Нова генерація надпотужних тракторів

Вдале співвідношення сили та інтелекту у нових тракторів CLAAS.

Завжди актуальні пропозиції в офіційних дилерів CLAAS в Україні:

ТОВ «Агротехсоюз» (www.ats.in.ua): Суми: 0542 67-8277, Чернігів 04631 68-186; Фірма «Конкорд» (www.konkord.in.ua): Київська обл. 04571 71-060, Вінниця 0432 55-66-88ТОВ «Ерідон Тех» (www.eridon-tech.com.ua): Рівне 0362 64-2566, Житомир 0412 48-0201, Черкаси 0472 71-23-78, Полтава 0532 66-8552; ТОВ «Компанія «ЛАН» (www.lanclaas.com.ua): Тернопіль 0352 25-4435, Львів 050 437-2104, Чернівці 050 437-0214, Івано-Франківськ 050 437-2104, Волинська обл. 0332 293-031; ТОВ «Приват Лізинг» (www.pleasing.com.ua): Хмельницький 0382 72-0080,Херсон 0552 26-4414, Одеса 067 567-1270;ТОВ «Технік Машинес Інтернешенел» (www.tmi-claas.com): Дніпропетровськ 0562 35-6491, Донецьк 062 338-4585, Харків 097 656-5565, Мелітополь 0619 42-1886, Луганськ 097 656-5565; ТОВ «Цеппелін Україна» (www.zeppelin-agro.com.ua): Крим 050 344-77-68; Субдилер ТОВ «Агрофірма Добробут» (www.dobrobut.kr.ua): Кіровоград 0522 551-266 www.claas.com

Рекомендована ціна 155 000 у.о.*

НОВИНКА

155 000 у.о.*

16-РЯДНА СІВАЛКА ТОЧНОГО ВИСІВУ

YP-1630F

• Великий бункер для сухих мінеральних добрив об’ємом 3500 літрів.• Індивідуальний насіннєвий бункер об’ємом 70 л для кожного сошника

(загальний об’єм насіння 1120 л).• Двохдисковий сошник 30 серії з максимальним зусиллям на грунт – 111 кг

та опційним турбо-диском для сівби в умовах No-Till.• Висівний апарат пальчикового типу Finger Pick-up для висіву кукурудзи та

соняшника. Також доступний щіточковий висівний апарат для висіву сої, сорго та ін.• Механічний привід системи мінеральних добрив та системи висіву.• Надійний та простий в експлуатації монітор DICKEY-John PM400.

* рекомендована ціна моделі в базовій комплектації

ВАШ ДИЛЕР:

ТОВ «Агроресурс» тел.: (050) 4571738

ТОВ «Агро -Технології» (044) 494 31 97/98/99

ТОВ «Альбіон» тел.: (056) 732 2517

ТОВ «АМАКО Україна» тел.: (044) 490 77 81/83

ТОВ «Бізон -Імпорт» («Полетехніка») тел.: (061) 222 32 11/12

ТОВ «Ерідон Тех» тел.: (044) 423 5050

www.greatplains.com.ua

Представництво

Грейт Плейнз в Україні

Т/ф 044 596-90-50

info@greatplainsmfg.com.ua

Литовські фермеривідмовляються розважати свиней іграшками

Литовські фермери висловлюють невдоволення недавньою дирек-тивою Євросоюзу, згідно з якою в свиней повинні бути спеціальні іграшки, щоб тваринки менше нудьгували. Свинарі бояться зазнати збитків, бо ж свіні, бавлячись цяцьками, більше рухаються й менше набирають вагу.

Директива не вказує, якими саме цяцьками треба звеселяти сви-ней, отож кожен фермер вигадує свої забавки для хрюшок. «Скоро, мабуть, доведеться запрошувати в комплекс циркачів» — цитує газе-та слова одного з тваринників. «У Литві про людей менше турбують-ся, ніж про свиней. Литовці віками вирощували свиней в хлівах, і жодні цяцьки їм не були потрібні», — вважає керівник комплексу в Жо биш кіс Рокишкського району Відмантас Мажяліс. «Корми, елек-трика дорожчають, м'ясо дешевшає, російський ринок після чуми так і лишається закритим, зарплати працівникам треба підвищувати. А тепер доводиться думати ще й про забавки для свиней», — наводить видання думку іншого фермера з Рокишкського району.

газета Lietuvos rytas

У н о м е р і :

Агровиставки Україна на «Зеленому тижні 2013» порадувалась: 8 у Росії ще гірше

Цього року на «Зеленому тижні» Україна представлена провідними вітчизняними підприємствами, які спеціалізу-ються на виробництві молочної та м’ясної продукції, алко-гольних напоїв та кондитерських виробів… Ветеринарних дозволів на реалізацію навіть на виставці м’ясних і молочних виробів українська делегація не мала, тому можна там було закусити справжнім українським делікатесом – чорною ро-сійською ікрою.

Роздум з приводуПийте більше, та знайте що 12

«Молока треба більше пити». «Більше молока пити треба». «Тричі на день», «Малим і старим[. «Тому що …» Атож, треба вживати більше молока. У різному вигляді: рід-кому, твердому й желеподібному. А ще хтось із промовців додав, що молока українці п'ють навіть менше, ніж горілки. Вдома звірив почуте зі статдовідником і здивувався: алкого-лю пересічний українець справді вживає приблизно стільки ж, як і молока. А не…

Село і владаАграрний сектор України: 18 посібник для «реформаторів»

Один із законів Мерфі звучить так: немає такої поганої ситуації, котра не могла би погіршитися ще більше. Тобто, стабільність ще не до кінця подолано, остаточної руїни ще не досягнуто! Оскільки Микола Присяжнюк на сільському гос-подарстві розуміється так само, як його однопартієць, Борис Колесніков, на швидкісних потягах «Хюндай», хочу дати кілька порад…

Землю ділимоКадастровий переділ 34

Народу України піднесли своєрідний «подарунок» до ново-річних свят. У ролі Діда Мороза виступило Державне агент-ство земельних ресурсів. В Інтернеті відкрито доступ до публічної кадастрової карти. Там – незліченна кількість на-кладок, деякі ділянки взагалі розташовано в руслах річок, «полощуться» в озерах, а то й «плавають» в акваторії Чорного моря.

Цифри і фактиДуже послідовне покращення. 38 Держкомстат тому свідок.

Кажуть, існує три види брехні: брехня, нахабна брехня і статистика.

Статистичний щорічник України за 2011 рік вийшов на-кладом 690 примірників. Торік щорічник «Сільське господар-ство України. 2010 р.» вийшов накладом 110 примірників, а за 2008 рік, наприклад, – 60 примірників. Не люблять українці статистики, факт. Спробуємо, все ж, погортати довідники різних років.

АГРОФАКТ

Обкладинка:

Представництво РОСТСІЛЬМАШ

в Україні:

01135 Київ,вул. Чорновола, 20, оф. 206

тел.: (044) 596 55 28, 596 55 29факс: (044) 596 55 31www.rostselmash.com

№1(59)'2013

Информаційно рекламний журнал.Виходить 6 разів на рік з липня 2003 р.

Передплатний ін декс: 08331Заснований: 07.07.2003.

Перереєстрований: 02.10.2008.

Ре є с т ра ці й не сві доц т во:КВ №14456 від 02.10.2008.

Засновник і видавець:Юрій Ди вак info@agrobusiness.com.ua

Ре дак тор:Микола Ди вак m_dyvak@agrobusiness.com.ua

Ад реса ре дак ції:02097, м. Київ, а/с 88

Редакція: (050) 381 94 58, (050) 312-84-56.

Рекламний відділ: (044) 592 81 07. Факс: (04594) 7 65 64.E�mail: info@agrobusiness.com.uaWeb�сайт: www.agrobusiness.com.uaПід пи са но до друку 04.02.2013.

Наклад – 10000 примірників. Рік видання 20124 обл. вид. аркушів; формат 60х84 1/8

Представництво в Росії:«Агроінформ», тел.: +7 (473) 241-02-38, 241-14-22;e-mail: agromir2003@mail.ru

Матеріали, позначені знакомдрукуються на правах реклами.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в рекламних оголошеннях, несе рекламодавець.

За вірогідність викладених фактів відповідають автори.

Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати тексти.

Друк: ТОВ «Бізнеслогіка»;м. Київ, пров. Радіщева, 4 Тел. 502-14-92(97)

© «Аг ро біз нес Ук раї на»

Цього року в «Зеленому тижні» брала участь рекордна кількість країн-учасників – 67 (у 2012 році – 59).

Цього року дебютантами стали Судан і Косово. Цікаві країни: у Судані не закінчується різанина, щойно від ньо-го відокремилася південна частина, котра оголосила про свою незалежність. Косово – теж нещодавно відокреми-лася від Сербії, і етнічні заворушення там звичайна що-денна проза.

Але чому зростає кількість країн-учасників і до того ж за рахунок доволі слаборозвинених? Відповідь: глобаль-на фінансова криза! Гроші потрібні всім, навіть тим краї-нам, що можуть їх друкувати в необмеженій кількості, наприклад, ті ж самі США. Але розвинені країни на сві-тових ринках можуть запропонувати широкий спектр то-варів від харчів до хай-теку. А що на світовому ринку можуть запропонувати Судан, Косово, або Руанда? У Судані харчів самим не вистачає, але ж треба якось при-вернути до себе увагу. Косово представляло здебільшо-го вина, хоча більшість населення Косово – мусульмани, котрим пити вино – зась! Китай, що в скажених обсягах імпортує продовольство, на виставці хизувався лише спеціями та чаями. Так само, як і високогірний Непал –гімалайськими спеціями.

Отже мета участі в «Зеленому тижні» – переконати спо-живачів із заможних країн купити в них хоча б що-небудь.

На «Зелений тиждень», немов мухи на мед, злітаються аграрні міністри здебільшого з аграрних країн, щоб розка-зати, як важко живеться їхнім народам і вициганити хоч

якісь гроші. Це дійство освячують чиновники з ФАО, Міжнародної фінансової корпорації тощо. Щоб не бути цапом-відбувайлом і не виправдовуватися перед цілою низкою країн-голодранців, міністри сільського господар-ства США, Канади, Японії та Австралії цього року просто проігнорували всі ці міністерські посиденьки-побрехеньки на «Зеленому тижні».

Ну а що ж наша Україна?Для початку процитую офіційний прес-реліз Мін агро-

по лі тики (18.01.2013):

Відсьогодні продукція вітчизняного сільського гос-подарства представлена на агровиставці «Зелений тиждень», що проходитиме в Берліні до 27 січня. Головний акцент в експозиції зроблено на готову про-дукцію харчової промисловості. Про це повідомив за-ступник Міністра аграрної політики та продовольства Олександр Сень, який очолив українську делегацію.

«Наше завдання ? показати потенціал України, яка виробляє величезний спектр якісної продукції, що спо-живається в усьому світі», ? зазначив Олександр Сень.

Також Олександр Сень наголосив, що в перспекти-ві Україна має стати країною-партнером «Зеленого тижня». «Йдеться, звичайно, не про наступний рік, але в перспективі я оцінюю такі наші шанси як абсолютно реальні», – додав Олександр Сень. Цього року на «Зеленому тижні» Україна представлена провідними вітчизняними підприємствами, які спеціалізуються на

НА «ЗЕЛЕНОМУ ТИЖНІ 2013»У січні цього року (18-28) в Берліні пройшла ювілейна 60-та міжнародна продовольчо-сільськогосподарська

виставка «Зелений тиждень». Початок «Зелений тиждень» бере ще з далекого 1926-го року, і тому зараз мав би

бути 88-й «Зелений тиждень». Але роки Другої світової війни, блокада Берліна (виставка проходить у Західному

Берліні) суттєво зменшили кількість проведення цього найбільшого в світі продовольчого шоу.

В РОСІЇ ЩЕ ГІРШЕ

УКРАЇНА ПОРАДУВАЛАСЬ:

«Українські» німецькі сирки в шоколаді (на задньому плані – відбиття в дзеркалі іншої частини українського залу)

«Українська» німецька ковбаса(зауважте, ціни є меншими, ніж в Україні!)

8

Агр

ов

ис

тав

ки

виробництві молочної та м’ясної продукції, алкоголь-них напоїв та кондитерських виробів. Також у павіль-йоні функціонує ресторан, де можна скуштувати націо-нальні страви і спостерігати за їхнім приготуванням.

Загалом свою продукцію на найбільшому в Європі сільськогосподарському ярмарку цього року пред-ставляють 1630 тисяч учасників із 67 країн. Країною-парт нером цьогорічної виставки є Нідерланди. Ор га ні-за тори очікують на 400 тисяч відвідувачів.

Я так розумію, що Олександр Сень уперше відвідав «Зелений тиждень» у Берліні, бо його заява – просто ку-па дурниць. Україна приймає участь в «Зеленому тижні» вже уп'ятнадцяте. І жодного разу вона не позиціонувала себе як виробника саме сільськогосподарської сирови-ни. «Зелений тиждень» – це ж у першу чергу виставка продовольча. Тому на стендах України кожного разу бу-ла представлена продукція саме харчової промисловості (окрім, 2010 року, коли вся вітчизняна продукція була за-везена на виставку контрабандно і тому вилучена німець-кою митницею).

З цим потенціалом і сміх і гріх. Цей потенціал нахвалю-ють із першого дня незалежності України. Ну й? От уявіть собі чоловіка, котрий перед усіма вихваляється, який у нього величезний «потенціал», а як доходить «до діла»…

Ну а щоби величезний спектр якісної української про-дукції споживався в усьому світі… Брешіть, брешіть, але ж майте совість! Таж навіть у тому українському залі спожи-вали далеко не весь спектр української продукції. Ветеринарних дозволів на реалізацію навіть на виставці м’ясних і молочних виробів українська делегація не мала, тому, якщо щось і продавали, то це були німецькі сирки в шоколаді («кварки») та німецька ж ковбаса, куплена в якомусь супермаркеті. Сири на вітринах лежали мов ті му-ляжі. Ну, дозволялося ще випити горілки, пива та меду, вина, тобто. І закусити справжнім українським делікате-сом – чорною російською ікрою.

Ресторан, правда, був уже український, бо ж минулого року в українському залі господарювала якась німецька фірма під російсько-німецькою назвою «Петергоф». Власне, назвати український ресторан рестораном в по-вному розумінні цього слова важко, бо це була така собі забігайлівка із загальною кількістю посадкових місць десь осіб на двадцять. А поруч величезний зал Австрії – десь разів у п’ять-шість більший за український з у стільки ж

Сири – лише на показ, торгівля йде горілкою та бутербродами з салом і ковбасою, щоби ту горілку закусити

Продукція українського харчопрому(руками не чіпати)

Справжній «український» делікатес – російська чорна ікра

№ 1

’201

3

9

Агр

ов

ис

тав

ки

разів більшим рестораном і магазинами, що торгували са-ме австрійськими товарами.

Український зал був поділений на приблизно дві рівні частини: відкриту та закриту. У відкритій розміщалися всі стенди, ресторан і малюсінька сцена, де час від часу співали українських пісень. У закритій частині розміщався ВІП-зал. Зазвичай, слово VIP (very important person) означає «вкрай важлива особа». У даному випадку, тобто в залі України на виставці «Зелений тиждень», ВІП означала просто «великі імбецильні пиятики».

У прес-центрі «Зеленого тижня» не було анонсовано жодного заходу для преси, ну, хоча би прес-конференції українського аграрного міністра чи його заступника для іно-земних журналістів. Не було жодної зустрічі керівників укра-їнської делегації з іноземними впливовими чиновниками. Якщо в минулі роки «челядь» української делегації визира-ла, коли ж повз український зал пройде міністр сільського господарства Німеччини чи ще якась надзвичайно впливова персона, і влаштовувала «зустріч українського міністра з»… Або міністри намагалися вирішити якісь двосторонні про-блеми з російськими високопосадовцями під час «Зеленого тижня», то зараз – тиша, як на цвинтарі! Розкриття «потенці-алу», твою мать!

НУ Й ОКРЕМО ПРО «КОНКУРЕНТІВ»

Український аграрний офіціоз «упритул» не визнає укра-їнську діаспору, що живе та працює в Німеччині, яка на ділі, а не на словах просуває на західні ринки українську продо-вольчу продукцію. Так, цього року «альтернативний» укра-їнський ресторан, за площею разів у три більший, ніж офі-ційний український зал, знову був «хітом» виставки. Український офіціоз заборонив тут використовувати назву «Україна». Тому «альтернативний» зал називався умовно «наїдки регіонів України»: «пиріжки та млинці зі Львова», «вінницькі ковбаси», «полтавські вареники», «плов, кебаб і лаваш із Бахчисараю», «багатий вибір м’ясних продуктів із Хмельниччини» тощо, а «альтернативний» український рес-торан називався «Справжня українська кухня».

І жодних контактів між офіційним і альтернативним «українськими залами».

За іронією «альтернативний» український зал розміщу-ється поруч із залом Росії. І хоча цього року Росія нарешті теж спромоглася відкрити в себе власну забігайлівку, ви-бір в ній був настільки вбогий, а ціни настільки нереаліс-

«Альтернативний» ресторан «Справжня українська кухня»

Порожні столи біля російського ресторану

Краса і гордість російського харчопрому – «Бички в томатному соусі» та «Кілька в томатному соусі»

№ 1

’201

3

10

Агр

ов

ис

тав

ки

тичними, що бажаючих поїсти в російському ресто-рані не було, навіть у час найбільшого напливу від-відувачів виставки. Та й навіть самі учасники росій-ської делегації їсти ходили в «альтернативний» укра-їнський ресторан, розташований поруч.

Ну, а вибір на вітринах російської експозиції просто вражав: бички та кілька – мрія алкаша!

Проходячи російським залом, я мало не впав від здивування, побачивши «Рузское молоко». Перше, що спало на думку, це те, що наш сусіда тепер зветься «Рузсія». Аж виявляється, що це – молоко з смт. Руза Московської області. А шкода!

Ну а ще зал Росії вразив брудом та неохайністю. Розбиті вітрини, нашвидкуруч перемотані липкою стріч-кою, сміття на столах «ресторану» за 15 хвилин до від-криття виставки. І зауважте, що це сміття залишилося не після німців (виставка закривається о 6-й вечора),а піс-ля пиятики самих же учасників російської делегації.

І після цього виникає запитання: Митний союз – це вірний напрямок для України?

Валентин Уваров

«Рузское молоко» з Розсії!

Що тут експонується: харчі чи липка стрічка, що не дає розсипатися експозиції?

Російський ресторан за 15 хвилин до відкриття виставки

№ 1

’201

3

11

Агр

ов

ис

тав

ки

Та жодних заперечень! Хай завжди буде молоко, кефір, сметана й усе це тече річкою поміж берегів із сиру й кисе-

лю. Але згукувати з цього приводу конференцію, щоб цю новину журналісти потім донесли читачам? Ніби досі хтось не знає, що молоко й продукти з нього смачні й корисні? Якщо вони з доброго молока. Отож слухаю виступи й заод-но перегортаю листочки прес-релізу, де надруковано тези з виступів учасників конференції. Поволі моє роздратування вгамовується, бо висловлювані учасниками конференції ре-зони хоч і не всуціль нові, проте здалися мені цікавими. Бо навіть і старі істини, після того як стали банальними, істина-ми бути не перестають. Але ось що ще, наприклад, казала Алла Григоренко:

• Українці мають одну з найнижчих тривалість життя у Європі – 70,8 років – і 67% смертей викликані серце-во-судинними захворюваннями.

• Основними причинами серцево-судинних захворю-вань є ожиріння і артеріальна гіпертензія. Це спричи-нено неправильним харчуванням – 75%, і шкідливи-ми звичками – 50%.

• Це глобальна соціально-економічна проблема. За оцін-ками експертів ВООЗ здоров'я людини на 50% зале-жить від способу життя, в т.ч. на 30% від харчування.

• Основні проблеми у сфері харчування, що потребують вирішення: наявність харчових продуктів у достатній кількості, доступність їх для всіх верств населення, без-печність для здоров’я, раціональність харчування.

• Притримуючись здорового способу життя, надаючи більше уваги раціональному харчуванню, фізичній активності та уникненню шкідливих звичок українці могли б значно покращити стан свого здоров`я.

Отож пані Алла радить-наполягає: молока треба вжива-ти більше, щоб бути здоровим і довго жити. Олег Швець, Президент Асоціації Дієтологів України, додає свої резони:

Згідно наявних оцінок фактичного харчування, україн-ці споживають набагато менше молочних продуктів, ніж

декларують сучасні дієтичні рекомендації, у порівнянні з рівнем споживання у сусідніх країнах, це в 1,5 разу мен-ше, ніж росіяни, і лише одна третина того, що в середньо-му вживає мешканець країни Європейського союзу. На превеликий жаль, зберігається тенденція до подальшого скорочення вживання молочних продуктів населенням.

Споживання молочних продуктів з низьким вмістом жиру забезпечує нормальні фізіологічні процеси у орга-нізмі людини – особливо це стосується здоров’я. Молочні продукти містять незамінні речовини, які є життєво важ-ливими для вашого здоров'я та самопочуття. Це такі ре-човини як кальцій, калій і молочний білок.

Споживання молочних продуктів з низьким вмістом жиру знижує виникнення ризику серцево-судинних за-хворювань і діабету 2-го типу, та понижує кров'яний тиск у дорослих.

Дієта, багата калієм може сприяти збереженню здо-рового кров'яного тиску. Знежирені молочні продукти, особливо йогурт і молоко, багаті калієм.

Три молочних продукти на день. Вживання трьох по-рцій багатих на поживні речовини молочних продуктів з низьким вмістом жиру щодня грає найважливішу роль у підтриманні здоров'я кісток, здорового кров'яного тиску і здорової ваги.

Хм! П'ємо молока менше, ніж росіяни, а живемо трохи більше. Може, не лише в молоці сила?

А ще хтось із промовців додав, що молока українці п'ють навіть менше, ніж горілки. Та невже? Я засумнівався, а вже вдома звірив почуте зі статдовідником і здивувався: горілки, бренді, вина та шампанського пересічний українець справді вживає приблизно стільки ж, як і молока. Щоправда, раху-ючи тільки упаковане. Втім, і алкоголь ми порахували без пива й самогону. Але ж із цього ракурсу ціла картина вигля-дає по-іншому! Виходить, не бідність та нестатки заважають українцям пити більше молока й бути здоровішими від єв-ропейців – адже «лавошня» горілка вдесятеро дорожча, ніж пакетоване молоко, а самогонка так само вдесятеро дорож-ча, ніж місцеве молоко на розлив.

Притулившись на останній лавці залу конференції,

бо запізнився, я слухав ось ці сентенції й дратувався.

«Молока треба більше пити». «Більше молока пи-

ти треба». «Тричі на день», «Малим і старим». «Тому

що …» Атож, треба вживати більше молока. У різно-

му вигляді: рідкому, твердому й желеподібному. Про

це й мами, і виховательки в садочку розказували, а

наразі говорить Алла Григоренко, начальник Уп рав-

лін ня громадського здоров'я Міністерства охорони

здо ров'я України.

ПИЙТЕ БІЛЬШЕ,ТА ЗНАЙТЕ ЩОТА ЗНАЙТЕ ЩО

ПИЙТЕ БІЛЬШЕ,ПИЙТЕ БІЛЬШЕ,ТА ЗНАЙТЕ ЩОТА ЗНАЙТЕ ЩО

№ 1

’201

3

12

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

Даріо Маркетті, генеральний директор компанії «Данон-Україна», інформує про запуск проекту, що

«має важливу мету: допомогти всім українцям стати здоровішими простим і доступним для всіх шляхом.

