Embed Size (px)
DESCRIPTION
Â
Citation preview
ІНСТИТУТ КОНКУРЕНТНОГО СУСПІЛЬСТВА
ЦЕНТР ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ
РЕФОРМ
РЕГУЛЯТОРНА
ПОЛІТИКА ДЛЯ
НЕУРЯДОВИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ
ПУТІВНИК
Київ, 2008
2
Регуляторна політика для неурядових організацій. Путів-ник. / За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної. – К.: Інститут Конкурен-тного Суспільства. 2008. – 44 с.
ISBN 978-966-439-017-7
Схвалено Вченою Радою Інституту Конкурентного Суспільства.
Протокол №1-с/08 від 12 лютого 2008 року
Рецензент:
Л.І.Воротіна, д.е.н., професор Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка
Брошура адресується тим, від кого залежить і ким вимагається прозорість та ефекти-вність державної влади представникам бізнес-асоціацій, незалежних аналітичних центрів та неурядових організацій. Підвищення прозорості органів державної влади прямо зменшує рівень системної корупції, що й становить основну мету цієї публіка-ції. В брошурі у короткому вигляді викладено основні процедури регуляторної полі-тики, що вимагаються законодавством країни та недотримання яких органами влади є підставою для скасування відповідних нормативно-правових актів у судовому по-рядку. Також наведено процедури подання судового позову до адміністративного су-ду та приклади оформлення судового позову від неурядової організації. До окремої групи адресатів цієї книжки належать представники органів місцевої влади (адмініс-трацій та самоврядування) та студенти.
© Інститут Конкурентного Суспільства, 2008
3
ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................... 5
1. Основи залучення громадськості до процесу регуляторної політики..............................................................................................9
2. Основні положення закону про регуляторну політику........... 14
3. Процедури проходження справи в адміністративному суді ..24
Додатки...........................................................................................33
Бланк адміністративного позову про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.......................................................33
Приклад адміністративного позову .............................................. 35
Система адміністративних судів ....................................................38
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ..........................................................................40
Рекомендовані джерела ..................................................................42
4
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
КОРУПЦІЯ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ЇЇ ПОДОЛАННЯ 1
Корупція - це насамперед криза правової свідомості й поведін-ки, яка поширюється й на всі суспільні сфери - політичну, соці-альну, культурну. Тому, в найбільш широкому розумінні, лише локалізація й поступове витіснення корупції з усіх сфер життє-діяльності суспільства та повернення суспільних відносин у ефективні рамки закону дасть змогу докорінно розв'язати про-блему корупції.
Найбільш органічними інституційними умовами неможливості й непотрібності корупції стає саме правова держава й правове суспільство, де правові норми стають нормами життєвої необ-хідності й моралі.
Засади державної регуляторної політики у сфері господарюван-ня, що набули законодавчого визначення, цілком відповідають й науково-практично обґрунтованому світовому досвіду та ефек-тивній вітчизняній практиці боротьби з цим явищем.
Усунути першопричини поширення корупції в органах держав-ної влади - непрозорі, непублічні, безконтрольні процедури роз-робки й ухвалення державних рішень - можна за допомогою по-слідовного впровадження засад державної регуляторної політи-ки, підкріплених адміністративною відповідальністю й підзвітні-стю та процедурами громадського відстеження результативності діяльності регуляторних органів.
1 http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=10277378
5
ВСТУП
Сьогодні в Україні залишається серйозною проблемою як якість владних рішень, так і якість їх виконання (в першу чергу самими органами державної влади). Так на публічному обговоренні проек-ту Програми діяльності Кабінету Міністрів України в січні 2008 року Міністр економіки наголосив, «що причини відставання України мають системний характер і багато в чому залежать від якості саме державного управління» 2.
Низька якість системи державного управління призводить до по-ширення корупції, великих суспільних витрат на функціонування органів державної влади та, відповідно, до високого рівня розша-рування населення та поширення бідності.
Причин низької якості державного управління та високої корупції декілька, і найважливішою з них є закритість влади, недопущення громадян до обговорення проектів владних рішень та процедур їх прийняття.
Намагання зробити владу прозорою пов’язане з необхідністю пуб-лічного тиску з боку громади на державну владу і спрямоване на послідовну участь громадськості в обговоренні проектів норматив-них актів, вимірюванні їх ефективності, здійсненні обґрунтовано-го, аргументованого та об`єктивного аналізу державної і муніци-пальної політики.
Набуття чинності на початку 2004 року Закону України „Про заса-ди державної регуляторної політики у сфері господарської діяль-ності” надало як для громадян та їх об’єднань, так і для органів державної влади нові можливості щодо забезпечення процедурної відкритості органів державної влади. Тобто відкритість влади те-пер вимагається не стільки сучасно орієнтованими керівниками органів державної влади, а на рівні процедур, які визначені Зако-ном та конкретизують порядок дій органів влади під час прийнят-тя рішень, перелік і зміст необхідної інформації, яка має бути оприлюднена.
Якщо громадськість у своїй повсякденній практиці буде спиратися на визначені законодавством України процедури прийняття нор-
2 http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=111618
6
мативних (регуляторних) актів та наполегливо публічно вимагати від органів державної влади використовувати норми Закону „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської ді-яльності” для захисту власних інтересів та вдосконалення держав-ної політики у різних сферах, то можна сподіватись на покращен-ня прозорості влади і, відповідно, зменшення рівня корупції.
Чому саме регуляторна політика є добрим інструментом для боро-тьби з корупцією?
Якщо характеризувати корупцію найпростішими словами, то це явище можна визначити як зловживання особою своєю держав-ною посадою задля отримання особистої користі або користі для іншої особи чи групи осіб.
Корупцію становлять дії посадової особи, яка приймає, випрошує або вимагає винагороди, та дії представника приватного бізнесу, який пропонує винагороду з метою обминути закон задля отри-мання переваг, наприклад, у конкурсному процесі або особистої вигоди 3.
Сприятливі умови для корупції виникають там, де відбувається за-вищення ролі регулюючих органів і надмірне адміністративне втручання державних бюрократичних органів в економіку. Якщо уряд запроваджує велику кількість правил та інструкцій, публічні посадові особи отримують більше можливостей для використання їх у своїх інтересах або для їх порушення. Особливо це стосується випадків, коли такі особи здійснюють необмежений контроль у сфері державного управління.
Бюрократична корупція визначається як функція розміру винаго-род і покарань, які перебувають під контролем посадової особи, можливості цієї особи розпоряджатися ними на свій власний роз-суд, а також її підзвітності за прийняті нею рішення та вчинені дії. Із наданням більшої свободи розпоряджатися винагородами та покараннями з одночасним зниженням вимог підзвітності зростає потенціал корупції 4.
3 З «Книжки парламентаря - Боротьба Проти Корупції», яка була підготовлена Пар-ламентським центром Канади у співробітництві з Інститутом економічного розвитку Світового Банку за підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку (http://www.pace.org.ua/content/category/4/22/1/lang,uk/) 4 Там же
7
Основні інструменти подолання корупції.
Принципи підзвітності та прозорості вважаються основною перед-умовою запобігання зловживанням владою. Забезпечення цих принципів означає інформування громадян про те, «чому» і «як» приймаються ті чи інші владні рішення, що дозволяє їм оцінювати ці рішення і відповідно на них реагувати.
Забезпечити підзвітність влади можна шляхом створенням систе-ми управління з відкритою інформацією про цілі і результати про-грам, прозорим процесом складання бюджету, належним фінансо-вим менеджментом та підзвітністю.
