних рішень застосовуються у випадках, коли для прийняття інвестиційних рішень недостатньо або взагалі неможливо використовувати кількісні методи. На практиці найчастіше використовують такі експертні методи: метод простого ранжування та метод вагових коефіцієнтів. Вивчення існуючої літератури показало, що під процедурою обґрунтування прийняття інвестиційних рішень на підприємстві розуміють оцінку економічної ефективності [2]. Але ж слід відзначити, що оцінка економічної ефективності є завершальним етапом обґрунтування прийняття інвестиційних рішень. Разом з тим, не менш важливим етапом є розробка інвестиційної стратегії підприємства, добір і ранжування проектів, вибір джерел фінансування, прогнозування фінансових потоків.

Експертна оцінка проекту здійснюється за науково-технічними, виробничими, ринковими, фінансово-економічними, соціальними, екологічними або іншими критеріями, які передбачені порядком проведення конкурсного відбору [3].

Науково-технічні повинні включати дані про перспективність впровадження науково-технічних рішень, технічний рівень продукції за проектом, патентно-правові аспекти проекту, перспективність впроваджуваних технологій і удосконалення випуску продукції, застосування очікуваних результатів у майбутньому. Ринкові критерії повинні містити дані про відповідність проекту потребам ринку, ємкість ринку та тенденції його розвитку, конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю, передбачені маркетингові заходи. Фінансово-економічні критерії повинні включати дані про повну вартість проекту, джерела фінансування, співвідношення між обсягом власних і залучених коштів, інтегральні показники економічної ефективності проекту та ін. Виробничі та організаційні критерії повинні включати дані про календарний план реалізації проекту, технологічний рівень існуючого та запланованого виробництва, забезпеченість виробництва кваліфікованим персоналом, забезпеченість реалізації проекту сировиною, матеріалами, необхідним устаткуванням та трудовими ресурсами. Соціальні та екологічні критерії повинні включати такі показники, як вплив реалізації проекту на рівень зайнятості населення, вплив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище

Запропонований підхід дозволяє здійснити вибір оптимального рішення, визначити узагальнену економічну вигідність інвестицій з точки зору фінансової віддачі від них урахуванням тимчасового чинника. Отримані результати можуть бути використані в діяльності підприємства у сфері стратегічного планування розвитку підприємства, оскільки чітке

305


регулювання інвестиційних проектів дає можливість отримувати більшу ефективність від цих вкладень.

ЛІТЕРАТУРА1. Бочаров В.В. Инвестиции / В.В. Бочаров. – СПб.: Питер. – 2009. –

288 с.2. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты / Л. Крушвиц; пер. с нем.; под

общ. ред. В.В. Ковалева и З.А. Сабова. – СПб.: Питер, 2011. – 432 с.3. Мойсеєнко І.П. Інвестування / І.П. Мойсеєнко. – К.: Знання, 2009. –

490 с.

Сіра Маргарита,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Гудзь М. В.,д.екон.наук, професор (БДПУ)

ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ЛАНДШАФТІВ

Актуальність. Швидке розгортання туристичного господарства ставить перед науковцями проблеми переосмислення та нового обґрунтування таких понятійних категорій як “туристські” та “рекреаційні” ресурси. Особливо важливими є питання раціонального їх використання в межах певних територій, повернення вкладених коштів в максимально короткий термін, а також збереження самих ресурсів для подальшого використання.

Метою дослідження є: дослідження ресурсної бази туристсько-рекреаційної галузі та розв’язання регіональних проблем розвитку і функціонування туристсько-рекреаційної галузі господарства. Ландшафт є основою формування та розвитку індустрії туризму і йому відповідає певний набір туристсько-рекреаційних ресурсів.

Методи дослідження: спостереження, систематизація фактів, польові (експедиційні – виявлення емпіричних закономірностей, ключові – вибір типових ділянок) та камеральні (картографічний аналіз) дослідження, теоретичні узагальнення (зокрема методи пояснення, передбачення, і рекомендацій).

Ступінь дослідженості проблеми. Значну увагу приділено дослідженню проблем розвитку і функціонування туристсько-рекреаційної галузі господарства.

Туристсько-рекреаційна діяльність розкривається з позиції туриста, рекреанта, а саме, мети його подорожі, інтересів, потреб і ґрунтується на системному підході до вивчення ресурсів, аналізу умов та можливостей функціонування туристсько-рекреаційної галузі.

Під туристсько-рекреаційною діяльністю (ТРД) туриста (рекреанта) розуміється діяльність людини, спрямовану на задоволення потреби у відпочинку, оздоровленні, лікуванні, пізнанні, в тому числі й маркетингову діяльність пов’язану із власним бізнесом, тощо, у вільний час, без

306


отримання заробітної плати в період перебування поза межами свого постійного місця проживання. Дослідження ґрунтуються на позиції, що кожна територія має свій територіальний набір туристсько-рекреаційних ресурсів, який складається з двох груп: 1) ресурси, які є передумовою розвитку туристсько-рекреаційної галузі, 2) ресурси, що забезпечують функціонування суб’єкта туристсько-рекреаційної сфери та створення тур продукту.

В межах курортно-лікувального сегменту ТРД виокремлено наступні види ТРД – бальнеологічний, бальнеокліматичний, кліматичний, бальнеогрязьовий та грязьовий. В основу виділення видів покладено конкретний вид ресурсу та особливості створення відповідного турпродукту. Ресурсами, які забезпечують розвиток цього сегменту ТРД відповідно є – мінеральні лікувальні води, комфортні кліматичні умови, лікувальні грязі, в окремому вигляді чи в певному поєднанні.

До комерційно-ділового сегменту включено такі види ТРД: конгресний (ресурсною основою розвитку є такі суспільні події, явища як конференції, семінари, з’їзди, тощо), комерційний (ресурсом є ярмарки-продажі, виставки, презентації круглі столи, тощо), аграрний та промисловий (передові досягнення у відповідному секторі економіки, діяльність спрямована на обмін досвідом, участь у конкурсах професійності і т.п.).

Туристсько-рекреаційний ландшафт як середовище туристсько-рекреаційної діяльності має свої особливі характеристики: 1) це специфічний клас ландшафтів по відношенню до часу свого існування, що випливає із концепції сегментації ТРД; 2) ці ландшафти неможливо “прив’язати”, чітко співставити із натуральними; 3) їх слід сприймати з двох позицій – і як парагенетичні комплекси, і як парадинамічні; 4) такі ландшафти слід розглядати в постійній динаміці. Крім цього, 5) об’єктом дослідження туристсько-рекреаційного класу антропогенних ландшафтів залишається сам ландшафт – як частина ландшафтної сфери Землі, а предметом – туристсько-рекреаційна діяльність.

Виходячи із функціонального призначення вважається, що туристсько-рекреаційні ландшафти – це своєрідні природні, природно-антропогенні чи антропогенні комплекси (залежно від виду ТРД і ступеня перетвореності натурального середовища), які забезпечують потребу людини в туристсько-рекреаційній діяльності і виконують особливу соціально-економічну функцію – відновлення життєвої енергії людини, задоволення інтересів та потреб людини у відпочинку, оздоровленні, пізнанні, та ін.

Обґрунтовано доцільність використання термінів “туристсько-рекреаційна діяльність” і “туризм”, як рівнозначних (тотожних за замістом), у випадках коли йдеться про організаційні моменти створення, реалізації та споживання турпродукту, а також, доцільність розглядати туристсько-рекреаційну діяльність як з позиції виробника (організатора) турпродукту, так і з позиції споживача цього тур продукту.

ЛІТЕРАТУРА1. Пащенко В.М. К развитию теории ландшафтоведения // География

и природные ресурсы. – 1990. – № 2. – С. 143–153

307


2. Дутчак С. Ландшафт – як основа досліджень придатності та збереження території для розвитку туризму та рекреації // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Вип. 46. – Т.1. – С. 188-194.

3. Дутчак С.В., Дутчак М.В. Географія: рівні та етапи розвитку // Фізична географія та геоморфологія. – 2005. – Вип. 47. – С. 119-123.

4.Дутчак С.В., Дутчак М.В. Деякі аспекти виділення сегментів спеціалізованого туризму та їх стан на території Чернівецької області // Туристсько-краєзнавчі дослідження. – Вип. 2. – К.: Кармаліта, 1999. – С. 123-136.

Сіра Наталія, студентка 2 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Буженіца В.В.,асистент (БДПУ)

БЕЗРОБІТТЯ СЕРЕД МОЛОДІ УКРАЇНИ

Актуальність даної теми зумовлена тим, що молодь – це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості. Початок XXI століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді в різних країнах світу в тому числі і в Україну. Однією з найважливіших проблем стало молодіжне безробіття. Безробіття – важливий соціальний, психологічний і моральний феномен, який безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації – з політикою міжнародних організацій. Явище безробіття постійно турбує суспільство і вимагає глибокого вивчення причин, які його породжують, вимагає аналізу економічної науки і постійної уваги з боку урядових структур.[2, с.4]

Головною метою даної роботи є аналіз причин безробіття молоді на сучасному українському ринку праці, визначення наслідків молодіжного безробіття для суспільства, вивчення ролі освіти у забезпеченні високого рівня зайнятості молоді, вивчення напрямків і програм центрів зайнятості пов'язаних з працевлаштуванням молоді.

Об'єкт дослідження: працевлаштування молоді в Україні.Предмет дослідження: теоретичні та практичні проблеми

працевлаштування молоді.Наукова новизна: основний науковий результат полягає в розробці та

у більш детальному розгляді теоретико-методологічно підходів і практичних рекомендацій щодо підвищення рівня та ефективності зайнятості молоді на основі організаційно-економічного забезпечення відповідних заходів.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли пропозиція на ринку праці перевищує попит, але через неадекватно низьку заробітну плату багато сфер діяльності (медицина, освіта, житлово-комунальне господарство

308


тощо) відчувають гострий дефіцит робочої сили, що збільшується з кожним роком. Отже, в Україні молодь стає незадіяним трудовим ресурсом, невикористаним потенціалом, причому досить гостро сприймає такий свій стан. За даними Інституту Горшеніна (2011 р.), проблема працевлаштування визначається студентською молоддю як найактуальніша – 64,5 % опитаних відповіли, що саме це питання турбує їх найбільше.

За урядовою статистикою, рівень безробіття серед української молоді на початок 2012 р. складає близько 20 % та є майже втричі вищим, ніж у середньому (серед усіх вікових груп) по Україні. Передбачається, що до кінця року останній показник скоротиться із 7,8 % до 7,2 % але щодо молоді таких прогнозів немає. За даними Державної служби статистики, кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості, на 1 березня 2012 р. становила 563,9 тис. осіб. За допомогою у працевлаштуванні до цієї установи у лютому 2012 р. звернулося 101,9 тис. незайнятих громадян (у січні – 115,1 тис., у лютому 2011 р. – 112,4 тис.).[1, с.9]

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що в Україні немає прогнозування суспільної потреби в тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективи. І якщо в недалекому минулому (2000–2005 рр.) більшість випускників вищих навчальних закладів складали інженери, то сьогодні – це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом, незважаючи навіть на квоту для молодих фахівців економічних спеціальностей.

Таким чином, роблячи висновки, можна запропонувати наступні заходи для зменшення рівня безробіття серед молоді: розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді; розробка та впроваджування дієвого механізму фінансової та іншої підтримки підприємств, організації, які беруть участь у реалізації цієї програми з працевлаштування молоді.

За умов недостатності заходів щодо контролю за ним та сприяння повній зайнятості безробіття призводить до негативних наслідків, які можна умовно розділити на соціальні (посилення соціального напруження та соціальної диференціації, загострення криміногенної ситуації, падіння трудової активності) та економічні (скорочення податкових надходжень, зменшення ВВП, падіння життєвого рівня населення, зростання витрат на допомогу безробітним, скорочення виробництва).

ЛІТЕРАТУРА1. І.В Сеник. Економічна активність населення України 2012.Стат.

збірник. – К.: Державний комітет статистики України,2012. – 104с.2. Тимош І.М. Молодь в сфері зайнятості населення. – Тернопіль :

Терноп. академія нар. госп-ва, 1996.

Сопелкина Наталя,студентка 4 курс факультету економіки і управлінняНауковий керівник: Кобельчук Н.М.,

309


старший викладач (БДПУ)

ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ В БАНКАХ

Постановка проблеми: Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин. Валютний ризик відображає ймовірність фінансових втрат внаслідок того, що курс однієї валюти щодо іншої зміниться протягом певного часу [1, с.468]. В основі виникнення валютних ризиків лежать коливання валютних курсів, і ці коливання відбуваються непередбачено як убік збільшення, так і убік зменшення, внаслідок чого імовірність незапланованих збитків чи прибутку досить велика [2].

Аналіз досліджень і публікацій: У своїх працях такі вітчизняні і зарубіжні вчені як О. Береславська, Г. Вербицька, В. Вітлінський, П. Єгоров, Ю. Лисенко, В. Міщенко, С. Наконечний, Л. Примостка, Л. Проданова, С. Реверчук, А. Семенов, Т. Шарова, В. Ющенко, Н. Соколинська, М. Адлер, Д. Волкер, Ф. Найт, Д. Франкель, А. Шапіро висвітлювали проблеми ризиків у банківській справі. Однак постійа поява нових ризиків свідчить проте що проблема ризиків у банківській діяльності є актуальною і протребує подальшого вивчення.

Мета дослідження: Основним завданням даного дослідження є дослідження сутності валютного ризику банку та визначення методів управління валютними ризиками в банках на прикладі ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

Виклад основного матеріалу дослідження: До управління валютною структурою балансу відносяться: структурне балансуванняза обсягами та строками, конверсійні операції, випередження та відставання, дисконтування платіжних вимог. До хеджування валютного ризику відносяться: форвардні контракти, валютні ф’ючерси, валютні опціони, своп-контракти, валютні операції своп, подвійний форвард.

На прикладі комерційного банку “ПриватБанк” можна розглянути методи, які використовуються в банках для управління валюними ризиками.

Метод структурного балансування за обсягами та строками. “ПриватБанк” намагається максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямку розміщення коштів, який дозволить повністю узгодити структуру активів і зобов'язань.

Конверсійні операції здійснюються винятково з валютою, яка належить до групи "Вільно конвертована валюта" Класифікатора іноземних валют НБУ. При проведенні конверсійних операцій використовується крос-курс, який розраховується через офіційно встановлений Національним банком України курс гривні до відповідних валют на день проведення операції. У випадку, коли за конверсійною операцією для видачі клієнту на руки залишається сума іноземної валюти менше, ніж номінальна вартість мінімальної купюри, яка знаходиться в обороті, то банк купує цей залишок за національну валюту України за встановленому банком курсом покупки.

Використовуючи метод випередження та відставання “ПриватБанк” передбачає можливість дострокової оплати, а також визначає види та розмір штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів.

Дисконтування платіжних вимог полягає в перевідступі банку права

310


вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. “ПриватБанк” купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника.

Валютні операції своп використовує “ПриватБанк” для продажу іноземної валюти на умовах негайного постачання, для придбання банком необхідної валюти без валютного ризику, для забезпечення міжнародних розрахунків, взаємного міжбанківського кредитування в різних валютах.

Таким чином, розглянувши методи управління валютних ризиків в ПАТ КБ “ПриватБанк”, можна зробити висновок, що банк, використовуючи данні методи намагається уникнути чи запобігти, а в крайньому випадку мінімізувати збитки, що виникають від операцій з іноземною валютою,

Висновки: Банківська діяльність в умовах ринкової економіки неминуче пов’язана з валютним ризиком, а отже контроль та управління ними являє собою один із найважливіших чинників, що визначають прибутковість банку на перспективу.

ЛІТЕРАТУРА1. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку : Навч. посібник. –

К.: кнеу, 2004. – 468 с.2. Котьолкін С.В та ін Основи міжнародних валютно-фінансових і

кредитних відносин: Підручник / С.В. Котьолкін, А.В. Круглов, Ю.В. Мішальченко, Т.Г. Тумар. – М.: Инфра-М, 1998

Співак Ірина,магістрантка 6 курсу факультет економіки та управлінняНауковий керівник:М.В.Гудзь,д.екон.н., професор (БДПУ)

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Запорізька область розташована у південно-східній частині України на півдні Східноєвропейської рівнини на чорноземах степової зони. Окрім потужного промислово-енергетичного потенціалу, вона має цінні природні та історико-культурні ресурси для сталого розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфери.