Проект базується на безпрецедентному партнерстві: уряд, бізнес (чотири основні конкуренти на ринку мо-лочної продукції), експерти громадських організацій, аналітичних центрів, телеканалів, видавництв та медіа-компаній вирішили працювати разом, щоб збільшити споживання українцями молочних продуктів.

Ініціатори цього співробітництва, чотири молочні компанії, будуть інвестувати мільйони гривень безпосе-редньо в освітні кампанії і більше того – продовжувати надавати допомогу і поради виробникам молока».

І ледь я подумав, а з якого це дива навіть іноземні біз-несмени, що прийшли сюди по вигоду, стали вболівати за моє здоров'я, як він уже й пояснює:

«Чому ми це робимо? Хоча ми і є міжнародними компа-ніями, Україна залишається нашим домом. Тут ми побуду-вали заводи, тут найняли людей, і тому ми розділяємо від-повідальність за майбутнє українців. Ми ставимо за мету зробити українців більш здоровими. Бізнес-мета полягає в прагненні зробити наш бізнес більш стійким за рахунок кра-щого споживання молочних продуктів і наявності якісного молока доступного за стабільною, раціональною ціною».

Ага, бачся, в чому річ! Коли українці більше питимуть мо-лока, тоді більше прибутків матимуть підприємці, що на цьо-му заробляють. Непогано придумано, еге ж? Нехай українці замість без міри дудлити горілку та різний шмурдяк, п'ють ке-фір, споживають різні йогурти й будуть здорові, довше жи-вуть, тим самим додаючи клопотів пенсійному фонду. А чом би й ні? І ця справа нібито вже набирає прискорення.

Андрій Наумов, генеральний директор компанії «Вімм-Білль-Данн» в Україні, каже:

У нас не просто більше молока, ми маємо більш якіс-не молоко. Обсяг виробництва молока на сучасних фер-мах збільшився майже на 14% в 2012 році, і ми вважає-мо, що виробництво буде рости в наступному році.

Якісне молоко і сучасний стерильний процес вироб-ництва, сертифікований за європейськими стандарта-ми. Усі етапи виробництва молочних продуктів, почи-наючи з фермера і до полиці в магазині, спираються на найкращий європейський науковий досвід в галузі управління якістю.

І частка якісних молочних продуктів уже значна.

Генеральний директор компанії «Лакталіс-Україна», підкидає свою ломачку у ватру:

Сьогодні всі чотири лідери цього проекту – Мілкіленд, Вімм-Білль-Данн, Lactalis і Danone – мають 19 заводів по всій країні, на які припадає майже 50% ринку.

Всі ці заводи є новими або були модернізовані. Всі во-ни або вже прийняли або перебувають у процесі впрова-дження ISO 2000 і HAACP. Сьогодні ці управлінські техно-логії визнані у всьому світі як «кращий досвід» з впрова-дження та підвищення безпеки і високих стандартів якос-ті. Цей факт додається і до досвіду клієнта. Це має безцін-не значення для розвитку молочного ринку України, а та-кож якості та гарантії безпеки для споживачів.

Не зовсім звичайний пункт збирання молока в карпат-ській глибинці. Бо мало в якому українському селі на вули-ці – без охорони й замків – на годину можна лишити відро молока. На фото п'ятеро відер різної місткості і різного призначення – троє – з тих, що для сміття, одне – з-під бу-дівельної фарби, одне цинкове. Усі з нещільними кришка-ми – для годиться. Але експрес-аналіз засвідчить відповід-ність молока санітарним нормам.

Але чи може бути інакше? Років з тридцять тому я фото-графував у безлюдному місці Естонії місточок, на якому стояло з десяток молочних бідонів. Зупинився, оглянув. Біля кожного бідона була прикріплена ниткою бірочка з іменем власника. Так само порожні бідони з прикріплени-ми квитанціями за здане молоко потім ставлять на ті ж місточки, а власники за нагоди їх забирають.

Чи хоч колись, хоч уві сні, можна уявити подібне в Україні? До речі, естонці «за совітів» жили бідніше, ніж українці, і закупівельні ціни на молоко в Естонії також були менші, і це їм було образливо. Але молоко там було в чис-тих бідонах, і молоко було якісне, бо естонці робити по-іншому не навчені змалку. Ментальність, крім іншого, кате-горія ще й технологічна.

Ще раз повіримо на слово переробникам молока: хоч худоба в коржах із гною, а молоко відповідає європей-ським стандартам.

№ 1

’201

3

13

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

Звичайна ідилія на берегах зачарованої Десни: худоба купається разом із відпочивальниками. Якщо хтось комусь і заважає, то відпочивальники худобі, але не навпаки.

За рахунок впровадження нових технологій на під-приємствах цих чотирьох компаній, і прийняття вищих стандартів, ніж це передбачено українським законодав-ством, ми змушуємо всіх виробників, присутніх на рин-ку, просуватись вперед з точки зору стандартів. Ми та-кож заохочуємо прийняття урядом України європей-ських стандартів якості молочних продуктів і подальший контроль реалізації цих стандартів Міністерством аграр-ної політики та Ветеринарною службою, а також Організацією з захисту прав споживачів.

Ці стандарти приводять до значного поліпшення в усіх сферах виробництва молочних продуктів і матері-ально-технічного забезпечення для того, щоб надати споживачам безпечні і якісні молочні продукти.

Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА) підсумовує:

«3 молочні продукти в день» – перший в Україні при-клад приватно-державного партнерства, що реалізуєть-ся в такому масштабі. Ініціатива, яка зародилась у стінах ЕВА, – об'єднала 12 партнерів, які спільно вирішили ви-ступити на захист користі і підвищення споживання мо-лочних продуктів…

Кількість учасників може і повинна зростати. При єд-нуй тесь до нас!

Висновок: Бізнес готовий і буде активно співпрацю-вати з урядом і споживачами, надаючи точну інформа-цію і створюючи здорові та надійні продукти, які можна впевнено вживати тричі на день.

А куди ж дивиться влада? Зокрема, відповідний комітет Верховної Ради та Міністерство аграрної політики і продоволь-ства України, де придумали, вивчили напам'ять, а потім і реалі-зували програму, згідно з якою поголів'я корів зменшено з 8378 тис. голів у 1990 році до 2560тис. на 1 січня 2013 року. Ви яв ля-ється, там також «за молоко», і представники цих відомств та-кож присутні на конференції. І ось що вони зараз кажуть.

Олександр Куц, директор департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України:

Міністерство застосовує заходів щодо підвищення якості молокопродуктів, що виробляються в Україні, зо-крема через підтримку законопроекту щодо розмежу-вання на полицях молочних продуктів і молоковмісних. Щоб споживач дійсно міг бути переконаний, що спожи-ває справжнє молоко. У разі прийняття законопроекту Україна наблизиться до практики ЄС у цій сфері.

– Міністерством розроблено законопроект про вне-сення змін про якість і безпечність, яким зокрема регла-ментується створення одного компетентного органу, який буде нести відповідальність за безпечність продук-ції, а також буде підвищено відповідальність виробника за дотримання якості і безпечності продукції.

– При вступі України до СОТ були взяті зобов’язання щодо запровадження повного контролю над продукці-єю, що виробляється в тому числі в домогосподарствах. Законодавчі зміни відтерміновані до 2015 року, але рано чи пізно там їх треба буде запроваджувати, тим більше що йдеться про убезпечення споживачів.

Григорій Калетник, народний Депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та зе-мельних відносин:

Компаніями-учасниками проекту вже створено по-над 20 молочних кооперативів в різних областях України, завдяки яким понад 3000 сільських сімей отримують стабільний дохід… З огляду на історію співпраці, як голо-ва Комітету, як народний депутат та як людина, що ви-росла в селі, я підтримую проект «3 молочних продукти на день». Захист здоров'я та добробуту нації є пріорите-том для законодавців . Програма «3 молочні продукти на день» – це чудова можливість досягти одразу двох ці-лей: покращити здоров’я українців та сприяти розвитку національної молочної промисловості.

Одним із елементів проекту «3 молочних продукти на день» є запровадження програми Шкільне Молоко, що вже 40 років успішно застосовується у більшості країн світу. Як голова профільного Комітету Верховної Ради, я маю на-мір на законодавчому рівні вирішити питання про безко-штовну видачу молока у початкових класах шкіл України.

Круто, еге ж? Аж 1,5% українських молочниць та молоч-ників уже об'єднано в кооперативи. Чи на багато ще виста-чить у влади грошей і духу? Бо українські селяни об'єд ну-ють ся в різні спілки, лиш коли їм за це платять.

Згадані ж представниками влади так звані «молоковмісні» пояснюють цікаву ситуацію: хоч корів за останні двадцять ро-ків і поменшало в 3,3 разу, але на кількості молока це позна-чилося мало. Виявляється, з тієї пальмової олії, що завозиться в Україну, можна виробити як завгодно багато молокопро-дуктів. Слава богу, наразі процес начебто ставиться під дер-

На вулицях і дорогах України будь-яка худоба недоторкана. Так само як у річках, озерах, рекреаційних і курортних зонах.

№ 1

’201

3

14

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

жавний контроль. Ну, ще влада обіцяє забезпечити дітям мо-локо, безкоштовно. Бо влада в нас щедра, дітей любить на дурницю. А от звідки братимуть молоко, є серйозні запитання.

Головне джерело надходження молока – присадибні гос-подарства, де налічується майже два мільйони корів і лиш близько півмільйона корів утримуються на фермах, котрі, яс-на річ, не всуціль сучасні й високотехнологічні. На конферен-ції я висловив сумнів щодо якості молока, яке заготовляють по дворах. Пан Калетник зі мною не погодився в принципі й запевнив , що сучасні методи експрес-аналізу дозволяють відбракувати неякісне молоко вже в пунктах прийому. А ще висловився за усунення посередників у ланцюгу між вироб-ником молока й споживачем та за підвищення закупівельної ціни на молоко, що подекуди опускається нижче 2 гривень за літр. Мовляв, за такої ціни на молоко селяни не будуть три-мати корів, бо невигідно.

На перший погляд, позиція голови комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин ви-глядає навіть зворушливою. Проте адміністративне підви-щення закупівельної ціни на молоко не знімає й не може зняти проблем по молоку й худобі. Собі в збиток тримати худобу мало хто хоче. Хоча тримають, бо є й інші мотиви. Тільки хто пояснить ось цю цілком конкретну ситуацію: у се-лі Погреби (Броварський район), де постійно мешкає автор, на сьогодні трилітрова банка молока коштує 25-30 гривень. І молоко в селі (не тільки в цьому) дешевим ніколи не було. Разом із тим, корів продовжують зводити, стадо корів за ча-си незалежності в селі зменшилось приблизно вдесятеро. Порахуймо: валовий дохід від корови складає близько 50 тисяч гривень на рік (що відповідає рівню офіційної серед-ньої заробітної плати в Києві), поруч випас – придеснян-ський луг – безплатний і необмежений. Сіно – хоч у ясла клади, хоч чай заварюй. Вочевидь, є інші чинники, інші при-чини, через які люди не хочуть тримати худобу. І ці причини необхідно зрозуміти, проаналізувати й зробити висновки. Заклики більше платити за молоко легко проголошувати, але користі від цих закликів не багато. Дотувати молоко у віддалених селах, певна річ, необхідно – для того щоб упо-вільнити занепад цих сіл, але молочну проблему це не вирі-шує. Маємо усвідомити як даність, як факт, який не потре-бує доведення: молоко, яке збирають по дворах, не може відповідати – в принципі, за визначенням – санітарним нор-мам і стандартам. Це молоко можна використовувати для виготовлення лише обмеженого списку молокопродуктів. Що ж, масло, тверді сири – також потрібні продукти. Мене на конференції переконували, що на заготпунктах молоко ретельно контролюють. І що з того?

Увімкнувши телевізора, ми чуємо про сотні знеструмле-них сіль, про перекриті через негоду дороги. А це означає, що молоко не може бути вчасно зібране й доставлене на пере-робку, що в хлівах немає світла, а проточної води, елемен-тарного душу, засобів санітарії й гігієни, ветеринарного об-слуговування ніколи не було й бути не могло, за поодиноки-ми хіба винятками. І «санітарність» домашніх хлівців зале-жить виключно від охайності та совісливості господині. Але як без води, світла, елементарної сантехніки забезпечити якість молока, знає хіба пан Калетник та інші представники влади, які ніяк не хочуть визнати, що ліквідація існуючих кол-госпних і радгоспних ферм та орієнтування на присадибні господарства як основу виробництва не тільки молока, а й ін-ших продуктів харчування, були наслідком звичайного голо-вотяпства, лукавства й недоумкуватості рушіїв так званої аграрної реформи. Виробництво молока в двох мільйонах хлівців не може бути ні рентабельним, ні доцільним, і ніколи не буде відповідати елементарним санітарним нормам.

Крім того, худоба в селах утримується без дотримання жодних загальних санітарних норм, будь-яка живність у се-лі перебуває в статусі священної й недоторканої. Ходить, де хоче, випорожнюється скрізь, коли хоче, включаючи ку-рортно-санітарні зони, пляжі тощо. Досі в Україні нікому не спало навіть на думку, що скотство повинно бути відокрем-лене від людей, що людина все ж не скотина, а тому має елементарне право ходити по чистих вулицях, купатися не разом із худобою, пити воду не навпіл із свіжою коров'ячою гноївкою й сечею. Хоч люди поки не наважуються про це на-віть думати. Тому що ми такі і нам це не вадить. Тому що ми навіть не хочемо погодитися з очевидним: якісне молоко можуть забезпечити не два мільйони хлівців, а кілька тисяч сучасних високотехнологічних ферм – наприклад, подібних тим, що забезпечують зараз сировиною ті компанії, котрі іні-ціювали програму 3 Д. Як це треба робити, що цьому зава-жає – це й мало б бути предметом стурбованості влади, пе-редусім профільного комітету Верховної Ради.

І ще одне. Не лише молоко, а й цілий стан сільськогоспо-дарської галузі прямо залежить від загальноекономічної й загальнополітичної ситуації. Принагідно: проблема не в то-му, щоб кожному власникові корівки забезпечити гідний рі-вень життя, а в тому, щоб селянин мав реальну можливість, перекваліфікувавшись, знайти собі робоче місце з належною оплатою, бажано, не змінюючи місця проживання. І тим збільшити попит на сільгосппродукти, розширити цей ринок.

Ой, мало не забув. На конференції мені, так само як ін-шим учасникам та гостям, вручили пакет аж із вісімнадцять-ма зразками якісної молочної продукції: різними йогурта-ми, сирами й сирками. Тож я ще коли продирався через ву-личні тягучки, зателефонував додому, щоб готувались до дегустації. По правді скажу: з таким апетитом онуки-прав-нуки йогуртів досі не їли. Покоштував сам, аж воно й справ-ді смачно. Тому за першої нагоди купив у супермаркеті поді-бних лакоминок. І був розчарований. Упаковка така ж, а вміст наче не такий. І смак інший. Тепер не знаю, чи тішити-ся з того, що дісталося хоч раз поласувати справжнім (пан-ським чи європейським?) продуктом, чи ковтати образу. А ще задумався: ті мільйони, що планують потратити на ре-кламу й «пропаганду здорового харчування» привезуть з Європи, чи назбирають, «економлячи» на якості дитячих молочних ласощів? І чи признаються наші «сторожові пси демократії», скільки їм заплатили за їхнє щире вболівання про здоров'я нації? Втім, на колір і смак товариш не всяк. І я, мабуть, залишусь єдиним, хто зауважив різницю між части-ною дарованих пробних зразків та такими ж продуктами з крамниці. Тому вважатимемо, що це мені лише так здалося.

жавнний клоко, бебдурниццю

Голоовпоодарстввблб иизько нна рріч, неецції яя вислппо ддвораззапеевниввввідбдбракуувиисловиивнником ммціни наа млітр. ММовматии кор

На пеРРади з пглядає нщення зазняти пр

Садок дитячий, кажете? Ні, козячий. А діти обійдуться: без садочків, без річки, без дитячих майданчиків. А зате їм виді-лять по склянці молока – якщо вчительку слухатимуться. Тому що в Україні дітей дуже люблять. Усі гуртом, не лише влада.

№ 1

’201

3

15

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

ОФІЦІЙНО:

Мінагрополітики: виробництво молока у 2013 році

збільшиться на 3,2%

Відповідно до прогнозів, позитивна тенденція збіль-

шення виробництва молока в 2013 році буде зберігатися.

Так, молока планується виробити більше на 3,2% порів-

няно з минулим роком. По це повідомив директор Де-

пар таменту тваринництва Мінагрополітики Андрій Гетя.

«В минулому році нам вдалося стабілізувати виробництво молока в Україні й ці позитивні тенденції будуть збережені в 2013 році. Ми прогнозуємо виробництво молока в обсязі 11,75 млн. тонн, що забезпечить споживання молока на душу насе-лення на рівні 217,3 кг» – повідомив Андрій Гетя.

Він додав також, що, відповідно до прогнозу, імпорт мо-лочної продукції зменшиться майже на 21,5%, а експорт та-кої продукції зросте на 17,4%.

Збільшення виробництва молока в Україні буде досягну-то здебільшого за рахунок покращення технологій виробни-цтва молока в сільськогосподарських підприємствах та, як наслідок, зростання надоїв на фоні стабілізації чисельності поголів’я корів.

Андрій Гетя також зауважив, що завдяки державним програмам виробники молока продовжують реалізовувати проекти будівництва й реконструкції молочних ферм та комплексів. У 2013 році, відповідно до даних регіонів, пла-нується ввести в експлуатацію 167 таких ферм та комплексів.

Крім того, в поточному році буде продовжена дія про-грам підтримки одноосібних господарств за збережений молодняк великої рогатої худоби та компенсації сімейним фермам вартості мобільних доїльних установок.

ВЛАДА, КОТРА В ЦЕНТРІ, ПОСТАНОВИЛА: СЕЛЯН НЕ КРИВДИТИ, ЗАЙВОГО З НИХ НЕ БРАТИ

Розмір плати за проведення державної ветеринар-

но-санітарної експертизи сільськогосподарської про-

дукції та необроблених харчових продуктів тваринно-

го походження на агропродовольчих ринках (затвер-джено наказом Мінагропроду України 31.10.2012 № 666)

ВЛАДА, КОТРА ПОРУЧ, МІСЦЕВА, СВОЄ ГНЕ

Про що, наприклад, пише Світлана Капілеті з Черкащини: Не подобається? Здавайте на м’ясо! – Радять власникам

корів ветеринари.

У нас, у Кам’янці, ринок невеликий, приїжджає молоча-рів душ сорок. І ось наприкінці грудня нам роблять новоріч-ний подарунок, тикаючи під ніс документ про підвищення розцінок на послуги ветслужби, мовляв, розпорядження Азарова. За тарифами, ми повинні за аналіз молока сплатити 6,6 гривні, сметани й сиру — 10 гривень. До цього щомісяця в 51 гривню стає довідка про здоров’я корови. Хоча щорічно худобу вакцинують, ціна нинішнього року — 150 гривень.

Виходить, торгуючи тричі на тиждень, за рік ветерина-рам (це не рахуючи ринкового збору) ми маємо сплатити:

за довідки — 600 грн.,

молоко — 1030 грн.,

сметану й сир — 3120 гривень.

Разом: 4750 гривень.

А в нашому районі корів на м’ясо приймають по 8 гри-вень за кілограм живої ваги. Виходить одна — у межах 4 ти-сяч гривень на м’ясо.

Запитання: ми цілий рік горбатимемося на ветлікарів, а сенс тоді корівку тримати?

Так, скандал на ринку був страшний. Але й слухати нас не хочуть: мовляв, не подобається, то здавайте на м’ясо. Але продати своє нам не дадуть.

Ось, приміром, взяти мене — утримую трьох дітей. Усі чудово знають, скільки коштує освіта. Село, роботи немає, на біржу не ставлять, тому що земля є. Жодної допомоги не одержую років десять — раз не працюємо на державу, то не належить. Залишається, щоб вижити, — худобу тримати. А тут корову — «віддай». А на що жити? По телевізору тільки й повторюють: «Допоможемо, щоб наростало поголів’я...» Гарна допомога!!?

На ринку мені сказали, що якщо я збурюватиму людей (тут і так усі злі), то мої діти більше матері не побачать. Та й взагалі, досить тільки пальцем клацнути — і мене на ринку не буде. Мовляв, знайдемо спосіб, як змусити вас платити. Не подобається? Здавайте корів.

Ну от, що робити?Ніхто не враховує, що корову треба годувати, і кормів до-

ладно немає — вони жахливо дорогі. Худоба виходить після зими на пасовища — як смерть, страшна, худа. Не секрет, узимку корова дає 6-10 літрів молока на день, бо тільна.

4750 гривень! За що такі гроші? І так усе тягнеш продати, оплачуючи навчання дітей. А тут «дядько» злиться, що ми не хочемо оплачувати його існування. Парадокс...

Ось такі справи. Напишіть про це. Ви там ближче до Києва, може, ще щось можна зробити?!

А ми тим часом на ринку платити не будемо — нехай хоч повбивають.

З повагою Світлана КАПІЛЕТІ.село Юрчиха Кам’янського району Черкаської області.

І ОСТАННЯ РЕПЛІКА АВТОРА

Хто хоче мати надійний шматок хліба з маслом, пови-нен постійно й багато працювати. Але якщо хтось хоче більшого, той має подумати про інші інструменти. Не пам'ятаю, хто це сказав, та й не це важливо. Це життєве спостереження якнайкраще відноситься до присадибного господарства, де по одній-дві корови. Щодня, без вихід-них, важко працюючи, їхні господарі мають надійний хліб з маслом. Так само, як колись їхні батьки, діди, прадіди. За продані «лишки» від натурального виробництва їхні пред-

НАЗВАРОЗМІР ПЛАТИ,

гривень

<...>Молоко: ветеринарно-санітарна експертиза

(1 зразок з кожної ємності):

до 3 л 2,78

от 3 до 20 л 5,50

понад 20 л 12,27

Кисломолочні продукти (сир, бринза, варенець):

ветеринарно-санітарна експертиза (1 зразок з кожної ємності):

сир, бринза 8,56

варенець 6,42

Сметана: ветеринарно-санітарна експертиза

(1 зразок з кожної ємності)7,70

Вершки: ветеринарно-санітарна експертиза

(1 зразок з кожної ємності)9,20

Масло вершкове:

ветеринарно-санітарна експертиза (1 партія)7,70<…>

№ 1

’201

3

16

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

Тут ще можна дечим поживитись. Скоро такі молочно-товарні ферми доділять до ручки, усе покриється чагарями та кропивою з чортополохом.

ки (мало не сказав папєрєднікі) купували сіль, цвяхи, крам на очіпок і запаску. Навіть на шинок не лишалося. Приблизно теж саме й стільки саме можна за «лишки» ку-пити й сьогодні. Але на сьогодні цього мало. Життєві по-треби сучасної сім'ї включають, крім парчевого очіпка, до-вгий список речей, без яких уже не уявити життя. Щоб оплатити телевізор, пральну машину, легковий автомо-біль, сучасний будинок, операцію на печінці й реабіліта-ційне лікування на курорті – «лишків» від натурального господарства не вистачає. Люди злостяться: мовляв, ми дуже важко працюємо, а нам не вистачає на найпотрібніше – тому що влада за простих людей не думає.