При розгляді проектів владних рішень їх розробникам (органам державної влади) необхідно отримати відповіді на основні наступні запитання: • Хто реально матиме користь і чому? • Хто нестиме витрати від впровадження державно-го регулювання, які ризики і чому? • Чому запропоноване регулювання є найкращим (найефективнішим) з низки можливих варіантів? • За якими показниками суспільство та органи влади можуть визначити та виміряти успіх регулювання?
Саме на отримання відповідей на такі запитання, забезпечення прозорості функціонування органів державної влади, гарантування участі громадян в обговоренні проектів владних рішень й спрямо-вано Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ від 11 вересня 2003 року №1160-IV.
Органом державної влади, що забезпечує методологічне забезпе-чення впровадження Закону, визначає ознаки регуляторного акта в тих чи інших нормативно-правових документах – є Державний ко-мітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Ми рекомендуємо у разі виникнення спірних ситуацій письмово звертатися до Деркомпідприємництва задля отримання роз’яснення, яке буде необхідним під час судового розгляду справи щодо скасування регуляторного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування.
Чому судовий розгляд?
Не викликає жодного сумніву, що одним з найбільш ефективних і надійних механізмів захисту від порушення законних інтересів
8
громадян з боку органів державної влади, місцевого самоврядуван-ня, їх посадових і службових осіб - є судовий захист.
Після набуття чинності Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV розгляд судових справ щодо скасування регуляторного акту має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Ця брошура має допомогти правильно оформити, правильно аргу-ментувати та зрештою виграти судову справу: «Неурядова органі-зація проти органу державної влади», чим зменшити рівень коруп-ції та сприяти побудові в Україні сучасної та цивілізованої держави, що здійснює свою діяльність на засадах верховенства права та за-конності.
9
1. ОСНОВИ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПРОЦЕСУ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ від 11 вересня 2003 року №1160-IV набув чинності з середини січня 2004 року.
Закон України “Про засади державної регуляторної полі-тики у сфері господарської діяльності“ є вкрай важливим, бо виконання його норм забезпечує два вкрай необхідних результати:
1) Закон врегульовує залучення громадськості до прийн-яття рішень органами законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування.
2) Закон визначає низку обов’язкових для органів держа-вної влади процедур, які вимагаються при прийнятті нор-мативно-правових актів, а недотримання або неналежне виконання цих процедур унеможливлює легальне затвер-дження владного рішення.
Одним з головних принципів державної регуляторної політики визначено прозорість та врахування громадської думки, що дозво-ляє громадськості та неурядовим організаціям (НУО) використо-вувати норми Закону для отримання необхідної інформації від ор-ганів державної влади та місцевого самоврядування ще на етапі підготовки проектів рішень.
Принципи регуляторної політики (стаття 4 Закону):
• доцільність - обґрунтована необхідність державного регу-лювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
• адекватність - відповідність форм та рівня державного ре-гулювання господарських відносин потребі у вирішенні існую-чої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийн-ятних альтернатив;
• ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії ре-гуляторного акта максимально можливих позитивних резуль-
10
татів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єк-тів господарювання, громадян та держави;
• збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
• передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;
• прозорість та врахування громадської думки - відкри-тість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регулято-рних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язко-вий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізич-ними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громад-ськості про здійснення регуляторної діяльності.
Одним з головних напрямків реалізації регуляторної політики (стаття 5 Закону) визначено: “оприлюднення проектів регуля-торних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізи-чних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорен-ня за участю представників громадськості питань, пов'язаних з ре-гуляторною діяльністю”.
Закон вимагає поєднувати такі форми залучення громадськос-ті до прийняття рішень регуляторними органами: • оприлюднення проектів регуляторних актів (а також аналі-зу регуляторного впливу цього акта); • проведення будь-яких форм відкритого обговорення проек-ту регуляторного акта.
Оприлюднення проектів регуляторних актів є обов’язком (!) для відповідних органів державної влади, і цей обов’язок передбачено рядом статей Закону - статтями 7, 9, 20 та 35.
Також в Законі визначено чіткий перелік прав громадян та їх об’єднань, який підкріплено обов’язками відповідних органів.
Статтею 6 Закону передбачені наступні права громадян, суб’єктів господарювання, їх об’єднань:
11
• подавати до регуляторних органів пропозиції про необхід-ність підготовки проектів регуляторних актів, а також про не-обхідність їх перегляду;
• подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів;
• організовувати та брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
• бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо ре-гуляторного впливу та виконання заходів з відстеження ре-зультативності регуляторних актів;
• самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів ре-гуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відсте-жувати результативність регуляторних актів, подавати за наслід-ками цієї діяльності зауваження та пропозиції;
• одержувати від регуляторних органів у відповідь на звер-нення інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
Але чи можна відстежити, як були враховані направлені до відпо-відного органу влади зауваження?
Для забезпечення такого відстеження треба спиратися на норму статті 9 Закону: “Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуля-торного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одер-жані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього роз-гляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.”
Тобто розробник регуляторного акта має мотивувати своє можливе відхилення пропозицій, що надійшли від НУО та бізнес-асоціацій. А відповідно до норм статті 6 Закону – розробник (орган державної влади чи місцевого самоврядування) повинен(!) надати аргументо-вану відповідь на зауваження та пропозиції до проекту регуляторно-го акта, що відповідним чином оформлені і надійшли від НУО.
Таким чином, у Законі перевага віддається письмовим “безконтакт-ним” формам залучення громадян, суб’єктів господарювання та їх об’єднань до здійснення регуляторної діяльності органів влади.
12
Одначе Закон визнав (стаття 9), що це не обмежує право громадян та їх об’єднань чи органів влади здійснювати у будь-яких формах публічне обговорення питань регуляторної діяльності.
Права громадян, НУО та бізнес-асоціацій гаран-туються процедурними нормами Закону, що чіт-ко та однозначно визначають процедури оприлю-днення проекту регуляторного акта та необхід-ний перелік офіційних публічних повідомлень та документів, а також і їх зміст.
При цьому якщо розробник проекту регуляторного акту порушив ці процедурні вимоги Закону, то затверджений регуляторний акт має бути скасований (у тому числі в судовому порядку).
Якщо розробник проекту регуляторного акта пору-шив вимоги процедури, що визначені Законом про засади державної регуляторної політики, то затвер-джений регуляторний акт має бути скасований (у то-му числі в судовому порядку).
(Стаття 25 Закону)
На наш погляд, такі норми Закону надають можливість значно підвищити ефективність участі громадян, НУО, суб’єктів господа-рювання та їх об’єднань у формуванні та реалізації різних політик як на центральному, так і на місцевому рівнях.
Для того щоб успішно впливати на регуляторну діяльність орга-нів державної влади, громадським об’єднанням, бізнес-асоціаціям та незалежним аналітичним інституціям доцільно:
Організувати процес аналізу оприлюднених проектів регу-ляторних актів та перевірки аналізу регуляторного впливу, яким супроводжується відповідний регуляторний акт, як на центральному так і на місцевому рівні;
Розробляти зауваження та пропозиції до тих проектів регуля-торних актів, які посилюють втручання держави у господарську діяльність;
Застосовувати методику аналізу регуляторного впливу для аргументації зауважень і пропозицій, що надсилаються до від-повідного регуляторного органу.
