50

ББК 86.37 Б 59

Українське Біблійне Товариство 03190, м. Київ ― 190, вул. Баумана 18

Благодійний Фонд „КНИГА”

79000, м. Львів, пл. Св. Юра, 5 тел.: (0322) 72-80-12

Віддруковано з готових діапозитивів ТзОВ „Мастіг”

79039, м. Львів, вул. Луцького, 28 тел./факс: (0322) 233-62-74

КНИГИ ПРИПОВІДОК, ЕКЛЕЗИЯСТА, ПІСНІ ПІСЕНЬ, МУДРОСТІ TA СИРАХА

Зі серії Острозька Біблія, яку опрацював та приготовив до друку єрмнx.

архимандрит др. Рафаїл (Роман Торконяк)

В цьому томі подано Книги Приповідок, Еклезияста, Пісні Пісень, Мудрості та Сираха, двадцятьчетверту, двадцятьп’яту, двадцятьшосту, двадцятьсьому та двадцятьвосьму Книги Старого Завіту. Це перевидання Тексту п’ятьох Книг Ос-трозької Біблії з 1581 р.б. Текст друковано такими самими черенками, що й оригі-нальний текст, тільки додано пробіли між словами та критичний апарат, в якому вказано старогрецькі чи єврейські тексти, вживані при перекладі Біблії. Паралельно подано також український переклад.

ISBN 966-7136-50-7 © єрмнх. Рафаїл (Роман Турконяк)

51

ВСТУП В першу чергу бажаю подякувати всім, що мені в будь якій мірі помогли, щоби цю працю видати, і щоб вона побачила денне світло. Особливу подяку складаю Слузі Божому Патріярхові Йосифові Сліпому за його довіря до мене, бо з його бажання і на його доручення я за це діло взявся 1975 р.б.. Бажанням Слуги Божого Патріярха Йосифа було, щоб наша Церква мала повний український переклад Святого Письма з церковнослов’янської мови. Спершу до цього використовувалося текст Синодального видання Св. Письма, а опісля, коли придбано з Оксфорду текст Острозької Біблії на фотографічній плівці, рішено виконати повний переклад з Острозького тексту. Оскільки при порівнанні тексту Острозької Біблії з текстом грецької Септуаґінти виявилося, що є не малі розбіжності, вважалося за доцільне провести порівнання обох текстів, і відтак подати читачеві текст Острозької Біблії з замітками та з українським перекладом. Працю значно улегшило факсимільне видання Острозької Біблії, яке появилося з нагоди Ювілею Тисячоліття Християнства України заходами Братства св. Апостола Андрея в Канаді, а відтак доступ до оригінального видання Острозької Біблії в Центральному Архіві міста Львова. Бажаю тут також подякувати бувшому Директорові Центрального Архіву бл. п. Мацюку Оресту Ярославовичу, теперішньому директорові Центрального Архіву Пельц Діані Іванівній та бібліотекарям за можливість безперешкодно пра-цювати в Архіві над остаточною коректурою церковнослов’янського тексту. Читачеві даємо оригінальний текст Острозької Біблії і його український переклад в надії, що він хоч в дечому спричиниться до духовної обнови на Землях України і на поселеннях.

єрмнх. Рафаїл

52

53

Принципи праці та

Джерела

Основний принцип – це якнайточніше передати оригінальний церковносло-в’янський текст Острозької Біблії.

Для цього відтворено букви і шрифт Острозької Біблії з деякими відмінностями. Для кожної букви відтворено ту, яка найбільше вживана в тексті: коли буква має більше, ніж одну форму. Всі скорочення тексту і подання букв в тексті збережено такими, якими вони є в оригіналі. Церковнослов’янський текст передано докладно, без винятків, але слова поділено за сучасними правилами. Між окремими словами дано пробіл, а коли частину слова переноситься до наступного рядка подано риску за сучасними правилами правопису. В оригіналі слова дуже часто не відокремлені пробілом, або пробіл дано посеред слова, і вкінці рядка частини слова перенесені до наступного рядка без відміток.

Поділи на глави передано за оригінальним текстом Острозької Біблії також у випадках коли він відмінний від того, що є в грецьких виданнях. Поділу на стишки в тексті не подано, бо такого поділу немає в оригіналі, одначе в українському перекладі такий поділ дано, щоб улегшити читачеві пошук відповідного місця в інших Бібліях. Оскільки є різні поділи на глави і стишки, то тут використувується поділ критичного видання.

Відмінності між церковнословянським текстом і грецьким виданням Книги Еклезияста Septuaginta, Id est Vetus Testamentum graecae iuxta LXX interpretes, edidit Alfred Rahlfs, Duo volumina in uno, Stuttgart, Deutsche Bibelgesellschaft, 1979, зазначено в тексті круглими () та квадратними [] дужками.

Круглі () дужки вказують на те, що текст не має відповідника в грецькому виданні. Якщо в круглих дужках використано риску (-), це означає, що в церковнослов’янському тексті бракує тексту, який знаходиться в грецькому виданні. Коли після круглих дужок подано число, напр. ()5 (-)8 – відмінності грецького тексту подано у відсилці під тим числом, в кінці тієї ж сторінки. При складанні тексту вжито всіх заходів, щоб відсилки ніколи не переносилися до наступної сторінки, бо вважалося, що це значно читачеві ускладнить пошук за відповідною відсилкою.

Квадратні [] дужки вказують на те, що є відповідник в грецькому тексті. Оскільки після квадратних дужок слідує число, напр. []5 – у відповідній відсилці можна знайти перелік грецьких текстів, які мають текст тотожний з церковнослов’янським. Якщо в квадратних дужках поміщено риску [-] – це вказує, що є грецькі тексти, в яких також не поміщено той же текст, якого немає в церковнослов’янському тексті. Коли читач піде до відповідної відсилки, знайде подано грецький текст, якого немає в церковнослов’янському, і також перелік грецьких джерел, в яких немає того ж тексту.

Основним джерелом для ціеї порівняльної праці це вище цитоване видання грецького тексту видане в місті Stuttgart. Всі відсилки до джерел взято з цього тексту а також збережено форму та порядок відсилок, щоб зацікавлений читач міг

54

легко віднайти відповідне місце і перелік джерел у виданні, з якого вони запозичені. Тут подано лише відсилки до джерел, перелік джерел та пояснення скорочень, які були потрібні для цієї праці, а повний перелік всіх джерел, відсилок та скорочень для септуаґінти слід шукати в повище цитованому виданні грецького тексту.

У випадках де подано паралельно два тексти В і А, відклики без виключення зроблено до грецького тексту А.

Вважаю доцільним підкреслити, що ця праця являє собою перевидання церковнослов’янського тексту Біблії, яка появилася в Острозі 1581 р., яку доповнено пояснення з грецького видання у відсилках, однак оригінальний текст не змінено і не пристосовано його до критичного грецького тексту. Всі розбіжності вказано в тексті при допомозі круглих та квадратних дужок, а дальші тлумачення поміщено в відсилках. До тексту додано лише пробіли між словами та рискою вказано перенесення частини слова в наступний рядок, згідно з сучасними правилами правопису.

Український переклад, який поміщено поруч з церковнослов’янським текстом, – це переклад церковнослов’янського тексту, до якого додано поділ на стишки, хоча його в церковнослов’янському тексті немає.

Вважаю за доцільне попередити читача, що поданий переклад не є літературно та мовно досконалий. Його подано з метою полегшення при читанні зрозуміння старослов’янського тексту, а також і чисел, які в українськім тексті подано т. зв. арабським цифрами.

Перелік джерел, знаків та скорочень.

Septuaginta, Id est Vetus Testamentum graecae iuxta LXX interpretes,

edidit Alfred Rahlfs, Duo volumina in uno, Stuttgart, Deutsche Bibelgesellschaft, 1979 A = Александрійський кодекс, V в., Бритійський Музей, Лондон. B = Ватиканський кодекс, IV в., gr. 1209, Рим. S = Синайський кодекс, IV- V вв. раніше СПетербурґ, сьогодні Лондон. V = Venetus, V в., Венеція, Рим. mss. = списки – рукописи. rel. = осталі списки. pl. = численні списки. * = Первинний текст списка. = Тект підтверджений цитованими списками та одним списком маюскулів.

c = Вказує на пізніші поправки внесені до первинного тексту

55

(КНИ @ГА Є $КЛЄСИЈА S СИРЄ F ЦРКEВНЇИ ЦРEЯ

соло'мона)1

гл ~ы собо 'рника сн ~а дв ~два цр ~я і ^ил ~ева въ і ^ер sлі 'мњ”

Книга Еклезияста, значить Церковника, царя Соломона.

1 Слова соборника сина Давидового, ізраїльського

царя в Єрусалимі.

N С Гл vа, а ~”ђ'ета сђе 'тъствїи, ре q соборни k сђ'ета сђ-е'т#ствїи, всяческая сђ'ета. что иZѓби-лїе чл ~кђ въ все M трђдњ е^го е^же трђди T-ся по D слн ~чною” Ро D минђе T и ^ ро 'дъ прихо'-ди T, (а)2 земля въ вњки стои T” И въсхо-

Глава 1

2 Марнота марнот, – сказав со-борник, – марнота марнот, все марно-та. 3 Яка користь людині в усім її труді, яким трудиться під сонцем? 4 Рід минає і рід приходить, а земля стоїть навіки, 5 і сонце сходить і до

ди T сл ~нце (-)3 и ^ въ мњсто свое влечетъся, [сїе въ-сїява'етъ]4 (і)5 иде 'тъ къ ю'гђ, (-)6 ѓбъхо 'дитъ къ сњверђ, (и) ѓбхо'дитъ ѓ%крsтъ. иде'тъ дх ~ъ, и ^ ѓ'кр sтъ е^го ѓбраща'ется дх ~ъ” Вс ^и пото 'цы и%-дђтъ въ мо'ре, и ^ море нњсть насыща'яся” (Но въ)7мњсто а'може пото 'цы и%дђтъ, (и ^) та'мо тїи ся въз #вра'ща 'ютъ и ^ти `” Вся ` словеса ` трђдна, не въз-може T мђжъ гл~ати и ^ не насы'тится ѓ%ко зрњти, ни испо 'лнится ё %хо слыша'нїя” Что бы'вшее то'е бђдђщемђ, и что сътвореное тое твори'момђ” И $ нњсть все ` но'во по D слнч~ною, и ^же възъгл ~етъ и ^ ре-четъ. (-)8 сїе но'во есть ё ^же ` бы 'сть въ вњцехъ бы 'вшихъ прежде на 'съ. нњсть па 'мять прьвымъ, и ^ послњднимъ бы'вшимъ. нњсть и ^мъ па 'мять съ бђдђщими на послњде. а ^зъ собо'рникъ бы 'хъ цр ~ь іил ~евъ въ іер sлі'мњ, (-)9 въда'хъ ср Dце мое възыс-ка 'ти, и ^ съсњти 'ти въ мђдрости, ѓ всњхъ бы-ва 'ющихъ по D нб~семъ” ЈА /ко попече 'нїе лђкаво даде б ~ъ сн ~омъ члч sкимъ пещи 'ся ѓ немъ. ви'дњхъ всяческа 'я сътворе'нїя, сътворе'нная по D нб~семъ. и ^ с^е вся ` (сђть) сђ'ет#ства, і и ^зволе'нїе дх ~а” Разъвра-ще 'нно не можетъ ёкраситися, и лише'нїе не мо'-же T ся съчести `. гл ~ахъ а ^зъ въ ср Dцы мое M, е^же гл ~а-ти се ` азъ възвеличихся. (-)10 приложи 'хся мђдрос-ти па 'че всњхъ, иже бы 'ша преже мене въ іер s-ли'мњ. и ^ ср Dце мое (въда X вњ 'дњти)11 премђдро s и ра-зђмъ. и ^ (-)12 ср Dце мое (ви'дњ много)13 мђдрости и ^

