Ж У Р Н А Л - П Л А С Т О В О Г О - Н О В А Ц Т В А

Ч. 8 (139) Ж О В Т Е Н Ь 1968

„Г О Т У й С Ь" ^^^^ф^^ф^ффффффффффф^-

Журнал пластового новацтва Обкладинка роботи

" Н 0 Т Ш 8 " — МА0А2ІКЕ Наталки Горалевської

Гог ІГкгаіпіап СЬПйіеп „^^„ ГФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФ4

Видає Головна Пластова Булава Редагує Колегія: З М І С Т :

пл. сен. Леся Храплива, іванна Савицька — Оксана Тарнав-ст. пл. Світляна Луцька, ська: Молитва українських дітей 1

ст. пл. Іриней Юрчук Ромашка Мриц: Адреса Редакції: Верховний Архиєпископ у Торонті З

Олесь Кузишин: Казка і ЬЕЗІА СНКАРІ/ЇЛУА ніна Мудрик-Мриц:

158 Еаві 71Ь ЗІ., Арі. ЗА Кіт — зореплавець 7 „ , *, V , ,„,„„ Лідія Гаєвська — Оксана Тарнав-

Х'еч' Уогк, І\е\у Уогк 10009 м ська: Україна о

Адмініструє Сестричка Надя: Крайова Пластова Старшина Казка про брехуна 11

„_ Із табору новаків ,,Стрілецька кін­на оДА. 1 .

нота -1* Адреса Адміністрації: Богдан Коваль: "Р Ь А 8 Т" Іпс. Подорож у невідоме 16

Лист новачки Лади 18 140-142 Зесопа Ауепие Сірий Орел Денис: ^\у Уогк, N. У. 10003 Витинанки з паперу 21

•фффффффффффффффффффффффффф**фф*фф*ффффф**фф*ффффффффф**ффффффффффффффффффффффффф*

П Е Р ЕДПЛАТА „ГОТУЙСЬ" у 1968 році: В ЗДА — 3.00 доляри,

в КАНАДІ — рівновартість 3-ох американських долярів, в В Е Л И К Ш

БРИТАНІЇ — рівновартість 2.80 американських долярів, в АВСТРА­

ЛІЇ — 2.50 американських долярів.

У В А Г А ! у в а г а :

Ц Е Й Л И С Т О П А Д І ГРУДЕНЬ — Б У Д Е

ТРЕТІЙ Д В О М І С Я Ч Н И К У К Р А Ї Н С Ь К О Ї Д И Т Я Ч О Ї

книжки.

ПРОЧИТАЙТЕ В Ц Е Й ЧАС Я К Н А Й Б І Л Ь Ш Е УКРАЇНСЬКИХ

К Н И Ж О К !

Г О Т У Й С Ь

Ж У Р Н А Л П Л А С Т О В О Г О Н О В А Ц Т В А

Ч. 8 (139) Жовтень 1968

М О Л И Т В А У К Р А Ї Н С Ь К И Х Д І Т Е Й

Слова: Іванна Савицька

Музика: Оксана Тарнавська

Повільно, маєстатично.

Під Твій Покров, Пречиста Мати,

Ми прибігаймо всі враз.

Небесних ласк і благодатей

Безцінний дар зішли на нас.

В чеснотах дай нам все тривати,

Благословенна Божа Мати. (2 рази)

Під Твій Покров, о Мати Божа,

Ми горнемось у кожну мить.

Бо він нам завжди допоможе

І від нещастя захистить.

Під тим Покровом, Діво-Мати

Дай нам, маленьким, виростати. (2 рази)

Під Твій Покров, о Вселаскава,

Прийми, Маріє, всіх дітей.

За те хай буде честь і слава

Твоєму серцю від людей!

В чеснотах дай нам все тривати

Благословенна Божа Мати! (2 рази)

І і І Щ Щ щ ш і ш ш

Під Твій По- крої, Пре-*чи- - ста і/а-, і , і . *_̂ _

\ \ \ т і щ Щ ;

ти, мж

=5; і щ і і

^ ,Т '—т_^г ?• т Г 1- га- - в- не всі враз.

при-

\ ш ш

раз. Не- - бес- них -Гас4* і

І \ X } ш і І

і і и г і ^ п ^ т а вла го- д«- той без- дЦ^жнй дар . зіш^ л

і г 1 ) ) У М Щ Щ \ ^ ^ Ч Иді-Яа гас.

і

В чое- но- тах дай нам ісв трм- «а- ти Вла

в- сло- ієн- - -на, Во- ха На>- тн. Вла-гвс-ло- івж- жа.

1 4 1Т Г V На- ті.

Новаки на Вовчій Тропі танцюють аркана в честь Верховного

Архиєпископа.

ВЕРХОВНИЙ АРХИЄПИСКОП

К А Р Д И Н А Л и о с и ф слппга

У ТОРОНТІ

П'ятнадцятого червня 1968 ро­

ку до Торонта завітав особливий

гість: їх Блаженство Верховний

Архиєпископ Кардинал Иосиф

Сліпий.

Радісно, щирим серцем вітала

вся українська громада Торонта

блаженнішого Гостя. В суботу

п'ятнадцятого червня Кардинал

відправив Службу Божу в церкві

св. о. Миколая й запричащав бі­

ля триста вірних. При вході до

церкви мій дідуньо привітав бла­

женнішого Кардинала хлібом і

сіллю.

По полудні Верховний Архи­

єпископ мав зустріч із молоддю.

