УДК 82(100).09(075.3)П18

Паращич В. В.П18 Зарубіжналітература.9клас:підручникдля9класуза­

гальноосвіт.навч.закл./В.В.Паращич,Г.Є.Фефілова.—Х.:Вид.група«Основа»,2017.—304c.:іл.,табл.,схеми.

ISBN978­617­00­2892­1.УДК 82(100).09(075.3)

Забажаннямучнійучителіможутьскористатисябезкоштовнимелектроннимдодатком(http://book.osnova.com.ua/tests/literature-9-2017/)дляперевірки

набутихзнань,уміньінавичок; онлайн­хрестоматієюзтекстамивсіххудожніхтворівзаПрограмоюзарубіжноїлітературидля9­гокласу.

© ПаращичВ.В.,ФефіловаГ.Є.,2016ISBN 978-617-00-2892-1 © ТОВ«Видавничагрупа“Основа”»,2017

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)

Виданодержавнимкоштом.Продажзаборонено

Експерти,якіздійснилиекспертизуданогопідручникапідчаспроведенняконкурсноговідборупідручниківдля9класузагальноосвітніхнавчальнихзакладівізробиливисновокпродоцільністьнаданняпідручникугрифа«РекомендованоМіністерствомосвітиінаукиУкраїни»:

ШтейнбукФ.М.,доктор філологічних наук, професор кафедри теорії та історії світової літератури імені В. І. Фесенко

Київського національного лінгвістичного університету;ІсаєнкоК.П.,кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології, історії культури та компаративістики Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя;

КузьмінаК.А.,доцент кафедри теорії та практики перекладу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Лук’янченкоС.Г.,методист КУ «Голопристанський районний методичний кабінет» Голопристанської районної ради Херсонської області

3

ЗмістВСТУПнЕСЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

ШЛяХДОМРІїТАУСПІХУ—чЕРЕЗПОДОРОжКРАїнОюКниГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

УМОВнІПОЗнАчЕння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

ЛІТЕРАТУРА«нАДОЛОнІ»:ЛІТЕРАТУРнІжАнРийСТиЛІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Перехідніявищавлітературі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

ПОДОРОжПЕРША.ПРОСВІТницТВОяКШЛяХДОСВІТЛА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

ІсторичніумовитапровідніідеїПросвітництва.Впливфілософіїналітературуйкультурудоби.Художнінапрями(просвітницькийкласицизм,просвітницькийреалізм,сентименталізм) . . . . . . . . . . . . 15ДжонатанСвіфт:співецьлюдининовогочасу—Просвітництва,майстералегорії . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24йоганнВольфґанґҐете—видатнийнімецькийієвропейськийпоет­просвітитель . . . . . . . . . . . . . . . . . 46йоганнКрістофФрідріхШиллер—виразникпросвітницькихідейсвободийсправедливості. . . . . . . . . . 57Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63

ПОДОРОжДРУГА.РОМАнТиЗМ—нОВАДОбАВІСТОРІїЄВРОПЕйСьКОїЛІТЕРАТУРи . . . . . . . . . . . . 67

Романтизмяклітературнийнапряміякуніверсальнийсвітогляд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67ГенріхГейне—видатнийнімецькийпоет­романтик,найбільшийлірикепохи.СпецифіканімецькогоромантизмуітворчістьГенріхаГейне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77Англійськийромантизм.ДжорджноелҐордонбайрон—видатнийанглійськийпоет­романтик,фундаторепохиновоїпоезії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114

ПОДОРОжТРЕТя.«СТОЛІТТяІСТОРІї»:ВІДРОМАнТиЗМУДОРЕАЛІЗМУ . . . . . . . . . . . . . . . 119

Взаємодіяромантизмуіреалізму. . . . . . . . . . . . . . . . . 119

4

ОлександрСергійовичПушкін—видатнийросійськийписьменник.ОсновніперіодитворчостіО.Пушкіна . . . . . 120МихайлоюрійовичЛермонтов:російськийпоет,прозаїктадраматург—«пророк»своєїепохи . . . . . . . . . . . . . . 154Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180

ПОДОРОжчЕТВЕРТА.РЕАЛІЗМ—ОСнОВнийХУДОжнІйнАПРяМУСВІТОВІйЛІТЕРАТУРІХІХСТОЛІТТя . . . . . . . . . . . 185

Оноредебальзак—найвеличнішийфранцузькийроманістпершоїполовиниXIXстоліття . . . . 191М.В.Гоголь—російськийтаукраїнськийписьменник,історик,фольклорист.Впливукраїнськоїкультуринарозвитокйоготворчості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 232

ПОДОРОжП’яТА.CВІжийПОДиХчАСУ:ДРАМАТУРГІяПОРУбІжжяXIX–XXСТОЛІТь . . . . . . . 235

«Стара»і«нова»драми.ЗмінивдраматургіїкінцяXIX—початкуXXстоліть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235ГенрікІбсен—творецьсоціально­психологічноїдрами . . . 240бернардШоу—одиніззасновників«новоїдрами»,борецьза«одухотворення»людинизасобамимистецтва . . . 251Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266

ПОДОРОжШОСТА.ЛІТЕРАТУРА—МОЛОДь—чАС . . . 270

Шолом­Алейхем—видатниймайстерсумногогумору . . . . 270ТворчістьРеяДуґласабредбері—одиніздивовижнихпроявівсучасноїамериканськоїкультури . . . 283РоманнеллГарперЛі«Вбитипересмішника»—класикаамериканськоїлітературиХХстоліття . . . . . . . . 296Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298

«СВІТчАРІВнийІбЕЗМЕжний…»:ПОГЛяДКРІЗьСТОЛІТТя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300

ДОДАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303

Словничоклітературознавчихтермінів . . . . . . . . . . . . . 303

5

Вступне словоЗарубіжналітература,мабуть,одинізнайцікавішихнавчаль­

нихпредметівушкільнійпрограмі.Пізнаннязаконівлітературинеможливе без усвідомлення того,що з часом якісь цінності мо­жутьзмінюватися,аякісь—залишатисявічними,безрозуміннятого, яким уявляли світ люди певної культурної доби. Розгорта­ючи цей підручник, ви знову, як і у восьмому класі, вирушаєтевзахопливуподорожнеосяжнимідивовижнимсвітомхудожньоїлітератури.

Світ розширить для вас свої об­рії, і цього навчального року уві­йдуть у ваше життя яскраві, не­повторні літературні герої, багатоз яких, можливо, стануть вірнимидрузями.Разом із ними ви вирішу­ватимете складніжиттєвіпроблеми,відкриватиметеновіістини.

цього навчального року на васчекають тривалі подорожі: до епохПросвітництва,Романтизму,Реаліз­мутадосучасностізїхнімивершин­нимидосягненнями.

Могутність,мудрістьікрасалітературивідкриваютьсявусьо­мубезмежжітількипередлюдиноюосвіченоюйдопитливою,томукожен із шести розділів підручника починається біографічноюдовідкою про епоху, письменника, його батьківщину, анотацієютвору,якийвививчатимете.

Системазавданьпідручникамаєтрирівні.Різноманітні рубрики — «Теорія літератури» (ТЛ), «Культу­

рологічні зв’язки» (ЕК), «Україна і світ» (УС), «Співдружністьмистецтв»(ЛК),«Літературнийринг»,«Вашакнижковаполиця»,«Онлайн­бібліотека» та інші— допоможуть вам усебічно розгля­нутипропонованілітературнітемитапроблемийпоміркуватинадними,удосконалитисвоївміннятанавички.

Упевнені,щопідручникстаневамупригодійдопоможепід­вищитирівеньключовихкомпетентностей та адекватно оцінитивласний рівень навчальних досягнень, спроектувати програмуподальшої самоосвіти, скласти список літератури для читаннявлітку.читайте!Хайнебудеувасжодногодня,коливинепро­читалибодайоднієїсторінкизновоїкниги.

бажаємовамуспіхівітількипозитивнихемоцій!

6

Шлях до мрії та успіху — через подорож Країною Книг

Сучаснийанглійськийписьменник­фантастнілҐейменустат­ті«чомунашемайбутнєзалежитьвідчитанняйуяви»розмірко­вуєпророльчитанняхудожньоїлітературидляпрогресулюдствайнаводитьразючіфакти.

Він пише, що в книгах ко­женможезнайтищось«життє­воважливедляіснуваннявцьо­мусвіті».Світовінеобов’язковобутисаметаким.Усеможезмі­нитися. Література може пока­зати людині інший світ, можеперенести її туди,девонаніко­линебула.

Людство створило себе, роз­вивалося, породило тип знань,які можна розвивати, а не по­стійно запам’ятовувати. Хтосьвирішив,щонабагатолегшеси­дітинастільці,ніжназемлі,іпридумавстілець.Комусьдовелосяпридумати спосіб розмовляти на значній відстані, не ризикуючизмокнутипіддощем.Усіречііснуютьтому,щолюдизновутазно­вущосьпридумують.

ніл Ґеймен розповідає, що йому довелося відвідати в Китаїконференцію з наукової фантастики та фентезі. Він поцікавивсявофіційногопредставникавлади,щозмінилося,аджевКитаїна­уковуфантастикутривалийчаснесхвалювали.

йому відповіли: «Китайці створювали чудові речі, якщо їмприносилисхеми.Алевонинічогонеполіпшувалийнепридуму­валисамі.Вониневинаходили.ІтомупослалиделегаціюдоСША,вApple,Microsoft,Google,тарозпиталилюдей,якіпридумувалимайбутнє,пронихсамих.Виявилося,щовсівоничиталинауковуфантастику,колибулихлопчикамийдівчатками».

Інформаціямаєціну,аправильнаінформаціябезцінна.Остан­німирокамимиперенасичилисяінформацією.

Згідно з підрахунками Еріка Шмідта з Google, тепер щодваднілюдствовиробляєстількиінформації,скількиїївиробиливідпочатку нашої цивілізації до 2003 року.нині завдання полягаєне в тому, щоб знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб

Вінсент ван Ґог. Натюрморт з французькими новелами

і трояндою

7

розшукати конкретну рослину в джунглях. нам потрібна допо­могавнавігації,щобзнайтисередцієїінформаціїте,щосправдіважливо.

Даліписьменниктвердить:«якщовинецінуєтебібліотеки,винецінуєтеінформацію,культуручимудрість.Виглушитеголосиминулогойшкодитемайбутньому».

Одного разуАльбертаЕйнштейна запитали, якможна зроби­ти дітей розумнішими. його відповідь була простою та мудрою:«якщовихочете,щобвашідітибулирозумними,читайтеїмказ­ки.якщовихочете,щобвонибулищерозумнішими,читайте їмщебільшеказок».

Усіми—дорослійдіти,письменникийчитачі—маємомрія­ти.Миповиннівигадувати.Легкоудати,щоніхтонічогонеможезмінити,щомиживемоусвіті,десуспільствовеличезне,аособи­стістьменша,ніжніщо,атомустіні,зернинканарисовомуполі.Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ зновуйзнову,особистостістворюютьмайбутнє, івонироблятьце,уяв­ляючи,щоречіможутьбутиіншими.

Миповинніробитиречіпрекрасними.неробитисвітгіршим,ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати нашіпроблеминаступнимпоколінням.Миповинніприбиратизасобоюінезалишатинашихдітейусвіті,якиймитакнерозумнозіпсува­ли,обікралитаспотворили.

ЗтакимидумкаминілаҐейменаважконепогодитися.

Національна бібліотека України для дітей. Сучасне фото

8

Умовні позначенняТЛ.Теоріялітератури

Дайтевідповідьназапитання

Проаналізуйте!

Запам’ятайте!

Усвідомте!

Створіть!

Розширюємосвітогляд

ЛК.Співдружністьмистецтв

УС.Українаісвіт

Калейдоскопцікавого

Літературнийринг

багажзнань

Вашакнижковаполиця

Онлайн­бібліотека

ЕК.Культурологічнізв’зки

Авторитетнадумкалітературознавця

9

Література «на долоні»: літературні жанри й стилі

якщо поставити запитання, які люди розумніші— давні чисучасні,—товідповідьбуде,безперечно,накористьостанніх.Алепоміркуймо: базові винаходи,починаючи від колеса, паперу,письма, математичних формулта теорем, належать саме дав­нім людям. Серед них і худож­нялітературатаподілїїнародийжанри.

Відповідно до специфікизмісту та форми худож­ні твори поділяють натри роди— епос,лірику

і драму. Теорія літературних родів і жанрів, хоча їй присвяченочималонауковихпраць,досінемаєдостатньочіткихнауковихви­значень.

незважаючи на розмитість визначень міжродових меж і наяв­ністьпроміжнихформ(ліро­епічнапоема,ліричнадрама),укожно­мутворізазвичайможнавиокремитиродовудомінанту:оповіданняпроподію(епос),суб’єктивно­емоційнеміркування(лірика),діало­гічнезображенняподій (драма).Письменник,обмірковуючизадуміпрацюючинадйоговтіленням, співвідноситьйого зпевнимжан­ром.Визначити,доякогожанруналежитьтвір,—значитьглибшейточнішезрозумітивласнетекстійогоможливийпідтекст.

Умежахкожногородурозрізняютьвидиіжанри.Видпосідаєпроміжнемісцеміжродамитажанрами,відрізняєтьсявіджанрувищимступенемхудожньогоузагальнення.Длявидухарактернівідносно стійкі, повторювані в літературномупроцесі структури,способипобудовиобразів(див. схеми на форзаці).

Термін жанр з’явився у XX ст.жанр— це підвид літерату­ри з певним спрямуванням у відборі матеріалу, який вимагаєвідповідної форми вираження, обсягу, композиції, лексико­фразеологічних засобів і метрики. жанр — форма розвитку лі­тератури, він має конкретно­історичний характер, національніособливості.

Взаємодія жанрів сприяє появі нових жанрових форм. Такз’явилисятрагікомедія,роман у новелах,роман у віршах,кіно-повість,кіноновелатощо.

10

ДоXIX ст.жанри мали чіткі відмінності. У літературі пору­біжжя XIX–XX ст. спостерігається їхнє змішування. Побутуєдумка,щовизначальнимужанріє зміст.Так,елегіязнайдавні­шихчасівбулаздебільшогосумноюпіснею.УДавнійГреціївонамала форму двовірша, який було утворено із гекзаметра й пен­таметра. Згодом елегія відмовилася від такоїформи, але сумнийзміст як основна ознака залишився. У деякихжанрах беруть доуваги композиційно­версифікаційні особливості художніх тво­рів—рубаї,танка,рондо,сонет.Окреміжанрихарактернілишедля певних національних літератур, наприклад: щедрівки тадуми— в українців, саги та едди — в ірландців і скандинавів,хоку(хайку)ітанка—уяпонців.

Категорія жанр найбільш суб’єктивна щодо психології твор­чості. Так, М. Гоголь назвав свій роман «Мертві душі» поемою,твір М. Коцюбинського «Дорогою ціною» вважають то повістю,тооповіданням,«Пампушк໥.деМопассана,зарізнимиоцінка­ми,належитьдожанруновелиабооповідання,як,власне,ітвориО.Генрі«Дариволхвів»,«Останнійлисток»таінші.

Перехідні явища в літературі

Епос (від грец. слово, розповідь)— 1. Один із трьох родівлітератури, відмінний за своїми ознаками від лірики тадрами.Основаепічноготвору—розповідьвідавтора.2.Ге­роїчнаепічнапоемадавніхчасів.

«Удобуткахепічногожанру,—пишелітературознавецьМ.Гу­ляєв,— письменник постає як аналітик, дослідник дійсності,який з’ясовує обставини, що змусили персонажів зробити ті чиіншівчинки».

Лірика—1.Одинізтрьохродівхудожньоїлітератури,уяко­мунавколишнюдійсністьзображеношляхомпереданняпочуттів,настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2.Пев­нийвіршовийтвірабосукупністьтворів.

Длялірикихарактернийліричнийгерой.Ліричний герой—об­раз,щовиникаєвуявічитачапідвраженнямвисловленихутворіпочуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язковототожнийавторові.

Драма — 1. Один із основних родів художньої літерату­ри, що зображує дійсність безпосередньо через висловлюван­ня та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичногороду,нарівнізкомедієютатрагедією.цеп’єсасоціальногочи

11

побутовогохарактерузгостримконфліктом,якийрозвиваєть­сявпостійномунапруженні.

Перехіднимиє,наприклад,ліро­епічніжанри:поема,балада,байка.

Існують жанрові різновиди творів. Так, наприклад, різновида­мироманувсучаснійлітературієбіографічний,автобіографічний,детективний,історичний,пригодницький,психологічний,науково­фантастичний, соціально­побутовий, роман­епопея, роман­щоден­ник,роман­притча,смс­роман,онлайн­повість,онлайн­казкатаін.

Для літератури, мистецтва ще характерне таке поняття, якстиль.

Стиль—сукупністьознак,якіхарактеризуютьмистецтвопев­ногочасутанапрямуабоіндивідуальнуманерухудожникастосов­ноідейногозмістуйхудожньоїформи.Поняттястилюбагатогран­не.наприклад,розглядають:

стильдоби;стильнапрямуйтечії;yстильписьменникаістильпевногоперіодуйоготворчості;yстильтворуістильйогоокремогоелемента.yСтиль письменника— ідейно­художня своєрідність його тво­

рів,зумовленаособливостямиталанту,світоглядом,життєвимдо­свідом,характером,загальноюкультурою,орієнтуваннямнапевнізразкитощо.Стильпроявляєтьсявобраннітем,персонажів,уком­понуваннітворів ірозгортанні сюжетів,урозробленніулюбленихжанровихформ, у доборі зображально­виражальних засобів,мовітощо.Французькийписьменник­модерністМ.Пруствциклірома­нів«Утраченийчас»писав:«Стильдляписьменника,таксамоякфарбадляхудожника,—цепитаннянетехніки,абачення».

Визначення індивідуального стилю письменника вимагає по­рівнянь,зіставлень,завдякиякимрозкриваютьсянауковізаконо­мірностілітературнихявищ.багатотворівмаютьспільнусюжетнуоснову,образитощо,протерізнізасобизображення.ПригадаймотворипрозакоханихВ.Шекспіра«РомеоіДжульєтта»таМ.Ко­цюбинського«Тінізабутихпредків».

1.Що таке жанр і як він пов’язаний із родовим поділом літе-ратури?

2. За якими ознаками можна впізнати рід літератури та жанр художнього твору? Наведіть приклади.

3. Які розрізняють літературні стилі та якими є їхні складники? На-ведіть конкретні приклади.

4. Як індивідуальний стиль письменника залежить від сприйняття цим письменником дійсності?

12

1. Проаналізуйте твори та уривки із творів, визначте їхні жан-рові особливості та з’ясуйте, до якої літератури вони на-лежать. Які ознаки сприятимуть такому визначенню?

2. До якого роду літератури належать художні твори, фрагменти яких наведено далі? За якими ознаками ви так вирішили?

Пан журден. я закохався в одну вельможну пані і прошувас дуже — допоможіть мені написати до неї ніжну записочку;яхочуїїкинутиційпанідоніг.<…>

Учитель філософії.<…>Вихочетенаписатидонеївіршами?Пан журден.ні,ні,навіщовіршами!Учитель ф іло соф і ї.Ага!Виволієтепрозою?Пан журден.ні,нехочуяніпрози,нівіршів.Учитель ф іло соф і ї.Алежконче требащось: чи одне, чи

друге.Пан журден.чому?Учитель ф іло соф і ї.А тому,пане,щомиможемовислов­

люватинашідумкитількипрозоюабовіршами.<…>(Мольєр «Міщанин-шляхтич»)

Старийставок.Пірнуложабеня—Водасплеснула. (Мацуо Басьо, переклад І. Бондаренка)

Вдушімоїйзустрілисьденьініч;Веселийщойно—вразстаюсумним,Впадаювгріхйрозкаююсьунім,Любовклянуйхвалуїйшлюнавстріч;Вогоньяйлід,женуйтікаюпріч… (Дж. Донн, переклад В. Марача)

Укогокожнийденьвзапасіпівкоржа,Укогосвійсадокіхатанечужа,Хтоврабствінеродивсьісамрабівнемає,Утогосвітлийзірірадіснадуша. (Омар Хайям, переклад В. Мисика)

— Є такий закон,— сказав мені згодомМаленький принц.—Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.Требаполотибаобабизаразже,яктількипобачиш,щотонерожі,бомолодіпагінцірож і баобабівмайжеоднакові.цяпрацядуженудна,алезовсімлегка.

(А. де Сент-Екзюпері, переклад А. Перепаді)

13

3. Розгляньте схему компаративного аналізу та доповніть її власни-ми прикладами.

Зарубіжналітература

В.Винниченко«Федькохаламидник»

П.Куліш«чорнарада»

СтрофиІ.Франка

І.КарпенкоКарий«Мартинборуля»

ІнтимналірикаЛесіУкраїнки

МаркТвен«ПригодиТомаСойєра»

В.Скотт«Айвенго»

ОмарХайям.Рубаї

Мольєр«Міщаниншляхтич»

ІнтимналірикаГ.Гейне

Українськалітература

тема

ідея

жанр

композиція

сюжет

проблематика

образи

літературнінапрями

Запам’ятайте! Читач має розрізняти художні твори за рода-ми та за жанрами, визначати приналежність твору до літера-турного стилю, відчувати індивідуальний стиль письменника,

щоб глибше усвідомити задум автора, його головні думки та само-бутність художнього зображення.

Усвідомте, що вдумливий читач збагачує себе духовно, долу-чається до загальнолюдських цінностей і, зрештою, дбає не лише про своє майбутнє, а й про майбутнє цілого світу.

Проаналізуйте зміни, які відбувалися в літературознавстві у зв’язку із дослідженням понять роду літератури, жанру та стилю. Зробіть висновки.

Складіть опорну схему теми, увівши в неї конкретні прикла-ди. Згадайте вивчені у восьмому класі літературні напрями та стилі і створіть у вигляді проекту їхні «портрети».

14

15

Подорож перша. Просвітництво як шлях до світлаІздоситьтемного,сповненогосуперечностейСередньовіччями

прямуємоу своїй віртуальнійподорожі до дивної епохиПросвіт­ництва,ідеаломякоїсталиРозумтаЩастялюдини.

Діячі епохи Просвітництва були духовними спадкоємцямигуманістівдобиВідродження.найгострішекритикуючий гнівновисміюючифеодальніпорядки,церковнідогмати,вонипідривалиідеологічніпідвалинистарогосуспільстватастворювалиновуду­ховнукультуру,засновануназасадахгуманізму,рівностілюдей,розкріпаченнялюдськогорозумуйгармонійногорозвиткуособи­стості.

Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу

й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм,

просвітницький реалізм, сентименталізм)1. Про які літературні течії й напрями ви дізналися у восьмому класі?2. Назвіть найвидатніших представників цих літературних епох, їхні

найвідоміші твори.3. Які основні ідеї сповідували в ці часи? Простежте за їхніми змі-

нами.

Просвітництво—цевихідлюдинизне­повнолітньоговіку.

І. Кант

Усе рухалося, вирувало, було охопленодумкою,якжитидалі.

Вольтер

Ми стільки можемо, скільки знаємо.Знання—сила.

Ф. Бекон

16

Історичні умови та провідні ідеї ПросвітництваПросвітництво — широка ідейна течія, інтелектуальний

і духовний рух, який відображав антифеодальний, антиабсолю­тистськийнастрійосвіченоїчастининаселеннявдругійполовиніХVІІ—уХVІІІст.Учені,філософи,письменникитогочасувважа­лиметоюрозвиткусуспільствалюдськещастя,шляхдоякого—переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованихрозумом.Усівонибулиприхильникамитеорії«природногоправа».

Пафосом,духоміпідґрунтямідеологіїПросвітництвабулабез­межнатащиравіравперетворювальнуйусепереможнусилулюд­ськогорозумуйосвіти,унеминучістьнастання«царстварозуму».Самевційвірікорінитьсявизначальний(хочінеєдиний)настрійтієїдоби—оптимізм.

ЗачасомдобаПросвітництва—цесерединаXVII—XVIIIст.ІдеїПросвітництваз’являютьсяспочаткувАнглії,потімуФран­ції, пізніше — у німеччині, Італії та в інших країнах Європи.найчисленніша,позначенаяскравимиталантамигрупапросвіти­телівсформуваласяуФранції.

найвизначнішіфранцузькіфілософи­просвітники—Воль­тер,ЕтьєнКондільяк,ШарльЛуїдеМонтеск’є,жан­жакРуссо—перебувалинапозиціяхдеїзму.

Деїзм уфілософії—ценапрямгромадськоїдумки,щовиникуXVIIст.Згідноздеїзмом,першопричиноювиникненнясвітубувбогабоякийсьВищийРозум.Самевіндавпоштовхдлярозвиткувсього дивного й прекрасного, що оточує нас. Далі він залишивсвіт розвиватися за природними законами. Дені Дідро, жульєнЛаметрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалі­стичніпогляди.

Матеріалізм—одинізосновнихнапрямівфілософії,якийпідчас розв’язання основного питанняфілософії стверджує,що бут­тя, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеаль­не—вторинним.

АнглійськафілософіяепохиПросвітництвапредставленаДжо­ном Толандом, ЕнтоніШефтсбері, Ентоні Коллінзом, бернардомМандевілем,німецька—ХристияномВольфом,Александромба­умґартеном,ҐотгольдомЛессінґом.

ФілософіяПросвітництва, зробившиакцентнарозумі, успад­кувала багато від раціоналізму, однакчималопочерпнула такожізідейемпіризму.

Раціоналізм — філософська точка зору, яка наголошує напершості й компетентності розуму (логічного ходу міркування)

17

в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставле­ноемпіризму—філософськійнастанові,якапоклалавосновупо­шуківістинидослід.

В епоху Просвітництва співіснували такі художні напря­ми, як просвітницький класицизм, просвітницький ре-алізм,сентименталізм,рококо.

Просвітницький класицизм—напрямуфранцузькій літера­турі XVIІ ст., який розвивав основні формальні принципи кла­сицизмувнових історичнихумовах.Просвітницькийкласицизм(наприклад, творчість Вольтера) був сповнений нового змісту,суголосного ідеям добиПросвітництва. Зокрема, ідея абсолютноїмонархії поступається місцем мотивам боротьби проти тираніїнеобмеженоїмонархічноївлади,протирелігійногофанатизму,бо­ротьби запарламентські тареспубліканськіформиправління, завіротерпимістьтаперемогуРозуму.

Реалізму епохи Просвітни­цтва властивий демократизм:просвітителі спираються наідею природної доброчесностігероя, а середовище розгляда­ютьякджерелопоширенняне­вігластва та обмеженості, щопрагне чинити насильство надцим героєм. Просвітницькийреалізм як художній напрямзаявивпросебевусіхєвропей­ських країнах переважно в лі­тературі та театральному ми­стецтві:вАнглії—утворчостіД.Дефо,Дж.Свіфта,Г.Філдінґа,Р.бернса;уФранції—Д.Ді­дро,ж.­ж.Руссо,Вольтера,бомарше;унімеччині—Ґ.Лессін­ґа,й.В.Ґете,Ф.Шиллера.

Сентименталізм—художнійнапрям,якийвиникнапроти­вагувигадливомуаристократичномумистецтву.Вінапелюєдопо­чуттівлюдей,ідеалізуєдобропорядністьгероївіпротиставляєзлудобро. Сентименталізм звертається до дійсності, але, на відмінувід реалізму, він є наївним, ідеалістичним у сприйнятті навко­лишньогосвіту(ж.­ж.Руссо,ж.­б.Ґрез,М.Карамзін,Г.Квітка­Основ’яненкота ін.).Сентименталізмідеалізуєприроду,сільськежиття, патріархальність, високу любов тощо. Він започатку­вав такіжанри, як елегія, сльозлива комедія, міщанська драма,

Ж.-Б. Ґрез. Невдячний син

18

чуттєва повість, пригодницький жанр тощо. Сентименталізм іс­нував у багатьох європейських художніх культурах (німецькій,французькій,російськійтаін.).

В образотворчому мистецтві виразниками просвітниць­ких ідей були переважно представники «третього стану».Демократизмтворчості властивийж.­б.Шардену,ж.Гу­

дону (Франція), В. Хоґарту (Англія), Ф. Ґойї (Іспанія). Ідеалипросвітницькогореалізмувідображеніу творчостіж.­Л.Давида,що мовою живопису відтворив величні й трагічні події Великоїфранцузької революції («Клятва в залі для гриум’яч», «СмертьМарата»).

Розширюємо світогляд

Реалізм Просвітництва вже не породжує таких могутніхтитанів,якмистецтвоВідродження.Героєммистецтвастаєгромадянин, який утверджує свободу в межах політики.

Велич духу, неймовірне напруження загальнолюдськихпристра­стей замінюється кмітливістю, спритністю винахідливого героя.це—РобінзонКрузо,Гуллівер,Фіґаро,Кандид,ТомДжонс,Емі­ліятаОдоардоҐалотті,жильблазтощо.

Важливоювіхоюврозвит­ку ідей Просвітництва сталовидання в середині XVIIІ ст.під керівництвом Дені Дідрота жана Лерона д’Аламбера«Енциклопедії, або Тлумач­ногословниканаук,мистецтві ремесел». В одному видан­ні тогочасні знання людствабуло викладено у світському,науковомудусі.

УС. В українській фі­лософії, культурі, лі­тературі в епоху заро­

дження капіталізму (перша чверть XVIII ст.) виокремлюютьетап раннього Просвітництва, упродовж якого формується одназ основних ідей цього часу — ідея залежності суспільного прогре­су від поширення освіти.

Утім, в Україні ще не було середнього класу — носія ідейпросвітителів у Європі, тому українськими просвітника­ми стали прогресивні освічені дворяни й міщани, що вірили

Найвидатніші енциклопедисти

19

в перетворювальну силу освіти. Крити­куючитогочаснийсуспільнийлад, вонивимагали пом’якшення експлуатаціїселян, раціоналізації сільськогосподар­ського та промислового виробництва,розкріпачення селян, демократизаціїсуспільства.У своїхмаєтках просвітни­ки організовували гуртки, де обмірко­вувалиідеїсуспільногопрогресу.члени«Попівської академії» (у с. Попівка наСумщині)умаєткуО.Паліцинавивчалитворифранцузькихпросвітників.Такви­никла ідея створенняХарківського уні­верситету,яку1805рокувтіливужиттячленгурткаВасильКаразін.ЗасновникХарківськогоуніверсите­тувідомийтакожтим,щоналагодивтехнологіювиробництвама­каронів,консервуванняпродуктів,якішвидкопсуються,атакожвивчавупливлісосмугнакліматіродючістьґрунтів.

Серед просвітників— випускниківКиєво­МогилянськоїАка­демії—булилітератори,перекладачі,публіцисти,зокремаМико­лаМотоніс,ВасильРубан,ГригорійПолетика,яківКозельськийтаін.Восновусуспільногоідеалупросвітникипоклалиідеїсвобо­дийрівності.

було висунуто концепцію розумного егоїзму або доброчесно­сті,філософськепідґрунтяякоїяківКозельськийрозробивутво­рі«Філософськіречення».Вищимзакономдержавногоуправлін­нявважализагальнувигоду.

ВУкраїніутвердилисядванапрямиідеологіїПросвітництва

науковоосвітнійнапрям

Дворянипросвітники,яківиражалиінтересиміщан,булизацікавлені

в розвиткуосвіти,наукийтехніки.Вонивиступали

завдосконаленнярозумуякзапорукиісторичного

поступулюдства

Етикогуманістичнийнапрям

йогоприхильникивиражалипротестширокихмаспротифеодально

кріпосницькогогнобленнятанегативнихявищ,пов язанихіззародженням’

буржуазії.йогозасадинайповнішевтіленоу творчостіГригоріяСковороди.Він

заперечуєматеріальнийінтересі вказуєнашляхлюдинидощастячерезморальневдосконалення,духовнепросвітлення

В. Н. Каразін

20

21

22

Важливими історичними документами цієї епохи стали«Декларація прав людини і громадянина», «Деклараціянезалежності»,КонституціїСШАтаПольщі.

ЕпохаПросвітництвадалапотужнийпоштовхосвіті.Так,корольПруссіїФрідріхІІтаавстрійськийімператорйосипІІувелиусвоїхкраїнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст.кількістьнеписьменнихскоротиласяз79до63%населення.

Академіїтарівнозначніїмнауковітовариства—такі,якЛон­донське королівське,— сформувалися у великих європейськихдержавахуХVІІст.Вонисприялипоширеннюнауковихзнаньтазаохочувалинауковідослідження.

СамевдобуПросвітництвавиниклоновесуспільнеявищегро­мадського життя— академії, наукові товариства, а також гурт­ки,салони,кав’ярні,масонськіложі,девідбувалисядебатищодоважливихдлясуспільствапроблем.

Літературні салони зародилися у Франції за часів правлін­няЛюдовікаХІV.Зазвичайгосподинясалонузапрошуваладосебеякусь знаменитість, письменника абофілософа, котрий розпочи­навдискусіюстосовноцікавоїдлягостейфілософської,суспільноїабополітичноїтеми.

ЛК.Ранішетеатрипереважнобулипридворними;доступніширокійпубліцітеатридіялитількивЛондонітаПарижі.УXVIIIст.їхвідкрилинавітьуневеличкихмістахЄвропи.

Комедіїжана­батістаПоклена (Мольєра) були найпопулярніши­ми:їхставилискрізь.

Зміниласяйрольмузики.Ранішевонабулапризначенадлясу­проводу богослужіння,придворних свят, вистав, а уXVIII ст. за­звучаласамостійно.Клавесин,фортепіано,скрипка,флейтасталиконцертними інструментами.Композиторий виконавці опинили­ся в центрі уваги світської пуб­ліки, їх запрошували королі тавельможі. й.­С. бах, й. Гайдн,В. А. Моцарт, Л. ван бетховензажилисвітовоїслави.

Доступнішимставживопис.Почаливлаштовувативиставкикартин,щопотімобговорювалив салонах і пресі. Картини ні­коля Пуссена,жака­Луї Дави­да користувалися найбільшоюпопулярністю.

А. Ш. Ґ. Лемоньє. У салоні мадам Жоффрен

23

Ознаки ПросвітництваПрагненняйогопредставниківперебудувативсісуспільнівід­yносининаосновірозуму,«вічноїсправедливості»,рівності.Однакрозуммавзважатинате,щонаявніумови(абсолютист­yськавладащебуладоситьсильною)заважализдійснитипрак­тичнеперетвореннясуспільства.Рушійноюсилоюісторичногорозвиткуйумовоюперемогиро­yзумупросвітителівважалипоширенняпередовихідей,знань,політичної грамотності та виховання громадянської свідомо­сті,атакожполіпшенняморальногостанусуспільства.Просвітники вірили в людину, її розум і високепокликання.yцим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відро­дження.Для художньої культури доби Просвітництва характернийyвищий (порівняно з попередньою культурною епохою) рівеньхудожнього сприйняття, що характеризувався інтимністю,ліризмом, гострою спостережливістю, проникненням у люд­ські пристрасті й характери. Водночас було дещо втраченоуніверсальнуповнотузображеннядуховногожиття,цілісністьувтіленніестетичних ідеалівсуспільства,властивімистецтвупопередніхроків.

Літературний ринг

Проти За

Розум—фальшивийідеал,якийзвеличилоПросвітництво.йогоможназамінитивірою,ре­лігійнимицінностями,алевонирізніурізнихнародів,ізанимитакожтягнетьсяшлейфкривавихвійн

Розум,якідеалПросвітництва(звісно,ізрозуміннямйогообме­женості),залишаєтьсяосновноюцінністюсучасноїцивілізації.ЗависловомВ.черчилля,буржуазнадемократіянедосконала,алекра­щоїлюдствопокищоневигадало

А якої думки ви?

1. Що таке Просвітництво?2. Назвіть його особливості.3. На яких філософських засадах воно ґрунтується?

4. Назвіть найвидатніших представників доби Просвітництва в літе-ратурі.

5. Які художні напрями співіснували в цей час?6. Назвіть видатних художників, музикантів доби Просвітництва.

24

7. У чому полягають особливості Просвітництва в українській літе-ратурі?

8. Які відкриття в галузі природничих, математичних та суспільних наук було здійснено за доби Просвітництва?

9. Які зміни відбулися в цей період у громадському житті та освіті За-хідної Європи? Порівняйте їх зі становищем та змінами в Україні.

10. Визначте, що запозичила епоха Просвітництва в попередніх лі-тературних напрямів та що додала нового.

11. Які ознаки, ідеї Просвітництва в художній літературі дійшли до наших часів?

Запам’ятайте! Просвітництво — ідейно-культурна течія на основі філософії деїзму, матеріалізму та емпіризму, яка поста-вила на перше місце розум людини та природу. Література Про-

світництва уславила людину допитливу, кмітливу, винахідливу; показа-ла зразки мудрого облаштування держави та організації суспільства.

Усвідомте, що увага до людини, віра в її розум і можливо-сті, прагнення пізнавати світ, відкриття його законів, значення

морального виховання, удосконалення — це те, що пропагували всі-ма засобами просвітники і що є актуальним до сьогодні.

Проаналізуйте, наскільки принципово новими були відкриття в різних галузях науки в наступні епохи.

Створіть образ епохи Просвітництва з літературно-мистець-кої точки зору.

Джонатан Свіфт: співець людини нового часу — Просвітництва, майстер алегорії1. Як ви ставитеся до фантастики і які фантастичні твори пам’ята єте?2. Що ви знаєте про Гуллівера і хто такі ліліпути?3. Як ви ставитеся до серйозного змісту твору, поданого у фанта-

стичній, сатирично-алегоричній формі?

Життєвий і творчий шлях Джонатана СвіфтаДжонатанСвіфтнародивсявДубліні,йогорідніздіда­прадіда

булиангліканськимисвященослужителями.батькообіймавпоса­дудоглядачасудовихспоруд,алепомерзовсіммолодим.УньогозалишиласямаленькадонькатадружинаЕбіґейл,якасамечека­ланародженнядругоїдитини.начестьбатькахлопчиканазвалиДжонатаном.

25

26

невдовзімати,віддавшисинагодувальниці,назавждивиїхаладоАнглії,деоселиласявЛестерширі,умаєткуФарнхем,щона­лежавродиніТемплів.

Джонатанзростав,незнаючиматеринськогопіклуванняйтеп­ларідноїдомівки.Дитячірокимайбутньогописьменникаминулив сім’ї його дядька Ґодвіна Свіфта, вельми успішного адвоката,якийживуДубліні.Колихлопчиковівиповнилося6років,йоговіддалидошколив ірландськомумістіКілкенні,ав14роківвінвступивдоТриніті­коледжуДублінськогоуніверситету,дездобувступінь бакалавра мистецтв. Упродовж деякого часу Джонатанжив уФарнхемі разом із матір’ю, а потім улаштувався секрета­рем Темпла й оселився в його маєткуМур­Парк. Вільям Темпл,колишній політичний діяч, дипломат, письменник, високо ціну­вавґрунтовнізнанняйерудиціююногоСвіфта.

Працюючи секретарем, юнак мавможливість користуватися величезноюбібліотекою; читанню він присвячувавпо10–12годинщоденно.

Джонатан допомагав Темплу в під­готовці мемуарів, але 1699 року йогопокровителянестало.цебуводинізне­багатьох знайомих Свіфта, про кого тойнаписав лише теплі слова й сказав, щовседобретапривабливевлюдствіпомер­лоразомізТемплом.

1692 року Свіфт здобув звання магі­стра мистецтв у Оксфорді. надзвичайноважлива подія в його житті — зустрічзЕстерДжонсон,якасталаблизькимдру­гомісупутницеюжиттяписьменника.

напочатку1695p.СвіфтотримавцерковнупарафіювКілруті(Ірландія), розташованому неподалік белфаста, що був одним ізцентрівпротестантів,котріборолисяпротиангліканства.

УЛаракорі, розташованому за 32км відДубліна, кудиСвіф­тапризначили1705року,парафіямала15осіб, іуписьменникабуло вдосталь часу, щоб упорядкувати свій сад, провести канал(у голландському стилі, схожому на Мур­Парк), посадити вербиіперебудуватисвоюдомівкусвященика.Уцейперіодвінопублі­кувавкількаанонімнихпамфлетів.СучасникиодразувідзначилиособливостісатиричногостилюСвіфта:яскравість,безкомпроміс­ність,відсутністьпрямоїпроповіді—авторіронічноописуєподії,залишаючивисновкинарозсудчитача.

Бюст Дж. Свіфта в соборі св. Патріка

27

1713 року за допомогою друзів з та­бору торі Свіфта було призначено дека­номсоборусвятогоПатріка.

ДжонатанСвіфт бувпорядною і чес­ною людиною. його життєве кредо:«я пишу не заради слави, єдина моямета—благосуспільства».

З ім’ям письменника пов’язані важ­ливі політичні події, наприклад укла­дення1713рокуУтрехтськогомируміжАнглією та Францієющодо іспанськогоспадку. Сучасники назвали цю угоду«Свіфтовиммиром».

цікаво, що знаменитий письменниктретину своїх прибутків віддавав у каз­нунапотребиірландськогонароду.

1724 року анонімно вийшли й розі­йшлися багатотисячним накладом бун­тівні«Листисукнороба»,щозакликалидо бойкоту англійських товарів і непов­ноцінної англійської монети. Резонанс

від «Листів…» був приголомшливимі повсюдним, отож Лондон був змуше­нийтерміновопризначатиновогонаміс­ника,щобутихомиритиірландців.

Зрештою Англія вирішила піти надеякіекономічніпоступки,івідтодіанг­ліканськийдеканСвіфт ставнаціональ­ним героєм і неофіційним лідером ка­толицької Ірландії. Сучасник зазначає:«його портрети були виставлені на всіхвулицяхДубліна…Привітаннятаблаго­словення супроводжували його всюди,дебвіннепроходив».

За спогадами друзів, Свіфт говорив:«Що стосується Ірландії, то тут менелюблять лише мої старі друзі— чернь,і я відповідаю на їхню любов взаємні­стю, бо не знаюнікого іншого, хто б нацезаслуговував».

У дублінському Триніті­коледжіСвіфт здобуває звання доктора теології.

Малюнок на обкладинці зібрання творів

Дж. Свіфта: Ірландія дякує Свіфту, і ангели

дарують йому лавровий вінок

Звернення до народу Ірландії («Листи

сукнороба», 1724)

28

Коли він завершив роман «Мандри Гуллівера» й видав його1726 р., то сягнув вершини своєї прижиттєвої літературної сла­ви.черезтрирокиСвіфтздобуваєзванняпочесногогромадянинаДубліна.Ужезажиттяписьменникабулоопубліковано зібранняйоготворів.

Останнірокиписьменникавиявилисядужеважкими.Пішлиз життя близькі йому люди. Участь у політичній боротьбі пар­тій та угруповань, літературна діяльність не здобули йому по­садінепринеслибагатства.Докучалатяжкахвороба.1745pокуписьменника не стало. Свої кошти він заповів віддати на спо­рудження лікарні. Епітафію письменник склав задовго до своєїсмерті:«ТутспочиваєтілоДжонатанаСвіфта,деканацьогособо­ру, ісувореобуреннявженероздираєйогосерце. Іди,подорож­ній, івізьмиприклад,якщоможеш,зтого,хтомужньоборовсязасправусвободи».

Творчість Джонатана СвіфтаТворчість Свіфта — важливий етап у розвитку англійського

просвітницькогореалізмуXVIIIст.йогосповненаобуреннясати­ра таврувала вади сучасного йому світу, руйнуючи оптимістичнісподіванняпросвітниківнамайбутнійпрогрес.Свіфткритикуваввнутрішню політику Англії, висміював парламентську систему,засуджував колоніальні та загарбницькі війни, виступав протирелігійного фанатизму та невігластва. У «битві книг» Свіфт ви­словивсвоїпоглядина завданнялітера­тури.Обов’язокписьменникавінубачавутому,щобиприноситикористьлюдямізбагачуватиїхідеями.

Свіфт — майстер алегорії. У своїхпамфлетах письменник розповідає прореальне, буденне, використовуючи не­звичайні,очудненіформитаобрази.

Алегорію як сатиричний прийомписьменникзастосувавів«битвікниг».Місце дії — бібліотека. бібліотекарбентлі, який віддає перевагу новим ав­торам,розкладає їхнітворинанайзруч­нішихполицях.Книгистародавніхавто­рівзчиняютьбунт.Починаєтьсябійміж«давніми»і«новими».«Старі»—Гомері Піндар, Платон та Аристотель — по­водяться гідно й мужньо; «нові» діють

Обкладинка зібрання творів Дж. Свіфта

29

хочіззапалом,протенезавждирозсудливо.«Давніх»підтриму­ютьбогиОлімпу,«нових»—богиняКритика,доньканевігластваіПихи.ПорядізКритикоювиступаютьїїдіти—Марнославність,безсоромність,Галасливість,ТупістьіПедантизм.Триваєбій.

ЗагальневизнанняпринісСвіфтовіпамфлет«Казкадіжки»—сатира на тих, хто бере участь у невпинних релігійних чварах.УпамфлетізображеноприбічниківтрьохнайпоширенішихуАнг­лії форм християнства — католицизму, лютеранства (англікан­ськацерква)йкальвінізму (пуританство).«Діжка»,якаповиннавідвернути увагу від «корабля­держави»,—це релігійні супереч­ки.Втягуючинародуцічвари івтакийспосібвідвертаючийогоувагу від нагальних проблем, держава дбає про власну безпеку.

Калейдоскоп цікавого

УсвоїхтворахСвіфтприділяєбагатоувагиприродничимтафізико­математичним знанням: устами героїв він доклад­но описуємісцевості, даєматематичні розрахункиоб’єму,

площі,змальовуєоблаштуванняфантастичноголітальногоапара­та—летючогоострова.

У«МандрахГуллівера»згаданодвасупутникиМарса,відкри­тітількивXIXст.

1.Чим особлива країна, яка є батьківщиною Дж. Свіфта?2. За що там Свіфта вважають національним героєм?3. З якої родини Свіфт? Як це позначилося на його долі?

4. Як Джонатан ставився до навчання? Чому?5. У кого служив Свіфт і ким?6. Як господар ставився до юнака і чому?7. Що Джонатан робив по 10–12 годин щодня?8. Що це за «Свіфтів мир»?9. Як вплинули «Листи сукнороба» на англійсько-ірландську полі-

тику?10. Яку роль відіграли в житті Джонатана Свіфта жінки?11. Які риси характеру були притаманні Джонатанові Свіфту?

Запам’ятайте! Джонатан Свіфт — людина свого часу: з то-гочасними уявленнями, можливостями, способом життя. Але свій талант та особисті якості він присвятив розв’язанню од-

вічних проблем — утвердженню добра й справедливості, розумному облаштуванню суспільства, моральному вихованню людей, незва-жаючи на те, що це не давало йому можливості подолати матері-альну скруту й піднятися кар’єрними сходами.

30

Усвідомте, що не просто художнім словом вплинути на рішен-ня уряду, «достукатися» до короля, віддавати третину своїх досить скромних прибутків на потреби рідного народу. Але

Свіфт це робив, і йому багато чого вдавалося. Саме справами дово-дять свою любов до народу, свій талант, чесність та порядність.

Проаналізуйте, які риси характеру письменника допомогли йому досягти мети й успіху в житті, а також любові й пошани

простого народу, поваги прогресивних людей. Як це співзвучно з на-шим часом?

Створіть образ Джонатана Свіфта — письменника, громад-ського діяча та людини.

«Мандри Гуллівера». Історія написання твору1. Які наукові, природничі, географічні відкриття збігаються за ча-

сом з епохою Просвітництва?2. Як це позначилося на розвитку літератури, її тематиці, жанрах та

героях?

Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера»

назва «МандридорізнихдалекихкраїнсвітуЛемюеляГуллі­вера,спершухірурга,апотімкапітанакількохкораблів»

Рокинаписан­ня,видання

1721–1726

жанр Романзпоєднаннямреалістичнихелементівісоціаль­ноїфантастики

Тема Сатирананедосконалістьлюдськоїцивілізації,крити­катогочасногосуспільстваіпоказ«ідеального»

Композиція Міститьчотиричастини,розповідьведетьсявідпершоїособи

Образи Гуллівер,МалліАлліГ’ю—імператорЛіліпутії;Флімнеп—лорд­канцлерказначействаЛіліпутії;бол­голам—адміралкоролівськогофлоту,Рельдресель—головнийсекретарЛіліпутіїзтаємнихсправ,другГуллівера.Корольбробдінгнегу—миролюбнийгігант;Гламделкліч—дочкафермера,якадопомагалаГуллі­верові.Струльдбруги—расанещаснихбезсмертних;єгу—потворнімавпоподібніістоти,гуїгнгнми—наді­ленірозумомблагородніконітаін.

Художнізасоби

Пародія,гротеск,алюзії,ремінісценції,натяки,при­хованітаявніцитатитаін.

31

Коли англійський письмен­ник Джонатан Свіфт почав пи­сати про своїх героїв, то звич­них для нас тепер слів, як,наприклад, «ліліпут» — промаленькуназрістлюдину—небуло, томущо придумав їх самСвіфт. Здавалося б, «МандриГуллівера» — книжка для ді­тейтапідлітківпронезвичайні,фантастичні пригоди. Але невсетакпросто.цезашифрованасатирана сучаснийписьменни­кові світ і всі його негаразди,це показ нової людини допитливого розуму, що прагне пізнати,зрозуміти навколишню дійсність, суспільство та покращити їх.Анайдивнішевцьомутворіте,щовдіях,учинкахтахарактерахбагатьохгероївмиможемоупізнатийнашихсучасниківтанавітьсамихсебе.

Протягом другої половини ХVІ–ХVII ст. завдяки сміливимекспедиціяммореплавців імандрівниківбагатьохкраїнбуловід­критоідослідженобільшучастинуземноїповерхні,морівтаоке­анів, які омивають її; було прокладено важливі морські шляхи,якісполучилиматерики.

Саме тому тема морських подорожей була популярною в ху­дожній літературі тих часів і водночас— зручним літературнимприйомомдляписьменників.

Судячи з листуванняСвіфта, задумкниги «Мандри до різнихдалекихкраїн світуЛемюеля Гуллівера, спершухірурга, а потімкапітанакількохкораблів»(«Travels into Several Remote Nations of the World in Four Parts by Lemuel Gulliver, first a Surgeon, and then a Captain of Several Ships»)уньоговиникугурткулондонськихдо­тепників,яківигадувалигумористичніісторіївідіменіобмежено­говченого­педантаМартинаСкріблеруса(тобто«писаки»).

1726рокупершідватоми«МандрівГуллівера»(беззазначен­ня імені справжнього автора) виходять друком; інші два публі­куютьнаступногороку.Книга,дещозміненацензурою,користу­єтьсянебаченимуспіхом, і авторство її ні длякогоне секрет. Закількамісяців«МандриГуллівера»перевидаютьтричі,незабаромз’являютьсяперекладинімецькою,голландською,італійськоютаіншими мовами, а також розлогі коментарі з розшифруваннямсвіфтівськихнатяківіалегорій.

Титульний аркуш першого видання «Мандрів Гуллівера»

32

Вольтер дав захоплений відгук про книжку і надіслав де­кількапримірниківуФранцію.Першийперекладфранцузькоюмовою,що на багато років став класичним, виконав 1727 рокуписьменник, абат П’єр Дефонтен. наступні переклади іншимиєвропейськимимовамимайжепівторастоліттяробилинезанг­лійського оригіналу, а з французької версії. У листі до СвіфтаДефонтен перепросив за те, що майже половину тексту він пе­реробив,щоб книга відповідала французьким смакам. У відпо­відь Свіфт, удавано відсторонившись від авторства, дав оцінкусвоєму творінню: «Прихильники цього Гуллівера, яких у настутнезліченнакількість,стверджують,щойогокнигапроживестількисамо,скількинашамова,боцінність їїнезалежитьвідсьогоденнихзвичаївмисленняймови,аполягаєвнизціспосте­реженьнадодвічноюнедосконалістю,безглуздямівадамиродулюдського».

Популярністьсвіфтівськогогерояспричинилачисленнінаслі­дування, фальшиві продовження, інсценування і навіть оперетиза мотивами «Мандрів Гуллівера».на початкуXIX ст. у різнихкраїнах з’являються значно скорочені дитячі перекази «Гуллі­вера».

ЗображуючиЛіліпутію, Свіфт висміює все те,що його не за­довольняло в тогочасній Англії. Закони, звичаї, устрій Ліліпу­тії—це гігантська карикатура намонархічнубританію.Країнувелетнівбробдінгнег автор змальовуєяк ідеальнумонархію,якапротистоїтьнедосконалійАнглії,аїїкороля—якмудрогоправи­теля,щозасуджуєвійнийусвоїхдіяхдотримуєпринципіввищоїморалі(єйпротилежнітрактування).

ПодорожГулліверадоЛапутизвідвідуваннямВеликоїАкаде­мії—цев’їдливасатираписьменниканапсевдонаукуйогочасів,відірвану від реального життя. Заключна частина роману озна­йомлює читача з останньою мандрівкою Гуллівера — до країниз розумними кіньми та здичавілими представниками людства—єгу.Усе це є результатом глибокого розчарування автора вмож­ливостяхпозитивногорозвиткусуспільства.

УС. «Свіфт застеріг людей, він показав усю гидоту і жахзастою, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзмужиття»,—напишепотімвидатнаукраїнськапоетесаЛеся

Українка. 1889 року вона переклала перші дві частини твору(переклад утрачено). Повний переклад роману, здійснений відо­мим харківськимфілологомМиколою Івановим, вийшов друком1935р.

33

1. Чому за часів Свіфта була популярною тема морських по-дорожей?

2. Скільки років автор працював над твором? Про що це свід-чить?

3. Чому письменник видав книги про Гуллівера анонімно?4. Якою мовою був популярним переклад «Мандрів Гуллівера» у За-

хідній Європі понад півтораста років?5. Як оцінив Свіфт своє творіння?6. Проти чого протестує автор?7. Як оцінювали твір письменники наступних поколінь?

Запам’ятайте! «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфта — плід трива-лих роздумів, спостережень автора та його наполегливої пра-

ці з художнім словом; смілива критика тогочасного суспільного ладу та утопічна мрія про ідеальне суспільство з ідеальним монархом.

Усвідомте, що критикувати наявний державний устрій, мож-новладців, виступати проти релігійних чвар — це було небез-печно в усі часи, а особливо тоді, коли жив і творив Свіфт.

Це характеризує письменника як мужню та сильну духом людину, справжнього патріота.

Проаналізуйте мотиви роману та прийом контрасту в худож-ньому зображенні.

Складіть уявлення про книгу Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» у формі усного малювання та визначте, які теми, проблеми актуальні й донині, які питання цікавлять особисто вас.

Дім людей, який побудував Свіфт. «Мандри Гуллівера»: просвітницькі ідеї у творі

1. Пригадайте основні ідеї Просвітництва.2. Чим вони схожі на нинішні загальнолюдські демократичні ідеали

і чим відрізняються?

Просвітництво — епоха змін і оновлення. його появу булопідготовленозмінамивумовахжиття,яківідбувалисяпідвпли­вомрозвиткукапіталізму,природничо­науковихвідкритівтапо­ширенняраціоналізму—віривбезмежніможливостілюдськогорозуму.

Зміни відбувалися в усіх сферах— релігії й політиці, освітійвихованні,культуріймистецтві,науційтехніці.Пріоритетни­ми були розум, освіта, дотримання «природних прав» людини,відкриттятадослідженнясвіту.

34

нацихідеяхізаснованотвірСвіфта«МандриГуллівера».

Із перших сторінок книгими дізнаємося про героя (осві­ченого й чесного юнака), якийсам розповідає про себе: «вчив­ся дуже старанно» в коледжі,потімпішовунаукудовидатно­го лондонського хірурга бетсай пробув у нього чотири роки.

Гроші, які батько інколинадсилав, Гуллівер витрачав«на вивчення навігації та інших галузей математики, кориснихдлятих,хтозбираєтьсяподорожувати»,аджезавждидумав,щораночипізнойомусудитиметьсятакадоля.

Діставшивід батька та родичів сорокфунтів стерлінґів, поїхавдоЛейдена,де«протягомдвохроків і семимісяців…вивчавмеди­цину,знаючи,щовонастане…впригодіпідчасдовгихподорожей».

Отже, людина освічена, цілеспрямована, Гуллівер знав, чогохотів,— подорожувати, відкривати світ. Водночас він — люди­на свогочасу—дотримувався тогочасниханглійських традицій:«янайнявчастинуневеликогобудинкувОлд­Джуріі,запорадоюдрузів, одружився з Мері бертон — другою дочкою містера Ед­мондабертона,власникапанчішноїкрамницінаньюгет­стріт,ді­ставшизанеючотиристафунтівпосагу».Далінашгеройвирушаєвморе,відвідуєрізнікраї,дбаючинелишепрозбільшеннясвоїхстатків,айпросамоосвіту:«Протягомшестироківябувлікаремнадвохкораблях,неразвідвідавшиІндіютаВест­Індію, і трохизбільшивсвоїстатки.надозвілліячитавтворинайкращихсучас­них і давніх авторів, бо завжди брав із собою у плавання багатокнижок;абуваючинаберезі,яприглядавсядопобутутазвичаївлюдейівивчавчужімови,доякихмаввеликийхистзавдякидо­брійпам’яті».

Післяштормуйзагибелікорабляволеюдолітаавторськоїфан­тазіїГулліверпотрапляєдокраїниЛіліпутії.Тамйоготримаютьзаполоненого.Майженічогофантастичного—ліліпутияклюди,тількиудванадцятероменші.Відповіднойусевнихпропорційномалезарозмірами.

Призвичаївшись до нового життя, Гуллівер, він же КвінбусФлестрін(людина­гора,якйогоназивалиліліпути),почавстаран­но вивчати устрій суспільства цієї держави — політику, науку,освіту,побут,звичаї—тавсете,щойогоцікавило.

Гуллівер у ліліпутів. Настінний розпис у Бремені

35

Дім, який побачив Свіфт очима свого героя

Монарх

ГолбастоМомаренЕвлемГердайлоШефінМалліАлліГ’ю,могутнійімператорЛіліпутії,окрасайпострахвсесвіту,чиїволодінняпростяга­ютьсянап’ятьтисячблестрагів(близькодвадцятимильвобводі)іся­гаютькраюземлі;владарнадусімавладарями;найвищийзусіхсинівлюдських;той,щоногамиспираєтьсянацентрземлі,аголовоюторка­єтьсясонця;доситьйомулишеповорухнутипальцем,іувсіхмонархівпідгинаютьсяколіна…йоговеличністьвисловивбажання,щобязнай­шовнагодуіпривівуйогопортирештуворожихкораблів.честолюб­ністьмонархівнемаємеж,ійому,напевно,заманулосянебільшейнеменше,якобернутивсюімперіюблефускунасвоюпровінцію…післячоговінставбиєдинимволодаремусьогосвіту.Євнихщеоднарозвага.Імператорбереврукипалицюйтримаєїїго­ризонтально,апретенденти,ідучиодинзаодним,тострибаютьчерезнеї,топролазятьпопіднею,тудийназад,залежновідтого,підіймаєчиопускаєпалицюімператор.<…>Хтовиконуєвсіціштукинайдов­шетазнайбільшоюспритністю,тойдістаєвнагородусинюнитку;другийприз—червонанитка;третій—зелена

Міністри

Відтодійоговеличністьіворожаменіклікаміністріврозпочалиінтри­гупротимене…Угріційберутьучастьтількикандидатинаякусьвисокупосадуаботі,хтохочедістативеликоїласкипридворі.Той,хтонайвищепід­стрибнеіневпаде,дістаєпосаду.Дужечастонавітьнайголовнішіміністридістаютьрозпорядженняпоказатисвоюспритністьідовестиімператорові,щовониневтратилисвоїхздібностей.Флімнеп…порадивімператоровіпозбутисяменезапершоїнагоди

Політика, управління державою

…наднамитяжатьдвалиха—гостріпартійнічваривсерединікраїниіможливийнападнадзвичайномогутньогозовнішньоговорога.Сімдесятмісяцівтомувнашійімперіїутворилисядвіворожіпартії—відоміпідназвоюТремексенівіСлемексенів,відвисокихінизькихпідборівначеревиках,чимвонивідрізняютьсяоднівідодних.…Війнарозпочинаєтьсяабоіззаздростіодногомонархадоіншого,абочерезрізницюврелігійнихзабобонах;інодівиникаєвоначерезте,щоміждвомакоролямипочинаєтьсясуперечка,комузнихтребазахопи­тиволодіннятретьогокороля,наякевонижодногоправанемають…

36

Релігія

Двімогутнідержавивжетридцятьшістьмісяцівперебуваютьустаніза­пеклоївійни,іосьізякоїпричини.Всімвідомо,щояйця,першніжїхїсти,розбиваютьзтупогокінця,ітакведетьсяспоконвіку.Одначе,колидідйоговеличностіщехлопчиком,розбившияйцезастаровиннимзви­чаєм,урізавсобіпальця,йогобатько,тодішнійімператор,видавуказ,щобусіпідданціпідстрахомнайсуворішоїкарирозбивалияйцятількизгострогокінця.цейзаконтакобуривнаселення,щовідтогочасувна­шихлітописахзгаданошістьспричиненихцимповстань…

Дім людей, який побудував у своїй уяві Свіфт

Монарх

Платитизавсемаласкарбницяйоговеличності,боцеймонархживепереважнозприбутківвідвласнихмаєтківілишерідко,хібащоуви­нятковихвипадках,удаєтьсяпосубсидіюдосвоїхпідданців.Затенавійну,коливіннакаже,вонизобов’язанівиступатизвласноюзброєютаспорядженням.Корольвелетнів:«Кожен,хтозамістьодногоколосаабоодногостеблатравизумієвироститинатомусамомуполідва,зробитьлюдствуісво­їйбатьківщинібільшупослугу,ніжусіполітики,узятіразом».найогодумку,правителевіпотрібнітількиздоровийглуздірозсудли­вість,почуттясправедливості,милосердя,умінняшвидкорозв’язуватикарнітацивільнісправи…

Політика, способи й методи правління

…Тамкожен,хтоподастьдостатнідокази,щопротягомсімдесятитрьохмісяцівточновиконувавусізаконикраїни,дістаєправонапевніпільгивідповіднодосвогостанутажиттяйодержуєпропорційнусумугрошейзіспеціальнихкоштів.Крімтого,йомудаютьтитулснілпе­ла,тобтозаконника,якийдодаєтьсядойогоімені,аленепереходитьнаспадкоємців.Призначаючикого­небудьнадержавнупосаду,ліліпутибільшеувагизвертаютьнаморальніякості,ніжназдібності

37

Економіка

ячувпалкусуперечкудвохпрофесорівзприводунайвигіднішоготанайефективнішогоспособудіставатигроші,необтяжуючинаселен­ня.Одинтвердив,щонайсправедливішебулобоподаткувативадитадурнийрозум,іпропонував,щоброзмірподаткунакожноговстанов­лювалонайбезстороннішежурізйогосусідів.Другийдодержувавсяцілкомпротилежногопогляду.найогодумку,оподаткуватитребаякразтіякостідушітатіла,котримлюдинасамаправитьнайвищуціну.Розмірподаткуповинензалежативідступенярозвиткуцихякостей,аоцінюванняїхнехайкоженвизначаєзавласнимсумлін­ням.найвищіподатки,казаввін,слідстягатизосіб,якімаютьнай­більшийуспіхуіншоїстаті,асумуподаткувизначативідповіднодокількостітахарактеруодержанихнимизнаківприхильності,прощокожензаявляєсам.Вінтакожпропонувавякнайвищеоподаткуватирозум,відвагутачемність,причомуподатокстягувативтакийсамийспосіб,тобтокоженсамвизначає,якоюміроюволодієназванимиякостями

Моральні закони

Шахрайствовонивважаютьзатяжчийзлочин,ніжкрадіжку…невдячністьвважаєтьсявЛіліпутіїкарнимзлочином;…надумкулі­ліпутів,той,хтовідплачуєзломсвоємублагодійникові,єворогівсіміншимлюдямблагороднігуїгнгнмимаютьвідприродинахилдовсіхчеснотінеуяв­ляють,якторозумнаістотаможеробитищосьпогане.Отже,головнеправиловних—церозвиватирозумікеруватисялишеним

Виховання дітей

Убудинках,девиховуютьсиніввельможізнатнихдворян,працюютьповажні,високоосвіченіпедагогитаїхнічисленніпомічники.Дітейтамодягаютьігодуютьдужепросто.Прищеплюютьїмправилачесті,справедливості,відваги;внихрозвиваютьскромність,милосердя,ре­лігійніпочуттяталюбовдобатьківщини.Завиняткомкороткогочасунаїжутасонідвохгодиннарозвагитафізичнівправи,дітизавждичимосьзайняті.Ужіночихвиховнихзакладахдівчатокзнатногородувиховуютьмай­жетаксамо,якіхлопчиків…МолодідамивЛіліпутіїнеменшезахлопцівсоромлятьсябоягузтватадуростіізневажаютьусіприкраси,завиняткомцнотливостітаохайності.янепомітивніякоїрізницівїхньомувихованні,зумовленоївідмінністюстаті…

38

Потрапивши до Ліліпутії, Гулліверіз притаманною йому допитливістю по­чавспостерігатизамешканцямикраїни,вивчати їхні мову та звичаї, цікавитисядержавнимустроєм,економікою,морал­лю. І побачив досить строкату картину:зодногобоку,крихітниймонархуважаєсебе окрасою та пострахом усього світу,міністри та інші держслужбовці обійма­ютьпосадизавдякинизькимпідборамнасвоєму взутті, уміннюходитипоканатуйвироблятирізнітрюки;нагородиотри­муютьті,хтокращевмієстрибатичерезпалицю,якутримаєімператор;придворіпануютьзаздрість,інтриги,підступність.Точатьсяпостійнічвариміжпредставни­камирізнихрелігійнихтечій,імператораліліпутівнеполишаютьчестолюбніпланищодозавоюваннясусідньоїдержавийпідкорен­няцілогосвіту.УсецетакнагадувалогероєвійогоріднуАнглію.

ОднакГулліверпобачивуліліпутівіте,прощомріяв:монархживзарахунокприбутківвідвласнихмаєтків,необтяжуючидер­жавнускарбницю;судинелишекараютьзазлочини,айвинаго­роджуютьзаконослухнянихгромадян;підчаспризначеннячинов­ників на державні посади особливу увагу звертають на моральніякості.Дотепносказанопрошляхипокращенняфінансовогоста­ну держави через податки на вади людей та дурний розум (йогооцінює спеціальнежурі) абоначесноти (їх билюдинаоцінюваласама).Ліліпути засуджувалишахрайство, невдячність як великезло.цікавоюздаласяГулліверовійсистемавихованнядітей:їхізранньоговікувіддавалипідопікудержави,зокремакваліфікова­нихвихователівтавчителів.

Утопічні мрії Гуллівера підтримують і в країні велетнів броб­дінгнег,депокладенокінецьвійнам,відданоперевагучеснійпраці.

Розширюємо світогляд

Утопія—фантазія, вимисел,мрія,щоне здійсниться.По­няття«утопія»впершез’явилосьутворіТомасаМора«Уто­пія»(такуйогокнизіназивавсяострів,наякомубулоство­

рено ідеальне суспільство). Письменник устами головного герояРафаїла Гітлодея критикує несправедливість і безчинства, які іс­нуваливтогочаснійАнглії.напротивагуїмвінзмальовуєкартинуідеальногосуспільногоустроюнауявномуостровіУтопія.Тамнемає

Дж. Ґіллрей. Король велетнів роздивляється Гуллівера, карикатура

39

приватної власності, немає гро­шей,майжевсіпрацюють,крімученихіпосадовихосіб.найваж­ливішіпитанняобговорюютьусіжителіострова.їхнійрозумовийі моральний рівень мусить бутинадзвичайновисоким.

Особливо Гуллівер захоплю­ється країною гуїгнгнмів — ра­сою розумних коней. Гуїгнгнмине знають зла та обману, жадіб­ності, корисливості, заздрості.Вониведутьрозумнегосподарство.Унихнемаєнавітьвлади,томущокоженчинитьпосовісті.найповажнішийізгуїгнгнмів,ізякимчасторозмовлявГуллівер,неприпинявдивуватисянерозумнимтанеспра­ведливимпорядкамнабатьківщинігостя,проякітойрозповідав,їх­німнескінченнимвійнам.Українігуїгнгнмівбулайрасарабів—єгу.цездичавілінащадкиоднієїанглійськоїпари,щопотрапиладоних.

Гуллівер, дізнавшисьпро єгу більшейпобачивши їхнюпове­дінку,ставсоромитися,щойсамналежитьдоцьогоплеменілю­дей,щоправда,трохицивілізованішого.

Однією ізпопулярних ідейПросвітництва була ідеяпросвіче­ногомонарха:найоптимальнішепочинатипросвітународузпро­світимонарха(короля,царя,шахатощо).Той,усвоючергу,поч­нерозвиватисвоїхміністрів,ті—своїхпідлеглихі,зрештою,такпросвітятьусюсвоюкраїну,аджевладав їхніхруках.Дотогожідеяпросвіченогомонархасвоєріднозбігласязтрадиційноюмрієюнародупродоброгоцаря.УСвіфтацюідеювтіленовобразікоро­лявелетнівбробдінгнегу.

1. На яких ідеях Просвітництва засновано «Мандри Гуллі-вера»?

2. Які вади тогочасного суспільства критикує автор, змальо-вуючи фантастично-алегоричну країну Ліліпутію?

3. Що таке утопія і яке відображення вона дістала у творі?4. Яку ідеальну картину щодо перебудови держави на чолі з «про-

свіченим монархом» уявляв Свіфт?

Запам’ятайте! У творі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» дві сюжетні лінії — це критика тогочасного суспільства й утопіч-на мрія про новий суспільний лад, побудований на основі

розуму, добра та справедливості (її втілено в сатирично-алегоричній картині фантастичних морських пригод).

Жан Ґранвілль. Гуллівер і гуїгнгнми

40

Усвідомте, що письменник у цікавій формі не лише навчав і просвіщав своїх співвітчизників, а й звертався до нащадків (так об’єктивно виходить!), щоб ті намагалися втілити ці мрії в життя.

Знайдіть та проаналізуйте документи доби Просвітництва й зробіть висновки про те, які суспільні явища вони презен-тують.

Складіть уявлення про систему виховання дітей і молоді в сучасній Свіфтові Англії та про те, яке виховання письмен-ник вважав ідеальним; порівняйте із сучасними ідеалами.

Образ Гуллівера як утілення концепції нової людини

Концепція—системапоглядів,теабоіншерозумінняявищіпроцесів;єдиний,визначальнийзадум.

ЕК.Усімзнайомаздитинствазбіркаарабсько­перськихка­зок «Тисяча й одна ніч» у Європі стала відомою лише напочаткуХVІІІ ст. (неповнийперекладфранцузькоюздійс­

неноАнтуаномҐалланом)ісправилазначнийвпливнатогочаснуєвропейськулітературу.найвідомішіісторіїзізбірки—«чарівналампа Аладдіна», «Алі­баба та сорок розбійників» і «Синдбад­мореплавець».

Синдбад­мореплавець — людина допитлива, смілива, якапрагне пізнатижиття у всіх його виявах, відкривати нові землі,знайомитисяз їхнімимешканцями,частодивовижнимийнавітьсмертельнонебезпечними.

Атеперпорівняймо:

Синдбадпочавговорити:—Середбенкетівірозвагяшвидкопочавзабуватипроколишністрашніпригоди.Арозкішне,ситежиттяменіпочалообридати.ябувмоло­дий,дужий—хотілосьякоїсьдіяль­ності.Скінчилосятим,щоязновупоклавсянадолю,зібравтоваришів­торговців,накупиврізногокрамуйсівнакорабельубальсорі.Довгомиплавалицілкомщасливо,приставалидорізнихземельівигідноторгувалисвоїмкрамом.

«Синдбад-мореплавець»

япробувздружиноютадітьмитількидвамісяці,боневгамов­нежаданнябачитичужікраїништовхаломененановіпригоди,іянемігусидітивдомадовше.язалишивдружиніпівторитисячіфунтівготівкоюінайнявдлянеїгарнийбудинокуРедрі­фі.Рештусвогомайна,частко­вовгрошах,часткововтова­рах,явзявізсобою,сподіва­ючисьзбільшитисвоїстатки.

«Мандри Гуллівера»

41

Закономірно припустити, що образголовного героя роману Дж. Свіфта ви­ник у автора не без впливу кращих лі­тературнихвзірців,зокремайарабськоїказки. Але це переважно стосуєтьсяособливостей подання тексту — мор­ськоїподорожі,розповідівідпершоїосо­би, «очевидця», діяльної й допитливоїособистості головного героя. По суті ж,ГулліверуСвіфта—втіленняідейучо­тирьохобразахзалежновідтого,доякоїкраїнивінпотрапляє:уліліпутіввін—велетень і дивиться на все критичнимоком, у велетнів—карлик,що захоплено спостерігаєйпідмічаєусі тонкощі, у вчених академії наук— скептик, у гуїгнгнмів—гарячийприхильник.

СамГуллівер захарактероммайже ідеальний (щоправда,длясвогочасу,аджесьогоднінебудеідеальноюлюдина,якатакпри­нижуєтьсяпередможновладцями).

Автор відзначає його людяність («…[Гуллівер] рішуче відмо­вився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного на­роду…»), підкреслює сміливість («Поки я порався з цим, ворогипускалитисячі стріл, і багатознихупивалисяменіврукитаоб­личчя,завдаючипекучогоболюйзаважаючименіпрацювати…»).

Допитливість Гуллівера є наскрізною упродовжусього твору:«…а буваючи на березі, придивлявся до побуту і звичаїв людейіводночасвивчавчужоземнімови…».

цьомугероєвіпритаманніволелюбність(«Першеречення,якея вивчив, було прохання повернути мені волю…») і великодуш­ність («…Полковникнаказавсхопитишістьохзаводіяк… івідда­ти зв’язанихмені до рук… я перерізав ножем нитки, якими вінбувзв’язаний,іобережноспустивйогоназемлю…»).

Розум та винахідливість багато разів ставали в пригоді Гул­ліверові під час цієї мандрівки: «…за три тижні я зробив великіуспіхиувивченніїхньоїмови…»;«…умиснонепідходивдоберега,щобмененепомітилизякогосьворожогокорабля…»;«…ясплівканатудвоє,щобзробитийогоміцнішимізтієюсамоюметоюпо­скручувавзалізнібрусивтроє…».

Гулліверіздобротоютаповагоюставивсядо інших.Вінволо­дів непоганими дипломатичними здібностями, а також утримавімператораліліпутіввідйогозагарбницьких,немиролюбнихпла­нівстосовносусідів.

Жан Ґранвілль. Гуллівер у ліліпутів

42

Гуллівер—освіченаймудралюдина,добреобізнанавматема­тиці,схильнадофілософськихроздумів:«безперечно,філософима­ютьрацію,коликажуть,щоуявленняпровеликеімале—віднос­ні,щовонивизначаютьсятількивпорівнянні.Можестатися,долізаманеться влаштувати так,щой ліліпути зустрінутьнарод,мен­шийвіднихнастільки,наскількивонибулименшівідмене…».

Автор поставив Гуллівера у ситуацію зіткнення зі світовимзломупороговихйоговиявах.Усе,щовінбачитьусвоїхподоро­жах,—цедлявипробування ідеї,анехарактеру.його історія—цеісторіялюдини,щонамагаласязмінитилюдейіїхнійсвітсло­вомрозуму.

Віраврозум,допитливість,активність,енергійність,прагнен­нявідкриттівієрисаминовоїлюдинидобиПросвітництва.

ЛК.Жан Іньяс Ізидор Ґранвілль—французькийхудожник­ілюстратор,народився в сім’ї акторів і художників. Ґран­вілль—сценічнеім’яйогопредків.Вінілюструваввелику

кількістьлітературнихтворів:байкижанадеЛафонтена,пригод­ницький роман «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, роман­пародію«ДонКіхот»МігеляСервантесадеСааведра,фантастично­пригод­ницький роман «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта та інші.

1. Які літературні та інші впливи позначилися на образі Гуллі-вера?