свого місця тягнеться. 6 Воно схо-дить і йде на південь, обходить до півночі і обходить довкруги. Іде дух і довкруги нього повертається дух. 7 Всі потоки ідуть до моря, і море не наповнюється. Але на місце, куди по-токи ідуть, і там вони повертаються, щоб іти. 8 Всі слова трудні. Не зможе чоловік сказати, і не насититься око бачити, ані не наповниться вухо слуханням. 9 Що те, що було? Воно тому, що буде. І що те, що зроблене? Воно те, що буде зроблене. І немає нічого нового під сонцем. 10 Хто промовить, і скаже: Це є нове, вже сталося в віках, що були перед нами. 11 Немає пам’яті перших, і останнім, що сталися, немає їм пам’яті з тими, що стануться в кінці. 12 Я, соборник, був ізраїльським царем в Єрусалимі. 13 Дав я моє серце, щоб шукати і до-слідити в мудрості про все, що буває під небом. Бо погані обставини дав Бог людським синам, щоб журитися про нього. 14 Побачив я усе ство-ріння зроблене під небом – і ось все є марнота і вибір духа. 15 Викривлене не може прикраситися, і брак не може бути почисленим. 16 Я сказав у моїм серці, щоб промовити: Ось я звеличився, я пристав до мудрості понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце віддав я, щоб побачити мудрість і розуміння. 17 І моє серце побачило багато мудрості і знання, я пізнав притчі і загадки. Бо і

1(EKKLHSIASTHS) 2(kai) 3(-kai dunei o hlio") 4[B] 5(ekei) 6(-kai) 7(ei") 8(-Ide) 9(-kai) 10(-kai) 11(eiden polla) 12(-edwka) 13(gnwnai)

56

1,17 Еклезияст 2,15 це є бажання духа, 18 бо в множестві мудрості множество пізнання. І хто пристає до пізнаня, додасть терпіння.

ра 'зђма. при Tча и хи'трости разђм Xњ а%зъ, ја %ко и се е^сть и ^зволе'нїе дх~а. ја %ко въ мно'жествњ мђдрости мно'жество ра 'зђма, и ^ приложи 'выися ра 'зђмђ, прило-жи T бо'лњзнь”

Глава 2

1 Я сказав у моєму серці: Ходи, отже, щоб я тебе випробував у весе-лості, і поглянь в добрі, – і ось це бу-ло марнота. 2 Сміхові я сказав: Рух і веселість. Що це чиниш? 3 І я погля-нув, щоб моє серце від вина покину-

Р Гл vа, в ~”

екохъ азъ въ срDцы мое ^мъ, прїиди ёбо да (тя и ^скђшђ)1 въ весе 'лїи, и ви 'ждь въ бл~ѕњ и ^ се (бы'сть) сїе сђ'етъство смњхђ рекохъ подвиже 'нїе, и веселїю что сїе твориши. (и) созрњх # да ср Dце мое ѓс

ло моє тіло і моє серце провадило ме-не до мудрості. І щоб тримати у ве-селості, доки не побачу, яке добро людським синам, яке вони чинять під сонцем число днів їхнього життя. 4 І я звеличив мої творіння, я собі збу-дував доми і насадив виноградники, 5 і зробив я огорожі і сади, і насадив я в них дерева всякого овочу, 6 зро-бив я собі водні купелі, щоб навод-нювати з них рослини дерев. 7 Я придбав рабів і рабинь. І ті, що на-родилися в домі, були в мене. І в мене було велике придбання скота і стад, понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі. 8 І я ж собі зібрав золото і срібло і маєтки царів і країн, зробив же я собі співаків і співачок, і їжу людських синів, виночерпіїв і ви-ночерпинь. 9 І я звеличився, і я пристав до мудрості понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість була поставлена мені, 10 і все, що попросили мої очі, і не відмовив я їм, і не заборонив я моєму серцю всякої веселості. Бо моє серце розвеселилося в усякому моєму тру-ді, і це стало моєю часткою від вся-кого мого труду. 11 І я поглянув на всі творива, які зробили мої руки, і на труд, який я потрудився чинити, – і ось все марнота, бажання духа, і не-має користі під сонцем. 12 І я по-глянув, щоб побачити мудрість, і об-ману, і безумність. Бо хто людина, яка піде вслід за радою, все, що ж вона зробила, – за нею. 13 І я по-бачив, що є більше мудрості від бе-зумності, як є більше світла від тем-ряви. 14 Очі мудрого в його голові, і безумний ходить в темряві. І я побачив, що припадок трапиться всім цим. 15 І я сказав у моєму серці, що припадок безумного і мені трапиться. І чому я став мудрим?.. Тоді я над-

та 'витъ эT вина пло 'ть мою, и ^ срDце мое наста '-витъ [м ^я]2 мђдрости. и ^ еже дръжа 'ти въ весе 'лїи. дондеже ви'жђ кое бл ~го сн~омъ чьч sкимъ, е^же тво-рятъ по D слн ~цеM. число дн ~їи живота ` ихъ, (и) възвели '-чихъ творе 'нїе мое. създа 'хъ ми домы, (и ^) насади'хъ (-)3 виногра 'ды, (и ^) сътворихъ (-)4 ѓгра 'ды и ^ сады `. и ^ насади 'х # в нихъ (древесъ)5 вся'кого плода. сътворихъ м ^и кђпели во'дныя, еже напаяти эT нихъ (-)6 про-зябенїе древе s” притяжа 'хъ рабъ и ^ рабы'ня, и ^ домо-чадци бы'ша м ^и” И$ стяжа 'нїе скота ` и ^ ста 'дъ мно'-го (ми бы 'сть)7, паче вс Xњ бы 'вшихъ преже мене въ іер sли 'мњ. (и ^) събра X (же) ми (-)8 злато и ^ сребро, і и ^-мњнїя цр~ьска и ^ стра nска. сътвори X (же) ми поющихъ и ^ поющая, и ^ пи 'ща сн~овъ чл~чъ, виночръпца и ^ вино-чръпица. и възвели 'чихся и приложи 'хся (мђдрости) паче, всњхъ бы'вшихъ прежде мене въ іерsли 'мњ. и мђдрость моя ёста 'вимися, и все е^гоже въпроси 'ста ѓ%чи мои (и ^) не [эTя 'хъ]9 эT нихъ. (и) не възбра-ни'хъ срDцђ моемђ эT вся 'кого весе'лїя. ја %ко срDце мое възвесели 'ся въ вся 'комъ трђдњ мое ^мъ” И$ сїя бы 'сть ча 'сть моя эT всего трђд A мое ^го, и при-зрњхъ азъ на вся творе 'нїя (-)10 ја %же сътвори'ста рђцњ мои, и ^ въ трђдњ в немже трђди 'хся тво-рити. и се вся ` сђета (-)11 изволенїе дх ~а. и нњсть ѓ (-)12 ѓби'лїе поD слн ~чною. и призрњхъ а%зъ ви'дњи мђдрость и ^ леs и безђмїе, ја %ко кто чл~къ и ^же по 'и-де T въ слњдъ совњта, (вся)13 ели 'ка (же) сътвори ` въ немъ. и ^ видњхъ а ^зъ ја%коже е^сть и ^зъѓби 'лїе мђдрости паче безђмїя, ја %ко и ^зъѓби'лїе свњта паче т#мы `” Мђдраго ѓ%чи (-)14 въ главњ е^го, и безђмныи въ тмњ ` хо'дитъ. и ^ ё ^ви'дњхъ (-)15

а 'зъ ја %ко слђча 'и слђчится всњмъ си'мъ. и рњхъ а ^зъ въ срDци моемъ, ја %ко слђчаи безђмнаго и ^ мнњ

1(2,1) 2[Sc] 3(-moi) 4(-moi) 5(zulon) 6(-drumon) 7(2,1) 8(-kai ge) 9[BS] 10(-mou) 11(-kai) 12(-estin) 13(ta) 14(-autou) 15(-kai ge)

57

2,15 Еклезияст 3,8 слђчится [-]1. и ^ въскђю ё ^мђдрихся азъ, тогда лише гл~ахъ въ ср Dци мое ^мъ. чесо ради безђмныи эT и ^збы 'тка гл~етъ, ја ^ко и се сђета. ја %ко нњсть па 'мяти мђдраго съ безђмнымъ въ вњки. и ^ ја ^ко ё ^же ` въ дни грядђщая вся ` забве'на бы 'ша. и ^ ка 'ко ё %мретъ мђдрыи съ безђмнымъ. и възне-нави 'дњхъ животъ, ја %ко лђка 'вно мнњ сътворе'нїе сътворено по D слн ~цемъ” ја %ко всяческа 'а сђета (-)2

и ^зволенїе дх ~а. и възненави 'дњхъ а Z всяческая (ми'-ра и ^) трђдъ мои, е^гоже а ^зъ трђдихъ по D слн ~-цемъ. ја%ко ѓставля'ю е^го чл~кђ бђдђщемђ по мнњ, и кто вњсть мђдръ ли бђдетъ и ^ли безђ-менъ. и ^ ѓблада'ти ли и%мать всњмъ трђдомъ моиM. е^же трђди 'хся и мђдровахъ по D слн ~цемъ, и ^ се же сђета” И$ ѓбратихся азъ эTрещися срDцђ мое ^-мђ ѓ всемъ трђдњ, е^же трђди X по D слн ~цеM. ја %ко е^сть чл ~къ и ^же трђдъ е^го въ мђдрости и ^ въ ра '-зђмњ и ^ въ мђжествњ” И$ чл ~къ иже не трђ'дит-ся ѓ немъ дасть е^мђ ча'сть е^го, и сїе сђ'ета и ^ лђка 'въство ве 'лїе. ја%ко [-]3 быва'етъ чл~кђ въ всемъ трђдњ е^го и ^ въ и ^зволе'нїю ср Dца е^го, и ^же трђжа '-е^тся по D слн ~цемъ. ЈА/ко вси дн~и е^го болезнїи и ја ^-рости (попече 'нїи)4 емђ, и ^бо въ нощи не спи 'тъ срDце е^го, и сїе y сђ'ета е^сть. (и ^) нњсть бл~го чл~кђ (но то 'кмо) ја %же ја %сть и (-)5 пїетъ и ^ (показа'ти)6