У неділю Кардинал відправив

Службу Божу на виставовій пло­

щі. Після Служби Божої відбула­

ся дефіляда молодечих організа­

цій. Пластові новачки також мар-

шували, а з ними і я. Опісля ми

пішли на концерт у честь Верхов­

ного Архиєпископа. Представни­

ки уряду Канади й українських

організацій складали привіти, а

молодь піснями й танцями вияв­

ляла свою любов і пошану до­

стойному Гостеві.

Ніколи не було ще в Торонті

такого визначного українського

Гостя й ми дуже радіємо, що Гос­

подь дозволив нам вітати Вер­

ховного Архиєпископа у нас і бу­

ти близенько біля Нього.

Новачка Ромашка Мриц

із Торонто

В Е Р Х О В Н И Й А Р Х И Є П И С К О П Й О С И Ф С Л І П И Й

П Р И Г А Д У В А В В Е С Ь Ч А С , Щ О Б У К Р А Ї Н С Ь К І ДІТИ

П И Л Ь Н О В И В Ч А Л И У К Р А Ї Н С Ь К У М О В У !

Мал. Христя Баранська

Я хустину вже дістала,

А гніздо в нас „Птиці".

Чемно спати я поклалась,

Сон мені ось сниться.

Щ о сиджу я у гніздечку

В хустці, в однострою,

Довкруги пташки щебечуть

Любо наді мною.

Перша каже: — Глянь, пташатко

Жовтий дзьобик має.

Виросте — мов соловейко

Всім нам заспіває.

Друга каже: — Ні, ластівка,

Щ о віщує весну!

Третя каже: — Ні, це пава

Барвна і чудесна!

Інша каже: — Може дятель,

Щ о їсть злі комахи?

Чи зозулька, чи чаєчка? —

Вгадували птахи.

А я стиха усміхалась,

Бо в них ані гадки,

Щ о як виросту, то буду

Новачка-орлятко!

Новак Олесь Кузишин:

(Написав і намалював)

К А З К А

Давно колись жив собі сіль­

ський хлопець, що дуже любив

коней. Найбільше подобався йо­

му кінь, якого мав пан. Та пан

не хотів цього коня продавати, а

навіть якби продавав, кінь кош­

тував би дуже багато. Та хлопець

весь час просив тата, щоб той ку­

пив йому цього коня. Тож тато

пішов до пана спитати, скільки

коштує кінь.

Варта не допускала батька до

брами замку, аж вийшов сам пан.

Він спитав: — Щ о тут діється?

Один із вартових пояснив: —

Цей селянин хоче говорити з

вами.

— Впустіть його! — наказав

пан. Селянин ввійшов і розказав,

як дуже хоче мати його син пан­

ського сніжнобілого коня. Пан

усміхнувся:

— Ніхто не матиме мого коня,

поки не збудує за одну ніч трьох

мостів: золотого, срібного та мар­

мурового. І мости ці повинні ся­

гати з одного царства у друге.

Селянин повернувся додому і

розказав про це синові.

— Якось воно буде! — сказав

син. Другого ранку, коли син пі­

шов рубати дрова, побачив вели­

чезну яблуню. Якраз хотів її зру­

бати, як вона заговорила до ньо­

го людським голосом:

— Не рубай мене, парубче, а я

дам тобі за те золоте яблучко.

Коли тільки треба буде тобі чо-

гонебудь, обкрути це яблучко

тричі кругом себе. А воно вчи­

нить все, що забажаєш.

Хлопець забув на радощах, що

повинен рубати дрова та зразу

побіг додому, розказати батькові.

Другого ранку пан пробудив­

ся від великого сяйва. Вийшов зі

замку і побачив, що це так сія­

ють три мости: один зі щирого

золота, другий зі срібла а третій

мармуровий. Пан зрозумів, що

сільський хлопець побудував ці

три мости. Він казав привести

хлопця негайно до свого замку.

— Прижени мені череду овець

морського князя. Якщо не при­

женеш, не дам тобі коня!

Пішов хлопець до морського

царства, спробувати спіймати че­

реду овець. Коли дійшов до мо­

ря, сховався за кущем і ждав, по­

ки череда вийшла пастися. Хло­

пець бігав кілька годин поміж

вівцями та не міг зібрати череди

до гурту. А ж врешті згадав своє

чародійне яблучко. Обкрутив йо­

го тричі довкруги себе і вся че­

реда пішла послушно за ним.

Хлопець повернувся до пансько­

го двору з цілою чередою, а пан

не міг і слова промовити з дива.

Та всетаки йому було жаль ко­

ня. Тому сказав хлопцеві:

— В горах Карпатах живе ве­

ликий чорний ведмідь. Його бо­

яться всі верховинці. Якщо подо­

лаєш цього ведмедя, дам тобі

коня.

Ну і хлопець розпочав подо­

рож у Карпати. Та враз подумав:

— Навіщо ж мені втомлювати но­

ги, коли маю чародійне яблучко,

а воно зробить все, що тільки за­

хочу.

Він обкрутив яблучко навкру­

ги себе і зразу знайшовся у го­

рах Карпатах біля печери ведме­

дя. Нараз почув страшний рев.

Це ведмідь виходив із печери.

Хлопець знов обкрутив яблучко

тричі довкруги себе і сказав:

— Хочу бути славним лицарем

і подолати страшного ведмедя.

Довго боровся хлопець з ведме­

дем, аж поки вбив його та здій­

няв із нього шкуру. Всі гуцули

дуже дякували йому за те.

Коли хлопець приніс ведмежу

шкуру до панського замку, пан

з дива відчинив широко очі. Та

всетаки жаль було йому гарного

коня, тому промовив:

— Коли приведеш мені сюди

царівну зі сусіднього царства,

дам тобі коня!

