Демоверсія журналу Експеримент №8

психологічний журнал для тих, хто думає

липень/серпень │ 2015 │ #04(08)

3

липень/серпень

У номеріТайм-менеджмент

Мистецтво спілкування

Геніальність

Особистість

Експеримент

Діти

Психодіагностика

Психодіагностика

Зоопсихологія

Психологія бізнесу

Притча номера

Фінанси

412

1620

24

2728

32

38

42

46

52

5658

62

65

69

7078

Тайм-менеджмент

Дрібні побутові залежності Роман Кушнір

Роман КушнірЩо робити, коли на васнападає депресія?

Енергетика слова Юлія КороцінськаЮлія КороцінськаВідмінності у здібностях

чоловіків та жінок

Соломія ЧирНевдоволення як злочин проти себеДівчина, яка вас запам’ятає Гордій Остапович

Хутір, що змінює Україну Наталія Кузьма

Виховання з посмішкою Роман Касіян

Ідеальні батьки. Як ними стати?

Ярослав Драб

Тетяна ФедчукЕксперименти над мухами

Соломія ЧирЯк нам жити та любити?Відповіді Еріха Фромма

Цукор – солодка смерть? Тетяна Крисюк

Андрій СтепураПроблем у житті кожному вистачає

Чому клієнти ідуть від нас?Юрій Холоденко

Під владою cтраху Оксана Мокрієнко

Ваші фінанси та покупки Тарас Радзивіл

Тетяна КрисюкСпорт – це філософія життя!

Юрій ВінтюкЦигарка як індикатор неблагополуччя

БОЖЕВІЛЬНІБОЖЕВІЛЬНІ

5


Редакція

Роман Кушнірголовний редактор журналу, тренер,

засновник Школи розвитку SPE, автор 12-ти книг

[email protected]

Юлія Короцінськапрактикуючий психолог, тренер,

дослідниця рубрики «Соціум»[email protected]

Соломія Чиржурналістка, дослідниця рубрик

«Експеримент», «Особистість»[email protected]

Гордій Остаповичтренер зі швидкочитання і розвитку

пам’яті, блогер[email protected]

Наталія Кузьмажурналістка, фахівець

з питань альтернативної освіти[email protected]

Роман Касіян філософ, керівник інтернет-порталу

[email protected]

Ярослав Драблікар-психолог, кандидат

психологічних наук. [email protected]

Тетяна Федчукжурналістка, дослідниця рубрики

«Зоопсихологія»[email protected]

Тарас Радзівілбізнес-тренер, фінансовий

консультант[email protected]

Андрій Степуратренер з ораторського мистецтва,

засновник «Майстерні Лева» [email protected]

Тетяна Крисюкжурналістка, філолог, письменниця

[email protected]

Юрій Холоденкобізнес-тренер, консультант малого та

середнього бізнесу[email protected]

Оксана Мокрієнкоконтент-менеджер, журналістка, дослідниця рубрики “Мистецтво

спілкування”[email protected]

Юрій Вінтюкк. п. н.,, доц. кафедри соціології та соціальної роботи ІГС НУЛП,

дослідник тематики звичок і залежностей

[email protected]

Андрій Кучерукверстка

[email protected]

Ніна Муравицькалітературний редактор,

коректор[email protected]

Богдана Кушнір координатор

[email protected]

Роман Черибарозробник дизайну журналу

[email protected]

07/08 │ 2015 │ #04(08)

4

Словоредактора

Психологічний журнал «Експеримент» № 4(8) липень/серпень 2015 р.

Засновник – Роман Кушнір

Свідоцтво про державну реєстраціюКВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р.

Головний редактор – Кушнір Р.О.Видавець – ФОП Хомин Б.І.

Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8

замовлення № С604 від 19.05.2014 р.

Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О.

Рекомендована ціна – 34 грн.

Адреса редакції: м. Львів, 79070 а/с 6304Телефон редакції 063 329 88 [email protected]Тираж – 1500 примірників

Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.Фотографії, ілюстрації, джерела: https://vk.com/optimist_diary

Цей номер буде присвячений нашим звичкам і залежностям. Але не лякайтеся самого слова «залежність», у ньому немає нічого поганого, окрім того змісту, який ми можемо в нього вкласти. Ми всі залежні, або, краще сказати, ми програми, які самі себе не усвідомлюють. Так, ми всі програмки – запрограмовані минулим досвідом, моделями батьків, ситуаціями, які мали місце у нашому житті, відчуттями і станами, які переживали, і залежно від подразників включається той чи інший застосунок. На дітях це видно найпомітніше. Наприклад, навчили дитину плакати з будь-якої причини, і от хтось не дав їй цукерка – а вона одразу в плач. (Коли бачите такі ситуації, розмірковуйте над ними, як програмісти розшифровують програмний код). А з дорослими вже все не так просто, бо накручена ціла купа всього. Наче на старому комп’ютері – ніколи не знаєш, що гальмує систему, особливо коли там довго не перевстановлювали операційну систему (не змінювали, прочищали спосіб мислення). Тож, повторюся, не лякайтеся самого слова «залежність», бо коли ви не будете моделювати себе, то це означає лише те, що хтось уже змоделював (запрограмував) вас.

Перший крок на шляху до усвідомлення себе – це саме розуміння власних тотальних залежностей. І коли я говорю про залежності, тобто про звички, на які ми не впливаємо, то не маю на увазі, що ми на них не впливаємо зовсім, а радше те, що ми їх просто не усвідомлюємо. Мені вдавалось позбуватися власних залежностей тільки тоді, коли я починав їх приймати, а перед тим усвідомлювати, що не можу діяти по-іншому. Ні, це не означає, що я був алкоголіком, наркоманом чи навіть просто палив. Ні, є чимало інших побутових залежностей, які керують нами, на перший погляд спрощуючи життя, хоч насправді лише ускладнюють його. І яка би «корисна звичка» у вас не була, рано чи пізно вона, без усвідомлення і переусвідомлення, еволюціонує у монстра, котрий заважатиме жити. Тому добрих чи поганих звичок не існує – є ті, які наразі дають більше переваг, аніж створюють проблем, а окрім того, ще не переросли у залежність.

Пам’ятаймо також, що звички, а тим більше залежності не можна позбутися! Минулих алкоголіків так само, як і міліціонерів, вчителів, курців, продавців, програмістів, наркоманів, альпіністів, філателістів, гонщиків … (впишіть сюди кого завгодно), не буває! Кожен, хто мав яку-небудь пристрасть, створив собі резервуар, куди

він (хоче чи не хоче того) мусить набирати енергію, питання лише у тому, куди він її потім спрямовуватиме; кожен, хто мав залежність, розгойдав внутрішній маятник – настільки сильно, що його не можна зупинити, а тільки спрямувати на якусь умовно-корисну дію, поки він сам себе не зруйнував.

Не так багато колишніх залежних справляються з собою. Насправді ми лише перетворюємо одну звичку на іншу, і бажано

йти до звичок вищого порядку. Наприклад, людина палить через хвилювання, але вона може щоразу замість

запалювання цигарки починати відтискатись і з часом, звісно, стане залежна від спорту, однак

потім разом із фізичними навантаженнями може почати медитувати, далі ставити собі фундаментальні

питання життя, далі, разом з тим, почати шукати своє призначення і врешті, призначивши собі його, жити і

насолоджуватися кожним моментом життя. Отже, пам’ятаючи, що людина – це суцільні звички і

залежності, ставтеся до них набагато простіше – незалежно. І, працюючи над собою (усвідомлюючи), ставтесь і до дрібних звичок близьких людей, як до залежностей! Ти що не можеш вийти вчасно? – не може. Ти що не можеш змести крихти зі столу? – не може. Ти що не можеш не чухати голову? – не може. Ти що не можеш кожну вільну хвилину не присвячувати Інтернету? – не може. Ти що не можеш просто сказати всю правду, як є? – не може. Ти що не можеш акуратно відксерити документ? – не може. …(самі впишіть інші приклади) … НЕ МОЖЕ, БО ЗАЛЕЖНИЙ/А! Тобто не толеруючи такої поведінки у собі, приймайте її в інших!

Подібне ставлення дає набагато більше переваг, аніж міркування про власну незалежність, адже змушує бути дуже концентрованим і уважним до свого життя й життя оточуючих. Погодьтеся, коли ми знаємо, що близька людина має звичку розкидати шкарпетки чи недосолювати їжу, – це одне, а коли ми розуміємо, що це залежність, то проявлятимемо набагато більше терпіння й толерантності, уважності й винахідливості, краще слідкуватимемо за кожним своїм словом, думкою й вчинками і саме у такий спосіб зможемо спільно справитися з поведінкою людини і, звісно, з власною.

Будьте присутні у своєму житті!Будьте вільні!З любов’ю, Роман Кушнір

07/08 │ 2015 │ #04(08)

6 Тайм-менеджмент

ПОБУТОВІДРІБНІ

ЗАЛЕЖНОСТІ

Чому більшість наших звичок варто назвати залежностями?Що таке звичка? Це певна дія, яку ми регулярно повторюємо: чи то стосується спізнень на роботу, чи чищення зубів; складати весь одяг у шафу після приходу додому чи тримати стиплер на робочому столі з правого боку від монітора; завершувати все розпочате чи пити чай після 22:00. Яку б дію ми не взяли (побутову чи виробничу; умовно-позитивну чи умовно-негативну) і в якому масштабі (кількасекунд-ної дії чи повторюваних моделей життя) ми б її не розглядали, так чи інакше, якщо вона повторюється з певною регулярністю, то її можна назвати «нашою звичкою».А що таке залежність? Це та ж звичка, тобто повто-рювана дія, на яку ми вже позбавлені впливу, хоча зазвичай того ще не усвідомлюємо. Тобто «наша за-лежність» – це те, що ми не можемо змінити, хоч і повторюємо регулярно. Користуючись порівнянням

Посієш думку – пожнеш вчинок; посієш вчинок – пожнеш звичку;

посієш звичку – пожнеш характер; посієш характер – пожнеш долю.

