ISBN 978-966-2258-05-9

Швейцарське бюро співробітництва в Україні

За підтримки Швейцарської Конфедерації

Видання здійснено в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» (2010–2012) і є узагальненням напрацювань проекту.

Проект «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» підтримується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва.www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine

Розділ I. Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки ....................3

Для чого потрібна Модель? .................................................................................................. 4У чому полягає секрет успіху? ............................................................................................... 5Передумови створення Моделі .............................................................................................8

Розділ II. Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді .................................................................................................................... 11

Розділ III. Кращі приклади функціонування моделі ............................................................. 17

Досвід функціонування Моделі на рівні громади на кожному з рівнів профілактики з ілюстраціями з регіонів .......................................................................................................18Трохи статистики ...................................................................................................................18Ілюстрації з регіонів ..............................................................................................................19Навчання ведучих відновних практик ................................................................................. 22Досвід впровадження модульного курсу «Відновні практики в громадах» ....................... 24Навчальні програми для представників правової системи ................................................ 24Дещо про менеджмент та Модель, або Як розпочати роботу в громаді? .......................... 26Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні ......................................................... 29

Розділ IV. Корисні ресурси ............................................................................................................31

Перелік законодавчих актів у сфері медіації та відновного правосуддя, чинних в Україні ................................................................................................................... 32Тематичні посилання та видання ........................................................................................ 33

Висновки .......................................................................................................................................... 39

Додатки ............................................................................................................................................ 40

Додаток 1. Механізм співпраці органів правової системи України та центрів відновного правосуддя у громаді з метою профілактики злочинності шляхом упровадження медіації в кримінальних справах ................................................................40Додаток 2. Організації в Україні, що впроваджують програми відновного правосуддя та відновні практики ......................................................................................... 47

ЗмістБ

ез

пе

чн

агр

ом

ад

а Я

к?

«Як цього

досягти?»

«Якщо учня просто переконувати в тому, що вчинок був неправильним, то це не принесе ніяких результатів, адже ми не можемо змі-нити хід думок людини. Якщо ж допомогти учням зрозуміти свої вчинки, то це буде більш корисно та ефективно; тому що, усвідомив-ши свої вчинки, діти уникають подібних кон-фліктних ситуацій, оскільки розуміють, що їх поведінка принесла шкоду іншим».

Артур, голова учнівського самоврядування, середня школа, м. Одеса

«До мене, як голови райради, часто зверта-лися і батьки з проханням допомогти у ви-рішенні шкільних конфліктів. Тому, коли я дізнався про медіацію однолітків та кола ви-рішення конфліктів, мене дуже зацікавили ці методи роботи. Вони не лише допомогли налагодити атмосферу в школах, але й згур-тували громаду. Мені дуже приємно, що більшість підлітків у місті мене знають та по-дружньому вітаються зі мною, коли зустріча-ють на вулиці.»

Мер м. Пирятин, в минулому голова районної ради,

Олексій Рябоконь

«Кожен злочин має розглядатися ін-дивідуально, не можна до всіх засто-совувати підхід «злодій має сидіти за ґратами». Каральні методи — не голо-вне, головне — усвідомлення скоєного, відшкодування збитків, вибачення».

Анатолій Бобровницький, прокурор, співробітник

Генеральної прокуратури України

«Я не раз спостерігав, як медіація при-носить користь обом сторонам. Люди розкриваються, стають більш вільними, складається враження, що в них тягар падає з плечей. Звичайно, це дає свої ре-зультати! Я навіть підтримую, щоб кожна дитина, яка потрапляє до нас, могла піти на медіацію».

Геращенко Євген, оперуповноважений КМСД

смт Красногвардійське.

«Медіація — це нелегко. Було сором-но, і незручно… і мені, і сину. Але після проходження медіації моя дитина по-вністю змінилася — його ніби підміни-ли! Він став краще вчитися в школі, не має проблем з поведінкою, він став уважнішим до мене та інших і навіть почав допомагати мені по дому».

Мати правопорушника

«Укласти угоду в процесі медіації не означає по-ступитися своїми позиціями, чи здатися, це озна-чає порозумітися та відновити стосунки. Я міг вільно та щиро говорити з іншою стороною, так ніколи не можна було б поговорити в суддею чи з адвокатом».«Під час медіації я зрозуміла, що хороші людські стосунки є просто необхідними, особливо тоді, коли ви й далі житимете поруч».«Під час медіації ми всі відчували спокій. Була дуже доброзичлива атмосфера, ми почували-ся рівними, всі ми могли висловитися… Я знаю, що в суді все було б зовсім по-іншому. Адже там ніхто не зважає на почуття, стосунки чи людські переживання. Я переконана, що якби справа ви-рішувалась у суді, то яким би не був вирок, все ж би залишилося незадоволення. І жити в такій напруженій атмосфері було б дуже важко, чи на-віть нестерпно».

Учасники медіації у сусідському конфлікті«Я досі згадую справу, яка в нас була задовго до 2006 року. Ми нада-вали правову допомогу жінці, яка раніше була засуджена за 17 свічок, які викрала із свічкового заводу тоді, коли їй не платили зарплату. За це їй дали 4 роки умовного засудження! Потім за хорошу поведінку їй зменшили строк наполовину. Через деякий час вона змогла купи-ти будинок в сільській місцевості. Про це стало відомо міліціонеру, що здійснював нагляд за нею; отож, він перекупив цей будинок та швидко оформив всі офіційні документи. І хоча у жінки були свідки, при яких вона передавала гроші за куплену хату, все ж їй не вдалося відстояти право власності; їй ніхто не вірив, адже вона була умовно засуджена. У результаті ця жінка залишилася без даху над головою і з поламаною долею за якихось пару свічок. Я переконана, що, якби це сталося за-раз, то можна було б провести медіацію між нею та директором за-воду. Впевнена, що якби тоді використовувалися відновні програми, її життя склалося б по-іншому…»

Регіональний координатор, м. Дрогобич,Николаїшин Марія

Чому в конфліктних ситуаціях важливо

пам’ятати про… наслідки

Для чого потрібна Модель?

У чому полягає секрет успіху?

Передумови створення Моделі

Розділ I

4

Чом

у в

конф

лікт

них

ситу

ація

х ва

жли

во п

ам’я

тати

про

… на

слід

ки

ІБрошура, яку ви тримаєте в руках, має на меті розповісти про те, як побудувати безпечну громаду. Один із можливих дієвих способів побудови безпечної громади — за допомогою впро-вадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді (далі — Моделі), що була розроблена 2008 р. та на сьогодні вже довела свою дієвість та ефектив-ність. Якщо для вас важливий характер стосунків між меш-канцями вашої громади, вас турбує зростання рівня право-порушень серед дітей та молоді у вашому місті, ви опікуєтесь завданням налагодження й координації роботи між держав-ними та недержавними структурами з питань профілактики злочинності або просто шукаєте, як зробити підхід до профі-лактики ефективнішим та дієвішим, — ця книжка для вас!

Тут зібрано майже 5-річний досвід створення Моделі про-філактики, побудованої на відновному підході як альтер-нативі найпоширенішому каральному. Наш досвід про-ілюстрований прикладами її практичного застосування в семи громадах України. Створення Моделі профілактики

стало можливим завдяки проектам «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді», а також «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність ор-ганів прокуратури», підтриманих Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва протягом 2006–2012 років. Ми щиро сподіваємось, що це видання дасть змогу не лише добре зрозуміти зміст самої Моделі профілактики право-порушень та її вплив на громаду, але й посприяє поши-ренню кращого досвіду в інші регіони нашої країни. Крім опису нового підходу до профілактики правопорушень, прикладів з практики (її практичного застосування), наяв-ної нормативно-правової та навчальної бази, що накопи-чені в підтримку Моделі в Україні на час видання брошури, шановні читачі також знайдуть тут посилання на інші ресур-си, що можуть стати в нагоді у процесі подальшої реалізації описаної методології в практиці.

Приємного читання!

Для чого потрібна Модель?

На перший погляд, відповідь очевидна і походить від на-зви — для профілактики правопорушень. Але, якщо замис-литись про причини правопорушень, легко дійти висно-вку, що правильно побудована Модель дає громаді значно більше, ніж просто зменшення статистичних показників правоохоронних органів. За словами мера міста Пирятина Полтавської області Олексія Петровича Рябоконя, впрова-дження Трирівневої моделі профілактики дало змогу не тільки змінити ставлення мешканців громади до самого явища правопорушень, але і допомогти їм прийняти нове відчуття відповідальності за все, що відбувається в місті. Фактично Модель сприяє формуванню не тільки безпечної, але й міцної та відповідальної громади, яка може подола-ти як проблеми злочинності, так і багато інших труднощів, яких чимало в сьогоденному житті.

Літній навчальний табір для школярів-медіаторів,

м. Жмеринка, червень 2006 р.

5

Чом

у в конфліктни

х ситуаціях важ

ливо пам

’ятати про… наслід

ки

ІПочнемо з коротенької історії: «Одного разу тато маленького хлопчика Олександра, що у свої 2,5 роки ще тільки вчився го-ворити, повернувся додому і побачив у свого сина сльози на очах. Небайдужий тато, звісно, спитав свого сина: «Що стало-ся?», і, побачивши розгубленість хлопчика, висловив припу-щення: «Мати насварила?» Малий важко зітхнув і кивнув у від-повідь. «А за що насварила?» Бідний Сашко підійшов до столу, взяв звідти чашку і... кинув її на підлогу. Чашка, звісно, розби-лася, а тато зрозумів, чому у його сина були мокрі очі... Історія тут закінчується, і ми не знаємо, що далі зробив тато, але для нас важливішим є інше питання: що зрозумів маленький Саш-ко внаслідок того, що його мати завдала йому прочуханки? На-вряд чи він усвідомив саме те, чому сподівалась навчити його мати, — що чашки бити не можна. Хоча причинно-наслідковий зв’язок він точно зміг побачити... Мабуть, його мама вірила (як і багато інших батьків у нашій країні), що гарна прочуханка до-поможе їй виховати відповідальну дитину. Саме так побудо-вана на сьогоднішній день переважно вся система реагуван-ня на правопорушення на пострадянському просторі — якщо порушені певні норми та правила суспільного порядку, ми з’ясовуємо, хто винен у цьому — і застосовуємо до цієї людини покарання, що відповідає зробленому вчинку. Навіть саме ро-зуміння цього слова — «відповідальність» — ми, на превеликий жаль, давно втратили. Його замінив термін «покарання»1.

Ціну, яку ми продовжуємо платити за подібне викривлене ро-зуміння відповідальності, неможливо виміряти, та вона лягає важким тягарем на плечі суспільства. Намагаючись уникнути покарання, наші діти та молодь швидко вчаться заперечувати власну участь у скоєному та відмовляються від відповідаль-ності за завдану шкоду. Герой нашої історії Сашко добре усві-домив, що після того, як він розбив чашку, мама дуже свари-лася і зробила йому боляче. Що він зробить наступного разу, якщо станеться щось подібне? Скоріш за все, спробує прихо-вати наслідки того, що сталося, і ніколи не зізнається мамі, що він накоїв. Отже, тепер йому добре відомо, що буде за цим

1 Ми неодноразово перевіряли це на наших семінарах та тренінгах. Лише протягом 2011 року тренери Українського Центру Порозуміння навчили 1170 осіб і близько 90% з них у відповідь на запитання «Що таке відпо-відальність?» говорили: «Покарання»!

далі... Якщо татова відповідь буде такою ж (тобто каральною) — він приховуватиме власні вчинки і від тата. З часом він добре усвідомить, що єдиний спосіб уникнути проблем, — це робити так, щоб тебе не спіймали, а, взагалі-то, краще не мати справи з тими, хто сильніший або має над тобою владу (батьки, вчи-телі, контролери, міліція, прокуратура, суд тощо)...

Ми так часто бачимо навколо сумні приклади саме такої по-ведінки, що часом навіть важко згадати про існування й іншої реальності. На щастя, серед наших дітей і досі можна зустріти тих, хто інакше ставиться до власних вчинків та добре усві-домлює, що таке відповідальність. Якби, наприклад, батьки Сашка у власному дитинстві зазнали іншого (некарального) підходу до виховання, вони могли б зробити інакше. Гарна мама, якщо хоче навчити власного сина правильному розу-мінню відповідальності, спочатку допоможе йому зрозуміти наслідки скоєного і пояснить йому, чому не варто бити чаш-ки. Потім вона домовиться з ним про те, що він більше так не робитиме. І потім допоможе йому усунути наслідки скоєного — наприклад, дасть йому віник та совок і допоможе прибра-ти осколки так, щоб він не нашкодив собі...

Саме в цьому завжди, споконвіку, полягало розуміння відпо-відальності, що його виховували в українських громадах і яке походить від слова «відповідь» (а не «покарання»)2. Ця відпо-відь мала містити в собі, по-перше, виразне визнання та усві-домлення наслідків того, що сталося (каяття); по-друге, певні власні дії кривдника для виправлення завданої шкоди та, по-третє, обіцянку стосовно майбутньої поведінки порушника. Як бачите, головний ідея полягає в тому, що внаслідок прийняття правопорушником відповідальності відбувається визнання несправедливості того, що сталося, і розуміння емоційної та фізичної шкоди3, що була завдана постраждалій людині, а

2 Кому цікаво, може перевірити походження слова «відповідальність» і в інших мовах — воно залишається таким самим. «Responsibility» — «response» (англ.); «ответственность» — «ответ» (рос.) тощо.

3 Ми свідомо не використовуємо терміни «моральної» та «матеріальної» шкоди, які в юридичній мові вже мають певне тлумачення та не завжди є зрозумілими навіть тим, хто сам став учасником конфліктної або кри-мінальної ситуації.

У чому полягає секрет успіху?

6

Чом

у в

конф

лікт

них

ситу

ація

х ва

жли

во п

ам’я

тати

про

… на

слід

ки

Ітакож її максимальне виправлення або від-новлення порушеного стану речей. Саме щире каяття винного сприяє зціленню психологічної травми потерпілої сторони (і жодним чином не судовий вирок чи покарання). Для потерпілої сторони важливим є реальне відшкодування збитків, що були понесені під час правопору-шення, а не умовне «несення відповідальнос-ті» у місцях позбавлення волі чи під наглядом інспектора кримінально-виконавчої інспекції. Саме цей підхід, який має назву відновного підходу, став засадничим в Моделі профілак-тики правопорушень серед дітей та молоді, разом із загальновизнаним та зрозумілим з точки зору здорового глузду проактивним підходом. Останній полягає в тому, щоб звер-тати увагу на дітей та їхнє морально-етичне виховання до того, як вони потраплять у гру-пу ризику або скоять злочин...

Таким чином, відновний підхід — це підхід до розв’язання конфліктних ситуацій, який передбачає, що самі учасники конфлікту (або кримінальної ситуації) спільно (часто за допомогою нейтрального посередника — медіатора) вирішують, як відновити пору-шені внаслідок конфлікту зв’язки та стосун-ки, як виправити завдану шкоду та що треба робити для запобігання його повторення в майбутньому. Коли цей підхід застосовують у системі правосуддя, як спосіб реагування на злочинну поведінку правопорушників, його зазвичай називають відновним право-суддям. Одне з його поширених визначень звучить так:

Відновне правосуддя (restorative justice) — це процес, що ґрунтується на цінностях та принципах відновного підходу і застосову-ється до вирішення кримінальних ситуацій, в якому всі особи, причетні до злочину, спіль-но вирішують, як можна виправити наслідки

цього злочину і що треба робити для запобі-гання його повторення в майбутньому. Без-умовно, в одному визначенні важко описати всі переваги такого складного явища. Навіть якби застосування відновного правосуддя допомагало попередити скоєння повторних злочинів лише у кожному другому випадку, що потрапляє до програм відновного право-суддя, воно вже було б вартим уваги з боку будь-якої влади, яка турбується про безпеку в суспільстві. Але наслідки застосування від-новного правосуддя значно ширші й вагомі-ші. Ось як описані завдання відновного пра-восуддя у Посібнику з програм відновного правосуддя Організації Об’єднаних Націй4:

відновлювати порядок і мир у грома- ді та зруйновані стосунки;

викривати неприйнятність злочинної поведінки та відновлювати громад-ські цінності;

забезпечувати підтримку потерпілим, надавати їм право голосу, уможлив-лювати їхню участь у процесі та за-безпечувати врахування їхніх потреб;

заохочувати всі задіяні сторони брати на себе відповідальність, зокрема самих правопорушників;

орієнтуватись на такі результати, які сприятимуть відновленню запо-діяної шкоди та працюватимуть на перспективу;

попереджувати рецидивізм шляхом заохочення змін у правопорушниках та допомагати їм реінтегруватися у громаду.

Як бачимо, те що застосування відновного підходу загалом та відновного правосуддя

4 Посібник з програм відновного правосуддя. Видання ООН. — Київ: «Verso-04», 2009. — 95 с.

СЕРІЯ ПОСІБНИКІВ З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

7

Чом

у в конфліктни

х ситуаціях важ

ливо пам

’ятати про… наслід

ки

Ізокрема дає змогу здійснити вплив не лише на окремих лю-дей, а й на всю громаду, підтверджує як український, так і міжнародний досвід.