Актуальність. Маркетингові дослідження виступають основою стратегії розвитку і тактики позиціонування на більшості регіональних ринків, сприяють розробці цілеспрямованої політики господарювання та дозволяють здійснювати перспективне планування та прогнозування діяльності, причому мова йде не тільки про окремі підприємства, але й про цілі галузі та сфери національної економіки. Однією зі сфер, яка вирізняється високою активністю маркетингових досліджень, є сфера рекреаційно-туристичних послуг.

311


Причиною активного впровадження цього маркетингового інструменту в управлінську практику туристичних компаній, санаторно-курортних і туристично-розважальних комплексів є зростання конкуренції (як внутрішньо національної, так і міжнародної, рівень якої постійно зростає завдяки чіткому та грамотному просуванню закордонних курортів та туристичних маршрутів), комерціалізація більшості видів рекреаційної діяльності. Значний масив маркетингових досліджень ініціюють та здійснюють місцеві органи влади в рамках регіонального стратегічного планування (досить часто серед пріоритетів регіонального розвитку є рекреаційна та туристична сфера), і муніципального маркетингу, пов’язаного, з просуванням окремого населеного пункту чи регіону загалом.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема маркетингових досліджень та впливу їх на розвиток регіональної економіки та сфери рекреаційно-туристичних послуг зокрема порушувалася у працях таких зарубіжних та українських учених та фахівців, як Г. Ассель, А. Бабкин, О. Бейдик, А. Дурович, Ф. Котлер, В. Кравців, М. Мальська, В. Євдокименко, Г. Карпова, Г. Казачковська, С. Хлопяк, В. Худо, В. Цибух, Ю. Чоботар, І. Школа та ін.

Метою роботи є окреслення напрямів маркетингових досліджень рекреаційно-туристичної сфери Запорізької області.

Об’єктом дослідження є сфера рекреаційно-туристичних послуг Запорізької області.


Виклад основного матеріалу. Для ефективності роботи курортно-рекреаційної діяльності, ведення цілеспрямованої конкурентної боротьби необхідні маркетингові дослідження.

Маркетингові дослідження – складна і комплексна процедура. Вона включає лаву питань, на які потрібно знайти відповідь, і набір пропозицій, які потрібно прийняти згідно методиці, вибраній для досягнення результатів дослідження.

Головною метою регіональних органів влади, в контексті розвитку сфери рекреаційних послуг, повинно бути підвищення конкурентоспроможності власного рекреаційно-туристичного продукту, який включає комплекс туристичних засобів, пов’язаних з відпочинком, лікуванням, оздоровленням або спортом. Переваги цього виду туризму для Запорізької області пов’язані як з наявністю практично усіх передумов його розвитку , так і з його явними вигодами: велика тривалість перебування, висока ймовірність повторного перебування в разі успішних результатів лікування, комплексність послуг, на які виявляється попит (розваги, лікування, спорт), тощо. Для повного та всеохоплюючого формування конкурентних переваг необхідним видається проведення ряду маркетингових досліджень, результати яких знайдуть відображення в регіональних стратегічних планах розвитку.

Запорукою успішного функціонування підприємств сфери рекреації та

312


туризму може стати оптимізація їх маркетингової діяльності на основі результатів маркетингових досліджень. Для поширення інформації про туристичну привабливість Запорізької області доцільно активніше використовувати зв’язки з громадськістю, засоби масової інформації, організовувати випуск пропагандистської туристичної літератури тощо. Зростання туристичних потоків, які можна очікувати внаслідок реалізації цих заходів, зумовлює збільшення попиту та обсягів споживання туристами товарів та послуг різних галузей регіональної економіки. Подальші дослідження в цьому напрямі мають бути спрямовані в напрямі орієнтації регіональною рекреаційної політики не на поточні, а на перспективні потреби регіону, на спільну діяльність усіх інститутів у процесі здійснення різних соціально-економічних проектів і програм.

Одним із методів проведення діагностики розвитку туристично-рекреаційного комплексу на регіональному рівні є дослідження внутрішнього та зовнішнього середовища з використанням SWOT – аналізу

Співак Ірина,студентка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник:Ю.А. Білова, асистент(БДПУ)

СТИМУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність даної теми обумовлена тією роллю, яку грає управління персоналом. Менеджерів часто називають виконавчими керівниками, оскільки головний сенс їх діяльності полягає в тому, щоб забезпечити виконання роботи даної організації. Керівники завжди повинні усвідомлювати, що необхідно спонукати людей працювати на організацію. Зрозумівши механізм формування мотиваційної сфери людини, керівники зможуть ефективно управляти персоналом, підвищуючи продуктивність підприємства за допомогою мотивування своїх співробітників.

Ступінь досліджуваності проблеми. Велика кількість літератури з проблем стимулювання супроводжується різноманіттям точок зору на їх природу. Питання мотивації трудової діяльності широко висвітлювалися в науковій літературі вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: А. Афонін, Т. Вітєвська, А. Здравомислов, В. Ковальов, А. Колот, А. Нельга, А. Ручка, В. Подмарков, В. Ядов та ін.

Необхідність заохочення розвитку і використання творчих потенціалів особистості як найефективнішого економічного ресурсу обґрунтовується у працях зарубіжних вчених А. Маслоу, А. Маршалла, Г. Беккера, Дж. Грейсона, К. О’Дейла, П. Друкера, М. Портера, Й. Шумпетера, Б. Твисса, Х. Хекхаузена, Т. Шульца та ін.

Метою даної роботи є дослідження особливостей стимулювання трудової діяльності персоналу, сучасної зарубіжної практики стимулювання.

313



Сутність дослідження. Вивчення проблеми стимулювання персоналу, перш за все, потребує уточнення понятійно-категоріального апарату, зокрема, розмежування понять “стимулювання” і “мотивація”, “стимул” і “мотив”. Аналіз результатів останніх досліджень і публікацій у цій сфері свідчить, що серед науковців існують різні думки з приводу досліджуваних понять.

Стимулювання являє собою тип опосередкованого управлінського впливу керівництва або адміністрації підприємства на трудову поведінку працівників за використання різноманітних стимулів. Стимулювання працівників до трудової діяльності спрямоване на можливість задоволення їх особистих потреб одночасно з досягненням цілей підприємства. Потрібно зазначити, що покладена в основу системи стимулювання сукупність стимулювальних заходів має виключно суб’єктивну природу.

Так, стимул (лат. stimulus – стрекало) трактується як спонукання до дії, поштовх, спонукальна причина [1]; як те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого-небудь, спонукальна причина до здійснення чогось, подразник, який викликає реакцію [2]. Мотив (фр. motiv) характеризується як спонукальна причина, привід до якоїсь дії [1];спонукальна причина поведінки і дій людини, що виникає під впливом його потреб та інтересів, являє собою бажане людиною благо, що задовольняє потреби за умови виконання певних трудових дій [3].

Під час формування системи стимулювання потрібно враховувати такі основні вимоги: інформованість щодо діючої системи стимулювання, зрозумілість системи стимулювання, гнучкість, диференційованість стимулів, гарантування винагородження, своєчасність виплати та справедливість винагородження, оперативність застосування, періодичність використання, рівність можливостей тощо [3].

Загалом, стимулювання трудової діяльності – це система заходів економічно-організаційного та морально-психологічного впливу на працівників. Стимулювання можуть бути: за формою впливу – матеріальне й нематеріальне; за рівнем впливу – на окремого працівника і на весь колектив підприємства; за формою винагороди – грошове та не грошове; за силою впливу на об’єкт стимулювання – пряме й опосередковане; за суб’єктами стимулювання – з боку керівництва (власників) державних, орендних, кооперативних, приватних підприємств; за об’єктами стимулювання – стимули, спрямовані на інтереси працівників державних, кооперативних і орендних підприємств; приватних, акціонерних, спільних підприємств; менеджерів різного рівня, підприємців, працівників вільних професій.

Провідна роль у матеріальній мотивації трудової діяльності належить заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників. Глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини потребують нетрадиційних підходів до посилення мотивації праці. При

314


цьому завдання полягає в тім, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов'язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, настановами, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації.

Висновки. Отже, системи стимулювання працівників підприємства спрямована на посилення матеріальної зацікавленості робітників, керівних та інженерно-технічних працівників і службовців у підвищенні ефективності виробництва, зростання обсягу реалізації та поліпшення якості продукції, збільшення прибутку, підвищення продуктивності праці та рентабельності підприємства.

ЛІТЕРАТУРА1. Краткий словарь иностранных слов / под ред. И. В. Лехина и

Ф. Н. Петрова. – 5-е переработанное и дополненное издание. – М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1950. – 438 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.

3. Егоршин А. П. Мотивация трудовой деятельности : учебное пособие / А. П. Егоршин. – Н. Новгород : НИМБ, 2003. – 320 с.

Спіріна Тетяна,студентка 3 курсу факультету економіки та управління Наук. керівник: Макарова І.А., ст. викладач (БДПУ)

ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Актуальність. Природний газ являє собою найважливіший енергетичний ресурс. По темпам світового споживання він перевищує всі інші енергоресурси. У народному господарстві України газова промисловість відіграє дуже важливу роль. Вона є невід’ємною частиною економічного і суспільного добробуту населення держави. Дана робота набуває актуальності, на сучасному етапі розвитку, коли проблема енергозабезпечення постала надзвичайно гостро.

Роль природного газу як екологічно чистого енергоносія в європейській і світовій економіці в найближчі 10-20 років буде тільки підвищуватися. Оскільки внутрішні джерела природного газу в декілька разів менше виробничих можливостей, то в умовах росту цін на газ, який імпортується, особливе значення нарівні з енергозбереженням, набуває проблема ефективного розташування об’єктів газової промисловості.

Метою даної роботи є поглиблення та закріплення знань з основних питань теорії розміщення продуктивних сил та розташування об’єктів газової промисловості, а також застосування цих питань на практиці.

Методи дослідження: графічний, аналітичний, аналіз і синтез.За темпами світового споживання природний газ перевищує всі інші

315


енергоносії. Ситуація, яка склалась, пояснює наступні переваги природного газу: можливість використання в якості альтернативним нафтовим моторним паливам; у порівнянні з іншими видами палива при його спалюванні виділяється значно менше шкідливих речовин; витрати на його добування і транспортування у більшості випадків значно невеликі.

Україна відіграє достатньо активну роль в світовій торгівлі природним газом. Не дивлячись на те, що її ВВП по відношенню к світовому складає менш ніж 1%, по споживанню природного газу вона займає 9-те місце після США, Канади, Німеччини, Росії, Великобританії, Італії, Ірану і Японії.[1, с. 44]

В сучасних умовах паливно-енергетичний комплекс у визначальній мірі забезпечує функціонування всіх галузей економіки України і ступінь добробуту населення.

Газова галузь – найважливіша складова вітчизняного ПЕК. Адже її частка у наповненні державного бюджету перевищує четверту частину, а природний газ становить 45% всіх енергоносіїв, що споживаються в Україні

Паливно–енергетичний комплекс (ПЕК) України охоплює одержання, передачу, перетворення і використання різних видів енергії та енергетичних ресурсів. До складу ПЕК входять галузі паливного комплексу і електроенергетики. [2, с. 260]

Паливний комплекс України являє собою сукупність галузей промисловості, зайнятих видобутком і переробкою різних видів палива, включаючи нафтовидобувну, нафтопереробну, газову, вугільну і торф’яну промисловість.

В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні переважає вугілля. Питома вага вугілля становить майже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ – 25%. Разом з тим в споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу.

Обсяги імпорту природного газу на 2030 рік за сценаріями можуть становити 53,5-64,0 млрд. м3. [2, с. 267] Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енергетичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.

Україна володіє значними доведеними запасами та потенційними ресурсами природного газу. Потенційні ресурси природного газу складають 5,4 трлн.куб.м, газового конденсату – понад 400 млн. тон. У межах України зараз виділяється дев’ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об’єднати їх в три нафтогазоносні регіони: Східний, Західний та Південний.

Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше п’ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.[2, с. 118-119]

Стратегічне значення української газотранспортної системи зумовлене вигідним географічним розташуванням нашої держави між основними газодобувними регіонами і основними споживачами газу в Європі, з’єднанням газопроводів з магістральними газопроводами всіх сусідніх країн, наявністю найбільшого в Європі (після Росії) комплексу підземних газосховищ.

316


Україна, у сучасних умовах розвиток економіки потребує випереджаючого розвитку енергетичного комплексу. Таким чином, одним з основних завдань газового сектора є зростання видобування газу в країні.

Проблема забезпеченості національної економіки енергоносіями особливо актуальною стала для України в останні роки. Рівень забезпеченості України власними паливними ресурсами на даний час складає 37%. Потреба народногосподарського комплексу країни за рахунок власних ресурсів газу задовольняється на 15-20%.

Історично склалося так, що найбільші у світі транзитні потоки природного газу проходять через Україну. Це наклало особливий відбиток на розвиток газотранспортної системи (ГТС) України.

Газорозподільні мережі є основою загальнодержавної системи забезпечення природним газом промислових споживачів, бюджетної, комунальної сфери, а також населення країни.

У перспективі в Україні мають створитися сприятливі умови для нарощування власного видобутку газу, безпечного функціонування газотранспортних систем, що врешті забезпечить функціонування економіки в режимі розширеного відтворення та покращання основних показників соціального розвитку нашої держави.

Висновки. Отже, газова промисловість – це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Газова промисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє. Отже, газова промисловість – це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Газова промисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє.

ЛІТЕРАТУРА1. Голуб, Александр Александрович. Экономические методы

управления природопользованием / Голуб А. А., Струкова Е. Б. – М. : Наука, 1993. – 136 с.

2.Розміщення продуктивних сил України. Под ред. проф. Е.П. Качана – К.: Вища школа, 1998.

Спіріна Тетяна,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник: К.В. Марченко, к.е.н, доцент (БДПУ)

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Інновації – запорука успішного розвитку фірми.

317


Пітер Доль [2, ст.214]

Актуальність. В умовах зростаючої конкуренції активна інноваційна діяльність на підприємствах дедалі більше визначає успіх підприємницької діяльності. Нові ідеї і продукти, нові технології та організаційні рішення виводять підприємства з кризових ситуацій і гарантують їм фінансову стабільність. Будь-який новий об'єкт є матеріалізованою інформацією, тобто інформацію, перетворену на відчутну річ. Нове як матеріалізована інформація виникає на переході від нижчого ступеня до його середнього. Процес появу нових ідей триває постійно. Інформація дає поштовх до діяльності людини в напрямі, вказаному інформацією, тобто в новому напрямі. Нововведення і пов'язана з ним інновація є об'єктивним законом розвитку людського суспільства. Отже, дана тема є дуже актуальною у наш час, тому що саме від розуміння актуальності інновацій в діяльності підприємства, залежить його успішність.

Дослідженням, саме цього питання, у нас час займається дуже багато вчених, аналітиків, статистів. Дослідження їх ґрунтуються на інтересі що до впливу інновацій на підприємствах, аналізуються процеси поліпшення діяльності та продуктивності дій з введенням різного роду інновацій.

Метою даної роботи є поглиблення та поліпшення знань що до розуміння поняття нововведення й інновації на підприємствах. Пояснення поняття інноваційного потенціалу підприємства.

Методи дослідження: графічний, аналітичний, аналіз і синтез.Організація є конкретним середовищем, у якому здійснюється

інноваційний процес від народження ідеї до її реалізації. На початку ХХ ст. єдиними центрами наукових досліджень були вищі

навчальні заклади, а фірми лише фінансували виконання науково-дослідних робіт, у яких вони були зацікавленні.

Нововведення впроваджуються, як правило, тоді, коли відносно великі масштаби випуску продукції виправдовують необхідні витрати та забезпечують зростання фірми, її конкурентоспроможність.

Згідно Й. Шумпетеру, інновація є головним джерелом прибутку: "прибуток, по суті, є результатом виконання нових комбінацій", "без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку". У сучасній економіці роль інновацій значно зросла.

Дослідження взаємодії нововведень і організацій у нових умовах дає змогу врахувати вплив особливостей організацій на впровадження і поширення інновацій.