Народна приказка

РоманКушнір

7


Тайм-менеджмент

із хвостом, який крутить собакою, зазначу: звичка – це коли собака, який крутиться за своїм хвостом, ще усвідомлює, що він робить, і може зупинитись, а за-лежність – це коли вже хвіст почав крутити собакою, тобто він зупиниться аж тоді, коли зупиниться хвіст. Хоча, коли б заговорив, то, звісно, всіляко заперечу-вав би, що вже давно не впливає на ситуацію.Грань рівноваги насправді дуже тонка, тобто місце, де ми ще усвідомлюємо і де вже ні власну залежність, настільки непомітне, що, ймовірно, вчора це ще була звичка, а сьогодні вже залежність. І перевірити її можна достатньо просто. Якщо людина різко запере-чує, що вона залежна, і не готова навіть припустити протилежне, водночас переконливо доводить, що вона повністю впливає на процес, але продовжує ро-бити те, що і робила, будьте певні: це залежність!

Люди схильні більшість своїх повторюваних дій відносити до «звичок», тобто залишати їх наче у сфері своїх впливів, тоді коли переважна біль-шість усього, що ми регулярно робимо, є нашими залежностями, які взяли контроль над нами!

Саме так: ми надто часто недооцінюємо ті процеси чи повторюваності у своєму житті, які колись самотужки створили і які тепер почали формувати нас. Навіть банальне регулярне спізнення варто віднести до за-лежностей, так само як пиття кави вранці чи невмін-ня прийняти комплімент чи, навпаки, зробити його. І саме розуміння, що ви маєте справу із залежною людиною (чи залежними собою), кардинально зміню-ватиме інструменти, які застосовуватимете! • «Ну, ти що не можеш прийти з роботи на півгодини раніше?» – докоряє дружина чоловікові. Ні, не може, бо він уже залежний і, змінивши одну повторювану дію, йому доведеться перебудовувати всю систему, тобто всього себе, а це тривалий і болючий процес, на який не кожен наважиться.• «Ну, ти що не можеш не хмуритися? Мене це так дістає…», – намагається напоумити чоловік свою дружину. Ні, не може – це частина її особистості, на яку вона вже не впливає.• «Хіба тобі важко сказати мені добре слово і похвалити мене за те, що я зробив?» – каже двадцятип’ятирічна дитина своїй мамі, очікуючи комплімент за чудово про-ведену презентацію, де та була присутня, але яка не від-значила нічого, окрім вказування на основні прорахун-ки і того, як усе можна було зробити ще краще. Важко! Нереально важко! Бо мама чомусь не має такої звички і залежна і до того, щоб критикувати й оцінювати, звісно, «з найкращих мотивів і побажань».• «Невже ти не можеш вимкнути комп’ютер і по-бавитися з дитиною?» – обурюється дружина діями

чоловіка, який, прийшовши з роботи, знову сідає за комп’ютер, мотивуючи це тим, що ще не все доробив. Ні, не може – бо залежний! Причому зауважте: за-лежності поєднуються між собою: він не може не працювати на комп’ютері, а вона не може його за це не сварити! Bingo! Ви зірвали джек-пот! Насоло-джуйтеся – ви ідеальна пара, яка чудово компенсує залежності один одного.• «Тобі що складно одразу помити за собою горнятко або просто не брати мого?» – невдоволено бурчить один співробітник на іншого, за якого, на його думку, постійно мусить все доробляти, а ще й горнятка від-носити на кухню. Складно. Нереально складно до ви-конання. Легше збудувати ще одну піраміду Хеопса, аніж позбутися такої залежності.• «Чому якщо щось не так ти замикаєшся у собі і не хочеш мені нічого розповідати?» – дивується він їй або вона йому. Тому що … залежний/а від своєї звички і вже давно не впливає на неї. Але не радійте передчасно … Вашою залежністю є у всьому відкри-ватися і вважати це нормою, тож ви чудово підходите один одному!

Ми приймаємо рішення чи Щось у нас приймає рішення за нас?Приблизно 95% наших дій – автоматичні звички! Неусвідомлені реакції на зовнішні подразники. Наша хода, міміка на обличчі, те, що ми і як ми бе-ремо, те, як набираємо на комп’ютері, те, як їздимо автомобілем, те, як їмо і миємо посуд, але навіть так само і те, що ми говоримо, які емоції відчуваємо і що у весь цей час думаємо, – зазвичай теж є неусвідом-леним автоматизмом, виробленим у часі шаблоном поведінки, яким здебільшого керуємо не ми, а який керує нами.До п’яти решти відсотків зазвичай належать дії, які ми робимо вперше, або у яких діємо у цілком новий спосіб, або які трапляються з нами у геть інших об-ставинах, аніж це було раніше, або ті, які ми намага-ємось усвідомлювати. Тобто щодо яких перепитуємо себе про їх цілі або намагаємось перед своєю реак-тивною дією проконтролювати і відтермінувати її. Нічого дивного у такому малому проценті усві-домлення немає: ми розвиваємося за рахунок ав-томатизмів, адже саме у такий спосіб звільняємо собі купу часу. Згадаємо про сороканіжку, що, по-чавши розмірковувати над тим, як вона справляється з усіма своїми сорока ніжками, врешті заплуталась у них і взагалі перестала ходити. Та й направду, скіль-ки часу, зусиль йшло б нам, якщо б ми задумувалися над кожною найелементарнішою дією!

Дрібні побутові залежності

07/08 │ 2015 │ #04(08)


Однак все, що є благом, у певній пропорції стає «злом» і якщо на якомусь етапі автоматизми і звички спрощують нам життя, то, розвиваючись далі, на-впаки, починають ускладнювати його. Адже ми пере-стаємо впливати на процеси, які з нами відбуваються. Автомобіль починає керувати водієм. І хоч це сцена-рій, що радше підходить для фільму жахів, ми навіть не задумуємось, як часто так відбувається у нашому побутовому житті. Бо коли почати розмірковувати, то виявиться: більшість того, що ми робимо, не усві-домлено, а почати знову усвідомлювати деякі вчинки вже просто неможливо.

Наведу найпростіші приклади. Людина інколи говорить «Я маю такий-то смартфон». Але це геть неправильно, бо це «смартфон має тебе». Погодьтеся: смартфон без вас спокійненько ле-жатиме собі на столі, а ви без нього не знаходи-тимете собі місця. То хто ким володіє? Або напри-клад: «Я маю гроші» – теж повна нісенітниця, бо оті купюри без тебе обійдуться, а ти без них – ні. Чи ви бавитеся у гру: розкладаєте якусь безглуз-ду «косинку» на комп’ютері, вбиваючи свій до-рогоцінний (або у такому випадку радше нічого не вартий) час. І от-от хочете завершити, але потім кажете собі «ще раз зіграю і виключаю», а потім «ще раз зіграю і виключаю» і т.д. То не ка-жіть, що це ви бавитеся у гру, бо це гра бавиться вами! Спробуйте знайти й інші такі приклади – навколо їх насправді легіон!

Нашим найстрашнішим ворогом є той, кого ми не-дооцінюємо, тобто неусвідомлена звичка, до якої ми ставимося, наче до якої-небудь малозначимої дріб-ниці. Бо коли ми визнаємо свою проблему, то отри-муємо шанс її подолати, а доки заперечуємо, то лише

погіршуємо ситуацію. Немає більшого раба, аніж той, хто вихваляє свої кайдани, – писав Ґете. Так само і найбільш залежною є та людина, яка такою себе не вважає. Той, хто працює з алко- і наркозалежними, знає, що заперечення – це вірна ознака вкоріненої залежності і доки людина не почне визнавати свою проблему, до того часу вона не почне змінюватися.

Наші неочевидні залежностіЛюди недооцінюють рівень власної залежності. Звіс-но, це дуже неприємно визнавати, що ти більше не володієш ситуацією, а що ситуація почала володіти тобою, однак це той перший крок, який необхідно зробити на шляху до знеузалежнення. А ще більше люди недооцінюють власні дрібні звички і, не сприй-маючи їх як залежності, втрачають можливість змі-нювати щось у своєму житті.

З найдрібніших неусвідомлених дій беруться великі залежності. Ви думаєте, що паління чи пристрасть до алкоголю – це серйозна залеж-ність, а гортання сторінок у Інтернеті, листу-вання у Фейсбуці, прослуховування музики чи під’їдання солодкого – дрібниці? Ви помиляє-тесь, у них однакове коріння – неусвідомлена дія і втеча від себе! І саме те, що ми недооціни-ли на якомусь початковому етапі, переросло у великі проблеми!

Все як у «Маленькому принці»: коли на грядці з’являється невеликий паросток, важко визначити, чи це троянда, чи баобаб, але якщо дати баобабу хоч трохи вирости, його буде дуже важко викорінити, а окрім того, він знищить вам усі троянди.Відмовитися від першої цигарки завжди легше, аніж від другої, від першого тістечка легше, аніж від на-

РоманКушнір

13Запитання номера

Це Ви живете життя чи життя живе Вас?

Якщо людина не може відірватися від

комп’ютерної забавки, від роботи чи від їжі,

то це вона живе своє життя чи насправді життя

проживає її? Хто у Вашій діяльності суб’єкт,

а хто об’єкт? Коли ми щось «не можемо», хіба

ми тоді не є залежними? Чи можете Ви відмови-

тися від усього? А те, від чого відмовитеся,

не готові прийняти як власну залежність? Чи

можете Ви будь-яку справу розпочати будь-коли

і завершити хоч негайно?