Як у конфліктних, так і в кримінальних ситуаціях найваж-ливішим принципом залишається те, що встановлення справедливості відбувається саме шляхом безпосередньої участі, а точніше безпосереднього обговорення та при-йняття рішень самими учасниками конфлікту (у шкільному середовищі, в сім’ї, між сусідами, мешканцями громади та місцевою владою, потерпілим та правопорушником тощо). Тільки таким чином можливо відродити дієве розуміння тих цінностей, на яких у подальшому мають будуватися люд-ські стосунки в тій чи іншій спільноті, що постраждала від конфлікту. Як сказала ще 2009 року одна з учасниць нашого проекту: «Відновний підхід перетворює людину. До того, як вона вперше почула про відновне правосуддя, це — одна людина. Коли вона дізналася про нього, це — вже зовсім інша людина. А коли вона почала застосовувати ці практи-ки і реально побачила, якими люди приходять до медіації і якими вони виходять після неї, тобто побачила результат своєї роботи, — це наснажує настільки, що хочеться робити більше, більше й більше». Секрет такої привабливості про-грам відновного правосуддя дуже простий — інший підхід сприяє зціленню травм, завданих учасникам конфліктів та кримінальних ситуацій, відновленню почуття власної гід-ності й самоповаги та стосунків, зміцненню соціальної тка-нини — того полотна, на якому будь-яка громада створює своє розуміння спільного життя, культури, традицій, добро-буту та щастя. У різних ситуаціях підхід до вирішення кон-флікту, а точніше цінності та принципи, на яких він базуєть-ся, залишаються незмінними, але інструменти / процедури можуть відрізнятися (залежно від характеру конфлікту та його учасників). Уся сукупність цих «інструментів», або про-цедур, що ґрунтуються на відновному підході, називається відновними практиками.

Відновні практики — процедури, спрямовані на вирішення конфліктів, побудову атмосфери співпраці та партнерства. Нині відновні практики ефективно застосовують у системі правосуддя, освіти, в громадах, у бізнесі для вирішення конфліктів як між окремими людьми, так і між малими чи

великими соціальними групами — від трудового колективу до територіальних та національних спільнот.

До сьогодні немає єдиної загальноприйнятої класифікації відновних практик. Фактично, будь-які практики, що спри-яють відновленню або побудові стосунків у громаді, є від-новними, і їхні форми можуть коливатися від абсолютно неформальних (як, наприклад, висловлення почуттів і за-стосування «я-тверджень»), до найбільш формальних, які залучають багато учасників і передбачають серйозне пла-нування, підготовку, структурованість та комплексність. Справжнє розуміння особливостей проведення та змісту кожної з відновних практик потребує спеціального навчан-ня, а зміст цього видання дає нам змогу лише назвати деякі з них, що їх, зокрема, застосовували в пілотних громадах вищезгаданого проекту «Стратегії міліції щодо поперед-ження правопорушень серед дітей та молоді» в рамках Три-рівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді.

Відновні практики, що застосовуються для вирішення кри-мінальних ситуацій (у практиці відновного правосуддя) — це:

медіація між потерпілими та правопорушниками;

кола громадського правосуддя;

сімейні конференції, форум громадського правосуддя.

Інші відновні практики, що також застосовуються в громадах:

посередництво у вирішенні конфліктів і спорів, меді- ації в сімейних, сусідських, трудових конфліктах та інші;

сімейні групові наради;

процедури побудови консенсусу в громаді та Кола прийняття рішень.

Відновні практики, які пропонує Модель для впровадження в навчальних закладах — це:

медіація однолітків;

Кола цінностей та Кола прийняття рішень.

8

Чом

у в

конф

лікт

них

ситу

ація

х ва

жли

во п

ам’я

тати

про

… на

слід

ки

ІНайбільш поширеною практикою — процедурою відновного правосуддя — є медіація між потерпілим та правопорушни-ком. Згідно з Додатком до Рекомендації R (99) 19 «Про ме-діацію в кримінальних справах» від 15 вересня 1999 р., при-йнятої Комітетом Міністрів Ради Європи, посередництво розглядають як «процес, у якому обидві сторони кримі-нального конфлікту мають змогу за власною добровільною згодою залагоджувати проблеми, що виникли внаслідок вчиненого злочину, використовуючи при цьому нейтраль-ну третю сторону — посередника»5. Спеціально підготовлені медіатори (посередники) організовують зустрічі обох сторін кримінального конфлікту для обговорення в неформальній атмосфері того, що трапилося, та для напрацювання угоди про відшкодування. При цьому медіатор виступає як ней-тральна особа, яка не представляє інтересів жодної сторо-ни, а тільки організовує зустріч та допомагає обом сторонам конфлікту досягти порозуміння6. Однак не завжди медіація є найбільш ефективним процесом. Інколи для отримання

бажаного результату варто залучити родину правопоруш-ника (сімейна конференція), вирішити проблемні питання, що існують у сім’ї та підштовхують дитину на кримінальну стежку (сімейна групова нарада), або залучити ширше коло представників громади, котрі можуть надати допомогу та посприяти виправленню особистої ситуації потерпілого або правопорушника (коло громадського правосуддя). Що саме треба робити в кожній ситуації — вирішують фахівці — працівники громадської організації, яка в рамках Моде-лі умовно називається Центр відновних практик у громаді (ЦВПГ). Коли орган правової системи або інша організація (Служба у справах дітей, Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді тощо) передає випадок до Центру відновних практик у громаді, до цього процесу застосовують термін «програма відновного правосуддя», а вже координатор Центру далі самостійно чи спільно з іншими фахівцями ви-рішує, що варто робити в кожному конкретному випадку.

Передумови створення Моделі

Отож, в основу Моделі були покладені проактивний та від-новний підходи, а відновні практики стали дієвим інстру-ментарієм, що його отримали «в руки» 10 пілотних громад, які впроваджували Модель у життя.56Безумовно, починати будувати споруду, не заклавши під неї фундамент, було б надто самовпевнено і зайняло б значно більше часу, ніж 5 років реалізації проекту. Успіху в пілотних громадах про-екту однозначно посприяло те, що ще з 2003 року за іні-ціативи Українського Центру Порозуміння і в партнерстві з іншими громадськими організаціями в Україні почалося впровадження програм відновного правосуддя7. Форму-вання належного підґрунтя для застосування відновно-го підходу відбувалося поступово. Першим кроком стало

5 Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні». — К.: Видавець Захаренко В. О. — 2007. — №4 (8). — С. 82-84.

6 Розвиток Центрів відновного правосуддя в громадах. Посібник. — Київ, 2008. — 87 с. (також на сайті: http://www.bezpekagromad.org.ua/ua/top/resources/issues/1365/ або http://rj.org.ua/uk/node/47)

7 Дивіться перелік партнерів проекту на сторінці 47, а також на сайтi www.bezpekagromad.org.ua

навчання спеціалістів, що володіють необхідними навичка-ми та здатні проводити відновні практики. Цей потенціал в Україні формувався не один рік поспіль — і накопичен-ня відповідного досвіду досі триває. На початку нам дуже допомогли в цьому наші колеги — тренери та експерти з Польщі, Канади, США, Великої Британії, Австрії, Норвегії, Швейцарії, Росії та Німеччини. Їхній досвід та професійна допомога дали змогу навчити перших медіаторів — посе-редників у вирішенні конфліктів — веденню програм при-мирення між потерпілими та правопорушниками. З часом навчені українські тренери та медіатори розробили власні навчальні програми — і сьогодні в Україні вже є можливості пройти відповідне навчання й стати фахівцем у цьому на-прямі. Але про це — трохи згодом. Водночас найбільшою складністю на шляху впровадження відновного правосуддя в Україні, очевидно, була невизначеність вітчизняного за-конодавства стосовно можливостей та способу застосуван-ня програм відновного правосуддя.

На початковому етапі практики відновного правосуддя в Україні ставили перед собою завдання формувати довіру з

9

Чом

у в конфліктни

х ситуаціях важ

ливо пам

’ятати про… наслід

ки

Ібоку системи правосуддя, встановити парт-нерські стосунки та розробити механізми взаємодії. Однією з перших державних ін-ституцій, що підтримала розвиток відновно-го правосуддя, став Верховний Суд України. За наслідками вивчення позитивного досвіду роботи впровадження програм відновного правосуддя Пленум Верховного Суду Украї-ни протягом 2004 року видав дві Постанови: № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику за-стосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» та № 2 від 15 травня 2006 р. — «Про практику роз-гляду судами справ про застосування при-мусових заходів виховного характеру, що містять рекомендацію суддям сприяти за-стосуванню програм примирення у справах щодо неповнолітніх». Постанова Пленуму № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику за-стосування судами законодавства» реко-мендує застосування інституту примирення для забезпечення прав потерпілих у кри-мінальному судочинстві. Усі постанови ре-комендують якомога ширше застосування інституту примирення та всіляку підтримку громадських організацій, які працюють у цьому напрямку.

Наступним кроком у співпраці Центрів від-новних практик у громаді з правовою систе-мою став інструктивний лист Генерального прокурора України «Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримінальному переслідуванню» від 1 серп-ня 2008 р.8 Результатом взаємодії Генераль-

8 Цей лист став одним із результатів співпраці Україн-ського Центру Порозуміння, Генеральної прокурату-ри України та Національної академії прокуратури в рамках проекту «Підтримка реформи системи кри-мінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність органів прокуратури України» за підтримки Швейцарської конфедерації.

ної прокуратури з організаціями, що впро-ваджують відновне правосуддя в Україні, стало не лише офіційне визнання можливос-ті застосування цього підходу у вітчизняній правовій системі, але і впровадження спец-курсу з відновного правосуддя в Національ-ній академії прокуратури та створення Ме-ханізму взаємодії органів правової системи з Центрами відновних практик у громаді9. Уже наступного року, а точніше 30 вересня 2009 р. начальник Департаменту криміналь-ної міліції у справах дітей Міністерства вну-трішніх справ підписала інструктивний лист начальникам відділів КМСД (Кримінальної міліції у справах дітей) ГУМВС УМВС Украї-ни № 58/2 — 1892 «Про організацію трирів-невої моделі профілактики правопорушень серед дітей». Офіційне визнання ефектив-ності запропонованої Моделі відбулося на підставі вивчення результатів її практичного застосування на той час у 4 громадах: міст Вінниці та Жмеринки Вінницької області, Дарницького району м. Києва, смт Красног-вардійського Автономної Республіки Крим.

Паралельно відбувалася значна робота з метою законодавчого закріплення від-новного правосуддя, зокрема медіації в кримінальних справах, в окремому за-коні та, відповідно, у Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах (КК та КПК) України. Вивчення міжнародно-го майже 30-річного досвіду впровадження відновного правосуддя, документів ООН, Ради Європи та законодавства європейських країн значно посприяло діяльності в цьому напрямі. При Міністерстві юстиції України у

9 Детальніше про механізм взаємодії та правове під-ґрунтя застосування програм відновного правосуддя в системі кримінального судочинства України дивіть-ся в наступному розділі та в додатках, а також на сайті www.bezpekagromad.org.ua

Прес-конференція щодо

семінару «Роль працівників

органів досудового слідства

у впровадженні медіації у

кримінальних справах та

профілактиці правопору-

шень», м. Київ, жовтень

2010 р.

Семінар з упровадження

Моделі для Міністерства

внутрішніх справ, м. Київ,

липень 2011 р.

10

Чом

у в

конф

лікт

них

ситу

ація

х ва

жли

во п

ам’я

тати

про

… на

слід

ки

І2005 році було створено міжвідомчу робочу групу з питань впровадження програм відновного правосуддя до систе-ми кримінальної юстиції України, яка розробила проект Концепції законодавчого врегулювання застосування про-грам відновного правосуддя (медіації) в кримінальному судочинстві України і проект закону про медіацію. Крім того було розроблено проект закону про внесення відповідних змін, зокрема в КК та КПК України. Також представники Наглядової Ради проекту «Стратегії міліції щодо профілак-тики правопорушень серед дітей та молоді» внесли пропо-зиції щодо закріплення медіації в кримінальних справах до нового проекту КПК, що наразі готується до прийняття Верховною Радою України. Паралельно експерти проекту «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції Укра-їни: впровадження прийомів медіації в діяльність органів прокуратури України» (2008–2009) розробили Проект Національної програми впровадження відновного право-суддя в правову систему України. Сподіваючись досягти за-кріплення практики застосування медіації в Україні на рівні національного законодавства, експерти Українського Цен-тру Порозуміння взяли участь у роботі авторського колек-тиву, що працював над редакцією рамкового Закону «Про медіацію». Цей законопроект був внесений для розгляду ВР України в 2009 році. На жаль, під час розгляду в парламенті він не набрав необхідної кількості голосів і був знятий з по-дальшого розгляду, але відповідна робота в цьому напрямі триватиме й надалі, доки не буде досягнуто формального закріплення існування програм відновного правосуддя в Україні на національному рівні.

З прийняттям 24 травня 2011 р. Указу Президента України про «Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо непо-внолітніх в Україні» та відповідного Розпорядження Кабіне-ту Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. про затвердження плану заходів щодо реалізації вищезгаданої Концепції імо-вірність швидких змін у законодавчому полі в цій сфері зна-чно підвищилася. Зокрема, в Концепції поставлено завдання розвитку програм відновного правосуддя щодо неповно-літніх, які вчинили правопорушення, шляхом упроваджен-ня процедури медіації як ефективного засобу добровіль-ного примирення потерпілого та правопорушника, а план заходів Кабміну передбачає удосконалення кримінального

та кримінально-процесуального законодавства, а саме — здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх з урахуванням їх вікових, соціально-психологічних, психо-фізичних та інших особливостей розвитку, а також застосу-вання програм відновного правосуддя.

Підсумовуючи все, що посприяло успішному створенню та запровадженню Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді в регіонах, слід наголосити, що од-ним із головних чинників все ж таки був ентузіазм та від-даність ідеї та цінностям відновного підходу наших колег-медіаторів у Києві, Сімферополі, Красногвардійському, Львові, Луганську, Сумах, Одесі, Івано-Франківську, Хар-кові, Білій Церкві, Дрогобичі, Жмеринці, Вінниці — та їх-ніх партнерів із правової системи, місцевих органів влади та муніципальних служб. Ми дуже вдячні тим державним службовцям, які на своїх посадах зберегли людяність і мали сміливість проявити ініціативу з вірою в необхідність упро-вадження нових та дієвих механізмів реагування на право-порушення замість безальтернативної каральної моделі. Саме завдячуючи їхнім зусиллям ми можемо зараз описати в цьому виданні кращий досвід профілактики правопору-шень серед дітей та молоді. Наостанок знову процитуємо ініціатора запровадження Моделі в місті Пирятині Полтав-ської обл. Олексія Петровича Рябоконя: «Як на мене, про-блеми у громаді вирішують люди. Якщо вони випробовують цю систему, усвідомлюють, наскільки це важливо, то, я ду-маю, можна досягти значних результатів. І такі ідеї можуть бути цілком реалізовані у будь-якій територіальній громаді, у будь-якому районі»10.

То яким чином можна реалізувати Трирівневу модель про-філактики правопорушень у будь-якій територіальній гро-маді? У наступному розділі трохи детальніше про саму Мо-дель та її функціонування на рівні громади.

10 Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізм співпраці правової системи та громади заради суспільної безпеки. По-сібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 224 с. Також на сайті: http://bezpekagromad.org.ua/files/materials/1456/strategy_zabezp.pdf

Зміст та завдання моделі профілактики

правопорушень серед дітей та молоді

Розділ ІI

12

Зміс

т та

зав

дан

ня м

одел

і про

філ

акти

ки п

раво

пору

шен

ь се

ред

діт

ей т

а м

олод

і

IІ

Коли ми використовуємо термін «модель», це щонайменше означає, що існують пев-ні елементи, з яких вона складається, і взаємозв’язки між ними. Модель профілак-тики правопорушень серед дітей та молоді охоплює всі органи та служби, що діють у громаді та опікуються питаннями профілак-тики правопорушень. Умовно їх усіх можна об’єднати в три великі групи: правова систе-ма, державні та муніципальні служби, гро-мадськість (дивіться Табл. 1).

Як свідчить наш досвід, найбільшою про-блемою, з якою в першу чергу стикаються всі перелічені «суб’єкти» профілактики, є ефек-тивна координація взаємодії та злагоджено-го реагування (або попереджувальних дій) на правопорушення чи такі вчинки дітей та молоді, що порушують суспільні норми та порядок. Навряд чи ми розкриємо великий секрет, якщо скажемо, що найчастіше на по-чатку впровадження Моделі ми стикалися з тим, що навіть представники всіх вищез-гаданих установ не завжди були обізнані з тим, хто і що робить у сфері профілактики — і яким чином їхня діяльність перетинається, доповнює або пов’язана з діяльністю інших. Очевидним кроком з виправлення цього прикрого становища стало створення меха-нізму координації усіх відповідних структур.

Отже, на рівні керівництва відповідних ор-ганів та служб створюється Координаційна Рада, головними завданнями якої є:

координація діяльності представників різних служб у громаді з метою опти-мізації процесу реагування на вчинені правопорушення та профілактики цього явища у майбутньому;

розробка та затвердження місцевої програми профілактики правопору-шень серед дітей та молоді;

Правова системаДержавні та

муніципальні службиГромадськість

Міліція

Прокуратура

Суд

Пенітенціарна служба (кримінально-виконавча інспекція)

Управління освіти

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Служба у справах дітей

Центри медико-соціальної реабілітації

Інші служби

Центр відновних практик у громаді

Шкільні служби порозуміння

Інші громадські організації

Окремі члени громади

Табл. 1.

Взаємозв’язок роботи органів та служб у громаді, які опікуються

питаннями профілактики правопорушень

Рис. 1.

Взаємозв’язок роботи органів та служб у громаді, що опікуються

питаннями профілактики правопорушень

13

Зміст та завд

ання мод

елі профілакти

ки правопоруш

ень серед д

ітей та м

олоді

IІ

забезпечення реалізації, моніторингу та оцінки програми;

інформування громадськості.