2. Які риси притаманні героєві? Які з них відповідають загально-людським цінностям, а які обумовлені часом, коли він жив?

3. Як розвивається характер Гуллівера протягом твору? Він статич-ний чи динамічний?

4. Як у цьому образі реалізуються ідеї Просвітництва?

Запам’ятайте! Гуллівер — образ-ідея, втілення мрій і споді-вань письменника-просвітника словом правди поліпшити рід людський; водночас це — людина Нового часу, якій прита-

манні жага до відкриття та пізнання світу, прагнення самовдоскона-лення, мудрість, високі моральні якості.

Усвідомте, що кожній епосі, кожному поколінню людей потріб-ні свої Гуллівери, адже чим більше людина дізнається про світ і себе, тим більше постає перед нею нових таємниць і загадок.

Проаналізуйте міркування Гуллівера про навчання та ви-ховання дітей, складіть за ним програму, залучивши до неї

пункти, що відповідають і сучасним поглядам на виховання дітей, їхню освіту.

43

Створіть узагальнений портрет людини Нового часу та з’я суй-те, яке значення мав образ Гуллівера для сучасників Свіфта та має для сьогодення.

Жанрова своєрідність роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»:

поєднання реалістичних елементів і соціальної фантастики

ТвірДж.Свіфтавизначаютьяксатиричнийроман,уякомупо­єднано реалістичні елементи із соціальноюфантастикою, з озна­ками роману­подорожі пригодницько­фантастичного характеру,щопосідаєвагомемісцевмистецтвідобиПросвітництва.

Твірмаєчотиричастини,укожнійзякихідетьсяпроперебу­вання героя в тій чи іншій країні (у ліліпутів, у велетнів, у Ла­путі, у країні гуїгнгнмів). це приваблює передусім дітей. Уво­дячи казкові та фантастичні мотиви в їхній особливій художнійфункції, Свіфт не обмежується нею, розширює її значущість задопомогоюпародії,наякійпобудованосатиричнийгротеск.Текст«Мандрів…» пронизано алюзіями, ремінісценціями, натяками,прихованимитаявнимицитатами.

ТЛ.Пародія—комічнеабосатиричненаслідуванняіншогохудожньоготвору.

Гротеск — поетичний пpийом умисного спотвоpення абозмiшування контpастiв: тpагiчного i комiчного, добpого і злого,pеальногоiфантастичного.

Алюзія— стилістичнафігура,щомістить указівку, аналогіючинатякнапевний історичний,міфологічний,літературний,по­літичний або побутовий факт, закріплений у текстовій культуріабоврозмовномумовленні.

Ремінісценція— елемент художньої системи,що відсилає дораніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва;неявнацитата,цитуваннябезлапок.

Езопова мова (від імені напівлегендарного давньогрецькогобайкаряVIст.дон.е.Езопа)—замасковане,алегоричневислов­леннядумокзіронічниминатякамийнедомовками.

Памфлет — публіцистичний твір злободенної тематики,уякому з особливоюгостротоюй експресією,часто в сатиричнійформі,висміянойвикритоякісьнегативнісуспільніявища.

Інвектива — різке викриття або сатиричне осміяння реаль­ної особи чи групи осіб; зазвичай супроводжене деяким зрушен­ням у реальності зображення; характеризується структурною

44

ісмисловоюдвоплановістю,щовисуваєнапершийпланособистізвинуваченнядлясуспільноїганьби.

З описів морських подорожей XVII ст. Свіфт запозичує ман­дрівний колорит, який надаєфантастиці ефекту зримої реально­сті.Угротескно­сатиричномуописівсіхтрьохкраїн,яківідвідуєГуллівер перед своєю останньою мандрівкою, є контрастний мо­мент—мотивутопії,ідеальногосуспільноголаду.

Протест проти відсутності свободи належить до головних тем«Мандрів…».Тимбільшзначущимєепізодпроте,якзачарованийінтелектом гуїгнгнмів Гуллівер відчуває тільки відразу до істот,подібнихдосебе,аджевінїхбачить«прив’язанимизашиюдоко­лоди».ТакСвіфтвисміюєраціоналізмпросвітників.

Виховати в людині ясну думку та почуття моральної відпо­відальності за свої вчинки, сприяти її моральному та фізичномуздоров’ю,безнахилівдорозкошітамарнуваннясил—такапри­хованадумкаавторакниги.

Засоби комічного, езопова мова в романі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»

Джонатан Свіфт у своєму творі «Мандри Гуллівера» виявивнадзвичайнухудожнюмайстерність,фантазіютавинахідливість.Вінвдаєтьсядо іронії:«Осьвони,дивовижнінаслідкиобмежено­сті такороткозорості!Обдарованийусімаприкметами,що забез­печують йому повагу, любов та шану, дуже здібний, розумний,освічений,талановитийвладар,майжеобожнюванийсвоїмипід­данцями,зякоїсьнепотрібної,незрозумілоїєвропейцямделікат­ностівідмовляєтьсявідщонайпевнішоїнагодистатицілковитимхазяїномжиття,воліймайнасвогонароду»;

до гострої сатири: «Мій історичний нарис нашої країни заостаннє сторіччя надзвичайно здивував короля; у нашій історіївін убачав самі змови, заколоти, вбивства, страти, революції тазаслання, що є найгіршими наслідками зажерливості, розбрату,лицемірства, зрадництва, жорстокості, люті, безумства, злости­вості,заздрощів,розпуститачванливості»;

до гнівної інвективи:«більшістьвашихспіввітчизниківєви­водком маленьких огидних плазунів, найзгубніших зі всіх, якібудь­колиповзалипоземнійповерхні»;

до гумору:«читач,напевне,скаже,щотакаісторіямоглатра­питисяскорішевАнгліїчивЄвропі,аніжутакійдалекійкраїні.Але хай він зважить на те,що примхижіноцтва не обмежені нікліматом,нінаціональністюіщонасправдівоникудиодноманіт­ніші,ніжцездаєтьсянапершийпогляд».

45

Дуже часто автор удається до кон­трастного зображення, протиставлень,применшення (літоти) чи перебільшен­ня (гіперболи), перелічення: «…Корользауважив,яканікчемнаотапиха—люд­ськевеличання,колиїїнаслідуютьітакімізернікомахи,якя».

Свіфтпостійнозвертаєтьсядоезопової мови: «Спадкоємецьпрестолу, абине сва­ритися з партіями, змушений взувати накожну ногу різне взуття, відтак «під часходийоговеличністьнакульгує» (йдетьсяпропринцаУельськогоҐеорґаII).

Комічно­сатиричний зміст має опистого,якрозправлялисязінакодумнимитаворогами, розшифровуючи їхні листи чизаписки: «…вбиральня означає таємну раду, табун гусей— сенат,кривийсобака—загарбника,чума—регулярнуармію,яструб—прем’єр­міністра, мітла — революцію, мишоловка — державнуслужбу,гнійнарана—владу…Так,«н»означаєзмову,«б»—кін­нийполк,«Л»—флотнаморі.Користуючисьіншимметодом,вонипереставляютьлітерипідозрілоголистаівтакийспосібможутьви­явитиякнайглибшеприхованінаміринезадоволеноїпартії».

ЛК. Продовжуючи в «Мандрах Гуллівера» та памфлетахтрадиціюреалістичноїфантастикиепохиВідродження,роз­виваючи й збагачуючи цю традицію в річищі сатиричних

форм, за допомогою яких йому вдавалося робити грандіозні уза­гальнення,Свіфт створив тексти, на які орієнтувалися сатирикийфантастиXIX–XXст. (Т.Дж.Смоллетт,В.Ґодвін,ч.Діккенс,С.батлер,Г.Веллс—вАнглії;Вольтер,А.Франс—уФранції;М.Салтиков­Щедрін—уРосіїтощо).

1. Чому виникають труднощі з визначенням жанру твору Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?

2. Які художні засоби, сатиричні прийоми переважають у тво-рі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?

3. Якою є роль сатири в розкритті головних думок твору?4. Наведіть приклади різних видів комічного у творі Свіфта.

Запам’ятайте: роман «Мандри Гуллівера» має своєрід-ну жанрову специфіку, адже в ньому поєднано ознаки ре-алізму та соціальної фантастики, є ознаки роману-подорожі

Жан Ґранвілль. Гуллівер і летючий острів Лапута

46

при год ниць ко-фан та стич но го характеру. Автор виявив надзвичай-ну винахідливість у вигадуванні способів реалізації своїх ідей, зо-крема сатиричному зображенні сучасного йому суспільства. Бага-то вад того часу не подолано, на жаль, і донині.

Усвідомте, що письменник Дж. Свіфт завдяки своїм творам, і насамперед «Мандрам Гуллівера», зробив переворот не

лише в культурному, літературному житті Англії та інших країн Євро-пи доби Просвітництва, а й у тогочасній державній політиці.

Проаналізуйте засоби сатиричного зображення у творі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» і зробіть висновки про їхні функції у творі.

Складіть уявлення про індивідуальний стиль письменника Дж. Свіфта й розкрийте його значення.

Мабуть, кожен із нас у душі—невиправниймрійник.АДжо­натанСвіфт був видатниммрійником і вигадником,щоподарувавнамуспадокціннийскарб—роман«МандриГуллівера»,гортаючисторінкиякогомищоразуміркуємо,девигадка,адереалії,інама­гаємося«впіймати»істину,мудрість,якінесенамписьменниксво­їмтвором.

Йоганн Вольфґанґ Ґете — видатний німецький і європейський поет-просвітитель

1. Пригадайте, що ви знаєте про Й. В. Ґете з курсу зарубіжної літе-ратури 5–8-х класів. Які враження у вас залишилися після про-читання його поезії «Нічна пісня подорожнього»?

2. Розгляньте портрет письменника. Як ви можете охарактеризува-ти цю людину?

3. Прочитайте висловлювання видатного німецького поета Г. Гей-не про Й. В. Ґете: «Його зовнішність була так само значущою, як слово в його творах, і постать була так само гармонійною, світлою, радісною, шляхетною, пропорційною, і за ним, як за античною статуєю, можна було вивчати грецьке мистецтво. Очі були спокійні, як погляд божества… Час укрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дано можли-вість пальцем указувати небесним зорям шлях, яким вони мають рухатися…» Висловіть свою думку щодо прочитаного.

47

48

Життєвий і творчий шлях Йоганна Вольфґанґа ҐетеВавтобіографічнійкнизі«Поезіяіправд໥етеписавпросвоє

народження:«28серпня1749року,опівдні,здванадцятимударомдзвона,яз’явивсянасвітуФранкфурті­на­Майні.Розташуваннясузір’ївсприяломені…»Поетбувпереконаний,щоцевпливаєнадолю,іуВсесвітікожномусудилосясвоєособливемісце.

Майбутній письменник йоганн Вольфґанґ Ґете з’явився насвітуродовитійтазаможнійбюргерськійродині.батькойогойо­ганнКаспарбувюристом,вимогливою,неемоційною,алечесноюлюдиною. Від нього синові передався потяг до знань.Мати при­щепила своєму синові любов до творчості, вона була для хлопцяприкладомсердечноїтеплотиймудрості.

Уродинібагатоувагиприділяливихованнюдітейтарозвиткуїхніхздібностей.юнакволодівкількомаіноземнимимовами,ви­вчав художнюлітературу, історію, природничі науки,музику тамалювання.До речі, перськумову він опанував у 60 років!Поетзавжди прагнув якомога продуктивніше провести свій день. Зо­крема,йогообов’язковимзаняттямбулочитання,ащоденнанор­мастановила80сторіноккнижки.

Дослідникийоготворчостістверджують:Ґетесміливомігска­зати,щовінсамсебестворив,аджевідомо,щонародивсявінкво­лою дитиною, зростав дуже хворобливим і навіть змушений бувчерезнедугузалишитиуніверситет.ОднакустудентськірокиҐетевідкривдлясебефілософіюприродиСпінози.нідерландськийфі­лософ стверджував,щоприрода обдарувала людину всім,щоб тамогла протистояти хворобам,морально­му злу, дурості, залежності від згубнихінстинктів. Захопившись цією філосо­фією,юнакпочавпрацюватинадформу­ваннямсвоєїособистостійдосягблиску­чихрезультатів.

Початок творчогошляху Ґете пов’я­заний з літературним рухом, представ­ники якого виступали під девізом таназвою«буряінатиск».ціпоетийдра­матурги йменували себе «штюрмера­ми» — від німецької назви Sturm und Drang.Вонипроголосиликультсвободи,генія,природи.

Роман «Страждання юного Верте­ра» (1774), написаний у Веймарі, деҐете за наполегливою вимогою батька

Пам’ятник Ґете і Шиллерові в місті

Сірак’юс (США)

49

стажувався в імперському суді, уславив автора не тільки в ні­меччині, а й у всій Європі.Митець одним із перших виголосивсвітові свої ідеї: гідність людини не в її предках, не в майново­мустані,авнійсамій—вїїособистості,їїталанті,інтелектітавчинках.

1775 року Ґете запросили до Карла Авґуста, герцога Саксен­Веймар­Ейзенахського. Письменник став першим міністром гер­цога, дістав титул таємного радника.Потім, переконавшись,щоцебулоутопією,Ґетепоступовообмежуєсвоюдержавнуслужбу,залишаючизасобоюлишетеатрінавчальнізаклади.

1786рокуҐетеїдезВеймарайдварокипроводитьвІталії.Вінзахоплено милується творами античного та ренесансного мисте­цтва, пробує себе вживописі. Відмовившись від бунтарства ран­ніхроків,вінвбачаєметусвоєїтворчостівмирномупропагуванніпросвітницьких ідей. У творчості Ґете після повернення з Італіївідбилися нові естетичні погляди, що їх дослідники визначаютьяк веймарський класицизм. Поет тепер віддає перевагу класич­ним формам античного мистецтва, він стриманий у вираженнісвоїх ідей. У Веймарі поет знайомиться із Шиллером, і відтодіпочинаєтьсядружбадвохвидатнихмитців.ҐетестаєдиректоромпридворногоВеймарського театру.Він ініціюєвідродженняліте­ратурної балади й пропонує другові позмагатися в цьомужанрі.1797рікдіставназву«рокубалади».

Ґете прожив тривалежиття (83 роки), бувпереважно у чудо­війфізичнійформі,багатопрацював,вирізнявсяздоров’ямдуху.

УС. Уже на початку XIX ст. Ґете був широко відомийв Україні. 1827 року його обрали почесним членом РадиХарківськогоуніверситету.

ТарасШевченко називав Ґете «великим», знав і любив йоготвори, особливо «Фауста». невтомним популяризатором Ґетебув І. Франко, який переклав багато його поезій, кілька частин«Фауста».

Перший повний переклад «Фауста» українською мовою зро­бивМ.Лукаш.

2016 року сучасний український письменникюрійАндрухо­вич бувнагороджениймедаллюҐете­інституту запереклади тек­стівнімецькихпоетівукраїнськоюмовою.

ЛК. Твори Ґете поклали намузику багато визначних ком­позиторів світу: Л. ван бетховен (увертюра «Еґмонт»),Ш. Ґуно (опера «Фауст»), Ф. Шуберт («Ґретхен за пряд­

кою»),Р.Шуман(ораторія«СценизФауста»)таін.

50

Твори Ґете не раз було екранізовано. Фільм кінорежисераО.Сокурова«Фауст»,знятийнімецькоюмовоюзаучастієвропей­ськихакторів,здобувнайвищунагородунаВенеціанськомукіно­фестивалі2011року—«Золотийлев».

«Вільшаний король»: міфологічний зміст образів твору«Таємницяжиттянезбагненна,алеминеможемовідмовитися

відспокусивсежтакипізнатиїїтазрозуміти»,—писавй.В.Ґе­те.цевисловлюваннямоглобибутидевізомусієїтворчостіпоета.

написатибаладу«Вільшанийкороль»Ґетенадихнуладанськанароднапісня«Дочкакороляельфів»,атакожантичніміфийсе­редньовічніперекази.

Утакійфантастичнійформібуловідтворенозабобоннийстрахсередньовічноїлюдинипередворожимисиламиприроди,таємни­чимиміфічнимиістотами,втіленнямякихєельфи.

Розширюємо світогляд

Ельфи— це духи повітря, природи, які можуть жити надеревах,люблятьтанцюватийзаворожуватилюдей.Ельфибуваютьсвітлі(добрі)йтемні(злі),унихєсвоїкоролі,своїволодіння,межіякихнеможнапорушувати.

ТЛ. Балада — це жанр ліро­епічної поезії фантастичної,історико­героїчноїабосоціально­побутовоїтематикиздра­матичнимсюжетом.

Убаладізазвичайідетьсяпрощосьнезвичайне,виняткове,ге­роїчне;реальнечастопоєднуєтьсязфантастичним.

балади є історичні, міфологічні, ліричні, трагедійні, розбій­ницькі,сімейно­побутові,моторошні.

баладу Ґете «Вільшанийкороль» написано в традиціяхмоторошної похмурої балади.Образлісовогокороляспорідне­нийзпоширенимвукраїнськихнародних казках та легендахобразомлісовика.

Порівняно з попереднімитворамипоета, де природа висту­паєблагодатноюіжиттєдайноюсилою,убаладі«Вільшанийко­роль»вонастаєвтіленнямтаєм­ничихсил,невідомихіворожих

Ґ. Доре. Ілюстрація до балади Ґете «Вільшаний король»

51

людям.Саметомуреалістичнийпланоповіді(поверненнябатькаіз сином додому) накладаєтьсяна фантастично­міфологічний(поява вільшаного короля), щоіпороджуєтрагізм,напруженістьсюжету. Атмосферу тривоги,страху, лихих сил підкресленотакожтим,щодіявідбуваєтьсявночі,улісі,дереальніпредме­ти та явища набувають казко­вості,алегоризму.

У баладі тісно переплітаються реальний та ірреальний світи.це відображення двох поглядів на той самийпредмет чи явище:цар—туман,колиханнягілля—заманюваннявільшаногокоро­ля,дочкилісовогоцаря—верби.

У баладі спостерігається драматичне зіткнення двох начал:життяісмерті,відчаюйнадії,буденноготаінтуїтивного.Уцьомуконфліктіберутьучастьдитинайдорослий.

батько й син по­різному сприймають світ. Дорослий чоловікневіритьудива,його світосприйняттявирізняєтьсяврівноваже­ністю,поміркованістю,раціоналізмом.Вінлюбитьсинайусіляконамагаєтьсярозвіятийогострахи.Дитина,навпаки,сповненаза­непокоєння,страху,інтуїтивноговідчуттявпливуякихосьневідо­михсил.

У творі відбувається конфлікт вільшаного короля й малюка.Мовлення вільшаного короля сповнене містичної сили.це нена­чеголосприроди,якаможепоглинутивсенавколо,навітьлюди­ну.Зпідтекстубаладиможназрозумітижорстокість«хвостатогоПана»:можливо,людиякосьпорушилийогоспокій,аширше—природнугармонію.

Символічнимєобраздитини.Зтекстувідомо,щовдушіхлоп­чика існує конфлікт: невідома, таємнича сила природи і вабитьйого,іводночасжахає.Дитинауособлюєлюдство,щоневиробилогармонійнихстосунків ізприродою,зі світом, із собою.Такліте­ратурознавціпояснюютьтрагічнийфіналбалади.

УС. Існує кілька перекладів балади Ґете «Вільшаний ко­роль»українськоюмовою.Першимперекладачемтворубувукраїнськиймовознавець,

греко­католицький священикй. Левицький.Пізніше перекладиздійснилиб.Грінченко,П.Куліш,Д.Загул,М.Рильський.

Г. Плюддеман. Ілюстрація до балади Ґете «Вільшаний король»

52

Переклад П. Куліша вирізняється національною забарвлені­стю(авторвикористовуєгероївнаціональнихміфів,словарозмов­ної українськоїмови: «вітласта», «се», «царівни­вільхівни», «навіттігойдати,коточкаспівати»тощо).

Особливопоетичним,естетичнодовершенимєперекладМ.Риль­ського.Поетовівдалосязберегтинімецькуспецифікутворуйнадатийомуознакиукраїнськоїбалади.

Усіперекладимаютьрізніназви.М.Рильськийзберігназвуні­мецькогооригіналуErlkönig—«Вільшанийкороль»,натомістьінші,як­от б. Грінченко, обрали узагальнювальну назву «Лісовий цар».

Хтоїдепідвітернічноюдобою,Синканасідельцівезепідполою?Коняострогамиразпоразторкає,Дитинудосебевтеплопригортає.<…>

(Переклад П. Куліша)

Хтоїдевнегодутимлісомгустим?Тобатько,спізнившись,іхлопецьізним.Обнявшималого,врукахвіндержить,йогопригортає,йоговінпестить.<…>

(Переклад Б. Грінченка)

ERLKÖNIGWerreitetsospätdurchNachtundWind?EsistderVatermitseinemKind;ErhatdenKnabenwohlindemArm,Erfaßtihnsicher,erhältihnwarm.

(Оригінал)

Абатькощешвидше—схопивйогожах,Істогнеуньогосиннаруках.Доїхавдодомузакількахвилин;Врукахужемертвийлежавйогосин.

(Переклад Д. Загула)

За твердженням відомого українського перекладознавцяВ.В.Коптілова,історіяукраїнськихперекладівбаладий.В.Ґете«Вільшаний король»— це історія поступового, дедалі глибшогопроникненняперекладачів у зміст і стиль славетного творуҐете,дедаліповнішогооволодінняйогосвоєрідноюритмікою.

Вивчатиперекладенийпоетичнийтвір—значитьдивитисяназмісточимаперекладача,зрозумітиійогобаченнятеж.

53

Нове розуміння природи в ҐетеПрирода у й. В. Ґете— це джерело та основа життя, діяль­

ності та творчості, вона— бог, утілення таємничих сил. Люди­на—дитяПрироди,якаперебуваєувічномурусі,постійнорозви­вається.ПошукгармоніїзПриродою,гармоніїусвіті—цетворчезавданняпоета.необхіднонавчатисяуПрироди,причомунеслі­поїїнаслідувати,адуховноєднатисязнею.

У баладі «Вільшаний король» природу подано у двох пла­нах — реальному («час нічний», «вранішній туман», «вітер ко­лишевгаюгілля»,«вербисивіютьвдалині»)таміфологічно­каз­ковому,персоніфіковано­олюдненому(«Корольвільшанийонтамстоїть!/Вінукороні,хвостатийПан»,«—Мійтату,мійтату,якестрашне!/якнадитьвільшанийкорольмене!»,«—Мені,хлопче,любакрасатвоя!/Зневолічизволівізьмутебея»).

Убаладіпоказанозіткненнярізнихначал—природного іду­ховного, буття і небуття, людини і природи. Ґете вірив,що, по­трапившивполондовільшаногокороля,людствозможезбагнутитаємничістьімудрістьприродитаспрямуватибігконядосвітла,якездолаєніч.Головне—незупинятисьусвоїхпошукахінезне­важатитаємницьприродийсвіту.

ЛК.КартинаМ.Врубеля«Пан»(див. с. 56)близькадобала­диҐете«Вільшанийкороль»іможеправитизаілюстраціюдонеї.

1. Яким є сюжет балади?2. Які події в баладі є реальними, а які — фантастичними?3. Опишіть, якими ви уявляєте героїв балади зовні, у якому

психологічному стані вони перебувають.4. Як побудова балади підкреслює драматизм подій, емоційно на-

пружений стан героїв та їхню боротьбу зі страшним?5. До якого виду балад, на вашу думку, належить цей твір?6. Як ви вважаєте, що спричинило загибель дитини?7. Яким є віршовий розмір балади і як це впливає на сприйняття

твору?8. За допомогою словника з’ясуйте символічне значення образів ві-

тру, верби, туману, ночі, стрімкого бігу коня, Пана.9. Що, на вашу думку, «моторошне» в баладі, те, що може наляка-

ти читача?10. Головну думку балади «Вільшаний король» літературознавці ви-

значають по-різному. Як би визначили її ви й чому?11. Які художні засоби використав Ґете у своєму творі?

54

«Травнева пісня» ҐетеЗа словами дослідника творчості й. В. Ґете б. Шалагінова,

післятворчогоперелому1780­хрр.поет«убачавсвоєпокликаннявтому,щобдіятиузлагодізприродоюісвоїмособистимбуттям,неначебтопродовжуватиприроду.його«Травневапісня»—своє­ріднийестетичнийпортретпоета.Ґете…чудовийліриккраєвиду,щозавждипрагнеобратиякусьвіддаленуівисокуточкудляогля­ду,тутпостаєпереднамивцентріприроди,якавсміхаєтьсяйому.Геніальнопростізасоби«освіжають»…Природуохарактеризованословами, що співвідносяться з людськими емоціями, і від цьогоемоціїнабуваютьширшогозмісту («якрадісносяє/меніприро­да!/яквиблискуєсонце!/яксміютьсялуки!»)».

Прощойого«Травневапісня»?Вона— іпровесну, іпрора­дістьлюбові,іпровеличезнещастятого,хтоздатеннащирілюд­ські почуття. биття молодого серця ніби зливається з голосами,багатобарвнимсяйвомновогодня.Митецьвбачавуприродіздоро­веначало,першооснову,протиставляючиїїдисгармоніїсучасногойомусуспільства.

1. Прочитайте поезію Й. В. Ґете «Травнева пісня» й поясніть своє розуміння назви, теми та ідеї твору.

2. Визначте характер ліричного героя вірша.3. Якими, на ваш погляд, мають бути стосунки людини та природи?

Волелюбні мотиви та протистояння образів-персонажів у «Прометеї».

Образ ПрометеяУ другий період своєї творчості (1770–1775) й. В. Ґете звер­

таєтьсядоміфічнихобразів,сюжетів,аленадає їмсуб’єктивногозвучання, пронизує їх бунтарськими інтонаціями, ідеєю свободийнепокори.

цютематикуінодітакіназивають—«прометеївською»(вонабулапопулярноювЄвропіпрактичноупродовжусьогоXVIIIст.).Роботунаддрамою,названою«Прометей»,Ґетерозпочав1773р.Рокомпізнішепоетнаписаводнойменнийгімн.Ґетевбачавуційтемі багатоманіттямотивів— творчої особистості, незалежності,людинолюбства,змістулюдськогожиттятощо.

Уцьомутворічиненайповнішевиявилисяволелюбнібунтар­ськінастроїмолодогоҐете.

Гімн «Прометей» побудований у формі монологу самого ти­тана. Ґете зробивПрометея символомпротеступроти змертвілихтрадицій та авторитетів, символом справжньої любові до людей,

55

підкреслюючи богоборчу енергію й ду­ховнуперевагугероянадйогосупротив­никами.

ну,тутясиджуіформуюЛюдейнасвійобраз—Поріддя,щоподібнедомене,Щобмучитися,щобридати,Щобвтішатися,щобрадіти,—Ізневажатитебе,якя!

Водночас Прометей гнівно викри­ває владу богів (і земних, і небесних),сміливо кидаючи Зевсові звинуваченняв самозакоханості, жорстокості та бай­дужостідолюдськихстраждань:

незнаюнікогобіднішогоПідсонцем,ніжви,богове!<…>

Тебешанувати?чому?Може,зм’якшивтиколисьболізнедоленим?Може,притишивколисьСльозинастрашених?

(Переклад М. Бажана)

Автор закликає вірити в себе, у свої сили, як це робив одинзулюбленихйогогероїв—Прометей.

УС. Про привабливість ґетівського образу Прометея свід­читьізверненнядоньоговидатногоукраїнськогописьмен­никаІ.Франкаякперекладача.

УперекладіФранкаПрометеймаєрисинаполегливого,діяль­ного героя, якийшукає однодумців серед тих, хто не прагне не­здійсненних химер, а знаходить реальне підґрунтя існування тапоказуєйогоіншим.

1. Хто такий Прометей? Що ви про нього знаєте з античних міфів?

2. Чого навчив людей Прометей?3. Чому Ґете звернувся до тем античності, до «прометеївської» теми?

Й. В. Ґете. Прометей. Титульний аркуш

(Нью-Йорк: Українська книгарня

ім. Т. Шевченка, 1918)

56

4. За що Прометей картає Зевса і в його особі — усіх богів, можно-владців?

5. Якою є головна думка твору?6. Чим вірш «Прометей» близький сьогоденню?

ЕК. Порівняйте уривки з твору «Прометей» у різних перекла-дах, висловіть свої уподобання та зробіть висновки.

незнаюнікогобіднішогоПідсонцем,ніжви,богове!нещедровиживлитеДаннямофірІдихоммолитовВашувеличність.

(Переклад М. Бажана)

…незнаюямізерніших,ніжви,боги,усвіті!ЗлиденниймаєхарчВеличністьваша:МаєдимжертовнийТамолитвидух.

(Переклад І. Франка)

Запам’ятайте. Й. В. Ґете вважають засновником сучасної ні-мецької літератури, він був лідером романтичного руху «Буря і натиск». У галузі ботаніки письменник став засновником по-рівняльної морфології рослин.

Усвідомте на прикладах із життя письменника, що людина може створити себе сама, незалежно від несприятливих об-ставин, завдяки наполегливій праці над собою, самоосвіті,

самовихованню. Потрібно бути небайдужим до долі своєї країни, свого народу, робити те, що зможеш, для їхнього добробуту.

Проаналізуйте твір Ґете «Вільшаний король» з точки зору жанру, а вірш «Травнева пісня» — з точки зору викори стан-ня художніх виражальних засобів для розкриття теми та ідеї твору.Опишіть картину М. Врубеля «Пан» та визначте, наскільки вона перегукується з твором Ґете «Вільшаний король».

Створіть на основі висловлювань Й. В. Ґете його психологіч-ний портрет.

М. Врубель. Пан

57

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер — виразник просвітницьких ідей свободи й справедливості1. Що ви пригадуєте з курсу зарубіжної літератури 7-го класу про

Ф. Шиллера та його творчість?2. До якого жанру належить його твір «Рукавичка»?3. Як у цьому творі утверджено ідеї збереження самоцінності люд-

ського життя, людської гідності, пріоритету високої людяності?

Сторіччяпокинедозріло.я—громадянинприйдешніхстоліть.

Ф. Шиллер

Життєвий і творчий шлях Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера

1770–1780­ті рр. у німеччині, відомі під назвою «буря і на­тиск» (Sturm und Drang),малищеодного героя.Герой­штюрмербувзакоханимусвободумрійником,якийнебоявсяризикувати.Уйогогрудяхбилосягарячесерце,щонемогломиритисязобста­винами.СаметакимужиттійутворчостібувФрідріхШиллер—німецькийпоет,драматург,філософтаісторик.

Ось як говорив про Ф.Шиллера його товариш— німецькийпоетй.В. Ґете: «Статурайого, постава, хода, навітькоженйогорух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними.Італантйогобувтакимсамим,якйогозовнішність.Вінсміливобрався за великий сюжет, досліджував його звідусіль, розглядавзусібіч».

батько майбутнього поета— йоганн КаспарШиллер— вій­ськовий фельдшер, мати — Доротея, уроджена Кодвейс, дочкатрактирника.Хлопчик зростав середмальовничихоколиць,руїнстародавніх замків, уважно придивляючись та дослухаючись довсьогоновогойцікавого.Разомізбатькомвінбувавнаярмарках,народних гуляннях, враження від яких назавжди вкарбувалосяв хлоп’ячу пам’ять. найбільше запам’яталисяФрідріхові виста­виляльковоготеатруйпостановкисередньовічнихмістерій.Саметодівньогозароджуєтьсялюбовдотеатру,лицедійства.

З 1768 р.Фрідріх почав відвідувати латинськушколу.Потімбатько змушенийбуввідправити14­річного синананавчаннядощойноствореноїгерцогомвійськово­медичноїакадемії.ВакадеміїШиллервивчавправоймедицину,якінецікавилихлопця.Там,узадушливійатмосферішпигування,доносів,покарань,йомудо­велосяпровестиажвісімроків.

58

59

ЛишевночіШиллермігкрадькомачитати.Підвпливомодно­го зі своїх наставників навіть став членом таємного товариства.Після закінчення академії Шиллера було призначено полковимлікарем,наційпосадівінодержувавжалюгіднігроші.

надпершоюдрамою«Розбійники»Шиллерпочавпрацювати,щеперебуваючивакадемії.1781рокудрамубулозавершено,азарікїївпершепоставилинасценіМангеймськоготеатру.Успіхбувшалений:«незнайомілюдикидалисяоднеодномувобійми,жін­кивнапівпритомному станіполишализал».Автор,якогонегай­но охрестили «німецькимШекспіром», потай відвідав прем’єру.Потім були тріумфальні вистави в багатьох іншихмістахнімеч­чини.

1787рокуШиллероселивсяуВеймарі,деживіпрацювавве­ликийҐете.Упоетів склалисядружні стосунки.Пізнішемитецьживурізнихмістахнімеччини,пробувавсвоїсиливжурналісти­ці, писав теоретичні трактати, працював професором історії Єн­ськогоуніверситету,утім,йогоматеріальнестановищезалишало­сяскрутним.

1790 рокуШиллер обвінчався зШарлоттоюфонЛенґефельд.незабаром він захворів, і відтоді почалася невпинна боротьба зажиття.

КількароківШиллерпроводитьуМангеймі,деобіймаєпосадузавідувачалітературноїчастинив«національномутеатрі».

В історії світової драматур­гіїп’єсуШиллера«Підступністьі кохання» було визнано пер­шою «міщанською трагедією».До Шиллера в трагедіях діяливинятково монархи й аристо­крати, третій стан було дозво­лено зображувати тільки в ко­медіях. на відміну від першихдрам,тутцентральнимперсона­жемєдівчинаЛуїзаМіллер.

У Карловій академії викла­дав філософію талановитий пе­дагог і вченийАбель, який згодом став другомШиллера.Профе­сорнаголошувавнанеобхідностінасампередсвітовоїгармонії.Вінпрагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприй­няття,вселитилюбовдоближнього,напучувавїхпізнаватинавко­лишньєжиття.Впливйогофілософськоїконцепціїнайвідчутнішевиявляється в «Оді до радості», яка ґрунтується на властивому

Т. Оер. Веймарське придворне товариство

60

Шиллеровіоптимізмі,вірівлюдину,переконанніутому,щолюдиможутьіповиннізріднитисяоднезодним.

Шиллерусвідомив,щопрогреслюдства—щенезапорукаща­стя. Така сама думка простежується в його баладах. Вони спри­ймаютьсяяквідгомінтихдавніхчасів,колирізніповір’я іпере­казитрансформувалисяупримхливіфольклорніобрази.

У творах дрезденського періодупомітний відхідШиллера відколишньої бунтарської ідеології. ТеперШиллер уважає, що дляпримирення ідеалу йжиття поетичний геній «має прагнути роз­ривузреальнимсвітом».Переворотусвітоглядіпоетавідбуваєть­сяякунаслідокрозчаруваннявідеалах«буріінатиску»,такіза­вдяки вивченню кантівської філософії та захопленню ідеямифранкмасонства.

Розширюємо світогляд

Масонство,франкмасонство (фр.Franc-maçonnerie,англ.Freemasonry, «вільне каменярство»)— морально­етичнийрух у вигляді закритої організації. найбільш поширене

означеннямасонства—це«системаморалі,викладенавалегорі­ях та проілюстрована символами»; також— всесвітнє братство,всесвітнійорден:масони—цечленидуховно­етичнихорганізацій«вільнихкаменярів».

ОсобливопліднимбулоостаннєдесятиліттятворчоїдіяльностіШиллера.Вінстворюєтакідраматичнішедеври,яктрилогія«Ва­ленштейн» (1799), драми «Марія Стюарт» (1800), «Орлеанськадіва»(1801),«ВільгельмТелль»(1804).Уцихтвораххудожньомуаналізупідданознаковіетапиісторіїєвропейськихнародів.

Митецьпішовізжиття1805року.

ЛК.ТвориФ.Шиллерабулидужепопулярнимиврізнихви­дахмистецтва.Так,зайогоп’єсамикомпозиториДж.Рос­сіні, Ґ. Доніцетті, Дж. Верді, П. чайковський, З. Фібіх,

С. Слонімський створили опери, композиторМ. Пейко— балет;єкількадраматичнихвиставтателевистав.

УС. Першим перекладачем поезій Шиллера українськоюмовоюставу1830­хpp.й.Левицький,далійоготворипе­рекладали П. Куліш, б. Грінченко, А. Могильницький,

М.Маркович,О.навроцький,О.Левицький,О.Кониський,Оле­наПчілка,борисТен,С.Гординськийтаін.черезпереслідуванняукраїнської мови драмиШиллера українською мовою було забо­ронено, а перші вистави відбулисяульвівськомуТеатрі «Руської

61

бесіди». Уперше виставу «Розбійники» поставив у народномуТеатрі м. Києва 1918 р. П. Саксаганський. Визначним явищемвукраїнськихтеатрах1920–1930­хрр. сталивистави«ВільгельмТелль»,«ЗмоваФієсковҐенуї»,«ДонКарлос»тощо.

«Ода до радості»: пафос твору, що відомий як гімн Євросоюзу

Поетбагаторозмірковуєнадсенсомлюдськогобуття.надум­куШиллера, цивілізація мала для життя людини не тільки по­зитивнінаслідки(наука,техніка,удосконаленізакони),айнега­тивні. А найстрашнішим булоте, що людина втрачала кращіморальні риси (простоту, щи­рість, сердечність, віру). Вонаставала надто раціональною.Шиллер уважав,що повернутилюдину на правильний шляхзможе мистецтво. Ось чому вінговорив: «Краса мусить спря­муватилюдейнашляхістини».

«Ода до радості» (нім. Ode an die Freude),уякійзвеличеноєдність усіх людей, написана 1785 року для дрезденської масон­ськоїложі.незважаючинапопулярністьвірша, самШиллерне­гативновідгукувавсяпронього,відзначаючи,щоода«далекавідреальності».

Згодомтекстоди,зокремаключовеслововній,булозмінено.Упервинномуваріантіавторвикориставпоняття«свобода»,ане«радість»,однакнезабаромШиллерзамінивйогозарадитого,щобвідокремитисявідполітики.найбільшоїпопулярностівіршздобувпіслятого,якЛюдвіґванбетховенпоклавйогонамузикутаувівдо складу завершальної частини знаменитої Дев’ятої симфонії.

Спершу«Одадорадості»зажилаславиякгімнФРн,потім—якгімнРадиЄвропи,пізніше—якгімнЄЕС,аз1993рокусталавідомаякгімнЄвропейськоїСпівдружності.

Розширюємо світогляд

ЄвропейськийСоюз(Євросоюз,ЄС,EuropeanUnion,EU)—еко­номічнийтаполітичнийсоюз28(станомнапершуполовину2017р.)держав­членів,щорозташованіпереважновЄвропі.

Мета Європейського Союзу — створення економічного союзуз найвищим рівнем інтеграції економік держав. ЄС засновано на

«Ода до радості». Рукопис Ф. Шиллера з автографом

62

загальнолюдськихцінностях:пошанидолюдської гідності, свободи, демократії,рівності,верховенстваправатаповагидоправлюдини.названіцінностієспільни­мидлявсіхдержав­членівусуспільстві,депануєтолерантність,правосуддя,солі­дарністьтарівністьжінокічоловіків.

ЛК. Аранжування «Оди до радо­сті» виконаноГербертомфонКа­раяном.2003рокубуловирішено

від гімнуЄС залишити лишемузику—задлярівностівсіхмов.

Музику до цього вірша також писали відомі композиториТ.Кернер,Р.Ваґнер,Ф.Шуберт,П.чайковський,П.Масканьї,й.Штраустаінші.

Пригадайте:ода—цеурочистапісняначестьякоїсьважливоїподії чи визначної особи. Тут письменник звертається до почут­тя, емоції— радості— як уособленнящастя людини.називає її«гарною іскроюбожою»,«царицеюгожею».Матінка­земля,при­родадаютьуседляїїрадості.Самецярадістьбуттярухаєсвітовийпрогрес («Радість — всесвіту пружина»), живить творчість душі(«Радість— творчості душа»).якщо ти успішнийучений—тебе«радістьусміхомвіта»й«дочеснотпроводитьрадо,/хочтропадонихкрута».Ірадістьтут—уособленняоптимізму,віриусвітлоро­зуму,«кращийсвіт».Поетназиваєйможливіконкретніпричини«нерадості»—«горейзлидні»,«відомста»,«погрози»,«сльози»,«каяття»,навітьзгадує«книгиборговії».Вінзакликаєдо«всепро­щення ворогам», загального примирення, стати дружною сім’єю.Поет переконаний, що це пом’якшить серця жорстоких, додастьдуху«кволим».Останністрофи«Одидорадості»—своєріднийма­ніфест того,хто знаєшляхдоцьогопочуттятайоговисокуціну:

будьтвердимвлихугодину,Помічскривдженимдавай,Всюдиправдузнайєдину,Зродуклятвинеламай…<…>

ХорСтаньмодружноюсім’єю,житиправдоюйдобромПрисягнімо…

(Переклад М. Лукаша)

Україна і Європейський Союз на мапі Європи

63

«Одадорадості»маєкосмічну,планетарну,всеохопнуспрямо­ваність, звертається до «міліонів» і так само дістає відгук у сер­цяхмільйонів.

1. Сучасники писали про Шиллера: «Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Усі великі пла-ни він творив вільно. Це справжня людина». Чим можна по-яснити таку високу оцінку Ф. Шиллера його сучасниками?

2. Прослухайте аудіозапис «Оди до радості» Л. ван Бетховена, по-рівняйте свої враження від музичного та літературного творів.

3. Прокоментуйте висловлювання Ф. Шиллера й запропонуйте свої міркування з цього питання: «Знайди в собі сміливість стати му-дрецем. Необхідна енергія в мужності, щоб подолати перешкоди, які протиставлені здобуттю знань як природною лінню, так і бо-язкістю серця».

4. «Сторіччя поки не дозріло. Я — громадянин тих століть, що при-йдуть»,— писав свого часу Ф. Шиллер. Як ви вважаєте, прийшли ці століття чи ще ні?

Запам’ятайте! Свого часу Ф. Шиллер належав до частини свідомої, активної молоді, яка, апелюючи до розуму, хотіла змінити ледь не хід історії. Тут ідеться по рух «Буря і натиск».

Драми Ф. Шиллера «Розбійники», «Вільгельм Телль» та інші показу-ють приклади небайдужості до долі свого народу. Те саме утверджує поезія «Ода до радості».

Усвідомте, що життя кожної людини неповторне, і щось «запо-зичити» із біографії знаменитої творчої людини складно. Але є спільні риси, що цінують за всіх часів і у всіх народів, і на них

варто звернути увагу. Це — почуття справедливості, надзвичайна пра-цьовитість, знання багатьох мов, любов до своєї батьківщини, свого народу, вболівання за людину, оптимістичне світобачення.

Проаналізуйте текст гімну ЄС і поміркуйте, чому було обрано саме ці строфи; які рядки є провідними й найповніше відо-бражають тему та головну думку.

Складіть психологічний портрет Ф. Шиллера; паспорт-харак-те ристику «Оди до радості».

Підсумуємо знання з теми

1. Які чинники — історичні, філософські, естетичні — спри-яли розвитку європейської літератури доби Просвітництва?

64

2. Назвіть основні художні напрями розвитку літератури й мисте-цтва Просвітництва, їхні ознаки, проілюструвавши відповіді при-кладами із прочитаних творів.

3. Зазначте провідні ідеї Просвітництва, утілені у творчості Дж. Свіф-та, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, розкрийте їхнє значення в культурно-му перевороті доби.

4. У чому полягають особливості сюжету та композиції роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» та жанрова своєрідність твору?

5. Схарактеризуйте образ Гуллівера як типу людини Нового часу, визначте художні засоби його творення.

6. Визначте функції гумору, іронії, сатири, сарказму у творі Дж. Свіф-та «Мандри Гуллівера».

7. У чому полягає нове розуміння природи в ліричних творах Ґете?8. Поясніть, чому «Ода до радості» зажила слави як гімн Євросо-

юзу, здобула світову популярність і є актуальною до сьогодні.

Проаналізуйте!

1. Чому Гуллівер не почав шкодити мешканцям Ліліпутії, хо-ча вони полонили його, використовували, могли позбавити здо ров’я чи навіть життя?

2. З якою метою Й. В. Ґете звернувся до жанру «моторошної» ба-лади, написавши твір «Вільшаний король»?

3. У чому полягає життєствердний пафос «Травневої пісні» Ґете?4. Які проблеми «Оди до радості» Ф. Шиллера ви вважаєте того-

часними, а які — вічними?5. Проаналізуйте частину «Оди до радості» Ф. Шиллера, відомої як

гімн Євросоюзу, з точки зору художніх особливостей.

Радість,гарнаіскробожа!несказаннолюбонамУвійти,царицегожа,Втвійпресвітлийдивний храм.Все,щострогоділитьмода,В’яжештиоднимвузлом,РозцвітаєбратнязгодаПідблагимтвоїмкрилом.

<…>КогодоляощастилаТим,щодруговівіндруг,Коголюбитьладамила,—йдидонасввеселийкруг.

йдітьусі,хтозвесвоєюВсвітідушухочодну!Хтожвесьвікчерствівдушею—йдиуіншусторону.

<…>Радість—всесвітупружина,Радість—творчостідуша,Дивнакосмосумашинанеюживитьсяйруша.РадістьквітирозвиваєІрозгіндаєсонцям,їхвпросторипориває,невідомімудрецям.<…>

(Переклад М. Лукаша)

65

1. Створіть «Указ Гуллівера», який би він видав, коли б його обрали імператором Ліліпутії.

2. Напишіть есе за висловлюванням Джонатана Свіфта: «Са-тира — своєрідне дзеркало, у якому кожен, хто дивиться в ньо го, бачить зазвичай обличчя всіх, крім свого власного».

3. Складіть анкету країни Ліліпутії, до якої потрапив герой роману Дж. Свіфта Гуллівер.

Анкета країни Ліліпутії

назвакраїни ***

Столиця ***

Формаправління ***

Верствинаселення ***

Політичніпартії ***

Релігія ***

Зовнішняполітика ***

Внутрішняполітика(обійманнядержавнихпосад,нагород;правосуддя,освіта)

***

Грошоваодиниця ***

Літературний ринг

Дж.Свіфтякосьписав:«Головнамета,якуясобіпоставивувсіхсвоїхпрацях,—швидшеображатилюдей,ніжїхроз­важати,і,якбияздолавдовершитисвоїнамірибезшкоди

длясебе,бувбизмененайпліднішийписьменникусвіті…»

«МандриГуллівера»—цеодназнайсумнішихкни­жоквісторіїєвропейськоїлітератури,найгострішийпамфлетналюдство,напи­саний,якзазначаютьдеякіісторикилітератури,унапа­діхворобливоїмізантропії…Зневагайобуренняподеку­дипростоб’ютьвочізісто­рінок«МандрівГуллівера».

В. Якименко

написанняСвіфтомтворузпочуттям«не­навидячоїлюбові»долюдининеєнаслід­комлихоївдачіписьменника,азбудженоглибокоюобразоюзалюдину,якоювонає,загострогоусвідомленнятого,якоювонамаєйповиннабути.Самевіравлю­дину,прихованапідличиноюжорстокогоскепсису,диктувалаавторовінещаднірядки,уякихбезоглядномуосудовіпід­давалисясоціальні,політичнітаіншіформисучасногоСвіфтовісуспільства.

А. Шамрай

А якої ви думки про сатиру Дж. Свіфта? Можливо, він надто су-ворий до своїх сучасників?

66

Кращі представникиПросвітництва— сміливі люди, які,випередивши свій час, проголосили головними Розум таЩастя людей усіх станів. Засобами для досягнення цього

були Свобода, єднання з Природою, «природні права людини».Основи Просвітництва заклали філософи, а письменники їх роз­винулиівтілиливхудожніхобразах.Дж.Свіфту«МандрахГул­лівера»почавізкритикитогочасногосвітузйогозагарбницькимивійнами, несправедливістю, жадібністю, пихою та іншими вада­ми, намагаючись просвітити його, і змалював ідеальне суспіль­ство.й.В.Ґетепо­новомупереосмисливпроблемулюдинитапри­роди,змалювавшиПрироду,зодногобоку,якджерелорадостітанатхнення(«Травневапісня»),азіншого—якщосьтаємниче,якнебезпеку,щозагрожуєлюдинівразіпорушеннягармоніїспівіс­нуванняїїзлюдиною.Ф.Шиллерзакликавплекатирадість,самедляякоїйнародженолюдину.

Ваша книжкова полиця y Білецький Віталій. Соціально­філософськіпоглядиДжо­

натана Свіфта (на прикладі «Казки бочки») / В. В. бі­лецький//Схід.—2014.—№3.Дж. Свіфт. y МандриГуллівера.—К.:Дніпро,1983.

Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади

творів.http://www.ae-lib.org.ua/Мандри Лемюеля Гуллівера. Переклад ю. Ліснякаy(1983).http://ae-lib.org.ua/texts/swift__gulliver__ua.htm

ТвориШиллера на сайті Е­бібліотека «чтиво».y http://chtyvo.org.ua/authors/Friedrich_Schiller/чтиво:електроннабібліотека.y http://chtyvo.org.ua/authors/Svift/

67

Подорож друга. Романтизм — нова доба

в історії європейської літературиРікачасунесенасдедалішвидше.Мистецтво,яквідомо,над­

звичайно багатогранне. Значна кількість жанрів і напрямів до­зволяєкожномуавторовіякнайповнішереалізуватисвійтворчийпотенціал, ачитачеві дає змогуобрати саме тойхудожній стиль,який йому до душі. наступна наша зупинка— біля узбережжядивовижної епохи—епохиромантизму,якапошириласянапри­кінціXVIIIстоліттявєвропейськійкультурі.цейновийтипсві­домостіохопивабсолютновсіосновнівидимистецтва—живопис,літературу,музику, архітектуру—та бувпов’язаний із докорін­ноюзміноюсвітогляднихорієнтирів.

Романтизм як літературний напрям і як універсальний світогляд

1. Із чим для вас асоціюється слово романтизм? Яких значень може набути це слово?

2. Яких письменників і які твори романтичного напряму ви могли б назвати?

3. Що привабило вас у цих творах?

Уцарині мистецтва романтизм призвівдосправжньоїреволюції,докоріннооновив­ши художню теорію і практику, проголо­сивши вищими цінностями свободу особи­стостійвільнувідбудь­якихпуттворчість,поезіюіправду.

Д. С. Наливайко

Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму

Словоромантизмпоходитьвідіспанськогороманс,щопозна­чалоліричнийжанр,якийвиниквіспанськійлітературіщевсе­реднівіки.

68

69

Історикилітературивизнають,щоз­поміжусіхтермінів,яківикористовує наука, одним із найневизначеніших і розпливча­стихєсамеромантизм.ЩекнязьП.ВяземськийулистідоВ.жу­ковськогодотепновідзначив:«Романтизмякдомовик;багатохтовіритьунього;переконаний,щовініснує,—аледейогоприкме­ти,якпозначитийого,яквказатинаньогопальцем?»Можливо,цяневизначеністьромантизмупояснюєтьсятим,що,посуті,не­має такогонапрямуйнавіть такого витворумистецтвайлітера­тури,уякомубулибвідсутніромантичнінотки.

ТЛ.Романтизм—ідейнийрухулітературіймистецтві,що виник наприкінці XVIII ст. у німеччині, Великійбританії таФранції, поширився на початкуXIX ст. Ро­

сійською імперією,ПольщеюйАвстрією, а з серединиXIX ст.охопив рештукраїнЄвропи таПівнічної іПівденноїАмерики.

Історичні чинники розвитку романтизмунапорубіжжіXVIII–XIXст.вєвропейськійлітературіутвер­

джується новий напрям — романтизм. Романтизм можна роз­глядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні змінивжиттіЄвропинаприкінціXVIIIст.Спонукоюдозародженняро­мантизму стали такі історичні події, як: Французька буржуазнареволюція1789–1794рр., наполеонівські війни,щорозпочалисяпіслянеї, тапромисловийпереворотвАнглії.Подальшийрозви­ток романтизму припадає на період Реставрації (1815–1830) та1830­ті—1840­ві рр. Згодом провідним напрямом став реалізм,якийу1870–1900­тірр.поступивсямісцемнатуралізму.

Стрімкесходженнянаполеонадослависталодлябагатьохро­мантиківприкладомсміливогодерзання,духовногорозкріпачен­ня особистості. Саме тут слід шукати витоки активного в життігерояромантизму—героя­бунтаря,героя­протестувальника.

Естетичні чинники розвитку романтизму1.неприйняття реальногожиття, прагнення пізнати непізнане.2.Винятковістьромантичногогероя(внутрішняроздвоєність,са­

мотністьуреальномусвіті,пошукиідеалутамрії,заглиблен­няусвітемоційіпочуттів).

3.Природа як вираження стихійного начала життя, прообразсвободи.

4.Культ минулого: ідеалізація античності й Середньовіччя, ін­тересдофольклору.

70

Філософські чинники розвитку романтизмуФілософську основу романтизму заклали німецькі філософи,

зокрема йоган Ґотліб Фіхте. Саме він дуже чітко поставив «я»уцентрсвіту.

У створенні філософської основи романтизму незаперечноютакож є заслугаФрідріхаШеллінґа. «Мистецтво надає змогу ці­лісній людині досягнути висот пізнання»,— стверджував віну «Філософії мистецтва». ЗаШеллінґом, пізнатиВсесвіт можна,тількипоєднавширозумта інтуїцію.ДумкиШеллінґапідтрима­лилітературознавціАвґуст іФрідріхШлеґелі (потімдонихпри­єднався англієць С. Кольрідж). Так виникне міркування: твірмистецтва— явище природне, він залежить від свідомості авто­ра лише частково, а взагалі, існує незалежно — народжується,розвивається, змінюється згідно з вимогами окремих епох і про­довжуєжиттятоді,колилюдина,якадопомоглайомуз’явитися,давновжезалишиласвіт.

Етапи розвитку романтизму

Ранній романтизм (порубіжжя XVIII–

XIX ст.)

Зрілий романтизм (1820-ті–1840-ві рр.)

Пізній романтизм (після революції

1848 р.).

Першахвиляро­мантичнихтворівз’явиласяпідчаснаполеонівськихвійнтавперіодРе­ставрації.ВАнглії—цетворчістьпоетівДж.н.Ґ.байрона,П.б.Шеллі,В.Скот­та,унімеччині—майстрасатиричноїпрозиЕ.Т.А.Гофма­наілірикаГ.Гейне

Другахвиляромантич­нихтворівз’явиласяпісляЛипневоїреволюціїуФранціїтаповстаннявПольщі.найкращітворивцейчаспишутьуФранціїВ.Гюґо,жоржСанд,А.Дюма;уПоль­щі—А.Міцкевич,ю.Словацький;вУгор­щині—Ш.Петефі.Уцейперіодромантизмширокоохоплюєживо­пис,музику,театр

Уцейперіодро­мантизмнабуваєякостейдемонізму.Іронічнеставленнядореальностізмі­нюєтьсяненавистюдонеї.УтворахЕ.Т.А.Гофмана,Дж.н.Ґ.бай­рона,А.Мюссез’являютьсямоти­виестетизаціїзла,злочину

Ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві

Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності,yвнутрішньогосвітулюдини.Зображеннявинятковогохарактеруувинятковихобставинах,yсильної, бунтарськоїособистості,непримиренноїдо світу зла.

71

цялюдинанетількивільнадухом,ащейособливатанезви­чайна.найчастішецеодинак,якогонерозумієрешталюдей.Культпочуттів,природитаприродногостанулюдини.Запере­yчення раціоналізму, вивищення розуму та впорядкованості.Існування«двохсвітів»:світуідеалу,мріїтасвітудійсності.Міжyнимиіснуєглибоканевідповідність.цезумовлюєвхудожників­романтиківнастроївідчаютабезнадії,«світовоїскорботи».Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавлене ви­yвчення історичного минулого, пошуки історичної свідомості.Активний інтерес до національного, народного. Піднесеннянаціональної самосвідомості, спрямованість на самобутністьлітературєвропейськихнародів.У літературі та живописі стають популярними розгорнутіyописиекзотичноїприроди,бурхливихстихій,а такожобрази«природних»людей,«незіпсованих»цивілізацією.

Література епохи романтизмуПисьменники­романтики прагнули піднести особистість над

суспільством, показати її як джерело таємничих сил, наділитилюдинудивовижнимиздібностями.Геройуромантиківсамотній,внутрішньонівідкогоінівідчогонезалежний,вінтікаєвідна­вколишнього світу або силою власної волі володіє середовищем,абостаєвизволителем.ПосилюєтьсяінтересромантиківдоСходу,до східної екзотики. Пригадаймо «Східні мотиви» В. Гюґо, «Єв­рейськімелодії»Дж.н.Ґ.байрона,«Кримськісонети»А.Міцке­вича.насхідномутлівідбуваєтьсядіябагатьохромантичнихтво­рів(«Повстанняісламу»П.б.Шеллі,«бахчисарайськийфонтан»О.Пушкіна,«Демон»М.Лермонтова,«Корсар»Дж.н.Ґ.байро­на). Особливу увагу романтики приділяють християнським мо­тивам і образам («Мойсей» А. Віньї, «Каїн» Дж. н. Ґ. байрона,«Еліксири диявола» Е. Т. А. Гофмана, «Марія» Т. Шевченка).ВікторГюґовважав,щосамехристиянствопородилоромантичнулітературу.

Найвидатніші представники мистецтва романтизму

Англія Німеччина Франція США

Дж.н.Ґ.байрон Г.Гейне В.Гюґо Е.По

Польща Угорщина Росія Україна

А.Міцкевич Ш.Петефі О.Пушкін,М.Лермонтов

Т.Шевченко

72

Романтизм у різних країнахРозвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував

національноїсвоєрідності,обумовленоїконкретнимиісторичнимиумовамийнаціональнимитрадиціями.

У німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосере­дилася в галузі теорії, що відбилося у філософсько­естетичнихшуканнях,роботіславнозвісноїшколиєнськихромантиків.

Видатний представник німецького романтизму — драматургйновелістГенріхфонКлейст.йоготворчістьнайбільшпослідов­нотаповнопередаєдухепохи.цілоюдобоювнімецькійісвітовійпоезіїєтворчістьГенріхаГейне.

Розквіт англійського романтизму відбувся в період між бит­воюпідВатерлоотапарламентськоюреформою.найбільшзначнітвориналежатьДж.н.Ґ.байрону,хоч той і назавжди залишивАнглію.В.Скоттрозробив історичнийроман.Упоезіюприйшлиромантикимолодогопокоління:П.б.Шеллі,Дж.Кітс.

на відміну від англійського та німецького, французький ро­мантизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її ствер­джував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навітьне припускали відокремленості художника від сучасності, якабула романтичною сама по собі. найбільші досягнення зробленовживописі та літературі.Художники­романтикинамагалися до­вестифранцузькійпубліці:мірилом«витонченогосмаку»можутьбути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки за­старілікласицистичнінорми.ВікторГюґо—найавторитетнішийіз французьких романтиків, вождь французького романтизму тайоготеоретик.АфранцузькамузикаромантизмузначнозміцниласвоїпозиціїпісляприбуттядоПарижаполяка­емігрантаФредері­каШопена.

Романтизм у російській літературі сповідував свободу особи­стості, її внутрішню незалежність, свободу самовираження, за­охочувавнайменшевираженняіндивідуальності.цимпринципамякнайкращевідповідалапоезіяГ.Р.Державіна,В.А.жуковсько­го,О.С.Пушкіна,М.ю.Лермонтоватаін.

У мистецтві бельгії, яка виборола державність, видатнимипредставникамиромантизмувцейперіодбулиЛуїҐаллевживо­писі таШарльдеКостерулітературі.Звертаючисьдо героїчногоминулогоФландріїXVII ст., обидвамитці закликали сучасниківдо патріотичного служіння новоствореній країні, до вшануванняпам’ятігероївминулого.

Під впливом європейського романтизму набула своєрідно­го розвитку американська література. Творчість Дж.Ф. Купера,

73

Е.По,Г.В.Лонґфеллоувійшладоскарбницісвітовоїлітератури,значновплинувшинаїїрозвиток.

ЛК.Лідеромпоміжживописців­романтиківставфранцузь­кийхудожникЕженДелакруа.йогокартинирозкриваютьтему боротьби за свободу й показують сильну особистістьумоментнайвищогонапруженнядуховнихсил.

Серед найкращих його тво­рів—«Свобода,якаведенародна барикади», «барка Данте».

Захоплювався митець і об­разом гетьмана Івана Мазепи.Під впливом творів видатнихписьменників доби романтиз­му—Вольтера,Дж.н.Ґ.бай­рона, В. Гюґо, а також народ­них легенд — Делакруа пишекартину«Мазепа».

Сучасником Делакруа бувфранцузький художник­роман­тик Теодор жеріко. його творчість має патріотичну, суспільнускладову, яку він яскраво втілив у картині­спротиві «Пліт “Ме­дузи”».жерікорозкриваєскладнугамулюдськихпочуттів—відцілковитогорозпачуйапатіїдопалкоїнадіїнапорятунок.

Унікальним явищем французького та європейського роман­тизмуставбарельєф«Марсельєза»наТріумфальнійарцівПари­жі(скульптор—ФрансуаРюд).

Розгляньте репродукцію картини «Пліт “Медузи”» та фото ба-рельєфа «Марсельєза». Якою вам видається людина на цих зо-браженнях? Схарактеризуйте людину доби романтизму за цими зображеннями.

Т. Жеріко. Пліт “Медузи” Ф. Рюд. Марсельєза

Е. Делакруа. Мазепа

74

Романтизм у музиці та архітектуріЛюдвіґ ван бетховен — провідна постать західної класичної

музикиромантизму.Вінписавувсіхвідомихнатойчасжанрах,всуцільдоопери,балету,симфоній.найпопулярнішітвори:«Мі­сячна соната», «Аппассіоната», «Ода до радості», симфонія№ 3«Героїчна».

Композитори­романтики Франц Шуберт (Австрія), ФредерікШопен(Польща),ФеренцЛіст(Угорщина),нікколоПаґаніні(Іта­лія) намагалися за допомогоюмузичнихзасобіввиразитигли­бину й багатство внутрішньогосвітулюдини.

«Замковий романтизм» охо­пивусюЄвропу,проявившисебевнімеччині (замкиШверін, Го­генцоллерн,Хоеншванґау),уче­хії (замкиГлубока­над­Влтавою,Ледніце), Франції (замок П’єр­фон), Португалії (палац Пінав Сінтрі), Росії (Михайлівськийзамок).

Романтизм в Україні

УС. Своїми ідеями та настановами романтизм відіграв ви­значальну роль у пробудженні й відродженні літературислов’янськихнародів,зокремаукраїнського.

Український романтизм охоплює період 1820–1860­х рр.Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язаноз публікацією у 1827–1828 pp. творів П. Гулака­Артемовського«Твардовський» і «Рибалка», з появою«Малоросійськихпісень»М. Максимовича 1827 р., а також зі створенням літературногогуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці1820­х pp. В Україні було кілька осередків українського роман­тизму: у Харкові діяли Л. боровиковський, А. Метлинський,М.Костомаров;уЛьвові—М.Шашкевич,І.Вагилевич,я.Голо­вацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило­мефодіївціМ.Костомаров(вінпереїздитьізХаркова),Т.Шевчен­ко(раннятворчість),П.Куліш.

Українські митці зацікавлено вивчають національну істо­рію та народну творчість. Вони видають збірки народних пісень(М. Максимович, І. Срезневський, П. Лукашевич), літописи(«ІсторіяРусів»),працізісторіїУкраїни(М.Костомаров).

Замок Глубока, м. Глубока-над-Влтавою, Чехія

75

Романтикиутвердиливукраїнськійлітературіновіжанри:ба­ладу, історичнуйліро­епічнупоему,думуймедитацію,трагедіюйдраму,громадянськуйінтимнулірику.

1. Які явища в мистецтві порубіжжя XVIII–XIX ст. позначали поняттям романтизм?

2. Якими були передумови виникнення романтизму?3. У чому полягає різниця між романтизмом і класицизмом?4. Яку школу вважають центром романтичного напряму?5. Що нового внесли в літературу поети-романтики?6. Як розвивався романтизм в українській літературі? Назвіть відо-

мих вам українських поетів-романтиків.7. Якою була тематика поезій українського романтизму? Що об’єд-

нує сюжети цих творів?

Запам’ятайте! Романтизм — перший за часом виникнення ху-дожній напрям, який відобразив зрушення в суспільній свідо-мості та зміни у світогляді людей на межі XVIII–XIX ст. Центр

художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт, який зображують романтики,— особистість і суспільство.

Усвідомте, що в пошуках ідеалів романтики звернулися не до доби античності, як класицисти й просвітителі, а до Се-редньовіччя з його культом ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників.

1. Які вони, учасники подій знайомих вам романтичних творів? У який спосіб можна розмежувати їх на героїв і лиходіїв?

2. Оберіть слова, які, на ваш погляд, трапляються в романтичних творах: битва, благоденство, боротьба, щастя, бій, блажен-ство, побоїще, благо, січа, благополуччя. Відповідь обґрунтуйте.

3. Як ви розумієте ці висловлювання? Свою думку обґрунтуйте.Людина,якабачитьжиттявреальномусвітлі,атлумачитьyїїромантично,приреченанавідчай(Б. Шоу).Мистецтвонадаєзмогуціліснійлюдинідосягнутивисотпі­yзнання(Ф. Шеллінґ).

4. Які твори нашого часу ви вважаєте романтичними?5. Як ви ставитеся до популярних творів у дусі фентезі? Які пись-

менники — творці фентезі — вам відомі? Які елементи роман-тизму наявні в їхніх творах?

Складіть творчий проект — «візитівку» епохи романтизму як лі-те ра турно-мистецького напряму, відповівши на запитання: «Яка ідея є провідною в романтичній концепції світу й людини?»

76

77

Генріх Гейне — видатний німецький поет-романтик, найбільший лірик епохи. Специфіка

німецького романтизму і творчість Генріха Гейне1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму?2. Назвіть головну ознаку романтизму як художнього напряму.3. Розкажіть про особливості та специфіку німецького романтизму.

Минуломайже220роківвідднянародженняГ.Гейне,одногозтихвидатнихпоетів,якіналежатьнетількисвоїйбатьківщині,айусьомулюдству.йогосправедливоназиваютьспівцемкоханняй природи. Він зворушливо оспівував те найкраще,що властивелюдині: її здатність щиро кохати, любити землю та природу.У простих і глибоких рядках письменник передав силу почуттівіпереживаньлюдини.небуло,мабуть,жодногосучасногопоето­ві суспільногочимистецькогоявища,якенедісталобосмислен­няйоцінкивйоготворах.ТомулітературнийдоробокГейнеставправдивимісвоєріднимлітописомдоби.

Життєвий і творчий шлях Генріха ГейненародивсяГенріхГейне13грудня1797рокувм.Дюссельдорф

у незаможній єврейській родині. батько, людина лагідна, добра,привітна, торгував крамом, але в комерції йому нещастило, томусім’я постійно зазнавала матеріальних збитків.Мати майбутньогопоета, донька відомого лікаря, була освіченою жінкою (досконаловолоділа англійською і французькоюмовами), багато читала і лю­бов до читання зуміла передати дітям.Вонапершоюпомітилавсинові«божуіс­кру» любові до літератури і підтрималаїї.Гейненераз звертавсяу своїй творчо­стідомилогойомуобразуматері.

навчався Гейне в початковій шко­лі, а згодом у Дюссельдорфському ка­толицькому ліцеї. його улюбленимикнижками були «Дон Кіхот» і «Робін­зонКрузо», «МандриГуллівера», поезіїй.В.ҐетеіФ.Шиллера.

Коли Генріхові виповнилося 17 ро­ків, постало питанняпройогомайбутнє.батьки, захоплені романтичною біогра­фією наполеона, спочатку мріяли провійськовукар’єрудлясина.Алезгодомна

Будинок, у якому народився Г. Гейне

78

сімейнійнарадібуловирішенозробитизГейнекомерсанта.1816ро­кубатькивідправляютьйогодоГамбурґадобагатогодядька,банкі­раСоломонаГейне,деюнакмавпройтишколуділовоїлюдини.

У будинку дядькамайбутній поет провів три роки; почувавсябіднимродичем.Тутжевінпереживпершудраму:коханнядоку­зини Амалії, яка ним знехтувала й вийшла заміж за прусськогоаристократа.МолодийГейнеприсвятивїйсвоїраннівірші,зякихзгодомбулоскладеноцикл«Стражданняюності».

Переконавшись, що комерсанта з племінника не вийде, дядь­ко погодився допомогти йому здобути вищу освіту й утримуватийогопідчаснавчання.1819рокуГейневступивдобоннськогоуні­верситету на юридичний факультет, алез більшим задоволенням відвідував за­няттязфілологіїтафілософії.наприкінці1821 р. у берліні вийшла друком першазбіркапоетапід скромноюназвою«ВіршіГ. Гейне», яка не лишилася непоміченоюй дістала схвальні відгуки критики. на­весні1823р.,передзакінченнямуніверси­тетськогокурсу,побачила світ другайогозбірка поезій з двома драматичними тво­рами—«Трагедіїзліричнимиінтермецо».

бажаючинавласніочіпобачитижит­тя рідної країни, молодий поет 1824 р.пішки вирушив у подорож німеччиною.Краса природи захопила його вразливу душу. Але настрій поетазатьмарився, коли він побачив тяжке життя народу. Правдивікартини, які Гейне спостерігав під час цих мандрів, змальованов прозовому творі «Подорож на Гарц» (1826), яким починаласячотиритомназбіркапрози«Подорожнікартини».

1825рокуГ.Гейнезакінчивуніверситетіздобувдипломюри­ста.П’ятьроківвінживурізнихмістахнімеччини.

УжевГамбурзівінзустрічає1826р.Тутвидаютьпершийтом«Подорожніх картин», а також цикл віршів під назвою «Повер­ненняна батьківщину» іпершучастинуциклу«Північнеморе».Дещо пізніше з’являється й другий том «Подорожніх картин».Серед критиків і в пресі він спричинив різку полеміку.Поет ви­рішив,що буде краще на деякий час покинути Гамбурґ. Він ви­рушаєдоЛондона,потімподорожуєІталією.

Унімеччинівжезнаютьйоготвори,уякихвінвиступаєпро­тиреакції,феодально­абсолютистськихпорядків.Занимпочинаєстежитиполіція,йомузагрожуєв’язниця.

Й. К. Штилер. Портрет Амалії фон Крюденер

79

У травні 1831 р. Гейне виїжджає доФранції, де залишитьсяполітичним емігрантом до кінця своїх днів. Він постійно живевПарижі,тількиу1843–1844рр.ненадовговідвідуєнімеччину.Уфранцузькійстолицізнайомитьсязтакимидіячамимистецтва,якГ.берліоз,Дж.А.Россіні,Ф.Шопен,Ф.Ліст,А.Гумбольдт.йогоприятелямистаютьТ.Ґотьє,А.Дюма­старший,А.деВіньї,О.Тьєррі,жоржСандтаін.

Гейнебуломайже37,коливінпознайомивсязмолодоюврод­ливою француженкою Ксенією Ежені Міра, яку поет уперто на­зивав Матильдою. Селянка за походженням, вона приїхала доПарижа в пошукахщастя йжила у своєї тітки, допомагаючи їйторгувати взуттям. через рік Гейне одружився з нею.Матильдабула примхливою, вередливою і дуже запальною жінкою (Гей­неназивавїї«домашнімВезувієм»);вонаневмілачитати, іГейнемарнонамагавсянавчитиїїнімецькоїмови.Аледівчинаполони­ла поета своєющирістю, веселістю, безмежною відданістю, йогонедужебентежилоте,щовонанезналайоготворів:вонакохалайогонезагучнуславу,неякпоета,аяклюдину.Разомвонипро­жили20років.Колипоеттяжкойневиліковнозахворів,Матиль­датурботливодоглядалайого.

З1846рокухворобаГейнепрогресувала.Вінпочав сліпнути,з великимитруднощамипересувався, однакнеприпинявпрацю­вати. Поема «Атта­Троль» з’явилася 1842 року. через два рокипобачила світ збіркаГейне «нові вірші», а такожпоема «німеч­чина.Зимоваказка»,щоздобулавеликупопулярність.

1851рокупоетстворивтретюйостаннюсвоюкнигувіршівпідназвою «Романсеро», а також продовжив роботу над «Мемуара­ми»,щорозпочавраніше.

Гейненестало1856року.йогоостаннімисловамибули:«Пи­сати!..Паперу,олівця!»

якзазначаютьдослідникитворчогодоробкумитця,Гейнена­самперед «узяв від романтичноїшколи всежиттєздатне: зв’язокз народною творчістю… Він продовжив розпочате романтикамивикористання мотивів народної легенди й казки, розхитуванняканонівкласичноговіршування».Асвітовоїславинімецькийпоетзаживзавдяки«Книзіпісень»,виданої1827р.

ЛК. Пам’ятник «останньому співцеві романтичної епохи»Генріхові Гейне (скульптор Вальдемар Гржимек) встанов­лено в центральній частині берліна на невеликій площі

поблизу будівлі університету ім. братів Гумбольдтів. Пам’ят­ник — бронзова скульптура поета, розміщена на невисокому

80

мармуровому постаменті. Гейне сидитьна простому стільці в мить поетично­го натхнення. Постамент по периметруоперізує вузька смуга барельєфа із зо­браженнямирізнихсценізтворівпоета.

ПершізбіркитворівГейневУкраїніпобачили світ 1892 р. уЛьвові. У пере­кладах Лесі Українки і Максима Ста­рицького було видано «Книгу пісень»(вибрані твори), а в перекладах ІванаФранка—«Вибірпоезій»Г.Гейне.Про­тягом другої половини XIX ст. та пер­шихдвохдесятирічXXст.небуложод­ноговидатногоукраїнськогопоета,якийнезвертавсябдолірикиГейне.

1. На які етапи можна поділити життя Гейне? Розкажіть про них.

2. Які факти з життя поета вам особливо запам’яталися? Чому?

3. Як позначилися події життя Гейне на його творчості?4. До якого типу романтизму належить творчість Г. Гейне?5. Чому в Німеччині за життя Гейне і в часи фашизму забороняли

твори поета?6. Як ви вважаєте, чому до творчості Гейне завжди було прикуто

увагу читачів і митців слова?

Запам’ятайте! Поезія Генріха Гейне стала найвищим досяг-ненням німецького романтизму. Поет, прозаїк, публіцист, дра-матург, він, як ніхто інший, виразив головні тенденції та провід-

ні суперечності своєї епохи. Оголошуючи себе прихильником «вільної пісні романтизму», Гейне давав тверезу аналітичну оцінку своєму часові, відбивав у своїй творчості його найважливіші закономірності.

Усвідомте, що дві головні риси визначають характер світо-сприйняття Генріха Гейне: постійна увага до долі стражден-ного та приниженого люду й рішуче прагнення боротися за утвердження ідеалів рівності, добра та справедливості.

1. Визначте за уривком із вірша українського поета ХХ ст. Ма ксима Рильського «Гейне» риси характеру ліричного героя.

В. Гржимек. Пам’ятник Г. Гейне в Берліні

81

Гейне<…>Правда,смішновіритийлюбить,Правда,смішнозквітівмилуватись?Скількироків,скількивжестолітьЛюдивміютьїстийцілуватись!Вінсміється,щобнезаридать…<…>

2. Ознайомтеся з крилатими висловами Г. Гейне. Як ви розумієте ці слова? Прокоментуйте один-два вислови. Свою думку обґрунтуйте.

Добротазавждипереможекрасу.yЄдинакраса,якуязнаю,—цездоров’я.yРозумніобмірковуютьсвоїдумки,адурніпроголошуютьїх.yЗловиникаєтам,делюбовівженевистачає.y

1. Створіть «Усний літературний журнал» (усне словесне ма-лювання) за темою «Яким я бачу Генріха Гейне».

2. Складіть запитання для вікторини, кросвордів, ігор «Що? Де? Коли?» за біографією Генріха Гейне, його творчим шляхом. За-значте очікувані відповіді.

«Книга пісень» — видатне явище німецького романтизму. Особливості композиції збірки,

образ ліричного героя, фольклорні елементи1. Як особиста доля поета-вигнанця відбилася в поезії Г. Гейне?2. Про свою «Книгу пісень» Г. Гейне писав: «Книжка ця — то тільки

урна з попелом мого кохання». Як ви розумієте слова поета?