дш ~и свое'и бл~го въ трђде своемъ. и ^ се же ви 'дњхъ а ^зъ ја %ко эT рђки бж ~їя е^сть. ја %ко кто ја %сть и ^ (-)7[пїетъ]8 ра 'звњ е^го. ја %ко чл ~кђ бл ~гђ преD лицемъ е^го дасть мђдрость и ^ ра 'зђмъ и веселїе. и съгрњша '-ющемђ да 'лъ е^сть попече 'нїе поити ` и събра'ти, е^же да 'ти бл~гомђ преD лицемъ бж ~їимъ, ја%коже и ^ се сђ'ета (-)9 и ^зволе'нїе дх ~а”

мірно заговорив у моєму серці. Задля чого безумний говорить від надвиш-ку? Бо і це марнота, 16 бо немає пам’яті мудрого з безумним навіки. І вже в дні, що приходять, все було забуте, і як умирає мудрий з бе-зумним. 17 І я зненавидів життя, бо мені лукаве твориво створене під сонцем, бо все марнота, бажання духа. 18 І зненавидів я все світське і мій труд, яким я трудився під сонцем, бо залишу його людині, що буде після мене. 19 І хто знає чи він буде мудрим чи безумним. І чи буде володіти всім трудом моїм, яким я трудився і яким мудрував під сонцем. І це ж марнота. 20 І відвернувся я, щоб відставити від мого серця ввесь труд, яким я трудився під сонцем. 21 Бо є чоловік, якого труд в мудрості, і в пізнанні, і в мужності, і чоловік, який не трудиться про це, дасть йому його частку. І це марнота і велике зло. 22 Бо буває чоловікові в усьому його труді і в бажанні його серця, яким він трудиться під сонцем, 23 бо всі дні його – дні болів і гніву його журби, бо і вночі не спить його серце. І це є марнота. 24 І немає добра людині, але тільки те, що їсть і п’є, і щоб показати своїй душі добро у своєму труді. І це ж я побачив, що воно є від божої руки. 25 Бо хто їсть і п’є без Нього? 26 Бо доброму чоло-вікові перед його лицем дав мудрість, і пізнання, і веселість. І тому, що грішить, дав журбу, щоб піти і зіб-рати, щоб дати доброму перед божим лицем. Бо і це марнота, бажання духа.

В Глvа, г ~”сњмъ (годъ)10 и время вся'кои ве 'щи по D слн~чьною. вре 'мя роди 'ти, и ^ вре 'мя ё ^мрњ-ти. время сади 'ти, и ^ время растръѕа '-ти саж Dеное. время ёби'ти, и ^ время цњ-ли'ти. (и ^) время раз #дрђшити, и ^ (-)11 соз-

Глава 3

1 Всім є час, і пора всякій речі під небом. 2 Час родити і час помирати, час садити і час виполювати насадже-не, 3 час убити і час лікувати, і час нищити і будувати, 4 час плакати і час сміятися, час ридати і час танцю-

да 'ти. вре'мя пла 'катися, и ^ время смњя 'тися. время рыда 'ти, и время ликова'ти. время раски-да 'ти ка 'менїе, и время събра 'ти (-)12. время ѓдњя 'тїя, и ^ время тръпњти эT ѓскђдњнїя. время възыска 'ти, и ^ время погђби 'ти. время хра-

вати, 5 час розкидати каміння і час збирати, час обіймати і час терпіти від нужди, 6 час шукати і час згуби-ти, час зберігати і час забрати, 7 час роздерти і час зшити, час мовчати і час говорити, 8 час любити і час не-______

1[-moi Sc] 2(-kai) 3[-ti rel.] 4(perispasmo") 5(-o) 6(o deixei) 7(-ti") 8[mss.] 9(-kai) 10(crono") 11(-kairo") 12(-liqou")

58

3,8 Еклезияст 4,2 навидіти, час війни і час миру. 9 Яка користь тому, що чинить те, в чому ж він трудиться? 10 Я по-бачив всяку журбу, яку Бог дав людським синам, щоб у ньому жу-ритися. 11 Все, що Він створив, є добре в його часі. Бо і все віків дав Він у їхнє серце, щоб чоловік не знайшов творіння, яке зробив Бог, від початку і до кінця. 12 Я впіз-нав, що немає доброго в них, але тільки щоб веселитися і щоб чи-нити добре у своєму житті. 13 Бо і кожна людина, яка п’є і їсть, ба-чить добро в усім своїм труді. Це є божий дар. 14 Я зрозумів, що все, що Бог створив, він, воно, буде на-віки. До нього не можна додати, і від них не можна відняти. І Бог створив, щоб побоялися його лиця. 15 Те, що сталося, вже є, і що має статися, і вже було. І Бог шукатиме переслідуваного. 16 І ще побачив я під сонцем місце суду – там без-божний, і місце праведного – там побожний. 17 І я сказав у моєму серці: З праведним і з безбожним судить Бог, і що є час всякій речі і на всякому творінні. 18 Там я ска-зав у моєму серці про мову люд-ських синів, що їх розсудить Бог, щоб показати, що вони є скотина. Бо і їм 19 як припадок людських синів, і припадок скотини в них припадок. Як смерть цього, так і смерть цього, і дух в усіх. І що більше має людина від скотини? Нічого. Бо все марнота, 20 все іде на одне місце, все повстало з землі і все до землі повертається. 21 І хто знає дух людських синів, чи підноситися йому вгору? І дух ско-тини, чи сходити йому вділ, до землі? 22 І я побачив, що немає добра, але тільки що людина роз-веселиться у її творіннях, бо це її частка. Бо хто її приведе, щоб по-бачити в них, що лиш буде воно з ними?

ни'ти и время изя'ти. время раздра'ти и время съши'ти. время молча 'ти и время гл~ати. время възлюби 'ти и время ненави 'дњти. время бра'ни, и время ми'ра” Что изъѓбилїе творя'щаго в ни'х (же спњши T)1. ви 'дњхъ попеченїе (всяческое) е^же да 'сть б ~ъ сн ~омъ чл ~чески M, е^же пещися в нем #, (всяческая ја %же)2 сътвори до'бры (сђть) во время е^го” И$б ^о (вся-ческая вњковъ)3 далъ е^сть въ срDце ихъ. ја %ко не ѓбря 'щетъ чл ~къ сътворенїя ја %же сътвори ` б~ъ э T нача'ла и до конца” Разђм Xњ ја %ко нњсть бл~го в ни'хъ, н ^о токмо е^же весели 'тися, и ^ е^же творити бл~го въ животњ своеM” И$бо всякъ чл~къ и ^же (пїе T и ја %сть)4, (-)5 ви 'дитъ бл ~гое во всемъ трђдњ свое M, [се]6 дая'нїе бж ~їе есть” Разђмњхъ ја %ко вся ` ели 'ка сътвори б~ъ, сїя бђдђтъ въ вњкъ. къ [тњмъ]7

нњсть приложи 'ти, и ^ эT [сихъ]8 нњсть ё ^таи ^ти. и б ~ъ сътвори да ёбоя'ться эT лица его, бы'вше ёже е^сть. и ^ е^ли 'коже е^сть быти (и) ё ^же быша, и б ~ъ възы 'щетъ гони'маго” И$ е^ще ` ви 'дњхъ по D слн ~цемъ мњсто сђ'дное, тђ нечести 'выи. и мњсто праве Dно тђ [бл ~гочестивыи]9” [И$]10 рњхъ азъ въ срDцы моемъ, съ праве Dнымъ и съ нечести 'вымъ сђди 'тъ б~ъ. (и ^) ја %ко время вся 'кои ве'щи, и на всякомъ сътворе '-нїю. тђ рњхъ азъ въ срDцы моемъ ѓ гл~анїи сн~овъ чл ~ческихъ, ја %ко рассђди 'тъ и ^хъ б ~ъ. и е^же показати ја %ко сїи ско 'ти сђть, и ^бо и ^ тMњ ја %ко слђчаи сн~овъ чл ~ческъ. и слђча 'и скотьскїи, слђча 'и в ниX. ја ^ко смр ~ть сего, тако (и ^) смр~ть сего и дх ~ъ во вс Xњ. и ^ что изли'ше и%ма T чл~къ паче скота ` ничтоy, ја %ко вся-ческая сђета, вс ^я идTђ въ е^ді'но мњсто. вс ^я быша эT перьсти и вс ^и (въ прьсть възвращаю Tся)11. и кто вњсть дх ~ъ сн~овъ чл~ческихъ, а ^ще въсходи'тие^мђ го'рњ. и ^ дх~ъ ско 'тьскїи е^же съходи 'ти е^мђ до'-лђ въ землю. и ви'дXњ ја %ко нњсть бл~го, но токмо е^же възвесели 'тся чл ~къ въ творенїиX е^го, ја %ко сїя ча 'сть е^го. ја %ко кто приведеT е^го ви'дњти в (ни'хъ, и ^же)12 аще бђде T (что) с (ними)13”

Глава 4

1 І я повернувся і побачив: все є оскаржене під сонцем. І ось сльо-зи обмовлених, і немає їм потішни-ка, і з рук кривдників їх визволи-тися немає сили. 2 І я похвалив

И - Глvа, д ~” ѓбратихся а ^зъ и ви 'дњхъ вся ѓклеве-та 'нныя быва'ющая по D слн~цемъ” И $ с^е сле 'зы ѓклевета 'нныхъ, и ^ нњсть и M ё ^тњ-ша'ющаго. и эT рђкъ ѓбидя 'щиX ихъ

1(auto" mocqei) 2(sun ta panta) 3(sun ton aiwna) 4(3,2,1) 5(-kai) 6[rel.] 7[SA] 8[rel.] 9[mss.] 10[B] 11(3,1,2) 12(w) 13(auton)