Стратегію інноваційного проекту можна визначити як результат різних взаємозалежностей, що зв'язують, стратегію фірми, НДДКР, нововведення, аналіз економічної обстановки, потенціал підприємства, портфель проектів і конкретні проекти. Інновації потребують створення нових типів груп для вирішення важливих проблем, щодо вибору та процесу впровадження нововведення на підприємстві.

Інноваційний менеджмент являє собою самостійну галузь управлінської науки та професійної діяльності, яка спрямована на

318


формування й забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації.

Як наука і мистецтво управління інноваційний менеджмент базується на теоретичних положеннях загального менеджменту, серед яких визначальними є закони та закономірності динамічних систем, принципи, функції, форми й методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління цими системами.

Інноваційне управління створює умови як виживання, так і зростання господарських організацій, формування науково містких галузей, що ведуть до корінних змін асортименту товарних ринків, зростання продуктивності праці, конкурентоспроможності підприємств. Інноваційному менеджменту, як будь-якій іншій системі притаманні такі якості: взаємозв’язок і взаємодія всіх компонентів системи; цілісність, узгодженість і синхронність у часі, узгодженість з місією і цілями організації; адаптивність, гнучкість до змін середовища; автономність елементів організаційної структури, функцій управління.

У інноваційному менеджменті можна виділити такі функції: прогнозування, формування інноваційних ідей, планування, координація, організація, стимулювання, контроль.

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал.

Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за 2002 рік засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60 – 70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2 – 4%, кредитні ресурси 2 – 3%, кошти інвесторів 1 – 2% [3, ст.61-66].

Інноваційний потенціал підприємства – це підсистема цілісної системи, в якій він взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково-технічним, технологічним тощо) [1, ст.5-6].

Оцінку інноваційного потенціалу підприємства треба здійснювати з використанням відповідної системи показників, які різняться між собою в залежності від етапу розробки та впровадження інновацій.

Важливою ознакою інноваційного розвитку підприємства є його здатність адаптуватися до внутрішніх змін та зовнішнього впливу.

Чинниками успіху нововведень є: облік запитів майбутніх споживачів, наявність тісних інтеграційних зав’язків між такими видами діяльності фірми, як наукові дослідження, виробництво і маркетинг і т. д. Мотивація як функція управління полягає в стимулюванні усіх учасників інноваційного процесу і кожного окремо до активних діяльності. Якщо суб’єкт прагне до певної діяльності, то можна стверджувати, що у нього є мотивація.

В умовах ринкових відносин, коли рушійною силою розвитку виробництва є створення конкурентоздатної продукції, оцінка результатів діяльності кожного фахівця на підприємстві повинна бути зв’язана з його інноваційною діяльністю, модернізацією та удосконаленням системи організації праці і виробництва.

Перманентний інноваційний процес здійснюється відповідно до стохастичних законів, але все-таки піддається стратегічному керуванню.

319


При цьому інноваційна стратегія містить у собі визначення й реалізацію системи конкретних заходів сприяння процесу досліджень і розробок, у тому числі – мотиваційний механізм наукової діяльності. Система стимулювання праці виступає як чинник мотивації.

Реформування системи стимулювання в сфері науки, як і системи стимулювання взагалі, має відбуватися поступово, ітерація за ітерацією. Інноваційна праця спрямовується на створення нових засобів праці, які на відміну від предметів споживання не втрачаються в процесі споживання, а стають базою подальшого зростання національного багатства.

Висновки. Підбиваючи підсумки виконаної роботи можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Реалії сьогодення потребують від керівників підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики. Керівники підприємств повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним по відношенні до інших. Однією з важливих складових, одночасно спрямовуючим вектором і джерелом розвитку є інноваційний потенціал. Це поняття увійшло в економічну науку як складна багаторівнева категорія, що потребує застосування комплексного та системного підходу до її вивчення. Використання інноваційного потенціалу як об'єкту управління дозволяє формувати плани, організаційні форми і проекти застосування різних інноваційних ресурсів з включенням їх в програми розвитку, підтримувати оптимальний баланс системи інноваційних ресурсів, збільшувати можливості використовування фінансових ресурсів в інновації і знизити ризик в процесі використання інновацій.

ЛІТЕРАТУРА1.Іванілов О.С., Таряник О.М. “Інноваційний потенціал підприємства”,

Економіка,фінанси,право. №12/2004р., с.5-7.2.Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. –

К.:КНЕУ, 2003. – 5004с.3.Мартюшева Л.С., Калишева В.О. “Інноваційний потенціал

підприємства як об’єкт економічного дослідження”, Фінанси підприємств. №10/2002р. с.61-66.

Тимченко А.,студентка 3 курсу факультету економіки та управлінняНаук. керівник Ліпанова О.А., ст. викладач (БДПУ)

ОЦІНКА РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

В наукових колах все актуальнішою стає тема

320


конкурентоспроможності територіальних одиниць. Використання конкурентних переваг дозволяє регіонам не лише зміцнювати власний конкурентний статус, а й сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності економіки країни на зовнішніх ринках. Тому необхідність визначення конкурентних переваг розвитку регіону є першочерговим завданням при формуванні стратегії регіонального розвитку.

Регіональну конкурентоспроможність можна розглядати у відповідності до визначення національної конкурентоспроможності, як можливість регіону при умові вільного і справедливого ринку виробляти товари і послуги, які відповідають вимогам як національного, так і світового ринків при одночасному збереженні або збільшенні реальних доходів громадян.

При оцінці конкурентоспроможності регіонів як в межах країни, так і в масштабах світового господарства виникає ряд проблем, які свідчать про відсутність єдиного підходу серед науковців та дослідників у цьому питанні щодо методики комплексної оцінки конкурентних переваг малих регіонів в системі міжнародних економічних відносин.

Метою є дослідження методів оцінки конкурентоспроможності регіонів, що використовуються в світовій практиці, та формування інтегрального підходу та специфіки формування інтегрального підходу щодо кількісної оцінки регіональних конкурентних переваг.

У сучасній світовій практиці застосовується сукупність індикаторів та оцінок для аналізу конкурентних переваг національних регіонів. Наявні методики класифікують для того, щоб можна було оцінити характерні риси й особливості кожного з методів оцінки. Загалом вибір того чи іншого методу обумовлюється метою аналізу, що визначає кількість та характер індикаторів для розрахунку інтегрального показника, формує систему факторів, які будуть враховуватись при аналізі й певною мірою впливає на структуру первинної інформації.

Концепція конкурентоспроможності регіонів має значні розбіжності із теорією конкурентоспроможності на макро- та макрорівні, через що методика її оцінки потребує особливого підходу та специфіки формування.В світовій практиці оцінки конкурентних переваг регіонів активно використовується напрацювання макро- та мікроекономістів з урахуванням суто регіональних факторів розвитку, під впливом яких регіон вже не сприймається як сукупність окремих підприємств або окремих частин території країни. Серед методик оцінки конкурентоспроможності на мікрорівні слід виокремити розробки Майкла Портера. Ним у 90-х роках XX ст. була започаткована парадигма регіональної конкуренції, що випливала із глобальної стратегії конкурентних переваг країн. Він досить чітко сформулював ідею внутрішнього благополуччя регіону, яке, на його думку, знаходиться у великій залежності від продуктивності праці у галузях спеціалізації, які властиві регіону.

Провідні країни світу створюють самостійні дослідницькі центри для розробки та реалізації ефективної системи оцінки конкурентних переваг регіонів. Наприклах в США діє Рада конкурентоспроможності основною метою якої є створення аналітичної, методологічної та практичної бази для

321


забезпечення високого рівня конкурентоспроможності американської економіки на світовому ринку. Рада конкурентоспроможності публікує результати досліджень у сфері забезпечення та управління регіональною та загальнонаціональною конкурентоспроможністю. В Україні також створено Раду конкурентоспроможності, місією якої є «налагодження діалогу між наукою, освітою, бізнесом, владою, неурядовими організаціями з метою підвищення ідеї конкурентоспроможності на першочергові позиції національної свідомості».

Таким чином, оцінка конкурентоспроможності регіонів здійснюється з урахуванням міжрегіональних відмінностей за рівнем ефективності регіонального управління, інноваційного розвитку, надходженнями іноземних інвестицій, розвитком малого та середнього підприємництва, розвитком інфраструктури, наявністю кваліфікованих кадрів, рівнями продуктивності праці та зайнятості тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Офіційний сайт Ради конкурентоспроможності України –

http://compete.org.ua 2. Портер М. Стратегія конкуренції / Портер М.; (пер. з англ.

А. Олійник, Р. Скільський) – К.: Основи, 1998. – 390 с.

ნინო ტრამაკიძე მარიკა დურული სოციალურ მეცნიერებათა, ბიზნესისა და სამართლის ფაკულტეტი ხელმძღვანელი: დოქტ.რუიზან მექვაბიძე გორის

სახელმწიფო სასწავლო უნივერსიტეტი

სოციალური უზრუნველყოფის სისტემაში ასაკის მიხედვით პენსიით უზრუნველყოფის ცვლილებების კვლევა (საქართველო: 2004-2011)

სოციალური დაცვის შინაარსი მუდმივად იცვლება ქვეყანაში მიმდინარე პროცესების შესაბამისად და აქედან გამომდინარე, შეუძლებელია, ქვეყანამ მოირგოს სხვა ქვეყანაში აპრობირებული სისტემები. ეს უკანასკნელი საკუთარი თავისებურებების გათვალისწინებით უნდა შეიქმნას. ისევე, როგორც სხვა ქვეყნებში, საქართველოშიც არსებობს მოსახლეობის სოციალურად დაცვის მექანიზნის შემუშავების ობიექტური აუცილებლობა, მით უფრო, რომ უკანასკნელი წლების განმავლობაში, საქართველოში იზრდება იმ ადამიანთა რიცხვი, რომლებსაც სჭირდებათ სოციალური მხარდაჭერა და დაცულობა. საქართველოში 826 ათასზე მეტი პენსიონერია, რაც ქვეყნის მოსახლეობის დაახლოებით 21%-ს შეადგენს, ე.ი. ყოველი მე-5 მოქალაქე პენსიის მიმღებია. 2004 – 2011 წლებში პენსიონერთა რიცხოვნება 570.1 ათასიდან 664.4 ათასამდე გაიზარდა.

ნაშრომში შესწავლილია და გაანალიზებულია 2004-2011 წლების მიხედვით:1. პენსიონერთა კატეგორიები (ინვალიდები, ვეტერანები, ასაკობრივი, შრომის უნარიანმოკლებულები, ობლობი. ) და ყურადღება გადატანილია ასაკის მიხედვით პენსიონერთა უზრუნველყოფაზე. 2. საქართველოში გატარებული საპენსიო პოლიტიკა

322

http://compete.org.ua/


წლებში მოქალაქის არსებობის ძირითად კომპონენტების: პენსიის ოდენობას, სოციალურ დაზღვევას, სოციალურ დახმარებას, შრომის ბაზრის პოლიტიკას სამომხმარებლო კალათის მიმართ გათვალისწინებით. 3. საქართველოში პენსიონერთა რიცხოვნების დინამიკა საპენსიო ასაკის მიხედვით. 4. 2008-2009 წლებში რუსეთ-საქართველოს ომით გამოწვეული შედეგებით ასახული ცვლილებები პენსიონერთა რიცხოვნების დინამიკში.

კვლევის შედეგებმა გამოაშკარავა ის პრობლემები, რომლებიც გასათვალისწინებელია ასაკით პენსიონერთა უზრუნველსაყოფად მათი საარსებო მინიმუმის გათვალისწინებით:

1. პენსიის სიდიდე დამოკიდებული არ არის საპენსიო სისტემაში გადახდილ თანხაზე;

2. სადაზღვევო პაკეტი მეტად უმნიშვნელოა;3. არ არის გათვალისწინებული სამომხმარებლო კალათა4. 2004 წელთან შედარებით 2011 წლისათვის საშუალო პენსიის

სიდიდე თუმცა იზრდება, მაგრამ არ არის გათვალისწინებული ინფლაციის დონე (2004 წელს 14 ლარიანი პენსია გაორმაგდა და 28 ლარი შეადგინა, მაგრამ მსყიდველობითი უნარიანობა თითქმის არ შეცვლილა)

5. საქრთველოს საპენსიო პოლიტიკის მნიშვნელოვან ნაკლს წარმოადგენს ის ფაქტი, რომ 2011 წლის მიხედვით ასაკით პენსიონერთა რიცხოვნებამ მოიმატა და მნიშვნელოვნად შემცირდა საოჯახო დახმარების მიმღებთა რიცხოვნობა;

6. 2008-2009 წლების მდგომარეობა უარყოფითად აისახა და ახალი პრობლემა წარმოშვა საქართველოს საპენსიო პოლიტიკაში;

7. 2012 წლის მონაცემებით 67 წელს გადაცილებულ ყველა პენსიონერს პენსია 140 ლარამდე გაეზარდა. პენსიის თანხაში შედის დაზღვევის 15 ლარიანი პაკეტი, თუმცა საარსებო მინიმუმმა შეადგინა 150.7 ლარი.

ლიტერატურაპაატა შეშელიძე. მოსაზრებები სოციალური უზრუნველყოფისა და

საპენსიო სისტემების რეფორმის შესახებ , თბილისი 2009www. GeoStat.ge

Узунова Юлія,магістранка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: Ґудзь М.В.,д.е.н., доцент

СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ В УПРАВЛІННІ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ “AVON PRODUCTS INCORPORATION”

Актуальність проблеми. У сучасних умовах між підприємствами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, до виходу на які прагне Україна, загострилась конкуренція, яка, як відомо, залежить від рівня цін і якості пропонованих. Промисловий розвиток продукції багатьох країн привів певною мірою до зрівняння цін на ту саму продукцію. З цієї причини на

323

http://www.nesgeorgia.org/page.php?id=309

http://www.nesgeorgia.org/page.php?id=309


перше місце в конкурентній боротьбі вийшла якість,яка спонукає споживача повернутися в магазин вдруге, втретє тощо [4].

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемам маркетингу в управлінні якістю продукції присвятили свої праці такі автори: Ф. Котлера, К. Келлера, Г. Армстронга, В. Бєляєва, Г. Васильєва, В. Єрьоміна, В. Орєшина, Г. Семенова та багатьох інших.

Мета дослідження: проаналізувати сутність та значимість маркетингу “AVON Products Incorporation” в управлінні якістю продукції.

Методи дослідження: робота з першоджерелами; аналіз статей; теоретичне узагальнення.

Сутність дослідження. Рівень якості продукції і послуг, які надаються, що відповідає вимогам споживача, є сьогодні основним орієнтиром в процесі успішного впровадження управлінських і технічних програм, спрямованих на реалізацію першочергових завдань підприємства, а це, своєю чергою, потребує ефективної розробки і вдосконалення структури управління якістю, управлінських завдань, механізмів і методів, спрямованих на задоволення потреб нових ринків [2, с 19].

Компанія AVON – світовий лідер в області прямих продажів косметичної продукції. Сьогодні річний оборот Компанії AVON перевищує 10 мільярдів доларів США [3].

Частка AVON на ринку СНД складає 8%. Як найбільша компанія, що працює за методом прямого продажу, AVON реалізує продукцію у більш ніж 100 країнах світу через 5,8 млн. незалежних представників з продажу.

У сучасних умовах розвинутий конкурентний ринок диктує рівень і динаміку розвитку якості продукції. У зв’язку з цим перед виробниками продукції, так і перед AVON, виникають завдання планування і управління якістю, при розв’язанні яких вітчизняні виробники стикаються з такими проблемами:

введення в систему управління якістю продукції механізму маркетингової діяльності;

орієнтація системи управління якістю, як і всієї виробничої діяльності, на споживача;

посилення механізму впливу системи управління якістю на всі етапи життєвого циклу продукту [1, с 73].

Загальне управління якістю – загально організаційний метод безперервного підвищення якості всіх організаційних процесів, товарів і сервісу.

Наявність сертифіката по ISO 9001, та дотримання державних стандартів держав – виробників в “AVON Products Incorporation”, знання специфіки місцевого ринку, сформована інфраструктура – усі ці переваги сприяють утриманню і розширенню ринку власної косметичної продукції.

Компанія AVON веде постійне вивчення потреб жінок у всьому світі та прагне передбачати їх потреби, випускаючи нові продукти. Так в Україні традиційну систему прямого продажу було доповнено експрес-обслуговуванням, яке передбачає термінове виконання замовлень покупців AVON.