07/08 │ 2015 │ #04(08)


То що і де мотивує людину? Факторів є чимало, але ми сконцентруємося на основних:1. Намагання все зробити ідеально (а ще й з пер-шого разу). Зазвичай усе закінчується тим, що людина нічого не робить: бажання написати шедевр закінчується поглядом у порожні білі сторінки, страх помилки залишає нас бездіяльними. Що робити? Не бійтесь помилитися, ви все одно виконаєте завдання на своєму середньостатистичному рівні. Тож, з одно-го боку, варто робити все, щоб вдалося якнайкраще і старатися з усіх сил, а, з іншого боку, будьте спокій-ні – ви все зробите так добре, як тільки зможете.2. Надто велике бажання щось зробити. Людина стає засліпленою своїм бажанням і втрачає здатність не те що реалістично оцінювати ситуацію, а взагалі діяти. Мотивація працює, наче цукор у організмі: коли його забагато, то людина припиняє хотіти щось

ЩОРОБИТИ,

КОЛИНА ВАС

НАПАДАЄДЕПРЕСІЯ?

Загалом не існує поняття депресії – бо це не що інше, як неправильне ставлення до себе, хибна оцінка навколишнього, відсутність або слабкість цілей. Однак в умовах життя, до яких людина ще не всти-гла пристосувати свою «тваринну» природу, наприклад у мегаполісах, вона сильніше підвладна таким поняттям, як стрес, лінування, і, як наслідок, тому, що ми називаємо депресією, небажанням робити що-небудь. Аби ще раз проілюструвати неприродність такого стану, наведу як приклад принцип біхевіоризму в тварин: the healthy animal is up and doing – здорова тварина активна і діє. А якщо «тварина» лежить на дивані, сидить у пабі, дивиться телевізор, безцільно серфить по просто-рах Інтернету чи в інший спосіб бездумно вбиває час, то вона просто не здорова. Усвідомлення тако-го факту зазвичай підштовхує до дій, принаймні сприяє правильним думкам.

робити. В пікових станах, у тому числі радості, люди-на найбільш ласа до спокуси і їй, наче 92-ому елек-трону в урані, найлегше злетіти з орбіти.3. Надумана конкуренція. Бажання бути кращим від когось, а не від себе лише на перший погляд дає якісь переваги, втім, якщо розібратися предметно, – це лише намагання заповнити внутрішню пустку псевдодіями. Бореться з іншим той, хто не відчуває себе достатньо сильним, щоб оволодіти собою. Воює з вітряками – тільки щоб не зупинитись і не побачи-тись із собою справжнім.4. Викривлена самооцінка. Зверхнє ставлення до інших чи, навпаки, переляк при спілкуванні, вразли-вість чи надмірна черствість, побутова манія величі чи страх помилитися –це не що інше, як вірні озна-ки власної викривленої самооцінки. Спробуйте за 5 хвилин написати свої позитивні риси. Скільки їх ви-

Роман Кушнір

07/08 │ 2015 │ #04(08)

18 Мистецтво спілкування

Е Н Е Р Г Е Т И К АСЛОВА

Деструктивні слова, або слова-вбивціФрази «нічого собі», «збожеволіти можна», «очі б мої б цього не бачили» та безліч інших ми кидаємо на кожному кроці. А потім дивуємося, що попри всі ста-рання щось може «не клеїтися», а деякі люди чомусь припиняють спілкування. Вся справа у тих словах, які ми вживаємо. Адже вони слугують основою нашо-го життя, своєрідним проектом майбутнього.А тому важливо пам’ятати про ті слова та фрази, що можуть нам нашкодити. Найбільш яскраві з них – це «У мене не вийде», «Я не гідний», «Я не хочу», «Не-можливо». Похідними від «У мене не вийде» є:• не можу,• не вмію,• не впевнений (не впевнена),

«Ти знаходишся там, де твої думки. Переконайся, що твої думки там,

де ти хочеш бути» Омар Хайям

Юлія Короцінська

Пам’ятаєте анекдот про чоловіка, який спіймав зо-лоту жабу? – Виконуй три бажання, тоді відпущу. – Ти що, чоловіче, здурів, я ж не золота рибка. – Ну, тоді хоча б одне. – Ну, гаразд, загадуй. Думав мужик, думав ... – Хочу, щоб у мене Все було! – Добре. У тебе все вже БУЛО! ...

07/08 │ 2015 │ #04(08)

22 Мистецтво спілкування

ВІДМІННОСТІ У ЗДІБНОСТЯХ

ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК

Хлопчики та дівчатка: чому вони такі різні?Природа зробила нас, чоловіків та жінок, різними. І на це, очевидно, є причина. Щоб визначити цю причину, спочатку розглянемо, як же розвиваються маленькі хлопчики та дівчатка. Вивчення поведін-ки дітей раннього віку дозволяє зробити одно-значний висновок: хлопчики люблять речі, ді-вчатка – людей. Дівчатка у віці 12 тижнів можуть відрізнити свою родину від незнайомих людей, а хлопчики, які цього зробити не здатні, швидше зна-йдуть загублену іграшку. Хлопчики розвиваються як фізично, так і психо-логічно трохи повільніше. Відомо, що говорити вони починають у середньому на 2-4 місяці пізніше за дівчаток, пізніше в них виробляються й багато понять, пов’язаних із взаєминами між людьми; до початку навчання в школі вони, як правило, приходять менш підготовленими, ніж дівчатка.

Чоловіки й жінки відрізняються одне від одного. Вони не гірші, не кращі один від одного – вони

різні. Практично єдине, що в них є спільного, – вони особини одного виду.

Вони живуть у різних світах, для них пріори-тетні різні цінності, діють вони, виходячи з

різних життєвих правил.А. Піз

Юлія Короцінська

07/08 │ 2015 │ #04(08)

26 Геніальність

Павутина невдоволення: ознаки й причиниНебезпека незадоволення полягає саме у тому, що це проблема психологічна, і найчастіше людині дуже важко самостійно виплутатися з такого стану. На-слідками нещастя є неспокійний сон, поганий апетит, низька самооцінка. Лю-дина необґрунтовано дратується, ображається на дрібниці, її мучать постійні розчарування та комплекси. Крім того, постійне невдоволення, пригніченість, депресійні настрої є причинами багатьох хвороб. Ви ж чули вислів: «Усі хво-роби від нервів»? А ще важливо пам’ятати, що нещасливі люди небезпечні для соціуму, адже породжують насилля та конфлікти!Незважаючи на це, ми часто намагаємося не звертати уваги на свій пригні-чений настрій, не помічаємо його у щоденній метушні. А в той час душевний біль поступово збільшується, незадоволення прогресує, наростає, проникаючи павутиною в усі сфери життя… Отже, що породжує невдоволення? Невдала кар’єра, нещасливе кохання, комп-лекси з приводу зовнішності, конфлікти з друзями чи колективом, низькоопла-чувана робота… Ці життєві випробування, проблеми можуть спіткати кожно-го. Але слід розуміти, що психологічний дискомфорт – збій, а не норма!Тому необхідно вчасно аналізувати та вирішувати питання, які вас турбують, тоді ви зможете призупинити руйнування свого життя.

Проте, якщо ви нічого не змінюєте, то вас сміливо можна назвати злочинцем. Адже ви скоюєте жахливий злочин проти себе – не дозволяєте собі бути щасливим! А наше життя надто коротке, щоб прожити його з кислою міною…

Часто люди переконують себе, що джерелом їхнього незадоволення є матері-альна скрута. Проте задумайтеся, чи немає у вас знайомого (родича, сусіда), в якого є і квартира, і автомобіль, і успішна кар’єра? Здавалося б, що ще йому потрібно для щастя? Проте деколи і у таких людей радісна усмішка на обличчі з’являється рідко, а пригнічений настрій псує стосунки з близькими. Що ж від-бувається? Матеріальний достаток таки не гарантує людині щастя та душевно-го спокою? Для пояснення цього явища можна описати соціологічне поняття «парадоксу Істерліна»: рівень задоволення життям зростає разом зі збільшенням матері-альних ресурсів лише у бідних. Коли ж матеріальна забезпеченість досягає до-статнього стабільного рівня, то вже подальше зростання доходів не має впливу

Соломія Чир

НЕВДОВОЛЕННЯЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ СЕБЕРозвиток медицини, новинки техніки й стрімкий злет науки – безсумнівно, все це робить людське життя легшим та комфортнішим. Проте хіба наше щастя залежить тільки від зовнішніх факторів? Насправді нещасливих людей більше, ніж тих, що страждають від хвороб, бідності та голоду! А незадоволення собою – сьогодні одна з найактуальніших психологічних проблем… Чому невдоволення є таким небезпечним для кожного з нас і як його перемогти?

29


Геніальність

ДІВЧИНА, ЯКА ВАС ЗАПАМ’ЯТАЄЯнджа Алнансуг мало не встановила світовий рекорд із запам’ятовування

людей. Для цього їй не вистачило на Чемпіонаті світу лише двох імен. 185 балів, набраних у дисципліні «Імена та обличчя», означають: за 15 хвилин Янджа

здатна запам’ятати та потім згадати імена 185 людей! Неймовірна кількість того, що вдалося зробити зі своєю пам’яттю двадцятиоднорічній дівчині

зі Швеції, показує: вже за рік-другий чемпіоном світу може стати представниця прекрасної половини людства.

– Янджа, зараз ти є людиною, яка найшвидше та найкраще запам’ятовує імена та обличчя. Чи це є твоя улюблена справа – запам’ятовувати інших?

– Може здаватися, що це так і є, але більше подобається запам’ятовувати довгий та хаотичний набір із нулів та одиниць. Хоча з результату видно: мені краще вдається

залишати у пам’яті саме імена та обличчя.