Хлопець думав кілька днів, аж

придумав спосіб. За допомогою

яблучка перенісся у царську сто­

лицю, де жила царівна.

В цьому царстві з'явився нараз

якийсь дивний жебрак. Він плен­

тався біля царської палати та за­

глядав у вікно царівни. Цей же­

брак — це був і наш хлопець.

Він причаївся в городі і коли ца­

рівна вийшла вечером на прохід,

він вискочив із-за куща, зв'язав

їй руки, всадив на коня, що вже

стояв приготований, та помчав-

ся до свого пана. Але вартові та­

ки почули крик царівни і вже

гналися за хлопцем. Хлопець

вийняв яблучко з кишені, обкру­

тив його тричі навкруги себе та

подумав: — Я хочу бути дома бі­

ля мого пана.

Так і сталося. На другий день

ранком хлопець пішов з царів­

ною до пана та сказав:

— Я виповнив усе, що ви, па­

не загадали! Чи дасьте мені те­

пер коня?

А пан сказав: — Так!

Ч И ВСІ Н О В А К И У В А Ш О М У Р О Ю П Е Р Е Д П Л А Ч У Ю Т Ь

„ Г О Т У Й С Я " ?

Ніна Мудрик-Мриц:

КІТ - З О Р Е П Л А В Е Ц Ь

Наш кіт Муркіт — учений кіт,

Його цікавить цілий світ,

Нишпорить він по всіх кутках

А спить на Олиних книжках.

У снах п'є мудрощі з книжок,

Вночі виходить до зірок;

Вилазить на міські дахи

Вивчати зір круті шляхи.

Ракету змайстрував Олесь,

Летіти хоче до небес,

Накреслює польоту лад

І експедиції весь склад.

Стоїть ракета й увесь крам

Конечний в мандрах літунам,

Сторожить усього наказ:

— „Не наближайсь! В ніякий

[час!"

Всі слухаються лиш Муркіт,

Допитливий філософ — кіт,

Наказ отой зігнорував,

В ракету сів, в політ помчав.

Загуркотіло в тиху ніч,

Усім прогнало сон із віч,

Подумали: — „Кінчиться світ!"

А то Муркіт почав політ!

Недаром на дахах нявчав,

Далеких зір шляхи вивчав.

Скінчилась так наука та,

Щ о ні ракети, ні кота!

• & Ш &

Пластова Станиця в Ионкерсі біля Н ю Иорку розпочала цікаву гру:

вивісила таку таблицю в домівці і малюють зеленою краскою шатра

тих роїв і гуртків, які прочитали найбільше українських книжок.

Цікаво, хто виграє?!

УКРАЇНА

Бадьоро, жваво.

Слова: Лідія Гаєвська

Музика: Оксана Тарнавська

Україна — наша мати,

А ми її діти,

І ще змалку учимося

Все рідне любити.

Ми чужого теж вчимося,

Знаємо, що люди,

І звичаї, і природа —

Все інакше всюди.

Ліси, села і поля

Є по всьому світі,

Але наші — рідні нам,

А тому й миліші.

Наша славна Україна

Наша рідна мати!

І річками, і степами,

И піснями багата.

Ш И £ р і

ш т щ $

У-кра-ї-на наша ма-ти,

Ї = І £ т

а ми і -і

Р 1

І е £

З ^ ш т ш

* = £ ¥=+

щ

ш

і / " \у>

і = і £ Ф ^ т = ї в в

ді - ти. І ще змал-ку у-чи-мо- ся

Ф=^Ф т ш

Ш £ іші

% Х£

} і г ^ і

все рід-не лю-

т і п

«

о *

би- ти,

$ = £

Л И С Т З А Й Ч И К А - П Е Т Р У С Я

Д О М И Ш К И - Г Р И З И К Н И Ж К И

Прочитав я листа від Тебе і мої вуха зразу опали вниз! Бо в ньо­

му вичитав, що цього року не зустріну Тебе в таборі. Мама поясни­

ла мені, що Ти не могла приїхати, бо для малої мишки така дорога

надто далека й небезпечна, і ти сама їхати не могла, а сестричка Ле­

ся була дуже зайнята і не змогла з Тобою приїхати.

А дуже шкода, що Тебе не було! Цього року було на Соколі аж

4 табори рівночасно, пластуни і пластунки. Разом було там 257 плас­

тунів і. . . один зайчик. Тобто — я! Погода була чудова. Дощ падав

тільки раз, і то теплий. Кажу Тобі, Мишко, „дав я собі духа" цього

року, аж гей!

І весело було ж! Крім пластунів була там ціла братія, яка ще не

пластує, а вже таборує. Мусів я її зорганізувати, розділити всю робо­

ту поміж інших дітей, бо це мій останній табір, на якому я тільки зай­

чик. На другий рік буду вже справжній новак у новацькому таборі.

Поміж нами, малими таборовиками, припала найбільше почесна

служба малому Адеві Стасюкові із Боффало. Його називали „голов­

ним командантом усіх таборів". Бо цього року він вперше таборував

зі своїми батьками та братами. Мироньо Хом'як із Рочестеру був „го­

ловним доктором" і помагав завзято своїй мамі-медсестрі. „Директо­

ром басейну" був знов Андрійко Бабюк із Рочестеру, а йому помага­

ла його тіточна сестра, Діянка Бабюк, яка почала була таборувати,

коли їй ще й не було одного року. „Головною інтенданткою" була

Ґеня Кухар з Канади, а її помічником Ромчик Ткачук, теж із Кана­

ди. Лідуня Цьолко була цього року вже у справжньому новацькому

таборі і не мала часу бавитися з нами в табір. Я теж буду там на дру­

гий рік і буду жити в цьому прекрасному курені, що його збудував

для новаків пан Гулик.