Поєднуючи стратегії “притягнення” та “проштовхування”, проводиться

324


стимулювання кінцевого споживача та ознайомлення з якісною продукцією.Основні висновки. Вирішальну роль в маркетингу управління якістю

продукції в “AVON Products Incorporation” відіграє ринкове дослідження потреб жінок у всьому світі. Воно допомагає зрозуміти потреби споживачів і визначити основні рушійні сили споживчої та купівельної поведінки. Це дає можливість планувати контакт з покупцем і робити його ефективним. Вдале поєднання персонального продажу з використанням заходів зі стимулювання збуту та дотримання міжнародних стандартів якості надало можливість AVON успішно ввійти на міжнародні ринки, також і ринки України, та завоювати визнання і довіру.

ЛІТЕРАТУРА1. Векслер Э.М. Качество как категория будущего / Векслер Э.М. //

Стандарты и качество. – 2006. – № 2. – 119 с.2. Харченко Т. Якість виробів як засіб задоволення потреб

споживача і забезпечення конкурентоспроможності продукції – “Економіка, фінанси, право”. – №3, 2008 – 46 с.

3. http://mlm-catalog.ru/avon/info13/4. Міжнародний стандарт ІСО 9004.

Хоменко Ганна,магістрантка 6 курсу факультету економіки та управлінняНауковий керівник: М. В. Гудзь, д.екон.н., професор

СУЧАСНИЙ СТАН ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

Актуальність. Готельний бізнес на даному етапі розвитку суспільства є основою туристичної індустрії. Готель є, свого роду, тимчасовою домівкою для подорожуючих, тому основною метою учасників готельного бізнесу є забезпечення максимального комфорту проживання туристів. Індустрія гостинності працює на благо людей, це система, яка потребує розвитку і підтримки з боку держави та суспільства. На даний час підприємства готельного бізнесу України розвиваються нестабільно із значним ступенем ризику для свого функціонування. Це відбувається, тому що туристичний попит є сезонним, ціни на послуги з кожним роком ростуть, а самі послуги змінюються і вдосконалюються, що вимагає швидкої реакції від суб'єктів готельного бізнесу та залучення додаткових коштів.

Актуальність проблеми полягає в тому, що Україна є однією з держав, куди подорожує велика частина туристів з усього світу, а рівень розвитку необхідних для гідного представлення нашої держави галузей залишає бажати кращого. Однією з цих галузей є готельне господарство[2, с. 10].

Ступінь досліджуваності проблеми. На сьогоднішній день існує велика кількість наукових праць, присвячених дослідженню стану готельного бізнесу в Україні та перспектив його розвитку. Зокрема, це наукові праці Р. Браймера, В. Бугаєнка, Д. Ісмаєва, Т. Когана,

325


А. Наслєднікова, В. Новікова, В. Семенова, В. Квартальнова, Л. Ходоркова та багатьох інших. Різні аспекти управління готельним господарством висвітлені у працях вітчизняних науковців: Л. Агафонова, Т. Дорошенко, Л. Лук’янової, І. Мініч, Л. Нечаюк, Н. Телеш та інших[3, с. 21].

Метою дослідження є розглянути теперішній стан розвитку готельного бізнесу в Україні, проаналізувати основні проблеми готельної індустрії та недоліки нормативно-правової бази даного бізнесу; запропонувати можливі шляхи вдосконалення нормативно-правових засад функціонування готельного комплексу.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, індукція і дедукція, систематизація і узагальнення даних.

Україна може пишатися значним рекреаційним потенціалом, історико-культурною базою, природним багатством територій та традиційно-культурною спадщиною. Але щоб задовольнити всі потреби європейського споживача цього замало, потрібно забезпечити комфортність проживання, високу якість обслуговування та створити такі умови, щоб людям хотілося повертатися на відпочинок до нашої держави.

До основних недоліків готельної індустрії на даний час можна віднести багато економічних і законодавчих чинників. По-перше, в нашій державі кількісно не вистачає готелів високого рівня обслуговування. Показник забезпеченості готелями в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця. По-друге, ціни не відповідають рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери. По-третє, в Україні готельна індустрія характеризується низьким рівнем конкуренції. На сьогодні в Україні існує лише один національний мережевий готельний оператор – Premier-Hotels, до складу якого входять сім готелів. Інші готелі існують в індивідуальному порядку та функціонують самостійно і без чіткого централізованого керування.

Ще однією суттєвою проблемою для розвитку готельного господарства є низька кваліфікація персоналу. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис осіб, ще 120 тис осіб – в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики. [3, с. 57]. Створення законодавчих актів є основою для розвитку готельної індустрії в економічному, правовому та соціальному аспектах. Звичайно, на переосмислення і впровадження всіх змін потрібен час, тому дані закони потребують певного вдосконалення, враховуючи всі особливості даної галузі. Було б доцільним здійснити організаційно-економічні заходи стимулювання розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, включаючи залучення іноземних спеціалістів та фахівців до навчального процесу, розвиток „дефіцитних” спеціальностей на готельному ринку.

Для вирішення проблеми завантажуваності готелів та інших закладів розміщення Державній службі курортів та туризму України доцільно: взяти під контроль розробку туристичних маршрутів та туристичних продуктів, та

326


здійснювати їх розповсюдження на міжнародному рівні; розробити стратегію виходу українського туризму на міжнародний ринок, яка б обов'язково передбачала створення туристичних представництв України за кордоном.

Отже, можна зробити висновок, що усунувши основні недоліки та прорахунки державного регулювання готельної індустрії, Україна має можливість закласти основи розвитку справжнього європейського рівня готельних послуг. Це дасть можливість підвищити економічний розвиток, інвестиційну привабливість та статус нашої країни у світовому господарстві.

ЛІТЕРАТУРА1. Закон України "Про туризм" \\ Вісник Верховної Ради України. –

2004. – С.23.2. Бойко М.Г. Організація готельного господарства : підручник / М.Г.

Бойко, Л.М. Гопкало. – К. : НТЕУ, 2007. – 448 с. 3. Гладуняк Ю.В. Державне регулювання розвитку готельного

господарства: проблеми та перспективи / Ю.В. Гладуняк //Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – № 3. – C. 55 – 58.

Худякова Дарья,студентка 5 курса факультета педагогическогообразования и сервисных технологийНаучный руководитель: Д. Г. Ямалтдинова, ассистент (Магнитогорский государственный университет)

АНАЛИЗ ОСНОВНЫХ ЗАДАЧ ЭКСПЕРТНОЙ КОМИССИИ ПО РАБОТЕ С КОНФИДЕНЦИАЛЬНЫМИ ДОКУМЕНТАМИ

Важной составной частью организации конфиденциального делопроизводства является создание постоянно действующей экспертной комиссии (далее − Комиссия). Как показал анализ научной литературы, в настоящее время деятельность экспертной комиссии по работе с конфиденциальными документами не достаточно изучена, освещен круг не всех задач Комиссии. Как и в открытом делопроизводстве, Комиссия создается приказом руководителя организации из числа наиболее квалифицированных сотрудников, в первую очередь руководителей подразделений, имеющих доступ к конфиденциальной информации. В состав Комиссии должны входить руководитель службы безопасности и руководитель подразделения конфиденциального делопроизводства, а также руководитель архива. Председателем назначается один из заместителей руководителя, имеющий доступ ко всем конфиденциальным документам. В связи с тем, что деятельность Комиссий по работе с конфиденциальными и открытыми документами несколько отличаются друг от друга, то будут отличаться и задачи данных Комиссий. Среди основных задач Комиссии по работе с конфиденциальными документами выделяют:

1) разработка перечня сведений конфиденциального характера.

327


Перечень разрабатывается Комиссией совместно со службой безопасности, на основе анализа функций и направлений деятельности организации, а также на основе предложений руководителей структурных подразделений организации. Перечень рассматривается Комиссией с оформлением протокола, подписывается ее председателем и утверждается приказом руководителя организации. Данный документ пересматривается Комиссией по мере необходимости, но не реже одного раза в год;

2) разработка перечня документов, содержащих конфиденциальную информацию. Данный перечень формируется на основании утверждённого Перечня сведений конфиденциального характера и предложений структурных подразделений организации; готовится секретариатом или соответствующим подразделением службы безопасности аналогично предыдущему Перечню;

3) снятие степени конфиденциальности сведений и грифа конфиденциальности документов. Решение о снятии ранее введенных ограничений на распространение информации принимается Комиссией и утверждается руководителем организации по предложению руководителей структурных подразделений, в ведении которых находятся конфиденциальные документы; по результатам проведения Комиссией проверки документов. Заключение Комиссии оформляют актом, утверждаемым руководством организации. На документе гриф конфиденциальности зачеркивают одной чертой и рядом с ним с помощью специального штампа или от руки делают отметку о снятии грифа: Гриф снят. Акт №__от____, заверенную подписью лица, ответственного за ведение конфиденциального делопроизводства, и печатью организации;

4) разработка положения о разрешительной системе доступа к конфиденциальным документам. Поскольку конфиденциальные документы являются документами ограниченного доступа, то знакомиться и работать с ними могут только лица, получившие соответствующие разрешения. Порядок получения и оформления таких разрешений устанавливается системой доступа к конфиденциальным документам, которая прописывается в локальных нормативных документах организации;

5) проведение экспертизы ценности конфиденциальных документов с целью установления сроков их хранения и отбора документов на основе этих сроков для архивного хранения и уничтожения. Комиссия проверяет порядок хранения конфиденциальных документов, отбирает документы для архивного хранения или уничтожения. Документы уничтожаются по акту уничтожения документов на основании решения руководителя организации, утвердившего акт Комиссии;

6) проведение аналитической работы по предотвращению утечки и утраты конфиденциальной информации и др. Данная работа Комиссии заключается в сборе, анализе и оценке информации об угрозах безопасности конфиденциальности информации, разработке мер по предупреждению действия угроз, их ликвидации.

Таким образом, можно сделать вывод о том, что эффективная организация работы с конфиденциальными документами не возможна без

328


создания экспертной комиссии. Разработка перечней, положений, проведение экспертизы ценности документов являются необходимыми условиями для изготовления и получения конфиденциальных документов, организации работы с ними и предотвращения утраты и утечки документированной конфиденциальной информации.

Шкута Анастасия,студентка 5 курса факультета педагогическогообразования и сервисных технологийНаучный руководитель: И.А. Кувшинова, к. пед. н., доцент (Магнитогорский государственный университет)

ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА СЕРВИСНЫХ УСЛУГ ГОСТИНИЧНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ

Качество в сфере услуг, к которой относится и индустрия гостеприимства, существенно отличается от качества на предприятиях материального производства. Услуга гостиничных организаций производится и потребляется одновременно, что не дает возможности исправить фактические недостатки обслуживания до стадии потребления, поэтому достижение качества в сфере обслуживания – наиважнейшая задача, решение которой обеспечивает успешное развитие бизнеса. В современных условиях конкуренция между организациями гостиничной сферы развертывается главным образом в отношении качества услуг, поскольку качество является непременным условием процветания организации.

Проблема исследования заключается в противоречии между высокой важностью организации качественного обслуживания и неразвитой системой управления качеством гостиничных предприятий. Цель исследования – разработка и апробация программы повышения качества сервисных услуг в гостиничном предприятии.

В основу работы положен системный подход, опирающийся на сочетание количественных и качественных показателей. В работе использовались методы структурно-факторного и социально-экономического моделирования, анализ и социологические исследования.

Рассмотрев теоретические аспекты проблемы управления качеством сервисных услуг в гостиничном бизнесе, мы сделали вывод, что качество предоставления гостиничных услуг зависит от производственных возможностей гостиниц. Необходимы качественные изменения в подходе к обслуживанию клиентов, который может быть осуществлен с помощью принципов санаторно-курортного маркетинга и программ качества услуг.

С целью повышения качества обслуживания необходимо улучшать инфраструктуру гостиничных комплексов, требуется модернизация объектов – их усовершенствование, улучшение, обновление, приведение в соответствие с новыми требованиями и нормами, техническими условиями,

329


показателями качества.Качество предоставляемых услуг в огромной степени зависит от

квалификации и заинтересованности персонала, от его творческих способностей, умения осваивать новые технологии, а также от использования новых организационных процессов и форм используемой для обслуживания клиентов материальной базы. Качество услуг – это мера того, как уровень предоставленной услуги удовлетворяет ожидания клиента.

Теоретическая значимость заключается в определении специфики управления качеством услуг в гостиничной сфере, выявлении влияния качества на формирование спроса гостиничных услуг.

Практическая значимость. Сформулированные положения, выводы и рекомендации являются в определенной мере вкладом в разработку основ всеобщего управления качеством как важнейшего фактора повышения эффективности функционирования гостиничных организаций в условиях рыночных отношений. Разработанная программа повышения качества сервисных услуг в гостиничном предприятии, а также соответствующие рекомендации могут быть использованы руководителями гостиниц для совершенствования своей деятельности и повышения качества предоставляемых услуг.

ЛИТЕРАТУРА1.Варгина, М.К. Направления совершенствования работ по

управлению качеством в регионах мира / М.К. Варгина // Сертификация. – 2005. – №1. – С.10.

2.Лебедева, Л.С. Управление взаимоотношениями с потребителями в сфере гостиничных услуг [Текст] / Л.С. Лебедева // Вестник университета (ГУУ). – 2008. – № 2. – С. 14 – 25.

3. Яковенко, Г.В. Экономика туристских и гостиничных предприятий [Текст] / Г.В. Яковенко, Б.Л. Винокуров, A.M. Ветитнев. – СПб. : Питер, 2010. – 308 с.

Шунько Сергій,студент 6 курсу факультету економіки та управління, Наук. керівник: Н.П. Кіркова, к.е.н., доцент (БДПУ)

МЕТОДИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МАЛИМ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ОСНОВІ

НЕЙРОМЕРЕЖЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Сучасні дослідження в галузі економіки характеризуються по-перше, впровадженням сучасних математичних методів, по-друге, появою новітніх комп’ютерних технологій, що зробили можливим дослідження складних явищ і процесів. Аналіз стану автоматизації підприємницької діяльності в

330


Україні показав, що рівень інформаційних технологій і систем, що використовуються вітчизняними підприємствами та організаціями є різним. Це пов’язано з тим, що підприємства мають різні потреби й можливості автоматизації, хоча економічний сектор підприємницької діяльності розвивається інтенсивно й змінюється постійно.

Проблема проектування систем управління динамічними об'єктами характеризується переходом від концепції адаптивного управління до концепції інтелектуального управління підприємством. Це викликано як безперервним ускладненням об'єктів управління та умов їх функціонування, так і різким підвищенням вимог до ефективності процесів управління в умовах суттєвої апріорної та апостеріорної невизначеності. Використання технологій штучного інтелекту дозволяє знаходити оптимальні рішення при здійсненні процесу управління в умовах сучасних вимог до їх точності та швидкодії.[1]

Нейронні мережі, засновані на принципах функціонування їх біологічних аналогів, спроможні розв’язувати значне коло задач ідентифікації, кластеризації, прогнозування, оптимізації та управління складними об’єктами. Особливо ефективним є використання нейронних мереж тоді, коли “правильне рішення” залежить від великої кількості факторів. Найціннішою властивістю нейромереж є здатність навчатися на множині прикладів у тих випадках, коли невідомі закономірності і немає залежності між вхідними і вихідними даними. У таких випадках неефективними виявляються як традиційні статистичні методи, так і експертні системи. Отже, проблема забезпечення організацій сучасними інформаційними технологіями підтримки управлінської діяльності у формі нейромережевих технологій і впровадження сучасних інформаційних систем є актуальною.

При використанні нейромережевої технології робота будується у декілька етапів. Розглянемо їх зміст і найважливіші процедури. Першим етапом є чітке визначення управлінської проблеми, тобто того, що користувач-аналітик збирається отримати від нейромережевої технології на виході. У нашому випадку це відкриття нового цеху виробництва та авторизованої точки продажу – для виробництва та продажу нового виду мастил, та вартість цього «кроку» для підприємства на основі “нечіткої інформації”. Для аналізу ми використовуємо програмне забезпечення De-ductor Studio.