59

4,2 Еклезияст 5,2 [нњсть крњпость]1 (-)2. и похва'лихъ [всњхъ]3 ё ^-мръшихъ, (-)4 паче живыхъ. е^ли'коже и ^хъ живи сђть доселњ. и ^ бл ~го паче ѓ%бою се 'ю, и ^же кто е^ще не бы 'сть (і) и 'же не ви 'дњ сътворенїа лђка 'вого съ-твореннаго по D слн ~цемъ” И$ видXњ а ^зъ весь трђдъ. и ^ всяко мђж 'ество сътворенаго. ја %ко сътворенїя мђжеви эT подрђга своего. (-)5 и се сђе ^та (-)6 изво-ленїе дх~а” Безђмныи ѓбъя T рђцњ свои и снњсть плоть свою. бл~го (есть) испол #ненїе горьсти покоя, па 'че и ^сполненїа двою гор#стїю трђда, і и ^зволенїе дх ~а” И$ ѓбрати Xся азъ и ви 'дњхъ сђет#ство по D слн~це M. е^сть е^ді'нъ и нњсть вторыи, ни сн~ъ же н ^ибратъ нњсть е^мђ. и нњсть кон #ца всемђ трђдђ е^го. ниже ѓ%ко е^го не насыща'ется богаTства. и ко-мђ а Z трђждаюся, и ^ лиша'ю дш ~ђ мою эT бл ~гос-тыни. и се же сђ'ета и попеченїе лђка 'вно е^сть. бл~га два паче еді'наго, и%маже е^сть м #зда бл~га въ трђдњ и X. ја %ко аще (падется)7 е^ді'нъ (ею) въз-дви 'гне T (дрђгїи) прича 'стника своего” и го'ре томђ е^ді'номђ е^г Dа ся падетъ, и ^ не бђде T вто 'рого въз-дви 'гнђти е^го” И$ а 'ще ё ^снета дв ^а тепло и %ма (бђдетъ), (а)8 е^ді'нъ ка 'ко съгрње 'тся” И$ а 'ще ё ^-крњпится е^ді'нъ, дв ^а станета противђ е^мђ. и ^ вервь треплены не скоро расто rгнеTся Бл~гъ рабъ нищъ и мђдръ, па q (стара цр ~я)9 и ^ безђмна. и ^же не разђмњ вни'мати е^ще`. ја %ко из домђ ю%жникъ и ^зыидетъ цр sтвовати, ја %ко и ^ въ цр sтвњ е^го ро-дится ни'щъ” (И$) ви'дњхъ вся живђщая, (и) хо-дя 'щая поD слн~це съ ю%нымъ вторы 'мъ. и ^же въс-та 'нетъ в него мњсто. (и) нњсть (попеченїя)10

всњмъ лю'демъ, всњмъ иже (пре D ни 'ми быша)11. и ^бо посл Dњнїи не (възвеселится)12 ѓ немъ” ја %ко и ^ с^е сђе 'та і и ^зволенїе дх ~а” (и) съхрани но'гђ свою ег-да ` а ^ще и'деши въ до 'мъ бж~їи и бли'зъ ё ^слы '-шати, паче да 'нїи безђмныхъ жрътва твоа” ја %ко не сђть (повњда 'ющїи)13 твори'ти [бл~гое]14”

всіх померлих більше, ніж живих. Скільки з них є живі дотепер? 3 І кращим від обох цих той, що ще не був, і хто не побачив злого творіння, створеного під сонцем. 4 І я побачив ввесь труд і всю мужність створе-ного, бо створіння мужеві від свого друга. І це марнота і бажання духа. 5 Безумний обняв свої руки і з’їв своє тіло. 6 Кращою є повнота пригорщі спокою понад повноту двох пригорщ труда і бажання духа. 7 І я повер-нувся і побачив марноту під сонцем. 8 Є один і немає другого, ані сина ж ні брата немає йому. І немає кінця всьому його трудові, ані його око не насичується багатством. І для кого я труджуся і позбуваю мою душу доброти? І це ж є марнота і погана журба. 9 Добрі два понад одного, яким є добра винагорода в їхньому труді. 10 Бо якщо впадуть, один з них підніме другого, свого спільника. І горе тому одному, коли впаде, і не буде другого, щоб його підняти. 11 І якщо два заснуть, тепло їм буде. А один як зігріється? 12 І якщо один скріпиться, два стануть проти нього – і шнур в три плетений не швидко розірветься. 13 Бідний і мудрий раб кращий від старого і безумного царя, який ще не взнав як сприймати. 14 Бо з дому кайдан він вийде, щоб ца-рювати, бо і в його царстві наро-джується бідний. 15 І я побачив всіх, що живуть і що ходять під сонцем, з другим юнаком, що стане замість нього. 16 І немає кінця всякому наро-дові, всім, які перед ними були. Бо й останні не розвеселяться ним, бо і це марнота і бажання духа. 17 І збережи свою ногу, коли лиш ходиш до бо-жого дому, і близько, щоб слухати. Твоя жертва краща від дарів безум-них, бо немає тих, що говорять, щоб чинити добро.

Н Гл vа, е~”е потщася ё ^сты своими, и срDце твое да не ёскоритъ изнести сло'во пре D ли-цемъ бж~їимъ” ЈА /ко б~ъ на нб~си [го'рњ]15

и ^ ты на земли ` [до 'лђ]16” ѓ семъ да бђ'-дђтъ словеса твоа ма'ла. ја %ко прихо 'дитъ

Глава 5

1 Не поспішай своїми устами, і твоє серце хай не поспішить винести слово перед божим лицем. Бо Бог на небі, вгорі, і ти на землі, вдолі. Про це хай твої слова будуть нечисленни-ми, 2 бо приходить сон у множестві

1[Sc ] 2(-kai ouk estin autoi" parakalwn) 3[B] 4(-tou" hdh apoqanonta") 5(-oti auto zhlo" andro" apo tou etairou autou) 6(-kai) 7(peswsin) 8(kai) 9(2,1) 10(perasmo") 11(3,1,2) 12(eufranqhsontai) 13(eidote") 14[S pl.] 15[B] 16[S*]

60

5,2 Еклезияст 5,19 випробуваня і голос безумного в множестві слів. 3 Так як лиш ти зло-жиш обіт Богові, не забарися його віддати, бо немає бажання на безум-ність. Ти, отже, те, що обіцяв, віддай. 4 Краще ж не обіцяти, ніж обіцявши не віддати. 5 Не дай же твоїх уст, щоб згрішило твоє тіло, щоб ти не сказав перед божим лицем, що: З не-знання є. Щоб Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук, 6 бо в множестві снів і марноти і численні слова. Ти, отже, бійся Бога. 7 Коли в країні бачиш кривду бідного і обкрадення суду праведного, не ди-вуйся про річ, бо високий над висо-ким збережеться, і піднімається над ними 8 повнота землі. Над всякою країною є поставлений цар. 9 Хто любить срібло, не насититься сріб-лом. І хто дуже полюбив їхні плоди, – і це ж марнота. 10 Множеством доброти наповнилися ті, що її їдять. І яка мужність тому, що в ній, щоб бачити початок його очима. 11 Сон солодкий рабові, чи мало, чи багато з’їсть, і хто наситився багатіти. Бо немає того, хто дав би йому поспати, 12 є недуга, яку я побачив під сон-цем, – багатство бережене ним йому на зло. 13 І згине те багатство в лу-кавій журбі. І породив сина – і немає в руці нічого. 14 Так як вийшов на-гим з лона своєї матері, так повер-неться, щоб піти, так як і прийшов. І нічого не забере у своєму труді, щоб пішло в його руці. 15 І це ж погана недуга, бо так як прийшов, так відій-де. І яка користь йому, що трудиться на вітер? 16 Бо і всі його дні в темряві і в плачі, і в многій люті, і в недузі, і в гніві. 17 Ось я добре поба-чив, що є добре, щоб їсти і щоб пити, і щоб бачити добро в усякому труді, який і виконує він під сонцем все чи-сло днів його життя, які дав йому Бог. Бо це є його частка. 18 Бо і вся-кій людині з того, яке дав йому Бог багатство, маєтки і владу над ним, і їсти з них, і брати його частку, і ве-селитися в труді своїм. Це є божий дар. 19 Бо небагато згаданих днів життя його. Бо Бог – його біль в ве-селості його серця.

со 'нїе въ мно'жествњ и ^скђса, и ^ гла 'съ безђмнаго въ мно'жествњ словесъ” ЈА/коже аще ѓбњща'еши ѓбњтъ къ б ~ђ, не ё ^медли эTда 'ти е&” ЈА /ко нњсть хотњ 'нїе въ безђмїе. [ты ё ^бо]1 е^ли 'ко ѓбњщався эTда 'жDь, бл~го е^же не ѓбњщаватися нежели ѓбњща'вшися (-)2 не эTда 'ти” Не да 'и (же) ёстенъ своиX съгрњши '-ти плоти своеи, да не рече 'ши пре D лицемъ бж ~їи ^мъ ја %ко неви'дима е^сть” да не прогнњва 'ется б ~ъ ѓ гла '-сњ твоемъ, и растлитъ творе 'нїя рђ'къ твои X” ја %коже въ мно'жествњ со 'нїи и ^ сђетъстви и словесъ мно'гъ” [Ты]3 ёбо б~а бо'ися. аще ѓби 'дђ ни'щаго и расхище '-нїе сђда (пра 'ве Dнаго)4 ви'диши въ стра 'нњ, не диви'сяѓ вещи. ја %ко высо 'кїи наD высо 'кимъ съхрани'тся, и ^ высится на ни'хъ (-)5 и ^зоѓби'лїе земля” [на D]6 вся'-кою (страною) е^сть цр ~ь (съдњя n)7” любя 'и сребро ` не насыти 'тся сребра `. и ^ кто възлюби въ мно'жес-твњ и ^хъ. пло 'ды, и ^ се же сђета. въ мно'жествњ бл~госты 'ня, ё ^мно'жишася јадђщїи ю&” И$ кое мђ-жество е^же эT сея ја %ко (нача'ло) ви 'дњти ѓчи 'ма е^го” (Со'нъ сла 'докъ)8 рабђ аще ма 'ло (-)9 или мно'го снњсть, и ^ насы 'щ#шемђся богатњти. (ја %ко) нњсть ѓставля 'яи е^го поспа 'ти” е^сть недђ 'гъ е^гоже ви'-дњхъ по D слн~цеM. бога'тьство храни'мо эT него въ зло'бђ е^мђ, и ^ поги'бнетъ бога'тьство ѓ%но в попече '-нїи лђка 'внњ. и ^ роди сн ~а, и нњсть в рђцњ ничто-же” ЈА /коже и ^зы 'иде эT чре 'ва мт~ри своея на'гъ (въз-враща'ется)10 ити ја %коже (и) прїиде, и ничтоже прїиметъ въ трђдњ свое M” да по 'идетъ въ рђцњ е^го и се же ѕо 'лъ недђ'гъ. ја %коже б ^о прїидетъ та 'ко (-)11 эTи ^детъ, и ^ что изоѓ ^би'лїе е^го, иже трђ-дитъ на вњтеръ. и ^б ^о вси дн~и е^го въ тмњ и въ пла 'чи, и въ ја %рости мно'ѕњ и в недђзњ и въ гнњ'вњ” Се ви 'дњхъ а ^зъ бл~гое е^же е^сть добро еже ја %сти и ^ е^же пи 'ти. и ^ е^же ви 'дњти блгsты 'ню въ все 'м # трђдњ (-)12 егоже и спњши 'тъ по D слн~цемъ чис-ло дн ~їи живота ` е^го, ихже да 'лъ е^сть е^мђ б ~ъ, ја ^ко сїа ча'сть е^го (есть). и ^бо вся'къ чл ~къ е^же да 'лъ е^сть е^мђ б ~ъ бога'тьство (-)13 и ^мњнїе и вла'сть на не 'мъ (и) ја%сти эT (ниX)14, и прїя 'ти ча'сть е^го и ^ възвесели 'тися ѓ трђдњ свое ^мъ” Сїе дая 'нїе бж ~їе е^сть ја %ко не мно 'ги помянђти дн ~и живота свое ^го. ја%ко б ~ъ печа 'ль его въ весе'лїи ср Dца его”