13
Для того, щоб Закон впроваджувався ефективно та дієво необ-хідно організувати громадський контроль та моніторинг його впровадження. Необхідно відслідковувати, чи всі нормативні ак-ти, що підпадають під визначення регуляторного акта, проходять процедуру оприлюднення, чи оприлюднюється аналіз регулятор-ного впливу до кожного проекту регуляторного акта, чи надаються аргументовані відповіді на звернення НУО із зауваженнями та пропозиціями, чи оприлюднюються плани регуляторної діяльнос-ті органів влади.
Слід визнати, що практично весь процес розробки регуляторних актів, за вимогами Закону, має супроводжуватись консультаціями. І у першу чергу це забезпечується зобов’язанням органів влади оприлюднювати інформацію про свою регуляторну діяльність на всіх етапах її здійснення.
Якщо органи державної влади чи місцевого самоврядування під час прийняття нормативно-правових актів, що відповідають озна-кам регуляторних актів, порушують вимоги процедур, визначених Законом, то зацікавлені НУО та бізнес-асоціації мають всі підстави для звернення до адміністративного суду з вимогою скасування таких нормативно-правових актів.
14
2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ ПРО РЕГУЛЯТОРНУ ПОЛІТИКУ
Метою Закону України „Про засади державної регуляторної полі-тики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року №1160-IV є:
• вдосконалення правового регулювання господарських від-носин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, • недопущення прийняття економічно недоцільних та неефе-ктивних регуляторних актів, • зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів госпо-дарювання; • усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.
Задля досягнення своєї мети Закон встановив чіткі та жорсткі вимоги до процедури підготовки, прийняття, відстеження ре-зультативності та перегляду нормативно-правових актів, які є регуляторними.
Регуляторний акт. Визначення.
Що таке регуляторний акт?
Закон визнав (стаття 1), що таким актом є: прийнятий відповідним регуляторним органом нормативно-правовий акт, який спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністра-тивних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Основними ознаками регуляторного акта можна вважати наступні: • регуляторні акти мають владно-організаційний характер, • приймаються (видаються) уповноваженими на це суб’єктами, • встановлюють загальні правила безособистого характеру, • розраховані на багаторазове використання для всіх передба-
чених ними випадків, • їм притаманна стабільність, • їхня юридична сила зберігається незалежно від виконання
приписів акта в часі.
15
Тобто з юридичної точки зору регуляторні акти розуміються як пись-мові документи, що містять норми права і їх треба відрізняти від інди-відуальних (правозастосовних) актів.
Регуляторні органи
Закон „Про засади державної регуляторної політики у сфері гос-подарської діяльності” у статті 1 визнав, що регуляторними орга-нами, діяльність яких щодо здійснення регуляторної політики ре-гламентується і повинна відповідати вимогам цього Закону, є: • Верховна Рада України, • Президент України, • Кабінет Міністрів України, • Національний банк України, • Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, • інші державні органи, центральні органи виконавчої влади, • Верховна Рада Автономної Республіки Крим, • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, • місцеві органи виконавчої влади, • органи місцевого самоврядування.
Такий широкий перелік регуляторних органів відповідає ідеології, що кожний орган, рішення якого впливають на суб’єктів господа-рювання, має обґрунтовувати свої рішення, обраховувати вигоди та витрати від запровадження регуляції. Тобто, кожний норматив-но-правовий акт, який відповідає ознакам регуляторного акта, по-винен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм ак-та на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для оде-ржання зауважень та пропозицій, а в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності.
ПРОЦЕДУРИ
Закон передбачив жорсткі норми щодо правочинності регулятор-них актів, при затвердженні (схваленні) яких була порушена про-цедура, що вимагається Законом.
Такими порушеннями процедури, зокрема, є: • відсутність аналізу регуляторного впливу; • проект регуляторного акта не був оприлюднений;
16
• проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним те-риторіальним органом (відповідно до статті 30 Закону, а та-кож до норм Постанови Кабінету Міністрів «Про затверджен-ня Положення про Державний комітет України з питань регу-ляторної політики та підприємництва» від 26 квітня 2007 р. №667 Держкомпідприємництва виконує функції спеціально уповноваженого органу з питань регуляторної політики);
• щодо проекту регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рі-шення про відмову в його погодженні, але акт не зважаючи на це було затверджено.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин (тобто виявлення пору-шення процедури підготовки регуляторного акта), орган юстиції має відмовити в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання повідомлення про порушення процедури скасувати прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.
До переліку обов’язкових процедур (в рамках регулятор-ної політики) можна віднести наступні:
• Процедури обов’язкового оприлюднення документів
• Процедури планування регуляторної діяльності
• Обов’язкові процедури при розробці регуляторних актів
1) Процедури обов’язкового оприлюднення документів.
Обов’язковому оприлюдненню, відповідно до Закону, підлягають наступні документи, підготовлені в рамках регуляторної діяльності:
• План регуляторної діяльності на рік. Має бути затвердже-ний відповідним регуляторним органом до 15 грудня і оприлюднений в термін до 10 днів;
• Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу;
• Проект регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу оприлюднюється не пізніше 5-ти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення;
17
• Регуляторний акт оприлюднюється в 10-денний строк піс-ля його підписання/реєстрації;
• Звіт про відстеження результативності оприлюднюється в 10-денний строк після його підписання;
• Інформація про здійснення регуляторної діяльності опри-люднюється регуляторним органом постійно.
2) Процедури планування регуляторної діяльності.
Регуляторна діяльність відповідного органу державної влади має строго плануватись. Це означає, що до 15 грудня орган державної влади має затвердити, а в термін до 10 днів оприлюднити план своєї регуляторної діяльності на наступний календарний рік (тобто не пізніше 25 грудня). План регуляторної діяльності на наступний рік має бути опублікований у друкованому засобі масової інфор-мації, визначеному відповідним органом влади (регуляторним ор-ганом), або на офіційній сторінці відповідного регуляторного ор-гану в мережі Інтернет.
Громадяни, НУО, суб’єкти господарювання та їх об’єднання мо-жуть на етапі планування діяльності з підготовки регуляторних актів, користуючись своїм правом (стаття 6), подавати регулятор-ному органу пропозиції про необхідність підготовки проектів ре-гуляторних актів, чи необхідність їх перегляду.
3) Обов’язкові процедури при розробці регуляторних актів.
Обов’язкові процедури на цьому етапі мають такі складові:
• Оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу його регуляторного впливу;
• Отримання пропозицій від громадськості та суб’єктів гос-подарювання та вивчення цих пропозицій;
• Врахування пропозицій або аргументована відповідь авто-рам ініціатив про причини відхилення пропозицій.
Оприлюднення проекту регуляторного акта відбувається за чітко визначеною процедурою, а саме:
1. Оприлюднення повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта здійснюється у визначених регу-ляторним органом друкованих засобах масової інформації або
18
на офіційній сторінці регуляторного органу у мережі Інтернет. Повідомлення містить дуже чітку і структуровану інформацію, яка визначена Законом (стаття 9):
• стислий виклад змісту проекту;
• поштову або електронну адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до Закону або за ініціати-вою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;
• інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуля-торного акта та відповідного аналізу регуляторного впли-ву (назва друкованого засобу масової інформації або адре-са сторінки в мережі Інтернет);
• інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (строк визначається розробником проекту, але не менше 1 місяця та не більше 3 місяців з дня оприлю-днення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу);
• інформацію про спосіб надання фізичними та юридич-ними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій (отримання поштовим відправленням на визначену адре-су і визначеній особі, отримання на визначену електронну адресу і т.п.).