10

Познайомився я цього року з багатьома пластунами, що приїха­

ли з Америки та Канади. Були там навіть пластуни з далекої кана-

дійської провінції Альберти, які мусіли їхати три дні поїздом, щоб

дістатися на Сокіл. Всі допитувалися за Тобою, Мишко, бо прочита­

ли в „Готуйсеві", що й Ти приїдеш до нас. Але я вірю, що на другий

рік вже таки зможеш до нас приїхати! Може і я, після табору на Со­

колі „скочу" на Вовчу Тропу і там Тебе зустріну. Бо змалку привик

я до бурлацького життя і ніщо мене не лякає.

Будь здорова, Мишко! Готуйсь!

Твій Зайчик-Петрусь

П. С. Перекажи, будь ласка, сестричці Лесі, що братчик Береж-

ницький продавав цього року в нас на Соколі книжечки для дітей

і багато батьків дуже радо їх купувало.

Сестричка Надя:

К А З К А П Р О Б Р Е Х У Н А

Жив у одному містечку хло­

пець Петрусь. У школі вчився

незле, але міг би куди краще вчи­

тися, якби не те, що ще більше

любив бавитися. За забавами час­

то забував про науку, залишав

її на пізній вечір. А перед батька­

ми вмів завжди знайти якийсь

викрут:

— Я не можу краще вчитися,

бо я не такий здібний, як інші

учні.

А коли приходив пізньою по­

рою додому, казав:

— Я сидів у школі, бо там ви­

гідніше вчитися!

Або: — Я був у товариша і ми

разом писали задачі.

Батьки вірили Петрусеві і не

карали його. І так Петрусь при­

викав поволі говорити неправду

дома, в школі та всюди.

А ж одного пополудня Петрусь

повертався зі школи. Дорогою

над'їхав якийсь чоловік на чор­

ному коні. Спинився біля Петру­

ся та спитав, куди дорога до су­

сіднього міста.

Петрусь подумав: — От ска­

жу йому неправду, нехай він за­

блудить у лісі! Бо в околиці йо­

го містечка були великі ліси, а

11

люди говорили, що в тих лісах

живуть різні духи та дива.

— їдьте ось-туди! — сказав

Петрусь. — Переїдете міст на річ­

ці і звернете на право . . .

Та чужий чоловік поглянув

якось так дивно на Петруся, що

йому аж лячно стало, і промовив:

— Бачу, ти належиш до тих,

що не люблять говорити правди.

Так говори ж неправду завжди!

Пан поїхав туди, де справді бу­

ло місто, видно і сам знав дорогу,

а Петрусь поманджав додому.

Він не дуже журився тим, що чу­

жинець сказав, бо й так часто го­

ворив неправду. Тому спокійно

написав задачі та поклався спа­

ти.

Його біда почалася аж на дру­

гий ранок. Щ о сказав — все бу­

ла неправда і всі це знали. Бать­

ко розлютився і навіть часто бив

Петруся, вчитель завжди сварив

на нього, а товариші просто ка­

зали:

— Коли це Петрусь сказав, на­

певно воно справді не так, а

інакше!

Ніхто не любив Петруся, всі

насміхалися з нього. Минуло так

кілька днів і Петрусь вже довше

не міг видержати. Він рішив пі­

ти в ліс. Там, як люди казали,

жили різні духи й дива, і в них

пішов Петрусь просити рятунку.

Зайшов глибоко в ліс і навіть

не оглядався на всю його красу.

А ж побачив старенького чолові­

ка, що носив дрова з ліса до своєї

маленької хатки. Петрусь не го­

ворив нічого, бо боявся, що знов

скаже неправду, тільки взявся

пильно носити дрова разом із ді­

дусем. Так працювали до полуд­

ня. Тоді дідусь промовив:

— Я йду до хати на полуденок.

Ходи зі мною!

Дідусь насипав йому миску

ягід та додав рум'яне яблуко. Пе­

трусь витягнув свій хліб з мас­

лом та поділився ним з дідусем.

— Ти добрий хлопець і я ра­

дий тобі допомогти, — сказав,

усміхаючись, дідусь, — та не

знаю, хто ти і чого шукаєш.

Петрусь мусів говорити, але що

сказав слово — все була неправ­

да. Не сказав і багато, бо вмить

вискочив з-під стола великий со­

бака і став гавкати. Петрусь на­

лякався: невже й собака розуміє,

що це неправда?

— О, тепер вже знаю! — зра­

дів дідусь. — Тебе зачарував во­

рожбит так, що мусиш говорити

неправду. За те тебе певно і з ха­

ти прогнали! Та я допоможу то­

бі. Бери зі собою мого собаку

й доглядай його пильно. Коли

тільки схочеш говорити правду,

а вийде брехня — собака почне

гавкати. А коли таки схочеш го­

ворити неправду, собака кинеть­

ся тебе кусати.

Петрусь поглянув на вишкіре­

ні зуби собаки і подумав, що це

мусить бути гірше, як тоді, коли

батько б'є.

— О так, я дуже хочу попра­

витися! — вигукнув Петрусь як­

найшвидше, бо боявся, щоб знов

12

не сказати неправди. Подякував

дідусеві і пішов додому, ведучи

на ремінці собаку.