Другим етапом є визначення і підготовка вихідних даних для реалізації нейромережевої технології. При цьому відбирається вся необхідна інформація, що адекватно і повно описує процес. Аналізуючи відкриття нового цеху та точки продажу були взяті такі показники як: ціна, місце положення, регіон, земельна ділянка, кількість поблизу магазинів конкурентів, кількість ємкостей для виробництва, об’єм ємкостей, тип обладнання, кількість обладнання, інфраструктура, будівля, оренда, їдальня, відстань від обласного центру, середня ціна, інвестиції.

Гнучкість і потужність нейронних мереж відкриває перед нами практично необмежені можливості застосування як аналітичних інструментів управління в таких погано формалізуємих і багатокритеріальних областях як

331


аналіз операційної, фінансової, інвестиційної, маркетингової діяльності для прийняття виробничих, фінансових, інвестиційних, стратегічних рішень.

Серед перспективних напрямів використання нейромережевих технологій можна назвати створення комп'ютерних моделей поведінки клієнта для оцінки ризику або перспективності роботи з конкретними клієнтами. Наприклад, можна проаналізувати колишні операції і на цій основі оцінити вірогідність того, чи погодиться конкретний клієнт на ту або іншу пропозицію.

ЛІТЕРАТУРА1. Балабанів И.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого

суб'єкта. – 2 видання. – М. : Фінанси й статистика, 2010. – 394 с.2. Банк В.Р. Методологія фінансового аналізу діяльності

господарюючих суб'єктів // Аудитор, №3. – 2009. – С. 11-193. Барановська Т. П. і ін. Інформаційні системи й технології в

економіці Видавництво: Фінанси й статистика, 2009. – 416 с.

332


ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ

Блохіна Ольга,студентка 7 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: В.І. Перегудова, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ВИКЛАДАННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН З ВИКОРИСТАННЯМ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність. У наш час процес освіти неможливо представити без використання комп'ютерних технологій, що формують нові методи й способи навчання. Комп'ютер дозволяє працювати з величезними масивами інформаційних ресурсів, скорочувати час на пошук потрібної інформації, одержувати знання в рамках освітнього простору за допомогою електронних технологій, поліпшувати якість освіти.

Викладання технічних дисциплін з використання мультимедійних технологій дає можливість перейти від пасивної подачі матеріалу до активного способу реалізації освітньої діяльності, в якому студент стає не тільки центральним об'єктом процесу, а й активним його учасником. В цьому випадку мультимедійні технології не повинні ставати центром процесу навчання, а нести допоміжний, пізнавальний характер, а також допоміжним засобом активізації уваги.

Ступінь досліджуваності проблеми. Але не чітко вивчені питання про доцільнність та можливості використання мультимедійних технологій при вивченні технічних дисциплін.

Мета і методи дослідження. Полягають у визначенні доцільності та можливості використання мультимедійних технологій при вивченні технічних дисциплін.

Сутність дослідження. Впровадження нових інформаційних технологій у навчанні привело до появи нових освітніх технологій і форм навчання, що базуються на електронних засобах обробки й передачі інформації.

Незважаючи на розмаїтість технічних засобів і технологій, що використовуються в навчальному процесі, слід зазначити, що якість навчання залежить, насамперед, від досконалості навчального матеріалу, форми його подання й організації навчального процесу. Тому, навіть у традиційній схемі навчання, виникає багато проблем, пов'язаних з постійно наростаючим потоком нової інформації, ускладненням знань, відсутністю ілюстративного матеріалу.

Мультимедійні технології можуть допомогти викладачеві коригувати навчальний процес, враховуючи інтереси і можливості окремих студентів, допомагають реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію навчання [1].

У освітньому процесі застосовуються мультимедійні технології як засоби для проведення різного типу занять. У процесі читання лекцій застосовуються презентації, програми що містять різні види інформації:

333


текстову, звукову, графічну, анімації. Велику популярність набули електронні підручники, вони є одним із інструментів самостійної підготовки з предмета. На практичних заняттях – використання тестових програм для закріплення і контролю знань, електронних навчальних зошитів, інтерактивних задачників з різним рівнем складності представлення інформації, відео завдань.

Основною проблемою освоєння будь-якої технічної дисципліни для студента є необхідність освоєння пристрою, конструктивних особливостей, принципів роботи різних технічних засобів.

При відсутності сучасних технічних можливостей наочного подання матеріалу, найпростішими засобами візуального впливу на студентів є плакати, рідше матеріальні моделі.

Звичайні плакати являють собою носії, розміри й кількість яких вимушено обмежені в матеріальному плані. Прагнення зменшити кількість плакатів приводить до їх високої інформаційної насиченості. Однак при цьому пропорційно знижується наочність – оскільки площа плаката обмежена і технічно складно збільшити її більше формату «А1».

Мультимедійні засоби позбавлені подібних недоліків і дозволяють представляти матеріал максимально детально й докладно, дроблячи його на порції, що мають оптимальну інформаційну насиченість і наочність, а також сполучаючи зазначене дроблення зі структуруванням матеріалу.

При вивченні спеціальних технічних дисциплін виникають труднощі із забезпеченням і відновленням матеріальної і учбово-лабораторної бази, тому що придбання сучасного дорогого встаткування не завжди доступно, а можливість виїзду на профільні підприємства скрутна.

Тому створення й використання електронних освітніх ресурсів вирішує дану проблему [2].

В процесі читанні лекції з технічних дисциплін лектор, маючи у своєму розпорядженні обмежений об’єм часу, викладає основні понятті курсу і дає направляючі вказівки і пояснення студентам по змісту самостійно вивченого матеріалу. В умовах “дошки і крейди” , а в деяких аудиторіях і цього немає, не завжди можна досконало показати принципи роботи деяких механізмів, вирішення задач і т. п. У зв’язку з цим для підвищення якості і ефективності навчання збільшується значення візуалізації учбової інформації.

Викладач в мультимедіа лекційній аудиторії отримує замість “дошки та крейди” потужний інструмент для представлення інформації в різнорідній формі (текст, графіка, анімація, звук, цифрове відео та ін.).Мультимедійні лекції можна використовувати для викладання всіх матеріалів з вибраної теми.

Основні висновки. Таким чином, використання мультимедійного супроводу істотно покращує сприйняття і осмислення питань, що розглядаються студентами, створює більш комфортні умови для аудиторної роботи студентів та викладачів. Використовуючи мультимедійні засоби, викладач інтенсифікує процес навчання, робить його більш наочним і динамічним. Ефективне використання комп’ютера на парі, уміле поєднання педагогічної майстерності та можливостей комп’ютерної техніки дає змогу педагогу підвищити якість знань студентів.

334


ЛІТЕРАТУРА1. Молянинова О.Г. Мультимедиа в образовании (теоретические

основы и методика использования): Монография / Молянинова О.Г. – Красноярск: Изд. КрасГУ, 2002. – 300с.

2. Шлыкова О.В. Культурный феномен мультимедиа и его возможности для учебного курса в техническом вузе // Ученые записки Московского технического педагогического института. / Шлыкова О.В. – М., 2003. – 144-152 с.

Боровой Сергій,студент 4 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Ю.Ю.Бєлова, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІТЕХНІЧНИХ ДИЦИПЛІН

Актуальність. В умовах, коли комп’ютер займає усе більш важливу й невід’ємну частину в сучасному суспільстві, використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі дозволяє забезпечити майбутнє країни грамотним поколінням, здатним розробляти й впроваджувати нові ідеї в усі сфери наук. Останнім часом у педагогіці постає питання – як використовувати комп’ютерні технології в навчанні й чи доцільно це у цьому напрямку.

З аналізу робіт науковців, що працюють над цією проблемою з’ясовано, що ІТ дозволяють реалізовувати принципи диференційованого й індивідуального підходу до навчання. Вони дають можливість реалізовувати світові тенденції у навчанні, можливості виходу в єдиний світовий інформаційний простір. Застосування ІТ дозволяє підвищити рівень самоосвіти, мотивації навчальної діяльності; дає нові можливості для творчості, знаходження й закріплення різних професійних навичок, і, звичайно, відповідає соціальному замовленню, яке пред’являє держава [3].

Ступінь досліджуваності проблеми. Але сьогодні не чітко висвітленим є питання про цінність та можливості використання ІТ при вивченні студентами технічних дисциплін у педагогічному вузі.

Мета і методи дослідження: полягають у визначенні можливостей використання ІТ при вивченні технічних дисциплін.

Сутність дослідження. На сьогодні можна виділити вісім типів комп’ютерних засобів функціонального призначення, що використовуються у процесі навчання: презентації; електронні енциклопедії; дидактичні матеріали; програми-тренажери; системи віртуального експерименту; програмні системи контролю знань; електронні підручники й навчальні курс; навчальні ігри й розвиваючі програми [2].

Інформаційні технології надають можливість під час вивчення технічних дисциплін: раціонально організувати пізнавальну діяльність студентів; зробити навчання більш ефективним, залучаючи всі види почуттєвого сприйняття студента в мультимедійний контекст й озброюючи інтелект новим

335


концептуальним інструментарієм; побудувати відкриту систему освіти, що забезпечує кожній людині власну траєкторію навчання; залучити в процес активного навчання категорії студентів, що відрізняються здатностями й стилем навчання; використовувати специфічні властивості комп’ютера, що дозволяють індивідуалізувати навчальний процес і звернутися до принципово нових пізнавальних засобів; інтенсифікувати всі рівні навчально-виховного процесу.

У навчальному процесі комп’ютер може виступати як об’єктом вивчення, так і засобом навчання, розвитку та діагностики засвоєння змісту навчання, тобто можливі два напрямки використання комп'ютерних технологій у процесі навчання. При першому – засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей комп'ютерних технологій, до формування вмінь їх використання при розв'язанні різноманітних завдань. При другому – комп'ютерні технології є потужним засобом підвищення ефективності організації навчально-виховного процесу [1].

Таким чином, при роботі з ІТ студенти із самого початку залучені в активну пізнавальну діяльність. У ході такого навчання вони вчаться не тільки здобувати й застосовувати знання, але й знаходити необхідні для них засоби навчання й джерела інформації, уміти працювати із цією інформацією.

Висновки: Основна освітня цінність інформаційних технологій при вивченні технічних дисциплін полягає в тому, що вони дозволяють створити незмірно яскравіше сенсорне інтерактивне середовище навчання з необмеженими потенційними можливостями, що опиняються в розпорядженні викладача і студента. На відміну від звичайних технічних засобів навчання інформаційні технології дозволяють не лише наситити студента великою кількістю знань, але і розвинути його інтелектуальні, творчі здібності, їх уміння самостійно придбавати нові знання, працювати з різними джерелами інформації.

ЛІТЕРАТУРА1.Андрєєв А.А. Комп'ютерні й телекомунікаційні технології в сфері

освіти. // Шкільні технології. – 2001. – №3. С.46-53.2.Дворецкая А.В. Основні типи комп'ютерних засобів навчання. //

Шкільні технології. – 2004. – №3, С. 79-84.3.Сайков Б.П. Організація інформаційного простору освітньої установи:

практичне керівництво. – М.: Біном. Лабораторія знань, 2005, 374с.

Вергун Надія,студентка 2 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: В.І. Амелькін, к.т.н., доцент (БДПУ)

МУЛЬТИМЕДІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ У ШКОЛІ

Навчання технічній праці лежить в основі змістовного наповнення освітньої галузі “Технології”. Основна проблема уроків технологій в школах – ця одноманітність і велика кількість теоретичного матеріалу,

336


недосконалість форм організації учбового процесу, а також необ'єктивність оцінювання знань. Негативний вплив несе брак відповідного устаткування і відсутність інтерактивних технологій у навчальних майстернях.

Відсутність підручників, великий об'єм теоретичних відомостей, з якими потрібно ознайомити учнів за короткий час, відведений для цього на уроці, формування умінь учнів на основі придбаних знань – все це вимагає від вчителів технологій значних витрат часу для підготовки демонстраційного та дидактичного матеріалу. Тому полегшенням цього положення може бути поява можливості проводити мультимедійні уроки.

Проведення уроків, підготовлених за допомогою мультимедійних і інтерактивних технологій, дає можливість вчителю урізноманітнити і зробити наочним викладання нового навчального матеріалу, використовувати різні методи для узагальнення, систематизації придбаних знань і для визначення рівня учбових досягнень учнів. Окрім цього, використання комп'ютера у навчанні викликає у учнів природний інтерес, посилює мотивацію до навчання.

Проблемами впровадження інновацій на уроках технологій займалися О. Кобернік, В. Сидоренко, В. Терещук, Є. Полат та інші.

У разі вивчення якого-небудь електричного приладу або складної за будовою деталі, за допомогою інтерактивних технологій, у учнів є можливість подивитися на об'єкт (або його окрему частину) з будь-якого ракурсу.[1]

Такий підхід до вивчення механізмів сприяє якісному формуванню знань, умінь, навичок учнів, дає їм можливість самостійно виконувати багаторазове повторення певного фрагмента матеріалу для його найретельнішого вивчення.

Враховуючи те, що комп'ютерна техніка має високу продуктивність, а презентаційне устаткування дозволяє створювати сучасні електронні матеріали і виконувати дистанційне навчання, використання інтерактивних і мультимедійних способів навчання є дуже позитивним. Але слід звернути увагу на те, що, потрібно раціонально використовувати таку форму проведення заняття, щоб не втратити ефект новизни і тим самим не знизити пізнавальний інтерес учнів.

В навчальній програмі для загальноосвітніх учбових закладів за 6 клас з предмету “Технології” у 2 розділі “Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” на 1 тему “Техніка”, після проходження якої учень повинен знати принцип роботи, призначення і будову механізмів з передачі обертального руху, призначення і будову механізмів перетворення руху, призначення і будову свердлильного верстата, а також ще виконати практичні роботи, відводиться всього 2 години. Вивчення цієї теми традиційними способами навчання не вкладається в такий короткий проміжок часу. Але якщо під час проведення занять використовуватимуться сучасні мультимедійні і інтерактивні засоби навчання, то час на викладання матеріалу буде значний скорочено, а рівень і якість знань учнів відчутно підвищиться.

Наприклад, якщо встановити інтерактивну дошку, за допомогою якої вчитель зможе легко продемонструвати і пояснити зовнішній вигляд і функції ведучих і ведених деталей, процес передачі обертального руху від електродвигуна до шпінеля і роботу механізмів перетворення руху, будову свердлильного верстата, механізми руху різання і подачі. А за допомогою

337


відео анімації із звуковим супроводом, учні легко вивчать і запам'ятають правила безпечної роботи в майстернях.[2]

Отже використання інтерактивних засобів навчання в трудовій підготовці дає можливість: безпосередньо створювати навчальні елементи на занятті; показувати слайди, відео, робити помітки, малювати, креслити; під час демонстрації слайдів або відео робити замітки, вносити потрібні зміни; зберігати які-небудь зображення як файли для подальшого редагування; встановлювати зручну для викладача послідовність подачі матеріалу; фіксувати окремі етапи виступу і у разі потреби повертати їх на екран.

ЛІТЕРАТУРА1.Інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні: навчально-

методичний посібник (пробне видання). За ред. О. М. Коберника, Г. В. Терещука. – Тернополь – Умань, 2007. – 208 с.

2.Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. д-ра пед. наук проф. Е.С. Полат. – М.:ACADEMA, 2003 – 236 с.

Вовк Наталія, студентка 2 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Л.А.Даннік, к.п.н., доцент (БДПУ)

КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність дослідження. Проблема контролю за ходом та результатами навчання є однією з важливих у сучасній педагогічній практиці і методиці. Ефективне навчання неможливе без своєчасного отримання об’єктивної інформації про хід і результати навчальної діяльності учнів. У зв’язку з розвитком і реформуванням системи загальної освіти проблема контролю набула особливого значення, оскільки розглядається в якості необхідної умови управління процесом навчання [3].

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз літературних джерел показав, що над розв’язанням теоретичних проблем контролю як одного із компонентів навчально-виховного процесу працювали Ш. Амонашвілі, Н. Буринська, В. Воносовича, А. Іваницького, Н. Наумов, Л. Одерій, А. Разумної, М. Ржецький, І. Солухи, В. Швеця, Г. Юзбашевої та інших.

Мета дослідження − дослідити використання новітніх інформаційних технологій під час контролю навчальних досягнень на уроках трудового навчання.

Методи дослідження – вивчення педагогічної і методичної літератури; педагогічний експеримент.