2. Оприлюднення проекту регуляторного акта та відпові-дного аналізу регуляторного впливу, підготовленого згідно з вимогами Закону (має відбутися не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення). Оприлюднення двох доку-ментів - проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу - відбувається у спосіб, вказаний у повідомленні.
Надалі громадяни, НУО, суб’єкти господарювання та їх об’єднання мають повне право протягом визначеного у повідомленні строку надсилати на вказані у повідомленні адреси свої пропозиції та за-уваження. Із норми статті 6 Закону слідує, що пропозиції та за-уваження можуть стосуватись як тексту самого проекту регулятор-ного акта, так і змісту аналізу регуляторного впливу.
При цьому громадськість шляхом проведення альтернативного аналізу регуляторного впливу може довести недоцільність держа-вного регулювання та запропонувати інші шляхи вирішення про-
19
блеми, на яку спрямовано даний регуляторний акт, ніж це запро-поновано органом державної влади.
Нарешті, за статтею 9 Закону органи влади зобов’язані розглянути всі зауваження і пропозиції та за результатами розгляду врахувати їх або мотивовано відхилити. Якщо поєднати це з правом приват-них осіб одержувати від регуляторних органів у відповідь на звер-нення, подане у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності, то фактично будь-яка особа може отри-мати від регуляторного органу вмотивовану відповідь, чому її про-позицію або зауваження було відхилено, або як було враховано.
Оскільки даний Закон не встановлює спеціального порядку звер-нення до регуляторних органів, то за аналогією доцільно викори-стовувати принципи та норми Закону України „Про звернення громадян”.
Тому громадянам чи суб’єктам господарювання, які бажають по-дати пропозиції та зауваження до проекту регуляторного акта, можна порадити наступне - прямо у листі з пропозиціями до прое-кту регуляторного акта розмістити свою вимогу про вмотивоване пояснення відхилення пропозицій, якщо таке відхилення матиме місце. При цьому варто послатись на два закони – Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарсь-кої діяльності” та Закон України „Про звернення громадян”. У лис-ті обов’язково має бути вказана адреса, на яку надіслати відповідь, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій має бути надіслана відпо-відь, стояти дата, лист має бути підписаний власноруч. У такому разі регуляторний орган мусить надати відповідь протягом місяця. Відповідно у регуляторному органі опрацювання цих звернень має відбуватись за встановленими правилами діловодства та внутрі-шньої процедури.
* * *
Саме ці положення Закону й можна вважати за основні, такі, що визначають його спрямованість на отримання нової якості держа-вного управління та спрямованість на досягнення прозорості ор-ганів державної влади.
А порушення цих процедур органами державної влади є законною підставою для оскарження в суді регуляторного акта, і, відповідно, його скасування.
20
ЕТАПИ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
1. ПЛАНУВАННЯ
Плани на наступний календар-ний рік затверджуються не піз-ніше 15 грудня поточного року і оприлюднюються в термін не бі-льше 10 днів
ПЕРЕГЛЯД ЧИННИХ
РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ
УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПРИНЦИПІВ ДЕРЖАВНОЇ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
(ДЕРЕГУЛЮВАННЯ)
ПЛАНУВАННЯ
Визнання регулято-рного акта таким, що втратив чинність
ВРУ, Президент України, КМУ, НБУ, ЦОВВ, ВР АР Крим, Рада міністрів АР
Крим, місцевий орган вико-навчої влади, орган місце-вого самоврядування
Громадяни, суб’єкти госпо-дарювання, об’єднання, ...
А
B
C
Ініціатива про розробку регуляторного акта (рішення, пропозиція)
21
2. ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ( лист 1)
ПІДГОТОВКА АНАЛІЗУ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
(АРВ)
А
ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
Громадяни, суб’єкти госпо-дарювання, їх об’єднання, ...
ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА В ДРУКОВАНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
ПІДГОТОВКА ВЛАСНОГО АРВ
ПІДГОТОВКА ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАУВАЖЕНЬ
ОДЕРЖАННЯ ЗАУВАЖЕНЬ ДО ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО
АКТА ТА АРВ, ЇХ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ РОЗГЛЯД.
ВРАХУВАННЯ ЧИ МОТИВОВОВАНЕ ВІДХИЛЕННЯ
ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ТА АРВ У ЗМІ (не менше 1 місяця та не більше 3
місяців)
ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ, ПУБЛІЧНІ
ОБГОВОРЕННЯ ...
D
22
2. ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА (лист 2)
• ПРИЙНЯТТЯ АКТА
• ОПРИЛЮДНЕННЯ АКТА
• БАЗОВЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ
• НАБУТТЯ АКТОМ ЧИННОСТІ
D
Термін погодження (не більше 1 місяця)
ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ЗІ СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИМ ОРГАНОМ
ДООПРАЦЮВАННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО
АКТА
Погоджено
E
D
Громадяни, суб’єкти госпо-дарювання, їх об’єднання, ...
ЗВЕРНЕННЯ ОРГАНУ ДО
АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
(урядовий комітет або апеляційна ре-гуляторна комісія)
Не погоджено
23
3. ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ
E
ПОВТОРНЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
(мінімум через 1 рік, максимум через 2 роки після набуття чинності актом, якщо не встановлено
більш ранній строк)
ПЕРІОДИЧНЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
(раз на кожні три роки після повторного відстеження результативності)
ОПРИЛЮДНЕННЯ У ЗМІ ЗВІТУ ПРО ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ
РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА
ПЕРЕГЛЯД РЕГУЛЯТОРНОГО
АКТА
ДЕРЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВЖЕННЯ ДІЇ РЕГУЛЯ-
ТОРНОГО АКТА
Громадяни, суб’єкти госпо-дарювання, їх об’єднання, ...
E C B
B
C
24
3. ПРОЦЕДУРИ ПРОХОДЖЕННЯ СПРАВИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДІ
У всьому світі, і Україна тут не виняток, завдання правосуддя по-лягає у гарантуванні дотримання вимог права.
Правову основу діяльності судів щодо розгляду і вирішення адмі-ністративних справ в Україні складає Кодекс адміністративного судочинства України (далі — КАС) від 6 липня 2005 року.
У контексті загального завдання правосуддя завданням адміністра-тивного судочинства є "захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів міс-цевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших су-б'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на під-ставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих пов-новажень" (частина перша статті 2 КАС).
Предметом адміністративного судочинства є публічно-правові від-носини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого боку. Предметом судового розгляду в адміністративних справах переважно є рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли стосовно таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового прова-дження (частина друга статті 2 КАС).
Перша інстанція
Розділ ІII "Провадження в суді першої інстанції" КАС розкриває динаміку адміністративного процесу – проходження адміністрати-вної справи в суді першої інстанції.
Адміністративний процес у суді першої інстанції умовно можна поділити на чотири стадії:
1) звернення з адміністративним позовом і відкриття прова-дження в адміністративній справі;
2) підготовче провадження;
25
3) судовий розгляд;
4) ухвалення судового рішення.
Звернення з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі.
Виходячи з принципу диспозитивності, провадження в адмініст-ративній справі може бути відкрите не інакше як за наявності на-лежно оформленого адміністративного позову.
Перед поданням адміністративного позову належить правильно ви-значити суд, що є компетентним для розгляду відповідної справи. Повноваження щодо вирішення адміністративних справ у першій інстанції розподілено між місцевими загальними судами (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди), що при розгляді адміністративних справ діють як місцеві адміністративні суди, й окружними адміністративними судами.
Районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди розглядають адміністративні спори, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, а також спори з приводу оскар-ження адміністративних стягнень.