Скільки взагалі треба тренуватися, щоб дійти до подібних результатів?–Був час, коли на тренування пам’яті я витрачала по три години кожного дня.

Після змагання, звичайно ж, я стільки не займаюся. Хоча я весь час вдосконалюю свої навики в іноземних мовах, а це означає: моя пам’ять працює багато.

– Якщо ж повернутися до запам’ятовування людей, то що є найскладнішим, а що найпростішим у цій справі?

–Найважчим у запам’ятовуванні людини є те, що деякі можуть виглядати сердитими або нещасливими. Щасливих, веселих і дивакуватих людей я запам’ятовую значно краще. Імена тих, які виглядають незадоволеними, чомусь можу забути. І це не лише у межах змагань, бо у житті я також набагато краще за інших запам’ятовую людей, які мене роблять щасливою.

– Якими можуть бути рекомендації від тебе для тих, хто хоче навчитися запам’ятовувати імена?

–Рекомендації прості. Коли знайомишся з кимось новим, то варто цю людину слухати – насправді слухати, а не просто робити вигляд. Потрібно думати про неї під час бесіди

і у спілкуванні бачити, ким вона є насправді, тоді буде простіше згадати ім’я в майбутньому. Якщо вам важко запам’ятовувати імена, то необхідно до кожного імені «прив’язати» якийсь

конкретний образ.Постійно налагоджуйте міцні дружні стосунки. Дружба розвиває вашу пам’ять не лише по відношенню до тих, із ким дружите. Завдяки великій кількості хороших друзів ви завжди

гарантовано зможете запам’ятати багатьох нових людей. Тут треба сказати, що таку ж роль відіграють і добрі сімейні стосунки. І читання багатьох книг також викликає відчуття, що

хтось є у цьому світі саме для тебе.Ще одне: будьте добрими з людьми. Отримуйте задоволення від проговорювання

незнайомого імені. Якщо я знайомлюся з людиною, чиє ім’я чую вперше, то про себе насолоджуюся ним. І коли в житті зустрінеться ще хтось із таким самим іменем, я однозначно згадую, наскільки було приємно спілкуватися з його тезкою.

Дівчина, яка вас запам’ятає

ГордійОстапович

07/08 │ 2015 │ #04(08)

30 Експеримент

ХУТІР,

що змінює Україну

Наталія Кузьма

Про красиву оселю у казковому місці мріє кожен, втім, більшість переконана, що це задоволення доступне лише олігархам. Сім’я Кантерів не лише довела зворотне, а й створила унікальний для України досвід – культурно-мистецький хутір «Обирок». І поки державні мужі сподіваються або роблять вигляд, що хочуть відродити село постановами, то творчі люди на практиці вже це роблять. І не намагаються відновити старе, а побачили у селі новий зміст.За вісім років існування хутір Обирок набув неабиякої популярності, його відвідало вже кілька тисяч гостей із більш як 25 країн

світу; на його фестивалі приїжджають міністри та знаменитості, а люди з радістю готові працювати тут волонтерами, лише би знаходитись у цьому просторі. Проект – свіжий ковток повітря для місцевих жителів, каталізатор розвитку сусідніх сіл, екотуризму, є натхненням для нових проектів, які розвивають Україну та об’єднують однодумців, а засновник хутора Леонід Кантер впевнений, що за такими хуторами майбутнє не лише України, а й світу. Він, об’їздивши майже весь світ, стверджує: подібні хутори – екотренд планети.

31


Експеримент

Хутір, що змінює Україну

Знайти своє місцеДіану та Леоніда Кантера – режисерів та мандрів-ників – переїхати жити у село надихнула поїздка у Норвегію. Там їх захопила звичка людей весь віль-ний час проводити на природі, зелених оаз у країні чимало. Повернувшись до загазованого Києва, роз-почали пошук свого зеленого острівця. Обрали для пошуків Чернігівщину, звідкіля родина Леоніда. Діа-на розповідає, що шукали закинутий хутір. Шукали ті місцини, які на карті позначені найдрібнішими лініями або й узагалі не позначені. Пошуки зайняли кілька місяців. Та й не усі місцеві були готові до но-вих сусідів. Боялися, що то якісь сектанти. Не хотіли ніяких переваг нового життя, обіцяних шукачами, лиш би спокійно дали старість дожити. Та все ж доля привела Кантерів в Обирок – високі сосни, лелеки над головою, чисте Полковниче озеро з підземними джерелами, стрімка річка Сейм, ще й рівнесенька асфальтована дорога – неподалік монастир, до якого, подейкують, сам Азаров любив їздити, тому й так по-щастило закинутій місцині з дорогою.

Обирок складається з трьох маленьких хуторів: Каціри, Прохори і Королі, розташованих в 500 м один від одного. Діяльність Обирка спрямова-на на мистецькі заходи та залучення якомога більше людей до прекрасного творчого життя на природі. Нині там проживає близько 30 сімей. Зазвичай це люди творчих професій, фрілансери.

Діана радить усім, хто хоче повторити їх досвід: якщо знайшли хутір своєї мрії, купуйте одразу кілька хат разом зі своїми друзями. Згодом, коли місцеві бачать інтерес, ціни зростають. Кантери вибрали хатку, віднайшли власників, за-платили 500 грн. Втім, бабуся не пустила їх на зиму, пояснила – уже зайшов холод. І жодні розумні аргументи не допомогли. Поступово хатку підре-монтували, відновили піч, зробили баню, провели електроенергію, але сучасні вигоди – ванну, душ, гарячу воду – не облаштовували. В Обирку туалет на дворі та вода у криниці. Є, щоправда, проста пральна машина і, звичайно, доступ до Інтернету. Навчилися топити піч, діставати воду з криниці журавлем, об-робляти город.

Діана пояснює: жити у селі не було надзадачею. «Ми б довго тут і не витримали, саджаючи городи, тому що цього не вміємо робити. У нас була інша мета – жити з друзями і робити те, що добре вміємо: фести-

валі, концерти». Отож, нові хуторяни наголошують: Обирок – це не екопоселення, а саме культурно-мис-тецький хутір. Кожен на Обирку має свої релігійні, політичні погляди. Тут не тікають від цивілізації, просто кожен створює той світ простих речей, які вважає найпотрібнішими.

Цінності Обирка – любов до природи – тут не смі-тять, не нищать; відмовилися від того, що псує людину, – не палять, не вживають алкоголь, чи, боронь Боже, наркотики; пропагують свободу особистості, творчий спосіб життя, свідоме спо-живання. Свободу вбачають у самодисципліні та самоуправлінні. Кажуть: жити на хуторі дуже типово для українців, які історично не мали вер-тикальної влади.

Модне селоНевдовзі сарай біля хати перетворився на Кіносарай, а прямо посеред поля з’явилася сцена. У Кіносараї з показом фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь» приїжджала вся знімальна група на чолі з режисером Михайлом Іллєнком. На сцені та і просто в Обирку виступали, проводили зустрічі та надихались Едуард Приступа, Мирослав Кувалдін, Любко Дереш, Катери-на Єгорушкіна, Ярослав Джусь, гурти «Перкалаба», «Фолькнери». Люди відчувають: в Обирку робиться щось важливе, і вмовляти нікого довго не треба. Ми-хайло Іллєнко ночував на печі й тішився, що тут від-роджують мистецтво виживати.

Однією з умов проживання в Обирку є проведення не менш як трьох фестивалів у рік. Отож, цілий рік у мистецькому хуторі

Обирок – насичена культурна програма: традиційними вже є міжнародний фестиваль колядок взимку, посівна весною, жнива влітку. Забутий раніше Обирок тепер клекоче життям – по сільських дорогах ходять цирка-

Хата мазанка була у порівняно непоганому стані, у ній збереглося чи-мало речей попередніх хазяїв, до прикладу стопка старих газет. Та вже скоро Кантери наповнили житло своїм творчим та енергійним духом.

07/08 │ 2015 │ #04(08)

34 Діти

Напевно, у кожного з нас є свій список старих добрих сімейних фільмів із глибоким смислом, які можна з насолодою переглядати й через де-сятки років. До таких блискучих кіношедеврів належить фантастична американська комедія 1993 року «День бабака». Творці фільму зупи-няють увагу глядача на цікавій особливості життя. Людина часто застрягає у певному стані своєї свідомості, ніби постійно переживаючи один і той самий день, із одними й тими ж поді-ями та емоціями. Головний герой фільму – само-впевнений егоїст Філ (Білл Мюррей) потрапляє в якусь фантастичну петлю часу, де він кожного наступного дня прокидається 2 лютого о 6:00 у готелі міста Панксатон знову й знову. Перед Філом постає складний вибір: сприймати це як кару небесну або використати це для пере-мін всередині себе. Зрештою протягом фільму глядачі спостерігають за поступовим чудесним преображенням «сухої» самозосередженої осо-би в доброзичливого турботливого чоловіка, котрого люблять і поважають жителі цього містечка.

ВИХОВАННЯ З ПОСМІШКОЮ,або як пережити «день бабака» у стосунках із дитиною

Герой Білла Мюррея виявляє можливість особистісної еволюції та трансформації, просто змінивши акценти сприйняття, перемістивши фокус уваги з себе на іншого. Сюжет та ідеї фільму є дуже актуальними сьогодні. Да-вайте спробуємо поглянути на наше повсякденне життя, стосунки в сім’ї, взаємини з нашими дітьми через призму смислів, продемонстрованих у картині «День бабака». Гадаю, вам неодноразово здавалося, що ви проживаєте з дитиною однаковий сценарій, де все розписано по ролях, все має своє місце і свій час; відхилення від норми, тради-ції лякає, а тому, як правило, стає неприйнятним. Втім, ви помічаєте, що плоди, отримані від дітей, аж ніяк не прямо залежні від ваших високих очікувань щодо них. Чомусь те море невтомної праці, що вкладається в малюка протягом тривалого часу, розбивається об скелі внутрішнього від-чуження, недовіри та взаємного неприйняття. «Невдячні діти, – скажете ви, – зіпсуте суспільство, втрата духовних авторитетів…?» Пропоную розібратися з цим без пошуку винних та синдрому жертви обставин.