1827 року з’явилася знаменита по­етична збірка «Книга пісень», яка уві­брала все краще з поетичного доробкуГенріхаГейне1816–1827рр.«Книгапі­сень»єліричноюповістю,складовіякоїоб’єднано спільною темою— темою ко­хання. У віршах збірки знайшли відо­браженняпереживанняпоета,пов’язанізпочуттямнерозділеногокоханнядоку­зиниАмалії;дослідникитворчостіГейнезнаходять тут сліди й інших юнацькихзахоплень.«Змоговеликогоболютворюяпіснімаленькі»,—говоривпоет.Однак

Титульна сторінка «Книги пісень» Г. Гейне

82

величГейне­поетавиявиласявтому,щовінтимно­ліричнійтемі,щоєпровідноюдлябільшостівіршів«Книгипісень»,вінзумівві­добразитиістотнірисисвогосучасника—молодоїлюдини1810–1820­хрр.

Структура збірки «Книга пісень»З одного боку, художню структуру своєї збіркипоет будує за

аналогієюдопоетичноїзбірки«Канцоньєре»(XIVст.)італійсько­го поета епохи Відродження Франческо Петрарки, який оспівуєвнійсвоєкоханнядомадонниЛаури.УПетраркиГейнезапози­чуєйназвусвоготвору:«Канцоньєре»вперекладіозначає«Книгапісень».

З іншого боку, називаючи свої вірші піснями, Гейне орієнту­єтьсянапритаманнунімецькійромантичнійпоезії1820­хрр.тен­денціюдонаслідуваннязразківнароднопісенноїтворчості.

«Книгапісень»містить215віршів,об’єднанихуп’ятьциклів:

«юнацькістраждання»y«Ліричнеінтермецо»y«Зновунабатьківщині»y

збіркивідображаютьтриетапинерозділеногокоханняліричногогероя

«ЗподорожінаГарц»y«Північнеморе»y

тематичнопов’язанізісторієюкохання

У складі збірки поезії різних жанрів: пісня, балада, романс,сонет,щосвідчитьпроорієнтуванняГейненанароднупоезію,наритмомелодику,образністьістильнімецькихнароднихпісень.

Цикл «Юнацькі страждання»цикл містить невеличкі розділи, вірші в яких згруповано за

тематичним і жанровим принципами («Сновидіння», «Пісні»,«Романси», «Сонети»).наскрізна темациклу—мукинерозділе­ного кохання, ревнощі дощасливого суперника, різні історії не­щасливих закоханих.Упершомуциклікохання—цефатальна,ірраціональна сила, що несе страждання й загибель. Поет живеу світі гнітючих снів і марень, його переслідують образи нероз­діленоїлюбовій зрадливоїкоханої,переднимпостаютьпривидиймерцізмогил,івсівони—жертвинещасливогокохання.

Цикл «Ліричне інтермецо»циклміститьпрологтаневеликіліричнімініатюри.Відповідно до назви, цикл розгортає тему нерозділеного ко­

хання ліричного героя з дещо іншим емоційним та смисловим

83

забарвленням. на відміну від першого циклу, тут кохання неєфатальноюсилою,тутвонопостаєяксутолюдськепочуття,щоприноситьіщастя,імуки.

Цикл «Знову на батьківщині»циклпродовжуєтемунещасливогокохання.Змученийнерозді­

ленимкоханням,поетшукаєзабуттятавтіхивмандрах.йоговаб­лять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди.Він повер­таєтьсядорідногоміста, деколисьупершепокохав, зустрічаєтьсяізсім’єюсвоєїкоханої,івйогодушіоживаютьспогадипродушевнімуки.Ліричний герой дивиться наминуле очима досвідченої лю­дини.юнацькістражданняблизькійомуякспогад.циклміститьнайбільшукількістьпоетичнихшедеврів,дояких, зокрема,нале­жатьвірші«незнаю,щосталозомною…»,«Вечірніпроменіясні…»,«Вмираютьлюди,іроки…»,«Хотівбиявсловоєдине…»тощо.

Цикл «З подорожі на Гарц»назвацьогоциклупов’язаназмандрівкоюГейнепіслязакін­

ченнянимуніверситетунапівнічнімеччини,девінвідвідавгір­ський масив Гарц. Вірші цього циклу не відбивають безпосеред­ньо душевну драму ліричного героя, але поглиблюють уявленнячитачапросвітйоговнутрішніхпереживань,пройогоспівчутли­вейскорботнесерце,якетутпротиставленодушевнійпорожнечіміщан­обивателів,щов бездумній гонитві за благамицивілізаціївтратили зв’язок із природою, здатність щиросердно сприйматисвітталюдей,якіїхоточують.

Цикл «Північне море»циклнавіялопоетовіперебуваннянаморськомукурортінор­

дернейулітку1825і1826рр.Моресимволізуєсвободу,нездолан­не прагнення людиною гармонії, джерело людської діяльності.Ліричний герой, зазнавширозчарування та втрати, прагнежитиодним життям із природою, почуватися малою, але необхідноючасткоюВсесвіту.йомуздаютьсятепермарнотоюдаремнінерву­вання, він позбувся романтичних мрій та ілюзій. Поет творитьзразки високої філософської лірики, у якій природа співвідно­ситься з людиною, а людськежиття вимірюютьмасштабами сві­тобудови. Перед стихією втрачає всеосяжне значення любовнатрагедіяліричногогероя.

ТЛ. Інтермецо (італ. intermezzo, від латин. intermedius —розташованийпосередині,проміжний)—невеликамузична

84

п’єса, що розміщена зазвичай усередині циклічного твору і пра­витьзазв’язокміжчастинами.

Дольник — вид тонічного вірша, у рядках якого витриманооднакову кількість наголошених складів, а кількість ненаголо­шенихміжнимиколиваєтьсявіджодногододвох («міжударнийінтервал»). Дольник часто трапляється в англійській, німецькійта російській поезіях. цим розміром вірша найчастіше послуго­вується Гейне у «Книзі пісень». Дольник у Гейне заснований натрискладовомусилабо­тонічномурозмірі.

Ліричний герой «Книги пісень»

Стильові особливості «Книги пісень»

85

«На півночі кедр одинокий…»ШедевромпоетичноїтворчостіГ.Гейнеставвірш«напівночі

кедродинокий…»,уміщенийуциклі«Ліричнеінтермецо».Самецейтвірможнавважатизразкомромантичноїпоезії.че­

рез образиприродиавторпередає своїпочуття.Здавалось би,мичитаємопробуденніподії зжиттялюдини.Але звичайнелюбов­не розчарування переростає в трагедію самотності людини в без­духовномуміщанськомуоточенні.Переднамипостаютьобрази—символисамотності.

Головниймотивнерозділеногокоханнямаєрізнетрактуваннявперекладах.

1. Виразно прочитайте вірш (попередньо зробіть мовленнєву партитуру).

2. Визначте провідний мотив твору.3. Осмисліть та прокоментуйте настрій ліричного героя.4. Розкажіть про особливості творення жіночого образу вірша.

УМ.ю.ЛермонтоваєперекладцьоговіршаГейнепідна­звою«насевередикомстоитодиноко…»удвохваріантах.Перший переклад був ближчим до оригіналу, він навіть

містив епіграф з Гейне, але був зроблений нашвидкуруч, і поетуважав його недосконалим. Другий варіант Лермонтов називав«вільнимперекладом»,тасамецейвіршставоднієюзвершинро­мантичноїлірики.Лермонтовнамагаєтьсяпередатидумкупроса­мотністьлюдськогоіснуваннявзагалі,анетількигіркотунерозді­леногокохання.

Порівняйте оригінал, підрядковий та художній переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них, на ваш погляд, найвдаліший. Свою думку обґрунтуйте.

Поміркуйте та спроектуйте зображене у вірші на життєвий шлях поета, ототожнивши або розмежувавши автора й лірич-ного героя.

Калейдоскоп цікавого

Унімецькіймові словососна—чоловічогороду, апаль-ма—жіночого;дляГейнецеважливо,адже,олюднюючидерева, він через образи­символи зображує почуття осіб

різноїстаті.Вукраїнськійіросійськіймовіісосна,іпальма—жіночого роду. У цьому і полягала основна складність пере­кладу.

86

«Коли розлучаються двоє…»Тема розлуки, прощання—центральна в циклі «Ліричне ін­

термецо». Кульмінацією її розвитку є вірш «Коли розлучаютьсядвоє…», який немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричногогерояциклутоймоментуйогостосункахізкоханою,коливнихнастає найважча пора— болісного, але неминучого розлучення.

1. Виразно прочитайте вірш у перекладі Л. Первомайського.2. Визначте тему твору.3. Який прийом використав автор у побудові вірша? З якою

метою?4. Якою зображено природу?5. Чи можна визначити пору року?6. Які художні засоби використовує автор?7. Виразно прочитайте вірш у перекладі М. Стависького.8. Яким є настрій вірша? Чим він спричинений?9. Які два плани існують у цій поезії?

10. Як розлучився ліричний герой зі своєю коханою?11. Як ви розумієте останні рядки вірша: «Той сум, оті тяжкі зітхан-

ня / Прийшли до нас згодом самі»?12. Що перебуває в центрі уваги поета?

Порівняйте переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них найвдаліший.

«Не знаю, що стало зо мною…»Вірш«незнаю,щосталозомною…»належитьдоциклу«Зно­

вунабатьківщині»йприсвяченийказковійрейнськійкрасуніЛо­релей.Уважають,що вперше романтична історіяЛорелей з’яви­лась у романі К. брентано «Ґодві» (1801).Мотив цей підхопилибагато німецьких поетів­романтиків, але найяскравіше втіленнявіндіставуГ.Гейне.цейвірш,покладенийнамузикуФ.Зільхе­ром,ставунімеччинінародноюпіснею.

ПоезіюГейне«незнаю,щосталозомною…»можнавизначи­тизажанромякбаладу,аджевнійпереплелисяліричнайепічнастихії, уведено фантастичні елементи, дію зосереджено довколаодного сюжетного вузла, відчутно драматичну напруженість по­дій,черезокремийфактрозкритозагальнолюдськіпроблеми.

яківпопередників,ЛорелейуГейне—втіленнязгубнихча­рів кохання. Гейне перевів відомий мотив у глибинно ліричнийплан,уньоговін стаєметафорою,щопередаєдушевнийстанпо­ета,йоговідчуття,породженіказковимобразом.

87

1. Знайдіть експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію та розв’язку у творі.

2. Яка зорова картина виникає у нашій уяві під час читання вірша? Які слухові образи ви помітили?

3. Розкрийте поетичну майстерність Гейне-пейзажиста і Гейне-порт-ретиста. Які художні засоби використовує автор вірша? Знайдіть у творі метафори.

4. Символом чого постає у вірші образ Лорелей? Що вам більше до вподоби: пряме вираження почуттів автора чи «розчинення» їх у поетичному образі? Чому?

5. Який настрій має цей поетичний твір? Як він пов’язаний із на-строєм інших віршів із «Книги пісень»?

1. Доведіть, що вірш «Не знаю, що стало зо мною…» близь-кий до фольклорної пісні.

2. Визначте ознаки романтизму Г. Гейне у творі «Не знаю, що стало зо мною…».

Калейдоскоп цікавого

Лорелей(нім.LoreleyабоLorelei)—скелянасхідномуберезіРейна, поблизу містечка Санкт­Гоарсхаузен. Розташованав найвужчій частині річки міжШвейцарією та Північним

морем,за90кмвідмістаФранкфурт­на­Майні.Сильнатечіяіске­лястий берег у давнину призводили до того, що тут розбивалосябезліч човнів. ТомуЛорелей—це також ім’я однієї із дів Рейна,котрі прекрасним співом заманювалимореплавцівна скелі як си­рени в давньогрецькій міфології. на стрімчаку, де, за легендами,любиласидітиЛорелей,стоїтьскульптуразбілогомармуру.

1. Розгляньте репродукцію карти-ни Л. Ланґе «Скеля Лорелей на Рейні».

2. Що зображено на картині?3. Чи збігається настрій вірша з настро-

єм картини?

УС. Леся Українка зробила пер­шувдалуспробувтілитизасобамиукраїнськоїмовинетількизміст,

айпоетичнуформуліричнихтворівГей­не.Переклади92поезійз«Книгипісень»малюють образ юного Гейне, побачений

Л. Ланґе. Скеля Лорелей на Рейні

88

очима письменниці. Лесі Українці творчість Гейне завжди булаблизькою.Поетеса відчула та відтвориланелишеромантичніна­строїранньогоГейне,айтонкопередалагуморпоета.

Перше повне українське видання «Книги пісень» у перекла­дахДмитраЗагула побачило світ у 1918–1919 рр. Творинімець­когопоетаперекладалитакожІ.Франко,П.Грабовський,М.Ко­цюбинський,В.Стефаник,М.Рильський,П.Тичина,М.бажан,В.Сосюра,А.Малишко,Л.Первомайський,М.Воронийтаінші.

ДеяківіршіГейне,зокрема«Колирозлучаютьсядвоє…»впе­рекладіМ.Стависького,набуливУкраїнітакоїпопулярності,щосталинароднимипіснями.

ЕК. Усі твори у збірці вирізняються надзвичайною мело­дійністю. не випадково вірші з «Книги пісень» привер­нули увагу таких всесвітньо відомих композиторів, як

Ф.Шуберт,Р.Шуман,Ф.Ліст,Р.Ваґнер,Ф.Мендельсон,Е.Ґріґ,П. чайковський,М. Римський­Корсаков, С. Рахманінов,М. Ли­сенко та ін. За кількістю текстів, покладених на музику, збірка«Книга пісень» немає рівних у світовій поезії. За підрахункаминімецьких учених, на кінець XIX ст. існувало приблизно півто­ритисячімузичнихтворівнатекстиймотивиізцієїзбірки.Азапідрахункамисучаснихдослідників,ниніцяцифрасягаєвосьмитисяч.

1. Розкрийте історію створення збірки «Книга пісень».2. Чому автор так назвав свою збірку?3. Які цикли містить «Книга пісень»?

4. Вірші яких жанрів складають збірку? Визначте провідний жанр збірки.

5. Чим різняться розділи між собою? Як вони відображають еволю-цію поетичного стилю Гейне?

6. У чому виявляється зв’язок поезії Гейне з народною творчістю? Наведіть приклади.

7. Як ви можете схарактеризувати ліричного героя збірки?8. Доведіть, що у віршах Гейне існують два світи: реальний та іде-

альний.

Своєрідність «Книги пісень»

Запам’ятайте!Збіркаміститьп’ятьциклів;yнаявнітематичнаєдність,темакоханняякпровідна;y

темаприродияксупровідна;yорієнтуваннянанароднунімецькупоезію,зокремапісні;y

89

ліричнийгерой—співзвучнийавторові,втіленняромантично­yгосвітовідчуття;історіякоханняйоспівуваннядушізакоханогогероя,глибинаyйоговнутрішньогосвіту;філософськаглибинавіршівізциклу«Північнеморе»;yромантичнаіронія;yмузичність;yрозмаїттясимволічнихобразів.y

Провідні теми творчості Г. Гейне y Коханняліричногогероя;

природавжиттіліричногогероя;yподорожіліричногогероя;yзасудженняліричнимгероємбездуховногоспособужиття.y

Ознаки романтизму в ліриці Г. Гейне y Протестпротибездуховностііневолі;

бунтарськінастрої;yпротистоянняміщанськомусуспільству;yмріїпроекзотичнікраїни,бурхливіподії;yдуховнасамотністьліричногогероя.y

1. Чому вірші Г. Гейне назвали маленькими піснями? Відпо-відь аргументуйте.

2. Що спільного між «Книгами пісень» Ф. Петрарки та Г. Гейне?

Справжньогопоетаможнапорівнятизнатягнутоюструноюнаскрипцібуття.Дотик—ізаспіває,заплачедушапоета.Алюдямзалишаютьсявірші…Особливоцестосуєтьсятих,

укоговеликеіпалкесерце,здатневідчуватипрекрасне,тачистаспівоча душа. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, бувйого фундатором разом із Дж. н. Ґ. байроном, А. Міцкевичем,О. Пушкіним, Т.Шевченком. У кожного з цих поетів була своякнига,щопринеслайомусвітовуславу.ДляГейнетакоюкнигоюсталазбіркапоезій«Книгапісень».

Відомий український перекладач творів німецького поетаО. Дейч так згадував про відвідування могили Гейне в Парижі.ВінпопросивслужникацвинтаряпоказатидорогудомогилиГен­ріхаГейне.Тойнамить замислився і сказав: «МосьєГейне?Мо­сьє Гейнеживе ліворуч, на третій алеї». Перекладача здивувалатакавідповідь івінперепитав:«якживе?»Аслужникперекона­нойупевненоповторив:«Так,так,мосьєГейнеживе.Такілюдибезсмертні».Іжиттяпідтвердилоціслова.

90

91

Англійський романтизм. Джордж Ноел Ґордон Байрон — видатний англійський

поет-романтик, фундатор епохи нової поезії«Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави, але тільки не безче-

стям…» (Дж. Н. Ґ. Байрон). Як за цими словами можна визначити риси характеру людини? Які саме?

ТворчістьДж.н.Ґ.байрона—цецілаепоханетількиванг­лійській,айувсійєвропейськійлітературі.яскравоюзореюспа­лахнула вона на літературному небосхилі, а її далеке світло за­палилодушіцілогопокоління.нелишевпершійчвертіХІХст.,коли писав поет, а й пізніше багато молодих людей свідомо абонесвідомонаслідувалилордабайроначийогогероїв.ІчайльдГа­рольд, іМанфред, іКорсар, і ліричні герої більшостіпоезійбай­ронауособлюютьтипромантичногоіндивідуаліста,розчарованоговнавколишньомусвіті,самотньогойгордого.

Життєвий і творчий шлях Джорджа БайронаДжордж ноел Ґордон байрон народився в Лондоні 22 січня

1788рокуузнатній,алезбіднілійдворянськійродині.Поет належав до давнього англійського роду, а по лінії мате­

рі, уродженої Ґордон, був прямим нащадком короля ШотландіїяковаІ.йогобатько,якийвівлегковажнежиттяізмарнувавза­лишкисвогомайнатапосагдружини,утікдоФранції,рятуючисьвідкредиторів,дейпомер,колиДжорджевібулотрироки.Мати,майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на своюбатьківщинувАбердин.1798рокупіслясмерті двоюрідного діда байрон успад­кував титул лорда й родовий маєток—ньюстедське абатство. 1801 року бай­рон вступив до аристократичної школиХарроу,ачерезчотирироки—доКемб­риджськогоуніверситету.

Уже в шкільні роки поет часто за­кохувався. Він плекав ніжну любов досвоєї кузиниМаргарет Паркер, присвя­тивши їй свої перші сердечні вірші, по­тім—доМерічаворт,якажиланепода­лік відньюстеда.Особливо зворушливобайрон передав свої страждання і ко­ханнядонеївпоемі«Сон»(1816).

Мініатюра невідомого художника. Мері Чаворт

92

УрокинавчаннявКембриджськомууніверситетіпочавзахоп­люватисянаполеоном.будучистудентом,байронвинаймавчудо­ві кімнати, жив безтурботно, став справжнім модником. байронпочувавсяодинакомсередпредставниківтогочасноїаристократії.Ужевранніхвіршахпоетазвучалимотивирозчаруванняйсамот­ності. Дедалі гостріше відчувався конфлікт митця з офіційниманглійським суспільством, причиною якого було те, що він по­водився надто волелюбно, сміливо мислив і писав, надто гостройбезжальнокритикувавсвітськежиття.

У грудні 1806 р. байрон видав першу збірку віршів, примір­никиякої,запорадоюдруга,вилучивізпродажуйзнищив.Оби­двавиданняз’явилисябезпосиланнянаавторство.Упершесвоїміменембайронпідписавсяпідзбіркою«Годинидозвілля»,якапо­бачиласвіт1807р.Рецензентодноголітературногожурналувза­галі не радив молодому поетові братися за літературу. Та й самбайронбачивсебепередусімполітиком,суспільнимдіячем,авжепотім—поетом.Хочасамепоезіясталаголовнимтереном,деви­явився його волелюбний, антитиранічний дух, його запереченняпоневоленнятанасильстванадлюдьмиінародами,йоголюбовдоістинитасправедливості.

1808рокубайрон отримав диплом і деякийчасжив у своємуродовомумаєтку.Колидосягповноліття,посівзаконнемісцевпа­латілордів.черезкількаднівпісляприсягипобачила світпоема«Англійські барди і шотландські оглядачі», якою автор наживсобі багато ворогів. Один із ображених, Томас Мур, послав бай­ронові виклик на дуель, котра не відбу­лася через те, що розпочалася дворічнасередземноморська подорож поета. Вінвідвідав Іспанію,Албанію, Грецію, Тур­цію. незабутнє враження у нього зали­шилаприродаАлбанії,простотапобуту,благородство й мужність її народу. Тут,вАлбанії,булонаписанодвіпершіпісніпоеми«ПаломництвочайльдГарольда».

Лондонський період (1807–1816) —час непростої для байрона романтичноїслави,роківуспіху,щовиявилосянелег­кимвипробуванням.Залишитисясобою,жити своїм життям повною мірою невдалося.У1812–1813pp.відвідувавви­ступивпалатілордів,протейомушвид­ко «набридла парламентська комедія».

Дж. Холмс. Авґуста Марія Лі

93

Славаприйшладобайронамиттєво,одногочудовогодня.Вінтакісказав:«Одногоранкуяпрокинувсязнаменитим».Тобувра­нок27лютого1812року.Саметодіпоетвиголосивупалатілордівпромову, у якій чітко сформулював своє політичне кредо. А на­ступногоднявийшлидрукомдвіпершіпісніпоеми«ПаломництвочайльдГарольда».

Шаленимуспіхомкористувавсякоженізциклупоем,написа­них 1813–1816 рр.,— «Гяур», «Корсар», «Абідоська наречена»,«Лара»,«Паризіна».

1815рокупоетодруживсязАннабелоюМільбенк.Воназдавала­сяйомувтіленнямжіночоїкрасийвисокихдуховнихякостей.неза­баромвиявилося,щоАннабеланездатназрозумітипориваньсвогочоловіка. Від самого початкумолода дружина намагалася привер­нутибайронадорелігії,булапротийогогромадськоїдіяльності.

Ліричнимзавершеннямцьогоперіодужиттябайронабуливір­шідозведеноїсестриАвґустиЛі:«СтансидоАвґусти»,«ПосланнядоАвґусти».байроннаписавїхуШвейцарії,кудивирушивпіслярозлученняздружиною.Сестрабулаоднієюзнебагатьох,хтонепокинувпоета.

ТЛ.Завдякибайроновівєвропейськійлітературіутвердив­сяновийпоетичнийжанр—станси.Станси(уперекладізфр.«строфа»,«зупинка»,«місцепо­

ложення»)— у поезії XVIII–XIX ст. елегійний вірш невеликогообсягу(зазвичайчотиривіршічотиристопногоямбу)ізобов’язко­воюпаузою(крапкою)наприкінцікожноїстрофи.найбільшвідо­містансиДж.н.Ґ.байрона,О.Пушкіна,М.Лермонтова.

Значноюподієювжиттіпоета стало знайомство зП.б.Шел­лі.наприкінцірокувінзалишивШвейцаріюйпереїхавдоВене­ції. В Італії розпочався найбільшплідний період його творчості:з’являється 4­та пісня поеми «Паломництво чайльд Гарольда»,«СкаргаТассо»,«ОдадоВенеції»,«ПророцтвоДанте».СамевІта­ліїбайронпочавписатимістеріїзабіблійнимитемами—«Каїн»,«небо і земля», сатири—«Видіння суду», «бронзовий вік», по­еми—«Мазепа»,«Острів»,створив16пісень«Донжуана».

1823рокувАнгліїутворивсякомітетдопомогиГреції,іпоето­ві запропонували статийогопредставником,нащо він з радістюпогодився. Розпочалася бурхлива діяльність байрона — коман­дира одного з повстанських загонів і уславленого митця епохи.Востаннірокижиттявінчерезбракчасуписавмало.УМіссолун­гіпоетвідсвяткувавсвоє36­річчя,відчуваючи(такколисьнапро­рокувалайомуворожка),щоцейрікстанефатальним.

94

Саметам,надавнійземліулюбленоїнимЕллади,19квітня1824рокувінпо­мервідлихоманки,неполишившисвоєїбойовоїпосади.

Останнімисловами,якізлетілизйоговуст, були:«Сестромоя!дитямоє!.. бід­на Греціє!.. я віддав їй час, маєтності,здоров’я!.. тепер віддаю іжиття!..» УсяЄвропабуластурбованатрагічноюзвіст­кою. Греція вшанувала поета, як у дав­нинувшановувалаеллінськихгероїв.Занаказом Маврокордато було оголошено21­денний національний траур. СерцебайронаспочиваєуГреції, апрах—набатьківщині, неподалік родового нью­стедськогозамку.

ЛК. Сучасники говорили про по­ета:«йогоочі—церозкритабра­ма сонця, вони створені зі світла

і для світла. У поета був дивовижний голос разючої краси, якийзачаровувавтавабив,якнайдивовижнішамузика».

Розглянувши портрет Байрона та ознайомившись із його біо-графією, спробуйте скласти психологічний портрет поета. Які особ-ливості його характеру та духовні якості вас вразили?

ТЛ. Байронічний герой — тип літературного героя, ство­рений Дж. н. Ґ. байроном: самотня розчарована людина(частоіззагадковимминулим),яказпрезирствомставить­

ся до суспільства,що відштовхнуло її, і мститься йому, але прицьому страждає. У байронічного героя страдницька душа, силь­нийхарактерібунтівливавдача:такийсобівільнолюбнийбунтарізвразливоюдушею.Джорджбайронстворюєцілунизкуобразівтакихгероїв—чайльдГарольда,Мазепи,Прометеятаін.Послі­довникитворчостібайронатакожстворювалиподібніобрази.

Типовий байронічний герой— титаноборець, бунтар, одержи­мий«світовоюскорботою»,мрійник,ідеаліст,щопереживтяжкерозчарування, крах своїх ідеалів, самотній мандрівник, вигна­нець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за винятковихобставин. Для нього характерні глибокі та палкі почуття, туга,меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидаєзакони,якимпідкоряютьсяінші.Томутакийгеройзавждививи­щуєтьсянадоточенням.

Т. Філліпс. Портрет Дж. Н. Ґ. Байрона

в албанському національному костюмі

95

«Світова скорбота»—термінізлітературознавства,якийувівнімецький письменник жан Поль. Розчарування у світі і йогоцінностях, пересиченняжиттям, туга й нудьга, втеча від людей,милуваннясобоютасвоїмпригніченимстаном,відчайчерезусві­домленнясвогобезсиллязмінитистанречей,песимістичнінастроїпронизуютьтворчістьбагатьохписьменниківкінцяXVIII—пер­шоїтретиниXIXст.

УС. Українську перекладну байроніану започаткувавМ. Костомаров віршами з циклу «Єврейські мелодії», якібулоопубліковановхарківськомуальманасі«Сніп»(1841).

Улюбленимтворомукраїнськихписьменниківбув«Каїн»,прощосвідчатьчисленнійогопереклади.Окремітворибайронаперекла­ли І.наумович,О.Кониський, І.Верхратський,О.навроцький,б.Грінченко,ЛесяУкраїнкатаін.П.Кулішцікавивсятворчістюбайрона,вважаючиїїрівноцінноютворчостіВ.СкоттайВ.Шек­спіра.ВісторіїукраїнськоїбайроніаниП.Кулішуналежитьоднеіз чільних місць. Він переклав поему «Паломництво чайльд Га­рольда»підназвою«чайльдГарольдовамандрівка»,романувір­шах«Донжуан»(декількапісень).

У1870­тірр.доперекладівтворівбайроназвертавсяМихайлоСтарицький.Вінпереклавліричнівіршітачастинупоеми«Мазепа».

1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах…». Чи можна пов’язати життєві події поета з поетич-ними рядками цього вірша? Визначте основну думку твору.

2. Чому поет порівнює свою душу з прип’ятим птахом?3. Чому митець вважає себе «серцем сиротою»?4. Як ви розумієте метафору «крижане серце»? Чому Байрон ува-

жає, що саме таке серце в нього?5. Чого просить поет у долі?6. Чому поет значну увагу приділяє ролі людини в суспільстві?

бунтівливого духу сповнена поезія Дж. н. Ґ. байрона «Хо­тів бижити знов у горах…».У вірші посилюється тема втечі віддійсності, тема«світової скорботи».Але,крімцієї теми, упоезіїз’являєтьсящеодна—протестбайронапротизагальноприйнятихнормморалітогочасноїАнглії,якупоетназиває«краємлукавстваінімоти».Самотністьтарозчаруваннявідчуваютьсяутворі.Самедика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданно­сті, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, делюдинанеможелишатисясобою,авимушеналукавити,брехати,

96

пристосовуватися,нажиттянаодинцізприродою,девиявляють­сякращірисилюдини,відбуваєтьсяперевірканаміцність.

Увіршіспогадипроминулепоєднанозгіркимироздумамипросучасне. Ліричний герой кохав, але ті, кого він кохав, померли,вінмавдрузів,аледрузідитинствапішливіднього.його«самот­нє серце» відчуває страшний смуток, адже всі його надії марні.

Світ, у якому живе ліричний герой, задушливий для нього.Уньомунемаєщирості,проявівлюдськоївідвертості,свободи,вінфальшивий, у ньому людина неможе вільно дихати.це світ безруху,цезамкненийпростір.

«Задушливому світові» протиставлене грозове небо, де немаєлицемірства.небо—цеприрода,аїїнеможнапідкорити,вона—справжня, не фальшива. Гроза — це вияв стихії, свобода дій,угрозовомунебівільнодихається.Торозімкненийпростір.

Душапрагне скель і висоти.цекрай,уякомувсі вільні.Вінсправжній, позбавлений лицемірства й обману. Там панує при­роднастихія.

неабиякого значення для розкриття ідеї вірша мають образисонця та орла. Сонце— це символ світла, а світло— це істина(«світло істини»). Ідеаломдлябайронаєорел—символсвободи,волі.Віннебоїтьсясонцяйлітаєвищезавсіхптахів.цевільнийптах,якийвневоліприживаєтьсяпогано.Дляпоета—цевисотадуху,необтяженогоземнимиклопотамийнаділеного«незлобнимсерцем».

Фіналвіршаєрозв’язкоюконфлікту.Силадухуліричногоге­роя здатна пробити небо, щоб досягти іншого світу. Виразні ме­тафорипідкреслюютьвисокіпрагненнялюдини:«Тількибкрилабулиданімені,/Щопонесутьголубкудогнізда…».

1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Мій дух як ніч…».2. До якої збірки належить вірш «Мій дух як ніч…»? Що стало

його сюжетною основою?3. Що можна сказати про душевний стан ліричного героя?4. Що спричинило сум та страждання ліричного героя вірша?5. Як у поезії розкрито біблійні мотиви?6. Яке значення має образ арфи?7. Чому звуки арфи виражають жалобу?8. Які художні засоби використано у вірші?9. Які мотиви є провідними у вірші «Мій дух як ніч…»?

10. Як ви вважаєте, чому автор розширює межі біблійної історії? Чого він досягає?

11. Як ви розумієте останні рядки вірша?

97

12. Який прийом автор використовує в цій поезії?13. Що робить твір актуальним за будь-яких часів?

1. Порівняйте переклади В. Самійленка і М. Лермонтова. Ви-словіть свої уподобання, обґрунтувавши їх.

2. Яким зображено ліричного героя в обох перекладах?

1. Розгляньте репродукцію картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».

2. Що зображено на картині? Яким зма-льовано Саула?

3. Що можна сказати про душевний стан співця?

4. Як ви вважаєте, що об’єднує тво-ри Рембрандта й Байрона?

ПоезіяДж.н.Ґ.байрона«Мійдухякніч…»належитьдоциклу«Єврейськіме­лодії». Сюжетною основою вірша є істо­рія старозавітних царя Саула й співцяДавида.Забіблійноютрадицією,Саул—уособлення правителя, який отримав владу божою волею, алеставнеугоднимГосподу,томущовідвернувсявіднього.СпочаткуСаулнавітьвідмовляєтьсявідцарськихпочестей, сампрацюєнавласному полі, а потім перебирає на себе дедалі більше владнихповноваженьінавітьприпиняєвизнаватибожественнуволю.бог,відступившисьвідСаула,виявляєприхильністьдоюногопастухаДавида, гарногосвітловолосогоюнака.Саулнаближаєхлопцядосебе. його душу мордує злий дух, якого можуть відігнати лишечарівнізвукиДавидовоїарфи.Забіблійноюлегендою,самеДави­давважаютьавторомКнигипсалмів («ПсалмиДавидові»)—гім­нів,зверненихдоГоспода,тожйогословойпіснючуєбог.юнийпоетпотоваришувавізсиномСаулайодруживсязйогодонькою.Перемоги на полі бою зробили співця надзвичайно популярнимународі.ІтодіСаулзадумавубитиюнака,навітьнепідозрюючи,щозагинесам,аДавидпісляйогосмертістанецарем.

Віршбайрона—це звертання­монологСауладоДавида.йогодушазнемагаєвіднеймовірногостраждання:«…йогодух,якніч»;а серце ледь не розірветься через муки, адже вщерть наповненетяжкимиобразами.Ініщонеможевтішитицаря,окрімбожествен­нихзвуківарфи,аджевонаврукахспівця,чиїпіснілюбіГосподу.чогопрагнеСаул—веселощів,задоволеннячищебільшоївлади?

Рембрандт. Давид грає на арфі перед Саулом

98

ні,вінхочепереконатися,щойогодушажива,нескам’яніла,аджевінщездатенчути«арфиглас».Вінпрагне,щоббожественнапіснярозбудилавсерцінадію,щобсльозиполилисязйогоочей.

жодногонатякунаконкретнуособучиякісь історичніреаліїу вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості,якамужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного про­світлення, що їй може дати музика (мистецтво). З тексту віршанамневідомо,відчогостраждаєліричнийгерой,чомувньогонадушітакважко.цепевнеабстрагуваннявідбіблійноїісторіїпере­твориловіршнаобраз­алегоріюстражденноїдуші,щопрагнеспо­коюйумиротворення, але вженіденеможейого знайти…Душуліричногогерояможеврятуватилишемистецтво.Алериторичнепитання наприкінці твору залишається без чіткої відповіді: «якнепоможеспів,воно[серце]одмуктяжкихпорветьсявраз!»

1. Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Н. Ґ. Байрона?

2. Яке враження ви склали про нього як про особистість та по-ета?

3. Що здивувало вас у його вчинках?4. Як ви розумієте поняття байронічний герой?5. З яким твором Дж. Н. Ґ. Байрона пов’язане виникнення цього по-

няття?

1. Чи вдалося перекладачеві Д. Паламарчуку відтворити основний зміст вірша «Хотів би жити знов у горах…» та його ідейний пафос?

2. Зі сторінок віршів Байрона зійшов і став широко уживаним у ро-мантичній поезії вираз світова скорбота. Як ви розумієте цей вираз? Підтвердьте свою думку прикладами.

Уявіть, що ви — керівник творчої групи, якій необхідно ство-рити проект з теми «Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона». Порадьтеся з товаришами та запропо-нуйте план реалізації цього проекту.

Дж. Н. Ґ. Байрон. «Паломництво Чайльд Гарольда»: відображення в поемі духовного життя особистості,

історії та культури Європи1. Як ви вважаєте, чому Байрон, творчістю якого захоплювались

сучасники, вважав себе самотнім?2. Назвіть мотиви та мету першої подорожі Дж. Н. Ґ. Байрона

(1809–1811). У чому полягають його основні творчі підсумки?

99

Творчість Дж. н. Ґ. байрона за ха­рактеромйоготворіврізнихроківжиттяможнаумовноподілитина2періоди:

лондонський(1807–1816);yіталійський(1817–1824).yПерший період — це час романтич­

ноїслави,рокиуспіху,щосталидляпо­етаважкимвипробуванням.

Поема«ПаломництвочайльдГароль­да» опублікована частинами в періодз 1812до1818року тапосідає у творчо­стіДж.н.Ґ.байронаособливемісце.

її вважають деякою мірою автобіо­графічною, розповідь ґрунтується част­ково на власних враженнях байронапід час подорожі до Португалії, Серед­земномор’ятаГреції,якупоет здійсниву 1809–1811 рр.Попри те,що самбай­ронцієїпоеминелюбив,оскількинадтовідкрив у ній власну душу, її публіка­ція спричинила те, що автор опинивсявцентрігромадськоїуваги.Поемаприсвячена«фіалці».Такбай­ронназивавШарлоттуГарлі.Уназвівжитослово«чайльд»(англ.childe)—середньовічнийтитулюнака,кандидатавлицарі.

Упередмовідотретьоїкнигипоетвизнає,щойогогеройєйоговласнимпродовженням.надумкукритикаДжеромаМак­Ганна,маскуючись за вигаданим літературним образом, байрон зуміввиразити думку,що «найбільша трагедія людини— мати змогузбагнутидосконалість,аленематизмогиїїдосягти».

Усічотирипісніпоемиоб’єднанооднимгероєм.ОбразчайльдГарольда увійшов у світове мистецтво як образ зовсім нового ге­роя, якого доти не знала література. У ньому втілено найхарак­тернішірисиосвіченоїчастинимолодогопоколінняепохироман­тизму. Сам байрон заявляв, що він хотів показати свого героя«таким,яквінє»теперівційдійсності,хоча«булобприємнішеі,напевно,легшезобразитибільшпривабливуособу».

Щодо історії створення поеми. байрон наприкінці черв­ня 1809 р. почав свою дворічну подорож. Поета цікавило те, якживуть народи різних держав, якою є їхня культура. Соціальніконтрасти особливо вразили його. байрон побачив нічим не об­меженесвавілляіноземнихімісцевихтиранів.йогообурилопов­не безправ’я корінних народів. Усі ці враження було покладено

Титульна сторінка видання поеми

«Паломництво Чайльд Гарольда». 1825

100

в основу роздумів поета,що й визначили сюжет поеми. «Палом­ництвочайльдГарольда»—твір,уякомуавторпорушуєнайваж­ливішітемиісторіїтасучасності,атакожвічніпроблеми.

Основа та історія створенняВласні спогади і враження байрона, який у 1809–1811 рр.

мандрувавкраїнамиЄвропи:І, ІІпіснінаписанопідчасподорожікраїнамиСередземномо­yр’я(1812);III пісню — на березі женевського озера після остаточногоyвід’їздузАнглії(1816);IVпіснюствореноувигнанні—вІталії(1817).y

Жанр твору — ліро-епічна поема

Епічне Ліричне

Картиниєвропейськогожиття,наполеонівськівійни,контрре­волюційнідіїмонархів,боротьбанародівЄвропизавизволення,історичніекскурси,опистрадиційєвропейськихнародів

Думкигероя,відображенняйогоемоцій;авторськівідступи,мірку­вання;мальовничікартиниприро­ди,щоконтрастуютьзпочуттямигерояабоакомпануютьїм

«Паломництво Чайльд Гарольда» — романтична поема

Віршованийтвір;yгерой—бунтар­yодинак;розповідьсупрово­yджуєтьсяроздумамиавтора,йогопережи­ваннями

Паломництво—мандрівкадосвятихмісць;yчайльд—звертаннядоюнаківшляхетно­yгопоходження;Гарольд—пов’язуєокремічастинипоеми,yмаєбагатоавтобіографічного,алецетипо­вийромантичнийобраз;бюрон—байронзбиравсятакназватиyсвогогероя

Особливості композиції поеми

Іпісня—Гарольдпо­дорожуєПортугалієютаІспанію(1812)

Авторпротиставляєнаполеонівськійагресіїсправжніхпатріотів—іспанськихселяніпартизан,середякихпостаєвеличнапо­статьзахисниціСарагоси.Вінусвідомлюєтрагічнунерівністьсилнародуйвійськагре­сора,ідушайоговскорботі

101

ІІпісня—Гарольдвід­відуєГреціютаАлба­нію(1812)

Сумогортаєавторавідпокоригреківгноби­телям—туркам.Оповідачхочепробудитигромадськийдухгреків,нагадуючиїмпровеличдавньоїЕллади.Авторзахоплюєтьсямужністютаблагородством,чесністюйпро­стотоюалбанців,їхньоюгостинністю,чогонебачивусебенабатьківщині

ІІІпісня—присвяченаподорожіГарольдадобельгії(1816,супрово­джуєтьсяроздумамипрореволюціюуФранції

Авторзіспівчуттямпишепрославнеминулекраїниудніреволюції,алерозвінчуєдіяль­ністьнаполеона

IVпісня—присвяченаІталії(1817)

АвторописуєВенецію,Флоренцію,Рим;від­творюєвеличніобразиДанте,Петрарки,бок­каччо,пам’яткиантичноїдавнини

«Паломництво Чайльд Гарольда». Аналіз І, ІІ пісень

1. Що ви знаєте з уроків історії про події в Європі початку XIX ст.?

2. Як побудована перша пісня?3. Чому герой Байрона вирушає в мандри?4. У чому причина зневіри й туги героя, його розриву з Батьківщиною?5. Прочитайте ліричні відступи.

У чому полягає їхній ліризм? Як вони допомагають пере-дати душевний стан автора та його героя?

6. Як у поемі зображено вищий світ? Які засоби використовує автор під час його опису?

7. Коли автор засуджує свого героя і чому?

8. Яким було становище грець-кого й албанського народів у цей період історії?

9. Як змінюється Чайльд Гарольд у ІІ пісні?10. Як автор пояснює зміни, що відбулися в ньому?11. Які нові почуття з’явилися в душі героя?12. Які суспільно-політичні події змалював поет у І і ІІ піснях поеми?13. Що він засуджує, а що прославляє в історії, житті тих країн, які

відвідав його герой?

В. Тернер. Паломництво Чайльд Гарольда

102

14. Чому автор, настільки не схожий на свого розчарованого героя, також приречений на страждання й самотність у людському світі?

15. Що зцілює душу поета, відроджує її?

1. Проаналізуйте, як описує Байрон природу і життя Порту-галії. Порівняйте ставлення автора до португальського та іспанського народів.

2. У І пісні поеми автор суворо засуджує свого героя. Але в ІІ пісні ми вже не зустрічаємо таких різко негативних характеристик Га-рольда. Чому?

3. Як пояснює автор «Паломництва Чайльд Гарольда» причини, що спонукали його героя до мандрів? Як тепер він оцінює англійську дійсність?

4. Чим пояснює автор зміну в Гарольді, почуття якого прокинулися під час мандрів Грецією? Які нові нострої з’явилися в душі героя поеми?

Упершихдвохпісняхми бачимо героя вПортугалії, Іспанії,АлбаніїтаГреції—утихкраїнах,депобувавбайрон.чайльдГа­рольд жадає особистої волі й, не знаходячи її в навколишньомусвіті «багатств і жалюгідної вбогості», мріє про самотність. Вінуникає людей, іде далеко в гори, слухає плескітморської хвилі,його захоплюєрозбурхана стихія.Лишепрості люди,мужні, во­лелюбні,привертаютьчайльдГарольда.

чайльд Гарольд не вдоволенийжиттям, але протест його па­сивний:вінміркуєпропричинисвогоневдоволення,аленепраг­невтрутитисявжиття,взятиучастьувизвольнійборотьбі.

Іпоступово,умірурозвиткусюжетупоеми,образчайльдГа­рольда дедалі активніше відсувається на другий план. Образ нездатного боротися з обридлим йомужиттям героя дедалі більшевідтіняють повні драматизму історичні події, у яких сам авторпостає не тільки як сучасник і спостерігач, а як активний їхнійучасник.Упоеміз’являєтьсяінший,неменшважливийобраз—образнароду­борця.

Підчасперебуванняв Іспаніїбайронстаєсвідкомзнаменнихподій.

1808рокунаполеонI,прагнучизахопитикраїну,увівсвоївій­ська й, користуючись підтримкою іспанського дворянства, оголо­сивкоролем Іспанії свогобрата,жозефабонапарта.національно­визвольнийрухохопивзначнучастинукраїни.Іспанськіпартизанипочали народну війну. Одним із найгероїчніших епізодів її булаоборонаСарагоси.жителіпротягомвосьмимісяцівзахищалисвоємісто. ІншоютвердинеюопорусталомістоКадикс(нині—Кадіс).

103

Про ці події розповідає байрону І пісні своєї поеми. З надзвичайноюпоетичноюсилоюмалюєвінкартинина­родного патріотичного підйому. байронпідкреслюєрішучістьповсталихдовестисвоюборотьбудокінця.

УцентріІІпісніпоеми—поневоленаГреція,що втратила свою незалежністьі колишню велич. байрон таврує коло­нізаторськудіяльністьАнглії,щоразомз феодальною Туреччиною наклала нагрецький народ подвійні ланцюги раб­ства. Отже, у перших двох піснях «Па­ломництвачайльдГарольда»байрон ві­таєвиступпрогресивнихсил,підйомна­роднихмас,захистволі.

«Паломництво Чайльд Гарольда». Аналіз ІІІ, ІV пісень

1. Пісню ІІІ Байрон починає зверненням до своєї маленької доньки, яку йому більше не судилося побачити. І тут Бай-рон не ховається за маскою ліричного героя. Що ж непо-коїть поета? У якому настрої він починає пісню?

2. Що відбувається з Гарольдом у ІІІ, ІV піснях?3. Що турбує в подорожі ліричного героя (що ототожнюється з ав-

тором), а що — Гарольда?4. Чому ми не бачимо Гарольда наприкінці третьої пісні?5. Ліричний герой відвідав Венецію. У чому він вбачає чарівність

цього міста?6. Відвідування Італії, Рима спричиняє нову хвилю роздумів лірич-

ного героя. Про що ж він думає?7. Останні строфи поеми він присвячує грандіозній картині моря. Чому?8. На якій емоційній ноті поет завершує свою поему?

1. Байрон назвав свою поему «простою розповіддю». Чому він саме так визначив жанрові та композиційні особливості свого твору?

2. У «Паломництві Чайльд Гарольда» поет не раз звертається до народів тих країн, які відвідує його герой. Що засуджує і що про-славляє при цьому поет?

3. Які риси свого покоління Байрон відобразив в образі Чайльд Га-рольда?

Е. Делакруа. Греція на руїнах Міссолунгі

104

4. Чому поет негативно ставився до спроб витлумачити образ Га-рольда як його художнього двійника?

Складіть уявний діалог з Чайльд Гарольдом. Про що б ви по-говорили з ним?

ІІІ та ІV пісні «Паломництвачайльд Гарольда» відділено відпершихдвохкількомароками.Вонибезпосередньопов’язанізпе­ребуванням байрона у Швейцарії та Італії, де він жив у 1816–1823рр.,остаточнопокинувшиАнглію.

УІІІпісні,опублікованій1816р.,байронторкаєтьсяважли­вого питання—про ставлення доФранцузької революції кінцяXVIII ст. Говорячи про засилля монархічної реакції, особливопісля утворення Священного союзу 1815 р., він доводить, щоідеалисвободи,проголошеніреволюцією,неодмінномаютьпере­могти;людствобагаточогонавчилося,повірилоусвоїсили,тожнехайтирани,якітеперпривладі,знають,щоцетимчасовойго­динарозплатинеминученастане.

Швейцарія, куди перенесено дію поеми, нагадує байроновіпро видатних французьких письменників­просвітителів — Рус­сойВольтера,якідеякийчасжиливційкраїні. їхнядіяльністьідейнопідготувалареволюційніподіїкінцяXVIIIст.багатовіковеярмофеодальногорабствабулодолеюФранції,«покинарод,роз­буджений Руссо та його друзями, не підняв прапор затятої пом­сти».Длябайрона­просвітителя—це«гігантирозуму»,натхнен­нітитанічноюметоюзвільненнялюдства.

УІVпісні,щовийшладруком1817р.,байронрозповідаєпроколишню велич Італії, роздробленої нині на низку феодальнихдержав,іАвстрії,щоперебуваєпідярмом.Вінкличеіталійцівдоповстання.Запорукаїхньоїперемоги—славнеминулеІталії,во­лелюбністьїїнароду.

Узаключнихстрофах ІVпісні«ПаломництвачайльдГароль­да»байронмалюєобразморяйобразвідважногоплавця—поета,здитинстваспорідненогозвільноюстихією.

Символічною є картина безкрайого, вічно змінюваного і за­вжди незмінного моря — безпосереднього свідка нескінченногокругообігуісторичногожиттялюдства.

Поема про подорож чайльд Гарольда стала одкровенням нетількидлябританців, айдлявсієїЄвропи.незважаючина, зда­валосяб,цинічнийтонвіршів,ставленняавторадонавколишньоїдійсностібулозрозумілимбудь­якомучитачеві.новийлітератур­нийтипаж—образчайльдГарольда—закріпивсяусвітовійпоезіїякбайронічний герой,спричинившизгодомбезлічнаслідувань.

105

ТЛ.Спенсерова строфа—строфа,якуствориванглійськийпоет XVI ст. Е. Спенсер у поемі «Королева фей». Для неївластивий п’ятистопний ямб, але останній рядок написа­

но шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаб бвбвв.Зразком спенсерової строфи вважають поему Дж. н. Ґ. байрона«ПаломництвочайльдГарольда».

«Українська» тема у творчості Дж. Н. Ґ. Байрона. Поема «Мазепа»: специфіка зображення образу

гетьмана у творі1. Чому, на вашу думку, видатні діячі часто стають головними геро-

ями художніх творiв?2. Що вам відомо з уроків історії України про Івана Мазепу?3. Які риси характеру Мазепи-політика відзначають історики?4. Пригадайте заслуги гетьмана в розвитку держави й культури

України.

Іван Мазепа — постать історична й легендарна

Мазепа Іван Степанович (1639–1709)— державний, полі­тичний і військовий діяч, дипломат, генеральний осавулВійськаЗапорозького,гетьманЛівобережноїУкраїни.на­

родивсяус.МазепинцінаКиївщинівсім’їукраїнськогошляхти­ча. Освіту здобував спочатку в Києво­Могилянській колегії, зго­дом— у єзуїтськійшколі у Варшаві. Свою кар’єру IванМазепарозпочавнаслужбівпольськогокороляянаКазимира.Повернув­шисьдоУкраїни,1665р.пішовна службудо гетьманаПравобе­режноїУкраїниП.Дорошенка,апотім—догетьманаЛівобереж­ноїУкраїниI.Самойловича.

Мазепа був першим українським гетьманом, який незміннотримавгетьманськубулавупротягоммайже22років.цейперіодхарактеризувався економічнимрозвиткомгетьманськоїУкраїни,стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно­релігій­ногожиттятакультури.

Історична основа поеми та романтичний міфОсобливемісцевпоемнійромантичнійспадщиніДж.н.Ґ.бай­

ронапосідаєтвір«Мазепа»,написаний1818р.вІталії.Створенийу пору творчої зрілості поета, він водночас суттєво вирізняєтьсявід його попереднього творчого доробку, адже головний геройцього твору—не вигадана загадковапостать, а видатна історич­наособа.Мазепа,попривсівипробуванняйстраждання,невпав

106

у відчай, а став гетьманом України. Звісно, твір байрона — неісторичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уяв­ленняпроромантичну,сильнуйнепереможнуособистість.

Історичним джерелом поеми став IV розділ хроніки «ІсторіяКарла ХІІ» Вольтера й романтичний міф— легенда про історіюкоханняМазепи тайогопокарання.ВольтерхарактеризуєУкра­їнуяк«країну,щозавждипрагнуласвободийнаполегливоборо­ласяза її здобуття».Поемажбайрона—церозповідьсамогоге­рояпронезвичайнупригодуйогомолодості тапронічний епізодустепупіслябитвипідПолтавою.

на початку поеми байронподає довідку, яка свідчить,що її основою є один із епізо­дівхронікиВольтерапроте,як«шляхтича» Мазепу замолодузазв’язкизжінкоюпольськоговельможібулопокарано—при­в’язано до дикого коня, якоговідпустили у степ. Тоді «Мазе­павідстражданьізголодутро­хиневмер».

цяподіяйстановитьоснов­нийзмістпоеми.Пронеїрозпо­відаєМазепашведськомукоро­леві Карлу XII після поразкипідПолтавою1709року.

цікаво, що на розповіді Мазепи про його закоханість в юнукрасуню Терезу, дружину старого багатого графа­воєводи, явнопозначилися взаємини самого байрона з юною дружиною графаГвіччіолі,якутакожзвалиТерезою.

Композиція поеми 20 невеликих розділів

Історичніподії,щозображеноутворі

битвапідПолтавою1709р.тавідступМазепизКарломXIIдоТуреччини

жанровіособливості ПоемаДж.н.Ґ.байрона—ліро­епічнапоема,монолог­сповідьМазепи.Авторацікавитьплинпочуттів,рухдумокгероя,політйогоуяви

Ґ. Седерстрем. Іван Мазепа і Карл XII

107

Сюжет поемиУ науковій літературі існує думка, що основний сюжет тво­

ру—розповідьгероя,анічнасцена—целишеїїсюжетнеобрам­лення.У поемі маємо дві сюжетні лінії і, відповідно, два образиМазепи—вюнацтвітанасхиліліт,алесмисловийакцентперене­сенонадругуйогоіпостась.

Головний герой поеми— гетьман Іван Мазепа, що після по­разкипідПолтавоюрозповідаєсвоюісторіюКарлуXII.цярозпо­відь—основнийзмістпоеми, івонамаємалоспільногозбіогра­фієюісторичногоМазепи.

Розділи1–4

Поемапочинаєтьсязгадкоюпропоразку,якоїзазналишве­дипідчасПолтавськоїбитви.невеличкийзагіншведів,уякомуперебуваютькорольКарлXIIіМазепа,рятуєтьсявідпереслідуванняворогівізупиняєтьсяпосередлісудляперепочинку.АвторзмальовуєМазепу,якийретельнооглядаєсвоїзброютавбрання,дістаєприпасиїжі,ділить­сянимизкоролем.Увагукороляпривернулатаособливатурбота,зякоюМазепаставитьсядосвогоконя.Задоволь­няючицікавістькороля,атакожнамагаючисьрозрадитийогопохмурийнастрій,Мазепарозповідаєісторіюзісвогожиття,пов’язанузконем

Розділи5–8

Мазепарозповідає,щозамолоду,підчассвоєїслужбипажемприпольськомукоролі,вінбувсправжнімкрасенем.Іхочабагатожінокнеоминалийогосвоєюувагою,додушісамомуМазепіприпалаодна—красунянаім’яТереза.Поприте,щоТерезаодруженазпольськимграфом,Мазепашукаєзустрічізнеютанагодипознайомитися,і,зрештою,цейомувдається.Вонипочинаютьпотайкизустрічатися,танедовго

Розділи9–19

РозлюченийграфвигадавдляМазепистрашнукару:прив’язанийдоспиниконя,вінбувприреченийнамуче­ницькузагибель,щомалатриватикількаднів.Коняви­пускаютьнаволю,івінстрімкомчитьуперед,завдаючигероєвінеймовірнихмук.Поля,ліси,річка,якуперепливкінь,степ…Геройвтративлікдням,якітриваливічність.Шаленийбігконязавдававневимовногоболю.нарештізнесиливкіньі,впавши,ско­нав.Готуючисьдосмерті,знепритомнівіМазепа,аколирозплющивочі—зрозумів,щоврятованийкозаками

Розділ20 Захопленийірозчуленийрозповіддюсвогобойовогопо­братима,корольнепомітнозаснув.ТодійсамМазепалігнаспочинок,сподіваючисьнате,щозавтраїхнійзагіндосягнетурецькогоберегаівтакийспосібврятуєтьсявідзагибелі

108

1. Яке значення мала смілива інтерпретація Вольтера для закріплення міфу про Мазепу?

2. У чому полягає жанрова особливість поеми? З якою метою автор використовує цю жанрову форму?

3. Як починається поема? Що є історичною правдою?4. Яким автор зображує шведського короля Карла ХІІ?5. Яким зображено гетьмана на початку твору?6. Чому автор порівнює Мазепу з дубом?7. Як ви вважаєте, чому Мазепа так піклується про свого коня?8. Якої думки шведський король про гетьмана? Зачитайте слова

з тексту.9. Яку історію розповів Мазепа королю?

10. Як польський шляхтич розправився з пажем?11. Як Мазепа опинився в Україні?12. Як автор описує незвичну «подорож» Мазепи?13. Які епізоди містять найбільше емоційне навантаження?14. Які риси байронічного героя відбилися в характері Мазепи?15. На які риси характеру героя автор звертає особливу увагу? Як

ви вважаєте, чому?16. Які твори інших авторів, де змальовано образ Мазепи, вам ві-

домі?17. Як змінилося ваше ставлення до образу Мазепи після знайом-

ства з поемою?18. Яке ваше враження від поеми Дж. Н. Ґ. Байрона?19. Чого, на ваш погляд, більше в поемі Байрона: історії чи міфу?

1. Доведіть, що в образі Мазепи є риси романтичного героя.2. Якою зображено природу в поемі? Якою є роль пейзажу

у творі?3. Чому Байрон називав Мазепу титаном? Які спільні риси в Мазе-

пи та Прометея?4. Якою Байрон уявляв і зобразив Україну у поемі «Мазепа»?5. Наскільки точно він передав історичну правду про Україну?6. Чому саме Мазепа став героєм його «української» поеми?7. Подумайте, яке значення у поемі має образ долі.8. Яке значення мають символи, використані автором у творі?

Спробуйте витлумачити їх.

1. Порівняйте, як змальовано українського гетьмана в одно-йменній поемі Байрона та в історичній хроніці Вольтера «Історія Карла XII». Подайте у вигляді опорної таблиці свої висновки.

109

2. Порівняйте образи Мазепи й Тараса Бульби та з’ясуйте значен-ня образу землі в текстах обох поем.

ЛК. Розгляньте репродукції картин до поеми «Мазепа», що розміщені хаотично. Розмістіть репродукції в тій послідовно-сті, як описані події в поемі.

1.«КараМазепи»Л.буланже(1827).2.«Мазепа.Виконаннянаказу»Л.Гесне(1872).3.«Мазепа,переслідуванийвовками»О.Верне(1826).4.«Мазепа,прив’язанийдоконя»О.Верне(1820­ті).5.«Мазепа»Е.Делакруа(1828).6.«Мазепасередконей»О.Верне(1825).7.«КозачкабілятілаМазепи»Т.Шассеріо(1851).

110

1. Що вам здалося дивним на ілюстраціях?2. Чому колір коня різний на репродукціях?3. Порівняйте репродукції картин та зверніть увагу на авторів по-

лотен. Кожен митець уявляє та сприймає образи, створені Бай-роном у поемі, по-своєму.

4. Розгляньте інші репродукції, літографії, ілюстрації, офорти. Як ви вважаєте, чому митці різних країн доволі часто зверталися до постаті українського гетьмана?

5. Кожен із вас, коли читав поему, також уявляв художні образи — головного героя, природи тощо. Які картини постали у вашій уяві? Чому? Хто, на ваш погляд, найближчий до зображеного в літературному творі?

Авторитетна думка літературознавця

Прочитайте висловлювання українських дослідниць С. Д. Пав-личко та К. О. Шахової щодо поеми Дж. Н. Ґ. Байрона. Чия аргументація здалася вам переконливішою? Чому?

Вдається і центральний образ, подвійний, аджеМазепапока­занийівюності, івстарості.ПричомуМазепа­гетьманнепростобагатша й цікавіша натура за Мазепу­коханця, перед нами дварізниххарактери.

(С. Д. Павличко)

байронмалюєМазепуізсимпатією,яклюдинусміливоївдачіі могутньої волі, постать безумовно романтичну і титанічну, алеажніякнепохмуро­демонічну.

(К. О. Шахова)

Образ МазепиГетьмана зображенона початкуй наприкінці твору людиною

похилоговіку:йому70років.ОбразМазепи­гетьманазмальованоупоеміскупими,алевиваженимийточнимиштрихами.Сильний,сміливий,здатнийопануватисебеунайскладнішійситуації.Він,попривсінамагання,неможезмінитиперебігісторії,алезавждибережесвоючестьігідність,залишаєтьсялюдяним.

Трагічної ночі після поразки під Полтавою він розповідаєКарлові XII історію своєї молодості, щоб відвернути його відтяжких дум та фізичних страждань (напередодні битви королябулопоранено) ідопомогтиперепочитиувісні.Тутподаноколо­ритнупортретнухарактеристикугетьмана,уякійнезабутойогокозацькі риси. незважаючи на надмірну втому, він упорядку­вавсвоєвійськовеспорядження,потурбувавсяпроконя,апотім

111

почав пригощати короля та його почет, томуКарлові «видалосьнамить,щопонадгоремвінстоїть».

Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюєть­ся зовнішньо під тягарем прожитих років, але зберігає головне:мужність,силу,тверезістьрозуму,шляхетність.

Мазепа як романтичний геройПісля початку оповіді історичні події відступають у поемі на

другий план, і читач поринає у світ романтики. РомантичнимиєібезмежналюбовюногоМазепидопрекрасноїТерези(цепочуттягетьманпроніскрізьусежиттяівжелітнімпам’ятаєпристрасть,яка охоплювала його багато років тому), і відмова коритися об­ставинам,прагненняборотисянавітьтоді,коливідсутнябудь­яканадіянапорятунок,івсеохопнапристрастьпомсти.Джорджбай­ронізсимпатієюзмалювавМазепуяклюдинусміливуймогутню,постатьромантичнуйтитанічну.

Риси романтичного героя в образі Мазепи

Риси байронічного героя в характері Мазепи

Вінпохмурий,самотній,відданийвисокимідеалам(кохання,друж­би,свободи,вірностіВітчизні),волелюбний,внутрішньонеза­лежний

«Шляхетнийзлочинець»,неско­рений,бунтарзістрадницькоюдушею,уякійвідбиваютьсяна­строї«світовоїскорботи»;сміливавдача,могутняволя,титанічнапостать

Символічні образи поеми

Образприроди:«дикакраїна»,уякій«дикістепи»,«дикийпраліс»,«дикаплощина»

Символічніобрази,щостворюютьемоційний,ро­мантичнийобразУкраїни,щоєвільною,алещенеосвоєноюземлею.Пейзажіпоказують«дикуприроду»,зображенняякоїтежмаєсимволічнезначення.бурхливіпотоки,потужніхвилі,сильнівітриуособлюютьпристрасті,щоохопилисамогогероя

Образдолі Переслідуєусіхгероїв.Долявідвернуласявідшве­дівпідПолтавою,відкороляКарлаXII,прирікшийогонавтечу.ДолянелишезвелаМазепузТерезою,подарувавшийомутакесильнекохання,алейроз­лучилаїх(аджеМазепанічогонезнаєпроподальшудолюсвоєїкоханої).Таксамодоляврятувалайого,принісшивУкраїну,ізробилаМазепугетьманом

112

Образбойовогоконя,«дико­гоконя»

Символудачі,людськоїдолі.Томустаєзрозумілим,чомуКарлXIIвтрачаєсвоїхконей(долявідвернуласявіднього),аМазепазберігсвогоконя(долядоньогоприхильна).Символінестримноїпристрастімайбут­ньогогетьмана,іфатальноїдолі,івтіленнясмерті,щоочікувалаМазепу,ікаринебесноїзайоговчинок(порушенняподружньоївірності),ісимволнесхитноїволі,щоєвМазепиіякайприводитьйогодогетьман­ства.Ізцимобразомнерозривнопов’язанийіобразУкраїни,якапостаєвільноюкраїною,щоповиннару­хатисявмайбутнє

Образвершни­каМазепи

Символнеспокійноїдуші,нескореноїсили,постійноїнебезпеки,уособленнявільноїлюдини;символсво­боди,нації

Образсонця Сонцесупроводжуєгероя—топіднімається,тоза­ходить.Воносимволізуєжиття,якетопокидало,топоверталосьдогетьмана

Отже,Дж.н.Ґ.байронтворчопідійшовдоопрацюванняісто­ричногоматеріалу.Поемапоєднуєісторичнуправдутаавторськувигадку,сповненуромантичногоколориту.Поемарозкриваєтра­гізмгетьмана:вчорашнійволодарбулави,людина,якаперебува­ла на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стаєвигнанцемнасвоїйземліта змушенийтікати.Усюжетінаскріз­нимиєнепередбачуваністьмайбуття,боротьбазавиживанняйпе­ремогасилидуху.

С. Д.Павличко писала: «Вольтер, а за ним і байрон помиля­лися, уважаючи Мазепу польським шляхтичем, який випадковопотрапив в Україну. Однак у цій помилці була своя романтика…У чужих землях Мазепа завойовує владу, славу, навіть королів­ськийтитул.церомантичнийміф,наякомучастковопозначиласяособистість самогобайрона,якийучужійкраїні—Італії—ставкарбонарієм, а потімпрагнувприєднатисядоболівара вПеручиочолитиабохочабоб’єднатинаціонально­визвольнийрухГреції».

ЕК.І.МазепаєнайбільшвідомимвЄвропійАмериціпред­ставником України. його доля цікавила багатьох відомихукраїнських та закордонних письменників, художників,

композиторів із різних країн: Франції, Англії, США, Канади.Іванові Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музич­ні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідомі­шихтворів—гравюриІ.Мигури,І.Щирського,Д.Галяховського,

113

Л. Тарасевича; портрети невідомих ху­дожників XVII — початку XVIII ст.,що зберігаються в музеях України; по­лотна історико­легендарногозмістувідо­миххудожниківА.Деверія,ю.Коссака,Л.буланже,Т.жеріко,Е.Делакруа;по­етичні та прозові твори Дж. н. Ґ. бай­рона, В. Гюґо,ю. Словацького; музичніінструментальні та оперні твори П. Со­кальського, Дж. В. Гінтона, П. чайков­ського,Ф. Ліста,ж.Матіаса, С. Рахма­нінова.

Запам’ятайте! Впливбайрона наєвропейську літературу складнопереоцінити. й. В. Ґете такими

словами виразив значення поета: «Так,ця людина була великою: вона в мукахвідкрилановісвіти».

Творчістьбайроназавдякипоетичнійпристрасності,волелюб­нимідеям,потужномупротеступротибудь­якоїтираніївідігралазначнурольуформуваннісвітоглядубагатьохпоетів­романтиків.АйогослававпершійтретиніXIXст.буланезвичайноюйпосту­паласяхібащославінаполеона.

ТЛ. Байронізм — літературна течія початку XIX ст., щовиниклапідвпливомтворчостіДж.н.Ґ.байрона,харак­теризується романтичним індивідуалізмом, розладом міжпоетомісуспільством,розчаруванням.

Загальні особливості лірики Байрона y яскраво виражене суб’єктивне (особисте) начало (авто­

біографічна канва творів або опосередкована розповідьпросебе);

страдницькадушаліричногогероя;yджерелостражданьліричногогероя—недосконалістьжиття;yзагадковість,недомовленість,внутрішняенергіяпоезії;yпорушення традиційних форм поезії: обірваний на серединіyрядок; використання слів із побутової лексики; різний ритм,розмір, довжина рядків, строф; створення нового поетичногожанру—стансів,«віршівнавипадок»(вірш,написанийзпев­ногоприводучизверненийдоконкретногоадресата);написан­няпоезіїувиглядівнутрішньогомонологупоета.

Гравюра І. Мигури. Гетьман Мазепа

в оточенні добрих справ

114

Підсумуємо знання з теми

1. Що ви знаєте про романтизм як напрям мистецтва?2. Назвіть найвизначніші досягнення романтиків у літературі.3. Імена яких найвідоміших письменників пов’язані з роман-

тизмом?4. До якого типу романтизму належить творчість Г. Гейне? Аргу-

ментуйте свою думку.5. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви?6. Чому Г. Гейне свою збірку назвав «Книга пісень»?7. Якими є духовні переживання ліричного героя збірки?8. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «На півночі кедр одино-

кий…»?9. Розкажіть про новаторство поезії Г. Гейне.

10. Схарактеризуйте поезію Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною…».11. У чому полягають особливості зображення образу ліричного ге-

роя у поезії Дж. Н. Ґ. Байрона?12. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво

Чайльд Гарольда». Розкажіть історію створення цього твору.

Проаналізуйте!

1. Як ліричний герой «Книги пісень» пов’язаний із природою? Що об’єднує розділи збірки?

2. Які ідеї Дж. Н. Ґ. Байрон проголошував у своїй творчості? Доведіть, що ці ідеї були сенсом його життя.

3. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Н. Ґ. Бай-рона.

4. «Паломництво Чайльд Гарольда» — ліро-епічний твір. Як ви ро-зумієте це визначення? Як довести його справедливість?

5. Чи можна вважати образ Мазепи в поемі Байрона романтичним байронічним героєм?

6. Поміркуйте над рисами романтичного героя в поемі Байрона «Мазепа».

7. Випишіть описи української природи з тексту твору. З’ясуйте їхню роль у розкритті теми та ідеї твору «Мазепа».

Створіть!

1. Уявіть, що ви — учитель зарубіжної літератури. Складіть перелік понять, з якими необхідно ознайомитись учням для успішного опанування теми «Романтизм».

2. Створіть творчий проект-характеристику «Книги пісень» відповід-но до таблиці, доберіть до кожної частини поезії Г. Гейне.

115

«Юнацькі страждання»

«Ліричне інтермецо»

«Знову на батьківщині»

«Північне море»

Знехтуванепо­чуттякоханнястаєджереломрізкогокон­фліктупоетаздійсністю

Послідовнопростежуєтьсяісторіякоханняпоета,якийзо­середжуєтьсянавласнихпережи­ваннях,муках

Поетрозповідаєпронещодавнопережитутраге­дію

Образ—море

Кохання—ір­раціональнайфатальнасила

Заканонамиро­мантичногоми­стецтваприсутнізав’язка,кульмі­нація,розв’язка

Минулеспонукаєосмислитидушев­німукигероя,анепереживатиїхзнову

Філософськалірика

юнакведебесі­дузпривидаминацвинтарі,йогосерцеобли­ваєтьсякров’ючерезнещасли­векохання

«Вона»—не­вірнакохана,їїобразузагальне­ний,позбавленийіндивідуальнихрис

Ліричнийгерой—людиназдосві­дом,томупочуттярозгортаютьсядинамічно:тороз­квіт,тозгасаннянадіїнащастя

Природаспів­відносназлю­диною,ілюд­ськежиттявиміряномасштабамисвітобудови

3. За запропонованим цитатним матеріалом визначте риси харак-теру Мазепи-пажа і Мазепи-гетьмана, зробіть висновки про ху-дожню майстерність автора та прокоментуйте їх. Перенесіть у робочий зошит таблицю та заповніть її.

Цитати до образу Мазепи-пажа

Коментар, риса

характеру

Цитати до образу Мазепи-гетьмана

Коментар, риса

характеру

«…такпалкоялюбив…

Кохавяікоханимбув…»

*** «Гетьман—похмурийістарий.

Ісам,якдубтойвіковий…»

***

«ябжиттявіддав,Щобпереднебом

іземлею,ямігназватьїї

моєю…ятактужив

ісумував…»

*** «Увесьубогийсвійприпас

ІзКарломівсімазпочоту

Гостинноподіливсявін

Зтакоюжгідністюдостоту»

***

116

Цитати до образу Мазепи-пажа

Коментар, риса

характеру

Цитати до образу Мазепи-гетьмана

Коментар, риса

характеру

«ямавгарячукровдідів,

Щовідобразихвилювалась»

*** «…обтерконя,розгладивгриву,

ногийхвіст»

***

«Таяжнераз,недвічі

Дививсяпростосмертіввічі»

*** «Вам,пане,спативжепора,

Авартубудуянести»

***

«бувало,кожноговельможу

Змужівчихлопцівпереможу»

*** «…відважнийдух,твердарука»

***

«Літа,якбачте,невгасили,

Вменінімужності,нісили»

*** «…балакавменшібільшзробив…»

***

Підтвердьте або спростуйте один із афоризмів письменни ків-романтиків на вибір.1)«Доброзавждивізьмегорунадкрасою»(Г. Гейне).2)«Той,хтонелюбить своєїкраїни,нічоголюбитинемо­

же»(Дж. Н. Ґ. Байрон).

Кожнаепохаробитьсвоївідкриття.Романтизм—вольни­цявпоезії.Віннабуваврізноманітнихформ,зважаючина

країну,демайорівйогопримхливийпрапор, і творчіособливостіокремихйогопредставників.

Епоха романтизму відкрила внутрішню безмежність індиві­дуальноїособистості,розкрилалюдинузїїглибиною,складністюйневичерпністю.Людинаунікальна!

Отже,романтизм—ценабагатобільше,ніжпростолітератур­на школа: це— особливе світовідчування й світогляд, значноюміроюперейнятиймістичнимиелементами.Дляромантикалюд­ськадуша—іскрабожественногополум’я,трепетначасткасвіто­вогодуху.

117

Ваша книжкова полиця y Гейне Г.Твори:пер.знім.—К.:Молодь,1974.

Джордж-Гордон Байрон. y Мазепа : пер. В. богуславської(серед них і поема «Паломництво чайльд Гарольда»),О. Веретенченка («Мазепа») і Д. Паламарчука. — Х. :Фоліо,2005.

Лірика y /Д.Г.байрон :пер. з англ. :Д.Паламарчук ;перед­мова:Л.Герасимчук.—К.:Дніпро,1982.

Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади

творів.http://www.ae-lib.org.ua/«Відкрита книга» — електронна бібліотека класики укра­yїнської та світової літератури. https://sites.google.com/site/openbookclassic/Джордж байрон. Поема «Мазепа».y http://www.ukrcenter.com/Література/Джордж-Байрон/21814-1/Мазепа-переклад- Д-ЗагулаПоезіяГенріхаГейне.y http://ukrcenter.com/Література/41055/Генріх-Гейне

118

119

Подорож третя. «Століття історії»:

від романтизму до реалізмуХІХ ст.— одне з найзагадковіших в історії. Запрошуємо вас

продовжити мандрівку літературними епохами та здійснити за­хопливий екскурс: відвідати великосвітський бал, перегорнутиальбомпанянкиXIXст.,зазирнутидолітературногосалону,ста­тисвідкомдуелі…Літературатогочасувражаєішляхетністюду­мок, і справжніми вчинками, і глибиною емоцій, які непокоятьчитачівісьогодні.цілітературнішедевриніколинебудутьзабу­ті,аджеїхніповчальніісторії,їхнісюжети,темитаідеїдопомага­ютьчитачамзрозумітисенсжиття.

Взаємодія романтизму і реалізмуXIX ст. називають «століттям історії», і невипадково— саме

вцейчасвідбуваютьсясерйознісоціальнізміни,якіпозначилисьна ході літературного процесу: Велика Французька революціястворила духовні засади для виникнення суспільства буржуазноїдемократії, і хоча просвітників­раціоналістівXVIII ст. було зви­нуваченоукривавихжахіттяхякобінськоготерору,всеодноєвро­пейськесуспільствопішлошляхомрозвиткураціональноїкульту­ри,прощояскравосвідчитьрозквітнаукивXIXст.

яскравою прикметою літературиXIX ст. було виявлення на­ціональноїсвоєрідностіокремихкраїн.Формуванняєвропейськихнаційзавершувалося.якщовпопередніепохирозвиткуєвропей­ських літератур інтелектуали Європи радше сприймали себе яксвоєрідну «інтелектуальну націю» серед різнорідного, але неро­зумного люду, то тепер письменники ототожнювали себе з куль­турою своєї батьківщини. Проте усвідомлення національної са­мобутностінеозначаєвідокремлення.Уєвропейськихкультурахтриває активна взаємодія,що сприяє взаємозбагаченню й утвер­дженнюсамобутностікожноїзних.

Для літературиXIX ст. характерними є два глобальних літе­ратурних напрями: романтизм і класичний реалізм.ці напрямирозвивалисяпаралельно,постійновзаємодіяли,збагачувалиодинодного. Романтизм уважають «старшим» за класичний реалізм,

120

оскількиромантикираніше,ніжреалісти,розробиливласнуесте­тичну теорію,що спочатку виникла внімеччині (Єнський і Гей­дельберзькийуніверситети),апотімпошириласясвітом.