Окружні адміністративні суди вирішують (як суди першої інстан-ції) адміністративні спори, у яких стороною є державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа. Більш високий рівень таких судів дає можливість забезпе-чити додаткові гарантії незалежності судової влади від впливу мі-сцевих чинників.
Позови щодо дій державних чиновників місцевого рівня позивач може подати за своїм розсудом: або до місцевого загального суду, або до окружного адміністративного суду.
До початку діяльності окружних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують відповідні місцеві загальні та господарські суди за правилами КАС – залежно від суб’єктного складу учасників спору. Якщо позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб‘єкта владних повноважень, що стосуються інтересів лише по-зивача, то позовна заява подається за місцем його проживання чи знаходження. Якщо ж оскаржується нормативно-правовий акт, тоді адміністративний позов слід подавати за місцем знаходження відповідача. Це правило спрямоване на те, щоб нормативно-правовий акт був предметом розгляду лише в одному адміністра-тивному суді.
26
Адміністративний позов подається у формі письмової позовної заяви особисто або поштою. Адміністративний позов може подати позивач або представник позивача (частина перша статті 105 КАС). Якщо по-зовну заяву подає представник, то одночасно з нею він повинен по-дати довіреність чи інший документ, що підтверджує його повнова-ження (частина п'ята статті 106 КАС).
Особисто позовна заява подається через канцелярію суду, а не суд-ді. У канцелярії вона реєструється і передається у встановленому порядку судді.
За звернення до адміністративного суду сплачується судовий збір. Згідно з перехідними положеннями КАС, до набрання чинності за-коном, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, су-довий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. За подання адміністративного позову сплачується судовий збір у роз-мірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 гривні 40 копійок (див. підпункт "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабі-нету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року).
Проте, якщо одночасно заявлено майнові вимоги про стягнення гро-шових коштів, то сума судового збору збільшується на один відсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж на 1’700 гривень (пункт 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС).
Про відкриття провадження в адміністративній справі суддя адміні-стративного суду не пізніше наступного дня після надходження по-зовної заяви до адміністративного суду постановляє ухвалу, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, повернен-ня позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. В ух-валі суддя, зокрема, має вирішити питання про одноосібний чи ко-легіальний судовий розгляд справи.
Якщо позовну заяву подано без додержання встановлених вимог щодо її форми, структури та додатків до неї, або не сплачено судо-вий збір, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недолі-ків. Якщо позивач своєчасно усуне недоліки позовної заяви, то во-на вважатиметься поданою у день її первинного подання до адмі-ністративного суду. Якщо недоліки не будуть усунуті у встановле-ний строк, суддя постановляє ухвалу про повернення позовної за-яви позивачеві. Крім цього, суддя постановляє таку ухвалу, якщо:
27
1) позивач до відкриття провадження в адміністративній спра-ві подав заяву про відкликання позовної заяви;
2) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
3) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Залишення позовної заяви без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду, якщо від-падуть обставини, що стали підставою для постановлення відпові-дної ухвали.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тобто вирішення спору взагалі не належить до адміністративної юрисдикції;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предме-ті з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили:
• постанова суду;
• ухвала суду про відмову у відкритті провадження в ад-міністративній справі,
• ухвала суду про закриття провадження в такій справі у зв’язку з відмовою позивача від адміністративного по-зову або примиренням сторін;
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка звернулися із позовною заявою або до якої пред’явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідно-сини не допускають правонаступництва.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Процедура розгляду адміністративної справи судом першої інста-нції складається з двох стадій — стадії підготовчого провадження і стадії судового розгляду.
28
Підготовче провадження. Підготовче провадження здійсню-ється суддею, який відкрив провадження у справі. Завдання цієї стадії — визначити спірні питання між сторонами, а також можли-вості щодо примирення, а при відсутності у сторін бажання прими-ритися — зібрати увесь доказовий матеріал, який буде досліджува-тися на стадії судового розгляду, з тим, щоб розглянути і вирішити справу на одному судовому засіданні протягом розумного строку.
На стадії попереднього провадження суддя повинен вирішити пи-тання, зокрема, щодо збирання необхідних доказів, про залучення третіх осіб до справи, про виклик на судовий розгляд свідків, екс-пертів, спеціалістів, перекладачів. У разі потреби він може витре-бувати необхідні докази, звернутися до іншого адміністративного суду із судовим дорученням, вжити заходи забезпечення адмініст-ративного позову, об'єднати справи в одне провадження чи навпа-ки розділити справу на різні самостійні провадження. Матеріали адміністративної справи під час здійснення попереднього прова-дження є відкритими для кожної особи, яка бере участь у справі.
З метою процесуальної економії та для зручності учасників адміні-стративного судочинства встановлено, що якщо під час попере-днього судового засідання, на яке прибули всі особи, які беруть участь у справі, вирішено необхідні для розгляду справи питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий розгляд може бути роз-почато того самого дня. Як правило, найзручніше, якщо судовий розгляд почнеться невідкладно або з невеликою перервою після попереднього судового засідання.
За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) зупинення провадження у справі; 3) закриття провадження у справі; 4) закінчення підготовчого провадження і призначення спра-ви до судового розгляду.
Якщо спір між сторонами не врегульовано, після вчинення усіх дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду, суд призначає адміністративну справу до судового розгляду. В ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду зазначається які підготовчі дії проведено і встановлюються дата, час та місце розгляду справи. За наслідками підготовки справи до судового розгляду суд може прийняти і по-
29
станову — про задоволення адміністративного позову у разі ви-знання відповідачем адміністративного позову.
Судовий розгляд. Завданням стадії судового розгляду є з'ясу-вання позицій сторін, дослідження доказів в адміністративній справі з метою встановлення на їх основі обставин. Судовий роз-гляд адміністративної справи здійснюється судом (суддею одно-осібно або колегією суддів) на судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, крім випадку, коли розгляд відбувається у порядку письмового провадження за клопотанням осіб, які бе-руть участь у справі.
За загальним правилом судовий розгляд справи має відбуватися на відкритому судовому засіданні.
При розгляді адміністративної справи судом першої інстанції голо-вуючим на судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження. Головуючий на судовому засіданні керує ходом судо-вого засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністрати-вного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.
Стадія судового розгляду складається з таких основних елементів: 1) відкриття судового засідання; 2) оголошення складу суду; 3) роз'яснення судом учасникам адміністративного процесу їх-ніх прав та обов'язків; 4) вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі; 5) розгляд адміністративної справи по суті, тобто з'ясування об-ставин у справі та перевірка їх доказами (доповідь головуючого на судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст справи; розгляд можливостей примирення; дослідження доказів, зок-рема заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, показань свідків тощо); 6) судові дебати.
Для встановлення обставин у справі на судовому засіданні заслухову-ються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, висновки експертів.
30
Першим дає пояснення позивач, за ним відповідач. Якщо у справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона дає пояснення після тієї сторони, на чиєму боці вона бере участь у справі. У разі наявності третьої особи, яка заявляє само-стійні вимоги на предмет спору, суд може надати їй слово як після пояснень позивача, так і після пояснень обох сторін. Після виступу такої третьої особи слово має бути надано для пояснень відповіда-чам за позовом третьої особи. Представник може давати суду по-яснення після сторони чи третьої особи, яку він представляє, або замість неї.
Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами суд переходить до судових дебатів. Судові дебати складаються з промов осіб, що беруть участь у справі, у яких вони дають оцінку доказам та обставинам у справі, які, на їхню думку, підтверджу-ються дослідженими доказами, а також можуть висловити своє бачення того, яке рішення повинен ухвалити суд.
