Навчитися надавати першу медичну допомогу хворому та доглядати за ним; з’ясувати суть деонтології; оволодіти навичками санітарних норм у лікарні та режиму харчування; застосовувати медичну етику; виховувати любов, співчуття, повагу до хворого.

Мета

ПМДПерша медична

допомога(ПМД) – комплекс нагальних простих медичних заходів, які проводяться з використанням лікарських засобів медичними працівниками людям, які раптово захворіли або постраждали. ПМД надають на місці отримання травми, виникнення якого-небудь гострого захворювання або загострення хронічного.

Можуть надавати медичну допомогу лікар фельдшер медсестри(медбрати) учасники аварійно-

рятувальних робіт особи, які не мають

медичної освіти, але володіють навичками надання першої медичної допомоги.

Стаття 135 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність громадян за завідоме залишення без допомоги, яка перебуває в небезпечному для стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через ряд причин, у т. ч. і хворобу. Об’єктом злочину, передбаченого ст. 135, є життя та здоров’я особи. Постраждалим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак

1) перебування в небезпечному стані2) позбавлення можливості вжити заходів до

самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

Принципи ПМДЗастосовувати засоби

індивідуального захисту рятувальника

Усунути вплив небезпечних чинників, що діють на постраждалого

Швидко оцінити стан постраждалого

Провести потрібні лікувально-профілактичні заходи

Контролювати стан постраждалого

Треба знати!Хто надає допомогу, повинен знати:- Ознаки порушень основних життєво

важливих систем- Правила і методи, прийоми надання

невідкладної допомоги- Способи і правила транспортування

Треба вміти!Хто надає допомогу,

повинен вміти:Оцінювати стан

постраждалогоДіагностувати вид

травмВизначити

необхідність виклику “ швидкої медичної допомоги ”.

Догляд за хворим – (допомога, обслуговувати)

Це комплекс гігієнічних, санітарних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на забезпечення належних умов для одужання хворого.

Організація догляду і виконання його в умовах лікарні або поліклініки – обов’язковий і відповідальний розділ діяльності медичного персоналу.

Для хорошого догляду за хворим потрібні не тільки знання і навички, але і чуйність, такт, здатність психологічного впливу, уміння відвернути увагу до його хвороби, підтримка, психологічний настрій.

Догляд поділяється на загальний і спеціальний.

Загальний догляд включає:- Підтримку санітарного

порядку в приміщенні,- Турбота про його зручне

ліжко,- Чистоту білизни й одягу, - Організацію харчування.Спеціальний догляд

включає особливості догляду, що зумовлені специфікою того або іншого захворювання чи пошкодження.

Догляд за хворими здійснюють молодші сестри(санітарочки), що не мають спеціальної медичної освіти та медичні сестри зі спеціальною медичною вищою освітою. Медичний персонал зобов’язаний систематично перевіряти стан здоров’я хворого. Істотне значення для створення сприятливої атмосфери в лікувальному закладі має зовнішній вигляд медичного персоналу.

Вольтер говорив: “ Надія на одужання – половина одужання ”.

Медична деонтологія – це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов’язків.

Цей термін, уперше вжитий німецьким філософом Іммануїлом Кантом, походить від грецького слова «deontos» - борг та «logos» - навчання. Основою деонтології є адміністративно-регламентуючі форми норм поведінки медпрацівників, їх професійний обов’язок.

Суть деонтології можна викласти такими словами: “ До хворого потрібно ставитися так, як ви хотіли б, щоб ставились до вас “

Медична етикаДеонтологія є складовою частиною медичної етики.

Спілкуючись з хворим чи відповідаючи на його запитання, треба повернутись до нього обличчям і дивитись на нього, а не відповідати йому похапцем або стоячи боком чи спиною до нього.

Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої патології, як ятрогенія – розлад психіки та виникнення в нього патологічного стану.

Правила деонтології:Не зашкодити хворому при діагностиці або

лікуванні.Допомагати хворому дивитися правді про стан

свого здоров’я у вічі, але не втрачати надії на краще.

Жоден комп’ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної допомоги.

Гігієна хворогоВключає:- Особисту гігієну- Гігієну ліжка, постільної та натільної білизни хворого- Засоби догляду та транспортування, тобто усього, що

оточує хворого.Гігієною лежачого хворого передбачена забезпечення

його спеціальним посудом для своєчасного здійснення фізіологічних актів_ випорожнення кишечнику та сечовиділення( підкладне судно, сечоприймачі чоловічі, жіночі).

Перший огляд хворогоХворих обов’язково обстежують на

педикульоз та інфекційні шкірні захворювання. При виявленні цих ознак хворим проводять обробку антипаразитарними засобами, а їх білизну піддають знезараженню в дезкамері.

Необхідні умови для хворогоКімната, де перебуває

хворий, має бути:- Світлою- Захищеною від шуму- Ізольованою- Добре провітреною- Влітку вікна повинні бути

відчинені цілодобово- Прибирання проводиться

не рідше двох разів на день.

Гігієнічні процедури хворогоХворому в палаті надають ліжко з комплектом чистої

ліжкової білизни. Щотижня хворих миють і замінюють натільну і постільну білизну.

Необхідно щоденно проводити ранішній і вечірній туалет, щоб шкіра хворого була чиста.

Для тяжко хворих, крім названих процедур, використовують протирання камфорним спиртом місць, на яких можуть утворитися пролежні. Волосся на голові миють теплою водою з милом, нігті систематично обрізають.

Харчування хворогоЄ невід’ємною складовою

ефективного лікування, тому відповідне харчування з урахуванням його якісного складу призначає лікуючий лікар.

Їжа має бути смачною, калорійною, добре всмоктуватися.

Ходячі хворі харчуються в їдальні відділення. Лежачим хворим допомагають споживати їжу медичні сестри в палаті.

Транспортування хворихПеред

транспортуванням хворих на каталки чи ноші стелять сухі чисті простирадла. Тяжкохворих, а також хворих, що не можуть самостійно пересуватися застосовують каталки та крісло - каталка, санітарні ноші.

Засоби для індивідуальних хворих

Для хворих з відкритою формою туберкульозу легень повинні мати плювальниці для харкотиння, носову хустку, марлеву серветку, користуватись окремим посудом і рушником.

Для хворих на грип та гострі распіраторно-вірусні інфекції забезпечують ізоляцією і ватно-марлевими масками.

Профілактичні і дезінфікуючі засоби

Посуд для харкотиння перед використанням залишають на 1/3 його місткості хлораміном(5%) чи 10% розчином хлорного вапна – на ½. Потім ретельно миють гарячою водою, кип’ятять протягом 15 хвилин у 2% розчині солі.

Застосовують дезінфікуючі засоби (коридорів, палат, ванни). Після виписки проводять заключну дезінфекцію.

ЗапитанняХто і яким чином годує тяжко хворих?Хто і як здійснює транспортування

хворого?Що таке медична етика?Хто може надавати медичну допомогу ?

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!!