Вдома Петрусь розказав бать­

кам, де він був та звідкіля взяв­

ся у нього собака. Та, хоч це бу­

ла правда, йому не повірили.

Батько вилаяв його та наказав

зараз же віддати собаку. Але пе­

решукали та перепитали все міс­

то і ніхто не мав такого собаки,

та й ніхто такого не загубив. То­

ді батько дозволив Петрусеві дер­

жати собаку, може власник знай­

деться з часом.

А Петрусь пильно старався го­

ворити правду. Собака йому по­

магав, як обіцяв був дідусь. Та

незабаром собака вже не мав чо­

го ні гавкати ні кусати, бо Пет­

русь говорив правду. Тоді він на­

віть дуже полюбив собаку. А

батьки боялися, чи собака часом

не хворий, що щораз рідше гав­

кає. Але собака був здоровий, а

за те і товариші і вчителі почали

знов вірити Петрусеві, як колись.

А ж одного дня, коли Петрусь

навчився все, що треба на дру­

гий день і йшов бавитися до то­

варишів, зустрів на вулиці діду­

ся з лісу.

— Я прийшов по свого собаку.

— сказав дідусь. — Він тобі вже

не потрібний. Віддай мені його,

а сам дуже вважай, бо якби ти

навіть прийшов до мене вдруге

по поміч — вже не дам його тобі!

Дідусь обернувся і пішов швид­

ким кроком, а собака побіг за

ним. Петрусь ще тільки гукнув

за ним:

— Дякую, дуже дякую за до­

помогу! — та дідусь вже мабуть

і не чув.

Дома Петрусь розказав бать­

кам, що дивний дідусь забрав

свого собаку, і всі йому повірили.

Але Петрусеві було дуже жаль

собаки і він скучав гірко. Тоді

батьки купили йому маленьке,

руде песятко. Петрусь дуже його

полюбив. Але не знати, чи воно

теж гавкало б на неправду, бо

Петрусь тепер вже раз на завжди

перестав бути брехуном.

13

ПІСНЯ ТАБОРУ НОВАКІВ „СТРІЛЕЦЬКА КШНОТА" НА ВОВЧІЙ ТРОПІ 1968

,Т"^шг^І

„Стрілецька кіннота" на Вовчій

Тропі їде на своїх кониках назу­

стріч Верховному Архиєпископо-

ві В.осифові Сліпому. На головах

у них — шапки-мазепинки, такі,

як носили колись Січові Стрільці.

(Музика до цієї пісні добре відома всім. Це пісня про бій Січо­

вих Стрільців з москалями на горі Маківці в Карпатах у 1915 році.

Табір „Стрілецька Кіннота" тільки трохи переробив собі слова цієї

пісні та всі новаки там дуже радо її співали. Після закінчення війни

наші пластуни часто влаштовували свої зустрічі та прогулянки на

стрілецькому побоєвищі на горі Маківці).

Гей на горі, на Маківці

Там воюють Січовії Стрільці.

Приспів:

Хлопці підемо,

Боротися будемо

За Україну

За ріднії права-державу!

Там на горі бій великий,

Там лютує ворог дикий.

У Києві Золоті Ворота,

Там воює Стрілецька кіннота.

Всі на коні посідали,

Собі пісню заспівали.

Там кіннота наступам

Ворогів всіх розбиває.

Три дні б'ються, не здаються,

Йдуть до бою, ще й сміються.

З одноднівки табору новаків

„Стрілецька кіннота". Новак Сте­

пан Боднаренко пише:

ВІДВІДИНИ В Н О В А Ц Ь К О М У

ТАБОРІ

Одного разу, коли новаки сто­

яли на молитві, біля них осіла

дивна ракета. Новаки не огляда­

лися і навіть не завважили, як з

ракети висіли якісь люди. Вони

приїхали з Марса і виглядали ду­

же дивно: були цілі зелені й ма­

ли дуже великі очі. Коли новаки

покінчили молитву та пішли на

сніданок, марсіяни пішли за ни­

ми. Вони приїхали в табір, щоб

послухати, чи справді всі новаки

14

говорять по-українськи. Вони сі­

ли за столом і стали прислухати­

ся, але не почули ні одного ан­

глійського слова. Цього самого

дня бунчужний учив новаків спі­

вати і марсіяни знов прислухали­

ся і почули, що всі новаки співа­

ли, а ніхто не говорив по-англій­

ськи. Марсіяни були дуже здиво­

вані. Вони сказали собі: — По­

ждемо, аж будуть зайняття ла­

нок, підготовка до вмілостей, то­

ді вже будемо добре слухати!

Прийшли зайняття ланками,

марсіяни слухають, але не чують

ні слова по-англійськи. Вони

знов здивовані. Прийшла пора

нічної тиші. Марсіяни слухають,

але не чують нічого, бо всі нова­

ки сплять. Тоді марсіяни сіли у

свою ракету та полетіли на Мар­

са, щоб там розказати всім, як

гарно говорять новаки по-укра­

їнськи.

**

*

Новак Ромко Букачевський

(8у2 року) із Н ю Бронсвіку пи­

ше:

Дорогий „Готуйсю"!

Я хочу Тобі сказати про мій

табір на Вовчій Тропі, що нази­

вався „Стрілецька кіннота". Цей

табір відбувався в місяці серпні.

Я здобув у таборі три вмілості та

приготовлявся до новацької про­

би. Наша булава приготовила

нам багато несподіванок. Перша

несподіванка — це було велике

свято: приїзд Кардинала Иосифа

Сліпого. Ми мали теж прогулян­

ки, а поміж ними одну нічну. Ду­

маю, що всі новаки були задово­

лені табором, бо я знаю, що я бу­

ду завжди згадувати це табору­

вання.