Водночас, на рівні спеціалістів поступово налагоджується більш активна взаємодія шляхом утворення так званої мультидисци-плінарної команди. Зв’язувальною ланкою в процесі взаємодії найчастіше стає координа-тор Центру відновних практик у громаді. За-порукою успішної профілактики є розуміння кожним із залучених фахівців принципів відновного підходу та ролі й місця кожного в забезпеченні відновного результату. Тому кожен представник мультидисциплінарної команди проходить обов’язкове навчання, щоб добре усвідомлювати суть відновного підходу та його відмінності від каральної системи правосуддя, види відновних прак-тик, критерії та можливості їх застосування в конкретних випадках, власну роль і спосіб роботи у відновному підході на кожному з рівнів профілактики.

Взаємозв’язок «суб’єктів» профілактики у громаді проілюстровано на Рис. 1.

Також варто детальніше зупинитись на рів-нях профілактики, оскільки це важливо для подальшого розуміння специфіки запрова-дження програм відновного правосуддя та відновних практик у конкретних громадах України. Розрізняють три рівні профілакти-ки — первинний, вторинний та третинний. Модель охоплює всі три рівні профілак-тики, що забезпечує комплексність підхо-ду до вирішення проблеми попередження правопорушень.

Отже, схарактеризуймо кожен із рівнів про-філактики правопорушень більш детально (див. Рис. 2).

Зазвичай найбільш активно взаємодія між органами правової системи, державної влади та громадськими організаціями, що впроваджують відновний підхід, відбуваєть-ся саме на третинному рівні профілактики, коли скоєно злочин і мова йде про поперед-ження повторних злочинів. Метою спільної роботи є прийняття правопорушником від-повідальності за скоєне, виправлення за-вданої шкоди, усунення причин та умов в особистому житті дитини, що призвели до злочину, та подальша реабілітація.

Прикладом взаємодії на третинному рівні профілактики може бути такий: у слідчого

Первинний рівень профілактики — на-лагодження конструктивної соціальної взаємодії підлітків, формування у них соціально прийнятної, законослухняної поведінки. На цьому етапі відбувається формування ціннісної основи для побу-дови стосунків, утвердження принципів поваги до людської гідності, суспільної моралі та відповідальності.

Вторинний рівень профілактики — ре-агування на прояви протиправної пове-дінки серед дітей та молоді, мета якого — усунення її причин та запобігання вчи-ненню правопорушень у майбутньому. На цьому етапі використовуються різні відновні практики, індивідуальні кон-сультації та групова робота.

Третинний рівень профілактики — реакція на вчинення злочину, яка має на меті попередження повторних пра-вопорушень (через усунення причин, які спонукали до вчинення злочину) та створення умов для прийняття правопо-рушником чи правопорушницею відпо-відальності за скоєне та відшкодування завданої злочином шкоди.

Ми знаємо як уникнутипротиправної поведінки

У нас бувають конфліктиі ми їх вирішуємо

Правопорушення сталось і ми прагнемо виправити

завдану шкоду

Рис. 2.

Характеристики рівнів

профілактики право-

порушень серед дітей та

молоді

14

Зміс

т та

зав

дан

ня м

одел

і про

філ

акти

ки п

раво

пору

шен

ь се

ред

діт

ей т

а м

олод

і

IІ

районного відділку в провадженні перебуває справа 15-річ-ного Миколи, його затримано за підозрою у пограбуванні, яке він здійснив у гостях у свого приятеля, коли його батьків не було вдома. Під час затримання у нього були знайдені золоті обручка та сережки, що належали господині, і він од-разу зізнався у скоєному. Микола вперше потрапив у поле зору правоохоронних органів. Оскільки він не заперечував власної провини, слідчий пояснив йому та його батькам суть програми відновного правосуддя, передав інформа-ційний буклет та порадив відвідати Центр відновних прак-тик у громаді. Водночас, за їхньою згодою, він поінформу-вав координатора Центру про випадок і надав необхідні контактні дані сторін.

У рамках Моделі взаємодія між райвідділком та Центром відновних практик у громаді (а також прокуратурою) була забезпечена угодою про співпрацю. У рамках цієї угоди та на підставі статті 23-1 КПК України слідчий (а також орган дізнання та прокурор) можуть внести подання в громад-ську організацію про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Також угодою про співпрацю передбачено, що в приміщеннях райвідділку мі-ліції та прокуратурі в доступному для відвідувачів місці роз-міщена інформація про програми відновного правосуддя та контактна інформація Центру відновних практик11.

Координатор Центру зустрівся з Миколою та його батька-ми, детально розповів про мету, завдання, ризики, пере-ваги та можливі наслідки медіації — й отримав їхню згоду на участь у медіації. Потерпіла сторона також погодилася. Під час зустрічі мультидисциплінарної команди дільничний інспектор додатково повідомив, що раніше двічі відвідував сім’ю правопорушника через виклик сусідів, які скаржилися на крики та шум — батько Миколи інколи зловживає алко-голем. Шкільний психолог розповіла, що дотепер у неї не було підстав хвилюватися за Миколу, але пообіцяла поспіл-куватись із класною керівницею. Та, у свою чергу, захотіла взяти участь у медіації та спробувати допомогти Миколі виправити свою поведінку в майбутньому і відновити по-

11 Детальніше з механізмом взаємодії можна ознайомитись у додатках до цього видання, а також в електронному доступі: http://uccg.org.ua/bulletin/Articles/03-04(14)/05-Pobudova_praktyky/140502.pdf

чуття власної гідності після скоєного. Оскільки з’ясувалося, що фактично сім’я Миколи складається всього з трьох осіб — самого сина та його батьків (батько — військовий і під час прийняття незалежності України вся його родина залиши-лась за кордоном — в Казахстані), проводити сімейну нара-ду неможливо12. До того ж, під час спільної зустрічі мульти-дисциплінарної команди склалося враження, що випадки зловживання алкоголем з боку батька не носять система-тичного та загрозливого характеру — і сам він справляє вра-ження відповідальної людини. Під час розмови з коорди-натором Центру він також серйозно поставився до ситуації і захотів прийти на зустріч із потерпілою стороною.

Отож, у медіації між потерпілим та правопорушником за-галом взяли участь 9 осіб: Микола та його батьки, приятель Миколи — Василь та його мама й тато, які, крім обручки та сережок, недорахували ще 500 грн., що їх Микола вже встиг витратити. Крім них, були присутні: класна керівниця, шкільний психолог, дільничний інспектор міліції та коорди-натор Центру відновних практик, яка цього разу одночасно виконувала і роль медіатора. Каяття Миколи було щирим і переконало всіх у тому, що він усвідомив наслідки того, що накоїв, і як це вплинуло на тих, кому він завдав шкоди. Микола також зрозумів, що хвилинна слабкість перед спо-кусою збагатитися майже зруйнувала його стосунки з Ва-силем та іншими однокласниками і якби не медіація — роз-била б їх назавжди. Унаслідок тригодинної розмови було досягнуто згоди про те, що Микола заробить витрачені гроші і віддасть їх своєму батькові, який відшкодував шко-ду потерпілій стороні. Також він прийняв рішення піти на курси водіїв при місцевому ПТУ, щоб отримати професію та знання техніки (якою він захоплюється з дитинства), щоб у майбутньому забезпечити себе нормальною роботою. Батьки Василя нарешті пробачили своєму синові «погане знайомство», коли ближче дізналися про Миколу і побачи-ли, що він здатен відповідати за власні вчинки. Координа-тор Центру склала короткий звіт про результати медіації та разом із копією угоди про примирення передала слідчому.

12 Сімейна групова нарада зазвичай проводиться за присутності всіх чле-нів родини.

15

Зміст та завд

ання мод

елі профілакти

ки правопоруш

ень серед д

ітей та м

олоді

IІ

На підставі долучених до справи документів слідчий за згодою прокурора виніс постанову про направлення кри-мінальної справи до суду для вирішення питання про за-стосування до Миколи примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 Кримінально-процесуального кодексу України («Порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного харак-теру»). Суд, розглянувши справу і прийнявши рішення з урахуванням факту примирення підсудного з потерпілим, виніс постанову про призначення покарання у вигляді по-збавлення волі на строк до 2-х років та звільнення від відбу-вання покарання з застереженням на підставі статті 105 Кри-мінального кодексу України («Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру»).

Це був приклад взаємодії різних суб’єктів Моделі на третин-ному рівні профілактики. Послідовні кроки такої взаємодії можна описати так:

представники правової системи оцінюють придат- ність справи для програми відновного правосуддя та передають інформацію в Центр відновних практик у громаді;

координатор та/або інші ведучі відновних практик організовують та проводять підготовчі, а потім і спільну зустріч усіх осіб, причетних до події правопорушення;

представники державних та муніципальних служб (разом з іншими громадськими організаціями за-лежно від спеціалізації) за потреби здійснюють соціальний супровід та фахову допомогу з метою ресоціалізації та реабілітації — чи то правопорушни-ка, чи то потерпілого.

На вторинному рівні профілактики Модель охоплює ви-падки, що не кваліфікуються Кримінальним кодексом України як злочин, але однозначно можуть бути зарахо-вані до порушення порядку та суспільного миру. Напри-клад: адміністративні правопорушення, прояви жорстокої та/або насильницької поведінки, конфлікти та порушення дисципліни, інші прояви девіантної поведінки (поведінки, що відхиляється від загальноприйнятих суспільних норм). Переважна більшість випадків, з якими має справу другий

рівень профілактики, стається в шкільному середовищі. Від-повідно, системний підхід до справи вимагає створення в навчальних закладах громади ефективного інструменту для впровадження відновного підходу до реагування на подібні ситуації. Таким інструментом стала Шкільна служба поро-зуміння (далі — ШСП). На початку опису та впровадження Моделі вона мала назву «Шкільна служба розв’язання кон-фліктів» (далі — ШСРК), яка переважно мала б проводити медіації ровесників у школах, але вже у перший рік існуван-ня перших ШСРК у школах міста Жмеринки діти-медіатори, котрі проводили до 100 медіацій на рік, виправили цю назву. Справедливе зауваження з їхнього боку полягало в тому, що вони не лише розв’язують конфлікти між однолітками, а, фактично, створюють атмосферу співпраці та порозумін-ня в школі, що ґрунтується на взаємоповазі, толерантності, рівності всіх перед цінностями та принципами прав людини та відновного підходу. Для цього медіатори ШСП та його координатор — зазвичай шкільний психолог — проводять не лише медіації, але й Кола прийняття рішень, тренінги життєвих навичок та навичок ефективного вирішення кон-фліктів, індивідуально-профілактичні заходи й інше.

Важливо також те, що робота медіаторів Шкільних служб порозуміння не обмежена учнями, вони так само, разом із координатором ШСП, допомагають у вирішенні конфліктів та проведенні навчально-презентаційних та профілактич-них заходів із педагогічним колективом, батьками та адміні-страцією шкіл. У цьому напрямку діяльність ШСП органічно переходить на первинний рівень профілактики й охоплює фактично все шкільне середовище, таким чином сприяючи налагодженню конструктивної соціальної взаємодії підліт-ків, формуванню в них соціально прийнятної, законослух-няної поведінки. На цьому етапі відбувається формуван-ня ціннісної основи для побудови стосунків, утвердження принципів поваги до людської гідності, суспільної моралі та відповідальності.

Про таку практику Олена Олександрівна Походзей, коорди-натор Шкільної служби порозуміння Навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ст. — ліцей» (м. Жмеринка Вінниць-кої обл.), говорить: «Після проведення Кола відзначаєть-ся позитивна тенденція у класних колективах: вони стають

16

Зміс

т та

зав

дан

ня м

одел

і про

філ

акти

ки п

раво

пору

шен

ь се

ред

діт

ей т

а м

олод

і

IІ

дружнішими. Діти в класі зміцнюють свої зв’язки, змінюють думки про інших учнів у кращу сторону, знаходять собі нових друзів за інтересами. Крім того, учнів починає хви-лювати питання про подальше покращен-ня атмосфери в їхньому класі. Наше перше Коло проходить завжди за традиційними питаннями, а решта Кіл проходить починаю-чи з питання про настрій, після чого обгово-рюємо питання: «Що вас хвилює в цей час?» І тоді, враховуючи думку кожного учасника Кола, діти самостійно обирають актуальне для них питання (тобто самі учні). <…>

Кола на батьківських зборах починаються з традиційних питань, а потім класний керів-ник готує ті питання, обговорення яких є зараз важливим. Координатор або хтось із медіаторів робить початкову презентацію, спрямовану проінформувати батьків про існування Шкільної служби порозуміння у навчальному закладі і про практики, які медіатори використовують у своїй роботі. Після цього медіатори пропонують бать-кам взяти участь у Колі. Як правило, батьки звикли, що на зборах частіше за все обго-ворюються організаційні питання та рівень успішності їхніх дітей, а Коло змінює формат проведення зборів. Якщо батьки схвалюють Коло, то вони часто дають запит на прове-дення зборів у такому форматі постійно. Це допомагає краще дізнатися одне про одного, про класного керівника і навіть про власних дітей, висловити свої вимоги та побажання та поступово перейняти відновні принципи та способи спілкування, взаємодії, побудови стосунків між собою та з дітьми.

Також може виникнути необхідність провести Коло після того, як між учнями певного класу провели медіацію, але у той же час до конф-лікту опосередковано була залучена значна

кількість їхніх однокласників. Тоді медіатори можуть провести Коло у цьому класі й обго-ворити тему взаємин між учнями, конфлікт, що стався, і яким чином він вирішився. Це впливає на зміну ставлення дітей одне до одного: вони розуміють, що ситуація вирі-шилася і безпосередні її учасники знайшли примирення. Часто я чую відгуки дітей, які брали участь у Колі, про те, що якби вони дізналися про таку процедуру раніше, то медіація навіть не була б потрібна, оскіль-ки за допомогою Кола можна обговорити всі проблеми. Це, знову ж таки, підкреслює, що в Колі дитина може бути почутою, воно створює атмосферу довіри та поваги одне до одного».

Багато пілотних громад починали створення Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді саме із запровадження прак-тики Шкільних служб порозуміння в нав-чальних закладах. Ця частина роботи дуже швидко показує результати та створює гарне підґрунтя для формування довіри до віднов-них практик на третинному рівні профілак-тики та серед мешканців громади загалом!13

13 Більш детально про створення Шкільної служби по-розуміння та її діяльність можна дізнатись у посібни-ку «Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упровадження» на сайті: http://www.bezpekagromad.org.ua/ua/top/resources/issues/1366/ або замовити друковане видання в Українському Центрі Порозу-міння.

Оксана Віталіївна Дацко,

координатор ШСП НВК «ЗОШ 1-3 ст. — гімназія»

(м. Жмеринка, Вінницька обл.):

«Перед тим, як Коло набуло масової популярності у на-шій школі, ми провели таку процедуру для педагогів, завдяки чому вчителі отри-мали змогу наочно побачи-ти принципи роботи однієї з відновних практик та зро-зуміти серйозність підходу до роботи з дітьми вза-галі. Досвід засвідчив, що коли вчителі взяли участь у Колі й дізналися про нього, вони стали більше довіряти роботі дітей…»

Юлія Ліхоліт,

медіатор ШСП НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. — ліцей» (м. Жмеринка,

Вінницька обл.):

«Особисто для мене Коло стало чимось більшим, ніж просто вправа. Щоразу я пропускаю всі слова, які сказані в Колі, через себе. Я починаю краще розумі-ти людей, дуже часто по-кращую попередню думку про них. Хочеться порівня-ти Коло з немовлям: воно є дуже жаданим, на Колі люди і сміються, і плачуть, але, незважаючи на все це, мені воно безмірно подо-бається і викликає певну позитивну залежність».

Кращі приклади функціонування

Моделі

Досвід функціонування Моделі на рівні

громади на кожному з рівнів профілактики

з ілюстраціями з регіонів

Трохи статистики

Ілюстрації з регіонів

Навчання ведучих відновних практик

Досвід впровадження модульного курсу

«Відновні практики в громадах»

Навчальні програми для представників

правової системи

Дещо про менеджмент та Модель, або Як

розпочати роботу в громаді?

Закріплення кращого досвіду на

регіональному рівні

Розділ ІІI

18

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

До вашої уваги пропонуємо дані Табл. 2 з інформацією про діяльність центрів відновних практик протягом лише остан-ньої фази проекту «Стратегії міліції щодо профілактики пра-вопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ», у період із трав-ня 2010 р. по грудень 2011 р. (нагадаймо, що повний період

реалізації проекту охоплює 2006–2012 рр.). Як видно, за цей час до Центрів відновних практик у семи пілотних грома-дах було передано інформацію про 213 кримінальних справ (третинний рівень профілактики) та 305 інших конфліктів (вторинний та первинний рівні профілактики). Відтак, було

В Україні Трирівнева модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді комплексно впроваджується із 2008 року, тимчасом як деякі її елементи (особливо первинний та третинний рівні) почали впроваджуватися ще у 2006 році. За цей період було охоплено такі населені пункти: Біла Цер-ква (Київська обл.); Вінниця, Жмеринка (Вінницька обл.); Дрогобич, Стрий, Борислав, Моршин, Львів (Львівсь-ка обл.); Івано-Франківськ; Київ (Дарницький район); смт Красногвардійське, Сімферополь (АР Крим); Луганськ; Одеса; Пирятин (Полтавська обл.); Суми; Харків.

У попередніх розділах ви могли пересвідчитись у тому, що модель профілактики є комплексною та структурованою за трьома рівнями. Проте на практиці в кожному регіоні мо-дель упроваджувалася по-різному, залежно від особливос-тей та потреб громади. Для прикладу, в Івано-Франківську увагу було зосереджено на третинному рівні профілактики, тоді як у Жмеринці активно розвивалися Шкільні служби порозуміння, що є основним елементом первинного рівня профілактики.

Однак незалежно від того, який шлях упровадження обира-ли пілотні громади, всі вони досягли високих результатів.