Особи, які беруть участь у справі, виступають у судових дебатах за-звичай у тому ж порядку, що й давали пояснення.
Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухва-лення судового рішення у справі, оголосивши орієнтовний час йо-го проголошення.
Ухвалення судового рішення. Судове рішення за результатами розгляду адміністративної справи ухвалюється судом у нарадчій кімнаті. Якщо справа розглядалася колегією суддів, то для ухва-лення рішення проводиться нарада. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім суддів, які розглядали справу.
Ухвалюючи постанову по суті адміністративного позову суд вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та якими дока-зами вони підтверджуються; 2) чи наявні інші обставини, які мають значення для вирішен-ня справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовід-носин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
31
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмініс-тративного позову (якщо такі застосовувалися).
При вирішенні адміністративної справи по суті суд може задово-льнити адміністративний позов повністю або частково чи відмови-ти в його задоволенні повністю або частково.
Судове рішення ухвалюється, складається окремим документом і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Судове рішення проголошується прилюдно відразу після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні з власної ініціативи або за бажанням осіб, які беруть участь у справі, роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію судового рішення. Якщо особа, яка бере участь у справі, не була присутня на судовому засіданні, їй не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення надсилається його копія.
Особливості оскарження регуляторних актів. За своїм змістом регуляторні акти мають нормативно-правовий характер. Особливості оскарження нормативно-правових актів і проваджен-ня у таких справах урегульовано статтею 171 КАС. Право оскаржи-ти нормативно-правовий акт має особа, щодо якої застосовано цей акт, а також особа, яка є суб‘єктом правовідносин, у яких буде за-стосовано цей акт. При поданні адміністративного позову слід до-тримуватися строку звернення до адміністративного суду, який, як правило становить один рік з дня, коли особа дізналася або пови-нна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відкривши провадження в адміністративній справі щодо оскар-ження нормативно-правового акта суд зобов’язує відповідача опу-блікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, щоб кожна заінтересована осо-ба могла, при бажанні, вступити у справу. Справа щодо норматив-но-правового акта повинна бути вирішена протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. Лише у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи (значна кількість осіб, які беруть участь у справі, відкладення розгляду справи тощо) суд має право ухвалою продо-вжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (неза-конним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юриди-чної сили) повністю або в окремій його частині. Підставою для цього може стати, зокрема, й порушення відповідачем вимог, що
32
визначені частиною третьою статті 2 КАС. Згідно з цими вимога-ми, правовий акт повинен бути прийнятий:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаче-ні Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно-важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобіга-
ючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу
між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рі-шення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У разі задоволення адміністративного позову резолютивна части-на постанови суду щодо визнання нормативно-правового акта протиправним і, як наслідок, нечинним - невідкладно після на-брання постановою суду законної сили публікується відповідачем у відповідному офіційному виданні.
33
ДОДАТКИ
БЛАНК адміністративного позову
про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень
____________________________________
найменування суду, до якого подається позов
Позивач __________________________ ____________________________________
П.І.Б. або найменування для юридичної особи, поштова адреса, номер телефону, факсу, адреса електронної пошти, якщо такі є
Представник позивача ____________________________________
П.І.Б., поштова адреса, номер телефону, факсу, адреса електронної пошти, якщо такі є
Відповідач __________________________ ____________________________________
найменування органу державної влади, П.І.Б., посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер телефону, факсу, адреса елект-ронної пошти, якщо такі відомі
Третя особа _______________________ ____________________________________
П.І.Б. або найменування для юридичної особи, поштова адреса, а також номер телефону, факсу, адреса елект-ронної пошти, якщо такі відомі
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень
"___" ____ 200__ року ____________________________ вказати найменування суб'єкта владних повноважень (П.І.Б. посадової або службової особи)
_______________________________________________ _______________________________________________
вказати рішення, яке було прийнято суб'єктом владних повноважень і за яких обставин
34
Вважаю таке рішення протиправним, оскільки ним по-рушено: _______________________________________________
_______________________________________________ вказати які права, свободи чи інтереси позивача було порушено
та пояснити як саме і чому
На підставі викладеного прошу:
_______________________________________________
_______________________________________________ вказати зміст позовних вимог, наприклад: визнати протиправними рішення су-б'єкта владних повноважень або окремі його положення, а також скасувати рі-шення; або визнати не чинним нормативно-правовий акт або окремі його поло-ження; або зобов'язати відповідача прийняти певне рішення, та стягнути з від-
повідача кошти на відшкодування шкоди.
Одночасно заявляю такі клопотання: (відмітити необхідне)
Витребувати у відповідача усі наявні в нього докази, що стосу-ються позовних вимог.
Для підтвердження ______________________________ вказати обставини, які може підтвердити свідок
викликати і допитати як свідка _______________________, який проживає за адресою: __________________________.
Для забезпечення позову зупинити дію оскаржуваного рішення / заборонити вчиняти такі дії: ___________________
______________________________________________.
Звільнити мене від сплати судового збору у зв'язку з малозабез-печеністю (документи для підтвердження цього додаю) :
______________________________________________. вказати іншу причину або підставу для звільнення від сплати судового збору
До позовної заяви додаю:
1. Докази, що підтверджують позовні вимоги (на _____ аркушах).
2. Копії позовної заяви та всіх документів, що додаються до неї, у кількості ______ , що відповідає кількості відповідачів у справі.
3. Документ, що підтверджує сплату судового збору/документ, що підтвер-джує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
"___" _____ 200__ року __________________ (підпис)
35
ПРИКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ
(суб’єкти і обставини у справі вигадані)
Окружний адміністративний суд м.Києва
ПОЗИВАЧ: Дніпропетровська обласна громадська організація «Спілка приватних автоперевізників», адреса: 49100, м.Дніпропетровськ, вул.Невідома, 1/111 тел.(056) 111-11-11 е-mail: [email protected] ВІДПОВІДАЧ: Міністерство транспорту та зв’язку України, адреса: 01135, м.Київ, просп.Перемоги, 14 тел.(044) 255-00-00 e-mail: [email protected]
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання незаконним і нечинним рішення відповідача
29 лютого 2007 року Міністерство транспорту та зв’язку України видало Наказ №000/7 «Про затвердження Порядку одержання спеціальних дозволів на автоперевезення». Цим Наказом було затверджено Поря-док одержання спеціальних дозволів на автоперевезення (копія Наказу додається).
Зазначений Наказ згідно зі ст.1 Закону України «Про державну регуля-торну політику у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року є регуляторним актом, оскільки він спрямований на правове регу-лювання адміністративних відносин між органами державної влади та суб’єктами господарювання (автоперевізниками).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про державну регуляторну полі-тику у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких об-ставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу;
36
2) проект регуляторного акту не був оприлюднений.
Регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року (ч.1 ст.7 Закону України «Про державну регуля-торну політику у сфері господарської діяльності»). План діяльності регу-ляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах ма-сової інформації цього регуляторного органу (ч.1 ст.13 Закону України «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності»).
У відповідності до інформації, що міститься на офіційному сайті Мініс-терства транспорту та зв’язку України в мережі Інтернет Наказ №000/7 «Про затвердження Порядку одержання спеціальних дозволів на авто-перевезення» до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2007 рік не вносився (http://195.78.68.76/mintrans/control/-uk/publish/category?cat_id=53754).