Але зважмо й на сувору життєву прозу. Той, хто цупко тримається за коров'ячого хвоста, приречений жити в бід-ності й вічній образі на обставини. Незалежно від влади. Бо закон ринку, справедливість ринку полягає в еквівалентнос-ті обміну товарами й послугами. Щоб отримувати багато, треба й пропонувати відповідно. За молоко від однієї коро-ви та два-три клумаки картоплі потрібних засобів для життя на ринку не дають, і жодна влада забезпечити цього не-спроможна, хоча кожна наступна обіцяє це зробити, як обі-цяли й усі «папєрєднікі». Селяни ждуть, що уряд скоро нака-же платити більшу орендну плату за користування землею та збільшити ціну за молоко, а ще дотації виділить, субсидії, інвестиції залучить – після чого усім настане благоденствіє. Лише дожити б. Тільки ж правда життя полягає в тому, що поки руки зайняті хвостом та сапою, людина жодної іншої серйозної роботи виконувати неспроможна. Варіантів для «присадибника» є два: переходити на товарне виробни-цтво, збільшувати поголів'я й масу та якість реалізованої продукції або перекваліфіковуватись.

Наша країна сама вибрала цей шлях, яким іде з упертіс-тю бульдозера, ніхто зовні не примушував: зробила ставку на присадибні господарства, які повинні були не тільки за-безпечити продовольчий достаток країні, але й «відроди-ти» славу «світової житниці», нагодувати додатково при-близно мільярд голодних на планеті, а ще бути принагідно «локомотивом економіки». Про те, що селяни внаслідок таких радикальних реформ стануть багатими, навіть не го-ворилося. Це розуміли як даність, бо ж не могли «году-вальники світу» самі бідувати.

Задумано – вважай, зроблено. Землю, виробничі й соці-альні фонди розділили, розпаювали й стали ждати «відро-дження». Селяни, понад 90 відсотків від їх числа, відразу здали земельні й майнові паї в оренду й стали ждати споді-ваного благоденства. Лиш якась частина селян, ніби по інер-ції, за звичкою продовжували поратися на своїх присади-бах, але таких з часом стає дедалі менше. Землі, котрі не взято в оренду, занепадають, деградують. Розпайовані ви-робничі приміщення, техніка, перетворилися на руїну. Пані Історія пожартувала: людей покарали не лише свободою, але й багатством. Як це було й що з цього вийшло, можемо спостерігати, навіть за квиток платити не треба. Тож наразі надивляймося, бо вдруге не показуватимуть.

...Хоча ще великий Еклізіаст сказав: «Що було, те й буде; що робилось, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем…». А те, що було, вже не раз описано, наприклад:

«В самое короткое время физиономия города до то-го изменилась, что он сделался почти неузнаваем. Вмес-то прежнего буйства и пляски наступила могильная ти-шина, прерываемая лишь звоном колоколов, которые звонили на все манеры: и во вся, и в одиночку, и с пере-звоном. Капища запустели; идолов утопили в реке, а ма-неж, в котором давала представления девица Гандон, сожгли. Затем по всем улицам накурили смирною и ли-ваном, и тогда только обнадежились, что вражья сила окончательно посрамлена.

Но злаков на полях все не прибавлялось, ибо глуповцы от бездействия весело-буйственного перешли к бездей-ствию мрачному. Напрасно они воздевали руки, напрас-но облагали себя поклонами, давали обеты, постились, устраивали процессии – бог не внимал мольбам. Кто-то заикнулся было сказать, что «как-никак, а придется в по-ле с сохою выйти», но дерзкого едва не побили каменья-ми и в ответ на его предложение утроили усердие».

М.Е. Салтыков-Щедрин, «История одного города».

Багато чого змінилося з тих часів? Атож, телевізорів і мо-білок тоді не було…

Микола ДИВАК

17

Ро

зд

ум з

пр

ив

од

у

Реформи аграрного сектора продовжаться і в наступ-ному році. Про це заявляє профільний міністр Микола Присяжнюк.

Серед цілей – збільшення виробництва сільгосппро-дукції та її експорту, а також підвищення зарплат праців-никам агросектора. Міністр також обіцяє що наступного року значну увагу буде приділено розгортанню сільгосп-кооперації та вдосконаленню механізмів надання дер-жавної підтримки аграріям.

Микола Присяжнюк, міністр аграрної політики та продовольства України:

– Ми продовжимо корегувати філософію держпід-тримки. І перейдемо від механізму дотацій заради ви-живання, до механізму підтримки заради розвитку. Наступний рік буде ключовим у закріпленні реформ у аграрній сфері. І я переконаний, що сьогодні ці реформи започатковані і будуть продовжені у 2013 році. (Перший національний телеканал, 28.12.2012)

Оце прочитав і мене охопив жах. Гранувальник алмазів, ко-трий лише в сорок років отри-мав диплом про вищу освіту зі спеціальності «Промислове та цивільне будівництво», продо-вжить «реформи» в аграрному секторі економіки! Зрештою, я пригадую, що один із наслідків закону Мерфі звучить так: не-має такої поганої ситуації, ко-тра не могла би погіршитися ще більше. Тобто, стабільність ще не до кінця подолано, остаточ-ної руїни ще не досягнуто! Як

казав Перший секретар КПРС Микита Хрущов: «Цілі ясні, за-вдання поставлені – за роботу, товариші!».

Оскільки Микола Присяжнюк на сільському господарстві розуміється так само, як його однопартієць, товарознавець (Донецький технікум радянської торгівлі), або вірніше, «хюн-даєзнавець» Борис Колесніков на швидкісних потягах «Хюндай», у мене є вкрай неприємне відчуття, що «реформ» a la Присяжнюк не уникнути (гроші ж треба «освоювати»). Тому для мінімізації шкоди від чергових реформ вважаю сво-їм громадянським обов’язком дати нашим «реформаторам» взагалі, та Миколі Присяжнюку, зокрема, бодай у першому наближенні, уявлення, в якій дупі перебуває наше сільське господарство та аграрний сектор економіки. Бо після майже двадцяти років реформ на селі за «дорожньою картою» цієї гоп-компанії: Саблук-Гайдуцький-Гладій-Федоров-Месель-Веселяк – ніхто не може збагнути, як на «найкращих у світі чорноземах» врожайність навіть зернових культур удвічі-втричі менша, ніж в холодних Фінляндії та Швеції.

Хоча право приватної власності на землю закріплено в Конституції України (ст. 14) і широко декларується, до цього часу ринку земель сільськогосподарського призначення в

Україні не існує, оскільки операції купівлі/продажу заборо-нені. І такий стан існує майже двадцять років. Або не треба було взагалі запроваджувати приватну власність на землю, як у Китаї або Ізраїлі, котрі демонструють фантастичні успі-хи в аграрному секторі і без приватної власності на землю, або швидко вже довести це до кінця – «краще жахливий кі-нець, аніж безкінечний жах».

Оскільки легального ринку сільськогосподарських зе-мель в Україні не існує, єдиним способом вести аграрний біз-нес в Україні є оренда сільськогосподарських земель. Через те, що земля розпорошена серед мільйонів дрібних землев-ласників, вкрай важко та надзвичайно витратно укладати со-тні тисяч, а то й мільйони, угод щодо оренди землі.

Оскільки на право в Україні всім (особливо владі) начхати, інвестувати в реальні активи, в першу чергу, в нерухомість: бу-дівлі, іригаційні системи, сади та виноградники, тваринницькі ферми, є вкрай ризикованим – у будь-який момент власник землі може розірвати угоду оренди. Власне, саме через це тва-ринництво в Україні дихає на ладан (можливо, окрім птахівни-цтва), а іригаційні системи після їх розграбування в 1990-х роках практично не відновлювалися. «Індустріальна молочна компа-нія», акції якої торгуються на Варшавській фондовій біржі, мала збитки, аж поки не позбулася свого молочного бізнесу.

Корупція в країні перевершує будь-яке уявлення. Корумпованими є суди та судді, правоохоронна система. Рішення суду можна купити, якщо ти – багатій, впливовий політик або його родич чи «кореш». Право власності всім «до дупи». Методи ведення бізнесу, особливо особами, на-ближеними до влади, не відрізняються від методів мафії. Як сказав одного часу сумнозвісний гангстер Аль Капоне, за допомогою доброго слова та пістолета можна досягти наба-гато більшого, ніж за допомогою тільки доброго слова.

В міліцію, прокуратуру, СБУ і суди за захистом можна не йти – вони поголовно «донецькі». На кривдників не знайти управи і у кримінальників: Україна поділена на сектори, закріплені за бандитськими «смотрящими» – лідерами кримінального світу, орієнтованими на доне-цькі організовані злочинні групи. Інститут донецьких «смотрящих» вирішує ті питання, які жлоби при владі не можуть вирішувати за допомогою «силовиків», побоюю-чись виключно міжнародного резонансу.

Всі скандальні відбирання чужого бізнесу, що мали міс-це в Україні за «донецьких» і стали широко відомими – су-проводжувалися погрозами, розправами і вбивствами не тільки власників цього бізнесу, а й членів їхніх сімей. Про що заявляли самі потерпілі. І не заперечували загарбники.

Розправа над дітьми – взагалі, схоже, «фірмовий» по черк «донецьких». Характерний приклад: син творця найбільшого зернотрейдера – «Нібулону», – Ва да турсь-кий був заарештований під вигаданим приводом і випу-щений на свободу тільки після того, як його батько роз-лучився з контрольним пакетом акцій свого процвітаю-чого підприємства.

http://maidenua.livejournal.com/913191.html

АГРАРНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ:ПОСІБНИК ДЛЯ «РЕФОРМАТОРІВ»

№ 1

’201

3

18

Се

ло

і в

ла

да

Ось висновки щодо корупції в Україні центру соціальних експертиз ще з далекого 2005 року:

* Головною причиною корупції експерти вважають продажність, нечесність, корумпованість вищого ешело-ну влади.

* Найбільш поширене хабарництво серед таких уста-нов: Верховна Рада України; Обласні ради народних де-путатів; Державні обласні адміністрації; Обласні, міські та районні суди; Правоохоронні органи; Приватне під-приємництво.

* Найбільш корумпованою є законодавча влада на центральному і регіональному рівнях.

* Серед гілок влади найбільш корумпованою є судова.* Найголовніші перешкоди для ведення бізнесу в

Україні: відсутність чіткої економічної політики держави; зрощування влади і бізнесу; незахищеність прав влас-ності; недосконалість норм, що регулюють створення і ведення бізнесу; різне ставлення бюрократії до фірм; необ’єктивність та корумпованість судових рішень.

* Дії, що найчастіше супроводжуються корупцією: «прийняття закону в чиїхось приватних інтересах»; «пе-ремога в тендері на державне замовлення»; «забезпе-чення певного судового рішення»; «зменшення подат-кових виплат».

Центр соціальних експертиз, 2005

2005 рік – це, начебто, давно. Але ось читаємо звіт Transparency International за 2012 рік:

Україна посіла 144 місце у списку 176 країн за рівнем корупції і, таким чином, опинилась серед найбільш ко-румпованих держав світу, свідчать результати дослі-дження корумпованості країн в 2012 році від Transparency International.

Згідно з даними, розміщеними на сайті організації, Україна в поточному році набрала 26 балів зі 100 можливих, при цьому, що нижчий бал, то більш корумпована країна.

В організації уточнюють, що в попередньому році по-казник України становив 27 балів (2,3 бала за старою ме-тодологією), що свідчить про впевнений рух країни у зво-ротному напрямку, опинившись між Конго і Папуа Новою Гвінеєю. У прес-релізі організації наголошується, що будь-який результат менше 30 балів є «ганьбою для нації».

Основними причинами, за якими рівень корупції в Україні зростає, на думку Transparency International, є бездіяльність Національного антикорупційного комітету при Президентові України, нефінансування державної антикорупційної програми, зміни у законодавстві про держзакупівлі, які вивели у тінь десятки мільярдів грн.. державних коштів.

Якщо в 2006 році Україна, маючи оцінку в 2,8 бала за старою методологією, займала 99-104 місце серед 163 країн світу, у яких здійснювалося дослідження, то в 2009 році з результатом в 2,2 бала Україна вже опинилася на 146-153 місці серед 180 країн. У 2010 році оцінку 2,4 ба-ла, окрім України, отримали 9 країн, а це значить, що Україна ділила з ними 134-143 місця. У 2011 році Україна зайняла 152-ге місце з рейтингом 2,3 бала.

Дзеркало тижня, 05.12.2012

Зауважте, що рівень корупції в Україні стабільно зрос-тав, незалежно від того, були при владі «помаранчеві», чи «синьо-білі».

Щоби хоч якось захис-титися від свавілля влади, українські компанії реє-струють себе за кордоном, а в Україні працюють, як дочки іноземних офшор-них компаній. За іронією Кіпр, котрому світить бан-крутство, є найбільшим ін-вестором в Україну. При цьому європейські уряди «чухають ріпу»: дати Кіпру збан-крутувати, чи накачати його багатомільярдними фінансови-ми вливаннями, врятувавши при цьому статки багатьох ро-сійських та українських мільярдерів?

Окрім деякого захисту прав власності, використання оф-шорів дозволяє українським компаніям позичати гроші на європейських фінансових ринках, котрі потім надходять в Україну вже під виглядом інвестицій з відповідними подат-ковими пільгами.

І це при тому, що податки в сільському господарстві є смі-ховинно малими. Завдяки фіксованому податку, компанії, ма-ючи оборот у сотні мільйонів і навіть мільярди доларів на рік, сплачують податок, щонайбільше в десяту частку відсотка.

За підрахунками ДПСУ, за допомогою різних схем і операцій з пов'язаними офшорними структурами за зани-женими/завищеними цінами з України за кордон виво-диться з-під оподаткування до 100 млрд грн щорічно, в результаті чого держбюджет недоотримує 20-25 млрд грн.

Дзеркало тижня, 11.01.2013

Вести бізнес в Україні надзвичайно складно. Хабарі без-межним ордам перевіряючих, правоохоронців, представни-кам влади, що їх бізнесмени змушені давати лише за саму можливість вести бізнес, за оцінками деяких експертів мо-жуть складати до половини собівартості продукції.

Прикладом того, що вести бізнес в Україні цивілізовани-ми методами неможливо, є англійська компанія Landkom, що збанкрутувала через кілька років після приходу в Україну.

Вести нормальний бізнес в Україні майже неможливо ще й через захмарну банківську ставку – 30 відсотків і біль-ше. Це стало однією з причин того (разом із непрогнозова-ними зимами), що все більше сільгоспвиробників перехо-дять на короткі цикли виробництва – вирощування лише високоприбуткових ярих культур: кукурудзи, соняшнику, сої та ріпаку. Високі банківські ставки, корупція та відсут-ність ринку землі є тими причинами, що унеможливлюють розвиток тваринництва в Україні.

Протягом останніх кількох років через «особливості на-ціональної банківсько-фінансової системи» з України пішла низка західних банків, включаючи Commerzbank, Societe Generale, Erste bank, SEB, Swedbank. При цьому віце-пре-мєр-міністр Сергій Арбузов, що донедавна очолював Національний банк України, за допомогою якоїсь невідомої компанії, що торгує «Віагрою», сам себе оголосив найкра-щим банкіром Східної Європи.

Орендна плата є сміховинною – 50-100 дол./га/рік на «найкращих у світі чорноземах» незалежно від того, що на цій землі вирощується та який дохід з цієї землі має орендар.

Так само сміховинною є заробітна плата найманих пра-цівників у сільському господарстві – зарплата у 200 дол./місяць вважається цілком пристойною. Таке ставлення до кваліфікованої робочої сили з боку «ефективних власни-ків» призвело до того, що кваліфікованої робочої сили на

№ 1

’201

3

19

Се

ло

і в

ла

да

селі вже не залишилося. Навіть «акули» агробізнесу, такі як «Миронівський хлібопродукт» («Наша Ряба») скаржаться на те, що не можуть знайти механізаторів на зарплату вже у 1000 дол./місяць. І додайте до цього менталітет наших «ефективних власників», котрі хочуть за два-три роки ста-ти мільярдерами, платячи, в тому числі, найманим робіт-никам копійки.

До речі, в нас розвелось багато якихось «фермерів». Я бачив багатьох фермерів у США та Канаді, що є мільйоне-рами. І у всіх них були чорні від «чорної» праці руки. Вони все роблять самі: ремонт техніки та обладнання, управління технікою, підсобні роботи. А потім я порівнював їхні руки з руками наших «фермерів» – білі, пухкі, як у панночок.

Мізерний фіксований податок, мікроскопічна орендна плата за землю, копієчні витрати на робочу силу призвели до виникнення в агробізнесі монстрів-латифундистів (або як вони себе скромно називають, «агрохолдингів»), що ма-ють в обробітку сотні тисяч гектарів. Олег Бахматюк, влас-ник яєчної компанії «Авангард» та компанії Ukrlandfarming (офшорних, само собою), має в обробітку 700 тисяч га, що втричі перевищує площу такої європейської країни, як Люксембург.

Проте менеджменту, спроможного дати лад таким чудо-виськам (я маю на увазі компанії, а не їхніх власників, хоча, можливо, між ними немає великої різниці) в Україні немає. Менеджмент верхнього рівня має лише вкрай туманне уяв-лення про те, що діється на нижчих рівнях управління. Крадіжки на всіх рівнях управління – така ж характерна ри-са таких «агрохолдингів», як венеричні хвороби є професій-ною рисою гінекологів, а наркоманія та алкоголізм – твор-чих натур і діячів культури.

Найважливіші аграрні галузі монополізовані: виробни-цтво м’яса птиці, яєць і яєчних продуктів, виробництво олії, виробництво мінеральних добрив, не кажучи вже про дер-жавну монополію на залізничні перевезення та «ненав’язливі» додаткові послуги тощо. Антимонопольний комітет про це знає, але щонайбільше покарання монопо-лістів – кілька тисяч гривень штрафу. Злякали їжака голими сідницями!

Логістична інфраструктура (особливо для зберігання сві-жих овочів, фруктів та іншої продукції, що швидко псується) є вкрай нерозвиненою. Автомобільні шляхи є просто в жах-ливому стані. Навіть ті «потьомкінські села», тобто автошля-хи, що були збудовані до Євро-2012 лише кілька місяців тому, виглядають так, наче їх щойно розбомбила ворожа авіація.

Молоко, овочі, фрукти, зелень виробляються на городах та присадибних ділянках, через що якість цієї продукції контролювати практично неможливо. Системи безпеки про-дуктів харчування в Україні практично не існує.

Додамо до цього відсутність повернення ПДВ при екс-порті продукції, і матимемо повну картину «покращень» в аграрному секторі.

Хоча, можливо, «метод конечних елементів», за допо-могою якого міністр аграрної політики і продовольства України, будівельник Микола Присяжнюк розв’язував зада-чі в своїй кандидатській дисертації «Напружено-де фор мо-ва ний стан багатопорожнистих ребристих плит, армованих сталевим профільованим настилом», допоможе нашому гранувально-будівельно-аграрному міністру швидше вже добити українське сільське господарство, після якого мож-на буде розпочинати відроджувати його вже так, як треба.

Валентин Уваров

№ 1

’201

3

20

Се

ло

і в

ла

да

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИРОБУ: 1. Центр ваги розташований дуже близько до трактора,

зчеплення легко здійснюється за допомогою при-строю Easy Hitch, що обладнаний індикатором захва-ту для забезпечення максимальної безпеки.

2. Для всіх моделей пропонується повний ряд систем контролю: від простого пульта дистанційного управ-ління EC до терміналу IsoMatch Tellus. iXter – це пер-ший навісний обприскувач у світі, що повністю сумі-щається з ISOBUS 11783.

3. Усі системи регулювання оснащені вже перевіреною часом програмою Kverneland ENFO для заливання й промивання системи.

4. Гранична точність, безпека оператора та захист до-вкілля підтримуються завдяки використанню додат-кового пристрою ASV (автоматичний клапан всмок-тування) або системи управління клапаном Autoset; обидва можуть бути приєднані до електричного ін-дикатора рівня. ASV та Autoset дозволяють контро-лювати роботу програми ENFO з промивання та зали-вання з кабіни трактора: • оператор лишається чистим і не контактує з хіміч-

ними речовинами, • обприскувач заповнюється лише необхідним

об'ємом рідини. 5. Легкість у роботі та обслуговуванні досягається шля-

хом використання панелі управління Easy Set. Панель клапанів та змішувач маточного розчину повністю за-хищені від пилу та інших зовнішніх забруднювачів. Відчинивши дверцята, в які вмонтовано бачок з чи-стою водою, ви можете вимити руки перед тим, як приступити до роботи з панеллю.

ЛЕГКЕ ЗЧІПЛЮВАННЯ ПОЛЕГШУЄ РОБОТУ Завдяки легкому зчіплюванню центр ваги обприску-

вача знаходиться дуже близько до трактора. Це дає можливість підтримувати максимальну вагу на передній осі трактора. Але при цьому процес регулювання зчіпно-го пристрою лишається швидким і легким: спершу при-єднайте ВВП, електричні кабелі та гідравлічні шланги. Від’їдьте назад, щоб під'єднати обприскувач. Оригінальна система замка надійно закріплює машину й показує операторові, що вона була правильно під'єднана.

ПАНЕЛЬ КЛАПАНІВ EASY SET Панель управління клапанів захищена дверцятами.

Компанія Kverneland встановлює новий стандарт роботи користувача й легкість виконання операцій. Панель кла-панів інтуїтивно зрозуміла й проста в обслуговуванні. Усі з'єднання легкодоступні й швидко встановлюються.

Основні функціональні прилади, такі як змішувач ма-точного розчину, фільтр тиску, засіб для миття рук з роз-подільником рідкого мила, місце для зберігання рукави-чок та з'єднувальною муфтою для заповнення бачка чи-стої води також розташовані в центрі управління.

Прозорий фільтр всмоктування легко прочищати, а зливний клапан фільтра зводить ризик забруднення до мінімуму. Усі рідини повинні пройти через цей всмокту-вальний фільтр раніше, ніж досягнуть насоса. Це в поєд-нанні з фільтруванням нагнітального потоку гарантує , що забруднення форсунок – це прикрощі, що лишилися в минулому. Сходинки, вбудовані в змішувач маточного розчину, можуть бути використані як полички для єм-ностей з хімічними речовинами під час наповнення, а та-кож для безпечного доступу до кришки бака.

Kverneland пропонує новий навісний обприскувач iXter -- перший, що повністю суміщається з ISOBUS 11783. Він був розроблений для полегшення роботи користувачів та захисту довкілля. Обприскувачі iXter пропонують-ся з баками чотирьох розмірів від 1000 до 1800 л і трьома видами штанг від 15 до 24 м (стальні або алюмінієві).

НОВИЙ НАВІСНИЙ ОБПРИСКУВАЧ ВІД КОМПАНІЇ KVERNELANDiXter

№ 1

’201

3

22

Ме

хан

іза

ція

ПРОГРАМА ENFO ДЛЯ ЗАЛИВАННЯ ТА ПРОМИВАННЯ Програма ENFO (фокус на довкілля) дозволяє здій-

снювати автоматичне промивання системи обприску-вання, а також її автоматичне заповнення. Це зводить до мінімуму залишки рідини й зменшує витрати робочої речовини, а також ризики потрапляння забруднень у ґрунт та довкілля при їх зливанні. Усі обприскувачі Kverneland мають функцію ENFO, добре відому систему FlowMate Control, універсальний термінал Focus II Kverneland з блоком управління або термінал IsoMatch Tellus з двома сенсорними екранами.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КЛАПАНА AUTOSET И ASV ASV (Автоматичний клапан всмоктування) дозволяє

запрограмувати необхідний рівень заповнення й авто-матично відключається після досягнення такого рівня. З кабіни трактора також можна вибрати функції ENFO для здійснення заповнення або промивки системи обпри-скування, оскільки Autoset електронно контролює робо-ту як клапанів всмоктування, так і клапанів тиску.