Досвід функціонування Моделі на рівні громади на кожному з рівнів

профілактики з ілюстраціями з регіонів

Трохи статистики

Табл. 2.

Діяльність центрів відновного правосуддя в громаді за період із травня 2010 р. по грудень 2011 р.

Регіони

Кількість переданих випадківКількість

проведе-

них по-

передніх

зустрічей

Кількість

проведених

медіацій у

криміналь-

них справах

Кількість Кіл,

сімейних групових

нарад та сімейних

медіацій, прове-

дених у переданих

випадках

Кількість осіб, які

взяли участь у від-

новних програмах

Кримі-нальні справи

Сусідські, сімей-ні, цивільно-

адміністративні

Інше (шкільні, таборові)

Жінок Чоловіків

Вінниця 19 9 45 19 6 13 46

Дарниця, м. Київ 6 14 0 19 2 0 5 3

Дрогобич 49 33 48 118 45 61 187 134

Жмеринка 35 0 90 54 35 0 55 52

Івано-Франківськ 62 32 32 68 27 0 37 55

Красногвардійське 13 7 1 34 13 0 34 28

Пирятин 29 9 30 69 27 5 71 52

Усього 213 95 210 407 168 72 402 370

19

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

проведено 407 попередніх зустрічей, 168 ме-діацій у кримінальних справах та 72 інші від-новні програми. Загалом, у програмах від-новного правосуддя взяли участь 772 особи, з яких 402 жінки та 370 чоловіків.

На попередніх фазах проекту до центрів від-новних практик було направлено 22314 спра-ви, в яких було проведено 443 попередніх зустрічі та 133 програми відновного право-суддя (з них — 103 медіації).

Ілюстрації з регіонів

Третинний рівень профілактики, як уже було зазначено, спрямований на дітей, які вчинили правопорушення. На цьому етапі відновні програми проводять у криміналь-них справах. Для цього, як уже зазнача-лось, Центрам відновних практик передусім необхідно тісно співпрацювати з органами правової системи (міліція, прокуратура, суд), адже саме вони, переважно, переда-ють медіаторам інформацію про відповідні випадки правопорушень.1414

У більшості випадків (70%) інформація про справу надходила з органів міліції — від дільничних інспекторів міліції (ДІМ) та кри-мінальної міліції у справах дітей (КМСД). Однак Центрам відновних практик (далі — ЦВПГ) вдалося налагодити плідну спів-працю також і з прокуратурою та судами. Ці-каво, що в деяких регіонах у ході реалізації проекту справи направляли навіть праців-ники служби ДАІ, які дізналися про відновні

14 Можлива похибка. Обрахунки було проведено на основі звітів за попередні фази проекту. Реальна кіль-кість переданих справ у регіонах може бути більшою, адже не всі пілотні регіони підтримувалися у всіх фа-зах проекту.

Історія з практики (записана зі слів медіатора)

Ми отримали цю справу від Управління освіти і науки міськвиконкому. Буквально через кілька днів нас повідомили про цю ситуацію і представники кримінальної міліції у справах дітей.

Отож, ключовою особою в цій історії є п’ятнадцятирічний хлопець, який втік з дому. Його двомісячні пошуки не дали жодних результатів. Потім він з’явився в іншій області з підозрою про вчинення ряду крадіжок і грабежів, була доведена його причетність до чотирьох злочинів. У трьох випадках були проведені медіа-ції, однак я б хотів розповісти про одну із них.

Історія є досить цікавою, оскільки потерпілою виявилася дев’ятирічна дівчинка (саме із цією віковою категорією мені куди важче працювати, аніж з дорослими). Правопорушник силою відібрав у неї мобільний телефон. Згодом він пояснював це тим, що йому не було що їсти; адже ті гроші, які він прихопив, утікаючи з дому, вже закінчились, а якось потрібно було виживати.

До справи було залучено правопорушника, його маму та адвоката, потерпілу, її маму та працівника управління освіти.

Спочатку було проведено зустріч із мамою правопорушника, оскільки він бояв-ся іти на контакт; раніше він уже мав справу з представниками міліції, тому від-мовлявся спілкуватися із незнайомими людьми. Під час розмови з мамою ми до-мовилися про зустріч із правопорушником у присутності його мами та адвоката. Отримавши згоду всіх трьох, ми розпочали роботу з потерпілою, яка була з іншо-го міста, тому в нас виникали й організаційні труднощі — нам часто доводилося спілкуватися через Інтернет та по телефону.

Після двотижневих переговорів було досягнуто згоди про медіацію. Зустріч потер-пілої і правопорушника мала більше морально-психологічний характер, оскільки про повернення мобільного телефона аналогічної моделі було домовлено рані-ше. Отож, після зустрічі мобільний телефон було повернуто. Хлопець погодився повернути за цю модель гроші своїм батькам і для цього влаштувався на роботу.

Цікаво, що до злочину хлопець з дівчиною були знайомі і вона йому якось пози-чала гроші на печиво. Мабуть, тому під час зустрічі з потерпілою йому було дуже соромно дивитися їй в очі, він постійно мовчав — і досить важко було витягнути з нього хоча б слово. Коли він все ж таки приніс своє вибачення, дев’ятирічна дівчинка сказала: «Я пробачаю, не хвилюйся». Може здатися, що це була якась формальна процедура, однак важко передати словами, наскільки емоційно на-сиченою була ця медіація. Я можу з упевненістю сказати, що особливо для пра-вопорушника медіація була нелегкою, але, можливо, саме завдяки цьому вона мала величезний виховний вплив.

Зустріч також мала й юридичні наслідки. Суд взяв до уваги договір про при-мирення та хлопець не був засуджений до позбавлення волі. Все ж я вважаю, що основним успіхом є те, що під час медіації відбулося справжнє морально-психологічне відновлення обох сторін.

20

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

практики та ЦВПГ від прокуратури. За остан-ні два роки збільшилася кількість випадків, коли самі сторони конфлікту, їхні родичі та адвокати звертаються до Центру відновних практик із проханням провести медіацію. Це свідчить про те, що члени громади ста-ють усе більш обізнаними з відновним під-ходом, а також довіряють фахівцям Центрів.

Таким чином, із 2006 року до грудня 2011 р. до Центрів відновних практик у пілотних ре-гіонах України було направлено інформацію про 436 кримінальних справ, у яких було проведено 27115 медіацію.

Переважно на медіацію передаються справи невеликої (близько 44 % від усіх справ) та середньої тяжкості (44 %), однак також пе-редавалися і тяжкі злочини (12 %).

15 Не в усіх справах, які передаються до ЦВПГ, може бути проведена медіація. Можливість проведення медіації визначається після попередньої зустрічі зі сторонами.

З особливим успіхом третинний рівень про-філактики впроваджується у місті Івано-Франківську. Тут Центр відновних практик тісно співпрацює з міліцією у справах дітей, міською та обласною прокуратурою, Івано-франківським міським судом та Апеляцій-ним судом Івано-Франківської області.

У Івано-франківському Центрі відновних практик було чимало прецедентів. Для при-кладу, тут вперше в Україні, і неодноразово, проводилися медіації у справах з летальни-ми наслідками, а також у разі вчинення тяж-ких злочинів. Також було проведено медіа-цію у справі, де потерпілою була дев’ятирічна дівчинка.

Практично в кожному випадку під час медіа-ції приймалось рішення про матеріальне від-шкодування, найбільші відшкодовані суми становили 4000 євро та 70 000 гривень. За даними регіонального координатора, від-шкодування завданих збитків відбувалося протягом двох тижнів з дня підписання до-говору, але найчастіше під час підписання договору про примирення або того ж дня. Також угоди про примирення, укладені в результаті медіації, були враховані у суді.

Окрім цього, у Центрі відновних практик в Івано-Франківську є досвід проведення медіації після відбуття покарання. Такий са-мий досвід був і у місті Львові. Там віднов-ні практики застосувалися не лише на етапі досудового чи судового слідства, але й на стадії відбуття покарання. Для цього в одній із колоній області фахівці ЦВПГ проводили тренінги та Кола, щоб ознайомити правопо-рушників із відновним підходом. Унаслідок цієї роботи деякі з вихованців колонії після відбуття покарання виявили бажання зустрі-тися з потерпілими на медіації для того, щоб залагодити завдану шкоду.

Історія з практики

(записана зі слів регіонального координатора)

Для мене завжди було важливо, щоб програми відновного правосуддя проводи-лись не лише за умови звільнення від покарання, а передовсім тоді, коли демон-струється бажання вибачитися перед потерпілим.

Отож, ми розпочали роботу в колонії для того, щоб поширювати цінності віднов-ного правосуддя не лише на стадії досудового чи судового слідства, а й на стадії відбуття покарання. На таку думку мене наштовхнули слова одного потерпілого, який сказав: «Я не хочу зустрічатися з правопорушником, поки він у СІЗО. Коли він вийде із в’язниці — нехай тоді прийде і вибачиться».

Однак, для того, щоб це стало можливим, потрібно допомогти правопорушни-кам зрозуміти, що існує зв’язок між ними та потерпілими; адже часто ув’язнені кажуть: «Я скоїв правопорушення, мене посадили, я свій борг державі сплатив».

Унаслідок проведеної роботи багато хто з дітей виявив бажання примиритися з потерпілими. Часто вони кажуть: «Я хочу помиритися зі своїм потерпілим, у мене є дострокове звільнення, отож я зможу скоро побачитися із потерпілим для того, щоб вибачитися».

Це свідчення того, що відновні програми можуть працювати на всіх етапах роз-гляду кримінальної справи, навіть на етапі відбування покарання.

21

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

Також цікавим є досвід у місті Харкові; на відміну від інших регіонів, програми відновного правосуддя тут проводять адвокати. За період із 2007 по 2011 роки було проведено 33 процедури примирення (медіації) у кримінальних справах. Із тридцяти трьох зазначених справ — 21 відбуласть за участі неповнолітніх правопорушників.

Характерно, що за п’ять років упровадження моделі в Укра-їні не було зафіксовано жодного повторного правопору-шення серед дітей, які взяли участь у відновних програмах, що дає підстави вважати, що третинний рівень Моделі діє ефективно.

Як зазначила одна медіатор: «Відновні програми — це дуже хороша практика, адже ув’язнення ще нікого не виправило. Особливо безглуздо ув’язнювати молоду людину, тому що навіть якщо він відсидить 10 років, то все одно повернеться в громаду, але вже буде зовсім неадаптованим. Моя прак-тика засвідчила, що в справах за участю неповнолітніх меді-ація — це найефективніший метод.

Вторинний рівень профілактики спрямований на під-літків, що перебувають у групі ризику. До цього ж рівня належать і конфлікти в сім’ї, між сусідами, в трудових ко-лективах, літніх таборах тощо. Загалом такі справи можуть класифікуватися як девіантна поведінка, цивільні чи адміні-стративні правопорушення. Лише за період із травня 2010 р. по грудень 2011 р. до семи пілотних Центрів відновних прак-тик було передано 305 таких справ.

Робота на цьому рівні передбачає співпрацю з соціальни-ми службами, міліцією тощо. У більшості пілотних регіонів інформація про такі справи надходила зі служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управління у справах сім’ї, молоді та спорту, інших громад-ських організацій, органів місцевої влади.

Особливо успішно цей рівень профілактики реалізується у м. Дрогобичі. Тут не лише проводяться медіації, а й активно застосовуються сімейні конференції та Кола. Досвід дро-гобицьких медіаторів свідчить, що часто-густо девіантна

поведінка дитини має глибинні причини, тому проведення лише медіації було б неефективним.

Так, координатор ЦВПГ у Дрогобичі Марія Николаїшин роз-повідає: «У нас була така ситуація, що дитина дуже зле себе поводила в класі. Він побив дівчинку, набагато молодшу за себе, вкрав в однієї вчительки гаманець, в іншої — мобіль-ний телефон, у директора школи умудрився на очах у всіх дітей викрасти портмоне і т. д. І тут ми зрозуміли, що все йде з сім’ї, що треба провести сімейну конференцію. Ми не по-милилися; і вже через кілька тижнів директор школи повідо-мив нас, що хлопчик став поводитися краще, приходив до школи доглянутий та охайний, мати стала більше турбувати-ся про його навчання».

Чимало сімейних конфліктів розглянув під час впроваджен-ня Моделі і Центр відновного правосуддя у Дарницькому районі Києва.

Первинний рівень профілактики спрямований на всіх ді-тей та молодь, і робота здійснюється в школах через Шкіль-ні служби порозуміння.

На сьогодні в Україні створено та функціонує понад 120 Шкільних служб порозуміння в різних містах України. Саме цей рівень профілактики найохочіше підтримують пред-ставники місцевих органів влади. Найуспішніше Шкільні служби порозуміння функціонують у Жмеринці, Вінниці, Пирятині.

Жмеринка була одним із перших міст, де розпочалося створення Шкільних служб порозуміння. На сьогодні ШСП успішно діють у всіх семи школах міста. Уже за рік адміні-страція шкіл, відділ освіти та навіть місцева влада відзна-чили позитивний вплив відновних практик у школах. Пе-редусім, було виявлено більше конфліктів, але водночас адміністрація школи майже не була залучена до їх вирі-шення, адже вони вирішувалися вже на початковій стадії за допомогою Кіл та медіації. Також було зауважено, що кіль-кість дітей, які перебували на внутрішньошкільному обліку, суттєво зменшилась; значно порідшали виклики міліції до школи.

22

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

Міська влада також відзначила, що проведення Кіл у школах підвищує рівень культури дітей, що помітно під час загаль-номіських заходів. Уже в березні 2009 р. було встановлено, що в тих школах, де Шкільні служби порозуміння функціо-нують не менш ніж шість місяців, знизився рівень девіантної поведінки та суїцидальних настроїв серед дітей. А у 2011 р. у школах міста стався лише один серйозний конфлікт, для вирішення якого було викликано до школи батьків.

Також характерно, що з кожним роком у школах міста змен-шується кількість проведених медіацій (проводяться при виникненні конфліктів) завдяки тому, що в кожному класі кілька разів на рік проводять Кола. За рік у школах міста їх проводять понад 200.

Важливо, що для вирішення конфліктів до Шкільних служб порозуміння у Жмеринці звертаються не тільки діти, а й вчителі та батьки. Також у місті було розроблено шкільну програму та посібник зі створення шкільних правил — для 5–6 класів, де діти мають можливість напрацювати спільні правила співпраці.

Характерними особливостями діяльності Шкільних служб порозуміння Вінниці є інформаційна кампанія та навчан-ня медіаторів. З 2008 року тут навчено 400 медіаторів. Мінімальна кількість медіаторів у кожному закладі — сім.

Очолює Шкільну службу порозуміння соціальний педагог чи психолог. Навчання координаторів проводиться у червні щороку.

Щороку перед початком роботи відбувається зібрання медіаторів, координаторів та власне учнів, де вони вис-ловлюють свої побажання щодо роботи служби. Тематичні Кола проводять починаючи з 5 класу. Однією з форм роботи медіаторів є тематичні навчальні вистави, після яких відбу-ваються Кола на тематику вистави. Наприкінці навчального року медіатори проводять анкетування учнів про засвоєн-ня матеріалу та обізнаності щодо відновних практик, після чого самостійно проводять аналіз.

Не менш успішно первинний рівень профілактики діє й у Пирятині. Тут Шкільні служби порозуміння діють у 13 шко-лах. Інноваційною у цьому місті є Студентська служба по-розуміння, створена випускниками шкіл, колишными ко-ординаторами Шкільних служб порозуміння, та Служба порозуміння в дитячій юнацькій спортивній школі. Із цьо-горічними (2011 рік) шкільними медіаторами підписано волонтерську угоду про роботу в громадській організації «Жіночі ініціативи», що є провідною організацією в упро-вадженні відновних практик у Пирятинському районі Пол-тавської області.

Навчання ведучих відновних практик

Проведення відновних практик потребує спеціальних знань та навичок. Крім того, принципово важливим є розуміння та прийняття відновного підходу. З метою підготовки фахівців із проведення відновних практик було розроблено модуль-ний курс «Відновні практики у громаді» спільно спеціаліс-тами БО «Український Центр Порозуміння» та викладача-ми Школи соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Навчання ведучих відновних практик складається з кількох кроків:

відбір кандидатів з-поміж зацікавлених представни-1) ків громади;

навчання медіації між потерпілими та 2) правопорушниками;

стажування у громадах;3)

навчання відновним практикам;4)

підвищення кваліфікації та обмін досвідом.5)

23

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

Крок 1. Відбір кандидатів

До початку навчання кандидати на участь у тренінгу мають пройти відбір — співбесіду з координатором Центру віднов-них практик, на основі спеціально розробленого опитуваль-ника. Навчання навичкам ведення відновних практик дуже обмежене в часі, тож необхідно відібрати таких кандидатів, які вже мають певні знання та навички, необхідні медіатору. Зокрема, під час співбесіди увагу приділяють комунікатив-ним навичкам людини (вмінню ставити запитання, уважно слухати тощо), умінню конструктивно вирішувати конфлікти та безоціночному ставленню до учасників спірної ситуації.

Крок 2. Навчання медіації між потерпілими та

правопорушниками

Тренінг «Базові навички медіації між потерпілими та право-порушниками» є першим кроком курсу підготовки ведучих відновних практик у громадах. Мета цього тренінгу полягає у тому, щоб учасники отримали достатньо знань та нави-чок для організації та самостійного проведення медіації в кримінальних справах (зустрічі між потерпілим та право-порушником з метою усунення завданої шкоди). Програма тренінгу спрямована на такі завдання:

сформувати команду однодумців, які поділяють цін- ності відновного підходу та є активними учасниками процесу його впровадження в Україні;

розвинути комунікативні навички, необхідні в роботі медіатора;

сформувати процедурні навички ведення медіації в кримінальних справах.