Новак Богдан Федчук із цього

самого табору пише:

Одної ночі ми ходили на нічну

прогулянку. Ми нічого не знали,

що має бути прогулянка, бо це

була несподіванка. Неждано

братчик відчинив двері кімнати

й казав нам усім вдягнутися теп­

ло. Ми вдягнулися й пішли. До­

рогою ми не світили лямпок, хоч

мали їх зі собою, поки не дійшли

до лісу. Коли ми почули довгий

свисток, падали всі на землю,

мов правдиві стрільці, щоб захо­

ватися перед ворогом. Ми зай­

шли на поляну, там братчик роз­

казав нам про стрілецьку кінно­

ту. Опісля інший братчик розка­

зував нам про зорі й планети, бо

зорі гарно світили тієї ночі.

15

Новак Юрко Фаріон із Філядельфії: Стрілецька кіннота здобуває

бункер-укріплення під селом Конюхами на Поділлі в 1917 році.

Новак Богдан Коваль:

П О Д О Р О Ж У НЕВІДОМЕ

Марс

Це сталося в році 1988. Орест і я були в дорозі на Марса. Все бу­

ло добре, аж поки напав на нас дощ метеорів. Дощ не дуже пошко­

див ракету, але збив нас із дороги. Я вдарився в голову і знепритом­

нів. Орест пробував причалити ракетою на Венері. Коли я опритом­

нів, став оглядати ракету і знайшов у ній багато маленьких дірок.

Ними виходило повітря з ракети. Я позаліплював усі дірки. Ми на­

правили радіо та вислали вістку до нашої бази на місяці. На щастя

мали ми припаси їжі на цілий місяць а за той час нас вирятували.

16

П л а н е т а ч. 10

Коли ми повернулися до головної кватири, наш провідник нака­

зав нам не пробувати ще раз летіти на Марса, тільки полетіти на пла­

нету ч. 10 і прослідити життя на ній. М и поглянули один на одного

і стали готовитися до лету.

Другого дня ми відлетіли. Подорож тривала шість місяців, хоч

ми дістали найшвидшу ракету, яку мала місячна база.

Коли ми осіли на планеті ч. 10, наші інструменти показали нам,

щ о там дуже гаряче, щ о часто постають землетруси та вибухають

вулкани. Нараз Орест крикнув: — Динозавр!

Я виглянув крізь вікно та побачив динозавра, щ о наближався

до нас. М и не могли піднестися ракетою, бо він був вже надто близь­

ко. А ж тут почувся гуркіт. Земля задрижала, вибухнув вулкан і як­

раз під ногами динозавра появилася в землі широка щілина. Дино­

завр провалився в нутро планети. Щастя, щ о нам вдалося втекти ці­

лими звідтіля!

Коли ми долетіли до місячної бази, склали звіт нашому провід­

никові: щ о планета ч. 10 тількищо розвивається. Все, щ о там живе,

таке, як було колись у давнину на нашій землі, тільки три рази біль­

ше. Провідник нагородив нас високими відзначеннями та медалями.

На цьому покінчилася наша подорож.

Богдан Коваль, новак юне орля із роя „Тигри", 1-го

гнізда новаків „Лісові звірі", Вінніпег, Канада.

/УИЙ̂

Богдан Коваль сам намалював образок до свого оповідання.

17

Мал. Христя Варанська

ЛИСТ НОВАЧКИ ЛАДИ ДО

НОВАКА ВСЕВОЛОДА

Дорогий Всеволоде!

Цієї неділі я ходила з батька­

ми на прогулянку за місто. Я ра­

діла вже від четверга, що знов

побачу зелені дерева і травичку

і квітки, бо я так добре ще не ба­

чила їх від тоді, коли приїхала з

табору. А в нашому місті дуже

багато кам'яниць, а дерев і кві­

тів дуже мало. Та коли ми висіли

на останній зупинці підземки, я

не побачила ні трави ні зеленого

листя. Замість трави на травни­

ках у парку росло якесь сухе сі­

но, а поміж ним де-не-де сухі би­

лини квітів. А листя на деревах

якось дуже прорідло. І воно не

зелене, тільки жовте, золоте, чер­

воне, брунатне. І коли вітер віяв,

багато того листя летіло на зем­

лю. Коли було йти по ньому, во­

но шелестіло, так ніби було з то­

го срібного паперу, що в нього

завивають шоколядки.

Я назбирала собі багато таких

різних листків і понесу їх на схо­

дини, щоб прикрасити ними до­

мівку. Але таки мені дуже жаль,

що це листя вже не зелене та що

мусіло падати з дерев і люди топ­

чуть по ньому.

А я знаю, що Ти дуже розум­

ний і здобув вмілість „приятеля

рослин", тому прошу Тебе дуже,

напиши мені, чому листя жовкне

осінню і чому трава сохне і квіти

не цвітуть. Бо я дуже хотіла б

знати. А Ти старший від мене на

три роки, на три кляси і на дві

проби, отже певно зумієш мені

відповісти.

Готуйсь!

Новачка Лада з роя „Листочки".