Реалізмжетривалийчаспросебенезаявляв.навітьцейтер­мінз’явивсявлітературознавствілишенаприкінціXIXст.—тоді,колинапрямужесформувався.

Літературареволюційноїепохибуласпрямовананааналізсу­спільства. За «поетичне правосуддя» бралися і романтики, і ре­алісти.Алеробиливоницерізнимиметодами.

Романтизм Реалізм

незвичайні,екзотичні,далекі(частовигадані)краї

Реальні,добрезнайомічитачаммісця

Система жанрів

Переважанняліричнихжанрів Переважанняепічнихжанрів

Поміжжанрівепосудомінуєісторичнийроман

Поміжжанрівепосудомінуєсоціально­психологічнийроман(просучасність)

Олександр Сергійович Пушкін — видатний російський письменник.

Основні періоди творчості О. ПушкінаПушкінсвійнетількидлявсіхнародів,

нетількидлярізнихтворчих індивідуаль­ностей,айдлявсіхепох…

М. Рильський

1. Згадайте, що вам відомо про життя і творчість О. С. Пушкіна з курсу зарубіжної літератури 7-го класу.

2. Яким ви уявляєте О. Пушкіна як поета, як людину?3. Як ви розумієте вислів М. Рильського? Чому Пушкін «свій» для

всіх народів і всіх часів?

Пушкін— поет, драматург та прозаїк, реформатор і творецьсучасної російської літературної мови, автор критичних та істо­ричних творів. його творчість належить до найкращих зразківросійської літератури, подібно до творів Данте в Італії чи Ґетевнімеччині.Пушкінащезажиттяназивалигенієм,іздругоїпо­ловини1820­хрр.йогопочаливважати«першимросійськимпо­етом»(нетількисучасності,айусіхчасів).

121

122

Життєвий і творчий шлях Олександра ПушкінаОлександрСергійовичПушкіннародився6червня(26травня

застаримстилем)1799рокувМоскві.батькойого,СергійЛьво­вич,походивзпоміщицької,колисьзаможноїродини.Відстатківпредківйомулишилосянебагато,однакітевінвитрачав,незами­слюючись,ізовсімнецікавивсягосподарством.

УродиніПушкінихлюбилилітературу,асамСергійЛьвовичбувприхильникомфранцузькихкласиківіписаввіршіфранцузь­кою та російською.Мати,надіяйосипівна, була з родуГанніба­ла,петровського«арапа»,якогозгодомПушкінзобразивуромані«АрапПетраВеликого».ВонабулазнаноюкрасунеюПетербурга,«з чудовою зовнішністю креолки», тому повинна була підтриму­ватисвою«репутацію»,щовимагалоїїпостійноїприсутностіпридворійучастівусіхсвітськихвечіркахстолиці.

МаріяОлексіївнаГаннібал,бабусямайбутньогопоета,буладо­бреосвіченоюжінкою,зналабагатоказок.

Щемаленьким,умостившисьувеличезномуробочомукошикубабусі,середклаптиківтканинийклубківрізнокольоровоївовни,хлопчик,затамувавшиподих,слухавїїрозповіді.

Особливо любивОлександр своюнянюАрінуРодіонівну, про­сту й добру селянку. Колись вона була кріпачкою. Отримавши«вільну», навіки пов’язала свою долю з родиною Пушкіних. цядивовижна російськажінка не знала грамоти, але пам’ятала без­ліч російськихнароднихказок, пісень, прислів’їв, примовок, по­вір’ївтабилин,якімайстернорозповідала.

Уже відомим поетом Пушкін записав зі слів няні сім казок,якіправилизаматеріалдля«КазкипроцаряСалтана…»,«Казкипропопаійогоробітникабалду»,«Казкипромертвуцарівнуісі­мохбогатирів»таін.

У 12 років Пушкін вступивдоцарськосільськоголіцею, депровчився6років.Ліцейбувза­критим навчальним закладом,уньомубуловсього30учнів.

УліцеїПушкінзахоплював­ся поезією, особливофранцузь­кою, защо й дістав прізвисько«француз».

1817 року відбувся першийвипуск царськосільських ліце­їстів, серед яких був іПушкін,що дістав призначення на служ­бу в Колегії іноземних справ.його поезії друкують ужурналах,

І. Рєпін. Пушкін на ліцейському іспиті в Царському Селі

123

паралельнопоетпрацюєнадпоемою«РусланіЛюдмила»,якупо­чав писати в останній рік перебування в ліцеї. У березні 1819 р.Олександр Сергійович стає членом літературного товариства «Зе­леналампа»,депоширюютьсяліберальніідеїйкритикацарськогорежиму.УцейперіодПушкіннаписавполітичнівірші«Вольність»(1817),«Дочаадаєва»(1818),«Казки»(1818),«Село»(1819).

Радикальність поглядів поета створила йому погану репута­ціювуряді.ВіршіПушкіначиталивтаємнихгуртках. їхнавітьпереписували від руки. надзвичайно популярні вони були середофіцерства, тож незабаром Пушкін зажив не меншої слави, ніжзавдякитворам,якідрукувалиупресі.

1820 року Пушкін отримує нове призначення на службу доКишинева в канцелярію генерала І. М. Інзова. Причиною цьогосталийоговірші,які,засловамитодішньогогенерал­губернатораПетербурга,«булинесуміснізістатусомдержавногочиновника».

не доїхавши до Кишинева, Пушкінзахворівназапаленнялегенів іотримавдозвіл тимчасово поїхати до Криму длялікування. За два місяці він відвідуєФеодосію, Гурзуф, бахчисарай і Сімфе­рополь.

наприкінці вересня 1820 р. Олек­сандрСергійовичПушкінприбувнановемісцеслужби.незважаючиназатримку,І. М. Інзов ставиться до поета поблаж­ливо й надає йому численні відпустки.Зачас службиПушкіннеразвідвідувавОдесу, Київ і Кам’янку, де жили йогодрузі.УКишиневіпоетпишесвоюпоему«Кавказькийбранець».

Улипні1824р.поетподаєпроханняпро відставку, яке задовольняють. ВінпрямуєдосвоїхбатьківвМихайлівське(маєтокуПсковськійгу­бернії). Там вінпишецілунизку своїх творів, середяких знаме­нитийвірш«япам’ятаюдивнумить…».

Епідемія холери вболдіно, кудиПушкін вирушив після сва­таннядонаталіїГончарової для залагодженнядеяких справ, за­трималатамйогонавсюосінь.Уцейперіодтворчістьпоетапри­красив кращий твір «болдінської осені» — «Повісті бєлкіна».Такожвінпишеостанніглави«ЄвгеніяОнєгіна»(романувіршахбулорозпочатоще1823р.уКишиневі)ібезлічвіршів.Дужеплід­ноюдлятворчостібулайдруга«болдінськаосінь».

Б. Щербаков. Пушкін у Петербурзі

124

наступного року ОлександрСергійович Пушкін вінчаєтьсяз наталією Гончаровою і пере­їжджає жити до Петербурга,орендуючи дачу в царськомуСелі.царМиколаІ,дізнавшисьпро красу дружини Пушкіна,побажавбачитиїївсебенавсіхбалах.

1833 року Пушкіна обира­ютьчленомРосійськоїАкадемії.

Змінивідбулисяйнаслужбі:наприкінцігрудня1833р.Мико­ла Іпризначивйогокамер­юнкеромпридворі.Поетсприйнявцеякобразу,щоспричинилочерговийконфліктізцарем.

УцейжечасПушкінвідчуваєматеріальнускруту:посадапридворінедаваласпокійнопрацювати,аперевиданняйоготворівнеприносиловеликихприбутків.

через рік­два народжувалися діти—Марія, Олександр, Гри­горій,наталія.цебувукрайскладнийперіоддляПушкіна.Сім’ятамаєтоквимагалидедалібільшихгрошовихвитрат.незважаючина скрутне фінансове становище, Пушкін відчуває необхідністьвирватисяз­підопікицаряй1834р.подаєпроханняпровідстав­ку,якебулозадоволено.Протейомузабороняютьдаліпрацюватиздержавнимиархівами.Посилюєтьсягромадськакритикапоета,оскількикращійоготворибулозабороненоцензурою.

У листопаді 1836 р. виникає конфлікт Пушкіна з фран­цузькимофіцеромжоржемШарлемДантесомчерезобразучестіпоета.

8 лютого (27 січня за старим стилем) 1837 рокуДантес пора­нивПушкінанадуелі,задвадніпісляякоїпоетпомер.ПохованоОлександраСергійовичаПушкінауПсковськійгуберніїнакладо­вищіСвятогірськогомонастиря.

Основні періоди творчості О. Пушкіна

1.Ліцейськийперіод(1813–1817)

Мотивидружби,кохання,природи,yгромадянськалірика,анакреонтичнімотиви(відіменідавньогрецькогопоетаАнакреонта):«Додруга­віршотворця»,«СпогадиуцарськомуСелі»;впливкласицизмутасентименталізмуy(ода,елегія,балада,романс,послання,поематаін.)

О. Наумов. Дуель Пушкіна з Дантесом

125

2.Петербурзькийпері­од(1817–1820)—часстановленнятворчоїіндивідуальностіпоета.Товариство«Зеленалампа»

Розширеннятематичногодіапазону:yанакреонтичні,політичні,волелюбнітаелегійнівірші;пошукисвогостилю:«РусланіЛюдми­yла»,«Вольність»,«Казки»,«Село»,«Пі­сняпровіщогоОлега»,«Дочаадаєва»,гостріепіграминацаряОлександраІ

3.Південнийперіод(1820–1824).Засланнянапівдень.Київ,Ка­теринослав,ПівнічнийКавказ,Крим,бахчи­сарай,Сімферополь,Кишинів,Кам’янка

Захопленняестетикоюромантизму;yутвердження«пафосусвободитворчості,yжагитанапруженостісвітобачення»:«Кавказькийбранець»,«бахчисарай­ськийфонтан»,«цигани»,«брати­розбійники».Роботанадроманом«ЄвгенійОнєгін»

4.Михайлівськийперіод(1824–1826).Повстан­нядекабристів

Поступовепереорієнтуваннязромантиз­yмунареалізм;аналізтрагічноїсуперечності—проти­yстояннявладиінароду:трагедія«борисГодунов»,поезія«япам’ятаюдивнумить…»

5.Пізнійперіодтворчості(1826–1837)—часроз­виткуПушкінаяк«по­етадійсності».«бол­дінськаосінь»(1830)

Утвердженняреалістичнихпринципівyутворчості:«ЄвгенійОнєгін»;поеми«Полтава»,«Міднийвершник»;«Ма­ленькітрагедії»;«Повістібєлкіна»;повісті«Дубровський»,«Піковадама»,«Капітанськадочка»

ЛК.Пронеї говорилирізнев сто­літтях минулих й у столітті ни­нішньому. Хтось — заздрив,

хтось — злословив, хтось — намагавсяопоганити її. А Пушкін начебто відчу­вав,щойогощастянеможебутитрива­лим, тому й просив брюллова намалю­ватицейпортретнаталі,щобзалишитиобраз прекрасної жінки для нащадків…Спокійне обличчя з тонкими рисами,лагідний погляд, ніжність у кожномурусі — саме такою вона постає переднами на портреті, саме такою її бачиввидатний поет, що був так закоханийунеї—своюдружину.

О. Брюллов. Портрет Н. М. Гончарової

126

УС.Пушкінубулидобрезнайоміукраїнськанароднапоезіяй українська історія.Ще в ліцейські роки він пише вірш«Козак», що є наслідуванням української народної пісні.

ЗустрівшисьізМаксимовичем,Пушкінчитавокремірядкизцихпісеньіжартомазізнававсяйому:«Аяобкрадаювашіпісні».

Збереглися документи, якісвідчатьпроте,щопоетзбирав­ся написати історію України.Він був обізнаний з минулимУкраїни,їїнаціонально­визволь­ноюборотьбою.

В Україні поет зустрічавсяівівдружнірозмовиздекабри­стами,щосприялойогоідейно­муйтворчомузростанню.

ТворчістьО.С.ПушкіназнавілюбивТ.Г.Шевченко,йоговір­шівінцитувавнапам’ять,прощозгадуєусвоємущоденнику.

найкращіперекладитворівО.С.ПушкінаукраїнськоюXIX—початкуXX ст. належатьЛ.боровиковському,М.Старицькому,І.Франкові,М.Вороному.УXXст.досузір’яперекладачівпоетабуло вписало іменаМ.Рильського,П.Тичини,М.бажана та ін.

Значення творчості О. С. Пушкіна для розвитку російської та світової літератури

Ф.М.Достоєвськийстверджував,щовсяросійськалітература«вийшлазПушкіна».

У плані національному Пушкін — перший російський поет­європеєць. Завдяки його поезії російська культура стала однієюзі складових культури європейської з її складними й глибокимисуперечностями.

Творчість Пушкіна глибоко національна. Він — людина но­вого, післяреволюційного часу,що відчуває ймислить суто істо­рично,перебираєнасебе«громадянствовсьогосвіту»,тимсамимстворюючиобразкультурногоєвропейцясвогочасу.

Письменницький подвигПушкіна неоціненний. В усіх родаххудожньоїтворчості—вепосі,лірицітадраматургії—вінство­ривнеперевершенівзірцівисокогомистецтва.

Дуже дотепно та вдало, наприклад, використовувала пуш­кінського «Євгенія Онєгіна» німецька есеїстка Е. Глейхен­Русс­вурм, що вивчала «громадськість Західної Європи» початку

Д. Кардовський. Пушкін серед декабристів у Кам’янці

127

позаминулого сторіччя. Вона цілимисторінкамицитуєусвоїйкнизі«ЄвгеніяОнєгіна»,характеризуючижиттявищихверств суспільства Парижа, Лондона,ВідняпочаткуXIXст.

«Пушкін — найвидатніший зразокпоета­патріота, який понад усе любивсвоютворчусправу ібачивунійнетіль­ки професію, а й покликання, не тількифах, а й місію»,— писав М. Рильський.

ЛК. Перший в Україні бюст­па­м’ятник російському письменни­ковіОлександруПушкіну—один

з найстаріших пам’ятників Харкова,встановлений1904 рокунаТеатральнійплощі(скульпторборисЕдвардс).

Запам’ятайте! О. С. Пушкін — перший поет європейсько-го рівня, що новою мовою, у нових образах зобразив життя своєї епохи.

Усвідомте, що природжений реаліст за світоглядом, виразник передових ідей свого часу, друг декабристів, Пушкін був, нарів-ні із Гоголем, і основоположником критичного реалізму в росій-

ській літературі. Реалістичні тенденції Пушкіна були обумовлені куль-том розуму, тверезістю мислення, позбавленого захмарної мрійливості, розпливчастості емоцій, не стримуваних суворим кон тролем Розуму.

1. Розкажіть про основні віхи біографії О. С. Пушкіна. Які факти його життя ви вважаєте найголовнішими?

2. Які історичні події та прогресивні ідеї вплинули на Пуш кі-на-ліцеїста?

3. Як вплинуло на розвиток творчого таланту Пушкіна його пере-бування в ліцеї?

4. Схарактеризуйте тематику й проблематику ліцейської лірики О. С. Пуш кіна. Як у ній утілився мотив дружби, міцного союзу друзів?

5. Схарактеризуйте духовну атмосферу в колах передового дво-рянства напередодні й після декабристського повстання.

6. З’ясуйте тематику й проблематику ранньої творчості О. С. Пушкі-на й у період його південного заслання.

7. У чому виявилося романтичне світовідчуття поета?

Б. Едвардс. Пам’ятник О. С. Пушкіну в Харкові

128

8. Чому поняття свобода є основним для Пушкіна? Покажіть різно-бічність цієї теми в ліриці поета.

9. У чому полягає загальнолюдський сенс і сучасне звучання віршів О. С. Пушкіна?

10. Прокоментуйте висловлювання Ю. М. Лотмана, що «Пушкін на-стільки далеко попереду від свого часу, що сучасники почали вважати, ніби він від них відстав»?

Підготуйте комп’ютерну презентацію з теми «Життєвий і твор-чий шлях О. С. Пушкіна».

Авторитетна думка літературознавця

Прочитайте висловлювання про О. С. Пушкіна. Прокомен-туйте одне з них, підтвердивши свою думку фактами з життя й творчості поета.

«Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова,yійогопоезія—цепершзавселюдяність»(М. Рильський).«Величезна загадка Пушкіна, секрет його творчості полягаєyв тому, що він може бути актуальним, «живим» у будь­якуепоху, у будь­який період людськогожиття» (М. Цвєтаєва).

Провідні мотиви лірики О. С. ПушкінаПоезіяПушкіна—цецілий світ, у якомукоженчитачможе

знайтите,щостосуєтьсяйогоособисто.Дружба,любовдобатьків­щини,історіялюдства,свободаособистайсуспільна,рабствоіти­ранія,життяісмерть,природаілюдина,коханняісамотність—осьпровіднімотивийоголірики.

ПровіднімотивилірикиПушкіна

Посланнямайбутнімпоколінням Пейзажнатаволелюбналірика

Темапоетаі поезії Любовналірика

Громадянськалірика Філософськалірика Темадружби

Пейзажна та волелюбна лірика Пушкінабагатайрізноманіт­на.немовживим, олюдненимфоном постають картини природивліриціпоета («Село»,«Осінь»,«Зимовийранок»,«Зимовийве­чір», «Доморя», «Знову я відвідав…», «Дочаадаєва», «Анчар»,«Углибинісибірськихруд…»таін.).

129

Пушкін бачив природу ду­шею,насолоджувався її вічноюкрасою та мудрістю, черпавунійнатхненнятасили.Вінбуводнимізпершихросійськихпо­етів,хтовідкривчитачамкрасуприроди й навчив нею милува­тися. Гармонію світу Пушкінвбачав у єднанні з природою.не випадково пейзажна лірикапоета сповнена філософськихнастроївіроздумів.

Філософська лірика Пушкі-на. У філософській ліриці поетосмислює вічні теми людського буття: сенсужиття, смерті і віч­ності, добра і зла, природи і цивілізації, людини і суспільства,суспільства та історії («Марний дар», «йду я вздовж вулиць га­ласливих…»,«Елегія»,«Зновуявідвідав…»,«наслідуванняКора­ну»,«Демон»,«Ангел»).Філософськімотивипроявляютьсядеда­лічіткішевбільшпізніперіодитворчостіО.Пушкіна.

Тема дружби.ЗначнемісцеутворчостіО.С.Пушкінапосідаєтемадружби(особливоувіршах,присвяченихліцейськимтовари­шам), відданості ідеаламдобрай справедливості (у посланняхдоколишніх ліцеїстів і друзів­декабристів), щирості й чистоти мо­ральнихстосунків(увіршах­роздумахпросенсжиття,проріднихі близькихпоетовілюдей):«Дочаадаєва»,«19жовтня»,«Друж­ба»,«ДоПущіна»,«Посланнядокн.Горчакова»таін.

Ужевліцейськірокивизначальноювпушкінськійпоезіїста­ла тема духовного єднання, дружби однодумців. Вона відбиласяв багатьох його посланнях до друзів—А. Дельвіга, В.Пущина,М.язикова,П.чаадаєва.

Ліцейськідрузі—цете,щосталоопороюувсьомуподальшо­мужиттіпоета.

Громадянська лірика О. С. Пушкіна.Пушкінудовелосяжитив епоху,колипісляперемогинад армієюнаполеона вРосії по­ширювалисянові,волелюбнівіяння. ІдеїсвободиПушкінгаря­че сприйнявщевліцеї.читаннятворівфранцузькихпросвіти­телівXVIIIст.,творівРадищеватількизміцнилоідейніпозиціїмайбутньогопоета.ЛіцейськівіршіПушкінабулинасиченіпа­фосом свободи. Основні мотиви лірикиПушкіна громадянськоїспрямованості— це теми свободи і внутрішньої людської сили(«Додруга­віршотворця»,«ДоЛіцінія»,«Станси»таін.).

П. Кончаловський. Пушкін у Михайлівському

130

ПетербурзькийперіодтворчостіПушкінаособливонасиченийволелюбноюлірикою.Воді«Вольність»,денаскрізноюєідеяви­зволеннянародувідрабства,поет заявляєпро своєбажанняслу­житивтіленнюцієїзаповітноїмрії.

До1823р.волелюбніпоглядиПушкінавтрачаютьсилуівпев­неність.Поетпереживаєкризу.Вінрозуміє,щозакликидосвобо­дитонутьупорожнечібайдужостійнерозуміння.

ПізнішетемасвободиуПушкінабудетіснопов’язаназвірша­ми про поета й поезію. Він заявляє про право художника бутивільнимвідтискувладийдумки«вищогосвіту».

Любовна лірика. неможливо уявити творчість Пушкіна безінтимної лірики. це почуття допомагало йому боротись і споді­ватися, мріяти і засмучуватися, радіти і страждати. не тількипоезія, а й усе життя поета було перейнято любов’ю: до друзів,батьківщини і, звісно, до жінки. Основні мотиви інтимної ліри­киПушкіна—легка закоханість, доросле та осмисленепочуття,пристрасть,ревнощійбіль,образайрозчарування.

чудоворозуміючи,щовкоханняє зворотнийбік—ревнощі,згасання почуттів, розлука,— Пушкін завжди надзвичайно зво­рушливо ставиться до цього почуття. Самовідданість і благород­ствоуставленнідокоханоїжінкиєвизначальнимидля інтимноїлірики О. С. Пушкіна («я пам’ятаю дивну мить…», «я вас лю­бив…»,«напагорбахГрузії…»,«Мадонна»таін.).

Тема поета і поезії. чимало віршів О. С. Пушкін присвятивтеміпоетаіпоезії,особливуувагузвернувшинарольпоезіївжит­ті суспільства. Пушкін у своїх творах ніби веде діалог зі своїмипопередниками у світовій і російській поезії: Горацієм, Овідієм,М.Ломоносовим,Г.Державіним.

Ужепершийвірш«Додруга­віршотворця»містивроздумипропризначенняпоета.

нове ставленнядопоезії звучитьу вірші«Розмовакнигопро­давця з поетом».цей віршпобудовано уформі діалогупродавцякнигзпоетом.Темівисокоїметипоезіїприсвяченоібезсмертнийпушкінський «Пророк». цей вірш було написано в найважчийдляпоетаперіодскорботизазагиблимидекабристами.

«Я пам’ятаю дивну мить…»

1. Які почуття викликав у вас цей вірш? Які почуття в ньому передано?

2. Які події життя Пушкіна є основою цієї поезії? Кому її при-свячено?

131

3. Проаналізуйте композицію вірша. Як показано в ньому розвиток інтимного почуття?

4. На скільки смислових частин можна поділити вірш?

5. Простежте за зміною настрою лірич-ного героя в кожній частині.

6. Яким постає образ коханої жінки? Який художній прийом використовує Пушкін у першій строфі?

7. Які художні засоби залучає поет, пи-шучи портрет коханої?

8. Яке значення вкладає поет у слово «геній»?

9. Які зміни відбулися в житті й душі лі-ричного героя?

10. Що спільного й чим різняться останні два рядки в 4-й і 6-й стро-фах?

11. Як зустріч із колишньою коханою допомогла відродитися душі лі-ричного героя? Які почуття він пережив?

12. Що сказано у вірші про самого поета? Які подробиці його життя відтворено в ньому?

13. Які художньо-зображальні засоби передають емоційну піднесе-ність та занепокоєність ліричного героя?

Чому поет не подає детального портрета коханої, а створює узагальнений жіночий образ, що стає джерелом високого по-етичного натхнення?

СередбагатьохлюбовнихзахопленьПушкіна ім’яАнниКернпосідає особливе місце, адже почуття до цієї жінки надихнулиПушкіна на створення поетичного шедевра. Вірш «я пам’ятаюдивнумить…»(1825)залишаєтьсяоднієюзперлинросійськоїлю­бовноїлірики.цейтвірспонукавМ.Глінкудоствореннячудовогоромансу.

Переднамипостаєобразчарівноїжінки,щопороджуєвдушіпоетаглибокейчистепочуттякохання.цейобразнестількире­альний,скількиідеальний.Івласневірш—цецілапоемапроза­родженняйрозвитокчистогопочуття.

Поштовхомдонаписання твору сталаперша зустріч зАнноюКерннабалувПетербурзі1819р.Вдругевонизустрілисявлітку1825р.уселіМихайлівському,ілюбовнапристрастьудушіпоетаспалахнула зновоюсилою.Передвід’їздомАннизТригорського

А. Арев’єв-Богайов. Портрет Анни Петрівни

Керн

132

Пушкінподарував їй згорнутий учетвероклаптикпоштового па­перу.Розгорнувшийого,жінкапобачилапоетичнірядки,якізго­домнавічноуславилиїїім’я.

Вірш чітко поділено на три рівні частини — по дві строфивкожній.Такакомпозиціязабезпечуєнеобхіднесприйняттявір­шатастворюєйогогармонійнуєдність.

Образ чарівної жінки подано лише кількома штрихами: «го­лос,начемрії»,«голосніжний».Тутнепотрібнобутибагатослів­ним, адже вищий ступінь захоплення поета коханою вмістивсяутрьохсловах—«генійчистийкрасоти».Поетумиснодвічівжи­ваєпорівняння«якпривид,сповненийлюбов’ю»,щобпідкресли­ти казкову нереальність, фантастичність об’єкта свого кохання.У такий спосіб він перетворює поклоніння конкретній жінці напристрасний гімнжіночій красі,що здатна пробудити найкращіпорухидуші.

Потрібнобутивизначниммайстром,щоб,узагальнившисвоїпочуття, зберегти їхню біографічну конкретність та емоційнупіднесеність. Показово, що Пушкін у зображенні почуттів лі­ричного герояуникає всього випадкового,побутового, дрібного.Аджейогокохана—ценепростожінка,якапробудилавньомубурхливіпочуття,вона—ідеалжіночності,чистотийзворушли­воїкраси.

«Я вас кохав…»

1. Який настрій створює ця поезія? Чому?2. Які почуття охоплюють ліричного героя? Як він ставиться

до коханої?3. Які психологічні деталі можна виокремити у вірші?4. Визначте роль емоційно забарвленої лексики у вірші.5. Чому в поезії тричі вжито фразу «Я вас кохав…»?6. Як повтор слова «кохав» у кожній з трьох частин вірша допо-

магає передати почуття й переживання закоханого в минулому, теперішньому і майбутньому?

7. Який сенс вкладено в те, що дієслово «кохати» стоїть у минуло-му часі?

8. Як поет підкреслює силу колишньої любові?9. Чим пояснити відсутність у вірші опису коханої?

10. Як монолог ліричного героя характеризує його особистість?

Які почуття викликає у поета нещасна любов — розчаруван-ня, смуток, гнів, смирення, благородство, іронію? Обґрунтуй-те свій вибір.

133

ЛК. Прослухайте романс Б. С. Шереметєва «Я вас кохав…». Що нового до ваших відчуттів, вражень від вірша додали му-зика й виконання?

М.Гогольписав,щодлясприйняттяхудожньогобагатствалі­рикиПушкінапотрібнийтонкийсмак:«Тутнемакрасномовства,тутлишепоезія:ніякогозовнішньогоблиску,якийрозкриваєтьсянеодразу;уселаконічно,яктрапляєтьсявчистійпоезії.Слівне­багато,алевонинастількиточні,щопозначаютьусе.Укожномусловібезодняпростору;кожнесловонеосяжне,якпоет».

Увлучностіцьоговисловлюваннямиможемопереконатисянаприкладіпушкінськоговірша«яваскохав…» (1829),якийдово­дить,що у вісім рядків можна вмістити бездонну глибінь думокіпочуттів.

Історикилітературийдонинісперечаютьсяпроте,комусамебуло адресоване послання. За однією із версій, вірш «я вас ко­хав…»,написанийуформіпрощальноголиста,присвяченополь­ськійкрасуніКаролініСабанській.

За іншою версією, цей твір адресо­вано Анні Олексіївні Андро­Оленіній,у заміжжі — графині де Ланжерон,петербурзькій знайомій О. С. Пушкі­на. Поета полонили не стільки її красайвитонченість,скількигострийідопит­ливий розум, а також винахідливість,зякоювонавідбивалажартівливіреплі­киПушкіна,нібидражнячийогойспо­кушаючи.

«я вас кохав…»— це поетична спо­відь,пристраснайсумнаводночас.Сло­ва прощання, адресовані колись коха­ній жінці, сповнені смутку й чоловічоїгідності. Композиційно вірш ділитьсяна дві частини,що не збігаються ані зарозміром, ані заформою.Одна зних є «ліричнимоповіданням»,інша — «ліричним побажанням». Перша частина охоплює сімрядків;цестриманиймонологгероя,уякомутричіповтореноана­фору«яваскохав…».Удругійчастиніінтонаціярізкозмінюєть­ся—відбуваєтьсянесподіванийперехідвідм’якоїсповідальностідораптовогоемоційногопориву.

Вірш відтворює переживання ліричного героя, який роз­лучається з коханою, переживає один із найтяжчих моментів

О. Кіпренський. Портрет Анни Оленіної

134

у стосунках чоловіка й жінки. Саме тоді в людині часто проки­даються образа, ревнощі, бажання помститися.Але нічого цьогоувіршінемає.нерозділенекоханняпоетапозбавленеегоїзму.Лі­ричнийгерой—людинашляхетна,самовіддана,томувіршспов­нений почуття величезної любові в минулому і стриманого, тур­ботливогоставленнядокоханоїжінкивсьогоденні.

У вірші немає метафор, яскравих епітетів. напевно, у цьомуй полягає чарівливість поезії Пушкіна, щоб за допомогою най­простіших слів та образів передати прекрасний, піднесений стандуші.Парадоксальністьвіршаполягаєвтому,щозаключнийря­док(«Дай,боже,вамщеразтакулюбов!»)спростовуєвсесказаневпопередніхсеми:вінозначає,щолюбовнеминула,а,навпаки,досяглавищогоступенясамовідданості.

«Я пам’ятник собі поставив незотлінний…»

1. Як ви розумієте слова «я пам’ятник собі поставив незо-тлінний»?

2. Як поет говорить про загальнолюдський зміст своєї твор-чості? У яких рядках про це йдеться?

3. Яку традицію античної літератури продовжує поет?4. У чому Пушкін вбачає призначення поета?5. «О Музо! Наслухай господнього велін-

ня!..» Як ви розумієте значення цих слів?

6. Назвіть засоби художньої виразності у вірші. Яку роль во ни відіграють?

7. Як розв’язано у вірші вічну проблему смерті і безсмертя? Підтвердьте свою думку прикладами.

8. Знайдіть у вірші Пушкіна слов’янізми. Якої тональності вони надають вірше-ві?

9. Як у вірші відображена проблема про-тистояння поета і натовпу? Для до-ведення своїх думок прокоментуйте останню строфу.

10. Визначте проблематику твору. Які про-блеми непокоять автора? Охаракте-ризуйте погляд поета на ці проблеми. Знайдіть підтвердження цього в тексті.

11. У чому, на вашу думку, полягає ідея вірша? Яким є його пафос?

Київ. Погруддя, встановлене біля Києво-

Печерської гімназії на честь 100-річчя

з дня народження поета (скульптор Р. Бах,

постамент Склавони)

135

1. Проаналізуйте тематику твору (які теми порушено у творі, у яких рядках).

2. Порівняйте переклади вірша О. Пушкіна «Я пам’ятник собі по-ставив незотлінний…», виконані М. Зеровим і М. Рильським.

Вершиною пушкінської лірики, присвяченої темі поета і по­езії, став вірш «я пам’ятник собі поставив незотлінний…».Поетпідбиває підсумок свого творчого шляху. Він замислюється надсенсомжиття,надособливоюмісією,якадаєтьсякожнійлюдинівіднародження.

За тематикою і будовою твір близький до вірша російськогопоетаХVІІІ ст. Г.Р.Державіна, який, у своючергу, взяв за взі­рець оду давньоримського поета І ст. до н. е. Горація, що малатакусамуназву—«Пам’ятник»(Monument).

Щождає поетові правона безсмертя?Геній своєю творчістюставить собі ще за життя нерукотворний, «незотлінний пам’ят­ник»,томущовін—голоссвогонароду,йогопророк.Ужевпер­шій строфі віршаПушкінпідкреслюєнародність своєї творчості:«Доньоговіклюдськанезаростетропа».

Пушкінупевнений,щойогонерукотворнийпам’ятниквищий,ніж найвища в Петербурзі споруда — Александрійський стовп,зведений на честь царя Олександра І на Дворцовій площі. Тексторигіналу віршадаєнамще одинцікавийобраз: «Щопереднимчолоікаміньнепоклінний/Александрійськогостовпа…»,щови­разновиявляєволелюбнімотивитворчостіпоета.

ДаліПушкінпередбачає,що,допокиусвітішануватимутьпо­езію(«лишитьсяхочодинспівець»),йоготворибудутьпопулярни­ми серед людей різних національностей, адже їх знатиме «І гор­дийвнукслов’ян,іфін,інинідикий/Тунгуз,істеповийкалмик».

ДляПушкіна«байдужість»,«осуд»,«хвала»—всецетимча­советамарне,невартеуваги.Музазавждиповиннасувородотри­муватись істини й служити правді, красі, справедливості й волі.

ЕК.Воді«ДоМельпомени»Гораційпершимз­поміждавніхпоетіввирішуєосмислитидосягненнясвоготворчогошля­ху.Мотивувічненняпам’ятіпропоетавйоготворчомудо­

робкові єпровіднимтакожупоезіїО.С.Пушкіна.Уподібнюючипоезію пам’ятнику, О. С. Пушкін вибудовує свій вірш на основіметафори,запозиченоївГорація.

Своєю заслугою перед людьми римський поет уважає те, щовінпочавписатилатиноювіршіустилідавньогрецькоїпоезії,якабулазразком,ідеалом,моделлюнетількидляримлян.УГорація

136

звернення в останніх рядках поезії до музи пов’язане з правоммитцянаувінчаннялавровимвінком.

1. Про який пам’ятник ідеться в поезії «До Мельпомени»?2. Про яку заслугу в галузі поетичного мистецтва згадує Го-

рацій?3. Виявіть схожість і відмінності у підходах митців до розкриття те-

ми «пам’ятника» (поезія О. Пушкіна «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…» та ода Горація «До Мельпомени»).

4. Що спільного в композиції цих поезій?5. З якими фактами і явищами суспільного життя кожен із поетів

пов’язує тривалість своєї слави?

«Євгеній Онєгін» — соціально-психологічний роман у віршах. Взаємодія романтизму й реалізму в романі

Історія створення«Євгеній Онєгін», перший російський реалістичний роман

у віршах,—найвизначніший твірПушкіна. За підрахунками са­мого письменника, робота над романомтривала 7 років. Пушкін постійно вно­сив певні корективи в текст, пишучиніби«заплиномжиття».

Авторвідмовивсявідромантизмуякпровідного творчого методу і вирішивписати реалістичний роман у віршах,хоча в перших розділах ще помітновпливромантизму.

Роботу над романом у віршах Пуш­кін називав подвигом. З усього своготворчого доробку тільки «бориса Году­нова» він схарактеризував так само.наширокомутлікартинросійськогожиттяпоет показав драматичну долю кращихпредставників дворянської інтелігенції.

Взаємодія романтизму і реалізму в романіПушкін замислив свій романяк сатируна тогочасне суспіль­

ство, але під час роботи поет переорієнтував свій задум, пишучитвірпродуховнішуканнямолодіXIXст.Авторпочавписати«Єв­геніяОнєгіна»,будучиромантиком,азакінчивреалістом.

Автограф Пушкіна — автопортрет з Онєгіним

на набережній Неви

137

138

Крімтого,твірбулорозпочатодопо­встання декабристів, а завершено післяйого поразки, отже, ці суспільно­полі­тичнізмінитакождісталивідображеннявкнизі.

У «Євгенії Онєгіні» вперше в росій­ській літературі створено тип «зайвоїлюдини».

Використовуючи прийом зіставлен­ня, Пушкін докладно показує, як іно­земнесередовище,чужевихованняфор­мують характер Євгенія і як російськесередовище формує характер Тетяни.Причому в характері головного герояавторпоказуєнетількитипові,айінди­відуальні риси. Поєднання типового таіндивідуального і визначає своєрідністьреалістичногохарактерутвору.

У романі також яскраво простежується принцип історизму:описувану епоху відображено в її основних тенденціях і законо­мірностях, типові характери зображе­но в типових обставинах. Самобутньоюознакою роману є його жанрове визна­чення—роман у віршах.

ТЛ. Соціально-психологічний ро-ман — це один із різновидів ро­ману,уякомузаскладних,часто

екстремальних життєвих умов, розкри­ваються людські характери; а психоло­гію героїв, їхнюповедінку, вчинки роз­глядають у контексті того соціальногосередовища, у якому вониперебувають.

Для соціально­психологічних тво­рів характерне розкриття несподіванихвчинків, прихованих причин поведінкиперсонажів через розкриття спадковихфакторів, потаємних бажань, роздумів,мрій,снів.

В європейськійлітературіХІХ ст. взірцями соціально­психоло­гічногороману сталитвориписьменників­реалістівО. дебальзака(«Людськакомедія»),Стендаля («червоне і чорне»),ч.Діккенса

Автограф О. С. Пушкіна (рукопис роману

«Євгеній Онєгін»)

Обкладинка роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» у перекладі

М. Рильського

139

(«Пригоди Олівера Твіста»), О. Пушкіна («Євгеній Онєгін»),М. Лермонтова («Герой нашого часу»), І. Тургенєва («батькиідіти»),Л.Толстого(«АннаКареніна»)таін.

Роман у віршах—різновидліро­епічного (змішаного)жанру,у якому поєднано особливості і ліричного, і епічного зображень,що створює багатоплановість художнього світу. Межує з драма­тичноюпоемою,віршованоюповістю.

ПоширенняцейжанрнабувуXIX–XXст.Зразкиромануувір­шах:«Донжуан»Дж.н.Ґ.байрона,«ЄвгенійОнєгін»О.Пушкі­на,«Марина»М.Рильського,«Марусячурай»Л.Костенко.

«Євгеній Онєгін» як роман у віршах

Епічне начало Ліричне начало

Розповідьпроподіїтагероїввідіменіавтора.наявністькількохсюжетнихлі­нійінизкидійовихосіб.Діявідбуваєтьсяпротягомзначно­гопроміжкучасу.Збільшенняобсягутворупорівня­нозпоемою.Орієнтаціяназовнішнєзображен­няжиттявйогорізноманітнихпроявах

Глибокийпсихологізмурозкриттіхарактерівгероїв,увагадоїхньоговнутрішньогосвіту.неприхованаавторськапозиція,емоційнеоцінюванняподій,геро­їв,дійсності.Авторськівідступи,щостосу­ютьсярізнихпроявівлюдськогожиття.Відступивідпрямолінійногосю­жету,вільнийперехідурізнічаси.Віршованаформа

ТЛ. Онєгінська строфа — 14­рядкова строфа зі схемоюримуванняабаб ввгг деед жж. Згідно з думкоюВолодими­ра набокова, уперше у світовій літературі її використав

ж.деЛафонтен (казка«Nicaise» та ін.).Пушкінспочаткузасто­сувавонєгінськустрофувпоемі«РусланіЛюдмила»,апізніше—якєдинустрофуроману«ЄвгенійОнєгін».

його наслідували в римуванні М. Лермонтов, М. Волошин,українськийпоетО.Гаврилюк.

Основою онєгінської строфи є майстерне переплетення трьохформ: октави, катрена і шекспірівського сонета, яким Пушкінтакож чудово володів. Однак сонет — складна строфічна формаіз суворими вимогами щодо розгортання внутрішнього змісту.Реалістичний роман у віршах вимагав простої форми, придатноїдляцікавоїрозповідійфілософськихроздумів,дляпереходіввідлірики кохання до іронії, для поступового розкриття характерівгероївідлястислогопейзажу.

140

1. Чому роман «Євгеній Онєгін» називають соціально-пси хо-ло гічним?

2. У чому, на вашу думку, полягає основна різниця між рома-ном у віршах та прозовим романом?

3. Яку роль відіграють авторські відступи у творі?4. Які дві різні жанрові форми поєднав О. Пушкін у творі «Євгеній

Онєгін»?5. Хто є головним героєм роману?6. Прочитайте французький епіграф до «Євгенія Онєгіна» і висло-

віть свої міркування щодо нього. Про що у ньому йдеться?7. Чому Пушкін назвав сторінки свого роману «напівсмішними, на-

півсумними»?8. Прочитайте присвяту до роману «Євгеній Онєгін». Як ви її ро-

зумієте? За допомогою коментарів Ю. М. Лотмана до роману з’ясуйте, кому адресовано ці рядки.

9. Розкрийте роль назви роману «Євгенiй Oнєгін», епiграфа та при-святи до нього.

1. Як ви вважаєте, роман у віршах «Євгеній Онєгін» — це твір, цікавий і важливий для певної історичної епохи, чи в ньому порушено проблеми, актуальні і для нашого часу? Свою думку аргументуйте.

2. Знайдіть елементи романтизму в I розділі роману. Доведiть, що Пушкiн поступово долає романтизм, стаючи на шлях реалiзму.

3. Чому О. С. Пушкiн назвав свiй твip романом у вiршах? Розкрий-те жанрову своєрiднiсть роману «Євгенiй Онєгiн».

4. Що таке онєгінська строфа? Покажiть значення цієї поетичної форми для розкриття змiсту роману.

«Євгеній Онєгін». Реалістичне висвітлення романтичних тем і образів. Дзеркальна композиція.

Духовний світ головних героїв

«Євгеній Онєгін»: система образівДо центральних персонажів у романі належать одразу п’ять

героїв.Міжнимиавторвибудовуєскладнісхемивзаємодії.Голов­ні героїромануПушкіна«ЄвгенійОнєгін»уособлюютьросійськесуспільствоХІХст.

Євгеній Онєгін—молодий дворянин 24 років.його характеррозкрито в протиставленні театрального життя в першій главііреальнихлюдськихпочуттівнаприкінціроману.

141

Володимир Ленський — навчався в престижному Ґеттінґен­ськомууніверситеті,юнийромантик,закоханийвОльгуЛаріну.

Тетяна Ларіна — втілення національного ідеалу російськоїжінки,романтичнаособистість,вірнасвоємучоловікові.

Ольга Ларіна, молодша сестра Тетяни Ларіної. як і Тетяна,Ольга виросла в сільській місцевості, під дбайливим наглядомбатьків,красивазовні,алебезособливихдушевнихпоривань.

У центрі роману— автор-персонаж, який знайомий з усімаіншими героями (на досить близьке знайомство вказує та обста­вина, що автор, за його влас­ними словами, зберігає в себелист Тетяни до Онєгіна, віршіЛенського, зацікавленовислов­люється про зовнішністьОльгитощо) і навіть доводиться при­ятелем Онєгіну, про що не раззгадує. його доля то перетина­єтьсяздолеюОнєгіна,товідхо­дить на другий план. СпочаткуОнєгін перебуває поруч з авто­ром(«Онєгін—добриймійпри­ятель»).Потімавтор,якідеологіособистість,укрупнюється,чо­му сприяють реальні історичніобставини (формування дека­бризму, показане в Х розділі, де об’єктом зображення стає вженеОнєгін, аПушкін), аОнєгін залишаєтьсяна тій самійпозиції(«Туга!Туга!»).Фігурагероязавдякитакомунаближеннюавтора«тікає»вдалечінь,доточки«сходження».наприкінціромануав­торічитачвзагалірозлучаютьсязгероєм«назавжди».

Онєгін Ленськийдружба

Ольга

кох

ання

Тетяна

кох

ання

спорідненість

автор

О. Самокиш-Судковська. Онєгін з Ленським гостюють у Ларіних

142

Сюжет і композиція роману «Євгеній Онєгін»Деякі епізодивроманіповторюютьсядвічі, аленемовудзер­

кальному відображенні. З одного боку, сюжетна лінія пов’язаназгероєм—Онєгіним,азіншогобоку—згероїнею,Тетяною.

«Перший виток» — Онєгін «Другий виток» — Тетяна

ЗнайомствочитачазОнєгіним:похо­yдженнятадитинствогероя,виховання,освіта,спосібжиття;опискабінетуОнєгінавПетербурзі;yпереїзддосела,щопов’язаноздвомаyпричинами(хворобаісмертьдядечка,хандрагероя,йогоневдоволеннятимспособомжиття,якийвінведевПетер­бурзі);«реформаторська»діяльністьуселі;yзнайомствоідружбазЛенським,зу­yстрічізТетяною;листТетянидоОнєгіна;yрозмовавсадуміжОнєгіниміТетяною;yсонТетяни;yімениниТетяни;yдуельміжОнєгіниміЛенським.цимyепізодомзакінчуєтьсяпершийвитокурозвиткуподійуромані.Даліпо­діїнібиповторюються,аленаіншомурівні(див. «Другий виток»)

Від’їздОнєгінаізсела;yопискабінетуОнєгі­yнавйогосільськомубудинку,якийвідвідуєТетяна;хворобаТетянитаyвід’їздсім’їЛарінихдоМоскви;заміжжяТетяни;yзустрічОнєгінаіТетяниyусвітськомусалоні;листОнєгінадоТетяни;yрозмоваОнєгінаіТетя­yнивїїбудинку;деякіепізодиповністюyповторюються.ценеви­падково.Такийприйомдозволяєавторовіпока­затисвоїхгероївутійса­мійситуації,алетількиіншими,зміненими

Духовний світ головних героївТипове та індивідуальне в образах Онєгіна і Ленського

Євгеній Онєгін Володимир Ленський

Освіта і виховання

Традиційнедворянськевихованняйосвіта:удитинствізанимнаглядає«мамзель»,потім—«мосьє».Пуш­кінпише:

Мивсінавчалисьнебагато,Абиякіабичого…

(Переклад М. Рильського)

насправдіпоетздобувчудовуосвітувелітномуцарськосільськомуліцеї

навчавсявнімеччині.Проте,хтоопікувавсяйоговихо­ваннямуранньомувіці,авторнічогонеговорить.Результатомтакогонавчаннястаєромантич­несвітосприйняття,невипад­ковоЛенський—поет

143

Євгеній Онєгін Володимир Ленський

Стан душі, ставлення до загальнолюдських цінностей

Онєгінпочуваєтьсявтомленимвіджиття,розчарованимуньому,дляньогонемаєжоднихцінностей—віннецінуєлюбов,дружбу,точніше,невіритьущирістьісилуцихпочуттів.

ні:почуттяпригаслиюні;Докучивраносвітськийшум…

(Переклад М. Рильського)

Ідаліавторставить«діагноз»своємугероєві:

нудьга,по­нашомусказать.йоговзялавсвоюоблогу…

Повернувшисьнабатьківщи­ну,Ленськийчекаєвіджиттящастяйдива—томуйогодушайсерцевідкритідлялюбові,дружбиітворчості:

життярозгадувавмету;йогозагадливоюмлоюВінголовусобісушивІсподівавсярізнихдив.

(Переклад М. Рильського)

Життя в селі, стосунки із сусідами

Приїхавшидосела,Онєгіншукаєви­ходузбезцільногоіснування.Вінна­магаєтьсязамінитипанщину«обро­комлегким»,прагнезнайтилюдей,близькихйомузапоглядамийду­хом.незнайшовшинікого,Онєгінсамвідокремивсебевіднавколишніхпоміщиків.Атійсобівизналийого«диваком»,«фармазоном»і«дружбуприпинилизним».незабаромйогозновуопановуютьнудьгайрозчарування

Ленськоговирізняєзахоплено­мрійливеставленнядожиття,душевнапростотайнаївність.

ІщепідподихомпорокуЗів’янутьсерцемвінневстиг,Тойдружбу,ілюбоввисокуЩецінуватищироміг.

(Переклад М. Рильського)

Уявлення про мету і сенс життя

невіритьужоднувисокумету Упевнений,щоєякасьвищаметавжитті,алевінпокищонезнаєїї

Поетична творчість і ставлення до неї героїв

Онєгін«неміг…ямбавідхорея…відрізнити»,немаваніздатностіпи­сати,анібажаннячитативірші;дотворівЛенського,якіО.С.Пушкін,ставитьсязлегкоюіронією

Ленський—поет.Ленськогонадихаєтворчістьнімецькихпоетів­романтиків,вінсебетежвважаєромантиком.УчомусьвінсхожийнаодногоздрузівПушкіна—Кюхельбекера.Вір­шіЛенськогосентиментальні,вониприсвяченікоханню:

Співаввінпролюбов,іспівибулиневиннітаясні…

144

Євгеній Онєгін Володимир Ленський

Історія кохання

Онєгінневіритьущирістьжіночоїлюбові.ТетянаЛарінапідчаспер­шогознайомстваневикликаєвйогодушіжоднихпочуттів,окрімжало­стітаспівчуття.Тількизакількаро­ківОнєгінрозуміє,відякогощастявінвідмовився,відкинувшилюбовТетяни.життяОнєгінанемаєсенсу,томущовньомунезнайшлосямісцядлякохання

ЛенськийзакохуєтьсявОльгу.Дляньогоідеалжіночоїкраси,вірності—усевній.Віннепростолюбитьїї,вінстрашен­норевнуєОльгудоОнєгіна,підозрюєїїузраді.АлещойноОнєгінїдезвечора,присвяче­ногоіменинамТетяни,ОльгазновущировиявляєсвоюлюбовізакоханістьуЛенського

Дружба

Попривідмінністьхарактерів,темпераментівіпсихотипів,міжОнєгі­ниміЛенськиміснуєціланизкаспільнихрис:

протиставленідворянствуякумісті,таківселі;yпрагнутьзнайтисенсжиття,необмежуючися«радощами»світськоїyмолоді;маютьширокірозумовіінтереси—історіяйфілософіятаморальніyпитання,читаннялітературнихтворів

Дуель

ТрагічноюсторінкоюустосункахміжОнєгіниміЛенськимстаєдуель.Обидвагероїрозуміютьусюбезглуздістьідаремністьцьогопоєдинку,алежоденнеможепереступитичерезумовність—громадськудумку.Самебоязньосудузбокуіншихзмусиладвохдрузівстатибілябар’єруйнацілитидулопістолетаугрудисвогонедавньогоприятеля.Онєгінстаєвбивцею,хоча,заправилами,віннескоюєвбивства,алишеза­хищаєсвоючесть.АЛенськийіденадуельдлятого,щобпокаратиза­гальнезло,якевтоймомент,найогодумку,зосередилосявОнєгіні

Головнийгеройроману—молодийпоміщикЄвгенійОнєгін—целюдиназіскладним,суперечливимхарактером.ВобразіЄвге­нія Онєгіна найбільш повно відбилися риси, які були характер­нимидлямолодіпочаткуXIXст.йогожиття—нудьгайлінощі,одноманітні розваги за умови відсутності реальної, живої спра­ви. У світській атмосфері лицемірства, зрадливої дружби та грив любов, дежиття «одноманітне і строкате, і завтра те саме,щовчора»,немоглибутищасливимилюди із гостримрозумом.Хочвонизабезпеченізарахунокпрацікріпаків,проте,навідмінувідбільшості представників панівного класу,що спокійно сприйма­лисвоєжиттябезділайтяжкестановищепригніченоголюду,ці

145

юнакирозумніші, чутливіші, сумлінніші, благородніші.Вонинезадоволенісобою,своїмоточенням,суспільнимустроєм.Онєгінзапоглядамий завимогамидожиття стоїтьвищене тількиза сво­їхсільськихсусідів­поміщиків,айпредставниківпетербурзькоговищогосвіту.ЗустрівшисьізЛенським,якийздобуввищуосвітуу найкращому університеті німеччини, Онєгін зміг дискутуватизнимнабудь­якутему,якізрівним.ДружбазЛенськимвідкри­ває в душіОнєгінаможливості доброзичливого ставлення до лю­дей,прихованізамаскоюхолодногоегоїзмутабайдужості.

Підвпливомподій,зображенихуромані,удушіЄвгеніявідбу­ваєтьсяеволюція,івостаннійглавіроманувінужезовсімнетой,якиммибачилийогораніше.

нарівнізОнєгінимнеменшяскраво виписаний образ іншо­гопредставникамолодіпочаткуXIXст.—ВолодимираЛенсько­го.Палкийізахопленийроман­тизм Ленського — явище неменш характерне для передо­вої молоді пушкінського часу,ніж холодність та скептицизмОнєгіна.

Ленський — справжній ро­мантик, подібний до байроніч­ного героя. Він схильний іде­алізувати дійсність, керуєтьсялишепочуттями, ідеямийемо­ціями. Викликавши на дуельОнєгіна, він не може вчинитиінакше,хочайусвідомлюємарністьвласноговчинку.Смертьро­мантикаЛенського натякає на те,що романтизму у російськомусуспільствіпочаткуХІХст.більшенеіснує.

1. Що ви можете сказати про походження Євгенiя Онєгіна? Які oсвіту й виховання він здобув? На вашу думку, Онєгін був справді освіченою людиною?

2. У якiй галузi він був справжнім генієм? Яку науку засвоїв найкра-ще? Зачитайте відповідні цитати.

3. Знайдіть опис кабінету та одягу Євгенiя Онєгіна. Як характери-зує героя його помешкання та вбрання?

4. Чому Пушкiн називає свого героя фiлософом, другим Чаада­євим?

О. Самокиш-Судковська. Онєгін у кабінеті

146

5. Опишіть маєток Онєгіна. Як Пушкін руйнує романтичні сподіван-ня читачів у процесі опису села? Наведіть відповідні цитати.

6. Розкажіть про життя Євгенія Онєгіна в селі. Які нововведення він зробив? Які стосунки мав із сусідами? Спробуйте пояснити, чому всі припинили дружбу з ним.

7. Як соціальне середовище вплинуло на життя Онєгіна?8. Чим він вирізнявся з-поміж свого оточення? Що спричинило пе-

редчасне «старiння» душi Онєгіна?9. Що вам відомо про життя Ленського? Яке значення має згадка

про Німеччину та німецьких діячів культури для розуміння його образу?

10. Які риси романтичного героя виявилися в характері Ленського? Знайдіть відповідні цитати.

11. Чи міг хтось оцінити ро-мантичну натуру Ленського на батьківщині? Кого бачили в ньо му сільські обивателі? Як це характеризує суспіль-ство того часу?

12. Чому потоваришували Лен-ський і Онєгін? Що зблизило їх?

13. У чому полягає різниця між ни-ми? Як Пушкін пише про це?

14. Про що розмовляли Ленський і Онєгін? Визначте теми їхніх розмов.

15. Спробуйте від імені Ленсько-го розповісти про ситуацію, що виникла на балу в Ларі-них. Як він сприймав пове-дінку Ольги й Онєгіна під час вальсу, мазурки, котильону?

16. Поясніть мотиви поведінки Ленського, що спонукали його викликати на дуель Онєгіна. Як цей учинок ілюструє характер юного поета? Доведіть свою точку зору за допомогою цитування.

17. Чи міг Онєгін відмовитися від дуелі? Що йому завадило це зро-бити?

18. Яка доля, на ваш погляд, могла б бути у Ленського: звичайна чи особлива?

19. Які думки викликала в автора смерть Ленського?

О. Самокиш-Судковська. Онєгін і Ольга Ларіна на балу

147

1. У XXXVIII строфi розділу I Євгенія Онєгіна порівнюють із Чайльд Гарольдом Дж. Н. Ґ. Байрона. Якi спiльнi риси мають цi герої? Чим різняться?

2. Визначте схожiсть мiж автором i його героєм. Що в Євгенії Онє-гіні надзвичайно близьке Пушкiну? А в чому полягає рiзниця мiж ними?

3. У чому трагiзм iснування Євгенія Онєгіна?4. Деякi сучасники Пушкiна не сприйняли новий образ, який поет увів

у лiтературу. Наприклад, О. Бестужев 1825 р. писав: «Бачу люди-ну, тисячi яких зустрiчаю наяву». Як ви вважаєте, чим же не спо-добався Онєгін окремим представникам пушкiнського поколiння?

5. Oнєгін — тип «зайвої людини». Чому Онєгін, освічена, розумна, непересічна людина, став «зайвим»? У чому це виявляється? Чи є слово «зайвий» негативною для нього характеристикою?

6. Дуель між Онєгіним і Ленським у романі — це певна гра. Як ви вважаєте, які ролі перебирає на себе кожен із учасників цієї гри?

7. Що думає автор про можливу долю Ленського, якби той не заги-нув? Зачитайте відповідні строфи. До якої думки схиляєтесь ви?

8. Змальовуючи сцену зустрічі Тетяни з Онєгіним, Пушкін викори-стовує слова «сповідь» (на початку промови Онєгіна) і «про-повідь» (наприкінці його промови). То його відповідь Тетяні — сповідь чи проповідь? Як виявляє себе герой у цій ситуації? Дайте оцінку його вчинку.

«Євгеній Онєгін»: образи Ольги й Тетяни Ларіних як типи жіночих національних характерів.

Образ автора. Зображення в романі різних сфер життяПеред вами літературні портрети, створені О. С. Пушкіним. Які

труднощі можуть постати перед художником-ілюстратором рома-ну у відтворенні зовнішності пушкінських персонажів? Спробуйте скласти словесний портрет кожного героя.

А)Остригсяпідостаннюмоду,якdandyтойпричепуривсь…

б)Красунь,стрункий,якочерет,ШанувальникКантаіпоет.

Тетяна та Ольга Ларіни: несхожі сестриВобразахОльгийТетяниО.С.Пушкінутіливдватипижіно­

чих характерів. Обидва ці персонажі у творі показані абсолютнопротилежниминатурами.

148

Тетяна ОльгаХарактер

Тетяніпритаманнітакірисиха­рактеру:скромність,задумливість,трепетність,мовчазність,меланхо­лійність

ОльгаЛарінавідзначаєтьсявеселиміжвавимхарактером.Вонаактивна,допитлива,добро­зичлива

Спосіб життя

Тетянаведесамітницькийспосібжиття.Кращепроведеннячасудлянеї—насамоті.Воналюбитьспо­стерігатикрасивісвітанки,читатифранцузькіромани,міркувати

Ольгалюбитьпроводитичасувеселійігаласливійкомпанії.Воналегкайпростауспілку­ванні.Обмеженістьколаспілку­ваннянезаважаєїйналагоджу­ватиконтактизлюдьми.Ольгаможепідтриматибудь­якурозмову—промоду,суспільніновиниабосвітськежиття

Ставлення до кохання

Тетяна—ідеалвірності.Вонавмієкохатипо­справжньому.Алеко­ханнядлянеї—ценетількипо­чуття,цещейвідповідальністьтаобов’язок.Тетяна,усуперечсвоїмсправжнімщиримпочуттям,зали­шаєтьсявідданоюсвоємувибору

СтавленняОльгидокоханнямож­наохарактеризуватиякповерховейлегковажне.Ольгашвидкозако­хуєтьсяітаксамошвидкоможерозлучитисязлюдиноюйзахопи­тисязнову.їїпочуттянеглибокі.ОднакОльгазалишаєтьсящироюінейденаперекірсвоїмпочуттям

Ставлення до життя й суспільства

ТетянаЛарінажиланемовунесво­ємучасі.їйнеподобалосянічого,щобулопритаманнесуспільствутогочасу:світськірозмови,гучнібали,кокетство,флірт,веселощійнеробство.ТомупорятунокТетя­назнаходитьумріях.УсежиттяТетяни—вїїроздумах,сумнівах,ваганнях

Ставленнядожиттясформувало­сявОльгиЛаріноїпідвпливомтогочаснихтрадиційі«звичаїв».Постійноперебуваючивепіцен­тріжиття,Ольгашвидковвібра­лалегковажністьілицемірство,характернідлясуспільства.Од­накзамаскоювеселощівіпро­стодушностіховалисяпорожне­ча,обмеженістьірозчарування

Ставлення автора до персонажів

АвторпоблажливийдоТетяни.Вонадлянього—ідеал.їїскромність,загадковістьідеякадраматичністьнедозволяютьавторовірозлучитисязобразомТетянипротягомусьогороману.ВнутрішнійсвітТетяниЛа­ріної,їїжиття,переживання,почут­тяпостійнотримаютьунапруженніічитачів,ісамогоавтора

ДообразуОльгиавторставивсядоситьіронічнойупереджено.ДляньогоОльга—абсолютнапосереднядівчинатогочасу,якихбезліч.Авторшвидко«за­буває»проОльгупіслязагибеліЛенського

149

Тетяна Ларіна, подібно дошекспірівськоїДжульєтти, ста­ла символом жіночності, гли­бокої, безмежної любові та по­рядності. Тетяна — людиназ гармонійним внутрішнім сві­томічистоюдушею.

І хоча роман Пушкіна на­звано «Євгеній Онєгін», образТетяни Ларіної не менш важ­ливий і цікавий, аніж образОнєгіна.Переважну роль у формуванні поглядів Тетяни і її по­чуттів відіграликниги, заякимивона судилапрожиття.Рома­ни їй заміняли все, давали можливість знайти «снужароту са­мітну».Захопленнякнигами,зануреннявінший,фантастичнийсвіт,наповненийусімафарбамижиття,булодляТетянинепро­стоюрозвагою.Дівчинашукалавньомуте,чогонемоглазнайтиусвітіреальному.Можливо,узв’язкуізцимітрапиласяїїпер­шажиттєва невдача, фатальна помилка—кохання до Онєгіна.Сприймаючинавколишнєоточенняякдалеке,осоружнекожнійклітинціїїпоетичноїдуші,Тетянаствориласвійілюзорнийсвіт,у якомуправили добро, краса, любов, справедливість.Дляпов­ноти картини бракувало тільки одного — героя, єдиного й не­повторного.чи не тому замислений, оповитий таємницею сусідОнєгінздавсяТетянівтіленнямвсіх їїдівочихмрій?ЛистТетя­ни—цемилейзворушливеосвідченнявкоханні,якенайбільшповновідбиваєвсюгамупочуттів,щоохопилиїїнепорочну,бен­тежнудушу.

ОнєгінбувзворушенийніжнимзізнаннямТетяни,аленегото­вий взятина себе тягар відповідальності за чужудолю, чужіпо­чуттяйчужунадію.йогопорадапростай відбиваєнабутийнимдосвіджиттявсуспільстві.

ЗакоханаТетянавиявиласягарноюученицею.Упоравшись ізнестерпнимдушевнимболем,вонанавчилася«опановуватисебе».ТетяначерезкількароківжиттявПетербурзівже інша:вонате­пер вміє триматися у вищому світі, недоступна й по­царськи ве­лична.Іприцьомунезрікаєтьсясамоїсебе,поводитьсяприродно.Тетянувважаютькоролевоюстолиці,іОнєгінраптомзакохуєтьсявнеї.Але тут вона виявляє власну гідність: залишається вірноюсвоємучоловікові,хочавглибинідушіщеживеїїдівочекоханнядо Онєгіна. Сила волі допомагає їй дотримати чесності, шляхет­ностіуставленнійдосвоєїсім’ї.Отже,ТетянаЛарінаєеталоном

О. Самокиш-Судковська. Тетяна пише лист Онєгіну

150

чутливої, жіночної, мрійливоїособистості.АлеводночасобразТетяни—цеобразсильної,чес­ноїтапорядноїжінки.

цілковита протилежністьТетяні — її молодша сестраОльга Ларіна, наречена Воло­димира Ленського. В Ользі ба­гатожиттєрадісності,жвавості.Воназавжди«злегкоюпосміш­коюнавустах»,всюдивбудин­ку Ларіних чути її «дзвінкийсміх».їїчеснотамипоетвважаєскромність, слухняність, про­стодушністьівеселість.

Ольга — звичайна сільськапанночка, у якої не виникаєпрагненькращого,цікавішогожиття.Основнарисагероїні—лег­коважність,головноюцінністюєвеселетабезтурботнежиття.

ЗовнішняпривабливістьічарівнажиттєрадісністьОльгинемо­жутьприховатинерозвиненість їїдушевногосвіту.ВонанеможезрозумітиТетяну,унеїнезмінюютьсяповедінкайнастрійнапе­редодні дуеліЛенського. їйнепотрібнажертва, якупринісЛен­ськийцієюдуеллю.

В образі Ольги О. С.Пушкін втілив один зжіночих типів—гарної,чарівноїжінки,грайливої,веселої,безтурботної.якщодо­датидовсіхперерахованихвищеякостейповерховістьсприйнят­тяйлегкістьсуджень,товийденайпоширенішийжіночийобраз,доситьпривабливий,аленедостатньоглибокий.

Образ авторанаявність автора як персонажа твору є характерною особли­

вістюромануувіршах,оскількисамеавторсвоїмставленнямба­гато в чому зумовлює суть подій.цейжанр диктує необхідністьнетількирозповістипродолюголовнихгероїв,айзмалюватисо­ціальнийфон, картинипобуту, природи, народногожиття тощо.Ісамевцьомуразіобразавтораєорганічноючастиноютвору.

Автор — ліричний центр оповіді в романі. Він надає непо­вторної своєрідностікомпозиції і постаєпередчитачемяк автор­персонаж, автор­оповідач і автор — ліричний герой: розповідаєпро себе, свої переживання, погляди,життя. Він постає співроз­мовником читача, дотепним, легким, товариським. Стиль його

О. Самокиш-Судковська. Володимир Ленський

з Ольгою Ларіною

151

мовлення— це стиль мислення і мовлення людини культурної,начитаної, життєлюбної, ознайомленої з усіма різновидами рід­ноїмови.Поетлегковживаєпросторічнівирази,колицепотріб­но.Інодінаводитьсутолітературніприклади,вдаєтьсядонауки.Загальний тон його оповіді— теплий ліризм і м’яка іронія, якідопомагають читачеві зорієнтуватися в перипетіях подій і низціфактівжиття,описанихуромані.

Упершихрозділахроману,розпочатихвумовахсуспільно­по­літичногопідйому,авторськийголосзвучитьжартівливо­іронічно,сповнений світлих інтонацій. У подальших розділах (починаючизп’ятого),написанихпісля14грудня1825року,урокижорстокоїреакції, тон автора стає стриманішим, серйозним, а в прикінце­вихчастинах—глибокоелегійнимідраматичним.Ужевпершійглавіпоетуводитьутекстнизкуавтобіографічнихвідступів.Кож­на з наступних глав відображає певні факти біографії Пушкіна,включнозйогомісцезнаходженнямутойчас,колитривалароботанадтвором.Романувіршахстаєроманом­щоденником,зякогомидізнаємосяпроавторанеменше,ніжпройогогероїв.

Авторські відступи на різні теми — один із найважливішихкомпонентівтвору.Такавторрозповідаєпровласніспогади,ачи­тачйогоочимабачитьдеталіпобутудворянськогоПетербурга,ді­знається про смаки, культурний світогляд та інтереси інтеліген­ціїсучасногоПушкінусуспільства.невипадковороман«ЄвгенійОнєгін»назвали«енциклопедієюросійськогожиття».

1. Чим вирізнялася Тетяна з-поміж інших дівчат? А чим Тетя-на відрізнялася від Ольги?

2. Як формувався характер Тетяни Ларіної?3. Опишіть коло занять Тетяни. Що вона любила і що не любила

робити?4. Знайдіть рядки, у яких підкреслено любов Тетяни до природи.5. Які риси характеру героїні проявляються в її коханні до Євгенія?

Яким уявляє щастя героїня?6. Спробуйте пояснити, чому Тетяна закохалася в Онєгіна. Наведіть

цитати, у яких автор виражає своє ставлення до почуттів Тетяни.7. Розкажіть від імені Тетяни про її життя в Петербурзі.8. Як ви вважаєте, чи було глибоким кохання Тетяни? Доведіть

свою думку.9. Висловіть своє ставлення до листа Тетяни. Чи повинна була ге-

роїня першою висловлювати свої почуття? Як це характеризує її?10. Доведіть, що Тетяна, попри набуття статусу у світському товари-

стві, зберегла природність у поведінці та спілкуванні.

152

11. Чому, кохаючи Онєгіна, вона відвертається від нього?12. Перечитайте VI–VIII розділи роману «Євгеній Онєгін». Поясніть,

чо му Тетяна й Онєгін не змогли пізнати щастя взаємного кохання.13. Схарактеризуйте образ автора в романі «Євгеній Онєгін».14. Назвіть теми авторських відступів.15. Доведіть, що автор — сучасник своїх героїв, мудрий філософ,

який осмислює загальний стан тогочасного суспільства.

1. Порівняйте, як відреагувала Тетяна на повчальний моно-лог Онєгіна (частина четверта) і як поводиться під час зу-стрічі з Онєгіним у Москві (частина восьма). Як змінився характер Тетяни?

2. Зверніть увагу на ліричні відступи про світських панянок — рі-шення Тетяни першою зізнатись у коханні Онєгіну (третя частина роману, р. XXII–XXIII, XXV). Які висновки можна зробити про ха-рактер Тетяни?

3. Порівняйте образи Тетяни та Ольги. Як ви вважаєте, чому всі симпатії автора на боці Тетяни?

4. Проаналізуйте ставлення автора до своєї героїні. Підтвердьте свою відповідь цитатами з тексту роману.

5. Чому, розповідаючи про Тетяну, Пушкін звертається до образу її матері? Яке значення має цей відступ?

6. Із розділу І дізнайтесь, скільки строф автор присвячує розповіді про героя, скільки — ліричним відступам, скільки — щоб пере-казати слова героя, скільки — щоб описати суть своїх взаємин із героєм. Зробіть узагальнення та висновки.

7. Порівняйте Онєгіна і Тетяну. Хто виграє від цього порівняння? Чому?

незважаючинарізне виховання,Тетяна таЄвгеній—ду­ховно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, осві­чені, добре розуміються на людях. Саме Онєгіна Тетяна

виокремила з­поміж молодих людей, яких знала. Онєгін такожвіддавперевагуТетяні. їмобомвластиваневдоволеністьжиттям.Можливо,тому,щобулаякась«ниткаєднання»міжТетяноютаЄвгенієм, вони начебто поділились своїми душевними надбання­ми:ТетянапробудилавОнєгініпочуття іздатністькохати,нато­містьсамазайогопорадоюнавчиласяопановуватисебе.

ЛК. 17 березня 1879 року стало знаменною датою в історіїсвітової музичної культури. цього дня в Москві відбуласяпрем’єра однієї з найкращих опер російського класичногорепертуару—«ЄвгенійОнєгін»ПетраІллічачайковського.

153

Працюючинадоперою,ком­позиторвизначивсвійзадумяк«ліричнісцени»,вибранізпуш­кінського роману. це були тісцени, які чітко й недвозначноокреслювали морально­етичнізасади молодих героїв— Тетя­ни,ОнєгінаіЛенського.

«ЄвгенійОнєгін»П. І.чай­ковського започаткував оперунового типу, побудовану не наінтризі та історичному парадо­ксі,анарозкриттівнутрішньо­госвітугероїв.Восновуїїляглитиповілюдськіпочуття.чайков­ськийутверджуваввоперномумистецтвіщенезвичнийнатойчаспринциппсихологічногореалізму,«інтимної,алесильноїдрами».

Оперуставилинавсіхнайбільшихсценахсвіту—уЛондоні,берліні,Відні,Мадриді,Мілані,Стокгольмі,нью­йорку…

УС. У квітні 1884 р. «Євгенія Онєгіна» було вперше по­казано в Україні (Харків). А в жовтні того самого рокупрем’єра опери відбулася в Києві. Київський оперний те­

атр ім.Т.Шевченкавженераззвертавсядосценічноговтілення«ЄвгеніяОнєгіна»,іцейшедеврсвітовоїоперноїкласикизалиша­єтьсявйогорепертуарівжепонад100років.

Запам’ятайте!УліричнихтворахО.С.Пушкінапорушенонайсуттєвіші проблеми сучасного йому життя, окресленотеми, які знайдуть продовження в літературі його послі­

довників.ПоезіяПушкіна—цецілийсвіт,уякомукоженчитачможе знайти те,що стосується його особисто. Дружба, любов добатьківщини, її історія, історія людства, свобода особиста й су­спільна,рабствоітиранія,життяісмерть,природаілюдина,ко­хання і самотність—ось лишеневеликачасткамотивівйого лі­рики.

Усвідомте,щотворчістьО.С.Пушкінамаєнетількинаціо­нальне, а й усесвітньо­історичне значення. найбільшоюзаслугою поета в російській і світовій літературах західні

критикивважаютьстворенняреалістичноїпоезії інаписанняро­мануувіршах«ЄвгенійОнєгін».Особливезначеннятворуполягаєв тому,щоО.С.Пушкінподавнадзвичайноглибокий і водночасмісткийопистогочасноїросійськоїдійсності.

Київський оперний театр ім. Т. Шевченка. Сцена з опери

«Євгеній Онєгін»

154

1. Чому для свого вірша «Я пам’ятник собі поставив незо-тлінний…» О. С. Пушкін узяв за зразок вільний переклад оди Горація Г. Р. Державіним, а не більш наближений до оригіналу переклад М. В. Ломоносова?

2. Хто із персонажів роману «Євгеній Онєгін» є ідеологічним опо-зиціонером Онєгіна і живе за іншими життєвими принципами?

Використовуючи власні знання, поезію Пушкіна, складіть лан-цюжок асоціацій за темою «Провідні мотиви лірики Пушкіна».

Михайло Юрійович Лермонтов: російський поет, прозаїк та драматург — «пророк» своєї епохи

яне знаюмовикращої,ніжуЛермон­това. я б так зробив: узяв його розповідьі розбирав би, як розбирають ушколах,—зареченнями,частинамиречення…Такбиівчивсяписати.

А. П. Чехов

1. Розкажіть про першу «зустріч» з М. Ю. Лермонтовим і його по-езією. Які твори Лермонтова вам добре відомі?

2. Пушкін і Лермонтов: які сторінки їхніх творів вам здаються близь-кими, у яких — більше відмінностей, ніж подібного?

3. Чи є у М. Ю. Лермонтова вірші, співзвучні пушкінським?4. Як ви розумієте вислів А. П. Чехова? Чи згодні з його думкою?

«Виняткова особливість Лермонтова полягала в тому, щов ньому поєднувалося глибоке розуміння життя з величезнимтяжінням до надчуттєвого світу. В історії поезії навряд чи зна­йдетьсяподібнийтемперамент.немає іншогопоета,якийби таквідвертовважавнебосвоєюбатьківщиною,аземлюсвоїмвигнан­ням…Вінбувсильний,пристрасний,рішучий,ізяснимігостримрозумом, озброєний чарівним пензлем, дивився глибоко в сучас­ність,зотрутоюіроніїнавустах,—ітомупритаманнаЛермонто­вуневідворотнапотребаувизнаннііншогосвітусповнюєусюйогопоезію чарівливості дивної, божественної таємниці»,—писав до­слідникйоготворчостіС.Андрєєвський.

незважаючинадужекороткежиття,МихайлоЛермонтовза­лишивнащадкамчималочудовихтворів,щостановлятьзолотийфондлітературноїкласики.

155

156

Життєвий і творчий шлях Михайла ЛермонтоваМихайло юрійович Лермонтов народився 3 (15) жовтня

1814 року в родині армійського капітанаю.П.Лермонтова, рідякогобересвійпочатоквідшотландськогопоетаТомасаЛермон­та,іМ.М.Арсеньєвої.КолиМихайликовівиповнилосятрироки,йогоматипомерла.ця трагедія і подальша сварка бабусі з бать­ком,природно,наклаливідбитокнаформуванняособистостімай­бутньогопоета.

Тяганина заюногоЛермонтоваміж бабусею і батьком трива­ла доповноліттяюнака.бабусянезмінно брала гору вцихдома­ганнях, і, зрештою,юрій Петрович був змушений поступитися.ДитинствоЛермонтова,незважаючинате,щорісвінбезбатьків,булощасливим.ПіслясмертідочкивсялюбовЄлизаветиОлексіїв­низосередиласянаонукові.Мішельвільноволодівфранцузькою,німецькоютаанглійськоюмовами,читавлатиною,йогонавчалималювання і ліплення, гри на скрипці та фортепіано. на освітуонука Єлизавета Олексіївна не шкодувала коштів. численні гу­вернери,вихователітабонниоточувалиЛермонтовазмалку.КолиМішелювиповнилося11років,ЄлизаветаОлексіївна,турбуючисьпрослабкездоров’яонука,повезлайогонаКавказ,якийсправивнамайбутньогопоетавеличезневраження.