У навчанні застосовують модель залученого навчання до-рослих, що передбачає широке використання практичних вправ і обговорення досвіду учасників16.

16 Arnold, R. et al. Educating for a Change. — Toronto : Between the Lines Press, 1991. — 156 p.

Крок 3. Стажування у громадах

Стажування на базі Центру відновних практик є обов’язковим етапом підготовки ведучих відновних практик. Бажаним є варіант, коли медіатор-початківець проводить перші три процедури у парі з досвідченим медіатором: першу медіа-цію — як спостерігач; другу — як співведучий, третю – як са-мостійний медіатор. Стажування дає змогу краще зрозуміти сильні та слабкі сторони в роботі медіатора, сприяє профе-сійному розвитку та гарантує дотримання стандартів якості відновних практик.

Крок 4. Навчання відновним практикам

Цей тренінг є завершальним кроком підготовки ведучих відновних практик та спрямований на те, щоб учасники отримали достатньо знань і навичок для самостійного про-ведення відновних практик для вирішення будь-яких кон-фліктів, що виникають у громадах. До завдань тренінгу належать:

сформувати розуміння відновного підходу як філо- софського підґрунтя відновних практик;

сформувати процедурні навички ведення Кіл при- йняття рішень;

сформувати процедурні навички ведення сімейних групових нарад;

сформувати процедурні навички ведення медіації у сімейних справах.

Крок 5. Підвищення кваліфікації та обмін досвідом

Постійний обмін досвідом між ведучими відновних практик дає змогу підвищувати кваліфікацію та мотивацію медіато-рів якісно виконувати посередницькі функції. Найчастіше обмін досвідом відбувається завдяки участі у спільних за-ходах, а також через онлайн-ресурси.

24

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

Співпраця між БО «Український Центр Порозуміння» та Школою соціальної роботи Національного університе-ту «Києво-Могилянська академія» з розробки навчальної програми для ведучих відновних практик розпочалася в 2008 році. У 2009 році з друку вийшли два посібники — для викладачів та студентів — «Соціальна робота і програми відновного правосуддя: теорія та практика», що стали ме-тодологічною основою модульного курсу.

З січня 2010 року до програми підготовки бакалаврів соці-альної роботи було внесено вибіркову дисципліну «Соці-альна робота і медіація», програма якої містить майже весь курс підготовки ведучих відновних практик. На сьогодні по-над 50 студентів Школи соціальної роботи прослухали цей курс та здобули знання з відновного підходу.

Модульний курс для підготовки практиків із громад на базі Школи соціальної роботи вперше було проведено з квітня по вересень 2011 року. Курс відбувався у чотири етапи:

Відбір кандидатів з громад 1. (квітень — травень 2011 р.).

Проведення модуля 1: «Базові навички медіації між 2. потерпілими та правопорушниками» (17–20 травня 2011 р.).

Стажування в громадах (червень 3. — серпень 2011 р.).

Проведення модуля 2: «Відновні практики в громаді» 4. (6–9 вересня 2011 р.).

Завдяки пілотному модульному курсу було підготовлено 17 ведучих відновних практик із пілотних громад та регіонів, які зацікавились упровадженням Моделі.

На сьогодні подано всі необхідні документи для ліцензуван-ня в Міністерстві освіти та науки України Модульного курсу з підготовки ведучих відновних практик на базі Школи со-ціальної роботи НаУКМА.

Досвід впровадження модульного курсу «Відновні практики в громадах»

Навчальні програми для представників правової системи

Співпраця Центрів відновних практик у громаді з правовою системою, як, у принципі, й упровадження Моделі зага-лом, було б неможливе без навчання представників право-вої системи. З метою вирішення цього завдання протягом 2005–2006 рр. був розроблений 36-годинний навчальний курс «Сучасні стратегії запобігання злочинності неповноліт-ніх». Очікуваний результат навчання полягав у формуванні знань та умінь, необхідних для аналізу ситуації зі злочин-ності неповнолітніх у певному регіоні й відпрацюванні плану дій, скерованих на усунення причин та умов найпоширені-ших видів злочинів. Навчання завершувалося проведенням організаційно-діяльнісної ділової гри, спрямованої на роз-робку плану дій громади на певній адміністративній те-риторії. Цільовою аудиторією спецкурсу в рамках проекту «Стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей та молоді» були працівники підрозділів кримінальної міліції у справах дітей, підрозділів боротьби з незаконним

обігом наркотиків та викладачі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, які пройшли від-повідне навчання на базі кафедри практичної психології науково-навчального інституту підготовки кадрів громад-ської безпеки та психологічної служби Київського наці-онального університету внутрішніх справ. Однойменний курс упроваджений факультативно у Національній акаде-мії внутрішніх справ (раніше — Київський національний університет внутрішніх справ (КНУВС)).

Методологія проведення цього тренінгу була передана для впровадження та подальшої реалізації в обласних та ра-йонних центрах у рамках занять зі службової підготовки. Це допомогло закласти гарне підґрунтя для подальшого розвитку курсу і поглиблення його змісту в наступних фа-зах проекту, що був підтриманий Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва. Опис Трирівневої моделі про-філактики правопорушень серед дітей та молоді допоміг

25

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

розширити зміст курсу в напрямі діяльності правоохоронних органів на первинному та вторинному рівнях і додати вправи на ро-зуміння відновного підходу та його практик профілактики.

Також у 2006 році було видано навчальний посібник «Злочинність неповнолітніх: при-чини, наслідки та шляхи запобігання» (Ре-комендований Міністерством освіти і науки України). До його написання були залуче-ні провідні фахівці у галузі проактивного підходу до проблем девіантної поведінки неповнолітніх (проф. Максимова Н. Ю., проф. Яковенко С. І., проф. Мороз Л. І.). Посібник надає необхідну інформацію про форми та методи підготовки курсантів до ефективного здійснення профілактики зло-чинності неповнолітніх на ґрунті використан-ня методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління ситуацією, характеризує соціально-психологічні ме-ханізми виникнення девіантної (що відхи-ляється від загальноприйнятих суспільних норм), делінквентної (що порушує закон конкретного суспільства) та адиктивної (схильної до відходу від реальності через узалежнення від різноманітних речовин або видів діяльності) поведінки.

Результатом роботи експертів на новому етапі розуміння підходів до профілактики стало видання навчального посібника «Су-часні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей» за науковою редакцією проф. Мороз Л. І., що був реко-мендований Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний посіб-ник для студентів вищих навчальних закла-дів. Методичний посібник для викладачів з описом методики викладання курсу допо-міг досягти ще одного рівня впровадження

— підготовки навчальних програм для різ-них суб’єктів та освітньо-кваліфікаційних рівнів навчання, а саме: для начальників міліції, для працівників кримінальної мілі-ції у справах дітей, дільничних інспекторів міліції, слідчих, працівників відділень бо-ротьби з незаконним обігом наркотиків у рамках підвищення кваліфікації; для магі-стрів правоохоронної діяльності; для слуха-чів заочної форми навчання та для курсантів за напрямом «Правоохоронна діяльність». Під час розробки курсу нам допомогли екс-перти зі Швейцарії, поділившись власними здобутками у методології та методиці інтер-активного навчання. На сьогодні в кожному вищому навчальному закладі МВС України викладають спецкурс «Профілактика право-порушень серед дітей та молоді» (або його модулі), де курсантів знайомлять із Модел-лю та сучасними підходами до профілакти-ки правопорушень.

Варто додати, що з 2008 року курс з віднов-ного правосуддя також став частиною на-вчальної програми Національної академії прокуратури України. Теоретичний матеріал до курсу викладено у навчальному посібни-ку Землянської В. «Відновне правосуддя в кримінальному процесі України», розрахо-ваному на студентів вищих юридичних на-вчальних закладів, аспірантів, викладачів. Також існує спеціалізована версія посібника для слухачів Інституту підвищення кваліфі-кації Національної академії прокуратури України за авторством Землянської В., Іль-ковець Л., Сегедіна В. «Впровадження від-новного правосуддя у кримінальне судочин-ство України»17 (детальніше про посібники див. розділ «Корисні ресурси» на стор. 36 цього видання).

17 Доступно на сайті «Відновне правосуддя в Україні» за посиланням http://rj.org.ua/uk/node/184

26

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

Безумовно, питання законодавчого врегулювання застосу-вання відновних практик та підготовка фахівців — важливі з огляду на подальше впровадження Моделі профілакти-ки правопорушень серед дітей та молоді в різних регіонах України. При цьому важливо також приділяти увагу третьо-му «киту», що гарантує успішну реалізацію Моделі, — роз-витку практики у громадах. Процес розбудови практики в регіоні передбачає кілька кроків:

Створення Центру відновних практик у громаді та за-1. безпечення його стабільного функціонування.

Налагодження партнерських стосунків на рівні гро-2. мади для проведення ефективної профілактичної роботи.

Проведення інформаційно-навчальних заходів для 3. громади щодо Моделі профілактики та, зокрема, відновних практик.

Крок 1. Створення Центру відновних практик у громаді

Якщо громада зацікавлена впроваджувати Модель профі-лактики правопорушень, необхідно створити Центр віднов-них практик у громаді (ЦВПГ), оскільки розвиток практики на місцях здійснюється саме таким центром.

Термін «Центр відновних практик у громаді» вперше ви-користали у 2009 р. учасники заходів проекту «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впрова-дження прийомів медіації в діяльність органів правової сис-теми». До того вживали назву «Центр відновного правосуд-дя у громаді», однак її було скориговано через те, що вона не точно відображала суть діяльності центрів. Як уже було зазначено в попередніх розділах, фахівці ЦВПГ зазвичай не обмежуються лише проведенням медіації у кримінальних випадках, а й докладають своїх зусиль до впровадження відновних практик у школи (створення Шкільних служб по-розуміння), проводять сімейні групові наради тощо, тобто розвивають усі рівні Моделі профілактики. Саме тому більш доречною є назва «Центр відновних практик у громаді».

Функцію ЦВПГ має виконувати недержавна (благодійна, гро-мадська) організація, місія якої — формування безпечної гро-мади та реалізація програм профілактики правопорушень. Звісно, може статися так, що у місті / районі відсутня ініціа-тивна організація, яка може взяти на себе відповідальність виконувати обов’язки Центру відновних практик. У такому разі, під час підготовки плану впровадження Моделі необ-хідно передбачити створення такого Центру, як це зробили в деяких пілотних громадах (смт Красногвардійське, АР Крим; м. Пирятин, Полтавська обл.; м. Івано-Франківськ тощо).

Ми щиро переконані у тому, що Центр відновних практик має бути саме громадським об’єднанням, а не підрозділом державної структури (наприклад, того ж Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) через різні засадничі прин-ципи діяльності ЦВПГ та державної структури. Серцевиною діяльності Центру є відновний підхід, серед цінностей якого є розуміння, повага, турбота та відповідальність, а також важливі певна гнучкість і незалежність. Дотримання цього підходу вкрай важко забезпечувати в рамках державної структури; про це свідчить, зокрема, той факт, що жодна державна структура на сьогодні не взяла на себе функцій Центру відновних практик у громаді.

Отож, згаданий Центр — це громадська організація, що ко-ординує впровадження Моделі в регіоні. Для цього Центр відновних практик:

здійснює координацію діяльності на місцевому рівні для забезпечення розвитку Моделі;

забезпечує проведення відновних практик для ви- рішення конфліктів у громаді;

налагоджує та підтримує партнерські стосунки з органами місцевої влади, представниками правової системи, системи освіти та соціальними службами на місцевому рівні;

проводить навчання та інформування щодо віднов них практик серед своїх партнерів та населення громади.

Визначення координатора Центру відбувається паралель-но з визначенням організації, яка буде надавати послуги

Дещо про менеджмент та Модель, або Як розпочати роботу в громаді?

27

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

громаді та впроваджувати відновні практики (виконуватиме функції ЦВПГ), але питання це досить важливе і пов’язане з попереднім. Принциповим для подальшого успіху функ-ціонування Моделі в громаді є наявність лідера, який би щиро поділяв цінності від-новного підходу, вбачав перспективу та ко-ристь для громади від упровадження такої діяльності та вмів налагоджувати співпрацю з партнерами в правовій системі, органах державної влади, соціальних службах тощо.

Основна роль координатора — забезпечи-ти якісну діяльність Центру та впроваджен-ня Моделі на місцевому рівні. Підготовка координатора передбачає опанування тем з менеджменту громадських організацій, функціонування Моделі та відновних прак-тик. Треба сказати, що всі координатори з пілотних регіонів брали участь у навчанні з відновних практик (наприклад, «Базові на-вички ведучого відновних практик»), де здобули необхідні знання про Модель та процедури проведення відновних практик. Загалом більшість координаторів ЦВПГ є медіаторами-практиками, що, на думку самих координаторів, допомагає їм краще виконувати свої зобов’язання. На жаль, не всі координатори мали можливість узя-ти участь у тренінгу «Менеджмент ЦВПГ», оскільки частина регіонів приєдналась до проекту дещо пізніше. Проте ті з координа-торів, хто мав таку можливість, на сьогодні значно краще виконують функції менедже-ра, зокрема, і з залучення додаткового фі-нансування для діяльності Центру. Гарним прикладом залучення ресурсів є Центр від-новних практик м. Пирятина Полтавської області, де координатор Ірина Таран змогла залучити як ресурси органів місцевого само-врядування, так і фінансову підтримку між-народних донорських організацій.

Ефективну роботу Центру також забезпе-чують бухгалтер та медіатори (або фахівці з відновних практик). Щодо бухгалтера, то цю функцію може виконувати як сам коор-динатор ЦВПГ (наприклад, ЦВПГ м. Івано-Франківська), так і найманий працівник.

Зазвичай, у кожному Центрі працює два-три медіатори (фахівці з відновних практик), які є волонтерами, однак, можуть отримувати невелику винагороду за кожну проведену медіацію або іншу відновну практику. Про-цес навчання медіаторів більш детально описаний у підрозділі «Навчання ведучих відновних практик», наразі ж варто наголо-сити на важливості такої функції, як управ-ління персоналом у ЦВПГ. Управління пер-соналом охоплює підвищення кваліфікації та мотивацію медіаторів, контроль за якістю послуг, систему винагороди тощо — що є важливим з огляду на високий рівень емо-ційного та психологічного виснаження у ро-боті фахівців з відновних практик.

Урочисте відкриття Центру

відновних практик у грома-

ді, м. Пирятин, січень 2011 р.

28

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

Крок 2. Налагодження партнерських стосунків

Належний рівень партнерства у громаді забезпечує ефек-тивність діяльності в межах Моделі, швидкість та успішність роботи, спрямованої на відновлення здоров’я громади — профілактику правопорушень, розв’язання конфліктів та зміцнення стосунків і співпраці. Як уже було зазначено вище, до кола потенційних партнерів Центру належать:

органи місцевого самоврядування;

місцева державна адміністрація та структурні підроз- діли (управління освіти, управління у справах сім’ї, молоді та спорту, служба у справах дітей, центр со-ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді);

органи правової системи: уповноважений від- діл МВС на місцевому рівні, прокуратура, суд, кримінально-виконавча інспекція;

заклади загальної та спеціальної середньої освіти;

інші (крім перелічених на початку) суб’єкти надання соціальних послуг.

Співпраця Центру відновних практик з органами місцевої влади та правовою системою сприяє:

отриманню доступу до потенційних користувачів послуг;

забезпеченню матеріально-фінансової підтримки діяльності ЦВПГ (наприклад, надання приміщення, включення фінансування Центру до місцевого бю-джету тощо);

забезпечення комплексної соціальної підтримки для учасників програм відновного правосуддя та інших відновних практик;

просуванню ідей відновного підходу на рівні громади.

Як уже зазначалось, побудова співпраці на рівні громади починається зі створення Координаційної ради з питань профілактики злочинності серед дітей та молоді, форму-вання якої затверджується рішенням міської/районної/обласної ради разом з прийняттям місцевої Програми про-філактики правопорушень серед дітей та молоді (або ж, як свідчить досвід, місцева Програма профілактики може бути затверджена після створення Координаційної ради).

До Координаційної ради входять керівники органів та служб, залучені до вирішення завдань профілактики зло-чинності серед дітей та молоді в громаді, та координатор Центру відновного правосуддя в громаді. Основне завдання ради — підтримка впровадження Моделі на рівні громади, що відображається в місцевій Програмі профілактики пра-вопорушень серед дітей та молоді. Практично в усіх пілотних регіонах були створені такі ради, що суттєво посприяло про-суванню відновних практик та розвитку партнерства. Хоча в деяких громадах (наприклад, Дарницький район м. Києва) окрема рада з профілактики не створювалась, а її функції були включені до вже наявної.

Проект місцевої Програми профілактики правопорушень серед дітей та молоді, що затверджується рішенням місцевої ради, містить покроковий план заходів з упровадження Моделі у гро-маді, включно з необхідними ресурсами. Програми профілак-тики були затверджені у більшості пілотних громад (детальні-шу інформацію про цей досвід читайте в наступному підрозділі «Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні»).

Практична взаємодія Центру відновних практик із правовою системою є питанням часу і докладених зусиль з обох боків, хоча традиційно більш активними в налагодженні співпраці виявляються фахівці Центру. Побудова довірливих стосунків між партнерами вимагає розуміння самої Моделі та суті від-новного підходу. Представники правової системи займають ключову роль у визначенні доцільності застосування програми відновного правосуддя в тому чи іншому випадку. Саме вони можуть оцінити, наскільки справа підходить для проведення процедури медіації, проінформувати належним чином учас-ників кримінальної ситуації про можливість застосування про-грами відновного правосуддя та врахувати юридичні наслідки програм відновного правосуддя у подальшому провадженні по справі (зокрема, на третинному рівні профілактики).