Розглянемо цікаве й дуже показове явище т. зв. «пси-хологічної глухоти». Воно ілюструє ситуацію непо-розуміння в сім’ї, коли батьки й діти починають спіл-куватися ніби різними мовами. «Ну скільки можна тобі повторювати! Я тобі вже сто разів про це казала, ти що навмисно мене не чуєш?!..» – кричить обурена мама, впевнена, що її дитина має якісь серйозні вади сприйняття. Адже, справді, говорила, повторювала, кричала. Як правило, у процесі такого діалогу батьки займають позицію господарів життя, моралізаторів, вони підвищують голос, читають нотації або «ще краще» для підсилення аргументів використовують фізичну силу.

Емоційно тонша й слабша, ніж дорослий, дитина ніби німіє, внутрішньо закривається, припиняє чути своїх

Роман Касіян

Оскільки фільм справді вдалий із усіх точок зору, він не може залиши-ти байдужим до головної теми, яку так майстерно та іронічно обігрують творці картини. Без сумніву, одним із завдань кінострічки було показати можливість прокидання людини зі сну свідомості, продемонструвати її перехід в активну фазу – життя «тут і зараз», коли вона включена у тепе-рішній момент, діє в ньому.

07/08 │ 2015 │ #04(08)

40 Діти

«Ідеальні батьки» – це ті, що враховують вікові осо-бливості та зміни дитини, ростуть разом із нею. Адже на кожному віковому етапі постають різні завдання, вирішити які необхідно допомогти.До прикладу, діти дошкільного та молодшого шкільного віку мають наступні особливості. Цей вік вважається одночасно і часом високих досяг-нень малюка, і складним періодом норовливої не-слухняності, пов’язаної з пошуком самостійності й свого місця у цьому величезному, дивному та цікавому світі. Батьки повинні підтримувати таке

ІДЕАЛЬНІ БАТЬКИ Я к ни м и с т а т и ?

прагнення до самореалізації, намагатися менше робити за дитину, вважаючи її маленькою, під-тримувати її пізнавальні інтереси. Якщо цього не буде, то дитина залишиться такою ж безпомічною та невпевненою. Надалі викорінити ці риси буде складно. Все більш важливим для загального роз-витку малюка стає не тільки те, яких реальних успіхів він досяг, але і як він користується цими досягненнями при вирішенні нагальних проблем і розумових завдань. Дитина живе напруженим та насиченим життям.

ЯрославДраб

Ця тема зачіпає всіх і кожного: багато людей є батьками та всі – чиїсь діти. Коли діти маленькі, батьки для них – верх досконалості, вони приймають їх ідеали та цінності, норми моралі та поведінки. З віком відбувається зміна значущих осіб, перебудова взаємин із дорослими. Тому, чим доросліша дитина, тим критичніше її ставлення до батьків. Але ж багатьом хочеться бути хорошими батьками, іноді навіть «ідеальними».

07/08 │ 2015 │ #04(08)

44 Зоопсихологія

Муха – комаха, з якою ми проживаємо та ділимо свій простір. Така розповсюджена істота стала основою для багатьох експериментів, що перетворилися на відкриття для науковців. Жоден живий організм на нашій планеті не досліджений так детально, як муха-дрозофіла. Ймовірно, завдяки цьому крихітному створінню можна проникнути у глибинні таємниці людства?

Американські вчені виявили «ген людської мови» у мух, мутація котрого призводить до серйозних роз-ладів мови у людей. Науковці вирішили провести експеримент, а саме: відключити аналог FOXP2 (ген мови) у комах. Мета дослідження – зрозуміти, які порушення у розвитку комах відбуватимуться, коли муха буде позбавлена цього гену. Експеримент над мухами-дрозофілами показав, що FOXP2 управляє

Тетяна Федчук

Експерименти над мухами

комунікацією: здатністю змінювати власну поведінку під впливом зовнішніх стимулів. Дослідження пред-ставлено в журналі «PLoS ONE». Вчені «відключили» даний ген у мух-дрозофіл і помістили комах у спеці-альний контейнер: в одній його половині включають неприємне для мух інфрачервоне світло.

У нормі «навчання» комах відбувається так: спо-чатку дрозофіла хаотично літає, досліджуючи на-вколишнє середовище. Потім механізм зворот-ного зв’язку (неприємні відчуття від поворотів направо) змінює поведінку особини, і її польоти поступово обмежуються лівою частиною камери. Цей досвід залишається в пам’яті: навіть після відключення інфрачервоного випромінювання мухи не залітають на праву половину.

Мухи-мутанти ж довше продовжували залітати у «не-безпечну» частину камери, а після відключення світ-ла швидко стали туди повертатися (тобто відповідна звичка майже не закріпилася в них у пам’яті). До

45


Зоопсихологія

Експерименти над мухами

речі, якщо висвітлити різні ділянки контейнера різ-нокольоровими лампами, то розрізнити небезпечний і безпечний простір мухам допомагають зовнішні «підказки», а не тільки реакції власного тіла. У цьому випадку дрозофіли-мутанти змогли керувати траєк-торією польоту з більшою чіткістю. Таким чином, від дефекту відключення гену постраждала здатність не досліджувати і пізнавати світ, а спілкуватися з ним, тобто змінювати свою поведінку під впливом зо-внішніх факторів. Психологи називають цей процес оперативним навчанням (або методом проб і поми-лок). У комах він працює на рівні моторно-рухових навичок. На думку науковців, результати експерименту під-тверджують гіпотезу про походження мови з нави-чок координації рухів, на основі зворотного зв’язку. Так, від дитячого лепету (безліч хаотичних звуків і неправильних слів і морфем, які ми використовуємо більш-менш випадковим чином) ми, орієнтуючись на реакцію дорослих, переходимо до правильного мовлення. Аналогічно птахи спочатку співають «під-пісні» (нестійкі й неправильні поєднання звуків), а потім вивчають справжні, гармонійні мелодії. Таким чином, «сімейство» генів FOXP може бути найдавнішою біологічною основою комунікації, яку люди поділяють навіть із безхребетними тваринами. Якщо висновки авторів статті будуть підтверджені подальшими дослідженнями, доведеться повернутися до суперечки лінгвістів 1960-х років. Правильною думкою виявиться та, яку висловив Скіннер, а не Хом-ський:мова – це поведінка, котрій навчаються шляхом проб і помилок, а не вроджена «мікросхема» у мозку.Більшість спеціалістів вважає, що абсолютна перемога над старінням має шанс відбутися завдяки розвитку двох потужних технологій: нанотехнології (у ній використовуються молекулярні роботи) та генна технологія (за допомогою якої ми зможемо ефективно і безпечно змінювати обмін речовин в організмі таким чином, що організм перестане старіти і навіть зможе омолоджуватися). На основі твердження про генну технологію у США вчені знайшли спосіб продовжити життя людини. Це сенсаційне відкриття зробили науковці Інституту здоров’я, що розташований у штаті Коннектикут. Вони провели лабораторні експерименти над мухами-дрозофілами, у результаті яких тривалість їх життя була збільшена майже у два рази. Окремі особини під час дослідження жили до 110 днів, в

той час як середньостатистична тривалість життя мухи – близько 40 днів. Такого результату вдалося досягти завдяки зміні однієї хромосоми, повідомляє Associated Press.

Ген продовження життя американські вчені на-звали «Я все ж не мертвий» («I’m not dead yet»), або скорочено Інді (Indy). Такий же ген «Я все ж не мертвий» існує і у людей, – вважає доктор Стівен Хелфанд, один із головних авторів цього дослідження. «Тепер достатньо створити лікар-ський препарат, який допоможе досягти ана-логічного результату. Ймовірно, люди зможуть жити до 150 років», – сказав науковець.

Також Хелфанд зазначив: мутація гена швидше за все обмежує поглинання калорій на клітинному рівні або тримає клітини на дієті. «Ми вважаємо, що підсумком наших досліджень може стати виробництво таблеток, які одночасно будуть продовжувати життя і регулювати вагу людини», – повідомив він. «Наші фахівці знайшли ключ для подальших досліджень. У той же час експерименти показали, що тривалість життя можна продовжувати, зберігаючи при цьому всю повноцінність існування людини», – заявив учений в інтерв’ю журналу «Science».

«Наші експерименти над мухами-дрозофілами показали, що організм комах після мутації отри-мав можливість регулювати споживання енергії, у той час як 80-90% їх побратимів у звичайному житті вже гинуть. До речі, мухи з мутованими генами прекрасно себе почувають», – зазначив Хелфанд.

Крім того, під час дослідження також з’ясувалося, що мутація ніяк не позначається на здатності мух-самок до відтворення потомства.Доведено, що коли вони мають необмежений доступ до спиртного, то можуть до нього призвичаїтись. Експеримент був дуже простий: мухам пропонували два види корму, один із яких містив у своєму складі алкоголь. Спостерігаючи, науковці помітили: біль-шість мух обирає корм із вмістом алкоголю. Варто зауважити: запах останнього настільки привабливий, що мухи починали вживати той корм, який раніше до їх раціону не входив.

Американські науковці за допомогою експериментів довели: не тільки люди можуть хворіти на алкоголізм, а й мухи.