1827 року разом з бабусею Михай­ло переїжджає доМоскви та вступає доблагородного пансіону приМосковсько­мууніверситеті.якібільшістьвихован­ців пансіону, подальшу освіту він здо­буває у стінах університету— спочаткуна морально­політичному відділенні,апотімна словесному.Лермонтов із за­хопленням читає байрона та Пушкіна.

1828–1829 рр. Лермонтов написавкілька байронічних поем: «Корсар»,«Злочинець»,«Олег»і«Двабрати».Дляцих поем, як і для байронічної поемизагалом, характерною є центральна по­статьгероя—сильної,вольовоїособисто­сті, сповненої титанічних пристрастей,що перебуває у стані війни із суспіль­ством.неодмінниймотивутакійпоемі—трагічнекохання.Очи­щувальнаприцьомурольстраждання—важливахудожня ідея,якуМ.ю.Лермонтоврозвинеусвоїйпізнійтворчості. Ізформу­ванням типу байронічного героя пов’язана й тема богоборства:

Невідомий художник. Портрет Є. О. Арсеньєвої,

бабусі поета. Початок XIX ст.

157

1829р.письменникзадумуєпо­ему «Демон», над якоюпрацю­ватиме майже до кінцяжиття.

1832 року Лермонтов по­кинув університет, плануючипродовжити освіту в столиці.Проте в Петербурзькому уні­верситеті йому відмовилися за­рахувати прослухані у Москвідисципліни. Щоби не розпо­чинати навчання наново, Лер­монтовнебезваганьприставдопорадиріднихтаобраввійсько­вийшлях.4листопада1832рокувінсклавіспитиуШколугвар­дійськихпідпрапорщиківікавалерійськихюнкерів,якузакінчив1835p., ставшикорнетомулейб­гвардії гусарськогополку.Тогосамого року вийшла друком поема М. ю. Лермонтова «Хаджі­Абрек». Письменник віддав у цензуру першу редакцію драми«Маскарад», розпочав роботу над поемами «Сашка» та «бояринОрша»,романом«КнягиняЛіговська».

Драму «Маскарад» (1835–1836) М. ю. Лермонтов уважавсвоїмнайвизначнішимтвором,гіднимоприлюднення.Загостро­тою конфлікту та частково за жанром «Маскарад» був близь­кий до французької мелодрами та романтичної драми (В. Гюґо,А.Дюма).

УПетербурзі 1835–1836 pp.М.ю.Лермонтов почав зближу­ватисязлітераторами,протезО.Пушкінимвінщенебувзнайо­мий. Звістка про загибель О. Пушкіна приголомшила молодогописьменника,інаступногоднявінпишевірш«насмертьпоета»,азатиждень—заключні16рядківцьоговірша,якийодразузро­бивйоговідомим.

Проте саме останні рядкитвору, що містять різкі випадипротивищогосвіту,звернулинасебе увагу імператораМиколи I.При дворі вірш сприйняли як«заклик до революції». наслід­кибулипередбачувані:18лютогоЛермонтова заарештували й не­забаромперевели в чині прапор­щика нижньогородського дра­гунськогополкунаКавказ.

М. Ю. Лермонтов. Тифліс. 1837

Малюнок М. Ю. Лермонтова, розфарбування Г. Г. Гагаріна.

Битва при Валеріку. 1840

158

Заслання тривало до самої осені.Але самЛермонтов уважав,щовонопішлойомутількинакористь.

Кавказькі теми й образи здобули широке відображення нелишевлірицііпоемах,романі«Геройнашогочасу»(1838–1840),айучисленнихзамальовкахтакартинахМ.ю.Лермонтова.

Кавказьке заслання поета було ско­рочене завдяки клопотанням бабусі тавпливових знайомих. Уже наступного1838 р. він повернувся до Петербурга.ТамЛермонтов провів три з половиноюроки. це були роки його літературноїслави.йоговважалисправжнімспадко­ємцемПушкіна.

М.ю.Лермонтовзблизивсязредак­цією журналу «Вітчизняні записки»,який видавав А. Краєвський, і посту­пово долучився до середовища петер­бурзьких літераторів. Він одразу ж по­трапив у пушкінське літературне коло,опублікував у «Сучаснику» поеми «бо­родіно» і «Тамбовська скарбничиха».Відвідує поетичні вечори, зустрічаєтьсяз І. Тургенєвим, В. бєлінським. Вірші Лермонтова почали регу­лярноз’являтисявпресі.неабиякийуспіхмала історичнапоема«ПісняпроцаряІванаВасильовича…».

До 1839 р. Лермонтов закінчив останню редакції поеми «Де­мон», 1839 р. створює поему «Мцирі». 1840 року виходить дру­комзібранняйоговіршівіроман«Геройнашогочасу».

У лютому 1840 р. за дуель з Ернестом де Варантом, синомфранцузькогопосла,ЛермонтовабуловідданодовійськовогосудуйзгодомвисланонаКавказдодіючоїармії.якучасникатяжко­гобоюпоблизурічкиВалерікучечнійогодвічіпредставлялидонагород, але цар, не бажаючи полегшити долю поета, відхиливці подання. У лютому 1841 р. Лермонтову дозволили короткувідпустку до столиці для побачення з Арсеньєвою, але невдовзі,сповнений похмурих передчуттів, він мусив знову вирушити дополку. В останні місяці життя поет створив свої найкращі вір­ші—«батьківщина»,«бескет»,«Суперечка»,«Листок»,«ні,нетебетакпалкоялюблю…»,«Пророк».

Повертаючисядополку,вінзатримавсяналікуваннівП’яти­горську. Таємні недоброзичливці,що добре знали про ставленнядо М. ю. Лермонтова у вищих колах, сприяли розпалюванню

К. Горбунов. Останній прижиттєвий портрет

Лермонтова. 1841

159

сварки між ним та колишнім однокашникомМ. С.Мартиновимінезапобіглидуелі,яказакінчиласявбивствомпоета.Сталосяце15липня1841року.

М. ю. Лермонтова було поховано на міському кладовищіу П’ятигорську. Згодом його перевезли в с. Тархани й поховаливсімейномусклепіАрсеньєвих.

Розширюємо світогляд

«Маскарад»—єдиназп’ятип’єсЛермонтова,якувінмрі­явпобачитинатеатральнійсцені,длячоготричіперепису­вавтекст,щоботриматисхвален­

нядраматичноїцензури.Однакцензоривсе одно визнали твір неприпустимим,«зважаючинанепристойнінападки»насвітськесуспільствоі«зухвалістьпротидамвищоїзнаті».Лишечерезрікпіслясмерті поета «Маскарад» опублікували(зцензорськимиправками), а черездвадесятиліттябулознятозаборонунайогопостановку. Із другої половиниXIX ст.п’єса стала складовою репертуару про­відних театрів. Драма Лермонтова ви­тримала випробування часом і ввійшладо золотогофонду російської класичноїдраматургії.

УС. М. ю. Лермонтов з любов’юставився до України (називав«сумною вітчизною») і її наро­

ду (вірш «на світські окови»). Із йоготворчістю був добре знайомий Т. Шевченко (згадування в ли­стах,щоденнику, вірш «Мені здається, я не знаю…»). І.ФранковважавЛермонтовакорифеємросійської поезії.П’єсиЛермонто­ва ставили в багатьох театрах України, а на мотиви його поезіїбуло створено романси «бескет»М.жербіна, «О. О. Смирновій»Ф.надененка,«Сонце»б.Лятошинського,«ні,нетебетакпалкоялюблю»ю.Мейтуса,«Сумнийя…»В.Косенкайін.Першіукра­їнськіперекладийпереспівивіршівМ.ю.Лермонтоваз’явилисяв 1860­х рр.його твориперекладалиМ.Старицький, І.Франко,ОленаПчілка,П.Грабовський,М.Зеров,М.Драй­Хмара,М.Риль­ський,Г.Терещенко,В.Сосюра,Л.Первомайський,А.Малишко,Р.Лубківський,В.Колодійтаін.

Обкладинка книжки М. Ю. Лермонтова

«Маскарад»

160

Провідні мотиви лірики Лермонтоважага свободи, боротьби («Вітрило», «В’язень», «Полоненийyлицар»);осмисленнядолісвогопокоління(«Дума»);yрозчарування, самотність, пошук гармонії у стосунках з на­yвколишнімсвітом(«Уважкухвилинужиття»,«Інудноісум­но…»,«Гірськівершини»,«надорогуйдуявсамотині…»);високепризначенняпоетайпоезії(«Поет»,«Пророк»);yкритика самодержавства й світського суспільства («Прощай,yнемитаРосіє»,«Смертьпоета»,«1січня»);темакохання(«янепринижусяпередтобою…»);yтеманародутабатьківщини(«батьківщина»,«бородіно»).y

Особливості лермонтовського поетичного стилюФілософськазаглибленість;yгострокритичнийіводночаспесимістичнийпафос.y

Мотиви «світової скорботи» в ліриці М. Ю. ЛермонтоваХудожня самобутність лірики М. ю. Лермонтова полягає

в тому, що це «поезія думки», сповнена філософських роздумівпролюдину,суспільство,природу,буття.Длятворівпоетахарак­тернийглибокийпсихологізм,схильністьдоаналізу(навітьсамо­аналізу), прагнення збагнути місце людини в суспільстві, спові­дальнийхарактерлірики,трагічнийпафоспоезії.

болісні переживання самотності, відчуття безплідності іс­нування, мертва нудьга, пекуча й беззмінна, «як пломінь», пе­чаль—осьосновнірисиліричногогерояМ.ю.Лермонтова.Поетзумівпередатиатмосферусвогочасу,настроїсвоїхсучасників.

УлюбленимиприйомамиЛермонтоваєконтраст,антитеза(ге­рой—юрба,життя—смерть, воля—неволя, духовне—нице),елементисатири,іронії,сарказмутаін.

Провідниймотив лірикиЛермонтова—цемотив самотності,«світової скорботи», на яку приречена людина, поєднаний ізмо­тивомсвободи.Доволівиразноцезвучитьувіршах«Інудноісум­но…»(1840)і«надорогуйдуявсамотині…»(1841).

«І нудно і сумно…»

1. Яким зображено ліричного героя? Схарактеризуйте його душевний стан.

2. Чого прагне герой?3. У чому полягає конфлікт героя з навколишньою дійсністю?4. Назвіть особливості побудови поезії.

161

5. Які засоби поетичного синтаксису використовує автор для від-творення напруженого стану героя?

6. Який художній прийом використовує автор? Наведіть приклади.7. Знайдіть байронічні мотиви у вірші.8. У чому полягає автобіграфічність цього вірша?9. Як у змісті вірша відображено роздуми поета про сенс життя?

10. Якого висновку наприкінці твору доходить ліричний герой?11. Чи можна цей твір вважати філософською лірикою?12. Які художні засоби використав поет у словах «вогонь їх солодких

недуг»?

1. Уважно попрацюйте над текстом вірша і знайдіть у ньому ознаки діалогу. Випишіть (підкресліть) слова, що належать оптимісту у роздвоєній свідомості поета («Бажання!», «Ко-хати», «Чи в себе заглянеш?», «Що пристрасті?»).

2. Яку роль відіграють повтори сполучника «і» («І нудно і сумно! — і нікому руку подать»; «І радість, і мука, і все це мінливе!»)? Чому поряд з нагромадженням питальних і окличних речень автор до-сить часто вживає три крапки?

3. Спробуйте пояснити часте вживання Лермонтовим тире. Яких стилістичних ознак це надає віршу?

Вірш «І нудно і сумно…» було написано, коли його авторовіщеневиповнилося26років.РозвитокЛермонтоваякособистості,атакожйогопоетичнийгенійсприялитому,щовін,щезовсіммо­лодий,зумівстворитисправжнійхудожнійшедевр.

Вірш побудований у формі внутрішнього монологу, який фа­ктичноперетворюєтьсянадіалогдвохполовинок«я»ліричногоге­роя.Вчитавшисьурядкивірша,миможемочітковиокремитидвіпозиції людини у ставленні досенсу життя. Перша позиція —це позиція оптиміста, якийжи­ве почуттями й емоціями та ві­рить у те, що в житті є багатопринад. Поет виділяє чотириз них: бажання, кохання, само­аналіз, пристрасті.Але скептик,якийпокладаєтьсялишенахо­лодний розум, усі ці людськізадоволення заперечує, розкри­ває їхню марність, нещирість,

Л. Пастернак. Лермонтов пише вірші. 1891

162

швидкоплинність, нездійсненність. А тому, зрештою, для ньогожиття—це«лишжарт,деанізмісту,аніглуздунемає».

цей лермонтовський вірш дуже вдало переклав українськоюмовоюМ. Терещенко.Перекладачеві вдалося зберегти весь змісттвору,йогообразнуструктуруйдужеточновідтворитистилісти­куЛермонтова.

жанрвірша—елегія.Провідниймотив: самотність,«світоваскорбота».

Художні засоби в елегії: епітети («найкращі хвилини», «со­лодких недуг»); риторичні питання («чи варто даремно і вічнобажать?»);риторичніоклики(«Інудноісумно!»);антоніми(«іра­дість,імука»).

ТЛ.Елегія(грец.elegeia,elegos—«скаpга»)—одинізжан­рівлірикимедитативного,меланхолійногозмісту.цевipш,у якому виpажено настpої жуpби, туги, смутку, безнадiї.Пошиpенийутвоpчостiсентименталiстiвтаpомантикiв.

ВелегіїЛермонтова«Інудно і сумно…»ліричнийгеройстра­ждає: він утратив віру вжиття, його вже не приваблюють влас­ні бажання, не розраджуєкохання.Ліричний герой—песиміст,якогорозчаруваланевлаштованістьжиття.Важливо,щойогозне­віразумовленаневідмовоювідідеалівтависокихпоривань,авто­мою(вінвтомивсяїхшукати).

«На дорогу йду я в самотині…»

1. На які частини можна поділити цей вірш?2. Який прийом покладено в основу композиції?3. Які художні образи створює поет у цьому вірші?

4. Поміркуйте, яким постає у творі ліричний герой. Доберіть ключо-ві слова для його характеристики.

5. Який прийом надає особливої мелодійності цьому віршу?6. Який образ з’являється у фіналі твору? Як ви вважаєте, що він

виражає?7. Які мотиви, образи, характерні для Лермонтова, втілено в цьому

творі?8. Назвіть ключові слова цього вірша, зробіть висновок про головну

думку твору.

1. Як відбився у вірші «На дорогу йду я в самотині…» життє-вий і творчий шлях видатного письменника?

2. Назвіть твори М. Ю. Лермонтова, у яких наявні ознаки байронізму.3. Яку подію із життя поета ви б назвали найяскравішою? Чому?

163

Вірш«надорогуйдуявса­мотині…» Лермонтов написавтрагічногодлянього1841р.

За визначенням відомихкритиків, цей вірш належить«до кращих творінь Лермон­това». це чудовий взірець ро­сійської філософської лірики,у якому вміщено роздуми лі­ричногогерояпросутністьлюд­ськогобуттятапромісцелюди­ниувсесвіті, а такожрозкритокосмізмсвітосприйняттяпоета.

Поезіяпочинаєтьсязописуприроди.цепрекрасний,загадко­вий, таємничий нічний пейзаж. Ліричний герой зворушений ве­личчю ночі, зачарований урочистою тишею і спокоєм, розлитимуприроді.

Простими, неускладненими реченнями поет змальовує кар­тину Всесвіту— землю, небо, людину, у якій панує гармонія таспокій.цейнастрійпередаєтьсяінам,читачам.Мибачимосоннуземлю,пустелю,зорі,блакитнесяйво.

Та цей пейзаж не тільки зоровий, він ще й слуховий: пануєтиша,пустеляслухаєбога,зоріміжсобоюрозмовляють.якбачи­мо,напочаткувіршапоетспіваєгімнкрасі,гармоніївільноїімо­гутньоїприроди,щонезнаєрозладуісуперечностей.

Від нічного пейзажу, що потопає у блакитному сяйві, думкаавтора звертається до людського суспільства, у якому вируютьпристрасті ідушевнітривоги,аводночас—ідосвоїхсумнихду­мок.Поетуболячейтяжкочерезте,щовіннемаєдушевногоспо­кою та свободи, його душа поринула в журбу. Ліричного герояпоглинає песимістичний настрій: «Мрією не тішусь я пустою».Аленетількимайбутнєвидаєтьсяпоетовібезперспективним.Вінусвідомлює,що ізанікчемнимминулимйомуневартошкодува­ти:«Днівнежаль,щобільшнерозцвітуть».Стомленийжиттям,геройвіршажадаєлишетишітаспокою,вінбажаєзабутисяйза­снути.

Та в душі ліричний герой усе­таки любитьжиття у всій йогоповноті—зістражданнямиірадощами.недармавостаннійстро­фіз’являєтьсяобраздуба—символвічногожиття.

Поет подає узагальнений образ людини, не вдоволеної жит­тямунедосконаломусуспільстві,позбавленомугармонії,розмір­ковує про долю особистості, яка стає вигнанцем або добровільно

М. Ю. Лермонтов. Вигляд гірського селища. 1840

164

віддаляється від такого суспільства. Саме тому шлях ліричногогероявіршасамотнійінелегкий.

Завершується цей невеличкий шедевр пейзажною замальов­кою.цекартинабажаної гармоніїлюдинийприроди,уякійпа­нуєлюбов.

Останнідвістрофи—вільнийпереспіввіршаГ.Гейнез«Кни­гипісень».

Художні засоби у вірші: епітети («крем’яний путь»); мета­фори («Спить земля в промінні голубім…»); риторичні питання(«чомже серце з болю завмирає?»); інверсія («Мрією не тішусьяпустою»); анафора («яжадаюволі та спокою! /я бхотів забу­тисьізаснуть!»).

1. Дослідіть ідейно-тематичну спорідненість, творче мислен-ня й світосприймання Т. Шевченка та М. Лермонтова.

2. З’ясуйте їхню літературну оригінальність, а та кож своєрідність кожного з них; покажіть Т. Шевченка та М. Лермонтова не лише як творчі ін дивідуальності, а й як особистості.

«Герой нашого часу» — морально-психологічний роман. Особливості сюжету й композиції

Чим привернули вашу увагу перші сторінки роману? Чи можна їх назвати своєрідною передмовою?

Зв’язок твору з історичною та духовною атмосферою добиМорально­психологічний роман «Герой нашого часу»— вер­

шина творчості М.ю. Лермонтова. Робота над цим твором три­вала з 1838 до 1840 рр. «Герой нашого часу» разом із «ЄвгеніємОнєгіним»О.Пушкіна започаткував цілу низку образів «зайвихлюдей»покоління1840­хрр.

Роман«Геройнашогочасу»написанопродолюпоколіннялю­дей, характери яких формувалися в суворі часи після розгромуповстаннядекабристів14грудня1825року.

Підкерівництвомчленів«Північноготовариства»наСенатськуплощувПетербурзівийшлоблизько3тис.солдатів.Однаккерів­никповстаннякнязьТрубецькойупризначенийчасне з’явився.Покиобиралиновоговатажка,часбулозгаяно.новообранийцарМикола І вивів на площу віддані йому війська, які розстрілялиповстанців із гармат. У період з 29.12.1825 р. до 02.01.1826 р.офіцери «Південного товариства» підняли чернігівський полк,що був розташований у Василькові (за 30 км від Києва). це по­встання також зазнало поразки. П’ятьох організаторів бунту

165

було засуджено до повішення, 579 осібпотрапили до в’язниці, з яких 100 від­правилинакаторгудоСибіру.

Періодреакції,щонаставпісляпри­душення повстання декабристів, не зу­пинив розвитку громадської думки.Виникаютьрізнітечіїреформуванняро­сійської дійсності: слов’янофіли, захід­ники, прихильники революційної пере­будови суспільства. Діяльність гуртківсвідчила про необхідність змін у росій­ськомусуспільстві.

ТЛ. Морально-психологічний ро-ман — різновид реалістичногороману, у якому основну увагу

зосереджено на розв’язанні порушених письменником мораль­них проблем, що сприяє глибокому психологічному аналізу дійтавчинківгероїв.ПрикладомцьогожанровогорізновидуможутьслугуватироманиШ.деЛакло«небезпечнізв’язки»,ж.­К.Гюїс­манса«навпаки»,М.Лермонтова«Геройнашогочасу».

Людина і доля, мета і смислжиття людини, аналіз, «діалек­тика душі» людини— усе це в центрі уваги авторів психологіч­них романів, які були поширеними вХІХ ст. В умовах створен­ня«Героянашогочасу»усвідомленняособистістюсвоєїлюдськоїгідності, свогоправанасамопізнанняйсамовираженнянабувалозначеннянелишелітературного,айполітичного.

Посилена увага до психологічного розкриття внутрішньогосвітулюдинидопомоглаЛермонтовупо­новомупоставитипитан­ня про моральну відповідальність особистості за свої вчинки, заобранняжиттєвогошляху,засвоюдолюізадолютихлюдей,якізустрілисяйомунажиттєвомушляху.цепроблеминелишепси­хологічні,айморально­філософські.

Фабула — хронологічно послідовне зображення подій і при­год у художньому творі; канва, схема розвиткужиттєвих подій,подана в художньому творі в певній послідовності. Фабула —чинниксюжету,йогоядро,щовизначаємежірухусюжетувчасійпросторі.

Елементи фабули:колізія,інтрига,перипетія,експозиція,за­в’язка,кульмінація,розв’язка,пролог,епілог.

Деякі літературознавці хронологічну послідовність подій на­зиваютьфабулою,аїхнєхудожнєрозташування—сюжетом.

Титульна сторінка першого видання

166

Композиція літературного твору—цепобудова,розташуван­ня,взаємозв’язокусіхйогочастин,образів,епізодів,сцен.

Особливості розвитку сюжету й композиції в романі «Герой нашого часу»

Письменник ретельно обмірковує послідовність епізодів, си­стему образів у їхньому взаємозв’язку, спосіб оповіді: від автора(оповідача)абовід іменігероя.Інодіавтор,утілюючисвійзадум,порушує хронологічну послідовність подій, вільно використовуєкатегоріюхудожньогочасу,переноситьсязтеперішньогоумину­ле,зновуповертаєтьсявтеперішнєіт.ін.Такакомпозиціянази­ваєтьсяретроспективною.

«Геройнашогочасу»написаноуформіжурналу,дорожніхза­писок.назвароману(«Геройнашогочасу») іпрізвищеголовногогерояпрозоронатякаєнате,щопоетнового(порівнянозпушкін­ським)поколінняпретендувавстворитиобразновогогероя(Печо­ра—річканапівночіРосії,таксамоякіОнєга).Історіюрозчаро­ваноїпечорінськоїдушівикладеноусповідальнихзапискахгерояз усією нещадністю самоаналізу. Печорін безстрашно говоритьіпросвоїідеалістичніпоривання,іпротемністоронисвоєїдуші,іпросуперечності.

ГвардійськийофіцерПечорінприбуваєдомісцясвогопризна­чення. Дорогою він заїжджає в Тамань (повість «Тамань»), звід­ти—уП’ятигорськ (повість «КняжнаМері»). За дуель із Груш­ницьким Печоріна висилають служити до далекої фортеці, девідбуваютьсяподії,прояківповісті«бела»розповідаєдобрезна­йомийзПечорінимштабс­капітанМаксимМаксимович.Епізодомз цього періодужиттяПечоріна є повість «Фаталіст»— частинащоденника («журналу Печоріна») головного героя твору. Ми­нає кілька років. Печорін іде у відставку та вирушає до Персії.ДорогоютудивінвостаннєзустрічаєтьсязМаксимомМаксимови­чем(повість«МаксимМаксимович»).

УроманіЛермонтоваціповістірозташованівіншійпослідов­ності. Розпочинає роман повість «бела», потім— «Максим Ма­ксимович»,далі—«Тамань»і«КняжнаМері»,завершуєтьсяро­манповістю«Фаталіст».

Такапослідовністьпереслідуємету,якавипливалаз ідейногозадуму,—ширше та глибше розкрити складну особистістьПечо­ріна. Автор писав: «Історія душі людської, хоча б найдрібнішоїдуші, є чи не найцікавішою і найкориснішою, ніж історія ціло­го народу…» У трьох перших частинах оповідь іде від іменіМа­ксимаМаксимовичайавтора,утрьохостанніх—відіменісамого

167

168

Печоріна.Звісткапросмертьгерояприпадаєнасерединуроману.Вона забарвлює наше сприйняття того, що відбувається, в інші,трагічнітони.

Завдякитакійкомпозиціїавтормаксимальнозацікавлюєчита­ча:спочаткузображуєгероятаким,якимвінє,апотімвисвітлюєподії, які вплинули на формування його особистості. Поєднаннязовнішньоготавнутрішньогосюжетів (події тапсихологіягероя)спрямованонате,щобкраще,глибшерозкритихарактерПечорі­на,з’ясуватипричинивиникненнятакихтипівлюдей.

Схема роману «Герой нашого часу»

«бела»

«МаксимМаксимович»

«Тамань»

«КняжнаМері»

«Фаталіст»

фортеця

1. Чому роман М. Лермонтова «Герой нашого часу» вважа-ють морально-психологічним?

2. Що таке фабула? У чому її відмінність від сюжету?3. Дайте визначення поняття композиція літературного твору.4. Як називається композиція, коли автор із теперішнього часу по-

вертається в минуле?5. Назвіть ознаки морально-психологічного, філософського романів.6. Чому автор звернувся саме до такої форми побудови твору?7. З якою метою використано порушення хронології оповіді?8. Прочитайте два останніх абзаци передмови до роману. Як пояс-

нює автор назву твору? У чому вбачає свою мету?9. Хто в романі виконує роль оповідача?

10. З якою метою оповідь ведеться від імені кількох осіб?11. Визначте місце Печоріна серед інших персонажів. У чому поля-

гає його життєва позиція?

169

1. Як впливає особливість побудови роману «Герой нашого часу» на розкриття внутрішнього світу головного героя?

2. Як ви вважаєте, чому роман називається «Герой нашого часу»? Наскільки відокремлює себе автор від покоління, недоліки якого викриває?

3. Які риси вказують на реалістичність твору Лермонтова?

«Герой нашого часу». Складність образу Печоріна, його духовна трагедія (повісті «Бела», «Максим Максимович», «Тамань»)

1. Як ви розумієте назву твору М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»?

2. Як ви вважаєте, чи випадково відмовився Лермонтов від хроно-логічного принципу розташування повістей, із яких побудовано роман, від порядку їхньої первісної публікації?

Автор ставить перед собою завдання розкрити «історію душілюдської», прощо й пише в передмові до «журналуПечоріна».йогоувагу зверненонарозкриттяскладногой суперечливогоха­рактеруголовногогероя.Змінаоповідачівуроманідозволяєчита­чевіпобачитигероянібизтрьохточокзору.

Такийрозподілролейміжоповідачаминевипадковий:всепо­чинаєтьсяіззовнішнього,осудливогойнедужепроникливогопо­глядуМаксимаМаксимовича, потім ідемаксимально об’єктивнаоцінка мандрівного офіцера. І, нарешті, останнє слово за самимПечоріним—йогощирайтрагічнасповідь.

Максим Максимович (розповідає про Печоріна

в повісті «Бела»)

Офіцер, який мандрує (автор роману)

Печорін

цейлюдськийтипхарак­тернийдляРосіїпершоїполовиниXIXст.:целю­диначесті,військовогообов’язку,дисципліни.Вінпростодушний,до­брий,щирий

Освіченийофіцер,якийвжедещознаєпротакудивнулюдину,якПечо­рін.Своїспостереженняйвисновкибудуєзура­хуваннямтого,щойомувідомопродивацтвайсуперечностіхаракте­ругероя.Зарівнемофі­церіПечоріннабагатоближчі,томудеякіречі,незрозуміліМаксимовіМаксимовичу,вінможепояснити

Людинарозмір­ковуєпросенсжиття,провлас­непризначення,намагаєтьсязро­зумітисупереч­ливістьсвогоха­рактеру,Печорінсамсебеісудить,ікарає

170

Максим Максимович (розповідає про Печоріна

в повісті «Бела»)

Офіцер, який мандрує (автор роману)

Печорін

Яким представлений герой

ЗрозповідіМаксимаМаксимовичаПечорінпостаєпередчитачемяктаємнича,загадковалюдина,якоїнеможназрозумітиівчинкиякоїнеможнапояснити.«Єж,далебі,такілюді,якимнародунаписано,щознимимаютьтрап­лятисярізнінезвичайніречі!»

Упершенасторінкахроманувиписанопсихо­логічнийпортретгероя.Печорінунаданоживіриси,авторнамагаєтьсяпояснитидеяківчинкиПечоріна.Загадковістьіабстрактністьобразупоступаютьсямісцемконкретностійреалі­стичності.«Всіціувагиспалименінадумку,можливо,лишетому,щоязнавдеякіподробиційогожиття,і,можливо,наіншоговиглядйогосправивбизовсіміншевраження…»

Трагічнасповідьгероя.«Історіядушілюдської,хочабнайдрібнішоїдуші,чинеціка­вішайнекорис­нішазаісторіюцілогонароду,особливоколивона—наслідокспостереженьрозумузрілогонадсамимсобоюіколиїїписанобезчестолюбногобажаннявикли­катиспівчуттячиподив»

Повісті «Бела», «Максим Максимович», «Тамань»Композиція роману підпорядкована логіці розкриття обра­

зу головного героя. У першій частині ми бачимо Печоріна очи­ма Максима Максимовича. ця людинащиро прив’язана до Печоріна, але ду­ховно йому чужа. їх розділяє не тіль­ки різниця в соціальному статусі й вік.Вони— люди принципово різних типівсвідомостіідітирізнихепох.Дляштабс­капітана, старого кавказця, його моло­дийприятель—явищечужорідне, див­нейнезрозуміле.ТомувоповідіМаксимМаксимовичаПечорінпостаєяклюдиназагадкова,таємнича.

Один із найважливіших героїв ро­ману М. Лермонтова «Герой нашогочасу», Максим Максимович, не випад­ково обраний першим оповідачем. його В. Сєров. Бела

171

образ— один із найцікавіших у романі, томущо цей людськийтипхарактернийдляРосіїпершоїполовиниXIXст.цечуйнана­тура,що надовго зберігає свою прихильність.як і решта героїв,він дозволяє нам глибше зрозуміти образ головного героя рома­ну—Печоріна.

Отже,вклавширозповідьпроісторіюПечорінавуста«старогокавказця» Максима Максимовича, Лермонтов відтінив трагічнуспустошеність душіПечоріна і водночас протиставивйомуціліс­ний характер російської людини, здатної на розуміння та спів­чуття до інших. Однак це не свідчить про чітке протиставленняцих персонажів як негативного й позитивного. У Максимі Ма­ксимовичувідображеноросійськийхарактерзпритаманноюйомупокірністюдолі.Він сумліннотягнелямкувійськової службинаКавказітанезамислюєтьсяпрометусвогоіснування.напротива­гуйому,Печорінохопленийдухомпротесту,щовираженовйогопрезирстві й ненависті до людства загалом. І чим більше читачзнайомитьсязПечоріним,тимбільшепроймаєтьсядоньогопова­гоюінавітьсимпатією.

ПечорінприноситьстражданняйнещастяМаксимовіМакси­мовичу, белі. Він намагаєтьсящиро кохати, поважати, дружи­ти,аленезнаходитьусвоїйдушісилдлятривалого,постійногопочуття. Кохання поступається місцем розчаруванню й охоло­дженню.Дружні стосунки—роздратуваннюйутомі відпостій­ноїопіки.

Печоріна приваблює цілісність, сила й природність почуттівгірської«дикунки»,черкешенки.Любовдобели—ценепримхазбокуПечоріна.Спробаповернутисяусвітщирихпочуттів,нама­ганнянаблизитисядолюдини іншоївіри, іншогоспособужиття,пізнати белу ближче, знайти якусь гармонійну рівновагу у сто­сункахізнеюзакінчуєтьсятра­гічно. Печорін — людина, щоживе«зцікавості»,зізнаючись:«Усемоєжиття було лише низ­кою сумних і невдалих запере­ченьсерцюаборозуму».

Історію розчарованої печо­рінської душі викладено в за­пискахгероязусієюнещадністюсамоаналізу; будучи одночас­но і автором, і героєм «жур­налу…», Печорін безстрашноговорить і про свої ідеальні

Ілюстрація М. Дубовського до повісті «Максим Максимович».

«Коляска була вже далеко…»

172

поривання,іпротемністоронисвоєїдуші,іпросуперечностісвідо­мості.Алецьогомалодлястворенняоб’ємногообразу;Лермонтовуводитьурозповідьіншихоповідачівне«печорінського»типу—МаксимаМаксимовича,мандрівногоофіцера.Зрештою,ущоден­никуПечорінанаведеной інші відгукипронього:Віри,княжниМері,Грушницького,доктораВернера.

найбільш важливими в цьому плані є повісті «бела» і «Та­мань». Перша, з якої й починається весь роман, дає нам лишезагальнеуявленняпрогероя,оскількиоповідьведетьсявід іменіМаксимаМаксимовича—людининеосвіченої інездатноїдогли­бокого аналізу, а у другій (повість «Тамань»— це третя повістьу романі) події викладає вже сам герой, тобто перед читачем по­стаєвнутрішнійсвітгероя.

Думка познайомити Печоріна з белою належить МаксимовіМаксимовичу.Щироспівчуваючи«тоненькому,біленькому»офі­церові«звеликимидивацтвами»,МаксимМаксимовичхочейогорозважитийведенавесіллядокнязя.Самтогонеусвідомлюючи,вінпідказуєПечорінуспосібвикраденнябели.

Становище бели по­справжньому трагічне. Хоча їй присвя­ченоцілуповістьуромані,авторзвертаєнанеїувагухібащоякнакрасиву«річ»:«Ісправді,вонабулавродлива:висока,тонень­ка,очічорні,якугірськоїсарни,такізаглядаливамудушу.Пе­чорін у задумі не зводив з неї очей, і вона частенько спідлобананьогопоглядала…».Печорін своєюпримхою,навіяноюйомуМа­ксимомМаксимовичем,вирвавїїзізвичногожиття.Колижвонапокохалайогоіцимсвідомопорвалазминулим,вінохоловдонеї:«Любовдикункиненабагатокращазалюбовзнатноїпані;неуцтвоі простосердність однієї так само набридають, як і кокетуваннядругої». Печорін готовий на рішучі кроки заради своєї примхи,незважаючинанаслідкийогодійдля інших.Вінопосередковановиненусмертібели,яказдатнанавеликепалкекохання,алененалежитьдоколаПечоріна,томуперспективдлярозвиткуїхньо­гокоханнянемає.

Геройдужеболіснопереживаєзагибельчеркешенки,хочайнехочецьогопоказати.

У повісті «Тамань» починає вимальовуватися внутрішній об­разПечоріна.З«Тамані»мищенеможемоскластиуявленняпройого життєву філософію, але вже починаємо розуміти, що це захарактер.Уційглавіпроявляєтьсяпотребагероявяскравихжит­тєвихвраженнях,нестандартнихситуаціях.Печорінвдавсядоне­безпечноїавантюризоднієюлише метою—«дістатиключдоцієїзагадки».Узв’язкузцимуньомупроявилосябагатопозитивних

173

якостей: сила,воля, зібраність,відвагатарішучість.Алеціяко­стівінрозтрачуєабсолютнобезцільно.

Печорінзовсімнедумаєпротих,хтопоряд.Віндбаєлишепросвої інтереси та розваги.Щойно він відчуває наближення якоїсьтаємниці, одразу ж забуває про обережність і стрімко рухаєтьсяназустріч викриттям.Томучасто геройперекручує абонавітьла­маєдолі іншихлюдей,втручаючисьу їхнідолі ізцікавості.Колитаємницюцихлюдейрозкрито,оголенойбезцільністьрішучихдійПечоріна.Ізновунудьга,байдужість,розчарування…

Упершихтрьохповістях(«бела»,«МаксимМаксимович»,«Та­мань») описано лише вчинки героя. Лермонтов демонструє при­кладипечорінськоїбайдужості,жорстокостідолюдей,показанихабоякжертвийогопристрастей(бела),абоякжертвийогохолод­ного розрахунку (бідні контрабандисти).Мимоволі напрошуєтьсявисновок,щоключовимирушіямидійПечорінаєвладатаегоїзм:«Щомені,мандрівномуофіцеру,дорадощівілихлюдських?»Аленевсетакпросто.Зовсімнетакийпростийвнутрішнійсвітгероя.

Переднамиводночассовісливатавразливалюдина,щоглибо­костраждає.

1. Як у першому портреті Печоріна, зображеному Максимом Максимовичем, розкрито суперечливість характеру ге-роя — мандрівного офіцера?

2. Чому історія Бели, що сталася в минулому, постійно перерива-ється оцінними репліками Максима Максимовича та автора, що лунають у їхньому теперішньому?

3. Чому в історії з Белою Печорін не вважав себе винним?4. Як виявляється суперечливість характеру Печоріна після смерті

Бели? Які художні деталі це підкреслюють?5. З якою метою в цю главу введено описи кавказької природи?6. Яке враження справила на вас перша історія з життя Печоріна?7. Які риси його характеру здаються вам негативними? Які деталі

тексту 1–2-ї глав підкреслюють його позитивні якості?8. Який художній сенс у тому, що в главі «Тамань» оповідачем

є власне герой?9. Що здивувало Печоріна (повість «Тамань»)?

10. Навіщо йому потрібно було дістати «ключ» загадки контрабан-дистів?

11. Прочитайте портрет дівчини-ундіни. Які оцінки дає їй Печорін і як це характеризує його особисто?

12. Проаналізуйте епізод сутички Печоріна з дівчиною в човні. Дайте оцінку поведінці Печоріна в цій сцені.

174

13. Чому Печорін називає контрабандистів «чесними»? Чому йому сумно наприкінці їхньої історії? Що це прояснює в його характері?

14. Яку позицію Печоріна стосовно тих, хто поряд, підкреслює автор?

1. Прочитайте опис зовнішності Печоріна. Доведіть, що це психологічний портрет.

2. Чому другий портрет Печоріна ми бачимо очима автора?3. Порівняйте Печоріна на попередніх сторінках роману і в повісті

«Тамань». У чому ви бачите відмінність і чим її можна пояснити?

Печорін — «герой свого часу» (повісті «Княжна Мері», «Фаталіст»)

Чим відрізняється Печорін у повістях «Бела» і «Максим Макси-мович» від Печоріна в «Тамані»? Які якості він утратив?

найбільша за розміром складова роману— повість «КняжнаМері». Письменник використовує форму журналу, щоденникадля того, щоб відкрити читачеві характер головного героя, усюйого суперечливість і складність. Проподії розповідає головний учасник, щоперебуваєвцентріподій.Вінневиправ­довується і не звинувачуєнікого, а роз­криваєсвоюдушу.

як і Пушкін («Постріл» і «Піковадама»),Лермонтовпродовжуєрозробля­ти тему гравця, який випробовує долю.Авторові цікаво зрозуміти: чи існуєфа­тум, і якщо так, тонаскільки самостій­наособистість?чомуждолягероятакатрагічна? Відповіддю на це питанняє остання повість «Фаталіст»,що зновуповертає розповідь у фортецю, у якійіпочиналася історія збелою.Тут авторпорушує вже проблеми не стільки пси­хологічні,скількифілософськійморальні.Отже,утворівимальо­вуєтьсякільцевакомпозиція,характернадлялермонтовськихпо­вістей:поверненнянакругисвояозначаєбезвихідьфілософськихпошуківголовногогерояіприреченістьуйогодолі.

Розширюємо світогляд

Фаталізм(уперекладізлатин.«зумовленедолею»)—вірав нібито наперед визначену, невідворотну долю, у фатум.

Л. Фейнберг. Княжна Мері

175

Відповідно до думки прихильників цього світогляду, будь­якадія,щовідбуваєтьсяусвіті,єчастиноюякогосьсценарію,наякийнеможливовплинути.

Калейдоскоп цікавого

багато персонажів повісті «КняжнаМері», за свідченняммемуаристів, мали своїх прототипів. Загальновизнанимпрототипом Грушницького був Микола Петрович Колю­

бакін— запальний, фертикуватий і завзятий дуелянт. Поранен­нявногупідчасекспедиціїсталоприводомдляпоїздкинаводи,де й відбулася його зустріч із Лермонтовим. не виключено, щов Грушницькому відбилися і якісь рисиМ. С.Мартинова, у ми­нуломутоваришаЛермонтовапоШколі гвардійськихпідпрапор­щиків і кавалерійських юнкерів, а пізніше— учасника фаталь­ної дуелі,що сталася в липні.ПрообразомВіри, вочевидь, сталаВ. О. Лопухіна­бахметєва. А ось щодо прототипу княжни Мерінемає одностайної думки. Одні називали ім’я н. С.Мартинової,сестри М. С. Мартинова, інші — К. А. Клінберг, п’ятигорськоїзнайомої Лермонтова. Лікаря Вернера списано з медика штабукавказькихвійськуСтаврополіМ.В.Майєра,Вулича—зкінно­гвардійцяВ.В.Вулича.

ПрообразомПечоріна,якпереконливодовелаЕ.Г.Герштейн,бувтоваришпоетаАндрійПавловичШувалов.«Віндужеподобав­сяжінкамзавдякиконтрастуміжйогозовнішністю,щоздавала­сяніжноюітендітною,йогонизькимприємнимголосом,зодногобоку,інадзвичайноюсилою,якуприховувалацятендітнаоболон­ка,—зіншого»,—такописуєШуваловасучасник.

1. Навіщо Печорін домагався любові Мері?2. Як зрозуміти його твердження: «А що таке щастя? Наси-

чена гордість»? Чи послідовний Печорін у дотриманні цієї життєвої позиції?

3. Які погляди Печоріна на дружбу? Як це виявляється в його сто-сунках з іншими людьми?

4. Як Печоріна характеризують його взаємини з Вернером і Груш-ницьким?

5. Чому з усіх жінок Печорін виокремлював Віру? Знайдіть пояс-нення цьому в щоденникових записах від 16 і 23 травня.

6. Прочитайте епізод переправи Печоріна і Мері через гірську річку (запис від 12 червня).

7. Як у розмові Мері з Печоріним розкривається розум і неординар-ність її характеру?

176

8. Прочитайте запис від 14 червня. Як Печорін пояснює зміни в са-мому собі і як це його характеризує?

9. Прочитайте внутрішній монолог Печоріна перед дуеллю (запис від 16 червня). Чи щирий Печорін у цьому визнанні, чи він лука-вить навіть перед самим собою?

10. Чому розповідь про дуель автор дає у спогадах Печоріна (через півтора місяця у фортеці)?

11. Як поводиться Печорін під час дуелі? Що позитивного і що не-гативного підкреслює автор у його образі? Які почуття викликає герой — співчуття чи осуд?

12. Як проявляється майстерність Лермонтова в зображенні життя та психології людей у цьому епізоді?

Повість «КняжнаМері»—цемайжещоденний літописжит­тя Печоріна. Він пише про свої думки, почуття, поведінку тавчинки. Віншукає самобутні, природні й глибокі натури, дослі­джує, аналізує їх так само, як досліджує власну душу. Скрізь,де з’являється Печорін, він не просто ускладнює життя людей,ай додає донього своюнеприкаяність, безпритульність. Зіштов­хуючи людей одне з одним, він змушує їх розкриватися повноюмірою:любити,ненавидіти,страждати.Уцихлюдях,у їхніхду­шах і доляхпрагнеПечорінрозгадати їхнє справжнєпризначен­ня.ПейзажнізамальовкиприродиКавказусвідчатьпроздатністьПечоріназахоплюватисяпрекрасним,пройоговисокувнутрішнюкультурутарозвиненіестетичніпочуття.

Печорін одразу ж виокремлює княжну Мері з натовпу світ­ських красунь.Мері скромна, добра й розумна. її вчинки та по­чуттяблагородні,унеї«немаєнічоготакого,щобвиключалопо­вагу». Розумний Печорін, досконало опанувавши закони життяаристократичних кіл, розуміє, що шанувальники Мері можутьзіграти з ним злий жарт. бунтівливий, охоплений нудьгою, вінохочейденазустрічпригодам.

Забувши про аристократичну гордість, Мері потягнулася досильноїособистості.ЗачарованасилоюдухуПечоріна,вонаполю­билайого,аленезрозумілайогобунтівливої, суперечливоїдуші.

В описі трагічної сцени прощанняПечоріна зМері немає анідокорів,аніістеричнихридань,протедрамумолодоїдушіпереда­нозприголомшливоюсилою.ЩиросерднезізнанняМеріприско­рилоїїрозривзПечоріним,якийпонадусебоявсявтратитисвоюнезалежність.

В історії зМері, як і в інших драматичних епізодах роману,Печорінпостає водночас іжорстокиммучителем, і людиною,що

177

глибокостраждає.йомувластивіживіпориваннясерцяйсправж­нялюдяність.ВиглядзмученоїМерівикликаєвньомугострепо­чуттяжалю.«цеставалонестерпно:щехвилина—іявпавбидонігїї»,—зізнаєтьсягерой.

КняжнаМері, як і бела,— це лише епізоди вжиттіПечоріна,але, як виявляється, уйогожитті булажінка—Віра, яку вінпо­своємукохавужебагатороківіякащирокохалайого.Післязустрі­чізнеюугротівінзаписавущоденнику:«Серцемоєболісностисло­ся,якпісляпершоїрозлуки.О,якязрадівцьомупочуттю!».йомупотрібнаблизькалюдина.ЛишезВіроювінмігбутисамимсобою,неграти«комедії»,аджеВіра—єдинажінка,яказрозумілаПечо­ріназйого«мізернимислабкостями,дурнимипристрастями».

ЛК.Усі,хтознавМ.Врубелязажиття,хтописавпройоготворчість, бачили глибокий зв’язок художника з творчі­стю видатного російського поетаМ.ю. Лермонтова. Лер­

монтовбувулюбленимпоетомВрубелявсежиття.Вінзнавбагатойого віршів напам’ять, читав їх друзям і близьким. Подібно доЛермонтова,Врубельрановідчувсвоюобраність,мріявпрославуйвизнання.Поетмавнахудожникаособливийвплив.

Розгляньте ілюстрації М. Врубеля до роману М. Лермонтова «Ге-рой нашого часу» — «Княжна Мері і Грушницький», «Дуель Печоріна з Грушницьким». Які епізоди зображено на ілюстраціях? Які почуття персонажів роману передав художник? Підтвердьте свою думку ци-татами.

М. Врубель. Малюнки до роману «Герой нашого часу» М. Лермонтова

178

Повість«Фаталіст»завершуєроманЛермонтова«Геройнашо­го часу».Прикметно,що вона є останньою і в «журналіПечорі­на». Хронологічно події в цьому розділі відбуваються вже післятого,якПечорінпобувавуТамані,П’ятигорськуйКисловодську,після епізоду з белою, але перед зустріччю героя з МаксимомМаксимовичемуВладикавказі.У«Фаталісті»Печоріннамагаєть­сярозв’язатинайскладнішедляньогопитання:наскількилюди­навільнарозпоряджатисясвоєюдолею?ВідповідьнацепитаннязможепояснитиПечорінуйоговласнудушуйдолю,атакожроз­криє найважливіший момент — авторське трактування образу.Ми зрозуміємо, ким, на думку Лермонтова, є Печорін: жертвоючипереможцем.

1. Як ставиться до зумовленості долі Вулича? Печорін? ав-тор? Чиє ставлення неоднозначне й чому?

2. Навіщо Лермонтов уводить у розповідь думку про те, що Печорін відчував швидку загибель Вулича?

3. Хто з героїв шукає смерті — Вулич чи Печорін? Чому?4. Як характеризує Печоріна його бажання випробувати долю? Які ри-

си його характеру виявляються в сцені захоплення п’яного козака?5. Кого з героїв стосується назва розділу? У чому полягає її худож-

нє значення?

1. Доведіть, що глава «Фаталіст» — це філософський твір.2. Чи можна вважати кінцівку роману похмурою, безнадій-

ною? Аргументуйте свою думку.

Заключнаглава«Фаталіст»,напершийпогляд, здаєтьсязай­вою, випадає із закономірного розвитку роману. Але насправдіу«Фаталісті»міститьсянайважливішадумкаоповіді,доякоїпо­ступововівнасавтор.Печорінпереходитьвідсамооцінкидороз­думівпросвоєпокоління.

це«останнійакорд»устворенніобразуПечоріна(асамезцимпов’язаніособливостікомпозиціїроману).Геройроманурозмірко­вуєпро головнепитання буття, пропризначеннялюдиний віру.

ПовістьпочинаєтьсязфілософськоїсуперечкиПечоріназВу­личемпроприреченістьлюдськогожиття.Вулич—прихильникфаталізму.цю суперечкуперевіряють трьомаприкладами, трьо­ма смертельними герцями з долею: спробою Вулича вбити себепостріломускроню,щозакінчиласяневдачею;випадковимвбив­ствомВулича на вулиці п’янимкозаком; відважнимкидкомПе­чорінанакозака­вбивцю.

179

Особливого значення набувають роздуми Печоріна про долюсвого покоління — про втрату віри й марні пошуки «високогопризначення».Роздум«підзорями»—вельмизначущийдлялер­монтовськоїлірикисимволнебесного,прекрасного ізазвичайне­досяжного.Розмова про поколінняпереноситься уфілософськийплан,набуваєцілісностійлогікисвітогляду.

«Дзеркальнийепізод»(ізп’янимкозаком)—спробаПечорінавипробуватидолю.Важливо,що,попривсюсхожістьмети,ситу­ація зовсім інша: Вулич грає; Печорін,вступаючивгруздолею,допомагаєзло­витизлочинця.

Проблемуфаталізмутак інерозв’я­зано остаточно, і міркування Печорінавідображаютьщеоднуважливурисупо­коління—сумнів.

Повість «Фаталіст»має відмінне відрешти повістей значення для компози­ції. Тут ми не дізнаємося нічого новогопрогероя.Авторпідбиваєпідсумокмір­куваньідумокПечоріна.

Завдяки такій композиції у фіналіроманупочинаютьпроступати світлімо­тиви. Світло пробивається, коли в пові­сті«Фаталіст»геройнамагаєтьсярозв’я­зати головнепитання—пропризначеннялюдинивжитті, долюякоївизначаєбожественнаабовласнаволя.Зрештоювчитачівза­лишаєтьсявраженнядраматичностілюдськоїдолі,уякійзавждиприсутніборотьба,злетийпадіння.

Отже, філософський розділ «Фаталіст» відіграє в романіроль своєрідного епілогу. Завдяки особливій композиції рома­нувінзакінчуєтьсянесмертюгероя,проякубулоповідомленовсерединітвору,апоказомПечорінавмоментвиходузтрагіч­ногостанубездіяльностійприреченості.Тутупершегерой,роз­зброюючи п’яного козака, який вбив Вулича і є небезпечнимдля інших, чинить так для загального добра, а нещобипозбу­тисянудьги.Крімтого,Печорінтутнепов’язаний ізжодними«порожнімипристрастями»:темикоханняу«Фаталісті»немаєзовсім.

на перший план виведено головну проблему—можливостейлюдини,якувзятовнайзагальнішомуплані.Самецейдозволяєзакінчити на мажорній ноті, здавалося б, «сумну думу» про по­коління1830­хрр.

П. Боклевський. Печорін

180

Запам’ятайте! Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова — духовного спадкоємця О. С. Пушкіна — одна з найвищих вершин російської та світової літератури. Лірика поета поруч

із ранньою творчістю Пушкіна визначила злет російського романтиз-му. Про що б не писав Лермонтов — про далеке минуле чи про ко-хання і дружбу, про пошуки сенсу буття,— його ідеї й образи завжди насичені почуттями патріотизму й волелюбності. Мотиви свободи і трагічної самотності в поезії Лєрмонтова втілено так сильно і в та-кій загостреній формі, як у жодного з російських поетів.

Усвідомте, що М. Лермонтов досліджує складний духовний світ людини. Творчість поета наскрізь пронизана глибокими почуттями. Ключові слова до його світорозуміння слід шукати

в поняттях «особистість» і «доля». Ліричний герой невід’ємний від автора.

1. Згадайте, які риси притаманні байронічному герою. Чи можна вважати Печоріна байронічним героєм?

2. Як ви вважаєте, чому Лермонтов називає Печоріна героєм свого часу? Яке значення він вкладає у слово герой? Аргументуйте свою думку.

Прізвище Печорін походить від назви річки Печори, що роз-ташована на північ від річки Онєги. Чи є щось спільне між Онєгіним та Печоріним? Складіть порівняльну характеристи-ку персонажів.

Підсумуємо знання з теми

1. Яким ви уявили ліричного героя віршів Пушкіна? Наскільки притаманні йому риси романтичного героя?

2. Визначте елементи романтизму в ліриці О. С. Пушкіна.3. Якою постає перед сучасним читачем інтимна лірика Пушкіна?4. Підготуйте відповідь на запитання: «У чому вбачає Пушкін при-

значення поета і як він обґрунтовує у віршах своє право на без-смертя»?

5. Які мотиви звучать у філософській ліриці Пушкіна? У чому по-лягає її художня своєрідність?

6. Чому критик стверджує, що кохання у Пушкіна — «це не просто почуття людини, але почуття людини-митця»?

7. У чому полягає своєрідність композиції вірша «Я пам’ятаю дивну мить…»?

8. Чи вважаєте ви, що роман О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» — це гімн коханню?

181

9. Доберіть ключові слова для характеристики ліричного героя вір-шів М. Лермонтова. Обґрунтуйте свій вибір.

10. Як мотиви поезії, на вашу думку, пов’язані з життям М. Ю. Лер-монтова?

11. Які ознаки романтизму наявні у прочитаних вами поезіях М. Ю. Лермонтова? Що пов’язує лермонтовські вірші з творчістю Дж. Н. Ґ. Байрона?

12. Наскільки романтизм вплинув на поезію Лермонтова? Аргумен-туйте свою відповідь.

Проаналізуйте!

1. Чим, на вашу думку, відрізняється ліричний герой поезій М. Лермонтова від ліричного героя віршів О. Пушкіна? Що в них спільного?

2. Останнім часом дедалі частіше згадують крилату фразу, сказану 1859 р. Аполлоном Григор’євим, одним з провідних літературних критиків XIX ст.: «Пушкін — наше все: Пушкін — представник усього нашого душевного, особливого, такого, що залишається нашим душевним, особливим після всіх зіткнень з чужим, з ін-шим світом…» Що це означає — «все»? Спробуйте відповісти на це питання.

Створіть!

Уявіть, що ви — письменник-реаліст. Вам необхідно ство-рити невеличкий реалістичний твір-оповідання, пам’ятаючи про його ознаки: зображення типових характерів за типових

обставин, увага до проблем взаємодії людини й середовища, пере-несення уваги на соціальну сферу. Оберіть найважливішу, на вашу думку, тему сучасності. Анонсуйте власний твір.

Літературний ринг

1. Ознайомтеся з різними думками щодо особистості М. Ю. Лер-монтова. Наскільки згодні ви із твердженням, що критичний погляд на поета — погляд зазвичай необ’єктивний?

ЛітературознавецьІ.Л.Андроні­ков,щоґрунтовновивчавтвор­чістьМ.Лермонтова,зазначав:«Щоразу,яквимовляєшім’яЛермонтова,думаєш,щоцеодинізнайгеніальнішихлюдей,якіко­лисьнароджувалисяназемлі»

«більшачастинасучасниківЛермонтова,навітьдехтозосіб,пов’язанихзнимспорідненістюіприязню,кажутьпропоетаякпроістотужовчну,незграбну,зі­псовануітаку,щомаєчудернаць­кіпримхи»

182

2. Проведіть міні-дослідження за темою «Поезія Лермонтова про особистість поета».

3. Поміркуйте, чи можна вважати бездоганним учинок головної ге-роїні «Євгенія Онєгіна» Тетяни — заміжжя без кохання?

Авторитетна думка літературознавця

Прочитайте та прокоментуйте висловлювання відомих літе-ратурознавців, спираючись на свій досвід прочитання пушкін-ських та лермонтовських творів.

«Пушкінчесний,івньомулю­yдинадорівнюєпоетові»(С. Ше-вирьов, критик, поет XIX ст.).«читаючиПушкіна,можнаyчудовимчиномвиховативсобілюдину»(В. Бєлінський, кри-тик XIX ст.)

Ф.боденштедт,одинізпере­yкладачівМихайлаюрійови­ча,зауважив,щохочатойбув«суб’єктивнимпоетом,вінумівбутиіоб’єктивним»,атому«маєтеспільнезви­датнимиписьменникамивсіхчасів,щотворінняйогоправ­дивовідображаютьйогочасізусімайогодобримиіпоганимирисами»

Беручи до уваги наведені свідчення, чи вважаєте ви, що поезія Пушкіна та Лермонтова актуальна сьогодні?

XIXст.—один ізнайцікавішихперіодіву історії світо­вої літератури. його по праву зараховують до золотогофонду світовогомистецтва.Панівні естетичні принципи

встигали кілька разів трансформуватися протягом життя од­ного покоління. Але простежується певна закономірність, зо­крема провідна роль двох літературних напрямів: романтизмуйреалізму.

О. С. Пушкін належить до тих письменників, чий творчийшлях розвивався під знаком різних художніх напрямів. РаннійПушкін—романтик,уйоготворахможнанавітьвиявитидеякийвплив сентименталізму. Водночас його вважають родоначальни­комросійськогореалізму.йогороманувіршах«ЄвгенійОнєгін»названо«енциклопедієюросійськогожиття».

М. ю. Лермонтов, як і його видатний попередник, у сво­їй творчості поєднав романтизм і реалізм. Поезія романтичноїсамотності й протистояння світові знайшла відображення в по­емах «Мцирі» й «Демон». Вершиною лермонтовського реалізмувважаютьроман«Геройнашогочасу».

183

Ваша книжкова полиця y Лірика О. С. Пушкіна / переклад з рос. ; передмова

М.Рильського.—К.:Дніпро,1969.—216с.—(Перли­нисвітовоїлірики).

Лермонтов Михайло. y Вибранапоезія/перекладзрос.;після­моваВ.богуславської.—К.:Духілітера,2009.О. С. Пушкін. y Вибране.—К. :Школа,2009.—336с.—(біб­ліотекашкільноїкласики).

Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади

творів.http://www.ae-lib.org.ua/Вивчення біографії та творчості О. С. Пушкіна.y http://wiki.ciit.zp.ua/

Євгеній Онєгін в перекладі українською (М. Рильський).yhttp://www.ukrlib.com/PushkinEvgeniiOnegin.htmlЛірикаЛермонтова.y http://tvori.com.ua/lirika-lermontova/нові тенденції вивченнябіографіїписьменника.y http://zarlit19.blogspot.com/2014/12/blog-post_74.htmlнотаткишколяра.y http://parta.at.ua/publ/z_rosijskoji_literaturi/lermontov_m_ju/33ПеречитуючиЛермонтова.Статтізлітератури.y http://historylib.net/perechituyuchi-lermontova/Стисла біографія Лермонтова.y http://mykniga.com.ua/biograph/korotka-biografiya-lermontova-najgolovnishe-i-korotkij-zmist-zhittya-mixajla-yurijovicha-dlya-vsix-klasiv.html

184

185

Подорож четверта. Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ століття

ЛітератураХІХст.булатіснопов’язаназісвоєюдобою.Відгу­комнадуховніпотребисуспільства сталоформуванняв серединій протягом третьої третиниХІХ ст. нового великого художньоголітературного стилю, який дістав назву реалізм. Реалізм у літе­ратурі,якомупоступивсямісцемромантизм,шукаєістинуйзна­ходить її, прагнучи перетворити дійсність. Один із найважливі­ших принципів реалістичного мистецтва— показ літературногоперсонажа в тісному зв’язку з оточенням, яке формує характерлюдини.

Покращувати звичаї свого часу — осьмета, якої повинен прагнути кожен пись­менник,якщовіннехочебутитількизве­селителемпубліки.

О. де Бальзак

СвоїхкласичнихформреалізмнабуваєуФранціїв1830­тірр.,згодом поширюючися також іншими країнами. на формуван­ня реалістичного світогляду мали вплив філософія позитивізму,розвитокприродничих і суспільнихнаук.ОсобливоюприкметоюXIX ст. є поява нового розуміння сутності й функції мистецтва,новогобаченнялюдини,щозумовилотворенняоновленоїхудож­ньоїсистеми,новерозумінняправдидійсностійправдихудожньої.цей період характеризується стильовим розмаїттям, коли в ми­стецтвіспівіснувалиромантизм,реалізм,модернізм.

Розширюємо світогляд

Позитивізм (латин. positivus — позитивний) — напрямфілософії,уякомуєдинимджереломзнаньуважаютькон­кретнінауки.ВиникуФранціїу1830­тірр.йогофундато­

ромбувфранцузькийфілософ і соціологО.Конт.Позитивістиневизнавалиабстрактнихтеоретичнихміркувань,що,наїхнюдум­ку,недаютьсправжньоїкартинижиття.Своєюфілософієювониоголосиликонкретнінауки,якіспиралисянадосвідлюдини.

186

ТЛ. Реалізм (метод) — художній метод, основою якогоє принцип життєвої правди у змалюванні соціального се­

редовища,побуту,суспільнихвідносиніобумовленихнимитипівлюдськиххарактерів.

Реалізм ХІХ ст. (напрям)— літературний напрям, у якомулюдину розглядають в її зв’язках із соціальним середовищем.Сформувавсяв1820­хрр.певноюміроюякзапереченняхудожніхпринципів романтизму. Іноді реалізмХІХ ст. називаютькласич-ним реалізмомабокритичним реалізмом.

Течії реалізму

Умови, обставини дійсності,

що зображеноКонфлікт

Герой і прийоми його зображення

ДобаВід­родження(XVIст.)

царствоприро­ди,суспільство,близькедодемо­кратичного

Міжгумані­стичнимтасе­редньовічни­миідеалами

Показгармоніїбагат­ствадушійкраситілатарозуму

ДобаПро­світництва(XVIIIст.)

Природніобстави­ни,умовноправ­доподібніситуації.Людинарозумна,практична

Міжрозумнимтастихійним,негативнимулюдинійсуспільстві

Показсамоцінностілюдини,їїпоетизація,піднесеннясилирозуму;критиканерозумнихдійусатиричнихобразах

Кри­тичнийреалізм(XIXст.)

Типовіумови,ти­повіобставини

Міжосо­бистістютасуспільниминегативнимиявищами,су­перечностями

Типовийпредставникпевногосуспільногопрошарку,поведінкаякогозумовленасоці­альнимиобставинами;психологізація,сати­ричнізасоби

Соціалі­стичнийреалізм(ХХст.)

Дійсністьізпо­зиційпартійногокерівництва

Міжкапіта­лістичнимитасоціалі­стичнимиідеями

Ідеалізованалюди­насоціалістичногосуспільства;борець,будівникновогосу­спільства;ідеалізація,контрастність

Письменники­реалісти вивчали матеріальні мотиви людськоїповедінки, приватне життя окремих людей і намагалися зобра­жуватижиттяоб’єктивно,неупереджено,показуючиякпозитив­ні,такінегативнійогориси.Томувїхніхтворахчастопорушено«низькі», «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки.Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтває показ літературного героя в тісному зв’язку з оточенням, яке

187

впливає на формування його характе­ру.Ретельноаналізуючидійсність,різніваріанти соціальної поведінки, митці­реалістистворювалитипи—узагальне­ні образи людей, характерні для певноїгрупи суспільства чи соціальної гру­пи,—своєріднийаналогвидівіпідвидівубіології.

Реалізмрозвивавсяврізних стилях,одним із яких наприкінці XIX ст. ставнатуралізм (засновник—Е.Золя).на­туралістивважали,щовитвірмистецтваповинен бути справжнім«людськимдо­кументом» — вичерпним описом тогочиіншогосуспільногоявища.Доляпер­сонажів, їхня психологія залежать відспадковості (життєвий шлях, характергероя обумовлені його генами, спадко­вістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якомуформувався) та історичного часу. натуралісти зняли заборонуз багатьох тем, які доти не можна було описувати в літературі.

Ще в 1850­ті рр. у Великій британії та Франції поширив­ся есте тизм («парнасці» Д. Ґ. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтерта ін.). Письменники­естети проголосили красу головною цінні­стю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне й навітьвважали,щокрасаєвищоюзамораль (найяскравішийпредстав­ник—ОскарВайльд).

У1870–1880­ті рр. в деякихкраїнахнабувпоширеннянеоро-мантизм.Зновпопулярнимисталиобразисильноїсамотньоїосо­бистості,атакожтемиекзотичнихкраїн,пригод,таємниць(най­яскравішіпредставники—Р.Л.Стівенсон,Р.Кіплінґ,Е.Ростанта ін.). Автори неоромантичних творів багато чого взяли від ре­алізму(зокрема,психологічнийаналізузв’язкузнавколишньоюдійсністю).

Реалізм робить головним предметом свого зображення сучас­ність,заперечуєміфи,звертаєтьсядосоціальноїприродиконфлік­тів, змальовує «маленьку людину», життєподібного героя. Моваромантизмупоетична,мовареалізмунаближенадорозмовної,по­бутової,використовуєдіалектизмийжаргонізми.

Однаку творчості визначнихреалістівці два великінапрямичастоневиключаютьодинодного,агармонійноспівіснують.баль­заквикористовуєромантичнуфантастикув«Шаґреневійшкірі».

Обкладинка книги Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів»

188

Стендаль зображає характерні для ро­мантизму виняткові характери й при­страсті («червоне ічорне»,«Пармськиймонастир»). новели Меріме поєднуютьдійсність із фантастикою, містикою,зображають екзотику Півдня, сповне­ні фольклорних мотивів. Елементи ро­мантизму можна спостерігати такожутворахч.Діккенса іГ.Гейне,Ґ.Фло­бера і Ф. Достоєвського, Т. Шевченкаі б. Пруса,Ш. де Костера і І. Франка.«Кожний великий реаліст — по­своємуромантик,— зауважує літературозна­вець Г. Померанц.— Письменники, якіналежать до класичного реалізму, невідкидають, а продовжують романтичнітрадиції…»

Письменники­реалісти намагаються не просто «сфотографу­вати»явище,атворчоосмислитийого,датисвоюоцінку.Реалізміде далі від простої фіксації фактів. Реалістична література, засловамиІ.Франка,нелише«громадитьйописуєфактищоденно­гожиття»,ай«заодноаналізуєїхіробитьізнихвисновки».

1. У якому столітті реалізм став основним художнім напрямом?2. Якими є його ідейні засади та філософська основа?3. Назвіть найвидатніших представників реалізму та знакових

героїв.4. Чому ознаки реалізму були присутні в літературі від найдавні-

ших часів і наявні нині?5. Назвіть течії реалізму та коротко їх схарактеризуйте.6. На основі поданих цитат визначте ознаки реалізму:

«Митці­реалісти,—зазначаввидатнийнімецькийдраматургyбертольт брехт,— наголошують на суттєвому, «земному»,типовомууглибокомурозумінні»;«якщописатизнатуриоднуякусьлюдину,тоцевийдезо­yвсімнетипово—вийдедещопоодиноке,винятковейнеці­каве,—зазначавЛевТолстой.—Аслідсамеузятивкогосьйого головне, характерні риси й доповнити характернимирисамиіншихлюдей,якихспостерігав».

7. Б. Брехт наголошував, що «митці-реалісти відображають супе-речність у людях та їхніх взаєминах і відображають умови, за яких такі суперечності розвиваються».

Обкладинка книги Р. Кіплінґа «Як і чому? Казки, що відповідають

на безліч запитань»

189

Запам’ятайте! Реалізм різною мірою існував і в античності, і в Середньовіччі, і у Відродженні, ознаки реалізму знаходять у всіх напрямах: у Просвітництві, романтизмі, модернізмі,

пост модернізмі. У сучасній художній літературі поширився неоре-алізм, магічний реалізм тощо, переробивши ознаки напряму відпо-відно до своїх завдань.

Усвідомте, що митці-реалісти чи не найближче підійшли до реальної людини, перейнялися її проблемами, переживан-

нями, мріями й намагалися віднайти шляхи до покращення життя; активно утверджували у своїх творах загальнолюдські цінності.

Проаналізуйте й знайдіть логічні зв’язки між двома стовпчи-ками таблиць та зробіть висновки.

Суспільні, історичні, наукові події XIX ст.

Реалізм як один із основних творчих методів XIX ст. і його ознаки

наполеонівськівій­yни;громадянськавійнаyвСША;об’єднаннянімеч­yчини;розвитоккапіталіз­yму;жорстокаринковаyборотьба;соціально­демокра­yтичнірухи;великівідкриттяyвприродознавстві—еволюційнатеоріяДарвіна,законзбереженняіпере­творенняенергії;розвитокнауково­yтехнічногопрогресу:автомобілі,електри­катощо

Зв’язокіздійсністю,аналітизм,типовістьyобразівіситуацій,розкриттявпливусоці­альногосередовищаналюдину,критичнийпафос,дослідженняжиттясуспільства,пси­хологізм(ототожненняпсихікиісвідомості,недооцінюванняпозасвідомихпроцесів);зображеннятиповиххарактерівутиповихyобставинах;викривальнийпафос;yрозмаїттяхудожніхформ;yпізнавальнеспрямування(зв’язокізнауками);yоб’єктивність,достовірністьвідображен­yня(змалюванняжиття«уформахсамогожиття»);конфліктність(драматизація)яксюжетно­yкомпозиційнийспосібформуванняхудож­ньоїправди;головнапроблема—взаєминилюдиниyйсуспільства;провідніжанриреалізму:роман,повість,yфізіологічнийнарис(превалюванняепічних,прозовихжанрів,послабленняліричногоначала)

1. Створіть «портрет» епохи реалізму ХІХ ст.2. Підготуйте культурологічний проект «Живопис, музика та

інші види мистецтва за доби реалізму».

190

191

Оноре де Бальзак — найвеличніший французький романіст

першої половини XIX століття

бальзака вивчали і досліджуватимутьу майбутньому, як вивчають і досліджу­ютьсвіт,томущовінієцілийсвіт.

Андре Моруа

Передвами—портретфранцузькогописьменникаО.дебаль­зака.ОсьякйогоописуєфранцузькийпоетАльфонсдеЛамартін:«чоловікміцноїстатури…жвавеобличчя,відякогонеможнаві­дірватиочей,васзаворожувалойполонило.Волоссярозсипалосянад лобом крупними хвилястими пасмами, пронизливий поглядчорних очей пом’якшувався доброзичливістю; ці очі дивилисяна вас довірливо й дружньо; щоки були крупні, рум’яні, коліробличчя яскравий; ніс добре виліплений, хоча трішки задовгий;голова,частонахиленанабік, гордовитоздіймалася,коливін го­ворив.Охопленийнатхненням,<…>дитячавеселість—такийха­рактернийвиразцьогообличчя».

наскількиспогляданняпортретаможевідкритинам,щожзалюдинапереднами,яку і сучасники, імайбутніпоколіннянази­ваютьПрометеєм,порівнюютьізнаполеоном?

Уявіть велику художню книжку на 200–500 сторінок. якшвидковиїїможетепрочитати?Апереписативідруки?якбивиохарактеризувалитулюдину,яканепростопереписувала,аство­рювала роман чиповість кожні два­тримісяці протягомкількохроків?Усеце—проневтомногобальзака.

«бальзаквизначний!йогохарактери—витвіррозумуВсесві­ту!»—сказавпроньоговидатнийросійськийписьменникФ.До­стоєвський. Творчість Оноре де бальзака витримала перевіркучасом. Про це свідчать наклади видань та численні екранізаціїйого творів. Проте життя самого письменника виявляється неменшзахопливиміповчальним,аніжйоготвори.КнигоюАндреМоруа «Прометей, або життя бальзака» зачитувалося не однепокоління.

Основні віхи творчості та особливості світогляду Оноре де Бальзака

Майбутній письменник народився 20 травня 1799 рокуум.Туруродинічиновникавійськовоговідомства.

192

Практичний, енергійний батько Оноре Франсуа бальзак бувлюдиною відомою— секретаремКоролівського суду.Під час ре­волюції1792р.йогообралиголовоюсекціїПравлюдини,членомВеликоїрадикомунимістаПарижа,вінставвласникомюридич­ної контори. Своє дідове селянське прізвище бальса батько змі­нивнааристократичнебальзак.Окреміфактийогобіографіїсинвикористав у творі «батько Ґоріо». Саме від батька письменникуспадкувавжиттєлюбство,підприємливість,вірувуспіх.

його дитинство і юність минули поза рідною домівкою: спо­чатку в селі в годувальниці, потім у різних закритих пансіонахішколах,прояківньогозалишилисянайсумнішіспогади.Роди­нупам’ятавмало, батьковіна тойчас виповнилосявже53роки.Мати бальзака Анна­Лаура — жінка розумна, добре вихована,аледуженервова,вразливайпримхлива(буламолодшоюзачоло­віканатридесяткироків), з головоюпоринулаувиркоханнятааристократичногожиття.

навчавсяОнореуВандомськомуколеджівПарижі,потімуТурі,уліцеїКарлаВеликого.Дитинідовелосятерпітинецікавенавчання,суворудисципліну,постійнийтискізбокуматерічерезнеуспішність,браккишеньковихгрошейіглузуваннязцьогоприводуоднолітків.Усе це гостро ранило самолюбство, змушувало йогошукати слави,успіхуталюбові.Єдиноюрозрадоююнакабулочитання.

Усупереч суворим правилам, юний бальзак примудрявся ді­ставатикнижкитауважновивчативільнодумнітворипросвітите­лівXVIIIст.йантичнихфілософів.

Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять і сім’я переїхала доПарижа,крімнавчанняуприватнихшколах,вінвідвідувавлек­ціївСорбонні,кудизгодомулаштувавсянафакультетправа.Алестудентське життя, яке здавалася йому спочатку прекрасним,було поєднане з роботою в конторімесьєМервіля, томущо бать­ки заповзялися зробити зньогоуспішногоюриста.Зламані долі,несправедливість, людські вади в хитромудрому переплетінні—чого він тільки не надивився в цій адвокатській конторі! ЗгодомнеабиякийжиттєвийдосвідбудевтіленовяскравомуобразіДер­вілязповісті«Ґобсек».

бальзака зовсім не приваблювала юридична кар’єра, і він,отримавшидипломбакалавра, сказав батькам,щохоче статилі­тератором.Після тривалих суперечок і сварок батькинадали си­новідворічнийвипробувальнийтермінізмінімальноюматеріаль­ноюпідтримкою.

Енергійний двадцятидворічний юнак був сповнений багати­митворчимизадумамиіпланами.Алепотрібнозароблятисобіна

193

життя.Випадокзвівйогозпідприємли­вим Оґюстом Лепуатвеном, через якоговін ледь не став ремісником у літерату­рі.Оґюстзароблявнатому,щопродававкниговидавцям романи, написані на­швидкуруч «літературними ремісника­ми»(цебулимодніроманижахів).баль­зак, який підписувався псевдонімомОрас де Сент Обрен, радів, що за своюроботуотримуєгонорари,інаївномріявпрозбагаченнятаславу.

будь­яка, навіть найбільш ризико­вана комерційна угода, яка могла датишвидкий прибуток, захоплювала йогой штовхала на сміливі кроки. бальзак був повністю упевненийвуспіхуйпереконувавутомусвоїхкредиторів.Але,колимареворозсіялосяівсіпроектиодинзаоднимзазналикраху,вінопинив­сясам­на­самізборгамивсорокп’ятьтисячфранків.

Тількивтридцятьроківдоньогоприходитьсправжнійуспіх,колибулоопублікованойогоісторичнийроман«Шуани,абобре­тань1799року».

А який бум спричинив 1831 року філософський роман «Ша­ґренева шкіра»! Книжку розкупили миттєво, а читачі, яким непощастило її придбати, записувалися в чергу в читальних залах.Водночас письменник відчув, що таке людська заздрість — учо­рашні «друзі» нашпальтах газет та часописів просто знущалисяз нього. Утім, вони не змогли зіпсувати його насолоду життям.бальзакставбагатимімігжитидлявласногозадоволення:вишу­канийодяг,прекраснежитло,обідивресторанах,відвідуванняса­лонів,спілкуваннязВікторомГюґо,жоржСанд,ГенріхомГейне…

Протевінневмівзаощаджувати,томуйоговитратинезабаромутричіперевищилиприбутки.