Сутність дослідження. Порівняльний аналіз методів вимірювання рівня знань, які використовуються у сучасній педагогіці: усного опитування, письмової роботи, інтерв'ю, тестування (засобами інформаційних технологій) свідчить про те, що останній метод, більш ніж інші, відповідає критеріям якості при визначенні

338


рівня теоретичних знань, умінь і навичок учнів [1].Використання новітніх інформаційних технологій під час контролю

навчальних досягнень в процесі навчальної діяльності сприяє оперативному і своєчасному надходженню інформації в єдину інформаційну комп'ютерну базу всіх результатів контролю навчально-пізнавальної діяльності кожного учня, а відповідно, і всіх школярів, що забезпечує оперативну обробку та можливість використання цієї інформації для корекції і управління процесом контролю [2].

У ході дослідження було розроблено педагогічний програмний засіб “Дошка замовлень”, методичні рекомендації до проведення уроку в 6 класі на тему: “Дріт як конструкційний матеріал” та доведено їх ефективність. Ця програма являє собою сполучення тестів та банку ідей для виробів з дроту та має на меті: перевірити знання учнів із зазначеної теми; спонукати школярів до більш усвідомленого та сумлінного виконання домашнього завдання; урізноманітнити навчально-пізнавальну діяльність шестикласників.

Розроблена комп’ютерна програма дозволяє не лише перевірити й оцінити знання, але й надає можливість учням отримати замовлення, тобто обрати об’єкт праці, який вони будуть виготовляти.

Основні висновки. Використання новітніх інформаційних технологій під час контролю навчальних досягнень на уроках трудового навчання сприяє оперативному і своєчасному надходженню інформації в єдину інформаційну комп’ютерну базу всіх результатів контролю навчально-пізнавальної діяльності кожного учня, а відповідно, і всіх школярів, що забезпечує оперативну обробку та можливість використання цієї інформації для корекції і управління процесом контролю.

ЛІТЕРАТУРА1. Дидух Н.П. Тестовый контроль на уроках // Профессиональное

образование. – 2002. – № 9. – С.16-17. 2. Методичні рекомендації з організації тестового контролю освітньо-

професійної підготовки вчителя. – Тернопіль: видавництво ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2004. – 100 с.

3. Оцінка знань студентів та якості підготовки фахівців (методичні та методологічні аспекти): Навч. посібник / Кол. авторів – К.: ІЗМН,1997. – 216 с.

Дериведмідь Яна,студентка 4 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Ю.Ю.Бєлова, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ФОРМУВАННЯ У УЧНІВ ІНТЕРЕСУ ДО УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Актуальність. У вихованні дитини трудові традиції, як і вся традиційна етнічна культура, грають важливу роль. Вони виховують у дітей повагу до старших, до батьків, до рідного краю, збагачують світогляд, формують світосприйняття дитини, формують її духовну культуру.

339


Звичаї, обряди та свята українців – невід'ємна частина національної культури України. Серед народних традицій існує безліч трудових традицій – форм і видів трудової діяльності, що історично склалися, передаються із покоління в покоління і властиві даному народові. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки знаючи ці традиції, людина зможе передавати культурну спадщину свого народу нащадкам. Тому створення та розвиток сучасної педагогічної науки неможливі без опори на багатовіковий фундамент народної спадщини [1, с.5].

Ступінь досліджуваності проблеми. Нажаль сьогодні не у повному обсязві використовуються можливості народних трудових обрядів на уроках трудового навчання. Без уваги залишається формування у учнів інтересу до українських народних традицій.

Мета і методи дослідження: полягають у визначенні можливостей застосування в навчальному процесі, зокрема на уроках трудового навчання, дидактичних засобів, форм і методів, зорієнтованих на широке використання народних трудових традицій, що сприятимуть вихованню української ментальності.

Сутність дослідження. Вміння та навички, набуті на уроці трудового навчання мають містити аналіз значення народних традицій, ремесел, мистецтва. Так уроки з української вишивки, шиття, в’язання, кулінарії мають бути спрямовані на відродження традицій українського народу, розвиток в учнів естетичних смаків, почуття гордості за свій народ. При проведенні таких занять головним завданням вчителя є викликати за допомогою словесних та наочних методів у дітей інтерес до культурно-побутових особливостей регіону, особливостей оздоблення виробів в українських національних традиціях[2, с.34-36].

Щоб досягти кращого результату, педагог має звертатися до народної творчості. Під час виконання учнями практичної роботи вчитель має проводити бесіди про національні звичаї, обряди, символіку. Також ефективним буде прослуховування народних пісень, віршів, використання прислів’їв та приказок.

При вивченні технології виготовлення одягу варто відмітити особливості найстаріших форм українського одягу, розглянути його відмінності в залежності від регіону країни. Тут учні ознайомляться із особивостями крою, шиття, зі старовинними способами обробки волокна. При виконанні практичної роботи, можна запропонувати дітям поєднати вимоги сучасної моди з елементами традиційного українського одягу.

Уроки кулінарії дають змогу ознайомити учнів з правилами приготування і подачі обрядових українських страв. Тут учні на давніх традиціях вчитимуться бути гарними господарями, тримати свій будинок в чистоті і вміти смачно готувати.

Як бачимо, українські народні трудові традиції та обряди мають неабиякий виховний потенціал, що сприятиме у учнів формуванню інтересу до української народної культури. Використання спадщини народної педагогіки на уроках з трудового навчання сприятиме вихованню української ментальності.

Основні висновки: Таким чином, використання на уроках трудового

340


навчання засобів, форм та методів українських народних побутових традицій сприятиме формуванню у учнів інтересу до вивчення, відродження та поваги до української культуриї.

ЛІТЕРАТУРА1.Бєлова Ю.Ю. Формування національних цінностей у студентів –

майбутніх вчителів трудового навчання в процесі художньо-трудової діяльності : автореф. дис. …. канд пед. наук :. 13.00.02 / Юлія Юріївна Бєлова. – Київ, 2004. – 24 с.

2.Теоретичні засади виховання національної самосвідомості / Р. О. Захарченко [та ін.].- К.: ІЗМН, 2008. – 150 с.

Добренко Олександр,студент 4 курс Інституту фізико-математичної і технологічної освіти Наук. керівник – В.І.Амелькін, к.т.н.,доцент (БДПУ)

АНАЛІЗ ПРОГРАМИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Упродовж останніх п’яти років розроблено і випробувано декілька варіантів типових програм з трудового навчання. Це означає, що пошук найбільш раціональних методів трудового навчання є актуальним завданням сучасного процесу трудової підготовки учнів.

Розробкою варіантів шкільних програм займалися вітчизняні вчені і фахівці О. Коберник, М. Корець, Д. Кільдеров, В. Мадзігон, В. Юрженко та ін.

Програма (нова редакція) розроблена відповідно до Державного стандарту освітньої галузі “Технологія”, концепції трудового навчання і креслення, базових учбових планів середніх навчальних закладів освіти, згідно яких на вивчення даного предмету відводиться по 1 годині в 5, 6, 9 класах і по 2 години – в 7 і 8 класах. Програма рекомендована Міністерством освіти і науки України ( лист від 27. 08.10 №1/11-8205). [1]

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми : для хлопців, для дівчат і для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину

341


навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб. Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів, які можуть вивчатися у 5-6 класах та у 7-9 класах. Ці модулі, з зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є: проектування виробів ( у 5-му класі основи художньо-конструкторської діяльності), конструкційні матеріали,основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Трудове навчання у 5-9 класах базується на практичній діяльності учнів. У 5-му класі учні вивчають найпростіші прийоми обробки фанери, ДВП, тканини, прийоми роботи із шаблоном, виготовляють на основі цього найпростіший виріб запропонований учителем. Після цього, під час вивчення наступного розділу, учнів навчають основам художньо-конструкторської діяльності: вибір форми конструйованого виробу із застосуванням методів проектування, обґрунтування вибору, планування відповідних операцій тощо. У 6-9 класах учнів залучають до проектної діяльності. Так, змістом програми передбачено, що з 6-го класу учнів навчають працювати з інформаційними джерелами, знаходити інформацію, яка стосується теми проекту, відбирати та аналізувати інформацію (зразки об’єкту проектування), застосовувати методи проектної діяльності, планувати технологічний процес з виготовлення виробу та здійснювати відбір матеріалу та інструментів.

Таким чином, нова редакція програми дозволяє найбільш повно реалізувати головну мету трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

ЛІТЕРАТУРА1. Трудове навчання. 5 – 9 класи:навчальна програма (нова

редакція). / За ред. В.М. Мадзігона. – К.: МОНМСУ, 2010. – 144 с.

342


Дружинин Константин,магистрант 2-го года обученияфакультета “Технология, экономикаи сельское хозяйство”Научный руководитель: В.Е.Шмелев,к.т.н., профессор (ТГПУ им. Л.Н.Толстого)

ПРИМЕНЕНИЕ ВЕРОЯТНОСТНЫХ МЕТОДОВ ПРИ ОЦЕНКЕ ХАРАКТЕРИСТИК НАДЕЖНОСТИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ МАШИН

Достигнутый уровень научно – технического развития промышленности уже сейчас позволяет создать высоконадёжные машины. Основой для этого служит комплекс мер, применяемых на стадиях проектирования, изготовления, монтажа и эксплуатации. Однако, даже если все этапы проектирования, производства и эксплуатации машины выполнять с использованием научно обоснованных методик, тщательно разработанных нормативно технических документов и проверенных на практике инструкций по эксплуатации, вследствие естественного разброса характеристик каждого элемента машины в реальных условиях все равно будут наблюдаться отказы.

Сущность проблемы обеспечения надёжности машин заключается в изучении причин появления и закономерностей развития отказов, рассматриваемых в качестве случайных событий, возникающих и изменяющихся во времени, и разработки на этой основе научных и инженерных методов эксплуатации машин с заданным в соответствии с требованиями уровнем надёжности.

К числу новых и актуальных вопросов относятся разработки методологии расчёта надёжности машин на стадии эксплуатации, повышения достоверности прогнозирования, разработки инженерных методов оценки надёжности изделий, поиск принципиально новых решений применения эффективных средств технической диагностики, встроенных и внешних приборов, регистрирующих уровень нагрузок и состояние объекта, создания микропроцессоров для первичной обработки информации, позволяющих получать обоснованные выводы на основе собранной информации, изучения связи надёжности с экономическими показателями.

Проблеме повышения эффективности эксплуатации автотракторной техники посвящены многочисленные работы КБ, НИИ, ВУЗов страны, которые позволили за последние 15-20 лет существенно повысить технический уровень и надежность отечественных машин. Однако, показатели надежности в условиях реальной эксплуатации по-прежнему низкие и составляют 60-80 % нормативных, а для отремонтированных двигателей – они еще ниже на 20-40%.

Таким образом, можно считать, что разработка любых новых методов решения вышеизложенных задач является актуальной.

В конце обучения в магистратуре по направлению “Агроинженерия” студенты выполняют выпускную квалификационную работу в виде

343


магистерской диссертационной работы. Мною выбрана тема: “Применение вероятностных методов при оценке характеристик надежности сельскохозяйственных машин”.

Целью работы является разработка методики оценки характеристик надежности сельскохозяйственных машин.

Для достижения поставленной цели определены следующие основные задачи исследования:

1. Установить на конкретных примерах закономерности изменения показателей надежности сельскохозяйственных машин в различные периоды эксплуатации.

2. Проанализировать существующие алгоритмы прогнозирования показателей надежности сельскохозяйственных машин, которые приспособлены к индивидуальным изменениям их технического состояния и условиям эксплуатации.

3. Предложить адаптивную систему технического обслуживания и ремонта техники с учетом закономерностей их старения, совершенствования стратегий диагностирования, номенклатуры и нормативов запасных частей.

Объект исследования – процессы эксплуатации сельскохозяйственных машин в Тульской области, которые приводят к возникновению дефектов и отказов и определяют проблему надежности.

Предмет исследования – закономерности изменения обобщенных параметров машин, их агрегатов и систем, которые вызывают отказы в эксплуатации.

Методы исследования. Решение поставленной проблемы обеспечивается использованием методологии системного подхода и рационального объединения теоретических и экспериментальных исследований, обобщения и анализа известных научных результатов. При решении отдельных задач используются современные экономико – математические методы, аппарат теории надежности, имитационное моделирование сложных систем и решения оптимизационных задач.

Большое внимание при оценке актуальности исследования уделялось анализу литературных источников. Это, в первую очередь литература об основах оценки надежности [1], и о методах оценки надежности как вновь проектируемых машин, так и на стадии эксплуатации [2].

ЛИТЕРАТУРА1. Основы надежности сельскохозяйственной техники / Л.С. Ермолов,

В.М. Кряжков, В.Е. Черкун. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Колос,1982. – 271 с., ил.

2. Надежность автоматических линий / Л. И. Волчкевич. – М. : Машиностраение ,1969. – 309 с.

344


Зікун Андрій,студент 4 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНауковий керівник: П.Г. Буянов, к.п.н., доцент (БДПУ)

ВИКОРИСТАННЯ ГРАФІЧНОГО РЕДАКТОРА КОМПАС-3D ПРИ ВИКОНАННІ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ КРЕСЛЕННЯ

Актуальність. Проектування у кінці ХХ ст. на початку ХХІ ст. перетворилося в найбільш поширений вид інтелектуальної діяльності. Нині проектування розглядається як особливий вид діяльності, який відрізняється від наукової та виробничої, а сфера використання охоплює всі ланки соціального організму, включаючи й систему освіти. У зв'язку з реформуванням шкільної освіти гостро постала проблема відродження методу проектів, зокрема під час навчання кресленню. Проектна діяльність на уроках креслення сприяє розвитку творчих рис особистості, гнучкості мислення, пам'яті, бачення проблеми, здатності до передбачення, до глибокого розуміння причинно-наслідкових зв'язків та інших якостей, ха-рактерних для людини з розвинутим інтелектом. Вона є якісною основою, яка може реалізувати гуманістичний підхід до навчання.

Використання сучасних потужних засобів комп’ютерного моделювання у проектній діяльності на уроках креслення дозволить створювати геометричні моделі, які можна швидко модифікувати і оптимізувати, що дозволяє знизити загальні витрати до такої міри, яка раніше була недосяжна з-за великих витрат часу.

Графічний редактор КОМПАС-3D розроблений спеціально для операційного середовища MS Windows і повною мірою використовує всі її можливості та переваги для надання користувачеві максимального комфорту і зручності в роботі.

Мета дослідження: розробка і впровадження комплексу засобів навчання для ефективної організації проектної діяльності учнів при вивченні креслення.

Методами дослідження є інтерпретаторсько-аналітичний, емпіричні (інтерв’ю, бесіди, спостереження), теоретичного узагальнення, практичних рекомендацій.

Сутність дослідження. Метод проектів найбільш повно відповідає сучасним вимогам розвитку освіти і розвитку творчих починань учнів. Проектне навчання створює умови для творчої самореалізації, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних можливостей, самостійності, відповідальності, умінь планувати, приймати рішення, оцінювати результати. Школярі здобувають досвід рішення реальних проблем, що дуже важливо для їхньої самостійності. Саме творча проектна діяльність школярів буде сприяти формуванню графічної культури кожної підростаючої людини, що допоможе їй по-іншому глянути на середовище перебування, більш раціонально використовувати наявні ресурси Батьківщини, збільшувати природні багатства й людський потенціал.

У процесі дослідження ми з’ясували, що одним з найпомітніших

345


програмних продуктів, що відносяться до нової генерації, є КОМПАС-3D, розроблений російською компанією АСКОН, яка переслідувала мету створення масової системи для кожного конструктора.

Сформулюємо вимоги, пропоновані до навчальної САПР, яким система КОМПАС задовольняє повною мірою: легкість і простота у вивченні; можливість працювати на недорогій техніці; використання сучасних технологій проектування; досить широке поширення; доступна ціна; оперативність супроводу та обліку специфічних потреб навчального процесу, наявність перспектив у фірми-розробника тощо. Зазначимо, що такі ж вимоги пред'являються до САПР в реальному виробництві.

Результати роботи в КОМПАС-3D можуть бути видані на принтер, плоттер, фотошаблон. Крім того, КОМПАС надає користувачеві ряд додаткових можливостей, які значно полегшують отримання твердих копій креслень і фрагментів. Це реалістичний попередній перегляд перед друком, зручне компонування на полі висновку, друк тільки заданої частини документа.