Такі функції обприскувача, як заповнення, очищення бака, розчинення решток засобів захисту рослин, турбо-перемішування, заправка або промивання системи об-прискування можуть контролюватися з місця оператора в кабіні трактора. ASV сумісний з усіма комп'ютерами об-прискувача. Autoset працює з Focus II та IsoMatch Tellus.

Усі системи регулювання в стандартній комплектації, у тому числі й просте дистанційне управління EC, вклю-чають електронну функцію управління перемішуванням, що дозволяє повністю звільняти бак під час виконання операції обприскування.

КОНТРОЛЬ РОБОТИ СЕКЦІЙ STARGUIDE III Ця опція сумісна з усіма комп'ютерами обприскувачів

Kverneland і є наступним кроком у здійсненні контролю над роботою секцій обприскувача. Вона одночасно ске-ровує й автоматично контролює секції штанги з викорис-танням системи позиціонування DGPS. Starguide III осна-щено інтуїтивно зрозумілим 5,7- дюймовим кольоровим сенсорним екраном.

Головними особливостями є: панорама поля з обро-бленими ділянками та зонами перекриття, при цьому оди-нарні й подвійні перекривання відмічаються різними ко-льорами, трьохмірна графічна система наведення з функ-

цією збільшення/зменшення масштабу зображення, ста-тус GPS, а також роз'єм USB для експорту даних у різних форматах. Його можна також модернізувати під усі об-прискувачі Kverneland, що обладнані системою FlowMate Control, терміналами Focus II та IsoMatch Tellus.

ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ШТАНГИ ОБПРИСКУВАЧА:

Штанга HOSA.

15-метрова штанга HOSA Alu-Liner пропонує новий спосіб «Z» складання. Сегменти штанги складаються зверху й не потребують вільного простору позаду ма-шини під час виконання операцій складання. За допо-могою цієї штанги можна здійснювати одностороннє складання або симетричне зменшення робочої шири-ни. Такий «Z»-подібний спосіб складання спрощує про-ходження перешкод. Унікальний алюмінієвий профіль пропонує багато переваг: прекрасна інтеграція усіх шлангів і трубопроводів з нержавіючої сталі. Це озна-чає, що форсунки захищені від пошкоджень, легко очи-щуються, зовсім не піддаються корозії, мають малу ва-гу й максимальну міцність, що досягається через систе-му затискачів та проклеювання, причому без жодних зварних конструкцій!

Штанга HPT.

Стальна штанга HPT випробувалась та перевірялась ба-гато років. Такі 15- ти або 18- ти метрові штанги оснащені заднім механізмом горизонтального складання, що дозво-

№ 1

’201

3

23

Ме

хан

іза

ція

ляють здійснювати роздільне складання лівої або правої частини для додаткової корекції площі обприскування. Штанга HPT є дуже компактною, має низький центр ваги й зменшену висоту транспортування.

Штанга HC

Штанга HC вертикального складання шириною від 18 до 24 м з одностороннім складанням дозволяє здійснювати симетричне або асиметричне зменшення робочої ширини, гідравлічне блокування маятникової системи, корекцію на-хилу і корекцію нахилу окремих секцій.

Має міцну конструкцію, дуже ефективну систему під-віски та систему анти-розхитування. Штанга HC розра-хована на інтенсивне використання за відповідних умов.

В Україні обприскувач iXter В10 в стандартной комп-лектації з штангою НРТ 15 метрів коштує 240 000 грн. Офіційним та ексклюзивним представником компанії Kverneland Group в Україні є ПАТ «Компанія «РАЙЗ»

KVERNELAND IXTER – ТЕХНІЧНІ СПЕЦИФІКАЦІЇ:

iXter B10 B13 B16 B18

Ємність бака (л) 1000 1300 1600 1800

Фактична ємність бака (л) 1100 1450 1800 2000

Бак с чистою водою (л) 180 180 180 180

Бачок для умивальника (л) 18 18 18 18

Індуктор хімікатів (л) 30 30 30 30

Штанга HPT HOSA HC B18

Робоча

ширина 15-18 15 18-20-21-24 1800

Принцип

складання Горизонтальний Вертикальний Вертикальний 2000

Матеріал Сталь Алюміній Сталь 180

Тримач

форсунки Mono-Quadrojet Mono-Trijet Mono-Trijet 18

Компанія Kverneland Group - це лідируюча

міжнародна компанія, що займається розроб-

кою, виробництвом та збутом сільськогоспо-

дарської техніки та послуг. Зосередившись на

інноваціях, компанія пропонує унікальний і

повний спектр продукції високої якості.

Kverneland Group надає комплексні рішення

професіональним фермерам для підготовки

ґрунту, посіву, заготівлі кормів, обприскування

та внесення мінеральних добрив. №

1’2

013

24

Ме

хан

іза

ція

Для сдваивания задних колес на тракто-рах МТЗ мощностью от 50 до 150 л.с., а также на тракторах ЮМЗ с целью проведения сель-скохозяйственных работ (пахота, культива-ция, посев зерновых и других культур, внесе-ние минеральных удобрений и пр.) изготав-ливаются сдвоенные колеса DW14Lx38 и DW15Lx38 со стяжками (см. рис.1). Ком плект сдваивания состоит из основного и дополни-тельного колес, про ста воч ного кольца и стя-жек с крепежными изделиями.

Для проведения подобных сельскохо-зяйственных работ для тракторов Т-150 за-водом производятся сдвоенные колеса DW18x24 со стяжками (см. рис. 2). Для мон-тажа сдвоенных колес на тракторах ХТЗ ис-пользуются шпильки и гайки ступицы трак-тора. Пре иму щест во систем сдваивания со стяж ками состоит в приемлемой цене и в том, что основное и дополнительное колеса одинаковые и при необходимости выполне-ния работ на одинарных колесах всегда можно заменить основное колесо на допол-нительное, на которое приходится меньшая нагрузка и шина меньше изнашивается.

Для передних и задних мостов сверх-мощных энергонасыщенных тракторов мощ-ностью от 100 до 350 л.с. ПАО «Кре мен чуг-ский колесный завод» освоил сдвоенные колеса диаметрами 30, 34, 38 и 42 дюй-мов с применением зацепов (см. рис.3). Такая система сдваивания состоит из ос-новного колеса, дополнительного колеса (обод с приваренными к нему проставоч-ным и упорным кольцами), механизма сдваивания, состоящего из штанги с крю-ком и зацепом, гайки-проушины. В зави-симости от мощности и общего веса трак-тора требуется от 3 до 6 зацепов на каждое колесо. Эта система более дорогостоящая по сравнению с системой на стяжках, но она очень удобно и быстро монтируется в полевых условиях на трактор даже с уче-том большого веса колес.

Для обработки узких междурядий (осо-бен но сахарной свеклы, где ширина между-рядий составляет 450 мм) нужны колеса уже чем те, что используются обычно при прове-дении работ общего назначения. При более узкой ширине профиля грузоподъемность таких колес будет меньше, поэтому для со-хранения необходимой грузоподъемности используются колеса в сдвоенном исполне-нии. ПАО «Кре мен чуг ский колесный завод» изготавливает для комплектации тракторов МТЗ неразборные спаренные колеса DW8x42 (см. рис.4), конструкция которых обеспечи-вает минимально необходимый агротехни-ческий просвет 300 мм, что позволяет прово-

дить междурядную обработку свеклы на лю-бых стадиях ее роста без сминания ботвы проставочным кольцом. Но если колеса не повреждают свеклу, это не значит, что они не будут травмировать кукурузу или подсолнеч-ник. Каждая культура имеет свою защитную зону по ширине и высоте, которые и должны обеспечивать колеса, чтобы не повредить корней и листьев культуры. Для таких куль-тур ПАО «КрКЗ» выпускает узкие колеса DW8x42; W10x42;W10x46; W8x48; W10x48; W10x52 и W10x54 для обработки междуря-дий разных культур, а также для применения на опрыскивателях. Благодаря узким коле-сам, растения развиваются без препятствий, радуя хорошими урожаями.

В последнее время на рынке сельхозтехни-ки Украины появилось большое много-

образие сверхмощной почвообрабатываю-щей техники, в т.ч. много импортной, так что нашим аграриям есть из чего выбирать. Од-нако применение такой техники со про вож да- ется значительным повышением динамиче-ского давления на грунт. Кова лен ко Н.И. – аг-рофермер-полтавчанин рассказывает о пре-имуществах использования сдвоенных колес на своих сверхмощных тракторах не по-на-слыш ке: «По своему опыту знаю, что самый большой недостаток тяжелого трактора – это уп лот нение почвы, плюс огромные энер-гозатраты. Расход топлива большой – произ-водительность маленькая, да и урожайность невысокая. Также, на влажных участках по-ля его тяговое усилие очень снижается. Вот здесь-то и нужны приёмы, которые повысят проходимость трактора и его тягово-сцепные свойства. На своих тракторах я достиг этого за счёт сдваивания передних и задних колёс. При «сдвойке» колес общий вес трактора равномерно распределяется на большую площадь участ ка поля, поэтому нет глубоких следов от колеи и переуплотнения почвы в колее. Трактор на сдвоенных колесах тянет много лучше, под большой нагрузкой не прыгает, топливо экономит и работается на-много комфортнее.»

ПАО «Кременчугский колесный завод» разработаны различные конструкции сдво-енных колес для тракторов, проведены их испытания в УкрЦВТ, в полтавских агрохо-зяйствах, а также в агрофирмах Крыма и налажено их про из водство. Как показали испытания, при применении сдвоенных ко-лес по сравнению с одинарными:

• снижается на 20-36% буксование, т.е. повышается проходимость на переув-лажненных почвах;

• снижается удельн. расход топлива до 21%;

• повышается на 15-30% производит-ть;

• увеличивается на 30% тяговое усилие трактора;

• уменьшается в два раза удельное дав-ление на почву;

• снижается на 12% нагрузка на каждую шину;

• повышается грузоподьемность у каждой спарки на 70%.

СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА:СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА:БОЛЬШЕ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ – МЕНЬШЕ ЗАТРАТ!БОЛЬШЕ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ – МЕНЬШЕ ЗАТРАТ!

ПРИОБРЕТАЯ СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА, ВЫ ДЕЛАЕТЕ ПРАВИЛЬНЫЙ ВЫБОР, Т.К. ЭТО НЕ ПЕРЕУПЛОТНЕННАЯ ПОЧВА, А ЗНАЧИТ ОТЛИЧНЫЙ УРОЖАЙ!ПРИОБРЕТАЯ СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА, ВЫ ДЕЛАЕТЕ ПРАВИЛЬНЫЙ ВЫБОР, Т.К. ЭТО НЕ ПЕРЕУПЛОТНЕННАЯ ПОЧВА, А ЗНАЧИТ ОТЛИЧНЫЙ УРОЖАЙ!

ПОДРОБНУЮ ИНФОРМАЦИЮ СМОТРИ НА САЙТЕ: WWW.WHEELS.COM.UAПОДРОБНУЮ ИНФОРМАЦИЮ СМОТРИ НА САЙТЕ: WWW.WHEELS.COM.UA

В’ячеслав Литвинчук,

директор представництва «ОПТІГЕЙП» в Україні:

У минулому 2012 році ми в п’ять разів збільшили прода-жі соняшникових і кукурудзяних жаток «ОПТІГЕЙП» в Україні. На сьогодні Україна посідає перше місце серед кра-їн, у які фірма експортує свої жатки.

Іноді мене запитують, у чому секрет успіху? Та жодних секретів! Просто жатки «ОПТІГЕЙП» відзначаються висо-кою продуктивністю, надійністю, простотою в користуванні й обслуговуванні. Ми навіть не робили гучної рекламної компанії, скромно представлялися на сільськогосподар-ських виставках. Ми лише хотіли, щоб потенційні покупці отримали достатню початкову інформацію про наявність на ринку унікальної жатки.

Як правило, сільгоспвиробник, дізнавшись про появу но-вої машини, хоче мати відгук про неї від того користувача цією машиною, якому він довіряє. Ми були впевнені, що покупці на-ших жаток дадуть про них тільки позитивні відгуки. І ось чому.

За час нашої присутності на ринку України ми не мали жодного звернення щодо ремонту соняшникових жаток, хоча наші спеціалісти в разі потреби завжди напоготові надати технічну допомогу нашим клієнтам і маємо в запасі потрібні запчастини. Наголошую: жодного звернення ні з гарантійно-го, ні з поточного ремонту або навіть аварійної поломки. І це стосовно не лише тих жаток, що були продані в 2012 році, але й тих, що були продані в минулому та позаминулому роках.

Селянам не потрібно пояснювати, що для них означає безвідмовна робота машини в жнива. Це означає, що уро-жай, котрий на полі, гарантовано буде в коморі.

Технічне обслуговування й плановий ремонт жаток для соняшнику «ОПТІГЕЙП» – це зовсім прості операції, що не по-требують спеціальної підготовки й під силу звичайному ме-ханізаторові. Рекомендовано лише один раз на 1,5 тисячі гек-тарів або один раз на 2 роки замінити мастило в редукторі й приблизно з такою ж періодичністю замінювати (вибірково)

НЕ ЛЮБИТЕ РЕМОНТУВАТИ?ТОДІ КУПУЙТЕ «ОПТІГЕЙП»!ТОДІ КУПУЙТЕ «ОПТІГЕЙП»!

НЕ ЛЮБИТЕ РЕМОНТУВАТИ?НЕ ЛЮБИТЕ РЕМОНТУВАТИ?ТОДІ КУПУЙТЕ «ОПТІГЕЙП»!ТОДІ КУПУЙТЕ «ОПТІГЕЙП»!

№ 1

’201

3

26

Ме

хан

іза

ція

один-два ланцюги і дві-три зірочки. Вартість такого ре-монту складає 0,2-0,3% від початкової ціни жатки.

Жатка монтується до комбайна просто й швидко, при цьому не потрібно проводити додаткових наладок. Так само не потрібно додатково навчати оператора.

Жатка надійно й практично без втрат працює на складному рельєфі, на полеглому соняшнику, у тому числі в умовах забур’яненості та підвищеної вологості.

Ми відстежуємо, як працюють жатки «ОПТІГЕЙП», який від них економічний ефект. Як засвідчує практика, ціна жатки відшкодовується тільки за рахунок скоро-чення втрат вже після перших 300-400 гектарів. (до-кладніше про це див. №1’2012 «Агробізнес-Україна»).

Цей рік видався особливо складним для збирання соняшнику. Внаслідок дощів, граду, шквальних вітрів майже половина посівів соняшнику були полеглими. Але це не створило проблем для жатки «ОПТІГЕЙП». Жатка «ОПТІГЕЙП» регулюється по висоті збирання, може зрізати соняшникову масу як при самій поверхні поля, так і зрізати кошики з насінням з прямостоячих стебел, – якщо це дозволяє стан посівів. Така маневре-ність дозволяє вибрати оптимальний для конкретних умов режим роботи, додатково економити пальне й моторесурс, збільшити продуктивність.

Крім інших переваг, нові моделі жаток «ОПТІГЕЙП» об-ладнані подрібнювачем стебел соняшника, який регулю-ється по висоті залежно від стану поля. Тобто жатка може йти високо й зрізати лише кошики, а регульований гідрав-лікою подрібнювач зрізуватиме стебла соняшнику при са-мій поверхні й подрібнюватиме їх. Це дозволяє економити значні кошти при післяжнивному обробітку поля, оскільки відпадає необхідність обробляти пожнивні рештки муль-чивачем. Після жатки «ОПТІГЕЙП» на полі без додаткової обробки подрібнювачем може працювати сівалка прямого посіву або борона – не обов’язково важка.

Угорська машинобудівна й торгова фірма заснована в 1993 році. Фірма виробляє й продає жатки для збирання соняшнику та кукурудзи, а також інше обладнання для сільського господарства. Жатки «ОПТІГЕЙП» відзнача-ються високою продуктивністю та надійністю, вони забез-печують збирання врожаю навіть за несприятливих по-годних і польових умов із мінімальними втратами. Завдяки високим показникам з продуктивності та еконо-мічності, на сьогодні жатки «ОПТІГЕЙП» посіли лідируюче положення на ринку Угорщини й Словаччини, вони та-кож успішно працюють на полях Румунії, Чехії,, Болгарії, Росії, Сербії, Франції, Молдови, США, України. З-поміж країн-імпортерів жаток «ОПТІГЕЙП» у 2012 році 1-е місце посіла Україна. Рядкові соняшни-кові жатки «ОПТІГЕЙП» не мають аналогів, вони агре-гатуються з будь-яким типом комбайна.

ТОВ «ОПТІГЕЙП»

27

Ме

хан

іза

ція

Трактори – основа основ сільськогосподарської галузі. Саме ці машини задіяні упродовж цілого року, виконую-

чи при цьому колосальну кількість робіт. Значною мірою успішність господарства залежить від того, наскільки про-дуктивним, ефективним та надійним є трактор. Сьогодні в продуктову лінійку Ростсельмаш включено трактори, пред-ставлені в кількох серіях потужністю від 190 до 575 к .с. Кожна машина призначена для певного виду сільськогоспо-дарських робіт: від посівних до навантажувальних. Усі вони об'єднані основними принципами, що закладені в основу тракторів VERSATILE – універсальність і ефективність.

ТРАКТОРИ VERSATILEТРАКТОРИ VERSATILEТРАКТОРИ VERSATILEТРАКТОРИ VERSATILEСВІТОВА ІСТОРІЯ, ВІДРОДЖЕНА В РОСІЇ

У 2007 році Ростсельмаш розширив свій продуктовий портфель, зробивши безпрецедентний крок – придбан-

ня канадської компанії Buhler Inc. З цього моменту Ростсельмаш вивів на світовий ринок серію тракторів під істо-

ричним брендом VERSATILE.

СВІТОВИЙ РЕКОРДСМЕН

Сучасні технології потребують скорочення трудомісткості та підвищення напрацювання на одиницю техніки. З такими завданнями можуть упоратися лише потужні, високопро-дуктивні машини, такі як трактори VERSATILE серії ННТ (High Horsepower Tractors).

При створенні цих машин конструктори пішли досить складним, але ефективним шляхом. Трактори VERSATILE ННТ не стали модифікаціями вже існуючих моделей. Ці ма-шини були спроектовані з нуля, втіливши в собі більше ніж 40-річний досвід виробництва потужних повнопривідних тракторів. Висока потужність дозволяє використовувати ці машини ефективно як у ресурсозберігаючих технологіях minimal-till та no-till, так і при традиційному землеробстві. Серія представлена кількома моделями потужністю 435, 485, 535 и 575 к. с. Усі вони оснащені економічними двигу-нами Cummins. Рядне розташування 6 циліндрів, 24 клапа-нів, турбонаддуву і охолодження надуваного повітря в цих двигунах забезпечують чисте й повне згорання пального. Система вприскування високого тиску з електронною сис-темою контролю швидко реагує на умови роботи або зміни положення дроселя. Запас крутного моменту – 35 % при частоті 1400 об/хв. та 7% додатковий приріст потужності

№ 1

’201

3

28

Ме

хан

іза

ція

при 1800 об/хв. дозволять легко працювати на всіх сіль-ськогосподарських операціях. Крім того, двигун Cummins QSX відповідає вимогливим екологічним нормам Tier 3 і схвалений для використання біодизельного пального B20. Для тракторів серії ННТ доступні кілька варіантів трансмі-сій: механічна та автоматична Powershift. Трансмісії різні, проте обидві гарантують стабільну роботу трактора з необ-хідною для виконання конкретного завдання швидкістю й максимальним тяговим зусиллям. Трактори VERSATILE се-рії HHT можуть похвалитися ще однією своєю фірмовою особливістю – мостами з зовнішніми планетарними пере-дачами. Така схема здобула широке визнання за надій-ність, простоту, зручність в обслуговуванні та установленні коліс. Об'єм двох паливних баків складає 1325 літрів, що забезпечує безперервну роботу в полі без необхідності частих дозаправок. Великий додатковий паливний фільтр входить у стандартну комплектацію. Він дозволяє працю-вати на вітчизняному пальному без ризику потрапляння домішок та води, незалежно від його якості. Для машин се-рії опційно доступний вал відбору потужності з продуктив-ністю 1000 об/хв., що значно розширює функціональні можливості трактора у Вашому господарстві.

Усі ці переваги складаються в по-справжньому рекордні результати, що здатні демонструвати машини VERSATILE серії HHT. У 2010 році в Ставропольському краї (Росія) трактор VERSATIL встановив світовий рекорд з дискування ґрунту й був занесений у Книгу Рекордів Гіннесса! За добу машина об-робила 417 гектарів! Погодьтесь, показник, що гідний поваги!

СПРАВЖНІ «РОБОЧІ КОНЯЧКИ!»

Якщо Вашому господарству потрібен універсальний трак-тор, справжня «робоча конячка», що легко впорається з орними, культиваційними й посівними роботами, тоді опти-мальним рішенням для Вас буде VERSATILE серії 2000. Вони так само як і машини серії HHT мо жуть бути використані в ресурсозберігаючих технологіях no-till і minimal-till. Моделі тракторів серії 2000 оснащені двигунами Cummins серії QSM 11 (об'єм 10.8 л) потужністю 335 і 375 к. с. Ці двигуни відзнача-ються практично бездимною роботою, не мають собі рівного моторесурсом, мінімальною шумністю на великих обертах та простим контролем параметрів ходу. В усьому іншому ці ма-шини втілюють у собі всі кращі характеристики тракторів VERSATILE, описані стосовно серії ННТ. Для серії 2000 також доступні два варіанти трансмісій: механічна й автоматична. Також трактори цієї серії можуть похвалитися «фірмовою» особливістю – мостами з зовнішніми планетарними переда-чами. Продуктивну роботу з причіпним обладнанням забез-печує гідравлічна система HydraFlow® продуктивністю 170 л/хв. На трактори серії 2000 встановлено два паливних баки загальним об'ємом 927 л. Вони розташовані в центральній частині трактора, що створює рівномірний розподіл ваги на передній/задній осі, незалежно від наповненості баків.

ВІД ПОСІВУ ДО НАВАНТАЖЕННЯ

Трактори серії Row-Crop з двигунами потужністю від 190 до 305 к. с. можна назвати втіленням принципу універсаль-ності, що закладений в основу техніки VERSATILE. Вони при-значені для щонайширшого спектру сільськогосподарських робіт – від посівних до транспортних. Саме тому ці трактори ніколи не залишаться без діла. Вони створені для того, щоб стати незамінними помічниками для Вашого господарства упродовж цілого року.