Митець отримував велику читацьку пошту. якось із далекоїУкраїниприйшовлиствідтаємничої«Іноземки».Вонааналізувалароман «Шаґреневашкіра» як справжній літературний критик. їїроздумизацікавилиписьменника,почалосялистування,щотрива­локількароків.Іноземкоювиявиласьбагатапольськааристократ­каЕвелінаГанська,щожиланеподалікбердичеваумаєткуВерхів­ня.їїчоловікбуввеликимземлевласником,дужешляхетним,алехворобливимінабагатостаршимзанеї,томуЕвеліна,вочевидь,ро­динногощастятакінезазнала.бальзакупершезустрівсязнеюзакордоном,аколивонасталавдовою,приїздивдоВерхівні,Києва,

Х. Зовґен. Портрет Евеліни Ганської

194

Петербурга.неодразу,алевсежтаки Ганська погодилася статидружиноюбальзака,хочапись­менник був уже тяжко хворимі мав величезні борги, з якимиЕвеліні довелося розрахуватисязісвоїхстатків.

Твори бальзака друкуютьодин за одним, і в письменни­ка виникає задум об’єднати їху грандіозну епопею «Людськакомедія» (як «божественна ко­медія»Данте).

«Привiтайтемене.Аджещойноз’ясувалося,щоя—генiй»,—жартомасказавбальзаксвоїймолодшійсестріЛоріСюрвiльтаїїчоловіковіщенапочаткуроботинадепопеєю,алетiсловавияви­лисьпророчими.

УС.незабутнівраженняпривізписьменникзУкраїни,якувін відвідував двічі. Прекрасний Київ, мальовничі села,родючі ниви, веселі селяни. «Всюди я бачив групи селян

іселянок,якійшлинароботуабоповерталисядодомудужевесе­ло,безтурботноймайжезавждизпіснями»,—писаввін.

«Колиявиїхавзамiсто,топобачивхлiбнеполе.це—пусте­ля,царствохлiба.Усе,щоябачивдосi,нiчогоневарте,—будинокЕвелiни Ганської схожий на Лувр або грецький храм, позолоче­нийвечірнімсонцем,якевисочілонаддолиною…чудово!»

це надихнуло бальзака написати роман «Селяни» та «ЛистпроКиїв».

Переклади творів бальзака українською мовою з’являютьсявостаннійтретиніXIXст.1884рокууЛьвовівийшовдрукомро­ман «батько Ґоріо» як літературний додаток до журналу «Діло».Широкевходженняписьменникавукраїнськукультурупочинаєть­сяу1920–1930­хрр.,коли з’являютьсяв українськихперекладахосновнійоготвори.цейпроцестривавівповоєнніроки.Перекла­ди українськоюмовою, які сталикласичними, здійснили І. Сидо­ренко,Є.Дроб’язко,В.Підмогильний,М.Рудницькийтаін.

З 1989 р. триває видання 10 томівбальзака українськоюмо­вою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун,Д.Паламарчук, І. Сидоренко, Т.Воронович тощо.До цього часувиданопершихп’ятьтомів.

У квітні 1959 р. у приміщенні Верхівнянського сільськогос­подарськоготехнікуму(с.Верхівня)буловідкритокімнату­музей

Костел святої Варвари в Бердичеві, у якому вінчалися

(1850) Оноре де Бальзак і Евеліна Ганська. Сучасне фото

195

Оноре де бальзака, а 1999 р.тут засновано житомирськийлітературно­меморіальний му­зейОноредебальзака.

Щороку в день народженняОноре де бальзака — 20 трав­ня—уВерхівніпроводятьМіж­народне літературно­мистецькесвято«ВеснаПрометея».

ЛК.Прозначнупопуляр­ність Оноре де бальзаката його повісті «Ґобсек»

свідчать, зокрема, кілька екра­нізацій: «Ґобсек» (СРСР, 1937, режисер К. Еггерт), «ПомилкаОноредебальзака» (СРСР,1968,режисерТ.Левчук),«бальзак»(Франція—Італія—німеччина,1999,режисерж.Дайан).

1. Які події в житті Бальзака вплинули на формування його світогляду?

2. Як ви вважаєте, сприяло чи шкодило розвитку особистості Баль-зака його важке життя без батьківської ласки в дитинстві й під-літковому віці? Чому?

3. Які найяскравіші риси характеру проявляються в Бальзака в юно-сті? Які періоди можна виокремити у творчості митця?

4. Назвіть «сходинки» таланту Бальзака.5. Що саме спонукало Оноре де Бальзака до створення «Людської

комедії»?6. Чим для Бальзака стала зустріч з Евеліною Ганською? Яке вра-

ження на нього справило знайомство з Україною?7. Про що свідчить популярність письменника та його творів у кіне-

матографі?8. У народі кажуть, що людина живе лише в ті моменти, які на-

завжди залишаються в пам’яті. Які моменти життя та творчості О. де Бальзака ви запам’ятали?

1. Чому Андре Моруа назвав свій твір про письменника «Про-метей, або Життя Бальзака»? Чи можна назвати Бальзака генієм, Прометеєм?

2. Бальзак — людина, яка сама себе створила. Його життєвий шлях — це відповідь на запитання, як стати особистістю. Спро-буйте й ви дати відповідь: «Як стати особистістю?».

Стіл у маєтку Ганських, за яким працював Бальзак

упродовж 1847–1850 рр.

196

3. Проаналізуйте висловлювання Бальзака й визначте, як вони його характеризують.

чесналюдина—всімворог.yКлючемдовсякоїнаукиєзнакзапитання.yУспіх однієї відважної людини завжди спонукає до завзят­yтяймужностіцілепокоління.Визнавшисвоюслабкість,людинастаєсильнішою.yЗаздрiсть — найнерозумніша з усiх вад, адже вона не даєyнiчого.Щобдосягтимети,потрібнонасампередіти.yТой,хтошукаємільйони,доситьрідко їх знаходить,протеyтой,хтоїхнешукає,—незнаходитьніколи!

Запам’ятайте! Біографія Бальзака варта роману. У житті письменника є багато гідного наслідування: пристрасть до

читання книг, надзвичайна працьовитість, уміння спостерігати за життям, аналізувати, робити висновки.

Усвідомте, що Бальзак своїми творами прагнув показати лю-дям їх самих, сприяти покращенню їхніх характерів, як кри-тикуючи, так і наводячи позитивні приклади. Завдяки типіза-

ції та змалюванню найширших верств — і за соціальним станом, і за професіями, різних типів характерів кожен міг упізнати в героях себе, своїх близьких та знайомих і зробити висовки.

Створіть психологічний портрет письменника та портрет його коханої Евеліни Ганської.

Творчість Оноре де БальзакаВікторГюґо, іншийвидатнийфранцузькийписьменник, ска­

заву словіпошанидобальзака:«Усійоготвористановлятьєди­нукнигу,повнужиття,яскраву,глибоку,дерухаєтьсятадієусянашасучаснацивілізація,втіленавобразахдоситьреальних,алеовіянасум’яттямтажахом.чудовакнига,якуїїавторназвавко­медієютамігбиназвати історією,книга,уякійпоєднуютьсявсіформи і всі стилі».це—цілісний задумписьменника, якийхо­тівусебічнозмалюватижиттяфранцузькогосуспільства, законо­мірності й тенденції його розвитку, головні рушійні сили.Творипоєднаноспільнимиперсонажами,а їхвепопеїпонаддвітисячі.Ікоженмаєсвоїбіографію,вдачу,долю.Одинізпровіднихгероївциклу—Растіньяк,бідниймолодийпровінціал,студент,якийпо­ступовопозбуваєтьсяілюзійпроможливістьчесногожиття,зумів

197

увійтидовищогопаризькогосвіту,одружитисяздочкоюмільйо­нера і стати міністром та перомФранції. Він є головним героєму романі «батькоҐоріо», другорядним—у«Шаґреневійшкірі»;з’являється або про нього згадано у романах «Втрачені ілюзії»,«Кузинабетта»,«банкірськийдімнусінґена»,«Розкошітазлид­ні куртизанок», «Комедіанти без відома про це», «Депутат відАрсі». Колишній каторжанин Вотрен діє в романах «батько Ґо­ріо», «Розкоші та злидні куртизанок»,драмі «Вотрен». Про загибель Люсьєнаде Рюбампре, головного героя «Втраче­них ілюзій», ми дізнаємось з роману«Розкошітазлиднікуртизанок».

Вепопеїбальзакапостаютьдетальнікартинижиттяпровінціїтастолиці,усіпрошаркинаселення:відселян,дрібнихбуржуа та службовців, лікарів, адвока­тів до вищої аристократії, міністрів тавсевладних банкірів. «Людська коме­дія»— унікальне явище в історії євро­пейськоїцивілізації задві тисячіроків.Вражає, що створила її одна людинапротягом20років.

Ш. бодлер про свого сучасника від­гукувався так: «Мене часом дивувало,щобальзакапрославлялипереважно зайого спостережливість; а мені завждиздавалося, що він фантазер, і фантазержагучий. Усі його герої наділені гаря­чою життєвою силою…» Художнiй свiттворiв бальзака, як i художнiй свiткожного великого майстра, гармонiйнопоєднуєрiзноманiтніелементи.найяскравiшимприкладомтако­госплавуєтакзванабальзакiвськапристрасть. їїознакамиєха­рактер з надмірностями, могутня сила, яка знищує, зрештою, їїносiя.

«чи це скнарiсть Ґранде, чи це розпуста барона юло, чи цегурманство i нездоланні схильностi кузена Понса, чи це кохан­ня Анрiєтти де Мордюс або батькiвська любов Ґоріо — бальзакнеодмiнно показує, як почуття, що охоплює цих людей, розро­стається,неначежахливахвороба,iзрештоюберегорунадiншимипочуттями»(Андре Моруа).цяпристрастьгероївєпружиною,якарухаєвесьсюжеттворiвбальзака.

Поховання Оноре де Бальзака на цвинтарі

Пер-Лашез у Парижі

198

199

200

Оноре де Бальзак «Людська комедія»: історія написання, художня структура, тематика й проблематика, образи

Мiйтрудмаєсвоюгеографiю,своюсiм’ю,своїкраєвиди,iнтер’єри,дiйовихосiб,факти,своєдворянствоiбуржуазiю,своїхремiсникiвiселян,полiтикiвiдендi,своюармiю,однимсловом—увесьсвiт.

О. де Бальзак

1. Схарактеризуйте шлях Бальзака до створення «Людської коме-дії». Які етапи довелося подолати митцю?

2. У чому він дотримувався традицій попередніх історико-літера-тур них епох, у чому виявилася його самобутність?

неможливоназвати всі теми творівОноре дебальзака.Авторчасто звертається, здавалося б, до антихудожніх, неестетичнихтем:збагаченняйбанкрутствоторговця, історіязанепадумаєтку,спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба на­вколозаповіту.Уроманахсамеці головніподії і визначаютьсто­сункибатьківтадітей,дружинтачоловіків,коханцівтакоханок.

Длятогощобнадатицілісностівсійспоруді«Людськоїкомедії»,бальзаквикористовуєрізніприйоми,аленайважливіший—«пере­хідніперсонажі»:тісамігероїфункціонуютьурізнихроманахіпо­вістяхтоякголовні,тоякдругорядні.

Спостереження за життям та їхнійаналіз змусили письменника зробитипевні висновки про деградацію людинивбуржуазномусуспільстві.Протевіннеабсолютизувавупливсередовища,апід­водив героядо самостійноговибору сво­гожиттєвогошляху.

1. У чому полягав задум О. де Баль-зака, коли він створював «Люд-ську комедію»?

2. Розкажіть про художню структуру «Люд-ської комедії» та поясніть, чому автор у назві використав слово комедія.

3. Що пов’язує героїв «Людської комедії»?4. Які висновки робить письменник, спо-

стерігаючи за людиною в буржуазному суспільстві?

Ілюстрація О. Дом’є. Вотрен. Один з основних

персонажів «Людської комедії» О. де Бальзака

201

Повість «Ґобсек» у структурі «Людської комедії»Повість«Ґобсек»—цеодинізпершихтворів,якібальзаксві­

домовбачавчастиноюепопеї«Людськакомедія».Порушеніутво­рі проблеми були актуальними й настільки непокоїли бальзака,що письменник не раз до них звертався та шліфував, удоскона­лювавхудожнійтекст.Спочаткуцебувнариспролихваря.Потімвін увів його до повісті «небезпека розпусти», де в центрі увагиперебувалародинадеРесто.

Упершомуваріантіповістібулирозділи«Лихвар», «Адвокат», «Смерть чоловіка»,а лихвар Ґобсек був цілком позитивнимгероєм— він допоміг адвокатові Дервілю,пробачив борг бідній дівчиніФанніМаль­во, урятував сім’ю де Ресто від банкрут­ства,насамкінецьнавітьставдепутатом.

Другийваріантповісті,написанийче­рез п’ять років, називався «батечко Ґо­ріо».Письменникунійпозбавивголовно­гогероябагатьохпозитивнихрис,змінивфінал, зосередивши увагу на його при­страстідозбагачення.черезкількароківбальзакназвавсвійтвірпросто«Ґобсек»,і повість увійшла до «Сцен приватногожиття»«Людськоїкомедії».

Сюжетно-композиційні особливості твору («розповідь у розповіді»)

Зажанром«Ґобсек»—соціально­побутова, аще більшоюмі­рою—філософськаповість, уякійпереважають елементиреалі­стичного стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської коме­дії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку незвичайна,амайжесимволічнапостать.Вінуособлюєсилуівладугрошейтаруйнівнийвпливбагатстваналюдськудушу.

ТЛ. Типовий образ — це художній образ, який, подаючиоб’єктивнукартинудійсностіуформісуб’єктивногосприй­

няття, узагальнює характерні риси, ознаки, властиві якійсь су­купностіосіб,явищ,предметівтощо.

Повість—епічнийпрозовийтвірздебільшогозоднолінійнимсюжетом, незначною кількістю героїв та зосередженням на доліголовногогерояабоважливомуепізодізйогожиття.Заширотоюохопленняжиттєвихявищіглибиноюїхньогорозкриттявонапо­сідаєпроміжнемісцеміжроманомтаоповіданням.

Обкладинка до повісті О. де Бальзака «Ґобсек»

202

Повістьмаєжанровірізновиди:соціально­психологічна,соці­ально­побутова,філософська,історична,політична,фантастична,пригодницькатощо.

Психологізм—передаванняхудожнімизасобамивнутрішньо­го стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених вну­трішнімийзовнішнімичинниками.

Художня деталь—одиніззасобівстворенняобразу,щодопома­гаєуявитивтіленийхарактер,картину,предмет,дію,переживаннявїхнійсвоєрідностітанеповторності.Детальфіксуєувагучитачанатому, що письменникові здається найбільш важливим, характер­ним у природі, у людині або в навколишньому предметному світі.

Художня деталь психологічна — дрібне зауваження, визна­чення,опис,яківідображають істотнурисувхарактері,поведін­ці,вчинкахгероя.

Художні деталі різних видів— характерна ознака бальзаків­ського реалізму. Так, письменник називає свого героя «людина­вексель»,«людина­автомат»,«удавненаситний»,«фантастичнапо­стать,уособленнявладизолота».Винесеневназвуповістіпрізвищеголовногогероя—Ґобсек—уперекладіозначає«живоглот».

«якщо персонаж вигаданий, мистецтво романіста полягаєвправдивостівсіхдеталей»,—писавсамбальзак.

Інтер’єр—описухудожньомутворіархітектурнойхудожньооздобленоївнутрішньоїчастиниприміщення.

Повість бальзака «Ґобсек» має оригінальну композицію —«розповідь у розповіді». Спочатку подано присвяту. Автор звер­тається до свого товариша по Вандомському коледжу — баронабаршадеПоноен,згадуючиїхнєспільнезахопленнялітературоюйнаголошуючи,щотількивонине зрадилисвоємупокликанню.Вочевидь, письменниквикориставякісьфакти, імена з біографіїбаронайцимпідкресливреалістичнуосновусвоготвору.напер­шійсторінцівіннавітьзазначаєроки,коливідбуваєтьсядія.

якось у салоні віконтеси де Ґранльє засиділися два гості,щоне належали до її родини. Один із них, красивиймолодий чоло­вік, незабаром відкланявся. Віконтеса зробила зауваження своїйдочціКаміллі,щотаприділяєнадтобагатоувагимолодомуграфуде Ресто, а це неприпустимо, адже він неможе бути її обранцемчерезпоганурепутаціюсвоєїматері.

Адвокат Дервіль, який свого часу зробив велику послугу ро­динідеҐранльє,повернувшиїхніконфіскованіпідчасреволюціїмаєтки,імавїїприхильність,помітиврозбіжностівпоглядахма­терійдочки івирішиврозповісти історіюпролихварятародину

203

деРесто,з’ясувавшиперспективимоло­догографанамайбутнє.

Дервіль знімав квартиру поряд ізоднимдоволі дивнимчоловіком—лих­варем Ґобсеком. Вік його складно буловизначити, як і те, багатим він був чибідним.Сім’їтаблизькихродичівнемав.Обличчя,щонібибуловилитеізбронзи,невиражалоніякихемоцій.Ґобсекеко­номивнавсьому—на їжі,наопаленні,на візникові, наприслузі.Пройогоми­нулетежнічогоневідомо,алебуловоно,напевно, досить складним і навіть ро­мантичним.Дервільжив скромно, томуҐобсек його інколи запрошував до себе,івонирозмовляли.якосьстарийлихваррозповів, як він розважається, яку вла­думаєнадлюдьми,аджезолотоправитьсвітом. Згадав,що найкрасивішіжінкивищогосвітупідлещуються іпринижуютьсяпередним,колипо­трапляютьуборговузалежністьвіднього,як,наприклад,графи­нядеРесто.ЗгадуєлихваріпропростудівчинуФанніМальво,щотежзаборгувала,томущовідкриласвоюсправу,алезаробляланапрожиттячесноюпрацеюшвачки.ІнколиҐобсекдозволявДерві­любутиприсутнімпідчасйогорозмовізвідвідувачами.незабаромДервільзахистивдисертаціюіставадвокатомводнійюридичнійконторі. Потім переїхав на іншу квартиру. А старий лихвар по­чавбезкоштовнокористуватисяйогопослугами.черездеякийчасхазяїнюридичної контори розтринькав свої статки та змушенийбуввиставитиустановунапродаж.Дервільзахотівїїкупити,алегрошей не було. Залишалося звернутися до Ґобсека. Лихвар по­годився дати гроші, але під досить великі відсотки, незважаючинаїхнєприятелювання.Іщейпопросивзацещотижняпригоща­ти його обідами. Дервіль незабаром розрахувався з Ґобсеком таодруживсязФанніМальво,якущирополюбив.Одногоразунаве­чірціДервільпознайомивсязвідомимувищомусвітіграфомМа­ксимомдеТрай.ТойпопросивпомиритийогозҐобсеком.Лихварприйняв де Трая, але грошей не дав. Тут під’їхала каретою над­звичайно вродливажінка й запропонувала для застави фамільнідіаманти.Ґобсекпогодився,аледавзанихнабагатоменшуціну.Дервільзрозумів,уякупрірвупадаєцяжінка,графинядеРесто,через свою згубну пристрасть до молодого гульвіси. невдовзі до

Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті

О. де Бальзака «Ґобсек»

204

лихваряприйшовчоловікграфинійсказав,щовсезнаєпродру­жину та їхнюшахрайську угоду.Дервіль, присутній при цьому,роз’яснив графові деРесто його становищей повівсящодоньогочесно. Пізніше граф попросив адвоката стати повіреним у йогосправах. Графиня де Ресто непокоїлася,що чоловік позбавить їїпозашлюбних дітей спадку, томунікого до нього не пускала від­тоді,яквінзахворів,іпостійношукалайогозаповіт.

Вона не посоромилася обшукати покійного, знайшла духів­ницюй спалила її, не знаючи,що там було згадано всіх її дітей.МаєтокперейшовдоуправлінняҐобсека,якийрозумновівгоспо­дарство та примножував статки.Дервіль звернувся до Ґобсека ізпроханнямдопомогтимолодомуграфовідеРесто,інакшейомунебачити коханоїКамілли, але лихвар відмовив, сказавши,щощерано, хайюнак спробує свої сили й поживе за власний рахунок.

Минувчас.ОдногоразузаДервілемприйшовслужниквідҐоб­секайсказав,щотойзбираєтьсяпомирати.Лихварпопросивзна­йтийогодалекуродичкутарозпорядитисяспадком.Колистарогонестало,Дервільжахнувся,аджевкімнатахгнилакупапродук­тів,припадалипиломрізнікоштовніречі,авкамініпідпопеломбулакупазолотихзлитків.

ВіконтесадеҐранльєпогоджуєтьсязвиборомдочки,аджемо­лодийграфдеРестостаєбагатим.Іїїтепернебентежитьсумнівнарепутаціяйогоматері.

У сюжеті повісті О. де бальзака «Ґобсек» наявні всі елемен­ти — експозиція (вечір у домі віконтеси де Ґранльє), зав’язка(втручання в бесіду адвоката Дервіля), розвиток дії (розповідьДервіля про лихваря Ґобсека та його клієнтів), кульмінація (мо­нолог Ґобсека про золото і його владу над людьми), розв’язка(смерть Ґобсека й зміна думки віконтеси про графа де Ресто якмайбутньогозятя).

Багатогранність образу Ґобсека, засоби його створенняОбраз скнари — це мандрівний образ у світовій літературі

(ШейлокуШекспіра,скнаравМольєра,скупийлицаруПушкінатаін.).

Започаткував цю традиціюМольєр. його Гарпаґон понад усебоїться втратити скриньку з грошима. Заради неї він здатен по­жертвувати навіть щастям дітей. Ебінізер Скрудж із «Різдвяноїпісні у прозі» ч. Діккенса найбільше не любить Різдва, бо воновимагає багато витрат.найбільше вражає образПлюшкіна з по­емиГоголя«Мертві душі».через скупість віннастількивтративлюдську подобу, що навіть Гоголь вигукує: «І до якої ницості,

205

дріб’язковості, гидоти могла зійти лю­дина!Могла так змінитися!». До образускупогозвертавсяйукраїнськийдрама­тургІ.Карпенко­Карий(п’єса«Хазяїн»)таінші.

Уже в десять років мати прилашту­вала жана Естера ван Ґобсека юнгоюнакорабель, і вінвідпливу голландськіволодіння в Ост­Індії, де й мандрувавпротягом двадцяти років. «І зморшкина його жовтуватому чолі зберігали та­ємницістрашнихвипробувань,раптовихкошмарів, несподіваних подій, роман­тичнихневдач, безмежних утіх, перене­сенийголод,розтоптанекохання,набуте,втрачене і знов набуте багатство, безлічсмертельних небезпек, коли життя, щовисілонаволосинці,рятувалирішучимиіжорстокимизаходами».

Він стає багатим,дужебагатим.Тайомунічогонедалося за­дарма.

Ґобсекзнайшовсвоюмету—золото,єдинудлясебеможливістьвивищитисянадлюдьми,триматиїхупокорі.Алевінвтративлю­дяність,милосердя,вірувзагальнолюдськіцінності,аджедоцьогощездитинстватаюностійогопідштовхувалижиттєвіобставини.

Ґобсек—лихвар,посвяченийутаємницілюдськихстосунків.У нього в руках надійний важіль людських доль, ім’я якому—гроші. неупереджено й правдиво зображує бальзак головногогерояповісті: «Усе вжиттілихваря здавалосянастількивпоряд­кованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього,здавалося,й емоційне було».життяйогоминало безшумно,не­мов «сипався цівкою пісок у старовинному пісочному годинни­ку».часомйогожертви обурювалися, кричали, алепотімнаста­валатиша,«якбуваєнакухні,колизаріжутькачку».

Уційлюдині«живутьдвіістоти:скнараіфілософ,підлаісто­та і вивищена». «Але якщо я помру, залишивши малолітніх ді­тей,товінбудеїхнімопікуном»,—говоритьДервіль.

ОсновноюрисоюҐобсекабуласкнарість.живвінскромно,небажаючи,абихто­небудьздогадавсяпройогостатки.якосьізки­шенійогожилеткивипалазолотамонета,аколиїїспробувалипо­вернутивласникові,Ґобсеквідмовився.Вінсказав,щотонейого,звідкивнього,людинибідної,такікошти.

Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті

О. де Бальзака «Ґобсек»

206

Хтось із сучасників бальзака сказав,що автора «Ґобсека» таіншихйогобезсмертнихтворівнезавадилобуважночитативусіхкомерційнихучилищах. Ізтворівбальзакаможнабагатопрощодізнатися, зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, проюридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощівведеннябізнесу.

«це була людина­автомат, якущодня накручували»,— пишепроньогобальзак.

Отже, він розумна людина, але його пристрасть виявляєтьсясильнішоюзарозум.Влада золота,проякулихвар стільки гово­рив,робитьсвоєюжертвоюійогосамого.

бальзаківськийҐобсек—не зовсім типовийлихвар.його особ­ливість полягає в тому, що він скнара­філософ. Система поглядівҐобсеканажиттяформуваласяпоступово.Вінпройшовдовгийшляхібагатопережив,першніжупевнився,що«всюдийдеборотьбаміжбагатимийбідними».«Уменепринципизмінювалисьвідповіднодообставин,доводилося змінювати їх і залежновід географічнихши­рот»,— зізнається Ґобсек Дервілю. через важкий життєвий досвідвіндійшовсумнихвисновків,виробивсистемупоглядів,яківженезмінювались. Важливемісце в цій системі посідає «інстинкт само­збереження»,«особистийінтерес»,азусіхземнихблагтількиодне,найогодумку,вартетого,щоблюдинайогодомагалася,—цезолото,уякому«сконцентрованівсісилилюдства».Ізолотодлянього—цепередусімвлада,воноє їїсимволом:«яволодіюсвітом,невтомлю­ючисебе,асвітнемаєнадімноюнайменшоївлади».ОповідьҐобсе­ка характеризує його як аналітика і психолога, який знає життя,розуміє людську природу. Проте ставлення автора до свого героя

неоднозначне:захоплення,переданечерезсприйняття Дервіля, змінюється осудом.

Образ Ґобсека майстерно змальова­ний. У його портреті не випадково до­мінують кольори благородних металів:«місячний лик», «жовтувата блідість,щонагадуєколірсрібла,зякогозлетілапозолота»,рисийогообличчя«здавалисьвідлитими з бронзи», а очі були «жов­тими». Довершує портретну характери­стикузгадкапроте,що,добуваючигро­ші, він бігав сам «по всьомуПарижунатонких,сухорлявих,якуоленя,ногах».Кожна деталь цього яскравого портретасвідчитьпрохарактергероя.

Ю. Гершкович. Ілюстрація до повісті О. де Бальзака

«Ґобсек»

207

МонологҐобсека—цегімнзолоту.Іневипадкововньомузву­чатьпатетичніноти:«Уменепогляд,якуГосподабога:ячитаюв серцях…» Але водночас відчуваються і цинічні думки: «я до­статньобагатий,щобкупуватисовістьлюдську…»,«Щотакежит­тя,якнемашина,якурухаютьгроші?».

Згадаймо висловлювання Ґобсека«Щобздійснитисвоїпримхи,мипотребуємочасу,засобівізу­

силь.Такот,узолотівсецеєузародку, івоновседаєужитті».«…Переконання і мораль — порожні слова. непохитне тількиодне­єдинепочуття,якимнаділиланасприрода: “інстинкт само­збереження”,або“особистийінтерес”».Зусіхземнихблагєтіль­киодне,доситьнадійне,щоблюдинапрагнулайого.це—золото.Узолотівтіленовсілюдськісили.

«нещастя навчить його [графа де Ресто] знати ціну грошамі людям, чоловікам іжінкам.нехайпоплаваєпопаризькомумо­рю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель».

«Краще самому утискувати, ніж дозволяти,щоб тебе утиску­валиінші».

бальзакмайстерной глибоко розкрив образ Ґобсека, викори­стовуючи всі художні прийоми та засоби, і зробив образ вічнимулітературі.

Літературний ринг

Ужиттігероївповісті«Ґобсек»yзолото,багатство,грошівіді­граютьзначнуроль.безнихнеможутьпрожитиграфийгра­финізвищогосвіту,неможевідкритисвоюконторуадвокатДервільізалагодитисвоїспра­виФанніМальво.беззначнихкоштівскладноyдосягтиуспіхувсуспільствіякучасибальзака,такісьогодні.Отже,Ґобсекмаєрацію,колинадаєбагатствутакоговажли­вогозначення

Ґобсеквзявсобізаметуста­yтидужебагатимі,ставлячиіншихлюдейвзалежністьвідсвоїхпозичок,матинаднимиповнувладу,насолоджуватисяцим.багатствозамінилойомувсе—родину,дружбу,думкапроньогогрілайоговсіромуйпрохолодномуприміщенні,заміняланормальнуїжу,візни­кавмісті.Помираєвінсамот­німінещасним.Отже,невсеможнапридбатизазолото,якуважавҐобсек?

А як ви оцінюєте роль багатства в житті героя твору Бальзака, у житті сучасної людини?

208

Творчий метод письменника

ТЛ. бальзака вважають засновникомкритичного реалізмуу Франції. Він розкривав зв’язок між характером люди­нитавпливомсоціальнихобставиннаїїжиття;показував

представників різних соціальних класів та стосунки між ними;виокремив типи людей; визначив наявність складних та супе­речливиххарактерівуперсонажівтворів;аналізувавстансуспіль­ствазагалом.

Саме він почав плідно розвивати у французькому реалізмі таківидироманів,яксоціальний,соціально­побутовийтафілософський.

Літературознавець О. В. чичерін вбачав новаторство баль­зака в тому,що цей видатний письменник закликає «іти впереді далі в розумінні людини й світу, втілювати новий досвід бага­тьохлюдей,щодумаютьішукають…».Письменник,яктеоретикта практик реалізму, уміло відтворював усю тогочасну ситуаціювсуспільcтві:уйогороманахтаповістях,навідмінувідпоперед­ників,зображенонелишенегативні,айпозитивніякостілюдей,навітьцілкомпозитивнихгероїв.

ЛК. Зрозуміти неоднозначність лихваря допоможуть ілю­страціїбагатьоххудожників—М.Майофіса,В.Тарасова,Р.Синельникова,Д.Штеренбергатаінших,наякихзобра­женоҐобсека.

Д.Штеренбергстворивневеликийциклілюстраційдоповісті.цікавоюєманерахудожника.Основнимизображальнимизасоба­миуньогоєлініяташтрих.Головнуувагуавторприділяєрухам,поставамгероїв,розкриваючивнутрішнійсвіт,наміри.Утім,по­стать Ґобсека на всіх малюнках статична, на відміну від іншихперсонажів повісті. Контрастним зображенням лихваря та осіб,щойогооточують,художникпідкреслюєпанівнеположенняҐоб­сека: він є центром усіх подій,що відбуваються у творі. Статич­ність зображення Ґобсека вказує на незмінність його принципів:жорстокість,сторожкість,відчуттясвоєївладинадлюдьми,впев­неністьутому,щовінмаєправовиконуватимісіюбога.

1. Розгляньте обкладинки до повісті «Ґобсек», ілюстрації Д. Штерен-берга. Порівняйте зображення Ґобсека на обкладинках різних ви-дань. Яке з них найбільше відповідає вашим уявленням?

2. Як ви вважаєте, яка з обкладинок найкраще відображає внутріш-ній світ героя?

3. Чи збігається графічний образ ілюстрацій Д. Штеренберга із ва-шою уявою про Ґобсека? Яке враження справила на вас зовніш-ність лихваря?

209

4. Через які деталі портрета Ґобсека розкрито його жадобу до зо-лота і влади?

1. Яким є жанр твору Бальзака «Ґобсек»?2. Назвіть ознаки реалізму у творі «Ґобсек» та елементи ро-

мантизму.3. Чому письменник так ретельно працював над цим твором?4. Знайдіть і зачитайте портрет Ґобсека. Що підкреслено в усіх порт-

ретах героя? Які кольори та відтінки використовує автор у змалю-ванні зовнішності героя?

5. Із чим порівняно зовнішність Ґобсека, манеру його поведінки?6. Як такий опис характеризує героя, показує ставлення до нього

автора?7. Як перекладають прізвище Ґобсек?8. Що відомо про дитинство та юність головного героя?9. Розкажіть про заняття Ґобсека, його фінансову діяльність.

10. Як жив старий лихвар? Із ким, крім своїх клієнтів, спілкувався?11. Якої теорії він дотримувався, що вважав найголовнішим у житті?

На вашу думку, чому?12. Чому навіть для свого приятеля Дервіля лихвар не зробив зниж-

ки під час позики? Пригадайте його власне пояснення й висло-віть свою думку щодо цього.

13. Як розважався Ґобсек? Що приносило йому справжнє задово-лення?

14. Опишіть останні хвилини життя героя. Як вони його характеризу-ють?

15. Що побачив Дервіль у кімнатах Ґобсека після його смерті?16. Яке враження справило побачене в помешканні Ґобсека на Дер-

віля, коли старого не стало?17. Як змінилася думка віконтеси де Ґранльє про молодого графа

де Ресто після розповіді адвоката? Як це характеризує тогочас-ний вищий світ?

18. Зробіть висновок щодо головного героя повісті. Назвіть негативні й позитивні, реалістичні та романтичні риси його характеру.

1. Проаналізуйте засоби характеротворення в повісті Бальза-ка «Ґобсек».

2. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що Ґобсек не тільки лиходій, він — трагічний герой?

3. «Людська комедія» — це епопея чи цикл творів? Доведіть свою думку.

4. Поміркуйте, яку роль у розкритті образу Ґобсека відіграє образ майна, що залишилося після його смерті.

210

Запам’ятайте! Образ Ґобсека доволі суперечливий, оскіль-ки поєднує як негативні, так і позитивні риси. Надмірна при-

страсть спричиняє повний крах людської особистості, таїть небез-пеку й для інших.

Усвідомте, що прагнути гідного матеріального забезпечення потрібно, але чесними засобами, не за рахунок інших.

Створіть (складіть) узагальнений портрет бальзаківського Ґобсека і порівняйте його із сучасними ґобсеками.

1. Дервіль, слухаючи сповідь Ґобсека про його життєву філософію, про його гімн золоту, з жахом запитує в себе: «Невже усе зво-диться до грошей?» А як вважаєте ви? Чи є щось у світі таке, чого не можна купити за гроші? Чи є образ Ґобсека сучасним? Створіть ваш проект-доказ, погоджуючись із цим твердженням або спростовуючи його.

2. Проведіть дослідження й порівняйте образи творів Плавта «Скарб», В. Шекспіра «Венеціанський купець», Мольєра «Скупий», О. Пушкіна «Скупий лицар», М. Гоголя «Мертві душі» (Плюшкін), Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», І. Карпенка-Ка ро го «Хазяїн» (Пузир), зробіть висновки.

Оноредебальзакналежитьдотихписьменників,щосим­волізують свою епоху. його життя, творчість нерозривнопов’язані з історичноюдобою,уякуйому судилосяжити.

Усежиттямитцябулосповненепраці—наполегливої,напруже­ної.Івінсамвимірювавйоголишесвоїмитворами.

Твори Оноре де бальзака — класика французької літерату­ри—сталивзірцемреалізмупершоїполовиниXIXст.

М. В. Гоголь — російський та український письменник, історик, фольклорист. Вплив

української культури на розвиток його творчостіякписьменник,Гогольсформувавсянаґрун­

ті давньоукраїнської літератури, його творчістьувібрала родові барокові ознаки, тому гоголів­ськітвориблизькідоукраїнськоїбароковоїпро­повіді, повчального слова і до старої інтермедії,вертепноїдрами,побутовогоанекдоту,бурлеску.

Ю. Барабаш

211

1. Які картини, книги, герої постають у вашій уяві, коли ви чуєте ім’я письменника?

2. Що ви знаєте про М. В. Гоголя із уроків зарубіжної літератури 6-го класу?

3. Які твори Гоголя ви вивчали? Яких героїв запам’ятали?4. Чому до сьогодні М. Гоголя називають одним із найзагадковіших

письменників, а в місцях, які пов’язані із його життям, пліткують про якісь містичні історії, що часто там трапляються?

Життєвий і творчий шлях Миколи Гоголя. Петербурзький етап життя і творчості письменникаМиколаГогольпроживскладнейводночасдивовижнежиття.Майбутнійписьменникнародився1квітня (20березняза ста­

рим стилем) 1809 року вмістечкуВеликі СорочинціПолтавськоїгубернії. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони Свя­того Миколая. Згідно із сімейними переказами, Гоголі були на­щадками відомого козака Остапа Гоголя, гетьмана Правобереж­ної України наприкінціXVII століття. батькиМиколи походилизі старовинного дворянського роду. Дід,Опанас Дем’янович, закінчив Київськудуховну академію, знав шість мов, ба­буся Тетяна Семенівна гарно малювала.батько, Василь Опанасович, був освіче­ноюлюдиною,любивтеатр,писавп’єси.

ОдинрікхлопецьнавчавсявПолтав­ському повітовому училищі, потім сімроків — у ніжинській гімназії вищихнаук. Там він захопився театром, спро­бувавсебеякактортарежисер.

ПершимилітературнимитворамиГо­голя були вірші. Водночас юнак думавпро те, щоб «бути по­справжньому ко­рисним для людства»: «я палав незгас­ним прагненням зробити своєжиття потрібним для блага держа­ви,яжадавпринестибодайнайменшукористь.Тривожилидумки,щоянезможу,щоменіперепинятьшлях,завдавшиглибокогосуму.я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати,не зробивши блага». Тодіж записав у своємущоденнику,що най­страшнішою бідою він уважає «кривосуддя» та несправедливість.

Мріючи про літературну діяльність, дев’ятнадцятирічний Го­голь поїхав до Петербурга. Щоб забезпечити себе, він пішов наслужбучиновникомДепартаментунаділів.

Гербовий значок роду Гоголів-Яновських

212

213

В одному із листів до мате­рі із Петербурга Гоголь пише:«Дорога моя матінко! Ви маєтетонкий, спостережливий ро­зум, Ви багато знаєте про зви­чаї ітрадиціїмалоросіян.Уна­ступному листі я чекаю від васопису вбрання сільського дяка,від верхнього одягу до самихчобіт».

У творчій уяві Гоголянаро­джувались сюжети «Вечорів нахуторі біля Диканьки» — тво­ру, який зробив двадцятидво­річногоГоголявідомим.

1835 року Гоголь влаштовується на кафедру історії у Санкт­Петербурзькому імператорському університеті, та невдовзі зму­шений остаточно полишити професорську, а отже, і педагогічнудіяльність.

Письменника опановують релігійно­містичні настрої, і з ме­тоюдушевногооновленнявінвирушаєдоПалестини.

ГогользнайомитьсязграфомО.П.Толстиміщиротоваришуєз ним, а 1848 року навіть оселяється на його запрошення в мос­ковськомуособнякуТолстихнанікітськомубульварі.

Останні роки свого життяМ. В. Гоголь тяжко хворів. Деякийчасвінживунімеччині,Італії,лікувавсятам.Алейогостражденнадуша прагнула додому, на Полтавщину.

Помер письменник у невимовній тузі.адже єство його роздирали мрії і плани,яким не судилося втілитися в життя. насхилі віку Микола Васильович ще більшсамотній,ніжколиприїхав«вражатиПе­тербург».Письменникнеразцитувавсловазбіблії:«Увеликіймудростібагатосмут­ку, і той, хто примножує свою мудрість,примножуєйсмутокусерцісвоєму».

Творчість Миколи ГоголяСвої перші літературні твори Гоголь

написав ще в роки навчання. Спочаткуйого публікації з’являлися в періодич­них виданнях, часто без підпису автора.

Е. Бернштейн. Гоголівські місця Петербурга. Колишній будинок

каретника Іохима на Казанській вулиці. 1952

Обкладинка збірки М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»

214

незабаром окремими виданнями вийшли: «Ганц Кюхельгартен»(1829), «Вечори на хуторі біляДиканьки» (1831–1832), «Мирго­род»(1835),«Арабески»(1835),«Ревізор»(1836).

1831 року М. В. Гоголь зустрівся з Олександром Пушкіним,якийсерйозновплинувнавибірписьменникомлітературногома­теріалу. Особливо це стосувалося збірки «Вечори на хуторі біляДиканьки», написаної на фольклорній основі. 1835 року Гогольопублікував нову збірку «Миргород», куди увійшла й історичнаповість«Тарасбульба».Головнийгерой її—сильний,героїчнийперсонаж. У пізніших роботах письменник звертається здебіль­шогодообразівавантюристів,шахраївтаневдах.

«Петербурзькі повісті» — назва збірки повістей і циклу,об’єднанихспільниммісцемдії—Санкт­Петербургом1830–1840­х рр. її складовими стали повісті «невський проспект», «Пор­трет»,«Запискибожевільного»,щоспочаткубулиу збірці«Ара­бески». Пізніше Гоголь пише повісті «ніс», «Шинель». Усі цітвориоб’єднановциклузібраннітворів1843р.

центральноюпроблемою в цих повістях є проблема «малень­коїлюдини».УцикліпетербурзькихповістейГогольстворюєоб­раз Петербурга. Столиця в його зображенні — місце жахливихконтрастів, соціальної несправедливості, моральних конфліктів,приниженняйтрагічноїбезпомічності«маленькоїлюдини»зне­щадно понівеченою душею,місто,що нищить благороднімрії тасподівання.

Творчу роботу М. В. Гоголю доводи­лося поєднувати з державною службою,наякійвінперебувавз1829до1835рр.Поступово він просувався кар’єрнимисходами, отримуючи чини й нагороди,набуваючи досвіду та зав’язуючи кори­сні знайомства. Він мав звання колезь­кого асесора — чиновника 8­го класуізмінивбагатомісць—відслужбивріз­нихдепартаментахдовикладанняісторіїв патріотичному інституті, на кафедрізагальної історії Петербурзького універ­ситету.

1836рокувиходитьдрукомзнаменитап’єса М. В. Гоголя «Ревізор», у якій роз­повідаєтьсяпромолодогочиновникаХле­стакова,що опинився в невеликому про­вінційному містечку без грошей.Місцеві

Обкладинка повісті М. Гоголя «Шинель».

1890-ті рр.

215

чиновникипомилкововважаютьйогодер­жавнимінспектором,якийприїхавдонихупровінціюінкогніто.Хлестаковблиску­чевживаєтьсяусвоюновурольікористу­ється ситуацією, аж поки не приїжджаєсправжнійревізор.Містечковічиновникипостаютьувсійсвоїй«красі».

Перша постановка «Ревізора» відбу­лася в Санкт­Петербурзі в присутностіцаря. Після прем’єри володар, виходячизложі, сказав:«Гм,щозап’єса!Усіхви­сміює, і більше за всіх— мене!» (Однакбагато літературознавців уважають цейфакт літературно­історичною легендою.)Гоголь, надто чутливий до критики,утомлений, засмучений через театральніінтригитагалас,вчиненічерезкомедію«Ревізор»,виїжджаєзакор­дон.Мандруєнімеччиною,ШвейцарієюіФранцією,апотімоселя­єтьсявРимітапрацюєнадпершоючастиною«Мертвихдуш».

1. Які факти біографії письменника справили на вас особли-ве враження і чому?

2. Що ви можете сказати про творчість М. В. Гоголя, спира-ючись на ті твори, з якими ви знайомі?

3. Яку роль у житті та творчості М. В. Гоголя відігравала Україна?4. Розкажіть про те, як і чому Гоголь опинився в Петербурзі.5. Які твори Гоголь написав у Петербурзі та про Петербург?6. Яка проблема у цих творах є центральною?7. За що критикували п’єсу Гоголя «Ревізор» після її постановки на

сцені?8. Із чим пов’язано суперечку про те, до якої культури належить

творчість М. В. Гоголя?

П’єса «Ревізор». Творча історія. Образи чиновників. Образ Хлестакова та його динаміка. Засоби комічного

у творі. Специфіка художнього конфлікту й жанру п’єсиТеатр—великашколаікафедра.

М. Гоголь

«У“Ревізорі”,—писавГоголь,—язваживсязібративоднуку­пу все погане в Росії… усі несправедливості, які чиняться в тихмісцяхівтихвипадках,денайбільшепотребуютьлюдисправед­ливості,ізаодинразпосміятисянадусім».

Перше видання комедії М. Гоголя «Ревізор».

1836

216

Ось рядки з листа Гоголя доЩепкіна після постановки «Ре­візора»: «Усі проти мене. найменша тінь істини— і проти тебеповстають,інехтосьодин,ацілістани».

УС.Сюжеттвору«Ревізор»нагадуєкомедіюГ.Квітки­Осно­в’яненка«Приезжийизстолицы,илиСуматохавуездномгороде»,написануросійськоюмовою(1827).Вукраїнсько­

го письменника головний герой, петербурзький чиновник Пу­столобов,потрапляючидопровінційногомістечка,навмисновдаєз себе ревізора, а гоголівський Хлестаков випадково стає ним,томущо за ревізорайогоприймають самі чиновники.це зміщуєакцентзгероя­пройдисвітанаабсурдністьросійськоїдійсності.

Відомо, що перший переклад «Ревізора» українською булозроблено 1875 р., і належить він відомому українському пи­сьменникові, драматургові, театральному акторові М. Кропив­ницькому. Перекладав п’єсу для свого театру й М. Садовський.Українською«Ревізора»такожперекладали:В.Сімович,О.Кова­ленко,ОстапВишня,АнтінХуторян,ВасильШкляртаінші.

Історія написання комедії «Ревізор»ВодномузлистівдоО.ПушкінаМ.Гогольпросивдати«який­

небудь сюжет, хоча б який­небудь смішний чи не смішний, алесуто російський анекдот. Рука дрижить написати тим часом ко­медію».

Олександр Сергійович порадив написати комедію про удава­ногоревізора.М.Гоголь із задоволенням інатхненнямпрацювавнадтворомпротягомп’ятимісяців,багаторазівпереписувавство­рене. Останні виправлення було розглянуто театральною цензу­роюзап’ятьднівдопрем’єри,щовідбулася19квітня1836року.ГогользапевнявПушкіна,що«духомбудекомедіянап’ятьдійі,клянуся,будесмішнішоюзачорта».

Післявиходуусвіт«Мертвихдуш»Гогользновувзявсязапе­реробляннякомедії,ілишешостаредакціятворувиявиласяоста­точною.цензура не дуже прискіпувалася до комедії, як то булозіншимитворамиГоголя.надумкудеякихдослідників,такста­лося через те,що й цензори, і глядачі сприйняли «Ревізора» якводевіль,кумеднуісторіюізжиттяпровінційногомістечка.

Калейдоскоп цікавого

Гоголь,повертаючись зі своєї літньоїподорожічерезКиївдоПетербурга, разом зі своїми друзями провів оригіналь­ну репетицію «Ревізора». Він попросив свого товариша

217

Пащенка виїжджати раніше за нього й поширювати чутки, щозаним їдеревізор,якийретельноприховує справжнюмету своєїпоїздки. Завдяки такому трюку мандрівники їхали надзвичайношвидко,тодіякіншимразомїмдоводилосяпокількагодинчека­тиконей.

ТЛ.Комедія—драматичнийтвір,уякомузасобамигуморута сатири викрито негативні суспільні та побутові явища,виявленосмішневнавколишнійдійсностічилюдині.

Тема п’єси М. Гоголя «Ревізор» — зображенняжиття чинов­ництва в сучасній авторові Росіїшляхом показу комедійних, са­тиричних ситуацій та характерів у маленькому провінційномумістечку. чиновництво зображене як втілення лицемірства, за­здрості,хабарництва,жорстокості,неуцтватаневігластва.

Жанр твору М. Гоголя «Ре-візор»визначаютьяксоціальнусатиричнукомедію,томущоав­тор порушує в ній важливу су­спільнупроблемугромадянсько­го служіння й показує істиннеобличчя державних чиновни­ків, «слуг царя та народу».П’єса пронизана сатиричнимпафосом, у ній цінні не тількикомічні ситуації, а й сатиричніхарактеригероїв.

КомпозиціяВідомийтеатральнийрежисерВ.І.немирович­Данченкоустат­

ті про «Ревізора» зауважив, що навіть найгеніальнішим драма­тургампотрібнобулокількасцендлятого,щоб«зав’язатип’єсу».У «Ревізорі»ж єдина першафраза городничого— і пішла круго­верть,п’єсавжетугозав’язана.Причомузав’язанащільно,водинвузол,«всієюсвоєюмасою»,долямивсіхосновнихперсонажів.

Отже, зав’язкою є повідомлення поштмейстераШпекіна проприїзд ревізора. Далі дія розвивається стрімко: городничий даєрозпорядженнячиновникамприбративулицю,навестиладутихустановах, якими вони опікуються. Поміщики Добчинськийі бобчинський повідомляють новину, що в готелі вже живе чи­новник, який може бути ревізором. Городничий терміново ви­їжджає знайомитися з ним.Хлестаков, побачивши,що його при­ймаютьзаіншого,заревізора,розумієвигідністьсвогостановища

Фрагмент одного з малюнків, зроблених М. Гоголем до комедії «Ревізор»

218

і, не спростовучи цього, приймає правила гри. Він оглядає бого­угоднізаклади,оселяєтьсявгородничого,приймаєчиновниківмі­стечкайберевідниххабаріпідвиглядомпозики.Доньоговжебі­жать прохачі та скаржники.Хлестаков нахабніє і залицяється додружинигородничого,апотімдойогодочки,щейпроситьїїруки.

КульмінаційниммоментомєвихвалянняХлестакова,нібивінобіймає високий чин у Петербурзі та його там дуже поважають.Городничий ійогодружинаторжествуютьтамріютьпророзкіш­нежиттяустолиці.чиновникивітаютьначальницькеподружжя,ледьнелуснувшивідзаздрощів.

Хлестаков поспішно їде з міста, після чого настає розв’язка:поштмейстерповідомляє,щовінпрочитавлистаудаваногоревізо­ра,якоготойнадіславсвоємупетербурзькомудругові­журналісту.Закінчується твір «німою сценою»—чиновники дізнаються,щоприїхавсправжнійревізор.

У комедії є така композиційна особливість, як відсутністьунійголовногогероя.Такимгероємставзбірнийобразчиновни­цтватакупецтва.

Художні образиПровінційнемістечко,уякомузупинивсяХлестаков,завдяки

комічному непорозумінню розкрило всю мерзенність звичаїв тахарактерівмісцевихчиновників.Колигородничийтайогонабли­женідізналисяпроте,щонезабаромприїдеревізор,тоспробува­линавестилад—прибративулицю,якоюїхатимеревізор,захара­

щенінепотребомдержавніприміщення,надягти на пацієнтів лікарні чисті ков­паки. Але багато чого самим лише роз­порядженням не виправиш — не виве­зеш гори сміття, не побудуєш церкви,аголовне—«непримусишмовчативсіхображених».

Отже,Гогольпоказує,щопобутпро­вінційного містечка залежить від того,як чиновники ставляться до виконаннясвоїхслужбовихобов’язків.Замістьтого,щобпротистоятибеззаконнюйпіклува­тисяпроблагоміщан,вонипиячать,бе­рутьхабарі,граютьукарти,пліткують.Городничий, наприклад, навіть із гор­дістюзаявляє:«Тридцятьроківживунаслужбі!Трьохгубернаторівобдурив!»не

П. Боклевський. Іван Хлестаков

219

приховуєсвоїхвадісуддя:«якажувамодверто,щоберухабарі,алечимхабарі?Хортенятами.цезовсіміншасправа».Поштмей­стер «із цікавості» читає чужі листи. найбільш «освіченим» се­редперсонажіввиявляєтьсясуддяЛяпкін­Тяпкін—завсежиттяпрочитав п’ять чишість книжок, тому, на думку інших, «дещовільнодумний».

Попечитель богоугодних закладівЗемляника— «чоловік товстий, але об­манщик тонкий». У лікарні, якою вінопікується,людимруть,якмухи;лікар­іноземець і слованерозумієросійськоюмовою. Принагідно Земляника готовийдонестинасвоїхтоваришівпослужбі—і на поштмейстера, і на суддю, і на на­глядачаучилищ.

У п’єсі немає позитивного героя.Самписьменникпояснювавцетак:самелишевиявленняпороку (вад, хиб) ство­рює у глядача позитивний ідеал, «від­вертає»людинувідусьогопоганого.По­зитивним героєм у цьому випадку стаєсміх. Однак він приправлений значноюміроюсумнимавторськимпочуттям.

Комедіявражаємайстерністювідтвореннякомічнихабосати­ричнихситуацій,діалогівтавіртуозновиписанимихарактерами.Особливодобрехарактеризуєперсонажайогомова.Так,городни­чий, який звик розпоряджатися, указувати, робити зауваження,лаяти,не соромитьсявисловлюватися грубо: «Ахто буденезадо­волений, тойомуопіслядам такогонезадоволення…»,«Осья їх,каналій…», «Що, самоварники, аршинники…». У спілкуванніз Хлестаковим, якого городничий уважає ревізором, його тонзмінюється до улесливо­підлабузницького: «Інший городничий,звичайно, дбав би про свої вигоди; але, чи вірите, що навіть яклягаєшспати,вседумаєш:«Господибожетимій,якбитакула­штувати, щоб начальство побачило мою відданість і було вдово­лене?!»чи нагородить воно, чи ні, звісно, його воля, принаймнія буду спокійнийу серці.Коли вмісті у всьомупорядок, вулицізаметено, арештантів добре тримають, п’яниць мало… то чогожменібільше?їй­богу, іпошаниніякоїнехочу.Воно,звісно,при­вабливо,алепротидоброчинностівсепрахісуєта»;«Віншихмі­стах,насмілюсьдоповістивам, градоправителі і чиновникибіль­ше турбуються про свою, тобто, користь; а тут, можна сказати,

А. Константиновський. Ілюстрація до комедії М. Гоголя «Ревізор»

220

немаєіншогопомислу,крімтого,щобблагодіянняміневсипущі­стю заслужитиувагуначальства». Іноді у своїх твердженнях віндоходить до комічного абсурду: «Там купці скаржились вашомупревосходительству.честюзапевняю,інаполовинунематого,щовони кажуть. Вони самі обманюють і обмірюють народ. Унтер­офіцерша набрехала вам, нібито я її висік; вона бреше, їй­богу,бреше.Вонасамасебевисікла».

Хлестаковнахапавсяу«вищомусвіті»дечогоповерхах,томунавчивсявивертатися,напускатитуманувочі,видаватисебезанагодинезатого,кимєнасправді.Колижмолодикзахоплюєть­сявихваляннямтабрехнею,тонеможеспинитисяйледьнесампочинаєвіритисвоїмнісенітницям:

«Хлестаков. Та мене вже скрізь знають… З гарненькимиактрисамизнайомий.яжботежрізніводевільчики…Літерато­рівчастобачу.ЗПушкінимнадружнійнозі.бувалочастокажуйому:«ну,що,братеПушкіне?»—«Татак,брате»,—відповідаєбуло:«якосьтакусе…»Великийоригінал.

Анна Андр і ї вна. То ви й пишете? якце, мабуть, приємно письменникові. Ви, пев­но,івжурналивміщуєте?

Хлестаков. Так, і в журнали вміщую.Моїх, зрештою, багато є творів: «Одружен­няФігаро», «Роберт Диявол», «норма». Ужейназвнавітьнепам’ятаю».

У комедії Гоголя навіть прізвища героївпромовисті — Ляпкін­Тяпкін, Держиморда,Уховертов,Сквозник­Дмухановськийтаін.

Ідеябеззаконня, казнокрадство, хабарництво,

пияцтво показано в «Ревізорі» не як індиві­дуальнівадичиновниківпровінційногоміста,а як повсякденну практику у всій сучаснійписьменникові Російській імперії. на думкуавтора,міжінтересамичиновничоїбюрократіїтаїїістиннимиобов’язкамислужитинародовііснує нездоланний конфлікт, який варто роз­в’язуватизадопомогоюнещадноїзброїсміху.Адже сміх — «єдиний чесний, благороднийперсонаж… комедії» і «сміху боїться навітьтой,хтонічогонебоїться».

Д. Кардовський. Ілюстрація

до п’єси М. Гоголя «Ревізор».

Городничий. 1922

221

Деякісучасникисприймалип’єсу«Ревізор»яккумеднийфарсабоводевільчик.Справді,утворібагатофарсовихситуацій,колигородничий у метушні нап’яв на голову коробку з­під капелюхазамість власне капелюха, або колибобчинський, якийпідслухо­вував,упавразоміздверима,чиколиналяканічиновники,тіка­ючи, застряглиу дверях.Смішній вивертиХлестакова,якийневідмовляєтьсявідтого,щобпозалицятися ідодружинигородни­чого,ідойогодочки.

Але широка картина чиновничо­бюрократичного правліннякріпосницької Росії 1830­х рр. засвідчує сатирично­критичнуспрямованість твору, а отже, те,що зміст п’єси значноширшийтаглибший.

ЛК. Хоча в гоголівському«Ревізорі» серед персонажівнемає позитивного героя,

прискіпливі театрознавці знайшлийого. це — сміх, за допомогоюякого автор пропонує глядачам«розлучитися зі своїм минулим».І хоча вже скільки часу людствонамагається весело відхреститисявід свого непривабливого минуло­го,нічогоневиходить.немовбур’янкрізьасфальт,пробиваютьсячерездосягненняпрогресулюдськажадібність,злодійство,лице­мірство,шахрайство,цинізмтаобман.

Томутакдовгойпостійнозберігаєтьсяінтересдоцієїгеніаль­ної комедіїМиколи Гоголя. Адже городничі зі своїми молодимикомандамиспокійноживутьівнашчас.

Прем’єрну виставу «Ревізор» Київського театру на Липкахповною мірою можна вважати авторською, оскільки режисер­постановник Валентин Козьменко­Делінде створив сценографіюй костюми, розробив музичне оформлення. це сприяє цілісномусприйняттювистави,усвідомленнюїїестетичногозначення.Уційвиставі епоха—не важлива, а важливі характери, гоголівськийтекст,пропущенийкрізьпризмучасу…

Розширюємо світогляд

Фарс— драматичний або кінематографічний твір легкогозмістуіззовнішнімикомічнимиприйомами.Дляфарсуха­

рактерні неправдоподібні парадоксальні ситуації, численні пере­більшення,граслів.

На фото — Добчинський (Сергій Кучера), Хлестаков (Роман Лях) і Городничий (Максим Михайличенко)

222

Водевіль — п’єса легкого комедійного змісту, у якій діалогичергуються з піснями й танцями. В Україні водевіль має і своїнаціональні джерела. Відомі автори водевілів — Іван Котлярев­ський («Москаль­чарівник»), Василь Гоголь­яновський («Про­стак, або Хитрощі жінки, перехитрені солдатом»), ЛеонідГлібов(«Домирового»),МаркоКропивницький(«Поревізії»,«За­льотисоцькогоМусія»,«Засиротоюібогзкалитою»)таінші.

Репертуар — сукупність драматичних, оперних, музичнихтворів,яківиконуютьпротягомпевногочасувтеатрі,наконцерт­нійестраді.Репертуарвідображаєпевні ідейнійхудожніпозиціїтеатру.Упершетермінрепертуарбуловикористано1847р.Окрімтого, під репертуаром можуть розуміти й сукупність ролей, му­зичнихпартій,літературнихтворів,зякимивиступаютьокремийактор,співак,читець,музикант.

Літературний ринг

Автор«Ревізора»—ворогРосії.цеюнаРосія,вусійсвоїйнахаб­ностійцинізмі(Ф. Булгарін, су-часник М. В. Гоголя, критик)

«Ревізор»—цесучаснакомедія,уякійпорушеносуспільнітеми,змальованоживихлюдей,анеуза­гальненілюдськівади(В. Андро-сов, сучасник М. В. Гоголя)

То хто ж автор «Ревізора» — ворог чи друг? Аргументуйте свою думку.

1. Яке завдання ставив перед собою М. В. Гоголь, беручись за створення комедії «Ревізор»?

2. Яку роль, на думку сатирика, виконує театр у житті людей, су-спільства?

3. Прочитайте епіграф до твору. Як, на вашу думку, слід розуміти його зміст? Який прийом використав автор, обравши цей епіграф?

4. Яка подія є зав’язкою в п’єсі?5. Чому звістка про ревізора налякала все місто?6. Хто такий Хлестаков?7. Як він опинився в провінційному містечку?8. Як його характеризує служник Осип?9. Які почуття виникли в городничого, коли він побачив «ревізора»

і почав із ним розмовляти? Як змінилися вони потім?10. Які надії покладав городничий і його дружина на майбутнього зятя?11. Що ріднить Хлестакова й городничого?12. Що дає М. В. Гоголеві прийом «репліка вбік»?

223

13. Чому цей прийом відсутній під час змалювання образу Хлеста-кова?

14. Опишіть «галерею» чиновників міста, яких зображує письменник у комедії?

15. Чим є V дія в композиційному плані?16. Як ви можете охарактеризувати мову городничого?17. Чому глядачі й читачі образилися на комедію М. В. Гоголя?

1. Проаналізуйте, як та якою мірою Хлестаков відрізняється від чиновників містечка, у якому його помилково почали вважати за ревізора.

2. Над чим сміється М. В. Гоголь у своїй комедії «Ревізор»? Що смішне, а що сумне в п’єсі?

3. Літературознавці вважають, що головним героєм комедії є сміх. Чи згодні ви з цією думкою?

4. Наскільки, на вашу думку, актуальна комедія М. В. Гоголя «Реві-зор» у наші дні?

Запам’ятайте! Комедія М. В. Гоголя «Ревізор» — знаковий твір у російській та світовій літературах. За допомогою вда-лого літературного прийому — використання анекдотичного

випадку — авторові вдалося показати в житті чиновників провінцій-ного містечка життя всієї чиновницької держави.

Усвідомте, що обман рано чи пізно буде викрито. Народне прислів’я говорить про те, що брехнею світ пройдеш, та на-зад не повернешся; тож сміх — це серйозна зброя у боротьбі

з недоліками в характерах людей; і сміху боїться навіть той, хто ні-чого не боїться.

1. Створіть колективний портрет чиновників провінційного мі-стечка, зробіть висновки про дотримання законності в дер-жаві.

2. Уявіть ситуацію і складіть алгоритм своїх дій, поясніть свої вчин-ки та міркування.

Випотрапиливтовариство,девасприйнялизаякусьзнаме­yнитість—чемпіоназпевноговидуспорту,переможцятеле­візійногоконкурсу,акторачикогосьіншого.Вамприємно,лестить загальнаувага.Тайколищетрапитьсяопинитисявтакійролі?Увашомуколіспілкуванняз’явиласялюдина,якавидаєсе­yбезовсімнезату,якоювонаєзахарактером,—вдаєізсебедобру, товариську, старанно приховуючи свої заздрість тазлостивість.

224

Повість «Шинель». «Маленька людина» — літературний тип М. В. Гоголя

1. Подумайте, які «таємниці Гоголя» ви хотіли б розгадати й чому.2. Яку збірку називають «Петербурзькими повістями»?3. Яким у них постає Петербург? Які твори увійшли до збірки?

нам, звісно, смішна обмеженість АкакіяАкакійовича,алемиводночасбачимойогоне­злобивість, бачимо, що він взагалі перебуваєпоза егоїстичними розрахунками, корисливи­ми мотивами,що турбують інших людей. Пе­реднаминемовістотаневідсвітуцього.

Ю. В. Манн

Історія написання повістіПовість«Шинель»,щоувійшладоциклу«Петербурзькихпо­

вістей», спочаткумала гумористичнийхарактер, адже з’явиласявоназавдякианекдоту.М.В.Гоголь,засловамиП.В.Анненкова,«дослуха вся до зауважень, описів, анекдотів… і, траплялось, ко­ристувавсяними».

якось письменник почув історію про бідного чиновника, щодужелюбивполювання.ціноюжорсткоїекономіїйвиснажливоїпрацівін зібрав грошітапридбавдорогурушницю.Алепершогож дня, коли він на човні вирушивФінською затокою, рушницяупала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворівібувнамежіжиттяйсмерті.Товариші,дізнавшисьпроцюприго­ду,зібралигрошійкупилийомутакусамурушницю.Ізцієїісто­ріївиникзадумнаписатиповість,уякійбирозповідалосьпробід­ногочиновника,щовиплекавсобімрію,апотімутративбажане.

Першаредакціяповісті(1839)маланазву«Повістьпрочинов­ника,якийкрадешинелі».УційредакціїголовнийгеройТишке­вичщенемав імені.Пізнішепрізвищебуло зміненена«башма­кевич»,апотім—на«башмачкін».

Тема, проблеми, порушені в повісті «Шинель»«Шинель» розвиває тему «маленької людини», яку почали

порушувати й розкривати в російській літературі М. Карамзіну«біднійЛізі»таО.Пушкіну«Станційномунаглядачі».АлеГо­голь вбачає причину зла не в людях, а в улаштуванніжиття, депривілеївнемаєпереважнабільшістьлюдей.

Темоюповісті«Шинель»сталареалістично­фантастичнаісторіядрібногопетербурзькогочиновника,якийживбіднимнепомітним

225

життям безмрій і прагнень, радів своїй роботі переписувача папе­рів.Коливиникланеобхідністьпридбатиновушинель,йомудовело­сяекономитинавсьому.Омріянарічпридбана,алеїїтутжевкрали,і ніхто не допоміг знайти злочинців. це призвело до смерті героя,апомститисявінзміг,лишез’явившисьпривидомдокривдника.

Уповістіпорушенопроблемисуспільні,етичнітаестетичні.Об­разАкакіяАкакійовичарозглядалиякжертвубюрократичної си­стемийбайдужості.Підкреслюючитиповістьдолі«маленькоїлю­дини»,Гоголь говорить,щоне важливо,у якому департаменті це сталося. Післясмертібашмачкінайогомісцеодразупо­сівіншийчиновник,ніхтоневідчувутра­ти,—логічнийланцюжокзамкнувся.

Етичні проблеми письменник праг­нув розв’язати, закликаючи до велико­душностій справедливості, аджекожналюдинамаєправонаповагу. Івслабко­мупротестіпротиканцелярськихжартівтаодвертихзнущань—«Облиштемене,і навіщо вименекривдите?»— звучатьіншіслова:«ябраттвій».

Естетичні проблеми автор розв’язуєзавдяки майстерному використаннювсіх виражально­зображальних засобівхудожньоїлітератури.

Жанр повістіжанр«Шинелі» визначаютьякповість, алене стільки за об­

сяг (твірнеперевищує двадцяти сторінок), скільки за величезнусмисловунаповненість.Простаісторіяпробідногочиновникана­булазначногофілософськогопідтексту.ценепростовикривально­сатиричнаповість,ахудожнійтвір,якийрозкриваєвічніпробле­милюдськогожиття,сенссамогобуттялюдининаземлі.

Побутовий, психологічний, філософський плани повістіПовість «Шинель» має кілька планів— побутовий, психоло­

гічнийтафілософський.Письменникзображуєжиття,побутбід­ного чиновника, який ледьживотіє на свою мізерну зарплатню;дозвіллячиновників—вечіркиізшампанськимтагроювкарти,дебашмачкінпочувавсязайвим.Зап’ятдесятроківвінпрактич­ноненаживмайна—жоднихречей.Такимиубогимибулийву­личкиПетербурга,демешкавгерой.

Обкладинка до повісті М. Гоголя «Шинель»

226

ПильнуувагуГогользвертаєнапси­хологію героїв, особливо чиновників.якщопереднимилюдинаслабка,безза­хисна тащейнизькогочину, томожнадо неї ставитися з неповагою, насміш­кою чи навіть презирством: «Сторожіне тільки не вставали змісця, коли вінпроходив, але навіть і не дивились нанього,немовчерезприймальнюпролеті­лазвичайнамуха».

Кожна людина має право на повагута співчуття; зло й жорстокість у будь­якихїхніхпроявахнеприпустимі;люди­на, прийшовшина землю, виконує своєпризначення; необхідно усвідомлюватисвоїгріхитапрощатиінших—осьтаки­миєпровідніідеїгоголівськоготвору.

Образ Башмачкіна та засоби його створеннянайчастіше письменник вдається до прямої авторської харак­

теристики: він змальовує портрет головного героя («низенький назріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на виглядпідсліпуватий,зневеличкоюлисиноюналобі,зізморшкамипооби­двабокищік»),історіюйогоімені,ставленнядоньогозбокуначаль­стватазбокутоваришівпослужбі(«Удепартаментіневиявлялидоньогоніякоїпошани.начальникиповодилисязнимякосьхолодно­деспотично.Молодічиновникипідсміювалисяйглузувализнього,скількиставалоканцелярськоїдотепності,розказувалитутжеприньомувсяківигаданіпронього історії<…>сипалинаголовуйомупапірці,називаючице снігом.Тані однимсловомне обзивавсянаце Акакій Акакійович… Мало сказати: він служив ретельно, ні,він служив з любов’ю. Там, у цьому переписуванні, йому ввижав­сяякийсьсвійрозмаїтий іприємнийсвіт»).башмачкін—людинаневибаглива,якаумілабути задоволеноюсвоєюдолеюнавіть змі­зерної зарплатні й цілковитої неповаги на роботі, на орендованійквартирі та з найдешевшою їжею. чиновник однієї з найнижчихкатегорійпросуватисяпослужбінемігчерезбракосвіти,боязкістьта невпевненість у собі.йогомова обмежена («АкакійАкакійовичвисловлювавсяздебільшогоприйменниками,прислівниками,і,на­решті,такимичасточками,щозовсімнічогонеозначають»),віннеможевиконатинавітьнайпростішоготворчогозавдання,якедаєна­чальник,здатнийлишесумліннопереписуватипапери.

Ілюстрація Кукриніксів до повісті М. Гоголя

«Шинель»

227

необхідність придбати нову шинельнібипереродилачоловіка—«вінживив­сядуховно,носячивдумкахсвоїхвічнуідеюмайбутньоїшинелі.Відтоді неначевінодружився,неначеякасьіншалюди­на присутня була з ним, неначе він бувне сам, а якась приємна подругажиттязгодиласязнимпроходитиразомжиттє­вупуть,—іподругацябуланехтоінша,як та сама шинель на товстій ваті, наміцній підкладці, що її й не зносити».

Кричуща несправедливість— погра­бування,абсолютнабайдужістьчиновни­ків щодо виконання своїх обов’язків —пошуку злочинців, грубе й жорстокеставлення «значної особи» настількивплинулинагерояповісті,щозвелийоговмогилу.Людининестало,алецьогонепомітилинавітьудепар­таменті,девінпрацював.Аколиз’ясуваласяпричинавідсутностіАкакіяАкакійовича,тойогоодразужзамінилиіншим.нічогонезмінилося і вмісті, нібий не було такої людинина світі взагалі.Але письменник, який ставився до свого героя якщо не з симпа­тією, то із явним співчуттям, не міг цього так залишити. Томупродовжує історію чиновника уже в містично­фантастичному ду­сі:привидзобличчямАкакіяАкакійовичазнімаєверхнійодягізперехожих інаводитьжахнавсіхпетербуржців.Триваєцедоти,покипривидненатрапивна«значнуособу», невідібравугенера­лашинельіненажахавтогодонестями.

Образ столиці (як чужого й ворожого для людини простору)СтолицяПетербург постає в повісті як чужий і ворожий для

людини простір. Тисячі чиновників біжать уранці до своїх де­партаментів, цілоденно сидять за роботою, отримуючи мізернуплатню,потерпаючивідприниженьзбокуначальників.«Значнаособа»,наприклад,«завів,щобнижчічиновникизустрічалийогощена сходах,коливінприходивнапосаду;щобдоньогопростоз’явитися ніхто не смів, а щоб відбувалось усе порядком найсу­ворішим: колезький регістратор доповів би губернському секре­тареві, губернський секретар— титулярному, чи якому випада­лоіншому,іщобужетакимспособомдоходиласправадонього»;«Звичайна розмова його з нижчими відзначалася суворістю і мі­стиламайжетрифрази:«яквисмієте?чизнаєте,зкимговорите?

Б. Кустодієв. Ілюстрація до повісті М. Гоголя

«Шинель»

228

чирозумієтеви,хтостоїтьпередвами?»Автім,вінбувдушеюнезлалюдина,добразтоваришами,послужлива;алегенеральськийчинзовсімзбивйогозпантелику».

Великемістобайдужедосвоїхчисленнихмешканців:«ІПе­тербург залишився без Акакія Акакійовича, наче в ньому йогоніколи й не було. Зникла і сховалась істота, ніким не обороне­на,нікомунедорога,нідлякогонецікава,щонавітьнепривер­нуладосебеувагиіприрододослідника,якийнепроминенастро­митинашпилькузвичайнумухуіроздивитисьїївмікроскоп…»

Трактування фіналу, значення елементів фантастики в реалістичному творі

Трохи дивним здається фантастичний фінал у такому реалі­стичному творі.Проте хоч у такий спосіб можна було відновитинесправедливість,помститисяможновладцямзакривди.напевне,цебулонездійсненноюмрієюбагатьохлюдей.Гоголь,якглибокорелігійналюдина,вірив,що«івоздастьсязлодіямзазлая».

Тема «маленької людини»Протягом усієї повісті читач відчуває співчутливе ставлення

автора до долі свого героя, якого згодом у критиці назвуть «ма­ленькоюлюдиною».Гогольпоказує,щоголовнийгеройнікогонечіпає,небажаєнікомузла,живеусвоємумаленькомусвітізйогомаленькими радощами. І, безперечно, має право на щастя. Вінслабохарактерний,замкнутий,боязкий інедужекмітливий,алеце не дає права іншим, сильнішим і владнішим, знущатися надним.Тащотамсильнішим!Вільнеповодженнязнимдозволяютьнавітьнижчізачиномтасторожітількитому,щовіннеладенбувдавати відсіч, захиститися. насправді той, хто дозволяє собі на­сміхатисянадіншими,щенижчийтаобмеженішийзастражден­ногочиновника.цейтвір—нібизастереженнялюдині,щозавсісвоївчинкиїйколись­такидоведетьсявідповідати.

Акакій Акакійович і «значна особа»

Башмачкін Генерал

Спільне

Обидваслабкійгрішні;ідутьнавечірку—коженусвоєтовариство;випиваютьподвісклянкишампанського;обидвастаютьвідтогове­селими;обидва,хочіпо­різному,звертаютьувагунажінок;нарешті,обидвавтрачаютьсвоїшинелі,переживаючиодвічнелюдськепочут­тя—страх

229

Башмачкін Генерал

Різне

1)Щасливийсвоїмжиттям 1)нещасливий

2)беззахисний 2)Захищений

3)бідний 3)багатий

4)нерозумний 4)Розумний

5)Шинельдлянього—дорогоцін­ність

5)Шинельдлянього—простоодяг,дрібниця

Ідея повістіКлюч до розуміння ідеї повісті слід шукати у словах самого

М.В.Гоголя:«навіщожзображуватибідність…інедосконалістьнашого життя, вихоплюючи людей із життя, віддалених завул­ків держави?…ні, буває час, коли інакше не можна спрямуватисуспільство інавітьпоколіннядопрекрасного,покинепокажешусюглибинуйогосправжньоїмерзенності».

Тожголовнимидумкамипо­вісті Гоголя «Шинель» є кри­тика тогочасного суспільства,байдужого до «маленької лю­дини», заклик до милосердя,любові тавзаєморозумінняміжлюдьми, утвердження правакожної людини на гідні умовиіснування та справедливе став­леннядонеї.

Розширюємо світогляд

У царській Росії існував «Табель про ранги» (громадян­ські, військові, придворні чини). У ньому було визначено14 класів — від колезького реєстратора (ХІV клас, най­

нижчий), губернського, колезького секретаря, титулярного рад­ника(ІХклас),статськогорадника,таємногорадникадодійсноготаємногорадникаІкласу.

До чиновників І–ІІ класів зверталися «Ваше високопревосхо­дительство», ІІІ–ІVкласів—«Вашепревосходительство»,Vкла­су— «Ваше високородіє», VІ–VІІІ— «Ваше високоблагородіє»,ІХ–ХІVкласів—«Вашеблагородіє».