Слід особливо відзначити, що система автоматично розбиває друковане зображення на кілька аркушів в тому випадку, якщо пристрій виводу має розмір поля друку менше, ніж розмір документа. Подальша склеювання окремих аркушів дозволяє отримати готовий документ великого формату.

З урахуванням можливостей і переваг САПР КОМАПС і Microsoft Power Point нами було розроблено навчально-методичне забезпечення проектної діяльності учнів при вивченні теми: “Аксонометричні проекції”, що сприяло підвищенню ефективності виконання проектів на уроках креслення.

ЛІТЕРАТУРА1. Лебедева Л. Метод проектов в продуктивном обучении /

Лебедева Л., Иванова Е. // Школьные технологии. – 2002 – №5. – С. 116-120.

2. Чертежно-графический редактор КОМПАС-3D: Практическое руководство. – СПб.: АСКОН, 2001. – 474 с.

Иванов Алексей,студент 5 курса ТГПУ им. Л.Н. ТолстогоНаучный руководитель: Сергеева О.В.

ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГИИ

Экологическое образование и воспитание — это целенаправленный, систематический, последовательный педагогический процесс формирования системы экологических знаний, умений, навыков, взглядов, убеждений, нравственных качеств, обеспечивающий становление и развитие ответственного отношения к природе как универсальной ценности. Основной целью экологического образования и воспитания является формирование экологической культуры школьников. При формировании экологических компетенций учащихся нужно учитывать их предметно-практическую и проектную деятельность с целью развития

346


позитивного отношения к участию в решении экологических проблем.Можно определить различные уровни экологического воспитания:

экологическое просвещение, формирование экологического сознания, развитие экологической культуры. [1, с. 34]

Первый уровень, экологическое просвещение, достигается включением экологических сведений как фрагментов учебного материала в уроки технологии или внеклассные занятия.

Второй уровень предусматривает формирование категориального аппарата экологического сознания через овладение системой экологических знаний и понятий на уроках по технологии, занятиях в кружках, при изучении элективных курсов.

Третий уровень, развитие экологической культуры, приносит осознание учащимися взаимодействия “природа – человек” как ценности и может формироваться только на основе интегративного подхода.

Поэтому перед учителем технологии стоят следующие задачи: раскрытие единства неорганического и органического мира, влияние деятельности человека на окружающую среду и формирование у учащихся на этой основе убежденности в необходимости бережного отношения к природе; раскрытие двойственной роли антропогенной деятельности человека; обучение школьников практическим умениям и навыкам, позволяющим участвовать в мероприятиях по защите природы.

Цели разумного регулирования этих отношений должны быть доведены до сознания учащихся, а именно: продукты жизни общества должны полностью утилизироваться; не возобновляющееся природное сырьё должно использоваться экономно, комплексно, безотходно.

Становление экологически воспитанной личности происходит при условии органического единства научных знаний о природных и социальных факторах среды с чувственным ее восприятием, которое пробуждает эстетические переживания и порождает стремление внести практический вклад в ее улучшение. Этот принцип экологического образования и воспитания ориентирует на сочетание рационального познания с художественно-образным, с учетом непосредственного общения с природой.

В процессе экологического воспитания на занятиях по технологии, важно показать учащимся, что решение проблем снижения загрязнения — это совершенствование и создание новой техники и технологии, создание оборотного водоснабжения, уменьшающего сток загрязненных вод, разработка систем утилизации отходов и переход на замкнутые технологические циклы. Следует также дать характеристику использования защитных зон, показать значение растений в процессах оздоровления атмосферы. Развитие знаний о защитных мероприятиях необходимо продолжить при изучении производственных процессов, где важно раскрыть основные экологические принципы современного производства. [2, c. 12]

Таким образом, экологическое воспитание учащихся на уроках технологии осуществляется в урочной и внеурочной деятельности на основе взаимосвязи информационной, проектно-деятельностной и эмоционально-волевой функций обучения в образовательной области “Технология”. Установлено, что использование экологических сведений необходимо

347


осуществлять по следующим критериям: тесная связь с изучаемым материалом технологии; отражение основных направлений охраны окружающей среды, базирующихся на достижениях техники и современных технологий. Придание содержанию образовательной области “Технология” экологической направленности является важным условием успешной адаптации учащихся к современным социальным экологическим условиям.

ЛИТЕРАТУРА1.Волжина И.А. Формирование экологических знаний через

предметно-практическую деятельность / И.А. Волжина // Журнал школа и производство. – 2006, №8. – с 33-34.

2.Заенчик В.М. Эколого-валеогический компонент в образовательной области “Технология” / В.М. Заенчик, О.В. Сергеева // Журнал “Школа и производство”. – 2001, №3. – с.10-13.

Іотова Анастасія,студентка 4 курсу Інституту фізико-математичної та технологічної освітиНаук. керівник: М.Л. Пелагайченко,к.п.н., доцент (БДПУ)

ОРГАНІЗАЦІЯ БІНАРНИХ УРОКІВ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

В умовах сучасної України має особливе значення підготовка учня до мінливих соціально-економічних умов нашого суспільства. Тому, дуже важливо в організації навчального процесу спиратися на взаємозв’язок шкільних предметів з реальними життєвими ситуаціями. Однак, існує проблема ізольованості та штучного відокремлення шкільних предметів один від одного. Для вирішення цього питання існують бінарні уроки, як засіб інтеграції різних галузей знань.

Різні аспекти організації бінарних уроків досліджуються у працях А. Пінкевич, Б. Райков, Н. Верзілін. Проблеми застосування проектної технології навчання у школі розглядали О. Коберник, Н. Матяш, Н. Пахомова, С .Ящук та інш. Однак, проблема організації проектів з трудового навчання під час проведення бінарних уроків стосовно уроків трудового навчання потребує більш детальних, всебічних досліджень.

Слово " бінарний" походить від латинського слова "bis". Бінарний урок проводять одночасно два вчителя з однієї теми. Дані уроки є формою реалізації міжпредметних зв’язків, що найчастіше здійснюються на етапі творчого застосування знань.

Важливим етапом підготовки бінарного уроку з трудового навчання є спільне, ретельне його планування не тільки вчителем трудового навчання, а також вчителем-предметником тієї галузі знань, яка потрібна при вирішенні необхідної проблеми. Урок повинен ділитися на доповнюючи один одного частини, при цьому необхідно уникати дублювання. Організація бінарного уроку засобами проектного навчання починається з висування проблеми дослідження.

348


Клас ділиться на творчі групи з врахуванням їх інтересів, які займаються пошуком інформації, фактів і аргументів, необхідних для проведення дослідження і оформлення результатів у вигляді діаграм, таблиць, газет, відеофільмів, що мають практичну цінність[1,с.53].

Мета бінарного уроку – створити умови мотивованого практичного застосування технологічних знань, навичок і умінь, дати ученикам можливість побачити реальні результати своєї діяльності. Протипоказаннями в застосуванні бінарних уроків є неузгодженість, несумісність педагогів.

Як одна з форм проекту, бінарні уроки: служать засобом підвищення мотивації вивчення трудового навчання, оскільки створюють умови для практичного застосування знань; розвивають у школярів навички самоосвіти; розвивають аналітичні здібності і винахідливість; мають величезний виховний потенціал; на бінарних уроках відбувається перенесення уміння в нові області.

При бінарному навчанні забезпечується комплексне поєднання різноманітних методів навчання: розповідь при формулюванні мети проекту; перевірка теоретичних знань; евристична бесіда; перевірка засвоєних знань (усне опитування, оцінка знань, показ вправ, практичних дій, демонстрація прийомів по плакату, діафільму, кінофільму і так далі); інструктаж; вправи, показ, роз'яснення; оцінювання знань і практичних умінь.

Таким чином, ефективність бінарних уроків полягає: в поєднанні педагогічних зусиль двох педагогів, що дозволяє на високому рівні вести навчання; у посиленні управління процесом пізнавальної і практичної діяльності; посилення індивідуальності навчання; у полегшенні вивчення складних комплексних тем.

ЛІТЕРАТУРА1.Пахомова Н. Учебный проект: его возможности // Учитель. – 2000. –

№ 4. – С. 52-55.

Матюхин Иван,магистрант 2-го года обученияФакультета “Технология, экономикаи сельское хозяйство”Научный руководитель: В.Е.Шмелев,к.т.н., профессор (ТГПУ им. Л.Н.Толстого)

ЧИСЛЕННЫЕ МЕТОДЫ ПРИ ОЦЕНКЕ РАБОТОСПОСОБНОСТИ ДЕТАЛЕЙ

В машиностроительном производстве бывают такие случаи когда имеющимися измерительными средствами невозможно оценить какие-либо искомые характеристики. Например, с помощью традиционных методов невозможно оценить напряженное состояние в материале при его нагружении, получить объективную картину распределения напряжения после термической обработки и т.д. Для таких случаев и были созданы численные методы (в дальнейшем будем называть их ЧМ). Под ЧМ подразумеваются методы решения задач, сводящиеся к

349


арифметическим и логическим действиям над числами, т.е. к тем действиям, которые легко реализуются на ЭВМ. В зависимости от сложности задачи, заданной точности и т.д. может потребоваться выполнить от нескольких десятков до многих миллиардов действий. В первом случае для получения решения достаточно иметь калькулятор, во втором – потребуется мощная ЭВМ, особенно, если необходимо получить решение в сжатые сроки.

Как правило, ЭВМ дает приближённое решение, т.е. с погрешностью, но она может быть задана настолько малой, что ею можно свободно пренебречь. Следовательно, вычисления на современной ЭВМ дает человеку возможность получить достаточно достоверные результаты исследований в ограниченно короткие сроки.

На сегодня существует большое количество ЧМ, но для решения технических задач связанных с расчетом агрегатов узлов транспортных средств или же различных станков подходят не все. Чтобы выбрать нужный метод необходимо определиться сначала с объектом исследования. В качестве примера рассмотрим построение поля напряжений внутри металлического осесимитрического вала с уменьшением диаметра на его конце. Такие валы широко используют в конструкции сельскохозяйственной техники (посадочные места под подшипники). Реализация подобных расчетных примеров во время учебного процесса показывает, что помимо чисто технической стороны (расчетов) он несет ещё и обучающую функцию – показывает, как с помощью ЭВМ можно выполнять и другие технические расчеты. Этим самым можно побудить интерес к НИР и тем самым улучшить подготовку как студентов, так и магистрантов. Известно, что сегодня, приходя на рабочее место, бывший выпускник вуза зачастую не только незнаком с реализацией программ на ЭВМ, но даже не имеет представления об этом, не говоря уже о ЧМ.

Тем самым можно констатировать, что любая работа в данном направлении актуальна.

Целью моей выпускной квалификационной работы в виде диссертации магистра является выбор наиболее рациональных ЧМ расчета силовых характеристик деталей сельскохозяйственных машин, разработка методов вычисления и способы их реализации на ЭВМ.

Для достижения поставленной цели необходимо решить следующие поставленные задачи.

1. Рассмотреть наиболее известных на сегодня видов ЧМ для решения технических задач.

2. Дать оценку работоспособности исследуемой детали в заданных условиях нагружения.

Объект исследования – детали сельскохозяйственных машин и их нагруженность в процессе работы. В качестве примера используются детали типа вал.

Методы исследования. Решение поставленных задач обеспечивается использованием метода конечных элементов (МКЭ) с использованием треугольных элементов.

На основе поставленных задач были внедрены и использованы при

350


выполнении НИР и в учебном процессе методы анализа упругого деформирования детали с учетом её геометрии и свойств материала.

Большое внимание уделялось анализу литературных источников. Это в первую очередь численные методы [1, 2], и МКЭ [3].

ЛИТЕРАТУРА1.Способ наименьших квадратов с основами теории вероятностей /

А. С. Чеботарёв, С. В. Воронин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ОНТИ, 1986. – 464 с.

2.Численные методы : учеб. пособие для студентов физ.-мат. спец. пед. ин-тов / В М. Заварыкин, В. Г. Житомирский, М. П. Лапчик. – М. : Просвещение, 1990. – 176 с.

3. Сегерлинд Л. Применение метода конечных элементов / Л. Сегерлинд. [пер. с англ. Шестакова А.А.]. – М. : Издательство “МИР”, 1979.

Підопригора Ганна,студентка 4 курсу Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНаук. керівник: Л.А.Даннік, к.п.н., доцент (БДПУ)

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХОДУ ДО УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З ТЕКСТИЛЬНИХ

МАТЕРІАЛІВ

Актуальність дослідження. Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та Законі України “Про освіту”, сучасна школа повинна забезпечувати всебічний розвиток особистості, здатної до постійного пошуку нестандартних способів здійснення будь-якої діяльності, використання досягнень науково-технічного прогресу, самостійного та творчого вирішення теоретичних і практичних проблем [2]. Це вимагає від загальноосвітніх шкіл створення нових умов для підготовки учнів, зокрема врахування особливостей технічного і технологічного світогляду учнів, їх індивідуальних якостей, необхідних для успішної предметно-практичної, перетворювальної діяльності в сфері сучасного виробництва та обслуговування. Отже, мова йде насамперед про переорієнтацію трудового навчання на здійснення індивідуалізації навчального процесу [1].

Сутність досліджуваності проблеми. Проблема індивідуалізації навчання значною мірою відображена в психолого-педагогічних дослідженнях П. Атутова, Ю. Васільєва, І. Волощука, Г. Гаврищак, А. Дьоміна, О. Коберника, В. Мадзігона, Г. Мамус, В. Полякова, В. Сидоренка, Г. Терещука, М. Тименка, Д. Тхоржевського, І. Цідило та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури і шкільної практики показав, що проблема індивідуального підходу до учнів залишається актуальною та потребує практичної реалізації на будь-якому етапі навчання, у всіх видах

351


діяльності.Мета дослідження − дослідити педагогічні умови здійснення

індивідуального підходу до учнів 5 класів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

Методи дослідження – вивчення педагогічної і методичної літератури; педагогічний експеримент.

Сутність дослідження. Сутність індивідуального підходу у процесі трудового навчання полягає у врахуванні індивідуальних особливостей школярів в умовах колективних форм організації навчальної діяльності [3].

Результати констатувального етапу нашого дослідження засвідчують, що існують труднощі в реалізації індивідуального підходу.

Об’єктивні труднощі: ті, що запрограмовані ускладненим порівняно з молодшими класами змістом трудового навчання у 5-6 класах; організаційні, пов’язані з адаптацією учнів 5 класу до навчання у шкільних майстернях, диференціацією навчання, поділом класів на групи тощо; перевантаження школярів складним для їх вікових особливостей матеріалом, початком вивчення наукових основ техніки і технології, організації та економіки виробництва; невідповідність великого обсягу теоретичного програмного матеріалу про проектування виробів кількості відведених для його вивчення годин; недостатня для більшості учнів кількість часу, відведеного на виконання практичних робіт і необхідного для автоматизації сенсомоторних навичок, та ін.

У процесі дослідження було встановлено, що навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів на уроках трудового навчання у 5-6 класах буде результативнішим, якщо реалізувати індивідуальний підхід до учнів на основі таких педагогічних умов: вивчення індивідуальних особливостей школярів з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів у 5-6 класах; групування учнів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливосте; застосування комплексу засобів диференційованого навчання на уроках відповідно до виявлених домінуючих індивідуальних особливостей учнів 5-6 класів.

Основні висновки. Таким чином в ході експерименту доведено, що впровадження на заняттях методів активізації навчання (дидактичних ігор, виконання творчих проектів й ін.) сприяє успішному засвоєнню необхідних проектно-технологічних знань, умінь і навичок, прояву самостійності учнів – передусім тих, в яких розвинена научуваність і творча активність.

ЛІТЕРАТУРА1. Коберник О.М. Модернізація підготовки майбутніх учителів

трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 4. – С. 28-31.

2. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті [Електроний ресурс] / автор, редактор, звідки – Режим доступу до документу: http :// www . gdo . Kiyv . ua

3. Терещук Г.В. Индивидуализация трудового обучения: дидактический аспект / Под ред. В.А. Полякова. – М.: Ин-т ПСМ РАО, 1993. – 200 с.