Трактори серії Row-Crop обладнані високонадійними двигунами Cummins потужністю 190, 220, 250, 280 и 305 к. с. Максимальний крутний момент досягається в діапазоні 1400-1500 об/хв., а його запас становить більше 30%, га-рантуючи стабільну роботу за будь-яких навантажень. Ці двигуни відповідають сучасним екологічним вимогам Stage IIIA (Tier 3). Залежно від потужності двигуна для серії Row-Crop пропонуються два варіанти трансмісій: напівав-томатична 24x24 (для моделей потужністю 190 и 220 к. с.) та автоматична Powershift 16x9 (для моделей потужністю 250, 280 и 305 к. с.). У першому випадку шість діапазонів по 4 швидкості в кожному діапазоні утворюють 24 швидко-сті вперед і 24 швидкості назад. Коротка база тракторів се-рії Row-crop забезпечують високу маневреність – радіус розвороту не перевищує 4 м. Але й цей показник можна покращити! На бажання замовника, трактори можуть бути укомплектовані переднім мостом UltraSteer, що скорочує радіус розвороту до 2,1 м. Наявність додаткових опцій, та-ких як фронтальний навантажувач та снігоприбиральна приставка, розширює універсальність тракторів. У базову комплектацію, крім валу відбору потужності, входить три-точкова навіска категорії CAT III вантажопідйомністю 5670 кг. Опційно на триточкову навіску може встановлюватись автозчіпка Quick-Hitch, що полегшує агрегатування з наві-сними й напівнавісними знаряддями й помітно скорочує час на зчіпку/розчіпку.

ДОДАТКОВІ ПЕРЕВАГИ

Придбання трактора VERSATILE – це вже саме по собі оптимальне рішення для Вашого господарства. Ви отримуєте машину, що довгі роки буде служити Вам вірою й правдою, відповідаючи всім фундаментальним принципам: надійність, універсальність, ефективність. Ці трактори прості й зручні в технічному обслуговуванні. Що стосується сервісного й га-рантійного – Ростсельмаш бере на себе ті ж зобов'язання, що й при покупці комбайна. Це означає, що будь-яка допомога буде надана в найкоротші терміни й на щонайвищому рівні. До того ж, з минулого року компанія Ростсельмаш включила в свій продуктовий портфель посівну та ґрунтообробну техні-ку, котра разом з тракторами VERSATILE готова продемон-струвати максимум своїх можливостей.

www.rostselmash.com

№ 1

’201

3

29

Ме

хан

іза

ція

ШНЕКИ ДЛЯ СІВАЛОКДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ СІВАЛОК ТА РОЗКИДАЧІВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВДЛЯ ЗАВАННТАЖЕННЯ СІВАЛОК ТА РОЗКИДАЧІ

РШ-200/4,5 –36 т/годРШ-250/4,5 –60 т/год

ГРШ-300/4,5 – 60 т/год НБШ-250/4 –, 60т/год

ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНІ БУНКЕРИ

ПБН-20

ПБН-16

ПБН-40

БНП-12

ПБН-30

• ВІДВЕЗЕННЯ ЗЕРНА ВІД КОМБАЙНА (ЗІ ЗВАЖУВАННЯМ);

• ЗАПРАВКА РОЗКИДАЧІВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ;

• ЗАПРАВКА СІВАЛОК (СКОРОЧУЄ ПОСІВНУ НА 2 ДНІ);

• ЗАПРАВКА ЗЕРНА В ПОЛІЕТИЛЕНОВІ РУКАВА

ми відроджуємо Україну!

ТРАКТОРНІ ПРИЧЕПИ

2ТСП-8ТСП-20

ТСП-26 ТСП-39

ТСП-10

ТСП-16

ТСП-6

ТСП-39

3ТСП-24

ПРИЧІПНІ РОЗКИДАЧІ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВПРИЧІПНІ РОЗКИДАЧІ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВПРИЧІПНІ РОЗКИДАЧІ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВРозкидачі міндобрив РМД 6 та РМД 8 ви-

пускаються серійно з гумовим та плас-тинчатими транспортерами.

Гумовий – призначений для гранульова-них добре сипучих мінеральних добрив (амі-ач на селітра, амофос тощо). Він зовсім не по-шкоджує гранули і рівномірно подає їх близь-ко центру диска, де швидкість обертання ло-паток нижча і завдяки цьому сила удару гра-нул об лопатки менша. Гра нули, в свою чергу, не розсипаються по диску, а рухаються по двох різних U-по діб них лопатках, одна з яких кидає гранули по меншому радіусу, інша по більшому. Зав дя ки цьому досягається хоро-ший ефект рівномірності, незалежно від сипу-чості добрив та інтенсивності вітру.

Оскільки привід обертання тарілок є гі-дравлічним (від гідромотора), то, завдяки ре-гулятору потоку масла, виставляється необ-хідна швидкість обертання тарілок від 0 до 1000 об/хв. для кожного виду добрив. За до-помогою частоти обертання тарілок при різній гранульованості та сипучості можна регулю-вати ширину розкидання від 10 до 24 метрів.

За рахунок подвійного перекриття прохо-дів досягається майже стовідсоткова рівномір-ність внесення. Привід транспортера механіч-ний (від колеса розкидача), тому зміна швид-кості руху трактора не впливає на норму вне-сення. Вмикання та вимикання транспортера гідравлічне, тож тракторист при розвороті трактора може вимкнути подачу міндобрив.

Щоб запобігати розбиванню гранул та зду ванню їх вітром, тарілки максимально наближені до транспортера та направляю-чих лійок.

Для полегшення контролю точної норми внесення застосовується контрольний ящик. Він швидко, за 1 хвилину, встановлюється за-мість з’ємних направляючих лійок і в нього зсипається міндобриво на десяти з половиною обертаннях колеса, що при ширині захвату 24 метри складає умовно внесену площу 0,1 га. Тобто, зваживши добриво з контрольного ящика і помноживши на 10, маємо гектарну норму внесення. Звичайно, при подвійному перекриванні розсіву (тобто при ході через 12 метрів) норму треба зменшувати вдвічі.

Пластинчастий транспортер (такий, як в ра-дянських МВУ) забезпечує стабільну передачу, як малосипких добрив (змішаних, дефекатів) так і гранульованих. Додатково такий РМД мо-же вносити сухий курячий послід чи компост.

Широкі шини низького тиску 550/60 R22.5 та великий об’єм причіпного РМД-8 до-зволяють удвічі прискорити внесення добрив, порівняно з навісними розкидачами, де про-цес заправки розкидача потребує багато ло-гістики та ручної праці.

За бажанням клієнта, на РМД-6 та РМД-8 встановлюються електронні ваги, і тоді постій-ний контроль норми внесення на різних пло-щах та видах міндобрив можна проводити автоматично через певні інтервали часу.

Причіпні розкидачі РМД-6 та РМД-8 виго-товляються як з чорного металу, так і з нержа-віючої сталі, а рама розкидача може піддава-тися гарячому цинкуванню.

До речі, розкидач РМД-6 буде представ-лений на виставці «Зернові Технології» 12-14 лютого в павільйоні №1 на стенді «Заводу Кобзаренка».

ТОВ «Завод Кобзаренка»: (050) 312-08-28 Купко Микола, (050) 307-27-17 Лановий Сергій, (050) 331-95-91 Кобзаренко Анатолійwww.kobzarenko.com.ua

Колесо – привід транспортера

Нержавіючі тарілки – Rauch

Прутковий транспортер

Гумовий транспортер

Розмови про необхідність впровадження такої електронної карти велися добрий десяток років. Увесь цей час у

Держземагентстві стверджували, що продуктивно працюють над створенням бази. Хвилюючий момент появи публічного плану ділянок обіцяли і на 1 січня 2012-го – система мала за-працювати через півроку після ухвалення Закону про Дер-жав ний земельний кадастр. Однак хоча за документ народні депутати й проголосували, старт знову відтермінували. Часте перенесення години «Ч» і та таємничість, у якій творили сис-тему, дали змогу опонентам назвати карту «кадастром для своїх». Але все-таки здійснилося! Тепер кожний може вбити на означеному Держземагентством сайті свій кадастровий номер і наочно переконатися, чи справді розташування ді-лянки в натурі збігається з електронною базою.

Але, здається, зробивши це, десятки тисяч власників бу-ли просто шоковані побаченим. Можна лише уявити здиво-вані обличчя цих громадян, які відкрили на своїх моніторах держземівський «подарунок». Мабуть, багато хто з них за-мість шампанського змушений був хапатися за валідол. Адже в представленому в Інтернеті плані незліченна кіль-кість накладок, деякі ділянки взагалі розташовано в руслах річок, «полощуться» в озерах, а то й «плавають» в акваторії Чорного моря. Щиро кажучи, я, як і багато інших моїх спів-громадян, сподівалася, що «рекордні» терміни, витрачені Держземагентством на підготовку системи, дадуть можли-

вість хоча б привести базу даних у більш-менш належний вигляд. Тобто під час опрацювань накладки узгодять, і наді-ли принаймні не «топитимуться» у водоймах. Але чи то у фахівців не було бажання старанно виконувати свою спра-ву, чи то не знайшлися механізми, здатні розрулити спірні ситуації, а може, і перше, і друге разом. У результаті, наро-дився земельний гермафродит – інакше витвір Держ зем-агентства не назвеш.

Частково появу такого кадастрового монстра можна по-яснити потуранням самої держави в цій сфері. Процес при-ватизації ділянок багато в чому було віддано на відкуп ра-йонам, він майже не контролювався. Образно кажучи, там що хотіли, те й «малювали». Звичайно, чиновники місцево-го штибу щосили «старалися» поблизу Києва, великих мега-полісів. Там, де земля особливо затребувана, до одного власника в комп’ютерну версію кадастру, яку на початково-му етапі саме в районах і формували, «підселяли» другого, третього, а то й п’ятого: імовірно, за грошову винагороду чи пляшку коньяку. Особливо такий бізнес процвітав, коли ді-лянки під забудову, приміром, під столицею близько від Дніпра продавали по 10 і більше тисяч доларів за сотку, а не по 1,5-2 тисячі, як нині. У результаті, як казав один політик, маємо те, що маємо... У такій ситуації державна машина в особі Держземагентства нічого розумнішого не придумала, як оприлюднити кадастрову карту з усіма накладками: мов-ляв, нехай переможе сильніший. Не складно прогнозувати, що при цьому не обов’язково власником спірного наділу за-лишиться людина, яка оформила землю 8-10 років тому. Її може запросто витіснити претендент, котрий роздобув для себе документи на той самий ласий шматок чужої власності й три роки тому. Перемогу святкуватимуть ті, хто кмітливі-ший, хто вхожий у керівні кабінети, ті, у кого в руках ручка й право розпоряджатися. Наявність у таких громадян грошей і влади допоможуть витіснити старого власника й стати по-вноцінним господарем бажаної ділянки. Адже саме присут-ність у кадастрі буде визначальним аргументом.

Варто зазначити, що в таких суперечках правило: «хто перший отримав державний акт, того й земля» – аргумент слабкий ще й тому, що державні акти старого зразка вида-вали взагалі без кадастрових номерів. Їх наявність у бланках просто не передбачали. Вийшло: «Поспішив – людей насмі-шив». А без кадастрового номера ділянку навіть продати, подарувати чи успадкувати неможливо. Таким власникам, щоб мати можливість проводити операції з наділом, одна дорога – до землевпорядних організацій. Знову черги, не-рвовий стрес плюс кадастрове вимагання – потрібно знову

НА СПІРНИХ ЛАСИХ ДІЛЯНКАХ ЗЕМЛІ, ЯКИХ В ЄДИНІЙ ДЕРЖАВНІЙ ЕЛЕКТРОННІЙ БАЗІ ДАНИХ ВИЯВИЛОСЯ ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ, ЗАЛИШАТЬСЯ ТІ ІЗ ПРЕТЕНДЕНТІВ, У КОГО В РУКАХ ВЛАДА Й ГРОШІ

Народу України піднесли своєрідний «подарунок» до новорічних свят. У ролі Діда Мороза виступило Державне

агентство земельних ресурсів. В Інтернеті відкрито доступ до публічної кадастрової карти (http://map. dazru.gov.

ua/kadastrova-karta). Кадастр – це давно обіцяна автоматизована система відомостей про всі землі держави.

Варто зазначити, що публічність у земельній сфері – нормальна практика багатьох країн. У кадастрі, серед іншо-

го, має зазначатися інформація про кожну ділянку, її місце розташування, цільове призначення, вказуватися

приватна це власність чи державна. Донині у нас такі дані були за сімома замками.

№ 1

’201

3

34

Зе

мл

ю д

іли

мо

КАДАСТРОВИЙ ПЕРЕДІЛ

платити чималі суми за виготовлення чергової порції доку-ментів на наділ. Із громадян без усякого сорому здирають гроші, хоча на розвиток єдиної земельної бази даних з року в рік залучалося бюджетне фінансування. Чималі кошти виді-ляли й міжнародні фінансові організації. Зокрема, угодою від 2003 року між Україною та Міжнародним банком рекон-струкції та розвитку на початковому етапі передбачався кре-дит на цю святу справу в розмірі понад 195 мільйонів доларів.

Невже таких величезних грошей не вистачило, що тепер з новою силою взялися «доїти» народ за ту саму безоплатну (як люблять декларувати можновладці) приватизацію?

Причому, політика земельного здирництва підриває не тільки добробут громадян, а й гальмує розвиток усієї еко-номіки. Адже навколоземельні організації за свої труди вже отримали від нас мільйони, якщо не мільярди. І ще не таке буде!.. Замість того, щоб вкладати кошти в примарні папери, люди купували б їжу, одяг чи взуття. Вкладені гро-мадянами у виготовлення цих товарів гроші приносили б користь і народному господарству. Але кадастр знову за-кликає нас витрачатися, потрібно ще раз довести, відкори-гувати, підтвердити своє право на право власності. Разом із землевпорядниками недосконала державна електронна база даних забезпечила роботою на десятиліття вперед ще і юристів. Навіть побіжного погляду на кадастр вистачає, щоб зрозуміти: у нинішньому вигляді для них він – справ-жня золота жила.

ТИМ ЧАСОМ

У земельному кадастрі більшість помилок усуватимуть авто-матично. Принаймні, так стверджує голова Державного агент-ства земельних ресурсів Сергій Тимченко.

– Якщо раніше, – повідав керівник Держземагентства, – усе робилося на папері й зберігалося в приміщеннях – завалені кім-нати були в районних управліннях земельних ресурсів – переві-рити якість і виміри було неможливо. Усе від стовпа, від ліхтаря ліпили. Ми взяли все це, відсканували й звели в єдину базу. Десь усе добре, десь не дуже...

За словами Сергія Тимченка, загальнодоступною стала інформація про межі й розміри багатьох ділянок, форму власності й цільове призначення, також там зазначено када-стровий номер тих наділів, яким його присвоєно.

При цьому в Держземагентстві зазначають, що особис-тої інформації про власників чи орендарів землі у відкрито-му доступі немає, оскільки це суперечить закону про захист персональних даних.

Водночас Сергій Тимченко заявив, що має намір вийти з ініціативою, щоб закон про захист персональних даних у цьому випадку не діяв:

– Я підтримую ту думку, яка є в багатьох країнах, коли громадяни мають право знати не тільки кадастровий номер ділянки, межі й цільове призначення, а й кому ця ділянка належить. Гадаю, без проблем мені вдасться протягнути й пояснити депутатам закон, коли хоча б по державних об’єктах буде це написано.

Однак, схоже, формування повноцінної електронної бази виявиться непростим. Адже 6-7 мільйонів приватизованих ді-лянок досі не мають кадастрових номерів – на початковому етапі державні акти взагалі видавали без них. Наявності када-стрових номерів старі бланки просто не передбачали. Свого часу власники ділянок, щоб отримати заповітний документ, який засвідчує власність, часто віддавали за держакт останні гроші. А тепер виходить, що ці громадяни без кадастрового номера ні продати, ні подарувати свою ділянку не можуть.

Генеральний директор держпідприємства «Центр держав-ного земельного кадастру» Андрій Тарнопольський запевнив:

Люди не повинні хвилюватися. Їхні державні акти старого зразка залишаються дійсними. А кадастрові номери присво-юватимуть за фактом звернення цих громадян.

Галина КВІТКА

ЧИ ДОЖИВЕ ЗЕМЕЛЬНИЙ МОРАТОРІЙ ДО 2016 РОКУ?

Це питання обговорили учасники засідання Націо-

нального прес-клубу з аграрних і земельних питань, яке

нещодавно відбулася в Києві. Вони не виключали, що мо-

раторій буде скасований раніше. Адже депутати Вер хов-

ної Ради попереднього скликання спромоглися спонтанно

продовжити термін його дії ще на 3 роки, то чому б їх на-

ступникам так само спонтанно не вкоротити йому віку?

Принаймні, так вважає генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. На його думку, для цього потрібні «певні передумови в депутатському корпусі».

Погодьтеся, доволі цікава думка. Адже йдеться не про економічні передумови й такі, що формуються на законодав-чому рівні. Виходить, що у цьому надзвичайно складному і важливому питанні, яке стосується подальшої долі земель сільськогосподарського призначення, все залежить лише від ситуативної волі народних депутатів.

Однак не всі фахівці поділяють припущення Володимира Лапи щодо майбуття земельного мораторію. Серед них є чи-мало таких, які припускають, що ризик продовження його дії залишається. До їх числа, зокрема, належить заступник ке-рівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда.

Він поцікавився у присутніх на прес-конференції журналіс-тів, як давно мораторій діє в Україні? У залі запала мертва тиша: ніхто не наважився дати точну відповідь. І не дивно, бо заборо-на на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призна-чення діє вже 11 років. За цей час українці призвичаїлися до неї. Враження таке, що з нею живемо все своє свідоме життя.

І це при тому, що мораторій спочатку запроваджувався ли-ше на 5 років. Логіка тодішніх депутатів була «залізною» – за цей

ДО РЕЧІ

Редакція не лишається осторонь кадастрових перипе-тій, хоче допомогти (у тому числі й Держземагентству) у виправленні болючих для громадян помилок. Тому пові-домляємо читачам контакти, розміщені на офіційному сайті головного земельного відомства країни:• «Гаряча лінія» Держземагентства — 0 800 502 528

(дзвінки зі стаціонарних телефонів у межах

України безплатні).

• Голова Державного агентства земельних ресурсів

Тимченко Сергій Михайлович —

тел. (044) 249-96-91.

• Перший заступник голови Кадомський Артем

Маркович — тел. (044) 249-96-72.

• Телефони для довідок: (044) 249-96-75

(канцелярія), факс (044) 249-96-70.

• Сайт www.dazru.gov.ua

• електронна пошта: dazr@dazru.gov.ua

• Адреса: Держземагентство України,

вул. Народного ополчення, 3, м. Київ, 03680.

Наскільки ефективним виявиться цей зворотній зв’язок, а також про Ваш досвід у вирішенні непростих земельних ситуацій повідомляйте електронною поштою (kvіtka@golos.com.ua) або листом на адресу редакції.

№ 1

’201

3

35

Зе

мл

ю д

іли

мо

час підготуємо належну законодавчу базу, створимо інші, в тому числі економічні, інституційні передумови та й запровадимо зе-мельний ринок у повному обсязі. За таких умов землею сільго-спризначення можна буде торгувати без будь-яких обмежень.

Однак вкотре підтвердився принцип, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Відтоді дія земельного мораторію пар ламентськими рішеннями продовжувалася кілька разів. По-дібне сталося й минулорічного грудня. І якщо земельний мора-торій доживе до визначеного народними обранцями терміну, то через 3 роки ми будемо відзначати його чотирнадцятиріччя.

Олександр Каліберда припустив, що саме так все може статися. Причина криється в тому, що ми ходимо по замкне-ному колу. Його доводи – якщо економічні, законодавчі, ін-ституційні та будь-які передумови для скасування земель-ного мораторію не були створені протягом перших п’яти, а потім – одинадцяти років, то чому вони мають бути обов’язково створені через чотирнадцять років?

Втім, позиція Олександра Каліберди визначена чітко –«якщо ми вже будуємо ринкову економіку, то потрібно і землі сільськогосподарського призначення включати в рин-кові відносини».

У більшості країн, провадив Олександр Каліберда, існує земельний ринок. «Чому він повинен суттєво відрізнятися в Україні? Для цього немає підстав».

На переконання Олександра Каліберди, продовження земельного мораторію – це заморожування статус-кво. «Ми матимемо продовження чинної ситуації в сільському госпо-дарстві, в розвитку сільських територій. Якщо всіх нас ця си-туація влаштовує, тоді продовження мораторію має сенс».

Між тим, перспектива продажу земель сільськогоспо-дарського призначення дедалі більше лякає українців. На цьому наголосив і Олександр Каліберда. Він, зокрема, ска-зав: «Спо сте ріга ючи за соціологічними дослідженнями, про-слідковуємо погіршення ставлення як суспільства в цілому, так і власників земель сільськогосподарського призначення до зняття мораторію».

З цього приводу Володимир Лапа висловився ще різкі-ше. «Часто лунає теза, що запровадження ринку землі – це як Рубікон: якщо торгуватимуть землею, то Україні – кі-нець». Спираючись на такі настрої, дуже важко формувати земельний ринок в Україні, зазначив він.

Інше питання – в чиїх інтересах вибудовуватиметься зе-мельний ринок. Володимир Лапа вважає, що ті засадні по-ложення, які знаходили відображення в законопроекті «Про ринок земель», не могли повною мірою задовольнити ін-тереси основних учасників сільськогосподарського проце-су. І насамперед, це стосується агробізнесу.

Вважалося, що запровадження земельного ринку сприя-тиме інвестиційній привабливості АПК.

«Чесно кажучи, цієї інвестиційної привабливості ми не ба-чимо, – підкреслив Володимир Лапа. – Тому що юридичні осо-би як працювали до цього на засадах оренди, так і працювали б у разі прийняття законопроекту «Про ринок земель». Тому що у відповідності до нього юридичним особам не дозволялося ку-пувати землі сільськогосподарського призначення».

Права купувати землі сільськогосподарського призначення позбавлялися і фермерські господарства. Такі особливості за-конопроекту з’явилися після його доопрацювання депутатами.

Законопроект не створював особливих умов і для власни-ків земельних паїв. Грошова оцінка земель після індексації для ріллі переважила 20 тис. грн. за один гектар. Очікувалося, що на першому етапі формування ринку землі ціна одного гектара становитиме близько 5 тис. грн. Така знижка не на користь селян – власників паїв зумовлювалася тим, що суттє-во обмежувалося коло можливих покупців землі.

Ще одна перепона на шляху формування земельного ринку виникла буквально недавно. Зараз триває процедура передачі прав реєстрації угод оренди земель від органів зе-мельних ресурсів до реєстраційної служби Міністерства юс-тиції. «Ми знайшли понад 10 серйозних вад у цій процедурі, які фактично унеможливлюють реєстрацію угод оренди сіль-ськогосподарських земель», – зауважив Володимир Лапа.

Можна уявити, яким чином на такому тлі запроваджу-вався б земельний ринок. Володимир Лапа впевнений: «Це був би повний хаос і в сільському господарстві, і в сільській місцевості. Тому ринок земель треба формувати лише тоді, коли держава буде до цього готова».

Таку саму думку поділяє і директор Всеукраїнської ліги сприяння розвиткові ринку землі Віктор Заяць: «Суспільство завжди живе так, як мислить більша частина його активно-го населення. І тут політики або підіграють таким настроям, або намагаються переконати суспільство в тому, що треба щось змінювати».

Учасники прес-конференції висловили спільну думку, що земельної реформи не уникнути. Вона має надати про-зорості тим процесам, які доволі часто вже відбуваються на теренах України. І що земельна реформа має стати складо-вою загальнонаціональної аграрної політики, розрахованої на тривалу перспективу. Лише так можна вирішити нинішні проблемні питання та підштовхнути розвиток аграрної галу-зі та сільських територій.