07/08 │ 2015 │ #04(08)

48 Особистість

Від релігії до наукиМайбутній мислитель Еріх Фромм (нім. Erich Fromm) з’явився на світ у німецькому Франкфурті-на-Майні 23 березня 1900 року. В єврейській сім’ї Фроммів чільне місце займала релігія, адже прадід і дідусь Ері-ха були рабинами – духовними лідерами єврейської громади.Особливий вплив на хлопця мав дядько матері – відо-мий талмудист у Познані. Юнака захопив авторитет двоюрідного дідуся, тому він хотів присвятити своє життя вивченню і проповідуванню іудаїзму, змалеч-ку досконало вивчав Тору й Талмуд. Сім’я Еріха була небагатою. Його батько відкрив не-великий магазин вина, проте до торгівлі у чоловіка не було ні таланту, ні бажання. А без сміливості, прагматизму, ризику в цьому бізнесі успіху годі й чекати. Голова сім’ї ж надавав перевагу читанню релігійних книжок, він не знав, як заробляти гроші. Але можна відзначити, що фінансова скрута сформу-вала в юного Фромма непохитну життєву позицію: матеріальний достаток – не головне у житті. А метою будь-якої праці повинно бути самовдосконалення та духовне зростання.

Соломія Чир

ЯК НАМ ЖИТИ ТА ЛЮБИТИ?Відповіді

Еріха ФроммаЯ вірю у здатність людини

до самовдосконалення, але сумніваюся, що вона зможе

досягнути своєї цілі, якщо негайно не прокинеться.

Еріх Фромм

Оскільки у сім’ї Фроммів строго дотримувалися єврей-ських традицій, то Еріх згодом згадував, що зростав він в атмосфері докапіталістичній і навіть середньо-вічній.

Проте, незважаючи на досконале релігійне вихо-вання, Фромм невдовзі насмілився переглянути свої релігійні переконання. Психолог згадував, як вперше переступив іудейські заборони: якось в юності він піддався спокусі голоду й купив со-сиску зі свинини у вуличному кіоску. Поласував-ши, хлопець зрозумів, що нічого страшного не трапилося, його життя триває!

Тож перспективи стати рабином Еріха Фромма більше не манили, його світогляд поступово змінювався, юнак зацікавився соціологією й психологією.Хлопець отримав добру початкову освіту в гімназії, змалечку вивчав англійську, французьку. Продовжив навчання у найкращих університетах Німеччини. У 22 роки Еріх Фромм під керівництвом Аль-фреда Вебера (Alfred Weber, молодший брат німецького соціолога Макса Вебера) захистив докторську дисертацію з соціології у Гейдель-берзькому університеті (нім. Ruprecht-Karls-Universität Heidelberg, найстаріший університет на території Німеччини, заснований 1386 р.). У той час для багатьох молодих науковців беззапереч-ним авторитетом був Зигмунд Фройд (нім. Sigmund

Цікаво та повчально про гуманізм, любов та «здорове суспільство» дізнаємося від одного з найвпливовіших мислителів XX століття.

49


Особистість

Як нам жити та любити?Відповіді Еріха Фромма

Freud). Зацікавився психоаналізом і Фромм. У 1925 р. він пройшов психоаналітичну підготовку в Берлін-ському інституті й розпочав практичну діяльність. Серед його пацієнтів було багато американців, що до-помогло вдосконалити англійську мову. Варто згадати і про доленосне знайомство Еріха з досвідченим німецьким психоаналітиком Фрідою Райхман (нім. Frieda Fromm-Reichmann). Об’єднані спільними інтересами, вони одразу ж знайшли спіль-ну мову, жінка навіть стала психоаналітиком Фромма. Хоч Фріда виявилася старшою за науковця на десять років, проте стосунки лікар-пацієнт невдовзі набули романтичного характеру. Вчені прожили разом усьо-го чотири роки, але навіть після розлучення Еріх та Фріда продовжували тепло спілкуватись як приятелі та колеги, а жінка так і увійшла в історію науки з прізвищем Фромм-Райхман. Фріду в житті Еріха замінила інший відомий психо-аналітик – американка Карен Хорні (Karen Horney). Їхній роман тривав десять років. На філософію Еріха Фромма мала вплив Франкфурт-ська соціологічна школа. Він починає співпрацювати з її представниками: Максом Горкгаймером (Max Horkheimer), Теодором Адорно (Theodor Adorno), Гер-бертом Маркузе (Herbert Marcuse). Фромм декілька років очолював відділ соціальної психології в Інституті соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні. Тут він 1932 р. провів перше у Європі соціологічне дослідження неусвідомлених мотивів поведінки великих соціальних груп.

Проаналізувавши 600 анкет німецьких робітни-ків, Фромм підвів невтішні підсумки: тогочасне суспільство не було готове боротися з дикта-торським режимом. Науковець передбачив, що люди, вимучені безробіттям, бідним існуванням, повірять у обіцяний Гітлером «порядок», тому приведуть фашистів до влади та… віддадуть свою свободу.

Тому жодних ілюзій щодо свого майбутнього у Ні-меччині Фромм не вибудовував і вже 1933 р. вирішив емігрувати. Переїхав Еріх спершу в Чикаго, потім у Нью-Йорк. У США виїхали й члени Франкфуртської соціологічної школи, вчені в еміграції продовжили вивчати соціально-психологічні проблеми існування людини. У 1941 р. Еріх Фромм видав у США книгу «Втеча від свободи» (Die Furcht vor der Freiheit). Ця праця під-няла Фромма на хвилю популярності в Америці. Він наважився детально проаналізувати явище авторита-ризму та відповісти на запитання: чому німці підтри-мали Гітлера? Еріх пояснив, що люди готові пожерт-

вувати свободою, лиш би не нести відповідальність за свою долю. Адже легше підкоритися партії, держа-ві… Таке явище Еріх назвав «втечею від свободи». Не дивно, що на Батьківщині цього не хотіли визнавати, вченого у Німеччині зненавиділи…Після війни багато науковців-емігрантів повернулися в Європу, проте Фромм вирішив залишитися в Америці. Франкфуртська школа була останнім острівцем, що пов’язував вченого з Німеччиною. Проте через су-перечності у поглядах із Маркузе та Адорно Фромм залишив цю школу.

Карен Хорні (Karen Horney, 1885-1952 рр.) – американський психо-аналітик й психолог, один із найяскра-віших представників неофрейдизму, вивчала вплив соціуму на формування особистості, розробила психологічну теорію особистості, підтримувала фе-міністичний рух. Вважала, що людські неврози спричиняються страхами, а постійна тривожність – ознака вну-трішніх конфліктів. У праці «Самоана-ліз» (1942 р.) опублікувала поради для тих, хто прагне самостійно вирішити свої психологічні проблеми. «Само-аналіз – це важкий, поступовий про-цес, а іноді болючий і неприємний».

Фріда Фромм-Райхман (Frieda Fromm-Reichmann, 1889-1957 рр.) – німецько-американський лікар, психоаналітик. У 1924 р. заснувала й очолила психоаналітичний санаторій у Гейдельберзі. Перша дружина Еріха Фромма. Стала відомою завдяки успішній роботі з хворими на шизофренію. Вважала, що безнадійно хворих не існує, а в основі більшості психічних хвороб – самотність. Сучасні дослідження показують, що й справді самотні люди частіше хворіють та страждають від психічних розладів.

07/08 │ 2015 │ #04(08)

54 Психодіагностика

Хімічний склад цукруЦукор – це: 1) продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цу-крових буряків, цукрової тростини та ін.; 2) назва ряду органічних сполук переважно з групи вуглево-дів. У місцях відкладання, залежно від виду рослин, у тій чи іншій кількості утворюються крохмаль, інсулін та інші форми, які називаються складними цукрами. Цукор – це побутова, загальноприйнятна назва цу-крози, що складається з певного ряду хімічних речо-вин, а саме:

Вода, % 0, 14Білки, % 0Жири, % 0Моно- та дицукриди, % 99, 8Крохмаль, інші поліцукриди, % 0Органічні кислоти, % СлідиЗола, % 0, 03

Вода – це H2O – хімічна речовина, що не має кольо-ру та смаку. В природі представлена у трьох видах: рідкому (вода у рідкому стані), твердому (уламки льоду), газоподібному (водяна пара). Користь: забезпечує людині існування.

ЦУКОР: солодка смерть?

Моноцукриди – прості вуглеводи, які не піддаються гідролізу (реакція обмінного розкладу між речови-ною й водою), не розщеплюються водою на простіші вуглеводи. Сюди належать: фруктоза (моноцукрид, що знаходиться в меді та солодких фруктових пло-дах), глюкоза (моноцукрид, який найбільше сконцен-трований у винограді, крові людей і тварин), рибоза (моноцукрид, кристалічна речовина, добре розчинна у воді, солодка на смак).Користь: покращують роботу печінки, допомагають переробляти білки та жири.Дицукриди – вуглеводи, які при нагріванні з во-дою за наявності мінеральних кислот або під дією ферментів піддаються гідролізу. Містяться у цукрі, лактозі (вуглевод, який є в молочних продуктах та молоці), мальтозі (природний дицукрид, молекули якого складаються із залишків глюкози; міститься в солоді ячменю, жита, інших зернових, а також у пилку та нектарі окремих рослин). Користь: замінник цукру.Органічні кислоти – органічні речовини з кислот-ними властивостями, які містяться в клітинному соку рослин, домінують у більшості плодових.Користь: сполучна ланка між обміном вуглеводів, жирів та білків; підтримують кислотно-лужну рівно-вагу організму; збільшують виділення жовчі; воло-

Тетяна Крисюк

Щоденно мільйони людей розпочинають свій ранок із приготування чаю або кави з додаванням цукру. Вважається: саме цей продукт заряджає наш мозок енергією на весь день, покращуючи розумову активність. Але більшість споживає цукор навіть не через його унікальні властивості, а тому, що звикли.