Зазвичай, співпраця між Центром відновних практик та органами правової системи оформлюється у вигляді уго-ди про співпрацю, де визначено відповідальність кожної зі сторін. Зміст угоди базується на Механізмі взаємодії ЦВПГ з органами правової системи (див. у додатку). Аналіз прак-тики свідчить, що співпраця з правовою системою в регіо-нах дуже різноманітна: у деяких громадах результативна

29

Кращ

і приклад

и ф

ункціонування Mод

елі

IIІ

співпраця налагоджена з міліцією (м. Пирятин, Полтавська обл.; м. Жмеринка, Вінницька обл. та ін.), із прокурату-рою (м. Пирятин, Полтавська обл.; смт Красногвардійське, АРК та ін.), із судом (м. Біла Церква та ін.), з кримінально-виконавчою інспекцією (м. Бахчисарай, АРК). Також є прак-тика налагодження співпраці з низкою органів правової системи, що, звісно, є більш ефективним з огляду на впро-вадження Моделі та відновних практик.

Співпраця з центрами практичної психології та соціальної роботи, відділами освіти та навчальними закладами також закріплюється угодою про співпрацю. Упровадження від-новних практик в окремих навчальних закладах може бути досить успішним (про це свідчить досвід м. Жмеринки та м. Пирятина), проте системний підхід має свої переваги. Наприклад, у Вінницькій області впровадження відновних практик у школах відбувається в межах угоди про співпра-цю з обласним Центром практичної психології та соціаль-ної роботи. Це дає змогу залучати бюджетні кошти для на-вчання та підвищення кваліфікації практичних психологів, соціальних педагогів та школярів, а також для підтримки ді-яльності Шкільних служб порозуміння.

Крок 3. Інформаційно-навчальні заходи

Відновні практики, так само як і Модель профілактики, по-требують роз’яснення на всіх рівнях громади, тому важли-вою складовою менеджменту ЦВПГ є інформаційні, презен-таційні та навчальні заходи.

Досвід роботи пілотних громад свідчить про необхідність інформування широкої громадськості про відновні практи-ки та Модель протягом усього часу роботи Центрів. Коор-динатори Центрів зазначають, що належне роз’яснення суті відновних практик, зокрема з використанням прикладів з практики (звісно, дотримуючись принципу конфіденцій-ності), сприяє тому, що члени громади починають само-стійно звертатися до ЦВПГ у разі виникнення будь-яких конфліктів.

Презентації та навчання відновним практикам необхідно проводити для органів місцевої влади, представників пра-вової системи, системи освіти та соціальних служб, щоб за-ручитися підтримкою та мотивувати їх упроваджувати Мо-дель у громаді.

Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні

Навіть найкращі досягнення Центрів відновних практик у громаді не матимуть сенсу, якщо не забезпечити подальшу життєдіяльність Трирівневої моделі профілактики. У досяг-ненні цієї мети особливе значення мають органи місцевої влади. Власне, сама концепція моделі передбачає, що для її реалізації використовуються місцеві ресурси. У всіх регіо-нах було налагоджено тісну співпрацю із органами місцевої влади та муніципальними агенціями, які надавали матері-альні та нематеріальні ресурси для підтримки та розвитку моделі.

Наприклад, в Івано-Франківську управління освіти надало приміщення для організації заходів; міська влада, управ-ління освіти та центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) надали часткове фінансування заходів ЦВПГ; також фахівці ЦВПГ безкоштовно використовува-ли офіс Професійної асоціації «Юридичний Центр»; зараз

функції працівників ЦВПГ закріплено за працівниками юри-дичної клініки, що функціонує на базі Прикарпатського на-ціонального університету ім. В. Стефаника. У Дарницькому районі м. Києва органи місцевої влади впродовж періоду реалізації проекту та після його завершення надали можли-вість безкоштовно користуватися приміщенням для функ-ціонування ЦВПГ; ЦСССДМ безкоштовно надавав примі-щення для проведення тренінгів, згідно з угодою. У Вінниці активну участь та підтримку надають мер та його заступник; міська влада надала кошти для проведення конференції з питань відновних практик. Також спостерігається значна участь управління освіти в організації заходів в межах Мо-делі (11 Шкільних центрів порозуміння створено за кошти Вінницької міської ради). У Жмеринці у 2008 р. було ви-ділено фінансування з місцевого бюджету на проведення наметової школи для медіаторів. Було залучено внески гро-мадян та кілька малих грантів від інших організацій. Також

30

Кра

щі п

рикл

ади

фун

кціо

нува

ння

Mод

елі

IIІ

органи місцевого самоврядування здійснили негрошовий внесок у формі безкоштовної оренди приміщення, адміні-стративного ресурсу, кадрового забезпечення, транспорту.

Важливо, що у деяких регіонах така точкова підтримка пе-реросла і в більш системну. Як зазначено вище, в Івано-Франківську діяльність Центру відновних практик активно підтримує міська влада. У червні 2008 р. міський голова видав розпорядження про підтримку заходів, які сприяють впровадженню Трирівневої моделі профілактики право-порушень. Відповідно до цього розпорядження, створено Шкільні служби порозуміння у двох школах. Згодом Шкіль-ні служби порозуміння почали діяти в п’яти школах міста. Для представників органів місцевого самоврядування, пра-цівників правоохоронних служб та прокуратури проводи-лися консультаційні тренінги та семінари, на яких учасників інформували про відновне правосуддя та його переваги.

Можливо, саме завдяки такій активній позиції місцевих органів влади Івано-Франківська область стала першою, у якій програму профілактики злочинності закріплено на обласному рівні. Регіональну цільову програму профілак-тики злочинності на 2011–2015 роки було затверджено рі-шенням Івано-Франківської обласної ради № 77-4/2011 від

24.03.2011. Обсяги фінансування цієї програми з обласного бюджету складають 15 490,00 гривень.

У Жмеринці було розроблено подібну програму («Профі-лактика підліткової злочинності у місті Жмеринці на 2011-2014 роки»), але вже на міському рівні.

У місті Пирятині міська влада також активно сприяє роз-виткові відновного підходу. У червні 2010 р. Районна Рада прийняла рішення про створення Центру порозуміння в громаді в Пирятинському районі. Центр здійснює сімейні медіації, медіації з дітьми та медіації у кримінальних спра-вах. У Центрі працюють 4 медіатори, за час його роботи проведено понад 30 медіацій. На сьогодні готова до під-писання тристороння угода про співпрацю між районною радою, міліцією і громадською організацією «Жіночі ініціа-тиви». З 2008 р. при голові районної ради працює Коорди-наційна рада з впровадження відновних практики у районі, наразі готується до підписання також угода між Районною Радою, ГО «Жіночі ініціативи» і Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Для забезпечення своєї життєз-датності Центр займається написанням проектів. Вже реалі-зовано проект з упровадження відновних практик у закла-дах освіти, в якому взяли участь 7 регіонів України та Крим. Наприкінці 2011 року було отримано фінансування ще на два проекти.

Таким чином, активна позиція як громадськості, так і пред-ставників державних служб, правової системи, сприяє на-лагодженню вигідної співпраці з метою більш ефективного попередження правопорушень у середовищі дітей та моло-ді. Більш віддаленим у часі, але не менш важливим резуль-татом такої співпраці стає згуртованіша громада, здатна ви-користовувати власні ресурси для вирішення різноманітних конфліктів, базуючись на людських цінностях взаєморозу-міння, турботи, відповідальності. Затвердження місцевих програм профілактики правопорушень на основі Трирівне-вої моделі є першим вагомим кроком нашої держави в на-прямі розбудови справедливого суспільства, у якому кожен громадянин здатен брати на себе особисту відповідальність за власні вчинки — і при цьому кожен має змогу бути почу-тим і зрозумілим.

Обговорення Регіональної цільової програми профілактики

злочинності, м. Івано-Франківську, 2011 р.

Корисні ресурси

Перелік законодавчих актів

Тематичні посилання та видання

Розділ ІV

32

Кор

исн

і рес

урси

IV

Застосування медіації у цивільних, сімейних справах та спорах, впровадження медіації у кримінальних спра-

вах (зустрічі з усунення завданої злочином шкоди, або ВІД-НОВНЕ правосуддя) рекомендовано в:

Указах Президента України «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (№ 597/2011 від 24.05.2011), Розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (N1039-р від 12.10.2011) та Указі Президента «Річна Національна програма співробітництва Україна – НАТО на 2011 рік» (№468/2011 від 13.04.2011);

Законі України «Про безоплатну правову допомогу», № 3460-VI від 02 червня 2011 р.;

Рішенні Івано-Франківської обласної ради «Про регіональну цільову програму профілактики злочин-ності на 2011–2015 рр.», № 77-4/2011 від 24 березня 2011 р.;

Інструктивному листі начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Т. М. Бухтіарової «Про організацію трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей», № 58/2 — 1892 від 30 вересня 2009 р.;

Листі Міністерства освіти і науки України «Щодо по-ліпшення превентивного виховання та профілактич-ної роботи з подолання злочинності серед неповно-літніх», N1/9-632 від 11.09.2009 р.;

Інструктивному листі Генерального прокурора Укра- їни О. Медведька «Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та роз-ширення альтернативи кримінальному пересліду-ванню», № 09/1-233вих-08-236окв від 01.08.2008;

Міжнародній Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітни-цтво щодо батьківської відповідальності та заходів

захисту дітей (від 19.10.1996, ратифікована Украї-ною — 14.09.2006; набрала чинності — з 01.02.2008);

Трьох Постановах Пленумів Верховного Суду України (2004, 2006): (№ 5 від 16 квітня 2004 р. «Про прак-тику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»; № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»; № 2 від 15 травня 2006 р. «Про прак-тику розгляду судами справ про застосування при-мусових заходів виховного характеру»).

Законопроект «Про медіацію» було зареєстровано у Верхо-вній Раді України (№8137 від 21.02.2011 р.), а 15.06.2011 р. він був розглянутий Комітетом з питань правосуддя та ре-комендований Верховній Раді для прийняття у першому чи-танні. 23.09.2011 р. у ВРУ за закон «Про медіацію» про-

голосувало 104 народних депутати (законопроект не був прийнятий, проте робота з його доопрацювання та удоско-налення триває).

Також про відновні програми йшлося у таких Указах Пре-зидента України:

№ 311/2008 від 08.04.2008 р. «Про рішення Ради на- ціональної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. «Про хід реформування системи криміналь-ної юстиції та правоохоронних органів»;

№ 401/2008 від 25.04.2008 р. «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України»;

№ 411/2008 від 05.05.2008 р. «Про заходи щодо за- безпечення захисту прав і законних інтересів дітей»;

№361/2006 від 10.05.2006 р. «Про Концепцію вдо- сконалення судівництва для утвердження справед-ливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів».

Перелік законодавчих актів у сфері медіації та відновного правосуддя,

чинних в Україні (станом на листопад 2011 р.)

33

Кори

сні ресурси

VІ

Інтернет-ресурси:

«Український Центр Порозуміння» uccg.org.ua«Практика вирішення конфліктів» commonground.org.ua«Співпраця міліції та громади за-для безпеки»

bezpekagromad.org.ua

«Відновне правосуддя в Україні» rj.org.ua«Відновні практики у школах» safeschool.org.uaБюлетень «Відновне правосуддя в Україні»

uccg.org.ua/bulletin

Тематичні фільми та відео-сюжети, де українські практики діляться досвідом впровадження відновних практик

на каналах «Українського Центру Порозуміння» на YouTube (porozuminnia та commongroundorgua).

Новинна сторінка Українського Центру Порозуміння та сторінки партнерів у мережі

Facebook: http://www.facebook.com/porozuminnia

Тематичні фільми:

Презентаційний фільм «Зцілення правосуддям» (26 хв.)

Презентаційний фільм «Відновні підходи у про-

філактиці правопорушень: співпраця міліції та

громади» (28 хв.)

Навчальний фільм для Шкільних служб порозуміння

Тематичні посилання та видання

Дізнатися більше про український досвід упровадження відновного підходу у громадах та школах можна на наших веб-сторінках, з наших видань та фільмів.

Тематичні видання:

Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні»

Перше в Україні періодичне видання, присвячене новому підходу до реагування на правопорушення та їхні наслідки, до покарання та пошуку шляхів виправлення завданої шкоди, — відновному правосуддю. Бюлетень знайомить читачів з ідеями відновного правосуддя, світовим та вітчизняним досвідом його впровадження.Теми публікацій бюлетеня охоплюють питання:

законодавства (закони, постанови та коментарі до них тощо); наукового доробку (філософія, соціологія, психологія, статистика, проблемні дослідження); навчання (теорія, методологія, підвищення майстерності); практики (схеми соціального партнерства, регіональний та зарубіжний досвід, типові документи для організації та впровадження програм відновного правосуддя, особистий досвід медіаторів, поради тощо).

Електронні версії бюлетеня можна знайти у розділі «Ресурси» на веб-сторінках:«Відновне правосуддя» — www.rj.org.ua «Практика вирішення конфліктів» — www.commonground.org.ua, а також на сторінці «Українського Центру Порозуміння» — www.uccg.org.ua, де матеріали по-дано у зручному для пошуку за рубриками варіанті.

2010

15-

! 5

- :

:

! :

DVD- !

15-

34

Кор

исн

і рес

урси

IV

Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізм співпраці

правової системи та громади заради суспільної безпеки.

Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 224 с.

Посібник присвячено висвітленню відновних практик, їх застосуванню у громадах для розв’язання кон-фліктів, вирішення проблем та формування безпечного середовища. У виданні докладно описані осно-вні аспекти забезпечення життєздатності відновних практик у громадах шляхом створення та функціо-нування Центру відновних практик. Зокрема, описано організаційну структуру Центру та систему його партнерських стосунків з муніципальними органами влади, правовою системою та іншими соціаль-ними агенціями громади. Значну увагу також приділено питанням фінансової стабільності відновних практик у громаді та інформаційної взаємодії. Матеріали посібника укладено з використанням досвіду діяльності Центрів відновних практик у громадах України.

Видання адресоване представникам громадських організацій, громадських ініціатив, органів місцевої влади та правової системи, а також широкому колу читачів, котрі зацікавлені у впровадженні відновних практик у громадах та формуванні суспільної безпеки.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

ДОРОЖНЯ КАРТА

«Побудова безпечної громади: попередження правопорушень серед дітей та молоді»

Містить пояснення щодо поетапного впровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

Для зручності роботи також включає:

Карту-схему взаємодії суб'єктів впровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

Календар поетапного впровадження Трирівневої моделі

Диск з корисними ресурсами, до якого увійшли:

презентаційний фільм «Зцілення правосуддям»;1)

презентаційний фільм «Відновні підходи у профілактиці правопорушень: співпраця міліції 2) та громади»;

навчальний фільм для Шкільних служб порозуміння;3)

брошура «Регіональна модель профілактики підліткової злочинності: досвід упровадження. 4) За матеріалами практичної роботи у громадах України»;

посібник «Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізми співпраці 5) правової системи та громади заради суспільної безпеки»;

Посібник «Шкільна служба розв'язання конфліктів: досвід упровадження»;6)

шаблон для розробки бюджету місцевої програми попередження правопорушень серед ді-7) тей та молоді.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

35

Кори

сні ресурси

VІ

Посібник з програм відновного

правосуддя. Видання ООН. — Київ: «Verso-04», 2009. — 95 с.

Видання містить огляд програм віднов-ного правосуддя, починаючи від тлума-чення основних понять у сфері віднов-ного правосуддя, опису основних видів програм відновного правосуддя й до-свіду їх упровадження у світі — і завер-шуючи питаннями моніторингу й оцінки ефективності програм.

Книга доступна для завантаження на офіційному сайті Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні (http://www.unicef.org/ukraine/ukr/1Uvenal_Const.indd.pdf)

Зер Говард. Зміна об’єктива: новий

погляд на злочин та правосуддя.

Пер. з англ. М. Яковлєва. — К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 224 с.

Сучасне «кримінальне» правосуддя зо-середжується на покаранні та проти-стоянні. Це призводить до заперечення відповідальності однієї сторони перед іншою і нехтує переживаннями обох. Воно роз’ятрює, а не загоює.

Основна мета альтернативного підходу до правосуддя — відновлювати, наголо-шувати потреби і зобов’язання. Правопорушників заохочують до осмислення того, якої шкоди вони завдали, та спонукають узяти відповідальність за неї. Відновним правосуддям передбачено зцілення як окремого індивіда, так і цілої спільноти. Таке право-суддя є предметом розгляду цієї книги. Книга Говарда Зера — ви-клад концепції і програми відновного правосуддя та досвіду його практичної реалізації. Глибокі узагальнення і гуманістичний підхід до проблем карного правосуддя приверне увагу не лише фахівців відповідної галузі, а й філософів, істориків, соціальних працівни-ків, психологів, громадських діячів.

Переклад і видання книги H. Zehr. Changing Lenses: A New Focus for Crime and Justice здійснено Українським Центром Порозуміння в 2004 р. за підтримки Європейскої Комісії та Посольства Великої Британії в Україні.

Праніс Кей, Стюарт Баррі, Уедж Марк.

Кола примирення. Від злочину до по-

вернення в громаду. Пер. з англ. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. — 272 с.

Видання відповідає гострим викликам сучасності. Сьогодні ми як ніколи потре-буємо відновлення зв’язків одне з одним, усвідомлення і поваги до наших відміннос-тей, а також визнання того неоціненного внеску, який кожен із нас може зробити у розбудову громади. Переосмислені та осучаснені принципи та методи досягнен-ня згоди, ведення діалогу та розв’язання суперечок використовуються у Колах — групових зустрічах…

Райт Мартін. Відновне правосуддя —

шлях до справедливості. Симпозіум

(російською мовою). Пер. з англ. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2007.– 304 с.