Важливо також провести широку дискусію із земельного питання. Громадськість має сказати своє слово щодо нього. У подальшому це убезпечить всіх нас від спонтанних депу-татських рішень. Будучи народними обранцями, депутати Верховної Ради змушені будуть зважати на думку народу.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

КАДАСТРОВЕ ВИМАГАННЯ

Сьогодні «кадастрове вимагання» проявляється в повно-му обсязі. Потрібно знову платити чималі суми за підготовку чергового пакета документів на наділ. Після прочитання в пресі коментаря голови Держагентства земельних ресурсів Сергія Тимченка, я вирішив одержати кадастровий номер на садову ділянку в шість соток, приватизовану мною в 2002 році. Після звернення до земельного відділу в Фастові з ме-не за присвоєння кадастрового номера зажадали 603 грив-ні. Помилуйте, я сплатив за приватизацію ділянки До ро-гинсь кій сільраді 3 гривні за ордером №49 «За реєстрацію земельного акта», а що це за тариф (603 грн.), ким його ви-значено і затверджено? Адже на чолі питання стоїть дер-жавне Держземагентство!

Звернувся за рішенням по інстанції й одержав з головно-го земельного управління в Київській області відповідь та-кого змісту: «Ви можете обрати будь-яку землевпорядну ор-ганізацію, у тому числі державну, яка й виготовить технічну документацію...».

Виходить, Держземагентство визначає розроблювачем до-кументації юридичних і фізичних осіб, а вони встановлюють, на свій розсуд, тариф за присвоєння кадастрового номера.

Отож, щоб знову підтвердити своє право власності на ді-лянку землі, ми змушені зазнавати непомірних витрат, а у багатьох заробітна плата чи пенсія не перевищує двох тисяч гривень на місяць.

З повагою власник садової ділянки «Лісове» Микола ПОКИНЬБОРОДА, Київська область

№ 1

’201

3

36

Зе

мл

ю д

іли

мо

Передовые технологии, инновации, высококлассные специалисты – позволили предприятию ООО СП

«Агро-Дарина» вырасти в современный завод элеватор-ного оборудования «СОКОЛ». Наше предприятие – это 20 лет честного труда и уникального опыта в производстве элеваторного оборудования. Мы выстояли в самые слож-ные для страны годы, развили производство и увеличили номенклатуру выпускаемой продукции. Завод элеватор-ного оборудования «СОКОЛ» сегодня – это большое со-временное предприятие, дающее украинским аграриям и новые возможности и новое оборудование. Мы произво-дим зернохранилища, конвейеры, нории, зерносушилки и прочее элеваторное оборудование.

Вся продукция сертифицирована, а наше производ-ство получило сертификат на систему управления каче-ством ДСТУ ISO 9001:2009.

Монтаж оборудования производят наши квалифици-рованные специалисты, обучают и консультируют обслу-живающий персонал.

Мы изготавливаем оборудование комплексно под конкретные задачи Заказчика и в этом сила нашей рыноч-ной позиции.

В 2012 году совместно с к.т.н. Леонидом Васильевичем Фадеевым начато производство нового оборудования:• протравитель ПСФ, позволяющий щадяще протравли-

вать и инкрустировать семена;• сита с шестигранными отверстиями для решетных се-

параторов – повышающие производительность зер-ноочистки на 50-80%.

Профессионализм, внимание к задачам Заказчика и постоянное развитие – вот секрет успеха нашей сплочен-ной команды.

Мы гордимся своими клиентами и их достижениями:

• «Дружба Нова»,• ТМ «Королівський смак»,• «Конотопский элеватор»,• АФ «Козацкое», • «Атланта»,• АФ «Нива»,• АФ «Иванковцы» и другие.

Наша техника доступна хозяйствам любого уровня от фермера до агрохолдинга.

За счет внедрения передовых технологий и производ-ства оборудования на современных металлообрабатываю-щих станках, стоимость нашей продукции на 10-20% ниже среднерыночной. Сотрудничество с нами – это оптималь-ное соотношение умеренной цены и высокого качества.

Предприятие постоянно развивается. Впереди – рас-ширение рыночного сегмента оборудования для первич-ной обработки зерна, освоение новой линейки машин для подготовки семян к посеву, строительство комбикор-мовых минизаводов и семенных линий.

Мы украинский производитель оборудования.

Находимся рядом с Вами.

Приглашаем к сотрудничеству!

ЗАВОД ЭЛЕВАТОРНОГО ОБОРУДОВАНИЯ

НАШЕ ОБОРУДОВАНИЕ ПОМОГАЕТ СОХРАНИТЬ ЗЕРНО И УВЕЛИЧИТЬ УРОЖАЙНОСТЬ

СОКОЛСОКОЛСОКОЛ№

1’2

013

37

Пе

ре

ро

бка

ДУЖЕПОСЛІДОВНЕ"ПОКРАЩЕННЯ"ДЕРЖКОМСТАТ ТОМУ СВIДОК

При згадці про статистику частіше іншого згадують такі вислови: «Існує три види брехні: брехня, нахабна брех-

ня і статистика». Вислів став відомим завдяки майстрові хльосткої фрази Маркові Твену, який приписав її (здається, безпідставно) прем'єр-міністрові Великобританії Бенд жа-міну Дизраелі. Другий вислів «Статистика знає все» відомий з російського бестселера «Дванадцять стільців». Втім, часті-ше згадують все ж перший вислів, надто коли посилання на статистику хтось використовує як аргумент у суперечці. Хотів навіть сперш написати «в полеміці», але не спливло в пам'яті прикладу справжньої полеміки, яку б чув або читав останні десять-двадцять років. Такої, в якій істина народжу-ється, а не де її товчуть на кострицю.

Ясна річ, статистика знає не все. Просто тому, що знання людини взагалі обмежені, а статистика усього лиш наука, що займається збиранням, аналізом та інтерпретацією даних з різних галузей людської діяльності, а також природних про-цесів. Тобто, статистика відображає лиш певну частину знань, інформації про світ. Але звинувачувати статистику в брехні? Так можна звинуватити таблицю множення або рулетку в то-му, що вони не дають нам достеменної інформації про число хвиль та їх висоту в Чорному морі. Але позаяк статистика не лише вимірює та рахує, а ще й «інтерпретує», то у кожної вла-ди виникає спокуса, використовуючи дані статистики, пока-зати, що вона настільки гарна, що аж біла та пухнаста. Чи по-вною мірою це вдається владі? Як на мене, не дуже вдається.

Перелистуючи статистичні довідники різних років, я практич-но не знаходжу там відвертої брехні, хіба недомовленості та підтягування за вуха виграшних показників. Але з таких ру-брик завжди стирчать ці самі вуха, за які їх притягли в статдо-відник. А це вже претензії не до статистики. Та й досконалої методики отримання й опрацювання потрібних даних поки не існує. Наприклад, дані про врожайність овочів на приса-дибних грядках або про величину зарплат, що отримують «у конвертах» завжди хибуватимуть на приблизність. Факт, що влада часто-густо просто забороняє публікувати й навіть зби-рати певні дані, але все ж досі не пропонує своїх правил раху-вання. Наприклад, в статдовідниках ви не знайдете даних про кількість населення по проблемних роках комуністичного режиму. Це коли голодомори, репресії, війни, депортації, ҐУЛАҐ. Попри все, за статдовідниками можна відстежувати ситуацію в країні, зокрема, в аграрній галузі, тенденції, а та-кож наслідки дій влади, політиків, навіть різних ідей. І досто-вірнішого джерела інформації, ніж дані статистики, я поки не зустрів, щоб там не мурликав з цього приводу знакомитий гуморист Марк Твен.

Статистичний щорічник України за 2011 рік вийшов на-кладом 690 примірників. Торік щорічник «Сільське госпо-дарство України. 2010 р.» вийшов накладом 110 примірни-ків, а за 2008 рік, наприклад, – 60 примірників. Це й же що-річник за 2011 рік вийшов накладом також 60 примірників. Зменшили наклад до попереднього рівня тому, що книжка

кілька міркувань над останнім «2011» друкованим «Статистичним щорічником України»

№ 1

’201

3

38

Ци

фр

и і

фа

кти

не знаходить попиту – наклад 110 примірників досі не розку-пили. «Покращення» явне і послідовне, хоча чи відповідає це рівню суспільних запитів – це ще те питання. Наклад за 2011 рік поки не розкуплено й черги за ним не товпляться. Тому що всі все знають краще служби статистики? Особисто я в цьому дуже сумніваюсь. Але ще штрих до тенденцій. Найбільшим накладом в Україні виходив статдовідник за 1986 рік – аж 10 000 примірників. Щоправда, маленького такого формату, 1/32, 100 Х 140, можна в кишені носити й читати в метро або трамваї. А скільки там цікавинок – не пе-рерахувати. Навіть дані за 1913 рік там є, хоча зовсім трохи. До речі, наклад статдовідника «СССР в цифрах, 1986 г» –200 000 примірників. Цей дещо більшого формату й обсягу, але теж зручний, щоб носити в кишені й читати, коли вільна хвилина трапляється. Ще одна тенденція: останній україн-ський щорічник припадає на 418 тисяч чоловік, а радян-ський за 1986 рік – один на 1390 чоловік.

З року в рік змінюється не тільки формат та обсяг статис-тичних щорічників (українські статдовідники останніх років не на кожну полицю поміщаються і такі важкі, що довго в ру-ках не потримаєш), але і їх наповнення, зміст, рубрикації. Одні рубрики зникають другі виникають. Що закономірно, адже навіть поет якийсь підмітив, що «нове життя нового прагне слова». У мене лиш одне прохання до видавців щоріч-ників: робіть їх меншого формату, на тоншому папері й щіль-нішого змісту, щоб не лише для окраси кабінетного інтер'єру книжка годилися, а була також зручною в користуванні. Та й для полиці зручніше, коли книжки однієї серії виходять одно-го й того ж формату. Це, так би мовити, ази бібліографії. Невже видавці цього не курсах «не проходили» чи відповідні пари прогуляли, а заліки отримали за звабливі хіхоньки? Але вертаймо до тенденцій, котрі можна відстежувати тільки з плином часу: сперш дія, потім минає час, і бачимо її наслід-ки – засвідчені рядком у статистичному довідникові.

Так от, щодо даних за 1913 рік. Дуже любили комісари й партійні пропагандисти цей 1913 рік. Для них це була та стін-ка, від якої вони починали танцювати. Який показник, було, не візьмуть, то за радянського часу виходило фантастичне зростання: мотоциклів, велосипедів, автомобілів, тракторів, літаків, електровозів, навіть годинників та радіоприймачів за комуністів вироблялося в сотні й тисячі разів більше, ніж за царя Миколи. Заперечити було нічого, бо й, справді, телеві-зорів і навіть пральних машин за Миколи ІІ вироблялося зо-всім трохи. А от даних з протяжності залізниць або кількості цукрових заводів в статдовідниках я не знаходжу, надто в по-рівнянні з 1913 роком. Бо ці показники за більшовиків зроста-ли мало. Зате стало багато бригад комуністичної праці, про що об'єктивно й інформує всіх цікавих наша статистика. А от щодо хліба, м'яса, молока картина дещо інша, а тенденції по селу взагалі цікавий вигляд мають. І ці дані, хоч і кастровані до агітпропівського рівня, все ж наявні в статдовідниках.

Пригадую з цього приводу одну суперечку, навіть полемі-ку – бо там істину було встановлено, а не прикоцано – між за-писним агітатором, колгоспним парторгом та сільськими дядьками. Було це десь у році в 1951 або 1952. Якогось літньо-го свята сиділи на ганку сільського Старобасанського клубу (Чернігівщина) дядьки та гуртом самосад (по рублю за ста-кан) курили. Той клуб переобладнали з сільської церкви, як це зазвичай тоді робилося. Тепер клуб переобладнали в церкву – як це зазвичай робиться в наш час. Ситуація й місце здалися партійному агітаторові дуже підходящим для пропа-гандистської роботи. Я вчув дитячим вухом лиш ту частину балачки, де парторг-пропагандист переконував дядьків у пе-ревагах радянської влади. А за аргумент він взяв місцевий, відомий кожному матеріал. І клав факти, як дошки, ще й міц-

ними цвяхами прибивав. По валовому рослинництву вихо-дило велике зростання. Хіба колись стільки зерна збирали? Хіба стільки худоби було? Ось зараз на нашій фермі стільки… ну, числа я не пам'ятаю, але йшлося про сотні голів. Ясно, стільки худоби за царя ні в кого не було. А скільки тракторів, автомобілів держава дала селу! Про таке й мріяти за царя не могли. Дядьки пихкали самосадом. Що могли заперечити? Тракторів за царату, справді, ніхто з них у селі не бачив. Про зерно теж мовчали, бо як порахуєш, скільки його тоді збира-ли. Сказати, що те зерно було їхнє, а не колгоспне, не можна, бо й за менше зухвальство в тюрму забирали. А от худобу, ні-би бавлячись, почали рахувати. Дядьки, яким під шістдесят, добре пам'ятали, скільки на якому кутку і в якому дворі було корів та коней, бо ж самі ту худобу пасли, а отже, щодня ра-хували. І в підсумку вийшло, що за колгоспів худоби не по-більшало, зараз її приблизно стільки ж, але ж не рівняти кол-госпну худобу з дядьківською! Про те, звідки взялася худоба в колгоспі, дядьки також не згадували, хоча й пам'ятали. Знітився партійний пропагандист.

На сьогодні живих свідків 1913 року не лишилося, тому скористаймося нагодою, котру надала нам Державна служ-ба статистики України, увівши в останній довідник деякі (ну, зовсім трохи) дані за 1913 р. та, знову, за деякі з попередніх років. Ці дані зі статдовідників то зникають з роками зовсім, потім з'являються знову. Певної закономірності я в цьому вловити не можу. Наприклад, статдовідник за 1960 рік дру-кує показники за 1913 рік, потім за 1940, 1946 і далі рік за ро-ком аж по 1960 рік. По валових зборах різних культур, уро-жайності, посівних площах, поголів'ю худоби тощо. А от статдовідник за 1989 рік починає відлік від 1980 року, за 1992 р. – з 1987 р, а той що від 2001року – від 1990 й навіть пізніших років. Мабуть, статисти почали рахувати від утво-рення нової держави. Ну, таке буває. Літочислення також не лише і не скрізь від народження Христа починають. Самі статистики так надумали, чи з вищих інстанцій їм підказали, того не знаю. 2010 рік – те ж саме. І лише останній довідник за 2011 рік тішить нас даними за 1913 рік, а по двох пунктах є дані навіть за 1915 рік (теж цікаво), далі за 1940, 1950, потім перескаком через 5 років до 2000 року після чого подаються вже дані за кожен рік.

Що ж воно було рівно сто років тому, а також поміж ци-ми столітніми віхами?

• У 1913 році валовий збір зернових культур склав 23, 2 млн. т• У 1940 році валовий збір зернових склав 26,4 млн. т,

у 1950 р. – 20,4 млн. т• Поголів'я ВРХ 1915 р. – 9132 тис. голів, 1940 – 10996 тис.,

1950 – 11182 тис. голів.

Відзначимо: дореволюційний рівень у 1941 році щодо зернових і поголів'я ВРХ після багатьох колотнеч, іноді про-сто катастрофічних, стабілізувався приблизно на передре-волюційному рівні. Таким же він, знову приблизно, був і в 1950 році. Незважаючи на Другу світову війну. Отже, хоч прогресу й не помітно, проте якось можна жити? Але ж, зна-ємо, це не так. Люди гірко бідували, страждали й умирали з голоду. Чи можна про це вичитати з статдовідників? Можна, але не вичитати прямо, а вирахувати.

Населення України (у сучасних межах) у 1913 році скла-дало близько 35 млн. чоловік, в а в 1940 р. на 5 мільйонів більше. Виходить, що той же хліб і молоко треба було діли-ти вже не на 35, а на 40 мільйонів? Тобто, кожному припа-дало менше на окрайчик, десь на сьому частину. Що прикро й гірко, але ще не біда. Біда в тому, що в 1913 році хліб і мо-локо, вироблене українськими селянами їм же й належало!

№ 1

’201

3

39

Ци

фр

и і

фа

кти

ХЛІБОРОБСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СТАТИСТИКИ

• 1913 р. вироблено зерна 23157 тис. т, в т.ч. пшениці 7970 тис. т • 1940 р. вироблено зерна 26420 тис. т, в т.ч. пшениці 8407 тис. т• 2003 р. вироблено зерна 20234 тис. т, в т.ч. пшениці 3599 тис. т• 2011 р. вироблено зерна 56647 тис. т, в т.ч. пшениці 22324 тис. т

ПОГОЛІВ'Я ВРХ• 1915 р. 9132 тис. голів, в т.ч. корів 5965• 1941 р. 10996 тис. голів, в т.ч. корів 5965• 2011 р. 4426 тис. голів, в т.ч. корів 2582

(прим. ред. 1915 році корови не оподатковували й не виділяли на них дотації. У 1941 році треба було здавати

натуральний податок. У 2012 році на утримання ВРХ виділено 1 мільярд дотацій)

№ 1

’201

3

40

Ци

фр

и і

фа

кти

Десну селяни поки не випалюють, хіба завалюють сміт-тям. Правий берег Десни випалюють так само, охочі є скрізь. Не тому що, а просто забави ради. Та й земля тепер – свя-щенна й недоторканна приватна власність. Отже, нікого не повинно обходити, як правдиві господарі землі нею володі-ють, користуються, розпоряджаються? Справа влади – ви-діляти дотації, субсидії тощо – інакше швидко іншу владу оберуть, тому що демократія.

Влітку випалений луг знову вруниться різним зелом – пе-реважно жорсткостебельними малопоживними травами, які неохоче їсть худоба.

Схема сучасного тваринництва: переважно в одному дворі одна, рідше дві корови. Іноді тримають «по розі» – два господарі через тиждень. Іноді – «по нозі» – одна корова на чотирьох, тримають по черзі по кілька днів, за домовленіс-тю. Але при чому тут дотації, закупівельні ціни?

№ 1

’201

3

41

Ци

фр

и і

фа

кти

І податків селяни не платили, й обов'язкових натуральних поборів за царату не накладали. Я народився в сім'ї кол-госпника сьомим. З 1941 року в мене зберігається картка обов'язкових продовольчих поставок. Поблажок на багато-дітність більшовики не робили. Чиї діти – того й турботи. Але й це ще не все. Загроза продовольчої катастрофи в 1941 році в Україні була не меншою, ніж у 1932 році, але для вла-ди ситуація 1941 року була неприємнішою через те, що вже не могла владою контролюватися. Зерно врожаю 1940 року вже було вивезене, здебільшого в Німеччину, а врожай 1941 року був ще на полі, але не міг бути зібраний по тій причині, що найпрацездатніших чоловіків було мобілізовано до армії та частково відправлено в табори ГУЛАГ-у ще в 1940 році та навесні 1941 року. Щоправда, число армії та ув'язнених стат-довідник не дає. Але з цього не мусить випливати, що ми цього не знаємо й знати не хочемо.

1913, 1940, 1950 – це благополучніші ланки в ланцюгу ро-ків. А що там в інших ланках? Конкретні дані за проміжні ро-ки практично не оприлюднювалися. Хіба в статдовднику за 1960 рік подибуємо окремі дані за 1935 і навіть за 1928 рік. Це велика рідкість, боюсь що за таке зухвальство хтось із статистів і посадою поплатився, якщо не більше. Так от, чис-ло ВРХ у 1913 р. було 9132 тис. голів, у 1928 – 9928 тис., у 1935 (невдовзі після «великого перелому» – 5113 тис. голів 1941 –10996, у 1946 – 8275 тис. голів. Ми не знаємо картини з поголів'ям худоби всередині 20-х років після громадян-ської війни та продрозверсток, але, бачимо, що за кілька років НЕП-у поголів'я було відновлено. Ще більш вражаючі дані за 5-6 передвоєнних років – з 1935 по 1941 рік поголів'я ВРХ зросло більше ніж удвічі. Теж саме й стосовно корів: во-ни по статистиці йдуть ще й окремим рядком. Більшовики вміли досягати поставленої мети, коли хотіли. Але якою ці-ною це було досягнуто – статистика про це мовчить. Це не її специфіка. Ще відзначимо, що поголів'я худоби за роки ві-йни, хоч і німці грабували й свої солдати щось їли – по-страждало все ж менше, ніж в роки «великого перелому» початку 30-х років. Поголів'я худоби як перед Першою, так і перед Другою світовою війною було приблизно однаковим, і це поголів'я було відновлене вже в 1950 році. Поголів'я ко-ней постраждало більше. У 1916 році коней в Україні налічу-валось 6454тис. голів, у 1941 – 4673 тис., а в 1946 – 2000 тис. голів. Поголів'я коней вже ніколи не повернулось до дово-єнного рівня. Причина тому – технічний прогрес. Але техніч-ний прогрес – то пізніше, а перші післявоєнні роки функцію коней перебрали на себе корови, а ще жінки та діти. «Я і ло-шадь, я і бик, я і баба, і мужик». Виорати, посіяти, заволочи-ти, потім зібрати й обмолотити, а по всьому – ЗДАТИ ДЕРЖАВІ. А що було здавати?

Валовий збір зернових у 1946 році склав 8,7 млн. т (мен-ше третини довоєнних рівнів). Третина хлібини – це теж не голод, тим паче, що після війни людей поменшало, хоча на-скільки саме – статистика мовчить. Проте статистика свід-чить, що число населення в 1959 році вже перевищувало до-воєнний рівень. Народ, як свідчить статистика, множиться не внаслідок зростання добробуту, рівня життя й свобод, а всупереч. Так трава густішає, коли її косять.

Найсумніші розділи в статистичних довідниках почина-ються з 1900 року. Такого катастрофічного занепаду народ-не господарство не зазнавало в жоден з попередніх років – тих, що хоч якоюсь мірою відображені в статистичних довід-никах. Період з 1917 по 1935 рік це суцільна біла (чи чорна?) пляма в нашій історії. Чи не найболючіший рядок – число великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств.

1990 рік – 24623 тис. голів ВРХ. 2011рік – 4426. Зменшення в 5,5 разу.

За роки війни поголів'я зменшилось, нагадаю, менше ніж на чверть.

Сухий статдовідник не свідчить, а волає, лементує на ґвалт про причину катастрофічного руйнування сільського господарства.

У передреформений час у сільськогосподарських підпри-ємствах налічувалось 21083 тис. голів ВРХ із загального числа 24623, а в господарствах населення 3540 тис. голів. Далі по роках, що співпадають з роками «рішучої аграрної рефор-ми», простежується катастрофічне, іноді більше ніж по міль-йону голів щороку скорочення поголів'я. Паралельно спосте-рігається деяке збільшення поголів'я ВРХ в господарствах на-селення. Образно кажучи, лиш одна з 10-15 колгоспних голів відроджувалася в селянських дворах. А після того як колгосп-на система була ліквідована як явище, а з нею й поголів'я ху-доби (кінець 90-х років минулого століття), починається ско-рочення поголів'я і в господарствах населення. Автор цих рядків ще в кінці 80-х років писав, як кажуть, на пальцях по-казував, що в приватних корів лиш вим'я в селянському дво-рі, а жуйний апарат – у колгоспно-радгоспних яслах. І що без цих ясел селянські корови жити не можуть.

Так само спостерігається помітний спад у виробництві овочів, фруктів, ягід. Хоч, наче, мусило бути навпаки: адже земля вже належить тим, «хто її обробляє». Та й попит на продукцію в країні належний.

Проте, є в статдовіднику й рядки, що засвідчують майже карколомне зростання виробництва. Так, виробництво со-няшнику зросло з 2571 тис. т у 1990 році до 8671 тис. т у 2011р. – у 3,3 разу. Радіймо, є нагода. Раділи якось діти: «Ура! Машина батькові ноги відрізала, тепер нам чоботи бу-дуть!» І ніхто не задумується, чому це французи з німцями та австріяками так легко олійний ринок віддають Україні. Може, тому що соняшник виснажує землю?