С. Бродський. Нова шинель. Ілюстрація до повісті М. Гоголя

«Шинель». 1978–1981

230

Акакій Акакійович башмачкін був титулярним радникомІХкласу, і доньогоналежало звертатися«Вашеблагородіє».якбачимо,незважаючинапорядокікористуючисьсумирністю,без­захисністюгероя,йогоневітали,атойпросто ігнорувалинавітьсторожі. Для порівняння: О. С. Пушкін після закінчення ліцеюмавVІІІклас.

ЕК.Підвпливом«Петербурзькихповістей»Гоголяз’явля­ютьсятвориМ.некрасова«Пропогоду»,«Пісняпровільнулюдину»; М. Салтикова­Щедріна — «Заплутана справа»;

Ф. Достоєвського— «бідні люди», «Записки із мертвого дому»,«Приниженійскривджені»;В.Гаршина—«Художники»;А.че­хова—«Трироки»таінші.

Літературний ринг

Одинізлітературнихкритиків,сучасникГоголя,відгукуючисьнатвірросійськогописьменникаФ.До­стоєвського,уякомутойпорушувавпро­блему«маленькихлюдей»,писав,що,мовляв,«жоднихтамотих“бедныхлюдей”немає,аєвсьоготіль­ки“глупыелюди”»

«чизгадуєГогольпроякісьнедолікиАкакіяАкакійовича?»—запитуєчернишевський:«ні,АкакійАкакійовичбезумовнобезневин­нийіславний;уселихойогоприписуєтьсябайдужості,вульгарності,грубостілюдей,відякихзалежитьйогодоля.якіниці,огидніспівробітникиАкакіяАкакійовича,щоглум­лятьсянадйогобезпомічністю!якзлочиннонеуважнійогоначальники,щонерозуміютьйоготяжкогостановищайнепрагнутьдо­помогтийому!АкакійАкакійовичстраждаєйгиневідлюдськогожорстокосердя.Так,під­лимвважавбисебеГоголь,якбирозповівнампроньогоіншимтоном…»

Якої ви думки про це? Бідні, «маленькі люди» потрапляють у скрутне становище, страждають найчастіше через свій характер чи через несправедливість суспільного устрою, злих людей?

1. Чому письменник, детально все описуючи, не називає де-партаменту, у якому служив Башмачкін?

2. Що означає ім’я головного героя повісті «Шинель» і яке це має значення для розкриття теми та ідеї твору?

3. Як минало життя чиновника Башмачкіна? Чим він захоплювався?4. Як би ви назвали його, зважаючи на рід діяльності і ставлення

до своєї роботи?5. Чому над ним насміхалися інші чиновники, особливо молоді, і не

поважали навіть сторожі?

231

6. Як Акакію Акакійовичу вдалося зібрати кошти на нову шинель?7. Як мрія про новий одяг, а потім і придбання її змінили героя?8. Як почувався Башмачкін на вечірці? Чому?9. Що наповнювало внутрішній світ Башмачкіна?

10. Що спричинило трагедію в житті героя — пограбування чи те, як поставилися до цього відповідальні службовці, його товариші по службі, «значна особа»?

11. Хто, на вашу думку, винен у смерті Акакія Акакійовича — він сам, лікар, бідність, поліція, «значна особа», товариші по службі чи збіг обставин?

12. Яким є, на ваш погляд, ставлення автора до живого Башмачкіна і до йо го привида?

13. Чому привид знімає шинелі з усіх, «не розбираючи чину й зван-ня»?

14. Чому М. В. Гоголь вдається до фантастичного фіналу?15. Якою є основна думка твору?16. Що смішного, а що сумного у творі письменника?

1. Як ви вважаєте, Башмачкін і генерал — абсолютно різні чи мають щось спільне? Що в них спільного і чим вони різ-няться?

2. Чого більше у творі: гумору чи сатири? Що ви можете сказати про гоголівський гумор?

3. Чи справді ми вийшли з «шинелі», чи, може, і досі в ній перехо-вуємося?

Запам’ятайте! Творчість М. В. Гоголя мала величезний вплив на розвиток російської, української та світової літера-тур. Письменник показав світові поетичну Україну з її звича-

ями та фольклором, героїчне козацтво; висміяв чиновництво, гаряче став на захист «маленької людини».

Усвідомте, що кожна людина має право на повагу її людської гідності, на гідне матеріальне забезпечення; насмішка, зну-

щання над слабшим принижують, передусім, самих кривдників, по-казують їхнє духовне убозтво.

ЕК. Проаналізуйте специфіку розкриття теми грошей та їхньо-го впливу на людину у творчості О. де Бальзака й М. В. Го-голя.

ЛК. Створіть презентацію проекту «Утілення образів і сюже-тів творів О. де Бальзака, М. В. Гоголя в мистецтві (ілюстра-ціях, кіно, театрі тощо)».

232

Уявіть ситуацію і складіть алгоритм своїх дій, поясніть свої вчин-ки та міркування.

Увашомукласі єучень,якомузавждинеталанить, ізнимyпостійно трапляються прикрі історії. Він із малозабезпече­ної сім’ї, не може модно одягатися, мати дорогі гаджети.Алевчитьсястаранно,нікомунезаважає.багатоодноклас­никівнаднимнасміхаєтьсяпростозарадирозваги.Увасємета—придбатиякусьдорогуріч.батькинеможутьyвиділититакусумуізбюджетуродини.Можна,звісно,про­сити,наполягати,скаржитися,ображатися,аможна…

М. Грушевський уважав Гоголя «одним із найгеніальнішихлюдей,якихдалаУкраїна».«нашбезсмертнийГоголь»,—гово­рив про нього Т.Шевченко. Уже своїм сучасникам Гоголь від­крився як справжній чарівник слова, який діставав його із гу­щавининародногожиттяіперетворювавнапоетичнийфеномен.Він бачив у слові не тільки засіб інформації, а, передусім, дже­релопоезії.

Гогольнібийнерозповідав,амалював.Звісно,цяманерапо­значиласянайогописанихтворах,авжелітературознавцідійшливисновку:«Гогольперекладавсвоїсюжетимовоюживописнихоб­разів».

Зрештою,цевідомокожномушколяреві,якийвчивнапам’ятьзнамениті«пейзажні»уривкикласика—проукраїнськуніч,степчиДніпро.Іколипотімраптомпотрапляєшдоякоїсьнезайманоїмісцини,мимоволі пригадуєш,що ти уже бачив цюкрасу— ба­чивочимаГоголя.

Підсумуємо знання з теми

1. Дайте визначення поняття реалізму, назвіть його провідні ознаки, спираючись на прочитані твори.

2. Як реалізм взаємодіяв із іншими напрямами ХІХ ст.— романтиз-мом та натуралізмом?

3. Дайте визначення соціально­психологічної прози.4. У чому полягає сутність соціального і психологічного експери-

менту письменників другої половини XIX ст.? Доведіть свою дум-ку на прикладі творчості О. де Бальзака.

5. Розкажіть про всесвітнє значення творчості О. де Бальзака.6. З’ясуйте особливості світогляду М. В. Гоголя.

233

7. Які із порушених М. В. Гоголем проблем залишаються актуаль-ними сьогодні? Свої відповіді підтвердьте прикладами із життя, власними спостереженнями.

8. Визначте ознаки новаторства у творах О. де Бальзака та М. В. Го-голя.

9. Дайте визначення поняття психологізм, розкрийте специфіку психологізму в прочитаних творах.

Проаналізуйте!

1. Головні образи-персонажі у вивчених творах О. де Баль-зака та М. В. Гоголя здебільшого негативні. А що в них є позитивного? Що в цих творах сумне, а що — смішне? Висловіть своє особисте ставлення до героїв та проблем, порушених у творах цих письменників.

2. Порівняйте особливості втілення теми грошей та їхнього згубно-го впливу на людину й суспільство у творчості О. де Бальзака та М. В. Гоголя (на прикладі прочитаних творів).

Створіть!

1. Складіть схему, яка відображала б спільне та відмінне в проблематиці творів О. де Бальзака й М. В. Гоголя.

2. Попрацюйте в групах і складіть паспорти-характеристики голов-них героїв прочитаних творів, відобразивши також засоби їхнього створення (портрет, психологічні деталі, інтер’єр, мова, стосунки із середовищем, з іншими персонажами тощо).

3. Створіть презентації про зв’язки письменників О. де Бальзака й М. В. Гоголя з Україною, увічнення їхньої пам’яті й утілення об-разів і сюжетів їхніх книг у музеях і пам’ятках.

ХІХ ст. здається нам таким далеким, а проблеми, по­рушені у творах О. де бальзака та М. В. Гоголя,— за­старілими. Але вчитаймося в ці твори! Хіба жадібність,

прагнення збагачення будь­якими засобами не характерні длядеякихнаших сучасників? І невже ілюзію,що за грошіможнакупити все, розвіяно? Тому, нажаль, ґобсеківще досить у на­шомусуспільстві.

УгоголівськихХлестаковатабашмачкіна іншібіди:першийкористуєтьсянагодоювдатиізсеберевізорайбезжаліснооббираєта обманює чиновників провінційного міста, які відчувають свої«грішки»; другий страждає від байдужості й злостивості «силь­них світу цього». Отже, до багажу наших компетентностей до­даються знання про психологію людей різних типів характеру,

234

уміннярозбиратисявних,спостерігаючизаїхнімиповедінкоютавчинками, усвідомлення важливості сповідування загальнолюд­ськихморальнихцінностей.

Ваша книжкова полиця y Гоголь М. В.Зібраннятворів[текст]:у7т.—Т.3:Дра­

матичнітвори (Ревізор;Одруження,Додаткидокомедії«Ревізор»)/М.В.Гоголь ;пер. зрос.ОстапаВишні.—К.:науковадумка,2008.

Гоголь М. В. y Зібраннятворів:у7т./М.В.Гоголь.—К.:на­уковадумка,2008–2012.Гоголь М. В. y Твори:у3т./М.В.Гоголь.Шинель;пер.А.Ху­торяна.—К.,1952.Шкляр Г. y Північназорябальзака.—Вінниця:Тірас,2003.

Онлайн-бібліотека y Вибрані твори Оноре де бальзака українською. http://

knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/frantsiia/balzak-onore-de

Гоголезнавчий центр.y http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/gogoleznavchij-tsentr/pro-hoholeznavchyi-tsentr/item/1026-hoholeznavchyi-tsentrТвориМиколи Гоголя в мережевій бібліотеці «Відкрита книга».yhttps://sites.google.com/site/openbookclassic/ukraienska-literatura/ gogol

235

Подорож п’ята. Cвіжий подих часу: драматургія

порубіжжя XIX–XX столітьПорубіжжяХІХ–ХХст.уєвропейськомулітературномупроце­

сіподарувалосвітовіноверозуміннялюдини,митцятайогоособли­вого впливу на суспільство. Відкривши новий духовний простір,література сягнула далеко за межі традиційних тем й у глибинилюдськоїдуші,непідвладніреалістичномудослідженню.

Театральну і драматичну естетику межі століть сформувалитворчівідкриттяГ.Ібсена,ю.А.Стріндберґа,К.Гамсуна,М.Ме­терлінкатаін.

«Стара» і «нова» драми. Зміни в драматургії кінця XIX — початку XX століть

1. Що таке драматичний твір?2. Які театральні вистави ви переглядали,

які п’єси, драми читали останнім часом?3. Яким, на вашу думку, значення театру бу-

ло раніше і яким воно є тепер?

Драматургія останньої третиниХІХ ст.вирізняється пошуком нових форм зобра­ження дійсності засобами мистецтва. Такз’являється«новадрама».

Кожен із представників «нової драма­тургії»—Г. Ібсен,Дж.б.Шоу,А.чехов,М.Метерлінк,ю.А.Стріндберґ, Ґ. Гаупт­ман, В. Винниченко та інші— безумовно,йшов власними шляхами. Підхід митцівдо театральної естетикитапоетикизначнорізнився.Алеіснувалаоднаспільнаознака:усі вони намагалися створити проблемнийтеатр, який би максимально наближавсядосучасногочитачайвідповідавновимви­кликамжиття.

Пам’ятник засновнику «нової драми» Г. Ібсену. Берґен, Норвегія

236

237

«Стара драма» Об’єкт порівняння «Нова драма»

Подіївжиттіпер­сонажа

Трагедія життяособистостівсуспіль­стві

Людинавнезви­чайнихситуаціях

Предметзображення

Людинасамастворюєпевнускладнуситуації

Відбуваєтьсязов­нішнійконфліктміжокремимиособистостями

центруваги Внутрішні,глибиннісупе­речностісамоїдійсності,зі­ткненняідей,протирічудушійдумкаходнієїлюдини

черезособистіякостілюдини

Драматичнийконфлікт

черезідеалилюдини

Трагедія,комедія,драма

жанр Трагікомедія(«драмаідей»,інтелектуальна,аналітичнадрама)

Узагальненийтиплюдини

Головнийгерой Людинасередньогокласу,не­звичайнаособистість

Головнітадруго­рядні,позитивнійнегативні

Рештагероїв Виступаютьутворітоголов­ними,тодругорядними,ха­рактеринеоднозначні,спов­ненісуперечностей

Порушуєреальніпроблеми,повчає,робитьвисновки

Автор Відтворюєдуховніпошуки,терзання.недаєоднозначнихвідповідей

Спостерігає,отри­муєвраження

читач,глядач Переживаєразомізгероями,дискутуєзнимитапроних

Маєзрозуміле,чіткетаочікува­незавершення,розв’язку

Фіналтвору Відкритий,незавершений,спонукаєдодискусій,роз­думів

«новадрама»поставилавцентріувагиособистість,аленевїїсоціальнихзв’язках,авплощинідуховності, індивідуальнихпе­реживаньівідчуттівзагальноїатмосфериепохиназламістоліть.Драматургипрагнулирозкрити«трагедіюжиття»,ане«трагедіювжитті»,закликалидоосмисленняглибинноїсутностідійсності,пошуку гармонії.Театр стає«інтелектуальним»,«дискусійним».на перший план виходить внутрішній конфлікт, а не зовнішнядія. У «новій драмі» вже можна помітити ознаки модернізму—символізм,імпресіонізм,неоромантизмтощо.

238

Засновником «нової драми» вважають норвежця Генріка Іб­сена. його ідеї підхопили німецький драматург Ґ. Гауптман,англійський — Дж. б. Шоу, шведський — ю. А. Стріндберґ,бельгійський — М. Метерлінк, французький — Е. Золя, росій­ський—А.чехов,український—В.Винниченкотаін.

новими й не зовсім звичними на сценах театрів були карти­ниповсякденногожиття,побутубанкірів,комерсантів,адвокатіві навіть робітників, злидарів. чи не вперше почали порушуватижіночепитання,проблемуґендерноїрівності.Уп’єсахсталобіль­шекритичного,викривальногопафосу.

було навіть переосмислено природу драматичного жанру.У житті часто сумне поєднується із комічним і навпаки, томурозвивається новий жанр тра­гікомедії. Замість «любовнихтрикутників», таємниць, кри­мінальних злочинів, тобто «зо­внішньої інтриги» драматургивирішили звертатисядопоказуідейних конфліктів (б. Шоу),внутрішньої прихованої інтри­ги(М.Метерлінк),складноїгрипідтекстів(А.чехов).

Герої«новоїдрами»вирізня­ються суперечливими характе­рами,частонавітьскладновизначити,хтознихголовний,ахто—другорядний,укогопереважаютьпозитивніриси,авкого—не­гативні. Інколи вони протягом твору виступають то головними,то другорядними. Персонажі розмовляють сучасною літератур­ною мовою, використовують просторічну лексику, чим набли­жаються до глядача (читача). П’єси вже не мають зрозумілого,завершеного закінчення— його доводиться додумувати самомучитачеві чи глядачеві. Виникнення «нової драми» завдякиши­рокому резонансові суттєво вплинуло на гуманізацію всього су­спільства.

1. У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»?

2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть.3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу?4. Яким був герой «нової драми»?5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах?6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів?

Музей Г. Ібсена, Осло, Норвегія

239

240

Генрік Ібсен — творець соціально-психологічної драми

Сила соціального протесту, вірністьвисокимморальнимпринципам,глибинарозкриття психології особистості— всімцимможнапояснитизаворожувальнуси­луйогодрам.

В. Адмоні

«Під шум великих міжнародних бур я зі свого боку воювавіз маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обста­вин іжиттєвихумов»,—писавусвоїхспогадахГенрікІбсен,ви­датнийнорвезькийдраматургдругоїполовиниХІХст.,чиїп’єсиосьужепонад130роківнесходятьзісцентеатрівувсьомусвіті.Головниймотивйого творчості—закликдолюдиниреалізуватисвоєсправжнєпокликання,тількинезарахунокчужогощастячисамогожиття.

Життєвий і творчий шлях Генріка ІбсенаГенрікюханІбсеннародився20березня1828рокувневелич­

комунорвезькомумістечкулісорубівШиєні,убагатодітнійроди­ні,що належала до коламісцевої купецької аристократії. З усіхбратів та сестерГенрікбувблизькимлишез сестроюХедвіґ.Ди­тинство Генріка було самотнім та безрадісним. Особливо нещас­ливимвоносталопіслятого,якрозориласябатьковаторговельнафірма.У15роківхлопцявідправилидоҐримстадавчитисянапо­мічникааптекаря.

Вечері в будинку аптекаря часто не було навіть напередодніРіздва.СтановищеІбсенаполіпшилосялишечерезчотирироки,коли в аптеці змінився власник, який підвищив юнакові плат­ню й надав окрему кімнату. Генрік дістав змогу багато читати,узявся за самоосвіту. незабаром він познайомився з молодимилюдьми,щоподілялийого погляди, і замкнутийхарактерюна­ка змінився на краще: він бував веселим, інколи збирав друзівусебе.Молодьпотягнуласядоінтелектуальногоспілкування,додискусій із серйозних питань. Ібсен увійшов у світське товари­ство,почавбратиурокилатинитагрецької,деякінаукививчавсамостійно.

Так він провівшість років,жив умансарді на скромнуплат­ню.юнака приваблювали поезія, літературна праця. Генрік по­чав писати вірші. Перша п’єса Ібсена «Катиліна» — історична

241

драма—особливогоуспіхунемала.Алевже1852рокудвадцяти­дворічнийюнакприїжджаєдоберґенайочолюємолодийнорвезь­кий театр. У театрі він робив усе— від підмітання сцени до ре­жисури,щодопомоглойомупізнатисценічніумовностітогочасу,традиції,канони,якіпотімйомузахотілосязруйнувати.ДирекціятеатрувідправилайогодоДаніїтанімеччини—набуватидосвіду.йогоп’єсиужепочинаютьпомічати.СімроківпотомуГенрік Іб­сенперебуваєвКристіанії (теперішнєОсло).Іцеодинізнайваж­чих періодів у його житті. Ібсен бідує, і справжнім порятункомвиявляєтьсяодержаназадопомогоюдраматургаб.б’єрнсонасти­пендіянапоїздкудоРима.

1864 року Ібсен виїхав із норвегії. це добровільне вигнаннятривалоаж27років.

Генрік Ібсен одружився із СюзанноюТоресен, яка стала йоговірнимдругомнавсежиття.Унихнародився син.Родинажилатов Італії,товнімеччині.Першітвори,якіпринеслидраматур­гові світову славу,— «бранд» (1866) і «Пер Ґюнт» (1867). Вонивромантичномусвітлізмальовуваликонфліктлюдинизїїоточен­ням і показували безоднюміж героїчними пориваннями та дійс­ністю, між реальністю та ідеалом. У наступних творах письмен­ник більше схиляється до реалізму. 1891 року Ібсен повернувсяна батьківщину.Ачерез сімроківнорвегіяурочисто святкуваласімдесятирічний ювілей видатного письменника. не стало його1906року.

Драми Ібсена не сходять зі сцен і сучасних театрів світу,особливоюпопулярністюврежисерівкористуєтьсяп’єса«Ляль­ковийдім».

Калейдоскоп цікавого

З1986рокувнорвегіївручаютьнаціональнупреміюІбсе­на за внесок у драматургію, а з 2008року—МіжнароднупреміюІбсена.

2001рокуюнЕСКОвнеслорукопис«Ляльковогодому»успи­сокпрограми«Пам’ятьсвіту».

начестьголовноїгероїніп’єсиГенрікаІбсенаназваноастероїд(783)нора,відкритий1914року.

УС.ВУкраїніпротворчістьІбсенаписалиІ.Франко,ЛесяУкраїнка, н. Кобринська та інші. Драми Ібсена ставлятьна українській сцені з початкуXX ст. Окремі драматичні

твори письменника переклали А. Крушельницький, М. Загірня,н.Грінченко,І.Стешенкотаінші.

242

Творчість Г. ІбсенаУдругійполовиніХІХст.внорвезькійлітературіпанувалатак

звана національна романтика.Але Ібсен був переконаний,що «недріб’язкове копіювання сцен побуту» робить письменника націо­нальним,а«тойособливийтон»,щомчить«назустрічнамізріднихгір, із долин… але насамперед— із глибини нашої власної душі».Ще1857року Ібсен так визначив своє творче завдання— зробитидрамусерйозною,примуситиглядачамислитиразомізавтороміге­роями,перетворившийогона«співавторадраматурга».Удрамінеповинніборотисяідеї,томущоцьогонебуваєвдійсності,слідпока­зувати«зіткненнялюдей,життєвіконфлікти,уяких,якукоконах,глибокоприхованіідеї,щоборються,гинутьабоперемагають».

Усю творчість Генріка Ібсена умовно поділяють на 3 періоди1848–1864рр.—Іперіодтворчості:національно­романтичний.

Оспівує героїчне минуле норвегії. це «Катиліна», «богатирськамогила».

1865–1878рр.—IIперіодтворчості:реалістичний.Засуджен­нябуржуазноїдійсності—п’єси«бранд»,«ПерҐюнт».

1878–1896рр.—IIIперіодтворчості:створення«новоїдрами».«Ляльковийдім»,«Привиди»,«Дикакачка».

Ще за життя Ібсена його драматургію було визнано новатор­ською.

Алеособливовизначальнівсе­такитіп’єсиІбсена,уякихісю­жетна аналітичність, й інтелектуальне осмислення зосередженівостанніхсценахтвору,уйогорозв’язці,девдіалозі,якиймежуєздискусією,відбуваєтьсясправжнєпереосмисленняперсонажамисвогопопередньогожиттяйсамихсебе.

1. Як ви розцінюєте таку поведінку драматурга — обстоювати національну культуру й перебувати в матеріальній скруті, а не піддаватися модному данському впливу, завдяки яко-му можна було б стати багатим та успішним?

2. Які риси характеру Генріка Ібсена допомогли йому стати всесвіт-ньо відомим письменником?

3. Які твори драматурга можна назвати знаковими?

Прокоментуйте афоризми письменника.більшістьмаєзасобоювладу,аленеправа;меншістьза­yвждимаєзасобоюправо.

жінка—наймогутнішаусвітіістота,івіднеїзалежитьспря­yмовуватичоловіка туди,кудийогохочеповестиГосподьбог.

243

П’єса не завершується, коли падає завіса після п’ятої дії.yСправжнійфінал—позаїїмежами…Справакожногочитачачиглядачасамомудійтидоцьогофіналучерезособистутворчість.

«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма, перший завершений твір «нової драми». Роль Г. Ібсена

в розвитку світової драматургії, його новаторствоП’єсу «Ляльковий дім» написано 1879 року. В основу драми

Ібсен поклав реальну подію. Прототипом нори, головної героїнітвору, стала норвезько­данська письменниця Лаура Кілер. Підвпливом п’єси Ібсена «бранд» 19­річна дівчина написала книгу«Дочкибранда»,якавийшладруком1869рокупідпсевдонімом.З нею познайомився драматург і порадив авторці розпочати лі­тературну творчість. Вони потоваришували. Після смерті батькаЛауразматір’юпереїхаладоДанії,де1873рокувийшлазаміжзаад’юнктаВіктораКілера.1876­гоВікторзахворів,ійогопотрібнобулолікуватинаПівдні.Віннезахотівзвертатисяподопомогудосвогобагатогобатька,хочякйогоЛауранепросила.Тодівоната­ємновзялапозикувбанку.Занеїпоручивсяїївпливовийбагатийдруг.чоловікзціливсявідхвороби.назворотномушляхувМюн­хеніКілеривідвідалиІбсенів.ЛаурапосекретувсерозповілаСю­занні, дружині Ібсена.Після повернення доДанії знову потрібнібулигрошідляпереїздудоіншогоміста.Лауразновувзялапози­кууформі векселя.Занеїпоручивсядалекийродич,комерсант.

Покиспливавтермінпогашеннявекселя,Лауранездужалапі­сляпологівінемалагрошей.Родичтежперебувавускладномума­теріальномустановищіінезмігвикупитивексель.Лаураврозпачізважиласявидатипідробленийвексель,алепередумалатазнищи­лайого.Усіїїдіїсталивідомічоловікові.Спочаткувінїйглибокопоспівчував,алепідупливомсім’їтадрузівзмінивсвоєставленнядо неї та почав вимагати розлучення, яке незабаром і оформили.Дітей уЛаури забрали, її визнали психічно хворою,шахрайкою.черездеякийчасчоловікпередумав,перепросивудружинийпо­вернувїїдодому.Вонарозпочалалітературнудіяльністьтапосту­пововиплатилавсіборги.Самеїїжиттясталоосновоюдлясюжету«Ляльковогодому».нораіїїпрототипмалибагатоспільного,алебулайістотнавідмінність:норасамапішлазсім’ї,самапротиста­виласебесуспільству—цеїїсвідомерішення.

П’єса«Ляльковийдім»—цекласичнийзразоксоціально­пси­хологічної драми, драмипродім, сім’ю,людей,якіпрожилира­зомбагатороків,алетакінезмоглистатищасливими.Вонаєпри­кладомтого,яксоціальнийзасвоєюсуттюконфлікт—зіткнення

244

природних людських прагнень і нелюдських законів суспіль­ства—набуваєспочаткуморальногозабарвлення(уп’єсівмежахсім’їз’ясовують,моральночиаморальновчиниланора,підробив­ши підпис на векселі), а потім дію переводять у сферу психоло­гії — основну увагу зосереджено на душевній боротьбі головноїгероїні. не випадково цю п’єсу часто називають просто «нора».

Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний харак­тер.Аналітизмїїполягаєвтому,щотвіррозпочинаєтьсяпоказомзовнішньої ілюзіїщастя,азакінчуєтьсякатастрофою.Драматургдоводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі,атакожнібитодоброзичливівзаєминиміжнимиєоманою.

Тема твору — духовне пробудження людини, її прагненнявільнопроявитисяякособистість;становищежінкивсуспільстві,бунтпротисуспільноїморалі.

Ідея—розкриттябезправногостановищажінкивчоловічомусуспільстві; заклик до збереження сімейних стосунків, до злаго­ди й миру в родині; відновлення загальнолюдських цінностей.

Проблематика:жінкаісуспільство;yособистістьісуспільство;yбагатствоібідність;yкохання,шлюб,сім’я;yвідповідальністьзасвоївчинки;yматеринськийобов’язок;yлюдськагідність;yсенсжиттяіщастя.yГоловнуувагуписьменникзосередивнапроблеміправжінки,

алепобудовадрами,системаобразівпереконливодовели,щодоляголовної героїні відбила глибинні суперечності сучасного драма­турговісуспільства.

Жанр твору — соціально–психологічна драма, драма­ди­скусія.

ТЛ. Соціально-психологічний твір — це твір, у якомуускладних,частоекстремальнихжиттєвихситуаціях,роз­крито багатогранні характери героїв у всьому розмаїтті

їхнього психологічного функціонування в контексті соціальногосередовища.

Драма-дискусія—цедрама,уякійгероїєносіямирізних,аледобре обґрунтованих поглядів. Конфлікт вибудовано на дискусіїівпродовжп’єсиїїнезакінчено,а,навпаки,загострено,фіналза­лишаєтьсявідкритим.

245

Уп’єсі«Ляльковийдім»Ібсензаклавоснови реалістичної соціально­психоло­гічноїдрами.Обивательськеблагополуч­чяродиниадвокатаХельмерарозкрилосявнійунайнещаснішийінайневблаганні­ший спосіб, оголивши брехливість мора­лі, панівних на той час норм родинногожиттятагорезвісноїсвятостішлюбу.

Соціальний конфлікт драми «Ляль-ковий дім» полягає в зіткненні природ­них людських прагнень з антилюдськи­ми, застиглими законами та звичаямисуспільства.

Згодомсоціальнісуперечностіудра­мі переросли в суперечності моральні,якідраматургрозв’язавупсихологічно­му плані. Поведінка героїв психологіч­но глибоко вмотивована: вісімроківпо­дружньогожиттянори,проякімидізналисяізпередісторії,—цевісім років роздумів і сподівань. І лише у ті три дні, коли геро­їня,хапаючисьзаостаннюнадію,бороласязасвоюсім’ю,заща­стя,повністюрозкривсяїїскладнийдуховнийсвіт.Рішенняпітизсім’їдалосянелегко,ценеемоційнепоривання,аглибокообду­манийучинок.

Психологічний конфлікт—«пробудження»йдуховнабороть­банори,їїбажанняпо­справжньомурозібратисявжитті,усвідо­митисебеякособистість.

Сюжетний конфлікт— таємниця і кримінальний учинокно­риякнесвідомий виклик буржуазному суспільству, його законам.

Конфлікти твору можнаще поділити на основний, зовнішнійтавнутрішній.

Основний Міжпрагненняминоритаписанимийнеписанимиза­конамитогочасногосуспільства,атакожміжуявнимтареальнимжиттямжінки

Зовнішній «бурхливий»,навколошантажуКроґстада,історіїйоготафруЛінне

Внутрішній Удушінори

Композиція драминатридіїаналітична,щоозначаєпослідов­нерозкриттянеблагополуччяйтрагізму,якіприхованіпід зовніпристойною оболонкою. Так поступово автор розкриває сутність

Обкладинка книги Г. Ібсена «Ляльковий дім»

246

подружнього життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого,алезаснованогонанеправдітаегоїзмі.

Уп’єсіформальнонаявнівсіелементисюжету.Експозиція—передденьРіздва,показжиттявсім’їХельмерів.Зав’язка—появаКрістіниЛінне інільсаКроґстадавбудин­

куХельмерів.Крістіназадопомогоюнориотримуємісцероботи.Кроґстадтежвимагаєдопомоги.

Розвиток дії—Кроґстадшантажуєнору.нораврозпачішу­каєвихідзіскладноїситуаціїінезнаходитьйого.

Кульмінація—листКроґстада.Торвальддізнавсяпрозлочиннори,анорапочуласправжньогоТорвальда.

Розв’язка—розпадсім’ї.норайдездому.

Сценічна доля твору

ЛК.цікавоютаскладноюбуласценічнадоляп’єси«Ляль­ковий дім».на початку 1900­х рр. ібсенівську драму ста­вилина всіх європейських сценах.Першапостановкавід­

булася21грудня1879рокувКоролівськомутеатріКопенгагена.Самевцейчасуп’єсахІбсенагралиСарабернар,ЕлеонораДузе,АґнесСорма.найкращіакторкисвіту,граючирольнори,втілю­вализадумІбсенапо­різному.ІталійськапримаЕлеонораДузенепогоджувалася з авторським фіналом,і драматургові довелося його змінити.РосійськаакторкаВіраКомісаржевська,навпаки, повністю дотримувалася у за­ключнійсценіібсенівськоготексту.Оби­дваваріантималивеличезнийуспіх.наукраїнськійсценіп’єсувпершебулопо­ставлено 1900 року в київському театрі«Соломон». Але публіка не була готовасприйнятиїїоднозначно.

Драма «Ляльковий дім» посідає особ­ливе місце на батьківщині Г. Ібсена: тамфільмизацимйоготворомтаіншимизні­маютьрегулярно.Замежаминорвегіїдра­муекранізувалидвічі1973року:уВеликійбританії та уФранції.Відомий такожте­леспектакль «нора» російського режисераІона Унгуряна, екранізований 1980 року.

назвап’єси«Ляльковийдім»символічна.«Ляльковийдім»—цедімфальшивихцінностей,заякимиприхованоегоїзм,духовну

Бетті Хеннінґс у ролі Нори. Королівський

театр. Копенгаген

247

порожнечу,роз’єднаністьлюдськихдуш.Уцьомудомінежили,алишеграливкохання,шлюб,сімейнузлагоду інавітьлюдськігідністьічесть.цяназвавказуєнаголовнуідею—втратувлюди­ні людського, підкріплену низкою ігрових ситуацій (наприклад,на вечірці в сусіданорі призначали роль гарненької ляльки,щочудово танцює), символічними реаліями та епізодами (репетиціятавиконаннятанцютарантели;маскараднікостюми;ялинка,щозів’яла).неменшпромовистоюєсимволіка,пов’язаназРіздвом,оскільки головнийзмістРіздваХристовогополягаєуповерненнідовічнихцінностей,людських ідеалів,увідновленніпорушенихзв’язківізбогомтаміжлюдьми.

Образ НориЗдається, сім’янори— ідеальна. Заможний люблячий чоло­

вік, діти, няня, затишний будинок.Усі здорові, веселі,щасливі.Протечи такценасправді?норапотайкикупляє і їстьмигдале­вепечиво,чоловікнапівжартома­напівсерйозноназиває їїмарно­траткою.Потіммидізнаємосяпрострашнутаємницюнори.Щобвіддати борг (вона взяла гроші на лікування чоловіка), їй дово­дитьсярокамивикручуватися—економитинавласномугардеро­бі, обманюватищодо вартості покупок, використовувати свої по­дарунки,робитивласноручялинковіприкраси.

Виникаєзапитання:чомувонанесказалачоловіковіпроборгічомувониразомневіддаютьйого?Відповідьпроста:норадужелюбитьТорвальда,оберігаєйогочоловічугідністьтавразливуна­туру.Зарадицьоговонанавітьпорушуєзакон—підробляєпідписбатька­поручителявбанківськомудокументі (зновужтаки,щобнезасмучуватитого,хворого).Таквонарозумієсвійобов’язокякдружини й дочки. Та ось приходить біда в особі лихваря Кроґ­стада: тойшантажуєнору, вимагаючи,щобжінка поклопоталаперед чоловіком щодо його посади, інакше він розкриє її таєм­ницю, а це спричинить великінеприємності для всієї родиниХельмерів.норагарячковошу­каєвиходу.

Зрештою, Хельмер про вседізнається.Уноризалишаєтьсянадія,що він як сильний, люб­лячий чоловік, що постійно нацьомунаголошував,візьмепро­вину на себе, захистить її, зро­зуміє, і вони разом подолають

Драматичний театр В. Ф. Комісаржевської.

«Ляльковий дім» Г. Ібсена

248

усіперешкоди.Алецьогоне трапляєть­ся…Хельмерзвинувачуєдружинувусіхсмертних гріхах і фактично відлучає їївідсім’ї,дітей.

Коли ж Кроґстад несподівано повер­тає боргове зобов’язання й справа ща­сливозавершується,Торвальд,нібинічо­го не трапилося, говорить, що… прощаєнору!Івсебуде,якраніше!Утім,жінка,прозрівши, побачила справжню сутністьсвогокоханого,зарадиякоговонастількироківстраждала.Вонавирішуєпітиздо­му,щобобміркувати,якїйжитидалі,якзахистити свою людську гідність, зрозу­мітисправедливістьчинесправедливістьтогочасних законів суспільства, релігії,моралітасімейнихстосунків.

на запитання стурбованого Торвальда, чи повернеться вона,звучитьрішучавідповідь:«Дляцьогоповиннестатисячудозчу­дес, щоб спільне життя по­справжньому стало шлюбом». Тор­вальд намагається втриматинору, нагадуючи їй про так званийобов’язок перед чоловіком і дітьми. нораж відповідає, що вонанетількиматисімейства,але«насампередлюдина,такасама,якіти,—абопринаймніповиннастатилюдиною».

Фіналп’єси,якбачимо,—катастрофа.Алейогонеможнана­зватитрагічним.Героїнянезагинула,а,навпаки,сталаперемож­ницею, бо ніби знайшла себе й мала достатньо мужності, аби ре­алізувати свою волю й відкинути все, що їй заважало. Водночасцяперемогагірка,аджеїїспричинивболіснийрозривноризусімїї попереднім життям (особливо з дітьми) і зробив її самотньоюупротистояннісуспільствузйогонормамиморалі.Отже,перемоганори,тобтоїївнутрішнєзвільненнятаобраннянеюсвогосправж­ньогошляху,неозначаєзавершенняїїборотьби.навпаки,реальнівипробуваннягероїніщепопереду—післятого,якопуститьсяза­віса.Тількитодіпочнетьсяборотьбаноризасвоєсамостверджен­ня,запізнаннясправжніхзаконівжиття.

Художні особливості, значення творуСтворивши нову, аналітичну за настроєм п’єсу, Ібсен не роз­

вантажив її від побутових подробиць. Так, п’єса починаєтьсяз принесення норою додому різдвяної ялинки, встановлення якоїприпадає на Святий вечір. Різдво для католиків і протестантів—

Київський академічний театр юного глядача на Липках. Нора — заслужена артистка

України Анжеліка Гирич

249

головнесвятороку,воноєуособленнямсімейногозатишкуйтепла.Крімялинки,драматургнаводитьбагато іншихпобутовихподро­биць.це і неаполітанськийкостюмнори, у якому вона танцюва­тиме на вечірці в сусідів, а потім у цьому самому костюмі почнерішучу розмову зХельмером.це і поштова скринька, де лежитьвикривальний лист від лихваря, візитівки Ранка з чорним зна­ком—свідченнямшвидкоїйогосмерті.ІдучивідХельмера,норахоче взяти з собою тільки ті речі,що привезла зі свого будинку,одружившись.Воназвільняєтьсявідречей«ляльковогобудинку»,від усього,що здається їй нещирим, чужим.У безлічі подробицьІбсен прагнув показати засмічення життя в будинку Хельмера.Водночас, ці подробиці підтексту допомагають читачеві та гляда­чевірозібратисявподіях,щовідбуваються.

Риторика, іронія, суперечка, парадокс та інші елементи дра­миідейпокликанірозбудитиглядачавідемоційногосну,змуситийогоспівпереживати,перетворитинаучасникадискусії,щовини­кла,—отже,нешукатидляньогопорятункувчутливості,сенти­ментальності,анавчитидумати.

Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторствоВиступаючи 1898 року в Союзі норвезьких жінок на святі,

влаштованому на його честь, Ібсен сказав: «Дякую за тост, алеяповиненвідхилитивідсебечестьсвідомогосприянняжіночомуруху.я навіть не дуже усвідомив його суть. І справа, за яку бо­рютьсяжінки,меніздаєтьсязагальнолюдською…»

Ібсенпоклавпочаток«новійдрамі»,івочахб.Шоудлясучас­ного глядача він набагато важливіший, ніж видатнийШекспір:«Шекспірвиводивнасценінассамих,алевдалекихдлянасситу­аціях… Ібсен задовольняєпотребу, не втамовануШекспіром.Вінподаєнассамих,аленасунашихвласнихситуаціях.Те,щотрап­ляєтьсязйогогероями,трапляєтьсяізнами».

Ібсен,засловамиб.Шоу,«наполягаєнатому,щобвищаметабуланатхненною,вічною,такою,щобезупиннорозвивається,анезовнішньою,незмінною,фальшивою…нелітерою,аледухом…неабстрактнимзаконом,аживимспонуканням».

ТЛ.Ібсенізм—особливістьхудожньогомислення,творчо­гометоду,якийполягаєврозкриттітрагізмужиттячерезпсихологічніколізії,поєднаннязовнішньоїтавнутрішньої

дії, інтелектуально­аналітичномупідході до подій та образів,фі­лософському осягненні дійсності, широкому використанні під­тексту,символікитощо.

250

1. Що таке драма?2. Який твір називають соціально­

психологічним?3. Як би ви визначили жанр твору «Ляль-

ковий дім»?4. Визначте композиційні елементи дра-

ми «Ляльковий дім».5. У чому полягає особливість композиції

ібсенівської «нової драми»?6. У чому полягає конфлікт драми?7. Чому твір має таку назву?8. У чому символічність драми Ібсена?9. Розкажіть про кожного з героїв «Ляль-

кового дому», накресліть схему їхніх взаємин.

10. Як сам драматург ставився до «жіно-чого питання» й чому?

11. У чому полягає значення п’єси Г. Ібсена сьогодні?12. Що таке ібсенізм?

1. Розшифруйте ланцюжок «дочка-лялька → дружина-ляль-ка → особистість».

2. У чому, на вашу думку, полягає символічність назви п’єси «Ляльковий дім»?

Літературний ринг

норасвідомонедопускаєсебедодітей,щобїмнезашкодити,томущовіритьуте,щосказавчоло­вік:«Майжевсі,хтораносхибивужитті,малибрехливихматерів»

норуназивають«жахливоюматір’ю»,якапокинулатрьохсво­їхдітейтадумалалишепросебе

А якої думки про це ви? Чи згодні ви з тим, що Нора є жахливою матір’ю, що діти, матерям яких доводилося обманювати, обов’язково схиблять у дорослому житті?

Запам’ятайте! Твір Г. Ібсена «Ляльковий дім» — новатор-ський за своїм змістом і формою. У ньому чи не вперше по-рушено жіноче питання й твердо заявлено, що жінка в роди-

ні — це не красивий додаток до чоловіка, лялька, а людина, що має гідність і честь, тож і ставитися до неї необхідно відповідно: як до рівної.

Обкладинка збірки п’єс Г. Ібсена

251

Усвідомте, що справжнє кохання, міцна родина спираються на взаємну любов, повагу та вірність партнерів. Довіряти потрібно не стільки словам та обіцянкам, скільки реальним

справам; а міцність родини перевіряють не в щасті, а в нещасті, у складних обставинах.

Проаналізуйте образи Нори та фру Лінне, порівняйте їх; зі-ставте образи Хельмера та Кроґстада, висловивши свою думку про те, чи є вони цілком негативними.

Створіть проект-дослідження «Жіноче питання на межі ХІХ–ХХ ст. та його втілення у творах мистецтва — літературі, те-атрі, живописі, музиці тощо».

1. Ви не хочете засмучувати когось із близьких і приховуєте від нього якусь неприємну таємницю, хочете самотужки залагодити справу. Ваших добрих намірів не помічають і звинувачують вас у різних особистих недоліках. Як ви вчините?

2. Хтось (як доктор Ранк) пропонує вам значну матеріальну під-тримку, якої ви дуже потребуєте (як Нора), в обмін на прихиль-ність та дружбу. Що ви відповісте на це?

3. Перед вами вибір — виконати свій обов’язок (як у Нори перед дітьми) чи відстоювати свою людську гідність (як Нора перед чо-ловіком); допомогти другу або подрузі в життєво важливій справі, поступаючись своїми інтересами, чи розв’язувати свої проблеми. Що й чому ви оберете?

Бернард Шоу — один із засновників «нової драми», борець

за «одухотворення» людини засобами мистецтва1. Назвіть ознаки «нової драми».2. Як драматурги нового часу ставилися до античної спадщини?3. Згадайте міф про Пігмаліона та Галатею, казку про Попелюшку.

Як ви вважаєте, чому ці мандрівні сюжети про чудесні перетво-рення популярні й досі?

Англійці—націяшанувальників,анепрофе­сіоналів;їхнігенерали,таксамо,якіїхніписьмен­ники,—аматори.Саметомумизавждивиграваливійнийстворилинайбільшуусвітілітературу.

Дж. Б. Шоу

252

253

«Людинастоліття»,бернардШоупроживдовгейпліднежит­тя.Понадсімдесятроківвінвіддавлітературнійпраці.Письмен­ник Шоу пробував свої сили в різних жанрах — виступав якпрозаїк, публіцист, музикальний, театральний і літературнийкритик, але найповніше його талант розкрився в драматургії.бернардШоу—найвеличнішийанглійськийдраматургвідчасівШекспіра.СамейогозусиллямитеатрАнгліїнапорубіжжіХІХ–ХХ ст. повернув собі не лише загальноєвропейську, а й світовуславу.

Життєвий і творчий шлях Джорджа Бернарда ШоуДжордж бернард Шоу народився 1856 року в Дубліні, най­

більшомумісті Ірландії, у родині дрібного чиновника.численнуродинуШоувДублінізналивсі.Середнихбулобагатосвящени­ків і торговців, був один баронет. батько майбутнього письмен­никаДжорджКаррШоуневдаловівхлібнуторгівлю,зловживавалкоголем. Мати Шоу, Люсінда Елізабет Герлі, вийшовши за­між,придбала,засловамисина,трьохдітей,бідністьічоловіказішкідливимизвичками.ВихованнямдітеймісісШоузовсімнепе­реймалася. 1869 року батькиШоу влаштувалихлопчика доцен­тральної зразкової чоловічої школи в Дубліні, у якій навчалисядітидрібноїбуржуазії—ремісниківікрамарів.ПісляцьогоШоузмінивза4рокище3школи,якізалишиливньогогнітючівра­ження.Усвоїхспогадахвінтакпишепрошкільніроки:«Ушколіяневивчивнічогоізабувбагаточого…»навчаннябулодляньогосухимінецікавим,томувін«утікізкласичноїшколи»саметоді,колийому«загрожувализаняттяГомером».Зп’ятнадцятироківхлопець працює клерком і касиром у конторі Земельної агенції.Він ненавидів свою службу — любив тільки мистецтво і мріявприсвятити себе живопису, музиці чи літературі. бернард почу­вавсядужесамотнім,соціальніконтрастивеликогомістазмушу­валийогостраждати.черезп’ятьроківШоупереїжджаєдоЛон­дона. Він багато читає, працює в бібліотеці британського музеюй пише.Протягомп’яти років видає по одному романущорічно,але вони не приносять йому слави. його відмовилися друкуватиаж60видавництв!б.Шоуактивноцікавитьсягромадськимжит­тям,захоплюєтьсясоціалістичнимиідеями.

У 1880­ті рр. передШоу остаточно відкрилася дорога публі­циста.1885рокувінставлітературнимрецензентом«ПеллМеллгазет», а наприкінці 1880­х рр.— музичним критиком у газеті«Стар».блискучі,оригінальнізазмістоміпарадоксальнізафор­моюстаттіпривертализагальнуувагу.

254

Шоу,якийз1897р.живевЛондоні імаєзваннядержавногорадника,підчасПершоїсвітовоївійнипоринаєвполітичнежит­тя.Післяпублікаціїстатті«Війназточкизоруздоровогоглузду»,уякійвінкритикуєіАнглію,інімеччину,глузуєнадбезтямнимпатріотизмом,Шоувиключають ізКлубудраматургів.Уцейчасвінпочинаєпрацюватинаддрамою«Дім,дерозбиваютьсясерця»(1913–1919), яку слушно вважає своїм найкращим творінням.ВершиноюдраматургічноїтворчостіШоусталахронікальнап’єса«Святажанна»(1923).Спираючисьнареальнийісторичнийпро­тотип—жаннуд’Арк,драматургстворивобразжінки,яканеви­знає жодного компромісу з продажним суспільством і понад усецінуєособистусвободу.

1925 рокуШоу стає лауреатом нобелівської премії «за твор­чість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру,яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою». Зго­дом драматург багато подорожує світом, відвідавши, зокрема,СРСР,СШАтаПівденнуАфрику.ПисьменникпереживДругусві­товувійну,підчасякоїактивноборовсяпротифашизму,іпомерусвоємумаєткувХартфордширіу94роки.

б. Шоу цілком свідомо орієнтував­ся на творчий досвід Ібсена. Але він нелише ставив питання, як знаменитийнорвежець, а й намагавсянаних відпо­вістивдусіісторичногооптимізму.

боротьба за нове суспільство буладля Шоу невід’ємною від боротьби затакудраму,якамоглабпоставитипередглядачемактуальніпитаннясучасності.нічого подібного на англійській сценітогочасунебуло:завиняткомтрадицій­них шекспірівських вистав, у реперту­арі театрів переважали мелодраматичнітапсевдоісторичніп’єси.

Розширюємо світогляд

Пуританин—суворийревнительчистотизвичаїв,високоїморальностітаін.ПуританізмставідеологічнимпрапоромАнглійської революції 1640–1649 рр. У переносному зна­

ченнітермінпуританинуживаютьщодолюдини,якасильнопе­реймаєтьсячистотою своїх думок і вчинків і вимагає такої самоїчистотивідінших.

Обкладинка книги Б. Шоу «Дім,

де розбиваються серця»

255

(ПідпуританамиШоумаєнаувазілюдейпередових,моральнихтаідейних.«япуританинупоглядінамистецтво»,—пишевін.)

Цикли п’єс Б. Шоу

«Неприємні п’єси» «Приємні п’єси» «П’єси для пуритан»

«будинкивдівця»,«Серцеїд»,«Профе­сіямісісВоррен»

«Війнаілюдина»,«Кандіда»,«Обра­нецьдолі»,«Пожи­вемо—побачимо»

«Ученьдиявола»,«цезаріКлеопатра»,«навернен­някапітанабрассбаунда»

Тематика п’єс

Глядач,засловамиавтора,«натрапляєвнихнажахливійпотворнівиявисуспільногоустроюАнглії»

«…Меншестосують­сязлочинівсуспіль­ства»,висвітлюючиздебільшого«йогоромантичніпомил­китаборотьбуокре­михосібізцимипомилками»,—такхарактеризуєцейциклсамписьмен­ник

Шоупідкреслював,щовіннеханжайнебоїтьсязображенняпочуттів,алевінпротиобмеженнявсіхдійгероївлишелюбов­нимимотивами.якщодотримуватисяцьогопринципу,стверджуєдраматург,«ніхтонеможебутихоробрим,чидобрим,чивеликодуш­ним,якщовіннівкогонезакоханий»

Новий період творчості. П’єси початку ХХ ст.«Дім, де розбиваються серця». Шоумає намір по­чехівськи

досліджувати душі, «розбиті серця» мешканців загально­го Дому, які бездумно витрачають культурні багатства нації.Драматург звертаєтьсядо символіки,філософської алегорії,фан­тастики,політичногогротеску.

«Візочок з яблуками». Шоу у гротескно­ексцентричній фор­мі розкриває важливі особливості суспільно­політичної ситуаціївАнгліїпершоїтретиниXXст.Уцентріп’єси—дискусіяпропо­літичнувладу.

«Гірко, але правда» (фантастика, яка стає прийомом худож­нього втілення дійсності письменником­сатириком). Парадоксищохвилини спонукають думку читача працювати, породжуютьпочуття сумніву й недовіри до всього банального, загальноприй­нятого, дотепно викривають стереотипи мислення й соціальногожиття,провокуютьчитачадополеміки.

256

«Назад до Мафусаїла». Шоу критикує сучасне йому сус­пільство, образи його дотепні й реалістичні, але вихід із кризивіншукаєнашляхах ідеалізму.Розгорнувшиширокупанорамуісторії людства відАдама доХХ ст. й далі—до людеймайбут­нього,Шоу оголошує,що порятунок людства— у продовженнідовголіття людей, яке буде можливим завдяки зусиллям люд­ськоїволі.

П’єса«Свята Жанна»знеабиякоюхудожньоюсилоюрозвиваєактуальнудля1920­хроківтемународноївизвольноїборотьби.

П’єса«На мілині» сталановимгостримпамфлетомнабуржу­азнудемократію.

Укомедії«Юродивий з несподіваних островів»Шоувпара­доксальнійформіпоказуєприйдешнюкризубританськоїімперії,крахїїколоніальноїмогутності.

ЛК. П’єсі «Війна і людина» Шоу зобов’язаний своїм сце­нічнимуспіхомізагальнимвизнанням.їїбулопоставлено1894 рокуна сцені «незалежного театру». Серед глядачів

знаходивсяамериканськийактор ірежисерМенсфілд.Повернув­шисьдоАмерики,віннегайнопоставивп’єсуШоувнью­йорку,девонатаксамомалавеличезнийуспіх.

Відмову від традиційної художньої і сценічної достовірностізаради широкої філософської дискусії в пізній драматургії Шоувисоко оцінив б. брехт, який назвав англійського драматурга«творцемінтелектуальноготеатруXXст.».

Драматургзізнавався,що«змушенийбративесьматеріалдлядрами або просто з дійсності, або із достовірних джерел», і гово­рив:«янічогонестворив,нічогонепридумав,нічогонеперекру­тив,ятількирозкривдраматичніможливості,щокриютьсявре­альності».

1. У якій родині зростав Бернард Шоу?2. Як він ставився до навчання? Чому?3. Які ідеї сповідував митець та в якій формі втілював їх

у життя?4. Чому його називають письменником століття?5. Хто був для драматурга взірцем та літературним учителем?6. Які періоди можна виокремити у творчості Б. Шоу?7. У чому виявилося його новаторство?8. Які теми та мотиви були його улюбленими? Чому?9. Які художні прийоми переважають у драмах Б. Шоу?

257

Запам’ятайте! Б. Шоу — один із засновників «нової драми» в західноєвропейській літературі, що звертався і до античних міфів, і до казки, і до проблем свого часу. Прагнув парадо-

ксами, навіть скандалом привернути увагу до болючих тем суспіль-ного та особистого життя людей.

Усвідомте, що критикувати суспільство, його бездуховність, висміювати вади певних типів людей може людина лише смі-лива, небайдужа. Робити ж це майстерно та захопливо до

снаги тільки дуже талановитій і наділеній глибоким почуттям гумору особистості. Таким і був Б. Шоу.

Проаналізуйте тематику та проблематику п’єс Б. Шоу, визнач-те їхні провідні мотиви та пафос.

Складіть психологічний портрет письменника. Підготуйте пре-зентацію проекту «Театрально-музичні постановки за твором Б. Шоу “Пігмаліон”».

Твір «Пігмаліон» Б. Шоу — новий міф про духовне переродження людини

ДраматургвикористовуєвідомийдавньогрецькийміфпроПіг­маліона — скульптора, який зневажливо ставився до кохання,віддаючи перевагу мистецтву. За це богиня Афродіта покаралайого: вона наслала на Пігмаліона кохання до найпрекраснішо­гойоготвору—статуїморськоїбогиніГалатеї.УраженийстрілоюАмура, Пігмаліон страждає, тому що його кохана залишаєтьсялише витвором із холодного каменю.Пігмаліон благаєАфродітуоживитиГалатею.Статуяоживаєі,перетворившисьнапрекраснужінку,стаєдружиноюПігмаліона.

Шоу оригінально переробляє цей міф, підкоряючи весь йогозмістсвоємутворчомузадуму.ЗабуденнимиподіямийкумеднимиситуаціямиШоупобачивважливупроблему—пробудженнялюд­ськоїгідності,можливістьреалізаціїособистості.

це і є головним питанням у п’єсі «Пігмаліон». У п’єсіШоу,як івміфі,поданодвапланицьогорозвитку:перший—Еліза, її«одухотворення»підвпливоммистецтваХіґґінса,другий—власнеХіґґінс,якийповиненвизнати,що,крімцього«мистецтва»,крімфонетики, є інші важливі речі: людські стосунки, людські долі.

П’єсу«Пігмаліон»булонаписано1912–1913рр.МіфпроПіг­маліонадраматургпереноситьвобстановкусучасногойомуЛон­дона. Але якщо антична Галатея, оживши, стала втіленням по­кориталюбові,тоГалатеяШоузчиняєбунтпротисвоготворця:

258

вонанехочевиходитизаміж,прагне статисамостійноютанеза­лежною, відстояти свою людську гідність. безпосереднє завдан­няШоу, яке він усіляко намагався підкреслити в передмові,—пропагуваннялінгвістики інасампередфонетики.Алецетількиодинізмотивівцікавої,багатогранноїп’єси.Провіднийжемотивмаєяскравесоціальне,демократичнезвучання,аджейдетьсяпроприроднурівністьлюдейіїхнюкласовунерівність.цейпсихоло­гічнадрамапрокохання,якездеякихпричинмайжеперетворю­єтьсянаненависть.Зрештою,цеп’єсагуманістична,щопоказує,якдбайливойобережнопотрібноставитисядоживоїлюдини,на­скількистрашнимінеприпустимимєхолоднийекспериментнадособистістю.

СюжетПрофесорфонетикиХіґґінсстоявіззаписникомнаоднійзву­

лицьЛондонайкожнійлюдині,якадоньогозверталася,говорив,ізякогорайонуАнгліївонародомчинавітьуякомурайоніЛон­донатаживе.

Випадково на цьому самомумісці опинився полковникПіке­рінґ, учений­індолог, який розшукував Хіґґінса. Хіґґінс запро­шуєПікерінґа до себе,щобпоказати своюфонетичну апаратуру.

ПідчасрозмовиприсутняквіткаркаЕлізаДуліттл,зприводувульгарної мови якої Генрі Хіґґінс робить кілька в’їдливих зау­важень.Спочаткудівчинаображена,алепотімрозуміє,що,колидивак­учений навчить її говорити правильно, вона зможе зміни­ти своєжиття і навіть стати власницеюквіткового магазину. Еліза приїжджаєдоХіґґінсай вимагає,щоб той давав їйуроки. Спершу професор із обуреннямвідмовляє—уньогожнавчаютьсяміль­йонери.Алеповедінкавідвідувачкитакаексцентрична й кумедна, що Хіґґінсукладає з Пікерінґом парі: він береть­ся за півроку навчити Елізу літератур­ноїмовитак,щоїїневідрізнятьувищо­мусвітівідсправжньоїгерцогині.

Спочатку експеримент удається.Еліза виявляється здібною. їй улашто­вують «генеральну репетицію» на при­йомі в матері Хіґґінса. І хоча героїняопанувалаправилалітературноївимови,відповідні слова, утім, вона не володіла Е. Норман. Пігмаліон

259

найголовнішим—навичкамисвітськоїрозмови.Говорячипропо­году,Елізасхожанадиктора,якийчитаєметеозведення,апотімізовсімпочинаєговоритисвоєюзвичноювуличноюмовою.Утім,усіцесприймаютьза«новийстиль».це,якісамаЕліза,здаєтьсямолодикуФреддічарівним.

Дівчинашвидко засвоюєнаукуйпочинає усвідомлювати себеякособистість.Воназакохуєтьсяусвоговчителяйнарікаєнате,щотойставитьсядонеїякдоіграшки.Хіґґінсізподивомвиявляє,що перед ним прекрасна жінка. Фінал — відкритий, хоча Шоув«Післямові»йзапевняє,щоЕлізавийшлазаміжзаФредді.

Розширюємо світогляд

Мине кілька років, і філософи погодяться з думкою, щоідеальна мова нікому не потрібна. Тепер лінгвіст Л. Віт­ґенштейнзакликавучитисявнароду,вивчатиживумову.

б.ШоунапочаткуХХст.устамисвогогероявисловивмірку­вання про те,що людина—це те,що вона говорить, це її мова,мовленнєва діяльність. У такий спосіб драматург зміщує центрувагиізсоціальнихпроблемнаестетичні,щохарактернодляана­літичноїфілософії,якавсіпроблемизводиладопроблеммовленняівисокимзавданнямякоїбулапобудоваідеальноїнауковоїмови.

ОсьякпроцеговоритьпрофесорГенріХіґґінсналондонськійвулиці:

Джентльмен (вертаючись на попереднє своє місце ліворуч від записувача).чиможнавасзапитати:якцеувасвиходить?

Записувач. Сама фонетика, більш нічого. Сама наука провимову. це мій фах і моє улюблене захоплення.Щасливий той,хтоможезробитизісвогохобіпрожиток!Отвиможетевідрізнитиза наріччям, хто з Ірландії, а хто— зйоркширу?А я визначаюмісцекожноїлюдинивмежахшестимиль.УЛондоні—умежахдвохмиль,іноді—двохвулиць.

<…>Джентльмен.Ащо,цьоговамстаєнапрожиток?Записувач.Отак,щейнадобрийпрожиток!нашвік—вік

вискочнів. Скоробагатьки починають у Кентиш­тауні з вісьмомадесятками фунтів на рік і незабаром опиняються на Парк­Лейнзі ста тисячами річного прибутку. Хочуть вони позбутися свогоКентиш­тауна і не можуть: видають себе кожнісіньким словом!яжможунавчитиїх…

Кв і ткарка.Сікаєтьсядобідноїдівчини!нетвоємелеться—небігайз…

<…>

260

Записувач.Створіння,що видає такі гнітючі й поглинаючізвуки,немаєправабутихочбийде—немаєправанажиття!За­тям:ти—людськаістота,наділенадушеюібожественнимдаромясного, виразного слова, а твояріднамова—цемоваШекспіра,Мільтонатабіблії,тожнекурникайтут,неначехвораголубиця!

(Переклад О. Мокровольського)

ТЛ.Парадокс—судженняабовираз,якіпротиставленіза­гальноприйнятимпоняттям,здоровомуглузду (частотіль­ки зовні). У давньогрецькій філософії цей термін викори­

стовувалидляхарактеристикиновоїоригінальноїдумки.«не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра»

(О. Вайльд);«нечинизіншимитак,якхочеш,щобвоничинилизтобою:увасможутьбутирізнісмаки»(Б. Шоу).

Мета парадоксу — висміяти догму, здивувати незвичайним,вразити оригінальністю судження. Інколи на парадоксі можутьбутипобудованінавітьцілітвори(уп’єсіШоу«Гірко,алеправда»мікробзаражаєтьсявідлюдей).

Особливості художнього методу Бернарда ШоуОсновніхудожнізасобитаприйоми:парадоксийдискусії;yзасоби комічного поєдналися з реальним трагізмом буття су­yспільства і духовно багатої людини, якій не було місця в на­вколишньомусвіті;найбільшийпарадокс—людина;yширокевживанняафоризмів;yгострокомедійні ситуації — іронічна, пародійна стилізаціяyдавньогрецькогоміфупроПігмаліонатаГалатею;синтезепічноїідраматичноїоснов.y

Жанр твору, особливості сюжету та композиціїАвтор назвав свій твір «романом у п’яти діях». Існує кілька

варіантівперекладувласнежанру:«роман­фантазіяуп’ятидіях»,«сентиментальнийромануп’ятидіях».

Роман у п’яти діях

Епос Драма

Описгероїв;yпоширеніпояснення;yприділеноувагупсихологічно­yмустануперсонажів;єавторськаоцінкаy

Діалогічнаструктура;yремарки;y«режисерськадраматургія»(ав­yторзазначивкоженсценічнийрухгероїв)

261

П’єса«Пігмаліон»маєкороткуперед­мову під назвою «Професор фонетики»та велику післямову, у якій ідеться проподальшу долю головної героїні драми.

Тема твору— духовне пробудженнялюдини за допомогою мистецтва слова,творчості.

назватворупідкреслюєпризначеннялюдини­митця бути Творцем, сприятипробудженнюдухулюдини.

Шоу подає не традиційну структу­ру:зав’язка→розвитокдіі→розв’язка,а дещо змінює її: зав’язка → розвитокдії→дискусія.

Композиція драми «Пігмаліон»1.Експозиція — випадкова зустріч

двохгероївтвору.2.Зав’язка— паріПікерінґа йХіґґін­

сащодо«створеннягерцогинізквіт­карки».

3.Розвиток дії—навчаннядівчини,експериментізгостями.4.Розв’язка—«герцогинябунтуєпротипрофесора».

Розв’язка в Шоу стала водночас новою зав’язкою, початкомдискусії. Автор створив дискусійну ситуацію, висунув конфліктідей, перетворив хід подій на сутичку протилежних життєвихпозицій. Драматург уважав, що п’єса повинна мати відкритийфінал,спонукатичитачадовідповідінапоставленізапитання,дообговорення проблеми, тому він не дає однозначної відповіді, недаєщасливогозавершенняісторії.

Образи творуПрофесорХіґґінс—людинанауки,дляякоїнеіснувалоіншо­

гожиття.Він—аристократ,алейогоманеринеаристократичні,експериментатор,алебезвідповідальностізадолюпіддослідного.Водночасцепорядналюдина,аджевіннеобіцявЕлізічогосьбіль­шого,ніжнавчитимовийманертаввестиу«вищийсвіт».

ОбразХіґґінса—цеваріантантичногоскульптора.Діяльний,жвавий, всюдисущий Хіґґінс сповнений тієї зацікавленості, безякої неможлива будь­яка творча діяльність. Для нього всі людирівні,безподілунакласи.СаметомуХіґґінстаксміливоберетьсядовести,щоза тримісяціквіткаркастане герцогинею.Професор

Гравюра Ґюстава Доре. Світ Елізи Дуліттл

262

зважився на експеримент і докладав усіх зусиль, щоб довестивласну думку. Хіґґінс не думав про те, що буде після того, якказковий сон скінчиться і Галатея­Еліза прокинеться. Природнісили,щобулиприспанівгероїні,виявилисянабагатопотужніши­ми,ніжнацемігрозраховуватипрофесорфонетики.

Еліза стає гідним суперникомХіґґінса. Вона сповнена гордо­щів,самоповаги.Опановуючимову,Елізазасвоїлатакожінавич­киправильногомислення,щодопомагалоїймативласнісуджен­няпрожиття.Вонавважала,щоїїшляхдогерцогинірозпочавсятоді, коли полковникПікерінґ назвав її «місДуліттл», коли вінвиявив донеї увагу: знявкапелюх, відчинив двері, адже«різни­цяміжледііквіткаркоюполягаланевтому,яквонаповодиться,автому,якдонеїставляться».

Еліза в розпачі, перед нею, зрештою, посталажорстока істи­на: здобувши манери й вимову герцогині, вона не стала своєюв аристократичному колі; утім, і від свого класу Еліза вже віді­рвана,вонавженіколинестанетієюпростою«невдахою»,ароз­початиякусьсправувідповіднодоздобутихзнаньтавміньнемаєкоштів.

Отже,розпочавшизпроблемфонетики,авторвивівчитачанапроблемуособистості,їїдуховногорозвитку.Вінзазначив,щона­вітьосвічена,розумналюдинанаврядчизмоглабподолатимежісвогосоціальногостану.

Отже, це драма не про кохання, а про силу творчості, продуховне пробудження людини під впливом мистецтва, про мож­ливістьздобуттяособистістювнутрішньоїкрасийсвободи.

Образигероївдавньогрецькогоміфупідперомб.Шоусуттє­во трансформувалися відповідно до умов нового часу та задумуавтора.

Порівняймо:

Професор Хіґґінс Пігмаліон з античного міфу

1)навчавмовиЕлізу,допомігзро­зумітисвітмистецтва,хочатаксамо,якіПігмаліон,ненавидівжінок;

2)Елізамайженічогонезмінилавпоглядахпрофесора,івіннезби­равсязмінюватисясам;

3)вінневідчуваввідповідальностізадолюлюдини,йогозахоплюваливищіідеї,результатексперименту

1)Злюбов’ювиліпивстатую,пишавсянею,прикрашав;

2)ГалатеязмінилаПігмаліона,їїкрасарозбудилавйогодушіприспанекохання

263

ЛК. Твір «Пігмаліон», написаний у 1912–1913 рр., упер­шебулопоставленонасценіВіденськоготеатру1913року.Англійська ж прем’єра відбулася в лондонському Театрі

його Величності 11 квітня 1914 року й витримала 118 вистав.Драматург сам був режисером власної п’єси; роль ЕлізиДуліттлвіннаписавспеціальнодляСтеллиПатрікКемпбелл,апрофесораХіґґінсаграввідомийакторГербертбірбомТрі.

Перша екранізація безсмертного«Пігмаліона»Джорджабер­нардаШоуцікаванелишенеперевершенимакторськимскладом,айтим,щоадаптувавсценарійавторп’єсиособисто.

Фільм мав шалений успіх як у глядачів, так і у критиків:1938рокувінотримавпремію«Оскар»занайкращийсценарій(та­кож був представлений у номінаціях «найкращий фільм», «най­кращийактор»(Л.Говард)та«найкращаакторка»(В.Гіллер)).

1956рокусценарійфільмубулоадаптованодлямюзиклу«Моячарівналеді»;1964рокуцеймюзиклпідтієюсамоюназвоюбулоекранізовано.

ЕК. Переклад такої «філологічної» п’єси, як «Пігмаліон»б.Шоу,становитьдляфахівцівнеабиякускладність,аджемовнізасобивкожніймовісвої.Томусвітовапрактикадо­

пускаєпідчасперекладувільнеобранняцихмовнихзасобів.Лін­гвіст і перекладач Р. К. Міньяр­бєлоручев зазначає, що під часперекладу «втрати й набутки— неминучі». До того ж художнійперекладєтворчим,певноюміроюсамостійнимтворомйогоавтора(перекладача).Ухудожньомуперекладідопускаєтьсяпевнатранс­формаціяперекладноготексту,обумовленабагатовчомукультур­ними та літературними традиціями, носіями яких є перекладач.

УС.Упершеп’єсубернардаШоу«Пігмаліон»українськоюу 1940–1950­х рр. переклав М. Павлов. Але надрукованопереклад було значно пізніше — на сторінках журналу«Всесвіт»1999року.

У статті «ФеноменШоу для українського читацтва»М. Пав­лов писав: «було б неправильним, якби мова Елізи мало чим

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. «Пігмаліон»

264

відрізнялася від мови самого Хіґґінса. Мовленнєвий контраствукраїнськомуперекладімаєбути,відтак,більшим,аніжцепри­пустимоворигіналі».

Томувідперекладачавимагаютьособливоїретельностіізнач­ної винахідливості, аби перенести твір на український культур­нийґрунт.

Порівняйте:

б.Шоу LIZA.Well,youwouldnthavethefacetoaskmethesameforteachingmemyownlanguageasyouwouldforFrench.LIZA.Yourenogentleman,yourenot,totalkofsuchthings.I’magoodgirl.Iam;andIknowwhatthelikeofyouare,Ido.

Є.Ка­лашні­кова

ЭЛиЗА.носвашейстороныбессовестнобылобыстолькозапрашивать,—ведьтофранцуз,авыменябудетеобучатьмоемуродномуязыку.ЭЛиЗА.Стыдновамговоритьтакиевещи,аещёджентльмен!янекакая­нибудь,ячестнаядевушка,авашегобратаяна­сквозьвижу,да.

П.Мєл­кова

ЭЛиЗА.Аувасведьнехватитнахальствабратьсменязамойроднойязыкстолькоже.ЭЛиЗА.Вынеджентльмен,никакойвынеджентльмен,еслиговоритетакиевещи.ячестнаядевушка,да,честная.Знаюятаких,каквы!Видала!

М.Пав­лов

ЕЛІЗА.Авижмайтесовість:яжплачузамову,шовжезнаю!Такшо,даювамшилінга—йнеторгуйтесь.ЕЛІЗА.жинтільмен,називається!бачилаятаких!Іотонесоромвамтакеказать?!яжпоряднадівчина!

1. Опишіть свої враження від першого знайомства з квіткар-кою та її співрозмовниками на одній із лондонських вулиць.

2. Чим квіткарка дивує своїх нових знайомих?3. Чому Еліза погодилась на пропозицію Хіґґінса?4. Якими були умови експерименту?5. Які зміни ви помітили в розвитку образу Елізи?6. Опишіть поведінку Елізи в гостях у місіс Хіггіс та враження, яке

вона справила на гостей.7. Якого перевтілення зазнав Альфред Дуліттл?8. У чому полягали претензії та вимоги Елізи до Хіґґінса?9. Яку позицію обстоює Хіґґінс?

10. Порівняйте п’єсу Б. Шоу із міфом про Пігмаліона і Галатею. Як назва та сюжет п’єси перегукуються із сюжетом античного міфу? Як і де зміст п’єси та міфу починає різнитися?

265

11. Яким є продовження п’єси в післямові Б. Шоу?12. Чому Еліза не задоволена результатами експерименту? Чого

вона прагне?13. Порівняйте образи Елізи та Галатеї.14. Які основні проблеми порушено в п’єсі?15. Визначте ознаки «нової драми» в «Пігмаліоні».

Літературний ринг

б.ШоувважавписьменникаyЛ.М.Толстогосвоїмоднодум­цемівчителем,навітьнадсилавйому«насуд»деякісвоїтвори.Алетойнадіславдостатньокритичнувідповідь,зокремапроп’єсу«Людинаінадлюди­на»:«неможнажартівливоговоритипротакіречі,яксенслюдськогобуття,пропричинийогоперекрученняйтогозла,якесповнюєжиттянашоголюдства».Толстойбувупевне­нийутому,щоробитижиттєвоважливіпитанняпредметомсатиринебажано,томущоценесприяєзнаходженнюшляхіврозв’язаннягострихморальнихпроблемсучасності:«бажанняздивуватичитачасвоєюглибо­коюерудицією,талантоміро­зумомчастовідвертаютьувагучитачавідсутіпредмета»

«Хочупохвалитися,щоп’єсаy«Пігмаліон»користуваласянайбільшимуспіхомвЄвропі,ПівнічнійАмериційунас.їїповчальністьнастількисильнайнавмисна,щояіззахоплен­нямшпурляюїївобличчятимсамовдоволениммудрецям,що,якпапуги,повторюють,щомистецтвонеповиннобутидидактичним.цепідтверджуємоюдумку,щомистецтвонеможебутиніякиміншим»,—писавШоу.«“Пігмаліон”—ценасмішкаyнадшанувальниками“блакит­ноїкрові”…кожнамояп’єсабулакаменем,якийякидавувікнавікторіанськогоблаго­получчя»,—таквідгукувавсяавторпросвоюп’єсу.ЛітературознавецьО.Анікстyуважавб.Шоупродовжувачемкращихтрадиційзахідноєвро­пейськогогуманізму

А що ви думаєте про можливість розв’язання серйозних суспіль-них проблем засобами сміху — сатири, іронії тощо? Наскільки, на вашу думку, це можливо й доречно?

Запам’ятайте! Англійський драматург Бернард Шоу став ра-зом із Г. Ібсеном та іншими письменниками засновником «но-вої драми», спрямованої на активну співпрацю з глядачем та

читачем. Ознаками її є інтелектуальність, дискусійність, відкритий фінал та боротьба за гідність людини.

266

Усвідомте, що Б. Шоу, як і інші митці порубіжжя ХІХ–ХХ ст., активно шукав шляхи удосконалення людини та людства, вважав літературу, театр важливими засобами впливу на гро-

мадську та особисту думку. Щоби якомога виразніше донести свої думки, використовував гумор та сатиру, указував на парадоксальні явища життя, з іронією розвінчував стереотипи, домагаючись того, щоб людина уважніше придивилася до себе, побачила свої недоліки й прагнула змінитися на краще.

Проаналізуйте висловлювання Б. Шоу, і за ними та відо-мими вам відомостями визначте життєве кредо письмен-ника.

найбільшийгріхстосовноблизьких—нененависть,абайду­yжість:осьістинновершинанелюдяності.Минемаємоправаспоживатищастя,невиробляючийого.yякщо ви коли­небудь, ганяючись за щастям, знайдете його,yто, подібно до старої, якашукала свої окуляри, виявите,щощастявесьчасбулоуваснаносі.якщоувасєяблуко,івменеєяблуко,імиобмінюємосяцимиyяблуками, то у вас і в мене залишається по одному яблуку.Аякщоувасєідея,івменеєідея,імиобмінюємосяними,товкожногоізнасбудеподвіідеї.Людина—якцеглина:обпалюючись,міцнішає.yТепер,колиминавчилисялітативнебі,якптахи,плаватипідyводою,якриби,намневистачаєлишеодного:навчитисяжитиназемлі,яклюди.життя полягає не в тому, щоб знайти себе. життя полягаєyвтому,щобстворитисебе.

Складіть продовження п’єси Б. Шоу в кількох варіантах, спи-раючись на англійські реалії того часу та обґрунтовуючи свій варіант.

Підсумуємо знання з теми

1. Чому питання відродження духовності, мови, національної культури стало особливо актуальним на межі ХІХ–ХХ ст.?

2. Які обставини сприяли тому, що Г. Ібсен став драматургом? У чому полягає внесок Г. Ібсена у створення й розвиток націо-нального норвезького театру?

267

3. Після виходу твору Г. Ібсена «Ляльковий дім» у суспільстві ви-никли такі бурхливі суперечки, що подекуди у вітальнях вивішу-вали оголошення: «Просимо не говорити про “Ляльковий дім”». Чому?

4. Що таке ібсенізм?5. Яким був драматург Б. Шоу як письменник, як громадський діяч

і як людина?6. У чому полягала «філологічна теорія» Б. Шоу?7. Чому драматург Б. Шоу назвав свій твір «Пігмаліон» за жанром

романом?8. Порівняйте «стару драму» й «нову драму», наведіть конкретні

приклади, зробіть висновки.