5 ^

4Ис

18

ГОТУЙСЬ ДЯКУЄ ЗА ПРИВІТИ З ЦЬОГОРІЧНГХ ТАБОРІВ

Надійшли такі привіти:

Від табору новачок „Летючий

корабель" на Новому Соколі. Рої:

Білі хмарини: Христя Рендзяк,

Рута Чолган, Маруся Гриб, Хри­

стя Коритник, Люба Кіндрат, Та­

мара Ткачук. Вітрильця: Оля

Войчак, Надя Щерба, Дуся Про-

ценко, Діяна Дергак, Розанна

Іскало. Бульки: Уляна Гаври­

люк, Христина Стасюк, Діянка

Стасюк, Люба Войчак, Катруся

Долішна, Діяна Гаврилюк, Сла­

ва Туган. Краплинки: Лідія Сьол-

ковська, Надя Головаш, Галя

Мельник, Стефанія Тиховецька,

Надя Дем'яненко, Аня Проко-

пець, Даніта Лужба. Сині хвилі:

Марта Козак, Ю л я Бабюк, Галя

Граб, Аня Біжок, Таня Лаба,

Орися Пилишенко, Галя Павли-

шин.

Від табору новаків „Нескорені"

на Новому Соколі. Підписала ко­

манда й булава.

Табір новачок „Летючий кора­

бель", Вовча Тропа. Підписала

команда і сестрички. Табір нова­

чок, „Лісова пісня" біля Чікаґо.

Підписали: Таїса Маркусь, Лю-

бомира Малецька, Марта Край-

ник, Уляна Білинська, Роксана

Дикий, Ірка Ткачук, Адріяна Пі-

лецька, Галя Маркевич, Діяна

Дедів, Дарія Гірняк, Христя Бо-

гачевська, Діяна Федорів, Хрис­

тя Панчук, Анетка Харук, Хрис­

тя Воловчук, Христя Богач, Оля

Куриляк, Оксана Лисейко, Уля­

на Палій, Христя Харкевич, Ма-

річка Дахнівська, Галя Бринь,

Наталя Литваківська, Христя До-

рожинська, Тоска Кекіш, Вероні­

ка Боярська, Питрись Чепара,

Люба Корній, Оксана Мельник,

Христя Пакуляк, Марта Лисейко,

Марта Винниченко, Христя Ко-

корудз, Віра Стецишин, Марія

Шпур, Леся Брама, Марія Бурт-

ник, Ангелина Дичій.

Табір новацтва „Євшан-зілля"

на оселі Батурин біля Монтреа-

лу: Дануся Цап, Аскольд Бойко,

19

Одарка Турченюк, Оксана Мель­

ник, Ганя Паньків, Маруся Да-

жене, Ліда Василенко, Леся Ля-

щук, Галя Ґ„ Дарка Костик, Оля

Чорній, Романа Цап, Тамара Хо-

менко, Роксоляна Бугаский, О-

лесь Костик, Люся Когутяк, Ро­

ма Когутяк, Христя Мота, Улян-

ка Світуха, Рута Лисак, Марта

Левицька, Даня Бабюк, Натал­

ка Турченюк, Оля Саґала, Ліда

Шевчук, Марта Маєр, Ігор Вери-

га, Олег Шкляр, Іван Тодосін-

чук, Петрусь Василюк, Данило

Куліш, Роман Пилат, Мирослав

Балицький, Петро Левицький,

Олесь Дажене, Нестор Звонок,

Дмитро Антонович, Мирослав Це-

брівський, Модест Оприско, Ро­

ман Савчук, Олесь Бучацький,

Петро Ярмак, Богдан Кизима,

Євген Космина, Ростислав Сла-

біцький, Андрій Бережницький,

Роман Космина, Ростислав За­

яць, Роман Полюга, Давид По-

люга, Степан Пилат, Юрчик Мо­

та, Андрій Чорній, Левко Світу­

ха, Марко Балущак, Андрій Яр­

мак, Богдан Левицький, Льоня

Чужак, Андрій Гуменюк, Орест

Решітник.

Новацький табір „Кораблик

казки" на Писаному Камені біля

Клівленду: Люба Ґавур, Марта

Шанковська, Марта Телішевська,

Ляля Макогін, Люся Норка, Лю­

ба Поварина, Ліда Кавець, Марта

Явин, Юрко Норка, Михайло Ми-

щатин, Ларися Якимів, Влодко

Стебельський, Петро Апостоляк,

М. Федун.

„Готуйсь" щиро дякує за пі

привіти та радіє, що в час табо­

рування новаки про нього не за­

бувають !

Чи Ви вже бачили цей образок?

А чи вже розмалювали його?

Його знайдете у книжечці

братчика

І. БРИКОВИЧА

„НОВАЦЬКИЙ ТАБІР"

Замовляти в Адміністрації

„Готуйся"

ЦІНА ТІЛЬКИ 50 ЦЕНТІВ —

а в книжці десять образків до

розмальовування та одинадцять

новацьких коломийок!

20

БИТІЛНАНКІА Ь П А П Е Р У

папір )Рцс.0 зігнати

В П0К0ВМЦ\ \ ^РіАСЧбАТМ

Я^Мцуіу рцс.(2)

витяьиш \ розвернувши

ПОСГЛНЕ ЗЛИЩОЧ

РЦс, (з4

Дерево слоц ПТЛХ

^

ІАІ

^

^ВІНСЧо^ Й И Ь ПібИицс

Л\ТА\С ^

№ Т £ А ГЇЛ\ПЛН М Е Т Е М О і<о2,А

3 3

ВЕРБЛЮ/у

МЄРЕПДХА

Мал. Сірий Орел Денис

21

Р О З Г А Д К И З А Г А Д О К

КВІТЕНЬ, ч. 4 (135)

Загадка Тасі Галібей:

На образку бачите 11 рівнобіч­

них чотирикутників-квадратів.