Останні роки відзначається зростання виробництва зер-на та деяких технічних культур. Чи ж привід радіти? Уже лу-нають тривожні застереження, що держава втрачає контр-оль над виробництвом і експортом зерна. Тобто вироблене на землях України – це ще не означає, що воно належить Україні, що від цього багатітимуть самі українці.

… софіст Протагор (481-411 p p. до н.е.) говорив: «Людина є мірилом усіх ре чей: існуючих — у тому, що вони існують, і неіснуючих — у тому, що вони не існують». Що ж, «поміряй-мо» ситуацію людьми, собою тобто.

У 1913 р. на 1000 населення народилося 44,1 чоловік, природний приріст склав 18,9 чоловіка.

У 2011 р., відповідно, народилося 11,0 чоловік, природний приріст склав – (мінус) 3,5. Природний спад останні 5 років дещо уповільнився, найбільшим він був у 2005 році – мінус 7,6 чол.

По загальному коефіцієнту смертності населення (14,5 по-мерлих на тисячу населення) в України краща позиція тільки порівняно з Російською Федерацією (16,0). Серед 52 країн, взятих статистиками для порівняння, Україна на 51-й позиції.

…Статистика, як на мене, підходящий привід помізкувати над тим, чому так живемо, як нам далі бути й що робити. Можна не напружуватися, упасти в Азіопу й зрівнятися з Росією за всіма показниками людського розвитку. А можна повернути в той бік, де статпоказники щодо якості людсько-го життя вищі. Де більше виробляють гарних речей, відтак, мають що ділити. Але там треба робити зусилля, напружу-ватись. А воно нам треба? Таж, як кажуть наші сусіди, «луч-ше за рубль лєжать, чєм за дєсять бєжать». В кожному разі, вибір, як завжди, за нами. Як захочемо, так і станеться. Що посіємо, те й жати будемо. Так було, так є, так і завтра буде.

Микола ДИВАК

№ 1

’201

3

42

Ци

фр

и і

фа

кти

РЕКЛАМА№

1’2

013

43

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

ІЗРАЇЛЮ:ІЗРАЇЛЮ:Є ЧОМУ ПОВЧИТИСЯ

Якщо говорити про сільське господарство Ізраїлю, то пер-ше, що спадає на думку, це – кооперативна форма гос-

подарювання, крапельне зрошення та надої від корів по 11-12 тонн молока на рік.

Почнемо із загальної інформації. В структурі економіки Ізраїлю частка сільського господарства займає 1,6-1,8%, частка сільського господарства в експорті становить 2,2%, в ньому зайнято 3% робочої сили, сільськогосподарські зем-лю займають 18,3% території країни, сільське господарство використовує 53,6% питної води.

В сільській місцевості мешкає 8,5% населення, але в сіль-ському господарстві зайнято лише 14,5% наявної в сільській місцевості робочої сили. Решта робочої сили в сільській міс-цевості зайнята в таких галузях, як промислове виробництво, будівництво і транспорт, туризм і торгівля, сфера послуг.

В сільськогосподарському виробництві домінуючими формами є кібуци та мошави, на які припадає 81% відсоток вироблюваної сільськогосподарської продукції. Кібуци – це по суті колективні сільськогосподарські підприємства, в яких все майно належать спільно всій громаді, а діяльність здій-снюється під гаслом, добре відомим нам з радянських часів: від кожного по здібностях, кожному – по потребі. Мошави – це в нашому розумінні виробничі фермерські кооперативи. У даний час лише невелика частка фермерських господарств займається виключно сільським господарством.

Практично вся земля в Ізраїлі перебуває в державній власності, а сільгоспвиробники укладають з місцевими ор-ганами влади договори оренди терміном до 49 років.

Урядова підтримка аграрного сектора складає приблизно 5% від обсягів валового виробництва сільгосппродукції. В довготерміновій перспективі уряд планує стрімко зменшити субсидування галузі. Структура урядової підтримки аграрно-го сектору виглядає так: 20% – допомога сільгоспвиробни-кам в інвестуванні в засоби виробництва, 40% – дотування використання води, 40% – науково-дослідні роботи.

Сільське господарство Ізраїлю є суперінтенсивним. На 7 млн. осіб населення країни припадає лише 400 тис. га сіль-ськогосподарських земель. Валове виробництво сільсько-господарської продукції становить приблизно 3,5 млрд. дол., або приблизно 9 тис. дол./га. (А в Україні, в якій зосе-реджено 30 відсотків найкращих у світі чорноземів, на 42 млн. га сільськогосподарських земель виробляється 13 млрд. дол. валової продукції або 250 дол./га, та й та у пере-важній більшості своїй є нетоварною.) Наявні угіддя вико-ристовуються в першу чергу для рослинництва, в тому числі для вирощування кормових культур. Природні пасовища є в північній частині країни, але вони призначені лише для ви-рощування м'ясних порід ВРХ.

Валові обсяги виробництва сільськогосподарської продук-ції поділені приблизно порівну між рослинництвом та тварин-

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

ІЗРАЇЛЮ:ІЗРАЇЛЮ:Є ЧОМУ ПОВЧИТИСЯЄ ЧОМУ ПОВЧИТИСЯ

№ 1

’201

3

44

А я

к у

ни

х

ництвом, при цьому 40% валового обсягу виробництва при-падає на овочі та фрукти. На виробництво м'яса птиці, ялови-чини та молоко припадає третина загального виробництва.

На відміну від України в Ізраїлі під продовольчою безпе-кою розуміють саме забезпечення населення якісними про-дуктами харчування за прийнятними цінами. Виробляється лише та продукція, яка приносить прибуток, решта імпорту-ється. Так, наприклад, Ізраїль є великим імпортером фу-ражного зерна – в структурі імпорту сільськогосподарської продукції на нього припадає більше 50 відсотків. Ізраїль та-кож імпортує деревину, м’ясопродукти, цукор. Зате при-близно половина обсягів експорту припадає на свіжі овочі та фрукти, 30% – квіти, 10% – насіння.

Основним споживачем сільськогосподарської продук-ції Ізраїлю є Західна Європа (77% загального сільськогос-подарського експорту). Ще десь 13% експорту сільгос-ппродукції припадає на Туреччину, США та Японію. Враховуючи дуже жорсткі вимоги до якості та безпеки про-дуктів харчування в цих країнах, такий напрямок експорту є непрямим підтвердженням високої якості сільськогоспо-дарської продукції Ізраїлю.

Необхідно згадати ще один момент. Ізраїль експортує сільськогосподарські технології. Якщо скласти обсяги екс-порту сільськогосподарської продукції, продуктів її пере-робки та технологій, на останні припадатиме третина екс-порту. Експортується, в першу чергу, іригаційне обладнан-ня, насіння, устаткування для пакування готової продукції, засоби механізації, корми та кормові добавки для тварин.

Загалом імпорт сільськогосподарської продукції вдвічі перевищує її експорт. Це свідчить про те, що, маючи висо-котехнологічне сільське господарство, Ізраїль, в першу чер-гу, є країною високих індустріальних технологій (кошти на придбання за кордоном необхідних харчів Ізраїль заробляє експортом високих технологій).

РОСЛИННИЦТВО

Як можна бачити, майже дві третини сільськогосподар-ських земель в Ізраїлі зрошується. Але брак питної води зму-сив ізраїльських вчених шукати ефективні методи поливу, і вони винайшли крапельне зрошення. При крапельному зро-шенні до кожної рослини здійснюється індивідуальне водо-постачання, часто разом із розчиненими у воді добривами та пестицидами. Ізраїльська компанія «Нетафім» є найбільшим у світі постачальником систем крапельного зрошення.

Крім того, в сільському господарстві Ізраїлю все більше використовуються очищені промислові стоки та солона во-да. Наприклад, заохочується виробництво рослин, які рос-туть в солоній воді. Нарешті, все більшого поширення на-

буває опріснення солоної води, хоча цей захід є доволі ко-штовним (ціна опрісненої води є вдвічі більшою за питну), але в деяких випадках виправданим.

Десь кілька років тому на одній величезній міжнарод-ній конференції я почув таку думку: якщо в минулому ві-йни точилися за родючу землю, то війни майбутнього то-читимуться за воду. Ізраїль вже сьогодні забезпечив собі водну незалежність.

Отже розглянемо детальніше, що і на яких площах виро-щується. Найбільші площі сільськогосподарських угідь за-ймають польові культури (183 тис. га). Дві третини площ (124,4 тис. га) під польовими культурами займають посіви пшениці, з яких 95,4 тис. га – під продовольчу пшеницю, – і 29 тис. га – під фураж та сіно, яке є основними складниками кормів молочного поголів’я ВРХ. Пшениця вирощується на неіригованих територіях.

ТИС. ГА %

Всього 328,2 100,0

Іригованих 192,3 58,6

Неіригованих 135,9 41,4

Сади 84,8 25,8

З них цитрусових 25,3 7,7

Овочі, картопля та дині 55,1 16,8

Квіти та декоративні рослини 5,2 1,6

Польові культури 183 55,8

З них бавовник 29 8,8

Пшениця 86 26,2

СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ У РОСЛИННИЦТВІ

№ 1

’201

3

45

А я

к у

ни

х

Другою культурою за площею (65 тис. га) є соняшник. Приблизно 70% врожаю соняшника експортується. Практично на всіх посівах соняшнику використовується крапельне зрошення, що забезпечує врожайність в меж-ах 20-30 ц/га.

Третьою за площами вирощування культурою є довгово-локнистий бавовник – 11,6 тис. га. Всі посіви бавовнику ма-ють крапельне зрошення. Більша частина врожаю бавовни-ку експортується до Західної Європи.

Далі йдуть такі культури, як арахіс (3,5 тис. га), 80% врожаю якого експортується до ЄС, і нут (5 тис. га), весь врожай якого реалізується на внутрішньому ринку.

ТВАРИННИЦТВО

На продукцію тваринництва припадає приблизно тре-тина валової продукції сільського господарства Ізраїлю. Найбільша частка обсягів продукції тваринництва припа-дає на виробництво продукції птахівництва – 19 відсотків. При цьому на виробництво м'яса бройлерів припадає 61 відсоток загального виробництва продукції птахівництва, решту приблизно порівну складають виробництво м'яса ін-диків та яєць. Поголів’я птиці при цьому не є великим: при-близно 20 мільйонів бройлерів, 7 мільйонів курей-несучок та 5 мільйонів індичок.

На другому місці перебуває виробництво продукції від великої рогатої худоби – 14 відсотків, з яких 11,5 відсотків припадає на молоко та 2,5 – на м'ясо. Виробництво молока є національною гордістю ізраїльського сільського господар-ства. За п’ятдесят років ізраїльським вченим-селекціонерам вдалося вивести на базі голштино-фризів власну породу, від корів якої на фермах одержують по 11-12 тонн молока на рік і це в умовах спекотної погоди. Вміст жиру та білку в молоці теж вражає: зараз вони становлять 3,55 і 3,25 відсотків, від-повідно. Через брак земельних ресурсів розмір ферм є обме-женим, а отже корови перебувають на стійловому утриманні.

Споживання молока на душу населення є одним із най-більших у світі – понад 200 кг.

Більшість ізраїльських молочних ферм комп’ютеризована і на них застосовуються найсучасніші технології. В кожну ко-рову вживлено ідентифікаційний чіп, з допомогою якого отримують необхідну інформацію по кожній корові: кіль-кість спожитого корму, надій, якість молока, а отже вчасно виявити хвороби. На ногах корів кріплять спеціальні датчи-ки, які дозволяють визначити рухливість корови, а отже вчасно визначити настання періоду охоти для вчасного штучного осіменіння.

В Ізраїлі з кожним роком зростає попит на продукцію дрібної рогатої худоби – м'ясо та молоко овець та кіз. Щорічно виробляється приблизно 10800 тонн м'яса овець та 1300 тонн м'яса кіз, 18 тис. тонн овечого молока та 3 тис. тонн – козячого.

На продукцію рибного господарства припадає 2,9 від-сотків валового сільськогосподарського виробництва. У даний час річне споживання риби на душу населення складає 11,5 кг. Морська риба, включаючи окунів і мор-ських лящів, вирощується в плавучих клітках в Червоному морі. Прісноводна риба (кефаль, карп, форель, окуні) вирощується в штучних ставках. Вода в штучних ставках збагачується киснем, а риба отримує високобілкові кор-ми, що дозволяє досягти високої щільності риби в став-ках. Цікаво, що зростає виробництво риби в пустелі. В Пестелі Негев немає дефіциту води – під землею знайде-но величезні запаси води.

№ 1

’201

3

46

А я

к у

ни

х

В Ізраїлі існує брак площ під медоносними культурами, що змусило ізраїльських бджолярів розробити нові техно-логії. До останніх відносяться механізація в бджолярстві та підвищення віддачі меду бджолами. Зараз така віддача складає до 40 кг меду на бджолину сім'ю.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В ПУСТЕЛІ

Більше 60 відсотків території Ізраїлю займає пустеля. Проте з кожним роком сільськогосподарське виробництво зростає. Більше 40 відсотків теплиць зосереджено в пустелі. Виявляється, що обмежувальним чинником, наприклад, пустелі Негев є не брак води (під поверхнею пустелі були виявлені величезні запаси води, яка часто навіть надходить до поверхні самопливом після буріння свердловини), а… брак робочої сили. Тому більшість працюючих в пустелі – це наймані робітники з Південно-Східної Азії (Бірма, Таїланд).

Ми всім суємо під ніс оті свої чорноземи, на яких виро-бляємо ледве чверть того, що можна би було. А в Ізраїлі на щебені та піску отримують нечувані для нас врожаї фруктів та овочів. Наприклад, 90 відсотків експорту динь складають ди-ні, вирощені в пустелях. Побачив я в пустелі Негев і криті ре-зервуари для вирощування промислових сортів риб і ак-варіуми для вирощування декоративних видів риб. Останні користуються великим попитом в Європі, куди їх експортують за ціною 0,65-4 євро за особину. От вам і пустеля. Та це ж золоте дно! А в нас сидять дядьки в пів-денних областях і вирощують собі на збиток зерно – бо це ж чи начальство наказало, чи нічого іншого ми не вмі-ємо (та й це вміємо погано, бо звідки ж збитки?).

НАУКА ТА ОСВІТА

Всі ці агротехнологічні досягнення були би немож-ливими без високорозвиненої аграрної науки. Тісна співпраця між вченими та аграріями Ізраїлю дає вража-ючі результати. Наприклад, врожайність нових сортів цитрусових для пустельної місцевості є на 50-100 відсо-тків більшою за врожайність традиційних сортів, вихід олії з оливків, вирощених у пустелі на зрошенні соло-ною водою, є більшим у 6 разів порівняно з виходом олії з традиційних сортів на природному зрошенні.

Наукою в Ізраїлі займається приблизно тисяча вче-них в 7 науково-дослідних центрах (які охоплюють всі кліматичні зони).

Фінансування аграрної науки здійснюється таким чином: дві третини необхідних коштів виділяє міністер-ство сільського господарства, а решту вчені повинні за-робити самі за рахунок іноземних грантів і часткового фінансування самими виробниками. До речі, кошти з державного бюджету на наукові дослідження виділя-ються на умовах конкурсів. Теми наукових досліджень на відміну від України, не висмоктуються з пальця, а є знаходженням відповідей на конкретні проблеми, які

виникають в аграрному секторі. Не дивно, що за таких умов сільське господарство Ізраїлю є високотехнологічним.

На даний час основні цілі науково-технічних досліджень в аграрному секторі визначені таким чином: 1) підвищення ви-користання води та опадів, 2) рециркуляція води, 3) скорочен-ня використання агрохімікатів і охорона довкілля, 4) пропаган-да органічного землеробства, 5) розробка обладнання та ме-ханізмів для обмеження залежності від сезонних робітників, 6) впровадження нових видів культур для місцевих і експортних ринків, 7) підвищення якості сільськогосподарської продукції.

Ну а що в нас? А в нас «краще вигодувати одного бичка, ніж утримувати вченого», сказав якось екс-міністр агрополіти-ки Баранівський. В Ізраїлі на освіту (загальну) витрачається 8 відсотків ВВП, а в Україні – 4 відсотки бюджету (так би мовити відчуйте різницю). Ну й не дивно, що «мозки» з України їдуть за кордон, а Ізраїль залучає «мозки» з усього світу, у тому чис-лі з колишнього СРСР. І навіть зараз при посольстві Ізраїлю в Києві влаштовують олімпіади для «євреїв усіх національнос-тей». А Україна відповідає подібним викликам лише дебільни-ми рекламними кліпами типу «ні, я обираю Україну!».

Валентин Уваров

м. Львів, вул. Городоцька, 197, к. 7

Тел../факс: (032) 262-01-39, 239-11-15; моб.: (067) 971-37-04, (050) 431-54-32

«АГРОСПЕЦТЕХНІКА»Виробництво • Обслуговування • Ремонт

Призначений для обробітку пестицидами польових культур

і внесення в ґрунт рідких міндобрив

Ширина обробки, м ..18,5Об’ємбака, л ..... 2000

Витрати робочої рідини:обробка пестицидами, л/га ........ 75-300внесення рідких міндобрив, кг/га ..200-400Подача насоса, л/хв. ...................170-210Робочий тиск, бар ............................0-20Робоча швидкість, км/год ................6-12Маса, кг .............................................6-12Агрегатується з тракторамиМТЗ-80/82, ЮМЗ

ОБПРИСКУВАЧ ШТАНГОВИЙ 4018

ОБПРИСКУВАЧ ВЕНТИЛЯТОРНИЙ САДОВИЙ

Ширинаобробки,м ..... 18,5Об’ємбака, л .............4000

Витрати робочої рідини:Обробка пестицидами, л/га ........ 75-300Внесеннярідкихміндобрив, кг/га .............200-400Робочий тиск, бар ............................0-20Робоча швидкість, км/год ................6-12Маса, кг ............................................1980

Призначений для хімічного захисту садів та виноградників.

Об’ємбака, л ........ 2000Насос:VDORKAPPA, л/хв. . 125Оберти за хв. . 540

Вентилятор,секцій ,шт. .......................... 2Розпилювачів, шт. ................................ 12Оберти вентилятора, об/хв. ........... 2600Маса, кг ............................................. 600Агрегатується з тракторами МТЗ 80/82, ЮМЗ, Т-70В

ДИЗЕНФЕКЦІЙНА УСТАНОВКА ДУ-200

Штанга,м....... 4Ємністьбаку, л ....... 200Продуктивність насоса .......... 16

Рукав брандсбойла, довжина,м ......... 50Привід:Однофазний двигун, 220В, 0,59 kWДвигун внутрішнього згорання

ОБПРИСКУВАЧ ПРИЧІПНИЙ ШТАНГОВИЙ

№ 1

’201

3

47

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ДЕТЕКТИВ

У НОВІЙ ВОДОЛАЗІ ВЖЕ БІЛЬШЕ РОКУ НЕ МОЖУТЬ ЗНАЙТИ ВИННИХ У ЗАГАДКОВІЙ СПРАВІ ПРО ЗНИКЛИЙ З

ПОЛЯ ПІДПРИЄМЦЯ ВРОЖАЙ

Стільки років уже пишу про село, що, здавалося б, настав час більше не дивуватися особливостям нашого національного агро-виробництва. Аж ні! На українському полі чудес часом вигульку-ють такі сюжети – хоч стій, хоч падай. І тоді перестаєш дивувати-ся, чому це закордонні інвестори в український АПК не поспішають. Зрештою, хіба безнадійні відчайдухи зважуються в цій грі без правил ризикнути власними коштами, щоб потім зали-шитися без нічого? Та й що казати про іноземців, котрі надумали заробити, вирощуючи хліб чи буряки на українських чорноземах, і яким невтямки про особливості ведення агробізнесу в наших умовах, коли тут свої, бувалі підприємці, не витримують «степо-вих законів», ламаються...

ЗЕРНЯТА, ЩО БУЛИ ВАШІ – БУДУТЬ НАШІ

Скандальна історія, що сталася в Нововодолазькому районі Харківської області, мала в наших ЗМІ певний резонанс. Якось осінньої днини 2011-го року тамтешній землероб-орендар Олександр Дьолог об'їжджав поля, котрі обробляє. Загалом пан Олександр майже сім років орендує в районі 400 гектарів пайо-вих земель. Вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник. Щороку, відповідно до укладених договорів, кожному із 166 власників земельних паїв видає по дві тонни зерна в рахунок орендної плати. Того року приблизно на половині орендованих площ дозрівав соняшник. Тішився підприємець: вдався, начебто, сільськогосподарський сезон, врожай обіцяв бути непоганим. Наразі пан Дьолог від несподіванки ледь мову не втратив: на орендованому ним полі дружно працювали одразу п'ять чужих комбайнів. Так само справно великотоннажні КамАЗи відвозили врожай у невідомому напрямку. Отакої!

Непроханих женців не змогла зупинити навіть опергрупа міліції, що приїхала на виклик. Таким чином з оброблюваного па-ном Дьологом поля зникло 500 тонн соняшнику, а з ним розтану-ли надії отримати прибуток. Самому ж підприємцеві залишилися борги по зарплаті та необхідність розрахуватися з власниками паїв за оренду землі. Як установила експертиза, вартість зниклого соняшнику становить близько 2,3 мільйона гривень. Ці гроші й намагається тепер відсудити підприємець.

ПОМИЛКА ВИЙШЛА ЧИ ТАК ЗАДУМАНО?

Забігаючи наперед, скажу, що тепер показання сторін у справі про зниклий врожай кардинально різняться. У керівних районних кабінетах, звідки, можна сказати, і почалася ця втратна для аграрія історія, нині здивовано розводять руками й називають інцидент не інакше як прикрою помилкою. Мовляв, просто в Новій Водолазі заходилися наводити лад, проводити інвентаризацію гектарів. Тоді, мовляв, і переплутали чиновники райдержадміністрації ни-ви, які обробляє Дьолог, із землями резерву та запасу. «Але ж від них, від земель запасу, до поля, де вже дозрів соняшник, кілометрів з 10-15», – обурюється аграрій і називає свою версію події. Він переконаний, що зовсім це не недогляд, а звичайне рей-дерство. Олександр Дьолог упевнений: для того, щоб заволодіти його врожаєм, що так і не повернули, було розроблено чітко зре-жисовану, прибуткову для багатьох її учасників, схему.

ЦЕ В НИХ ГРА ТАКА...

Якщо коротко, то ця історія (багатоходова, розіграна як на шахівниці, за словами Дьолога, комбінація) в юридичній площині має приблизно такий ось вигляд.

Першим кроком у справі про зниклий соняшник був позов до господарського суду Харківської області з боку райдерж- адміністрації до фізичної особи-підприємця Дьолога з вимогою звільнити начебто б самовільно зайняті ним землі запасу й резер-ву. Одночасно районне начальство виступило з клопотанням: на-класти арешт на врожай, що дозріває на цих полях.