07/08 │ 2015 │ #04(08)


І ось коли на горизонті нашої безтурботності вима-льовується чергова задачка, ми починаємо шукати рі-шення. В школі все було просто – ви знали, що точно є правильна відповідь. І навіть, коли її не знали, то за нагоди можна було підглянути у сусіда по парті або зазирнути в кінець підручника. Коли ж у дорослому житті ми опиняємося у новій для нас ситуації, то можемо, знову ж таки, списати у сусіда. Ймовірно, хтось із близьких чи зна-йомих уже потрапляв у цю ситуацію, а отже здатен підказати, що краще робити. Можна звернутися, як і в шкільні роки, до підручни-ка, – кожного дня з’являються у світі тисячі нових книг та журналів, у яких люди діляться до-свідом.

Але є ситуації, коли списати немає у кого, – це такі уроки, які життя підготувало саме для нас.Якщо ваша ситуація дійсно унікальна, то на шляху до її вирішення ви пройдете п’ять етапів. Кожен із них має свої особливості. А тепер про все по порядку.

Перший етап – це формулювання задачі (про-блеми), яку вам необхідно вирішити. Кажуть, що у правильно сформульованому питанні приховано половину відповіді. Цим треба скористатися. У чому полягає ваша проблема, від кого вона залежить, що повинно змінитися, якщо її вирішити?

Етап другий – пошуків. Звісно, що ваша проблема вже на цьому етапі може бути вирішеною. Ймовірно, вам до рук потрапить «саме та» книга чи ви випад-

АндрійСтепура

ПРОБЛЕМ У ЖИТТІКОЖНОМУ ВИСТАЧАЄ

Джош Вайцкін, «Мистецтво вчитися»:Зосередившись на спогляданні води, спряму-вавши погляд від скель назад до моря, я рап-том зрозумів, що знаю рішення шахової задачі, над якою марудився вже кілька тижнів.

07/08 │ 2015 │ #04(08)


Заняття спортом відбирають багато часу та сили, не завжди радуючи досягненнями. Наполегливість, психічна стійкість, непереможне бажання – необхідні складові роботи в тренажерному залі. Л. Толстой говорив: «Без фізичної праці не буває здорового тіла, не буває й здорових думок у голові». Чи так це? Чи виправдовують зусилля результат?

Спорт у житті людиниБудь-яка діяльність людини передбачає рухову активність, яка включає в себе фізичний та психологічний фактори. Рух, пере-міщення у просторі, виконання механічної роботи – це фізична активність. Спілкування з людьми, вираження емоцій, праця у колективі, перебування в соціальному середовищі – психологіч-на активність.

Психологічна активність перебуває у тісному зв’язку з фі-зичною. Коли особистість знаходиться в тому чи іншому стані, її нервова система повністю задіяна – вона сприймає та аналізує реакцію організму на подразник із зовнішнього середовища. Перш ніж чинити супротив: бігти чи обороня-тися, – у мозок повинен надійти відповідний сигнал. І тіль-ки тоді, коли фізична активність отримує сигнал про загрозу небезпеки, виникає захисна реакція.

Фізична активність неможлива без задіяння м’язів, діяльність котрих завжди узгоджується з нервовими центрами. Будь-який рух виникає в центральній нервовій системі у вигляді активності певних груп нейронів. Від клітин нервовий імпульс передається м’язам по нервових стовбурах, і, як наслідок, відбувається ско-рочення. Під час виконання спортивних вправ втомлюються не м’язи, а нервові клітини, що відповідають за їх діяльність.Таким чином, психічна активність повністю контролює фізичну:

– це філософія життя!

ТетянаКрисюк

– це філософія СПОРТ

07/08 │ 2015 │ #04(08)

64 Психологія бізнесу

У чому криються причини того, що клієнти від вас ідуть? Що з цим робити? Як їх втримати?.. Читайте статтю! У ній містяться відповіді на всі запитання!

Для кожної компанії клієнти – це основа її розвитку та фінансової стабільності. Тому втрата існуючих клієнтів для багатьох є наболілою темою. Завдання абсолютної більшості компаній – знайти постійних клієнтів. Винятком можуть бути салони весільних суконь, поховальні бюро та ще деякі види бізнесу. Важко уявити: до вас приходить клієнт-дівчина і каже, що дуже любить виходити часто заміж і їй подобається ваш салон. Але для більшості бізнесів життєво необхідно будувати свій бізнес на постійних клієнтах. Це не означає, що ви знаходите собі кілька клієнтів і працюєте лише з ними. Це означає, що ви працюєте активно і регулярно з постійними клієнтами. Вони стають для вас джерелом стабільності. Але, разом з тим, ви проводите регулярну діяльність із залученням нових клієнтів, якщо хочете, аби ваш бізнес ріс і розвивався. Сьогодні ми поговоримо про основні причини, чому клієнти ідуть від вас. Мабуть, більшість стикали-ся з такими ситуаціями, коли клієнт перестає до вас заходити, телефонувати, писати. Спочатку ви думаєте, що це тимчасово, але з часом розумієте, що втратили цього клієнта.

ЧОМУКЛІЄНТИ ІДУТЬ

ВІД НАС?

Юрій Холоденко

67


Психологія бізнесу

Причина – негативна емоціяВіддаючи себе на поталу страху, боячись чогось у бізнесі, на роботі, в житті, мало хто задумується над тим, що причиною будь-якого нашого страху завжди є емоція. Причому емоція негативна. Тож свого ворога варто «знати в обличчя», тобто свій страх або страхи потрібно вміти розрізняти. Всі наші страхи поділяються на біологічні (природні) й соціальні (надумані). З природними все зрозуміло: вони закладені у нас генетично. Це, наприклад, страх смерті, страх природних явищ, громовиці, виверження вулкану, землетрусу і т. ін.

Соціальні ж завжди надумані і причина їх виникнення –наші емоцiї.

Під владою

СТРАХУ

Оксана Мокрієнко

Особливо це стосується роботи та бізнесу. Найпоширенiшим серед офісних страхів зазвичай є страх перед начальством та страх звiльнення. Власники бізнесу хвилюються через те, що не вдасться розширити справу, зрадять бізнес-партнери або ж бізнес занепаде. Кожен із нас розуміє: страх не варто пускати у життя, з ним потрібно боротися. Наприклад, страх не пройти співбесіди, не спрацюватися з новим колективом, страх невдачі у розпочатій справі, страх перед начальником, страх банкрутства тощо. Згадайте свій емоційний стан, коли ви відчували подібний соціальний страх. Так, ви були пригнічені, не усміхались і не очікували нічого доброго від життя. Навіть більше, вас кидало у холодний піт, ноги ставали ватяними, руки тремтіли, голос зривався, ви ставали безпорадні та розгублені.

71


Фінанси

1. У супермаркет ходіть лише зі списком. З на-писаним списком. Грошей беріть приблизно стіль-ки, скільки треба на покупки за даним списком. Якщо чогось не написали, то цього товару не ку-пуйте – зробите це наступного разу, коли внесете в список. Через деякий час ви станете професіона-лом у складанні списку покупок. Складання списку займає п’ять хвилин часу, а економить солідну суму в місяць.

2. Не ходіть у супермаркет за одним продуктом, наприклад за хлібом чи молоком. Як правило, коли ви йдете за одним продуктом, вам ще щось при-глянеться. Особливо, якщо ви голодні, то можете накупити всяких смаколиків, про які б навіть не подумали, не зайшовши в супермаркет. Результат: гроші потрачені.

3. Не купуйте нічого в черзі «біля каси». Там ціни завищені і непотрібні дрібнички. Також намагайтеся не купувати кожен раз пакет на продукти. Зможете зекономити 30-50 грн за місяць.

4. Носіть у гаманці стільки грошей, скільки вам потрібно максимум на кілька днів. Не робіть із гаманця банкомат. Практика показує, що з великої купки гроші тратяться швидше, ніж із маленької. Решту грошей зберігайте на депозиті або в «надій-ному місці».

5. Не беріть у супермаркетах візок, якщо без нього можна обійтися. Продуктовий візок та кошичок – прекрасні винаходи маркетологів, які змогли таким чином значно збільшити середній чек покупця. Якщо раніше більшість покупців об-межувалися продуктами, які поміщалися в руках, то тепер можна набирати стільки, скільки хочеш. Голо-вне, щоб вистачило грошей.

ВАШІ ФІНАНСИ ТА ПОКУПКИ11 рекомендацій, як вберегтися від непотрібних покупокКожен із нас робить покупки. Торгівля стала чи не найпередовішою галуззю економіки. На кожному кроці нам намагаються щось порекомендувати, показати, презентувати, по-радити та врешті-решт продати. І все з однією метою – залізти до нас у кишеню і витягти звідти якомога більше українських тризубців. Робиться це здебільшого двома шляхами: за допомогою реклами та безпосередньо про-давців. Реклама постійно стає агресивнішою, продавці – професійнішими. В результаті досить часто ми купуємо те, що нам хочеться в теперішній момент, замість того, що нам дійсно потрібне. Як в анекдоті: йшла на базар за взуттям, сподобалась блузка, а купила штани. J

6. Не розраховуйтеся платіжними картками (а тим більше кредиткою). За дослідженнями, з картки люди-на витрачає на 25% більше, ніж готівкою (з грошима в руці розлучатися важче).

7. Купуйте товари «не в сезон». Тоді вони набагато дешевші. Складайте список необхідних речей заздале-гідь, аби знати, що потрібно буде купити.

8. Продукти купуйте гуртом (наприклад, мішок цукру на відсотків двадцять дешевше, ніж вроздріб у розрахунку на кілограм). Це стосується всіх круп і продуктів довгострокового зберігання.