352

http://www.gdo.Kiyv.ua/


Псарёв Сергей,студент 3 курса Научный руководитель: П.Н. Медведев, к.пед.н., доцент (ТГПУ им. Л.Н.Толстого)

МОДЕЛИРОВАНИЕ КАК СПОСОБ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНЦИИ

Мировые тенденции социально-экономического развития и происходящие в общественном сознании трансформации позволяют говорить о том, что главной особенностью третьего тысячелетия является всеобщее признание приоритетного влияния образования на общественное развитие. В этой связи становится актуальной проблема формирования проектно-технологической компетенции, ориентированной на развитие творческого потенциала личности, на самостоятельную деятельность по реализации задач технологического образования, на активное участие учащихся в развитии технологического потенциала государства.

Несмотря на разнообразие работ, связанных с различными аспектами рассматриваемой проблемы, в них недостаточно рассмотрены теоретические и методические особенности обучения моделированию в системе технологического образования.

Осмысление данной проблемы определило цель исследования – выявить сущность моделирования как способа формирования проектно-технологической компетенции.

Модернизация современного технологического образования требует существенного повышения качества подготовки. С этой точки зрения, особое значение имеет обучение преобразованию предметного мира, что позволяет выстроить его объемную модель, в пространстве которой находят свое место любые объекты материальной культуры, любые виды деятельности по их созданию. Поэтому проектно-технологическая подготовка является одной из приоритетных [1, с. 56].

Общим направлением интенсификации разработки эффективных технических решений и способов преобразования предметной среды является их моделирование, которое выступает важной составляющей проектно-технологической подготовки.

Опираясь на различные исследования, определяем моделирование как метод научного познания для изучения оригинала путем создания и исследования субъектом его модели, замещающей объект-оригинал с определенных сторон, интересующих познание, и с последующим переносом полученной информации на сам объект-оригинал [2, с. 15].

Процесс обучения моделированию при формировании проектно-технологической компетенции состоит из трех стадий:

1) разработка и овладение общей схемой учебного материала (изучение приемов и способов действий при моделировании);

2) освоение и закрепление способов деятельности, развитие творческих способностей;

3) самостоятельная систематизация и генерализация проектно-

353


технологических знаний и умений.Сущность и содержание моделирования раскрывается посредством

различных методов обучения (лабораторно-практическая работа, решение технических задач, анализ технических систем, метод творческих проектов).

Наиболее простым для изучения и в то же время достаточно эффективным для развития технологического мышления при решении технических задач является метод эвристических приемов, изложенный в теории решения изобретательских задач (ТРИЗ). Основной компонент теории – алгоритм решения изобретательских задач (АРИЗ) – представляет собой элементарные логические рассуждения, способствующие нахождению оригинального решения. Целенаправленность поиска определяется созданием образа некоторого идеального конечного результата (ИКР), который в реальной жизни недостижим, но приближение к нему любого технического объекта или технической системы является правильным направлением, собственно, и определяющим научно-технический прогресс. Кроме того, при таком подходе у обучаемых формируется и развивается определенная система интеллектуальных умений, направленных на совершенствование техники и технологий. Такая система обладает свойством переноса и на другие сферы человеческой деятельности [2, с. 73].

В заключении следует отметить, что ведущая роль моделирования как способа формирования проектно-технологической компетенции и объективная необходимость его широкого внедрения в технологическое образование на данном этапе его развития очевидна. Моделирование дает возможность перейти от традиционного аккумулирования знаний и умений к творческому их использованию, повысить качество обучения и оказать влияние на развитие творческих способностей.

ЛИТЕРАТУРА1. Заёнчик, В.М. Техническое творчество учащихся: учеб. пособие /

В.М. Заёнчик, В.Е. Шмелёв, П.Н. Медведев; Под ред. проф. А.А. Карачёва. – Тула: Изд-во Тул. гос. пед. ун-та им. Л.Н. Толстого, 2008. – 366 с.

2. Медведев, П.Н. Формирование проектно-технологической компетенции бакалавров в процессе обучения моделированию: монография / П.Н. Медведев. – Saarbrücken: LAP LAMBERT Academic Publishing Gnbh&Co. KG, 2012. – 156 с.

Сергеев Илья,студент 2 курса Научный руководитель: В.М.Заёнчик, к.п.н., профессор (ТГПУ им. Л.Н.Толстого)

ПРЕДПРОФИЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА В СТРУКТУРЕ ПРОФОРИЕНТАЦИОННОЙ РАБОТЫ УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИИ

Период выбора профессии хронологически совпадает с подростковым и юношеским возрастами. Характерным для этого периода являются определение позиции в жизни, активизация процессов личностного самоопределения и самопознания, проектирование себя в профессии. Психолого-педагогическая

354


работа учителя технологии призвана создать учащимся возможность правильного решения в выборе профессиональной деятельности, уяснить особенности ее освоения и реализации, обеспечить превращение учащегося из объекта педагогических воздействий в субъекта профессионального самоопределения, а значит обеспечить условия профессионального развития личности на всех этапах жизненного пути. Во многом этому способствует правильный выбор профиля дальнейшего обучения [1, с.26].

В Концепции профильного обучения большое внимание уделено предпрофильной подготовке учащихся в 9 классах общеобразовательных учреждений, к которой относятся мероприятия по профильной ориентации и психолого-педагогической диагностике учащихся, их анкетирование, консультирование, организация “пробы сил” на учебных и дополнительных занятиях по технологии и т. п.

Профильная ориентация способствует принятию школьниками обоснованного решения о выборе направления дальнейшего обучения.

Предпрофильная подготовка – это, по сути, профориентационная работа, которая проводилась в школах в различных формах – в виде уроков, экскурсий, факультативных и кружковых занятий, индивидуальных и групповых профконсультаций, тренингов. Различия заключаются в том, что школьная профориентация не требовала от старшеклассника профессионального выбора в стенах школы, откладывая его на неопределенное время. Профильное обучение “подталкивает” учащихся к этому выбору уже в школе, форсируя процесс профессионального самоопределения. В этих условиях возрастают требования к качеству профориентационной работы. Повышается и ответственность учителя технологии, классного руководителя, психолога, проводящих отбор в профильные классы. [3, с. 19]

Поэтому предпрофильная подготовка должна начинаться за год – два до проведения отбора в профильные классы. Цель предпрофильной подготовки – формирование у школьника реалистичных самовосприятия и уровня притязаний, раскрытие и развитие способностей, воспитание трудовой мотивации. Без всего этого отбор в профильные классы превратится в селекцию “перспективных” учеников, способствуя дальнейшему расслоению нашего общества, снижению престижа массовых рабочих профессий. В этом плане занятия по технологии могут дать немало объективной информации с опорой на различные методы изучения школьников в целях профориентации. Например, вот как может выглядеть схема построения наблюдения за учащимися в целях профориентации на занятиях по технологии [2, с.44]:

что делает учащийся, выполнив задание раньше других? как относится учащийся к помощи со стороны учителя и товарищей? (принимает, отвергает, безразличен) каков ритм его труда? отвлекается ли во время работы, или собран, сосредоточен? если встречаются затруднения, ищет выход самостоятельно, или ждет подсказки учителей или товарищей? насколько точны и координированы движения рук? как быстро овладевает приемами работы?

355


как организует свое рабочее место? насколько экономно использует материал? следит ли за состоянием инструмента? инструмент применяет по назначению, или как придется? как пользуется технической документацией?

Целесообразно также предусмотреть наряду с итоговой аттестацией выпускников основной школы механизм, позволяющий объективно оценить уровень готовности учащихся к продолжению образования по тому или иному профилю. На наш взгляд, центральным звеном такого механизма должно стать “портфолио” ученика.

ЛИТЕРАТУРА1.Волков Б.С. Основы профессиональной ориентации: учеб. пособие для

вузов / Б.С. Волков. – М. : Академический Проект, 2007. – 333 с.2.Заенчик В.М. Методика преподавания технологии: професиональная

ориентация и самоопределение школьников. Учебное пособие / В.М. Заёнчик. – Тула: Изд-во Тулгоспедуниверситета им. Л. Н. Толстого, 2006. – 83 с.

3.Мордовская, А.В. Основы профориентологии: учебное пособие для бакалавров/ А.В. Мордовская, С.В. Панина, Т.А. Макаренко. – М.: Издательство Юрайт, 2011. – 235 с. – Серия: Бакалавр.

Сердюк Олена,студентка 5 курс Інституту фізико-математичної і технологічної освітиНауковий керівник: В.І. Перегудова, к.пед.н., доцент (БДПУ)

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ

Актуальність дослідження. Сьогодні в навчальних закладах країни дедалі більшу увагу приділяють пошукам перспективних підходів до гуманізації освіти, стимулювання пізнавальної активності особистості, накопиченню досвіду її творчої діяльності. Основою навчально-виховної роботи в сучасній школі має бути національна система виховання, національна культура.

Загальноосвітню школу можна вважати центральною ланкою залучення молоді до національної культури й традицій свого народу, формування в неї національної самосвідомості. Проблема виховання в молоді почуття національної самосвідомості набуває особливої значущості в умовах становлення української державності. Звернення до національних скарбів є одним із головних засобів нашого самозбереження. У творах декоративно-ужиткового мистецтва закладений великий художньо-творчий потенціал, нехтування яким, як свідчить досвід попередніх десятиліть, руйнує народну культуру, збіднює духовність суспільства й окремої особистості. Громадяни нашої незалежної держави повинні бути національно зорієнтованими, творчо

356


збагаченими, художньо активними особистостями. Сприяти цьому повинна відповідна система навчання й виховання дітей та молоді. Саме трудове навчання має великі можливості створення оптимального середовища для існування й розвитку традиційної культури, збереження народної спадщини та передачі її наступним поколінням [2].

Ступінь досліджуваності проблеми. Великі можливості для втілення окреслених принципів має дисципліна трудове навчання, питаннями методики викладання якої займалися відомі науковці: Н. Знамеровська, В. Кузьменко, О. Павленко, В. Сидоренко, О. Коберник, Б. Сименач, Т. Сиротенко, В. Радкевич, Г. Пащенко, Д. Тхоржевський, Л. Хоменко та ін. Проблема впливу культурної спадщини, а саме народного мистецтва на свідомість особистості, була предметом уваги О. Данченко, Д. Джоли, І. Зязюна, В. Лосюка, В. Мазепи, Л. Оршанського, М. Стрункої, Д. Фіголя та інших.

Мета дослідження полягає у визначенні аспектів формування національної самосвідомості учнів на уроках з української вишивки.

Народна українська вишивка, як і інші види справжнього декоративно-ужиткового мистецтва, забезпечує підростаючому поколінню через національне почуття переосмислення світової культури, виведення з орбіти меншовартості й провінційності на шлях усвідомлення справжніх національних цінностей. Отже, українська національна вишивка – це один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, в якому узори і зображення, гармонія кольорових сполучень відтворюють національний менталітет українського народу.

Завдяки доцільному використанню виховних можливостей українського народознавства, зокрема, його складової, – вишиваного українського рушника, як засобу формування національної відданості, людинолюбства, працелюбства й прилучення до справжньої творчості, краси і мудрості свого народу, молода людина пізнає світ чистої фантазії, натхненних образів, мистецтво високої естетичної наснаги, простору і водночас мудрого декоративного відчуття і мислення. Все це стимулює найважливіше – національну віру і національний оптимізм українського народу, гордість до його приналежності [1].

Формування національної самосвідомості учнів в процесі вишивання українського рушника базується на основі: отримання учнями відповідної історико-культурної інформації безпосередньо від викладача на заняттях з української народної вишивки; орієнтації учнів на самостійне оволодіння певних періодів історії, біографій визначених українських діячів, які зробили вагомий внесок у дослідження та розвиток народної вишивки.

Висновки. Таким чином, українська народна вишивка, яку опановують учні на заняттях трудового навчання, має значні потенційні можливості щодо формування творчої особистості, естетичних якостей і національної самосвідомості майбутніх громадян.

ЛІТЕРАТУРА1.Богданова С. I. Трудове навчання (для груп дівчат). 6 клас: Розробки

уроків / С.І.Богданова. – X.: Видавництво “Ранок”, 2008. – 176 с. 2.Бойко А.М. Український рушник: навч.-метод. Посібник / А.М.Бойко,

В.П.Титаренко. – Полтава: Верстка, 1998. – 70 с.

357


Чемерєва Каріна,студентка 4 курса Інституту фізико-математичної та технологічної освіти Наук. керівник: М.Л. Пелагейченко, к.п.н., доцент (БДПУ)

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ В УЧНІВ 7 КЛАСУ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

На сучасному етапі розвитку національної освіти одним з важливих напрямків її модернізації є акцентування навчальної діяльності на естетичне виховання учнів. Актуальність дослідження цього напряму полягає в тому, що воно насамперед розвиває особистість та світогляд учнів. Трудове навчання має велике значення на естетичне виховання школярів, і у тому числі на формування естетичного смаку. Також важливо підкреслити, що формування особистості – це найважливіше завдання вчителя, як школяр сприйме перші кроки в житті естетики, в такому напрямку і буде формуватися його естетичне сприйняття світу та культури.

Філософські проблеми естетичного виховання особистості дослідили Ж. Масенко, В. Кудін, Л. Левчук, В. Мазепа, О. Семашко та ін.; загальнопедагогічні та психологічні аспекти розвитку естетичного смаку – Т. Аболіна, З. Бєлоусова, І. Зязюн, О. Дем’янчук, Л. Коваль, Л. Масол, Н. Миропольська та ін. Естетичне виховання у вищій школі вивчали С. Мельничук, О. Рудницька та ін.

Однак, питання формування естетичного смаку на уроках трудового навчання заслуговує подальших досліджень та визначення найефективних педагогічних засобів його розвитку.

Слід зауважити, що поняття естетичного виховання необхідно розглядати, як складову частину виховного процесу, безпосередньо спрямовану на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Н. Зацепіна підкреслює, що естетичні смаки несуть у собі внутрішні психологічні прояви уподобань, прийняття або неприйняття певних явищ дійсності, творів мистецтва кожною людиною відповідно до її світосприйняття. У смаках виявляється ставлення до життя. Естетично виховані юнаки та дівчата відчувають потребу в аксіологічному самовиявленні. Їхні смаки поступово вдосконалюються завдяки цілеспрямованому педагогічному впливу [1] .

На уроках трудового навчання вчитель має багато дидактичних прийомів залучення учнів до естетичного сприйняття навколишнього світу. Насамперед це вироби декоративно-ужиткового мистецтва, які учні на початку навчаються розглядати, аналізувати та бачити глибокий задум майстра. Потім за допомогою засобів проектного навчання вчитель допомагає учням розробляти та створювати вироби мистецтва.

Основними методами та формами вивчення зразків майстрів

358


декоративно-ужиткового мистецтва є: ілюстрування, організація екскурсій та виставок творчих робіт та інші.

Для організації пошуку задуму майбутнього виробу вчитель застосовує методи активізації творчості учнів: мозковий штурм, морфологічний аналіз, метод фокальних об’єктів, алгоритмічний метод.

Таким чином, для формування естетичного смаку учнів на уроках трудового навчання існує три етапи: наочно-інформаційний етап, де учні тільки навчаються сприймати декоративно-ужиткове мистецтво; дослідницько-аналітичний етап, на якому школярі “занурюються” у дослідницьку діяльність окремих елементів виробу, роблять аналіз емоційної подачі виробу; художньо-проектний етап – учні проектують майбутній виріб та втілюють його у реальність.

ЛІТЕРАТУРА1. Зацепіна Н.О. Формування естетичних смаків старшокласників у

навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Н.О. Зацепіна ; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. – Луганськ, 2008. – 20 с

359


ДЛЯ НОТАТОК______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

360


УДК 37.01(06)ББК 74я5

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

З 41 Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. – Том 3. Природничі науки. – Бердянськ : БДПУ, 2013. – 356 с.

Відповідальний редактор – Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.

Відповідальність за зміст та літературне редагування тез доповідей несуть автори та їх наукові керівники.

Технічний редактор та комп’ютерна верстка – Анжеліка Денисова.

Адреса редакції: 71100 м. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4.

Підписано до друку 10.04.2013 р. Формат 60х84 1/16. Папір офс.Друк. офс. Умовних друкарських аркушів 22,9.

Тираж 300 прим. Замовл. № 248.

361

Documents

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ - bdpu.orgbdpu.org/sites/bdpu.org/files/konferencii/stud_tez/tezy_2… · Web vie . Раков С.А. Математична