1[mss.] 2(-kai) 3[BS] 4(kai dikaiosunh") 5(-kai) 6[rel.] 7(tou agrou eirgasmenou) 8(2,1) 9(-kai) 10(epistreyei) 11(-kai) 12(-autou) 13(-kai) 14(autou)

61

6,1 Еклезияст 7,7

Є Гл vа, ѕ~”сть лђкав #ствїе е^же ви 'дXњ по D слн ~цемъ, и ^ мно'го е^сть эT чл ~ка” Мђж 'ъ и ^же да 'сть е^мђ б ~ъ бога'т#ство і и ^мњнїе и сла 'вђ” И $ нњсть лиша'яи дш~и его эT всњхъ иXже въжделњетъ” И$ не да'сть е^мђ б~ъ вла'с-

Глава 6

1 Є зло, яке я побачив під сонцем, і багато є від людини. 2 Чоловік, яко-му Бог дасть, йому багатство і маєт-ки, і славу, і немає браку його душі в усьому, що забажає. І не дасть йому Бог влади з цього їсти, бо чужий чо-

ти (эT него ја%сти)1 ја %ко (чюQ мђжъ)2 ја %сти и%-мать эT него” [и се же]3 сђета и ^ недђгъ ѕо 'лъ е^сть. а ^ще пребђдетъ мђжъ, р~, (лњтъ, и ^)4 мно'-га поживетъ, и ^ мно 'ѕи бђдTђ дн ~їе лњтъ е^го. и дш ~а его не насыти Tся эT бл~госты 'ня и погребе '-нїя не бы s е^мђ” (и ^) рњхъ бл~га паче е^го и ^зверга, ја %ко въ сђетњ прїиде и въ тмђ идеT, и ^ въ тмњ имя его покрыется. и ^ слн~ца же не ви'дњ ни'же разђмњ поко 'я” Сїе па 'че сего и житъ ты '-сяща лTњ (по всемђ)5, (-)6 блгsтынњ не ви'дњ. е^да ` не въ (еді'но ли мњсто)7 вс ^я идTђ. ве 'сь трђдъ чл ~чъ въ ёста е^го, и дш~а же (е^го) не испо 'лнит-ся” ја ^коже [-]8 изъѓбилїе (чл~кђ) мђдромђ па 'че бе-зђмнаго, поне'же нищъ ви 'дњ ходи 'ти проти 'вђ жи-вотђ. бл~го видњнїе ѓ%чїю па 'че ходя'щаго дш~ею. и ^ с^е сђе ^т#ствїе (-)9 изволенїе дх~а” И$же что бысть ё ^же ` и ^меновася имя е^го, и познася е^же е^сть чл ~къ, и ^ не возмо'жетъ сђди 'тися съ крњпча 'и-шимъ па'че себе `. ја %ко сђть словеса ` мно'га ё ^мно-жа 'юще сђ'етђ”

ловік має їсти з нього. І це ж є марнота і тяжка недуга. 3 Якщо перебуде чоловік 100 літ, і багато поживе, і численними будуть дні його літ, і його душа не насититься доброти, і для нього не було похорону. І я сказав: Кращий від нього недоношений, 4 бо в марноті прийшов і в темряві ходить, і темрявою покриється його ім’я. 5 І сонце ж не побачило ані не пізнало спочинку. Це більше від цього. 6 І, поживши тисячу літ за всім, доброти він не побачив. Чи не до одного місця все іде? 7 Всякий людський труд в його устах. І його ж душа не наповниться, 8 так як повнота мудрому чоловікові радше, ніж дурному. Тому що бідний побачив як ходити перед життям. 9 Добре видіння очей краще від того, що ходить душею. І це марнота, бажання духа. 10 Те, що було, вже названо його ім’я. І знане чим є людина. І не зможе судитися з сильнішим від себе. 11 Бо численні є слова, що множать марноту.

Є Гл vа, з~”же что изли'ше чл~кђ, ја %ко кто вњсть что бл~го чл ~кђ въ животњ ` [е^го]10. число ` дн ~їи живота ` сђ'етьства е^го, и сътвори я & въ стњ 'нњ. ја ^ко кто възвњститъ чл ~кђ что бђдетъ по немъ поD слн~цеM.

Глава 7

Що то корисне людині? 12 Бо хто знає, що добре людині в її житті, – число днів життя його марноти? І зробив їх у тіні. Бо хто сповістить людині, що буде після неї під сон-цем? 7,1 Добре ім’я краще від доброї

бл~го имя па 'че е^ле 'я бл~га, и дн ~ь смр~тныи па q дн ~я бытїя его” Бл ~го ходи'ти въ до'мъ пла 'ча нежели ходи 'ти въ до M пи 'ра, поне 'же сїе конецъ вся 'комђ чл ~кђ, и ^ живыи да'сть [бл~го]11 въ ср Dце е^-го. бл~га ја %рость па 'че смњ 'ха, ја %ко въ ѕлобњ лица ` ё ^блажи 'тся срDце. срDце мђ'дрыхъ в домђ пла 'ча, и ср Dце безђмныхъ въ домђ веселїя. бл~го е^же слы '-шати запрещенїе премђдра, па 'че мђжа слы 'шаща-го пњснь безђмныхъ. ЈА /коже бо гла'съ тернїя поD котло M, та 'ко смњхъ (безђмнаh)12, и ^ с^е же сђета” ЈА /коже клевета льститъ мђ'драго, и ра Zслабля 'етъ

олії, і день смерті – понад день його народження. 2 Краще іти в дім плачу, ніж ходити до дому бенкету. Тому що це кінець всякої людини. І хто живе, дасть добро в його серце. 3 Краща лють від сміху, бо в злобі ли-ця серце зробиться добрим. 4 Серце мудрих в домі плачу, і серце безум-них в домі веселості. 5 Краще слу-хати картання мудрого, ніж чоловіка, що слухає пісню безумних. 6 Бо так як голос тернини під казаном, так сміх безумного. І це ж марнота. 7 Бо наклеп виводить мудрого з рівноваги і нищить серце його шляхетності.

1(3,1,2) 2(2,1) 3[rel.] 4(2,1) 5(kaqodou") 6(-kai) 7(3,2,1) 8[-ti" BS*] 9(-kai) 10[rel.] 11[mss.] 12(afronwn)

62

7,8 Еклезияст 7,28 8 Кращим є кінець слів понад його початок. Кращий терпеливий від ви-соких духом. 9 Не спішися у своєму дусі злоститися, бо гнів спочиває в подолку беззаконних. 10 Не скажи: Що сталося, що давні дні були кращі від цих? Бо ти не в мудрості про це запитав. 11 Добра мудрість з розда-ванням за жеребом, і надмір тим, що дивляться на сонце. 12 Так як муд-рість у своїй тіні, як тінь срібла, над-мір знання – мудрість. Мудрість о-живлює те, що у неї. 13 Глянь на бо-жі створіння, бо хто зможе прикра-сити те, що Бог знищив? 14 В день його доброти живи в добрі і гляди в дні зла. Гляди з цим, з голосами цих, що зробив Бог відносно мови. Щоб людина не знайшла за нею нічого. 15 Я побачив все в днях моєї марноти: є праведний, що гине у своїй правед-ності, і є безбожний, що залишається у своїй злобі. 16 Не будь дуже пра-ведним ані не мудруй надмірно, щоб часом ти не вийшов з ума, 17 І не будь безбожним багато, і не стань жорстоким, щоб ти не помер не у своєму часі. 18 Добре є тобі дотриму-ватися цього. І цим, отже, не опогани свою руку. Бо тим, що бояться Бога, все вийде. 19 Мудрість мудрому до-поможе більше, ніж десять володарів в місті. 20 Бо немає на землі правед-ного чоловіка, який зробить добро і не згрішить. 21 І, отже, до всіх слів, які промовлять безбожні, й не при-клади своє серце. Щоб ти не почув свого раба, що тебе проклинає. 22 Бо багато разів тобі вчинять зло, числен-ними обходами зло зробить твоє сер-це, щоб і ти проклинав численних ін-ших. 23 Все це я випробував у муд-рості, і я сказав: Змудрію. 24 І це від-далилося від мене дальше, ніж було. І глибину безодні, хто її знайде? 25 І я обійшов, і моє серце, щоб пізнати, щоб розвідати і щоб знайти мудрість і розумність, і щоб розуміти безбож-ного, безумність, і твердість, і обма-ну. 26 І я знаходжу жінку гіркішу від смерті, такою, як пастка, і сіті її сер-ця, і кайдани в її руках. Добрий перед лицем божим вирветься від неї. І хто грішить, буде нею схоплений. 27 Ось це я знайшов, – сказав соборник, – одну одній, щоб знайти задум, 28 я-кого шукала моя душа, і я не знай-_______

срDце бл~гороDствїя е^го. бл ~га послDњняя словесъ па 'че нача'ла его” Бл ~гъ тръпели 'в #, па 'че высоки X дх ~оM. не тщися въ дђсњ свое ^мъ ја ^ри 'тися, ја %ко ја %рость в нњдрехъ безђмныхъ почива'етъ” да не речеши что бы s ја %ко дн~їе древнїи бњша бла'ѕи па'че сихъ, ја %ко не въ мђдрости вопроси l е^си ѓ се M” Бл ~га мђдрость съ раздњленїемъ по жре 'бїю, і и ^зъѓбилїе ви'дя-щимъ слн~це. ја %ко въ стњнњ ея ` мђдрость, ја %ко стњнь сребра `. (-)1 изъѓбилїе ра'зђмђ премђдрость, [премђдрость]2 ѓживля 'етъ и ^же ё ^ нея `” Ви 'ждь съ-творенїя бж ~їя, ја %ко кто мо'жетъ ё ^краси 'ти е^же а ^ще б~ъ разъврати T (-)3. въ дн ~ь бл~гостыня (его) живи въ бла 'ѕњ, и (ви 'жDь въ дн~ь зло'бы)4. (вижDь)5