Кожен проект регуляторного акту оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань (ч.1 ст.9 Закону України «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності»). Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу опри-люднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової ін-формації розробника цього проекту (ч.2 ст.13 Закону України «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності»).
Розробником проекту Наказу №000/7 є Міністерство транспорту та зв’язку України. Повідомлення, проект Наказу №000/7 та відповідний аналіз регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації Міністерства транспорту та зв’язку України не друкувалися. На офіцій-ному сайті Міністерства транспорту та зв’язку України в мережі Інтер-нет відсутні повідомлення про оприлюднення проекту Наказу (http://195.78.68.76/mintrans/control/uk/publish/category;jsessionid=C0-C51961C43D81BA00A0EB41F99CC9F4?cat_id=53554) та аналізу його ре-гуляторного впливу (http://195.78.68.76/mintrans/control/uk/publish-/category?cat_id=53635).
Основним принципом державної регуляторної політики є принцип прозорості та врахування громадської думки (ст.4 Закону України «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності»). У відповідності до ст.6 Закону України «Про державну регуляторну полі-тику у сфері господарської діяльності» громадяни, їх об’єднання мають право подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю. Усі зауваження і пропозиції що-до проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного
37
впливу підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або вмотивовано їх відхиляє (ч.7 ст.9 Закону України «Про державну регу-ляторну політику у сфері господарської діяльності»).
Враховуючи, що проект регуляторного акта – Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №000/7 - та аналіз регуляторного впливу до нього не були оприлюднені, відповідач порушив право Дніпропе-тровської обласної громадської організації «Спілка приватних автоперевізників» на участь у процесі прийняття рішення, зо-крема на подання зауважень та пропозицій щодо проекту від-повідного регуляторного акта - Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №000/7 від 29 лютого 2007 р. «Про затвердження По-рядку одержання спеціальних дозволів на автоперевезення».
Тому вважаємо, що зазначений Наказ відповідача був прийнятий з по-рушенням ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 25 Закону України «Про державну регу-ляторну політику у сфері господарської діяльності» та має бути визна-ний протиправним (незаконним) і нечинним.
На підставі викладеного і ст.ст. 2, 9, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України
ПРОСИМО:
1) визнати незаконним і нечинним Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України №000/7 від 29 лютого 2007 р. «Про затвердження По-рядку одержання спеціальних дозволів на автоперевезення»;
2) судові витрати у справі покласти на відповідача.
Додаток: 1. Копія адміністративного позову з додатками для відповідача; 2. Копія свідоцтва про реєстрацію Дніпропетровської обласної громадської організації «Спілка приватних автоперевізників»; 3. Копія Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №000/7 від 29 лютого 2007 р. «Про затвердження Порядку одержання спеціальних дозволів на автоперевезення»; 4. Платіжне доручення на перерахування коштів для сплати судового збору.
О.О.Шевченко,
Голова Дніпропетровської обласної громадської орга-нізації «Спілка приватних автоперевізників»
01 травня 2007 року
38
СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ
ОКРУЖНІ АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ5 : • Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим • Вінницький окружний адміністративний суд
• Волинський окружний адміністративний суд • Дніпропетровський окружний адміністративний суд • Донецький окружний адміністративний суд • Житомирський окружний адміністративний суд • Закарпатський окружний адміністративний суд • Запорізький окружний адміністративний суд • Івано-Франківський окружний адміністративний суд • Київський окружний адміністративний суд • Кіровоградський окружний адміністративний суд • Луганський окружний адміністративний суд • Львівський окружний адміністративний суд • Миколаївський окружний адміністративний суд • Одеський окружний адміністративний суд • Полтавський окружний адміністративний суд • Рівненський окружний адміністративний суд • Сумський окружний адміністративний суд • Тернопільський окружний адміністративний суд • Харківський окружний адміністративний суд • Херсонський окружний адміністративний суд • Хмельницький окружний адміністративний суд • Черкаський окружний адміністративний суд • Чернівецький окружний адміністративний суд • Чернігівський окружний адміністративний суд • Окружний адміністративний суд міста Києва • Окружний адміністративний суд міста Севастополя
5 До створення і початку діяльності відповідного окружного адміністративного суду при визначенні підсудності адміністративних справ слід керуватися пунктами 5 і 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС, оскільки підсудність адмініс-тративних справ, віднесених до юрисдикції окружних адміністративних судів, тимча-сово розподілено між місцевими загальними та місцевими господарськими судами.
39
АПЕЛЯЦІЙНІ АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ:
• Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області)
• Донецький апеляційний адміністративний суд (Донецька, Луганська області)
• Київський апеляційний адміністративний суд (Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ)
• Львівський апеляційний адміністративний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області)
• Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області)
• Севастопольський апеляційний адміністративний суд (Ав-тономна Республіка Крим, місто Севастополь)
• Харківський апеляційний адміністративний суд (Полтавсь-ка, Сумська, Харківська області)
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Адреса: 01010 м. Київ вул. Московська, 8, корп. 5
http://www.vasu.gov.ua
Інформаційний центр: тел. (044) 501-9525
40
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА 01011, Київ, вул.Арсенальна, 9/11
www.dkrp.gov.ua [email protected]
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА ДЕРЖКОМПІДПРИЄМНИЦТВА6
Представництво ПІБ Голови Код, телефон, поштова адреса
АР Крим ПИЛУНСЬКИЙ Ле-онід Петрович
(0652) т/ф. 544-351, т.254-478 вул. Київська, 81, кім.103-105 м.Сімферополь, 95034
Вінницьке ГОТА Андрій Олего-вич
(0432) т/ф. 66-1291, 66-3377 Хмельницьке шосе 7, кім.024-025 м.Вінниця, 21036
Волинське БІЛЕЦЬКА Вален-тина Василівна
(03322) т/ф. 4-2077, 77-0636 вул. Словацького, 30 м.Луцьк, 43025
Дніпропетров-ське
ЧАЙКА Олена Дми-трівна
(056) т/ф 744-0130, т.744-6598, пр. Кірова, 2 м.Дніпропетровськ, 49004
Донецьке ГОРЛОВ Олександр Андрійович
(062) т/ф 337-7357, т.337-8711 пр-т Миру, 10 м.Донецьк, 83015
Житомирське ЯРОШЕНКО Анато-лій Григорович
(0412) т/ф 373-435, 418-116 Майдан Рад, 12, м.Житомир, 10014
Закарпатське ТУРЯНЧИК Роман Васильович
(0312) т. 61-6651, т/ф. 61-7524 площа Народна, 4, кім.297 м.Ужгород, 88008
Запорізьке ПОГРІБНЯК Микола Анатолійо-вич