На другому етапі до справи підключився Відділ державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції. Там оперативно відреагували на клопотання райдержадміністрації: описали, арештували й передали на зберігання третій особі соняшник, що зріє в полі. Причому аграрій довідався про це лише через кілька днів з повідомлення поштою. У відповідь він одразу підготував документи, що підтверджували безпідставність заявлених вимог і незаконність арешту. У цій ситуації, каже Олександр Дьолог, треба віддати належне суду, що оперативно розібрався з обставинами справи й зняв арешт. Тоді здавалося, ось вона – історія із щасливим фіналом, відтак, славімо справедливих суддів! Але, з'ясувалося, зарано тішився підприємець. Державний виконавець, схоже, з хіба йому одному відомих причин арешт врожаю вирішив не скасовувати. А далі, зрозуміла річ, з'явилися чиїсь комбайни, що збирають соняшник з орендованого підприємцем поля, великовантажні машини, що вивозять вироще-не в невідомому напрямку. Метнувся, було, аграрій до місцевої міліції та районної прокуратури. Адже закон гласить, що не можна арештовувати незібраний врожай в особи, що його посіяла й виро-стила. Навіть якщо й було накладено арешт, розмірковує Олександр Дьолог, збирати насіння ніхто не мав права. Соняшник на час ареш-ту має перебувати в полі. Можна його охороняти, можна не пускати комбайни господаря вирощеного, а вивозити сам урожай – зась.

Втім, довгі походеньки по інстанціях виявилися марні, соняш-ник так і не повернули. Паперу списано було стоси! Навсібіч летіли послання із закликами про допомогу. Щоб привернути увагу до цього дикого свавілля, сільгоспвиробник писав навіть надзвичай-ним і повноважним послам іноземних держав. Були поінформовані й Генеральний прокурор, і міністр внутрішніх справ, і депутати, і адміністрація Президента. Проте без очікуваного ефекту. з Києва послання, як правило, спускали в область, а звідти – у район, тоб-то в інстанції, через протиправну бездіяльність яких, на думку О.

Св

ав

ілл

я

№ 1

’201

3

48

Дьолога, і був втрачений його врожай. Наприклад, стверджує він, правоохоронні органи досі «шукають» невідомих осіб, котрі причетні до зникнення врожаю, хоча ці особи давно всім відомі.

Щоб відновити справедливість, аграрієві нічого іншого не зали-шалося, як звернутися до суду. Далі ця «шахова партія», незважаю-чи на ясність позиції, надто затягнулась. Коли наступить ендшпіль – не зрозуміло. Хто виграє, а хто програє і в чиїй жмені опиниться врожай чи гроші за нього – я особисто передбачити не берусь.

МІЖ ПОЛЕМ І ФЕМІДОЮ

Через півроку після зникнення врожаю підприємець звернувся за допомогою вже до журналістів, тож і кореспондент зібрав чима-ло докладної інформації. Разом з Олександром Дьологом ходили ми в Новій Водолазі інстанціями, куди не раз уже звертався сам підприємець. Побували в міліції, райдержадміністрації, прокуратурі. Отож можна було наочно переконатися: аграрій зі своїм соняшни-ком там добряче всім набрид, здебільшого звідти чулися лише відмовки. Вкотре ми знову зв'язуємося з сільгоспвиробником, щоб з'ясувати, як розвивається ситуація. Виявилося, пан Дьолог у спра-вах приїхав до столиці. Зустрілися. Підприємець, як і раніше, домогається справедливості в судах (як сам каже: «Зараз я між по-лем і Фемідою»). Слід зауважити, що в житті він – невиправний оптиміст. «Прорвемося» і «переживемо» – це чи не найбільш часто вживані ним слова. Проте впадає також в око, що ця справа підприємця неабияк виснажила. Хоча, каже, звик уже відгиркуватися й обстоювати свою позицію. Хоч хтось інший на місці Дьолога дав-но б уже махнув рукою на таке «прибуткове» сільгоспвиробництво. Адже багато так і роблять, кидають, в іншому місці знаходять на свою шию хомута, а на руки роботу. Скільки фермерів, керівників господарств вибила з колії така «аграрна політика» – не злічити.

– Дошкульним виявився удар із цим соняшником, а тут ще пригнітив минулий посушливий рік. За час мого господарювання

– найважчий, – махає рукою підприємець. – Кукурудза висохла. У нашому регіоні з урожаєм – біда. Орендну плату якось погасив, зарплату теж. Тепер потрібні гроші на підживлення озимих, посівну. Де їх брати – велике питання.

Панові Олександру, крім звичних польових турбот, доводиться повсякчас вникати в юридичні аспекти. Треба визнати, за минулий рік він у цій справі досяг успіхів. Хоча, зрозуміло, якби всю свою енергію вкладав переважно у вирощування врожаю, не розпоро-шував свій час і сили, то виграли б і власники орендованих ділянок, і сам Олександр, і агропромисловий комплекс загалом. Виграли б усі. Але такої можливості, на жаль, немає не лише в пана Дьолога

– у багатьох із тих, хто пов'язав свою долю з землеробством.Перебігом судового процесу співрозмовник наразі задоволе-

ний. Вважає, що з'явилася реальна надія – гроші таки віддадуть. Нині розглядають питання щодо відшкодування їх з державного бюджету.

– Служителі Феміди справді розібралися в ситуації, – каже він і не без задоволення показує одразу кілька судових рішень, що прийняті на його користь.

КРОКОМ БЛИЖЧЕ ДО СПРАВЕДЛИВОСТІ

Ось дещо з хроніки судових рішень у справі про зниклий урожай. Господарський суд Харківської області своєю ухвалою від 15

листопада 2011 року за десятьма (!) заявленими вимогами повністю задовольнив скаргу Олександра Дьолога, визнавши дії та бездіяльність державного виконавця, вчинені під час опису, арешту та передачі на відповідальне зберігання третій особі вро-жаю соняшнику, недійсними та неправомірними.

Чи то на вказане судове рішення, чи на численні скарги аграрія, відреагувало і Управління державної виконавчої служби

Головного управління юстиції у Харківській області, яке за дору-ченням Державної виконавчої служби та за наслідками службової перевірки визнало дії державного виконавця та начальника ВДВС Нововодолазького РУЮ такими, що були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Але втрачений врожай не відшкодовано, тому Олександр Дьолог вкотре звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність дер-жавного виконавця. І цю скаргу задовольнив суд. Так, госпо-дарський суд Харківської області від 28 травня 2012 року своєю ухвалою визнав бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, що полягала у неповерненні Дьологу врожаю соняшнику, неправомірною.

Із зазначеною позицією погодився й Харківський апеляційний господарський суд, який у своїй постанові від 25 червня 2012 ро-ку виклав наступну принципову позицію: «...описане, арешто-

ване та передане на зберігання майно (врожай соняшнику)

підлягає безумовному поверненню ФОП Дьолог О.М.». При

цьому повернути майно зобов'язане саме ВДВС

Нововодолазького районного управління юстиції

Харківської області.

Але й цього разу аграрій нічого не отримав, фактично судові рішення виконавчою службою були проігноровані. Тож він вкотре звернувся до суду – на цей раз із позовом про відшкодування збитків за рахунок держбюджету. І ці, вже треті вимоги Дьолога були задоволені. Господарський суд Харківської області своїм рішенням від 13 грудня 2012 року вирішив стягнути з держбюдже-ту на користь позивача в рахунок відшкодування збитків кошти в розмірі вартості неповернутого врожаю соняшнику. Проте доте-пер вказане рішення не набуло чинності, оскільки і виконавчою, і казначейською службою оскаржене в апеляційному порядку.

У СУХОМУ ЗАЛИШКУ

Хоча судовий розгляд не закінчено і гроші за зниклий соняш-ник поки що не віддали, Олександр Дьолог упевнений: історія про зниклий урожай буде з щасливим для нього кінцем. «Не пе-рекреслять же служителі Феміди одним розчерком пера цілу низ-ку рішень, що самі винесли на мою користь!» – з надією каже він. Але навіть у разі позитивного для аграрія результату зарано, по-легшено зітхнувши, ставити в цій оповідці крапку. Адже, якби, скажімо, державний виконавець знав, що за своє свавільне рішення не бюджет, а він сам понесе фінансову відповідальність, то, може, і не було б ні чужих комбайнів на чужому полі, ні цього майже детективного сюжету. А так що? Але це питання, скоріше, не до суду, а до законодавців. Виходить, нечисті на руку громадя-ни, котрі записали в свій актив прибуток в історії зі зниклим урожаєм, як і чиновники, які (як би коректніше висловитися) не перешкодили їм, знову уникнуть відповідальності?

Але це питання, скоріше, не до суду, а до законодавців.

Галина Квітка

шпілльь –иннитььссясяссь.

еррнувуввсясяяяс в ччими а-а-ходилили

вся самГоГололовнвногогоо упупраравлвлініінінняняня юююстстстицициціїіїіїії ууу ХХХХарарар ікікіківсвсвськькькійійійій оообблблбласастіті, якякее заза ддорору-у-ченням Державнноїої ввикикононававчочоїї слслужужбиби ттаа заза ннасасліліддками службової

�������� ����� ���� ��������� ���������� �������� (�� ����� ��������) ��������: ������ ��������� � ���� ��-

���� �� ��� ����� ���.

Св

ав

ілл

я

№ 1

’201

3

49

«УКРАГРОЛИЗИНГ» ЗАКУ-ПИТ 20 ЗЕРНОУБОРОЧНЫХ КОМБАЙНОВ «СВАРОГ»

Национальная акционерная компания (НАК) «Укр агро ли-зинг» намерена до конца т.г. закупить 20 зерноуборочных ком-байнов КЗС-15 «Сварог» (CSX 7080) у ООО «Холдинговая ком-пания «Инновационные технологии» (Киев) по процедуре закуп-ки у одного участника. Об этом 31 января сообщается в «Вест-ни ке государственных закупок».

Согласно сообщению, соответствующее предложение ком-пании стоимостью 52,18 млн. грн. акцептировано 23 января.

Кроме того, акцептировано предложение ПО «Техна» (Житомирская обл.) на поставку «Украгролизингу» 12 комплек-тов сельхозмашин на сумму около 35 млн. грн.

Согласно публикации, «Украгролизинг» также намерен заку-пить у производственного предприятия «Агро-Союз» (Днепро пет-ровс кая обл.) 56 отдельных секций к ангарам, а также 4 ангара с тентовым покрытием на общую сумму 0,5 млн. грн., а также 2 се-ялки «HORSH Агро-Союз», 2 сеялки «Агро-Союз» Turbosem и 4 культиватора на общую сумму около 8 млн. грн.

Кроме того, у ПАО «Галещина машзавод» будут закуплены 6 борон глубокого рыхления и 2 культиватора на 1,44 млн. грн., у ЧАО «Симферопольский ремонтно-механический завод» – 3 дисковые бороны «Лада» на 0,39 млн. грн., у ЧП «Украинская аграрная техника» – 5 почвообрабатывающих комбинирован-ных агрегатов «Партнер» на 2,5 млн. грн.

Напомним, что Министерство аграрной политики и продо-вольствия Украины 10 января утвердило на 2013 г. перечень и предельные цены на отечественную сельхозтехнику и оборудо-вание для АПК, закупка которых финансируется из госбюджета, существенно сократив число поставщиков техники по сравне-нию с редакцией перечня на июль 2012 г. В частности, предель-ная цена зерноуборочного комбайна КЗС-15 «Сварог» состав-ляет 2,609 млн. грн.

В текущем году на реализацию лизинговых программ «Украгролизингу» предусмотрено выделение из госбюджета более 160 млн. грн.

01.02.2013, Интерфакс-Украина

УКРАИНА И БЕЛАРУСЬ ПЛАНИРУЮТ СОЗДАТЬ СП ПО ПРОИЗВОДСТВУ СЕЛЬХОЗТЕХНИКИ

Украина и Беларусь планируют создать совместное предприя-тие по производству сельскохозяйственной техники. Об этом шла речь на встрече Чрезвычайного и Полномочного Посла Беларуси в Украине Валентина Величко и министра аграрной политики и про-довольствия Украины Николая Присяжнюка, сообщила 17 января пресс-служба министерства иностранных дел Беларуси.

В частности, были рассмотрены перспективы участия бело-русских предприятий РУП «Минский тракторный завод», ПО «Гомсельмаш», ОАО «Минский автомобильный завод», ОАО «Бобруйскагромаш» и ОАО «Лидагропроммаш» в конкурсе по созданию белорусско-украинского предприятия в области сель-скохозяйственного машиностроения.

Кроме того, в Министерстве аграрной политики и продоволь-ствия Украины состоялась встреча руководителей этих предпри-ятий с руководителями крупнейших украинских предприятий – производителей сельскохозяйственной техники, лизинговых и других компаний.

«В ходе встречи обсуждены вопросы участия белорусских предприятий в восстановлении сельскохозяйственного машино-строения Украины. Украинская сторона выразила заинтересо-ванность в реализации совместных проектов по созданию пред-приятий по производству энергонасыщенных тракторов, агрега-тируемого с ними навесного оборудования, зерноуборочных комбайнов, сеялок и другой сельскохозяйственной техники», – подчеркнули в пресс-службе МИД Беларуси.

18.01.2013, УНИАН

БЕЛАРУСЬ И РОССИЯ ПОКА НЕ ДОСТИГЛИ ДОГОВОРЕННОСТЕЙ ПО СОЗДАНИЮ КОМБАЙНОВОГО

ХОЛДИНГА

Беларусь и Россия пока не достигли конкретных договоренно-стей по созданию комбайнового холдинга «Росбелком» на базе ПО «Гомсельмаш» и ОАО «Ростсельмаш». Об этом 25 января со-общили в пресс-службе Министерства промышленности Беларуси.

Вопросы создания альянса «Гомсельмаш-Ростсельмаш» не-сколько раз обсуждались сторонами в 2012 г., отметили в мини-стерстве. Руководство ПО «Гомсельмаш» провело переговоры с акционерами ОАО «Ростсельмаш» и руководством промышлен-ного союза «Новое содружество» (Россия), в состав которого входит российское предприятие. Российской стороне было пред-ложено создание холдинга «Росбелком» на условиях распреде-ления пакета акций 50 на 50 и передан проект устава объединен-ной компании. На это предложение не последовало ответа.

После этого белорусская сторона предложила промыш-ленному союзу «Новое содружество» рассмотреть возможно-сти продажи контрольного пакета акций комбайнового произ-водства ОАО «Ростсельмаш», «если объединение предприя-тий на ранее предложенных условиях российской стороной не приемлемо», отметили в минпроме. Но и на это обращение от-вета не последовало.

Кроме того, в декабре 2012 г. в Совете министров Беларуси состоялось совещание с участием руководства ПО «Гомсельмаш» и промышленного союза «Новое содружество». «Стороны об-менялись мнениями по вопросам дальнейшего возможного со-трудничества «Гомсельмаша» и «Ростсельмаша», но конкрет-ные договоренности достигнуты не были», – констатировали в министерстве.

25.01.2013, АПК-Информ

БЕЛАРУСЬ ПЛАНИРУЕТ В 2013 ГОДУ НАРАСТИТЬ ЭКСПОРТ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ТЕХНИКИ В ВЕНГРИЮ

Беларусь планирует в 2013 г. нарастить экспорт сельскохо-зяйственной техники в Венгрию. Об этом шла речь на встрече чрезвычайного и полномочного посла Беларуси в Венгрии Александра Хайновского с директором ООО «Беларус трактор» Виктором Можджером, сообщили в пресс-службе Министерства иностранных дел Беларуси.

За 2011 г. в Венгрии реализовано 973 белорусских трактора на сумму $16,6 млн. В январе-ноябре 2012 г. поставлено 826 тракторов на сумму $15,1 млн.

01.02.2013, БелТА

СБОРОЧНОЕ ПРОИЗВОДСТВО БЕЛОРУССКИХ ТРАКТОРОВ ПЛАНИРУЕТСЯ СОЗДАТЬ В КАМБОДЖЕ

Совместное сборочное производство тракторов МТЗ плани-руется создать в Камбодже. Об этом сообщил 31 января ми-нистр промышленности Беларуси Дмитрий Катеринич.

Это будет первое сборочное производство тракторов в реги-оне стран АСЕАН. «Наши партнеры в Камбодже предлагают нам беспрецедентные льготы – полное освобождение не только от пошлин, но и, что очень важно, от налогов», – отметил министр. В феврале т.г. белорусская делегация посетит Камбоджу, где будет рассматривать эти вопросы. Если они будут решены поло-жительно, то уже в конце 2013 г. сборочное производство в Камбодже будет создано. При этом собранные трактора будут продаваться во всех государствах АСЕАН.

По словам Д.Катеринича, также сотрудничество предприятий Минпрома Беларуси будет развиваться с Мьянмой. Принято реше-ние поставлять туда мотоблоки, которые обеспечивали бы наряду с сельхозработами транспортные услуги. В дальнейшем возможно совместное производство по выпуску мотоблоков в Мьянме.

31.01.2013, БелТА

№ 1

’201

3

50

Агр

он

ов

ин

и

РОССИЯ: В РОСТОВСКОЙ ОБЛАСТИ ПЛАНИРУЕТСЯ СТРОИТЕЛЬСТВО ЗАВОДА ПО ПРОИЗВОДСТВУ

МЕЛИОРАТИВНОЙ ТЕХНИКИ

Губернатор Ростовской области Василий Голубев и гене-ральный директор компании Valmont Industries Inc. (США) Арон Шаппер подписали в Берлине меморандум о сотрудниче-стве между правительством области и компанией по реализа-ции в регионе инвестиционного проекта по созданию произ-водства оросительной техники. Об этом сообщает пресс-служба губернатора области.

В соответствии с подписанным соглашением Valmont Industries Inc. намерена инвестировать в проект 360 млн. руб.

Компания Valmont Industries Inc. – мировой лидер в произ-водстве оросительных систем автоматического хода. Компания владеет 7 заводами в разных странах мира, в т.ч. в США, Бразилии, Испании, ОАЭ, Китае. Однако до сих пор на террито-рии России Valmont Industries Inc. не имела производственных активов и была представлена только сетью дистрибьюторов.

«Для нас очень актуально создание производства мелиора-тивных систем совместно с компанией «Вальмонт». В Ростовской области, с ее особой климатической зоной, появится возмож-ность не только установить новые системы мелиорации земли, но и модернизировать существующие. Это сверхактуальная за-дача, выполнение которой гарантирует устойчивые урожаи», – подчеркнул В.Голубев.

21.01.2013, АПК-Информ

ГОССЕЛЬХОЗИНСПЕКЦИЯ УКРАИНЫ УПОРЯДОЧИЛА ПРОЦЕДУРУ ГОСНАДЗОРА ЗА СОБЛЮДЕНИЕМ ТРЕБОВАНИЙ ЭКСПЛУАТАЦИИ

И ТЕХНИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ СЕЛЬХОЗТЕХНИКИ

Пресс-служба ведомства сообщила, что в Минюсте Украины зарегистрирован приказ Министерства аграрной политики и продовольствия, которым утвержден Перечень вопросов и уни-фицированные формы акта проверки для осуществления плано-вых мероприятий в данной сфере.

Документ позволит обеспечить упорядочение процедуры осу ществления государственного надзора (контроля) за со-блюдением субъектами хозяйствования требований по эксплу-атации и техническому состоянию тракторов и других ма-шин», – отмечается в сообщении.

Кроме того, согласно изменениям, предусмотренным по-становлением КМУ №1148 от 5 декабря 2012 г., в настоящее время регистрация, перерегистрация, снятие с учета, оформле-ние акта о присвоении идентификационного номера машины и т.п. проводится специалистами по проведению обследования машин. Новые машины, которые не зарегистрированы инспек-циями, регистрируются после их осмотра государственными инспекторами по месту их регистрации.

Вместе с тем, перечень документов, которые подает владе-лец вместе с заявлением, был дополнен сертификатом соответ-ствия или свидетельством о признании соответствия, выданным или признанным Госпотребинспекцией Украины или другим ак-кредитованным в установленном порядке органом по сертифи-кации (для машин, которые впервые регистрируются в Украине и подлежат сертификации).

Также определено, что годом изготовления самостоятельно собранной машины считается дата выдачи заключения о соот-ветствии машины необходимым требованиям.

18.01.2013, АПК-Информ

В БЛИЖАЙШЕЕ ВРЕМЯ МИНАГРОПРОД УКРАИНЫ РАССМОТРИТ ПРЕДЛОЖЕНИЯ ПО РАЗВИТИЮ ОТРАСЛИ

ПРОИЗВОДСТВА СЕЛЬХОЗТЕХНИКИ

Представители предприятий сельхозмашиностроения, ра-ботающие в Украине, представят в ближайшее время Мин агро-

по литики четкие предложения по производству необходимой сельхозтехники и требуемых для этого инвестиционных проек-тов. Соответствующее поручение на состоявшемся 16 января совещании по вопросам развития отечественного сельхозма-шиностроения дал заместитель министра аграрной политики и продовольствия Украины Александр Сень, сообщила пресс-служба министерства.

Как отмечается в сообщении, в работе совещания приня-ли участие руководители таких отечественных предприятий, как Херсонский и Южный машиностроительные заводы, Харьковский тракторный завод, «Укравтозапчасть», веду-щих белорусских сельхозмашиностроительных предприя-тий – МТЗ и «Гомсельмаш», представители инвестиционных проектов компаний CLAAS и New Holland, а также профиль-ных ассоциаций.

Как отметил в ходе обсуждения директор департамента ин-женерно-технического обеспечения и сельскохозяйственного машиностроения Александр Григорович, в настоящее время в Украине разработаны и реализуются все необходимые меры для развития отечественного сельхозмашиностроения.

«Во-первых, до 2020 г. освобождена от налогообложения прибыль предприятий сельхозмашиностроения. Кроме того, целый ряд комплектующих для производства сельхозтехники освобожден от пошлины при их ввозе. Следующим шагом ста-нет освобождение от пошлин ввоза технического оборудова-ния для отечественного сельхозмашиностроения», – отметил директор департамента.

После завершения обсуждения, А.Сень дал поручение всем присутствующим руководителям в течение двух недель предо-ставить в министерство четкие предложения по вышеуказан-ным вопросам. Также замминистра отметил, что будет рассмо-трен вопрос оказания государственной поддержки наиболее экономически эффективным проектам в данной сфере.

16.01.2013, АПК-Информ

БЕЛОРУССКИЕ УЧЕНЫЕНА ПОРОГЕ СОЗДАНИЯ СИСТЕМЫБЕСПИЛОТНОГО ЗЕМЛЕДЕЛИЯ

Сообщение сделано професс ором кафедры ЭВМ Белорусского государственного университета информатики и радиоэлектроники, доктором технических наук Михаилом Татуром.

На данный момент в Беларуси создаются элементы систе-мы так называемого интеллектуального или точного земледе-лия. Заключается она в использовании беспилотных тракто-ров и комбайнов.

Система заключается в работе дистанционно управляемых машин, двигающихся по маршруту с точностью до 10 метров. Управление и регулировка движением должна осуществляться через спутник, эта система глобальна для всех машин. Также необходимо разработать системы машинного зрения и роботи-зированные системы.

Для создания такой системы необходима кооперация, одна организация не способна охватить все аспекты технологии.

Сейчас уже проводятся работы по созданию элементов этой технологии. Так, Объединенный институт машинострое-ния НАН Беларуси создает дистанционно управляемые маши-ны. Сельскохозяйственные институты проводят подготовитель-ные работы. Уже запущен белорусский спутник дистанционно-го зондирования Земли. Создается комплекс программно-ап-паратных средств по управлению техникой. Специалисты наде-ются, что у этой технологии есть будущее. Но для ее воплоще-ния нужны заказы и финансирование. Некоторые инвесторы уже проявили интерес к данной разработке.

www.agrobk.ru

№ 1

’201

3

51

Агр

он

ов

ин

и

РЕКЛАМА

№ 1

’201

3

52

РЕКЛАМА

№ 1

’201

3

54

РЕКЛАМА