Проаналізуйте!

1. Чи можна «Ляльковий дім» уважати прикладом «нової дра-ми»? Якщо так, то чому?

2. Як вислів Соломона стосується Нори: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його»? Якою, на вашу думку, є героїня — мудрою чи нерозумною?

3. Поміркуйте, чому п’єса Б. Шоу називається «Пігмаліон», а не «Галатея»?

4. Б. Шоу говорив: «Кожна з моїх п’єс — це послання до людства». Яке послання до людства має п’єса «Пігмаліон»?

Створіть!

1. Складіть порівняльну табличку образів Нори та Елізи, зна-йдіть спільне та відмінне, покажіть розуміння письменни-ками жіночого питання та шляхи його розв’язання.

2. Створіть проект «Утілення драматичних творів Г. Ібсена і Б. Шоу в театрі, кіно».

Прокоментуйте умовні ситуації, поясніть свої думки, подальші дії та вчинки.

Ви потрапили в компанію людей, де всі розмовляють пра­yвильно, обговорюють важливі й цікаві теми, висловлюютьсвоїоригінальні,частопарадоксальнідумки.Виусвідомлю­єте,щоневолодієтеправильноювимовою,зтемоюдискусіїнеобізнані,тайумінняїїпідтримативамтежбракує.Про­стопітизвідтинеможете.Щовизробите,щобнепочувати­сянезручно,зайвоюлюдиною?Оцініть підприємливість Елізи, героїні твору б.Шоу «Піг­yмаліон».якїїідеюможнавтілитивсучасномужитті?

268

Ознайомлюючисьізновимитенденціямиудраматургіїпо­рубіжжя ХІХ–ХХ ст., ви помітили, що «стара драма» ізтрадиційним розвитком сюжету, передбачуваним закри­

тимфіналоміпасивнимспогляданнямглядача(читача)поступи­лася місцем «новій драмі», яка змусила цього глядача (читача)думати,розв’язуватилогічнізавдання,аналізувати,дискутувати,домислювати своє завершення твору, міркувати про долю героївпісля того, як вистава скінчилася. Головними проблемами сталодуховне відродження людини, утвердження її самоцінності. Ко­жен із драматургів ішов своїми шляхами, обирав свої форми—ідейніконфлікти(б.Шоу),внутрішнюприховануінтригу(М.Ме­терлінк),складнугрупідтекстів (А.чехов).Творипредставників«новоїдрами»Г.Ібсентаб.Шоузробиливагомийвнесокусправугуманізаціїсуспільства.

Ваша книжкова полиця y Г. Ібсен.«Ляльковийдім».Короткалітературнаенцикло­

педія.Градовський А. В. y Картковий дім Торвальда: вивчення п’єсиГ.Ібсена«Ляльковийдім»(нора).Половинкина Ольга. y новаядрама:Генрикибсен//Литерату­ра.—2004.Понімаш Г. Б. y жіноче питання у драматургії кінця ХІХ —початкуХХ ст. // Зарубіжна література в навчальних закла­дах.—2003.Соловцова Ірина. y Ібсен— реформатор європейської драми //Зарубіжналітература.—2002.Шоу Б. y Полноесобраниепьес:в6т.—М.:искусство,1980.—Т.4.

Онлайн-бібліотека y Г. Храповицька. Генрик Ібсен. біографія. http://www.

ukrlit.vn.ua/zaruba/biography/ibsen1.htmlДеякіукраїнськіперекладитворівбернардаШоу.y http://chtyvo.org.ua/authors/Shou/Історія зарубіжної літератури XIX–XX ст.y http://westudents.com.ua/knigi/253-storya-zarubjno-lteraturi-XIX-XX-st-davidenko-g-y.html

269

270

Подорож шоста. Література — молодь — час

Сучасназарубіжналітератураєпроцесом,хронологічноокре­слениммежамивід1980­хрр.допочаткуХХІст.назламістолітьлюдство зазвичай переоцінює філософські, соціальні, політичнійестетичніцінності.Зарубіжналітературанашогочасувідкриваєновіперспективи,прагнучиподолатирозривміж«мистецтвомдляосвічених» тамасовиммистецтвом.Сучасніписьменникируйну­ютьусталенікордонилітературнихнапрямів,жанрів,читацькогоочікування, наводячи приклади примирення того, що здавалосяранішенепримиренним.

Шолом-Алейхем — видатний майстер сумного гумору

Які оповідання Шолома-Алейхема ви читали? Поділіться своїми враженнями про них.

Шолом­Алейхем лишив нам у спадоклюбов і сміх: любов до простої людиниісміхпередлицемнещастя.

Бел Кауфман

Мабуть,вамдоводилосячутисумнітавеселі історіїпрохлоп­чикаМотла або про Тев’є­молочара. це персонажі творів одногоізнайвидатнішихтанайпопулярнішихєврейськихписьменниківШолома­Алейхема (Шолома нохумовича Рабиновича). У пере­кладізмовиідиш«Шолом­Алейхем»означає«Мирвам!».Обран­ня цього псевдоніма було не випадковим, адже твори Шолома­Алейхема — повісті, романи, новели, оповідання, п’єси — зіщирою посмішкою йдуть до читачів, навчають людей стійко до­латинайважчівипробуваннявжитті.

Життєвий і творчий шлях Шолома-Алейхемайогосправжнєім’я—Шолом(Соломон)Рабинович.народив­

ся2березня(18лютогозастаримстилем)1859рокувПереяславінаПолтавщині.Усвідомостінашихсучасниківцемістопов’язанепередовсімз іменамибогданаХмельницького іТарасаШевченка

271

(XIXст.—знаменитий«Заповіт»таіншітвори). навряд, щоб у пам’яті і серцідрібногокрамарянохума(наума)Раби­новичаглибокозакарбувалисяцізнако­ві для України імена й події. його тур­бувало становище багатодітної родини.АколиШоломовівиповнилося13років,померлайогомама, і згодом їїмісце за­ступила сварлива мачуха з бердичева.

навчався хлопець у хедері— єврей­ськійпочатковійшколі, учительякоїнезнав ані російської, ані українськоїмов.АлеінтересиШоломавиявилисяширши­ми:підвпливомєврейськоїпросвітниць­коїлітературивінузявсязазагальнуса­моосвіту,навчавсявповітовійшколі.

Першим літературним твором хлопчика став славнозвіснийсловник лайок і прокльонів мачухи — «Мачушин лексикон»,якийсподобавсяісамій«героїні».З14роківпочаввінписатимо­вою іврит історичні та пригодницькі романи (наприклад, прочи­тавши «Робінзона Крузо» Д. Дефо, написав «Єврейського Робін­зонаКрузо»).

З17роківпрацювавдомашнімучителемнаПолтавщинівєв­рейського магната­орендатора Мейлаха Лоєва. У 1880–1882 рр.був громадським рабином у Лубнах. Довелося жити й працюва­титакожуКорсуні,білійцеркві,Одесі,анайбільше—уКиєві.Одружився зі своєюколишньоюученицеюОльгоюЛоєвою, бать­коякоїзакоханнядонеїсвогочасуйвирядив іздомуприватно­го вчителя. Але родина склалася дружна.Шолом був для дітейдобрим ангелом­охоронцем, хоча й не заплющував очей на їхнівади— з прорахунками і глупством у їхній поведінці він боров­ся…сміхом.

Першіпублікації—кореспонденціїтастатті—з’явилисяна­прикінці 1870­х рр. у єврейських часописах мовою ідиш.А вжевіршітаоповіданняписьменникопублікувавмовоюіврит.Ізапо­радоюдружинипідписувавїхініціалами«Ш.­А.».

1883 р. можна вважати по­справжньому стартовим у йогописьменницькій біографії. Тоді вийшли друкоммовою ідиш по­вість«Двакамені»таоповідання«Вибори»,підякимивінупер­ше підписався Шолом-Алейхем. Відтоді письменник безперерв­но працює. З­під його пера вийшли десять романів, двадцятьп’єс, сотні повістей, оповідань, статей. його легко було читати,

Шолом-Алейхем замолоду. Фото

272

а багатьом здавалося,щойпи­сав він легко. І справді, писавдуже швидко. Але написанечасто докорінно переробляв,перекреслюючи рядки, абзаци,атойцілісторінки.Адоіншихсторінок щось дописував, при­клеювавнові…

Тим часом реальне життявимагало свого, адже багато­дітній сім’ї Шолома­Алейхемапотрібнобулозащосьжити.Тожписьменникзабезціньпродававвидавцям свої авторські права. Доводилося вести й торговельнісправи.

1885 року йому поталанило: від тестя­магната перейшла ве­лика спадщина. Молодий інтелігент­мрійник, хронічний біднякз’явивсянакиївській біржі,«прокручуючи справи».йогошвид­ко «вирахували»— навколо заметушилися всілякі пройдисвіти,спекулянти. Зап’ять років він утратив усе своє величезне багат­ствоі,ховаючисьвідкредиторів,утікізКиєва.

Але «діловежиття» збагатило палітру образів у його творах.Укомедії­памфлеті«якнегоз»(1894)деякікиївськібагатіїпізна­ли себе й домоглися від царської цензури заборони цього твору.націй самійкиївській біржі зародиласяй ідея одного з найкра­щих творівШолома­Алейхема—«Менахем­Мендл» (почавписа­ти1892р.),анезабаромписьменникузявсязащеодинізнайваж­ливішихсвоїхтворів—роман«Тев’є­молочар»,детрудягуТев’єпротиставлено«людині­повітрю»,яканеспроможназнайтисебе,визначитисявреальномусвіті.

Твори«Менахем­Мендл», «Тев’є­молочар» і «ХлопчикМотл»(надостаннімШолом­Алейхемпрацювавдосамоїсмерті)визнача­ютьхарактер і спрямованістьтворчостіШолома­Алейхема.«Лю­дина—цете,кимвонахочебути»,—такаостанняфразазавто­біографічноїповісті«Зярмарку».Письменниквідтворюєглибокіпласти народного життя, відкриває читачеві багатий національ­нийколорит єврейства, сміється і плаче з його пригод і поведін­ки,мрієпрочистотуйпорядністьулюдськихвзаєминах.

Своїтворчізадумиписьменникреалізовувавнаполегливо,алебез поспіху. навіть найбільші роботи він створював ніби з окре­михоповіданьчиповістей,рікзарокомнарощуючиїхні«м’язи»:«Менахем­Мендл» — 1892–1909 рр.; «Тев’є­молочар» — 1894–1914рр.і«ХлопчикМотл»—1907–1916рр.

Письменник з дружиною Ольгою та дітьми. Фото

273

274

Важко складалисяйжиттє­ві обставини. 1905 року, післяєврейськихпогромів,вінвиїхавізКиєвадоЛьвова,потімвиру­шивумандриЄвропою.Побуваву женеві, Лондоні, Варшаві,Вільно,берлінітаіншихмістахЄвропи. Застуда спричинилатяжкухворобулегенів,доводи­лося лікуватися, тому певнийчасписьменникживу Італії таШвейцарії. 1915 року переїхавдо нью­йорка (США), де й по­мер13травня1916року.

Похований він на бруклінському кладовищі, згідно із «запо­вітом»:«Хайменепоховаютьнепоміжаристократів,вельможчибагатіїв,асередзвичайнихлюдей,робітників,разомзісправжнімнародом».

І справді, Шолом­Алейхем істинно народний письменник.Уйоготворах—сотніяскравихобразівпростихтрударів—шев­ців,міщан,рабинів,дітей,домогосподарок.целюдибідні,знедо­лені,аленескорені.цедобрі,шляхетні,жартівливілюди,якіневтратиливірийоптимізму.

Зі сторінок своїх творівписьменник говоритьпромилосердя,чуйність,любовдоближнього.ТвориШолома­Алейхемазрозумі­лійблизькіідорослим,імолоді,ідітям.їхзацікавленочитаютьлюдирізнихнаціональностей.

УС. Уся творчість Шо­лома­Алейхема прониза­на духовними зв’язками

єврейського та українського на­родів. Тут постійно перепліта­ються скарби, накопичені в на­родній і літературній творчостієврейськогонародуізбагатствомукраїнськоїлітературитафольк­лору: піснею, гумором, влучнимсловом.

Шолом­АлейхемлюбивУкра­їну, де українці та євреї здавнажилийпрацювалипоряд.

Оповідання ідиш з портретом автора і підписом

Меморіальна дошка на честь Шолома-Алейхема у Львові, на розі вулиць Шпитальної

та Котлярської

275

ТвориШолома­Алейхема перекладе­ноукраїнськоюмовою.ЗініціативиМи­коли бажана та ДмитраПавличка булоздійсненовиданнячотиритомникатворівШолома­Алейхемавперекладахукраїн­ською мовою. Основні перекладачі: Єф­роїмРайцин(йомуналежитьнайбільшачастина перекладів), О. Пархомовська,М.Дубинський.ЗмістовнупередмовудовиданнянаписавМ.бажан.

1. Як склалася життєва доля Шо-лома-Алейхема?

2. Охарактеризуйте основні етапи твор-чого шляху Шолома-Алейхема.

3. Чому Шолома-Алейхема можна назва-ти справді народним письменником?

4. Як псевдонім письменника пов’язаний з головними ідеями його творчості?

5. Як у долі видатного єврейського письменника відбилася доля йо го народу?

6. Що нового вніс у літературу Шолом-Алейхем своєю творчістю?7. Як показано побут єврейського містечка у творчості письмен-

ника?8. Охарактеризуйте тематику і жанрову своєрідність творів Шолома-

Алейхема.9. Які теми для нього були найважливішими? Аргументуйте свою

думку.10. Якими були зв’язки письменника з Україною? Як вони себе ви-

явили у творчості Шолома-Алейхема?

Прочитайте афоризми Шолома-Алейхема й схарактеризуйте за ними його як людину.

Порядналюдина,колиробитьдобрусправу,відусіхховаєтьсяyікаєтьсявзаподіяному,навітьякщопроценіхтонедізнаєть­ся. (Так говоритьКонфуцій.) А я говорю: у наш час порядналюдина, коли чинить лиходійство, ні від кого не ховаєтьсяінекаєтьсявзаподіяному,навітьякщопроцедізнаєтьсявесьсвіт.Колитирозмовляєш,тохайтвоярозмовабудекращазамов­yчання.(Такговоритьарабськеприслів’я.)Аяговорю:колитимовчиш,хайбудетвоємовчаннякращевідтвоїхрозмов.

Пам’ятник Шоломові-Алейхему в Києві

276

якщо ти думаєш за інших— чекай коли­небудь добра і дляyсебе.(ТакговоритьПлатон.)Аяговорю:якщотидумаєштіль­кипросебе,чекайколи­небудьзлавідінших.якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш — ти людина.y(Такговоритьодиніндієць.)Аяговорю:якщотилюбиш,тво­ришдобройстраждаєш—твоїсправидужепогані!

«Пророк буднів» — герой новелістичної повісті Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар»

Композиція. Образна система творуПовість, яку частинами друкували впродовж 1894–1914 рр.,

містить дев’ять новел (розділів), із яких чотири (перші три —«Азнедостойний»,«Великаудача!»,«Химери» і остання—«Ідигеть!»)змальовуютьголовногогерояТев’є,арештап’ятьрозпові­даютьпродолюйогодочоктасамогоТев’є.

Попри новелістичну структуру тво­ру, «Тев’є­молочар» вирізняється ком­позиційною стрункістю, послідовнимвнутрішнім і зовнішнім зв’язком міжокремиминовеламиіширокимфункціо­нальним навантаженням кожної з них.Усі новели, маючи власну композицію,сюжет і конфлікт, пов’язані між собоюзазмістомістановлятьєдинеціле.

Об’єднувальною ланкою є образТев’є.Оповідання,йдучиоднезаодним,послідовно розширюють розмах подій,відображаютьепохуідокінцярозкрива­ютьхарактерголовногогероя.

Увесь твір містить серію оповідань,об’єднаних головним персонажем, щовиголошуєколоритниймонологвуявнійрозмовізШоломом­Алейхемом.

ТЛ.Повість—прозовийтвір,заобсягомбільший,ніжопо­відання.Уповісті зображуютьнизкуподійужитті голов­

ногогероя,атакождетальнозмальовуютьпов’язанихізнимпер­сонажів.

Оповідач — особа в прозовому художньому творі, від іменіякоїписьменникведерозповідьпролюдейіподії.Авторможена­зиватиабоненазиватиоповідача,алезавждинаділяєйогорисами

Обкладинка збірки творів Шолома-Алейхема

277

характеру, що проявляються в манері говорити, у ставленні долюдейіподій,проякійдетьсяутворі.

Образ Тев’є-молочара. Народний гумор повістіОдин із улюблених героївШолома­Алейхема— Тев’є.Щож

такогоособливоговцьомуєвреї?Зодногобоку,віннічимневід­різняється від українців­селян, які населяютьАнатівку— село,неподалікякогоживеТев’єразоміздружиноюГолдоюйдочками.

Він— трудівник і бідняк, пов’язаний із землею, з простимилюдьмив селі, такимисамимитрудівниками,як і він сам.йомудобре знайомі і голод, і злидні.наполегливоюпрацеюздобуввінсобі місце під сонцем. І цей земний, плідний труд зміцнив йогодух, не дав йому схилитися перед труднощами, кривдами й не­щастями.

Спочатку здається, що Тев’є — за­бита, покірлива, богобоязка, зломленанещастями людина. Але варто лише за­мислитися над цим, як одразу почина­єморозуміти,щогеройШолома­Алейхе­мамає велике серце, глибокийрозумтасвоєріднийпоглядна світ.ДумкиТев’є,які він висловлює ніби випадково, ми­мохіть, уживаючи приказки, прислів’ята афоризми, у сукупності створюютьцілісну філософську систему, сповненусправжньоїжиттєвоїмудрості.

Тев’є має якості, які, на думкуШо­лома­Алейхема,обов’язковомаютьбутивластиві євреям. Передусім це працьо­витість: «ну справді, не доїти ж менікорову у лакованихштиблетах і у фра­ці?»(цитатавзятазциклу«Касрилівка»змонологу«будьяРотшильд»).Iсправ­ді, ніхтонеможе сказатиТев’є,що вінлінивий.Працяна земліоблагороджує людину, праця на землі освячена богом. Саме такуявляєШолом­Алейхемобразєврея,щозберігаєознакиєврействанетількинарівнігенетичноїпам’яті,айуповсякденномужитті.

цейобразмаєдеякіособливостіпорівняноз іншимигероямиШолома­Алейхема. Передусім, це майже неймовірне поєднанняоптимізму та гуморупаралельно з усвідомленням трагедії єврей­ського народу. Анi часткове банкрутство, ані погром, ані втратачотирьохдочокнезмоглизламатиТев’є.

Обкладинка книги Шолома-Алейхема

«Тев’є-молочар»

278

навіть коли йому наказали виселятися, він усе одно не при­пиняєжартувати.Хоча,звісно,мирозуміємо,щоце—сміхкрізьсльози: «Знаєте що, пане Шоломе­Алейхеме? Поговорімо пробільшвеселіречі.ЩотамчутипрохолерувОдесі?»—кажеТев’єпіслятого,якрозповівавторовіпроте,якйогодочкапоїхалара­зомзісвоїмнареченимдоСибіру.

Тев’є—дивовижнаособистість.Він завждиробитьусевідпо­віднодосвоєїнатурийніколинегрішитьпротисовісті.Пригніче­ний тяжкимиобставинами,ніколине буває аніжалюгідним, анісмішним.незгинаючисьпереднещастями,Тев’єстоїть,мовдуб,якийжоднабурянезламає.жартинадсобоюінадсвоїмибідамидопомагаютьйомувистояти.йогосміх—мудрий,глибоколюдя­ний,сміхсамогонароду.

Утакоїнеосвіченоїлюдинидивовижнамова,пересипанажар­тами, приказками, виразами зі священних книг, зміненими насвійлад.МоваТев’є—цескарбницямудростіімужності.Дойогопослуг, мабуть, подвійна скарбниця гумору, адже єврейськийжартвінзнаєтаксамодобре,якіукраїнськийдотеп.наприкладіТев’ємибачимо,наскількиневичерпнимєнароднийгумор.

Утворідобревидноспецифікуєврейськогогумору.«Ачинеку­пивяВамзапівсотнікорову,якузап’ятдесяткарбованцівнехоті­ливіддавати?Aщовонанатретійденьздохла,такяжневинен.I друга корова, яку я для Вас купив, теж здохла. Ви самі чудовознаєте,якцеменезасмутило…»Такихцитатможнанавестибезліч.Iкожназнихпідтверджуватимедумкупроте,щоголовнаметаєв­рейського гумору— це захист моральних і релігійних цінностей.

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX–XX ст.

новівіяннявкраїнічасто застаютьТев’є зненацька, адженетількинаступкапіталізмузмінюєзвичнийдляньогоустрійжит­тя,айреволюція1905р., іреакція,якійцяреволюціяпоступи­ласямісцем.

УсеновепроникаєвдімТев’єчерезйогодочок.батькозовсімнеготовийдозмін:руйнуєтьсяпатріархальнародина, івженетради­ційнийсватулаштовуєсімейнещастядочокТев’є,авонисаміоби­рають своюдолю.бідипереслідуютьТев’є: нещасливійого дочки,помираєвідгорядружина,йогосамоговиганяють ізріднихмісць.

ця людина прагне зрозуміти, звідки приходять до нього не­щастя. Гострий язик Тев’є не жаліє нікого, чутливе батьківськесерце відкрите для благородних поривань його дочок. Стражда­ють діти— страждає й він. як він переживає за бейлку, добре

279

розуміючи,щопостійніприниження—нешляхдощастя!Ісамеїї чоловік першим, ще до урядника, замислює вислати Тев’є ізрідної країни, тому що йому соромно мати тестя­бідняка. Тев’єчасто замислюється над несправедливістю в житті: «Хіба я нетакажлюдина, як вони?чине було б справедливо, слово честі,щобТев’єтежхочразвиїхавуліткунадачу?»

Останній події Шолом­Алейхем присвячує чи не найгіркішісторінки повісті: «був би ямолодшийхоч би років на двадцять,іжила б іщемоя Голда, <…> був би я той самийТев’є­молочар,щоколись,<…>ябтаклегконепіддався!ябопирався,бивсябдокрові!».Тев’єусієюсвоєюсутністюприв’язанийдобатьківщи­ни,дорідної землі,до своїх сусідів­селян,йомунераздоводило­сявступатисязанихпередурядником.Атутусівідвернулисявіднього,щовиднозіслів:«якщогромадатакухвалила,тоспереча­тись не доводиться: мабуть, ви знаєте,що Тев’є у вас заслужив,щобвизнищилидопнявсейогомайнойвсюйогохудобу…»

Філософські проблеми творуОбраз людини з народу, людини праці завдяки талантуШоло­

ма­Алейхема виростає у значну, майже епічну постать. В образіТев’є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи навсізлигодні,щойомусудилися,непригніченийпочуттямприре­ченості,асповненийоптимізмутажиттєвоїсили.Тев’єзрадістюпрацюєназемлі,міцностоїтьнаній,вінфізичнойморальноздо­ровий,життєлюбний.

АвторособливопідкреслюєпочуттялюдськоїгідностіуТев’є,а також глибинну народнумудрість.цитуючи з єврейських свя­щенних писань, він перефразовує їх, по­своєму коментує. наво­дитьвінічималоєврейськихтаукраїнськихприслів’ївіприказок.Віндаєпорадидонькам,алейдонькивчатьйого.Вінрозмірковуєнад їхніми долями й доходить думки: «Ащо таке єврей і не єв­рей?»та«чомувонимусятьбутитакіроз’єднані?..»Уфіналівінпроголошує:«Покидушавтілі—вперед,Тев’є!»

Сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно та інших видах мистецтва

ЕК. СереднайвідомішихвиконавцівроліТев’єна сцені—видатні актори Соломон Міхоелс, Мар’ян Крушельниць­кий,МихайлоУльянов,ЄвгенійЛеонов,богданСтупка.

ГригорійГоріннаписавп’єсу«Тев’є­Тевель»замотивамицьо­го твору для національного академічного драматичного театруіменіІванаФранка.

280

Прем’єра вистави відбула­ся у грудні 1989 р., і незмін­ним виконавцем головної роліпротягом багатьох років зали­шався улюблений багатьма ви­датний український актор бог­дан Ступка. Вистава є одниміз найуспішніших проектів наукраїнській театральній сценіостанніхдвохдесятиріч—воназавжди проходила з аншлагом.

ОнукаШолома­Алейхема бел Кауфман під час гастролей ви­стави у нью­йорку визнала богдана Ступку «найкращим Тев’є­молочаром».ПіслясмертібогданаСтупкивиставузнялизрепер­туарузповагидопам’ятіактора.

Івано­Франківський академічний обласний театр ляльокім. Марійки Підгірянки поставив бродвейський мюзикл «Скри­паль на даху», який створив композитор Джеррі бок на основісюжету повісті Шолома­Алейхема «Тев’є­молочар». За словамирежисераДмитрануянзіна,напострадянськомупросторіцепер­ша постановка знаменитого мюзиклу, реалізована засобами те­атруляльок.

Театральні,анетелевізійнімюзикливУкраїніненадтопопу­лярні. Дмитро нуянзін запевняє, що трупа Івано­Франківськоготеатруляльок—єдиназвідомихйому,уякійусіакториспівають.Постановканасправдівийшладужемузичною,зживимвокалом,прекрасною національною єврейською хореографією, фолькло­ром,девідчутноукраїнськумелодику.

1. Чи сподобався вам головний герой твору? Чим саме? Яким ви уявляєте його?

2. У чому полягає проблематика «Тев’є-молочара»?3. Схарактеризуйте образ Тев’є. Як ви вважаєте, чому саме Тев’є

був найулюбленішим героєм автора?4. Чи відчуває Тев’є радість життя, незважаючи на труднощі?5. Розкажіть про ставлення автора до головного героя свого твору.6. Розкрийте майстерність Шолома-Алейхема в побудові діалогів

у повісті «Тев’є-молочар» (на прикладі 1–2 діалогів).7. Пригадайте, хто з відомих українських, російських акторів вико-

нував роль Тев’є-молочара на сцені.8. Хто з них, на вашу думку, спромігся найкраще донести до гляда-

чів задум Шолома-Алейхема?

Богдан Ступка в ролі Тев’є-молочара

281

Запам’ятайте! Творчість Шолома-Алейхема багатогранна. Він відо-мий як прозаїк, драматург, критик,

поет, видавець літературних альманахів, блискучий читець власних творів. Най-більш популярними серед них є «Тев’є-молочар», «Менахем-Мендл», «Мандрівні зорі», «Пісня над піснями». Його творчий доробок становить десять романів, два-дцять п’єс, сотні оповідань, багато віршів, статей, фейлетонів, кілька досліджень. Твори Шолома-Алейхема перекладено де-сятками мов світу.

Усвідомте естетичні принципи Шо-лома-Алейхема:

жити й творити для народу; yреалістично зображувати життя в усіх yйого проявах;говорити правду, що йде із глибини душі, від самісінького серця, yкотре до останку належить рідному народові.

1. Доведіть, що художній твір Шолома-Алейхема «Тев’є-моло-чар» — новелістична повість.

2. Поясніть думку онучки Шолома-Алейхема, американської пи-сьмен ниці Бел Кауфман, авторки відомого роману «Угору схо-дами, що ведуть вниз»: «Шолом-Алейхем лишив нам у спадок любов і сміх: любов до простої людини і сміх перед лицем не-щастя. А це багатий спадок».

Складіть перелік питань для інтерв’ю з героєм повісті Шоло-ма-Алейхема «Тев’є-молочар».

Існує давній афоризм: «бог не насміхається над людьми,а сміється разом з ними». Разом з людьми вже багато де­сятиріч сміється мудрий письменник, класик єврейської

та світової літератури, неперевершений майстер гумористичнихмонологів—Шолом­Алейхем.«Мирвам!»—саметакпереклада­ютьзідишйоголітературнийпсевдонім.Твориписьменникадав­но перетнули «межу осілості» і добрими сусідами оселилися по­рядзнами,заговорилизісценнайкращихтеатрівсвіту.Творчостіписьменника присвячено окремий том «Всесвітньої літератури».

Поховання Шолома-Алейхема на цвинтарі

у Брукліні

282

283

Творчість Рея Дуґласа Бредбері — один із дивовижних проявів

сучасної американської культуриУся міцність цивілізації залежить від

наукитаМистецтва.А. Пуанкаре,

французький математик і філософ

немає, мабуть, людини, яка б не думала про своє майбутнє,промайбутнєлюдства,непрагнулабодайкраєчкомоказазирнутивнього.якимвибачитенаше суспільство,цивілізаціючерез стороків?

1. Яких письменників-фантастів ви знаєте?2. Чим, на думку А. Пуанкаре, визначено рівень розвитку цивіліза-

ції? Як ви вважаєте, чому?3. Які твори Р. Бредбері ви читали? Сформулюйте їхню основну

тематику. Який твір — оповідання чи роман — справив на вас найбільше враження? Чому?

якдосягтигармоніїусвіті?надцимпитаннямзамислювалисямудреці,учені,письменники.намагавсяуявитимайбутнєлюдськоїцивілізації й американський письменник Рей Дуґлас бредбері.йогоназиваютьфантастомномеродин.Самефантастикадопомагаєйому краще зрозуміти людину, її земні проблеми. Він автор при­близно400літературнихтворівледьневсіхвідомихжанрів.

Письменник кожним своїм твором попереджає людство пробездуховнупрірву,якуможеспричинититехногеннацивілізація.

Життєвий і творчий шлях Рея Дуґласа БредберіРей Дуґлас бредбері народився 22 серпня 1920 року. Друге

ім’яДуґласбатькийомудалиначестьзнаменитогоакторакінема­тографуДуґласаФербенкса.Дитинствоминуловневеликомумі­стечкуВокіґані,якезгодомз’явитьсяуйоготворчостіпідназвоюзеленогомістаҐрінтауна.батькоРея,монтертелефонноїстанції,підчасВеликоїдепресії1932р.втративроботу,івпошукахкра­щогожиттясім’яперетнулакраїнузпівночінапівдень,апотім—із півдня на північ. Зрештою, вони опинилися в Лос­Анджелесі,дебредбері закінчив середнюшколу, і нацьомуйогоформальнаосвітазакінчилася.МешкаючинаоколиціЛос­Анджелеса,порядізбудівлею«фабрикимрій»—кіностудіїПарамаунт,бредберіму­сивзароблятинапрожиток,продаючигазетийводночаспробуючи

284

свої сили в літературі.У серпні 1936 р.у вокіґанській газеті з’явилася першапублікаціямитця—вірш«Пам’ятіВіл­лі Роджерса», а наступного року в лос­анджелеській «Антології студентськихвіршів за 1937 рік» було опублікованопоезію«Голоссмерті».

Про свої дитячі роки він збережевраженняв«Кульбабовомувині» тачи­сленних оповіданнях про Дуґа — про­стого американського хлопчика, у яко­мулегковгадатиавтора.

За працею і творчістю, самодіяль­ними театральними постановками й по­етичними вечорамибредбері не забувавпро освіту. «У мене не було коштів,—згадував пізніше письменник,— щоб вступити до університету.Утім, університетнічогоне дає для становлення особистості: пи­сьменникповиненробитицесам.явідвідувавпублічнубібліоте­ку, працював там годинами, по три, чотири дні на тиждень. Додвадцяти років я вже прочитав усі значні п’єси, знав американ­ську, французьку, італійську, англійську історію, найвідомішіповісті та оповідання». Сам письменник напівжартома називавсебе«бібліотечнимвипускником».

наполеглива праця, зрештою, дає свої результати: на почат­ку 1940­х рр. поодинокі оповіданнябредбері починають виходи­ти друком, спершу в невеликихмісцевихжурналах, а згодом—упрестижнихвиданнях.

Ранні оповідання письменника увійшли до збірок «Темнийкарнавал» (1947), «жовтнева країна» (1955). Зі «страшними»оповіданнями (наприклад, «Вітер», «Карлик», «Коса», «Малень­кийубивця»,«Електростанція»)контрастують«добрі»йнадзви­чайно поетичні новели із циклу про казкову сімейку: «ДядечкоЕйнар», «Квітневі чари», «Повернення додому». До теми Зла,уособленого в поетичному образі «людей осені», протистоятиякому здатні лише знання й безневинний дитячий сміх, бредбе­ріповернувсяводнійізнайкращихсвоїхкниг—похмурій«кар­навальній»феєрії«Щось страшне іде» (1962). її діявідбуваєтьсяу провінційному американському містечку, куди прибуває зло­вісний власник «смертельних атракціонів» зі своїм почтом. Ім’явласника—Пітьма, а супроти нього виступають улюблені героїбредбері—підліткитабатькоодногозних,міськийбібліотекар.

Обкладинка книги «Кульбабове вино»

285

1947рокубредберіповінчав­ся з Марґаріт Сюзанною Мак­Клюр, з якою познайомивсяв одному з книжкових магази­нівЛос­Анджелеса,девонапра­цювала. А за день до цього вінспалив «мільйон слів» своїх за­бракованих творів.ПисьменникмешкавупередмістіЛос­Андже­леса,убудинку,девінздружи­ноювиховавчотирьохдочок.

Справжнійуспіхприходитьдобредберілишечерезтрироки,коли з’являються «Марсіанські хроніки». Із 1943 р.Рейбредбе­ріставпрофесійнимписьменником,створюючипо52оповіданнянарік.

Репутацію майстра наукової фантастики бредбері принесли«Марсіанськіхроніки»(1950),уякихідетьсяпрокосмічнувійнуу близькому майбутньому. це, за його висловом, «неочікуванийроман», скомпонований з окремих оповідань проМарс і марсіанзапорадоювидавничогоредактора,авторовогооднофамільцяВол­терабредбері.

Значнучастинулітературногоспадкубредберістановлятьно­вели. більшість із них є у складі збірок «Людина в картинках»

(1951), «Золоті яблука Сонця» (1953),«Духи назавжди» (1981), «Оповіданняпро динозаврів» (1983), «Класичні опо­відання1»(1990)таін.

Убагатьохоповіданняхбредберіпо­рушуєпроблемудітейтадитинства.Прицьому своїх героїв не ідеалізує, а на­магається розкрити обидві їхні іпоста­сі: добру та злу. Дитячу жорстокістьзмальовано в оповіданнях «Дитячиймайданчик» (1960) та «Все літо за одиндень» (1954). І, навпаки, віра в дітей,любовілюдяністьпронизуютьоповідан­ня «Канікули», «надвечірній берег»,«Добридень і прощай», «Хлопчик­неви­димець», «Ракета», «Подарунок», «Спі­ваютілоелектричне».

Останнє його оповідання «Джаґґер­наут»вийшлодруком2009року.

Р. Бредбері з дружиною та доньками

Обкладинка книги «Марсіанські хроніки»

286

У своїх творахбредбері пишепро згубні для людства наслідкиантигуманного техніцизму, про те, що на сучасній стадії науково­технічної революції багато її відкриттів обернулися нещастям длялюдей. У «Марсіанських хроніках» передано почуття страху, щоохопилолюдей,якіживутьунапруженомуочікуваннікатастрофи.

Попривсюгіркугостротуодкровень,прозабредберіпоетична.Уйогооповіданняхіроманахлунаютьпопередження,зверненідолюдей, страх за їхнє майбутнє, біль, сум і надзвичайно рідко—надія. Виникають картини спустошеної землі, висохлих водойм,самотностітих,хтовипадковозалишивсясередживих.

невдовзіпіслявиходуроману«451° заФаренгейтом»ужиттіР.бредберірозпочавсяетапнагородіпремій.1954­говінотримавнагородунаціонального інститутумистецтв і письменства.ДвічійомуприсуджувалипреміюО.Генрі.Усьогожнарахункубред­бері8нагород і 2номінації в галузікіно.2000рокуписьменникздобувмедальнаціональноїКнижковоїпреміїзапідсумкомусієїприжиттєвої творчості; 2004­го—національнумедальмистецтвПрезидентаДж.буша;2007­го—Пулітцерівськупремію«зави­значну, пліднуй глибоко впливовукар’єру як незрівнянного ав­торанауковоїфантастикиіфентезі».

Визначнийписьменникпішовізжиття5червня2012року.«янеможуназвати письменника, чиєжиття було б кращим

відмого.Всімоїкнигивидані,вониєвусіхшкільнихбібліотеках,і,колиявиступаюпередпублікою,меніаплодуютьщедотого,якя почну говорити»,— із втіхою підбив підсумки своїєї творчостіРейбредбері.

Розширюємо світогляд

Пулітцерівська премія(англ.Pulitzer Prize)—одназнай­престижнішихнагородугалузілітератури,журналістики,музики і театру в США,

заснована видавцем ДжозефомПулітцером.

З 1917 р. премію вручаютьщорічновнью­йоркувпершийпонеділок травня опікуни Ко­лумбійськогоуніверситету.Роз­мір премії— 10 тисяч доларів.Окремо оголошують категорію«За служіння суспільству», пе­реможецьякоїотримуєнетількигрошовувинагороду,айзолотумедаль«Загіднеслужіннясуспільству».

Золота медаль Пулітцерівської премії

287

УС. Твори бредбері перекладено понад 30 мовами світу.ПершіперекладиР.бредбері українськоюмовоюдатують

серединоюХХст.ПерекладачамийоготворівбулиЄ.Крижевич,В.Митрофанов,О.Терехтаінші.

Восени 2015 р. з’явилися два томи перекладів оповіданьР.бредбері,депоручзістаримиперекладамибулоуміщенониз­ку нових (переклади я. Веприняка, Л. Коломієць, А. Євси таб.Сторохи).

Видавництво «навчальна книга — богдан» двічі публікува­ло «Марсіанські хроніки», «451° за Фаренгейтом», «Кульбабовевино» (2011 та 2015). 2015року вийшладрукомкнига«Вселітоначеденьодин.100оповідань».

Калейдоскоп цікавого

Цікаві факти з життя Рея Бредбері

Улюбленимгероємписьменникабувкапітаннемо.бредберінекористувавсякомп’ютером,асвоїтекстидруку­вавнастарійдрукарськіймашинці.Утім,коли2011року

видавництво Simon&Schuster виявило бажання видати «451° заФаренгейтом»велектронномуформаті,бредберідавзгодунаце,хочайпіслядеякогоопору.

Письменник­фантаст заявляв, що йому не подобаються таківинаходилюдства,якінтернет,мобільнітелефониталітаки.

Існує премія Рея бредбері, яку періодично присуджують закращий фантастичний кіносценарій у межах нагородження пре­мією неб’юла (нагороди Американської асоціації письменників­фантастів). Першим володарем премії бредбері 1992 р. ставДжеймсКемеронзафільм«Термінатор­2:Суднийдень».

Розширюємо світогляд

Рей бредбері— людина, чиї твори вплинули на розвитокне одногопоколіннячитачів.навітьякщовине єпоціно­вувачемфантастики,хочабкількатворівРеябредберіви

всеодномаєтепрочитати.Сповненіглибокоїфілософії,вониспо­нукаютьзамислитисятапереглянутисвоїжиттєвіпозиції.

Важко сказати, у який саме момент народжується дружба.yКолипокраплиніналиваєшводувпосудину,буваєякасьодна,останнякрапля,відякоїцяпосудинараптомпереповнюється,і волога переливається через край. Так і тут у низці добрихвчинківякийсьодинраптомпереповнюєсерце(з роману «451° за Фаренгейтом»).

288

Люди… ідіоти. Вони наробили купу дурниць: придумувалиyкостюми для собак, посаду рекламного менеджера і штукинакшталт IPhone,неотримавшивзаміннічого,крімкислогоприсмаку.Аотякбимирозвивалинауку,освоювалиМісяць,Марс,Венеру…(з інтерв’ю Р. Д. Бредбері).Перше,щодізнаєшсявжитті,—щотидурень.Останнє,щоді­yзнаєшся,—цещотивсетойсамийдурень(з оповідання «Куль-бабове вино»).

1. Що вам найбільше запам’яталося про життя та творчість Р. Бредбері?

2. На основі статті підручника про письменника розкажіть про ево-люцію творчості Бредбері.

3. Назвіть найвідоміші твори митця.4. Поміркуйте, чому літературознавці називають Бредбері соціаль-

ним фантастом.5. Які проблеми порушує письменник у своїх творах? Про що по-

переджає людство?6. Як ви розумієте такі слова Рея Бредбері: «Фантастика про май-

бутнє допомагає жити в сучасному, оскільки майбутнє народжу-ється із сучасного»?

1. Висловіть власну думку щодо майбутнього людства. Яким би ви хотіли його бачити? Відповідь аргументуйте.

2. Уявіть, що ви філософ і шукаєте відповідь на запитання: «Для чого ми живемо?». Знайдіть відповідь у висловлюваннях Р. Бред-бері й порівняйте зі своїми міркуваннями.

3. З’ясуйте сутність попередження Р. Бредбері про загрозу науко-вого прогресу майбутньому людської цивілізації в разі втрати духов ності, аналізуючи життя та творчість Р. Бредбері.

Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом»

«Фантастика— це наша реальність, доведена до абсурду»,—сказав одного разуРейбредбері, автор відомого роману«451° заФаренгейтом»,щодужеяскравохарактеризуєпровідніідейнімо­тивийоготворчості.

Уроманірозповідаєтьсяпро,здавалосяб,зовсімпарадоксальнізпоглядуздоровогоглуздуподії.Авторподаєнасудчитачасвоєба­ченнямайбутньогосвіту—світуспоживачів,денарод,немовмарі­онетку,контролюєтоталітарнаверхівка.Думкилюдейтакожпід­порядковано режиму, усюди діють каральні загони пожежників.

289

Пожежники,чийсвятийпрофесійнийобов’язок—боротисязвог­нем,полюютьусуспільствізакнижкамиіспалюютьїх.

Вигадка? Плід уяви фантаста? навіщо письменникові такіапокаліптичні видовища?Щоб налякати читачів?ні. Він прагнененалякати,азастерегтилюдей:будьтепильні,цеможестатися!

Творча історія, сюжет роману-антиутопії «451° за Фаренгейтом»

«451° за Фаренгейтом» — роман­антиутопія в жанрі науко­воїфантастики.Упершейогобулонадруковано1953року.Авторприсвятивкнигу«ДоновіКонґдонузівдячністю».

Книгамістила25000слів,якібулонаписановпродовж9днівще 1951 року, і коштувала 9 доларів 80 центів. Саме таку сумуписьменник заплатив за роботу за дру­карською машинкою в бібліотеці іме­ні Лоренса Павелла в КаліфонійськомуУніверситетівЛос­Анджелесі(це20цен­тів за годину). Поспіх було зумовленотим, що бредбері, шукаючи усамітнен­ня (працювати вдома він не мав змоги;згодом іронічно зауважував, що, колидоводилось обирати між письменствомй іграми із дочками, обирав останнє),знайшовйогосамеузгаданійбібліотеці.

ця книга в багатьох аспектах сталапрограмовоюдлябредбері.Письменникне раз повертався до неї й навіть ство­рив п’єсу за тими самими мотивами.Вінстверджував,щоцеєдинийнауково­фантастичний роман, що вийшов з­підйогопера;рештутворчостіслідвважатиприналежноюдожанруфентезі.

назвуроманубулообранотому,щонібитозацієїтемпературисамозаймаєтьсяпапір.насправдіпапір самозаймається за темпе­ратури трохи вище 450 градусів, але зацельсієм. За визнаннямбредбері, помилку було спричинено тим,щопід час обранняна­звивінконсультувавсязфахівцемпожежноїслужби,якийісплу­тавтемпературнішкали.

Авторописавлюдей,яківтратилизв’язокоднезодним,зпри­родою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішаютьнароботучи зроботи,ніколине говорячипроте,щовонидума­ють або відчувають, розмовляючи лише про безглузді дрібниці,

Обкладинка першого видання роману

«451° за Фаренгейтом»

290

захоплюючись тільки матеріальними цінностями. Удома вониоточують себе інтерактивним телебаченням, яке проектує зобра­женняодразуна стіни (уяківбудованікінескопи), і заповнюютьсвій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченнихі безглуздих серіалів.Однак«благополучна», напершийпогляд,державаперебуваєнапорозітотальноїруйнівноївійни,якійсуди­лосяпочатися…

Головні герайМонтеґ,пожежник.yМілдредМонтеґ,дружинаҐая,ладнадонестивладіначоловіка.yКларіса,молодадівчина,подругаҐая.yФабер,професор,другҐая.yбрандмейстербітті,капітанпожежників.y

ТЛ.Фантастична література (фантастика)—різновидхудожньої літератури, у якій зображено дивний і незвич­нийсвіт,ізякимлюдинавреальномужиттізіткнутисяне

може.Словофантастика уперекладі з грецької означаємисте-цтво уявляти.ЗасновникамифантастичноїлітературивважаютьЕ.По,жуляВерна,Г.Веллса.

Серед різновидів фантастичної літератури виокремлюютьнауково­фантастичнулітературу.

Науково-фантастична література—художнітвори,уякихавтори під впливом науково­технічного прогресу намагаютьсявобразнійформіпрогнозуватимайбутнє,показуватиприйдешнюдолюлюдства.

Утопія (утопічна література) — література, у якій картинимайбутньогозмальованонабагатокращими,ніжсучасність.

Антиутопія(утопічналітература)—література,уякійлюдствозмальованогіршим,ніжсучасність.новелаР.бредбері«Усмішка»тароман«451°заФаренгейтом»належатьдоантиутопії.

Провідні мотиви твору — книги (читання), пожежі, тотальний контроль, інакомислення. Натовп і влада

Подіївідбуваютьсявнедалекомумайбутньомунабатьківщинібредбері—уСполученихШтатахАмерики.

життяпересічноїлюдини—цетількироботайвідпочинок,наіншівидидіяльностічасупростонемає.Прицьомупідпроведен­нямдозвіллямаютьнаувазіпереглядтелевізораабоїздумістаминареактивнихмашинах.Відтакогоспособужиттялюдипоступо­во черствіють, усамітнюються, припиняють любити одне одного,ненароджуютьдітей…

291

Людямнедозволяютьдумати,розмірковуватипросвоюдолю(«не дай, боже, якщо вони почнуть робити висновки та узагаль­нення»). Запроваджують інтелектуальний стандарт; людей, якічитають,оголошуютьбожевільними.Культивуєтьсятиплюдини,якавтратиласамусебе,своюнеповторність.

У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство(антиінтелектуальнаАмерика),депануютьтоталітаризм імайжеповнийконтрольнадсуспільством.Керівництводержавинамага­єтьсяпідпорядкуватисобінавітьдумкилюдей:книгизаборонено,незаконнимвважаютьчитанняйпереховуваннябудь­якоїлітера­тури,задотриманнямпорядкумаютьстежитипожежники.Післятого як будинки почали зводити вогнетривкими, завданням по­жежниківстало:

насигналтривогивиїжджатинегайно;yшвидкорозпалювативогонь;yспалювативсевщент;yнегайноповертатисядопожежноїстанції;yбутинапоготовідоновихсигналівтривоги.yЗа бредбері, 451° заФаренгейтом (233 градуси зацельсієм)—

температура, за якої загоряється папір.Пожежникине гасять вог­ню:вонийогорозпалюють.Вониносятьскафандриіззображеннямфеніксана грудях і саламандринаплечі.Пожежники—опораре­жиму,запорукатого,щолюдинечитатимутькнижок,аджекнижкипримушуютьсамостійнодуматийаналізувати.Пожежникиспалю­ютькнигийбудинки,деїхховають.Владілегшекеруватинатовпом,якщопришвидшититемпжиття,придумуватиновіспортивні ігри,розвивати в людях почуття стадності, автоматизму. більше швид­ких машин, кольорових телепрограм, більше шуму, галасу. будь­якеінакомисленнячисамостійнадумкароблятьособунебезпечноюдля режиму та потенційною мішенню карної пожежної команди.

Зображаючи основні аспектиманіпулятивного впливу держа­ви на особистість через ЗМІ (засилля екранної продукції розва­жальногохарактеру,віртуалізаціяреальногожиттятазворотнийпроцес сприйняття віртуального як реального, інформаційне пе­ренасиченнятощо),авторзастерігавчитачів,вказуючинапробле­ми,якісталиочевидноюреальністювжечерез20–30роківпіслянаписанняроману.Образдержави­маніпуляторавроманімаєха­рактерне стількифантастичний, скількиреалістичний, підсиле­нийгротескноюпоетикою.

Донесла карним органам на чоловіка, який утримує вдомакнижки, і дружина Ґая— Мілдред. Тепер уже домівку Монтеґівспалюютьущент.ҐайМонтеґдовідавсявідпрофесораФаберапро

292

існуваннявідлюдників—шанувальниківкниг—іподавсядоних.Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації длямайбутньогорозділявібредбері,великийшанувальникбібліотек.його персонажі фактично чекають на героїв, що прийдуть і змі­нять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспіль­ствайзберігаютьзнаннявідлюдники—шанувальникикниг.

Головна мета твору — підвести читача до думки про те, щонауково­технічнийпрогреснетількинеседобро,але,нажаль,не­рідкопризводитьдовтратизагальнолюдськихцінностей.

Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільствіцероманпроважкепрозрінняособистостівтоталітарномусу­

спільстві.Вірайнадіяписьменниканапорятуноксвітупов’язаніз людиною,що прозріває та стає на шлях боротьби. Один із по­жежників—ҐайМонтеґ—починає замислюватисянад тим,щовін чинить, і ось уже він ховає за пазуху, як найдорогоціннішусвятиню,приреченінавогнянусмертькнижки.Спонукоюдотри­вожних роздумів стала незвична подія: на черговому спаленніжінка—власницябудівлійбібліотеки—відмовиласяпокинутиулюбленікнижкийзагинулавпожежі.

Монтеґзнав,щойомузагрожує,колийоговикриють,алеоста­точнийвибірвінужезробивразіназавжди.Книжкиварторяту­вати, вони—пам’ять людства, його досвід, у них—правда прозлочини, помилки, прозріння, у них— усе те, без чого людствоперестаєбутилюдяним.

Монтеґапереслідуютьпожежники,івінутікаєзжахливогомі­ста,уякомущодняспалахуютьвогнища,дезгоряютькнижки.Вінзустрічаєлюдей,щонесутьрозумбагатьохлюдськихпоколінь,аджекоженізнихзберігаєвпам’ятіякусьзізнищенихкнижок.Пам’ятьлюдськанегорить.Монтеґ,якийвиріс у середовищі пожежників(пожежниками були його діді батько), дізнається, що є наземлі й інші закони та принци­пилюдськогоспівжиття.Коженповиненлишатипособіщосьнасвіті,необхіднелюдям:книжку,картину,вибудуванузцеглисті­ну,сад,виплеканийвласноруч…Самепро такежиттямріє теперҐай Монтеґ. І боротиметься занього.

Є. Гаврилова. Ілюстрація до роману Р. Бредбері «451° за Фаренгейтом»

293

Рей бредбері показує, що будь­яка людина може змінитися,булоблишебажання.ҐайМонтеґ, головнийгеройкниги,яскра­вийприкладтого,якзі справного гвинтикасистемивінперетво­рюється на повноцінну особистість, і сприяє цьому дивовижнийзбіг обставин. Такий оптимістичний фінал роману «451° за Фа­ренгейтом»—одногозкращихтворівудоробкуписьменника.

1. У чому полягає гуманістичний сенс назви роману?2. Як у романі відбилися реальні факти сучасного Бредбері

життя в Америці?3. Чим пишається Монтеґ на початку роману?4. Чому герой десять років працював пожежником, а тепер хоче

змінити своє життя?5. Що спонукало пожежника Ґая Монтеґа до переродження?6. Відродження Монтеґа почалося з книги. Яка книга перевернула

його душу? Чому він намагається врятувати саме її?7. Монтеґ потрапляє за місто до особливих людей. Що вони роб-

лять? Що їх об’єднує?8. Яку роль відіграли зустрічі з ученим Фабером і сімнадцятирічною

Кларісою?9. Розкажіть про еволюцію поглядів Ґая Монтеґа. Які люди допо-

могли йому знайти себе?10. Чому державі вигідно, щоб людину з чотирьох боків оточували

телевізорні стіни? Що кажуть про це Бітті і Фабер?11. Як ви вважаєте, чому небезпечними є книги, а не телевізор, який

дивляться тисячі людей?12. Що довелося пережити головному героєві після того, як він схо-

вав у себе книги?13. Чому «люди-книги», яких зустрів Ґай, визнали його ватажком

свого маленького загону?14. Розкажіть, яким постає майбутнє в романі Р. Бредбері.15. Підготуйте порівняльну характеристику образів Мілдред Монтеґ

і Кларіси Маклеллан.

1. Як ви розцінюєте кінцівку роману? Наскільки велика в ній частка оптимізму? Як проявилася тут життєва позиція ав-тора?

2. Як ви вважаєте, чому саме слова зі Священного Писання зву-чать у фіналі твору?

3. Чому літературні критики визначають жанр роману як «антиуто-пію», а брандмейстера Бітті — як антигероя?

4. Визначте жанрову своєрідність роману «451° за Фаренгейтом», аргументуйте свою думку.

294

ЕК.УкраїнськийписьменникАртемчапайнаписав опові­дання«233° зацельсієм» (ізпосиланняминароманбред­

бері), у якому також спалюють паперові книжки, але тепер —прихильникикопірайту.

Розширюємо світогляд

Копірайтинґ (англ. copywriting — це сполучення слівcopy—«рукопис»,«текстовийматеріал»таwriting—«на­писання»)—професійнадіяльність,написаннярекламних

іпрезентаційнихтекстів,реклама (прямаабоприхована)товару,компанії,послугитощо.

Термін copywriting навіть в англійській мові ще є неологіз­мом, його важко знайти в тлумачних словниках.Фахівця, якийпрофесійновиконуєроботи зкопірайтинґу (тобтонаписання ста­тей—копірайту:слоганів,текстовихкреативів),називаютькопі-райтером. назва цієї професії маєще одне трактування— «пи­сьменникрекламнихіпропагандистськихтекстів».

ЛК. Твір став основою для театральних постановок, радіо­ітелеспектаклів.назвароману,деякіідеїтворунеразви­користовуваливрізнихвидахмистецтва.

Кінорежисер Франсуа Трюффо 1966 року зняв кольоровустрічкузароманомбредбері. Імовірно, ізцьогофільмурозпочав­сявідхідвідсюжетулітературногоджерела.

Фільм Курта Віммера «Еквілібріум» 2002 року є найбільшвдалоюекранізацієюзамотивамиромануРеябредбері.Тутбага­то змінено, але залишено головну ідею:держава знищує культурний спадок,дбаючи про спокій та продуктивністьсвоїхгромадян.навідмінувідбільшостіантиутопій, герой фільму фактично са­мостійноперемагаєсистему.

2016рокуфільмзатворомР.бредбе­рі вирішив зняти американський кіно­режисер Рамін бахрані, автор стрічки«99домівок».Вінназвавсвоюекраніза­цію«новимдублем»іпообіцявдативкі­нострічці «свіжий погляд» на історіюпро пожежника із майбутнього, якийпід контролем деспотичного уряду зму­шенийспалюватикниги,аленехочеми­ритисязпанівноюідеологією.

Фото зі зйомок фільму «Еквілібріум»

295

Деталей створення стрічки режисер не розкриває, зазначив­шитільки,щонаразітриваютькастингитапідготовкидозйомок.Датапрезентаціїстрічкитакожзалишаєтьсяневідомою.

Запам’ятайте! Рей Дуґлас Бредбері — найгуманніший із фантастів, який прожив 91 рік, проте майже 50 його книжок, по за сумнівом, забезпечать авторові пророковане безсмертя.

Від ча су виходу друком «Марсіанських хронік» (1950) і до останнього твору прозаїк майже щороку випускав збірку оповідань і щоп’ять ро-ків — роман. Він повторював, що у дзеркалі щодня бачить щасливця, тому що успішно робить улюблену справу.

Усвідомте, що в романі «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбе-рі попереджає про загрозу тоталітарного режиму. Він улов-лює оком письменника-фантаста і відображає у своєму тво-

рі механізми, за допомогою яких держава маніпулює суспільством, формує з нього безлику масу. Один із найважливіших чинників, які роблять можливим запуск механізму такої маніпуляції,— відмова людства від читання книг.

1. Поясніть зміст і значення одного з епіграфів до тексту роману: «Як що тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек» (Хуан Ра­мон Хіменес). Чи відповідають ці слова характеру Ґая Монтеґа?

2. Випишіть зі словника літературознавчих термінів визначення терміна ремінісценція. Знайдіть 3–4 ремінісценції та цитати в ро-мані, поясніть їхні функції у творі.

Створіть порівняльну характеристику роману «451° за Фарен-гейтом» та одного-двох творів інших письменників-фантастів,

які ви читали, де також відтворено майбутнє. У чому ви бачите подіб-ність і відмінності?

Любов до людини, ненависть до всього ворожого, до того,щозаважаєлюдинібутигідноюцьогогордогозвання,—та­коюєрушійнасилатворчостіР.бредбері.

бредбері—філософ.його твори завжди сповнені активнимиавторськимироздумамипронайхарактернішіпитаннябуття.Пробредбері можна сказати словамиАйзекаАзімова: «Щоб виправ­дати свій погляд на майбутнє, письменник розбирає потенційнізагрози,якічатуютьнанас,іпоказує,доякихсерйознихнаслід­ківвониможутьпризвести.Алеписьменникнекаже:осьщоне­минучемаєстатися.Вінкажеінше:осьщоможестатися,колиминевживемозаходів;якщожмихочемоуникнутизагрози,візьмі­мосязасправусьогодні,аджезавтравжеможебутизапізно».

296

Роман Нелл Гарпер Лі «Вбити пересмішника» — класика американської літератури ХХ століттяРозвитокхудожньоїлітературиніколинеприпиняється.Серед

сучасних дитячих зарубіжних письменників на увагу заслуговуєтворчістьГарперЛі—американськоїписьменниці тапубліцист­ки.«Вбитипересмішника»—єдинийроманГарперЛі—булови­дано1960року.Книгаодразужздобулапопулярність, отрималаПулітцерівськупреміюйсталакласикоюсучасноїамериканськоїлітератури.

ГарперЛі за фахомюрист. І герої їїроманутакчиінакшепов’язанізбороть­боюзаправакожноїчесноїлюдини (не­залежновідкольору їїшкіри), заправона спокійне життя, на працю, відпочи­нок.Романґрунтуєтьсяякнаособистихспостереженнях авторки за своєю роди­ною та сусідами, так і на події,що ста­лася в її рідному місті 1936 року, колиїй самій було десять. Твір вирізняєтьсядушевністю й гумором, хоча й порушуєсерйозні питання насильства та расовоїнерівності.

2011року,відповідаючинапитання,чомувонанаписалалишеодин роман, Лі відповіла: «З двох причин: по­перше, я не хоті­лабипроходитичерезтисктапублічність,черезякіяпройшлаізтвором«Вбитипересмішника»,зажоднігроші.По­друге,ясказа­лавсе,щохотіласказати,інеговоритимуцезнову».

Події,описанівромані,—просуспільнізмінивСШАтасвіті(1933–1935 рр., періодВеликої економічної депресії), які на тойчастількизароджуються.Діятворурозгортаєтьсявневеличкомуамериканськомумістечкувсередині1930­хрр.,алепроблеми,по­рушенівньому,долаютьмежіцьогомістечка:вонинабуваютьза­гальнолюдськогозначення.Доречі,ціпроблеминезастарілийдосьогодні.

Оповідь ведеться від імені дівчини Джин Луїзи Фінч — цезначно «унаївнює», спрощує, згладжує «гострі» питання, пору­шеніутворі.УроманіописанотрирокизжиттядівчинкиСкаут(та їїна4рокистаршогобратаДжеммі),батькоякої,Аттикус,—правозахисник.Самевцьомупроміжкучасубатьковідоводитьсявідстоювати у суді справу, пов’язану з чорношкірим чоловікомТомом.

Нелл Гарпер Лі

297

Очима дитинилегшепобачитий по­яснити,щолюдизрізнимкольоромшкі­ри — однакові. незрозуміло тоді, чомусоціум ставиться до них по­різному,упереджено, несправедливо. «Меседж»тогочасного суспільства: вони — лишедіти, виростуть — усе зрозуміють, усестаненасвоїмісця.

Роман «Вбити пересмішника» пе­рекладено більш ніж десятьма мовамисвіту.

Українською мовою книгу видавали1975 року в перекладі Михайла Харен­ка та 2015року вперекладіТетянине­крич.

Замотивами книги знято одноймен­ний фільм 1962 року з Ґреґорі Пекому ролі батька головної героїніАттикусаФінча. Фільм теж уважають класикоюамериканськогокіно.

Розширюємо світогляд

Цитати з роману Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

y «…є в людинищось таке,щоне скориться більшості,—цеїїсовість»;«…більшістьлюдейхороші,колиїхзрозумієш»;y

«…розумієш,дівчинко,ценеобраза,колитебеназиваютьсло­yвом,якекомусьздаєтьсяобразливим.цетількисвідчить,якажалюгіднадушавлюдини,щотаккаже»;«…коли дитинащось питає, заради бога, поясни їй.не требаyвикручуватися.Діти—цедіти,вонишвидше,ніждорослі,по­мічають, коли ми починаємо ухилятися, це їх тільки збиваєзпантелику»;«…длятогощобжитипосовістіз іншимилюдьми,яповиненyжитив злагоді з власноюсовістю.Діятипо совістіне завждиозначаєпогоджуватисяздумкоюбільшості»;«…справжнямужність—цеколитизнаєшнаперед,щонепе­yреможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко пере­магаєш,авсе­такичасомперемагаєш».

(Переклад з англійської Т. Некрич)

Обкладинка роману «Вбити пересмішника»

298

Підсумуємо знання з теми

1. Які часові межі визначають поняття сучасна зарубіжна лі-тература?

2. Назвіть основні теми та проблеми сучасної літератури.3. Які літературні жанри сьогодні найпоширеніші? Наскільки вони

змінилися порівняно з попередніми епохами?4. Який твір можна назвати сміхом крізь сльози?5. У зв’язку із чим з’явилися утопії, а потім — антиутопії?

Проаналізуйте!

Які моральні ідеали підносять у своїх творах Р. Бредбері, Шолом-Алейхем, Г. Лі? Наскільки ці ідеали актуальні в сього-денні?

Створіть!

1. «Утопічну» та «антиутопічну» картину нашого майбутнього через п’ятдесят, сто років.

2. Проект «Феномен держави єврейського народу», підкресливши ті риси євреїв, які показав Шолом-Алейхем у своїх творах.

3. Дослідження «Від раба до президента» про долю афроамери-канців, еволюцію толерантності в цивілізованому суспільстві.

Літературний ринг

УрукописіромануР.бредбері«451°заФаренгейтом»трапляло­сябагатолайливихслів.ціслованеєнецензурнимивперекладі,затедужечітковідображаютьсутьтого,щовідбувається.Редак­торибільшістьізнихзамінилиназагальновживаніслова.булотакожвилученофрагментизкри­тикоюнегативнихявищусучас­номуавторовіамериканськомусуспільстві

СьогодніантиутопіяР.бредбері«451°заФаренгейтом»єбезза­перечноюкласикою.Людипро­довжуютьчитатироман,обгово­рюютьйогонафорумахіприна­гідноцитують.цесвідчитьпроте,щокнигазахоплюєчитачівнетількисюжетом,аймовнимоформленням,дотепними,часомпарадоксальнимитамудримидумками,висловленимиінодіневтрадиційнійлітературнійформі

Як ви вважаєте, чи припустиме в художній літературі вживання ненормативної лексики?

299

ЕК. Порівняйте інтерпретації твору Р. Бредбері «451° за Фа-ренгейтом» у різних видах мистецтва:

укіно(фільмкінорежисераФрансуаТрюффо,1966);yувиставах(телевистава«Знаксаламандри»,1984;театраль­yна французько­російська постановка роману А. Шапіроз театру Et Cetera та б. Заборова, російського художника,2007);у балеті (балетмейстерС.Здор,Красноярський театр опериyтабалету).

Миживемо у світі книжок. Однак усі вони різні, і в нихсліднавчитисяорієнтуватися.Ухудожнійлітературієтво­ри, перевірені роками, навіть століттями. Вони визна­

ні в різнихкраїнах,нанихвирослоне однепокоління.ці твористалинадбанняминелишенаціональної,айсвітовоїлітератури,томущо в них порушено питання, актуальні за будь­яких часів,аобразимаютьзагальнолюдськийзміст.

Сучасназарубіжналітературадопомагаєвампідготуватисядовходження в сучасний світ, знайти спільну мову з одноліткамирізнихкраїнінародів.

Ваша книжкова полиця y МузейШолом­Алейхема:Путівник/заред.А. І.Мона­

стирського.—К.:Атопол,2003.Р. Бредбері. y 451°заФаренгейтом.—К.:Веселка,1985.Шолом-Алейхем y (1859–1916): єврейський письменник //100 найвідоміших українців. — К. : Автограф : Книжковийдім«Орфей»,2005.Шолом-Алейхем. y Вибране/Шолом­Алейхем;упорядник.А.М.Ми­хайляна.—К.:Україна,2009.

Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади

творів.http://www.ae-lib.org.ua/Рей бредбері.y Inmemoriam. http://litakcent.com/2012/11/07/rej-bredberi-in-memoriam/Шолом­Алейхем.Вікіпедія.y https://uk.wikipedia.org/wiki/Шолом-Алейхем

300

«Світ чарівний і безмежний…»: погляд крізь століття

Людей, які подорожують світом, називають мандрівниками.Відвідуючирізнікраїни,насолоджуючиськрасоюпам’ятоккуль­тури, неповторною архітектурою, долучаючись до традицій тазвичаїврізнихнародів,людистаютьнабагатоосвіченішими,куль­турнішими,духовнобагатшими.Отівипобуваливролімандрів­ників у просторі й часі, потрапили до дивовижного світуКниги,відвідалиАнглію,німеччину,Росію,СШАтабагатоіншихкраїн.не зрушуючизмісця, здійснилинавколосвітнюподорож і,мож­ливо,знайшлиновихдрузівтазустрілисьіздавнімиприятелями.Алепопередунавасчекаютьщецікавішівідкриття.

нашацікаваі,сподіваємося,корисналітературнаподорожрі­кою часу завершується. Спробуймо підсумувати вивчене,ще разперегорнімосторінкививченихтворів.

1. Який напрям домінував у європейській літературі в першій третині XIX ст.?

2. Де виник романтизм і як він розвивався в країнах Європи?3. Назвіть відомих вам письменників-романтиків та їхні твори.4. Які теми й мотиви переважали в їхніх творах?5. Назвіть ознаки епохи Просвітництва, відомих вам письменників

та їхні твори.6. Дайте визначення романтизму як літературного напряму. Назвіть

представників романтизму в різних галузях мистецтва.7. Доведіть, що творчість Генріха Гейне є яскравим прикладом ро-

мантизму в літературі.8. Поясніть, чим різняться література доби Просвітництва та літе-

ратура доби романтизму.9. Які ознаки притаманні байронічному героєві?

10. Які образи-символи є у творі Байрона «Мазепа»?11. Схарактеризуйте тип «зайвої людини» у світовій літературі. Які

митці зверталися до нього?12. У творах яких письменників звучить тема «маленької людини»?13. Назвіть тематику віршів Пушкіна. Яка з поезій вам сподобалася

найбільше?14. Який принцип покладено в основу сюжету п’єси «Пігмаліон»?

301

Літературна вікторина1.Щоспільногоуформівідображення,укомпозиціїтворівДж.Сві­

фта«МандриГуллівера»іО.С.Пушкіна«ЄвгенійОнєгін»?2.Хтотакігуїгнгнмитагероямиякоготворувониє?3.якімотивиєднаютьтворий.В.ҐететаДж.б.Шоу?4.чийлітературнийтвірзаживславиякгімнЄвросоюзу?5.У якому вірші Г. Гейне під час перекладу українською було

зміненопородудеревадлязбереженнязмісту?6.Уреальнійісторіїоднівважалийогозрадником,інші—патрі­

отом,національнимгероєм.ПрокогозгероївДж.н.Ґ.байро­найдеться?

7.КомуО.С.Пушкінприсвятивпоетичнийшедевр«япам’ятаюдивнумить…»?

8.З чиїм твором античності перегукується вірш О. С. Пушкіна«япам’ятниксобіпоставивнезотлінний…»?

9.Хтозгероїввивченихтворіввиявився«зайвоюлюдиною»сво­гочасу?

10.як звалифілософа­скнаруу творахО. дебальзака іщо озна­чаєйогопрізвище?

11.яка помилка сприяла збагаченню героя твору М. В. Гоголя,аавторовідалазмогувисміятивадивсьоготогочасногочинов­ництва?

12.Процюгероїнюбулостількирозмов,суперечокінавітьскан­далів,щовдеякихвітальняхвивішувалиоголошенняіззабо­роноюпронеїговоритивзагалі.

1. Доведіть, що у баладі Й. В. Ґете «Вільшаний король» по-єднано три жанри: казку, пісню та драму. Перенесіть таб-лицю до зошита та заповніть її. Наведіть приклади.

Жанри Приклади з твору

Ознакиказки ***

Ознакипісні ***

Ознакидрами ***

Висновок: ***

2. Створіть літературний портрет Чайльд Гарольда (за поемою Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда»).

3. Використавши знання з теорії літератури, визначте риси типово-го та індивідуального в героїв О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. В. Гоголя.

302

4. Доведіть, що «Ляльковий дім» Г. Ібсена — соціально-психологічна драма.

5. Чи вдалося Хіґґінсові зробити з квіткарки Елізи справжню леді (за п’єсою Дж. Б. Шоу «Пігмаліон»)? Обґрунтуйте свою думку.

6. Виконайте малюнки-асоціації до прочитаних творів, визначивши в них авторське начало.

1. Створіть рекламу для майбутніх дев’ятикласників, які чи-татимуть роман Дж. Свіфта. Відобразіть те, що особливо зацікавило особисто вас. Може, це зацікавить й інших?

2. Створіть літературну карту життя й творчості М. Ю. Лермонтова за темою «Ні, я не Байрон, інший я…».

3. Прочитайте романізовані біографії О. де Бальзака: А. Моруа «Прометей, або Життя Бальзака» і С. Цвейґа «Бальзак. Роман його життя». Що спільно го та відмінного ви помітили у тракту-ванні образу О. де Бальзака цими дво ма письменниками? При-гадавши відомості з міфології, поясніть, чому Мо руа порівнює Бальзака з Прометеєм.

4. Створіть збірку-презентацію «Зарубіжні письменники й Україна».5. Складіть міні-словничок літературознавчих термінів на основі

здобутих знань з теорії літератури після вивчення курсу зарубіж-ної літератури 9-го класу.

6. У тексті повісті Оноре де Бальзака «Ґобсек» є вислови, які мож-на назвати крилатими, але деякі з них здаються досить спірни-ми. Наприклад:

«Вдячність—це борг, який діти не завжди охоче прийма­yютьуспадоквідбатьків»;«життя—цескладне,важкеремесло, і требадокластизу­yсиль,щобнавчитисяжити»;«нещастя—нашнайкращийучитель».y

Спробуйте відшукати істину. Висловіть свої думки щодо цих питань.Знайдіть у повісті інші вислови, прокоментуйте їх.

7. Висловіть свою думку: Нора Хельмер — особистість чи «лялька» (за п’єсою Г. Ібсена «Ляльковий дім»)? Відповідь аргументуйте.

Відповіді на запитання літературної вікторини (с. 301)1. Дзеркальне відображення. 2. Розумні коні з твору Дж. Свіфта

«МандриГуллівера».3.Античні—«Прометей»й.В.Ґетеі«Пігмаліон»Дж.б.Шоу.4.Ф.Шиллер«Одадорадості».5.«напівночікедродино­кий…»:воригіналі—сосна.6.Мазепа.7.А.П.Керн.8.Горацій.9.Пе­чорін,Онєгін. 10. Ґобсек—живоглот. 11.чиновникиприйняли одногоприїжджогозаревізора.12.нораздрами«Ляльковийдім»Г.Ібсена.

303

ДодатокСловничок літературознавчих термінів

Алегорія—троп,уякомуабстрактнепоняттяяскравопереданозадопо­могоюконкретногообразу(наприклад,указкахЛисицяуособлюєхитрість).

Антиутопія—зображеннявхудожнійлітературінебезпечнихнаслід­ків,пов’язаних з експериментуваннямнадлюдством задляйого«поліп­шення», певних, часто принадних соціальних ідеалів. (Джонатан Свіфт«МандриГуллівера»,ГербертВеллс«Машиначасу»,Рейбредбері«451°заФаренгейтом»,ВолодимирВинниченко«Сонячнамашина»таін.).

Байронічний герой—різновидлітературногогероя,якийдіставсвоюна­звупісляпоявипоемианглійськогопоетабайрона«ПаломництвочайльдГарольда»(1812).

Ліро-епічний твір— це літературний твір, у якому гармонійно поєднанозображально­виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, завдяки чомуутворюютьсяякісноновіформи(балада,співомовка,поема,романувіршах).

Літературний напрям—цеконкретно­історичневтіленняхудожньогометоду,що проявляється в ідейно­естетичній спільності групи письмен­никівупевнийперіодчасу.Літературнийнапрямєсвоєріднимсинтезомхудожньогометодутаіндивідуальногостилюписьменника.

«Маленька людина» — тип літературного героя, що з’явився в реалі­стичнійлітературіпочаткуXIXст.Для«маленькоїлюдини»характернеперебуваннянанижніхщабляхсуспільноїдрабини,якевизначає їїпси­хологіюйсуспільнуповедінку—приниженістьупоєднаннізвідчуттямнесправедливостітаураженогосамолюбства.

Онєгінська строфа — строфічна форма, винайдена О. Пушкіним длянаписання роману у віршах «Євгеній Онєгін» з використанням такихформ,як сонет та октава.Онєгінська строфа—чотирнадцятирядкова зісхемоюримування:абаб ввгг деед жж.

Парадокс— незвичне твердження,що має розбіжності з усталенимипоглядами, часом ніби суперечить здоровому глузду, а насправді можематиглибокийсмисл,наштовхуватинароздуми.

Сатира — 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметромпоетичнийтвір,уякомувикривалипорокисуспільства.2.Різкеосміян­ня суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір,уякомуздійсненотакеосміяння.

Стиль—сукупністьознак,якіхарактеризуютьтворипевногочасу,на­пряму,індивідуальнуманеруписьменника.Мистецтвознавствопідстилемрозумієтеспільне,щооб’єднуєтворчістькількохмитців,спорідненутема­тикою,способомстворенняхудожньогосвіту.

Строфа—повторюваневповномувіршіпоєднаннякількохвіршова­них рядків, пов’язаних між собою певною системою рим та інтонацієюабо за змістом, а також відділене від аналогічних сполук помітною па­узоютаіншимичинниками.

Художній образ—особливаформа естетичного освоєння світу, заякоїзберігається його предметно­чуттєвий характер, його цілісність, життє­вість,конкретність,навідмінувіднауковогопізнання,щоподаноуфор­міабстрактнихпонять.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

ПАРАЩичВалентинаВ’ячеславівнаФЕФІЛОВАГалинаЄвгенівна

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА. 9 КЛАС Підручник для 9 класу загальноосвітніх

навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)

Виданодержавнимкоштом.Продажзаборонено

Відповідальністьзазмістелектронногододатканесевидавництво.Гриф«РекомендованоМіністерствомосвітиінаукиУкраїни

(наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)»наелектроннийдодатокнерозповсюджується.

РедакторкаМ. В. КоноваловаТехнічнийредакторЮ. О. Неджеря

Комп’ютерневерстанняЄ. С. Островський

Підп.додруку25.03.2017р.Формат60×90/16.Папірофсет.ГарнітураШкільна,Аріал.Друкофсет.Ум.друк.арк.19,0+0,25форзац.

наклад15307прим.Зам.№О­03­06.

ТОВ«Видавничагрупа“Основа”».Свідоцтвосуб’єктавидавничоїсправиДК№5216від22.09.2016р.

Україна,61001Харків,вул.Плеханівська,66.Тел.(057)731­96­34.E­mail:office@osnova.com.ua