Великодній звичай:

ОБДАРУЙТЕСЬ ПИСАНКАМИ.

ТРАВЕНЬ, ч. 5 (135)

Золотий ювілей Української

Фльоти:

Ю н а к П а р а Діра Світ

О Р к о м О р е ф О т о д Е н ь

хлів н е Б о п і Н а л и Ц е

к р а И зорі с и т О тінЬ

Разом назва корабля, що з ньо­

го пролунав наказ „Фльоті під­

няти український прапор":

ЮРІЙ ПОБІДОНОСЕЦЬ.

22

Х р е с т и к і в к а :

4 Г

5В

' п

р

о

«

Е

Н

т

т

2 с

т

У

•

с Е

Н

т

и

зв

и

с

•

л к

и

и

ь

А

Літературна загадка:

Р О М А Н ЗАВАДОВИЧ: „Медо­

вий Телесик", „Сойка-штукар-

ка", „Казка-вигадка смішна

про ведмедя-ласуна", „Богута-

багатир", „Переполох", Приго­

ди Ґномика-Ромтомтомика" та

інші.

ТЕКЛЯ БІЛЕЦЬКА: „Бабунині

казки", „Квітка щастя".

ІВАННА САВИЦЬКА: „Денник

Ромця", „Три казочки", „Неза-

будьки" та інші.

КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА: „Ой

хто там?", „Три правди" та ін.

ЧЕРВЕНЬ, ч. 6 (137)

Напишіть, що тут бачите!

Найкраще описала образок но­

вачка Мона Христя Снилик:

Уляна збирається в табір.

Кімната Улянки трохи в нела­

ді. Різні речі розкинуті по долів­

ці. А сама Уляна розгублена, вхо­

пилася за голову і не знає, що

їй робити. Наплечник готовий,

але є ще деякі речі, що їх Улян-

ка повинна взяти зі собою. їй

придадуться: компас, свисток, бе-

ретка, що її треба стягнути з вед-

медикової голови, як теж добрі,

міцні черевики. Не зашкодить

теж взяти „Кобзаря", „Готуйся",

листовий папір та записник. М'я­

чик теж добре мати в таборі. При­

ладдя до миття: мило, щіточка та

паста до зубів, гребінець, рушник

— необхідні в таборі, але я думаю,

що Улянка має вже це все в на-

плечнику. Цукерків, лялечок та

інших забавок у таборі не дуже

потрібно. Кімнату треба упоряд­

кувати перед виїздом. Ліжечко

вже застелене. А котика треба за­

лишити під доброю опікою.

Мона Христя Снилик

Наші пластові виховники:

Основоположник Пласту: Оле-

ксандер Тисовський — пластове

псевдо: Дрот.

Начальний Пластун: Северин

Левицький — пластове псевдо:

Сірий Лев.

Творець перших пластових та­

борів: Іван Чмола, його псевдо:

Чмоль.

Творець

Іван Кліщ.

новацьких таборів:

23

Щ о тут інакше?

Майбутні новаки Всеволод

(шість років) та Боян (чотири і

пів року) Онишкевичі самі напи­

сали яких п'ятнадцять різниць

знайшли вони поміж двома об-

разками-світлинами:

1) Краєвид інакший.

2) Долішня рама крива.

3) Рама має риску в куті.

4) Інша стяжка держить фі­

ранку.

5) Праве поруччя має темний

кінець

і 6) дві лінійки на підпорі.

7) Ліве поруччя має іншу під­

пору.

8) Рушник має одну точку.

9) Книжка має ясну спинку

і 10) прямокутник на обкладинці.

11) Відзнака на рукаві.

12) Маншет на штанах.

13) Ясні підошви.

14) Сорочка має вишивку.

15) Ясний перстень на хустці.

Добрі розгадки прислали:

Ромашка Мриц, Тарас Ковч,

Всеволод і Боян Онишкевичі,

Дарця Троян, Тася Маркусь, Мо­

на Христя Снилик. Всі вони діс­

тануть в нагороду гарні книжеч­

ки. „Готуйсь" жде дальших роз­

гадок із дальших чисел!

З А Х О В А Н И Й ТАБІР

(Спробуйте знайти в цих реченнях назви різних предметів, що

потрібні в таборі. Шукайте, так, як звичайно, складаючи кінець

одного зі слів та початок наступного).

Оленка наша трохи не перша прийшла на сходини.

Ліс та бір пожовкли осінню.

— Дай Хомі шоколадку! — казав братчик Олесеві.

Оля бере ткану суконку.

Вітер із-за Дніпра порушив дерева.

„Ти добрий їдун"! — каже Ромко Левкові.

Пошта нині вже прийшла до табору.

Робітники на даху стинають бляху.

Всеодно стрій помнеться в автобусі.

Помножи, Катрусю, це число.

24

ХРЕСТИКІВКА

Як бачите, у кожному слові в

хрестиківці повинна бути по се­

редині буква „І". Вона вже напи­

сана. Треба лиш дописати букву

перед і після цього „І". Значіння

слів має бути таке:

1-3: Солодкий сок із квітів.

2-4: Багато дерев разом.

3-5: Батько батька.

6-8: Міра часу.

5-7: Ріка на сході України.

9-11: Новий місяць.

10-12: Дуже сильне домашнє

звіря.

12-14: Покриває ріку зимою.

13-15: Число.

14-16: Живемо в ньому.

' < Ш Ь

у-ік шшощдма,

У ^ щ ш ж і к г і я М т ш т а .

л т л / и і ,

З ! і...гтямшмі\