Британський дослідник Мартін Райт ви-світлює непрості аспекти злочину та пока-рання, вклавши їх у вуста різних фахівців, що аргументують свою точку зору: судді, політика, психолога, інспектора служби пробації, філософа, працівника служби підтримки жертв злочину, медіатора. На сторінках книги точаться дискусії щодо ролі держави у боротьбі зі злочинністю, способів реагування на окреме правопорушення та про шляхи реформування системи кримінального судочинства.

Буш Роберт, Фолджер Джозеф. Що

може медіація. Трансформативний

підхід до конфлікту (російською мо-вою). Пер. з англ. — К.: Видавець Заха-ренко В. О., 2007. — 261 с.

Нові привабливі сторони медіації відкри-ваються читачеві завдяки сформульова-ному авторами трансформативному під-ходу до вирішення конфлікту. Їхні глибокі дослідження природи конфлікту, його ролі у житті людей, взаємозв’язок з люд-ською природою й суспільством привело до розвитку цілого напряму в теорії і практиці сучасної медіації.

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЕ ПРАВОСУДИЕ – путь к справедливости

Мартин РАЙТ

Симпозиум

Политик

Психолог Инспектор службы пробации

СудьяФилософ

МедиаторСотрудник службы поддержки жертв преступлений

Киев 2007Киев 2007

36

Кор

исн

і рес

урси

IV

Брошура «Відновне правосуддя —

шлях до безпечної громади»

Містить основні результати дослі-дження «Відновне правосуддя в Україні — шлях до безпечної грома-ди. Підсумки та перспективи 2003–2011 рр.», яке зробили фахівці Укра-їнського Центру Порозуміння в рам-ках проекту «Формування альтер-нативи ув’язненню через розвиток відновного правосуддя в Україні» за підтримки Open Society Institute.

Дослідження охопило дев’ятирічну діяльність восьми регіонів, у яких функціонують Центри відновних практик у громадах: проа-налізовано практику міст Білої Церкви (Київська обл.), Дрогобича (Львівська обл.), Жмеринки (Вінницька обл.), Івано-Франківська, Пирятина (Полтавська обл.), Сімферополя, Харкова, а також смт Красногвардійського (АР Крим).

У брошурі представлено як огляд досвіду впровадження віднов-ного правосуддя, так і багато візуальних графіків, історій з життя та коментарів фахівців.

Брошура доступна для завантаження на тематичному сайті «Від-новне правосуддя» (http://rj.org.ua)

Шкільна служба розв’язання

конфліктів: досвід упровадження.

Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 168 с.

У посібнику висвітлено аспекти ді-яльності шкільних служб розв’язання конфліктів, які у своїй роботі викорис-товують принцип «рівний — рівному» та відновні підходи до залагодження конфліктних ситуацій серед школярів; даються практичні поради щодо засто-сування таких методів розв’язання кон-фліктів, як медіація та Кола прийняття рішень. Матеріали посібника укладено з використанням досвіду діяльності Шкільних служб розв’язання конфліктів у школах України.

Видання адресоване працівникам загальноосвітніх навчаль-них закладів, зокрема шкільним психологам та координаторам Шкільних служб розв’язання конфліктів, а також широкому колу

читачів, котрі цікавляться запровадженням відновних підходів до розв’язання конфліктів серед підлітків.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

В. Землянська. Відновне правосуд-

дя в кримінальному процесі Украї-

ни. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2008. — 200 с.

У посібнику вперше висвітлено понят-тя, форми та особливості відновного правосуддя — нового підходу до зло-чину та покарання, який спрямований на збалансування потреб потерпілого, правопорушника та громади. Посібник представляє український та міжнарод-ний досвід впровадження програм від-новного правосуддя як ефективного й необхідного компонента системи судо-чинства у кримінальних справах. Читачам надається можливість ознайомитися як із міжнародним законодавством, так і з україн-ською чинною нормативно-правовою базою, що створює основу для реалізації програм відновного правосуддя на практиці в Укра-їні. У посібнику також надається огляд перспектив закріплення відновного правосуддя в українському законодавстві.

Видання розраховане на студентів вищих юридичних навчальних закладів, аспірантів, викладачів, широке коло читачів, яких цікав-лять ідеї відновного правосуддя, реформування кримінального процесу та гуманізація системи покарань.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновне правосуддя в Україні» (http://rj.org.ua/files/Students_Posibnyk_Z.pdf)

Для слухачів Інституту підвищення ква-ліфікації Національної академії про-куратури України існує спеціалізована версія посібника:

В. Землянська, Л. Ільковець,

В. Сегедін. Впровадження віднов-

ного правосуддя у кримінальне

судочинство України. Посібник для

слухачів Національної академії

прокуратури України. — К.: Вида-вець Захаренко В.О., 2008. — 168 с.

Відновне правосуддя – шлях до безпечної громадидієві методи впливу громади на стан • злочинності

відновні практики в Україні 2004–2011: • досвід застосування медіації між потерпілими і правопорушниками

медіація у кримінальних • справах як альтернатива ув’язненню для дітейта молоді

2011

ØʲËÜÍÀ ÑËÓÆÁÀ ÐÎÇÂ’ßÇÀÍÍßÊÎÍÔ˲ÊÒ²Â:äîñâ³ä óïðîâàäæåííÿ

Êè¿â 2008

37

Кори

сні ресурси

VІ

Стратегії міліції щодо профілактики право-

порушень серед неповнолітніх: методичний

посібник для викладачів/ Л. Мороз, С. Яко-венко, Р. Коваль, Н. Прокопенко, П. Горбенко, А. Горова, Н. Пилипів. За заг. ред. Л.І. Мороз. — К.: Вид. Паливода А. В., 2008. — 104 с.

Методичний посібник має на меті надати викла-дачам вищих навчальних закладів МВС необхід-ну інформацію про форми та методи підготовки курсантів до ефективного здійснення профілак-тичної діяльності щодо запобігання правопору-шень неповнолітніх на підґрунті системного під-ходу, використання потенціалу громади та про-активних методів управління криміногенною ситуацією.

Запропонована програма реалізується у формі тренінгу, в якому головна увага приділена з’ясуванню механізмів виникнення девіантної, делінквент-ної та протиправної поведінки неповнолітніх, а також формуванню знань та розвитку умінь, необхідних для реалізації комплексного та системного підходів щодо запобігання правопорушень неповнолітніх на регіональному рівні, взаємодії з іншими суб’єктами профілактичної діяльності. Необхідні для проведення теоретичні матеріали можна знайти в навчальному посіб-нику «Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед не-повнолітніх» (К.: Вид. Паливода А. В., 2008. — 216 с.)

Посібник рекомендований викладачам вищих навчальних закладів юри-дичного та психолого-педагогічного профілів, дільничним інспекторам міліції, працівникам кримінальної міліції у справах дітей, а також іншими суб’єктами профілактичної діяльності.

Сучасні стратегії міліції щодо профілак-

тики правопорушень серед неповнолітніх:

навч. посіб. / Л. І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н. М. Прокопенко та ін.; За наук. ред. Л. І. Мороз. — К.: Вид. Паливода А.В., 2008. — 220 с.

Навчальний посібник містить визначення осно-вних термінів, огляд термінів, огляд теорій, які пояснюють причини девіацій та протиправних проявів серед дітей та підлітків, статистичні дані, що характеризують стан та динаміку право-порушень серед неповнолітніх. Розглядається особливості організації профілактичної роботи в Україні кінця ХІХ — початку ХХІ століть, викладено сучасні підходи щодо ефективної соціалізації молоді й профілактики правопорушень, її нормаль-ної бази. Конкретизовано об’єкти та суб’єкти профілактичного впливу, міс-це міліції (яка має змінити пріоритети з реактивної на проактивну модель

Соціальна робота і про-

грами відновного право-

суддя: теорія та практика.

Навчальний посібник. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2009. — 216 с.

Навчальний матеріал по-сібника викладено з метою допомогти соціальним пра-цівникам — слухачам курсу з відновного правосуддя, що викладається у Школі соці-альної роботи ім. В. І. Полтав-ця Національного університе-ту «Києво-Могилянська академія». Відновне правосуд-дя (restorative justice) — це новий підхід до розв’язання правових конфліктів, який ґрунтується на зосередженні уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породженні в правопорушників почуття відповідаль-ності за їхні дії та залученні громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі від-новлення порушених стосунків, на примиренні та роз-робленні угод між потерпілими й правопорушниками для досягнення бажаних результатів та відшкодувань. Навчальна програма має на меті ознайомити фахівців соціальної роботи з підходом, цінностями й принципа-ми відновного правосуддя та можливостями програм відновного правосуддя (як нового поля діяльності соці-ального працівника, так і нового інструмента в його ро-боті). Курс призначений для фахівців, які безпосеред-ньо долучені до громадського руху за впровадження програм відновного правосуддя в Україні. Слухачами курсу можуть бути також люди з освітою рівня бакалав-ра, спеціаліста чи магістра, професійні інтереси яких пов’язані з діяльністю у сфері відновного правосуддя.

Також є відповідний методич-ний посібник для викладачів:

Соціальна робота і про-

грами відновного право-

суддя: теорія та практика.

Посібник для викладачів. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 216 с.

38

Кор

исн

і рес

урси

IV

діяльності) у профілактичній діяльності, порядок взаємодії від-повідних інститутів держави, громадськості. Зазначено, що зміст і форми профілактичної роботи повинні базуватися на принципах гуманізму, забезпечувати системність і комплексність заходів, на-дати їй адресність та належну дієвість.

Навчальний посібник розрахований на курсантів і студентів вищих навчальних закладів юридичного та психолого-педагогічного на-прямів, фахівців із галузі соціальної роботи, всіх, хто зацікавлений у зниженні рівня злочинності серед дітей та підлітків.

Злочинність неповнолітніх: при-

чини, наслідки та шляхи запобі-

гання: Навч. посіб. /С. І. Яковенко,

Н. Ю. Максимова, Л. І. Мороз, Л. А.

Мороз. - К.: Вид. Паливода А. В.,

2006. - 260 с.

Навчальний посібник має за мету на-дати необхідну інформацію про при-чини та наслідки злочинності неповно-літніх, запропонувати нові підходи до її зниження на грунті використання методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління си-туацією. У ньому розглянуто головні причини, наслідки та шляхи запобігання злочинності неповнолітніх, представлені соціально-психологічні механізми виникнення девіантної, делінквентної та адитивної поведінки. Розкрита роль кримінальної міліції у спра-вах неповнолітніх у запобіганні злочинності й визначене її місце у взаємодії з державними та недержавними інституціями на ре-гіональному рівні, шляхи залучення до цієї діяльності волонтерів. Розроблена методика кримінологічного аналізу ситуації та виро-блення заходів комплексної дії на неї шляхом впливу на соціаль-не мікросередовище, спосіб життя окремих груп неповнолітніх. Вперше розкриті особливості надання юридичної та психологічної допомоги неповнолітнім потерпілим від злочину.

Рекомендований курсантам і студентам ВНЗ юридичного та психолого-педагогічного профілю, а також волонтерам, зацікав-леним у зниженні рівня злочинності неповнолітніх.

Філіп Бертші, Патріс Буала,

Бенуа Фурньє, П’єр-Ален Раемі,

Патрік Зунер, Франсуа Варідель.

Права людини та професійна

етика. — Пер. з фран. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2011. — 132 с.

Видання є перекладом аналогічного посібника Інституту швейцарської поліції та містить передмову Мініс-терства внутрішніх справ України. У ній, зокрема, наголошується, що «розкриття будь-якого, навіть осо-бливо тяжкого, злочину не може ви-правдати порушення прав людини».

Посібник пропонує підхід до вирішення складних етичних дилем в роботі поліцейських, який ґрунтується на загальнолюдських цін-ностях та повазі до прав людини. У ньому докладно розглядається історія розвитку та формування професійної етики поліцейського у Швейцарській Конфедерації разом з аналізом чинників, які ре-гулюють рішення та поведінку людей. Тому видання буде цікавим не лише працівникам правоохоронних органів, викладачам і кур-сантам, а й дослідникам, психологам, правозахисникам.

Рекомендовані стандарти якості

функціонування Шкільних

служб порозуміння

(програм медіації однолітків),

2010 р.

Документ має на меті запрова-дити типові стандарти поведінки медіаторів-однолітків та рекомен-довані стандарти організації та про-ведення тренінгів (у тому числі курсів професійної підготовки для дорос-лих), оцінки ШСП, а також підготов-ки кадрів та управління ШСП. Доку-мент містить інструкції щодо того, як формувати та здійснювати управління ШСП / програмою медіації однолітків/.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновні практики в школах» (http://safeschool.org.ua/)

,

:

?

INSTITUT SUISSE DE POLICEINSTITUTO SVIZZERO DI POLIZIASWISS POLICE INSTITUTESCHWEIZERISCHES POLIZEI-INSTITUT

2011

Висновки

Досвід упровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді підтвердив роль громади та місцевої влади для забезпечення комфортного і безпечного середовища для її мешканців. Як виявилось — і зако-нодавчі засади для впровадження відновного правосуддя є, і ресурси — люди, приміщення, кошти на навчання та практичну роботу — знаходяться, якщо є по-чуття відповідальності і небайдужість до буденного життя і перспектив розвитку громади.

Безперечно, для подальшого поширення досвіду відновних практик важливи-ми є налагодження ефективної взаємодії між інститутами національного рівня і місцевими органами влади, представниками громади.

Але найважливіше те, що досвід 10 громад переконливо свідчить, що віднов-

ний підхід, який передбачає застосування відновних практик, зокрема й від-новного правосуддя, є дієвим та ефективним підходом і до вирішення завдань правосуддя, і до профілактики злочинності, і до відновлення порушених стосун-ків та зв’язків у громаді, а, отже, — й до формування безпечного та здорового українського суспільства.

Хочете створити безпечну громаду?

Приєднуйтеся!

Ми та наші партнери з задоволенням поділимося досвідом

і допоможемо вам у реалізації Моделі у вашій громаді!

СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ГРОМАДИ!

40

Дод

атки

Д

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА18

1.1. Визначення термінів:

Відновне правосуддя (restorative justice), або ВП — це новий підхід до розв’язання правових конфліктів, який ґрунтується на зосередженні уваги на відшкодуванні запо-діяної потерпілим шкоди, породженні в правопорушників почуття відповідальності за їхні дії та залученні громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, на примиренні та розробленні угод між потерпілими й правопорушниками для досягнення бажаних результатів та відшкодувань19.

Договір про примирення — договір про примирення між потерпілим, з однієї сторони, та обвинуваченим або підсуд-ним, з іншої сторони, у кримінальних справах, укладений за допомогою медіатора на основі взаємних поступок чи до-бровільного задоволення вимог позивача чи потерпілого.

Звіт про проведення медіації — документ, що складаєть-ся медіатором у письмовій формі за результатами прове-дення медіації.

18 Хоча програми ВП (примирення між потерпілим та правопорушником) є ефективною мірою профілактики повторної злочинності і після вине-сення вироку суду, даний механізм приділяє більше уваги опису попере-дніх стадій кримінального процесу у зв’язку з певними особливостями застосування програм ВП саме на цих стадіях.

19 Посібник Управління ООН щодо впровадження програм відновного правосуддя, 2006 р.

Медіатор — особа, завданням якої є надання допомоги потерпілому, з однієї сторони, та обвинуваченому або під-судному, з іншої сторони, у кримінальних справах з метою досягнення примирення.

Медіація — одна з процедур відновного правосуддя; про-цес, що проводиться медіатором за участі потерпілого, з однієї сторони, та обвинуваченого або підсудного, з іншої сторони, у кримінальних справах з метою досягнення між ними згоди та/або примирення стосовно спору (конфлікту) шляхом вироблення взаємоприйнятного рішення.

Службова особа, у провадженні якої перебуває справа, — особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя.

Сторони медіації (далі — сторони) — потерпілий, з однієї сторони, та обвинувачений або підсудний, з іншої сторо-ни, які погодилися вирішити спір (конфлікт) за допомогою медіатора.

Центр відновного правосуддя в громаді (ЦВПГ, або

Центр) — неурядова громадська організація, що впрова-джує програми відновного правосуддя, програми при-мирення потерпілих та правопорушників та інші практики розв’язання конфліктів, побудовані на цінностях та принци-пах відновного правосуддя.

Додатки

Додаток 1.МЕХАНІЗМ СПІВПРАЦІ

органів правової системи України та центрів відновного правосуддя у громаді з метою профілактики злочинності шляхом упровадження медіації у кримінальних справах18

41

Дод

атки

Д

1.2. Цінності та принципи відновного правосуддя.

Цінності ВП. Процес відновного правосуддя характери-зується повагою до всіх сторін. Він також сприяє активній участі та передбачає наснаження всіх залучених осіб до безпосереднього спільного обговорення правопорушення, заподіяної шкоди та необхідних варіантів реагування. Він сприяє визначенню спільних (а не «призначених зверху») результатів, досягнутих шляхом залучення та співробітни-цтва всіх сторін, яких так чи інакше торкнулася подія зло-чину. Він (процес) також пов’язаний із породженням щи-рих зобов’язань з боку сторін щодо виконання тієї угоди, якої вони спільно досягли. Процес ВП працює якнайкраще, коли лишається прозорим та передбачуваним, але водно-час гнучким та таким, що відповідає особливим обстави-нам кожної ситуації. Емоційна та фізична безпека учасників програм відновного правосуддя є надзвичайно важливою.

Процес повинен сприяти моральному становленню/розви-тку громади: обговорення варіантів належної відповіді на подію злочину сприяє визначенню та кращому усвідомлен-ню суспільних норм та цінностей, що є загальноприйнятими в тій чи іншій громаді. Зрештою, процес має бути спрямова-ний на реінтеграцію всіх учасників кримінальної/конфлік-тної ситуації в громаду, тобто їх повернення до життя як повноцінних, активних та корисних членів суспільства.