Акції, бонуси, розпродажі, ліквідації товару, знижки і т.д. у більшості випадків – це маркетингові ходи для збільшення продаж, а не чудові нагоди зекономити для вас. Зрозумійте: задача будь-якого магазину – за-робити, а не подарувати вам щось собі у збиток.

9. Не робіть спонтанних покупок. Їх досить легко ви-рахувати: якщо ви хочете щось купити, але вчора про це навіть і не думали, – це спонтанна покупка. Перед кож-ною великою покупкою дайте собі час подумати. Чим дорожча річ, тим більше часу відводьте на такі роздуми. Як каже відома приказка: «Ранок вечора мудріший».

10. Не купуйте нашвидкуруч. Куплене в спішці, в па-ніці рідко виявляється вдалим. Не купуйте речі не сво-го розміру, незручні, не вашого стилю. Не поповнюйте гардероб речами, які ви потім носити не будете.

11. Не дозволяйте продавцям-консультантам ро-бити вибір щодо покупки за вас. Пам’ятайте: задача продавця – продати. Це його робота. Професіонал-продавець швидко виявляє слабкі місця покупця і, як і реклама, тисне на емоції. Обдумування в момент спілкування з продавцями збереже вам не одну тисячу гривень.

Тарас Радзивіл

07/08 │ 2015 │ #04(08)


У вас немає необхідності курити!Палінням ви караєте самого себе. А. Карр

Куріння сьогодні належить до тих соціальних лих, із якими ми вже змирилися і на які звикли не звертати увагу. Звісно, поряд із алкоголізмом, наркоманією чи токсикоманією паління цигарок багатьом видається лише безневинною заба-вою. Проте, якщо оцінити шкоду, яку завдає куріння суспільству, воно впевнено займе перше місце серед своїх грізних конкурентів. Для прикладу, в Україні: вживають наркотики – 3,5 % дорослого населення (понад 1 млн. осіб); зловжи-вають алкоголем – 16 % (або 4,5 млн. осіб); у той час як курять – 42 % (або 15,5 млн. осіб). Серед тих, хто палить, 70 % становлять чоловіки та 30 % – жінки. Кожна третя жінка репродуктивного віку курить, а серед чоловіків у віці 20-29 років цей показник сягає 60 % у містах та 70 % у сільській місцевості. Рівень

Юрій Вінтюк

ЦИГАРКА ЯК ІНДИКАТОРНЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ(відверто про куріння)

поширеності паління серед населення продовжує зростати, особливо серед молоді: щороку до куріння долучаються 500 тис. осіб. Чи дійсно куріння – лише безневинна забавка, чи завдає воно шкоди як кожному окремому курцю, так і суспільству загалом?Щорічно тютюнопаління в Україні спричиняє смерть від хвороб більше ніж 120 тис. осіб, або 22 % випадків смертей серед працездатних чолові-ків. Крім того, куріння завдає значних економічних збитків, призводячи до зниження працездатності, збільшення випадків пожеж, підвищення витрат на охорону здоров’я тощо. За підрахунками Світового банку, еко-номічні збитки в Україні від тютюну кожного року становлять близько 10,7 млрд. грн. (для порівняння: щорічний бюджет сектора охорони здоров’я складає близько 5,3 млрд. грн.); це при тому, що загальна сума відрахувань підприємств тютюнової галузі до бюджету кожного року становить тільки близько 1,3 млрд. грн.Переважно ми не задумуємося над таким, але невблаганна статистика свідчить: щороку куріння вбиває більше людей, ніж алкоголь, наркоти-

79


радить

Створюй! Дій! Досягай! 300 000 кроків до успіху. Роман Кушнір. Вийде у липні 2015 р.Ціла трилогія «Створюй!», «Дій!» і «Досягай!» у одній книзі написана для справжніх гурманів тайм-менеджменту – людей, які цінують свій час, дбають про те, щоб ставати дедалі ефективнішими і кращи-ми, хочуть вміти встигати і досягати більшого, пришвидшуючись щодня. Якщо ви хочете знати про тайм-менеджмент і особисту ефективність усе і навіть трохи більше, при цьому пізнати це в захоплюючому викладі з сумішшю цікавих бувальщин, дотепних притч і жартів, розроблених автором класифікацій, унікальних порівнянь, які збагачують уяву і дають поживу для роз-думів, то ця книга саме для вас.Швидше за книга колись стане класичною і обов’язковою до прочитання усім, хто має амбіції змінити своє життя і світ навколо на краще. Це про вас?

Тільки для жінок. Що Вам необхідно знати про внутрішній світ чоловіків. Шонті Фель-дан. Брайт Букс, 2008 р. – 157 с.Правда про те, що коїться в душі вашого чоловіка, яку він дуже хоче вам відкрити. Чи ніяковієте ви від слів або вчинків вашого чоловіка? Як часто ви запитували себе: «Що там у нього всередині?». Хочете дізнатися правду про його потаємні бажання та страхи, про внутрішню боротьбу, яка відбувається в його душі? Шонті Фельдан запрошує жінок здійснити подорож у внутрішній світ чоловіка. Цю подорож здійснила вона сама, коли під час роботи над одним зі своїх романів зрозуміла, що майже нічого не знає про чоловіків. Намагаючись розкрити для себе таємниці чоловічої душі, вона організувала соціологічне опитування, результати якого привели її до чудових відкриттів. Ці відкриття не лише допоможуть вам краще зрозуміти свого обранця, але й навчать підтримувати та любити його так, як це потрібно йому. Читаючи цю книгу, ви дізнаєтесь, як любити свого чоловіка таким, який він є, а не таким, яким ви його собі уявляєте.

Можливо, Ви ще не бачили:Сім (Seven) 1995 р., СШАЛітній детектив Вільям Сомерсет через 7 днів йде на пенсію, чекає, рахує дні, коли нарешті його залишать у спокої, він поїде далеко з міста і тоді-то й настане тиша і відпочинок в його житті. Але ці дні його ой, як сильно змінюють ... Для початку на нього «звалюється» молодий, енергійний і гострий на язик, напарник Девід Міллз. А потім їм разом належить розкрити 7 жорстоких, витончених, звірячих, жахливих вбивств, скоєних однією людиною...

Вигнанець (Cast Away) 2000 р., СШАСпівробітник служби доставки «Федерал Експрес» на ім’я Чак Нолан. Головний герой був скрупульозним практиком і невиправним педантом. У його графіку зовсім не було часу на особисте життя і кохану жінку. Коли він відправляється у чергове відрядження, відбувається авіакатастрофа. Чак дивом за-лишається живим і потрапляє на безлюдний острів. Довгі роки проводячи на острові, головному героєві нічого не залишалося як переосмислювати своє життя, проходити через важкі фізичні та психологічні випробування.

Крихітка на мільйон доларів (Million Dollar Baby) 2004 р., СШАФільм розповідає про трагічну долю жінки-боксера Меггі Фітцжералд, яка впевнена у тому, що стане зір-кою жіночого боксу. Їй вдалося добитися значних успіхів у цьому виді спорту завдяки своїй завзятості і волі до перемоги. У цьому і величезна заслуга похилого тренера, колишнього бійця, який отримав в особі Меггі кращого у своєму житті вихованця...

Острів проклятих (Shutter Ssland) 2010 р., СШАФільм розповідає про те, як два штатівських судових виконавця припливають на один з островів, який знаходиться в нетрях штату Массачусетс. На цьому острові знаходиться в’язниця суворого режиму для божевільних, де їм потрібно розібратися у справі по зникненню однієї з пацієнток. Сам острів, не кажучи вже про в’язницю, навіває жах. Розслідування заходить практично в глухий кут, але вже коли, здавалося, правди їм не знайти, справа повертається так, що ні один розсудливий розум не міг би собі й уявити…

80 Притча номера

БОЖЕВІЛЬНІБОЖЕВІЛЬНІ

81Притча номера

*********

Як би це сумно не звучало, але доводиться нагадувати, що всі дороги ведуть на цвинтар. Хоча згадую я це швидше в контексті закликів до радощів, а не до горя; до діяльності, а не до апатії; хоробрості, а не постійних сумнівів. Які б дії ми не робили – одна дорога, то чому б не жити повноцінно і з сенсом, цінуючи і насолоджуючись кожною миттю життя, аніж бачити саме лиш пекло на землі?

Звичайно, цю притчу можна розглядати на ще глибшому рівні: багатий іде тим самим шляхом по житті, що і бідний, який шеляга ламаного не має за душею; так само, як і весельчак іде дорогою смутку, чи той, хто на дієті, прямує дорогою ненажери. І лише та людина, яка дотримується балансу і не впадає у крайності пристрастей чи ненависті до чого-небудь, йде своїм шляхом.

Один молодий лікар приїхав за скеруванням у психіатричну лікарню. Санітар, проводячи для нього огляд хворих, серед інших завів у кімнату, в якій лежав і не ворушився один чоловік. Він сумно дивився у одну точку на стелі і було видно, що дуже тяжко журився.

– Що сталося з цим бідолахою? – запитав лікар.– Йому відмовила одна дівчина, якій він зробив

пропозицію, це звело його з розуму і ось він тут, – відповів санітар.

У наступній кімнаті вони побачили чоловіка, який не знаходив собі місця, у шаленстві кидався на стіну, комусь погрожував, шипів і плювався, зловісно хмурився і лаявся, та так, що аж було лячно на це дивитися.

– А яке горе трапилось у цього пацієнта? – поцікавився молодий ескулап.

– Він одружився на одній дівчині і за час подружнього життя з’їхав з глузду. До речі, на тій самій, про яку жалкував попередній.

Божевільні

Documents

Демоверсія журналу Експеримент №8