съ си 'мъ съ гласи сихъ е^же сътвори б ~ъ ѓ гл ~њх #. да не ѓбря 'щетъ чл~къ за не'ю ничто'же. всячес-кая ви'дњхъ во' дн ~и сђе 'тьствїя моего, е^сть пра '-ве Dныи погиба'яи въ (свое 'и правдњ)6, и е^сть нечьс-тивыи пребыва'яи въ (свое 'и ѕло'бњ)7” Не бђди прав-ди 'въ вельми, ни мђдрися и ^зъѓбилне, еда ` когда и Zёмње 'шися. (и) не бесчествђи мно'го, и ^ не бђ'ди жесто k, да не ё%мреши не въ время свое. бл ~го ти е^сть съдръжа 'тися ѓ се M, и ^ эT сего ёбо не ѓсквер-ни рђки ` свое'а, ја %ко [боа'щимся]8 б ~а изыидђтъ вс ^я” Премђдрость помо 'жетъ мђ'дромђ, паче деся-ти ѓблада 'ющиX (-)9 во' градњ. ја %ко (нњсть чл ~къ)10

пра 'веденъ на земли, и ^же сътвори T бл~гое и не съ-грњши T” И$ вся ` ёбо словеса и%хже възгл~ютъ [нече-тивїи]11 (и) не вложи ср Dца свое ^го, да не ё ^слы 'ши-ши раба свое ^го кленђща тебе. ја %ко многа'жды слђ-кђ'ют# тобо 'ю (-)12 (ѓбхожDенїемъ ѓзлобиT мно'гиM)13

ср Dце твое, ја %ко да и ты клялъ е^си дрђгїя (мно'-гїя). вся сїя и ^скђсихъ въ мђдрости, и ^ рњхъ ё ^мђдрђся и ^ сїя ё ^дали'ся эT мене. далече паче нежели бња 'ше, и бездны глђбинђ кто ѓбря '-щетъ ю&. (и) ѓкрђжихъ аз # и ср Dце мое еже разђ-мњти, (-)14 е^же съсњтити и ^ е^же възыска 'ти мђ-дрости и ^ ра 'зђма. и ^ е^же разђмњти нечьстиваго, безђмїе и ѓжесточенїе и ^ лесть. и ^ ѓбрњта 'ю а ^зъ (женђ) гор#ча 'ишђ паче смр ~ти, (-)15 ја ^коже е^сть ло-витва, и сњти ср Dца ея ` (и) съё 'зъ [в # рђкђ]16 ея `. бл~гїи пре D лицемъ бж~їиM и ^звинеTся эT нея, и ^ съ-грњша'яи ѓбъя T бђдетъ эT нея” Се сїя ѓбрњ-

1(-kai) 2[S] 3(-auton) 4(2-4,1) 5(kai ge) 6(2,1) 7(2,1) 8[B] 9(-tou" onta") 10(2,1) 11[BS*] 12(-kai) 13(3,1,2) 14(-kai) 15(-sun thn gunaika) 16[mss.]

63

7,28 Еклезияст 8,15 тохъ рече соборникъ, е^ді'нђ е^ді'нои иже ѓбрњсти по '-мыслъ, е^гоже [възыска]1 дш~а моа, и ^ не ѓбрњтохъ. [и]2 чл ~ка е^ді'наго эT тысђщи ѓбрњтохъ, и ^ жены въ всњхъ сихъ не ѓбрњто X. ѓбаче с^е сїе ѓбрњтохъ, е^же сътвори б~ъ чл~комъ правымъ. и сїи възыскаша помы 'словъ мно'гихъ. кто вњдњ (мђдрость)3, и ^ кто вњсть разрњшенїе глаго'ла”

шов. І я знайшов одну людину з тисячі. І в цьому всьому жінки я не знайшов, 29 лише ось це: знайшов я, що зробив Бог праведним лю-дям; і вони дослідили численні по-мисли. 8,1 Хто знає мудрість і хто знає розв’язку слова?

М Гл vа, и~”ђ'дрость чл ~кђ просвњща'ет# лице е^го, и ^ безъстђдныи (възненави 'дњнъ бђ'детъ лицемъ свои ^мъ)4” Оуста ` цр ~я съхрани, и ^ ѓ (словесехъ)5 клятвы бж ~їя не тщися, эT лица (бо) е^го по'идеши, не

Глава 8

Мудрість людини освічує її лице. І безсоромний буде зненави-джений своїм лицем. 2 Охороняй уста царя, і не спішися про слово божої клятви, 3 бо підеш від його лиця. Не стій в поганому слові, бо

ста 'ни въ словесњ лђкавнњ. ја %ко вс ^я е^же а 'ще въ-схо'ще T сътворитъ, ја ^коже [-]6 цр ~ь съвладњ, и ^ кт ^о речетъ е^мђ что тво'риши. храняи за'повњдь, не ё-вњсть гл ~а лђкавна” И$ время сђда вњсть ср Dце мђ-драго. јако всякои ве 'щи е^сть вре 'мя сђ'да, ја ^ко ра '-зђмъ чл ~ка мно'гъ е^сть на не M. ја %ко нњсть вњдя '-щаго что бђ'дђщее, и ^ ја %коже бђдетъ (и ^) кто въ-звњсти T (е&)7. нњсть чл ~ка владђщаго въ дђсњ воз-брани'ти съ дх ~о M, и нњсть владђщаго въ дн ~ь смр~ти. и ^ нњсть посла въ дн ~ь бра'ни, и ^ не сп~се T безъчестїе сђщаго в не'и. и вс ^е сїе ви'дњх #, и въда X срDце мое въ все ` сътворенїе еже сътворено е^сть по D слн~це M. вс ^я е^лика ѓблада 'лъ есть чл~къ въ чл ~цњ еже ѓзлоби'ти е^го” И$ тогда ` ви'дњх # нечьсти 'выя въ гро-бы несомы, и ^ эT (-)8 ст~ого идоша и похва 'лиша въ градњ, ја%ко сїе сътвори'ша. и се же сђета, ја %ко нњсть (и ^збавленїя быва 'ющаго)9 эT творя 'щихъ лђ-кавое въскорњ, сего ради ёвњрися ср Dце сн~овъ чл~чес-кихъ в нихъ е^же сътворити лђка 'вое. и ^же съгрњши сътворилъ е^сть лђкавое, эTтолњ и ^ эT долготы [иX]10. иб ^о и (ви'дњхъ)11 азъ ја %ко бђдетъ бл~го боа '-щиMся б ~а, да бояTся эT лица е^го. и ^ (не бђде T бл ~го)12

нечьстивомђ, и ^ не предолжатъ дн ~їи въ сњни, иже нњсть боя 'ися эT лица бж ~їя” Є$сть сђе 'та ја %же съ-творена есть на земли `. ја %ко сђть праве Dнїи (и) ја ^ко достиѕа'етъ на ниX ја ^ко сътворенїе нечестивыхъ” и сђть нечестивїи ја %ко достиѕа'етъ на нихъ ја %ко сътворенїе праве Dных #, рњхъ ја %ко и ^ с^е сђета. и ^ похвали X азъ съ веселїемъ, ја %ко нњсть бл~го чл~кђ по D слн~цемъ н ^о токмо е^же ја %сти и ^ пити и е^же весели-

вчинить все, що лиш забажаєш. 4 Він запанував, так як цар. І хто йо-му скаже: Що робиш? 5 Хто бере-же заповідь, не пізнає злого слова. І серце мудрого знає час суду. 6 Бо для всякого діла є час суду, бо знання людини велике в ньому. 7 Бо немає того, хто знає, що буде, і так як буде. І хто це сповістить? 8 Немає чоловіка, що владу має в дусі, духом заборонити. І немає владного в день смерті, і немає посла в день війни. І безбожність не спасе того, що в ній. 9 І я по-бачив це все, і я дав моє серце на всяке творіння, яке є створене під сонцем, все, чим людина володіла над людиною, щоб зло їй вчинити. 10 І тоді я побачив безбожних, я-ких несли до гробниць. І з святого пішли і похвалили в місті, бо це вчинили. І це ж марнота. 11 Бо не-має спасіння, що стається від тих, що швидко чинять лукаве. Через це заспокоєним було серце людських синів в них, щоб чинити лукаве. 12 Хто згрішив, зробив зло відтоді і від їхньої довготи. Бо і я побачив, що буде добро тим, що бояться Бо-га, щоб боялися його лиця. 13 І не буде добра безбожному, і не про-довжить днів в тіні той, хто не бо-їться божого лиця. 14 Є марнота, що зроблена на землі, бо є правед-ні. І досягає їх, як створіння без-божних. І є безбожні, бо досягає їх, як створіння праведних. Сказав я, що і це марнота, 15 і я похвалив з веселістю. Бо немає добра людині під сонцем, бо тільки, щоб їсти і ______

1[A] 2[mss.] 3(sofou") 4(3,4,1,2) 5(logou) 6[-lalei BS*] 7(autw) 8(-topou) 9(2,1) 10[mss.] 11(ginwskw) 12(3,1,2)

64

8,15 Еклезияст 9,11 пити і щоб веселитися. І воно – до-даток до його труда, дні його життя, які дав йому Бог під сонцем. 16 В них же дав я моє серце, щоб пізнати му-дрість і щоб побачити журбу, зробле-ну на землі. І вдень і вночі сну у сво-їх очах немає той, хто бачить. 17 І я побачив усі божі створіння, що не може людина винайти, з створінням, створеним під сонцем. Те, що лиш трудиться людина знайти, і не знай-де. Те, що лиш скаже мудрий, що піз-нав, і не зможе знайти. 9,1 Бо все це дав я в моє серце. І моє серце поба-чило це все.

тися. и то прибытокъ (-)1 е^го трђдови, дн ~їе живота ` е^го иXже далъ е^сть е^мђ б~ъ по D слн ~цеM. в них (же) дахъ ср Dце мое разђмњти мђдрость, и ^ е^-же вњдњти попеченїе сътвореное на ' земли” (И$)2 во дн ~и и в но'щи сна во ѓ'чїю свое 'ю нњсть видя 'и” и вњдњхъ вс ^я сътворенїя бж~їя ја ^ко не мо'жетъ чл ~къ изъѓбрњсти, съ сотворенїемъ сътворе'номъ подъ слн ~цемъ” Є$лико а ^ще трђ'дится чл ~къ ѓб-рњсти, и ^ не ѓбря 'щетъ. (-)3 е^ли 'коже аще рече T м Dђ-рыи разђмњти, (и) не возмо'жетъ ѓбрњсти. ја %ко вс ^е сїе вдахъ въ ср Dце мое, и ^ ср Dце мое вс ^е (сїе вњдњ)4”

Глава 9

1 Як праведні, так і мудрі. І їхні діла в божих руках, і любов же, і не-нависть, немає людини, що знає все, перед їхнім лицем 2 марнота. В усіх припадок праведному і безбожному, доброму і злому, і чистому й нечис-

ЈА Глvа, џ~”

ко праве Dнїи и мђдрїи, и дњла 'нїя и ^хъ въ рђкђ бж ~їю. и ^ любовъ же и нена'висть нњсть (чл~къ видя 'и)5