Отже, процес слід орієнтувати на належне реагування на всі питання, пов’язані з подією кримінального конфлікту (як причини, так і його наслідки), та максимальну підтримку всіх членів громади, на яких вплинула конфліктна (кримі-нальна) ситуація.

Усі процедури відновного правосуддя (зокрема медіація в кримінальних справах) ґрунтуються на певних принципах

організації процесу:

Визнання важливості почуттів та потреб сторін (у 1. першу чергу потерпілої сторони), що виявляється в можливості розповісти про свої потреби та пе-реживання, бути почутим, зустріти розуміння та підтримку.

Прийняття відповідальності за наслідки конфлікту2. — визнання сторонами (у першу чергу правопорушни-ком) своєї ролі в конфлікті та тих наслідків, до яких цей конфлікт призвів; готовність учасників ухва-лювати рішення та виконувати певні дії з усунення наслідків конфлікту та завданої шкоди.

Активне залучення сторін3. — надання сторонам повноважень у пошукові та ухваленні взаємоприй-нятного для них рішення; визнання права власності сторін щодо їх особистого конфлікту і того, що лише учасники конфлікту є компетентними у розв’язанні проблеми.

Нейтральність медіатора 4. — медіатор прагне однако-во допомогти всім учасникам конфлікту, не прийма-ючи при цьому сторону жодного з учасників.

Конфіденційність5. — всі учасники процедури беруть на себе зобов’язання не поширювати жодну інфор-мацію, що стала їм відома під час процесу, без згоди на те іншої сторони.

Добровільність6. — процедура може відбуватися лише за умови добровільної згоди сторін на участь у ній; кожен з учасників може відмовитися від процедури на будь-якому етапі процесу.

1.3. Нормативно-правова та науково-аналітична база.

Запровадження відновних процедур у кримінальному судо-чинстві як необхідна умова розвитку права у сучасному сус-пільстві знайшло відображення у міжнародно-правових

документах:

Європейській конвенції про здійснення прав дітей;

Рекомендаціях Ради Європи:

№ R(85)11 щодо статусу жертви у межах системи кримінального права;

№ R(87)18 щодо спрощення структури системи кримінальної юстиції (правосуддя);

№ R(87)20 щодо реакції громадськості на підліт- кову злочинність;

42

Дод

атки

Д

№ R(87)21 щодо зменшення ступеня віктимізації і надання допомоги потерпілим;

№ R(92)16 щодо європейських стандартів засто- сування громадських санкцій та заходів;

№ R(95)12 щодо структури управління системою кримінального правосуддя;

№ R(99)19 щодо принципів організації медіації у кримінальних справах.

Кодекси України:

Стаття 23-1 КПК. Подання органу дізнання, слідчого,

прокурора в кримінальній справі

Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відпо-відний державний орган, громадську організацію або по-садовій особі подання про вжиття заходів про усунення цих причин і умов.

Стаття 45 КК. Звільнення від кримінальної відпові-

дальності у зв’язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю зло-чину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усуну-ла заподіяну шкоду.

Стаття 7-2 КПК. Порядок звільнення від кримінальної

відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за на-явності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального ко-дексу України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення пи-тання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 45 Криміналь-ного кодексу України, у справах, які надійшли до суду з

обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні вино-сить постанову про закриття справи.

Стаття 46 КК. Звільнення від кримінальної відповідаль-

ності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усуну-ла заподіяну шкоду.

Стаття 8 КПК. Порядок звільнення від кримінальної

відповідальності у зв’язку з примиренням обвинува-

ченого, підсудного з потерпілим

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального ко-дексу України, винести мотивовану постанову про направ-лення справи до суду для вирішення питання про звільнен-ня обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обви-нувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Стаття 66 КК. Обставини, які пом’якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:

[...]

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усу-нення заподіяної шкоди.

З урахуванням того, що рішення про звільнення від кримі-нальної відповідальності в усіх випадках, визначених чин-ним Кримінальним кодексом, приймає виключно суд, а та-кож строків досудового слідства20, важливо, щоб відновні процедури (медіація) при наявності підстав і за умови згоди

20 Ст. 120 КПК України «Строки досудового слідства».

43

Дод

атки

Д

сторін були проведені ще на стадіях провадження дізнання та досудового слідства.

Постановами Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповноліт-ніх, від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових за-ходів виховного характеру» прямо рекомендовано судам залучати для проведення процедур медіації відповідні гро-мадські організації.

Про необхідність запровадження програм відновного пра-восуддя (зокрема медіації в кримінальних справах) гово-риться в Листі Генерального прокурора України «Щодо використання процедур примирення у кримінальному про-вадженні та розширення альтернативи кримінальному пе-реслідуванню» № 09/1-233вих-08-236окв від 01.08.2008.

Важливість застосування відновних процедур або проце-дур примирення (медіації) правопорушника з потерпілим як запоруки успішної профілактичної роботи, зокрема, у дитячому та молодіжному середовищі, наголошується і в інструктивному листі начальника Департаменту кри-

мінальної міліції у справах дітей Міністерства вну-

трішніх справ України «Про організацію трирівневої мо-делі профілактики правопорушень серед дітей» № 58/2 — 1892 від 30.09.2009.

На даний час з урахуванням міжнародних зобов’язань України як члена Ради Європи Міністерством юстиції Украї-ни за активної участі Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства Внутрішніх Справ Укра-їни, інших міністерств та відомств України розроблено за-конопроекти, спрямовані на регламентацію відновних про-цедур і використання їх наслідків у кримінальному та інших провадженнях.

Науково-аналітичне обґрунтування та інші джерела інфор-мації щодо відновного правосуддя наведено у Додатку 1.

2. ПРЕДМЕТ СПІВПРАЦІ

Центр відновного правосуддя в громаді та орган правової системи (органи дізнання та слідства, прокуратура, суд) здійснюють співпрацю щодо надання можливості особам, які вчинили суспільно небезпечне діяння, та потерпілим від злочинів брати участь у програмі примирення (медіації), яка сприяє прийняттю правопорушниками відповідальності за усунення завданої шкоди, попередженню протиправної поведінки в майбутньому та забезпеченню прав потерпілих від злочину. Для цього відповідні органи правової системи можуть укладати угоди про співпрацю з громадськими ор-ганізаціями, що впроваджують програми відновного пра-восуддя на місцевому рівні. Експеримент із впровадження програм примирення потерпілих та правопорушників від-бувається за підтримки Верховного Суду України, Гене-ральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України.

3. ПІДГОТОВКА УМОВ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Центр відновного правосуддя в громаді (ЦВПГ) взаємодіє з органом правової системи в межах чинного законодав-ства та за погодженим механізмом співпраці на підставі уго-ди про спільну діяльність. Угодою визначається механізм спільної діяльності, його юридичні межі та можливості ви-користання результатів програм примирення у криміналь-ному провадженні справи згідно чинного законодавства.

Працівники ЦВПГ, згідно зі ст. 121 КПК України, дають зобов’язання про нерозголошення отриманих даних.

44

Дод

атки

Д

4. МЕХАНІЗМ СПІВПРАЦІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ МЕДІАЦІЇ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ (ПРОГРАМИ ПРИ-

МИРЕННЯ потерпілих та правопорушників)

У представленому механізмі більш детально розглядають-ся дії органів дізнання, досудового слідства та прокурату-ри, а також судів у процесі виконання положень наведених статей КК та КПК у взаємодії з громадською організацією — Центром відновного правосуддя в громаді, який сприяє профілактиці злочинності шляхом організації програм від-новного правосуддя.

Інформування потенційних учасників програм

примирення.

Інформація про діяльність ЦВПГ, його права та обов’язки щодо організації процедури примирення, контактні дані розміщується в доступному для відвідувачів місці у примі-щенні органу дізнання, слідчого підрозділу, прокуратури, суду поряд із розпорядком роботи або на інформаційному стенді для відвідувачів.

Крім того, особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя може додатково надати сторонам у справі буклет ЦВПГ з інформацією про можливість примирення за допо-могою Центру.

Оцінка можливості проведення медіації по справі:

Здійснюється службовою особою відповідно до критеріїв:

наявність потерпілої сторони — фізичної особи (у виняткових випадках — юридичної особи);

факт визнання правопорушником вчинення ним суспільно небезпечного діяння;

можливість контакту зі сторонами кримінальної ситуації;

добровільна згода потерпілого та правопорушника брати участь у програмі примирення.

45

Дод

атки

Д

У разі позитивної відповіді про наявність усіх перелічених умов робиться висновок про можливість організації прове-дення процедури медіації (або іншої програми відновного правосуддя) по даній справі.

Інформування Центру про можливість проведення

медіації

У разі позитивного висновку, тобто за наявності згоди сто-рін та інших умов особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя надає ЦВПГ інформацію про основних учасників кримінальної ситуації — потерпілого та правопо-рушника (прізвище, ім’я, контактні дані), основну фабулу кримінальної ситуації. Типова форма подання відповідної інформації в ЦВПГ є Додатком 2 до цього механізму.

Копія інформації долучається до матеріалів справи.

Організація програми примирення потерпілих та

правопорушників

Після звернення особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, до ЦВПГ його працівники, що пройшли відповідне навчання, проводять окрему зустріч з правопорушником. Метою зустрічі є отримання інформації про особу правопо-рушника, його ставлення до вчиненого злочину, бажання здійснити кроки щодо усунення завданої злочином шкоди.

У разі отримання добровільної згоди правопорушника брати участь у програмі примирення, працівники ЦВПГ зв’язуються з потерпілим та проводять з ним окрему зустріч. Метою зустрічі є надання можливості потерпілому вислови-ти свої почуття та переживання, проаналізувати те, що ста-лося, та визначити шкоду, яку було нанесено злочином.

Після отримання добровільної згоди як потерпілого, так і правопорушника брати участь у програмі примирення організовується їх спільна зустріч. Згода сторін на участь у процесі медіації закріплюється в Угоді щодо участі в медіа-ції (Додаток 3 до механізму взаємодії).

У процедурі медіації (примирення) може брати участь будь-яка особа, присутність якої потерпілим чи право-порушником визнано доцільною. Наприклад, особа, яка

є авторитетом для правопорушника і яка може позитивно вплинути на його поведінку — батьки, друзі, сусіди, тренер і т. д. Представники служби у справах неповнолітніх або со-ціальної служби для молоді також можуть бути залучені до спільної зустрічі у разі необхідності.

Процедура медіації (примирення) проводиться на таких засадах:

добровільна участь сторін;

конфіденційність процесу медіації (процедури

примирення);

надання особливої уваги потребам в реабілітації по-

терпілої сторони;

прийняття правопорушником дієвої відповідальності

за виправлення завданої шкоди.

Результатом медіації та примирення потерпілого та право-порушника є згода, до якої вони дійшли. Ця згода оформ-люється у вигляді договору примирення (типова форма якого є Додатком 4 до цього механізму взаємодії).

Долучення документів

У разі досягнення згоди та оформлення угоди про прими-рення між підозрюваним, обвинуваченим, підсудним і по-терпілим на відповідній стадії провадження ЦВПГ надає до-говір зі звітом медіатора (типова форма якого є Додатком 5 до цього механізму взаємодії) до службової особи для долучення до матеріалів справи.

У разі відмови сторін від зустрічі чи недосягнення ними зго-ди про примирення ЦВПГ надсилає тільки звіт медіатора.

Слідчий, прокурор, суддя вивчає надіслані документи, у разі досягнення згоди між сторонами перевіряє шляхом їх до-питу та інших процесуальних дій добровільність укладеної угоди та її відповідність вчиненому злочину, усвідомлення сторонами умов угоди та її наслідків і в установленому по-рядку долучає документи до справи.

46

Дод

атки

Д

Наслідки долучення документів до справи

Недосягнення згоди між сторонами не тягне правових наслідків.

Досягнення згоди про примирення не може слугувати до-казом вини правопорушника.

На підставі долучених до справи документів про проведену медіацію слідчий, прокурор, суддя, визнавши факт прими-рення, приймає рішення у справі відповідно до закону.

При отриманні документів від ЦВПГ на досудовій стадії прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наяв-ності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, з урахуванням угоди вправі винести постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення підсудного від кримінальної відпо-відальності (закриття кримінальної справи) у зв’язку з ді-йовим каяттям (ст.45 КК), з примиренням підсудного з по-терпілим (ст.46 КК), а також з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст.47 КК), для застосування до неповнолітнього примусових захо-дів виховного характеру в порядку, передбаченому ст.447 КПК.

У разі надіслання ЦВПГ документів до суду, тобто у судовій стадії провадження у справі, прокурор при підтриманні дер-жавного обвинувачення в суді може врахувати факт угоди про примирення між підсудним і потерпілим, дійового щи-рого каяття та відшкодування заподіяної злочином матері-альної чи моральної шкоди і надати суду такі пропозиції:

після закінчення судового слідства заявити клопо- тання про закриття справи відповідної категорії за вказаними вище підставами;

у судових дебатах при мотивуванні міри покаран- ня запропонувати при винесенні вироку врахувати наслідки примирення з відшкодуванням шкоди як обставини, що пом’якшують покарання на підставі ст.66 Кримінального Кодексу України.

Суд з урахуванням досягнутого примирення може звільнити від кримінальної відповідальності на підставі статей 45–47, 75, 104, 105 КК або пом’якшити покарання на підставі ста-тей 66, 6921 КК.

Загальновизнано, що інститут медіації є альтернативним способом урегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сто-рін. Можливість звільнення від кримінальної відповідаль-ності або пом’якшення покарання у разі примирення винно-го з потерпілим дає змогу:

потерпілому — більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди;

особі, яка вчинила злочин, — бути звільненою від кримінальної відповідальності чи отримати м’якше покарання;

державі — зекономити фінансові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю22 .

21 Ст. 104 КК «Звільнення від відбування покарання з випробуванням»; ст. 105 КК «Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру»; ст. 69 КК «Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом».

22 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України // За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К. : Атіка, 2004. — С. 120–121.

Семінар «Модель профілактики дитячої злочинності: спів-

праця міліції та громадських організацій», м. Київ, липень

2010 р.

47

Дод

атки

Д

Регіон Організація Контактна особа Телефон,e-mail

м. Київ БО «Український Центр Порозуміння» Роман Коваль(044) 537-1007, (044) 254-4794uccg@uccg.org.ua

м. Біла Церква, Київська обл.

Регіональний осередок Всеукраїнської

фундації «Захист прав дітей» у Київській обл.Інна Луценко

(095) 806-0068Inna_lko@ukr.net

м. Вінниця ГО «Подільська агенція регіонального

розвитку»Наталія Величко

(063) 628-7785, v.nataliia@gmail.com

Дрогобицький, Стрийський райони, Львівська обл.

Коаліція громадських організацій

Дрогобицько-Стрийського регіону «Центр

Відновного Правосуддя»

Марія Николаїшин

(03244) 5-0355, (050) 661-1650mpdr@mail.ru mkddr@mail.rudrb_teen@ukr.net

м. Жмеринка, Вінницька обл.

ГО «Ініціатива» Святослав Ніколайчук(096) 315-0267zhmediator@gmail.com

м. Івано-ФранківськРегіональна громадська організація

«Інститут права і демократичного розвитку

Прикарпаття»

Юрій Микитин

(0342) 59-6009, (0342) 50-5675, (063) 414-6099Yuriy555@gmail.commykytyn@mail.ru

смт Красногвардійське, АР Крим

Агентство регіонального розвитку

«Гармонія»Галина Садичко

(06556) 2-0894, (050) 932-6876, (097) 350-6314g.sadychko@mail.ru

м. Луганськ «Луганська обласна група медіації» Галина Тищенко (050) 232-2173Galina_t@ua.fm

м. Пирятин, Полтавська обл.

Пирятинська районна громадська

організація «Жіночі ініціативи»Ірина Таран

(050) 015-7747irishataran@ukr.net

м. ХарківХарківський громадський центр «Молодь

за демократію»Галина Овчарова

(050) 401-8821y_f_d@ukr.net

Додаток 2. Організації в Україні, що впроваджують програми

відновного правосуддя та відновні практики

(станом на січень 2012 р.)

Безпечнагромада Як?

Над виданням працювали:Альона Горова, Владислава Каневська, Світлана Філь

Роман Коваль, Людмила Мороз, Наталя Пилипів

Відповідальні за випуск: Сніжана Пушкар, Світлана Філь

Літературне редагування: Сніжана Пушкар

Коректор: Тамара Демченко

Дизайн і верстка:Владислав Захаренко

ВИДАВЕЦЬ ЗАХАРЕНКО В. О.Свідоцтво суб’єкта видавничої справи cерія ДК № 2290 від 14 вересня 2005 рокуТел.: (044) 331-50-49. E-mail: panteon@i.ua Здано до набору 00.00.2012. Підписано до друку 00.00.2012.Папір крейдований. Друк офсетний.Наклад 500 прим. Зам. № 0000000.

Віддруковано у друкарні 00000000000000

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОРОЗУМІННЯТел.: (044) 537-10-07

Е-mail: uccg@uccg.org.ua

«Практика вирішення конфліктів»www.commonground.org.ua

«Співпраця міліції та громади задля безпеки»

www.bezpekagromad.org.ua

«Відновне правосуддя»www.rj.org.ua

За підтримки Швейцарської конфедераці

Швейцарське бюро співробітництва в Україні

За підтримки Швейцарської Конфедерації

Видання здійснено в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» (2010–2012) і є узагальненням напрацювань проекту.

Проект «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» підтримується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва.www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine

ISBN 978-966-2258-05-9