(0612) т/ф 24-6865, 24-6186 вул. 40-років України, 41, кім.414 м.Запоріжжя, 69037
Івано-Франківське
ГОВОРКОВ Генна-дій Олександрович
(0342) т/ф. 55-2003, вул. Грушевського, 31 м.Івано-Франківськ, 76004
Київське ПЕТРУШЕНКО Дмитро Михайло-вич
(044) т. 462-5605, т/ф. 417-6146 вул. Фрунзе, 4-а м.Київ, 04080
Кіровоградське МАСЛОВ Микола Альбертович
(0522) т. 244-561, 249-485 вул. Луначарського, 20 м.Кіровоград, 25006
6 http://www.dkrp.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=47959
41
Представництво ПІБ Голови Код, телефон, поштова адреса
Луганське СЕМЕНЧЕНКО Ва-лерій Миколайович
(0642) т. 52-5593, т/ф. 52-8124 вул. Кірова, 30, м.Луганськ, 91019
Львівське КАШУБА Ярослав Миколайович
(0322) т. 76-1799, 76-5543 вул. Винниченка, 6, м.Львів, 79008
Миколаївське ВЄТРОВ Валерій Єв-генович
(0512) т. 35-1262, 35-0254 вул. Адміральська, 20, кім.174 м.Миколаїв, 54027
Одеське САВЧУК Василь Во-лодимирович
(048) т/ф. 731-4004, 728-3616 вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107
Полтавське АДАМОВИЧ Олена Євгенівна
(0532) т. 56-9299, 56-1501 вул. Жовтнева, 45, кім.204 м.Полтава, 36014
Рівненське ТАРАСЮК Микола Юрійович
(0362) т. 22-2114, т/ф. 26-7941 вул. Замкова, 22а , кім.303 м.Рівне, 33028
Сумське ТЕРЕЩЕНКО Тетя-на Леонтіївна
(0542) т. 280-209, т/ф. 210-315 пл. Незалежності, 2, пов. 7, кім.132 м.Суми, 40030
Тернопільське ТРУБИЧ Оксана Олександрівна
(0352) т/ф 522-461 вул. Грушевського, 8 м.Тернопіль, 46021
Харківське РАДЧЕНКО Вікто-рія Вікторівна
(057) т. 700-4480, т/ф 700-4481 пл. Свободи, 5, м.Харків, 61022
Херсонське ФЕДОРОВА Тетяна Семенівна
(0552) т/ф. 225-126, 422-865 пр-т. Ушакова, 47, кім.435 м.Херсон, 73000
Хмельницьке ДОВГАЛЮК Микола Іванович
(0382) т. 764-125, т/ф. 702-859, вул. Грушевського, 87/2 м. Хмельницький, 29000
Черкаське ПАПУША Микола Григорович
(0472) т. 379-393 бул. Т. Шевченка, 242/1, кім.701-б м.Черкаси, 18002
Чернівецьке КАРУЦЕНКО Олек-сандр Никифорович
(0372) т/ф. 550-827, 553-705 вул. Руська, 1 м.Чернівці, 58010
Чернігівське ОВСЯНИК Микола Костянтинович
(0462) т/ф 65-1585 вул. П’ятницька, 39, кім.905 м.Чернігів, 14000
м.Київ АПОСТОЛОВ Віта-лій Євгенійович
(044) т.501-01-72 вул. Арсенальна, 9/11, кім.410 м.Київ 01011
м.Севастополь КРАВЧУК Алла Пе-трівна
(0692) т/ф. 44-3011, 44-1357 просп. Генерала Острякова, 17 м.Севастополь, 99029
42
РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Кодекс Адміністративного Судочинства України від 6 липня 2005 року
№2747-IV.
2. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері гос-подарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV.
3. Кабінет Міністрів України Постанова від 4 січня 2002 р. №3 "Про поря-док оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади".
4. Кабінет Міністрів України Постанова від 3 березня 2004 р. №226 "Про затвердження положення про апеляційну регуляторну комісію".
5. Кабінет Міністрів України Постанова від 11 березня 2004 р. №308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження ре-зультативності регуляторного акта".
6. Кабінет Міністрів України і Національний Банк України Постанова від 14 квітня 2004 р. №471 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта Національ-ного Банку України".
7. Кабінет Міністрів України, розпорядження від 19 березня 2004 р. №152-р "Про підготовку та оприлюднення щорічної інформації Кабінету Мініс-трів України про здійснення державної регуляторної політики органами виконавчої влади".
8. Рада і депутат: робота в ім’я громади / А. Ткачук, Д.Ляпін, Ю.Ганущак та ін. – К.: Інститут громадянського суспільства: ІКЦ «Леста», 2005. – 228с.
9. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект ле-кцій / За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної – К.: Інститут Конкурентного Суспільства. 2007. – 228 с.
10. Регуляторна політика в Україні. Аналітичний документ для прийняття політичних рішень. Число 2 / Ю.Єхануров, О.Кужель, К.Ляпіна та ін. - Київ.: Інститут Конкурентного Суспільства; 2002. - 104 с.
11. Регуляторна політика. Як оцінити наслідки регуляторних актів. / За ред. Д.Ляпіна і С.Береславського. - Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2003. - 136 с.
12. Регуляторна політика: Нові можливості. / За ред. К.Ляпіної, Д.Ляпіна і Я.Демченкова. - Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. - 170 с.
13. Основи адміністративного судочинства в Україні (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. - К.: Конус-Ю, 2006. - 256 с.
43
ЦЕНТР
ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ РЕФОРМ
ІНСТИТУТ КОНКУРЕНТНОГО СУСПІЛЬСТВА
Центр політико-правових реформ аналітична організація, створена у 1996 році з метою сприяння проведенню ре-форм у політичній та правовій сферах, шляхом проведення аналітичних до-сліджень, підготовки проектів норма-тивних актів, здійснення експертизи законопроектів, організації публічних заходів та поширення правової інфор-мації. Основні напрямки активності Центру: • конституційне право • адміністративне право • судове право • інформаційне право • вільні професії та професійне само-врядування • права людини Результати діяльності Центру оприлюднюються на сайті www.pravo.org.ua Контактна інформація: телефон: (+38 0 44) 599-0193 ел. пошта: [email protected]
Інститут конкурентного суспільс-тва (ICS) - незалежний, неурядовий, непартійний, неприбутковий аналітич-ний центр, який було засновано у груд-ні 1999 року. Місія ICS полягає у сприянні розбудо-ві в країні демократичного суспільства на засадах вільного розвитку підпри-ємницької ініціативи та справедливої конкуренції. Основні напрямки активності ICS: • аналіз державної політики та прове-дення аналітичних, наукових дослі-джень щодо:
- розвитку малого та середнього під-приємництва;
- конкурентноздатності; - адміністративних відносин.
• організація публічних обговорень, се-мінарів та конференцій.
Інститут Конкурентного
Суспільства вул. Андріївський узвіз 1а, офіс 8,
5-й поверх, 04070, Київ тел./факс: (+38 0 44) 255-1923
[email protected] http://www.ics.org.ua
АДВОКАТСЬКА ГРУПА “СОЛОДКО І ПАРТНЕРИ“
Сфера діяльності – юридичні і аудиторські послуги, консультації по безпеці бізнесу, лобіювання. Спеціаліза-ція фірми: корпоративне право, податкове право, цивільне і господарське право, торгівельне (комерційне) право, інвестиції, засоби масової інформації, нерухомість, банкротство, повітряне право, спадкове право, захист прав споживачів ...
вул. Кудрявська,23, офіс 12, Київ, 04053 тел (+38 0 44) 459-7024 [email protected]
44
РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ДЛЯ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ПУТІВНИК
За редакцією:
Ляпін Дмитро Вадимович Ляпіна Ксенія Михайлівна
Автори:
Воротін Валерій Євгенович Куйбіда Роман Олексійович Ляпін Дмитро Вадимович Ляпіна Ксенія Михайлівна Солодко Євген Вікторович
Відповідальний за випуск: І.М.Павленко
Підписано до друку 11.02.2008. Формат 60х84 1/16. Гарнітура Georgia. Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 10000. Ум.друк.арк. 2,55.
Замовлення №28-4304.
Надруковано у Видавничо-поліграфічному центрі «Київський університет» 01601, Київ, б-р Т.Шевченка, 14, кім.43,
(38044) 239-3222; (38044) 239-3172 e-mail: [email protected]
http://vpc.univ.kiev.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК №1103 від 31.10.02.