вс ^я, преD лицемъ ихъ сђе 'та. въ всњхъ слђча 'и праве Dномђ и ^ нечьсти-

тому, і хто жертвує, і хто не жертвує. Як добрий і так той, хто грішить, і як той, що клянеться, і так той, хто бо-їться клятви. 3 Це погане в усьому зробленому під сонцем, що всім є припадок. І серце людських синів на-повнилося лукавством, і гордість, і обман в їхніх серцях і в їхньому жит-ті. І після них – до мертвих. 4 Бо хто той, що є спільником всіх живих? Є надія. Бо жива собака, вона краща від мертвого лева. 5 Бо ті, що живуть, пізнають, що помруть, мертві ж не знають нічого. І їм більше немає винагороди, бо їхня пам’ять забута, 6 і їхня любов, і їхня ненависть, і їхні ревнощі вже пропали. І їм немає час-тки навіки в усьому, створеному під сонцем. 7 Ходи і їж в веселості свій хліб і пий своє вино з добрим серцем, бо вже Бог вподобав твої створіння. 8 В усякому часі хай твоя одіж буде білою, і олії на твоїй голові хай не забракне. 9 Гляди на життя з жінкою, яку ти полюбив, в усі дні життя твоєї молодості, які тобі дані під сонцем, всі дні твоєї марноти. Бо це твоя частинка у твоєму житті і у твоєму труді, яким ти трудишся під сонцем. 10 Все, що знайде твоя рука чинити, вчини за твоєю силою. Бо немає створіння, і задуму, і пізнання, і муд-рості в аді, куди ти туди підеш. 11 І я повернувся і побачив під сонцем, що цим біг легкий і цим біг сильний. І,

вомђ, бл ~гомђ и ^ зломђ, и ^ чи'стомђ и ^ нечи'стомђ,и ^ жрђщемђ, и ^ не жрђщемђ. ја %коже бл ~гыи (и ^) ја %ко съгрњша 'яи, (и) ја ^коже кленыися (и ^ ја ^ко y)6 (боя'ися кля 'твы)7” Се лђкаво въ все M твореномъ по D слн ~-цемъ, ја%ко слђча 'и всњхъ. и срDце сн~въ чл~ческихъ и ^спо lнися лђкав #ствїа, и ^ гордость (и лесть) въ ср D-цехъ ихъ (и) въ животњ иX, и по нихъ къ мр ~-твымъ” ЈА /ко кто и ^же причаща 'ется къ всњмъ живымъ, е^сть надежда. ја %ко песъ живъ сїи бл~гъ паче льва мр ~тва. ЈА /ко живїи разђмњю T ја %ко ё 'м-рђтъ, (-)8 мр ~твїи (же) не сђть вњдђщеи ничто'-же, и ^ ктомђ нњсть и ^мъ (-)9 м #зды, ја %ко забвена е^сть память и ^хъ. и ^ любовь и X и не 'нависть и ^хъ и ^ рвенїе иX ё ^же ` поги'бе, и ^ части нњсть имъ (-)10

въ вњки, въ все M творенїи поD слн~це M” Прїиди (и) ја %жъ въ веселїи хлњбъ свои, и пїи во (бла 'ѕњ ср D-цы)11 вино свое, ја ^ко ё ^же бл~говоли б~ъ творенїя твоа. во всяко время да сђть ризы твоя бњлы, и ^ еле 'и на главњ твое'и да не ли'шится” Ви 'жDь жи-воT съ жено 'ю юже возлюбилъ еси, въ вся дн ~и живо-та ` ю%ности твое'а. да 'ннаа ти по D слн ~цеM, вс ^я дн ~и сђе 'тьствїя твоего. ја %ко с^е часть твоя ` въ живо-тњ твоеM, и ^ въ трђдњ твоеM и%мже ты трђди 'ся по D слн ~цеM” Вс ^я е^ли'ка (-)12 ѓбря 'ще T рђка ` твоа съ-творити ја %ко си'ла твоя сътвори. ја%ко нњсть сътворенїе и ^ помышленїе и ра 'зђмъ и ^ мђдрость

1(-autw) 2(oti kai ge) 3(-kai) 4(2,1) 5(2,1) 6(kaqw") 7(2,1) 8(-kai) 9(-eti) 10(-eti) 11(2,1) 12(-an)

65

9,11 Еклезияст 10,11 во а'дњ, а %може ты и ^деши тамо” (И$) ѓбрати Xся и ви'дњхъ по D слн~цемъ, ја %ко (си'мъ)1 легкимъ тече-нїе и (симъ)2 си 'лнымъ бра 'нь, и ё ^бо (семђ мђдро-мђ)`3 хлњбъ, и ^ (симъ)4 б ^о разђмнымъ бога'ть-ство, и ^ (симъ)5 б ^о вњ 'дђщимъ блгDть, ја %ко время и ^ слђча'и слђчится всњмъ симъ. ја %ко ёбо не ра-зђмњ чл ~къ времени своеh, ја %ко ры'бы ё ^ловля'емы въ мрежи ѕлњ и ^ ја %ко птица ёловля'емы в сњти, (и ^) ја ^ко сїи ёловля'емы сн ~ы чл ~ческїя сђть въ время лђкаво, внегда ` нападетъ на ' ня внеза'пђ” И $ сїю же (мђдрость ви 'дњхъ)6 по D слн ~цемъ, и вели 'къ е^сть ко мнњ гра D ма'лъ и ^ мђжїи в немъ мало, (-)7прїидетъ на (ня)8 цр ~ь вели'къ и ^ ѓ'крsтъ ѓбля'же (-)9, и съдњла'етъ ѓ нем # ѓгра 'ды ве 'лїя. и ^ ѓбрњ-те (же) в немъ мђжа ни'ща [и ^]10 мђдра, и (се 'и сп~сетъ)11 гра D мђдростїю свое 'ю, и ^ чл ~къ не помя-нове 'нъ е^сть съ мђже M ни'щимъ (ѓ немъ)12” И$ рњхъ а ^зъ бл~га мђдрость паче си 'лы. и ^ мђдрость ни'щаго ё ^ничижена, и словеса ` е^го не сђть послђша 'ема” Слове-са мђдры X въ покои слы 'шаTся, паче клича ѓблада 'ю-щиX въ безђмїи” Бл ~га мђдрость паче сосђдъ ра-тиы X, и ^ съгрњша 'яи е^ді'нъ погђбиT блгsтыню мно'гђ”

отже, цьому мудрому хліб. Бо і цим розумним багатство, бо і цим, що знають, ласка. Бо час і припадок тра-питься всім цим. 12 Бо, отже, не пізнала людина свого часу, так як ри-би, що ловляться в злій сіті, і так як птахи, що ловляться в сітці. І так, як вони, ловляться людські сини в лу-кавий час, коли нагло на них нападе. 13 І цю ж мудрість я побачив під сон-цем, і великою є для мене. 14 Місто мале, і чоловіків в ньому мало. Прий-де на них великий цар і довкруги обляже і збудує проти нього великі огорожі. 15 І він же знайшов в ньому бідного і мудрого чоловіка, і він спасе місто своєю мудрістю, і чоло-вік не буде згаданий з тим бідним чоловіком. 16 І я сказав: Мудрість краща від сили. І мудрість бідного понижена, і його слова не слуха-ються. 17 Слова мудрих чуються в спокої, понад крик тих, що володіють в безумності. 18 Мудрість краща від військової зброї. І хто грішить, сам один знищить велику доброту.

М Гл vа, і~”ђ'хи ёмръшїи съгноя 'ют# (-)13 е^ле 'я сладость. честнњи ма 'ло мђдрости, па '-че сла 'вы безђмїя вели 'ка. ср Dце мђ'драго ѓдеснђ'ю е^го, а ср Dце безђмнаго ѓшђ'юю е^го” И@ въ пђть y безђмныи (ја%ко) и%-

Глава 10

1 Мухи, що здихають, засморо-дять солодкість олії. Шляхетніше ма-ло мудрості понад славу великої бе-зумності. 2 Серце мудрого з його правого боку, а серце безумного з йо-го лівого боку. 3 І коли безумний іде

детъ, срDце е^го лиша'ется и ја %же помышля 'етъ, вс ^я безђмна сђть” А $ще дх ~ъ владњю ^щаго възыи-детъ на ' тя, мњста свое ^го не ѓста 'ви, ја %ко и ^с-цњленїе ёста 'витъ грњхи велики” Є$сть лђкав #ство е^же ви'дњхъ по D слн~цемъ, е^же невольно изыиде э T лица владњю ^щаго” данъ безђмныи на высота X ве-ликихъ, и ^ богатїи въ смиренныX сядђтъ” Ви '-дњхъ рабы ` на коне X, и ^ княѕи идђщи ја %ко рабы на земли`. копа 'я ја %мђ (впадетъ в ню)14, и ^ ѓтре-бля'ющаго ѓградђ ё ^грызнетъ и & змїя. (і) и ^зима '-яи камы поболи 'тъ эT ниX, секїи дрова бњдђ прї-емле T в нихъ. аще спадетъ сњчи'во, и са M лицем# смятеся, и ^ (си'ла эTнеможе T)15, (-)16 изъѓби 'лїе (же) мђж 'ђ мђ'дрость” А /ще сњкнетъ змїя не въ шеп-

дорогою, його серце никне, і те, що думає, є все безумним. 4 Якщо дух того, хто панує, підніметься проти те-бе, не покидай своє місце, бо оздо-ровлення спинить великі гріхи. 5 Є лукавство, яке я побачив під сонцем, що недобровільно вийшло від лиця того, що володіє. 6 Даний безумний на великих висотах, і багаті сядуть між смиренними. 7 Я побачив рабів на конях і князів, що йдуть як раби на землі. 8 Хто копає яму, впаде до неї, і того, хто чистить пліт, його вжалить гадюка. 9 І хто вибирає каміння, ма-тиме від них біль, хто рубає дрова, через них матиме біду. 10 Як залізо відпаде. І він жахнеться лицем, і сила знеможе. Мудрість же – повнота для чоловіка. 11 Якщо змія вкусить, то не

1(ou) 2(ou) 3(ou toi" sofoi")` 4(ou) 5(ou) 6(2,1) 7(-kai) 8(authn) 9(-authn) 10[AV ] 11(2,1) 12(ekeinou) 13(-skeuasian) 14(2,3,1) 15(dunamei" dunamwsei) 16(-kai)

66

10,11 Еклезияст 11,9 з шипінням, і немає користі чарівни-кові. 12 Слова уст – ласка мудрих, губи безумного її топлять. 13 Поча-ток його слів – безумність, і кінець його уст – лукава гордість. 14 Безум-ний помножить слова. Людина не пі-знала, що минуле і що будуче, що по-заду нього. І хто йому сповістить? 15 Успіх безумних замучить тих, хто не впізнав іти до міста. 16 Горе тобі, місто, в якому твій цар молодий і твої князі вранці їдять. 17 Блаженна ти, земле, якої твій цар – син вільної, і твої князі в час їдять в силі і не завстидаються. 18 В лінивстві буде у-покорений дах, і в безділлі рук про-тікатиме дім. 19 Для сміху роблять хліб, і вино, і олію, щоб веселити жи-вих. І усі слухають срібло. 20 Отже, у своїй совісті не проклинай царя і в кімнаті своєї спальні не проклинай багатого. Бо небесний птах донесе твій голос, і той,хто має крила, спо-вістить твоє слово.

тњ, и нњсть ѓбилїя ѓбава'ющемђ. словеса ёстъ мђдры X блг Dть, (-)1 ё ^стныy безђмнаго потопляюT е^го” Начало словесъ (е^го)2 безђмїе, и ^ посл Dњняя ё ^стъ е^го гордость лђка 'ва. (-)3 безђмныи ё ^мно'-жит# словеса `” Не разђмњ чл ~къ что бывшее, и ^ что бђдђщее что зади его (и) кто възвњсти T е^мђ. (ё ^спњхъ)4 безђмны X ётрђдитъ и X, иже не разђмњ и ^ти въ' гра D” Го'ре тебњ гра'де в не Mже цр ~ь тво'и ю%нъ, и ^ кня 'ѕи твои рано јадя T. бл ~жена ты зе 'мле и ^же цр~ь тво'и сн~ъ свобоDныя, и кня'ѕи твои въ время ја ^дятъ въ силе и не постыдя Tся” Въ лњ-ности смири Tся стропъ, и ^ въ празнествњ рђкђ прока 'плетъ храмина. въ см Xњ тво'рятъ хлњбъ и ^ вино [и е^ле 'и]5, (е%же) веселити живыя. и ^ сребра ` по-слђшаю T всяческая. въ со 'вњсти ё ^бо свое'и (не клњ-ни цр~я)6, и ^ въ клњти ложницы свое 'и не клњни бога 'таго, ја %ко птица нбsнаа донесе T глаs (тво 'и), і и ^мњ'яи кры 'лњ возвњсти T слово [твое]7”

Глава 11

1 Пошли твій хліб на лице води, бо в множестві днів його знайдеш. 2 Дай частину сімом і вісьмом, бо не знаєш, яке зло буде на землі. 3 Коли хмари наповнюються дощем, вилива-ють на землю. І якщо дерево впаде на

П Гл vа, а~і”

осли` хлњбъ твои на лице водњ, ја %ко въ множествњ днїи ѓбря 'щеши е^го. даж Dь ча 'сть седмимъ и ѓсми M, ја %ко не вњси что бђдетъ лђка 'во на земли” А $ще ис-полняTся ѓ%блацы дожда на' землю и ^зли-

південь або якщо впаде на північ, куди впаде, там буде. 4 Хто пильнує вітер, не сіє, і хто дивиться на хмари, не пожне. 5 В них немає того, хто знає, яка буде дорога духа. Так як кості тої, що родить в лоні, так не впізнає божих діл та, яка чинитиме все. 6 Вдосвіта сій твоє насіння, і в дні хай не полишає твоя рука. Бо не знаєш котре вдасться, чи це або те, а чи оба разом. Добре 7 і солодке світ-ло, і добре очам бачити з сонцем. 8 Бо коли багато літ живе людина, і в усіх цих розвеселиться, згадані бу-дуть дні темряви, бо будуть численні. Все, що приходить, марнота. 9 Роз-веселися, юначе, у своїй молодості! І хай тобі добре вчинить твоє серце в днях твоєї молодості. І непорочним ходи в дорогах твого серця і не в видінні своїх очей. І знай, що після всіх цих Бог приведе тебе на суд.

ваюT” И$ а'ще падетъ древо на ю'гъ (или)8 аще на сњверъ, (-)9 и ^дњже паде T (-)10 та 'мо бђдетъ” Блю-ды 'и вњтра не сњ'ет#, и сматря 'и въ ѓ%блакъ не пожнетъ. в ни'хже нњсть вњдыи что пђть (бђ-детъ) дх ~а, ја %ко ко 'сти (ражда 'ющая въ чревњ)11, та 'ко не разђмњ 'ет# дњлъ бж ~їихъ елика же съ-твори'тъ всяческая. во заё'трїи сњя'и сњмя свое, и въ (дн~ь)12 да не ѓставля'ет# рђка твоя” ЈА $ко не вњси кое ё ^лђчиTся с^е л ^и и ^л ^и ѓ'но, и ^ а 'ще л ^и ѓбое в#кђпњ” Бл ~го и ^ сла'дко свњтъ, и ^ бл~го ѓчи'-ма зрњти съ сл ~нцемъ. ја ^ко (-)13 а ^ще лњта мно'га живе 'тъ чл ~къ, (и ^) ѓ всњхъ си X възвесели 'тся. (-)14

помянђтся дн~и т#мы ` ја %ко мнози бђдђтъ. вс ^е грядђщее сђ'ета” Весели 'ся юното въ ю'ности сво-е'и, и да ё ^бл~жи T тя срDце твое въ дн~ь ю'ности твоея” И$ ходи в# пђте X ср Dца твоего [непоро 'че n]15, и не въ видњнїю ѓ%чїю свое'ю” И$ разђмњи ја ^ко эT всњхъ си'хъ приведе T тя б~ъ на сђдъ”

1(-kai) 2(stomato" autou) 3(-kai) 4(mocqo") 5[BS] 6(3,1,2) 7[mss.] 8(kai) 9(-topw) 10(-to xulon) 11(2,3,1) 12(esperan) 13(-kai) 14(-kai) 15[rel.]

67

12,1 Еклезияст 12,14

И Гл vа, в~і”ѓста 'ви ја %рость эT срDца твоеh и ^ преведи ` лђкавство эT плоти твоея” ЈА /ко ю'-ность и безђмїе сђета. и помяни съ-творшаго тя въ дн ~ь ю'ности твоея, дондеже не прїидђтъ днїе ѕлобы [тво-

Глава 12

10 І відсторони лють від твого серця, і відведи лукавство від твого тіла. Бо молодість і безумність – мар-нота. 12,1 І згадай Того, що тебе створив, в днях твоєї молодості, аж поки не прийдуть дні твого зла і на-

ея]1. и ^ приспњ 'ютъ лњта в нихже речеши нњсть м ^и в нихъ хотњнїя, до 'ндеже не померъкнетъ слн~це и ^ св Tњ и ^ лђна и ^ звњзды, и ^ ѓбратя Tся ѓбла-ци поза'ди дожда. въ дн ~ь вънь же подви 'жђтся стра 'жїе до 'мђ, и ^ развратя Tся мђжїе си 'лы. и ^ ё ^-празнятся ме 'лющїи ја %ко и ^знемогоша, и ^ помрачаT-ся гляда'ющая въ сква 'жняхъ, и ^ зарворя T две 'ри на тръжищи, в немощи гласа ме 'лющїя” И$ въс-та 'не T на гла s (пти 'ца)2, и смиря'тся вся дщеря пњсныя. иб ^о на высотђ ` ё 'зрятъ, и ^ ё 'жасъ на пђти `. и ^ процвњтетъ кляпышъ и ѓтол #стњ '-етъ ѓкри 'да, и раз #дрђшится (всякъ) кипари 'съ. ја ^ко и ^деT чл ~къ в домъ вњка е^го, и ^ ѓбыидо 'ша на тръжищи пла 'чющїи. дондеже не преврати 'тся юже сребра ` и ^ не сокрђши Tся и ^скђса зла Tная. и ^ сокрђ-шаTся водоно'сы ё ^ и ^сто 'чника (его), и сло 'ми Tся ко'ло въ колїи`. и ^ въз #вратится прь 'сть на ' землю ја %ко-же б ^њ, и ^ дх ~ъ въз #вратится къ б ~ђ и ^же е^сть далъ е^мђ” Сђ'ета сђ'етъствїи рече собо 'рникъ, всяческа 'я сђ'ета, и ^ ли 'ш#шее. ја %ко бы'сть собо'рникъ м Dђръ, [и ^ ја %ко]3 сказа ` (съ чл~комъ ра 'зMђ)4. и ^ ё 'хо ислњди T кра-соты ` при 'точныя, многа възыска ` собо'рникъ е^же ѓбрњсти словеса ` хотњнїя, и напи 'сана пра 'востїю словеса ` и %стинны” Словеса ` мђдрыхъ ја %ко ѓстны во-ло'выя, и ^ ја %ко гвоздїе раждеже 'ни, и ^же эT сложе 'нїя да 'ни бы'ша эT па 'стыря е^ди 'наго (-)5 и ^зъѓби'лїе (вели'ко) эT нихъ” Сн~е мои храни (кни'ги мно'ги съ-творити)6 нњсть б ^о конца, и ^ ё ^ченїи мно'го трђда плоти” конецъ (же) словђ все послђшаи. б~а боися и за 'повњди его храни, ја %ко того всякъ чл ~къ” ЈА /ко все сътворе 'нїе (приведетъ б ~ъ)7 на сђдъ,въ всякомъ презренїю а ^ще ли бл ~го [аще л ^и]8 лђ-ка 'во”

Коне'цъ кни'зе е^клесїастове. и %мать в себњ, глvа, в ~і”

дійдуть роки, в яких же скажеш: Немає мені в них бажання. 2 Поки не померкне сонце, і світло, і місяць, і звізди, і повернуться хмари після дощу. 3 В день, в якому ж зрушаться сторожі дому і знищені будуть мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелять, бо знемогли, і потемніють ті, що дивляться крізь дірку. 4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос птаха, і упокорені будуть всі дочки співу. 5 Бо й на висоту поглянуть, і жах на дорозі, і зацвіте миґдаль, і саранча стане товстою, і знищеним буде всякий кипарис, бо пішла людина до свого вічного дому, і оточили на торговиці ті, що оплакують. 6 Поки не знищиться шнурок срібла і не буде розбитим випробування золота, і знищеним буде відро при його джерелі, і розіб’ється колесо в коловороті, 7 і повернеться земля до землі, як була, і дух повернеться до Бога, який його дав. 8 Марнота марнот, – сказав соборник, – все марнота 9 і то дуже. Бо був соборник мудрий, і так як навчив, з людиною є розуміння, і вухо дослідить красу притч. 10 Багато шукав соборник, щоб знайти слова бажання і правильне написане, правдиві слова. 11 Слова мудрих, як бодці для вола і як розпечені цвяхи, які від створення були дані пастирем єдиним. Від них надмір великий. 12 Мій сину, зберігай багато книг. Вчинити неможливе, бо кінець. І повчання – великий труд для тіла. 13 Завжди ж слухай кінець слова. Бога бійся і його заповіді зберігай. Бо кожна людина – Його. 14 Бо все створіння Бог приведе на суд з усім недоглядом, чи добрим, чи злим.

Кінець книги Еклезіяста. Має в собі 12 глав.

1[SA] 2(strouqiou) 3[rel.] 4(gnwsin sun ton laon) 5(-kai) 6(3,1,2) 7(2,1) 8[S]

68